/
Similar
Text
..r
..
, . '-
,. ......
.,, · 1
"
І
, .'
i.....
<
'
.......
::-
"",
"
. .
.
.
. .. .
.
, -
.' ... ..
-. ..
'0 .. ..
.
"
r'
.
-:. \t
І .
..
.... '
\
, '-
- \ З
,... з
,
.,. .у
ї .' '
-.J.: _..'.' - I"
... .
* .. .. , .-'іІ'.' ,C
- .. 11
.. ...t....... .
" . і"-\.. .: ) -
, - ..
-r 0 ...'1#
-
.
j
.r f la"
$ """. .
. ,.-",r.
, .
. t.'
...
.
t
.,;
.
.
.
r
.. .
. .
.
.
.. ..
.
,
.. ..
. -., .
.
.
.. .
" .
.
. .. ".
..
.
. .
.....
.
,. І ."" \t
" . ...'0." .
.
. _ 1 '
;.-. .
.. .
:«
.>
ІІ'
. .
. .
...
оо
...
1.
.
Ir
,
. .
. ,
.
о.
js.....
7"
.,
.; t
.. 'If :"':
.
"
,
"
. ! '
'.',"
o 0 r
_. . . '. . "и'
.. . ,....
. . " _ -9-
, .' -,' .
.' . - "_ о.
'-"(1 '1\)\ \
\l\\\V ·
1
......
.
.0
. .....
, j
o: 0
.
. "'*'
4. .... .,
t
"
.,
,
.,....'іА
, І,
. .'
:1'
o
...
.
r ..-..
o ,"
"
І') 0' - .
" ..л"
.... 0
,)
як ПІдrОТУВА ТИ
І ЗАХИСТИТИ
ДИСЕРТАЦІЮ
НА ЗДОБУТТЯ
HAYKOBOrO СТУПЕНЯ
( етодичніпоради)
5 e видання, виправлене і доповнене
Видавництво «Толока»
Київ *'2011
Відсканував. обробив та перевів у формат djvu ДІ\пnpо Засядько
УДК 378.245 (035)
ББК 74.58я2
Як nід.-отувати і захистити дисертацію на здобуття науково.-о ступеня. Методичні
поради. 5.е ПИдання, випрanлене і доповнене / Аптор'упорядник л.АЛономаренко,
доктор технічних наук. професор. К: ВИдanництво «Толокю>, 2011. 79 с. Бібліоrр.
с. 79
ISBN 966. 7990 39 7
Ці методичні поради перша спроба комплексно розrлянути весь процес підrотопки
дисертації на здобyrrя HaYKonoro ступеня кандидата наук: від пибору те?,,"І
кваліфікаційної наукової праці до іі прилюдноrо захисту. Розкрипаються основи
методолоrії наукової творчості, пикладаються методика написання та прanила оформлення
рукопису дисертації й автореферату. розrлядаcrься порядок прилюдноrо захисту
дисертації. Матеріали видання узrоджені з чинними норматипними документами щодо
орrанізації процесу атестації наукопих кадріп пищої кпаліфікації.
Для аспірантів, здобупачіп HaYKonoro ступеня, які працюють над дисертаціfЮ, та їхніх
наукопих керіпникіп, а також для кожноrо, хто хоче підпищити культуру CBO€Ї наукової
роботи.
УДК 378.245 (035)
ББК 74.58я2
ISBN 966 7990 39 7
@ Видапництпо «Толока», 2011
@ Л.А. Пономаренко, аптор
упорядник, 2011
@ П.Х. Ткаченко, художник, 201 І
2
ЗМІСТ
ВІД АВТОР A УПОР ЯДНИКА..................... ......................... .... ...... ............ ....... ..................... 5..
ВСТУП.... ......... ....... ............ ........ ............ ....... ..... ....... ... .... ...... ....... ........ ................ .... ............ ..:6
Роздіп І. 3Ar АЛЬНА МF:ТОДИКА НАУКОАОЇ ТRОРЧОСП.
................8
1.1 Наукове випчення як оснопна форма наукової роботи.......................................8
1.2 Зarальна схема HaYKonoro дослідження............................................................. 14
1.3 Орrанізація тпорчої діяльності...........................................................................17
1.4 Робота над статтями та допопідями....................................................................] 8
Розділ 2. ТЕХНОЛОПЯ РОБОТИ НАДДИСЕРТАЦІЕ.:ІО.................................................19
2.1 Вибір теми.............................................................................................................19
2.2 Складання плану дисертації................................................................................23
2.3 Випчення літературних джерел. Методи добору фактичних матеріаліп
і складання оrляду літератури..............................................................................................25
2.4 Са!>lОперевірка підпопіДlIості матеріаліп дисертації пстанопленим пимоrаМ...29
Розділ 3. ПРОЦЕС ПІдr-ОТОВКИ РУКОПИСУ ДИСЕРТАЦІЇ.........................................33
3.1 Композиція дисертації..........................................................................................11
3.2 Рубрикація тексту. .............. ................. ................................ .......................... ........3 7
3.3 Прийоми виклаJ\ення нау ко пил "'штеріаліп..........................................................39
3.4 Мопа і стиль дисертаційної праці.........................................................................40
Розділ 4. ОСНОВНІ вимor-И ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙ ................................46
4.1 Вимоrи до змісту дисертації................................................................................47.
4.2 Заrальні пимоrи до оформлення диСертації.......................................................51.
4.3 Подання TeKCTonoro матсріалу............................................................................54..
,.,
.J
4.4 Прапила подання ілюстрацій...............................................................................56
4.5 Подання таблиць ............... ................... ... ................. ........... ................. ... .......... ...58
4.6 Заrальні прапила подання фор:\lул......................................................................60
4.7 Заrальні прапи.та цитупання та посилання на пикористані джерела.................61
4.8 Оформлення списку пикористаних джерел........................................................62
4.9 Прапила офор:\шення додаткіп..... ..................... .... ..... ........... ...................... ........63
Розділ 5. П1дr'ОТОВКА І ВИДАННЯ АВТОРЕфЕРАТУ..............................................б4
5.1 Зarальні пимоrи до аптореферату.........................................................................64
5.2 Структура автореферату ...................................................................................... .65
5.3 Анотації...............................................................................................:.................. .67
5.4 Оформлення автореферату ................................................................................... .67
5.5 Видання автореферату.. .. ...... ........ ...... .......... ..... .... ... ........ ....... ......... ........... ...... ....68
Розділ 6. ПОРЯДОК ЗАХИСТУ дИСЕРТАЦІЇ...................................................................68
6.1 Попередній розrляд дисертації і оформлення підrуку устанопи,
n якій виконана дисертація... ..оо.. оо. оо. оо. оо. оо. .оо .оо оо. оо. оо. Оо. оо. Оо. оо. оо. оо. оо. оо. ... 'оо оо. ...69
6.2 Подання дисертації до спеціалізопаної пченої ради.
РОЗСИ;Jання їі аптореферату ................................................................................74
6.3 Підrотопка здобупача.'l.О захисту дисерТації...................................................76
БА Процедура ПРИЛIOДllоrо З:L"ШСТУ дисертації.....................................................77
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДжЕРЕл............................................................................... 79
4
ВІД АВТОРА УПОРЯДНИКА
Мій тривалий досвІД наукової роботи, участь в атестаційному процеСІ
переконують, що у переважної більшості здобувачів HaYKoBoro ступе\-іq
виникають певні труднощі в написанні дисертації та автореферату, підrотовці
документів атестаційної справи. Починаючи з 1997 року і до вересня 20] 1 року
основні нормативні документи друкувалися в «Бюлетені Вищої атестаційної
комісії України». Проте навіть це спеціальне видання, попри свій кількатисячний
тираж, не завжди доходило до учених рад. Зрештою, і не всі секретарі
спеціалізованих рад мають достатній досвід роботи в rалузі атестації наукових і
науково педаrоrічних кадрів і можуть надати кваліфіковану допомоrу. До мене й
моїх колеr постійно звертаються здобувачі з різних питань підrотовки та захис-ту
дисертацій. Саме тому визріла необхідність узаrальнити найак-туальніші
проблеми- що виникають на різних етапах процесу атестації, донести відповіді на
них до широкоrо кола дослідників початківців і працівників розrалуженої мережі
спеціалізованих учених рад.
У посібнику розrлянуто весь процес підrотовки кандидатської дисертації,
наведено поради щодо оформлення дисертації, автореферату дисеРТaJ,.,
висвітлено порядок проведення публічноrо захисту дисертації. наведено вимоrи
та поради щодо оформлення деяких документів атестаційної справи.
Матеріал посібника повністю відповідае вимоrам чинноrо «Порядку
присудження наукових ступенІВ І присвоення вченоrо звання старшOl'О HaYKoBoro
співробітника», затвердженоrо постановою Кабінету Міністрів України від 7
березня 2007 р. N 423 (зі змінами), «Положення про спеціалізовану вчену раду»,
затвердженоrо наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спор-ту від
14.09.2011 р. N 1059, іншим нормативним документам, які застосовуються при
атестації наукових і науково педаrоrічних кадрів. При підrотовці посібника
використано державні стандарти України й інструкції, котрі визначають порядок
виконання дослідження, правила оформлення йоrо результатів, а також
нормативно довідкові матеріали з вимоraми до наукових праць, які подаються до
друку.
Даний посібник е спробою комплексноrо висвітлення сучасних вимоr до
підrотовки та захисту дисертаційних робіт. Сподіваемося, що він буде корисним
аспірантам і здобувачам наукових ступенів, які працюють над дисертаціею поза
аспірантурою. Він може стати у приrоді також їхнім науковим керівникам і
взаrалі всім тим, хто хоче вдосконалити культуру своеї наукової праці.
Відrуки та побажання просимо надсилати за адресою: Редакція ДЗМ1
«Бюлетень Вищої атестаційної комісії України»; а/с 101, м. Київ, 04107.
5
ВСТУП
З6L\11О З П.ІІ «І lорядку присудження наукових стуненів і присвопшя B'ICIIOI'O шання
старlllOl'О науковОІ'О співробітника» (':Щ:lі «Порядку») [І І. дисертанія на ідО буття
науковor'о стунсня (" кваліфікаціЙllOЮ науковою нраuсю. виконаною особисто у виr!lяді
СНСIІіа;н,но піДl'отопленоrо рукопису або оnублікопаної наукової fvIOHO-рафії. Вона містип,
висунуті аВТОРО\1 д. я ПрИ.llOДllOr'о захист) науково обl'рунтовані теорстичні або
скснериментальні РСЗУЛl,тати. наукопі положеllllЯ, характерна сшістlО змісту і свідчить
про особистий внесок здобувача в науку.
Те\1И J.иссртаllій пов'ЮУЮТI,. як прави:ю. 3 наПРЯ!\-Іа\1И ОСНОІШИХ наукопо дослілних
робіт наукових установ і ОРI'ані'.1аuій. затверджують учениfvШ (Ішуково технічними) рада'\4И
д!]я кожноrо щоБУIШ'Ш персонально 3 одночасним призначеНIІЯМ HaYKOBoro керівника.
Зазначимо, що «Порядок» Ilе нереl\бача{' можливості призначення двох керівникіп або
керівника і консультанта кандидатської дисертаuії.
ДокrорСI,ка дисертація попинна містити раніше не захищені наукові ноложеНlIЯ й
отримані автором нопі науково обrрунтопані результати у невній l'алузі науки. які в
сукупності розп' Я'.1ують В8Жлипу наукопу або науково прикладну проблему (н.12
«Порядку» ).
Кандидатська дисертація попинна МІСТИТИ науково обrрунтовані результати IІроведеllИХ
автором досліджеНІ,. які у сукупності розп'язують конкретне наукопе заплання, що !\-1а("
істотне значення для певної rалузі науки (п.13 «Порядку»).
)l,исертанія rотупься аптором особисто. Нопі наукові реЗУЛI,тати і положення. вміщені
в ній. \ШЮТІ, питримати спо("рідний іспит під час публічноrо 'ШХИС1)'. ЯК наукопа праuя
вона повинна мати внутрішню ("дність і свідчити про П.lасний внесок їі автора в нау' ".
Ilопі рОЗВ'Я IaННЯ. запропоновані здобувачсм. потрібно добре аРI)'ментувати і крити'IНО
оцінити порівняно з уже віломими У дисертаціях. які МШОТl, прикладнс значення,
наводяТl,СЯ billO!\-lості щодо праКТИЧIIOI'О 'застосування ОТРИ\ШШ1Х аВТОРО\1 наукових
реЗУJII,rатів. а в диссртаніях теореТИЧllOПJ спрямування рекоменданії стосовно
викорис І'ання наукових ВИСІ ЮВКІВ.
Таким чином. дисертація не. lЮ llерLIlе, кваліфіканійна праця. а по лруrе. праця. що
містить нове вирішення пажливої наукової проблеми або KOHKpeTHoro наукопOl'О завдання
(канлидаТСI,ка дисертація). У чому ж різниuя між ціrю працею й іншими формами творчої
діяльності. зокрема, інженерними розробленнями та \lОноrрафіями? Спробу{'мо
висвітлити ІІе питання на прикладі наукових досліджеНІ, у I1lJIузях технічних і
природничих наук І 2 J.
Метою будь якої наукової Ilраиі (так са\1О і дисертаIlії) с вияплення нових фактіп.
висновкіп. peKO!\-lендацій, закономірностей або ж уточнення підомих раніше. але
недостатньо досліджених. КОЖІШ дисертація містить теоретичну частину, де нопі факти
складаються n систе\IУ і для них пияпляються пепні об'("днупальні принципи. Отже,
«діЯЛl,ність пченоrо часто поляrа(" в тому, щоб якісь факти. котрі здаються нам звични"іи
та банальними. побачити під новим кутом зору і n результаті цьоrо побачити те. що під
інших залишалося прихопаним» р]. Наїпно думати, що робота над дисертаці("ю f
безпереРВНИ"1 і ПРИfМНИМ процесом відкриття HOBoro. Наспрапді це пперта, трипала,
часом одноманітна робота. пов'язана з ро'зчаруванпями. невиправданими Ilадіями та
сподіваннями.
Водночас IШЙСlс а,1ніШI інженерні розроб.lення ПОВІІНШ задово:н,няти тсхнічні вимоrи.
які базуються на вже відомих і перевірених зш<ономірноетях. При ІІl,ОМУ в нерсважній
6
більшості пипадкіп інженерне розроблення може ппажатися успішно пиконаНИ:\I, якщо
параметри cTnopeHoro приладу або системи відпопідають запданню.
Отже, дисертація містить в собі науковий результат. тобто непідомі раніше знання. а
інженерне розроблення технічне рішення, отримане на оснопі або n межах пстановлених
раніше знань чи закономірностей. В цьому € їх принципопа різниця.
З'ясу€мо підмінність дисертації від моноrрафії. Дисертація це опис наукопих
результатіп, здобутих 0 с 0 би сто автором. Моноrpафія опис результатіп, отриманих у
досліджупаному питанні як здобупачем, так і іншими аптора\1И. При цьому моноrрафія
може містити як нопі наукопі результати, так і підомі технічні рішення.
Дисертація. як прапило. rотуЕ:ТЬСЯ українською :\lОпоlO. Оформлення дисертації
здійснюЕ:ТЬСЯ зrідно з пимоrами до зпітіп про наукопо дослідні роботи (НДР). Такі пимоrи
пстаноплені Держапним стандартом України ДСТУ 3008 95 «Документація. Зпіти у сфері
науки і техніки. Структура і прanила оформлення».
І n тому пипадку. коли дисертація на здобуття HaYKonoro ступеня подаЕ:ТЬСЯ у пиrляді
рукопису, і тоді, коли захист відбупаЕ:ТЬСЯ за моноrрафі€ю, її основні положення мают>,
бути опублікопані у наукових журналах та інших періодичних фахових пиданнях.
Наукопу інформацію в дисертації необхідно пикладати у найпопнішому пиrляді,
обоп'язкопо розкрипаючи хід і результати дослідження. із детальним описом методики
дослідження. Повнота наукової інформації попинна підбиватися n деталізопаному
фактичному матеріалі з обrрунтупаннями, rіпотезами, широкими історични:\1И екскурсами
та паралелями.
Оснопу змісту дисертації Ma€ складати принципопо нопий матеріал: опис відкритих
фактіп, япищ і закОНО:\lірностей, а також узаffiльнення пже підомих даних з інших
наукопих позицій або аспектіп. З оrляду на це матеріал може містити дискусійні питання,
пов'язані з переrлядом наяпних поrлядіп та уяплень. Зміст дщ;:ертації попинен підпопідати
пимоrам ориrінальності, унікальності та непопторності напедсних положень.
Характерними ознаками форми пикладення змісту дисертації € високий ступінь
абстраrування, активне застосупання математичноrо апарату і засобіп лоrічноrо мислення,
а також aprYMeHToBaнicTb суджень і точність напедених даних. Орі€нтуючись на читачіп,
професійна підrотопка яких найпиша, здобупач мусить ПКЛlOчити до тексту песь наЯПНIAЙ
знакопий апарат (формули, rрафіки, діаrрШvIИ, схеми, таблиці, латинські та rрецькі
позначення і т.ін.), тобто псе те, що склада€ ЮVlOпу науки», зрозумілу лише спеціаліСТШvI. У
мошю стилістичному оформленні матеріалу слід пра"опупати особлипості HaYKonoro
стилю мопи, rолопноlO рисою якоrо € об'€ктипність. шо виплива€ із спеuифіки HaYKonoro
пізнання. Необхідно стисло, лоrічно й aprYMeHTonaHo пикладати зміст і результати
наукопих досліджень, уникати зarальних сліп, бездоказопих тперджень, тавтолоrії.
Назва дисертації Ma€ бути якомоrа коротшою, підпопідати обраній спеціальності та суті
розв'язаної наукопої проблеми (завдання), вказувати намету дисертаційноrо дослідження і
йоrо зanершеність. Часом для більшої конкретизації до назпи можна додати непеликий (4
6 сліп) підзаrолопок.
Такими € оснопні типолоrічні характеристики дисертації як особлипоrо виду наукопої
праці. Розrлянемо тепер, як їі треба rотувати до публічноrо захисту, аби попноlO мірою
задопольнити псі пимоrи до кпаліфікаційної праці на здобуття HaYKonoro ступеня.
7
Розділ 1
ЗАrАЛЬНА МЕТОДИКА НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ
Отримання наукопих результатіп, ОфОРМ.lених у ПИПJЯді специфічноrо продукту 1I1Д
I1:1'3ВОЮ «дисертація». мас спої пршщипи, методи, теХllіку і теХllолоzіlO. Мета
пропонованоrо посібника не напчити наукопої тпорчості, а сприяти оптимальній
орrанізаIlії діЯЛhl-юсті молодих вчених. які стanлять IІсред собою запдання захисту
диссртації. через ознайомлення з принципами побудови диссртаIlії, принuипами й
методами встаноплення новизни. достовірності та практичної значушості наукових
реЗУ;lьтатш.
Для дослідника початківця пажливо не ті.%КИ добре знати основні положеНIJЯ.
xapal<ТepHi для дисертаIlії як кваліфікаuійної роботи, але й мати хоча б заПlльне уявлення
нро меТО)lOлоrію ІІаукової творчості. Їм передовсім не вистачаf досвіду n орrанізаuії СВОЕ'Ї
роботи. у використанні мстодів HaYKoBoro пізнання. застосуванні Jlоrі'IНИХ зш<онів і
прапил.
Авторитет ученОІ'О ВИ31.шчасп,ся насаМllсред резули'ата:VIИ йоrо праці. срудиuіfЮ та
кваліфікаuісю.
Під ерудиuіfЮ Р03уміюп, широке і rлибоке знання не ті.ll,КИ тісї rа.lузі науки. в якій
праЦЮf П'Іений, а й суміжних. Найбільш достопірні та міцні знання здобуваються "!
першоджерел. Учений піддаf їх критичному аналізу. творчій переробuі, систе ІаТИЧНО
використовус у власній діяльності.
Кпаліфікація пченоrо це посднання ерудиuії та йоrо творчих напичок у проведенні
теоретичної й експериментальної роботи.
Брак ерудиції здебільшоrо призподить до кустарщини та фабрикації різних схем на
недостатНІ,О перепірених і не проаналіЗ0Ваних rлибоко матеріалах, до повторення у
rіршому паріанті раніше зроб.lеноrо іНШИ:VIИ. Вчений, маючи широку ерудицію та тпорчі
напички. спроможний критично ОС\1ислювати наукову інформацію, оцінювати їі перепаrи
та вади, «нестандартно» МИС;ІИТИ, знаходити пласні розв'язання, висопувати нопі наукові
ідеї. пміти прашопати з наукопими прилада:vш, комп'ютерною технікою, проводити
самостійно експеримент, накопичувати й аналізувати необхідні фаl<ТИ. узаП1Лl,нювати їх,
систематизупа:ти, теоретично пояснювати. оформлювати у виrляді наукових звітів. статей.
':Юllовідей. моноrрафій. патентів, володіти навичками наукової орrанізації творчої праці.
1.1 Наукове вив'/ення ЯК ОСII061Ш фордш І/ауковоїроботи
Будь яке наукове дослідження від ТВОрЧOl'О задуму до кшцепоrо оформлсння наукової
праuі шійснюсться індивідуально. Проте можна визначити і деякі ШПlльні методолоrічні
підходи до йоrо проведення, що прийнято називати випченням у наукопому сенсі [ 4 ].
Сучасне наукопо теоретичне МИС:lення намш'апься дійти до суті явищ і процесів, які
пипчаються. Це стас можливим за умови цілісноrо підходу до об'скта вивчення, розrляду
йоrо у виникненні та розвитку, тобто заСТОСУВШIІІЯ історичноrо аспекту.
Відомо, що нові наукопі результати й раніше накопичені знання перебупають у
діалектичній nзаfмодії. Краще і проrресивне із старосо переходить у нове, надас йому
сили та діспості. Іноді забуте старе знопу відроджуrп,ся на новому наукопому підrрунті.
набупас немов би flpyroro життя. але в іншому, досконалішому пиrляді.
Випчати n наукопому сенсі означас бути науково об'сктипним. Не можна відкидати
факти тільки тому, що їх пажко пояснити або знайти їм праl<Тичне застосування. У науці
8
мало пстановити якийсь нопий науковий факт, пажлипо дати йому пояснення з позицій
сучасної науки, з'ясупати йоrо заrальнопізнапальне, теоретичне або практичне значення.
Накопичення наукопих фактіп під час дослідження запжди тпорчий процес, n основі
якоrо лежить задум ученоrо, йоrо ідея. У філософському пизначенні ідея € продуктом
людської думки, формою відображення дійсності. Ідея підрізняcrься під інших форм
мислення і HaYKonoro знання тим, шо n ній не лише підображено об'€кт пипчення. але й
міститься усвідомлення мети, перспектипи пізнання і практичноrо перетпорення дійсності.
Ідеї народжуються із практики, спостереження напколишньоrо світу і потреб життя. У
їх оснопі лежать реаЛl,ні факти і події. Життя писупа€ конкретні запдання, але не завжди
підразу ЗШL'І(ОДЯТЬСЯ продуктипні ідеї для їх вирішення. Тоді на ДОПО 1Оrу приходить
спроможність дослідника пропонупати нопий, зопсім незвичний аспект розrляду запдання,
яке iIonro не моrли пирішити за зпичайних підходіп до спрапи.
Нопа ідея не просто зміна уяплення про об'€кт дослідження шляхом cTpororo
обrрунтупання це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і
перевірених рішень. Нопі ідеї можуть також пиникати під пплипом парадоксальних
ситуацій, коли ПИЯП.1Яcrься незвичний, неочікупаний реЗУЛl,тат. який надто розходиться з
узвича€l И:-'1И положеннями науки парадиrмами. При цьому отримання нопих знань
підбуваcrься за такою схемою: парадиrма парадокс нопа парадиrма. Можна
стперджупати, шо розпиток науки це З 1іна підмінних парадиrм, методіп, стереотипіп
мислення. Перехід під oДHi€i" парадиrми до іншої не підда€ться лоrічному опису, бо кожна
з них підкида( попередню і несе принципопо нопий результат дослідження, який не мож 1
лоrічно пипести із підомих теорій. Особлипу роль тут підіrрають інтуїтивні механізми
HaYKonoro пошуку, які не rрунтуються ІІа формальній лоrіці.
Розпиток ідеї до стадії розп'язання запдання 'шичайно здійснюcrься як планопий процес
HaYKonoro ДОС1ідження. Хоча n науиі й підомі випадкопі підкриття. проте тільки планопе,
добре обладнане сучасними засобarvlИ наукопе дослідження дa€ змоry розкрити і rлибоко
пізнати об'€ктипні закономірності n природі. Зrодо іде процес продопження цільопої та
зarальноідейної обробки перпинноrо задуму, уточнення, зміни, допопнення та розвитку
накресленої схеми дослідження з використанням різних методіп пізнання [5, 6, 7].
Jvfетод це сукупність прийоміп чи операцій практичноrо або тсоретичноrо оспо€ння
дійсності, підпорядкопаних розп'язанню KOHKpeTHoro запдання. Фактично різниця між
методом і теорі€ю МОС функціональний характер: формуючись як теоретичний результат
попередньоrо дослідження, leTOД пиступа€ як вихідний пункт та умопа майбутніх
досліджень.
у кожному науковому дослідженні можна пиділити дпа ріпні: І) емпіричний, на якому
підбупаcrься процес накопичення фактів; 2) теоретичний досяrнення синтезу знань :--
формі наукопої теорії).
Зrідно з назпаними ріпнями, заrальні Іетоди пізнання можна поділити на три rрупи [5].
rрані між яки и пизначені приблизно:
методи емпіричноrо дослідження:
методи, пикористовупані на емпіричному та теоретичному ріпнях;
методи теоретичноrо дослідження.
Методи емnіричноrо дослідження
Спостере.ження це систематичне цілеспрямопане вивчення об'€кта. Аби бути
плідним. спостереження IУСИТI, підповідати таким пи юrам:
а) запчасному задуму (спостереження пропадиться для пепноrо, чітко постапленоrо
запдання);
9
б) П;І<lНО lірності (никон\ (ТІ,СЯ 'Ш ІІЖ\Н(Ш. СІСШДСІІИМ ві;lПtJвішю .Ю заВДШIЮI
СllОстеРСЖСШIЯ):
в) lІіЛССПРЯ'vlOваності (спостсріІ'<lЮТЬСЯ лишс ПСВllі сторони явища, котрі пикликаюТІ,
інтерес ПрИ досліджснні):
1') активності (спостеріrач активно IlІукас потрібllі об'скти. риси явиша):
д) СИСТБШТИЧlюсті (спостереЖСIШЯ велеться безперерпно або за певною системою).
СlІостсрежеНlIЯ ЯІ< \1етод піЗНШIНЯ дас' З\ІОІ'У отримати псрвинну інфор\нщію у пиr, я;tі
сукушюсті еМllіричних тверджснь. Емпірична сукупність уторю{' lІервинну схематизанію
об'С'ктів РСсlЛьності вихідних об'сктіп HaYKonoro ДОСlідження.
Порісняння нс пронес пстаНОВ.1СIIІІЯ подібності або ві,lміIlНОСТСЙ предметів та явищ
,'(ійсності. а також ЗIШХОJlжеllНЯ заrальноrо. прита\1аllноrо ..'ІВО\'! або кілько\\ об'скта\l.
Метод lІорівняння досяrне резуш;rату, якщо ВИКОНУЮТІ,СЯ такі ВИМОІ'И:
а) \ЮЖУТЬ порівнюватися :ІИше такі япиша, між якими можлипа деяка об'сктивна
СПIJПJІIIСТ}..,:
б) lІорінняння \1а(" З,lіЙСlІюватися 'Ш найпаж"ИВІШЮIИ, СУ1Т("ВИМИ (щодо КОНКрСТНОІ'О
',ШВЛШІІІЯ) РИС<l\'!И,
Різні об'ппи чи явища \ЮЖУІІ, \юрівнюватися бс'зпосерслш,о або опоссредковано через
ї" порівняння з БУ{I, ЯКИ\\ іНlIIИ\\ об'{'ктом (ета,lОНО\\), У нернlОМУ випадку зазви'шй
О'ІРИЧУЮІІ, якісні РСЗу.ll;I'<lТИ (бі:н,ше менше. више НИЖЧС). flорівняння Ж оо'п<тів з
ета.101Ю\1 Н'l'Ш{ \lОж"ивісТl, отри\шти кіш,юсні характсристики. Такі 110рШНЯННЯ
IШЗИВШОТI, ВИМlрюванням.
'3а .10l1O\IОПJlО поріпш\Ння іНфОр\1Шtія щодо об'("кта здобувасп,ся llBO\la Іluяхами:
а) БС3flOсередніЙ реЗУJII;Н1Т норівняння (первинна іНфОр\1аІtія):
б) РС,3УЛЬТaJ обробки нервинних даних (вторинна або lІохі,ща інфор\шuія),
I3l1мірЮ(;ОIlНЯ ІІС визначення ЧИСЛОВОПl значення певної ве"ичини за допомоп>ю
ОДИШlllі вимір)'. Вимірювання персдбачас наявнісТІ, таких ОСІЮПНИХ елементів: об'скта
ви\\ірювання. ета:юна. вимірюва:IЬНИХ нри:шдіп. методу вимірювання.
Ви,,\іРlOвання розвину.lОСЯ З 01lеранії порівняння, проте воно бісlЬШ потужний і
універса,ll,НИЙ пізнаВШIІ,НИЙ засіб.
ДЛЯ ТОЧНИХ наук характерним с орrанічний зв'язок спостережень та скснериментів зі
'таходження\\ числопих значень характеристик :юсліл.жувшІИХ оо'сктіп. За образним
ВИС:ЮП-'lюваШIЯ\\ )1,.1, Мендслепш. «наука починаcrься підтоді, як ПОЧІІІШЮТІ, ви\\іРlOпати»,
Експерuмеl/ll1 ІІС такий метод вивчення об'п<та. за ЯКИ\l дослілник активно і
uілеснрямовано ВП,lИва(" на Ш,ОI'О заВЛЯЮI створснню штучних умоп або пикористанню
природних умоп, необхіJ\НИл для виявлення відповідної властивості.
І Ісрсвш'и еКСПСРИ\1еl'IПIШ,НОІ'О ВІ1IJЧСННЯ об'п<та порівняно зі спостережснням такі:
а) у пронесі еКСПСРИ'vIСН1'У' \IОЖIІа вивчати явище «у '!Истому ВИl'Jlяді». 'звіЛЬНИВШИСI, від
1l0бічнил факторів, які затінююТl, основний процес:
б) в скснеримснтальних умовах можна дослідити в,тастивості об'ппів;
в) IIОВПlрюваніс-п, СІ<СІІСРЮІСНТУ: \ЮЖШІ НРОВОДI1ТИ ДОСІіди стільки разів. СКlЛl,ки нс
нотрібно,
!-:КСНСрI1МСНl НРОВОДЯТl, В таких випадках:
НрИ спробі ВИЯВ_lення ранішс нсвідомих властивостсй об'('кта:
нри HCpCBiplli 1111аRlI:lыстіi lСО(1СТИЧI-lИХ побудов:
IlрИ "!е\ЮІ-ІС"lруванні ЯIІИIlШ,
у ШI)їЮВl1\1У Jюсліджснні еКСНС(111\1ент і теорія IшЙтіснішс взаОЮlІов'язані. Всіляке
. ,
ІПЮРУВШШЯ еКСПСРЮIСНТУ НСОДМIН1Ю IlРИ3ВОДИТl, до по\\илок, тому всебічнс рОЗI'ортання
10
експериментальних досліджень € одним ІЗ найважливіших шляхІВ розпитку сучасної
науки.
Методи, що застосовують на емпіричному та теоретичному рівнях досліджень
Абстраzyвання підхід у думці під несуттших пластипостей, зп'язків, відношень
пред !етіп і пиділення декількох рис. котрі цікаплять дослідника.
Процес абстраrупання :-.ШЕ дпа стунені. Перший: ПИділення найважлипіШОI'О в явищах і
пстановлення факту незалежності чи дуже незначної залежності япиш, що пипчаЮТI,СЯ, від
пепних факторіп (якщо об'€кт А не залежить безпосередньо під фактора Б, то можна
лишити йоrо OCTOpOНl, як несуттший). Друrий ступінь: реалізація можлипостей
абстраryпання. Сутність йоrо поляrа€ в тому, ЩО один об'€1<Т ЗШvІінюпься іншим,
простішим, який виступаf як «модель» першоrо.
Абстраryвання може застосовупатися до реальних і абстрактних об'€ктіп (таких, що
пройшли абстршупання раніше). Бш'атоступінчасте абстраrупання призводить до
абстракцій і дедалі зростаючоrо ступеня заraльності. Абстраryпання дa€ змоry замінити у
пізнанні складне простим, але таким простим, яке підбипа( оснопне n цьому складному.
Існують такі основні пиди абстракції:
ототожнення утпорення поняття через об' (днання предметів. поп'язаних
відношеннями типу рівності n особшший клас (залишаючи OCTOpOНl, деякі індипідуальні
якості предметіп);
ізолюпання пиділення властипостей підношень, нерозрипно поп'язаних із
предметами, та позначення їх певними «іменами». шо Haдa€ абстракціЯ 1 статусу
самостійних предметів (наприклад, «надійність», «технолоrічність»);
(Різниця між цими двома абстракціями поляrа€ у тому, що n першому випадІ,У
ізолюпься комплекс пластипостей об'€кт а у npyroMY (дина ЙOl'О пластипість);
конструктивізація ухилення від непизначеності меж реальних об'€ктіп (безперерпний
рух зупиняпься і т.ін.);
актуальна нескінченність ухилення від незапершеності (і неМОЖ:JИвості запершення)
процесу утворення нескінченної множини, від неможлипості завдати йоrо попним
переліком псіх елементів. Така множина розrлядаПI,СЯ як наявна:
потенціальна здійсненніСТІ, ухилення від реаЛl,НИХ меж людських можливостей,
обумовлених обмеженістю життя у часі та просторі (нескінченність рОЗI'лядаcrься як
потенціально здійсненна).
Результат абстрш'упання часто виступа( як специфічний метод дослідження. а також як
елемент складні ших за спо€ю структурою методів експерименту аналізу і моделюпання.
Аналіз і сuтпез. Аналіз метод пізнання, який дa€ З 1Оrу поділяти предмети
дослідження на складопі частини (природні елементи об'€кта або йоrо властипості й
підношення). Синтез, наппаки, припуска€ з'(днання окремих частин або рис предмета в
€дине ціле. Аналіз та синтез nзаfмопоп'язані, вони ЯПЛЯЮТІ, собою €ДHic.o
протилежностей.
Аналіз і синтез бувають:
а) прямим, або емпіричним (пикористопупься для виокремлення частин об'€I<Та.
пиявлення йоrо пластипостей, найпростіших вимірюпань і т.ін.);
б) зворотним, або елементарно теоретичним (базупься на деяких теоретичних
міркупаннях стосопно ПрИЧИННО fШClідкопоrо зв'язку різних ЯПИЩ або дії будь якої
закономірності. При цьому пиокремлюються та з'€ДНУЮТI,СЯ япища, які здаються
суттшими, адруrорядні іrноруються);
11
в) стр) кт) РНlн'снетични\-! (вю-шrаr пиокреМ:lеllНЯ у СIС1<IJ11Ю\'I)' ЯПИЩІ таких С;lе"енТlВ,
які \ШIOН, вирішальний Вllj1ИВ на всі інші сторони об'п(та),
/І/дн,:ція пш дедукція. ЛедуктишюlO ЗВУТl, таку розумопу конструкцію. в якій висновок
111(1;10 ЯКОI"(>СЬ е.ІС\lент) \Н10ЖИНИ робиться на підстапі знання зш"а!ll,НИл В:lастивостей всі(ї
множини, "Змістом дедукнії як метол.у ні'шання свикористання ЗШ'ШІЬНИХ на}кови'\:
IlО"южень нри :юс,і.lжеНllі конкреТНІІ" явищ.
І Іід іНДУКLlісlO роз}\-!іють Ilсрехід віл чаС1КОВОПJ до Jal'8.H,HOI 0, коли Ііа ІІідстаВІ знання
про частину предметів класу робиться ВИСІЮВОК стосовно класу в Llі;юму. Дедукція та
іН:IУКLlія взаfмонрОТіСlежні \lеТОДI1 пізнання.
С кілька варіантів установлення наслідковоrо зв'язку методами наукової іНДУ"lІії:
а) метол сдиної подібності. Якщо :lВа чи більше випадків ДОСlіджуваноrо явища :VШЮН.
;нннс одну ,шrа;lІ,Н} обстаВlIІІ), а всі інші оt'1ставини різні. то саме ІІЯ попіfiна обставина f
нричиною явища, яке РО'J['.lядасться:
б) \ІСТОД СIИlЮЇ розбіжності. ЯКЩО випадок. у якому ;:IOС:lіджуване явище наступас і
ПИШІДОК. в якому воно не наступас. у ВСЬО:'lУ ПО,lібні і відрізняються ТІЛЬКИ одною
обставиною, то саме ця обставина. наявна в ОДНОМУ випадку і відсутня в іншому, с
причиною явища, котре ,10сліджуrться:
в) об'Оlllаний метод подібності й розбіжності КО:Vlбінація ДВОХ перших методів;
І') меТО:1 супутні'\: З\lін. Коли виникнення або зміна одноrо явища викликаf певну змін)
іншоrо явиша. то обидва вони перебувають у ПрИЧИIНЮ\IУ зп'язку О.'lИН з ОJ\НИМ;
л) метол реllЛ. Якщо складнс явищс пикликане СКJlадною ПРИЧИНОЮ, котра ЯВJlЯf собою
сук) [IHicТl> НСВНИХ обставин. І ВІ:lОмо, lIЮ деякі з ЦИХ обставин (' причиною частини явища.
І 0 решта 111,01'0 явища вик:шкасп,ся обставишши. що заЛИШИJlИСЯ.
:\/оде:IІ(){;ання "'leTo:l. який I'РУНТУ,п,ся на використанні моделі як засобу :IOСJlіДЖСІІІІЯ
ЯВИЩ і нроцесів "рир(ци. Під \lОде;IЯ\Ш розуміють систе:vш, що за:VlінюlOТЬ об'(-К-І
пі'.111а1ИIЯ і служать Jlжсрелом Інформації стосовно НЬOl'О. Молелі ІІС такі аналOl'И,
ПО:lі6нісТl, яки" :10 ОРИl"іlІаJlУ суптва, а розбіжність ІІесулсва. Моде:lі lюді.1ЯЮТl> на ;lВа
ВИЩІ: матсріаЛІ,ні та ідсаЛІ,ні, Матеріальні моделі втілюються у [Н:ВlЮМУ м,птріа;lі дерсві,
\lсталі, СК:lі і т,ін. IдеаЛI>ні модслі фіксуються в таких наОЧllИХ елементах, як крсслення,
РІКУНОК. cxc:Vla, кщт'ютсрна нроrра ш тошо.
Мстод моде;lювання \Іас таку струК1уру:
а) IЮСТаІЮВlШ 'lаВ:ШIІШI:
б) створення а60 вибір \ЮДС;lі:
в) дослілження :VlOделі;
1') перенесення '!нань 3 моделі на ОРИI'інал.
Методи теореТIі'ІНИХ досліджень
/деаЯ/3аlf/Я нс конструювання ПОДУ ІКИ оо СІ("( ів. які не існують у .J.ійсності а(';'!
праКТИЧIІО не 'JДіЙСllенні (наприклад. аБСО;П{JТНО тверле тіло, абсолютно чорне тіло. лінія,
нлощина).
Мета i:lea liBlliї: позбавити рсюьні об'шти дсяких прита:VIaННИХ їм властипостеЙ і
наділити (НОЛУМКИ) ці 06'паи ІІСВНИ:'ІИ нереаЛЬНЮ'1И і І'іпотетичними пластипостями. При
[[ЬO I) ICTa ДО(;ЯІ"Ш-ТЬСЯ '!аВ,"ІЯКИ:
а) бш'атостунінчастому а6страrуванню (ІІаприклад, абстрш'уваНIІЯ ШіІ ТОПЩИІІИ
ПРI1'.1ПО.J.ИТІ, JЮ поняття «НЛОЩИIl8»):
6) псреХО,lУ rЮ;IУ:VIІШ ,10 KiHIICBoro випадку в рОJВИТКУ якоїсь В.lастивосТl (абсолютно
тверде тіло):
12
в) простому абстраrуванню (рідина, шо не стиску€ться).
Будь-яка ідеалізація праВО fірна лише у певних межах.
Формалізація метод вивчення різноманітних об'сктів шляхом відображення їхньої
структури у знаковій формі за допомоrою штучних мов, наприклад мовою матсматики.
Переваrи формалізації:
а) вона забезпечу€ узаrальненість підходу до розв'язування пробле f:
б) символіка Ha;Ia€ стислості та чіткості фіксації значень;
в) однозначність символіки YCYBa€ бarаТ03начність звичайної мови;
1') дa€ змоrу фОР fувати знакові моделі об'€ктів і за:.,інювати вивчення реальних речей і
процесів вивченням цих моделей.
АксіоматичниЙ метод метод побудови наукової теорії, за якоrо деяКІ тверджеНJlЯ
приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до пепних
лоrічних правил.
Ппотеза та припvщення. У станопленні теОрlИ як системи HaYKoBoro знання
найважливішу роль відіrра€ rіпотеза. Ппотеза r фОр lОю осмислення фактичноrо
матеріалу, формою переходу від фактів.JО законів.
Розвиток rіпотези відбуваЕ:ТЬСЯ за трьома стадіями:
а) накопичення фактичноrо матеріалу і висловлювання на йоrо основі припушень:
б) формування rіпотези, тобто виведення наслідків із зробленоrо припушення,
розrортання на йоrо основі прийнятної теорії;
в) перевірка отриманих результатів на практиці та уточнення на її основі rіпотези.
Як шо при перевірці наслідок відповіда€ дійсності, то rіпотеза перетворю€ться на наукову
теОрІЮ.
rіпотези (як і ідеї) носять імовірніСІІИЙ характер. На їх основі відбуваЕ:ТЬСЯ
систематюація раніше накопичених знань і 'щійснюЕ:ТЬСЯ пошук нових наукових
результатів у цьому сутність і прюначення rіпотсзи як фор:.1И р03витку науки. Ппотеза
може узrоджупатися з іншими науковими систе:vшми або суперечити їм. Ні те. ні інше не
дa€ підстав відкинути rіпотезу або прийняти П. Ппотеза може суперечити навіть
достовірній теорії. До такої суперечності треба ставитися досить серй03НО, але не парто
думати, що вона обов'язково призводить до спростування rіпотС"зи. Ппоте3а висуваЕ:ТI,СЯ з
наді€ю на те. шо вона. коли не цілком. то хоча б частково. стане достовірним знанням.
ІсторичниЙ А/етод дa€ змоry дослідити виникнення. фОР fування та розвиток процесів і
подій у хронолоrічній послідовності з метою пиявлення внутрішніх і зовнішніх зв'юків,
закономірностей і суперечностей. Даний метод дослідження ВИКОРИСТОВУЕ:Ться переважно
у суспільних науках, У прикладних він 3аСТОСОВУЕ:ТЬСЯ, приміром. при вивченні розвитку
та формування тих чи тих raлузей науки і техніки.
