Україна на переломі 1657-1659: замітки до історії українського державного будівництва в VXIII ст.. Том 3 - Люпинський В.

Author: Люпинський В.
Tags: історія україни исторія
ISBN: 0-9631165-0-9
Year: 1991
Similar
Замітки і матеріяли історії української революції (1917-1920рр). Том 3
Нарис Історії України. Том І (до половини xvii ст.)
Нарис історії України. Том 2
Замітки і матеріяли історії української революції (1917-1920рр). Том 2
Text
                    

ШЕСШ
липнем
ТВОРИ
АРХІВ
СТУДІЇ
За загальну редакцію
ЯРОСЛАВ ПЕЛЕНСЬКИЙ
XV. К. Е¥Р¥И8К¥
ЕА8Т ЕІЖОРЕАК КЕ8ЕАКСНІК8ТІТ11ТЕ
ІШІТЕТЕ ОРІЖКАІМАИ АКСНЕ06КАРНУ
ЮАІМАК АСАПЕМУ ОР 8СІЕКСЕ8
Е Е К І
ІУГУИ8КУ
СОЬЬЕСТЕО ХУОК.К8, ЬЕТТЕК.8, РАРЕК.8 АМ¥ МІ8СЕЕЕАКЕА
АЬОКС ХУІТН АКАЬУТІСАЬ Е88АУ8 АМ¥ К.ЕУІЕЛУ8
Оепегаї Е4ІІОГ
ІАКОЗЬАХУ РЕЕЕ1Ч8КІ
СОЬЬЕСТЕО ХУОК.К8
НКТОКІСАЬ 8ЕСТІОК
Едіїесі Ьу
ЬЕ\¥ К. ВІЬА8
УОІ І МЕ З
ІККАІКЕ АТ ТНЕ ТІКМХС РОЖ
1657 - 1659
КОТЕ8 ОК ТНЕ НІ8ТОК.У ОЕ ІЖКАІМАК 8ТАТЕ ВІЛЬОІКС
Ш ТНЕ ХУІИЬ СЕКТОРУ
Едііед Ьу
ЬЕ\У К. ВІЬА8 апд 1АКО8ЬА\У РЕЬЕК8КІ
XV. К. 1¥Р¥К8К¥ ЕА8Т ЕЕКОРЕАК РЕ8ЕАКСН ІІ¥8ТІТІ!ТЕ
РНІЕАОЕЬРНІА, 1991
СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ
їм. В. К. ЛИПИНСЬКОГО	УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
СЄД І
ВЯЕСМ6 АИПИНеЬШ
ТВОРИ
ІСТОРИЧНА СЕКЦІЯ
Редактор — ЛЕВ Р. БІЛАС
ТОМ З
УКРАЇНА НА ПЕРЕЛОМІ
1457 -1459
ЗАМІТКИ ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА
В ХУП-ім СТОЛІТТІ
Редактори
ЛЕВ Р. БІЛАС і ЯРОСЛАВ ПЕЛЕНСЬКИЙ
СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. В. К. ЛИПИНСЬКОГО
ФІЛАДЕЛЬФІЯ, 1991
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:
Ярослав ПЕЛЕНСЬКИЙ (голова; співредактор тому), Лев Р. БІЛАС (спів-
редактор тому), Геннадій В. БОРЯК, Ярослав Р. ДАШКЕВИЧ, Роман
ЗАЛУЦЬКИЙ, Василь РУДКО, Валерій А. СМОЛІЙ, Павло С. СОХАНЬ,
Наталя М. ЯКОВЕНКО, Христина ПЕЛЕНСЬКА (відповідальний редактор).
Повне видання творчої спадщини Вячеслава Липинського,
його архіву та студій про нього — заплановано у 25 томах,
у трьох групах: І. Твори — історичні студії і монографії,
політичні трактати та публіцистика; II. Архів — листування,
денники, записки та нотатки В. Липинського, листи різних
осіб до В. Липинського, матеріали українського віденського
посольства та інше; III. Студії — дослідні праці і матеріали
про життя і творчість В. Липинського та про його рід.
Кожна група має свою власну черговість томів.
Загальна редакція —
Ярослав Пеленський
Редактор історичної секції —
Лев Р. Білас
Редактори третього тому Творів —
Лев Р. Білас і Ярослав Пеленський
Художньо-графічне оформлення —
Яків Гніздовський
Технічний редактор третього тому Творів —
Христина Пеленська
Тираж 1,100 примірників
ЬіЬгагу оГ Соп^гезз Саіаіо^ Сапі МшпЬег: 91-075337
18 ВИ 0-9631165-0-9
АП гі£йі8 гезегуед
© 1991 ТЬе 5¥.К. Ьурупзку Базі Еигореап КезеагсЬ Іпзіііиіе Іпс.
© 1991 3. Реіепзкі, N. Іакоуепко, С. Реіепзкі, Ь.К. Віїаз — Іпігодисіогу агіісіев
Є
Ргіпіед іп іЬе 11.8.А.
Сотриіоргіпі Согрогаїіоп, 35 Напііпз Ауепие, СііЙоп, Не» Дегзеу 07011
Вячеслав Липинський
як посол Української держави у Відні, у 1918 році.	V»
Лідія і мгр. Петро Яціви у 1940-их роках.
Це видання історичної праці Вячеслава Липинського "Україна на
переломі" виходить друком завдяки меценатській пожертві пані Лідії
Яців для вшанування пам'яті свого чоловіка, 6л. п. магістра Петра
Яціва (30.ІІІ.1908 — І4.І.1989).
Мгр. Петро Яців народився в селі Тужилові Калуського повіту.
Правничі студії закінчив у Львові, працював у адвокатській канцелярії
міста Калуша. Прибувши до Америки і закінчивши технологічний
інститут, працював проектувальником машин у Лорейн (Огайо).
Після переходу на пенсію панство Яціви переїхали в Кетскильські
гори, де поселилися на українській оселі "Золота осінь" у Кергонксоні
(Нью-Йорк).
Панство Яціви — справжні українські патріоти-меценати —
відомі зі своїх пожертв на різні українські наукові та культурні уста-
нови, серед інших — Східно-Європейський Дослідний Інститут ім. Вя-
чеслава Липинського (далі СЄДІ).
Управа і видавництво СЄДІ, Інститут української археографії
Української Академії наук та загальна редакція творчої спадщини
Вячеслава Липинського і редакція цього тому складають щиросер-
дечну подяку пані Лідії Яців за її щедрий дар та розуміння важ-
ливості видання спадщини Вячеслава Липинського — засновника дер-
жавницької і самостійницької школи в українській історіографії і
політичній думці.
УІІІ
Вячеслав Липинський
як посол Української держави у Відні, у 1918 році. уіі
Лідія і мґр. Петро Яціви у 1940-их роках.
Це видання історичної праці Вячеслава Липинського "Україна на
переломі" виходить друком завдяки меценатській пожертві пані Лідії
Яців для вшанування пам’яті свого чоловіка, бл. п. магістра Петра
Яціва (30.ПІ.1908 — 14.1.1989).
Мґр. Петро Яців народився в селі Тужилові Калуського повіту.
Правничі студії закінчив у Львові, працював у адвокатській канцелярії
міста Калуша. Прибувши до Америки і закінчивши технологічний
інститут, працював проектувальником машин у Лорейн (Огайо).
Після переходу на пенсію панство Яціви переїхали в Кетскильські
гори, де поселилися на українській оселі "Золота осінь” у Кергонксоні
(Нью-Йорк).
Панство Яціви — справжні українські патріоти-меценати —
відомі зі своїх пожертв на різні українські наукові та культурні уста-
нови, серед інших — Східно-Європейський Дослідний Інститут ім. Вя-
чеслава Липинського (далі СЄДІ).
Управа і видавництво СЄДІ, Інститут української археографії
Української Академії наук та загальна редакція творчої спадщини
Вячеслава Липинського і редакція цього тому складають щиросер-
дечну подяку пані Лідії Яців за її щедрий дар та розуміння важ-
ливості видання спадщини Вячеслава Липинського — засновника дер-
жавницької і самостійницької школи в українській історіографії і
політичній думці.
УІІІ
ПЕРЕДМОВА
Вячеслав Липинський і його "Україна на переломі”
Пропонований том включає третє наукове видання історичної
праці Вячеслава Липинського "Україна на переломі” (перше видання
з’явилося у 1920 р., друге — у 1954 р.), польський текст її прототипу
п.з. ”В\¥Іе сЬ\¥Ї1е г <1гіе]6^ роге^оіисуіпе) ІІкгаіпу. І. II 8гсгуіи роі?§і”,
опублікованого у 1912 р. у збірній праці ”7 дгіе]6^ ІІкгаіпу” (див.
Додаток, стор. 275-317), "Передмову” (українською і англійською
мовами) президента Східно-Європейського Дослідного Інституту
ім. В. Липинського (далі СЄДІ) Ярослава Пеленського п.з. "Вячеслав
Липинський і його 'Україна на передомі”’, "Археографічний вступ”
Наталі М. Яковенко (Інститут української археографії Української
Академії наук) і Христини Пеленської (СЄДІ) та вступне есе п.з.
"Вячеслав Липинський як історик кризової доби” Лева Біласа (СЄДІ).
Пропоноване видання "України на переломі” виходить як третій
том історичних творів В. Липинського, що складають частину
повного видання його творчої спадщини, яка, починаючи з цього
тому, здійснюватиметься спільними зусиллями Східно-Європейсько-
го Дослідного Інституту ім. В. Липинського у Філадельфії та
Інституту української археографії Української Академії наук у Києві.
Мета цієї передмови — ознайомити читачів з життям і поглядами В.
Липинського та змістом його праці "Україна на переломі”.
Вячеслав Казимирович Липинський — один із провідних укра-
їнських істориків, мабуть, найоригінальніший український політич-
ний теоретик, соціолог та ідеолог XX століття — народився 17
квітня 1882 року у селі Затурцях на Волині, в родині польського
шляхтича-землевласника Казімєжа Ліпінського: до речі, рід Ліпін-
ських оселився на Україні вже в XVIII столітті. Середню освіту
(гімназію) майбутній вчений закінчив у Києві, де, ставши членом
української студентської громади, усвідомив себе українцем. Від
1903 року до 1913 жив у Кракові, студіюючи у 1903-1906 та 1908
роках, у відповідності з поширеними на той час зацікавленнями
серед частини землевласницької шляхти, сільське господарство, а
також слухаючи лекцій з історії на Ягейлонському університеті: тут
же у 1906 році одружився з Казімєрою Шумінською (згодом по-
дружжя, по якому залишилася дочка Ева, яка тепер живе в Лондоні,
розлучилося через політичні погляди Липинського).
іх
З Кракова впродовж 1906-1907 років Липинський виїжджав до
Женеви, де вивчав в університеті соціологію та історію, а у 1907-
1908 роках — до Закопаного на лікування легенів. Короткими
наїздами бував він і у Києві, де під його опікою виходив суспільно-
політичний журнал ”Рг2ее1з<1 кга]о\уу” (1909-1910) і куди Липинський
прагнув переїхати на постійне мешкання для завершення своєї
історичної освіти. Траплялося йому відвідувати також Львів, де з
1911 року він стає провідним діячем політичної групи ”Вільна Укра-
їна” і, зрозуміло, батьківську садибу в селі Затурцях. У Кракові
вийшло друком більшість довоєнних творів Липинського: "БхІасЬіа
па ІЛсгаіпіе” (1909), ”Ка§ге 8Іапо\уі$ко па Кикі-ІІкгаіпіе” (1909), ”2
сігіе)6\¥ Пкгаіпу” (1912), монографія ”§ІапІ8Іа\¥ МісЬаІ Кгхусхе^кі”
(1912).
У 1913-1914 роках Липинський жив на власному хуторі Ру-
салівські Чагари на Уманщині, де згодом пропали його книги і
рукописи, серед інших — незавершена "Історія України”. З 1914
року його обрано дійсним членом Наукового товариства ім. Шев-
ченка.
Під час Першої світової війни (1914-1917) Липинський служив
офіцером у російській армії і брав участь в українізації свого полку у
Полтаві. У 1917 році він допомагав організувати Українську де-
мократичну хліборобську партію і був автором її програми, що
передбачала проголошення незалежності України та збереження прав
приватної власності на землю. За гетьманату Павла Скоропадсько-
го і за Директорії Української Народної Республіки Липинський
виконував обов’язки посла Української держави в Австрії (1918 —
липень 1919).
На еміграції вчений жив у Австрії (Райхенау, Бадеґґ) та почасти
у Берліні (1926-1927). У 1920 році, коли з’явилася його "Україна на
переломі”, він був співзасновником політичної організації "Україн-
ський Союз хліборобів-державників”, раду присяжних якого очо-
лював. Як провідний ідеолог консервативно-монархічного руху, Ли-
пинський став головним редактором неперіодичного збірника "Хлі-
боробська Україна” (1920-1925), у якому друкувався його політичний
трактат "Листи до братів-хліборобів” (окремим виданням вийшов у
1926 р.). У цей період побачили світ також праці "Релігія і церква в
історії України” (1925), "Покликання варягів чи організація хлібо-
робів” (1926) та інші. Лишається досі незнайденим, написаний у
Берліні, в Українському науковому інституті твір "Теорія прав-
ління”.
Відійшовши від гетьманського монархічного руху внаслідок
політичного конфлікту з Павлом Скоропадським, Липинський у
1930 році з невеликою групою прихильників створив окрему орга-
нізацію "Братство українських класократів-монархістів, гетьманців”,
органом якої став "Збірник хліборобської України”.
Помер Липинський на туберкульоз 14 червня 1931 року в са-
наторії Вінервальд біля Відня; був похований на родинному кла-
довищі у селі Затурцях.
Якщо йдеться про суспільно-політичні та історичні погляди, то
Липинський починав свою діяльність як консервативний демократ,
опісля став корпоративним консерватором і гетьманцем-монархі-
стом, а закінчив як незалежний конституційний консерватор. Відпо-
відно до розвитку цих поглядів, він спершу займався питанням
повернення на українство полонізованої шляхти, що віддзеркалене у
його ранніх творах. Згодом, на підставі власного прикладу, він
розвинув концепцію територіально-політичного громадянства. Згід-
но з його теорією державності, яка слідувала, людина, яка живе і
працює на території України, платить українській державі податки,
служить у її армії чи адміністрації та виконує суспільнокорисні
функції, є громадянином України і політичним українцем незалежно
від етнонаціональної, релігійної чи расової приналежності (до речі,
сам Липинський зберіг римо-католицьке віровизнання до кінця свого
життя).
Хоч Липинського не можна вважати вченим у вузькому ака-
демічному сенсі, скоріше — незалежним ученим у значенні "^епііетап
зсЬоіаг” або ”Ргіуаі£е1еЬгіег”, а також незважаючи на передчасну
смерть — на 49-му році життя, він залишив велику теоретичну
спадщину, а його внесок у розвиток української історіографії та
політичної думки надзвичайно вагомий.
Вячеслава Липинського по праву вважають головним заснов-
ником державницької школи в українській історіографії, хоч важ-
ливе місце у розвитку цієї концепції належить і Степану Томашів-
ському (1875-1930). (Принагідно слід зазначити, що такі історично-
ідеологічні трактати, як "Історія Русів”, а також історичні праці, як
"История Малой России” [1822] Дмитра Бантиша-Каменського
[1788-1850] і ”История Малороссии” [1842-1843] Миколи Маркевича
[1804-1860] можна вважати протодержавницькими творами україн-
ської історіографії). До появи праць Липинського українська істо-
ріографія перебувала під панівним впливом народницької концепції
історії, головними представниками якої були Микола Костомаров
(1817-1885), Володимир Антонович (1834-1908), Олександер Лаза-
ревський (1834-1902), Михайло Грушевський (1866-1934). У центрі
своєї уваги представники народницької концепції ставили народ, під
яким розуміли головно селянські маси. Вони вважали, що відро-
дження народу і визволення його з неволі можна досягнути шляхом
підпорядкування йому інтересів інших суспільних груп. Рахуючи
плебейські, зокрема селянські низи за рушійний чинник історії, вони
ставилися з упередженням до держави, в першу чергу чужої, а й
навіть своєї, ототожнюючи державу та її установи з насильством і
визиском.
Липинський, а за ним і Томашівський та інші, на відміну від
представників народницької школи, вважали, що держава, особливо
національна, відіграє творчу роль в організації, скеруванні та обо-
роні суспільства. Тобто, йшлося про ту концепцію держави, яка роз-
винулася в Англії, Німеччині, Росії, а також у польській історичній
науці (пор. краківську державно-консервативну школу). Таку ж кон-
цепцію держави підтримувало більшість талановитих учнів Грушев-
ського на чолі з Іваном Крип’якевичем (1886-1975): Мирон Кордуба
(1886-1948), Микола Чубатий (1889-1975), Іван Джирджора (1880-
1919), Василь Герасимчук (1880-1944). Крім того, істориками-держав-
никами були Дмитро Дорошенко (1882-1951), Борис Крупницький
(1894-1958), Василь Кучабський (1895-1945?), Наталія Полонська-
Василенко (1884-1977), Павло Чижевський (1860-1925), Лев Окіншевич
(1898-1980), Андрій Яковлів (1872-1955), Олександер Шульгин (1889-
1960). Усіх згаданих вчених, а також більшість сучасних впливових
українських істориків діаспори можна у тій чи іншій мірі вважати
послідовниками державницької школи.
Ще до Першої світової війни Липинський утвердився в думці,
що українська держава повинна бути національною і незалежною.
Зокрема, уже в своєму неопублікованому трактаті ”Меморіял до
Українського Комітету про наше становище супроти напруженої
ситуації в Европі” (грудень 1912 р.) він сформулював концепцію
самостійної української держави, спертої на демократичні засади,
незалежно від її конституційної форми (конституційна монархія,
республіка тощо). Згодом, удосконалюючи цю тезу, він аргумен-
тував, підносячи рівень українського політичного мислення до за-
хідного, зокрема англосакського, що без держави немає нації, є
лише народ в етнічному сенсі.
Позитивна оцінка ролі держави помітна уже в ранніх опубліко-
ваних історичних творах Липинського, наприклад, в уже згаданих
монографії ”§ІапІ8Іа\у МісЬаІ Кггусгехузкі” та праці ”Ввде сЬхуііє 2
<І2Іе)6у/ рогехуоіисуіпе) Пкгаіпу. І. ІЗ згсгуіи роі?§і; II. Ка рггеїотіе”,
вміщеної у збірному творі ”Х <І2Іе)6у/ Пкгаіпу”. У завершеній формі
погляди Липинського на державу викладені в його останній істо-
ричній праці "Україна на переломі” та політичному трактаті "Листи
до братів-хліборобів”.
"Україна на переломі, 1657-1659: Замітки до історії українського
державного будівництва в ХУП-ім столітті” з’явилася у 1920 році
після провалу українського державного будівництва в Революції
хіі
1917-1920 років. Як вказує заголовок, праця стосується переломної
доби в історії України XVII століття, коли спроба створити власну
державу за гетьманства Богдана Хмельницького не завершилася
повним успіхом. Згадана книга Липинського (як вже зазначено) —
це розширена версія його давнішої праці, опублікованої у 1912 році
під назвою ”В^іе сЬ\уі1е г <І2Іе]6\у роге^оіисуще) ІЛсгаіпу. 1.11 згсгуіи
роі£§і”. Нову версію вчений писав під впливом досвіду Визвольних
змагань 1917-1920 років, намагаючись на прикладі давноминулих і в
переносному сенсі —сучасних історичних невдач показати своїм
землякам правильний шлях до успішного втілення ідеї української
державності.
В "Україні на переломі” Липинський розглядає три головні
проблеми в історії України XVII століття, тобто побудову укра-
їнської козацької держави (центральна тема книжки), яка розвивалася
від автономізму до майже повного унезалежнення, роль еліти
(аристократії) і роль видатної особи (Гетьмана Богдана Хмельниць-
кого) в історії України і застосовує аналітично-концепційний метод
дослідження та драматично сугестивну манеру писання. Інтерпре-
туючи по-новому питання форми державного устрою за часів Бог-
дана Хмельницького і беручи до уваги монархічні і абсолютистські
плани гетьмана, Липинський розвиває власну теорію Гетьманату,
базованого на династично-дідичних засадах із становою репрезен-
тацією. Він доходить висновку, що на тогочасному етапі історич-
ного розвитку найперспективнішою формою державного правління
на Україні була б гетьманська монархія, бо вона змогла б легі-
тимізувати державну владу. А, згідно з Липинським, тільки геть-
манське правління послужило б і регулюючим чинником, і вираз-
ником інтересів різних груп тогочасного українського суспільства.
На підставі аналізу співвідношення між верховною гетьман-
ською владою і різними групами тогочасного українського суспіль-
ства, тобто Військом Запорізьким, духівництвом, міщанством, се-
лянством і непокозаченою шляхтою, Липинський конструює модель
нової української аристократії або еліти, відводячи їй головну
державотворчу роль. Тут же вперше вчений застосовує структурний
підхід для окреслення окремих прошарків Війська Запорізького.
Пізніше це було розвинуте в теорію структурованого суспільства,
рушійним мотором якого Липинський вважав еліти в плюралістич-
ному сенсі. Як відомо, всебічну теорію еліт і їх кругообігу (циркуля-
ції) Липинський виклав у своєму творі "Листи до братів-хліборобів”.
Прославляючи Гетьмана Богдана Хмельницького як чи не най-
більшого державного діяча в історії України з огляду на його
непересічні політичні, військові та організаційні здібності, Липин-
ський вибудовує культ-міф великої людини і легендарного героя
хііі
довкола особистості Хмельницького, як, до речі, він це робив ще
раніше стосовно військового діяча, козацького полковника Стани-
слава Михайла Кричевського у присвяченій йому книзі 1912 року.
Хоч застосування культу героя до визначних, наділених небувалими
прикметами історичних постатей і творення легенд і міфів довкола
їх особистостей, що під впливом неоромантичної історіографії на-
було поширення в тогочасній Європі, сьогодні видається анахро-
нізмом, однак у певних періодах історії воно мало свій сенс як засіб
розбудити національну й історичну свідомість суспільства. У своїх
пізніших творах, зокрема у "Листах до братів-хліборобів”, Липин-
ський відійшов від неоромантичного підходу до історії, зокрема, від
підкреслення ролі великої людини в історичному процесі, замінивши
його на соціологічний та теоретично-політичний аналіз співвідно-
шення між державою, елітами і суспільством.
Незважаючи на те, що "Україна на переломі” вперше побачила
світ ще у 1920 році і взагалі стосується історії України понад
трьохсотлітньої давності, вона не втратила актуальності по сьогод-
нішній день. Гостро злободенно звучить ця праця і тепер, коли
Україна вже вкотре за свою новітню історію опинилася на пере-
ломному етапі державного будівництва.
Приємно відзначити, що пропоноване третє видання "України
на переломі” побачить світ у шістдесяті роковини з дня смерті його
автора Вячеслава Липинського (1931-1991).
Ярослав Пеленський
ХІУ
бЕМЕКАЬ ЕБІТОК’8 РКЕЕАСЕ
Уіас1іе8Іау Ьурупзку апсі НІ8 ІІкгаіпе аі іке Тигпіп^ Роіпі
ТЬІ8 уоіите сопіаіпз Ше Шігсі сгіїісаі едіїіоп оГ УіасЬезІау Бу-
рупзку’з Ьізіогісаі хуогк Укгаіпе аі іке Тигпіп^ Роіпі іп ІІкгаіпіап (ІЬе
ЙГ8І арреагед іп 1920 апсі іЬе зесопсі іп 1954), ііз РоїізЬ ргоіоіуре “Ту/о
Мотепіз Іїот Ше Нізіогу оГ Ше Розігеуоіиііопагу ІІкгаіпе. І. Аі Ше
Реак оГ Роу/єг”, йгзі риЬІізЬес! іп 1912 іп іЬе соїіесііуе у/огк Ргот
Укгаіпе’8 Разі (зее Ше Аррепдіх, рр. 275-317), ІЬІ8 аиШог’з ргеГасе (іп
ЬоіЬ ІІкгаіпіап апсі Еп§1ізЬ) іп Ьіз сарасіїу аз ргезісіепі оГ Ше XV. К. Бу-
рупзку Базі Еигореап РезеагсЬ Іпзіііиіе (ЬегеаЙег БЕРІ), ап “АгсЬео-
ЕгарЬіс ТЧоІе” Ьу ІЧаїаІіа М. Іакоуепко (Іпзіііиіе оГ ІІкгаіпіап АгсЬео-
§гарЬу, ІІкгаіпіап Асадету оґ Зсіепсез) апсі СЬгізІіпа Реіепзкі (БЕРІ),
апсі ап іпігодисіогу еззау “УіасЬезІау Бурупзку, а Нізіогіап оґ Ше А§е оГ
СЙ8І8” Ьу Бєу Р. Віїаз (БЕРІ). РиЬІізЬед ипдег Ше )оіпі аизрісез оі Ше
XV. К. Бурупзку Базі Еигореап РезеагсЬ Іпзіііиіе оґ РЬіІадеІрЬіа апсі Ше
Іпзіііиіе оі ІІкгаіпіап Агс1іео§гарЬу, ІІкгаіпіап Асасіету оГ Зсіепсез іп
Кієу, іі сопзіііиіез Ше Шігсі уоіите о£ Бурупзку’з Ьізіогісаі хуогкз хуЬісЬ
сотргізе а раті оГ Ше Гиіі едіїіоп оі Ьіз ^гіііп^з Ше риЬІісаІіоп оГ
\уЬісЬ Ьаз Ьееп іп рго§ге88 зіпсе 1980. ТЬе ригрозе оГ Шіз ргеґасе із іо
ЬгіеЙу іпіопп Ше Еп^ІізИ-Іап^иа^е геасіег аЬоиі Бурупзку’з Іііе апсі ідеаз
апд аЬоиі Ше сопіепі оі 11І8 \уогк ІІкгаіпе аі іке Тигпіп% Роіпі.
УіасЬезІау КахутугоуусЬ Бурупзку — опе оГ Ше 1еадіп§ ІІкгаіпіап
Ьізіогіапз апд ргоЬаЬіу Ше тозі оп^іпаї їу/епїіеШ-сепШгу ІІкгаіпіап
роїііісаі Шеогізі, зосіоіо^ізі, апсі ідеоіо^ие — \уаз Ьогп оп 17 Аргії
1882 іп Хаіиіізі (УоШупіа — а ргоуіпсе оГ ІІкгаіпе) іпіо Ше Гатіїу оГ
Кахітіегг Біріпзкі, а РоїізЬ поЬІетап апсі Іапдохупег (Ше Біріпзкі
Гатіїу Над зеіііесі іп ІІкгаіпе іп Ше еі^ЬіеепіЬ сепіигу). ТЬе Гиіиге
зсЬоІаг §гас1иаІе<і ігот а ^утпазіит (Ьі^Ь зсЬооІ) іп Кієу хуЬєгє, аГіег
]оіпіп£ а ІІкгаіпіап зіисіепі зосіеіу, Ье сате іо регсеіуе ЬітзеІГ аз а
ІІкгаіпіап. Бгот 1903 Іо 1913 Ье Ііуед іп Сгасоу/, у/Ьеге іп 1903-1906 апд
1908, іп ассогдапсе хуіШ Ше ргеуаі1іп§ іпіегезіз атоп§ сегіаіп ^гоирз о£
Ше 1апс1о\упіп£ поЬіІііу, Ье зіидіесі а^гісикиге апсі аидіїед Ьізіогу соигзез
аі Ше За^іеііопіап Ііпіуегзіїу. Іп Сгасоху Ье таггіесі Кахітіега Згитіпзка.
ТЬе соиріе Ьад а даи§Ьіег Еу/а (у/Ьо по\у гезісіез іп Бопсіоп), Ьиі Іаіег
сііуогсесі дие Іо іггесопсіїаЬІе сііїїегепсез зІеттіп§ Ігот Бурупзку’з
роїііісаі уієу/8.
ХУЬіІе 1іуіп§ іп Сгасоу/ Ье ігауеіед Іо Оепеуа у/Ьеге іп 1906-1907 Ье
XV
зішііесі 8ОСІОІО&У апд Ьізіогу аі іЬе ІІпІУегзіїу оГ Оепеуа апсі Іо 2а-
корапе Гог іЬе Ігеаїтепі оГ а 1ип§ кізеазе. Не таке уізііз Іо Кіеу, аз
у/еіі, у/кеге ипкег кіз зропзогзЬір Ргге^ісці кга^ому (ТЬе ІЧаїіопаї
Кєуієху), а зосіороіііісаі )оигпа1, \уаз риЬІізЬед іп 1909-1910, апд хуЬєгє
Ье хуізЬєсі Іо зеїііе іп огкег Іо сотріеіе Ьіз Ьізіогісаі едисаііоп. Ргот
Сгасоху Ье аІ8о таке ЬгіеГ Ігірз Іо Ьуіу, хуЬєгє Ье Ьесате іЬе 1еа<ііп§
її§иге оГ іЬе роїііісаі §гоир “УіГпа ІІкгаіпа” (Ргее ІІкгаіпе), апк іо ЬІ8
рагепіаі езіаіе іп Хаіигізі. її у/аз іп Сгасоу/ іЬаі іЬе та)огку оГ Ьіз
рге-ХУогШ XVаг І дуогкз дуаз риЬІізЬед іп РоїізЬ: 8гІаскіа па Рікгаіпіе
(ІЧоЬіІііу іп ІІкгаіпе) іп 1909, іїахге Мапохуіхко па Кші-Ькгаіпіе (Оиг
Розіїіоп іп Киз’-ІІкгаіпе) іп 1909, 7, сігіеідху Укгаіпу (Ргот ІІкгаіпе’8
Разі) іп 1912, апд а топо^гарЬ 8іапІ8Іа\у Міскаї Кгхусгемзкі іп 1912.
Іп 1913-1914 Ьурупзку зеїііек аі Ьіз оу/п езіаіе Кизаііузкі СЬаЬагу
іп іЬе ІІтап ге§іоп оГ ІІкгаіпе, у/Ьеге зиЬзедиепІІу Ьіз Ьоокз апк
тапизсгіріз хуєгє сіезігоуед, атоп§ оіЬегз, Ьіз ипїїпізЬед “Нізіогу оГ
ІІкгаіпе.” Не у/аз еіесіек а Гиіі тетЬег о£ іЬе ЗЬеУсЬепко 8сЬо1аг1у
8осіеіу іп 1914.
Оигіпе XV о гід XV аг І (1914-1917) Ьурупзку зегуед аз ап ойїсег іп
іЬе Киззіап агту апд рагіісіраіесі іп іЬе икгаіпігаїіоп оГ Ьіз ге^ітепі іп
Роїіауа. Іп 1917, Ье Ьеіред Іо ог^апіхе іЬе ІІкгаіпіап Ветосгаїіс
Рагтегз’ Рагіу ап<1 аиіЬогед ііз роїііісаі рго^гат у/ЬісЬ розіиіаіесі іЬе
ргосіатаїіоп о£ ІІкгаіпе’з іпсіерепдепсе апд іЬе геїепііоп о£ іЬе гі§Ьі Іо
ргіуаіе оутегзЬір о£ Іапд. Вигіп§ іЬе Неїтапаїе о£ Рауіо 8когорадзку
апд іЬе Вігесіогаїе о£ іЬе ІІкгаіпіап ІЧаїіопаї КериЬІіс, Ьурупзку
зегуед аз ІІкгаіпіап атЬаззаког Іо Аизігіа іп 1918-ДиІу 1919.
Аз ап етІ£ґе Ьурупзку ІІУек іп Аизігіа (КеісЬепаи, Ваде££) апд
Іетрогагіїу іп Вегііп (1926-1927). Іп 1920, хуЬєп Ьіз хуогк ІІкгаіпа па
регеїоті (ІІкгаіпе аі іЬе Тигпіп§ Роіпі) у/аз їїгзі риЬІізЬед, Ье Ьесате а
соїоипдег оГ іЬе роїііісаі ог^апігаїіоп “ІЗкгаіпз’куі зоіиг кЬІіЬогоЬіу-
Сіег/Ьаупукіу” (ІІкгаіпіап Ьпіоп оГ Рагтег-8іаііз1з) апд іЬе сЬаігтап
оГ ііз соипсії оГ зу/огп тетЬегз. Аз іЬе 1еасііп§ ікеоіо^ие оГ іЬе
сопзегуаііуе топагсЬісаІ тоуетепі, Ье у/аз іЬе сЬіеГ едіїог оГ іЬе
попрегіодісаі аІтапасЬ КМіЬогоЬя’ка Рікгаіпа (ТЬе Рагтегз’ ІІкгаіпе)
Іїот 1920 Іо 1925 іп у/ЬісЬ Ьіз таіп роїііісаі ігеаіізе Ьузіу (Іо Ьгаіі\-
ккІіЬогоЬіч (Ьеііегз Іо Рєііоху Рагтегз) \уаз іїгзі риЬІізЬед (зерагаїе
едіїіоп іп 1926). Вигіп£ іЬаІ регіосі, іЬе Іо11о\уіп§ о£ ЬІ8 хуогкз хуєгє
риЬІізЬед іп ІІкгаіпіап: Кеіі^ііа і іяегкх’а V йіїогіі РІкгаіпу (Не1і§іоп апд
СЬигсЬ іп іЬе Нізіогу оГ ІІкгаіпе) іп 1925, Рокіукаппіа Уагіакіу ску
огкапігаїяііа ккНЬогоЬіу (Іпуііаііоп о£ іЬе Уагап^іапз ог іЬе Ог§апі-
гаїіоп о£ Рагтегз) іп 1926, апсі оіЬегз. ТЬе у/ЬегеаЬоиІз оГ Ьіз
тапизсгірі “Теогііа ргауііппіа” (ТЬе ТЬеогу о! Ооуегптепі), у/гіїїеп іп
Вегііп, у/Ьі1е Ье у/аз аззосіаіед у/ІіЬ іЬе ІІкгаіпіап 8сЬо1аг1у Іпзіііиіе,
гетаіп ипкпохуп Іо іЬе ргезепі дау.
ХУІ
ОЕМЕКАЬ ЕБІТОК’8 РКЕЕАСЕ
Уіас1іе8Іау Ьурупвку апсі НІ8 Укгаіпе аі іке Тигпіп% Роіпі
ТЬІ8 уоіите сопіаіпз іЬе іЬігд сгііісаі едіііоп оГ УіасЬезІау Ьу-
рупзку’з Ьізіогісаі дуогк ІУкгаіпе аі іке Тигпіпз Роіпі іп ІІкгаіпіап (іЬе
Гігзі арреагед іп 1920 апсі іЬе зесопсі іп 1954), ііз РоїізЬ ргоіоіуре “Т\уо
Мотепіз Ггот іЬе Нізіогу оГ іЬе Розігеуоіиііопагу ІІкгаіпе. І. Аі іЬе
Реак оГ Роу/ег”, Гігзі риЬІізЬед іп 1912 іп іЬе соПєсііує у/огк Ргот
Укгаіпе’х Разі (зее іЬе Аррепдіх, рр. 275-317), іЬіз аиіЬог’з ргеГасе (іп
ЬоіЬ ІІкгаіпіап апсі Еп^ІізЬ) іп Ьіз сарасііу аз ргезідепі оГ іЬе XV. К. Ьу-
рупзку Базі Еигореап КезеагсЬ Іпзіііиіе (ЬегеаГіег ЕЕКІ), ап “АгсЬео-
§гарЬіс Моіе” Ьу ІЧаіаІіа М. Іакоуепко (Іпзіііиіе оГ ІІкгаіпіап АгсЬео-
§гарЬу, ІІкгаіпіап Асадету оГ Зсіепсез) апсі СЬгізііпа Реіепзкі (ЕЕКІ),
апсі ап іпігодисіогу ез8ау “УіасЬезІау Бурупзку, а Нізіогіап оі іЬе А§е оі
Сгізіз” Ьу Бєу К.. Віїаз (ЕЕКІ). РиЬІізЬед ипдег іЬе ]оіпі аизрісез оГ іЬе
XV. К. Бурупзку Базі Еигореап КезеагсЬ Іпзіііиіе оГ РЬіІасіеІрЬіа апсі іЬе
Іпзіііиіе оі ІІкгаіпіап АгеЬео§гарЬу, ІІкгаіпіап Асадету оі Зсіепсез іп
Кіеу, іі сопзіііиіез іЬе іЬігсі уоіите оГ Бурупзку’з Ьізіогісаі іуогкз іуЬісЬ
сотргізе а раті оГ іЬе Гиіі едіііоп оґ Ьіз \¥гіііп§з іЬе риЬІісаііоп оГ
суЬісЬ Ьаз Ьееп іп рго^гезз зіпсе 1980. ТЬе ригрозе оГ іЬіз ргеГасе із іо
ЬгіеЛу іпГогт іЬе Еп§1ізЬ-1ап§иа§е геадег аЬоиі Бурупзку’з ІіГе апсі ідеаз
апсі аЬоиі іЬе сопіепі о£ Ьіз \уогк Укгаіпе аі іке Титіп^ Роіпі.
УіасЬезІау Ка/утугоуусЬ Бурупзку — опе о£ іЬе 1еадіп§ ІІкгаіпіап
Ьізіогіапз апсі ргоЬаЬІу іЬе тозі огі^іпаї ІхуепііеіЬ-сепіигу ІІкгаіпіап
роїііісаі іЬеогізі, зосіоіо^ізі, апсі ісіеоіо^ие — у/а8 Ьогп оп 17 Аргії
1882 іп Хаіигізі (УоІЬупіа — а ргоуіпсе оі ІІкгаіпе) іпіо іЬе Гатіїу оГ
Кахітіегг Біріпзкі, а РоїізЬ поЬІетап апсі Іапсіоіупег (іЬе Біріпзкі
Гатіїу Ьад зеіііед іп ІІкгаіпе іп іЬе еі^ЬіеепіЬ сепіигу). ТЬе іиіиге
зсЬоІаг §гас1иаіес1 Ггот а §утпазіит (Ьі§Ь зсЬооІ) іп Кієу іуЬєгє, аГіег
Іоіпіп§ а ІІкгаіпіап зіисіепі зосіеіу, Ье сате іо регсеіуе ЬітзеІГ аз а
ІІкгаіпіап. Егот 1903 іо 1913 Ье ііуєсі іп СгасоіУ, іуЬєгє іп 1903-1906 апсі
1908, іп ассогдапсе іуііЬ іЬе ргеуаі1т£ іпіегезіз атоп§ сегіаіп §гоирз оГ
іЬе 1апдоі¥піп§ поЬіІііу, Ье зіидіесі а^гісиїіиге апсі аисіііед Ьізіогу соигзез
аі іЬе Ла§іе11опіап Ііпіуегзііу. Іп СгасоіУ Ье таггіед Кахітіега 8гитіпзка.
ТЬе соиріе Ьад а сіаи^Ьіег Еіуа (іуЬо поіу гезідез іп Бопсіоп), Ьиі Іаіег
сііуогсед сіие іо іггесопсіїаЬІе сііГГегепсез зіеттіп§ Ггот Бурупзку’з
роїііісаі уієіуз.
ХУЬіІе 1іуіп§ іп СгасоіУ Ье ігауеіесі іо Оепеуа іуЬєгє іп 1906-1907 Ье
XV
зіисііесі зосіоіо^у апсі Ьізіогу аі Ше Нпіуегзіїу оГ Оепеуа апсі Іо 2а-
корапе Гог іЬе Ігеаїтепі оГ а 1ип§ сіізеазе. Не таде УІ8ІІ8 Іо Кієу, аз
у/еіі, у/Ьеге ипсіег Ьіз зропзогзЬір Ргге^іцсі кгаіоУї'у (ТЬе ІЧаїіопаї
Кєуієу/), а зосіороіііісаі )оигпа1, у/аз риЬІізЬед іп 1909-1910, апсі у/Ьеге
Ье У'ізЬед Іо 8еИ1е іп огдег Іо сотріеіе ЬІ8 Ьізіогісаі едисаііоп. Ргот
Сгасоху Ье аІ8о таде ЬгіеГ Ігірз Іо Ьуіу, хуЬєгє Ье Ьесате іЬе 1еадіп§
Гі§иге оГ ІЬе роїііісаі §гоир “УіГпа ІІкгаіпа” (Ргее ІІкгаіпе), апсі Іо Ьіз
рагепіаі езіаіе іп 2аіигІ8І. її \уаз іп Сгасосу іЬаІ ІЬе та]огііу оГ Ьіз
рге-\Уог1д XVаг І у/огкз дуаз риЬІізЬесі іп РоїізЬ: Згіаскіа па І/кгаіпіе
(ТЧоЬіІіІу іп ІІкгаіпе) іп 1909, N0826 8іапо\чІ8ко па Кші-1]кгаіпіе (Оиг
Розіїіоп іп Киз’-ІІкгаіпе) іп 1909, 2 сігіеібм Укгаіпу (Ргот ІІкгаіпе’8
Разі) іп 1912, апсі а топо^гарЬ Зіапізіаю Міскаї Кггусгемзкі іп 1912.
Іп 1913-1914 Ьурупзку зеїііед аі Ьіз оу/п езіаіе Кизаііузкі СЬаЬагу
іп ІЬе ІІтап ге§іоп оі ІІкгаіпе, \уЬеге зиЬзециепІІу Ьіз Ьоокз апсі
тапивсгірів у/еге дезігоуед, атоп§ оіЬегз, Ьіз ипГіпізЬесІ “Нізіогу оГ
ІІкгаіпе.” Не \уаз еіесіесі а Гиіі тетЬег оі ІЬе ЗЬеУсЬепко 8сЬо1аг1у
8осіеІу іп 1914.
Оигіп§ ХУогІсІ ХУаг І (1914-1917) Ьурупзку зєгуєсі аз ап оіїїсег іп
ІЬе Киззіап агту апсі рагіісіраіед іп ІЬе икгаіпіхаїіоп оГ Ьіз ге^ітепі іп
Роїіауа. Іп 1917, Ье Ьеіред Іо ог^апіге ІЬе ІІкгаіпіап Ветосгаїіс
Рагтегз’ Рагіу апсі аиіЬогесі ііз роїііісаі рго^гат хуЬісЬ розіиіаіед ІЬе
ргосіатаїіоп оГ ІІкгаіпе’з іпсіерепсіепсе апсі іЬе геїепііоп оі іЬе гі^Ьі Іо
ргіуаіе оу'пегзЬір оГ Іапсі. Ьигіп§ іЬе Неїтапаїе оГ РаУІо Зкогорадзку
апсі іЬе Вігесіогаїе оГ іЬе ІІкгаіпіап ІЧаїіопаї КериЬІіс, Ьурупзку
зєгуєсі аз ІІкгаіпіап атЬаззадог Іо Аизігіа іп 1918-ЛиІу 1919.
Аз ап етІ£ге Ьурупзку ііуєсі іп Аизігіа (КеісЬепаи, Васіе££) апсі
Іетрогагіїу іп Вегііп (1926-1927). Іп 1920, хуЬєп Ьіз хуогк ІЛгаіпа па
регеїоті (ІІкгаіпе аі іЬе Тигпіп^ Роіпі) \уаз Гігзі риЬІізЬед, Ье Ьесате а
соїоипсіег оГ іЬе роїііісаі ог^апіхаїіоп “ІІкгаіпз’куі зоіих кЬІіЬогоЬІУ-
сіеггЬаУпукіу” (ІІкгаіпіап ІІпіоп оГ Рагтег-Зіаіізіз) апсі іЬе сЬаігтап
оГ ІІ8 соипсії оГ 8у/огп тетЬегз. Аз іЬе 1еадіп§ ісіеоіо^ие оГ іЬе
сопзегуаііуе топагсЬісаІ тоуетепі, Ье у/аз іЬе сЬіеГ есіііог оГ іЬе
попрегіодісаі аІтапасЬ КкІіЬогоЬз’ка ІІкгаіпа (ТЬе Рагтегз’ ІІкгаіпе)
Ггот 1920 іо 1925 іп хуЬісЬ Ьіз таіп роїііісаі Ігеаіізе Ьузіу <1о Ьгаїіч-
кМіЬогоЬіу (Ьеііегз Іо Ре11о\у Рагтегз) \уаз ГІГ8І риЬІізЬесі (зерагаїе
есііііоп іп 1926). Вигіп£ іЬаІ регіосі, іЬе іоііохуіп^ оГ ЬІ8 хуогкз хуеге
риЬІізЬесі іп ІІкгаіпіап: Кеіі^ііа і ізегкуа V ізіогії ІІкгаіпу (Кеіі^іоп апсі
СЬигсЬ іп ІЬе Нізіогу оГ ІІкгаіпе) іп 1925, Рокіукаппіа Уагіакіу ску
огкапігаізііа ккІіЬогоЬІУ (Іпуііаііоп оі ІЬе Уагап^іапз ог іЬе Ог§апі-
гаїіоп оі Рагтегз) іп 1926, апсі оіЬегз. ТЬе хуЬегеаЬоиІз оі ЬІ8
тапизсгірі “Теогііа ргауііппіа” (ТЬе ТЬеогу о! Ооуегптепі), у/гіїїеп іп
Вегііп, у'ЬіІе Ье \уаз аззосіаіед хуііЬ ІЬе ІІкгаіпіап 8сЬо1аг1у Іпзіііиіе,
гетаіп ипкпохуп Іо іЬе ргезепі дау.
ХУІ
АГіег 1еауіп£ ІЬе Ьеітапііе топагсЬіса! тоуетепі Ьесаиве оГ а
роїііісаі сопПісі ууііЬ Рауіо Зкогорадвку іп 1930, Ьурупйку, Іо^еіЬег
\уііЬ веуегаї Го11о\уегв, Гоипдед а верагаіе ог^апігаііоп “Вгаівіуо икга-
іпз’кукЬ кІавокгаііу-топагкЬівііу, Ьеітапізіу” (ВгоіЬегЬоод оГ ІІкгаіп-
іап СІавзосгаі-МопагсЬіві Неітапііев). ТЬе оГГісіаІ риЬІісаііоп оГ іке
ог^апігаііоп \уав ХЬігпук ккіНЬогоЬз’коі ІІкгаіпу (АІтапасЬ оГ ІЬе
Гагтегв’ ІІкгаіпе).
Ьурупвку діед оГ ІиЬегсиїозів аі ІЬе ХУіепепуаІд вапаіогіит пеаг
Уіеппа оп 14 Зипе 1931; Ье \уа8 Ьигіед аі іЬе Гатіїу сетеіегу іп
Хаіигіві.
Ав Ьурупвку’в восіороіііісаі апд ЬІ8іогіса1 уіечув еуоіуед, Ье віагіед
оиі аз а сопзегуаііуе детосгаі, іЬеп Ьесате а согрогаііуе сопзегуаііуе
апд а Ьеітапііе топагсЬізі, апд епдед ир аз ап іпдерепдепі сопзіііи-
ііопаї соп8егуаііуе. Іп ассогдапсе \уііЬ іЬе деуеіортепі оГ ЬІ8 уіє\уз, Ье
аі їїгзі деаіі ууііЬ іЬе ргоЬІет оГ іЬе икгаіпігаііоп оГ іЬе роїопігед
поЬіІііу ууЬісЬ І8 геііесіед іп ЬІ8 еагіу \уогкв. Ьаіег, оп ІЬе Ьавіз оГ ЬІ8
ехрегіепсе, Ье деуеіоред ЬІ8 о\уп сопсерііоп оГ сііігепзЬір, \уЬісЬ гевіед
оп іеггііогіаі апд роїііісаі Гоипдаііопз. Ассогдіп§ іо ЬІ8 іЬеогу оГ зіаіе-
Ьоод, \уЬісЬ Го11о\уед, а регзоп \уЬо ііуев апд ууогкв іп ІІкгаіпе, рауз
іахев іо іЬе ІІкгаіпіап зіаіе, вегуев іп іів агту ог адтіпізігаііоп, апд
регГогтв 8осіа11у ивеіиі Гипсііопв ів а сііігеп оГ ІІкгаіпе апд а роїііісаі
ІІкгаіпіап, ге^агдіезз оГ іЬаі регзоп’з еіЬпіс, паііопаї, геїі^іоив, ог гасіаі
огІ£Іп8 (іп Гасі, Ьурупвку гетаіпед а Котап СаіЬоІіс іо іЬе епд оГ ЬІ8
ІіГе).
А1іЬои§Ь Ьурупвку саппоі Ье ге§агдед ав а зсЬоІаг іп іЬе паггоху
асадетіс вепве, Ьиі гаіЬег ав ап іпдерепдепі зсЬоІаг іп ІЬе ігадіііоп оГ
“£епі1етап зсЬоІаг” ог “Ргіуаі§е1еЬгіег” апд іп зрііе оГ ЬІ8 ргетаіиге
деаіЬ аі іЬе а§е оГ Гогіу-піпе, Ье ІеГі ап ітргеввіуе іЬеогеіісаІ 1е§асу; ЬІ8
сопігіЬиііоп іо іЬе деуеіортепі оГ ІІкгаіпіап ЬІ8іогіо§гарЬу апд роїііі-
саі іЬои^Ьі ів іттепве.
