Author: Ковальський В.С.  

Tags: право   юриспруденція   правознавство   законодавство   судова експертиза  

ISBN: ‎

Year: 2002

Similar

Невідворотність

Бюлетень законодавства і юридичної практики України 05. Державана та комунальна власність в Україні

Пам'ятка учасникам російсько-української війни: Права, обов'язки та гарантії соціального захисту

Судово-бухгалтерська експертиза

Text 
                    Продовжуємо знайомити передппатників
з книrами видавництва «Юрінком Інтер))
Курс кримінології: Загальна частина : Навч .
посібн. / За заг. ред. док. юрид . наук, проф.
Джужи О. М.; відп. ред. Я . Ю . Кондратьєв.
У2-хкн.-Кн.1.
-
К., 200 1.
-
352 с.
ISBN 966-667-002-Х
ISBN 966-667-003 -8
Навчальний посібник, підготовлений криміноло­
гами Національної академії внутрішніх справ , є пер­
шою спробою видання такого типу. З урахуванням
сучасних наукових поглядів автори уточнюють ряд
концептуальних теоретичних положень науки кримі­
нології, показують їх взаємозв'язок з сучасними
реаліями соціально-економічного розвитку в Україні
в умовах переходу до ринкових відносин, а також
функціонування комплексної системи запобігання
злочинності .
Навчальний курс складається із Загальної та
Особливої частин .
У Загальній частині висвітлюються історія, пред­
мет та методологія цієї науки , основні характерис­
тики злочинності , аналізуються причини злочиннос­
ті у нашому суспільстві, механізм злочинної пове­
дінки, особливості соціальних позицій та поглядів
осіб, які вчинили злочини, а також проблеми вік­
тимної та суїцидальної поведінки, методики кримі­
нологічних досліджень та ін.
Для студентів, слухачів, курсантів, професорсько-викладацького складу,
ад'юнктів та аспірантів навчальних закладів . системи Міністерства освіти і нау­
ки України та Міністерства внутрішніх справ України .
Курс кримінології: Особлива частина: Навч. посібн. / За заг. ред. док.
юрид. наук, проф. Джужи О. М.; відп . ред . Я. Ю. Кондратьєв. - У 2-х кн.
-
Кн. 2.
-
К. , 2001.
-
480 с.
ISBN 966-667-002-Х
ISBN 966-667-004-6
В Особливій частині навчального посібника висвітлюються питання теорії
та практики запобігання окремим видам злочинів. Розглядаються поняття,
кримінологічна характеристика організованої та корупційної злочинності , історія
розвитку і генезис професійної та економічної злочинності, особливості причин
та умов рецидивної, насильницької жіночої, екологічної та іншої злочинності,
заходи попередження фонових явищ і всіх вищезазначених злочинів, у тому
числі й тих, які вчиняються неповнолітніми .
Для студентів, слухачів, курсантів, професорсько-викладацького складу,
ад'юнктів та аспірантів навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки
України та Міністерства внутрішніх справ України.
Наша адреса:
04209, м. Київ-209, вул. Героїв Дніпра, 31-Б .
ТеnJфакс (044) 412-36 -18; тел. 411-69-08, 41 1-64-03
http://www.yurincom.kiev.ua;
e-mail: Sales@yurincom.kiev.ua


ВІОі\ЕТЕНЬ
~
ІЮРИдИЧІЮІ
7'2002
СУДОВІ ЕКСПЕРТИЗИ
В УКРАЇНІІ
• Загальні положення
• Організаційно-правові
засади
• Види експертиз
• Участь експертів
у виконавчому провадженні
Київ
~
ХНТЕР ______
2002


Бюлет-ень законодавства і юридичної практики У1сраїни. -
2002. -
No 7: Судові експертизи в Україні. - 4 І 6 с.
Загальнодержавне періодичне видання. Виходить дванадцять разів
на рік (українською мовою). Засноване в 1992 р. Засновник : Видав­
ництво правової літератури «Юрінком Інтер;->. Реєстраційне сві­
доцтво 3085 серія КВ, видане 25 лютого 1998 р.
'
Передплатний індекс - 74052
Адреса редакції: 04209, м. Київ-209, вул. Героїв Дніпра, З 1-6
Телефон 411-69-08
Шеф-редактор
В.С. Ковальський,
кандидат юридичних наук
Редакційна колегія:
В.Г. Гончаренко
Е.Ф. Демський
О.М.Джужа
О.В.Дзера
Я.Ю. КоІЩр~,,тьєв
В.В. Копєй•ш~ов
В"Т. Маляренко
В.В. Медведчук
А.Й. Осетинський
В.С. Щербина
С.С.Яценко
-
дО"-'ТОр юридичних наук, професор,
академік АПрН України
-
кандидат юридичних наук, доцент
-
докrор юридичних наук, професор
-
докrор юридичних наук, професор
-
кандидаг юридичних нау~-, професор,
член-кореспонде;п АПН України
-
доктор юридичних Ш!'JК, професор,
академік АПрН України
-
кандидат юридичних наук
-
докrор юридичних наук,
академік АПрН України
-
заслужений юрист України
-
докrор юридичних наук, професор
-
докrор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України
Тексти нормативних актів (станом на 15 червня, 2002 року) отримано
в Управлінні комп 'ютеризоваІІUХ систем
Апарату ВерховІЮїРади Украіни
© Юрінком Інтер, 2002


ВІД РЕДАКЦІІ
судові експертизи відіграють важливу роль у судочинстві. Необхід­
ність їх призначення виникає у разі, коли при провадженні у справі
для вирішення чи роз'яснення ·певних питань, з'ясування обставин, що
мають значення для справи, вимагається застосування спеціальних знань
у галузі науки, техніки, мистецтва або інших спеціальних знань.
Провадячи експертизу, судовий експерт на основі спеціальних знань
досліджує. матеріальні об' єкти, явища і процеси, які містять інформацію
про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, до­
судового слідства чи суду. Фактичні дані, одержані за результатами су­
дової експертизи і викладені у висновку судового експерта, є доказами у
кримінальних, цивільних справах, справах, підвідомчих господарським
судам, та справах про адміністративні правопорушення.
Згідно з процесуальним законодавством експерт дає висновок від сво­
го імені і несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності у
справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний
висновок. Якщо експерти не доходять згоди, то кожний з них має скласти
свій висновок окремо.
Висновок експерта не є обов'яз1совим для особи, яка провадить дізнан­
ня, слідчого, прокурора і суду, але незгоду з ним вони повинні мотивувати
у своїх постанові, ухвалі, вироку. Суд оцінює фактичні дані, одержані за
результатами судової експертизи і викладені у висновку судового експер­
та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, пов­
ному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Прийняття рішення про доцільність або недоцільність призначення
судової експертизи закон покладає на осіб або органи, в чиєму провад­
женні перебуває справа. Однак кримінально-процесуальне законодав­
ство передбачає обов'язковість призначення судової експертизи у разі
необхідності встановлення (визначення): причин смерті; тяжкості і ха­
рактеру тілесних ушкоджень; психічного стану підозрюваного або обви­
нуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів що.до його
осудності; статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передба­
чені статтею 155 Кримінального кодексу України; віку підозрюваного
або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про
його кримінальну відповідальність, а відповідних документів немає і їх
неможливо одержати.
Якщо при розгляді справи виникне потреба: провести додаткові дослід­
ження, суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому
самому або іншому експертові, а в разі якщо висновок експерта буде ви­
знано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам спра­
ви або інакше викликає сумніви в його правильності, - призначити по­
вторну експертизу, зажадавши додаткового висно~ку від того самого екс­
перта або доручивши дослідження іншим експертам. За необхідності мо­
же бути призначено комплексну експертизу, у провадженні якої беруrь
участь експерти різних спеціалізацій.
•
з


Законодавство наділяє судових експертів певними правами і обов'яз­
ками і передбачає відповідальність за невиконання останніх. Так, за зліс­
не ухилення від явки до суду експерт несе відповідальність за ч. 2 ст. І 85 3
або ст. І 854 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за
дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних при­
чин від виконання покладених на нього обов'язків - відповідно за ст. 384
чи 385 Кримінального кодексу України.
Це найбільш загальні положення, що стосуються провадження судо­
вих експертиз. Основоположні засади судово-експертної діяльності, зо­
крема її організація, правовий статус судового експерта, забезпечен­
ня роботи державних спеціалізованих установ та відомчих експертних
служб тощо визначаються Законом України «Про судову експертизу» від
25 лютого 1994 р. No 4038-ХІІ. Особливості організації та проведення ок­
ремих видів судових експертиз докладно регламентуються галузевим
процесуальним законодавством України, іншими законодавчими актами,
відомчими нормативно-правовими документами, з якими читач має змо­
гу ознайомитися, розкривши ц~й збірник.
окремого розгляду заслуговує питання щодо призначення і провад­
ження судових експертиз, допитів судових експертів у порядку вико­
нання міжнародних договорів і угод про взаємну правову допомогу та
правові відносини у цивільних і кримінальних справах.
Протягом останніх років Україна уклала з рядом країн близького і да­
лекого зарубіжжя (Естонією, Грузією, Казахстаном, Латвією, Литвою,
Молдовою, Узбекистаном, В'єтнамом, Китаєм, Македонією, Монголією,
Польщею, Чехією та ін.) договори та угоди про співробітництво в галузі
правової допомоги, якими регулюються, зокрема, і правовідносини у
сфері судово-експертної діяльності. Цими документами встановлюються
порядок виклику експертів за кордон, гарантії захисту експертів, право
на відшкодування експерту витрат на проїзд і перебування, право на
оплату виконаної роботи тощо. Згадані документи не наводяться, оскіль­
ки цього не дозволяє обсяг нашого збірника.
Не можна обминути увагою і те, що між Міністерством юстиції України
та міністерствами юстиції Азербайджану і Грузії укладено відповідно угоду
(від 24 березня 1997 р.) та договір (від 4 листопада 1996 р.) про співробіт­
ництво в галузі судової експертизи. Цими документами (у збірнику не наво­
дяться) передбачаються проведення спільної наукової роботи з основних
проблем судової експертизи, удосконалення існуючих та створення нових
методів і методик судової експертизи, обмін досвідом експертної практики.
Формами співробітництва визначено такі напрями діяльності, як обмін
інформацією з науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок,
нових навчальних, методичних і довідкових видань, проведення наукових
конференцій, виставок у галузі криміналістики і судової експертизи; коор­
динація наукової роботи з проблем судової експертизи у формі спільної роз­
робки методів і методик судової експертизи, виконання наукових розробок
за заявками однієї із сторін; підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
взаєморецензування наукових розробок, експертних висновків; надання на­
У1(ОВО-методичної, консультативної, технічної допомоги з питань наукової і
експертної діяльності тощо.
Редакція сподівається, що збірник стане корисною підмогою праців­
никам судової системи, правоохоронних органів, установ судової екс­
пертизи, студентам юридичних навчальних закладів.
4


Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Про судову експертизу
Закон України
від 25 лютого 1994 року Nt 4038-ХІІ
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, No 28, ст. 232)
(Вводиться в дію Постановою ВР No 4038а-ХП від 25.02 .94,
ВВР, 1994, No 28, ст. 233)
Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово­
експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України неза­
лежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на
максимальне використання досягнень науки і техніки.
Розділ І. Загальні положення
Стаття 1. Поняпя судової експертизи
.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних
знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про
обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попе­
реднього слідства чи суду.
Стаття 2 . Законодавство України про судову експертизу
Законодавство України про судову експертизу складається з цього
Закону, процесуального законодавства, інших законодавчих актів, між­
народних договорів та угод про взаємну правову допомогу і співробіт­
ництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяль­
ності.
Стаття 3. Принципи судово-експертної діяльності
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності,
незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Стаття 4 . Гарантії незалежності судового експерта та пра­
вильності його висновку
Незалежність судового експерта та правильність його висновку за­
безпечуються:
процесуальним порядком призначення судового експерта;
забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втру~
чатися будь-кому в проведення судової експертизи;
5


існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів ді­
знання та попереднього слідства;
створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його
матеріальним і соціальним забезпеченням;
кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо
неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання
покладених на нього обов'язків;
можливістю призначення повторної судової експертизи;
присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під
час проведення судової експертизи.
Стаття 5. Максимальне збереження об'єктів дослідження
Під час проведення судових експертиз об'єкти дослідження можуть
бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для
дослідження.
-
Стаття 6. Забезпечення умов праці судового експерта за
місцезнаходжеt1ням об'єкті1,1 дослідження
Якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або за
місцезнаходженням об'єкта дослідження, особа або орган, які її призна­
чили, повинні забезпечити судовому експертові безперешrюдний доступ
до об' єкта дослідження і належні умови праці.
Стаття 7. Організація судово-ексnер"і·ної діяльності
Судово-експер-шу діяльність здійснююrь державні спеціалізовані уста­
нови та відомчі служби.
До них належать:
науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства
юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністер­
ства оборони України, Служби безпеки України .
Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємниць­
ких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадя­
нами за разовими договорами.
Ліцензія видається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 8. Науково-методичне забезпечення судово-експерт­
ної діяльності
Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної ді­
яльності покладається на міністерства і відомства, до системи яких вхо­
дять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові екс­
пертизи.
Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що
мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України ство­
рюється Координаційна рада з проблем судової експертизи, яка діє відпо­
відно до Положення про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів
УІСраїни.
6


Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого на­
уково-методичного збірника «Криміналістика та судова експертиза».
Стаття 9. Реєстр судових експертів
Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових екс­
пертів державних і підприємницьких структур та громадян.
Атестація судових експертів з числа працівників підприємницьких
структур та громадян проводиться Міністерством юстиції У!Сраїни або
Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх функцій.
Органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані доручати
проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього
Реєстру.
•
Розділ П. Судовий експерт
Стаття І О. Особи, які можуть бути судовими експертами
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання
для давання висновку з досліджуваних питань.
Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що
проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відпо­
відну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності.
Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта осо­
би, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також осо­
би, які мають судимість.
Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочин-
стві, передбачаються процесуальним законодавством.
Стаття 12. Обов"язки судового експерта
Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний:
І) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний
письмовий висновок;
2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати
роз'яснення щодо даного ним висновку;
3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством під­
став, які виключають його участь у справі.
Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним за­
конодавством.
Стаття 13. Права судового експерта
Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:
І) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предм~а
судової експертизи, і.подавати клопотання про надання додаткових мате­
ріалів;
2) вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її проведення
факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були по­
ставлені питання;
7


3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути
присуrнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопо­
тання, що стосуються предмета судової експертизи;
,4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа,
якщо ці дії порушують права судового експерта;
5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її
виконання не є службовим завданням.
Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законо­
давством.
Стаття 14, Відповідальність судового експерта
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодав­
ством, може буrи притягнуrий до дисциплінарної, матеріальної, адмі­
ністративної чи кримінальної відповідальності.
Розділ ІІІ. Фінансове та організаційне забезпечення
діяльності державних спеціалізованих установ
та відомчих служб
Стаття 15. Фінансування
Проведення науково-дослідними установами судових експертиз на­
укових розробок з питань організації та проведення судових експертиз
фінансується за рахунок державного бюджету.
Проведення судових експертиз іншими спеціалізованими установами
та відомчими службами фінансується за рахунок коштів, що виділяються
їм на цю мету з державного та місцевих бюджетів, а науково-дослідними
установами - за рахунок замовника.
Інші робоm зазначені установи та служби проводять на госпрозрахун­
кових засадах.
Стаття 16. Атестація судового експерта
Метою атестації судового експерта є забезпечення належного профе­
сійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до про­
ведення судових експертиз або беруrь участь у розробках теоретичної та
методичної бази судової експертизи.
Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюються квалі­
фікація судового експерта з дозволом проведення певного виду експер­
тиз і кваліфікаційний клас.
Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів
визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять
спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експер­
тизи.
Стаття 17. Експертно-кваліфІкацІйні комісії
Для присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних кла­
сів створюються експертио-кваліфікаційні комісії.
До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш до-
8


свідчені фахівці, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж прак­
тичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Серед них має бути
не менше двох фахівців тієї спеціальності і того класу, з яких комісія про­
водить атестацію, присвоює кваліфікацію або кваліфікаційний клас, а та­
кож фахівець з процесуальних питань судової експертизи.
Стаття 18. Оплата праці та соціальний захист судових екс­
пертів
Питання оплати праці та умови соціального захисту судових експер­
тів визначаються Кодексом законів про працю України та іншими актами
законодавства України.
На працівників державних спеціалізованих установ судових експер­
тиз та відомчих експертних служб поширюються особливості матеріаль­
ного та соціально-побутового забезпечення, передбачені Законом Укра­
їни «Про державну службу», якщо інше не передбачено законами Ук­
раїни.
Стаття 19. Охорона спеціалізованих установ І відомчих
служб, що проводять судові експертизи
Охорона приміщень і територій установ судових експертиз Мініс­
терства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України, а також
режим тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судо­
во-психіатричну експертизу, забезпечуються Міністерством внутрішніх
справ України за рахунок коштів, що виділяються йому на цю мету з дер­
жавного бюджету.
Охорона експертних служб Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства оборони України, Служби безпеки України забезпечується
цими органами.
Стаття 20. Інформаційне забезпечення
Установи, організації та підприємства незалежно від форм власності
зобов'язані надаваm спеціалізованим установам та відомчим службам,
що проводять судові експертизи, за їх запитом натурні зразки або катало­
m своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхід­
ну для створення і оновлення методичної та нормативної бази судової
експертизи.
Спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові екс­
пертизи, маІ()ТЬ право одержувати від судів, органів дізнання і поперед­
нього слідства знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закін­
чено провадження у справах, для використання в експертній і науковій
діяльності.
Стаття 21 . Кадрове забезпечення
Фахівців для спеціалізованих установ та відомчих служб, що n,рово­
дять судові експертизи, готують вищі навчальні заклади, після чоn5 вони
спеціалізуються та підвищують кваліфікацію на курсах та в інститутах
удосконалення відповідних міністерств і відомств.
Вивчення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні кваліфі­
кації кадрів експертів, а також розроблення пропозицій щодо задоволен-
9


ня цих потреб здійснюються міністерствами і відомствами, до системи
яких входять установи та служби, що проводять судові експертизи.
Розділ IV. Міжнародне співробітництво
в галузі судової експертизи
Стаття 22. Проведення судової експертизи за дорученням
відnовідноrо орrану чи особи іншої держави
У разі проведення судової експертизи за дорученням відповідного
органу чи особи іншої держави, з якою У1q,аїна має угоду про взаємну
правову допомогу і співробітництво, застосовується законодавство Ук­
раїни, якщо інше не передбачецо зазначеною угодою.
Оплата вартості судової експертизи здійснюється за домовленістю
між замовником і виконавцем судової екпертизи.
Стаття 23. Залучення фахівців з інwихдержавдля спільно­
го проведення судових експертиз
Керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, що проводять
судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу
або особи, що призначили судову експертизу, включати до складу екс­
пертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні
комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального зако­
нодавства України .
Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшко­
дування інших витрат, пов'язаних з її проведенням, здійснюється за до­
мовленістю сторін.
Стаття 24. Міжнародне наукове співробітництво
Спеціалізовані установи та відомчі служби, що виконують судові
експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні наукові
зв'язки з установами судових експертиз, криміналістики тощо інших
держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми, семінари,
обмінюватися стажистами, науковою інформацією і друкованими видан­
нями та здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи і кри­
міналістики.
Кримінально-процесуальний кодекс
України
Затверджено Законом від 28.12.60 ВВР, 1961, No 2 ст. 15
(Витяг)
Стаття 65. Докази
Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких
у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлю-
10


ють наявність або відсуrність суспільно небезпечного діяння, винність
особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для
пра-вильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпіло­
го, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, виснов­
ком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій,
протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими
органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими
документами.
(Стаття 65 із .1мінами, внесенw.rи згідно .1 Указом ПВР No 6834-Х від
16.04 .84, із За,шІЮм No 2533-11/ від 21.06.2001
-
набуває чинності з
29.06.2001)
Стаття 66. Збирання і подання доказів
Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які
перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановле­
ному цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту
або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ,
організацій, посадО'вих осіб і громадян пред·явлення предметів і доку­
ментів, які можуть встановити необхідні в справі ф актичні дані; вима­
гати проведення ревізій, вимагати від банків інформаціfо, яка містить
банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та об­
сязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльнієть».
Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств,
установ і організацій.
Докази можутт, бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його за­
хисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним
відповідачем і їх представниками, а також будь-яrшми громадянами, під­
приємствами, установами і організаціями.
Статтл 'і 5. в~сновок е ксперта
Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних пи­
тань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеці­
альні 3Нання.
Як експерт може бути викликана будь-яка о соб'!, що має необхідні
знання дпя дачі в.иснов:ку з досліджуваних питань. Питання, які ставлять­
ся експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спе­
ціальних знань експерта.
Експерт дає висновок від свого імені і несе за нь ого особисту відпо­
відальність . У разі необхідності в справі мож е 5ут и призначено декількох
експерті в, які дають загальний висновок . Колн експерти не дійшли згоди,
то ко жний з них складає свій висновок окремо.
Би.:: новок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого , про­
курора і суд.у не є обов'язковим, але незгода з ним повинна буrи мотиво­
вана у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може
бути призначена додаткова експертиза, яка доручаєгься тому самому або
іншuму експертові.
Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що
11


суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його
правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручає­
ться іншому експертові або іншим експертам.
Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або
іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були
ревізорами в справі.
Стаття 76 . Обов'язкове призначення експертизи
Експертиза призначається обов'язково:
/) для встановлення причин смерті;
2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачено­
го при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осуд­
ності;
4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочи­
ни, передбачені статтею 155 Кримінального кодексу України;
5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це
має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідаль­
ність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одер­
жати.
(Стаття 76 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від 27.06.61,
Законом No 2670-ІІІ від І2.07.2001)
Стаття 77. Обов'язки І права експерта
Особа, яка призначена експертом, зобов' язана з' явитися за викликом і
дати правильний висновок на поставлені запитання.
За злісне ухилення від явк1;1 до суду, до органів досудового слідства
·або дізнання експерт несе відповідальність відповідно за частиною 2
статті 185 3 або статтею 185 4 Кодексу України про адміністративні право­
порушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків - відпо­
відно за статтями 384 чи 385 Кримінального кодексу України .
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які сто­
суються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових
-матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу особи, яка провадить
дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні
допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запи­
тання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на
забезпечення безпеки.
Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його
компетенції або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі виснов­
ку, експерт у письмовій формі повідомляє орган, що призначив експерти­
зу, про неможливість дати висновок.
(Стаття 77 із змінами, внесенw,ш згідно з Указом ПВР No 9166-1 І від
04.05 .90, Законами.No 1381-XIVвід 13.01 .2000, No 2670-ІІІ від 12.07.2001)
Стаття 91. Судові витрати
Судові витрати складаються:
12


1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експер­
там, спеціалістам, перекладачам і понятим;
2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речо­
вих доказів;
3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства
і суд при провадженні у даній справі.
(Стаття 91 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР No 6834-Х від
16.04.84)
Стаття 92. Відшкодування витрат свідкам, потерпілим, за•
конним представникам потерпілих, експертам,
спеціалістам, перекладачам І понятим
Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, екс­
перти, спеціалісти і поняті мають право на відшкодування їм витрат по
явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і
ДО суду.
За переліченими вище особами зберігаєrься середній заробіток по міс­
цю роботи за час, витрачений у зв'язку з явкою за викликом. Особам, які
не є робітниками чи службовцями, виплачується винагорода за відрив їх
від занять.
Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на вина­
городу за виконання своїх обов' язків, якщо виконання дорученої їм робо­
ти не входить в їх обов'язок по службі.
Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового
слідства і суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, ви­
значаються відповідною інструкцією.
(Стаття 92 із змінами, внесеними згідно з У,сазами ПВР No 117-VIII
від 30.08 . 71, No 6834-Х від 16.04 .84, Законом No 360/95-ВР від 05.10.95)
Глава 17. Огляд, освідування, відтворення обстановки
та обставин події
Стаття 192. Огляд трупа
Зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного
експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати су­
дово-медичного експерта, то запрошуєrься найближчий лікар.
Коли виникне необхідність ексгумації трупа, слідчий складає про це
постанову, яку затверджує прокурор. Труп виймається з місця поховання
в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих, про
що складається протокол, який підписують усі зазначені особи.
Стаття 193. Проведення освідування
При необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого,
підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий
виносить про це постанову і проводить освідування.
Якщо необхідно провести судово-медичне освідування обвинуваче­
ного, підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке освідування за вка­
зівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар.
<...>
13


Глава 18. Проведення експертизи
Стаття 196. Порядок призначення експертизи
Експертиза призначається у випадх<ах, передбачених статrями 75 і 76
цього Кодексу.
•
При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану
постанову, в якій, крім даних, зазначених у статrі 130 цього Кодексу, вка­
зує підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву
установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з
яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають буrи досліджені,
а також перелічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайом­
лення.
Коли експертиза проводиться не в експертній установі, слідчий, упев­
нившись в особі експерта, вручає йому копію постанови про призначення
експертизи, роз'яснює обов'язки і права, встановлені статrею 77 цього
Кодексу, і попереджає його про кримінальну відповідальність за стат­
тею 385 Кримінального кодексу України за відмову від виконання покла­
дених на нього обов'язків, а також про відповідальність за статтею 384
Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого виснов­
ку. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, в якому, крім да­
них, передбачених статrею 85 цього Кодексу, зазначає також відомості
про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені
ним заявя.
Колн експертиза проводиться в експертній установі, експерт зазначає
у вступній частині висновку, що він попереджений про кримінальну від­
повідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це
своїм підписом.
(Стаття 196 із змінами, внесеними згідно із Законом No 2670-lll від
12.07.2001)
Стаття 197. Права обвинуваченого при призначенні і про-
веденні експертизи
При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право:
1) заявити відвід експертові;
2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;
З) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;
4) давати пояснення експертові;
5) пред'являти додаткові докумеяrи;
6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта
після закінчення експертизи;
7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експер­
тизи.
Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути
присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояс­
нення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про
призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією
статrею, про що складається протокол з додержанням вимог статrі 85
цього Кодексу.
14


Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не ого­
лошується обвинуваченому в тих випадках, коли його психічний стан ро­
бить це неможливим.
У випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як
обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до підозрюваного у
вчиненні злочину.
Стаття 198. Проведення експертизи в експерткІй усvановІ
Одержавши постанову про призначення експертизи, керівник експерт­
ної установи доручає проведення експертизи од-ному або декільком екс­
пертам. Ці експерти дають висновок від свого імені і несуrь за цього осо­
бисту відповідальність.
Стаття 199. Одержання зразків дnя експертного дослід•
ження
У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення
або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних ДJІЯ експерт­
ного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол.
Зразки зберігаються за правилами зберігання речових доказів (стат­
ті 79- 81 цього Кодексу).
Стаття 200 . Висновок експерта
Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в
якому повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, освіта, спеці­
альність, учений ступінь і звання, посада експерта), на якій підставі була
проведена експертиза, хто був присуrній при проведенні експертизи, пи­
тання, що були постг.влені експертові, які матеріали експерт використав
та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання.
Коли при проведенні експертизи ею;перт виявить факти, які мають зна­
чення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він
вправі на них вказати в своєму висновку. Висновок підписується експер­
том.
Стаття 20 l. Допит експерта
Ознайомившись з висновком експерта, слідчий має право допитати
експерта з метою одержання роз'яснення або доповнення висновку. Про
допит експерта складається протокол.
Стаття 202. Пред'явлення обвинуваченого матеріалів екс­
пертизи
Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому.
Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий
складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечен­
ня обвинуваченого і його ЮІопотання. Питання про задоволення клопо­
тання обвинуваченого вирішує слідчий за правилами статті 129 цього
Кодексу.
У випадках, коли експертиза проведена до притягнення особи як об­
винуваченого, матеріали експертизи пред'являються підозрюваному у
вчиненні злочину.
15


Стаття 203. Призначення додатково~ аьо повторно~ екс­
пертизи
У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, слідчий моти­
вованою постановою може призначити додаткову або повторну ексщ:р­
тизу, яка проводиться з додержанням правил цієї глави Кодексу.
Стаття 204 . Визначення психічного с-rану обвинуваченого
Коли в справі є дані, які дають підстави вважати, що обвинувачений
під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному або
обмежено осудному стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному
стані, але після вчинення злочину захворів психічною хворобою, яка по~
збавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слід­
чий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово­
психіатричну експертизу.
(Стаття 204 із змінами, внесеними згідно із Законом No 2670-ІІІ від
12.07.2001)
Стаття 205. Направлення обвинуваченого на стаціонарну
експертизу
Якщо при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної екс­
пертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваче­
ним або дослідження його, суд за поданням слідчого, погодженим з про­
курором, поміщає його у відповідний медичний заклад, про що виносить
постанову.
Подання розглядається з додержанням порядку, визначеного части­
ною п'ятою статті 165 2, на постанову судді прокурором, обвинуваченим,
його захисником чи законним представником протягом 3 діб може бути
подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє вико­
нання постанови судді.
(Стаття 205 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР No 6834-Х від
16. 04. 84, Законом No 2533-ІІІ від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001)
Глава 26. Судове слідство
Стаття 31 О. Проведення експертизи в суді
Експертиза в суді призначається з додержанням правил, передба­
чених главою 18 цього Кодексу.
• Експерт у судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і мо­
же з дозволу суду ставити запитання підсудному, потерпілому і свідкам
про обставини, які мають значення для його висновку.
Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експер­
та, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його захисникові та
іншим учасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді питан­
ня, які вони бажають поставити експертові.
Суд обмірковує ці питання, враховуючи при цьому думку учасників
судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не нале­
жать до компетенції експерта, а також формулює ті питання, які він ста­
вить перед експертом з власної ініціативи.
16


Після цього суд виносить ухвалу, а суддя- постанову, в якій викладає
поставлені на вирішення експертизи питання. Ці питання передаються
експерту, який складає висновок.
Висновок експерта повинен відповідати вимогам, зазначеним у стат­
ті 200 цього Кодексу. Він оголошується в судовому засіданні та приєд­
нується до справи.
(Стаття 31 О із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР No 6834-Хвід
16.04.84, Законом No 2464-Х/І від 17.06.92)
Стаття 311. Допит експерта в суді
Після оголошення висновку експертові можуть задаватися питання
для роз'яснення і доповнення його висновку.
Питання експертові спочатку задає прокурор, потім потерпілий, ци­
вільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, під­
судний, суддя та народні засідателі.
Питання, поставлені експертові, та відповіді на них заносяться до
протоколу судового засідання .
(Стаття 311 із змінами, внесеними згідно із За1Соном No 2533-ІІІ від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експер­
тизи
У випадках, передбачених статтею 75 цього Кодексу, суд мотивова­
ною ухвалою, а суддя - постановою може призначити додаткову або по­
вторну експертизу.
Додаткова або повторна експертиза проводиться з додержанням ви­
мог статей 31 О і 311 цього Кодексу.
У випадках призначення додаткової або повторної експертизи роз­
гляд справи може бути відкладено.
(Стаття 312 із змінами, внесеними згідно з Законом No 2464-ХІІ від
17.06.92)
Стаття 3 13. Огляд речових доказів
Речові докази повинні бути оглянуті судом і пред'явлені учасникам
судового розгляду, а коли це необхідно, - свідкам і експертам.
Особи, яким пред'явлені речові докази, можуть звертати увагу суду на
ті або інші особливості, які мають значення для вирішення справи, про
що відмічається в протоколі судового засідання.
Огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання,
проводиться в разі необхідності на місці їх знаходження.
Стаття 314. Огляд і оголошення документів
Документи, що є доказами в справі, повинні бути оглянуті або ого­
лошені в судовому засіданні. Ці дії можуть провадитися як за ініціативою
суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який мо­
мент судового слідства.
Стаття 315. Огляд місця події
Суд, визнавши необхідним оглянути місце події, проводить огляд з
17


участю прокурора, підсудного, його захисника, потерпілого, цивільного
позивача, цивільного відповідача та їх представників, а коли цього вима­
гають обставини справи, - то й з участю свідків і експертів.
Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судове засідання
продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому підсудному, свід­
кам, потерпілому та експертам можуть бути поставлені у зв'язку з огля­
дом запитання.
Обвинувач, підсудний, його захисник та інші учасники судового роз­
гляду мають право при огляді звертати увагу суду на все те, що, на їх
думку, може сприяти з'ясуванню обставин справи.
Про проведення огляду і його результати зазначаєrься в протоколі су­
дового засідання.
(Стаття 315 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР No 6834-Х від
16.04.84, із Законом No 2533-1// від 21.06.2001
-
набуває чинності з
29.06.2001)
Цивільний процесуальний кодекс України
Затверджено Законом України
від 18 липня 1963 року No 1500-VI
(ВВР, 1963, No 30, ст. 464)
(Витяг)
Глава 4. Докази
Стаття 27. Докази
Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсут­
ність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і тре­
тіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами
і висновками експертів.
Стаття 36. Способи забезпечення доказів
Суддя забезпечує докази, зокрема: допитом свідків, призначенням екс­
пертизи, витребуванням та оглядом письмових і речових доказів.
Про забезпечення доказів суд або суддя постановляє ухвалу, в якій
зазначає порядок і спосіб її виконання.
Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечення доказів матеріали над­
силаються до суду, який розглядає справу.
Стаття 57. Призначення експертизи
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують
спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла, суддя
18


порядком забезпечення доказів та під час підготовки справи або суд під
час розгляду справи може призначити експертизу.
Експертизу провадять на суді або поза судом, коли це потрібно за ха­
рактером дослідження або коли об'єкт дослідження неможливо достави­
ти до суду.
Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід по­
ставити перед експертами, суддя або суд повинен з цього приводу враху­
вати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відхи­
лення питань, запропонованих особами, які беруть участь у справі, суд
зобов' язаний мотивувати.
В ухвалі про призначення експертизи належить зазначити, з яких пи­
тань потрібні висновки експертів і кому доручається провести експертизу.
Експертиза провадиться експертами відповідних установ або іншими
спеціалістами, призначеними судом. Експертом може бути призначена
будь-яка особа, ЯІ<а володіє необхідними знаннями для дачі висновку.
Стаття 58. Обов'язки і відповідальність експертів
Особа, яку призначено експертом, повинна з'явитися на виклик суду і
дати правдивий висновок щодо поставлених їй питань.
За злісне ухилення від явки до суду експерт несе відповідальність за
частиною другою статті 185 3 Кодексу України про адміністративні пра­
вопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову
без поважних причин від виконання покладених на нього обов' язків -
відповідно за статтями 178 чи 179 Кримінального кодексу України.
(Стаття 58 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР No 9166-ХІ від
04.05.90; Законом No 2857-ХІІ від 15.12 .92)
Стаття 59. Процесуальні права експерта
Експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайоми­
тися з матеріалами слрави, брати участь у розгляді справи судом, про­
сити суд про надання йому додаткових матеріалів.
Експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих йому
матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для вико­
нання покладеного на нього обов'язку.
Стаття 60. Висновок експерта
Висновок експерта повинен містити в собі докладний опис проведе­
них досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відпо­
віді на поставлені судом питання.
Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини,
що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені
питання, він вправі свої міркування про ці обставини включити до свого
висновку.
Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який при­
єднується до справи. Суд має право запропонувати експерту дати усне
пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до протоколу су­
дового засідання, прочитується експертові і підписується ним.
Коли призначено кількох експертів, вони мають право радитись між
собою. Якщо експерти прийдуть до одного висновку, вони всі підпису-
19


ють його. Експерт, не згодний з іншими експертами, складає окремий
висновок.
Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за
правилами, встановленими статтею 62 цього Кодексу.
Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішен­
ні або ухвалі.
Стаття 61. Додаткова експертиза. Повторна експертиза
В разі необхідності провести додаткові дослідження, а також в разі су­
перечливості висновків кількох експертів, суд може зажадати додатково­
го висновку або призначити інших експертів.
Стаття 62. Оцінка доказів
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунту­
ється на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому за­
сіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
(Стаття 62 із змінами, внесеними згідно із Законом No 2857-ХІІ від
15.12.92)
Митний кодекс України
Введено в дію Постановою Верховної Ради Україин
від 12 грудня 1991 року .No 1970а-ХІІ
(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, No 16, ст. 203)
(Витяг)
Стаття 28. Залучення спеціалістів та експертів організацій
і установ для здійснення митного контролю
У разі необхідності для участі у здійсненні митного контролю можуть
бути залучені спеціалісти та експерти.
Виклик спеціалістів та експертів службовою особою митниці є обо­
в'язковим для керівника тієї державної організації чи установи, де пра­
цює спеціаліст чи експерт.
Спеціаліст та експерт, які беруть участь у здійсненні митного контро­
лю, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з явкою за викли­
ком. За спеціалістами та експертами зберігається середній заробіток за
місцем роботи за той час, що був затрачений у зв'язку з явкою за викли­
ком.
Виплати за виклик спеціалістів та експертів здійснюються коштами
м1цних органів.
Стаття 131. Експертиза
У разі, коли при провадженні у справі про порушення митних правил
виникає потреба у спеціальних знаннях, призначається експертиза.
Рішення про призначення експертизи, прийняте службовою особою
20


митного органу України, у провадженні якої знаходиться справа про по­
рушення митних правил, є обов'язковим для експерта, якому цим рішен­
ням доручено експертизу, або службової особи підприємства, якому на­
діслано рішення про призначення експерта.
Основи законодавства України
про охорону здоров'я
Закон України
від 19 листопада 1992 року No 2801-ХІІ
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, No 4, ст. 19)
(Вводиться в дію Постановою ВР No 2802-ХП
від 19.11.92, ВВР, 1993, No 4, ст. 20)
(Витяг)
Розділ ІХ. Медична експертиза
Стаття 71. Судовосмедична і судово-психіатрична експер­
тизи
Проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи при­
значається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або су­
дом у порядку, встановленому законодавством, для вирішення питань, що
потребують спеціальних знань в галузі судової медицини або судової пси­
хіатрії.
Організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною
службами здійснює Міністерство охорони здоров'я України.
Стаття 72 . ПатологоанатомІчнІ розтини
Патологоанатомічні розтини трупів проводяться з метою встановлен­
ня причин і механізмів смерті хворого.
В обов'язковому порядку патологоанатомічні розтини здійснюються
при наявності підозри на насильницьку смерть, а також коли смерть хво­
рого настала в закладі охорони здоров ' я, за винятком випадків, передба­
чених частиною третьою цієї статті.
<...>
Порядок проведення патологоанатомічного розтину визначається Мі­
ністерством охорони здоров'я України.
Стаття 73. Альтернативна медична експертиза
У разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експер­
тизи та в інших передбачених законодавством випадках на вимогу гро­
мадянина проводиться альтернативна медична (медико-соціальна, вій­
ськово-лікарська) експертиза або патологоанатомічний розтин.
(Частина перша статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом
No 4039а-ХІІ від 25.о2.94)
21


Альтернативна медична експертиза здійснюється фахівцями відповід­
ного профілю і кваліфікації. Громадяни самостійно обирають експертну
установу та експертів.
Порядок та умови проведення альтернативної медичної експертизи
визначаються Кабінетом Міністрів України .
Про психіатричну допомогу
Закон Україш1
від 22 лютого 2000 року No 1489-ІП
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, No 19, ст. 143)
(Витяг)
Стаття 7. Діаr~остика психічного розладу та лікування осо­
би, яка страждає на nсихі•1ний розлад
<...>
Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встанов­
лювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім
випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.
<...>
Стаття 21. Судово-nсихіатри•1на екс:пер·rиза
Судово-психіо:rрична експертиза з адміністративних, кримінальних і
цивільних справ призначається і проводиться на підставах та в порядку,
передбачених законом .
Про підприємництво
Закон України
від 7 лютоrо 1991 року No 698-ХП
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, No 14, ст. 168)
(Вводиться в дію Постановою ВР No 785-ХІІ від 26.02.91,
ВВР, 1991, No 14, ст. 169)
(Витяг)
Стаття 4. Обмеження у здійсненні підприємницької діяль­
ності
<... >
Діяльність, пов'язана<... > з проведенням криміналістичних, судово­
медичних, судово-психіатричних експертиз <... > із будь-якою метою,
може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаці­
ями<... >.
22


Про судову експертизу
в криміtнальних і цивільних справах
Постанова Пленуму Верхов11ого Суду України
від 30 ·,rравня 1997 року No 8
Обговоривши практику призначення судових експертиз і викорис­
• тання їх висновків у'кримінальному та цивільно11,rу судочинстві, Пленум
Верховного Суду Уr,раїни зазначає, що судова експертиза як один із засо­
бів доказування сприяє всебічному, повному й об'єктюшому досліджен­
ню обставин справ, постановленню законних і обгрунтованих судових
рішень.
Суди в основному додержують вимог закону щодо призначення екс­
пертиз та використання їх висновків.
Разом з тим є окремі випадки розгляду справ без проведения експер­
тиз, коли їх призначення є обов'язковим за законом або за обставинами
справи. Іноді всупереч закону суди розглядають висновки експертів як
джерела доказів, що мають перевагу над іншими доказами, без належної
їх перевірки й оцінки або переоцінюють доказове значення ймовірних
висновків. Не завжди в ухвалах чи постановах суду чітко формулюються
питання, що виносяться на вирішення експертів, а також мотивується
необхідність призначення додаткової або повторної експертизи.
З метою усунення недоліків і роз'яснення питань, що виникають у су­
довій практиці при призначенні та проведенні експертиз, Пленум Вер­
ховногоСудуУкраїнипостановляє:
1. Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог
закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків.
2. Вказати судам на неприпустимість призначення експертизи у ви­
падках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань,
а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких
віднесено законом до компетенції суду (зокрема щодо вини, неосудності
чи недієздатності особи тощо).
3. При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того,
що згідно зі ст. 67 КПК чи ст. 62 ЦПК висновок експерта не має наперед
встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає
перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтувати­
ся на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи
у сукупності.
4. Судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не мають пра­
ва приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом при­
значення останньої є обов'язковим. Непроведення такої експертизи є
підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
5. Призначення експертизи в цивільних справах допускається як під
час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього.
У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обстави­
нами, вюшаденими у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має
призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового
розгляду, враховуючи при цьо!І,fУ думку осіб, які берусь участь у справі.
23


6. У кримінальному судочинстві обов'язковою умовою призначення
експертизи є порушення кримінальної справи.
У кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою
потерпілого, рішення про призначення експертизи може бути прийнято
суддею при порушенні кримінальної справи або під час її судового роз­
гляду шляхом винесення відповідної постанови.
7. Звернути увагу судів на те, що кримінально-процесуальне законо­
давство не передбачає проведення експертизи в стадії віддання обвину­
ваченого до суду. Коли в цій стадії з'ясується, що за обставинами справи
проведення експертизи є необхідним, суд має викликати в судове засі­
дання експерта для проведення додаткової або повторної експертизи чи
для роз'яснення окремих положень висновку, а якщо на попередньому
слідстві експериза не проводилась, - особу, яка має відповідні спеціальні
знання, для призначення її експертом .
У випадках, коли для забезпечення експертного дослідження потріб­
но зібрати додаткові матеріали (провести ревізію, відшукати документи
чи речові докази тощо), але це неможливо зробити в судовому засіданні,
справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Судам слід мати на увазі, що порушення передбачених ст. 197 КПК
прав обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи під час
дізнання чи попереднього слідства може бути підставою для направлен­
ня справи на додаткове розслідування лише тоді, коли поновити ці права
в судовому засіданні неможливо.
8. Якщо питання про необхідність призначення експертизи виникне
під час судового розгляду справи, суду необхідно з'ясувати можливість
проведення її в судовому засіданні і викликати того самого експерта,
який проводив експертизу при попередньому розслідуванні справи, а як­
що експертиза не проводилась, - іншу особу, яка має необхідні спеціаль­
ні знання.
Експерт, який проводив експертизу на попередньому слідстві, бере
участь у дослідженні доказів з початку судового слідства, а фахівець,
який вперше залучається до проведення експертизи в даній справі, - тіль­
ки після винесення ухвали (постанови) про призначення його експертом.
9. Проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержан­
ням правил, передбачених статтями 310,311 КПК, статтями 57----{)J, 190
ЦПК. При цьому суд виконує такі дії:
-
з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного ви­
сновку;
-
пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання,
які вони бажають порушити перед експертами;
-
оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;
-
заслуховує думки - учасників судового розгляду з приводу поданих
питань;
- у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що ви­
ходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказу­
вання, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної
ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення
експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення;
24


-
оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення
експертизи і вручає її експертові;
-
після проведення експертом досліджень, складання й оголошення
експертного висновку приєднує його до справи;
-
допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним висновку.
Судам слід мати на увазі, що визначення способу проведення експер­
тизи є компетенцією експерта.
Відповідно до ст. 273 КПК чи ст. 232 ЦПК ухвала суду (постанова суд­
ді) повинна бути складена як окремий документ з наведенням у ній моти­
вів прийнятого рішення про призначення експертизи та чітким викладен­
ням питань, що стосуються предмета останньої. В ухвалі (постанові) має
бути зазначено, які подані учасниками судового розгляду питання і з
яких мотивів відхилено.
У разі коли провести експертне дослідження в судовому засіданні
неможливо, суд, керуючись статтями 273 і 31 О КПК, виносить ухвалу про
проведення експертизи і направляє її з необхідними матеріалами до судо­
во-експертної установи для виконання в порядку, передбаченому ст. 198
КПК. При цьому залежно від тривалості експертних досліджень і склад­
ності справи суд може або оголосити перерву, або відкласти слухання
справи, або продовжити судове слідство і досліджувати інші докази.
10. Судам слід мати на увазі, що первинною є експертиза, при прове­
денні якої об'єкт досліджується вперше.
За змістом ст. 75 КПК чи ст. 61 ЦПК додаткова експертиза призна­
чається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясу­
ється, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту екс­
перта неможливо.
Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані
йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним пи­
тання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має
невизначений, неконкретний характер.
В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно за­
значати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або
які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослід­
ження.
Проведення додаткової експертизи може бути доручено тому самому
або іншому експертові.
У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових
об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експерти­
зу, яка не є додатко1юю.
11. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильно­
ст.і висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю
чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявно­
сті істотного порушення процесуальних норм, які регламентують поря­
док призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнавати­
ся, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинувачено­
го чи інших осіб.
В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаю­
ться обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього ви­
сновку експерта.
25


Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому
експертові.
12. Комісійна експертиза призначаєrься у випадках, коли є потреба
провести дослідження за участю декількох експертів - фахівців у одній
галузі знань.
Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно про­
вести дослідження за участю декількох експертів, які є фахівцями у різних
галузях знань.
Комісія експертів може бути створена судом чи за його рішенням ке­
рівником судово-експертної установи.
13. У випадках, коли в справі щодо одного й того самого предмета
проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, до­
даткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки
зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Та­
кій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісій­
ної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.
Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що
вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи
або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.
14 . Судово-психіатрична експертиза призначаєrься, коли вирішення
кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного
стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укла­
дення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати
значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового
розладу душевної діяльності.
Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи
неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або
в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-пра­
вової угоди.
Судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається: ·
-
для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у
справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п. З ст. 76
КПК);
-
щодо особи, яка у зв' язку зі своїми психічними вадами нездатна пра­
вильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати
показання про них (ст. 69 КПК);
-
для визначення психічного стану особи в справах про визнання гро­
мадян недієздатними (ст. 258 ЦПК);
- у справах про поновлення громадянина в дієздатності (ст. 260 ЦПК).
Судово-психіатрична експертиза в судовому засіданні може мати ха­
рактер амбулаторного обстеження, якщо питання про її проведення ви­
никло під час судового слідства.
Коли під час дослідження в судовому засіданні висновку судово-пси­
хіатричної експертизи з'ясуєrься, що для визначення психічного стану
підсудного є необхідним тривале спостереження за ним в умовах стаціо­
нару, суд за мотивованою пропозицією експерта може вирішити питання
про поміщення підсудного у відповідний медичний заклад.
За наявності сумнівів у здатності потерпілого, свідка, цивільного по­
зивача чи відповідача в кримінальних справах, позивача, відповідача чи
26


свідка в цивільних справах правильно сприймати події, адекватно на них
реагувати та вірно відтворювати їх у своїх показаннях суд може виклика­
ти в судове засідання експерта-психіатра для участі в допиті цієї особи.
Призначення судово-психіатричної експертизи щодо таких осіб з по­
міщенням до медичного стаціонару допускається лише за їх згодою.
15. Для встановлення рівня заrальноrо розвитку неповнолітнього, сту­
пеня йоrо розумової відстапості та для з'ясування питання, чи міr він пов­
ністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою він міr керувати
ними, може бути проведена відповідно до вимоr ст. 433 КПК судово-пси­
хіатрична, психолоrічна або комплексна психолоrічно-психіатрична екс­
пертиза.
16. Судово-медична експертиза призначається у випадках, коли для
вирішення питань, що виникли у справі, необхідні спеціальні знання в га­
лузі медицини.
Призначення судово-медичної експертизи є обов'язковим:
-
для встановлення причин смерті (п. 1 ст. 76 КПК);
-
для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень (п. 2
ст. 76 КПК);
-
для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочи­
ни, передбачені ст. 120 КК (п. 4 ст. 76 КПК);
-
для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це
має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідаль­
ність, а відповідних документів немає і їх неможливо одержати (п. 5
ст. 76 КПК);
-
щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні пра­
вильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати
про них показання (ст. 69 КПК).
Звернути увагу судів на те, що в компетенцію судово-медичного· екс­
перта не входить вирішення питань щодо можливості перебування під­
судного під вартою чи йоrо участі у слідчих діях у зв'язку зі станом здо­
ров'и . Перед судово-медичним експертом можуть бути порушені питан­
ня лише про стан здоров'я підсудного та про можливість надання йому
медичної допомоги - амбулаторної, в умовах стаціонару чи в інших спе­
ціально створених умовах.
У справах про злочини, передбачені ст . 106 та ч. 1 ст. 107 КК, суд мо­
же не призначати судово-медичну експертизу, а обмежитись досліджен­
ням акта судово-медичного обстеження, якщо той відповідає вимогам,
які пред'являються до цьоrо документа, і якщо викладені в ньому дані не
заперечуються учасниками судового розгляду та не викликають сумніву
щодо їх достовірності.
Акт судово-медичного обстеження особи є документом, в якому ви­
кладаються і засвідчуються обставини, що мають значення для справи
(наявність тілесного ушкодження, захворювання тощо), тому згідно зі
статтями 65 і 83 КПК, 27 і 46 ЦПК вони можуть бути використані як дока­
зи в кримінальному чи цивільному судочинстві за умови, що проведення
експертизи не є обов'язковим (ст. 76 КПК, статті 258 і 260 ЦПК).
17. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясуваrn:
-
чи було додержfіНО вимоги законодавства при призначенні та прове­
денні експертизи;
27


-
чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;
-
компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повнова-
жень;
-
достатність поданих експертові об'єктів дослідження;
-
повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим
фактичним даним;
-узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим виснов­
ком експертизи;
-
обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з інши-
ми матеріалами справи.
•
18. Судам потрібно мати на увазі, що акти чи інші документи, в тому
числі відомчі, де зазначаються обставини, встановлені із застосуванням
спеціальних знань (наприклад про причини аварії, вартість ремонту, роз­
мір нестачі матеріальних цінностей), не можуть розглядатися як висно­
вок експерта та бути підставою для відмови в призначенні експертизи,
навіть якщо вони одержані на запит суду, органу дізнання, слідчого або
адвоката.
19. Роз'яснити судам, що відповідно до Закону України від 25 лютого
1994 р. «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність в Україні
здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими
службами, до яких належать:
-
науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства
юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України;
-
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Мініс­
терства оборони України, Служби безпеки України.
Судово-експертна діяльність також може здійснюватись на підприєм­
ницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензіі), а також гро­
мадянами за разовими договорами. Видача ліцензій та атестація судових
експертів з числа працівників підприємницьких структур та громадян
здійснюється Міністерством юстиції України або Міністерством охоро­
ни здоров 'я України відповідно до їх повноважень.
У випадках, коли проведенння експертизи доручається працівникові
підприємницької структури, яка має ліцензію на здійснення судово-екс­
пертної діяльності, суд повинен перевірити, чи є у спеціаліста свідоцтво
про присвоєння йому кваліфікації судового експерта за відповідною спе­
ціальністю.
Проведення експертизи за разовими договорами може мати місце ли­
ше у випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. У договорі
мають бути зазначені строки виконання експертизи, розмір винагороди
експертові та порядок її виплати.
20. При вирішенні питання про оплату праці експертів судам слід мати
на увазі, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу»,
та постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р . «Про за­
твердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та ви­
плати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, поперед­
нього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких пе­
ребувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати дер­
жавним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх
працівниками функцій експертів і спеціалістів» проведення судових екс-
28


пертиз спеціалізованими науково-дослідними установами Міністерства
юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України здійснюєrься
на підставі договору між цими установами та органами дізнання, поперед­
нього слідства чи судом за рахунок коштів, що виділяються для цієї мети з
державного та місцевих бюджетів. Остаточний розрахунок провадиться
після виконання замовлення на проведення експертизи.
Оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторо­
ни, я~а порушила відповідне клопотанJJ.я. Якщо експертиза призначаєть­
,ся за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, кошти на її оплату
вносяться обома сторонами порівну (ст.. 73 ЦПК), У разі незгоди сторони
(сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі
наявних доказів.
(Пункт 20 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вер­
ховного Суду України No 15 від 25.05.98)
21. Судам необхідно реагувати шляхом винесення окремих ухвал (по­
станов) на факти порушення Закону України «Про судову експертизу»,
норм КПК і ЦПК; інших правових актів, що регулюють питання при­
значення та проведення судових експертиз.
Інструкція
про призначення та проведення
судових експертиз
Затверджено наказом Міністерства юстиції України
від 8 жовтня 1998 року No 53/5
1.Загальніположення
1. Порядок призначення судової експертизи (далі - експертиза) у на­
уково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції
України (далі - експертиі установи), обов'язки, права та відповідальність
судового експерта (далі - експерт), організація проведення експертиз та
оформлення їх результатів визначаються Законом України «Про судову
експертизу», Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та
Арбітражним процеруальним• кодексами України, цією Інструкцією та
іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
2. Основними видами експертиз, які проводяться в експертних уста­
новах, є:
2.1 . Криміналістична: почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза
документів; фототехнічна; технічна експертиза матеріалів і засобів відео­
звукозапису; портр~а; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження
одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які
проводяться в бюро судово-медичної експертизи); балістична; вибухових
пристроїв; вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу); матеріалів і
речовин (волокон і волокнистих матеріалів; лакофарбових матеріалів і по­
криттів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; наркотичних засо-
• Нині Господарський процесуальний кодекс України. - Ред.
29


бів і сильнодійних речовин; рідин, що містять спирт; металів і сплавів;
полімерів•, пластмаси та скла).
2.2 . Грунтознавча.
2.3. Біологічна.
2.4 . Інженерно-технічна; автотехнічна; транспортно-трасологічна; по-
жежно-технічна; будівельно-технічна.
2.5 . Бухгалтерська.
2.6 . Товарознавча, зокрема автотоварознавча.
2.7 . Комп ' ютерної техніки та програмних продуктів.
2.8. Психологічна.
З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практи­
ки експертні установи можуть організовувати проведення інших видів
експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричноі).
В експертних установах проводяться також комплексні експертизи -
як у поєднаннях різних видів експертиз, зазначених у цьому пункті, так і
в поєднанні з видами експертиз, які не увійшли до цього переліку. В
останньому випадку до проведення експертизи залучаються фахівці ін­
ших центральних органів виконавчої влади та державних органів.
3. В ідповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» та ст. 48 КПК
України на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно за­
хищ ають свої інтереси, в експертних установах можуть виконуватись до­
слідження, результати яких викладаються в письмових висновках спе­
ціалістів (далі - інші дослідження). Такого роду дослідження можуть
проводитись за дорученням органів нотаріату, митниці, а також на про­
хання підприємств, установ, організацій і громадян (про особливості до­
кументування результатів таких досліджень див. п. 42 цієї Інструкціі).
Експертизи та інші дослідження проводяться експертними установами
відповідно до регіональних зон обслуговування (перелік зон додаєrься).
4. Підставою для проведення експертиз в експертних установах є пе­
редбачений законом процесуальний документ про призначення експер­
тизи, складений уповноваженою на те особою (органом) .
Інші дослідження проводяться за письмовою заявою замовника з обо­
в'язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають
вирішенню.
S. Експертизи та інші дослідження в експертних установах проводять­
ся співробітниками, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підго­
товку та атестовані як експерти певної спеціальності.
Експертизи та інші дослідження в експертних установах можуть про­
водитись також позаштатними працівниками цих установ. Комплекту­
вання складу позаштатних працівників та встановлення порядку їхньої
діяльності покладається на керівника експертної установи.
6. Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання екс­
пертиз, контроль за своєчасним їх проведенням та за дотриманням зако­
нів та інших нормативно-правових актів з питань експертизи покладаю­
ться на керівника експертної установи.
7. Керівник експертної установи (її структурного підрозділу) може ви­
ступати як експерт відповідно до присвоєної йому експертної спеціаль­
ності.
зо


8. Строки проведення експертиз встановлюються керівником експерт­
ної установи (її структурного підрозділу) в межах:
10 днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і не склад­
них за характером досліджень експертиз;
І-го місяця - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або склад­
них за характером досліджень.
Якщо експертиза не може бути виконана у зазначені строки, більший
строк встановлюється за домовленістю з органом чи особою, які призна­
чили експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих мате­
ріалів . Попереднє вивчення не повинно перевищувати п'яти днів.
Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступно­
го за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується
у день направлення їх особі або органу, які призначили експертизу. Якщо
закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на
неробочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним
робочий день.
У строк проведення експертизи не включається строк виконання кло­
потань експерта, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів або
усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, які призна­
чили експертизу.
2. Обов'язки, права та відповідальність експерта
9. На експерта покладаються такі обов'язки:
9.1 . Прийняти до виконання доручену йому еr,спертизу.
9.2. Повідомити в письмовій формі особу або орган, які призначили
експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання
виходить за межі к~мпетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані
йо~,.~ матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а ви­
требувані додаткові мnтеріали не були отримані .
9.3 . З'явитися за викликом особи або органу, які призначили експер­
тизу, для допиту з приводу проведеної експертизи чи повідомлення про
неможливість її проведення.
9.4. Заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин .
9.5. З дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводи­
ти дослідження в присуrності підозрюваного, обвинуваченого, підсудно­
го чи сторін у цивільних та арбітражних справах.
10. Експерт має право:
10.1 . Знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи.
10.2 . Порушувати ЮІопотання про надання додаткових та нових мате-
ріалів, необхідних для вирішення поставлених питань.
10.3 . З дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути
присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопо­
тання, що стосуються проведення експертизи, та задавати відповідні за­
питання особам, яких допитують.
10.4 . Вказувати у висновку експертизи на факти, які мають значення
для справи, про які йому не були поставлені питання.
10.5 . У випадку незгоди з інш·ими членами експертної комісії - скла­
дати окремий висновок експертизи.
31


l 0 .6 . Викладати письмово відповіді на питання, які ставляться перед
ним під час допиту.
l О .7. Оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або
органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або
порядок проведення експертизи.
11. Експерту забороняється:
11.1 . Проводити експертизу без письмової вказівки керівника експерт­
ної установи (її структурного підрозділу), за винятком експертиз, дору­
чених йому безпосередньо після слідчого огляду, в якому він брав участь
як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового роз­
гляду.
11 .2. Самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а
також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони від­
ображені у наданих йому матеріалах неоднозначно .
11.3 . Розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка про­
вадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання.
11.4. Вступати в контакти, не передбачені порядком проведення екс­
пертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно сто­
суються експертизи.
11.5. Зберігати кримінальні, цивільні та арбітражні справи, а також ре­
чові докази й документи, що є об' єктами експертизи, поза службовим
приміщенням.
12. Експерт складає висновок експертизи від свого імені і несе осо­
бисту відповідальність за його правдивість. За надання завідомо неправ­
дивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладе­
них на нього обов' язків, а також за розголошення без дозволу прокурора,
слідчого або особи, яка провадить дізнання, даних попереднього слідства
чи дізнання експерт несе кримінальну відповідальність за статтями КК
України .
За злісне ухилення від явки до органів дізнання та попереднього слід­
ства або суду експерт несе відповідальність за статтями Кодексу України
про адміністративні правопорушення .
13. За допущені порушення при проведенні експертизи, що не призве­
ли до кримінальної чи адміністративної відповідальності, штатний спів­
робітник експертної установи може бути притягнутий до дисциплінарної
відповідальності, а позаштатний - звільнений з посади позаштатного
експерта.
З. Оформлення матеріалів
для проведення експертизи
14. Експертиза проводиться після подання особою чи органом, які
призначили експертизу, матеріалів, оформлених згідно з вимогами про­
цесуального законодавства та цієї Інструкції.
15. До експертної установи слід надсилати: постанову (ухвалу) про
призначення експертизи, а також об' єкти дослідження (у разі потреби - зі
зразками для порівняльного дослідження, протоколами вилучення речо­
вих доказів, їх огляду, схемами тощо).
Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при прове-
32


денні експертизи, надається в Науково-методичних рекомендаціях з пи­
тань підготовки і призначення судових експертиз у науково-дослідних
експертних установах Міністерства юстиції України.
Про вилучення та відбір зразків складаються відповідні протоколи, в
яких, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які
саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або
вилучення, а також інші суттєві обставини.
Для відбору зразків слідчий (суддя) може запросити спеціал іста. Про­
токол мають підписати всі особи, які брали участь у відбор і.
Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучен­
ня, зберігання об'єкта експертного дослідження або про інші обставини,
що могли вплинути на формування його ідентифікаційних ознак, про них
слід зазначити у постанові (ухвалі) про призначення експертизи або на­
діслати експерту копії тих протоколів слідчих дій (оглядів, допитів та ін.)
чи виписки з них, де йдеться про ці обставини.
16. У виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути
представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімка­
ми та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами,
приєднаними до справи у встановленому порядку. Про проведення екс­
пертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про
її призначення.
17. У постанові (ухвалі) про призначення експертизи вказуються такі
дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прі­
звище особи, назва суду, який виніс постанову (ухвалу); назва справи та
її номер; обставини справи, які стосуються експертизи, підстави призна­
чення експертизи, прізвище експерта або назва установи, експертам якої
доручається проведення експертизи; питання, поставлені експертові; пе­
релік об'єктів, що підлягають дослідженню, порівняльних матеріалів, а
також матеріалів, направлених експертові для ознайомлення, або поси­
лання на такі переліки, які є в матеріалах справи; інш і дані, які мають зна­
чення для проведення експертизи .
18. У разі призначення додаткової або повторної експертизи, крім ма­
теріалів, вказаних у пункті 17 цієї Інструкції, експертові надсилаються
також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками,
порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосую­
ться предмета експертизи, які були зібрані після надання первинного
висновку.
У постанові (ухвалі) про призначення додаткової та повторної експер­
тизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.
19. У постанові (ухвалі) про призначення комплексної експертизи за­
значаються її назва та установа (установи), експертам якого (яких) дору­
чено її проведення, а у разі участі в її проведенні особи, яка не є співро­
бітником експертної установи, -також її прізвище, ім'я та по батькові.
У випадках, коли проведення комплексної експертизи доручено екс ­
пертам декількох установ, у постанові (ухвалі) про її призначення зазна­
чається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію про­
ведення експертизи, зокрема координацію роботи експертів і зв ' язок з
особою або органом, які призначили експертизу.
Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам
2 2-221
33


експертної установи та особі, яка не є працівником цієї установи, провід­
ною призначається експертна установа.
Постанова (ухвала) про призначення комплексної експертизи направ­
ляється в кожну з установ-співвиконавиць, а також особі, яка не є праців­
ником експертної установи. Об'єкти дослідження і матеріали справи на­
правляються провідній установі.
Якщо у постанові (ухвалі) провідну установу не визначено, вона визна­
чається за згодою між керівниками установ, а якщо між ними виникне су­
перечка, - то особою чи органом, які призначили комплексну експертизу.
20. За загальним правилом експертизи мають призначатися відповід­
но до зони, яка обслуговується певною установою .
За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоціль­
ність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа
або орган, які призначають експертизу, вказавши відповідні мотиви, мо­
жуть доручити її виконання експертам іншої установи.
21. Якщо необхідно провести експертизу на місці події або за місце­
знаходженням об' єкта дослідження, особа або орган, які призначили екс­
пертизу, повинні забезпечити прибуття експерта, безперешкодний до­
ступ до об'єкта дослідження і належні умови праці.
4. Ор ганізація досліджень
та оформлення їх результатів
22. Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і до­
ручає відповідному структурному підрозділу установи організувати про­
ведення експертизи.
При цьому він може або вказати, кому з експертів слід доручити її ви­
конання, і встановити відповідний строк або передати вирішення цих пи­
тань керівникові підрозділу.
23. Якщо в одній постанові (ухвалі) про призначення експертизи є пи­
тання, що стосуються предметів різних видів експертиз, керівник устано­
ви визначає питання, які підлягають вирішенню в кожному з підрозділів,
і кількість виконуваних при цьому експертиз.
24. Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які виключа­
ють можливість організації проведення експертизи (не надійшла поста­
нова або ухвала про призначення експертизи, не надійшли об'єкти до­
сліджень і т. ін . ), керівник установи негайно повідомляє про це особу або
орган, які призначили експертизу.
Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не вживають на­
лежних заходів для усунення цих перешкод, керівник установи з закін­
ченням одного місяця з дня надіслання зазначеного повідомлення повер­
тає їм матеріали.
25. Організовуючи виконання комплексної експертизи, керівник уста­
нови доручає проведення досліджень відповідним підрозділам установи і
визначає, який з них має бути провідним.
Керівник провідного підрозділу за погодженням з керівниками інших
підрозділів формує комісію експертів і призначає голову експертної ко­
місії.
Якщо комплексна експертиза виконується експертами кількох установ,
34


комісія експертів формується керівником провідної установи разом з ке­
рівниками інших установ-співвиконавиць. Голову комісії призначає ке­
рівник провідної установи.
26. Експерт, призначений головою комісії, не має переваг перед інши­
ми співвиконавцями при вирішенні поставлених питань. Як голова ко­
місії він виконує лише організаційні функції, а саме:
скликає нараду експертів, на якій знайомить їх з постановою (ухвалою)
про призначення експертизи, матеріалами, які надійшли на дослідження, а
також організовує розробку спільної програми досліджень;
здійснює зв'язок з керівниками установ (підрозділів), співробітники
яких є членами комісії, контролює строки проведення окремих дослід­
жень і координує виконання всієї програми досліджень;
керує проміжними та підсумковими нарадами експертів;
повідомляє керівника експертної установи про дії членів комісії, які
не узгоджуються із загальною програмою досліджень або порушують їх
послідовність;
складає проект висновків (повідомлення про неможливість провести
експертизу) або доручає це зробити будь-кому з членів комісії.
27. Якщо експертиза призначена не як комплексна, але при її прове­
денні з'ясується, що вирішення поставлених питань або деяких із них по­
требує застосування даних, які належать до різних галузей знань, керів­
ник експертної установи має право організувати її виконання за прави­
лами виконання комплексної експертизи.
28. Якщо проведення комплексної експертизи не може бути здійснене
силами експертів даної установи, то її керівник повідомляє про це особу
або орган, які призначили експертизу, і просить залучити до проведення
експертизи експерта відповідної спеціалізації. Залучення такого експер­
та провадиться з дотриманням вимог частини З статті 196 КПК України.
29. Якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових ма­
теріалів, але протягом місяця не отримав відповідь, він має право письмово
повідомити особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість
її проведення.
30. При проведенні дослідження експерт повинен вживати заходів до
збереження наданих на експертизу об'єктів, аби не допустити їх знищен­
ня або пошкодження.
Якщо за характером дослідження зберегти об'єкт неможливо, то на
його пошкодження чи знищення має бути отримана письмова згода осо­
би або органу, які призначили експертизу.
У разі пошкодження чи знищення об'єкта в процесі дослідження до
висновку експертизи вноситься про це відповідний запис.
У разі наявності після знищення або пошкодження об'єкта під час до­
слідження залишків вони повертаються особі або органу, які призначили
експертизу.
Документальні матеріали, які були об'єктом дослідження, а також по­
рівняльні зразки позначаються відповідними штампами експертної уста­
нови.
31. Висновок експерта (повідомлення про неможливість її проведен­
ня) розглядається керівником експертної установи і направляється особі
або органу, які призначили експертизу.
2*
35


Якщо' t«:piв'F!lr!'f< експертної установи не погоджується з позицією екс­
перта, він має право доручити проведення експертизи комісії експертів,
до якої включається експерт, з позицією якого він не згоден . Експерти ко­
місії у разі згоди між собою підписують спільний висновок експертизи, а
у разі виникнення розбіжностей між членами комісії складається декіль­
ка висновків відповідно до позицій експертів.
Висновок експертизи або повідомлення про неможливість її прове­
дення, які даються поза експертною установою (в судовому засіданні, на
місці подіі), розглядаються керівником установи після надходження ма­
теріалів експертизи до установи . Про зауваження, які виникли у керівни­
ка установи, він може повідомити особу або орган, які призначили екс­
пертизу .
32. Висновок експертизи складається з трьох частин: вступної, до­
сліджувальної та висновків дослідження.
33. У вступній частині висновку експертизи вказуються:
назва експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, комісій­
ною або комплексною;
особа або орган, які призначили експертизу;
дані про експерта (експертів): посада, прізвище, ім'я та по батькові,
освіта, експертна спеціальність та стаж експертної роботи; науковий сту­
пінь та вчене звання;
дата надходження матеріалів до експертної установи і дата підписан-
ня висновку експертизи;
де і ким винесена постанова або ухвала про призначення експертизи;
питання, які належить вирішити експертові;
найменування матеріалів, що надійшли на експертизу, спосіб достав­
ки та вид упаковки досліджуваних об'єктів;
клопотання експерта про подання додаткових матеріалів, наслідки їх
розгляду;
обставини справи, які мають значення для давання висновку, з обо­
в'язковим зазначенням джерела їх отримання;
відомості про осіб, які були присутні під час проведення досліджень
(прізвище, ініціали, процесуальне положення);
попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 178
КК України за надання завідомо неправдивого висновку;
довідково-нормативні документи та методична література, які вико­
ристовувались експертом при вирішенні поставлених питань (з зазначен­
ням бібліографічних даних).
Питання вказуються у формулюванні постанови (ухвали) про призна-
1
чення експертизи. Якщо поставлено декілька питань, експерт має право
згрупувати їх і викласти в послідовності, яка забезпечує найбільш до­
цільний порядок дослідження. Якщо редакція питання в постанові (ухва­
лі) не відповідає Н11уково-методичним рекомендаціям з питань підготов­
ки і призначення судових експертиз у науково-дослідних судово-екс­
пертних установах Міністерства юстиції України, але зміст завдання екс­
пертові зрозумілий, то після наведення питання в редакції постанови
(ухвали) про призначення експертизи він може дати відповідні роз'яс­
нення і викласти питання в редакції, що відповідає згаданим Рекоменда­
ціям.
36


Питання, які поставлені експертом з власної ініціативи, вказуються пі­
сля питань, зазначених у постанові (ухвалі) про призначення експертизи .
При проведенні повторної експертизи у вступній частині висновку
експертизи викладаються відомості про первинні (попередні) експерти­
зи : прізвища, ініціали експертів, назва експертної установи чи місце ро­
боти експертів, номер і дата висновку експертизи, висновки досліджень
попередніх експертиз з питань, які були поставлені перед експертом на
повторне вирішення, а також мотиви призначення повторної експертизи,
які зазначені у постанові (ухвалі) про її призначення .
34. У досліджувальній частині висновку експертизи описується про­
цес дослідження та його результати, а також дається обгрунтування ви­
сновку експерта .
Кожному питанню, яке вирішується експертом, має відповідати
певний розділ досліджувальної частини.
Якщо декілька питань тісно пов' язані між собою, хід їх вирішення мо­
же описуватись в одному розділі .
Досліджувальна частина повинна включати :
відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи дослід-
ження, умови їх проведення;
посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них;
експертну оцінку результатів дослідження.
Описування результатів застосування інструментальних методів до­
слідження та проведення експертних експериментів може обмежуватись
викладенням кінцевих результатів . У зазначених випадках граф іки , діа­
грами, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у
наглядових експертних провадженнях і на вимогу осіб, які мають право
знайомитись з матеріалами експертизи, надаватись їм для вивчення .
У досліджувальній частині висновку повторної експертизи вказують­
ся причини розбіжностей з результатами попередніх експертиз, якщо та­
кі розбіжності мали місце.
35. В заключній частині висновки дослідження викладаються у вигля­
ді відповідей на поставлені питання в тій послідовності, в якій вони ви­
кладені у його вступній частині.
На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або
вказано, з яких причин неможливо його вирішити.
36. Висновок експертизи підписується експертами, які проводили до­
слідження, та засвідчується печаткою експертної установи .
Якщо до висновку експертизи додаються фототаблиці, креслення, схе­
ми, діаграми і т.ін., вони також підписуються експертами та засвідчуються
печаткою експертної установи .
37. Висновок комплексної експертизи складається за правилами, ви­
кладеними в пунктах 32- 36 цієї Інструкції, з урахуванням таких особли­
востей :
у вступній частині додатково зазначаються прізвище голови експерт­
ної комісії і дані про попередні експертизи, якщо їх результати мали зна­
чення для вирішення питань, поставлених пере.І.{ комплексною експерти­
зою;
дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у
37


відповідцих розділах досліджувальної частини із зазначенням прізвищ
експертів;
уза,гальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються· в синте­
зувальному розділі досліджувальної частини висновку експертизи.
Спільний висновок експертизи підписується експертами, які брали
участь у сукупній оцінці результатів усіх досліджень і дійшли згоди.
У випадку, якщо згоди між ними не було досягнуто, складається де­
кілька висновків експертизи (за кількістю точок зору) або один, у якому
вступна і досліджувальна частини підписуються всіма експертами, а за­
ключна - окремими, під відповідними висновками дослідження.
38. Висновок експертизи та додатки до нього складаються у двох ек­
земплярах, один з яких направляється особі або органу, які призначили
експертизу, а другий залишається в експертній установі.
На повторні експертизи складаються контрольні картки, які надсила­
ються установі (службі), в якій виконувались попередні експертизи, та до
Міністерства юстиції України. Один екземпляр картки залишається в
експертній установі . Якщо висновки повторних і попередніх експертиз
не збігаються, то до установи (служби), в якій виконувалась попередня
експертиза, надсилається також екземпляр висновку повторної експерти­
зи з усіма додатками .
При виконанні комплексної експертизи кількість примірниюв виснов­
ку експертизи відповідає числу установ, що були зайняті у її проведенні
(для зберігання в архіві кожної установи).
Додатки до висновку комплексної експертизи у вигляді фототаблиць,
діаграм, схем, креслень і т. ін. підписуються експертами і засвідчуються
печаткою тієї установи, в якій вони виконані.
Висновки експертизи з додатками направляються особі або органу,
які призначили експертизу, керівником експертної установи (керівником
провідної експертної установи).
39. Висновок експертизи, яка виконується під час судового розгляду,
складається за правилами цього розділу Інструкції, з урахуванням таких
винятків:
у вступній частині висновку не вказується запис щодо попередження
експерта про відповідальність за надання завідомо неправдивого виснов­
ку (такий запис робиться в протоколі судового засідання);
якщо з питань, які вирішувались під час судового розгляду, проводи­
лась експертиза на попередніх стадіях процесу і експерт згоден з її ре­
зультатами, він вправі послатись на них.
Кооія висновку експертизи, проведеної під час судового розгляду, ра­
зом з і<ОDією ухвали суду про її призначення подається експертом до екс­
пертної установи.
40. Повідомлення про неможливість проведення експертизи складає­
ться в двох примірниках, підписується експертом та засвідчується печат­
кою експертної установи. Один примірник керівник експертної установи
надсилає особі або органу, які призначили експертизу, а другий - зали­
шається в експертній установі.
Якщо таке повідомлення дається під час судового розгляду, воно
складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких
подається до суду, а другий - керівникові експертної установи.
38


Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підста­
ви для повідомлення про неможливість їх вирішення, складається один
документ - висновок експертизи.
41. Предмети та документи, що були об'єктами експертного дослід­
ження, підлягають поверненню особі або органу, які призначили експер­
тизу, разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість
провести експертизу, засвідченим підписом експерта, що проводив до­
слідження, та печаткою експертної установи .
42 . Хід і результати інших досліджень викладаються у висновку до­
сліджень спеціаліста із зазначенням спеціалізації останнього.
Висновок дослідження спеціаліста складається за формою висновку
експертизи за такими винятками:
особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціа­
лістом;
у вступній частині висновку дослідження зазначається, хто і коли
звернувся до установи з проханням провести дослідження;
опускається запис, який стосується відповідальності особи, яка про­
водить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.
Науково-методичні рекомендації
з питань підготовки та п ризначення
судових експертиз
Затверджено наказом Міністерства юстиції України
від 8 жовтня 1998 року No 53/5
Почеркознавча експертиза
1. Основним завданням почеркознавчої експертизи є іденти фікація
виконавця рукописного тексту, цифрових записів (далі - рукопис) і під­
пису. Цією експертизою вирішуються і деякі щ:ідентифікаційні завдан­
ня (встановлення факту виконання рукопису в ·незвичних умовах або в
незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з насліду­
ванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а
також належності його до певної групи за віком).
Орієнт«;>вн и й перелі к вирішуван их п итань
Чи виконано рукопис певною особою?
Чи виконані декілька рукописів однією особою?
Чи не виконано рукопис навмисно зміненим почерком'?
Чи не виконано рукопис в незвичних умовах?
Чи не знаходилась особа, яка виконала рукопис, в незвичайному стані?
Чи не володіє особа, яка виконала рукопис, навиками написання спе-
ціальними шрифтами?
Аналогічні питання можуть вирішуватись і щодо виконавців підписів.
Особою якої статі виконано рукопис?
До якої групи за віком належить виконавець рукопису?
39


2. Для проведення досліджень слідчий {суддя)* повинен надати екс­
пертові вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (циф­
рових записів, підпису) особи, яка ідентифікується.**
3. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до мате­
ріалів справи слідчий (суддя) повинен пред'явити їх особі, яка іденти­
фікується, а потім позначити кожний зразок, тобто вказати, що це віль­
ний (умовно-вільний) зразок почерку {підпису) певної особи (вказати її
прізвище, ім'я, по батькові) та посвідчити це своїм підписом.
У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця,
від'їзд тощо), як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких
рукописні тексти {підписи) достовірно виконані особою, відносно якої
ставиться питання ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопи­
су (наприклад заяву на отримання паспорта (форма No 1), паспорт, різно­
го роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, та ін.).
4. Вільні зразки за можливості повинні відповідати об'єкту, який до­
сліджується, за часом виконання (бажано в межах одного року), за видом
матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою до­
кумента (накладні, відомості та ін.), за його змістом та цільовим призна­
ченням.
Якщо текст (підпис), що досліджується, виконано друкованими літе­
рами або спеціальним шрифтом, слід за можливості надати вільні зразки
аналогічного характеру.
5. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи.
На першому - особа, яка ідентифікується, виконує текст на тему, пов'яза­
ну з розслідуванням справи, в звичних умовах (сидячи за столом, звич­
ним приладдям письма, при нормальному освітленні). На другому етапі
зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому,
що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фра­
зи, слова і цифри, взяті з рукопису, що досліджується. На цьому етапі
зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, в
яких виконувався рукопис, що досліджується, тобто в тій самій позі {ле­
жачи, стоячи та ін.), таким самим приладдям письма та на папері того са­
мого виду {за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що і до­
кумент, який досліджується. Якщо буде.помічено, що той, хто пише,
намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.
6. У випадках, коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи,
виконувались на бланках {касові ордери, квитанції, поштові перекази,
платіжні відомості та ін.), експериментальні зразки слід відбирати на та­
ких самих бланках або на папері, що розграфлений як бланк.
7. Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається ха-
• Tyr і далі, якщо інше не застережено, рекомендації, адресовані слідчому (суд­
ді), стосуються і інших осіб, а також органів, які призначають експертизу.
•• Вільними зразками є рукописи і підписи особи, яка ідентифікується, викона­
ні до порушення кримінальної (заведення цивільної чи арбітражної) справи і не по­
в' язані з нею; умовно-вільними - зразки, які виконані у зв' ЯЗКУ з цією справою, але
не для експертизи; експериментальними - виконані за завданням слідчого (судді)
спеціально для даної експертизи.
40


рактером документа, експериментальні зразки відбираються на о~--ремих
аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.
Після нанесення 5-1 О експериментальних підписів аркуші паперу тре­
ба міняти.
8. Якщо рукопис, що досліджуєrься, виконано «друкованими» літера­
ми і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліотечним та
ін.), експериментальні зразки на другому етапі (див. п. 5) також повин­
ні бути виконані «друкованими» літерами і цифрами або відповідним
шрифтом .
Переписування з документа, що досліджуєгься, або з машинописного
(друкарського) тексту неприпустиме.
9. Якщо є підстави припускати, що виконавець досліджуваного ру­
копису намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, іншим нахи­
лом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чином.
10. Експериментальні зразки посвідчуються слідчим (суддею). У по­
свідчувальному надписі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові вико­
навця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним
шрифтом тощо).
11. Якщо досліджується текст, вільні та експериментальні зразки на­
даються у вигляді текстів, при дослідженнях підписів та цифрових запи­
сів - як у вигляді текстів, так і відповідно у вигляді підписів та цифрових
записів.
12. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового
письма бажано надавати не менш ніж на 5 аркушах. Чим коротший до­
сліджуваний текст, тим більше необхідно зразків. Вільні зразки підпису
надаються по можливості не менш ніж на І О документах, експеримен­
тальні - в кількості не менш 20 зразків підписів.
13. Якщо необхідно встановити, чи не виконаний uідпис від імені пев­
ної особи іншою особою, надаються зразки підписів обох осіб. При цьо­
му додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачу­
ваного виконавця не менш ніж на 5 аркушах у вигляді записів прізвища
та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.
14. При вилученні вільних зразків підписів особи, від імені якої ви­
конано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом
підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджуєrься. Такі підписи
найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.
При відібранні експериментальних зразків ·підпису особи, від імені
якої виконано підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма застосо­
вуваними нею варіантами підписів.
Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються зраз­
ків, не було можливості, про це слід вказати в постанові (ухвалі) про при­
значення експертизи.
15. Якщо необхідно дослідити велику кількість підписів, їх доцільно
розділити на групи (за особами, від імені яких виконано підписи, епізода­
ми справи, видами документів тощо) і за кожною групою призначити
окрему експертизу.
Документи кожної групи можна пронумерувати (у вільних від тексту
місцях) і, вказавши один раз у постанові (ухвалі) про призначення екс-
41


пертизи як назву документа, тцк і його порядковий номер, в подальшому
посилатись тільки на порядковий номер.
Якщо виникли труднощі, пов'язані з призначенням багатооб'єктних
експертиз підписів, доцільно проконсультуватися з експертом ( спеціа­
лістом).
16. У постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід указати на
встановлені слідчим (судом) щ:обливі обставини виконання рукопису,
які могли викликати змінення ознак почерку (незвична поза або незви­
чайний стан виконавця, виконання рукопису в умовах низької темпера­
тури тощо). Якщо є дані, що виконавцем є людина, у якої порушена коор­
динація рухів, про це також слід повідомити експерта. У випадках вико­
нання рукопису особою похилого або старечого віку потрібно надати
відомості про рік їх народження і стан здоров' я на момент можливого ви­
конання об'єкта, що досліджується.
Авторознавча експертиза
17. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація
автора тексту.
Авторознавчою експертизою можуть також встановлюватись (най­
частіше в імовірній формі) деякі соціально-біографічні риси автора тек­
сту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим або ін­
шим функціональним стилем мови та ін.).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є певна особа автором даного тексту?
Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
Чи є у тексті ознаки, які свідчать qpo соціально-біографічні риси його
автора? Якщо є, то про які саме?
Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою,
можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не
менше 500 слів).
18. Готуючи матеріали для проведення авторознавчої експертизи з ме­
тою встановлення авторства, слідчий (суддя) повинен зібрати вільні,
умовно-вільні і експериментальні зразки письмової мови особи, яка іден­
тифікується.
Зразки письмової мови засвідчуються слідчим (суддею) за правилами
посвідчення зразків почерку {див. п. З розділу «Почеркознавча експер­
тиза»).
19. Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мо­
вою, иа якій його складено, і по можливості також: за часом виконання;
за характером документа виходячи з його призначення і сфери обігу (до­
повідна записка, особистий лист, скарга тощо); за іншими суттєвими об­
ставинами, які могли впливати на формування ознак письмової мови.
Вільні зразки повинні надаватись не менш як на 25 аркушах.
20. Умовно-вільні зразки надаються як доповнення до вільних, особ­
ливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.
21. Експериментальні зразки повинні виконуватись на мові докумен­
та, що досліджується.
42


Спочатку особі, яка ідентифікується, пропонують написати текст на
вільно обрану нею тему, але аналогічну досліджуваному за своїм функціо­
нальним призначенням (скарга, особистий лист, службовий лист тощо).
Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному не тільки за
своїм функціональним призначенням, а й за темою. Наприклад, пропону­
ють написати скаргу на дії службової особи.
Мінімальний обсяг кожного зразка - 500 слів. Якщо текст зразка ви­
явився меншим за мінімальний, слід відібрати зразки на інші близькі теми.
За клопотанням експерта відбираються експериментальні зразки, які
за стилем і деякими іншими характеристиками не відповідають докумен­
ту, що досліджується.
При визначенні характеру і обсягу експериментальних зразків слід­
чий (суддя) враховує, наскільки повно зібрані вільні та умовно-вільні
зразки, і поповнює їх нестачу за рахунок експериментальних зразків.
Бажаний загальний обсяг експериментальних зразків - 25- 30 сторінок
тексту.
22. До постанови (ухвали) про призначення експертизи бажано дода­
вати соціально-біографічну характеристику гаданого автора.
Технічна експертиза документів
23. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу рек­
візитів документів і експертизу матеріалів документів.
24. Головними завданнями технічної експертизи реквізитів докумен­
тів є:
24 . l . Встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і
їх відбитків.
24.2 . Встановлення факту і способу внесення змін до документа (під­
чистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер та ін.).
24.3 . Виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих
або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів
(зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на
якому вони виготовлені, не перетворився на попіл.
24.4 . Встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфіка­
ційних категорій друкарської техніки (друкарські машини, касові, теле­
графні та інші буквено-цифрові апарати), а також ідентифікація цих засо­
бів за відбитками їх знаків.
24.5 . Ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відбитками.
24.6 . Ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками.
24.7. Ідентифікація компостерних знаків за просічками .
24.8. Ідентифікація приладів письма за штрихами.
24.9. Ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, на­
малювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок вико­
навця.
24. l О . Встановлення належності літер певному комплекту шрифту.
24.11. Визначення відносної давності виконання документа або його
фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.
25. Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид (ін­
ша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких ви-
43


конувався(виготовлювався)документ(папір,барвники,клейкіречовини
та ін.), а також їх спільна родова (групова) належність.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
До пункту 24.1
Яким способом (з використанням набору друкарського шрифту, шля­
хом малювання тощо) виготовлена дана друкарська форма?
Чи з одного набору (одного стереотипа, одним кліше) надруковані да­
ні документи (наводяться їх найменування)?
Чи відповідає даний цінний папір (грошова купюра, облігація, лоте­
рейний білет тощо) чинним нормативам на його виготовлення?
Яким способом і з використанням яких технічних засобів виготовлена
дана грошова купюра (облігація, лотерейний білет), інший цінний папір?
До пункту 24.2
Чи вносились у записи документа зміни? Якщо вносилися, то яким
способом (підчистка, дописка, травлення, переклеювання літер та цифр
тощо) і який зміст первісних записів?
Чи переклеювалась у документі фотокартка?
Чи замінювались у документі (зошиті, книзі) аркуші?
До пункту 24.З
Чи є на обгорілих аркушах який-небудь текст і (або) зображення? Як­
що є, то який (яке) саме?
Який зміст залитого чорнилом (зафарбованого, забрудненого, вицві­
лого тощо) тексту (печатки, штампа)?
Чи є в даному документі (аркуші паперу) невидимий текст і якщо є, то
який саме?
.
Який зміст тексту, що відобразився в слідах тиску у записах на папері?
До пунктів 24.4 -24 . 7
Чи не надрукований текст на даній друкарській машині (іншому дру­
карському засобі)?
На одній чи на різних друкарських машинах надруковані окремі фраг­
менти тексту документа (декілька самостійних документів)?
Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено даний
текст?
Чи нанесено відбиток печатки (штампа) в наданому документі даною
печаткою (штампом)?
Чи не виготовлено наданий відбиток на даному розмножувальному
апараті (ксерокс та ін.)?
Чи не даним компостером зроблено просічку?
До пункту 24.8
Чи виконані записи даним приладдям письма (кульковою ручкою,
олівцем тощо)?
До пункту 24.9
Чи не даною особою надруковано наданий машинописний текст?
Чи намальовано бланк документа даною особою?
Чи не вирізана печатка, відбиток якої є на наданому документі, даною
особою?
44


До пункту 24.10
Чи не є літери, знайдені у даної особи, частиною шрифтової каси (за­
значається гарнітура, кегль) даної друкарні? •
До пункту 24.11
Чи не виготовлені (чи не виконані) дані документи (фрагменти доку­
мента) в різний час?
В якій послідовності виконувались фрагменти даного документа (під­
пис, печатка тощо)?
Допункту25
До якого роду, виду (іншої класифікаційної категоріі) належить мате­
ріал документа (папір, клей, фарбна речовина штрихів записів тощо)?
Чи мають спільну родову (групову) приналежність матеріали даного
примірника друкованої продукції або документа (папір, клей, картон,
фарбна речовина та ін.) з матеріалами, вилученими з певного місця
(склад, цех, квартира та ін.)?•
Чи належать надані аркуші паперу до різних партій випуску?
Чи не написано текст фарбою з даної ємкості?
26. Призначаючи експертизу з метою ідентифікаЦії друкарських засо­
бів, до експертної установи слід надіслати порівняльні матеріали: вільні,
а також експериментальні зразки - відбитки, виготовлені за допомогою
цих засобів...
Вільні зразки надаються за можливості, експериментальні - в обо­
в'язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менш як у
трьох примірниках.
Вільні зразки слід відшукувати серед відбитків, які за часом виконан­
ня були б якомога більше наближені до досліджуваного відбитка.
27. Якщо для ідентифікації друкарських машин неможливо вишукати
вільні зразки, які збігалися би за часом виконання з текстом, що до­
сліджується, слід з'ясувати, чи не ремонтувалась машина в період між
виконанням досліджуваного тексту та виконанням вільних зразків, що
саме ремонтувалось, зокрема, чи не замінювався шрифт (цілком; части­
на, яка саме)?
Експериментальні зразки друкарських машин повинні мати всі знаки
у порядку їх розміщення на клавіатурі машини, показувати максимальну
довжину рядків та всіх інтервалів між ними.
Якщо текст, що досліджується, надрукований через копіювальний па­
пір, слід додатково надати зразки, виконані через копіювальний папір.
• Під терміном «спільна родова приналежність» слід розуміти приналежність
порівнюваних об'єктів до однієї і тієї самої сукупності за стандартними класифіка­
ціями, прийнятими в науці, техніці, технології виробництва, товарознавстві тощо.
Під терміном «спільна групова приналежність» слід розуміти їх приналежність до
однієї і тієї самої сукупності об'єктів, не передбаченої класифікаційною системою.
Ця сукупність утворюється за рахунок ознак, обумовлених особливостями збе­
рігання, експлуатації, порушення технології виробництва та інших характеристик,
не передбачених стандартами. Об'єм групової сукупності об' єктів менший за об'єм
родової їх сукупності.
•• Про поняття вільних та експериментальних зразків див. другу виноску до
п. 2.
45


28. Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються
експериментальні зразки у вигляді п'яти-шести максимально чітких від­
битків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різ­
ною кількістю мастики, або самі печатки та штампи.
Якщо відбиток, що досліджується, нанесено більше року до призна­
чення експертизи, то потрібне також надання вільних зразків, оскільки у
процесі експлуатації печатка могла зазнати змін.
29. Для ідентифікації касових апаратів експериментальні зразки по­
винні мати всі знаки чека, що досліджується. Як вільні зразки направ­
ляються чеки, які вибиті на даному апараті і мають якомога більше знаків
досліджуваного чека. Важливо, щоб зразки і досліджуваний чек мали
якомога менший розрив у часі їх виготовлення.
30. Для ідентифікації засобів розмножувальної техніки (матриць, сте­
реотипів та ін.) повинні надаватися друкарські форми або виготовлені з
їх допомогою експериментальні відбитки не менш ніж у п'яти примірни­
ках.
31 . Для ідентифікації особи за ознаками навичок роботи на друкар­
ській машині (розміщення заголовка, ширина полів, виділення абзаців,
розміщення виносок та ін.) надаються:
а) вільні зразки на декількох аркушах у вигляді текстів, однотипних з
досліджуваним (службові листи, статті та ін.), надруковані даною осо­
бою приблизно в той самий час, що й досліджуваний текст;
б) експериментальні зразки тексту обсягом у два-три аркуші, одно­
типного з тим, що досліджується, надруковані під диктовку особою, що
ідентифікується.
Експериментальні зразки відбираються не менш ніж у три прийоми з
невеликим розривом у часі. Це підвищує можливості виявлення відносно
стійких ознак навичок виконавця.
32. Для ідентифікації особи, яка намалювала (вирізала) зображення,
надаються вільні зразки у вигляді зображень, однотипних з досліджува­
ним (по можливості), та експериментальні - виконані особою, яка іден­
тифікується, по пам'яті і шляхом змальовування з оригіналу.
До відбору зразків доцільно залучати експерта (спеціаліста).
33. Призначаючи експертизу з метою встановлення справжності блан­
ка дОК)'!І,tента, як порівняльні зразки надаються бланки справжніх доку­
ментів з такими ж поліграфічними даними (підприємство-виробник, рік
видання, тираж, номер замовлення).
34. Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних доку­
ментів слід зберігати в окремому конверті; невеликі - в розгорнутому ви­
гляді, а великі - згорнутими по наявних складках. Прошивати докумен­
ти, робити на них будь-які надписи, підкреслювати або обводити фраг­
менти, які підлягають дослідженню, забороняється.
Фототехнічна експертиза
35. Головними завданнями фототехнічної експертизи є:
35. l. Ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апа­
ратури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збільшувачі,
кадрувальні рамки, глянсувачі та ін.).
35.2 . Ідентифікація негатива за позитивом.
46


35.3 . Ідентифікація типу (марки) фото- і кіноматеріалів, які застосо­
вуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів.
35.4 . Ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, від­
ображених на знімках (негативах).
35.5 . Визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та
виготовлення фотознімків і кінофільмів.
35.6 . Визначення розмірних характеристик зображень на~фотознімках
(кінокадрах) або їх негативах.
'
35.7 . Відновлення первісних зображень на фотознімках.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
До пункту 35.1
Чи експоновано наданий негатив (обернений позитив) даним фото­
апаратом (кінознімальною камерою)?
Чи зняті кадри наданих негативів (обернених позитивів) одним і тим
самим знімальним апаратом?
Апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення даного
фотознімка (кінофільма, кінокадрів)?
Чи виготовлявся даний фотознімок (фотокопія мікрофільму, мікро­
картки) за допомогою наданого збільшувача?
Чи застосовувалась певна апаратура (фотозбільшувач, фотоглянсу­
вач, різак) при виготовленні даного фотознімка?
Якого типу фотозбільшувач використовувався для виготовлення да-
ного знімка?
До пункту 35.2
Чи виготовлено наданий фото- або кінодокумент з даного негатива?
Чи виготовлені дані знімки з одного негатива?
До пункту 35.3
Якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) використову­
вався для виготовлення даного зображення?
Чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що викорис­
тана для виготовлення даного негатива, та фотоплівка, знайдена в особи,
що ідентифікується (за типом, місцем виготовлення, іншими характерис­
тиками)?
До пункту 35.4
Той самий чи різні предмети (приміщення, ділянки місцевості) зафік­
совано на даних фотознімках (кінокадрах)?
До пункту 35. 5
Який вид зйомки використовувався для виготовлення даного фото­
знімка (натурний, репродукційний, комбінований)?
Чи виготовлено даний знімок із застосуванням фотомонтажу?
Який об'єктив застосовувався для зйомки даного об'єкта (нормаль-
ний, ширококутний, довгофокусний)?
З якої відстані знято зафіксований на фотознімку об'єкт?
При якому освітленні (природному або штучному) проводилась зйомка?
Чи виготовлено фотознімок з додержанням технології фотографічних
процесів?
47


Чи використовувались при виготовленні фотознімка ті чи інші техніч-
ні прийоми (глянсування, ретушування, тонування та ін.).
До пункту 35.6
Які розміри об'єктів, зафіксованих на фотознімку?
На якій відстані один від одного знаходились два (декілька) зображе-
них на знімку об'єкти?
До пункту 35. 7
Яке зображення було на вицвілому фотознімку?
36. Залежно від поставлених питань експертові надається фото- та
кіноапаратура, фотознімки, кінофільми, фото- та кіноматеріали.
37. Якшо у особи, яка ідентифікується, фото- і кінознімальна апарату­
ра не знайдена, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї
апаратури для виготовлення негатива, який досліджується, може бути
встановлено шляхом порівняння цього негатива з негативами, щодо яких
достовірно відомо, що вони проявлені з плівок (пластинок), якими була
заряджена дана апаратура.
38. Фото- і кіноапаратуру, яка пересилається до експертної установи,
слід ретельно упаковувати з метою збереження від пошкоджень під час
транспортування.
Експертиза матеріалів
та засобів відеозвукозаnису
39. Основними завданнями технічної експертизи матеріалів та засобів
відеозвукозапису є:
39.1. Ідентифікація засобів відео- та звукозапису (відеомагнітофона,
магнітофона, диктофона та ін.), що використовувались для отримання
магнітних відео- та фонограм.
39.2 . Ідентифікація особи за голосом та мовою на фонограмі .
39.3. Вирішення питань, пов'язаних з технологією виготовлення ві­
део- та фонограм.
39.4. Вирішення питань, пов'язаних з установленням особливостей
звукового середовища, в якому проводився запис фонограми, та умов
запису.
До пункту 39.1
Орієнтовний перелік
вирішуваних питань
Чи на даному магнітофоні (відеомагнітофоні, диктофоні) записана
відео- чи фонограма?
Ііа одному чи на різних магнітофонах (диктофонах, відеомагнітофо­
нах) виготовлені дані фонограми (відеофонограми)?
На одному чи на різних магнітофонах виконані конкретні фрагменти
відео- та фонограми?
На одному і тому самому чи на різних диктофонах проводився запис
фонограми та її стирання на конкретних ділянках?
Чи використовувався для запису фонограми конкретний технічний за­
сіб (мікрофон, адаптер тощо)?
48


До пункту 39.2
Кому з числа перелічених осіб належать окремі вислови, що містяться
на фонограмі?
Чи є г?лос, зафіксований на фонограмі, голосом конкретної особи?
До пункту 39.3
Дана фонограма є оригіналом чи копією?
Чи провадився запис безперервно?
Чи зазнавала змін дана фонограма?
Які є ознаки механічного та електронного монтажу на фонограмі?
Чи одночасно проводився запис відео- і аудіоінформації на відео-
фонограмі?
Чи велась зафіксована на фонограмі розмова по телефону?
Який номер телефону набирався під час запису?
До пункту 39.4
Фонограма записана у замкнутому чи відкритому акустичному сере-
довищі?
Як були розташовані відносно мікрофона співбесідники?
Що є джерелом звуків, зафіксованих на фонограмі?
Чи є джерелом звуку поданий на дослідження конкретний предмет
(мається на увазі предмет, який може звучати)?
Чи походять звуки на поданих фонограмах з одного джерела?
Який тип, модель двигуна, робота якого зафіксована на фонограмі, та
чи має він якісь дефекти?
Записане джерело звуку перебувало в нерухомому стані чи в русі?
Яка швидкість руху джерела звуку?
40. Для ідентифікації засобів відео- та звукозапису на дослідження на­
дається сам засіб (магнітофон, відеомагнітофон, відеокамера, диктофон)
та відео- чи фонограма .
41. Для ідентифікації осіб за мовою чи голосом, записаними на фоно­
грамі, експерту як порівняльні зразки надаються фонограми, де їхня мова
записана у формі бесіди (допиту, очної ставки тощо). Фонограма повин­
на бути незашумленою, з достатнім рівнем запису, виготовлена на якіс­
ній апаратурі та матеріалах (відеокасетах, компакт-касетах), що відпо­
відають установленим стандартам, з невеликим терміном використання .
Вимова повинна бути розбірливою. Для запису зразків бажано залучати
експерта (спеціаліста). Експертові надається також протокол прослухо­
вування фонограм.
42. Для вирішення неідентифікаційних завдань експертові надається
сама фонограма. Для встановлення факту монтажу фонограми вказують­
ся відрізки запису, щодо яких є дані, що вони вмонтовані. Коли вирішую­
ться питання, пов'язані з дослідженням ознак звукового середовища, в
якому проводився запис, експертові слід надіслати опис цього середови­
ща, а також експериl'уІ'ентальні записи звуків з тих джерел, які створювали
звукове середовище, .на фоні якого, за припущенням слідчого (суду), про­
водився досліджуваний запис.
Портретна експертиза
43. Завданням портретної експертизи є ідентифікація особи (трупа) за
фотознімком (фотокарткою, негативом, кінострічкою).
49


Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи зображений на даному фотознімку громадянин П.?
Одна чи різні особи зображені на даних фотознімках?
Чи зображений на фотознімку невпізнаного трупа гр-нии К.?
44. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи по фотознім­
ку можуть бути достовірні фотографії цієї особи, в тому числі фотогра­
фії, спеціально зроблені для даної експертизи.
Бажано, щоб серед порівняльних зразків були знімки, близькі до до­
сліджуваного за часом зйомки і ракурсом зображення.
45. Ідентифікація трупа проводиться шляхом порівняння фотознімка
трупа з прижиттєвими знімками. Знімки самого трупа повинні бути зроб­
лені не тільки в фас, профіль, але й в декількох інших ракурсах, оскільки
серед прижиттєвих знімків може не бути зразків, на яких особа зображе­
на в фас або профіль.
46. Експериментальні порівняльні зразки не слід ретушувати.
Перед фотозйомкою слід зробити туалет трупа.
•
Трасологічна експертиза
47. Головним завданням трасологічної експертизи є ідентифікація або
визначення родової (групової) належності індивідуально визначених
об'єктів за матеріально-фіксованими слідами-відображеннями їх слідо­
утворюючих поверхонь.
Трасологічною експертизою можна також встановлювати факти, які
належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і
деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особли­
востей слідоутворюючих об'єктів.
До виявлення слідчим слідоутворюючих об'єктів перед трасологіч­
ною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах
обстановки місця події слідів від взаємодії з іншими предметами, придат­
ність цих слідів для ідентифікації або про наявність в цих слідах ознак,
що орієнтують на пошук зазначених об'єктів.
48. Для вирішення ідентифікаційних завдань експертові необхідно на­
дати:
а) предмети зі слідами, а коли вилучити їх неможливо, то копії слідів
(зліпки, фотознімки);
б) об'єкти, якими, за припущенням слідчого (суду), могли бути зали­
шені ці сліди;
в) дані про час виявлення слідів, умови, в яких знаходились об'єкти зі
слідами до їх направлення на експертизу. '
Якщо експертові надсилається копія сліду на дактилоплівці або інша
копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на предметі (місце­
вості).
49. Об'єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх
збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо .
Поверхня предмета, на якому розташовані сліди, які легко пошкод­
жуються, наприклад сліди рук, різного роду нашарування тощо, не по­
винна контактувати з матеріалом упаковки .
Порівняльні зразки позначаються індивідуалізуючими позначками і
50


посвідчуються підписом слідчого (судді). Рекомендації, що стосуються
підготовки порівняльних зразків за підвидами трасологічної експертизи,
викладені у відповідних частинах цього розділу.
50. Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи: екс­
пертиза слідів рук людини, експертиза слідів ніг і взуття людини, слідів
ніг (лап) тварини; експертиза слідів знарядь та інструментів, засобів ви­
робництва масових виробів; експертиза замикаючих та контрольних за­
собів; слідів розділу цілого на частини, рельєфних знаків на металі,
пластмасі та інших матеріалах.
Не виключається можливість проведення трасологічної експертизи за
слідами інших слідоутворюючих об'єктів, зокрема зубів (інших частин
тіла людини або тварини), різного роду предметів тощо. З приводу мож­
ливостей експертиз по таких об'єктах і підготовки матеріалів для їх про­
ведення слід консультуватись з експертом (спеціалістом).
До трасологічної експертизи примикають експертиза холодної зброї
та експертиза вузлів.
Експертиза слідів рук
{дактилоскопічна експертиза)
51. Головним завданням дактилоскопічної експертизи є ідентифікація
особи за слідами її рук, які залишені на місці події. Якщо версія про осо­
бу, що залишила слід, ще не висунута, .а також коли слідчий вважає за по­
трібне встановити, чи є на предметах обстановки місця події невидимі
або слабо видимі сліди, перед експертом може ставитись питання про на­
явність такого роду слідів і їх придатність для ідентифікації або визна­
чення родової (групової) належності слідоутворюючих об'єктів.
Експертиза слідів рук вирішує і ряд неідентифікаційних завдань, по­
в'язаних з визначенням механізму слідоутворення, особливостями будо­
ви руки, яка залишила слід, деякими іншими характеристиками слідо­
утворюючого об'єкта.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи залишені сліди рук даною особою?
Чи залишені сліди рук, вилучені в різних місцях, однією особою?
Чи є на даному предметі сліди рук та чи придатні вони для ідентифіка­
ції або визначення родової (групової) належності?
Якою рукою і якими пальцями руки залишено сліди?
Які особливості мають руки людини, що залишила сліди (відсутність
пальців, наявність шрамів тощо)?
Якими ділянками поверхні долоні залишено сліди?
В результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо)?
52. Об'єктами дослідження з метою ідентифікації людини за папіляр­
ними лініями рук є сліди пальців та (або) долонь.
Речові докази, на яких знайдені сліди рук або припускається їх наяв­
ність, мають надсилатися експертові в якомога коротші строки.
Експертиза може бути проведена також шляхом дослідження копії
51


сліду на слідокопіювальній плівці , зліпка об ' ємного сліду або масштаб­
ного фотознімка сл іду.
53. Як порівняльн і зразк и надаються експериментальн і відбитки ніг­
тьових фаланг пальців або відбитки долонь осіб, як і ідентифікуються•.
Якщо в процесі слідчого огляду не було встановлено, якою частиною
руки залишено слід, експертові направляються експериментальн і відбит­
ки всіх трьох фаланг пальців рук, а також відбитки долонь. Коли є дані ,
які вказують на те , що слід залишено крайньою верхньою ділянкою ніг­
тьової фаланги, крі м відбитків ніггьових фаланг, додатково відбирають­
ся відбитки цих ділянок .
54. Якщо мається на увазі, що сліди рук після проведення дактилоско­
пічної експертизи будуть направлені на судово-медичну експертизу (для
встановлення групи крові та ін.), про це слід зазначити в постанові про
призначення дактилоскопічної експертизи, що дозволить уникнути за­
стосування методів, які виключають у подальшому проведення судово­
ме:дичного дослідження об' єкта.
Експертиза сл іді в ніг людини та взуття
5S. Головними завданнями цього виду трасологічної експертизи є
ідентифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчох, взуття
та встановлення особливостей пересування людини .
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є на даній поверхні (даному предметі) сліди босих ніг (панчох,
шкарпеток, взуття) людини та чи придатні ці сліди для ідентифікації або
визначення їх родової (групової) належності?
Чи залишені сліди даною особою або шкарпетками, панчохами чи
взуттям, вилученими у певної особи?
Чи залишені сліди ніг (шкарпеток, панчох, взуття), знайдені в різних
місцях, однією особою (тими самими шкарпетками, панчохами, взут­
тям)?
Взуттям якого виду залишені дан і сліди і які його характеристики і
особлив і ознаки?
Який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди?
Які особливості ходи людини відбились у «доріжці слідів»?
56. Якщо об ' єктом експертизи є зліпок об'ємного сліду або відбиток
проверхневого сліду босої ноги, слідчий для порівняльного дослідження
виготовляє 2- 3 експериментальн і- зліпки (відбитки) з босої ноги особи,
що ідентифікується.
Коли об'єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду взуття, то експер­
тові , крім цього об'єкта, направляється і саме взуття. В цьому випадку
порівняльні зразки виготовляються експертом .
57. Якщо об ' єктом експертизи є зліпок (в ідбиток) сліду шкарпеток
• До кола осіб , що перевіряються, слід включати і тих, що не причетні до скоєн ­
ня злочину , якщо вони могли залишити сліди на місці події, наприклад мешканців
квартири, в якій скоєно крадіжку . Встановлення того факту, що слід залишила саме
ця особа, відверне пошук нових підозрюваних і призначення зайвих експертиз .
52


(панчіх), одягнених на ноги, то на експертизу, крім зазначеного об'єкта,
надаються 2- 3 експериментальні зразки зліпків (відбитків) шкарпеток
(панчіх), одягнених на ноги, а також самі шкарпетки або панчохи.
58. Взуття направляється на дослідження в тому вигляді, в якому воно
було виявлене .
Якщо взуття після події і до моменту вилучення носилось або ремон­
тувалось, то про це слід повідомити експерта.
Експертиза слідів ніr (лап) та зубів тварин
59. Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин проводиться з метою
ідентифікації конкретної тварини по слідах її ніг (лап) та зубів .
Орієнтовний перелік в~ріwуваних питань
Чи залишені дані сліди ногами (лапами), зубами даної тварини?
Чи залишені сліди підков коня даними підковами?
Чи залишені сліди, знайдені в різних місцях, ногами (лапами), зубами
однієї і тієї самої тварини?
На експертизу направляються зліпки слідів ніг (лап), зубів, виявлених
на місці події.
Як порівняльні матеріали надаються експериментальні зліпки слідів
ніг (лап), зубів тварини, яка ідентифікується, якщо слід об'ємний, або
відбитки ніг (лап), якщо слід поверхщ:вий.
Якщо сліди залишені ногами підкованого коня, то після виготовлення
порівняльних зліпків підкови слід зняти і також направити експертові .
Е кспертиза сл ідів злому, інструментів
та засобів виробництва масових вироб ів
60. Головним завданням даної експ ертизи є :
встановлення конкретного екземпляра або виду (характерних особли­
востей) знаряддя, інструмента, агрегата за слідами його дії;
встановлення механізму (способу) злому (іншої дії), напрямку, в яко­
му проводився злом перешкоди (з внутрішньої або зовнішньої сторони).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи даним знаряддям (інструментом) було вчинено злом або іншу дію
(зрубано дерево, спиляно гілку, перекушено дріт тощо)?
Чи не залишено сліди злому, вилучені з різних місць подій, тим самим
знаряддям?
Одним чи декількома знаряддями було вчинено злом?
Знаряддям якого виду вчинено злом?
З якого боку (внутрішнього чи зовн ішнього) було вчинено злом пере­
шкоди (стіни, вікна, грат та ін.)?
Яким способом розділено предмет (шляхом розрізування, розрубу­
вання, розпилювання, свердління тощо)?
Чи виготовлений даний виріб (дані вироби) масового виробництва на
певному агрегаті (прес-формі, штампі та ін .)?
53


Заводським чи саморобним способом закупоренілляшки?
Яким способом відкривались або закупорювались пляшки (інша тара)?
61. Для дослідження, як правило, експертові надається предмет (пред-
мети) зі слідами.
Як виняток можуть буrи надані зліпки з об'ємних об'єктів. Якшо об'єкт
є громіздким (наприклад прес), надаються його слідоуrворюючі деталі.
Вилучення частин об'єктів доцільно проводити з участю експерта (спеціа­
ліста).
62. Якщо об'єктом дослідження є сліди свердління, розпилювання,
роздроблення, експертові слід надавати також стружки, .ошурки, тирсу,
тріски, що знайдені на місці події, і вказати їх локалізацію відносно пере­
шкоди чи іншого об'єкта. Якщо з обставин справи видно, що згадані
частки можуть утворитися внаслідок дії не лише тих знарядь, які пере­
віряються, про це слід повідомити експерта.
63. На частинах предметів зі слідами необхідно позначити їх просто­
рове положення (верх, низ, зовнішня або внутрішня сторона та ін.).
64. Якщо потрібно встановити напрям зруйнування віконного скла,
експертові надається рама з залишками осколків, а також усі осколки з
місця події.
6S. Якщо завданням експертизи є ідентифікація агрегату (штампа,
прес-форми тощо), на якому виготовлено виріб масового виробництва,
то експертові бажано надати, крім виробу, також і можливість оглянути
агрегат, який ідентифікується.
Особа, яка призначила експертизу, повинна з'ясувати, чи не піддавав­
ся агрегат, який ідентифікується, ремонту або налагодженню, і - при по­
зитивній відповіді на це питання - повідомити експерта, в чому полягав
ремонт (налагодження), зокрема, які деталі замінювались. В цих випад­
ках бажано надати вироби, виготовлені на даному агрегаті до його ре­
монту.
Експертиза замикальних
та запобіжних (контрольних) пристроїв
66. Об'єктами експертизи є замки та інші замикальні пристрої, плом­
би, контрольні пристрої.
Головними завданнями експертизи є встановлення факту і способу
відмикання (зламу) пристрою, видів предметів, що були використані для
цього, ідентифікація цих предметів, а для пломб, крім того, - ідентифіка­
ція пломбувальних лещат.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи справний механізм замка? Якщо ні, то в чому полягає несправ­
ність?
Чи роботоздатний механізм замка?
Чи був відімкнений замок сторонніми предметами (відмичками, піді­
браними або підробленими ключами)?
У який спосіб відімкнено (зламано) замок?
Чи одним способом відімкнено (зламано) надані замки?
54


У якому с_тані (замкненому, відімкненому) знаходився замок у момент
його пошкодження?
Чи можливо відімкнути даний контрольний замок без пошкодження
контрольного вкладиша?
Чи можливо відімкнути даний замок за допомогою інструмента (пред-
мета), що був вилучений у гр. Н.?
Знаряддям якого виду зламано замок?
Чи зламано замок знаряддям, вилученим у гр . Н.?
Чи відмикався замок за допомогою даного ключа (відмички)?
Чи є на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення його ко-
пії або зліпка?
Чи була обтиснена пломба даними пломбувальними лещатами?
Чи одними пломбувальними лещатами були обтиснені пломби?
Чи розкривалась і чи повторно обтискувалась пломба після її обтис­
нення пломбувальними лещатами?
У який спосіб і за допомогою яких знарядь була розкрита і повторно
обтиснена пломба?
Чи можливо з даної пломби витягти матеріал, що використовувався
при опломбуванні (дріт, шпагат, шнур), без порушення її цілісності?
Знаряддям якого виду розкривалась пломба?
Який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях
пломби?
Чи не розкривалась пломба представленим знаряддям?
Чи були додержані правила пломбування при накладанні даної пломби?
У який спосіб відкривався (знімався) та повертався на місце даний
контрольний пристрій?
67. Якщо об'єктом дослідження є замки, експертові, крім них, направ­
ляються відмички й інші предмети, які могли використовуватись для від­
кривання або зламу замка, а також усі ключі від цих замків.
Замки надаються на дослідження в тому стані, в якому вони знайдені
на місці події та вилучені. Встромляти у замкову щілину будь-які пред­
мети (вт. ч. штатні ключі), а також проводити інші експерименти із зам­
ками до їх експертного дослідження забороняється.
Вилучення замкі1:1 з сейфів та інших сховищ доцільно доручати екс­
пертові (спеціалістові).
68. Для вирішення питання, чи не розкривалась пломба, експертові на­
дається сама пломба, пломбувальні лещата, якими її повинні були плом­
бувати, або експериментальні пломби, обтиснені цими лещатами.
Щоб забезпечити проведення експертних експериментів, слід надати
експертові 10-15 необтиснещ~х пломб, аналогічних тим, що досліджую­
ться, а також зразки матеріалів (дріт, шпагат, шнур), які використовува­
лись при опломбовуванні.
Експертиза цілого по частинах
69. Експертизою встановлюється, чи мають частини предмета (знай­
дені уламки, шматки, осколки тощо) спільну лінію розділення, тобто чи
становили вони раніше одне ціле.
55


Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи становили знайдені частини єдине ціле (чи є осколки скла части­
нами розсіювача фар даного автомобіля, чи відколота дана тріска від пев­
ного поліна та ін.)?
Яким способом відокремлено від предмета його частину?
До якого виду належить предмет, частина якого вилучена з місця по-
· ··?
ДІJ.
70. На експертизу надаються всі знайдені частини, які, можливо, ра­
ніше складали один предмет.
Експертиза холодної зброї
71. Головне завдання експертизи - встановлення належності до хо­
лодної зброї саморобних ножів, кинджалів, кастетів та подібних за при­
значенням предметів. Крім того, експертизою може вирішуватися питан­
ня про спосіб виготовлення зазначених предметів, зокрема, чи вико­
ристовувалося для їх виготовлення заводське обладнання.
Не можуть бути об'єктами експертизи екземпляри стандартного вій­
ськового спорядження (багнети, кинджали, кортики, шаблі та ін.).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є даний предмет холодною зброєю?
Якщо є, то до якого виду холодної зброї він належить?
Чи є даний предмет заготовкою холодної зброї?
Чи використовувалось при виготовленні даної холодної зброї завод­
ське обладнання?
72. Дослідженню підлягає об'єкт, іцодо якого перевіряють належність
до холодної зброї.
Експертиза вузлів
73. У більшості випадків об'єктами досліджень є обв'язувальні мате­
ріали (вірьовки, ремені тощо), зав'язані вузлами.
Орієнтовний перелік вирішуваних nита,нь
До якого виду належить даний вузол, чи не має він ознак, що вказують
на професію виконавця?
Чи не належать декілька вузлів до одного виду?
Перед направленням об'єкта на експертизу доцільно сфотографувати
вузол з протилежних сторін за правилами масштабної зйомки, що усуне
труднощі дослідження у випадках, коли в процесі експертизи провадити­
муться експерименти (розв'язування і зав'язування вузла тощо) .
Слідчому розв'язувати вузол забороняється.
Коли знімають петлю з трупа, вірьовку розрізають , не пошкоджуючи
вузол. Кінці вірьовки в місцях відрізу перев'язують мотузком.
Експертиза рельєфних знаків
74. Об'єктами досліджень цього виду можуть бути відновлені спиляні
56


(забиті), слабо видимі номери та інші рельєфні зображення на різного ро­
ду виробах. Експертизою встановлюються факт та спосіб змінення зобра­
жень.
Орієнтовний перепік вирішуваних питань
Чи піддавався зміні номер на даному екземплярі зброї (іншому виро­
бі)?
Яким був первісний номер на об'єкті дослідження?
Яким способом був знищений або змінений номер (знак) на даному
виробі?
Чи були на даному виробі маркірувальні позначення?
Чи піддавались зміні маркірувальні позначення на даному виробі?
75. Вироби, які підлягають дослідженню, не можна очищати від за­
бруднень, фарби чи іржі.
Балістична експертиза
76. До числа головних завдань балістичної експертизи належать :
встановлення конкретного екземпляра вогнепальної зброї за слідами
на стріляних кулях, дробу, картечі, гільз;
визначення виду системи (моделі) та калібру вогнепальної зброї і
боєприпасів;
визначення технічного стану зброї; боєприпасів і придатності їх до
стрільби;
встановлення можливості пострілів без натискання на спусковий га­
чок;
встановлення належності саморобних стріляючих пристроїв і патро­
нів до них до вогнепальної зброї і боєприпасів;
встановлення способу виготовлення саморобних вогнепальних при­
строїв;
встановлення обставин, пов'язаних з використанням вогнепальної зброї
(факту стрільби після останнього чищення і змащування зброї, кількості по­
стрілів, відстані, з якої стріляли, напрямку пострілу, взаємного положення
зброї та перешкоди та ін.).
Орієнтовний перепік вирішуваних питань
Чи вистрілена куля (дРіб, картеч) з даного екземпляра зброї (пісто-
лета, рушниці, обріза та ін.).
Чи відстрілені дані гільзи зі зброї, наданої для дослідження?
Чи вистрілені дані кулі (гільзи) з одного екземпляра зброї?
Чи справна дана зброя? Якщо ні, то які вона має несправності? Чи ви­
ключають ці несправності можливість пострілу?
З якої зброї (вид, система, модель) вистрілено дану кулю (або декілька
куль)?
До якої зброї (вид, система, модель) належить відстрілена гільза (або
декілька гільз)? •
Чи були надані куля і гільза до пострілу частинами одного патрона?
Чи є вогнепальною зброєю предмет, вилучений у підозрюваного?
57


Яким способом (промисловим чи саморобним) виготовлено предмет
(зброя, патрон), вилучений у підозрюваного?
До якого виду, системи, моделі, калібру належить дана вогнепальна
зброя?
Чи є боєприпасом патрон, вилучений у підозрюваного?
До зброї якого виду, системи, моделі, калібру призначено патрон, ви­
лучений у підозрюваного?
Чи міг з даної зброї за певних умов (наприклад при падінні її на грунт)
статися постріл без натискання на спусковий гачок?
Чи стріляли з даної зброї після її останнього чищення і змащування?
Який порох (вид, марка) застосовано при останньому пострілі з даної
зброї?
Якою кулею (дробом, картеччю) зроблено останній постріл з гладко­
ствольної рушниці (обріза)?
З гладкоствольної зброї якого калібру вистрілено кулю (дріб, картеч,
пиж), вилучену на місці події (з трупа потерпілого)?
Чи мають спільну родову (групову) належність надані зразки дробу за
номером, способом виготовлення, хімічним складом?
Чи однаковий хімічний склад наданих дробу і шматка металу?
Чи мають спільну родову (групову) належність або єдине джерело по­
ходження частини патронів (дробу, кулі, картечі, пижа, прокладки),
знайдені на місці події, з частинами патронів, вилучених у певної особи
(за видом та складом матеріалу, кольором, розмірами, формою, способом
виготовлення тощо?
Чи є дане пошкодження вогнестрільним?
Кулею якого калібру, оболонковою чи безоболонковою утворено по­
шкодження?
Яким є дане пошкодження - вхідним чи вихідним?
В якому напрямку і з якої відстані зроблено постріл, що утворив по­
шкодження на об'єкті, вилученому з місця події?*
Яким було положення зброї відносно потерпілого (перешкоди) з вог­
нестрільним пошкодженням?*
77. Експертові, з урахуванням характеру питання, надаються: зброя,
всі патрони, гільзи, кулі, дріб, пижі, які приєднані до справи як речові до­
кази, порівняльні матеріщш, предмети зі слідами пострілу.
Всі надані об'єкти повинні мати на упаковці або на прикріплених до
них бірках індивідуалізуючі позначки (найменування, кількість, місця
виявлення, наприклад: «дріб, що вилучений з трупа А., 4 дробини»). На
предметах з пошкодженнями мають бути орієнтувальні позначки (зо­
внішній, внутрішній бік; верх, низ тощо).
78. Для вирішення питань про обставини по_стрілу (напрямок, дистан­
ція, взаємне положення зброї та перешкоди тощо) експертові надаються
предмети, на яких є сліди пострілу.
• Дослідження цих питань відносно вогнестрільних пошкоджень на одязі, по­
в' язаних з одночасним нанесенням тілесних ушкоджень людині, належить до
компетенції відділень медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи.
В окремих випадках такі питання вирішуються комплексною медико-криміналіс­
тичною експертизою. Провідною установою слід призначити бюро судово-медич ­
ної експертизи.
58