('исте. /ний підхід поляrа€ у комплексному дослідженні великих і складних об'€ктів
(систем), дослідженні Їх як €диноrо цілоrо із узrодженим функціонуванням усіх елементів
і частин. З оrляду на цей принцип треба вивчити кожний елемент системи у йоrо зв'язку
та вза€модії з іншими елементами, виявити вплив властивостей окремих частин системи на
П поведінку заrало:\,. встановити е:.,еРilжентні В!lастивості системи і визначити
оптима,lЬНИЙ режим П функціонування.
Ускладнення завдань та об'сктів дослідження виклика€ HeOOXIДHiCTЬ розподілення
(декомпозиції) системи на системи нижчоrо рівня (підсистеми). які досліджуються
автономно, ПРИЧО ІУ з обов'юковим урахуванням ПОilальшоrо узrодження цілей кожної
підсистеми із заraльною метою системи. Таким чином, декомпозиція наперед визнача€
створення i€papxiї системи. Застосування декомпозиції зумовлене не тільки неможливістю
ІЗ
О"ОIllПИ иеоснжне. а:lе іі рі lІюрі.lніетю :lе lеитіп еК.1<ЦНої СИСТОІИ І. нк ШIС1І.10lС
lІеоб"іДllістю :ШJlученнн фа"іrщів рі3НОI'О профіJlЮ,
110 с)ті, деКОМП0'3иuія це онерація аналізу систе"Н1. ПРИРОДНО, що ДОСJlідження менш
еIСШ,JНИ" систе 1 НИЖЧOl"О рівня нростіше та 3(1)'чніше. Ilроте наступне llOl'одженнн
функ!\іонування піj систем (онерація синтезу) Е' СУТІТВО складнішим 'ШIJ}![ІННЯМ. ніж
jlOСlілження окре"IИХ нідсистем, Тут ОСllOвні ТРУЛllOщі поп'язані '3 емерлжентніетlО
еИСl е IИ,
],'П/1ія систе ra 'шань, яка ОПИСУ(' llОяеllЮС сукупнісТІ, явищ певної частки ,lіЙсності
та !ВОДИЛ. lIілкриті n щи І'алузі '3акони j O С'tиноrо об'(лнуваJll,IЮП) ночатку (витоку),
І'еорія 6) :1) сп,ея на ре',!ультатю.. 01 рШІШlІ-lХ І Ш е !ПіРИЧНО -ІУ рівні ;юе!lіджень. У теорії
:!ані ре'3У:lьтати ВНОРЯ;lКОIJУЮТІ.ен. нние)'lОI'ЬСН ) етрунк) систе:VI). об'СtIIaН) '381'а.1ыolо
ілесю. уто"нююrься на оеноні вне; ених до І'еорії а6етршщій. iJeaJli'3aItiii і IІрин!\ипів.
/10 1І0ПОЇ lеорії висуваЮТІ,ея такі ПИ:VЮПІ'
а) a IeKBaTHie І'Ь ІІаукової І'еорії Оllис)'ваIllШ)' об'(lСТ). що .1а(" 'з"юrу ) ВН3Iш"еЮI" \Іежа"
за"rішовати еКСllеримента.ll,ні ;юе;lі;tження теоретични lИ:
б) IlОвнота онис) неВІЮЇ І'ал)"зі дійсності.
в) IЮlре6а lюненеНШI IJ.l<LОf{нв'язків \Ііж рі!lІІf\IИ ІШ ИЮНСlllа\IИ в Іежа" ea 1()Ї lеорії,
Існ) ВШІНЯ '!в' нзкіп між рі'ши\Н1 llО.l0жеШІЯ\-ІИ теорії '!абеЗllе"иТl, нереХI;1 IJІЛ о;tllИХ
1 вер.,ІжеllЬ .10 ІІІШИ";
І) брак ВlI) тріШIІI.ої lІееунереЧ.ll1ВОСI і І'еорії та відпові.Jlюеті їі доелі:IlIИ 1 ;ЩІІІШ.
Теорія -Ia(' БУl'lf евриеТИЧIЮЮ. КОІІСТРУКТИВНОЮ іІІРОСТОЮ.
Евриетичиість теорії віддзерка.IЮС їі МОЖ,lивості передбачення та' пояеНlOвання.
МатематичниЙ аllарат теорії повинен не ті:Il,КИ забе:!ПеЧУIJати ТОЧllі кількісні
нередбаченнн. але й :IOПО Іаrати ві;tкриваПІ нові явиша. КОllеТРУКТllIJність теорії flОJlЯПlC у
"IОЖ;lИвості нростої. :шіЙснюваної за lІевними нравила\lИ. перевірки осноВl1ИХ їі ПОJlожею..
IlрИlIlошіп і '3аконів. 11роетота T opiї доеяrасп,ся пведенням узш'аш,нених 'шкоиів
СКОрtJ<lення І'а стиенеНШІ іНфОР Іа!\ії за ДОПО\ЮП)Ю Сllеціапr,IІИ" СИ 1ВО,lів.
НнрішаJll,IЮЮ ОСІЮВОЮ науковОІ'О нізнання Е' IІракпша, PO:ll, нрактики ПО!lяrш' у
створеНІІі \1,)1 еріа.IЬІю-техні"llИ" засобів наУІ(()ВОІ'О ДОСЛІДження. При ІІІ,ОМУ taн:ріалl,IЮ
те"нічні 1асоби H за:НIШШОП,СН неЗ\-ІіШIИ Ш. а 6e'тepef1BHO у:юсконатоlOТЬСЯ в нронесі
рО'3I1ИТКу lатеріа:rыоІ'оo виробниuтва. IlpO'l-шеЛOlЮСІ'і. техніки,
Ilаукове нізнання ПOlСlИкане освіТЛlOпаПI ШЛЯХ IlраКТИllі. надавати теоретичні основи
;t"lЯ вирішеиня нраКТИЧIІИХ проб"lе'l-j, TO I) ВОНО \laС випсреДЖУllати IІрактику '3аКІЯhИ
еле'l-Іентові науковоl'l] пер дба'lення, Проте нрактика не lІе тіJll,КИ ви"і;tниЙ нункт і мета
ні'НlаШIН. а Й виріШШlьне піЛl'рУНТЯ IlhОП) склаДlюrо ПрОIlСС)'.
()rже. ВНрОСlаlOЧИ 3 нраКТИКlI і РОlВиваючись на П основі. наукове ПI'3НШIНЯ набувш
1І lИКОІО 31Ш'Іення ,'I:IЯ неї сн\юї Воно ;lОеЯI'ас С) Т!юсті явнш. ро'3КрИВШ закони їх
існуваНШI та рОШlfТК). П-!\,j сами"r вка'3УIOЧИ IIрактині "южливості. шляхн і способи впливу
на ні явища lа зміни ліДІЮ '3 їх об'('КТИВIЮIO ПрИрОДОЮ.
1.2 ]lIZllЛ"'Ш схелш IШУl<овоzо дОСЛ;();JI('еНІІЯ
Весь "ід иауковОІ'О ДОС"lіджеиня- "lОжна прибли'3НО '30бра:зити у випlЯдІ такої ,10rічної
ехеми [41:
1) ОбrРУllтупаннн актуальності обраної І'еми.
2) Постановка мети і конкретних ',завлаш, ДОС.1ідження.
1 )
.J Визначення об' Е'кта і нредмета дослідження.
14
4) Вибір мстодів (МС'ІО:ІИКИ) IІрОВС!!СIIIlЯ дослілжеllНЯ.
5) ОПИС IІрОНСС)' ]ос.lі,'IЖСННЯ.
6) ООI'ОВОРСIІIІЯ ре3УЛbrа1 іп ДОС!IІ:lження.
7) Формулювання ВИСlІовків і оніlllШ одержани:\ реЧЛЬП1Тів.
06?РРI/11НШIІІIЯ ают'аЛЬНОСПlI обраної /11е.Н1/ початковий стан буДl, ЯКОІ'О
ДОС;lідження. Стосовно дисертаuн IIОНЯТТЯ «актуальність» Ia( 0:(11) ОСОО:ІИВІСТЬ.
Дисертанія. ЯК ) жс За3началося, с кваліфікаuійною праuсю. і те. як їі автор Рlіс оБР;l1'И
тему і lІаскі"lЬКИ праВи.ll,11О він шо І'СМУ рОЗУ lіс й оиінlО( З точки зору своршсності та
соніаЛІ,IЮЇ Зllачущості, характеризус йоrо наукову зрілість і IІрофесійну Ilіш'отовлеllісТІ"
IЦо ж такс актуа:lІ,ність. або «KO IY не 1І0трібно?». Чи інакшс , «Якій l'а,lузі
пиробниuтва або знаНІ, і ;ця ЧOl"О нсобхідні занрононовані наукові резу:н,тсни?».
ВисвіТЛСIІНЯ актуа.lьності не llОВИIІНО бути баrатосліш!Им. Досип, кі;lькома реЧСНIІЯМИ
ВИСЛОВИТИ П>.lовне сутність проблсми. з ЧOl'О й ВИПЛИВС актуалыlстl,, теми. Проблема
зав)!ои ВИlІикас тоді. IЮЮI старс знання вжс ВИЯIJИЛО СПОЮ НССПРО 1Ожність. а нове ще не
наб):ю РОЗВИІІУТОЇ фОР'IІ1. Т Ш\И І ЧИlЮ I. проб.1С Ш В ІІа) ці нс С) НСРС'І,lива ситуашя.
котра потреб) (' CBoro вирішсншl. Т'аl<а ситуація найчастішс виника(' внаслі,10К вілкриття
нови:\ фактів. SIKi явно не І!к:шдаються у раvши колишніх Teopcl ИЧНlІХ YSIВ:ICHI,. тобто ІШЛИ
ЖОJlllа з теоріЙ НС юже ІЮЯСІІИТИ щойно ВИЯВ:lеIН факти,
IlpaBi:lbl-Нl 1І0СТ<lНОВЮI І а яснс (IJOР IУ:1І0ваIlНЯ IЮВlI\. нроб.IС 1 часо\! чаl НІ:: \lСllше
"3Ш1ЧСIІIІЯ. ніж і\, ро"3в'юання По с)ті. са\!с вибір проб:IС\lIl. ЯІШЮ ІІС Hi,lKO I. ro :І)ЖС
ВС.ІИКОЮ мірою IІІпначаf ЯК страТСI ію .10С:lі:IЖСIІІIЯ В3Ш11лі, l'аІ( і lІаllрЯ IОК Ш1УКОПOl'О
1І0ШУКУ 'ЮКРС,lа, IIс ВИШl'[КОВО вважап І,СЯ. ЩО СфОРМУ,:ІюваП1 ІІа) копу проб,IСМУ о'шачас
1І0ювати ЮlіllИЯ ві:ЮКРСЩ'IТИ rОJlОВIІС від др) rОрЯ,IIIОI'О. пиявити ТС. щО вже ві:IО'Ю І щО
1І0КИ lІеві,дню науиі "3 ПРС:Імета дос.lі:ІЖСIIІISI.
Від ДОВС;ІСННЯ актуа;н,ності обраllОЇ теЩІ !IUI'ічно IІсрсііти до ФОfJ,ну.'IIОGOtIllЯ ,не/111/
дослід.JIсен/-/я. а також вказ;ни КОНКРСТllі 'завдшlНЯ. які МШОll, бути рО3В 'юаllі відпові/що Х)
даної ІСТИ. І tc 3а3вичай робиТl,СЯ ) фОр lі IІсрерах)ваНIІЯ (вивчитИ.... опИСаП1....
Вl:таllOllllrи.... вияснити,... вивести фОР lу.1У. ,тошо),
ФОрМУЛЮПШIИЯ названих завдань слід робити S!lшмоrа РСI'сш,нішс. оскj,lЬЮI ОІІИС Ї:\
рО"3В'Я3ШНIЯ СТ<lНовитиVlС З"vlіст розділів диссртаЦIЙНОЇ роботи, Це важливо також TO IY.
щО IІа3ВИ таких ро"3ді!lів з'ЯВ:IЯЮТЬСЯ саме 3 фОр lулюпаlIlІЯ :ШВ;ЩНЬ ДОСJlіЛЖСIІНЯ.
І [а:!алі фОР IУ"IЮЮТЬСЯ об 'С/оп і пред,нет ООСlі().Jкення, Об'(1(1" не IІрОllес або SlB-НlIе.
що 1І0РОДЖУЮТl, проблемну ситуанію і обрані ДllЯ вивчення. IlpCД 1CT ІІС те, що Іісппься
В межах об'( кта. Об' пп і "pCJIMCT досліДЖСIІНЯ як катеrорії lIaYKOBoro Пj1tщесу
СllіввідносяТІ,СЯ між собою як заr"aJН,IІС і часткове. В об'('кті видіпяС1 ься та ЙOl'О чаСТИІІа.
Ktnpa ( преД IСI"ОМ ДОСlі:IЖСНIІЯ, Ca le на Hboro і СПРЯ,lОваllа основна УВШ'а ДИССрНІНта.
ca IC пре:I II::Т ;IОС,lідження ВИ"3Шl'lа( TC 1) ;:щссртаllійної роботи. що ВИНОСИТІ,СЯ на
ТИТУ:Н>НИЙ арк) ІІІ як "3Ш'О:IОВОІ<'
Дуже важливим етапом наукової IІраці ( сибір ,\lеI1l00іа rJОС7іО.JlсеllllЯ І нструмснту
отрю,taння фактичноrо чатеріал) і lІеоохіДl-roї У"vIt>ВИ :ЮСЯIlIСIІIІЯ 1І0стаВJlеної в роботі
мети.
Опис npт!L'LY rJосиrJ,J/се//l/Я " основна частина лиссртаціі. , [C висвітлююТl,СЯ "vlсто;щка і
ТСХllіка досліJIЖСННЯ "3 використаНIlЯ,1 JlОІ'ічних З<lконіп і праВИ.I
Дуже важ:IИВИЙ етаlІ ХОД) наУIЮВОI'О дос,lіДЖСIІНЯ об,>ЩіОрення Й'УО реЗУ.'IЬ/JllIl1Ііс; на
"3асі:шннях IlрОфIЛЮЮЧИ\. кафе:lР. на) ІЮВИХ ce lillapiB. УЧСІІИХ і науково техніЧНlI:'l. ра:l 13
15
попередньою оцінкою теоретичної та практичної цінності дисертації. шо с пеРШИ 1
колективним відrуком.
Завершальний етап HaYKoBoro дослідження - висновки, котрі містять те нове і суттшс.
шо становить наукові і практичні результати виконаної дисертаційної роботи.
Як випливае із викладеноrо, ПОНЯТТЯ «дисертація» невід'смне від поняття «нау"овий
результат». Наукопий результат це знання. відповідне вимоrам новизни, достовірності і
практичної цінності. Ні пимоrи надалі викладатимуться докладно. Науковий резу.%тат, ЯК
правило, творчий продукт OflHoro розділу дисертації. Сутність HaYKoBoro результату
формулюсться у виснов"ах до розділу. Формулювання сутності попинне бути "орОТl(И I.
зрозумілим, конкретним, без заraльних слів і термінів, які потребують додатковоrо
пояснення. Найкрашою формою Hay"oBoro результату е закон або закономірніс'р..
Наведемо приклади наукових результатів [2]:
для однорідноrо електричноrо ланцюrа сила струму дорівнюе напрузі. поділеній ІІа
опір. тобто / U/R ("закон Ома):
сума окремих струмів розrалуженоrо електричноrо ланцюrа дорівнюе повному струму
у цьому ланцюзі. тобто / /, + /2 + /3 + .оО (перший за"он Кірхrофа):
обсяr інформації, необхідний для управління виробничою систе IОЮ, "падратово
залежить від суми оДиниць обладнання та кіль"ості обслуrовуючоrо персоналу цісї
системи. тобто IV с (т + пі (постулат В.м.rлушкова):
половина товарів, шо обертаються 'зарю на ринку України, десять роюп тому
покупцям була невідома;
- 20 % людей випивають 80 % Bcboro пива (ПРИНIlИП 20/80):
- продуктивність праці будь якоrо працівника залежить від йоrо мотивації.
Проаналізус 1О наведені твердження, виписані у ПОРЯД"У зменшення їх «я"ості».
Перші два (закони Ома та Кірхrофа) відповідають усім вимоrам до HaYKoBoro
результату: колись вони були НОВИМ 3IШННЯМ. їхня актуальність була незаперечною. ВО':']
баrатора:зово перевірені е"спериментами. ЩUОТЬ -заrальний хара"тер. теоретичну та
практичну цінність. Трете ствердження, взяте 3 відомої моноrрафії В.м.rлуш"ова «Вступ
до кібернетики», за фОр'vIOЮ мас виrляд Hay"oBoro результату, проте, як стперджують
автори [2]. не відповідае вимозі достовірності. бо ви веде не інтуїтивно. без баrатора:зової
перевірки. Четверте твердження (шодо товарів) е нау"овим результатом, отриманим
експериментально (шляхом статистичної обробки даних). П'яте твердження (ПРИНЦИІІ
20/80) здасться скоріше жаРТО'vI, ніж науковим результатом, з оrляду на йоrо
формулювання. Насправді. цей принцип не рю підтверджувався у різноманітних
експериментах і мас практичне значення. Йоrо більш точне форму.lювання: у будь я"ій
орraнізації в середньому 20 % факторів обумовлюють 80 % ефекту. Наприклад, у будь
якій орrанізації приблизно 20 % людей виконують 80 % всісї роботи: 80 % бра"у припадаЕ'
на 20 % деталей; у житті 80 % всіх неприемностей ВИIС1И1<8ЮТЬСЯ приблизно 20 % факторіп
тошо. Останне твердження не може претендувати на нау"овий результат: у ньому йдеться
про заrальновідому тенденцію. не"ше конкретності. а тому й практичної цінності, теР;\lіll
«мотивація» сам потребус пояснення,
Наукові результати можна поділити на два види: теоретико-методолоrічні (для
теоретичних досліджень), у тому числі: концепція, rіпотеза, класифікація, закон, метод; та
інструментальні (для прикладних та емпіричних досліджень), З0крема: спосіб, технолоrія,
методика, алrоритм, речовина.
16
1.3 ()Рі'(l//;НЩ;Я lІиlOр'ІОЇ ();Я.11.1І0ст;
Бю'ато "то IJважа '. ЩО творчиЙ проиес с можливим тільки УІІеріоди ЯКОI'!)СЬ
"натХН ННЯ". Це пи60ка ПО ІИПІШ: звісно. ,lобре. коли ДОСlідження насті:IЬКИ заХОП.1ЮЮТЬ.
що l'ЯВ:IЯ(ТЬСЯ ІВОРЧИЙ IlОрИВ. але -'ця досяrнення кіІшевої мети ваЖ.1ИПИЙ не так порив.
як конітка і добре орrанізована праця. Оманою е те, що великі люди I'ВОрЯТЬ лепю, без
особ,lИВИХ витрат часу і СИ.l, Це \lОжна підтвердити С:ЮlJa НІ веЛІШИХ діячів науки і
JИстеНТIJа,
KJvlapKc: «У науні немае широкої стовпової ДОРШ'и' і тільки н)Й lOiКe :щсяп-и н
сяючи" першин. '\то не боячись YTO III ДРЯllасп,ся їі ка'\I'ЯШfL'ТИ 1И СТ ЖІШ ІИ»,
A;н,6 pl [ЙlllllТеЙIІ (11170 Кеплера): «ВіІІ жив) епоху. коли ще Ilе було Ilсвності. що ['
якась шrа.ll.на !аКОIЮVlірнісТl. ;ця всі" яnиш ПРИРОДИ. І якою І'либокою була ЙОІО віра в
таку закономірнісТl,. КО.ІИ. праuюючи в са ЮПfНі. ніким не підтримуваний і нс маючи
HiKoro. хто б ijoro р03У lіп. nін нротяrом баrатьох десятків років черпав у ній СИ,lУ ;ця
важкОІ'О і KonilKoro емніРИЧIІОП) дослідження руху планет і математични" ШКОllів IІІ.оп)
ру"у'».
П,І. ЧаЙковський: «НатхнеllНЯ народжуп'ься тіЛЬЮI '! праці і під час IІрані»... «Навіть
JlЮ.1Иllа. обдарована псчаткою rеllія. нічOl'О lІе дасть не ТІльки великоrо. але й
посередньOl"О. я!(шо не буде пекельно працювати».
Біш'рафії вчени" свідчаТl,. що вони всі були пеЛИКИ'\IИ трудівника 1И. а їхні досяrнення с
ре-!ультатом колосальної праці. пеЛИ'lезноп) терпіння та посидючості. неЙмовірної
впертості та НШlOлеl'.lивості.
1азначи 1О леякі НРИlIL\ИНИ на) кової прані.
І. Постійно думати про предмет дослідження. Так. І. IІI,ЮТОН на запитаНIІЯ про І'е. як
ЙО ІУ В.1а,lОСЯ ві.1КРИТИ '!аКОІIИ небесної \lеханіки. ві;топів: «Д) же просто. я песь час .'1) Ian
про ІІІ!'\». БіOl'рафн Д.І. МеН:І !lеп!а ІІИШУТЬ. що Лмитро Іпанович «побачив» СВОЮ
lаіі1l1llЮ ) ві Сllі. ІІа ніЙ lІі;н:таві деякі скеllТИКИ ствеР:ІЖ) вали. шо псріОДlІчна система
C:le\l IITiB \-ІОI.lа наСНИТllСЯ і 6y.ll, KO I) іIllLЮ I). Л;lе якщо вра"увати. шо 11.1. МеН;lС;lео!
6,IИЗЬКО 20 років 6e311 pepBHO ДУ'\ІаВ про систetVlaТИ'Jaцію елементіп (а 110 суті не
баl'аТОКРИlеріа:lьна 'Ш,lача упорядк)вання 12]. і 20 років він шукав ії рОЗВ'Я30К
КО lбіllаТОРНИ 1 Ш:ІЯ"ОМ). то достовірніСТІ, TaKoro rверлжеНIІЯ СКСlІтиків БЛИЗІ,ка '10 нуля.
1з IIСрlllOl'О ЩJИНlІИП) виплипають два IІраКТИЧllі ВИСІЮВКИ. корисні Д.1Я юлодих учених.
f1{) пеРlllе. не \ЮЖШІ '!аЙ\lаlI1СЯ науковою пранею тіл,ки на роботі. об lеж) ючи себ
l'!)Динами обов 'язкової присутності. ДосвіJl свідчить. 11(0 такий ПО:lсrШСIІИЙ режим
у"е"ЮЖ.1ИВ:ІІО(" ВI1КОIІШIIlЯ дисертанії сво("часно і потрібної якості, Л) ШПl про преД IСl
CBoro ;ЮС:lіДЖСIІНЯ '1 реба постіЙIІО.
ПО-ДРУI'е. сліл п0з6утися lІеКРИТИЧllоrо сприймання чужих думок та ідей, Хоч'.!
вивчення .Іітератури за те IОЮ дисертаLlії і ваЖ,lиве. набаrато більше "3начення маЕ' В,lасна
тпорчість. Варто насамперед шукати власні шляхи вирішення проблеми. свій напрямок
науковОІ"О пошуку. тоді Вl1Вчення літератури буде корисним, бо дасть ЗМОІ"У уникнути
ПОМИ.1КОШI" шляхів.
2. ІІе праНlОвати бе-! плану, За весь період р()боти над дисертаLlіЕ:ІО може існувати кілька
П.laШП,
3, Контролюпати "іл роботи. обмежувати І'либину розробки. За результата IИ КОНТРОЛЮ
тре6а КОрИI'j'Ва1И як Jш'а.ll,IІИЙ плаН.1Ш( і OKpe li йоrо чаСТИIІИ.
у 6).JЬ ЯI({) I) ;ЮС,lіджснні треба об lсжуватн с бе як за ШИРИНОЮ олОIl:lеНIІЯ те IИ. І'ак і
'Ja rлибиною їі розро6лення: "3 ньоrо пипливас що необхідно сфор:vtулювати не тільки
Jaпдання ;ЩНОІ 0 етапу ДОСlідження. а і,і 06 lеіКення у пирішенні заl'ШIЬНОІ'О 'шв;щння,
]7
ОбмеЖ':НIІЯ особливо ІШЖ.ІИВІ ІІа ':ТШІІ написаНIІЯ Л\fCсртш\ії за П1ТОВIІ 1 чорНОIІИМ
\штеРШЛО\'I.
Леякі 1І0ради ШОЛО теХllіки роботи на ОСlІові публіканій [21 і B.1aClloro ДОСВІДУ
злобувача.
І. Ilри виконанні великої роіїоти потрібно зпі.1ЬНИТИСЯ від дрібних СТОРОНllіх справ.
2, Не \южна робити .1Ві справи одночасно: ІІе не о'шачас. що не варто черr}вати
СКJЩЦІІ} іІІРОСТУ. особлипо \'Іе:-:анічну роботу,
3. І'р.:ба 3lші1ти інливідуа:Iыli засоби «втяr'уваIlНЯ» в роботу. Як правило. у всіх
наУКОІщів наЙбі:lьші тру;нющі ВИКЛИlшс Іючаток роботи. перші хвилини і І'ОДИНИ
дія.lьності. уllів.:рсалыІхx засобів <<втяrування» немае вони ,'тЯ кожноrо свої. ІІа lІаш
ІЮІ'ЛЯ-l. добрс було б ро'зпочинати робо'І) 3 переЧИ'І)'ваНIІЯ раНlІlJе наПИСШlОrо 1атеріалу та
ЙОІ'О КОрИI)'IШНIІЯ: шичаЙIІО піС:IЯ 30-40 ХВИ:ІИН такої прані 1'ЯВЛЯП1,СЯ бажання ЙТИ далі,
Також iH,lIlBi;!}a:II,Ho \1,1/ б}ї-и обраllИЙ час роботи з rраничною творчою НРОЛУКТИВllістю,
.t, ()соб:н1В) yBar} Clі;! 3ВСрll)'ТИ на ДОllуспшу трипалісп, праІІі та IІсобхіДIІУ тривалість
ві.IІЮЧ!llШУ. Ilc нсобхі;1І1О чітко ВИЗIШ'IИТИ. бо КОЖІІа праuя ВИ\ІШ ас' .!ОТРИ\ІШІНЯ реЖИ\I}_
інакшс ВОllа ста( ма;IОПРОДУКТИВНОІО і JOже IlрИЗПССТИ до втрати віри у свої сили.
Ефсктивність науковил р(нроблеlll, суттсво 'Ш;JСЖИТЬ віл ОВОJlоліllllЯ Сllсціалістами
\IСТО..tа\IИ \ште "1ТИЧIЮП) моделювання і 'засобами обчислюваш,ної техиіки,
I'ШI';JЯllемо три типові ситуації. КО:1І1 ДОС:lі,'JНикопі доllі.1ыю 'шертатися ;\0 ЕОМ.
у lІершому випалку J\ОСJlіДIІИК. ЯКИЙ розробив метод і юrоритм (розраХУIІКУ. вибору І
І,іll.). хоче :юв,:сти pe3YJII,Tal до IІрOl'ра\IНОІ'О ПрОJ!УКТУ. У цьому випадку ЕОМ
ВИКОРИСТОВУЕТЬСЯ лише як Зllаряддя. '18 ДОllомоrою якоrо буде працювати прOl'рама.
у .'!РУI'ЩIУ ВИllадку автор диссртаllії завеРШУЕ' дос.lілжсння но:: ті:IЬКИ a.JIП>РИПШ:ШI і
проrрама\IИ p03f1axY"KY (оптимізанії) lІараметрів ПРИСТf10ЇВ або теХllолоrічних прОLlссів. а
й фраrментом системи аВТШШТИЗ0ванОІ'О IІросктуваНIІЯ якихось елементів 3 ОІIПfмаЛl,НИМИ
зна'lеНlIЯ\IИ парамстрів. ] lей результат (' ваrШІішим. lІіж попередній.
у TpeTЬO IY ВIШадку ЕОМ використовусться для матсматичноrо МО,lе;lЮВШIНЯ процесів
у ,10С.lіджуваllИХ СИСТС\ІаХ. Відомо. шо за правильної побудови \штемаТИ'IIJОЇ \Ю,lелі вона
спроможна ІІадати 3118'1110 більше інформаuії ШОДО характсристик системи. lІіж шrrуриий
СКСПО::рИ\IСIIТ. Ilифрове модслювання у процесі створеНIІЯ або досліджеНIІЯ вузлів. маIlШ.:.
IІри:щ;!ів і СИСl-е 1 южо:: ШС10СОВУlJaТИСЯ не тіш,ки ;!.lЯ пизначеНIІЯ основних lIapa ICTpiB
IІроскн>вшюrо flрИСТрОЮ. а й Д:ІЯ 1І0рівня'Iып11 ана:lізу ріЗIІИХ варіаllтів структур
ІІРИСТРОЮ. ВИЯВ;lеIlIlЯ їхніх IЮТСllIlіЙIІИХ \южлипостсй. вибор\ допусків ІІа окремі
параметри І'ОЩО. -з І'акою ж метою може використовупатися ЕОМ IІрИ дослі)(жеllні
Ю;І _JСЙ ТСI1JЮflСf1еДП'lі. теХНО.lОrічних IІронссів. щще.lей міІІності або lІах\іЙності і 1.IН,
f}e-!\'lежноlO f сфера '18С10суl!аНІІЯ Іатематичних leTo,liB та ЕОМ при IІропепеlllll
J\ОСJlіджеш, у l'a.Jly"3i суспі.1ыІхx lІаук
І.4 РоБОl1ll1llШ) Сllllll11тЯЛll IІll1 ()ОI10в;()Я,J/U
Jl.1Я майбутш,оrо ВЧСllоrо важливо ово;юдіти технікою lІаписаllНЯ статеи І пілrотовки
ДОllові:IСЙ ІІа КОllфереНl\іях lІе тільки з точки 30ру задополеНІІЯ виvюr стосовно кіЛl,кості та
ріВlIЯ публіканій. а й "3 lю"3иuій сприйняття їх С:lухачами та чита'lа 1И, Це зобов'язус ]\0
пешюї ЛOl"іки побудови доповіді чи статті, високої ВИМОІ'ливості до їх фОр\lИ, стилю і
\юви.
Опублікувати стаlїЮ - І!е 03начас "3робити Л,аний матсріап надбаllНЯМ фа'(івців Д"Ч
використаПIІЯ ній інформ,щії в їхній роботі. Отже, треба писати просто і Зр03уміло.
18
Сlі:! 11 1-1 К,НІ-І як Нl:ре:!'І<КIІИ:\ стаТеЙ. І ак і затЯІ' вання '! lІуG,lіканія:\IН, У Фара..!ея O в
деві з: 10 \\OI'k. 10 fіпі ll. 10 pllblisll. 1'0010 IІранюП, 'шкін,, Н. ОIlРII,lЮ:!lІlОіі. ііо Не н,иас
IlріОрИТСl в аrпорстві 1 а IІраКПI'НIО неОU:\'lежсн} аудиторію.
Висвіl ли'VlО меТО;І\!К у ІІаписання статті за РС'3УЛLтатами ЯКОІ'ОСІ, "астковоп>
ДОClі..'IЖl:IІIІЯ, Ilepe:lyciM треба розробити ЇЇ 11:1811. Дл!! ста'п і обсяr'ом сі"l-вісі\1
МШIІИIIОIІІIСНl,IХ сторіllОК Н,І<ІІІ м,\(' ВИf';lядати так:
І) ВСІ") 11 - постаноика Ilро6:rе:\1И у '3""a"LIIO\I) ВIІІ':lя;!і та їі '3В ЯЗОК ІЗ ваЖ.IIШIІ\IІІ
праЮII"IІIІ\IИ '3шцаННЯ"'IИ (5-10 рядкіп):
2) остаНllі досліДЖСНIІЯ І llу6ліющії, на ЯКІ спирап І,СЯ автор, ВИОКрС\lЛСlІІlЯ
непиріlllСIІИХ "астин з",'а:IІ,IІОЇ IІробле:\lИ, КОТРIІ"'1 Прl1СВЯЧУПї,ся дана стаття (зазвичаЙ НЯ
чаСТИІІа стап'і станопиТІ, 5:шзько 1/3 сторінки); їі можна lІа'3IШТИ "вихідні передумови":
3) фОРМУJllОвання цілсЙ статті (постшюпка 3авдання): цеЙ розділ вельми важливиЙ. бо '3
НІ,ОПJ читач ВИЗllачас корисність Д:1Я ссбс пропонованої стап'і; :\Іета статті виплива(' з
постаllОВКИ 'шrальної НрОО.llС\Ш і оr.1ЯД} раllішс виконаних. ЮС:lіджснь. тобто лана сl атrя
"'ШЕ ІІа \Істі ,lікві..l)lJЮ 11 якісь «5і:lі rl:IЯ:\I!1}) ) заrа.lьніЙ ПрООЛС:\lі (оuсяr ні(і чаСТИIІИ статті
5-10 ря:!ків):
4) викшщ власне 'Vштсріал) ,10слідження (5..6 сторінок М<ІІIІИIІOlIИСIІОI'О тексту 'Ісрез 2
інтсрвали), lleпеликий оббll' нотреБУf' ВИОКрС:\НСIІIІЯ І'ОЛОПНОП)) ",штсріалах ;!ослі..lження:
іНОДІ МОЖllа об"lеЖИТIІСЯ Ti'll.KII фОр'VI)ЛЮВШIІIЯ\1 МСТИ :lOСJlіЮКСIІ"- короткою 1І',икою про
:\Іето:! рО'Ш'ЮШIІІЯ заВДШIІІЯ і ВИІСШ;Ю\І 01рИ\I<ІІIIІХ реЗ)..IІ,татш: ЯКЩО на оБСЯI' Сl11п'j IІС\lа("
С) вор\!:\ Оl)чсжею,. то ;Юllі:IЬНО ОПlкати "ICTO:\lIK ДОСlіДЖСlІlІЯ 1І0Вllіlllе:
5) ) lаКlнчеЮIІ 1І<11!О..lЯТLСЯ ВИСНОПКІІ І ..181101'0 .ЮС:lі..'!жеIlIlЯ і СТІІС:ІО 110;1<110 П,СЯ
перСIІСКПlІІ1І IІО;Ш,lLШИ:\ . юСJIІ:!жеI-lL l!LO\I) lІапрямку.
Дсякі ЖУРllа;IИ Д:1Я аВl орів lІублікуюп, ",!Віл, пимоrи jЮ структури статсЙ,
Меl0;іllка lІі;П'ОТОВIШ j{ОІювілі ІІа ІІауковіЙ конфсреНl!ії f .1СЩО іншою. Ilлаll .'ІOllOвіді
аllа..1О1 і'IІIИЙ ІІ-,ШНУ сшп і, Ilротс. Сllеllифіка yCHOrO 'VІОВJІСІІІІЯ 1111І(;II1IШ(' суптві З\lіни у
фОр\lі іі 1\lісті. [Іри Ilallисаllllі :юпові..1і треба врахувати. 11І0 ІнаЧllа чаСТИІІа \Н1Тсріа:l)
ПИК:І<l'!Сllа Ііа lІ.lаката\: (слаі,і.1ах). На П,laЮlта:\ 3ВІ1чаЙно IЮ;ЩlOl1,: 'УІ ате\ІаТ И'І 11 і 1І0становки.
МС10;[ р<нв' ЮШІІІЯ. а:IПlрllТ\IИ, структур) систе:-'ІІІ. С\:С:\ІУ скспеРШІІ:IІТУ. виявлені
залсжності ) таБЛИЧllіЙ або І'рафічній формі і І'.ін. ТОМу В ЛОІювілі виклалаюл, коментирі
(а.lе не 1І0ВТОРСIІНЯ') дО ілюстраТИВllOr'о матсріа;lУ. Це дас '3МОI'У ІІа 20 30(!o скоротити їі.
Слід також "'штl1 на увазі, що за 10 ХВИ;1ИН ,1Ю:lИllа може IІрочитати штсріал.
розміЩСlІl1іі на 4 сторіІІках \IШJlИНОПИСIЮПJ тексту (ЧСрС'З ..ІВа інтерва;IІІ). ТОМ) обсЯІ'
допові:!і IВl1чайно 'VIСIllІІиіі ві;\ 06сяrу ста'пі. Крі:\1 Toro. ;!01l0ві.1ач ПОВИІІСІІ рсаrувати ІІа
IЮIІСРС;\lІі ВI1СТУПИ за rс юlO йоrо ДОlІовіді. По.1С\lіЧlll1іі \:арактер JlOIlOBi;ti ВИКJllfкаЕ"
інтерес C;I \:а'lів і підвищус Їх Ш,ПШНlсл,.
I>ОЗIlіл 2
ТЕХНОЛОПЯ РОIЮТlI НАД ДИСЕJ>ТАІЩ,:Ю
2. J ВlIііір те.lll1
Вибір ІСМИ. ІЮЧСІІІЦІ,. (" Ш1ИОІ:IЬШ ві..\lІові..1а.1ЬНИ:\1 СТallО\1 діЯ;lІ,IIОСl і аСllіраllта чи
'3;щбува'ш. 50 ВІІІ чаСО\l ВИ'Jllачас ",шйБУПIІО :!іЯ.ll,lІіСl1, ..ІЮЛИІІИ ІІа ВСС ЖИТТЯ і виріlllаJII,lІИМ
ЧI1IЮ 1 оБУ\ЮВЛlOf' РСЗУ;IІ,тат дисерпщіЙIIОП> ;!ОСJlіДЖеIlIlЯ. Ilрактика IЮI(8"!УЕ. що
IlраВИ.IІ,11О обрати lСМ) lІаrlO:ЮВИIІУ шБС311С'IИПf УСllішнс Ті виконання.
Ро Ірі IШllOll, три рі JIIОПИj[I'! тем: 1 е:\IИ як рсзу.lьтат рОЗПИl1\у IІр05ле"'l. над ЯЮf\IИ IІраШОI'
даНІІіі lІаУКОВl1іі 1\0;IСК1I1В: іllіllіативні теlll: за:\lОвлені ТС\lИ.
19
Наін(раще обираl и те 1И IІСрШО\ l'рУПИ,
IніllіаТИВllі re H! МОЖУТІ, пиникати 'Iil двох взаСМОВlНСllOЧIІИл ситуаши: іlК у"аслілок
1,1РIlОЇ ІІаукової пі:lІ'ОТОПКИ Ідобувача. так і недостатніл ііш'о кваліфіЮЩIЇ та HaYKoBoro
кру ["о'юр) . НауковиЙ керіВIІИК \1УСИТЬ розібратися в ситуації. по змозі підтримати
ші[\іативу здобувача. але uя підтримка МШ' І'ру"туватися на реальніЙ OUiHUi ситуаuії і нс
юже ставити під заrроз) УСllішне пиконшшя роботи.
Замовлені теми, як правило. пов' язані з ОСНОПНИ\-ІИ rlЛаначи науково дослідних робіт у
l'а"УЗI або об' 'Днанні. За актуальністю Й економічною 'шачушістю замовлені теми мають
НИ3КУ переВaJ перед інши:.ш. TO !) насамнеред їх потрібно аналізувати "3 позиuіЙ
рсшн,ності виконання і можливості створення теоретичної бази.
Ilри обранні теми ОСIЮIШИМII критсріями новинні бути aKTya:IЬHicТl" нови'зна І
IІСРСПСКТlfВніl:'[ ": наявніСll, lсорети'нюї оа'!!!: МОЖЛlВість ВИКОІШННЯ теми ІЗ .щнііі устаНОIJi:
'Ш'Я30К й І IШІlкреп[юли J"()СПШШрСЬЮ1\НІ !lJIaIШМИ і :lOш'остроковими ПрOl'рамами:
!ОпClиві(;"[ І, ОТРИ laННЯ від Вllровадження РСЗУЛl;rатів .10С.lі;\ження техніЧНОJ"().
еконtші'IНor'о та СOl\іальнш'о ефекту.
Диссртаl1ії. як ві;ючо. IІІШI)ТI,СSl '3 рі'lНИХ причин, Одні 'з}ю6увачі ВИлОJ\ЯТЬ "3 'Іието
прак І'ИЧІІИХ \lіркупаНI,: неООлілно ОТрИ\lати науковиіі СТУllіш,. і нраUЮЮТL на;\ ;Lиссртаціt 10
ті 111, КИ }\ЛЯ ш,ОІ'О, 1301lИ обирають оудь яку тему. аби (оахиститися». Інші ро;н'лялаюТl,
:\исеРl ацію яl( IОЖ:lИвісп, рса.lі'зувати "3,I-'\У\lаІ[У і;\сю. яку вико-нн:ува.1И. !(оки ВОllа не
(ЦОСТl11'ла». ('a\lC ) І акил 1110;161 lІаЙ6іЛI,ші ІШ\ІІСИ обрати В.'Щ;ІУ ТОІ). lІа;1 ЯКОЮ ВОІІИ
IlраНIОШ1ТИМУll, llі.IССIlРЯМОВ<1ІЮ та із ШЛОВОЛСІШЯ [ від ОТРИ\ІаНИл pe'.IYJII,TaTiB,
ЯКЩО !О:ю;tиіі ) чсниЙ нсспроможниіі ca IOCTiiiHO обрати те\1У .\исерпщії, віll \ЮіКС
звер"утися .'10 БУДL !lкоі наукопої установи, Суттсву ДОlІомоrу тут lІадас ОЗlшііомлсння "3
ана:lітични fН оr.1ЯД<lЧИ і статтями У СПСl1іальній періОДИl1і. а також бссіди та конеультаl1ії
"3і спсціа.lіста\lИ llрактика\ш. в яких можна з'ясувати досі мало вивчені в тсореПI'IІЮ\IУ
плані важливі питання у рі"3них сферах ЛЮДСІ,КОЇ діяльності.
Обрапши ТС\lу. здобупач la ' УСlЗідо шти сутність ПРОПШЮlЗаної ідеї. їі НОВIІ3Н) ІІ
aKTyaт,HicТl" теоретичну важливісТІ, і практичну 'шачущісТl,. Цс "31[ачно lюлепну( OuiHKY іі
остато'ше 'Jaкріп.lення обрШlOі' Te H'I.
!'оворячи "ро НОВИ3НУ і;\сї (а отже. і те ш). нс треба "3абувати Bi.i.lO !e ПО.l0ження, що не
все новс . обов' юково НрО1'ресип"им, так само як і старе конссрвативним. Ilаукова
IЮВИ3Шl самоі' .'\иссрпщіі' l1е шнака. "аяпнісТl, якої дa ' аВТОРОlЗі підстави
ВИКОРИСТОВУ ватн ІЮ"ЯТІ'Я «Jшерше» при характсристи!\і отриманих ним рсзультатів і
пропс;\сння J\ослідження заrалом. ПОНЯ'ПЯ ({Jшерше» 0значас в Hayui брак подібнил
рС"зут,татіlЗ ;\0 і"х Ilуб'lікації. Вперше МОЖУТЬ "РОВО.JИТlIСЯ досліджсння на ОРШ"lІ!а;Jь"і
теми. раніше нс .i.lОСJlі.'lжува"і в тіЙ 'ІІІ тій пшу"3і "аУ[(ОВОП1 3НaJШЯ.