УіасЬезІау Ьурупвку І8 гі§Ьі1у ге§агдед ав ІЬе ргіпсіраї Гоипдег оГ
іЬе зіаіе всЬооІ іп ІІкгаіпіап ЬІ8іогіо£гарЬу, аІіЬои^Ь ап ітрогіапі гоїе
іп ІЬе деуеіортепі оГ іЬіз сопсерііоп ако Ье1оп£8 іо Зіерап Тота-
зЬіузку (1875-1930). (ІпсідепіаІІу, іі вЬоиІд Ье поіед ІЬаі висЬ Ькіогісо-
ідеоіо^ісаі ІгеаіІ8Є8 ав, Гог ехатріе, Іаіогііа Кизіу [Нізіогу оГ іЬе
К.Ц88Є8], а8 ууєіі ав Ьівіогісаі \уогкв ііке І&іогііа Маїоі Коззіі [Нівіогу оГ
Ьііііе Виввіа] оГ 1822 Ьу Ьтуіго ВапіувЬ-Катепвку [1788-1850] апд
Ізіогііа Маїогоззіі [Нівіогу оГ Ьііііе кизвіа] оГ 1842-1843 Ьу Мукоіа
МагкеуусЬ [1804-1860] сап Ье ге§агдед а8 апіеседепіз о£ іЬе віаіе
всЬооІ іп ІІкгаіпіап Ьівіогіо^гарЬу). Ьпііі іЬе арреагапсе о£ Ьурупвку’в
\уогкв, ІІкгаіпіап Ьізіогіо^гарЬу \уа8 ипдег ІЬе дотіпаііп^ іпііиепсе оГ
іЬе рориііві сопсерііоп оГ Ьівіогу, ІЬе сЬіеГ гергевепіаііуев оГ \уЬісЬ
\уєгє Мукоіа Ковіотагоу (1817-1885), Уоіодутуг АпіопоуусЬ (1835-
ХУІІ
1908), Оіекзапдег Ьахагеузку (1834-1902), апд МукЬаіІо НгизЬеузку
(1866-1934). ТЬе гергезепіаіКез о£ іЬе рориіізі сопсерііоп ешрЬазігед
іЬе гоїе оГ ІЬе “реоріе,” Ьу \уЬісЬ іЬеу ипдегзіоод таіпіу ІЬе реазапі
таззез. ТЬеу \¥еге оГ іЬе оріпіоп іЬаі ІЬе геуКаї оГ ІЬе ”реор1е” апд
ІЬеіг ІіЬегаііоп Ггот зиЬ)и§аііоп сап Ье асЬіеуед опіу Ьу зиЬогдіпаііпе
іЬе іпіегезіз оГ аіі зосіаі £гоирз іо іЬаі оГ іЬе "реоріе.” ХУЬіІе ге£агдіп£
ІЬе рІеЬеіап зосіаі зігаіа оГ ІЬе реоріе (ргітагіїу іЬе реазапігу) а8 ІЬе
десізКе тоуіп§ Гогсе оГ Ьізіогу, іЬеіг аііііиде іо^агд ІЬе зіаіе, їїгзі оГ
аіі Гогеі^п Ьиі аІ8о іЬеіг о\¥п, \уаз таггед Ьу рге)идісе, Ьесаизе іЬеу
ідепііїїед іЬе 8іаіе апд ііз іпвіііиііопв ууііЬ герге88Іоп апд ехріоііаііоп.
Ьурупзку, аз \ує11 аз ТотазЬКзку апд оіЬег8, іп сопіга8і іо іЬе
гергезепіаіКез оГ ІЬе рори1І8і зсЬооІ, таіпіаіпед іЬаі ІЬе зіаіе апд іп
рагіісиїаг іЬе паііопаї зіаіе р1ау8 а сгеаіКе гоїе іп ІЬе ог^апігаііоп,
дігесііоп, апд деіепзе оГ зосіеіу. Іп оіЬег \¥огдз, ІЬеу адуосаіед іЬаі
сопсерііоп о! ІЬе 8іаіе \уЬісЬ \уаз деуеіоред іп Огеаі Вгііаіп, Оегтапу,
апд Киззіа, аз хуєіі а8 іп Ро1І8Ь ЬізіогісаІ 8сЬо1аг8Ьір (сотраге іЬе
Сгасоху сопзегуаіКе 8іаіе 8сЬоо1). 8исЬ а сопсерііоп о! ІЬе 8іаіе \уаз
адоріед Ьу ІЬе та)огііу о! ІЬе іаіепіед 8іидепІ8 о! НгизЬеузку, їїгзі о!
аіі Ьу Кап КгуріакеуусЬ (1886-1975), а8 \ує11 а8 Мугоп КогдиЬа (1886-
1948), Мукоіа СЬиЬаіу (1889-1975), Кап ВгЬугдгЬога (1880-1919), апд
Уазуі НегавутсЬик (1880-1944). Атоп§ оіЬег рготіпепі гергезепіа-
іКез о! ІЬе зіаіе зсЬооІ іп ІІкгаіпіап Ьізіогіо^гарЬу \¥еге: Втуіго
ВогозЬепко (1882-1951), Вогуз Кгирпуізку (1894-1958), УазуІ Ки-
сЬаЬзку (1895-1945?), ІЧаіаІіа Роїопзка-Уазуїепко (1884-1977), Рауіо
СЬугЬеузку (1860-1925), Апдгіі ІакоуІК (1872-1955), Ьєу ОкіпзЬеуусЬ
(1898-1980), апд Оіекзапдег ЗЬиІЬуп (1889-1960). АП ІЬе аЬоуе-теп-
ііопед зсЬоІагз, аз \ує11 аз ІЬе та)огііу о! сопіетрогагу іпїїиепііаі
ІІкгаіпіап Ьізіогіапз іп іЬе діазрога сап Ье ге§агдед іо уагіоиз ехіепіз
аз зиссеззогз о! ІЬе зіаіе зсЬооІ іп ІІкгаіпіап Ьізіогіо^гарЬу.
АІгеаду ЬеГоге ХУогІд \Уаг І Ьурупзку чуаз сопуіпсед іЬаі ІЬе
ІІкгаіпіап зіаіе зЬоиІд Ье паііопаї апд іпдерепдепі. Рагіісиїагіу іп Ьіз
зіііі иприЬІізЬед ігеаіізе ”Метогіа1 до ІІкгаіпз’коЬо Котііеіи рго
пазЬе зіапоуузЬсЬе зиргоіу паргигЬепоі зуіиаізіі V Еугорі” (Метогап-
дит іо іЬе ІІкгаіпіап Соттіііее Сопсегпіп§ Оиг Розіііоп \уііЬ К.е§агд
іо ІЬе Тепзе Роїііісаі Бііиаііоп іп Еигоре) оГ ВесетЬег 1912 Ье Гогти-
Іаіед ІЬе сопсері о! ап іпдерепдепі ІІкгаіпіап зіаіе Ьазед ироп дето-
сгаііс ргіпсіріез іггезресіКе о! ііз сопзіііиііопаї Гогт (сопзіііиііопаї
топагсЬу, гериЬІіс, еіс.). ЗиЬзециепіІу, хуЬііє регґесііп£ іЬіз іЬезіз, Ье
аг^иед ІЬаі \УІіЬоиІ а зіаіе іЬеге із по паііоп, опіу а реоріе іп іЬе еіЬпіс
зепзе, іЬиз е1еуаііп£ іЬе зіаіиз о! ІЬе ІІкгаіпіап роїііісаі іЬои^Ьі іо іЬаі
о! ХУезіегп, рагіісиїагіу Ап§1о-8ахоп, іЬои^Ьі.
А розііКе аззеззтепі о! ІЬе зіаіе’з гоїе із іо Ье Гоипд іп Ьурупзку’з
аігеаду тепііопед еагіу \уогкз, Ііке ІЬе топо^гарЬ Зіапізіст Місіїаі
ХУІІІ
Кггусгемзкі апд іке зійду “В»іе скхуііе г дгіе)6ху рогехуоіисуїпе)
ІІкгаіпу. І. II вгсгуіи роі?£І; II. На рггеіотіе” (Тхуо Мотепів Ггот Іке
Нівіогу оГ іке Ро8ігеуо1иііопагу ІІкгаіпе. І. Аі іке Реак оГ Рохуєг; II.
Аі іке Тигпіп£ Роіпі) риЬІівкед іп іке соїіесііуе хуогк Ргот ІІкгаіпе ’з
Разі. Ьурупвку’в уіехув аЬоиі іке паіиге оГ іке 8іаіе хуеге ргезепіед іп
ікеіг Гіпаї Гогт іп ків Іаві ківіогісаі хуогк ІІкгаіпе аі іке Тигпіп% Роіпі
апд іп ків роїііісаі ігеаііве Ьеііегз Іо Ре11о\е Рагтегз.
ІІкгаіпе аі іке Титіпу Роіпі, 1657-1659, виЬіііІед ІІоіез оп іке
Нізіогу о/ ІІкгаіпіап 8іаіе ВиіШіпу іп іке XVПік Сепіигу Гігві арреагед
іп 1920, Го11охуіп£ іке Гаііиге оГ іке ІІкгаіпіап 8іаіе-Ьиі1діп§ еГГогів іпіке
Кеуоіиііоп оГ 1917-1920. Ав ІІ8 ііііе іпдісаіез, іке хуогк деаїв хуіік а сгисіаі
регіод іп іке ЬІ8іогу оГ іке веуепіеепік-сепіигу ІІкгаіпе, лукеп аііетрі8 іо
сгеаіе ап іпдерепдепі 8іаіе дигіп£ іке Неітапаіе оГ Вокдап Кктеїпуівку
кад поі Ьееп Гиііу 8иссе8вГи1. А8 аігеаду 8іаіед, іке Ьоок І8 ап ехрапдед
уегзіоп оГ іке аиіког’8 еагііег, 1912 8іиду “Тхуо МотепІ8 Ггот іке НІ8іогу
оГ іке Ро8ігеуо1иііопагу ІІкгаіпе. І. Аі іке Реак оГ Рохуєг”. Ьурупвку
хугоіе іке пе\у, 1920 уегзіоп ипдег іке іпПиепсе оГ іке Ггевк ехрегіепсе
оГ іке 8іги£§1е Гог ІІкгаіпіап іпдерепдепсе іп 1917-1920 хуіік іке аіт іо
вкоху кІ8 сотраігіоїв, оп іке Ьа8І8 оГ ехатр1е8 Ггот ипвиссеввГиІ ехре-
гіепсе8 оГ іке разі (апд Ьу ітріісаііоп аіво рге8епі), іке соггесі арргоаск
іо а виссеввГиІ геаіігаііоп оГ ІІкгаіпіап 8іаіекоод.
Арр1уіп§ а сопсеріиаі теікод оГ апа1у8І8 апд а дгатаііс-ви££Є8Ііуе
віуіе оГ \угіііп£ іп кІ8 Ьоок, Ьурупвку дІ8си88ед ікгее та]ог ргоЬІетз іп
іке кІ8іогу оГ іке 8еуепіеепік-сепіигу ІІкгаіпе: іке Ьиі1діп£ оГ іке
ІІкгаіпіап со88аск 8іаіе (іке сепігаї ікете оГ іке Ьоок) хукіск кад
еуоіуед Ггот аиіопоту іо аітові Гиіі іпдерепдепсе, іке гоїе оГ іке еіііе
(агІ8іосгасу), апд іке гоїе оГ іке £геаі рег8опа1ііу (Неітап Вокдап
Кктеїпуівку) іп іке кІ8іогу оГ ІІкгаіпе. Ву іпіегргеііп£ апеху іке ргоЬІет
оГ іке Гогт оГ іке 8іаіе 8у8іет іп іке регіод оГ Вокдап Кктеїпуівку апд
Ьу іакіп£ іпіо соп8Ідегаііоп іке топагскісаі апд аЬ8о1иіІ8ііс р1ап$ оГ
іке кеітап, Ьурупвку деуеіоред кІ8 охуп ікеогу оГ іке Неітапаіе,
Ьа8ед оп іке дупавііс-кегедііагу Гоипдаііопб хуіік іке герге8епіаііоп оГ
іке Є8іаіЄ8. Не сопсіидед ікаі аі ікаі віа£е оГ кІ8іогіса1 деуеіортепі іке
то8і рготІ8Іп£ Гогт оГ £оуегптепі іп ІІкгаіпе хуоиід Ье іке кеітапііе
топагску Ьесаиве іі соиід 1е£Ііітіге іке 8іаіе аиікогііу апд Ьесаиве,
ассогдіп£ іо Ьурупвку, опіу іке кеітапііе £оуегптепі соиід вегуе ав а
ге£и1аііп£ Гасіог апд а гергевепіаііуе оГ іке іпіегевів оГ уагіоив £гоирв іп
веуепіеепік-сепіигу ІІкгаіпіап восіеіу.
Ьурупвку’в апаїувів оГ іке геїаііопвкірв Ьеіхуееп іке виргете
кеітапііе аиікогііу апд іке уагіоив £гоирв оГ ІІкгаіпіап восіеіу, ікаі ів,
іке Харогохкіап Агту, іке с1ег£у, іке Ьиг^кег вігаіит, іке реавапігу,
апд іке поп-совваск поЬіІііу, Іед кіт іо сопвігие іп іків Ьоок а тодеї оГ
а пєху ІІкгаіпіап агівігосгасу ог еіііе, іо хукіск ке аіігіЬиіед іке ргіпсіріе
хіх
8Іаіе-Ьиі1діп£ гоїе. Іп (Ьіз сопіехі Ье аррііед а зігисіигаї арргоасЬ іо
ІЬе деііпіііоп о! ІЬе зерагаїе зігаїа оГ ІЬе ХарогогЬіап Агшу. 8иЬ-
зециепііу Ье деуеіоред ЬІ8 осуп іЬеогу оГ а зігисіигед зосіеіу, іп ууЬісЬ
Ье ге^агдед іЬе еіііез іп а ріигаїізііс зепзе іо Ье ІЬе дгіуіп§ Гогсез.
Ьурупзку’з а11-епсотра88Іп§ іЬеогу о£ (Ье еіііез апд іЬеіг сігсиїаііоп І8
ехроипдед іп ЬІ8 ууогк Ьеііегз іо Реікгм Рагтегз.
Ву £ІогіГуіп§ Неїтап ВоЬдап КЬтеїпуївку аз роззіЬІу ІЬе ^геаіеві
зіаіезтап іп ІЬе Ьізіогу о! ІІкгаіпе Ьесаизе о! ЬІ8 ехігаогдіпагу роїііісаі,
тіїііагу, апд ог^апігаїіопаї аЬіІіііез, Ьурупзку гладе КЬтеіпуІзку а
“§геаІ тап” регзопаїііу ап<1 а 1е§епдагу Ьего, )изІ аз Ье Ьад ргеуіоизіу
допе ууііЬ (Ье со88аск соїопеї Зіапузіау МукЬаіІо КгусЬеузку іп а \уогк
дедісаіед Іо Ьіт іп 1912. ТЬІ8 Ьего-муогзЬір арргоасЬ Іо рготіпепі
ЬІ8Іогіса1 Гі§иге8 епдо>уед хуііЬ зресіаі циаііііез, апсі іЬе сгеаііоп оГ
1е§епдз апд туіЬ8 агоипд іЬеіг рег8опа1іііе8 §аіпед сопзідегаЬІе ассер-
Іапсе ипсіег іЬе іпііиепсе оГ пео-готапііс ЬізІогіо^гарЬу іп еагіу
ІууепІіеіЬ-сепіигу Еигоре апд а1іЬои§Ь Іодау іі тау Ье ге§агдед аз
апасЬгопізІіс, іі гладе 8ЄП8Є іп сегіаіп регіодз оГ ЬІ8Іогу суЬєп іі >уаз
изед іп ап еіїогі іо асуакеп іЬе паїіопаї апд ЬІ8Іогіса1 соп8сіои8пе88 оГ
зосіеіу. Іп Ьіз Іаіег у/огкз, рагіісиїагіу іп Ьеііегз іо Рєііоу.’ Рагтегз
Ьурупзку дерагіед Ггот ІЬе пео-готапііс апд ідеоіо^ісаі арргоасЬ Іо
ЬІ8Іогу Ьу гер1асіп§ іі >уііЬ а зосіоіо^ісаі апд іЬеогеїісаІ-роІііісаІ апаїузіз
оГ ІЬе геІайопзЬір Ьеїчуееп ІЬе 8ІаІе, ІЬе еіііез, апд зосіеіу.
Іп зріїе оГ іЬе Гасі іЬаІ ІІкгаіпе аі іИе Титіп# Роіпі їїгзі арреагед
іп 1920, апд а1іЬои§Ь іі деаіз ууііЬ ІЬе Ьізіогу оГ ІЬе зеуепІеепіЬ-сепІигу
ІІкгаіпе, ІЬе ууогк Ьаз поі ІО8І ііз сопіетрогагу геїеуапсе. Рагіісиїагіу
по\у, \уЬеп ІІкгаіпе опсе а§аіп Ьаз Гоипд іізеІГ аі ІЬе Іигпіп£ роіпі іп ііз
8ІаІе-Ьиі1діп§ еГГогІз, іЬіз Ьоок’з аррІісаЬіІііу Іо ІЬе ргезепі-дау зііиаііоп
іп ІІкгаіпе із тоге іЬап еуідепі.
ТЬе арреагапсе оГ іЬіз іЬігд едіїіоп оГ ІІкгаіпе аі іке Тигпіп§ Роіпі
соіпсідез \¥ІіЬ ІЬе зіхіієіЬ аппіуегзагу оГ ІЬе деаіЬ оГ ііз аиіЬог —
УіасЬезІау Ьурупзку (1931-1991).
.Іагозіахх’ Реіепзкі
XX
АРХЕОГРАФІЧНИЙ ВСТУП
Наукове перевидання праці Вячеслава Липинського "Україна
на переломі”, що пропонується сьогодні увазі читачів, здійснене з
віденського видання 1920 р. Його текст збережений повністю, вклю-
чаючи авторські примітки. Натомість до орфографії оригіналу нами
внесені незначні зміни. Принцип, за яким це робилося, був продик-
тований двома міркуваннями: по-перше, наявністю у правописі са-
мого Вячеслава Липинського ряду індивідуальних особливостей, які
ми вважали за елемент авторського стилю, по-друге — неуста-
леністю тодішнього українського правопису взагалі. До особли-
востей правопису Липинського, що зберігалися, належить, напри-
клад, послідовне подвоєння шелестівок у закінченнях лише там, де
наголос стоїть на останньому або передостанньому складі: шукан-
ня, питання, але: закінченя, скороченя. Аналогічно не зазнали
правки такі характерні деталі авторської орфографії, як послідовне
уникнення апострофа чи написання з великої літери назв місяців і
народів, а також титулів і окремих ідеологічних понять.
Разом з тим ми вважали за доцільне усунути окремі непослі-
довності, притаманні тексту видання 1920 р., зокрема, вживання
одного й того ж слова у різній орфографії: шляхетський і шля-
хецький, цих і ціх тощо. У таких випадках перевага надана тій
формі, що зустрічається у переважній більшості випадків, як-от:
шляхецький (а не шляхетський), магнацький (замість магнатський),
Чернигів (замість Чернігів), християнський (а не христіянський чи
христянський) тощо. Натомість коли виразна перевага того чи
іншого варіанту не простежується і обидві форми вживаються прак-
тично нарівно, ми зберігали авторське написання: се — це, сей —
цей, багатий — багатий, острий — гострий, взаїмно — взаємно,
близчий — ближчий, західний — західній, патріярх — патріарх,
ідеольогія — ідеологія, анти — анті, дісціпліна — дисципліна,
принціп — принцип, авторітет — авторитет тощо. Те ж саме
стосується і відмінкових закінчень, де розбіжності не уніфікувалися:
у памяти — у памяті, в життю — у житті та ін. Також ми
вважали за доцільне усунути розбивний шрифт, вжитий для під-
креслення певних слів та інколи цілих речень у тексті видання 1920 р.
Без застережень були виправлені друкарські та деякі граматичні
помилки, а також звірені цитати з інших праць, наведені Липин-
ххі
ським; останні по можливості виправлялися за першоджерелом.
Бурхливий процес оновлення духовного, національного, врешті
— державного життя на Україні, свідками й учасниками якого нам
щастить бути, диктує свою ієрархію першочерговості проблем і для
кабінетної науки. Глибоко символічним є те, що одночасно до
читача материкової України вперше прийде одна з основоположних
теоретичних праць Вячеслава Липинського — натхненника держав-
ницької школи в українській історіографії. Спроби знайти в історії
України модель її майбутньої державності, роздуми над політичною
системою публічної влади, загострена увага до організаційних проя-
вів і форм історичного буття українського народу, аналіз конструк-
тивних і деструктивних тенденцій у цій царині минулого — ось те
коло проблем, яке робить твори Липинського гостро злободенними
нині. Адже наша країна знову, як і в часи Хмельниччини, що їх
досліджував Липинський-історик, перетворилася, вживаючи його де-
фініцій, на "страшний вузол соціальних, економічних, культурних,
цивілізаційних і політичних суперечностей”; вона знову (вже вкотре)
балансує ”на переломі” як ”образ руху”, терен праці й змагань за
державу, "якої ще нема і яку ще треба створити”.
Успіх процесів відродження чималою мірою, як нам здається,
пов’язаний з поверненням табуйованих тоталітарним режимом тра-
дицій незалежної суспільно-політичної думки на Україні, з ожив-
ленням спадщини концептуального політичного мислення, помно-
женого на здібність бачити факти сучасного в освітленні історич-
ного досвіду. Тому Інститут української археографії Української Ака-
демії наук, беручи посильну участь у підготовці до перевидання праці
Вячеслава Липинського "Україна на переломі”, піднятого зусиллями
Східно-Європейського Дослідного Інституту ім. В. Липинського, вба-
чає в цьому не лише форму наукової співпраці, а й свій почесний
громадянський обов’язок.
Наталя М. Яковенко
Христина Пеленська
ххіі
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ
ЯК ІСТОРИК КРИЗОВОЇ ДОБИ
5>ед типдиз 8Іпе зсіепііа ге£пі поп роіеві.
Ріегге КеЬцЦі (1540).
Оа8 \Уе8еп дев Зіааіез ипд баз дез МепзсЬеп НаЬеп
тііеіпапдег ^етеіпзат, дазз 8Іе 8ІсЬ пісЬі ак Гакіит
уоп дег £е8скіск11ісЬеп ЕіїаЬгипв аЬІезеп іаввеп. 8іе зіпд
\Уе8еп8тов1ісЬкеііеп, ипд діє ОезскісЬіе І8і дав Ееїд
іЬгег Уепйгк1іс1іип£ одег Уегґек1ип£.
Неїтиі Киїїп С‘Р>ег 8іааі", 1967).
Публікацією у 1912 році збірної книги ”2 дгіе]6\у Нкгаіпу”, в
якій провідне місце займала монографія "Станислав Михайло Кри-
чевський. Участь шляхти у Великому українському повстанні під
проводом Гетьмана Богдана Хмельницького”,1 30-літній Вячеслав
Липинський звернув на себе увагу як багатообіцяючий історик Укра-
їни. Відгуки на цю книгу в нечисленній українській довоєнній пресі
та наукових періодиках були наскрізь позитивні, навіть ентузіа-
стичні. Не було сумніву, що до слова прийшов молодий, великий
талант, від якого можна багато очікувати на майбутнє.
Однак обставини українського національного життя та й доля
молодого історика й політика склалися так, що тільки через вісім
років він зміг опублікувати ще лиш одну історичну монографію п.з.
"Україна на переломі”, що в дійсності була розширеною версією
розвідки, уміщеної у вищезгаданій збірній книзі п.з. ’Т)\уіє сЬи'іІе г
дгіе]6>¥ роге\¥о1исуіпе] Нкгаіпу. І. її вгсгуШ роі££І” (”Два моменти з
історії пореволюційної України. І. На вершині могутності” [див.
стор. 275 цього тому]). Другої частини, тобто другої розвідки з
польським заголовком: ’ТЧа рггеїотіе” (”На переломі”), Липинський
українською мовою вже не видав. Її польський оригінал з укра-
їнським перекладом буде вміщений у 1-му томі історичних праць В.
Липинського.
Отже, монографія "Україна на переломі” (далі УнП) — єдиний
історичний твір, що свідчить про зрілість Липинського-історика, —
залишилася його лебединою піснею в улюбленому ним історичному
жанрі.
‘Див. В. Липинський, "Твори” (далі ВЛТ), т. 2, Філадельфія 1980.
ХХІІІ
УнП є свідченням глибокої духовної кризи як самого автора,
так і усього його покоління, тобто кризи загальнонаціональної.
Тоді, коли монографія "Участь шляхти у Великому українському
повстанні”, при всьому трагізмі фабули (герой гине, виконуючи свій
військовий обов’язок) є твором наскрізь оптимістичним, що неначе
фанфара закликає усіх тих, у чиїх жилах плине молода кров, до
боротьби за визволення поневоленого народу, то УнП, як на це
вказує заголовок, представляє й аналізує переломний момент виз-
вольної боротьби: спробу створити і закріпити власну державу, що
закінчилася поразкою. Більше того, вона є спробою духовного
переосмислення давноминулої історичної трагедії на тлі сучасної
трагедії провалу українського державного будівництва 1918 року,
розрахунком з минулим і сучасним, де Липинський намагається
показати своєму поколінню, які висновки необхідно зробити з
минулого, щоб скерувати на правильний шлях побудову націо-
нальної держави. Одночасно й згодом він розробляє цю ж тему в
публіцистичних і політичних творах, очевидно побоюючись, що
історична монографія про події XVII століття не до кожного ясно
промовить, не дасть достатньо чіткого розуміння того, про що
йдеться.
Разом з тим УнП є віддзеркаленням великої загальноєвропей-
ської кризи, не тільки політичної, а й, в першу чергу, духовної,
зумовленої знеціненням майже усіх основних вартостей, якими на
протязі століть живилася європейська людина. Цю кризу, тобто при-
хід усезагального нігілізму, передбачену провідними мислителями
XIX століття, переживали як переможені у Першій світовій війні,
так і переможці та нейтральні.
Шукаючи у ній опори, ґрунту під ногами, одні кинулися в
обійми марксистських соціальних утопій, другі вхопилися за націо-
налістичні доктрини, від яких неважко було дійти до фашизму,
треті, більш реалістичні (аЬЬагЬісаіі за висловом В. Парето), вкоріне-
ні у своїй землі, стали консерваторами, а якщо вони були ними
якоюсь мірою вже раніше, то ще більше утвердилися у своїх пе-
реконаннях.
Пишучи на чужині у 1920 році другу версію УнП під безпо-
середнім враженням як національної катастрофи, так і назріваючої
загальноєвропейської кризи, Липинський не міг не віддзеркалити
цього у своїй монографії. Небезпека — з точки зору історика —
перетворити студію у політично-світоглядний трактат була великою.
На запитання, наскільки йому вдалося її уникнути, попробую від-
повісти наприкінці цього есе. Навіть поверхово перечитуючи другу
редакцію УнП, можна зауважити, що автор намагався викласти свої
думки доступною, зрозумілою мовою, хоч повністю це йому не
ХХІУ
вдалося з огляду на збереження старих мовних форм XVII століття.
Намагання якнайшвидше опублікувати монографію очевидно стало
на перешкоді наміру написати її у більш викінченій формі. Безпереч-
но, автор не втратив своїх високих якостей дослідника й вміння
сугестивно формулювати думки.
Порівнюючи обидві версії УнП 1912 і 1920 років, не треба
забувати, що, незважаючи на єдність сюжету, авторові у кожному з
видань йшлося про інше. У версії 1912 року п.з. ”На вершині
могутності” він бачив своє завдання так: ”Ми хотіли коротко пред-
ставити історію тієї частини української шляхти, яка почала брати
участь у житті своєї вітчизни пізніше, коли політичні плани Гетьма-
на вже виразно зарисувалися... Ми хотіли головно представити
становище тієї шляхти супроти тоді найважливіших політичних
актів: Переяславської і Гадяцької угод” (стор. 278). Мета, яку ставить
перед собою Липинський при написанні УнП у 1920 році, є, на-
томість, вияснити: ”хто були і звідки брались помічники Великого
Гетьмана, і в який спосіб зумів він, досі один-єдиний, запрягти всю
велику, перед тим розєднану, здеморалізовану, розбиту націю укра-
їнську до спільної праці національної, до будови власної Держави?”
(стор. 7).
Отже, у першій версії 1912 року йшлося про висвітлення долі
тієї частини української шляхти, яка приєдналася до українського
повстання аж тоді, коли "ущухли хвилі революції”; натомість у
центрі уваги версії 1920 року стоїть будівництво української держави
в останні роки правління Богдана Хмельницького, з наголосом на
процесі витворення її провідної верстви. Користуючись одним і тим
самим колом фактів у тому самому історичному контексті, Липин-
ський в обох випадках розглядає їх з різних точок зору, через що
картина почасти міняється.
У першій частині цього есе, йдучи за текстом видання УнП 1920
року, насамперед розгляну п’ять проблем, які автор вперше тут
сформулював, або чотири перших, і п’яту, яку автор раніше ви-
світлював по-іншому. У другій частині проаналізую деякі відхи-
лення тексту 1912 року від тексту 1920 року, щоб вияснити наскільки
вони віддзеркалюють зміни у світогляді автора. У третій частині
намагатимуся пролити світло на етос і роль історика в добі укра-
їнського національного відродження, щоб знайти масштаб для
оцінки історіографічних досягнень Липинського.
хху
І
...Живу болізно зі своїми думками. Вони... крутяться
коло двох восей, двох трагедій: трагедії суспільної,
української, вона була і трагедією моєю. Іноді не
розбереш, де кінчиться одно і де починається друге...
Гине всею силою молодости моєї улюблена Вільна,
Незалежна, Велика Україна... Гине вона, бо немає до
неї істинної любови в того мерзотного сучасного
українського покоління...
Вячеслав Липинський ("Щоденник", в. 22. ¥.1919).
1.	Розгляньмо перш за все тезу Липинського, що ”на Пере-
яславську Умову ми звикли дивитись крізь призму пізніще витворе-
ної Переяславської Легенди” (УнП, стор. 24-30).
Поняття леґенди у значенні, вжитому Липинським, яке сьогодні
видається цілком зрозумілим, тоді таким не було. Запропоноване
ним тлумачення слова "легенда” було для українців новим. Не знали
його донедавна й інші європейські народи, як, наприклад, англійці
(див. “ТЬе Огеаі Охґогд Вісііопагу”) або німці (див. великий словник
Ґрімма). Нове розуміння з’явилося у Франції за певної історичної
ситуації, у зв’язку з виникненням культу Наполеона Бонапарте.
Після його заслання на острів св. Елени тут почала поволі створю-
ватися так звана "Наполеонівська леґенда”, підсилена публікацією
спогадів Наполеона, які власне і служили меті її витворення. Ця
"легенда” часом звана також "епопеєю”2 досягла згодом, після пе-
ревезення його останків до Парижа, свого першого кульмінаційного
моменту. Мабуть, першим, хто у 1853 році вжив слово "леґенда” у
новому значенні, тобто, не як "оповідання з життя святого”, чи
просто "оповідання”, чи "незасвідчене оповідання народного, каз-
кового характеру”, а в сенсі "деформованого уявою (фантазією)
представлення реальних подій чи історичної особи”, був Віктор
Гюґо (див. “Огапд Ьагоивве”). Згодом "Наполеонівська леґенда”,
крім Франції, особливо розповсюдилася у Польщі,3 і тут, найправ-
доподібніше у Кракові, зустрівся з таким розумінням леґенди мо-
лодий Липинський, який переніс його на наш ґрунт, збагативши цим
українську мову й мислення.
2Одним з головних її авторів був, щоправда, проти своєї волі, Адольф Тьєр
(АдоІрЬе ТЬіегз, 1797-1877), котрий заявив: ”Я люблю революцію, бо вона довела
до відродження моєї Батьківщини, але Франція зійшла б нінащо, якби не врятував її
Наполеон”.
3Див. вступне есе у: ВЛТ, т. 2, стор. ХЕПІ-ХЕУШ.
ХХУІ
Під впливом переосмислення "Наполеонівської леґенди” на зла-
мі XIX і XX століть Жорж Сорель, Моріс Баррес і Шарль Морас
(називаю тільки найвидатніших) приходять до переконання, що
"леґенди” чи "міфи” мають характер формуючих суспільно-істо-
ричних сил і що вони часто є більш вагомими для ходу історії, ніж
те, що відбувалося в дійсності. Що, отже, "видумане”, нереальне,
може мати більшу вагу, ніж реальне, дійсне.4 їхній логічний висно-
вок такий: якщо леґенди — чи народжені спонтанно, чи сфабри-
ковані для загального вжитку і прийняті більшістю за сущу правду
— дійсно можуть мати такий великий вплив на хід історії, то для
блага суспільства, нації або партії є законним і виправданим ство-
рювати подібні леґенди, мобілізуючи таким чином маси для досяг-
нення рятівних (з погляду міфотворців) цілей.
Але леґенди (французькі і польські автори часто не розрізняють
вище з’ясованого поняття ”леґенди” від міфу, очевидно, не без-
підставно, бо "легенди” це справді сучасні міфи) бувають корисними
тільки для якоїсь визначеної політичної чи суспільної сили, тим
часом як для іншої, з якою вона бореться, — шкідливими. Так є і з
"Переяславською леґендою”, доводить Липинський. Будучи зброєю
Москви, вона мала функцію допомогти прибрати Україну до мос-
ковських рук; згодом на цю ж леґенду спиралася та частина україн-
ської шляхти, яка пішла на співпрацю з Москвою і аргументом
добровільного союзу здобувала і закріплювала для себе якомога
більше прав і привілеїв від окупанта. У новий час її функцією стала
деформація мислення українського народу, нав’язування йому фаль-
шивої свідомості, спрямування національного розвитку мас на ко-
ристь чужої, московської державності. Представлення справи в той
спосіб, що Гетьман Богдан Хмельницький від самого початку на-
магався піддати Україну цареві, об’єднати її з Московщиною, не
знаходить жодного підтвердження у фактах ані до, ані після за-
ключення угоди. Тому Липинський у своїх історичних працях, у
першу чергу власне в УнП, ставить завданням розвінчати цю
леґенду й показати, що нічого подібного Хмельницький не зами-
шляв, а мав інші далекосяжні наміри: відродити до життя давню
Київську Русь і створити власну українську державу у формі спад-
кової монархії.
Інтерпретація Переяславської угоди Липинським стала загально-
відомою в науковому світі й викликала жваву дискусію, не закінчену
4Ці висновки свідчать про спостереження нових вимірів історії, п переосми-
слення, розуміння, що історія — духовний процес, який протікає в людині. До
цього ще повернемося.
ХХУІІ
й до сьогодні. Нейтральні західні історики спиняються на тому, що,
безперечно, обидві сторони пов’язували з договором різні надії, по-
різному його розуміючи й інтерпретуючи. Коли ж деякі російські
вчені, як, наприклад, В. Я. Мякотін,5 продовжували обстоювати
думку, що угода була безумовним актом підданства України на
царську ласку і неласку, то така постановка питання доводить, що
вони не зрозуміли або не схотіли прийняти до уваги аргументації
Липинського. Її можна звести до того, що навіть якби вдалося
довести, буцімто Хмельницький справді добровільно, — бо нічого
іншого йому в даний момент не лишалося, — піддався цареві, то
вирішальним є не цей "факт”, а те, що саме українська сторона
хотіла цією угодою — однією з багатьох заключених нею тоді
міжнародних угод — досягти. І Липинський доводить, що все,
зроблене Хмельницьким — і можна додати, його наступниками —
було спрямоване на перекреслення угоди, як тільки виявилася її
шкідливість для державних гетьманських планів і інтересів укра-
їнського народу. Цієї аргументації, підкріпленої аналізом історичних
фактів і всієї політики Гетьмана, не може серйозно заперечити,
сміємо думати, жоден об’єктивний історик, хіба, що він поставить
за мету, послуговуючись сумнівною діалектикою, довести, буцімто
усе, що Хмельницький робив в останні роки свого життя — заклю-
чаючи протимосковські союзи, приєднуючи південну Білорусію до
України тощо — було скероване на зміцнення Москви.
2.	Друге більше доповнення у тексті УнП (стор. 35-51) у порів-
нянні з текстом 1912 року містить розгляд післяпереяславської зов-
нішньої політики Хмельницького, спрямованої на зміцнення між-
народних позицій Української козацької держави, забезпечення і
розширення її кордонів і здобуття більшого престижу для неї і для її
керівника й репрезентанта Гетьмана.
Для досягнення цієї мети Хмельницький не без успіху намага-
ється заручитися закордонною підтримкою або принаймні визнан-
ням спадковості свого уряду, переслідуючи намір здобути для свого
дідичного спадкоємця, крім гетьманського титулу, інший спадковий
титул, що відповідав би європейському королівському. Гетьман
5В. Я. Мякотин, "Переяславский договор 1654-го года”, Прага 1930. Див. ще:
М. Грушевський, "Історія України-Руси”, т. IX (1931), стор. 728-869; А. Яковлів,
"Договір гетьмана Богдана Хмельницького з московським царем Олексієм Ми-
хайловичем 1654”, Нью-Йорк 1954; Н. ИеізсЬЬаскег, ’Т)іе зіааіз- ипд уоІкеггесЬіІісЬеп
Огип<11а£еп <іег тозкаиізсЬеп Аи$8епро1ііік (14.-17. ЗаИгЬигкіегІ),” Бреслау 1938, стор.
163 і далі; 3. ВавагаЬ, "Регеіазіау 1654: А НізіогісаІ Зійду”, Едмонтон, Канада 1982.
ХХУІІІ
Хмельницький, який досяг свого становища завдяки власному ге-
нієві й особистим заслугам і був в очах сучасників харизматичним
провідником українського народу й творцем Козацької держави,
усвідомлював, що жоден виборний його наступник не зможе ані між
своїми, ані між чужими здобути такого авторитету й престижу, яким
був оточений він сам, "Богом даний” посланець Провидіння. В
останні роки правління його загально вважали володарем на під-
ставі власного права (”з Божої ласки”), незалежного ані від будь-
чийого визнання, ані від вибору підвладних. Урівноважити цю
особисту харизму,6 належну тільки Богданові Хмельницькому, міг,
хоча б до певної міри, його дідичний спадкоємець, — уже не завдяки
власним подвигам і заслугам (що не надавалися до порівняння), а на
підставі родового, узаконеного наступництва і харизми спадковості
уряду по своєму знаменитому батькові. При чому (і на цьому варто
наголосити), така спадковість означала б повний переворот, дійсну
революцію в поглядах як української шляхти, так і січового козацтва.
Цієї обставини Липинський спеціально не підкреслив, хоч відвів
достатньо місця гідній осуду, як на його думку (з огляду на на-
слідки), опозиції гетьманським планам. Те, що в українських се-
лянських масах, як і в колах православного духівництва, спадкове
гетьманство мало всі шанси на популярність, подібно як їх мала
королівська влада у багатьох європейських країнах, не могло урів-
новажити іншої обставини. Політичні українські верстви, насам-
перед, — як показав Липинський, — провідна верства, що сфор-
мувалася з вищого прошарку старовинного козацтва і зі шляхти, а
також, не меншою мірою, січове козацтво жили зовсім іншими
політичними традиціями. Це Хмельницький добре усвідомлював і з
цим боровся, але був безсилим проти того, що станеться після його
смерті. Лишалося покладати надію на відносно вузьке коло близьких
соратників і однодумців, на те, що вони, розуміючи суть справи,
після його смерті беззастережно стоятимуть на стороні його сина й
захищатимуть великий задум: створення сильної Козацької укра-
їнської держави, побудованої на принципі спадковості гетьманату.
Зразком для цього міг служити, щоправда, тільки до певної міри,
московський цар. Не міг ним бути виборний, повністю залежний від
магнатів і щораз слабкіший політично, польський король.
Але, як твердить Макс Вебер,7 перехід від панування хари-
зматичного володаря до панування спадково-харизматичного, що
спирається на сам факт своєї влади, як правило, не відбувається без
6Це слово вживаю скрізь у значенні, вжитому Максом Вебером.
7М. УУеЬег, ”\Уігі8сЬаЙ ипд СеяеІІзсЬаГі”, стор. 184-188.
ХХІХ
боротьби. Отже, у подіях 1657 року на Україні можемо бачити дві
площини гри: а) площину боротьби політично вмотивованої опо-
зиції проти запровадження спадкової монархії (гетьманату), в якій
вона вбачала кінець шляхетського республіканізму й козацької "во-
лі”, і б) площину боротьби авторитету найближчого соратника і
правої руки Гетьмана Хмельницького, якому логічно належала ча-
стина його особистої харизми, з молодим сином Гетьмана, уособлен-
ням ще не викристалізуваної належно "дідичної харизми” геть-
манського уряду. З огляду на таку розстановку сил тільки величезна,
подібна до батькової обдарованість його нащадка, разом із без-
застережною відданістю його гурту миродайних людей, могли б,
при наявності сприятливих зовнішніх обставин, вирішити — при-
наймні на деякий час — справу на користь ідеї старого Хмель-
ницького.
Необізнана людина могла б поставити запитання, чому Ли-
пинський у версії 1920 року надає таку вагу спадковості гетьманської
влади в добі Хмельниччини. Тут навряд чи можуть бути сумніви:
наголошення спадковості гетьманського уряду в ситуації 1650-их
років служить обґрунтуванням її конечної потреби для відбудови
новітньої Української держави, підкріплює її історичною аргумен-
тацією. Неусвідомлення українськими предками у 1657 році історич-
ної необхідності спадкової гетьманської влади довело до національ-
ної катастрофи тоді і продовжує діяти сьогодні, — вважає Ли-
пинський. Повторне нерозуміння її призведе вдруге — ще і ще раз —
до такого ж краху, як за Хмельниччини, бо при всьому "ірраціо-
налізмі” історії, у який Липинський твердо вірив, у ній діють (і в
цьому він також впевнений) сталі і незмінні соціологічні закони.
Тож, якщо українці прагнуть створити власну державу, їм не ли-
шається іншого вибору, як тільки встановити дідичну монархію. Це
їхній єдиний шанс, усе інше веде до продовження серії національних
катастроф, до увіковічнення бездержавного животіння.
3.	Із спадковістю гетьманської влади пов’язана проблема "са-
модержавства гетьманського”, гетьманського самовладдя (УнП,
стор. 105-111, 118-121 і далі). В умовах XVII століття Липинський
вважає його історичною необхідністю, при цьому, однак, застері-
гаючи, що самовладдя (нехай і гасло Москви) було проголошене
Хмельницьким на противагу "восточному царю”, і що його ха-
рактер якісно відмінний від московського самодержавства. На Укра-
їні Хмельницькому ніколи б не вдалося здійснити його в москов-
ському варіанті, бо його піддані — це не навчені царському ”про-
ізволлю” холопи, вони звикли до нормативного права, до пошани
приватного володіння землею, і до прав та вольностей, що ви-
ххх
творилися під їхнім впливом. Суть гетьманського самовладдя зво-
диться — якщо йдеться про його політику відносно шляхти — до
перетворення її у "верству службову, від влади Гетьмана Війська
Запорожського вповні залежну” (стор. 105), що відповідало тен-
денціям централізації влади, яку можна тоді спостерігати у біль-
шості західноєвропейських держав. Це питання Липинський об-
мірковує, до речі, не в зв’язку зі спадковістю гетьманської влади, а
роздумуючи над європеїзацією України й шляхами формування
провідної верстви.
Щоб зорієнтуватися у цій проблемі, зупинимося коротко над
історичним корінням українського самовладдя. Вчення про гармо-
нійну єдність на землі церкви й імперії — того, що богове, і того, що
імператорове — виникло у Візантії Констянтина Великого за по-
чином Євсевія з Кайсарії (+339 р.) і розвивалося там на протязі всієї
візантійської історії. Візантійці вважали не патріарха, а імператора
за центральну постать християнського світу, за намісника Христа на
землі (епархос), відповідального за все, що діється у його імперії,
отже, також у його церкві, за втілення справедливості і любові.
Євсевій пише: ”Тим чином сам Господь Бог, найвищий Правитель
усього світу, обрав Констянтина на Пана і Провідника усіх людей,
так що ніхто не може хвалитися, що це його Він підніс на таке
становище”.8 Він порівнює при цьому Констянтина з богом сонця,
якого ототожнював з Христом;9 цим порівнянням згодом постійно
послуговувалися у Візантії по відношенню до своїх імператорів,10
його символіка увійшла до візантійського двірського ритуалу. Імпе-
ратор стоїть понад законом,11 його влада "походить від Бога”, його
обов’язок — наслідувати Бога ("мімесіс ту деу”). Ось як каже
констянтинопольський патріарх (1391 р.): "Той хто не вважає себе
підданим православного імператора, не може бути правовірним
християнином”.12
Центральне становище імператора (василевса) у Візантії знай-
шло вияв у релігійному, політичному і культурному житті. Тому вся
візантійська література, історіографія, право проникнуті ідеєю імпе-
раторського самовладдя-автократії. У сусідніх "варварських” дер-
жавах, які запозичили від Візантії віру, культуру та політичні кон-
цепції, носієм цих ідей стала візантійська церква і — спершу ві-
8Цит. за: Р. Вепг, “Оеіяі ипд ЬеЬеп дег ОяІкігсЬе”, Гамбург 1957, стор. 137.
’ЕияеЬіоя (з Кайсарії), ”Ука Сопяіапііпі”, 1,43; р. 28,8.
І0Див. Н. Нип£ег, “К.еісЬ дег пеиеп Міііе”, Ґрац 1965, стор. 61-108.
“Як в Ульпіяна: Ві§. І, 3,31.
12Цит. за: Е. уоп Іуапка, "КЬотйеггеісЬ ипд Ооііеяуоїк”, Фрайбурґ 1968, стор.
ХХХІ
зантійське, а потім і місцеве — православне духівництво. Ф. Дворнік
виявив шляхи проникнення візантійських ідей до Київської Русі
через церковну проповідь, адаптацію візантійського права, пере-
кладну літературу13 тощо. Зрозуміло, що самодержавну політичну
ідеологію спершу розвинули у себе болгари, а згодом серби, які
раніше, ніж Київська Русь зазнали впливів Візантії. Втім, Київська
Русь була менш податлива на візантійські політичні впливи, бо тут
діяли досить сильні варязько-дружинні і місцево-племінні традиції
(віча), й, ймовірно, і хазарські впливи,14 які нелегко було пере-
бороти. Тому адептами самовладдя у східних слов’ян вперше ви-
ступають суздальсько-володимирські князі, землі яких знаходилися
поза кордонами первинної "Руської землі”, і тому, мабуть, вони не
натрапили на опір власної місцевої традиції, що змогла б пара-
лізувати самодержавні тенденції. Мотором, який спрямовував і під-
тримував кожного кандидата на самовладдя, було православне ду-
хівництво, точніше, його вища ієрархія, яка, сподіваючись від
правовірного автократора — "намісника Христа на землі” — збіль-
шення свого впливу і підтримки своїх планів, не вагалася наділити
його належним авторитетом. Таким чином, коли згодом великий
князь московський проголосив себе царем, це сталося за почином і
підтримкою місцевого духівництва, незважаючи на протидію ві-
зантійських ієрархів.
Про те, що підтримку на становище православного самодержця
України й Білорусії не тільки від православного духівництва цих
територій, а й від інших православних патріархів (крім, мабуть,
московського) міг би отримати відповідний кандидат із цих земель,
свідчить промова єрусалимського патріарха Паїсія під час тріум-
фального в’їзду Хмельницького до Києва 1648 року, в якій він
прирівнює Гетьмана до Констянтина Великого, що, як "топос”,
означає автоматичну готовність визнати його автократором, зро-
зуміло, на противагу московському цареві. Але Хмельницький 1648
року ще не міг наважитися на такий сміливий крок.
Те, що Липинський схильний недооцінювати вплив візантій-
ської культури, зокрема політичної ідеології на Україну і на Москву,
зате спеціально наголошує на впливах татаро-монгольського "Схо-
ду” в Московщині, можна, на мою думку, приписати принципові
діалектики, конфронтації понять Схід-Захід у його концепції, до
чого ми ще повернемося. Інтенсивність і обсяг цих візантійської і
,3Див. Р. Вуогпік, “Вугапііпе Роїйісаі Ідеаз іп Кіеуап К.и«8Іа”, Кембрідж, Ма.
1956.
,4О. Ргіїяак, ”ТЬе Огі^іпя оГКия”, т. 1, Кембрідж, Ма. 1981.
хххіі
тюрко-монгольської сфер впливів на Східну Європу були за часів
Липинського і лишилися до певної міри й тепер дискусійними.
Однак сьогодні годі заперечувати, що і османські турки багато своїх
політичних інститутів запозичили від Візантії, тому схожість полі-
тичного устрою Московщини й Туреччини великою мірою корі-
ниться не у взаємному наслідуванні чи спадщині тюрко-монголь-
ських орд, а у спільному візантійському корінні.15
Коли візьмемо це до уваги, тоді відповідь на запитання: кого
міг брати за зразок Хмельницький, звідки походить той архетип
самовладного володаря, який, на його думку, повинен-був втілювати
польський король, а згодом, коли це виявилося нездійсненним,
самовладний український гетьман, постане в іншому світлі. Коли у
березні 1649 року у Переяславі гетьман вимагав, щоб "король був
королем” і, незалежно від того, чи порушить закон князь, чи козак,
мав владу "врізати йому шию”, уся Європа знаходилася під ве-
личезним враженням подій в Англії, де парламент щойно наказав
"урізати шию” королеві Карпові І (ЗО січня 1649 року). Уже з огляду
на це навряд чи правдоподібно, щоб Хмельницькому імпонував
взірець західноєвропейського монарха. Куди ймовірнішою видаєть-
ся можливість, що в цьому питанні Гетьман міг посередньо орієн-
туватися на Візантію, а безпосередньо — на існуючий османський
або московський зразок.16 Цей останній здогад підтверджує, сміємо
думати, цитований Липинським лист Хмельницького до царя з 8
червня 1648 року, у якому він пише: ”3ичили бихто собі самодержця
господаря такого в своїй землі, яко Ваша царська велможность,
православний хрестиянский цар.” Образ самодержця-автократа імпо-
І5Характерно, що візантіністи, як правило, схильні підкреслювати вагомість
візантійських впливів на Москву і східних слов’ян, орієнталісти — тюрко-мон-
гольських впливів. Впливи Візантії на османських тюрків досліджував уже МеЬтеї
Риаі Кбргіі1и(гаде), ”Вігап8 Мйеззеїегіпіп Озтапіі Меззеїегіпе Те’зігі” (Тйгк Никик че
Ікїізаі Тагікіі Местиазі, с. 1, 1931, стор. 165-313. Згодом йтег ЬйіГі Вагкап, ”ХУ-іпсі
ує ХУІ-іпсі азігіагда Озтапіі ітрегаіогіи£ипда гігаі екопотіпіп езазіагі”, с. І, Істанбул
1945. До проблеми тюрко-татарських впливів див. 1. Реіепзкі, “Зіаіе апд Зосіеіу іп
Мизсоуііе Киззіа апд іЬе Моп^оІ-ТигкізЬ Зузіет іп іЬе ЗіхіеепіИ Сепіигу”, Тог-
8сЬип£еп гиг ОзіеигораізсИеп ОезсЬісЬіе”, т. 27 (1980), стор. 156-167.