Крім об'єкта дослідження, експертові надсилаються протоколи слід­
чих оглядів, відтворення обстановки і обставин події, інших слідчих дій
або виписки з них, що містять відомості, які можуть мати значення для
вирішення поставлених питань. Є припустимим виклад цих відомостей в
постанові (ухвалі) про призначення експертизи.
Якщо особа, яка призначає експертизу, відчуває труднощі у визначен­
ні даних, про які треба повідомити експерта, або у формулюванні питань,
їй слід проконсультуватись з експертом (спеціалістом).
Якщо у справі раніше проводились судово-медичні та інші експерти­
зи, пов'язані з даною експертизою, експертові надаються акти цих екс­
пертиз, фотознімки, рентгенограми, схеми тощо.
79. Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Як­
що прийомами, які звичайно застосовуються, розрядити її неможливо, то
частини ударно-спускового механізму приводяться в положення, яке
унеможливлює випадковий постріл. На упаковці мають бути зроблені
попереджувальні надписи.
80. Речові докази упаковуються окремо . При цьому повинен бути за­
безпечений захист їх від забруднення, пошкоджень та взаємного контак­
ту в процесі транспортування. Дульний зріз зброї закривається чистою
білою тканиною і обв'язується .
81. Вогнепальна зброя та боєприпаси направляються на експертизу
нарочним. Їх пересилка поштою не допускається.
Експертиза вибухових пристроїв
82. Головними завданнями експертизи вибухових пристроїв є:
визначення належності об'єкта до вибухових пристроїв (боєприпасів)
та визначення класифікаційної категорії пристрою;
визначення (опис) конструкції пристрою та способу його виготовлення;
встановлення здатності пристрою викликати вибух та можливості ви­
буху пристрою в конкретних умовах (струс, нагрівання тощо);
встановлення наявності в обставинах справи даних, що стосуються
особи, яка виготовила саморобний вибуховий пристрій і привела його в
дію.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи не підірвано в даному місці вибуховий пристрій? Якщо так, то до
якого виду пристроїв він належить (які особливості його конструкції,
країна-виробник тощо)?
Чи є предмети, знайдені на місці події (в тілі потерпілого), частинами
в.ибухового пристрою? Якщо так, то до якого виду пристроїв вони нале­
жать?
Яким способом, саморобним чи промисловим, виготовлено вибухо­
вий пристрій?
Який спосіб підриву був застосований в даному випадку?
Якщо підірвано боєприпаси, до якого виду вони належать (гранати,
міни, снаряди тощо)!?
Чи здатний даний пристрій викликати вибух? Якщо не здатний, то з
яких причин?
59


Чи містять надані експертові матеріали данt, що вказують на харак­
терні риси особистості виготовника вибухового пристрою (професійні
навички, ступінь обізнаності з технологією виготовлення і використання
вибухових пристроїв тощо)?
Чи однакова конструкція саморобного вибухового пристрою, частини
якого знайдені на місці події, та макета, виготовленого гр-ом Н. ?
83. Готуючи об'єкти для дослідження, необхідно дотримуватись та­
ких правил.
83 . І . Вибухові пристрої необхідно розрядити . В окремих випадках
для здійснення цієї операції слід запросити експерта чи спеціаліста .
83 .2. Експертові слід направити всі деталі (частини, уламки) вибухо­
вого пристрою (боєприпасів), знайдені на місці події.
83.3 . Експертові разом з об'єктами, зібраними на місці події, включа­
ючи об'єкти, вилучені з трупа потерпілого, обов'язково направляються
протоколи огляду місця події, протоколи огляду трупів, окремих речових
доказів з усіма додатками до цих протоколів (плани, схеми, фотознімки
та ін.).
84. Об ' єкти з місця події, на яких є свіжа кров, не можна упаковувати в
герметичну тару, оскільки продукти її гниття можуть перешкодити до­
слідженню слідів вибухових речовин.
Експертиза вибухових речовин
і продуктів вибуху (пострілу)
85. До основних завдань експертизи вибухових речовин і продуктів
вибуху (пострілу) належать :
85 .І . Встановлення факту належності даного об' єкта до вибухових ре­
човин або речовин, які можна використати як компоненти для виготов­
лення вибухових речовин, порохових зарядів або піротехнічних засобів.
85 .2. Встановлення способу виготовлення вибухових речовин .
85.3 . Виявлення мікрослідів вибухових речовин і продуктів їх розкла­
ду на предметах-носіях.
85.4 . Встановлення по продуктах розкладу вибухових речовин вихід­
ної речовини , яка була використана для вибуху (пострілу) .
85.5. Встановлення спільної родової (групової) приналежності вибу­
хових речовин (порохових зарядів).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є дана речовина вибуховою? Якщо є, то якою саме?
Чи можуть використовуватись для виготовлення вибухівки дані речо­
вини? Якщо так, то в якому сполученні?
Яким способом - промисловим чи саморобним виготовлена дана ви­
бухівка?
Чи є на предметі-носії (вказується, на якому саме) сліди вибухових ре­
човин? Якщо так, то яких саме?
Чи є на даному предметі продукти розкладу вибухівки? Якщо так, то
внаслідок розкладу якої вибухової речовини вони утворились?
Чи мають дані вибухові речовини (зазначаються порівнювані об'єкти)
спільну родову (групову) приналежність?
60


Чи становили раніше вибухові речовини, надіслані на дослідження,
єдину масу?
86. У справах, пов'язаних з вибухами, з місця події слід вилучати всі
предмети або їх частини, на яких є сліди кіптяви. З епіцентра вибуху зби­
раються зразки грунту (вибух на грунті), залишки штукатурки, бетону
(вибух у приміщенні), деталі зі слідами оплавлення (вибух в автомобілі)
тощо. Зразки упаковуються в герметичну тару (скляні ємкості, поліети­
ленові мішки тощо).
Обов' язково надається протокол огляду місця події з планом-схемою і
фотографіями. Особа або орган, які призначають експертизу, мають пе­
ревірити, чи є в цих матеріалах відомості про пошкодження на предме­
тах, що оточують місце події; наявність чи відсутність воронки та її пара­
метри: діаметр, глибина, матеріал, на якому утворилась воронка (грунт,
асфальт, залізобетон, деревина тощо); руйнування скла у вікнах (повне
чи часткове) та відстані цих вікон від місця вибуху; сліди вибуху на пред­
метах (наявність кіптяви, характер та інтенсивність її розподілу тощо) .
За потреби поповнення вихідних даних для проведення експертизи
слід провести повторний огляд місця події, допит та інші слідчі дії.
Вибухові речовини, виявлені в невеликій масі, направляються· пов­
ністю, в інших випадках - у зразках. Кожний об'єкт упаковується в окре­
му герметичну тару з дотриманням вимог, що стосуються транспорту­
вання вибухових речовин.
Якщо виникають утруднення, слід проконсультуватись з експертом
(спеціалістом).
Експертиза матеріалів і речовин
87. В експертизі матеріалів і речовин розрізняють такі основні під-
види:
експертиза волокон і волокнистих матеріалів;
лакофарбових матеріалів і покриттів;
нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів;
наркотичних засобів, сильнодіючих речовин•;
рідин, що містять спирт;
металів і сплавів;
полімерів, пластмас та скла.
Залежно від наявності обладнання і спеціалістів в установах можуть
досліджуватись матеріали і речовини, які не згадуються в цьому пере­
ліку.
При виникненні потреби в проведенні таких досліджень слід до при­
значення експертизи з'ясувати відповідні можливості тієї чи іншої уста­
нови.
88. Головними завданнями, спільними для всіх підвидів експертиз ма­
теріалів і речовин, є:
виявлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях)
мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок
• Дослідження рослин (іх частин) з метою встановлення належності до об' єктів,
що містять наркотичні речовини, становить компетенцію біологічної експертизи.
61


фарби, слідів пально-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікрово­
локон, частинок наркотичних засобів тощо);
визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що іс­
нують в науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізични­
ми властивостями, призначенням тощо);
встановлення спільної родової (групової) належності матеріалів і ре­
човин;
.
.
.
.
встановлення походження матер1ашв 1речовин з певного джерела
Експертиза волокон і волокнистих матеріалів
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сторонні волок­
на-накладення (мікрочастинки волокон), яка їх природа?
Чи є на одязі (зазначається предмет одягу, кому він належить) во­
локна-накладення спільної родової (групової) належності з волокнами, з
яких виготовлена тканина іншого одягу (зазначається її назва, кому вона
належить)?
Чи знаходились в контакті дані предмети одягу (інші об'єкти волок­
нистої природи)?
Чи є клаптик тканини, знайдений на місці події, частиною даного
предмета одягу?
Чи є в піднігтьових зрізах даної особи мікрочастини волокон спільної
родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина
даного предмета одягу?
Експертиза лакофарбових матеріалів та покриттів
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди (нашару­
вання, плями, бризки) або частинки лакофарбових матеріалів (покрит­
тів)?
Чи є дана речовина фарбою, до якого виду фарби вона належить?
Чи походять дані частинки від стандартного лакофарбового покриття,
легкового (вантажного) автомобіля?
Чи придатні частинки фарби, знайдені на місці події (предметі-носії),
для ідентифікації за ними конкретної пофарбованої поверхні?
Чи мають надані зразки лакофарбових речовин (частинок покриттів)
спільну родову (групову) належність?
Чи не становили раніше окремі частини лакофарбового покриття одну
пофарбовану поверхню?
Яким способом пофарбовано даний предмет?
Чи проводилось перефарбування даного предмета?
• Вирішення питання про походження матеріалів і речовин з певного джерела
залежить від ряду особливостей об'єкта, а також від наявності в конкретній устано­
ві потрібного обладнання та спеціалістів. Тому з приводу постановки цього пи­
тання доцільно попередньо проконсультуватися з керівником експертної установи
(керівником відповідного експертного підрозділу).
62


Експертиза нафтопродуктів
та пально-мастильних матеріалів
Орієнтовний перелік
вирішуваних питань
Чи є на предметі-носії сліди нафтопродуктів та пально-мастильних
матеріалів? Якщо є, то яких саме?
Чи належать дані речовини (рідини) до нафтопродуктів та пально­
мастильних матеріалів? Якщо належать, то до якого їх роду (виду)?
Чи мають дані нафтопродукти та пально-мастильні матеріали спільну
родову (групову) належність?
Чи не походять дані нафтопродукти та пально-мастильні матеріали з
однієї ємкості?
Експертиза наркотичних засобів
та сильнодіючих речовин
Орієнтовний перелік
вирішуваних питань
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди наркотич­
них засобів (сильнодіючих речовин)? Якщо є, то яких саме?
Чи є даний засіб наркотичним (чи є дана речовина сильнодіючою) і
яким (якою) саме?
Чи мають дані наркотичні засоби (сильнодіючі речовини) спільну ро­
дову (групову) приналежність?
Експертиза рідин, що містять сп ирт
Орієнтовний перелік
вирішуваних питань
Чи є в даній ємкості (склянці, банці тощо) або на поверхні предмета
(одягу, паперу) сліди рідин, що містять спирт?
Чи належить дана рідина до міцних алкогольних напоїв? Якщо нале­
жить, то до якого їх виду?
Чи є дана рідина етиловим спиртом? Якщо так, то гідролізним чи рек­
тифікатом?
Чи мають дані зразки спиртових рідин спільну родову (групову) на­
лежність?
Промисловим чи саморобним способом виготовлена спиртова рідина?
Чи придатний даний пристр ій для виготовлення міцних спиртних на­
поїв?
Чи є дана маса брагою , придатною для виготовлення самогону?
Чи є рідина, знайдена на місці події, самогоном і чи не є вона частиною
об'єму рідини, яка знаходилась у бутилі, вилученому у підозрюваного?
Чи відповідає за своїми характеристиками алкогольний напій в даній
пляшці характеристикам напою, зазначеним на етикетці?
63


Експертиза металів і сnnавів
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є на об'єкті-носії (зазначається, на якому саме) сліди або мікро­
частинки металу (сплаву) і якого (яких) саме?
З якого металу (сплаву) виготовлено даний об'єкт?
Чи мають дані металеві об'єкти (зазначається, які саме) спільну родо­
ву (групову) належність за матеріалом виготовлення?
Яка марка металу (сплаву) виготовленого виробу?
Чи складали раніше одне ціле дані частини металевих предметів
(шматки дроту, труб тощо)?
Експертиза полімерів, пластмас та скла
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є на предметі-носії мікрочастинки полімерів, пластмас, скла?
До якого роду (виду) належить даний полімерний матеріал (пластма­
са, скло)?
З якого виду полімерного матеріалу (пластмаси, скла) виготовлено да­
ний предмет?
Чи мають дані зразки полімерних матеріалів (пластмаси, скла) спіль­
ну родову (групову) приналежність?
Чи не складали раніше одне ціле дані частини пластмаси (інших мате­
ріалів )?
89. При підготовці об'єктів для дослідження слід дотримуватись та­
ких правил.
89 . l . Якщо матеріали і речовини виявлені у великій кількості, на до­
слідження направляються їх зразки. У випадках, коли вони (матеріали і
речовини) становлять об'єми рідин або сипкі маси, зразки надаються у
вигляді середніх проб.
При відборі середньої проби рідини останню потрібно збовтати, а по­
тім відлити не менше як 1•л в окрему ємкість . Середня проба сипких ре­
човин (піску, цементу та ін.) відбирається виїмками за допомогою щупа з
різних за глибиною місць кожної ємкості (три-п'ять виїмок загальною
масою l ,5 - 2 кг). При великих розмірах сховища проби слід відбирати в
місцях, з яких найімовірніше походить частина сипкої речовини, яка до­
сліджується (біля дверей, вікна, пролому тощо).
89.2 . Зразки ниток, мотузок, шпагатів надаються загальною довжи­
ною не менше як З м, відрізками з різних місць об'єктів.
Зразок тканини повинен мати довжину 50-l ОО см. Якщо тканина має
малюнок, він повинен повторюватись на зразку не менше трьох разів.
89 .3. Якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, екс­
перту необхідно надати сам предмет. Нашарування і плями необхідно
прикрити аркушем білого паперу або тканиною, закріпленою по краях.
Якщо вилучити пр~дмет неможливо, надаються вирізки з плямами.
89.4. Предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність воло­
кон (інших мікрочастинок і нашарувань), необхідно загорнути кожний
64


окремо в щільний білий папір (забороняєrься упаковуваq-и їх в поліетиле­
нові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під
впливом яких локалізація мікрочастин на об'єкті може зазнати змін).
89.5 . Рідини слід наливати для транспортування в чистий скляний
товстостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою . Посуд, в
якому пересилаються луги, закриваєrься гумовою пробкою.
89.6 . Предмети, які просочені маслами, жирами і мастильними мате­
ріалами, а також предмети, яким властиві специфічні запахи, поміщують
в скляний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що закле­
юються.
89. 7 . Наркотичні засоби саморобного виробництва, які мають певну
форму (брикет, грудка тощо), поміщують в окремі упаковки, щоб зберег­
ти їх форму.
Грунтознавча експертиза
90. Головними завданнями грунтознавчої експертизи є:
виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) грунтового
походження, визначення їх природи, а також встановлення спільної ро­
дової (групової) належності з наданими зразками;
встановлення походження грунту на предмет~-носіях з певної ділян­
ки місцевості (іншого місця події);
встановлення механізму утворення грунтових нашарувань.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи є нашарування грунту (об'єктів грунтово-мінерального походжен­
ня) на предметі-носії (зазначається, на якому саме)?
Чи мають порівнювані об'єкти (нашарування на предметі-носії та
грунт з місця подіі) спільну родову (групову) належність?
Чи походять дані об' єкти (зазначаються, які саме) з певної ділянки
місцевості (іншого місця події)?
Який механізм утворення даних грунтових нашарувань?
Які ознаки, що вказують на особливості місця їх походження, мають
нашарування на даному об'єкті?
91. При підготовці і призначенні грунтознавчої експертизи слід
дотримуватись таких правил:
91.l . При дослідженнях грунтових об'єктів з метою встановлення їх
походження з певної ділянки місцевості як порівняльні матеріали направ­
ляються зразки грунту з місця, де за припущенням слідчого (судці), знахо­
дився предмет-носій (місце виявлення трупа, слідів взуття тощо) та інших
місць в межах ділянки, яка ідентифікуєrься. Крім того, слід надавати кон­
трольні зразки з суміжних ділянок, які відрізняються від тієї, яка ідеяги­
фікується, наприклад з сусіднього поля, яке засіяно іншою культурою, з
ділянки, яка має інший характер рослинності, інший профіль, тощо.
Відбір зразків проводиться з урахуванням особливостей ділянки, яка
ідентифікується.
.
Якщо ділянка має відносно однорідну поверхню, то відбираються
два-три зразки з поверхневого шару місця контакту предмета-носія з
грунтом і не менше двох контрольних .зразків з кожної суміжної ділянки,
3 2-221
65


яка відрізняється від тієї, що ідентифікується, а при відсутності таких
відмінностей - з чотирьох сторін від місця події на відстані 20, 50, l ОО м.
Якщо ділянка являє собою западину (яр, канаву, яму та ін .), зразки
відбираються з дна і різних wарів стін, відкосів, а контрольні - з поверхні
грунту біля западин та з суміжних ділянок місцевості.
Зразки відбираються з поверхневого шару грунту на глибині не біль­
ше 5 см масою 100- 150 r і упаковуються в паперові пакети.
Всі зразки висушують на повітрі і поміщують у пакети.
З питань відбору зразків, якщо є така необхідність, слід проконсуль­
туватися з експертом (спеціалістом) або запросити його для участі в цій
дії.
91.2 . До постанови (ухвали) про призначення експертизи слід додати
протокол огляду місця події з планом-схемою. Якщо огляд предметів-но­
сіїв грунту оформлено окремим протоколом, він такождодається до по­
станови (ухвали) про призначення експертизи. Важливо, щоб у наданих
експерту матеріалах були позначені місця відбору зразків грунту. Крім
того, слід надати довідку про метеоумови за період від події до часу від­
бору зразків. Якщо в цей період на місці події проводились роботи, які
могли змінити характеристики грунту (перекопування, будівельні, ван­
тажні та інші роботи, внаслідок яких на грунті могли залишитись сторон­
ні домішки), про це також слід повідомити експерта.
Кожний предмет, на якому виявлені нашарування грунту, упаковуєть­
ся окремо. До упаковок має прикріплюватись бирка із зазначенням номе­
ра зразка і місця його вилучення. Останні дані слід узгоджувати з пла­
ном-схемою місця події.
Біологічна експертиза
92. Біологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного та тварин­
ного походження. Ними найчастіше бувають:
листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, на­
сіння, спори, пилок. тощо;
похідні шкірних покровів тваринного походження (волосся, пір'я,
луска тощо);
продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для
тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо);
продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, ка­
медь, екскременти та ін.).
93. Головними завданнями біологічної експертизи є:
93. l . Встановлення належності об' єктів тваринного та рослинного по­
ходження (далі - біологічного походження) до конкретного біологічного
таксона (родини, роду, виду та ін.), а також виявлення м,ікрооб'єктів за­
значеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки міс­
ця події (предметах-носіях).
93 .2. Встановлення спільної родової (групової) приналежності декіль­
кох порівнюваних об'єктів.
93 .3. Встановлення належності об'єктів біологічного походження до
ОДНОГО цілого.
93.4 . Визначення біологічних характеристик стану об'єкта (стадії роз-
66


витку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкоджен­
ня та ін.).
93.5. Встановлення належності об'єктів рослинного походження до
наркотичних засобів.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Яка природа даного об'єкта? Якщо він біологічного походження, то
яка його таксономічна приналежність?
Чи є на предметі-носії (зазначається, якому саме) мікрооб'єкти (част­
ки) біологічного походження? Якщо є, то яка їх таксономічна приналеж­
ність?
Чи має дана маса (наприклад зерно в мішку, вилучене в А.) та зразки,
вилучені в конкретному місці (наприклад зразки зерна з певного схови­
ща), спільну родову (групову) приналежність?
Чи є дані об'єкти частинами одного цілого (наприклад гілля та стов­
бур, дві частини листа рослини тощо)?
Чи могли за певний строк статися ті або інші зміни в розвитку рослин­
ного (тваринного) об' єкта (чи могла рослина за певний час вирости до на­
явних розмірів, чи могла комаха за певний час досягги стадії розвитку, в
якій вона була виявлена, тощо)?
Яка давність заселення трупа знайденими на ньому комахами (личин­
ками комах)?
Чи є волосся, знайдене на предметі-носії (вказується, на якому), во­
лоссям людини (тварини)? Якщо так, то чи має воно спільну родову (гру­
пову) приналежність з волоссям даної особи (особини)?
Який вік рослини, її частин?
Чи належить дана рослина (подрібнені частки рослини) до таких, що
містять наркотичні речовини? Якщо так, то яка її таксономічна прина-
лежність?
•
Чи становили раніше дані зразки наркотичних засобів одну масу?
Чи мають дані зразки наркотичних засобів спільну родову (групову)
приналежність (за способом виготовш,ння, місцем вирощування тощо)?
94. Готуючи матеріали для дослідження, слід дотримуватись таких
ОСНОВНИХ правил:
94.1. Якщо досліджувані об'єкти та об'єкти для порівняльного до­
слідження мають великі об'єми або маси, то вони направляються експер­
тові у вигляді зразків.
94.1.1 . Зразки сипких мас (зерно, борошно тощо) відбираються у ви­
гляді середніх проб (див. п. 89 .1 розділу «Експертиза матеріалів та речо­
ВИН>)).
94.1.2 . Відбираючи зразки волосся з волосяного покриву тварин, слід
виривати (вичісувати) їх з різних частин тіла (спини, шиї, ніг, боків, чере­
ва і, зокрема, у зоні пошкодженої частини тіла) по 50-1 ОО волосин з кож­
ного місця.
94 .1.3 . Якщо досліджується сіно або солома, то їх зразки повинні мати
масу в межах 0,5-1 кг. Відібрані зразки загортають у папір, не стискаючи
та не згинаючи стебел.
94 . 1.4 . Екскременти тварин та гній висушують і по 100-120 г транс­
портують у закритих банках.
67


94.2 . При дослідженні мікрооб'єктів експертові слід надсилати пред­
мет-носій.
Місця на предметах-носія.1', де знайдені плями або сліди біологічного
походження, слід закрити чистим папером, закріплюючи його краї на
предметі . Так само діють, коли сліди в процесі слідчого огляду не виявле­
ні, але їх наявність у певному місці припускається.
Якщо предмет-носій надати експертові немає змоги, йому слід надати
можливість оглянути цей предмет чи провести його дослідження за міс­
цем його знаходження .
Автотехнічна експертиза
95. Головними завданнями автотехнічної експертизи є :
95.1 . Встановлення несправностей транспортного засобу (далі - ТЗ),
які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення
(до дорожньо-транспортної пригоди (далі - дm) чи внаслідок неї або
після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими
методами контролю за технічним станом ТЗ; визначення ступеня та ме­
ханізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди.
95.2 . Встановлення механізму пригоди та його елементів: швидкості
руху (при наявності слідів гальмування), гальмового та зупинного шля­
хів, траєкторії руху, віддалі, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та ін­
ших просторово-динамічних характеристик пригоди.
95 .3. Встановлення того, як повинен був діяти водій ТЗ в даній дорож­
ній ситуації відповідно до технічних вимог Правил дорожнього руху (да­
лі - ПДР) та чи мав він з моменту виникнення небезпеки технічну можли­
вість запобігти пригоді'.
Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші
завдання, вирішення яких пов' язане з дослідженням технічного стану ТЗ,
дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.
До пункту 95.1
Орієнтовний перелік
вирішуваних питань
Які несправності, виходячи з вимог ПДР до технічного стану ТЗ, мала
(мав) система (механізм, вузол, агрегат) даного ТЗ?
Яке значення мала дана несправність у виникненні ДТП?
Коли, до ДТП чи у процесі її розвитку, виникли дані несправності?
Чи не має ТЗ ознак, які вказують на те, що наявні пошкодження або
несправності не пов'язані з ДТП?
• Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має встановлюватись
слідчим (судом) і зазначатись у постанові (ухвалі) про призначення експертизи. Як­
що у постанові (ухвалі) момент виникнення небезпеки не вказаний, то експерт,
виходячи з аналізу дорожньої обстановки, вправі визначати його самостійно.
Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який за­
значено в постанові (ухвалі) про призначення експертизи, він має вказати мотиви
незгоди з позицією слідчого (суду) і дати два варіанти вирішення поставленого пи­
тання.
68


Яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управлін­
ня, гальмової системи та ін .) ТЗ?
Чи є відмова наслідком конструктивних недоліків системи (механіз­
му) або порушення правил її (його) експлуатації?
Чи мав водій можливість виявити несправність до відмови системи
або механізму?
Чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді при наявності да­
ної несправності?
До пункту 95.2
Якою була швидкість ТЗ при даній довжині слідів гальмування (якщо
сліди різної довжини або перериваються, на це слід вказати)?
Яка максимально припустима швидкість ТЗ за умови даної видимості
дороги (зазначається, якою була видимість дороги)?
Яка максимально припустима швидкість ТЗ на закругленні дороги да­
ного радіусу?
Яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах даної дорожньої
обстановки?
Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутнього ТЗ в умо- .
вах даної дорожньої обстановки?
Який гальмовий та (або) зупинний шлях ТЗ за певної швидкості його
руху в умовах даної дорожньої обстановки?
До пункту 95.3
Як повинен був діяти водій в даній дорожній обстановці, виходячи з
технічних вимог ПДР, з метою забезпечення безпеки руху?
Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду з моменту виник-
нення небезпеки для руху?
Чи відповідали дії водія технічним вимогам ПДР?
До пунктів 95.2 ;.95 .3
З якою швидкістю рухався ТЗ? Якщо ця швидкість перевищувала
встановлені обмеження (зазначається, які саме), то чи мав водій технічну
можливість уникнути контакту з перешкодою (зазначається, якою саме),
якщо ця швидкість не перевищувала припустиму?
Чи мав водій технічну можливість шляхом екстреного гальмування
зупинити ТЗ з моменту виникнення небезпеки для руху (вказується мо­
мент виникнення небезпеки), не доїжджаючи до потерпілого?
96. У постанові (ухвалі) п.ро призначення автотехнічної експертизи
повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки і
дії учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні до­
сліджень (вихідні дані).
При призначенні експертизи обставин дm (пп. 95.2- 95.3) необхідно,
зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, грунтова тощо), його
стан (сухе, мокре, ожеледиця та ін.), ширину проїзної частини, наявність
і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі дm,
технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги
з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешко­
ди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху'; момент
• Швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування.
69


виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту
виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішо­
хода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїз­
ду; чи застосовував водій-термінове гальмування і якщо застосовував, то
яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди
розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїз­
ній частині і узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній
з ділянок); місце наїзду відносно до слідів гальмування (яку відстань
пройшов ТЗ в стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода;
якою частиною ТЗ було збито пішохода або якими частинами зіткнулись
транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його .
остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьо­
му стані)?
Якщо ДТП скоїв водій мотоцикла, крім того, зазначається: ручним та
ножним гальмом чи одним з них (яким саме) гальмував водій; якщо на
мотоциклі з коляскою був один пасажир, то де він знаходився (у колясці
чи на задньому сидінні); якщо мотоцикл без коляски рухався в перекину­
тому стані, залишаючи сліди на дорозі, - то відстань, на яку він переміс­
тився в такому стані.
97. Якщо призначається експертиза технічного стану ТЗ (п. 95 .1 ), в по­
станові (ухвалі) достатньо викласти фабулу справи і обставини, які сто­
суються особливостей об'єкта дослідження, знання яких може мати зна­
чення для експерта, наприклад, чи експлуатувався ТЗ після події; в якому
стані перебували деталі (вузли), сполучені з деталями (вузлами), що до­
сліджуються, тощо.
98. Якщо до моменту призначення експертизи слідчому (суду) не вда­
лося усунути протиріччя у вихідних даних, що були в справі, він має пра­
во зазначити в постанові (ухвалі) варіанти їх значень і отримати виснов­
ки відносно кожного з них.
99. Слідчий не має права вимагати від експерта, щоб той самостійно
вибирав зі справи вихідні дані для проведення експертизи. Разом з тим
слідчий може поставити перед експертом питання про технічну спро­
можність (неспроможність) тих чи інших даних, які є у справі.
100. Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи екс­
пертові можуть надаватися всі матеріали кримінальної справи.
Якщо слідчий (суд) не може направити експертові всю кримінальну
справу, він повинен надати: протокол огляду місця події разом зі схемою
та іншими додатками; протокол огляду ТЗ; протокол відтворення обста­
новки і обставин події.
Трансnортно-трасолоrічна експертиза
101. Головним завданням транспортно-трасолоrічної експертизи є:
ідентифікація по слідах, залишених ТЗ, певного його екземпляра або
встановлення його типу, моделі;
визначення взаємного розташування ТЗ під час їх зіткнення;
визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (потер­
пілого), встановлення механізму утворення слідіJ:І.
Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, за­
лишених ходовими та тими, що виступають, частинами ТЗ на дорозі та
70


елементах дорожньої обстановки. Тому призначати транспортно-трасо­
логічну експертизу доцільно лише тоді, коли є можливість надати екс­
пертові об ' єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, в яких
зафіксовано сліди.
О рієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи залишені певні сліди (вказуються, які саме і на чому) ходовими
частинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) даного ТЗ?•
Чи залишені сліди певними частинами даного ТЗ, що виступають?
До якого типу (марки, моделі) належить ТЗ, яким залишено дані
сліди?
Яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх
зіткнення?
Яким було взаємне розташування ТЗ і перешкоди (потерпілого) під
час наїзду на останню (останнього)?*•
Який з транспортних засобів під час їх зіткнення стояв, а який ру­
хався?
На якому місці дороги сталося зіткнення транспортних засобів (наїзд
на пішохода)?
Який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо)?
У якому напрямку відносно слідосприймаючої поверхні рухався ТЗ?
Хто з осіб, які перебували в ТЗ під час ДТП (вказуються прізвища,
ім'я та по батькові осіб), перебував за кермом?
102. Для вирішення зазначених питань експертові надаються самі
слідоутворюючі об ' єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експе­
риментальні зліпки цих об ' єктів (експериментальні відбитки шин на па­
пері); предмети, на яких залишились сліди зазначених об ' єктів, або зліп­
ки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця
події з усіма додатками до них.
Якщо досліджуються сліди ТЗ на одязі (взутті) потерпілого, надається
також акт судово-медичного дослідження пошкоджень на його тілі.
Пожежно -технічна експертиза
103. Основними завданнями пожежно-технічної експертизи є вста­
новлення осередку пожежі, шляхів і часу поширення горіння, причини
виникнення пожежі, визначення пожежонебезпечних властивостей речо­
вин і матеріалів, а також відповідності технічного стану об'єкта протипо­
жежним нормам.
Перед пожежно-технічною експертизою можуть ставитись і інші зав­
дання, пов'язані з розслідуванням (судови м розглядом) с прав про поже-
• Якщо слідоуrворююча частина ТЗ за конструкцією знімається, то експертом
ідентифікується ця частина, а не сам ТЗ. Умовивід про те, що ТЗ , на якому є іденти­
фі кована частина, є тим об'єктом, який розшукується, може бути зроблено особою,
яка оцінює висновок експерта, лише за умови, що ця частина не замінялась .
•'• Для вирішення питань про взаємне розташування ТЗ і потерпілого та про
особу, яка керувала ТЗ, призначається комплексна судово-медична та транспортно­
трасологі ч на експертиза .
71


жі, якщо для розв'язання цих завдань необхідні спеціальні знання в галу­
зі пожежної справи.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Де знаходився осередок пожежі?
Якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі?
Який час тривала пожежа?
Чим пояснюєrься найбільш інтенсивне горіння в даному місці об'єкта?
Чи можливе запалювання даної речовини (матеріалу) від даного дже-
рела запалювання?
-
Чи можливе самозапалювання даних речовин (матеріалів) за певних
умов конкретного випадку?
Яка температура самозаймання даної речовини (матеріалу)?
Яка максимальна температура горіння даних матеріалів?
Чи відповідав стан об' єкта вимогам правил пожежної безпеки? Якщо
не відповідав, то чи вплинуло недотримання цих правил на виникнення і
розвиток пожежі?
Чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної ме­
режі (коротке замикання, перевантаження тощо)?
Що було первинним: пожежа чи вибух?
З якої причини не спрацював автоматичний протипожежний при­
стрій?
Чи належним чином використовувалась протипожежна техніка під час
гасіння даної пожежі?
104. Експертові слід надати протокол огляду місця пожежі з усіма до­
датками, протоколи відтворення обстановки і обставин події, акт про по­
жежу та інші документи, складені службами пожежної охорони, а також
речові докази.
Будівельностехнічна експертиза
105. Головними завданнями будівельно-технічної експертизи є:
l 05 . l. Визначення вартості різного роду будівель та споруд.
105.2. Встановлення факту відповідності (невідповідності) збудова­
ної або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм і
правил (БНіП).
105.3. Визначення вартості різного роду будівельних робіт (споруд­
ження будівель, їх переобладнання, ремонт, благоустрій території та ін.).
105.4. Встановлення відповідності проектно~кошторисної докумен­
тації вимогам БНіП та інших державних стандартів з питань будівництва.
105.5 . Встановлення правильності складання державної звітності про
виконання будівельних робіт.
105.6 . Розробка варіантів поділу будинків і надвірних будівель відпо­
відно до ідеальних часток кожного зі співвласників з підготуванням у
необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання об'єІСтів, зали­
шення їх частин у спільній власності, а також визначенням грошової ком­
пенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за
ідеальну.
105. 7. Розробка варіантів порядку користування земельною ділянкою,
72


на якій розташовані будівлі, що належать громадянам на правах спільної
власності.
105 .8 . Визначення технічного стану будівель, споруд, інженерного
обладнання (відсоток зношення, придатність до експлуатації, необхід­
ність ремонту, наявність дефектів, причини, які їх викликали, та ін.).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Яка дійсна (реальна) вартість (зазначається об'єкт) з урахуванням
його фізичного зношення на момент оцінки?
Чи відповідає будівля (зазначається яка, місце її знаходження) проек­
ту і вимогам будівельних норм і правИJІ (БНіП)? Якщо не відповідає, то
які є відступи від вимог БНіП?
Ті самі питання щодо реконструйованої будівлі.
Яка вартість будівельних робіт (переобладнання об' єкта, відбудовний
ремонт тощо)?
Чи відповідає проектно-кошторисна документація (зазначається ха~
рактер робіт і назва об'єкта) вимогам БНіП та інших державних стандар-.
тів з питань будівництва?
Чи були виконані на об'єкті роботи, про які йдеться в звітній докумен­
тації (зазначається, які саме роботи)?
В якому обсязі виконані будівельні роботи на даному об' єкtі (вказую­
ться реквізити об'єкта) та яка їх вартість?
Чи забезпечувала несуча спроможність даної конструкції (вказується
об'єкт дослідження) безпечну експлуатацію будівлі?
Чи можливий, і в яких варіантах, поділ домоволодіння (зазначити,
якого саме) в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників? Якщо
такий поділ неможливий, то які є варіанти поділу в частках, близьких до
ідеальних, і який розмір компенсації співвласникові, частка якого після
поділу буде меншою за його ідеальну частку?
Які можливі варі-анти порядку користування присадибною терито­
рією (вказується адреса) відповідно до ідеальної частки кожного зі спів­
власників домоволодіння?
Яка вартість частин домоволодіння після поділу?
Чи відповідає стан об'єкта технічним нормам, чи не перебуває він в
аварійному стані?
Яка технічна причина аварії на даному об'єкті (зазначаються характер
аварії, де і коли вона відбулась)?
106. В ухвалі суду про призначення будівельно-технічної експертизи
необхідно коротко викласти суть вимог позивача і заперечень відповіда­
ча. Разом з ухвалою суд повинен надати документацію, з якої експерт мав
би змогу отримати вихідні дані для вирішення поставлених питань.
107. Для вирішення питання про вартість будівель та споруд експер­
тові надсилається копія технічного паспорта БТІ (бюро технічної інвен­
таризації), а також копії документів або дані з них, якими сторони під­
тверджують свої позовні вимоги або заперечують їх.
1080 Для вирішення питання про поділ домоволодіння слід повідомля­
ти пропозиції сторін щодо такого поділу, якщо суд вважає за необхідне
врахувати їх при підготовці варіантів поділу .
73


109. Якщо поставлено питання про відповідність збудованої або ре­
конструйованої будівлі проекту і вимогам БНіП, експертові надаються
проект будівництва об'єкта та його кошторис, а також акт комісії про
.:іого прийняття до експлуатації.
Бухгалтерська експертиза
110. Головними завданнями бухгалrерської експертизи є встановлення:
110.1. Документальної обгрунтованості нестачі або надлишків товар­
но-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утво­
рення, а також розміру завданої матеріальної шкоди.
110.2 . Правильності документального оформлення операцій з прий­
мання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху гро­
шових коштів .
11 О.З . Відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансо­
во-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгал­
терського обліку і звітності .
110.4. Кола осіб, на яких покладено обов'язок забезпечити дотримання
вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю.
110.5. Документальної обгрунтованості списання сировини, матері­
алів, готової продукції і товарів.
110.6. Правильності визначення оподаткованого прибутку (доходу)
підприємств різних форм власності та вирахування розмірів податків.
110.7 . Документальної обгрунтованості вимог позивача і заперечень
відповідача в частині, яка стосується ціни позову (зустрічного позову).
110.8. Недоліків в організації бухгалтерського обліку і контролю, які
сприяли або могли сприяти завданню матеріальної шкоди або перешкод­
жали її своєчасному виявленню.
Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені і інші завдан­
ня, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення
бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в обліко­
вих реєстрах бухгалтерського обліку тощо.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Чи підтверджується документально вказана в акті інвентаризації від
(зазначаються реквізити акта) нестача (надлишки) товарно-матеріальних
цінностей (товарів, тари) на суму (зазначається сума) на даному підпри­
ємстві (установі, організації) за період (зазначити)?
В який період утворилась нестача, яку встановлено актом інвентари­
зації від (зазначити дату) у сумі (зазначити суму), і хто відповідав за збе­
реження товарно-матеріальних цінностей (грошових коштів) у цей пе­
ріод?
В якій сумі обчислюється розмір матеріальної шкоди, завданої (зазна­
чається кому) у зв'язку з нестачею, яку встановлено інвентаризацією (акт
інвентаризаційної комісії від (зазначити дату)?
Чи підтверджуються документально висновки ревізії (зазначаються
реквізити акта ревізії) в частині, що стосується завищення обсягу і вар­
тості виконаних робіт?
Чи підтверджується документально зазначене в акті податкової адмі-
74


ністрації (вказуються реквізити акта) заниження прибутку виробничо­
комерційною фірмою (назва фірми) за період (зазначається, за який)? Як­
що підтверджується, то чи правильно вирахувана сума додаткових по­
датків, які фірма має внести до бюджету?
Чи підтверджується документально вказаний в позовній заяві А. роз­
мір завданої йому шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем Б. умов
договору (зазначається, якого)?
Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення
бухгалтерського обліку і контролю, сприяли завданню матеріальної шко­
ди (виникненню нестачі, необгрунтованому нарахуванню і виплаті заро­
бітної плати, премій), і хто зобов'язаний був забезпечити додержання
цих вимог?
Чи обгрунтовано сплачена заробітна плата (зазначається, кому і за
який період) за дану роботу? Якщо необгрунтовано, то в якій сумі?
Чи не завищена в документах фактична наявність (зазначити найме­
нування товару) на суму (зазначити суму) за інвентаризаційним описом
від (зазначити дату) над їх максимально можливим залишком в (зазначи­
ти підприємство) за станом на (зазначити дату)?
111. Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи екс­
пертові слід надати документи бухгалтерського обліку, які містять відо­
мості - вихідні дані для вирішення поставлених питань. Такими доку­
ментами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, зві­
ти матеріально відповідальних осjб, картки складського обліку, касові
книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти при­
ймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відо­
мості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про мате­
ріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали­
ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги,
баланси та інші первинні та зведені документи бухгалтерського обліку і
звітності.
Якщо ведення бухгалтерського обліку механізовано, експертові нада­
ються документи на машинних носіях (роздруки регістрів бухгалтер­
ського обліку).
Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків доку­
ментальної ревізії, в постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід
зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (супере­
чать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються заінтересованими
особами, непереконливо обгрунтовані ревізорами та ін.).
Якщо слідчий або суд зазнають труднощів у визначенні документів,
які необхідні для надання експертного висновку, їм слід звернутися за
консультацією до спеціаліста.
Документи мають бути систематизованими (за епізодами діяння, пе­
ріодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.
Товарознавча експертиза
112. До числа об'єктів товарознавчої експертизи, яка провадиться в
експертних установах, належать: будівельні, меблеві, ювелірні, косметич­
ні, галантерейні, канцелярські товари, одяг, взуття, побутова техніка, фо-
75


то-, радіо- та відеоапаратура і матеріали, обчислювальна техніка. Об' єкта­
ми експертизи цього виду можуть бути й інші товари, якщо в експертній
установі є фахівці відповідної спеціалізації.
Різновидом товарознавчої експертизи є автомобільно-товарознавча
експертиза (автотоварознавча експертиза), об'єктами якої є автотранс­
портні засоби і їх комплектуючі.
І ІЗ . Головними завданнями товарознавчої експертизи є:
l l 3. 1. Визначення належності товарів (надалі - товарна продукція) до
класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері
(вид, сорт, артикул, марка, модель, розмір, комплектність тощо).
113 .2 . Визначення якісних змін товарної продукції .
І ІЗ.З. Визначення причин якісних змін товарної продукції (мають ви­
робничий характер, виникли при транспортуванні, зберіганні, у процесі
експлуатації).
113 .4. Встановлення способу виробництва товарної продукції: про­
мисловий чи саморобний, підприємства-виробника, країни-виробника.
l ІЗ.5 . Визначення вартості товарної продукції, вт. ч . з урахуванням
часткової втрати її товарних якостей у зв'язку з експлуатаційним зно­
шенням і пошкодженнями від впливу зовнішніх факторів.
113 .6 . Визначення відповідності упакування і транспортування, умов і
термінів зберігання товарної продукції до вимог чинних правил.
Орієнтовний перелік
вирішуваних питань
З якого виду тканини виготовлений даний виріб?
Які товарні характеристики уривка тканини, знайденого на місці по­
дії?
Чи складали комплект спортивні брюки з трупа А. та куртка, знайдена
у домі підозрюваного К.?
Чи відповідає маркування виробу його характеристикам за держав­
ним стандартом (дСТУ}?
Чи відповідає співвідношення компонентів матеріалу даної тканини
вимогам ДСТУ?
Чи має даний виріб виробничі дефекти? Якщо так, то які саме?
Які фактори спричинили пошкодження (зазначається характер по­
шкоджень) даного виробу?
Чи відповідає даний виріб вимогам ДСТУ? Якщо не відповідає, то чи
придатний він для реалізації і за яких умов?
Чи правильно визначена сортність виробу? Якщо неправильно, то до
виробів якого сорту його слід віднести?
Яка вартість даного виробу за цінами, які були на момент його при­
дбання (зазначається час придбання)?
Яка дійсна (реальна) вартість даного виробу з урахуванням його зно­
шення?
Яка дійсна (реальна) вартість домашнього майна, зазначеного в позов­
ній заяв і, з урахуванням його зношення?
Який дійсний (реальний) розмір шкоди, заподіяної майну А. поже­
жею?
76


Яким способом - саморобним чи промисловим, виготовлено даний
виріб?
Вітчизняного чи зарубіжного виробництва даний виріб? Якщо зару­
біжного, то в якій країні його вироблено?
Чи забезпечували умови складських приміщень на даній базі збере­
ження товарної продукції?
Чи забезпечували дані тара і прийоми упакування товарної продукції
її зберігання?
114. В постанові (ухвалі) про призначення експертизц, слід зазначити
суть позовних вимог або обставини кримінальної справи, у якій при:1на­
чено експертизу.
Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи експерту
надається об'єкт дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за міс­
цезнаходженням. Якщо ці об'єкти знаходяться за місцем проживання
громадян, то особа або орган, які призначили експертизу, зобов'язані за­
безпечити експертові можливість їх огляду. У цивільних справах екс­
пертний огляд об' єктів дослідження має провадитись у присутності за­
цікавлених осіб.
Якщо перед експертом поставлено питання про вартість майна, особа
або орган, які призначили експертизу, мають зазначити - за станом на
який час належить вирішувати поставлене питання.
На експертизу може бути поставлене питання про вартість відсутньо­
го майна. В цих випадках особа або орган, які призначили експертизу, по­
винні зазначити, на підставі яких матеріалів справи, що містять відомості
про відсутні об'єкти, повинна провадитись експертиза (рахунки, товар­
но-транспортні накладні, описи у позовних заявах, протоколах допиту
потерпілих та ін.), і надати експертові ці матеріали (їхні копії) або при­
вести ці відомості у постанові (ухвалі) про призначення експертизи .
115. Об'єкти дослідження направляються експертові в упаковці, яка
забезпечує їх зберігання.
Автотоварознавча експертиза
116. До числа основних завдань автотоварознавчої експертизи нале­
жать визначення залишкової вартості транспортних засобів (далі - ТЗ), їх
деталей, вузлів та агрегатів, а також розміру матеріальної шкоди, завданої
власнику або володільцю ТЗ внаслідок пошкодження останнього.
Перед автотоварознавчою експертизою можуть ставитись також пи­
тання про складові основного завдання або ,;поріднені з ним, якщо такі
питання мають значення для цивільно-правових і адміністративно-пра­
вових відносин, пов'язаних з придбанням і експлуатацією автотранс­
портних засобів.
Орієнтовний 11ереr1ік вирішуваних 11ит.:1-1ь
Яка залишкова вартість автомобіля (зазначається його марка і дер­
жавний реєстраційний номер), пошкодженого внаслідок ДТП (іншої по­
дії)?
Яку грошову суму становить матеріальна шкода, завдана володільцеві
автомобіля (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові володільця, мар-
77


ка автомобіля, його державний реєстраційний номер) внаслідок (зазна­
чається подія, що призвела до матеріальної шкоди)?
Яка первинна (дійсна) вартість автомобіля (зазначаються марка, рік
виготовлення)?•
Чи укомплектовано ТЗ відповідно до нормативно-технічної докумен­
тації підприємств-виробників? Якщо ні, то в чому саме полягає недо­
комплект?
В якому році виготовлено даний ТЗ (агрегат, вузол, деталь)?
До якого типу належить даний двигун, які його основні характеристи­
ки?••
Чи придатний ТЗ (його деталі, вузли, агрегати) до подальшої експлу­
атації?
Чи піддавався ТЗ (його деталі, вузли, агрегати) ремонтно-відновлю­
вальним роботам? Якщо так, то яким саме? Яка якість виконаних робіт?
Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкоджено­
го ТЗ (його деталей, вузлів, агрегатів)? Якщо можливо, то які об'єм, ха­
рактер і вартість цих робіт?
Чи замінювались у ТЗ окремі його деталі, вузли, агрегати? Якщо за­
мінювались, то які саме?
Яким є експлуатаційне зношення ТЗ (його деталей, вузлів, агрегатів)?
Який процентний показник залишкової вартості ТЗ (деталей, вузлів,
агрегатів)?
117. На дослідження експертові надаються ТЗ та документація, що
стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела
до матеріальної шкоди, а також документи, в яких зафіксовані інші ви­
хідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання.
Експертиза комп'ютерної техніки
і проrрамних продуктів
118. Основними завданнями експертизи комп'ютерної техніки і про­
грамних продуктів є:
встановлення технічного стану комп'ютерної техніки;
виявлення інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, та ви­
значення її цільового призначення;
встановлення відповідності програмних продуктів певним парамет-
рам;
встановлення авторства програмного продукту;
визначення вартості програмного продукту;
визначення вартості комп'ютерної техніки.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
Які технічні несправності має даний комп'ютер або його окремі блоки
та пристрої і як ці несправності впливають на роботу комп'ютера (блока,
пристрою)?
• Такого роду шrrання можуrь стосуватись окремих деталей, вузлів та агрега­
тів ТЗ.
•• Такого ж роду питання можуrь· стосуватись кузова, шасі тощо.
78


Чи міститься на даному носії якась інформація, і якщо так, то яке її
цільове призначення?
Чи є на носії інформація, що була знищена, і чи можна її відновити?
Чи можна за допомогою даного програмного продукту реалізувати
функції, передбачені технічним завданням на його розробку?
Чи можливе вирішення певного завдання за допомогою даного про­
грамного продукту?
Чи відповідає стиль програмування досліджуваного програмного про­
дукту стилю програмування певної особи?
Чи відповідають прийоми і засоби програмування, що використо11ува­
лися при створенні досліджуваного програмного продукту, прийомам і
засобам, які властиві даному програмісту?
Яка вартість програмного забезпечення (на час його придбання, вилу­
чення, проведення експертизи)?
Яка вартість окремих модулів, що входять до складу програмного
продукту?
Яка вартість комп'ютерної техніки (окремих комплектуючих) на час
придбання (вилучення, проведення експертизи)?
119. Для дослідження інформації, що міститься на комп'ютерних но­
сіях, експертові надається сам комп'ютерний носій, а також комп'ютер­
ний комплекс, до складу якого входить досліджуваний носій. В деяких
випадках можна обмежитися наданням тільки комп'ютерного носія. Про
можливість проведення такого дослідження слід попередньо прокон­
сультуватись з експертом (спеціалістом).
120. Для встановлення відповідності програмних продуктів певним
параметрам, а також вартості програмного продукту експертові надаєть­
ся носій з копією досліджуваного програмного продукту і еталонна (дис­
трибутивна) копія програмного продукту. У разі відсутності дистрибу­
тивної копії програмного продукту не слід відмовлятися від призначення
експертизи, оскільки в окремих випадках її можна провести за наявності
копії програмного продукту.
121. Для дослідження технічного стану і визначення вартості комп'ю­
терної техніки експертові надається сама комп'ютерна техніка, а також
технічна документація до неї.
Вилучення блоків комп'ютерної техніки слід доручати: експертові
(спеціалістові).
122. Для встановлення авторства досліджуваного програмного про­
дукту експертові надаються самі програми у вигляді вихідних текстів,
бібліотечних та виконуваних модулів, а також програми (вихідні тексти,
бібліотечні та виконувані модулі), що створені особою, щодо якої пере­
віряється версія, чи вона є автором досліджуваного продукту.
123. Щоб визначити, які саме об'єкти слід надавати експертові в кож­
ному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта
(спеціаліста) в галузі комп'ютерної техніки .
Псиколоrічна ексnер,:иза
124. Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної
79


діяльності та такі їх прояви у поведінці особи, які мають юридичне зна­
чення та викликають певні правові наслідки.
125. Психологічна експертиза призначається на стадії попереднього
та судового слідства у карних та цивільних справах. Об'єктом експерти­
зи є психічно здорові особи, які визнані судово-психіатричною експерти­
зою осудними (підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі, позивачі,
відповідачі: малолітні; неповнолітні; дорослого та похилого віку).
126. Психологічна експертиза також може бути часткою комплексно­
го експертного дослідження, якщо у слідства чи суду виникають питан­
ня, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних
галузей науки (психолого-психіатрична експертиза, психолоrо-медико­
психіатрична, медико-психологічна та психолоrо-автотехнічна експер­
тиза). До цього переліку належать також психолого-почеркознавча екс­
пертиза та психолого-лінгвістична експертиза, що знаходяться наразі у
стадії наукової розробки.
127. Головним завданням психологічної експертизи є визначення у
підекспертної особи:
індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру;
провідних якостей особистості;
мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки ;
емоційних реакцій та станів;
закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їх розвитку та ін­
дивідуальних її властивостей.
Орієнтовний перелік
вирішуваних питань
Які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа,
що зумовили характер її протиправних дій або злочину чи злочинної
діяльності (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: під­
вищена агресивність, підкореність, жорстокість, нер_ішучість, етичні орі­
єнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера тощо)?
Які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники
поведінки має підекспертна особа? У якому зв 'язку вони знаходяться з
обставинами, що досліджуються у справі?
Чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної осо­
би суттєво вплинути на її поведінку під час скоєння нею протиправних
дій (або злочину)?
Який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній
групі (лідер, підвладний, ведений тощо) і чи це зумовлено його індивіду­
ально-психологічними властивостями та особливостями соціально-пси­
хологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання)?
Які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильниць­
кої поведінки підекспертноrо (у справах про статеві злочини)?
Чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості,
що суттєво вплинули на характер її показань у справі?
Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливо­
сті батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох),
мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний розвиток
80


та відчуття благополуччя дитини - виховна поведінка здійснюваного ни­
ми виховного процесу?
Чи має оцінка сімейної ситуації дитиною залежність від впливу з боку
батьків та інших дорослих?
Чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуаль­
но-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному
функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних
обставин (зазначити обставини : безпідставне обвинувачення, незаконне
позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інте­
ресам тощо) ?
Чи спроможна підекспертна особа, з урахуванням її вікових особли­
востей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей,
рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залеж­
ність, погроза, омана тощо), усвідомлювати реальний зміст власних дій
та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки?
Чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, ін­
дивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку,
правильно сприймати -0бставини, що мають значення у справі, і давати
про них відповідні показання?
Чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та
емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації
(у справах щодо управління транспортом або механізмами і автоматизо­
ваними системами на виробництві тощо)?
Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних
дій в емоційному стані (і в якому саме (сильний страх, пригніченість, роз­
губленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо), що суттєво впли­
нув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, ви­
конання професійних обов'язків)?
Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних
дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного ду­
шевного хвилювання?
В якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період,
який передував її самогубству?
Чи виник емоційний стан підекспертної особи у період, який переду­
вав її самогубству, внаслідок дій обвинуваченого (зазначити : насильство,
дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне
приниження людської гідності тощо)?
Чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвит­
ку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, пра­
вильно розуміти характер та значення скоюваних з нею дій та здійснюва­
·ти опір (у справах про статеві злочини)?
Чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її розумового роз­
витку та індивідуально-психологічних особливостей, розуміти характер
та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх на­
слідки?
Чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є
виявами психічного захворювання? Якщо має, то якими саме є їх ознаки?
Чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних про­
цесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у
81


справі: пам'ять, уваrа, сприймання, мислення, особливості емоційних ре­
акцій) чи функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на
адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити
наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у
показаннях?
Для проведення дослідження суд або слідство надає експертові мож­
ливість психолоrічноrо обстеження підекспертноrо та матеріали справи.
Необхідно надати: медичну документацію, особову справу, шкільні ха­
рактеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педа­
rоrів, колеr, друзів , знайомих, родичів та інших людей, з якими підекс­
пертний близько спілкувався. У свідченнях рідних та близьких повинні
бути відображені особливості йоrо розвитку та поведінки, умов життя,
оточення, притаманні йому схильності, захоплення, інтереси. За наявності
потрібно надати щоденники, листи, продукти творчості підекспертноrо.
Особливу уваrу слід приділити свідченням або відомостям про особ­
ливості поведінки підекспертноrо у проблемних ситуаціях (конфлікти,
покарання, втрати тощо) та свідченням про особливості йоrо емоційного
стану в обставинах, що інтересують суд та слідство (безпосередньо у мо­
мент подій, що досліджуються у справі, у час, що передував подіям, а та­
кож після їх завершення).
Психологічна експертиза може бути об' єктивною лише за умов автен­
тичних показань, тобто таких, які не залежать від будь-якоrо сторонньо­
го впливу.
Інструкція
npo формування, ведення і використання
криміналістич.них обліків
Криміналістичного центру
Міністерства внутрішніх справ Украіни
Затверджено наказом
Міністерства внутрішніх справ України
від 14 січня 1994 року No 190
1. 3аrалькі nоnо:женмя
І . І. Криміналістичні обліки створюються в Криміналістичному цен­
трі з метою найбільш повного використання при проведенні оперативних
та слідчих дій, слідів і речових доказів, вилучених з місць нерозкритих
злочинів, а також з метою підвищення рівня інформаці:йноrо забезпечен­
ня проведення експертиз і досліджень.
1.2 . Залежно від завдань, що вирішуються, криміналістичні обліки ма­
Ю'І'Ь пошукове та довідкове призначення.
І.З . Криміналістичні обліки пошукового призначення:
І .З.І . Систематизують об'єкти (натурні або їх копії), що безпосеред-
82


ньо пов'язані з вчиненням злочину і вилучені при оглядах місць подій
або при проведенні інших слідчих та оперативних дій.
1.3.2. Використовуються для:
-
порівняння об' єктів обліку з метою їх ідентифікації та встановлення
єдиного джерела походження;
-
порівняння з цими об'єктами експериментальних зразків з метою вста­
новлення причетності до вчинення злочинів підозрюваних осіб та вилуче­
них речей.
І.З.З. Містять у собі обліки:
-
слідів пальців рук, вилучених з місць вчинення нерозкритих злочи-
нів;
-
фальшивих грошей та цінних паперів;
-
підроблених бланків документів, виготовлених поліграфічним спо-
собом;
-
куль, гільз і патронів із слідами зброї, що вилучені з місць вчинення
злочинів.
1.4 . Криміналістичні обліки довідкового призначення:
1.4.1. Формуються на підставі натурних зразків, каталогів, технічної
документації та іншої інформації, одержаних від установ, організацій та
підприємств .
1.4 .2 . Використовуються:
-
при проведенні експертиз і досліджень;
-
для створення та обновлення методичної та нормативної бази.
1.4 .3. Обліки створюються рішенням керівництва Криміналістичного
центру залежно від потреб слідчої та експертної практики .
1.5 . На підставі узагальнення результатів досліджень об 'єктів, що над­
силаються до криміналістичних обліків, Криміналістичний центр готує та
надсилає у відповідні науково-дослідні установи судових експертиз
Міністерства юстиції України, а також експертні підрозділи Міністерства
внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі - експертні установи та
підрозділи) орієнтовну інформацію. Ця інформація містить у собі описи
характерних ознак об'єктів, що свідчать про єдине джерело походження
цих об'єктів.
І.б . Відповідальність за направлення об'єктів для постановки накри­
міналістичні обліки (залежно від установленого порядку формування)
покладається на керівників підрозділів слідства та дізнання відповідних
відомств.
І. 7. Відповідальність за організацію перевірок об' єктів за криміналіс­
тичними обліками покладається на керівників оперативних та слідчих
апаратів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки
України.
1.8 . За збереження направлених у Криміналістичний центр об'єктів,
своєчасність і якість перевірок відповідальність покладається на керівни­
ків Криміналістичного центру.
1.9 . Наслідки перевірок оформляються довідками, що підписукrrься
експертом і керівником Криміналістичного центру і надсилаються ініці­
атору.
(Пункт 2 втратив чинність на підставі наказу МВС No 785 від
11.09.200і)
83


З. Облік підроблених грошових знаків
та цінних паперів
З.І . Облік підроблених грошових знаків та цінних паперів ведеться в
Криміналістичному центрі МВС України для:
-
встановлення ознак спільності їх походження за способом і техноло­
гією виготовлення;
-
підготовки орієнтовної інформації про характерні ознаки кожного
варіанта підробки;
-
виявлення осіб, які займаються виготовленням підроблених грошей.
3.2. Облік складається з колекції зразків підроблених об'єктів і карто­
теки інформації про факти їх вилучення.
Порядок формування колекції і робота з нею
З . З. Всі грошові знаки та цінні папери, що викликають сумнів, надси­
лаються слідчими або оперативними працівниками відповідних відомств
до експертних установ та підрозділів для проведення експертиз або до­
сліджень. У кожному відомстві перелік таких установ і підрозділів визна­
чається самостійно.
3.4 . Коли під час проведення експертиз або досліджень установлено,
що об'єкти підроблені, їх ознаки порівнюються з ознаками орієнтовної
інформації Криміналістичного центру.
3.5. Якщо ознаки підроблених об'єктів схожі з ознаками, характерни­
ми для одного з джерел походження, зазначених в орієнтовній інформа­
ції, про це вказується у висновках експертизи або дослідження.
3.6. Підроблені об'єкти, в яких відсутні ознаки, відмічені в орієнтов­
ній інформації, надсилаються експертними установами та підрозділами
до Криміналістичного центру для взяття на облік.
3.7 . Об'єкти, що надіслані до Криміналістичного центру, підлягають
перевірці. Один зразок об'єктів, яких немає в колекції, залишається для
постійного зберігання та проведення порівняльних досліджень, про що
повідомляється ініціатору.
3.8. Об'єкти, зареєстровані в колекції, вилучаються з колекції за вимо­
гою слідчого або суду, але з обов'язковим їх поверненням після винесен­
ня вироку.
3.9 . Результати перевірки надсилаються ініціатору.
3.10. Об'єкти, що поміщаються в колекцію, досліджуються і на під­
ставі висновків досліджень готується орієнтовна інформація, яка надси­
лається до експертних установ та підрозділів.
3.11. Об'єкти в колекції розміщуються за розділами:
-
паперові грошові знаки, виготовлені із застосуванням технічних за-
собів;
-
мальовані грошові знаки;
-монети ;
-
цінні папери.
Порядок формування картотеки
3.12 . Щодо кожного факту вилучення підроблених об'єктів експертні
84


установи та підрозділи, що проводили експертизу або дослідження, над­
силають до Криміналістичного центру інформацію (додаток• 2).
З . ІЗ. Інформація, що надійшла до Криміналістичного центру, зано­
ситься на картку, яка поміщається в картотеку.
4. Облік підроблених бланків документів,
виготовлених nоліrрафічним способом
4.1. Облік підроблених бланків документів, виготовлених поліграфіч­
ним способом, ведеться в Криміналістичному центрі МВС України для:
-
встановлення ознак спільності походження підроблених докумен­
тів, бланки яких виготовлені з одного друкарського набору або форми;
-
підrотовки орієнтовної інформації про характерні ознаки кожного
варіанта підробки;
-
виявлення осіб, які займаються їх виготовленням.
4.2 . Облік складається з колекції зразків підроблених об'єктів і карто­
теки інформації про факти їх вилучення.
Порядок формування колекції і робота з нею
4.3 . Всі бланки документів (вироблених поліграфічним способом), що
викликають сумнів, надсилаються слідчими або оперативними працівни­
ками відповідних відомств до експертних установ та підрозділів для про­
ведення експертиз або досліджень .
4.4 . Коли при проведенні експертиз або досліджень встановлено, що
об ' єкти підроблені, їх ознаки порівнюються з ознаками орієнтовної ін­
формації Криміналістичного центру .
4.5 . Якщо ознаки підроблених об'єктів схожі з ознаками, характерни­
ми для одного з джерел походження, зазначених в орієнтовній інформа­
ції, про це вказується у висновках експертизи або дослідження.
4 .6 . Підроблені об'єкти, в яких відсутні ознаки, відмічені в орієнтов­
ній інформації, надсилаються експертними установами та підрозділами
до Криміналістичного центру для додаткової перевірки.
4 .7 . Підроблені об'єкти, що надіслані в Криміналістичний центр, під­
лягають перевірці. Один зразок об'єктів, яких немає в колекції, зали­
шається для постійного зберігання та проведення порівняльних дослід­
жень, про що повідомляється ініціатору.
4.8 . Об'єкти, зареєстровані в колекції, вилучаються з колекції на ви­
могу слідчого або суду, але з обов'язковим їх поверненням після вине­
сення вироку.
4.9 . Результати перевірки надсилаються ініціатору.
.
4.1 О. Об' єкти, що поміщаються в колекцію, досліджуються і на під­
ставі висновків досліджень готується орієнтовна інформація, яка надси­
лається до експертних установ та підрозділів.
Порядок формування картотеки
4.11 . Щодо кожного факту вилучення підроблених об' єктів експерт­
но-криміналістичні установи та підрозділи, що проводили експертизу
* Додатки не наводит ься. - Ред.
85


або дослідження, надсилають до Криміналістичного центру інформацію
(додаток З).
4 . 12. Інформація, що надійшла до Криміналістичного центру, зано­
ситься на картку, яка поміщається в картотеку.
5. Облік куль, гільз і патронів зі слідами зброї
5. 1. Облік куль, гільз і патронів зі слідами зброї створюється для:
-
встановлення фактів використання одних і тих самих екземплярів
зброї при вчиненні декількох злочинів (у різний час, на різних терито­
ріях);
-
виявлення зброї, яка використовувалась при вчиненні злочинів, се~
ред вилученої, знайденої та добровільно зданої;
-
встановлення фактів застосування при вчиненні злочинів втраченої
нарізної вогнепальної зброї, що була на озброєнні органів внутрішніх
справ та інших законних озброєних формувань;
-
виявлення зброї, втраченої працівниками органів внутрішніх справ і
озброєних формувань, серед вилученої, знайденої та добровільно зданої.
5.2 . Облік складається:
-
з колекції розгорток поверхні куль, вилучених з місць подій, тіл і
трупів;
-
з колекції фотознімків слідів зброї на гільзах та патронах, вилучених
з місць вчинення злочинів;
-
картотеки інформації про факти їх вилучення.
Порядок формування колекції і робота з нею
5.3. Кулі, гільзи та патрони зі слідами зброї, що вилучені з місць подій,
направляються слідчими відповідних відомств до експертних установ та
підрозділів для проведення експертиз або досліджень.
5.4. Після проведення експертизи експертна установа або підрозділ
надсилає ці об'єкти до Криміналістичного центру для перевірки за колек­
цією.
5.5 . З поверхні надісланих куль виготовляється розгортка.
5.6. Сліди на надісланих гільзах та патронах фотографуються.
5.7. Одержані відображення слідів порівнюються з відображеннями
слідів, що знаходяться в колекції, і поміщаються до неї.
5.8. Після перевірки кулі, гільзи та патрони зі слідами зброї, вилучені
з місць подій, направляються Криміналістичним центром у централізова­
ну колекцію Експертно-криміналістичного центру МВС Російської Фе­
дерації для перевірки, взяття на облік та зберігання.
5.9 . Криміналістичний центр вилучає з колекції об'єкти в разі:
-
встановлення вогнепальної зброї, з якої вони відстріляні;
-
вимоги слідчого або суду.
5. 10. В останньому випадку вилучені об'єкти направляються в орган,
з якого вони надійшли.
5. 11 . Перевірці за колекцією також підлягає зброя, вилучена в осіб, які
підозрюються у вчиненні злочинів, вилучена і добровільно здана нарізна
зброя, що незаконно зберігалася в державних установах, організаціях чи
в громадян, а та,кож знайдена нарізна вогнепальна зброя (револьвери, пі-
86


столети, автомати, карабіни, обрізи малокаліберних і бойових гвинтівок
та карабінів, саморобна нарізна зброя, комбіновані мисливські рушниці).
5.12 . Названа зброя відстрілюється в експертних установах та підроз­
ділах згідно з вимогами відповідних відомчих наказів .
5.13. До відстріляних куль та гільз, що направляються на перевірку до
Криміналістичного центру, додається інформація (додаток 4).
5.14. Після перевірки відстріляні кулі і гільзи направляються Кри­
міналістичним центром в централізовану криміналістичну колекцію Екс­
пертно-криміналістичного центру МВС Російської Федерації для пере­
вірки .
5.15. Результат перевірок надсилається ініціатору.
Порядок формування картотеки
5. 16. Кулі, гільзи та патрони зі слідами зброї, що вилучені з місць по­
дій, направляються до Криміналістичного центру з інформацією (дода­
ток 5).
5.17. Інформація, що надійшла до Криміналістичного центру, зано­
ситься на картку, яка поміщається в картотеку.
6. Обліки довідкового призначення
6. 1. Обліки складаються з:
-
банків даних про властивості, розміри, форми та інші характеристи-
ки речовин і речей;
-
натурних колекцій і картотек.
6.2. Можуть створюватись обліки:
-
вогнепальної зброї і боєприпасів;
-
холодної зброї;
-
інструментів та інших поширених предметів, які використовуються
як знаряддя злому;
-
зображення підошв і верху взуття;
-
відбитків протекторів шин автотранспорту;
-
фарних розсіювачів;
-
лакофарбного покриття;
-
паливно-мастильних матеріалів;
-
волосся тварин;
-
волокнистих матеріалів;
-
наркотиків і найбільш поширених сильнодіючих препаратів;
-
вибухових пристроїв та речовин;
-
матеріалів, що використовуються для виготовлення документів;
-
відбитків печаток і штампів;
- пломб;
-
замків та ін.
6.3. Об'єкти, необхідні для створення, поновлення, зміни обліків, при­
дбаваються на підприємствах, у торговельних організаціях, аптеках, лі­
кувальних закладах тощо за рахунок коштів, що виділяються на придбан­
ня витратних матеріалів, а також шляхом обміну з експертно-криміналіс­
тичними підрозділами органів внутрішніх справ зарубіжних країн, з яки­
ми укладені відповідні угоди.
87


6.4 . У разі потреби довідкові колекції поповнюються речовими дока­
зами в кримінальних справах, які підлягають знищенню за ухвалою суду.
6.5 . Інформація, одержана з використанням обліків довідкового при­
значення, видається заінтересованим службам на підставі письмового за­
питу або за ініціативою Криміналістичного центру.
Інструкція
про порядок функціонування
дактилоскопічного обліку
експертної служби МВС України
Затверджено наказом МВС України
від 11 вересня 2001 року No 785
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
25 грудня 2001 року за No 1066/6257
1. Загальні положення
Ця Інструкція визначає порядок функціонування (формування, ве­
дення та використання) дактилоскоп ічного обліку експертної служби
МВС України.
1.1 . Дактилоскопічний облік функціонує у Державному науково-до­
слідному експертно-криміналістичному центрі МВС України (далі -
ДНДЕКЦ) та Науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах
(далі - НДЕКЦ) при Головних управліннях МВС, Управліннях МВС,
Управліннях МВС на транспорті (далі - ГУМВС, УМВС, УМВСТ) з ме­
тою використання дактилоскопічної інформації для ідентифікації особи,
розкриття та розслідування злочинів.
1.2 . Працівники органів внутрішніх справ (д алі - ОВС) при формуван­
ні, веденні та використанні дактилоскопічного обліку у своїй діяльності
керуються Конституцією України, Законом України «Про міліцію»,
постановами Кабінету Міністрів України, цією Інструкцією та норматив­
но-правовими актами МВС України, які регламентують цю діяльність.
І.З. Дактилоскопічний облік призначений для:
-
розшуку людей, які зникли безвісти;
-
встановлення за невпізнаними трупами особи людини;
-
підтвердження особи людини, яка раніше була піддана дактилоско-
піюванню;
-
встановлення осіб, які залишили сліди рук на місці події;
-
встановлення фактів залишення однією особою слідів рук при вчи-
ненні різних злочинів .
1.4 . Дактилоскопічний облік складається з :
-
дактилокартотек - масиву дактилокарт невп ізнаних трупm; безвісно
зниклих осіб та осіб, які були піддані дактилоскопіюванню відповідно до
п. І.$ Інструкції;
-
слідотек - реєстраційних карт слідів рук, JІКі вилучені під час оглядів
88


місць подій (далі - ОМП) за фактами нерозкритих злочинів та безвісного
зникнення осіб.
1.4.1. Види дактилокартотек та слідотек:
-
центральні;
-
обласні;
- кущові;
-
місцеві.
1.5 . Працівники ОБС відповідно до чинного законодавства проводять
дактилоскопіювання осіб, які:
-
затримані за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво;
-
взяті під варту;
-
звинувачуються у вчиненні злочину;
-
піддані адміністративному арешту.
1.6 . У кожному ОБС обладнується місце для дактилоскопіювання, яке
забезпечується необхідними нормативно-методичними матеріалами та
технічними засобами щодо його проведення .
І .7 . Виготовлення бланків дактилокарт на цупкому білому папері щіль­
ністю не менше 120 r/м покладається на господарчі підрозділи ОБС.
І. 8. Забезпечення технічними засобами, необхідними для дактилоско­
піювання, здійснюється через Головне управління військового та мате­
ріально-технічного забезпечення МВС України.
2. Дактилокартотеки
2.1 . Формування дактилокартотек
2.1 .1. Центральна дактилокартотека ведеться у ДНДЕКЦ та формуєть­
ся з дактилокарт невпізнаних трупів; дактилокарт безвісно зниклих осіб,
які були піддані дактилоскопіюванню до зникнення; дактилокарт осіб,
які вчинили чи підозрюються у вчиненні навмисних убивств; замахів
на вбивства; навмисних тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили
смерть; згвалтувань; розбійних нападів; пограбувань; вимагань; злочи­
нів, які вчинені з використанням вогнепальної зброї, вибухових пристро­
їв та речовин. У разі потреби перелік категорій злочинів може буrи зміне­
ний за рішенням МВС України.
2.1 .2 . Обласні дактилокартотеки ведуrься в НДЕКЦ та формуються з
дактилокарт невпізнаних трупів, дактилокарт безвісно зниклих осіб та
осіб, які були дактилоскопійовані відповідно до п. 1.5 Інструкції в ОБС.
2.1 .3 . Кущові дактилокартотеки ведуrься в підрозділах з експертно­
криміналістичного забезпечення роботи ОБС НДЕКЦ та формуються з
дактилокарт безвісно зниклих осіб та осіб, які були піддані дактилоско­
піюванню відповідно до п. 1.5 Інструкції у двох або більше ОБС, які об­
слуговують суміжні ·території.
2. 1.4. Місцеві дактилокартотеки ведуrься в підрозділах з експертно­
криміналістичного забезпечення роботи ОБС НДЕКЦ та формуються з
дактилокарт безвісно зниклих осіб та осіб, які були піддані дактилоско­
піюванню відповідно до п. 1.5 Інструкції.
2.1 .5 . Для перевірок до Центральної дактилокартотеки надходять дак-
89


тилокарти з НДЕКЦ, інших підрозділів МВС та правоохоронних органів
України, правоохоронних органів інших держав.
2.1 .6 . Для перевірок до обласних дактилокартотек надходять дактило­
карти з ДНДЕКЦ, інших підрозділів МВС та правоохоронних органів
України, правоохоронних органів інших держав .
2.1. 7 . Дактилокарти невпізнаних трупів надсилаються до Центральної
дактилокартотеки тільки після перевірок за дактилокартотеками та слі­
дотеками НДЕКЦ та управлінь (відділів) оперативної інформації (далі -
УОІ, ВОІ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ, а також УОІ при МВС у разі
невстановлення особи відповідно до п. 2.2.3 .
2.1 .8. Організація дактилоскопіювання осіб, які підозрюються, звину­
вачуються або заарештовані за вчинення злочину, покладається на слід­
чих (працівників органів дізнання), які прийняли рішення про затриман­
ня особи за підозрою у вчиненні злочину або застосування запобіжного
заходу, пред'явили звинувачення або якщо до особи, у відношенні якої
порушено кримінальну справу, є рішення суду щодо тримання її під вар­
тою . Дактилоскопіювання організовується безпосередньо після прийнят­
тя зазначених рішень.
2.1 .9 . Організація дактилоскопіювання осіб, які затримані за бродяж­
ництво, піддані адміністративному арешrу, та постановка їх дактилокарт
на облік, покладається на працівників, відповідно, приймальників-розпо­
дільників, спеціальних приймальників, де вони утримуються.
2.1 .10. Дактилокарти осіб, які вказані у пп. 2.1 .8, 2 .1 .9, направляються
до підрозділів експертної служби у термін до 3 діб з моменту дактилоско­
пію вання для організації перевірки на причетність їх до вчинення злочи­
нів та постановки на облік.
2. l . l l . Проведення дактилоскопіювання осіб відповідно до п . 1.5 Ін­
струкції або організація постановки їх на дактилоскопічний облік у під­
розділах експертної служби покладається за напрямками діяльності на :
-
підрозділи карного розшуку (далі - КР), боротьби з організованою
злочинністю (далі - БОЗ), боротьби з незаконним обігом наркотиків (да­
лі - БНОН), служби дільничних інспекторів міліції, які здійснюють дак­
тилоскопіювання осіб, затриманих за підозрою або звинувачених у вчи­
ненні злочину, взятих під варту;
-
підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх (далі -
КМСН), які здійснюють дактилоскопіювання неповнолітніх, які затри­
мані за підозрою, звинувачуються або взяті під варту за вчинення злочи­
нів;
-
спеціальні приймальники, приймальники-розподільники, які забез­
печують дактилоскопіювання осіб, що утримуються в даних установах .
Для одержання відбитків рук згідно з чинним законодавством Укра­
їни можуть залучатися фахівці експертної служби .
2.l .12 . Організація дактило скопіювання невпізнаних трупів поклада­
ється на підрозділи КР із залученням при необхідності фахівців експерт­
ної служби МВС України та бюро судово-медичної експертизи відповід­
но до нормативно-правових актів.
2.1 . 13. Відповідальність за достовірність інформації про особу та якість
отриманого дактилоскопічного матеріалу покладається на працівників, які
проводять дактилоскопіювання.
90


2.1 .14 . Організація взаємодії підрозділів з питань формування дакти­
локартотек покладається на перших заступників начальників ОБС - на­
чальників кримінальної міліції.
2.1 .15. У підрозділах КР, БОЗ, БНОН, КМСН, дільничних інспекто­
рів міліції, спеціальних приймальниках, приймальниках-розподільниках
ОБС наказом начальника призначаються працівники, які відповідають за
взяття на облік осіб, які вказані у п. 1.5, за напрямками діяльності. Зазна­
ченими працівниками ведеться журнал обліку дактилокарт. Зареєстрова­
ні дактилокарти направляються до підрозділів експертної служби із запи­
том на перевірку (додаток• l ).
2.1.16. Підрозділи, які визначені у п. 2.1 . 8, щопівріччя (в червні та
грудні) надають списки осіб, які підлягали дактилоскопіюванню, за на­
прямками діяльності до підрозділів експертної служби, де проводиться їх
звірення з наявними. дактилокартами . Результати звірення доповідають­
ся керівником підрозділу експертної служби рапортом начальнику ОВС з
наданням другого примірника керівництву НДЕКЦ. У разі відсутності
дактилокарт указаних осіб вживаються заходи щодо організації їх взяття
на облік працівниками підрозділів, які вказані у п. 2.1.8 . Вилучення дак­
тилокарт з картотек та вміщення їх до архіву проводиться тільки за пи­
сьмовою інформацією керівників зазначених підрозділів.
2 .1 .17 . На запит до підрозділів експертної служби щодо надання дак­
тилокарти для проведення слідчих дій або оперативно-розшукових захо­
дів згідно з вимогами п. 2.2 .9 може видаватися тільки її дублікат або дру­
гий примірник, уміщений до архіву.
2.2 . Ведення дактилокартотек
2.2 .1 . У дактилокартах прізвище, ім'я та по батькові записуються ук­
раїнською та російською мовами і друкованими літерами .
2.2 .2 . На особу, яка підлягає дактилоскопіюванню, дактилокарти за­
повнюються, як правило, у двох примірниках. Один примірник залиша­
ється в ОВС, де було проведено дактилоскопіюваf1НЯ особи, для вміщення
в місцеву дактилокартотеку. Другий примірник у термін, що не переви­
щує 5 діб, надсилається до обласної дактилокартотеки. Якщо особа вчи­
нила або підозрюється у вчиненні окремих категорій тяжких злочинів
та особливо тяжких, які вказані у п. 2.1 . l Інструкції, заповнюється третій
примірник дактилокарти для направлення до ДНДЕКЦ у термін до 1О діб з
моменту дактилоскопіювання. Формування автоматизованих місцевих,
кущових, обласних та центральної дактилокартотек може проводитися
дактилокартами в електронному вигляді.
2.2 .3 . На невпізнаний труп заповнюється три примірники дактилокар­
ти. Організація перевірки за дактилоскопічними обліками експертної
служби та УОІ (ВОІ) покладаєгься на підрозділи КР, які організовують
перевірку за місцевою , кущовою та обласною дактилокартотеками та
слідотеками підрозділу експертної служби. Якщо особу трупа не вста­
новлено, то одна дактилокарта вміщується до обласної дактилокартоте­
ки . Для подальшої перевірки дві дактилокарти направляються до УОІ
(ВОІ) при ГУМВС, УМВС за територіальністю. У разі отримання нега-
• Додатки не наводяться. - Ред.
91


тивного результату дактилокарти направляються для подальшої перевір­
ки за дактилоскопічним обліком УОІ при МВС. Після перевірки в УОІ
при МВС один примірник дактилокарти працівниками УОІ направляєть­
ся для перевірки та постановки на централізований, облік до ДІЩЕКЦ,
організації перевірки за іншими обласними дактилокартотеками та слі­
дотеками .
2.2.4. Дактилокарта на особу містить такі відомості:
- стать;
-
прізвище, ім'я та по батькові ;
-
число, місяць, рік народження;
-
місце народження;
-
відбитки всіх нігтьових фаланг пальців рук, контрольні відтиски
пальців рук, відтиски долоней рук (у разі каліцтва робиться відповідна
відмітка);
-
підпис особи, яка піддається дактилоскопіюванню;
-
дата проведення дактилоскопіювання;
-
орган, де проводилося дактилоскопіювання;
-
підстава для дактилоскопіювання;
-
посада, прізвище і підпис працівника, який заповнив дактилокарту.
2.2.5 . Дактилокарта на впізнаний труп містить такі відомості:
-стать;
-
прізвище, ім'я та по батькові;
-
число, місяць, рік народження;
-
місце народження;
-
відбитки всіх нігтьових фаланг пальців рук, їх контрольні відтиски,
відтиски долоней рук (у разі каліцтва робиться відповідна відмітка);
-
дата проведення дактилоскопіювання;
-
орган, на території якого знайдено труп;
-
підстава для дактилоскопіювання;
-
посада, прізвище і підпис працівника, який заповнив дактилокарту.
2.2 .6 . Дактилокарта на невпізнаний труп містить такі відомості :
-стать;
-
відбитки всіх нігтьових фаланг пальців рук, їх контрольні відтиски,
відтиски долоней рук (у разі каліцтва робиться відповідна відмітка);
-
дата проведення дактилоскопіювання;
-
орган, на території якого знайдено труп;
-
посада, прізвище і підпис працівника, який заповнив дактилокарту.
2.2 .7 . Дублікати дактилокарт можуть бути виготовлені за допомогою
копіювальної техніки із забезпечецням необхідної роздільної здатності.
2.2 .8 . Дактилокартотека складається з основного масиву та архіву.
2.2 .9 . Відомості про дактилокарти, що надійшли до картотеки, реє­
струються в журналі реєстрації дактилокарт, уміщених у дактилокарто-
теку (додаток 2).
2.2.10. За рішенням керівництва ДНДЕКЦ, НДЕКЦ масив дактило­
карт може систематизуватися за категоріями злочинів.
2.2 .11 . Дактилокарта на особу вилучається з основного масиву в разі
смерті останньої (за винятком випадків, передбачених у пп. 2.1.15,
2.2.14) та вміщується до архіву на термін не менше З років, після чого
знищується.
92


2.2.12. Дактилокарта на невпізнаний труп вилучається у разі встанов­
лення особи невпізнаного трупа або через 5 років з моменту виявлення
трупа. У разі невстановлення особи та після повної перевірки за дактило­
скопічним обліком дактилокарта направляється для вміщення до опера­
тивно-розшукової справи . Дактилокарти на впізнаний труп знищуються
тільки після повної перевірки за дактилоскопічним обліком .
2.2 .13. Дактилокарти на осіб, щодо яких припинено кримінальну
справу на стадії досудового слідства на реабілітуючих підставах, а також
у зв'язку з виправданням їх судом, за письмовою інформацією слідчого
(працівника органу дізнання), працівників УОІ-ВОІ, відповідно, вилу­
чаються та знищуються у терміни не пізніше трьох діб з моменту отри­
мання такої інформації.
2.2 .14. Про знищення дактилокарт складається акт, який затверджує­
ться керівництвом ДНДЕКЦ, НДЕКЦ із зазначенням в ньому складу ко­
місії, місця, часу, підстави, чиї дактилокарти знищуються та їх загальної
кількості.
2.2 .15. Відомості про вилучення та знищення дактилокарт надсила­
ються до підрозділів, де ведуться дактилокартотеки вищого рівня, а та­
кож у підрозділи, до яких надсилалися такі дактилокарти для проведення
перевірок та вміщення до картотек.
2.2 .16. В архів систематизовано вміщуються дубльовані примірники
дактилокарт.
3. Слідотеки
3.1 . Формування слідотек
З .1 .1. Центральна слідотека ведеться в ДНДЕКЦ та формується з фо­
токопій слідів, вилучених при огляді місця вчинення навмисних убивств;
замахів на вбивства; навмисних тяжких тілесних ушкоджень, які спричи­
нили смерть; згвалтувань; розбійних нападів; пограбувань; вимагань,
злочинів, які вчинені з використанням вогнепальної зброї, вибухових
пристроїв та речовин, які залишились нерозкритими, та за фактами без­
вісного зникнення осіб. У разі потреби перелік категорій злочинів може
бути змінений за рішенням МВС України.
3.1.2 . Обласні слідотеки функціонують у НДЕКЦ та формуються з фо­
токопій слідів, вилучених при огляді місць вчщrення злочинів, що зали­
шились нерозкритими на території обслуговування ОБС, та за фактами
безвісного зникнення осіб.
3.1 .3 . Кущові слідотеки функціонують у підрозділах з експертно-кри­
міналістичноrо забезпечення роботи ОБС НДЕКЦ та формуються з фо­
токопій слідів рук, вилучених при огляді місць вчинення злочинів, що за­
лишились нерозкритими на території двох або більше суміжних ОБС; та
за фактами безвісного зникнення осіб.
3.1 .4 . Місцеві слідотеки функціонують у підрозділах з експертно-кри­
міналістичноrо забезпечення роботи ОБС НДЕКЦ та формуються з фо.
токопій слідів рук, вилучених при огляді місць вчинення злочинів, що за­
лишились нерозкритими, на території конкретного ОБС, та за фактами
безвісного зникнення осіб .
93


3.2 . Ведення сnідотек
3.2.1. Слідотека складається з основного масиву та архіву.
3.2 .1 .1. До основного масиву вмішуються фотокопії слідів рук, вилу­
чені з місць вчинення нерозкритих злочинів, які:
-
визнані експертом придатними для ідентифікації особи;
-
перевірені за дактилокартами осіб, які могли залишити сліди на міс-
ці події не у зв' язку із вчиненням злочину;
-
перевірені за дактилокартотеками та за слідотеками.
До основного масиву вміщуються також сліди рук безвісно зниклих
осіб, вилучені з їх помешкань та робочих місць, робота з якими прово­
диться на загальних підставах. Якщо встановлено, що безвісно зникла
особа була піддана дактилоскопіюванню до зникнення, то для взяття на
централізований облік до ДНДЕКЦ направляється її дактилокарта після
отримання негативного результату при відповідних перевірках за облас­
ними дактилокартотеками та слідотеками НДЕКЦ, УОІ (ВОІ).
Сліди рук перевіряються за дактилокартотеками невпізнаних трупів.
У разі отримання за перевірками негативного результату копії таких слі­
дів направляються для постановки на централізований облік та організа­
ції перевірки до ДНДЕКЦ.
Формування автоматизованих місцевих, кущових, обласних та цен­
тральної слідотек може проводитися реєстраційними картами слідів в
електронному вигляді.
3.2 .1 .2. Основний масив і архів складаються із реєстраційних карт:
-
слідів пальців рук;
-
слідів долонь.
3.2 . 1.3 . До архіву вміщуються копії слідів рук у випадку, коли злочин
розкрито, але належність слідів не встановлена. Термін їх зберігання - до
закінчення строку давності притягнення особи до кримінальної відпо­
відальності за видом злочину.
3.2 .2. Відомості про надані сліди реєструються в журналі реєстрації
слідів рук, уміщених у слідотеку (додаток 3) .
3.2.3. За кожним фактом вилучення слідів рук з місць вчинення злочи­
нів або при огляді помешкань та робочих місць безвісно зниклих осіб, що
надійшли до слідотеки, заповнюється реєстраційна карта слідів рук (до­
даток 4). Вона виготовлюється з цупкого паперу формату А5. Копії слідів
рук (масштаб 3:1 з масштабною лінійкою) прикріплюються до реєстра­
ційної карти неклеєним способом. При цьому має бути виключена мож­
ливість деформації фотокопії.
3.2.4. Реєстраційні карти слідів рук надсилаються з місцевих до об ­
ласних слідотек у термін 5 діб після проведення експертизи, а з них до
центральної - у термін до 5 діб після надходження слідів.
Реєстраційні карти слідів рук, вилучених з місця вчинення особливо
тяжких та тяжких злочинів, які зазначені у п. 3.1.1 та залишились нероз­
критими, надсилаються до слідотеки вищого рівня у термін 2 доби, після
прийняття рішення про порушення кримінальної справи.
За письмовим завданням слідчих чи працівників оперативних підроз­
ділів можуть виготовлятися дублікати реєстраційних карт слідів рук, які
надсилаються до інших слідотек або для перевірки за даними дактило­
скопічного обліку інших держав.
94


Про факти направлення дублікатів реєстраційних карт слідів рук до
інших слідотек у реєстраційному журналі робиться позначка, про що по­
відомляється ДНДЕКЦ.
3.2 .5. Реєстраційні карти слідів рук вилучаються із слідотеки у ви­
падках:
-
якщо особа, яка залишила сліди, встановлена;
-
закінчення строку давності притягнення до кримінальної відпові-
дальності за видом злочину або через 15 років з моменту зникнення
особи.
3.2 .6 . Щопівріччя (у червні та грудні) працівники підрозділів з екс­
пертно-криміналістичного забезпечення роботи ОВС, які відповідають
за функціонування місцевих слідотек, здійснюють звірення інформації
реєстраційних карт з обліками кримінальних справ. За результатами зві­
рення здійснюються заходи щодо вилучення реєстраційних карт з масиву
слідотеки. Відомості про вилучення реєстраційних карт надсилаються до
підрозділів, де ведуться слідотеки вищого рівня, а також у підрозділи, до
яких були надіслані дублікати реєстраційних карт. Результати звірень ра­
портом доповідаються керівництву НДЕКЦ.
4. Використання дактилоскоnІчноrо обліку
4 . 1. Звертатися із запитом щодо проведення перевірки за дактилоско­
пічним обліком мають право підрозділи ОВС, податкової міліції, Служби
безпеки, органи прокуратури та суду, ·правоохоронні органи інших країн
за міжнародними угодами.
Рішення про виконання запитів відповідних підрозділів ОБС приймає
керівництво ДНДЕКЦ, НДЕКЦ, їх структурних підрозділів, у яких функ­
ціонують дактилокартотеки та слідотеки, а від інших правоохоронних
органів - керівництво ГУМВС, УМВС, УМВСТ.
.
4. l . l . Інформація про результати перевірки надається у письмовій фор­
мі і тільки її ініціатору (додатки 5-8).
4 .1 .2. Працівники підрозділів експертної служби проводять перевірки
слідів та дактилокарт за слідотеками та дактилокартотеками, результати
яких оформляються у відповідних журналах.
Забороняється проводити перевірки з метою, не передбаченою пунк­
тами 1.1 та І.З Інструкції.
4 .1 .3. Види перевірок: дактилокарта-дактилокарта, дактилокарта--слід,
слід-дактилокарта, слід-слід.
4.2 . Термін перевірки не повинен перевищувати 15 діб з моменту отри­
мання запиту.
4.3. Дактилоскопічна інформація може надаватися на занити держав­
них спеціалізованих установ судових експерт-из з метою її в-шюристання
при створенн і науково-дослідних та дослідно-конструкторськик розро­
бок .
5. По.рядок n-еревіfжи 3а дalfNlliJIOCKomчtl14M обяіком
УОІ МВС У~і'ии
У разі наsfвності слідів, залишених lO пальцями ру,к однієї особи, ви­
готовляється дактилоскопічна карта, обчислюється даК1'ИJІо.скоиічна фор-
95


мула за десятипальцевою системою, після чого здійснюється перевірка за
дактилокартотеками УОІ (ВОІ) при ГУМВС, УМВС.
Інструкція
про створення єдиної автоматизованої системи
номерного обліку вогнепальної
(стрілецько·І) зброї,
яка зберігається й використовується в МВС,
на об'єктах дозвільної системи
та перебуває в особистому користуванні громадян
Затверджено наказом МВС України
від 2 вересня 1998 року No 659
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
2 березня 1999 року за No 132/3425
(Витяг)
Розділ перший. Нарізна вогнепальна зброя
З. Порядок контрольного відстрілу
вогнепальної зброї
3.1. Відстріл нарізної вогнепальної зброї, вказаної в п. l. l цієї Ін­
струкції, здійснюється на місцях розташування підрозділів, у відповідно­
сті з розробленими планами.
3.2 . Відстріл зброї на заводах-виробниках проводиться співробітника­
ми підприємств.
З.З . Відстріл зброї, що перебуває на об'єктах дозвільної системи, в
окремих посадових осіб та в особистому користуванні громадян, здій­
снюється підрозділами Державних науково-дослідних експертно-кримі­
налістичних центрів (далі - ДНДЕКЦ) Головних управлінь МВС (далі -
ГУМВС), Управлінь МВС (далі - УМВС) України в областях та на заліз­
ницях.
3.4 . Контрольні відстріли зброї проводяться комісійно. Склад комісії
визначається керівниками підрозділів органів внутрішніх справ України,
військових частин внуrрішніх військ, закладів освіти, підприємств.
4. Правила контрольного відстрілу
вогнепальної зброї
4.1 . Відстріл нарізної вогнепальної зброї проводиться у спеціально
обладнаних місцях - у кулевловлювачі, які дають змогу отримати якісні
експериментальні зразки куль та гільз (за рекомендаціями місцевих екс­
пертних підрозділів).
96


Розділ другий. Гладкоствольна
вогнепальна зброя
2. Порядок формування колекцій
та робота з ними
2.1 . Гільзи зі слідами викраденої гладкоствольної вогнепальної зброї,
що залишилися в її власників або перебувають у колекції контрольних
відстрілів підрозділів дозвільної системи ОВС, працівники дізнання або
слідства:
2.1 . l. Вилучають і приєднують до кримінальної справи як речові докази.
2.1 .2 . Надсилають до ДНДЕКЦ МВС України для перевірки та вмі­
щення до колекції.
2.2 . Гільзи зі слідами втраченої гладкоствольної вогнепальної зброї,
що залишилися в її власників або перебувають в колекції контрольних
відстрілів підрозділів дозвільної системи ОВС, дільничні · інспектори
міліції та працівники підрозділів дозвільної системи ОВС:
2.2 . l. Вилучають у разі надходження заяви про втрату та надсилають
до ДНДЕКЦ МВС України для перевірки та вміщення до колекції.
2.2 .2 . За відсутності таких гільз у потерпілих та в колекції контроль­
них відстрілів підрозділів дозвільної системи ОВС про це складається
довідка, яка додається до облікової справи на власника зброї.
2.3 . Гільзи зі слідами гладкоствольної вогнепальної зброї, які вилу­
чені з місць скоєння злочинів, працівники дізнання або слідства:
2.3 .l. Оглядають і прилучають до кримінальної справи як речові до­
кази .
2.3 .2 . Разом з постановою про призначення експертизи надсилають до
експертного підрозділу або установи.
2.3 .3 . Після отримання висновків надсилають до ДНДЕКЦ МВС Укра­
їни для перевірки та вміщення до колекції.
2.4 . При надходженні до ДНДЕКЦ МВС України гільзи перевіряю­
ться:
-
зі слідами викраденої або втраченої гладкоствольної вогнепальноі
зброї - за колекцією гільз, вилучених з місць скоєння злочинів, після чого
вміщуються до колекції;
-
зі слідами від гладкоствольної вогнепальної зброї, вилучені з місць
скоєння злочинів - за колекціями гільз, вилучених з місць скоєння злочи­
нів, а також гільз від викраденої або втраченої гладкоствольної вогне­
пальної зброї, після чого вміщуються до колекції.
2.5 . З колекцій ДНДЕКЦ гільзи можуть бути вилучені в таких випад­
ках:
-
тимчасово, на вимогу суду або слідчого з обов'язковим повернен-
ням їх до колекції;
-
повністю, у разі:
встановлення зразка вогнепальної зброї, з якої вони були відстріляні;
після завершення п'ятирічного терміну зберігання.
2.6 . Перевірці за колекціями підлягає така гладкоствольна вогнепаль­
на зброя :
-
вилучена в осіб, які, згідно з кримінально-процесуальним законо-
42-221
97


давством України, звинувачуються або ж які підозрюються в скоєнні зло­
чинів з використанням вогнепальної зброї;
-
обрізи гладкоствольної вогнепальної зброї, які вилучені в осіб, при­
тягнутих до кримінальної відповідальності за ст. 222 ч. І КК України;
-
яка була знайдена або добровільно здана.
2.7 . Для проведення перевірки зброї працівники органів дізнання або
слідства вдаються до таких дій:
-
вилучають і приєднують зброю до кримінальної справи як речовий
доказ;
-
разом з постановою про призначення експертизи надсилають зброю
до експертного підрозділу або установи на дослідження та для експери­
ментального відстрілу.
2.8 . Порядо1с, за яким проводиться контрольний відстріл гладкостволь­
ної вогнепальної зброї, а також облік і зберігання отриманих зразків та
надходження їх до ДНДЕКЦ МВС України, аналогічні розробленому для
нарізної зброї.
2.9. Результати всіх перевірок за колекціями ДНДЕКЦ оформлюються
довідками, які надсилаються ініціаторам.
98


Розділ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ
ЗАСАДИ
2.1. Організація
та управління
Положення
про Міністерство юстиції
України
Затверджено
Указом Президента України
від 30 rрудня 1997 року
No 1396/97
(Витяг)
3. Основними завданнями Мін'юсту України є:
<...>
організаційне, матеріально-технічне забезпечення судів загальної юрис­
дикції (крім Верховного Суду України та арбітражних• судів), організація
виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України, ро­
бота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;
<...>
4. Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань:
<...>
19) організовує експертне забезпечення правосуддя, формує державне
замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи,
спрямовує і контролює діяльність підвідомчих науково-дослідних інсти­
тутів судових експертиз, координує роботу відповідних державних орга­
нів з питань розвитку судової експертизи, здійснює ліцензування судо­
во-експертної діяльності та контроль за нею і веде реєстр атестованих
судових експертів;
<... >
• Tyr і далі - нині господарські суди.
-
Ред.
4*
99


Положення
про Головне управління юстиції
Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим,
обласні, Київське va Севастопольське
міські управління
юстиції
Затверджено наказом
Міністерства юстиції Україин
від ЗО серпня 2000 року No 36/5
Зареєстровано
8 Міністерстві юстиц,Т Украrни
30 серпня 2000 року за No 558/4779
(Витяг)
З. Основними завданнями управшння юстиції є:
<... >
організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності район­
них, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь
юстиції, районних (міських) судів; організація виконання рішень судів та
інших органів відповідно до законів України, робота з кадрами, експертне
забезпечення правосуддя;
•
<... >
4. Управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань:
<... >
39) контролює дотримання ліцензійних умов суб'єктами підприєм­
ницької діяльності щодо провадження підприємницької діяльності судо­
во-експертної діяльності;
• 40) вносить до Мін'юсту України пропозиції щодо призупинення дії
ліцензії, наданої суб'єктам підприємницької діяльності, або її анулюван-
ня відповідно до вимог чинного законодавства;
•
•
•
41) здійснює оплату праці адвокатів, судових експертів, перекладачів
за рахунок коштів державного бюджету в разі участі у кримінальній
справі адвоката, судового експерта, перекладача за призначенням;
<... >
5. Управління юстиції має право:
<... >
залучати в установленому порядку для перевірок роботи суб'єктів під­
приємницької діяльності, які займаються судово-експертною діяльністю
на підставі ліцензій Мін'юсту України, кваліфікованих експертів науко­
во-дослідних інститутів судових експертиз, підпорядкованих Мін'юсту
України;
<... >
100


Положення
про Координаційну раду
з проблем судової експертизи
при Міністерстві юстиції
України
Затверджено постановою
Кабінету Міністрів Україин
від 16 листопада 1994 року
No778
1. Координаційна рада з проблем судової експертизи при Міністерстві
юстиції України (далі - Координаційна рада) створюється відповідно до
статті 8 Закону України «Про судову експертизу» для розгляду найваж­
ливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий ха­
рактер.
2. На Координаційну раду покладається обговорення та розроблення
рекомендацій з питань:
забезпечення найповнішого задоволення потреб судів, органів дізнан­
ня і попереднього слідства у судово-експертних дослідженнях:;
розвитку мережі судово-експертних установ та збільшення обсягів і
видів судових експертиз, впровадження нових: видів експертиз;
вдосконалення процесуального законодавства України щодо прове­
дення судової експертизи;
узгодження відомчих нормативних актів (положень, інструкцій, нака­
зів), що регламентують порядок проведення судових експертиз та діяль-
ності установ і служб судових експертиз;
•
створення нових видів судових експертиз, організаційні та методичні
засади яких потребують об'єднання зусиль судово-експертних установ
•(служб) різних відомств;
•
визначення актуальності і пріоритетності основних напрямів науко­
во-дослідних робіт і конкретних тем, які вимагають спільного і погодже­
ного розроблення, та редакційно-видавничої діяльності з питань судової
експертизи;
вдосконалення організаційних засад проведення міжвідомчих: ком­
плексних: експертиз;
обміну науково-технічною інформацією та статистичними даними по
профілю діяльності;
розроблення загальних положень щодо атестації судових експертів та
діяльності відомчих експертно-кваліфікаційних комісій;
удосконалення форм навчально-методичної роботи з посадовими осо­
бами, які призначають судові експертизи;
формування державного реєстру судових експертів;
загальних: вимог щодо підготовки кадрів для судово-експертних уста­
нов і служб та підвищення їх кваліфікації;
101


організації міжвідомчого інформаційного банку судових експертиз;
проведення міжвідомчих науково-методичних конференцій, симпо­
зіумів, семінарів, шкіл з проблем судової експертизи;
встановлення і розвитку міжнародного співробітництва та обміну на­
уково-технічними досягненнями в галузі криміналістики і судової екс­
пертизи;
здійснення інших організаційних заходів, спрямованих на розвиток
існуючих і впровадження нових видів судових експертиз.
3. Координаційна рада створюється в складі заступника Міністра юс­
тиції (голова ради), заступників Міністра внутрішніх справ і Міністра
охорони здоров'я (заступники голови ради), а також керівних працівни- •
ків інших міністерств і відомств, які мають у своїй структурі установи су­
дових експертиз або використовують висновки судово-експертних до­
сліджень. До складу Координаційної ради залучаються провідні вчені в
галузі права, криміналістики, судової експертизи.
Персональний склад Координаційної ради за узгодженням з відповід­
ними міністерствами і відомствами затверджується Міністерством юсти­
ції.
Члени Координаційної ради працюють на громадських засадах.
4. Робота Координаційної ради проводиться за планом, який розроб­
ляється на рік і затверджується радою.
Організовує роботу Координаційної ради, формує порядок денний,
визначає час проведення її засідань президія ради, яка діє у складі голови
ради, його заступників і відповідального секретаря.
У разі необхідності з членів Координаційної ради можуть утворюва­
тись робочі групи з вивчення та підготовки для обговорення на її засідан­
нях окремих питань.
Засідання Координаційної ради проводяться відповідно до плану ро­
•боти, але не рідше одного разу на квартал.
Для участі в засіданнях Координаційної ради можуть запрошуватись
посадові особи та спеціалісти, які не є членами ради.
Засідання Координаційної ради правомочні у разі присутності не мен­
ше половини її членів. Рішення з обговорюваних питань приймаються на
осиовіконсенсусу.
5. З розглянутих питань Координаційна рада приймає рекомендації .
Реалізація рішень Координаційної ради здійснюється шляхом подан­
ня рекомендацій, пропозицій та програм відповідним державним орга­
.нам. Члени Координаційної ради обмінюються на засіданнях інформа­
цією про хід і наслідки реалізації її рекомендацій.
6. Організаційно-технічне забезпечення роботи Координаційної ради
здійснюється Мінюстом .
7. Для листування Координаційна рада має штамп (бланки) з її повним
найменуванням.
102


Положення
про науково-консультативну
та методичну раду
з проблем судової експертизи
при Міністерстві юстиції України
Затверджено наказом Міністерства юстиції України
від 13 жовтня 2000 року N2 49/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиц,ї Украіни
ІЗ жовтня 2000 року за No 708/4929
І. Загальні положення
1. Науково-консультативна та методична рада з проблем судової екс­
пертизи (далі - НКМР) є консультативно-дорадчим органом, що створений
Міністерством юстиції України (далі - Мін'юст) з метою сприяння вдоско­
наленню науково-дослідної та експертної діяльності науково-дослідних ін­
ститутів судових експертиз та судово-експертних установ (далі - судово­
експертні установи), що належать до сфери управління Мін'юсту.
2. НКМР здійснює свою діяльність на громадських засадах.
3. У своїй діяльності НКМР керується Конституцією України, зако­
нами України, нормативно-правовими актами Президента України, Кабі­
нету Міністрів України, Мін'юсту, що регулюють науково-технічну і су­
дово-експертну діяльність судово-експертних установ, а також цим Поло­
женням.
11. Основні завдання І функції НКМР
4. Робота НКМР здійснюється за такими основними напрямками ді-
яльності судово-експерних установ:
наукові дослідження в галузі судової експертизи;
експертна практика;
підготовка експертних кадрів.
5. Основними завданнями НКМР є:
визначення пріоритетних напрямків наукових досліджень судово-екс­
пертних установ у галузі судової експертизи та надання пропозицій щодо
форм і методів їх здійснення;
оцінка перспектив розвитку наукових досліджень у галузі судової
експертизи, їх актуальності та новизни;
забезпечення єдиного методологічного підходу у вирішенні пита.нь
теорії та практики судової експертизи;
удосконалення науково-методичних розробок;
розгляд спірних питань експертної практики;
сприяння підвищенню кваліфікації наукових і експертних кадрів су-
дово-експерних установ.
_
6. НКМР відповідно до покладених на неї завдань:
здійснює розгляд нових розробок, запропонованих судово-експертни-
103


ми установами, з метою вирішення питання доцільності їх включення до
перспективного та річного тематичного планів науково-дослідних і до­
слідно-конструкторських робіт (далі - НДДКР) судово-експертних уста­
нов (за: наявності відповідного рішення вченої ради судово-експертної
установи);
здійснює прийняття результатів науково-дослідних робіт та вирішує
питання доцільності апробації, публікації та впровадження їх у експерт­
ну практику;
розглядає за клопотанням вчених рад судово-експертних установ хід
виконання довгострокових тем та надає виконавцям методичну й кон­
сультаційну допомогу;
здійснює координацію науково-дослідних робіт, що виконуються за
інститутськими планами, з метою уникнення дублювання;
сприяє роботі з формування науково-інформаційних фондів у судово­
експертних установах та підвищення ефективності їх використання в
експертній практиці;
сприяє здійсненню пошуку та поширенню нововведень у галузі судо­
вої експертизи;
організовує обмін науково-інформаційними матеріалами між науко­
во-експертними установами;
здійснює методичну допомогу в організації науково-дослідної та екс­
пертної роботи;
вносить пропозиції керівництву судово-експертних установ і Мін'юс­
ту щодо: усунення недоліків в організації та проведенні науково-дослід­
ної, методичної роботи; узагальнення експертної практики, підготовки
експертних кадрів та вдосконалення цих форм діяльності;
сприяє встановленню та підтриманню зв'язків з науково-дослідними
інститутами і судово-експертними установами міністерств, інших цен­
тральних органів виконавчоі влади;
здійснює аналіз міжнародного й вітчизняного досвіду в галузі судової
експертизи;
бере участь в організації та підготовці семінарів, науково-практичних
конференцій з актуальних проблем судової експертизи, організовує об­
мін досвідом;
організовує й проводить роботи, пов'язані з підвищенням правових і
спеціальних знань судових експертів;
розробляє методичні рекомендації та бере участь у розробці програм
підготовки наукових та експертних кадрів;
сприяє міжнародному співробітництву в галузі криміналістики й су­
дової експертизи;
надає за своєю ініціативою, за дорученням Мін'юсту або за клопотан­
ням вченої ради судово-експертної установи консультаційну, інформа­
ційну та іншу допомогу з питань, що належать до її компетенції.
ІІІ. Структура і склад НКМР
7. НКМР формується Мін'юстом, який з урахуванням пропозицій су­
дово-експертних установ затверджУє її структуру і персональний склад, а
при потребі вносить відповідні зміни.
104


До роботи в НКМР залучаються провідні вчені й фахівці судово-екс­
пертних установ, експертних та наукових установ міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади за їх згодою.
8. НКМР складається із секцій з певних видів судової експертизи та
президії.
Очолює секцію голова, який, з урахуванням пропозицій судово-екс­
пертних установ і членів секції, призначається Мін'юстом. До повнова­
жень голови належать організація роботи й діловодства секції, проведен­
ня засідання секції, контроль і відповідальність за виконання секцією
покладених на неї завдань та щорічний звіт про її роботу на пленарних
засіданнях секції та засіданні президії.
За рішенням секції обирається з її членів секретар секції, який веде
протоколи засідання та діловодство секції, а також може бути обраний
заступник голови секції. Заступник голови Іі разі відсутності голови сек­
ції виконує його обов'язки, а також допомагає голові виконувати покла­
дені на нього завдання.
Президія НКМР складається з голів секцій; керівників судово-екс­
пертних установ та працівників Мін'юсту.
IV. Права і обов'язки членів НКМР
9. Члени секцій НКМР мають право вносити пропозиції про розгляд на
засіданні секцій будь-яких питань, що .належать до компетенції НКМР .
1О. Для участі в засіданнях НКМР можуть запрошуватися посадові
особи та спеціалісти, які не є членами НКМР.
11. Секція НКМР приймає рішення, якщо на засіданні присутні біль­
ше половини її складу.
12. Для вирішення спірних питань, що виникають при розгляді на за­
сіданнях секцій результатів науково-дослідної або експертної діяльності
інститутів, президія НКМР має право: за .поданням відповідної секції
створювати конфліктну комісію із числа найбільш досвідчених фахівців
експертних установ; розглядати тематику НДДКР, виконання яких може
проводитись за участю науковців судово-експертних установ та відпо­
відальних працівників міністерств, інших центральних органів виконав­
чої влади (за згодою їх керівників).
V. Організація роботи НКМР
13. Робота НКМР проводиться за річними планами, які формуються
на підставі пропозицій секцій та судово-експерТНих установ і затверд­
жуються Мін'юстом. Копії планів роботи НКМР надсилаються судово­
експертним установам до відома. Про розгляд питань, що не передбачені
планом роботи секції, члени секції повідомляються завчасно .
14. Основною формою діяльності НКМР є пленарні засідання секцій, які
скликаються два рази на рік. Засідання секції може буrи склйкане також за
обгрунтованою вимогою судово-експертних установ або Мін'юсту.
Голова секції повинен заздалегідь ознайомити керівництво судово-екс­
пертних установ та членів секції з порядком денним, попередніми мате­
ріалами засідання та датою й місцем його проведення.
Обговорення наукових розробок здійснюється на пленарних засідан-
105


нях секцій два рази на рік (березень-травень: розгляд результатів науко­
во-дослідних робіт і рекомендацій з їх подальшого застосування; вере­
сень-листопад: узгодження проектів-замовлень на науково-дослідні ро­
боти).
При прийнятті науково-дослідних розробок, у разі виникнення потре­
би (негативні рецензії, потреба представлення або демонстрації розробки
тощо) керівник відповідної експертної установи забезпечує присутність
на засіданні секції відповідального виконавця теми.
Секція приймає рішення більшістю голосів шляхом колективного об­
говорення. Присутні на засіданнях секцій керівники судово-експертних
або їх заступники, що є членами президії, мають право голосу на рівні з
членами секцій. Рішення секції у вигляді висновку або рекомендації над­
силається Мін'юсту.
15. Перегляд рішень секції може бути здійснений на засіданні прези­
дії, при наявності підстав, з ініціативи Мін'юсту, самої президії, судо­
во-експертних установ. Засідання президії проводяться при потребі, але
не рідше одного разу на рік. Головує на засіданні президії директор де­
партаменту експертного забезпечення правосуддя або обраний один із
членів президії. Для ведення протоколу засідання членами президії оби­
рається секретар.
Рішення президії є обов'язковими для виконання всіма судово-екс­
пертними установами.
16. На засіданнях секцій та президії НКМР ведеться протокол, який
підписується головою і секретарем. Протоколи засідань секцій у 10-ден­
ний термін направляються до Мін'юсту, а копії їх - до експертних уста­
нов. Діловодство НКМР зберігається у Мін'юсті. Листування голови сек­
ції з Мін'юстом та судово-експертними установами здійснюється за су­
провідними листами, що підписукігься керівником судово-експертної
установи, співробітником якої є голова секції.
17. Керівники судово-експертних установ сприяють роботі науково­
консультативної та методичної ради та забезпечують матеріально-тех­
нічні умови їх діяльності. Заступник директора з наукової роботи устано­
ви, де проходить засідання секції, бере участь у засіданні.
Про розвиток та вдосконалення
судово-медичної служби України
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиціі' України
26 липня 1995 року за .No 2481784
(Витяг)
З метою подальшого розвитку і вдосконалення судово-медичної служ­
би України, а також для введення в практику бюро судово-медичної екс­
пертизи нормативних документів, що регламентуватимуть судово-медич­
нудіяльність, наказую:
106


1. Затвердити:
1.1 . Інструкцію про проведення судово-медичної експертизи.
1.2 . Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охо­
рони здоров' я обласних виконавчих комітетів та республіканського бю­
ро (Автономної Республіки Крим).
1.3 . Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних
ушкоджень.
1.4 . Правила проведення судово-медичної експертизи (дослідження)
трупів в бюро судово-медичної експертизи.
1.5 . Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в
бюро судово-медичної експертизи.
1.6 . Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з
приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи.
1.7 . Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у від­
діленнях судово-медичної rістолоrії бюро судово-медичної експертизи.
1.8 . Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у
відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експер­
тизи.
1.9 . Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у
відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної екс­
пертизи.
1.1 О. Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у
відділеннях судово-медичної токсиколоrії бюро судово-медичної експер­
тизи.
1.11 . Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у
відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експертизи.
1.12 . Положення про начальника бюро судово-медичної експертизи
управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та респуб­
ліканського бюро (Автономної Республіки Крим).
1.13 . Положення про завідуючого відділом бюро судово-медичної
експертизи.
1.14 . Положення про завідуючого відділенням бюро судово-медичної
експертизи.
1.15. Положення про судово-медичного експерта.
1.16. Положення про методичну (консультативну) раду бюро судо­
во-медичної експертизи.
1.17 . Положення про Головне бюро судово-медичної експертизи Мі­
ністерства охорони здоров'я України.
1.18. Положення про Головного судово-медичного експерта Міністер­
ства охорони здоров'я України.
1.19. Положення про заступника начальника Головного бюро судо­
во-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.
1.20. Положення про організаційно-методичний відділ Головного бю­
ро судово-медичної експертизи Міністерства бхорони здоров'я України.
1.21 . Штатні нормативи медичного персоналу структурних підроз­
ділів бюро судово-медичної експертизи.
<...>
З. Пропонувати керівникам управлінь охорони здоров'я обласних ви-
107


конавчих комітетів та Міністерства охорони здоров'я Автономної Рес­
публіки Крим:
<...>
3.2 . Організувати роботу бюро судово-медичної експертизи у суворій
відповідності з нормативними документами, затвердженими даним нака­
зом;
З.З. Вжити заходів щодо забезпечення закладів судово-медичної екс­
пертизи, насамперед районної і міжрайонної ланки, необхідним для про­
ведення всіх видів судово-медичних експертиз і досліджень приміщен­
ням, трупосховищем з холодильними установками, і регулярного їх ре­
монту;
3.4 . Забезпечувати бюро судово-медичної експертизи автотранспор­
том за нормами, встановленими відповідними наказами МОЗУкраїни.
3.5 . З метою удосконалення лікувально-діагностичного процесу си­
стематично проводити клінічні та клініко-анатомічні конференції з залу­
ченням до їх роботи судово-медичних експертів, у впровадженні яких
знаходились експертизи, де були виявлені дефекти надання медичної до­
помоги населенню.
4. Вважати такими, що не застосовуються на території України, нака­
зи МОС СРСР від 1О квітня 1962 р. No 166 «Про заходи поліпшення судо­
во-медичної експертизи в СРСР» (усі розділи, за винятком додатків 5 і 7);
від 21 липня 1978 р. No 694 «Про затвердження Інструкції до проведення
судово-медичної експертизи, положення про бюро судово-медичної екс­
пертизи та інших нормативних актів по судово-медичній експертизі»; від
9 липня 1991 р. «Про введення в практику Правил судово-медичної екс­
пертизи трупів»; від 11 грудня 1978 р. No 1208 «Про введення в практику
загальносоюзних Правил судово-медичного визначення ступеня тяжко­
сті тілесних ушкоджень», а також ПріJ.вила судово-медичної акушерсько­
гінекологічної експертизи, затверджені МОЗ СРСР 7 січня 1966 р., «Пра­
вила судово-медичної експертизи статевих станів чоловіків», затвердже­
ні МОЗ СРС]:' 18 жовтня 1968 р., Інструкція про роботу судово-медичних
експертних комісій.
Положення
про бюро судово-медичної експертизи
управлінь охорони здоров'я
обласних виконавчих комітетів
та республіканське бюро
(Автономної Республіки Крим)
Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстрова110 в Міністерстві юстиції України
26 лип11я 1995 року за No 258/794 •
1. Бюро судово.медичної t;кспертизи управліць охорони здоров'я об-
108


ласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Рес­
публіки Крим) (в подальшому - бюро) є державними спеціалізованими
установами, що входять до структури закладів 'охорони здоров'я Укра­
їни.
Основною діяльністю бюро є проведення судово-медичних експертиз,
що призначаються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором,
суддєю чи судом з метою дослідження на підставі спеціальних знань мате­
ріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи.
Бюро повинні також сприяти поліпшенню охорони здоров'я населення.
1. Завдання бюро:
2.1 . Забезпечення та проведення судово-медичних експертиз трупів у
випадках насильницької смерті або при підозрі на застосування насиль­
ства, а також за інших обставин, що обумовлюють необхідність прове­
дення також експертизи, для вирішення питань, поставлених особою, яка
проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддєю чи судо!\f;
•
2.2 . Забезпечення та проведення судово-медичної експертизи потер­
пілих, обвинувачених та інших осіб для визначення характеру та ступеня
тяжкості тілесних ушкоджень, з приводу статевих злочинів та вирішеННJІ
інших питань, поставлених особою, яка проводить дізнання, слідчим,
прокурором, суддєю чи судом;
2.3 . Забезпечення та проведення судово-медичної експертизи речових
доказів;
2.4 . Забезпечення та проведення судово-медичної експертизи за мате­
ріалами кримінальних та цивільних справ;
2.5 . Забезпечення участі судово-медичних експертів у судових за­
сіданнях, а також як фахівців у галузі судової медицини при проведен)Jі
невідкладних та інших слідчих дій;
2.6 . Підвищення якості експертизи шляхом впровадження у судово­
медичну практику нових методів дослідження, що затверджені Міністер­
ством охорони здоров'я (надалі - МОЗ) України, та постійним удоскона­
ленням діяльності судово-медичних експертів;
2. 7 . Забезпечення проведення експертиз у встановлені строки;
2.8 . Систематичне інформування керівників закладів охорони здо­
ров'я про всі дефекти та недоліки у наданні медичної допомоm населен­
ню, що були виявлені при проведенні судово-медичних експертиз;
2.9 . Забезпечення участі судово-медичних експертів у клінічних та
клініко-анатомічнюс; конференціях;
2.10. Негайне повідомлення відповідних служб охорони здоров'я про
випадки гострозаразних, у тому числі особливо небезпечних,. захворю­
вань, що були виявлені;
2.11 . Узагальнення та аналіз судово-медичного матеріалу з метою про­
ведення органами охорони здQров'я заходів профілактики виробничого,
вуличного та побутового травматизму, отруєнь, алкоголізму, наркоманії,
токсикоманії, раптоцої смерті та інших питань, що можуть сприяти поліп­
шенню медичного обслуговування населення;
2.12 . Проведення заходів щодо спеціалізації та підвищення кваліфіка­
ції судово-медичних експертів шляхом періодичного проходження під·
готовки в інститутах удосконалення лікарів та інших відповідних закла­
дах охорони здоров'я;
109


2.13. Систематичне проведення роботи з підвищення ділової ква­
ліфікації працівників бюро.
3. В адміністративно-господарському відношенні бюро підпорЯдко­
вані відповідному управлінню охорони здоров'я.
4, В організаційному та науково-методичному відношенні бюро під­
порядковані МОЗ України.
5. Чисельність штатів бюро затверджується керівником управління
охорони здоров'я згідно з діючими нормативними навантаженнями та
штатними нормативами.
6. Фінансування бюро здійснюється з місцевих бюджетів.
7. У складі бюро повинні бути такі структурні підрозділи:
7.1. Відділ судово-медичної експертизи трупів;
7.2 . Відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та
івших осіб;
7.3. Відділ чергових судово-медичних експертиз;
7.4. Відділ судово-медичної експертизи речових доказів (судово-ме-
дична лабораторія), який складається з:
7.4.1 . Відділення судово-медичної гістології;
7.4.2 . Відділення судово-медичної імунології;
7.4 .3. Відділення судово-медичної криміналістики;
7.4 .4. Відділення судово-медичної токсикології;
7.4 .5. Відділення судово-медичної цитології;
7.5. Відділ комісійних судово-медичних експертиз;
7.6. Організаційно-методичний в.ідділ;
7.7. Міські (міст обласного підпорядкува1;1ня) та районні (міжрайонні)
відділення бюро судово-медичної експертизи;
7.8 . Адміністративно-господарська частина з канцелярією та архівом.
Примітки: І. При наявності у складі відділу судово-медичної експертизи тру­
пів більш як одного моргу один з них (основний) набуває стаТУСУ відділу, інші -
Сl'аТУСУ відділення цього відділу.
2. Перелік структурних підрозділів бюро та їх штатний розпис можуть бути змі­
нені начальником бюро згідно з виробничою необхідністю та наJІвними коштами.
8. Міські (міст обласного підпорядкування) та районні (міжрайонні)
відділення бюро організуються поза обласними центрами, де розташова­
не бюро, з урахуванням фактичного обсягу судово-медичної роботи та
віддаленості відділення від бюро. Згідно з виробничою необхідністю та
наявністю відповідних коштів ДО ЇХ складу можуть ВХОДИТИ будь-які
структурні підрозділи.
Завідуючі міськими (міст обласного підпорядкування) та районними
(міжрайонними) відділеннями бюро в організаційному, науково-мето­
дичному та адміністративно-господарському відношенні підпорядковані
начальнику бюро, до складу якого входить відділення.
9. Керівництво діяльністю бюро здійснюється на засадах єдиноначаль­
ності начальником бюро, який одночасно є головним фахівцем з судової
медицини відповідного органу охорони здоров'я.
110


10. Начальники бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони
здоров' я обласних виконавчих комітетів та начальник республіканського
бюро (Автономної Республіки Крим) судово-медичної експертизи при­
значаються та звільнюються керівниками відповідного органу охорони
здоров'я з урахуванням думки Головного судово-медичного експерта
МОЗ України.
11. Бюро користуються правами юридичної особи, мають печатr(И
(гербову, просту, для пакетів) та штампи із зазначенням своєї повної на­
зви.
Відділи та відділення бюро мають печатки (просту, для пакетів) та
штампи із зазначенням своєї повної назви.
12. Бюро зобов' язані мати правила внутрішнього трудового розпоряд­
ку для працівників.
13. Бюро ведуть документацію та надають звіти, що стосуються судо­
во-медичної експертизи, за формами і за принЩІежністю у строки, за­
тверджені МОЗ України.
Бухгалтерські, статистичні та інші звіти здійснюються відповідно до
чинного законодавства .
14. Бюро можуть бути навчальними базами вищих медичних навчаль­
них закладів, інститутів (факультетів) удосконалення лікарів.
15. При проведенні у процесі практичних знань професорсько-викла­
дацьким складом кафедр судової медицини судово-медичних експертиз
бюро забезпечують проведення досліджень речових доказів в обсязі, що
є необхідним для надання експертного висновку.
16. Контроль за проведенням судово-медичних експертиз, що вико­
нуються під час навчального процесу, і складанням відповідної докумен­
тації викладачами кафедр судової медицини здійснюється завідуючим
кафедрою та начальником бюро.
Дана документація повинна зберігатися в архіві бюро.
17. При бюро створюється методична рада, діяльність якої здійсню­
ється відповідно до Положення про методичну раду бюро, що затвердже­
но наказом МОЗ України No 6 від 17 січня 1995 року.
18. Науково-дослідні інститути, вищі навчальні, лікувально-профі­
лактичні та інші установи, що входять до системи закладів охорони здо­
ров'я України, зобов'язані сприяти бюро у виконанні завдань, покладе­
них на них, шляхом надання науково-практичної та консультативної до­
помоги.
19. Органи охорони здоров'я забезпечують бюро судово-медичної екс­
пертизи відповідними приміщеннями, обладнанням, матеріально-техніч­
ним постачанням; надають кабінети в амбулаторно-поліклінічних уста­
новах та морги в лікарнях, автомобільний транспорт, при необхідності -
санітарну авіацію; всебічно сприяють судово-медичним експертам при
виконанні службових обов'язків (надання медичних документів, прове-
дення аналізів, консультація спеціалістів, участь в комісіях тощо).
•
111