ПЛЯ ве:IИКОЇ Ki;lb[(Ocri rалузеіі науки наУКОl1а IЮВИ"3Шl ВИЯІІ!lЯСТЬСЯ ) наяв"ості ВlIСрШС
сфор,,-!) .Н,ОI1<11 [ИХ І 3'>1 ІСТОВІ Ю обl'РУНТОВШШ\. l'СореlllЧIIИХ 1l0.lОжеНL. \!еТО,IИЧ І ІИ\.
PCKO"-IСIІ,Щllій. які в"ровалжсні в Ilракт"ку і суттсво ВПДІШ\ЮТl, на Jlосяп[ення НОВИ\.
СОl\іа.Н,lю-еКОІЮ\Jічн"х РС.I).lI,татів, НОВЮШ lОжуть бути ТI.11,КИ ті ПО:ЮіКення
;\исеРТШlіЙНОI'О ;.юсліджсн"я, котрі СПрИЯЮТЬ НОJ\альшому розвитку науки або ОКРСМИл 'й
на"ря [ків. Ilаукова новизна історіlЧНИХ JЮС.lіджсш, lюляrа ' у вве,lенні до HaYKoBoro обіJ'У
ранішс не ВИКОРИСlОВУВШІИХ .JжеРС.1, з'ясуванні l'ене"3ису розпит[(у тіЕ'Ї чи тіЕ'і І"алузі
наукових знаю" у розкритті закономірностеЙ і ОСІЮВНИХ шляхів ро"3виТ!{у науки і техніки.
ЧаСО 1 3.10бувачі ВИСJIОВЛIOЮТЬ "оБОlOвання. чи "с rоту( хтось іше дисертаllію на таку ж
ТбlУ. І ti нобоюпшlНЯ марні. хоча прирол"о, 11І0 актуаЛJ,НОIO темою можуть "3айматися В
J\скіЛІ,IЮХ устанопах одночас"о. Досвід "ідказу[. шо не можуп, дво( людей, не пов'юаних
20
ОДИН 3 О.lШШ, однакопо ро'ш'язати якусь нроб:lечу. Обов'ЮIЮВО ПрИlIl1ИП вирнн ння
проблеми. зміс'! теоретичної частини. методнка екепернменту БУJ\УТЬ різними,
Ilитання IIОВИЗНИ с' ОДНИ" З найбі.lыll сунерсчлlВИЛ і СКJlQ'(IШХ ЯК при за\.исті
диеертанії. так І нри онуБJIIкувшші статті. Одні екснерти (Ч;lени снеціалізовшюі вченої
ради. Ч.lени ре.'\lшлеl'їі) IІважаЮТI, ОТРИ IaННЙ рсзульта'l НОВИ І. інші даВlЮ пі;Ю\IИ\l. ТУІ
пони е!ll1раю'п,(;я на свій особистий доспід. який нри збіін,шенні кількості та розширенні
тематики ДОС;lіджень і одночаСIЮЧУ "3 lеншеllні :ЮСТУННИЛ дж ре:1 інфор tal1ії стас :\еда.lі
\'lеlШI на;lіЙНИ\I. Том) кожен здобува'l попинен вміти ВИЗШl'lИТИ новизну СВОІ'О науКОВОІ'О
ре3).lьтату, НаЙтиновнні ПО\IИЛКl1. ЯКИЛ нринускаються ) нЬОМУ. такі:
IIОШПIШ пі.'[\Іінясться актуа:lьнісrю те\-1И. й практнчною і теоретичною 'шаЧУНlістю:
) прш Іях стверюкусТl,СЯ, НЮ дане питання не Р0"3I.lя;\а:IОСЯ В конкретннх У\ЮІШХ. ЙОН)
ваЖ:1І1ВI(; 11, .І"ІИ нрактики:
ВИ(;ІІОВКИ ,(0 р{н.'(ілів МШО'l І, характср констатанії і ( самоочевидними твеР;lжеННЯ\IИ.
ЯКlI\IИ .1ійсно НС \южна сперечатися:
нсмас '!Н'ЮК)' '.Ііж отри\шшшн раніше і новими реЗУЛl,татамн. 106-10 на(;т)пності.
За \lіСне\1 ОТРИ\lанил ІН,ШІ, у рЯД) ві:ю\-1И\: наукови\: JаШIХ можна виокречити три рівні
новизни 18]:
а) перетворення відомих даних. докорінна їх З\lіна:
5) розширсння, доповненни відомих даних:
в) уточнення. конкрсти"3аllія відомих даних, IIОШl'lрення ві;ю IИЛ результатІВ на новиЙ
кла(; об'сктів. систем.
Рівеlll, неретворення характеРIl3УСТI,СЯ принципово НОВИ\Нf n ;щніП rШIУ'зі 'шаннячи, які
не просто :(ОІIОВlIЮIOП, ві;Ю\lі ПО!lОження. а ЯВЛЯЮ11, собою Дещо са\ю(;тійне.
Са\Юllерепірку 111,01'0 рівня можна здійсннти. ноставивши собі -запитання: «Л що, нілТО
ніКО:IИ І\е -зав.'taння не розп'язував') ». ІІа рівні неретворення суптво важ'ншо ро"3ріlШIП!
два варіанти IЮВ1f3НИ: днск)сійн{н'іпотетичн) і шrа.ПJ,IIОВИ3НШI), У нершому ВИІШЛК) нові
реЗУ:lьтати lІІе не ,юсип, ДОКа30ві. не ШІЮП, .'lостатніл вссбічнил конкре-ппанііі і нсрі.1КО
натраплиюТl, на протилію. оскіЛl,КИ самі факти не піллаються новатореl,КОМУ наУКОВО\I)
пояенеЮIІО. ТО\l) Ш.111ll1апьси С) 'ІНів 1ІІ0:Ю еправеЛ"lИВОС1 і TaКlI\: науковнх l:lСЙ, Так б) "10.
нанрнклаJl. '3 l'Слі{щентричною l'іllOТСЮЮ Дж. Ьруно і М. Консрніка: можливо, шо така
ca la ситуанія спо(;теріrаСТI,(;Я "3 те:lепатісю та екстрасенса\lИ, І [а еП1Пі заrаJII,llОвизнаної
нови'ши такиЙ сумнів lllИкас (наНРИIСШД, він 'ІІІНК етосошlО нрань Ч. Ларвіна.
К.І". IlіО,IІ,()ВСI,IЮП). А, ЕііНIІІI'сЙна),
ІІа рівні :юновнення новиП реЗУЛЬІ<\1 рОЗНIНрIО( В1ЛlШІ ТСОР(;ПІчні а60 ПРШ<ТИ'lІlі
ПО:lОження. :ІО.'Щ(" 110 НИЛ НОl1і е:IО::\lенти. ЛОПОВlIЮ(' ШШІІІЯ n даніЙ "lлузі бе'з "3\lіни Їх
сутності. Навелемо приклад. Снеl1іалісти 3 АСУ на досвіді 'lІІаюп, (старе НШI1lЯ), щО
бе31lОМИіlковіСТI, вихідної іНфОр Jaнії ТСХНОЛOl'ічнОІ'О процесу обробки інформації
3а!ІежиТl, від К:IaСУ А -задач. що Р03в'юуються (облікові. планові. статистичні, інші): 0::1(811)
В теХНОJlоrіЧIЮl'О процо::су (нриймання і коитрОЛl, вхідних документів, перенесення ЛШIИХ
на маШl'lІ'ШИЙ носій. Jaшинна обробка. !(онтрО.lЬ і пинус!( вихілних ДОКУ\-Іентів): носія С
інформації (вхідний документ, дискста. жорсткий диек): виду J) помилок. пов'юаних -зі
СТШЮ І нервинних ЮКУ\1ентів: ВИДУ Е ІЮ\!ИПОК при перенесенні ,'шни\. на машинний носій
і Т.ін. Ilроте важливісТІ, КОЖНОІ'О фактора нс була З'ЯСОПШЮЮ. Невідомими бу.1И також і
рівиі :lOcroBipHoCTi, характерні ;ця кожної rра:Щllії фактора, У pe-ЗУ:lьтаті IІропеденил
дослідж(;нь 191 встановлено (нове -знання). шо -за ступенем ВlIЛИВУ на беЗПОМИ,lковісп,
перераловані фактори вишиковуються у такому 1І0РЯ;\КУ: ,-/, Е, С. IJ. В. ТIІІЮВИ\lИ ріВНЮ,,1
ДОСl0вірності с: Д:ІЯ об.lікопих залач -. (0.19-1.0).1 0"4 1!О 1ИJЮК / 'шак. для Н:ШНОВИХ (9.0
21
11,5).10"4 помилок / знак, для статистичних (6,0 8,6).lo"4 помилок / знак І т.д. Отже,
відБУ_lОСЯ розширення підомоrо практичноrо положення, додано lІопі елементи до знань
щодо надійності АСУ.
Інший. жартіплипий ПрИl<лад. Народна мудрість проrолошус «Кожен бутерброд падас
маслом донизу». Це підомий фШ<Т. ТУР1(менська ПрИКа31Ш додас «Якщо не пощастить, то
собака і на перблюді ш(усить». Узаrальнюючи ці та їм подібні тнердження. закон Мерфі
стперджус «Якшо Яlшсь непри€мність може відбутися пона відбупаcrься». ТаКИ 1 ЧИlЮ I.
масмо розширення колишньоrо знання: від oKpeMoro пипадку з бутербродо ! перейшли до
будь яких ситуацій та систем.
На ріпні конкретизації нопий результат уточнюс підо;ш;, l<uнкретизу( положення. що
стосуються окремих пипадкіп. На ЦЬO IY ріпні підо !ий leTOД. спосіб можуть бути
розпинені й поширені на нопий l(лас об'сктіп, систем. япищ.
Практично будь яка ш<туальна науково дослідна тема може забезпечити виконання
дисертації, все залежить під І'.lибини і широти їі розроблення. а отже. під самОІ'О
здобупача. Раніше одні€ю із ПРИК lет актуальності теми була належність їі до плану
наукопо-дослідних робіт орrанізації, де працю€ здобупач, або до держапноrо плану
наукопо-дослідних робіт. Нині ця ознака птратила спою інформативність.
Оцінюючи актуальність обраної теми, не можна ставити П в залежність під політичної
ситуації в краін і або спіті. Спрапжня наука не терпить кон'юнктурних підходіп.
Політизація тут у недалекому МИНУ_lО IУ призподила часом до зпуження спектру напряміп
HaYKonoro пошуку, ВИЛУ'lення з HbOro напряміп, які не мали 3 якихось міРКу'пань підтримки
праплячої партії, що було причиною необ'€Ктивності наукопих розроблень.
Даючи оцінку практичній зна'lущості обраної теми, слід знати. що ця 3Ішчущість
залежить під характеру KOHKpeTHoro HaYKonoro дослідження.
Якщо дисертація Ma€ методолоrічний характер, то їі практична значущість може
поляrати у публікації основних РСЗУ:llпатіп дослідження на сторінках моноrpафій,
підручникіп, наукових статей: у наяшюсті апторських спідоцтв, актіп про ппровадження
результатів дослідження на ПрШ<тиці: n апробації результатів дослідження на HaYKOBO
практичних конференціях і симпозіумах: пикористанні наукопих розроблень у
напчальному процесі закладіп освіти; участі в розробленні держапних і реrіональних
проrрам розпитку пепної rапузі нарОJllЮl'О rосподарстпа: пикористанні рсзультатіп
дослідження для підrотопки нових нормативних і Іетодичних документіп.
ПрШ<тична значущість дисертації Іетодичноro характеру може пияпити себе у
наявності наукопо обrpунтопаних і апробопапих результатами експериментіп методіп і
засобіп удосконалення екопомічноrо, технічноrо або соціальноro розвитку країни. Сюди ж
підносять дослідження з HaYKoBoro обrрунтупання нових і розвитку діючих систем,
методів і засобіп Toro чи іншоrо виду діяльності.
Форми впропаджепня наукових результатіп методичноrо характеру можуть бути пельми
різні. Оснопні з них такі: пропозиції щодо пдосконалення систем соціалыl економічноr(),'
технічноro, політичноrо, юридичноro та іншоrо реrулюшlННЯ; рекомендації стосопно
удосконалення еконо 1Їчноrо механізму. управління соціальни 1И процесами тощо;
нормативні й методичні докумеlrrи, затверджені або рекомендовані для пикористання
міністерстпами. держапними комітетами, підомстпами. об'€днаннями або іншими
зацікавленими орrанізаціями.
Коли передбачаcrься, що майбутн€ дослідження забезпечупатиме наукопе
обrрунтупання шляхіп оптимізації трудових і матеріальних ресурсів або пиробничих
процесіп, тобто носить пиключно прикладний характер, то йоrо практична значущість
22
може вияплятися у таких формах: HaYKonoro обrрунтування напрямкіп. способів
удосконалення умоп і ефектипності праuі, оснопних пиробничих і непиробничих фондів.
матеріальних, палип ю енерrетичних ресурсіп та інших факторіп соuіальної й економічної
діяльності об'fднань, підомств, ()рraнізаuій: еКОIlомічноrо обrрунтупання заходіп Щ())',)
використання наукопо-технічних досяrнень у різних rалузях науки і практики;
обrрунтування пропозиuій з пи користання досяrнень наукопих розробленІ, у практичній
діяльності піДПРИfМСТП і орraнізаuій: вирішення окремих проблемних питань у
розробленні наукопо дослідних тем, держбюджетних і доrопірних нау!юпих робіт:
використання результатіп дослідження в реальних розробках прое!(тних і нститутіп.
проекпю конструкторських та інших орraнізацій.
2.2 Складання плану дuсертт(ії
Від caMoro початку роботи здобупачепі треба мати план дисертації, хоча б ноперелній,
такий, що буде баraто разіп кориryпатися. Робочий план дисертаuії допомаrас авторові
скласти йоrо наукопий керіпник. До обов'язків HaYKonoro керіпника належить також
робота зі складання ЮlЛендарноro rрафіка роботи злобупача. Крім TOr(), наукопий керівник
рекомендус необхідну літературу. допідкопі. архіпні. статистичні матеріали та інші
джерела за темою; проподить систематичні, передбачені розкладом бесіди і к()нсультаllії:
оuіНЮf зміст пиконаної дисеРТШlії як частинами, так і заrалом; дас зrоду на подаН:;l
дисеРТШlії на захист. Отже, керіпник на.дас наукову і методичну допомоrу, систематично
контролюс пиконання роботи. вносить необхідні коректипи, дас рекомендаиії ЩОДО
доuільності прийняття Toro чи Toro рішення, а тшюж виснопок про rотопність роботи.
Доспід спідчить, що за песь період роботи над дисертаціfЮ можуть бути складені плани
кількох ВИдів. Робочий план починаcrься з розроблення теми, тобто задуму HaYKonoro
дослідження. Можлипо. що підrрунтям тaKoro задуму буде лише rіпотеза. тобто
припущення, викладене як на основі інтуїиії (передчуття), так і на попередньо розробленій
персії (тобто на попідомленні чоrось з метою попередньоrо пояснення). Напіть така
орrанізаuія справи дасть змоrу систематизупати й упuрядкупати псю наступну роботу.
Попередній робочий план тіЛl,КИ n ()снопних рисах дас характеристику предмета
дослідження, надалі такий П.lан може і попинен ут()чнюпатися, проте оснопне завдання,
котре стоїть перед роботою n uілому, Maf' змінюпатися якомоrа менше.
Робочий план мас д()вільну форму. Я!( Ilрапило, ие план рубрикатор, що складаcrься з
переліку розташопаних у колонку рубрик, об'сднаних пнутрішньою лоrікою дослідження
даної теми. Такий план пикористопуcrься на перших стадіях роботи, дшочи змоry ескіз"')
предстапити досліджупану проблему n різних паріантах.
На пізніших стадіях роботи складають план-проспект, тобто рефератипне пи кладення
розміщених у лоrічному ПОрЯД!(У питань. за якими надалі буде систематизушrrися упесь
зібраний фш<тичний MaTepia.l. Доuільність складання плану-проспекту пизначаcrься тим.
що шляхом систематичноrо пключення все нопих і нопих даних йоrо можна допести до
зш<лючної структурно фаІ<Толоrічної схеми дисертаuії.
Здобупачепі необхідно успідомити черroвість і лоrіЧIІ)" послідопність заплаllопаних
робіт. За орrанізаuійної черrопості запдання пиконуються за. ежно під наявних
можливостей, порядок Їх пиконання може змінитися за умови, щоб упродопж пепноrо
періоду вони всі були пиконані.
ЛОІ'ічна послідовність ДИКТУf розкриття сутності запдання. Поки не пипчений перший
розділ, не можна переходити до друrоrо. Важлипо напчитися знаходити n будь якій роботі
23
I"O.IOBII . виріlIlал..IІ . T . Ііа 'IO 'IY треба зосере.1ИТИ в даllИЙ 'Іас усю ува!). І tc :lacТl, з\юr)
311аЙl И OIIТll la.lbHi рО'В'ЯJI\И IЮСТ<Ш:lених '3аВ:[Ш'IЬ,
Такий методичний підхід пі;(І(аз)с необхідність ураХУВШJIIЯ cTpaТtTiї і [';ІІ(ТИКИ
наукопOl'О ;юслілження. Це означа€. що Jюслідник пизначас заП\JIІ..IІУ reHepa'lI..lI) мету в
споїй роботі. фОРМУЛЮf I1СlІтральне заПДaflIlЯ, пияплж' всі ДОСТУlІні ре'3ерви .'1.ЛЯ виконання
3aJ.IY lY та ілеї, обира, llОтрібllі lеТОlIИ і прийоми дій. 3I1аХО.'IИТI.. наЙ'3ручніший час для
ПИКОНШІНЯ КОЖІІОЇ операl.lії.
У тпорчому :IОСlіДЖСllllі ІІ:ШН запжди маЕ" динамічний, РУХ:ІИВИЙ характер і нс :\lОже. lІе
повинеll СІ«)П) [\аТИ р0'3виток ідеї та задум) ДОСlідника, зосріrаЮLJИ пепний чіткий і
ВИ3Ш\ЧСIІІIЙ наукопий наllРЯМОК у роботі.
1алшчимо. шо переваЖllа бі.lьшість lІаукопих праl1івників мас кіЛІ.. ка шшнів.
розраховаllИХ ІІа різні строки. ІІаприклад. на рік, місяl.lЬ. день. Кожеll '!Находит[, }ця себе
способи фll(саl1ії виконання окрсмих пунктів 11;18111' '3 ТИ l. щоб нсрсалізовані пункти можна
було пер lІести і\О наступ[[()['о. СlClадаючи б).'IІ"який і, П.танін. тр ба враховувати ре,ш..ні
\ЮЖДШОСl і ВИКОНШЩЯ. бажаllе II ПОВИlІне lІі:[ !іIlЯТИ .1іЙСllісп,.
З урах) ВШ[ІІЯМ спеlll1фіКIІ І1lОрчоrо ПР()[І С) :10 П:ІШ'І) :IОСJ[і:IЖСIІНЯ !JfЮСЯl [, BC . шо
МОЖНа 'J,BJta;lcl'i.'l!.. пере;.(оа'lИТИ, Звісно. в ІІа) ІІі можлші і ВИ[I<lдкові віДI(РИ'IІ"Я, а;IС H
\lОжна б)JlУВ<lТИ наукове .'lОслі;rження. орі,нтуючись ІІа випадковості, II<lYKOB
досліджеllllЯ lІе може IІРОВ<lJlИТИСЯ без ШІШ[), Тільки П;ІШІОВС досліджеllllЯ :шс 'ЩШ')
lІадіі,іllO крок 'Ш кроком ['ДІбоко пі'3нашп'и НОВІ об',ктивні 'JШ«()[Ю\lірності ІІШІКОЛЮШІЬОЇ
діЙСlІості,
За КОЖllll\1 наУI«)ПИ l РС3);IІ;ППШ! ІОЖ[Ш простежити ПОВІІІІЙ ІІИК;І дос.lі;IЖ IІI1Я. тобlО
СУКУllllіСІ1, етапів. що 11О'[Иllа(ться в ТОЧllі «ПОПНОПJ [IС'3IШННЯ» і 'Jш(і[I'[УfТl,СЯ
ппроваJ\ЖСIІIІЯМ «добутОІ'О» 31IШJIIЯ. При плануваllні етапіп дослі;tжснь доці;IІ..IЮ О:lllочаСIІО
ПРОДУ Ш1И нідr'отош<у до друку необхіДIІИХ пуб..lікацій. Можна вилілити такі СТ<II[У1
процес) отримаНIІЯ науковоl'O РС'3ультату із '3Юlшчення\[ характср) можливої пуб;lіК<llІії:
І. О,'.'ІЩ) стан)' прuuле.-НІІ, сщ)іле//ня задач r)ОСIl'д,ж'ення. IlіС;JЯ виконання ІІІ,ОПJ етапу
:\lОжна пію'отувати і опуб.llкупаПl оrля:юву СТ81ТIО. Якщо обсЯ!' TaKoro ОПЯ;IУ ( ВС.IИКИ\I.
доцільпо лспонупати йоrо n УкрНТЕI або іншому держаВНО IУ opraHi науково технічної
інформаllії 'І обов'я'шопим аllотупання\! матсріалу в наукопом) фаховому журналі.
2. llостШlOска заu{!чі дослід,}fсення, сибір ,1Iemouj-' її 611ріlllе/ll/Я. Після ВИКОНШІНЯ ньоrо
етапу можна нодати ДО ф<1хопоrо журналу статтю. де РО31(рити Ш(ТУШII,[lісТl.. 'ШВJlШIНЯ.
фізичн) Й мюе штичну постановк) завдаllllЯ. ВИЗllачити \ШТ lатичниЙ клас "lав:шння і
обrРУlІтувати заПРОlІонований \[C10J.! розв'язшшя,
3, Р()JjJоодеIlНЯ та і//lІ/е/J/1jJстаlf/Я _lІеI1l0д)' і а.,7?Орll/1Z,IП' m/ріlllе/ll/Я заr;дШIl/Я, прllю/(/r)
іlO,'О рош 'язан//н. У сніШIІО 1І0ДОШШШИ неЙ етап, 'цобувач \!ОЖС опублікуватн статтю '3
описанням НОВО!'О методу Й а!IПJрИТМ} розв'юання '3ШЩШI!!Я або ВИlСIaЛОМ ві;IO [(1П>
щ;тоду n тсрмінах йш'О ро ш'язання. <1 також <lналіЗ0М Щlш(тичноrо НРИКJ!iЩУ йоrо
рО'3в'язшшя.
4, Розроблення про,'ра:шю,'о забезпечення. Якщо розроб:lсне проrрамп JаБС3Н 'lеН',1
мш' нотрібні якості. прита\шнні IІроrра IІЮ\I) про..1) кту. :lOні:Н,1І0 0І1РН:IІО:нIИПl опис
пі;щові:шоп> шшету нрик;[а.1НИХ проrра\1 або автомапповuної системи фю,ОІЮ [)
ПИlIанні. ніДПJТувати 1<О\1[[JIеl<Т проrрампої докумснтаllії. IІропести чаркстинrові
досліДЖСIІНЯ (у межах споїХ можливостей) j{J!Я тиражування розробки.
5. }<.'кспеРllМСНI11. Після ЙОПJ УСllішноrо нропедення публікуlOТІ, статтю з висштлснням
опису й обl'опоренням результатіп експеримеllТУ.
24
6. ВпРО(l{/О.)f('<'IІ1IЯ, 1а ЙОІ'О рез -льтаЛl'\IИ I'ОТУf"ТЬСЯ lН','IЯДОШІ ста'!тя з усьоп) ЦИК ІУ
J!ОСlIJ1жеНI,
Крі'\l ТОІ'О. ре'ІУ;IЬТ,ПИ КОЖНОІ'О 'І етапів ;юслі.'lження '\IОЖ 'ТЬ 6)"1 и проrО:lОшеНl ІІа
конферепція'\ і еемінара:-. "3 lІуб,1ікаціоо l'е'l ДОlІовілей а6о 6іЛI,Ш ІЮВlIИХ штеріаSlів. що f
сві:!чеIllIЯ\1 аllроu,щії реlУ,'!I,татів та пріОРl1"lету розробки
Таким 'IИIІО\l. 3а КОЖНИ\І запдаННЯ 1 досліджеllНЯ (ре"3У;IЬЛ1ТОМ. 11І0 ВИlюеиться ІІа
'Іахист) '\lОже бути lІіДПІТОВ!lено 5 6 lІублікаl1ій, І 2 деllOllОШIІІИХ РУI<ОIІИСIІ. 4 5 ТС'І і
матеріалів доповідей конфереНl1ій. l'адаоlО, що п)'бліlшції на С'1'аrшх 2. 3. 6 ('
обов'ЯЗI<ОВИМИ. Може пиникнути запитання: навіщu так баrатu публіlшцій? Адже при 3 4
ре"3УЛl,rатах. '3І!ичайних для канди.'Н1ТСЬКОЇ дисертації. зrіДIІО з нашою схемою пиходить
блюшо 20 статей і стільки ж доповідей на 1<ОІІфереlщіях, Звичайно ця схема (' ідешІыюю
\lОДСЛ.'IЮ процесу .'lОС.lіджеllНЯ і ВИ'\Jarати їі дотри\шння від здобувача важко. а:lе пона
може бути І(ритерісм якості ЙОПІ роботи: тільки тоді етап дuсліджеНIІЯ ВИКОllаний І'либоко,
якіспо. KO 1I1 "3а ЙОІ'О рс"3ультатШ\1И МОЖllа піш'отупати статтю до апторитепюrо фаховоrо
ВИДШІІІЯ,
Враховуючи те. що дисертація до "3ахисту прий'\ш€Ться .шше після пиход друком
віЛІювіЛIІИХ lІубліlшцій, rотупати Їх треба не в останній момент. а заздалеrідь, у міру
I'ОТОВlІості ІІаукових резуш,татів. отри\шних при ро:ш'язаllllі заВJlань JlисеРТШlіЙIЮI'О
ДОС:lідження, llілпповка статей і }lOповіl1ей ІНі КОllфсреНl1ія'\ обоп'язкопа складова ПЛШІ
роБO"l и над }!исертаl1іоо.
2.3 ВШі'/еIlНJI .1Їmeplт IJpIlUX (),жерел. Методи добору Ф(IКlllllЧllих Лllmерїалї(!
скни)(lllНJI oz..1Ju)y іlї11lеРllтУРll
Зllайuметво з опубліковаllИМИ "3а те'\IОЮ J1исертаllії lІауковими праl1ЯМИ почина('ться
відра'lУ піе;IЯ розроб:lеllНЯ ідеї. тобто 'IaДY'\I наУКОПО['(1 ДОС;lі..'!жеНIІЯ. котриЙ. як ужс
ШЗllачаJIОСЯ раllіше. знаходи'l'І, сво, відображспня в темі та робочому плані диссрпщії.
Така постаповка ellpaВlI дш' 1\101') l1і:lеСПРЯМОIШllіше шукати ,lітераТУРllі джере;ш за
обраllОЮ rсмою і крашс опранювати матсріал. Оllуб;lікопаllИЙ ) прш!ях інших учеllИХ. бо
витоки оеНОIШИ,\ 1ІІ-1ТШП, пробле\IИ \Іайже 'швж}!и зшсшдені в попере.'1llіх .'lос"іджеIlПЯХ,
J1ітераТУРIlИЙ афор ИЗ '\1 стверджус: «Вивчати япищс без І<НИІ' це почати плавання у
Iн;зві;ЩIIО'\I) \lОрі бсз карти, пипчш'И ж І<Ішrи бсз ПРШ(ТИЧIIOЇ роботи не значить зовсім lІе
вийти в морс». ЗвичаЙIІО, пиконуючи дисертацію ДОВОЛИТЬСЯ прочитати близько І ООО Кllиr
і статей. з ЯКИХ приблизно І oo 150 упійдуТl, до бібліurрафії дисертації. тобто будуlЬ
детат,но ВИПЧСІІІ. '1'0:\1) необхідно lІапчитися дпох пидіп читання: «шпидкоrо» і
«ПОШЛЬНОП)>>.
«llІви:!ке» читання (читання «по діаrоналі») ПОШlllНО підпопісти на запитання. чи парто
:щну с'! аттlO чи IШl1rу уважно ВИПЧа111,
ПіС;IЯ ТОП1. ЯК НРOl";IЯН ТО всю lІаяпну ІІа ланий \Ю'\lеIlТ '1ітсрат)'р). \IОЖIЩ ПРИСТУНI1ТИ
до «ПОlJі..1LllОrо» читаllllЯ. до пшбl1lOl'О їі випчення. переходячи від простОІ'О матеріалу ,'\0
екла;шіШОI'О. Треба IІОЧИН<IТИ "3 юшr. зrО;\0\1 статті. Сlючап( вивча'! и вітчизняні
джере;ш. а шпім ін0'3СМН) літературу,
При 'lитаНllj відібраної ,Іітератури треба робити помітки. баЖаІlО 11<1 ОДНО'\I)' боні
аРI(Уlllа cTalliIapTHoro фОр 1ату: це да, змоrу надалі КОМІюнувати 'vlатеріал )' бу}!ь яком)'
ІІОРЯДКУ або. ЯІ( кажуТІ" І<ористуватися \lетодом «клею і ножиць». Читаючи ,!жере;ш. ліпше
"3аписаl и бі,lьше. бо зюдалеl'і}lЬ не 3авжди відомо. ЩО 3 цьш'о матсріШIУ може '3Н<l:10БI1ТИСЯ.
повторний IIОIІІУК Jайва втрата 'ІаСУ,
25
Д}ЖС ВС;lике 'шачеНIІЯ \18(" обробка 'Jallисів у \Іір} їх lІакопичсння, Тут lІотрібllО ВИЯВИТИ
"lакси\lа!Iыуy ОРI'ані:ЮВШlіСТI,. ЯКа \lеж}т 3 ПСДШIТИ'3\1О\1. '3а СІІСТС\ІУ '3беріПIІІНЯ записів
можна взяти початковий ШІШІ :юсліджеlll" а потім план дисертації. Корисно ДЛЯ кожноrо
їі ро:щіJl) 'швести ОКрС\IУ папк). куди СIС адати псі ПИПИСI<И СТОСОПНО ЦI,oro роз:tі;IУ n
ПОС"lі;ювності, що відповіла(' виюшденню матеріалу.
Потім увеСІ, матеріаJl треба систематизупати. тобто Р0'3\lістити віднопідно до плану.
виключити зайвс (дублі, матеріали. шо перетинаються. і т.ін.). ПодаJlьша обробка
ma-rері,lЛ} ПОВИНllа ,тати відповіДІ, на запитання ЩОДО повноти Jібраної інформаl\ії. чи
ДОСИТЬ їі для роботи.
Як ЗII8ЙТИ потрібну літературу') С дпа шляхи отримання бібліоrрафіЧIІОЇ ;ЮRIДКИ:
за\ІОвлеllНЯ в спеніюізованій іНфОр\IШtійній устшюпі (інформаційному піДРОЗДІЛі
установи) або са lОстіЙIІИЙ пошук, Треба '3ЮIШЧИТИ, шо, незважаючи на високу
кваліфікацію ПРШlівників іНфОр\IШtіЙних оужб. вони lІіКО.1И не .lоберуп. .1ітсрат) р) так.
як трсба дослі;tНИlшві. \'О'Ш Jбсрежуть ЙО\ІУ бап1ТО ціIlНОI'О час). Науковий праніВIІИК )
ІЮІІІУКУ .Іітсратури lІовинен спочатку з'ясувати псреJlік періо:tичних ви:tШIІ,. від яких
можна СIIO,tіватися необхідної іІІформанії, Добре складеllИЙ псрелік напіп, при побіжно\!)
'шalіО\lстві із зш'о!ювками Jlжсрел ДОІІО\ІШ-Ж' усвідоми-rи обсяr потрібної інформанії.
Нсоо\.ідпо IІсреl"ЛЯl )ТИ всі І!ИЛИ лжерсл. зміСІ' яких пов'Я:ШНИЙ З темою .'lисерт,щіЙIIOI'О
:LOС.lі:tжеIlНЯ. ПО них налсжап, \штеріали, ІІадруковані в різних вітчи'3lIЯНИл і шрубіЖIІИХ
ВИ;ШІІІІЯ\., IICJlРУIШПШ І і .'ЮКУ\І<:ІІТИ (:шіти про HaYKOBO дослі;tн і та JlосліJ1Н(НШIIСТРУКТОРСI,I і
роботи. .tис<:ртанії. .1еноноваllі рукописи. \laтеріали зарубіжних фірм). офіційні \штсрі а:ІИ,
Якщо такиЙ пере.;lік ІНН!ВІПЬСЯ ,.tУжС ве:IИКИМ. с,тід об IСЖИТИ lІараметри біб,lіOl'рафічнОІ'О
ПОІІІ) к): \lОва. країІІа. рік шцаllНЯ і Т.іll. КО.1И .\ JJaHoro питання іСIІ)Т біб;lіor'рафі'IНИЙ
дові;ШИIС трсба Йоrо використати. ОJщочасно перевіривши ЙOl'О ІЮПНОТУ fIочинати пошук
с.тіл '3 ІІОВОЇ :lітератури. а ноті\1 ноступопо «РОЗ\lОтувати ІClубою), користуючись
І10СИJШННЯМИ на іllші :tжерсла.
Стан пивченості тсми доціЛI,НО аналізупати. починаючи '3 інформаційних пидань. \Іетою
випуску яких (' ОІlеративна інфОР\1<щія як про самі нуБJlіlшнії. ТаІ< і найсуттсвіші момеlПИ
їх '3\lісту. Нині випуском інформанійних видань займаються УкраїIIСІ,I<ИЙ інститут
І1ауково те'(ІІіЧIІОЇ та еКОІЮ\lіЧIІОЇ інфорщщії (УкрНТЕI). Книжкопа палата УI<раїни.
нс:нтралші ШIУl<ові бібліотс:ки, Інститут реестрації іІІформації НАН України (елсктронна
І,наа «Все всім», реферативниЙ ЖУрШl:1 «Джерело»). служби наукопо тсхнічної
іllфОР\lШtії \Ііllістсрст в та віДО\IСТВ. ;tеяких ІІаукових установ,
НайваЖ:llІВіші 1<11І11'11 та статті треба обов'язково IlрО'lЮ<.lТИ в ОРИl'іналі, Вивчивши
:Іітсра I'УРllе ;пкерС.10. ві.'.tрю) зробіТl, ЙОПJ IЮВllиіі біб:lіOl'рафічний опис. IlіКо.1И НС
IlОlсш:ші,ітсся ІІа СI\ОЮ Шl"I'ЯТь. '.\анотуііте на картках IlОlрібне та заУВ<IЖСIІШ! 10 КОЖНUlО
;tжере;lа,
Вивчаючи літсратуру НС Іш\шrайтеся ті;IЬЮ1 ЗШІОзичити матеріа:l. Ilара;lельно
облу шйте '3IШЙПСIІ) іНфЩl lацію. Ней IІрОIlСС мае ТрИВЮ'Н IlрОТЯl'О\1 усю роботи на;!
темою. тоді В;lасні лумки, які ВИІН\КЛИ в ході О'3IШЙОМЛСIІНЯ '\ чужими нрШtЯ\IИ. стануть
IІlдставою Д:ІЯ отримаНIІЯ IІОВOf'О '3ШIНIІЯ. За'3вичай ВИКОРИСТОВ)'Е"ТІ,СЯ не пся інформація.
ІІЮ lіспlТЬСЯ у пеВIІОМУ джерслі. а тіЛЬI<И та. яка Mat. беЗllосерслн(" відношення ло теми
Л1сертації і ТОМ) найбільш цішш та корисна, Отжс. критсрі('\1 оцінюпання вивченоrо ("
МОЖЛJВість ЙОІ'О rrрактичноrо використання 1\ дисертації.
Випчаючи ;Іітературні джерела. треба стежити за оформленням ІШНИСОК. щоб налалі
ними бу.то .теп<u КОрlІСТ) патися. Працюючи над ЯІ<ИМОСЬ частковим питанням або
rозді.'10 1. треба постійно бачити йоrо зв'ЯЗOl< із заrа.тыІІо пробле\юю, а розроб,lЮЮЧІ1
26
широку проблему пміти розділяти н на частини, кожну з яких пролумупати в дета:IЯХ.
Можлипо, частина отриманих даних пиявиться непотрібною; дуже ріДl<О пони
вИІ<ОРИСТОПУЮТЬСЯ попністю. Тому необхідні ретельний підбіjl і оuінювання Їх. Відбір
наукопих фШ<тіп не проста справа. не механічний. а тпорчий проuес. який потребу€
uілеспрямопаної праuі.
Треба добирати не будь-які, а тільки наукові факти, Поняття «наукопий факт» f" значно
ширшим і баrатоrраннішим ніж поняття «фШ<т», що застосопу€ться у попсякденному
житті. Коли rопорять про наукові факти. то розуміють ЇХ як складопі елементи основи
HaYKonoro знання. піддзеркалення об'п<тивних пластивостей речей і проuесіп. На підставі
наукових фактіп пизначаютьея закономірності явищ, будуються теорії і пиподяться
закони.
Наукопі факти характеризуютьея такими пластипостями. як нопизна. ТОЧНІсть.
об'€ктипність і достопірність. Нопизна HaYKoBoro факту спідчить про принципопо нопий.
непідомий до Uboro час)' преД:\lет, япище або процес. Це не обоп'язкопо наукопе віДl<РИТІ".
але нове знання ПjlО те, Lюrо ми дотепер не зна. и.
Точність HaYKonoro факту пизначаcrься об'штипними методами хараl<Теризу€
СУI<упність найсуптпіших прикмет предметів. ЯПИЩ, подій. їхніх кількісних та якісних
пизначень.
При доборі фактіп треба бути наукопо об' €l<ТИПНИМ. Не можна підкидати фаl<ТИ тільки
тому, що Їх пажко пояснити або знайти Їм практичне застосупання. Спрапді. сутність
Honoro n науиі не шпжди чітко ПИДНО самому досліднику. І\опі наУl<опі факти, часом
досить значні. саме через те. що Їх значення недостаТlЛ.о рОЗI<рите, можуть надопrо
залишатися у резерпі науки і не використопупатися на практиці.
Достопірність HaYKoBoro факту базуЕТЬСЯ на йоrо безумошюму реа.%ному іСНУШlНні. яке
підтпеРДЖУEJЬСЯ ПjlИ побудопі аналоrічних ситуацій. Якщо TaKoro підтвердження нема€, то
HeMa€ і достопірності HaYKoBoro факту. Достопірність наукопих фактіп значною мірою
залежить під достопірності першоджерел, під Їх uільопоrо прюначення і характеру їх
інформаuії. Очепидно. шо офіuійне пидання. опубліковане під імені лержапних або
rромадських орrанізаuій. устаноп і підомстп, містить матеріали. точність яких пю<ли,,'.'
найменше сумніпіп.
Моноrрафія як наукове пидання, котре містить попне і псебічне дослідження якоїсь
проблеми або теми; наукопий збірник матеріа. іп аПТОjlитетної наукопої конференuії;
наукопий збірник дослідниuьких матеріалів устаноп, навчальних закладіп або наукопих
топариств із найпажлипіших наукопих і IlaУI<опо технічних Пjlоблем псі ІІі пидання \1аІОТЬ
принципопе наукопе значення і ПРШ.-ТИLfНУ цінність. У споїй основі пони безумовно
належать до числа достовірних джерел. Практично абсолютну достопірність мають описи
ПШJaХОJ1іп.
Серед джерел інформаuії чільне місие на. ежить наукопим статтям. З позиuій
достопірності Їх слід розrлядати окремо за пидами і n за. ежності під Toro, до ЯІ<их наук
вони належать: ПРИjlодничо технічних або rуманітарних.
Теоретична стаття n rа. узі технічних або інших точних наук зпичайно підзначаЕТЬСЯ
точністю допедень із застосупаННЯ 1 сучасних мате штичних метолів, модеоlюпання із
за. ученням даних експеримента. ьних досліджень. У такій статті підомості досить
обrрунтопані. Результати розрахункіп та еl<сперИ'\-Іентів, Їх оuіночні дані. 1еТО.1ИКИ. умо ' І
розп'язання задачі, а також інша інформаuія все ие здебільшоrо Ma€ достовірний
характер.
27
Теоретичні етатТІ в І'алузі І'у шнітарних наук значно бі"lыll,' ніж стаття технічна.
насичені розду шми, поріВНЯIНIЯ IИ, словесними доведеннями. Достовірність 11 '!міст)
нереб) ВШ' в залежності від ;юстовірноеті вихідної іНфОР lації. пикориетаної автора\НI,
[Іроте тут важливоrо 'lІшчеНlIЯ набупа(" нозиція аю'ора, йоrо світОІ'ЛЯД, з оr,1ЯДУ на ЯІ<!
стаття пор) 'І і'! 06'П,'-ТИВНИ 1ІІ на) копими ДШIИ\1И \lОже містити еуо'("ктивні трактування,
Тому слід РІ}"Jібратися в ЦІ,ОМ) і точно Оllінити 1міст статті, пстановити істинніСТІ.
твер"'!жеНI. ТІ' aBl ора і ,1аПI їм ві.1пові;lН) Оllінк).
У raHy!i техніки, ште 1,rrИЮI, природничих наУI( 'шето ДОВОДИТl,СЯ мати справу 'Іі
статтями. в яких обl р) нтовуюТl,СЯ і ВШ,lШ,1аЮТl,ея результати JакіНЧI::НИХ ,'!ос.lі21ЖI::Ш,.
Разом із віло IОСТЯМИ стосовно ХОl1У досліджень, такі статті наводяТl, дані нро апробаllію
отриманих ре'lультатів. Їхню фш(ти'шу або lОжл1ВУ реа.lізш.!ію. економічну чи виробнич)
ефективнісТІ, і Т.ін, Ilолібні відомості свідчаТІ, про ориrіна;п,ніеТІ, статті" Ті теоретичну і
нраКПІЧН) знач) щіеll"
Самостійне 'шачення ШЕ інформаційна стаття. 3 нею ІОЖІШ зустрітися в ОУДkякіЙ
на) ковій "а:I)'31, ІНфОр\lаllіЙна стаття '.!аJпичай оператипна Й актуаilьна. вона містиТІ.
СТИС.ІИЙ. КОНКРI::ТІIИЙ ВИК;lа;1 НI::ВIІІ-1:-" фактів. новіДО\IЛI::ННЯ нро ЯК)'СЬ НО:1ію. япищс, У
технічних науках інформаllійною можна вважати статтю, n якій наводяться підомості
ЩОДО пиробу. теХlю.10l'ічноrо НрОІІесу тощо. Іlолібно до статей. різниЙ стуніНI.
лостовірності маюТІ, також допопіді, ОІ'олошені на наУl<ОПИХ конференціях, симпозіума:-...