16У Західній Європі прихильникам сильної державної влади служив тоді за
взірець приклад турецького султана. Цю можливість не можна виключити також
для Хмельницького, котрий добре знав османську державну модель. Див. Н.
ЗіигтЬег£ег, ’Т)аз РгоЬІет дег УогЬіІдІісЬкеіі дез ІйгкізсЬеп Зіааізлуезепз ігп 16. ипд
17. ЗаИгИипдегі ипд зеіп ЕіпЛизз аиГ деп еигораізсЬеп АЬзоІиіізтиз”, XIIе Соп^гез
Іпіегпаі. дез Зсіепсез Нізіогідиез, Відень 29 серпня — 5 вересня 1965, Каррогіз IV,
Горн 1965, стор. 201-209. Про симпатії і надії, які викликала турецька держава в
суспільних низах Європи, ще й досі добре інформує А. Кримський у своїй книзі
"Історія Туреччини”, Київ 1924.
ХХХІіі
нував і козакам, якщо воєвода Кисіль міг про них писати: ”Кгоі Іо и
пісЬ діуіпит дикі” — щось божественне, більше, ніж "помазаник
божий”, намісник Христа на землі, як вчила православна церква. Ця
візантійська політична доктрина, пристосована до нових умов у
Московщині ХУ-ХУІ століття, постійно впливала на світогляд
усього православного Сходу. Тому можна думати, що не тільки
православна церква руських земель Речі Посполитої, а й інші
прошарки православного населення, виховані під її впливом, на час
своєї політичної емансипації з-під Польщі перебували у її полоні.
Тим часом польський король, і до середини XVI століття скоріше
відчим, ніж батьківський покровитель східної церкви, в міру на-
ростання контрреформації ставав ще більш польським і католиць-
ким і не міг, обмежений парламентом (сеймом) і шляхетською
олігархією —якщо б навіть бажав — виконувати роль покровителя
православ’я. Тож визвольна війна українського і білоруського на-
родів мусила поставити проблему його спадкоємця, єдиновірного
самовладного володаря.
Розчарований у політиці республікансько-олігархічної Речі По-
сполитої, зневірившись у можливості змінити польську політичну
систему й перетворити короля на самодержця на зразок москов-
ського царя та, можливо, перебуваючи під впливом православної,
успадкованої від Візантії політичної традиції або під впливом осман-
ського взірця, — Гетьман зрештою мусив сам наважитися стати
самодержцем. У результаті йому довелося розпочати боротьбу з
політичним класом створеної ним держави за перетворення своєї,
для широких мас харизматичної постаті політичного вождя в
єдиновладного і спадкового володаря. При цьому не треба забу-
вати, що для вихованої в республіканських традиціях шляхти йшло-
ся про спробу встановити, як тоді казали, "тиранію”, тиранське
правління, тобто щось страшне і нечуване. Тенденція до абсолю-
тизму, щоправда, як слушно твердить Липинський, проявилася тоді
майже по всій Європі, але її поява супроводжувалася сильним
опором шляхти, а почасти й вищих прошарків міщанства.
Безсумнівно, у Хмельницького, вихованого на волелюбних
шляхетських традиціях Речі Посполитої, уявлення про характер
самодержавної влади, потрібної для України, було інакшим, ніж у
Московії. За приклад може служити вимога Хмельницького до
польського короля, щоб той був "вольним”. Деякі західні історики,
як, наприклад, німецька дослідниця Гедвіґ Фляйшгакер,17 інтерпре-
тують цей вислів у світлі московських поглядів, тому тлумачать
І7Див. згадану вище працю Г. Фляйшгакер (прим. 5).
ХХХІУ
слова Хмельницького про королівську ”вольность” як вимогу "не-
обмеженої влади” короля (таке значення цього слова в Московщині
засвідчує, наприклад, ”Словарь русского язьїка ХІ-ХУП вв.”, вьш. З,
1976). Але на Україні такого змісту це слово ніколи не мало (див.
словники Славинецького, Зизанія, Беринди, "Словник української
мови”, 1977 і ін). Тож Хмельницький не вимагає від польського
короля неможливого, тобто необмеженої влади на московський
зразок, а тільки прагне, щоб той перестав бути знаряддям у руках
магнатів і зміг Гарантувати приватним особам та суспільним станам
і групам (отже, й козакам) повне користування їх вольностями і
правами, перекресленими магнатською олігархією.
Є підстави припускати, що Гетьман Хмельницький до кінця
життя не усвідомив чітко (на рівні теоретичної моделі) принципу
влади, якої прагнув. Роки його панування, невпинно сповнені по-
діями і новими ситуаціями, вимагали таких крутих поворотів і
негайних рішень, що на вироблення такої концепції не лишалося
часу. Зрештою, йому, практичній людині, людині дії, не теоретику, а
вродженому володареві, така концепція не була потрібна. Однак є
всі підстави припускати, що він розумів її вагу для держави на
випадок своєї смерті, виношуючи плани дідичного гетьманату. І
дійсно, питання про характер влади (спадковий самодержець візан-
тійського типу, дідичний монарх західного взірця, обмежений пра-
вом, точніше — правами і вольностями суспільних станів і груп, —
чи, нарешті, виборний гетьман, залежний не тільки від нової про-
відної верстви, а й від рядового козацтва) виявилося осново-
положним для дальшої долі України.
На практиці це питання повинно було визначити розташування
сил всередині України, які обстоювали ту чи іншу розв’язку. Але за
існуючих політичних умов не меншої, якщо не більшої ваги набира-
ло втручання зовнішніх сил у цю боротьбу, передусім, як швидко
виявилося, найсильнішої серед них — Москви. Тому запитання,
який варіант переміг би на Україні, коли б вдалося ізолювати її від
сторонніх, головно московських, впливів, а тим більше запитання,
яка влада була б тут найвідповіднішою, є дещо теоретичне. А втім,
погодити усі існуючі на Україні політичні сили і напрямки було хіба
квадратурою кола; такою ж незначною видається і можливість
синтезу цих трьох моделей. Вони віддзеркалювали факт більш ніж
тисячолітнього окремішнього й відмінного розвитку західної та
східної Європи, а Україні, що займала серединне положення від-
носно обох, судилося стати полем їх вирішального двобою.
4.	На думку Липинського, політики Богдана Хмельницького
після закінчення її "автономічної” фази (у якій Гетьман ще бажав
XXXV
досягти порозуміння з Польщею) у післяпереяславський період, у
якому він шукав шляху здобуття державного суверенітету України,
не можна зрозуміти, не зваживши причин перелому, які призвели до
цієї нової політики. Найважливішою причиною історик вважає "ма-
теріальний зріст, політичне скріплення й політичну перемогу осілої
військово-хліборобської верстви” козацької України над "степом”,
конкретно — над "общинницькою” Запорізькою Січчю. Процес,
який ніс із собою "перемогу плуга над степом”, Липинський називає
"європеїзацією” України, розглядаючи його на стор. 83-91 моно-
графії.
Витоку безапеляційного переконання про вищість культури
плуга над культурою степу, яку Липинський ідентифікував з вар-
варством, не треба далеко шукати: це переконання характерне для
усіх осілих хліборобських народів.18 Висновки, які Липинський
робить на підставі одвічної боротьби цих двох культур на Україні,
набирають характерного підтексту, коли порівняємо їх із суджен-
нями на цю ж тему польських істориків, починаючи з Кароля
Шайнохи, якого Липинський високо цінував. У творі кінця 1850-их
років п.з. "Здобутки польського плуга”19 Шайноха прославляє,
навіть звеличує поляків за їхню наполегливу і сміливу колонізацію
пустого (”незаселеного”) й варварського Сходу, тобто за освоєння
просторів України і Білорусії і здобуття їх для "польського плуга” й
польської цивілізації. Цікаво відмітити, що той же Шайноха одно-
часно (1859 р.) гірко нарікає на німецький "Дранґ нах Остен” на
польські землі, не намагаючись навіть співставити обидва явища як
прояв одного й того ж процесу і відповідно їх оцінити. А втім,
творцями теорії про німецьке, точніше, пруське "культуртрегер-
ство”, перенесення західної культури й цивілізації на варварський
(тобто польський) схід були такі пруські історики, як Йоган Фр.
Райтемаєр, Йоган Фойґт, Гайнріх фон Трайчке20 і інші. Вони твер-
дили, що пруське панування над східними "варварами” принесло
останнім культуру, німецькі закони і порядок (“ХисЬі”), і тому ці
східні землі, просякнуті шляхетною німецькою кров’ю, справедливо
належать німцям. Подібних аргументів вживає і Кароль Шайноха
та інші його земляки стосовно українсько-білоруських земель, за-
І8Так само у свою чергу скотарські, кочові народи переконані щодо своєї
вищості над хліборобським населенням.
19”2доЬусге р1и@а роїзкіе^о” передруковані 1861 р. у Львові у збірці ”8гкісе
Иізіогусгпе”, т. 3.
203. Р. К.еііетеіег, ”Ое8сЬісЬіе дег Ргеи88І8сЬеп Зіааіеп”, Франкфурт а/О 1801-
1805; 3. УоІ£І, ”Ое8сЬісЬіе Ргеи88еп8”, т. 9, 1827-1839; Н. уоп ТгеіізсЬке, ”Ваз деиізсіїе
Огдепзіапд Ргеиззеп”, Лянґензальце 1865.
ХХХУІ
мінюючи слова "німець” чи "прусак” словом "поляк”. У Липин-
ського ця теза модифікується: він повертає Україну українському
плугові, який у боротьбі із "степом” виконав роль європейської
цивілізації, а роль варварів приписує ”кочовничому елементові” — у
першу чергу татарам, а далі й іншим "співзвучним елементам”, які
ще не перейшли до хліборобського господарства, спертого на при-
ватне землеволодіння. Кордон цих двох світів (плуга і степу) про-
ходить у XVII столітті через Україну, і її європеїзація, а водночас
питання, чия — українська чи чужа —влада зуміє реалізувати
повний перехід до приватного землеволодіння, яке ”Схід” усіми
силами намагається унеможливити, вирішить її дальшу долю й
остаточну приналежність до того чи іншого світу.
І хоч ця схема (культурний Захід, символічно представлений
плугом, і некультурний Схід, символізований степом) є очевидним
спрощенням багатопланової дійсності, це не звільняє нас від обо-
в’язку придивитися до неї ближче, і то не лише з уваги на можливі
евристичні елементи, а й для того, щоб з’ясувати її концептуальну
функцію у Липинського. В іншому місці я вже відзначав взаємо-
протиставлення ним історичних процесів,21 розуміння явища у ка-
тегоріях ”біле-чорне”. У таких випадках, як правило, крім стиліс-
тичної мети, яку ставили перед собою давньогрецькі мислителі і
поети, це має завданням зібрати якнайширше коло прихильників
одного — позитивного — табору для протиставлення другому та
для боротьби за визначену мету. Якщо йдеться про ідентифікацію
європейської культури з культурою ”плуга”, то проти неї промовляє
те, що культура плуга, по-перше, відома на Україні ще з неоліту,
коли про жодну європейську культуру немає мови, по-друге, усі
вищі культури, як, наприклад, стародавнього Китаю чи близького
Сходу, а одночасно отаманської Туреччини і навіть південного
Криму ХУІ-ХУП століть були культурами плуга. Не належать до
явищ виключно європейського культурного ареалу і такі атрибути
північно-західної "української культури плуга”, названі Липинським,
як ”муровані городи, церкви, монастирі й палати, школи, бібліотеки
й друкарні”. їх знають і інші культури Сходу, і нерідко вони там не
менш величаві. Видається штучною і спроба ідентифікувати про-
блему європеїзації України з якоюсь однією фазою боротьби "плу-
га” з кочовим "степом” (наприклад, у XVII столітті), оскільки ця
боротьба тривала на Україні безперервно протягом тисячоліть.
Коли йдеться про визначення рівня "акультурації” України за-
хідною Європою у середині XVII століття чи про роль цього про-
цесу для тогочасної історії України, необхідно відповісти на за-
21 Див. вступне есе у: ВЛТ, т. 2, стор. ІЛІ і далі.
ХХХУІІ
питання,22 наскільки Україна як частина Речі Посполитої була
втягнута у сферу впливів Заходу, яке місце займала вона в аґрарно-
му, торговельному, культурному і політичному житті Європи і, з
іншого боку, як позначалися європейські впливи на її торговель-
ному, політичному, суспільному, культурному, науковому житті,23
яку роль відігравали тут європейські ідеї, літературні й мистецькі
стилі тощо. Щоправда, цих питань Липинський на той час не міг би
задовільно розв’язати, але факт, що він їх навіть не ставив, до-
водить, що в центрі його уваги було інше. Йшлося не про кван-
титативну історію, не про спробу виміряти взаємопереходи і роз-
межувати тяжко вловимі процеси, а про накреслення чіткої межі й
зрозумілого фронту. Власне йшлося про конфронтацію:24 ось тут, де
стоїть українська шляхта, — знаходиться Європа, на тім боці, де її
супротивники, — безкультурний степ, ”Азія”, руїна держави, народу
й цивілізації. Безумовно, це спрощення, але воно не позбавлене під-
став. Українська шляхта XVII століття — це, поруч з міщанством,
роль якого Липинський визнає, безперечно, виразник і представник
Заходу. Визнати її за вирішальний чинник у боротьбі ”плуга” зі
”степом” означало передбачливо вилучити з історії України роль
абстракту "Польща”, яку російські, а за ними й майже всі українські
історики зробили козлом відпущення за всі ”ухили” чи викривлення
українського історичного процесу від "загальноросійського”.25 Пред-
ставити роль шляхти позитивно, як головного носія європеїзації
українських земель (зрозуміло, не тоді, коли шляхта стала ре-
акційним чинником і опорою чужих держав, а лише в той час, коли
вона разом із козацтвом боролася за власну українську державу),
будувати на ній новий історичний синтез — це значить побачити
історію України інакше, ніж досі (в народницьку добу), сприйняти
Україну за частину не православного Сходу, а Європи, більше того,
— поставити перед нацією інші політичні, ідеологічні й культурні
цілі. Для такої переоцінки методи квантитативної історії, взагалі усі
“Модель такого дослідження у відношенні до Швеції — на тему: "Європеїзація
Швеції у XVII ст.” — розробляють тепер шведські вчені. Див. статтю О. Кізіад у:
“Харізкі Ьізіогусгпе”, т. 44, н. З (1979).
“Щодо програми вивчення цих чинників див. Е. 8узуп, “ТЬе РгоЬІеш о!
ІЧоЬіІіііез іп іЬе икгаіпіап Разі. ТЬе РоїізЬ Регіод, 1569-1648”, у: І. Ь. Ридпуізку, ред.,
”КеіЬіпкіп£ икгаіпіап Нізіогу”, Едмонтон, Канада 1981, стор. 29-102.
24Або про "межу” (”перас”) у розумінні давньогрецьких філософів, тільки
завдяки якій щось починає існувати і набирає форму.
“Також Михайло Грушевський негативно ставився до закладених на німецько-
му праві міст, вбачаючи у цих "чужинецьких” починах, противних українським
традиціям і "слогови жизни”, причину їх пізнішого занепаду. Неначе б традиції
були чимось сталим і незмінним, біологічним спадком, а не результатом перипетій
українського історичного життя!
ХХХУІІІ
аналітичні методи з умовними, провізорними результатами й твер-
дженнями типу ”так, але” були неспроможними.
Відтак зрозуміло, чому Липинський не підкреслює відносності
своїх тез, хоч як історик-науковець він, безумовно, мусив усвідомлю-
вати, що матеріал, на якому вони базуються, ще надто недостатній
для таких далекосяжних висновків. Але темперамент політика, пе-
реконаного в слушності своїх позицій, а також у тому, що історичне
минуле лишається мертвим, якщо не пов’язати його зі завданнями
сьогодення, не осмислити у світлі вимог сучасності, взяли гору над
обережністю науковця, який зважує кожне слово й остерігається
надто категоричних поглядів, щоб ”хід науки” вже завтра не виявив
їхньої хибності.
Прикладом може правити українське козацтво. Поряд з ко-
зацтвом городовим, яке займалося переважно хліборобством, іс-
нувало козацтво січове, ”общинно-добичницьке”. Перше було, згідно
з Липинським, силою позитивною, європейською, будівничою, дру-
ге — силою негативною, руйнівною; перше створило Гетьманщину,
друге — степову Запорізьку Січ, що всіляко намагалася Гетьманську
козацьку державу зруйнувати. Ця ідеально-типова модель Липин-
ського створена для легшої орієнтації у заплутаній українській дій-
сності XVII століття. За своєю природою козаки того часу, якщо
вони за своїм походженням не татари (а таких тоді вже було
відносно мало) — це виходці в першу чергу зі селянства, а також з
міщанства і шляхти переважно західноукраїнських земель "куль-
тури плуга” (в розумінні Липинського). Пристосовуючись до не-
звичних обставин життя в степах — ми зустрічаємося тут з кла-
сичним прикладом суспільно-господарської деволюції, повернення
до ранішої, давно вже пройденої фази розвитку, — вони спершу зай-
маються дрібними промислами: рибальством, бджільництвом, по-
люванням тощо, тобто переходять на мисливсько-кочовий спосіб
життя. Інші промишляють торгівлею і розбоєм, а згодом, по мірі
просування в степ, коли створюється така можливість, — скотарст-
вом на хуторах. Врешті, внаслідок переміщення кордонів розсе-
лення вглиб Дикого Поля, на спокійніших від татар теренах ко-
зацтво повертається до хліборобства. Фази суспільної еволюції, що
колись чергувались в історії (кочова, пастуша і землеробська), спів-
існують тепер на українській території поруч, синхронно в залеж-
ності від близькості татар і густоти селянської колонізації та сили
козацького населення.26 Очевидно — і в цьому Липинський має
26Феномен козацтва (щоправда, головно російського і у його пізнішій фазі)
розглядає Петро Ростанковскі у докторській дисертації. Див. Р. Козіапко^зкі,
”5іе<Яип£5епІ\міск1ип£ ип<1 ЗіесіІип^зГогтеп іп «іеп Ьапгіегп <1ег ги$$і$с1іеп Козакеп-
Ьееге”, Берлін 1969.
хххіх
повну рацію — від того, чи вони є бродягами-добичниками, ско-
тарями чи вже (знову) хліборобами і власниками нерухомого майна,
залежить їхня психологія, а отже й світогляд, у тому числі по-
літичний. Тут проглядається не так проблема Захід-Схід, як про-
блема суспільної деволюції, спричиненої кочовими в основній масі
татарами, що представляли останню фазу наступу кочовників на
чорноморські степи.
Намагання Липинського ідеалізувати козака-хлібороба й засуди-
ти — часто для читача традиційно навіть симпатичнішого — вільно-
любного козака-бродягу чи скотаря як руїнника, виникає з пере-
конання, що державність, сперта на хліборобське населення та на
"врослу в землю” шляхетську верству й репрезентована спадковим
монархом, є стійкішою і тривалішою, ніж здебільшого хистка й
химерна державність кочових колективів, що базується, як правило,
на харизматичній постаті провідника й виборного ватажка. Цю
об’єктивну історичну істину Липинський зодягає (щоб полегшити її
сприйняття для мислячого неполітичними категоріями українського
суспільства) в шати міфу "європейського плуга” і його боротьби зі
степом. Таким чином, дегероїзуючи ідеалізованих предків, Липин-
ський тим самим одночасно засуджує представників "ворожого та-
бору”, виразників анархічної в його очах свободи (свободи від
держави) як некультурних бунтарів, шкідливих національній ідеї.
Залишається ще вияснити, чому Липинський одній з рис євро-
пейської культури, тобто приватному володінню землею, побудова-
ному на римському праві, приписує основоположне значення для
європеїзації України. Якби римське право відігравало дійсно таку
ключову роль, то це насамперед мусило б позначитися на Візантії,
де його вплив був значно більший і триваліший, ніж на Заході. На
мою думку, Липинський має на увазі дію тих чинників, які призвели
на Заході до виникнення феодальних відносин і суспільно-політично-
го ладу, спертого на шляхті й рицарстві, оскільки Англія, наприклад,
взагалі не зазнала на собі тривалого впливу римського права. Роз-
виток феодальних стосунків на Заході (мова йде не про соціологічний
феодалізм, який можна реконструювати скрізь, а про історичний) —
явище дуже складне і суперечливе, заглиблюватися в яке Липинський
в рамках свого дослідження не мав змоги. Але вбачаючи у ви-
никненні незалежної від центральної влади шляхетської верстви ви-
рішальний чинник формування саме (і тільки) на Заході політичної
свободи, що спиралась на приватну земельну власність,27 а разом із
27Що Липинський цей зв’язок правильно розумів, про це свідчить, серед іншого,
його переклад наведеного нижче місця з макіявеллевого "Князя” п.з. "Княже
зерцало” (Архів Липинського, ролька VI, стор. 3-4): "Турція управляється одним
ХІ
цим, і нового типу держави, у якій ця верства посіла ключові
позиції, Липинський зводить цей факт до однієї причини: римського
права. Таким чином він хоч і спрощує складну дійсність, але не
помиляється щодо оцінки основоположної ваги юридично і еко-
номічно вільної, незалежної від будь-якої центральної влади шля-
хетської верстви для становлення феодалізму, що згодом покликав
до життя станову монархію. Ця верства з часом з’явилася і на
Україні, де до того не було історичного феодалізму і панували інші
суспільно-політичні відносини.
5.	Появі на Україні нової аристократії за часів Богдана Хмель-
ницького Липинський присвятив уже певну увагу у версії 1912 року,
а також у монографії про Кричевського.28 У першій версії УнП він
писав, що "провідною ідеєю Хмельницького було...перетворення
розбриканої...анархістично-ковдотієрської й для України галапасної,
спольщеної шляхти української на державно пожиточну землянсько-
урядничу верству” (1912, стор. 291) і що цю ідею Гетьман вино-
шував уже в самих печатках повстання, про що "свідчить його
вислів: ”\Уу сіпиігі расЬоІсу, со іегаг 8/ІасИц сЬггсісіе, Ь^сігіесіе
Ьоіагаті” (там же).29
У версії 1920 року є теж подібно сформульована думка, що
"перетворена свободолюбивих анархістів: шляхтичів і козаків —
сторонників ’рівности та свобід’ шляхецько-республіканської Річпос-
политої і заступників запорожського народовластія ’черні низової’
— в слуг і оборонців твердого державного ладу” було "великим
ділом” Гетьмана (стор. 111). Не акцентуючи на тому, що Липин-
ський говорить про козацьких прихильників ”рівности і свобід”,
наголошуючи вже не на створенні "державно пожиточної, землян-
сько- (тобто шляхетсько-) урядничої верстви”, а верстви ”слуг і
оборонців твердого (гетьманського) державного ладу”, відмітимо,
що у центрі його уваги знаходиться не стільки саме явище, скільки
володарем, а всі решта його раби. І се він, поділивши своє царство на санджаки,
посилає туди адміністраторів, котрих він міняє, коли і як йому завгодно. Король
французький напротів править поміж товпою родовитого старого панства, приз-
наного його власними підданими і любленого ним. Вони мають свої права, і
король не міг би їм видерти їх без небезпеки для себе. Розглядаючи сі дві держави,
видно, що дуже трудно побідити Турцію але легко удержати її, раз вона буде
завойована... Інакше з такими державами, як Франція, бо до них легко прийти,
придбавши собі кількох вельмож, бо все між ними єсть незадоволені і революціоне-
ри ('<1і диеііі сЬе (іезідегапо іп поуаге...’). Але їх незвичайно трудно удержать...”.
28Див. ВЛТ, т. 2.
29”Ви бідняки, що тепер шляхтою називаєтеся, будете боярами!”
ХІІ
спосіб чи метод витворення Гетьманом тієї нової державної аристо-
кратії, якої Україна в цих формах досі не знала.
За Хмельницького, підкреслює Липинський, полковники і сот-
ники Запорізького війська вже не обираються на Січі "крикливою
юрбою 'молодців’ ” на певний час, а "призначаються і заміняються
самодержавною владою гетьманською” і залежать "виключно від
Гетьмана, а не від влади народньої” (стор. ПО). Так само від
Гетьмана залежать "дорадчі та помічні органи, що урядують як
генеральна старшина при Гетьмані, а як старшина полкова й со-
тенна при кожнім полковнику і сотнику”. Прихильники старих по-
рядків твердять, що ці "самодержавні” функції Гетьман присвоїв
самовільно, але тому, що тільки в такий спосіб можна було збу-
дувати сильну українську козацьку державу, Липинський вважає
самовладність Хмельницького за найбільшу його заслугу перед на-
цією. Виникає запитання, як зумів Гетьман, маючи у розпорядженні
такий проблематичний і сумнівний матеріал, як шляхта, вихована
на засадах анархічної Речі Посполитої, і волелюбне козацтво, що
виросло на Запоріжжі, досягти на Україні настільки радикальних
змін в організації держави?
"Український народ зумів добитись волі... тільки тоді, коли він
знайшов для своїх змагань великого й розумного вождя [провід-
ника]. І тільки тоді, коли цей великий вождь [провідник] зумів
знайти та вибрати найкращих людей і до послуху цим людям усю
націю українську прихилити” (стор. 139). "Величезну ролю при тво-
ренні нової аристократичної верстви відіграв особистий вплив і
особистий приклад самого Гетьмана”, — пояснює Липинський, ха-
рактеризуючи Хмельницького так: ”В особистім життю незвичайно
скромний”, привітний і для всіх доступний, він умів "прищепити
потребу цієї скромности новій...аристократії”. Був він самодисциплі-
нований, умів, коли треба, сам слухати й поступатись, вимагаючи
такого ж послуху і дисципліни від своїх помічників, за проступки
проти чого карав без милосердя. Умів свою безмежну ("фанатичну”)
відданість державній українській ідеї передати всьому своєму ото-
ченню. Був наділений незрівнянною інтелігентністю й інтуїцією і
умів як ніхто інший тонко і чутливо розуміти усіх своїх земляків: і
напівдикого степового січовика, і забитого неволею селянина, і
інтелігента, і духівника: "всіх він умів притягнути до державної й
національної роботи” (стор. 139-140). Ця вибрана ним аристократія
задавала ”тон політичному й культурному життю цілої нації”. Ли-
пинський знову конструює перед нами архетипічний образ прав-
ління, за якого Гетьман (монарх) творить аристократію, що на-
слідує його самого, а її, у свою чергу, наслідують народні маси.
Окремі паралелі до цього можна знайти як на Сході (Візантія,
хііі
Москва, Туреччина), так і у Франції Людовика XIV, хоч Липин-
ський, очевидно, заперечив би ці паралелі, оскільки мав на увазі не
охлократичну, а класократичну модель влади.
Розмірковуючи над цією дещо спрощеною моделею влади у
державі Богдана Хмельницького, варто звернути увагу на певні
аналогії між поглядами Липинського й іспанського філософа Ортеґи
і Ґассет,30 який подібним же чином пояснює виникнення і функціо-
нування аристократії. Згідно з Ортеґою, не якісь матеріальні й
утилітарні чинники чи, тим більше, чисте насилля призвели до
утворення сталих людських спільнот, а притягальна сила, яку мали
на пересічну людину досконалі індивіди. Про це розповідають уже
найдавніші народні міфи й леґенди про виникнення племен і народів
і про обдарованих надлюдськими силами героїв, що їх ті чи інші
племена й народи вважали за пращурів. При чому не йшлося про
ідеалізацію ”а рокіегіогі”, як вважають новітні дослідники, які в
нашу матеріалістичну добу втратили розуміння цих проблем. Люди-
герої будили в душах своїх сучасників величезне захоплення, вони
ставали вже за життя зразками для наслідування не тому, що
"зверху” формували суспільство, а тому, що були наділені доско-
налістю. їхні надзвичайні прикмети, їхня дужа життєздатність при-
ваблювали решту, яка це відчувала. "Кожна глибока і сильна влада
або ’кратія’ якогось індивіда над іншими коріниться в тому сти-
хійному хвилюванні, яке викликає досконалий і міродайний індивід
у людях, що його оточують. Немає й ніколи не було іншої ари-
стократії, ніж та, яка спирається на цю духовну приваблюючу силу і
яка, неначе різновид духовного Гравітаційного закону, притягає до
взірцевої людини охочих навчитися.” Ортеґа додає: "Послух є
тільки тоді природний, тривалий і певний, коли той, що підкоря-
ється, наділив того, що наказує, внутрішньою пошаною і довір’ям31
і надав йому право наказувати.”
А втім зачатки цієї теорії знаходимо вже у Платона, який
заохочував своїх сучасників наслідувати божество, щоб стати бого-
подібним ("гомойозіс то тгео”). Згодом церква вимагала від ві-
руючих якомога більше уподібнюватися до (імітувати) Ісуса Хри-
ста, котрий став архетипом християнського володаря.
Як бачимо, уявлення Липинського і Ортеґи про творення і вагу
аристократії дуже близькі. Висловлені майже одночасно у настільки
віддалених регіонах Європи, вони підкреслюють існування ситуації,
30Див. "Езрапа іпуегіеЬгасіа”, 1921. Цит. за вид. 11 (1959), стор. 118-119.
31Дослівний переклад цього місця навряд чи можливий, бо, не переживши
феодалізму, не маємо в українській мові відповідника на слово ’Тіотепа]е” (нім.
”Ни1дц’ип£”, польськ. ”1ю1<1”).
ХІІІІ
що покликала їх до життя, і вказують на давнє спільне коріння
духовної течії, яка їх живила і через них промовляла. Це — свід-
чення пекуче відчутної — принаймні, у певних суспільних і інтелек-
туальних колах — потреби у створенні нової або відродженні старої
аристократії, яка б знову, як у давнину, продовжувала і плекала
основоположні культурні, моральні й політичні вартості й ідеали,
ведучи за собою деморалізовані і дезорієнтовані маси.
II
Бо людина, як та щипочка, пливе одночасно з великою
могутньою хвилею життя, сьогодня вона не така, як
була вчора, принаймні не на тім самім місці.
Вячеслав Липинський (Із записок, 22. ¥.1919,
Архів Липинського).
1. Коли порівняти обидві версії УнП, виявляється, що більш
ніж половина першої версії 1912 року лише з невеликими змінами
увійшла до значно розширеної версії 1920 року. Саме ця спільна для
обох редакцій частина дозволяє зробити висновки про переоцінку
історичних фактів і подій, а також про еволюцію поглядів і світо-
гляду Липинського за вісім років у проміжку між 1912 і 1920 роками.
Насамперед впадає в очі переміщення центру уваги і предмету
дослідження з української шляхти у версії 1912 року на державу й
націю у версії 1920 року. Відповідно, у першій редакції читаємо, що
пропонована розвідка ”має бути тільки коментарем до поміщених
вище документів, характеристикою двох переломових моментів у
житті української шляхти в часах втілення в життя ідеї української
державності” (стор. 278). У другій редакції 1920 року натомість
вказано, що "дальші розділи... мають бути... історичним комен-
тарем до [цих] двох документів, аналізом зафіксованого в них
історичного факту з точки погляду державно-організацийних зма-
гань... нації” (стор. 14).
Переглядаючи обидві версії, легко переконатися, що автор по-
слідовно замінив термін ”народ” (пагоф, вживаний у першій ре-
дакції, на поняття "нація”,32 як, наприклад, у реченні: "Спроба по-
32Проти цього висновку можна б зробити застереження (його висунув Іван
Лисяк-Рудницький у листі до мене), що передача слова ”паг6<1” (у версії 1912 р.)
словом "нація” (у версії 1920 р.) не засвідчує ще такої еволюції бо, мовляв, польське
слово ”паг6<1” по-українському треба перекласти терміном "нація”, а українське
слово ”народ” — це польське ”1ид”. Однак слова ”люд”, "народ”, "нація” добре
засвідчені як в українській, так і в польській мовах (також у російській і ін.). Інша
ХІіу
годити... жадання визволяючого себе українського народу з трухля-
чою польською державністю” (1912, стор. 281), яке у версії 1920 року
звучить так: ”Спроба погодити... визвольні змагання... української
нації з претензіями здеґенерованої польської держави” (1920, стор.
17). На цьому прикладі помітно, наскільки різні акценти розставлені
у обох випадках розповіді: там (1912) пригнічений народ вимагає від
занепадаючої держави належних йому прав, тут (1920) "здеґене-
рована” чужа держава має тільки якісь (хіба безпідставні) претензії
до нації, що визволилася і стала сувереном. В іншому місці Липин-
ський замінив зворот: "людина..., яка стояла при кермі української
політики” (1912, стор. 280) на вислів: "людина, що стояла на чолі
нації” (1920, стор. 18), або: "верства козацька стала найдужчою
верствою в народі” (1912, стор. 287) звучить як: "стала... найдужчою
верствою в нації” (1920, стор. 53) і т. ін.
Те, що у версії 1920 року частіше зустрічаємо поняття "держава”
і похідні від нього, можна пояснити тим, що Липинський посилено
наголошує на усьому, пов’язаному з "державно-організаційними зма-
ганнями нації”. Вартим уваги є і загострення авторської аргумен-
тації, що проявляється у доборі слів, заміні нейтральніших понять
більш категоричними, з більшим емоційним навантаженням, часто з
елементами гіперболізації. Ось декілька прикладів:
”Цей зворот, — писав Липинський 1912 року, маючи на увазі
політику Гетьмана Хмельницького стосовно Польщі, — наступив
наприкінці 1653 року” (стор. 281); у версії 1920 року читаємо: "Офіці-
альний розрив з Польщею... припав на послідні місяці 1653 року”
(стор. 23). Або: ”Хан... залишив Хмельницького” (1912, стор. 282) і
”Хан... зрадив Хмельницькому” (1920, стор. 23). Або: "Москва...
наданнями привернула... шляхту білоруську” (1912, стор. 284) і ”Мос-
справа, що ці слова пройшли у кожній із цих мов на протязі останнього століття
певну еволюцію. Так, коли в польській мові слово ”пас)а” наприкінці XIX ст. поволі
стає виходити з ужитку (див. про це XV. Вогокгетокі, ред., ”81о\упік і?гука роккіе^о”,
т. 4, Варшава 1962), в українській мові навпаки, з початком XX ст., ймовірно, під
впливом французького "паііоп”, слово "нація” набирає щораз більшого поширення
у значенні політичного народу. Свідченням цього може служити також і вико-
ристання його Вячеславом Липинським. Відтак, у 1908 році в його публікованих
статтях натрапляємо 17 разів на термін "народ” (або ”паг6д”), проте жодного разу
не зустрічаємо поняття ”нація”: у 1909 р. — 12 разів "народ”, три рази "народність”,
два рази "людність”; у 1910 р. — 47 разів "народ”, один раз ”люд”, чотири рази
"національність” і (вперше) три рази "нація”; у 1912 р. — 26 разів "народ”, один раз
"люд”, 19 разів "нація”. Як бачимо, поняття "нація” вперше застосоване Липин-
ським тільки у 1910 р. і відтоді вживане ним щораз частіше, але перед Першою
світовою війною переважає ще в його словнику термін "народ”. Зате у 1920-их рр.
Липинський терміном "народ” (у політичному розумінні) практично вже не по-
слуговується.
ХІУ
ква... наданням маєтків здеморалізувала...” (1920, стор. 32). Або:
"Москва стала помічницею Польщі” (1912, стор. 285) і "Москва
ставала союзницею Польщі” (1920, стор. 35). Або: "Московські
надужиття” (1912, стор. 284) і "дикий терор... московських союзників”
(1920, стор. 33); чи: "треба було... спертися на ті українські верстви...”
(1912, стор. 287) і "Хмельницький... мусів спертись на тих верствах...”
(1920, стор. 52). Або: "його сина князя Януша... селяни вбили” (1912,
стор. 296) і ”сина Януша...’чернь’ убила” (1920, стор. 184) та ін. Сюди
належить також підкреслення величі Хмельницького, як, наприклад,
у висловах: ”пише він до Хмельницького” (1912, стор. 296) —
”пише... до Гетьмана Богдана Хмельницького” (1920, стор. 184); за-
мість: "Велике... чекало Гетьмана завдання” (1912, стор. 184) —
”тяжке... ждало Великого Гетьмана завдання” (1920, стор. 55); за-
мість: ”в останніх хвилинах панування Богдана Хмельницького”
(1912, стор. 297) — ”в послідніх місяцях гетьманування Великого
Богдана” (1920, стор. 188) та ін.
До іншої категорії правок належить заміна терміну "верства”
терміном "клас”. За цим криється, з одного боку, незвичайна попу-
лярність марксистської термінології в роки революції, а з другого
— намагання Липинського надати поняттю "верства” державниць-
кого змісту. Візьмімо, наприклад, таку фразу з версії 1912 року
(стор. 290): ”3 хвилиною...коли Гетьман вийшов на прямий шлях
державної незалежності України й цілковитого розриву з Річчю
Посполитою, його відношення до окремих українських верств
прийняло ясний і виразний характер.” У версії 1920 року це звучить
так: "Від тієї хвилини внутрішня політика правлячої козацької вер-
стви відносно инших класів української нації приймає національно-
державний, а не козацько-класовий характер” (стор. 81). Про суть
цієї політики, згідно з Липинським, промовисто свідчить те, що
вона "ставить перед собою виразні завдання будови української
козацької держави, об’єднуючої всі українські класи” (там же). Ли-
пинський, отже, свідомо чинить, з точки зору історика, гріх ана-
хронізму і вводить поняття ”класу” для передкапіталістичного, пе-
редкласового, станового суспільства XVII віку, щоб звернутися до
призвичаєного до марксистської термінології сучасника зрозумілою
йому мовою, а одночасно наголосити на ”класово-об’єднуючому”
характері державницько-національної політики у противагу класово-
роз’єднуючого характеру соціальної революції, якою послугову-
вався раніше Хмельницький.
Для другої редакції УнП характерним є і те, що Липинський
рідше вживає поняття "розвій” (тобто розвиток) і "еволюція”. По-
рівняймо, наприклад, такий уривок обох текстів: ”У дальшім роз-
витку ставало конечним закріплення одержаних здобутків, створен-
ХІУІ
ня на Україні... таких форм правно-державного і соціального спів-
життя, які б забезпечили дальший нормальний розвиток її гро-
мадян. Першим граничним стовпом цієї еволюції була Зборівська
угода” (1912, стор. 279). У 1920 році: "Дальший розвиток подій
поставив перед провідниками нації завдання дати Україні... такі прав-
но-політичні форми існування, які-б окреслили її відносини до су-
сідів — зовні і які-б унормували її міжкласові соціяльні відносини
—внутрі. Першою спробою кодифікації цих... форм, першим етапом
тодішньої української державної політики була Зборівська Умова”
(1920, стор. 16). Варто відзначити, що у версії 1920 року не тільки
відпали поняття "розвиток” і "еволюція”, але якщо у 1912 році
Липинський велику увагу приділяє "нормальному розвиткові гро-
мадян”, можна сказати навіть, вважає благо громадян основною
або, принаймні, однією з головних вартостей, то у 1920 році на
перше місце, безумовно, висувається держава (конкретно — "укра-
їнська державна політика”), а забезпечення нормального розвитку
громадян, про яке у тексті немає вже згадки, відступає на другий
план і є, ймовірно, тільки функцією державної політики. Варте уваги
і те, що Зборівська угода розглядається вже не як етап абстрактної
"еволюції” анонімного історичного процесу (як у 1912 році), а лише
як етап "державної української політики”.
До цієї ж категорії текстових правок треба зарахувати і те, що
слово "поступовий”, одержує негативне значення, а слово "реакція”
— позитивне. Візьмімо таке речення: "Поступово-опортуністичний
український рух, котрий у формі релігійної унії хотів політично
помирити українські національні домагання з тодішніми все сильні-
щими, теж поступовими, шляхецько-оліґархічними, демократични-
ми і антимонархічними, польсько-католицькими тенденціями, —
викликав серед української нації надзвичайно Остру, і заразом по
своїй соціальній структурі міцну й здорову, православно-монархічну
реакцію” (1920, стор. 15). Як видно з цієї цитати, поняття "демо-
кратичний” набрало негативного відтінку, якого не мало перед
війною. Це видно, наприклад, з вислову Липинського про селянську
політику Хмельницького, яку він характеризує так: ”У порівнянні з
відносинами перед повстанням... засади гетьманської політики...
[можна назвати] демократичними” (1912, стор. 289). Очевидно, що
Липинський ці "демократичні засади” тоді, безумовно, схвалював.33
333годом на еміграції Липинський так інтерпретував своє ставлення до цього
питання: ”Я завжди був, єсть і буду демократом у цім розумінню, що я хотів, аби
народом добре правили, аби ті, що мають більшу силу і владу, виконували супроти
народу свої обовязки, і аби народ мав політичні права в розумінні обмеженої
участи у владі і їх контролю. Але я ніколи не був демократом так, як це слово часто
ХІУІІ
Щодо селянської політики Хмельницького, то у 1912 році Ли-
пинський так захищає Гетьмана від закидів істориків народницької
школи: ”Про повне скасування підданства провідники повстання
ніколи не думали. І ми сьогодні можемо жалкувати, що інакше не
сталося, але звинувачувати Хмельницького в тому, що він у XVII
столітті не мав і не боронив ідеї економічної емансипації селян...не
маємо права...” (стор. 289). І далі: ”Не мав, на жаль, Хмельницький
таких планів... і мати не міг” (там же). У версії 1920 року це місце
звучить лаконічно, без висловів жалю з цього приводу: ”Не мав, та
й не міг мати” (стор. 57). Те, чому Гетьман таких планів не мав,
автор пояснює тепер так: ”бо забезпечені тою [Зборівською] Умо-
вою інтереси верстви козацької, що тоді народ репрезентувала, з
емансипацією селянства нічого спільного не мали й не могли мати”
(стор. 58).
Назвавши деякі поняття, які Липинський у версії 1920 року або
став рідше вживати, або почав надавати їм іншого емоційного
забарвлення чи смислу, розгляньмо тепер декілька прикладів розбіж-
ної інтерпретації або інакшого наголошення історичних фактів і
явищ.
У першій частині цього есе вже йшлося про визначне місце, яке
Липинський 1920 року присвятив династичним планам Хмельницько-
го, а також про те, що у версії 1912 року вони тільки принагідно
згадувалися. Описуючи критичне становище, в якому Гетьман опи-
нився на початку 1654 року, автор говорить: ”У додаток захитались
династичні плани Гетьмана зі смертю його улюбленого сина, вби-
того у вересні під Сучавою” (1912, стор. 282). Це місце у другому
виданні виглядає так: ”Що найважніще, великі монархічно-дина-
стичні замисли Гетьманські... захитались” (1920, стор. 23). Отже те,
розуміють, тобто, щоб здобути собі владу при помочі народу і правити його
іменем необмежено, використовуючи для себе народне довіри і народні інституції.
Зрозумівши суть демократії, я зі всею силою виступив проти неї”. Також це:
"Демократію я розумів як обовязок супроти народу, і в тім розумінню уживав
цього слова в своїх перших творах... Потім я зрозумів, що слово це має значення
репрезентації народу і це я поборював і поборюю” (Архів Липинського, Із записок,
серія X, 26-27). Більше про це див. Ь.К. Віїаз, “ТЬе Іпіеііесіиаі Оеуеіортепі оГ V.
Ьурупв’куу. Ні» \Уог1д Уієху апд Роїііісаі Асііуііу ЬеГоге 5¥ог1д \Уаг І” у: І. Реіепзкі,
ред., ”ТЬе Роїііісаі апд Зосіаі Ідеаз оГ У]аде8Іау Ьурупз’куі”, "Нагуагд ІІкгаіпіап
Зіидіев”, Зресіаі Іззие (далі НІІ8), т. IX, н. 3/4 (1985), стор. 263-286. Щодо відмінної
інтерпретації поглядів Липинського на демократію, див. Я. Пеленський, "Вячеслав
Липинський”, "Збірник Української літературної газети 1956” (1957), стор. 197-213;
3. Реіепзкі, “Ое8сЬісЬі1ісЬе8 Бепкеп ипд роїііізсЬе Ідееп V. Ьурупв’куів”, "ЗаЬгЬйсЬег
Гйг ОевсЬісЬіе Овіеигораз, 9, н. 2 (1961), стор. 223-246; Е. Ругіиг, “V. Ьурупз’куі’в Ідеа
оГ Каїіоп”, НІІ8, т. IX, н. 3/4 (1985), стор. 302-325.
ХІУІІі
що раніше трактувалося як "додатковий” удар, тепер стало "най-
важливішою”, вирішальною подією.
Або таке місце з версії 1912 року: "Сама логіка фактів щораз
більше штовхала Гетьмана в напрямі рішучого розриву з дер-
жавою, яка вже не надавалася до перебудови” (стор. 281). У редакції
1920 року це звучить так: "Його [Хмельницького] велика душа мала
всі дані зрозуміти, що треба розтрощити державу, в котрій його
народ і він сам не міг стати... рівновартним паном” (стор. 20). Отже,
по-перше, йдеться вже не про "розрив” з Польщею, а про необ-
хідність її "розтрощити”, щоб стати паном. По-друге (що більш
важливе), у першому випадку (1912 року) до "розриву” з Польщею
Хмельницького штовхає "логіка фактів”, тобто об’єктивний хід
подій у світлі раціональних, холодних роздумів, у другому (1920
року) — до зрозуміння необхідності (безумовно, з політичних мо-
тивів) "розтрощити” Польщу Гетьмана мало призвести бажання
стати "паном”, тобто психічний, емоційний процес. Знову, отже,
зустрічаємося з радикалізацією політичних прагнень, яка черпає
своє виправдання з ірраціонального, чуттєво загостреного устрем-
ління до політичного самоствердження.
Наведені приклади якоюсь мірою документують еволюцію Ли-
пинського від позиції позитивістськи-раціонального аналізу історич-
ного минулого до суджень більш волюнтаристичних, від позиції
якщо й не гарячого прихильника демократії (таким Липинським
ніколи не був), то в усякому разі людини, готової прийняти демокра-
тичні засади, — на позиції їх рішучого супротивника. Цей перехід
можна підкреслити такою його думкою: "Тільки повна побіда над
гнобителем або абсолютна супроти нього непримиримість дають в
його очах моральну вартість і рівновартість пригнобленому” (1920,
стор. 19-20). Слова ці свідчать про втрату політичної гнучкості і
перехід на ідеологізовану, ба, навіть догматичну платформу. За
ними може критися переконання про фактичну неможливість вести у
даних обставинах політику, що в засаді полягає на шуканні ком-
промісу. Така неможливість характерна для часів редоґматизації,
символом приходу яких на сході Європи стала перемога ленін-
ського марксизму.
Серед інших редакторських змін у тексті 1912 року читаємо:
"Головною метою цих гетьманських планів [ідеться про плани
останнього року життя Богдана Хмельницького] було: забезпечити
й уґрунтувати державну незалежність України, обезвладнити Крим і
відібрати загарбані Річчю Посполитою українські землі, які ще не
ввійшли в склад козацької території, закресленої Зборівською уго-
дою. Ці плани спиралися на коаліцію України, Семигорода... і Швеції
— коаліцію, звернену з одного боку проти Речі Посполитої, а з
хііх
другого проти Криму, і забезпечену тимчасово нейтральністю Мос-
кви” (стор. 287). У версії 1920 року це ж місце звучить так: "Го-
ловною метою цих планів... було: унезалежнити себе від агресивної
політики Москви; відібрати від Річпосполитої ті північно-західні
українські землі, що в склад державної козацької України, визнаної і
Переяславським трактатом, ще не війшли... У цю коаліцію держав
уходили Швеція, Прусія, Україна, Семигород, Молдавія, Волощина
й Литва. Звернена була ця коаліція безпосередньо проти Москви з
одного боку, і проти Польщі та Криму з другого” (стор. 40).
Наведене місце свідчить про ревізію поглядів Липинського на один
із важливих аспектів закордонної політики гетьманської держави.
Про внутрішню політику Хмельницького читаємо (1912 року):
"Важке ждало Гетьмана у цій області завдання. Бо пам’ятаймо, що,
крім виразно протидержавно під цим оглядом настроєної козаччини
(і шляхетських покозачених елементів), усі інші українські верстви,
сильно асимільовані й деморалізовані польською державністю, тіль-
ки з трудом дали себе приклонювати до планів державного уса-
мостійнення України” (стор. 288). У версії 1920 року: "Тяжке в тій
політиці ждало Великого Гетьмана завдання. Бо треба пам’ятати,
що, крім старшини повстанчої..., яка одна тільки вмісті з Гетьманом
свідомо і виразно прямувала до повного...унезалежнення України,
всі инші...” (стор. 55). Коли, отже, у 1912 році "підстави української
внутрішньої політики” автор вбачає у "політиці соціальній, регулю-
ючій міжкласові відносини” (стор. 287), то у 1920 році визначає їх як
"процес тодішнього формування, консолідації і дозрівання Укра-
їнської Нації” (стор. 51).