Про розширення мережі
науково-дослідних інститутів судових експертиз
Міністерства юстиції
Постанова Кабінету Міністрів Україин
від 25 січня 1995 року No 52
На виконання Державної програми боротьби із злочинністю, за­
твердженої постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р.,
Кабінет Міністрів України п ост ан о в л я є:
1. Створити:
у м. Одесі - Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз
на базі Одеської науково-дослідної лабораторії судових експертиз, яка
ліквідується;
ум. Львові - Львівський науково-дослідний інституr судових експер­
тиз на базі Львівського відділення Київського науково-дослідного інсти­
туту судових експертиз, яке ліквідується;
у м. Донецьку - Донецький науково~дослідний інститут судових екс­
пертиз на базі Донецького відділення Харківського науково-дослідного
інституту судових експертиз, яке ліквідується.
2. Міністерству економіки, Міністерству фінансів врахувати розра­
хунки Міністерства юстиції щодо витрат на зміцнення та розвиток мере­
жі науково-дослідних інститутів судових експертиз під час формування
щорічних програм економічного і соціального розвитку та Державного
бюджету України, починаючи з 1995 року.
3. Одеському, Львівському, Донецькому облвиконкомам надавати до­
помогу науково-дослідним інститутам судових експертиз Міністерства
юстиції у розвитку їх матеріально-технічної бази та соціальної інфра­
структури.
Про утворення
Кримського науково-дослідного інституту
судових експертиз
Розпорядження Кабінету Міністрів України
від 15 лютого 2002 року No 70-р
1. Прийняти пропозицію Мін'юсту, погоджену з Мінекономіки, МОН,
Мінфіном та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, про утворен­
ня Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз на базі
Кримського відділення Харківського науково-дослідного інституту су­
дових експертиз, яке ліквідується, з віднесенням зазначеного Інституту
до сфери управління Мін'юсту.
2. Мін'юсту вирішити в установленому порядку питання, пов'язані з
утворенням Кримського науково-дослідного інституту судових експер­
тиз і забезпеченням фінансування наукових досліджень та судово-екс­
пертної діяльності, що проводитимуться цим Інститутом.
112


Положення
про Міністерство внутрішніх справ
України
Затверджено
Указом Президента України
від 17 жовтня 2000 року No 1138/2000
(Витяг)
4. МВС України відповідно до покладених на нього завдань:
<... >
11) організовує tнформаційно-аналітичне забезпечення діяльності ор­
ганів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні фон­
ди, веде оперативно-пошуковий та криміналістичний облік, у межах своїх
повноважень складає державну статистичну звітність;
12) організовує проведення усіх видів експертизи у кримінальних
справах та криміналістичних досліджень за матеріалами оперативно-роз­
шукової діяльності, забезпечує в установленому порядку участь спеціа­
лістів експертної служби у слідчих діях, організовує проведення на дого­
вірних засадах відповідних видів експертизи і досліджень на замовлення
фізичних і юридичних осіб;
Про утворення
Державноrо науково-дослідноrо
ексnертно-криміналістичноrо центру
Міністерства внутрішніх справ
Постанова
Кабінету Міністрів України
від 6 травня 1998 року No1 617
Кабінет Міністрів України п ост ан о в л я є:
1. Погодитись з пропозицією Міністерства внутрішніх справ, підтри­
маною Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Міністерством
юстиції та Міністерством у справах науки і технологій, про утворення Мі­
ністерством внутрішніх справ Державного науково-дослідного експертно­
криміналістичного центру на базі Експертно-криміналістичного управлін­
ня, Центру криміналістичних досліджень і Вибухотехнічної служби цього
Міністерства.
Утворення зазначеного центру здійснити у межах асигнувань, перед­
бачених у державному бюджеті на утримання Міністерства внутрішніх
справ.
(Пункт 2 втратив чинність на підставі Постанови КМ No 1296 від
17.08 .98)
113


Про утворення
експертної служби
Міністерства внутрішніх справ
Постанова Кабінету Міністрів України
від 20 червня 2000 року Nt 988
Кабінет Міністрів України п ост ан о в л я є:
1. Утворити експерrnу службу Міністерства внугрішніх справ на базі
Державного науково-дослідного експертно-криміналістичноrо центру Мі­
ністерства внугрішніх справ і експертно-криміналістичних підрозділів при
головних управліннях Міністерства внугрішніх справ в Криму, м. Києві,
Київській області, управлінь Міністерства внугрішніх справ в областях,
м. Севастополі і на транспорті.
2. Затвердити Положення про експертну службу Міністерства внут­
рішніх справ (додається).
3. Затвердити перелік платних послут, які можуть надаватися підроз­
ділами експертної служби Міністерства внугрішніх справ (додається).
Положення
про експертну службу
Міністерства внутрішніх справ
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 20 червня 2000 року No 988
1. Експертна служба МВС (далі - експертна служба) є системою екс­
пертних підрозділів, утворених для участі у запобіганні, виявленні, роз­
критті і розслідуванні злочинів та інших правопорушень шляхом застосу­
вання експертно-криміналістичних засобів під час проведення дізнання,
попереднього слідства, оперативно-розшукових заходів, і підпорядкована
Міністру внутрішніх справ.
Експертна служба включає такі підрозділи: Державний науково-до­
слідний експертно-криміналістичний центр МВС, науково-дослідні екс­
пертно-криміналістичні центри при головних управліннях МВС в Криму,
м. Києві та Київській області, управліннях МВС в областях, м. Севастопо­
лі і на транспорті.
2. У своїй діяльності експертна служба керується Конституцією Ук­
раїни, законами України, актами Президента України та Кабінету Міні­
стрів України, цим Положенням, а також наказами МВС.
3. Основними завданнями експертної служби є:
судово-експертне та техніко-криміналістичне забезпечення діяльно­
сті органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів із запобі­
гання, виявлення, розкриття і розслідування злочинів та інших правопо­
рушень;
провадження науково-дослідної діяльності в сфері судово-експерт­
ного і техніко-криміналістичного забезпечення;
114


проведення експертизи та досліджень за крим1нальнимн, цивіль1шми
та арбітражними справами, а також досліджень у позасудовому провад­
женні, виконання інших робіт у межах своєї компетенції;
експлуатаційно-технічне та метрологічне забезпечення техніко-кри­
міналістичних засобів органів внутрішніх справ;
забезпечення ведення загальнодержавного криміналістичного обліку;
участь в розробленні техніко-криміналістичних засобів та забезпечен­
ня їх використання в практичній діяльності.
4. Експертна служба відповідно до покладених на неї завдань:
розробляє та вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдо­
сконалення нормативно-правової бази, необхідної дЛЯ судово-експерт­
ного та техніко-криміналістичного забезпечення діяльності органів внут­
рішніх справ із запобігання, виявлення, розкриття і розслідування злочи­
нів та інших правопорушень;
проводить експертизу та дослідження за кримінальними, цивільними
та арбітражними справами, дослідження у позасудовому провадженні,
виконує інші роботи у межах своєї компетенції;
розробляє методичні рекомендації та інші способи методичного за­
безпечення судово-експертної діяльності;
проводить науково-дослідну роботу та впроваджує її результати в
судово-експертну діяльність;
проводить роботу з реалізації єдиної технічної політики щодо осна­
щення органів внутрішніх справ сучасними техніко-криміналістичними
засобами;
забезпечує проведення сертифікації зброї, боєприпасів, вибухових ре­
човин та піротехнічних засобів;
проводить експертну оцінку вартості транспортних засобів;
забезпечує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації екс­
пертів за напрямами діяльності;
організовує роботу експертно-кваліфікаційної комісії МВС щодо на­
дання (позбавлення) особам кваліфікації судового експерта та дозволу на
проведення експертизи, досліджень, вибухотехнічних робіт;
веде в установленому порядку облік і аналізує експертну практику,
впроваджує в практичну діяльність державні автоматизовані інформа­
ційно-пошукові системи, складає у межах своїх повноважень державну
статистичну звітність;
виконує у межах своєї компетенції інші роботи та надає платні по­
слуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України (далі ­
послуги);
вносить в установленому порядку пропозиції щодо використання бюд­
жетних асигнувань, необхідних для придбання техніко-криміналістичних
засобів забезпечення діяльності експертних підрозділів;
організовує постачання у централізованому порядку техніко-кримі­
налістичних засобів для матеріально-технічного забезпечення діяльності
експертних підрозділів.
5. Експертні підрозділи мають права, передбачені Законами України
«Про міліцію)), «Про судову експертизу», «Про наукову та науково-тех­
нічну діяльність)) та іншими нормативно-правовими актами, що регулю­
ють їх діяльність, зокрема:
115


1) перевіряти в установленому порядку діяльність органів та пщ­
розділів внутрішніх справ з питань судово-експертного та техніко-кри­
міналістичного забезпечення;
2) виконувати на госпрозрахункових засадах дослідницькі, навчальні,
консультаційні та інші роботи;
3) отримувати в установленому порядку від установ, підприємств та
організацій незалежно від форм власності натурні зразки або каталоги
евоєї продукції, технічну документацію, іншу інформацію, необхідну для
створення і поновлення методичної та нормативної бази судово-експерт­
ної діяльності;
4) використовувати кошти для виконання наукових розробок, розвит­
ку своєї матеріально-технічної бази та фінансування програм криміналіс­
тики і судової експертизи;
5) здійснювати в установленому законодавством порядку фотографу­
вання, звукозапис, кіно- і відеозйомку;
6) проводити у межах своєї компетенції експертний огляд:
транспортних засобів під час їх реєстрації, перереєстрації, зняття з об­
ліку;
приміщень, пунктів приймання і переробки металобрухту, місць про­
ведення масових заходів з метою виявлення вибухонебезпечних предме­
тів;
7) визначати відповідність технічного стану переобладнаних транс­
портних засобів вимогам безпеки дорожнього руху.
6. Організаційно-правове та методичне керівництво діяльністю екс­
пертних підрозділів здійснює Державний науково-дослідний експертно­
криміналістичний центр МВС, який діє на підставі положення, що за­
тверджується Міністром внутрішніх справ.
7. Державний науково-дослідний експертио-криміналістичний центр
МВС очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з
посади Міністром внутрішніх справ.
8. У Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному
центрі МВС утворюються координаційно-методична та редакційно-ви­
давнича ради.
9. Науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при головних
управліннях МВС в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях
МВС в областях, м. Севастополі і на транспорті діють на підставі поло­
жень, що затверджуються Державним науково-дослідним експертно­
криміналістичним центром МВС за погодженням з начальником відпо­
відного органу внутрішціх справ.
10. Науково-дослідюtй експертио-криміналістичний центр при голов­
ному управлінні МВС в Криму, м. Києві та Київській області, управлінні
МВС в області, м. Севастополі і на транспорті очолює начальник, який
призначається на посаду та звільняється з посади першим заступником
Міністра внутрішніх справ за поданням начальника відповідного органу
внутрішніх справ, погодженим з начальником Державного науково-до­
слідного експертно-криміналістичноrо центру МВС.
11. Експертні підрозділи провадять фінансово-господарську діяль­
ність відповідно до законодавства та положень про них.
11. Начальники експертних підрозділів можуть у межах своєї компе-
116


тенції утворювати і ліквідувати лабораторії (бюро) для виконання інших
робіт та надання платних послуг і приймати працівників для роботи в
них. Порядок приймання на роботу цих працівників, умови оплати їх
праці та інші умови визначаються згідно з договорами, що укладаються
цими працівниками з експертним підрозділом. Утримання зазначених
працівників провадиться за рахунок коштів, що надходять від виконання
робіт та надання послуг відповідно до цього Положення.
13. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення експертних
підрозділів здійснюєrься за рахунок коштів державного і місцевих бюд­
жетів, відшкодування витрат на проведення експертизи та досліджень за
судовими рішеннями і копrrів, отримуваних від юридичних і фізичних
осіб за виконані дослідницькі, навчальні, консультаційні та інші роботи,
а також за рахунок інших не заборонених законодавством джерел фінан­
сування.
. 1 4. Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
МВС і науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при головних
управліннях МВС в Криму, м. Києві та Київській області, управліннях
МВС в області та м. Севастоподі і на транспорті є юридичними особами,
мають рахунки в установах банків, печатки із зображенням Державного
Герба України і своїм найменуванням.
Перелік
платних · послуг,
які можуть надаватися
підрозділами експертної служби
Міністерства внуч>Ішніх справ
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 20 червня 2000 року No 988
1. Проведення досліджень:
почеркознавчих та авторознавчих;
документів, грошей та цінних паперів;
фототехнічних та портретних;
матеріалів та засобів звуковідеозапису;
медико-біологічних;
матеріалів, речовин та виробів;
трасологічних, балістичних та холодної зброї;
товарознавчих та бухгалтерських;
автотехнічних та автотоварознавчих;
будівництва та будівельних матеріалів;
пожежотехнічних;
вибухотехнічних;
харчових продуктів та об'єктів рослинного походження;
комп'ютерних засобів та інформаційних мереж.
2. Проведення огляду:
транспортних засобів та їх реєстраційних документів;
117


пунктів приймання та переробки металобрухту;
місць проведення масових заходів.
3. Надання консультацій з питань:
правил поведінки громадян у разі виникнення загрози вибуху, в тому
числі з виїздом на місце для огляду приміщень та територій із застосу­
ванням спеціальної техніки;
правил приймання металобрухту з метою виявлення вибухо-небезпеч­
них предметів.
Про затвердження Інструкції
про порядок приймання,
зберігання, обліку, знищення чи реалізації
вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї
та боєприпасів до неї
•
Наказ Міністерства внутрішніх справ України
від 31 травня 1993 року No 314
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
12 серпня 1993 року за No 106
3. Для організації приймання зброї і боєприпасів, які надходять на
склади управлінь, відділів МТ і ТЗ, визначення їх технічного стану, зни­
щення непридатних для подальшого використання предметів озброєння
у МВС, ГУВС, УВС, УВСТ наказом Міністра внутрішніх справ, началь­
ників ГУВС, УВС, УВСТ створюється технічна комісія, до складу якої
входять працівники головних управлінь, управлінь, відділів ОГП, управ­
лінь та відділів МТ і ТЗ, експертно-криміналістичних, інших служб на
чолі з начальниками управлінь (відділів) МТ і ТЗ.
Інструкція
про порядок приймання, зберігання,
обліку, знищення чи реалізації
вилученої, добровільно зданої,
знайденої зброї
та боєприпасів до неї
Затверджено наказом
Міністерства внутрішніх справ України
від 31 травня 1993 року No 314
(Витяг)
19. Уся добровільно здана чи вилучена з незаконного обігу у держав­
них установах і громадських об'єднаннях чи окремих громадян нарізна
118


вогнепальна зброя, яка надійшла до складів управлінь (відділів) МТ і ТЗ,
у 10-денний строк направляється до експертно-криміналістичних. від­
ділів для експериментального відстрілу (ВКВ) і перевірки по кулегільзо­
теці Криміналістичного центру МВС України. До отримання результатів
перевірки по кулегільзотеці така зброя не знищується.
20. Вогнепальна, холодна зброя з числа вилученої, добровільно зда­
ної, знайденої для створення, поновлення, зміни у довідкових колекціях
експертно-криміналістичних відділів та криміналістичного центру МВС
України, експонування у музеях МВС, ГУВС, УВС, УВСТ видається
тільки із складів управлінь, відділів Т і МТЗ за письмовою вказівкою
Міністра внутрішніх справ, начальника ГУВС, УВС, УВСТ. Забороняє­
ться поповнювати довідкові колекції ВКВ за рахунок зброї і боєприпасів,
які надійшли для експериментального відстрілу.
Тимчасове положення
про спеціальний підрозділ міліції
для забезпечення безпеки працівників суду,
правоохоронних орrанів,
осіб, які беруть участь
у кримінальному судочинстві,
членів їхніх сімей та близьких родичів
і для охорони установ судових експертиз
Затверджено наказом МВС Україин
від 23 липня 1997 року N2 467
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
26 серпня 1997року за No 34112145
Розділ І. Загальні положення
1. Спеціальний підрозділ міліції для забезпечення безпеки праців­
ників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у криміналь­
ному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів і для охорони
установ судових експертиз (далі - спеціальний підрозділ) є спеціальним
підрозділом міліції, що входить до структури міліції громадської безпеки
та створюється у складі ГУМВС України в Криму, м. Києві та Київській
області, УМВС України в областях там. Севастополі відповідно до типо­
вих штатів, затверджених. МВС України.
(Пункт І розділу І із змінами, внесеними згідно з наказом МВС No 360
від 06.05 .99)
2. Зазначений спеціальний підрозділ є самостійним і підпорядковує­
ться ГУАСМ МВС України, заступникам начальників - начальникам мі­
ліції громадської безпеки ГУМВС, УМВС.
3. У своїй діяльності спеціальний підрозділ керується Конституцією
119


України, законами України «Про міліцію», «Про статус суддів», «Про
державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про
забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочин­
стві», «Про оперативно-розшукову діяльність», іншими законами Укра­
їни, нормативними актами Верховної Ради України, Президента Укра­
їни, Кабінету Міністрів України, наказами та вказівками МВС України і
цим Тимчасовим положенням.
4. Спеціальний підрозділ виконує покладені на нього завдання в тіс­
ній взаємодії з територіальними органами, галузевими службами, підроз­
ділами органів внутрішніх справ, іншими правоохоронними органами.
5. Робота особового складу спеціального підрозділу в понаднормова­
ний робочий час, вихідні та святкові дні оплачується згідно з чинним за­
конодавством.
Розділ 11. Завдання та функціі
6. Основним завданням спеціального підрозділу є забезпечення без­
пеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів.
7. Під час виконання завдання, зазначеного в п. 6 цього Тимчасового
положення, працівники спеціального підрозділу здійснюють:
7 . 1 . Вивчення рішень (постанов) про застосування заходів безпеки
осіб, зазначених у пункті 6 цього Тимчасового положення, а також інших
матеріалів, які зумовили прийняття такого рішення, а також готують
план-розрахунок ГУМВС (УМВС) про здійснення заходів безпеки та
клопотання перед відповідними органами про їх скасування.
(Пункт 7.1 розділу 2 в редакції наказу МВС No 130 від 26.02.98)
7.2, Обмін інформацією із заінтересованими службами та підрозділа­
ми внутрішніх справ, іншими відомствами з питань забезпечення безпе­
ки осіб, які підпадають під державний захист.
7.3. Особисту охорону працівників суду, правоохоронних органів,
осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей
та близьких родичів у разі виникнення реальної загрози їх життю та здо­
ров'ю.
7.4 . Охорону громадського порядку та забезпечення безпеки в при­
міщеннях судів під час розгляду в судових засіданнях кримінальних та
цивільних справ.
(Пункт 7.4 розділу 2 в редакції наказу МВС No 1ЗО від 26.02.98)
7.5. Забезпечення правопорядку під час розгляду арбітражними суда­
ми деяких категорій господарських спорів, що викликають значний су­
спільний резонанс.
7.6 . Забезпечення, у разі необхідності, правопорядку та безпеки під
час закритих судових засідань або виїзних засідань судів.
7.7. Охорону відділень судово-психіатричних експертиз Міністерства
охорони здоров'я України.
(Розділ П доповнено пунктом 7. 7 згідно з наказом МВС No 360 від
06.05.99)
7.8 . Охорону установ судових експертиз Міністерства юстиції України.
(Розділ П доповнено пунктом 7.8 згідно з наказом МВС No 360 від
06.05.99) .
120 .


інструкція
npo порядок орrанізаціі
охорони приміщень і територій
відділень судово~nсихіатричної експертизи
та режиму "іі'римання осіб,
.
як! перебувають під вартою
і направлені на судово-психіатричну експертизу •
Затверджено наказом МВС і МОЗ Україин
від 4 листопада 1996 року No 751/338
1.Заrальніnоложення
На підставі Законів України <<Про міліцію», «Про судову експертизу»,
«Про попереднє ув'язнення», Кримінально-процесуального кодексу Ук­
раїни Інструкція про порядок організації охорони приміщень і територій
відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які
перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу
(далі - Інструкція), визначає:
-
діяльність органів внутрішніх справ та органів охорони здоров' я Ук­
раїни, пов'язану з охороною приміщень і територій відділень судово­
психіатричної експертизи та режимом тримання осіб, які проходять по
кримінальних справах, перебувають під вартою і направлені на судово­
психіатричну експертизу;
-
завдання органів внутрішніх справ та органів охорони здоров'я Укра­
їни щодо організації та порядку охорони приміщень і територій відділень
судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебува­
ють під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу;
- .права і обов'язки посадових осіб органів внутрішніх справ і органів
охорони здоров'я щодо забезпечення належної охорони приміщень і те­
риторій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання
осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну
експертизу;
.
~ порядок організації управління діяльністю відділень судово-пси­
хіатричної експертизи, взаємодії органів внутрішніх справ і органів охо­
рони здоров'я, їх підрозділів і нарядів під час виконання покладених на
них завдань.
Інструкція поширюється на всіх працівників органів внутрішніх справ
і органів охорони здоров'я під час виконання завдань, пов'язаних з охо­
роною приміщень і територій відділень судово-психіатричної експерти­
зи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на
судово0психіатричну експертизу, а також на інших посадових осіб, при­
четних до організації, контролю чи несення цієї служби.
2. Обладнання відділень
судово-психіатричної експертизи
2.1 . Обладнання відділень судово-психіатричної експертизи здійсню-
121


ється органами охорони здоров'я з метою забезпечення умов для належ­
ної охорони приміщень і :rериторій відцілень судово-психіатричної екс­
пертизи та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і на- прав­
лені на судово-психіатричну експертизу (далі утримувані особи).
2.2 . Відділення судово-психіатричної експертизи (далі - відділення)
розміщуються в окремих будівлях, а якщо це неможливо - у приміщен­
нях, повністю ізольованих від інших будівель і приміщень лікувальних
закладів. Територія відцілення огороджується суцільним, без будь-яких
виступів, кам'яним, цегляним або залізобетонним парканом заввишки
не менш ніж три метри, обладнаним зверху колючим дротом з 5-7 ниток
по горизонталі і 2- 3 ниток - по діагоналі.
По периметру паркана встановлюються постові вежі з такого розра­
хунку, щоб при їх мінімальній кількості забезпечувався безперешкодний
огляд з них внутрішньої території відцілення та безпосередньо прилеглої
до паркана території.
Приміщення постових веж обладнуються кнопками тривожної сигна­
лізації і прямим телефонним зв'язком з черговим.
2.3. Вхід на територію відцілення здійснюється через контрольно-про­
пускний пункт (далі КПП), поряд з яким для заїзду (виїзду) автотранспор­
ту встановлюються металеві ворота заввишки 3 метри. Вхідні двері при­
міщення КПП та вихідні двері режимного блоку обладнуються кватирка­
ми з «вічками» та елекромеханічними засувами, відчинення дверей здійс­
нюється постовим міліціонером дистанційно.
2.4 . На території відділення безпосередньо біля режимного блоку об­
ладнується прогулянковий двір. Його площа визначається з розрахунку
можливості одночасного перебування на прогулянці утримуваних осіб,
які перебувають в 11:айбільшій за кількістю місць палаті.
Двір для прогулянок огороджується цегляним або залізобетонним пар­
каном заввишки не менше 3-х метрів. Усі стіни двору штукатуряться, а
зверху накриваються металевою арматурною решіткою з розміром вічка
10х20см.
2.5 . У всіх палатах, коридорах та інших приміщеннях між віконними
рамами встановлюються металеві грати, які виконуються розбивочною
сіткою 12 х 20 см з круглої по вертикалі (діаметром 19 мм) та штабової по
rоризшпалі (перетином 60 х 12 мм) сталі. Віконні отвори зсередини за­
хищають металевою сіткою і склять армованим склом, а іззовні склять
армованим склом типу «мороз». Вікна палат та інших приміщень, в яких
можуть бути утримувані особи, із зовнішнього боку закриваються спе­
ціальними козирками, які виключають можливість спілкування утриму­
ваних із сторонніми особами, і блокуються засобами охоронної сигна­
лізації.
2.6 . Двері палат та інших приміщень можуть бути дерев'яними (за­
втовшю1 не менше 6 см) і суцільнометалевими з розміром полотна 190 на
75 см. Вони мають навішуватися з лівого боку щодо входу і відчинятися
за дверну скобу в бік коридору. Кут відкриття дверей передбачається із
розрахунку одночасного входу (виходу) не більш як однієї особи. Для
цього з боку коридору встановлюються обмежувачі (упори), що фіксу­
ють відчинення дверей на певний кут.
У дверях палат на висоті 150 см від підлоги обладнуються оглядові
122


вічка і кватирки розміром 15 х 20 см для здійснення контролю за поведін­
кою уrримуваних осіб та передачі їжі. Зсередини двері палат обшивають­
ся сталевим листом і укріплюються металевими кутами по всьому пери­
метру з ретельною підгонкою їх до коробок дверей.
Дверні замки палат повинні бути накладними, тюремного типу і зачи­
нятися на перший оберт автоматично, а потім - на два оберти ключем.
2.7. Для розміщення уrримуваних осіб, схильних до втеч і , обладную­
ться в необхідній кількості спеціальні палати, в яких максимально ви­
ключається можливість спілкування їх з іншими особами. Ці палати об­
ладнуються посиленими засобами охоронної сигналізації з підключен­
ням охоронних шлейфів віконних решіток і дверей до окремих гнізд кон­
центратора малої ємкості, встановлених в чергових кімнатах підрозділу
міліції та медичного персоналу.
2.8. З метою запобігання втечам, крадіжкам та іншим злочинним діям
уrримуваних осіб приміщення з сильнодіючими лікарськими препарата­
ми та інші уразливі місця відділення обладнуються датчиками охорон­
но-пожежної, охоронно-попереджувальної та тривожної сигналізації із
встановленням приймального апарату в чергових кімнатах підрозділу мі­
ліції та медичного персоналу. Визначення уразливих місць проводиться
під час комісійного обстеження приміщення віділення.
2.9. Для проведення побачень уrримуваних осіб з рідними виділяється
окреме приміщення із спеціально обладнаними кабінами.
2.1 О. Для прийняття і контролю за змістом продовольчих і речових пе­
редач виділяється приміщення або інше місце, яке має відповідати са­
нітарно-гігієнічним нормам.
2.11. Допоміжні приміщення відділення: кімнати для медичного пер­
соналу, побачень, приймання передач, зберігання господарчих речей, ко­
мори тощо розташовуються поза режимним блоком.
2.12. Забороняється брати під охорону відділеня без належного облад­
нання, ут. ч. засобами сигналізації і зв'язку.
2.13. Надання службових приміщень для забезпечення нормального
функціонування підрозділу міліції з охорони відділення, обладнання їх
засобами сигналізації і зв'язку покладається на адміністрацію органу, до
якого структурно входить відділення, і адміністрацію відділення.
З. Особливості режиму тримання осіб,
які взяті під варту
і направлені на судово-психіатричну експертизу
3.1. Усі працівники відділення судово-психіатричної експертизи та
особи, які взяті під варту і проходять цю експертизу, керуються правила­
ми внутрішнього розпорядку, встановленими у відділенні і затверджени­
ми керівництвом психоневрологічного закладу, до структури якого вхо­
дить відділення.
3.1.1.Особи, що взяті під варту і перебувають у відділенні судово-пси­
хіатричної експертизи, мають право:
-
мати побачення з родичами або іншими особами з дозволу особи
(органу), у провадженні якої (якого) знаходиться кримінальна справа, як
правило, один раз на місяць. Тривалість побачення встановлюється аід
однієї до двох годин;
123


-
користуватися щоденною прогулянкою тривалістю одна година;
-
двічі на місяць одержувати передачі або посилки вагою до восьми
кілограмів;
-
користуватися настільними іграми, читати газети, журнали, книги,
прослуховувати передачі радіомовлення, переглядати телевізійні пере­
дачі;
-
звертатися через адміністрацію відділення, особу (орган), у провад­
женні якої (якого) знаходиться кримінальна справа, із скаргами й заява­
ми до державних органів, громадських організацій і посадових осіб;
-
вести з дозволу особи (органу), у провадженні якої (якого) знахо­
диться справа, листування з родичами або іншими особами;
-
мати при собі ~едм~~! речі і ":Р.одукти харчування, перелік яких
визначено в додатку до щє1 шструкцн;
-
на забезпечення інших прав, передбачених статтею 9 Закону Укра­
їни «Про попереднє ув'язнення».
3.2. Кожна особа, яка взята під варту і направлена на судово-психіат-
ричну експертизу, зобов'язана:
•
-
ознайомитись з правилами внутрішнього розпорядку відділення су­
дово-психіатричної експертизи і точно їх дотримуватись;
-
беззаперечно виконувати законні вимоги адміністрації відділення та
працівників міліції, що здійснюють заходи охорони, бути ввічливою з
ними;
-
дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній
вигляд, підтримувати порядок і чистоту в палаті;
-
ощадливо користуватися інвентарем, обладнанням та іншим майном
відділення;
-
виконувати інші вимоги, передбачені ст. 10 Закону України «Про
попереднє ув'язнення».
•
З.З. Особам, які проходять судово-психіатричну експертизу, заборо­
няєrься:
-
вдаватись до суперечок з медперсоналом відділення та працівника­
ми міліції, що здійснюють заходи охорони, відмовлятися або ухилятись
від їх законних розпоряджень;
-
псувати обладнання палат, речі і предмети, що видаються в користу­
вання;
-
грати в азартні ігри, змінювати індивідуальне спальне місце без до­
зволу адміністрації відділення;
-
порушувати встановлений порядок подання скарг і заяв. Скарги і за­
яви, які містять у собі нецензурні або образливі вирази, вилучаються і за
адресою не надсилаються;
-
палити під час руху коридорами відділення та при перебуванні в ка­
бінетах лікарів.
4. Основні завдання підрозділу міліції
і адміністрації закладу (відділення)
4.1 . На підрозділ міліції покладається:
4. l. l. Забезпечення охорони приміщень і території відділення, а також
• Не наводиться. ~ Ред.
124


режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судо­
во-психіатричну експертизу.
4.1 .2 . Забезпечення пропускного режиму і надійної ізоляції утримува­
них осіб.
5. Обов'язки посадових осіб підрозділу міліції
5. І. Командир підроздіJІУ міліції підпорядковуєrься начальнику Управ­
ління (віддіJІУ) охорони rромадськоrо порядку ГУМВС, УМВС України в
• Криму, м. Києві, областях та безпосереднім начальникам і несе персональ­
ну відповідальність за забезпечення належної охорони приміщень і тери­
торій відділень та режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і на­
правлені на судово-психіатричну експертизу.
Він зобов'язаний:
5.l .l . Постійно піКJІУватися про підвищення надійності охорони при­
міщень і територій відділення та забезпечення належного режиму три­
ман_ня осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіат­
ричну експертизу.
5.1 .2. Приділяти постійну увагу заходам, спрямованим на запобігання
втечам. та попередження інших надзвичайних подій з бо1су утримуваних
осіб.
5.1 .3. Розробляти на основі аналізу та пропозицій адміністрації від­
ділення заходи щодо підвищення надійності охорони утримуваних осіб
та забезпечення передбаченого режиму їх тримання.
5.1.4. Своєчасно вносити адміністрації відділення пропозиції щодо
ремонту і реконструкції приміщень відповідно до типових об'єктів, за­
безпечення їх сучасними технічними засобами охорони і зв'язку.
5.1.5. Особисто здійснювати контроль за організацією несення служ­
би працівниками міліції, забезпечувати аналіз і оцінку роботи підроздіJІУ.
Проводити інструктажі нарядів перед початком чергування, перевіряти
рівень знань ними своїх обов' язків.
5.1 .6. Вживати заходів щодо укомплектування підроздіJІУ підготовле­
ними працівниками, удосконалювати форми і методи навчання та вихо­
вання особового складу з метою дотримання дисципліни і законності.
5.1.7. Інформувати і узгоджувати з адміністрацією відділення заходи
до покращання організації охорони приміщень і територій відділення та
режиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судо­
во-психіатричну експертизу, та питання пропускання відвідувачів, транс­
порту, вивезення (ввезення) матеріальних цінностей, доцільності пере­
дисклокації постів і маршрутів.
•
5.1.8. Підтримувати необхідний зв'язок з відповідними органами слід­
ства, прокуратури і юстиції, міліції, місцями попереднього ув'язнення.
5.1 .9. Організовувати навчання особового складу порядку несення
сwжби і особисто брати участь у цих навчаннях, а також в інструктажах
нарядів і щоденному контролі за їх роботою.
5.1. l О. При необхідності надання утримуваній особі термінової спе­
ціалізованої медичної допомоги в іншому медичному закладі за письмо­
вим висновком завідуючого відділенням, лікаря-ординатора або чергово­
го лікаря організовувати його супроводження і охорону.
125


5.1 .11 . Вживати заходів до створення умов, необхідних для забезпе­
чення належної охорони приміщень і територій відділення та режиму
тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-пси­
хіатричну експертизу.
5.2. Заступник командира підрозділу підпорядковується командиру
підрозділу.
Він зобов'язаний:
5.2 .1 . Готувати наряди до несення служби, розставляти задіяні сили і
засоби відповідно до рішення про охорону утримуваних осіб.
Проводити інструктаж нарядів перед початком чергування, перевіря­
ти рівень знань ними своїх функціональних обов'язків.
5.2.2. Контролювати виконання підлеглими поставлених завдань, вжи­
вати невідкладних заходів до припинення небезпечних_ дій утримуваних
осіб, а також при ускладненні обстановІ<И і в особливих умовах.
5.2 .3 . Щодня під час проведення зміни варти спільно з черговими
нарядами міліції і медичним персоналом, кожним відповідно до своїх
функціональних обов'язків, оглядати палати і осіб, які в них тримаються,
при необхідності здійснювати обшук в палатах та інших приміщеннях з
метою підтримання в належному стані обладнання та технічних засобів
охорони, вцлучати заборонені для зберігання в палатах предмети і речі.
5.2 .4 . Прагнути твердих знань і неухильного виконання підлеглими
вимог цієї Інструкції та інших нормативних актів, які визначають поря­
док перебування під вартою, постійно виховувати працівників у дусі су­
ворого дотримання законності і дисципліни, вивчати їх особисті якості і
вникати в їх потреби, регулювати надання вихідних днів і відпусток, вес­
ти облік і аналіз результатів роботи підрозділу і кожного працівника.
5.2 .5 . Перевіряти службу нарядів, вживати заходів щодо усунення ви­
явлених недоліків. Безпосередньо . на постах навчати працівників міліції
прийомів несення служби.
5.2 .6 . У відсутність командира підрозділу виконувати його обов'язки.
5.3. Командир взводу (відділення) підпорядковується командиру під­
розділу і безпосереднім начальникам.
Він зобов'язаний:
5.3 .1. Знати підлеглих працівників міліції, постійно дбати про них,
вникати в їх потреби.
5.3.2. Навчати і виховувати працівників міліції у дусі високої відпо­
відальності за виконання службових обов'язків, суворого дотримання за­
конності та дисципліни.
5.3 .3 . Готувати працівників міліції до несення служби, вимагати від
них знання службових обов'язків, матеріальної частини табельної зброї і
правил її застосування, додержання правил носіння форменого одягу,
охайного зовнішнього вигляду і стройового вишколу.
5.3 .4 . Керувати службою нарядів, організувати взаємодію між ними,
проводити заміну їх для прийняття їжі та відпочинку, а також, за необхід­
ності, вносити керівництву підрозділу пропозиції щодо змін у розстанов­
ці нарядів і порядку несення служби залежно від обстановки.
5.3 .5. Перевіряти службу нарядів, на місці усувати виявлені недоліки,
безпосередньо на постах і маршрутах навчати працівників міліції прийо­
мів несення служби.
126


5.3.6. Вести облік роботи підлеглих працівників міліції. Вносити про­
позиції керівництву підрозділу щодо надання підлеглим вихідних днів,
відпусток, їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідаль­
ності.
5.3.7. Щодня оглядати зброю, набої і спорядження у взводі (відділен­
ні), вимагати, щоб працівники міліції після закінчення служби чистили
зброю і здавали її під охорону черговому.
5.3 .8. . У присуrності медичного персоналу відділення не менше одно­
го разу на два дні здійснювати огляд палат. Під час відсуrності утримува­
них осіб особливу увагу звертати на цілісність металевих грат на вікнах,
рам, стелі, дверей, на справність замків.
5.4. Черговий (помічник чергового) здійснює оперативне керівництво
нарядом підрозділу і підпорядковується начальникові підрозділу, безпо­
середнім начальникам. Він несе відповідальність за забезпечення належ­
ної охорони приміщень і територій відділення, а також режиму тримання
осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну
експертизу.
Взаємодіє з медичним персоналом відділення в питанні надання допо­
моги при пересуванні утримуваних осіб в межах установи дЛЯ виконання
лікарських призначень згідно з медичною документацією та в питанні
дотримання встановленого режиму під час їх конвоювання до інших ме­
дичних установ.
Він зобов'язаний:
5.4 .1. Прийняти за описом від чергового, що змінюється, документа­
цію, зброю, набої, засоби сигналізації, зв'язку та пожежогасіння, ключі
від палат та інші технічні засоби.
5.4 .2. Перевірити стан огорожі, освітлення, металевих решіток на зо­
внішніх вікнах та дверях, ретельно оглянути палати та інші приміщення з
метою вилучення з території відділення сторонніх предметів.
5.4.3. Спільно з черговим з числа медичного персоналу перевірити на­
явність утримуваних осіб за кількістю та наявним списком. При необхід­
ності провести силами чергового наряду їх обшук. Про прийняття (зда­
вання) чергування, виявлені недоліки та вжиті до їх усунення заходи
черговий, що заступає на службу, доповідає командиру підрозділу, який,
у свою чергу, при необхідності подає відповідну інформацію адміністра­
ції відділення.
5.4 .4 . Перед відправкою особового складу на пости перевірити знання
ними своїх обов'язків, стежити за правильним заряжанням і розряжан­
ням зброї.
5.4 .5. Систематично перевіряти несення служби працівниками міліції
на постах, у т. ч. не менше 4 разів - у нічний час.
5.4.6. Спільно з медичним персоналом і з урахуванням пропозицій
адміністрації відділення розміщувати по палатах осіб, які доставлені для
проходження судово-психіатричної експертизи, особисто відчиняти двері
палат, стежити, щоб усі приміщення режимного блоку були закриті на
замки, ключі від яких постійно зберігати при собі.
5.4.7. Вимагати від особового складу якісного знання і чіткого вико­
нання своїх службових обов' язків, високої пильності і дисципліни.
5.4.8. При виявленні підкопу, пролому стін, стелі, підлоги, пошкод-
127


ження віконних грат і замків негайно доповісти про це командиру підроз­
ділу, перевести уrримуваних осіб посиленим нарядом до інших палат.
5.4 .9 . Перевіряти документи осіб, які прибули в установу для перевір­
ки служби, нагляду за законністю, на побачення, для проведення госпо­
дарських робіт тощо.
5.4 .1 О. Спільно з медичним персоналом забезпечувати контроль за по­
баченням утримуваних осіб з рідними, проводити ретельний огляд речей
і продуктів з метою недопущення випадків потрапляння в палати заборо­
нених предметів, отруєнь утримуваних осіб.
5.4.11 . Сприяти медичному персоналу у виконанні поставлених перед
ним завдань, підтримувати тісну взаємодію з адміністрацією відділення.
У разі . відсутності керівництва підрозділу за необхідності надання
утримуваній особі термінової спеціалізованої медичної допомоги в іншо­
му медичному закладі за письмовим висновком завідуючого відділен­
ням, лікаря-ординатора або чергового лікаря організовує її супроводжен­
ня та охорону.
5.4.12 . Черговому (помічнику чергового) забороняється скорочувати
кількість встановлених табельних постів охорони або міняти їх розста­
новку, за винятком випадків, пов'язаних з невідкладними заходами щодо
запобігання втечам та іншим надзвичайним подіям або з особливими
умовами; відлучатися з відділення або звільняти від служби працівників,
які входять до складу наряду, крім випадків несподіваної хвороби або ко­
ли працівник не може виконувати обов'язки з інших поважних причин, і
лише з дозволу командира підрозділу та за умови відповідної заміни.
5.5 . Постовий внутрішнього поста бLJJЯ палат безпосередньо підпорядко­
вується командиру підрозділу, черговому та його помічнику і несе службу
без зброї.
Він зобов'язаний:
5.5.1 . Перед виконанням обов'язків на посту спільно з черговими ме­
дичними працівниками, кожний відповідно до своїх функціональних обо­
в'язків, перевірити стан і справність обладнання палат (ліжок, грат, підло­
ги, стелі, опалювальних систем, дверей, замків), засобів зв'язку і сигналі­
зації, психічний та фізичний стан утримуваних осіб, прийняти їх за кіль­
кістю і наявним списком, за інформацією медичного персоналу знати в
обличчя тих, за ким потрібен посилений нагляд.
5.5.2 . Не залишати пост ні за яких обставин, поки не буде заміни. Пиль­
но нести службу, здійснювати постійний нагляд за поведінкою утримува­
них осіб, безшумно пересуватись коридором, точно і суворо дотримува­
тись правил охорони і безпеки під час їх виведення з палат. У разі пору­
шення утримуваними особами режиму тримання, вимагати (через кватир­
ку в дверях) Припинення порушення, а при непокорі з їх боку виклюсати
чергового або його помічника і діяти згідно з вказівками останніх та з ура­
хуванням рекомендацій медичного персоналу стосовно фізичного та пси­
хічного стану порушника.
5.5 .3 . У разі виявлення підготовки до втечі подати сигнал тривоги, ви­
кликати на пост чергового і вжити необхідних заходів щодо припинення
протиправних дій. При виявленні замаху на самогубство подати сигнал
тривоги і до прибуття на пост чергового по підрозділу та чергового ме-
128


дичного працівника запропонувати утримуваним особам, які знаходять­
ся в палаті, перешкодити здійсненню самогубства.
5.5 .4. Не допускати на пост сторонніх осіб, крім узгодженого з адмі­
ністрацією відділення медичного персоналу, робота якого пов' язана з пе­
ребуванням у режимному блоці.
5.5 .5. При надходженні виклику з палати, негайно з'ясувати його при­
чину і дати відповідь на запитання, що виникли, а якщо це пов'язано з не­
обхідністю вжиття інших заходів, - доповісти черговому і діяти згідно з
його вказівками.
5.5.6 . Стежити за тим, щоб у нічний час усі палати, що охороняються,
були освітлені. Світло не повинно заважати відпочивати утримуваним
особам.
5.5. 7 . Регулярно доповідати черговому про результати спостереження
за поведінкою утримуваних осіб, бути у постійній готовності до дій, згід­
но з розрахунком особового складу, на випадок надзвичайних подій, вмі­
ти користуватися засобами зв'язку, сигналізації і пожежогасіння.
5.6. Постовий, який охороняє утримуваних осіб у дворі прогулянок і
здійснює їх вивід з палат, поряд з виконанням обов'язків, пере.лічених у
пунктах 5.5.1 . - 5 .5.7 . цієїІнструкції, зобов'язаний :
5.6.1 . Перед заступанням на пост перевірити справн1сть огороджу­
ючих пристроїв двору, переконатися у відсутності на його території
предметів, які можуть бути використані для нападу або втечі.
5.6.2 . Пильно стежити за поведінкою утримуваних осіб під час прогу­
лянки, не допускати їх розмов із сторонніми особами, перекидання через
огорожу двору речей, продуктів харчування, записок, листів тощо. Забо­
роняти утримуваним особам наближатися до поста.
5.7. Постовий, призначений для контролю за проведенням побачень,
спільно з медичним персоналом стежить за додержанням установленого
режиму в приміщенні для побачень, за допомогою прослуховуючоrо об­
ладнання контролює розмови утримуваних осіб з рідними, попереджає їх
про заборону ведення розмов з питань, які можуть ускладнити хід екс­
пертизи і слідства, за необхідності, а також у разі погіршення психічного
та фізичного стану утримуваної особи, на пропозицію медичного праців­
ника припиняє побачення.
5.8. Постовий, який здійснює контроль за вмістом передач, спільно з
медичним персоналом проводить огляд продовольчих і речових передач
з метою недопущення потрапляння в палати заборонених предметів і
отруєнь.
5.9. Вивідний підпорядковується командиру підрозділу, черговому та
його помічнику і неее службу без зброї.
Він зобов'язаний:
5.9 .l. За розпорядженням чергового спільно з медичним персоналом
супроводжувати утримуваних осіб у межах відділення при виконанні ни­
ми лікарських призначень згідно з медичною документацією. Забезпечу­
вати попалатне виведення утримуваних осіб у двір для прогулянок, са­
нітарної обробки.
5.9 .2. Проводити обшук утримуваних осіб кожного разу під час виве­
дення з палат і повернення до них. Вилучати виявлені у них предмети і ре­
чі, які можуть бути використані для нападу або втечі. Доповідати коман-
5 2-221
129


диру підрозділу про недоліки в обладнанні приміщень, несправності охо­
ронно-попереджувальної сигналізації, освітлення і засобів зв'язку.
5.9.3 . Здійснювати постійний нагляд за поведінкою утримуваних осіб,
які приймаються медичним персоналом до відділення, проходять сані­
тарну обробку або медичне обстеження.
5.10. Постовий зовнішнього поста підпорядковується черговому і по­
мічнику чергового по підрозділу.
Він зобов'язаний:
5.10.1. Вести постійний нагляд за периметром території відділення,
вікнами, дахом приміщення, огороджуючими споруда~:,~и і пристроями.
5.1 О .2 . Не допускати проникнення утримуваних осіб за лінію охорони
і доступу сторонніх осіб на територію та у приміщення відцілення. У разі
спроби утримуваних або сторонніх осіб перетнути лінію охорони подати
сигнал тривоги і до прибутrя допомоги вжити заходів до припинення дій
порушників.
•
5.10.3 . При виявленні пошкодження огороджуючих споруд, охорон­
ної сигналізації, віконних грат і рам, викидання речей ~бо записок, галасу
в палатах негайно доповідати про це черговому.
5. 10.4. Не допускати нікого на пост, окрім осіб, яким підпорядкований
по службі. Мати на посту табельну зброю, не випускати її з рук і нікому
не передавати, у тому числі особам, яким підпорядкований.
5.10.5 . У разі втечі утримуваних осіб вжити всіх заходів до її припи­
нення і затримання втікачів. Застосування зброї в таких випадках заборо­
няться.
5.10.6. Під час здавання поста повідомляти новому постовому про всі
випадки виявлених несправностей засобів зв'язку, сигналізації, що мали
місце, та інші відомості, які стосуються охорони поста і забезпечення на­
лежного режиму.
5.11 . Постовий КПП підпорядковується командиру підроздіпу, черго ­
вому, помічнику чергового.
Він зобов'язаний:
5.11.1 . Перед заступанням на пост перевірити справність і цілісність
усіх дверей, воріт, огорожі, освітлення КПП.
Вжити заходів щодо вилучення з території поста всіх сторонніх пред­
метів, які можуть бути використані під час нападу на медичний персонал,
постового, втечі, калічення .
5.11.2. Постійно тримати двері КПП закритими на замок, не допуска­
ти на пост сторонніх осіб, суворо дотримуватися порядку пропуску лю­
дей через КПП і автотранспорту через ворота.
5.11.3 . Допускати на територію відділення медичний персонал і від­
відувачів лище згідно із зразками документів, що є на КПП, а також:
-
прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законності в
установі, - при пред'явленні посвідчення, у будь який час доби і з безпе­
решкодним допуском в усі приміщення;
-
народних депутатів України, керівників державних, обласних, місь­
ких і районних органів влади (за територіальністю) - у супроводі адміні­
страції відділення;
-
посадових осіб органів внутрішніх справ та органів охорони здо­
ров'я, що здійснюють інспектування або контроль за організацією і не-
130


сенням служби по охороні приміщень і території відділення та режиму
тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-пси­
хіатричну експертизу, - при пред'явленні посвідчення або спеціального
припису;
-
прокурорів, слідчих органів прокуратури, внутрішніх справ, СБУ та
дізнавачів, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи, - при
пред'явленні посвідчення;
-
інших працівників міліції, які беруть участь у кримінальному проце­
сі, - при пред'явленні посвідчення і в супроводі слідчого або особи, яка
проводить дізнання;
-
інших осіб і автотранспорт, яким у встановленому порядку з дозволу
адміністрації відділення надано право проходу (в'їзду-виїзду) на терито­
рію;
-
спеціальні машини. - при стихійному лихові, пожежах, іншому над­
звичайному лихові з обов'язковою перевіркою згаданого транспорту і
персоналу аварійних та медичних бригад під час виїзду.
5.11 .4 . Не допускати на територію відділення осіб, які прибули зі
зброєю (вони повинні її здати на тимчасове зберігання черговому), а та­
кож із сумками, валізами, пакетами (їх вони повинні здати до кімнати
зберігання).
5.11 .5 . Усні розпорядження посадових осіб підрозділу міліції і адмі­
ністрації відділення, записки, та інші документи, крім вказаних у цій
Інструкції, не є підставою для пропуску осіб, транспортних засобів і то­
варно-матеріальних цінностей через КГШ.
5.11 .6 . З метою припинення спроб пронесення заборонених предметів
у відділення на КПП здійснювати огляд речей, а у виключних випадках -
також особистий огляд осіб, які проходять у режимний блок відділен­
ня, попередньо запропонувавши їм добровільно пред'явити предмети,
що не підлягають вносу.
5.12 . Постовим внутрішнього і зовнішнього постів, поста у дворі для
прогулянок, вивідного поста і КПП забороняється:
5.12 .1 . Самовільно залишати пост, спати, сидіти, читати, вживати їжу
на посту, вступати з утримуваними особами в розмови, не викликані не­
обхідністю.
5.12 .2 . Передавати утримуваним особам і приймати від них будь-які
предмети, речі, записки, використовувати їх для надання особистих по­
слуг або виконання робіт, не пов'язаних з їх самообслуговуванням.
5.12 .3 . Заходити на територію режимного блоку зі зброєю.
6" Дії працівників міліції
у разі виникнення надзвичайних обставин
6.1. У разі нападу, захоплення заручників:
6.1 .1. У разі нападу утримуваних осіб на постового, вивідного та ін­
ших осіб, захоплення заручників вживаються активні заходи самозахис­
ту і подачі відповідних сигналів (голосом, тривожною сигналізацією, по
телефону тощо).
6.1.2 . Командир підрозділу (черговий) після прибуття на місце події за
допомогою наявних, сил і застосування передбачених законом заходів
5*
131


безпеки та спеціальних засобів організовує припинення нападу та по­
міщення утримуваних осіб до палат.
6.1.3. Якщо напад набирає небезпечного характеру (нападникам вда­
лося відкрити інші палати, проникнути у службові кабінети, заволодіти
зброєю і т. ін.), командир підрозділу (черговий) зобов'язаний доповісти
про це черговому вищестоящого органу внутрішніх справ, посилити зо­
внішню і внутрішню охорону, керувати діями наряду виходячи з обста­
вин, що склалися, приймати рішення про доцільність застосування спе­
ціальних засобів і до прибуття допомоги організувати охорону відді­
лення .
6.2. У разі втечі:
6.2 .1 . Втечею з відділення від охорони міліції є самовільне, проти­
правне залишення утримуваною особою визначеного місця перебування
шляхом перетину в будь-який спосіб лінії охорони.
6.2 .2 . Якщо втечу виявлено під час контрольного огляду палат, коман­
дир підрозділу (черговий) з'ясовує прізвища та інші дані відсутніх і до­
повідає про втечу черговому вищестоящого органу, інформує про це осо­
бу або орган, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа.
6.2 .3 . Командир підрозділу (черговий) оголошує збір особового скла­
ду за тривогою і негайно організовує розшук втікачів шляхом направлен­
ня в місця їх можливого перебування спеціальних груп, орієнтує особо­
вий склад нарядів щодо прикмет вті1сачів.
6.2 .4 . Черговий вищестоящого органу внутрішніх справ у разі відсут­
ності начальника самостійно приймає рішення про залучення до розшуку
втікачів інших органів внутрішніх справ, а також про використання з
цією метою, за погодженням з місцевими органами влади, можливостей
телебачення і радіо.
6.3. У разі пожежі:
б.З .1 . Постовий, вивідний та інші працівники міліції після виявлення в
приміщеннях відділення або на його території загоряння зобов'язані не­
гайно подати відповідний сигнал (голосом, оповіщувачем тривожної сиг­
налізації, по телефону), а за наявності спеціального зв'язку з пожежною
частиною викликати пожежну команду, до прибуття якої вжити заходів
до ліквідації загоряння, використовуючи для цього наявний протипожеж­
ний інвентар і підручні засоби.
6.3.2. Командир підрозділу (черговий) у разі відсутності спеціального
зв'язку з черговою частиною викликає пожежну команду по телефону,
доповідає про пожежу вищестоящому керівництву, негайно прибуває до
місця пожежі і організовує її гасіння, а також рятування людей, доку­
ментів, майна і надання потерпілим медичної допомоги; якщо можливо,
встановлює причини пожежі, посилює пропускний режим до відділення,
куди допускається лише додатковий наряд міліції, пожежники і медич­
ний персонал.
б.З.З. Залежно від характеру та інтенсивності пожежі, а також обста­
вин, що склалися, командир підрозділу (черговий) посилює внутрішні і
зовнішні пости або організовує попалатний вивід утримуваних осіб у
безпечне місце та їх охорону.
6.4. У разі смерті, самогубства і замаху на самогубство:
6.4 .1 . У разі смерті, самогубства, замаху на самогубство утримуваної
132_


особи постовий негайно викликає чергового, який спільно з медичним
персоналом вживає заходів до надання потерпілому невідкладної медич­
ної допомоги. При цьому утримувані особи, які трималися в одній палаті
з потерпілим, переводяться до інших палат.
Одночасно про надзвичайну подію доповідається керівникові органу
внутрішніх справ. У подальшому черговий наряд діє відповідно до його
вказівок.
6.5 . Про всі випадки надзвичайних подій командир підрозділу (черго­
вий) негайно інформує адміністрацію відділення і діє з урахуванням одер­
жаних вказівок.
7. Завдання адміністрації
лікувально-профілактичного закладу (відділення)
7.1 . Нагляд за психічним і фізичним станом утримуваних осіб, забез­
печення виконання ними лікувальних та інших діагностичних заходів.
7.2. Забезпечення підрозділу міліції необхідними приміщеннями, за­
собами сигналізації і зв'язку, іншим обладнанням, потрібним для нор­
мального функціонування, а так само забезпечення придатності при­
міщень режимного блоку відділення для тримання осіб, які перебувають
під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу, здійснюєть­
ся адміністрацією установи, до якої структурно входить відділення.
8. Основні обов'язки
медичного персоналу відділення
8.1 . Завідувач відділення призначається головним лікарем лікарні (за­
кладу) і діє відповідно до Положення про завідувача відділення психі­
атричної лікарні та цієї Інструкції.
Він зобов'язаний:
8.1 .1 . Забезпечити щоденне добове чергування медичної сестри та
санітарів, їх взаємодію з черговим нарядом міліції відповідно до функ­
ціональних обов'язків. Не допускати роботи чергової зміни не в повному
складі.
8.1 .2 . Проводити інструктаж чергових медичних сестер і санітарів, пе­
ревіряти знання ними своїх обов'язків.
8.1.3. Перевіряти несення чергувань і ведення спеціальних журналів
спостереження за утримуваними особами медичним персоналом.
8.1 .4 . Попереджати чергову зміну медичного персоналу і керівництво
підрозділу міліції про знаходження у відділенні особливо небезпечних
утримуваних осіб, які схильні до втечі або потребують, з огляду на свій
психічний стан, особливого нагляду.
8.1 .5 . Постійно проводити навчання із середнім та молодшим медич­
ним персоналом по підвищенню професійного рівня з урахуванням спе­
цифіки відділення.
8.1 .6 . Проводити службові розслідування у випадках порушень пра­
вил внутрішнього розпорядку та режиму тримання утримуваними особа­
ми та медичним персоналом.
8.1 .7 . Підтримувати необхідний зв'язок і взаємодію з керівництвом
133


підрозділу міліції з охорони відділення, відповідними слідчими органа­
ми, місцями попереднього ув'язнення, прокуратурою, судами.
8.1 .8 . Письмово інформувати командира підрозділу міліції (його за­
ступника, а в їх відсутність•- чергового) про необхідність конвоювання
утримуваних осіб за межі відділення в супроводженні медичного праців­
ника для проведення обстеження чи надання термінової спеціалізованої
медичної допомоги в іншому медичному закладі і їх охорони. У випадку,
якщо утримувана особа має чітко виражені психічні порушення, забезпе­
чувати супроводження її медичним працівником.
8.1 .9 . Вживати заходів щодо створення умов, необхідних для забезпе­
чення охорони приміщень і території відділення та режиму тримання
осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну
експертизу.
8.1.1 О. Вносити пропозиції керівництву підрозділу міліції щодо вдос­
коналення охорони приміщень і території відділення та режиму триман­
ня осіб, які перебувають під вартою і проходять судово-психіатричну
експертизу.
8.2. Лікар-ординатор відділення підпорядковується завідувачу відді­
лення .
Він зобов'язаний:
8.2 .1 . Доповідати завідувачу відділення про виявлені наміри утриму­
ваних осіб до втечі або про інші грубі порушення режиму, особливості їх
психічного та фізичного стану, які можуть становити загрозу для оточу­
ючих або самих утримуваних осіб.
8.2 .2 . Доповідати завідувачу відділенням про всі виявлені порушення
режиму роботи відділення та недоліки при виконанні медичним персона­
лом своїх обов'язків.
8.2 .3 . Брати участь у роботі по підвищенню кваліфікації середнього та
молодшого медичного персоналу.
8.2 .4 . У відсутність завідувача відділення письмово інформувати ке­
рівництво підрозділу міліції, а в його відсутність - чергового про необ­
хідність супроводження утримуваних осіб за межі відділення для надан­
ня термінової спеціалізованої медичної допомоги в інших лікувальних
закладах.
8.2 .5. Вносити пропозиції керівництву відділення з питань вдоскона­
лення організації роботи і умов праці.
8.3. Старша медична сестра підпорядковується завідувачу відділення
і відповідає за організацію та виконання службових обов'язків середнім і
молодшим медичним персоналом, а також за належну взаємодію медич­
ного персоналу з черговим нарядом міліції в питаннях охорони при­
міщень і території відділення, режиму тримання осіб, які перебувають
під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу.
Вона зобов' язана:
8. 3 .1 . Контролювати роботу чергової зміни, проводити інструктажі та
практичні заняття з нагляду за утримуваними особами.
8.3 .2. Складати графіки роботи середнього та молодшого медичного
персоналу. Забезпечувати своєчасне заміщення медсестер і санітарів, які
не вийшли на роботу, з метою повного укомплектування зміни.
134


8.3 .3 . Спільно з черговим підрозділу міліції перевіряти уrримуваних
осіб за кількістю і наявним списком при прийманні зміни.
8.3 .4 . Виділяти медичного працівника з числа середнього чи молод­
шого медичного персоналу для супроводження уrримуваних осіб в ме­
жах відділення для виконання медичних призначень, оглядів, консульта­
цій, бесід з лікарем-ординатором, побачень з рідними тощо.
8.3 .5 . За розпорядженням завідувача відділення, а в його відсуrність­
лікаря-ординатора, виділяти молодшого чи середнього медичного пра­
цівника для супроводження уrримуваної особи за межі відділення в разі
проведення обстеження чи необхідності надання термінової спеціалізо-
1щної медичної допомоги в інших медичних закладах.
8.3 .6 . Здійснювати контроль за правильним веденням записів у журна­
лі спостереження за уrримуваними особами.
8.3 .7 . Про всі випадки порушень правил внуrрішньоrо розпорядку та
режиму тримання уrримуваних осіб з боку середнього та молодшого ме­
дичного персоналу доповідати завідувачу відділення.
8.4. Чергова медична сестра підпорядковується завідувачу відділення
та старшій медичній сестрі і несе повну відповідальність за суворе до­
держання встановленого режиму тримання уrримуваних осіб під час чер­
гування.
Вона зобов'язана:
8.4 .1 . Забезпечувати контроль за виконанням вимог режиму і лікар­
ських призначень уrримуваними особами.
8.4 .2 . Постійно перевіряти виконання службових обов'язків молод­
шим медичним персоналом, фіксуючи всі порушення в журналі нагляду.
8.4 .3 . Здійснювати прийняття уrримуваних осіб на обстеження у від­
ділення, направляти їх у супроводі медичного персоналу і вивідного до
визначених завідувачем відділення або лікарем-ординатором палат.
8.4 .4 . При прийманні та виписуванні (спільно з черговим підрозділу
міліції) уrримуваної особи після закінчення експертизи засвідчувати її
особистість, відмічати у журналі спостереження її прибуrтя і виписуван­
ня після закінчення експертизи.
8.4 .5 . У разі відсуrності завідувача відділення і старшої медичної сес­
три проводити інструктаж підлеглих санітарів перед початком чергуван­
ня, перевіряти знання ними своїх обов'зків.
8.4 .6 . Спільно з черговим міліції перевіряти наявність уrримуваних
осіб у палатах за списком. Прц передачі чергування наступній зміні обо­
в 'язково розписуватись у журналі.
8.4. 7 . Особисто доповідати завідувачу відділення та старшій медичній
сестрі про роботу відділення за добу.
8.4 .8 . У разі зміни фізичного чи психічного стану _уrримуваної особи,
що потребує вжиття негайних заходів, повідомити про це лікаря від­
ділення, а в нічний час викликати чергового лікаря.
8.4.9 . Стежити за загальним порядком та санітарно-гігієнічним ста­
ном у відділенні, давати вказівки санітарам щодо усунення виявлених
недоліків. При зміні чергування санітарів здійснювати контроль за пра­
вильністю прийняття та передачі зміни, розподіляти санітарів на постах;
проводити інструктаж щодо нагляду за утримуваними особами, які по-
требують посиленої уваги.
•
135


8.4 .10. При виявленні підготовки до втечі утримуваних осіб негайно
доповісти про це завідувачу відділення, старшій медичній сестрі, а також
черговому підрозділу міліції.
8.4.11 . Керувати процесом роздавання їжі утримуваним особам під
час сніданку, обіду, вечері.
8.5. Санітар підпорядковується завідувачу відділення, старшій медич­
ній сестрі, черговій медичній сестрі.
Він зобов'язаний:
8.5 . 1. При прийнятті зміни разом з постовим міліціонером звірити на­
явність утримуваних осіб за списком у журналі спостереження, визначи­
ти тих утримуваних осіб, за якими потрібен посилений нагляд. Прийнят­
тя зміни фіксує своїм підписом у журналі спостереження.
8.5 .2. Здійснювати постійний нагляд за поведінкою утримуваних осіб.
Про всі виявлені порушення поведінки негайно доповідати черговій ме­
дичній сестрі.
8.5 .3. За розпорядженням керівництва відділення спільно з працівни­
ками міліції супроводжувати утримуваних осіб в межах відділення та до
інших медичних закладів.
8.5.4 . Стежити за дотриманням належного санітарного стану у відді­
ленні. Здійснювати прибирання палат у відсутності утримуваних осіб.
8.5 .5 . При прийманні утримуваних осіб видавати їм постільні речі і
одяг, а після їх виписування здавати сестрі-хазяйці те й інше.
8.5.6 . Під час споживання їжі розносити її по палатах і повертати по-
суд до харчоблоку.
•
9. Перевірка придатності приміщень
для охорони утримуваних осіб
9.1 . Охорона відділення забезпечується міліцією на підставі Закону
України «Про судову експертизу», цієї Інструкції і тільки після перевірки
придатності приміщень для тримання осіб, які перебувають.під вартою і
направлені на судово-психіатричну експертизу.
9.1.1 . До оформлення акта проводиться ретельне комісійне обстежен­
ня приміщень і території відділення спеціальною міжвідомчою комісією
у складі представників органів охорони здоров'я обласних, міських дер­
жавних адміністрацій, управлінь (відділів) охорони громадського поряд­
ку ГУМВС, УМВС України в Криму, м. Києві та областях, територіаль­
них міськрайлінорганів, Державної служби охорони, Державної пожеж­
ної охорони, керівництва підрозділу міліції з охорони відділення.
Комісія визначає можливість прийняття приміщень і території від­
ділення під охорону, перевіряє систему організації охорони, пропускно­
го режиму, а також заходи щодо технічної укріпленості цих приміщень і
території, обладнання їх засобами сигналізації і зв'язку.
Результати обстеження оформлюються актом і повідомляються керів­
ництву відповідних відомств для вирішення питання про усунення недо­
ліків.
9.1 .2 . Акт прийняття приміщень і території відділення укладається
тільки після усунення недоліків в їх технічній укріпленості, визначених в
акті обстеження вищезгаданою комісією, завершення робіт по обладнан-
136


ню відділення засобами сигналізації та зв' язку і надання необхідних при­
міщень підрозділу міліції для забезпечення його нормального функціо­
нування.
9.2 . Штатна чисельність підрозділу міліції для охорони приміщень і
території відділення визначається МВС України.
9.3 . Організація і проведення робіт, що передують укладенню акта ко­
місійного обстеження і акта про прийняття установи під охорону, покла­
даються на управління (відділи) охорони здоров'я облміськдержадміні­
страцій і управління (відділи) охорони громадського порядку ГУМВС,
УМВС України в Криму, м. Києві та областях.
Контроль за усуненням недоліків у технічній укріпленості, обладнан­
ні відділення засобами сигналізації і зв' язку покладається на управління
(відділи) охорони здоров'я облміськдержадміністрацій.
9.4 . Забороняється взяття під охорону приміщень і території відділен­
ня без належного обладнання їх засобами сигналізації і зв' язку, технічної
укріпленості.
10. Організація пропускного режиму
10.1 . Порядок пропуску медичного персоналу, в'їзду і виїзду транс­
портних засобів, внесення-винесення, ввезення-вивезення матеріальних
цінностей визначається адміністрацією установи (відділення) спільно з
керівництвом ГУМВС-УМВС України в {(риму, м. Києві та областях і
командиром підрозділу.
Вхід відвідувачів на територію і в приміщення відділення зі зброєю
заборонено, вона здається на зберігання черговому.
10.2 . Підставою для проходу через КПП відділення є перепустка, а для
внесення-винесення матеріальних цінностей - накладна чи дорож~ій
лист для автотранспорту.
Зразки перепусток за підписом відповідальних посадових осіб від:
ділення, накладних та інших документів передаються на КПП.
В'їзд на територію установи конвойного автотранспорту дозволяєть­
ся за наявності маршрутного листа, припису начальника конвою, поста­
нови слідчого, прокурора, органу дізнання чи ухвали суду. Постанова
слідчого чи органу дізнання повинна бутн санкціонована прокурором.
10.3 . Медичний персонал зі змінним режимом роботи допускається в
режимний блок відділення згідно із затвердженим адміністрацією гра­
фіком, який надає право входу в установу тільки у визначену зміну; за­
відувач відділення, лікар-ординатор і старша медична сестра мають пра­
во постійного входу і виходу.
І 0.4 . Разова перепустка для відвідання закладу у службових питаннях
видається адміністрацією відділення.
Відвідувачі пропускаються на територію відділення при пред'явленні
разової перепустки і документа, який засвідчує особу.
При груповому відвіданні відділення разова перепустка оформлюєть­
ся на керівника групи із зазначенням кількості відвідувачів і доданням
поіменного списку.
10.5 . Завірена печ_аткою разова перепустка з відміткою посадової осо-
137


би відділення при виході відвідувача з території відділення вилучається
постовим міліціонером КПП.
10.6. Побачення з уrримуваною особою проводяться тільки з дозволу
посадової особи (слідчого, дізнавача, судді, прокурора), за якою закріп­
лена уrримувана особа, у дні і години, визначені адміністрацією відді­
лення, а також з урахуванням психічного стану цієї уrримуваної особи і
наявності спеціально обладнаного приміщення. Підставою для входу до
відділення для побачення є разова перепустка, видана адміністрацією
відділення з дозволу згаданих осіб.
10.7. При виявленні в уrримуваної особи, відвідувачів, інших осіб
записок, листів тощо, які можуть негативно вплинути на хід слідства чи
експертизи і являють собою оперативний інтерес, вони вилучаються і
про це негайно повідомляється посадова особа, яка винесла постанову
про призначення судово-психіатричної експертизи, та адміністрація від­
ділення, а за необхідності - також керівництво підрозділу кримінальної
міліції відповідного органу внутрішніх справ для вжиття необхідних за­
ходів.
2.2. Атестація судових експертів,
присвоєння кваліфікаційних класів
Про віднесення деяких посад
працівників державних
спеціалізованих установ
до категорій посад
державних службовців
Розпорядження Кабінету Міністрів України
від 31 серпня 1995 року No 558-р
На виконання постанови Верховної Ради України від 25 лютого
1994 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про судову екс­
пертизу» та відповідно до статті 25 Закону України «Про державну служ­
бу» віднести посади, що займають судові експерти державних спеціа­
лізованих установ, вищого, І та П кваліфікаційного класу - до третьої
категорії посад державних службовців, ІІІ кваліфікаційного класу - до
четвертої категорії, N кваліфікаційного класу - до п'ятої категорії,
V кваліфікаційного класу - до шостої категорії посад державних служ­
бовців.
Це розпорядження не поширюється на судових експертів, які є вій­
ськовослужбовцями та особами начальницького або рядового складу ор­
ганів внутрішніх справ.
138


Положення
про Державний реєстр
атестованих судових etrenepтiв
державних і підприємницьких структур
та громадян
Затверджено наказом Мі11істра юстиції України
від 15 квітня 1997 року No 149/7
1. Загальна частина
1.1 . Це Положення регулює порядок створення і ведення Міністер­
ством юстиції України Державного реєстру атестованих судових експер­
тів державних і підприємницьких структур та громадян (далі - Реєстр).
1.2 . Реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку фахівців,
яким органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані переваж­
но доручати проведення судової експертизи .
1.3 . Реєстр створюється і ведеться з метою:
а) здійснення обліку атестованих судових експертів та створення ін­
формаційного фонду про осіб, які одержали в установленому порядку до­
звіл на проведення конкретного виду судової експертизи за відповідною
експертною спеціальністю;
б) забезпечення в установленоМ)І порядку органів дізнання, поперед­
нього слідства та судів, інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб
необхідною інформацією з фонду Реєстру.
1.4 . До Реєстру вносяться відомості про фахівців, які одержали в уста­
новленому порядку дозвіл на проведення конкретного виду судової екс­
пертизи за відповідною експертною спеціальністю.
1.5 . Фонд Реєстру складається:
а) з державного фонду офіційних відомостей про фахівців, які одержа­
ли дозвіл на проведення судових експертиз;
б) з державного страхового фонду офіційних відомостей про фахівців,
які одержали дозвіл на проведення судових експертиз;
в) робочого фонду офіційних відомостей про фахівців, які одержали
дозвіл на проведення судових експертиз;
г) з довідково-пошукового апарату.
1.6 . До Реєстру вносяться такі дані:
а) реєстраційний номер;
б) прізвище, ім'я, по батькові судового експерта;
в) дата включення до Реєстру;
г) вид експертизи, експертна спеціальність;
д) адреса, телефон, факс судового експерта державної, підприємниць­
кої структури або судового експерта - громадянина;
е) найменування експертно-кваліфікаційної комісії (далі- ЕК:К), дата
і номер її рішення;
є) номер і термін дії свідоцтва;
ж) кваліфікаційний клас судового експерта.
139


1.7 . Міністерство юстиції зrідно з покладеними на нього завданнями
щодо ведення Реєстру:
а) здійснює державну реєстрацію атестованих судових експертів;
б) здійснює розроблення організаційних і методологічних принципів
ведення Реєстру;
в) забезпечує своєчасне внесення відомостей про атестованих судо­
вих експертів до фонду Реєстру та підтримує їх в контрольному стані;
г) здійснює розробку і вдосконалення технології та програмних засо­
бів ведення Реєстру;
д) виконує в повному обсязі функції адміністратора бази даних Реє­
стру (накопичення та опрацювання інформації щодо атестованих судо­
вих експертів, актуалізація даних, їх зберігання, захист, контроль досту­
пу тощо);
е) зберігає документи, на підставі яких проводиться реєстрація судо­
вих експертів;
є) надає інформаційні послуги з використанням інформаційних фон­
дів Реєстру;
ж) організовує регулярне публікування Реєстру, змін та доповнень до
нього.
2. Порядок ведення
і використання Реєстру
2.1 . Атестовані судові експерти державних структур, а також їх поза­
штатні співробітники включаються до Реєстру за поданням керівників
цих структур (додаток* 1 до цього Положення).
2.2 . Атестовані судові експерти підприємницьких структур, а також
громадяни, які проводять експертизи за разовими договорами, включаю­
ться до Реєстру на підставі їх-"особистої заяви, що подається до Міністер­
ства юстиції (додаток 2 до цього Положення).
2.3 . До заяви або подання додаються:
а) копія виданого ЕКК державної структури свідоцтва про кваліфіка­
цію судового експерта з дозволом на проведення конкретного виду судо­
вої експертизи за відповідною експертною спеціальністю;
б) документ про присвоєння кваліфікаційного класу (для судових екс­
пертів державних структур);
в) копія ліцензії на судово-експертну підприємницьку діяльність (для
судових експертів підприємницьких структур).
2.4 . Документи, що надходять від установ і окремих експертів, станов­
лять фонд Реєстру.
2.5 . Міністерство юстиції протягом десяти робочих днів з дня надход­
ження перевіряє правильність оформлення поданих документів та при­
ймає рішення щодо внесення даних до Реєстру.
2.6 . Кожному судовому експерту в Реєстрі надається особистий реє-
страційний номер, який складається з:
а) літери Д - для судових експертів державних структур;
б) літери П - для судових експертів підприємницьких структур;
в) літери Г-для судових експертів -громадян;
* Додатки не наводяться. - Ред.
140


г) порядкового номера державної реєстрації;
д) року реєстрації.
З. Порядок внесення змін та доповнень до Реєстру
З .1. У процесі ведення Реєстру до нього вносяться зміни та доповнен­
ня за поданням керівників державних структур і особистою заявою судо­
вих експертів підприємницьких структур та громадян.
• 3.2. До заяви чи подання про внесення змін до Реєстру додаються ко­
пії відповідних документів про:
а) надання права проведення іншого виду судової експертизи або з ін­
шої експертної спеціальності;
б) присвоєння чергового кваліфікаційного класу або його пониження;
в) продовження терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації су­
дового експерта;
г) звільнення з державної установи чи підприємницької структури,
яка провадить судову експертизу;
д) продовження терміну дії ліцензії, виданої підприємцю.
4. Виключення з Реєстру
4.1 . Підставою для виключення з Реєстру є рішення Е:КК державної
структури 11ро:
а) позбавлення кваліфікації судового експерта та кваліфікаційного
класу;
б) скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового екс­
перта внаслідок визнання судового експерта недієздатним або його за­
судження.
4 .2 . Підлягає також виключенню з Реєстру судовий експерт у разі:
а) позбавлення підприємця ліцензії на судово-експертну діяльність;
б) виїзду на постійне місце проживання за межі України, а також за
власним бажанням.
Положення
про експертно•кваліфікаційні комісії
та атестацію судових експертів
Додаток1
до наказу Міністра юстиції України
від 15 липня 1997 року No 185/7-А
«Про експертно-кваліфікаційні комісії
та атестацію судових експертів»
Розділ 1. Загальні положення
1. Відповідно до статей 9, 16 і 17 Закону України ~<Про судову експер­
тизу» це Положення визначає:
141


-
функції, порядок створення і діяльності експертно-кваліфікаційних
комісій, які діють в науково-дослідних інститутах судових експертиз
Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст);
-
порядок проведення атестації судових експертів;
-
порядок та умови підвищення кваліфікації судового експерта;
-
порядок розгляду справ про дисциплінарну відповідальність судо-
вого експерта;
-
порядок розгляду скарг фахівців науково-дослідних інститутів судо­
вих експертиз на рішення експертио-кваліфікаційних комісій інститутів.
2. В системі Мін'юсту створюються:
-
експертио-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослідних інститу­
тів судових експертиз (НДІСЕ);
-
Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції
України.
3. Центральна експертио-кваліфікаційна комісія Міністерства юстиції
України приступає до здійснення своїх обов'язків з І вересня 1997 року.
ЕКК НДІСЕ припиняють з 1 серпня 1997 року атестацію фахівців під­
приємницьких структур та громадян з метою присвоєння кваліфікації су­
дового експерта.
Розділ 11. Експертно-кваліфікацІйні комісіі
науково-дослідних інститутів судових експертиз
1.Заrальніположення
1.1 . Головним завданням ЕКК є визначення рівня професійної підго­
товки фахівців НДІСЕ шляхом їх атестації з метою присвоєння квалі­
фікації і кваліфікаційного класу судового експерта.
1.2 . ЕКК створюються в науково-дослідних інститутах судових екс­
пертиз. Перелік інститутів, в яких діють ЕКК, додається (додаток І).
1.3 . Порядок присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судо­
вого експерта визначається цим Положенням та Положенням про ква­
ліфікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослід­
них інститутів судових експертиз Міністерства 1остиції України, за­
твердженим наказом Мін'юсту від 30.11.1995 р. No 360/6.
2. Склад ексnертно-кваліфікаційних комісій
2.1. ЕКК створюється в складі: керівника інституту або його заступни ­
ка, керівників структурних підрозділів та найбільш досвідчених фахів­
ців, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж наукової та прак­
тичної роботи за спеціальністю не менше 5 років, та фахівців з проце­
суальних питань судової експертизи.
2.2. Склад ЕКК формується з постійних і змінних членів комісії. По­
стійними членами комісії є голова, його заступник, секретар комісії та
фахівці з процесуальних питань судової експертизи. Постійний склад
ЕКК формується і затверджується головою ЦЕКК.
2.3. До змінно1·0 складу комісії, який формується і затверджуєrься го­
ловою ЕКК, входять не менше двох фахівців з тих експертних спеціаль-
142


ностей, з яких комісія присвоює кваліфікацію або кваліфікаційний клас
судового експерта. До складу комісії можуть включатись фахівці інших
науково-дослідних інститутів судових експертиз Мін'юсту, а також на­
укових установ і навчальних закладів інших міністерств і відомств.
2.4. Голова ЕКК, а за його відсутності заступник, організує роботу ко­
місії по виконанню Закону України «Про судову експертизу», додержан­
ню інших нормативних актів, що регулюють роботу ЕКК.
2.5. Підготовка матеріалів для розгляду комісією, а також ведення
діловодства покладається на секретаря кваліфікаційної комісії, який при­
значається головою комісії із членів ЕКК.
З. Повноваження І порядок роботи
ексnертно-кваліфікаційних комісій
З. І. ЕКК відповідно до покладених на неї завдань:
-
розглядає подання, складене безпосереднім керівником експерта,
який підлягає атестації, та документи, що додаються (характеристика,
копія диплома про освіту, витяг з трудової книжки);
-
організує попереднє рецензування поданих рефератів та проектів
висновків експертів;
-
допускає експерта або відмовляє йому в допуску до атестації;
-
приймає кваліфікаційний іспит.
3.2 . За наслідками іспиту ta розгляду відповідних документів залежно
від рівня професійних знань, стажу і .в;освіду експерта ЕКК приймає одне
з таких рішень:
-
про присвоєння відповідного кваліфікаційного класу та кваліфікації
судового експерта;
-
про підтвердження раніше присвоєного кваліфікаційного класу та
кваліфікації;
:
-
про пониження кваліфікаційного класу судового експерта;
-
про позбавлення кваліфікаційного класу та кваліфікації судового
експерта;
-
про відмову в присвоєнні кваліфікації судового експерта.
З.З; Строк повноважень членів ЕКК становить 5 років. Заміна члена
ЕКК, якщо він не може виконувати свої обов'язки, здійснюється на за­
гальних засадах.
3.4 . Підготовка засідання комісії забезпечується головою, йоГQ за­
ступником та секретарем. Про час і місце проведення засідання комісії
зацікавлені особи повідомляються не пізніш як за 1О днів до розгляду по­
дання про присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судового
експерта.
4. Забезнечеиия д&uи.ностІ
експертно-кваnІфІкацІАнмх комісій
4. І. Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпеченна:
діяльності експертио-кваліфікаційних комісій покладається на інспnу­
ти, в яких працюють комісії.
4.2. ЕКК користується штампом і печаткою інституту, в якому вона
працює.
143


Розділ ПІ. Центральна вкспертноакваліфІкаційна комісія
Міністерства юстиціі України
1. Загальні положення
1.1 . Основні завдання Центральної експертно-кваліфікаційної комісії
Міністерства юстиції України (ЦЕКК) є:
-
проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації судового екс­
перта фахівцям підприємницьких структур і громадянам;
-
розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів,
що працюють у державних, підприємницьких структурах або одноосо­
бово;
-
визначення порядку та умов підвищення кваліфікації судових екс­
пертів.
ЦЕКК виступає як апеляційна комісія з розгляду скарг фахівців НДІ
судових експертиз на рішення ЕКК інститутів.
1.2 . ЦЕКК має свій бланк і печатку.
2. Склад Центральної ексnертно-кваліфікаційної комісії
2.1. До складу ЦЕКК входять голова, заступники голови, представник
Мін'юсту, фахівець з процесуальних питань судової експертизи, керівни­
ки науково-дослідних інститутів судових експертиз Мін'юсту та не менш
двох фахівців, які мають кваліфікацію судового експерта і стаж практич­
ної роботи не менше п'яти років з тих експертних спеціальностей, з яких
комісія присвоює кваліфікацію судового експерта, як правило, фахівців
науково-дослідних інститутів судових експертиз Мін'юсту.
Персональний склад ЦЕКК затверджується наказом Міністерства юсти­
ції України.
При необхідності до участі в засіданні можуть запрошуватись фахівці
наукових установ і навчальних закладів інших міністерств і відомств.
Склад таких фахівців затверджується за поданням відповідального се­
кре-rаря головою ЦЕКК.
(Підпункт 2. 1 пункту 2 розділу ІІІ в редакції наказу Мін'юсту No 942/7
від 12.11.2001)
(Підпункт 2.2 пункту 2 розділу ІІІ виключено на підставі наказу Мін 'юс­
ту No 942/7 від znz.2001)
2.2. Організаційне забезпечення діяльності ЦЕКК здійснює секрета­
ріат комісії згідно з Положенням про секретаріат ЦЕКК, яке затверд­
жується головою ЦЕКК.
З. Повноваження і порядок роботі/і
Центральної ексnертно-кваліфікаційної комісії
3.1 . ЦЕКК відповідно до покладених на неї завдань:
3.1 .1 . Розглядає питання про присвоєння кваліфікації судового екс­
перта фахівцям підприємницьких структур і громадянам за їх заявою. До
заяви додаються:
а) копія диплома про освіту;
144


б) витяг з трудової книжки;
в) довідка про одержану підготовку з відповідного виду судової екс-
пертизи або експертної спеціальності;
r) квитанція про оплату за атестацію.
3. l .2. Допускає експерта або відмовляє йому у допуску до атестації.
3.1.3. Приймає кваліфікаційний іспит.
З. l .4. Залежно від рівня професійних знань, стажу і досвіду експерта
та за наслідками іспиту і розгляду відповідних матеріалів ЦЕКК приймає
одне з таких рішень:
-
про присвоєння кваліфікації судового експерта;
-
про підтвердження раніше присвоєної кваліфікації судового екс-
перта;
-
про позбавлення кваліфікації судового експерта;
-
про відмову в присвоєнні кваліфікації судового експерта.
3. l .5 . Розглядає скарги на рішення ЕКК НДІСЕ .
3. l .6 . Вирішує питання про можливість складання повторного ква­
ліфікаційного іспиту ЦЕКК експертом, який подав скаргу, та приймає од­
не з таких рішень:
-
про залишення рішення ЕКК НДІСЕ без змін, а скарги без задово­
лення;
-
про допущення до повторної атестації ЦЕЕК експерта, який подав
скаргу;
-
про скасування рішення ЕКК FЩІСЕ і про присвоєння кваліфікації
судового експерта.
З. l.7. Призначає дисциплінарне провадження та затверджує Поло­
ження про порядок призначення дисциплінарного провадження і розгляд
дисциплінарних справ.
З . l .8 . Скликає Дисциплінарні комісії (дК) для розгляду конкретних
справ щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів та за­
тверджує їх склад.
3. l .9 . Визначає порядок атестації та переатестації судових експертів
державних та підприємницьких структур.
3.1 .10. Визначає порядок та умови підвищення кваліфікації судових
експертів.
З. l. l l . Затверджує програми навчання судових експертів.
3.2. При розгляді скарг рішення ЦЕКК є остаточним.
Якщо ЦЕКК прийняла рішення про відмову в присвоєнні кваліфікації
судового експерта, фахівець має право через 6 місяців у загальному по­
рядку знову подати документи для повторної перевірки його знань та
присвоєння кваліфікації судового експерта.
У цьому випадку голова ЦЕКК затверджує за поданням відповідаль­
ного секретаря новий склад фахівців з експертних спеціальностей.
З.З. Строк повноважень членів ЦЕКК становить 5 років. Заміна члена
ЦЕКК, якщо він не може виконувати свої обов' язки, здійснюється на за­
гальних засадах.
З.4. Скарги на рішення ЕКК НДІСЕ розглядаються ЦЕКК у місячний
термін за участю особи, яка подала скаргу, і представника комісії, рішен­
ня якої оскаржується.
145


Розділ IV. Порядок атестаціі судових експертів
1.Загальніnоложення
l. l. Для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу фахівці
державних установ повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підго­
товку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавство та інші
нормативні акти, які регулюють порядок призначення і проведення судо­
вих експертиз.
1.2 . Для присвоєння кваліфікації судового експерта фахівці підприєм­
ницьких структур і громадяни повинні мати підготовку з наукових, тех­
нічних або інших спеціальних галузей знань, з яких вони мають намір
атестуватись як судові експерти, володіти правовими основами судової
експертизи та обов'язково пройти стажування в науково-дослідних ін­
ститутах судових експертиз з урахуванням зон обслуговування, визначе­
них ЦЕ:КК.
1.3 . Фахівці, яким присвоєна кваліфікація судового експерта, вносять­
ся до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємниць­
ких структур та громадян згідно з чинним законодавством .
1.4 . Фахівці підприємницьких структур та громадяни, які атестуються
з метою присвоєння кваліфікації судового експерта, вносять за атестацію
плату, розмір якої визначається Мін'юстом виходячи з фактичних затрат
на організацію та проведення атестації.
1.5 . До початку розгляду заяви (подання) особа, яка подала заяву (по­
дання), має право заявити відвід члену Е:КК або ЦЕ:КК, якщо вона вважає,
що член комісії зацікавлений в результатах розгляду, чи має сумнів у
його об'єктивності з інших причин.
Питання про заявлений відвід вирішується іншими членами комісії
без участі члена, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням біль­
шістю голосів. У разі рівності голосів член комісії вважається відведе­
ним.
2. Порядок атестації
судового експерта
2.1. ЦЕ:КК та Е:КК проводять атестацію судових експертів згідно з
програмою кваліфікаційних іспитів та вимог, затверджених головою
ЦЕ:КК.
2.2. Засідання комісії проводяться в міру потреби. Термін розгляду за­
яв або подання не повинен перевищувати 30 днів з дня надходження в ко­
м,ісію.
2.3. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів членів
комісії і оформлюється протоколом (додаток 2), який підписується rоло­
в,.уючим і присутніми членами комісії.
При розбіжноm думок члени комісії, які не згодні з рішенням, запи­
саним в протоколі, підписують протокол із позначкою «З особливим по­
глядом» і оформлюють письмово свої мотивування.
2.4. Засідання Е:КК є правомочним, якщо в ньому беруть участь не
менш 2/3 її постійного складу та не менш двох фахівців тієї спеціальноm і
146


того класу, з яких комісія проводить атестацію щодо присвоєння квалі­
фікації або кваліфікаційного класу судового експерта.
2.5. Кваліфікація судового експерта присвоюється з дозволом прове­
дення певного виду експертиз і експертних спеціальностей. Перелік основ­
них видів судових експертиз і експертних спеціальностей, з яких в інститу­
тах присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям НДІСЕ та під­
приємницьких структур і громадянам, додається (додатки 4, 5).
2.6 . Фахівці складають письмовий (реферат та проекти висновків екс­
перта) та усний (співбесіда) екзамени.
2. 7. Результати атестації щодо присвоєння кваліфікаційного класу су­
дового експерта заносяться до атестаційного листа, що підписується го­
ловуючим на засіданні ЕКК, секретарем та членами комісії, які брали
участь у засіданні, і повідомляються працівнику, який атестувався, одра­
зу після її проведення (додаток З).
2.8. Члени ЦЕКК і ЕКК на час роботи в комісії звільняються від вико­
нання інших службових обов'язків.
З. Свідоцтво про присвоєння кваліфікації
судовоrо експерта
З . 1. На підставі рішення комісії фахівцю видається відповідно Сві­
доцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта (додаток 6) або
доповнення до Свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта
(додаток 7) чи робиться відмітка в «Свідоцтві» про продовження терміну
його дії. Свідоцтво підписується головою комісії і секретарем, засвід­
чується відбитком печатки ЦЕКК, реєструється в журналі, який ведеться
секретарем комісії.
3.2 . Св ідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта дійсне
протягом п 'яти років для працівників інститутів та інших державних екс­
пертних структур і три роки - для громадян, які працюють у підприєм ­
ницьких структурах або проводять судові експертизи за разовими дого­
ворами. Термін дії свідоцтва продовжується після підтвердження екс­
пертом своєї кваліфікації, про що робиться відповідна відмітка у свідоцт­
ві. Строк дії свідоцтва продовжується на п'ять і три роки відповідно.
З.З. Фахівцю, який має кваліфікацію судового експерта і одержав не­
обхідну підготовку для проведення іншого виду судової експертизи або з
іншої експертної спеціальності, рішенням відповідної ЦЕКК або ЕКК
може бути додатково надане право проведення такого виду експертиз
або за такою експертною спеціальністю.
Згідно з рішенням комісії до «Свідоцтва» про присвоєння кваліфікації
судового експерта видається доповнення.
4. Позбавлення або втрата кваліфікації
судового експерта
4.1. Позбавлення кваліфікації судового експерта може мати місце
внаслідок скоєння судовим експертом злоч!-1ну або службового проступ­
ку, що призвело до втрати довір'я до нього, а також через визнання його
не відповідним займаній посаді або в разі засудження судового експерта
чи визнання судом цієї особи недієздатною.
147


4.2 . Рішення про позбавлення кваліфікації судового експерта приймає
ЕККта ЦЕКК.
4.3 . Після позбавлення кваліфікації судового експерта свідоцтво про її
присвоєння вилучається ЦЕКК. Вилучені свідоцтва знищуються, про що
складається акт за підписом голови і секретаря та робиться відмітка в
журналі.
4.4 . Кваліфікація судового експерта вважається втраченою після за­
кінчення строку дії свідоцтва, якщо він не продовжений.
4.5 . Особи, позбавлені кваліфікації, і ті, що втратили кваліфікацію су­
дового експерта, виключаються із Реєстру атестованих судових експер- .
тів державних і підприємницьких структур та громадян .
Розділ V. Дисциплінарна відповідальність
судових експертів
1. Загальне положення
1. 1. Відповідно до ст. 14 Закону України <(Про судову експертизу» су­
довий експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідально­
сті. За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства Укра­
їни, що регламентують судово-експертну дur.льність, рішенням ДК до
судового експерта можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:
-
попередження;
-
зупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового екс-
перта;
-
анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;
-
зниження кваліфікаційного класу судового експерта.
1.2 . Підставами призначення дисциплінарного провадження можуть
бути:
-
подання Мін'юсту та його органів на місцях чи повідомлення керів­
ників або заступників керівників державних органів, інших організацій
або громадян;
-
подання голови ЕКК НДІСЕ;
-
повідомлення в засобах масової інформації.
І.З. Дисциплінарне провадження включає:
-
перевірку даних про дисциплінарний проступок судового експерта;
-
порушення дисциплінарного провадження;
-
розгляд дисциплінарної справи.
1.4 . Порядок призначення дисциплінарного провадження і розгляд
дисциплінарних справ визначається відповідним Положенням.
Додаток І
Перелік
науково-дослідних Інститутів
судових експертиз Мін'юсту України,
в яких діють ЕКК
1. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз
252025, м. Київ-25, вул. В. Житомирська, 19, тел. 212-21 -91
148


2. Харківський науково-дослідний інституr судових експертиз
310163, м. Харків-16, вул. Золочевська, 8-А, тел. 70-27-88
3. Одеський науково -дослідний інституr судових експертиз
270026, м. Одеса-26, вул. Ланжеронівська, 21, тел. 24-90а55
4. Львівський науково-дослідний інституr судових експертиз
290004, м. Львів~4, пл. Возз'єднання, 7, тел. 72-66 -68
5. Донецький науково-дослідний інституr судових експертиз
340102, м. Донецьк-102, вул. Ливенка, 4, тел. 90-14-39
Додаток2
Протокол N!! ____
засідання експертно-кваліфікаційної комісії
(назва комІсr1)
«_~ _______ 200 _р.
Зазначена комісія у складі:
голови комісії ________________________
членів ___________________________
і секретаря комісії ________________ у відповідності
з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судо­
вих експертів розглянула:
І. Подання
(чиє)
2.Заяву ______---, ---,----, -------, ----------
(суб'єкт підприємництва)
про присвоєння кваліфікації судового експерта
(вид експертизи, спеціальність)
фахівцю __________________________
(назва установи,
посада, прізвище, ім 'я та по батькові)
3. Проекти висновків складені експертом
(прізвище, ім'я та по батькові)
висновки та рецензії на них додаються.
На засіданні комісії присуrній -----,- --, ------, ---, --. , .. . . -----
(прізвище та ініціали)
Обговоривши подання (заяву) та додані документи, комісія запропо­
нувала
(прізвище та ініціали)
відповісти на поставлені запитання згідно із затвердженою програмою.
149


Відповіді оцінено
(задовільно, незадовільн о)
Експертно-кваліфікаційна комісія вирішує :
Присвоїти (підтвердити) _________________
(прізвище, ім'я та по батькові)
кваліфікацію судового експерта з правом проведення ________
(вид експертизи, спеціальність)
Утриматись від присво єння (підтвердження) __________
кваліфікації судового експерта _________________
Голова комісії
Члени:
Секретар комісії:
(навести мотиви)
Атестаційний лист No ____
1. Загальні дані
(підпис)
Додаток З
Прізвище, ім'я, по батькові _ _____ ___________
Рік народження _____________________
Посада, яку займає фахівець, і стаж роботи за нею (на момент атестації)
Освіта (найменування закладу і рік закінчення) _________
Спеціальність за освітою
Науковий ступінь, вчене звання _______________
Загальний трудовий стаж, у тому числі в судовій експертизі
2. Результати атестації
За підсумками голосування експертно-кваліфікаційної комісії:
Присвоїти ___ клас судового експерта (за __ проти___)
Залишити ___ клас судового експерта без змін (за_ проти_)
Понизити ___ клас судового експерта
Позбавити ________ (за __ проти___)
150


ГолоВ11 експертно-кваліфікаційної комісії _____~ ~ -~ ----
(підпис)
Члени коміс ії __________
(підписи)
Секретар комісії
(підпис)
Дата атестації « » _______ 200_ р .
З результатами атестації ознайомлений ______________
(підпис фахівця, який атестувався)
Додаток4
Перелік
основних виді в судових експертиз
та експертних спеціальностей,
за якими присвоIоється
кваліфікація судового експерта
фахівцям науково-дослідних інститутів судових експертиз
Міністерства юстиції України
No
811дн судових експертиз
Індек-
Види
си екс-
експертних спеціальностей
перт-
них
спеці-
альио-
стей
І. Криміналістич11і:
І . Почеркознавча і авторознавча
І.І Дослідження почерку і підписів
1.2 Дослідження писемного мовлен -
ня
2. Технічна експертиза документів
2.1 Дослідження реквізитів докумен-
тів
2.2 Дослідження матеріалів докумен-
тів
2.3 Дослідження друкарських форм
З . Балістична експертиза
З . І Дослідження вогнепальної зброї
3.2 Дослідження боєприпасів і слідів
пострілу
151


4. Трасолоrічна експертиза
4.1 Дослідження слідів людини
4.2 Дослідження знарядь, агрегатів,
інструментів, холодної зброї і за-
лишених ними слідів, ідентифіка-
ція цілого за частинами
4.3 Криміналістичне дослідження
транспортних засобів;
дослідження ідентифікаційних но-
мерів та рельєфних знаків
5. Вибухово-технічна експертиза
5.1 Дослідження вибухових речовин,
продуктів вибуху та пострілу
5.2 Дослідження вибухових пристро-
їв, слідів та обставин вибуху
6. Фототехнічна і портретна
б.І Дослідження фотозображень та
експертиза
технічних засобів їх виrотовленнл
6.2 Ідентифікація особи за ознаками
зовнішності за фотознімками
7. Експертиза фоно- та відеозапису 7. 1 Технічне дослідження матеріалів
та засобів відео-, звукозапису
7.2 Дослідження диктора за фізични-
ми параметрами усної мови
7.3 Дослідження акустичних сиmа-
лів та середовищ
7.4 Лінгвістичне дослідження усної
мови
11
8. Експертиза матеріалів, речовин 8.1 Дослідження лакофарбових мате-
та виробів
ріалів і покрить
8.2 Дослідження полімерних матері-
алів, пластмас і виробів з них
8.3 Дослідження волокнистих мате-
ріалів і виробів з них
8.4 Дослідження нафтопродуктів і
пально-мастильних матеріалів
8.5 Дослідження скла, кераміки та ви-
роби зних
8.6 Дослідження наркотичних, силь-
нодійних і отруйних речовин
8.7 Дослідження спиртомістких сумі-
шей
8.8 Дослідження грунтів
8.9 Дослідження металів і сплавів
8.10 Дослідження нгявності шкідли-
вих речовин у навколишньому се-
редовищі
152


ІІІ
9. Біологічна експертнза
9.1 Дослідження об' єктів рослннного
походження
9.2 Дослідження об'єктів тваринного
походження
IV
10. Інженерно-технічна експертиза
10.1 Дослідження обставин дорожньо-
транспортної пригоди
10.2 Дослідження технічного стану
транспортних засоб ів
10.3 Дослідження деталей транспорт-
них засобів
10.4 Транспортио -трасологічні дослід-
ження
10.5 Дослідження причин та наслідків
порушення вимо г безпеки жит-
тєдіяльності та охорони праці
10.6 Дослідження об' єктів нерухомо-
сті, будівельних матеріалів, кон-
струкцій та відповідних докумен-
тів
10.7 Розподіл земель та визначення
порядку користування земельни-
ми ділянками
10.8 Дослідження причин виникнення
та поширення пожеж
10.9 Комп'юrерно-технічні досліджен-
ня
10.10 Визначення оціночної вартості бу-
дівельних об'єктів та споруд
10.11 Дослідження обставин залізнич-
но-транспортної пригоди
10.12 Дослідження технічного стану
рухомого складу залізничного
транспорту
10;13 Дослідження інженерного облад-
нання верхньої будови колії
V
11. Економічна експертиза
11.1 Дослідження документів експер-
mза бухгалтерського обліку і звіт-
ності
11.2 Дослідження документів про фі-
нансово-кредитні операції
11.3 Дослідження документів про еко -
помічну діяльність підприємств і
організацій
153


12. Товарознавча
Автотоварознавча
VI
12.l
12.2
Дослідження якості товарів на­
родного споживання і визначення
їх вартості
Визначення вартості автомото­
транспорту, розміру завданоrо
збитку власнику транспортноrо
засобу
12.3 Визначення вартості водноrо
транспорту, розміру завданоrо
збитку власнику водно rо транс­
портноrо засобу
VII
13. Експертиза, пов'язана з охоро- 13.1 Дослідження об'єктів авторсько-
ною прав на об'єкти інтелекту- ,____-+rо
__
пр~ав_а__________. .. .
альної власності
13.2 Дослідження об'єктів суміжних
прав
14. Психолоrічна експертиза
15. Мистецтвознавча експертиза
13.3 Дослідження, пов'язані з охоро­
ною прав на винаходи, корисні
моделі, раціоналізаторські пропо ­
зиції
13.4 Дослідження, пов'язані з охоро­
ною прав на промислові зразки
13.5 Дослідження, пов'язані з охоро­
ною прав на сорти рослин і поро­
ди тварин
13.6 Дослідження, пов'язані з охоро­
ною прав на знаки для товарів і
послуr, фірмові найменування,
зазначення походження товарів
13.7 Дослідження, пов'язані з охоро­
ною прав на топоrрафію інте­
гральних мікросхем
13.8 Дослідження, пов'язані з охоро­
ною прав на конфіденційну ін­
формацію
13.9 Економічні дослідження, пов'яза­
ні з використанням прав на об' єк­
тн інтелектуальної власності
VIII
14.1 Психолоrічні дослідження
ІХ
15.1 Мистецтвознавчі дослідження
(додаток 4 із змінами, внесеними згідио з наказом Мін'юсту No 11/5а
від 18.04 .2000; в редакції наказу Mifl 'юсту No 4/5 від 17.01 .2002)
154


No
No
І.
2.
3.
4.
5.
Додаток5
Перелік
основних видів судових експертиз
та експертних спеціальностей,
за якими присвоюється
кваліфікація судового експерта
фахівцям підприємницьких структур та громадянам
Види судових експерти з
Іидек-
Види
си екс-
експертних спеціальностей
перт-
них
спеці-
ально-
стей
Інженерно-технічна експертиз а
10.1 Дослідження обставин дорожньо-
транспортної пригоди
Будів ельно-технічна
10.6 Дослідження об'єктів нерухомо-
сті, будівельних матеріалів, кон-
струкцій та відповідних докумен-
тів
10.7 Розподіл земель та визначення
порядку користування земельни -
ми ділянками
10.10 Визначення оціночної вартості
будівельних об'єктів та споруд
Бухrалтерськ о-економічна
11.1 Дослідження документів бухrал-
терського обліку і звітності
11.2 Дослідження документів про фі-
нансово-кредитні операції
11.3 Досліlіження документів про еко -
номічну діяльність підприємств і
організацій
Товарознавча
12.1 Дослідження якості товарів на-
родного споживання і визначення
їх вартості
Автотоварознавча
12.2 Визначення вартості автомото-
транспорту, розміру завданого
збитку власнику транспортного
засобу
12.3 Визначення вартості ВОДНОГО
транспорту, розміру завданого
збитку власнику водного транс-
портного засобу
155


6. Експертиза, пов'язана з охоро- ІЗ.І Дослідження об'єктів авторсько-
ною прав на об'єкти інтелекту-
го права
альної власності
13.2 Дослідження об'єктів суміжних
прав
ІЗ.З Дослідження, пов'язані з охоро-
ною прав на винаходи, корисні
моделі, раціоналізаторські пропо-
зиціІ
13.4 Дослідження, пов'язані з охоро -
ною прав на промислові зразки
13.5 Дослідження, пов'язані з охоро-
ною прав на сорти рослин і поро -
ди тварин
13.6 Дослідження, пов'язані з охоро -
ною прав на знаки для товарів і
послуг, фірмові найменування,
зазначення походження товарів
13.7 Дослідження, пов'язані з охоро-
НОЮ прав на топографію інте-
гральних мікросхем
13.8 Дослідження, пов'язані з охоро -
ною прав на конфіденційну ін-
формацію
13 .9 Економічні дослідження, пов'яза-
ні з використанням прав на об'єк-
ти інтелектуальної власності
(додаток 5 в редакції наказів Мін'юсту No 11/5а від 18.04 .2000, No 4/5
від 17.01.2002)
Додаток.б
Міністерство юстиції України
Свідоцтво дійсне
ДО«_» ______ р.
(назваЕКК)
СвідоцтвоNo
Видане ____~ ~- - ~- --
(прізвище, ім'я та по батькові)
Фото М.П.
(підпис)
156


про те, що йому (їй) рішенням експерт­
но-кваліфікаційної комісії від
<<_ » ______~Р·
присвоєно кваліфікацію судового екс-
перта з правом проведення _____
---~-~------ експертиз
за спеціальністю _________
Голова експертно-кваліфікаційної
М.П. комісії ------------
Секретар __________
(( )) ------- р.
Опис свідоцтва
Строк дії свідоцтва
продовжено
ДО«_ » _______р.
м.п.
(підпис)
Реєстраційний No ____
Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта друкуєтьС:я
в обкладинці синього кольору розміром 90 х 240 мм. Лицевий бік обкла­
динки має зображення Державного Герба України і напис «Свідоцтво».
Додаток 7
Міністерство юстиції України
(назва ЕКК)
Доповнення до свідоцтва No ____
про присвоєння кваліфікацї судового експерта
(прізвище, ім'я та по батькові)
рішенням експертно-кваліфікаційної комісії
від«_» ________ 200_ р.
додатково надано право проведення _______________
(вид експертизи)
(експертна спеціальність)
м.п.
Доповнення до свідоцтва дійсне
ДО«_» _____ 200_ р.
м.п.
(підпис)
157


Положення
про ексnертно-кваліфікаційні комісії
бюро судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від від 18 лютого 1997 року No 52
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
10 квітня 1997року за No 118/1921
1.Загальніположення
1.1. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про судову експертизу» це
Положення визначає порядок створення і діяльність експертно-квалі­
фікаційних .комісій в бюро судово-медичної експертизи.
1.2 . Експертно-кваліфікаційні комісії (далі - ЕКК) створюються в Го­
ловному бюро судово-медичної експертизи, республіканському бюро су­
дово-медичної експертизи, обласних бюро судово-медичної експертизи
для атестації на присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфіка­
ційного класу судового експерта лікарям - судово-медичним експертам
та судово-медичним експертам бюро.
2. Склад ексnертно-кваліфікаційних комісій
2.1. Склад ЕКК узгоджується з відповідним органом охорони здоров' я
і затвердJІ,.-ується керівником бюро судово-медичної експертизи (надалі -
бюро).
2.2. ЕКК створюється у складі: начальника бюро, його заступника, ке­
рівників структурних підрозділів та найбільш досвідчених фахівців, які
мають кваліфікацію судового експерта і стаж практичної роботи на поса­
ді судового експерта не менше 5 років, а також представника відповідно­
го органу охорони здоров'я. До складу ЕКК входять фахівці з тих екс­
пертних спеціальностей і того класу, з яких комісія присвоює кваліфі­
каційний клас судового експерта. За відсутності в бюро потрібної кілько­
сті таких фахівців (не менше двох) вони можуть бути залучені до роботи
ЕКК з інших бюро за узгодженням з керівником відповідного органу охо­
рони здоров'я. Грошові витрати на залучення цих фахівців покладаються
на бюро, де створюються ЕКК.
2.3. Головою ЕКК є начальник бюро або його заступник.
2.4. Із членів ЕКК голова комісії призначає свого заступника і секрета­
ря комісії.
З. Функції ексnертно-кваліфікаційни:х комісій
3. 1 . Голова ЕКК:
-
планує роботу;
-
скликає засідання комісії і керує ними.
3.2. Секретар ЕКК:
158


-
готує матеріали до атестації і доповідає на засіданні комісії;
-
веде протоколи засідань комісії;
-
веде облік осіб, яким присвоюються кваліфікація судового експерта
і кваліфікаційні ЮІаси судового експерта.
З.З . Члени ЕКК знайомляться з поданими на розгляд комісії докумен­
тами, беруть участь у їх вивченні і перевірці, зачитують клопотання, ви­
словлюють свої міркування, беруть участь у голосуванні, підписують
рішення комісії.
3.4. У разі виникнення обставин, які викликають сумнів щодо уперед­
женості члена ЕКК відносно поданих матеріалів, він не може брати учас­
ті у їх розгляді і підлягає відводу (самовідводу). За цих обставин відвід
членові комісії можуть заявити особи, які подали документи на розгляд
комісії. Відвід повинен бути мотивований і поданий письмово до початку
засідання комісії. Рішення з цього питання приймає ЕКК.
4. Порядок робот~1
ексnертно-кваліфі«аційних комісі й
4.1 . Питання про атестацію на присвоєння кваліфікації судового екс­
перта і кваліфікаційного ЮІасу судового експерта розглядається на за­
сіданні ЕКК за поданням зацікавленої особи.
4.2 . До подання про присвоєння кваліфікації судового експерта або
кваліфікаційного ЮІасу судового експерта додаються документи про:
-
освіту (диплом);
-
фах (сертифікат спеціаліста);
-
стаж роботи за фахом (трудова книжка, архівна довідка наказів про
сумісництво);
-
одержану підготовку з відповідного фаху (свідоцтво про проход­
ження підвищення кваліфікації - не менш як один раз на 5 років);
-
присвоєння лікарської кваліфікаційної категорії, відповідно до ква­
ліфікаційних характеристик (посвідчення);
-
присвоєння кваліфікаційного ЮІасу судового експерта, якщо це вже
мало місце раніше (трудова книжка);
-
оцінку діяльності як фахівця (характеристика).
4.3 . Підготовка засідання ЕКК забезпечується головою, його заступ­
ником або секретарем. Про час і місце проведення засідання комісії за­
цікавлені особи повідомляються не пізніш як за 1О днів до розгляду по­
дання.
4.4 . Засідання проводяться не рідше одного разу на квартал згідно з
щорічним графіком, який затверджується перед початком нового кален­
дарного року керівником бюро.
Термін розгляду подання не повинен перевищувати 30 днів з дня над­
ходження його в комісію.
4.5 . Засідання ЕКК є правочинним, якщо в ньому беруть участь ие менш
як 2/3 її постійного СЮІаду, в т. ч. не менш двох фахівців тієї спеціальності
і того ЮІасу, з яких комісія присвоює 10tаліфіющшний клас судового екс­
перта.
4.6 . На засідання ЕКК запрошується особа, стосовно якої вирішується
159


питання про присвоєння кваліфікації судового експерта або кваліфіка­
ційного класу судового експерта.
Якщо особа з поважних причин не з'явилася на засідання, ЕКК має
право провести атестацію у її відсутності за винятком випадків, коли
приймається рішення про пониження або позбавлення кваліфікаційного
класу.
4.7 . Після розгляду поданих документів ЕКК приймає одне з переліче-
них рішень:
-
присвоїти кваліфікацію судового експерта;
-
присвоїти відповідний кваліфікаційний клас;
-
залишити раніше присвоєний кваліфікаційний клас;
-
понизити кваліфікаційний клас;
-
позбавити кваліфікаційного класу.
4.8 . Рішення з атестації на кваліфікаційний клас судового експерта
приймається відповідно до Положення про кваліфікаційні класи судових
експертів бюро судово-медичної експертизи, затвердженого наказом
МОЗ України від 31.10.95 р. No 199.
4.9 . Після кожного засідання складається протокол, а результати атес­
тації заносяться до атестаційного листа, що підписується головуючим на
засіданні ЕКК, секретарем та членами ЕКК, які брали участь у засіданні, і
повідомляються експерту, що атестувався, відразу після її проведення
(додаток 1).
4.10. Рішення ЕКК приймається відкритим голосуванням, простою
більшістю членів ЕКК, які брали участь у її засіданні. При рівності голо­
сів голос голови ЕЮ< є вирішальним.
Якщо член ЕКК має окрему думку, він може викласти її письмово.
Цей документ додається до матеріалів справи про атестацію.
4.11. Рішення ЕКК може бути оскаржене експертом протягом І О днів з
дня його прийняття до ЕКК Головного бюро судово-медичної експертизи
Міністерства охорони здоров'я України.
5. Діловодство експертне-кваліфікаційних комісій
5.1. Ведення діловодства ЕКК покладається на секретаря, який веде:
-
книгу реєстрації результатів роботи ЕКК;
-
атестаційний лист;
-
протокол атестації.
5.2. Книга реєстрації та всі документи, що стосуються присвоєння ква­
ліфікації судового експерта та кваліфікаційного класу зберігаються в архі­
вах бюро. За їх допомогою ЕКК здійснює контроль за своєчасною (один
раз на 5 років) атестацією на кваліфікаційний клас судового експерта.
5.3. ЕКК користується штампом і гербовою печаткою бюро.
6. Забезпечення діяльності
ексnертно-кваліфікаційних комісій
6.1. Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення
діяльності ЕКК покладається на відповідне бюро судово-медичної експер­
тизи.
160


6.2. Члени комісії на час роботи в ЕКК звільняються від службових
обов'язків із збереженням заробітку.
Додаток]
Атестаційний лист
1. Загальні дані
Прізвище, ім'я, по батькові _______________ ___
Дата народження.______________________
Освіта__~--------------------~---
(найменування за!(JІаду, рік закінчення, No диплома, дата видачі)
Фах в теперішній час _____________________
(No сертифіката спеціаліста, дата видачі)
Стаж роботи за фахом _________,,_____ _ _ __ __
Посада за місцем роботи __________________ _
Стаж роботи на останній посаді --------~--------
Загальний стаж роботи на посаді судово-медичного експерта ___ _
Лікарська кваліфікаційна категорія (коли і ким присвоєна) ___ _
Кваліфікаційний клас судового експерта (коли і ким присвоєний) _
Післядипломна освіта (її вид, коли і в якому ВУЗі) _______
2. Результати атестації
За підсумками голосування експертио-кваліфікаційної комісії
присвоїти _______________________ судо-
вого експерта, присвоїти ________ кваліфікаційний клас судо-
вого експерта (за _______, проти _______. ,; залишити
_______
кваліфікаційний клас судового експерта без змін (за
__________,
проти __________.,; понизити
__________
кваліфікаційний клас судового експерта та при-
своїти ______ кваліфікаційний клас (за
-----
-~ проти
позбавити _______ кваліфікаційного класу
судового експерта (за _______, проти -------~
б2-221
161


Голова комісії
Члени комісії
---------~ (підпис)
___________
(підписи)
Секретар комісії
(підпис)
Дата атестації«_» ______ 200_ р. З результатами атестації
ознайомлений__...,.....,-------,------------,---
(підпис працівника, який атестувався)
Примітка. У разі, коли голова чи член ком ісії мають іншу думку щодо рішен ­
ня комісії, вони викладають її письмово у вільній формі і додають до атестаційно:
го листа
Положення
про кваліфікаційні класи судових експертів
з числа працівників науково-дослідних інститутів
судових експертиз
Міністерства юстиції України
Затверджено
наказом Міністерства юстиції України
від 30 листопада 1995 року No 360/6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції Украіни
4 грудня 1995 року за No 431/967
1.Загальніположення
І.І. Відповідно до ст. 16 Закону України <(Про судову експертизу» та
розпорядження Кабінету Міністрів України від З l вересня 1995 року
No 558-р керівним працівникам і спеціалістам науково-дослідних інсти­
тутів судових експертиз Міністерства юстиції України залежно від поса­
ди і стажу, досвіду роботи, наукового ступеня і рівня професійних знань
присвоюються такі кваліфікаційні класи судових експертів:
Кваліфікаційні класи
Посада
1
2
Судовий експерт вищого кваліфікацій - Директор, заступник директора, завіду-
ного класу
вач наукового підрозділу, вчений секре-
тар, головний науковий співробітник,
провідний науковий співробітник
Судовий експерт першого кваліфікацій- Директор, заступник директора, завіду-
ного класу
вач наукового підрозділу, вчений се-
кретар, голов ний науковий співробіт-
ник, провідний науковий співробітник,
старший науковий співробітник
162


Судовий експерт другого кваліфікацій - Завідувач наукового підрозділу, вчений
ного класу
секретар, провідний науковий співробіт-
ник, старший науковий співробітник
Судовий експерт третьго кваліфікацій - Старшиіі науковий співробітник, наук0-
НОГО класу
вий співробітник
Судовий експерт четвертого кваліфіка- Науковий співробітник, молодший на-
ційного класу
уковий співробітник
Судовий експерт п'ятого кваліфікацій - Молодший науковий співробітник
ного класу
1.2 . Присвоєння кваліфікаційного класу працівнику науково-дослід­
ного інституту судових експертиз є підставою для присвоєння йому ран­
гу державного службовця та виплати доплат за ранг згідно з чинним зако­
нодавством (додаток І).
І . З. Кваліфікаційний клас директору інституту присвоюється Мініс­
терством юстиції, заступникам директора інституту - Міністерством юс­
тиції за поданням директора інституту.
1.4 . Іншим керівним працівникам і спеціалістам присвоюється ква-
ліфікаційний клас:
вищий - Міністерством юстиції за поданням директора інституту;
Перший-п'ятий - директором інституту після проведення атестації.
1.5. Подання директора інституту повинно містити в собі обгрунтова-
ні пропозиції про можливість присвоєння відповідного кваліфікаційного
класу та відомості про стаж роботи за фахом, посаду,.експертну спеціаль­
ність, участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експер­
тизи , обізнаність в нормативній базі, що регулює порядок призначення і
проведення судових експертиз, та в сучасних можливостях і проблемах
судової експертизи.
2. Порядок проведення атестації
2.1 . Атестацію проводить експертно-кваліфікаційна комісія (ЕКК),
яка діє відповідно до Положення про неї, затвердженого Міністерством
юстиції України.
Рішення ЕКК про присвоєння першого-п'ятого кваліфікаційних кла­
сів розглядається директором інституту і затверджується його наказом.
2.2 . Конкретні терміни, а також графік проведення атестації затверд­
жуються наказом директора інституту і доводяться до відома працівни­
ків, які атестуються.
2.3 . На кожного працівника, який підлягає атестації, до комісії не пі­
зніше як за два тижні подається характеристика і подання, складені і під­
писані його безпосереднім керівником.
Працівник має бути попередньо ознайомлений із складеною на нього
характеристикою. У разі коли він не згоден з відомостями, що відображе­
ні в характеристиці, керівник вносить її на обговорення колективу відпо­
відного підрозділу, пропозиції якого разом з характеристикою подають­
ся до комісії.
2.4 . На засідання комісії запрошуються працівник, який атестується,
та його безпосередній керівник.
б*
163


Якщо працівник· не з'явився на засідання комісії, комісія має право
провести атестацію за його відсутності.
\ 2.5. Пістr розгляду на засіданні комісії подання та, враховуючи ре­
зультати співбесіди з тим, хто проходить атестацію, ЕКК приймає одне з
таких рішень:
•
-
присвоїти працівнику відповідний кваліфікаційний клас;
-
залишити раніше присвоєний кваліфікаційний клас без змін;
-
понизити клас судового експерта;
-
позбавити кваліфікаційного класу;
2.6. Результати атестації фіксуються в атестаційному листі .
2. 7. Якщо працівник не склав екзамен на присвоєння йому відповідно-.
го кваліфікаційного класу, повторне його складання допускається не ра­
ніше як через шість місяців.
Рішення ЕКК може бути оскаржено працівником директорові інститу-
ту протягом 1О днів з дня його прийнятrя.
Директор інституту має право :
-
залишити рішення ЕКК без змін;
-
призначити новий розгляд через І місяць.
З. Строки перебування
у присвоєних кваліфікаційних класах
3. 1. Строки перебування у присвоєних кваліфікаційних класах не об­
межуються.
3.2 . Для присвоєння чергового кваліфікаційного класу, відповідного
займаній посаді, працівник повинен успішно відпрацювати у раніше ви­
значеному кваліфікаційному класі такий мінімальний термін:
у першому кваліфікаційному класі - 2 роки;
у другому кваліфікаційному класі - 2 роки;
у третьому кваліфікаційному класі - З роки;
у четвертому кваліфікаційному класі - З роки;
у п'ятому кваліфікаційному класі - З роки.
Питання про присвоєння чергового класу розглядається за за.чвою
працівника.
З.З. Достроково черговий кваліфікаційний клас може бути присвоєно
у зв'язку з підвищенням посади або у межах займаної посади у зв'язку з
виконанням особливо відповідального завдання (наукової розробки) та
отримання нової експертної спеціальності.
3.4 . За сумлінну працю працівнику при виході на пенсію може бути
присвоєно черговий кваліфікаційний клас.
3.5 Якщо працівник перейшов на посаду, якій відповідає нижчий ква­
ліфікаційний клас або залишив роботу, на яку потім повернувся, за ним
зберігається присвоєний кваліфікаційний клас.
3.6 . За невиконання або неналежне виконання своїх службових обо­
в'язків працівнику рішенням ЕКК, за поданням керівника інституту, мо­
же бути понижений кваліфікаційний клас.
З.7. У разі звільнення працівника внаслідок скоєння злочину або звіль­
нення за порушення трудової дисципліни працівник позбавляєrься квалі-
164


фікаційного класу судового експерта та рангу державного службовця згід­
но з чинним законодавств ом.
3.8. Поз бавлення працівників кваліфікаційних класів або пониження
їх у класі проводиться відповідно Міністерством юстиції або директором
інституту, про що видається наказ .
3.9. У трудовій книжці працівника робиться запис про присвоєння,
зміну і позбавлення відповідного кваліфікаційного класу судового екс­
перта та рангу державного службовця.
Додаток 1
Таблиця
співвідношень кваліфікаційних класів
судових експертів
та рангів державних службовців
Кваліфікаційний
КатегорЬ.
Ранг
клас судового експерта
державної служби
держ. службовця
вищий
5
перший
третя
6
другий
7
7
третій
четверта
8
9
9
четвертий
п'ята
10
11
11
п'ятий
шоста
12
13
.
Положення
про кваліфікаційні класи
лікарів - судово-психіатричних експертів
та психологів - судових експертів
Затверджено наказом ·
Міністерства охорони здоров'я України
від 31 жовтня 1995 року N2199
Зареєстровано в Міністерстві юстиц,7 України
21 грудня 1995 року за .No 464/1000
1. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серп­
ня 1995 року No 558-р про віднесення посад, що займають судові експерти
165


державних спеціалізованих установ, до категорії посад державних службов­
ців, Законів України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року та
«Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року керівним працівникам,
лікарям - судово-психіатричним експертам та психологам
-
судовим екс­
пертам психіатричних установ України, керівникам і науковим співробітни­
кам НДІ загальної та судової психіатрії, що працюють у галузі судово-пси­
хіатричної експертизи, залежно від посади і стажу судово-психіатричного
експерта присвоюються такі кваліфікаційні класи судових експертів та від­
повідні їм ранги:
(Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ
No 168 від 17.07.2000)
КвалІфіхаційні к.ласн
Посада
та ранги
Судовий експерт вищого квалі- а) керівники психіатричних закладів, де прово-
фікаційного класу, 5 ранг
диться судово-психіатрична експертиза, дирек-
тори центрів судово-психіатричної експертизи,
голови судово-психіатричних експертних комі-
сій центрів СПЕ, які мають стаж роботи понад
15 років;
б) директор НДІ загальної та судової психіатрії,
заступник дире,аора по науковій та експертній
роботі, завідуючий науковим відділом, вчений
секретар, які мають стаж понад 15 років.
Судовий експерт першого ква- а) Керівники психіатричних закладів, де право-
ліфікаційного класу , 6 ранг
диться судово-психіатрична експертиза, дирек-
тори центрів СПЕ, голови судово-психіатричних
експертних комісій центрів СПЕ, які мають стаж
роботи понад І 3 років;
б) завідуючі відділеннями судово-психіатричної
експертизи, голови амбулаторних та стаціонар-
них експертних комісій, лікарі - судово-психіат-
ричні експерти та психологи - судові експерти
центрів СПБ, які мають стаж роботи понад 15 ро-
.
ків;
в) директор НДІ загальної та судової психіатрії,
заступник директора по науковій та експертній
роботі, завідуючий науковим відділом, головний
та провідний науковий співробітник, які мають
стаж роботи понад }3 років.
Судовий експерт другого ква- а) Керівники психіатричних закладів, де право-
ліфікаційного класу, 7 ранг
диться судово-психіатрична експертиза, дирек-
тори центрів СПЕ, голови експертних комісій
центрів СПЕ, які мають стаж роботи понад 11 ро-
ків;
б) завідуючі відділеннями судово-психіатричної
експертизи, голови амбулаторних та стаціонар-
них експертних комісій, лікарі - судово -психіат-
ричні експерти та психологи - судові експерти
центрів СПЕ, які мають стаж роботи понад 13 ро-
ків;
166


в) лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 15 ро-
ків;
г) завідуючий науковим відділом, вчений секре-
тар, провідний науковий співробітник, старший
науковий співробітник, які мають стаж роботи
понад 10 років.
Судовий експерт третього ква- а) Керівники психіатричних закладів, де право-
ліфікаційного класу, 7 ранг
диться судово-психіатрична експертиза, дирек-
тори центрів СПЕ, голови експертних комісій
центрів СПЕ, які мають стаж роботи понад І О ро-
ків;
б) завідуючі відділеннями судово-психіатричної
експертизи, голови амбулаторних та стаціонар-
них експертних комісій, лікарі - судово-психіат-
ричні експерти та психологи - судові експерти
центрів СПЕ, які мають стаж роботи понад 11 ро-
ків;
в) лікарі- судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад І З ро-
ків;
г) старший науковий співробітник, науковий спів-
робітник, які мають стаж_роботи понад 9 років .
8 ранг
а) Завідуючі відділеннями СПЕ, голови амбула-
тарних і стаціонарних комісій відділень, лікарі~
судово-психіатричні експерти та психологи - су-
дові експерти центрів СПЕ, які мають стаж по -
над І О років;
б) лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 11 ро-
ків;
в) старший науковий співробітник, науковий спів-
робітник, які мають стаж роботи понад 8 років.
9 ранг
а) Лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти центрів СПЕ, які мають
стаж роботи понад 8 років;
б) лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад І О ро-
ків;
в) старший науковий співробітник, науковий спів-
робітник, які мають стаж \Х)боти понад 7 років.
Судовий експерт четвертого ква- а) Лікарі - судово-пс'ихіатричні експерти та пси-'
ліфікаційного класу, 9 ранг
хологи - судові експерти центрів СПЕ, які мають
стаж роботи понад 7 років;
б) лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 8 ро-
ків;
167


в) науковий співробітник, який має стаж роботи
понад 6 років;
r) молодший науковий співробітник, який має
стаж роботи понад 7 років .
10ранr
а) Лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти центрів СПЕ, які мають
стаж роботи понад 6 років;
б) лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 7 ро-
ків;
в) науковий співробітник, який має стаж роботи
понад 5 років;
r) молодший науковий співробітник, який має
стаж роботи понад 6 років.
11 ранг
а) Лікарі - судово -психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти центрів СПЕ, які мають
стаж роботи понад 5 років;
б) лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
холоrи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 6 ро-
ків;
в) науковий співробітник, який має стаж роботи
понад 4 роки;
г) молодший науковий співробітник, який має
стаж роботи понад 5 років.
Судовий експерт п'ятого квалі- а) Лікарі - судово-психіатричні експерти та пси -
фікаційиого класу, 11 ранг
холоrи - судові експерти центрів СПЕ, які мають
стаж роботи понад 4 роки;
б) лікарі - судово -психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 5 ро-
ків;
в) молодший науковий співробітник, який має
стаж роботи понад 4 роки.
12 ранг
а) Лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти центрів СПЕ, які мають
стаж роботи понад 2 роки;
б) лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 4 роки;
в) молодший науковий співробітник, який має
стаж роботи понад З роки.
ІЗ ранг
а) Лікарі - судово-психіатричні експерти та пси-
хологи - судові експерти відділень та амбулатор-
них комісій, які мають стаж роботи понад 2 роки;
б) молодший науковий співробітник, який має
стаж роботи понад 2 роки.
(Таблиця 1 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ No 168
від 17.07 .2000)
168


2. Надбавки до посадових ,жладів за ранг державного службовця ке­
рівним працівникам психіатричних установ, де діють судово-психіатрич­
ні експертні комісії, лікарям - судово-психіатричним експертам та психо­
логам - судовим експертам, керівникам та спеціалістам інституту вста­
новлюються в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів.
(Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ No 168 від
17.07.2000)
•
3. Кваліфікаційні класи та відповідні ранги керівникам психіатрИ'Іних
установ, де діють судово-психіатричні експертні комісії, лікарям - судо­
~о-психіатричним експертам та психологам - судовим експертам, керів­
никам та спеціалістам інституту присвоюються експертно-кваліфікацій­
ною комісією (ЕКК) Міністерства охорони здоров'я України.
(Пункт З із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ No 168 від 17.07.2()(Х))
4. За невиконання або неналежне виконання своїх службових обо­
в' язків працівнику може бути понижений кваліфікаційний клас судового
експерта або відмовлено в черговому його присвоєнні. У випадку знижен­
ня кваліфікаційного класу судового експерта присвоєний раніше ранг дер­
жавного службовця зберігається.
.
5. Якщо працівник перейшов на посаду, якій відповідає нижчий ква­
ліфікаційний клас судового експерта, або залишив роботу, на яку потім
повернувся, але на посаду, якій відповідає нижчий кваліфікаційний клас
судового експерта і відповідно нижчий ранг, за ним зберігаються при­
своєні кваліфікаційний клас судового експерта і відповідний ранг.
6. У разі звільнення працівника внаслідок скоєння злочину або за по­
рушення трудової дисципліни він позбавляється кваліфікаційного класу
судового експерта.
7. Позбавлення працівників кваліфікаційних класів судових експертів
проводиться наказом Міністерства охорони здоров'я України.
•
Позбавлення працівників рангу державного службовця проводиться
згідно з чинним законодавством .
8. У трудовій книжці працівника робиться запис про присвоєння, змі­
ну і позбавлення кваліфікаційного класу судового експерта та присвоєн­
ня і позбавлення рангу державного службовця.
Положення про порядок проведення
атестації лікарів
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 19 грудня 1997 року N!t 359
Зареєстровано в Міністерстві юстиц,ї Украіни
14 січня 1998року за No 14/2454
(Витяг)
3.11 . <...>
Лікарям, які працюють за спеціальністю «Психіатрія», до стажу ро-
169


боти для прохо~ення атестації зараховуєгься період роботи за спеціаль­
ностями «Наркологія», «Психотерапія», «Судово-психіатрична експер­
тиза» і навпаки.
<...>
До стажу роботи для атестації за спеціальностями «Судово-медична
гістологія», «Судово-медична імунологія», «Судово-медична криміна­
лістика», «Судово-медична цитологія», «Судово-медична токсикологія»
зараховується період роботи за спеціальністю «Судово-медична експер­
тиза».
2оЗо Оплата послуг
з проведення експертиз
та оподаткування
Про послуги з охорони здоров'я,
операції з надання яких
закладами охорони здоров'я,
які мають спеціальний дозвіл
на надання таких послуг,
звільняються від обкладення
податком на додану вартість
Постанова
Кабінету Міністрів Україин
від S жовтня 1998 року
No1602
Кабінет Міністрів України п ост а 1-1 о в л я є:
Установити, що відповідно до підпункту 5.1 .8 статті 5 Закону України
«Про податок на додану вартість>> операції з надання всіх послуг з охо­
рони здоров'я (у тому числі медико-санітарної допомоги, судово-медич­
ної і судово-психіатричної експертизи) закладами охорони здоров'я, які
мають спеціальний дозвіл на надання таких послуг незалежно від джерел
покриття їх вартості, звільняються від обкладення податком на додану
вартість, крім послуг за переліком згідно з додатком.
(Постанова із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ No 1919
від 18.10.99)
170


Додато11.
Перелік
послуг з охорони здоров'я
(у тому числі медико-санітарної доnомоrи,
судово-медичної і судово-психіатричної експертизи),
операції з надання яких закладами охорони здоров'я,
які мають спеціальний дозвїл
на надання таких послуг,
не звільняються від обкладення
податком на додану вартість
(Заголовок переліку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
No 1919 від 18.10 .99)
l . Надання косметологічної допомоги, за винятком тієї, що надається
за медичними показаннями.
2. Масаж з метою зміцнення здоров'я дорослого населення, корекції
осанки тощо.
З. Прове,цення профілактичних медичних оглядів з винесенням, ви­
сновку про стан здоров'я на прохання громадян.
4. Проведення гігієнічної експертизи проектних матеріалів та попе­
редніх проектних пропозицій, у тому числі щодо розміщення об'єкта, а
також нормативної документації на нові технології виробництва продук­
ції та нові види продукції за заявкою замовника, гігієнічна оцінка зразків
нових видів продукції.
5. Надання консультаційної допомоги з питань, що стосуються прове­
дення державної санітарно-гігієнічної експертизи.
6. Обстеження відповідності стану об'єктів, що будуються, рекон­
струюються або функціонують, санітарному законодавству за заявкою
замовника.
7. Проведення токсиколого-гігієнічних, медико-біологічних, санітар­
но-гігієнічних, фізіологічних та інших обстежен~ щодо безпеки продук­
ції для здоров'я людини за заявкою замовника . •
8. Видача дозволів суб'єктам господарювання на виробництво, вико­
ристання, транспортування, зберігання, реалізацію, захоронення, зни­
щення, утилізацію продукції та речовин вітчизняного й імпортного ви­
робництва, що потенційно небезпечні для здоров'я людини.
9. Надання юридичним і фізичним особам консультаційної допомоги
з питань застосування законодавства про охорону здоров'я, в тому числі
щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
l О. Проведення медичного огляду осіб:
а) для отримання дозволу на право отримання та носіння зброї гро­
мадянам, за винятком військовослужбовців і посадових осіб, носіння
зброї яких передбачено законодавством;
б) для отримання відповідних документів на виїзд громадян за кордон
за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлен­
ня в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажан­
ням, а також у службові відрядження (за винятком державних службов-
171


ців, робота яких пов'язана з такими виїздами і які мають відповідн і
медичні документи);
в) для отримання посвідчення водія транспортного засобу.
11 . Медичне обслуговування з'їздів, конференцій, симпозіумів, фес­
тивалів, нарад, змагань, зон відпочинку тощо.
12. Медичне обслуговування громадян за їх бажанням у медичних за­
кладах з поліпшеним сервісним обслуговуванням.
13 . Організація медичного контролю осіб, які займаються фізичною
культурою і спортом в оздоровчих закладах.
14. Проведення профілактичних щеплень громадянам, які від'їжджа­
ють за кордон за викликом, для оздоровлення в зарубіжних лікувальних
або санаторних закладах за власним бажанням, а також у туристичні по­
дорожі (крім від'їжджаючих на лікування та у службові відрядження).
15. Складання за заявками замовників санітарних паспортів радіо-тех­
нічНJІХ об'єктів та проведення натуральних досліджень для їх підтверд­
ження.
16. Проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи з акреди­
тації та атестації підприємств, установ, організацій на право проведення
токсиколого-гіrієнічних, медико-біологічних, санітарно-гігієнічних та ін­
ших досліджень за заявками замовників.
17. Визначення за заявками замовника шкідливих і небезпечних фак­
торів виробничого середовища, технологічного та трудового процесів,
проведення досліджень для розроблення засобів і заходів щодо усунення
або зменшення їх небезпечної дії.
18. Навчання на робочому місці в установах санітарно-епідеміоло­
гічної служби, державних науково-дослідних інститутах гігієнічного та
епідеміологічного профілю фахівців підприємств, установ, організацій,
проведення санітарно-гігієнічних та бактеріологічних досліджень за за­
явками замовників.
19. Надання послуг в організації роботи відомчих санітарних лабо­
раторій, оснащенні їх медичною технікою (обладнанням, апаратурою,
приладами). Навчання на місці фахівців цих лабораторій методики про­
ведення санітарно-гігієнічних досліджень за заявками замовників.
Перелік
державних платних послуг,
які надаються науково-дослідними інститутами
судових експертиз
Міністерства юстиції
Затверджено постановою Кабінету Міністрів Україин
від 7 серпня 1999 року No 1432
1. Проведення судових експертиз, а саме : криміналістичних, біоло­
гічних,автотехнічних,економічних,бухгалтерських, товарознавчих,бу­
дівельно-технічних, гірничо-технічних та інших у кримінальних, цивіль-
172


них, арбітражних та адміністративних справах на підставі і в порядку,
встановленому законодавством.
2. Навчально-методична робота із замовниками і виконавцями науко­
во-експертних досліджень.
3. Розроблення рекомендацій для органів дізнання, попереднього
слідства та судів, спрямованих на профілактику правопоруц~ень.
4. Підготовка та видання наукових робіт і впровадження їх в екс­
пертну практику.
S. Установлення обставин, що сприяли або можуть сприяти вчиненню
злочинів, і розроблення рекомендацій щодо їх усунення.
6. Консультаційні та експертні послуги у разі виклику до органів
дізнання та суду.
7. Надання науково-технічних послуг організаціям і громадянам від­
повідно до законодавства та статуту установ.
8. Проведення науково-практичних семінарів і нарад, конференцій,
симпозіумів з питань теорії та практики судової експертизи і криміналіс­
тики, обміну передовим досвідом експертної роботи.
9. Проведення експертної підготовки з наступним присвоєнням у по­
рядку, встановленому Законом України «Про судову експертизу», квалі­
фікації судового експерта.
10. Проведення навчання експертів з метою вивчення нових методів
та методик експертних досліджень, а також змін у законодавстві з питань
судових експертиз.
11. Проведення наукових та науково-технічних експертиз у сфері на­
уково-дослідних та дослідно-констру~.1орських розробок у галузі судо­
вої експертизи .
12. Послуги, спрямовані на вирішення питань, що не належать до су­
дочинства, якщо для цього використовуються засоби та методи судової
експертизи (висновки спеціалістів).
13. Копіювальні та брошурувальні роботи.
<.. .>
Про сплату сум
за проведення експертизи,
призначеної арбітражним судом
Лист Державної податкової адміністрації України
від 21 квітня 1997 року N2 10-0216/11-2962
(Витяг)
Питання відшкодування судових витрат за рішеннями арбітражних
судів врегульовано Арбітражним процесуальним кодексом України.
Згідно зі статтями 44, 48 АПК України суми, що підлягають сплаті за
проведення експертизи, призначеної арбітражним судом, входять до скла­
ду арбітражних витрат і визначаються судом.
Зазначені суми, відповідно до частини 6 статті 49 АПК України, при
частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропор-
173


ційно розміру задоволених позовних вимог. Про розподіл арбітражних
витрат між сторонами, згідно з частиною сьомою статті 84 AIJJ( України,
вказуються в резолютивній частині рішення.
Рішення арбітражного суду, відповідно до статті 115, І 16 АПК Укра­
їни, набирає законної сили негайно після його прийняття і підлягає обо­
в'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими осо­
бами. Виконання рішення провадиться на підставі виданого арбітражним
судом наказу, який є виконавчим документом і надсилається одночасно з
рішенням.
За ухилення від виконання рішення арбітражного суду підприєм­
ством, установою чи організацією, яким наказ пред'явлено до виконання,
арбітражний суд може, згідно зі статтею 119 АПК України, стягнути в до­
ход державного бюджету ІІПраф в розмірі до 50 процентів від суми вико­
нання або до 1ООО мінімальних заробітних плат (без індексації), якщо ви­
конання не пов'язане із перерахуванням чи списанням грошових сум.
<...>
Положення
про порядок внесення
юридичними та фізичними особами
плати за проведення
ексnертно-криміналістичними підрозділами
органів внутрішніх справ України
досліджень т~ інших робіт (послуг)
із застосуванням науко~о-технічних засобів
і криміналістичних методів
та використання цих коштів
Затверджено наказом Міністерства фінансів
і Міністерства внутрішніх справ України
від 6 липня 1998 року No 694/499
Зареєстровано в Міністерстві юстиц~ї України
11 травня 1999 року за No 295/3588
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від б травня
1998 р. No 617 «Про утворення Державного науково-дослідного експерт­
но-криміналістичного центру МВС України» Міністерство фінансів Ук­
раїни і Міністерство внутрішніх справ України визначають порядок вне­
сення та використання плати юридичними та фізичними особами за про­
ведення експертно-криміналістичними підрозділами органів внутрішніх
справ України (Державним науково-дослідним експертно-криміналіс­
тичним центром при МВС України, науково-дослідними експертно-кри­
міналістичними центрами при ГУМВС України в Криму, м. Києві та Ки­
ївській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транс-
174


порті) робіт (послуг), під час виконання яких застосовуються науково­
технічні засоби і криміналістичні tt_етоди.
1. Це Положення встановлює порядок внесення юридичними і фізич­
ними особами плати за проведення (не по кримінальних справах) до­
сліджень та інших робіт експертно-криміналістичними підрозділами ор­
ганів внутрішніх справ (ОБС) України у відповідності до ст. 24 Закону
України «Про міліцію», ст. 15 Закону України «Про судову експертизу».
2. Експертно-криміналістичні підрозділи ОБС України З•додержан­
ням вимог і методик криміналістичних та спеціальних досліджень у ме­
жах своєї компетенції вправі на договірних засадах здійснювати роботи
та надавати послуги згідно з Переліком інших робіт (додаток l).
2.1 . Вартість робіт (послуг) є предметом угоди договірних сторін і ви­
значається на основі чинних норм використання часу на кожну операцію
згідно із затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від
О l .07 .96 No 71 О Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат
та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, по­
переднього слідства, прокуратури, та виплати державним науково -до­
слідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками
функцій експертів і спеціалістів, та з урахуванням фактично використа­
ного часу і витрат на експлуатаційно-технічне обслуговування обладнан­
ня, залежно від складності, додаткових витрат та специфіки робіт (по­
слуг), за Методикою розрахунку (додаток 2).
2.2. Розрахунки за виконані роботи (надані послуги) проводяться у
формі попередньої (повної або часткової) оплати або за фактом викона­
них робіт (послуг), про що обумовлюється в договорі :
-
для юридичних осіб - шляхом безготівкового перерахунку на спе­
ціальні рахунки експертно-криміналістичних підрозділів ОБС України;
-
для фізичних осіб - шляхом внесення готівки до кас фінансових під­
розділів ОБС України.
2.3 . Підтверджен;ням розрахунків є оригінал платіжного документа,
який надається юридичними та фізичними особами.
3. Отримані кошти за здійснені роботи (надання послуги) є позабюд­
жетними і після сплати податків у порядку, встановленому законодав­
ством України, використовуються на відшкодування витратних матері­
алів та утримання і розвиток матеріально-технічної бази експертно-кри­
міналістичних підрозділів ОВС України. Використання зазначених кош­
тів на цілі, які не передбачені кошторисом, є неприпустимим.
4. Кошти , які надійшли до експертно-криміналістичних підрозділів
при ГУМВС України в Криму, м. Києві, Київській област і , УМВС Укра­
їни в областях, м. Севастопол і та на транспорті, розподіляються таким
чином :
-
50 відсотків використовуються на поновлення витрат та зміцнення і
розвиток матеріально-технічної бази експертно-криміналістичних під­
розділів (придбання обладнання, приладів, відшкодування витрат на ви­
тратні матеріали, впровадження інформаційно-пошукових систем та ін­
ші витрати, пов'язані з цією діяльністю);
-
50 відсотків перераховується не пізніше 15 числа кожного місяця до
МВС України для централізованого їх використання згідно з коштори­
сом, на розвиток експертно-криміналістичної служби МВС України, у
175


тому числі S відсотків - на зазначені в попередньому абзаці потреби Дер­
жавного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС
Украіни. '
5. Облік коштів, одержаних за виконання експертно-криміналістич­
ними підрозділами робіт (надання послуг), під час яких застосовують­
ся науково-технічні засоби та криміналістичні методи, та витрачання
їх ведеться окремо від витрат, передбачених Державним бюджетом, у
порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від
03.04.93 No 250 «Положення про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Україні».
6. Контроль за використанням зазначених коштів покладаєrься на
фінансові та експертно-криміналістичні підрозділи при МВС України,
ГУМВС України в Криму, м. Києві, Київській області, УМВС України в
областях, м. Севастополі та транспорті.
Додаток/
Перелік інших робіт,
які можуть виконуватись
ДНДЕКЦ при МВС та НДЕКЦ при ГУМВС-УМВС
І. Проведення досліджень за напрямками
1. Почеркознавчі та авторознавчі дослідження
1. 1. Дослідження почерку і підписів .
1.2 . Авторознавчі дослідження .
2. Технічне дdсліджеиия документів
2.1 . Дослідження реквізитів документів.
2.2 . Дослідження матеріалів документів.
3. Фототехнічні і портретні дослідження
З.І. Дослідження фото-, кінообладнання, фотозобра.жень.
3.2 Ідентифікація особи за ознаками зовнішності за фотознімками.
4. Дослідження матеріалів звуко- та відеозапису
4.1 . Дослідження матеріалів і засобів звуко-відеозапису.
4.2 . Ідентифікація особи за матеріалами звуко-відеозапису.
5. Біолоrічиі дослідження
5.1 . Дослідження волосся та хутра тварин.
6. Фізико-хімічні дослідження
6.1 . Дослідження фарбників, лакофарбових матеріалів і покриттів.
6.2. Дослідження полімерних матеріалів, пластмас і виробів з них.
6.3. Дослідження паперу, тканин, волокон, волокнистих матеріалів та
виробів з них.
6.4 . Дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів.
176


6._5. Дослідження скла, кераміки та виробів з них.
616.: · ,f(ослідження. металів та їх сплавів, у тому числі якісний аналіз
щ1атhни, золота, срібла, рідкоземельних металів.
6.7. Дослідження лікарських препаратів, сильнодійних речовин .
6.8 . Дослідження грунтів та об'єктів рослинного походження.
7. Трасологіч11і та балістичні дослідження
7.1 . Дослідження замків, запірних пристроїв та пломб.
7.2. Дослідження вогнепальної та холодної зброї, боєприпасів.
8. Товарознавчі дос.,1ідження
8.1. Дослідження якості товарів народного споживання та визначення
їх вартості.
8.2. Визначення вартості автомототранспорту, розміру нанесеного збит­
ку транспорту в результаті його пошкодження.
9. Автотехнічні дослідження
9.1 . Дослідження обставин дорожньо-транспортної події.
9.2 . Дослідження технічного стану транспортного засобу та його дета­
лей .
9.3 . Транспортно-трасолоrічні дослідження .
9 .4 . Комплексне дослідження транспортних засобів та документів, що
їх супроводжують.
•
10. Внбухотехнічні дослідження
11. Навчання за договорами юридичних осіб з окремих питань
1. З правил поведінки громадян при виникненні загрози вибуху, у то­
му числі з виїздом на місця для огляду приміщень та територій із застосу­
ванням спеціальної техніки.
2. З правил приймання металобрухту з метою виявлення вибухонебез­
печних предметів.
Додаток2
Методика
розрахунку експертно-криміналістичними підрозділами
органів внутрїшніх справ України
вартості робіт (послуг) із застосуванням
науково-технічних засобів
і криміналістичних методів,
які викор111стовуються для юридичних та фізичних осіб
(розроблено згідt10 з постановою Кабінету Міністрів
від 01 .07.96 Nt 710)
1. Вартість І години роботи експерта становить 10,0% неоподаткову­
ваного мінімуму доходів громадян .
2. Вартість трудових витрат роботи (послуги) визначається залежно
177


від вартості І години роботи експерта та фактичного часу, витраченого
на проведення роботи (надання послуги).
3. Вартість витратних матеріалів та інших експлуатаційних витрат ви­
значаєrься на підставі фактичних їх витрат, але не менше 35% від варто­
сті трудових витрат роботи (послуги).
4. Додаткові витрати (оплата відрядження, залучення фахівців інших
установ, оренда транспорту, обладнання і т. ін.) встановлюються на під­
ставі фактичних витрат. За потреби додаткових витрат вони обумовлюю­
ться у Договорі на проведення робіт (надання послуг).
5. ПДВ становить 20% від вартості експертизи з урахуванням витрат­
них матеріалів та інших експлуатаційних витрат.
6. Загальна вартість робіт (послуг) складається із суми показників
пунктів 2, З, 4, 5 цієї Методики .
Інструкція
про порядок і розміри відшкодування витрат
та виплати винагороди особам,
що викликаються до органів дізнання,
попереднього спідства, прокуратури, суду
або до орrанів,
у провадженні яких перебувають справи
про адміністративні п равопорушення,
та виплати державним науково-доспідним установам
судової експертизи за виконання їх працівниками
функцій експертів і спеціалістів
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України
від 1 липня 1996 року No 710
1. Відповідно до чинноrо законодавства (стаття 92 Кримінально-про­
цесуального кодексу України, стаття 71 Цивільного процесуального ко­
дексу України, стаття 275 Кодексу України про адміністративні правопо­
рушення) за свідками, потерпілими, законними представниками потер­
пілих, понятими, а також експертами, спеціалістами і перекладачами збе­
рігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв 'язку з
явкою та викликом до органів дізнання, попереднього слідства, прокура­
тури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про
адміністративні правопорушення (далі - орган, який зробив виклик) .
Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій ,
виплачується винагорода за відрив від звичайних занять.
Крім того, всім зазначеним у цьому пункті особам, якщо виконання їх
процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного
пункту постійного проживання, відшкодовуються такі витрати: вартість
проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого
приміщення, добові.
178


2. Перекладачам, а також особам, які виконують функції експертів чи
спеціалістів не в порядку службового завдання, за проведену роботу ви­
плачується також винагорода.
З. Сума винагороди за відрив від звичайних занять визначається з ура­
хуванням характеру останніх у межах від 20 до 30 відсотків неоподатко­
вуваного мінімуму доходів громадян за день.
4. Витрати, пов'язані з явкою, відшкодовуються у розмірах, передба­
чених законодавством для відряджених працівників.
5. Розмір винагороди експерта або спеціаліста, який виконує свої функ­
ції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його _ква­
ліфікації та складності завдання у межах від З до 5 відсотків неоподатко­
вуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.
У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір
винагороди збільшується на 25 відсотків.
6. Перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи
встановлюються такі розміри винагороди:
за письмові переклади - від 1О до 15 неоподатковуваних мінімумів до­
ходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукопис­
них) знаків);
за усні переклади - від З- до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян за годину роботи.
Переклади з рідкісних мов, з письмовою в'яззю, своєю графікою, ієрог­
ліфами, клинописом, а також з стародавніх мов, так само, як і переклади
на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність
в'яззю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом, оплачуються із
збільшенням ставок на 25 відсотків.
7. У кримінальних справах і справах про адміністративні правопо­
рушення виплати, зазначені в абзацах другому, третьому і четвертому
пункту 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, з
коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.
8. У цивільних справах виплати свідкам і експертам провадяться су­
дом з коштів, що їх вносить сторона, яка порушила клопотання про ви­
клик свідків або проведення експертизи, а у разі коли ці дії здійснюються
за ініціативою суду чи за клопотанням обох сторін, - з коштів, що вно­
сяться обома сторонами порівну.
Розмір суми, яку наперед має внести сторона (сторони), визначається
судом орієнтовно . Остаточний розрахунок провадиться після виконання
викликаними особами своїх завдань.
Якщо суми, наперед- внесені сторонами, виявилися недостатніми для
·розрахунків із свідками і експертами, виплати провадяться з коштів суду,
незалежно від часу надходження додаткових платежів сторін.
Якщо сторона звільнена від сплати судових витрат, зазначені виплати
провадяться з коштів суду . З цих же коштів виплачується винагорода пе-
рекладачеві.
•
9. Виплати винагороди особі за відрив від звичайних занять і за прове­
дену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив
виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення
суми винагороди (конкрет:Е:й розмір винагороди у межах норм, зазначе-
179


них у пунктах 3, 5, 6 цієї Інструкції, та час, затрачений нею у зв' язку з яв­
кою за викликом і на виконання даного їй завдання).
10. Відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад,
витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військово­
службовцям, які викликаються до органу дізнання, попереднього слід­
ства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають
справи про адміністративні правопорушення, як свідки, потерпілі, закон­
ні представники потерпілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поня­
ті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами.
Особисто військовослужбовцям ніякі витрати не відшкодовуються.
11. Науково-дослідні установи судової експертизи Мін'юсту прово­
дять судову експертизу з кримінальних та адміністративних справ за ра­
хунок коппів, передбачених у Державному бюджеті України на відповід­
ний рік на проведення судових експертиз.
(Пункт 11 в редакції Постанови КМ No 869 від 26.07 .2001)
12. Вартість проведення експертиз, що призначаються за кримінальни­
ми та адміністративними справами, та досліджень за матеріалами кримі­
нальних справ, що призначаються органами дізнання, попереднього слід­
ства та суду, визначається відповідно до нормативної вартості однієї експер­
тогодини у науково-дослідних установах судової експертизи Мін'юсту.
(Пункт 12 в редакції Постанови КМ No 869 від 26.07 .2001)
13. У разі виклику працівника науково-дослідної установи судової
експертизи Мін'юсту органами дізнання, попереднього слідства чи суду
для виконання функцій, передбачених статтями 128 1 і 270 1 Криміналь­
но-процесуального кодексу України, заробітна плата за час виконання
зазначених функцій і витрати на відрядження відшкодовуються за раху­
нок державного бюджету в межах коштів, передбачених на проведення
судових експертиз .
(Пункт 13 в редакції Постанови КМ No 869 від 26.07 .2001)
(Пункт 14 виключено на підставі Постанови КМNo 869 від 26.07.2001)
Додаток
Нормативна вартість однієї експертоrодини
у науково-дослідних установах судової експертизи
Міністерства юстиції
Ступінь складності експертизи
Нормаn1виа вартість однієї
експертогодиии, у гривнях
І . Експертиза проста
14,53
2. Експертиза середньої складності
18,16
3. Експертиза особливої складності
21,80
(Постанову доповнено додатком згідно з Постановою КМ No 869 від
26.07.2001)
180


[Щодо оподаткування послуr
відділень судових експертиз]
Лист Державної податкової адміністрації України
від 2 липня 2001 року No 4381/6/16-1215-2
ДПА України розглянула лист відділення Науково-дослідного інститугу
судових експертиз щодо деяких питань оподаткування ПДВ операцій з
оплати вартості наданих платних послуг відділенням НДІ судових експер- '
тиз і повідомляє.
Операції з продажу товарів (робіт, послуг) відповідно до пп. 3.1.1 ст . 3
Закону України від 03.04.97 р. No 168/97-ВР «Про податок на додану вар­
тість)> є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому податкові зобов'язан­
ня та право на податковий кредит виникають відповідно до норм, вста­
новлених ст. 7 цього Закону.
Однак відповідно до пп. 5.1 .22 ст. 5 Закону операції з оплати вартості
фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструк­
торських робіт, які здійснюються за рахунок Держбюджету, звільняють-
ся від ПДВ.
•
Крім того, порядок визначення податкових зобов'язань і права на по­
датковий кредит при оплаті товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджет­
них коштів відмінний від загальновстановленого і регулюється пп. 7.3.5
ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
А тому операції з надання платних послуг відділенням НДІ судових
експертиз підпадають під об'єкт оподаткування та оподатковуються ПДВ
на загальних підставах за ставкою 20%.


Розділ З
ВИДИ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ
З.1. Судово-медичні експертизи
Правила
проведення судово-медичних експертиз
(досліджень)
у відділеннях судово-медичної криміналістики
бюро судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції Украіни
26 липня 1995 року за No 2481784
1. Загальна частина
1.1. Судово-медична експертиза: (дослідження) речових доказів (нада­
лі - експертиза) у відділенні судово-медичної криміналістики (надалі
-
відділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких за­
садах проводиться згідно з Законом України «Про судову експертизу»,
процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструк­
цією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та
затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здо­
ров' я України.
1.2 . Експертизи у відділенні проводяться з метою визначення знарядь
травми, їх диференціації та ідентифікації на підставі вивчення ушкод­
жень на тілі, одязі, взутті потерпілого. Крім цього, експертизи виконую­
ться з метою ототожнення особи, визначення природи та елементного
складу мікрооб'єктів, слідів, накладень, реконструкції ситуації, в якій бу­
ли нанесені ушкодження.
І.З. Для досягнення мети використовуються знання в галузі медичної
криміналістики та застосовуються спеціальні лабораторні методи до­
слідження (антропологічні, біофізичні, технічні, фотографічні, рентге­
нівські, спектральні, математичні, комп'ютерні тощо).
1.4 . Експертиза у відділенні проводиться на підставі постанови особи,
яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, чи за ухвалою суду, а
182


також за направленням судово-медичних експертів інших структурних
підрозділів бюро, які проводять експертизу у справі.
1.5 . Виконувати експертизи у відділенні можуть працівники бюро, які
мають вищу медичну освіту, пройшли підготовку з судово-медичної кри­
міналістики.
До експертної роботи у відділенні також допускаються працівники
бюро, які не мають вищої медичної освіти, але є фахівцями інших галу­
зей знань (фізики тощо).
1.6 . Речові докази та документи до них приймаються у відділенні за­
відуючим або особою, що його замінює, лише за наявності на цих доку­
ментах резолюції начальника бюро або його заступника.
1.7 . Речові докази та документи до них реєструються у журналі реє­
страції експертиз (досліджень), речових доказів (об'єктів досліджень) та
документів у відділенні (надалі - журнал реєстрації) завідуючим від­
діленням або іншим працівником відділення, якому це доручено.
1.8. Журнал реєстрації з проііумерованими та прошнурованими арку­
шами скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро.
Після закінчення журнал зберігається в архіві бюро протягом 25 років.
1.9 . До журналу заносяться такі відомості:
1.9 .1 . Порядковий за відділенням номер експертизи;
1.9.2. Дата надходження у відділення речових доказів та документів
до них;
1. 9. З. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила екс­
пертизу;
1.9 .4 . Прізвище, ім ' я та по батькові потерпілих і обвинувачених, но-
мер акта розтину трупа;
1.9.5. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;
1.9 .6 . Мета проведення експертизи;
1.9 .7 . Стислі обставини справи;
1.9,8. Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено прове -
дення експертизи, і його (їх) підпис (підписи);
1.9 .9. Дата початку та закінчення експертизи;
1.9 . 10 . Стислі результати експертизи;
1. 9 .11 . Розписка особи, яка одержала висновок експерта чи акт судо ­
во-медичного дослідження, з зазначенням дати отримання і повним пере­
ліком матеріалів і речових доказів, що повертаються.
1.9 .12. Примітка.
1.10. Дозволяється ведення журналу реєстрації на електронно-обчис­
лювальній машині (ЕОМ) з обов'язковим поквартальним дублюванням
занесених даних на зовнішній магнітний носій,(магнітні диски, стрічку
та ін.).
1.11 . Судово- медичний експерт відділення (надалі- експерт) для про­
ведення експертизи приймає речові докази і документи до них від заві­
дуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації.
1.12 . Хід проведення експертизи фіксується в робочому журналі, який
веде кожен експерт.,Журнал з пронумерованими та прошнурованими ар­
кушами скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро.
Після закінчення журнал зберігається в архіві бюро протягом І О років.
1.13. У робочий журнал заносяться умови проведення кожного етапу
183


виконуваного дослідження, даєгься опис методів та методик, що вико­
ристовувались, одержані результати. Запис у робочому журналі є підста­
вою для оформлення висновку експерта (акта судово-медичного дослід­
ження).
Допускається комп'ютерний варіант робочого журналу з використанням
текстових процесорів. У кінці року занесені в комп'ютер дані треба перепи­
сувати на магнітні носії і передавати для зберігання в архів бюро.
1.14. При виконанні експертизи експерт повинен вирішувати питання
за профілем роботи відділення та в межах своєї компетенції.
При наявності на речових доказах біологічного походження (кістки, ·
клапті шкіри тощо) ушкоджень (переломи, рани, садна тощо), що не по­
требують використання криміналістичних чи спеціальних лабораторних
досліджень для діагностики їх кількості, механізму утворення, встанов­
лення загальних ознак знаряддя травми (довжини та ширини клинка, на­
явність обушка ножа, форми обуха сокири, бойка молотка тощо), їх до­
слідження у відділенні не проводиться.
Якщо в постанові про призначення експертизи містяться питання, що
не відповідають профілю відділення, для вирішення цих питань експер­
тиза чи певна її частина проводиться у відповідному підрозділі бюро.
1. 15. Експертиза у відділенні може проводитись на підставі постанови
про призначення експертизи в іншому підрозділі бюро у випадку, якщо
відповіді на деякі з поставлених питань є компетенцією судово-медично­
го експерта - криміналіста. При цьому він дає відповідь лише на запитан­
ня з профілю роботи відділення.
Якщо для вирішення питань постанови, крім медичних, потрібні знан­
ня з інших галузей науки (криміналістики, автосправи, авіації, фізики то­
що), експерт повинен сповістити про це особу, яка призначила експерти­
зу, і клопотатися про призначення комплексної експертизи чи розподіл
поставлених питань з метою проведення фахівцями різних галузей знань
самостійних експертиз.
1. 16. При надходженні в процесі виконання експертизи додаткових
матеріалів справи, речових доказів тощо і виникненні в зв'язку з цим у
особи, яка призначила експертизу, нових питань, вони повинні вирішува­
тися в ході проведення основної експертизи.
Якщо згадані матеріали надійшли після закінчення експертизи, вони
досліджуються окремо і оформлюються як додаткова експертиза.
1.17. Речові докази, крім зброї, що надійшли у відділення, зберігають­
ся в спеціальних металевих шафах, які повинні надійно зачинятися і опе­
чатуватися печаткою відділення. Матеріали справ, вогнепальна та холод­
на зброя зберігаються в металевих сейфах, що також повинні надійно
зачинятися і опечатуватися печаткою відділення .
· 1. 18. При отриманні речових доказів експерт ретельно оглядає упа­
ковку кожного предмета, робить запис про її характер (пакунок, ящик
тощо), розміри, наявність підписів, штампів, печаток, їх стан (цілі чи по­
шкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості витя­
гання речових доказів без пошкодження печаток та упаковки .
1.19. У разі пошкодження та (чи) незадовільної упаковки речових до­
казів складеться акт у двох примірниках, які підписуються трьома пра­
цівниками відділення (лабораторії, бюро). Один (перший) примірник ак-
184


та надсилається особі, яка призначила експертизу, другий - залишається
в бюро.
1.20. Після розпакування речових доказів експерт звіряє характер і їх
кількість з переліком в документі про призначення експертизи, а при на­
явності такого переліку на упаковці - з даним переліком.
При розбіжності характеру і кількості речових доказів з їх переліком у
документі про призначення експертизи або на упаковці складається акт,
за умовами та у кількості, що зазначені у п. 1.19.
1.21 . Експерт у роботі якого перебуває експертиза , несе відповідаль­
ність за збереження документів експертизи та речових доказів згідно з
чинним законодавством.
1.22 . Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного
місяця від дня одержання всіх необхідних для її проведення матеріалів .
При відсутності будь-яких матеріалів, що необхідні для проведення
експертизи, завідуючий відділенням не пізніше як у триденний термін
від дня надходження експертизи у відділення чи експерт не пізніше ніж у
триденний термін від дня отримання експертизи для виконання повинні
запитати ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.
У випадках перевищення мімчного терміну виконання експертизи
він повинен дати усне роз ' яснення причин затримки начальнику бюро і
направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експер­
тизу.
1.23. Дослідження , що виконуються у відділенні, оформляються доку­
ментом, що має назву висновок експерта (акт судово-медичного дослід­
ження), якому надається порядковий номер відповідно до номера у жур­
налі реєстрації і який складається не менш як у двох примірниках . Один
(перший) примірник надсилається особі, яка призначила експертизу,
другий - залишається в архіві бюро, де зберігається протягом 25 років.
1. 24 . Кожен висновок (акт) повинен складатися з таких розділів :
1.24 . 1. Вступної частини;
1.24 .2 . Дослідно ї частини;
1. 24 .3 . Синтезуючої частини;
1.24 .4 . Підсумків;
1.24 .5 . Додатка (таблиці, малюнки тощо).
1.25. Вступна частина включає в себе титульний лист, запитання, які
поставлені для вирішення експертизи, стислий виклад обставин справи.
1.26. Титульний лист документа заповнюється на бланку затвердже­
ного МОЗ України зразка у точній відповідності до його тексту.
В обставинах справи стисло викладаються відомості, які мають зна­
чення для виконання експертизи, необхідні дан і з протоколу огляду міс­
ця події, відтворення обстановки і обставин події, результати експертиз,
проведених ран іше, відомості з медичних та інших документів.
1.27 . Досл ідна частина складається з двох розділів: речові докази і до­
слідження.
1.27.1 . Перший розділ складають відповідно до положень пп . 1.18-
1.1 9 даних Правил. Крім цього, подається перелік та стислі відомості про
стан речових доказів, надісланих на експертизу.
1.27 .2 . У дослідженні докладно подається опис кожного речового до­
казу, ушкоджень, слідів, накладень . Перелічуються методики, які вико-
185


ристовувались при їх дослідженні із зазначенням автора методу т3 року
опублікування, режим роботи апаратури, умови проведення досліджен­
ня. При виконанні експериментів робиться запис про їх кількість та умо­
ви проведення.
Результати дослідження з посиланням на номер ілюстрацій (фото­
знімки, малюнки, контактограми, рентгенівські зображення тощо) викла­
дають після кожної використаної методики.
1.28. У синтезуючій частині узагальнюються дані, що отримані при
проведенні досліджень, для обгрунтування підсумків та проводиться по­
рівняння одержаних даних з результатами експертиз, проведених раніше.
1.29. У підсумках формулюються короткі відповіді на поставлені пе­
ред експертизою запитання. Вони повинні грунтуватись на результатах
проведеного комплексу досліджень.
1.30 . Після підсумків зазначають кількість таблиць, фотознімків, ма­
люнків, контактограм, рентгенограм тощо, які додаються до висновку.
Рекомендується також додати перелік літератури, на яку є посилання в до­
слідній чи синтезуючий частинах, із зазначенням прізвища автора, року
опублікування та джерела публікації.
1.31 . Додаток до висновку виготовляється на спеціальних бланках-таб­
лицях. Кожна ілюстрація подається з відповідним пояснювальним текстом
і повинна засвідчуватися штампом або печаткою відділення (крім схем та
малюнків). На ілюстраціях можуть буrи зроблені різноманітні позначки.
Якщо останні значно закривають зображення або спотворюють його, поруч
для контролю подаються нерозмічені аналогічні зображення.
1.32. Підсумок та додаток до нього підписуються експертом (експер­
тами) і засвідчуються печаткою бюро чи відділенням.
1.33 . Висновок експерта (акт судово-медичного дослідження) разом з
супровідним документом надсилається або передається під розписку
особі, яка призначила експертизу; про що робиться відповідний запис у
журналі реєстрації.
Разом з висновком повертають запаковані опечатані речові докази.
1.34. У супровідному документі зазначаються:
1.34.1 . Назва, номер, кількість примірників та сторінок експертного
документа, що надсилається;
1.34.2. Справа, щодо якої проводилась експертиза, її номер, кількість
томів, прізвище та ініціали або обвинувачених, або потерпілих;
1.34.3 . Інші документи, що повертають, з позначкою кількості сторі­
нок;
1.34.4 . Перелік речових доказів, які повертають.
1.35. Супровідний документ підписує начальник бюро або його за­
ступник та завідуючий відділенням.
2. Спеціальна частина
2.1. За характером вирішуваних завдань експертизи, що виконуються
у відділенні, розподіляються на такі групи:
2.1 . 1. Діагностичні;
2.1 .2. Ідентифікаційні;
2.1 .3 . Ситуаційні;
186


2.1 .4. Комбіновані (поєднання трьох попередніх груп в будь-якій по­
слідовності).
2.2 . Кожна з перелічених в п. 2.1 груп включає в себе:
2.2 .1 . Трасологічні експертизи (дослідження ушкоджень, слідів, зброї,
знарядь та предметів травми);
2.2 .2. Експертизи вогнепальних ушкоджень (балістичні);
2.2.3 . Експертизи з індентифікації особи (остеологічні та антрополо-
гічні);
•
2.2 .4. Мікрологічні експертизи (дослідження мікронакладень та еле­
ментного складу об'єктів судово-медичної експертизи).
2.3. Проведення трасологічних експертиз:
2.3 .1. Проведення трасологічних експертиз включає в себе досліджен­
ня ушкоджень від гострих (колючих, колюче-ріжучих, рубаючих), тупих
(будь-якої конфігурації) предметів (знарядь) або їх поєднання.
До цієї групи також належать дослідження ушкоджень, слідів і накла­
день, пов' язаних з транспортною травмою (автомобільною, залізничною,
авіаційною та ін.), випадки вивчення слідів крові, виділень, відбитків зу­
бів (людини чи тварини).
2.3 .2. Речовими доказами в таких експертизах можуть бути об'єкти
біологічного (м'які тканини, органи, кістки, оболонки) і небіологічного
(одяг, взуття, побутові речі тощо) походження, на яких є ушкодження,
накладення та сліди від конкретної взаємодії з травмуючими предмета­
ми, знаряддями чи зброєю.
При необхідності одночасно з ушкодженнями чи слідами на речових
доказах досліджуються знаряддя та предмети, які використовувались чи
могли бути використані для спричинення травми (в тому числі і транс­
портні засоби).
У деяких випадках об'єктами вивчення можуть бути відображення
слідів чи ушкоджень у вигляді словесно-мовних, графічних, фоторентге­
нографічних, математичних та інших моделей, зафіксованих в матері­
алах кримінальних справ та медичних документах.
2.3 .3. Комплексне дослідження ушкоджень, слідів, накладень, їх мо­
делей та гаданих знарядь повинно виконуватись з метою встановлення
конкретного екземпляра предмета (або виключення наданого взірця), від
дії якого виникли знайдені зміни.
2.3 .4. При неможливост і ідентифікації знаряддя травми необхідно мак­
симально звузити (діагностувати) групу знарядь (предметів), якими могли
бути завдані ушкодження або сліди.
2.3 .5 . У разі необхідності під час проведення трасологічної експерти­
зи повинні вирішуватись питання ситуаційного характеру, тобто визна­
чення місцезнаходження, пози учасників пригоди, послідовності їх дій і
переміщення, місця скоєння тієї чи іншої події тощо.
2.4. Лроведеннн. експертиз вогнепальних ушкоджень:
2.4 . 1. В експертизі вогнепальних ушкоджень об' єктами дослідження
можуть бути частини тіла людини, предмети одягу та взуття, снаряди, їх
частини, а також вогнепальна зброя, боєприпаси, мішені, їх моделі, які
причинно пов'язані з вогнепальною травмою.
2.4 .2. При виконанні таких експертиз найчастіше вирішуються діагно­
стичні питання: встановлення факту ураження з вогнепальної зброї, ви-
187


значення кількості ушкоджень, дистанції пострілу, локалізації вхідних та
вихідних ран, напрямку каналу поранення, виду і особливостей зброї,
боєприпасів тощо. В деяких випадках можлива ідентифікація снаряду.
2.4 .3 . При проведенні експертиз вогнепальних ушкоджень можуть ви­
рішуватися ситуаційні питання: встановлення положення зброї, напрям­
ку пострілу, взаєморозміщення і пози учасників події, місце пострілу
ТОЩО.
2.5 . Проведення експертиз з ідентифікації" особи:
2.5 .1 . Експертизи з ідентифікації особи (остеологічні, антропологічні)
проводяться щодо неопізнаних трупів людей в будь-якій стадії трупних
змін. Дослідженню підлягають розчленовані трупи, відчленовані части­
ни тіла, скелетовані трупи, окремі кістки і кісткові уламки (включаючи ·і
обвуглені), зольні залишки, попіл.
Об'єктами дослідження можуть бути документально зафіксовані ві­
домості щодо осіб, які перебувають в розшуку, та їх родичів, фотографіч­
ні, рентгенологічні, комп'ютерні та інші моделі гаданих людей.
2.5 .2 . При вирішенні завдань діагностичного плану встановлюється
кількість трупів або їх частин, видова, расова, статева принадлежність
об'єктів, вік, зріст, час поховання або час сметрі, наявність індивідуалізу­
ючих·особу ознак та захворювань.
2.5 .3 . Вирішення завдань ідентифікаційного плану може мати місце за
наявності достатнього комплексу відомостей про конкретну людину:
стать, зріст, вік, група крові, патологічні зміни (особливо зубів і шелеп), а
також у випадку подання прижиттєвих фотозображень ототожнюваної
особи в двох (анфас і профіль) та більше ракурсах. У процесі ідентифіка­
ції достатню інформацію вміщують прижиттєві рентгенограми, стомато­
логічні та інші медичні документи.
Одним з видів таких експертиз є визначення віку живих осіб з вико­
ристанням рентгенівського методу встановлення ознак старіння кістко­
вої тканини.
2.5 .4 . До цієї ж групи експертиз належить відновлення папілярних
узорів пальців з метою подальшої криміналістичної ідентифікації особи.
2.5 .5 . При проведенні експертиз з ідентифікації особи необхідно вико­
ристовувати методи складання словесного портрету, реконструкції зов­
нішності: з допомогою графічних, фотографічних, математичних, скульп­
турних та інших моделей.
2.6 . Проведення мікрологічних експертиз:
2.6 .1 . Експертизи з дослідження мікрооб'єктів та слідів мікроскопіч­
ного розміру проводяться при різних видах ушкоджень: тупими і гостри­
ми предметами, транспортній травмі, при термічних, хімічних ушкод­
женнях, електротравмі тощо.
2.6 .2 . Об'єктами дослідження в таких експертизах можуть бути: чужо­
рідні тіла, включення, накладення в ушкодженнях живих осіб, на трупах,
окремих органах і тканинах, одяг, зола, попіл, різноманітні контрольні
зразки .
При вивченні мікрооб'єктів можлива діагностика кусочків скла, піску,
інших неорганічних та органічних (наприклад порошинки, парафін тощо)
частинок.
2.6 .3 . Одним з діагностичних завдань мікролоrічних експертиз є ви-
188


значення мікроелементів (калій, натрій тощо) для встановлення прижит­
тєвості ушкоджень, діагностики ішемічної хвороби серця, часу настання
смерті .
2.6 .4 . До цієї ж групи відносять і математичні дослідження як самостій­
ний вид експертиз (визначення сили удару, статистична обробка одержа­
них результатів експериментального відтворення ушкоджень тощо) або
як один з етапів спектрального дослідження, що потребує математико-ста­
тистичної обробки матеріалу.
Мікрологічними слід рахувати розв'язання експертних завдань, вико­
' наних з допомогою ПЕОМ, обробки цифрових чи словесних даних, що
надійшли з інших відділів (відділень) бюро або правоохоронних органів .
2.7 . Орієнтовний порядок використання сучасних методів досліджен­
ня при проведенні трасологічних, балістичних і мі,qюлогічних експертиз:
2.7 .1 . Візуальне дослідження ушкоджень, слідів, накладень, гаданих
знарядь, наданих зразків;
2.7 .2 . Стереоскопічна безпосередня мікроскопія;
2.7.3 . Дослідження об'єктів в ультрафіолетовій та інфрачервоній зо-
нах спектра;
2.7 .4 . Фотографічні методи;
2 .7 .5 . Рентгенографія ушкоджень і слідів ;
2.7.6 . Вилучення текстильних волокон з наступним їх надсиланням до
експертних установ системи Міністерства юстиції або самостійним до­
слідженням (за умови володіння експертом відповідними методиками), ви­
лучення клітинних елементів з наступною передачею їх у відділення судо­
во-медичної цитології, дослідження сторонніх включень у ділянці ушкод­
жень;
2.7 .7 . Експериментальне відrворення ушкоджень та слідів;
2 .7 .8 . Складання графічних моделей порівняльних ушкоджень (метод
графічного кодування, векторно-графічний спосіб та ін . );
2.7 .9 . Порівняльне дослідження ушкоджень та слідів на наданих об'єк­
тах і одержаних в експериментах;
2 .7 .1О. Хімічне, контактно-дифузійне, рентгенспектральне, полум'яно­
фотометричне, емісійно-спектрографічне дослідження накладень і вклю­
чень (металів, слідів фарби, піску тощо);
2.7 .11 . Математична обробка результатів дослідження;
2.7 . 12. Ситуаційне моделювання .
2 .8. Порядок ідентифікації особи за кістковими залишками :
2.8 . 1. Остеоскопія (визначення видовоУ приналежності об'єктів, раси,
статі, віку, індив ідуальних особливостей);
2 .8.2 . Остеометрія (встановлення раси, статі , віку) :
2 .8 .3 . Мікроскопія кісткових шліфів (видова, статева і вікова прина­
лежність);
2 .8 .4 . Рентгенографія кісткових об ' єктів;
2 .8.5 . Порівняльне дослідження ознак загиблої та гаданої особи, скла-
дання словесного портрета, графічна реконструкція особи;
2.8 .6 . Фотосуміщення;
2.8.7 . Кореляційний аналіз ознак зовнішності на порівняльних об'єк'Тах ;
2 .8.7 . Використання алгоритмів графічних ідентифікац ійних (АГІ) ;
2 .8 .9. Комп'ютерне моделювання ідентифікації особи;
189


2.8.10. Спектральне дослідження (видова принадлежність, час похо­
вання, порівняльне дослідження елементного складу для ідентифікації
тощо).
З. Правила зберігання та знищення речових доказів:
3. 1. Речові докази, які надійшли на експертизу чи дослідження, повин­
ні знаходитись в умовах, які забезпечують їх збереження;
3.2. Звичайно після закінчення експертизи (дослідження) речові дока­
зи повертаються в запечатанному вигляді разом з висновком (актом) екс­
пертизи особі, яка її призначила, про що робиться відповідна відмітка в
журналі реєстрації експертиз;
З.З. Речові докази, які піддаються гниттю (внутрішні органи, виділен­
ня людського організму, кров тощо), зберігають у холодильнику, який
повинен бути опечатаний печаткою -відділення, в герметичній посуді.
Якщо з яких-небудь причин речові докази, що піддаються гниттю, не мо­
жуть бути повернені особі, яка їх надіслала, вони зберігаються у від­
діленні судово-медичної криміналістики на протязі року після закінчен­
ня експертизи (дослідження);
3.4. Речові докази, які не піддаються гниттю (предмети одягу, взуття,
мацеровані кістки, знаряддя травм) зберігають у металевих шафах. Шафа
повинна опечатуватись печаткою відділення. Після закінчення роботи
вони також повертаються особі, яка призначила експертизу чи дослід­
ження. В разі неможливості повернення цих об'єктів особі, яка їх надала,
вони повинні зберігатися у відділенні на протязі трьох років;
3.5. Фотонегативи та рентгенограми, що виготовлені у відділенні, збе­
рігають також на протязі трьох років у спеціальних фототеках;
3.6. Після закінчення терміну зберігання речові докази, негативи,
рентгенограми знищуються комісією у складі завідуючого відділенням
судово-медичної криміналістики (голова комісії) та двох членів комісії -
співробітників бюро, про що складається відповідний акт знищення,
який затверджується начальником бюро;
З. 7. В окремих випадках речові докази можуть бути знищені раніше
встановленого терміну зберігання за письмовою вказівкою слідчо-судо­
вих органів.
Інструкція
про проведення судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
26 липня 1995року за No 2541790
1. Загальні положення
1.1 . Судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на
підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформа-
190


цію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнан­
ня, слідчого, прокурора чи суду.
'Судово-медична експертиза виконується згідно з Законом України
«Про судову експертизу», процесуальним законодавством, іншими за­
конодавчими актами, міжнародними договорами та угодами про взаємну
правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у
сфері судово-експертної діяльності, даною Інструкцією та нормативни­
ми документами, затвердженими наказом Міністерства охорони здо­
ров' я (надалі - МОЗ) України No 6 від 17 січня 1995 року.
1.2. Судово-медична експертиза здійснюється на принципах закон­
ності, об'єктивності, повноти дослідження та незалежності державними
установами - бюро судово-медичних експертиз .
1.3. Система судово-медичної служби України складається з:
1.3 .1 . Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.
1.3 .2 . Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автоном-
на Республіка Крим).
І.З.З. Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я
обласних виконавчих комітетів .
1.4. До компетенції судово-медичної експертизи належить:
1.4 .1 . Експертиза трупів у випадках насильницької смерті.
1.4.2. Експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших
обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи.
1.4 .3 . Експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб.
1.4 .4 . Експертиза речових доказів. •
1.4 .5 . Експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.
1.5. Проведення судово-медичної експертизи здійснюється фахівцями
державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України .
Проведення судово-медичних експертиз може здійснюватись на під­
приємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається МОЗ України.
Фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати
вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з
проведення судово-мед~чних експертиз та отримати сертифікат на звання
судово-медичного експерта.
Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до
участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути
залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закла­
дів охорони здоров'я та інших відомств.
1.6 . Як фахівці судово-медичні експерти можуть залучатися в уста­
новленому законом порядку до участі в початкових та інших слідчих
діях: огляду трупів на місці події (знайдення), ексгумації, вилучення
зразків та інших .
2. Основні положення про організацію проведення
судово-медичної експертизи
2.1. Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою
особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за
ухвалою суду.
2.2. Особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи
191


судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судово­
медична експертиза .
2.3 . Первинна судово-медична експертиза може бути проведена як од­
ним, так і кількома експертами. Необхідність участі кількох експертів ви­
значаєrься особою, що призначила таку експертизу, або начальником
бюро судово-медичної експертизи.
Додаткова судово-медична експертиза доручаєrься експерту (експер­
там), що проводив (проводили) первинну експертизу, або іншому (ін­
шим) експерту (експертам) .
Повторна судово-медична експертиза повинна бути доручена тільки
інuюму (іншим) експерту (експертам).
2.4 . Участь кількох експертів є обов'язковою при проведенні :
2.4 . l . Експертиз у справах про притягнення до кримінальної відпові­
дальності медичних працівників за професійні правопорушення;
2.4.2. Повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивіль­
них справ;
2.4 .3 . Експертиз з визначення втрати загальної та професійної праце­
здатності.
Проведення цих експертиз здійснюється у відділах комісійних екс­
пертиз бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров 'я об­
ласних виконавчих комітетів, у відділі комісійних експертиз респуб­
ліканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-ме­
дичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ Ук­
раїни.
2.5 . У разі необхідності вирішення питань, що потребують спеціаль­
них знань з судової медицини та інших галузей науки та техніки, призна­
чається комплексна експертиза, яка виконується судово-медичним екс­
пертом та фахівцями інших спеціальностей.
2.6. Персональний склад експертів, що проводять експертизу, визна­
чається особою, яка призначила експертизу, або начальником бюро судо­
во-медичної експертизи у разі відсутності в документі про призначення
експертизи персонального складу експертів.
2.7 . На судово-медичного експерта згідно з чинним законодавством
покладається особиста відповідальність за проведення дорученої йому
експертизи .
Права та обов'язки судово-медичного експерта при проведенні екс­
пертизи визначаються процесуальним законодавством України.
2.8 . При проведенні експертизи судово-медичний експерт має право
ознайомлюватись з матеріалами справи, що стосуються експертизи.
Якщо наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених пе­
ред експертом питань, він має право порушувати клопотання перед осо­
бою, яка призначила експертизу, про надання додаткових матеріалів та
документів, які необхідні для її проведення. Експерт також має право
просити особу, яка призначила експертизу, уточнити або пояснити пи­
тання, запропоновані йому для вирішення при виконанні експертизи .
Якщо питання, що поставлені перед експертом, виходять за межі або
не входять до його компетенції, він зобов'язаний відмовитися від відпо­
відей на них. При неможливості дати відповіді на питання (частину пи­
тання), що поставлені, або неможливості виконати всю експертизу судо-
192


во-медичний експерт мотивує свою відмову і в письмовому вигляді по­
відомляє про це особу, яка призначила експертизу.
2.9. У раз і виявлення при проведенн і експертизи даних, що мають зна­
чення для справи, але щодо яких питань поставлено не було, судово-ме­
дичний експерт вправі повідомити про них особу, яка призначила екс­
пертизу, або вказати на них у своїх підсумках .
2 .1 0. При виконанні експертиз, в яких виникла необхідн ість вирішен­
ня спеціальних питань, що не входять до компетенції судово-медичного
експерта, і потрібна консультація фахівця у відповідній галузі медицини,
або у разі потреби у проведенні огляду особи, яка піддається судово-ме­
дичній експертизі у лікаря-фахівця, що працює в іншому закладі охорони
здоров 'я, судово-медичний експерт за погодженням з особою, я.ка при­
значила експертизу, має право залучати цього фахівця для проведення
всіх необхідних досліджень, для вирішення питань, поставлених перед
експертизою.
2. l l . Коли при відповіді на питання, поставлен і перед експертизою,
виникає необхідність у проведенні судово-медичних лабораторних до­
сліджень, судово-медичний !;Жсперт має право надіслати всі необхідні
матеріали на ці дослідження. Порядок, організація та вид лабораторного
дослідження визначаються правилами проведення окремих видів експер­
тиз, затверджених наказом МОЗ України No 6 від 17 січня 1995 року .
2 .1 2 . Якщо в процесі виконання судово-медичної експертизи виявлені
об'єкти, що за своїм характером можуть стати речовими доказами і пред­
метом окремої судово-медичної, криміналістичної або іншої експертизи,
то їх слід описати у висновку експерта та передати особі, яка призначила
е~спертизу, під розписку для направлення на відповідну експертизу.
2. 13 . При проведенн і судово-медичної експертизи можуть бути при­
сутні:
2.1 3. l . Сл ідчий (за винятком проведення експертизи особи іншої ста-
ті , коли це супроводжується її оголенням) .
2. 13.2 . Обвинувачений та інша особа (тільки з дозволу слідчого) .
2 .13.3 . Лікарі лікувально-профілактичних закладів з дозволу слідчого .
2. 14 . При проведенні експертизи не на базі судово-медичної експер-
тизи керівник лікувально-профілактичної установи зобов'язаний забез­
печити судово-медичних експертів приміщенням для виконання експер­
тизи, необхідним обладнанням і матеріалами, надавати іншу необхідну
допомогу.
•
2. 15. У випадках участі у невідкладних та інших слідчих діях судо­
во-медичний експерт зобов' язаний сприяти слідчому у виявленні, закріп­
ленні та вилученні доказів, давати по можливості пояснення, брати
участь разом з іншими особами в складанні протоколу огляду та підпису­
вати його.
Організація участі експерта в означених діях та забезпечення його
транспортом покладається на органи дізнання, попереднього слідства та
суд.
2.16. Для роз'яснення або доповнення підсумків, що були дані, судо­
во-медичний експерт може бути допитаний слідчим із складанням прото­
колу допиту експерта.
2.17 . При виклику у судове засідання для участі в розгляді криміналь -
7 2-221
193


них або цивільних справ судово-медичний експерт виконує експертизу в
суді або може бути допитаний з приводу.експертизи.
Участь судово-медичного експерта у судовому засіданні регламенту­
ється процесуальним законодавством У країни, за яким експерт має право
знайомитися з матеріалами справи, що стосуються експертизи, ставити
запитання, які стосуються експертизи, потерпілим, обвинуваченим та
свідкам.
У разі проведення експертизи в суді судово-медичний експерт скла­
дає висновок у 2-х примірниках. Підсумки цього висновку він оголошує
у судовому засіданні і потім передає їх суду. Після оголошення підсумків
експерт за клопотанням осіб, які беруть участь у судовому процесі, може
роз'яснити їх в усній формі.
Копія висновку додається до документів експертизи, що зберігаються
в архіві бюро судово-медичної експертизи.
У випадках неправильного тлумачення особами, які беруть участь у
судовому процесі, підсумків, що були дані судово-медичним експертом,
він зобов'язаний заявити про це. Експерт також зобов'язаний включити
до висновків підсумки з обставин справи, що належать до його компетен­
ції, але з яких йому не були поставлені запитання.
2.18. Якщо у проведенні експертизи беруть участь кілька експертів, їм
повинна бути надана можливість радитись між собою.
Підсумки групи експертів у випадках їх одностайної думки підписую­
ться всіма експертами; у разі незгоди між експертами - вони дають окре­
мі підсумки.
2.19. Судово-медичний експерт має право на вилучення частин трупа,
органів та тканин, крові, сечі тощо для проведення судово-медичної екс­
пертизи без,.дозволу близьких родичів потерпілого або інших законних
представників. Порядок вилучення і перелік частин трупа, органів татка­
нин, крові, сечі тощо, що вилучаються, визначаються Правилами прове­
дення судово-медичної експертизи (дослідження) трупів у бюро судово­
медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України No 6 від 17 січ­
ня 1995 року.
2.20. Судово-медичний експерт з дозволу особи, яка проводить дізнан­
ня, слідчого, прокурора та суду має право бути присутнім при проведенні
допитів та інших слідчих і судових дій, ставити запитання, що стосуються
експертизи, особам, які допитуються.
2.21 . Судово-медичний експерт не має права:
2.21 .1 . Розголошувати дані медичного характеру, матеріали кримі­
нальних та цивільних справ, які стали йому відомі при виконанні службо­
вих та професійних обов'язків.
2.21 .2 . Брати участь у проведенні експертиз та слідчих дій, якщо він є
потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем, свідком або перебу­
ває в родинних стосунках, службовій чи іншій залежності від обвинува­
ченого, потерпілого, цивільного позивача або відповідача та їх представ­
ників, а також якщо наявні інші обставини, які дають підставу вважати,
що він особисто, прямо чи побічно зацікавлений у результатах справи.
В означених випадках експерт підлягає відводу або повинен заявити
самовідвід. Питання про відвід експерта вирішується особою, яка прово-
194


дить дізнання, слідчим, прокурором або судом вщповідно до процесуаль­
ного законодавства.
Попередня участь експерта у справі як фахівця з судової медицини
при огляді трупа на місці події не є підставою для відводу .
,
3. Оформлення висновку
судово-медичного експерта
3.1 . Результати судово -медичної експертизи оформляються докумен­
том, який має назву висновок експерта. Структура цього документа ви­
значається правилами проведення окремих видів експертиз, що затверд­
жені наказом МОЗ України No 6 від 17 січня 1995 року.
3.2 . У вступній частині висновку експерта повинно бути зазначено:
3.2 .1. Ча і і місце проведення експертизи;
3.2 .2. Умови проведення експертизи, що мають значення для експерт­
ного дослідження (освітлення, температура пов ітря тощо);
3.2 .3 . Назва документа, на підставі якого проводиться експертиза;
3.2.4. Прізвище, ім'я та по батькові експерта, його посада, місце робо­
ти, фах і стаж роботи за фахом, кваліфікаційна категорія, науковий сту­
шнь, вчене звання;
3.2 .5 . Прізвище, ім'я та по батькові, вік померлого (при експертизі
трупа), прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце проживання, документ,
що посвідчує особу (при експертизі потерпілих, обвинувачених та інших
осіб), назва і номер кримінальної та цивільної справи, кількість томів та
листів справи, перелік об'єктів і зразків, що надійшли на експертизу (при
експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів);
3.2.6 . Особи, які були присутні при виконанні експертизи;
3.2.7. Підпис судово-медичного експерта про роз'яснення йому про­
цесуальних прав та обов'язків і про його відповідальність;
3.2.8. Перелік питань, поставлених на вирішення експертизи.
З.З . В обставинах справи викладаються відомості, які необхідні судо­
во-медичному експерту при виконанні експертизи та складанні підсум­
ків: слідчі дані, зміст медичних документів, опитування та скарги особи,
яку оглядають тощо .
У разі проведення додаткової або повторної експертизи судово-ме­
дичний експерт повинен зазначити в обставинах справи привід для при­
значення такої експертизи.
3.4. Дослідна частина повинна містити докладний опис процесу до­
слідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою мето­
дів та методик, що застосовувались, в тому числі і тих, що реєстрували
ушкодження.
Структура дослідної частини визначається видом експертизи, що ви­
конується. Обсяг необхідних відомостей, які повинні міститися в дослід­
ній частині кожного виду експертизи, регламентується правилами про­
ведення окремих видів експертиз, що затверджені наказом МОЗ України
No 6 від 17 січня 1995 року.
З . 5. Вступна частина, обставини справи та дослідна частина, що разом
складають протокольну частину висновку експерта, підписуються судо­
во-медичним експертом та особами, які були згадаFІі у вступній частині.
7*
195


3.6 . Підсумки у висновку експерта є науково обгрунтованою думкою
експерта, сформульованою на підставі результатів виконаної експертизи .
Підсумки судово-медичної експертизи складаються на підставі фак­
тичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертно­
го аналізу обставин справи.
Оформлення висновку регламентується вимогами процесуального за­
конодавства України.
3.7. Протокольна частина висновку експерта складається безпосеред­
ньо у процесі проведення експертизи.
Дослідження речових доказів фіксується записами у робочому журналі.
Підсумки експертизи повинні складатися не пізніше ніж через три до­
би після закінчення всіх експертних досліджень з обов'язковим зазначен­
ням дати закінчення експертизи.
3.8 . Проведення експертизи повинно бути закінчене протягом одного
місяця з дня отримання від органів дізнання, попереднього слідства або
суду всіх необхідних матеріалів. При перевищенні експертом встановле­
них строків він повинен дати усне роз'яснення причин затримки началь­
нику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призна­
чила експертизу.
Висновок експерта складається не менш як у двох примірниках, один
з яких одразу ж надсилається особі, яка призначила експертизу, а другий
залишається в архіві бюро судово-медичної експертизи.
З. 9. Підміняти висновок експерта довідками та виписками, а також ви­
користовувати дrІЯ складання цього документа незатверджені форми та
бланки анкетного типу забороняється.
Правила
судово~медичноrо визначення
ступеня тяжкості тілесних ушкоджень
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиціі' України
26 липня 1995 року за No 2551791
1.1 . Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкод­
жень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуаль­
ним кодексами України і цими Правилами.
1.2 . З медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анато­
мічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як насл_ідок дії
одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хіміч­
них, біологічних, психічних. •
1.3. У випадку неналежного надання медичної допомоги, що виявило­
ся у порушенні анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, екс­
пертна комісія вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження і
визначити ступінь його тяжкості за цими Правилами.
196


1.4 . Загальні вимоги, що пред'являються до складання судово-медич­
них документів при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а
також права і обов'язки експерта передбачені Кримінально-процесуаль­
ним кодексом України.
1.5. Згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють тілесні
ушкодження трьох ступенів : тяжке, середньої тяжкості та легке. Легке
може бути таким що :
1.5 . l. Спричиняє короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку
втрату працездатності;
1.5 .2 . Не спричиняє зазначених в п . 1.5.l наслідків .
2. Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкодже н ь
2. l . Тяжке тілесне ушкодження:
2. 1. l. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:
а) небезпека для життя;
б) втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій;
в) душевна хвороба;
г) розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності
не менш ніж на одну третину;
д) переривання вагітності;
е) невиправне знівечення обличчя.
2.1.2 . Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіян­
ня (завдання) чи в клінічн.ому перебігу через різні проміжки часу спричи­
няють загрозливі для життя явища (див. п. 2.1 .3 .) і котрі без надання ме­
дичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть
закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням ме­
дичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози
для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розви­
вається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу,
що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому
причинно-наслідковому зв'язку.
2. 1.3. До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать:
а) ті, що проникають у черепну порожнину, у тому числі й без ушкод­
ження мозку;
б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за
винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовніш­
ньої пластинки склепіння черепа;
в) забій головного .мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без
здавлення головного мозку; забій головного мозку середньої ТJІЖКості за
наявності симптомів ураження стовбурної ділянки.
Примітка. При судово-медичній оцінці ступеня тяжкості струсу і забою го­
ловного мозку належить керуватися діючими методичними рекомендаціями, що
затверджуються Міністерством охорони здоров'я (надалі- МОЗ) України.
г) ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозли­
вих для життя явищ;
Примітка. Субарахноїдальний крововилив, який був підтверджений люм­
бальною пункцією, без відповідної клінічної симптоматики не може бути віднесе­
ний до ушкоджень, що небезпечні для життя.
197


д) ті, що проникають у канал хребта, у тому числі й без ушкодження
спинного мозку та його оболонок;
..
е) переломо-вивих та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, одно­
сторонні переломи дуг І або П шийних хребців, а також переломи зубо­
видного відростка П шийного хребця; у тому числі без порушення функ­
ції спинного мозку;
є) підвивихи шийних хребців за наявності загрозливих дш1 життя явищ,
а також їх вивихи;
ж) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;
з) перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи попере­
кових хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявністю
клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня;
Примітка. Рефлекторне порушення функцій (рефлекторний спазм чи розслаб­
лення сфінктерів, рефлекторне порушення ритмів серця, дихання тощо) не є під­
ставою для віднесення ушкоджень до загрозливих для життя.
и) закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів
спинного мозку, котрі супроводжувались тяжким спінальним шоком чи
порушенням функцій тазових органів;
і) ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глот­
ки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з
боку шкіряних покривів чи з боку слизової оболонки (просвіту органа)
вони заподіяні;
ї) закриті переломи під'язичної кістки, закриті й відкриті ушкодження
ендокринних залоз ділянок шиї (щитовидної, паращитовидної, вилочко­
вої - у дітей)
-
все за наявності загрозливих для життя явищ;
й) поранення грудної клітки, котрі проникли в плевральну порожни­
ну, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, у тому числі і без
ушкодження внутрішніх органів;
Прr.шітка. Підшкірна емфізема, що виявляється при пораненнях грудної кліт­
ки, не може розглядатись як ознака проникаючого ушкодження в тих випадках,
коли явища rемопневмотораксу відсутні, емфізема має обмежений характер і не­
ма сумнівів у тому, що рановий канал не проникав у плевральну порожнину.
к) ушкодження живота, котрі проникли в черевну порожнину, у тому
числі і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внут­
рішніх органів, розміщених в заочеревному просторі (нирок, наднирни­
ків, підшлункової залози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєч­
ники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки,
перетинкова частина уретри);
Примітка. Відкриті ушкодження нижньої третини прямої кишки, піхви, сечо ­
випускноrо каналу належить відносити до небезпечних для життя тільки за наяв ­
ності загрозливих для життя явищ.
л) закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів
, заочеревного простору, порожнини таза - все за наявності загрозливих
для життя явищ;
Примітка. Проведення діагностичної лапаротомії, якщо відсутні ушкодження
органів черевної порожнини, при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкод ­
жень не враховується.
м) відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегневої і великого­
мілкової кісток;
198


Примітка. Відкриті переломи інших відділів і закриті переломи будь-яких від­
ділів названих кісток, а також відкриті і закриті переломи променевої, ліктьової та
малогомілкової кісток можуть бути зараховані до небезпечних для життя за наяв-
ності загрозливих для життя явищ.
'
н) переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ;
о) ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крово­
втрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостат­
ність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади ре­
гіонарного і органого кровообігу, жирову чи газову емболію. Всі вони
мусять підтверджуватись об'єктивними клінічними даними, результата­
ми лабораторних та інструментальних досліджень;
п) ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної,
внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, підклубової, стегне­
вої, підколінної артерій чи вен, що їх супроводять;
Примітка. Ушкодження інших периферичних судин (голови, обличчя, шиї,
передпліччя, кисті, гомілки, стопи) кваліфікуються у кожному випадку залежно
від спричинених ними конкретних загрозливих для життя явищ.
р) загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) ·за
наявності загрозливих для життя явищ: термічні опіки III-IV ступеня з
площею ураження понад 15% поверхні тіла; опіки ІІІ ступеня понад 20%
поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла, а також опіки
меншої площі, що супроводжувались шоком тяжкого ступеня; опіки ди­
хальних шляхів за наявності загрозл ивих для життя явищ;
с) ушкодження від дії низької температури, променеві ушкодження та
такі, що були отримані в умовах баротравми - всі за наявності загрозли­
вих для життя явищ;
т) отруєння речовинами будь-якого походження з перевагою як місце­
вої, так і загальної дії (у тому числі і харчові токсикоінфекції) за умови,
що в клінічному перебігу мали місце загрозливі для життя явища;
у) всі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом
розладів функції центральної нервової системи, серцевосудинної систе­
ми та органів дихання , котрі загрожували життю; за умови, що це вста­
новлено об'єктивними клінічними даними.
2.1 .4. Не загрозливі для життя ушкодження, що належать до тяжких за
кінцевим результатом та наслідками: втрата будkякого органа чи втрата
органом його функції - втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродук­
тивної здатності:
а) під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока
чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на від­
стані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче);
Примітка. Ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення, оцінює­
ться залежно від тривалості розладу здоров'я.
б) під втратою слуху треба розуміти повну стійку глухоту на обидва
вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови
на відстані три-п'ять сантиметрів від ушної раковини;
Примітка. Оцінка ступеня тяжкості у випадках встановлення наслідку травми
органа зору і слуху проводиться відповідно до документів, якими керуються у
своїй роботі медико-соціальні експертні комісії (надалі - МСЕК).
в) під втратою язика (мовлення) треба розуміти втрату можливості
199


висловлювати свої думки членороздільним,.и звуками, зрозумілими для
оточуючих;
Примітка. Заїкання не слід розуміти як втрату мовлення.
г) під втратою руки, ноги треба розуміти відокремлення їх в ід тулуба
чи втрату ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх
діяльність);
Примітка. Під анатомічною втратою руки чи ноги слід розуміти як відокрем­
лення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампугацію на рівні не нижче ліктьового
чи колінного суглобів; всі інші вицадки повинні розглядатися як втрата частини
кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності .
д) під втратою репродуктивної здатності треба розуміти втрату здат­
ності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачапя та діторо­
діння (розродження);
Примітка. При ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція
якого була втрачена раніше (до травми), ступінь тяжкості ушкодження встанов­
люється за ознакою фактично викликаної тривалості розладу здоров'я.
2.1.5. Душевна хвороба.
Під душевною хворобою належить розуміти психічне захворювання
(психічну хворобу). До психічних захворювань не можна відносити по­
в 'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження
кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розви­
ток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня
вилікованості . Ступінь тяжкості ушкодження, що викликало реактивний
стан нервової системи, визначається за ознакою тривалості розладу здо­
ров' я.
Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок
між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, вста­
новлюється психіатричною експертизою . Ступінь тяжкості такого тілес­
ного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуван­
ням висновків цієї експертизи.
2.1 .6 . Розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою працездатності
не менш ніж на одну третину (не менш 33%).
Під розладом здоров'я належить розуміти безпосередньо пов'язаний з
ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стій­
кої (постійноі) втрати загальної працездатності при ушкодженнях вста­
новлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі
об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керуються у своїй
роботі МСЕК.
Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності належить
розуміти таку необоротну втра'Г'J функції, котра повністю не відновлює­
ться .
Під наслідком ушкодження, що визначився, належить розуміти повне за­
'гоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які були ним обумовле­
ні. Це не виключає можливості збереження стійких наслідFів ушкодження
(рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформації суглоба тощо).
ПpІJj>Jimкa. І . В інвалідів стійка втрата працездатності у зв'язІсу з ушкоджен­
ням визначається як у практично здорових людей, незалежно від інвалідності та її
групи, за винятком тих випадків, коли інвалідність пов'язана із захворюванням
або новим ушкодженням органа чи частини тіла, що були травмовані раніше. У
200


цих випадках розмір стійкої втрати загальної працездатності у зв'язку з одержа­
ною останньою травмою необхідно визначити з урахуванням наявної стійкої
втрати загальної працездатності від попереднього ушкодження.
2. У дітей втрата загальної працездатності визначається виход.ччи із загальних
підстав, що встановлені цими Правилами, із зазначенням, що ця втрата настане
після досягнення працездатного віку.
2.1.7 . Переривання вагітності.
Уш1,одження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від
її строку, належить до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і пере­
риванням вагітності є прямий причинний зв'язок.
Примітка. Методика проведення експертизи у таких випадках викладена в
Правилах проведення судово -медичних експертиз (обстежень) з приводу стате­
вих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ Укра­
їни від 17 січня 1995 року No 6.
2.1 .8. Невиправне знівечення обличчя.
Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як зні­
вечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкоджен­
ня, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкод­
ження виправним або невиправним.
Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення
вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки
тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення
необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження
обличчя вважається невиправним.
Примітка. Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визна­
чається виходячи з критеріїв, викладених у цих Правилах; при невиправності на­
рівні з визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт за­
значає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким,
що знівечило обличчя.
2.2 . Тілесні ушкодJІсення середньої тяжкості:
2.2.1 . Ознаки ушкодження середньої тяжкості:
а) відсутність небезпеки для життя;
б) відсутність наслідків, що викладені в п. 2.1 . l цих Правил;
в) тривалий розлад здоров'я;
г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.
2.2 .2 . Тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад
3 тижні (більш як 21 день).
2.2.3 . Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину
належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%.
2.3 . Легке тілесне ушкодження:
2.3 .1 . Ознаки легкого тілесного ушкодження:
а) короткочасний розлад здоров'я;
б) незначна стійка втрата працездатності.
2.3.2 . Легке тілесне ушкодження може бути таким, що :
а) спричинило короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку
втрату працездатності;
б) не спричинило зазначених наслідків.
2.3 .3 . Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю
понад шести днів, a.,-:te не більше як три тижні (21 день).
201


2.3.4. Під незначною стійкою втратою працездатності належить розу­
міти втрату загальної працездатності до 10%.
2.3 .5 . Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного
розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, - це ушкод­
ження, що має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як
шість днів.
З. Заподіяння побоїв, мук і мордувань
3.1. Побої не становлять особливого виду ушкоджень. Вони характери­
зуються заподіянням багаторазових ударів. Якщо після побоїв на тілі по­
терпілого залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості ви­
ходячи із звичайних ознак. Якщо ,побої не залишили після себе ніяких
об'єктивних слідів, судово-медичний експерт відмічає скарги потерпіло­
го, вказує, що об'єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює
ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
3.2. Заподіяння мук - це дії, що спрямовані на тривале позбавлення
людини їжі, пиття чи тепла, залишання його в шкідливих для здоров'я
умовах та інші подібні дії.
3.3. Мордування - це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому
спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невели­
ких ушкоджень тупими чи rостроколючими предметами, діяння термічних
факторів та інші аналогічні дії.
3.4. Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіян­
ня мук і мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судо­
во-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність,
характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночас­
ність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії,
а також ступінь тяжкості ушкоджень.
4. Методичні вказівки
4.1 . Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжко­
сті тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шля­
хом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тіль­
ки за медичними документами (історії хвороби, індивідуальній карті
амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і ли­
ше за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні
дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відо­
мості.
4.2 . Судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного за
паспортом чи іншим документом, що його замінює, з'ясовує у нього об­
ставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості;
ознайомлюється з матеріалами справи і наявними медичними документа­
ми. Всі отримані відомості фіксуються у висновку експерта (акті судово­
. ме дич ног о обст еженн я - надалі акт).
4.3 . Якщо необхідні медичні документи експерту не подані, він заяв­
ляє особі чи органу, що признач ив експертизу, клопотання про надання
відповідних документів.
Примітка. Керівники· і лікарі лікувальних закладів зобов' язані подавати судо-
202


во -медичному експерту при виконанні судово-медичної експертизи допомогу в
проведенні клінічного обстеження і консультацій, здійснюванні лабораторних
аналізів.
4.4 . При проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен ви­
користовувати оригінали медичних документів. У винятко в их випадках
дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в
останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг.
Ці документи мають бути засв ідчені підписом лікаря і печаткою ліку­
вального закладу.
4 .5 . В необхідних випадках судово-медичний експерт може викорис­
товувати відомості досліджень, що проводяться із залученням відповід­
них спеціалістів, не обстежуючи потерпілого особисто .
У цих випадках у висновках експерта (акті) зазначається: де, коли і
ким досліджувався потерпілий, які відомості при цьому встановлені і
яких висновків дійшов спеціаліст. Підсумки складаються експертом з
урахуванням вказаних результатів, що викладені письмово.
4 .6. Судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анато­
мічної цілості тканини і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх
тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за ме­
дичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в
наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкод­
ження і не підтверджується об'єктивНИlІ:fИ відомостями, судово-медич­
ний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості вихо-
дячи із звичних термінів .
•
Примітка. Діапюз «забій (м'яких тканин) голови, грудної клітки, живота то­
що» не враховується при оцінці ступеня тяжкості, за умови, що він встановлений
на основі суб'єктивних факторів і не підтверджується об'єктивними відомостями.
4.7 . Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного
ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обумовлені не влас­
не характером цього ушкодження, а випадковими обставинами (напри­
клад алкогольним сп'янінням, правцем), індивідуальними особливостя­
ми організму (наприклад гемофілією), дефектами надання медичної до­
помоги тощо, не повинні враховуватися при оцінці ступеня тяжкості. В
таких випадках експерт зобов'язаний вказувати характер причинно-на­
слідкових зв' язків між ушкодженням і такими наслідками.
Ушкодження хворобливо змінених тканин і органів може бути роз­
цінено за ступенем тяжкості як ушкодження здорових, якщо між цим
ушкодженням і несприятливим кінцем є прямий причинний зв' язок .
4.8 . У випадках смерті за наявності тілесних ушкоджень судово-ме­
дичний експерт поряд з вирішенням інших питань зобов'язаний встано­
вити наявність чи відсутність причинного зв'язку між ушкодженням і
смертю. Якщо в постанові про призначення експертизи міститься питан­
ня про ступінь тяжкості ушкоджень, що були виявлені на трупі, судово­
медичний експерт зобов' язаний зазначити, чи мають ці ушкодження
ознаки тяжкого, середньої тяжкості чи легкого, використовуючи крите­
рії, що викладені у цих Правилах.
Встановлюючи причинний зв'язок між ущкодженням і смертю, судо­
во-медичний експерт не повинен характеризувати тілесні ушкодження як
безумовно чи умовно смертельні . У випадках, коли між ушкодженням і
203


смертю є причинний зв' язок, ці ушкодження можуть бути ним оцінені як
смертельні .
4 .9 . При експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті)
повинні бути відображені:
4.9 .1 . Характер ушкоджень з медичної точки зору (садно, синець, ра­
на, перелом кістки тощо), їх локалізація і властивості;
4 .9 .2. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкод-
ження;
4 .9 .3 . Механізм виникнення ушкоджень;
4.9 .4 . Давність (термін) спричинення ушкоджень;
4.9 .5. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфіка­
ційної ознаки - небезпека для життя, розлад здоров'я, стійка втрата за­
гальної працездатності тощо.
Примітка. Якщо при обстеженні потерпілого експерт виявляє різне поход­
ження тілесних ушкоджень, він встановлює, чим заподіяне кожне з них; якщо
ушкодження мають різну давність, позначається неодноразовість їх нанесення,
вказуються строки спричинення кожного з ушкоджень і ступінь їх тяжкості.
4. 10. Підсумки у висновку експерта (акті) повинні бути результатом
аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони по­
винні бути детальними і науково обгрунтованими.
Складання так званих попередніх висновків, що містять згадане тверд­
ження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, неприпустиме.
4.11. У випадках встановлення за об'єктивними медичними відомо­
стями, що тілесне ушкодження було небезпечним для життя, чи коли на­
слідки і кінець ушкодження, що не було небезпечним для життя, не ви­
кликає сумнівів, судово-медичний експерт визначає ступінь тяжкості ті­
лесного ушкодження, не очікуючи його кінця.
4.12. При наявності ушкоджень різного ступеня тяжкості експерт не має
права визначити цей ступінь «у сукупності» за найбільш тяжким ушкод­
женням. У таких випадках можливе лише об'єднання однакових за ступе­
нем тяжкості ушкоджень.
4.13. Судово-медичному експерту належить утриматись від встанов­
лення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках:
4.13.1 . Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного
і лабораторного обстеження потерпілого;
4.13.2. Невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним
для життя;
4.13.3. Відмови обстежуваного від додаткового огляду чи явки його
на повторне обстеження, якщо це позбавляє експерта можливості пра­
вильно оцінити характер ушкодження, його клінічний перебіг і кінець.
4.13 .4. Відсутність медичних документів, у тому числі результатів до­
даткових досліджень, без яких не можна судити про характер і ступінь
тяжкості тілесних ушкоджень.
У таких випадках судово-медичний експерт у своїх підсумках викла­
дає причини, що не дозволяють визначити ступінь тяжкості тілесних
ушкоджень, і зазначає, які дані необхідні йому для вирішення цього пи­
тання (медичні документи, результати додаткових досліджень тощо), а
також визначає термін повторного огляду.
Примітка. Мотивоване пояснення неможливості встано.влення ступеня тяж-
204


кості тілесних ушкоджень не звільняє експерта від необхідності вирішення інших
питань, передбачених цими Правилами (див. п. 4.9).
4.14 . Висновок експерта видається на руки особі, що призначила екс­
пертизу, чи за його вказівкою надсилається поштою . У випадках, коли
акт судово-медичного обстеження не був отриманий, він надсилається
поштою не пізніше місяця після його укладення.
4 .15. Видача документа на руки обстеженому допустима лише за пи­
сьмовим дозволом слідчо-судових органів.
4 .16. Заміна висновку експерта (акта) випискою чи іншими докумен­
тами забороняється.
Правила
проведення судово-медичної експертизи
(досліджень) труnїв
у бюро судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995. року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
26 липня 1995 року за .No 257/793
1. Загальна частина
1.1 . Судово-медична експертиза (дослідження) трупів (надалі - екс­
пертиза) у відділах судово-медичної експертизи трупjв (надалі - відділ),
а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах прово­
дяться згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесуаль­
ним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про
проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затверд­
женими нормативними документами Міністерства охорони здоров' я Ук­
раїни .
l .2 . Експертиза у відділі виконується з метою встановлення причини
смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкод­
жень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були постав­
лені органами дізнання, слідчим, прокурором та судом, та вирішення ін­
ших питань, які належать до компетенції даного виду 9удово-медичної
експертизи.
1.3 . Для досягнення мети використовуються знання в r,алузі судової
медицини та інших медичних спеціальностей, застосовуються спеціальні
лабораторні методи досл ідження (гістологічні, медико-криміналістичні,
токсикологічні тощо) і, якщо необхідно, вивчається медична документа­
ція, матеріали кримінальних та цивільних справ.
1.4 . Експертиза у в ідді лі проводиться за постановою або за письмовим
відношенням особи, що проводить дізнання, слідчого , прGкурора, судді,
а також за ухвалою суду .
205


1.5 . Виконувати експертизи у відділі можуть працівники бюро, які ма­
ють вищу медичну освіту, пройшли підготовку з судово-медичної екс­
пертизи.
Виконувати експертизу також може професорсько-викладацький склад
кафедр (курсів) судової медицини інСТИ'І)'ТЇВ удосконалення лікарів, ме­
дичних інститутів та університетів.
1.7 . Об'єктами експертизи у відділі є трупи (частини трупа) осіб, що
вмерли насильницькою смертю, раптово або при нез'ясованих обстави­
нах, а також трупи невстановлених осіб.
1.8 . Експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах (нада­
лі - морг) або в моргах лікувально-профілактичних установ.
Як виняток, за погодженням із судово-медичним експертом (надалі -
експерт), допускається проведення експертизи трупа у пристосованих
під морг приміщеннях лікувально-профілактичної установи (при наявно­
сті в них необхідних умов) і на відкритому повітрі (ексгумація трупа). В
останньому випадку експертиза виконується лише в теплу пору року, при
сухій погоді і при створюванні особою, що призначила експертизу, при­
датних для роботи умов.
1.9 . Відповідальність за доставку трупа, його одягу та інших предме­
тів, що безпосередньо мають відношення до трупа, у морг покладається
на особу, яка призначила експертизу, і здійснюється бригадами, склад
яких відповідно до місцевих умов комплектується з працівників органів
Міністерства внутрішніх справ або з працівників інших служб, що спеці­
алізуються на цьому.
У випадках смерті в лікувально-профілактичних установах організа­
ція доставки трупа до моргу покладається на керівника даної установи.
У випадках, коли бригада швидкої медичної допомоги констатувала
см~.рть особи, що померла на вулиці або в іншому громадському місці,
доставка трупа до моргу здійснюється цією бригадою. При цьому лікар
(фельдшер) бригади зобов'язаний надати черговому санітару моргу за­
повнений відривний талон до «Супровідного листа».
1.1 О. У випадках смерті у лікувально-профілактичних установах осо­
би, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник
даної установи зобов' язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал
історії хвороби та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами
дізнання або не був виданий родичам померлого.
Відповідальність за своєчасне надання історії хвороби до моргу по­
кладається на особу, яка призначила експертизу.
1.11 . Якщо в ході проведення патологоанатомічного дослідження були
виявлені ознаки насильницької смерті, розтин повинен бути припинений.
Головний лікар лікарні письмово повідомляє про те, що трапилось, органи
дізнання, які забезпечують призначення експертизи, доставку трупа і всіх
необхідних медичних документів (історію хвороби, протокол розтину то­
. що) до моргу.
Патологоанатом, який проводив дослідження трупа, забезпечує збере­
ження його та органів у тому стані, в якому вою~ були до часу припинен­
ня дослідження, і складає протокол про виконане ним дослідження.
За згодою експерта в цьому випадку, що вказаний, може бути прове­
дена експертиза трупа в патологоанатомічному відділенні лікарні.
21)6


1.12 . У випадках доставки трупа з місця події (виявлення), де складав­
ся протокол огляду, разом з документами про призначення експертизи
повинна надсилатися копія даного протоколу.
1.13. Трупи, що надійшли до моргу, документи, одяг та інші предмети,
які були з трупом, реєструються у встановленому порядку медичним ре­
єстратором (медичною сестрою, фельдшером, лаборантом або черговим
санітаром моргу) в журналі реєстрації трупів і в журналі реєстрації одягу,
документів та коштовностей.
Відповідальність за ведення реєстраційних журналів покладається за­
відуючим відділом експертизи трупів або завідуючим міським (міст об­
ласного підпорядкування), районним чи міжрайонним відділенням бюро
судово-медичної експертизи на одну з осіб, зазначених вище .
1.14 . Реєстраційні журнали з пронумерованими та прошнурованими
аркушами повинні бути скріплені печаткою бюро та підписані начальни­
ком бюро. По закінченні журнали здаються до архіву бюро, де зберігаю­
ться протягом 25 років.
1.15. У журналі реєстраці,ї трупів повинні міститись такі дані:
1.15 .1. Порядковий по відділу (відділенню) номер експертизи;
1. 15 .2. Дата та час надходження трупа до моргу;
1.15.3. Прізвище, ім'я та по батькові померлого;
1.15.4. Стать, дата народження (вік) та місце постійного проживання
померлого;
.
1.15.5. Місце, звідкіля труп надійшов до моргу;
1.15 .6 . Ким надіслано труп до моргу, і коли складена постанова· про
призначення експертизи;
1.15.7 . Ким і коли виконана експертиза трупа;
1. 15. 8 . Причина настання та рід смерті (відповідно до Лікарського
свідоцтва про смерть);
1.15.9. Перелік лабораторних досліджень, що були застосовані, і дата
отримання їх результатів;
1.15. l О. Дата закінчення проведення експертизи;
1.15. l l . Коли і кому надіслано або видано висновок експерта (акт),
розписку в отриманні;
'
1. 15.12. Дата видачі Лікарського свідоцтва про смерть і дата видачі
трупа з моргу; номер свідоцтва про смерть, виданого районним відділом
реєстрації актів громадського стану;
1.15 . 13. Прізвище, ім' я та по батькові особи, якій виданий труп, номер
її паспорта та місце проживання, а також місце поховання трупа.
1.16. У )h-урналі реєстрації одягу, документів та коштовностей треба
занести такі дані:
1.16.1 . Порядковий по відділу (відділенню) номер трупа;
1.16.2. Дата надходження трупа до моргу; -
1.16 .З. Прізвище, ім• я та по батькові померлого;
1. 16.4 . Прізвище, ім'я та по батькові особи, що доставила труп, одяг,
документи та коштовності до моргу, місце її проживання;
1. 16 .5. Перелік та стислий опис носильних речей, речових доказів та
інших предметів, що були доставлені з трупом;
1.16.6 . Перелік та стислий опис документів та коштовностей, що були
доставлені з трупом;
207


1.16.7 . Прізвище, ім'я та по батькові особи, що прийняла одяг, доку­
менти та коштовності, що були доставлені з трупом;
l.16.8 . Підпис особи, яка здала, та підпис особи, яка прийняла одяг,
документи та коmтовності, що були доставлені з трупом;
1.16.9 . Назва документа, що став обгрунтуванням для видачі одягу,
документів та коштовностей, які були доставлені з трупом;
1:16. l О. Перелік носильних речей, документів та коштовностей, що
були видані, дата їх видачі, а також відомості про особу, яка отримала їх:
прізвище, ім'я та по батькові, номер паспорта, постійне місце проживан­
ня, її підпис;
1.16.11 . Відомості про те, що було зроблено з носильними речами, до­
кумент,ами та коштовностями, що не були забрані з моргу.
1.17'. Зміни трупа, що пов'язані з розвитком гниття, впливом інших
факторів зовнішнього середовища тощо, не можуть бути обгрунтуван­
ням для відмови у прийнятті трупа до моргу та виконанні експертизи.
1.18. Трупи в морзі повинні зберігатися за умов, що перешкоджати­
муть гниттю .
Застосування будь-яких консервуючих речовин до проведення екс­
пертизи трупа забороняється.
Консервування ,трупа може бути здійснено з письмового дозволу осо­
би, яка призначила експертизу, після закінчення експертизи та взяття
всіх необхідних матеріалів на лабораторні дослідження.
1.19. Одяг трупа та предмети, що були з ним доставлені, зберігаються
до початку експертизи в тому стані, в якому вони надійшли до моргу.
1.20. Вилучення окремих органів і тканин трупа з метою, що не по­
в 'язана з виконанням експертизи, допускається у випадках, що передба­
чені законодавством про трансплантацію органів і тканин та іншими нор­
мативними документами Міністерства охорони здоров'я України. Дане
вилучення проводиться тільки з дозволу експерта, і про це ним повинен
бути зроблений відповідний запис у протоколі розтину.
1.21. У випадках відсутності в документі про призначення експертизи
вказівки на те, якому· (яким) експерту (експертам) доручаєrься експерти­
за, розподіл її покладається на начальника бюро або на завідуючого від­
ділом, а в міських (міст обласного підпорядкування), районних (між­
районних) відділеннях - на завідуючого відділенням.
1.22. Експертиза трупа проводиться, як правило, одним експертом.
При великому обсязі одного експертного дослідження, при експертизі
трупів іноземних громадян, при первинній експертизі ексгумованого тру­
па, що раніш не був підданий розтину, при повторних експертизах тощо
розтин може проводитись двома або більшою кількістю експертів.
1.23. Експерт, який проводить експертизу, несе передбачену чинним·,
законодавством відповідальність за збереження речових доказів, що ма- -
ють-відношення до експертизи.
1.24. Експертиза, прийнята до виконання експертом, проводиться у
такій послідовності:
1.24 .!. Ознайомлення з документом про призначення експертизи та з
іншими доданими до нього матеріалами (копією протоколу огr,яду місця
події, історією хворобІf тощо);
I.U .2, ІСЮІадання плаН'J проведенF.я експертизи;
208


1.24.3 . Зовнішнє та внутрішнє дослідження трупа, вилучення органів
та тканин для лабораторних досліджень;
1.24 .4. Комплексна оцінка результатів дослідження трупа на підставі
отриманих лабораторних даних, наданих матеріалів справи та медичної
документації;
1.24.5. Складання підсумків з відповідями на запитання, що були по­
ставлені на вирішення експертизи;
1.24 .6 . Оформлення висновку експерта.
1.25. Результати експертизи, яка виконується у відділі, оформляються
документом, що має назву Висновок експерта (Експертиза трупа, Акт су­
дово-медичного дослідження), якому надається відповідний за відділом
(відділенням) порядковий номер і який складається не менш як у двох
примірниках.
1.26. Кожен висновок (акт) повинен складатися з таких розділів:
1.26.1. Вступної частини, що містить титульний лист, запитань, по-
ставлених на вирішення експертизи, та стислий виклад обставин справи;
1.26.2 . Дослідної частини;
1.26.3 . Даних лабораторних та додаткових . методів дослідження;
1.26.4 . Підсумків.
1.27 . Титульний лист цього документа заповнюється на бланку за­
твердженого наказом No 6 Міністерства охорони здоров'я України від
17 січня 1995 року зразка в точній відповідності з його текстом. ,
Запитання, поставлені на вирішення експертизи, подаються у редакції
особи, яка призначила експертизу.
В обставинах справи викладаються необхідні відомості з документа
про призначення експертизи, копії протоколу огляду місця події, історії
хвороби, амбулаторної картки тощо.
1.28. Дослідна частина повинна містити послідовний опис виконання
експертизи трупа та всіх виявлених при цьому фактичних даних, методик
та устаткування, які були застосовані при проведенні експертизи, перелік
об'єктів, надісланих на лабораторне дослідження.
Послідовність викладу виконання експертизи трупа визначається екс­
пертом відповідно до особливостей експертизи.
1.29. Дослідна частина повинна бути викладена по можливості без ви­
користання медичних та інших незрозумілих для нефахівців термінів.
Якщо уникнути цих термінів неможливо, їх зміст треба пояснити.
1.30 . Вступна та дослідна частини складають протокольну частину ви­
сновку (акта). Вони підписуються експертом (експертами) і особами, які
були присутні при експертизі і згадані у вступній частині.
1.31 . У розділ <<дані лабораторних та додаткових методів досліджен­
ню> вносяться результати лабораторних досліджень із зазначенням їх но­
мера і дати отримання, а також дані додаткового дослідження тканин і
органів, що були вилучені експертом з трупа (фрагментів кісток, склепін­
ня черепа тощо).
1.32. Відразу після закінчення розтину експерт заповнює і підписує
Лікарське свідоцтво про смерть (Лікарське свідоцтво про перинатальну
смерть для мертвонароджених або дітей, які померли у перші 0-6 діб пі­
сля народження).
Порядок заповнення названих документів регламентується відповід-
209


ною інструкцією, затвердженою наказом No 6 Міністерства охорони здо­
ров' я України від 17 січня 1995 року, і при визначенні нозологічних форм
та причин смерті в них слід суворо дотримуватись Міжнародної статис­
тичної класифікації хвороб, травм та причин смерті.
1.33 . Підсумки висновку експерта складаються після закінчення всіх
досліджень, пов'язаних з експертизою трупа, відповідно до поставлених
запитань. Нумерація відповідей повинна суворо відповідати нумерації за­
питань постанови. При цьому допускається об'єднання близьких за зміс­
том запитань та зміна їх послідовності без зміни формулювання самого за­
питання.
1.34. Тривалість проведення експертизи не повинна перевищувати од­
ного місяця.
Один (перший) примірник висновку експерта (акта) із супровідним
документом не пізніше ніж через три доби після отримання експертом
результатів усіх лабораторних досліджень, що були проведені, направ­
ляється в установленому порядку або передається під розписку у реє­
страційному журналі особі, яка призначила експертизу. Другий примір­
ник зберігається в бюро судово-медичної експертизи.
При перевищенні експертом місячного терміну виконання експертизи
він повинен дати усне пояснення причин затримки начальнику бюро і на­
правити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.
1.35. У супровідному документі треба зазначити:
1.35 .l . Назву і номер експертного документа, що направляється;
1.35.2 . Прізвище, ім'я, по батькові, рік народження померлого;
1.35.3 . Дату початку та закінчення експертизи;
1.35.4 . Прізвище, ім'я, по батькові експерта;
1.35 .5. При наявності - матеріали справи, що повертаються, речові до­
кази, медична документація та інші документи, які мають відношення до
даної експертизи.
2. Спеціальна частина
2.1. Загальний порядок та послідовність
виконання експертизи трупа
2.1 .1 . Експертиза трупа може бути розпочата тільки після появи ран­
ніх трупних явищ (охолодження, трупних плям, трупного заклякання).
До появи згаданих змін розтин трупа може бути проведений тільки
після констатації смерті у встановленому законом порядку і після оформ­
лення акта судово-медичного дослідження (висновок експерта), один
примірник якого повинен бути наданий експерту до початку розтину.
2.1.2. Після ознайомлення з документом про проведення експертизи,
іншими документами, що додані до нього, і складання плану проведення
1:кспертизи експерт проводить зовнішнє дослідження трупа, яке повинно
містити дослідження одягу, взуття та інших предметів, що були достав­
лені з трупом, і власне дослідження трупа.
2.1 .3 . Дослідження одягу треба починати з переліку, шар за шаром,
окремих його предметів та їх розміщення на трупі в момент огляду. Вка­
зуються назва предметів одягу, вид матеріалу, колір і ступінь зношеності
210


тканини, наявність і стан петель, гудзиків і защіпок. Перелічують і опи­
сують вміст кишень 'та інших предметів, доставлених з трупом.
При експертизі трупів невідомих, особа яких не встановлена, обов'яз­
ково повинні бути зазначені фасон одягу, ознаки матеріалу, з якого вона
зроблена, наявність характерного малюнка, міток, фабричних ярликів,
форма і колір гудзиків, інші особливості . При необхідності носильні речі
фотографують.
2. 1.4 . При наявності на одязі пошкоджень і забруднень описується їх
характер, точна локалізація на частинах одягу відповідно до стандартних
найменувань останніх, форма, розміри, напрямок, стан країв і кінців, від­
даль від швів та інших конкретних деталей одягу, співставляють лока­
лізацію пошкоджень (забруднень) на одязі зі слідами на трупі.
При виявленні на одязі характерних або специфічних пошкоджень і
накладень (сліди ковзання, дефекти тканини, відбитки протектора, кіптя­
ва тощо), слідів біологічного або хімічного походження (кров, сперма,
лікарські речовини тощо) експерт зобов' язаний забезпечити збереження
такого одягу для подальшого його дослідження в інших підрозділах бю­
ро або для передання під розписку особі, яка призначила експертизу.
При необхідності одяг фотографують і (або) замальовують виявлені
на ньому зм і ни на контурні схеми.
2.1 .5 . Знімати одяг з трупа треба акуратно, щоб уникнути нових І}О­
шкоджень.
При необхідності подальшого дослідження одяг висушують і запако­
вують у встановленому порядку.
2.1.6 . Дослідження трупних змін проводиться послідовно, починаючи
з визначення на дотик охолодження трупа в прикритих одягом і відкри­
тих частинах тша.
Вимірювання температури тіла в пахвових западинах і в прямій кишці
здійснюється двічі з годинною перервою.
Виявляється наявність і ступінь вираженості трупного заклякання в
м'язах обличчя, шиї, верхніх і нижніх кінцівок.
Фіксується наявність трупних плям, їх локалізація, характер, колір,
особливості поширення, наявність ділянок поблідніння, які утворились
від тиску деталей одягу, предметів. Тричі визначається характер зміни
трупних плям при натискуванні пальцем або плунжером динамометра з
силою 2 кг/см 2 з наступним зазначенням часу повернення до початкового
забарвлення.
2.1 .7. Ознаки трупного висихання зазначаються при описі окремих
частин тіла.
2.1.8. При наящюсті пізніх змін описуються їх ознаки, ступінь вираже­
ності, поширеність. Визначаються наявність і локалізація трупної флори і
фауни і, при необхідності, відбираються їх зразки для проведення ботаніч­
ного і ентомологічного дослідження .
2.1.9 . Використовують рекомендовані у встановленому порядку ін­
струментальні і лабораторні методи визначення часу настання смерті.
2 .1.1 О. Власне дослідження трупа починається з визначення за · зо­
внішніми ознаками статі, віку, будови, ступеня вгодованості. Вимірюєть­
ся довжина тіла.
2.1.1 О.а. Оглядаються і зазначаються колір і стан шкіри, її вроджених і
211


набутих анатомічних та індивідуальних особливостей (рубці, татуюван­
ня тощо), наявність слідів ін'єкцій, висипань, набряків та інше.
2.1 .1 О.б. Досліджується на дотик стан мозкового і лицевого черепа, ви­
значаються довжина і колір волосся на волосистій частині голови, наяв­
ність чи відсутність ушкоджень, рухливості, деформацій та інших особ­
ливостей, відкриті чи закриті очі, колір райдужки, форма та діаметр зі­
ниць, стан білкової і сполучнотканинної оболонок (блідість, жовтизна, ек­
хімози та інше), наявність одутлості обличчя.
2.1 . 1О.в. Зазначається, чи є виділення із отворів рота, носа та вушних
ходів, описується характер цих виділень, а також наявність у порожнині
рота і носових ходах часток харчових мас, порошків чи сторонніх пред- -
метів.
Визначається стан червоної обвідки і слизової оболонки губ, чи від­
критий рот, зімкнуті зуби, чи є защемлення язика між зубами. Описуєть­
ся стан самих зубів: їх загальна кількість, колір, особливості, наявність,
характер і кількість коронок, протезів. Перелічуються згідно із зубною
формулою зуби, яких немає, характеризується стан альвеолярних повер­
хонь ясен на їх місці. При необхідності складається одонтокарта встанов­
леного зразка.
2 . 1.10.г. Оглядається і фіксується стан шиї, грудей (форма, наявність
слідів внутрішньосерцевих ін'єкцій та інше), живота (запалий, здутий чи
інше), спини (наявність пролежнів, горба та ін . ), верхніх і нижніх кін­
цівок (розвиток відносно тулуба, вроджені дефекти), пахвових западин,
складок шкіри під молочними залозами, промежини і ділянки анального
отвору (зяяння, забруднення калом та ін . ).
2.1 . 1О.д. При експертизі трупів жінок описується форма і розміри мо­
лочних залоз, пігментація навколососкових кружків і білої лінії живота,
рівномірність вистшшня сосків, наявність виділень із сосків при натис­
канні на молочні залози, рубців вагітності та інші особливості.
2.1. l О.е. Досліджуються зовнішні статеві органи і описується стан: у
трупів чоловіків - крайньої плоті, зовнішнього отвору сечовипускного
каналу, мошонки, у трупів жінок -- статевих губ, входу у піхву, дівочої
плiirn, піхви.
Зазначається відсутність чи наявність виділень, ушкоджень, рубців,
вад таінших особливостей. Досліджується стан анального отвору.
2.1 .1 О . є. Обмац-уються кістки скелета, визначається наявність патоло­
гічної рухливості або деформацій.
2.1 . 1І. При експертизі трупів невідомих осіб:
2. 1. l l .a. Складається словесний портрет і проводиться фотографуван­
ня трупа, за правилами сиrналітичної фотографії - всього трупа, а також
його обличчя в трьох проекціях (фас, лівий і правий профіль). При фото­
rрафуваниі рекомендується кисті рук ·група покласти на його груди;
2. l .1 l .б. Представниками органів слідства проводиться дактилоско­
пія трупа. Підготовка пальців трупа до дактилоскопії виконується екс­
пертом;
2.1 .1 l .в. Представниками органів слідства с1шадається Розпізнаваль­
на картка, :в якій опис прикмет трупа, особливостей одягу і викладення
даних про час та причину настання смерті проводиться експертом. На цю
212


картку представник слідчих органів наносить дактилоскопічні відбитки
або наклеює їх на неї після зняття на окремий аркуш паперу.
Другий примірник картки без відбитків заповнюється експертом і збе­
рігається у морзі;
2.1 . 11 . г. Якщо фотографування трупа не було здійснено органами
слідства, то на Розпізнавальну картку наклеюють сигналітичні знімки,
що були зроблені у бюро;
2.1.11.д. При наявності коронок з коштовних металів їх докладно. опи­
сують у висновку (акті) із зазначенням їх кольору і місцезнаходження в
порожнині рота. Зубні протези описують за такими ж правилами і збе­
рігають відповідно до викладеного у п. 2.3 додатку 2 до цих Правил.
2.1 .12 . Дослідження зовнішніх ушкоджень проводиться візуально, а
при необхідності - за допомогою оптичних приладів.
Описують усі зовнішні ушкодження, які є на трупі : вигляд (синець,
садно, рана), їх точну анатомічну локалізацію відносно щонайменше двох
анатомічних точок-орієнтирів тіла (при необхідності - і відстань від підо­
швової поверхні стоп), форму, розміри, напрямок по осі тіла, колір, харак­
тер країв і кінців, особливостей рельєфу саден і його взаємовідношення зі
шкірою, що оточує, наявність ранового каналу, забруднень тощо.
При описі можна групувати однотипні ушкодження за ділянками з
обов'язковим зазначенням їх кількості і розмірів. у кожній ділянці.
2 .1 .13. При необхідності ушкодження на трупі фотографують і(або)
замальовують на контурні схеми частин тіла людини, вилучають мазки,
виділення та інші об'єкти, передбачені даними правилами, на лаборатор­
не дослідження.
2 .1 .14 . Внутрішнє дослідження трупа обов' язково повинно включати
розтин порожнини черепа, грудної і черевної порожнин.
2.1 .15. Спосіб розтину трупа, послідовність і прийоми дослідження
порожнин і органів визначаються експертом залежно від обставин смер­
ті, особливостей випадку, характеру завдання тощо.
2.1 .16. Анатомічні розрізи, відсепарування м'яких тканин, виділення і
дослідження внутрішніх органів проводяться самим експертом. Розпи­
лювання кісток черепа, хребта і виділення інших кісток скелета може ро­
бити санітар під керівництвом і в присутності експерта.
2.1 .17 . Вийняття органів з трупа здійснюється будь-яким методом,
аби він забезпечував повноту проведення дослідження для кожного кон­
кретного випадку.
2.1 .18. Усі вийняті органи вимірюють і досліджують з поверхні і на
розрізах, при цьому треба обов'язково зазначити: їх консистенцію, вира­
женість анатомічної структури, колір, кровонаповнення, виявлені зміни і
•ушкодження, характер і обсяг вмісту порожнистих органів.
2.1 .19. Обов'язково зважують головний мозок, серце, кожну легеню,
печінку, селезінку, кожну нирку.
Зважування щитовидної, зобної і підшлункової залоз, тимуса (у ді­
тей), надниркових залоз, гіпофіза, епіфіза та інших органів проводиться у
випадку їх патології.
2.1 .20. При дослідженні голови повинні бути визначені:
2.1 .21 . Стан м'яких покривів голови з боку внутрішньої поверхні (ко­
лір, кровонаповнення), наявність або відсутність крововиливів, їх точна
213


локалізація згідно з анатомічними ділянками, колір, форма, розміри (дов­
жина, ширина, товщина), стан з поверхні і на розрізі скроневих м'язів;
2.1 .22 . Максимальна і мінімальна товщина кісток склепіння черепа на
розпилі, стан швів;
2.1 .23. Ступінь напруження і колір твердої мозкової оболонки, зро­
щення її з кістками склепіння черепа, кровонаповнення судин і пазух, на­
явність чи відсутність стороннього запаху;
2.1 .24 . Прозорість, ступінь набряку і кровонаповнення м'яких мозко­
вих оболонок;
2.1 .25 . Симетричність півкуль мозку, вираженість рельєфу борозен і
звивин, наявність чи відсутність смуг втиснення;
2.1.26. Вираженість загального малюнка будови мозкової тканини та
її анатомічних структур, ступінь її вологості і кровонаповнення, стан
шлуночків і судинних сплетінь, а також судин основи мозку;
2.1.27. Розміри гіпофіза, малюнок і колір його тканини на розрізі;
2.1 .28. Стан кісток основи черепа після повного усунення твердої моз-
кової оболонки.
2.1 .29. При дослідженні хребетного каналу треба зазначити:
2.1 .30 . Наявність в ньому рідини чи крові;
2.1 .31. Стан і розміщення спинного мозку;
2.1.32. Стан оболонок і мозкової тканини на поперечних розрізах спин­
ного мозку за сегментами після його виймання;
2.1.33. Наявність особливостей, ушкоджень, деформацій, хворобли­
вих змін хребців і міжхребцевих дисків з боку хребетного каналу;
2.1.34. Наявність чи відсутність крововиливів, розривів зв'язок, пере ­
ломів.
2.1.35. При дослідженні грудної і черевної порожнин повинні бути
визначені:
2.1.36. Колір м'язів, товщина підшкірного жирового шару на грудях і
животі, наявність (відсутність) травматичних або патологічних змін і
вмісту;
2.1 .37. Правильність розміщення органів у порожнинах, ступінь ви­
повнення легенями плевральної порожнини, наявність спайок у ній, стан
країв легенів і пристінкової плеври, висота стояння діафрагми, стан при­
стінкового і вісцерального очерев'я, великого сальника, брижі, лімфа­
тичних вузлів, ділянки сонячного сплетіння, ступінь здуття шлунка і пе­
тель кишечника, наявність спайок у черевній порожнині; наявність чи
відсутність стороннього запаху від порожнин і внуrрішніх органів.
2.1 .38 . При дослідженні шиї з'ясовують стан м'яких тканин і судин­
но-нервовоrо пучка, розтинаються магістральні артерії і фіксується наяв­
ність або відсутність патологічної закрученості судин і надривів внут­
рішньої оболонки.
2.1 .39 . При дослідженні язика визначають наявність або відсутність
ушкоджень, слідів тиску зубів, нальоту, стан смакових сосочків, стан
м'язів язика на розрізі.
2.1 .40. При дослідженні мигдаликів фіксується їх консистенція, роз­
міри, наявність лакун, гнійних пробок тощо.
2.1 .41 . При дослідженні входу в гортань і стравохід визначають наяв­
ність або відсутність сторонніх тіл, крововиливів, патологічних змін,
214


стан голосових зв' язок, перевіряється цілість під' язикової кістки і хрящів
гортані.
2.1 .42 . При дослідженні щитовидної залози і тимуса визначаються їх
розміри, консистенція, кровонаповнення і колір тканини на розрізі, пато­
логічні або травматичні зміни.
2. 1.43. При дослідженні органів дихання повинні бути визначені :
2.1 .44 . Стан легеневої плеври, наявність або відсутність під нею кро­
вовиливів, їх форма, розмір, поширеність, множинність;
2. 1.45. Колір і кровонаповнення слизової оболонки дихальних шляхів,
розрізаних аж до дрібних розгалужень бронхів, наявність або відсутність
у них вмісту, його кількість і консистенція;
2.1 .46 . Консистенція легенів при обмацуванні, колір їх поверхні і на
розрізах, характер рідини, яка стікає з поверхні розрізу при натисканні,
наявність і характер вогнищевих змін, стан паратрахеальних і бронхіаль­
них лімфатичних вузлів.
2.1.47 . При дослідженні серця і аорти треба зазначити:
2. 1.48 . Стан навколосерцевої сорочки, кількість і характер її вмісту,
взаємовідношення з епікардом;
2.1 .49. Кровонаповнення порожнин серця, кількість і характер згуст­
ків крові в них;
2. 1.50. Розміри серця (довжина, ширина, товщина в ділянці лівого шлу­
ночка) і йо.го консистенція;
2.1 .51. Стан епікарда (наявність жирової тканини, крововиливів), міо­
карда (колір, кровонаповнення, наявність вогнищевих змін та ін.), ендо­
карда (наявність патологічних змін, крововиливів та ін .), сосочкових
м'язів і хордальних ниток;
2. 1.52. Стан клапанного апарату (дво- і тристулкового, напівмісяце­
вих); консистенція, еластичність, рухливість, ступінь перекриття ними
передсердно-шлункових, аортального і венозного отворів, наявність па­
тологічних змін;
2.1.53. Товщину стінок шлуночків і перетинки;
2.1.54. Ширину аорти і легеневого стовбура на розрізі над клапанами;
2.1.55 . Стан вінцевих артерій серця біля їх основи і далі по всій довжи-
ні судини (характер інтими, товщина судинної стінки, наявність атеро­
склеротичних бляшок і ступінь перекриття ними просвіту судини);
2. 1.56 . Стан внутрішньої поверхні аорти по всій її довжині.
2.1 .57. При дослідженні системи травлення треба зазначити:
2. 1.58. Колір і стан слизової оболонки поздовж розрізаного стравохо­
ду (колір, вираженість складчатості, наявність крововиливів, виразок то­
_ що), наявність або відсутність у нього патологічних змін і вмісту;
2.1.59. Форму шлунка, кількість і вид його вмісту (колір, запах, кон­
систенція, розміри і характер харчових частин), стан слизової оболонки
аналогічно згаданому в п. 2. 1.30.1, і сфінктерів;
2.1.60. Характер і кількість вмісту в різних відділах розрізаного по
всій довжині кишечника, колір і стан йоrо слизової оболонки аналогічно
зазначеному в п. 2.1 .30 .1;
2. 1.61. Форма, консистенія і розміри (не менш як чотири) печ інки,
стан її капсули, колір на розрізі, особливості її паренхіми, кровонапов­
нення , патологічні зміни, стан воротної і нижньої порожнистої вен;
215


2.1 .62. Форма, характер вмісту і ступінь наповнення жовчного міхура,
стан його слизової оболонки, прохідність протоків;
2.1 .63. Форма, консистенція, колір на розрізі, особливості паренхіми,
кровонаповнення підшлункової залози.
2. 1.64. При дослідженні селезінки виявляють її розміри, форму, кон­
систенцію, стан капсули, колір тканини на розрізі, розмір і характер
скребка.
2.1.65. При дослідженні надниркових залоз зазначають їх форму, стан
коркового і мозкового шарів.
2. 1.66. При дослідженні сечовидільної системи треба визначити:
2. 1.67. Ступінь вираженості жирової капсули нирки, наявність чи від­
сутність крововиливів і патологічних змін у позачеревному просторі
навколо неї;
2. 1.68. Стан і ступінь зрощення з поверхнею нирок сполучно-тканин­
ної капсули;
2.1 .69. Форма нирок, їх розміри, щільність, характер поверхні після
зняття капсули, колір тканини на розрізі, вираженість коркового і мозко­
вого шарів, стан слизової оболонки ниркової маски;
2.1 .70. Ступінь прохідності сечоводів і стан їх слизової оболонки;
2.1. 71 . Стан стінки сечового міхура, кількість, колір і прозорість сечі,
вид і колір слизової оболонки.
2.1. 72. При дослідженні внутрішніх статевих органів повинні бути за­
значені:
2.1. 73. У трупів чоловіків- консистенція передміхурової залози, особ­
ливості її тканини, ступінь наповнення секретом сім'яних міхурців, особ­
ливості тканини яєчок;
2.1 . 74. У трупів жінок - стан піхви і її склепіння, форма, консистенція і
розміри матки, конфігурація її шийки і зовнішнього вічка, наявність або від­
сутність слизової пробки, ступінь розкриття шийки, характер вмісту по­
рожнини матки і виділень з неї, наявність ушкоджень, стан м'язового і сли­
зового шарів, труб, яєчників, навколо-маткової клітковини із судинами .
2.1 .75. У випадках, не передбачених розділом 2.2 даних Правил, ці­
лість грудини, ключиць, ребер, хребетного стовпа і кісток таза визна­
чається на дотик.
2.1. 76. По закінченні дослідження трупа всі органи під контролем екс­
перта вміщують в труп, який після цього зашивають . Також повинні бути
зашиті зроблені додатково розрізи. Не допускається вміщувати в порож­
нини трупа органи, які йому не належали, або сторонні предмети.
Проводити дії, які можуть призвести до спотворення зовнішнього ви­
гляду трупа, забороняється.
2.2. Особливості дослідження трупів
і забір матеріалу на лабораторні дослідження
при деяких видах смерті
2.2 . 1. Викладені в даній частині Правил відомості містять необхідний
оптимально-мінімальний набір заходів (стандарт якості), виконання яких
обов ' язкове при проведенні експертизи трупів. Відхилення від стандарту
в бік зменшення недопустиме.
216


Всі проведені експертом у ході експертизи додаткові дії (розрізання
тканин, випилювання фрагментів кісток, застосовані методики тощо) по­
винні бути обов'язково зафіксовані в протокольній частині. У протилеж­
ному випадку вжиття цих заходів треба брати під сумнів .
2.2 .2. Ішемічна хвороба серця:
2.2 . 2.а. При смерті осіб віком 15-40 років (при відсутності вроджених
вад серця):
-
обсяг розтину звичайний;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення кількості і концентрації спиртів;
-
відсутність результату дослідження сечі в даному випадку не впли­
ває на встановлення правильного діагнозу;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилаються: мозок - 2 ку<;­
ки (кора, підкоркові структури), серце - З куски (задня стінка лівого шлу­
ночка, міжшлуночкова перетинка, ділянка тканини з найбільш ураженим
відрізком коронарної артерії), легеня - 2 куски (по одному з кожної), пе­
чінка - І кусок, нирка - 2 куски (по одному з кожної), селезінка - І кусок,
підшлункова залоза - І кусок, наднирковї залози
-
2 куски (по одному з
кожної);
-
на фотометричне дослідження: розрізане серце для визначення кон-
центрації К і Na, а т акож коефіцієнта К/Nа у серцевому м'язі.
2.2 .2. 6 . При смерті осіб старших 40 років:
-
обсяг розтину звичайний;
-
при виразних ознаках хронічної ішемічної хвороби серця і при від-
суrності запаху алкоголю від порожнин і внутрішніх органів трупа взят­
тя органів на судово-гістологічне дослідження проводиться в архів. Але
при взятті аналізів на судово-токсикологічне дослідження внутрішні ор­
гани в гістологічний архів не надсилаються.
2 . 2 . 2.в . Інфаркт міокарда (без розриву серця) :
-
обсяг розтину звичайний;
-
обсяг лабораторних досліджень такий самий, як в п . 2 . 2.2.а, додатко-
во для судово-гістологічного дослідження беруть один кусок серцевого
м'яза із зони інфаркту .
2 . 2.2.г. Інфаркт міокарда (з розривом серця) :
-
обсяг розтину звичайний;
-
у судово-гістологічний архів надсилаються 2-3 куски серцевого
м'яза, включаючи зону розриву.
2.2 .3 . Розрив аневрюмu аорти:
-
обсяг розтину звичайний;
.-
в судово-гістологічний архів надсилається мінімум кусочків внут-
рішніх органів, включаючи зону розриву .
2.2.4 . Гі11ертонічна хвороба:
2 . 2.4 . а. При серцевому варіанті у зв'язку з гіпертрофією міокарда :
-
обсяг розтину звичайний;
-
обсяг лабораторних досліджень такий самий, що й при ішемічній
хворобі серця з урахуванням віку.
2.2.4.б. При нирко~.ому варіанті (зморщена нирка, хронічна ниркова
недостатність, уремія) :
-
обсяг розтину звичайний;
217