Одні з ннх \южуТl, lістити 061'РУНТОВШlі. доведені. анробопані відомості. інші НИТШІШІ
постаНОIЮ'IНОІ'О характеру, НРОПО:JИції тощо,
Про ДOCTOBipHicТl, вихідної інформації спідчить не тільки характер першоджере:ш, ал.: і
науковий, професійний авторитет Йоrо автора, належність автора до тіЕ'Ї ЧИ іншої наукової
ШКОЛІ, у всіх випадках е,lі;l добирати ті.'1ЬКИ останні дані, найапторитетніші .1жерсла.
точно заJllачати. звілки В"Jяті матеріали. До фактів з літературних джерел треба ніДХОДИТІІ
критично. І Іс \ІОЖІІ<\ забувати. ІДО життя постійно йде впереll, розвиваються наука, техніка
й культура. Те. 1110 вважа"lОСЯ абсолютно точним учора. cl,orollHi \lОже виявитися
неТО'IІІИ\I, а чаСО\1 І непраВИЛЬНИ I.
UсобшlВОIO формою фШП ИЧНОІ'О \шrеріалу Е' lfll/7штu. орrанічно Вlпетені у reKe1
Jlисерl анії. вони СIСlа;н\IОТЬ IlепіД'ОIllУ йоrо частину. І (итати ВИІ<ористовуються для Toro.
аби без переl(РУlеlll, нередати :lУМКУ автора першоджеРI::;Ш, Л:ІЯ ідентифікаllії ПОПЯ.'lів пр!!
зістапленні різних точок зору ТОЩО, Вони слуrуlОТЬ необхідною опорою авторові
.'lflСертації в ПРОllесі ана,lіз) Н\ синт,:зу інфор\шuії, 8і;1ІIlТОВХУЮЧИСЬ ві.'! їх І\lісту. южна
С l"Ворити систему нереl<ОНЛИВИХ докшів. необхіЛIІИХ ДШІ об'сктивної характеристики
явища, яке IІІlВчап І,ся, І (итати \ЮЖУТІ, використовуватися і для пі;н(ріll:II::НlIЯ ()І(рС\IИ"\
твер}!жеНI, caMoro злобупача,
у всіх ВИlшдках кіЛІ,кісп, використаних цитат ПОВИlІна бути оllтимaJlыolо,, н>б:!()
визначатися lІотребами розроблсння те JИ дисертшш. Від ії автора вимш'аlТЬСЯ
встаIlОВИТИ. чи Д0l1іJII,Ни\-! С заСТОСУВШІНЯ Цlпат у конкретному контексті, чи нема в ню.
нереl<ручень сенсу аналі:юваних джерел. ПРИ'IИНИ перекручень можуть бути рі'3НИМИ. В
одних вина;щах із нершо;rжерела можуть бути взяті снопа, ш(і не визначаюТІ, основної суті
1І0rлядів ї:-.. автора. В друrих цитати об lежуються слопами, які містять лише чаСТИIІ)
ДУ\1КИ, напрИlСШД, ту, що більше підпопідас інтереса\1 автора дисертаuії. Іноді n нитаті
ВlНО1адасТl,СЯ точка '30рУ не на тоЙ предмет, шо розrлядасться у даному контексті. Можливі
Й інші неточності при цитуванні.
28
Найчастіше цитати та інші запозичені матеріали застосопують при написанні оrляду
літератури ОДноm з пажлипих етапіп піДl'ОТОВКИ дисертації. rолопними запданнями
оrляду літератури r:
1) ознайомлення з матеріалами за темою дисертаЦIl.
найцікапіших досліджень, оснопних фундаментальних праць,
при ЦbO 1Y треба пипчати літературу не тільки з «пузької»
близькими до неї те шми;
2) пияплення напрямів досліджень, які пикликають найбільший інтерес, ще
недостатньо досліджені і моrли б стати темою дисертації;
3) формулюпання напрямкіп дисеРТШlійної роботи. характеристика методу і rоловних
розділіп теоретичної та експеРЮ1еНПlJlЬНОЇ частин дисертації; і на запершення оrляду
перша редакція Opї€HTOBHOI'O плану дисертацій ної роботи;
4) отримання пихідноrо матеріалу для написання частини дисертації, СI<Л81ЩННЯ
aHOTonaHoro ПOlшжчика статей і КІШІ' за темою дисертації і підrотовка на ній основі до
складання кандидатськоm іспиту зі спеціальної дисципліни.
Можна рекомендувати такий типовий план оrляду літератури n тексті дисертації:
1) заrальна характеристика raлУЗІ ДОСЛІджень, значення останньої в науці
промислопості, актуальність запдань, які стоять перед даною raлуззю;
2) класифікація оснопних напрямкіп досліджень у даній І'алузі; пизначення напрямкіп.
практично ВИІ(ористопупаних, і ТШ<ИХ, що перебувають у стадії розроблення,
відображення різних точок 'юру на розп'язання проблеми;
3) детальний пиклад резу.lьтатіп досліджень за кожним розділом КlІасифікаllії: для
теоретичноm дослідження опис пикористаної методики, застосопаноrо математичноrо
апарата; для експериментальної роботи найпажлипіші схеми, їх дослідження й оснопні
результати; І(РИТИЧНИЙ аналіз цих матеріаліп з пропозиціями та заупаженнями;
4) у кінці кожноrо розділу виснопки; підсумки досліджень і перелік оснопних
непирішених проблем;
5) на запершення оrляду формулюпання оснопних напрямкіп
актуальність і кінцепа мета; оріснтопний план дисертації із зазначенням
методики теоретичних та експериментальних робіт.
ІсНУС дпа І(ритерії са\юперепірки прапильності написання оrляду:
оrляд пишуть не за автора:l1И. а за запданнями досліджень;
оrляд тоді написаний прапильно, коли йоrо можна публікупати як самостійну статтю.
Їх класифікація, підбір
найсуттспіших результатів;
теми дисертаllії. але й за
досліджень. їх
'шпропонопшюї
2.4 ClLJfOnepeBipKll відповідності . штеріllЛів дисертт(ії встllновлеНUJlІ BttJltOZ(LН
Самоперепірка роботи на «дисертабельність» мас такі послідопні етапи:
аналіз найменупання дисертації;
виявлення і визначення об'€I<та, предмета і мети дослідження;
аналіз кожноrо HaYKonoro результату на нопизну. достопірність, практичну значущість,
пріоритет;
аналіз І<ожноrо висновку до розділів на КОНСТРУI<типність та новизну;
аналіз математичних юделей на коректність;
оцінюпання якості проrрамноm забезпечення та пиконаних розрахункіп;
аналіз підповідності публікацій та апробацій пимоrам ВАК;
аналіз прапильності оформлення актіп упровадження;
29
перевірка коректності посилань.
Аналіз нтви дисертації слід проводити за дпома аспектами:
на підпопідність результатам, поданим на захист;
на підповідність паспорту спеціальності.
Назпа дисертації попинна !l-Іістити об'п(Т і предмет дослідження, укрупнене lМЯ
завдання, що розп'язуcrься, деколи І І'алузь використання. Серед найпоширеніших
помилок при формулюпанні назпи дисертації можна вказати такі.
Назпи дисертаційних тем нерідко перенасичені штучно ускладненою rермінолоrісю,
носять наукоподібний характер, сформульопані стилістично недбало, а часом
недостатньо rрамотно. Занадто часто назпи дисертацій починаються зі сліп «Випчення
процесу...», «ДОСlідження деяких шляхіп...», «Матеріали до пивчення...», «Деякі
питання...», «До питання...» і Т.ін. У них не підбито достатньою мірою суть рОЗI'ЛЯНУТОЇ
проблеми, запершеність роботи, немас ясноrо визначення їі мети і реЗУЛl,татіlJ.
Слід уникати занадто довrих назв. Часом доцільно сформулюпати назп)' ДПОі\.а
реченнями: у першому подати сутність роботи, а у npyroMY об'скт ПИlшристання
результатіп досліджень.
Для кожної спеціальності с спій шифр і так зпаний паспорт спеціальності, який попинен
надапатися КОЖНО:\ІУ 'щобупачепі підпопідною спеІlіалізопаною пченою радою. У паспорті
спеціальності зазначаються: формула спеці 'lысті,' напрямки досліджень і rалузі наук, за
якими присуджуcrься наУIШВИЙ ступінь. Аналіз поляrас n тому. щоб Н!lзпа дисертації
оБОВ'ЯЗIШВО підпопід а за змістом хоча б одному з ШlПря:\шіп досліджень.
Об'ект дослід.ження це частИlШ матеріаЛbIlоrо спіту, яка припернула YBary
досліДНИІ<а, наприклад, бетон, промислопі ТЕЦ, апарати з киплячим шаром, пібраційні
установки ДЛЯ сушіlШЯ і охолодження, дeT i і пузли, що підноплюються тощо. Стосопно
об'скта дослідження здобупачеві необхідно успідомити: об'fКТ дослідження нопий (Н) чи
традиційний (Т). Наприклад, діяльність космонапта, СНІД це нопі об'fКТИ дослідження,
а вібраційні пристрої традиційні.
Предмет дослідж'еНIІЯ ЦІ: розrлянутий в дисертації бік об'fкта дослідження та йоrо
досліджупаllі якість і rаЛУЗI, ПИIШРИСТання (наприклад, стійкість бетону, економічність та
еколоrічність ТЕЦ, режими роботи апаратіп). IЦодо нредмета дослідження, то тут також
тrеба пирішити те ca!l-Ie питання: предмет дослідження f ІЮВИМ чи традиційним. Можливі
такі комбінації нопизни преШlета (П) і об'('кта (0) дослідження: а) НП НО; б) НП ТО: в)
ТП НО; 1') ТП ТО. Приклади цих ситуацій:
а) нетрадиційні методи лікупання та профілактики СНІД;
б) TexHoreHHi наслідки експлуатації ТЕЦ;
в) ерrономічний ан із діяльності космонаптіп;
1') стійкість бетону n ПрО:\lИслопих спорудах.
Для дисертацій пипадок ТП ТО с практично неприпустимим: або предмет, або об'fКТ
дослідження обов'язкопо мас бути НОПЮ1. Об'шт дослідження, зазначений у дисертації,
попинен мати модель (моделі) у тексті і на плакатах.
Мета дослід.ження це запланопаний результат. Результат мас бути конструктивним,
тобто спрямованим на пироблення суспільно корисноrо продукту з ліпшими, ніж було
раніше, показниками якості або процесу її досяrнення. Поставленої мети досяrти треба
обов'язково. І неодмінно перепірити. чи пизначене чітко досяrнення мети у писнопках,
Аналіз наукових результатів. Кожен науковий результат здобупачеві необхідно оцінш и
тшс ніби пін сам f опонентом спосї дисертації. У якій формі пиконупати такий ан із?
Стапши ненадопrо на позицію опонента, за кожним результатом підзначити:
30
коротк)' суть HaYKoBoro реЗУЛl,тату;
НОВИЗНу рез) льтату;
достовірність резу;н,тату:
IlраК І'ИЧНУ знаЧУЩІСТІ,:
джерею. в Я!(()МУ онублікований результат, і обrрунтування пріоритету.
[Іри o6rpYHTyBaHHi нош13НИ обов'юкове порівняння з близькими ре: ультатами ІНШИХ
ДОС;Іідників Описуючи практичну значущість, І'реба вказати форму і масштаби
ВПРОВ<l:!ження науковОІ'О реЗУЛЬТ<rI")'. У визначенні пріоритету простеЖУЕТЬСЯ
СП<l,і!космність публікацій 'З ltboro питання за рокаХ1l1.
Аналіз висновків до розділів, Усі розділи запершуються короткими виснопками.
Найрозповсюдженіша помилка, якої припускаються здобува'lі. реферативний характер
ВИСВОВl(ів: перераховуЕТЬСЯ. що зроблено у розділі. Наприклад. зустрі'шються T<lKi
зпороти: «Пропедено оrляд літератури, виділені завдання дослідження».
Аналіз ,наl11еЛШI1lIlЧНZС( ..1І0делей, Одному завданню дослідження приспячено зазвичай
0І(ре\1ИЙ розліл. Кожне запдання повинно мати змістопну (фізичну) і :\штематичну
постановки. Математичні постанопки запдань дослідження щодо вибор)' найкращих
парамстрів, режимів. способів, технолоrій, матеріаліп, конструкцій, схем ТОЩО мають бути
оптиміз,щійними. Тут треба пи:шачити:
!(еровапі змінні;
ніт,ові (l)ушщі l (нільопу функцію):
обмеження на ЗХlінні;
множину пошуку рішень (rранині припустимих рішень),
Д.1Я кожної матехштичної хюделі треба встановити:
математичний клас задачі:
обl'руlпупаШIЯ запропонопаноrо методу розв' юання;
СуТНІСТЬ 'запропонованоrо алrоритму;
збіжність 06'IІ1слювалыlїї пронедури;
оБЧИСЛЮВaJП,НУ складність алrоритму:
відміннісТІ, віл іНІІІИХ аЛІ'оритмів розв'язання цісї задачі.
ОЦlНювштя якостІ nро?раМН020 заоезnечешlЯ та вllКОIІШI1lХ розрахунків, У паш час
опнісю з прикмет завершеПОСТI HaYKoBoro результату ( наявність комп'ютерної нроrрами,
котра реа.lізус нові aJП'ОрИТМИ. Проте лише та проrрама пважапься достовірною і
!<орисною, Я!<8 пабува( виrляду проrрамноrо продукту. Критерісм товарної нінності
проrрами с можливість їі баrаторазовоrо використання як аптором, так і іншими
!<ористувачами. З Іlісю метою їі виконують відпопідно до встановлених ВИМОІ і
супроводжують rюпним !<омпле!(том необхідної проrрil!\ШОЇ документанії. Якшо
реЗУ;Іьтатами дисертації с нроектні рішення, то найкращим проrрамним виходом
дисертації с фраrмент САПР або нілісна САПР цих проектних рішень. У цьому ВИП<l,п,;,у
розроб,lЯЮТЬ не тільки проrрами розрахунку пара.\1етрів і виf)ору паріантів рішень. a. e й
підпопідну базу ланих.
Виконані розрахунки з наяпною можлипістю перепірки Їх результатів повинні лопністlО
:щдовольняти обмеження на вхідні і вихідні дані.
Ана'IІЗ відnовідllості публікаціЙ і апроБаціЙ усталетш GlLlю?ам слід проволити в таких
аспе!(та.х:
чи всі ре: ультати, пинесені на захист, Оllуб;Іlковані або захищені авторськими
спіпонтвами (патентами): зручною формою самоперевір!<и с зазначення у коротких
ВИСНОВl<8Х до розділів номерів публі!(Шlій зrідно з перt:ліком використаних ПРШ!l<
3\
чи підтвеРДЖ)Т']'I,СЯ роком пидання (датою надходження статті, датою проведення
конфсреннії) пріоритет науковОІ'О положення;
чи входять ;10 нереліку затперджеЮIХ фахових шщань, ті засоби іНфОр:Vlанії. n яких
онуб,lіковано реЗУЛI,тати дисертанії:
'Іи відповідають ню ви uих пидань та нюви з'Їздів. конфсренцій. СI'lМllОзіумів. (T IiHapiB
телlі дисерпщії або суті конкреТlЮI'О наукопOl'О результату:
чи віДПОIJI;ЩС иа-зва кафеJ\РИ. профіЛІ, шдділу. де доповідалася дисертанія. й темі.
Ашшіl nраGlIлыlстіi офор,нлення актіп ПnРОпШJ,JlCення, Треба неревірити нілписи на
актах внровадження. Акт впропадженпя. підписаний нс ТИ НІ особами. може бути підданий
сумніву. ДОКУ lеIП ппажасТl,СЯ J\іЙСНИ I, якщо йоп) підписа,lИ І'ОЛОВНИЙ БУХI'а;lтер та/або
IІНчаш,ник Н;ШНОВОІ'О ві;Іділу" 'ШТВСРДИЛИ .1I'lректор. П>.lОВНИЙ інженср або 'ЗШ;ТУННИК
дирсктора З економі'ших Інпаш, Доеві;\ пілказус. що віл початку ВНРОllаДЖСНШI неО()ХI;IІІО
І рЮlати UИл осіб ) курсі справ про ЙOl'О хід, Ьш'ато атестаційних снрав буквально
"наШIll-ll'опані" ;юпідками нро ВС.11, 1И сумнівний еКОІIО lічниЙ сфеl<l. про використання
рскомеllДШlій дисертанта у НІХ ЧИ інших установах без роз'яснення. а ЧИ І же пони
зреllllОЮ 6У;IІ'1 КОРИСІН'І ІИ. Дуже важлива також ІІОШШ п>т())кнісТl, суті впрова.'lжених
рС'1).lьтатів і ре-зу;п,татіп іlисертаційних досліджеНІ"
І /ере(:ірка коректності посилань, У пронссі тривалої роботи нал ,"Н'lссртаllіпо 'цобупач
НрOl';lялас 'ІИТШ, ПИIІ'lШ бш'ато лі І'ературнил джерсх З ІІІ-ІХ він часто ШІІІИСУС ФОРМУЛИ.
І'рафіки. таб;lIщі. ,жре lі факти. фразИ. ,1У IКИ. КОІlUеПllїі. Ці пиниски '1aCO 1 сл) І') 1011,
віднравною ТО'IКОIO у пикладенні власних результш'ів, apl'y leHTOM в обl'Р)'lп'упанні
наукопої IЮЗlщії і Т.ін. TOVIY необхІДНО нерепірити, чи ПСlOди С flосилання на
першоджерела, '1И може сторонній читач відокремити власні результати здобува'lа иід
ЗШIО'1ичеIIИХ.
Наукова робота дапно пже мас не індипідуальний, а колективний характер. З ОІ'ляду на
Іlе треба проду шти зюдалеrіДI, пнесок КОЖIIOI'О учасника у Ilровсдене ДОС-lіджеIllIЯ.
'ЮКрС:Vlа аптора лисертаllії. Слід нерсвірити. чи віднові:щс особистий внссок дисертанта n
опублікованих нрацях, наниеаllllХ )' снівавторстпі. результатам. винесеним на захист.
Ileдба'lіСl ь у ЦІ'І:І. нитаннях Р(ПI'лядапься як наукова НСНОРЯ;\lrісТl,.
у .1ИССрl'Шlll !добупа'l 'юбоп'язаШ1Й робити носи:шння на аlJl'ора і :lжерс,ІО. ЗВI,'lКИ він
'!апозичуt vIaTepiaJI або окремі реЗУЛl,тати. Використопуючи 11 дисернщії ідеї або ро !робки.
що на:lсжап, співавторам, сніт,но 3 якими БУ;l\'1 НШlИсаl1і наукові I1ра1lі, з;юбувач vIYCH"'I>
за'1начити щ: в лиссртаllїі. У пипа:1К) використання бе'J носи;raння на автора і ,,\жерt:;1О
ЗаІlОзичеlЮП> матеріа!lУ (цитат. таблиць, формул, І'рафіків тощо) дисертаIlія зніvшf'П,СЯ 3
рОЗI';IЯДУ без нрава Ті ПОВТОРIIOП> захисту.
Розділ 3
ЛРОЦЕС шдrотовки РУКОШІСУ ДИСЕРТАЦІЇ
3. І КО,МnО1lщія дllсерnllщії
Оскільки дисертація f' кпаліфікаIlійноro працею, 11 оцінююТІ, не тільки за тсоретичноlO
науковою uінністю. актуа.'1ьністю теми і прикладною значушістlО ОТРИVlarшх результатів, а
й '1а ріпнем запUlЬНОМетодичної підrотовки, шо передусім підображапься в ті кtшпшиuії.
Зршуміло, шо нема!' і не може бути ЖОДНОІ'О стандарту КОМПОЗlщії дисертаційної нраці.
Кожен ті аптор вільний обирати такий порядок подання наукопих матеріаліп, який, ІІа ЙOl'О
ПOl'ляд, найліпше. найпереконлипіше розкрис ЙОІ'О тпорчий задум. а їх р03 lішення
32
відповідатиме внутрішньому ЛOl'ічному зп'язку етапіп дослідження. Традиційно склалася
певна композиційна структура дисертаційної праці з такими основними елементами:
1) ЗМІСТ;
2) перелік умопних позначень (за потреби);
3) вступ;
4) розділи основної частини;
5) заrальні висновки;
6) бібліоrpафія;
7) додатки (за потреби),
8) допоміжні покажчики.
Зміст подають на початку дисертації.
Перелік умовних позначень, сw.шолів, одиниць, скорочень і термінів подають у
дисертації окремим списком перед вступом.
у вступі до дисертації звичайно обl'РУНТОВУЮТЬ актуальність обраної теми, мету і
зміст постаплених завдань, формулююrь об'ект і предмет дослідження, зазначають
обраний метод (або методи) дослідження, теоретичну цінність і прикладну значущість
отриманих результатів. окреслюють положення. пинесені на захист.
Отже, вступ дуже відповідальна частина дисертації, оскільки він містить всі необхідні
кваліфікаційні характеристики дисертаційнОІ'О дослідження.
Актуальність обов'язкова пимоrа до будь-якої дисертації. Тому цілком зрозуміло, що
вступ до неї починають з обrрунтування актуальності обраної теми. Вміння обрати тему,
правильно її зрозуміти й оцінити з точки зору споечасності й соціальної значущості
характеризуе наукову зрілість і професійну підl'ОТОВКУ автора дисертації. Для висвітлення
актуальності достатньо І 2 сторінок, де писвітлюють І'оловне сутність проблемної
ситуації. Чітко й однозначно визначити наукову проблему і відтак сформулювати її суть
буде неважко, якщо дисертанту вдасться показати, де проля.-ла межа між знанням і
незнанням із предмету дослідження.
Проблему часто ототожнюють з питанням (тобто з положенням, яке також треба
вирішити). Вважасться, що проблема це те саме питання. тільки важливіше і складніше.
Це так і не так, оскільки специфічною рисою проблеми е те, що для її розп'язання треба
вийти за межі cтapOl'O, вже досяrнутоrо знання. А стосовно питання nзш'алі, то для
відповіді на HbOl'O цілком достатньо cтapOl'O знання. тобто для науки питання не е
проблемою.
Для з'ясування стану розроблення обраної теми складасться короткий 02Ляд
літератури, з яко.-о можна зробити висновок, що дана тема ще не розкрита (розкрита
лише частково, або не в тому аспекті) і тому потребуе подалЬШОI'О розроблення. Якщо
такий висновок не випливае лоrічно з оrляду, то дисертанту немае сенсу розробляти
обрану тему.
Оrляд літератури за темою заспідчуе rрунтовне знайомство дисертанта зі спеціальною
літературою. йоrо вміння систематизувати дЖерела. критично Їх рОЗI'лядати. виліляти
суттеве, оцінювати зроблене раніше іншими дослідниками, визначати rоловне в сучасному
стані вивчення теми. Матеріали такш'о оrляду треба систематизупати n певному лоrічному
зв'язку та послідовності. Тому перелік праць та їх критичний рОЗI'ЛЯД не обов'язково
подавати у ХРОНОЛОI'ічному порядку. Якщо до обраної теми е дуже баrато інформаційних
джерел, то оrлядопі літератури може бути присвячений окремий розділ (звичайно перший)
33
осн оп ної частини дисертації. При цьому слід пам'ятати: оскільки кандидатська дисертація
розкрипас піднос но вузьку тему. то оrляд праць попередників роблять тільки з питань
обраної теми, а не за проблемою ЗШ<lЛОМ. В оrляді назипають і критично оцінююrь
публікації, прямо й безпосередньо причетні до теми дисертації. Зайвим с пиклад YCbOl'O,
що стало відомим дисертанту з прочитаноrо, і Toro, що побічно стосупься ЙOl'О праці.
Бупас. шо здобупач. не знайшопши у доступній йому літературі потрібних відомостей,
безпідстапно береться стперджупати, що саме йому належить перше слопо n описі
досліджупанОІ'О явища, проте ЗI'ОДОМ це леl'КО спростопуcrься. Певно, такі підпопідальні
заяпи можна робити тільки після ретельноrо та псебічнОІ'О випчення літеrатурних джерел і
консультацій з наукопим керіпником.
Від формулюпання наукової проблеми і допедення, що частина проблеми, котра с
темою даної дисертаційної праці, ще не розроблена і не висвітлена у спеціальній
літературі, ЛOl'ічно перейти до формулювання мети дослід.ження, а також зазначення
конкретних завдань. які пирішупатимуться відповідно до пизначеної мети. Це зпичай' )
роблять у формі перерахунку (пивчити..., описати..., пстанопити..., пияпити..., пипести
залежність... і т.ін.). Формулюпати завдання необхідно якомоrа ретельніше, оскільки
описання їх пирішення станопить зміст розділів дисертаційної праці. Це пажлипо також і
тому, що заrолопки таких розділіп народжуються саме з формулюпання запдань
дисертаційноrо дослідження.
Обоп'язковим елементом вступу с визначення об'екта і предJlлета дослід.J/сення. Об'скт
це процес або явище, що породжус проблемну ситуацію і обране для вивч.ення. Предмет
міститься в межах об'скта. Об'скт і предмет дослідження як катеl'орії науковОІ'О процесу
співвідносяться між собою як заrальне і часткове. В об'скті ВИділяcrься ЙOl'О частина,
котра с предметом дослідження. Саме на HbOl'O спрямована основна YBara дисертанта,
оскільки предмет дослідження визначас тему дисертаційної праці, яка позначаcrься на
титульному аркуші як іТ назва.
Методи дослід.J/сення, як інструмент добування фактичнОІ'О матеріалу, також
обов'язкопі елементи вступу до дисертації і необхідна умова ДОСЯl'нення поставленої
мети. ..1
у вступі описуються й інші елементи HaYKOnOl'O процесу. До них. зокрема. підносять
посилання, на якому саме фактичному матеріалі пиконана дана праця. Тут дають
характеристику основних джерел отримання інформації (офіційних. наукопих,
літературних, бібліоrрафічних), і пказуюrь меТОДОЛOl'ічні засади пропеденОІ'О
дослідження.
На завершення вступу доцільно подати структуру дисертаційної праці, тобто напести
перелік іТ структурних елементів і обrрунтупати послідопність їх розміщення.
у розділах основної частини дисертації детально рОЗl'лядають методику і техніку
дослідження та узаrальнюють результати. Всі несуттсві для вирішення HaYKonoro
зanдання матеріали виносять у додатки.
Зміст розділів основної частини попинен точно підпопідати темі дисертації та повністю
іТ розкривати. У цих розділах дисертант стисло, ЛОl'ічно й apl'YMeHTOBaHO пикладас
матеріал Зl'ідно з ВИМОІ<lМИ дО науко'вих праць. що подаюrься до друку.
Важко давати якісь зш'альні рекомендації щодо написання теоретичної та
експериментальної частин дисертаційної праці. Це поп'язано не тільки з різноманітніст")
тем, але й з різницею в характері та значенні цих частин досліджень для дисертацій різних
ВИдіп. Тому обмежимося викладенням деяких порад, дійсних для будь якої дисертації з
технічних наук.
34
Часто виникас необхідність оспоення СnСlllальноrо матемаТИ'lНоrо апарата. як прапи;ю.
ПlКШ'О. що не входить до прш'rЖ"IИ технічнш'о закла.ду освіти, Очевидно, иемае
нсобхідності пикладати в дисертації у повному обсязі суть данш'о математичноrо апарата.
Проте. зпсртаючись до ньш'о. треба щоразу ПОСИ;Jатися на заrааьнодостуnну літературу. n
якій ви({]шдено йш'о основи. Це 1ЩСТЬ змшу опонентові nерепірити нравильність
пикористання 1181101'0 мате"1аПIЧНОІ"О апарата.
Внаслі,10К пиконшшя теоретичної частини диссrТШlll формулююп,ся завдання
експериментаЛl,НИХ досліДЖСIІІ" Кінцепою метою (" зістаплеlll1Я даЮ'ІХ теоретичних та
експеримента;н,них :ЮСlіджень. Крім топ). rrіС;IЯ завсршення теоrетичної частини
вюначаюп, потрібний обсяr скспериментіп і очікуваний характер rеЗУЛl.ппів.
ПіДСУ"lкопі :шні розрахункіп ДОL\ільно оформлювати у пиr'ляді таблиць і rрафіків.
Найпажшшіші j них слід пи нести як плакат на захист дисертації.
Не варто включати 1\0 теоретичної частини дисертації трипіальні проміжні обчислення.
Напіть у пикладенні оснопних результатіп дослідження І'реба бути макси'vШЛЬНО
економним, уникати попторіп і пояснень очевидних положею,.
Експериментальні частини псіх дисертацій чисто специфічні за характером. оБСЯI'ОМ і
методикою пиконання. ТОМ) тут також наведемо лише кілька заrальних рекомендацій,
корисних для здобупачіп.
До початку експерименту чітко формулюють запдання і оБІ'РУНТОПУЮТЬ методику. При
виборі методики пюначають оБСЯІ' кожноrо експерименту. обl'РУНТОВУЮП, ШIМОПI до
пимірюпальної та допоміжної апаратури і успідомлюють, які параметри змінюються в ході
сксnериментів. n ЯЮ'ІХ межах і з ЯЮ'ІМ кроком nОПИlші проподитися ці пиміри.
РеЗУЛl.тати експериментів також оформлюють у таблиці та І'рафіки. 3істаплення
результатіп розрахункіп та скспериментів виносять в окремий підрозділ. бо вони е
запеrшаЛІ,іIИМИ для обох частин дисертації, ТіЛl,КИ після такОІ'О -зістаплсння
ексnеримеНТClШ,IШ частина дисеrтаl1ії буде IІОВНОllінною, МатеrіClЛИ "ro ВllроваДЖСШIЯ
PC-ЗУ,lь-ппіп :ЮС;lіджею, також обоп' язково ПИ"1іляюп, n окремий nідрозліл.
у тексті екпlеримснтllilыїї чаСТИЮ'1 праці необхідно відзна'IИТИ стуnіш, участі всіх
оеіб. які ilОnОМШ'aJІИ пrоподити експерименти,
Для підтперлження споїх теорети'IНИХ ре-зультатів З:lОбувачі можуп, пикористопупати
дапі 3 «чужих» ексnериментіп. Це тільки доводитиме актуальність роботи й об'(ктипність
експериментальних 1ШНИХ. Проте на кожне -З1'адування про результати 'ІУЖОЇ праці треба
отримати дозпіл зацікавленої ОРI'анізації, пкюати автора та джерсло іНфОР'vшції.
Самі но собі експерименташ,ні досліджеlШЯ. як правило, не можуть бути (диною мстою
праці. Посилання на актуаш,ність досліджень. сутт(ві практичні результати Ilе -замінюють
доведення достопірності, теоретичне оБІ'rунтування результатів ексиеримеllтів. Напіть
КОЛl'I рекоменданії. заnропонопані дисертантом. пияпляються корисними, то емпіризм не
ще не наука. Тому особлипу УПШ'У треба -звернути ІІа те. щоб при пиконанні теоретичної
частини були сформульопані пимоrи до проведення скспериментіп.
Кожен рO"Jліл :rисертації закінчують короткими виснопками обсяrом до І сторінки.
ВиснОпки до розділіп теоретичної частини повинні містити:
КОрОТКу суп, результату з Llифрами і факта'vIИ:
форму.lюпання новизни результату:
обl'rУНТУВШIl1Я достовірності результату;
nояснеlШЯ IlrаКТИЧIЮЇ LliHHOCTi ре'lультату.
ВИСIlОПКИ)\О розді;lів екснеримеllТllilЬНОЇ часТ\-IНИ повинні містити:
коротку суть еКСlІсримеllТУ (мета, умови і т.ін,):
35
коротку суть отриманОІ'О результату з цифрами та фактами;
характеристику нопизни отриманОІ'О результату;
аналіз відпопідності даних, передбачених теорi€ю, з даними експерименту;
практичну цінність отриманоrо результату.
у кінці висновків рекомендуcrься написати: «Основні наукові результати рОЗДІЛУ
опублікопані n працях автора [оО' ]».
За2альні висновки дисертації виконують роль закінчення, ЗУМОПJlеНОІ'О Jlоrікою
проведення дослідження у формі синтезу накопиченої в основній частині наукопої
інформації. Цей синтез послідовне. лоrічно струн ке викладення отриманих підсумкопих
результатів та їх співвідношення із заrальною метою і конкретними завданнями,
постапленими та сформульопаними у пступі. Тут і міститься так зпане "випідне" знання.
яке € новим стосопно пихідноrо знання. Ca!vle поно виноситься на обl'Опорення й оцінку
наукової І'ромадськості при публічному захисті дисертації.
Це пипідне знання не можна піД:\-lінювати механічним складанням докупи висновків у
кінці розділіп, адже це те нопе, сутт€пе, що станопить кінцеві результати дослідження.
сформульовані у виrляді певної кількості пронумеропаних абзаців. Їх послідовніСТІ>
визначаcrься ЛОI'ікою побудови дисертаційнОІ'О дослідження. При цьому визначаcrься не
тільки йоrо наукова новизна і теоретична значущість, які пиплипають з кінцепих
результатів, а й практична цінність.
Проте до оцінки практичної цінності наукопих результатів недоцільно попною мірою
застосопупати ті критерії. котрі використовуються в орrанізації та плануванні пиробничих
запдань. Наспрапді, ефектипність пиконання HaYKonoro завдання, так само як і
виробничоrо, пимірюcrься питратами :\-штеріальних і людських ресурсів, часу на
виконання й отримани'l1 прибутко!v, під впропадження наукопих результатіп у практику.
Оцінка наукопих результатіп складніша і не завжди вкладаcrься у ЗаІ-альноприйняті
економічні критерії. При оцінюпанні заrальних і фундаментальних досліджень досить
важко, а подекуди неможливо передбачити практичний ефект, якоrо можна досяrти
завдяки практичній реалізації нових знань про спіт, розумінню нопих закономірностей
явищ. Це може з'ясопупатися через якийсь непизначений час.
Інший характер Ma€ оцінка наукопих праць ПРИКJЩДНОI'О значення, бо в самому плані
дослідження пже пизначено конкретні завдання.
Прикінцепа частина передбача€ також узш'альнену підсумкопу оцінку виконаної
роботи. Тут важливо звернути YBary на П І'ОЛОВНИЙ сенс, отримані важливі сторонні
наукові результати, нопі наукопі запдання, що постають у зп'язку з проведенням
дисертаційнОІ'О дослідження. Заключна частина, складена за таким планом, доповш.::t:
характеристику теоретичнОІ'О ріпня дисертації, а також дeMoHcTpy€ ріпень професійної
зрілості та наукової кваліфікації її автора.
До писновків можна пнести і практичні пропозиції, котрі попинні обов'язково
випливати з кола робіт, проведених особисто дисертантом і впроваджених на пиробнинтпі.
Це підвищу€ нінність теоретичних матеріаліп.
Отже. прикіннева частина дисертації не простий перелік отриманих результатіп
пропеденОІ'О дослідження, а Їх остаточний синтез, тобто формулюпання HOBOI'O.
запропонопанОІ'О йоrо автором у вивчення та розп'язання проблеми.
Після заrальних виснопків заведеноо вміщувати бібліО2рафzчниЙ список використаної
літератури. Цей список одна із СУТТ€l!ИХ частин дисертанії, яка підтворю€ самостійну
творчу роботу дисертанта.
36
З:!обувач зобов'язаний посилатися на джерела, з КОТРІ'ІХ у дисертації пикористшю
матеріали. окремі рсзуш>тати. ідеї чи ВИСІЮПКИ для розроблення власних проблем. '!апач.
ПlIТallf>. Такі 1І0силанНЯ дають ЗМШУ відшукати документи і перевірити достовірність
цитупання псвних наукопих робіт. дають необхідну інформацію про них. допоrvШI'аюТl,
з'ясувати Їх зміст, мопу тесту. оБСЯI'. Посилатися слід на останні ПИдання тпоріп. Білин
ранні видання ІОЖІШ за:3ІІачати "lИlllе n тих випадках. КОЛl-I n них наяпний матеріал не
пвійшоп до OCTaHHbOI'O ПИ}lання,
('нисок використаllИХ лжерел рекомеllДУСТI,СЯ розміщупаПI в порядку ЗПIJ!упаIllIЯ Їх у
текст і '!а Їх наскрі-ЗІІОЮ НУ Іеранісю, Не варто вподити ;\0 бібліOl'рафіЧНО\'(J списку праці.
на які немас посилання)" тексті Юlсертації і які фактично не були використані. а також
еННИКJlОнедїї. довіЮIИКИ. Ш1УКОIЮ'IIОПУ:lярні ЮІИЖКИ. ПI3СТИ.
ДОlІоміжні а60 додаткові rvштсріа;IИ. шо переобтяжують текст ОCfIOI!ІЮЇ чаСПІНИ
дисертації. але потрібні J!ЛЯ ПОВНОПІ її сприйняття. доціJII,НО ВlIОСИТИ до дОUПl11ків
-За '!rvІіспщ додатки rvlОЖУТh бути пе.1Ь ІИ різноманіТIІИМИ, Д.тя ни" характерні.
напрИluа:!. IІрО ІіЖllі матС lю'ичні ;lОпсдеIlНЯ. фОрМ)"ЛІ-I та розрахунки. таб;нщі "101IOміЖI1И"
I!ИфрОВИХ J!ШІИ". конії снрапжніх документів. ВИТЯІ'И із звітних It\теріаліп. виробничі
НіlШІІI і НрОllХШИ. НРОТОКО.JIІ і акти випробупаю,. ппровадження. розрахунки eKOHOMi'iНoro
ефскт)'. інструкції і методики. онис аЛІ'оритмів і пршрам розв'язання 'шдач на ЕОМ.
розроблені в ПРОl1ссі виконання дисертаційної роботи. окремі положення 3 ін(;трукцій і
праПИ.I. ілюстранії допоміжнОІ"О характеру.
Бі6ліOl'р<lфічний список використаної літератури. допоміжні 1І0кажчики псіх пидів.
дові.'!Копі коментарі і -заупаження. шо (' елементаrvІИ довіДlЮВОI'О апарату дисертанії. котрий
допомш'а{' користуватися їі основним тскстом, не можна ППОJ\ИТИ як додатки.
Дисертацію чаСО 1 супроводжують доnомі.ж'uі nока.J/('ЧllКll. розміщені після додатків.
або на Ї'\ місш. якщо lIeVI<lf' OCTallllix. І lайпоширені!!IИrvlИ с ,цфапіТlю предметні
покажчики. тобто перелік ОСНОВНИХ нонять. ІНО зустрічаюТl,СЯ n тексті. із зазlШ'lенням
сторінок. Jle вони ЗІ'адуються.
АлфавіТlIO пре;!метний покажчик істотно полеrшус оріПlтупаШIЯ n дисертації. Він с
немопби путівником по ній. пказуючи, де і що можна -знайти,
3.2 Руіірllкація тексту
Рубриканія теКС'I) дисертанійної роботи не поділ ЙО\'(J на складові частини, ВОllа
підо6РЮК<І( с"ем) на)ково\'() ;\!JC;lідження і передбачас чіткий поділ РУКОІІІІСУ на окремі
- .. .
ЛОПЧІЮ СПIВllІдпорялковаlll частини.
Найнростішою р) брикою с абзац підст) п управо на початкопому рядку кожної
чаСТИШІ текст), Абзац. як підомо. не мас пизначених меж. ЙOl'О найчастіше рОЗПІядають як
КОМl1О31щіЙІІИЙ ІІРИЙОМ для об'еднання низки речень. котрі пикладають нопу спільну думку
n тексті. Абзаци роблять для увиразнення ду:v1КИ і надання їй допершеllOІ'О характеру.
Лш'ічна цілісність пира:зу. притаманна аб-зану, полеПllус сприйняття тексту. Саме поняття
Сдlюої Te:V1l1. що IIОСДНУС абзац зі псім TeKCTO I. с тим якісно НОШІМ. що несе n собі аб-зац
порі пня но -з чисто синтаксичною «ОДИНИІ!ею виразу» реченням, Тому прапипьн.
розбиття тексту дисертаційної роботи на абзаL!И СУТІТВО полеІ'IlIУ{, ті читання та
сприйняття.
Абзаци ОДНОІ'О підрозді.1У або розділу за змістом lюсліДОI!ІЮ поп'язують ОДИН '! одним.
Кількість самостійних речень 13 абзаці може бути різною і змінюватися -залежно від
cK"laJlHocTi ДУ:V1КИ, яка передаСТf>СЯ.
37
Особливу YBary слід ПРИділяти початкопі абзацу. Перше речення абзацу ніби передас
йоrо тему, несе навантаження заrолопка до решти речень, не птрачаючи при ньому зп'язку
з попереднім текстом.
у кожному абзаці треба дотримуватися систематичності та послідовності пикладу
фактів, внутрішньої ЛOl'іки їх висвітлення, яка значною мірою визнача€Ться характером
тексту.
Такими (' заrальні правила розбиття тексту дисертанійної роботи на абзаци. ЩО
СТОСУ€ТЬСЯ поділу на більші частини, то цьоrо не можна робити шляхом механічноrо
розчленування тексту. Структурні йоrо частини будуюrься за лоrічними правилами
розподілу поняття. Розrлянемо застосупання таких правил на прикладі розбиття розділів
основНО20 тесту на підрозділи.
Сутність першOl'О правила поляrас n тому, щоб перерахувати всі види поняття, ЩО
ділиться. Тому обсяr частин поділу попинен n сумі доріпнюпати оБСЯl'опі поняття, котре
ділиться. Це означас, що розділ за своїм змістом попинен точно підпопідати сумарному
смисловому змісту наявних у ньому підрозділіп. Недотримання Uboro прanила може
призвести до структурних помилок подвійноrо роду. Помилка перШОI'О роду ПИЯПЛЯ€ТЬСЯ у
тому, що розділ за своїм змістом вужчий від заraльноrо обсш)' відповідних підрозділіп,
тобто, простіше кажучи, містить у собі зайві підрозділи.
Така помилка виявиться, наприклад, при розкритті змісту розділу «орrанізаційні
структури», де, крім підрозділів «корпорація», «rосподарська асоціація», «концерн»,
«холдінrова компанія», «консорціум», «картель» і «трест» будуть як підрозділи пказані
також «виробничі кооперативи» та «малі підприсмства». Сутність ЛOl'іЧI;ІОЇ помилки n
тому, що тут наявні зайві для даноrо випадку члени розподілу, оскільки кооператипи і малі
підприсмства належать не до великомасштабноrо (представниками якоrо (' асоціативні
орrанізаційні структури), а до маломасштабноrо бізнесу.
Помилка друrоrо роду пиникас тоді, коли кількість підрозділів, що стаНОl!JlЯТЬ розділ, с
за сутністю недостатньою. Наприклад, у розділі "ПОСЛУІ'И, щО надаються банками" з
чотирма підрозділами: І) вклади «до запитання», 2) виrрашні вклади, 3) дош'острокопі
вклади і 4) строкові пклади, правило спіпрозмірності поділу також порушене, бо. як
мінімум, два необхідних підрозділи короткотермінопі вкладИ і цільопі вклади
виявилися пропущеними.