Багато поправок, змін і доповнень стосується ролі непокоза-
ченої шляхти в історії козацької України доби Хмельниччини: "По
Зборівській угоді, почавши від 1650 року, — читаємо у версії 1912
року, — коли хвилі народної революції вщухли, поворот землян-
ської шляхти на Україну прибрав масовий характер” (стор. 293). У
1920 році Липинський пише: "По тріумфальній зустрічі цілою на-
цією Гетьмана козацького у Київі і благовіщеню нової Української
Держави, шляхта українська масою стала горнутись до Війська За-
порожського” (стор. 96). Прокопа Верещаку у 1912 році автор ха-
рактеризує так: "Перед повстанням... ревний ісповідник благочестія”
(стор. 293). Про нього ж у 1920 році: "Перед повстанням... один із
видатніщих представників національно-активної ’шляхти руської”’
(стор. 100). Цікаво порівняти і таке місце обох версій: "Поволі,
шляхом кривавого і важкого досвіду переконувалася шляхта пінсь-
ка, волинська і подільська, що без тісної сполуки з життям власного
народу, без її повороту до опущеної вітчизни й репрезентуючого її
нині Запорізького Війська не може бути на рідній Русі ладу і по-
1
рядку” (1912, стор. 296). У версії 1920 року: ”[шляхта] доходила
поволі до того переконання, що без її повороту до рідної держав-
носте, без її повного об єднання з власним народом ладу і порядку
бути не може” (стор. 181). А ось інше місце з редакції 1912 року: ”3
огляду на наближення рішальної розправи з польським наїздом в
українських землях, що належали ще до Речі Посполитої, найбільш
актуальним питанням для української політики ставало знайдення
точки опору в тих землях, позбавлених козацького зачину. І в своїх
розрахунках Гетьман не міг поминути шляхетської верстви. Ці
нещасні, заблукані сини України...могли віддати безцінні заслуги
для справи визволення свого народу” (стор. 297). Те саме у версії
1920 року: "Готуючись до останньої розправи з польською Річпоспо-
литою... [Гетьман] мусів знайти в тих землях опору для своїх
широких... планів і замислів. Такою опорою могла й мусіла бу-
ти...’шляхта руська’... Шляхта, якої поворот до рідної нації і дер-
жави скріплював державно-творчі українські елементи...” (стор. 186).
Тут уже перед нами не "нещасні, заблукані сини України” (як у 1912
році), а "шляхта, що найбільше з посеред усіх українських верств
заховала в собі стару — і державну, і національну — традицію, на
якій тепер Гетьман будує свої державні, князівські, монархічні
пляни” (там же). Бо серед цієї шляхти зростала в той час не лише
"популярність того великого Гетьмана” (1912, стор. 297), а й "по-
шана до Української Держави” (1920, стор. 188).
Доведена до розпачу грабівництвом різних окупантів пінська
шляхта "приходить чим раз більше до переконання, що позбавлена
релігійного фанатизму... окупація... її братів і сусідів козаків була, без
уваги на свій соціальний (селянсько-міщанський) підклад, найкра-
щою... [і] що велика українська революція — це не скороминущий
козацький ’бунт’, а політичне і національне усамостійнення всієї
України” — пише Липинський 1912 року (стор. 301). У версії 1920
року це місце звучить так: "Політика польська... [і] ще більше... надії
на протекцію царську збанкрутували... В результаті традицийний
напрям ’руський’: одвічне тяготіння Турово-Пинської землі до ста-
рого київського державного центру... почало тепер ширитись серед
шляхти пинської... зі стихійною вибуховою силою. Загальні причини
політичні... і соціальна, державна і національна еволюція... Війська
Запорожського... ще дужче давали себе знати...” (стор. 210).
Ці й інші, переважно дрібні поправки, а також нерідко зовсім
відмінне формулювання цілих речень і абзаців, якщо взяти до уваги
їх загальну тенденцію, вказують на хід думки Липинського над
осмисленням нової проблеми. Висловлюючися узагальнено, йому
йшлося вже не про те, щоб показати, що українська шляхта була
однією з тих сил, які формували долю України, а про те, щоб
1і
довести, що саме вона була основоположною політичною силою. Ці
акценти особливо виразно помітні на переоцінці постаті Юрія
Немирича.
Між шляхтою, що під кінець життя Богдана Хмельницького
приєдналася ”до вітчизняної, з руїн давньої Русі... воскреслої укра-
їнської державності”, важливе місце належить "одному з найбільш
освічених її представників — київському підкоморієві Юрію Не-
миричу” — пише Липинський у 1912 році (стор. 299). Далі там же:
"Цей протектор аріянських академій, відомий літератор і статист,
міг би стати гордістю свого народу, якби не трагічні наші політичні
умови, які найкращі його молоді літа зробили для України безко-
рисними. Він посвятив їх повністю улюбленим аріянським ’нови-
нкам’. На вчених диспутах з одновірцями пробував довгі хвилини в
своїм київськім Черняхові і...у волинськім Киселині. За аріанство
вів завзяту війну з всією католицькою Річчю Посполитою, за
аріанство був примушений емігрувати 1646 року на кілька років за
кордон” (стор. 299).34 Ще далі там же: ”1 не спостеріг той учений
філософ, той витончений, у Парижі й Оксфорді вихований пан, як
між ним і його ’в хлопів й у темну Русь’ перетвореним народом
помалу виросла стіна взаємного відчуження і непорозуміння, як
помалу рвалися всі нитки спільної віри і спільних замилувань, які
ще його діда Андрія... зв’язували з... батьківською Русь’ю”. У 1920
році Липинський називає Юрія Немирича "прикладом тих твор-
чих... сил, які, виділяв з посеред себе шляхецький стан, прилу-
чаючись активно до українського державного і національного жит-
тя”. Не повторюючи негативної характеристики втрачених для
української справи його молодечих літ, автор констатує: "Освітою
Немирич перевищав тодішній рівень української шляхти. Своєю
'європейською’ аріянською вірою він був тісніще звязаний з най-
більш європеїзованою... 'поступовою’ частиною свого стану” (стор.
193).
Як бачимо, 1912 року Липинський уболіває над відірваністю
Немирича від свого народу, від рідної православної Русі, над "без-
корисністю” для України його молодечого віку, спричиненою як
загальною політичною ситуацією на Україні, так і студіями Не-
мирича на Заході й захопленням аріянством — закиди "відчуження”,
типові для народницького світосприймання. Інакшими очима ди-
виться автор на це у 1920 році, коли пише: ”Але не зважаючи на це,
Юрій Немирич за весь час своєї кипучої політичної і культурної
34Думка, що Ю. Немирич мусив 1646 р. емігрувати, як виявилоя пізніше, була
хибною.
1ІІ
праці [так! — Л.Б.] не тільки не одійшов від свого стану, а навпаки,
здобував собі серед нього чим раз більший авторитет... право на
провід і репрезентацію. І тому власне його постать особливо цікава
для нас. Бо цей наш визначний державний муж, пізніший творець
одного з найбільшої ваги державних актів: Корсунської шведсько-
української Умови і кодифікатор та вдохновитель Умови Гадяцької,
не був якимось виїмковим ідеалістом-ориґіналом або здеклясо-
ваним політиком-мрійником, а був визнаним репрезентантом шля-
хецької верстви, який зміг пристати...до будови Української Дер-
жави тільки тоді, коли ця держава була в стані забезпечити нор-
мальне істнування всій українській шляхті” (стор. 193-194). Отже,
про "відчуження” Немирича від "рідної Русі” вже мови немає, зате
Липинський підкреслює органічний зв’язок Немирича зі шляхтою,
серед якої він здобув не тільки визнання і авторитет, а й право
першості, а, крім того, його політичний реалізм, засвідчений на-
маганням забезпечити шляхті належне місце у державному житті,
нарешті — його державотворчу діяльність.
Цього реалізму Немирича не бачив Липинський 1912 року,
пишучи: "Тому [Немирич] здивувався, коли кривавий рік 1648 по-
ставив перед ним нагу дійсність, коли під ударами народної ре-
волюції в ніщо розсипалися аріянські академії, коли рухнула ця вся
містерна будова, побудована на піску, а його...доля аж над Вислу
занесла” (стор. 299). В іншому місці про нього ж: ”1 той давній
опозиціоніст, ворог нетолерантного правління Речі Посполитої сьо-
годні, поруч з іншою українською шляхтою благає Річ Посполиту о
поміч, кидається на всі боки як риба, яку хвиля... викинула... на бе-
рег... [згодом] починає шукати порятунку деінде: з дисидентською
братією... намагається ввести Ракочія на польський трон, посередни-
чить між ним і українським Гетьманом... у цей спосіб вступаючи в
зносини з повстанським табором і тоді вперше пізнаючи свій народ.
Від тієї хвилини помалу остигає його первісний запал до боротьби,
щезає охо[т]ка залізом приборкувати ‘бунтівників’, що мутять йому
спокій. Він прилучається до угодової політики Кисіля... [Ще зго-
дом], зражений повністю до польської політики... удається на
службу до шведського короля, а коли пов’язані з цим надії також
підводять [він] кидає врешті... тиняння по чужих таборах, поверта-
ється до 'східної благочестивої віри’ своїх батьків і... подається на
Чигиринський двір під владу гетьманську” (там же). Як бачимо, у
версії 1912 року Липинський змальовує Юрія Немирича як архетип
відірваного від свого народу, відчуженого від його життя й культури
мрійника-інтеліґента, що втратив ґрунт під ногами, а потім шляхом
випробувань і гіркого досвіду повертається нарешті в лоно батьків-
щини. Неважко розпізнати в цьому образі всі типові прикмети
Іііі
народницького міфу відчуженого, а потім розкаяного і прощеного
"блудного сина”.
Іншими очима бачить постать Немирича і його еволюцію автор
у 1920 році. Щоб унаочнити це, дозволю собі процитувати ще один
довший уривок. Від хвилини, коли Юрія Немирича захопила "ко-
лонізаційна гарячка” (отже, від 1643 року — див. ВЛТ, т. 2, стор.
279), він збагнув, що ”від урегулювання політичних відносин Укра-
їни до Польщі і від наладженя державного ладу внутрі самої
України стала залежати його доля, як і доля всеї української
шляхти. Отже не диво, що виключно політичній діяльності і бо-
ротьбі за новий лад для свого краю віддає [він] з того часу всю
свою енергію” (стор. 196). На "початках повстання... Немирич, як і
більшість української шляхти, вірить у можливість реформ і пе-
реміни ладу в Річпосполитій”, згодом виступає "посередником між
Ракочієм і Богданом Хмельницьким”. Врешті, "коли по довгій ево-
люції і включеню в себе державно-творчих, культурних, національ-
но-свідомих елементів, козаччина зі збунтованої проти Річпоспо-
литої військово-добичницької безнаціональної касти перетворилась
в державно-національну аристократичну верству, то зникли... ті пе-
репони, які шляхту українську від козацької України відділяли. В
Державі і Нації Українській, раз вони повстали, мусіло знайтись
місце для органічно з українською землею і українською нацією
звязаної шляхецької верстви, і тому приїзд Юрія Немирича до
Чигрина в початку 1657 р. не був якимсь надзвичайним випадком, а
нормальним явищем, яке завершеня процесу формування Держави і
органічного сполучена всіх частин Української Нації собою зна-
менувало” (стор. 196-200).
Отже, з перспективи 1920 року всі "хитання” Немирича є не
наслідком його відчуженості від власного народу (як у 1912 році), а
тільки, так би мовити, побічним результатом хибної, ба, навіть
катастрофічної політики Богдана Хмельницького. З хвилини, коли
Гетьман ступив на правильний шлях повного унезалежнення Укра-
їни, на шлях державницької політики, Немирич, який чекав лише на
створення такого міцного ладу на Україні, разом зі своєю верствою,
котра ще не повністю денаціоналізувалась, приєднується до націо-
нально-державного будівництва. Про "відчуженість” Немирича від
”народу” уже не йдеться, бо, по-перше, Немирич ніколи не втрачав
зв’язку з українською шляхтою, навпаки, виступав як її автори-
тетний представник, а, по-друге, сам цей факт, як і його культурна, а
головно — державницька діяльність, висувають його в ряди міро-
дайних, взірцевих людей. Відтак мова йде не про пристосування до
"народу”, а, навпаки, — про наслідування народом взірцевих осіб.
”Хоч позиція ’боярів’, — писав Липинський у 1912 році (стор.
293) про роль, яку Хмельницький визначив шляхті в козацькій
Ііу
державі, — мусила видаватись жахливою цим вихованцям ’золотої
свободи’ й шляхетського розперезання, але вдачі більш енергійні й
сумлінні воліли таки основну зміну у своєму суспільному становищі,
ніж безчинне вичікування.” Через вісім років Липинський бачив
проблему переходу української шляхти на сторону Гетьмана інакше:
”Ті, у кого терпцю не стало вислухувати підозріння й обвинува-
чування польські; кому соромно було ждати пасивно перемоги Річ-
посполитої, ті, хто глибину перевороту українського зрозумів і
побачив, що в хаосі й пеклі революції родиться на їх батьківській
землі новий лад, для них від старого ладу Річпосполитої близчий і
рідніщий...стали дбати самі про себе” (1920, стор. 96), перейшовши в
лави будівничих цього нового ладу.
Як бачимо, у 1912 році Липинський цілком усвідомлює, що
перехід шляхти до українського повстанчого табору вимагав по-
жертви становими інтересами, більше того — інтересами політич-
ними. На це могли наважитися тільки ті, котрі не мали вже чого
втрачати або були міцно зв’язані з козацтвом. Якщо у 1920 році він
пише, що новий лад на батьківській землі був для шляхти ”від
старого ладу Речі Посполитої ближчий і рідніший” (що, очевидно,
суперечить сказаному ним же раніше), то це передбачає дві можли-
вості: 1) або значна частина шляхти пережила повну духовну "мета-
ною”, тобто зміну світогляду, і з верстви анархічної, "розперезаної”
стала верствою службовою, державотворчою, слухняною гетьман-
ській волі (психологічно це мало вірогідне, і такому явищу не легко
знайти паралелі в історії),35 2) або той новий лад, який шляхта
допомагає будувати на своїй землі, не такий уже далекий від ста-
рого ладу Речі Посполитої, а скоріше "ближчий і рідніший”, бо
побудований власними українськими силами. Але в такому випадку
між розглянутими вище планами Богдана Хмельницького і цією
шляхтою та козацтвом невдовзі мало прийти до рішучої сутички.36
35Все таки такі випадки траплялися: згадати хоча б відносно відомий датський
приклад 1600-1665 рр., де шляхта хоч-не-хоч погодилася на створення дідичної,
навіть абсолютної монархії. Див. Е. Ектап, “ТЬе БапізЬ К.оуа1 Ьа\у оГ 1665”,
’Тоигпаі оГ Моделі Нізіогу”, т. 29 (1957), стор. 102-107. Також: 1. КипізсЬ, ”8іааізуег-
Газзип£ ипд МасЬіероІііік”, Берлін 1979, стор. 17-40.
36Не тільки династичні плани Богдана Хмельницького мусили натрапити на
опір шляхти й козацьких верхів, а й уся політика Гетьмана, спрямована на під-
несення сильної, абсолютистської державної влади, яка, очевидно, мала б обмежити
шляхетські і козацькі привілеї (вольности) і перетворити їх вищі прошарки на
верству службову. Те, що в початковій фазі революції — доки ще встигли скристалі-
зуватися наміри Гетьмана — частина православної шляхти підтримувала його, або
що також у пізніших фазах визвольної боротьби він міг спертися на поодиноких
відданих йому шляхтичів, навіть на певні шляхетські угруповання, не заперечує
IV
III
Мною не керувала історична амбіція. Я занадто добре
знав, що історики можуть добре писати тільки про
людей свого типу. І як мій тип загине на Україні, то
згадки про нього (якщо вони будуть) будуть мати
такий самий карикатуральний характер, як козацькі
драми, писані сучасною невоюючою... інтелігенцією.
Вячеслав Липинський (3 нотаток до автобіографії,
Архів Липинського, сер. X, 38).
1.	Якщо порівняння двох історичних праць про будь-яку істо-
ричну подію чи постать виявляє між ними суттєві розходження, як,
наприклад, у випадку двох версій УнП щодо трактування постаті
Юрія Немирича, коли в читача може скластися навіть враження, що
йдеться про двох різних персонажів зі спільними біографічними
рисами, то для неісторика логічно виникне запитання: котра ж із
версій відповідає правді, а котра ні, або котра з них є більш
"правдивою”? Це запитання тісно пов’язане зі запитанням про "прав-
дивість” історичної науки і насправді зводиться до того, наскільки
історія є об’єктивною наукою і як відмежувати її, наприклад, від
політики, від літописання (анналістики) і взагалі від усякого "опо-
відання”. Адже для неісторика слово "історія” часто й досі асо-
ціюється з оповіданням про щось, а не з точною наукою. Прига-
даймо, що ще Аристотель вважав історію за щось протилежне
науці, за свідчення про тих чи інших осіб або одноразові, неповторні
події випадкового характеру, що не підлягають законам, і тому не
можуть бути предметом наукового дослідження.
Щоб з’ясувати наскільки "правдивим” може бути історичний
твір — результат праці історика, треба спершу замислитися, на-
скільки можливим є відтворення минулого взагалі.
Ті, хто вважає завдання історика відносно нескладним, зводять
його в основному до "правильного”, тобто адекватного відтворення
минулих подій. Роль історика з їхньої точки зору — це бути по суті
своєрідним дзеркалом, зверненим у минуле, показуючи, "як насправ-
ді було”.
Тут не місце критикувати філософські підстави такого розумін-
ня історіографії. Досить зауважити, що "дійсність” і пишучого ці
слова, і кожного з читачів різноманітна й неповторна, що її якість
політичного й соціального явища, що ані жодна політична група, ані суспільна верства
не може абстрагуватися від своїх станових (чи класових) інтересів і підтримувати
заходи влади, спрямовані на обмеження чи скорочення свого впливу.
ІУІ
міняється у залежності від багатьох чинників, і що проминула
дійсність безповторно щезає, "неначе б її ніколи не було”, як
співають у пісні. Те, що лишилося від того, що існувало вчора чи
хвилиною раніше, — це не більше, ніж випадкові сліди на зразок
випаленої папіроски в попільничці чи знаку заболоченого черевика
на підлозі, що нагадують про вчорашню розмову з приятелем. А
передусім — це слід у свідомості, пам’ять про те, що трапилося, яка
не дозволяє вважати його за сон чи вимисел. Так і для історії
вирішальними є свідомість, пам’ять і фантазія — фантазія тому, що
”детектив”-історик на підставі недопалка, слідів на підлозі тощо,
може встановити, що розмова дійсно відбулася, часто навіть зро-
бити далекосяжні про неї висновки.
Проте історія якісно і кількісно є чимось цілком іншим, ніж
проминула дійсність, тобто історичне минуле. Як би докладно не
фіксувалася у моїй пам’яті історія дружби з моїм покійним другом,
однак це ніколи не буде тим самим, чим була ця дружба насправді, у
її живій реальності. Це ”а роіепііогі” однаково стосується і набагато
складніших подій чи історичних процесів. Як можна — в уяві чи на
папері — "віддзеркалити” чи реконструювати те, що на протязі
років і століть робили, чим жили, про що думали і мріяли мільйони
людей? Та й хто схотів би, хто зміг би таку реконструкцію — якби
вона була можливою — ці мільйони-мільярди заповнених нею кни-
жок читати? І навіщо? Зрозуміло, що у випадку з модерною істо-
рією, коли ми стикаємося буквально з тисячами тон збережених
свідчень, історик мусить провести колосальний відбір фактів. Коли
ж ідеться про давноминулі часи, йому доводиться на підставі неба-
гатьох уцілілих решток робити далекосяжні логічні висновки, щоб
зрозуміти, що вони говорять про минуле і як його осмислити.
Історія, отже, — це не реконструкція минулого "яким воно було
насправді”, а духовний процес, у якому історик, на підставі аналогій
з пережитим і обдуманим, намагається осмислити конкретні, ключо-
ві в його розумінні постаті чи події минулого. Писати історію —
значить відбирати і, селекціонуючи, шукати у збережених залишках
минулого відповіді на запитання, які історика цікавлять. Вирі-
шальну роль при цьому відіграють роздуми про причини, якими
історик пов’язує уламки минулого в причинний ланцюг. Відтак
основним для його праці є зв’язати усі безчисленні ланцюги причин і
наслідків в єдиний, логічно узгоджений потік розповіді.
Щоб зрозуміти різницю між минулим — минулою дійсністю —
й історією, треба взяти до уваги й те, що історик знає про минуле
більше, ніж могла знати про нього тогочасна людина, бо йому
відоме майбутнє цього минулого. Крім того, історик розглядає
минуле з різних перспектив, з решток свідчень багатьох сучасників, і
ІУІІ
тому він розуміє його ширше, ніж будь-хто зі свідків-сучасників.
Минуле для нього — це не те єдине середовище, у якому судилося
жити людині того часу; він живе в іншім середовищі, у своїй власній
теперішності, а заняття історією є для нього свого роду інтелекту-
альним спортом, який збагачує його життя новим виміром на-
стільки, що люди чи суспільства, які б не цікавилися своєю історією
або, принаймні, не спиралися на власні історичні традиції, пере-
творилися б на істот одновимірних, тобто втратили б суттєву
складну частку людської подоби.
Але якщо історія є витвором людської свідомості, людської
пам’яті, то в чому полягає різниця між історичною колективною
свідомістю, яка лягла в основу традицій кожного людського колек-
тиву (подібно до того, як кожний індивід живе пам’яттю про своє
минуле), і свідомим продуктом осмислення минулих подій — нау-
ковою історіографією. Вище вже говорилося, що колективна свідо-
мість, невід’ємним елементом якої є історичні леґенди, не є об’єк-
тивною: вона фіксує минуле не таким, яким воно було насправді, а
таким, яким воно лишилося в уяві даного колективу. Відомо, як
швидко людина схильна забувати неприємне, перебільшуючи пе-
режите колись приємне, чи не пам’ятати про поразки, а перебіль-
шувати, ба, навіть вигадувати успіхи, де їх і не було. Тож чи історик,
навіть з найкращими намірами, не робить того самого з минулим,
що й людські спільноти, хіба не маніпулює ним, хоча б і декларував
власну об’єктивну "науковість”? Але якщо історик не в змозі бути
дійсно об’єктивним, то виходить, що справді наукової історії не
може існувати, а відтак сама "історія” є, як твердив уже Вольтер,
тільки одним із жанрів оповідання, написаного з дидактичною ме-
тою.37
Годі заперечувати, що історик може маніпулювати історією.
Незаперечне й те, що писати її об’єктивно — це не легке завдання,
проте, як на нашу думку, все таки можливе до виконання. Про-
ілюструймо цю думку на прикладі. Кожна людина особливо цінує
справедливість, вважаючи її за наріжний камінь людського спів-
життя. Імануїл Кант висловив це через афоризм: ”РіаІ іивііііа, регеаі
типсіиз” — ”Хай восторжествує справедливість, навіть якби [через
це] мав загинути світ”. Щоб забезпечити функціонування принципів
справедливості в суспільному житті, вже в старовину виникла про-
фесія юристів. Але той, хто зробив би з цього висновок, що
37Вольтер мав, очевидно, на увазі тогочасну історіографію, а не свої власні
історичні твори — як '’Еяяаі яиг Гйіяіоіге £епега1е...” чи ”Ье яйсіе де Ьоиія XIV”, —
які, на його думку, щойно поставили історичну науку на тривку "філософську”
основу.
ІУІІІ
існування судів і адвокатів Гарантує торжество справедливості, або
що кожний адвокат мету свого життя бачить у забезпеченні тріумфу
справедливості, був би надто великим ідеалістом. З іншого боку,
висновок про те, що розв’язати будь-яку справу справедливо чи
винести справедливий вирок є неможливо взагалі, був би надто
песимістичним. Як і в сюжеті з об’єктивністю історика, тут ідеться
про здійснення нерідко важкого, але не неможливого постулату.
Історики, як і представники інших професій, на протязі віків
служили своїм хлібодавцям або, в нашу добу, працювали (й працю-
ють) на суспільне замовлення. До їхнього завдання входило поста-
чати історичне обґрунтування діям суверена, на службі котрого вони
перебували, звеличувати його рід і його подвиги. Згодом, коли місце
суверена зайняла нація або держава, історику належало обґрунто-
вувати їхні претензії й виховувати гордість за національне минуле.
Крім цієї тенденційної ”заанґажованої” історіографії, яку не-
рідко вважають не справжньою історією, а тільки політикою чи
національною педагогією, при зародженні відповідних умов уже в
давнину помічаємо "справжніх” істориків, що заклали підвалини під
становлення історії як науки, — Геродота, Фукідіда чи Тацита, —
істориків, які намагалися об’єктивно пізнати минуле, сенс своєї
праці бачили в історичнім пізнанні ”8іпе іга еі кіисііо” (як казав
Тацит); вони теж, очевидно, часом помилялися, але їхні помилки
належать до якісно іншої категорії.
Історик, як і кожна людина, може помилятися, але йому не
вільно пристосовувати минуле до власних, чужих цьому минулому,
цілей. Він не повинен, описуючи мету й ідеали, за які йшла боротьба
у минулому, використовувати історичні джерела як резервуар, у
якому можна вишукувати лише те, що корисне для його намірів, і
замовчувати свідчення, котрі йому не на руку, препаруючи й ви-
світлюючи їх відповідно до політичної мети чи поставленого перед
собою виховного завдання. Особисті симпатії історика до окремих
постатей, рухів, напрямків минулого не мають негативно познача-
тися на його об’єктивності, на безогляднім прагненні пізнати прав-
ду. Історик мусить усвідомлювати, що в житті завжди точиться
боротьба двох партій, двох напрямків, один з яких перемагає. І
якщо він ставиться серйозно до свого завдання, то повинен цю
боротьбу відтворити: і героїв, і їхніх супротивників, з котрими герої
борються, знаючи, що саме цій боротьбі вони завдячують своїм
місцем у історії. Той, хто ідеалізує одних, знецінюючи або навіть
замовчуючи роль інших, не тільки ставить під сумнів значення
прославлюваних ним осіб, а й показує власне нерозуміння істо-
ричного процесу, суті подій, про виявлення якої має йтися. Пара-
фразовуючи слова Геґеля, історик мусить, пишучи історію, нама-
Ііх
гатися бути одночасно обома борцями, обома воюючими сторо-
нами, а, крім того, ще й самою боротьбою. Розуміти, тим більше
возвеличувати тільки одну сторону — значить самому замкнути собі
ворота до осмислення минулого.38
Ось тут ми стикаємося з однією з суттєвих відмінностей між
істориком і політиком. Політик намагається скрізь знайти прихиль-
ників своєї політики, тому змушений і своїх супротивників, і історич-
ні обставини й течії, на які вони спираються, зображати у темних
кольорах, запобігаючи можливому переходу своїх (у тому числі
потенційних) прибічників на бік супротивника. Історикові цього
робити не вільно під загрозою того, що замість справжньої історії
він напише хіба лише політичний памфлет.
2.	Вячеслав Липинський виріс і прожив майже усе своє життя в
оточенні, яке на завдання історика дивилося інакше, ніж я його
представив.39 Історика у ті часи на Сході Європи (про Захід, де
обставини тоді були вже дещо іншими, у цьому контексті немає
потреби говорити) вважали перш за все важливим борцем на суспіль-
ній і політичній ниві, "діячем”. Суспільний (чи політичний) діяч у
слов’ян, головно поляків і росіян, з яких українці брали зразок, — це
людина, що безкорисливо, з почуттям громадського обов’язку, бо-
реться за "народне щастя”, за соціальну і політичну справедливість,
вбачаючи у цій боротьбі сенс свого життя. Отже, діячі — це пе-
реконані борці, первісно оборонці простого люду, згодом — його
окремих прошарків, класів, партій. Функція суспільного чи політич-
ного діяча уже по суті своїй виключала схильність до об’єктивізму
як несумісного з роспалом боротьби за "народне щастя”, перемогу
пролетаріату тощо. Об’єктивізм не знаходив жодної підтримки ні в
лавах інтелігенції, ні, тим більше, серед народних мас, оскільки
послаблював би прагнення боротися за визволення, а, отже, був для
діяча надмірною розкішшю. Тож майже усі польські історики цієї
доби були одночасно й політиками і рідко цінували науковий об’єк-
тивізм, підміняючи його то патріотичною "інтуїцією”, то історич-
ним "відчуттям” (як, наприклад, Станіслав Закшевський), то від-
верто заявляючи, що досягти об’єктивності неможливо (як, на-
приклад, Шимон Аскеназі).40 Більш консервативні історики, пред-
38Таке розуміння історії спирається переважно на теорію Бенедетто Кроче і
його послідовника Отто Фосслера.
39Треба ствердити, що в останній час також і на Заході набули поширення течії,
які заперечують обов’язок історика бути об’єктивним, твердять, що об’єктивність
неможлива, що історик має бути переконаним борцем за соціальні ідеали тощо.
40Див. вступне есе у: ВЛТ, т. 2.
ІХ
ставники так званої Краківської школи, бачили своє завдання у
політично-виховній площині: показати, які національні помилки, які
вади польського державного устрою довели до розвалу Речі По-
сполитої і до втрати національної самостійності. Вони вважали, що
такий ”іспит совісті”, тобто усвідомлення і засвоєння своїх помилок
польським суспільством, призведе до радикальних змін у системі
мислення й поведінки, до переоцінки вартостей, яку рахували за
конечну передумову "суспільної направи”, повернення політичної
самостійності.41
У росіян у цей же час теж спостерігаємо перевагу істориків-
діячів, істориків-педагогів і істориків-політиків, які вважали себе
борцями за народне щастя і визволення від ярма царизму (зро-
зуміло, поруч з істориками, слугами царизму, захисниками само-
державної царської влади).42 Українська історична наука, яка робила
тоді ж свої перші кроки в Галичині, а після революції 1904/1905
років — і на Східній Україні, своїми початками завдячує саме цій
суспільній категорії діячів.
З’ясувавши в загальних рисах завдання історика, як його ро-
зуміємо ми тепер і як його розуміли раніше, можемо краще зрозумі-
ти й оцінити постать Вячеслава Липинського.
Народжений у 1882 році, виходець із вже незрозумілого для
нашої тогочасної інтелігенції шляхетського світу, Липинський виріс
на Україні й змалку почував себе українцем, але не українофілом, як
багато його ровесників, тобто, він не втрачав шляхетських переко-
нань і не приставав ні до "народу”, ні до "інтелігенції”, а прагнув
стати виразником інтересів шляхетської верстви. Як людина на-
скрізь політична, він намагався з одного боку втягати свою верству
до українського руху, а з другого — пробудити її до політичного
життя й зробити з неї ту політичну силу, якою вона була в давнину.
При цьому Липинський виходив із переконання, що цього можна
досягнути лише тоді, коли Україна, земля, на якій шляхта живе як
суспільний клас, стане незалежною державою з власною провідною
верствою. Для досягнення цього українська шляхта мусить стати
тією політичною силою, яка, разом і в співпраці з іншими політични-
ми силами, у першу чергу — українською інтелігенцією, очолить
українську визвольну боротьбу. Цій меті Липинський присвятив
41 Див. вступне есе у: ВЛТ, т. 2, стор. ХХІІ-Х.
42Вищенаведені твердження не заперечують і не мають на меті применшити
факту, що в той час велася скрізь дуже корисна і важлива наукова робота: гро-
маджено, впорядковувано й видавано важливі історичні джерела, засновувалися
архіви і бібліотеки, виникали історичні журнали, у яких друковано зросле число
статей і повідомлень.
Іхі
початкові роки своєї громадсько-політичної праці, у чому виявив
себе, очевидно, теж як суспільно-політичний діяч. Його історичні
твори мали на меті пробуджувати, — передусім, серед полоні-
зованої української шляхти — розуміння її українського політич-
ного минулого, розтлумачувати, що головний сенс її існування по-
лягає не у плеканні "традицій Яреми” (Вишневецького) чи у ви-
конанні ролі польського форпосту на українському Сході, а в слу-
жінні інтересам українського народу, серед якого й за рахунок якого
вона живе. З цього виникає, що її майбутнє щільно пов’язане лише з
Україною і українським рухом; і якщо вона хоче знову стати не
чужинцем-колонізатором без жодного впливу на майбутню долю
своєї землі, а політичним класом, то мусить очолити політичну
боротьбу за її незалежність.
Вибух Першої світової війни, революція, створення Централь-
ної Ради, проголошення Української держави, повалення Ради і ви-
никнення гетьманської Держави знаменували стадії активної участі
Липинського в українському державному будівництві. Призначення
його (гетьманом Павлом Скоропадським) українським послом у
Відні, одночасно з дальшим розвитком подій на Україні, приско-
рили політичну еволюцію історика. Його довоєнні симпатії тери-
торіального характеру, пошуки платформи для співпраці й полі-
тичного компромісу з іншими українськими політичними силами
втрачають — в його очах — право на існування через політичні
катаклізми, відверту боротьбу більшовиків за владу, а з другого
боку — через демагогію, безхребетність і моральне банкрутство
української інтелігенції. На думку Липинського, українська інтелі-
генція в особах своїх провідників перестала бути ймовірним парт-
нером для справжніх самостійників, а українські маси, за винятком
заможніших прошарків хліборобського класу, виявили себе еле-
ментом руїнницьким, незрілим до будування української держав-
ності. Тому єдиною політичною надійною силою, на яку міг би
покластися український державник, став український монархізм:
тільки дідичний Гетьман, що спирається на володіючий землею
хліборобський клас, очолений землевласницькою шляхтою, був, є і
буде єдино зацікавленим у виникненні суверенної Української дер-
жави; тільки в їхні руки можна віддати провід національної бо-
ротьби, тільки вони здатні її завершити, від їх організованості
залежить, чи постане і коли постане Українська держава.
Перед лицем і під впливом шоку, спричиненого крахом укра-
їнської визвольної боротьби і провалом молодої української держав-
ності, пише Липинський у 1920 році нову, розширену версію УнП,
на цей раз уже не для полонізованої української шляхти, тому не
польською, а українською мовою, щоб усім зацікавленим і перекона-
Іхіі
ним у реальності майбутнього політичного життя України показати,
як у XVII столітті гетьман Богдан Хмельницький зумів у дуже
важких зовнішніх і внутрішніх обставинах вибороти і збудувати
українську державу, і як ця держава після його смерті, через не-
виконання його заповіту, стала жертвою внутрішньої соціальної і
політичної боротьби. Наголошуючи а) на вирішальній ролі Геть-
мана у створенні і правильному функціонуванні держави, і б) на не
менш вирішальній ролі землевласницької шляхти, як головної, крім
козацької старшини, частини провідної верстви, без якої створення і
функціонування державного апарату неможливе, Липинський від-
стоює тезу про необхідність служіння, тобто підкорення провідної
верстви державі, репрезентованій Гетьманом (монархом), і засуджує
анархістську неслухняність, недисциплінованість і вузько егоїстичні
інтереси багатьох представників тодішніх вищих станів, що пере-
дусім і стало причиною національної катастрофи.
Очевидно, Липинському йшлося про те, щоб показати своїм
сучасникам, немов у дзеркалі, їхні власні помилки і промахи, їхню
анархістську недисциплінованість, недостатню любов до батьків-
щини, надмірний еґоїзм, які виявилися дійсними причинами краху
нової спроби створення української держави. Враження від читання
УнП повинні були змусити читачів проіспитувати власну совість, а
далі призвести до каяття у власних політичних гріхах і до висновків,
до зміни характеру дій і, в кінцевому підсумку — до політичного
об’єднання під прапором Гетьмана.
Усвідомивши зв’язок Липинського-історика з Липинським-по-
літиком, мусимо, враховуючи сказане вище про правдивість істо-
рика і про його об’єктивність, зробити йому закид, що він був перш
за все політиком і використовував історію для власних політичних
цілей у відповідності з афоризмом: "Нізіогіа е§і та§І8іга уііае”.
Проте, висловивши таке тяжке звинувачення, ми зобов’язані до-
слідити, наскільки воно виправдане.
3.	Зацікавленість Липинського українською історією, перш за
все історією своєї власної верстви, української шляхти, була дав-
ньою, тривалою, глибокою. Хоч він ніколи не вивчав історії в
університеті і був у цій галузі самоуком, проте став визнаним
фахівцем у згаданому питанні.43 Досліджуючи минуле свого рідного
краю, головно добу ХУІ-ХУПІ століть, Липинський прийшов до
43 Це не значить, що Липинський не слухав принагідно університетських лекцій
на історичні теми. Але він ніколи не був записаний звичайним слухачем і не брав
участі в університетських семінарах і вправах.
ІХІІІ
переконання про визначну роль шляхти у державному й націо-
нальному житті тих часів. Вивчаючи історію української революції
1648 року, він встановив і довів, що і в цьому повстанні, котре
раніше розцінювалося в історіографії як свого роду селянська жа-
керія, українська шляхта взяла чималу участь, і що згодом, при
створенні української козацької держави, її роль ще збільшилася. Це
утвердило Липинського у переконанні, що без провідної верстви —
а нею на Україні, як і скрізь у Європі, протягом століть була
шляхта, — а також без монарха-гетьмана (це останнє судження
Липинського можливо дещо пізнішого походження) не можна збу-
дувати держави. Як бачимо, Липинський, осмислюючи минуле, зро-
бив із решток історичних фактів конкретні висновки, саме такі, які,
до речі, перед ним робило багато різних мислителів та істориків.
Образ історії, відтворений Липинським, можна назвати однобічним
у тому розумінні, що він бачив минуле під певним кутом зору. Сам
автор був цілком свідомий того, що ґенералізує свій кут бачення, не
раз визнаючи це й сам (про що може свідчити, зокрема, епіграф до
цієї частини есе). Але він не опускався до неправди, яка б не
відповідала фактам, а факти якраз підтверджують вирішальну роль
шляхти у досліджувану добу, так само як і вирішальну роль мо-
нархів у виникненні держав.
Визнавши за історичний постулат, що шляхта (тобто кожна
політична провідна верства, якщо вона сумлінно виконує свою по-
літичну функцію) і сильна спадкова монархічна влада Гарантують
існування та розвиток держав, а їхня відсутність чи занепад ведуть
до втрати державності і національної катастрофи — як у випадку
Польщі і України, — Липинський проголосив це історично-соціо-
логічним законом, що в добу позитивізму й процвітання марксизму
цілком зрозуміле. У своїй правоті його переконали, безсумнівно, і
твори різних мислителів, істориків та соціологів, як, наприклад, уже
згаданих істориків так званої Краківської школи або ж Вільфредо
Парето, котрий вважав відкритий ним феномен "кругообігу еліт” —
на противагу Марксовій "боротьбі класів” — основоположним фак-
тором соціального і політичного життя.44 Взагалі, починаючи з
XVIII століття й Французької революції, відколи стара шляхта
стала втрачати своє значення, а монархічний принцип був підданий
сумніву, проблема політичної і духовної еліти щораз дужче опано-
вувала думку мислителів, які почали, зрештою, вважати її карди-
нальною або однією з найважливіших проблем сучасності, пов’я-
зуючи її з наростанням глибокої європейської духовної кризи. Вище
44Див. вступне есе у: ВЛТ, т. 2, стор. ЬУІ-ЬХІУ.
ІХІУ
вже згадувалося про іспанського філософа Ортеґу і Ґассет, котрий
присвятив цьому питанню особливо багато уваги. Однак чільною
постаттю доби, яка найбільше зусиль доклала як аналізові, так і
боротьбі з нігілізмом, був німецький філософ Фрідріх Ніцше. Для
глибокого розуміння філософського аспекту елітарної концепції
історії (фальшиве тлумачення якої призвело світ до Другої світової
війни), а також щоб мати змогу правильно оцінити позицію Ли-
пинського, у тому числі його намагання створити нову українську
аристократію, доцільно коротко зупинитися на філософській концеп-
ції аристократії, сформульованій Ніцше.
Головним предметом звинувачень, пред’явлених Ніцше своїй
добі, було всевладне панування "моралі невільників”, тобто моралі
пересічної людини, що взялася перебудовувати світ згідно зі засада-
ми "рівності”, тобто вищості мас над кращими, більш обдарованими
і більш шляхетними індивідами, на чому побудована і загальна
схема соціалізму. Панування "моралі невільників”, а заразом і типу
людини, котра проводить її у життя, над типом людини вищої, є
злом не тільки тому, що це пригнічує вищих людей і зводить
нанівець найкращі людські можливості, що лише тоді розвивають-
ся, коли індивіди з меншими здібностями служать більш обда-
рованим і ставлять їх собі за зразок для наслідування й власного
вдосконалення. При суцільному пануванні ”моралі невільників” не-
має місця моральному вдосконаленню, оскільки критерієм і ідеалом
часу стає ”убогий духом”, що дбає виключно про своє благополучне
животіння в матеріальному достатку. В історичній перспективі,
згідно з Ніцше, перший період занепаду "моралі панів” почався з
падінням грецько-римської старовини. Відроджена згодом в епоху
Ренесансу, ця мораль знову, починаючи з XVIII століття, стала
занепадати, поступаючись "моралі невільників” і гаслам загальної
рівності. Ніцше закликає до нової переоцінки цінностей, яка дала б
можливість майбутній аристократії духу розвинути новий, необ-
хідний для добра всього людства тип людини, що прагнутиме до
самовдосконалення і витворення нових цінностей. Ця нова ари-
стократія відрізнятиметься від старої в деяких важливих пунктах:
колишнє безумне зухвальство (очайдушна відвага) має збагатитися
розвинутою пригніченими верствами витонченою духовністю й ува-
гою до інших; давнє нехтування стражданнями мусить поступитися
умінню терпіти, що стане ознакою нового аристократа й своєрідним
каталізатором, який дасть нагоду втілити в життя найвищі людські
можливості. "Надлюдина” нової аристократії перебуватиме в стані
вольової напруженості між енергійним просуненням свого становища
і своїх бажань, та усвідомленням їх однобічності, оскільки знатиме,
що мусить уміти діяти рішуче, хоч на світі немає абсолютного
ІХУ
добра, бо дійсність — це суміш протиборних "жадоб до влади”
(“Масйілуіііеп”).45
Ніцшеанська концепція "надлюдини” виникла як противага
марксистсько-соціалістичній концепції "надсуспільства”, тієї модер-
ної утопії, яка обіцяє усім якомога повніше задоволення потреб і
здійснення вселюдського щастя, а насправді веде до тотального
панування елітарної організації; яка з пафосом проповідує загальну
рівність, а на практиці безоглядно втілює в життя всеохоплюючу —
крім керівної охлократії — неволю; яка свідомо замовчує або запере-
чує те, що в дійсності в суспільно-політичному житті ми завжди
маємо справу з боротьбою взаємно протиборних сил —"жадоб до
влади”, за термінологією Ніцше. Зрозуміти цю, для всіх ідеалістів і
мрійників гірку правду, — це означає не тільки зробити важливий
крок до осмислення сучасного й минулого (що до певної міри дає
можливість здійснити марксистська теорія "боротьби класів”), а й
усвідомити, що протиборство різних суспільних сил, політичних
напрямків і вартостей є необхідною передумовою існування по-
літичної свободи, яка може розвинутися тільки там, де ці сили
певною мірою взаємно нейтралізуються, творять певну рівновагу і
тим самим лишають місце для свободи, а там, де усе вирішує єдина
"партія”, немає і не може бути свободи.
Було б помилкою на тій підставі, що Липинський неодноразово
висловлюється проти анархічного поняття свободи (у розумінні
свободи як права кожної людини робити те, що їй заманеться),
думати, що він недооцінював або навіть заперечував важливість
справжньої свободи. Мати свободу — не суперечить (у його розумін-
ні) добровільному підпорядкуванню авторитетові "кращого”, ко-
трий більше знає або ліпше будь-що уміє і заслужив на те, щоб його
слухали, брали з нього приклад. Дійсно вільним є лише той, хто
вміє добровільно підкорятися. Не менш помилково було б бачити в
Липинському (як і в Ніцше) прибічника однопартійної, тоталітарної
системи. Проти цього свідчать не тільки його довоєнна суспільно-
політична діяльність і принципи територіалізму, які він обстоював,46
а й пізніша боротьба з тоталітарними політичними напрямками,
починаючи від більшовизму і кінчаючи фашизмом. Концепція дер-
жави і нації, висунута Липинським, не передбачає ліквідації інших
партій і суспільних організацій чи підкорення їх однопартійній дикта-
турі. Перед лицем тотального панування на Україні лівих ідеологій
45Щодо аспектів цієї проблеми див. К.. Маигег, ”К.е<11ісЬе8 Вепкеп”, ”Ре8і8сЬгіЛ
ійг Сеті ОііпіЬег Огаи гшп 60. ОеЬигівІад”, Штутґарт 1981.
46Докладніше про це див. Л. Р. Білас, "Вячеслав Липинський і ’територіялізм’”,
"Сучасність”, ч. 2-3, 1962.
ІХУІ
(зумовленого слабкістю чи навіть відсутністю провідної верстви),
Липинський хоче зміцнити й організувати консервативні, держав-
ницькі елементи нації, будучи переконаним, що без цього українці не
тільки залишаться народом бездержавним, а й що чужинецька тоталі-
тарна охлократична довготривала диктатура остаточно знищить
їхнє національне існування. Липинський не мав ілюзій щодо того,
наскільки важким до здійснення було намічене ним завдання, хоч,
можна припускати, це стало йому цілком ясно тільки з часом. Через
декілька років після закінчення УнП він занотовує: "Доти, доки не
витвориться у нас раса панів, яка захистить Україну ззовні і поборе
українського хама внутрі, — про українську націю не може бути
мови. Витворитись такій расі незвичайно трудно. Безодня жертв і
посвяти лежить на її шляху”.47
Особисті переживання, жаль за змарнованими політичними мож-
ливостями й аналіз національної катастрофи 1917-1919-их років
призвели Липинського до нових висновків також щодо причин укра-
їнської бездержавності в минулому, показали в інакшому світлі різні
проблеми історії України часів Богдана Хмельницького, поглибили
його розуміння процесу створення козацької держави і причин її
занепаду. Закид, що Липинський інтерпретує події XVII століття у
світлі трагедії визвольної боротьби 1917-1920-их років, не підриває
його об’єктивності як історика, бо історик, як і кожна людина,
виробляє категорії свого мислення і розуміння минулого на підставі
власного досвіду зі сучасних йому подій, шляхом аналогій і ос-
мислення намагаючись зрозуміти минуле. Тому поглиблене новим
досвідом розуміння сучасності мусить вести до поглиблення ро-
зуміння минулого. Тож Липинському можна робити закид не у
деформованій інтерпретації минулого, а хіба у тому, що він не
розширив достатньо кола своїх джерел на інші історичні періоди й
на інші народи, і тому, як і з огляду на можливі недоліки його
методу, висновки автора бувають передчасними, у них не до кінця
враховані всі моменти, що свідчили б проти запропонованої ним
інтерпретації.
Такі закиди у кожному конкретному випадку треба обгрунту-
вати, тобто дати вірніше пояснення поставленим під сумнів про-
цесам чи подіям. Так, інколи, про що я згадував у першій частині
есе, можна говорити про підхід, який належало б визначити як
"скорочену перспективу”: пишучи УнП для широкого читача, Ли-
пинський часом надто сумарно інтерпретує суть явища, про яке
йдеться, свідомо відсуваючи на бік обов’язкові для наукової праці
застереження і надто безапеляційно обстоюючи свої висновки.
47Архів Липинського, сер. X, 50.
ІХУІІ
Інший закид, який можна зробити Липинському-історикові, це
те, що він не дотримався в УнП принципу ”§іпе іга еі §Ш<ііо”, тобто
не був достатньо об’єктивним, займаючи чітко зацікавлену позицію,
з якої то як суворий суддя, то як грізний прокурор судив і звинува-
чував своїх сучасників і пращурів за злочини і провини, вчинені
проти української держави і нації. Однак було б помилкою або
тільки частковою правдою приписувати це його симпатіям політич-
ного діяча-гетьманця. Вирішальну роль відігравало те, що Липин-
ський був переконаний, ніби йому науково раз на завжди вдалося
вияснити причини українських політичних програшів і бездержав-
ності, і тому він почував себе не просто цілком вправді, але мо-
рально зобов’язаним — не лише як історик і політик, а як гро-
мадянин — поширювати (можна навіть сказати: проповідувати) від-
криту ним істину, пояснювати суспільні й політичні наслідки тієї чи
іншої поведінки окремих осіб, цілих груп або й верств-класів у
політичному житті, їх конструктивний чи деструктивний вплив на
державу, вказуючи шляхи виходу зі стану національної катастрофи,
яка трапилася через їхню провину.
У зв’язку з цим треба коротко розглянути феномен, який до-
зволяє глибше зрозуміти Липинського. Західноєвропейський істо-
рик, пишучи історичну працю, усвідомлює, що вона представляє
сьогоднішній стан вивчення даного питання і що його висновки
мають тимчасовий характер, бо вже завтра, можливо, відкриються
нові, невідомі досі факти чи методи, які спричинять їх ревізію. Таке
розуміння не тільки історії, а й науки взагалі, тобто усвідомлення її
тимчасової, відносної, безперервно модифікованої природи, натра-
пляло й натрапляє на сході Європи, що не звільнилася досі з-під
впливу релігійного світогляду (констатуючи це, не роблю висновку
про якісну "відсталість”, оскільки вважаю так званий "поступ” за річ
умовну, що може означати і рух вперед, і "поступ назад”), на великі
психологічні перепони. Поняття істини тут ще тісно переплетене з
образом вічної незмінної "святої істини”, що має, безсумнівно, ре-
лігійне походження. Через це і наукова правда, починаючи з часів,
коли віра в науку почала витісняти віру в Бога, теж мусила набрати
характеру абсолютного закону, абсолютної правди, оскільки правда
відносна, умовна не могла б викликати до себе жодної довіри.
І коли Липинський неодноразово і наполегливо висловлює думку
про те, що його мислення, його спосіб бачення світу не є оригіналь-
ним чи надуманим, а відповідає світогляду шляхетської верстви, до
якої він належить, то це не означає, що він визнає відносність своїх
висновків, тим самим допускаючи право на існування інших, навіть
почасти виправданих точок зору різних верст населення, кожна з
яких не є безумовно вірною або, що означала б те саме, кожна з
яких несе в собі певну долю правди. Ці його вислови треба скоріше
ІХУІІІ
розглядати за аналогією до відомої тези Карла Маркса про про-
летаріат і розуміти так, що шляхта, будучи немовби еманацією
політичного виміру історії, лише одна спроможна бачити все, що
стосується держави — як її будівничий, — з відповідної, єдино
правильної перспективи, а тому усі інші можливі перспективи є
неполітичними, отже фальшивими. Крім того (що не менше важ-
ливо), розуміння людей, серед яких жив і діяв Липинський, під-
казувало йому психологічну необхідність звертатися до своїх чи-
тачів зрозумілою їм мовою, не давати "каміння замість хліба”,
лише ту духовну поживу, якої вони очікують від мудріших за себе,
коли читають їхні книжки, тобто доступну і зрозумілу правду, котра
може стати дороговказом для дій. Про це може свідчити хоч би
така його нотатка: ”Я чую в своїй душі постійно голос суспільного
лікаря. Зі совістю такого лікаря і з любови до України я шукав і
шукаю шляхів, які ведуть до джерел життя нації, і шляхів, що
ведуть до її смерти. І я намагався ставити орієнтаційні таблиці на
цих шляхах”.48 Така позиція не дозволяла наголошувати на від-
носності відкритих ним законів суспільного і політичного життя,
користуючись обмежуючими частками на зразок ”якщо”, ”може”
тощо.