-
обсяг лабораторних досліджень такий самий, що й в осіб похилого
віку з хронічною ішемічною хворобою серця.
2.2 .5 . При легеневій патології:
-
обсяг розтину звичайний;
-
обсяг лабораторних досліджень такий ~;амий, що й в п. 2.2.2.а, додат-
ково для судово-гістологічного дослідження беруть кілька кусків легене­
вої тканини, а також проводиться роздільне зважування серця.
2.2 .6 . Тромбоемболія системи легеневої артерії:
-
до звичайного обсягу розтину додаються розрізи для виявлення зони
тромбозів, для чого проводиться розтин м'яких тканин гомілок по задніх
поверхнях поздовжніми розрізами до кісток, а потім поперечними пара­
лельними розрізами досліджуються глибокі судини; дослідження стегон
проводиться по передніх поверхнях за ходом вен; клітковина таза ви­
діляється з органами малого таза і розтинається паралельними попереч­
ними шарами; верхні кінцівки розтинаються, як і гомілки, в місцях де­
формацій і набряків, захоплюючи пахвові западини;
-
обсяг лабораторних досліджень такий самий, як і в переліку в
п. 2.2.2.а, до нього додається об'єкт із джерелом емболів;
-
тромбоемболія системи легеневої артерії краще виявляється при
розміщенні органокомплексу передньою поверхнею на секційному столі.
При цьому відокремлюється біфуркація трахеї, розтинається перикард,
правий шлуночок серця і легенева артерія .
2.2 . 7 . Судинне ураJ,сення головного .мозку:
-
обсяг розтину звичайний;
-
обсяг лабораторних досліджень залежно від обставин справи або та-
кий самий, як і в переліку в п. 2.2.2. а, до нього додається кілька кусків
тканини головного мозку із зони геморагічного (ішемічного) інфаркту,
або в судово-гістологічний архів надсилають лише згадані кусочки го­
ловного мозку;
-
для виявлення наявності аневризми судини головного мозку можливе
наповнення судин забарвленою водою з допомогою шприца через основ­
ну артерію основи мозку.
2.2 .8 . Онкозахворювання:
-
обсяг розтину звичайний;
-
для судово-гістологічного дослідження беруть по одному кусочку
пухлини і всіх органів, в яких є метастази;
-
при підозрі на СНІД обсяг розтину та забір матеріалу на лабораторні
дослідження зазначено в п. 2.2 .24 .
• 2.2 .9 . Раптова смерть дітей (при підозрі на інфекційні захворюван­
ня або бактеріальні харчові отруєння):
2.2.9.а. При смерті дитини віком до 1 року:
-
труп зважують;
-
до звичайного обсягу розтину додається розтин порожнин середньо-
го вуха, фронтальних і гайморових пазух;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилаються : мозок - З кус­
ки (кора, підкірка, стовбур), серце - З куски (лівий і правий шлуночки,
міжшлуночкова перетинка), легеня - 5 кусків (по одному з кожної долі),
печі нка - І кусок, нирка - 2 куски (по одному з кожноі) селезінка - І ку­
сок, вилочкова, щитоподібна, слинна і підшлункова залози - по І куску.
218


надниркові залози - 2 куски (по одному з кожного), тонкий і товстий ки­
шечник - по І куску, брижа тонкого кишечника з лімфатичним вузлом -
І кусок, гортань на рівні голосової щілини - І кусок, трахея на рівні біфур­
кації з лімфатичним вузлом - І кусок, глоткова мигдалина - І кусок;
-
для вірусологічного дослідження - (лише на стерильному предмет­
ному склі) надсилають мазки і відбитки із задньої стінки глотки, гортані,
трахеї, головних бронхів і кожної легені - по 2 мазки, а також І кусок
бронха з легеневою тканиною; при наявності вмісту в порожнинах вуха,
фронтальних і гайморових пазухах - по 2 мазки з кожної порожнини;
-
для бактеріологічного дослідження (лише при використанні сте­
рильних інструментів і посуду) надсилають кров з порожнини серця (за­
бір робиться до вийняття головного мозку), легеня (з прикореневої зони
або з середини долі), печінка, головний мозок (забір робиться до вийня;r­
тя його з порожнини черепа), селезінка, відрізок тонкого і товстого ки­
шечника - по І (довжиною 15-20 см, лише після накладення подвійної
лігатури і розтину кишечника між ними), жовчний міхур (також після на­
кладення лігатури);
2.2.9.б. При смерті дитини віком понад І рік обсяг дослідження такий
самий, за винятком зважування трупа.
2.2 .10. Новонароджені діти:
-
труп зважують, вимірюють обвід голови, плечей, грудей;
-
проводиться рентгенографія кистей і стоп (наявність і розміри точок
закостеніння);
-
до звичайного обсягу розтину додається розтин епіфізів (дисталь­
них) стегнових кісток, п'яткових кісток і рукоятки грудини з метою вияв­
лення точок закостеніння, а також розтин хребетного стовпа, щоб вийня­
ти спинний мозок і переконатись, була родова травма, чи ні;
-
проводяться плавальні проби (Галена, Бреслау);
-
для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку-
сочків внутрішніх органів, перелік яких вказаний в п. 2 . 2.9.а, до нього до­
дається пупковий канатик і пупкове кільце;
-
для судово-імунол огічного дослідження надсилається рідка кров з
порожнини серця або поро жнистих вен і кров на марлі;
-
при виявленні ознак травматичного впливу проводиться весь ком­
плекс досліджень, характерний для даного виду травми .
2.2 .11. Кримінальний аборт:
2 . 2 . 11 . а. При смерті під час проведення аборту або в найближчі годи­
ни після нього:
-
до звичайного обсягу розтину додається вийняття внутрішніх стате­
вих органів за Хижняковою з розпилюванням симфізу лонних кісток;
-
проводиться проба на повітряну емболію;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилають вміст порож-
нини матки, частину стінки матки і піхви для виявлення наявності меди­
каментів, мила, їдких отрут та інше, а також кров, сечу і внутрішні орга­
ни (дивись додаток !) на спирти, наркотики, барбітурати і медикаменти;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів, перелік яких зазначено в п. 2.2.2.а, до нього
додаються кусочки з різних ділянок матки, включно з шийкою, трубами,
219


яєчниками, судинами навколоматкової клітковини, а також при наявно­
сті - ділянки з ознаками травматичного впливу;
-
для судово-цитолоrічноrо дослідження надсилаються тампони і маз­
ки виділень піхви і молочних залоз;
-
для судово-імунолоrічноrо дослідження надсилаються рідка кров і
кров на марлі .
2.2 . 11 .б. При смерті в стаціонарі (за якийсь проміжок часу після про­
ведення «кримінального аборту»):
-
до обсяrу дослідження, перелік якоrо наведено в п. 2.2 . 11.а, додаєть­
ся подання матеріалу на бактеріологічне дослідження в обсязі, згаданому
в п. 2.2.9.а.
2.2.11.в . При «кримінальному аборті», який не відбувся (виражена віІ.­
rітність), розтин доцільно проводити з подовженням серединного роз­
різу від мечоподібного відростка грудини по одній з бокових поверхонь
черевної стінки (наприклад за О. І. Вилеrжаниним). Обсяr дослідження в
даному випадку такий самий, як зазначено в п. 2.2.11.а.
2.2 .12 . Ураження технічною електрикою (електротравма). Ура­
ження блискавкою:
-
обсяr розтину звичайний;
-
для судово-токсиколоrічноrо дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення наявності і концентрації спиртів;
-
для судово-rістолоrічноrо дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів, згаданих в п. 2.2.2.а, до якоrо додаються всі
підрозділи на наявність електромітки ділянки шкіри (садна, синці, рани);
-
для спектроrрафічного_дослідження направляються всі зазначені зо­
ни обов'язково із симетрично розташованими на тілі непошкодженими
ділянками шкіри.
2.2.13 . Дія крайніх температур:
2 . 2.13.а. Дія високих температур (воrню):
-
обсяr розтину звичайний;
-
для судово-токсиколоrічноrо дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення наявності і концентрації спиртів, а також кров на карбок­
сиrемоrлобін (допускається в одному флаконі з кров'ю на спирти);
-
для судово-rістолоrічноrо дослідження надсилається комплект ку­
сочків внугрішніх орrанів, зазначених в п. 2.2.2.а, до якоrо додаються
шкіра з опіковою поверхнею (обов' язково з частинкою ділянки непо­
шкодженої шкіри) і верхні дихальні шляхи.
Залежно від категорії випадку при отриманні результату судово-ток­
сиколоrічноrо аналізу, в якому буде встановлено вміст СО в крові в кон­
центрації більше 40--50 відсотків допускається поданий на судово-rісто­
лоrічне дослідження комплект внутрішніх органів передавати в архів.
2.2.13.б. При переживанні опіків, опікової хвороби (смерть у стаціо­
нарі):
-
обсяr розтину звичайний;
-
для судово-rістолоrічноrо дослідження надсилається комплект ку-
сочків внутрішніх орrанів, зазначених в п. 2.2.2.а, до якого·додається шкі­
ра з опіковою поверхнею (обов'язково з частинкою ділянки непошкодже­
ної шкіри);
220


-
для бактеріологічного дослідження (септикопіємія, септицемія) над-
силається матеріал в обсязі, згаданому в п. 2.2.9.а.
2.2 . 13.в. Дія низьких температур (переохолодження) :
-
обсяг розтину звичайний;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і обо-
в' язково сеча (при її відсутності - спинномозкова рідина, нирка або м'яз)
для визначення наявності і концентрації спиртів;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів, зазначених в п. 2 . 2.2.а, до якого додаються
шкіра з ділянок відмороження, яєчка, шлунок і 12-пала кишка.
2.2 .14 . Механічні асфіксії:
2.2 .1 4.а. Повішення, закриття верхніх дихальних шляхів стороннім
тілом, стиснення грудей і живота (нещасний випадок) :
-
обсяг розтину звичайний;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення наявності і Іеонцентрації спиртів (допускається подання
лише самої крові);
-
залежно від обставин випадку в гістологічний архів надсилається
комплект кусочків внуrрішніх органів, зазначених в п. 2.2.2 .а, до якого
додається (виходячи з категорій асфіксії) ділянка шкіри зі странгуляцій­
ною борозною або ділянка верхніх дихальних шляхів з крововиливом.
При можливості гортань зі стороннім тілом треба сфотографувати.
2.2.14.б. Аспірація блювотних мас:
-
обсяг розтину звичайний;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення наявності і концентрації спиртів;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів, згаданий в п. 2 .2.2.а, до якого можна додати
один-два кусочки тканини легені з найбільш типових ділянок, де в дріб­
них бронхах виявлено чужорідні маси.
2.2 . 14.в . Утоплення:
-
до звичайного обсягу розтину додається обов'язковий розтин пазу­
хи основної кістки;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення наявності і концентрації спиртів (будь-яка концентрація
етилового спирту в крові трупа при даному виді смерті не повинна підля­
гати оцінюванню ступеня алкогольного сп'яніння потерпілого);
-
при виражених ознаках утоплення внутрішні органи для судово-гіс­
тологічного дослідження або не беруть, або надсилають в архів.
У випадках з нез'ясованими обставинами справи і особливо у випад­
ках, що можуть мати кримінальний характер, або при гнилісних змінах
трупа для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів , зазначений в п. 2.2.2 .а, до якого додають для
виявлення наявності діатомового планктону нерозрізану нирrсу, рідину з
пазухи основної кістки, не менш як 15 r кісткового мозку зі стегневої
кістки (також можна - крайовий відділ печінки, селезінки, серце) і обо­
в'язков о - тканину легені для контролю . При взятті цих органів для до­
слідження на наявність планктону категорично забороняється обмивати
r.роточн ою водою інструменти, посуд, рукавиці і дані органи.
221


2 . 2.14.г. Удавлення руками, удавлення петлею:
-
при відсутності петлі зі шкіри шиї на липку стрічку або плівку зніма­
ють відбитки, які треба фіксувати предметним склом.
У два окремі конверти вилучається піднігтевий вміст.
Беруться тампони і мазки вмісту піхви, а також тампони і мазки зі сли­
зової оболонки рота і прямої кишки (у трупів жінок і чоловіків) для вияв­
лення наявності сперматозоїдів.
Крім того, вміст піхви надсилається на судово-цитологічне дослід­
ження для вивчення морфологічних особливостей піхвового епітелію.
Відбираються в окремі конверти зразки волосся з шести ділянок воло­
систої частини голови, лобка (у трупів жінок) та інших ділянок тіла.
Проводиться фотогр~.фування трупа і ушкоджень на НЬОМ'J з дотри­
манням судово-медичних правил;
-
обсяг розтину звичайний, розтин починається з вийняття головного
мозку.
Для виявлення справжніх крововиливів розтин грудної і черевної по­
рожнин проводиться за Лешке: коміроподібним розрізом у надключеч­
них ділянках через яремну ямку рукоятки грудини, далі серединним роз­
різом до лона, після відокремлення грудини трахея і стравохід відсі­
каються на рівні першого міжреберного проміжку, виймається органо­
комплекс, проводиться відпрепаровування шкіри і м'яких тканин шиї до
нижньої щелепи, відокремлюється язик і комплекс органів шиї.
Розтинається задня поверхня шиї для виявлення тут крововиливів у
м'які тканини.
При наявності крововиливів у м'язи грудей і м'язи міжребер'я останні
розсікають, ребра очищають від м'яких тканин і старанно досліджують з
метою виявлення можливих переломів. При їх виявленні лінії переломів
обов'язково описують як на зовнішній, так і на внутрішній поверхні ре­
бер;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча
для виявлення наявності і концентрації спиртів;
-
проводиться рентгенографія гортані після фіксації (12-24 години) у
формаліні з наступним обов'язковим препаруванням хрящів гортані і
під'язичної кістки і фотографуванням препарату;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів, зазначений в п. 2.2.2.а, до якого додають (при
наявності) маркіровані куски м'яких тканин гортані і задньої поверхні
шиї з крововиливами, ділянки шкіри з саднами, синцями, странгуляцій­
ною борозною та інше;
-
для судово-імунологічного дослідження надсилається кров (у рідко­
му вигляді і на марлі) для визначення антигенної належності, а також
жовч або сеча для визначення категорії видільництва.
2.2.14.д. Закриття отворів рота і носа :
-
до звичайного обсягу розтю,-у додається препарування м'яких тка­
нин обличчя і дослідження ребер, як зазначено в п. 2.2.14.г;
-
відбитки на липку стрічку роблять з передньої поверхні обличчя;
-обсяг решти дослідження див. в п. 2.2.14.г, за винятком дослідження
хрящів гортані.
222


2.2.14 . е. Стиснення грудей і живота (вбивство):
-
до звичайного обсягу розтину додається розтин м'яких тканин спи­
ни і дослідження ребер, як згадано в п. 2.2.14 . г;
-
відбитки на липку стрічку не проводяться;
-
обсяг решти дослідження див. у п. 2.2.14.г, за винятком дослідження
хрящів гортані.
2.2 .15. Отруєння:
-
обсяг розтину звичайний;
-
залежно від ймовірного виду отруєння на судово-токсикологічне до-
слідження н адсилається:
-
при підозрі на отруєння синильною кислотою та її солями (ціаніда­
ми) надсилається шлунок з вмістом, верхній відділ тонкого кишечника з
вмістом, кров, мозок, печінка з жовчним міхуром, нирка і сеча;
-
при підозрі на отруєння хлороформом, дихлоретаном, чотирихло­
ристим вуглецем та іншими галогенопохідними надсилаються мозок,
шлунок з вмістом, тонкий кишечник з вмістом, легеня, печінка, нирка,
селезінка, кров, сальник;
-
при підозрі на отруєння етиловим спиртом надсилаються сеча і кров
у кількості 15 мл (кожного об' єкта); кров відбирають шприцом (стериль­
но) з великих вен кінцівок і поміщають у флакон з-під пеніциліну (фла­
кон не розкривається, не миється, містить 1- 2 краплі пеніциліну) проко­
лом пробки флакона. Сеча також відбирається шприцом і поміщається у
флакон з-під пеніциліну. У випадках відсутності крові і сечі для до­
слідження направляють мозок, нирки, тканину м'язів стегна. При вира­
женому гнитті трупа рекомендується брати м'яз стегна;
-
при підозрі на отруєння іншими спиртами (метиловим, пропіловим,
бутиловим, аміловим, а також їх ізомерами), етиленглюколем, ацетоном,
фенолом (карболова кислота), крезолом (лізол), гідрохініном, формаль­
дегідом, бензином, керосином а також так званими технічними рідинами
надсилається шлунок з вмістом, тонкий кишечник, мозок, сеча, кров, пе­
чінка, селезінка, сальник, нирка, легеня; додатково - сечовий міхур (при
підозрі на отруєння етиленглюколем);
-
при підозрі на отруєння отрутою місцевої дії, кислотами, лугами тощо
беруть такі об' єкти: стравохід, глотка, трахея, шлунок з вмістом, тонкий ки­
шечник (змінені частини) в окремі банки по 200--300 г, ділянка шкіри зі
слідами дії отрути, нирка, м'язова тканина з ділянки стегна (100 г);
-
при підозрі на отруєння оксидом вуглецю, метгемоглобінутворюва­
телями (на метгемоглобін) : кров з великих вен (не менш 15 мл, флакон за­
повнюється кров'ю до пробки); додатково: м'яз стегна (на карбоксіміо­
глобін);
-
при підозрі на отруєння солями «важких» металів - шлунок з вмістом,
тонкий і товстий кишечник, печінка, нирка, селезінка; додатково: при підо­
зрі на солі ртуті - надсилається пряма кишка, сполуками миш'яку (хронічне
отруєння) - волосся, нігrі, 1mоскі кістки; сполуками талію
-
волосся, ніпі,
трубчасті кістки, плоскі кістки; тетраетилсвинцем - мозок, сеча, легені;
-
при підозрі на отруєння алкалоїдами, барбітуратами, а також лікар­
ськими речовинами - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з
вмістом, нирки, печінка, мозок, сеча, кров, селезінка;
-
при підозрі на отруєння хініном - матка;
223


-
при підозрі на отруєння морфіном: шлунок із вмістом, тонкий ки­
шечник із вмістом незалежно від шляхів введення;
-
при підозрі на отруєння похідними фенотіазіну: шлунок із вмістом,
тонкий кишечник, печінка, нирка, сеча;
-
при підозрі на отруєння похідними 1.,4-бенздіазепіну: шлунок із
вмістом, тонкий кишечник, печінка, нирка, сеча;
-
при підозрі на отруєння серцевими глікозідами: печінка з жовчним
міхуром, кров, верхній відділ тонкого кишечника із вмістом, нирка, шлу­
нок із вмістом, сеча;
-
при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через піхву або
матку - матка з піхвою;
-
при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через пряму кишку
(ректально)- пряма кишка із вмістом;
У випадках підозри на введення алкалоїдів, барбітуратів, наркотич­
них та лікарських речовин внутрім'язово або підшкірно вилучаються
окремо з місця уколу: ділянка шкіри, м'язова тканина;
-
при підозрі на отруєння фторидами - надсилається шлунок із вміс­
том, тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка і нирка;
-
при підозрі на отруєння нітритами, нітратами: шлунок з вмістом,
тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка з жовчним міхуром, кров;
-
при підозрі на отруєння хлорорганічними пестицидами вилучають
шлунок з вмістом, печінку, нирку, мозок і жирову тканину;
-
при отруєннях фосфорорганічними отрутохімікатами: шлунок з вмі­
стом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка з жовчним міхуром,
нирка,сеча,кров;
-
у всіх випадках підозри на інгаляторне отруєння в лабораторію над­
силають 0,5-0,8 кг тканини легенів (одним куском) у банці (герметично
закритій);
-
з завданнями на визначення діатомових водоростей надсилають
нерозрізану нирку, крайову частину печінки, легені, трубчасту кістку
з урахуванням, щоб в ній містилось не менш як 15 г кісткового мозку.
Об'єкти вміщують у скляні банки, старанно промиті дистильованою во­
дою. Банки слід закривати пришліфованими скляними пробками або кап­
роновими кришками. Закривати банки шматками гумових рукавиць за­
бороняється. Одночасно з зазначеними об'єктами надсилається разом
0,5 л води з місця виявлення трупа або місця, де підозрюється утоплення
(вбивство);
-
при підозрі на отруєння грибами, різними ягодами, рослинами, на­
сінням рекомендується вилучати в окремі банки вміст шлунка і кишечни­
ка для ботанічного дослідження;
-
при підозрі на отруєння отрутою невідомого походження (етіології):
кров, сеча, головний мозок, печінка з жовчним міхуром, нирка, тонкий і
товстий кишечник, легеня, селезінка, шлунок із вмістом в окремих бан­
ках загальною масою до 2 кг.
Об'єкти вилучаються у кількості: кров - не менш 200 мл, вся сеча,
1/3 головного мозку, печінки, легені, одна нирка, 200---300 г сальника,
один метр тонкого і товстого кишечника із вмістом з найбільш змінених
відціл-ів, увесь шлунок із вмістом, волосся - не менш l г, нігті - 1- 3 г,
кістки l 00---200 г.
224


-
при судово-медичній експертизі (на солі «важких металів)>) ексгу­
мованого трупа, крім зазначених раніше частин внутрішніх органів, на
дослідження повинні бути надіслані в окремих банках : І кг землі, взятої з
6 ділянок (над, під, у бокових і торцевих частин труни), зразки одягу, об­
бивка труни, кусок дошки, сіна, торфу тощо.
-
для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів, згаданий в п. 2.2 . 2.а, до якого, залежно від ха­
рактеру випадку, додаються кусочки органів, які найбільше вражені дією
введеної отруйної речовини.
2.2.16. Падіння з висоти власного зросту:
-
до звичайного обсягу розтину додається розтин м'яких тканин зад­
ньої поверхні шиї і спини;
-
після розпилу кісток черепа повинні бути зроблені виміри його по­
здовжнього і поперечного розміру, товщини лобної, скроневої, тім'яної і
потиличної кісток.
При виявленні внутрішньочерепних крововиливів, забитих місць або
розм'якшень вказуються їх точна локалізація в межах долі, розміри, ма­
са, обсяг епі- і субдуральних крововиливів, вид і форма з поверхні і на
розрізах, стан речовини головного мозку під ними.
Розтин головного мозку виконується тільки за Фішером :
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення наявності і концентрації спиртів;
-
для судово-гістологічного досл ідження направляється комплект ку­
сочків внутрішніх органів, зазначений в п. 2.2 . 2.а, крім головного мозку,
який береться з обов ' язковим проведенням маркірування з таких діля­
нок :
а) при наявності вираженого вогнища крововиливу; ·
-
край вогнища крововиливу з прилеглою ділянкою незміненої мозко­
вої тканини ;
-
центральна частина вогнища крововиливу;
- симетричн і ділянки кори великих півкуль з м 'якими мозковими обо-
лонками і білою речовиною на рівні передньої центральної звивини;
-
передній гіпоталамус на рівн і заднього краю хіазми разом із судин-
ним сплетінням у ділянці міжшлуночкових отворів;
-
середн ій мозок (особливо в ділянці водопроводу) ;
-
середній рівень моста з дном і стінками IV шлуночка;
- гіпофіз;
б) при •відсутності вираженого вогнища крововиливу;
-
симетричні ділянки кори великих півкуль з м'якими мозковими обо­
лонками і білою речовиною на рівні передньої центральної звивини;
-
передній гіпоталамус на рівні заднього краю хіазми разом з судин-
ним сплетінням у ділянці міжшлуночкових отворів;
-
середній мозок (особливо в ділянці водопроводу) ;
-
середній рівень моста з дном і стінками IV шлуночка;
-гіпофіз;
-
симетричні ділянки підкоркових вузлів з прилеглими стінками шлу-
ночк ів;
-
ділянки rіпокампа із судинними сплетіннями;
-
симетричні ділянки кори великих півкуль мозочка;
8 2-22!
225


-
довгастий мозок на рівні нижніх олив;
-
для судово-імунологічного дослідження надсилається кров (у рідко-
му вигляді і· на марлі) для визначення антигенної належності, а також
жовч або сеча для визначення категорії видільництва - при наявності
ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею;
-
за нез' ясованих обставин випадку проводиться забір зразків в обсязі
і з дотриманням умов, зазначених у п. 2.2 .14 .
2.2.17. Падіння з висоти:
-
до звичайного обсягу розтину додається розтин м'яких тканин спи­
ни і сідниць, верхніх і нижніх кінцівок, включно з ліктьовими і колінни­
ми суглобами, підошви стоп, розтин усіх міжреберних м'язів, повне очи­
щення кісток таза від м'яких тканин і при необхідності розтин хре­
бетного каналу за А.О.Солохіним або двостороннім розпилом дужок.
При підозрі на пневмоторакс перед вичленуванням грудини повинна
проводитись проба на нього: проколювання міжреберного м'яза під во­
дою або проколювання того самого міжреберного м'яза заповненим во­
дою шприцом з голкою, але без поршня.
Дослідження і опис ушкоджень кісток проводиться лише після ста­
ранного очищення їх від м'яких тканин, опис переломів повинен обов'яз­
ково містити відомості про характер лінії перелому як мінімум на двох
протилежних поверхнях кістки;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються кров і сеча
для визначення наявності і концентрації спиртів;
-
для судово-гістологічного архіву надсилається по одному кусочку
внутрішніх органів і м'які тканини із зон ушкоджень з проведенням при
необхідності повного дослідження, яке включає й забарвлення на жирову
емболію;
-
для судово-імунологічного дослідження надсилаються кров (у рід­
кому вигляді і на марлі) для визначення антигенної належності, а також
жовч або сеча для визначення категорії видільництва;
-
при нез'ясованих обставинах випадку або при підозрі на вбивство
дослідження черепа і головного мозку проводиться в обсязі, згаданому в
п. 2.2 . 16. Крім того, проводиться фотографування трупа, забір тампонів і
мазків із піхви, порожнини рота і прямої кишки, зразків волосся і підніг­
тьового вмісту з дотриманням умов, зазначених в п. 2.2.14.г.
2.2,18. Транспортна травма:
-
проводиться опис ушкоджень з обов'язковим зазначенням висоти
розміщення первинного контакту від рівня підошвових поверхонь стоп.
При нез'ясованому місці первинного контакту висота розміщення від
підошвових поверхонь стоп зазначається для всіх ушкоджень;
-
для медико-криміналістичного дослідження надсилаються одяг, ра­
ни з метою виявлення наявності включень, мастил, металізації та інше;
-
обсяг розтину і лабораторних досліджень, а також умови забору
об'єктів для їх проведення такі самі, як згадано в п. 2.2 . І 7.
2.2.19. Ушкодження колючими, рі:жучими, колючо-рі:жучими, ру­
баючими і рублячо-рі:жучими предметами:
-
до опису ушкоджень треба вносити не лише точну локалізацію, а й
висоту розміщення ран від підошвових поверхонь стоп, а також приблиз­
ну висоту від рівня сідничних горбів (нижнього краю симфізу) - положен-
226


ня сидячи. Крім того, обов'язково зазначають орієнтацію кінців ушкод­
жень щодо вертикальної осі тіла або щодо цифр циферблата годинника;
-
труп і ушкодЖення на ньому фотографують із дотриманням судово­
медичних правил;
-
для судово-медично-криміналістичного дослідження надсилаються
вилучені відповідним чином куски шкіри з кожним ушкодЖенням або по
одному з однотипних ушкодЖень для виявлення наявності металізації,
сторонніх включень, а також характеру і особливостей засобу травм;
Застосування металевих зондів для дослідження ранового каналу до
вилучення куска шкірки з ушкодженням забороняється;
-
секційний розріз повинен проходити так, щоб він не зачіпав наявних
ушкоджень.
Обсяг розтину звичайний, крім випадків розміщення ушкодЖень поза
зоною дослідження органів і тканин при стандартному секційному роз­
різі (на спині, кінцівках і т. ін .) . У цих випадках розтин м'яких тканин у
ділянці розміщення ушкоджень і дослідження ходу ранового каналу від
них обов'язковий;
-
при розміщенні ушкоджень в зоні венозних синусів обов'язково
проводиться проба на повітряну емболію - прокол правого (і лівого)
шлуночків серця під водою;
-
детально описуються тканини і органи, через які проходить кожний
рановий канал, їх товщина у цьому місці, а також напрямок щодо верти­
кальної осі тіла і довжина кожного ранового каналу, виміряного шар за
шаром і за зондом;
-
обсяг лабораторних досліджень і умови взяття матеріалів для них та­
кі самі, як згадано в п. 2.2 .17, за винятком судово-гістологічного до­
слідження, при якому до зазначеного комплекту кусочків внутрішніх ор­
ганів додаються маркіровані кусочки органів, які складають шари рано­
вого каналу.
2.2 .20. Ушкод:нсення тупими предметами:
-
проводиться відбір зразків (нігті, волосся, кров тощо) в обсязі і з до­
триманням умов, зазначених в п. 2.2.14.г;
-
проводиться фотографування трупа і ушкоджень на ньому з дотри­
манням судово-медичних правил;
-
обсяг розтину трупа відповідає зазначеному в п . 2.2.17;
-
при необхідності проводиться проба на пневмоторакс з дотриман-
ням умов, зазначених в п. 2.2.17;
-
обсяг лабораторних досліджень відповідає зазначеному в п. 2.2 . 17,
крім судово-гістологічного дослідження, на яке у_ всіх випадках надсила­
ється комплект кусочків внутрішніх органів, зазначений в п . 2 . 2 . 2 . а, а при
черепно-мозковій травмі - головний мозок в обсязі і за умов, згаданих в
п . 2.2.16 . Крім того, повинні надсилатися маркір"овані тканини з кровови­
ливами з ділянки ушкоджень;
-
для судово-медично-крим іналістичного дослідЖення надсилаються
об'єкти в обсязі і з метою, зазначеними в п. 2.2 . 19.
При багатоосколкових переломах кісток склепіння і основи черепа
для визначення посл,ідовності нанесення ушкоджень, а також хара~перу і
особливостей травмуючого предмета доцільно провести вилучення голо-
8*
227


ви з наступною її мацерацією, повним вивільненням кісток від м'яких
тканин і потім реконструкцією черепа. •
2.2 .21 . Вогнепальні ушкодження:
-
no можливості проводиться тотальне, не менш як у двох проекціях,
рентгенологічне дослідження трупа;
-
опис ушкоджень повинен містити не лише точну локалізацію, а й ви­
соту розміщення їх від підошвових поверхонь стоп, а також приблизну
висоту від рівня сідничних горбів (нижнього краю симфізу)- положення
сидячи;
-
залежно від характеру випадку проводиться відбір зразків (нігті, во­
лосся, кров тощо) в обсязі і з дотриманням умов, згаданих у п. 2.2.14 . г;
-
для судово-медично-криміналістичного дослідження обов'язково
надсилаються всі (вхідні і вихідні) вогнепальні ушкодження;
-
обсяг лабораторних досліджень і умови взяття матеріалів для них та-
кі самі, як зазначено в п. 2.2 . І 9.
2.2.22 . Експертиза трупів після виконання медичних маніпуляцій:
-
обсяг розтину звичайний.
Обов'язкове проведення проби на повітряну емболію при підозрі на
ушкодження серця, легень, великих кровоносних судин після. виконання
хірургічних операцій на згаданих органах, а також пункцій, введення ка­
нюлі, катетеризації судин і т. ін.;
-
все виявлене при проведенні цих експертиз повинно бути задоку­
ментоване (сфотографоване) або залишене у вигляді макропрепарату;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилається комплект ку­
сочків внутрішніх органів, зазначений в п. 2.2.2.а.
2.2.23. Експертиза трупів невстановлених осіб:
-
проводиться фотографування всього трупа, а також його обличчя в
трьох проекціях - фас, лівий і правий профіль;
-
проводиться відбір зразків (волосся з голови і кров) в обсязі і з до­
триманням умов, зазначених у п. 2.2.14.г;
-
обсяг розтину і лабораторних досліджень викладені у відповідних
пунктах цих Правил залежно від виду смерті.
При експертизі гнилісно змінених, муміфікованих, розчленованих і
скелетованих трупів невідомих осіб для визначення групоспецифічних
антигенів на судово-імунологічне дослідження надсилаються волосся,
нігті, зуби (великі корінні або інші), кісткова і м 'язова тканини.
Кісткові залишки неопізнаних скелетованих або обгорілих трупів над­
силаються на судово-медично-криміналістичне дослідження для визна­
чення виду, віку, статі, зросту та ідентифікації особи.
2.2 .24 . Експертиза трупів з підозрою на СНЩ:
-
до звичайного обсягу розтину додається розтин хребетного каналу;
-
для судово-токсикологічного дослідження надсилаються при необ-
хідності кров і сеча для виявлення наявності і концентрації спиртів;
-
для судово-гістологічного дослідження надсилаються:
І. Головний мозок (обов'язково з ділянки підкоркових гангліїв і білої
речовини півкуль);
2. Спинний мозок;
З. Легені;
228


4. Органи шлунково-кишкового тракту (стравохід, шлунок, тонкий і
товстий кишечник);
5. Органи імуногенезу (кістковий мозок, вилочкова залоза, лімфо-
вузли, селезінка);
6. Печінка;
7. Нирки;
8. Серце;
Додатково при показаннях :
9. Сітківка ока;
І О. Шкіра і слизова оболонка порожнини рота;
11. Шкіра зовнішніх статевих органів.
Додаток 1
Порядок
вилучення і надсилання об'єктів
на лабораторні дослідження
1. Вилучення об'єктів
для судово-токсикологічного дослідження
1.1. Для судово-токсикологічного дослідження вилучають не менш як
2 кг внутрішніх органів; при хронічному отруєнні, а також після прове­
дення реанімаційних заходів - до 2,5 - 3 кг. Об'єкти беруть у кількості:
кров - не менш іІК 200 мл, вся сеча, 1/3 головного мозку, печінки, легені
(при підозрі на інгаляційне отруєння - одним куском 0,5- 0,8 кг у банку,
яка герметично закрита), одна нирка, 200--300 г сальника, по l м тонкого і
товстого кишечника з вмістом із найбільш змінених відділів, весь шлу­
нок з вмістом, волосся - не менш,як І г, нігті - І -З г, кістки-100--200г.
При підозрі на отруєння етиловим спиртом кров беруть чистим шпри­
цом з великих вен кінцівок або синусів твердої мозкової оболонки. У ви­
падку відсутності крові або сечі надсилається м'язова тканина з ділянки
стегна в кількості близько І ООО г.
При експертизі ексгумованого трупа на солі «важких» металів, крім
зазначених у відповідному пункті внутрішніх органів, надсилається на
дослідження в окремих банках по 500 г земля з шести ділянок навколо
гробу: над і під ним, біля бокових його поверхонь, у головному і ножно­
му кінцях, а також шматочки ОNoГ)', оббивки гробу, підстилки, шматок
нижньої дошки (близько 500 см2) та інші предмети, знайдені біля трупа.
1.2 . Внутрішні органи виймаються лише після накладання подвійних
лігатур на стравохід, шлунок, кишечник (на відстані І му різних ділян­
ках), при цьому забороняється обмивати внутрішні органи водою, за­
бруднювати хімічними речовинами або механічними домішками. Органи
вміщують у скляні сухі банки з широким горлом, які повинні бути ста­
ранно вимиті звичайною водою, а потім виполоскані дистильованою во­
дою. Використання металевого або керамічного посуду забороняється.
Також старанно повинні бути вимиті секційний стіл, інструменти і рука­
виці. Під час розтину не треба користуватись водою та іншими рідинами.
І .З. Об'єкти дослідження консервують лише при підозрі на отруєння
229


серцевими глікозидами, похідними фенотіазину, фосфорорганічними пес­
тицидами, алкалоїдами і трициклічними антидепресантами.
Для фіксації використовується спирт-ректифікат, рівень якого над
внутрішніми органами в банках повин;ен бути не менш як 1 см. Одночас­
но в судово-токсикологічне відділення надсилається контрольна проба
спирту в кількості близько 300 мл, взята з тієї самої тари, що й для кон­
сервування.
1.4 . Банки з внутрішніми органами повинні бути герметично закриті,
обв'язані шпагатом і опечатані. Кров і сечу на спирти вміщують у невід­
криті і непромиті флакони з-під пеніциліну, проколюючи голкою шприца
гумову пробку флакона.
•
Кожна банка (флакон) повинна мати етикетку з усіма необхідними да-
•ними і з дотриманням правил безпеки (з метою уникнути механічних по­
шкоджень) без затримки надсилатися у відділення судово-медичної ток­
сикології.
1.5 . У документі-супроводі у відділення повинно бути записано: назва
документа, на підставі якого проводилась експертиза трупа, стислий ви­
клад обставин справи, прізвище, ініціали та рік народження померлого,
дата його смерті, дата і година розтину трупа, основні дані дослідження
трупа та ймовірна причина смерті, номер експертизи, дані медичної до­
кументації (при їх наявності), дані первинної експертизи трупа (при про­
веденні повторної експертизи), перелік об'єктів і мета проведення судо­
во-токсикологічного дослідження, прізвище та ініціали експерта, який
подав матеріал на дослідження.
2. Вилучення об'єктів
для судово-гістологічного дослідження
2.1. Взяття кусочків органів і тканин трупа на судово-гістологічне д~­
слідження проводиться лише тим самим судово-медичним експертом,
який проводить експертизу даного трупа.
2.2. При вилученні кусочків органів і тканин треба враховувати їх ана­
томічну будову, характер патологічного процесу, вираженість і пошире­
ність ушкоджень. Вирізати кусочки, площа яких повинна становити при­
близно 2- 3 см2, товщина не більш як 0,5 - 1,0 см, треба через усі шари,
обов'язково захоплюючи межу між зміненими і незміненими ділянками
органу або тканини.
Відрізати кусочки треба гострим ножем (використовувати ножиці з
цією метою не рекомендується, аби уникнути розминання тканин).
Відрізані кусочки тканин треба покласти у скляну банку з фіксуючою
рідиною, кількість якої повинна бути у 10 разів більшою за об'єм взятих
кусочків.
2.3. Робити скребки з поверхні шматочків (особливо слизових і сероз­
них оболонок органів) і очищати їх інструментарієм, ганчіркою та інши­
ми предметами забороняється. При заборі мозкової тканини забороня­
ється застосовувати воду з метою усунення з поверхні крові, накладень
таін .
Крихкотілі тканини і маси, які легко розпадаються (наприклад вміст
порожнини матки), беруть на ніж, не користуючись пінцетом, і занурю-
230


ють у фіксуючу рідину в марлевому мішечку. Кусочки кісток (особливо
губчастих) вилучають лише шляхом випилювання.
2.4 . Фіксація звичайно проводиться 10%-м нейтральь-им розчином фор­
маліну за кімнатної темпераrури протягом 1- 2 днів.
Для виявлення глікогену в тканинах матеріал фіксують в абсолютно­
му спирті.
Частки висохлих тканин, кусочки від муміфікованих трупів і трупів у
стані торф'яного дублення надсилаються у відділення судово-медичної
гістології в нефіксованому вигляді.
2.5 . На дно банки, щоб до нього не пристали кусочки, кладуть марлю
або вату. Крихкотілі тканини і маси, які легко розпадаються, занурюють
у фіксуючу рідину в марлевому мішечку. Стінки порожнистих органів і
оболонок беруть на дослідження наклеєними своїм зовнішнім боком на
кусочок щільного паперу або картону.
Щоб уникнути підсихання шматочків, які плавають на поверхні, треба
покрити їх згори шаром марлі або вати.
При вилученні кількох кусочків одного і того самого органу або тка­
нини кожен з них маркірується етикеткою, для якої використовують ма­
теріал, стійкий до дjї фіксуючої рідини. Написи на етикетках треба роби­
ти кульковою ручкою або простим олівцем.
2.6 . У документі-супроводі у відділення повинно бути записано: назва
документа, на підставі якого робилась експертиза трупа, прізвище, іні­
ціали і рік народження померлого, дата його смерті, дата і година розтину
трупа, стислі обставини справи і, при наявності, дані медичної докумен­
тації з зазначенням клінічного діагнозу, номер експертизи, спосіб фікса­
ції, ймовірна причина смерті, перелік органів і тканин, поданих на до­
слідження, кількість кусочків, взятих з них, мета проведення судово­
гістологічного дослідження, прізвище та ініціали експерта, який надіслав
матеріал на дослідження.
З. Вилучення об'єктів
для судово-цитологічного дослідження
3.1. Для встановлення генетичної статі за Х- та У- хроматином (екс­
пертиза частин розчленованого або обвугленого трупа тощо) вилучають­
ся кусочки органів або тканин, які збереглись, допускається також приго­
тування мазків-відбитків або вилучення волосся.
Об'єкти для судово-цитологічного дослідження повинні бути пере­
дані у відділення протягом першої доби після взяття. Зберігання кусоч­
ків органів і тканин допускається в холодильнику протягом 36 годин
(не більше).
3.2. Кусочки вирізаються розміром 1,5 х 1,5 х 1 см, у кількості 1-2 від
кожного органу .
Мазки-відбитки (не менш як чотири від кожного органу) готують при­
тисканням знежиреного предметного скла до поверхні розрізу органу або
тканини, потім висушують за кімнатної температури на повітрі .
Предметне скло треба зберігати у суміші Никифорова (одна частина
96-градусного етилового спирту з 1 частиною ефіру) і перед використан­
ням старанно витирати.
231


Волосини (не менш як 10) висмикуються пальцями з піхвовими обо­
лонками.
3 .3. При необхідності дослідження на Х- та У- хроматин плям крові на
одязі його передають у встановленому порядку.
Згустки і кірочки крові на поверхні, яка не вбирає вологи, вилучають в
окремі маркіровані пробірки і закривають пробками.
3.4. Для вивчення морфологічного складу секрету молочної залози з
краплі його на чотирьох знежирених скельцях готують мазки, які вису­
шують за кімнатної температури на повітрі.
3.5. Hirri з усіх пальців кожної кисті зрізають ножицями і вміщують
(окремо з правої і лівої кисті) у два окремих пакети, маркіровані відповід­
ним чином.
3.6. Мазки-відбитки (по два) зі статевого члена трупа готують притис­
канням знежиреного предметного скла до головки-шийки і до тіла стате­
вого члена з наступним висушуванням за кімнатної температури на по­
вітрі. Потім статевий член протирають змоченим дистильованою водою
марлевим тампоном, який також висушують за кімнатної температури.
Разом з мазками-відбитками і змивом для контролю також надсилається
чистий марлевий тампон.
3.7. Кожен з перелічених об'єктів і зразків, включно з тими, які взяті
для контролю, перед поданням їх у відділення судово-медичної цитології
повинні бути відповідним чином запаковані, опечатані і з відповідним
маркіруванням.
3.8. У документі-супроводі у відділення повинно бути записано : назва
документа, на підставі якого проводилась експертиза трупа, прізвище,
ініціали і рік народження померлого, дата його смерті, дата і година роз­
тину трупа, стислі обставини справи, номер експертизи, перелік об'єктів
і мета проведення судово-цитологічного дослідження, прізвище експер­
та, який подав матеріал на дослідження.
4. Вилучення об'єктів і зразків
на судово-імунологічне дослідження
4.1 . Як об'єкти і зразки на судово-імунологічне дослідження можуть
бути подані: кров, волосся, жовч, сеча, перикардіальна рідина, кістки,
м'язи, нігті, вміст сім'яних пухирців, піхви, прямої кишки, порожнини
рота тощо.
4.2 . Кров надсилається в рідкому вигляді і у вигляді плями на стериль­
ному бинті (марлі).
Рідка кров у кількості 3- 5 мл береться з порожнин серця або з великих
судин стерильною піпеткою або шприцом і вміщується в стерильну про­
бірку (флакон).
Кров у вигляді плями береться з тієї самої пипетки чи шприца на скла­
дений у п'ять-шість шарів бинт (марлю), який потім висушують (подалі
від нагрівальних приладів і без впливу прямих сонячних променів) на
аркуші чистого паперу за кімнатної температури в приміщенні, де не по­
винно бути випарів формаліну і йоду.
4.3 . При відсутності крові вилучають три-чотири кусочки м'язів роз­
міром 1 х 1 х 0,5 см з глибинних ділянок або нігті, волосся, кістки . Крім
232


того, разом з м'язом дл.я контролю надсилається марля, якою пр01\Юh'У­
ють поверхню розрізу м'яза, а потім висушують, як зазначалось у п. 4.2 .
При тривалому транспортуванні кусочки м'язів треба висушити або збе­
рігати у 5- 10%-му розчині формаліну.
4.4. Волосся висмикують пальцями або зрізають ножицями біля самої
шкіри .
4.5 . Нігті вилучають разом з ростковим шаром з двох пальців кожної
кисті.
4.6 . Жовч, а при її відсутності сечу, перикардіальну рідину, вміст
сім'яних пухирців з метою визначення категорії видільництва набирають
без домішків крові чистим шприцом в кількості 3- 5 мл з розрізаної чис­
тим сухим ножем відповідної порожнини, попередньо витерши стінку
цієї порожнини чистою вологою, а потім сухою марлею.
Зазначені рідини при тривалому транспортуванні можуть надсила­
тись і у вигляді плями на марлі, виготовленої аналогічно до зазначеного в
п. 4.2.
4.7 . Вміст піхви вилучають марлевим тампоном зі склепіння піхви і на­
носять рівномірним тонким шаром на п'ять-шість знежирених предмет­
них скелець . Тампон і скельця висушують за умов, зазначених в п. 4.2.
Склельця попарно складають поверхнями мазка одне на одне і між ними
вставляється щільна прокладка, наприклад сірники.
Аналогічним чином виготовляється і надсилається на дослідження
тампон із вмістом прямої кишки і порожнини рота. Крім того, разом зі
скельцями і тампоном направляється чистий тампон для контролю.
4.8 . Перед відправленням у відділення кожен з названих об'єктів і
зразків, включно з тими, які взяті для контролю, вміщують в окремі фла­
кони або пакети, щільно закривають або заклеюють, відповідним чином
маркірують і опечатують.
4.9. У документі-супроводі у відділення повинно бути записано: назва
документа, на підставі якого робилась експертиза трупа, прізвище, іні­
ціали та рік народження померлого, дата його смерті, дата і час розтину
трупа, стислі обставини справи, номер експертизи, перелік об'єктів і ме­
та проведення судово-імунологічного дослідження, прізвище експерта,
який подав матеріал на дослідження.
5. Вилучення об'єктів
для медично-криміналїстичного дослїдження
5.1 . На дослідження у відціленF.я судово-медичної криміналістики над­
силаються одяr, органи і тканини трупа, ймовірний засіб травми. Вилу­
чення згаданих об'єктів здійснюється лише загальним судово-медичним
експертом.
5.2. Одяг з пошкодженням або слідами забруднень (накладень) перед
направленням у відділення висушують на повітрі за кімнатної темпера­
тури.
5.3 . Ділянка шкіри з ушкодженням і не менш як 2 см навколишньої
ушкодженої поверхні вилучається у вигляді трапеції, вузька частина якої
повинна бути звернена до голови трупа. При відсутності такої можливо­
сті верхній край препарата прошивається ниткою.
233


Кусок шкіри старанно очищають чистими хромованими ножицями
від підшкірно-жирової клітковини і вміщують на кусок щільного карто­
ну. При тривалому терміні транспортування кусок шкіри висушують на
повітрі за кімнатної температури.
5.4 . Фрагменти кісток з ушкодженнями випилюють, відступивши
2- 3 см від краю ушкодження, очищають хромованими інструментами від
м'яких тканин і просушують на повітрі за кімнатної температури.
5.5. Хрящі з ушкодженням відрізаються аналогічно (див. п. 5.4). До
кінців об'єкта чіпляють бірку з позначенням сторін і площин розтину.
Для експериментального відтворення ушкоджень вилучаються рештки
хрящів.
5.6. Об'єкти на спектрографічне дослідження (наявність контрольних
зразків є обов'язковою) вилучають у кількості не менш як 5- 10 r, вміщу­
ють у промиті дистильованою водою (етиловим спиртом) і висушені
чашки Петрі. Використання для зберігання об'єктів рідин, що фіксують
або консервують, забороняється, крім 96-процентного етилового спирту,
зразок якого (50 мл) також надсилають для контрольного дослідження.
При експертизі спаленого трупа або його частин на спектрографічне до­
слідження надсилаються не менш, як чотири проби з різних ділянок місця
спалення, масою не менш як 50 r кожна, котрі відбираються дерев'яною або
пластмасовою лопаткою.
5.7. Кожен з об'єктів (у тому числі і контрольні зразки) для медично­
криміналістичного дослідження треба вилучити чисто вимитими медич­
ними інструментами, які мають непошкоджене хромоване покриття, і
вміщувати в окремі маркіровані пакети з чистого (бажано білого) паперу,
які заклеюють і опечатують, а при тривалому транспортуванні запакову­
ють у поліетиленові мішки (пакети).
Кісткові залишки скелетованих і згорілих трупів загортають у папір і
вміщують у фанерний чи картонний ящик, який маркірують і опечату­
ють. Використання тари з-під хімічних реактивів, фотоматеріалів, мета­
левих предметів тощо категорично заборонено.
5.8. У документі-супроводі у відділення повинно бути записано: назва
документа, на підставі якого проводилась експертиза трупа, прізвище,
ім'я та по батькові, рік народження померлого, дата його смерті, дата і
час розтину трупа, стислі обставини справи, номер експертизи, перелік
об'єктів і мета проведення медико-криміналістичного дослідження, прі­
звище експерта, який подав об'єкти на дрслідження.
6. Вилучення об'єктів
для вірусологічного і бактеріологічного дослідження
6.1. Вилучення об' єктів для даних видів дослідження треба проводити
у перші двадцять чотири години після настання смерті. Ймовірність отри­
мання позитивних результатів у nізніші терміни знижується.
6.2. Для вилучення використовуються стерильні інструменти, предмет­
ні скло і посуд, для чого вони повинні бути промиті спиртом і обпалені.
Об'єкти для дослідження вилучають залежно від ймовірного діагнозу,
що базується на клінічних симптомах захворювання і морфологічних
змінах, виявлених при розтині трупа.
234


6.3 . Трупна кров береться із серця до вилучення головного мозку, для
чого після розтину шкіри і відділення шкірно-м'язового шару поверхню
грудини протирають змоченою спиртом марлею і припікають розжаре­
ним шпателем, потім вичленяють грудину і розтинають перикард, при­
пікають шпателем передню поверхню правого шлуночка і до його по­
рожнини вводять кінець стерильної піпетки або голки шприца . Для до­
слідження набирають не менш як 5-1 О мл крові.
Якщо в порожнині серця кров зсілася або її нема,~ї беруть з порожнис­
тої, стегневої або яремної вен з дотриманням описаних умов.
6.4 . Кусочки внутрішніх органів розміром 1 х 1 х 2 см вилучають після
припікання їх поверхні розжареним шпателем.
Кусочки легенів вирізають з прикореневих ділянок і середини кожної
долі (крім ділянок гіпостазу), кусочки печінки вирізають з кожної долі,
жовчний міхур вилучають повністю із вмістом після накладення лігатур.
6.5 . Кусочки кишечника (два-три відрізки тонкої кишки, довжиною
15- 20 см) вилучають після накладання на них подвійної лігатури, між
якою проводять розтин .
6.6 . Кусочки головного мозку вирізають до вилучення його з порож­
нини черепа. До цього слід припекти тверду мозкову оболонку і після її
розтину - поверхню мозку.
6.7 . Для вірусологічного дослідження надсилаються на стерильних
предметних скельцях мазки-відбитки із задньої стінки глотки, гортані,
трахеї, головних бронхів і кожної легені - по два, а також один кусочок
бронха з легеневою тканиною. При наявності вмісту в порожнинах се­
реднього вуха, фронтальних і rайморових пазухах надсилаються два маз­
ки з кожної порожнини.
Мазки-відбитки фіксують нагріванням або висушують на повітрі за
кімнатної температури.
6.8. Кров від трупів осіб, які померли з підозрою на СНІД, надсилаєть­
ся на дослідження не пізніше двох діб з дня дослідження трупа, за умови
зберігання її в холодильнику за температури не вище 5-6 град. С. Труп­
ний матеріал від таких трупів треба фіксувати у 10%-му формаліні протя­
гом не менш як п'ятнадцять днів.
6.9 . Залежно від інфекційного захворювання на бактеріологічне до­
слідження надсилаються:
І. Актиномікоз, бластомікози та інші Гній, кусочки тканин з ділянки уражен-
дисиміновані мікози
ня, легені та інші органи залежно від ха-
рактеру ушкодження.
2. Сказ
Головний мозок (амонів ріг, довгастий
мозок).
З. Бруцельоз
Кров, сеча, внутрішні органи (особливо
печінка, селезінка), харкотиння, rniй,
ексудати з уражених тканин і органів .
У жінок додатково молочні залози.
4. Черевний тиф, паратифи
Кров із серця, жовч, печінка, селезінка,
легені, нирки, мозок, лімфатичні вузли
кишечника, вміст товстого і тонкого ки-
шечника.
235


S. Поворотний тиф, малярія, лептоспі- Кров, виуrрішні органи (особливо селе-
роз
зінка, печінка, мозок), спинно-мозкова
рідина, сеча (при лептоспірозах).
6.Газоваrанrрена
Кусочки тканини з ділянки рани і ушкод-
жених тканин і органів, апендикс, пе-
ритонеальна рідина, секрет шийки мат-
ки, легені, кров (залежно від клінічних
проявів), а також чужорідні тіла (кусоч-
ки засобу травми, одягу) у разі їх вияв-
лення.
7.Герпесзвичайннй
Головний мозок, печінка.
8. Гонококова інфекція
Те, що виділяється з уретри, піхви, ший-
ки матки, прямої кишки, передміхурова
залоза, ексудат суглобів, запальних при-
датків і очерев'я .
9.Грнп
Кусочки трахеї, те, що виділяється з но-
соrлотки, скребок зі слизової оболонки
трахеї, кров.
10 . Дизентерія
Вміст нижніх відділів товстої кишки,
кров, сеча, мезентеріальні залози, печін -
ка, селезінка.
11. Дифтерія , ангіна Венсана
Плівки і те, що виділяється з уражених
ділянок слизових оболонок (зіву, носа,
статевих органів, очей), шкіру, коов.
12 . Коклюw
Легені, слиз із носоглотки.
ІЗ. Лейшманіоз (виуrрішніи)
Кістковий мозок, селезінка, печінка,
кров .
14. Лнстеріоз
Головний мозок, печінка, селезінка .
15. Менінгококова інфекція
Спинномозкова рідина, мозкові оболон-
кн, кров, слиз із зіву, тканева рідина,
гній.
16. Орнітоз
Кусочки легенів з пневмонічних вог-
нищ, селезінка, ексудат із плевральних
порожнин.
17. Віспа
Кусочки шкіри і слизових оболонок з
елементами снпу, пуски і кірочки, кров
із серця , печінка .
18. Пневмококова інфекція, інфекція Легені, слиз із носоглотки, харкотиння,
капсульними бактеріями Фрідлеидера, кров, гній, сеча, спинномозкова рідина,
інфекція гемофіламн Афанасьєва-Пфей- плевральні та інші ексудати .
diepa
19. Поліомієліт
Мозок (особливо довгастий і спинний),
кров, те, що виділяється з носоглотки ,
вміст тонкої і товстої кишки.
20. Сап
Кусочки шкіри і слизової оболонки з
уражених ділянок, лімфатичні вузли,
кусочки м'язової тканини з ділянки абс -
цесів, виуrріwні органи, кров .
236


21. Сибірська виразка
Уражені ділянки шкіри та інших тка-
нии, лімфатичні вузли, кров, ексудати,
внуrрішні органи, спинномозкова ріди-
на, кістковий мозок.
22. Сифіліс
Те, що виділяється з слизових оболо-
нок, кусочки тканин з ділянки уражень,
внуrрішні органи, кров, спинномозкова
рідина.
23. Ста'філококові, стрептококові інфек - Гній, ексудат, кров, ділянки уражених
ції, інфекції синьогнійною паличкою тканин і органів, сребки зі слизової обо-
лонки зіву, реrіонарні лімфатичн і вузли.
24. Правець
Гній, кусочки тканин з уражених діля-
нок, старих рубців, кров, печінка, селе-
зінка, чужорідне тіло у витляді кусочків
засобів травми тощо.
25 . Висипний тиф
Кров, внутрішні органи, кусочки шкіри
з елементами висипу.
26. Токсикоінфекції, викликані :
26.1. Кишковою паличкою
Вміст тонкої кишки , кров із серця, пе-
чінка, селезінка, легеня, нирки, лімфа-
тичні вузли кишечника.
26.2 . Сальмонелами
Паренхіматозні органи, кров із серця ,
вміст шлунка і тонкої кишки, лімфатич-
ні вузли кишечника.
26.3 . Протеєм
Вміст тонкої і товстої кишок.
26.4. Стафілококом
Вміст тонкої і товстої кишок.
26.5 . СІ. perfrigens
Вміст тонкої кишки (20(}-300 мл) пери-
тонеальна рідина, кишкові і брижові
лімфатичні вузли, кров з серця, печінка.
26.6. СІ. botulinum
Печінка, відрізок тонкої кишки, umунок
із вмістом, головний мозок, кров.
27. Токсоплазмоз
Головний мозок, печінка, селезінка, ле-
rені, лімфатичні вузли.
28. Туберкульоз
Харкотиння, мазки з гортані, кусочки
легенів та інших внутрішніх органів (за-
лежно від характеру уражень}, сеча,
спинномозкова рідина.
29. Холера
Три відрізки тонкої кишки довжиною
)(}-15 см , жовчний міхур, реrіонарні
лімфатич~і вузли, печінка, селезінка.
30. Чума, туляремія
Лімфатичні вузли (бубони}, кров, внут-
рішні органи (особливо легені, селезін-
ка, печінка), слиз із зіву, харкотиння,
кусочки ураженої шкіри, спинномозко-
ва рідина, кістковий мозок.
31. Енцефаліти
Головний мозок, спинномозкова ріди-
на, кров, периферічні нерви, внутрішні
органи.
32. СНІД
Кров.
237


6.1 О. Вилучений матеріал вміщується в стерильні банки або пробірки,
які закриваються пробками, маркіруються і старанно запаковуються в
ящик так, щоб забезпечити повне збереження від механічних пошкод­
жень. В ящик в~,.ладають опис з номерами банок та їх вмісту, який підпи­
сує особа, яка надсилає об'єкти.
6.11 . У документі-супроводі повинно бути записано: назва документа,
на підставі якого проводилась експертиза трупа, прізвище, ім'я та по
батькові, ріх, народження померлого, дата його смерті, дата і година роз­
тину трупа, стислі обставини справи, номер експертизи, перелік об'єктів
і мета проведення бактеріологічного або вірусологічного дослідження,
nрі~вище експерта, який подав об'єкти на дослідження.
Додаток2
Порядок
зберігання і видачі трупів (частин трупа),
носильних речей, документів, коштовностей
та речових доказів з моргу
та порядок прибирання морrу
1. Зберігання та видача трупів (частин трупа)
1.1 . У моргах трупи повинні зберігатись у трупосховищах за умов, що
перешкоджають гниттю (Т = О ± 2 гр. С).
1.2. Усі трупи, за винятком трупів невстановлених осіб і частин тру­
пів, що розчленовані, як правило, не повинні зберігатися у морзі більш як
3 доби від часу дослідження.
•
Строки зберігання трупів невстановлених осіб не повинні перевищу­
вати 10 діб, за винятком випадків, коли відсутні необхідні умови для збе­
рігання (за такого стану треба керуватися положенням, що викладено в
абзаці 1 пункту 1.2, та коли потрібне більш тривале зберігання, обумов­
лене потребами слідства) .
Частини трупів, що розчленовані, зберігаються до особливого розпо­
рядження слідчих органів.
1.3 . Застосування для зберігання трупів консервуючих речовин (баль­
замування) дозволяється тільки за дозволом слідчих органів.
Бальзамування трупів осіб, що померли при підозрі на отруєння, кате­
горично забороняється.
Частини трупів, що розчленовані, після дослідження повинні зберіга­
тися у 10%-му формаліновому розчині або у рідині Ратнєвського в скля­
кому або металевому посуді, який повинен опечатуватися. Частини тру­
ців від різних осіб зберігаються окремо одна від одної. На посуді, в якому
зберігаються згадані частини, повинні бути етикетки з відповідними по­
значками, а на кожну частину трупа прикріпляється бірка, на якій зазна­
чено реєстраційний номер, анатомічну ділянку тіла, дату дослід- ження
та інші розпізнавальні ознаки. Голову трупа треб11. розміщувати у розчині
так, щоб запобігти деформації носа та вушних раковин .
1.4 . Трупи осіб, які померли від гострозаразних та особливо небезпеч­
них інфекцій, зберігають окремо від інших трупів.
238


1.5 . Допуск родичів та інших осіб до трупосховища і до кімнати, де
проводиться туалет та одягання трупа, крім випадків, коли представнику
правоохоронних органів з означеними особами потрібно провести слідчі
дії, забороняється.
У випадку, коли є відповідний дозвіл, до трупосховища можуть допус­
катися особи для проведення пізнавання трупа, особа якого не встановле­
на, або його одягу, без представника органу дізнання чи слідства. Ці дії по­
винні проводитись обов'язково у супроводі співробітників моргу.
У разі безсумнівного пізнання трупа відомості про нього вносять до
реєстраційних журналів. Підставою для офіційного визначення особи та­
кого трупа може бути лише «Акт пізнавання>>, який складається пред­
ставником органів дізнання чи слідства.
1.6 . Видача трупів з моргу родичам та іншим особам, які уповноваже­
ні на поховання, здійснюється за наявності в них Свідоцтва про смерть з
районного відділу реєстрації актів громадського стану.
У всіх випадках насильницької смерті трупи з моргу видаються обо­
в' язково за наявності письмового дозволу правоохоронних органів.
1.7 . Трупи з моргу видаються для поховання тільки в труні (або відпо­
відно з національними звичаями), обмитими та одягненими. Всі дії, що
пов' язані з видачею трупа, крім попередньої доставки труни, належать до
посадових обов' язків санітарів моргу і виконуються ними безкоштовно.
1.8 . Трупи осіб, які померли від гострозаразних захворювань: висип­
ний, черевний, поворотний тифи, дифтерія, дизентерія, скарлатина тощо,
видаються родичам та іншим особам, які уповноважені на поховання, у
щільно забитій труні. На дно труни необхідно насипати дезинфікуючі та
всмоктуючі вологу речовини: торф, суха тирса, хлорне вапно .
1.9. Від осіб, які проводять поховання трупа, означеного у п. 1.8, по­
винні бути взяті зобов'язання щодо доставки цих трупів до місця похо­
вання (кремації) без права розкриття труни і завезення трупа додому чи в
інше приміщення. У зобов'язанні повинно міститись попередження про
відповідальність за такі дії відповідно до чинного законодавства.
1.1 О. Трупи осіб, які померли від особливо небезпечних інфекцій (ОНІ), а
саме: натуральної віспи, чуми, холери, сибірки тощо для поховання не ви­
даються. Порядок поховання у таких випадках регулюєrься спеціальними
правилами Державної санітарно-епідеміолоrічної служби України.
l. l l. У разі, коли труп не був забраний з моргу протягом З діб після
дослідження, завідуючий відділом судово-медичної експертизи трупів
або завідуючі міських (міст обласного підпорядкування), районних (між­
районних) відділень (надалі- завідуючий моргом) зобов'язані письмово
сповістити про це органи внутрішніх справ чи прокуратури для вжитrя
ними відповідних заходів.
Якщо на означений час є відомості про місце проживання чи праці
особи, яка померла, завідуючий моргом повинен сповістити родичів чи
працівників померлого про місцезнаходження трупа.
1.12 . Після закінчення означеного строку трупи осіб, що не були взяті
для поховання, можуть бути передані для наукових чи навчальних цілей
до відповідних установ або повинні бути поховані за рахунок місцевих
бюджетів з додержуванням усіх відповідних правил.
Передача трупів невстановлених осіб до наукових або навчальних
239


установ, а тцкож їх поховання чи кремація можуть бути здійснені лише за
письмовим дозволом органів слідства чи дізнання.
2. Зберігання та видача носильних речей,
документів, коштовностей, речових доказів та інших предметів,
що були доставлені з трупом
2. 1. Одяr та взуття, що були доставлені з трупом, після проведення до­
слідження .повинні бути у разі потреби продезинфіковані, просушені і
відповідним чином позначені. Зберігати їх необхідно за кімнатної темпе­
ратури у спеціально пристосованих для цього приміщенн.ІfХ або шафах у
паперових чи матерчатих мішках.
2.2 . Відповідальність за зберігання носильних речей покладається на
одного з санітарів моргу.
Контроль за тим, чи правильно зберігаються носильні речі, здій­
снюється завідуючим моргом.
2.3 . Коштовності, документи, речові докази та інші предмети, що були
доставлені з трупом або були виявлені при дослідженні трупа і які мо­
жуть стати речовими доказами (про виявлення таких речей експерт зо­
бов'язаний сповістити слідчі органи), зберігаються в металевій шафі чи
сейфі, що опечатуються, у завідуючого моргом.
2.4 . У випадках проведення слідчих дій з розслідування обставин та ,
причин смерті (насильницька смерть) одяг, взуття, коштовності, доку­
менти та інші предмети, що були доставлені з трупом і не є речовими до­
казами, видаються родичам та іншим особам, які уповноважені на похо­
вання, разом з трупом тільки за наявності письмового дозволу слідчих
органів.
У всіх інших випадках перелічені предмети видаються з трупом з до-
зволу слідчих органів.
.
Носильні речі, коштовності та інші предмети, що були доставлені з
трупом невстановленої особи, можуть бути передані або знищені лише за
письмовим дозволом органів слідства та дізнання.
У всіх випадках у журналі реєстрації одягу, коштовностей, докумен­
тів та інших предметів, що були доставлені з трупом, робляться відповід­
ні записи.
2.5 . Речові докази та предмети, що були виявлені при дослідженні тру­
па і можуть стати речовими доказами, видаються тільки при наявності
письмового запита представникам слідчих органів, про що робляться від­
повідні записи в Журналі реєстрації одягу, коштовностей, документів та
інших предметів, що були доставлені з трупом.
2.6. Носильні речі, що не були взяті з моргу протягом місяця з дня над­
~одження трупа, можуть бути здані в доход державі або знищені у разі їх
непридатності. Ці дії у випадках насильницької смерті та при належності
речей трупу, особа якого не встановлена, повинні проводитись тільки за
письмовим дозволом слідчих органів, а в усіх інших випадках за дозво­
лом завідуючого моргом.
Знищення носильних речей проводиться відповідно до пункту 2.6 ді­
ючих Правил.
Документи, коштовності та інші речі, що були доставлені з трупом і
240


не є речовими доказами, після означеного терміну передаються під роз­
писку про отримання слідчим органам.
З. Прибирання морrу
З. І. В усіх приміщеннях моргу щодня необхідно проводити вогке при­
бирання з застосуванням гарячої води та миючих засобів.
3.2 . Секційні столи, столики і тази для дослідження органів, решітка
на підлозі, підлоги у секційному залі та в трупосховищі, інструменти,
клейончаті фартухи і нарукавники треба щодня по закінченні досліджен­
ня трупів ретельно обмивати з застосуванням соди, мила або інших ми­
ючих засобів.
3.3 . Щотижня у секційному залі і трупосховищі треба проводити пов­
не ретельне прибирання з обмиванням вікон і стелі, які викладені кахе­
лем чи пофарбовані масляною фарбою, гарячою водою з милом або со­
дою і 3%-м розчином хлораміну або з іншим миючим і дезинфікуючим
засобом.
Щомісячно і у кожному випадку виявлення трупів осіб, які померли
від гострозаразних захворювань, проводиться також повне прибирання в
усіх приміщеннях моргу.
3.4 . Після розтину померлого від ОНІ дезинфекція моргу проводиться
силами і засобами санепідстанції.
3.5 . Застосування для дезинфекції інструментарію, секційних столів і
рукавичок отруйних речовин (сулеми, карболової кислоти та ін.), а також
зберігання їх в секційному залі та підсобних приміщеннях забороняє­
ться.
Правила
проведення комісійних
судово-медичних експертиз
в бюро судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстицrl' Украіни
26 липня 1995 року за No 256/792
1. Комісійні судово-медичні експертизи (надалі - експертизи) у від­
ділах комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи управлінь
охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів, республіканського
бюро (Автономної Республіки Крим) і в судово-медичному відділі Го­
ловного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здо­
ров'я (надалі-МОЗ) України (надалі - відділ), а також на підприємниць­
ких засадах проводяться згідно з Законом України «Про судову експер­
тизу», процесуальним законодавством, Інструкцією про проведення су-
241


дово-медичної експертизи, даними Правилами та нормативними доку­
ментами МОЗ України.
2. Експертизи у відділі проводяться за постановою особи, яка прово­
дить дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
3. Експертизи у відділі проводяться з метою усунення протиріч між ра­
ніше проведеною експертизою та іншими матеріалами справи у випадку
необгрунтованості висновків або сумнівів особи, яка проводить дізнання,
слідчого, прокурора, судді або суду в правильності згаданої експертизи,
а також з метою встановлення терміну зачаття, здатності до запліднен­
ня, процента втрати професійної працездатності (див. додаток) і правиль­
ності надання медичної допомоги у випадках притягнення до криміналь­
ної відповідальності медичних працівників за «професійні правопору­
шення» .
4. Залежно від характеру експертизи до складу комісії можуть входи­
ти як фахівці тільки в галузі судово-медичної експертизи, так фахівці ін­
ших медичних (у тому числі і фахівці медико-соціальних експертних ко­
місій МОЗ) і немедичних спеціальностей. За своїм процесуальним ста­
новищем всі вони при проведенні експертизи є експертами.
5. Експертна комісія повинна складатися не менш як з трьох осіб: го­
лови , члена (членів) комісії і доповідача зі справи.
Головою експертної комісії, як правило, повинен бути начальник бю­
ро. Допускається проведення експертизи під головуванням заступника
начальника бюро з експертної роботи або завідуючого відділом комісій­
них експертиз.
6. Голова комісії зобов'язаний:
6.1 . Ознайомитися з матеріалами справи, що надійшли , і визначити,
до якої категорії комісійних експертиз вони належать;
6.2. Залежно від категорії експертизи визначити склад експертної ко-
місії, якщо вона не обумовлена в документі про призначення експертизи;
6.3. Забезпечити умови роботи експертної комісії;
6.4. Брати участь у роботі експертної комісії і керувати нею;
6.5 . Забезпечити збереження матеріалів справи, які надійшли, речових
доказів та інших документів; •
6.6. При необхідності здійснювати зв'язок з особою, яка призначила
експертизу.
7. Експертиза може бути проведена лише при наданні особою, яка
призначила експертизу, всіх необхідних матеріалів з даної справи . До їх
складу повинні обов'язково входити кримінальні або цивільні справи
(надалі - матеріали) і оригінали медичної, в тому числі первинної екс­
пертної документації. Крім того, залежно від роду експертизи, до вказа­
них матеріалів повинні додаватись речові докази (гістологічні препара­
ти, одяг, взуття тощо) та інші необхідні документи.
8. Матеріали, речові докази та документи з даної справи приймаються
завідуючим відділом або особами, які його заміняють, тільки за наявно­
сті на супровідному документі резолюції начальника бюро або його за­
ступника з експертної роботи.
9. Реєстрація матеріалів, які надійшли у відділ, речових доказів та ін­
ших документів з даної справи проводиться в журналі реєстрації комісій­
них судово-медичних експертиз по матеріалах слідчих і судових справ
242


(надалі - журнал реєстрації) завідуючим відділом або іншим працівни-
ком ві.z:щілу, якому це доручено.
•
10. Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими аркуша­
ми скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро . По
закінченні журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом 25 ро­
ків.
11. В журналі реєстрації експертиз повинні міститись такі відомості :
l І. і . Порядковий номер;
1l .2 . Дата надходження справи до відділу;
11 .3. Номер і дата основного супровідного документа;
11.4 . Назва установи, яка направила справу;
11 .5 . Назва і номер справи із зазначенням прізвищ, ініціалів та віку по-
терпілих і обвинувачених;
і 1.6 . Стислий зміст справи;
1 і. 7. Обсяг матеріалів справи, які надійшли на експертизу;
11 .8. Прізвище та ініціали доповідача зі справи, дата вручення йому
матеріалів справи, розписка експерта в одержанні їх;
11.9 . Наявність запиту на матеріал, якого не вистачає для проведення
експертизи, дата його відправлення та одержання відповіді;
1 ї. l О. Склад комісії;
11. 11 . Стислий виклад висновків експерта;
11.12. Дата закінчення експертизи;
11.13. Коли і кому відправлені або ким одержані висновки експерта.
Розпис особи, яка одержала висновки експертизи.
12. У випадку відсутності в документі про призначення експертизи
вказівки про те, кому з експертів доручається експертиза, розподіл вико­
нання її покладається на завідуючого відділом .
13. Судово-медичний експерт відділу (надалі - експерт) приймає для
проведення експертизи матеріали, речові докази та інші документи з да­
ної справи під розпис у журналі реєстрації .
14. Матеріали, речові докази та інші документи з даної справи повинні
зберігатися у сейфі, який по закінченні робочого дня скріплюється печат­
кою відділу.
15. Експерт, якому належить право проводити експертизу, несе перед­
бачену чинним законодавством відповідальність за збереження мате­
ріалів, речових доказів та інших документів з даної справи.
16. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного мі­
сяця з дня одержання всіх необхідних для її проведення документів .
При відсутності яких-небудь необхідних для проведення експертизи
речових доказів, документів тощо завідуючий відділом не пізніше три­
денного строку з дня надходження справи до відділу, а експерт не пізні­
ше триденного строку з дня одержання справи для виконання запитують
їх у особи, яка призначила експертизу.
У випадках перевищення експертом місячного терміну виконання
експертизи він повинен дати усне роз'яснення причин затримки началь­
нику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призна­
чила експертизу .
17. Якщо необхідні для проведення експертизи матеріали, речові до­
кази або документи не були надані після першого запиту протягом трьох
243


тижнів, експерт вдруге запитує їх; у разі ненадходження необхідних ма­
теріалів протягом двох тижнів після цього йому дозволяється повертати
наявні матеріали без виконання особі, яка призначила експертизу, з мо­
тивованим поясненням цього.
18. Експертизи у відділі проводяться в такій послідовності:
18 . 1 . Ознайомлення за наданими матеріалами, речовими доказами та
іншими документами зі справи;
18.2. Залежно від характеру експертизи - проведення розтину ексгу­
мованого трупа, направлення речових доказів на лабораторні досліджен­
ня, стаціонарне або амбулаторне обстяження потерпілого у справі, огляд
транспорту тощо. Складання протокольної частини експертизи;
_
18.3. Засідання експертної комісії з обговоренням усіх наявних мате­
ріалів справи, включаючи і одержані в ході проведення експертизи. При
неможливості проведення засідання комісії допускається індивідуальне
ознайомлення кожного члена комісії з матеріалами справи з наступним
викладенням ними своєї думки;
18.4. Складання підсумків і оформлення висновку експерта.
19. Всі перелічені в п. 18 заходи, а також (у разі індивідуального озна­
йомлення членів комісії з матеріалами справи) і збір думок кожного з них
здійснюється експертом, якому доручено проведення експертизи, - допо­
відачем у справі.
20. Експертиза, яка проводиться у відділі, оформляється у вигляді ви­
сновку експерта, якому присвоюється порядковий номер.
21. Кожен висновок повинен складатись з таких розділів:
21. l . Вступної частини, яка включає титульний лист і питання, по­
ставлені на вирішення експертизи;
21.2 . Протокольної частини, яка включає в себе обставини справи,
необхідні відомості з матеріалів справи і попередньої медичної докумен­
тації, дані попередніх експертиз, а також (за наявності) дані розтину екс­
гумованого трупа, лабораторних досліджень речових доказів, стаціонар­
них (амбулаторних) обстежень потерпілого тощо;
21.3 . Підсумків .
22. Титульний лист цього документа заповнюється на бланку затверд­
женого МОЗ України зразка у суворій відповідності з наявним текстом.
Питання, поставлені на вирішення експертизи, викладаються в редак­
ції особи, яка призначила експертизу.
23. До обставин справи протокольної частини вносяться витяги з до­
кумента про призначення експертизи.
Потім в протокольну частину вносяться дані матеріалів справи і ме­
дичної документації з обов'язковим зазначенням повної назви цих доку­
ментів, а також інші, одержані в ході проведення експертизи, фактичні
дані, які повинні бути наведені в тексті у вигляді цитат (виділені лапка­
ми) і містити відомості, необхідні для відповідей на поставлені на ви­
рішення експертизи питання. Дозволяється окремі уривки із матеріа­
лів справи наводити в редакції доповідача за обов'язкової умови, що це
не змінить смислу документа, який викладається.
24. При проведенні експертизи зі справи про притягнення медичних
працівників до кримінальної відповідальності за «професійні правопору­
шення» в протокольній частині повинні бути детально викладені дані
244


всіх наявних медичних документів. При цьому, залежно від характеру
випадку, з історії хвороби обов'язково виписуються: стан хворого при
його надходженні в стаціонар, записи щоденників, які фіксують його
стан протягом всього періоду лікування, протоколи операцій, клінічні ді­
агнози, схеми призначеної медикаментозної терапії, об'єм і кратність
введення лікарських речовин, результати лабораторних досліджень, ха­
рактер і обсяг реанімаційних заходів, дані протоколу патологоанатоміч­
ного розтину трупа з результатами гістологічного дослідження або дані
первинної судово-медичної експертизи, результати кілініко-анатомічних
конференцій з рецензією медичної документації, а також висновки ко­
місії відомчого розслідування.
25. Підсумки у висновку експерта складаються відповідно до постав­
лених питань. Нумерація відповідей повинна точно збігатися з нуме­
рацією питань документа про призначення експертизи. При цьому допус­
кається поєднання близьких за змістом питань і зміна їх послідовності
без зміни формулювання поставлених запитань.
26. При неможливості дати відповідь на бущ,-яке питання постанови
(ухвали) причина цього обгрунтовується у підсумках.
27. Висновок експерта повинен бути повністю оформлений не пізніше
як через три дні після засідання експертної комісії, на якому всі спеціа­
лісти дійшли згоди, або консультації з усіма її членами (у разі індивіду­
ального ознайомлення) з усього необхідного для складання підсумків об­
сягу матеріалів .
28. Підписи членів комісії завіряються гербовою круглою печаткою
бюро .
29. Один (перший) при~ірник висновку експерта після підписання
його всіма членами комісії разом з супровідним документом надсилаєть­
ся у встановленому порядку або передається під розписку в журналі реє­
страції експертиз особі, яка призначила експертизу. Другий примірник
зберігається в бюро.
Разом з висновком експерта повертаються матеріали, речові докази та
інші документи, які стосуються даної справи.
ЗО. У супровідному документі повинні бути зазначені:
ЗО. І. Назва і номер висновку експерта, який надсилається;
30.2. Справа, за якою проводилась експертиза, її номер, кількість то­
мів, прізвище та ініціали потерпілого;
ЗО.З. Речові докази, які повертаються, та інші документи, що стосую­
ться даної справи.
31. Супровідний документ підписується начальником бюро або його
заступником.
Додаток
Основні положення та терміни,
що використовуються при виконанні експертиз
з визначення процента втрати працездатності
І . Працездатність - це соціально-правова категорія, що відбиває здат­
ність людини до праці, яка визначається рівнем її фізичного та духовного
245


розвитку, а також станом здоров'я, професійними знаннями, умінням і
досвідом.
2. Загальна працездатність - це здатність до некваліфікованої роботи
в звичайних умовах.
З. Професійна працездатність - здатність даного працівника до робо­
ти за своєю професією (фахом) і кваліф ікацією чи за іншою адекватною
їй професією (фахом).
4. Повна загальна працездатність - здатність виконувати некваліфіко­
вану роботу в звичайних умовах праці.
5. Повна професійна працездатність - здатність працівника виконува­
ти всі трудові функції за професією, яка у нього є, або згідно з його поса­
дою у тих виробничих умовах, в яких він працює чи працював .
6. Часткова працездатність
-
здатність до професійної або неква­
ліфікованої праці, що збереглася у осіб, які зазнали каліцтво або перенес­
ли захворювання .
Обсяг часткової працездатності залежить від ступеня втрати профе­
сійної і загальної працездатності.
7. При частковій професійній працездатності прац івник може викону­
вати лише частину трудових операцій відповідно до своєї або такої самої
за кваліфікацією та оплатою професії чи всі трудові функції, але при по­
легшених умовах праці чи працю за іншою, менш кваліфікованою, про­
фесією.
8. Часткова загальна працездатність - здатність виконувати в обмеже­
ному обсязі або в полегшених умовах некваліфіковану роботу.
9. Професія - це рід трудової діяльності людини, що володіє комплек­
сом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спе­
ціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати
роботу в певній сфері суспільного виробництва з урахуванням різних
форм власності чи господарювання.
При наявності у потерпілого кількох професій основною вважається
та, котра передувала даному ушкодженню здоров'я або за якою є більш
тривалий стаж роботи. Також основною вважається та, котра отримана
шляхом спеціального навчання або в якій досягнута вища кваліфікація.
1О. Визначення ступеня втрати професійної працездатності:
10.1. При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у
кожному конкретному випадку слід враховувати виразність порушень
функції організму, при відсутності органа - ступінь компенсації втраче­
них функцій, здатність потерпілого виконувати в тому чи іншому ступені
роботу за основною професією або роботу таку саму за кваліфікацією і
оплатою, включаючи можливість виконувати роботу в звичайних чи спе­
ціально створених умовах, за своєю професією або близькою за ква­
ліфікацією. Слід враховувати можливість перекваліфікації, перевивчен­
ня і набуття нової спеціальності (для осіб віком до 40---45 років);
10.2. При наявності у потерпілого виразних порушень функції, які є
протипоказанням або перешкодою для виконання будь-якої праці, навіть
у спеціально створених умовах, встановлюється 100% втрати професій­
ної працездатності;
10.3. При можливості потерпілим виконувати роботу тільки в спе-
246


ціально створених умовах встановлюється не менш 70% втрати профе­
сійної працездатності;
І 0.4 . При можливості потерпілим виконувати роботу за своєю профе­
сією, але в меншому обсязі чи зі зниженням кваліфікації та зарплати або
якщо він втратив професію, але може виконувати роботу за іншою про­
фесією більш низької кваліфікації і яка нижче оплачується, встанов­
люється від 25% до 60% втрати професійної працездатності (залежно від
ступеня зниження обсягу роботи, кваліфікації і зарплати);
10.5 . При можливості потерпілим продовжувати роботу за своєю про­
фесією, але при деяких змінах умов праці, що тягне за собою зниження
заробітку, або за своєю професією, але з більшою напругою, ніж було,
встановлюється до 25% втрати професійної пращ:здатності.
11. При виконанні експертизи, якщо минуло три роки з дня, коли по­
терпілий внаслідок каліцтва втратив попередній заробіток, ступінь втра­
ти професійної працездатності встановлюється з дня звернення до адмі­
ністрації, а до згаданого строку не визначається.
12. Строки наступних обстежень встановлюються через шість місяців,
один або три роки залежно від характеру наслідків каліцтва і можливос­
тей повного чи часткового відновлення працездатності завдяки заходам
медичної реабілітації.
13. При визначенні потерпілому групи інвалідності без зазначення
строку наступного обстеження, а також при досягненні ним пенсійного
віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) ступінь втрати професійної
працездатності встановлюється без зазначення строку наступного обсте­
ження.
Правила
проведення судово-медичних експертиз
(обстежень)
з приводу статевих станів
в бюро судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстицй' України
26 липня 1995 року за No 253/789
1. Загальна частина
1. 1. Судово-медичні експертизи (обстеження) з приводу статевих ста­
нів (надалі - експертиза) у відділах судово-медичного обстеження потер­
пілих, обвинувачених та інших осіб, у відділах комісійних експертиз
бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних
виконавчих комітетів та республіканського бюро (Автономної Респуб­
ліки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судо-
247


во-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України (нада­
лі - відділ), а також на підприємницьких засадах проводяться згідно з
Законом України «Про судову експертизу», процесуальним законодав­
ством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судо­
во-медичної експертизи, цими Правилами та нормативними документа­
ми Міністерства охорони здоров'я України (надалі - МОЗ).
1.2. Залежно від характеру, експертизи у відділі проводяться згідно з
постановою або письмовим відношенням особи, яка проводить дізнання,
слідчого, прокурора, судді; а також за ухвалою суду.
У виняткових випадках для своєчасного вилучення зразків для лабо­
раторного дослідження допускається проведення обстеження за заявою
потерпілих, а також за заявою батьків або законних представників непов­
нолітніх. Про проведення такого обстеження судово-медичний експерт
повинен негайно інформувати органи слідства (дізнання).
1.3 . Експертиза у відділі проводиться з приводу:
-
для осіб жіночої статі:
а) статевої зрілості;
б) порушення цілості дівочої пліви;
в) характеру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні на­
сильницького статевого акту;
г) характеру, механізму виникнення ушкоджень та змін при скоєнні
розбещених дій;
д) здатності до статевих зносин та запліднення;
є) вагітності та пологів, що були;
ж) зв'язку припинення вагітності з травмою;
з) штучного припинення вагітності;
и) статевої приналежності;
і) стану статевих органів у випадках встановлення ступеня стійкої
втрати працездатності або здатності до фізичної праці;
-
для осіб чоловічої статі:
ї) здатності до статевих зносин;
й) здатності до запліднення;
к) статевої зрілості;
л) венеричного захворювання;
м) ознак, які можуть свідчити про скоєння акту мужолозтва;
н) ознак, які можуть бути використані при встановленні факту згвал­
тування;
о) статевої приналежності.
1.4 . Для досягнення мети використовують знання у галузі судової ме­
дицини та інших медичних спеціальностей, застосовують спеціальні ла­
бораторні методи дослідження (судово-імунологічні, судово-цитологіч­
ні, клінічні тощо) і, у разі необхідності, вивчають медичну документа­
цію, матеріали кримінальних і цивільних справ.
1.5 . Залежно від питань, які поставлені на вирішення експертизи, вона
проводиться судово-медичним експертом (надалі - експерт) одноособо­
во або з залученням фахівців інших медичних спеціальностей: акушера­
гінеколога, венеролога, сексопатолога, уролога, неонатолога тощо.
1.6 . Експертизи, які супроводжуються оглядом потерпілих (обвинува­
чених) і (або) вилученням матеріалів для лабораторного дослідження,
248


повинні проводитися у світлому теплому приміщенні, як правило, при
звичайному денному освітленні. В окремих термінових випадках допус­
кається проведення експертизи при достатньому. штучному освітленні.
Дослідження статевих органів обстежуваної проводиться на гінеко­
логічному кріслі.
1.7 . У всіх випад!(аХ проведення експертиз в обов'язковому порядку
встановлюється особа обстежуваного(ої), як правило, шляхом перевірки
паспорта або іншого документа з фотографією, що його заміняє. При від­
сутності вказаних документів особа обстежуваного(ої) може бути засвід­
чена представником слідчих органів (дізнання), для чого робиться відпо­
відний запис у висновку експерта (акті). Експертиза осіб, які не досягли
16 років, проводиться при пред'явленні свідоцтва про народження, в при­
сутності батьків або законних представників неповнолітніх, при їх від­
сутності - педагогів.
У виключних випадках, ·передбачених умовами, викладеними в абза­
ці 2 п. 1.2, допускається проведення експертизи обстежуваного(ої) без
пред'явлення паспорта або документів, що їх замінюють. У таких випад­
ках робиться обов'язкове попереднє фотографування обстежуваного(ої).
1.8 . Проведення експертизи осіб жіночої статі експертом-чоловіком
повинно здійснюватись в присутності середнього медичного працівника.
1.9. При підозрі на наявність у обстежуваного(ої) венеричного захво­
рювання або трихомоніаза експерт повинен направити його(її) у встанов­
леному порядку на обстеження у шкірно-венерологічний диспансер з ме­
тою отримання письмового висновку.
І. І О. Вилучення у ході виконання експертизи матеріалів (вміст зовніш­
нього вічка матки, піхви, човноподібної ямки тощо) для лабораторного
дослідження проводиться тільки експертом. Належна упаковка цих мате­
ріалів, опечатування пакетів і оформлення направлення здійснюється се­
реднім медичним працівником у присутності і під наглядом експерта.
Експерт несе передбачену чинним законодавством відповідальність
за збереження вилучених у ході проведення експертизи матеріалів.
1. 11 . Направлення одягу, що знаходився на потерпілому(їй) під час
події і на якому можуть бути сліди сперми, крові, а також волосся та ін­
ше, здійснюється особою, яка призначила експертизу.
У випадках, коли одяг не був попередньо вилучений, а експертиза
проводилась при відсутності представника органу слідства (дізнання),
експерт повинен негайно інформувати дану установу про необхідність
вилучення одягу і направлення його на дослідження у судово-медичну
лабораторію. Експерт також попереджує обстежуваного(у) про необхід­
ність збереження одягу в незмінному стані.
1.12 . Результати експертизи оформляються документом, який має на­
зву «Висновок експерта (акт судово-медичного обстеження)», якому на­
дається відповідний порядковий номер і який складається не менш як у
двох примірниках.
1.13. Кожний висновок експерта (акт) повинен складатися з таких роз-
ділів:
•
1.13.1. Вступної частини, яка включає титульний лист, питання, по­
ставлені на вирішення експертизи, і виклад обставин справи;
1.13.2. Описової частини;
249


1.13.3. Титульний лист цього документа заповнюється на бланку за­
твердженого МОЗ зразка у суворій відповідності з текстом.
1.15. Питання, що поставлені на вирішення експертизи, наводяться в
редакції особи, яка призначила експертизу.
1.16. Обставини справи повинні містити:
l. l 6.1 . Необхідні відомості з документа про призначення експертизи і
детального опиту обстежуваного(ої);
1. 16.2. Відомості з копії протоколу огляду місця події, а також історії
хвороби, амбулаторної картки, якщо вони наявні, тощо;
1.16.3 . Скарги обстежуваноrо(ої);
1.16.4. Спеціальний анамнез, в якому залежно від характеру випадку
повинно бути вказано:
-
для осіб жіночої статі:
а) час настання, характер і тривалість менструації, тривалість мен­
струального циклу, дата першого дня останньої менструації;
б) початок статевого життя, у тому числі дата останніх статевих зно­
син;
в) вагітність, кількість, кінець кожної з них;
r) пологи, кількість, перебіг, кінець кожних з них, післяпологові за­
хворювання;
д) перенесені операції і захворювання, у тому числі менінгіт, енцефа­
літ, сифіліс, туберкульоз тощо;
-
для осіб чоловічої статі:
є) період статевого дозрівання, займання онанізмом, початок статево­
го життя;
ж) наявність шкідливих звичок - куріння, вживання алкоголю, нарко­
тиків, снотворних тощо;
з) перенесені захворювання, у тому числі венеричні, психічні, тубер­
кульоз, хвороби шлунково-кишкового тракту.
Зміст обставин справи зачитується обстежуваному(їй) і ним(ею) під­
писується. При експертизі неповнолітнього обставини справи підписую­
ться особою, яка його супроводжує.
1.17. В описовій частині повинні міститися дані об'єктивного дослід­
ження, які отримані еспертом в процесі виконання експертизи, всіх вияв­
лених при цьому фактичних даних, використаних методик та приборів,
перелік об'єктів, що були надіслані на лабораторне дослідження, і ре­
зультатів цих досліджень з вказівкою номера і дати отримання.
Послідовність викладення процесу експертизи обстежуваного(оі) ви­
значається експертом залежно від особливості експертизи.
1. 18. В описовій частині відбиваються:
1. 18 .1 . Загальний фізичний розвиток обстежуваного(ої), у тому числі
будова тіла, вгодованість, зріст, розміри окремих частин тіла тощо;
1.18.2. Вираженість розвитку вторинних статевих ознак, у тому числі
у осіб жіночої статі - ступінь розвитку молочних залоз (розміри, форма,
щільність, стан навколососкових кружальців і сосків, їх колір), відсут­
ність або наявність виділень з них. Характер і ступінь оволосіння в пахо­
вих ділянках, на лобку і на великих статевих губах;
1.18.3 . Стан зовнішніх статевих органів, правильність їх будови, наяв­
ність вад розвитку, крім того, у осіб жіночої статі - особливості форми і
250


розміру статевих rуб і клітора, стан і колір слизової оболонки присінка
_піхви, стан зовнішнього отвору сечовивідного каналу, наявність виді­
лень з піхви та їх характер, стан дівочої пліви: форма (кільцеподібна, на­
півмісячна тощо), висота (ширина), товщина, консистенція (м'ясиста,
ущільнена), характер вільного краю (тонкий, товстий, зубчастий, глад­
кий, клаптиковий тощо), розмір (діаметр) і форма отвору (кругла, оваль­
на, щілиноподібна), розтягненість пліви, при наявності кількох отворів -
їх кількість і характер перетинок, наявність природніх виїмок - їх харак­
тер, колір , щільність країв, глибина, місце, симетричність розміщення, їх
відношення до стовбів зморшок піхви, наявність, характер і розміщення
ушкоджень, наявність і вираженість кільця скорочення;
1.18.4 . Стан ділянки анального отвору;
1.18.5 . Наявність ушкоджень на тілі, у тому числі і в ділянці статевих
органів і анального отвору;
1.18.6 . Результати лабораторних досліджень;
1.18. 7 . Дані консультацій фахівців .
1.19 . Описова частина повинна бути викладена по можливості без ви­
користання медичних та інших незрозумілих для неспеціалістів термінів.
При неможливості уникнути таких термінів їх зміст повинен бути по­
яснений.
1.20. Вступ і описова частина складають протокольну частину виснов­
ку експерта (акта). Вони підписуються експертом (експертами) і особа­
ми, які були присутні при експертизі та зазначені у вступній частині.
1.21. Підсумки (заключна частина) висновку експерта (акта) складаю­
ться згідно з поставленими запитаннями. Нумерація відповідей повинна
суворо відповідати нумерації запитань документа про призначення екс­
пертизи. При цьому допускається поєднання близьких за змістом питань
та зміни їх послідовності без зміни формулювання самого питання.
1.22 . При неможливості дати відповідь на будь-яке питання постанови
(ухвали) причина цього обгрунтовується у підсумках (заключній части­
ні).
1. 23 . Строк виконання експертизи не повинен перевищувати одного
місяця.
Один (перший) примірник висновку експерта (акта) із супровідним
документом не пізніше як через три дні після отримання експертом ре­
зультатів усіх проведених лабораторних досліджень і підписання експер­
тизи надсилається в установленому порядку або передається під розпис­
ку в реєстраційному журналі особі, яка призначила експертизу. Другий
примірник зберігається в бюро.
При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи
він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і
направити письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.
1.24. У супровідному документі повинно бути зазначено:
1.24 .1 . Назва і номер експертного документа, що надсилається;
1.24.2 . Прізвище, ім'я та по батькові, рік народження обстежувано-
го(ої);
•
1.24 .3. Дата початку і закінчення експертизи;
1.24.4 . Прізвище та ініціали експерта;
1.24.5 . При наявності - матеріали справи, які повертаються, речові до-
251


кази, медична документація та інші документи, які належать до даної
експертизи.
2. Спеціальна частина
2.1. Встановлення статевої зрілості осіб жіночої статі
2.1.1. Експертиза встановлення статевої зрілості в Україні проводить­
ся щодо осіб жіночої статі віком з 14 до 18 років при ранньому початку
статевого життя, а також при обстеженні з приводу встановлення харак­
теру та механізму виникнення ушкоджень при скоєнні насильницького
статевого акту.
2.1 .2 . Під станом статевої зрілості слід розуміти закінчення форму­
вання ж_іночого організму, коли статеве життя, запліднення, вагітність,
пологи та годування дитини є нормальною функцією і не призводять до
розладу здоров'я.
2.1 .3 . При встановленні статевої зрілості в обов'язковому порядку вра-
ховується сукупність ознак розвитку організму обстежуваної:
а) загальний фізичний розвиток організму;
б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів;
в) здатність до статевих зносин;
r) здатність до запліднення;
д) здатність до виношування плоду;
є) здатність до розродження (пологів);
ж) здатність до годування дитини.
2. 1.4 . При експертизі з встановлення статевої зрілості виконуються
антропометричні виміри обстежуваної, а саме (у дужках вказані антропо­
метричні дані , які свідчать про досягнення статевої зрілості):
а) маса;
б) зріст стоячи (не менш як 150 см) і сидячи (не менше як 80 см);
в) довжина тулуба (від УП шийного хребця до куприка 55-58 см);
r) окружність грудної клітки (у спокійному стані 78-80 см, на видиху
73- 76 см);
д) окружність правого плеча на рівні середньої третини (30-31 см);
є) окружність правої гомілки у середній третині (40-41 см);
ж) ширина плечей;
з) розміри таза (відстань між вертлюгами - 29 см, між остями - 23 см,
між гребінцями - 26 см, зовнішня кон'югата - 18 см).
Визначається кількість зубів на наявність зубів мудрості, зазначають­
ся початок менструації, характер менструального циклу.
Вираженість вторинних статевих ознак, розвиток молочних залоз,
стан зовнішніх статевих органів описуються відповідно до положень, які
згадані в пунктах 1.18.1 і 1.18.3 цих Правил.
2. 1.5 . Дослідження внутрішніх статевих органів повинно проводитись
за направленням експерта лікарем-гінекологом . При оцінці результатів
цього дослідження потрібно враховувати форму шийки матки (в нормі
циліндрична) і співвідношення її довжини з тілом матки (в нормі - тіло
матки становить 2/3 , а шийка матки - 1/3 всієї довжини матки). Конічна
форма шийки матки і розмір її більше 1/3 довжини усієї матки свідчить
про недорозвинення (інфантильність) матки.
252


2. 1.6 . У випадках раннього статевого дозрівання обстежуваної прово­
диться її огляд у лікаря -ендокринолога з метою виключення захворювань
залоз внутрішньої секреції.
2.2 . Встановлення порушення цілості дівочої пліви
2.2 . 1. При експертизі встановлення цілості дівочої пліви проводиться
опис зовнішніх статевих органів згідно з положеннями, наведеними у
п. 1. 18.3 цих Правил.
2.2 .2. У випадках виявлення ушкоджень дівочої пліви описується їх
кількість, локалізація, форма і характер країв розривів (кровоточиві , такі,
що гранулюються, рубцюються, вже зарубцювались), глибина розривів:
досягають половини висоти (ширини) пліви, її основи, колір їх повер­
хонь, ущільненість країв розриву, наявність крововиливів у товщу пліви.
Точна локалізація природних виїмок, розривів та інших ушкоджень
описується за колом входу в піхву, яке поділене на 12 рівних секторів
згідно з циферблатом годинника.
2.2 .3. Якщо у ході проведення даної експертизи була виявлена цілість
дівочої пліви, то робиться позначка, чи не має вона будови, що припускає
скоєння статевого акту без її порушення (розтягнутість, особливості бу­
дови - низька, у вигляді кайми, валика тощо), встановлюється розмір
(діаметр) отвору, характер країв, а також зазначається наявність або від­
сутність кільця скорочення.
2.2 .4 . Крім досліджень дівочої пліви , звертається увага на стан вели­
ких і малих статевих губ, клітора, зовнішнього отвору сечовивідного ка­
налу, стан вуздечки, човноподібної ямки, глибини і ширини входу в піх­
ву, характер слизової оболонки присінка вагіни, наявність або відсут­
ність запального процесу та інших хворбливих станів, характеру ви­
ділень із статевих органів.
2.2 .5 . При необхідності проводиться вилучення мазків вмісту піхви і
зовнішнього вічка шийки матки для встановлення можливої наявності
сперматозоїдів.
2.3 . Встановлення характеру та механізму
виникнення ушкоджень
при скоєнні насильницького статевого акту
(експертиза з приводу згвалтувань)
2.3.1 . При експертизі з приводу насильницького статевого акту або
спроби до нього проводиться опис зовнішніх статевих органів згідно з
положеннями, зазначеними в п. 1.18.3 цих Правил .
Встановлення цілості або порушення цілості дівочої пліви - згідно з
положеннями, наведеними в пунктах 2.2.2 і 2.2 .3, а також стан інших ор­
ганів відповідно до н. 2.2 .4 цих Правил.
2.3 .2 . Якщо факт порушення цілості дівочої пліви встановлений, ви­
значається давність порушень і можливий механізм його утворення.
2.3.3 . При свіжих ушкодженнях дівочої пліви дослідження матки і
придатків через піхву допускається лише після загоєння пліви, не раніше
ніж через 10-12 днів після скоєння статевого акту.
2.3 .4 . Вилучення вмісту піхви для визначення наявності сперматозо-
253


їдів і статевої приналежності сперми проводиться в строки не більше як
7 діб з часу скоєння статевого акту стерильним марлевим тампоном із
ділянки задніх і бічних склепінь.
Даним марлевим тампоном робляться мазки на предметних скельцях.
Висушені за кімнатної температури предметні скельця, марлевий там­
пон, а також зразок чистої марлі від того самого клаптика упаковуються
належним чином і надсилаються в установленому порядку для дослід­
ження у відділення судово-медичної імунології бюро.
2 .3 .5. У разі необхідності при проведенні експертизи у зв'язку із ско­
єнням насильницького статевого акту (згвалтування) виконується до­
слідження анального отвору обстежуваної. Звертається увага на форму
(у вигляді невеликого заглиблення, широкої або втягнутої коронки), ви­
раженість радіальних зморшок шкіри навколо анального отвору, колір
слизової оболонки прямої кишки, наявність зяяння, тріщин, саден, ран .
При цьому, якщо обстежувана після зносин через анальний отвір не ма­
ла акту дефекації, необхідно взяти мазки з прямої кишки для встановлення
наявності сперматозоїдів, яке проводиться марлевим тампоном з глибини
три-п ' ять сантиметрів прямої кишки шляхом обтирання її слизової обо­
лонки. Вилученим тампоном роблять мазки на предметних скельцях. Там­
пон та скельця висушують за кімнатної температури і разом із зразками
чистої марлі надсилають у встановленому порядку у відділення судово­
медичної імунології бюро .
2.3 .6 . Якщо в процесі експертизи були знайдені будь-які тілесні ушкод­
ження, при складанні підсумків визначають характер та механізм виник­
нення їх без зазначення, що вони скоєні, чи могли бути скоєні, при стате­
вом-у акті .
2.4 . Встановлення характеру механізму
виникнення ушкоджень та змін
при скоєнні розбещених дій
2.4.1. Ознаки розбещених дій встановлюються при обстеженні осіб,
які не досягли 16 років .
Такими ознаками є:
а) почервоніння слизової оболонки присінка піхви (слід вважати ві­
рогідним при двократному з інтервалом 3- 5 днів огляді для виключення
неохайного утримування зовнішніх статевих органів, глистяних інвазій
тощо);
б) надриви, розриви, крововиливи у товщу, по краях або в основу діво­
чої пліви;
в) тріщини, надриви, подряпини і крововиливи в ділянку малих стате­
вих губ, клітора, зовнішнього отвору сечовивідного каналу;
г) різні ушкодження в ділянках лобка, промежини, анального отвору
тощо.
2.4 .2 . Сукупність змін : зяяння статевої щілини, воронкоподібне за­
глиблення в ділянці промежини, атрофія шкіри в ділянці промежини,
задньої спайки човноподібної ямки, що виникають при систематичних
механічних діях (тиску) на дані ділянки, - слід оцінювати як такі, що мог­
ли утворитися при розбещених діях.
2.4 .3 . Для підтвердження здійснення розбещених дій з метою вияв-
254


лення сперми на судово-імунологічне дослідження залежно від категорії
випадку направляються мазки з вмістом піхви, присінка піхви, сліди за­
сохлої рідини, яка викликає підозру на сперму, з різних частин тіла, а та­
кож одяг обстежуваної.
2.4 .4 . При підозрі на скоєння розбещених дій через анальний отвір
проводиться дослідження даної ділянки згідно з положеннями, викладе­
ними в п. 2.3 .5 цих Правил.
При систематичних зносинах через анальний отвір можуть виникати
такі зміни: воронкоподібна втягнутість, зяяння анального отвору, зглад­
ження зморшок в цій ділянці і в ділянці слизової оболонки прямої кишки,
багряно-червоний колір слизової оболонки з синюшним відтінком, роз­
слаблення сфінктерів, дряблуватість і в'ялість слизової оболонки прямої
кишки, розширення її ампулярної частини та випадіння шарів слизової
тощо. (При виявленні наведених змін треба виключати їх виникнення
внаслідок розладу діяльності кишечника) .
2.4.5 . У разі необхідності обстежувана направляється на консульта­
цію для виключення можливого зараження вненеричними захворюван­
нями, СНІДом або трихомоніазом .
2.5 . Встановлення здатності
до статевих зносин і до запліднення
2.5 .1 . Експертиза даного виду проводиться комісійна у справах про
припинення шлюбу у випадках, коли жінка, яка не здатна до запліднення,
видає себе за матір чужої дитини, а також при встановленні ступеня тяж­
кості тілесного ушкодження при вирішенні питань про втрату здатності
до відтворення.
При цьому експерт повинен з'ясувати :
а) при визначенні здатності до статевих зносин - чи немає у жінки де­
фектів і вад розвитку статевих органів або вагінізму;
б) при визначенні здатності до запліднення (з урахуванням віку та
анатомофізіологічних особливостей) - чи немає у жінки гінекологічних
зах ворювань (ендометриту, пухлин, неправильного положення матки то­
що), гормональних порушень, хронічних інфекцій та інтоксикації, дії ви­
промінювання та ін.
2.6 . Встановлення ваrітності та колишніх полоrів
2.6.1 . Експертиза даного виду проводиться комісійна для вирішення
питань:
а) наявність вагітності та її строків;
б) давність колишніх пологів або викидню;
в) характер перебігу вагітності та післяпологового періоду;
г) наявність захворювань (у тому числі статевих органів), здатних ви­
кликати переривання вагітності;
2.6 .2 . У висновку при можливості повинні міститися такі відомості :
а) строки (вік), коли почались регулярні місячні, їх тривалість, періо­
дичність, характер (рясні, болючі, неболючі тощо);
б) строки (вік) початку статевого життя ;
в) дата останніх статевих зносин;
255


г) дата першого дня останньої менструації;
д) стан молочних залоз, живота та його покриву;
є) опис зовнішніх статевих органів - стан статевої щілини (закрита,
зяє), промежини (наявність розривів, їх давність, ступінь т<>що), слизо­
вих оболонок, вуздечки губ, задньої спайки губ, дівочої пліви, входу в
піхву (вузький, здатний до скорочення, широкий, зяючий), наявність або
відсутність <<Ямки материнства» (ознака Снегірьова-Губарева), виділень;
ж) опис внутрішніх статевих органів (дослідження піхви) - стан піхви
та її стінок (вузька, з вираженими зморшками, широка, з гладкими стін­
ками), шийка матки (форма, розмір, щільність), зовнішнього вічка шийки
матки (кругла, щілиноподібна, закрита, зяє), тіла матки (положення, роз­
мір, консистенція, рухомість, чутливість), придатків, наявність і харак­
тер виділень;
2.6 .3 . Визначається строк вагітності (при її наявності), первинна вона
або повторна. У сумнівних випадках або в ранні строки, при використан­
ні для встановлення наявності вагітності біологічних проб, її результати
вносяться у висновок.
У більш пізні строки (у другій половині вагітності) повинні бути за­
значені дані , які характеризують стан вагітності та плода:
а) розміри таза;
б) відстань від лона до пупка, від лобка до дна матки, від лобка до ме-
чоподібного відростка, окружність на рівні пупка;
в) положення плода (поздовжнє, поперечне, косе);
г) прилегла частина (головка, сідниці);
д) висота стояння прилеглої частини над входом (висока, низька), її
рухомість (балотує, рухома, притиснута , вставлена), ущільненість при­
леглої частини;
є) наявність маточного шуму, рухів та серцебиття плода (ясне, глухе,
ритмічне, число ударів за І хвилину, не прослуховується), місце най­
більш ясного прослуховування;
2.6 .4 . Давність пологів, які сталися у медичній установі, визначається
за історією пологів, історією розвитку новонародженого, іншими медич­
ними документами; давність позалікарняних пологів визначається у про­
міжку 2-3 тижнів з часу пологів;
2.6 .5 . При встановленні тривалості вагітності треба мати такі дані:
а) дату останніх статевих зносин;
б) дату першого дня останньої менструації;
в) тривалість менструального циклу (в днях);
г) дату перших рухів плода;
д) яка по черзі вагітність;
є) дату нинішніх пологів, які по черзі пологи;
ж) стан немовляти з використанням висновків лікаря-неонатолога про
його антропометричні і фізіологічні показники ;
2.6 .6 . При визначенні колишніх або нинішньої вагітності та її строків,
а також давності пологів на судово -цитологічне дослідження з метою
встановлення морфологічного складу (наявність молозивних тілець, жи­
рових кульок, лейкоцитів тощо) можна надсилати виділення молочних
залоз .
256


2.7 . Встановлення зв'язку припинення вагітності з травмою
2. 7 . І. При даному виді експертизи :
а) проводиться обстеження потерпілої;
б) вивчаються оригінали медичних документів з жіночої консультації,
лікувальних та пологоводопоміжних установ, куди зверталася обстежу­
вана під час нинішньої вагітності, до і після травми;
2.7 .2. При опитуванні потерпілої з'ясовуються:
а) обставини заподіяння травми, давність та механізм її заподіяння,
предмет (предмети), яким(ми) вона була заподіяна, місце прикладання
травмуючої дії, положення, в якому перебувала потерпіла до і після запо­
діяння травми, чи падала потерпіла після травми і якими частинами тіла
вона вдарялась при падінні;
б) через який проміжок часу (у днях та годинах) з'явились симптоми
загрози викидню або передчасних пологів, і чим це було виражено;
в) місце і час виходу плода, його довжина і маса;
г) акушерський анамнез - наявність вагітностей раніше, їх кількість,
характер перебігу і чим закінчувалися (строкові пологи, штучний аборт,
мимовільний викидень і на якому місяці вагітності він стався); •
д) соматичні та інфекційні захворювання, якими хворіла потерпіла до
нинішньої вагітності і під час її ( особливо запальними процесами стате­
вих органів та іншими жіночими хворобами);
є) характер перебігу теперішньої вагітності, чи не перебувала до трав­
ми у стаціонарі з метою збереження вагітності;
ж) результати лабораторних дослі.!(Жень, якщо такі проводились;
2.7 .3 . При обстеженні потерпілих докладно описуються наявні тілесні
ушкодження, зазначаються їх характер і локалізація.
•
Огляд внутрішніх статевих органів проводиться лікарем-акушером­
гінекологом;
2.7 .4 . У випадках визначення прямого причинного зв'язку між пере­
несеною травмою та перериванням вагітності (розрив плідного міхура,
відшарування плаценти з наступним викиднем або достроковими поло­
гами) встановлюються тяжкі тілесні ушкодження.
При наявності об'єктивних симптомів загрози викидня (кров'янисті
виділення, збудженість матки), які з'явилися незабаром після травми, але
у зв'язку з своєчасним проведенням медичних заходів вагітність була
збережена, ступінь тяжкості визначається за тривалістю проведеного лі­
кування.
При відсутності об'єктивних ознак загрози викидня оцінюється лише
ступінь тяжкості самих тілесних ушкоджень .
2.8 . Встановлення штучноrо припинення ваrітності
(експертиза незаконно проведеноrо аборту)
2.8 .1. При даному виді експертизи встановлюється:
а) чи була обстежувана вагітною;
б) чи був у неї аборт;
в) в який строк вагітності стався аборт;
г) чи був аборт мимовільним або викликаний штучно;
д) скільки часу минуло з моменту проведення аборту;
є) яким засобом був проведений аборт;
9 2-221
257


ж) якої шкоди завдав аборт обстежуваній;
з) чи проведений аборт самою обстежу,ваною або сторонньою особою;
і) чи міг статися аборт за обставин, на які вказувала обстежувана.
2.8 .2 . При опитуванні, крім звичайних, повинні бути з'ясовані такі
анамнестичні дані:
а) захворювання, перенесені у минулому та незадовго до початку
аборту (в тому числі венеричні);
б) кількість вагітностей, їх перебіг та наслідки;
в) обставини та час настання аборту.
2.8 .3. При зверненні обстежуваної з приводу аборту у лікувальну уста­
нову запитуються і вивчаються медичні документи.
2.8.4 . Для виключення мимовільного аборту на тлі токсоплазмозу або
резус-конфлікту обстежувана направляється у відповідну медичну уста­
нову для проходження лабораторного дослідження.
2.8 .5 . Проводиться акушерсько-гінекологічне дослідження обстежу­
ваної з докладним описом стану зовнішніх статевих органів, ушкоджень
у ділянці піхви, шийки матки та шиєчного каналу (опіки, садна, розриви,
сліди від накладення кульових щипців та ін.), слідів, які виникли від ма­
щення різними речовинами, із зазначенням їх розміщення, розміру, фор­
ми, кольору тощо.
2.8 .6 . Описуються і при необхідності через слідчого направляються на
лабораторні дослідження надіслані речові докази.
Також на судово-токсикологічне дослідження повинні бути надіслані
взяті на тампон і висушені за кімнатної температури сліди сторонніх
рідин (мильний розчин, йодна настойка, розчин марганцевокислого ка­
лію тощо), які були знайдені у статевих органах.
2.9 . Встановлення статі
2.9 .l. Експертиза при встановленні статі проводиться комісійно з за­
лученням акушера-гінеколога, ендокринолога, уролога та психіатра.
2.9 .2 . У ході проведення експертизи з'ясовуються:
а) загальний розвиток суб'єкта (статура, будова скелета, форма і роз­
міри таза);
б) розвиток і особливості зовнішніх і внутрішніх статевих органів;
в) розвиток і вираженість вторинних статевих ознак (характер і особ­
ливості росту волосся на голові, обличчі та статевих органах, розвиток
гортані, тембр голосу);
г) наявність і характер статевого потягу;
д) психічний розвиток;
є) наявність і характер виділень зі статевих органів (сім'яна рідина,
менструальні виділення).
2.9.3 . При необхідності проводиться стаціонарне ендокринологічне
обстеження.
2.10. Встановлення стану статевих органів
у випадках ви:значенШ!! ступеня сrійкої втрати працездатності
або придатності жінок до фізично'!' праці
2.1 О. І. При проведенні даного виду експертизи здійснюється повне
258


медичне обстеження особи з залученням лікарів відповідних спеціально­
стей (терапевт, хірург, невропатолог, гінеколог тощо).
2.10.2 . У ході проведення експертизи:
а) збирається повний анамнез з обов'язковим з'ясуванням перенесе­
них захворювань та отриманих ушкоджень, характеру менструального
циклу і статевого життя, кількості вагітностей та їх наслідків, перебігу
пологів, післяпологового періоду і періоду вигодовування, проведення
абортів, проявів клімактеричного синдрому, наявності та наслідків поло­
гового та іншого травматизму, післяпологових захворювань, патологіч­
них наслідків абортів;
б) проводиться ретельне обстеження з метою виявлення наявності або
відсутності вад розвитку, захворювань та ушкоджень жіночих статевих
органів (вади розвитку матки, неправильне її положення, які супровод­
жуються стійкими функціональними змінами; запальні захворювання,
доброякісні або злоякісні новоутворення, ушкодження внасл ідок поло­
гів, аборту, нещасного випадку або іншої етіології тощо), а також (при
встановленні придатності до фізичної праці) наявність або відсутність
венеричних захворювань, захворювань на СНІД;
в) при необхідності запитується і вивчається медична документація з
лікувальних установ, в яких лікувалась обстежувана, проводиться її об­
стеження у стаціонарі, використовуються додаткові методи дослідження
(лабораторні аналізи тощо).
2.10.3 . У випадках захворювань або патологічних станів жіночих ста­
тевих органів після встановлення діагнозу визначається причинний зв'я­
зок з статевим життям (у тому числі з абортами, пологами) або травмою.
При визначенні здатності до фізичної праці з врахуванням виявлених
змін зазначають, чи перешкоджали знайдені зміни заняттям фізичною
працею, чи протипоказано обстежуваній виконання робіт, які пов'язані з
підняттям вантажів, перебуванням у холодному приміщенні тощо .
2.10.4 . Ступінь стійкої втрати працездатності або придатності до фі­
зичної праці визначається комісійно, з урахуванням стану не тільки жіно­
чої статевої сфери, а й решти органів та систем.
У висновку повинна бути зазначена можливість проведення оператив­
ного втручання, під впливом якого працездатність може відновитися .
2.11. Встановлення здатності
до статевих зносин
у осіб чоловічої статі
2.11 .1. Дана експертиза виконується комісійно за участю лікаря-сек-
сопатолога і при цьому:
а) проводиться опитування обстежуваного;
б) проводиться огляд обстежуваного;
в) проводяться лабораторні досліджен ня;
г) вивчається медична документація і при необхідності матеріали
справи.
2. І l .2. При опитуванні з'ясовується :
а) наявність в анамнезі венеричних та невенеричних запальних захво-
9•
259


рювань передміхурової залози, сім'яних міхурців, яєчок, придатків яєчок
і сечовивідного каналу, здатних справити негативний вплив на статеву
функцію, ендокринних порушень, інфекційних хвороб (паротит, малярія,
тиф, туберкульоз тощо), захворювань та травм центральної нервової си­
стеми, травми статевих органів і кісток таза, які супроводжуються пору­
шенням функції статевих органів;
б) наявність шкідЛивих звичок - куріння (давність, кількість викуре­
них за добу цигарок), вживання алкоголю (частота та кількість), наркоти­
ків, медикаментів (снотворних, гормональних препаратів тощо);
в) наявність професійних шкідливостей (опромінювання, контакт зі
свинцем, ртуттю тощо);
г) дані про статеве визрівання і статеве життя - перші прояви полюцій,
їх частота, онанізм (в який період життя, частота), час початку статевого
життя, частота скоєння статевих актів, відхилення від норми під час
здійснення статевого акту, скільки раз вступав у шлюб, наявність дітей,
чи були сімейні конфлікти у зв'язку зі статевим життям тощо.
2. 11 .3 . В результаті огляду в експертизі повинні бути відбиті:
а) статура, вгодованість, ріст стоячи та сидячи, окружність грудної
клітки на глибокому вдиху, видиху і у спокійному стані, зміна зубів, на­
явність та кількість постійних зубів, ступінь вираженості шкіряних реф­
лексів (черевного, кремастерного, анального та сідничного), ступінь роз­
витку оволосіння на обличчі, у пахових ямках, лобковій ділянці, висту­
пання щитовидного хряща, тембр голосу;
б) розвиток зовнішніх статевих органів - довжина (від корня до кінця
головки) і ширина (в середній частині та в найширшій частині головки)
ненапруженого статевого члена, стан печеристих тіл, передньої шкіроч­
ки (наявність, рухомість, чи закриває головку та чи вільно зсовується з
неї) і вуздечки, розміщення зовнішнього отвору сечовивідного каналу і
стан його зовнішніх губок, форма калитки, зморщеність, пігментація,
розмір (нормальний, зменшений, збільшений), наявність у калитці яєчок,
їх консистенція (м'яка, м'яко-еластична, еластична), характер поверхні
(гладка, бугриста), болюча, розміри (довжина, ширина, товщина), стан
сім'яних канатиків (товщина, консистенція), передміхурової залози (по­
ложення, розмір границі, стан поверхні, вираженість серединної бороз­
ни, рівномірність часток, консистенції, наявність ущільнень і втягнень,
болючість), сім'яних міхурців;
в) наявність вад розвитку (захворювань), сліди ушкоджень .
2. 11.4 . Підсумки про здатність обстежуваного до статевих зносин по­
винні обгрунтовуватись на сукупності даних опиту, огляду, лаборатор­
них досліджень, медичної документації та метаріалів справи з урахуван­
ням того, що причиною статевих розладів можуть бути: важкі висна­
жуючі загальні захворювання, захворювання центральної нервової си­
стеми, запальні та інші захворювання статевих органів, ендокринні роз­
лади , виродливість (каліцтво) статевих органів (наприклад виражена епі­
або гіпоспадія), механічні ушкодження статевого члена та органів калит­
ки, наявність рубці в і ущільнень у печеристих тілах статевого члена, ура­
ження передміхурової залози (стійка в'ялість, нерівна бугриста поверх­
ня, побільшення однієї з часток тощо).
260


2.11.5 . У випадках вирішення питання про імпотенцію обстежуваного
при відсугності об'єктивних причин, які могли б обумовити неможли­
вість здійснювати статеві акти, треба вивчити медичну документацію з
лікувальної установи, до якої він звертався, ознайомитися з протоколами
допитів потерпілої і дружини обстежуваного, проконсультувати його у
невропатолога, ендокринолога та інших спеціалістів.
2.11 .7 . Якщо виникає потреба у встановленні відповідцості розмірів
статевих органів обстежуваного і потерпілої (в основному, у випадках
згвалтування малолітніх дівчат), проводиться вимірювання статевого
члена обстежуваного у стані ерекції та входу у піхву потерпілої.
У випадках невідповідності розмірів у підсумках зазначається мож­
ливість або неможливість здійснювати статеві зносини без заподіяння
ушкоджень потерпілій.
2.12 . Встановлення здатності до запліднення
у осіб чоловічої статі
2.12 .1. Встановлення здатності до запліднення проводиться в порядку
та за умов, наведених в пунктах 2.11.1, 2.11 .2 та 2.11 .3 цих Правил.
2. 12 .2 . При проведенні даної експертизи обов'язковим є лабораторне
дослідження сім'яної рідини.
2.12.3 . Підсумки про здатність обстежуваного до запліднення повинні
грунтуватися на комплексі отриманих даних, і при цьому слід враховува­
ти, що:
а) вади розвитку статевого члена (виражена прикоренева або калиточ­
на епі- і гіпоспадія) не є безумовним доказом нездатності до запліднення;
б) зміни обох яєчок у вигляді ущільнення та бугристості (свідоцтво
перенесеного запального процесу) може бути причиною азоспермії, а та­
кі зміни тільки одного яєчка, при збереженні функції іншого, звичайно
не тягнуть за собою втрату здатності до відтворення;
в) виявлення двобічного ущільнення у придатках (свідоцтво перене­
сеного запального процесу або травми), як правило, є об ' єктивною озна­
кою нездатності до запліднення. Таке становище може скластися у ряді
випадків і при однобічному ураженні придатків;
г) виражені рубцеві зміни в ділянці сім'яних міхурців та передміхуро­
вої залози (навіть при відсутності інших даних) можуть бути причиною
азоспермії;
д) з судово-медичної точки зору наявність навіть одного нормального
сперматозоїда в еякуляті не дає підстави для твердження про повну
нездатність обстежуваного до запліднення. При малій кількості спер­
матозоїдів (олігозоаспермія) можна тільки зазначити, що можливість
запліднення знижена, але повністю виключити здатність до запліднення
не можна.
2.13. Встановлення статевої зрілості
осіб чоловічої статі
2.13.1 . Експертиза встановлення статевої зрілост і в Україні прово -
261


диться щодо осіб чоловічої статі у віці з 14 до 18 років у випадках, які по­
в 'язані зі статевими правопорушеннями.
2.13.2 . Статева зрілість у осіб чоловічої статі характеризується станом
загального фізичного розвитку та формуванням статевих залоз, при яко­
му статеве життя є фізіологічно нормальною функцією, не викликає роз­
ладу здоров'я і не завдає шкоди подальшому розвитку організму.
2.13.3 . При визначенні статевої зрілості в обов'язковому порядку вра-
ховується сукупність таких ознак розвитку організму обстежуваного:
а) загальний розвиток організму;
б) розвиток зовнішніх і внутрішніх статевих органів;
в) здатність до статевих зносин та запліднення.
2.13 .4 . Експертиза виконується у порядку та з додержанням умов, за­
значених у пунктах 2.11.1, 2.11.2 і 2.11.3 цих Правил.
2.13 .5. Підсумки про досягнення обстежуваним статевої зрілості об­
грунтовуються усім комплексом отриманих даних, і при цьому можливі
такі варіанти: обстежуваний
а) статевої зрілості не досяг і статевих актів здійснювати не може;
б) статевої зрілості не досяг, але статеві акти може здійснювати;
в) статевої зрілості досяг повністю.
2.14 . Встановлення ознак,
які можуть свідчити про скоєння акту мужолозтва
2.14 .1 . Експертиза виконується у порядку та з додержанням умов, на­
ведених у пунктах 2.11 .1 і 2.11.3 цих Правил.
2. 14 .2 . Крім цього, з'ясовується, коли і за яких обставин обстежува­
ний почав займатися гомосексуалізмом і чи перебуває він на обліку у
психіатра. У позитивному випадку запитується і в11вчається психіатрич­
на медична документація.
2. 14 .3. При обстеженні активного партнера:
а) звертається увага на наявність на статевому члені крововиливів,
саден, присталого волосся, калу, сторонніх речей, наприклад вазеліну.
З'ясовуються наявність калу і на лобковому волоссі . Ретельно оглядають
ділянку вінцевої борозенки та поглиблень з двох боків вуздечки;
б) робиться відбиток із статевого члена на предметне скло з метою
проведення судово-цитологічного дослідження на наявність часток калу
і при потребі - крові;
в) при можливості проводиться бактеріологічне дослідження відбит­
ку із статевого члена з метою виявлення кишкової палички.
2.14 .4 . При обстеженні пасивного партнера:
а) ретельно оглядається ділянка анального отвору у колінно-ліктьовому
положенні. При цьому звертається увага на наявність будь-яких ушкод­
жень, форму (у вигляді невеликого заглиблення, широкої або втягнутої во­
ронки), вираженість поздовжніх зморшок шкіри, а також стан самого аналь­
ного отвору (стислий, зяє значно або незначно, розтягується вільно або із
зусиллям) і слизової оболонки прямої кишки (колір, наявність крововили­
вів, саден, ран, поздовжніх тріщин тощо);
б) у свіжих випадках (коли не було акту дефекації) з метою встанов-
262