Протяrом ycboro процесу ділення обранші НlLIЩ критеріЙ поділу повинен залишатися
одним і mw,t самим і не підмінюватися іншим. Так, якщо до розділу «ВИди автомобільної
техніки» впести три підрозділи: І) леl'кові автомобілі, 2) вантажні автомобілі і 3)
автомобілі всюдиходи, то це буде неправильно. Справа у тому, що автомобільна техніка
розrляда€Ться тут замість однісї відразу за двома ознаками: ВИдами пантажу, який
перевозиться, та прохідністю. Отже, по перше, розподіл виявиться непопним, а, по друrе,
члени розподілу частково збіrаються один з іншим, бо серед автомобіліп всюдиходів с як
леrкові, так і вантажні автомобілі.
За змістом члени ділення повинні виключати один одНО20, а не співвідноситися мі,'{
собою як частина і ціле. Так, не можна з точки зору лоrіки визнати правільним поділ
розділу «Хворі, що особливо потребують спеціальнОІ'О доrляду» на підрозділи: І) діти, 2)
жінки і 3) матері-юдувальниці. Сутність лоrічної помилки тут у тому, що жінки і MaTepi
rодувальниці помилково названі як самостійні члени ділення, оскільки MaTepi
rодувальниці це ті самі жінки.
Ділення повинно бути неперервНШI1, бо n процесі ділення треба переходити до
найближчих ВИдів, не перестрибуючи через них. Помилка, що виникас при порушеННІ
38
Ilboro прапила ЛОI'іки, ма€" назву «стрибок при діленні». Так, якщо розділ «Види речень»
поділити на три підрозділи: І) прості речення, 2) складнопідрядні речення і 3)
складносурядні речення, то це япна ЛOl'ічна помилка змішупання на одному ріпні понять
різноrо ступеня рубрикації. Прanильним буде розбити розділ на дпа підрозділи: І) прості
речення і 2) складні речення, які поділяються на складнопідрядні і складносурядні.
За20ловки розділів і підрозділів дисертації повинні точно відбивати лrіст викладеншс в
них тексту. Вони не можуть скорочупати або розширювати обсяr закладеної смислової
інформації.
Не рекомендуcrься до заrоловків включати слопа на позначення заrальних понять,
вузькоспеціальних або міСllевих термінів, скорочені слопа й абрепіатури, хімічні й
математичні формули.
Кожен заrолопок у науковому тексті мас бути якомоra коротшим. Але й надмірна йоrо
лапідарність небажана. Чим коротший заroлопок. тим пін ширший за споїм змістом.
Особливо небезпечні ЗaJ'ОЛОПКИ з ОДНОІ'О слопа. Такий ЗaJ'ОЛОПОК не дас ЗМОІ'И пизначити
тему розміщеноrо під ним тексту.
Трапляпься й інша крайність, коли автор дисертації хоче максимально точно передати
у заrолопку зміст розділу. Тоді зarолопок розтяrупься на кілька рядкіп, що суттспо
ускладнюс йоrо смислопе сприйняття.
3.3 Прийоми виl<Jlадення наукових матеріалів
Кожен дослідник намаrапься донести до читача свої думки у найбільш ясному і
зрозумілому ВИІ'ляді. Один пважас. що для IlbOI'O досить лише коротко описати процес
дослідження і докладно пикласти кінцепі результати. Інший ніби пподить читача до свосї
творчої лабораторії, не поспішаючи педе ЙOl'О від етапу до етапу, докладно та послідовно
розкриваючи методи споfї роботи, її успіхи й невдачі, весь процес дослідження. Так перед
читачем розкрипаcrься песь важкий шлях пошуку пченоrо під ТВОрЧOl'О задуму до
заключноrо етапу роботи підбиття підсумкіп, формулюпання писнопків і пропозицій.
Перший парі ант викладу часто пикористопуcrься авторами наукопих МОНОІ'рафій.
розрахованих на поріпняно пузьке коло фахіпціп. Для будь якої дисертації більш
прийнятним с ДРУІ'ИЙ паріант пикладення. який дас змоrу краще пияпити спроможність
здобупача до самостійної науково-дослідної роботи. Це сприяс попнішому пияпленню
rлибини йоrо наукової ерудиції n даній rалузі науки і спеціальних знань з питань
дисертації, тобто підповідності її автора офіційним вимоrам до здобупачіп наукопих
ступенш.
В арсеналі авторів дисертаційних робіт с кілька методичних прийомів пиклалу
наукопих матеріалів. Найчастіше використовуються такі прийоми: І) послідовний, L)
цілісний (з подальшою обробкою кожноrо розділу), 3) пибіркопий (розділи пишуться
окремо у будь якій послідовності).
Послідовниu виклад матеріалу дисертації ПИМaJ'ас досить баrато часу, бо аптор не може
переходити до наСТУПНОI'О розділу, не закінчипши роботу над попереднім. А для обробки
ОДНОІ'О розділу необхідно часом перепірити кілька варіантіп, аби знайти кращий із них.
Водночас матеріал. який майже не потребус чорнопої обробки, чекас черт і лежить без
руху.
ЦілісниЙ прийом пимаrас майже пдпічі менше часу на піщ'отопку KiHuenOl'O варіанта
рукопису, бо спершу пишеться чернетка ncboro твору, ніби rрубими мазками, потім
підбуваcrься йоrо обробка n частинах і деталях.
39
Hиoipl':oeиzi виl':лад !vштеріалів також часто '!аСТОСOlJуrться здобупа'шми. У міру
І'отопності фактичних даЮ'ІХ автор обробляr "штеріаЛI1 у бу-,'Н, якому ".!ручному ДJHI Hboro
ПОРЯДКУ, подібно тому як художник нише KapТl-IHY lІе обоп'язкопо з верХIlЬОЇ або IІИЖНI,оі
частини. Том) обрати можна саме той прийом пикладення. котрl'lЙ тшасТl,СЯ
наЙПРИЙНЯТl-lішим для перетпорення так зпанш'о ЧОрНОВОІ'О рУКОПИСУ на ПРО"'lіЖНИI1 або
остаточний,
На ЦЬОМУ етапі роботи над рукописом із уже ншюпичеlЮI'О TeKCТOnOl'O матеріалу, крім
оснопних розділів. доцільно виділити такі композиційні елементи дисертації: а) пступ, б)
висновки і пропозиції, в) бібліOl'рафічний перелік пикористаних літературних джерел. r)
додатки. .'.1) покажчики.
Перед тим, як переходити до остаточної обробки чорновоrо рукопису. корисно
обl'ОВОРИТИ оснопні положення йоrо змісту з науковим керіпником.
Робота над остаточним варіантом рукопису. Коли макет ЧОрНОВОІ'О РУКОПИСУ
І'ОТОВИЙ. всі потрібні матеріали зібрано. зроблено lІеобхідні узш'а;lьнення, (" схпалеНIІЯ
науковОІ'О керіпника, починаСТI,СЯ детальне шліфупання тексту рукопису. ПерепіряюТf,СЯ і
критично оцінюються кожен виснопок, формула, таблиця, кожне речення. КОЖllе слопо.
Здобупач ще раз перепіряr. наскільки назпа 1101'0 роботи та назпи розділіп і підрозді.lіп
підповідають Їх :!місту. Уl"Oчнюс композиціlO дисертаційнОІ'О твору. розмішення матеріаліп
та їх рубрикацію. Доцільно також іше раз перепірити переконливість аРI'ументів на захист
споїХ наукопих положень. Тут треба подивитися на спій твір немопби "чужими очима".
критично І ПИМОІ'липо.
3.4 Мова і стuш, дисертаЦ;ЙIІОЇ nрац;
Оскільки дисертація с насамперед кваліфікаційною праllеlO, 11 мопі і стилю C:Ji-з
ПРИділити дуже серйозну упшу Адже саме мопностилістична КУ"lьтура дисертаLlії
найкраще даf' ЗМОІ'У зробити виснопок ЩОДО зш'альної культури їі аптора.
Мова і стиль ;щсертаційної роботи як частина писемної наукопої мопи склалися під
ппливом так званОІ'О академічнОІ'О етикету, сутністю ЯКОІ'О (' інтерпретація пласної і
запозичених точок зору з метою оБІ'рунтування наукопої істини. Вже пстанопилися певні
традиції у спілкупанні пчених між собою як n усній. так і в писемній мопі. Проте, не слід
думати. ЩО r збірка «писаних» прапил наукопої мопи, Може йтися лише про деякі усталені
особлипості.
Найхарактерніlllа ознака писемної наукопої мопи формаЛЬНО ЛOl'ічний спосіб пикладу
матеріалу. Це підображасrься у псій системі мовних засобіп. Наукопий пиклад складапься
ПШОВНИМ чином з роздуміп, метою яких с допедення істин, пияплених у результаті
дослідження фактіп дійсності.
Для наукопOl'О тексту характерні смислова завершеність. ЦlЛІСllість і зв'язність.
Найважлипіший засіб вираження лш'ічних зп'язків спеніальні функціонально-синтаксичні
засобl'l, що пказують на послідопність розпитку ДУ"ІКИ (спочатку, насамперед, поті,,!, по
перше. HO ДpYTe, отже і т.ін.). відношення заперечення (проте, тимчас{щ. але, тоді як,
одначе, аж ніяк). причинно наслідкопі відношення (таким чином, тому. завдяки ньому.
відповіДIІО до НЬOl'О, пнаслідок НЬОI'О, крім ТОІ'О. до ТОІ'О Ж), перехід від ОДІІОЇ думки до
іншої (раніше ніж перейти до..., звернімося до.... рОЗI'лянемо. зупинимось на....
рОзІ'лянупши.... перейдемо до..., треба зупинитися на.... парто рОЗI'.lЯНУТИ...), результат,
висновок (отже. значить. як ВИСНОПOlС на закінчення зазначимо, все сказане да(' змоrу
зробити виснопок. підсу"IОВУIOЧИ. Ссlід ска:3аТИ...).
40
Засобами ЛOl'ічноrо зп'язку можуть виступати займенники, прикметники
дішрикметники (даний, той. такий. названий. пказаний і т.ін.).
Не завжди ці та подібні їм слопа прикрашають наукову працю, але вони € сво€рідними
дорOl'овказами, які попереджаюrь про повороти думки автора, інформуюrь про
особливості ЙOl'О тпорчоrо шляху. Читач дисертації відразу розумі€, що слопа «спрапді»
або «насправді» пказуюrь. що наступний за ними текст повинен бути допеденням, слопа «з
іншоrо боку», «навпаки», «але» rотують читача до сприйняття протистаплення, «бо»
пояснення. Саме ці слопа запжди пикористовуються в дисертаціях з хімії та математики
для показу лоrічних зв'язкіп , котрі іншим способом підтворити практично неможлипо.
у деяких пипадках словосполучення рОЗI'лянутоrо пище типу не тільки допомаrають
окреслити переходи апторської думки, а й сприяюrь удосконаленню рубрикації тексту.
Наприклад, слопа «перейдемо до рОЗI'ЛЯДУ» можуть замінити зш'оловок рубрики. Вони,
відіrраючи роль неПИділених рубрик, пояснюють пнутрішню послідопність викладу, а
тому n наукопому тексті дуже потрібні.
На ріпні ціЛОI'О тексту для наукопої мопи, мабуть, оснопною прикметою €
цілеспрямованість і праrматизм. 3підси стас зрозуміло, чому емоційні мовні елементи в
дисертаціях не підіl'рають особлипої ролі. Наукопий текст характеризуcrься тим, що ЙОI'О
напопнюють лише точні, отримані в результаті трипалих спостережень і наукопих
експериментів, відомості та факти. Це оБУМОВЛЮf і точність їх слопеснОІ'О пияву, і, таким
чином, використання спеціальної термінолоrії.
Завдяки спеціальним термінам CTa€ можливим у стислій та економній формі давати
розrорнуті визначення і характеристики наукопих фактіп. понять. процесів. явиш.
Треба добре пам'ятати, що наукопий термін це не просто слопо, а втілення сутності
даноrо япища. Отже, добирати наукопі терміни і пизначення необхідно дуже уважно. Не
можна допільно змішупати n одному тексті різну терміНОЛOl'ію, пам'ятаючи, що кожна
rалузь науки мас спою. притаманну тільки їй терміНОЛOl'ічну систему.
Не пикористопуcrься також замість прийнятих у даній науці термініп професійна
лексика, тобто слова та пиrази, поширені у пепному науковому середовищі.
Професіоналізми це не позначення наукопих понять, а умовні, пищою мірс,ю
диференційопані найменупання реалій, які використопуються в середопищі вузьких
фахівців і зрозумілі тільки їм. Це їхній сво€рідний жарrон. В основі такОІ'О жарrону
лежить побутове уявлення про наукопе поняття.
ФразеолО?ія наукопої прози також вельми специфічна. Вона покликана., з одноrо боку,
визначати ЛОI'ічні зп'язки між частинами вислоплюпань (такі. наприклад, стійкі
сполучення, як «навести результати», «як показап аналіз», «на підставі отриманих даних»,
«підсумопуючи сказане», «звідси випливаf, що» і т.ін.). З іншOl'О боку, позначати певні
поняття, що €, по суті, термінами (такі, наприклад, «струм писокої наПРУI'И», «державне
право», «вільна економічна зоню> і т.ін.).
Розrлянемо тепер деякі особливості наукової мови, котрі cyтт€no впливають на
мовностилістичне оформлення дисертаційноrо дослідження. Насамперед слід відзначити
наявність великої кількості іменникіп із абстрактним значенням, а також відді€слівних
іменників (дослідження. розrляд, вивчення і т.ін.).
У науковій прозі широко представлені відносні прикметники, оскільки саме такі
прикметники на відміну від якісних даюrь змоry з rраничною точністю вказупати достап;і
та необхідні прикмети понять.
Як відомо, не можна утворювати форми ступенів порівняння відносних прикметників.
Тому в дисертаційному тексті, використовуючи якісні прикметники, переваrу віддають
4]
аналітичним формам ВИЩШ'О та наЙВИIl\оrо ступенів, Для утворсння найвищоrо стуненя
часто використовують слова «ІшйбіЛl,Ш». «наЙ 'lенш».
Особливістю \юпи наукової ПрlПИ с також відсутність експресії. Звідси ;юмінуюча
формн оцінки констатація (НІ шк, притаманних с;юву. яке визначають, Том) 6і;lьшісТl,
нрикметників (' Iyr 'Іастинами терміIЮПОI'ічни пиразів_ Так праВШН,НИ '1 бу:lС ПрИl{\Н 'ПlИк
«наступні» замінити займенником «такі». котрий всюди підкреС:IІОС lюслі;ювність
нерера ування особливостей і ПрИК:\IСТ,
Діf"СЛОВО і ді('слівні Форми Hecyrh у тсксті дисертаційних праЦІ, особливс інформarlійнс
навантаження. Автори .Jисертанійних нраць звичайно пишуть «llроб"lСЧа. НІШ
розr:lядаеп,ся». а не «проблема. яка розrлянупш. [Іі лісслівні форми служаТI, Д.ІЯ
окреслсння постійної ознаки предмета (у наукових законах. законо:vнрностях.
встановлених рннішс або в нроцесі данОІ'О дослідженнн). вони ВИКОРИСТОВУЮТl,СЯ також
нри онисі ,lOслілження. .10ведсння. в описі устрою при,шліп і машин,
IJlироко вживаються також діf'слівні форми неДОКОІшноrо ВИДу МИНУЛШ'О часу
дійсноrо способу, бо вони не фіксують відношення дії. яка описупься. до момснту
висловлювання, Рідше дісслова YMOBHoro і майже ніколи наказовоrо способу. Часто
використопуються зворотні дісслова. пасивні конструкції, ЩО зумоюено потребою
підкреслити об'скт дії. предмет дослідження (наприклад. «У даній стані
розrлядаються...», «Передбачено виділити додаткопі кредити...»).
у науковій мові луже поширені вкюівні :шйменники «цей». «ТОЙ». «тнкий». Вони нс
тільки конкретизують предмет, але й ви'mачають лоrі'lНі :ш'юки уl,lЖ частинами
ВИСЛОВ.lювання (наIlРИК;ШД, «Ці дані С:Jужать достаТIІІ,ОЮ підставою для висновку...»).
Займенники «ІЩІСЬ», «дещо». «що небудь» чсрез неконкрстність їх значення в тсксті
дисертацій не ВИКОРИСТОВУЮТl,СЯ.
Зунинимося тепер на синтаксuсі наукової мови. Оскільки вона характеризуп'ься
JЮI'ічною послі;ювністю. 1)'1' окремі речення і частини СК.1<l.JНОП> СИlпаксичнOf'О цілOl'О.
всі компоненти (прості та складні), як правило. дуже тісно нов 'язані один 3 іншим. кожен
наступний випливас '3 попередньоrо або с наступною ланкою в розпові;Іі або міркувarlllЯ ,
Тому для І'ексту дисертанії. який потребус складної ар"умеІП'ації і виявлсння нричинно
Ішслідкових ві;lIЮСИН. в:шстиві СКЛЩlНI речсння рІЗНИХ ВИ:lів "І чіткими СИНТНКСИЧНИ\:,І
!В'Н'jJ{а ш, -Звідси рО'НШЇlТЯ СК;Щ;jених сполучників пщрядності юаВ:lЯКИ 1"0'101). що». «""іж
ТИМ як». «ТОМу що». «замісТІ, ТОІ'О. щоб». «3 Ш"ЛЯДУ на те. що». «зважarочи нн тс. Що».
«ВIШС:lідок ТОПІ, ЩО». «після TOI'O. що», «тоді яю> та ін. Особливо часто ВИКОРИСТОВУЮ'П,СЯ
нохідні прийменники «протяrом», «відповілно до...», «внаслідою>. «на відміну від...».
«поряд з...». «з оrляду ню) тощо.
у науковому тексті частіше зустрічаються складнопідрялні, ніж складносурядні
речення. Це пояснюпься тим. що підпорядковуючі конструкції відбиваюТl, причинні.
часові, наслідкові, умовні і тому подібні відношення, а також тим, що окремі частини у
складнопідрядlЮМУ речснні тісно пов'язані між собою. Частини ж СКJШДНОСУРЯ;[НОПJ
речення немов би нанизуються одна на іншу. утворюючи своерідний 1І<1НЦЮI'. окремі ланки
якоrо мають незалежність і леrко пі;цаються переrрупуванню.
Безособові, неозначеlІО особові речення в тексті дисертаційних робіт вживаю'п,ся при
описі фактів. ЯВИЩ та процесів. НазИВllі речення використовуються в назвах ршділів.
підрозділів і пунктів, У підписах під рисунками, діаrрамами, ілюстраціями.
Писемна наукова мова 'l-la(' й чисто стилістичні особливості. Об'('ю'ивність ВИlСlаду ;---
основна ії стилістична риса. Звідси наявність n тексті наукових праць вставних слів і
словосполучеlll, на позначення ступсня достовірності новідомлення. Знвдяки таки"" СJlовам
42
той чи той факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий
(треба rадати. як видно). можливий (можливо, ймовірно).
Обов'язковою вимоrою об'сктивності викладу матеріалу стакож вкюівка на джерело
повідомлення, автора висловленої думки, чи якоrось вирюу. У тексті цю умову МОЖl.а
реалізувати за допомоrою спеціальних вставних слів і словосполучень (<<за
повідомленням». «за відомостями». «на думку». «за даними». «на нашу думку» тощо).
Діловий і конкретний характер опису явищ які вивчаюrься, фактів і процесів майже
повністю виключас емоційно забарвлені слова та виrуки. У науковій мові вже досить чітко
сформувалися певні стандарти викладення матеріалу. Так, експерименти описуються
звичайно за допомоrою дісприкметників пасивноrо стану. Наприклад: «Одержаний окисел
маrнію із домішкою сірки», «Було проаналізовано 15 виділених структур».
Використання подібних сиитаксичних конструкцій дас змоrу сконцентрувати YBary
читача тільки на самій дії. Суб'скт дії при цьому залишаcrься невизначеним, оскільки
вкюівка на Hboro в TaKoro роду наукових текстах необов'язкова.
Опис дій машин і механізмів у технічних дисертаціях найчастіше робиться за
допомоrою пасивних конструкцій, в яких присудком с дісслово В пасивно зворотній
формі. Наприклад: «Флюс до місця зварювання подаcrься автоматично».
у тих випадках, коли виключаcrься дія автоматики або спеціальної техніки, тобто
описуються ручні дії оператора чи іншоrо працівника біля машини чи приладу, ПРИСУДСJ{
вживаcrься у формі третьої особи множини теперішньоrо або минулоrо 'ІаСУ. Наприклад:
«Засипання вуrілля до топки в цьому випадку виконують вручну».
у дисертаціях з технолоrічної тематики вкюівки ЩОДО обслуrовування машин та
механізмів або описи інших дій, які потребують точноrо чи обов'язковоrо виконання,
заведено давати за допомоrою інфінітивних речень, які підкреслюють катеrоричність
вислову. Наприклад: «Забезпечити чистоту експерименту можна лише тоді. якщо: І.
Попередньо вивільнити зрюок від механічних домішок; 2. Розіrріти йоrо до температури
не нижче 550 0 с; 3.Виключити при цьому проникнення забрудненоrо атмосферноrо
ПОВІтря».
Стиль писемної наукової мови це безособовий монолоr. Тому виклад зювичай
ведеться від третьої особи. бо YBara зосереджена на змісті та лоrічній послідовності
повідомлення, а не на суб'скті. Порівняно рідко використовуються форми першоrо і
зовсім не використовуються друrої особи займенників однини. Авторське «я» ніби
відступас на друrий план.
Нині стало неписаним правилом у дисертації замість «я» використовувати «ми» з
оrляду на те, що вирю суб'скта авторства як формальноrо колективу надас більшOl 0
об'сктивізму викладенню. Справді, вирю авторства через «ми» дас змоrу відобрюити свою
думку як думку певної rрупи людей, наукової школи чи HaYKoBoro напрямку. І це цілком
зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеrрація,
колективність творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник «ми» та
йоrо похідні якомоrа краще передас й відтінюс ці тенденції.
Ставши фактом наукової мови, займенник «ми» обумовив цілу низку нових похідних
словосполучень, наприклад такий: «на нашу думку». Проте наrромадження в тексті
займенника «ми» справляс малоприсмне враження. Тому автори дисертаційних праць
намаrаюrься використовувати звороти, що виключають наявність цьоrо займенника. На
допомоrу приходять конструкції з невизначено-особовими реченнями (<<Спочатку
проводять відбір зрюків для аналізу, а потім встановлюють їх відповідність за розмірами
шаблонів...»). Використовуcrься також форма викладу від третьої особи (<<Автор вважас»).
43
Аналоrічну фУlllщію ВИКОllУf' речсння з пасивними діСllрИК lетника 1ІІ (<<РОЗРОО;lений
КО lll1Іексний нілхід до вивчсння...»), в ЯКОМУ відпа;taf' IlОlреба) ФіКl:аllії суб'СКІа :Іії. шо
тим самим даf З lОrу уникати в тексті ,lисеР1ації особових :IaЙ lеННl1кін.
Якостями, котрі визначають КУ;ІЬТУРУ наукової 'ІШВИ. с точність. ясність СТИСЛІСТЬ.
СМИСlОва rочність одна з rоловних умов забезпечення науково'I' та практичної
шачущості інфор шції. ІшіlIlеної в І'ексті дисертаніЙIІОЇ праці. Ilе!юречно вжите С"10ВО
ІОЖС СУ-ПСВО викривити сеllС написаноrо. Ilризвести до Іюлвійноrо тлумачення тісї чи ') ісї
фрюи. надати ВСІ,ОМ) тексту небажаної тональності,
На жаль. автори лисертаній не завжди ДОСЯl"ають праВИ,lьноrо слововживання: недбало
добираючи слова, СПОТВОРЮЮТІ, висловлену думку. припускаЮЧИСІ, лексичних помилок.
пшбавляють наукову мову точності та ясності,
ПOl'шюю с зпичка переси пати спою мову канцеЛЯРИЗ 'lar"IИ, заплутаною КНИЖКОВОЮ
лексикою. переобтяжупати їі чужомопними слопами. Трапляються випалки, коли звичайні
українські слова вжипаються неточно. всупереч їхній ссмантиuі: і тоді народжуІОТІ,СЯ
фрюи типу: «Більша половина товарів залишилася нереа:Іізованою», «ЗаНРОПOlюваний
uісю фірмою верстат шбросний спеціат,НИ'l1 покаЖЧИКО'l1 шпидкості обертання ріЗІ\Я».
flочасти цс ПОЯСІ,ІЮСТІ,СЯ е,lементарним незнаННЯ 1 значення слова.
Бувас. що т()чнісТІ, порушуп'ы:я через синоні lію repMiHiB. Наприклад. КО.'ІИ здобувач
пише то «р{прі,lЖСННЯ». ТО «вакуум»: ТО «ВО.lяна турбіна». то «І"ідротурбіна»: або в
О;\ІІО'ІІУ випа}\ку «томати». а в іннюму «IЮ'llідори». Отже. теРМІНІВ синонімІВ в ОДНОМУ
вислові бути не 11OВИIІНО. '
У науковій мові для fl{J:\начення НОВИХ ІІОНЯТЬ нерідко від іншомовних УІ ворІшоты:я
нові слова 'Щ словотворчими модеЛЯ .IИ української мови. Тоді '3'ЯВ,1ЯЮТI,СЯ такі не'3rрабні
неолоrізми, як «шлюзуватися» (від «ІШI1О3»), «штабелювати» (від «ІІІтабеЛІ,»),
«кабелюва1 и» або «каблювати» (від «кабеЛІ,»),
Знижус ТОЧIIІI:ТЬ інформаl\ії також проникнення у наукову МОВУ нрОl:торічних
жарІ'ОННИХ І:лів ЦСХОВОІ'О ВЖИТКУ, які використовуються ЗaJ\lість віДIIOВІ.JНИХ Tep'lIllHB,
ЧаС10 Ііа сторіІIК<}'( теХllіЧIІИХ дисертш\ій ПрИ характеристиці еКСllлуатаніЙllІlХ персвш'
нової техніки МОЖllа прочитати: «виключений порив проводів», «IІрOl'ИН пластини У \-Іежах
ДОПУСКу», «зависшшя щіток швидко Уl:увасться», «скол ізолятора не відбуваfТI,I:Я»,
Точність наукової мови забезпечусться ще й дотриманням стилістичних норм Т,\
зв'язків слів у реченні. Порушення їх породжус неправильне тлумачення висловлсної
думки. Так, двозначною с конструкція: «Інші речовини з подібними властивостями
відсутні» (інші речовини чи подібні властивості підсутні '3розуміти важко),
Інша нсобхідна якість наукової мови їі ясність. ЯснісТІ, це вміння писати лоступно і
дохідливо. Практика покюус. що особливо баrато неясностсй ВИНИКaf: там, де автори
замість точних кіт,кісних значснь використовують слова і словосполучеllНЯ '3
невизначсним або '3анадто узаrальненим значенням. НаспраВJ\і, чи можуть задовольнити
читача, який хоче бачити у кожному рядку лисертації конкретні й точні лані, такі фрази:
«Необхідний рух іIІС1'рументу і деталі, яка обробЛЯПI,СЯ, забезнечуп\,ся еЛСКТРОДВИІ-УIЮ\.1 і
окрсмими механізмами верстату», «Для забс'шечення нормальноrо шва П01 рібно. щоби
попередньо була проведена відповідна обробка поверхоНl,. які '3ваРЮIOТI,СЯ»
Дуже часто автори дисерпщій пишуть «і т. ін.» не 3НШОЧИ, як "РОДОВЖИТИ псрелік. або
вво;\ять ДО тексту сювосполучення «ціЛКО'l1 очевидно». КОЛИ не можуп, викласти інши",
арІ') \.Іентів. 'Звороти «відомим чином» або «спеl,lіа IЬНИМ ПРИСТРОf1'vl» нері.'!ко засвідчую'п"
що автор у IІСрШОМУ винадку не 'ша{ яким ЧИНО'lI. а у ДРУІ'ОМУ який саме нристрій,
44
Зде6і.1І,lIJоrо порушення ясності викладу викликане на IШ"ШIІІЯМ окре IИХ авторів надш и
СIЮЇй прані уявної науковості. Звідси і -зовсім непотрібна ІІаукоподібність, коли IІрОСТИМ
усім добре відомим предметам дають УСК_lаднені назви. Так. можна прочитати: «Димова
труба невід'п,ша IІриналсжніСТI, КОЖllоrо BorHeHHoro осередку». де під поrненним
осередком ршумісться -звичайна піч,
Причиною неясності ВИСJlОвлюваНIІЯ може стати ненравильне рtПТШJlування слів у
речеllні, Наприкнад: «Чотири подібних автО'\лати обелуrовуюТl, кілька тисяч людей». Тут
підмст не ві,lрі-зняпься за формою від ПРЯ 1Оrо додатка і ТЩIУ не-зрозуміло. хто (а60 що) с
су6'опом лії: люли чи автомати. які їх оfiслуrовуюТl,
Нсрідко доступність і лохіД:lивість називають простотою. Простота ВИК_lаду сприяс
тому. шо текст дисертанії читасТl,СЯ лепш. тобто коли лумки автора сприймаються (Їе-з
УСlсш:шеНI" Протс не ІОЖІШ ОТОТОЖlІювати ПрОСТОl") І примітивність. Ilе Сіlід також
н;rУJ'ати ПрОСТОl") із 'шl'алыдостунністюю ІІаукової мови Популяри'нщія тут винравдаllа
.1ише в тих ВИllа:lках. ко;rи наукова праня призначена .1ЛЯ rvШСОВОП) читача, ['ШЮВІІС у
мовностилістичному оформленні тексту дисертації поляrас в тому, щоб їі -зміст за формою
CBoro ВИК;Ш:LУ був доступний для KOJla вчсних. ІІа яких ня праня розрахована.
СТИСlісТl, третя 060в'я'шова якість наукової мови Реалі1анія ній якості означас
вміння уникнути непотрібних повторів. надмірної деталізації та словеСIІOl"О мотлоху.
Кожнс слоно і вираз служать тут меті, яку можна сфОРМУ_lювати таким ЧИІІОМ: якомоrа не
ті_1ЬКИ точніше, але и стисліше донести сутність справи. ТО\lУ слова і словосполучення,
котрі lІе несуТІ, жодноrо смисл()воr() наваю'аження, повинні бути повністю вилучені з
тексту дисертаllії.
БаППОС;lів'я або мовна lІадмірllість lІайчастіше ВИЯВ;JЯПЬСЯ у вживанні JaИВИХ слів,
Наприклал: «3 ціЕlО метою фірма використовус ІІаявні підсобні приміщення» (якщо
IIРИ 'lіщеНl, IІсмас ТО й використовувати їх не можна); «Перевіркою було встаНОВ,lено, lІіО
існуючі рt)",щінки У 6araTbox ТОрl'ОВИХ точках нашоrо міста були 1начно завишені»
(розцінки. які не існують, не \1Ожуть бути ні завищеними. ні анижеIlИМИ): «Ро-зкриття
тріщин вонорах із ненавантаженою арм,п'уроlO допускасться до величини 0,2 мм».
l.цоб уникнути бш'атос.lів'я. треба передусі\'1 боротися із П,lеоназ\lа,\IИ. коли :10 ТСКСТУ
вповзшоть непотрібні слова. Вони свідчать нс тільки про мовну недбалість їі автора, а й
часто вкюують на нечіткіСТІ, йоrо уявлення про предмет ДОС:lідження або на те. шо він
просто не p(}3Y lic точноrо сенсу слів, узятих із чужої мони. Так з'яв;rЯЮТI,СЯ СПОЛУЧСІІНЯ
типу: «інтсрва:1 HcpepВl'I». «Вllутрішній iIlTep'cp». «rа6аритні розміри» тощо,
До \IОВlюї на:LміРlюсті с"ід вілнести і вживання 6ез нотреби ішuомовних слів. нкі
лублюють україНСI,кі й ти"'l самим lІеВИllравдано УСКJШДНЮЮТЬ вислів, Навіщо. наприклад,
rоворнти «lІічоrо екстраординаРНОІ'Q», коли можна сказати «нічоrо особлипor'Q»; ',замість
ординарний JВичайний. -зам і СТІ, іllдиферентно байдуже, -замісТІ, іпюрувати не
помі'шти. -замість лімітувати обмежувати, замість оріснтовно приблИ'3НО. замість
фУНКllіонувати діяти, ',!амість диверсифіканія різноманітпість, замісТl, детермінувати
визначати. замість апробанія перевірка і т.д.
НепраВИЛl,не або паралельне використання
правило. до зайвих повторень, наприклад:
будівнИllТВО прискореними темпами».
Інший рі'шовил баrатоспів'я таrПОЛOl'ія. тобто повторсння одноrо й Toro ж ІНшими
CJюва:l.lИ, Баrато дисертаніи переповнені повтореннями однакових або блИ'3ЬКИХ за
значенням слів. наПРИК,lад: «у серпні місяuі». «схемаТИ'IІІИЙ плаю), «СІМ штук
трансформаторів» і Т.ін.
чужомовної лексики призводить, ЯІ(
«промислова індустрія», «форсувати
45
Окрім лексичних форм баrатослів'я в дисертаціях трапляються стилістичні вади,
серед яких переважають канцеляризми. що засмічують мову. надаючи ЇЙ казенноrо
відтінку. Прикладом можуть бути такі вислови: «Ці товари можуть бути допущені до
продажу тільки після спеціальної обробки», «Перехідні кільця у цьому вузлі служать в
якості ізоляторів», «Подача напруrи здійснюсться тут через посередництьо
двохполюсноrо контактора». «Розвантаження товарів проводять на основі використання
стрічковоrо KOHBe€pa».
Особливо часто канцеляризми потрапляють у наукову мову через недоречне
використання так званих прислівникових СПо.1УК. позбавляючи її емоційності та стислості
(у справі, по лінії, за рахунок. в частині), Наприклад: «В частині задоволення потреб
населення», «У справі підвищення економічності роботи двиrуна»,
Бува€, що в технічних дисертаціях виника€ необхідність перерахувати у певНlИ
послідовності технолоrічні операції, трудові прийоми, несправності машин і механізмів. У
таких випадках звичайно використовують складні безсполучникові речення, в першій
частині яких містяться слова із узаraльнюючим значенням, а в наступних такі, що за
пунктами конкретизують зміст першої частини. При цьому рубрики перерахування
будуються однаково, подібно до однорідних членів з узаrальнюючими словами. Тим часом
порушення однаковості рубрик перерахування доволі розповсюджений недолік мови
баrатьох дисертацій. Тут варто виявляти особливу пильність.
Розділ 4
ОСНОВНІ вимоrи ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙ
Дисертації на здобуття HaYKoBoro ступеня каНДИдата і дoкropa наук необхідно
оформлю вати відповідно до державноrо стандарту. З оrляду на високі нинішні вимоrи €
сенс детально розrлянути порядок подання окремих видів TeKCTOBoro матеріалу, таблиць.
формул та ілюстрацій, а також правила оформлення автореферату.
Оформлення дисертаційноrо дослідження це водночас із ВИКЛадом йоrо змісту дуже
важливий процес, нехтувати яким не можна.
Дисертацію на здобуття HaYKoBoro ступеня подають у виrляДl спеціально
підrотовленоrо рукопису в твердій обкладинці.
4.1 BUMOZU до змісту дисертації
Титульний аркуш дисертації :\Іістить:
найменування наукової орrанізації або вищоrо навчальноrо закладу, де виконана
дисертація;
прізвище, ім'я. по батькові автора;
індекс УДК;
назву дисертації;
шифр і назва спеціальності;
науковий ступінь, на який претеНДУf здобувач:
науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові HaYKoBoro керівника або
консультанта;
місто і рік.
На титульному аркуші дисертації обов'язково зазначасться «На правах рукопису» та
!'риф об:\lеження розповсюдження відомостей (за необхідності).
46
Зміст подають на початку дисертації з найменуваннями та номерами початкових
сторінок усіх розділів. підрозділів. пунктів і підпункrів (якшо вони мають заrоловок),
зокрема вступу, висновків до розділів, заrальних висновків, додатків, списку використаної
літератури та ін.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби).
Якшо в дисертації вжито специфічну термінолоrію. а також маловідомі скорочення, нові
символи. позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у дисертації окремим
списком, який розмішують перед вступом.
Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад,
скорочення, справа їх докладну розшифровку.
якшо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше
повторюються менше ніж тричі, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті
при першому зrадуванні.
Вступ розкривас сутність і стан наукової проблеми та їі значушість, підстави і вихідні
дані для розроблення теми, обrрунтування необхідності проведення дослідження.
Далі у вступі подають заrальну характеристику дисертації в такій послідовності.
Актуальність тeJНИ. Шляхом критичноrо аналізу та порівняння з відомими
розв'язаннями проблеми (HaYKoBoro завдання) чітко. aprYMeHToBaHo обrрунтовують
актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної rалузі науки чи виробництва.
Зв'язок роботи з науковими nрО2раМGЛlll. /VЮНШНИ, те,мами. Стисло викладають зв'язок
вибраноrо напрямку досліджень з планами орrанізації, де виконана робота, а також з
rалузевими та (або) державними планами і проrрамами. Обов'язково зазначають номери
державної ресстрації науково дослідних робіт, бюових для підrотовки та подання
дисертаційної роботи, а також роль автора у виконанні цих науково дослідних робіт.
Мета і завдання дослід.ження. Формулюють мету роботи та завдання, які необхідно
вирішити для досяrнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як
«Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вкюують на засіб досяrнсння мети, а не
на неї саму. Мета роботи зювичай тісно переплітаcrься з назвою дисертації й мас чітко
вкюувати, що саме розв'язуcrься в дисертації.
Методи дослід.ження. Подають перелік використаних методів дослідження ас')
досяrнення поставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а
стисло та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть
змоrу пересвідчитися в лоrічності та прийнятності вибору саме цих методів.
Наукова новllЗна одер.жан/l..Х результатів. Лаконічно викладають нові наукоВІ
положення (рішення), запропоновані здобувачем особисто. Необхідно показати
відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше
отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток).
Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи йоrо основну сутність і
зосереджуючи особливу YBary на рівні досяrнутої при цьому новизни. Сформульоване
наукове положення повинно читатися і сприйматися леrко і однозначно (без
наrромадження дрібних і таких, що затемнюють йоrо сутність, деталей та уточнень). У
жодному разі не можна вдаватися до викладу HaYKoBoro положення у виrляді анотації.
коли просто констатують, шо в дисертації зроблено те й те, а сутності й новизни
положення із написаноrо з'ясувати неможливо. Подання наукових положень у виrляді
анотацій с найпоширенішою помилкою здобувачів при викладенні заrалы')її
характеристики роботи.
47
ДО НЬОСО пункту не можна ВВОДИТИ опис нових прикладних (lІраКТИЧIІИХ) РСЗУАI.татів,
отриманих у ВИl'ляді способів, нристроїв. методик. схем, алrоритмів тощо. С;lід Jавжди
розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні рсзультати, що виплившО1Ь 3
теоретичноп) ,lоробку дисертанта.
Усі наукові по;юження 1 урахуваННЯ'\1 ДОСЯІ'НУ1'Ш'О нИ:viИ рівня новизни t rеорстичноlO
основою (фунламентом) розв'язшюп) в дисертшtії HaYKoBoro завдання або наукової
нробле'\IИ. Насампсред за не JДобувачсві ПРИСУДЖУfТЬСЯ науковий СТУШНl..
[Іри формулюванні наукової новизни можна. зокрема, вживати такі вирази: «вперше
формалізовано...», «розроблено метод.... який відрізняпься від...», «доведена залежніСТІ.
між...», «досліджена повсдінка... і показано...». «доонраиьовано (відомий) метод... в
Lшсти 11 і... і розповсюджено на новий клас систем...», «створена концепuія, що узаrальнюс..
і розвивас...», «досліджено новий ефею-...», «розроблеllО нову систему... з використанням
BiJloMoro принuипу...»
06ZpVHI110Gal1icl11b і достовірність наукотп пол O.J/ceH Ь, висновків і реКOJнендаціil, Тут
потрібно конкрстно довести, що положення, висновки і рекомсндації, виведені в роботі, ("
обrрунтованими і достовірними. тобто реально (об'("Ктивно) існуючими в природі чи в
техніці. Тільки BarOMi докази дають підставу довіряти дослідженням дисертанта, уникнути
при ньому IIОМИЛКОВИХ висновків і не дати, в окремих випадках. СПРИЙНЯТИ бажане '18
дійсне.
ДостовірнісТІ.. тобто доведена правильність, це локаз Toro, що названий РС'Jультат
("закон, JШШlюмірllісТl.. сукупнісТl. фактів, можливіС'l"І. і т.ін.) виконуfТЬ'СЯ завжди для
на'шанОІ'О класу об'('ктіп при названих умовах. ДостовірнісТІ. підтверджусп.ся
верифіющіпо (віД:lЮ. verus " іСТИIІНИЙ. Іасіо роблю), тобто Іювторюванням результат)
за тих самих умов нід час баrатьох перевірок на різних об'("ктах. У баl'атьох випаj[ках
ВИНИК8( необхіднісТІ. робити перевірку на контрольних прикладах. тобто за обмежених
умов. Методи доведення ДОС'I'овірності можна об'оtнати у три rрупи:
анаЛІТИЧНІ,
експериментаЛЬНІ.
підтвердження практикою,
Аналітичні методи с найбільш «потужними». Їх сутність доведення реЗУЛІ.тату
(теореми. формули, 'шкону) через математичні перетворення. Ці методи використовуються
тоді, коли автору вдалося побудувати математичну модель досліджупаНОI'О явища,
наприклад, описати течію рідини. HarpiB тіла, зміну міцності, РИfl!<ОВИЙ механізм.
соuіальний конфлікт тошо.
Сутність експериментальних методів перевірки достовірності поляrас у відтворенні на
фізичній. uифровій або аналоrовій моделі досліджуваноrо явища і порівнянні теоретичних
та експерименталыlхx результатів. При цьому завжди виникаf' питання похибок,
урахування реальних умов і кількості дослідів.
[Іри підтвсрлженні науковОІ'О результату практикою необхідний збіr виведених з теорії
положень 3 явищами. які спостеріl'ШОТЬСЯ У нрактичних ситуаніях,
Наукове 3/ючеl1НЯ роБОl11l1 У цьому ПУlІкті ЗШ'ШІЬІЮЇ характеристики роботи 'JДобувачі
наукових ступенів щебільшоrо роблять одну й ту саму ПОМИ;ІІ{У: перераховують отри,\ш:,і
IJlfМИ наукові lюложення, що захищаються в .цисертації. Наспрапді ж дисертантові, ЯКИЙ
отримав нові lІаукові результати. підтвердив їх обrрунтованість і достовірність. 1І0трібно
ВСJlИКИМ плано'\! показати і оцінити, яке значення мають ні наукові положеНIІЯ з точки
зору розвитк) (доповнення) наукових ЗllаНl. .ilЛЯ р03В' язаllНЯ Toro чи TOI'O HaYKOBoro
завщlННЯ або ІІаукової проб.1СМИ.
48
Практичне значення отрZ/J\шних результатів. У дисертації, котра Maf' теоретичне
значення, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або
рекомендації щодо їх використання, а в дисертації з прикладним значенням висвітлюють
результати практичноrо застосування отриманих результатів або рекомендації щодо Їх
використання. Це можуть бути нові способи, технолоrії, машини, пристрої, методи,
методики, параметри, речовини, тобто те нове. що Даі: виконана дисертація для практики
роботи Ti€Ї чи іншої rалузі промисловості із зазначенням ступеня rотовності до
використання або масштабів використання.