Спробуймо зробити висновки зі сказаного.
Якщо певні сталі зв’язки у причинній тканині дійсності з не-
одмінною закономірністю завжди і всюди ведуть до витворення,
розвитку й падіння держав (називаю тільки одну область політичної
дійсності, яка знаходилася у центрі уваги Липинського), то зрозу-
мівши їх механізм, можна не лише встановити головних спри-
чинників усіх етапів процесу в минулому, а й визначити, від чого
залежить доля держав на майбутнє. Таке знання, даючи нам ключ
до розуміння майбутнього, дозволяє разом з тим на нього впли-
вати. І ось у таких обставинах пасивний об’єктивізм історика-спосте-
рігача був би морально безвідповідальним. Натомість єдино мо-
ральним поводженням, з точки зору громадянина і патріота, є
боротьба за провід у політичному житті, яка при досягненні мети
дала б змогу скерувати майбутнє у відповідне, корисне для нації і
держави річище. Це означає планувати майбутнє, яке згодом має
перерости у плановану історію. З другого боку, це Гарантує єдність
пізнання і пізнаного, означаючи, що "правдива” історіографія пе-
рестає бути омріяним ідеалом історика, а перетворюється на явище
ідентичне об’єктивному історичному процесу, у якому діють від-
криті істориком закономірності.
48Архів Липинського, Із записок, "Соціологічний діягноз”.
Іхіх
У цих обставинах розмежування між істориком, вихователем і
політиком є наскрізь фальшиве. Об’єктивність історика і його нама-
гання встановити "правдиву” історію Гарантовані тим, що він
збагнув її історично-соціологічну закономірність і показав, як вона
формувала події, про які мова. Отже, ніщо не суперечить, навпаки,
усе свідчить на користь того, щоб він був одночасно істориком-
вихователем, поширював розуміння історичної закономірності, ви-
кривав безглуздість опору цій закономірності, пропагував і поясню-
вав, куди слід іти і хто саме засуджений історичним процесом
помирати на "смітнику історії”, розтлумачував залежність і при-
чинні зв’язки між формами політичної організації і політичними
акціями та історичними процесами, наприклад, поведінкою полі-
тичної верстви й розвитком (чи падінням) держави. Ніщо, врешті, не
суперечить тому, щоб історик був одночасно політиком і активно,
як політичний діяч, намагався скерувати хід подій у належному
напрямі.
Ця тенденція на сході Європи (в її основі багато причин, деякі з
них ми згадували вище) після перемоги більшовизму призвела до
виникнення там історіографії "нового типу”, уже неодноразово проана-
лізованої. Однак Липинський, людина наскрізь релігійна, консер-
вативна, а при тому справжній український патріот, пішов іншим
шляхом і залишив творчу спадщину, якою український народ
справді гордиться і яка донині не втратила актуальності.
Лев Р. Білас
Іхх
ВЯЧЕСЛАВ ЛИПИНСЬКИЙ.
Історичні студі'цта їуіоноґрафії.
Том третій
УКРАЇНА ШЕРЕЛОМІ
1657—1659.
Замітки до історії українського державного будівництва
в ХУІІ-ім століттю.
Видання Дніпровського Союзу Споживчих
□ Союзів України („Дніпросоюз"). О


КИЇВ-ВІДЕНЬ 1920.
ІІамятп дорогого Друга, Селянина з Русалівки на Ужапьщшп
Левка Зануди
убитого руЇЕЕвкамп України на весні 1918 року.
Переднє слово
Оця історична студія вперше була надрукована польською мо-
вою під заголовком ’Т)\уіе сЬууііє х дхіе]6и' рогеи'ОІисуіпе] ІІкгаіпу” в
збірнику ”2 дхіе]6и' ІІкгаіпу”, присвяченім памяти Володимира Ан-
тоновича, Пауліна Свєнціцкого і Тадея Рильського, й виданім під
моєю редакцією в 1912 р. гуртком Українців, що по походженю сво-
му належали до правобічної української шляхецької верстви. Ту пра-
вобічну шляхецьку верству в часах нашої національної руїни прозва-
но "польською”, за її — тією руїною викликану — участь у поль-
ськім державнім життю і за придбані нею, підчас польського періо-
ду її історичного істнування, ознаки польсько-державної цивілізації,
в формі римсько-католицької віри, польської літературної "пан-
ської” мови (українською народньою розговірною мовою воло-
діють "спольщені” Українці не сугірше від Українців "свідомих”) і т.
д. З тих самих причин і по таким же самим прикметам таку-ж укра-
їнську козацько-дворянську верству лівобічну прозвано "росій-
ською”.
За весь час моєї громадської української праці я стояв на грунті
своєї приналежности до тієї шляхецької верстви, хоч і спольщеної
зверху, але по суті такої-ж української, як українською була в ті часи
взагалі вся наша малосвідома, й тільки тепер витворююча в собі но-
вочасні форми національного життя, сорокаміліонна нація. Я думав
і думаю, що тільки участь тієї рідної мені верстви в новочаснім
українськім національнім життю, тільки відроджена традицийного
духового звязку зі своєю "землею” — дасть її нову моральну силу та
енергію і спасе її від розкладу і загибелі. Думав я також і думаю, що
без її активної й свідомої помочи, рівно-ж як без такої-ж помочи лі-
вобічного козацького дворянства, збудувати Державу Українську,
принаймні за життя найблизчих поколіннь, не дасться. Без власної-
ж держави я собі ніколи не уявляв і тепер не уявляю можности істну-
вання Української — не етнографічної маси — а Нації.
І тому, придержуючись принціпу Драгоманова, що мова слуга а
не пан людини, я свідомо й нарочито вживав польської літературної
мови для швидшого й ширшого поширеня української національної
свідомости і свідомости своїх політично-державних завдань серед
синів шляхецьких, спольщеної частини великого і єдине до держав-
ної творчости здібного хліборобського українського класу. Особли-
3
во бажав я зазнайомити своїх сусідів і найблизчих мені по крови й
вихованю земляків з тими епохами нашої історії, коли предки наші
над будуванням власної держави працювали. Найважніща з тих
епох се Хмельниччина. Її науковому дослідженю, пізнанню істо-
ричної правди тих героїчних часів, в котрих виросло все наше су-
часне життя і без зрозуміння котрих не можна розуміти сучасности
— присвячена більшість моїх історичних студій, в тім числі і студія
понизча.
Надрукувати ту студію в 1912 році польською, а не українською
літературною мовою я вважав тим більше доцільним, що тоді вся
так звана "свідома” частина української нації (за виїмком одиниць і
"Галичан”), вживаючи української літературної мови, стояла на
ґрунті автономізму в межах Російської Держави і до всяких заходів,
звязаних з питанням власної української державности, ставилась
або дуже вороже, або з великим підозрінням, або-ж, в найкращім
разі, абсолютно байдуже. Доказом між иншим тієї повної байдужо-
сти може служити й той дрібний факт, що мої історичні праці, дру-
ковані по польськи — в котрих, на підставі звісних вже і в ріжних
архівах мною знайдених нових документів, аналізувались наші де-
ржавні (а не тільки культурно-національні) змагання — не діжда-
лись і по сей день перекладу на українську літературну мову. Роблю
се сьогодня сам, думаючи, що може тепер, після відродженя Україн-
ської Держави, наше громадянство почне цікавитись звязаними з
практикою державного будівництва теоретичними питаннями й мо-
же захоче воно пізнати той досвід, котрий в тяжкій боротьбі й тра-
гічних помилках здобули та оставили нам наші предки. Врешті по-
слідніми часами богато українців, з посеред наших історичних дер-
жавно-творчих верств, стало брати участь в національнім і політич-
нім життю своєї нації, а їх власне проблеми нашої державности, ду-
маю, повинні інтересувати в першій мірі.
Сей третій том моїх історичних студій єсть продовженя тому I-
го, в котрім заналізована участь української шляхецької верстви в
Хмельниччині, і тому ІІ-гоа, де в монографії про одного з найвидат-
ніщих Хмельничан — Полковника Станіслава Михайла Кричевсько-
го — представлені перші роки повстання. Всі ці студії були вступом
і підготовкою до ширшої "Історії України”, котру я почав було пи-
сати перед війною, по схемі дещо відмінній від прийнятої досі на-
шою історіографією і з більшою увагою не до сентиментально-опо-
зицийних та безрозумно-деструктивних, а до мужніх та орґаніза-
“ Обидві праці надруковані у: Вячеслав Липинський, "Твори” (далі ВЛТ), т. 2,
Філадельфія 1980. До цього тому, а не до ”2 <ігіе)6л¥ ІЛсгаіпу” відсилатимемо
читача. — Ред.
4
цийних прояв історичного життя нашої нації. Але-ж вся моя бібліо-
тека й рукописи згоріли підчас погрому разом з хатою в моїм хуто-
рі — Русалівських Чагарах на Уманьщині. Не знаючи, чи зможу вже
задуману мною "Історію України” написати, деякі її дані й висновки
використовую тепер, поширивши значно оцю мою студію в порів-
нанню з її першим, польським виданням.
Дорогій памяті мого Вірного Друга й Доброго Сусіди, Співро-
бітника в сільській праці хліборобській і громадській, — Селянина
Левка Зануди, який за весь час війни беріг у мою відсутність мою
хату та в ній оту мою бібліотеку і який за те, що хотів зберегти їх і
підчас російської революції, був убитий злими і темними людьми —
присвячую мою працю...
Автор
Писано на еміґрації, в Райхенау
в Січні 1920 року.
5

Розділ І
Два документи
Історик, який студіює уважно часи найбільше в нашій історії ге-
роїчні, як по своїм потугам, так по своїм замислам і індивідуальній
вартости людей, котрі ті замисли в життя переводили — часи по-
встання України під проводом Богдана Хмельницького — мусить
поставити собі питання: хто були й звідки брались помічники Вели-
кого Гетьмана і в який спосіб зумів він, досі один — єдиний, запряг-
ти всю велику, перед тим розєднану, здеморалізовану, розбиту на-
цію українську до спільної праці національної, до будови власної де-
ржави? Історичні сліди, котрі нам у формі писаних документів ті ча-
си залишили, й навіть та їх частина, яка досі науці відома, дають на
ці питання досить ясну й вичерпуючу відповідь. Два таких докумен-
ти — з огляду на їх історичну вагу — в цілости, подаю низче, з
польської мови, в якій вони були писані, на сучасну українську мову
переклавши, але по змозі як найблизче придержуючись стилю, вис-
ловів і термінольоґії тогочасної?
І. Присяга їх милостивих панів шляхти пинської, дана Гетьману
Богдану Хмельницькому 20 Червня 1657 р.
Во імя Пресвятої Тройці, Отця, Сина і Св. Духа. Амінь.
Великі війни з двояким бувають для кожної держави допущені
наслідком? Або для повніщого і безпечніщого потім, на довгі люд-
ські літа, миру — або для остаточного в заїлости і непокірности за-
напащена та ізкоріненя? Дізнало такого допусту на собі й Велике
Князівство Литовське, котре, руйноване ріжними військами, ледве
одплакалось від остаточного знищеня, даючи тим міру своїм гріхам
і покутуючи гірко за їх число велике/ Особливо в тім загальнім по-
“ Польські тексти обох актів на стор. 275-278 цього тому? ... бувають зіслані
на держави з двояким вислідом;с або для забезпечення — після чималого проливу
крові — ... миру, або для остаточного запропащення та знищення із-за заїлості і
непокірності.? ... Литовське, яке нищене грабежами різних військ, ледве уникнуло
остаточної руїни, відпокутовуючи в цей спосіб незчисленні свої гріхи
7
жарищі покараний був Повіт ПинськийЛ [...] Порадившись між со-
бою, щоби запобігти близькій і вже над людьми видимій Божій ка-
рі, через висланих з поміж себе чести достойних людей такий обго-
ворили' з Його Милостю Паном Гетьманом Запорожським і всім
Військом союз, який, скріпивши присягою, тими словами заклю-
чать:8
Ми, Лукаш Єльський, Маршалок, Адам Спитек Бжеський,
Стольник, урядники Повіту Пинського, якоь прислані посли, своїм і
всеї Браті (шляхти) Повіту нашого іменем1 * * присягаємо Богу, в Трой-
ці Святій Єдиному, Найсвятіщій Матері Божій і всім Святим, згідно
з обрядом і наукою віри нашої, нам через Апостолів даної і нами
визнаваної' — що то все, що ми з ЙМП. Гетьманом Військ Запо-
рожських від імени і по дорученю всеї Братї постановили, відносно
.	.	. е»	.	-	• -к
вічного і нерозривного союзу — ми самі и ті, котрих іменем ті річі
становимо, здержимо1 у всіх до нашого союзу належних умовах та
пунктах і потомки наші1” — під обовязком присяги тепер нами да-
ної” — здержати будуть повинні.
Обіцюєм, що ніколи не будем думати ані про зраду, ані про ро-
зірвана злуки° нашої з Військом Запорожським. Не будем також та-
ємно підюжувати проти нього ніяких сторонніх ворогів, ані входити
з ними, на шкоду того Війська, в ніякі порозуміння.15 Натомість4
проти всяких його ворогів — хоч би й найблизчих нам — ми разом
з тим Військом стояти будемо, не вимовляючись близьким род-
ствомг з ними. До того, всеї Братї іменем, зобовязуємось, про всякі
ворожі заходи проти Війська Запорожського які-б нам на нашім по-
граниччю стали відомі, завчасу повідомляти і про все, що на шкоду
Україні й усьому Війську мало-б готовитись, маємо перестерігати,
ні в чім вірности союзницької не нарушаючи.5
Віри як Православної Грецької, так і Римської Католицької сво-
бід і границь наших обопільних1 — коли-б хто з ворогів на них на-
ступати мав — одностайно з Військом нашим Запорожським ми й
нащадки наші боронити будемо.
Старшинства, уряди й зверхности,” так земські як і військові, з
рук ЙМ. Пана Гетьмана Запорожського одержувати маємо? Одначе
еА Пинський повіт, хоч у загальній пожежі потерпів чималу кару ... однак,
після наради між собою чільних (своїх) людей ...;г урадили;Е повністю (м/ іе яіом/а)
виконають; ь як; 1 від свого і всієї... імені; ’ переданої нам апостолами і нами
сповідуваної; к справи: 1 додержимо; т а також і потомки наші; п яку ми тепер
склали; ° нашого союзу; рНе будемо робити проти нього змов (конспірацій);
4 навпаки; 'спорідненням; 5ні в чому не погрішуючися проти...; 1 А нашої віри ....
наших вольностей і кордонів; “ начальства;' від (влади) ЙМ.Пана Гетьмана мають
залежати
8
ті уряди, які здавна були виборні," так само будуть вільно всею
шляхтою Повіту Пинського вибиратись, але затвердженя їх по ви-
борі у Й. Милости просити будем обовязані. Так само уряди й вла-
сти військові — у Війську, коли тільки того треба/ будучи — від йо-
го-ж самого одержувати маємо і повинні ми ждати приказу чи його
самого, чи того, кого він над урядами нашими військовими захоче
матиу начальником. І нікому, без його відома, самі не можем2 об-
являти війни, ані нападів робити на чужі краї, без його на те дозво-
лу, важитись ми не повинні.
Через Нього (Гетьмана) Царю Й. Милости при Війську Запо-
рожськім маємо вважати себе в вічнім підданстві, нічого3 неприяте-
лям царським не дораджуючи, ані їм явною чи тайною піддержкою
не помагаючи.
Позаяк нас ЙМ. Пан Гетьман заховавь при давних, даних нам
Королями Польськими, правах, прерогативах, вільностях, судах і
зверхностях,с так денних як і доживотніх здавна наданих, ні в чім їх
ваги не нарушаючи — за винятком одібраня королівщин свіжо нада-
них і до Пинського староства належних, і умови/ що надання до-
животнГ по смерти особи, що на них має право, до Пинського ста-
роства мають бути прилучені — то і ми, яку мали для попередніх
Панів наших (Королів Польських), таку-ж і для ЙМ. Пана Геть-
мана теперішнього і будучих, і для всього Війська Запорожського
приязнь і зичливість ми і нащадки наші заховаємо, в часах щастя та
нещастя взаїмно і непорушно на віки вічні заховати будем повинні,
не йдучи за чужими лукавими листами та намовами.®
Навпаки, коли-б ми знали о таких, сусідніх з нами, краях поль-
Н	•	О
ських та литовських, котрі уперто не хочуть пристати до союзу и
злуки з ЙМП. Гетьманом і всім Військом Запорожським, то ми обі-
цяєм їх нашою намовою від тієї упертости одводити, пильнуючи то-
го, чого союз наш взаїмний з Військом Запорожським вимагає.
Надто у всім тільки від ЙМ. Пана Гетьмана Запорожського, те-
пер і на потім будучого,' маємо заховати залежність, ніяких урядів
" Так, як уряди здавна були виборні, наділювані на підставі вільних виборів ...
обрані особи будуть мусіли просити підтвердження у Його Милості (Гетьмана);
к коли настане для того потреба; уназначити;2... його відома, не вільно на свою руку
об’являти війни ... без його дозволу; ‘ ні в чому ані неприятелям ..., ані не помагаючи
їм...; ь Тому, що... Гетьман заховав нас повністю при давніх, наданих нам...;
с судах і властях іздавна нам наданих ... навіть у випадку васальних і довічних;
тільки під тією умовою; 'довічні; 'припадають до Пинського староства; ев часи
долі й недолі, на віки вічні незмінно, не піддаючись листовним і облудним ворожим
підмовам; ь Також якби ми дізнались (про те), що якийсь прилежний польський або
литовський край вперто не хоче горнутися до приязні й об’єднання ..., то обіцюємо
його намовляти...;' від теперішнього й майбутнього ... Гетьмана маємо бути залежні
9
собі, помимо1 * 3 Його волі, не присвоюючи. Тоб-то ані соймиків скли-
кувати, ані стягання Хоруґвей* задумувати, без особливого від ЙМ.
Пана Гетьмана сповіщеня1 ми не повинні, хіба-б в наглій і горячій
пригоді.1”
Унію і всякі инші чужі віри, нам і Війську Запорожському про-
тивні й неприязні, ізкоріняти" одностайно ми зо всею Братією на-
шою повинні, не бажаючи для тих душам християнським зараз в по-
віті нашім місця і принади.” Наколи-б одначе хто з осіб духовних
(Уніятів), повернувши до належного Митрополиту Київському по-
слушенства, дістав від Митрополита свідоцтво про спокутуваняр за
своє відступництво, і коли-б за його горяче духовенство просило,4
то для такого буде мати ЙМ. Пан Гетьман свою Панську увагу?
Врешті, всі обовязки, союзові присущі,5 хоч-би тут про них і не
згадалося,1 виконати обопільно й заховати11 ми повинні вічно. Так
нам поможи Господи Боже і невинна Мука Господа Христа.
А по виконаню присяги поіменованГ ЇМП. Посли — ЙМ. Пан
Лукаш Єльський маршалок, Пан Адам Спитек Бжеський Стольник
Повіту Пинського з Братією наішою на той час будучою,и для біль-
шого ґрунтовного забезпеченя Союзу при печатках своїх руками
власними підписалися, обіцюючи, що те саме всі ЇМ. Панове шлях-
та Пинська незволікаючи учинити мають.
Діялось в ЧигринГ д. 20 Червня 1657 року.1
II. Забезпеченя, дане Гетьманом Богданом Хмельницьким шляхті
Повіту Пинського 28 Червня 1657 року
Во імя Господнє. Амінь. На вічну річиа памятку.
Ми Богдан Хмельницький Гетьман
Генеральний Військ Й. Царської Милости Запорожських. Оз-
наймуємоь тим Листом, вірою нашою і Всего Війська стверженім/
кожному, кому би про се відати належало.11 Предвічна мудрість, са-
ма вказуючие шляхи суспільного життя, заборонила роблячим до-
бро відплачувати злом і приятелів серцем установила1 приймати
1 проти;к хоругов = війська;1 наказу; т тільки в невідкладнім випадку; ” винищу-
вати; ° не бажаючи, щоб такі зарази християнських душ находили в нашому повіті
притулок і наживу;р свідоцтво, прощення;4 духовенство гаряче просило;' має отрима-
ти ласку Й. Милості Гетьмана; 5 що випливають із союзу;1 згадувалося;" зберіга-
ти; ’ вищеназвані; ” разом із нашою Братією, що була з нами, для кращого забезпе-
чення.; ’ Автор уживає скрізь цієї форми (Чигрин зам. Чигирин), яку вважаємо не-
правильною, також етимологічно (правдоподібно від тур.-татар. 9І£Іг [чигир] =
вузький [польний] шлях), дарма, що стрічаємо її також у Шевченка
3 пам’ять, події; ь сповіщаємо; 'скріпленім. Нашим і Всього Війська обіщан-
ням;11 про це належить знати; ' яка одна кермує шляхами;1 і веліла приймати при-
ятелів...
10
приятельським, давши таке для цього порівняння,8 що не єсть річ
слушна за рибу гадюку, за хліб каміння й инше за добрі вчинки від-
давати зло. Коли отже найвищий світа підсоняшного Творець і Пра-
витель так учив обходитись з людьми, установляючи найпевніщу11
взаїмної щирости й приязні підставу: добром віддавати* 1 * з за добро —
то не личить нікому, Його ласкою сотвореному, з ближнім своїм по-
водитись инакше, наколи хоче він,1 з дороги спасенної не сходячи,
кари Божої і людського уникнути суду. Тому й Ми, від давних не
одступаючи звичаїв, коли Господь прихильні до злуки з нами серця
й волю Повіту Пинського склонив,к Послів од них, для ствердженя1
вічного союзу присланих, ЙМП. Лукаша Єльського Маршалка і
ЙМП. Адама Спитка Бжеського Стольника, Диґнітарів Пинських,
по приятельськи і вдячно прийняли та установили обовязки і умови,
до того союзу належні, невонтпливе і сумлінням своїм твердо їх за-
безпечаючи:т
Що від нині ані самі поводитись з ними по неприятельськи, ані
якогось” на їх маєтности особливого війська насилати не будемо,
крім окремих залог, для порядку0 призначених, і не будем ані самі,
ані через намовлені до того особи проти них на їх згубу кого небудь
чужого підюжувати.р Навпаки, коли-б хто небудь з ненависти до
них за те, що вони союз і злуку з нами учинили, або для якоїсь ин-
шої причини, хотів їм шкодити, наскочивши на їхній край з військом
та огнем і мечем його руйнуючи, то ми їх боронити та запомогати і
як-би треба було то й усім Військом неприятеля на них наступаючо-
го відгоняти обіцюєм, навіть як-би се був і близький4 нам, але пора-
ди нашої — їх не зачіпати — не слухаючий.
В обрядах Римської віри, в котрій до Нас пристають, ніякої пе-
решкоди Ми й потомки Наші і все Військо Запорожське їм чинити
не будемо, ані нікого з них примусом до віри Православної Грець-
кої навертатиг, як і записей давних і свіжих на костели відбирати й
нищити не повиннісьмо,5 крім тих, які видерті1 з маєтків православ-
них і які з кривди убогих православних повстали. Чужі одначе секти
й Унію, яко причини великого зла, постановляємо обопільно ізкорі-
няти,и не відмовляючи одначе доступу до ласки Нашої тим духов-
8 дала цьому вислів належною метафорою (притчею), тобто, що не належить
відплачувати каменем за рибу, а поганими вчинками за добрі; 11 таку непомильну;
1 відплачувати;' якщо не бажає підпасти під Божу кару, збитися з дороги до спасін-
ня і бути людьми засудженим;к якщо Господь склонив щирі серця... до об’єднання
з нами;1 закріплення;т гарантуючи їх понад усякий сумнів нашим сумлінням;" будь-
якого не будемо насилати... війська; ° що мають служити безпеці; р цькувати на
їх погубу;4 були наші (свояки) союзники;г не примушувати;5 не будемо;1 що поста-
ли з грабежі маєтків; “ винищувати
11
ним (Уніятам), котрі правду пізнавши і при відданю належного Ми-
трополитові Київському послушенства' добру покуту учинивши, бу-
дуть мати за собою горячу нашого духовенства просьбу і рекомен-
дацію.
Прерогативи,4' вольности і суди шляхецькі, станові їхньому на-
лежні, так як за Королів Польських бувало/ їм забезпечаємо. Одно-
го тільки вимагаємо/ щоб скорочена була процедура правна і тим
шляхті убогій до зубожіння й лишньої тяганини по судах була заго-
рожена дорога. Уряди, чини й почести, як земські7 так і військові, які
мають тепер панове шляхта Повіту Пинського собі від Короля
Польського надані, за кожним до смерти його залишаються. Коли-б
одначе присудом Божїм хто з урядників з цього світу зійшов, ма-
ють3 иншого на його місце по свому звичаю вільно обрати на ті уря-
ди, котрі звикли з давних давен по вибору настановляти. Але за-
твердженя вибору при собі заховуємо/ Иншими урядами, котрі від
нашої волі й розсуду залежать, самі диспонувати будемо/ маючи
респект і увагу для заслужених, за рекомендацією старости Нашого
Пинського. Крім того, військові уряди всякі/ котрі тепер і потім іст-
нувати будуть, забезпечуємо повною владою/ оставляючи Полков-
никови на той час будучому вільне та повне Ротмистрів і Поручни-
ків представлюваня/ Всі вони одначе без Нашого наказу нікому вій-
ни обявляти, ані нових союзів з ким небудь заключати без особли-
вого нашого дозволу не повинні.
Маєтностями дідичними в Повіті Пинськім, Мозирськім, Ту-
ровськім і инших,1 де-б вони не находились у тих,' хто склав присягу
вірности, дозволяємо їм володіти вільно зо всіма доходами. Також
лєннік права, кому вони здавна за Королів надані, мають в цілости
за тими1 оставатися, в чім їх за Нас і Потомків Наших асекуруємот
разом з Військом Запорожським. Одні тільки королівщини, до ста-
роства Пинського, також і инші, до доходів Наших належні, мають
бути від користування їхнього виключені/ Але доживотні" надання
кождому до смерти служити повинні, а по смерти держателяр до на-
шої повертаються диспозиції.
’ і віддаючи належний послух Київ. Митрополитові, повинну вчинивши поку-
ту; * Привілеї;х якими вони користувалися за польських королів;у на цьому, однак,
настоюємо, щоб вкоротивши ... замкнути дорогу; 1 (цивільні)
” можуть; ь застерігаємо собі;с Зате іншими урядами будемо самі диспонувати,
відповідно до наших поглядів і нашої волі, відповідно до заслуг кандидатів, беручи
до уваги поради вашого пинського старости; д всі; ' наділяємо повнотою влади;
г вільну руку в пропонуванні ротмистрів і поручників;8 спеціального, окремого;11 не
мають;1 околицях; ’ находились, кожному, хто тільки склав присягу;к =васальні; за
ним (ними); т у чому ручаємося; ” Тільки королівщини будуть виключені з доходів
староства пинського й перейдуть у наше користування; "довічні; рдержавця
12
Службу Божу, звичайні4 Процесії, дітей шляхецьких вільну на-
уку, повне пошанування духовних віри Римської — за ними в ціло-
сти оставитиг і ніяких хоч-би найменших перешкод в цих річах5 не
чинити Ми й Потомки Наші з Військом Запорожським під словом
християнським прирікаємо?
Загалом у всіх инших належних їм вольностях кривди ніякої чи-
нити не будемо, під умовою, щоб чогось нового в них для ошукання
Нас видумано не було? Так само всі умови, до союзу належні, ста-
течне'* 1 додержати і це Наше Забезпеченя через надзвичайних послів
присягою ствердити беремося," зобовязуючи від нині Самих Себе і
Потомків Наших і все Військо Запорожське, що одних* будемо мати
друзів та ворогів і вічно та ненарушноу в союзі жити будемо. Покла-
даємось на ЇМ. Панів шляхту Пинську, що й вони додержать в ціло-
сти ті умови, до котрих зобовязалися, склавши Нам на це свою, для
затвердженя союзу, присягу.
То все, щоб більшу вагу і ґрунтовність мало? рукою власною
це Наше Забезпеченя при печати військовій підписуємо. Діялось в
Чигрині д. 28 Червня по старому календарю Року Божого 1657. Бог-
дан Хмельницький Гетьман Військ Його Царської Милости Запо-
рожських. Прийнято до книг київських 7 Липня по старому кален-
дарю.2
* *
*
Що означають ці документи? На якому ґрунті повстав вічний
союз між католицькою вже тоді в своїй більшосте шляхтою Пин-
ського Повіту і православним Гетьманом Війська Запорожського?
Яке політичне і соціяльне тло того акту?
Наша дотеперішня історіоґрафія, розвиваючись під впливом
трьох чинників: ідеології державности російської, ідеології держав-
носте польської і національно-культурної демократичної і недержав-
ної, ідеології української не дає відповіді на питання, котрі виходять
поза рамки того, так чи инакше ідеологічно обмеженого, досліду на-
шої минувшини.
Отже, і цей факт союзу і злуки неправославної шляхецької вер-
стви з Військом Запорожським не міститься в рамках ані суто пра-
вославного "возсоєдиненія Руси”, ані "некультурного антипольсько-
го, антишляхецького і антидержавного козацького бунтарства”, ані
4 звичні; г залишаємо їм; 1 не перешкоджатимемо у виконуванні цих справ;
1 обіцяємо; “ якщо не будуть вигадувати яких новизн, щоб нас обманути; ' строго;
” зобов’язуємося потвердити; * спільних; у вічно житимемо в ненарушимім союзі
(ненарушимій дружбі); 1А щоб усе те було ще більш вагоме й непохитне
13
скромних "культурно-національних демократичних українських
змагань”. І тільки основно визволившись з накинутого нам підчас
нашого занепаду поняття про себе, як про якийсь до державного
життя нездатний, вічно бунтуючий і вічно покривджений полу-наро-
дець, — тільки усвідомивши собі весь розмах нашої історії, широкі
державні, орґанізацийні замисли предків наших, ми зможемо зрозу-
міти поодинокі діла тих предків, згідно з правдою — науково —
оцінити поодинокі факти нашої минувшини. Історичним коментарем
до двох вище наведених документів, аналізом зафіксованого в них
історичного факту з точки погляду державно-орґанізацийних зма-
ганнь української нації в ХУП-ім століттю, мають бути дальші роз-
діли цих заміток.3
14
Розділ II
Політика козацького автономізму від початку повстання 1648 р.
до Переяславської Умови.
Велике українське повстання 1648 р. було викликане страшен-
ним, національним роздражненим, а з погляду тодішніх Українців
— національним утиском, котрий проявлявся головним чином в то-
му, що Польська Річпосполита, в інтересі керуючих нею шляхець-
ко-маґнатських кругів, стала протегувати українську релігійну
унію, обмежуючи зразу в правах, а потім безсистемно намагаючись
винищити непевне з державно-національного (національне — в ті ча-
си ставало синонімом католицького) польського погляду українське
православя. Отака польська, дратуюча українську націю, державно-
національна політика; економічно-соціяльні відносини в козацькій
Україні, котрих головною ознакою ставала Остра суперечність інте-
ресів економічно інтенсивніщого дрібного та середнього, козацько-
го й шляхецького землеволодіння, з інтересами економічно екстен-
сивного великого землеволодіння магнатського — врешті повна
дегенерація на Україні польської державности, її безсилля в боротьбі
зі степовими кочовниками (котре тоді проявило себе виразно в бан-
кроцтві завойовницьких плянів короля Володислава IV), а значить і
її непотрібність для виконаня цих тодішніх головних державних
українських змаганнь — все це вмісті мусіло довести до великого
перевороту 1648—9 років.
Поступово-опортуністичний український рух — котрий у формі
релігійної унії хотів політично помирити українські національні до-
магання з тодішніми все сильніщими, теж поступовими, шляхецько-
оліґархічними, демократичними і антимонархічними, польсько-ка-
толицькими тенденціями — викликав серед української нації незви-
чайно остру, і заразом по своїй соціальній структурі міцну й здоро-
ву, православно-монархічну реакцію. І тоді, коли поступова та де-
мократична унія (підкреслюю, що говорю про унію в ХУП-ім стол.
і тільки з погляду політичного) була рухом виключно інтелігент-
ським — европейскою вірою вищого, найбільше освіченого, най-
більше культурного і ліберального духовенства та всякого дрібного
здеклясованого міщанства — то православна реакція зібрала коло
себе всі привязані до старої національно-державної традиції війсь ко-
15
во-хліборобські та військово-промислові економічно продукуючі
класи. Отже в першій мірі степове "українське” козацтво, останки
православної "руської” хазяйовитої — в свої села від чужої і воро-
жої культури утікаючої — шляхти і заможне, промислове міщан-
ство. Сполучена тих трьох економічно сильних класів з простоліній-
ним і фанатичним в своїй "темноті” православним духовенством і
такою-ж православною інтелігенцією на ґрунті спільної національ-
но-конфесійної ідеольоґії, — використання тодішніми політиками
переворотової енергії соціально невдоволених селянських мас, —
прекрасна класово-військова організація козаччини, — Геній Геть-
мана Хмельницького і історичне щастя, в формі цілого ряду високо
талановитих, безмежно своїй ідеї відданих і морально дісціплінова-
них його помічників — ось що дало тодішній революції, яка розпо-
чата була сотнею фанатиків в момент здавалося повного занепаду
нації — найбільше можливу в тодішніх умовах побіду. Дальший
розвиток подій поставив перед провідниками нації завдання дати
Україні, "з неволі ляцької” увільненій, такі правно-політичні форми
існування, які-б окреслили її відносини до сусідів — зовні, і які-б
унормували її міжкласові соціальні відносини — внутрі. Першою
спробою кодифікації цих правно-політичних форм, першим етапом
тодішньої української державної політики була Зборівська Умова,
заключена 10/20 Серпня 1649 р. між Українським Військом Запо-
рожським і Польською Річпосполитою.
Поминаючи початкові заяви і "петиції” Гетьмана — про котрі я
ширше в попередніх томах сих студій говорив — Зборівська Умова
єсть в розумінню правно-державнім першою спробою забезпечена
українській нації в рамах польської державности: 1) політичної ав-
тономії на території козацькій, і 2) культурно-національних прав в
цілій Річпосполитій. Перше знайшло вираз в пунктах, які постано-
вляли: що польське військо коронне на територію козацьку входити
не буде (пункт 6-ий); що всі уряди на цій території, то-б-то в воєвод-
ствах Київськім, Брацлавськім, і Чернігівськім — які тоді носили
спільну назву України — мають бути давані тільки православній
шляхті (пункт 9-ий); що вся військова оборона цеї території, а зна-
чить і фактична власть над нею, віддається Війську Запорожському,
котрого давні привилєї всі заховуються (пункт 1-ий), число котрого
побільшується до 40 тисяч (пункт 2-ий) і котре підлягати має ви-
ключно власті Гетьманській, скріпленій матеріяльно наданням ”на
булаву” богатої і великої Чигиринщини (пункт 3-ій).
Друге проголошувала т.зв.”Соймова Апробація прав і вільно-
стей віри грецької Народу Руського” (12.1.1650 р.), по котрій весь
"Народ Руський духовного, свіцького, шляхецького й посполитого
стану, так в Короні, як і в Вел. Кн. Литовськім, при давніх правах і
вольностях був захований, особливо міщане київські, чернігівські,
16
вінницькі, мозирські, річицькі, стародубовські, пинські й инші”.
Права шкіл і друкарень "руських”, де-б вони не находились, так са-
мо були цим актом признані й потверджені. Оця "Апробація сеймо-
ва” була обрізаною на соймі постановою 8-го пункту Зборівської
Умови, який крім того вимагав, щоб Київський Митрополит дістав
місце в Сенаті і пункту 10-го, по котрому ще й Єзуїти немали-би
права селитись ані в Київі, ані в тих містах, де існують "упривілєйо-
вані”, то-б-то урядом польським затверджені "руські школи”.
Спроба погодити в Зборівській Умові визвольні змагання від-
родженої української нації з претензіями здеґенерованої польської
держави очевидно мусіла скінчитися повним крахом. Державний ор-
ганізм Річпосполитої був уже заслабий на те, щоб таку радикальну
реформу і таку засадничу зміну свого устрою перевести, а сили У к-
раїни стали вже завеликі, щоб її можна було до стану попереднього
— з-перед повстання — повернути. Сойм 1650 р., що ратифікував
Зборівську Умову, не давши київському Митрополитові Косову міс-
ця в Сенаті, відкинувши загальне жадання всіх православних, щоб
церковна унія була знесена — ”щоб тільки Римський та Грецький
закон оставалися так, як це за злуки Руси з Польщею було” — обу-
рив всі верстви українські, від вищого духовенства й ультра-лояль-
ної шляхти, типу воєводи Кисіля, почавши. Крім того сойм обме-
жив амністію для шляхти, що брала участь в повстанню, і замість
"шляхти, котра яким-би то не було способом опинилась у Війську
Запорожськім” (як було сказано в прийнятім обома сторонами про-
екті "декларації королівської ласки”) підлягати амністії, згідно сей-
мовій постанові, мала тільки "шляхта, котра підчас тієї заверухи не
хотячи (поіепіев) при Війську Запорожськім оставати мусіла”. Се
знов до живого обурило всіх головних провідників повстання —
шляхту однаково як православну, так і католицьку. Врешті сподіва-
ний по ратифікації умови поворот в У країну зненавиджених власти-
телів лятіфундій — магнатів — електризував усю могутню масу ко-
зацьку і прилягаючі до неї — зверху шляхецькі, а знизу селянські
верстви. Україна і Польща мусіли розпочати нову боротьбу, але вже
в инших, чим у перших роках повстання, зовнішніх і внутрішніх
умовах.
Вся величезна енергія нації, виладована в перших часах пов-
стання, була змарнована тодішніми політиками й пішла на торги за
обмежену автономію. Цей сумний факт дуже ясно й виразно зазна-
чили наші історики для ХУП-го століття і дуже остро обвинувачува-
ли за це Хмельницького. Але-ж тоді в ХУП-ім століттю справа на-
ціональна спочивала в міцних і певних руках завзятого козацького
класу і його великого провідника. Цей клас з цілою енергією роз-
виває і веде її далі, неначе скріплений ще більше своїми помилками і
невдачами. Натомість по 1649 році слабне участь у повстанню
17
українського селянства, потерпівшого сильно на козацькій території
— поскільки воно в ряди козацькі не вступило — від татар, а в реш-
ті українських земель (на Волині, Поділлю, Поліссю, Галичині і
т.д.) знеохоченого до козацтва, котре, сконцентрувавшись від того
часу на своїй території, оці північно-західні землі мусіло на якийсь
час в давній ”неволі польській” залишити. Знов Річпосполита в тім
самім часі тратить поміч магнатів — "королевят українних” — те-
пер, з хвилею переходу ”на Україні” власти до Війська Запорож-
ського, вже остаточно зруйнованих і, що найважніще, починає вона
тратити численні шаблі української не скозаченої шляхти, котра від
1650 р. стає чим раз більше невтральною і все уважніще ставиться
до України й політики її "Ясновельможного Великого Гетьмана”...
Відповідно до тих змінених умов міняється й тактика воюючих
сторін. При Хмельницькім не бачимо вже на першім місці голосних
провідників "черні” — Ґловацьких і Кривоносів — їх місце займа-
ють поважні козацькі полковники, політики й дипльомати. Річпо-
сполита не думає вже Яремами Вишневецькими "усмиряти збунто-
ваних хлопів”, а в союзах з сусідніми державами шукає помочі й
військової підмоги проти своєї "провінції”. "Українське питання”,
кажучи по сьогоднішньому, стає найбільше пекучою проблемою ці-
лого Сходу Европи й притягає до себе увагу цілого її Заходу. "Від-
ношення11 до Хмельницького — пише польський історик Кубаля —
керувало політикою Річпосполитої й сусідніх держав до такої степе-
ні, що, не знаючи його особи і його замірів, ходу подій зрозуміти
неможливо.”4
Великих томів треба для докладного представлена дипльома-
тичної акції Українського Гетьмана. "Здається не було дня — знов
слова того-ж польського історика дозволю собі навести — щоб
Хмельницький не приймав чужоземних послів, дипльоматичних
агентів, курєрів і посланців, і не посилав своїх." Попробую тут за-
значити тільки головні напрями його політики і то постільки, по-
скільки се для зрозуміння двох вище наведених документів необхід-
не.
Наслідки Зборівської Умови показали ясно й виразно, що без
радикальної зміни внутрішнього устрою Польської Річпосполитої,
місця для козацької України в межах польської державности бути
не може. Отже людина, що стояла на чолі нації, мала перед собою
дві дороги: або скерувати всю національну енергію на боротьбу за
зміну того внутрішнього державного устрою і справу будуччини
Польської Річпосполитої зробити українською національною спра-
вою, — або, пірвавши зовсім з Польщею, скерувати всю національ-
ну енергію на організацію власного державного життя поза межами
а (у/2£ІЗс1) погляд на Хмельницького направляв політикою
18
Річпосполитої. Хмельницький довгий час не міг зробити рішучого
вибору й хитання Гетьмана — фатальне роспорошуваня національ-
ної енергії — це засаднича риса його політики в добі першій, до-
Переяславській. Цю добу Хмельниччини — з огляду на все повтор-
ювані в тім часі угоди козаків з Польщею — я називаю добою ко-
зацького автономізму.
В своїх замірах перебудови Річпосполитої, з котрими довго не
міг розстатися Запорожський Гетьман, він головним чином пробу-
вав перевести такий плян: скріпити монархічну власть польського
Короля (що мало-б вгамувати самоволю маґнатсько-шляхецьку) і
посадити на польський престол монарха не-католика (що мало-б
бути запорукою "прав і вільностей” національно-православних).
”Про се Господа Бога просимо — писав не раз Гетьман Хмельниць-
кий до Короля Яна Казіміра — щобись рачива бути Самодержцем,
як инші королі, а не так, як предки Вашої Королевської Милости
власнеь в неволі у шляхти.” Про його відносини до одного з най-
більше ним протеґованих некатолицьких кандидатів на польський
престол — Ракочія (другим був Царь московський) я говорив
ширше в томі П-ім моїх Студій. Тут додам, що вже в місяць по за-
ключеню Зборівської Умови з Яном Казіміром, посли Гетьмана
пропонують князю семигородському детронізацію того-ж Яна Казі-
міра і що вони повторюють ті пропозіції ще більше рішучо в почат-
ку 1651 року. Важно, що ті пляни Хмельницького горячо підтриму-
вали опозиційні дісідентські (протестантські) сфери Річпосполитої
на чолі з литовським князем Янушем Радзівіллом. Ці сфери надава-
ли цим планам настільки велику вагу, що вже по Умові Переяслав-
ській — значить по втраті України — Радзівілл тільки в покликаню
на польський престол Ракочія бачив єдину й послідню надію при-
вернути назад Україну до Польщі.
Але власне тому, що ініціятива тих спасенних для Польської
Річпосполитої плинів ісходила від Хмельницького, їх абсолютно не
можна було перевести в життя. Для цього бракувало перш за все
почуття рівности між реформатором і тими, кого він хотів своєю
реформою ущасливити. В очах Поляків Хмельницький був все ще
тільки "збунтованим рабом” і чим більше він Польщу жалів, чим
більше дбав він про її будуччину, тим голосніщою луною йшла по
Польщі слава, що ”раб” дрожить перед "Маєстатом Річпосполитої”.
Сей факт настирливо кидається у вічі кожному, хто ті часи безпосе-
редньо з джерел — листів, хронік, мемуарів, документів і актів то-
гочасних — студіював...
І відповідає сей факт зрештою тому, що все й скрізь, в життю
всіх націй і суспільств запримітити можна. Тільки повна побіда над
ь
зводив; точно, як у
19
гнобителем, або абсолютна супроти нього непримиримість, дають в
його очах моральну вартість і рівновартість пригнобленому. Тут —
в сім першім періоді — ані такої побіди, ані такої непримиримости
у Хмельницького ще не було й тому його льояльні польсько-дер-
жавні наміри, замість ослаблювати, тільки зміцнили польських во-
рогів реформ і України, тільки скріпляли антікозацькі, антімонар-
хічні, фанатично-католицькі сили польської шляхецько-маґнатської
олігархії. В результаті, замість реформ — прийшло Берестечко. За
крівавий берестецький погром українського війська прийшла не
менше крівава відплата польському війську під Батогом. Замість
співжиття двох, не вважаючих себе взаїмно рівними, народів в одній
державі — все ширше розливалося між ними море крови. З немо-
ральних — бо на взаїмних ошуканствах і взаїмному культивованю
своїх слабостей опертих — паперових угод виростала між цими на-
родами така-ж неморальна, дика — бо на почуттю слабости оперта
— зненависть...
Але Гетьман Хмельницький не був рабом. Його велика душа
мала всі дані зрозуміти, що треба розторощити державу, в котрій
його народ і він сам не міг стати рівноправним і рівновартним па-
ном...
Думи про се були у самого Гетьмана й найблизчого гуртка його
помічників віддавна. Без цих, як казали сучасники — "шалених
дум” — Грандіозне діло Хмельницького було-б психольогічно не-
можливе. Вже своїм союзом з Татарами в самім початку повстання
Хмельницький надав йому виразні прикмети "державної зради”, ко-
тра раніще чи пізніще до повного сепаратизму мусіла-б довести. І
коли замість того, в протязі пятьох літ, ми бачимо уперто пов-
торювані угоди з Польщею, то факт сей мав глибші соціальні й по-
літичні причини, котрі поза самим Гетьманом Хмельницьким лежа-
ли. Зводяться-ж ці причини головним чином ось до чого: 1) степова
неграмотна козаччина і таке-ж неграмотне селянство — які в пер-
ших часах повстання головну ролю грали — витворити самі з себе
власної сепаратистичної державної ідеольогії не могли; 2) пізніщі
творці й виконавці цеї ідеольогії — шляхта українська і городове
міщанське козацтво — за малу ще в верстві козацькій в першій добі
повстання вагу мали для того, щоб вже тоді свої сепаратистичні
пляни перевести; 3) монархічна реакція проти демократично-шля-
хецьких олігархів, яка творила головну політичну суть (побіч розу-
міється національно-релігійних і соціальних стремліннь) повстання,
не могла прибрати українських державних форм доти, доки особа
монарха, чи взагалі самодержця, в розумінню народніх мас, поза
Україною стояла; 4) Хмельницький, котрий ”з волі Божої став са-
модержцем руським”, ще не встиг в очах свого народу здобути по-
трібної віри в ці свої великі, сказані ним в момент побіди (1648 р.)
20
слова. Тому сепаратизм Гетьманський в добі автономізму має ха-
рактер конспірації. Ці таємні зносини Хмельницького з Султаном
турецьким, Князем семигородським, Царем московським і т.д. —
про котрі очевидно говорять нишком по цілій Україні — крок за
кроком відвертають повільну, тяжку думу народню від особи дале-
кого й милостивого, "панами” тільки поневоленого, польського Ко-
роля. Вони так само крок за кроком все побільшують в народній
уяві саму постать і її могутність — розмовляючого як рівний з ріж-
ними монархами — Богом Україні даного Гетьмана Богдана. А в
біжучій політичній практиці вони мають служити засобом зреформу-
вати Польщу; вони мають примусити до уступок, привести до розу-
міння дійсности, поставити на один з иншими державами супроти
України рівень упертий "Маєстат Річпосполитої”. У всіх цих незлі-
чимих козацьких конспіраціях головна роля припадала найтісніщи-
ми інтересами з Україною звязаному її сусіду — Туреччині.
Зразу на початку повстання, в Липні 1648 р., прибули до Стам-
булу посли Хмельницького, прохаючи потвердити союз козаків з
Татарами і предлагаючи за це в застав Камянець на Поділлю. Пізні-
ще, 14 Жовтня 1648 р., Гетьман пише листа до Султана, в котрім
просить прийняти під свій протекторат Україну і котрий підписує,
як "Гетьман Війська Запорожського і "всея Руси”, звичайний при
тім додаток — "його королевської милости” — очевидно, коли тут
мова вже про "всю Русь” йде, опускаючи. Ці забіги увінчались успі-
хом: новий Султан в кінці 1648 р. приняв Військо Запорожське під
свою опіку й пізніще навіть видав Гетьманові "дипльом на князів-
ство Руське” — згодом Поляками під Берестечком разом з иншими
документами здобутий.5 З того часу цей — тайний розуміється —
союз відновлювався пару разів. Наприклад в Лютім 1650 р., коли
Польща хотіла втягнути Хмельницького в війну з Туреччиною, а
Хан татарський в війну з Московщиною, Гетьман, відновивши свій
союз з Туреччиною, зашахував в той спосіб обох своїх неспокійних
сусідів. Те саме повторилося знов у пару місяців пізніще. Склавши 2
Серпня 1650 р. на руки Османа Аґі, посла турецького, присягу вір-
ности, Хмельницький спричинився в той спосіб до зірвання тоді
польсько-московського союзу, котрий, офіціяльно звертаючись
проти Туреччини, фактично всіма своїми наслідками заважив-би на
Україні. Врешті дволітня боротьба Гетьмана за Волощину і його
династичні пляни, котрих наслідком був шлюб його старшого сина
Тимофія з донькою Господаря Люпуля (21 Серпня 1652 р.) — пря-
мували до того, щоби через Волощину зайняти безпосередньо (без
тяжкої залежности від Криму) супроти Порти становище удільного
князя й найти на заході осередок ("Князівство Подільське”, про яке
говорено вже в 1648 р., пізніще "Князівство Сарматії” з Князем
Юрієм Хмельницьким на чолі) коло котрого під протекторатом Ту-
21
реччини державність українська могла-би сформуватись і укріпи-
тись. Попри те не треба розуміється забувати, який бажаний для
Гетьмана ефект викликували в Польщі і в Україні чутки, що в звя-
зку з тими переговорами ширилися. ”Бо се річ неможлива, Щоб, Го-
сподарівну взявши, задовольнятися козацтвом” — писав воєвода
Кисіль, а так думав з певністю не він тільки один. Адже инший воє-
вода — Лєщинський — ще на соймі конвокаційнім у Варшаві голо-
сно заявляв, що Хмельницький "Монархію Руську закладати хо-
че...”6
Не вважаючи на дипльоматичні успіхи цеї туркофільської по-
літики, вона в державній емансипації У країни більшої ролі відогра-
ти не могла. Склалося на це дві причини: 1) одвічний релігійний ан-
тагонізм двох світів — християнського та мусульманського і 2) не-
сталість та непевність турецьких вассалів — Татар, котрі — знаючи
добре, що для них скріплена України несе — все козаків у рішучу
хвилю, як під Зборовим, під Берестечком, під Жванцем, в найгір-
ший спосіб зраджували. ”Тодіа вся Европа скаже, що Ти від Бога да-
ний, коли, Тобі дякуючи,6 кров християнська з неволі бісурменської
визволена буде” — нашептував Хмельницькому ревнитель право-
славія Кисіль, до спілки з Митрополитом Косовим і цілим благоче-
стивим Київом.7 А як додамо до цього плач, скарги і врешті про-
кляття українського селянства, котре Татари в ясир забирали, то
зрозуміємо, чому не можна було відділитись від Польщі при помочі
Туреччини; чому Хмельницький — коли зміг нарешті свою повну
суверенність заманіфестувати — заключне перший офіціальний, ці-
лій Україні і всьому світу явний, союз з державою "одновірною”, до
якої віддавна потихенько зітхала письменна переважно шляхецька
”Русь” православна, і в якій українські маси народні не тільки "па-
нів польських”, але й "неволі турецької” бачити не сподівались...