лення наявності сперматозоїдів відбираються мазки марлевим тампоном
з глибини три-п'ять сантиметрів прямої кишки шляхом обтирання її сли­
зової оболонки з подальшим нанесенням на предметне скло . Тампон та
скло висушують за кімнатної температури і разом із зразком чистої марлі
надсилають у встановленому порядку у відділення судово-медичної іму­
нології бюро.
При виявленні в ділянках анального отвору або промежини чужого
волосся, засохлої сперми їх слід вилучити і так~ж надіслати на лабора­
торне дослідження.
Лабораторному дослідженню з метою встановлення наявності сперми
та її групової приналежності, часток калу у плямах сперми підлягає оде­
жа пасивного партнера, якщо на ній знайдені сліди сперми чи калу;
в) обстежений направляється на консультацію до лікаря-проктолога,
висновки якого повинн і бути занесені до протокольної частини експер­
тизи;
2.14 .5 . Якщо в обстежуваного були або є венеричні захворювання
ділянки анального отвору, запитується і вивчається відповідна медична
документація або пр оводиться огляд його лікарем-дерматовенерологом.
2. 14 .6 . Ушкодженнями, заподіяними при акті мужолозтва, можуть бу­
ти поздовжні тріщини, що розміщуються між складками слизової обо­
лонки прямої кишки на передній і частково бічних її стінках ; овальні сад­
на, розміщені на всіх поверхнях слизової оболонки; розриви з загорну­
тими усередину краями у вигляді прямого кута, одна сторона якого спря­
мована вздовж прямої кишки, а друга - упоперек.
При систематичному мужелозтві у пасивного партнера можуть бути
виявлені такі зміни у ділянці анального отвору та прямої кишки : ворон­
коподібна втягненість, зяяння анального отвору, згладжен і поздовжні
зморшки навколо анального отвору та слизової оболо н ки пр ямої кишки,
послаблення сфінктерів та багряно-червоний з синюшним відтінком ко­
лір слизової оболонки прямої кишки.
При.мітка. Хронічні запори, поноси, геморой, проктит, парапроктит, випадан­
ня прямої кишки, оперативні втручання в ділянці анального отвору можуть при­
зводити до змін, які помилково можуть бути прийняті за такі, що виникають при
систематичному мужолозтві у пасивного партнера.
2.15. Встановлення в осіб чоловічої статі ознак, які можуть бути вико­
ристані при встановленні факту згвалтування {згвалтування - поняття
юридичне, і експерт встановлює ознаки, які можуть бути використан і су­
дово-слідчими органами при встановленні факту згвалтуван ня).
2.15.1 . Експертиза виконується у порядку та з додержанням умов, на­
ведених у пунктах 2. 11.1, 2.11.2 та 2.1 1.3 цих Правил.
2.15.2 . Крім того; в експертизі повинн і бути відбиті:
а) стан одягу, наявність на ньому пошкоджень , забруднень та плям,
що нагадують кров, кал, слину тощо, ная вність волосся, волокон тканин
та ін. (Одяг з плямами, що нагадують кров, треба вилуч ити і надіслати
слідчим на судово- імунолог ічне і суд ово-цитологічне дослідження);
б) характер, розміщення, форма та розміри всіх тілесних ушкоджень,
які виявлені при обстеженні;
263


в) всі зміни та особливості , які були виявлені на статевому члені та в
прилеглих до нього ділянках тіла.
2.15 .3. Пр оводиться відбирання матеріалу з головки статевого члена
та з зовнішнього отвору сечовивідного каналу для визначення наявності
та групової приналежності клітин піхвового епітелію . Також надсилаєть­
ся піднігтевий вміст для встановлення мікрослідів крові і мікронакла­
день, їх видової, статевої, групової і органо-тканинної приналежності .
2.16. Вста:иовлення венеричноrо захворювання
2.1 6.1 . Експертиза з встановлення наявності або відсутності в обсте­
жуваного венеричного захворювання проводиться за участю лікаря-дер­
матовенеролога.
2. 16.2 . Обстеження проводиться за схемою, яка наведена у п . 2.1 І . 1
даних Правил.
2.16.3. При опитуванні обстежуваного , яке повинно проводитись, як
зазначено у п . 2.1 І .2 цих Правил, особливу увагу слід приділити уточнен­
ню обставин, які безпосередньо або побічно можуть вказати на наявність
у нього венеричного захворювання. Якщо таке захворювання було у ми­
нулому, з'ясовують, яким було лікування.
2.16.4 . При огляді обстежуваного, який повинен проводитись відпо­
відно до п. 2.11 .3 цих Правил, особливу увагу слід приділити:
а) огляду волосистої частини голови, слизових оболонок порожнини
рота і зіва, шкіри на обличчі, шиї _;rул.\І.бі"П! 11:1нцівках з метою виявлення
на них висипу, його розміщення, інтенсивності, чи згруповані його еле­
менти у фігури; чи є бтrючі маленькі виразки або ерозії у порожнині рота;
б) огляду найбільш придатних для ін'єкцій ділянок тіла з метою вияв­
лення їх слід'ів або інфільтратів; у разі виявлення таких інфільтратів і
підозрі, що вони є специфічними, треба провести рентгенологічне до­
слід- ження з метою встановлення наявності металів (вісмуту);
в) стану шийних, пахвових, ліктьових і пахових лімфатичних вузлів;
г) наявність на статевому органі маленьких виразок, ерозій, рубців від
твердого шанкеру, виділень : при їх наявності з'ясовують, через який час
після статевих зносин з'явились, характер (гнійні, спизові, мізерні, рясні
тощо), чи супроводжуються різзю на початку або при закінченні сечови­
пускання);
д) стану та змінам у ділянці анального отвору з метою виявлення твер­
дого шанкеру або папул і широких кондилом;
є) стану яєчок та їх придатків, передміхурової залози і сім'яних міхур­
ців.
1.16.5. Ретельне обстеження підозрюваного з взяттям необхідного ма­
теріалу від нього на лабораторне дослідження проводиться у спеціалізо­
ваних шкірно-венеричних установах. При відсутності такої можливості
експерт повинен відібрати мазки виділень уретри або прямої кишки на
бактеріологічне дослідження .
І .16.6 . Підсумки про наявність або відсутн ість венеричного захворю­
вання· треба робити лише після проведення всіх необхідних обстежень і
лабораторних досліджень з урахуванням висновку фахівців у галузі дер­
матовенерології.
264


Пр~ВІ!t1Ла
ІrІ!роведення суд@ВІІ:Н\'іед!r1'Чниж ексіі!ер,rиз
(досліджень)
у вімілення~х ~уд@во~м~дич~о°й rі~тол@rії
бюро судовснv11едіVtІчн@ї еІІ(сnерти:зи
Затверджено наказом
Міністерства охороиІІІ здоров'я Україюи
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
2б ттня 1995 року за No 250/786
1, Заrальна частина
1.1 . Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (нада­
лі - експертиза) у відділеннях судово-медичної гістології (надалі
-
від­
ділення), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах
проводиться згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесу­
альним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про
проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затверд­
женими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я Ук­
раїни.
1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення пато­
логічних та травматичних змін у надісланих до відділення об'єктах на
підставі знань патологічної анатомії, судової медицини, а також з вико­
ристанням спеціальних гістологічних методів дослідження .
І .З. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка
проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а та­
кож за направленням судово-медичних експертів інших структурних під­
розділів бюро, які проводять експертизу у справі.
l .4. Виконувати експертизи у відділенні можуть працівники бюро су­
дово-медичної експертизи, які пройшли підготовку з судово-медичної
гістології.
1.5. До документа про призначення експертизи повинні додаватися:
копія протоколу розтину трупу, завірена підписом експерта. При прове­
денні додатко.вих та повторних експертиз - первинна судово-гістологіч­
на е1сспертна документація, архіви судово-гістологічних об'є1,тів.
1.6. Речові докази (об'єкти) і документи до них приймаються у від­
діленні завідуючим або особою, яка його заміщує, разом з черговим ла­
борантом.
! .7 . Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та доку­
ментів до н:их проводиться у wурналі реєстрації експертиз (досліджень)
речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (нада­
лі - журнал реєстрації).
До журналу реєстрації заносяться такі відомості:
І. 7. І . Порядковий за відділенням номер експертизи;
265


1. 7 .2. Дата надходження у відцілення речових доказів (об'єктів) та до­
кументів до них;
1.7 .3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила екс­
пертизу;
1.7.4 . Прізвище, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених, но-
мер акта розтину трупа;
1.7 .5. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;
1.7 .6. Стислі обставини справи;
1.7 .7. Мета проведення експертизи;
1.7 .8. Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено прове-
··дення експертизи t його (їх) підпис (підписи);
1.7 .9. Дати початку та закінчення експертизи;
1.7 .10. Стислі результати експертизи;
1.7.11. Розписка особи, яка одержала експертизу з зазначенням дати
отримання і ;:товним переліком матеріалів і речових доказів, що повер­
таються;
1.7.12. Примітка.
,
1.8 . Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими арку­
шами скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро.
Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом
25 років.
1.9 . Об'єктами дослідження у відділенні є:
І .9. І. Шматочки органів та тканин людини;
1.9.2. Готові на предметному склі препарати на дослідження планкто­
ну, надіслані з відділення судово-медичної токсикології;
l.9.3 . Шматочки тканин, знятих з знаряддя злочину та транспортних
засобів;
1.9.4. Інші об'єкти біологічного походження.
1.1 О. Об' єкти дослідження з супровідною документацією приймають­
ся у відділенні в такій послідовності:
1.1 О. І. Ознайомлення з наданими документами завідуючим відділен­
ням;
1.10.2. Огляд об'єктів, надісланих на дослідження, перевірка упаков­
ки, печаток, етикетки, обсяг ємності, стан об'єктів та непошкодженість
тари, в якій об'єкти знаходяться.
1.11. Об' єкти до відділення приймаються тільки при наявності пра­
вильно оформленого супровідного документа та стану об ' єктів відповід­
но вимогам, зазначеним у додатках.
1.12. Разом з черговим лаборантом експерт, призначений завідуючим
для виконання експертизи, проводить подальшу роботу з надісланими
об' єктами дослідження - тобто вирізку об'єктів (додаток).
1.13. При проведенні первинних експертиз слід залишати частину об'єк­
тів (вологий архів) для можливої повторної або додаткової експертизи, за
виняrком випадків, коJШ без повної витрати об'єкта неможливо зробити
висновок. Відсутність залишка об'єкта відзначається в журналі реєстрації
експертиз.
1. 14. При виконанні додаткових експертиз повинні використовува­
тись ті методики ·ta досліджуватися ті об' єкти, які при попередніх дослід­
женнях н е застосовувалtїся.
266


1.15. При виконанні повторних експертиз повинні досліджуватись усі
об'єкти і застосовуватись всі методики, які використовувались при попе­
редніх експертизах, а при необхідності можуть бути використані нові
об'єкти з вологого архіву і нові методики.
1.16. Дослідження, яке проводиться у відділенні, оформляється у ви­
гляді висновку експерта (акта судово-гістологічного дослідження), якому
надається порядковий по відділенню номер і який складається не менш, як
у двох примірниках. Один (перший) примірник надсилається особі, яка
призначила експертизу, другий- залишається у архіві бюро, де зберігаєть­
ся протягом 25 років.
1.17 . Підставою для складання висновку (акта) є записи в робочому
журналі експерта:
1.17.1 . Робочий журнал експерта, в якому робиться запис результатів
дослідження препаратів під мікроскопом, повинен бути з пронумерова­
ними та прошнурованими аркушами, підписується завідуючим відділен­
ням, скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником;
1. 17 .2 . По закінченні робочий журнал здається в архів, де зберігається
10 років.
1.18. Кожний висновок (акт) повинен складатися з таких розділів:
1. 18.1. Вступної частини, яка включає титульний лист, питання по-
ставлені на вирішення експертизи, стислий виклад обставин справи;
1.18.2 . Дослідної частини;
1.18.3 . Підсумків.
1.19. Титульний лист документа заповнюється на бланку, затвердже­
ному МОЗ України в точній відповідності з існуючим текстом.
1.20. У дослідній частині повинен міститися опис надісланих на до­
слідження об'єктів:,
1.20.1 . Опис кожного препарату чи тканин проводиться окремо кожен
з вказівкою кількості зрізів, їх маркіровки (якщо вони є). Груповий опис
препаратів чи маркірованих об'єктів забороняється;
1.20.2 . Опис досліджених препаратів проводять за такою схемою :
а) кровонаповнення, стан судин;
б) строма;
в) паренхима.
1.21 . Підсумки повинні грунтуватися на даних проведення досліджен­
ня з урахуванням виявленого патогенетичного зв' язку морфологічних
змін відповідно до Міжнародної гістологічної номенклатури:
1.21.1 . Підсумки наводяться з поясненням термінів, обгрунтуванням
зв'язку основного ушкодження (захворювання) з його ускладненнями та
фоновими процесами (станами), якщо вони є. Якщо неможливо проана­
лізувати основне ушкодження (захворювання), то наводиться причина
цього;
1.21 .2 . Підсумок подається за нозологічним принципом, коли ушкод­
ження (захворювання) самостійно або через ускладнення може бути мор­
фологічним обгрунтуванням причини смерті.
1.22 . Остаточний висновок про причину смерті належить до компе­
тенції судово-медичного експерта; який проводив розтин трупа .
1.22 .1 . При неможливості додержання нозологічного принципу реко­
мендується систематизовано, послідовно описувати виявлен і в органах
267


та тканинах ушкодження, відмічаючи реактивні процеси, ступінь вира­
женості їх, локалізацію і обсяг.
l.23. Висновок з підписом експерта і печаткою відділення передаєть­
ся черговому реєстратору відділу судово-медичної експертизи трупів за
актом черговим лаборантом .
1.24. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного
місяця від дня отримання всіх необхідних для її проведення матеріалів
експертом-гістологом.
При відсутності будь-яких матеріалів, що необхідні для проведення
експертизи, завідуючий відділенням не пізніш як у триденний термін від
дня надходження експертизи у відділення, чи експерт, не пізніше ніж у
триденний термін від дня отримання експертизи для виконання повинні
запитати ці матеріали у особи, яка призначила експертизу. У випадках
перевищення місячного терміну виконання експертизи він повинен дати
усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це
письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.
2. Спеціальна частина
2.1 . Особливості судово-гістологічного дослідження
при окремих видах смерті
2.1 .l . При ішемічній хворобі серця з надісланих з відділу судово-ме­
дичної експертизи трупів кусочків вирізуються додатково кусочки з най­
більш ураженим відрізком коронарної артерії та кусочок з міжшлункової
перетинки серця. При гістологічному дослідженні кусочків органів акцен­
тується увага на кровонаповненні та стані судин серця, ступені звуження
коронарної та епікардіальних артерій, характерні ураження їх, змінах у
міокарді, використовуються, крім основної фарби (rематоксилин-еозину),
додаткові, які допомагають виявити ушкодження кардіоміоцитів (Pero, rе­
матоксилин-оксі-фуксин-пікріновою кислотою-ГОФП);
2.1 .2 . У випадках хронічної ішемічної хвороби, крім змін у судинах,
відмічаються обсяг та характер кардіосклерозу, наявність у цих ділянках
новоутворених судин та склад клітин у місцях утворення рубців;
2.1 .3 . При інфаркті міокарда: з надісланих кусочків органів вирізають
кусочки з місць ураження артерії та з місця інфаркту на межі з неушкод­
женим міокардом. При гістологічному дослідженні відмічають зміни у
судинах, ступінь вираженості некрозу м'язових волокон, крововиливи та
лейкоцитарну реакцію навколо некрозу, клітинний склад залежно від
строку інфаркту;
2.1 .4 . Гіпертонічна хвороба: в.надісланих кусочках відмічають зміни в
дрібних судинах та артеріолах головного мозку та його оболонок, внут­
рішніх органів, особливо серця, нирок. Акцентується увага на гіпертро­
фію міокарда, вогнища уражень його, ДJJ.Я чого застосовується додаткове
забарвлення (ван-Гізон, Pero, ГОФП);
2.1 .5 . Судинне ураження головного мозку. При гістологічному до­
слідженні відмічають морфологічн і зміни в судинах та волокнах оболо­
нок, в речовині мозку, звертається увага на можливу наявність раніш
існуючих змін навколо судин речовини та оболонок, в самій речовині;
2 .1 .6. Розрив аневрізми та спонтанний розрив аорти: відмічають м:ор-
268


фологічні зміни в шарах аорти, особливо в серединній оболонці, крово­
виливи в стінці, некрози, стан зовнішньої оболонки з судинами, пожив­
люючими її. Акцентується увага на клітинному складі серединної обо­
лонки. Використовують додаткову фарбу на виявлення та стан еластич­
них волокон;
2.1.7 . Легенева патологія. При мікроскопічному дослідженні відміча­
ють морфологічні зміни в трахеї, бронхах, повітрянність та обсяг ура­
ження в паренхімі легень, характер ексудату у випадках запалення. Мор­
фологічні зміни в стромі та судинах легень;
2.1 .8 . При онкозахворюванні досліджується шматок з первинного вуз­
ла пухлини, відмічається в ньому гістогенез, а також куски з місць мета­
стазів;
2. і. 9. У випадках -раптової смерті дітей досліджується надісланий на­
бір кусків внутрішніх органів. Звертається увага на характер запалення
(при його наявності) в органах та головному мозку особливо при вірус­
них ураженнях. Відмічаються стан та морфологічні зміни в імунноком­
петентних та ендокринних органах. У слинних залозах відмічають мор­
фологічні зміни з метою виключення цнтомігаловірусного ураження;
2.1 .1 О. Новонароджені. При дослідженні легень вирішуються питан­
ня: дихали чи не дихали вони, відмічається повітрянність паренхими;
стан просвіту бронхів. Використовується додаткова фарба на еластичні
волокна в проміжальвеолярних перетинках, їх стан. Відмічається стан
просвіту та наявність еритроцитів в бронJtіолярних артеріях, капілярах
проміжальвеолярних перетинок та мілких артерій системи легеневої ар­
терії. Звертається увага на стан дихальних альвеолоцитів, їх форму. З ме­
тою виключення аспірації навколоплідної рідини в альвеолах вишуку­
ють сліди останньої: пушкове волосся, рогові лусочки, меконій, клітини
плоского епітелію.
В пупковому кільці відмічаються наявність (чи відсутність) лейкоци­
тів (демаркаційний вал), стан судин та клітинний склад навколо.
В пологовій пухлині відмічаються кровонаповнення судин, кровови­
лиІJи, клітинна реакція навколо. В посліді - відзначаються кровонапов­
нення, стан ворсин, наявність (чи відсутність) інфарктів, петріфікатів,
вогнищ запалення, некрозів;
2. l. l 1. При кримінальному аборті з надісланого матеріалу досліджую­
ться декілька кусочків з різних ділянок матки (шийки з зовнішнім вічком,
з тіла); маточних труб, яєчників, судин, параметральної клітковини. При
підозрі на сепсіс - кістковий мозок. При мікроскопічному дослідженні
особлива увага звертається на слизову оболонку матки; наявність у неї
залишків вагітності (ворс хоріону, децідуальної тканини), вогнища запа­
лення, крововиливів, некрозів; ~міни в залозах, характерні для вагітності,
в судинах базального шару, гігантські багатоядерні клітини в ендометрії
та міометрії, а також крововиливи, вогнища запалення, тромбоз судин,
гіпертрофію в міометрії. В яєчнику досліджується жовте тіло, стан кор­
кового та мозкового шарів. В надниркових залозах звертається увага на
кровонаповнення, вогнища некрозів, крововиливів. В нирках звертається
увага на морфологічні зміни для виключення гострої ниркової недостат­
ності;
2.1 . І 2. При підозрі на сmд:
269


а) в органах імуногенезу (лімфовузли, селезінка, загрудинна залоза,
кістковий мозок) відмічаються зміни від фолікулярної гіпертплазії до
атрофії залежно від стадії хвороби, а також наявність саркоми Капоші;
б) в легенях відмічаються пневмоцисне запалення, цітомепшовірусні
ураження, саркома Капоші;
в) в головному мозку відмічаються прогресуюча лейкоенцефалопатія
з багатоліковим гліомезенхімальними вузликами, з макрофагальною ре­
акцією, вогнища некрозів;
г) в спинному мозку відмічається гіперпцелюлярність з великою кіль­
кістю нейтрофілів, еозинофілів, мегакаріоцитів;
д) в серці відмічаються міокардіт, лімфоми, токсоплазмоз, саркома
Капоші, ендокардіт;
е) в печінці відмічаються склерозуючий мегаловірусний холангіт, не­
крози;
ж) в нирках відмічаються нефропатія, rломерулосклероз, запалення в
стромі, мікрокістозні тубулоектазії;
з) в органах шлунково-кишкового тракту (стравохід, шлунок, тонкий,
товстий киш::чник) відмічаються запалювані інфільтрати, саркома Капо­
ті, мікобактеріальні та грибкові гастроентероколіти, недіференційні зло­
якісні лімфоми в порожнині рота, ректальному відділі кишечника;
и) в шкірі - ураження саркомою Капоші, герпесом, цитомегаловіру­
сом, себорейним дерматитом, піодермією, фурункульозом.
2.1.13 . При ураженні технічною електрикою та блискавкою відміча­
ють:
а) в шкірі зміни в шарах епідермісу, характерні для дії току, високої
температури, додатково відповідними фарбами виявляють металізацію
від електропровідників на поверхні епідермісу; при недостатності типо­
вих ознак електромітки слід описувати всі зміни в шкірі з висновком про
нетипову електромітку;
б) реактивні зміни у власно шкірі, характерні для часу переживання
(заживлення) електромітки;
в) зміни в усіх шарах шкіри, елементи обвуглення від дії високої тем­
ператури, деревоподібний вигляд смуг - при дії блискавки;
2. І .14 . При дії крайніх температур відмічаються:
а) зміни, які характеризують клінічні стадії опікової хвороби та сту­
пінь опіку шкіри;
б) наявність кіптяви у верхніх дихальних шляхах та опік слизової обо­
лонки в них, - при опіку полум'ям;
в) стан кровообігу, характер крововиливів у слизовій оболонці шлун­
ку та 12-палої кишки, осередки некрозу та некробіозу в них, бронхо­
спазм, зміни в сперматогенному епітелію - при дії низької температури.
2.1 .15. При механічній асфіксії відмічають:
а) стан кровонаповнення в органах, ділянки ушкодження слизової
оболонки дихальних шляхів - при закритті їх інородним тілом;
б) ступінь уплощення шарів епідермісу, стан чи відсутність рогового
шару, крововиливи, зглаженість пиптиків у дермі, наявність проміжних
валиків, крововиливи в гіподермальному шарі в шкірі странгуляційної
борозни, крововиливи в підлеглих їй м'язах - при повішенні;
270


в) саднини та крововиливи в шкірі та зміни у м'яких тканинах шиї, ре­
активні зміни навколо них - при удавленні руками;
r) гостре порушення кровообігу в органах: крововиливи під плеврою
легень, під епікардом, крововиливи та набряк у слизовій оболонці глот­
ки, гортані, крововиливи, набряк, гостру емфізему, ателектази, бронхо­
спазм в легенях, зміни, характерні для міоrлобінурійноrо нефрозу, - при
стисненні грудей та живота;
д) стан кровообігу, крововиливи, гостру емфізему, ателектази, наяв­
ність інородних мас у просвіті бронхів та альвеол (а саме - рослинні кліт­
ковини, зоопланктон, мінеральні частинки), наявність діатомових водо­
ростей (планктону) в готових препаратах на предметному склі, наді­
сланих з відділення судово-токсикологічних дослідж(:НЬ, - при утоплен­
ні;
е) наявність інородних (блювотних) мас в альвеолах та бронхах- при
аспірації блювотних мас.
2.1 .16. При отруєннях відмічають:
а) некроз у слизовій оболонці стравоходу, шлунку, 12-палої кишки (ко­
агуляційний чи колікваційний), зміни в паренхиматозних органах, особ­
ливо в печінці та нирках, характерні для печінково-ниркової недостатно­
сті, - при отруєнні кислотами та лугами;
б) наявність кришталів щавелево-кислоrо кальцію, некроз, дістрофію
в епітелії проксимальних канальців нирок - при отруєнні етилен-rлико­
лем;
в) некротичний нефроз, некрози з утворенням фібринозно-виразково­
rо западення в слизовій оболонці товстого кишечника - при отруєнні су­
лемою.
2.1 .17. При черепно-мозковій травмі відмічають:
а) стан судин та їх кровонаповнення, обсяг крововиливів, стан еритро­
цитів, наявність чи відсутність клітинної реакції в оболонках, стан піаль­
них волокон - при ушкодженні тільки оболонок мозку;
б) стан судин, їх кровонаповнення, обсяг крововиливів, стан та розта­
шованість еритроцитів у крововиливах, наявність чи відсутність перифо­
кальних клітинних змін, некрози, зміни в клітинах - при ушкодженні ре­
човини мозку.
2.l .18. При ушкодженні колючими предметами відмічають зміни: в
рані - крововиливи; набряк, некроз тканин, зміни в усіх шарах шкіри
підшкірової клітковини, перифокальні реактивні зміни; в рановому кана­
лі - вміст (частинки волокон дерми, інородні включення), перифокальні
зміни.
2.1.19 . При ушкодженні тупими предметами відмічають: зміни в усіх
шарах ушкодженої шкіри та прилеглих м'язових волокнах, обсяг крово­
виливів, набряк та клітинні реактивні зміни в самому ушкодженні, а та­
кож у периферійних відділах крововиливів, застосовуючи забарвлення за
Перлсом для вирішення питання щодо часу ушкодження.
2. l .20. Садно досліджують у декількох шматочка.х шкіри та підшкіря­
ної клітковини на межі з неушкодженою тканиною. При мікроскопічно­
му дослідженні відмічаються морфологічні зміни в усіх шарах шкіри;
повне чи часткове ушкодження в епідермісі, зміни в дермі, стан судин,
271


крововиливи в неї, клітинна реакція навколо, набряк . Морфологічні змі­
ни в садні слід диференціювати з пергаментною плямою.
2.1 .21 . При вогнепальному ушкодженні відмічають:
а) ступінь зсаднення епідермісу, ділянки його відслоєння в краях рани
та навколо неї (поясок зсаднення}, кіптяву, мастила для змащення зброї
(поясок обтирання), сліди пороху, металу та термічної дії на некротизо­
ваних ділянках, вирішуючи питання вхідного чи вихідного отвору та від­
стані пострілу;
б) зміни в краях рани, некрози, порушення цільності епідермісу, про­
сякання тканин гемолізованими еритроцитами, судинну реакцію, наяв­
ність у просвіті кіптяви, уламків кісток, волосся, волокон одягу рослин­
них клітковин; особливості, залежно від органу, в рановому каналі.
Додаток
Порядок
надходження секційного матеріалу
та супроводжуючої документації
в судово-гістологічне відділення
та обробка цього матеріалу в лабораторії
1. Вимоги щодо прийому об'єктів дослідження
у відділеннях та робота з ними
І.І. Об'єкти судово-гістологічного дослідження приймаються у від­
ділення, якщо вони надіслані у щільно закритій, опечатаній тарі, на кот­
рій є етикетка з прізвищем та ініціалами померлого, номером висновку
експерта (акта), датою розтину трупа, прізвищем експерта, який до­
сліджував труп, звідки надіслані об'єкти (місто чи район).
1.2 . Супрові дний документ повинен бути датований, з підписом осо­
би, що призначила експертизу. Якщо таким документом є направлення
встановленого зразка, що затверджений МОЗ України, поряд з обов'яз­
ковим заповненням в ньому граф, слід вказувати маркіровку їх та інші
відмітки і питання, які необхідно вирішити.
1.3 . При наявності маркіровки об'єктів останні повинні бути розташо­
вані в окремій посудині або в мішечках з номерами та помітками, які ви­
значали б маркіровку.
1.4 . Завідуючий відділенням або експерт-гістолог, призначений заві­
дуючим, перевіряє правильність оформлення супровідної документації,
відмічає в ній дату надходження матеріалу на судово-гістологічне до­
слідження; ставить номер аналізу по відділенню черговому лаборанту
для реєстрації в журналі встановленого зразка, що затверджений МОЗ
України.
1.5 . Черговий лаборант-гістолог заповнює графи в журналі, готує до
дослідженFІ.я матеріал (про_миває проточною водою) для вирізки об'єктів
разом з експертом, призначеним завідуюючим відділенням, який буде
проводити судово-гістологічне дослідження .
1.6 . Пр и вирізці об'єктів експерт-гістолог звертає увагу на колір та
272


кількість фіксуюючої рідини, її запах, вид та колір об'єктів, ступінь їх за­
фіксованості, розмір та кількість шматочків та відповідність переліку
об'єктів, що вказані у направленні.
І. 7. При вирізці об' єктів експерт-гістолог повинен дотримуватися та­
ких вимог:
1.7 .l . Шматочки об'єктів дослідження повинні бути не більш 0,5 см
товщиною, довжина та ширина мають бути не більше розміру покривно­
го скла. Якщо шматочки більше скла, їх потрібно розрізати на частини.
1.7.2. Об'єкти з стінок порожнинних утворень (кишки, кисти, твердої
мозкової оболонки, сечового та жовчного міхурів і т. ін.) прикріпляються
зовнішньою стінкою до картону.
1.8 . Вирізані шматочки вміщують у марлевий мішечок з вкладеною
етикеткою з номером аналізу чи іншими маркіровками, позначеними
простим олівцем на матеріалі, який не розм'якає у фіксуючій рідині. Такі
етикетки залишаються в архіві (з частинами об'єктів) після вирізки .
1.9 . Об'єкти дослідження промивають водою (проточною) від фіксу­
ючої рідини, просушують фільтрувальним папером або серветками.
1.1 О . Черговий лаборант віддає вирізані та промиті об' єкти лаборанту,
призначеному завідуючим для подальшої обробки об ' єктів у лабораторії.
1.11 . Лаборант-гістолог реєструє передані йому шматочки дослідже-
них органів і т~~анин у своєму робочому журналі, відмічаючи :
І .11. І. Порядковий номер;
l .11.2. Номер аналізу та дату вирізки об' єктів;
1.11 .3. Прізвище померлого;
1.11 .4. Номер висновків експерта;
1. 11. 5. Кількість шматочків;
1.11.6. Методику обробки об'єктів та забарвлення, яку вибирає екс­
перт-гістолог, що проводить дослідження.
1.12 . Для обробки досліджених об' єктів в лабораторії використову­
ють методи, що відповідають таким вимогам :
1.12 .1. Фіксуюча рідина повинна бути в обсязі в 10-20 разів більше
обсягу дослідженого об' єкта;
1.12 .2. Найбільш вживаною фіксуючою рідиною є І 0%-й розчин ней­
трального формаліну;
1.12 .3. При досліl(Женні висушених тканин (у стані муміфікованості,
торфяного дублення, жировоску) їх фіксують у 3%-му розчині формаліну
у фізіологічному розчині (2- 3 доби);
1.12.4. Для фіксації патологічно зміненої шкіри готують розчин: одна
частина 40%-ного формаліну та чотири частини дистильованої води (на
5--6 діб);
1.12 .5 . Для розм'якшення затверділих шматочків, які довго знаходились
у розчині формаліну, їх поміщають на 14 діб в І %-й розчин азотнокислого
срібла, або у 10%-й розчин лимонної кислоти, дофіксовуючи шматочки
будь-якою фіксуючою рідиною;
1.12 .6. Кістки фіксують за загальними правилами, після чого декаль­
цинують за відповідною методикою.
273


1.13. Після фіксації об'єкти обезводжують у батареї спиртів у висхід­
ній міцності.
1.14 . В судово-rістолоrічних відділеннях з великим обсягом роботи
можливе використання автомата ГП-4.
1.15. Для отримання зрізів потрібної товщини необхідно ущільнити
об'єкти методом заливки в парафін чи целоідін або заморозити для екс­
прес-діагностики:
1.15.1 . Проводку в спиртах, ущільненість об'єктів необхідно викону­
вати відповідно до рекомендацій, викладених у посібниках з гістологіч­
ної техніки;
1.15.2 . Можливо використовувати прискорені методи спиртово-аце­
тонової проводки .
1.16. Гістологічні препарати повинні бути тонкими (10-15 мкм), рів­
ними, без зморшок, розривів, бульок повітря під покривним склом, без
частинок фарби, інших включень.
1.17 . З одного об'єкта готують 1- 2 зрізи для однієї методики забарв­
лення. При необхідності роблять більшу кількість зрізів з різної глибини
препарату.
1.18. Ціль та завдання гістологічного дослідження вимагають вико­
ристання забарвлення зрізів найбільш вживаними фарбами, які рекомен­
довані в посібниках з гістологічної техніки; забарвлення зрізів дослідже­
них об'єктів повинно бути рівним, з диференційованістю гістологічних
структур.
1. 19. Забарвлені зрізи вміщують на предметне скло, заливають бальза­
мом або полістиролом, прикривають покривним склом або плівкою, які
повинні бути якісні (рівні, чисті, сухі).
1.20. На предметному склі з готовими препаратами тушшю або воско­
вим олівцем помічають номер аналізу, рік виготовлення препарату. Гото­
ві препарати, підсушені видаються експерту-гістологу, що буде проводи­
ти дослідження.
1.21 . Скло з препаратами після дослідження зберігають протягом 3-х
років у такому стані, щоб вони не були розбиті чи склеєні між собою. Пі­
сля закінчення цього терміну, з відома завідуючого відділенням, препа­
рати знищуються, про що робиться запис у журналі.
1.22 . Об' єкти, ущільнені целоїдином, зберігають у 70%-му розчині
спирту при кімнатній температурі на маркірованих блоках, чи зняті з
блоків, у марлевих мішечках з етикеткою, з номером аналізу та роком до­
слідження. Об'єкти, залиті у парафіні (чи желатині), зберігають три роки
у сухому місці в пакетах з етикеткою, де вказано номер аналізу та рік до­
слідження.
1.23. Залишки шматочків, фіксованих внутрішніх органів, що склада­
ють формаліновий архів, з номером експертизи та роком дослідження
герметично упаковуються і зберігаються три роки в стані, придатному
для повторного дослідження. Після закінчення вказаного терміну препа­
рати знищуються. При цьому складаєrься акт, в якому повинно бути вка­
зано : номер експертизи, рік її виконаня і кількість знищеного матеріалу.
Акт підписується комісією в складі не менш трьох чоловік і затверджує­
ться начальником бюро.
274


Правила
проведення судовоамедичних експертиз
(досліджень)
у відділеннях судово-медичної імунології
бюро судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиції Уrq,аїни
26 липня 1995 року за No 2521788
1. Загальна частина
1.1 . Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (нада­
лі - експертиза) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судо­
во -медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична
експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом
України «Про судову експертизу)), процесуальним законодавством, ін­
шими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-ме­
дичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними
документами Міністерства охорони здоров'я (надалі - МОЗ) України.
1.2. Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення наяв­
ності і групової належності об'єктів людського походження (крові, ви­
ділень, волосся, кісток тощо), встановлення батьківства, материнства та
підміни дітей, з використанням спеціальних методів, методик, а також
знань у галузі судової медицини.
1.3 . Експертиза у відділенні проводиться на підставі постанови особи,
яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а
також за направленням судово-медичних експертів інших структурних
підрозділів бюро, які проводять експертизу в справі.
1.4 . Проводити експертизу у відділенні можуть працівники бюро - су­
дово-медичні експерти, які пройшли підготовку з судово-медичної іму­
нології.
Як спеціалісти ці працівники можуть бути залучені до відбору зразків
для порівняльного дослідження.
1.5 . До документа про призначення експертизи повинні додаватися
речові докази, протокол огляду речових доказів, зразки біоматеріалу і,
при наявності, медична документація.
При проведенні додаткових і повторних експертиз до документа про
призначення експертизи повинні додаватися ще й первинна судово-іму­
нологічна та інша експертна документація, при необхідності - протоколи
огляду і відбору речових доказів або всі матеріали справи.
1.6 . Речові докази і документи до них приймаються у відділенні заві­
дуючим або особою, яка його заміщає, лише при наявності на цих доку­
ментах резолюції начальника бюро або його заступника.
При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання
275


речових доказів і документів до них без резолюції начальника або його
заступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним на­
казом по бюро.
І.7. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, і докумен­
тів до них проводиться у Журналі реєстрації експертиз (досліджень) ре­
чових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (надалі -
журнал реєстраціі) завідуючим відділенням чи іншим працівником від­
ділення, якому це доручено.
До журналу реєстрації заносяться такі відомості:
1.7 . 1 . Порядковий за відділенням номер експертизи;
1.7 .2 . Дата надходження у відділення речових доказів та документів
до них;
1. 7 .З . Найменування установи та прізвище особи, яка призначила екс­
пертизу;
1.7 .4 . Прізвища, імена та по батькові потерпілих і обвинувачених; но-
мер акта розтину трупа;
1.7 .5. Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;
1.7 .6 . Мета проведения експертизи;
1.7 .7 . Стислі обставини справи;
1.7 .8. Прізвища експерта (експертів), якому (яким) доручено прове-
дения експертизи і його (їх) підпис;
1.7.9 . Дата початку та закінчення експертизи;
1.7 .10. Стислі результати експертизи;
1.7 .11 . Розписка особи, яка одержала висновок експерта чи акт судо­
во-медичного дослідження, з зазначенням дати отримання і повним пере­
ліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;
1.7 .12 . Примітка.
1.8 . Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими арку­
шами скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником.
Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом
25 років .
1.9 . Судово-медичний експерт відділення (надалі- експерт) приймає
для проведения експертизи речові докази і документи до них від заві­
дуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації.
1.1 О. Для реєстрації результатів, одержаних у процесі проведения екс­
пертизи, експертом ведеться робочий журнал з пронумерованими та про­
шнурованими аркушами. Робочий журнал опечатується печаткою бюро і
підписується його начальником.
Після закінчення робочий журнал здається в архів бюро, де зберігає­
ться протягом 1О років.
1.11 . У робочому журналі повинні міститися:
1. 11.1. Умови проведения кожного етапу експертного дослідження
(краще - у формі таблиць);
1.11 .2 . Групова належність контрольних зразків крові, виділень та ін­
шого біоматеріалу;
1 . 11.З. Серія, контрольний номер, титри, підприємство-виробник си­
роваткових реагентів і лектииів, результати їх перевірки, робочі титри;
1.1 1.4 . Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого
276


об' єкта дослідження, контрольної ділянки до нього і контрольних зразків
крові, виділень тощо.
1.12 . Після одержання речових доказів експерт уважно оглядає упаков­
ку кожного предмета, описує її характер (згорток, ящик, пакет, конверт
тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщину), наявність на ній
написів, штампів, печаток (крім поштових), їх стан (цілі чи пошкоджені),
наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості витяmути речо­
вий доказ без пошкодження печаток.
І . І З . У випадку пошкодження або неналежної упаковки речового дока­
зу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома праців­
никами відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта надсилаєть­
ся до установи, що призначила експертизу, другий - залишається в бюро.
1.14 . Розкриття упаковки проводиться акуратно і обережно, щоб уник­
нути втрати або пошкодження речових доказів.
Згортки і пакети, що містять речові докази, розпаковуються експер­
том у присутності двох працівників відділення (лабораторії, бюро) або
особи, яка призначила експертизу.
1.15. Наявність, характер і кількість речових доказів повинні бути
звірені з переліком їх у документі про призначення експертизи або на
упаковці речових доказів.
l. 1'6. При невідповідності характеру і кількості речових доказів пере­
ліку їх у документі про призначення експертизи або на упаковці скла­
дається акт, аналогічний наведеному в п. 1.13 цих Правил.
l. l 7. Документи, що надійшли разом з речовими доказами, повинні
зберігатися в окремій папці в сейфі або шафі (столі), що замикаються, а
після закінчення робочого дня - опечатуються печаткою відділення.
1. 18. Речові докази повинні зберігатися в окремій шафі або сейфі, які
опечатуються; об'єкти, що швидко псуються, -в холодильнику, який теж
опечатується.
1.19. Експерт, який виконує експертизу, несе передбачену чинним за­
к_онодавством відповідальність за зберігання документів і речових дока­
з1в.
1.20. У разі відсутності в документі про призначення експертизи вка­
зівки на те, якому експерту доручається проведення експертизи, розподіл
її покладається на завідуючого відділенням.
1.2 1. Експерт, як правило, працює тільки з речовими доказами однієї
справи.
Враховуючи характер експертизи, що проводиться, кількість речових
доказів і методів їх дослідження, експерт може одночасно виконувати до­
слідження, що стосуються інших експертиз. При цьому він повинен вжи­
ти всіх необхідних заходів (точні записи в робочому журналі, маркіру­
вання об'єктів, посуду тощо) для того, щоб уникнути помилки при їх
проведенні.
1.22 . Термін виконання експерти зи не повинен перевищувати одного
місяця від дня одержання всіх необхідних для її виконання матеріалів.
Експертиза може бути розпочата лише за наявності всіх необхідних
матеріалів, крім випадків надходження на експертизу об'єктів, що швид­
ко псуються, а також при відсутності підозрюваного.
При відсутності будь-яких необхідних для виконання експертизи ма-
277


теріалів завідуючий відділенням не пізніше, ніж у триденний строк з дня
надходження справи до відділення, або експерт, якому доручено вико­
нання експертизи, - не пізніше, ніж у триденний строк з дня отримання її
для виконання, запитують ці матеріали у особи, яка призначила експер­
тизу.
При перевищенні експерт·ом місячного строку виконання експертизи
він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро та
направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експер­
тизу.
1.23. При виконанні додаткових експертиз повинні проводитись лише
ті дослідження, які в первинній експертизі не проводились.
1.24. При виконанні повторних експертиз повинні проводитися всі до­
слідження, які виконувалися при попередніх експертизах, а при необхід­
ності - й інші види досліджень.
1.25. Присутність експерта, який проводив первинну експертизу, при
виконанні повторної експертизи допускається тільки з дозволу особи,
яка призначила експертизу.
1.26. У випадку неправильного або неповного позначення в документі
про призначення експертизи виду експертизи допускається зміна найме­
нування експертизи із зазначенням у вступній частині (в обставинах
справи) відповідних мотивів .
1.27. Експертизи речових доказів у відділенні проводяться в такій
послідовності:
1.27 .1. Ознайомлення з наданими документами;
1.27.2 . Встановлення наявності об'єктів біологічного походження з
наданням номера об' єкта дослідження кожному сліду, що буде досліджу­
ватися;
1.27 .З. Встановлення видової, групової належності та інших ознак біо­
логічного матеріалу в об'єктах;
1.27.4 . Встановлення групової приналежності та інших ознак біоло­
гічного матеріалу, представленого для порівняльного дослідження;
1.27 .5. Складання підсумків і оформлення висновку експерта.
1.28. Огляд речового доказу повинен включати: вимірювання, опис
кольору, форми та інших індивідуальних особливостей предмета, пред­
ставленого на експертизу; для текстильних виробів при можливості за­
значається характер тканини.
1.29. Огляду та дослідженню підлягають зовнішня, внутрішня і зімкну­
ті між собою поверхні речового доказу, для чого складові частини його
роз'єднуються.
1.30. Витрату об'єктів в процесі дослідження слід проводити економ­
но, з урахуванням достатності на всі необхідні при даній експертизі види
дослідження, але без шкоди для якості.
При проведенні певних експертиз необхідно залишати частину об'єк­
тів для можливої повторної експертизи, за винятком випадків, коли без
повної витрати об'єкта не можна відповісти на запитання, поставлені на
вирішення експертизи. У таких випадках повинен залишатися матеріал,
який піддавався дослідженню на наявність, видову і групову приналеж­
ність, з відповідним його маркіруванням з застосованими реагентами.
278


Збереження такого матеріалу для повторної експертизи не проводиться
лише після реакції абсорбції-елюції (РАЕ) у зависі еритроцитів .
1.31. Об ' єкти, що швидко псуються (рідка кров тощо) , досліджуються
в день надходження у відділення.
1. 32. Якщо при досл ідженні речового доказу чи окремого об'єкта він
поділяється на частини або повністю витрачається, це необхідно зазначи­
ти у відповідному пункт і дослідної частини висновку експ ерта та в су­
провідному документі.
1.33 . Придатність реагентів та реактивів, що використовуються в ході
проведення реакцій в рідкому середовищі, пер ев іряється згідно з порад ­
ником, що до них додається, чи іншими регламентуючими документами.
В ус іх інших випадках перевірка реагентів проводиться за тим методом ,
який буде використаний для роботи, з урахуванням рекомендацій порад­
ника.
1.3 4. Результати до сліджень, що проводяться у відділенн і , оформляю­
ться у вигляді висновку експерта (акта судово-медичного дослідження)
(надалі - висновок , акт) , якому надається порядковий по відділенню но­
мер і який складається не менш, як у 2-х примірниках.
Один (перш ий) примірник надсилається особі , яка призначила екс ­
пертизу, другий - залишається в архіві бюро, де зберігається протягом
25 років .
1.35 . Підставою для складання висновку є записи в робочому журналі
експерта .
1.36. Кожний висновок (акт) повинен складатися з таких розділів:
І .Зб . І. Вступна частина, яка включає: титульн ий ли ст, п итання , по-
ставлені на вирішення експертизи , та стислий ви клад обстав и н с прави ;
1.36 .2. Дослідна частина;
І .Зб.З. Підсумки..
1.37. Титульний лист заповнюєть ся на бланку затв ердже ного МОЗ
України зразка в точній відповідності з існуючим текстом .
В обставинах справи стисло викладаються відомості, які мають зна­
чення для даної експерт изи, наводяться необ хідні ре зультати поперед ніх
експертиз зі справи і (або) дані медичних документів. При проведенні по­
вторних експертиз зазначаються причини їх приз начення, а також ре­
зультати первинних ек спертиз.
1.38. У дослідній частині повинні міститися: опис упаковки (упаку­
вання) речових доказів, методик, які були використані при проведенні
експертизи, та результати деяких досліджень.
1.39 . Опис речових доказів може бути скороченим при використанні
фотографій і схем, але без шкоди для якості експертизи.
1.40 . Опис ання мет одик, які використовувались при проведенні екс­
пертизи, повинні бути наведені послідовно в порядку їх застосування.
1.41. При ви користа нні регламентованих методик у дослідній частині
можна обмежитися лише посиланням на їх повь-у назву, місце та рік ви­
дання. Будь-яке відхилення від стандартних умов регламентованої мето­
дики обов'язково обгрунтовується та зазначається в тексті.
Використання нерегламентованих методик допускається при їх неод­
норазовій апробації у відділенні і отриманні стабільних позитивних ре­
зультатів, при цьому в дослідній частині наводяться (при необхідності)
279


опис методик і в обов'язковому порядку робиться посилання на літера­
турні джерела, в яких дані методики були опубліковані, з переліком ви­
користаних реагентів, реактивів, апаратури, устаткування.
1.42 . При одержанні лише негативних результатів пошуку слідів біо­
логічного походження на речовому доказі необхідно зазначити кількість
досліджених ділянок.
1.43 . Результати визначення групових властивостей в об'єктах екс­
пертизи та групової приналежності зразків, що надані для порівняння,
можуть бути оформлені у вигляді таблиці як додаток до висновку.
1.44. У констатуючій частині підсумків наводяться відомості про гру­
пову належність зразків, наданих для порівняння, потім - дані, одержані
при дослідженні.
При оформленні підсумків з метою послідовного викладу результатів
аналізу допускається групування питань. Послідовність відповідей на них
обирається експертом.
У відповідях повинні бути наведені судження щодо можливості поход­
ження біологічного матеріалу на речових доказах від конкретних осіб.
1.45. У випадках, коли групова приналежність об'єкта дослідження
виключає можливість його походження від особи (осіб), що проходить
(проходять) у справі, необхідно зазначити групу крові особи (осіб), від
якої (я1шх) він може походити.
При експертизі волосся може бути зроблений підсумок про відповід­
ність чи схожість, але не тотожність волосся - об' єктів, що надані на екс­
пертизу, зі зразками волосся конкретних осіб, наданих для порівняння.
1.46 . При неможливості дати відповідь на будь-яке питання постанови
причини цього обгрунтовуються у підсумках.
1.47 . Якщо при проведенні повторної експертизи одержані дані, які
не збігаються з результатами попередніх експертиз, необхідно зазначити
можливі причини розбіжностей .
1.48. Висновок експерта із супровідним документом надсилається чи
передається під розписку особі, яка призначила експертизу, або нарочно­
му, про що робиться відповідний запис у журналі реєстрації.
Разом з висновком експерта повертаються упаковані і скріплені пе-
чаткою відділення речові докази.
1.49. У супровідному документі зазначаються:
1.49 .1 . Назва і номер експертного документа, що надсилається;
l.49.2 . Справа, в якій проводилась експертиза, її номер, прізвище та
ініціали обвинувачених чи підозрюваних;
І .49 .3. Документи, які повертаються;
1.49.4 . Речові докази, що повертаються;
1.49.5 . У додатку зазначається кількість аркушів та примірників екс­
пертного документа, кількість томів і аркушів справи, кількість аркушів
інших документів, перелік речових доказів, що повертаються, J(ількість
паїсунків;
1.49 .6 . У примітці зазначаються передані в іншу установу чи залишені
у відділенні (лабораторії) речові докази з позначенням підстав для цього,
об ' єкти, що були повністю використані, повністю чи частково викорис­
пше волосся та ін .
280


1.50 . Супровідний документ підписується начальником бюро або його
заступником та завідуючим відділенням.
При розміщенні відділення не на базі бюро супровідний документ мо­
же бути підписаний завідуючим відділенням і експертом, який проводив
експертизу.
2. Спеціальна части~а
2.1 . Судово-медична експертиза слідів крові проводиться за такою схе-
мою:
-
виявлення слідів, що нагадують кров;
-
встановлення наявності крові;
-
визначення видової приналежності крові;
-
визначення групової приналежності крові (її зразків та в слідах).
2.1.l . Добір методики для виявлення слідів крові визначається ха­
рактером сліду і не повинен приводити до безпідставного використання
об'єкта;
2.1.2 . Позитивний результат наявності крові базується на виявленні
·гемоглобіну та його похідних (дериватів) доказовими методами;
2.1 .3 . Негативний результат пошуку крові будь-яким з методів обо­
в' язково контролюється шляхом дослідження спектру гематопорфірину.
При одержанні негативного результату експерт не має права робити
висновок про відсутність крові, а лише констатує факт її невиявлення;
2.1 .4 . Виявлені сліди крові детально описуються із зазначенням їх
розміщення на речовому доказі, кольору, форми, розмірів, характеру кра­
їв, наявності і ступеня просякнення тканини, її ущільнення в місці сліду,
наявності кірочок та ·інших особливостей;
2.1 .5 . Після встановлення наявності крові визначається її видова при­
належність, як правило, імунологічними методами;
2.1 .6 . Добір преципітуючих сироваток, які використовуються для ви­
значення виду білка крові, обумовлюється обставинами справи, але в
обов'язковому порядку в реакцію повинна бути введена сироватк-а, що
преципітує білок крові людини, і ще не менше двох видових сироваток,
преципі,jЮЧИХ білки крові різних тварин, для контролю;
2.1 . 7, Одночасно з слідами крові досліджуються для контролю роз­
міщені в безпосередній близькості від них ділянки речових доказів, що
вільні від крові;
2.1.8 . Диференціювання білків крові філогенетично близьких тварин.
проводиться за допомогою реакції преципітації в рідкому середовищі,
гальмування прециrrітації в агарі, порівняльною реакцією преципітації в
агарі тощо;
2.1.9 . Повний набір преципітуючих сироваток використовується:
а) при одержанні негативних результатів з трьома сироватками;
б) nри дослідженні змішаних слідів крові і виділень;
в) при одержанні позитивних результатів з· сироваткою, що преци­
пітує білок крові людини, і кількома преципітуючими сироватками, що
використані як контрольні;
г) при відсутності предмета-носія або відсутності на предметі-носії
ділянок для проведения контрольних дослідів.
281


2.1.1 О. Після встановлення походження крові на речовому доказі від
людини виявляють групи генетично обумовлених антигенів, а також на­
бутих ознак.
2.1 .11 . Групові властивості в слідах на речових доказах визначаються
в кожному сліді окремо, за винятком розміщення плям групою від бризок
з одного джерела при дуже малому розмірі кожної окремо взятої плями,
що не дає можливості вирішити поставлені запитання.
2.1.12. Перед встановленням групової характеристики крові в слідах
на речових доказах необхідно провести дослідження зразків крові осіб,
які проходять у справі: зразки мо)І,.уrь бути доставлені як у рідкому виді,
так і у вигляді плям на перевіреній марлі або білій бавовняній тканині.
При відсутності зразків крові допускається використання як зразків
слідів крові або виділень на різних предметах, а також зразків волосся,
нігтів, кісток тощо, тільки за умови надання їх особою, яка призначила
експертизу.
2.1 .13. Зразки крові у осіб, які проходять у справі, повинні відбирати­
ся у відділенні.
Забір зразків крові може проводитися і поза відділенням особою, яка
володіє даною маніпуляцією.
2.1 .14 . Визначення групової приналежності рідкої крові трупа прово­
диться у день її надходження у відділення. Обсяг дослідження за іншими,
крім АВО, системами, визначається характером випадку і наявністю ре­
агентів.
2. 1.15. Гемолізована кров підлягає аналізу в день її надходження у від­
ділення, після чого її висушують і досліджують у сухому вигляді.
2.1.1 б. Стандартні зразки рідкої крові беруться тільки в день викорис­
тання .
2.1.17 . Сліди, в яких кров людини змішана з кров'ю тварин або птиць,
досліджуються на групову приналежність з використанням наукових роз­
робок і за рекомендаціями з даного питання, наявними на час проведення
експертизи.
2.1 .18. У рідкій кро!Іі антигени еритроцитарних ізосерологічних си­
стем виявляються реакцією гемаглютинації в різних її модифікаціях за­
лежно від застосованого реагента і особливостей антигенів систем, які
досліджуються.
Групову приналежність крові за системою АВО в1:1значають за антиге­
нами і аглютинінами.
2.1 .19. Для виявлення антигенів еритроцитарних систем у зразках су­
хої крові і в слідах крові на речових доказах застосовуються реакції аб­
сорбції аглютинінів у кількісній модифікації (реакція кількісної абсорб­
ції - РКА), абсорбції-елюції (РАЕ), змішаної аглютинації (РЗА), імуно­
флюоресценії (РІФ), імуноелектрофореза та ін. При цьому виявляються
також аглютин іни.
2. 1.20. При виявленні в плямах крові будь-якого з антигенів реакцією
кількісної абсорбції пошук цих же •антигенів іншими реакціями (РАЕ,
РЗА тощо) не проводиться.
2. 1.21 . В кров і , поряд з дослідженням еритроцитарних антиген і в, ви­
значаються антигени лейкоцитарних і сироватових систем, а також її
ферментний поліморфізм відповідно до регламентованих методик.
282


2.1 .22 . Наявність, вид і антигенна характеристика крові в мікрослідах
визначаються екстрагуванням всієї плями крові. При достатній кількості
витяжки в ній визначаються: наявність крові - реакцією тонко-шарової
хроматографії (РТХ), видова приналежність крові - реакцією електро­
преципітації (РЕП), аглютиніни системи АВО, Gm - приналежність та ін­
ші сироваткові компоненти.
Залишок витяжки висушують на матеріалі, який підлягає екстрагуван­
ню, або на марлі. Далі в ньому виявляються групові антигени систем Rh,
Р, Lewis, MNoSs, АВО та ін. Частина матеріалу залишається для можливої
повторної експертизи.
2.1 .23. Дослідження системи АВО починається з виявлення антигенів
АіВ.
2.1 .24 . Антиген Н виявляється у випадках, коли:
-
у справі проходять особи, які мають групу крові О( 1);
-
у відділенні відсутні зразки крові осіб, які проходять у справі ;
-
експертизі підлягають сліди малого розміру, тобто увесь матеріал
при дослідженні буде витрачений;
-
у слідах крові не були виявлені ні антигени А і В, ні аглютиніни
анти-А і анти-В.
2.1 .25. При достатній кількості матеріалу в слідах крові визначаються
аглютиніни.
2.2 . Судово-медична експертиза виділень в слідах проводиться за та-
кою схемою:
-
встановлення наявності;
-
встановлення видової приналежності;
-
встановлення групової приналежності.
2.2 .1 . При огляді речових доказів і виявленні на них слідів, що дають
підставу підозрювати в них виділення, їх наявність встановлюється дока­
зовими методами.
2.2.2 . При експертизі слідів виділень необхідно керуватися положен­
ням, передбаченим п. 2.1 .1 даних Правил.
2.2.3 . У разі проведення експертиз, що пов'язані із статевими злочина­
ми, в першу чергу виявляються сліди, які схожі на сперм'яні.
2.2.4 . При встановленні в сліді наявності сперми експерт повинен про­
вести дослідження на наявність крові.
При виявленні на речовому доказі, що пов'язаний з статевим злочи­
ном, крові експерт повинен провести дослідження на наявність сперми.
2.2.5 . Необхідність встановлення в плямі сперми домішок сечі, слини,
калу тощо визначається обставинами справи;
2.2 .6. При дослідженні слідів виділень і кровt на наявність групових
антигенів і неусунення впливу при цьому предмета-носія необхідно про­
водити дослідження предмета-носія на наявність інших виділень (най­
частіше - поту).
2.2 .7 . Встановлення видової приналежності білка у виділеннях прово­
диться відповідно до пп. 2 . 1 .6 -- -2 .1 .9 цих Правил.
2.2 .8. Видова приналежність сперми визначається одночасно з вста­
новленням її наявності морфологічним способом за характерною фор­
мою головки сперматозоїдів.
283


Видова приналежність сперми може бути встановлена також імуноло­
гічним методом.
2.2 .9 . Антигенна характеристика виділень визначається загальнопри­
йнятими, а також регламентованими спеціально для аналізів виділень
методами .
2.2 . l О . Визначення групових антигенів системи АВО в слідах, де була
виявлена сперма, слід починати з реакції кількісної абсорбції (КРА) з ви­
користанням реагентів анти-А і анти-В . Перед цим необхідно визначити
групу крові потерпілого і обвинуваченого, а також дослідити, при мож­
ливості, зразки тих їх виділень, наявність яких передбачається на речово­
му доказі .
2.2.11 . Категорія видільництва визначається при дослідженні крові за
системою Lewis . При невиявленні антигенів цієї системи чи одночасно­
му виявленні двох її антигенів категорію видільництва можна встанови­
ти, досліджуючи слину, жовч, сечу, сім'яну чи перикардіальну рідину за
системою АВО згідно з існуючими методичними рекомендаціями.
2.2.12. Результати дослідження групових властивостей в слідах спер­
ми та інших виділень оцінюються з урахуванням групової характеристи­
ки і категорії видільництва осіб, які проходять у справі.
2.3 . Судово-медична експертиза тканин і органів передбачає обов'яз­
кове дослідження всіх об'єктів, поданих на експертизу.
2.3 .2 . Визначення видової приналежності і антигенної характеристи­
ки тканин і органів, ут. ч. виробів з м'яса, проводиться тими самими ме­
тодами, що й дослідження слідів крові.
2.3 .3 . Видова і групова приналежність кісткових залишків встанов­
люється шляхом дослідження фрагментів різних (за наявності такої мож­
ливості) кісток .
2.3 .4 . При дослідженні групових антигенів, у зв 'язку з їх неоднаковою
вираженістю в тканинах, слід паралельно використовувати кілька мето­
дів їх виявлення, а також реагенти різної природи, серій і титру. Ці влас­
тивості необхідно враховувати при складанні підсумків .
2.4 . Судово-медична експертиза волосся:
2.4 . 1. Для визначення природи об' єктів, що подані на експертизу ре­
чових доказів як волосся, їх оглядають, а потім мікроскопічно досліджу­
ють .
2.4 .2 . Експертизі мають підлягати всі об'єкти, які надіслані як речові
докази. У разі подання на дослідження кіс, жмутів чи пучків однотипного
волосся дозволяється брати на експертизу частину з них.
2.4 .3 . Огляд об'єктів здійснюється при денному натуральному освіт­
ленні, при цьому мають бути зафіксовані колір, при можливості - форма
та довжина волосся.
2.4 .4 . Представлені об'єкти підлягають мікроскопічному досліджен­
ню спочатку без додавання просвітлюючих середовищ. Якщо при такому
дослідженні виявляються мікрочастини небіологічного походження (во­
локна тощо) або волосся з піхвинними оболонками, їх вилучають і пере­
дають особі, яка призначила експертизу.
Частина, яка залишилась, детально досліджується, для чого використо­
вуються просвітлюючі середовища (вода, вазелінова олія, ксилол тощо).
2 .4 .5 . Мікроскопічне дослідження волосся містить:
284


а) вимірювання товщин и за допомогою окуляр-мікрометра чи іншого
приладу ;
б) вивчення структури: кіркової речовини, серцевини, оптичного краю
і кутикули , кінців, малюнка кутикули тощо;
в) дослідження в ультрафіолетових променях, у поляризованому світ­
лі тощо.
2.4. 6 . При необхідності виготовляються диски серцевини, поперечні
зрізи волосся . При мікроскопічному вивченні підкреслюються їх форма,
характер пігменту, колір кутикули, особливості серцевини, колір кірко­
вої речовини тощо.
Результати дослідження кожної волосини заносять в робочий журнал.
2.4 .7 . Для використання методів дослідження, які руйнують волосся ,
необхідно одержати письмовий дозвіл особи, яка призначила експертизу
(якщо таке питання відсутнє в документі про призначення експертизи).
2.4 .8. Після огляду і детального морфологічного вивчення кожної во-
лосини, визначення її фізичних та інших особливостей складається опис
волосся.
2.4 .9 . На підставі виявленої сукупності ознак роблять підсумки про
наявність волосся, видову приналежність, регіональне походження, ха­
рактер відокремлення, існуючі пошкодження та зміни від дії високої тем­
ператури, механічних, хімічних факторів, косметичних засобів тощо.
2.4. l О. Дослідженню має підлягати така кількість волосся, щоб було
отримано загальне уявлення про волосся конкретної людини .
2.4. l l . Зразки волосся, які надані для порівняння, досл іджують анало­
гічно порядку, зазначеному в пп . 2.4 .5 - 2 .4 .6 цих рравил .
2.4 .12 . Порівняння волосся , яке надане як речовий доказ , із зразками
волосся конкретних осіб проводиться при їх приналежності до одноймен­
них ділянок тіла людини.
2.4 .13. Групова приналежність волосся встановлюється реакціями аб­
сорбції-елюції, змішаної аглютинації, абсорбції в кількісній модифікації
(при достатній кількості волосся) та ін.
2.4 .14 . Підсумки про можливість походження волосся від конкретної
особи тільки на підставі дослідження групових антигенів робити не можна.
2.5 . Судово-медична експертиза спірного батьківства, спірного мате­
ринства і підміни дітей :
2.5 .1. Експертизи спірного батьківства, спірного материнства і підміни
дітей проводяться з метою встановлення можливості чи неможливості по­
ходження дитини від передбачених осіб на підставі законів наслідування
властивостей людського організму методом rеномної дактилоскопії або
шляхом досл ідження групового поліморфізму антигенів, білків, фермен­
тів тощо.
2 .5 .2 . Дані експертизи виконуються згідно з тими самими положення­
ми, на тих самих підставах і в тому самому порядку, що й експертизи ре­
чових доказ ів.
2.5 .3 . При проведенні експертиз слід враховувати строки закінчення
формування систем крові.
2.5 .4 . Експертиза спірного батьк івства, спірного матери нства і підмі­
ни дітей проводиться в такій послідовності:
а) ознайомлення з наданими документами;
285


б) збір анамнезу (перенесені захворювання, трансфузії крові тощо);
в) відбір крові і слини;
г) аналіз крові, а при необхідності і слини;
д) складання підсумку.
2.5 .5 . Забір крові і слини в осіб, які проходять у справі, здійснюється
тільки при одночасному їх прибутті до відділення.
2.5 .6 . Експертиза спірного батьківства, спірного материнства і під­
міни дітей може бути проведена у випадку, коли одного з батьків чи ди­
тини немає в живих, але є який-небудь біологічний матеріал від них (пля­
ма крові, виділення, волосся тощо) чи медична документація з зазначен­
ням групи крові .
2.5 .7 . Підсумки експертизи повинні будуватися на результатах до­
слідження.
З. Правила зберігання та знищення речових. доказів
та зразків біологічного матеріалу
у відділеннях судовоамедичної імунології
З.І . Речові докази, які надійшли у відділення, повинні знаходитися в
умовах, які забезпечують їх збереження.
З. І. І. Речові докази, які піддаються гниттю (внутрішні органи, ви­
ділення людського організму, кров тощо), зберігаються в холодильнику,
який повинен бути запечатаний печаткою відділення.
3.1 .2. Речові докази, які не піддаються гниттю (предмети одягу, взут­
тя, знаряддя травми тощо), зберігаються в металевих шафах, які повинні
запечатуватися печаткою відділення.
У разі неможливості повернення цих об'єктів особі, яка їх надала, во­
ни повинні зберігатися у відділенні протягом З років.
3.2. Біологічний матеріал, направлений у відділення судово-медични­
ми експертами (рідка кров, вилучена з трупів для встановлення групової
належності, жовч, сеча, слина, м'язи, частини внутрішніх органів, кістки,
тампони і мазки з вмістом вагіни, ротової порожнини тощо) підлягає до­
слідженню в установленому порядку. Залишки його зберігаються у від­
діленні у стані, який забезпечує його придатність для судово-імунологіч­
ного дослідження, для чого вони висушуються в скляному посуді (чашки
Петрі) чи на склі при кімнатній температурі у добре провітрюваному
приміщенні при відсутності прямого сонячного випромінювання.
Рідка кров та інший рідкий біоматеріал для цього розподіляється тон­
ким шаром на стерильній перевіреній марлі; м'язи та частини внутрішніх
органів подрібнюються (ріжуться) на маленькі кусочки.
В подальшому висушений біологічний матеріал (кров, слина, жовч та
ін. у вигляді плям на марлі разом з контрольною марлею, кусочки біоло­
гічної тканини, тампони і мазки з вмістом вагіни, ротової порожнини та
ін.), а також цитологічні і гістологічні препарати, виготовлені з матері­
алу, що був наданий на експертизу, після закінчення експертизи упа­
ковуються в окрем і пакети, які опечатуються. Пакети маркіруються із за­
значенням назви вмісту, прізвища, ім'я та по батькові особи, якій нале­
жить їх вміст, номера висновку експерта, дати виконання експертизи і
прізвища експерта, який її виконував, та стислих результатів експертизи.
286


Вказаний біологічний матеріал зберігається у відціленні протягом
З років.
З.З. Рідка кров та зразки іншого біологічного матеріалу, які були отри­
мані від живих осіб для порівняння, у відціленні не зберігаються .
3.3 .1 . В експертизах спірного батьківства, спірного материнства та
підміни дітей залишок зразків біологічного матеріалу знищується у від­
діленні одразу після закінчення експертизи.
3.3 .2 . В експертизах речових доказів після закінчення експертизи
зразки у вигляді плям на марлі в окремих конвертах, відповідно марк іро­
ваних, разом з речовими доказами передаються особі, яка призначила
експертизу.
3.4 . Знищення речових доказів, зразків біологічного матеріалу, мазків,
тампонів та ін. після закінчення строку зберігання проводиться комісією,
яка призначається письмовим наказом начальника бюро судово-медич­
ної експертизи. До складу комісії входять: голова - завідуючий відцілен­
ням або експерт і члени - два працівника відділення (бюро), один з них -
експерт.
Перелік речових доказів, які будуть знищені, повинен бути поперед­
ньо завізований начальником бюро судово-медичної експертизи, а акт
знищення - затверджений ним же .
3.4.1 . Знищення речових доказів проводиться залежно від місцевих
умов шляхом спалювання або поховання з дотриманням вимог санітар­
них правил.
3.4 .2 . В окремих випадках речові докази можуть бути знищені раніше
вказаного терміну зберігання за письмовою вказівкою слідчо-судових
органів.
3.5. Речові докази, за винятком вогнепальної зброї, які становлять на­
уково-практичну цінність, можуть бути залишені у відціленні за дозво­
лом відповідних судово-слідчих органів. Дозвіл запитується письмово
одразу після закінчення експертизи.
Правила
проведення судово-медичн..,х експертиз
(досліджень)
у відділеннях судовоDмедичної токсиколоrії
бюро судово-медичної експертиз и
ЗареєСТР,овано в Міністерстві юстиції України
2/) липня 1995 року за No 249/785
Затверд:,кено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
1оЗаrальніnравила
І . І . Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (нада­
лі - експертиза) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судо-
287


во-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична
експертиза на підприємницьких засадах проводиться згідно з Законом
України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, ін­
шими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-ме­
дичної експертизи, даними Правилами та нормативними документами
Міністерства охорони здоров'я України. .
1.2 . Експертизи у відділенні проводяться з метою виявлення та визна­
чення хімічних речовин в об'єктах біологічного походження та інших ре­
чових доказах (додатки l і 2).
І . З. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка
проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а та­
кож за направленням судово-медичних експертів інших структурних під-·
розділів бюро, які проводять експертизу у справі.
•
У виняткових випадках може бути проведене судово-токсикологічне
дослідження блювотних мас, промивних вод, крові, сечі, калових мас,
частин одягу, харчових продуктів, напоїв та лікарських речовин за на­
правленням медичних установ.
1.4 . Проводити експертизи у відділенні можуть працівники, які про­
йшли спеціальну підготовку з судово-медичної токсикології.
1.5 . До документа про призначення експертизи залежно від характеру
випадку додаються:
1.5.l . Завірена особою, яка призначила експертизу, копія протоколу
огляду і вилучення речових доказів;
1.5.2 . Виписка з висновку експерта (дослідження) трупа, завірена за­
гальним судово-медичним експертом, яка містить попередні відомості і
дані з цієї експертизи;
1.5.3 . Виписка з історії хвороби (у випадку, якщо потерпілому надава­
лась медична допомога);
l .5.4 . Первинна судово-токсикологічна експертна документація (при
виконанні повторних експертиз).
1.6 . Речові докази і документи до них приймаються у відділенні за­
відуючим чи особою, яка його заміщає, лише за наявності на цих доку­
ментах резолюції начальника бюро або його заступника.
При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання
речових доказів і документів до них без резолюції начальника чи його за­
ступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним нака­
зом по бюро.
l.7 . У випадку пошкодження та(чи) неналежної упаковки речового до­
казу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома пра­
цівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта разом з
речовими доказами надсилається особі, яка призначила експертизу, дру­
гий - залишається в бюро.
При загальному стані упаковки допускається приймання речових до­
казів з інших населених пунктів без псування матеріалу і у випадку екс­
тренної необхідності проведення досліджень.
1.8 . Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та доку­
ментів до них проводиться в журналі реєстрації експертиз (досліджень)
речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (нада­
лі - журнал реєстрації) .
288


До ж-урналу реєстрації заносяться такі відомості :
l .8. l . Порядковий за відділенням: номер експертизи;
l .8.2 . Дата надходження у відділення речових дока.1ів та документів
до них;
l .8.3 . Найменування установи та прізвище особи, яка призначила екс­
пертизу;
l .8 .4 . Прізвище, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених, но-
мер акта розтину трупа;
1.8.S. Стислі обставини справи;
l .8.6 . Перелік надісланих речових доказів та об'єк,-ів дослідження;
l .8 .7 . Мета проведення експертизи;
l.8 .8 . Прізвище експерп (експертів), якому (яким) доручено прове-
дення експертизи, і його (їх) підпис;
l .8 .9 . Дата початку та закінчення експертизи;
1.8.1 О . Стислі результати експертизи;
l .8 . 11 . Розписка особи, яка одержала висновок експерта (акт) з зазна­
ченням дати отримання і новим переліком матеріалів і речових доказів,
що повертаються;
1.8.12 . Примітка.
1.9 . Журнал реєстрації з пронумерованими та прошнурованими арку­
шами скріплюється печаткою бюро і підписується начальником бюро.
Після закінчення журнап здається в архів бюро, де зберігається протягом
25 років.
l. ! О . Судово-медичний експерт відділення (надалі - експерт) приймає
для проведення експертизи речові докази і документи до них від зав і­
дуючого відділенням під розписку в журналі реєстрації експертиз.
l, І l. Після отримання речових доказів експерт ретельно оглядає упа­
ковку кожного предмета, описує його характер (згорток, ящик, пакет,
конверт тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщину), наяв­
ш1сть на ній написів, штампів, печато1, (крім поштових), їх стан (цілі чи
пошкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості
витягrи речовий доказ без пошкодження печаток.
1. 12 . Розпечатування упаковки проводиться акуратно та обережно,
щоб уникнути пошкодження тари, зникнення чи псування речових дока­
зів.
1.13. Наявність, характер і кількість речових доказів повинна буrи
звірена з переліком їх у документі про призначення експертизи, а за наяв­
ності такого переліку на упаковці - з даним переліком.
1. 14 . При розбіжності характеру і кількості речових доказів з пер'>
ліком їх у документі про призначення експертизи чи на упаковці скла­
дається акт відповідно до вимог, зазначених у п. 1.7 цих Правил.
1. 15. Документи, які подано з речовими доказами, повинні зберігатися
в окремій папці в сейфі або шафі (столі), яка зачиняється і після закін­
чення робочого дня опечатується печаткою відцілення.
1.16. Речові докази зберігаються в окремій шафі, яка зачиняється і
опечатується.
1. 17 . Експерт, який проводить експертизу, несе передбачену чинним
законодавством відповідальність за збереження документів і речових до­
казів .
10 2-221
289


1.18 . Для реєстрації результатів, отриманих у процесі проведення екс ­
пертизи, експерт веде робочий журнал з пронумерованими та прошнуро­
ваними аркушами. Робочий журнал скріплюється печаткою бюро і під­
писується його начальником.
Після закінчення робочий журнал передається в архів бюро, де збе-
рігається протягом І О років.
1.19. У робочому журналі повинні міститися:
1.19 .1. Опис упаковки і речових доказів;
l . l 9 .2. Методи проведення кожного етапу експертного дослідження;
1.19 .3 . Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого
об'єкта і контрольного зразка .
1.20 . Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного
місяця з дня одержання всіх необхідних для її проведення матеріал ів.
При відсутності будь-яких необхідних для проведення експертизи ма­
теріалів завідуючий відділенням не пізніш як у триденний строк з дня
над-лодження справи у відділення або експерт, якому доручено проведен­
ня експертизи, не пізніш як у триденний строк з дня отримання її для ви­
конання запитують ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.
При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи
він повинен дати усне роз'яснення причин затримки начальнику бюро і
направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експер­
тизу.
1.21. При проведенні додаткових експертиз повинні виконуватися ли­
ше ті дослідження, які в первинній експертизі не проводились.
1.22 . При повторних експертизах повинні проводитися всі досліджен­
ня, які виконувались при попередніх експертизах, а при необхідності - й
інші види досліджень .
1.23 . Експертизи речових доказів у відділенні проводЯться в такій
послідовності:
1.23.1 . Ознайомлення з наданими документами;
1.23.2 . Огляд речових доказів (морфологія, колір, запах, наявність по­
бічних включень тощо) і надання порядкового номера кожному з них;
1.23.3 . Зважування кожного об'єкта, описання його властивостей, по­
становка попередніх проб (на луги, кислоти, нітрити, нітрати тощо);
1.23.4 . Складання підсумків і оформлення висновку експерта .
1.24 . Експертиза з однієї справи повинна, як правило, виконуватися
одним експертом.
У роботі в експерта одночасно може перебувати не більше двох експер­
тиз. Групувати речові докази, які належать до різних експертиз, при про­
веденні однакових операцій забороняється. З метою виключення можли­
вості переплутування об'єктів дослідження весь хімічний посуд повинен
бути відповідним чином промаркірованим.
1.25, Витрату об'єктів у процесі виконання експертизи належить про­
водити економно, з розрахунком достатності на всі необхідні при даній
експертизі види досліджень, але без шкоди для якості.
При достатній (за масою) наявності речових доказів 1/3 її повинна йти
на якісне визначення, 1/3 на повторне, кількісне або інше визначення і
1/3 об'єкта повертається особі, яка призначила експертизу, або зберігає­
ться в архіві відділення протягом встановленого терміну.
290


При малій кількості (до І ОО r) внугрішні органи при проведенні пов­
ного судово-токсиколоrічного аналізу можуть бути повністю використа­
ні, про що робляться відповідні записи в дослідній частині та супровідно­
му документі.
1.26. Дослідження, які проводяться експертом, оформляються у ви­
гляді висновку експерта (акта судово-токсикологічного дослідження),
якому присвоюється порядковий за відділенням номер.
1.27 . Основою для складання висновку експерта (акта) є записи в ро­
бочому журналі експерта.
1.28. Кожний висновок експерта (акт) повинен складатися з таких роз­
ділів :
1.28 . 1. Вступної частини, яка включає: титульний лист, питання, по­
ставлені на вирішення експертизи, і стислий зміст обставин справи;
l .28.2. Дослідної частини, яка включає опис речових доказів і безпо­
середньо токсикологічне дослідження;
l.28.3 . Підсумків.
1.29. Титульний лист даного документа заповнюється на бланку, за­
твердженому МОЗ України, в точній відповідності з існуючим текстом.
В обставинах справи стисло викладаються необхідні результати екс­
пертиз, раніше проведених у справі, або дані медичних документів. При
повторних експертизах зазначаються причини їх призначення, а також
підсумки первинних експертиз.
1.30 . У дослідній частині при описуванні об'єктів зазначаються їх упа­
ковка, наявні написи, морфологія речових доказів, їх маса, колір, запах,
реакція середовища, способи консервування.
У токсикологічному дослідженні наводяться докладний опис ходу кож­
ного аналізу, що проводиться, кількість використаного при цьому речового
доказу, застосовуваних методів і методик, використаної апаратури і облад­
нання, одержаних результатів.
І. 31 . У підсумках спочатку перелічують знайдені при експертизі ре­
човини з зазначенням, якщо це можливо, їх кількості, далі - ті речовини,
які не були знайдені, потім - даються відповіді на питання, викладені в
постанові.
1.32. Висновок експерта (акт) з супровідним документом надсилаєть­
ся чи передається під розписку особі, яка призначила експертизу, про що
робиться відповідний запис у журналі реєстрації експертиз.
Разом з висновком експерта повертаються упаковані і наділені пере­
ліком, опечатані печаткою відділення речові докази і зразки для порів­
няння, які не піддаються гниттю.
1.33 . У супровідному документі повинні бути наведені :
1.33.l. Назва і номер експертного документа, що надсилається;
l .33 .2. Справа, в якій проводиться експертиза, її номер, прізвище та
ініціали обвинувачених (підозрюваних) чи потерпілих;
l.33 .3 . Документи, що повертаються;
1.33.4 . Речові докази і зразки для порівняння, що повертаються;
1.33 .5 . Залишені у відділенні речові докази з зазначенням підстав для
цього і перелік повністю використаних об'єктів.
1.34. Супровідний документ підписується начальником бюро або його
заступником і завідуючим відділенням.
10*
291


При розміщенні відділення не на базі бюро супровідний документ мо­
же підписуватися завідуючим відділенням і експертом, який проводив
експертизу. Такий порЯдок надсилання експертиз встановлюється відпо­
відним наказом по бюро.
1.35 . Речові докази і зразки для порівняння, які піддаються ГНИТl'Ю
(внутрішні органи, частини трупів, виділення людського організму то­
що) і не можуть бути збережені в установі, що призначила експертизу,
підлягають консервуванню етиловим спиртом і залишаються у відділен­
ні протягом року після закінчення експертизи .
1.36. Знищення речових доказів після закінчення терміну їх зберіган­
ня проводиться комісією, призначеною письмовим наказом начальника .
бюро, до складу якої повинні входити три працівники відділення (лабо­
раторії, бюро).
Перелік речових доказів, які підлягають знищенню, і акт про знищен­
ня мають бути затверджені начальником бюро.
1.3 7. Знищення речових доказів проводиться, залежно від місцевих
умов , пшяхом спалювання або поховання на підставі вказівок органів са­
нітарного наrЛЯду.
1.38 . Як виняток трупний матеріал, кров, сеча і внутрішні органи, які
надійшли дnя дослідження на наявність етилового спирту, оксиду вугле­
цю, місцеводіючих Ядів, синильної кислоти, органічних розчинників,
підлягають знищенню через 30 днів після закінчення дослідження .
1.39. Інші речові докази можуть бути знищені раніше встановленого
терміну за письмовою вказівкою судово-слідчих органів.
1.40. Речові докази, які становлять науково-практичну цінність, мо­
жуть бути залишені в лабораторії за дозволом відповідних судово-слід­
чих органів, який запитується одночасно з направлt;нням висновку екс­
перта.
1.41 . Якщо при проведенні експертизи постають питання , розв'язання
яких не входить до компетенції експерта, він може звернутися за кон­
сультацією до спеціаліста іншої спеціальності (фармакогноста, фармако­
лога тощо) . Надані цими спеціалістами даці або висновок експерт може
використати в проведеній ним експертизі, зробивши про це відповідний
запис. Один примірник висновку спеціаліста разом з висновком експерта
надсилаєгься особі, яка призначила експертизу, другий - залишається в
архіві бюро.
2, Спеціальна частина
2. 1. З урахуванням можливості розюшдання деяких речовин (синиль­
на кислота, серцеві rлікозиди, атропін, кокаїн, похідні 1,4-бензодіазепіну
та ін.) експертиза повинна бути почата в день надходження у відділення
речових доказів .
2.2 . Підготовчі операції, пов' язані з ізолюванням, виявленням і визна­
ченням отруйних і сильнодіючих речовин, виконуються середнім медич­
ІіИМ персоналом під керівництвом експерта.
Основні операції (мікрокристалоскопія, хроматографія в тонкому ша­
рі сорбента, газорідинна хроматографія тощо) проводяться безпосеред­
ньо експертом.
292


2.3. При проведенні експертизи аналізи виконуються лише на зазначе­
ні в супровідному документі речовини.
Якщо з матеріалів справи, зовнішнього огляду об'єктів, попередніх да­
них і проб випливає інший хід проведення експертизи, експерт повинен
розширити коло аналізів. Такого самого порядку проведення дослідження
слід дотримуватися при відсутності в документі про призначення експер­
тизи конкретного завдання. У цьому випадку експерт повинен керуватися
переліком токсикологічних речовин, які підлягають судово-токсикологіч­
ному дослідженню (додаток З).
2.4. При виявленні отруйних і сильнодіючих речовин, а також при їх
кількісному визначенні експерт повинен добирати такі реакції, які дають
результат і точно доводять наявність в об'єктах дослідження тієї чи іншої
хімічної речовини.
Для виключення можливої помилки при виявленні хімічної речовини
з об'єктами дослідження необхідно проводити кілька різних реакцій, які
можуть дати збіг результатів.
2.5. При виявлені отруйних і сильнодіючих речовин по можливості
слід застосовувати такі реакції, продукти яких можуть бути збережені і
надані судово-слідчим органам як речовий доказ.
2.6 . Хід проведення реакцій для виявлення тієї чи іншої хімічної речо­
вини регламентується методичними та інформаційними листами Мініс­
терства охорони здоров'я України.
2.7. Перед проведенням аналізів зазначається спосіб консервування
надісланих на дослідження речових доказів.
При пересиланні об'єктів, які підлягають судово-токсикологічному
дослідженню, на великі відстані (особливо влітку) допускається консер­
вування їх чистим етиловим спиртом, за винятком випадків, коли до­
слідження повинно проводитись на наявність спиртів і нітритів.
З об'єктом в лабораторію повинна бути надіслана контрольна проба
спирту в такій кількості, яка була витрачена при консервуванні.
У випадках, коли консервант (спирт) не був надісланий або для кон­
сервування був використаний недопустимий спосіб (гліцерином, форма­
ліном, фенолом тощо), експерт повинен поінформувати про це судово­
слідчі органи. Непр,авильний спосіб консервування і можливість його
впливу на результати експертизи зазначаються у підсумках.
2.8. При виявленні в речових доказах характерних кристалів, насіння,
частин рослин, залишків грибів та ін., їх відбир~ють, а потім окремо під­
дають дослідженню або направляють на аналіз іншому спеціалісту (на­
приклад фармакогносту).
2.9. Реактиви, лабораторний посуд і прилади, які використовуються
при проведенні експертизи, повинні бути хімічно чистими, тобто не по­
винні містити тієї хімічної речовини, пошук якої проводиться в дослід­
жуваному матеріалі.
2. l О. Чистота реактивів перевіряється експертом у тих максимальних
кількостях, в яких вони будуть використані для аналізу, і тими способами
і реакціями, які будуть застосовуватися в ході дослідження.
Всі реактиви повинні бути перевірені на чистоту в хімічному відно­
шенні при отриманні нової їх партії, а,кислоти, луги та інші реактиви, які
293


можуть бути забруднені в процесі зберігання (наприклад миш'яком, ви­
тягненим з посуду), перевіряються, але не рідше 2-х разів на рік.
2.11 . При позитивних результатах якісного дослідження на наявність
хімічних речовин, відкриття яких неспецифічне (атропін , стрихнін, ніко­
тин тощо), дослідження повинно бути доповнене фармакологічним ви­
пробуванням на тваринах. У найпростіших випадках його може проводи­
ти експерт, а в більш ОЮІадних - фармаколог.
2.12. Кожне судово-токсикологічне дослідження повинно проводи-
тись як кількісне.
Об'єкти для всіх аналізів, які проводяться, повинні братися за масою.
Кількість дистилятів, фільтратів тощо обов'язково вимірюється.
2.13. За наявності методик і технічних можливостей експерт повинен
провести кількісне визначення виявлених якісними методами хімічних
речовин.
Кількість знайдених хімічних речовин треба відносити до 1ОО г взятої
для аналізу наважки об'єкта і виражати одиницями маси.
Додаток 1
Об'єкти, які подаються на дослідження
у відділення судово-медичної токсикології
для визначення характеру передбачуваного отруєння:
-
при підозрі на отруєння синильною кислотою та її солями (ціаніда­
ми) - надсилається шлунок з вмістом, верхній відділ тонкого кишечника
з вмістом, кров, мозок, печінка з жовчним міхуром, нирка і сеча;
-
при підозрі на отруєння хлороформом, діхлоретаном, чотирихло­
ристим вуглицем та іншими галогенопохідними - надсилається мозок,
шлунок з вмістом, тонкий кишечник з вмістом, легеня, печінка, нирка,
селезінка, кров, сальник;
-
при підозрі на отруєння етиловим спиртом - надсилається сеча і
кров в кількості 15 мл (кожного об'єкта); кров відбирають шприцом (сте­
рильно) з великих вен кінцівок і поміщають у флакон з-під пеніциліну
(флакон не розкривається, не миється, містить 1- 2 краплі пеніциліну)
проколом пробки флакона. Сеча також відбирається шприцом і по­
міщається у флакон з-під пеніциліну. У випадках відсутності крові і сечі
для дослідження надсилається мозок, нирки, тканина м'язів стегна. При
вираженому гнитті трупа рекомендується брати м'яз стегна;
-
при підозрі на отруєння іншими спиртами (метиловим, пропіловим,
бутиловим, аміловим, а також їх ізомерами), етиленглюколем, ацетоном,
фенолом (карболова кислота), крезолом (лізол), гідрохіноном, формаль­
дегідом, бензином, керосином, а також так званими технічними рідина­
ми - надсилається шлунок з вмістом, тонкий кишечник, мозок, сеча,
кров, печінка, селезінка, сальник, нирка, легеня; додатково - сечовий
міхур (при підозрі на отруєння етиленглюколем);
-
при підозрі на отруєння отрутою місцевої дії, кислотами, лугами тощо
5еруться такі об'єкти: стравохід, глотка, трахея, шлунок з вмістом, тонкий
і(}{Шечник (змінені частини) в окремі банки по 200---300 г, ділянка шкіри зі
.:лідами дії отрути, нирка, м'язова тканина з ділянки стегна (100 г);
-
при підозрі на отруєння оксидом вуглецю, метгемоглобінутворюва-
294


телями (на метгемоглобін): кров з великих вен (не менш 15 мл, флакон за­
повнюється кров'ю до пробки); додатково - м'яз стегна (на карбоксіміо­
глобін);
-
при підозрі на отруєння солями «важких» металів - шлунок з вміс­
том, тонкий і товстий кишечник, печінка, нирка, селезінка; додатково: при
підозрі на солі ртуті - надсилається пряма кишка; сполуками миш 'яку
(хронічне отруєння)- волосся, нirri, плоскі кістки; сполуками талію - во­
лосся, нігті, трубчасті кістки , плоскі кістки; тетраетилсвинцем - мозок, се­
ча, легені;
-
при підозрі на отруєння алкалоїдами, барбітуратами, а також лікар­
ськими речовинами - шлунок з вмістом, тонкий і товстий кишечник з
вмістом, нирки, печінка, сеча, кров, селезінка;
-
при підозрі на отруєння хініном - матка;
-
при підозрі на отруєння морфіном - шлунок з вмістом, тонкий ки-
шечник з вмістом незалежно від шляхів введення;
-
при підозрі на отруєння похідними фенотіазіну - шлунок з вмістом,
тонкий кишечник, печінка, нирка, сеча;
-
при підозрі на отруєння похідними l ,4-бенздіазепіну - шлунок з
вмістом, тонкий кишечник, печінка, нирка, сеча;
-
при підозрі на отруєння серцевими глікозидами - печінка з жовчним
міхуром, кров, верхній відділ тонкого кишечника з вмістом, нирка, шлу­
нок з вмістом, сеча;
-
при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через піхву або
матку - матка з піхвою;
-
при підозрі на отруєння шляхом введення отрути через пряму кишку
-
ректально - пряма ·кишка з вмістом.
У випадках підозри на введення алкалоїдів, барбітуратів, наркотич­
них та лікарських речовин внутрім'язово або підшкірно вилучаються
окремо з місця уколу - ділянка шкіри, м'язова тканина;
-
при підозрі на отруєння фторидами - надсилаються шлунок з вміс­
том, тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка і нирка;
-
при підозрі на отруєння нітритами, нітратами - шлунок з вм істом,
тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка з жовчним міхуром, кров;
-
при підозрі на отруєння хлорорганічними пестицидами вилучають­
ся шлунок з вмістом, печінка, нирка, мозок і жирова тканина;
-
при отруєн!ІЯХ фосфорорганічними отрутохімікатами - шлунок з
вмістом, тонкий і товстий кишечник з вмістом, печінка з жовчним міху­
ром , нирка, сеча, кров;
-
у всіх випадках підозри на інгаляторне отруєння в лабораторію над­
силається 0,5- 0,8 кг тканини легенів одним куском, у банці (герметично
закритій);
-
з завданням на визначення діатомових водоростей надсилаються
нерозрізана нирка, крайова частина печінки, легені, трубчаста кістка з ура­
хуванням, щоб у ній містилось не менш як 15 г кісткового мозку. Об 'єкти
вміщуються у скляні банки, старанно промиті дистильованою водою . Бан­
ки слід закривати пришліфованими скляними пробками або капроновими
кришками. Закривати банки шматками гумових рукавиць забороняється.
Одночасно з зазначеними об 'єктами надсилається зразок (0,5 л) води з місця
виявлення трупа або місця, де підозрюєт~~я утоплення (вбивство);
295


-
при підозрі на отруєння грибами, різними ягодами, рослинами, на­
сінням рекомендується вилучати в окремі банки вміст шлунка і кишечни­
ка для ботанічного дослідження;
-
при підозрі на отруєння отрутою невідомого походження (етіології)
вилучаються - кров, сеча, головний мозок, печінка з жовчним міхуром,
нирка, тонкий і товстий кишечник, легеня, селезінка, шлунок з вмістом в
окремі банки загальною масою до 2 кг.
Об'єкти вилучаються у кількості: кров - не менш 200 мл, вся сеча,
1/3 головного мозку, печінки, легені, одна нирка, 20~300 г сальника,
один метр тонкого і товстого кишечника з вмістом з найбільш змінених
відділів, увесь шлунок з вмістом, волосся - не менш 1 г, нігті - 1-3 г, кіст­
ки 10~200г;
-
при судово-медичній експертизі (на солі <<важких» металів) ексгу­
мованого трупа, крім зазначених раніше частин внутрішніх органів, на
дослідження повинні бути надіслані в окремих банках: l кг землі, взятої з
6-ти ділянок (над, під, у бокових і торцевих частинах труни), зразку одя­
гу, оббивка труни, кусок дошки, сіна, торфу тощо.
Додаток2
Перелік
приміщень і обладнання
відділень судово-медичної токсикології
бюро судово-медичної експертизи
1. Судово-токсикологічні експертизи речових доказів проводяться в
спеціально обладнаних для хімічних робіт лабораторіях, які мають ви­
тяжні шафи з вентиляційною установкою.
2. Відділення судово-медичної токсикології повинно розміщуватися
не менш як у 5- 7 кімнатах, а саме: аналітична, технічна, кімната газорі­
динної хроматографії, спектрофотометрична, кабінет судово-медичних
експертів, кімната лаборантів.
Для зберігання речових доказів відводиться окреме приміщення з хо­
лодильником.
3. Приміщення відділення судово-медичної токсикології повинні бути
ізольовані від інших підрозділів бюро, мати достатнє для нормальних
умов роботи природне освітлення, опалення і вентиляцію.
Всі кімнати відділення, як і саме відділення в цілому, після закінчення
роботи повинні зачинятися і опечатуватися печаткою відділення.
4. При обладнанні приміщень для відділень судово-медичної токсико­
логії повинні бути створені умови для дотримання техніки безпеки.
Додаток З
Перелік
токсикологічних речовин,
які підлягають судовостоксикоnоrІчному дослідженню
1. Група речовин, дослідження на які повинні проводитись при за­
гальному аналізі:
296


1. І. Речовини, які ізолюються з водяною парою:
Синильна кислота та її сполуки, метиловий, етиловий, а також про­
піловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери, формальдегід , аце­
тон, хлороформ, дихлоретан, вуглецю чотирихло.рид, фенол, крезоли.
1. 2 . Органічні речовини, які ізолюються підкисленою водою або під-
кисленим спиртом, іншими органічними розчинниками:
Барбітал, фенобарбітал, циклобарбітал, rексобарбітал, банзонал.
Діонін, папаверин, стрихнін, атропін, rіосціамін, скополамін, пахікар­
пін, анабазин, нікотин.
Аміназин, ліпразин, тізерцин, мажептіл, трифтазин, імізин.
Карбофос, метафос, метилетилтіофос, метилнітрофос, трихлормета­
фос-3, фасфамід, фталофос, фаза.поп, хлорофос, севін.
1. 3. Наркотичні речовини :
Барбаміл, етамінал, морфін, кодеїн, героїн, кокаїн, опій, ефедрон, про­
медрол.
1.4. Речовини, які ізолюються мінералізацією:
Миш'як, талій, кадмій, свинець, барій, мідь, марганець, хром, цинк,
сурма, срібло, вісмут, ртуть.
2. Речовини, на які розширюють загальний аналіз залежно від клініч­
ної, секційної картини, результатів гістологічного, гістохімічного до­
слідження, особливостей проходження хімічних реакцій тощо.
2. 1. Речовини, які ізолюються з водяною парою:
Тетраетилсвинець, етиленгліколь, нітро- і дінітробензоли, анілін, бен­
зол , ксилол, толуол, бензин, керосин.
2.2 . Органічні речовини, які ізолюються підкисленою водою або під­
кисленим спиртом, іншими органічними розчинниками:
саліцилова, ацетилсаліцилова, бензойна кислоти, похідні барбітуро­
вої і тіобербітурової кислот, не згадані у п. 1.2 ; мепробамат ; тріоксазин;
ноксирон; новокаїн, дикаїн, лідокаїн, амідопірин, анальгін, антипірин,
бутадіон, парацетамол; бруцин, коніїн; кофеїн, хінін, резерпін, гзланта­
мін, секуренін; ефедрин, пілокарпін ; платифілін, аконітин, вератрин,
прозерин, хінгамін; іпразид, тубазид, ІНГА- 1 7; карбахолін , декаметоній,
димедрол, гексамідин; клофелін, но-шпа;
хлордіазепоксид, нітразепам, оксазепам, діазепам; строфантини К і Г,
лантозиди, олеандрин, дигітоксин; похідні фенотіазинового ряду, не за­
значен і в п. 1.2 ; фосфорорганічн і сполуки, не згадані в п. 1.2; ДДТ, гекса­
хлоран, 2, 4-Д, пол і хлорпінен, гептахлор, зоокумарин -альфа-нафтилтіо­
сечовина, антабус, тіурам; ДНОК, ртутьорганічні сполуки ;
децис, амбуш, цимбуш , суміцидин.
2.3. Речовини , які ізолюються мінералізацією:
олово, селен , телур, залізо, молібден, берилій, нікель, кобальт, літій,
ванадій.
2.4 . Речовини, як і ізолюються діалізом:
азотна кислота, нітрати, нітрити, сірчана, соляна, оцтова, мурашина,
щавелева та інші кислоти, гідроксиди калію і натрію, аміак.
2.5 . Речовини, які ізолюються спеціальними методами:
цинку фосфід; солі фторис-товодневої, кремнефтористоводневої, хлор­
ної кислот; йод, бром; оксид вуглецю.
297


Правила
проведення судово-медичних експертиз
(досліджень)
у відділеннях судово-медичної цитології
бюро судово-медичної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6
Зареєстровано в Міністерстві юстиц,ї Украіни
26 липня 1995 року за No 251/787
1. Загальна частина
1.1 . Судово-медична експертиза (дослідження) речових доказів (нада­
лі - експертиза) у відділеннях судово-медичної цитології бюро судо­
во-медичної експертизи (надалі - відділення), а також судово-медична
експертиза на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом
України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, ін­
шими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-ме­
дичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними
документами Міністерства охорони здоров'я України (надалі - МОЗ).
1.2 . Експертизи у відділенні проводяться з метою встановлення в
слідах на речових доказах наявності клітин тканин людини, визначення
їх видової, групової, статевої і органо-тканинної приналежності з вико­
ристанням знань у галузі судової-медицини і спеціальних цитологічних
методів і методик, які в загальному обсязі проведених у відділенні до­
сліджень повинні становити не менш як 2/3.
І .З. Експертиза у відділенні виконується за постановою особи, яка
проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи за ухвалою суду, а та­
кож за направленням судово-медичних експертів інших структурних під­
розділів бюро, які проводять експертизу в справі.
1.4 . Виконувати експертизи у відділенні можуть працівники бюро су­
дово-медичної експертизи, які пройшли підготовку з судово-медичної
цитології.
1.5 . До документа про призначення експертизи повинні додаватися:
завірена копія протоколу огляду і вилучення речових доказів, завірена
копія вилучення зразків. При проведенні додаткових і повторних експер­
тиз - первинна судово-цитологічна експертна документація, зразки біо­
матеріалів і, при необхідності, протоколи огляду місця події або всі мате­
ріали справи.
1.6 . Речові докази і документи до них приймаються у відділенні заві­
дуючим або особою, яка його заміщає, лише при наявності на цих доку­
ментах резолюції начальника бюро або його заступника.
При розміщенні відділення не на базі бюро допускається приймання
речових доказів і документів до них без резолюції начальника чи його за-
298


ступника. Такий порядок приймання встановлюється відповідним нака­
зом по бюро.
1.7. Реєстрація речових доказів, що надійшли у відділення, та доку­
ментів до них проводиться у журналі реєстрації експертиз (досліджень),
речових доказів (об'єктів дослідження) та документів у відділенні (нада­
лі - журнал реєстрації) завідуючим відділенням чи іншим працівником
відділення, якому це доручено.
До журналу реєстрації заносяться такі відомості:
1.7 .1 . Порядковий за відділенням номер експертизи;
1.7 .2 . Дата надходження у відділення речових доказів та документів
до них;
1. 7 .3. Найменування установи та прізвище особи, яка призначила екс­
пертизу;
1.7.4. Прізвища, ім'я та по батькові потерпілих і обвинувачених; но-
мер акта розтину трупа;
1.7 .5 . Перелік надісланих речових доказів та об'єктів дослідження;
1.7 .6 . Стислі обставини справи;
І. 7. 7 . Мета проведення експертизи;
1. 7 .8 . Прізвище експерта (експертів), якому (яким) доручено прове-
дення експертизи і його (їх) підпис (підписи);
1.7 .9 . Дати початку та закінчення експертизи;
1.7.10. Стислі результати експертизи;
1.7 . 11 . Розписка особи, яка одержала висновок експерта (акт судово­
медичного дослідження) із зазначенням дати отримання і повним пере­
ліком матеріалів і речових доказів, що повертаються;
1.7.12. Примітка.
•
1.8 . Журнал реєстрації з пронумерованими і прошнурованими арку­
шами скріплюється печаткою бюро і підписується його начальником.
Після закінчення журнал здається в архів бюро, де зберігається протягом
25 років.
1.9. Судово-медичний експерт (надалі - експерт) при ймає для прове­
дення експертизи речові докази і документи до них від завідуючого від­
діленням під розписку в журналі реєстрації .
1.1 О. Для реєстрації результатів, отриманих в процесі проведення екс­
пертизи, експертом ведеться робочий журнал з пронумерованими та про­
шнурованими аркушами. Робочий журнал скріплюється печаткою бюро і
підписується його начальником . Після закінчення робочий журнал пере­
дається в архів, де зберігається протягом l О років .
1.11. У робочому журналі повинні міститися :
1.11 .1. Умови проведення кожного етапу експертного дослідження (кра­
ще -у формі таблиць);
1.11.2. Групова приналежність (з зазначенням прізвища донор ів) кон­
трольних зразків крові, виділень та інших біоматеріалів;
1.11.3. Серія, контрольний номер, титри, підприємство -виробник си­
роваткових реагентів і лектинів, результати їх перевірки, робочі титри;
1. 11 .4 . Результати реакцій (досліджень) окремо для кожного взятого
об ' єкта, контрольної ділянки до нього і контрольних зразків крові, виді­
лень тощо.
У випадку негативного результату при встановленні наявності крові
299


або виділень проводиться запис про загальне число досліджуваних діля­
нок .
1.12 . Після отримання речових доказів експерт ретельно оглядає упа­
ковку кожного предмета, описує його характер (згорток, ящик, пакет,
конверт тощо), розміри (довжину, ширину, висоту або товщиь--у), наяв­
ність на ній написів, штампів, печаток (1<рім поштових), їх стан (цілі чи
пошкоджені), наявність дефектів упаковки з урахуванням можливості
витягrи речовий доказ без пошкодження печаток.
1.13. У випадку пошкодження та (або) невідповідної упаковки речово­
го доказу складається акт у двох примірниках, який підписується трьома
працівниками відділення (лабораторії, бюро). Один примірник акта над­
силається до установи, що призначила експертизу, другий - залишається
в бюро.
1.14 . Розкривати упаковку треба акуратно і обережно, щоб уникнути
втрати або пошкодження речових доказів.
Згортки і пакети, що містять волосся, експерт розкриває у присутності
двох працівників відділення (лабораторії, бюро) або особи, яка призначи­
ла експертизу.
l .15. Наявність, характер і кількість речових доказів повинні бути
звірені з переліком їх у документі про призначення експертизи, а при на­
явності такого переліку на упаковці - з даним переліком.
1.16. При невідповідності характеру і кількості речових доказів пере­
ліку їх у документі про призначення експертизи або на упаковці скла­
дається акт, аналогічний згаданому в п. l.13 цих Правил .
1.17. Документи, що надійшли з речовими доказами, повинні зберіга­
тися в окремій папці в сейфі або в шафі (столі), що замикаються, і після
закінчення робочого дня опечатуються печаткою відділення.
1.18. Речові докази повинні зберігатися в окремій шафі, що замикаєть­
ся, або в сейфі; об'єкти, які шв:ндко псуються, - в холодильнику, що опе­
чатується.
1.19. Експерт, у виконанні якого перебуває експертиза, несе передба­
чену чинним законодавством відповідальність за збереження документів
і речових доказів.
1.20. У випадку відсутності в документі про призначення експертизи
вказівки на те, якому експерту доручається проведення експертизи, роз­
поділ її покладається на завідуючого відділенням.
1.21. У роботі експерта, як правило, повинні перебувати речові докази
з однієї справи.
Враховуючи характер експертизи, що проводиться, кількість речових
доказів і методи їх дослідження, експерт може одночасно здійснювати
дослідження, що належать і до інших експертиз. При цьому він зобов'я­
-заиий вжити всіх необхідних заходів (точні записи в робочому журналі,
маркіровка об'єктів, посуду тощо) для того, щоб уникнути помилки при
їх проведенні.
1.22. Термін виконання експертизи не повинен перевищувати одного
місяця з дня отримання всіх необхідних для її проведення матеріалів.
Експертиза може бути розпочата лише при наявності всіх необхідних
матеріалів, крім випадків надходження на експертизу об'єктів, що швид­
ко псуються.
300


При відсутності будь-яких необхідних для проведення експертизи ма­
теріалів завідуючий відділенням не пізніш як у триденний строк з д-r1я
надходження справи у відділення, або експерт, якому доручено виконан­
ня експертизи, не пізніш як у триденний строк з дня отримання її для ви­
конання, запитують ці матеріали у особи, яка призначила експертизу.
При перевищенні експертом місячного строку виконання експертизи,
він повинен дати усне роз ' яснення причин затримки начальнику бюро і
направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експер­
тизу.
1.23. При виконанні додаткових експертиз повинні проводитись лише
ті дослідження, які в первинній експертизі не виконувались .
1.24 . При виконанні повторних експертиз повинні проводитись всі до­
слідження, які виконувались при попередніх експертизах, а при необхід­
ності - й інші види досліджень.
1.25. Експертиза речових доказів у відділенні проводиться в такій по-
слідовності:
1.25.1. Ознайомлення з наданими документами;
1.25.2 . Огляд речових доказів візуально і під стереомікроскопом;
1.25.3 . Встановлення наявності об'єктів біолоrічноrо походження, при-
чому наявність крові чи виділень на речових доказах виявляють П€:J)ед опи­
сом останніх, оскільки нумерації і детальному опису підлягають лише ті слі­
ди на речових доказах, які мають біологічне походження і підлягатимуть по­
дальшому дослідженню;
1.25.4 . Встановлення видової, групової, орrано-тканинної і статевої
приналежності біологічного матеріалу в об'єктах;
1.25.5. Складання підсумків;
1.25.6. Оформлення висновку експерта.
1.26. Огляд речових доказів повинен включати: вимірювання, описан­
ня кольору, форми та інших індивідуальних властивостей предмета, до­
ставленого на експертизу. Для текстильних виробів зазначається харак­
тер тканини.
1.27 . Огляду і дослідженню підлягають зовнішня, внутрішня і зімкну­
ті між собою поверхні речового доказу, для чого складові частини його
роз'єднуються .
1.28. Витрату об ' єктів у процесі дослідження слід проводити економ­
но, з урахуванням достатності на всі необхідні при даній експертизі види
дослідження, але без шкоди для якості.
При проведенні первинних експертиз слід залишати частину об ' єктів
для можливої повторної експертизи, за винятком випадків, коли без пов­
ної витрати об'єкта неможливо відповісти на запитання, поставлені на
вирішення експертизи. У таких випадках повинен залишатися матеріал,
який піддавався дослідженню на наявність, видову і групову приналеж­
ність, з відповідним його маркіруванням за застосованими реагентами.
Збереження такого матеріалу для повторної експертизи не проводиться
лише після реакції абсорбції-елюції (РАЕ) у суміш еритроцитів.
1.29. Результати дослідження, що виконуються у відділенні , оформ­
ляються у вигляді висновку експерта (акта судовq-медичноrо досліджен­
ня), якому надається порядковий за відділенням номер і який складається
не менш як у 2-х примірниках. Один (перший) примірник надсилається
301


особі, яка призначила експертизу, другий - зали1Uається в архіві бюро, де
зберігається протягом 25 років.
1.30. Підставою для складання висновку (акта) є записи в робочому
журналі експерта.
1.31. Кожний висновок (акт) повинен складатись з таких розділів :
1.31.l . Вступної частини, яка включає: титульний лист, питання, по-
ставлені на вирішення експертизи, і стислий виклад обставин справи;
1.31.2 . Дослідної частини;
1.31.3 . Підсумків.
1.32. Титульний лист документа заповнюється на бланку затвердже­
ного МОЗ України зразка в точній відповідності з існуючим текстом.
В обставинах справи стисло викладаються відомості, що мають зна­
чення для даної експертизи, наводяться необхідні результати раніше про­
ведених у справі експертиз і(або) дані медичних документів. При прове­
денні повторних експертиз зазначають причини їх призначення, а також
підсумки первинних експертиз .
1.33 . В дослідній частині повинні міститися опис упаковки речових
доказів, слідів на них, методик, які застосовувались при проведенні екс­
пертизи, і результати дослідження.
1.34. Описання речових доказів може бути скорочене з використан­
ням фотографій і схем, але без шкоди для якості експертизи.
1.35. Методики, які використовувались при проведенні експертизи,
повинні бути наведені послідовно в порядку їх застосування.
1.36. При використанні регламентованих методик у дослідній частині
можна обмежитися лише посиланням на їх повну назву і рік видання.
Будь-яке відхилення від стандартних умов регламентованої методики
обов'язково обгрунтовується і зазначається в тексті.
Використання нерегламентованих методик допускається при їх неод­
норазовій апробації у відділенні і отриманні стабільних позитивних ре­
зультатів, при цьому в дослідній частині наводиться (при необхідності)
описання методик і в обов'язковому порядку робиться посилання на літе­
ратурні джерела, в яких дані методики були опубліковані, з переліком ви­
користаних реагентів, реактивів, апаратури, устаткування.
1.37. При отриманні лише негативних результатів пошуку слідів біо­
логічного походження на речовому доказі необхідно зазначити кількість
досліджених ділянок.
1.38. Результати визначення групових властивостей в об'єктах екс­
пертизи і групової приналежності зразків, що надані для порівняння, мо­
жуть бути оформлені у вигляді таблиці як додаток до висновку.
1.39. У констатуючій частині підсумків наводяться відомості про гру­
пову приналежність зразків, наданих для порівняння, потім - комплексні
дані, отримані при дослідженні об' єктів імунологічними і цитологічними
методами.
При оформленні підсумків з метою послідовного викладу результатів
аналізу допускається групування питань. Послідовність відповідей на
них обирається експертом.
У відповідях повинні бути наведені судження про можливості поход­
ження біологічного матеріалу на речових доказах від конкретних осіб.
1.40. У випадках, коли групова приналежність об'єкта дослідження
302


виключає можливість його походження від особи (осіб), що проходить
(проходять) у справі, необхідно зазначити групу крові особи (осіб), від
якого (яких) він може проходити.
1.4 ! . При неможливості дати відповідь на будь-яке питання постанови
причини цього обгрунтовуються у підсумках.
1.42 . Якщо при проведенні повторної експертизи одержані дані не збі­
гаються з результатами попередніх експертиз, необхідно зазначити мож­
ливі причини розбіжностей.
1.43. Висновок експерта (акт судово-медично~;о дослідження) разом з
супровідним докум ентом надсилається або передається під розписку
особі, яка призначила експертизу, про що робиться відповідний запис у
журналі реестрації.
Разом з висновком експерта повертаються упаковані, скріплені печат­
кою відділення і наділені переліком речові докази .
1.44 . Цитологічні препарати, виготовлені з матеріалу, що був наданий
на експертизу, після їх дослідження упаковуються в окремі пакети, на
яких зазначаються номер експертизи, рік виконання, прізвище експерта,
та зберігаються у відділенні протягом 3-х років .
Після закінчення згаданого терміну препарати знищуються. При цьо­
му складається акт, в якому треба зазначити номер експертизи, рік її ви­
конання і кількість знищених предметних скол. Акт підписується ко­
місією в складі не менше трьох осіб і затверджується начальником бюро.
1.45. У супровідному документі повинно бути зазначено:
1.45. І. Назва і номер висновку експерта (акта судово-медичного до­
слідження), що надсилається;
1.45 .2 . Справа, щодо якої проводилась експертиза, її номер, прізвище
та ініціали обвинувачених або підозрюваних;
1.45.3. Документи, які повертаються;
1.45 .4. Речові докази, що повертаються;
1.45 .5 . У додатку зазначають: кількість аркушів і примірників екс­
пертного документа, кількість томів і аркушів справи, кількість аркушів
інших документів, перелік речових доказів, що повертаються, кількість
згортків;
1.45.6 . У примітці позначають передані в іншу установу або залишені
у відділенні (лабораторії) речові докази з вказівкою підстав для цього,
об ' єкти, що були повністю використані, повністю або частково викорис­
тане волосся та інше .
1.46. Супровідний документ підписується начальником бюро або його
заступником і завідуючим відділенням.
При розміщенні відділення не на ба..1і, супровідний документ може
підписуватися завідуючим відділенням і експертом, який виконував екс­
пертизу.
2. Спеціальна частина
2.1 . У відділенні виконуються такі види експертиз:
2. 1.1. Визначення статевої приналежності волосся, виділень, крові та
інших тканин людини;
2.1.2 . Виявлення клітин епітелію піхви і встановлення їх групової
приналежності;
303


2. 1.3 . Встановлення на знарядд;n{ травми, а також у піднігтьовому
вмісті наявності мікрослідів крові і мікронакладень з визначенням їх ви­
дової, статево'і, групової і органо-тканинної приналежності;
2. 1 .4 . Встановлення регіонального походження крові;
2.1 .5 . Вивченкя секрету молочних залоз з метою встановлення тер­
міну вагітності і факту колишніх пологів;
2. l .6 . Визначення естрогенної насиченості організму за результатами
кольпоцитологічних досліджень;
2 . l . 7 . Диференціювання крові плода і дітей раннього грудного віку від
крові дорослої людини .
2.2 . Визн ачення статевої приналежності крові, волосся, виділень та
інших тканин людини .
Даний вид експертизи проводиться за такою схемою:
2.2 .1 . Візуальне дослідження, стереомікроскопія;
2.2 .2 . Виготовлення цитологічних препаратів;
2.2 .3 . Виявлення У-хроматину в ядрах клітин при фарбуванні похід­
ними акрихінового ряду;
2.2 .4 . Виявлення Х-хроматину в ядрах соматичних клітин і статево­
специфічних виростів у сегментоядерних лейкоцитах при фарбуванні
азур-еозиновою сумішшю.
2.3 . Виявлення клітин епітелію піхви і встановлення їх групової при­
належності.
Даний вид експертизи проводиться щодо осіб, які підозрюються у
скоєнні статевих злочинів, і виконується за такою схемою:
2.3 .1 . Макролюмінісценція для встановлення слідів;
2.3 .2 . Виготовлення цитологічних препаратів;
2.3 .3 . Визначення глікогену в цитоплазмі клітин;
2.3 .4 . Виявлення Х-хроматину в ядрах епітеліальних клітин;
2.3 .5 . Визначення групової приналежності секрету і клітин піхви за
допомогою кількісної реакції абсорбції аглютинінів, реакції абсорбції­
елюції, реакції «змішаної аглютинації»;
2.3 .6 . З метою диференціювання клітин епітелію піхви від клітин сли­
зової порожнини рота і прямої кишки проводять :
а) морфологічне вивчення клітин при фарбуванні флюорохромом ак­
ридиновим оранжевим;
б) вивчення характеру включень білка в цитоплазмі клітин при фарбу­
ванні амідочорним.
2.4. Встановлення на знаряддях травми, а також в піднігтьовому вміс­
ті наявності мікрослідів крові і мікронакладень з визначенням їх видової,
статевої, групової і органо-тканинної приналежності.
Даний вид експертизи проводиться за такою схемою:
2.4 .1. Стереомікроскопія.
При.мітка. При виявленні текстильних волокон і мікрочастин небіолоrічноrо
походження, а також волосся вони вилучаються і передаються особі , яка призна ­
чила експертизу .
2.4 .2 . Проведення доказової проби тонкошарової горизонтальної хро­
матографії (при виявленні мікрослідів, подібних до наявності крові);
2.4 .3. Визначення видової приналежності білка крові і клітин :
а) реакція преципітації в агарі (переважно);
304


б) реакція імунофлюоресценції;
в) фарбування ядер клітин фарбами акрихінового ряду (виявлення
У-хроматину свідчить про приналежність клітин людині і особі чоло­
вічої генетичноі' статі);
2 .4.4. Виготовлення цитологічних препаратів і досл ідження їх у на­
тивному вигляді (диференціація клітин тваринного походження від рос­
линних клітин і псевдоклітинних утворень);
2.4.5 . Встановлення органо-тканинної приналежності клітин шляхом
вивчення їх цитоморфологічних особливостей в препаратах, пофарбова­
них акридиновим оранжевим;
2.4 .6 . Визначення статевої специфічності клітин за виявленням У- і
Х-хроматину;
2.4 .7. Виявлення групоспецифічних антигенів у клітинах за допомо­
гою реакції «змішаної аглютинації» і реакції імунофлюоресценції;
2.4 .8 . Виявлення антигенів у слідах крові за допомогою реакції кіль-
кісної абсорбції аглютинінів і абсорбції-елюції.
2.5 . Встановлення регіонального походження крові :
2.5 . l . Визначення менструальної крові проводиться за такою схемою:
а) попередня проба на менструальну кров;
б) виготовлення цитологічних препаратів;
в) визначення наявності глікогенвмісних клітин;
r) вивчення клітинного складу препаратів при фарбуванні акридино­
вим оранжевим;
д) виявлення Х-хроматину в ядрах епітеліальних клітин, статевоспе­
цифічних виростів в ядрах сегментоядерних лейкоцитів при фарбуванні
азур-еозиновою сумішшю;
2.5.2 . Встановлення крові з інших регіонів проводиться за такою схе­
мою :
а) виготовлення цитологічних препаратів;
б) вивчення морфологічних особливостей клітин при фарбуванні ак­
ридиновим оранжевим і основними фарбниками.
2.6 . Вивчення секрету молочних залоз з метою визначення терміну ва-
гітності або факту колишніх пологів.
Даний вид експертизи проводиться за такою схемою:
2.6 . l . Мікроскопічне дослідження нативних препаратів;
2.6.2 . Вивчення клітинного складу секрету молочної залози при фар­
буванні за методом Паппенгейма;
2.6.3 . Зіставлення даних мікроскопічного дослідження з даними мор­
фологічного складу молочної залози в різні терміни вагітності .
2.7 . Визначення естрогенної насиченості організму за результатами
кольпоцитологічноrо дослідження мазків вмісту піхви .
Даний вид експертизи проводиться за такою схемою :
2.7 . l . Визначення глікогенового індексу;
2.7 .2 . Визначення індексу дозрівання .
2.8 . Диференціювання крові плода і дітей раннього грудного віку від
крові дорослої людини.
При проведенні даного виду експертизи здійснюється визначення фе­
тального гемоглобіну цитологічним методом в якісній модифікації.
305


Інструкція
про порядок здійснення перепоховання
останків громадян іноземних держав,
які загинули внаслідок воєн,
депортацій та політичних репресій
на території України
Затверджено наказом
Державного комітету будівництва, архітектури
та житлової політики України
від 9 лютого 1999 року No 25
Зареєстровано в Міністерстві юстиц,ї України
24 квітня 1999 року за No 155/3548
1. Інструкція про порядок здійснення перепоховання останків гро­
мадян іноземних держав, які загинули внаслідок воєн, депортацій та по­
літичних репресій на території України (далі - Інструкція), розроблена
відповідно до Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серп­
ня 1949 року, пункту 4. І протоколу від 28 грудня І 998 року засідання
Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни
та політичних репресій, яка діє згідно з постановою Кабінету Міністрів
України від 2 серпня 1996 року No 897 «Про Державну міжвідомчу ко­
місію у справах увічнення пам' яті жертв війни та політичних репресій» зі
змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів
України від 27 квітня 1998 року No 572 та від 30 листопада 1998 року
No 1895 (далі - Державна комісія), та згідно з дорученням Кабінету Міні­
стрів України від 15 січня 1999 року No інд. 69.
2. Інструкція встановлює єдиний порядок ексгумації та перепохован­
ня останків громадян іноземних держав, які загинули внаслідок воєн, де­
портацій та політичних репресій на території України (далі - загиблі гро­
мадяни іноземних держав).
3. Інструкція є обов'язковою для всіх тих органів виконавчої влади та
місцевого самоврядування, місцевих установ державної санітарно-епіде­
міологічної служби, підприємств, установ, організацій та об'єднань гро­
мадян України тощо, а також іноземних юридичних осіб, які беруть
участь у заходах з ексгумації та перепоховання останків загиблих грома­
дян іноземних держав.
4о Ексгумація та перепоховання останків загиблих громадян інозем­
них держав може здійснюватися тільки у виняткових випадках на підста­
ві рішення Державної комісії на виконання Угоди між Урядом України та
Урядом Республіки Польща про збереження місць пам'яті і поховання
жертв війни та політичних репресій від 21 березня 1994 року, Угоди між
Урядом України і Урядом ФРН про догляд за могилами загиблих воїнів в
Україні і ФРН від 29 травня 1996 року, Угоди між Урядом України та
Урядом Угорської Республіки про збереження та увічнення місць пам' яті
загиблих військовослужбовців та цивільних жертв воєн та про статус по­
ховань від 16 листопада 1996 року та Угоди між Кабінетом Міністрів
306


України та Урядом Італійської Республіки про догляд за військовими по­
хованнями від 31 липня 1998 року (далі - міжнародні угоди України).
5. Підставою для прийняття Державною комісією рішення щодо здій­
снення ексгумації останків загиблих громадян іноземних держав з метою
їх перепоховання може бути лише письмове клопотання до Державної
комісії від іноземної установи, яка має на це повноваження згідно з умо­
вами відповідної міжнародної угоди України, та відомості про відсут­
ність у місці поховання особливо небезпечних інфекцій .
В зазначеному клопотанні слід вказати обгрунтовані причини потріб­
ності здійснення перепоховання та порядок фінансування робіт, пов'яза­
них з ексгумацією та перепохованням останків загиблих громадян іно­
земних держав.
6. Рішення про здійснення ексгумації та перепоховання останків за­
гиблих громадян іноземних держав (далі - рішення Державної комісії)
Державна комісія приймає за погодженням з відповідними органами міс­
цевого самоврядування, місцевими установами державної санітарно-епі­
деміологічної служби та іноземною установою, яка має на це повнова­
ження згідно з відповідною міжнародною угодою України.
Якщо в місці поховання знаходяться останки загиблих громадян кіль­
кох іноземних держав, то рішення Державної комісії набуває чинності
тільки після погодження з відповідними державами.
7. В рішенні Державної комісії слід зазначити підставу для його прий­
няття, місце проведення ексгумації та перепоховання останків загиблих
громадян іноземних держав, виконавця (виконавців) робіт з ексгумації та
перепоховання останків загиблих громадян іноземних держав, строки ви­
конання зазначених робіт та умови їх фінансового, матеріально-техніч­
ного та побутового забезпечення .
8. Роботи з ексгумації та перепоховання останків загиблих громадян
іноземних держав здійснюють спеціалізовані підприємства та установи
України, які займаються цим за родом своєї діяльності, за участю пред­
ставників органів місцевого самоврядування, судово-медичного експер­
та, що має медично-криміналістичну підготовку (далі - судово-медичний
експерт), та представників іноземної установи, яка має на це повнова­
ження згідно з відповідною міжнародною угодою України.
В роботі з ексгумації та перепоховання останків загиблих громадян
іноземних держав можуть брати участь представники Товариства Черво­
ного Хреста України.
21. Акт про ексгумацію складається особою, відповідальною за ви­
конання ексгумаційиих робіт, уповноваженою підприємством чи уста­
новою, що є виконавцем ексrумаційних робіт згідно з вимогами цієї Ін­
струкції.
Акт про ексгумацію складається за участю представників іноземної
установи, яка має на це повноваження згідно з умовами відповідної між­
народної угоди України, судово-медичного експерта та осіб, уповнова­
жених тим виконавчим органом місцевого самоврядування, на території
дії якого розташовано зазначене місце поховання загиблих громадян іно­
земної держави.
В Акті про ексгумацію вказується повна назва підприємства чи уста-
307