Треба стисло повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши
орrанізації, в яких здійснена реалізація, форми реалізації та реквізити відповідних
документів. А також підкреслити корисність Toro або іншоrо заходу для людини,
суспільства заrалом тощо.
Звичайно впровадження оформлюсrься актом, підписаним представниками орrанізацій,
які передають і використовують впропаджувані матеріали. В акті вказують конкретні
результати дисертаційної роботи, використані в дослідно-конструкторських або інших
роботах орrанізації, що впроваджу€ свої розробки, й отриманий ефект.
При оцінюванні НДР та ДКР врахопують такі ВИди ефекту:
науково-технічний, під яким розуміють таке розширення знання про природу,
суспільство і мислення, яке характеризуcrься виявленням нових фактів, зв'язків,
закономірностей, законів, розробленням принципово нових способів, пристроїв і речовин:
економічний, коли йдеться про економію всіх виробничих ресурсів (живої праці,
матеріалів. капітальних вкладень), отримувану в roсподарській діяльності. яка виявля€ться
у підвищенні продуктивності суспільної праці і зростанні національноrо прибутку;
соціальний, під яким розуміють поліпшення характеру й умов праці, їі охорони, техніки
безпеки, ті механізацію та автоматизацію, підвищення житт€воrо рівня населення,
поліпшення побутових умов. збільшення кількості та раціональніше використання
вільноrо часу, удосконалення охорони здоров'я і народної освіти, охорона довкілля.
ОсобистиЙ внесок здобувача. Перераховуючи опубліковані рюом із співавторами
наукові праці, здобувач повинен обов'язково зюначити конкретний особистий внесок у ці
праці. Для відображення особистоro внеску здобувача у впроваджувані досить великим
колективом роботи можна скористатися такою формою: у тій частині акта впровадження,
де описуcrься сутність нововведення, вкюуються автори розробки кожної частини
заrальноrо результату. Сам акт вміщують як додаток до дисертації.
Апробація результатів дисертації. Зюначаcrься, на яких наукових з'їздах.
конференціях, симпозіумах, нарадах висвітлено результати досліджень, викладених у
дисертації.
Публікації. Вкюують, у скількох моноrрафіях, статтях у наукових журналах, збірниках
наукових праць. матеріалах і тезах конференцій. авторських свідоцтвах, патентах
опубліковані результати дисертації.
Структура дисертації. Її наводять тоді, коли дисертація Ma€ баrато розділів, з якими
доцільно знайомитися у певній послідовності.
Наприкінці заrальної характеристики роботи дисертант може відзначити осіб і
орrанізації, які надали йому BaroMY допомоrу в процесі виконання дослідження. Не слід
захоплюватися подяками великій кількості осіб, особливо, якщо вони причетні лише до
оформлення дисертації.
Основна частина дисертації складасться з розділів, підрозділів. пунктів. підпунктів.
Кожен розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожноrо розділу може
49
передувати передмова зі стислим описом обраноrо напрямку й обl'рунтуваННЯ 1
застосованих методів досліджень. Наприкінці кожноrо розділу формулюють висновки із
лаконіLlНИМ викладеННЯ:l1 наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дас
змоrу вивільнити заrальні висновки від незначних подробиць.
у розділах основної частини подають:
оrляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень:
виклад заrальної методики і основних методів досліджень;
експериментальну частину і методику досліджень;
проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;
аналіз і узаrальнення результатів досліджень.
В 02ляді літераm.\,рu здобувач окреслюс основні етапи розвитку наукової думки зі свой
проблеми. Стисло, критично висвітливши роботи попередників, здобувач повинен нювати
питання. котрі залишилися невирішеними і, отже, визначити свос місце у розв'язанні
проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності
проведення досліджень у даній rалузі. Заrальний обсяr оrляду літератури не повинен
перевищувати 20% обсяrу основної частини дисертації.
у друrому розділі, як правило, обrрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять
методи розв'язання задач і їх порівняльні оцінки. розробляють заrальну методику
проведення дисертаційних досліджень. Теоретичні роботи спрямовують на розкриття
методів розрахунків, rіпотез. які розrлядають, експериментальні на принципи дії і
характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань тощо.
Наступні розділи присвячують вичерпному викладу результатів власних досліджень
автора з висвітленням Toro HOBoro, що він вност'ь у розроблення проблеми. Здобувач
повинен дати оцінку повноти розв'язання поставлених завдань, достовірності отриманих
результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналоrічними результатами
вітчизняних і зарубіжних праць, обrрунтування потреби у додаткових дослідженнях,
неrативних результатів, які визначають необхідність припинення подальших досліджень.
Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.
у висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в
дисертації, з формулюванням розв'язаної наукопої проблеми (завдання) та значення їі для
науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо HaYKoBoro та праКТИЧНОl'О
використання здобутих результатів. Перший пункт висновків мас дати коротку оцінку
стану пm'ання. Потім у висновках розкривають методи вирішення поставленої в дисертації
наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з відомими
розв'язаннями, наrолошують на якісних та кількісних покюниках здобутих результатів,
обrрунтовують їх достовірність.
Список використаних джерел слід укладати в порядку зrадування їх у тексті за
наскрізною нумерацісю.
у рюі потреби для повноти сприйняття дисертапії до додатків можна включити
допоміжний матеріал:
проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;
- таблиці допоміжних IlИфРОВИХ даних;
протоколи й акrи випробувань. впровадження. розрахунки економічноrо ефекту;
інструкції та методики, опис алrоритмів і проrрам розв'язання задач на ЕОМ,
розроблені при виконанні дисертаційної роботи;
- ілюстрації допоміжноrо xapaкrepy.
50
4.2 lаzалыli eU,lfOZtt до ОФОР,ШlеIlIlЯ дисертації
Дисертацію друкують машинописним способом через два міжрядкових інтервали або "<.а
допомоrою комп'ютерноrо принтера на одному боці аркуша білоrо паперу формату А4
(210х297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір
форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах
формату А3"
Усі примірники дисертації повинні бути ідентичними. За умови використання
здобувачем копіювальної техніки ідентичність усіх примірників дисертації засвідчус
спеціалізована вчена рада.
ОбсЯІ' дисертації на здобуття HaYKOBoro ступеня доктора наук становить 250 300
сторінок або II 13 авторських аркушів (для І)'манітарних наук 350 400 сторінок або
15 17 авторських аркушів). Обсяr дисертації на 'щобуття HaYKoBoro ступеня кандидата
наук становить H)() 150 сторінок або 4.5 7 авторських аркушів (для суспільних і
ry:vшнітарних наук 140 180 сторінок або 6.5 9 авторських аркушів).
Зазначений вище обсяr дисертацій на здобуття HaYKoBoro ступеня доктора чи кандидата
наук розрахований на використання при їх оформленні звичайних (не портативних)
друкарських машинок при друкуванні через 2 інтервали на папері формату А4 або
комп'ютерів з використанням шрифтів TeCTOBoro редактора Word розміру 14 з ПОЛУТОрНУlІ\1
міжрядковим інтервалом.
Текст дисертації друкують, залишаючи береrи таких розмірів: лівий 30 мм, правий
І 0 мм, верхній 20 мм. нижній 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою шільністю тексту. стрічка чорноrо
кольору середньої жирності.
Вписувати n текст дисертації ОКрбlі іНШОl\lОвні слова, формули, умовні знаки можна
чорнилом, тушшю, пастоlO тільки чорноrо кольору, при цьому щільність вписаноrо тексту
повинна бути наближеною до шільності OCHoBHoro тексту.
Друкарські помилки, описки і rрафічні неточності, виявлені в процесі написання
дисертації, можна виправляти шдчищенням або зафарбуванням білою фарбою і
нанесенням на TO:VIY ж місці або між рядка:vlИ виправленоrо тексту (фраrменту малюнка)
машинописним способом. Допускасться наявність не більше двох виправлень на одній
сторінці.
Надруковані на ЕОМ проrрамні документи мають відповідати формату А4 (за потреби
розрізують), їх ВКЛЮ'ІаЮТЬ до заrальної нумерації сторінок дисертації і розміщують, , .,
правило, у додатках.
Текст основної частини дисертації поділяють на розділи, підрозділи, пункти та
підпункти.
ЗаrОJlОВКИ структурних частин дисертації «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ
СКОРЬЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ». «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Заrоловки
підрозділів маленькими літерами (крім першої великої) з абзацноrо відступу. Крапку в
кінці заrоловка не ставлять. Якщо заrоловок складаcrься з двох або більше речень, Їх
розділяють крапкою. Заrоловки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої
великої) з абзацноrо відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці таким чином
HaдpYKoBaHoro заrоловка ставиться крапка.
Відстань між заrоловком (за винятком заrоловка пункту) та текстом повинна
дорівнювати 3 4 інтервалам.
Кожну структурну частину дисертації починають з нової сторінки.
51
J'o заП!J1ЬНОІ'0 оБСЯI') :.\исертаuії. ВlI3ІІачеНОПJ «Порядком». не В:\.ОДЯТІ, ДОlШТI(И, СПИСОК
використаних ;[жерел. табшщі І'а рисунки" які IIOBHicТlO заЙ lalО1 ь 11!ЮІI,tу сторінки. А;lе всі
сторінки 'За'Значених слемснтів дисеРТaJ.tії піДЛЯПІІОТЬ lІ)'меранії на 3а1'aJІыихx '!асадах,
Нумерацію сторінок. розділів. підрозділів. ПУНl<Тів. нідпунктів. рисунків. таБЛИIlЬ.
формул подають арабськими uифрами без знака N .
Іlсршою сторінкою Ю1Сертаuїі f' ТИТУ.ll,НИЙ аркуш. який В!(ЛІО'ІШОТЬ до заl,.lJII,НОЇ
Н) мсраиії сторінок дисертації. не простаВ.1ЯЮЧИ на ньом) НШlер. Наст) пні СТОРIНЮI
Н) lерують У правом) BepXНl,O\I) куті сторінки без крапки в кінні.
Такі структурні частини дисертації. ЯІ( З lіст. lІерелік умовних позначень. вступ.
висновки. СІІИСОК вИ!(()ристаIlИХ джерел lІе мають IІОрЯЛІ(()ВОI'О номера, Звертапш УВШ'У на
те. що всі арl<)'ші. на яких розміщені ЗI'адані структурні частини дисеРТШtїі, НУ lеруIOТІ,
'Звичайним чином. Не нумеруlOТЬ .1Иlllе їХ ЗШ'ШIOВI(И. І'ООТО не 1ОЖIШ ;tрукувати: «І.
ВСТУП» або «Розді;1 б. ВИСНОВКИ». HO lep роцілу стаlJ.lЯТЬ піс.1Я слова «РОЗДІЛ»,
піс.1Я НО\lера КР<НIJ(У не стаВ:IЯТI,. HOTi 1 з ново["{) РЯ:Іка ДРУІ(УЮТІ, !аl О.10ВОІ( ро'ці.I).
Ilі;tро'ціJlИ HY ":PYIO 11, ) \lежа:\. КОЖНОІ 0 розділ'. 1-І0\lер пі:tроші,l) СК,lадаfТI,СЯ '!
НО\'lера рОТ11Л) і норЯ.1КОВОП) НО\lера IІІдрtН.1і.1У. \Ііж ЯI<И\IИ стаВ!lЯТЬ краIН(), ІЗ кіННІ
В(шера ні"'lрозлі.1) повинна стояти КрШlJ(а. наНРИI(JlaЛ: «2.3,» (тре1 ій ні:tрозлі.l ,IРУI'ОПJ
р03l1ілу). Потім У тому ж рЯilI()' йде lапJЛОВОК нілрозлілу,
11) ІІПИ "умеруютr, у \Іежа:\. І<ОЖНОП) Ilідро3;[ілу. Ilомер П)lI1П) складапься '3
порядкових номерів рт; іJlУ. нідрозді.I). пу"кту. "іж ЯЮ1\IИ стаБ:lЯТЬ крапк) , У кінні
НШlера IIОВННIШ СТОЯТИ І(ршн(а. IIШlрикла.!t: «1.3.2.»(др)тий нункт третьOt"о пілроцілу
rrСРШОПJ рошілу). Іlотіч у ТО\1У ж РЯ,11(У ЙДС '3Ш'О"10ВОІ( НУНКТУ flуНlП може не мати
'ЗШ'ОЛОВК<l,
Пілпункти нумеРУIОТI, ) межа:\. І<ОЖНОІ'О НУНКТУ 'За такими ж нравилами, ЯІ( НУНКТИ.
Ілюстранії (фОТОI'рафїі, l(реслеllllЯ, схеми. І'рафіки, карти) і таблиuі С;lід ПОJtaвати в
днсеР1 Шlії безносередньо пісня тексту, ;lе вони ЗП1Дані вперше, або на наступній сторінні,
1,1ІОСТРШlії і таблиuі, РОЗ lіщені на окре IИХ сторінках дисертш ії. ВlС11ОЧШОТЬ до 'ЗШ'aJН,НОЇ
нумераиії сторінок. Таблищо. рисунок або креслення, розміри ЯКОІ'О більше формату А4.
враХОВУЮТІ, ЯІ( одну сторінку і Р0'3 1ішують У відповілних міснях нісля 11'адування в тексті
або :юдатках,
\:ностранії IlО'НШЧalОТI, словом «Рис.» і нумеРУЮТI, ПОС.1іловно в \lежах ро'Зді.lу. '38
ВИlIЯТІ<ОМ і;llОстраНІЙ, поданих у itoitalKax.
I-ІО\IСр і;ностранії (;IСШ.1ШТI,СЯ 'J номера розді;l) і IIОРЯ;[КОВОПJ Іншсра і:ностранії'. I;:''(
ЯІ(И ІИ С/<ІВИТЬ(;Я КрШНШ,
НаНРИI(!lад: Рис. 1,2 (друrий рисунок першOl'О розділу). Ilомер і:IЮСТРШljі". 'Й Н<l3IШ і
ПОЯСIlIOIШЛІ,НI lІіДIІИСИ розміщуlОТІ, Іюснідовно lІід ілюстраllіпо. Якщо в Jlисертації по)[аllО
олну ілюстраuіlO, то ті нумеруюТІ, 'За 'ШПІ;ІЬНИМИ правилами.
Таб 1ИUl Н) меРУЮТІ, IlОсліДОR11О ("18 ІІІШЯТІ<ОМ табшщь. по}шних ) ДО;ШТЮІХ) ) Іежа:\.
РО'3ді;IУ. У IІраВО:\IУ верХIІЬО:v'у куті над відповіЛIІИМ '3Ш'ОЛОВI<ОМ таБЛИllі РОЗ lіщують IІаfllК
«"аб:IИЦЮ) із ЗЮIІачеННЯ\1 ті Ho:vlepa. 1"\O:Vlep таблиuі скла..1аrп,ся з но",ера розді'lУ і
НОрЯ.Сll<ОВОПJ 11O'Vlepa таблиці. \Ііж якими ставиться крапка. lІаНРИк'lа.t: «Таблиuя 1.2»
(."ІРУI'а таблиuя перlllОПJ РОЗДІЛУ).
Якщо в лисертаuїі одна таб;IИUЯ. 'й нумерують за ЗШ'aJIЬНИМИ прави.lами.
При перенссеНllі частини таблиuі ІІа іІІШИЙ ар уш (сторінку) сново «Таблиця» і номер ті
вкюують ОДИН рю справа над першою частиною таблині, над іншими частинами пишуть
СІОна «Продовження табл.» і вказують НЩlер табниuі, наприКJШД: «Про.![Овження таб, .
1.2».
52
Формули в дисертації (якшо Їх більше oДHi€i") нумерують у межах розділу. Нtшер
формули складаcrься з номера розділу і ПОрЯДКОВОI'О номера формули в розділі. між якими
ставлять крапку. Номери пишуть біля правоп) береl'а аркуша в одному рядку з
відповідною формулою в круrлих дужках, наприклад: (З.І) (перша формула TpeTboro
розділу).
Примітки до тексту таблиць, в яких вказують довідкові і пояснюваЛЬНІ даНІ.
нумерують послідовно в межах одніСЇ сторінки. Якщо приміток на одному арКУШІ
декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
І. оо.
2. ...
якшо r одна примітка, то їі не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
Після передруку рукопис дисертації треба ретельно вичитати. Навіть найдосвідченіші й
rрамотні друкарки можуть припуститися помилок (особливо це стосуcrься правил
бібліоrрафічноro опису літературних джерел).
Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень ПОВИНІШ бути
мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорним чорнилом.
4.3 Подаш/я me«cтoeozo , tamеріалу
Текстовий матеріал науковоп) твору вельми різноманітний. До Hboro (окрім
розrлянутих вище еле lентів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати,
посилання, перерахування тошо, тобто те. шо при оформленні дисертації потребуr знання
особливих техніко-орфоrрафічних правил.
У дисертаційних працях ryMaнiTapHoro та соціальноrо спрямування використовуcrЬС>l,
як прanило, цифрова та словесно цифрова форма запису інформації. Розrлянемо спочатку
правила запису кількіснll.Х; Чll.слівників.
Прості кількісні числівники, якщо при них немас одиниць виміру, пишуться с!ювами.
Наприк.1ад, п'яти верстатів (не: 5 верстатів), на трьох зразках (не: на З зразках).
Складні кількісні числівники пишуться цифра:\lИ, за ВИНЯТКО:l1 тих, якими rючинаcrься
абзац (такі числівники пишуться словами). Числа із скороченим позначенням одиниць
виміру пишуться цифрами. Наприклад, 7 л, 24 Ю'. Після скорочення «Л», «Kr» і т.ін. крапка
не ставиться.
При перерахуванні однорідних чисел (величин і відношень) скорочена назва одиниці
виміру ставиться тільки після останньої цифри. Наприклад, З. 14 та 25 Kr.
Кількісні числівники узrоджуються із іменниками в усіх відмінкових формах, крім
називноrо та знахідноrо відмінків. Наприклад, від п'ятдесяти rривень (род. відм.).
шістдесяти банкам (дав. відм.) і Т.ін. У формах називноrо та знахідноrо відмінків
чисельники керують іменниками. Наприклад. f п'ятдесят (наз. відм.) rривень (род. відм.),
одержати п'ятдесят (знах. відм.) rривснь (род. відм.).
Кількісні числівники при запису Їх арабськими цифрами не мають на письмі
відмінкових закінчень, якшо вони супроводжуються іменника:l1И. Наприклад, на 20
сторінках (не: на 20-ти сторінках).
При написанні порядкових числівників треба додержуватися таких правил. Прості та
складні порядкові числівники пишуться словами. Наприклад. третій, тридцять четвертий,
двісті шостий. Винятком f випадки. коли написання порядковоrо номера обумовлено
традиціfЮ. наприклад, 4 й Український фронт.
53
Числівники, що входять до складних слів, в наукових текстах пишуться цифрами.
Наприклад, 15 TOHHa вантажівка. ЗО відсотковий розчин. Останніми роками дедалі частіше
використовуються форми без нарошування відмінковоrо закінчення, якщо контекст не
припускаf ніяких подвійних тлумачень, наприклад, у З% розчині.
Порядкові числівники, позначені арабськими цифраІ\lИ, мають відмінкові закінчення.
При запису після риски пишуть: а) одну останню літеру, якшо вони закінчуються на
rолосний (крім «0» та «у») або на приrолосний звук; б) дві останні літери, якщо
закінчуються на приrолосний та rолосний «0» чи «у». Наприклад, третя декада З я
декада (не: З тя), п'ятнадцятий день 15 й день (не: 15-ий), тридцятих років ЗО х років
(не: ЗО их). десятоrо класу 10 ro класу (не: 10-0 або 10 oro), у сьомому рядку у 7 MY
рядку (не: 7 y або 7 OMY).
При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться
тільки один раз. Наприклад, товари І та 2-1'0 сорту.
Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якшо вони стоять
після іменника, якоrо стосуються, відміІІкові закінчення не ставляться. Наприклад, у
розділі З, на рис. 2.
Так само без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники римськими
цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів ВИдань.
Наприклад, ХХ століття (не: ХХ-е століття).
у дисертаційних працях часто зустрічаються скорочення. Це частина слова, або усічене
ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень ВИКОРИСТQВУcrься для
зменшення обсяrу тексту з метою дати максимум іНфОР:l1ації.
Для утворення таких слів використовуються три основних способи: І) залишаcrься
тільки перша (початкова) літера слова (рік р.); 2) залишаfТЬСЯ частина слова,
відкидаcrься закінчення та суфікс (рисунок рис.); З) пропускаcrься кілька літер у
середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет YH T).
Тут треба мати на увазі, що скорочене слово повинне закінчуватися на припшосний,
окрім «й».
у науковому тексті трапляються такі види скорочень: І) літерні абревіатури;
2) складноскорочені слова; З) умовні rрафічні скорочення за початковими літерами слів;
4) умовні rрафічні скорочення за частинами слів та початковими літерами.
Літерні абревіатурu складаються з перших (початкових) літер повних найменувань і
розподіляються на: а) такі, шо читаються за назвами літер (США. ФРН); в) такі. що
читаються за звуками, позначеними відповідними літерами (ВЛК Виша атестацій--.l
комісія, внз вищий навчальний заклад, МОЗ Міністерство охорони здоров'я).
Крім заrальновживаних літерних абревіатур використопуються запропаджені авторами
літерні абревіатури. які скорочено позначають якісь поняття із відповідної raлузі знань.
При першому зrадуванні ці абревіатури вказуються у круrлих дужках після повноrо
найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки.
Іншим видом скорочень f складноскорочені слова, які складаються із ПОfднання: а)
усічених та повних слів (профспілка професійна спілка); б) тільки усічених слів
(колrосп колективне rосподарство). У наукових текста.'( крім заrальноприйнятих
складноскорочених слів використовуються також складноскорочені слова, розраховані на
вузьке коло спеціалістів.
Ще один ВИД скорочень у.новні zрафічні скорочення за початковими літераІ\IИ (кк.д.
коефіціfНТ корисної дії) застосовуються переважно в технічних текстах. Від літерних
54
абревіаТУ(1 вони віД(1іШЯЮТhСЯ ТИМ. ЩО читаються ПОВllістю. СКО(10ЧУЮТЬСЯ l'і.ll,КИ ІІа
письмі і ПИШУТl,СЯ '.! К(1апками на місиі скорочсння,
І lІарСlІІті. n тексті дисертаuіЙIІИХ р06іт зустрічаються УМОВllі І'рафічні СКО(10чеIlНЯ '!а
чаСТИllа НI і IIО'ШТl<ОВИМИ :Іітсрами с.lів. Вони ПО;lі,lЯЮТЬL:Я на: а) '!ш,ljlыollрийнятіi УМОВllі
скорочеllllЯ: б) У\ЮВllі СКО(10чення. ПрИЙlІяті у спеllіа.lьиій :Іітературі. ЗОКрС\Jа в
бібніОI'рафіj'.
HaBe;,le'vlO кі:Iыаa '!апIлып(1ийІІятихx УМОВНИХ скорочеНІ,. що ВI1І(ОРI1СТОВУЮТl,СЯ: а) піС;IЯ
перерахування (і Т.ін. і такс іІІше. і Т.д. і так ЩLlі. і Т.П. - і то:чу 1І0:[і6I1С): б) Н(1И
посиш1ННЯ\: (див. дивись. ПО(1, ПО(1івняЙ): В) П(1И ПO'Jначснні Ill1фра"IИ століть і років (ст,
століття. CT.L:T.- століть. (1. (1ік. рр. (10ЮI). IсIlУЮТІ, також такі ,!Ш,IJII,ноприйняті
СКОРОЧСНІІЯ: т. - TO I. ІІ,СТ. новиЙ СТI1;IЬ. СТ.СТ. С1 а(1ИЙ СТI1:IІ,. Н.е. наlllа сра. Ч. "\lісто.
06л. 06:шсп,. ['(1. l'рО:ШЦЯШlІІ. с, " сторіІІКИ. акад. - ака.lсчік. ДОIl. :lOllент. 1І(10ф.
ПрОфСl:О(1 ),
СжН!а «та іllші". «і І,ше іншс» всеРС;lині речення не скорочують. IIе :lOпускасТl,СЯ
скорочеllНЯ слів «тш( 'шаний» (Т.З.). «наП(1ИЮІад» (11811(1.). «формула» (ф ;ш). «ріIШЯlIНЯ» (p
ня). <<діаметр» (ліам.).
у наукових текста\: та фОР\I) JШХ дуже розповсюлжені літерні позначення, Такі
позначення IЮВИllllі відповідаПI затве(1дженим стандартам та іНШИ 1 Нор taТИВНИ\1
ДOKYMCHTa l. В ідсаЛЬНО"IУ випадку у кожній дисе(1ТШlії повинна бути створена така
система. в якій КОЖllій літсрі відповідас одна веничина. і навпаки. кожна величина
репрезентуrП,L:Я 01lніпо :lітероlO, Інuнши с. овами. ілеа'lьна система на повинна МІL:ТИ"І и
бш'ю'О'значних і синоні"lі'lIlИХ нітериих по'шачень.
Наукові тексти ві.'lЗI-laчаЮТl,L:Я вешн<ою кі;н,кістю ПС(1ерахуваш, (пе(1еліків). яю
СIСШ.1ШОТl,L:Я ЯІ( і'.! '!акіl'lчени\:. так і незаКІнчених фраз. І"'kзш,іll'lені фрази ПИШ)ТІ,СЯ '3
ма,lеlll,КИ,\ :lіте(1 і IIОЗШIЧШОТЬСЯ а(1аБСI,КИМИ цифра"IИ або М,lленькими літера"IИ із
нанівкрупюю )lУЖКОЮ. що 'ШК(1ива(ться. f' два варіанти оформлення таких фраз.
IleршиЙ варіант: перераху пання СК:Ш.'ЩЮТІ,СЯ 3 ОК(1емих с.lів (або невсликих фра'! аС'!
розділових знаків все(1едині). які пишуть у пілбор З іIlШИ 1 теl(L:ТШ'! і підокре\I.1ЮЮТl, О;lИН
від ОДIIOН) І(()МОЮ, НаНРИК;lал:
Тур6іни рtВ;lі.lяюТ\,ея ІІа 1рИ ВИ,'lИ: І) аКТИВІІі. 2) реапипні і З) KO laiHOBaHi.
JlРУТI1Й варіШIl: нерерахуваНIІЯ екла:lШОТl,СЯ із Р03п)рнутих ф(1аз '! юашюlИ
Рtпліловими 3lшками. І'ут частини пе(1ерахуваlll1Я IшйчаL:тіше ПИIllУl1,СЯ '3 НОВOl'О РЯ/lка І
ві.l0КРОI:IІ!)ltЛI,СЯ ОilИIІ ві;І illllloro КрШIJ(ОIO '! КО'ІОІО IІаllрИК1Іа.l:
Ilовий всрстат ві.'lрі'!IІЯПЬСЯ ві"l ста(10П):
а) lІаЯВllістю Щl1та. ЯКИЙ с екраllОМ:
б) великою IІІВИ.'lI<lСТЮ 06ертання свердла:
в) К(1ашою і'Ю.1яціпо е. еКТРОПР()ВtНI(И. розподільчих шитів і ПУ.1ЬП\ упраВlIіння,
Коли частини перерахування СJ(;шдаютьея із заJ(інчсних фраз. ВОШІ пишуться І'!
а6заuними віllстуrшми, ПОЧИ1,ШЮТI,СЯ "3 великих літер і віДОJ(ремлюються ОЛИ11 ві)\ ОJl!IОП]
крапкою. Ilаприк:шд:
За ПРИНllиrlOМ діі" автомобільні та \1Отоuиклетні llВИІ'УНИ поділяються на дві основні
l'рУПИ:
І. Кар6юраТОРllі :тИI'УIШ. До їх чис а Ішлежать ДВИІ"уни аВТО'1а1НИIІ і .1ВИI"УНИ
мотоuиклів.
2. ДИЗС;lI,ні лвиrу"и. Це насампе(1ел ДВИІ'УНИ важких вантажних аВТО\1О6іСіів. що
праulOlО'П, Іш ;lIIзе. ЬНО'I) lІаливі.
55
Текст усіх елементів перерахування ("рШ\ШТИЧНО підпорядковуcrься I'ОЛtшній ввідНlИ
фразі. котра переду€ перерахуванню. Основну ввідну фразу не можна переривати на
прийменниках або сполучниках (на, із, від, те, що, як і т.ін.).
4.4 Правила Ilодання іЛlOсmрацій
Практика показу€, шо через незнання здобувачаJl.IИ специфічних видавничих вимоr до
оформлення ілюстративноrо матеріал)', досить 'шсто переносяться терміни І10дання вже
rотових дисертаційних робіт. Щоби позбавити їх авторів додаткової переробки і
передруку, розrлянемо заrальні правила подання й оформлення окремих видів
ілюстративноrо матеріалу.
Ілюструють дисертації виходячи із neBHoro заrальноrо задуму, за ретельно продуманим
тематичним планом, який допомаrа€ уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із
друrорядними деталями тексту і запобіrти невиправданим пропускам ілюстрацій до
найважливіших тем. Кожна ілюстрація мас відповідати тексту, а текст - і!,юстраuії.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації
доповнюють пояснювальними даНЮ1И (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацісю звичайно мас чотири основних еilементи:
найменування rрафічноrо сюжету, шо позначаcrься скороченим словом «Рис.»;
порядковий номер ілюстрації, який вказуcrься без знака номера арабськими цифраІ\lИ:
тематичний заrоловок ілюстрації, шо містить текст із якомоrа стислою
характеристикою зображеноrо;
експлікацію, яка будуcrься так: деталі сюжету позначають цифрами, які пиносять у
підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замішос зашльноrо
найменування сюжету, а лише пояснюс йоrо. Приклад:
Рис. 1.24. Схема розмішення елементів касети:
І розмотувач плівки;
2 - сталеві ролики;
З привідний валик;
4 опорні стояки.
Основними видами ілюстративноrо матеріалу в дисертаЦІЯХ с: креслення, технічний
рисунок, схема, фотоrрафія, діаrрама і rрафік.
Креслення основний вид ілюстрацій в ІНженерних дисертаЦІЯХ. Воно
використовуcrься, коли треба максимально точно зобразити конструкцію машини.
механізму або їх частин. Будь яке креслення повинно бути виконане у точній
відповідності з правилами креслення та ВИМОІ'ами відповідних стандартів.
Креслення в дисертації не с робочим кресленням, за яким виrотовляcrься дета;ІЬ або
arperaT. Це насамперед ілюстрація, яку порівняно з робочим кресленням CYТТfВO
спрощують, позбавляючись від ycboro, шо не потрібне для rоловноrо розуміння
конструкції об'€кта чи характеру йоrо дії.
Назви вузлів і деталей на такому кресленні зазвичай не пишуть. Якщо за змістом треба
вказати окремі деталі, то вони нумеруються на кресленні за пшинниковою стрілкою зліва
направо арабськими цифрами. Розшифрування uифр (позицій) ПОДШОТЬ у тексті за ХОДОМ
викладення або у текстівці під креслеННЯJl.I.
Розрізи і перерізи на кресленнях. а також стрілки, які вказують РОЗ 'lішення проекцій.
позначають літерами української абетки. При ньому слова «Розріз» і «Переріз» не пишуть.
Фотоzрафія найбільш переконливий і достовірний засіб наочноrо відтворення
дійсності. Вона застосовуcrься тоді, коли необхідно з документальною точністю зобразити
56
предмет або явише зі всіма йоrо індивідуальни:\т особливостями. У бш'атьох rалузS!х
науки і техніки фотоrрафія ие не тішжи ілюстраuія. але й науковий документ
(зображення ландшафту, виду рослини або тварини, розташування об'fктів спостереження
і т.ін.).
За допомоrою фотознімків не завжди можна виявити приховані форми окремих машин
і механізмів. відокремити деякі. найбільш характерні й важливі їхні особливості. а також
вказати персбіr бш'атьох технолоrічних проuесів. Від uих недоліків вільні технічні
рисунки, тобто ілюстрації. виконані з використанням ХУДОЖНЬО I'рафічних прийомів і
засобів.
Технічні рисунки використовуються в дисертаuійних праllЯХ. коли треба зобразити
явише або предмет таким. яким ми йоrо сприймаою зором. але без зайвих деталей і
подробиuь. Такі рисунки виконуються, як правило. в аксонометричній проекuії, що дас
змоry найбільш повно, просто і дохідливо зобразити предмет. Незважаючи на простоту,
технї'IНИЙ рисунок мас широкі пізнавальні можливості.
Схема це зображення, котре передаf зазвичай за допомоrою умовних позначень і без
збереження масштабу основну ідею якоrось пристрою, споруди або нроиесу і вказУf
взаfМОЗВ'язок Їх rоловних елементів.
На схемах різних пристроїв вся ВИ:\lірювальна і комунікаuійна апаратура. електричні.
електронні, кінематичні, теплові та інші типи приладів і механізмів зображують з
використанням позначень, встановлених відповідними стандартами.
На схемах усіх ВИдів обов' язково витримують товщини ліній зображення основних і
допоміжних. відкритих і закритих від спостереження деталей і товщини ліній їх зв'язку.
Діаzрама один із способів l'рафіЧНОI'О зображення залежності між величинами. У
діш'рамах наочно відбивають і аналізують масові дані.
Відповідно до форми 1І0будови розрізняють діш--рами площинні, лінійні й об'Оv1Ні. У
дисертаuіях найбільшоrо розповсюдження набули лінійні діаrрами. а з площинних
стовпчикові (стрічкові) і секторні.
Для побудови лінійних діШ'рам зазвичай використопують координатне поле. На осі
абсuис у певному масштабі відкладаfТЬСЯ час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі
ординат показники на певний момент чи період часу або розміри результативної
незалежної ознаки. Вершини ординат 'J'СДНУЮТЬСЯ відрізками, в результаті чоп)
отрИ IУIOТЬ ламану лінію. На лінійні діаrрами можна одночасно наносити кіль".l
показниКІВ.
На стовпчикових (стрічкових) діш'рамах дані зображуються у ВИІ'ляді прямокутників
(стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально або )'оризонтально. Довжина
(висота) ПРЯМОКУТlІиків пропорuійна зображеним ними величинам.
При вертикальному положенні прямокутників діаrрШ\ш зветься стовпчиковою, при
rоризонтальному стрічковою. Секторна діш'рама ЯВЛЯf собою Kpyr. поділений на
сектори. розміри яких пропорuійні величинам частин 'юбраженоrо об'fКТУ чи явиша.
Результати обробки числових даних можна подати у виrляді zрафіків, тобто умовних
зображень величин та їх співвідношень через rеометричні фіrури, точки і лінії. [рафіки
використовують як для аналізу, так і для підвишення наочності ілюстративноrо матеріалу.
Крім rеометричноrо образу, rрафік містить низку допоміжних елементів:
зш'альний заrоловок І'рафіка;
словесне пояснення умовних знаків і сенсу окремих елементів rpафічноrо образу;
осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки;
57
ЧИСЛОВІ даНІ, шо доповнюють або уточнюють величину нанесених на rрафік
показниКІВ.
Осі координат rрафіку викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей
стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності
відкладених величин у прийнятих скороченнях. На rpафіку слід писати лише умовні
літерні позначення, запроваджені у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок.
залишають тільки у тих випадках, коли їх небщ'ато і вони короткі. Баrатослівні підписи
замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підпису.
ЯКШО крива, зображена на rpафіку, займа€ невеликий простір, то для економії місця
числові поділки на осях координат можна починати не з нуля. а обмежувати ти"ш
значеннями, в межах яких розrлядаcrься дана функціональна залежність.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише
повторюcrься те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладаcrься тема, пов'язана із
ілюстраці€ю, і де читачеві треба вказати на неї. розміщують посилання у виrляді виразу у
круrлих дужках «(рис. З.І )>>, або звороту типу: «...як це видно з рис. З.І» або «... як це
показано на рис. З.І».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електроrpафічне
копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою
чорноrо кольору на білому непрозорому папері.
у дисертації слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і ориrінали фотознімків.
Фотознімки розміром меншим за формат А4 наклеюють на стандартні аркуші білоrо
паперу формату А4. .
4.5 Подання таблиць
Цифровий матеріал, коли йоrо баrато або € потреба у зіставленні певних показників, як
правило, оформлю ють у таблиці. Таблиця f таким способом подання інформації, при
якому цифровий або текстовий матеріал rрупуcrься в рядки і l--рафи, відокремлені одна від
іншої вертикальними та rоризонтальними лініями.
За змістом таблиці поділяються на аналітичні та неаналітичні. Аналітичні таблиці f
результатом обробки й аналіз)" цифрових показників. Як правило, після таких таблиць
робиться узаrальнення про Іюве (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами:
«таблиця даf змоry зробити висновок, шо...», «із таблиці видно, шо...» і т.ін. Часто такі
таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей.
До неаналітичних таблиць вміщують здебільшоrо необроблені статистичні даНІ,
необхідні лише для подання інформації або констатації neBHoro стану речей.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер)
Рядки
Заr'оловки rpаф
fоловка
Підзаптовки
rраф
Боковик
(заrоловки рядків)
fрафи (колонки)
58
Зазвичай таблиця складаfТЬСЯ із таких еле'vlентів: порядковоп) номера і темаТИЧНОI'О
заrоловка. боковика. запщовків пертикальних І'раф (пщовки). rоризонта"lЬНИХ рядків і
вертикальних І'раф (основної частини. тобто ПРOl"рафки).
Кожна таблиця повинна :\шти назву. котру розмішують над нею і друкують симетрично
до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають "3 великої .1ітери. Назву не підкреслюють.
За ЛОI'ікою побудови таблиці її лоrічний суб'€кт, або підмет (позначення тих
предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, rоловці, 'ІИ в них обох, а
не у проrрафці; лоrічний предикат таблиці, або присудок (тобто дані. якими
характерИЗУfТl,СЯ підмет), у проrрафці, а не в rоловці чи боковику. Кожен запшовок над
rрафою стосуcrься всіх даних цi€ї rрафи, кожен заrоловок рядка в боковику всіх даних
uboro рядка,
Запщовок кожної !'рафи в rоловці таблиці Ma€ бути ЯКОМОI'а коротким, Слід уникати
повторів тематичнОІ'О ЗШ'OJювка в "3апшовках І'раф, одиниці виміру "3азна'шти у
тематичному запщовку, виносити до узаrальнюючих запшовків слова, шо повторюються.
Боковик, як і І'оловка, вимаrа€ лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в
об'€днувальні рубрики; зш'альні для всіх запщовків боковика слова розмішують у
запщовку над ним.
у проrрафці повторювані елементи, які СІ'осуються BcI€! таблиці. виносять в
тематичний заrоловок або в заrолов(ж !'рафи; однорідні числові дані розміщують так, щоб
їх класи збіl'алися; неоднорідні посередині rрафи; лапки використовують тільки замість
однакових слів, які стоять одне під одним.
Запшовки І'раф пишуть з великої літери, підзапшовки з малої, якшо вони складають
одне речення із заrоловком, і з великої, якщо вони f самостійними. Запшовки (як
підпорядковані, так і rоловні) мають бути максимально ТО'ІНИМИ та простими. В них не
повинно бути слів, що повторюються. Висота рядків не менша 8 мм. [рафу з
порядковими номерaJ\IИ рядків до таблиці включати не треба. Досить обережно треба
ставитися також до вертикальної rрафи «Примітки». Така rрафа потрібна лише тоді, коли
містить дані. шо стосуються більшості рядків таблиці.
Таблицю розмішують після першоrо зrадування про неї в тексті, таким чином, щоб її
можна було читати без повороту переплетеноrо блоку дисертації або з поворотом за
rодинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядкіп можна переносити на інший
аркуш. у цьому випадку назву вмішують тільки над її першою частиною. Таблицю з
великою кількістю !'раф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах
тісї самої сторінки. Якшо рядки чи l--рафи таблиці виходять за формат сторінки. то в
першому випадку для кожної частини таблиці повторюють її rоловку, В ДРУІ'ОМУ
боковик. Якщо rоловка !'роміздка, її можна не повторювати, У такому разі
пронумеровують !'рафи і переносять Їхню нумерацію на наступну сторінку. Заrолов()к
таблиці не повторюють.
Якшо текст в rрафі таблиці вживаfТЬСЯ кілька разів і складаfТЬСЯ з одноrо слова, йоrо
можна заміняти лапками; якшо з двох або більше слів. то при першому повторенні йоrо
замінюють словами «Те саме», а далі лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр,
марок, знаків, математичних і хімічних символів не слід. Коли цифрові або інші дані в
якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
у сі наведені в таблицях дані мають бути достовірними, однорідними і такими, шо
можуть зіставитися, в основу їх rрупування покладають лише cyТТ€Bi ознаки.
59
Наводити в дисертації треба лише ті таблиці. які неможливо передати звичайним
текстом (результати експериментальних спостережень, зіставлення розбіжності. дста.%I;Ї
довідкові дані і т.ін.).
У дисертаційних працях дуже часто використовують спроще ні таблиці висновки.
Висновок, як правило, містить боковик, крапки та одну чи дві rрафи (стовпчики).
Висновок дають без зarоловка, якшо він с безпосереднім продовженням матеріалу і
rраматично пов'язаний із вступною фразою тексту: із заrоловком, якшо висновок мас
самостійне значення. Наведемо приклад, коли висновок слід давати без "заrоловка,
оскільки він випливас з тексту, шо передус самому висновку:
При прокладанні низьковольтних ліній електропередач на переходах і на рівній трасі
без переходів застосовувати коефіціснти до норм:
Витрати праці і заробітна плата......................................... І ,8
Машини і матеріали.. ................................... ..... ..................2'0
4.6 ЗаZШІЬU; Ilравила Ilодшшя ФОР, ІУЛ
При використанні формул потрібно дотримуватися певних техніко орфоrрафічних
правил. Почнемо із розмішення формул у тексті дисертацій ної роботи.
Найбільші, а також довrі й rроміздкі фОР:-IУЛИ. котрі мають у складі знаки суми.
добутку, диференціювання, інтеrрування, розміщують на окремих рядках. Це стосуcrься
також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних
формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не O HY під одною.
Невеликі і нескладні формули. що не мають самостійноrо значення. розмішують всередині
рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіціснтів треба подавати безпосередньо під
формулою в послідовності, У якій вони дані у формулі. Значення кожноrо символу і
числовоrо коефіціснта записують з HOBoro рядка. Перший рядок пояснення починають зі
слова "де" без двокрапки.
Рівняння і фОр IУЛИ треба відділяти від тексту вільними рядками. Више і нижче кожної
формули -залишають не менше одноrо вільноrо рядка. Якщо рівняння не вміщуcrься в
один рядок. йоrо переносять в наступний після знаків рівності ( ). плюс (+), мінус ( ),
множення (х) і ділення (:).
Нумерація формул також потребус знання деяких особливостей її оформлеНІ'''.