‘Щойно тоді; ьзавдяки Тобі
22
Розділ III
Кінець автономізму. — Унезалежненя України. — Переяславська
Умова і Переяславська леґенда. — Перші реальні наслідки Умови.
Офіціяльний розрив з Польщею, а з ним кінець політики авто-
номізму, припав на послідні місяці 1653 року. ”Рік це власне
королівський, а мені і моїм замислам во всім противний” а — так
схарактеризував сей памятний рік сам Хмельницький, ”всілякеь в
ньому Полякам щастя предсказуючий”.8 Становище Гетьмана було
дійсно трагічне. Хан кримський, перекуплений 100 тисячами дукатів
через Короля польського, одержавши крім того від нього-ж дозвіл
брати в ясир коло Львова і в дальшій Україні, зрадив Хмельницько-
му в найбільше критичній хвилині — під Жванцем. З послом ко-
зацьким Виговським Поляки в ніякі нові переговори вступати не хо-
тіли, бо сенатори польські знов козаків за своїх "підданих” стали
уважати. Татари — як писав до Царя Хмельницький — хотіли його
й Виговського видати Королеві, а на початок 1654 року готовила
Польща величезний похід для остаточного приборкана "збунто-
ваної” України.
Що найважніще, великі монархічно-династичні замисли Геть-
манські, розраховані на поміч турецьку і на протекторат султан-
ський, захитались під впливом смерти улюбленого сина й наслідни-
ка Тимофія, вбитого під Сучавою у Вересні 1653 року. Захитались і
упали вони врешті зовсім під вражінням нової зради татарської і
тих страшних спустошень, які Татари тоді-ж таки в Україні учини-
ли. Все, здавалося, перло до того, щоб цей страшний рік став дійсно
”роком королівським” і щоб Хмельницький ”Маєстатові Річпоспо-
литої” скорившись, знов тільки козацтвом та вірним підданством
став задовольнятись. Але такий поворот ані для Великого Гетьмана,
ані для сформованої вже тоді і вже в достаточній мірі сильної ук-
раїнської аристократії не був можливий. І замість повороту до Річ-
посполитої поставили перед собою Гетьман і його помічники новий,
настільки великий, настільки рисковний плян, щоб він з того безви-
хідного становища, в якім вони опинились, міг їх своєю незвичайно-
неприязний; ь всяке
23
стю і своєю ґрандіозностю вирвати. Сей плин був: розвалити Поль-
щу й Крим при помочі Москви і — замість під іновірним султан-
ським — під одновірним царським протекторатом Українську Дер-
жаву козацьку збудувати. "Нічого иншого ці неприятелі / козаки/ не
замишляють, як тільки спільними силами /з Москвою/ в державу
Вашої Королевської Милости вторгнутись, його /військо/ знести/а
по побідіь в Київі столицю свою мати хотять” — писав 14 Лютого
1654 р. до польського Короля добре в ділах українських поінформо-
ваний Воєвода молдавський.9 "Більшими нас свободами державами
й добрами наділить Царське Величество, ніж Королі Польські і ста-
рі Князі Руські” — так розуміли значіння й вагу протекторату цар-
ського для України самі творці Переяславської Умови, котрі — ка-
жучи їх власними, Гетьмана Хмельницького, словами — "за ті сво-
боди, держави й добра [...] кров свою проливаємо, від дідів і праді-
дів їх тримаючи та пропасти їм не даючи”.10 Державно-творчий роз-
мах, простолінійність і — у відношеню до головного тодішнього во-
рога, Польщі — катастрофічність ("або пан, або пропав”) того пла-
ну забезпечили йому певну побіду над всіма иншими, може більше
практичними, льоґічними, дипльоматичними і т.д. — тогочасними
політичними комбінаціями.
На Переяславську Умову ми звикли дивитись крізь призму піз-
ніще витвореної Переяславської Лєґенди. А власне треба виразно
одріжняти ці дві абсолютно ріжні форми одного й того самого істо-
ричного факту. Переяславська Лєґенда повстала підчас руїни ко-
зацької державности, сучасні-ж свої ідеольоґічні форми прибрала
вона допіру по полтавськім погромі й остаточнім знищеню за Мазе-
пи самостійницько-державних намірів української козацької ари-
стократії. В сій своїй послідовній формі вона гласить, що "народ ма-
лоросійський” під проводом свого Гетьмана Хмельницького, визво-
лившись від Польщі, добровільно пристав до одновірної Москов-
ської держави — при чім поняття "одновірної” ще пізніще — бо
тільки в кінці ХІХ-го століття — було замінено поняттям ”однона-
ціональної”. В той спосіб Переяславська Лєґенда лягла в основу те-
орії: ”возсоединенія Руси”...
Подібно як Лєґенда Люблинська, про добровільну злуку Руси з
Польщею, відограла величезну ролю в життю української аристо-
кратії в Річпосполитій — так само її рідна по духу сестра, Лєґенда
Переяславська, відограла таку саму ролю в історії української коза-
цької аристократичної верстви в Імперії російській. Як Люблинська
Лєґенда в Польщі, так само Переяславська Лєґенда в Россії ідео-
повністю знищити; ь перемозі
24
льоґічно і юридично спасла українську аристократію — по бан-
кроцтві її власної держави — від положена верстви завойованої, під-
битої, рабської в державі чужій. Ці леґенди і тут і там дали нашій
аристократії всі права й привілеї аристократії державної нації на тій
підставі, що мовляв вона до тих держав сама, добровільно, без
примусу пристала. Але-ж треба твердо памятати, що це тільки, для
отієї спеціальної ціли пізніще видумані, леґенди. І тому, між иншим,
всі щирі бажання істориків найти в Переяславській Умові основну
підставу Переяславської Леґенди: умови, на яких Україна
добровільно пристала до держави московської — не дали
очевидячки ніяких позитивних результатів. Можна сказати, що
скільки істориків, стільки на цю справу ріжноманітних поглядів.11
Всі-ж вони сходяться тільки в однім, а саме, що ці умови прилученя
дуже неточно, а особливо ті пункти, на підставі котрих оте
"прилученя” мало-б відбутися.
На мою думку шукання в Переяславській Умові основ Пере-
яславської Леґенди це безцільна схоластика, захоплена котрою
пояснюється просто тим величезним впливом, який пізніще Москва
в нашій історії відограла. Будь на місці Москви — Туреччина —
історіографи нашого легітимізму з певностю в умовах
Хмельницького з Султаном юридичних підстав нашого
”возсоединенія” з Турками шукали-б. І мабуть ся праця була-б
продуктивніща тому, що Туреччина значно більшу ролю чим
Москва в ґенезі й зародженю повстання Хмельницького відограла.
Бо хто хоче утожсамити Переяславську Леґенду з Переяславською
Умовою й бачити в Умові леґенду про добровільне "возсоединеніе
Руси” — мусить перш за все доказати, що Гетьман Хмельницький
підняв повстання проти Польщі во імя прилученя України до
Москви і що Переяславська Умова являється тільки формальним
закінченям, посліднім скріпленим на папері актом отого ним
задуманого діла. Але-ж розуміється ніхто не може доказати того,
чого не було. А раз Богдан Хмельницький не підіймав повстання
проти Польщі во імя і в намірі прилученя України до Москви, то
ясно, що його умова з Москвою в р. 1654-ім була таким самим
випадковим союзом, зверненим проти Польщі й заключеним для
визволеня України з під Польщі, якими були всі його попередні такі-
ж самі союзи з Кримом, а перш за все з Туреччиною.
Практична ціль того союзу була така сама, як і ціль союзів по-
передніх. В боротьбі з Польщею Царь заступив місце Султана, й
тільки. Ставши протектором України, він мав її дати мілітарну по-
міч проти Польщі і за цю поміч мав діставати від України певну
щорічну грошеву данину таку саму, яку діставав за свій протекторат
Султан в Семигороді, в Молдавії, в Волощині. І умова з Царем ро-
биться по тим готовим взірцям, по яким і робилися до того часу
25
умови України в справі протекторату з Султаном. Основні підставо-
ві пункти Переяславської Умови сформульовані дуже ясно і ні одна
ні друга сторона нічого в них сказати не забула. Війська царські ма-
ють іти на Польщу під Смоленськ і крім того має бути дана Україні
проти Польщі постійна мілітарна підмога, а коли треба буде, то й
поміч проти Татар. Так постановляють пункти 7-ий, 8-ий і 10-ий
переяславських "статей”. За це Царь має право побирати в свою
казну дань (пункт 1-ший), при чім обидві сторони торгуються. Геть-
ман хоче, щоб з цієї дані за військову поміч були одчислені в формі
"жалування” всі розходи на козацьке військо (пункт 2-ий, 3-ий, 4-ий,
9-ий, 11-ий), а Царь в своїй, довшій від усіх инших, резолюції (при
пункті 9-ім) широко оповідає, скільки його власні "рускіе, нЬмецкіе
и татарскіе рати многіе”, котрі зібрав ”для вашіе обороньї”, кошту-
ють і чому він думав, що за ту оборону йому від Війська Запорож-
ського "убьітка не будеть”. На це Гетьман знов в листі своїм звертає
царську увагу, що Султан турецький, хоч і бісурменин, згоджував-
ся дати Україні свою протекцію без всякої дані. Поза широко обго-
вореною справою військової помочі і дані, забезпечено тільки од-
ним пунктом (5-им) повне право Війська Запорожського зноситися з
чужоземними державами, сповіщаючи свого протектора тільки про
се, що "иміло бьіть противно Царского Величества” і одним пунк-
том підтверджуються маєткові права (що було необхідне з огляду
на ту саму дань) Київського Митрополита і духовенства, а осібною
грамотою такі-ж маєткові права української шляхти. Це і вся Пере-
яславська Умова.
Як мілітарний союз проти Польщі й Татар, забезпечений фор-
мою протекторату, вона зовсім ясна. Але дальші політичні цілі
обох сторін, котрі її заключали, були абсолютно ріжні й тому зразу
для кожної сторони взаїмно неясні. Ця ріжниця політичних цілей, з
котрими Україна і Москва до Умови приступали, виявляється вже
формально у всіх переговорах, у всіх актах, а показує себе виразно
на ділі, зараз-же на другий день по заключеню Умови. Вона була
причиною того, що обидві сторони стали ріжно, кожна по своєму,
Переяславську Умову інтерпретувати.
”Не можна нам більше жити без Царя!” — ці клясичні слова
Гетьмана Хмельницького, сказані на Переяславській Раді, абсолют-
но точно відповідають тогочасній українській дійсности, всім того-
часним політичним і соціальним умовам. Тільки-ж Гетьман, котрий
ті слова сказав, і царські посли, котрі ті слова чули й Цареві переда-
ли — надавали їм, кожний по своєму, абсолютно ріжне значіння.
Гетьман, пропонуючи в слід за тим чотирьох кандидатів: Царя ту-
рецького, Царя кримського, Царя московського і Короля польсько-
го — вибрав Царя московського, бо думав — що з поміж цих чоти-
рьох він, як ”Царь одновірний” буде тим, котрий всі "свободи наші”
26
забезпечить і хотів, щоб цей новий протектор "державою” наділив
його — Гетьмана, фактичного "Самодержця руського” — більшою,
чим була вона на Україні не тільки за Королів польських, але й за
своїх Князів руських. Знов-же Царь московський думав і хотів, щоб
Гетьман Запорожський своє фактичне самодержавство на Україні
йому — Цареви московському — передав.
Тому Гетьман, вважаючи себе головою держави, хоче присяга-
ти на додержаня союзу Цареви протекторови тільки сам один, без
старшини й без Війська, і чутки про се, що так іменно сталося, рос-
пускаються по Україні урядовими гетьманськими колами;12 і тому
Царь хоче, щоб йому безпосередньо присягали всі нові піддані й ві-
дібрана присяги від незначної частини старшини, міщанства, козац-
тва безпосередньо "на Царя” це перша дипльоматична побіда Мо-
скви, котрою голосно хваляться московські посли (на скільки зре-
штою справедливо, це справа досі неясна) і про котру завзято мов-
чать на Україні. Тому Гетьман хоче, щоб йому — як Цареви рів-
ному — посли московські на додержаня союзу "за Государя присягу
учинили” і аж до смерти Гетьмана всі на Україні певні, що така при-
сяга була принесена Царем — тому Царь Хмельницькому присягати
не хоче, бо, як заявляють посли московські, "тільки піддані прися-
гають свому Государеви” — і в результаті справа ся так в завіше-
ню й остається.
Тому Гетьман хоче платити Цареві дань безпосередньо сам,
сам її через своїх урядовців збіраючи та круглою сумою один раз на
рік її виплачуючи — тому знов Царь хоче мати своїх воєвод по всіх
важніщих українських городах і безпосередньо на себе положену з
України дань побирати. Тому врешті формальна сторона того кон-
флікту була усунена обома сторонами за допомогою недоговорених
дипльоматичних обіцянок, а на реальне фактичне зменшеня своєї
"держави”, своєї в ласти, Гетьман не пристав ніколи. За його життя
не було на Україні ані одного воєводи московського там, де-б сам
Хмельницький того не забажав; за його життя Царь не дістав ні од-
ного гроша дані з України; а в що потім обернулась на ділі царська
протекція — про це йде мова далі. Одним словом — творець Перея-
славської Умови не був творцем Переяславської Лєґенди...
Коли одначе, не зважаючи на всі ці зразу-ж розєднуючі непоро-
зуміння, Хмельницький Переяславську Умову заключне і царську
протекцію прийняв, то — крім конечного в його безвихіднім стано-
вищі мілітарного союзу — були для цього инші, далеко глибші й
важніщі соціальні та політичні причини. Не можна ніколи забувати
факту, що все тодішнє українське суспільство було вже дуже сильно
Польщею засимільоване і з Польщею міцно всім укладом свого
життя звязане. Крім того, ця його найбільше монархічна частина,
що повстання підняла й вела, для "маєстату королівського” мала
27
глибокий законний пієтизм, котрий кидався у вічі всім сучасникам і
котрий вона на ділі не раз підчас першої доби автономізму, з ве-
ликою шкодою для України, доказала. І тому творець незалежної
від Польщі держави мусів знайти таку — сучасним правнодержав-
ним поняттям відповідаючу форму розриву з Польщею, котра-б
своєю лєґальностю могла отой глибокий український легітимізм су-
проти Польської Річпосполитої знищити. Союз з нехристиянським
монархом — турецьким Султаном — того очевидно зробити не міг.
Звільнена України від присяги польському Королеви на тій підставі,
що Король порушив заприсяжені ним права православного "Русько-
го” народу в Річпосполитій — звільненя, яке в Переяславі проголо-
шував Україні "одновірний”, а Королеви польському, яко помаза-
ник Божий, рівний Царь московський — це була та легальна форма
відділеня України від Польщі, котра робила для Гетьмана Хмель-
ницького і для тодішніх будівничих Української Держави Пере-
яславську Умову необхідною.
Другою такою-ж многоважною стороною Переяславської
Умови була її явність і офіціяльність. Гетьман сам домагається від
Царя негайної присилки до Київа царського воєводи тому, "щоб усі
сусідні володарі знали про їх підданство під високу руку Царського
Величества”. Перекладаючи цю дипльоматичну фразу на мову су-
часної політичної практики, вона значила: щоб усі сусідні володарі
— з котрими У країна, як держава, все частіще зноситься і з котри-
ми, згідно з Переяславською Умовою, зноситися має право —
знали про її непідданство польському Королеві, тоб-то про здобуту
нею у відношеню до Польщі суверенність.
Ця абсолютна й легальна емансипація від Польської Річпоспо-
литої, — емансипація, як в поняттю самих українців, так і в понят-
тю сусідніх володарів — творила всю ідеольоґічну правно-державну
суть Переяславської Умови. Тим тільки вона відріжнялась від усіх
попередніх союзів з Туреччиною, в тім лежала вся її вага і все її —
для самих її творців ще тоді необчислене — значіння для цілої бу-
дуччини України. Щоб "груба й дика”, в розумінню тогочасних Ук-
раїнців, Москва могла коли небудь зайняти на Україні місце єзуїт-
ської, європейської, блискучої своєю культурою і привабливої своїм
"раєм шляхецьким” Польщі — така смішна на ті часи думка ні од-
ному політикови українському — ту Польщу ненавидячому, але в
школі польській вихованому — не могла прийти навіть в голову...
Але розуміння того глибокого політичного перевороту, який
приносила-б з собою протекція царська, було причиною того, що
Гетьман рішився на цей крок тільки тоді, коли всі инші спроби ви-
зволити Україну не вдалися й коли становище Гетьмана на Україні
було вже настільки сильне, що він міг зважитись такий переворот в
поняттях перевести. До того часу вся його політика супроти Москви
28
зводилася до того, щоб за всяку ціну "вічний мир”, заключений дав-
ніше між Москвою й Польщею розірвати та обох монархів — Царя
й Короля — розєдинити. І як не було, здається, засобу, якого-б —
почавши від дарування Цареві Сіверщини, литовських городів по
Дніпро й польського престолу, а на погрозах "розорати Татарами”
царство московське скінчивши — не вживав в тій своїй політиці
Гетьман, так знов ніщо не доводило його до більшої лютости, як
всяка звістка про польсько-московську згоду. Коли в половині 1651
р. прибув до Хмельницького царський гонець ”з посольством, що
Царь Гетьмана усовіщає,8 аби він з паном своїм (тоб-то Королем
польським) не воював, бо в такім разі Царь своєму брату Королю
мусів би дати поміч і військо своє послати” — то Хмельницький, як
оповідає наочний свідок тієї сцени, посол князя Януша Радзівілла,
Мисловський, — ”розївсяь і зірвався, хотячи дати послові царському
по пиці, ледве Шумейко, полковник чернигівський, встиг вхопити
Гетьмана /в обійми/”.Св Попереднього року він за те саме послів
московських до гармат приковував, а в Чигрині, в своїм дворі, пере-
ховував самозванного ”царя” Тимошку Акундінова, котрого мав
намір в разі потреби випустити на Москву...
По довгих тяганинах, гетьманських просьбах та погрозах, зго-
дився нарешті московський собор в р. 1653 на те, щоб Царь прийняв
Хмельницького й Військо Запорожське ”в підданство”. В початку
1654 р. приїхали на Україну московські бояри для відібрання прися-
ги. Мілітарний союз з Москвою і протекторат царський над Укра-
їною — стали доконаним фактом. І "Річпосполита — як слушно, за-
чувши про це, сказав в своїй сеймовій до Короля промові маршалок
сойму Францішек Дубравський — на саму тільки діскрецію11 (благо-
усмотріння) Хмельницького віддана зістала.”14 З того часу й Поляки
стали поважати Гетьмана. Він, здобувши силу, перестав бути в їх
очах і в очах сусідніх володарів "збунтованим рабом”, а став голо-
вою нової великої держави. Ціль Переяславської Умови була осяг-
нута вповні.
Але засіб, при помочі котрого була осягнута та ціль, скоро ви-
казав усі свої небезпечні дефекти. Ідея царського протекторату,
скріпленого взаємною присягою Царя й Гетьмана, не могла мати в
тодішніх обставинах ворогів на Україні. Але присяга безпосередньо
Цареві зустрічала скрізь завзятий опір. Старий полковник Богун,
один з найбільше заслужених і найбільше поважаних провідників
повстання, рішуче від такої присяги відмовився. І він, розуміється,
не був винятком серед чисто військової старшини козацької, котра
"докоряє (Гетьманові); ь розлютився; роз’ярився; "спіймав його (за руку);
4 (тільки) на ласку й неласку Хмельницького
29
майже вся поголовно була, при своїй ненависті до Польщі і антипа-
тії до Москви, настроєна прихильно до Туреччини. Так само не хо-
тіло присягати й рядове козацтво. В полках Кропивнянськім та
Полтавськім козаки урядників московських "киями побили”. Пол-
ки Уманський і Брацлавський, хоч найбільше на небезпеку від
Польщі виставлені, Цареві присяги не зложили. Міщане чорнобиль-
ські ”Москву неохоче прийняли”, а переяславських треба було на-
сильно до присяги гнати. Київ "силою, під мечовим каранням” до
присяги був приведений. Що найзнаменніще, відмовилось присягати
українське православне духовенство. "Митрополит і архимандрит
печерський заявили, що волять померти, чим присягнути цареві.”15
Вони вислали через окремого післанця протест до Луцького ґроду
проти насилування їх до присяги і заготовленої вже для них цар-
ської жалованої грамоти, супроти такого їх поведення, не дістали.
На підставі звістних нам досі джерел трудно сказати, чи ця опо-
зиція була ведена по наказу і з відома самого Гетьмана — якого
плянам і намірам вона зовсім відповідала — чи зверталась вона і
проти особи та політики гетьманської. Але вже сама можливість та-
кого питання вказує, які в даний момент були слабі місця тієї полі-
тики. Хмельницький при всій своїй ґеніяльности був і мусів бути за-
лежним від своєї, в дусі державної неповноправности вихованої ко-
зацької верстви. Скинувши з великим зусиллям гипноз інновірного
"маєстату королівського”, він зважитись зразу на рішучу боротьбу з
новим одновірним "маєстатом царським” ще не рішався. "Само-
держець руський” в Гетьмані козацькім в очах українського народу
ріс і розвивався поволі. Але у всякому разі він у ті часи вже був на-
стільки великим, що всяка внутрішня опозиція — якщо вона в дійс-
носте й була — захитати його становища не змогла. І всякі непоро-
зуміння з царським урядом всякими дипльоматичними двозначни-
ками залатавши і опозицію так чи инакше припинивши, Хмельниць-
кий Переяславську Умову в життя фактично перевів.
Дальші події одначе виказали незабаром всю хисткість політич-
ної умови, котру обидві сторони инакше — кожна по своєму — хо-
тіли розуміти. Конфлікт московсько-український був неминучий і
почався він зразу-ж по затвердженю Переяславської Умови, з почат-
ку на території білоруській.
В иншім місці (в томі І-ім моїх "Студій”)" я говорив про окупа-
цію Білоруси українськими військами і про заведеня там козацької
влади, в формі "козацького присуду”, за згодою, а навіть на жа-
дання білоруського селянства, міщанства, духовенства й частини бі-
лоруської шляхти. Ця окупація йшла по лінії політики Богдана
адив. ВЛТ, т. 2
ЗО
Хмельницького, якої метою було ”визволеня з ляцької неволі” не
тільки козацької території (тодішньої "України”), але й усіх так зва-
них "руських земель” Річпосполитої, залежних віддавна від духов-
ної влади Київського Митрополита. Поруч цієї традицийної, спо-
конвічної влади духовної, ідейної — тепер мала відродитись стара
державна, реальна влада політична під проводом Гетьмана Війська
Запорожського. Історичним, з ідеольоґії православної "руської”
шляхти і духовенства зачерпнутим, завданням тієї влади було так
чи инакше обєднати (чи то в рамах Річпосполитої в першій добі по-
встання, чи то від Річпосполитої відірвавши, як було в добі другій)
— оці всі православні "руські” землі, які в Польській державі по ру-
їні Держави Київської опинилися.
Оттака українська традицийно-державна "руська” київська по-
літика зразу-ж стала в повну суперечність з державною політикою
московською. Представники цієї останньої хотіли бачити в Перея-
славській Умові акт добровільного піддання частини польської дер-
жави з "одновірним” козацьким православним населеним під дер-
жавну зверхність московську і мілітарний союз з українськими ко-
заками уявляли собі в формі їхнього добровільної військової помо-
чи Москві при завойованню нею инших польських земель. Нічого
дивного, що між Україною і її союзницею Москвою — як тільки в
наслідок Переяславської Умови вибухла війна польсько-московська
і на Білорусь під проводом самого Царя увійшло військо москов-
ське — розпочалася зараз-же вперта боротьба за городи білоруські,
котрі Москва стала вважати очевидно своїми і в котрих про ніяку
владу Гетьманську, ніякий присуд козацький, ніяку залежність від
руського київського Митрополита — ні знати, ні чути не хотіла.
Один епізод тієї боротьби двох ”Русей” за "Русь” третю я пред-
ставив в иншім місці, в біографії одного з видатніщих Хмельничан,
Гетьманового зятя Івана Нечая (брата прославленого відомою піс-
нею Данила) "Полковника Білоруського, Могилівського, Гомель-
ського і Чаусського”, як титулувався він в р. 1656.16 Ця боротьба не-
звичайно цікава, особливо для зрозуміння дійсного характеру т. зв.
"возсоєдиненія.” Як багато инших, найбільше важних, сторін нашої
історії, вона мусить бути досліджена повніще, чим це було зроблено
досі. Тут для зрозуміння подій, що до присяги шляхти Повіту Пин-
ського будуть відноситись, наведу тільки один її початковий, але ха-
рактерний і типовий для цеї стадії московсько-українського кон-
флікту момент: справу Костя Поклонського.
Кость Вячеслав Поклонський, шляхтич білоруський родом з
Могилівщини, "жовнір відважний, промовець красномовний, люди-
на зручна і з великими звязками між могилівською шляхтою”, був
давнім знайомим і приятелем Богдана Хмельницького. Його по-
літичної діяльности в перших часах повстання не знаємо, але може-
31
мо здогадуватись, що він належав до того типу білоруської право-
славної шляхти, котра з Вел. Кн. Литовським здавна була елемен-
том крайньо супроти Польщі ворожим і котра від самого початку
українського повстання шукала в ньому помочі козацької для своїх
противопольських плянів. У всякому разі був він напевно не тільки
в приятельських, але і в політичних зносинах з Гетьманом і не без
його впливу в часі вступних переговорів перед Переяславською
Умовою Хмельницький і Виговський запевняли московських бояр,
що й Могилів царську протекцію разом з Гетьманом Війська Запо-
рожського прийме.
І справді в таборі ніжинського полковника Івана Золотаренка,
котрого по заключеню Переяславської Умови Гетьман послав на
Білорусь для спільної акції з московськими військами проти Поль-
щі, появився Поклонський і заявив, що він хоче їхати до Чигрина,
щоб зложити на руки Гетьмана Запорожського присягу московсько-
му Цареві. їхав Поклонський не сам, а з численним почотом 400 мо-
гилівських міщан та шляхтичів; між послідніми визначніщі були:
Лесько Унчинський, Станіслав Монвід, Богдан Івановський, Павло
Окуревич, Михайло Рудницький, Олександер Кучинський, двох Хо-
ментовських і инші. Золотаренко, розуміється, зараз відіслав По-
клонського до Гетьмана, давши йому для охорони відділ козаць-
кий. З того приводу між козацьким полковником і московськими
боярами виникло остре непорозуміння, яке зараз-же прибрало ши-
рокі розміри й стало причиною першого московсько-українського,
покищо дипльоматичного, конфлікту.
Московські бояри, ведучи твердо свою державно-політичну лі-
нію, вимагали, щоб Поклонський присягав Цареві безпосередньо, а
не через Гетьмана, і щоб Золотаренко відослав його зараз-же не до
Чигрина, а до царського табору. Намістник гетьманський одначе не
дав себе переконати: боярам "одписався”, Поклонського відослав
до Гетьмана, а сам розпочав енергійну окупацію Білоруси, зоргані-
зувавши весь край між Гомелем і Могилевом по козацьки та прий-
нявши по наказу Хмельницького титул Гетьмана Сіверського.
Тоді Москва, залишивши дипльоматичну переписку, хопилась
иншого, певніщого способу. Всякими обітницями й титулом пол-
ковника білоруського вона перетягнула на свій бік Поклонського;
наданням маєтків здеморалізувала його прихильників серед біло-
руської шляхти (так Петро Маньковський дістав від Царя село Са-
мулки, Марцінкевичі — Добуж і т. д.), а та шляхта Вел. Князівства
Литовського, котра здавна ставилась дуже вороже до козаків і до
України, а котра тепер, при вступленю московських військ,
присягала безпосередньо Цареві, — придбала собі надзвичайну цар-
ську ласку і протекцію (напр. Криштоф Завіша, маршалок В. Кн.
Литовського дістав від Царя величезні маєтки княгині Янушевої Ра-
32
дзівіллової). В той спосіб українські політичні пляни були "союзни-
ками” зашаховані. Мотилів, який перед тим сам домагався злуки з
Україною, тепер піддався Москві, не зважаючи на лист протопопа
ніжинського, написаний до могилівців від імени Гетьмана і Митро-
полита з порадою, щоб вони — ”до Війська Запорожського прихи-
лились і під оборону Гетьманів Запорожських і цілого Війська одда-
лись, аби, борони Боже, Москва, своїм звичаєм, не схотіла в городі
вашім права свої установляти, але щоб ви такі вольности мали, які
Царь дав нашій Україні і Пану Гетьману”.
Оці постійні змагання українських дипльоматів і політиків од-
ділити поняття про ідеальну особу протектора Царя від поняття ре-
альної "грубої та дикої” Москви, не дали тоді ніяких позитивних на-
слідків. "Одновірний Царь” у ті часи не‘був ще пізніщим петербург-
ським Імператором всеросійським, а був лише Царем московським.
І тодішня царська політика була тільки національно-державною по-
літикою московською...
Прохання Золотаренка, щоб вільно було принаймні в могилів-
ськім повіті приймати за дозволом царським до Війська Запорож-
ського тих, хто хоче бути козаками — були царськими дипльомата-
ми відкинуті. Мало того, Поклонський і його товариші, налякані
жорстокостями, які Москва, укріпившись на Білорусі, стала прояв-
ляти (частина шляхти смоленської була вивезена в Московщину, те
саме згодом сталось зі шляхтою вітебською й т. ін.) та втративши
зовсім надію при її допомозі визволити Білорусь з під Польщі — а
зірвавши перед тим з Україною — тепер повернули назад у піддан-
ство Річпосполитої, зустрівши там очевидно радісний прийом і ді-
ставши повну амністію.17
З того всього Гетьман міг зробити тільки такі висновки, що мо-
сковську владу царську з українським присудом козацьким погоди-
ти не можна й що дикий террор та абсолютно відмінна культура йо-
го нових московських союзників викличуть у східних козацьких ук-
раїнських землях і серед вихованої в формах західно-європейської
цивілізації старшини козацької польонофільську реакцію. Все ви-
разниці заборчі апетити царських воєвод у Київі,18 яких завдання
мало бути — по планам Гетьмана — тільки репрезентативне, і
обчислені на незадоволеня Москвою демагогічні універсали
королівські до українського народу, що не тільки "всякі вольности
козакам”, але навіть ”вічне увільненя від робіт і військових повин-
ностей для людей міських та сільських, господарства пильнуючих”
обіцювали — ці висновки гетьманські мусіли скріпити.
В результаті відношеня Гетьмана до Москви починає радикаль-
но мінятись. Її вмішуваню у внутрішні українські діла він кладе кі-
нець тим, що за зносини поза його плечима й без його згоди та відо-
ма з царським урядом карає прототипів пізніщих "самоотвержен-
33
ньіхь малороссіянь” без милосердя. А щоб унезалежнити себе й у
політиці закордонній, він уважає потрібним відновити перш за все
свій старий союз із Туреччиною.
І вже в спільній з Москвою кампанії 1655 р. проти Польщі не-
згода і роздвій поміж союзниками показали себе в повній силі. Цю
кампанію Гетьман веде в тіснім порозумінню з новою заприязне-
ною собі державою — Швецією, наміри Москви скрізь де тільки
можна паралізуючи. При тім засобів уживає він досить рішучих.
Так, під Гусятином, наприклад, Гетьман наказав своїм козакам ша-
блями штурмуючі царські війська розігнати, мотивуючи перед пред-
ставниками царськими цей надзвичайний учинок тим, що в Гусятині
єсть "багато православних”. Потім, підчас облоги Львова, Вигов-
ський в порозумінню з Гетьманом потаємно перестерігає львовян,
щоб вони в ніякі переговори з Москвою не входили. Під Люблином
знов вибухає гострий конфлікт між командуючим московськими
військами Потьомкіним, що намагався скрізь відбірати присягу ”на
царське імя”, і полковником Данилом Виговським, який до того до-
пустити не схотів. Врешті кампанія ця скінчилась тим, що Гетьман
поза плечима своїх непевних московських союзників заключне умо-
ву з Татарами, де зобовязався московські війська на їх власну долю
на Україні покинути. В наслідок цієї умови, воєвода Бутурлін був
оточений Татарами, мусів їм величезний викуп заплатити й усю
свою, в війні з Поляками на українських землях добуту, здобив
воєнну відступити...
Взаємне роздражнена росло з обох боків і розрив з Москвою
ставав в таких умовах неминучим. Посліднім і безпосереднім до то-
го товчком послужив мир, заключений при жвавім посередництві
Австрії між Москвою й Польщею у Вільні, у Вересні 1656 року.
34
Розділ IV
Віденський мир між Москвою й Польщею. — Великий Сойм у Чигрині в Жовтні
1656 року. Зворот із під царської протекції. — Унезалежненя козацької держави та
її участь в міжнародній європейській політиці.
Московсько-польський мир порушував усі найважніщі полі-
тичні інтереси України; він за одним заходом валив великі державні
пляни Гетьмана. Москва ставала союзницею Польщі. Значить для
України мілітарний союз із Москвою, звернений проти Польщі,
тратив усяку вагу й значіння; значить для обєднання в козацькій
державі всіх руських земель Річпосполитої протекція царська ста-
вала не тільки зайвою, але навіть небезпечною і шкідливою. Але-ж
одночасно поза цим мілітарним союзом проти Польщі нічого
иншого з Переяславської Умови не осталося. Бо протекція царська,
як символ унезалежненя від Польщі, вже давно відограла для Укра-
їни свою ролю. Україна "сусідніми володарями” вже була признана
незалежною державою і постійні зносини Гетьмана з цими волода-
рями стали офіціальним, всім відомим і нікого вже не дивуючим
фактом...
Крім того, московсько-польський союз звертався проти нового
союзника України — Короля шведського Карла-Ґустава. Він, скріп-
ляючи Польщу супроти Швеції, тим самим ослаблював Україну.
Вкінці, що найважніще, обезсилена в той спосіб Україна мала стати
офірним козлом3 нової польсько-московської згоди. Всі українські
державні змагання мали бути спільними силами нових союзників
здавлені і сфера польських та московських впливів на наших землях
за обопільною їх згодою поділена.
"Козаків самі в послуху не вдержите, а тоді буде і нам і вам
тяжче; стане з них новий Крим, коли вони турецьку приймуть про-
текцію.... Ці люде (козаки), як дикі звірі: треба їх наперед обласка-
вити, а потім уживати. Коли вони зрозуміють, що ви їх хочете ма-
ти, не будуть ані вашими, ані нашими. Ви самі перестерігали нас,
що вони зі Шведом і Ракочієм порозуміваються; певне до них, або
до бісурманів підуть” — так формулували у Вільні царські бояри пе-
ред польськими мировими уповноваженими конечність відступле-
ня Москві частини козацької України.19
Козлом відпущення
35
На домагання польських магнатів, викинутих козацьким по-
встанням з України й Білоруси, вставлено в польсько-московський
договір пункт про покликана найближчим соймом Річпосполитої
московського Царя на польський престол. Ці магнати мали надію
повернути собі в той спосіб утрачені маєтки при допомозі влади
царської, значно могутніщої від знесиленої влади королівської.20
Послів козацьких, котрих Гетьман і Військо Запорожське до Вільна
делегували, комісари польські та московські до нарад не допустили,
кажучи, що де монархи ведуть переговори, там їхні піддані голосу
мати не можуть...
Архіви переховали до наших часів характеристичне оповідання
старого Остапа Виговського (батька тодішнього писаря, а пізні-
шого Гетьмана) про те, що діялось у Чигрині, коли туди наспіли зві-
стки про Віденський мир.
Посли козацькі, що з Вільна повернули, явилися скласти перед
Гетьманом, Писарем Генеральним і Полковниками реляцію. "Вони
— навожу дословно оповідання присутнього при цій реляції Вигов-
ського — кинувшись Гетьману Богдану Хмельницькому в ноги та
слізьми обливаючись, казали: Нині Військо Запорожське в Україні
/пропало/ [загинуло] і помочі немає[м] нізвідки і голови нема де
притулити. Нічого не знаємо, яку угоду заключили з комісарами
лядськими повновластні Царського Величества посли. Бо не тільки
не радились вони з нами, але навіть із далека до наметів посоль-
ських не допустили, наче собак до Церкви Божої. А Ляхи нам роз-
казували, що /вони/ [ляцькі комісари] угоду з царськими послами
заключили по Поляновському трактату і що нам, Війську Запорож-
ському, бути зо всею Україною в державі королівській, у них, у во-
рогів хреста святого, у Ляхів, по старому /в підданстві/. Коли-ж не
схотіло-б бути Військо Запорожське й уся Україна у Ляхів у послу-
шенстві,3 то Царське Величество військами своїми Ляхам помагати
і, з ними зєднавшись, Військо Запорожське громити буде.” — І пол-
ковники стали дуже дивуватись, в який спосіб таке з ними могло
статися. А Гетьман Богдан Хмельницький схопився як скажений,
що розуму збувся, та крикнув: ”Не журіться діти! Я знаю, що роби-
ти! Треба одступити нам од руки царської, і підемо туди, де нам
Всевишній Владика бути скаже — не тільки під володаря християн-
ського, а хоч-би й під самого бісурамана!”ь Бо запалився був Геть-
ман так — пояснював скромно Виговський слухаючим його опові-
дання боярам московським — як не личить християнинові право-
славному. І наказав він /у цю-ж мить Полковникам/ скликати всю
старшину на сойм.”21
‘ підданстві; ь й під бірманського!
36
Цей незабутній сойм зібрався в Чигрині 2/12 Жовтня 1656 року.
На соймі цім — як доносили свому урядові московські воєводи —
”всі полковники, осавули й сотники складали собі взаємно, проміж
себе, присягу, що коли хто небудь на них наступатиме, то вони
проти того ворога всі, як один муж, разом стояти будуть”.22
Ідея державної незалежности України, народжена в 1648 році
підчас першого побідного, тріумфального вїзду Гетьмана Богдана
Хмельницького до Київа, тільки тепер, по восьми роках політичних
вагань і тяжкої крівавої оружної боротьби могла бути здійснена.
Навчені крівавим досвідом — Гетьман, Полковники, Осавули й
Сотники не зрадливим і на землю українську ласим "стороннім мо-
нархам”, а собі самим і всім умісті своїми грудьми одстояти Укра-
їну присягали. І з того часу все, що тій засаді незалежности, солідар-
ности і вірности самим собі противилось, несло У країні занепад та
руїну. З того часу всяка політика українська, що нехтувала присягу
в Чигрині, зложену представниками одного з найкращих поколінь
української нації, кінчилась незмінно політичною деморалізацією і
національним розкладом...
Перед отим вічнопамятним соймом, що зібрався під вражінням
банкроцтва Переяславської Угоди і грядущої грізної катастрофи,
але що зумів викресати із себе одиноко рятуючий нації вогонь запа-
лу й посвяти, станули знов усі найважніщі питання тодішньої укра-
їнської як міжнародньої, так і внутрішньої політики.
На півночі виріс раптом могутній і грізний противник — Мо-
сква, сильний та небезпечний своїм дисциплінованим азіятським де-
ржавним апаратом і виплеканою — всякими південними "грецьки-
ми” біженцями та ученими при дворі царськім — ідеєю пер-
вородства і главенства московського над усею Русю православною.
На півдні, як і раніш, чатувала кочова Татарська Орда, готова
служити кожному руїнникові У країни, кожному ворогові осілої хлі-
боробської української праці, що крок за кроком відвойовувала від
кочовників дикі степи. Із заходу, врешті, рятувала себе союзом з
Москвою ослаблена, але все на Україну зажерлива і всю свою
експанзивну енергію на схід направляюча Річпосполита. Всі союзи з
Кримом, Туреччиною й Москвою, звернені проти Польщі, себе не
оправдали. Тепер, коли Польща була вже ослаблена і, порівнюючи
з Москвою, менше небезпечна, насувалась опортуністична комбі-
нація союзу з Польщею й Кримом проти Москви; комбінація тим
більше приваблива, що Поляки в ті часи — Хмельницькому
"воєводство Запорожське” і місце в сенаті, а козацькій Україні
нобілітацію шости тисяч козаків та инші золоті гори обіцювали.
Але Гетьман Хмельницький був замудрим політиком, щоб дати
зловити себе на гачок, на який пізніще польські мужі державні ново-
37
го Гетьмана Виговського і всю культурнішу частину старшини ко-
зацької піймали.
”Був час — казав Хмельницький свому старому приятелеві й
кумові, присланому до нього з пропозиціями угоди польському
послові Любовідському,а перед тим йому відому байку про се-
лянина, його сина й хатнього вужа розказавши — коли ми, в цій
великій хаті Річпосполитої в згоді6 живучи, якнайбільшого зажива-
ли добра. Козаки захищали вас своїми грудьми перед наїздом
варварів, а обивателі королівства не жалували їм тої дрібки молока
в куті, до якого не ходили ті, що себе за одиноких синів тієї
стародавньої батьківщини вважали. Тоді цвіло Королівство Поль-
ське, викликуючи заздрість у сусідів, і Поляки в злуці з Козаками
все тільки одержували перемоги. Та відколи ті, що себе за синів
Королівства Польського вважають, почали наші вольности
нарушати й нам рани завдавати, козаки почали кусати і хоч за це їх
у великій кіль кости посічено, але й не мало синів королівства заги-
нуло. І як тільки одна або друга сторона пригадає ту руїну, собі
взаємно зроблену, відживає помста, і хоч би навіть наступило
поєднання, його зірве найдрібніща причина. То-ж наймудріща го-
лова не видумає иншого способу для заведеня тривкого миру, як
тільки той один, що лишився: хай Королівство Польське зрічеться
всіх прав своїх, що воно заявляє на ціле Князівство Руське і хай
віддасть козакам Русь по Володимир, Львів, Ярослав і Перемишль
з умовою, щоб вони від ворогів Річпосполиту захищали. Але-ж —
кінчив свою мову Гетьман — шляхта польська на це не дозволить,
хоч-би їх сто в цілім Королівстві лишилося, а козаки, поки сил
стане, від цеї умови не відступлять.”023 8
8 Владиславові Любовєцькому (ЬиЬо^іескі); ь спільно; разом; с Переклад
Липинського з латинської доволі вільний, тому замість виправляти його, наводимо
латинський текст: Рий епіт іетриз диапво іп Ніс та@па ВеіриЬІісае Роїопае вото,
иігідие ріасіве сопуіуепво, иігідие еііат Ее1ісІ88ІтІ8 даиветапі 8иссе88ІЬи8; вит
пітігит Совассі регісиїа Ве§по іттіпепііа ауегіеЬапі, ірві 8и8ііпепіе8 ітреіит
ВагЬагогит. Ве£пісо1ае аиіет ге8егуапво іп ргізііпа ІіЬегіаіе Созассоз, поп то1е8іе
ГегеЬапі, І1ІО8 еііат аіідиів ве§и8Іаге ех іііо Іасіе, диов герегіеЬаіиг іп ііііз апдиііх,
а<1 диоя поп регуепіеЬапі іі, диі 8е 8ОІО8 апіідие Раігіае йііов азвегеЬапі. Типе
Ведпит Роїопіае Погий пйівІ88Іте, іипс їеіісііаіе виа іп сопвресіи отпіит, ав
іпуівіат ивдие уісіпогит согизсаЬаі: іипс пиііив Ьовііит ве Ведпо Роїопіае вроііа
аврогіаЬаі: іипс иЬісипдие Роїопі Савіга виа сопіипсііз 8иІ8 сит Совассів уігіЬиз
рготоуеЬапі, ветрег гетеаЬапі уісіогев, ветрег ігіитрЬо8 сапеЬапі. 8ев ровідиат
іі, диі ве риегов Ведпі риіапі, саерегипі 1іЬегіаіе8 Совассогит іпігіпдеге, еі сарііа
іііогит сопіипвеге: іііі диодие соерегипі 1аевепіе8 8еве іпогвеге, іпве виЬведииішп
езі, иі іііогит диівет тадпа рате 8Й геіесіа; вев еі Ріііогит Ведпі поп раисіогев
регіегипі. Івеодие диоііе8сипдие, іпіег иігатдие депіет, іп тепіет уепіепі ватпа
38
Таку саму відповідь дістав і другий польський посол Лянцко-
ронський, якого Гетьман прийняв уже дуже неохоче, заявивши йому
при відправі: ”Хай Поляки всіх Русинів вільними проголосять, хай
із ними як із приятелями й сусідами, а не як із підданими поступа-
ють; хай зрічуться всіх своїх претенсій до Руси, бо Поляк і спокій у
купі11 на Руси перебувати не можуть.”24
Історична фатальна необхідність для козацької України завер-
шити розпочате діло визволеня цілого "руського народу” з під поль-
ської державности і така-ж фатальна історична ворожнеча Польщі
до ідеї державної незалежности У країни, що мусіла потягнути за со-
бою признання з польського боку рівновартости "руської нації” і
значить відреченя від т. зв. "цивілізацийної місії” на сході, тоб-то від
експансії Польщі на схід, це були непоборимі перешкоди для будь-
якої польсько-української угоди. Неминучим наслідком такої угоди
для України мусіло-б бути признання польської державности хоч у
частині українських земель, а через те спараліжування всеї
майбутньої боротьби з Москвою. Бо союз із Москвою був
наслідком боротьби з Польщею і поки ця боротьба не була
завершена, поки не знищено було на просторі всіх українських
земель почуття рабської залежности, як політичної так і
національної, від Польщі, найстрашніщі тепер для Гетьмана
москвофільські настрої серед українських народніх мас робили-б
усяку війну з "одновірною” Москвою неможливою. А ці
москвофільські настрої, не зважаючи на всю небезпеку, що
наближалась для України з Москви, під впливом польської
політики зростали. Кріваве спустошеня цілої Брацлавщини поль-
ськими військами в 1654 році, чванлива задиркуватість у відно-
шеню до України всіх Поляків, від керовників держави почавши і
на посліднім польськім жовнірі скінчивши, а одночасно улесливе за-
побігання польських політиків царської та султанської ласки, аби
тільки пошкодити Україні25 — все це дратувало українську люд-
ність, виводило її з рівноваги, і зненависть до слабого, але докучли-
вого ворога закривала від її очей небезпеку від ворога значно дужчо-
го і багато більше небезпечного...
іпуісеїп 8іЬі іііаіа, іоііе8 гесгис1е8се1 іп<1і§паІіо; еі диатуіх аіідиа іпіегсезхегй ге-
сопсіІіаНо, іііа іатеп 1еуІ88Іта сіє саиза Йегит гитреіиг. Кес и11и8 ипдиат уеі 8а-
ріепІІ85Іти8 тогіаїіит аіідиа агіе роіегй Ьос еНісеге, иі 8іаЬі1І8 еі Йгта Рах
соаіезсаі: аіііег, пІ8Ї иі Ве§пит Роїопіае гепипсіаіміо ошпі, диосі ргаеіепсій асі іоіит
Висаіит Ви88Іае ]игі вио, сопсесіаі Совассів с1ігі£епс1ат Ви88Іат, ивдие асі УУІосІі-
тігіат, Ьеороііт, Іаговіауіат, Ргаетівііат, асдиіе8сеп<1о вирег ео, иі іііі
сопііпепіез 8Є іп Ви88Іа іапдиат іп всгоЬіЬив, Ьо8іе8 Ве§пі Роїопіае апіеуегіапі:
диосі, диоивдие уєі сепіит воіиттосіо ИоЬіІез іп ипіуегво Веріо регтапвегіпі,
пипдиат Ьепеуоіе сопсесіегипі. Совассі уєго виш агша іепеЬипі, пипдиат аЬ І8іа
сопсійіопе гесепепі. Ііадие Іаіегет Іауах ті Ботіпе Сотраіег; ‘'разом
39
Не закінчивши, отже, боротьби з Річпосполитою і не вибивши
остаточно ”всю Русь з неволі лядської”, не забезпечивши крім того
хліборобську українську людність від набігів татарських, — про лік-
відацію наслідків Переяславської У годи і здержаня грізного москов-
ського напору на Україну не могло бути й мови. Гетьман Хмель-
ницький розумів це дуже добре і на цих основах побудовані були
найбільше ґеніяльні політичні пляни посліднього року його, на не-
щастя для України, закороткого панування.