нови, що є виконавцем ексгумаційних робіт, з посиланням на дозвіл Дер­
жавної комісії.
В Акті про ексгумацію вказується повна назва населеного пункту Ук­
раїни, на території якого розташовано зазначене місце поховання, з поси­
ланням на дані обліку місць поховання загиблих громадян іноземних
держав згідно з вимогами Інструкції про порядок пошуку та обліку місць
поховання загиблих громадян іноземних держав .
Акт підписується особою, відповідальною за виконання ексгумацій­
них робіт, представником іноземної установи, яка має на це повноважен­
ня згідно з умовами відповідної міжнародної угоди України, судово-ме­
дичним експертом, уповноваженим представником органу місцевого са­
моврядування та затверджується відповідальним секретарем Державної
комісії.
З.2. Судово-психіатрична експертиза
Порядок
проведення судово-психіатричної експертизи
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 8 жовтня 2001 року No 397
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
1 березня 2002 року за No 219/6507
1. Судово-психіатрична експертиза (надалі
-
експертиза) призна­
чається органами досудового слідства та суду і проводиться за їх відпо­
відним рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час
провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з при­
воду психічного стану особи .
2. Експертиза проводиться в Українському науково-дослідному ін­
ституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, цен­
трах судово-психіатричних експертиз, відціленнях (амбулаторних, ста­
ціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневро-ло­
rічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів . За­
значені заклади охорони здоров'я виконують функції судово-експертних
установ або підрозділів (далі - експертна установа (підрозділ).
3. Експертизу в експертній установі (підрозділі) виконує лікар - су­
дово-психіатричний експерт (далі - експерт) одноособово або у складі
амбулаторних (стаціонарних) судово-психіатричних експертних коміс і й
(далі - комісія) . Посадиrекспертів та голів ком ісій встановлюються згід­
но з чинними нормативними документами Міністерства охорони здо­
ров'я. Склад комісій затверджується наказом керівника експертної уста­
нови (підрозділу).
4. Проведення експертиз з кримінальних, цивільних та адміністра­
тивних справ у експертних установах (підрозділах); обов 'язки, права та
308


відповідальність експерта; організація проведення експертиз та оформ­
лення їх результатів визначаються Законами України ((Про судову екс­
пертизу», ((Про психіатричну допомогу>>, Кримінально-процесуальним,
Цивільним процесуальним кодексами, Кодексом України про адміні­
стративні правопорушення та цим Порядком.
5. Експертиза може проводитись амбулаторно (у тому числі посмерт­
но), стаціонарно, у судовому засіданні.
6. Експертиза може бути первинна, додаткова і повторна .
Первинною є експертиза, яка призначається у даній справі з даних пи­
тань уперше .
Додатковою є експертиза, яка призначається для вирішення окремих
питань, які не були поставлені при первиІJній експертизі, а також у разі
неповноти або недостатньої якості первинної експертизи, і проведення її
доручається експертам у тому самому або іншому складі.
Повторною є експертиза, яка призначається, якщо висновок первин­
ної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви щодо
його правильності і визнаний органами дізнання, слідчим, прокурором,
судом необгрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бу­
ти мотивоване , а її проведення доручається іншому, більш кваліфікова­
ному, складу експертів.
7. Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким
призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних об­
ставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.
8. Об ' єктами експертизи є :
підозрювані , стосовно яких в органів дізнання та слідства виникли
сумніви щодо їх психічної повноцінності;
обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду
виникли сумн іви щодо їх осудності або можливості за психічним станом
брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;
свідки і потерпілі, стосовно яких в органах слідства та суду виникли
сумніви щодо їх психічної повноцінності ;
потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін
у їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними діян­
нями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);
позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питан­
ня про їхню дієздатність;
позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у
певні проміжки часу, про обгрунтованість установленого раніше пси­
хіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів;
матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація,
аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи,
відповідно якої проводиться експертиза.
9. Експе ртизи мають призначатися відповідно до зони, яка обслуго­
вується певною експертною установою (підрозділом). При повторній екс­
пертизі або в разі неможливості чи недоцільності проведення експертизи в
експертній установі (підрозділі) за зоною обслуговування особа або орган,
які призначають експертизу, вказавши відповідні мотиви, можуть доручи­
ти її виконання експертам іншої експертної установи (підрозділу).
10. Організаційне, матеріально-технічне забезпечення виконання екс-
309


пертизи, контроль за своєчасним її проведенням та за дотриманням чин­
ного законодавства з питань експертизи покладаються на керівника екс­
пертної установи (підрозділу).
11. Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які унемож­
ливлюють організацію проведення експертизи (не надійшло рішення про
призначення експертизи , не надійшли об'єкти досліджень, поставлені за­
питання виходять за межі спеціальних знань експерта і т. ін.), то керівник
експертної установи (підрозділу) негайно повідомляє про це особу або
орган, які призначили експертизу.
Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не вживають на­
лежних заходів для усунення цих перешкод, то керівник експертної уста­
нови (підрозділу) після закінчення одного місяця з дня надання зазначе­
ного повідомлення повертає їм матеріали.
12. Кількісний склад експертів (одноособовий або комісійний) щодо
конкретної справи встановлюється органом, який призначив експертизу.
Якщо це не зазначено, його встановлює керівник експертної установи
(підрозділу). При цьому враховуються форма проведення експертизи, її
вид та складність.
13. При проведенні комісійної експертизи експерт, призначений го­
ловою комісії, не має переваг перед іншими членами комісії при вирі­
шенні порушених питань. Як голова комісії він виконує лише організа­
ційні функції з проведення експертизи.
14. В експертизі відсутня інстанційність. У разі розходження думок
між експертами однієї комісії, у разі розходження висновків первинної та
повторної експертиз жоден з висновків не має заздалегідь установленої
сили.
1S. Роботу експертної установи (підрозділу) контролює Міністерство
охорони здоров'я України, МОЗ Автономної Республіки Крим, управ­
ління охорони здоров 'я обласних, Севастопольської міської державних
адміністрацій та Головне управління охорони здоров'я Київської міської
державної адміністрації.
Науково-методичне забезпечення здійснюється Міністерством охоро­
ни здоров'я через Український науково-дослідний інститут соціальної і
судової психіатрії та наркології МОЗ.
16. Організація та ліквідація експертних установ (підрозділів) здій­
снюється органами охорони здоров'я за погодженням з Міністерством
охорони здоров' я.
17. Права й обов' язки експерта, на якого покладено виконання експер­
тизи, незалежно від виду судочинства передбачаються Законом «Про су­
дову експертизу» (ст. 12, ІЗ) 'та процесуальним законодавством.
18. Експерт, на якого покладено виконання експертизи, зобов'язаний:
з'~витися на виклик органу, який призначає експертизу;
особисто досліджувати надані йому об ' єкти і давати об'єктивний ви­
сновок на поставлені перед ним запитання;
заявити про самовідвід за наявності підстав, передбачених законо­
давством, які виключають його участь у справі;
повідомити у письмовій формі орган, що призначив експертизу, про
неможливість проведення експертизи із зазначенням причин (ненадання
об'єктів для проведення експертизи, ненадання витребуваних додатко-
310


вих матеріалів або надання матеріалів, що недостатні для вирішення за­
питань, або запитання, що ставлять перед ним, виходять за межі його
компетенції).
19. Експерт має право:
ознайомитися з матеріалами справи, медичною документацією, які
стосуються експертизи;
порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів,
необхідних для вирішення поставлених питань;
з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присут­
нім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання,
що стосуються проведення експертизи, та задавати відповідні запитання
особам, яких допитують;
указувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для
справи і про які йому не були поставлені питання;
у разі незгоди з іншими членами експертної комісії - складати окре­
мий висновок експертизи;
оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або орга­
ну, які призначили експертизу, внаслідок чого порушуються права екс­
перта або порядок проведення експертизи;
за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки.
20. Експерту забороняється:
самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також
вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображе­
ні в наданих йому матеріалах неоднозначно;
розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить
дізнання, дані досудового слідства;
вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експерти­
зи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно стосуються
експертизи;
зберігати кримінальні, цивільні та господарські справи, а також речо­
ві докази й документи, що є об'є~--тами експертизи, поза службовим при­
міщенням.
21. Амбулаторна експертиза може проводитись у кабінеті слідчого,
суді, слідчому ізоляторі, експертній установі (підрозділі). Виклик екс­
перта на вимогу слідчих або судових органів здійснюється згідно з вимо­
гами чинного законодавства .
22. Термін проведення амбулаторної експертизи становить до 30 діб з
моменту отримання всіх відповідних матеріалів. Залежно від ступеня
складності експертизи і обсягу її об'єктів, поданих на дослідження, цей
термін може бути продовжений за узгодженням з органом, що призначив
експертизу.
23. Експерти, які проводять амбулаторну експертизу, в разі неможли­
вості відповісти на всі запитання, поставлені перед ними, обгрунтовують
висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи.
24. При проведенні експертизи в суді експерт оголошує акт експерти­
зи в судовому засіданні і дає роз'яснення з питань, які виникли в учасни­
ків процесу.
25. Стаціонарна експертиза обвинуваченого проводиться в експертній
311


установі (підрозділі) за наявності рішення суду про призначення відпо­
відної експертизи.
Стаціонарна експертиза потерпілого, свідка, позивача та відповідача
у кримінальних і цивільних справах призначається судом тільки за їх
згодою.
16. Стаціонарна експертиза проводиться в експертній установі (під­
розділі) з окремим утриманням осіб, які перебувають і не перебувають
під вартою.
17. При проведенні стаціонарної експертизи за наявності медичних
показань до осіб застосовуються відповідні їх стану методи лікування і
дослідження, дозволені Міністерством охорони здоров'я України.
18. Термін проведення стаціонарної експертизи становить до 30 діб.
Залежно від обсягу та складності експертизи термін її проведення може
бути подовжений за узгодженням з органом, що призначив експертизу .
19. Особа, яка перебуває під вартою, після завершення експертизи по­
вертається до установи, звідки поступила на експертизу; незалежно від
експертного рішення.
30. Особа, яка не перебуває під вартою, після закінчення експертизи
може бути виписана з експертної установи (підрозділу) залежно від пси­
хічного стану самостійно або в супроводі родичів, законних представни­
ків на підставі дозволу слідчого на її виписку. Особа, яка за психічним
станом не може усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними і стано­
вить безпосередню небезпеку для себе і оточення, може бути переведена
до психіатричної лікарні за місцем порушення кримінальної справи, згід­
но з діючими нормативними документами, де і перебуває до рішення су­
ду за цією справою. Цей пункт поширюється на осіб, які на момент закін­
чення експертизи звільнені з-під варти.
31. По закінченні експертизи складається акт експертизи, що містить
вступну, досліджувальну, мотивувальну частини і висновок.
31. Вступна частина акта експертизи містить:
дату проведення експертизи;
дату експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, комісій­
ною або комплексною, форму проведення експертизи (амбулаторна, ста­
ціонарна тощо) ;
прізвище , ім'я та по батькові особи, якій призначено експертизу;
прізвище експерта (експертів), фах, посаду, експертний стаж, ква-
ліфікаційний клас, ранг, науковий ступінь, учене звання;
ким і коли винесено рішення про призначення експертизи;
прізвища присутніх при експертизі;
перелік об'єктів, поданих. на експертизу;
запитання, поставлені перед експертом (експертами);
підпис експерта (експертів) під попередженням про відповідальність .
33. Досліджувальна частина акта експертизи містить:
факти, які отримані при дослідженні поданих на експертизу об'єктів,
що стосуються психічного стану особи, у різні періоди часу та їх пояс­
нення;
дан і клінічного дослідження особи, виявлені під час проведення екс­
пертизи (психічний, соматичний, неврологічний стани тощо).
34. Мотивувальна частина акта експертизи містить обгрунтоване по-
312


ясненн'я даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і вияв­
лені при дослідженні об'єктів експертизи.
• 35. Висновок експерта повинен бути обгрунтованим і містити від­
повіді на поставлені перед ним питання у межах його компетенції, мати
конкретний характер. У разі виявлення експертом важливих фактів, з
приводу яких йому не були поставлені запитання, він дає відповідь з
власної ініціативи. Відповіді не можуть мати форму рекомендацій або
вказівок слідству чи суду.
36. Акт (одноособової, комісійної) експертизи підписується експер­
том, членами комісії і засвідчується печаткою експертної установи. При
комісійній експертизі у разі незгоди експертів щодо відповідей на по­
ставлені питання кожен з них складає і підписує окремий акт або частину
спільного акта, яка відображає хід і результати досліджень, проведених
ним особисто.
37. Акт експертизи складається у двох примірниках, один з яких на­
правляється особі або органу, які призначили експертизу, а друтий зали­
шається в експертній установі.
Порядок
проведення стаціонарної
судово-психіатричної експертизи
в психіатричних закладах
осіб, які утримуються під вартою
Затверджено наказом
Міністерства охорони здоров'я України
від 8 жовтня 2001 року N2 397
Зареєстровано в Міністерстві юспіиц,ї України
1 березня 2002 року за No 218/6506
1. Стаціонарна судово-психіатрична експертиза осіб, які утримуються
під вартою, проводиться у відділенні, що створюється управлінням охо­
рони здоров'я у складі психіатричної лікарні (далі-відділення) як один з
її структурних підрозділів або в складі Центру судово-психіатричної екс­
пертизи (далі - Центр СПЕ), який є юридичною особою.
2. Відділення бажано розміщувати в окремих будівлях, у разі немож­
л~вості такого розташування вони мають бути повністю ізольовані від
інших приміщень лікувального закладу й обладнані відповідними засо­
бами для забезпечення належного режиму утримання і створення безпеч­
них умов роботи медичного персоналу і підрозділу міліції.
3. Обов'язки медичного персоналу (щодо нагляду за особами) вста­
новлюються правилами внутрішнього розпорядку лікарні, Центру СПЕ
та інструкцією про порядок організації охорони приміщень і територій
відділень судово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які
перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експерти-
313


зу, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від
04 . 11 .96 No.751 /338.
4. Охорона приміщень, територій відділення, режим тримання осіб,
які перебувають у відділенні, забезпечуються Міністерством внутрішніх
справ України відповідно до інструкції про порядок організації охорони
приміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи та ре­
жиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово­
психіатричну експертизу, затвердженої спільним наказом МВС України
та МОЗ України від 04.11.96 No 751/338.
5. Відвідувачі пропускаються на територію відділення тільки з дозво­
лу керівника лікарні, Центру СПЕ або уповноваженої ними особи за
пред'явлення документа, який посвідчує особу.
б. Особи, які перебувають під вартою, направляються у відділення для
проходження стаціонарної судово-психіатричної експертизи органами
досудового слідства та суду.
7. Відділення проводить стаціонарну судово-психіатричну, комплекс ­
ну психолого-психіатричну експертизи і може використовуватися як ба­
за для проведення науково-дослідної роботи відповідними науковими
установами згідно зі спеціально укладеною угодою .
8. Приймання до відділення осіб, які перебувають під вартою і направ­
лені на судово-психіатричну експертизу (далі - особи), здійснюється чер­
говим лікарем приймального відділення лікарні, Центру СПЕ або безпо­
середньо у відділенні за наявності рішення суду щодо обрання для особи
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; рішення суду про при­
значення стаціонарної експертизи; медичної документації; кримінальної
справи; документів, що засвідчують особу, і наявності у відділенні віль­
них місць.
Відсутність будь-яких з указаних умов може бути причиною відмови
в проведенні експертизи. У такому разі складається мотивований висно­
вок, який надсилається органу, що її призначив.
9. Лікар, який приймає особу до відділення, заповнює картку стаціо­
нарного хворого і зазначає підстави для госпіталізації, психічний, сома­
тичний та неврологічний стани, епідеміологічний анамнез та відмітку
про санітарну обробку, перелічує надані документи згідно з пунктом 8.
10. Завідувач відділенням доручає обстеження особи експерту (ко­
місії) та разом з ним здійснює первинний огляд особи. Перевіряються
підстави для госпіталізації, наявність необхідних для проведення експер­
тизи документів, обстежуються психічний, соматичний та неврологічний
стани, складається план обстеження, призначається вид медичного на­
гляду та, за наявності показань, відповідне лікування.
11 . Подальше обстеження особи здійснюється призначеним експер­
том, який несе відповідальність за своєчасність і повноту обстеження.
12. Експерт вносить до картки стаціонарного хворого результати об­
стеження та щоденного нагляду за особою, дати проміжних та остаточно­
го її оглядів, лікарські призначення, а також склад комісії експертів та їх
рішення. До карти стаціонарного хворого додається акт експертизи та
листування, яке проводилось щодо даної експертизи.
13. Термін перебування особи у відділенні становить до 30 діб. Екс­
пертне обстеження може бути подовжене експертною комісією за узгод-
314


женням з органом, який призначив експертизу, у разі неможливості при­
йняти остаточне рішення. Про це складається письмовий висновок, копія
якого надсилається зазначеному органу.
14. Під час перебування особи у відділенні експерт повинен обстежи­
ти його психічний, соматичний та неврологічний стани, зібрати суб ' єк­
тивний анамнез, призначити при потребі додаткові обстеження та кон­
сультації лікарів. За представленими матеріалами дослідити об'єктивний
анамнез та психічний стан особи в різні відрізки часу, підготувати вияв­
лені відомості для доповіді комісії експертів.
15. Тримання та розміщення по палатах осіб, які перебувають у від­
діленні, здійснюються відповідно до їх психічного стану, ступеня су­
спільної небезпечності . Особи, які виявляють ознаки тяжкого психічного
розладу, утримуються окремо від таких, які є психічно здоровими або ви­
являють незначні розлади психіки.
16. Нагляд за психічним станом осіб, виконанням ними медичного ре­
жиму, лікувальних та необхідних діагностичних заходів покладається на
медичний персонал відділення .
Охорону, нагляд та конвоювання особи, яка перебуває під вартою , за
межі відділення для проведення обстеження або надання термінової спе­
ціалізованої медичної допомоги в іншому закладі охорони здоров' я здій­
снюють співробітники органів внутрішніх справ, які охороняють відді­
лення. Якщо особа має ознаки тяжкого психічного розладу, її супровод­
жує і медичний працівник .
17. Дотримання санітарно-гігієнічного режиму здійснюється згідно із
санітарним законодавством.
18. Особам залежно від їх психічного стану забезпечують щоденні про­
гулянки в спеціально обладнаних місцях, що унеможливлюють утечу.
19. До осіб, які перебувають у відділенні, застосовують залежно від
стану їх здоров'я дозволені МОЗ України методи діагностики, лікування
та реабілітації.
20. Особи, які перебувають у відділенні , користуються правом:
на побачення з родичами або іншими особами за наявності дозволу
відповідного суду чи слідчого органу, у провадженні якого перебуває
справа даної особи; побачення відбуваються у спеціально обладнаних
місцях, що унеможливлюють втечу, у години, передбачені розпорядком
роботи відділення;
одержувати харчові передачі та перевіряти відповідність доданому
переліку продуктів;
звертатися через адміністрацію психіатричного закладу, особу, в про­
вадженні якої перебуває кримінальна справа, із скаргами і заявами до
державних органів, громадських організацій і посадових осіб;
мати при собі особисті речі та предмети особистої гігієни, окрім тих,
що можуть бути застосовані для заподіяння фізичної шкоди собі або ото­
ченню;
користуватися письмовим. приладдям;
отримувати інформацію через пресу та радіо, телебачення.
21. На час перебування особи у відділенні слідчі дії з нею по змозі
припиняються .
22. Особи, які завершили стаціонарну судово-психіатричну експерти-
315


зу, після остаточного огляду експертною комісією повертаються до тієї
установи, звідки вони надійшли на експертизу.
23. Особи, в яких закінчився передбачений законом термін тримання
під вартою, виписуються з відділення незалежно від того, чи завершена
експертиза, після повідомлення органу, який призначив ексцертизу.
24. Особа, в якої остаточний огляд експертною комісією збігся із зві­
льненням з-під варти, залежно від її психічного стану може бути виписа­
на з відділення самостійно а!5о в супроводі законних представників. Осо­
ба, яка за психічним станом не може усвідомлювати свої дії, свідомо ке­
рувати ними і становить безпосередню небезпеку для себе або оточення,
може бути переведена до психіатричної лікарні за місцем розташування
органу, який проводить розслідування в кримінальній справі, або суду,
який розглядає справу, де й перебуває до рішення суду.
2S. Медична документація, кримінальні справи осіб, які перебувають
на експертизі, зберігаються в спеціальних сейфах та приміщеннях, що
унеможливлюють доступ до них сторонніх осіб, викрадання документів.
Листування з питань судово-психіатричної експертизи виділяється в ок­
реме діловодство. Картки стаціонарного хворого зберігаються в окремо­
му приміщенні, після завершення експертизи вони здаються в архів.
26. Кримінальна справа, об' єкти дослідження, перший примірник акта
експертизи після закінчення експертизи повертаються до органу, що при­
значив експертизу.
З.З. Експертиза в господарському суді
Господарський процесуальний кодекс
України
(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, No 6, ст. 56)
(Вводиться в дію Постановою ВР No 1799-12 від 06.11 .91,
ВВР 1992, No 6, ст. 57)
(Витяг)
Розділ IV. Учасники судового процесу
Стаття 31. Участь в судовому процесі судового експерта
В судовому процесі може брати участь судовий експерт.
Права, обов' язки та відповідальність судового експерта визначаються
цим Кодексом та Законом України «Про судову експертизу».
Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'яви­
тись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених
йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.
Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право
знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні
316


доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових мате­
ріалів.
Судовий експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо нада­
них йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань
для виконання покладеного на нього обов'язку.
Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають пра­
во заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побіч­
но заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем
осіб, які беруть участь в судовому процесі, а також з мотивів його неком­
петентності.
Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до
початку ви;рішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у ви­
падку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після
початку розгляду справи по суті.
Питання про відвід-вирішується суддею, який виносить з цього приво­
ду ухвалу .
(Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом No 251/97-ВР від
13.05 .97)
Розділ V. Докази
Стаття 32. Поняття і види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких госпо­
дарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи
відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів ;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в
судовому процесі. В необхідних випадках на вимоrу судді пояснення
представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі,
мають бути викладені письмово.
Стаття 4 1 . Призначення і проведення судової експертизи
Для роз 'яснення питань, що виникають при вирішенні господарсько­
го спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає
судову експертизу .
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарсь ко­
му суду питання, які мають бути роз'яснен і судовим експертом . Остаточ­
не коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі .
Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним ор­
ганізаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними
для цього знаннями . Особа , яка проводить судову експертизу (далі - су­
довий експерт), користується правами і несе обов'язки, зазначені у стат­
ті 3 1 цього Кодексу.
Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають пра­
во до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому
317


експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій
статті 31 цього Кодексу .
Стаття 42. Висновок судового експерта
Висновок судового експерта повинен містити докладний опис прове­
дених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відпо­
віді на поставлені rосподарсьюім судом питання. Висновок подаєrься гос­
подарському суду в письмовій формі, і копія його надсилаєrься сторонам.
Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обста­
вини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу
яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він ви­
кладає свої міркування і щодо цих обставин.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового екс­
перта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.
При необхідності господарський суд може призначити повторну су­
дову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язко­
вим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими
статтею 43 цього Кодексу .
Відхилення господарським судом висновку судового експерта повин­
но бути мотивованим у рішенні.
Розділ VI. Судові витрати
(Назва розділу VI в редакції Закону No 2539-ll/ від 21 .06.2001)
Стаття 44. Склад судових витрат
Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають
сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським су­
дом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на ін­
формаційно -технічне забезпечення судового процесу та інших витрат,
пов'язаних з розглядом справи.
(Стаття 44 в редакціїЗаконуNo 2539-ІІІ від 21.06.2001)
Стаття 48 . Визначе н ня розміру сум, що підлягають сплаті
за проведення судової експертизи та послуги
перекладача
Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, по­
слуги перекладача, визначаються господарським судом.
Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'яза­
ні з явкою до господарського суду, в розмірах, встановлених законодав­
ством про службові відрядження.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у
порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» .
(Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законом No 2539-//І від
21.06.2001)
318


Стаття 49. Розподіл господарських витрат
<... >
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послу­
ги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечен­
ня судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, по­
кладаються:
при задовол енні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно
розміру задоволених позовних вимог.
(Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом No 2539-ПІ від
21.06 .2001)
Розділ ІХ. Порушення провадження у справі
та підготовка матеріалів
до розгляду у першій інстанціі
(Назва розділу ІХ із змінами,
внесеними згідно із Законом Noг 2539-Ill від 21.06.2001)
Стаття 65. Дії судді no підготовці справи до розгляду
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення госпо­
дарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготов­
ці справи до розгляду:
<...>
5) вирішує питання про призначення судової ек~пертизи;
<...>
Розділ ХІ. Вирішення господарських спорів
у першій інстанцfі
(Назва розділу ХІ із змінами,
внесеними згідно із Законом No 2539-ПІ від 21.06.2001)
Стаття 77 . Відкладення розгляду справи, перерва в засі­
данні
Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69
цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути
вирішено в даному засіданні . Такими обставинами, зокрема, є:
<...>
5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта .
<.. .>
Стаття 79 . Зупинення·провадження у справі та його понов­
лення
<... >
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за кло-
319


потанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або
за своєю ініціативою у випадках :
1) призначення господарським судом судової експертизи ;
<... >
Стаття 81 1. Протоколи
<.. .>
У протоколі судового засідання зазнаqаються :
5) відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим
особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків,
зокрема права заявляти відводи, та попередження перекладача про від­
повідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта - за
дачу завідомо неправильного висновку або відмові від дачі висновку;
7) усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді
на поставлені їм додаткові запитання .
<.. .>
Довідник
з підготовки матеріалїв,
що направляються на судову експертизу
арбітражними судами
Затверджено на1,азом
Вищого арбітраж11ого суду Україин,
Міністерства юстиції України
від 14 липня 1998 року No 11/40/5
Передмова
У провадженні справ з господарських спорів як один із засобів доказу­
вання обставин, встановлення котрих потребує наукових, технічних або
інших спеціальних знань, певну роль відіграє судова експертиза. На
жаль, у процесі розгляду справ в арбітражних судах експертизи призна­
чаються значно рідше, ніж у цьому виникає реальна необхідність.
Даний Довідник покликаний заповнити цю прогалину. У ньому наве­
дено відомості про сутність, завдання і види судових експертиз, вимоги
до матеріалів, що направляються на дослідження у зв'язку з призначен­
ням експертизи, інший довідковий матеріал, необхідний для скорочення
часу на оформлення експертизи .
Найчастіше арбітражними судами призначаються такі експертні до­
слідження : товарознавчі, будівельно-технічні, економічні, трасологічні,
інженерно-технічні, автотоварознавчі тощо (додаток І) .
Порядок призначення судових експертиз (далі- експертиза), обов'яз­
ки, права та відповідальність судового експерта (далі - експерт), орга­
нізація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначають­
ся Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.,
Арбітражно-процесуальним кодексом України) (далі - АПК) .
320


Експертиза може бути призначена як за клопотанням осіб, які беруть
участь у справі , так і з ініціативи самого суду в будь-якій стадії процесу
до прийняття рішення зі спору (стаття 41 АПК) ; Особи, які беруть участь
у справі, можуть запропонувати арбітражному суду установу або експер­
та для проведення експертизи . Арбітражний суд враховує ці пропозиції,
але питання про призначення експерта вирішує самостійно.
Слід зазначити, що аудиторський висновок, обов'язковий для пору­
щення провадження у справі про банкрутство, не є висновком експерти­
зи . Вона може бути призначена тільки судом і тільки після порушення
провадження у справі.
Призначення експертизи в арбітражному судочинств і допускається
після порушення справи як під час судового розгляду, так і в процесі під­
готовки до нього, в тому числі на стадії перевірки рішення, ухвали, по­
станови в порядку нагляду. Процесуальною підставою для проведення
експертизи є ухвала суду (стаття 31 АПК). Експертиза проводиться після
надання судом, який призначив експертизу, експертній установі відпо­
відних матеріалів,
а саме:
-
ухвали про призначення експертизи;
-
об'єктів дослідження (у необхідних випадках із зразками для порів-
няльного дослідження).
Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучен­
ня, зберігання об'єкта експертного дослідження або про інші обставини,
що могли вплинути на формування його ідентифікаційних ознак, про ці
обставини слід повідомити експерта, вказавши це в ухвалі про призна­
чення експертизи. У виняткових випадках, коли об'єкт дослідження в на­
турі не може бути представлений елспертові, експертиза може проводи­
тися по фотознімках, описах та інших матеріалах, доданих до справи у
встановленому порядку .
В ухвалі про призначення експертизи зазначаються: місце і дата її ви­
несення; назва суду, який виніс ухвалу; назва справи і її номер; обстави­
ни справи, як і стосуються експертизи; підстави призначення експертизи;
прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається про­
ведення експертизи; питання, поставлені експертові; перелік об'єктів,
що підлягають дослідженню, або порівняльних матеріалів, а також мате­
ріалів, направлених експертові для ознайомлення, або посилання на такі
переліки, які є в матеріалах справи; інші матеріали , які мають значення
для проведення експертизи. Питання, що ставляться перед експертом,
мають бути чітко сформульовані і розташовані у певній послідовності,
наприклад за об'єктами дослідження. Вони не повинні виходити за межі
компетенції експертів .
Неприпустимо ставити перед експертом правові питання, вирішення
котрих віднесено законом до компетенції суду (зокрема про відповід­
ність окремих актів законодавству, про правову оцінку дій сторін тощо) .
Арбітражний суд може у разі неповноти або неясності експертн~~о
висновку призначити додаткову експертизу, а з метою усунення сумюв1в
у обгрунтованості висновку експерта - повторну експертизу. У випадку
призначення додаткової або повторної експертизи, крім матеріалів, ,за­
значених вище, до експертної установи (експерта) надсилаються акти по-
І І 2-221
:321


передніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, експерименталь­
ними матеріалами тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються
предмета експертизи, які були зібрані особою або органом, котрі призна­
чили її, після дачі первинного висновку. В ухвалі про призначення додат­
кової або повторної експертизи зазначаються мотиви та підстави їх при­
значення.
В ухвалі про призначення комплексної експертизи зазначаються її
назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведен­
ня, а в разі участі в її проведенні особи, яка не є співробітником експерт­
ної установи, - її прізвище. У випадках коли проведения комплексної
експертизи доручено експертам декількох установ, в ухвалі про її при­
значення зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює
організацію проведення еt<спертизи, зокрема координацію роботи екс­
пертів і зв'язок з особою або органом, які призначили експертизу. Якщо
проведения комплексної експертизи доручено співробітникам експерт­
ної установи та особі, яка не є працівником цієї установи, провідною при­
значаєгься експертна установа. Ухвала про призначення комплексної
експертизи направляється в кожну з установ-співвиконавців, а також
особі, яка не є працівником експертної установи. Об'єкти дослідження і
матеріали справи направляються провідній установі. Якщо в ухвалі про­
відну установу не визначено, вона визначаєгься за згодою між керівника­
ми установ, а якщо між ними виникне суперечка, - то особою чи органом,
які призначили комплексну експертизу.
Згідно зі статтею 79 АПК на час проведення експертизи провадження
у справі зупиняєгься і поновлюється після її завершения.
Проведення експертизи може бути доручено компетентним організа­
ціям чи безпосередньо спеціалістам (стаття 41 АПК). Відповідно до стат­
ті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяль­
ність здійснюється державними спеціалізованими установами Міністер­
ства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України та відом­
чими експертними службами Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства оборони України , Служби безпеки України.
За загальним правилом, експертизи мають призначатися у відповідно­
сті із зоною, яку обслуговує певна експертна установа згідно з дисло­
кацією науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства
юстиції України (додаток 2).
За наявності обставин, що обумовлюють неможливість або недоціль­
ність проведения експертизи в установі за зоною обслуговування, суд,
який призначає експертизу, вказавши відповідні мотиви, може доручити
її виконання експертам іншої установи.
Судово-експертна діяльність може здійснюватися, згідно з цією стат­
тею зазначеного Закону, також на підприємницьких засадах на підставі
спеціального дозволу (ліцензії) (додаток з*).
Останніми за пріоритетом у проведенні судових експертиз Закон Ук­
раїни «Про судову експертизу» визначає громадян, які мають необхідні
знання для дачі висновку з досліджуваних питань, але не мають квалі­
фікації судового експерта. Суд може доручити їм проведення експертизи
• Не наводиться. - Ред.
322


за разовими договорами, але оцінка компетентності фахівців у таких ви­
падках повністю покладається на суд. У договорі повинно бути вказано
строки виконання експертизи, розмір винагороди експерту та порядок її
виплати.
Суд зобов'язанні,: пересвідчитись у повноваженнях спеціаліста під­
приємницької структури чи приватної особи шляхом ознайомлення з лі­
цензією та свідоцтвом про присвоєння спеціалісту (особі) кваліфікації
судового експерта з правом проведення судових експертиз за вказаною
в ліцензії спеціальністю. При цьому необхідно враховувати, що дія лі­
цензії, виданої у відповідності із статтею 7 Закону України «Про судову
експертизу», Мін'юстом обмежується трьома, а Мінохорони здоров'я -
п'ятьма роками.
Ліцензія та сертифікат на аудиторську діяльність не мають відношен­
ня до судовоекспертної діяльності і не дають права на проведення судо­
вих експертиз.
Права та обов 'язки експерта передбачені статтею 31 АПК. Відповідно
до статті 4 Закону України «Про судову експертизу» експерт повинен по­
переджатися про кримінальну відповідальність за відмову від виконання
покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого ви­
сновку. В ухвалі про призначення експертизи робиться такий запис: «По­
передити експерта про кримінальну відповідальність за статтями 178 та
179 Кримінального кодексу України та направити йому копію ухвали».
Особа набуває права та несе обов' язки експерта після оголошення
(вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про
відповідальність. Невиконання зазначених вимог робить неможливим
використання висновку експерта як доказу в справі.
Розмір витрат, що підлягають сплаті за проведення експертизи, визна­
чає арбітражний суд, що призначає експертизу залежно від кваліфікації
експерта, складності та обсягу виконаної роботи (стаття 48 АПК). Згідно
з пунктом 5 Інструкції про порядок і рпзмір відшкодування витрат та ви­
плати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попе­
реднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких
перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати
державним науково-дослідним установам судової експертизи за вико­
нання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої по­
становою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. No 710, крите­
ріями для визначення розміру оплати є кваліфікація експерта і складність
завдання.
Роздїл І. Почеркознавча експертиза
1. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація
виконавця рукописних тексту, цифрових записів (далі - рукопису) і під­
пису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдан­
ня (встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в
незвичайному стані виконавця, з наслідуванням (імітацією) почерку ін­
шої особи, статі виконавця, а також належності його до певної групи за
віком).
11*
323


Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи виконано рукопис певною особою?
-
Чи виконані декілька рукописів однією особою?
-
Чи не виконаний рукопис спотвореним почерком?
-
Чи не виконаний рукопис в незвичних умовах?
-
Чи не знаходилась особа, яка виконала рукопис, в незвичайному ста-
ні?
-
Чи не володіє особа, яка виконала рукопис, навичками писання спе­
ціальними шрифтами або лівою рукою?
(Аналогічні питання можуть вирішуватись і щодо виконавців підпи-
сів)
-
Особою якої статі виконано рукопис?
-
До якої групи за віком відноситься виконавець рукопису?
2. Для проведення досліджень суддя повинен надати експертові віль­
ні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (підписів, цифро­
вих записів) особи, яка ідентифікується.•
З. Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до мате­
ріалів справи суддя повинен пред'явити їх особі, яка ідентифікується, а
потім позначити кожний зразок, тобто вказати, що це вільний (умовно­
вільний) зразок почерку (підпису) певної особи (вказати її прізвище, ім'я,
по батькові) та засвідчити це своїм підписом.
4. Вільні зразки, за можливості, повинні відповідати рукопису, який
досліджується, за часом виконання (бажано в межах одного року), виду
паперу та знаряддя письма (олівець, ручка тощо), формі документа (на­
кладні, відомості і т. ін.), його змісту та цільовому призначенню.
Якщо рукопис, що досліджується, виконано друкованими літерами
або спеціальним шрифтом, слід, за можливості, надати вільні зразки ана­
логічного характеру.
5. Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи.
На першому - особа, яка ідентифікується, виконує текст на тему, пов' яза­
ну з розглядом справи, в звичних умовах (сидячи за столом, звичним зна­
ряддям письма, при нормальному освітленні). На другому етапі зразки
відбираються під диктовку тексту рукопису, що досліджується, або спе­
ціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, взяті з ру­
копису, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах,
аналогічних тим, в яких виконувався рукопис, що досліджується, тобто в
тій самій позі (лежачи, стоячи і т. ін.), таким самим знаряддям письма та
на папері того самого виду за розміром, лініюванням, характером по­
верхні тощо), що і документ, який досліджується. Якщо буде помічено,
що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктування слід
прискорити.
6. У випадках коли тексти, що досліджуються, а особливо підписи, ви­
конувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, пла-
• Вільними зразками є рукописи і підписи особи, яка ідеІПИфікусrься, виконані
до порушення справи і не пов'язані з нею; умовно-вільними - зразки, які виконані у
зв'язку з цією справою, але не для експертизи, експериментальними - виконані за
завданням судді спеціально для даної експертизи.
324


тіжні відомості і т. ін.), експериментальні зразки слід відбирати на таких
же бланках.
7. Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається ха­
рактером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих
аркушах як лінійованого, так і нелінійованого паперу.
8. Якщо рукопис, що досліджується, виконано «друкованими» літе­
рами і цифрами або спеціальним шрифтом (креслярським, бібліотечним
та ін.), експериментальні зразки на другому етапі (див . п. 5) також повин­
ні бути виконані «друкованими» літерами і цифрами або відповідним
шрифтом.
Переписування з документа, що досліджується, або з машинописного
(друкарського) тексту не допускається.
9. Якщо є підстави припускати, що виконавець досліджуваного руко­
пису намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, іншим нахилом
і т. ін.), додатково відбираються зразки, виконані таким же чином, тобто
лівою рукою, з певним нахилом і т . ін.
10. Експериментальні зразки посвідчуються суддею. У посвідчуваному
надпису зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також
особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом і т. ін.).
11. Якщо досліджується текст, вільні та експериментальні зразки на­
даються у вигляді текстів, а для дослідження підписів та цифрових запи­
сів - як у вигляді текстів, так і відповідно підписів та цифрових записів.
12. Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового
письма бажано представляти не менш ніж на 5 аркушах. Чим коротший
досліджуваний текст, тим більше необхідно зразків. Вільні зразки підпи­
су представляються по можливості не менш ніж на І О документах, експе­
риментальні - в кількості не менше 20 підписів.
13. Якщо необхідно встановити, чи не виконаний підпис від імені пев­
ної особи іншою особою, подаються зразки підписів обох осіб. При цьо­
му додатково відбираються експериментальні зразки почерку передбачу­
ваного виконавця не менше, ніж на 5 аркушах, у вигляді записів прізвища
та ініціалів особи, від імені якої виконано підпис.
14. У разі вилучення вільних зразків підписів особи, від імені якої ви­
конано досліджуваний підпис, слід відшукувати документи з варіантом
підпису, найбільш схожим на підпис, що досліджується. Такі підписи
найчастіше зустрічаються у документах, аналогічних досліджуваному.
У випадку відібрання експериментальних зразків підпису особи, від
імені якої виконано .підпис, слід запропонувати їй розписатися всіма за­
стосовуваними нею варіантами.
Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються зраз­
ків, не було можливості, про це слід вказати в ухвалі про призначення
експертизи.
15. Якщо необхідно дослідити велику кількість підписів, їх доцільно
розділити на групи (за особами, від імені яких виконано підписи, епізода­
ми справи, видами документів тощо) і для кожної групи призначити
окрему експертизу.
Для більш доцільного вирішення питань, пов'язаних з призначенням
багатооб'єктних експертиз підписів, слід попередньо проконсультувати­
ся з експертом.
325


16. В ухвалі про призначення експертизи. слід указати на встановлені
судом особливі обставини виконання рукопису, які могли викликати
змінення ознак почерку (незвична поза або незвичайний стан виконавця,
виконання рукопису в умовах низької температури тощо). Якщо є дані,
що виконавцем є людина, у якої порушена координація рухів, про це та­
кож слід повідомити експерта. У випадках виконання рукопису особою
похилого або старечого віку доцільно вказати рік їх народження.
Розділ 11. Авторознавча експертиза
1. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація ав­
тора тексту.
Авторознавчою експертизою можуть також встановлюватись (най­
частіше в імовірній формі) деякі соціально-біографічні риси автора тек­
сту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, ділІJвим або ін­
шим функціональним стилем мови та ін.).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи є певна особа автором даного тексту?
-
Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
-
Чи є у тексті ознаки, які вказують на соціально-біографічні риси його
автора? Якщо є, то на які саме?
Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою,
можливо, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не мен­
ше 500 слів).
2. Готуючи матеріали до проведення авторознавчої експертизи з ме­
тою встановлення авторства, суддя повинен зібрати вільні, умовно-вільні
і експериментальні зразки письмової мови особи, яка ідентифікується.
Зразки письмової мови засвідчуються суддею за правилами посвід­
чення зразків почерку (див. п. З розділу «Почеркознавча експертиза»).
3. Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою
і, за можливості, також:
а) за часом виконання;
б) за характером документа виходячи з його призначення і сфери
письмових зносин (доповідна записка, особистий лист, скарга тощо);
в) за іншими суттєвими обставинами, які могли впливати на форму­
вання ознак письмової мови .
Вільні зразки повинні представлятися не менш як на 25 аркушах.
4. Умовно-вільні зразки подаються як доповнення до вільних, особли­
во якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.
S. Експериментальні зразки повинні бути виконаними мовою доку­
мента, що досліджується.
Спочатку особі, яка ідентифікується, пропонують написати текст на
вільно обра11-у нею тему, але аналогічний досліджуваному за своїм функ­
ціональним призначенням (скарга, особистий лист, службовий лист то­
що). Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному не тіль­
ки за своїм функціональним призначенням, а й за темою. Наприклад, про­
понують написати скаргу на дії службової особи.
Мінімальний обсяг кожного зразка - 500 слів . Якщо текст зразка ви­
явився менш мінімального, слід відібрати зразки на інші близькі теми.
326


За клопотанням експерта відбираються експериментальні зразки, які
за стилем і деякими іншими характеристиками не відповідають докумен­
ту, що досліджується.
Визначаючи характер і обсяг експериментальних зразків, суддя' вра­
ховує, наскільки повно зібрані вільні та умовно-вільні зразки, й попов­
нює їх нестачу за рахунок експериментальних зразків.
Бажаний загальний обсяг експериментальних зразків - 25-30 сторінок
тексту.
6. До винесеної у,хвали про призначення експертизи бажано додавати
соціально-біографічну характеристику гаданого автора.
Розділ ІІІ. Технічна експертиза документів
1. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу рекві­
зитів документів і експертизу матеріалів документів.
2. Головними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є :
2.1 . Встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і
їх відбитків .
2.2 . Встановлення факту і способу внесення змін до документа (під­
чистка, травлення, до писка, переклеювання фотокарток, літер та ін . ).
2.3 . Виявлення залитих , замазаних, вицвілих та інших слабко видимих
або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів
(зображень) на обгорілих та згорілих документах, за умови, що папір, на
m<ому вони виготовлені, не перетворився на попіл.
2.4 . Встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфіка­
ційних категорій друкарської техніки (друкарські машини, касові, теле­
графні та інші буквено-цифрові апарати), а також 'ідентифікація цих засо­
бів за відбитками їх знаків .
2.5 . Ідентифікація печаток, штамп ів, факсиміле і т. ін. за їх відбитками.
2.6 . Ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками.
2.7 . Ідентифікація компостерних знаків за просічками .
2.8 . Ідентифікація знарядь письма за штрихами.
2.9 . Ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, нама­
лювала і (або) вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця.
2. 1О . Встановлення належності літер певному комплекту шрифту .
2.11 . Визначення відносної давності виконання документа або його фраг­
ментів, а також послідовності нанесення шrрихів, що перетинаються.
3. Експертизою матеріалів докумеm·ів встановлюються рід, вид (інша
класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і з допомогою яких вико­
нувався (виготовлювався) документ (папір , барвники, клеючі речовини
тощо), а також їх загальна родова (групова) належність.
Орієнтовний перел і к вирішуваних питань
До пункту 2.1
-
Яким способом (з використанням набору друкарського шрифту,
шлях ом малю в ання і т. ін .) виготов лена дана друкована фор ма?
-
Чи з одного набо ру (одного стереотипу, одним кліше) надруковані
дан і документи (н аводяться їх найменування)?
327


-
Чи відповідає даний цінний папір (грошова купюра, облігація, лоте­
рейний білет тощо) існуючим нормати.вам на його виготовлення?
-
Яким способом і з використанням яких технічних засобів виготовле­
на дана грошова купюра (облігація, лотерейний білет), інший цінний па­
пір?
До пункту 2.2
-
Чи вносились у записи документа зміни? Якщо вносилися, то яким
способом (підчистка, дописка, травлення, переклеювання літер та цифр
і т. ін.) і який зміст первісних записів?
-
Чи переклеювалась у документі фотокартка?
-
Чи змінювались у документі (зошиті, книзі) аркуші?
До пункту 2.3
-
Чи нема на обгорілих аркушах якого-небудь тексту і (або) зображен­
ня? Якщо є, то який (яке) саме?
- Який зміст залитого чорнилом (зафарбованого, забрудненого, вицві­
лого і т. ін.) тексту (печатки, штампу)?
-
Чи є в даному документі (аркуші паперу) невидимий текст і якщо є,
то який саме?
-
Який зміст тексту, що відобразився в слідах тиску у записах на про­
мокальному або копіювальному папері?
До пунктів 2.4 -2 . 7
-
Чи не надрукований текст на даній друкарській машині (іншому дру­
карському засобі)?
-
На одній чи на різних друкарських машинах надруковані окремі
фрагменти тексту документа (декілька самостійних документів)?
- Якиr.J друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено даний
текст?
-
Чи нанесено відбиток печатки (штампу) в представленому доку­
менті даною печаткою (штампом)?
-
Чи не виготовлено представлений відбиток на даному розмножу-
вальному апараті (ксерокс та ін.)?
-
Чи не даним компостером зроблено просічку?
До пункту 2.8
-
Чи виконані записи даним знаряддям письма (кульковою ручкою,
олівцем і т. ін.)?
До пункту 2.9
-
Чи не даною особою надруковано представлений машинописний
текст?
-
Чи намальовано бланк документа даною особою?
-
Чи не вирізана печатка, відбиток якої є на представленому докумен-
ті, даною особою?
До пун«ту 2.10
-
Чи не є літери, знайдені у даної особи, частиною шрифтової каси
(вказуються гарнітура, кегль) даної друкарні?
До пупкту 2.11
-
Чи не виготовлені (чи не виконані) дані документи (фрагменти доку­
мента) в різний час?
328


-
В якій послідовності виконувались фрагменти даного документа
(підпис, печатка тощо)?
До пункту З
-
До якого роду, виду (іншої класифікаційної категорії) відноситься
матеріал документа (папір, клей, фарбна речовина штрихів записів то­
що)?
-
Чи належать представлені аркуші паперу до різних партій випуску?
-
Чи не написа~о текст фарбою з даної містко~і ~учки, с:rержня)?
-
Чи мають сшльну родову (групову) належюсть матерtали даного
примірника друкованої продукції або документа (папір, клей, картон,
фарбна речовина та ін .) з матеріалами, вилученими в певному місці
(складі, у цеху, на квартирі тощо)?
4. Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засо­
бів, до експертної установи необхідно представити порівняльні мате-
.
.
.
.
**
рtали: ВІЛЬНІ, а також експериментальнt зразки.
Вільні зразки представляються по можливості, експериментальні - в
обов'язковому порядку. Кожного виду зразків повинно бути представле­
но не менше трьох примірників.
Вільні зразки слід відшукувати серед відбитків, які за часом виконан­
ня були б якомога більше наближені до досліджуваного відбитку.
5. Якщо для ідентифікації друкарських машин знайти вільні зразки,
які співпадали б за часом виконання-з текстом, що досліджується, не ви­
явилося можливим, слід ~•ясувати чи не ремQнтувалась машина в період
між виконанням досліджуваного тексту та виконанням вільних зразків,
що саме ремонтувалось, зокрема, чи не замінювався шрифт (цілком, час­
тина, яка саме)?
Експериментальні зразки друкарських машин повинні мати всі знаки
у порядку їх розміщення на клавіатурі машини, показувати максимальну
довжину рядків та всіх інтервалів між ними.
Якщо текст, що досліджується, надрукований через копіювальний па­
пір, необхідно додатково представити зразки, виконані через копіюваль­
ний папір.
6. Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються
експериментальні зразки у вигляді п'яти-шести максимально чітких від­
битків на білому гш~дкому папері, нанесених з різним натиском та з різ­
ною кількістю мастики, або самі печатки та штампи.
Якщо відбиток, що досліджується, нанесено більше року до призна­
чення експертизи, необхідне також надання вільних зразків, оскільки у
процесі експлуатації печатка могла зазнати змін.
• Під спільною родовою належністю порівнюваних об'єктів розуміється їх на­
лежність до однієї і тієї ж сукупності за стандартними класифікаціями, прийнятими
в науці, техніці, технології виробництва, товарознавстві тощо. Під спільною групо­
вою належністю розуміється їх належність до однієї і тієї ж су-купності об'єктів,
не передбаченої класифікаційною системою. Ця сукупність утворюється за раху­
нок ознак, обумовлених особливостями зберігання, експлуатації, порушення техно­
логії виробництва і інших характеристик, не передбачених стандартами . Об'см гру­
пової сукупності об'єктів менший за об'єм їх родової друкарності.
** Про поняття вільних та експериментальних зразків засобів друку див . винос ­
ку до п. 2 розділу «Почеркознавча експертиза» .
329


7. Для ідентифікації касових апаратів експериментальні зразки повин­
ні мати всі знаки чека, що досліджується. Як вільні зразки направляються
чеки, вибиті на даному апараті і які мають якомога більше знаків до­
сліджуваного чека. Важливо, щоб зразки і досліджуваний чек мали мож­
ливо менший розрив у часі їх виготовлення.
8. Для ідентифікації засобів розмножувальної техніки (матриць, сте­
реотипів та ін.) повинні надаватися друкарські форми або виготовлені з
їх допомогою експериментальні відбитки не менше ніж у п'яти примір­
никах.
9. Для ідентифікації особи за ознаками навичок роботи на друкарській
машині (розміщення заголовка, ширина полів, виділення абзаців, роз­
міщення виносок та ін.), надаються: а) вільні зразки на декількох арку­
шах у вигляді текстів, однотипних з досліджуваним (службові листи,
статті тощо), надруковані даною особою приблизно в той же час, що й
досліджуваний текст; б) експериментальні зразки, надруковані особою,
яка ідентифікується, під диктовку тексту, однотипного з тим, що до­
сліджує- ться, обсягом у два-три аркуші.
Експериментальні зразки відбираються не менш ніж у три прийоми з
невеликим розривом у часі. Це підвищує можливості виявлення відносно
стійких ознак навичок виконавця .
10. Для ідентифікації особи, яка намалювала (вирізала) зображення,
представляються і експериментальні, виконані особою, яка ідентифікує­
ться, по пам'яті та шляхом змальовування з оригіналу.
До відібрання зразків доцільно залучати спеціаліста.
11. Призначаючи експертизу з метою встановлення справжності блан­
ка документа, як порівняльні зразки представляються бланки справжніх
документів з такими ж поліграфічними даними (підприємство-виготов­
лювач, рік видання, тираж, номер замовлення).
12. Для уникнення пошкоджень кожний з досліджуваних документів
слід зберігати в окремому конверті, невеличкі - в розгорнутому вигляді,
а великі - за наявними складками. Прошивати документи, робити на них
будь-які надписи, підкреслювати або обводити фрагменти, які підляга­
ють дослідженню, забороняється.
Розділ IV. Трасологічна експертиза
1. Головним завданням трасологічної експертизи є ідентифікація або ви­
значення родової (груповоі) належності індивідуально визначених об'єктів
за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворюючих
поверхонь.
Трасологічною експертизою можна також встановлювати факти, які
відносяться до просторових, функціональних, структурних, динамічних і
деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особли­
востей слідоутворюючих об'єктів.
До появи об'єктів дослідженF.я перед трасологічною експертизою мо­
жуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця
події слідів від взаємодії зїншими об'єктами і придатність цих слідів для
ідентифікації зазначених об'єктів або встановлення їх родової (групової)
належності.
330


2. Для вирішення ідентифікаційних завдань експертові необхідно
представити:
а) предмети зі слідами, а коли вилучити їх неможливо, то копії слідів
(зліпки, фотознімки),
б) об' єкти, якими, за припущенням суду, могли бути залишені ці сліди,
в) дані про час виявлення слідів, умови, в яких знаходились об'єкти зі
слідами до їх направлення на експертизу.
Якщо експерту надсилається копія сліду на дактилоплівці або інша
копія сліду, слід представити експертові схему його розміщення на пред­
меті (місцевості).
3. Об'єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх
збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.
Поверхні предметів, на яких розташовані сліди, які легко пошкод­
жуються, наприклад сліди рук, нашарування тощо, не повинні торкатися
матеріалу упаковки.
Зразки позначаються та посвідчуються підписом особи, яка призначи­
ла експертизу.
4. Розрізняються такі підвиди трасологічних експертиз : слідів рук лю­
дини, слідів ніг і взуття людини, слідів ніг (лап) тварини; слідів знарядь
та інструментів, засобів виробництва масових виробів; замикаючих та
контрольних пристроїв; слідів розділу цілого на частини. До трасологіч­
ної експертизи примикає експертиза холодйої зброї, а також експертиза
рельєфних знаків на металі і пластмасі.
Експертиза замикаючих
та запобігаючих (контролюючих) пристроїв
1. Об'єктами експертизи є замки та інші замикаючі пристрої, пломби,
контрольні пристрої.
Головними завданнями експертизи є встановлення факту і способу
відмикання (зламу) пристрою, видів предметів, що були використані для
цього, ідентифікація цих предметів, а для пломб, крім того, - ідентифіка­
ція пломбувальних лещат.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи справний механізм замка? Якщо ні, то в чому полятає несправ­
ність?
-
Чи працездатний механізм замка?
-
Чи був відімкнений замок сторонніми предметами (відмичками , пі-
дібраними або підробленими ключами)?
-
У який спосіб відімкнено (зламано) замок?
-
Чи одним способом відімкнені (зламані) надані замки?
-
У якому стані (замкненому, відімкненому) знаходився замок у мо-
мент його пошкодження?
-
Чи можливо відімкнути даний контрольний замок без пошкодження
контрольного вкладиша?
-
Чи можливо відімкнути даний замок за допомогою інструмента
(предмета), що був вилучений у гр. Н?
-
Знаряддям якого виду зламано замок?
331


-
Чи не зламано замок знаряддям, вилученим у гр. Н?
-
Чи відмикався замок за допомогою даного ключа (відмички)?
-
Чи маються на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення
його копії або зліпку?
-
Чи була обтиснена пломба даними пломбувальними лещатами?
-
Чи одними пломбувальними лещатами були обтиснені пломби?
-
Чи розкривалась і чи повторно обтискувалась пломба після її обтис-
нення пломбувальними лещатами?
-
У який спосіб і за допомогою яких знарядь було розкрито і повторно
обтиснено пломбу?
-
Чи можливо з даної пломби витяіїи дріт без порушення її цілісно­
сті?
-
Знаряддям якого виду розкривалась пломба?
-
Який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях
пломби?
-
Чи не розкривалась пломба представленим знаряддям?
-
Чи були додержані правила пломбування при накладанні даної
пломби?
-
У який спосіб відкривався (знімався) та повертався на місце даний
контрольний пристрій?
2. Якщо об'єктом дослідження є замки, експертові, крім них, направ­
ляються відмички та інші предмети, які могли використовуватись для
відкривання або зламу замка, а також всі ключі від цих замків.
3. Замки надаються на дослідження в тому стані, в якому вони знайде­
ні на місці події та вилучені. Встромляти у замкову щілину будь-які пред­
мети (в т. ч. штатні ключі) забороняється.
Вилучення замків з сейфів та інших сховищ доцільно доручати спеці­
алістові.
4. Для вирішення питання, чи не розкривалась пломба, експертові
представляються сама пломба, пломбувальні лещата, якими вона повин­
на була пломбуватися, або експериментальні пломби, обтиснені цими ле­
щатами.
Щоб забезпечити проведення експертних експериментів, слід надати
експертові 10-15 необтиснених пломб, аналогічних тим, що досліджую­
ться, а також зразки матеріалів (дріт, шпагат, шнур), які використовува­
лись при опломбуванні.
Експертиза цілого за частинами
1. Експертизою встановлюється, чи мають частини предмета (знайде­
ні уламки, шматки, осколки і т. ін.) спільну лінію розділення, тобто чи
складали вони раніше одне ціле.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи складали представлені частини єдине ціле (чи є осколки скла час­
тинами розсіювача фар даного автомобіля, чи відколота дана тріска від
певного поліна і т. ін.)?
-
Яким способом відокремлено частину від предмета?
332


- До якого виду відноситься предмет, частина якого вилучена з місця
події?
-
Чи піддавався зміні номер на даному екземплярі зброї (іншого ви­
робу)?
- Яким був первісний номер на об ' єкті дослідження?
-
Яким способом був знищений або змінений номер (знак) на даному
виробі?
2. На експертизу представляються всі частини, які, можливо, раніше
складали один предмет, що знайдені як на місці події, так і в інших місцях.
Експертиза з метою відновлення
знищених рельєфних знаків
1. Експертизою цього виду можуть бути відновлені спиляні (забиті)
номери та інші рельєфні зображення на металевих і пластмасових виро­
бах, а також встановлені факт та спосіб змінення зображень.
2. Вироби, які підлягають дослідженню, не можна очищати від за­
бруднень, фарби чи іржі.
Розділ V. Бухгалтерська експертиза
1. Головними завданнями бухгалтерської експертизи є встановлення:
1.1. Документальної обгрунтованості неетачі або надлишків торарно­
матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення,
а також розміру заподіяної матеріальної шкоди.
1.2. Правильності документального оформлення операцій прийому,
зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових
коштів .
1.3. Відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансо­
во-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгал­
терського обліку і звітності.
1.4. Кола осіб, за якими за документальними даними в період виник­
нення нестачі (надлишку) значилися товарно-матеріальні цінності і гро­
шові кошти, а також кола осіб, на яких лежав обов'язок забезпечити ви­
конання вимог бухгалтерського обліку і контролю.
1.5. Документальної обгрунтованості розмірів сум за позовами, які
вирішуються у порядку цивільного та арбітражного судочинства.
1.6 . Документальної обгрунтованості списання сировини, матеріалів,
готової продукції і товарів.
І.7. Недоліків в організації бухгалтерського обліку і контролю, які
сприяли виникненню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчас­
ному виявленню.
2. Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені й інші зав­
дання, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ве­
дення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів у
облікових реєстрах рахунків бухгалтерського обліку і т. ін.
Орієн'!І"овний перелік вирішуваних питань
-
Чи підтверджується документально нестача (надлишки) товарно-
333


матеріальних цінностей (товарів, тари, грошових коштів) на суму (зазна­
чається сума) на даному підприємстві (установі, організації) за період
(зазначити) в акті інвентаризації (акті ревізії, аудиту) від (зазначається
дата)?
-
В який період утворилась нестача, яку встановлено актом інвентари­
зації від (зазначити дату) у сумі (зазначити суму) і за ким значилися то­
варно-матеріальні цінності (грошові кошти) в цей період?
-
В якій сумі обчислюється розмір матеріальної шкоди, заподіяної (за­
значається кому) у зв'язку з нестачею, яку встановлено інвентаризацією
(акт інвентаризаційної комісії від (зазначити дату)?
-
Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують веден­
ня бухгалтерського обліку і контролю, сприяли спричиненню матеріаль­
ної шкоди (виникненню нестачі, необгрунтованому нарахуванню і ви­
платі заробітної плати, премій) і хто зобов' язаний був забезпечити додер­
жання цих вимог?
-
Чи обгрунтовано сплачена заробітна плата (зазначається кому і за
який період) за дану роботу? Якщо необгрунтовано, то в якій сумі?
-
Чи підтверджується документально показання (зазначити особу)
про необгрунтоване нарахування заробітної плати у сумі (зазначити су­
му) за (зазначити період)?
-
Чи не завищена в документах фактична наявність (зазначити найме­
нування товару) на суму (зазначити суму) за інвентаризаційним описом
від (зазначити дату) проти їх максимально можливого залишку в (зазна­
чити підприємство) за станом на (зазначити дату)?
2. Разом з ухвалою про призначення експертизи експертові повинні
бути надані документи бухгалтерського обліку, які містять відомості -
вихідні дані для вирішення питань, поставлених експертові. Такими до­
кументами можуть бути: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти
матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові
книжки, матеріали інвентаризації, табелі, наряди, акти прийому викона­
них робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки
банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відпові­
дальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, мемо­
ріальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші
первинні та зведені документи бухгалтерського обліку і звітності.
Якщо ведення бухгалтерського обліку механізовано, експертові пред­
ставляються документи на машинних носіях (перфокартки, табуляграми­
відомості тощо).
Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків доку­
ментальної ревізії, аудиту, в ухвалі про призначення експертизи слід за­
значити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (проти­
річать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються заінтересованими
особами, непереконливо обгрунтовані ревізорами, аудиторами та ін.).
У випадках коли суд зазнає труднощів у визначенні документів, які
необхідні для дачі експертного висновку, йому слід звернуrися за кон­
сультацією до спеціаліста .
Документи мають бути систематизовані (за епізодами діяння, періо­
дами тощо), підшиті та прошнуровані.
334


Розділ VI. Фінансово-кредитна (економічнаf-.-
експертиза
1. Основними завданнями фінансово-кредитної (економічної) експер­
тизи є встановлення :
обгрунтованості одержання і витрачання кредитів суб'єктами фінан­
сово-господарської діяльності;
додержання суб'єктами фінансово-господарської діяльності законо­
давства, яким регламентується формування і витрачання бюджетних кош­
тів;
обгрунтованості розподілу прибутку між партнерами фінансово-гос­
подарської діяльності.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи була потреба в отриманні кредиту згідно з кредитним договором
від (зазначаються реквізити договору)?
-
Чи були дотримані вимоги нормативних актів, якими регламен­
тується порядок витрачання кредитних ресурсів?
-
Чи дозволяв фінансовий стан господарюючого суб' єкта виконати
вимоги кредитного договору (зазначаються реквізити договору)?
-
Які порушення вимог нормативних актів були допущені під час
оформлення розрахунків за продукцію (виконання робіт, надання по­
слуг) за певний період?
-
Чи обгрунтованими є санкції, застосовані до даного господарюючо­
го суб'єкта, за невиконання ним фінансово-господарських зобов'язань?
-
Чи правильно відображені у фінансово-господарських документах
господарюючого суб' єкта прибуток, формування фондів і витрачання
коштів за певний період?
Перед кредитно-фінансовою експертизою можуть ставитись і інші пи­
тання, які стосуються додержання законодавства у фінансово-господар­
ській діяльності.
2. Для виконання фінансово-кредитної (економічної) експертизи до
експертної установи слід представити необхідну документацію: кредитні
договори, акти ревізій, аудиту і перевірок з додатками і поясненнями по­
садових осіб, акти прийому-передачі робіт і послуг, платіжні банківські
документи, первісні і зведені документи бухгалтерського обліку.
Документи слід систематизувати за характером фінансово-господар­
ських операцій і певними періодами.
Якщо виникають утруднення з питань підготовки і призначення фі­
нансово-кредитної (економічної) експертизи, слід проконсультуватись з
експертом чи спеціалістом.
Розділ VII. Будівельно~технічна експертиза
1. Головними завданнями будівельно-технічної експертизи є:
1.1 . Визначення вартості будівель та споруд промислового і цивільно­
го призначення.
1.2 . Встановлення факту· відповідності (невідповідності) збудованої
335


або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм і пра­
вил (БНіП).
1.3 . Визначення вартості різного роду будівельних робіт (споруджен­
ня будівель, їх переобладнання, ремонт, благоустрій території та ін.).
1.4 . Розробка варіантів поділу будинків і надвірних будівель відповід­
но до ідеальних часток кожного із співвласників з підготуванням у необ­
хідних випадках пропозицій щодо переобладнання об'єктів, залишення їх
частин у спільній власності, а також визначенням грошової компенсації
власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну.
1.5. Розробка варіантів порядку користування земельною ділянкою ,
на якій розташовані будівлі, що належать громадянам на праві спільної
власності.
1.6 . Визначення технічного стану будівель, споруд, інженерного об­
ладнання (відсоток зносу, придатність до експлуатації, необхідність ре­
монту, наявність дефектів, причини, які їх викликали, та ін.).
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Яка дійсна (реальна) вартість (зазначається об'єкт) з урахуванням
його фізичного зносу на момент оцінки?
-
Чи відповідає будівля (зазначається яка, місце її знаходження) про­
екту і вимогам будівельних норм і правил (БНіП)? Якщо не відповідає, то
які є відступи від вимог БНіП?
-
Те саме питання відносно реконструйованої будівлі.
-
Яка вартість будівельних робіт (переобладнання об'єкта, відбудов-
ний ремонт тощо)?
-
Чи можливий і в яких варіантах поділ домоволодіння (зазначити,
якого саме) в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників? Якщо
такий поділ неможливий, то які є варіанти поділу в частках, близьких до
ідеальних, і який розмір компенсації співвласникові, частка якого після
поділу буде меншою від його ідеальної частки?
-
Які можливі варіанти порядку користування присадибною терито­
рією (вказується адреса) відповідно до ідеальної частки кожного з спів­
власників домоволодіння?
-
Яка вартість частин домоволодіння після поділу?
-
Чи відповідає стан об'єкта технічним нормам, чи не знаходиться він
в аварійному стані?
-
Яка технічна причина аварії на даному об'єкті (зазначаються ха­
рактер аварії, де і жоли вона відбулась)?
2. В ухвалі суду про призначення будівельно-технічної експертизи
необхідно коротко викласти суть вимог позивача і заперечень відповіда­
ча. Разом з ухвалою суд повинен представити документацію, з якої екс­
перт мав би змогу отримати вихідні дані для вирішення поставлених пи­
тань.
3. Для вирішення питання про вартість будівель та споруд експертові
надсилається копія технічного паспорта БТІ (Бюро технічної інвентари­
зації), а також копії документів або дані з них, якими сторони підтверд­
жують свої позовні вимоги або заперечують проти них.
4о Для вирішення питання про поділ домоволодіння, крім того, слід
336


повідомляти пропозиції сторін щодо такого поділу, якщо суд вважає, що
експерт повинен, за можливості, врахувати їх, готуючи варіанти поділу.
5. Якщо поставлено питання про відповідність збудованої або рекон­
струйованої будівлі проекту і вимогам БНіП, експертові представляють­
ся проект будівництва об'єкта та його кошторис, а також акт комісії про
його прийняття до експлуатації.
Розділ Viii. Товарознавча експертиза
1. До об'єктів товарознавчої експертизи, яка проводиться в експерт­
них установах, зокрема, відносяться: будівельні, меблеві, ювелірні, кос­
метичні, галантерейні, канцелярські товари, одяг, взупя, побутова тех­
ніка, фото-, радіо- та відеоапаратура і матеріали, обчислювальна техніка.
Об'єктами експертизи цього виду можуть бути й інші товари, якщо в екс­
пертній установі є фахівці відповідної спеціалізації .
Різновидом товарознавчої експертизи є автомобільно -товарознавча
експертиза (автотоварознавча експертиза), об'єктами якої є автотранс­
портні засоби і їх комплекrуючі.
2. Головними завданнями товарознавчої експертизи є :
2.1 . Визначення належності товарів (надалі
-
товарна продукція) до
класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері
(вид, сорт, артикул, марка, модель, розмір, комплектність і т. ін.).
2 .2 . Визначення якісних змін товарної продукції.
2.3. Визначення причин якісних змін товарної продукції (мають ви­
робничий характер, виникли у процесі транспортування, зберігання, в
експлуатації)і
2.4 . Встановлення способу виробництва товарної продукції (завод­
ський, саморобний), підприємства-виготовлювача, країни виготовлення.
2.5 . Визначення вартості товарної продукції, в т. ч. з урахуванням
часткової втрати її товарних якостей в зв' язку з експлуатаційним зносом і
пошкодженнями від впливу зовнішніх факторів.
2.6 . Визначення відповідності упакування і транспортування, умов і
терм іні в зберігання товарної продукції вимогам існуючих правил.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
З якого виду тканини виготовлений даний виріб?
-
Які товарні характеристики уривку тканини, знайденого на місці по-
"'?
ДІІ.
-
Чи складали комплект спортивні брюки та куртка?
-
Чи відповідає маркування виробу його характеристикам за держав-
ним стандартом (дСТУ)?
-
Чи відповідає співвідношення компонентів матеріалу даної тканини
вимогам ДСТУ?
-
Чи має даний виріб виробничі дефекти? Якщо так, то які саме?
-
Які фактори спричинилися до пошкодження (зазначається характер
пошкоджень) даного виробу?
-
Чи відповідає даний виріб вимогам ДСТУ? Якщо не відповідає, то
чи придатний він для реалізації і за яких умов?
•
337


-
Чи правильно визначена сортність виробу? Якщо неправильно, то до
виробів якого сорту його слід віднести?
-
Яка вартість даного виробу за цінами, які були на момент його при­
дбання (зазначається час придбання)?
-
Яка дійсна (реальна) вартість даного виробу з урахуванням його зносу?
-
Яка дійсна (реальна) вартість майна, зазначеного в позовній заяві, з
урахуванням його зносу?
-
Який дійсний (реальний) розмір шкоди, заподіяної майну А. поже­
жею?
-
Яким способом, саморобним чи заводським (фабричним), виготов­
лений даний виріб?
-
Вітчизняного чи зарубіжного виробництва даний виріб? Якщо зару­
біжного, то в якій країні його вироблено?
-
Чи забезпечували умови складських приміщень на даній базі збере­
ження товарної продукції?
-Чи забезпечували дані тара і прийоми упакування товарної продукції
її зберігання?
•
3. В ухвалі про призначення експертизи слід зазначити суть позовних
вимог справи, з якої призначено експертизу.
Разом з ухвалою про призначення експертизи експерту надається об'єкт
дослідження. Громіздкі предмети досліджуються за місцем їх знаходження.
Якщо ці об'єкти знаходяться за місцем проживання громадян, особа або
орган, які призначили експертизу, зобов'язані забезпечити експертові мож­
ливість їх огляду. У цивільних та арбітражних справах експертний огляд
об'єктів дослідження за загальним правилом має проводитись у присутності
зацікавлених осіб.
Якщо перед експертом поставлено питання про вартість майна, особа
або орган, які призначили експертизу, мають зазначити, за станом на
який час належить вирішувати поставлене питання.
Перед експертом може бути поставлено питання про вартість відсут­
нього майна. У цих випадках особа або орган, які призначили експертизу,
повинні зазначити, на підставі яких матеріалів справи, що містять відо­
мості про відсутні об'єкти, повинна проводитись експертиза (рахунки,
товарно-транспортні накладні, описи у позовних заявах, протоколах до­
питу потерпілих та ін.), і надати експертові ці матеріали (їх копіі) або
привести ці відомості в ухвалі про призначення експертизи.
4. Об'єкти дослідження направляються експертові в упаковці, яка за­
безпечує їх зберігання.
Розділ ІХ. Автотоварознавча експертиза
1. Основними завданнями автотоварознавчої експертизи є визначення
шкоди, завданої володільцю транспортного засобу внаслідок ДТП або з
інших причин, та визначення залишкової вартості транспортного засобу.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Який розмір матеріальної шкоди, що завдана володільцю автомо-
338


біля (зазначається прізвище володільця, марка автомобіля і його держав­
ний реєстраційний номер) внаслідок ДТП (іншої події)?
-
Який розмір матеріальної шкоди, що завдана володільцю автомо­
біля (зазначаються прізвище володільця, марка автомобіля і його держав­
ний реєстраційний номер), внаслідок ДТП (іншої події), з урахуванням
втрати товарного виду автомобіля?
-
Яка залишкова вартість автомобіля (зазначаються його марка і його
реєстраційний номер), пошкодженого внаслідок ДТП (іншої події)?
2. На дослідження експертові представляється транспортний засіб .
Розділ Х. Автотехнїчна експертиза
1. Головним завданням автотехнічної експертизи є:
l . l . Встановлення несправностей, які загрожували безпеці руху, при­
чин та часу їх виникнення, можливості їх виявлення до моменту відмови
вузла, механізму, системи і т. ін., а також технічної можливості уникнути
перекидання, зіткнення, наїзду з моменту, коли у водія з'явилась можли­
вість виявити несправність.
1.2 . Встановлення того, як повинен був діяти водій у даній дорожній
обстановці з метою забезпечен.ня безпеки руху, та наявності у нього в мо­
мент виникнення небезпеки* технічної можливості запобігти наїзду, зі­
ткненню або перекиданню.
1.3 . Встановлення швидкості руху (за наявності сліду гальмування),
гальмового та зупинного шляхів транспортних засобів.
1.4 . Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші
завдання , рішення котрих пов'язане з дослідженням на основі спеціаль­
них автотехнічних знань технічного стану транспортних засобів, дорож­
ньої обстановки і дій учасників дорожньої події.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Які несправності, виходячи з вимог Правил дорожнього руху Укра­
їни до технічного стану транспортних засобів, мала (мав) система, меха­
нізм, вузол, агрегат даного транспортного засобу?
-
Яке значення мала дана несправність у виникненні ДТП і визначенні
її механізму?
-
Коли - до ДТП або у процесі її розвитку, виникли дані несправності?
-
Яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управ -
ління, гальмової системи і т. ін.) транспортного засобу?
• Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має встановлюватись су­
дом і зазначатись у ухвалі про призначення експертизи. Якщо в ухвалі момент
виникнення небезпеки не вказаний, експерт, виходячи з аналізу дорожньої обста­
новки, вправі визначити його самостійно. Коли експерт вважає, що небезпека для
руху виникла не в той момент, який зазначено в ухвалі про призначення експерти­
зи, він має вказати мотиви незгоди з позицією суду і дати два варіанти вирішення
поставленого питання.
339


-
Чи є відмова наслідком конструктивних недоліків системи (механіз­
му) або порушенням правил її (його) експлуатації?
-
Чи мав водій можливість виявити несправність до відмови системи
або механізму?
-
Чи мав водій технічну можливість запобігти події за наявності даної
несправності?
-
Чи світилась електролампа в момент руйнування її колби?
-
Як повинен був діяти водій в даній дорожній обстановці, виходячи з
вимог Правил дорожнього руху України, з метою забезпечення безпеки
руху?
-
Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду, зіткненню, пе­
ре1шданню з моменту виникнення небезпеки для руху?
-
Чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху?
-
Якою була швидкість транспортного засобу за даної довжини слідів
гальмування (якщо сліди різної довжини або перериваються, на це слід
вказати)?
-
Яка допустима швидкість транспортного засобу за умови даної ви­
димості дороги (зазначається, якою була видимість дороги)? Яка допус­
тима швидкість транспортного засобу на закр)тленні дороги даного ра­
діусу?
-
Яка найменша безпечна дистанція між транспортними засобами в
умовах даної дорожньої обстановки?
-
Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного транспорт­
ного засобу в умовах даної дорожньої обстановки?
-
Який гальмовий або зупинний шлях транспортного засобу за певної
швидкості його руху в умовах даної дорожньої обстановки?
2. В ухвалі про призначення автотехнічної експертизи повинні бути
зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки і дії учасників
події, з яких має виходити експерт, проводячи дослідження (вихідні дані).
Призначаючи експертизу обставин дm, суддя повинен, зокрема, вка­
зувати: тип покриття дороги (асфальт, rрунтова і т. ін.), його стан (сухе,
мокре, ожеледиця тощо), ширину проїжджої частини, наявність і величи­
ну ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний
стан транспортного засобу та його завантаженість; видимість і оглядова­
ність дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й види­
мість перешкоди; розташування транспортного засобу щодо ширини до­
роги; швидкість його руху (за свідченнями, якщо немає сліду гальму­
вання); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав
пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду;
швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небез­
пеки до моменту наїзду; чи застосував і якщо застосував водій термінове
гальмування, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомо­
біля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, на­
приклад на проїжджій частині і обочині, потрібно зазначити довжину
сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду по відношенню до слідів
гальмування (яку відстань пройшов транспортний засіб в стані гальму-
340


вання до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною транспорт­
ного засобу було збито пішохода або якими частинами зіткнулись транс­
портні засоби; якщо транспортний засіб після залишення сліду гальму­
вання до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він
пройшов у цьому стані).
Якщо ДТП скоїв водій мотоцикла, крім того, зазначається : ручним та
ножним гальмом чи одним з них (яким саме) гальмував водій; якщо на
мотоциклі з коляскою був один пасажир, то де він знаходився (у колясці
або на задньому сидінні); ЯКЩО МОТОЦИКЛ без КОЛЯСКИ рухався В переки­
нутому стані, залишаючи сліди на дорозі, - то відстань, на яку він пере­
містився в такому стані.
3. Якщо призначається експертиза технічного стану транспортного за­
собу, в ухвалі достатньо викласти фабулу справи і обставини, які стосую­
ться особливостей об' єкта дослідження, знання яких може мати значення
для експерта, наприклад, чи експлуатувався транспортний засіб після по­
дії, в якому стані перебували деталі (вузли), сполучені з деталями (вузла­
ми), що досліджуються, і т. ін.
Якщо до моменту призначення експертизи суду не вдалося усунути
протиріччя у вихідних даних, що були в справі, він має право зазначити в
ухвалі варіанти їх значень і отримати висновки відносно кожного з них.
S. Суд не має права вимагати від експерта, щоб той самостійно виби­
рав із справи вихідні дані для проведення експертизи. Разом з тим суд
може поставити перед експертом питання про технічну спроможність
(неспроможність) тих чи інших даних, які є у справі.
6. Разом з ухвалою про призначення експертизи експертові можуть
надаватися всі матеріали справи.
Якщо суд не може направити експертові всю справу, він в усякому ра­
зі повинен надати: протокол огляду місця події разом із схемою та інши­
ми додатками; протокол огляду транспортного засобу; протокол відтво­
рення обстановки і обставин події.
Розділ ХІ. Експертиза матеріалів і речовин
1. В експертизі матеріалів і речовин розрізняють такі підвиди: екс­
пертиза волокон і волокнистих матеріалів, лакофарбних матеріалів і по­
криттів; нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів; наркотичних
засобів, отруйних і сильнодіючих речовин; рідин, що містять спирт; ме­
талів і сплавів; полімерів і пластмас.
• 2. Головними завданнями, спільними для всіх підвидів експертиз ма­
теріалів і речовин, є:
виявлення на предметах речової обстановки місця події (предметах­
носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (час­
тинок фарби, слідів пально-мастильних матеріалів, слідів металізації,
мікроволокон, частинок наркотичних засобів і т. ін.);
визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що
існують в науці, техніці та виробництві (хімічним складом, фізичними
властивостями, призначенням і т . ін.);
341


вст~новлення спільної родової (групової) належності матеріалів і ре­
човин;
.
.
.
..
встановлення єдиного джерела походження матер1алш 1 речовин .
Експертиза нафтопродуктів
та пально-мастильних матеріалів
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи є на предметі-носії сліди нафтопродуктів та пально-мастильних
матеріалів? Якщо є, то яких саме?
-
Чи відносяться дані речовини (рідини) до нафтопродуктів та палив­
но-мастильних матеріалів? Якщо відносяться, то до якого їх роду (виду)?
-
Чи мають представлені нафтопродукти та пально-мастильні мате­
ріали спільну родову (групову) належність?
-
Чи не походять дані нафтопродукти та пально-мастильні матеріали з
однієї ємкості?
Експертиза рідин, що містять спирт
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи є в даній ємкості (склянці, банці і т. ін.) або на поверхні предмета
(одягу, паперу) сліди рідин, що містять спирт (далі - спиртова рідина)?
-
Чи відноситься дана рідина до міцних алкогольних напоїв? Якщо
відноситься, то до якого їх виду?
-
Чи мають дані зразки спиртових рідин спільну родову (групову) на-
лежність?
-
Заводським чи саморобним способом виготовлена спиртова рідина?
-
Чи є дана маса брагою, придатною для виготовлення самогону?
-
Чи є рідина, знайдена на місці події, самогоном і чи не є вона части-
ною об'єму рідини, яка знаходилась у бутилі, вилученому у гр. Н?
Експертиза металів і їх сплавів
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи є на об'єкті-носії (зазначається - на якому саме) сліди або мікро­
частинки металу (сплаву металів) і якого (яких) саме?
-
З якого металу (сплаву металів) виготовлено даний об'єкт?
-
Чи мають дані металеві об'єкти (зазначається, які саме) спільну ро-
дову (групову) належність за матеріалом виготовлення?
• Дослідження рослин (іх частин) з метою встановлення належності до об' єктів,
що містять наркотичні речовини, відноситься до компетенції біологічної експер­
тизи.
•• Вирішення питання про походження матеріалів і речовин з певного джерела
залежить від ряду особливостей об'єкта, а також від наявності в конкретній устано ­
ві необхідного обладнання та спеціалістів . Тому з приводу постановки цього пи­
тання доцільно попередньо проконсультуватися з керівником експертної устано ви.
342


-
З якої марки металів (їх сплавів) виготовлено даний виріб?
-
Чи складали раніше одне ціле дані частини металевих предметів
(шматки дроту, труб і т. ін.)?
Експертиза полімерів та пластмас
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Чи є на предметі-носії мікрочастинки пластмас? Якщо є, то яких саме?.
- До якого роду (виду) відноситься даний полімерний матеріал (пласт-
маса)?
-
З якого виду полімерного матеріалу (пластмаси) виготовлено даний
предмет?
-
Чи мають дані зразки полімерних матеріалів (пластмаси) спільну ро­
дову (групову) належність?
-
Чи не становили раніше одне ціле дані частини пластмаси (інших
матеріалів)?
3. Готуючи об'єкти для дослідження, необхідно дотримувати таких
правил.
З . І. Якщо матеріали і речовини виявлені у великій кількос.і, на до­
слідження направляються їх зразки . У випадках коли вони (матеріали і
речовини) становлять об'єми рідин або сипкі маси, зразки представляю­
ться у вигляді середніх проб.
Для відібрання середньої проби рідини останню потрібно збовтати, а
потім відлити не менш як l л в окрему ємкість . Середня проба сипких ре­
човин (піску, цементу та ін.) відбирається виїмками за допомогою щупа з
різних за глибиною місць кожної ємкості (три-п'ять виїмок загальною
масою l,5- 2 кг). У разі великого розміру сховища проби слід відбирати в
місцях, з яких найімовірніше, походить частина сипкої речовини, яка до­
сліджується (біля дверей, вікна, проламу і т. ін.).
3.2. Зразки ниток, мотузок, шпагатів представляються довжиною
не менш як 3 м, відрізками з різних місць об'єктів.
Зразок тканини повинен бути довжиною 50-- l ОО см і мати обидва краї.
Якщо тканина має малюнок, він повинен повторюватись на зразку не мен­
ше трьох разів.
3.3. Якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, експер­
ту необхідно представити сам предмет. Нашарування і плями повинні бути
прикриті аркушем білого паперу або тканиною, закріпленою на краях.
Якщо вилучити предмет неможливо, надаються вирізки з плямами.
3.4. Предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність воло­
кон (інших мікрочастинок і нашарувань), повинні бути загорнутими,
кожний окремо, в щільний білий папір (забороняється упаковувати їх у
поліетиленові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властиво­
сті, завдяки яким локалізація мікрочастин на об'єкті може зазнати змін).
3.5. Рідини слід наливати для транспортування в чистий скляний тов­
стостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою. Посуд, в яко­
му пересилаються луги, затикається гумовою пробкою.
З.б. Предмети, які прос6чені маслами, жирами і мастильними матеріала­
ми, а також предмети/яким властиві специфічні запахи, вміщують у скля­
ний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що заклеюються.
343


3.7 . Наркотичні засоби саморобного виробництва, які мають певну
форму (брикет, грудка і т. ін . ), вміщують в окремі упаковки, щоб зберег­
ти їх форму.
Розділ ХІІ. Біологічна експертиза
1. Біологічна експертиза досліджує об'єкти рослинного та тваринного
походження. Ними найчастіше бувають: листя, стебла, кора, деревина,
коріння, плоди, насіння, спори, пилок тощо); похідні шкірних покровів
тваринного походження (волосся, пір'я, луска тощо); продукти перероб­
ки рослинних і тваринних організмів (корми для тварин та птахів, мука,
шматки хутра та шкіри і т. ін.); продукти житrєдіяльності рослинних і
тваринних організмів (мед, камедь, екскременти та ін.).
2. Головними завданнями біологічної експертизи є:
2.l . Встановлення належності об'єктів тваринного та рослинного по­
ходження (далі - біологічного походження) до конкретного біологічного
таксону (родини, роду, виду і т. ін.), а також виявлення мікрооб'єктів за­
значеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки міс­
ця події (предметах-носіях).
2.2. Встановлення спільної родової (групової) належності декількох
порівнюваних об'єктів.
2.3. Встановлення належності об'єктів біологічного походження до
ОДНОГО цілого .
2.4 . Визначення біологічних характеристик стану об'єкта (стадії роз­
витку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкоджен­
ня та ін.).
2.5. Встановлення належності об'єктів рослинного походження до нар­
котичних засобів.
Орієнтовний перелік вирішуваних питань
-
Яка природа даного об'єкта? Якщо він біологічного походження, то
яка його таксономічна належність?
-
Чи є на предметі-носії (зазначається, якому саме) мікрооб'єкти (част­
ки біологічного походження)? Якщо є, то яка їх таксономічна належність?
-
Чи має дана маса (наприклад зерно в мішку) та зразки, вилучені в
конкретному місці (наприклад зразки зерна з колгоспу «Зірка») спільну
родову (групову) належність?
-
Чи є представлені об' єкти частинами одного цілого (наприклад гілля
та стовбур, дві частини листа рослини і т. ін.)?
-
Чи могли за певний строк статися ті або інші зміни в розвитку рос­
линного (тваринного) об'єкта (чи могла рослина за певний час вирости
до наявних розмірів, чи могла комаха за певний час досягти тієї стадії
розвитку, в якій вона виявлена, тощо)?
-
Який вік рослини, її частин?
-
Чи відноситься дана рослина (подрібнені частки рослини) до таких,
що містять наркотичні речовини? Якщо так, то яка її таксономічна на­
лежність?
-
Чи становили раніше дані зразки наркотичних засобів одну масу?
344


-
Чи мають дані зразки наркотичних засобів спільну родову (групову)
належність (за способом виготовлення, місцем вирощування тощо)?
3. Готуючи матер_іали для дослідження, необхідно дотримувати таких
основних правил .
3.1 . Якщо досліджувані об ' єкти та об'єкти для порівняльного дослід­
ження мають великі об ' єми або маси, то експертові направляються їх
зразки .
3. 1.1 . Зразки сипких мас (зерно, мука тощо) відбираються у вигляді
середніх проб (див. п. 2 розділу «Експертиза матеріалів та речовин») .
3. 1.2 . Відбираючи зразки волосся волосяного покрову тварин, слід ви­
ривати (вичісувати) їх з різних частин тіла (спини, шиї, ніг, боків, черева
і, зокрема, у зон і пошкодженої частини тіла) по 50-1 ОО волосин з кожно­
го місця.
3.1 .3. Якщо досліджуються сіно або солома, то їх зразки повинні мати
масу в межах 0,5-1 кг. Відібрані зразки загортають у папір, не стискаючи
та не згинаючи стебел .
3.1 .4 . Екскременти тварин та гній висушують і по 100-- 120 г кладуть у
закриті банки .
3.2 . При дослідженні мікрооб'єктів експертові слід надсилати пред­
мет-носій.
Місця на предметах-носіях, де знайдені плями або сліди біологічного
походження, слід закрити чистою тканиною, закріплюючи її краї на пред­
меті . Так само діють, коли сліди в процесі слідчого огляду не виявлені, але
їх наявність припускається.
Якщо предмет-носій представити експертові немає змоги, йому слід
надати можливість оглянути цей предмет, або провести дослідження за
місцем його знаходження.
No
No
і.
Додаток 1
Перелік
основних видів судових експертиз
та експертних спеціальностей,
з яких присвоюється кваліфікація судового експерта
та проводяться експертизи
в науково-дослідних інститутах судових експертиз
Міністерства юстиції України
Види судових експертиз Іидек- Види експерmих спеціальностей
та експерmих спеціальностей си
спеці-
ально-
сті
l. Криміналістична експертиза:
Почеркознавча і авторознавча
І.І Дослідже11ня почерку і підписі в ;
експертиз и
1.2 Дослідження мови.
345


2. Технічна експертиза документів 2.1 Дослідження реквізитів документів ;
2.2 Дослідження матеріалів документів;
2.3 Дослідження друкарських форм.
3. Балістична експертиза
3. 1 Дослідження вогнепальної зброї;
3.2 Дослідження боєприпасі в і слідів
пострілу .
4. Трасологічна експертиза
4.1 Дослідження слідів людини;
4.2 Дослідження знарядь, агрегатів, і н-
струментів, холодної зброї і залише-
них ними слідів, ідентиф ікація ціло -
го за частинами.
5. Вибухово -технічна експертиза 5.1 Дослідження вибухових речовин, про-
дукrів вибуху та пострілу;
5.2 Дослідження вибухових пристроїв.
6. Фототехнічна і портретна
6.1 Дослідження фото-, кінообладнан-
експертизи
ня, фотозо бражень і матеріалів;
6.2 Ідентифікація особи за ознаками
зовні ш ності за фотознімками.
7. Експертиза фоно- та відеозапису 7.1 Дослідження матеріалів і засобів ві-
деозвукозапису.
п.
8. Експертиза матеріалів, речовин 8.1 Дослідження лакофарбових матері-
та виробів
алів і покриттів ;
8.2 Дослідження полімерних матері ал ів,
пластмас і виробів з них;
8.3 Дос лідження волокнистих матері-
алів і виробів з них;
8.4 Досл ідження нафтопродуктів і па -
ливно-мастильних мате ріалів ;
8.5 Дос лідження скла, кераміки та ви-
!
роб ів з них;
8.6 Досл ідження наркотичних та силь -
нодіючих речовин ;
8.7 Досл ідження спиртомістких сумі -
шей;
8.8 Дослідження грунтів;
8.9 Дослідження металів і сплав ів.
ІІІ.
9. Біологічна експертиза
9.1 Дослідження об'єкті в рослинного
походження ;
9.2 Дослідження об'єктів тваринного
пох дження.
346


IV.
10 . І нженерно-технічна експ ертиза 10.1 Дослідження обставин дорожньо -
транспортної події;
10.2 Дослідження технічного стану транс -
портиих засобів;
10.3 Дослідження деталей транспортних
засоб ів;
10.4 Транспортно -трасологічні дослід-
ження;
10.5 Дослідження прич ин та наслідків
порушення вимог техніки безпеки;
10.6 Дослідження об'єктів нерухомості,
будівел ьних матеріалів, конструк-
цій та відповідних документів;
10.7 Визначення порядку користування
земельними ділянками;
10.8 Досл ідження причин виникнення та
поширен ня пожеж;
10 .9 Дослідження агрегатів і програмно -
го забезпечення ЕОМ та електрон-
но-побутової техніки .
V.
11. Економічна експертиза
11 .1 Дослідження докуме нті в бухгалтер -
ського облі ку і звітності;
11.2 Дослідження документів про фінан-
сово-кредитні операції;
1 І. З Дослідження документів про еконо -
м ічну діяльн ість підприємств і орга-
нізацій.
VI.
12. Товарознавча, в. т. ч .
12 .1 Дослідження якостей товарів народ-
автотовар озн ав ч а, екс пертиз а
ного сп оживання і визначення їх вар-
тості;
12 .2 Визначе ння вартості автомототранс-
порту, р озміру нанесеного збитку
власнику транспортного засобу.
VII.
13. Екологічна ек спертиза
ІЗ.І Досл ідження ная вності шкідливих
реqов ин в навколишньому серед0 -
вищі .
14 . Психологічна експертиза
14.1 Встановлення стану психіки тодини.
VIII.
15 . Інші види досліджень
Примітка . Перелік може бути доповнений вченими радами інститутів, про
що повідомляється М і н'юсту .
347


Додаток2
Перелік
науково-дослідних інститутів судових експертиз
Мін'юсту України
Назва інституту, адреса, телефон
Зона об.:луrовування
(республіка, область, місто)
І. Київський науково-дослідний інститут Вінницька, Житомирська, Київська,
судових експертиз
Тернопільська, Хмельницька,
252025, м. Київ-25, вул. В. Житомирська, 19. Черкаська, Чернігівська, м. Київ
Директор - Круть Олександр Васильович
тел. (044) 212-21 -91
Канцелярія -тел. (044) 221-22 -94
Тернопільське відділення КНДІСЕ
Тернопільська, Хмельницька,
28200, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 1/2, Вінницька
тел. (0352) 2-35-50
2. Харківський науково-дослідний інститут Автономна Республіка Крим,
судових експертиз
Дніпропетровська, Запорізька,
31 О І 63, м. Харків- І 63, вул. Золочевська, 8-А. Полтавська, Сумська, Харківська
Директор - Цимбал Леонід Михайлович
тел. (0572) 72-21 -20
Канцеляnія - тел. (0572) 72-62-23
Дніпропетровське відділення ХНДІСЕ
Дніпропетровська
320029, м . Дніпропетровськ,
вул. К. Маркса, 21 -а.
Завідуюча відділенням -
Водоп'ян Ніна Федорівна
тел. (0562) 48-08 -30
Канцелярія - тел. (0562) 46-70 -24
Кримське відділення ХНДІСЕ•
Автономна Республіка Крим
330048, м. Сімферополь,
вул. Балаклавська,68.
Завідуюча відділенням -
Шерстюк Віра Миколаївна
тел. (0652) 49-35 -04
3. Одеський науково-дослідний інститут
Кіровоградська, Миколаївська,
судових експертиз
Одеська, Херсонська
270026, м. Одеса-26,
вул. Ланжеронівська, 21.
Директор - Чорнобай Леонід Миколайович
тел. (0482) 22-90-55
Канцелярія - тел . (0482) 22-52-59
Миколаївське відділення ОНДІС Е
Миколаївська
м. Миколаїв, пр. Леніна, 67.
Завідуючий відділенням -
Воронцов Володимир Дмитро вич
тел. (0512) 37-49- 84
• З 2002 року- Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз (див.
розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення Кримського науково­
дослідного інституту судО!,!ИХ експертиз» від 15 лютого 2002 р. No 70-р. - Ред.
348


4 . Львівський науково-дослідний інстmуr Вол инська, Закарпатська,
судових експертиз
Івано-Франківська, Львівська,
290004, м. Львів-4, пл. Соборна, 7.
Рівненська, Чернівецька
Директор - Ярослав Юрій Юрійович
тел. (0322) 72-66 -68
Канцелярія - тел. (0322) 72-66 -68
5. Донецький науково -дослідний інстmуr Донецька,Лутанська
судових експертиз
340102, м. Донецьк - 102, вул. Ливенка, 4 .
Директор - Дружинін Генадій Михайлович
тел. (0622) 90- 14 -39
Канцелярія - тел. (0622) 90-14 - 18
Про оцінку майна,
майнових прав
та професійну оціночну діяльність
в Україні*
Закон України
від 12 липня 2001 року No 2658-111
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, No 47, ст . 251)
(Витяг)
Стаття 4. Професійна оціночна діяльність
Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяль­
ність оцінювачів та суб' єктів оціночної діяльності, визнаних такими від­
повідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, мето­
дичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгля­
ді та підготовці висновків щодо вартості майна.
<...>
Здійснення судової експертизи та судово-експертної діяльності, сут­
ність яких полягає в практичному виконанні оцінки майна, відбувається з
урахуванням вимог цього Закону.
•
Стаття 1О . Підстави проведення оцінки майна
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оці­
ночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або
на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо
оцінки майна .
• Повний виклад текста Закону див . : Державна та комунальна власність в Укра­
їні // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002 .
-
.No5.-
с. 278- 296.
349


Про деякі питання
призначення і проведення судової експертизи
у зв'язку з прийняттям Закону України
«Про оцінку майна, майнових прав
та професійну оціночну діяльність в Україні))
Інформаційний лист
Вищого господарського суду України
від 16 листопада 2001 року No 01-8/1227
У зв'язку з виникненням у судовій практиці питань щодо застосуван­
ня Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні» (далі- Закон) вважаємо за необхідне звер­
нути увагу на таке.
Відповідно до статті І Закону його положення поширюються на пра­
вовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майно­
вих прав, що належать фізичним і юридичним особам України на тери­
торії України та за її межами, а також фізичним і юридичним особам
інших держав на території України та за її межами, якщо угода укла­
дається відповідно до законодавства України, використання результатів
оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Здійснення судової експертизи та судово-експертної діяльності, сут­
ність яких полягає в практичному виконанні оцінки майна, відбувається з
урахуванням вимог цього Закону (частина четверта статті 4 Закону).
Водночас порядок призначення судових експертиз, обов'язки, права
та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз
та оформлення їх результатів визначаються Законом України «Про су­
дову експертизу» та Господарським процесуальним кодексом України,
згідно з якими, зокрема, проведення такої експертизи має бути доручено
компетеmним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володі­
ють необхідними для цього знаннями, а за результатами експертизи суду
подається висновок.
З урахуванням наведеного господарський суд під час призначення і
проведення судової експертизи, у тому числі й такої, що стосується ви­
значення вартості майна, не зв'язаний вимогами Закону, зокрема, щодо
укладення договору на проведення такої оцінки, подання звіту про оцін­
ку майна, наявності кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та сертифіка­
та суб'єкта оціночної діяльності тощо.
Про деякі питання
практики призначення судової експертизи
Роз'яснення Вищого арбітражного суду України
від 11 листопада 1998 року No 02-5/424
Вивчення матеріалів справ, пов' язаних з призначенням арбітражними
судами судових експертиз показало, що у більшості випадків питання
350


призначення експертиз вирішуються відповідно до вимог чинного зако­
нодавства. Водночас мали місце певні недоліки у застосуванні суддями
відповідних законодавчих норм, що призводило до ускладнень у вико­
ристанні висновків експертів як доказів у справі.
З метою правильного і однакового застосування арбітражними суда­
ми законодавства, яке регулює призначення судової експертизи, президія
Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати такі роз'яс­
нення.
1. До актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань
призначення судової експертизи в арбітражному процесі, відносяться :
1.1 . Арбітражний процесуальний кодекс України (у подальшому
-
АПК);
1.2 . Закон України «Про судову експертизу» (далі - Закон);
І .З. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та випла­
ти винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, поперед­
нього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких
перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати
державним науково-дослідним установам судової експертизи за вико­
нання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена по­
становою Кабінету Міністрів України від 01.07.96 No 710 (далі - Інструк­
ція).
1.4 . Інші законодавчі акти, у тому числі міжнародні договори та угоди
про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють право­
відносини у сфері судово-експертної діяльності (стаття 2 Закону).
2. Відповідно до статті І Закону судова експертиза - це дослідження
експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і
процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у
провадженні, зокрема, суду.
Таку вимогу містить і стаття 41 АПК, згідно з частиною першою якої
експертиза призначається дпя з'ясування питань, що потребують спе­
ціальних знань. Тому неприпустимо ставити перед судовими експертами
правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до
компетенції суду, зокрема про відповідність окремих нормативних актів
вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Не може розглядатись як судова експертиза у розумінні статті 1 Зако­
ну та статті 41 АПК дане вченими тлумачення законодавчих актів, по­
в'язане з наявністю 'у цих актах неясностей, неузгодженостей, протиріч
чи інших недоліків. Документ, виданий за результатами тлумачення вче­
ними правової норми, доказового значення не має, і посилатись на нього
в обгрунтування рішення не можна.
З. На підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79
АПК судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підго­
товки справи до розгляду, так і в процесі розгляду. Відповідно до части­
ни другої статті 41 АПК учасники арбітражного процесу вправі пропону­
вати арбітражному суду питання, які мають бути роз 'яснені експертом.
Ці питання можуть бути запропоновані у позовній заяв і, у відзиві або в
окремому письмовому клопотанні сторони. Проте остаточне коло питань
судовому експерту визначається арбітражним судом.
У процесі підготовки справи до розгляду суддя не позбавлений мож-
351


ливості, викликавши представників сторін (пункт 3 статті 65 АПК), з'я­
сувати їх думку щодо питань, які слід поставити перед експертом .
Арбітражному суду слід мати на увазі, що чинне законодавство не на­
дає йому права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку кло­
почуться учасники арбітражного процесу, за ц;1м мотивом, що у складі
суду є особи , які мають достатні для з'ясування відповідних питань спе­
ціальні знання .
На підставі частини третьої статт і 106 АПК судову експертизу може
бути призначено також на стадії перевірки рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду.
Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, яка повинна
містити перелік питань, що потребують висновку судового експерта (час­
тина друга статті 41 АПК) .
Визначення способу проведення експертизи належить до компетенції
експерта. Оцінюючи висновок експерта, арбітражний суд повинен вихо­
дити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і пере­
ваг щодо інших доказів (частина 5 статті 42 та частина друга статті 43
АПК).
Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, розподіляють­
ся в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 49 АПК, у рішенні
(ухвалі, постанові) зі справи.
4. Відповідно до частини другої статті 1О Закону експертами можуть
бути особи, які мають вищу освіту, пройшли відповідну підготовку та
атестацію як судові експерти певної спеціальності. Реєстр атестованих
судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян
(далі - Реєстр) веде Міністерство юстиції України (<.,-таття 9 Закону).
S. Статтею 7 Закону встановлено перелік державних спеціалізованих
установ і відомчих служб, які здійснюють судово-експертну діяльність, а
також яким надано право здійснювати її на підприємницьких засадах на
підставі спеціального дозволу (ліцензії), та громадянам за разовими до­
говорами. У випадку якщо арбітражний суд доручає проведення судової
експертизи підприємницькій структурі або громадянину, йому слід пере­
свідчитись, чи можуть вони здійснювати таку діяльність згідно з вимога­
ми статей 7 та 10 Закону .
(Абзац другий пункту 5 виключено на підставі роз'яснення Вищого ар­
бітражного суду No 02-5/467 від 18.04 .2001)
6. Суд зобов'язаний перевірити повноваження експерта, наявність у
підприємця ліцензії на право здійснювати експертну діяльність та сві­
доцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною
спеціалізацією у безпосереднього виконавця експертизи.
7. На підставі частини четвертої статті 41 АПК сторони і прокурор,
який бере участь в арбітражному процесі, мають право заявити відвід
експерту з підстав і в порядку, передбачених частинами шостою і сьомою
статті 31 АПК. Арбітражний суд, розглядаючи заявлений відвід, повинен
виходити з того, що відвід може бути заявлено, як правило до початку
експертизи.
Експерт відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону впра­
ві заявити самовідвід з передбачених законом підстав, які виключають
352


його участь у справі. Такі підстави передбачені, зокрема, частиною шос­
тою статті 31 АПК.
У випадках, зазначених у частині п'ятій цієї ж статті, експерт має пра­
во відмовитись від дачі висновку. Така відмова не може тягти за собою
наслідків, передбачених статтею 119 АПК, а також статтями 178 і 179
Кримінального кодексу України. Проте у разі невиконання ухвали арбі­
тражного суду про проведення судової експертизи спеціалізованою уста­
новою чи відомчою службою останні можуть бути притягнуті до відпо­
відальності, передбаченої статтею 119 АПК.
8. Згідно зі статтями 33, 36, 37 та 38 АПК арбітражний суд, признача­
ючи судову експертизу, вправі цією ж ухвалою витребувати від учасни­
ків арбітражного процесу, а в разі необхідності - від інших підприємств,
установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб
(пункт 4 статті 65 АПК) зразки почерків, підписів, відбитків печаток,
друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження.
Повернення у разі необхідності зразків здійснюється за правилами
статті 5 Закону та статті 40 АПК .
9. Частинами третьою і четвертою статті 42 АПК передбачено право
арбітражного суду призначити додаткову або повторну судову експерти­
зу. У цих випадках арбітражний суд має виходити з такого.
9 .1. Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним ви­
сновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або
неясність висновку в судовому засідан.ні шляхом заслуховування експерта
неможливо.
Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі на­
дані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені пе­
ред експертом питання.
Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко_
або носить непевний, неконкретний характер.
В ухвалі про призначення додаткової експертизи необкідно чітко за­
значити, які саме висновки експерта суд вважає неповн ими чи неясн ими
або які обставини зумовили необхідність розширення експертного до­
слідження. Така судова експертиза може призначатись як з ін і ціативи су­
ду, так і за клопотанням учасників арбітражного процесу, а її проведення
може бути доручено тому самому або іншому експерту.
Якщо необхідно здійснити дослідження нових об ' єктів або з інших
обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза .
9.2 . Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або
за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано
необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або
коли він викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експер­
тизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кіль­
кох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових по­
яснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід
доручати іншому експерту (експертам).
10. За змістом Закону, зокрема статті 14, згідно з якою експерта може
бути притягнуто до. дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи
кримінальної відповідальності, судовим експертом може бути виключно
фізична особа, яка повинна підписати свій висновок (акт експертизи), хо-
12 2-221
353


ча б проведення судової експертизи було покладено на відповідну дер­
жавну установу, відомчу службу або підприємницьку структуру. Тому,
призначаючи судову експертизу, ар,бітражний суд в цій же ухвалі зазна­
чає, що особа чи особи, які безпосередньо проводитимуть судову експер­
тизу, несуть відповідальність, передбачену статтями 178 і 179 Кримі­
нального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або
відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання
покладених на них обов'язків.
В описовій частині рішення, ухвали, постанови арбітражного суду
обов'язково повинен фіксуватись факт попередження судового експерта
щодо передбаченої названими вище статтями відповідальності.
Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення
(вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про
відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової
сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання виснов­
ку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок
експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ре­
візії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на
запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у та­
ких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка бу­
де вважатись первинною.
11. Чинним законодавством, зокрема статтею І О Закону України «Про
аудиторську діяльність», передбачено обов'язкове проведення аудиту, за
результатами якого складається аудиторський висновок. Проте арбіт­
ражним судам слід мати на увазі, що аудиторський висновок не є виснов­
ком судової експертизи, яку може бути призначено лише судом і тільки
після порушення провадження у справі. Крім того, ліцензія та сертифікат
на аудиторську діяльність не дають права їх володільцям займатись судо­
во-експертною діяльністю.
Щодо митного оформлення
транспортних засобів з заниженою вартістю
за рішеннями судів
Лист Державної митної служби України
від 22 листопада 2001 року No 2/09-5433-ЕП
Повідомляємо, що у Держмитслужбі проаналізовано питання щодо
митного оформлення транспортних засобів, що ввозилися на митну тери­
торію України підприємствами і громадянами та які оформлені за зани­
женою вартістю за рішеннями судів.
У зв 'язку з вищевикладеним, повідомляємо наступне: у випадку явної
невідповідності заявленої громадянами та підприємствами митної варто­
сті автомобілів митниці необхідно залучати експертів, у порядку ст. 28
Митного кодексу України, до моменту відмови у пільговому митному
оформленні. У подальшому, при порушенні цивільних справ за позовами
власників таких автомобілів, висновки зазначених експертів необхідно
354


залучати як докази по справі, відповідно до ст. 34 ЦПК України. При
оспорюванні стороною по справі зазначених експертних висновків пред­
ставники митниці в порядку ст. 35 ЦПК України «мають право просити
суд під час розгляду справи або суддю, як до так і після подачі заяви
(форма заяви визначена у ст. 37 ЦПК України), забезпечити ці докази
шляхом призначення відповідної експертизи». Таким чином, митниця
має більше шансів для отри мання позитивних судових рішень у судах
першої інстанції, а у разі все ж таки винесення судом рішення не на ко­
ристь митниці остання буде мати більше доказового матеріалу, отрима­
ного у встановленому процесуальним законом порядку, який будуть
розглядати суди апеляційної та касаційної інстанції.
Додаткові доказові матеріали щодо чинності договорів купівлі-про­
дажу автомобілів і підтвердження дійсної вартості такого транспортного
засобу у країні, де було здійснено його відчуження, також можливо отри­
мати, якщо застосувати норми міжнародних договорів про правову допо ­
могу у цивільних та кримінальних справах. Тобто, у відповідних держав­
них органах країни, де було відчужено це майно і з якою Україною укла­
дено таку міжнародну угоду.
З.4. Судова автотоварознавча експертиза
Положення
про порядок проведення
судовоїавтотоварознавчоїексnертизи
транспортних засобів
Затверджено наказом Міністерства юстиції України
від 1 жовтня 1999 року No 60/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
8 жовтня 1999 року за No 689/3982
1. Загальні положення
1.1. Положення про порядок проведення судової автотоварознавчої
експертизи транспортних засобів (далі - Положення) розроблено згідно
з Законом України «Про судову експертизу», Кримінально-процесу­
альним, Цивільним процесуальним та Арбітражним процесуальним ко­
дексами України, Інструкцією про призначення та проведення судових
експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від
08.10.98 No 53/5, Інструкцією про умови й правила провадження підпри­
ємницької діяльності із судово-експертної діяльності (ліцензійні умови)
та контроль за їх дотриманням, затвердженою наказом Ліцензійної пала­
ти України та Міністерства юстиції України від 07.07.99 No 57/40/5, а та­
кож іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
1.2 . Положення визначає порядок призначення та пров.едення судових
12*
355


експертиз і досліджень з товарознавчої оцінки транспортних засобів у
науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції
України (далі - НДІСЕ Мін'юс:rу), науково-дослідних експертна-кри­
міналістичних центрах Міністерства внутрішніх справ України (дал і -
НДЕКЦ МВС), суб'єктами підприємницької діяльності та і ншими під­
приємствами, до компетенції яких входить проведення автотоварознав­
чих експертиз і досліджень.
1.3. Положення є обов'язковим для виконання судовими експертами
НДІСЕ Мін'юсту, експертами НДЕКЦ МВС, суб'єктами підприємниць­
кої діяльності та іншими підприємствами, до компетенції яких входить
проведення автотоварознавчих експертиз і досліджень.
1.4 . Положення встановлює:
-
порядок визначення залишкової вартості транспортних засобів (да­
лі - ТЗ) з урахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації,
пробігу, технічного стану, природного та м0рального зносу, комплектно­
сті й додаткового обладнання;
-
методи розрахунку величини витрат, потрібних на відновлювальний
ремонт ТЗ, пошкодженого в результаті дорожньо -транспортної пригоди
чи стихійного лиха або іншого аварійного пошкодження, додаткової ви­
трати товарної вартості внаслідок згаданих пошкоджень і наступних ре­
монтних дій;
-
підстави взаємовідносин з замовниками послуг з товарознавчої оцін­
ки ТЗ;
-
порядок оформлення документів при проведенні автотоварознавчої
експертизи (дослідження);
-
кваліфікаційні вимоги щодо експертів (фахівців);
-
інформаційно-методичне забезпечення діяльності з товарознавчої
оцінки.
2. Об'єктк автотоварознавчого дослідження
Об'єктами автотоварознавчоrо дослідження є:
-
автомобілі легкові, вантажні, спеціалізовані (пожежні, санітарні,
вантажно-пасажирські, автолавки, автокрани тощо), автобуси, самоски­
ди, сідельні тягачі, трактори та інша сільськогосподарська і будівельна
техніка;
-
веломототранспорт усіх видів;
-
електромобілі, електрокари, тролейбуси тощо;
-
мотоколяски, мотонарти тощо;
-
причіпний состав (п-ричепи, напівпричепи, платформи, розпуски,
трейлери тощо);
-
деталі, вузли, агрегати вищевказаних ТЗ;
-
відповідність інформації, що міститься у технічному паспорті та ін-
ших документах, наданих експертові (спеціалістові), даним, зазначеним
на агрегатах (деталях) ТЗ.
З. Завда1-1ня автотоs.6!роз!іа~чсї експертизи
Завданнями автотоварознавчої експертизи є:
-
визначення залишкової в артості ТЗ залежно в ід строку експлуатації
356


автомобіля, пробігу, його фактичного технічного стану, комплектності,
додаткового обладнання;
-
визначення вартості деталей, вузлів і агрегатів ТЗ;
-
визначення вартості відновлювального ремонту ТЗ та матеріальних
збитків, заподіяних власникам транспортних засобів;
-
визначення величини втрати товарної вартості ТЗ в раз і аварійного
пошкодження і наступних ремонтних дій з їх усунення;
-
визначення вартості ТЗ, агрегатів та деталей, що ввозяться на митну
територію України.
Автотоварознавчою експертизою можуть вирішуватись також окремі
завдання щодо:
-
визначення комплектності транспортного засобу відповідно до ін­
струкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної доку­
ментації;
-
визначення року виготовлення ТЗ і приналежності комплектуючих
деталей відповідній моделі ТЗ;
-
встановлення типу, потужності та робочого об'єму двигуна, типу
кузова, шасі;
-
визначення можливості взаємозаміни деталей, вузлів та агрегатів
при переобладнанні ТЗ;
-
визначення об'єму і видів ремонтно-відновлювальних робіт, но­
менклатури замінних деталей, агрегатів і вузлів, а також М'lтеріалів, по­
трібних для віщювлення пошкодженого ТЗ;
-
визначення процентного показника залишкової вартості ТЗ, а також
окремих деталей, вузлів та агрегатів;
-
визначення експлуатаційного зносу ТЗ, а також окремих деталей,
вузлів та агрегатів, у тому числі - капітально відремонтованих;
-
визначення коду товарної номенклатури зовнішньоекономічної ді­
яльності (ТН ЗЕД) .
4. Вимоги, які пред'являються
до експерта-автотоварознавця
4.1 . Виконання судових автотоварознавчих експертиз і досліджень
(далі - досліджень) проводяться спеціалістами, які мають кваліфікацію
судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості автомото­
транспортних засобів та розміру матеріального збитку, заподіяного їх
власнику», згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та
атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юсти­
ції України від 15.07.97 No 285/7-А.
4.2. Кваліфікація судового експерта присвоюєrься експертам спеціа­
лізованих державних установ експертно-кваліфікаційною комісією цих
установ.
4.3. Кваліфікація судового експерта суб'єктів підприємницької діяль­
ності присвоюється Центральною експертно-кваліфікаційною комісією
Міністерства юстиції У"раїни, яка складається з працівників Міністер­
ства та спеціалістів НДІСЕ Мін'юсту.
4.4 . Суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють судово­
експертну діяльність, згідно з ст.7 Закону України «Про судову експерти-
357


зу» повинні мати ліцензію Міністерства юстиції України з відповідної
спеціальності.
4.5 . Експерт-автотоварознавець.повннен:
-
керуватися чинним законодавством, яке регламентує судово-екс­
пертну діяльність;
-
знати нормативно-технічну документацію, відповідно до якої здійс­
нюється ремонт та експлуатація ТЗ;
-
знати специфіку і технологічні можливості спеціалізованих станцій
технічного обслуговування;
-
володіти знаннями будови, технології ремонту автомобілів і спеці­
альною технічною термінологією;
-
мати навики роботи з потрібним спеціальним обладнанням та ула­
штуванням, які потрібні для ремонту ТЗ;
-
мати обізнаність у ремонтних і витратних матеріалах, які використо-
вуються при ремонті та експлуатації транспортних засобів;
-
володіти методами перевірки якості ремонту;
-
мати навики роботи з персональними комп'ютерними програмами;
-
знати особливості експертного фотознімання об'єктів.
5. Порядок оформлення матеріалів
для проведення автотоварознавчої експертизи
5.1. Підставою для проведення експертизи є постанова слідчого (осо­
би, яка проводить дізнання), судді або ухвала суду.
5.2. При призначенні повторної експертизи особа або орган, які при­
значили експертизу, надають експертові, крім постанови (ухвали), акти
попередніх експертиз з усіма додатками до них, а також додаткові мате­
ріали, що мають відношення до предмета експертизи та перебувають у їх
розпорядженні.
5.3. Висновок експерта і додатки до нього складаються у двох примір­
никах, один з яких після реєстрації в Книзі обліку і сплати вартості екс­
пертизи видається замовнику, а другий (копія) зберігається у виконавця
протягом терміну, що обумовлений для зберігання архівів (до 5 років).
5.4. Якщо питання, які становлять предмет товарознавчої оцінки авто­
мототранспортних засобів, вирішуються за заявами громадян, органі за­
цій, підприємств, установ, за результатами їх вирішення складається
«Акт дослідження спеціаліста-автотоварознавця».
Якщо замовникам потрібні лише дані щодо окремих питань, пов'яза­
них зі знаннями фахівця, консультаційного або інформаційного характе­
ру, складається довідка. Копії довідок зберігаються у виконавця протя­
гом З років.
Структура та зміст акта спеціаліста повинні бути аналогічними до
структури та змісту висновку автотоварознавчої експертизи, але вилу­
чається запне, що стосується попередження спеціаліста про кримінальну
відповідальність за ст. 178, 179 Кримінального кодексу України .
Копії висновків експертизи і додатки до них можуть бути видані екс­
пертом зацікавленим особам тільки на підставі вимог суду, слідчих орга­
нів або за їх письмовим дорученням.
358


5.5 . Оплата вартості експертизи здійснюється за домовленістю між за­
мовником і виконавцем експертизи.
5.6. Строки виконання експертиз встановлюються відповідно до Ін­
струкції про призначення та проведення судових експертиз (несклад­
них - до 1О днів, складних - до 1 місяця, особливо складних - встанов­
люється за домовленістю з органом чи особою, які призначили експерти­
зу). До терміну проведення експертизи не включається строк виконання
клопотань експерта, пов'язаних з витребуванням додаткових матеріалів,
об'єктів досліджень та інших вимог.
5.7. Якщо для проведення експертизи виникає потреба в додаткових
матеріалах (даних), то експерт повинен протягом 5 днів після отримання
ним первинних документів направити клопотання замовнику про їх на­
дання.
Якщо не подано додаткові матеріали (дані) органом, що призначив
експертизу (дослідження спеціаліста), протягом одного місяця, то екс­
перт направляє замовнику пов ідомлення про неможливість надання ви­
сновку експерта (дослідження спеціаліста).
5.8 . Документи та матеріали, що надійшли для автотоварознавчих до­
сліджень, реєструються в книзі реєстрації їх надходжень. Після ознайом­
лення з їх змістом керівник експертної установи призначає виконавця від­
повідного дослідження. Після проведення експертизи чи виконання до­
слідження документи та матеріали повертаються замовнику з зазначенням
факту повернення в журналі реєстрації.
Додаток
Науковоuметодичні ре комендації
з питань проведення
автотоварознавчої оцінки транспортних засобів
1. Оформлення а1..--тів досліджен ь
Результати розрахунків, виконані відповідно до Методичних реко­
мендацій з товарознавчої оцінки транспортних засобів (далі - ТЗ), мо­
жуть бути використані в разі визначення вартості ТЗ при:
а) визначенні вартості ТЗ (залишкової вартості ТЗ) при взаємних роз­
рахунках громадян;
б) визначенні вартості ТЗ для підприємств, що мають ТЗ в числі основ­
них фондів, з метою приватизації або передання в довірене керування;
в) визначенні розміру орендної сплати при укладанні договорів орен­
ди на ТЗ підприємств, які мають ТЗ в числі основних фондів;
г) визначенні стартової ціни ТЗ для аукціонів та конкурсів з продажу і
здавання в оренду окремих ТЗ;
r) декларуванні майна;
д) визначенні ринкової вартості ТЗ, з метою продажу;
е) використанні ТЗ в якості застави;
є) страхуванні ТЗ фізичними та юридичними особами;
ж) визначенні збитків, завданих ТЗ ;
з) оцінці вартості ТЗ для вирішення майнових суперечок;
и) переоцінці основних фондів юридичних осіб;
359


і) визначенні вартості оподаткування наявної бази;
ї) оцінці вартості підприємств;
й) оформленні нотаріусом договорів купівлі-продажу;
к) складанні шлюбних контрактів і розподілі майна;
л) ліквідації та утилізації ТЗ.
1.1 . Хід та результати дослідження, проведеного експертом-автотова­
рознавцем, викладаються в акті судової автотоварознавчої експертизи.
При проведенні експертизи слід керуватися Інструкцією про призна­
чення та проведення судових експертиз Міністерства юстиції України
(затвердженою наказом Міністра юстиції України за No 53/5 від 08.10.98).
Акт експертизи виконується на бланках із заголовком, який містить
такі атрибути: назва відомства і (або) повна назва організації, яка прово­
дить експертизу, її юридична адреса, телефон (факс).
Згаданий акт складається з трьох частин: вступної, досліджувальної і
висновків.
1.2 . У вступній частині вказуються:
а) назва експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, ком­
плексною або комісійною;
б) назва органу або особи, які призначили експертизу;
в) відомості про експерта (експертів): посада, прізвище, ім'я, по бать­
кові, освіта, спеціальність (загальна і експертна), стаж роботи за цими
спеціальностями, вчений ступінь і вчене звання.
Примітка . Якщо експерт є суб'єктом підприємницької діяльності, то додатко­
во вказуються номери, дати видачі та строки дії свідоцтва про присвоєння ква­
ліфікації судового експерта і ліцензії на право проведення судово-експертної ді ­
яльності:
а) дата надходження матеріалів на експертизу і дата підписання акта;
б) підстава для проведення експертизи (постанова або ухвала), коли і ким вона
винесена;
в) питання, що поставлені перед експертом;
г) назва об'єкта (об'..:ктів), представлених на експертизу;
r) клопотання про представлення додаткових матеріалів, заявлені експертом
результати їх розгляду;
д) обставини справи, що мають значення для виконання експертизи, з поси ­
ланням на джерела їх отримання.
Питання приводяться в формулюванні постанови (ухвали) про при­
значення експертизи. При наявності декількох питань експерт має право
згрупувати їх і викласти у послідовності, яка забезпечує найбільш до­
цільний порядок дослідження. Експерт має право уточнювати, не зміню­
ючи його змісту, редакцію питання, та розглядати додаткове питання,
яке, на його думку, потрібне для всебічного розгляду справи.
У випадку надходження до експерта матеріалів справи, в якій вже є акт
дослідження цього самого об'єкта і питання ставляться у тій самій редак­
ції, експертизу слід визначати та проводити як повторну. При проведенні
повторної експертизи у вступній частині акта викладаються відомості про
первинні (попередні) експертизи: прізвище та ініціали експертів, назва
експертної установи чи підприємницької структури, номери і дати актів
попередніх експертиз, висновки цих експертиз з питань, які поставлені по­
вторно, а також мотиви призначення чи визначення цього дослідження як
300