Нумерувати слід лише ті формули, на які с посилання у наступному тексті. Інші
нумерувати не рекомендуcrься.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круrлих дужках біля правоrо
береrа сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщуcrься у рядку з
формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні
вміщують на рівні OCTaHHboro рядка. Якщо формула знаходиться у рам ці. то номер такої
формули записують зовні рамки з правоrо боку навпроти OCHoBHoro рядка формули.
Номер формули дробу подають на рівні основної rОРИЗOlпальної риски формули.
Номер rрупи формул, розміщених на окремих рядках і об'сднаних фіryрноlO дужкою
(парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині rрупи
формул і звернене в сторону номера.
Необхідно знати і правила пунктуації в тексті з форму.1ами. Заrальне правило тут таке:
формула входить до речення як йоrо рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті
перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
60
Дво крапку перед ФОРМУЛОЮ ставлять лише у випадках. передбачених правилами
пунктуапії: а) у тексті перед ФОРll1улою f узаrальнююче слово: б) Uboro вимаrаf побудо а
тексту, що передуf формулі.
Розділовими знаками між ФОРмулами, котрі йдуть одна за ОДНОЮ і не відокремлені
тексТом. можуть бути кома або крапка з КОМОЮ безпосередньо за ФОРМУЛОЮ дО її номера.
Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині паран:еза.. Після
таких І'роміздких математичних Пl1разів. як визначники і матриці. можна РОЗДІЛОВІ знаки
на ставити.
4.7 ЗаZСLЛьні правила циmувшщя та llOсилшlUЯ на використані джерела
Для підтвердження власних aprYMeHTiB посиланням на авторитетне джерело або для
критичноrо аналізу Toro чи іншоl'О друкованоrо твору слід наводити цитати. Науковий
етикет вимаrаf точно відтворюваТI1 цитований текст. бо найменше скорочення наведеноrо
витяrу може спотворити зміст. заКладений автором.
Заrальні вимоrи до цитування Такі:
а) текст цитати починасться і закінчусться лаПКаІ\IИ і наводиться в тій rраматичнlИ
формі, в якій він поданий в джереJJі, із збереженням особливостей aBTopcbKoro написання.
Наукові терміни. запропоновані іншими авторами. не виділяються лапками. за винятком
тих, шо викликали заrальну nOJ1eMiKY. у цих випадках використовусться вираз «так
званий»:
б) цитування повинно бути повним. без довільноrо скорочення aBTopcbKoro тексту і без
перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускасться без
перекручення aBTopcbKoro тексту і позначаcrься трьома крапками. Вони ставляться у будь-
якому місці цитати (на початку, Всередині, на кінці). Якщо перед випушеним текстом або
за ним стояв розділовий знак, то він не зберіrасться:
в) кожна цитата обов'язково СУf1роводжуfТЬСЯ посиланням на джерело:
1') при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми
СЛОВаІ\IИ), шо да!.: значну економію тексту, слід бути rранично точним у викладенні думок
автора і коректним щодо tшінювання йоrо результатів і робити відповідні посилання на
джерело:
д) цитування не повинно бути ІІі надмірним. ні недостатнім, бо і те і те ЗНИЖУf рівень
наукової праці: надмірне ЦИТУВання СТВОрЮf враження компілятивності праці, а
недостатн!.: знижу!.: наукову ЦІННІсть викладеноrо матеріалу:
е) якщо необхідно виявити стаВлення автора дисертаційної праці до окремих слів або
думок . цитованоrо тексту, то пісJ1я них у круrлих дужках ставлять знак оклик)' або знак
запитання:
() якщо автор дисертаIlійної праці, наводячи цитату, видіЛЯf в ній деякі слова, робиться
спеціальне застереження, тобто після тексту, який ПОЯСНЮf виділення. ставиться крапка,
потім дефіс і вказуються іНІЦіали аВтора дисертації, а весь текст застереження вміщусться
у круrлі дужки. Варіантами таких Застережень с (курсив наш. Л.П.), (підкреслено МНОІ<>.
ЛЛ.), (розрядка моя. ЛЛ.).
Коли використовують віДОМОСті, матеріали з моноrрафій. оrлядових статей, інших
джерел з великою кількістю сторіl!ок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери
сторінок, ілюстрацій, таблиць, форм.ул з джерела, на яке дано посилання в дисертації.
Посилання в тексті дисертаціі' на джерела роблять зrідно з їхнім переліком у
квадратних дужках, наприклад, «... у працях [І 7]...».
61
Допускасться наподити посилання на джерела у виносках. при ЦЬО:'>ІУ йоrо оформлення
мас відповідати бібліоrрафічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
Приклад:
Цитата n тексті: «oo.cboronHi важливо те, що макроеКОНО:'>lічну стабільність та
можлипість інтеrрації у світопу економіку зможуть реалізувати ті країни з перехідною
економікою, які матимуть темпи зростання на ріпні не менш()му як 5-6 % оо.» [6] І).
Відпопідний опис у переліку посилань:
6. їесць, В.М. Перспектипи економіки спіту, окремих perioHin і країн на порозі третьOl'О
тисячоліття І В.М.Їеець. с.А.Буковинський /І Фінанси України_ 1997. N З. с.5 17.
Відповідне подання пиноски:
І) [6] їесць, В.М. Перспективи економіки спіту. окре:,>шх perioHin і країн на ПОрОЗІ
Tpeтboro тисячоліття І В.М.їеець, с.А.Букопинський /І Фінанси України. 1997. N З.
с.5 17.
Рекомендусться n оснопному тексті або у заключних абзацах розділіп давати посилання
на особисті наукопі праці здобувача (принаймні ті, перелік яких навсдено n апторефераті).
Посилання на ілюстрації та формули дисертації пказують 1l0РЯДКОПИМ номером
ілюстрації чи фОр:\IУЛИ останній беруть у дужки, наприклад, «рис. 1.2», у формулі (2.1 )>>.
На псі таблиці дисертації 1І0пинні бути посилання n тексті, при цьому сл.опо «таблиця»
пишуть скорочено, наприклад: «...п табл. 1.2». У попторних посиланнях пжипають
скорочено слопо «дипись». наприклад: «дип. табл. І.З».
4.8 ОfjJОР,lIfлеllllЯ СllllСКУ використОllих дJlсерел
Бібліоrрафічний апарат n дисертації ключ до пикористаних аптором джерел. Крім
Toro, пін пепною мірою підбипас наукопу етику і культуру наукопої праці. Саме з Hboro
можна зробити писновок про ступінь ознайомлення дисертанта з наяпною літературою з
досліджупаної проблеми. Бібліоrрафічний апарат дисертації складасться з
бібліоrрафічноrо списку (списку пикористаних джерел) і бібліоrрафічних посилань, які
оформлюються підпопідно до чинних стандартіп.
Список використаних джерел елемент бібліоrрафічноrо апарата, котрий містить
бібліоrpафічні описи пикористаних джерел і розміщусться після виснопкіп. Такий список
одна з суттших частин дисертації, що віддзеркаЛЮf самостійну творчу працю їі аптора і
демонструс ступінь фундаментальності проведсноr() дослідження.
Бібліоrрафічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або пиписують .3
каталоrіп і бібліоrрафічних покажчикіп повністю без пропускіп будь яких елемешіп,
скорочення назп і т.ін. Завдяки цьому :\lОжна уникнути попторних перевірок, вставок
пропущених підомостей.
У дисертаціях з технічних наук звичайно наподять як додатковий список перелік
апторських спідоцтп і патентіп, на які f посилання в оснопному тексті.
Джерела можна розміщупати в списку ОДНИ:\І із таких способіп: у порядку пояпи
посилань у тексті (найбільш зручний для користупання і рекомендований при написанні
дисертацій). n алфавітному порядку прізпищ перших апторіп або заrолопків, у
хронолоrічному порядку.
Відомості про джерела, пключені до списку, необхідно дапати шдпошдно до вимоr
державноrо стандарту з обоп'язкопим напеденням назп праць.
62
Біб:lіоrрафіЧIІИЙ (]ІІИС ОФОР І;ІЮЕ-ТІ,СЯ зrі;нlО 3 ДСТУ І лет 7,1 :2()()6 "('истеШl
стаН}Іартів 'j іllфОр l<lllії. бібліотечної та ВИJШВlIИ'IОЇ Сllрави, Бібліоrрафі'"IИЙ 3ШIИС.
БібліOl'рафічний ОПИС. 1аІ,1:IІ,ні ВИ\ІОПІ та IІрави;ш СIСIQJafIlIЯ», Онис СIСlа"lасться 3
елементів, які IlОліляються ІІа обов'язкові та факультативні. У бібліоrршlJlЧIІОМУ Оllисі
мОЖУТІ, бути ті:IІ,КИ обов'язкові чи обов'язкові та ФаКУJllпативні еле 'lенти. Ооов'юкові
елемеllТИ міСТЯТІ, бібліOJ'рафічні відомості. які забезпеЧУЮТІ, ідентифіюшію документа, Їх
наводять у будь якому описі. Проміжки між Зlшками та еле lентами ОПИСУ с обов'язковими
і ВИКОРИСТОВУIOТI,СЯ дЛЯ розрізнеНIІЯ rрамаТИЧIІОЇ і приписаної пунктуації.
У СПИСКУ Оllубпікованих праць здобувача. який ІІаводять в авторефераті. необхіюю
вказати IІрі'шиша та ініllіали всіх ЙOJ'О співавторів незалежно віл ВИД) lІуолікації.
Із "рикладами ОфОР '1ЛеНIІЯ бібліOJ'рафічноrо опису у списку джерел, який ІІаВОДЯТІ, У
дисертації. І LfJиек) Оllуо.lіковшlИХ робіт. який наВО;IЯТI, В авторефсрю і. \10ЖIШ
ознайомитися У "f)IOJleTeHi ВАК України». N 5. 2009 (стор, 26 ЗО),
4.9 I1РШIll.1l1 ОфОРNлеl/l/Я ()одllпll<;в
ДО;ШТКИ ОфЩl\I.1ЮЮТЬ як ПРО;lовжеllНЯ :lисертаЦIІ на "асту"них 11 СТОрllll\аХ або \
ви r;шд і OKpe IOЇ частини (книrи). розміщуlOЧИ їх у ПОРЯДКУ появи посилаю, У тексТІ
дисертації,
ЯКЩО додатки офОРМ!IЮЮТЬ як ЩlодовжеНIІЯ дисертації. кожеll '\ ню. ПОЧИllаюТІ. 'І нової
сторіІІКИ. Ї I дають jШ'ОЖJl\КИ. на.1РУlшвані усорі Ш1JlЮJИ ;lітеРЩ/ІІ 'І НСрШОЇ вел!Кої
СИ lетри'JНО віДНОСIІО І'СКСТУ Сl"ОріllКИ, Посерсдині РЯ;lка lІад заrОJIОВКШI ІШІИМИ lітер<! IИ
3 першої ве:IИКОЇ друкусться СЛОВО "ЛОШlТОК » і пелик<! літера. що lІозначас долаток,
ДО:НПКИ С:lід IЮІначаП1 ПОСlіДОВIІО великими літера НI української абетки. за ВИНЯТКОМ
літср [ ', С. І. Ї. Й. 0, Ч. h. наllриклад. додаток А додаток Б і Т.Д, ОДИІІ .10ЩlТОК
позначасться як :юдаток А,
І\ри оформлеllні )lолатків окремою чаСТИIІОЮ (КНИПJlО) ІІа ТИТУJII,ІІОМ) аркуші lІіл
назВОIO дисертаllії ДРУКУЮТЬ великими літерами слово «ДОДАТКИ».
Тскст КОЖІІОІ'О додатка за потреби може бути lюділений ІІа роз}(іли й підрозділи,
ПрОНУ 1еровані у \lежах КОЖllоrо додатка: персд кожним HO ICpO"1 ставляТІ, П<Пlшчеll.IЯ
ДОЩІТК) (;Іітеру) і крапку. наllриклал. 1\.2 друrий розділ }ЮЩП1Ш А: В.3,1 підрозділ З.І
додат ка В,
IЛЮСI'рш(їі, таБЛИI(1 і фОр\IУЛИ. РОЗМІщені в долатках. "умеруюТІ, у межах КОЖНОІ'О
}юлатка. Шlllриюа,:С рис, Д,І,2 :lр)ТИЙ рИС) ІІОК пеРШОJ"() році:IУ .'ю.:щтка Д: фОрМ):Ш
(А.І) перша фОРМ) ла :юдатка А.
11І)\\ 'ОТОВКА
РОЗllіл 5
ВИ,J,АННЯ АВТОРЕФЕРАТУ
5.1 1(/<'(/:11>11; ІJll.IlО<'ІІ ()о (/(т/(}рефеРlт l)
НаllисаllllЯ автореферату СjаКЛЮЧIІИЙ етап виконаНШI Jlисертаціliної роботи пе(lСЛ
ПОДШІІІЯ І їі до І<\',иеl), ПРlІзначення автореферат) широке ознаЙО\І.1еIlIlЯ ІІаукови"
працівників "3 методикою досліджеllНЯ. ФаКТИЧIІИМИ резу.%татами і ОСНОВІІИМИ висновками
дисертаJJії, !\ВТО(lсферат ДРУК) ЮТІ. лержавною ЩШОЮ, Пуб:lікаl\ія аВТО(lефе(lату "1<1(' "3"101")
Отримати ЛО дня 'Іахисту віш'уки Сllеl\іалістів даної rалузі.
Авторефер<п Mar стис.lО. але досить rpYHToBHO розкривати ОСlІовниli "3 liC1 дисертації. g
НЬОМ) lІе повинно бути надмірних подробиць. а також інформаllії. якої нема в дисертації,
Автореферат це СВОЕ'рідна візитна картка дисертаJJії, У НI,о"IУ ВИIСlадають основні ідеї та
63
ВИСІЮВКИ lIKepT<lIIIЇ. Вllесок alЛ ора прове;!ене .!ОСlі;океIlIlЯ. сту"іlll, ІІОВИ 11111 І IІраКП1'НI
значушість ре3УЛl,татів дослідження,
/шторефеР,\l - ДОІ() мент, оез якоrо дисертаl1іlO не ;юпускаюп, до за'l.ИСТ . в якій 6и
фОр\lі вона не 6)ла наl/Исаною. 3 оrл!д на не автореферат \-1<\1' значеlШЯ ЮрИДllЧНОІ'О
:ЮКУ"lента, І k випалково тіJII,КИ ніслSl одержання .іlO3ВОЛУ на Р1П\1ножеllllЯ ,Ш1 орефеРal'
!.100\'вач .!іе rac нраво на 38'1. 11 С1 ;щсерпщії. тобто ні.IІ'ОТОШШЮ автореферат) 110 C)l і
'!1\ВCPIll ( І'ЬСЯ останніЙ і IшЙш;щові;щльніIllIlЙ стап роuотина;l дисертаніпо,
ВажливіС11, aJlІ'орсферату як ,!ОІ(У\'ІеIlПl ІЮЛЮ'Ш таlШЖ rO\IY. що a наВС lеIlИ\1И в
НЬ1Ш) .'taни\1И онінюють ріве!ll, ДИССР1,щії і наукову кваліфіющію їі автора. Йоrо IlаІ!И'IКИ
ОфОР\'Ілення ре3У:IІ,татів наукової IІраці. Останнс важливе щс Й тому. що автореферат, як
праВИJlО. не Jа3Шlf" нрофесіЙної редаКТОРСhlЮЇ обробки. і цобувач науковш'о ступеня.
таким ЧИНО\І. виступас в ролях автора І реЩllпора ОДllOчасно.
Основне при'шаЧСНI1Я автореферату інформувати про отримані lІаукові ре3УJII,тати і
ввести їх до сфсри наукової КО\I)"Іlікш!ії. Отже. автореферат як 3асіб повторної фіксашї
реЗУ:llпатів лисертації виконус інформативну функцію у ТОМ) сенсі, що не тільки сновіщас
читача "ро фаКl захисту дисертаl(їі, а й ДОСИ"IL, ДOl(Жl,ДIЮ псредш' ЇЇ '!Міс І. 3ШJ;lЯКИ '10\1)
'звичаЙно '!<1:\1іIllОС їі ЧИТ<lIIІІЯ. А цс особ:ншо важливо. оскільки 'захищеllі диссртанії. які
' БСРIl'ШОП,СЯ у бібліlпска'l., ВИJЩIOП,СЯ Д.ІЯ користування 'І певними обмежеШIЯ\!ІІ,
І (ронес СК.ш;щння авторсферат) ЯВ:ІЯС соБОIOIІ'ортання (І(О\lПресію) на) кової
іІІформанії (основний нронес аналіТИIШ СИlІтеl ичної нерсроuки \Іатеріалу,). Сllрямованс на
те, щоби виявити і ви6раlИ зі '!міст) дисертаl1ії lІайGіJlЬШ С)ТlТВ) іифор\шніlO і IIО,ЩТИ Іі в
иовііі СПIСllіі фОр\1І 3а ИРИНШІПО\І (( 1іl1і\l) \1 шаків \1аКСI1\1 \1 IlІфОр\Нlнїі», Така ираl!Я
вимапн Ilевиих 'ШШІІ" ТО\І) ТСХНШlОl'ію СКJШДШll1Я авторсферату розr:IЯllемо де 1,\;Iыllllе,'
і\lІа,lіj lО'IИ \Iio :!ИССрТaJ!ії. ЇЇ автор ВИЯВ:ІЯ{ 'Іе. 11І0 відповідас ці:IЬОВО\I) "РIПI-l<lЧСИIlIO
<1111 О(lCфсрат) і lІі;[jIЯI"lIС ВВС:!С1l111О :10 І'СКСТ\'. У .101'ічніЙ СIIІОС'1 і 3 аиалі'юм IІРОВО.'!И11,СЯ
СИІІ1Сj ішjIЩ1\laJlїі. 'Іі ЛО/IЧllе КОI\НI;lексування. )ШІ'а;IІ,llеIlIlЯ. 11О1ІІ)"І( \IІСТКИ'l. і П)ЧІІИ,\
Jасобів і ф0\1\1 I i 11О:(ання. ВllаСlі.l0К 'ІОП) створюсrься новиЙ ;ЮКУ\lеIП -- авторефераl.
якиЙ. не-.шажаючи на істотні ві;lміllності віл дисеРТШlії за оБОН'О!l1 і фОр\lОlО. IlOвинеи БУЛ'1
ад,:юшТlIИМ 'ІЙ ) се\'lаНТИЧНО\I) вілношеllиі, І ХО'lа ні пронеси. як і б)ДI, яка 'І ворча
діЯ;IІ,ність. важко під;щюп,ся lІівелюваlllllО. ВНОРЯ,'llшвуваНIІЮ та уніфіканії. \южна шаj,іти
'JaraJIbHi lІідходи ,(0 складаиня авторсферату. вкюат'l1 {'ДИІІі приннипи Йоrо llОбулови.
5.2 СпlJ VI(тУР(lllвторефеР(lту
('ТРУКТУРИО авторсферат ск;щ:щсться із заrа:IыІїї характеристики р060ТИ. ОСIIOВIІОП)
І\lісту. висновків. СІ1ИСКУ Оllублікованих аВТОРО\1 праць за те\юlO дисертанії Й ШlОтаніЙ
українською. росіЙСI,IЮЮ та анrліііськоlO мовами.
1аrаЛhна ,арактеристика роботи. шо подапься в авторефсраті. \Іас ВlДПОВlдаЛI
наведеним у вступі до дисертаl1ії ква:lіфікаціЙним ознака\1 дисертанії, Недlщіт,но
використовувати рубрики. нс рекомеllдовані у ВИМОІ,[Х ДО З"lісту ЦИХ L>JHalC 3аrшlOВlШ
р брИI( не ,'реба Вl1діЛЯIИ в окре\lі рядки. досить виріJНИТИ Ї" ЖИрЮ'l\' шрифН)\І аоо
КУРСИВОМ і розмістити в lІідряд ,І TCKC'rOM. Кр і '1-1 Toro. вкюуюп, СІ руктуру диссртанії.
наявніС'II, BCI п . пеВlIO'1 кі.lІ,кості роз;!ілів. до;щтків. ПОВlшЙ ООСЯІ' диссртаllії в СТОРlнка'\,
а також оБОIl". 1110 'шіі\IШОП, і:IЮС І'ранії, І абшщі. J[о,lатки (із 'ШlначеНIІЯ\1 "іх Ki:H,KOCl і).
СШJL:ОК використаних ліlературни'І. ,[жереl (і'l JЮlшчеllЮl1ІІ кі;IЬКОL;l'і най:\[,:н ваНI,).
В ОСІІОВІІО\І) "J\liCTi С1 ИС:ІО вик;щдасrься 3\1іст ДI1С':Р1'ацїі ш РОЗ,1іла\IИ, ЦеЙ \laTepia,
повинен дати повне і пеРСКОIІ;ШВС уявлення про виконану роботу.
64
rоловнс lУI СТИС10 j чітко поювати стан проблеми. що ЛОС:lі.JЖУСП,ся. тобто
визнаЧИТI1 МIСIІ\: (<<нішу») )(ослі,lжснrlЯ в 'заrаЛl,ній проблемі )(ля ТОІ'О. Ілоб зробl1ТИ
виважсний крок внерс.:! У наУКОВШIУ нізнанні, Далі ВИlClадасrься CYTHicТl, ВНКОІШНІІ,
досліюксш, З урахуваННЯ 1 ПОС!lідовності розв'язання поставлених ЗШШШІІ, (наВО,lИТЬСЯ
«скелет» :tисертаuії),
ТУ1 rO:IOВlI УI1<IІ: трсба ПРИ:lі.1ИТИ ПИТШІНЯ,>І :юстовірності ЇЇ об! РУlІтоваllості
ПРИЙІІЯТИХ Вl1хіЛIІИХ ПОЛОЖСНЬ. ступсня :rовслеllllЯ достовірності РС"lут,татів. ШlСві']:lеIlНЮ
сутності Оlрl1\ШНI1\. НОВІІХ Ilа ,,(Ови, по:южень, Не варто за1е'>lнюваПІ ОСІЮВНИЙ ! '>11 С"І
роботи .ІРУІОР}І:ЩИМИ ,'tріБНИІІЯ'>rи. які 'ншажаЮТI, сприйняттю «червоної I1I1lКI1» р0601Н,
Дослі:tIlИl( завжди 'ЦШ-ТІ,СЯ. 11І0 ВСС В ЙОІ'О роботі важ:rивс і IІіннс, У IІронесі IІШlисаНЮI
автореферат .lиссртантові lІеобхіДIІО пі:tнятися :10 новоп) ІШУКОВОІ'О рівня. l'о6то I \lі'IИ
НОДИВИТИСЯ на свою робот . так би мовити. 'І ВИСОТИ і чітко :ЮНССТИ ,'10 читача свої наукові
та ПрИlсш:ті ДОСЯПlення,
Якщо всту""а чаСТИНl1 авторсферату спраВ.1Яt на 'Іита'ш Лlше шrа:IІ,lІе враження нро
дисертШtію. то основна. котра і с власнс рсфсратиВlIOЮ. лас чітке уявлення нро їі Іміст і
rю6 .10В , У ній чаСТИНІ автореферат ваЖЛIIJО IЮIШ3аПI. як 6У:IИ ОТРI'Щ;lIIі ре'I),lІ,таТIІ.
про;rС'>IОIIС І'рувати хід дослі:rження. викласти сутніСТI, використаних методів. наВСС'IИ ,-[ані
ШОДО ї\. П)'lності Іі ТРУДО'>lісткості. онисати УМОВИ і ОСНОВІІі етапи експеРИ\lентів, Нюанси
висвіТ;lеНlIЯ З lісту дисертанії \южуть розрізнятися залежно віл наукової l'а.1Уlі. те\IИ й
інших факторів, Проте в усіх випаJ(ках до ;штореферату лоцільно вволити насампере;l
висновки та кіlщеві результати.
Реферування .Jисертанії в основній частині автореферату , зовсім не технічна НрШІЯ, Це
особливий творчий пронес. який вимаrас певних навичок. Досяпи П)JЮВlЮЇ мС"r'и в
lіні\Ш,lЬНО\IУ обсюі дати \ШКСIІ\lУ\l корисноі інфор\шції ." ,>ЮЖІШ ЗШЦЯІШ '3 lеlllllеllllЮ
кількості (або ПОВlюм ВИ:lученню) міркувань. норіВlIЯНЬ. оБП>lюреш" обrрунтуваНI,.
описів. ВIСlючеlІНЮ ,10 авторсфсрату ті:IІ,КИ кінневих фОР !У:I. Але ніл'\і,l IlОвинен 6 ти
іншим. КО:ІИ першорядний інтсрес викпикас lІе тіJII,Ю] кінневиїі РСЗУ:IІ,та1. а:lе й спосіб. за
допомоrою ЯІ(()І'О він ОТРИ'>ІШІИЙ. І'оді в авторсфераті наВО)lЯТЬ і систему рс)"3в'я'щння
заВДШIІІЯ. скорочуючи ЙOl"О за рахунок інших \lатеріа:lів. Ш1llрик:ш:t. і.1І0страній.1 яки, до
авторсферату доніЛl,IЮ вілібрати ПІШІС найнеобхідніші.
Крі\1 за'!lШ'IСНИХ нрийочів СКОРОЧСННЯ тексту авторсферату. )(ійовими стакож Jlсксичні.
МОрфО:ЮI і'lІlі 1 а СИlпаксичні Сlюсоби пі:ШИШСIІНЯ Horo іНфОр\lатиВlЮЇ liCTKOCTi,
Висновки СI'а!IОВИТI, СТИСоlа іІІформанія НрО пілс\'чки виконаної роботи. яка IЮВИНIIlI
віднові,lаПI 'Іаl а: 11, 11І1',,1 ВIIСIIОВК;Ш :IИССртшtії, ВОШІ IЮ'IІ-1НаюТІ,СЯ '] фОР IУ"1I0вання
наУКОВОI"() 'ШВ. ШННЯ afio нроб.lе'>IИ, 'Іа ртв \пання якої ;\иссртант нретеНДУЕ' на
НрИС}:IЖСІIІІЯ Шl KOBoro стунсня.
СфОр\I :rЬОlшна наукове '3авдання або проб:lе Іа всль\Н1 тісно lюв'Я'JУСТЬСЯ І Н<ПВОЮ
дисертаuії. мстою роботи і основними науковими IlОложеннями. ШО за,ищаroТI,СЯ в
дисертаuії. Це ніби наукова «формула». зrусток отриманої наукової новизни. Звичайно
фОРМУЛlOвання Іючинасться так: «У дисеРТШlії навсденс тсорстичне )'зш'аЛl,нення і ІЮВС
вирішення наУIШВor'о завдання (або наукової Ilробj]еми), шо ВИЯВ;IЯfТЬСЯ в... «. Далі требн
вкюатн. якою са\IС Е IШ I\Ова ПрОО:IС\Ш (або завдання). як вона виріlllена і Л.1Я '101'0 В
кіIЩСВО'>I) розумінні (нриклаДНО\IУ НJlані) вона Ilри'значена. Варто lІІе рю пі:tКРССіlИТИ. шо
часто неРСП:IУТУЮП, фОРМУ:lювання HaYKoBoro 'ШВlІання або проБЛС IИ 'І "іlщевими
ПРИЮІаДНИ\1И РСЗУ'IІ,татами виконаної роботи, Наукові реjультати ІІС нС\ювби «діапIOЗ»
(мовою '>Ісдиків). а вже потім. знаючи природу, сутність явища або закономірності
65
(залежності). можна обирати чи конструювати методи лікування, тобто застосuвувати нові
або вдосконалені способи, технuлоrії, машини, матеріали тощо.
Після фОР lулювання вирішеної наукової проблеми або завдання у висновках
викладаються rоловні наукові та практичні результати роботи. Вони тісно пов'язані з
науковими та прикладними положеннями, викладеними в заrальній характеристиці
роботи.
Кожен науковий і прикладний висновок роботи формулювати чітко і конкретно
(однозначно). Формулювання віддзеркалюс суть і новизну зробленоrо. Але тут не можна
доходити 1\0 рівня анотації. Наукові виснuвки подають звичайно ширше, ніж
формулювання наукових положень, які захищаються.
Прикладні (практичні) висновки повинні містити принцип або підставу використання
Toro чи іншоrо результату.
Оскільки автореферат складасться самим автором після завершення дисертації, коли
окремі аспекти та й уся праця заrалом можуть набувати іншоrо забарвлення. ніж у процесі
її написання. не виключено, що йому заманеться при складанні автореферату одні
положення підсилити, інші затемнити; а то й щось додати до написаноrо в дисертації. При
цьому дисертант не може не враховувати, що коло читачів автuреферату значнu ширше від
кола читачів самої дисертації. і шо серед них будуть також рецензенти. З цим не можна не
рахуватися. оскільки очевидно, що рушійним мотивом для здобувача с наМаІ'ання з
найкращOl'О боку подати результати свосї праці. Важливо, щоб це намаrання не виходило
за межі об'сктивності і не перетворювалось у саморекламу. Суть автореф рату поляrас у
точній відповідності змістові дисертації. а йоrо зміст дас повне уяплення про наукову
цінність і практичну значущість дисертації.
Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають підпопідно до
вимоr державноrо стандарту з обоп'язковим нanеденням 1183В праць і прізвищ у<ї'(
співавторів. Опубліковані праці, котрі розкривають оснопні положення дисертації,
включають до списку в такому порядку: моноrрафії, брошури, статті у наукових фахових
ВИданнях, апторські свідоцтпа, патенти, препринти, статті, депонопані й анотовані у
наукових журналах, матеріапи конференцій, тези допопідей тощо. Назви публікацій у
пиданнях, що не входять до перелікіп фахових, надають за умови, шо пони слуr'ують
встановленню пріоритету або їхній зміст не викладений n основних публікаціях.
5.3 Аllотації
На останніх сторінках автореферату розміщують анотації українською, російською та
анrлійською мовами. На пибір здобувача анотація анrлійською або російською мопою
повинна бути розrорнутою, обсяrом до 2 сторінок машинописноrо тексту (до п'яти тисяч
друкованих знаків), інформацісю про зміст і результати дисертацій ної роботи, а дві інші
обсяrом до 0,5 сторінки машинописноrо тексту (до 1200 друкованих знакіп) ідентичноrо
змісту інформація про основні ідеї та висновки дисертації,
Анотації складаються за формою. яка мас такий зміст:
прізвище та ініціали здобувача;
назва дисертації
вид дисертації (рукопис. моноrрафія) і науковий ступінь;
спеціальність (шифр і назва);
установа, де відбудеться захист;
МІСТО, рІК;
основні ідеї. результати та висновки дисертації:
ключові слова.
)
66
Матеріал n анотації викладають стисло точно з пикористаННЯ:l-1 синтаксичних
конструкши. притаманних мопі ділових документів, уникаючи складних І'раматичних
зворотів. Необхідно вживати стандартизопану термінолоrію. а не маловіДШ-lі тер:\lіни і
сш"толи.
Після кожної анотації наводять ключові слопа відпопідною мовою. Ключовим СЛОВlМ
називасться слопо або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору
інформаційноrо пошуку несе смислопе напантаження. Сукупність ключопих СЛІВ
(заrальною кількістю не меншою трьох і не більшою десяти) ПОПИНІШ відбивати поза
контекстом оснопний зміст наукової праці,
Ключові слова подають у назипному піл:vrінку, друкують в рядок, через кому.
5.4 ОфОрЛlЛеl/І/Я автореферату
Примірники автореферату, які здобувач пода€ до спеціалізованої вченої ради разом з
іншими документами та дисертацісю, друкують за прапилами. встановленими для
друкування дисертацій, з урахупанням певних особливостей.
За обсяrом автореферат (без обкладинки та анотацій) не може бути :\lеншим 1.3
anTopcbKoro аркуша і перевищувати 1,9 aBTopcbKoro аркуша для докторської та,
відповідно. 0.7 і 0,9 авторськОІ'О аркуша для кандидатської дисертації при друку ванні з
використанням TeKcToBoro редактора Word розміру 14 pt з одинарним міжрядковим
інтервалом, залишаючи поля таких розміріп: верхне, ліве і нижн€ 20 М;\I, праве І 0 мм.
Haraдa€MO, що авторський аркуш містить 40000 знаків, до числа яких входять літери,
цифри, розділові знаки та проміжки між словами.
На лицьовому боці обкладинки аптореферату подаються: назва орrанізацн,
спеціалізована пчена рада якої прийняла дисертацію до захисту: індекс У ДК; нрізвище.
ім'я, по б<lтькові здобувача: назВ<l дисертації: шифр і найменування спеціальності за
переліком спеціальностей наукових працівникіIJ: підзаrоловок «Аптореферат дисертаuії на
здобуття HaYKoBoro ступеня доктора (кандидата) (rалузь наук)>>; :1-1 і сто, рік.
На зворотному боці обкладинки anтореферату вказусться орrанізація, в якій ВИКОН<lне
дисертацій не дослідження; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я T<l по батькові
HaYKoBoro керіпника або консультанта. йоrо місце роботи й посада: наукові ступені, вчені
звання, місця роботи та посади, прізвища, ім'я та по батькові офіційних опонентіп; дата і
час пропедення захисту. шифр спеціалізованої вченої ради, адреса орrанізації, при якій їі
створено; бібліотека, в якій :vrожна ознайомитися з дисертаці€IO: дата розсилання
автореферату; підпис ученоrо секретаря спеціалізованої вченої ради. Серед учених звань
HaYKoBoro керіпника і опонентів не рекомендусться зrадувати їх членство n rромадСЬК.I'(
(не державних) академіях наук.
Автореферат не Ma€ титульноrо аркуша.
Номери сторінок проставляються n центрі BepxHboro береrа сторінки. Нумераuія
починасться з цифри І на першій сторінці, де міститься заraльна характеристика роботи.
Структурні частини автореферату не нумерують, їх назпи друкують пеликими літерами
симетрично до набору.
5.5 Видаl/І/Я автореферату
Автореферат дисертаllії виrотовляють друкарським способом і видаюТІ, у виrЛЯДІ
брошури тиражем не менше І ОО примірників.
Формат видання 148 х 210 мм (формат паперу і частка аркуша 60х84/16) з друкупанням
Тексту з обох боків аркуша.
67
ІІа aBl0J1C«(J<:J1aTi обов 'Я'.!ково вказують вихідні дані лрукаJ1ні або іншої установи, ЛС
:lJ1\ К\'Ш1ВО! <нп ОJ1еФСJ1ат. 3I'i:IНO 3 ,1СJ1жаВНИ\1 CTaHilapTO I. Ві.Jнові.JШ' за наявніСll, IІнхі.'IІІНХ
;ЩНИХ та за обов'язкове Р03си;шння авторефеJ1атів спеllіаліЗ0вана вчена ra,la і особисто їі
В'IСШIЙ cCKJ1CTap. ЯКИЙ підписус аВТОJ1еферат перед ДРУКОМ.
Розділ 6
ПОРЯДОК ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЇ
Ilісля ОФОJ1млення вже написаної дисерпщії починаcrься нроиес нідrотовки до ії
'!аХИСТУ. який перелбачас такий ПОРЯJlОК: І) поперсдній розrляд дисеJ1таl1ії за міСllем н
виконання (так 'званиЙ IІСJ1сдзахист): 2) склаJ\ання автореферату ДИССJ1таuії: З) подання
ЛIССJ1ТаІlїі ;ю СНСllіа:lізованої вченої ради. :lрукування і рО'lсилання aBTope<IJ<:J1aTY: )
Hi;JroToBKa 1Л0бува'Іа до захисту дисертації: 5) "J10I1едура прилюдноrо їі 1аХИСТУ,
Кожсн стан uьоп) ПрОI1ССУ мас свою СПСllифік)' і визнаЧСl1l1Й відповідними вимоrа 1И
«llоря,'lІ(У "РИСУ:1ЖСННЯ наукови'\ ступенів і присвоення вчсноrо ,!вання стаРIJЮf"()
ШІУКОВОП) снівробітника» та «ПО:l0ЖСННЯ про снеиіаJlі ІОвані В'lсні J1ади}) ,
6.1 ПОl/ередllіЙ ртZ,1Я() ()l/серпищії і офор.l/леllНЯ (/і()і'У'9' устаIl0(/ІІ. (/ якій flUКОIlШIll
()l/сеР'пlщія
КОЛІ ,1исеРТаІlія новністю 'шкінчсна і відповілним 'lИIЮМ ОфОРМJlена. вона IЮjЩ("ТЬСЯ
jlJIЯ р0'3I':I}I:ІУ на .lасі:\а1lиі каФСЛJ1И вищоrо IШВЧaJшюrо 3Ш(JШДУ. ві;сшіу (:шБОJ1аторії)
Ha кової ус rанови. тобто 1'01'0 HaY'!<OBOI'O КО:ІСКТИВУ. ;(е бу;ш виконана.
До такОІ"О засідання ппусться TCKLI диссrтації і всі наукові IІраці. в ЯКИХ IJa)(РУIЮШlllі
J1С'ІУ;lьтати JlИсертаllійнш'О дооіджсння. а також псрвинні ;\окументи. К01 рі вілБИВШ{)1 ь
"J1ollec експериментальної чи ДОСlілної J10боти.
Наукові нрацівники. асніJ1анти та здобувачі після завершсння своСЇ КШIЛИІН1ТСЬКОЇ 'i 1
Л0КТОРСЬКОЇ дисертації. пиконаної під час lІапчання в аспіраllтурі, доктораllтурі або
lІіДl"ОТОВЛСIЮЇ са юстійно, lІовинні кеJ1упатися n своїх діях ВИМОПl\1И «llорядку» І а
вілповіДНИ!\ІИ lІормативни 1И документами.
Висновок устанони. в якій ВИКОllано диссртацію. (" пеJ1ШОЮ і J1уже важливою їі
СI(спертюоlO з точки ЗОJ1У відповіЮlOсті J\иссртаllії ВИМОІ'ЮІ "IIОJ1ЯДКУ", Висновок
затверюкуп'!,ся J1CKTOpOM (:lиреКТОJ10\1) або прореl<ТОрО\1 ('ІаСТУПIІИКОМ Дирсктора) 'І
ІІаукової J10nОТИ. які несуть lІеJ1СOlШJII,IІУ відповілальніСТI> за }Ікість, об'сктивність і строки
ні:н'отовки висновку, І (СЙ ВИСІЮВОІ( С практично ("диним 1l0KYMeHTO I. в якому
ві;оначаю'п,ся такі аспекти. як творчий шлях здобувача в наУІІі. ЙОІ'О участь у розв'язанні
постаВЛСIІИХ перел колективом ІІаукових і IІраКТИЧIІИХ завдаІІІ>. особистий ВНССОК Л0
lІублікаllій. ВИКОllаних у співаВТОJ1стві. CTYlliHb ЙОІ'О наукової зріJlості. РСIУ.lьтати
ВllроваДЖСІІІІЯ наукових ;юсяrНСIІІ, у практику та ЇХ значу щісТl> J,lЯ lІарО,JIЮПJ
I'ОСllодарС'll1<1 тощо, Крім 1'01'0, lІей ВИСIIOВОІ( ПОВИllен дати ві:lІlОві,ll, з точки 'юру
колективу. де ВИКОllуваЛИСI> дисертаllійні досліJlження. ІІа ті питаllНЯ щодо дисср І авії. які
постали в іІІШИХ офіl(іЙIІИХ Bi.lrYKa,\,
f(,lЯ ОЛСJ1жаНIІЯ виснов!() щодо лисертаuії здобувач 1І0ВИІІСН 1І0дати ві;lпові.lН)' заяву
рсктору (ЛИJ1е((ТОJ1У) устаllОВИ, До 'Іаяви дО)(шоться три примірники дисертації та .три
lІа;lруковаllИХ примірники авторефсрату дисертації,
КеріВIІИК устаllОВИ ВИ3Шl'ш(" порядок рСШ'ЛЯДУ і обl'овореНIІЯ дисертаційної J10боти ІІа
ріпні семінару чи розширеllоrо засідання кафедри (підділу). при цьому ПРИ3l1ачаЮТI,СSl
РСl(снзенти і ВСТШЮВJlIОЮТЬСЯ строки lІадаНIІЯ висновку.
68
Після вивчення дисертації рецензентами керіпник семінару або завідувач кафедри
(відділу) rотус у встанопленому порядку розпорядження по установі, У ньому
визначасться коло наукопих працівників, які обов'язково мусять узяти участь R
обrоворенні роботи, призначаеться комісія для складання висновку, вчений секретар
засідання, пказуються рецензенти роботи, час і місце пропедення засідання і Т.ін. До
складу комісії для складання зазначеноrо висновку обов'язково входять rоловуючий на
засіданні, рецензенти роботи і вчений секретар, а за потреби ще й інші фахівці. Відповідне
розпорядження підписуе ректор (директор) установи і йоrо доподять до відома всіх
названих у ньому фахівців під розпис на одному з примірникіп розпорядження,
Якщо в устанопі функціонус спеціалізопана вчена рада для захисту дисертацій 'Іі
спеціальності, за якою підrотовлена дисертація, то необхідно запросити на засідання
семінару або кафедри (відділу) членів цісї ради з метою детальнішоrо ознайомлення їх із
дисертаціею.
Обrоворення дисертаційної роботи ПРОХОДИТЬ у традиційному порядку. Це означа€. шо
дисертант робить допопідь з використаННЯ 1 ілюстративних матеріапів (lІлакати.
креслення, слаЙJ\И, зразки, макети і т.ін.). Трипалість допопіді: для кандидатської
дисертації не більше 20 25 хвилин, для докторської не більше З5 40 хвилин. Роз'яснення
окремих положень, висновків та особливостей роботи здійснюсться у формі запитань і
відпопідей. Кількість запитань не реrламентусться. Рецензенти мають чітко і конкретно
викласти учасникам засідання позитивні та неrатипні риси роботи. Особливо це стосусться
rоловних наукових положень дисертації, їх достовірності та обrрунтованості. Виснопок
рецензента щодо роботи 1І0пинен бути однозначним (позитивний чи неrативний). В
обrоворенні роботи можуть взяти участь усі присутні на засіданні, зокрема й особи, які не
були названі n офіційному розпорядженні по установі.
Висновок устанопи, де виконана дисертація, оформлюсться протоколом семінару або
розширеноrо засідання кафедри (відділу) відповідно до заrальноприйнятоrо порядку,
Протокол зберіrасться у звітній документації факультету або підпопідної кафедри
(відділу).
Резолютивна частина протоколу остаточно формулюс висновок установи щодо
каНДИдатської або докторської дисертації здобувача зrідно з вимоrами "Порядку". При
цьому обов'язково вказуються прізвище, ім'я, по батькові здобувача, а також тема
дисертаційної роботи.
Далі в протоколі пикладасться сутність писновку, який попинен містити в собі такі
складопі частини. які на пілставі конкретних матеріалів харакrеризують рівень виконаної
дисертацій ної роботи:
Актуальність те.ни (проблеми) та її зв 'язок З планами наукових робіт установи,
Тут стисло і переконливо викладасться акrуальність завдання чи проблеми. що
розп'язусться. для Ti€ї чи іншої rалузі промисловості. соціальної сфери і Т.ін. Наводиться
перелік повних назв виконаних науково дослідних робіт з номерами Їх державної
реестрації, в рамкю( яких підrотоплено дисертацію. Слід підзначити рівень участі
дисертанта у виконаних роботах (виконапець, відповідальний пиконавець, керівник і т.ін.;.