Головною метою цих плянів Гетьманських було: унезалежнити
себе від аґресивної політики Москви; відобрати від Річпосполитої ті
північно-західні українські землі, що в склад державної козацької
України, визнаної і Переяславським трактатом, ще не війшли;
зробити нешкідливим для України татарський Крим, і, врешті,
здобути міжнародне признання для своїх династичних намірів, які
полягали в тому, щоб скріпити військовий титул гетьманський
суверенним титулом княжим і забезпечити наслідственність
Верховної Влади в новій Українській Державі. Все це разом
означало забезпеченя й уґрунтованя державної незалежности
України, і це було те завдання, якому Великий Гетьман віддав усю
свою кипучу енергію, всю свою фанатичну впертість і весь свій бога-
тий досвід послідніх літ свого життя.
Новоповставша тоді на Сході Европи коаліція держав, в якій по
великих трудах удалось гетьманській дипльоматії забезпечити собі
один із перших рішаючих голосів, поставила зразу нову Державу
Українську на становище держави не тільки абсолютно суверенної,
але й ведучої свою окрему виразну політику. Европа побачила, що
державний організм, збудований залізною волею одної людини на
далеких окраїнах Польщі й Московії, не тільки здатний до життя та
розвитку, але вже виріс у силу, що на Сході має не менше від
Москви й Польщі значіння і що супроти Москви та Польщі може
відограти велику ролю в питаннях політичної рівноваги й
паралізування заборчих тенденцій цих двох експансивних держав.
Таким чином Україна за Гетьмана Богдана здобула собі наново в
міжнародніх відносинах утрачене було нею право рівности супроти
Москви та Польщі, — право, що від початку й до кінця існування
української нації було, єсть і буде першою й необхідною предпо-
силкою її вільного, незалежного життя.
У цю новоповставшу коаліцію держав уходила Швеція, Прусія,
Україна, Семигород, Молдавія, Волощина й Литва. Звернена була
ця коаліція безпосередньо проти Москви з одого боку і проти
Польщі та Криму з другого (посередньо, через Крим, зачіпала вона
також інтереси Туреччини). Виступити оружно супроти Польщі, а
коли треба буде, то й супроти Криму; відтягнути момент рішучої
оружної розправи з Москвою можливо до часу закінчена боротьби з
40
Польщею, і добитись невтралітету Туреччини, — таке було
завдання української політики й дипльоматії в цій коаліції.
Коаліція вищеназваних держав фактично спиралась на міцних
основах тогочасної спільности їхніх політичних інтересів, а форма-
льно була звязана рядом трактатів та умов. І одно й друге поста-
раюсь вкоротці — поскільки того тема цієї студії вимагає — пред-
ставити.26
Швеція в своїх давніх намірах заволодіти польським побереж-
жям Балтийського моря і у своїй старій династичній війні з Поль-
щею, опинилась раптом — по Віденськім мирі — перед можли-
востю скріпленя Польщі союзом з Москвою і перед перспективою
вибору московського Царя на польський престол. Запобігти цій не-
безпеці і, випередивши Москву та в супереч її тенденціям, зайняти
можливо найбільше польських земель — таке було завдання нового,
енергійного й войовничого Короля шведського Карла Ґустава. І тут
Україна — ворог Польщі та незадоволений царською протекцією
вассал Москви — була для нього природнім і надзвичайно важним
та потрібним союзником.
Фрідріх Вільгельм — прозваний пізніще Великим — Князь
Пруський і Курфірст Бранденбурґський, основатель сили та мо-
гутности Пруської Держави, завдяки козацькому повстанню під
проводом Богдана Хмельницького, зміг визволитись з під впливу і
влади Річпосполитої. Він — в пару місяців по вибуху польсько-укра-
їнської війни — одержав у Жовтні 1648 р. від Короля Яна Казіміра в
Непоренті ”асекурацію”, яка його — першого з Курфірстів — звіль-
няла від обовязку складати особистий ”голд” польському Королеві і
платити в знак залежности щорічну грошову данину. З дальшою
емансипацією України й ослабленям Польщі — яке ця емансипація
за собою вела — був очевидно звязаний дальший зріст і дальше
унезалежненя Пруської Держави?
Документальних слідів безосередніх зносин Курфірста Фрідріха
Вільгельма з Гетьманом Хмельницьким для тих часів досі не знай-
дено. Але що вони мусіли бути, свідчать пізніші (в 1668 році) пере-
говори українських політиків з послом Курфірста Говербеком у
Варшаві в справі протекторату Прусії над Україною. Свідчить та-
кож про попередні політичні й дипльоматичні зносини лист Гетьма-
на Дорошенка до того-ж Курфірста Фрідріха Вільгельма, висланий
“Це дещо сумнівне твердження, бо васальну присягу („голд”) складав Кур-
фірст польському королеві тільки як правитель однієї зі своїх країн, т. зв. Королів-
ських Прус, а не як Курфірст „як такий”, тобто як член Німецького Рейху. У цій
своїй інтерпретації Липинський залежний від національної польської історіографії
41
у 1671 р. з пропозицією дати Курфісту козацьку військову допомогу
для зайняття польського престолу.27 Знаючи, що посли Гетьмана
Хмельницького до Швеції — як наприклад монах отець Данило —
часто через Прусію переїздили, можемо здогадуватись, що вони по
дорозі з пруськими дипльоматами переговори вели. У всякому разі
Прусія, звязана договором зі Швецією, разом із нею на підставі то-
го договору приступила до антіпольської й антімосковської коаліції.
Територіяльним лучником між цею північною шведсько-пру-
ською Групою коаліції та її Групою південною мала стати Литва.
По смерти найвидатніщого представника й голови литовського
сепаратизму, князя Януша Радзівілла, провід сепаратистичного
литовського руху опинився в руках його брата — князя Богуслава.
Він у часі шведсько-польської війни перейшов зі своїми сторонни-
ками на бік шведського Короля і прийняв шведську протекцію.
Тепер приймав під свою протекцію князя Радзівілла і Гетьман
Хмельницький, який зараз-же звернувся до Царя з проханням по-
вернути сконфісковані Радзівіллівські маєтности, а князю Бо-
гуславові обіцяв боронити його в разі потреби навіть збройною
силою від Москви. Як Король шведський, так і Гетьман український
забезпечували кн. Богуславові суверенне володіння Князівством
Слуцьким і Воєводством Новоґродським із сумежними литовськи-
ми землями.
Південну Групу коаліції творили Україна, Семигород, Молдавія
й Волощина. Ці три послідні держави, звязані тісними спільними ін-
тересами і спільною вассальною залежностю від Порти, були так
само тісно звязані і з Україною. Молдавію й Волощину лучили з
Україною давні культурні, релігійні й династичні взаємини (між ин-
шим, після смерти свого сина Тимофія, Гетьман хотів видати свою
дочку за небожа молдавського Воєводи Михайла28). Єднало їх теж
спільне сусідство та спільна боротьба з татарськими кочовниками.
Такі-ж давні політичні й військові зносини (багато Угрів було
між козаками і цілі відділи козацькі ходили на угорську службу)
існували між Україною й Семигородом. Окріпли вони особливо те-
пер, коли Князь семигородський Юрій II Ракочій завдався ціллю по-
ширити свою державу коштом Польщі і коли для цього йому
необхідною стала допомога українська, а так само молдавська й во-
лоська. Цю послідню він міг дістати теж тільки тоді, коли-б Україна
взяла на себе оборону цих земель від нежданних нападів татар-
ських. Одночасно Ракочій стояв у найтісніщих зносинах з Королем
шведським Карлом Ґуставом, а енергійно посередничив у цих
зносинах Кромвель, бо в інтересах Анґлії було тоді якнайшвидше
союз некатолицьких держав Европи скласти.
Ця балтийсько-чорноморська — коли можна її так назвати —
коаліція, що клином врізувалась між Москву та Польщу і паралізу-
42
вала великодержавні тенденції цих двох експансивних націй, була
звязана цілим рядом писаних умов і трактатів.
Після довгих переговорів між Семигородом і Україною,
ведених при посередництві Швеції від початку 1656 року — з одного
боку семигородськими послами в Чигрині: Стефаном Лютшем і
Францом Себешим — аз другого українськими послами в Семи-
городі: Іваном Креховецьким, Іваном Брюховецьким і иншими —
був обома сторонами заприсягнутий 7 Вересня 1656 р. "трактат
вічної приязні” між Гетьманом Хмельницьким і Князем Ракочієм.
Підписали цей трактат від імени Гетьмана уповноважені посли —
осавула Генеральний Іван Ковалевський і писар Іван Груша,
прийняті Князем з надзвичайними почестями. Згідно з тим
трактатом, як Хмельницький і його наслідники, так Ракочій і його
наслідники, взаємно зобовязувались боронити себе спільно від во-
рогів. Коли Ракочій розпічне війну з Польщею, Гетьман пришле
йому військову допомогу, не оглядаючись на Царя. За те дістане
Хмельницький всю Червону Русь; крім того Ракочій допоможе
Гетьманові одержати частину Білої Руси з титулом Князя і під-
держить намір гетьманський передати цей титул, як і всю власть
верховну на Україні по наслідству синові Юрієві.
На підставі тієї-ж умови Господарі молдавський і волошський
мали дати допомогу Ракочієму — перший три тисячі люда, другий
дві тисячі — і за те Гетьман обіцював їм оборону від Татар і при-
язнь так довго, як довго вони будуть у союзі з Князем
семигородсь ким.
Король шведський, довідавшись, що договір між Князем семи-
городським і Гетьманом українським вже підписаний, поспішив сам
підписати в Раднот 6 Грудня 1656 р. трактат "вічного союзу” з Ра-
кочієм. На підставі того трактату, а також трактату між Королем
шведським Карлом Ґуставом і Курфірстом бранденбуґрським
Фрідріхом Вільгельмом, підписаного в Мальборкуа 26 Червня 1656
р. — Король шведський мав одержати Поморя, Прусію
королівську, Курляндію, Ліфляндію, Семиґалію, воєводства
Плоцьке й Мазовецьке, частину Литви й частину Білоруси до
воєводств Полоцького та Вітебського. Решту Литви, як окреме
князівство, має дістати князь Богуслав Радзівілл. Курфірст бран-
денбурґський одержав цілу Великопольщу (воєводство Познанське,
Калішське, Ленчицьке і т. д.) а Ракочій — Краків і Малопольщу.
Справа "руських земель” Річпосполитої й південної Білоруси мала
бути вирішена на підставі безпосередньої умови між Швецією й Ук-
раїною. Таким чином ця майбутня шведсько-українська умова мала
а Марієнбурґ
43
всі попередні поодинокі трактати звязати та оформленя союзу всіх
держав коаліції завершити.
Зносини Гетьмана Хмельницького зі Швецією почались ще за
панування Королеви шведської Христини в 1652 р., при посередниц-
тві давнього козацького приятеля, підканцлєра коронного Гієроні-
ма Радзієвського, що тоді, як емігрант з Польщі, на дворі швед-
ськім перебував. Пізніший союз України з Москвою став трохи цим
зносинам на перешкоді. Вже на початку 1653 р. Москва не хотіла
пропустити в Швецію послів Гетьмана: Силуяна Мужиловського і
Бурлая. Не зважаючи, однак, на перешкоди з боку Москви, зносини
ті все-ж продовжуються. По підписанні Переяславської Умови
Гетьман посилав у Липні 1654 р. нове посольство до Королеви
шведської, тим разом надзвичайно зручного й спритного україн-
ського дипльомата — афонського монаха отця Данила.
По вступленю на шведський престол войовничого Короля
Карла Ґустава,а в міру того, як відносини Гетьмана до Москви
стають усе більше натягнуті, його взаємини з новим шведським
Королем стають усе ближчі й живіщі. Вже у Вересні 1655 р., як
тільки розпочалась шведсько-польська війна, Хмельницький пропо-
нує Карлу Ґуставу союз і допомогу проти Польщі з тим, щоб усі
"руські землі” Річпосполитої були віддані козацькій Україні і щоб
Король шведський зі своїми військами "за Вислу” не переходив.
Через кілька місяців, у Падолисті того самого року, побачивши що
в Порті сильно ростуть польські антіукраїнські впливи, Гетьман
знов через отця Данила представляє амбітному шведському волода-
реві широкий військовий плян коаліції Швеції, України, Москви,
Англії, Венеції, Австрії і Персії — коаліції, що мала-б на меті
завоювання та ліквідацію Туреччини й увільненя з мусульманської
неволі всіх християн, а в першій мірі Греків.
Король шведський, що саме тоді був серед свого війська в по-
ході проти Польщі, прийняв гетьманського посла незвичайно бучно,
за обідом пив за здоровля Богдана Хмельницького, а до шведської
Ради Державної, де було багато сторонників Польщі, написав, що
для нього "сила козацька більше варта від приязни польської”.
Незабаром на весні 1656 р. він вислав на Україну свого посла
Ґрондського, і з того часу дипльоматичні зносини між Королем та
Гетьманом мають характер сталий та регулярний. Україна в
політиці шведській займає настільки важне місце, що в конгресі,
який по ініціятиві Франції мав одбутися в кінці 1656 р. з метою
помирити Швецію з Польщею, повинні були — на жадання Короля
Карла Ґустава — взяти участь і представники Гетьмана Хмель-
ницького.
“Карла Ґустава X
44
Одинокою точкою незгоди в шведсько-українських перего-
ворах, що велися на протязі 1656 року, була справа "руських зе-
мель” Річпосполитої. До цієї етнографічно української, але ще не
козацької території, мав претенсії Король шведський і по части —
за його-ж намовою — Князь семигородський, а одночасно Гетьман
цих земель нікому й у ніякім разі уступити не хотів. Справа ця
розбила була вже зовсім налагоджене заключеня шведсько-
українського договору в Січні 1657 року, коли посли шведські
Веллінґ і Тернешельд привезли до Чигрина готовий проект союзу
(ргсуесіиш Гоедегік). Хмельницький, довідавшись, що Король
шведський забезпечує йому незалежну державу тільки на козацькій
території, з послами сам не схотів навіть говорити. Переказавши
через писаря Генерального Виговського, що він мусить мати "всю
Русь, де віра православна грецька була і де мова ще задержалась,
тоб-то по Вислу” — зарядив Гетьман одночасно послам сказати, що
коні для них в дорогу вже готові...
Але незабаром наспіла до Чигрина звістка, що Карл Ґустав дає
згоду на всі територіальні жадання Гетьмана і шле на Україну ново-
го "великого” посла, уповноваженого заключити і за обопільною
присягою підписати умову. Дійсно 10 Квітня виїхав від Короля в
Україну відомий шведський дипльомат Ґустав Ліліенкрона й у
Червні він прибув до Чигрина. Карл Ґустав жадав від Хмельницько-
го заприсяженої "ассекурації” на ті польські краї, які він відповідно
до умови з Курфірстом бранденбурґським хотів забезпечити для
себе, і військової допомоги проти Москви та Польщі в числі 20-30
тисяч козаків, не рахуючи тих, що вже послані були на поміч
Ракочієві. Взамін за це Гетьман мав дістати всі "руські землі” Річ-
посполитої і південну Білорусь по Смоленськ. Ця послідня умова,
разом з попередніми, заключеними між поодинокими державами
коаліції, означала повний розділ Польщі, ”будто Коруна Польская и
не бьівала”, як доносив спішно Цареві московський посол на Україні
— Бутурлін.
Щоб підкреслити офіціальний характер нового союзу, Гетьман
умисне задержав у Чигрині московське посольство, що збіралось
уже відїздити, і в присутности царських представників — хоч сам
хворий і в ліжку, але з надзвичайними почестями — прийняв Ліліен-
крону на урочистій авдієнції 22 Червня 1657 року. В той-же самий
день Гетьман сказав себе завезти до помешканя шведського посла й
там ще раз, в присутности численно зібраної старшини, заявив, що
хоч Царь і хоче відтягнути козаків від союзу зі Шведами й обіцює
їм за це військову допомогу й значну суму грошей, але він —
Гетьман — хоче бути приятелем приятелів і ворогом ворогів
шведського Короля. Ці останні слова повторив Гетьман з притис-
ком кілька разів, зазначивши, що те саме він вже написав — у від-
45
повідь на зроблені йому пропозіції — Цареві. Вкінці сказав, що вій-
сько має на поготові і може зараз рушити походом, як на Польщу й
Татар, так і на Москву.
Розуміється, обидві загрожені тим новим сильним союзом сто-
рони — Польща й Москва — готувались до енергійної оборони.
Зайняті війною зі Швецією і її союзницею Прусією — а Польща ще
й війною з Ракочієм — оружно напасти на Україну вони зразу не
могли. Отже, поки що на дипльоматичні заходи була звернена вся
їхня увага й енергія.
Вже в кінці 1655 року Король польський намагався прихилити
на свій бік Туреччину. В Марті слідуючого року польський посол пе-
рестерігав Султана, що два єретицькі володарі — Кромвель і Ко-
роль шведський — хочуть завоювати для себе весь Схід і Захід.
Тому між иншим Король шведський хоче союз з Хмельницьким і
тому в інтересі Султана — для якого той союз може стати небез-
печним — лежить Гетьмана козацького від приязні зі шведами
відтягнути й до давнього послуху та підданства Королеві польсько-
му привести. В той самий час посол польський у Криму дістав ін-
струкцію переконати Хана, що "осібна держава, яку собі робить з
України Хмельницький”, стане могутньою та небезпечною сусідкою
Татар; отже для власного свого добра повинен Хан старатись, щоб
козаки були в підданстві польського Короля, а вся Україна "під
владою панів” (магнатів), як і давніще бувало...
В осени того-ж 1656 року польські дипльомати лякали Ракочія,
на скільки небезпечним в будуччині для Семигороду може стати йо-
го союзник Хмельницький, який "маючи власть над усіми руськими
краями, стане монархом, що стотисячною армією розпоряджати
буде.” І навіть самого Гетьмана повинен був переконати хитрий ко-
ролевський посол Бєнєвський, що "той його процедера ходженя від
одної до другої протекції не забезпечить йому незалежности”.
Коли-ж показалось, що Богдан Хмельницький має в цій справі
зовсім инші — відмінні від польських — погляди, і коли місія Бє-
нєвського (що пізніще, за Виговського, дала такі блискучі для
Польщі результати) тепер закінчилась повним фіаском, то до Ав-
стрії звернулась польська дипльоматія з пропозіцією взяти на себе
посередництво в справі приверненя назад України до Польщі. Але
головного союзника в поборюваню України бачили все-ж таки
польські державні мужі в Москві. Стихійна їхня ворожнеча до "Ру-
си” і страх перед державним унезалежненям У країни лягли в основу
польсько-московської угоди у Вільні. І пізніще, в початку 1657 р.,
запевняли польські дипльомати дипльоматів московських, що
"Гетьман Хмельницький нас між собою хоче навмисне посварити
а поведінка; поступування
46
тому, щоб стати собі самому паном.” Навіть на повну державну
злуку з Москвою годились польські політики, аби тільки не допу-
стити до повстання незалежної української держави. ”По чім знати,"
чи це не така вже доля, щоб ці два народи (польський та москов-
ський) одним народом стали” — так висловився з приводу поль-
сько-московського союзу один з найвищих достойників Річпосполи-
тої, канцлер коронний Корицінський...29
Але самою дипльоматією трудно вже було перемогти Гетьмана
Хмельницького. В Стамбулі його посол, а разом із тим близький
приятель і господар гетьманського двора — Лаврин Капуста — спа-
раліжував польські впливи здемаскованям пропозиції Річпосполитої
підняти козаків на війну з Туреччиною. В Криму справи українські
вів у тім часі уміло і зручно тамошній гетьманський посол і рези-
дент, дуже освічений шляхтич український Михайло Махаринський.
До Цісаря австрийського Гетьман 18 Квітня 1657 р. написав, що на
посередництво Австрії між Україною й Польщею він годиться, але
під умовою, щоб цілість його держави не була порушена (”зі іашеп
зесигіШі іпіе£гііаіІ8 цие 8іаШ8 повій пиііа іпГегаіиг іщигіа”). А по-
грози царські, що стали тоді все частіще приходити з Москви, Геть-
ман міг уже тепер легковажити.
Царському послові Бутурлінові Гетьман на авдієнції 19 Червня
заявив, що союз України зі Швецією давніщий, чим союз із Царем і
що Гетьман Шведам вірить, бо "слово шведське певне”. Натомість
Царь — казав далі Гетьман — хоче віддати Україну назад Полякам,
і як-би він не заключив був союзу зі Шведами, Ракочієм і Господа-
рями, то Україна, не діждавшись царської допомоги, мусіла-б із
польських рук загинути. При тій нагоді зазначив Гетьман, що цар-
ського воєводу, згідно умові в Переяславі, він хотів мати тільки од-
ного, у Київі, а дані платити Цареві не міг і не може, бо всі гроші
йдуть на козацькі військові потреби і на оборону православної віри...
За життя Богдана Хмельницького не дали ніяких позитивних
результатів і спроби здеморалізувати Україну підкупами та прово-
каціями, що як Польща, так і Москва вважали найкращим і найпев-
ніщим засобом для знищеня української нації й держави. Вже тоді
московські бояре почали були роздавати У країнцям ”за вірну служ-
бу” царські "соболі” й инші матеріальні ознаки царської ласки. Ще
за життя Гетьмана, бо в Маю 1656 р., був царськими воєводами
зроблений ”обьіскь вь Полку Нечаевомь”, при чому підчас цього
"обиску” найбільше голосно — так щоб це вся чернь козацька чула
— розбіралось цими воєводами питання: яку віру "католицьку чи
християнську” визнає полковник Іван Нечай.30 Це була перша спро-
ь Хто знає, чи це не призначення (“О со ичесіхіес, )е8Іі Іо піе ргхехпасхепіе”)
47
ба вмовити в народні маси українські, що їхня старшина, їхні ”люде
начальні”, що проти політики московської повстають і за свої права
й вольности козацькі стоять, це-ж ”ляхи”, "католики”, вороги "черні
й святої віри православної”; — перша спроба тієї провокації, яка піз-
ніще, за Виговського й Мазепи, московську державу на Україні
скріпила і яка згодом, міняючи відповідно до історичної доби свою
форму, стала підставою взагалі всякої "народньої” демагогічної по-
літики на Україні...
Вже тоді Польща, обіцюючи своїм сторонникам поміж козака-
ми "нобілітації і маєтки”, вишукувала серед них амбітних або про-
дажних авантурників, яких можна було-б висунути проти Хмель-
ницького і почати внутрішню колотнечу на Україні. Українські пов-
стання проти гетьманської влади Польща намагалась організову-
вати не раз, або за посередництвом кримського Хана, або просто
через своїх на Україні агентів.31
Але все це , поки жив старий Гетьман, показалось нідочого. Со-
болі за московську службу хоч і брались, але з великим страхом і
під секретом. Надання маєтків од чужих урядів закопувались у зем-
лю, щоб бува Гетьман про них не дізнався. В полку Івана Нечая все
козацтво — від черні до старшини — одностайно присягнуло, що
полковник їхній ”віри християнської православної”, а піддержувані
Ханом і Польщею кандидати в голови народньої опозиції гинули
швидше, чим імя їхнє ставало ширшим масам відоме. Великий
Гетьман знав краще психольоґію свого народу, чим його вороги. І
влада його була така, що жартувати з нею було небезпечно. Це не
був дрібний кровожерний тиран типу тих ”покутніха гетьманчиків”,
яких стільки породила пізніща "Руїна”, — а творець з розмахом
дійсного оснувателя держави. "Встрічно Гетьману говорить мьі не
смЬли, а кто де и молвиль тоть и живь не бьіль”6 — так характери-
зували зі слів Українців у своїх "отпискахь” московські воєводи
спосіб правління Богдана Хмельницького, одинокого в нашій історії
всіми любленого й усіми поважаного українського Гетьмана...
І його мрії, його "думи шалені” про заснування своєї власної ко-
зацької держави прибрали вже зовсім реальні форми в посліднім —
десятім — році його панування. ”Україна, або земля козацька” — як
читаємо на картах Сходу, роблених тодішніми європейськими уче-
ними, стала на тім Сході новою європейською землею, привабли-
вою своїми економічними богацтвами, сильною своєю великою,
добре зорганізованою армією, славною талантом свого могутнього
вождя. Чигрин, столиця цієї землі і резиденція "Гетьмана Великого
Військ Запорожських” — як почав тоді підписуватись Хмельниць-
‘ прихованих; потайних; ь Говорити Гетьманові наперекір ми не сміли, а якщо
хто це вчинив, то не остав між живими
48
кий в листах до шведського Короля — став осередком, де справи
Сходу вирішалися, де стикалися дві цивілізації і де творча орга-
нізуюча цивілізація європейська брала все більшу перевагу над при-
мітивним хаосом і стихійностю азіатською. Здавалося, що під силь-
ною рукою козацького Гетьмана воскресають повні слави часи
"Князів руських” і що відродилась в Україні козацькій стара могут-
ня Русь Київська — варяжська...
Посол австрійського Цісаря барон Парчевич,с єпископ марті-
янопольський, що першого Марта того памятного 1657 року прибув
до Чигрина, щоб в імени Австрії посередничити в справі миру між
Україною й Польщею і щоб, відповідно до умови з венецьким по-
слом Пані11 у Відні, склонити Україну до війни з Туреччиною — до-
носив свому урядові, що на прийомі у нього в Чигрині було двох
послів шведських, двох послів Ракочія, посол турецький, посол та-
тарський, трьох послів з Молдавії, трьох з Волощини, посол поль-
ського Короля й посол польської Королеви, що приїхав з дарунка-
ми для Гетьманової. Крім тих, був ще тоді при дворі гетьманськім
представник кн. Богуслава Радзівілла, а незабаром прибули посли
московські, не згадуючи вже полуофіціяльних і дрібніщих чу-
жоземних агентів, чи просто емігрантів, яких багато під видом куп-
ців, монахів, або пошукуючих щастя жовнірів, крутилось по всій
Україні, дуже часто тут лишаючись і побільшуючи собою число но-
вої козацької державної аристократії.
Справа, до якої старий Гетьман привязував тоді найбільшу вагу
— справа признання і затвердженя наслідником його сина Юрія —
мала нарешті дійти до бажаного кінця. У ґрунтування — в формі на-
слідственної князівсько-гетьманської верховної влади — сувереніте-
ту й незалежности Української Держави мало стати доконаним фак-
том. Коли ”той, що царствує в Москві” був сином боярина, наста-
новленого на царство служилим воїнством московським, то чому
Самодержцем українським не міг стати син такого-ж представника
такого-ж самого лицарського військового стану, наставленого на
гетьманство таким-же самим служилим воїнством: козацтвом укра-
їнським. Тодішні Українці ані рабами московськими, ані низчими
чи менше вартними від Москалів себе не почували. Гетьман і його
найблизче оточеня не могли помиритися з думкою, що діло держав-
не, яке було можливе для "варварів московських”, не зможе бути
виконане ними, нащадками славної, перводержавної київської Руси.
І вони це велике діло державне виконали.
В Квітні 1657 року відбувся бучний зїзд усеї старшини козацької
с Петро Парцевіч (+1674), болгарського походження, був послом німецького
цісаря (австрійського тоді ще не було); 11 ОіатЬаііізіа Капі (1616-77), венецький
посол у Франції і Німеччині
49
в Чигрині, на який — як оповідає свідок того зїзду посол австрій-
ський Парчевич — самих тільки полковників прибуло 26. Зїзд цей
одноголосно затвердив наслідником шістьнадцятилітнього сина
Гетьманського Юрія. Три дні з приводу цього великого свята був
бенкет великий, музики й гарматня стрілянина. Для старого Геть-
мана це були мабуть одинокі щасливі дні за цих десять літ страшної
надлюдської боротьби. Його діло наближалось до кінця. І залізний
організм старої людини наче тільки цим ділом і держався. Гетьман
з того часу став чим раз дужче занедужувати. Але йому ще вистало
сил добитись, щоб усі сусідні держави цей його державно-династич-
ний акт офіціально визнали. Москва, Польща, Швеція, Туреччина,
Крим, Семигород, Молдавія й Волощина признали молодого Юрія
законним Наслідником Гетьманським. Одна тільки Москва поста-
вила жадання присяги від Наслідки ка, але Гетьман тому жаданню
рішуче спротивився. Той, кому він передавав сильну й міцну держа-
ву, не мав потреби повторювати актів, до яких подіями був приму-
шений він — цієї держави в крові, в поті, серед небезпек катастро-
фічних — будівничий...
Одночасно велось далі основне військове діло. На поміч Ракочі-
єві проти Польщі і для окупації західних "руських земель” послав
був Гетьман ще в кінці 1656 року полковника Антона Ждановича,
придавши йому в допомогу одного з найбільш поважаних на Укра-
їні людей, судцю Генерального Івана Креховецького, значного
шляхтича землі Галицької, якого завданням було приєднати та-
мошню шляхту для державних планів гетьманських і заразом далі
заступати українські інтереси при дворі Ракочія. Жданович дістав
наказ поводитись зі Львовом і з іншими тамошніми городами так,
”щоб жаден з піших ані їздних не важився на них набігати, але щоб
з людьми тими поступати, як з власними нашими”/ До магістрату
города Львова вислав Гетьман листа, де запевняв львівських міщан
про свою доброзичливість і прихильність...
Тепер в Червні місяці на підмогу Ждановичу і щоб добути собі
славу воєнну, пішов по батьковому наказу молодий Наслідник
Гетьманич. В разі, коли-б Москва оружно проти такої політики
гетьманської запротестувала і коли-б Царь вмішався в війну, ста-
нувши по стороні Польщі проти Швеції, Семигороду й України —
мусіло між Україною й Москвою прийти до оружної розправи.
Гетьман, зміцняючи козацькі залоги на Білоруси, був до цієї війни
готовий — хоч дипльоматія українська далі твердо вела супроти
Москви свою невтрально-пацифістичну лінію. Але полковнику
‘ ”Аби ся жаден так з п’єших яко єздних не важил набєгати, любо просздем,
якимколвєг способом..., але овшем, аби ся з людьми міста Львова як з власнеми
нашеми обходили...”
50
Ждановичу був посланий наказ уважати за ворогів ті відділи мо-
сковські, які-би він зустрів поміж польськими військами...
І власне в тій хвилині, коли важилась доля У країни, коли її дер-
жавне унезалежненя ступило — здавалося — на певний шлях, прибу-
ла до Гетьмана депутація від шляхти Пинського повіту зложити від
імени цієї шляхти присягу вірности й вічний союз з Гетьманом і Вій-
ськом Запорожським заключити. Присяга ця була прийнята Гетьма-
ном 20 Червня, на другий день по прощальній авдієнції, даній мо-
сковському послу Бутурліну, і на два дні перед урочистим прийо-
мом шведського посла Лілієнкрони.
З радістю великою вітав Гетьман цю шляхецьку депутацію. Во-
на-ж бо приходила з тих "руських земель”, що мали бути тепер до
пня матернього, до осередка Держави Української — до козацької
України — прилучені. При тім як раз із того їх північного клина,
що, відповідно до намірів гетьманських, продовжений незалежною
Литвою, мав врізатись між Москву та Польщу, цих двох смертель-
них ворогів України розлучаючи. Приходила вона з тих земель, де
цементу козацької Держави Української — Війська Запорожського
— не було і де верства шляхецька, тепер "вічним союзом” з
Військом Запорожським звязана, мала бути покликана ролю того
українського державного цементу відограти...
І щоб цей акт великої історичної ваги зрозуміти, мусимо засу-
вати собі не тільки процес державного унезалежненя України, нашу
тодішню військову й дипльоматичну боротьбу з сусідами, але і на-
шу політику й боротьбу внутрішню — процес тодішнього форму-
вання, консолідації й дозрівання Української Нації.
51
Розділ V
Внутрішня політика Богдана Хмельницького в добі автономізму.
— "Військо Запорожське”. — Міщанство. — Духовенство. —
Селянство. — Непокозачена шляхта.
Богдан Хмельницький у всіх своїх змаганнях — чи то зрефор-
мувати Польську Річпосполиту і забезпечити в ній "права і вольно-
сти народу руського” (як це було в періоді першім, до переяслав-
ськім), чи то відділитись від Польщі й сотворити власну державу (як
це було в періоді другім) — мусів спертись на тих верствах україн-
ських, що по силі своїй у ті часи до національно-політичної творчо-
сти були здатні. Такою верствою в тодішніх обставинах була перш
за все верства козацька і на ній головним чином базувалась уся
тогочасна, як зовнішня так і внутрішня політика України.
Козаччина повстання українське почала, вона на його чолі ста-
нула, вона його весь час вела і вона все дальше життя України, що
на здобутках того повстання виросло, на свій лад і відповідно до
своїх потреб побудувала.
Перед повстанням 1648 р., на протязі мало не столітньої бо-
ротьби зі своїми ворогами, козаччина встигла була сконсолідува-
тись, як окремий виразний стан. Це був клас економічно продуку-
ючий — з експльоатації природніх багатств степової південної Ук-
раїни живучий — а заразом стан лицарський військовий, що весь час
із шаблею в руках мусів здобутки своєї праці захищати. Два головні
вороги на нього безупинно наступали. Один з південного сходу —
руїнник-кочовник, що цю працю до тла нищив, палив, грабував, а
людей мордував і в ясир займав — другий з північного заходу —
маґнат Річпосполитої, що з допомогою польського державного апа-
рату на цю працю руки накладав і вимагав од них, козаків, людей
вільних, лицарських — та ще часто в такій образливій формі, як че-
рез Жидів-орендарів — ріжних данин (очкового, рогового, ставщи-
ни, спасного, поволовщини, сухомельщини і т. ин.), які, відповідно
до понять тогочасних, тільки з людей невільних, що шабель при бо-
ці не носили, можна було й личило брати. І в цій боротьбі на два
фронти витворив вже тоді був стан козацький свою власну тради-
цію, аз нею свою власну хоч і примітивну культуру, свою закон-
ність, свій власний метод суспільної організації. Витворив він вреш-
ті, в дорозі постійної селекції на війні і в праці, свою аристократію
52
— оцих "козаків старинних”, які повагою авторітету серед цілої
маси козацької користувались і цим авторітетом її в одно зорганізо-
ване обєднане тіло вязали. Таким чином козаччина стала здатним
до життя та розвитку суспільним класом, вона ставала поволі в на-
ціонально їй чужій Річпосполитій державою в державі.
Оця, ясно вже перед повстанням скристалізована, становість і
окремішність козаччини дали їй ту надзвичайну внутрішню силу,
якою в першій мірі всі її військові успіхи поясняються. Перші два
роки повстання, як я вже вище казав, сильно верству козацьку
побільшили і перетворили. Будучи перед повстанням незначною
меншостю в нації, вона, завдяки своїй внутрішній становій силі,
спайці й дисципліні, швидко розрослась і зайняла начальне місце в
Україні. До неї підчас повстання пристали всі ті українські елемен-
ти, що, як і вона, проти неволі національної і за "оборону віри пра-
вославної”, проти економічного визиску маґнацького і проти респу-
бліканської самоволі шляхецької — "за Короля проти королевят”
— повстали. Отже з долини/ крім розуміється офіціально Річпоспо-
литою непризнаних козаків "виписчиків,” пристали до козаччини
широкі маси того сміливого і войовничого селянства, що податком
крови зуміло почесне імя і звання лицарське козацьке собі при-
дбати. Злилися з нею широкі круги такого-ж войовничого міщан-
ства. З гори-ж увійшла в козаччину ціла маса української шляхти, а
саме її найбільше супроти тодішнього польського поступу вороже
настроєна частина: старовіри й фанатики традицийного православя,
вороги маґнацької олігархії і "золотої шляхецької свободи” та при-
хильники сильної влади і поваги королівської. Оця, покозачена
шляхта — в порівнані зі степовим, переважно неграмотним козац-
твом значно більше освічена — дала "Війську Запорожському”, в
другій добі повстання "мізок”, ціле фактичне керовництво.
Верства козацька стала таким чином найдужчою верствою в
нації. Морем своєї крови, своєю безмежною жертовностю вона при-
дбала в поняттю цілої нації законне право на провід і звідти її на-
туральне стремління цей провід за собою закріпити, підпорядкував-
ши своїм інтересам інтереси инших станів та класів тогочасного ук-
раїнського суспільства. Подібно як шляхта польська сотворила по-
няття державности польської і нації польської, козаччина ук-
раїнська сотворила поняття державности й нації української. І на-
віть ґеоґрафічно-провінціональна назва козацької території — воє-
водств Київського, Чернигівського і Брацлавського — стає назвою
національної території і назвою нації. З того часу терміни "Україна”
°з низу
53
і "український”, що власне тільки цю землю козацьку зразу означа-
ли, починають витісняти старі терміни "Русь” і "руський”, їх націо-
нальне значіння собою заміняючи....
І як поняття шляхецької Річпосполитої стало синонімом поль-
ської держави, так поняття козацького Війська Запорожського ста-
ло за Хмельницького синонімом новоповсталої держави укра-
їнської.
”Що це єсть Річпосполита? І ми теж Річпосполита” — Так каза-
ли польським комісарам ще в початку повстання представники ко-
зацькі, цим державну рівновартість козацтва супроти шляхти під-
креслюючи.32 Що-ж допіру, коли взяти пізніщі часи. Вся внутрішня
політика Гетьмана мала на меті оце становище козаччини, як дер-
жавно-творчої верстви закріпити і, звязавши міцно з Військом За-
порожським инші верстви українські, на шаблі та силі козацькій на-
цію та державу українську збудувати.
Зборівська Умова 1649 року, як перша спроба політичного
оформлена нового стану У країни, дає нам змогу пізнати ті суспіль-
ні верстви, що стали викристалізовуватись з первістного хаосу вели-
кої революції 1648 р.
Отже перш за все замість шеститисячної "реєстрової” козаць-
кої міліції — в яку перед повстанням була урядом Річпосполитої
обернена українська козаччина, позбавлена до того власної старши-
ни і всіх своїх прав самоурядування — бачимо велике сорокатисячне
Військо Запорожське з власним Гетьманом, власною старшиною й
усею своєю старою військовою організацією. Замість маленької те-
риторії — староства Черкаського, Корсунського й Чигринського —
де перед повстанням тільки й вільно було жити тій шеститисячній
реєстровій міліції — тепер зайняло Військо Запорожське всю тодіш-
ню Україну: воєводства Київське, Чернигівське і Брацлавське. Упа-
ли маґнати, давніщі володарі України, повстало Військо Запорож-
ське й Україною заволоділо. Ось найважніщий факт, який знайшов
вираз в пунктах Зборівської Умови.
Відокремлена того Війська від селянських мас і амністія для
шляхти православної й католицької, що з тим Військом "вязалася”,
показує, які це верстви спричинилися до такого надзвичайного зро-
сту верстви й сили козацької. Поза козаччиною бачимо в пунктах
умови духовенство православне і сильну верству православного мі-
щанства, особливо в городах: Київі, Чернигові, Вінниці, Староду-
бі, Мозирі, Річиці, Пинську; бачимо непокозачену шляхту "грецької
віри”, що згадується окремо від підлягаючої амністії шляхти поко-
заченої і яка має обняти "уряди” Річпосполитої на території козаць-
кій; бачимо врешті селянство, до реєстрів козацьких не вписане, що
до підданчих відносин має повернутись. І від Зборівської Умови ма-
ємо змогу слідкувати за політикою Гетьмана відносно инших, не
54
козацьких верств української нації — відносно міщанства, духовен-
ства, селянства й української непокозаченої шляхти.
Тяжке в тій політиці ждало Великого Гетьмана завдання. Бо
треба памятати, що крім старшини повстанчої (переважно покоза-
ченої шляхти й почасти покозачених міщан та поповичів), яка одна
тільки вмісті з Гетьманом свідомо й виразно прямувала до повного
національного й державного унезалежненя України, всі инші укра-
їнські верстви, сильно польською державностю засимільовані, з
великим і тяжким трудом давали себе склонити до сепаратистичних
планів та намірів гетьманських.
Перш за все серед самої козаччини вплив цієї старшини ріс дуже
поволі й у перших часах повстання він був за слабий, щоб політиці
козацькій виразний національно-державний характер надати. Сама-
ж по собі степова козаччина, при всій своїй становій зорґанізовано-
сти, до державної творчости й обєднання коло себе в державу цілої
нації ще не була здатна, завдяки хоч-би своїй низькій національній
культурі і — в порівнанні до високої цивілізації північно-західних
українських земель — своїй степовій примітивности. Перші роки
повстання ще замало инших культурних елементів у козаччину вве-
ли, замало її перетворили і знаціоналізували. Але при тім усім вона
була одинокою верствою, на якій Гетьман і його помічники спер-
тися могли. І тому політика гетьманська в першій добі повстання
мусіла обмежуватись до того, щоб примітивні, цілій козацькій масі
зрозумілі її станові інтереси в польській Річпосполитій забезпечити,
тим козаччину скріпити і, виставляючи одночасно загальнонаціо-
нальні гасла, під вплив і провід козаччини — а через неї під свою
владу — всі инші верстви української нації підцати.
Може ще найбільш податливим для такої політики було міщан-
ство, спільними економічними інтересами і тісним співжиттям з ко-
заччиною звязане — оці всі, як каже в своїй Літописі Самовидець, ”і
бурмістри присяглі, і райцове, що уряди свої кидали, бороди голили
і до того війська йшли” — міщанство, серед якого Гетьман і стар-
шина, як і серед мас козацьких, користувалися великим і з кожним
роком зростаючим авторітетом. По боці Гетьмана й Війська Запо-
рожського стояло розуміється і духовенство православне, але вже
більш освічена й культурна його частина — духовенство вище —
виявляло із себе елемент до козацьких методів боротьби не дуже
прихильний і для всяких чужих впливів, особливо монархічних,
дуже доступний. Сам Митрополит Посів, що в 1648 р. своєю участю
в тріумфальній зустрічі Хмельницького в Київі, усанкціонував було
ідею повстання й освятив особу ”Богом даного” його провідника,
пізніще по двох роках піднятої козаччиною соціальної революції —
підчас окупації Київа військами Радзівілла в 1651 р. — не завагався
публічно відріктись усякої спільноти з Військом Запорожським і йо-
55
го Гетьманом. Але Богдан Хмельницький своєю залізною рукою
зумів указати найвищому достойникові Церкви, де повинно бути
його місце в нації, і — пригадавши йому, що не годиться Митропо-
литові боятися смерти, бо коли він згине в обороні Церкви право-
славної, то Бог дасть йому в нагороду корону небесну — здавив у
зародку всі спроби частини українського духовенства втекти з під
присуду козацького й гетьманського під крила королівські або цар-
ські. Зноситись безпосередньо з Польщею, а згодом із Москвою,
Гетьман духовенству заборонив і висвячувати церковних ієрархів
дозволив тільки зі свого відома. І вкінці Митрополит Гетьмана —
особливо, коли династичні пляни Хмельницького, з державним уне-
залежненям України звязані, прибрали виразний характер — не
инакше, як "Землі Нашої Володарем і Начальником” звати почав.
Таке саме повне узалежненя від своєї влади мусіло стати метою по-
літики Богдана Хмельницького супроти селянства та непокозаченої
шляхти. До моєї теми властиво належить лише політика Гетьмана
супроти верстви шляхецької, але позаяк його відносини до селян-
ства й до шляхти тісно переплітаються поміж собою, то над цими
відносинами до тих двох верств хочу зупинитись докладніще.
"Визволю з лядської неволі Руський Нарід увесь. А коли перше
я воював за свою шкоду і свою кривду, то тепер буду воювати за ві-
ру православну нашу. Допоможе мені в тім чернь уся по Люблин,
по Краків, од котрої я не відступлю, бо це права рука наша. А щоб
ви, хлопство знесши,а не вдарили на козаків, буду їх мати двісті,
триста тисяч, орду всю при тімь... За границю війною не піду, шаблі
на Турків та Татарів не підійму. Досить маю на Україні, на Поділлі
і Волині роботи й достатків6 — в землі і Князівстві моїм по Львів,
Холм і Галич. А ставши над Вислою, скажу дальшим6 Ляхам: си-
діть і мовчіть Ляхи! Дуків і князів там оставлю/ а як будуть і за Ви-
слою брикати/ то знайду їх і там напевне/ Не остане мені нога жод-
ного князя ні шляхтича тут в Україні, а як захоче которий /з нами/
хліб їсти, нехай же Війську Запорожському послушний буде і на Ко-
роля не брикає? [...] Король Королем буде, щоби карав і стинав
шляхту, дуків, князів. Аби був вільний: согрішить князь — урізати
йому шию, согрішить козак — то-ж йому вчинити.... Правда, що я
малий незначний1 чоловік, але мені Бог дав, що я єдиновладний Са-
модержець Руський!....” к — в той спосіб висловився Гетьман, прий-
а (повністю) знищивши по знищенні; ь притому, до того;с досить (свобідного)
часу і майна; “ подальшим, тим, що живуть подальше; ' туди прожену;г із Зависля
кричати; 8 неодмінно; ь кричить, бунтується; 1 скромний; к Цит. із ”Місйакл¥8кі”,
стор. 374-376
56
маючи Адама Кисіля й инших послів Річпосполитої в Лютім 1649
року.
Як треба ці слова гетьманські розуміти? Які ховали вони в собі
супроти "черні” української й супроти української шляхти пляни й
наміри?
Розуміється трудно бачити в них програму повного соціального
визволення селянства, тоб-то скасування тогочасного підданства, в
формі примусової роботи та дані, і заведена на У країні нового соці-
ального ладу, опертого на економічно і юридично незалежних се-
лянських масах. Таких планів Хмельницький не мав ані тоді, коли
революцийна енергія селянських мас була найвища і коли вони
дійсно помічниками, "правою рукою” козаччини були, не мав і пі-
зніше, коли "чернь” своїх провідників — старшину козацьку — в
польські руки нераз видавати збіралась. Не мав та й не міг мати,
перш за все тому, що сама ідея емансипації селянства народилася
сотки літ пізніще під впливом народженя нового економічного, ка-
піталістичного ладу. І обвинувачувати Хмельницького — як це ро-
блять де-які наші історики — в тому, що він не боровся за ідею, яка
ані йому, ані його сучасникам і снитись не могла — до завдань до-
слідувача тієї доби, на мою думку, не належить.
Розглядаючи натомість реальні тодішні економічні відносини,
бачимо, що головною їх ознакою було втягнена підденної козацької
України (в північно-західних наших землях цей процес відбувся вже
раніще) в сферу європейської торговці й запотрібування європей-
ськими ринками українського хліба. Відносини ці перли до того,
щоб була знесена пануюча тоді в південній Україні грабіжницька
екстензивна господарка маґнацька, що полягала головним чином в
паленю лісів на поташі і у поборах зі скотарства, бджільництва, ґу-
ральництва, рибальства та ловецтва; господарка для мисливців
”уходників” і дрібних хозяїв-промисловців, якими були козаки,
незносна, але для хліборобського селянства (що примусової роботи
на ріллі при ній майже не знало) обєктивно, як пізніще показалось,
вигідніша. Бо замість цієї екстензивної господарки маґнацької, при
якій праця фізична лягала на знаних нам з революції "будників (пра-
цюючі при будах поташевих), броварників, могильників, наймитів,
пастухів”, а побори й податки на козаків, мусіла бути заведена для
продукції зерна більше відповідна: інтензивна, дрібніша — хутор-
ська, фільваркова — господарка козацька та шляхецька, на пан-
щині, в формі примусової праці на ріллі власне оперта і у дійсности
для хліборобського селянства значно тяжча. І це на У країні сталося,
тільки не в українській державі, що для здійсненя цих вимог тодіш-
нього економічного розвитку оказалась за слаба і через те удержа-
тись не могла, а в державі російській, що ту панщинну господарку,
як тодішню економічну конечність, скрізь на Україні завела...
57
Врешті ніде і ніколи не зустрічаємо в історії факту, щоб один
клас боровся за визволення иншого класу. Він иноді може виставля-
ти гасла боротьби навіть за "ціле людство”, але в результаті визво-
ляє тільки сам себе. І тому трудно нарікати на козаччину, що вона
визволила з під гнету магнатів себе а не селянство, тим більше пам-
ятаючи, що козаччина, повагою військового аристократизму від
селянства відмежована, була вихована до того в звичаях побору
"станцій”, тоб-то данини від селян, слушно їй — як оборонцям краю
— в формі "хліба козацького” належної.
Зваживши це все, ледве чи можна Умову Зборівську, що захову-
вала підданчі відносини української селянської людности, вважати,
як це досі у нас робилося, за ”зраду інтересів народніх”, бо за-
безпечені тою Умовою інтереси верстви козацької — що тоді народ
репрезентувала — з емансипацією селянства нічого спільного не
мали й не могли мати. Були натомість у тодішній політиці козаць-
кій супроти селянства величезні хиби й помилки инші. Вони довели
вкінці до того, що ”чернь” українська, ”права рука” Гетьмана
Хмельницького, стала правою рукою московського Царя, і що Мо-
сква за допомогою цієї "черні”, взятої в міцні московські державні
шори, Україну опанувала й усю опозицийну старшину козацьку, а
особливо тих, що "черні” золоті гори обіцювали, в Сибір позасила-
ла, вимордувала й до тла іскорінила11...
Селянські рухи, такі, як той, що спалахнув на Україні одночас-
но з козацьким повстанням, відбувались, або відбулись вже тоді по
всіх європейських державах. І скрізь, де тільки ця сліпа, стихійна,
руйнуюча сила не знищила самої держави, скінчились вони тим, що
на місце не відповідаючої умовам тодішнього економічного життя
феодальної, маґнацької, все воюючої поміж собою, оліґархії, проти
якої повставало селянство, народилась абсолютистична монархія.
Цей новий тип поліцийно упорядкованої, бюрократичної держави
відповідав новим, вищим, інтенсивніщим формам рільничої
продукції, новій, складніщій військовій техніці (порох) та новим
більш складним формам торговлі. Він приносив із собою так
бажану для народніх мас нівеляцію всіх станів супроти особи
монарха. Він нищив зненавиджену політичну владу старих ”панів”, у
яких крім призабутої традиції (особливо у нас в умовах тодішньої
денаціоналізації наших маґнацьких родів: Вишневецьких, Острож-
ських, Даниловичів, Корецьких і т.д.), ніякого вже морального й за-
конного оправдана для цієї влади не було. Він врешті новій владі но-
вих панів і ще тяжчим для них поборам із селянства надавав у очах
повністю вигубила
58
того селянства нову законну форму нагороди за "службу Госуда-
реві”, за реальну й дійсно користну та всім потрібну службу державі.