повторного (ті, які вказані в постанові або ухвалі, або за ініціативою екс­
перта згідно з матеріалами справи).
У вступній частині акта експерт вказує, що його попереджено про
кримінальну відповідальність за статrями 178, 179 КК України.
Завершується вступна частина списком використаної літератури із
зазначенням основних бібліографічних даних (назва, автори, місце та рік
видання, глави (сторінки), на яких міститься використана інформація).
1.3 . Досліджувальна частина акта містить:
а) дані про час та місце проведення огляду ТЗ;
б) відомості про осіб, які брали участь в огляді ТЗ (прізвище та
ініціали, процесуальний статус);
в) ідентифікаційні дані з свідоцтва про реєстрацію ТЗ (з технічного
паспорта) або з копії вказаних документів, засвідчених у встановленому
порядку;
г) показники спідометра ТЗ;
r) результати огляду на відповідність (невідповідність) номерів кузо­
ва, шасі, агрегатів до записів у свідоцтві про реєстрацію ТЗ (технічному
паспорті) або в інших документах;
д) відомості про комплектність ТЗ;
е) відомості про оснащеність ТЗ додатковим обладнанням;
є) відомості про виявлені при огляді дефекти, пошкодження та інші
обставини, які мають значення для вирішення поставлених питань.
Результати огляду ТЗ можуть бути викладені в досліджувальній час­
тині акта з додаванням до нього фотографічного зображення або топо­
графічної розгортки будови ТЗ з відображенням характеру пошкоджень
ТЗ або складанням дефектної відомості, яка додається до акта, з посилан­
ням на вид ремонтних дій.
При виконанні розрахунків наводяться загальні вигляди формул, які
використовуються, розкривається зміст кожного з їх символів із зазна­
ченням їх числових значень та джерел, з яких вони взяті.
В досліджувальній частині акта повторної експертизи вказуються при­
чини розбіжностей з результатами попередньої експертизи, якщо такі
мають місце.
1.4 . Висновки викладаються у вигляді відповідей на поставлені питан­
ня у послідовності, в якій вони викладені у вступній частині акта.
На кожне з поставлених питань слід давати відповідь по суті чи вка­
зувати причини неможливості його вирішення.
Якщо висновок не може бути сформульований без докладного опису
результатів дослідження, викладених у досліджувальній частині акта, то
допускається посилання на неї.
Обчислення вартісних значень складових, що приводяться у висновках
експерта, мшкуть бути оформлені в окремих додатках до акта і є невід ' єм­
ною частиною акта експертизи.
Назви деталей, вузлів та агрегатів, що наводяться в дослідженнях, по­
винні відповідати термінології, згідно з прийнятою нормативно-техніч­
ною документацією .
Акт експертизи підписується експертом . Якщо акт має додатки, то їх
теж підписує експерт.
Підписи експертів під висновками актів експертиз засвідчуються пе-
361


чаткою організації (особи), що їх виконували, або відповідною печаткою
для експертиз. Акти експертиз, а також додатки до них не потребують
окремого затвердження або узгодження з боку вищого керівництва.
2. Огляд транспортного засобу
2.1 . При проведенні автотоварознавчої експертизи присутність за­
цікавлених осіб на огляді об'єктів досліджень визначається ухвалою су­
ду або постановою слідчого органу.
При проведенні дослідження на підставі заяв громадян або листів ор­
ганізацій, закладів, підприємств і т. ін . , присутність на огляді зацікавле­
них осіб може бу\ги здійснена за ініціативою замовників після узгоджен­
ня з виконавцем дослідження дати, місця та часу огляду.
2.2 . Виклик зацікавлених осіб на огляд з зазначенням дати, місця та
часу огляду ТЗ здійснюється замовником шляхом вручення тексту на
бланку виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з
повідомленням про її вручення адресату.
В разі відсутності у встановлений час на місці огляду осіб, що викли­
калися, огшщ проводиться без їх участі. На це повинен вказати викона­
вець дослідження при складанні акта про експертизу (дослідження спе­
ціаліста).
На вимогу експерта замовник повинен забезпечити належний транс­
порт для його доставки до місця огляду (стоянки або місця зберігання
аварійного ТЗ) та назад, належні умови огляду (освітлення, вільний до­
ступ, можливість оглядання ТЗ з різних сторін), присутність зацікавле­
них у справі сторін, якщо це обумовлено відповідними документами.
2.3 . При виконанні дослідження власник ТЗ (довірена особа) на вимо­
гу експерта повинна надати для огляду такі документи:
а) посвідчення особи і (при потребі) довіреність на право керування
ТЗ, для юридичних осіб- довіреність на право представництва на огляді;
б) оригінал технічного паспорта (свідоцтво про реєстрацію ТЗ або
карта обліку ТЗ з ДАІ), а в разі його відсутності - реєстраційні документи
«країни походження» (на вивіз з метою доставки ТЗ в Україну) (напри­
клад: ФРН- Fahrzeugbrief, США- Sertificate ofTitle);
в) комплект провізних документів (митну декларацію, інвойс, купчу,
довідку-рахунок тощо);
r) наявний документ про оцінку ТЗ (якщо проводилась попередня екс-
пертиза) або його копія; "
r) довідка встановленого зразка про сплату митних витрат;
д) іншу технічну документацію на ТЗ в оригіналі або копії (сервісна
книжка, наприклад ФРН - Fahrzeug Daten, талони гарантійного обслуго­
вування, страховий поліс тощо);
е) в разі придбання фізичною особою - резидентом України ТЗ у іно­
земного професійного торгівця за межами України з подальшим повер ­
ненням мита за системою Europe Тах - Free Shoping Checkes при вивозі за
межі ЄС - завірена копія чека на повернення мита;
є) якщо країна походження розташована поза межами Європи - то
оригінал платіжного документа про доставку ТЗ в місто, регіон України
або інший проміжний транзитний пункт (наприклад на умовах CIF Riga),
.та
при можливості наявність оригіналів або копій документів, що під-
362


тверджують прямування через проміжні транзитні пункти (наприклад,
Латвія - Tranzita Numera Karte);
ж) якщо замовник є першим власником - резидентом України, що ви­
конує митне оформлення вантажу (ТЗ) - у встановленому Державним
митним комітетом порядку - чек, рахунок про сплату митних платежів
(тільки ориrінал).
Примітка. При наданні незавірених копій документів свідчення про цей факт
експерт повинен зазначити в акті дослідження і може проводити дослідження на
власний розсуд або відмовитись від нього (до офіційного підтвердження даних,
якщо він давав запит до органу, що складав документ).
2.4 . До початку огляду експерт знайомиться з наданими документами
і фіксує такі, якщо вони необхідні, дані:
а) прізвище, ім'я та по батькові власника ТЗ (довіреної особи) або на­
йменування власника, юридичної особи;
б) адресу власника: поштову - фізичної особи, або юридичну ~ юри­
дичної особи, номер його розрахункового рахунка та адресу банківської
установи;
в) дані з технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію ТЗ): серія, но­
мер, ким і коли виданий, з яких підстав;
При відсуrності реєстраційних документів припустиме використання
даних довідки-рахунка, договору купівлі-продажу або контракту на по­
ставку ТЗ, а також документів, вказаних уц. 2.3. В разі потреби експерт
має право витребувати нотаріально завірений переклад змісту докумен­
тів.
Ідентифікаційні дані на ТЗ: вид, марка, модель (модифікація), кра­
їна-виробник, країна-імпортер (для ТЗ іноземного виробництва, що були
у вжитку), колір кузова (кабіни - для вантажних автомобілів, платфор­
ми - для причепа, рами, паливного бака та оперення - для мототехніки),
рік і місяць випуску, номери двигуна, кузова, шасі (рами), державний но­
мерний знак; також - наявність відміток (дати) про заміну номерних
агрегатів, пробіг - за лічильником спідометра.
2.5. Починаючи безпосередньо огляд ТЗ з визначення пошкоджень,
технічного стану та комплектності, експерт повинен перевірити і в обо­
в'язковому порядку зафіксувати:
а) відповідність ідентифікаційних даних записам в наданих докумен­
тах;
б) відповідність ТЗ стандартній комплектності та наявність додатко­
вого обладнання, оснащення;
в) чи підлягало ТЗ відновлювальним роботам раніше;
г) характер і ступінь складності наявних пошкоджень на момент огля­
ду та їх сфотографувати;
r) можливість відновлювальних робіт - з обов'язковим зазначенням
видів ремонту, засобів і обсягу їх виконання за кожним з вузлів, агрега­
тів, деталей;
2.6 . По закінченні зовнішнього огляду з виконанням перелічених ви­
ще записів замовник на вимогу експерта, коли це можливо, проводить пе­
ревірку працездатності двиrуна та інших вузлів, систем та контрольних
приладів, а для спеціалізованих (спеціальних) ТЗ додатково (під'ємного
363


механізму - для самоскидів, приводу відкривання-закривання дверей
-
для автобусів тощ9) .
Робота двигуна перевіряється з метою виявлення сторонніх шумів
(стуків), підвищеного димлення з вихлопної труби та системи вентиляції
картера двигуна.
При можливості проведення ходових випробувань перевіряється ро­
бота агрегатів з метою виявлення сторонніх шумів (стуків) та інших не­
справностей .
2.7 . По закінченні дослідження експерт ознайомлює зацікавлених осіб
з результатами огляду.
3. Визначен ня залишкової вартості
транспортного засобу
При складанні актів автотоварознавчих досліджень з визначення за­
лишкової вартості ТЗ вузлів та агрегатів слід відрізняти такі поняття, як
середньостатистична (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ (далі - се­
редня), дійсна залишкова (реально-реалізаційна) вартість ТЗ (далі - дій­
сна).
Середня вартість ТЗ (Сост.) - це вартість нових і тих, які були у вико­
ристанні, ТЗ, вузлів та агрегатів на споживчому ринку, що експлуатують­
ся в Україні або тих, що ввозяться (не зареєстровані), яка складається з
ціни нового ТЗ заводу-виробника (або дилера), з корегуванням її за стро­
ком експлуатації і фактичним пробігом, та, в окремих випадках, - з ура­
хуванням митного збору.
Вартість ТЗ визначається згідно з показником залишко·вої вартості за
таблицями додатка І та додатка 4, а також з довідкової літератури, вказа­
ної в додатку 8.
Дійсна вартість ТЗ (Сост. ) - це вартість ТЗ, яка додатково враховує
його дійсний технічний стан, інтенсивність та умови експлуатації і збері­
гання.
При потребі переведення ціни ТЗ, вказаної в іноземній валюті, в на­
ціональну треба використовувати обмінний курс НБУ на момент дослід­
ження.
З . І. Загальна формула для визначення дійсної залишкової вартості
(Сост.) транспортного засобу:
Сост. = Сост.рас х К х (І ± Дс/100) ± Сдоп.,
(1)
де: Сост.рас - середня (розрахунково-довідкова) залишкова вартість
ТЗ (див. п. 3.2);
Де - процент додаткового збільшення (зменшення) вартості ТЗ, який
залежить від умов догляду, зберігання та експлуатації (з таблиць додат­
ка 5);
Сдоп - додаткове збільшення (зменшення) дійсної вартості ТЗ вна­
слідок обчислення його комплектності, наявності аварійних пошкоджень
або оновлення деталей;
К - коефіцієнт корегування залишкової вартості згідно з специфікою
ринкових умов.
364


Примітка. Дійсна залишкова вартість ТЗ повинна відповідати його попиту на
ринку регіону .
3.2 . Середня залишкова вартість Сост.рас для ТЗ як виробництва країн
СНД, так і іноземних визначається за формулами
Сост.рас = Цсп х (l ± Гк/100) + Мзб.у.,
(2)
або
Сост.рас= Цн х Кпр х Г/100 х (1 + Гк/100) + Мзб.у,
(З)
де: Цн - ціна нового ТЗ в Україні або згідно з довідковою літерату­
рою;
Цсп - ціна ТЗ, який був в експлуатації, згідно з довідковою літерату­
рою (вказана в додатку 8), що дозволяє визначити ціну ТЗ, який був в екс­
плуатації, у відповідності зі строком його виробництва, при урахуванні
заводської комплектності та пробігу.
Примітка . При визначенні ринкової ціни на ТЗ з даних довідкової літератури
(пропозиційної, що залежить від кон'юнктури моделей ТЗ на місцевих ринках
Україні, з урахуванням їх комплектування та додаткового обладнання) слід вра­
ховувати, що вона, як правило, перевищує дійсну вартість приблизно на 20%.
Кпр - коефіцієнт приведення ціни за моделями та модифікаціями ТЗ,
знятого з виробництва (приймається з таблиць додатка З);
Г - процентний показник залишкової вартості ТЗ (обчислюєrься за да­
ними таблиць додатка 1 або, після коригування методичною радою при
МІО України, буде обчислюватись за даними з довідкової літератури,
вказаної в додатку 8).
Процентний показник залишкової вартості (Г) є змінюваною розра­
хунковою процентною складовою залишкової вартості подержаного ТЗ,
оскільки відображає рівень споживчого ринку і коригується методичною
радою при МІО України . Показник Г не враховує дійсного технічного
стануТЗ.
Гк - процент коригування залишкової вартості ТЗ за пробігом (прийма­
ється з таблиць додатка 1 і довідкової літератури, вказаної в додатку 8).
Мзб.у - вартісний еквівалент розміру митного збору та встановлених
податків (умовний митний збір), який приймається на підставі затверд­
жених митних правил. (Мзб.у не нараховується при використанні вітчиз­
няної довідкової літератури).
Примітка. Для тих ТЗ, які не пройшли реєстрацію в Україні (не розмитнені),
•митний збір при визначенні (Сост.) не нараховується.
Для тих ТЗ, що зареєстровані в Україні, але ввіз яких наданий час не. дозволе­
но митними правилами, розмір Мзб.у приймається як рівний збір за ті ТЗ, які вво­
зяться з граничним терміном за митним дозволом на ввезення (до 10 років).
З.З. Процент корегування ціни транспортного засобу (Гк) обчислю­
ється з урахуванням різниці фактичного і нормативного пробігів за табл.
додатка 1, або, що є більш пріоритетним, на підставі тих рекомендацій,
які дані в довіднику, за показниками якого обчислюється ціна ТЗ.
3.4 . Визначення розрахункової залишкової вартості ТЗ, який був у ко-
365


ристуванні, на основі довідкової літератури за формулою (2) є пріоритет­
ним відносно визначення цієї вартості за формулою (3).
3"5. Процентний показник залишкової вартості (Г) для мототехніки та
автобусів виробництва країн СНД, транспортної сільськогосподарської і
будівельної техніки визначається за формулою
Г=lОО-(ТхА),
(4)
де : Т - тривалість експлуатації ТЗ, років;
А - процент зниження залишкової вартості за один рік експлуатації
(див . додаток 4) або за формулою
Г=lОО-(ПхА'),
(5)
де: П - пробіг ТЗ, тис.км;
А' - процент зниження залишкової вартості на l ООО км пробігу (див.
додаток 4).
3.6. Для технічно несправних ТЗ, процентний показник залишкової
вартості яких перебуває в межах 4-6%, виключається можливість їх по­
дальшої експлуатації та відновлення. В цьому випадку додаткове зни­
ження вартості ТЗ, наведене в п . 3.11 та п. 3.12, не нараховується.
Залишкова вартість повнокомплектного ТЗ із значним строком екс­
плуатації (більше l О років), яке підлягає відновленню, не може бути мен­
шою ніж процентний показник залишкової вартості - 7%.
Примітка. Встановлена дійсна вартість ТЗ, який є приватним майном, має
відповідати вимогам п. І 2а постанови Пленуму Верховного Суду У країни від
22.12 .95 за No 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права
приватної власності».
3.7. Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не можуть
представити об'єкт дослідження, то, за згодою з ними, у процесі обчис­
лення вартості ТЗ можна виходити з розрахункового показника залишко­
вої вартості ТЗ, визначеного за даними свідоцтва про реєстрацію (техніч­
ного паспорта) або з інших документів справи, вказавши на ці обставини
в акті експертизи.
3.8. Якщо у досліджуваного ТЗ розрахунковий пробіг, згідно з табли­
цями додатка 1, значущо відрізняється від показань технічно справного
п'ятизначного спідометра, то при встановленні дійсного пробігу треба,
на підставі середньорічного нормативного пробігу, визначити розрахун­
ковий і коригувати його згідно з показаннями спідометра з доданням на­
лежної кількості сотень кілометрів.
Приклад. Автомобіль ВАЗ-2108, строк експлуатації - 15 років, пока­
зання спідометра - 99 500 км, середньорічний нормативний пробіг -
14 ООО км (табл. 1.3 додатка 1). Розрахунковий пробіг 14 ООО х 15 =
= 21 О ООО км. Дійсний пробіг становить 199 500 км.
3.9 . При технічно несправному спідометрі, а також при встановленні
факту його заміни або втручання, що призвели до зміни показань кіло­
метражу, слід у подальших розрахунках виходити з розрахункового (нор­
мативного) пробігу згідно зі строком експлуатації досліджуваного ТЗ.
366


З. І О. Процентний показник залишкової вартості ТЗ зі значним стро­
ком експлуатації (10 і більше років) за належного технічного стану і зо­
внішнього вигляду, може бути підвищений згідно з табл . 5.1 додатка 5,
але не перевишувати 30%.
3. 11 . Процент додаткового збільшення (зменшення) вартості ТЗ від
умов догляду, зберігання та експлуатації (Де), обчислюсrься на підставі
розміру розрахункової залишкової вартості досліджуваного ТЗ, керу­
ючись показниками таблиць додатка 5.
3.12 . Додаткове збільшення (зменшення) дійсної вартості ТЗ, у тому
числі причепів, від комплектності, оновлення деталей, аварійних пошкод­
жень (Сдоп) визначається з таких складових:
ЕСдоп =Св! + Св2 - (Свр +ВТВ),
(6)
де: Е-сума;
Свl - збільшення ціни ТЗ при оновленні (заміні) його деталей на но­
ві - з експлуатаційних, аварійних чи інших причин;
Св2 - збільшення ціни при додатковому обладнанні досліджуваного
ТЗ;
Свр- вартість відновлювального ремонту (враховується при пред'яв­
ленні ТЗ в аварійному або розукомплектованому стані);
ВТВ - втрата товарної вартості ТЗ (нараховується у випадках, викла­
дених у пункті 4.2).
3.13 . Вартісне збільшення ціни ТЗ при оновленні (заміні) його деталей
на нові з експлуатаційних, аварійних чи інших причин Св І визначасrься
за формулою:
т
Cbl = Е Ціх [(Гі-Г)/100],
(7)
де: Ці - ціна заміненої деталі (вузла, агрегату);
Гі - процентний показник залишкової вартості ТЗ на момент заміни
деталі;
m - кількість замінених деталей.
3.14. Вартісне збільшення ціни при додатковому обладнанні дослід­
жуваного ТЗ Св2 складається з вартості додаткового обладнання, за ви­
рахуванням процента його зношення і вартості робіт на його встанов­
лення.
3.15. Ціна та строк експлуатації додатково встановленого обладнання
(оснащення) повинні бути підтверджені документально (гарантійний
•паспорт, довідка-рахунок тощо).
Якщо документи, що підтверджують строки служби додатково вста­
новленого обладнання, відсутні, його вартість не включається в розраху­
нок вартості ТЗ, але про наявність такого обладнання вказусrься в акті
експертизи.
З .16. Сума вартості відновлювального ремонту і втрати товарної вар­
тості внаслідок цього ремонту (Свр + ВТВ), на яку зменшується залишко­
ва вартість аварійного або розукомплектованого ТЗ. При цьому ВТВ на­
раховується у випадках, викладених в пункті 4.2 .
367


При.мітка. Якщо комплектність досліджуваного ТЗ не відповідає стандартній
заводській, то йоrо ціна зменшується на вартість відсутніх аrреrатів, вузлів (дета­
лей) і робіт з їх установлення.
3.17·. Підставою для збільшення (зменшення) вартості ТЗ внаслідок
зміни його технічного стану є або відповідне документальне підтверд­
ження факту його відновлювального ремонту, заміни деталей (агрегатів,
вузлів), або інструментальне дослідження за встановленням факту від­
новлювальних втручань (ремонту), що є в розпорядженні експерта-авто­
товарознавця.
3.18. Якщо вартість відновлювального ремонту перевищує, з ураху­
ванням зношення деталей розукомплектованого або аварійного ТЗ, його
дійсну розрахункову вартість, то залишкова вартість такого ТЗ прийма­
ється як рівна вартості роботоздатних деталей, вузлів, агрегатів, установ­
лених дефектуванням ТЗ, за винятком робіт з їх демонтажу. Відновлюва­
ти такий ТЗ - екон,омічно недоцільно.
При.мітка. До складу роботоздатних деталей не слід включати ті, демонтаж
яких потребує робіт, пов'язаних з застосуванням rазовоrо або електрозварюваль­
ного обладнання .
3.19. Визначення процентного показника залишкової вартості окре­
мих деталей, вузлів, агрегатів (за винятком автошин та акумуляторів)
проводиться тим самим чином, як і визначення процентного показника
залишкової вартості відповідного ТЗ (за таблицями додатка l).
3.20. Процентний показник залишкової вартості акумуляторних бата­
рей (ГАКБ) визначається за формулою:
ГАКБ = (l - Тф/Тст) х 100,
(8)
де: Тф - фактичний строк експлуатації АКБ;
Тет - середньостатистичний строк експлуатації АКБ до її заміни (спи­
сання).
Середньостатистичний строк експлуатації АКБ (Тет), незалежно від
типу, визначається рівним 3-м рокам, коли інтенсивність експлуатації
ТЗ, на якому вона встановлена, становить 40 тис. км і більше на один рік,
та 4 роки - за інтенсивності експлуатації до 40 тис.км на один рік .
Фактичний строк експлуатації АКБ визначається на момент дослід­
ження від дати її виготовлення згідно з маркуванням.
3.21 . Процентний показник залишкової вартості автошин визначаєть­
ся за формулою
Гш={l - Ви
-
Вф) х 100,
Ви - Вдоп
де: Ви - висота протектора нової шини, мм. (див. табл. п. 3 .22);
Вф - висота протектора фактична, мм;
Вдоп - висота протектора припустима, мм.
При.мітка. Припустима висота протектора Вдоп становить для.:
автобусів - 2,0 мм;
легкових автомобілів - 1 ,6 мм;
вантажних автомобілів- \,О мм;
мотоциклів, мопедів - 0,8 мм.
368
(9)


[lримітка. При визначенні процентного показника залишкової вартості авто­
шин, відновлених методом накладання нового протектора, висота протектора
(Вн) приймається на рівні для легкових автомобілів - 1О мм, для вантажних авто ­
мобілів та автобусів - 20 мм; середня первинна вартість (Спш) відновленої шини
становить 20% від вартості нової автошини.
3.22 . Додаткова знижка вартості автошини (Дсш) вираховується за на­
явністю таких додаткових дефектів:
-
пошкодження борта при монтажі - до 10%;
-
викришування, сколи, тріщини на протекторі та зношення боковини
без оголення корду - до 20%;
-
місцеве зношення (плямистість) протектора- до 25%;
-
старіння шин при відсутності експлуатації протягом :
до 3-х років -
10%;
від 3-х до 5-ти років -
25%;
більше 5-ти років -
50% .
Примітка. Автошини з розшарованим каркасом відновленню не підлягають і
до експлуатації не допускаються, тобто процентний показник їх залишкової вар­
тості-Гш =0%.
Таблиця
Висота протектора шин транспортних засобів
Маркування шини
Модель шини Висота малюнка
протектора, мм
1
2
з
Шини легкових автомобілів
155 -13/6,5-13
И- 151
8,5
И-Л\43
И-Л43
165-13/6,45 -13
М-145
9,2
АИ-168, \68У
165/80R13
МИ-166
8,6
МИ-16
165/82R13
ИЯ-170
8,5
175/70R13
ИН -251
7,0
165/70RІЗ
Ех-85
7,5
Вли И-15
185 - 14/7,35 - 14
ИД- 195
9,5
АИД-23
5,60 -5(145-38 0)
М-59А
9,0
155/80R\4
МИ- 182
8,5
165/80R\4
МИ- 180
8,5
175/70R14
МИ-181
8,5
Шини ванта:ж:них автомобілів, автобусів
7,50 -20 (ТУ 38104146 -77)
Я- 151
15,5
369


220-508 (7,50-20)
МИ-173
17,0
220-508 (7,50 -20)
ИЯ-1 І2А
15,0
220R-508R (7,50R20)
ИЯ-196
15,0
240-508 (8,25-20)
ИК-6АМ
16,0
220R-508R (8,25R20)
К-55А
18,0
240R-508R (8,25R20)
КИ -63
18,0
260-508 (9,00 -20)
И -252Б
20,0
260-508 (9,00 -20)
И-249А
18,0
260-508 (9,00 -20)
МИ-155
21,0
260R-508R (9,00R20)
И -Н142Б
21,0
260R-508R (9,00R20)
МИ-15!
18,0
260-508 (10,00 -20)
ИВл-ІА
20,0
260R-508R (IO,00R20)
ОИ-73Б
16,0
300-508 (11,00 -20)
В-І95А
20,0
300R-508R (l 1,00R20)
И-68А
20,0
300R-508R (l l ,00R20)
И-І 11А
20,0
320-508 (12,00-20)
ИЯВ-І2Б
20,0
320-508 (12,00 -20)
ИЯ-241
15,0
320R-508R (12,00R20)
И-109Б
24,0
320R-508R (12,00R20)
И-А150, И-150А
18,0
10,00 - 18 (ТУ 38104260-7 7)
К-65
20,0
320-457 (12,00 - 18)
К-70
20,0
320-508 (12,00-20)
М-93
25,0
370-508 (14,00 -20)
ОИ-25, Я-3 07, Ф-10А
18,0
Експортні шини
220-5 08 (7,50-20) (ТУ 38104265-77) Ех-20
15,3
240-508 (8,25 -20) (ТУ 3810471-77) Ех-20
16,3
260-508 (9,00 -20) (ТУ 3810433-75) Ех-20
18,5
320-508 (12,00-20) (ТУ 38104296-7 9) Ех-20
23,0
260R-50 8R (9,00R20) (ТУ 38104301 -80) Ех-21
18,0
280R-508R (IO,00R20) (ТУ 38104304-80) Ех-21
18,5
300R-5 08R (11,00R20) (ТУ 38104302-80) Ех-21
19,0
320R-508R (12,00R20) (ТУ 38104303 -80) Ех-21
20,0
370/80R508 (ТУ 38104211-79)
НР-54
21,0
1220х400-533 (ТУ 38104326-80)
И -П\84
23,0
260R-508R (9,00R20)
Ех-12
14,0
260R-508R (9,00R20)
И-Н190
18,0
280R 508 (IO,00R20)
Д-2М
14,0
370


ЗООR 508 (l 1,00R20)
Д-ЗМ
17,0
310/80R508
Д- lМ
16,0
310/80R508
И-А232
21,0
255R572 (10,00R22,5)
У-1
18,0
1200х500 -508
ИД-П -284
25,0
Мотошини
3,74- 19
И-40
7,0
3,50 -18
К-102
9,0
3,25 -16
Л-133
7,0
3,50 -16
Н-126
8,0
3,0 0- 18
Л-251
7,0
2,50/85 - 16
Л-264
6,5
2,25 -19
Л-156
3,0
4,00 -10
В-47
7,0
4,00 - 10
К-82
7,5
4,00- ІОС
К-96
8,0
2,50 - 19
Л-129
7,0
5,00 -10
В-19АМ
6,5
3,00 - 19
Л-170
5,0
3,25 - 19
Л-130
7,0
3,25 -19
С-76
5,0
3,00 - 10
К-90
7,0
6,70- 10
Н-222
8,5
4. Порядок визначення матеріального збитку,
заподіяного власнику транспортного засобу
Матеріальний збиток - це вартісне значення реальних витрат, що їх
зазнає власник ТЗ при його пошкодженні або розукомплектованості.
Розмір матеріального збитку, за умов доцільності відновлення по­
шкодженого ТЗ, визначається як сума вартості відновлювальних робіт
(Свр), з урахуванням значення експлуатаційного зношення замінних де­
талей, втрати товарної вартості (ВТВ), який вираховується за формулою
У=Ср+См+Сдх(І-Итс/100)+ВТВ,
(10)
де: Ср+См+Сд - вартість відновлювального ремонту;
Итс - розрахунковий процент експлуатаційного зношення деталей
ТЗ,%.
Примітка. При розрахунку розміру матеріального збитку, заподіяного власни ­
кові ТЗ, витрати, які несе власник, що пов'язані з транспортуванням, зберіганням
ТЗ, викликом по пошті сторін, організаційними витратами, та сплата за експертн е
дослідження експертом не включаються.
371


Варті сть відновлювального ремонту визначається на підставі кальку­
ляції ремонтно-відновлювальних робіт.
4.1. Складання калькуляції
ремонтно-відновлювальних робіт
4.1 .1. Калькуляції ремонrно-відновлювальних робіт складаються на ос­
нові результатів технічного огляду ТЗ.
Якщо ТЗ на момент технічного огляду відновлене або видозмінене
внаслідок його ремонту, то калькуляція ремонтно-відновлювальних ро­
біт не складається і дається повідомлення про неможливість проведення
експертизи.
Примітка. Якщо на момент проведення експертизи надати ТЗ для огляду екс ­
пертові немає можливості, то за вказівкою слідчого (суду) визначення вартості
відновлювального ремонту можна провадити на підставі тих офіційних докумен ­
тів (завірених копій), в яких указані види і вартість ремонтних робіт з відновлення
ТЗ або характер його пошкоджень.
В окремих випадках експерт має право провести дослідження на підставі заяви
громадянина.
4.1 .2. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт визначається за фор­
мулою
Свр=Ср+См+Сд,
де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
См - вартість використаних для ремонту матеріалів;
Сд - вартість замінених при ремонті деталей, вузлів, агрегатів.
(11)
4.1.3. Вартість ремонтних робіт може визначатись як добуток трудо­
витрат на ремонт у нормоrодинах і середньої регіональної вартості нор­
моrодини для даної марки ТЗ. Трудовитрати на ремонт приймаються на
підставі чинних Типових нормативів трудомісткості на ТО і ремонт, а та­
кож відповідних рекомендованих видань.
Примітка. У разі документального підтвердження відновлення ТЗ на спеці ­
алізованій СТО цієї марки треба проводити розрахунки вартості ремонту, на під­
ставі вартості нормогодин ремонтних робіт даної станції технічного обслугову­
вання.
Якщо відсутнє документальне підтвердження ремонту, то регіональна
вартість нормоrодин ремонтних робіт оцінюваної марки ТЗ визначається
або як існуюча, що прийнята на станціях провідної автообслуrовувальної
корпорації УАК «УКРАВТО», або як середньостатистична вартість 1 нор­
моrодини з «Бюллетеня автотовароведа».
Вартість 1 нормоrодини не повинна бути більше вартості, що прийня­
та на спеціалізованій СТО даної марки ТЗ.
За потреби проведення робіт з розбирання-збирання треба виходити з
такого співвідношення трудовитрат:
-
роботи з демонтажу деталей (вузлів, агрегатів), що змінюються,
складають 30%;
-
роботи з встановлення деталей (вузлів, агрегатів)- 70% від повних
трудовитрат на розбирання-збирання.
4.1.4 . Розрахунковий процент експлуатаційного зношення для дета-
372


лей легкових автомобілів, мотоциклів, вантажних автомобілів та автобу­
сів визначається за формулою
Итс=ИпхП+ИтхТ,
(12)
де: Ип - показник експлуатаційного зношення внаслідок пробігу ТЗ, %
(див . додаток 6);
П - пробіг ТЗ, тис. км;
Ит - показник експлуатаційного зношення за фактором часу,%;
Т - строк експлуатації ТЗ, років;
Ит=Пф/Пи,
де : Пф - фактичний пробіг (див. примітку 2);
Пи - нормативний пробіг ТЗ.
(13)
Примітки. І. Значення Ип для деталей тих вантажних автомобілів та автобусів
(як виробництва країн СНД, так і іноземних-}, які не увійшли до таблиці додатка 7,
треба обчислювати за відповідними аналогами (завантаженістю, загальною ва­
гою, потужністю двигуна, кількістю місць пасажирів тощо).
2. Значення Пф приймається згідно з показниками лічильника або, якщо
пробіг значущо відрізняється від нормативного, береться скориговане його зна­
чення, з відповідним обгрунтуванням прийнятого пробігу в досліджувальній час­
тині акта. Якщо співвідношення пробігів Ит для легкових і вантажних автомо­
білів становить більш як два, то слід послідовно коригувати фактичний пробіг ТЗ
(додаючи І ОО тис . км), а для мотоциклів та моторолерів цей показник не повинен
перевищувати чотирьох, а мопедів - трьох, з корегуванням фактичного пробігу
(додаючи 10 тис. км).
Приклади. І. Автомобіль ВАЗ-2109, строк експлуатації 5 років, фак­
тичний пробіг - 26 тис. км, нормативний пробіг - 70 тис. км (табл. 1.3 до­
датка 1), співвідношення дорівнює 2,69 (за формулою 13), а Ит слід прий­
мати за значенням - 2,0.
2. Автомобіль ВАЗ-2109, строк експлуатації 5 років, фактичний про­
біг - 146 тис. м., нормативний пробіг - 70 тис.км (табл. 1.3 додатка \),
співвідношення дорівнює 0,48.
Розрахунковий процент експлуатаційного зношення деталей причепів
(окрім шин) визначається за формулою:
Ит.пр=ИпрхТ,
(14)
де: Ипр - показник експлуатаційного зношення за 1 рік експлуатації
причепа,% .
Зн ачення показника Ипр, для:
-
причепів до легкових автомобілів вантажністю до О, 75 тонн
-
причепів до легкових автомобілів вантажністю 1,9 тонн
-
причепів вантажністю до 8 тонн
-
причепів вантажністю понад 8 тонн
-
причепів самоскидних
-
причепів та напівпричепів вантажністю до І ОО тонн
-
причепів та напівпричепів вантажністю понад 1ОО тонн
373
5%
8%
12,5%
10%
14,3%
8,3%
6,7%


Примітка. Процент експлуатаційного зношення додаткового обладнання слід
розраховувати, виходячи з 8% на кожний рік експлуатації.
4.1 .5 . На роботи з ремонту, рихтування, розбирання-збирання перед­
бачаються експлуатаційні надбавки, пов'язані зі строком експлуатації
ТЗ, років
5-8
8-12
понад 12
Для іноземних:
10%;
20%;
30%.
8-12
10%;
понад 12
20%.
В разі відновлення пошкоджених ТЗ іноземного виробництва на спе­
ціалізованих СТО вищенаведені надбавки не враховуються.
4.1 .6 . При визначенні переліку робіт з фарбування слід виходити з по­
треби повного (а не часткового) пофарбування всіх замінених деталей, а
також тих, які підлягають зварюванню, рихтуванню, шпаклюванню або
правленню, а також деталей, які є стичними з ними, якщо внаслідок зга­
даних операцій поверхня останніх пошкоджується.
4.1 .7 . Якщо пофарбуванню підлягає не менш як 50% поверхні ТЗ, то,
залежно від особливостей конкретного випадку, до розрахунку вартості
цієї роботи включається або повне перефарбування як зовнішньої, так і
внутрішньої сторони кузова, або пофарбування однієї з цих сторін.
4.1 .8 . Кількість та вартість ремонтних матеріалів визначається за від­
повідною нормативно-довідковою літературою.
4.1 .9. Дані про вартість тих деталей, які підлягають заміні, застосо­
вуються на підставі відповідних довідникових джерел, вказаних у додат-
ку 8.
•
4.1 . 10. Ціну деталей за прейскурантами, вказаними в додатку 8, слід
коригувати з урахуванням ввізного мита (якщо ТЗ виготовлене за межа­
ми України), податків і дилерської надбавки, відповідно до формули 2, де
Цсп застосовується як ціна деталі (вузла, агрегату) відповідно до вище­
згаданої довідково-нормативної літератури.
Ціни деталей вищезгаданих ТЗ без додаткових обчислень можна бра­
ти з «Бюллетеня автотовароведа» .
4.1 . 11 . Рішення про заміну агрегатів, вузлів (деталей) приймається тільки
при неможливості або у випадку недоцільності їх відновлення (ремонту).
Примітка. Рішення про заміну двигуна, розподільчої коробки, коробки пере­
дач, ведучого моста приймається після дефектування при їх розбиранні відповід­
но до ГОСТ 18506-73 «Автомобили и их составнь~е части, сдаваемь1е в капиталь­
нь1й ремонт». Заміна кузова автомобіля визнається обов'язковою у випадку, коли
він не відповідає вимогам РД 37.009.024-97 на прийняття його в ремонт.
4 . 1.12. При візуальному методі визначення об'єму відновлювальних
робіт пошкодженого ТЗ не завжди є можливість виявити дефекти на
Вh')'трішніх деталях тих вузлів трансмісії або силового агрегату, які були
в зоні аварійного пошкодження, а також на малодоступних для огляду
деталях кузова автомобіля (підсилювачі, арки коліс тощо). В таких ви­
падках усі припущення щодо прихованих пошкоджень експерт повинен
зафіксувати, але до їх підтвердження шляхом огляду відкритого вузла,
агрегату, деталі чи одержання наряду-замовлення на виконання відповід-
374


них робіт у ремонтн~~і: не включати ці роботи до вартості
відновлювального ремонту.
Примітка . До вартостj. відновлювального ремонту попередньо можуть бути
включені витрати на дефектування (зня-пя , розбирання і т. ін .) вузла чи агрегату,
який є в зоні аварійного пошкодження, з підозрою на наявність прихованих де ­
фектів.
4.1 .1 З. При значній кількості замінних деталей до їх варто сті можна
включати вартість кріпильних деталей (метизів), яка приймається рівною
2% загальної вартості замінюваних деталей.
4.1 .14 . Якщо вартість відновлювального ремонту на момент оцінки
перевищує залишкову вартість ТЗ, визначену з урахуванням процентно­
го показника залишкової вартості на момент пошкодження ТЗ, то мате­
ріальний збиток приймається в розмірі, що дорівнює дійсній залишковій
вартості ТЗ на цей момент, оскільки такий ТЗ відновлювати економічно
недоцільно.
Якщо ТЗ із значним строком експлуатації та пробігом надано для
огляду в несправному стані (не на ходу), але може бути відновлено, то
процент експлуатаційного зношення його деталей слід приймати не біль­
шим за 70%.
4.2 . Визначення втрати товарної вартості ТЗ
4.2.1 . Втрата товарної вартості (ВТВ) є умовною величиною зниження
дійсної вартості відновленого після пошкодження ТЗ (при виконанн і ви­
мог щодо якості ремонту), в порівнянні з аналогічним непошкодженим
транспортним засобом .
ВТВ може відбутися в результаті пошкодження ТЗ і наступного ре­
монту внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) ви­
гляду, зниження міцності (довговічності) його окремих деталей, вузлів і
агрегатів, з'єднань та захисних покриттів, а також використан ня тих за­
пасних частин, які були в ужитку чи ремонті.
Примітка . В окремих випадках, за завданням особи чи органу, які призначили
експертизу, розрахунок ВТВ може провадитись на основі офіційних документів
(завірених копій), в якихєдаиі про характер і вартість ре монту з відновлення ТЗ.
4.2 .2 . ВТВ вираховується при потребі проведення ремонтних робіт з
відновлення пошкоджених деталей (вузлів, агрегатів) усіх типів ТЗ, неза­
лежно від характеру та переліку пошкоджень.
ВТВ транспортного засобу не вираховується у випадках:
а) коли строк експлуатації легкових транспортних засобів перевищує :
5 років для ТЗ виробництва країн СНД, 7 років для іноземних ТЗ.
б) якщо легкові ТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактич­
ний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний), строк переви­
щує 4 роки;
в) коли строк експлуатації вантажних ТЗ та автобусів, як виробництва
країн СНД, так і іноземних, перевищує З роки;
г) якщо ТЗ раніше був перефарбований зовні (для автобуса і приче­
па-дачі - коли мало місце повне перефарбування ззовні та всередині са­
лону);
r) якщо ТЗ має сліди минулих аварій або корозійні руйнування;
д) у випадку заміни кузова;
375


е) при заміні окремих деталей, що не потребують фарбування та не впли­
вають на погіршення зовнішнього вигляду ТЗ (СКJІО, фари, пластмасові бам­
пери, декоративні накладки, шини, зовнішня та внутрішня фурнітура тощо);
є) якщо ТЗ був виданий громадянинові безкоштовно, через органи со­
ціального захисту населення (крім випадків, коли нарахування ВТВ здій­
снюється за завданням особи або органу, які призначили експертизу).
4.2 .3 . Розрахунок ВТВ виконується за формулою
ВТВ = Х/100 (Со+ Свр),
(15)
де : Х - коефіцієнт ВТВ, який визначається згідно з додатком 2 за спів­
відношеннями «А» і «В».
А - процентне відношення вартості ремонту до залишкової вартості
ТЗ , яке визначається за формулою:
А = (Свр/Со) 100;
(16)
В - процентне відношення вартості ремонтних робіт (Ср) до сумарної
вартості замінних деталей, з урахуванням їх експлуатаційного зношення
(С 'д) і матеріалів, визначається за формулою
В= Ср 100
(17)
С'д+ См '
де:
С'д= Сд х (1 - Итс/100).
(18)
5. Вимоги до виробничої бази експертного підрозділу
5.1. Підрозділ повинен бути забезпечений такою виробничою базою:
а) робочим приміщенням для експертів;
б) закритим приміщенням з достатнім освітленням для огляду ТЗ, осна-
щеним оглядовою ямою (естакадою) або підйомником;
в) приладами та оснащенням для визначення технічного стану ТЗ.
5. 1.l. Робоче приміщення експертів повинно бути забезпечене:
а) телефонним зв'язком;
б) письмовими столами, стільцями, шафами для літератури;
в) наочною інформацією для замовників;
г) сейфами для зберігання документації;
r) ПЕОМ з принтером.
5.2 . Підрозділ повинен мати таку інформаційну базу:
5.2 . 1. Кодекси та закони, що регламентують експертну діяльність (За­
кон України «Про судову _експертизу», ЦПК, КПК, КК, АПК, КпАП Ук­
раїни, Положення та Інструкції з питань судової експертизи тощо).
5.2 .2 . Нормативно-технічну та методичну літературу .
-
РД 37.009 .024-97 «Приемка, ремонти вьшуск из ремонта кузовов
легковь1х автомобилей предприятиями автотехобслуживания».
-
РД 37.009 .026-92 «Положение о техническом обслуживании и ре­
монте автотранспортнь1х средств, принадлежащих гражданам (легковь1е
и грузовь1е автомобили, автобусь1, минитракторь1)» .
376


-
«Положение о техническом обслуживании и ремонте автомобильно­
rо транспорта».
-
«Руководство по ремонту, техническому обслуживанию и зксплу­
атации автомобилей (мотоциклов)».
-
Типові нормативи трудомісткості на ТО та ремонт автомобілів.
-
Збірник нормативних документів «О составе затрат по единьІМ нормам
амортизационньІХ отчислений», М.: <<Финансь1 и статистика», 1992.
-
Комп'ютерні програми, які пов'язані з ремонтом ТЗ.
-
Ідентифікаційні довідники з визначення місцерозташування іденти-
фікаційних номерів двигуна (йоrо об'єму) та кузова (року випуску).
-
Відповідність технічного стану ТЗ щодо умов безпеки руху. ГОСТ
25478-91 від 01 .о7.93.
-
Правила дорожнього руху України. К.94.
-
Покриття лакофарбові.
5.3. Довідкова література:
-
періодичний довідник «Бюллетень автотовароведа» ДНДІСЕ; ІВЦ
СЕУ;
-
періодичний дщ1ідник «Отпускнь1е цень1 на автотранспортнь1е сред­
ства, трактора, автомобильнь1е и тракторнь1е двиrатели, мотоцикль1, кра­
нь1». НАМИ. Росія;
-
періодичний довідник «Super schwacke»: «EUROTАХ», Швейцарія;
-
періодичний довідник «Kalkulation»: «EUROTАХ», Швейцарія;
-
періодичний довідник «Auto-ident»: «EUROTAX», Швейцарія;
-
періодичні довідники «Auto market report», «Kelley Blue Book»,
«Mitchell», «No.A.D.A.», США;
-
періодичні довідники «PKW-Spezial» DAТ Marktspiegel, Німеччина;
-
міжнародний стандарт ISO-3833;
-
Фарбування ТЗ. «Lakirung». Швейцарія.
-
Каталог двигунів. СЕУ, Донецьк. ІВЦ СЕУ.
Трива-
лість
експлу-
атації,
роки
І
Додатокl
Значення
процентного показника (Г)
та процента коригування (Гк)
залишкової вартості транспортних засобів
Таблиця 1.1
Значення процентного показника
залишкової вартості (Г) легкових автомобілів
Місяць
Г,%
Пробіг,км
Бензин <1.Ол <1.Зл <1.6л <1.9л <2.2л <2.Sл
Дизель
<1.6D <1.9D <2.3D <2.SD
6
92.0 4 .500 6.000 7 .000 8 .000 9.000 10 .500
12
85.0 9.000 12 .000 14.000 16.000 18.000 21 .000
377


2
18
80.0 13.500 18 .000 21 .000 24 .000 27.000 31.500
24
78.0 18 .000 24 .000 28 .000 32 .000 36.000 42 .000
з
зо
74:О 22 .500 ЗО.ООО 35.000 40 .000 45 .000 52.500
36
7М 27 .000 36 .000 42 .000 48 .000 54.000 63.000
4
42
66.0 31 .500 42 .000 49 .000 56 .000 63.000 73.500
48
62.0 36 .000 48 .000 56 .000 64 .000 72 .000 84.000
5
54
60.0 40.500 54 .000 63 .000 72.000 81.000 94.500
60
56.0 45 .000 60 .000 70.000 80.000 90.000 105 .000
6
66
54.0 49.500 66 .000 77.000 88.000 99.000 І15.500
72
51.0 54 .000 72.000 84 .000 96.000 108.000 126 .000
7
78
48.0 58 .500 78.000 91.000 104.000 117.000 136 .000
84
45.0 63 .000 84 .000 98.000 і 12.000 126.000 147.000
8
90
41.0 67.500 90.000 105 .000 120 .000 135.000 157.500
96
38.0 72.000 96 ,000 112 .000 128.000 144.000 168.000
9
102
35.0 76.500 102.000 119.000 136 .000 153.000 178.500
108
32.0 81 .000 108 .000 126.000 144.000 162.000 189.000
10
114
ЗО.О 85.500 114 .000 133.000 152.000 171.000 190.5 00
120
28.0 90.000 120.000 140.000 160.000 180.000 210.000
Примітка. Процентний показник залишкової вартості для автомоб ілі в, що ма­
ють об'єм двигуна більший за обсяги, наведені у табл . І .З, розраховується за дани ­
ми довідників додатка 8. Якщо ТЗ має тривалість експлуатації більше І О років, на­
лежить знижувати процентний показник залишкової вартості автомобілів на два
відсотки за кожний рік, але не менше як до 13%- при технічно справному стані, та
до 7% - якщо ТЗ не пройшов чергового технічного огляду в ДАІ.
Різниця
пробігу,
км
б.ООО
12.000
18.000
24.000
зо.ооо
36.000
42.000
48.000
54.000
Таблиця 1.2
Процент коригування
залишкової вартості (Гк) леrкових автомобілів,
якщо фактичний пробіr
є більшим або меншим за нормативний
Об'єм двигуна, л
<1.0
<1 .3
<].6
< ].9
<2.2
< 1.6D
<1.9D
<2.ЗD
-%+%-%+%-%+%-%+%-%+%
4.5 4.0 3.5 З.О З.О 2.5 2.5 2.0 2.0 1.5
9.0 8.0 8.0 б.О б.О 5.5 5.5 4.0 4.0 З.О
14.011.0!І.О 9.5 9.5 7.5 7.5 6.0 6.0 4.5
19 .0 14.0 14.0 !І .О Ії.О 10.0 !О.О 8.0 8.0 6 .5
22.5 17.0 17.0 13 .5 14.0 12.5 12.5 !О.О 10 .0 8 .5
26.020.020.016.017.015.015.0 12.012.0 9.5
28.0 23.0 22.0 І7.5 20.0 16.5 17.0 14.0 14.0 11.0
зо.о 26.0 24.0 19.0 22.0 18.0 19.0 !5.5 16.0 12.5
26.0 20.5 24 .0 19.5 21.0 17.0 18 .0 14.0
378
<2.5
<2.SD
-% +%
1.5 І.О
з.о 2.0
4.5 3.5
6.5 5.0
8.5 6.5
9.5 8.0
!І.О 9.0
12.5 10 .0
14.0 11 .0


60 .000
28.0 22 .0 26.0 21.0 23 .0 18.5 20.0 15 .5 15 .5 12.0
66.000
зо.о 23.5 28.0 22 .5 25.0 20 .0 22.0 17.0 17.0 ІЗ.О
72.000
29.0 23.5 27.0 21 .5 24 .0 18.5 18.5 14.0
78.000
зо.о 21.5 28 .0 23.0 26 .0 20.0 20.0 15.0
84 .000
29.0 24.0 27.0 21.0 21.0 16 .0
90 .000
ЗО.О 25.0 28 .0 22.0 22.0 17.0
96 .000
29.0 23.0 23.0 18.0
102.000
ЗО.О 24.0 24.0 19.0
108.000
25.0 20.0
114.000
26.0 21 .0
120.000
27.0 22.0
Прим ітка . Процент коригування залишкової вартості для автомобілів, що ма­
ють об'єм двигуна більший за наведені у табл. 1.2 додатка І, розраховують відпо­
відно з даними дов ідників додатка 8. При перепробіrах або недопробіrах, які не
ув і йшли до табл.1 . 2 додатка І, треба додавати по 0,5% за кожні 6000 км .
Умовні позначення: - % - зниження процентного показника при зна­
ченнях пробігу більше нормативного, +% - підвищення процентного по­
казника при значеннях пробігу менше нормативного.
Примітка . Для автомобіл і в, що не увій шли до таблиць 1. 1, 1.2 додатка І (за
об'ємом двигуна, строком експлуатації), показники Г і Гк слід приймати згідно з
відповідною довідковою літературою додатка 8.
Три-
валість
експлу-
атації
І рік
2роки
З роки
4роки
5 років
6 років
Таблиця 1.3
Значення процентного показника
залишкової вартості (Г)
вантажних автомобілів виробництва країн СНД,
що експлуатуються в Україні
Норма-
Загwtьиа вага П, тони
ПІВИИЙ до2,8 2,81- s .~
7,5- 11,~
16,~
пробіг
4,99 7,49 10,99 15,99 18,0
пгпгпгпгпгпг
КП 167621703267425853546351
ДП 21
32
42
53
63
84
КП 32614255645384441064012638
ДП 42
64
84
106
126
168
КП 484964469644126381593418930
ДП 63
96
126
159
189
252
КП 6441843912836168292122725225
ДП 84
128
168
212
252
336
КП 803510532160зо210252452331521
ДП 105
160
210
265
315
420
КП 96зо1262819226252213181937818
ДП 126
192
252
318
378
504
379
Більше
18,О
пг
84 50
147
168 36
294
252 29
441
336 24
588
420 20
735
504 17
882


7 років
КП 11226147242242329419371174411658815
ДП 147
224
294 371
441
588
1029
8 років
КП 12823168222562033617424165041467213
ДП 168
256
336 424 504 672
1176
9 років
КП 14420189192881737816477155671375611
ДП 189
288
378
477
567 756
1323
10 років
КП 16018210173201642015530146301184010
ДП 210
320
420 530
630 840
1470
Умовні позначення: КП - коротке плече, ДП
-
довге плече.
За-
rаль-
на
вага
тз
(т)
До 2,8
2,81-
4,99
5,0---
7,49
7,5 -
10,99
11,0---
15,99
Більш
16
До2,8
2,81 ~
4,99
5,0---
7,49
7,5-
10,99
Таблиця 1.4
Процент коригування (Гк)
залишкової вартості вантажних автомобілів
виробництва країн СНД та інших країн,
що експлуатуються в Україні,
якщо пробіг більший або менший за нормативний
Про-
Різниця пробіrів (тне. км)
біг
(пле-
ЧО- 10 20 30405060708090100120140160180
вий)
за перепробіzом (- %)
КП38131720232527282930
ДП37111518202224252627282930
КП37101315171921232425
ДП24689111214151619202122
КП37111518202122232425
ДП246810121415161718192021
КП247911131517192021
ДПІз579101112131415161719
КПІ47911131517192021
ДПІз579111213141516171820
КП2581012141618192021
ДПІ2з4567891012141619
за недопробіzом (+%)
КП2691214161820
ДПІз579101112ІЗ14151617
КП2з45678910
ДПІ234566,57,07,589101112
КП24689101112
ДПІ2з4566,57,07,589101112
КПІ2,5з3,55678910
ДПІ22,5з3,54567891011
380


11,0-КП133,545,57891011
15,99ДП12,533,544,555,567891011
БільшКП12,53,545678910
16ДП0,511,522,533,544,556789
Умовні позначення: КП- коротке плече, ДП-довге плече, П-пробіг (тис. км).
Три- Норма-
•валість nшний
експлу- пробіг
атацїї
1
КП
ДП
2
КП
ДП
3
,.
КП
ДП
4
КП
ДП
5
КП
ДП
6
КП
ДП
7
КП
ДП
8
КП
ДП
9
КП
ДП
10
КП
ДП
Значення процентного показника
залишкової вартості (Г)
вантажних автомобілів
іноземного виробництва,
що зареєстровані та експлуатуються
в Україні
Заrальна вага ТЗ, тонн
до2,8 2,81 -
5,0-
7,S-- 11,0-
4,99
7,49 10,99 15,99
пгпгпгпгпг
16802175ц7242655363
21
32
42
53
63
326542616458845510654
42
64
84
106
126
4855645296501264815645
63
96
126
159
189
64468444128421684021236
84
128
168
212
252
804010539160352103324530
105
160
2]0
265
315
963512633192302522931827
126
192
252
318
378
!12зо14729224272942637124
147
224
294
371
441
1282616825256243362342421
168
256
336
424
504
1442418922288213782047719
189
288
378
477
567
1602121020320194201853017
210
320
420
530 - 630
Умовні по з начення: КП - коротке плече, ДП - довге плече.
Таблиця 1.5
16,0- Більше
18,О
18,О
пгпг
63628461
84
147
126 52 168 51
168
294
189 43 252 42
252
441
252 34 336 33
336
588
315 28 420 27
420
735
378 25 504 24
504
882
441 22 588 21
588
1029
504 20 672 19
672
1176
567 18 756 17
756
1323
630 16 840 15
840
1470
При.мітка. Якщо ТЗ має тривалість експлуатації більше 1О років, то належить
знижувати про центний показюш залишкової вартості автомобілів на один відсо­
ток за кожний рік, але не менше як до 6% - при техні'!но справному стані.
381


За- Про-
rаль- біr
на (пле-
вага чо-
(т) вий)
До2,8 КП
ДП
2,81- КП
4,99 ДП
5,0--- КП
7,49 ДП
7,5- КП
10,99 ДП
11,0--- КП
15,99 ДП
Більш КП
16 ДП
До 2,8 КП
ДП
2,81- КП
4,99 ДП
5,0--- КП
7,49 ДП
7,5- КП
10,99 ДП
11,0--- КП
15,99 ДП
Більш КП
16 ДП
Процент коригування
залишкової вартості (Гк)
вантажних автомобілів
іноземного виробництва,
якщо пробіг
є більшим або меншим за нормативний
Різниця пробіrів (тис. км)
10203040so60708090100120
за перепробігом (-%)
5101620242832353840
59131719212425272931
591215171921232527
3581012141618202122
591317202224262728
357911131517192122
36911141618202122
357911131517181920
36912141618202122
357911131517181920
36911141618202122
34689101112131416
за недопробігом (+%)
481114161820212223
358911121314151617
35789101112131415
2456789101112ІЗ
3579101112131415
23456789101112
24678910111213
23456789101112
234567891011
223345678910
І34567891011
ІІ223344567
Таблиця І.б
140 160 180
333435
232425
232425
212223
212223
171920
181920
141516
131415
131415
111213
8910
Умовні позначе ння: КП-коротке плече, ДП -довге плече, П - пробіг {тис. км) .
382


Таблиця 1.7
Значення процентного показника
залишкової вартості причепів (Гпр) виробництва країн СНД
Тривалість
експлуатації
І рік
2роки
3 роки
4роки
5 років
6 років
7 років
8 років
9 років
10 років
Вантажність причепів, тонн
легкові
вантажні
<О,75 0,8-1,9
<2,8
5,0-7,5 7,6-16,О >16,1
90
86
82
75
76
78
86
81
77
70
72
74
67
66
63
59
61
62
60
59
55
50
53
54
50
50
47
41
46
46
46
45
42
35
38
35
42
40
39
30
32
29
35
33
33
25
26
23
29
28
27
20
21
19
24
23
21
16
17
16
Таблиця 1.8
Значення процентного показника
залишкової вартості причепів (Гпр) іноземного виробництва
Тривалість
Вантажність нричепів, тонн
експлуатації
легкові
вантажні
<0,75
0,8-1,9
<2,8
5,0-7,5 7,6-16,О >16,1
І рік
93
92
91
88
89
90
2роки
89
88
83
81
83
84
3 роки
82
80
70
68
71
72
4роки
75
72
62
59
63
64
5 років
69
65
54
50
56
55
б років
63
58
49
44
48
45
7 років
58
52
46
39
42
40
8 років
53
46
40
35
36
34
9 років
48
40
34
30
31
•29
10 років
43
35
30
27
28
26
Примітка. Для причепів, що мають строк експлуатації більш як І О років, про­
центний показник залишкової вартості зменшується, відповідно, для «легкових» -
на 1,0% , а для «вантажних» на - 0,8% за кожний рік експлуатації, але для технічно
справних причепів (Гпр) повинен становити не менше 7%.
383


Значення величини
втрати товарної вартості (ВТВ)
Додаток2
«А» -
І.до20 %
п. 21-33 %
відно-
шення
«В» -
>130 <130- <100- <70- <50 > 130 <130- <100- <70- <50
відно-
100 70
50
100 70 50
шення,%
до 2 місяців 5.5 5 .0 4.5 4.25 3 .75 5.75 5.25 4.75 4.25 4.0
добмісяців 5.0 4.5 4.0 3.75 3.25 5.25 4.75 4.25 4.0 3.5
до12місяців 4.5 4.0 3.5 3.25 З.О 4.75 4.25 4.0 3.5 3.25
до24 місяців 4.0 3.5 3.25 З.О 2.75 4.25 4.0 3.5 3.25 З.О
до36місяців 3.5 3.25 З.О 2.75 2.5 4.0 3.5 3.25 З.О 2.75
до 48 місяців 3.25 З.О 2.75 2.5 2.0 3 .5 3 .25 з.о 2.75 2.25
до 60 місяців З.О 2.75 2.5 2.0 1.5 3 .25 з.о 2.75 2.25 1.75
до 72 місяців 2. 75 2.5 2.25 1.5 І.О З.О 2.75 2.5 2.0 1.5
до 84 місяців 2.5 2.25 2.0 І . О 0.75 2.75 2.5 2.25 1.75 1.25
<<А» -
ІІІ.34-45%
IV. 46--<і5%
відно-
шення
«В»-
> 130 <130- <100- <70- <50 > 130 <130- <100- <70- <50
відно-
100 70
50
100 70 50
шення,%
до2місяців б.О 5.5 5.0 4.5 4.25 6.25 5.75 5.25 4.75 4.5
добмісяців 5.5 5.0 4 .5 4.25 3.75 5.75 5.25 4.75 4.5 4.0
до 12 місяців 5.0 4.5 4.25 3.75 3.5 5.25 4.75 4.5 4.0 3.75
до 24 місяців 4.5 4.25 3 .75 3.5 3 .25 4.75 4.5 4.0 3 .75 3.5
до36 місяців 4.25 3.75 3.5 3.25 З.О 4.5 4.0 3.75 3.5 3.25
до48 місяців 3.75 3.5 3.25 З.О 2.5 4.0 3.75 3.5 3.25 2.75
до60 місяців 3.5 3.25 З.О 2.5 2.0 3.75 3.5 3.25 2.75 2.25
до 72 місяців 3.25 З.О 2.75 2.25 1.75 3.5 3 .25 З.О 2.5 2.0
до 84 місяців З .О 2.75 2.5 2.0 1.5 3 .25 З.О 2.75 2.25 1.75
«А» - відношення
V. більше 66 %
«8)):.... відношення, % >130
<130-100 <100-70 <70-50
<50
до 2 місяців
6.5
б.О
5.5
5.0
4.75
до 6 місяців
б.О
5.5
5.0
4.75
4.25
до 12 місяців
5.5
5.0
4.75
4.25
4.0
384


до 24 місяців
5.0
4.75
4.25
4.0
до 36 місяців
4.75
4.25
4.0
3.75
до 48 місяців
4.25
4.0
3 .75
3.5
до 60 місяців
4.0
3.75
3.5
3.0
до 72 місяців
3.75
3.5
3.25
2.75
до 84 місяців
3.5
3.25
З.О
2.5
Коефіцієнти приведення цін по моделях,
знятих з виробництва (Ki:ip)
Коефіцієнти приведення цін
по моделях ТЗ виробництва країн СНД,
що зняті з виробництва,
до моделей, які виробляються на даний час
Модель
Коефі-
Модель
цієнт
І. Легкові автомобілі
ЗАЗ - 110206
І.ОО ЗАЗ- 1140 (903 см3)
ЗАЗ-1102
0.94 ЗАЗ-968М
ЗАЗ-110216 (люкс)
1.10 ЗАЗ-968
ЗАЗ- 1105 (5 дв.)
І .ЗО ЗАЗ-966, 966В
ЗАЗ-1122 (1288 см 3)
1.29
ЗАЗ-965, 965А
ЗАЗ- 1125 (5 дв.1288 см3)
1.44
ЛуАЗ - 13021
І.ОО ЛуАЗ-969
ВАЗ -2107
І.ОО ВАЗ -21035
ВАЗ-21074
І.О\
ВАЗ -21033
ВАЗ-21063
0.92 ВАЗ-2103
ВАЗ-21061
0.93
ВАЗ-2102
ВАЗ -2106
0.94 ВАЗ-21023
ВАЗ-21053
0.86
ВАЗ-21021
ВАЗ-21051
0.85
ВАЗ -21016
ВЮ-2105
0.85
ВАЗ-21013
вд;Иt043
0 .92
ВАЗ-2101 І
ВАЗ-2104
0.91
ВАЗ-2101
ВАЗ -21083
І.ОО ВАЗ -2108
ВАЗ -21081
0 .95
ВАЗ-21093
І.ОО ВАЗ -2109
13 2-221
385
3.75
3.5
;
з.о
2.5
2.25
2.0
Додаток З
Таблиця 3.1
Коефі-
цієнт
1.09
0.42
0.40
О.ЗО
0.20
0.60
0.88
0 .89
0.88
0 .76
0.77
0.81
0 .68
0.75
0.75
0.67
0.98
0.98


ВАЗ-21091
0.95
ВАЗ-21213
І.ОО ВАЗ-2121
0.89
АЗЛК-21412, 2141
І.ОО АЗЛК-426 (5 дв.)
0.56
(Aleko)
0.76 '1\ЗЛК -408
0.52
АЗЛК-2140
0.83
АЗШ<-407
0.33
АЗЛК-2140 люкс
0.69
АЗЛК-403
0.35
АЗЛК-2138 (5 дв.)
0.74
АЗЛК-402
0.27
АЗЛК-21406 (дефорс.)
0.55
АЗЛК-40 І, 400
0.18
АЗЛК-412
ГАЗ-З\ 10
І . ОО ГАЗ -24-10
0.71
ГАЗ-3110 (2300 см3)
1.45
ГАЗ-24-12
0.85
ГАЗ-31029
0.73
ГАЗ-22
0.40
ГАЗ -3102
І .І О ГАЗ-21
0.39
ГАЗ-31022
0.92 М-2 1
0.22
ГАЗ-310212 (2300 см3)
1.72
М-72
0.20
ГАЗ-24
0.66
М-20
0.14
ГАЗ -24-02
0.79
ГАЗ-ІЗ, 14
1.54
УАЗ-31512
І.ОО ГАЗ -69
0.56
УАЗ-469Б
0.90 ГАЗ-69 (модель 1963 р.)
О.З І
1. Вантажні автомобілі
УАЗ -3303 УАЗ-3303-01
І.ОО УАЗ -45\ДМ
0. 74
УАЗ-452Д
0.84
ГАЗ-3307
І.ОО ГАЗ-5204
оя
ГАЗ-53-12
0.90 ГАЗ-66- 11
І.ОО
ГАЗ-53А
0 .83
ГАЗ-66-0 1
0.93
ЗИЛ-431410
І.ОО ЗИЛ-13 1,\ЗІА
0.91
ЗИЛ-130
0.70 ЗИЛ-133ГЯ
І .ОО
ЗИЛ-131Н
І.ОО ЗИЛ-ІЗЗГ2
0.74
МАЗ-533 7 1
І .ОО МАЗ-5335
0.67
КрАЗ-250
І.ОО КрАЗ-257
0.77
Урал 4320-02
І.ОО Урал 377
0.60
Урал375Д
0.70
З. Вантажні автомобілі-сІlМоск11д11
ЗИЛ-ММЗ-4502
І .ОО ЗИЛ-ММЗ-555
0.90
МАЗ-5551
І . ОО МАЗ-503А
0.77
МАЗ-5549
0.82
БелЛЗ-75405
І.ОО БелАЗ-7509
0.90
БслАЗ-7522
0 .90 БелАЗ-S49
0.86
386


БелАЗ-540
0.76
БелАЗ-75129
1.00
БелАЗ -75485
І.ОО БелАЗ-7519
0.90
БелАЗ -7509
0.90 БелАЗ-75191
0.80
БелАЗ-548
0.84
БелАЗ
І.ОО
БелАЗ-7549
І.ОО БелАЗ
0.90
4. Причепи та напівпричепи автомобільні
СЗАП-8355
І.ОО ГКБ-8350
0.90
СЗАП-8357 1
І .ОО ГКБ-8352
0.90
ОдАЗ-9357 1
І.ОО ОдАЗ -9357
0.90
5. Автобуси
РАФ -22038 -02
І .ОО РАФ-2203
0 .84
РАФ -2203-01
0.90 РАФ -977
0 .60
УАЗ-2206
І .ОО УАЗ-452В
0.75
УАЗ-2206-01
0 .83
ПАЗ-3 205
І.ОО ПАЗ-672
0 .40
ПАЗ-32 0 1
0.50
ПАЗ -65 1
0.20
КАВЗ-327 1
І.ОО КАВЗ-685
0.75
КАВЗ -3270
0.90
КАВЗ-651
0.37
ВМ-2001
0.65
ЛАЗ -695Н
І.ОО ЛАЗ-697
0.90
6. Мотоцикли
Важкі
ИМЗ-8.103 - 10 «Урал»
І.ОО КМЗ -8 155-02 «Днепр-І І»
І.ОО
М-67
0.81
«Днепр - 12»
0.94
М-66
0.74
МТ- 10-36 «Днепр»
0.67
М-63
0.66
МТ- 1 О «Днепр»
0.61
М-62И, М-61
0.57
МТ-9 «Днепр»
0.56
М-52
0.52
К-750М
0.45
М-72
0.42
К-650 «Днепр>►
0.52
Мотоцикли без коляски
дешевше
на20%
Середні
ИЖ «Планета-5»
І.ОО ИЖ «Планета-Спорт»
0.91
ИЖ «Планета-4»
0.86
ИЖ «Планета-О!»
0.91
ИЖ «Планета-З»
0 .73
ИЖ «Юпитер -05»
І.ОО
ИЖ «Планета-2»
0 .67
ИЖ «Юпитер-4»
0.91
ИЖ «Планета»
0 .62
ИЖ «Юпитер-3»
0.80
ИЖ -54А, 57М , 57К
0.90 ИЖ «Юпитер-2»
0.70
13*
387


ИЖ-56
0.60
ИЖ-ІОК«Юпитер»
0.86
..
Легкі
ММВЗ-3-11212
І.ОО ММВЗ-3. 112 І І
0.85
ММВЗ-3.115
o.8s· ММВЗ-3.112
0.82
ММВЗ-3.111
0.71
7. Мопеди
ЛМЗ-2.161-02 «Карпати-2»
І.ОО РМЗ-1-413-07 «Рига-ІЗ»
І.ОО
ЛМЗ-2.159 «Верховина-7»
0.95 РМЗ-1-411 «Рига- І І»
0.90
ЛМЗ-2-158 «Верховина-б» . 0.85
РМЗ-2.124М «Дельта»
І.ОО
JІМЗ-2-153 «Верховина-5»
0.76
РМЗ2.І 16 «Риrа-16»
0.85
JІМЗ-2-152 «Верхови~а-4» 0.70
«Риrа-12», «Риrа-3»
0.75
МП-048 «Верховина-З»
0.66
«Риrа-4», «Рига- І»
Примітка. За одиницю приймається базова модель автомобіля, яка виробля­
ється зараз. Уточнена ціна ТЗ приймається з довідників, що вказані в додатку 8.
Коефіцієнти приведення цін за тими моделями ТЗ виробництва країн СНД та
інших країн, що зняті з виробництва, які не увійшли до додатка 3, до моделей, які
виробляються нині, розраховуються як співвідношення цін моделі, знятої з вироб­
ництва, до моделі, яка:виробляється, за однаковий період часу (взятих, наприклад,
з таких джерел: РД 37,009.015 -92, «Прейскурант rоскомцен СССР», «Сборни1( цен
НАМИ»).
Додаток4
Показники
зниження залишкової вартості (А), (А')
транспортних засобів виробництва країн СНД
Найменування в11дів ТЗ_
Процент зниження вартості ТЗ
в процентах
в проце~пах
від вартості ТЗ від вартості ТЗ
за1рік
на 1000 км
експлуатації (А)
пробігу (А')
Транспорт11і автомобілі
Автомобілі вантажністю до 0.5 тонн
20.0
Від 0.5 ДО 2.0 ТОНН
14.3
Кар'єрні автомобілі-самоскиди ва11та:не11істю
від 27 ДО J50 ТОНН
16.7
0.37
понад 50 до 120 тонн
14.3
о.з
,·
понад 120 до 220 тонн
12.5
0.22
понад 220 тонн
\І.І
0.2
Автобуси
Автобуси малого класу (довжиною до 7,5м)
388
.


ТранспоІ)Ту загального користування
-
0.22
Відомчого транспорту
10.0
-
Автобуси середнього і великого класів (довжиною понад 8 м)
Транспорту загального користvвання
-
0.17
Відомчого транспорту
9.1
-
Мототехніка
·-
Мопеди легкі до 50 см3
19.4
Мокики до 50 см3
ІЗ.О
Мінімокики до 50 см 3
13.9
Моторолери легкові до 200 см3
16.8
Моторолери ванrажні до 200 см 3
\О.О
Мотоцикли без коляски до 125 см3
9.0
ДО 175 см3
10.3
до 350см3
8.6
до 750см3
7.0
Мотоцикли з коляско~ до 350 см 3
\О.З
більш як 350 см3
8.6
Спеціальні аіІтомобілі
(санітарні, технологічні, ветеринарні,
пожежні, аварійні, майстерні, автолаt1ки тощо)
на шасі ванrажних автомобілів
10.0
-
на шасі автобусів
14.3
-
спецтяrачі кортові
12.5
-
Сільськогосподарська техніка
Комбайни - зернозбиральні,
10.0
кукурудзозбиральні, бурякозбиральні
Комбайни - картоплезбиральні
12.0
Причепи до тракторів
12.0
Трактори коліс11і
Клас 5.0 тонн (тип К-700, К701)
9.6
Клас 4.0 тонн (тип Т-4, Т-4А)
12.0
Клас 3.0 тонн (тип T- 1S0K)
9.6
Клас 0.9 тонн і l.4 тонн (тип Т-28Х,
Т-40, Т-40А, МТЗ -50, МТЗ - 80, ЮМЗ-6К)
12.0
Клас 0.6 тонн (тип Т- 16М, Т- 16)
12.0
Трактори гусеничні
Клас З.О тонн (тип ДТ-75, Т-74, ДТ~ 175)
12.0
Клас 2.0 тонн (тип Т-548, Т-70С)
12.0
Клас 0.9 тонн (тип Т-28Х)
12.0
389


Примітка. Для всіх груп автосамоскидів вантажністю 27 т та більше, що по­
стійно працюють у кар' єрах з відстанню відкатки до 1 км, застосовуються процен­
ти зниження від вартості ТЗ за рік експлуатації, в інших випадках - у процентах
від вартості ТЗ на 1000 км пробігу.
Додаток5
Додаткове збільшення (зменшення)
вартості транспортних засобів (ДС)
Таблиця 5.1
Проценти додатковоrо збільшення (зменшення)
вартості транспортних засобів, пов'язаних з у1'1овами доrляду,
зберіrаиня та ексПJІуатаціі (ДС)
.No
з/п
Наіімеиуванн11
%
Приміrки
Фшаnори, що впливають на 11роцент 11ідвищетц вартості ТЗ
І Відсуrність корозійних по­
шкоджень
2 Відсуrність слідів аварійних
пошкоджень і перефарбуван­
ня
З Проведено капітальний ре­
монт двигуна
Кузова з повним пофарбу­
ванням
ПофарбуваІОІЯ в кольори, ,псі
користуютьсяпопІfІ'Ом
10,0
5,0
5,0
30,0
1,5
При строці експлуатації 10
і більше років
При стро ці експлуатації до І О
і більше років
При строці експлуатації біль­
ше 5 років
ФІІКтори, що впливаюмь на ,ч,оценм зниження вартості ТЗ
І Непроходження черrовоrо те­
хогляду в ДАІ
2 ТЗ експлуа'І)'єгься в режимі
таксі
При експлуатації ТЗ кількома
власниками або 11а правах
державної власності
При експлуатації в умовах:
автошкіл
медичної допомоги
2 ТЗ має корозійні пошкоджен­
н.я, що обумовлені неналеж­
ним доглядом, зберіганн.ям та
експлуатацією
5,0
15,0
5,0
20,0
15,0
Приймається
зтабл.5.2
або розрахун­
ком витрат,
ПО'!1)ібких
ДЛЯ усунеНЮІ
дефектів
390
При експлуатації більше 5 ро­
ків
При пробігу, що значно пере­
вищує нормативний (в 2 рази
і більше)
Нараховуєгься при значенні
показника Г відповідно до
нормативного пробігу зі стро­
ком експлуатації ТЗ не більше
8 років


з
4
.Ni
CJ/n
І.
2.
з.
4.
4.1
4.2
4.3
4.4
5.
5.1
5.2
5.3
5.4
6
6.]
6.2
7
7.1
7.2
ТЗ має сліди відновлювал ьна--
10,0
При наявності слідів віднов-
го ремонту
лення 3-х і більше деталей ку-
зова.
4,0
При наявності слідів віднов-
лення менш як 3-х деталей ку-
зова
Агрегати та вузли, які потре -
15,0
Сліди підтікання мастил та
бують ремонту
палива; димн ість, шумність
тощо.
Таблиця 5.2
Проценти додаткового 1меншення
вартості транспортних 1асобів
від наявних дефектів
(коро1ійних пошкоджень, 1абруднення, рі1нотону тощо)
Назва елемента кузова
Максимально
припустимий о/о
зниження
вартості (Де)
Пошкодження від корозії
Панелі підлоги куз о ва
4.0
Коробок жорсткості (лонжеронів , поперечин, підснлюва-
6.0
чів, підмоторної рами)
Порогу підлоги
І.О
Передка кузова:
бризковиків передніх крил
2.0
щита передка
з.о
панелі передка (полки щитів радіатора)
І.О
бризковика облицювання радіатора
о.з
Боковин кузова:
стояків боковни
4.0
арок боковин (бризковиків боковин)
2.0
панелей боковин (для кузова <<Універсал»
2.0
і «Запорожець»)
двері
0.5
Задка кузова :
панелі задка
0.5
пол ки задка з перегородкою ( стінки моторного
0.5
відсіку)
Стелі кузова:
панелі стелі
І.О
панелі бічної задньої
о.з
391


8. Оперення:
8.1
крила з' ємного
0.5
8.2
крила нез'ємноrо
І.О
8.3
капота
0.5
8.4
кришки багажника
0.5
Оббивка кузова (забрудненш,, пошкоджеюи,, 11отертості)
9 Оббивка салону (сrелі, стояків, боковин, полок, дверей)
І.О
10 Оббивка сидінь передніх та задніх
2.0
Пофарбуват,я кузова
(різнотонність, подряпини, відшарування підпливи)
11 Пофарбування кузова
з.о
Хоомовані деталі (коDозія, потьмянінш,, відшарування)
12 Хромовані покритrя
з.о
При.мітка. Процент зменшення вартості за табл. 5.2 враховується для П із
строком експлуатації до 8 років. Процент зниження (Де) від корозії враховується
при наявності корозійних пробоїв. Для П, строк експлуатації яких перевищує
8 років, значення, вказані в таблиці, становлять 50% (половину величини).
Додаток б
Значення показника експлуатаційного зносу (Ип)
легкових автомобІnів на 1000 км пробігу
Моделі (модифікаціі) автомобілів
Показник зношення
(Ип), на 1000 км про-
біrу, %
Виробництва країн СНД
ЗАЗ-965 усіх модифікацій
0.58
ЗАЗ-966 усіх модифікацій
0.51
ЗАЗ-968, ЗАЗ-969
0.41
ЗАЗ-969М
0.40
ЗАЗ-968М, ЛуАЗ-969, ЗАЗ-1102
О.Зб
«Москвич-400», 401,402 усіх модифікацій
0.58
«Москвич-403», 407,408 усіх модифікацій
0.41
«Москвич-412>>, 2138, ИЖ-2125 усіх модифікацій
0.35
«Москвич-2140», АЗЛК-2140 L
О.ЗІ
«Москвич -2141», ИЖ-2126
О.ЗО
ВАЗ-2101, 2102, 2103 , 2106 , 2121
0.35
ВАЗ -21011, 21013, ВАЗ-1111 «Ока»
ВАЗ -2104, 2105, 2107,
0.34
ВАЗ-2108, 2109, 21099, 2110 , 2115
М-1, ГАЗ-67 усіх модифікацій
0.58
392


М-20, М-72, М-21, ГАЗ-21 усіх модифікацій
0.40
ГАЗ - 12, ГАЗ - ІЗ, ГАЗ -69, УАЗ-469,
о.зо
УАЗ-3151, УАЗ-31512
ГАЗ-24, ГАЗ-24- 10 усіх модифікацій
0.28
ГАЗ-3 102, ГАЗ-3110, ГАЗ- 14
0.23
Транспортні засоби країн РЕВД
0.4
Іноземноzо 11иро6ництt1а
Категорія 1.1
0.50
Категорія 2.1
0.40
Категорія 2.2
О.35
Категорія 3.2
0.34
Категорія З . З
0 .31
Категорія 4.2
о.зо
Категорія 4.3
0 .27
Категорія 4.4
0.24
Категорія 5.3
0.18
Категорія 5.4
0.17
Категорія 5.5
.
0.16
Категорія б . З
0 .15
Категорія 6 .4
0.14
Категорія 6.6
0.13
Категорія 7.3
0 .12
Категорія 8.3
О.І І
Примітка. Категорії ТЗ іноземного виробництва визначаються з довідників
«SUPER SHWАСКЕ» та «SHWАСКЕ».
Значення показника експлуатаційного зносу (Ип)
вантажних автомобілів та автобусів на 1000 км пробігу
Показник
Показник
Моделі
зношення (Ип)
Моделі
зношенн11 (Ип)
на 1000 км
на ІООО'км
проби-у,%
пробіrу, %
Бортові автомобілі
ГАЗ-66-1 І
0.39
КрАЗ -255БІ
0.51
ГАЗ -53А
0.22
КрАЗ-260
0.25
ГАЗ-53-12
0.22
КрАЗ-257БІ
0.21
ЗИЛ-13 І
0.28
МАЗ-5335
0.16
ЗИЛ- 130-80
0.16
УАЗ-452Д
0.3
ЗИЛ- ІЗОГ-80
0.16
УАЗ-45\ДМ
о.з
393


ЗИЛ-ІЗЗГЯ
0.22
УрАЛ-375ДМ1
0 .28
КамАЗ-4310
0.32
УрАЛ-4320
0.32
:КамАЗ-5320
0.16
УрАЛ-375НМ
0.28
КамАЗ-532!2
0.16
УрАЛ-43202
0.25
УрАЛ -377Н
0.32
Іноземні
АВИА-А-ЗОН
0.22
ИФА-W-50L
0 .22
Аотомобілі-самоск11д11
БелАЗ-540А
0.37
ГКБ -819
0.37
БелАЗ-7510
0.37
ГКБ-8527
0.28
БелАЗ-548А
0.38
ЗИЛ-ММЗ-55 5
0.19
БелАЗ-7525
0.38
ЗИЛ-ММЗ-4502
0.19
БелАЗ-549
0.37
ЗИЛ-ММЗ-554М
0.19
БелАЗ-75191
о.з
КамАЗ-5 511
0.16
БелАЗ-7420-9590
0.37
КамАЗ -5 5ІО2
0.23
ГАЗ-САЗ-3507
0.26
КрАЗ -25 6Б1
0.34
САЗ -3502
0.38
МАЗ-5549
0.19
Іноземні
ТАТРА-148СЗ
0.28
ТАТРА-148С1
0.28
Автомобілі-фурго1111
ГЗСА-891
0.32
ИЖ-2715 -01-014
0.56
ГЗСА-3702
0 .32
ИЖ-27151-01 -014
0.56
ГЗСА-950
0.28
КамАЗ-541 О з ОдАЗ -9772
0.19
ГЗСА-3704
0.32
ЛуАЗ-8930
0.28
ГСА-37121
0 .22
ЛуМЗ-890Б
0.37
ГЗСА-37112
0 .22
ЛуМЗ-890Б
0.37
ГЗСА-89ЗА
0.32
МАЗ-5 429 з ОдАЗ-795
0.28
ЕрАЗ-762В
0.35
Москвич-2733
0.65
ЕрАЗ -762-ВР
0.35
Москвич-2734
0.65
ЕрАЗ-762-ВИ
0.35
УАЗ-452
О.З
ІАЧ
0.32
УАЗ-451М
О.З
Іноземні
АВИА-А20Ф
0.32
ЛиАЗ - 100.42
0.28
АВИА-АЗОКСИ
0.22
НЬІСА-522С
0.56
АЛКАН-ІЗХ
0.37
Робур-JЩ-3000 КФ/G-КП
0.32
ЖУК-АО6
0.37
Робур-JЩ-ЗОООКФ/Л-
0.32
котерм
ЖУК -АО7
0.37
394


Аt1томобілі-цистер11и
3607
0.32
АЦПТ- 1.7
0.52
3@8 (АТЗ -2,4-52)
0.3 2
АЦПТ-2 . lА
1.14
361 J
0 .22
АЦПТ-6 . 2
0.32
4610
0.3 2
АЦПТ-11
0.22
746
0.19
ВЦJ.їП-7
1.21
9674
0.1 8
ВЦПП- ІОА
0.84
АТЗ-3,8 - 130
0.37
Гб-ОПА- 15.5/1
0.33
АВЦ- 1 .7
0 .45
Г6-ОПА-1 5. 5
0.39
АЦ-5М2
0.58
К- J040-2З
0.37
АЦ-2,2-52
0.53
ЛБ-7Б
0. 23
АЦ-8-5320
0.27
МА-4А
0.58
АЦ- іО
0.2 8
Р3-АЦПТ-ІІ .5
0.16
Ш4-ВЦП- 12
0.19
Аt1топоїзди
ЗИЛ-!ЗОБ! -80 з
0.16
КамАЗ-5320 з
0.16
ОдАЗ-885
0 .19
ГКБ- 8350
0.19
ЗИЛJЗО -80з
0 .16
КамАЗ 53212 з
0.16
ГКБ - 817
0.32
ГКБ- 8352
0.19
ЗИЛ- !ЗЗГЯ з
0 .22
МАЗ-5429 з
0.17
ГКБ- 8350
0.1 9
МАЗ-93801
0.17
КАЗ-608В1 з
0 .25
МАЗ-504Вз
0.19
КАЗ-7 17
0 .37
МАЗ-93971
0 .17
КамАЗ-5410 з
0.16
МАЗ-5432 з
0.17
ОдАЗ-9370
0.16
МАЗ-9397
0.17
КамАЗ-54112 з
0 .16
МАЗ-5335 з
0.16
ОдАЗ-93 85
0 .16
МАЗ-8926
0.21
Автомобілі дт, контейнерних перевезень
ГАЗ-52-06з
0.34
МАЗ-6422з
0.17
ЦКТБ-А-402
0.56
МАЗ-9389
0.17
вантажністю 5 т
вгпrажністю 32 т
ЗИЛ- 130В1 -80 з
0.16
МАЗ-504В з ЧМЗАП-9985
0.19
ЦПКТБ-А-441
0 .44
вантажністю 20 т
0 .44
ЩШТІІ,'КJІіСТЮ } 0 Т
ЦПКТБ-А853 вант.3 .7 т
0.32
Аетопоїзди-тяжковози і лісмо:ш
КрАЗ258БІ з
0.29
КрАЗ-255Б1 (2 авт.) з
0.51
ЧМЗАП-5523А
0.37
ЧМЗАП-5530
1.9
395


КрАЗ-255БІ з
0.56
КрАЗ-255ЛІ з
ЧМЗАП -5208
0.56
9383
КрАЗ-255Бl з
0.56
МАЗ-509Аз
ЧМЗАП-52 1 2А
0.56
9383
Агтобуси
КАВЗ-685М
0.19
ЛиАЗ-677М
ЛАЗ-4202
О.І\
ЛиАЗ-677МБ
ЛАЗ-697Р
0.13
ПАЗ-3201
ЛАЗ-699Р
0.11
ПАЗ-672М
ЛАЗ-695Н
0.14
РАФ -2203 «Латвия»
УАЗ-452В
Іноземні
Икарус-250
0.10
Икарус -260
Икарус-255
0.10
Икарус-260 (приміс ький)
Икарус-256
0.10
Икарус -280
Значення показника
експлуатаційного зносу (ИП) мототехннки
на 1000 км пробігу
Назва
Середньо-
Показник
річний про- зносу (ИП)
біr,тис . км на 1000 км
пробіrу
Мопеди легкі
3.5
5.5 (4 .63)
Мокики
3.5
5.55 (4.63)
Мінімокики
3.5
3.69 (2.78)
Моторолери легкові
5.0
2. 78 (1.54)
Моторолери вшпажні
5.0
3.36 (3 .09)
Мотоцикли без коляски
Робочий об'єм двигуна до 125 см3
4.5
2.22 (І .83)
Робочийоб'ємдвиrунадо 175 см3
5.5
2.22 (1.83)
Робочий об'єм двиtуна до 350 см3
6.0
1.50
Робочий об'єм двигуна до 750 см3
7.0
І.О
Мотоцикли з коляскою
Робочий об'ЄМ двигуна ДО 350 см3
5.0
2.06
Робочий об' єм двигуна до 650 см3
7.0
1.23 ( 1.1 1)
396
0.51
0.56
0.46
0.56
0.135
0.135
0.21
0.16
0.16
О.ЗІ
0.11
0.11
0.12
Пробіr
до списання,
тис. км
18 (21.6)
18 (21.6)
27 (36)
36 (64.8)
29.7 (32.4)
45 (54)
45 (54)
66.6
90.0
48.6
81 (90)


Додаток 7
Середньорічні пробіги вантажних автомобілів,
автобусів та мототехніки (тис. км)
Моделі
Середнє
Моделі
Середнє
значенн11
значенНІІ
Бормові имомобілі
УАЗ-452Д
39.2
УрАЛ-375ДМІ
48.3
УАЗ-451ДМ
39.9
УрАЛ-4320
49.5
ГАЗ-52-04
49.4
УрАЛ-375НМ
45.0
ГАЗ-66-1 І
56.8
УрАЛ-43202
46.1
ГАЗ -53А
46.3
УрАЛ-377Н
62.7
ГАЗ-53- 12
45.1
КамАЗ-4310
35.4
ЗИЛ-131
48.2
КамАЗ-5320
76. 8
ЗИЛ-130-80
59.8
КамАЗ-53212
65 .1
ЗИЛ-130Г-80
56 .6
КрАЗ-255Бl
55.4
ЗИЛ-13ЗГЯ
54.0
КрАЗ-260
56.1
МАЗ-5335
66.,4
КрАЗ-257Бl
55.4
Іноземні .
АВИА-А-30Н
50.2
ИФА-W-50L
46.5
Автомобілі-самоскиди
САЗ -3502
48.5
КрАЗ -256Бl
50.5
ГАЗ-САЗ-3507
53.1
БелАЗ-540А
37.3
ЗИЛ-ММЗ-555
53.3
БелАЗ-7510
37.3
ЗИЛ-ММЗ-4502
52.5
БелАЗ-548А
33.9
ЗИЛ-ММЗ-554М з ГКБ -819
40.6
БелАЗ-7525
33.9
КамАЗ -5511
49.4
БелАЗ-549
36.5
КамАЗ-55102 з ГКБ-8527
41 .2
БелАЗ-75191
36.5
МАЗ-5549
• 55.0
БелАЗ-7420-9590
36.5
Іноземні
ТАТРА- 148СІ
49.4
ТАТРА-148С3
49.4
Автомобілі-Фургони
ИЖ-2715-01-014
37.1
ЛуМЗ-890Б
55.4
ЦЖ-27 151-01 -014
36.6
ГЗСА-3702
39.4
Москвич-2733
35.5
ГЗСА-950
36.2
Москвич-2734
35.5
ГЗСА-3704
28.4
ЕрАЗ-762В
27.6
ГСА-37121
38 .3
ЕрАЗ-762-ВР
ЗО.І
ГЗСА-37112
36.2
397


ЕрАЗ-762-ВИ
29.4 ГЗСА-3718
52.9
УАЗ-452
26 .9 ГЗСА-893А
42 .3
УАЗ-451М
30.4 ЛуМЗ-890Б з ЛуАЗ-8930
59.3
ГЗСА-891
32.7 МАЗ-5429 з ОдАЗ-795
62 .9
ІАЧ
39.8 КамАЗ-5410 з ОдАЗ-9772
63 .6
Іноземні
ЖУК-АО6
30.6 НЬІСА-522С
32.6
ЖУК-АО?
30.8 АВИА-А20Ф
38.6
Робур-ЛД-3000 КФ/G-КП
38.0 АВИА-А30КСИ
36.4
Робур-ЛД-3000КФ/Л-котерм 38 .3 ЛИАЗ-100 з АЛКА Н-13Х
48.6
Автомобіпі-цистерни
3611
49.3 К\040-23
46.0
4610
46.8 ВЦПП-7
15.4
9674
50.7 ВЦПП-lОА
\3.2
АЦ-SМ2
52.1 ШЧ-ВЦП- 12
31.2
АЦ-2,2-52
49.6 Щ-10
45 .1
АЦ-8-5320
41.4 ТЦ-11
39.5
АЦ-10
40.2 Щ-2А
ЗІ.О
АВЦ-1.7
41.4 АВВ-3 .6А
36.1
АЦПТ-1.7
17.5 АЦПТ-5
35.3
АЦПТ-2.ІА
16.4 ЦР-7АП
39.5
АЦПТ-6.2
58.7 • АЦН-7 .5-5334
40.2
АЦПТ-11
50.0 АЦН-11-257
37.4
РЗ -АЦПТ-11.5
50.8 АЦ- 10
40.2
Г6-ОПА-15.5
47.0 ТСВ-6
46.6
Г6-ОПА- 15 . 5/1
47.0
Автомобілі-заправники
АТЗ-3,8-130
35.О МЗ-66А
ЗО.О
746
33.3 03 .1926
ЗО.О
3608 (АТЗ -2,4-52)
зо.о 3607
зо.о
МА-4А
ЗО . О АЦ-2.5-52
ЗО.О
ЛБ -7Б
зо.о
Автомобіпі-поїзди
ЗИЛ-lЗОБl-80 з ОдАЗ-885
:ї4.6 КАЗ-608В 1 з КАЗ-717
55.9
ЗИЛlЗО-80 з ГКБ-817
46.6 МАЗ -5429 з МАЗ-93801
56.3
ЗИЛ-133ГЯ з ГКБ-8350
42.9 МАЗ-504В з МАЗ-93971
59.3
КамАЗ-5410 з ОдАЗ-9370
48.7 МАЗ-5432 з МАЗ-93971
61.7
КамАЗ-54112 з ОдАЗ-9385
53 .1 МАЗ-5335 з МАЗ-8926
49.6
398


КамАЗ-5320 з ГКБ-8350
44.5
КамАЗ 53212 з ГКБ-8352
48.3
Автомобілі для контей11ерних пере11езе11ь
0.625 т
ГАЗ-52-04
31 .5 ГАЗ52-06 з ЦКТБ-А-403
21.б
ГАЗ-53-12
25.2 ГАЗ-52-06 з ЦПКТБ-А-402
44.9
ЦПКТБ-А853
24.9 ЗИЛ-130-80
50.7
1.25 т
ГАЗ-52-04
41.! ЦІІКТБ-А853
35 .2
ГАЗ-53-12
31.5 ЗИЛ-130-80
41.1
ГАЗ52-06 з ЦКТБ-А-402
36.7 ЗИЛ-130В1 -SОз ЦПКТБ-А-441
35.9
2.5т
ГАЗ-52-04
36.4 КАЗ-608В1 з КАЗ-717
95.0
ГАЗ-53-12
26.6 ЗИЛ-130-80
39.2
ГАЗ52-06 з ЦКТБ-А-402
25.3 ЗИЛ-130В1-80 з ОдАЗ-885
49.1
КамАЗ-5320 з ГКБ- 8350
65 .7 ЗИЛ130-80 з ГКБ-817
96.3
КамАЗ-5410 з ОдАЗ-9370
68.6
5т
ЗИЛ- 130-80
47 .3 КАЗ-608В1 з КАЗ-717
72.7
ЗИЛІЗО- 80 з ГКБ-817
76.3 КамАЗ-5410 з ОдАЗ-9370
72.4
ГАЗ52-06 з ЦКТБ-А-402
32.6 КамАЗ-5320 з ГКБ-8350
95.0
20т
МАЗ-504В з ЧМЗАП-9985
52.4 МАЗ-6422 з МАЗ-9389
45.6
А11томо6ілі-важко11ози та лісовози
КрАЗ-258 Б 1 з ЧМЗАП-552ЗА 35 .9 КрАЗ-255ЛІ з 9383
62.8
КрАЗ-255Б1 з ЧМЗАП-5208
27.2 КрАЗ-255Б1(2авт) з
11.1
ЧМЗАП-5530
КрАЗ-255БІ з ЧМЗАП-5212А 26.1 МАЗ-509А з 9383
65.5
А11то6ус11
ЛиАЗ-677 М
44.7 КАВЗ-685М
49.3
ЛиАЗ-677МБ
66.2 ПАЗ-3201
51.4
ЛАЗ-4202
49.1 ПАЗ-672М
46.8
ЛАЗ-697Р
50.2 УАЗ-452В
35.0
ЛАЗ-699Р
57.8 РАФ-2203 <<JІа11ІИЯ>►
45.5
ЛАЗ-695Н
80.5
Іноземні
Икарус-260
71.0 Икарус-250, 255, 256
107.3
Икарус-280
67.8
399


Мототехніка
Мопеди легкі
3.5
Мокики
3.5
Мінімокики
3.5
Моторолери легкові
5.0
Моторолери вантажні
5.0
Мотоци1<11и без коляски
робочий об'єм двигуна до 125 см 3
4.5
доІ75см3
5.5
ДО 350 см3
б.О
до 750 см3
7.0
Мотоцими з КОЛ.ІІСКОЮ
робочий об'єм двигуна до 350 см3
5.0
.
до 650 см3
7.0
Додаток.В
Перелік рекомендованої літератури
-
Періодичний довідник «Бюллюrень автотовароведа» ДНДІСЕ . ІВЦ СЕУ;
-
Періодичний довід ник «Отnускнь~е цень~ на автотранспортнь1е средст ва,
трактора, автомобильffl,Іе и тракторНЬІе двигатели, мотоцикль~, крань~» . НАМИ.
Росія;
-
Періодичний довідник «Super schwacke» . EUROTAX. Швейцарія;
-
Періодичний довідник «Kalkulation». EUROTAX. Швейцарія;
-
Періодичний довідник «Auto -ident». EUROT АХ. Швейцарія;
-
Періодичні довідники «Auto market report», «КеІІеу Blue Book», «Mitchell»,
«N.A.D.A.». США;
·-
Періодичні довідники «PKW-Spezial>►, «DA Т Marktspiegel» . Німеччина;
-
Міжнародний стандарт ISO 3833;
-
Фарбування ТЗ. «Lakirung». Швейцарія.
-
Каталог двигунів. СЕУ . Донецьк.
Перелік використаних джерел
І. Закон України «Про судову експертизу».
2. Кримінально-процесуальний кодекс України.
3. Методическое руководство по определению стоимости транспортноГQ сред­
ства с учетом естественного износа и техническо.го состояния на момент предьяв­
щ:ння. РД 37.009.015°92 (98). АО «Автосельхозмаш -холдннr», М., 1993 р. '
4. Методические рекомендации по определению стоимости легковь~х автомо­
билей и имущественного вреда, причиненного при их повреждении владельцам.
МІО РСФСР, ЦJШИЛСЗ, Л., 1987 р.
5. Збірник нормативних документів «О составе затрат единь1х нормах аморти­
зациоННЬІХ отчислений», М . : «Финансь~ и статистика», 1992 р.
6. Довідник «Автомобили ВАЗ: ремонт после аварий». Л.: Машиностроение,
1995 р.
7. Методичний посібник для товарознавчої оцінки автомототранспортних за­
собів. Міністерство юстиції України, К., 1997 р.
400


8. МеrоДИІ(а експерnюго дослідження авт<>МОТО'ІрЗИСПорІНИХ засобів. «SSH-Po\ska» .
Варшава. 1994 р.
•
9. «Практические рекомендации по применению поправочнь1х козффициен­
тов при расчете стоимости восстановительноrо ремонта автомобилей». Донець­
кий НДІ СЕ, 1994 р.
10. Прейскурант на ТО и ремонт иностраннЬІх автомобилей. Ч . 3. Леrковьrе ав-
томобили. М., 1986 р .
11. Періодичний довідник «Super schwacke». EUROTАХ . Швейцарія .
12 . Періодичний довідник «Kalkulation>> . EUROTAX. Швейцарія.
13. Періодичний довідник «Auto -ident». EUROTAX. Швейцарія.
14. Періодичний довідник «Auto market report>> , «Kel\ey Blue Book►►, «Mitch-
ell». США.
15. Періодичний довідник «PKW-Spezial>►, «DAT Marktspiegel» . Н і меччина .
.
16. Комп ' ютерна програма EUROTAX - російськомовна версія, «Автоверт/
. Автокальк».
17. Міжнародний стандарт ІSО 3833 .
18 . Фарбування ТЗ . «Lakirung» . Швейцарія.
19 . ПокрЬІТия лакокрасочнь1е, ГОСТ 9.032 -89 (захист від корозіїта ·старіння) .
20. Відповідність технічного стану ТЗ щодо умов безпеки руху. ГОСТ 25478-91
•від 01 .07 .93.
21 . Правила дорожнього руху України. К., 94.
22. Періодичний довідник «Бюметень автотовароведа» Донецький МDІСЕ ;
ІВЦСЕУ.
КК України
КПК України
ЦПК України
МІО України
СНД
РЕВД
НБУ
НДІСЕ
ПЕОМ
Тех. паспорт
Держ. No
у
тз
втв
А
А'
т
п
г
Перелік скорочень
Кримінальний кодекс України
Кримінально-процесуальний кодекс України
Цивільно-процесуальний кодекс України
Міністерство юстиції України
Співдружність незалежних держав
Рада економічної взаємодопомоги
Національний банк України
Науково-дослідний інституr судових експертиз
Персональна електронно-обчислювальна маши на
Технічний паспорт
Державний номер
. Матеріальний збиток
Транспортний засіб
Втрата товарної вартості
Процент зниження залишкової вартості ТЗ за І рік ексІVІуата­
ції
Процент зниження залишкової вартості ТЗ на І ООО км пробігу
Тривалість екс!V!Уатації
Пробіг
Процентний показник залишкової вартості транспортного за­
собу
401


Гі
Гк
ГАКБ
Гпр
Гш
Итс
Ип
Ит
Ит.пр
Ипр
Де
Сдоп
Сост.рас.
Сост.
Свр
Свр'
Ср
Сд
Сд'
См
Кпр
Кп
Мзб.у
Цц
Ці
Цн
Цсп
к
Ви
Вф
Вдоп
m
+СвІ
+Св2
ПроцеІПНий показник залишкової вартості і-ої деталі, агрега­
та або вузла, що заміиюєrься
Процент коригування залишкової вартості ТЗ по пробігу
ПроцеІПНий показник залишкової вартості акумуляторів
ПроцеІПНий показник залишкової вартості причепа
Процентний показник залишкової вартості шин
ЕксІШ)'атаційний знос деталей транспортного засобу
Показник експлуатаційного зносу за пробігом
Показник ексІШ)'атаційного зносу за фактором часу
ЕксІШ)'атаційний знос деталей причепу
Показник ексІШ)'атаційноrо зносу за І рік ексІШ)'8тації при­
чепа
Процент додаткового збільшення (зменшення) вартості ТЗ
від умов догляду, зберігання та ексІШ)'атації
Додаткове збільшення (зменшення) дійсної вартості ТЗ від
його комплектності, наявності аварійних пошкоджень аб()
оновлення деталей
Середня залишкова вартість ТЗ
Дійсна залишкова вартість ТЗ
Вартість відновлювального ремонту
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням ексІШ)'­
атаційноrо зносу деталей, що замінюються
Вартість ремоІПНо-відновлювальних робіт
Вартість замінних при ремонті деталей, вузлів та агрегатів
Вартість замінних при ремонті деталей, вузлів та arpenniв з
урахуванням їх ексІШ)'атаційноrо зносу
Вартість використаних при ремонті матеріалів
Коефіцієнт приведення цін по моделях, знятих з виробництва
Коефіцієнт підвищення вартості запасних частин
Вартісний еквівалент розміру митного збору та встановлених
податків
Ціна транспортного засобу на момент дослідження
Ціна замінної деталі, вузла чи агрегату
Ціна нового ТЗ згідно з довідковою літературою
Ціна ексІШ)'атованоrо ТЗ згідно з довідковою літературою
Коефіцієнт коригування специфіки РИИІСУ
Висота протектора нової шини
Висота протектора шини фактична
Висота протектора шини припустима
Кількість замінних одиниць
Вартісне збільшення ціни ТЗ при оновленні йоrо деталей
Вартісне збільшення ціни ТЗ при йоrо дообладнанні
402


Тф
Тет
Іноземного
виробництва
(іноземні)
Фактичний строк експлуатації АКБ
Середньостатистичний строк експлуатації АКБ
Виробництва країн дальнього зарубіжжя
[Стосовно проведення
автотоварознавчих експертиз]
Лист Державної митної служби України
від 7 лютого 2001 року No 09/09-528-ЕП
(Витяг)
<... > Питання визначення митної вартості товарів та предметів вре­
гульовано чинним законодавством (ст. 16 Закону України «Про Єдиний
митний тариф», постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.98
No 1598 «Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів
та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України»
та від 12 . 10.2000 No 1537 «Про внесення змін і доповнень до Порядку ви­
значення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення
їх через митний кордон України»).
Нагадуємо, що автотоварознавці-експерти можуть залучатися до про­
ведення оцінки тільки при необхідності та в особливо спірних випадках,
але такі експертні висновки застосовуються тільки в якості допоміжної,
довідкової інформації. Рішення щодо визначення митної вартості товару
приймається виключно посадовою особою митного органу, що здійснює
митне оформлення і несе відповідальність за нарахування та справляння
митних платежів.


Розділ 4
УЧАСТЬ ЕКСПЕРТІВ
У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Про виконавче провадження
Закон України
від 21 квітня 1999 року No 606-XIV
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, No 24, ст. 207)
(Витяг)
Глава 1. Загальні положення
Стаття 1. Виконавче провадження
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб,
зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень
судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у
спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими норма­
тивно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших
законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають
примусовому виконанню (далі - рішення).
Стаття 2. Органи І посадові особи, які здійснюють приму­
сове виконання рішень
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну ви­
конавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції
України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу>>
примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних,
міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної
виконавчої служби (далі - державні виконавці).
Інші органи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у
випадках, передбачених цим Законом, у тому числі відповідно до статті 6,.,
цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Стаття 5. Обов'язки і права державних виконавців
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового
виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчас­
но, повно вчиняти виконавчі дії.
<...>
404


Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має
право:
<...>
залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у вста­
новленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для
оцінки майна;
Глава 2. Учасники виконавчоrо провадження
Стаття І О. Учасники виконавчого провадження та особи, якІ
залучаються до проведення виконавчих дій
Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сто­
рони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.
<...>
Стаття 14. Участь у виконавчому провадженні експерта або
спеціаліста
Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні
виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний
виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю по­
становою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціа­
лістів або експертів .
Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна
особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповід­
ній галузі.
Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з пи­
тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні ре­
комендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послу­
ги, розмір якої визначає начальник відповідного органу Державної вико­
навчої служби. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи
належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.
За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправ­
дивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену законом,
про що він має бути попереджений державним виконавцем.
Стаття 17. Відводи державного виконавця, експерта, спеці­
аліста, перекладача
Державний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть
брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони
є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть
участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті вико­
нання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупе­
редженості.
За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов' язані заявити
самовідвід. З тих же підстав відвід цим особам може бути заявлений стя-
405


гувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмотивова­
ним, викладеним у письмовій формі і заявленим у будь-який час ,цо закін­
чення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця вирішується начальником
відповідного відділу Державної виконавчої служби, про що виноситься
постанова.
Питання про відвід експерта, спеціаліста чи перекладача вирішується
вмотивованою постановою державного виконавця, яка затверджується
начальником відповідного відділу.
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передає­
ться у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або до
іншого підрозділу Державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бyrn оскар­
жена до відповідного суду у 1О-денний строк, а відводу експерта, спеціаліс­
та, перекладача - у той же строк начальнику відповідного відділу Державної
виконавчої служби, а у разі його відмови - до суду.
Глава 4. Порядок та умови
здійснення виконавчого провадження
Стаття 45. Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих
дій
Витратами, пов' язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на
організацію і проведення виконавчих дій із спеціального фонду виконав­
чого провадження, а також кошти сторін та інших осіб на проведення ви­
конавчих дій відповідно до цього Закону.
До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені
на:
<... >;
2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у
встановленому порядку до провадження виконавчих дій;
<.. .>
Глава 5. Звернення стягнення
на майно боржника
Стаття 57. Оцінка майна боржника
Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за рин­
ковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли
оцінка провадиться за регульованими цінами.
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягу­
вач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній
запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати
на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, прове­
дену державним виконавцем.
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.
406


Інструкція
про проведення виконавчих дій
Затверджено наказом
Міністерства юстиції України
від 15 грудня 1999 року No 74/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиції Украіни
15 грудня 1999 року за No 865/4158
(Витяг)
2. Учасники виконавчого провадження
2.1 . Учасники виконавчого провадження
та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій,
їх права та обов'язки
2.1.1. Учасниками виконавчого провадження є державний викона­
вець, сторони, їхні представники, експерти, спеціалісти, перекладачі.
2.2 . Участь у виконавчому провадженні
експерта або спеціаліста
2.2 .1. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійс­
ненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, дер­
жавний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає
своєю постановою< ...> експерта або спеціаліста, а при потребі - кількох
спеціалістів або експертів.
Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна
особа, яка має потрібні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відповідній
галузі. Експерт має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових екс­
пертів державних і підприємницьких структур та громадян.
Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з пи­
тань, що поставлен і йому державним виконавцем, а також давати усні
пояснення та рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутно­
сті.
2.2 .2 . Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним
послуги, розмір якої визначає начальник відповідного відділу державної
виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом
(якщо розмір винагороди перевищує 500 грн., то її визначає начальник
відділу Державної виконавчої служби за погодженням з начальником
відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управлін­
ня юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції,
за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом, але не більше, ніж
передбачено Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та
виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попе­
реднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або
407


до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміні- стратив­
ні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним устано­
вам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів
і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від
1 липня 1996 року No 710. Ця винагорода та інші витрати на проведення
експертизи належать до витрат, пов'язаних i;J здійсненням виконавчих
дій . Про виплату винагороди державний виконавець виносить постано­
ву, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служ­
би< .. .>.
(Пункт 2.2.2 із змінами, внесеними згідно з наказом Мін'юсту No 9/5
від 20.02. 2002)
2.2.3 . За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо
неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену зако­
ном, про що він має бути попереджений державним виконавцем.
5. Звернення стяrнення на майно боржника
5. 7 . Оцінка майна боржника
5.7 .2 . Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо вартість майна
перевищує 1О неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то дер­
жавний виконавець для проведення оцінки описаного майна залучає у
встановленому порядку експерта (спеціаліста), зокрема фахівців науко­
во-дослідних інститутів судових експертиз та суб'єктів підприємницької
діяльності, що мають відповідну ліцензію Міністерства юстиції України.
У- цьому разі оплата їх праці здійснюється із спеціального фонду вико­
навчого провадження. Витрати на оплату винагороди експерту або спе­
ціалісту в установленому порядку стягуються з боржника.
5.7 .3 . Якщо стягувач чи боржник заперечує проти проведення оцінки
державним виконавцем, то останній у встановленому порядку призначає
експерта чи спеціаліста для визначення вартості майна. Витрати за про­
ведену експертизу несе сторона, яка заперечує оцінку майна, проведену
державним виконавцем .
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.


ЗМІСТ
Від редакції ................ . .......... . .. . ............... . ........ 3
Розділ 1
Загальні положення
Про судову експертизу. Закон України від 25 лютого 1994 року
No 4038-ХІІ ..... . . . .. . . . .......... . ........... . ....... . ....... . ....... 5
Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджено Зако-
ном від 28 .1 2 .60 ВВР, 1961,No2ст. 15 (Витяг) . . ... . ................. . . ... 10
Цивільний процесуальний кодекс України. Затверджено Законом
України від 18 липня 1-963 року No 1500-VI (Витяг).. : . . . . . . .. .... .... ... . . 18
Митний кодекс Україин. Введено в дію Постановою Верховної Ради
України No 1970а-ХІІ від 12 грудня 1991 року (Витяг) ........ . .... . ....... 20
Основи законодавства України про охорону здоров'я. Закон
України від 19 листопада 1992 року No 2801-ХІІ (Витяг) ..... . ............. 21
Про психіатричну допомогу. Закон України від 22 лютого 2000 року
No 1489 -ІІІ (Витяг) .. . ....................................... . ......... 22
Про підприємництво. Закон України від 7 лютого 1991 року
No 698-ХІІ (Витяг) .................................................... 22
Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року
No8. '' ....... . .................. , ..... . , ..... . .. . . . ............. . ... 23
Інструкція про призначення та проведення судових експертиз. За­
тверджено наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року
No53/5...........................; ....... . ...... . . .. .. . .... . ..... , . . 29
Науково-методичні рекомендації з питань підrотовкн та призна­
чення судових експертиз. Затверджено наказом Міністерства юстиції
України від 8 жовтня 1998 року No 53/5 ........................ . .. . ...... 39
Інструкція про формування, ведення і використання криміналіс­
тичних обліків Криміналістичноrо центру Міністерства внутрішніх
справ України, Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ Ук-
раїни від 14 січня 1994 року No 190 .. . . . ......... . .. . .......... .. ........ 82
Інструкція про порядок функціонування дактнлоскопічноrо об-
ліку експертної wужби МВС України . Затверджено наказом МВС Ук-
раїни від 11 вересня 2001 року No 785 . . ........ . . . .......... .. . .. ........ 88
Інструкція про створення єдиної автоматнзоваіtої системи вомер­
ноrо обліку воrнепальної (стрілецької) зброї, яка зберіrається й вико­
ристовується в МВС, на об'єктах дозвільної системи та перебуває в
особистому користуванні rромадян. Затверджено наказом МВС Укра-
їни від 2 вересня 1998 року No 659 (Витяг) ... . .......... . ... . ............ 96
409


Розділ 2
Організаційно-правові засади
2.1. ОрганізаціR та управлінн.11
Положення про Міністерство юстиції України. Затверджено Ука-
зом Президента України від30 грудня 1997 року No 1396/97 (Витяг) ......... 99
Положення про Головне управління юстиції Міністерства юсти­
ції У країни в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Се­
вастопольсБке міські управління юстиції. Затверджено наказом Мініс-
терства юстиції України від 30 серпня 2000 року No 36/5 (Витяг) ... ... ... .. 100
Положення про Координаційну раду з проблем судової експерти-
зи при Міністерстві юстиції України. Затверджено постановою Кабіне-
ту Міністрів України від 16 листопада 1994 року No 778 ................... 101
Положення про науково-консультативну та методичну раду з
проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України. За­
тверджено наказом Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2000 року
No49/5 ............................................................. 103
Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби Укра­
їни. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року
No 6 (Витяг) ....... ................ ... ......... . .................. ... 106
Положення про бюро судово-медичної експертизи упраВJІінь охо­
рони здоров'а обласних виконавчих комітетів та республіканське
бюро (Автономної Республіки Крим). Затверджено наказом Міністер-
ства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року No 6......... . ...... . 108
Про розширення мережі науково-дослідних Інститутів судових
експертиз Міністерства юстиції. Постанова Кабінету Міністрів Укра-
їни від 25 січня 1995 року No 52 ............... ...... ...... . .. .. ........ 112
Про утворення Кримського науково-дослідного інституту судо-
вих експертиз. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого
2002 року No 70-р ........... . ................ ..... ...... .. ......... . . 112
Положення про Міністерство внутрішніх справ Україин. Затверд­
жено Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року No 1138/2000
(Витяг) ............................. : ...... .. ......... . ......... ... 113
Про утворення Державного наукрво-дослідного експертио-кримі­
наліст11чного центру Міністерства внутрішніх справ. Постанова Ка-
бінету Міністрів У країни від 6 травня 1998 року No 617 ................... 113
Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ.
Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року No 988 ....... 114
Положения про експертну службу Міністерства внутрішніх справ.
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня
2000 року No 988 ..................................................... 114
Перелік платних послуг, 11кі можуть надаватис111 підрозділами екс­
пертної служби Міністерства внутрішніх справ. Затверджено постано-
вою Кабінету Міністрів Украіни від 20 червня 2000 року No 988 ............ 117
Про затверджен на Інструкції про порядок приймання, зберіган­
ня, обліку, зннщенн11 чи реалізації вилученої, добровільно зданої,
знайденої зброї та боєприпасів до неї. Наказ Міністерства внутрішніх
справ України від 31 травня 1993рокуNo314 ........................... 118
410


Інструкція про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення
чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та
боєприпасів до неї. Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ
України від 31 травня І 993 року No 314 (Витяг) ........ . ................. 118
Т11мчасове положення про спеціальний підрозділ міліції для за­
безпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб,
11кі беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та
близьких родичів і для охорони установ судових експертиз. Затверд-
жено наказом МВС України від 23 липня 1997 року No 467 ................ І 19
Інструкція про порядок організації охорони приміщень і терито­
рій відділень судово-психіатричної експертизи та режиму триманн11
осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатрич­
ну е1,спсртизу. Затверджено наказом МВС і МОЗ України від 4 листопа-
да 1996 року No 751 /338 .. . ......... .. . . ........... . .............. . .... 121
2.2 . Атестація судових експертів,
присвоєння кваліфікацій11их класів
Про віднесенн11 дехких посад працівників держав11их спеціалізова­
них установ до категорій посад державних службовців. Розпорядження
Кабінеrу Міністрів України від 31 серпня 1995 року No 558-р ............... 138
Положення про Державний реєстр атес:тованих судових експертів
державних і підприємницьких структур та rромадвн. Затверджено на-
казом Міністра юстиції України від 15 квітня 1997 року No 149/7 ........... 139
Положе11н11 про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію су­
дових експертів. Додаток 2 до наказу Міністра юстиції України від
15 липня і997 року No 285/7-А «Про експертно-кваліфікаційні комісії та
атестацію судових експертів» ........ . ................................ 141
Положенн11 про експертно-кваліфікаційиі комісії бюро судово-ме-
дичної експертизи. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я
України від від 18 лютого 1997 року No 52 . ...... . ....................... 158
Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа
працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Мініс­
терства юстиції України. Затверджено наказом Міністерства юстиції
України від 30 листопада 1995 року No 360/6 ............................ 162
Положевв11 про кваліфікаційні класи лікарів - судово-психіат­
ричних експертів та психолоrів - судових експертів. Затверджено на­
казом Міністерства охорони здоров'я України від 31 жовтня 1995 року
No199 .. ... . ...... . ........ . ........................................ 165
Положения про пор11док проведеин11 атестації лікарів. Затверд­
жено наказом Міністерства охорони здоров ' я України від 19 грудня
1997 року No 359 (Витяг) ............................................. 169
2.3. Оплата послуг з проведення експертиз
та оподаткування
Про послуги з охорони здоров'я, операції з иад1ши11 ІІІСИХ заклада­
ми охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на наданн11 таких
послуг, звільв11ютьс11 від обкладенн11 податком на додану вартіс:ть.
Пщ:танова Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 року No 1602 ...... 170
Перелік державних плаmих послуг, 11кі иадаютьСІІ иаукоnо-дослід-
ними інститутами судових експертиз Міністерства 1скnщії., Затвердже-
но постановою Кабінеrу Міністрів України від 7 серІПІЯ І 999 року No 1432 ..... 172
411


Про сплату сум :Ja .проведення експертизи, прmиачеиоі арбітраж­
нн~t судом. Лист Державної податкової адміністрації України від 21 квітня
1997рокуNo10-0216/11-2962 (Витяг)...................................173
Положення про порядок внесения юридичн11ми та фЬнчннми осо­
бами плати за проведеин11 експертио-криміналістичними пІдро:1діла­
ми органів внутрішніх справ Украіни досліджень та інших робіт (по­
слуг) із застосуванням науково-технічних засобів і криміналістичних
методів та використання цих коштів. Затверджено наказом Міністер­
ства фінансів і Міністерства внутрішніх справ України від 6 липня
1998рокуNo694/499.................................................174
Інструкція про порядок і ро:1міри відшкодування витрат та ви­
плати винагороди особам, що викликаються до органів ді:1наиия, по­
переднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні
111:их перебувають справи про адміністративні правопорушеии11, та
виплати державним науково-дослідним установам судової експерти­
зи :Ja виконання іх працівниками функцій експертів і спеціалістів. За­
тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 л ипня 1996 року
No710..............................................................178
(Щодо оподаткування послуг відділень судових експертиз). Лист
Державної податкової адміністрації України від 2 липня 2001 року
No4381/6/16-1215-2 .. ..................... . ... . .. .. . . ......... . ......181
Розділ 3
Види судових експертиз
3.1. Судово-медичні експертизи
Правила проведення судово-~tедичних експерти:J (досліджень) у
відділеннях судово-медичноі криміналістики бюро судово-медичноі
експертизи. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я Укра-
їнивід17січня1995рокуNo6.........................................182
Інструкція про проведення судово-медичної експертизи . Затверд-
жено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня
1995рокуNo6.......................................................190
Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілес­
них ушкоджень . Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я
Українивід17січня1995рокуNo6....................................196
Правила проведенн11 судово-медичної експертизи (досліджень)
трупів у бюро судово-медичноі експертизи. Затверджено наказом Мі-
ністерства охорони здоров' я України від .17 січня 1995 року No 6 . .. .. . .. . .. 205
Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бю-
ро судово-медичної експерти:1и. Затверджено наказом Міністерства охо-
рони здоров'я України від 17 січня 1995 року No 6........................ . 241
Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) :J при-
воду статевих станів в бюро судово-медичної експертизи. Затверджено
наказом Міністерства охорони здоров'я У,:країни від 17 січня 1995 року No 6.. . . 247
Правила проведения судово-медичних експертН:J (досліджень) у
відд іл еннях судово-медичної rістолоrії бюро судово-медичної експер­
тизи. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від
17 сі чня 1995 року No 6 ....... .. ................. ...... .... . .. . .... . .. 265
412


Прави,11а проведения судово-медичних експертиз (досліджень) у
відділеннях судово-медичної імунолоrії бюро судово-медичної. екс­
пертизи. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 17 січня 1995 року No 6 .......... . .......... . ......... ............. 275
Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень)
у відділеннях судово-медичної токсиколоrії бюро судово-медичної
експертизи. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня
1995 року за No 249/785 .. . . . .......................................... 287
Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у
відділеннях судово-медичної цитології бюро судово-медичної експер­
тизи. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від
17 січня 1995 року No 6 ......... ... ........... ............ ....... ; .... 298 ·
Інструкція про порядок здійснення перепоховання останків гро­
мадян іноземних держав, які загинули внаслідок воєн, депортацій та
політич11их репресій на території України. Затверджено наказом Дер­
жавного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України
від 9 лютого 1999 року No 25 ....... ......... .. ... ...... .... ...... ..... 306
3.2. Судово-психіатрична експертиза
Порядок проведения судово-психіатричної експертизи. Затвердже­
но наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 жовтня 2001 року
No 397 .. .. .. ... . . .......................... . ........................ 308
Порядок проведення стаціонарної судово-психіатричної експер­
тизи в психіатричних закладах осіб, які утримуються під вартою. За­
тверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 8 жовтня
2001 року No 397 ... . .... . ............................................. 3 ІЗ
З.З. Експертиза
в господарсьному суді
Господарський процесуальний кодекс України. (Витяг) . . ....... .... 316
Довідник з підготовки матеріалів, що направляються на судову екс-
пертизу арбітражними судами. Затверджено наказом Вищого арбітраж-
ного суду України, Міністерства юстиції України від 14 липня 1998 року
No 11/40/5 .... ..... .......... ........ ....... ..... ... .... ............. 320
Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяль-
ність в Україні. Закон України від 12липня2001 року No2658-ІІІ (Витяг) .. ,. 349
Про деякі питання призначення і проведення судової експертизи у
зв'язку з прийняттям Закону України «Про оцінку майна, майнових
прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Інформаційний
лист Вищого господарського суду України від 16 листопада 2001 року
No 01-8/1227 ..... .. ...... ....... ............ .... . ................. ; .. 350
Щодо митного оформлених транспортних засобів з заниженою
вартістю за рішеннями судів. Лист Державної митної служби України
від 22 листопада 2001 року No 2/09-5433-ЕП ......... ..... .... ........... 354
3.4 . Судова автотоварознавча
експертиза
Положення про порядок проведеннfі судової автотоварознавчої
експертизи транспортних засобів. Затверджено наказом Міністерства
юстиції України від 1 жовтня 1999 року No 60/5 .......................... 355
413


(Стосовно проведенн11 автотоварознавчвх експертиз). Лист Дер­
жавної митної служби України від 7 лютого 2001 року No 09/09-528 -ЕП
(Витяг) ............. . .. . ................... . ...... . ................ 403
Розділ 4
Участь експертів
у виконавчому провадженні
Про виконавче nровадженн11. Закон України від 21 квітня 1999 року
No 606-ХІV(Витяг) ....................................... .... .. . .. . .. 404
ІнструкціІІ про проведення виконавчих дій. Затверджено наказом
Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року No 74/5 (Витяг) ...... 401


Судові експертизи
в Україні
Збірник нормативних актів
Інкорпорацію нормативних актів здійснив А. В. Довбня
Юрінком Інтер - редакція
Бюлетеня законодавства
і юридичної практики Украіни
Завідуючий редакцією А. В. Довбня
Відповідальний секретар В. М. Зарецька
Комп'ютерна верстка С. Л. Караваєв
Художнє оформлення М. П. Черненко


Тема наступного випуску Бюлетеня
~Приватна власність
в Україні»
Підписано до друку 25.06.2002. Формат 84х 108 /32.
ПапірофсетийNo І.Гари. Таймс. Ум. друк. арк. 21,84.
Обл.-внд. арк. 25,63. Тираж 7500 прим. Зам. No ,2-221 .
Оригінал-макет виrотовлено комп'ютерним центром видавництва
«Юрінком Інтер» (свідоцтво про внесения до державного реєстру видавців
серія ДК No 19 від 20.03.2000)
04209, м. Київ-209, вул. Героїв ДНіпра, 31-б
Віддруковано· в ЗАТ «Київська книжкова фабрика))
01054, м. І<иїв-54, вул. Воровського, 24;
Свідоцтво про внесення до державного реєстру суб'єктів видавничої справи
серія ДК No 787 від 28.01 .2002 р.


ПродовжуЕ о знайомити передпяатників
з книrами вІидавництва «Юрінком Інтер))
Кри1 міналістика : Навч. посібн. /
В . ІС. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко;
за заг. ред. В. Г. Гончаренка,
Є. М. Моїсеєва. - К., 2001 .
-
368 с.
ISBN 966-7784- 87-8
У навчальному пс,сібнику вперше в Україні у вигляді схем подано
в повному обсязі та за певною системою весь курс криміналістики . Роз­
глянуто низку нових видів криміналістичних досліджень: "Вибухові при­
строї та речовини, сліди їх застосування", "Звукові сліди", комп'ютерне
забезпечення криміналістичних досліджень тощо.
Розрахований на студентів, слухачів, курсантів , професорсько-викла­
дацький склад, ад'юнктів та аспірантів навчальних закладів системи Мі­
ністерства освіти і науки України та Міністерства внутрішніх справ України .
Наша адреса:
04209, м. Київ-209, вул. Героїв Дні п ра, 31-Б.
ТелJфакс (044) 412-36 -18; тел . 411-69-08, 41 1-64-03
l11ttp://www.yurincom.kiev.ua;
e-1mail: Sales@yurincom.kiev.ua