Якщо виконана наукова робота була складопою частиною якоїсь державної або
rалузевої наукопої проrрами, то не треба обов'язкопо зазначити, тобто напести шифр і
назву проrрами.
Формулювання науковО20 завдання (пробле,ми). нове розв 'язання яко?о отрюlOНО в
дисертаціі:
69
у кандидатській дисертації формулюcrься наукове завдання, в докторській наукова
проблема. Формулюпання HaYKonoro завдання викристалізовуcrься із сукупності нових
наукопих положень, одержаних автором у дисертації і винесених на захист. Треба запжди
звертати особливу ynary на те, щоб не підмінювалися отримані n роботі нові наукопі
положення новими прикладними результатами. Необхідно чітко формулюпати, яvа
наукова проблема (або завдання) розв'язана, у чому саме поляrас їі розв'язання і для чоrо
використовуtТься це розв'язання в ПрИК,lадному (практичному) плані. Це й буде тісю
rоловною формулою диссртації. за яку присуджуcrься науковий ступінь.
Наукові пОЛО.ження, розроблені особиСJ//О дисертантШl, та Lx новllзна
Кожне отримане нопе наукове положення формулюcrься конкретно і чітко у виrляді
HaYKoBoro результату, при цьому обов'язково підкреслюcrься, в чому саме присутня
нопизна порівняно з раніше відоми и науковими результатами.
Найчастіше трапляcrься така помилка при формулюванні HaYKoRoro положення, коли
щось. подане як нове. записуcrься у виrляді анотації. тобто констатуcrься факт, що воно с
нопим, а сутніСТI> нопизни не розкрипаcrься,
Новим науковим положенням. наприклад. оже бути розкрита природа явища,
закономірність, встановлена особливість, механізм, аналітична або статистична
залежність. розроблена модель і Т.ін.
Новий науковий результат f базою (основою) пизначення Toro, чому треба вирішувати
ті або ті прикладні питання саме так, а не інакше.
Об2рунтованість і достовірність HaJIКOGIL"': пОЛО.жень, висновків і рекомендаціЙ, які
ЗaJшщаlOться
Тут потрібно показати і переконати фахіВІІів у тому. що сфОР'\lульовані наукові
положення, виснопки і рекомендації достовірні, тобто відповідають об'rктипній
реальності. Простіше кажучи, треба довести, що всі одержані результати не помилкопі, що
дисертант не пида€ бажане за дійсне. Цс означаr. наприклад. що треба продемонструпати
коректність використання досяrнень фундаментальних наук у розв'язанні прикладних
проблем. показати, наскільки правильні та достатні € дані експеримента.lЬНИХ досліджень
ТОЩО.
Наукове та праКl1l1lчне значеllНЯ роботи
Наукове значення роботи пикладають так, щоб показати роль одержаних нопих
наукових положень у розвитку Toro чи іншоrо HaYKonoro напрямку або проблеми (у
якісному чи кількіСНО'\ІУ плані, за повнотою та rлибиною пізнання явищ, механізмів
вза€модії і т.ін.).
Практичне значення роботи ПОПИНІЮ чітко і конкретно (буквально за пункта'\ш)
відповідати на 'шпитання, що дас, виконана робота для практики (наприклад, нові способ>!,
технолоrії, речопини, пристрої, машини і т.ін.).
Використання результатів роботи
у висновку наводяться підомості та дані щодо впровадження в rалузі або n інших видах
практичної людської діяльності країни наукових і прикладних результатів роботи.
Відзначаcrься, у чому і як виявилося це використання, де і коли, що при цьому отримано
в техні'IНОМУ. економічному. соціальному або еколоrіЧНО'\IУ плані. Слід зазначити. що на
момент захисту дисертації нс обов'язково, щоб усі прикладні результати підrотовленої
дисертації були реалізовані на практиці. Достатність упропадження результатів роботи на
момент їі захисту визначас, спеціалізована пчена рада. котра прийма€ роботу для
попередньоrо розrляду і вирішус питання щодо можливості іТ захисту.
70
в ОКрС\lЮ. вишцках СlІсні,ні'!Оваllа вчсна рада \ІОЖС приііняти р0601 У ДО заХI'IСТ) І ПСЗ
будь якої апробанії П РСЗУ,ll,rатів на праКТlщі. І [с СТОСУПЬСЯ ТИХ робі1. які ві:LКРИВШOl h
нові lІерСIІСКТИВllі наllрЯМКИ HaYKoBoro lІіЗllaНIІЯ і ЯВЛЯЮТІ, собою 'шаЧIІИЙ rСОРСТIІЧНИЙ
внсСОК У ЇХНlіі рО!вИТОК,
ПО(інота тtк.'юuеl//lЯ ,lІШ1U'j1Ш:lіс ,)IlС('Рl11ш!ії а т'Оlікаціях та осо(тстllіІ GlІесок ,1' НIlХ
аGпюра
Зrі.1110 J IlОр I(Il Иlшими ВИ IОI'а\1И ОСНОВІІі lІаукові і IIРИК;Щ'lІІі РСЗУJII;rати роботи
ПОВИllllі бути опуб.1іКОВаІIИ\1И ) фахових наукови, виданнях, 1'О\IУ трсба з ) ра\.уваНIІЯ\,1
ВИМОІ' ЧІШНИ,\ стандартів навести IІсрелік таких публікаl.1іі1. вказУЮЧИ при НІА)І\,ІУ в\:і'\
співавторів ОllубліковаllОЇ ва) кової праl!і,
ЯКІІІО ЩJШ!Я 011) б!lікована рЮО 1 із співавтора\IИ. веоб'\ілно чітко. стисло і коН!(реТlЮ
пказати. 11І0 самс в даній роботі Ш1ЛСЖИТl, особисто авторові дисертації. яка захишасться,
Не можна ПОj!авати особистий ВІІССОК автора У виrля;!і відсотка ТСКСТУ. який ІІаписано ІІИМ
особисто, Наприклад. неПРИIlУСТИМО писати: «У ній СТlllті 65% резую,татів отримано
автором)} або {(Авторові валежаТI, З сторінки із 8»,
На завеРШСIІНЯ переліку праць роблять писновок щодо повноти вілображеllНЯ ОСІЮВІІИХ
реЗУ;lьтатів Дllсертації в публікаціях,
СПСllіалі'ювані вчені ради lОжуть приіj\'lати : o захисту лисертанії на 'здобуття
HaYKOBoro сту"еня кшщи;щта наук за наЯВlІості не меНІІІС ТРI,ОХ публікацій унауковил
фаХОВIІ'\ Ж) рна;lах або іНIІІИ\. IІсріОДИ'IНИХ наукових фахових ВIІ,'l.ШIІІЯХ України та іllIIIИ\.
країlІ, Л:JЯ 'цоп) lІачіll lІауковоп) сту"еня :lfжrора наук J;І:ІЬКІСП, І'Ш(І-І\' п) ії:lіЮlllііі зроста'
до )lва:IIlЯП1,
Аllробанія \штсріа:lів .lиссртанії ІІа Ш1УIШВИ,\ КОllферсвніях. KOLII'pcca,. СИ!VlllОзі) ма\..
семіІІарах. IІШО!lа\. ТОІІІО обов'юкова, I1pll'lO\lY нсобхідно 'зверllУТИ )lшr) 11<1 те, 11І0 зrі:IНО з
нормаТИВВИ'VIИ ви\юп.\\ш БУДl, які друкопаві Ilрані (lТ'!И. ДОlІовілі. laтеріа!IИ rOlllo) БУ;1І,
яких конферСlІній. KOIlrpcciB. си\!Позіумів. СС\lіllарів. ІІІ кі:1 тощо с свілчеllllЯМ апробанії
дисерт,щіііllОЇ роботи і ва:lежаТI, ЖJ опубліКОВШIИ\. прш!ь. які .1OдаТJ;ОВО ві. lОбражаюп.
наукові рС'!) JII,I атв диссртанії,
060В'Я'!І(ОIlОЮ ВИ!VІОІ'ОЮ .'10 ІІаукови, lІу6лікацій здобупачів [' lІаЯВIІІСТЬ 11 ОЛIЮ\IУ
ВИІІ) ск\ (IЮ\lсрі) ж) рна.l) (або івшоrо др) КОВШЮПJ ШІ;(ШІІІЯ) не біJШllе ОДllісї ста'п і
'здобувача '1<1 те\юю ДИССрl аl\lї,
ОЦ/llка ЛlOвlll71а стl/'І/(} ()l/('l'РI71П/fіl
Диссртанія та авторсфсрат ПОВlШllі б)ти написані l'p<l IOTIIO. а СТИЛЬ викла;\у в НИХ
матеріа;lіп lюслі.'l.ЖСНЬ. наукових положень. висновкіп і реКО\lендаllіі1 !аБС'Нlе'lувати
леrкіСТI, і ДOCTYHНlCТl, ЇХ СПрИЙIІЯТl'Я.
Написані неrрамотпо. неохайно оформлсні диссртанії нрий\штися .110 '!аХИСТУ lІе
МОЖУТІ"
Відповідність Іністу дисертації СПl'ціальності, за якою втю подПП/1ЬL'Я до зпхиСI1Н'
ЯК :VІИ вже '!rалупали. Е' затверджені паспорти КОЖІІОЇ Сllеllіальності. в яких ;10СИ11,
чі'[ко І 0,1I1lВIШЧIЮ ВК8:НlIIО ві.' попіДllі lІаПРЯ\II(И ;ЮСlі;!жеlll,. IleпраВИ:IІ,НС визна'lеllllЯ
спеllіаJIІ,ності.!а ЯКОЮ Вl1КОIШНО диссртаllію. ПРИ3ПОДИТЬ ;(0 llіJlОЇ ВІ'!"!І(И ТРУ"'lІlОlIlів )"
ПРОl!ссі їі СКСПСрТИ'!И, '3реIllТОЮ, l!C lОже бути причиною нілмови У ВИ:lа'lі }lи IIJЮ:Vlа ,
РеКП,Нl'I1()аllія дисертаціl до зuхиСI1Н'
ТУТ робиться О)lНО"3IШЧllиіі виснопOl( в llіЛО IУ IllO'(O відновіДlІості або нсвіДlІові:lIюсті
роботи. шо р<пrлялап ЬСЯ. ВИМОІ'ам «ПОРЯДКУ» і ,'ШП"l,СЯ рскомеllлаllія ІІ(ОДО можливості
подання іі ,10 спеніаJlізонаної вченої ради .:ця попереДIІЬОПJ ро"3rJlЯ; У та !аХИСТУ, Ilри
цьому lІаво.'\ятJ.СЯ рС3)"!lьтати нідкритоrо J"():юсуваIlНЯ учаСIІИl(ів ссчіllару ЧИ рОЗIІІИрСВШ'О
71
засідання кафедри (відділу) із зазначенням кількості осіб, які подали rолоси "за" або
"проти" такої рекомендаиії.
Варто зазначити. шо навіть при неrативному висновку установи, де виконана робота,
дисертант мас право подати роботу у встановленому порядку до спеuіалізованої вченої
ради.
Якщо у висновку установи, де виконана робота. вказупься, що дисертант привласнив і
використав чужі матеріали досліджень, тобто наявний плаrіат. то така дисертаuія
спеuіалізованою вченою радою не прий шсться навіть для попередньоrо розrляду.
Висновок підписус керівник семінару чи завідувач кафедри (відділу) та учений секретар
із зазначенням їх наукових ступенів та вчених звань і затверджус керівник установи.
підпис якоrо засвідчусться печаткою. Такий висновок мас обмежений термін дії (один рік),
тому він обов'язково датусться.
Два примірники затвердженоrо висновку отримус здобувач, а третій примірник
долучасться до відповідної справи і зберіrасться у встановленому порядку.
6.2 Подання дисертації до спеціалізованої вченої ради, розсилання ЇЇ автореферату
Спеuіалізована вчена рада приймас дисертаuію до попередньоrо розrляду за наявності
документів зrідно з встановленим переліком. До Uboro переліку обов'язково належать:
заява на ім'я rолови спеuіалізованої вченої ради про прийняття ;щсертаuії до
розrляду, в якій необхідно зазначити, чи вперше захищасться UЯ дисертаuія;
клопотання характеристика керівника відповідноrо державноrо, opraHY, якщо
здобувач HaYKoBoro ступеня обіймаЕ' посаду державноrо сл}жбовця;
- ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача (2 прим.);
особова картка за формою П 2ДС, затверджена наказом Міністерства статистики
України від 26.12.95 N З4З, заресстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.95 за
N 484/1020, з відомостями станом на час подання документів до спеuіалізованої вченої
ради, засвідчена підписом керівника кадрової служби та печаткою за основним місием
роботи, з фотокарткою, на якій простав. ена печатка иісї установи (2 прим.);
копія диплома MaricTpa (спеuіаліста) (2 примірники);
У разі, якщо документ про вищу освіту виданий навчальним закладом іноземної
держави. то додатково надаються переклад документа українською мовою, засвідчений
нотаріально, та копія довідки про визнання іноземноrо документа про освіту, виданої
центральним opraHoM виконавчої влади в rалузі освіти і науки (2 примірники);
копія свідоитва про зміну імені (2 ПРИ lірники) у разі зміни здобувачем імен:.
посвідчення про складання кандидатських іспитів за формою, затвердженою
постановою Кабінету Міністрів України від І березня 1999 р. N З09 «Про затвердження
Положення про підrотовку науково педarоrічних і наукових кадрів (зі змінами);
- ВИТЯІ' з наказу про зарахування до аспірантури, засвідчений в установленому порядку.
у випадку ЯКЩО здобувач HaYKoBoro ступеня каНДИдата наук навчався в аспірантурі;
копія диплома про науковий ступінь кандидата наук, виданий ВАК України (2
примірники), для здобувачів HaYKoBoro ступеня доктора наук;
У разі якщо документ про науковий ступінь виданий уповноваженим opraHoM іноземної
держави. з якою підписана міжнародна УI'ода про взапловизнання документів про наукові
ступені, і леrалізований, якщо інше не передбачено міжнародними уrодами т'!
конвенuіями, то додатково подають переклад документа українською мовою, нотаріально
засвідчений (для іноземців);
72
висновок про наукову і практичну иінність дисертаUIІ. виданий орrанізаuісю, де
виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач (2 примірники):
Висновок ОФОРМЛЮ€ТЬСЯ як витяr з протоколу засідання кафедри (міжкафедральноrо
семінару, лабораторії. відділу), підписусться завідувачем кафедри (керіВНИКО!>1 семінару.
лабораторії, відділу), як правило, доктором наук, затверджу€Ться керівником установи і
скріплю€Ться печаткою. У висновку поряд з іншими аспектами характеристики дисертаuії
та особистості здобувача rvШЕ' бути 'шзначено, ким і КО;ІИ була 'штверджена теrvш дисертації.
визначено конкретний персональний внесок здобувача до всіх наукових ПРЮlh.
опублікованих із співавторами. Висновок повинен містити відомості щодо проведен ,я
біоетичної експертизи дисертаційних досліджень (для здобувачів наукових ступенів з
медиЧНИХ, біолоrічних та ветеринарних наук).
Висновок чинний протяrом І року з дня йоrо затвердження до MO leHTY подання
дисертації до розrляду у спеціалізовану вчену раду;
- відrук HaYKoBoro керівника (HaYKoBoro консультанта) з оцінкою здобувача та ЙОПJ
роботи у процесі підrотовки дисертації, засвідчсний печаткою за основним місцем роботи
наУКОВОI'О керівника (HaYKoBoro консультанта;
Ориrінали документів, копії яких подаються до спеціалізованої вченої ради відповідно
до вказаноrо переліку. пред'являються у спеціалізовану вчену раду і після прийняття заяви
повертаються здобувачу.
До документів додаються:
дисертація, оформлена зrідно зі встановленими вимоrами, у кількості примірпиків.
переплетених і підписаних автором. необхідних для передавання на зберіrання до
Національної бібліотеки України ім. В.1. BepHaдcbKoro НАН України, до бібліотеки
установи, де створено спеціалізовану вчену раду, та для відправлення опонентам;
автореферат дисертації. оформлений зrідно зі встановленими вимоrами та підписаний
автором на обкладИНllі (2 примірники):
моноrрафії. авторські свідоцтва (копії), статті (копії). друковані тези, доповіді та інші
матеріали наукових конференцій, KOHrpeciB. симпозіумів, семінарів, шкіл (копії).
перераховані в авторефераті. У випадку подання копій наукових праць на них повинні
бути зазначені точні та повні вихідні дані відповідних видань. Копії наукових праць
подають на паперовому носії і засвідчують підписом вченоrо секретаря;
авторефсрат захищеної здобувачем кандидатської дисертації (ДЛЯ здобувачів HaYKoBoro
ступеня доктора наук);
примірник захищеної каНДlщатської дисертаllії (ДЛЯ здобувачів HaYKoBoro ступеня
доктора наук);
чотири поштові картки з марками із зазначенням місця проживання здобувача (2
картки) та місцезнаходженням наукової установи чи вищоrо навчальноrо :шкладу ІІІ або
ІУ рівня акредитації. в якій діЕ' спеціалізована вчена рада (2 картки).
На зворотному боці поштових карток у верхньому кутку вказуються прізвище, ім'я, по
батькові здобувача, rалузь науки та науковий ступінь, на який він претеНДУЕ:;
компакт диск типу CD-R або CD RW, на якому міститься файл з текстом автореферату.
Ім'я файла aref. doc (2 примірники);
компакт-диск, на якому міститься файл з текстом дисертації для передавання до
Українськоrо інституту науково технічної та економічної інформації. Ім'я файла dis.doc.
Позитивне рішення щодо прийому дисертації до захисту приймасться при дотриманні
двох умов:
73
І) 'й" З'\1іст відповідас спеuіальності, за якою спеніалізованій вченій раЛІ дозво:ІСІЮ
приЙмати дисертації ДО !аХИСТУ:
2) основні реЗУЛl,тати дисертанійноrо ДОС.тідження ,10СИТЬ повно висвітлено в наукових
фахових виданнях.
Відповіді на иі та деякі іпші питання стосовно поданої J\исертаuії мас дати комісія
спеціалізовапої вчепої ради у своему висновку.
КО lісія. призпачена спсніа.тізованою вченою радою у СІСlаді не менше З х осіб. вивчас'
диссртаційну роботу. полану для попере;щьоrо розr:IЯДУ. і СК.lfuЩС ШОДО неї свій висновок.
ЯЮ'Іі,j оrо:юшусться на засіданні спеuіалізованої вченої paдl'l пі:І час рО'!І ЛЯДУ заЯВl,1 про
приймання дисертаllії іІО захисту.
Висновок 1(() liciї повинсн бути чіТЮ'IМ. конкретним і відбивати такі аспекти роботи в
наве:lеніЙ НИЖ'Jе IIОс.lі':ЮВІюсті:
І. АктуаJlшість ДОС;lі IЖСIIІІЯ (теМI'I).
2, НОВИЗШІ паукових положень і результатів. отримаШI" особисто 'jДобувачем
подаШ'I" на за"ист,
3. Обrру нтованіСl І, і достовірнісп, паукових результатів. висновків і РСКО lеН,lаuій,
4. Практи'ші реЗУЛl,тати дослідження. іх piBeНl, і ступіпь ВИІ(()РИСl аппя
(впровадження).
5. Ilовнота викладення паукових і прик:шдних рсзультатів лисертації в опублікованих
працях: особистий внесок ;ІИсертапта в пуб:lікаuіях: кількість Ilублікаuій, Їх обсяr і рівень
ВИДШНІЯ,
6. Відповідність дисертаuії обрапій спеuіальності та профілю спеuіалі30ваної В'IСlю'l
риди.
7, Відповідність дисертанії ВИМОІ а 1 П.12 або Н.ІЗ «ПОрЯДКУ».
S. Рекомендовані офіційні опоненти. При IlbO IY слід враховувати. шо опоненти мають
бути провідни 1И фахівцями за проблемою або rалуззю. шо досліджупься в дисертації, і
маПІ 3а останпі 5 років не менше ніж З Іlублікації у провідних фахових виданнях за
профілем спеніаЛl,lюсті диссртаuії. 1l0ЛШЮЇ до захисту,
9, lleрепік алрес .:ЦЯ рО'IСИЛШIНЯ авторефератів (в частині. ВИЗIШЧЕній сш;ніа,ІіЗ0вапоlO
вченою радою). Ilри иьому підкреСЛЮПI,СЯ. шо автореферат вілповідас змістові дисертаllії
і :VlOже у подюJOМУ ВІН'ляді бути надрукованим,
І О. І Цодо докторської дисертаuії КО:Vlісія мусип, чітко визначити. якою мірою в ніЙ
викорисrшlО матсріали і висновки кандилатської диссртаuії автора,
Висновок Ilі;щисусrься всіма Ч:lенами КО:Vlісії,
Л:ІЯ каНJlИ.LЩТСI,I<ОЇ дисерпщії призпачаю'п,ся ДВа офіllіі]ни:\ ОllOнеllТИ. 3 ЯЮ,І'( один
обов' Я"3ково ,1lШТОР наук, а }IРУП1Й доктор або КШlДидат наук. Для докторської дисертаuії
заТI!СР;РКУЮп,ся три офіuійних опоненти доктори наук ш снеuіальністю. ВИfvlOП1 до
вибору офінійних опонснтів встановлено НОр lативниfvlИ :юкумента:vtи. Зауважимо. що
тіЛl,КИ ОДИН 3 опонентів може бути 'шеном спеuіа.lізованої вченої раДI'I. ДО якої подано
дисертаuію, або праuювати в установі, при якій утворено uю спеuіалізовану вчену раду.
Офіuійні опоненти мають бути праuівника:vш ріЗШ'lХ орrанізаuій. Не можна призначати
офіuійними опонснтами членів експертних рад.
Офіuійні опоненти на підставі вивчення дисертаuії, автореферату
друкованих праць здобувача за темою дисертації надсилають спсніалізованій
ПИСЬМОВІ ВJДrуки.
Після тою. як спеuіалі'ювана вчена рада виріШИ"lа приЙня \1-1 дисертаuію до захисту і
'ШТВСРДllла офіuіЙНIІХ опонентів, потрібно подати до офінійноrо видання Міністерства освіти і
дисертаuії,
вчсній раді
74
науКИ. ЮЖl;lі та спор І) УкраїlІІ-l повіДО I'IСННЯ BCTaHOIHCHoro Іразка, JlIІІШ: після ВИ:\Оі!У в світ
I1bO ro виданнЯ JОЗIІОЛЯfТI,СЯ розмножсння 1'<1 РlПСllJlаНllЯ <Шl0рсферату.
Копії IIІIСЬ,"IОВlI:\ ві,1'Лlвів офіuіЙllІlХ опонеНТІВ Bl'Cli.110T}) 1:100уваЧLві ItС ІІі jIliIlI 511, a .-ІLLЯ П
днів до заХI-lСТ) днссртанії,
Надрукований автореферат. в якому вказано дату '3ахисту. рОlСllЛШОlЬ нс ніlніше ніж lа
місяць до захисту дисертації зrідно із нормативним обов'юковим переліком установ. а також
додаТКОВИ"1 списком. ви'!начеНИ 1 спеціалі'юваною вченою радою. ДО НЬОІ'О входять установи, в
яКИХ діють спеціалізовані вчені ради за профіле,,! дисертації, інші провідні УС1ШЮВИ 'Іа
спеціальністю дисертації, зацікавлені орrанізації. провідні вчені фахівці. Авторефсрат
розсилаt"ТЬСЯ також членам спеціалізованої вченої ради.
Дата РO'lсилання авторефершу повинна буrи підтверджена шта"IПОМ ПОШТОВОІ'О вілніЛСНШl,
Одш, ПРl,щіРНlIJ( ,:щсертації. прийнятої ;10 'ШХИС1У. та !Вa НРИ lіРIllIКlI аВП1рефср<п)
передаються ДО біб.1іотеки орrаніlШlії. при якій С1ll0рено спе1lіалізовану вчену раду. Ilе піlнішс
ніж '18 ",ісянь до '!аХ ИСТ) , і 'lбсріrаюТl.ся там на правах рукопису.
6.3 ПідzотО6lШ здобувача ,)о захисту дисерпlllції
ПриБЛИ1l1O за lИЖJ\СИЬ до ДІІЯ '!аХИСТу диссртанії І'реба Пlщот)вати ВСС. шо 'шадо(іиrь
здобува'lеві 'ruro дня. а саме:
Tel(Cl дисертації.
кілька авторефсратів.
основні нубліканїі 3il ТС\ЮIO ДИССрl'<!Ilії,
текс І висr)ТІ) на lахисТl Jиссртації ) ШН';lяді нсвелнкої ;lОlювіді (І () . 12 сторіиок
маШИlЮllІІСllOlО ІСКСТ}).
письмові відповіді иа 'Іаrпl1ання. JaуваЖСIІНЯ і Іюбажання ОфlЦійиих опоненТІВ,
письмові відновіді на 'шуваження та побажання, що містяться у Biдr'YKax на авторефеР<11
дисертаllії:
таБЛИllі, схеми, діш'рами та rрафіки. взяті з тексту дисертаllії і вітювідним '1ИІЮМ
підrотовлені для дсмонстраllії ІЗ залі 'laсіДШIІІЯ Сl1еllіаліl0ВШЮЇ IЗченої ради,
диктофон (маrнітофон) для lапису виступів під час прилюдноrо '!ахисту дисертаllії.
слайди, ві;lеомаlеріали. КО"IП'ютерні диски і т,ін. (за потреби).
Перше і найrшювніше, 'І чоrо звичайно rючинап'ься пілrотовка злобувача до шхисту
дисертаніі нС ЙOl'О робота над виступом '18 результатами дисертаllійно!'О лослідження } формі
ДОПОlЗіді, який Maf' ро'!крити сутність, теоретичне і нрактичне 'Іначення результатів проведеної
роботи .
За СТРУКТУРОЮ доповідь можна РЮВНО поділити на три частиии. котрі СКJІадаЮТI,СЯ З рубрик,
кожна 'І }ІКИХ ЯIЗJlЯС собою самостійиий смисловиЙ блок. ХО'Іа В І!ілому ІЗОНИ ЛОПЧIIО
взасмонов 'язані у характериспщі З"lісту ПРОlЗсдеиоro ДОСlіджсння.
Перша 'laстина доповіДІ в ОСНОIЗЮlх моментах ПОВТОрЮt' всту" ;10 дисертації, Її рубрики
відrювідаЮl1, ТИМ СМИСЖ1ВI,Ш аспекта,,!, за якими ВИСlЗітлю(ться акrуальиість обраної теШІ.
даt'ться опис Ha)KOBo i ироблеми, а також фОр lуЛЮВШIИЯ мсти дисертації ТУl же иt:обхідllO
вкюати vIСТОДИ. швдяки ЯКИМ отримано фаКТИЧIІИЙ матеріаJl ШIСt:ртанії. і ПОIІIJIOМIПИ про ії
склал і 'шrальиу структуру.
ПіСJlЯ першої вступної частини йде ДРУl'а найбіЛl,UІа 'Іа обся['ом. яка у 1l0сліJ1Овності.
ВстаНОlІсlСllііі ЛОI ікоlO проведснОІ'О досліджеНIІЯ. характеРIПУ(' кожен розді", Дllсертаuіliиої
праці. Особливу YBary приділяють кінневим реlультатам, КРИТИLІНИМ lістаВJlенням та оцінкам.
Завершусться доповідь заключною частиною. яка будусТl,СЯ ]а ВИСНОВlШі\1ІІ ДО дисертації"
Тут доцільно перерахувати зао\Льні ВИСІІОВКИ з й тскСІу (не 1І01llOрЮlOЧИ LшсТ!шві у"!ш альнеиия,
'Іроблеllі під час висвітлсння в дorЮlЗіді РO"lділів ОСНОlЗної '1UСТlIlШ) і зібраТIІ докупи ОСНОВІІі
реКОМl;ндаllії.
75
КОЛl-I текст доповіді на захисті дисертації складено, доцільно спочатку підroтувати письмові
відповіді на запитання, зауваження та побажання, висловлені у відзивах на дисертацію
офіційних опонентів, а потім письмові відповіді на всі запитання та зауваження, що містяться
у відзивах на автореферат. Письмова форма підroтовки відповідей необхідна JV1Я Toro. шоб під
час захисту надмірне хвилювання не зашкодило правильно і спокійно відповісти на 'шпитання.
Відповіді повинні бути стислим 1'1, чіткими і добре арrументоваНИМIІ. Якщо можливі
посилання на текст дисертації або сторінки її автореферату. то їх треба обов'язково зробити. Це
нада(' відповідям більшої переконливості і водночас дае змоrу підкреслити достовірність
результатів проведеноro дослідження.
При підrотовці до захисту бажано ще раз уважно переrлянути весь текст дисертаЦIІ та 11
автореферату, зробити необхідні відмітки на її сторінках, вкласти у потрібних місцях закладки.
Особливу YBary слід приділити аналітичним таБЛIІIlЯМ. rрафікам і схемам, які містять в наочній
і концентрованій формі найбільш значущі результати виконаної здобувачем праllі. Частину з
них бажано підroтувати таким чином, щоб мати змоrу демонструвати їх в залі засідання
спеціалізованої вченої радн бе'з особливих трудношів і ЇХ було ВИДНО всім присутні",.
6.4 Процедура Ilрилюд1l0Z0 захисту дисертації
Захист дисертації відбувапься на засіданні спеціалізованої вченої paДl-I прилюдно. Він
повинен мати характер наукової дискусії з докладним аналізом достовірності та
обrрунтованості всіх висновків і рекомендацій HaYKoBoro та практичноro характеру, що
містяться в дисертаllії, і відбуватися в обстановці високої вимоrливості.. прИНЦИflОвості і
дотримання наукової етики.
Процедура проведення публічноro захисту дисертації детально реrламентована «Порядком
присудження наукових ступенів та присвоення вченоrо звання старШоrо HaYKoBoro
співробітника», «Положенням про спеціалізовані вчені ради» та іншими нормативними
документами ВАК України. Висловимо лише кілька порад здобувачам.
Свій виступ здобувач може подати у формі читання (а краще переказу) тексту доповіді.
покликаної показати високий рівень теоретичної підrотовки її автора, йоrо ерудицію та
здатність дохідЛИВО викласти основні наукові результати проведеноro дослідження.
Доповідь flОчинасться зі звертання: «Шановний пане roлово! lLlaHoBHi члени спеціалізованої
вченої ради! Панове!» Далі здобувач коротко викладас сутність наукової проблеми (завдання) і
стан питання, обrрунтовус актуальність наукової проблеми, показуе її зв'язок з плановими
науково дослідними роботами, викладас мету наукових досліджень.
Формулюються основні наукові положення, котрі автор виносить на захист. Розкривапься
постановка розв'язаної наукової проблеми (завдання), умови та припущення, за яких
виконувалися дослідження. Далі викладасться зміст роботи.
Особливу YBary необхідно приділити результатам. отриманим особисто автором (що саме
запропоновано, узаrальнено, одержано, рекомендовано і т.ін.), обrрунтуванню їх достовірності,
новизни, значущості дЛЯ теорії та практики.
При викладенні запропонованих методів розв'язання наукової проблеми (завдання) і
наявних результатів треба зробити aKLIe rr на порівнянні їх з уже відомими.
У прикіНllевій Lшстині доповіді викладаються (зачитуються) основні результати та ВИСНОВ,'.І
дисертації, їх реалізація, можливі шляхи подальшоro використання.
При цьому здобува L ) мусить врахувати, що автореферат дисертації отримали всі члени
спеціалізованої вченої ради і частина запрошених на захист, а зацікавлені фахівці мали змоry
ознайомитися зі змістом дисертації та її авторефератом у бібліотеці. З оrляду на це будувати
свій виступ здобуваL)еві слід, зосередивши YBary в основному на нових теоретичних і
прикладних положеннях, розроблених особисто автором дисертації. Звичайно ж, за
необхідності, варто зробити ПОСИJ-.аНІІЯ на текст автореферату або самої дисертації.
76
Для доведення висунуrих положень та обrpунтування 1апрor1Онованих рекомендаuій під час
виступу використовують додаткові rрафічні матеріали (схеми, таблиuі. rрафіки, діаrрами і
т.ін.). Можна також використовувати спеціально підrотовані слайди, комп'ютерну техніку.
На плакатах доцільно відобразити:
повну назву дисертаuії;
формулювання ршв'язаної наукової проблеми (1авлдння) 1ПДНО ІЗ кваліфікаuіЙними
ознаками;
мету наукових досліджень;
наукові положення, винесені на 1ахист;
постановку завдання (умови та припущення, при яких проводилися дослідження),
структурно-лоrічну схему проведення досліджень;
ршв'язання винесених на 1ахист наукових положень (1-2 плакати до кожноrо положення з
відображенням особистоro внеску 1добувача в отримання нових наукових і практичних
результатів);
обrрунтування достовірності отриманих результатів (порівняння 3 експериментальними
даними, відомими результатами, іншими методами, обчислювальниЙ експеримент тощо);
реалізаuію наукових досліджень, висновків, рекомендаuій (вказуються документи та
рекві1ИТИ науково дослідних робіт, в яких використано ре1ультати наукових досліджень,
щляхи впровадження отриманих ре1ультатів).
Назва теми дисертації, формулювання ршв'язаної наукової проблеми (1авдання), мета
дослідження, наукові положення, винесені на захист, РО1міщуються на першому плакаті.
Ілюстраuії, результати досліджень повинні маПІ назву; якщо ілюстративні матеріали
переносяться на іншиЙ плакат. то Йоrо на'зву на цьому П,1акаті повторюють.
РекомендованиЙ формат плакатів 1,2 х 1.8 м, ДОПУСІШСТЬСЯ виrотовлення їх на
міліметровому папері. ({і,1ькість плакатів при 1ахисті кандидатсыїї дисертаuії 10...12,
докторської 16...20.
Оскільки не тільки 1міст доповіді, а Й характер ЇЇ прочитання (чи перCl<ЮУ), впевненість у
відповідях на поставлені запитання 1ІШЧНОЮ мірою ВИ1начають оиінку захисту, с потреба
зосередити YBary на деяких правилах публічноro виступу.
Особливо важливо, щоб мовлення здобувача було ясне, rраматично правильне. впевненим,
що робить йоro ЗР03У Іілим і переконливим. Не варто І'отувати дnrювідь у якійсь спрощеніЙ
4юрмі, 1важаючи, що до складу спеціалізованої вченої paДl-I входять вчені різних
спеціальностеЙ, іноді вельми далеких від тематики дисертації, що 1ахищасться. Навпаки,
здобувач зробити доповідь науковою. добре арrументованою. а отже зршумілою широкій
аУДИторії спеuіалістів.
Мовлення 'шобувача мас бути ще й виразним, що залежить від темпу. rучності та інтонаиії.
Якість виступу різко знижусться, коли rоворять квапливо, ковтаючи 1акінчення слів або дy.' ':
тихо і невиразно. СпокіЙна, некваплива манера викладення завжди імпонус слухача!\І.
Неприпустимим с порушення норм літературної вимови, зокрема, використання
неправильних наrолосів у словах.
І ще кілька порад, які допоможуrь дисертантові добре прочитати текст доповіді:
усі цифри в тексті запнсуйте тілыш словами. щоб не довелося підраховувати кілыістьb нулів
і ршрядів,
підкреслюйте ключові слова,
залишаЙте великі береrи при друкуванні, щоби можна було доповнити виступ своїми
зауваженнями,
повторюйте іменники. уникаючи 'займенників.
використовуЙте прості слова і прості розповідні речення,
не переобтяжуЙте текст складнопідрядними реченнями.
77
Слід вважати також на вибір одяrу, ПОЗl,j під час виступу з доповіддю, а також жестів.
міміки, манер, інших зовнішніх форм поведінки. Певна елеrантність, охайність в одязі (без
підкресленої eKcTpaBaraHTHocTi) сприя€ прихильному ставленню до здобувача членів
спеuіалізованої вченої ради. а також всіх присуrніх на захисті.
Відповідати на запитання членів ради та присутніх в залі слід тільки за суТ11О справи.
Здобувачеві треба виявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів і тактовність щодо
тих, хто ставить запитання. Перед тим, як відповідати на запитання, слід уважно йоro
вислухати до кінuя і при можливос'п записати. Бажано не вислуховувати всі запllТання, а
відповідати відразу на кожне зокрема, передбачаючи, що чітка, лоrічна й aprYMeHToBaHLI
відповідь на flОпередн€ запитання може ВИКЛЮЧИП1 наступне.
По завершенні дl1скусії здобувачеві нада€ться заключне слово, в якому він висловлю€ свої
висновки щодо результатів обrоворення йоrо дисертаuії і за потреби віШlОвіда€ на запитання.
які виникли в ході дискусії. Якою б rостроюю та різкіспо не відзначалися зауваження,
здобувач мусить витримати їі на високому ПРИНUИflОвому рівні, виявити витримку і
KopeI<ТHiCTЬ.
Після затвердження протоколу лічильної комісії рада прийма€ висновок щодо дисертац;Ї,
який ухвалюпься відкритим rолосуванням простою більшіспо присутніх на засіданні членів
ради.
Проект висновку спеціалізованої вченої ради склада€ КОМІСІЯ у складі трьох осіб. ЯІШ
вивчала роботу на стадії їі попередньоrо розrляду і представляла роботу спеціалізованій раді
під час прийому їі до захисту. ,
Висновок спеціалізованої вченої ради повинен бути чітким і конкретним і віддзеркалювати
такі питання:
I.Остаточне (прийняте спеціалізованою вченою радою відкритим rолосуванням)
формулювання HaYKoBoro завдання або проблеми, за вирішення якої здобувач заслуrОВУf'
присудження HaYKoBoro ступеня.
2. Констатація Toro, що дисертація € завершеною науково-дослідною роботою, виконаною в
рамках певної проблеми або HaYKoBoro напрямку. Тут необхідно навести номеРl,І державної
pe€cTpaцiї тем, на базі яких виконана дисертаuійна робота.
З. Актуальність теми і отриманих результатів.
4. Найбільш суттші наукові результати, отримані особисто здобувачем, і їх новизна, які
повинні формулюватися чітко і конкретно з розкриттям їх roловної сутності. Не можна вжива,..!
формулювання у виrляді анотаuій
5. Обrрунтованість і достовірність отриманих наукових результатів.
6. Наукове значення результатів роботи (значення для Теорії).
7. ПраКП1чне значення результатів роботи із зазначенням, що конкретно вони дали при
використанні, тобто рівень створених нових технолоrій чи нових видів техніки або технічний
рівень створених нових зразків машин, обладнання, апаратів, приладів, засобів автоматизаuії і
т.ін.
8. Ступінь впровадження (використання) результатів роБОПj на момент їі захисту.
9. Рекомендаllії щодо подальшоro використання (впровадження) отриманих в роботі
результатів.
І О. Оцінка мови і стилю дисертаuії. Відповідність дисертації визначеній спеuіальності.
11. Відповідність дисертації ВИмоrам «Порядку» (відповідно. П.12 або п.IЗ).
Після прийняття висновку rолова спеціалізованої вченої ради повідомля€ про те, що
здобувачеві присуджено науковий ступінь, і закрива€ засідання. Як правило, дисертантові
надасться можливість подякувати своїм науковим керівникам та консультанта:'.I, колеrам,
опонентам, членам спеціалізованої вченої ради та всім присутнім за YBary до йоrо наукоьvї
праці.
78
СПИСОК ВJІКОРИСТ АНИХ ДЖЕРЕЛ
І, Порядок ПРИСУ.lDкення наукових ступенів і ПРИСВОЕННЯ вченоro звання старшоro HaYKoBoro
співробітшша Ред, «Бюл, Вищої атестаll. КОМІС. України»; Вид во «Толокш>, 20 11, 56 с..
2, Методические УКа3ания по работе над К8НдидатскоЙ диссертаllиеЙ по техническим наукам ,дя
соискателеЙ учёныx степенеЙ и аспирантов всех форм подrотовки І Сост, АТ Ашеров,
АИ, rубннскиЙ Харьков: УЗПИ. 1<;87, 64 с,
3, ")иrсльrард В. Ещё ра! 0 научном поиске ero ЭМОllИИ и конфшшты 11 Наука и жизнь, 1969,
N 10, c 89 92,
4, Кузин Ф.А. Кандидатская диссертация. Методика наrшсашщ правила оформления и порядuк
заЩИТЬІ, Практическое пособие для аспирантов и соискателеЙ ученоЙ степени. 2 e изд, М,: «Ocь
89», [997, 208c.
5. Чкалова О.Н. ОСНОВЬІ научныx IlсследованиЙ, к.: Вища школа, 1978. 120 с,
6, Сиденко В.М., rрушко И.М. ОСІШВЬІ научныx исследованиЙ, Харків: Вища школа, 1979,
200 с.
7. БеЛЬІЙ И.В., Власов (СП., Клепиков В.Б. ОсновЬІ научныx исследованиЙ и техническоrо
ТВОР'lества, Харків: Вища школа, 198<;, 200 с,
8, ПОЛОНСКИЙ Б.М. методы определення НОВИЗНЬІ результатов педаrоrичеСЮIХ ИСС,lедованиі' ІІ
Сов,педаroпша, 1981, N І. с.64 70,
9, Ашеров А.Т., МОВ'laН В.М. Анализ ииформативности факторов, определяющих достоверность
информации в АС УІІ МехаНИ1ация и автоматизация управления 1981, N [, с.12 16,
10, Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України. (Затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2011 р. N 955) 11 «БІОЛ, Вищої атестаll, коміс України»,
2011. N 11, с. 3 4.
11, Довідник здобувача lIaYKoBoro ступеня І Упоряд, Ю,І. Цеков За редшщюо директора
Департаменту атестації кадрів Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України
в,д. Бондаренка, Ред, «БІОД, ВИIIlОЇ атесшн, КШlіс, YKpaїIIII»: ВІЩ ВО «ТОЛОІШ», 20 11, 56 с
/(С)()/(),.-fюе ftШ)l11ll1}/
Як підrОТУВ:itТlt і J.ІХІІСТИТІІ дисертацію на
здобуття HaYKOBoro ступеня
(JWе,подичніпорадu)
5 вllдання, 611llравлене і дОllО611ене
Автор упорядник ПОНО.l 'аренI<.О ЛеОllід А"атол;lїовuч. Редактор 10./. Цеков. Коректор іи.іи.зелене1lы\a
Комп'ютерний дизайн і верстка 1\1.В. Fplllt(eHl\a. . ТеХНI'IНИЙ редактор СІ. KOlJepza.
ХУДОЖНf оформлення п.х Т,шчеНlШ
Підпнсано до друку 28,08,2011 1', Формат 60 х 84i16,Ym,-друк, арк, 4,6, Обл, вид арк 5,74,
Ціна доroвірнз. Зам N2
Видавництво «Толока» (01103, м Київ, шс 67: тел 456 83 27)
Свідощво про внесення до ДРСВС серія ДК Не473
Виrотовлено з фотоформ ВПЦ «Літопис ХХ» (03151, м, Київ, вул,ЛовпроФлотський просп" 56),
79