Тим же самим: покликаним, признанням і скріпленим самодер-
жавної влади царської — закінчилось у решті решт і велике україн-
ське повстання 1648 р. Закінчилось воно так трагічно для нашої на-
ції тому, що тодішні політики — мужі державні — наші не зуміли
збудувати своєї української, необхідної на ті часи, нівелюючої всі
стани і на новій законности опертої абсолютистичної монархії. Той
єдиний слушний — бо реальним стремлінням тодішньої доби і то-
дішній, а не нашій сучасній ідеольоґії відповідаючий закид одному
тільки Великому Богдану не може бути зроблений. Але не може бу-
ти зроблений тільки від тоді, коли монархічні плини Гетьманські —
висловлені вже ним у самім початку повстання ідеї про "єдиновлад-
не самодержавство руське” зовсім дозрілі й виразні форми прибра-
ли.
До того часу й він, як у Зборівській Умові наприклад "зраджу-
вав”, тільки не селянство, а свої власні гетьманські, монархічні —
значить державні, а через те й національні й народні — інтереси. До
того часу і його політика, як вождя державно недозрілої ще козач-
чини, як козацького опозиціоніста й демократичного, за допомогою
"черні”, реформатора польської Річпосполитої, блукала манівцями
демагогії, деморалізації і сліпого, руйнуючого бунту.
"Не відступлю од черні, бо це права рука наша” — казав Геть-
ман у розгарі боротьби з Річпосполитою в початку 1649 р. Але вже
рік пізніще, не ставши в дійсности "самодержцем руським” і власної
держави не сотворивши, а значить примушений помиритись з тією
Річпосполитою, він у пунктах поданих воєводі Кисілю в Квітні 1650
р., такі між иншими поставив жадання:
"Щоб ніхто зі шляхти, а особливо з панів (тоб-то магнатів), ко-
трий би був римської віри, не важився за лінію (що одмежовувала
згідно зі Зборівською Умовою козацьку територію) їхати, тільки
хай туди слуг своїх, і то Русинів (тоб-то православних) на свої місця
посилають скрізь” — сказано було в пункті 2-ім, а пункт 3-ій дода-
вав: ”щоб усіх підданих своїх від усяких податків зовсім увільнили,
самим тільки шинком і млином вдовольняючись тепер, поки посли
його (тоб-то Хмельницького) з Варшави не повернуться”.33
Про ”чернь по Люблин і Краків” не має вже тут, як бачимо, й
згадки. Ця "права рука” в боротьбі з панами тепер уже козаччині не
потрібна. Пани вже вигнані з козацької території, козаччина вже
уконституовалась на ній у свій становий сорокатисячний реєстр і те-
пер вона хоче за всяку ціну в спокої і мирі новопридбані багацтва
споживати.
Про будівництво своєї власної козацької держави вона покищо
думати не хоче. Це-ж вимагало-б перш за все дальшої впертої бо-
59
ротьби з Річпосполитою. А тут перед нею стоїть приваблива споку-
са, що Річпосполита козацьку автономію визнасть і всі матеріяльні
здобутки революції станові козацькому забезпечить. Треба тільки
ці мирні переговори закінчити і мир офіціально скріпити.
Як у справі війни з маґнацською Річпосполитою правою рукою
козаччини була українська ”чернь”, так у справі миру з тою Річпо-
сполитою такою-ж її правою рукою має стати українська шляхта.
Коли-б козаччина будувала свою власну державу, то й українська
шляхта й українське селянство були-б для неї складовими частина-
ми цієї держави, це були-б рідні частини своєї нації, між якими му-
сіли-б бути встановлені, державним і національним інтересом
оправдані, законні норми співжиття. Але коли козаччина тільки за-
безпечує в Річпосполитій — як це в той час було — свої станові
інтереси, то і селянство українське, і шляхта українська це для неї
сторонні, чужі сили, які можна так чи инакше використати в усяких
пересправах з Річпосполитою, висуваючи при тім такі або инші
спільні співзвучні інтереси. Таким спільним інтересом козаччини з
"черню” була боротьба з панами. Таким-же спільним інтересом зі
шляхтою була спільність національна — одна "руська віра” — і бо-
ротьба за цю віру.
Отже шляхта "руська” — ця, в тодішньому розумінню козаччи-
ни, частина польської Річпосполитої — має допомогти козаччині
одержати від цілої Річпосполитої бажаний мир. Для цього вона має
своїх послів у соймі, свої політичні партії в ньому і свої впливи при
королівськім дворі та, що може важніще, при дворах ріжних магна-
тів. Коли такий бажаний для козаччини мир удасться здобути, то в
нагороду за це властителі маєтків з посеред шляхти православної
зможуть самі вернутись на Україну, а її бідніща частина зможе вер-
нутись у характері ”слуг” маґнатерії чи шляхти польської, якій
вступ на територію козацьку забороняється. При тім одначе
вдовольнятись ця шляхта українська, як "руська” (православна), так
і польська (католицька), має тільки данинами ”від підданих” посе-
редніми (з горілки і млинів), безпосередніх поки-що не побіраючи.
Але й це, власне кажучи, потрібно не за для оборони "черні”, а для
миру з Річпосполитою. Бо Гетьману й Війську Запорожському тіль-
ки з великим трудом удалось списати реєстр і відділити з поміж се-
лянства сорок тисяч упривілейованого козацтва. ”Коли-б у цих ре-
єстрах більше трохи козаків о казалось, чим було постановлено під
Зборовим — писав Хмельницький до Короля Яна Казіміра — то
зволь В. Кор. Мил. це з ласки своєї панської покрити/ бо й так у
““рокгус” = затаїти
60
списуваню цього війська великі труднощі ми мали.” Не дурно — як
каже тодішній польський мемуарист Освєнцім — "подивляли всі в
Польщі розум Гетьмана, що зумів з кількох сот тисяч побунтовано-
го хлопства, жовнірами (козаками) таке мале число вчинити, а ин-
ших зіпе питего в хлопи повернути”? Дражнити тих "хлопів” в ін-
тересі обох бажаючих миру сторін було-б небезпечно. І — як дума-
ло козацтво — представники Річпосполитої, в тім числі й україн-
ська шляхта — мусіли-б це зрозуміти.
Але що буде, коли шляхта православна "руська” не зможе свої-
ми впливами маґнацьку й католицьку Річпосполиту — так сильно у
своїх інтересах загрожену — до миру з козаччиною склонити? Тоді,
розуміється, козаччина звернеться знов до "черні” української і,
пригадавши собі про цю свою "праву руку”, її на Річпосполиту, а в
першій мірі на цю православну шляхту "руську”, що до своїх
маєтків вернулася, підійме. Хай винищуються взаємно "шляхта й
чернь”, ці дві частини української нації, а в розумінні козаччини —
ці дві частини Річпосполитої — аби тільки станові козацькі "права й
вольности” були в тій Річпосполитій забезпечені.
Використовувати во імя "спільної віри” українську шляхту в ха-
рактері частини польської Річпосполитої за для законного признаня
й закріпленя здобутків козацької революції в цій Річпосполитій,
платючи за це шляхті інтересами селянства; використовувати во імя
спільної зненависти до панів українське селянство за для оружної
боротьби з неуступчивою супроти козацтва Річпосполитою, платю-
чи за це селянству головами й маєтками української шляхти; при-
мусити ”чернь” вірити, що козацтво несе їй волю й визволення від
шляхти і примусити шляхту вірити, що у владі козацькій єсть
кожну хвилину бунт ”черні” зупинити і в підданство шляхті її по-
вернути — ось був той зачарований круг політичний, у якому
чотири перші роки повстання мусів обертатися український автоно-
міст і реформатор польської маґнацько-шляхецької Річпосполи-
тої....
Відносини козаччини до непокозаченої шляхти в тій першій до-
бі повстання зілюструє нам лист самого Гетьмана й Війська Запо-
рожського, писаний із Чигрина до шляхецького соймику Воєвод-
ства Волинського 1 Падолиста 1650 р. Лист цей, як свого роду "ек-
спозе” козацької політики перед форумом здебільшого ще тоді пра-
ь Довільний переклад. Овт^сіт пише: ”\УІ£к8/а сг?8с рапоху пахгусЬ... Ьуіі іе^о
гохитіепіа, ге СЬтіеІп. аІЬо піе тіаі іе§о хуоіі сіо еіекіи рггухуіевс, аІЬо ІиЬоЬу Ьуі
сЬсіаІ, піе т6§1Ьу Ьуі Іети сіозус исхупіс, аЬу Ьуі тіаі х кіікакгос «іоіуя^су роЬип-
Іохуапе^о сЬіорзіхуа хоіпіегхаті іак таЦ ІісхЬ? исхупіс а йгидісЬ «іпе питегох XV
сЬІору оЬгосіс” (стор. 212)
61
вославної і найбільше національно активної шляхти волинської, по-
даю в цілости, в перекладі очевидно з польської мови, заховуючи
точно термінольоґію ("Україна”, ”Русь” і т. ин.) оригіналу і більше
характерні місця підкреслюючи.
"Ясновельможні й Милостиві Панове Диґнітарі,а Князі... й усі
Панове Обивателі Воєводства Волинського, нам вельми Милостиві
Панове! Хто-б не зичив,ь щоб скінчилась уже ця крівава домашня
війна, яку [Господь] Бог послав на землю нашу за гріхи наші — так
починали свого листа Гетьман і Військо Запорожське — /і/ щоб ми
всі одностайно [Господа] Бога в мирі хвалили0 й ворогів погранич-
них11 не тішили. Я з мого бокуе беру за свідка самого Господа Бога і
Я[сно] В[ельможного] Й[ого] М[илість] П[ана] Воєводу Київського
(Адама Кисіля), що я з Його Милостю щиро коло миру заходився^ і
поспільство з Військом перемішане, вже від Війська було відділене і
всілякі бунти були вже вгамовані.® Піддані до послуху вже прихо-
дили, так що земля” зовсім стала заспокоюватись і вже мав1 кожний
пан утішатись маєтками й пожитками своїми. Отже по останнім
приїзді й перебуванню у нас посла Й. Королівської Милости ЙМП.
Старости Черкаського (Миколи Кисіля, брата воєводи) вже всі
справи доходили до свого кінця?
”Але коли прийшла до нас звістка про похід польський, ми му-
сіли знов до купи збіратися і за тимк нашим порушеням знов уся
Україна повстала і у де-яких місцях, по мимо наших суворих забо-
рон, почалися убивства (шляхти), які чинило поспільство, 1 а не ко-
заки. Ми одначе зібравшися [докупи], виконали /тільки/ те, чого
наш союз із Царем ЙМ. кримським (Ханом) вимагав, а з Ясно-
вельм. ПЙМП. Краківським (Миколою Потоцьким) через послів
своїх знеслися”1 в справах війська та безпеченства нашого” і самі,
одержавши листа” від Маєстату Найясніщого Короля ЙМ. і Ясно-
вельм. Пана Воєводи Київського, повернулиг спокійно назад. І за-
раз стали ми дбати та дбаємо,4 щоб поспільство до підданства Панам
повернуло, а Військо Реєстрове Й. Кор. Милости щоб у своїм
порядку оставалося. Тих, що піднесли1 руку на уряди Панів своїх,
або на кого небудь, ми скрізь без ніякого милосердя мечем покара-
ли і тепер караємо за відомом того-ж ЯВ. Комісара ЙМП. Воєводи
Київського, отже знов за ласкою Божою земля заспокоїться.
а достойники; ь бажав;с прославляли;11 закордонних, заграничних;с якщо йдеть-
ся про мене, то; г трудився; 6 придушені; ” край, країна; 1 міг;і наближалися до роз-
в’язки (своєї мети); к через це наше;1 чернь; га послів наших порозумілися;п походу та
нашої безпеки; ° згідно з листами; р відступили; 4 При цьому ми пильнували й пиль-
нуємо; 'підняли
62
”Того-б тільки треба, щоб уже більше одмов5 та погроз не було.
Але що ці постійні похвалки1 не припиняються, то й ми теж мусимо
бути на сторожі, не відрікаючись усякої11 допомоги, звідки-би вона до
нас не приходила. Друга ще важніща причина1' та, що мимо* по-
становлених під Зборовом пунктів, — Соймом, Маєстатом Най-
ясніщого Короля ЙМ. і всею Річпосполитою нам підтверджених11 —
віра наша грецька православна не тільки в цілости не заспокоєна/
але ще під більшим гнетом залишається. А доки цей спір2 не припи-
ниться, доти Русь такою, як бувала споконвіку, не буде? Тому
умовились ми під Зборовом, що Унія мала бути знесена6 й не хотіли
ми до нічого приступати, аж нам зараз там-же під Зборовом усі
владицтва відцані не будуть/ або щоби6 ці пункти зборівські з ласки
Короля ЙМ. там-же зараз через Короля ЙМ. Пана Нашого Мило-
стивого і ЯВельможних Панів Сенаторів були заприсяжені. ЯВП.
Воєвода Київський звів нас/ щоб ми були певні і контентувалися1
Короля ЙМ. ПНМ. привілеями та соймовим потвердженим. І ми
дуфаючи8 йому на те пристали. Що коли на Соймі не здійснилось/
хоч і затверджені пункти наші, в тім перед нами винен ЙМП.
Воєвода.
”Так у цих двох справах: віри нашої стародавньої заспокоєня й
миру запевненя1 до ВМ. Наших Милостивих Панів, яко найблизче
того вогню1 будучих, звертаємось. Одно вже хай із двох буде: або
нам не погрожувати11 і мир, повагою Маєстату Найясніщого Короля
ЙМ. постановлений, /вповні нам/ забезпечити таким чином, щоб
усі церкви з владицтвами й добрами — так у Короні, як і у Вел.
Князівстві Литовськім, так у королівських добрах, як і в шляхець-
ких, відданні були, і ті церкви, що на костели обернені, і добра від
церков одібрані щоб повернуті були і унія /з/ [в] них щоб була зне-
сена,як нам у пунктах зборівських єсть обіцяно; — або нам,1 людям
простим, більше вже нас у тих пострахах не тримаючи,т обявить,
що ми вже Королеві ЙМ. ПНМ. і Річпосполитій не потрібні. А ми,
Господу засвідчивши вірність нашу і кривду нашу, при невинности”
нашій лишатись будемо.
’сварів і докорів; ‘погрози; “не відмовляючись від жодної допомоги (підкріп-
лень), байдуже звідки; “(тут:) справа; умова; "незважаючи на постановлені;хзатвер-
джені; уне є повністю заспокоєна (забезпечена);2 А ці чвари до того часу не припи-
няться “поки Русь не стане такою, як завжди бувала; ьскасована; “хіба, що... відцані
будуть йабо, що нам зараз там таки присягнуть...; “зле нам порадив; обдурив нас; гне
сумнівалися й задовольнилися; “довіряючи йому; ‘‘Якщо це на сеймі не здійснилось
— хоч підтвердили наші статті — то в цьому винен;1 забезпечення;1 від тої пожежі;
к відгрожуватись; 1 або, щоб нас, чесних людей; т довше нас не зводили надією і не
лякали, тільки об’явили; " будемо держатися нашої правоти (залишимося невинува-
тими)
63
"Дорога нам земля Отчизна наша, але віра прирожденна до-
рожчою мусить бути,0 за яку ми все охоче вмірали. А тепер вдомар
над нами насильство вчиняється/ Ми, не дай того Боже, нікому не
хочемо нарушати його прав, власности тільки нашої руської дома-
гаємось/ з церков наших унія, якої ніколи не бувало, щоб була зне-
сена1 і щоб церкви всі наші й добра церковні, котрі ще в неволі зна-
ходяться, нам, Народові Руському православному, віддані були. А з
їх Милостей хто хоче і як хоче хай вірує, нам це байдуже,11 ми свого
не чужого домагаємось. Панове-ж Уніяти що чужого ґвалтом
посіли, хай одступлять/ бо Князі й Пани чесні Руські, Предки ВМ.
НМ. Панів і предки наші, добрі Молодці, добилися вільностей* у
Королів панів наших та Річпосполитої, і віри святої грецької
боронили, горла свої накладаючи? Польські війська і руські війська
запорожські (до бою) ставали, а не уніятські, про такі й не чуть бу-
ло. Та й тепер, коли ці двоє будуть,5 така-ж ласка Божа буде і по-
страх усім ворогам пограничним/
"Просимо отже усильно6 ВМ. НМ. Панів до останньої розпуки
нас не доводьте, до якої жаль і утиск приневолюють, ані нас до того
не примушуйте, щоб ми деінде допомогли шукати. Того від нас спо-
дівається0 і ЯВ. Комісар ЙМП. Воєвода Київський, /прохаючи,/
щоб ми до нікого не зверталисяг і ми так напевно би зробили, коли-
б могли дуфати,® що вже вдома5 мир забезпечений мати можемо, і
коли-б ми бачили віру нашу вповні заспокоєну. Але доки тих двох
річей1 не буде, не приведе нас до того ніхто в світі. Тому вдаємося
до ВМ. Наших Милостивих Панів, щоб ВМ. НМ. Панове
спричинились до того, аби віра наша вповні заспокоєна була і щоби
певність* миру вже статечне заґварантована була/ Бо ми такої надії
не маючи, у кожного мусимо приязні запобігати,1 а через те й гинуть
ті краї, де ВМ. НМ. Панове маєтности свої маєте і де ми живемо.
”Свідчимосьт отже Господом Богом, що ми наше вірне піддан-
ство Королю ЙМ. додержувати готові,” коли також нам наші права
° дорогий нам наш батьківський край, але вроджена віра... мусить бути ще до-
рожча; р у нас (= в нашім краю);г діють, чинять; * не хочемо вчинити кривди; домага-
ємося тільки належних нам руських прав; * щоб скасовано унію, якої наші церкви ні-
коли не знали, і щоб нам віддали всі наші церкви і церковні добра; “це не наша справа;
’ хай віддадуть те (чуже), що силоміць забрали; “ з трудом добились вольностей
а жертвуючи своїм життям; ь ці дві умови;с закордонним;11 наполегливо Ваших Мило-
стей нам Милостивих; 'вимагає і... воєвода Київський, щоб ми; Зверталися (за до-
помогою); 8 надіятися, довіряти;11 = в себе, в нашім краю;' ці дві передумови не бу-
дуть здійснені; * безтурботність;к тривало забезпечена;1 скрізь мусимо шукати союз-
ників; т Клянемось; " що ми готові залишитись вірними підданими Короля
64
й вольности всему Народови Руському від Королів польських за-
присягнеш й Війську Запорожському за його кріваві заслуги надані,
— додержані будуть. Після того мир в Отчизні пожаданий, з обох
сторін непорушно захований будучи,0 так Короля ЙМ., як і всю Річ-
посполиту утішить. В чому ми не сумніваючись, надії свої
покладаємо на те, що ВМ. НМ. Панове, які Отчизну кохаєте, на
теперішнім своїм соймику щиро та зичливо порадившись,11 ІМ. Па-
нам Послам на Сойм близько будучий в інструкцію положите' і по-
важно накажете, щоб вони того домагалися, аби наші Посли з
чимось певним зі Сойму повернули.8 А ми дознавшись1 про таку (до-
бру) волю і таку ласку ВМ. НМ. Панів, на всіляку послугу Його
Королівській Милості й усій Річпосполитій готові будучи, на той
час11 послуги наші Лицарські ласці ВМ. НМ. Панів оддаємо.' ВМ
НМ. Панів у всім повільні* й зичливі слуги — Богдан Хмельниць-
кий Гетьман з Військом Й. К. М. Запорожським. А про відповідь
ВМ. НМ. Панів через того-ж посланця нашого просимо.”34
В двох, отже, справах жадає козаччина у шляхти допомоги й
посередництва: в справі "заспокоєна руської віри” і у справі заґва-
рантованя внутрішнього миру, щоб з польського боку ніяких по-
гроз і ніяких ворожих намірів супроти Війська Запорожського не
було. Тільки тоді настане бажаний спокій та всякі гаразди в спільній
Отчизні Річпосполитій і спільна любов до тієї Річпосполитої, як
шляхти так і козаків, поруч зі спільною їх вірою має служити під-
ставою цілої тої їхньої спільної політики.
Заохочувати волинську і взагалі ”руську” шляхту до оборони
православної віри українська козаччина розуміється не мала потре-
би. Вся довголітня боротьба цієї шляхти в центральнім Соймі Річ-
посполитої і на провінціональних соймиках воєводських — бороть-
ба пером і словами, а часто (в збройних наїздах на своїх супротив-
ників) і оружними ділами — дала доказ, що ця шляхта, яка ще при
вірі своїх батьків залишилась, зробила все можливе, щоб цю віру
батьківську спасти, оборонити і для дальших поколінь її заховати.
Не будь цієї боротьби, не було-б очевидно національно-реліґійних
змагань і серед самої, дуже ріжноманітної по своєму походженю,
степової української козаччини, що власне від шляхти "руської” цю
національну боротьбу унаслідувала, перейняла і далі її вела.
Поминаючи вже такі багаті змістом і формою часи цієї бороть-
би перед козацьким повстанням і беручи рік 1648 та слідуючі, ми
° збережений незрушимо обома сторонами; р нарадившися;' інструкції видась-
те й суворо накажете;5 повернулися із сейму з чимсь ясно окресленим; * засвідчивши
таку; "в той час, тоді; 'віддамо; "слухняні
65
бачимо, як православна шляхта "руська” загрожена повстанням у
самім своїм фізичнім існуванню, вигнана зі своїх маєтків і до тла
зруйнована, продовжує одначе виконувати без упину своє традиций-
не завдання оборони прав своєї нації, отже, відповідно до тогочас-
них понять, оборони прав своєї віри в першій мірі.
На варшавськім Соймі Конвокацийнім у 1648 р., в самім розга-
рі козацького повстання й селянських розрухів, усі посли шляхти
Київського воєводства поставили жадання, щоб унія була знесена і
щоб тільки грецька та римська віра оставалися.35 З посеред шляхти
волинської, крім розуміється Адама Кисіля, її давнього провідника,
учня та наслідки ка славного колишнього голови соймової шляхе-
цької "руської” опозиції Лаврина Древинського, особливо завзято
на цьому Соймі в обороні предківської віри виступав судця крем-
янецький Яворський. Коли-ж хорунжий надворний литовський
Оґінський на засіданню 14/24 Липня "почав вичисляти кривди”, які
терпить віра православна, то в Соймі знялася ціла буря. Польські
посли накинулись на "руську шляхту” за те, що вона хоче здобути
собі свої права тепер, коли їм, шляхті польській, ”душно діється”,3
коли Хмельницький і повстанці "віру католицьку мордують і над
нею знущаються”. Чи користаючи зі своїх прав шляхецьких — од-
повідав Оґінському писарь львівський Ожґа — може захочете па-
нове й усіх хлопів та весь руський рід хлопський цими правами об-
дарувати? Була це розуміється їдка насмішка над патріотизмом
шляхти "руської”, що власне від цих "хлопів” найбільше
постраждала. Підкресливши свою льояльність і заявивши, що проти
”своєвільників” вона готова разом зі шляхтою польською кров
свою проливати і кожного шляхтича повстанця за "ворога і зрадни-
ка отчизни” оголосити, шляхта "руська” все-ж таки від своїх жадань
національних "жодною мірою одступити” не хотіла.36
Те саме повторилося і на слідуючім Соймі Елєкцийнім. ”На
спори про релігію грецьку — пише поляк сучасник — потрачено бу-
ло багато часу”. Спори ці иноді приймали острий характер. Коли
один з польських послів іронічно зауважив, що "якісь руські чари
нарадам нашим заважають”, то ”за ці руські чари — нотує автор
сеймового дневника — панове Оґінські (Олександер, воєвода мін-
ський і Богдан, хорунжий надворний литовський) образившись, по-
чали промову того посла криками ь заглушати”.37 За "пошануваня
прав віри грецької, за згодою Послів та Колєґів своїх волинських
всіх” — виступив ”Филон Єловицький, дідич на Ланівцях, войський
володимирський”. Так само в оборону "прав релігії стародавньої
"стасться важко, задушно; ь вигуками
66
грецької” станув тоді-ж Адам Кисіль, і вище згадані обидва Оґін-
ські, і Богдан Стеткевич, каштелян новогродський, і кн. Санґушко і
багато инших.38
Знов у слідуючім році 1650-ім, шляхта київська, зібрана в Жи-
томирі на соймику воєводськім, вставляє своїм послам на Сойм в
інструкцію жадання, щоб усі костели на Україні були обернені в
церкви, ”бо й так пусткою стоять”.39 І коли Адам Кисіль, воєвода
київський писав до Гетьмана Хмельницького, що ”один будучи в
Короні Польській з Народу Руського сенатором, несу на своїх пле-
чах оборону св. Церкви і стародавньої віри нашої, доніс її до сивого
волосся і донесу, дасть Бог, і до смерти”40 — то це була істинна
правда. Кисіль же був найвидатніщим представником і провідником
тієї непокозаченої "православної шляхти руської”, що тісніще від
своїх покозачених братів традицією, культурою, привязаностю до
своїх маєтків, політичним консерватизмом врешті, зі своїм класом
звязана, до степового козацтва пристати і в степових ”добрих мо-
лодців” перевернутись не могла. При Гетьмані Війська Запорож-
ського в Україні вона змогла знайти собі місце пізніще, коли той
Гетьман став не тільки провідником козацьким, а і "самодержцем
руським”, коли став він, як казав Митрополит Косів — "Землі на-
шої Володарем і Начальником”...
А поки-що вся національна боротьба непокозаченої шляхти
"руської”, ведена за віру батьківську, пропадала марно. Бо її участь
у національній боротьбі тільки тоді могла б дати позитивні наслід-
ки, збільшити загальну силу й загальну відпорність українського на-
ціонального організму, коли-б уся українська національна боротьба
велась єдиним національним фронтом спільно зі спільним ворогом
— от хоча-б так, як єдиним фронтом поборювали всі тодішні по-
ляки козацьку, шляхецьку, селянську й усяку иншу Україну. Такий
єдиний національно творчий фронт, в умовах тодішньої денаціо-
налізації і розпорошена українського громадянства, могла дати
тільки боротьба за свою спільну всім державність, за повне, обо-
вязуюче всіх, одділеня від Польщі і за збудування на землях україн-
ських, на місці старої й непотрібної вже державної організації поль-
ської, нової, обнімаючої всіх мешканців цих земель, державної ор-
ганізації української. Але такої боротьби тоді ще не було. А раз за-
ховувалась на українських землях державна організація польська,
то боротьба за спільну віру в рамах Річпосполитої не могла націо-
нально обєднати шляхту й козаччину. Вона не могла засипати того
соціального провалля, що між цими двома політично активними
верствами української нації власне в державній системі й укладі Річ-
посполитої витворилося. І тому, не даючи шляхті опори й підцерж-
ки в масах народніх козацьких, шляхту цю до занепаду й повного
загину вела.
67
В очах правителів польської держави боротьба за віру право-
славну робила шляхту ”руську” спільницею "бунтівників” козаць-
ких. Вона вся стає для польської Річпосполитої політично підозрі-
лою й непевною. "Зависока це воістину для хлопів теольоґія — пи-
ше в своїм листі до Сойму кн. Домінік Заславський, розглядаючи
жадання козацькі звороту православних церков. — Плебс видумати
такого не могла. Бо всяка юрба, подібно як море, сама по собі неру-
хома. Поскільки буря або тиша на морі панують, постільки0 воно
бушує або спокійним буває. Причина й початок завжди лежить6 в
ініціаторах.” І проти тих "провідників зрадників”, що "вірність Річ-
посполитій зломили”, закликує спольщений потомок українських
князів усю соймуючу шляхту польську.41 Розуміється тими ініціа-
торами та провідниками мусіла бути — в розумінню Поляків —
шляхта "руська”. "Панове Русь причиною й поводом' цієї війни” —
пише сучасник Поляк, передаючи загальну опінію. А про "порозу-
міння з Панами” спеціяльно допитувано на ”коифессатах”г пійманих
і тортурованих козаків.42
Що частина шляхецького "посполитого рушена”® під час битви
під Берестечком запізнилася, ”в тому обвинувачують — пише поль-
ський учасник цієї битви — каштеляна київського Бжозовського,
Русина, котрий збив їх з толку, про нашу програну запевняючи?
Але в тім ошукався” — додає злобно цей кореспондент.43 Найбіль-
ше таких обвинувачень сипалось на голову провідника непокозаче-
ної шляхти "руської”, на воєводу брацлавського потім київського
Адама Кисіля.
Коли там-же, під Берестечком, польські політики й полководці
радили над тим, чи дарувати поконаним козакам амністію, то одна
гадка між ними була, щоб ”всю старшину і знаних бунтівників під
меч пустити,1 а решту ласкою обдарувати”, а инші знов радили ”імя
козацьке вигубити... Давши їм тільки слово*, потім гармати і
рушниці відобрати, всіх по полках роздати? в пень викосити і віру
православну знести, а через це — додає самовидець і описувач тих
подій Освєнцім — від цієї наради Адам Кисіль зручно був усуне-
ний”.*44 Князь Ярема Вишневецький обвинувачував Кисіля в підку-
пі,т а його сторонники воєводу київського, коли він уперше прий-
шов на засідання Сойму елєкцийного, шаблями зарубати хотіли,
"ледве його біскупи собою заслонили”.45 І описуючи цей Сойм, по-
с залежно від того, чи панує на ньому буря, чи тиша;11 залежить від спричинни-
ка; ' ”ро\у6сГ = привід, приводом до; ' судовий (кримінальний) допит; е ополчення;
11 розповсюджувати вістки про;1 покарати смертю; * обіцянку (амністії);к розмістити;
'виключений; т продажності
68
сол московський Кунаков доносив Цареві, що "багато панів і шлях-
ти Адама Кисіля зовуть зрадником”.46
Польський уряд не хотів самому Кисілю доручити вести пере-
говори з козаками, "не вірючи йому, бо він одної з ними віри”. Але
коли показалось, що ніким не можна воєводу замінити, то оповіда-
ли в Польщі, що ”з тими переговорами Кисіль дуже підозрілий”.11
Архієпископ латинський львівський писав, що "Кисіль виправдує
злі діла0 козацькі і в той спосіб умови з ними заключає,р а нас, яко
Русин, обвинувачує”. Знов ксьонд Цєклінський, домініканки, запев-
няв, що "Хмельницький бажав переговорів, але Кисіль умисне їх
•	99 47
проволікав .
Шляхта польська вимагала від Кисіля, щоб він "назвав зрадни-
ка [секретів] наших таємних нарад, який Хмельницькому доносить
про все, що задумує Річпосполита”. І більшість з них була певна, що
то власне Кисіль той зрадник. Наприклад Шорнель адміністратор
замойський був переконаний, що "Хмельницький має по своїм боці
пана Воєводу /Київського і/ в тім не треба сумніватись”.48 В ріжних
тогочасних ”пасквілях” і численних сатиричних віршах Кисіль усе
фігурує як ”слава козаків і радість /православних/ [схизматиків]”.
Не міг чорт унії із схизматиком стравити.
Мусів Кисіль посолити і Хмелем приправити — такі були най-
більш невинні літературні жарти. Бо в таборі й на зібраннях шляхта
польська, як наприклад під Білою Церквою в 1651 р., воєводу київ-
ського не инакше, як ”ск...... сином і обманцем” називала...49
Щирі бажання шляхти "руської” помирити Річпосполиту з коза-
ками, тоб-то виконати те завдання, якого від неї Гетьман і Військо
Запорожське домагалися, викликували супроти неї серед шляхти
польської ще більші підозріння, чим її оборона віри православної.
"Моя душа нещаслива/ а ще більше розум — писав Кисіль до При-
маса Річпосполитої — все те, до чого прийшло, предвиділи й перед-
чули. Я-ж бачив козаків, більше чим прості хлопи поневолених...”50
І оце розуміння дійсности та й оті нитки симпатії й родства, що
вязали статочну консервативну непокозачену шляхту з її покоза-
ченими одновірними родичами, провідниками повстання (на-
приклад у найближчому оточеню Кисіля — в характері його, по
теперішньому кажучи, адютантів — знаходяться тоді: Марко Зду-
п“г іупгі ігакіаіаті Іаіетпу іо КізіеГ = Кисіль дуже таїться (а не "дуже” підо-
зрілий”, як розуміє Автор); "злочин; р“іут ігакіаіу зіапоиз, еі поз ассизаі, іако
Кизіпі” = "цим гальмує договори, а нас звинувачує, бо русин” (а не ”в той спосіб
умови з ним заключає”); “Нещаслива моя душа... /і/ ...розум ... все... предвиділи
69
нєвський, шваґер Гетьмана Хмельницького, і Костянтин Вигов-
ський, рідний брат Івана, писаря генерального) — робили ту шляхту
в очах цілої Польщі чужою й непевною. Ми бачимо "панів і шляхту
благочестивих”: старого невтомного Кисіля, його брата Миколу,
кн. Захара Четвертинського, Федора Михайла Обуховича, Прокопа
Верещаку, Юрія Ярмоловича, о. Петронія Ласка, Сосницького,
Зацвіліховського, Чорного і багато инших — скрізь, як послів Річ-
посполитої до козаків, як комісарів, як примирителів і медіяторів.
"Я [...] вже майже зівялий,ь весь умучений і на здоровлі скалічений,
цілі три роки ганяю і тепер, від сойму почавши, досі постійно зно-
шуся0 з Королем Й.М., щоб кров християнська не лилась, щоб по-
слідня частина народу нашого козацького не згинула” — так писав
Кисіль до Гетьмана на склоні своєї діяльности в Марті 1651 р.51 Але
все це було надаремне. "Руській” шляхті не вірила ні одна ні друга
сторона. "Мені і од Руси буває6 лихо і од Ляхів” — такий одинокий
висновок міг зробити з цілої своєї миротворчої праці не тільки
Кисіль, а й уся непокозачена шляхта українська, що за ним стояла і
його політику піддержувала.
В цім миротворстві бачуть правителі Річпосполитої у шляхти
"руської” якийсь підозрілий особистий інтерес. Один з польських
дипломатів, Войцєх Мясковський, підкоморій львівський, доносить,
що Кисілю пропонували повстанці "Князівство Руське”, або
”Державу Подільську”.52 Другий пише, що між українським "хлоп-
ством такий гомін іде, що Кисіль має Королем бути і не буде добре
— додає він — поки того Кисіля на палю' не посадять”.53 Князь Ви-
шневецький публічно на Соймі обвинувачував Кисіля в тім, що "ко-
заки по талєру з коня складалися і 8 тисяч Татарів до себе залучилиг
та Кисіля на королівство вести мають”.54 І так без кінця.
Здавалося-б, що такі напружені й ворожі відносини між шлях-
тою польською та шляхтою "руською” повинні були примусити не-
покозачену частину шляхти "руської” піти слідами своїх покозаче-
них братів, і, порвавши свої звязки з Річпосполитою, пристати до
одновірної козацької України. Але жертва й героїзм — все можливі
для більше енергійних, більше чутких одиниць і навіть груп — не-
можливі для цілого економічно скристалізованого і політично та
культурно спаєного класу тоді, коли для боротьби того класу за
певну ідею, яка власне жертв і героїзму вимагає, нема реального
ґрунту. Таким реальним ґрунтом, на якому міг-би в жертвенній
оружній боротьбі за національне визволеня обєднатись з козач-
ья вже зовсім змарнів; ‘нараджуюсь; **діється; 'на кіл; 'прихилили на свою
сторону
70
чиною весь шляхецький український клас, було-б забезпеченя
істнування того класу, хоч і в нових, хоч і в змінених, але в держав-
них, тоб-то новою козацькою державною організацією заґваранто-
ваних, формах. Це розумів дуже добре Великий Гетьман, на-
мовляючи в початку 1649 року прибувшого до нього в характері по-
сла Річпосполитої Адама Кисіля і його дружину, Анастазію-Хри-
стину зі старинного волинського роду Богушевичів, що з чоловіком
цю тяжку подорож відбувала, "щоб вони Ляхів виріклись і з козака-
ми залишилися, до Ляцька держава згине а Русь буде панувати то-
го-ж року, незабаром”. Але одночасно Гетьман мав надію, що з
комісії й миру з Річпосполитою ничого не вийде, бо ”хто зна8 — ка-
зав він — чи молодці в двадцять або й тридцять тисяч війська ре-
єстрового не стануть11 і чи осібною Державою (исігіеіпут Рапкі^ет)
не захочуть вони лише задовольнитися”.55 І в тім посліднім Богдан
Хмельницький помилявся....
Коли Кисіль з иншими комісарами тоді-ж таки верталися з Чи-
грина до Варшави, то в Звяглі жінка кушніра Тиші, який підчас по-
встання став охочекомонним полковником звягельським, приймала
їх ”за столом покритим сріблом” (награбленим по панських дворах
підчас повстання) і за обідом ”лаяла Хмельницького за те, що він не
так виставно' живе тепер, коли Бог всього дав много”.56 Це дрібна,
але характерна рисочка. Ідеї, особиста посвята (всі знані нам дже-
рела підкреслюють надзвичайну скромність і навіть убогість в
персональнім життю Хмельницького), мрії Гетьмана про "князів-
ство по Львів, Холм і Галич” — були для маси козацької ще не-
зрозумілі. Її політична ідеологія поки-що дальше боротьби з
панами не сягала. І тепер економічно наситившись в домашній
внутрішній війні, побивши й пограбувавши цих панів при допомозі
своєї "правої руки — черні” — вона одного тільки бажає: щоб пани
назад не повернулися. Але їй здається, що ці пани вже обезсилені, а
сусіди з другого боку Татари, яким теж велика пайка награбованої
здобичі дісталась, їй не докучають. Отже, ніщо не пхає цю масу
козацьку до дальшої боротьби за поширеня або за оборону своєї
національної території. Між тим в дану історичну добу не домашня
війна за внутрішні багатства, а тільки така боротьба за національну
територію, за поширеня чи оборону землі, примушує нації євро-
пейські до тяжкої державно-орґанізацийної творчости. Маса
козацька втішається "золотом, сріблом, китайками”, яких стільки
дала їй хоча-б одна пілявецька побіда, втішається вона вільними
е”Не знаю чим скінчиться ця друга комісія, якщо...” ;11 ”... молодці не схочуть
погодитися на 20 або ЗО тисячне реєстрове військо, а захочуть мати незалежну дер-
жаву. Побачимо”; 1 "яріепдіде” = пишно, розкішно
71
вже від маґнацьких поборів своїми "уходами”, своїм козацьким,
вже всякими старостами й намістниками не придушеним, добич-
ницьким і скотарським (отже ще в великій мірі не рільничим, не хлі-
боробським) промислом. Землі маґнацької вона ще поміж собою не
поділила і за собою не закріпила. Задля оборони землі будувати
"осібну державу” — як того від неї сподівається Гетьман — і жер-
твувати задля цієї будови своїми матеріяльними придбаннями й ін-
тересами вона поки-що не бачить ніякої потреби...
Ярема Концевич, один із емісарів Хмельницького, що були по-
слані з козацької України в північно-західні "руські землі” залучати
їх до повстання, пійманий у Липні 1648 р. коло Галича польською
владою і взятий на "коифессату”, оповідав: що козакам ”пан Кисіль
дав 50 гаківниць і пороху багато до міста Броварів”, що Афанасій (в
міру Олександер князь з Козельська Пузина) владика Луцький при-
слав Кривоносові 70 гаківниць, пороху 8 півбочок, олова під-
достатком” — що "владика львівський (значний шляхтич Арсеній
Желіборський) 3 бочки пороху і кулі козакам дав”. Знов козаки з
полку Кривоноса, взяті в полон під Прилуками, казали на допиті,
що "ченці від п. Кисіля бували в посольстві у Хмельницького кілька
разів...”57 і т. д.
Все це розуміється свідоцтва посередні. І трудно знайти пози-
тивні історичні дані, "документи” того, що мусіло відбуватись у
найбільшій тайні. Найти такі документальні сліди порозуміння пра-
вославної шляхти "руської” з козаччиною в справі підняття й орга-
нізації повстання ”за віру руську” буде мабуть неможливо. Але все
однак промовляє за тим, що в усіх тих поголосках, які про таке по-
розуміння ходили, єсть велика доля історичної правди.
Перш за все тісне порозуміння в справах, що торкалися "русь-
кої віри”, бувало між шляхтою та козацтвом і давніще. Про це я го-
ворив ширше в иншім місці, тут для ілюстрації згадаю хоча би
"протест’4 в 1610 р. козака Григорія Середи з товаришами, в якому
Військо Запорожське заявляє, що воно ”при стародавній вірі пра-
вославній стоїть так само як і князі, панове, диґнітарі,к лицарство і
шляхта ріжних земель і воєводства Київського.” До заснованого
шляхтою, духовенством і міщанством православного брацтва київ-
ського вписується, як відомо, в 1616 р. Гетьман Петро Конашевич
Сагайдачний зо всім Військом Запорожським. І "за совітом” того-ж
Гетьмана і ”многих благочестивих панів шляхецького роду” була
нелегальним революцийним шляхом відновлена в 1620 р. духовна
ієрархія православна. На соймах 1620, 1623 і 1632 років шляхта
' "протестація” — заява про порушення прав(-а), яку вписували до судових
(ґродських) книг; кдостойники. Цитат автором вкорочений
72
"руська” й козаччина виступають одночасно і в порозумінні між
собою з петиціями й меморіалами в обороні віри національної. А
підчас козацького повстання 1638 р. Остряниця й инші провідники
козацькі "попів і ченців на Поділля, Покуття й Волинь послали,
щоб вони за війною агітували, котрі теж з посольством [з тим-же
післанням] і до шляхти віри грецької приходили”. Не помилявся
супроти того князь Юрій Збаражський, коли він ще в 1625 р. писав,
що по всій київській землі й на Білій Руси "міста королівські й доми
шляхецькі, одні явно, другі скритс козакам сприяють і їх за
визволителів у своїм поневоленю* вважають”...58
Для такого порозуміння між шляхтою й козаччиною в 1647-8
були ще й инші причини. В той час шляхта бачила вже виразно пов-
ну безнадійність легальної парляментарної боротьби за свою націю
й повну безвихідність свого становища, як представників і членів
цієї нації. Вже на соймі 1632 р. той самий Адам Кисіль на чолі всіх
"руських послів”, національні жадання яких не були розуміється за-
довольнені, грозив шляхті польській сецесією з сойму і ”мно-
жеством шляхти руської від Сяну до Дніпра і Дністра”. ”Коли ми
вийдемо побачимо скільки вас останеться!” — казав він, покидаючи
зі своїми однодумцями залю засідань.59 ”На соймиках їх забезпе-
чають, а на соймах їх на сміх підіймають. На соймиках обіцяють, а
на соймах лають. На соймиках їх братією зовуть, а на соймах від-
ступниками” — так характеризував у 1613 р. політику Річпосполи-
тої супроти шляхти "руської” її земляк — сам католик, але щирий
патріот "землі руської” — Ян Щасний Гербурт. Не диво отже, що в
10 літ пізніще в 1623 р., подаючи свою ”Суплікацію” до Сенату Річ-
посполитої, вся шляхта "руська” в незвичайно енергійних словах
протестує проти тих кривд, проти того "страшного поневолена”, які
терпить в Річпосполитій "Русь православна”. ”Воляп1 Народові Русь-
кому — каже вона, покликуючись на привілей інкорпорації Руси до
Корони Польської — належиться двояка”: тому Народові Руському,
котрий єсть релігії римської, послушенства0 західного і Народові
Руському, котрий єсть релігії грецької, послушенства східного. Русь
римської віри при своїй волір остає, нам, Руси віри грецької, воля
видерта.” 4 І перестерігає вона Річпосполиту перед "закушеним
удилг в крівавій внутрішній боротьбі”, бо тоді не буде "гіршого на-
сильника,5 чим домашній”. А на передодні повстання, в р. 1646
зібрана на соймику воєводськім шляхта волинська заявляє, що віра
їхня ”в такім поневоленю в [католицькій] державі християнській, в
'визволителів від свого гніту; тВольность; “подвійна (тобто для цих, і для
тих;); “обряду; рвольності, своїм праві (привілеях); чвольності відбирають; 'затис-
ненням вудил; 'тирана
73
Річпосполитій вільній і свобідній, знаходиться, якого навіть греки в
неволі бісурменській не зазнають” і наказує вона своїм послам, "че-
стю, присягою й сумлінням їх обовязуючи”, щоб вони до ніяких
справ державних не приступали, поки ця "тяжка кривда1 не буде за-
спокоєна”.60
Розуміється в такім становищі і при такім настрою шляхта пра-
вославна про майбутнє повстання козацьке мусіла знати, його в пев-
ній мірі бажати й у тім напрямі, щоб воно стало повстанням за віру
і за націю, його підготовляти. Нагадаймо ще, що напружена націо-
нальної боротьби в літі 1647 р., отже перед самим вибухом повстан-
ня, було настільки сильне, що канцлер коронний Оссолінський ува-
жав необхідним самому виїхати в Україну на переговори ”з Митро-
политом Київським, Адамом Кисілем, Максиміліяном Бжозов-
ськими і иншою видною шляхтою руських країн, яко /на/чільними
релігії грецької головами”.61 В слідуючім 1648 році цей же самий
Митрополит Київський, сам шляхтич значний по походженю, прий-
має Богдана Хмельницького, як визволителя і спасителя націо-
нального. Думати, що робив він це без відома й згоди "шляхти
руської — голов /на/чільних'' релігії грецької” — очевидно немож-
ливо.
Патронами Київської Академії, настановленими заповітом Ми-
трополита Петра Могили в Грудні 1646 р. на те, щоб ”це одиноке
забороло православної церкви Руської їхнім старанням [...]* для по-
множеня хвали Божої і науки діток православно-руських держало-
ся”* — були знані вже нам Адам Кисіль, тоді каштелян київський,
Олександер Оґінський воєвода мінський, Богдан Оґінський хорун-
жий надв. литовський, Богдан Стеткевич каштелян новогродський,
Федор Проскура Сущанський писар брацлавський, князь Степан
Четвертинський, подкоморій брацлавський, князь Григорій Четвер-
тинський подкоморій луцький, князь Захарій Четвертинський підсу-
док луцький, князь Микола Четвертинський і "инші пани право-
славні”.62 Чи можливо, щоб без відома цих панів православних і
своїх патронів Академія Київська вітала в 1648 р. Гетьмана Хмель-
ницького в Київі ”ораціями і акклямаціями”, в яких величала його
"Мойсеєм, оборонцем, визволителем і освободителем народу з не-
волі ляцької, в знак того Богданом: од Бога даним — названим”.
Чи можливо, щоб без згоди шляхти, тою шляхтою власне й духо-
1 утиск (гніт) не припиниться; “ з укр. роду Березовських; ’ чільних голів; ” “аЬу
Іе ипісшп рі£пи$ рга\¥О8Іа\¥пе) Кивків] Сегкхуі «іагапіет, оЬтузІаи'апіет у радго-
спно ісЬ тобсіби' еуііетит <11а гохтпогепіа сЬлуаІу Вогеі у блзсгепіа сіхіаіек рга-
и'оїіаи'погизкісЬ іпуаіо” (Памятники, т. 2, 1898, стор. 434); 'було вірним
74
венством до Київа спроваджений Патріарх Єрусалимський Паісій
надав Гетьману титул "Князя Руси” і підчас урочистої проповіди до
Костянтина Великого його прирівняв. Чи можливо врешті, щоб не
було порозуміння, скажім, між вищезгаданим владикою луцьким
Афанасієм Пузиною, його братом кн. Юрієм Пузиною (цей остан-
ній, уміраючи в тім-же 1648 році, дітей своїх "просить і строго напо-
минає, аби вони при вірі святій, в якій вони породились, міцно й не-
порушно стояли, не даючи звести себе помпіу світа цього”) і загалом
усею благочестивою шляхтою волинською, а правою рукою Геть-
мана, писарем генеральним Іваном Виговським, коли згадати, що
вони всі, тоді як Виговський був ще намістником староства луць-
кого, зустрічалися в брацтві луцькім, до якого всі вони разом нале-
жали і де спільно найважніщі справи національні обговорювали й
рішали...63
Шляхта "руська” буз сумніву в підготовці і в замислі повстання
— як повстання національного — участь взяла. Але цей землевлас-
ницький, політично вироблений, культурний і посідаючий державні
традиції, а через те одинокий тоді до державної творчости здатний
український клас був чисельно заслабий, щоб повстання опанувати,
щоб йому від самого початку не тільки національний, а в дальшій
консеквенції й державно-сепаратистичний характер надати.
Зустрівшись у самім початку повстання з переможними класовими
тенденціями степової, хоч і православної, але ще не земле-
власницької, ще не хліборобської козаччини, — близька до неї ві-
рою, але безмежно далека противенством двох ріжних економічних
і політичних укладів: осілого, хліборобського, землевласницького і
півкочового, добичницького, общинного (спільні уходи, пасовиська
і т.п.), — загрожена сліпою селянською революцією, яку козацтво
задля своїх класових цілей підняло і яка однаково проти всієї
шляхти, як "руської” так і польської, зверталася, — бачучи, одним
словом, свою смерть там, де вона сподівалась знайти нове життя, —
шляхта українська, як клас, а не як ряд одиниць, мусіла шукати
оборони там, де їй не загрожувало повне знищеня. І цю оборону для
себе шляхта українська примушена була шукати в Річпосполитій
польській — там куди той самий процес боротьби сходу із заходом
— цивілізації кочовників із цивілізацією осілих хліборобів — веде-
ний не в українських державних формах, загнав уже було давніще її
предків. Слабість наших найбільше національно свідомих, наших
найбільше культурних, в європейському розумінню того слова, вер-
хів, слабість нашої державно-творчої аристократії, стала в цій пер-
у пишноті; розкішності
75
шій добі повстання, як не раз перед тим і як ще частіще потім,
причиною нашої національної катастрофи.
Коли провідники нації заслабі на те, щоб повести за собою ма-
су, то вони мусять самі йти за масою. Коли верхи не можуть підне-
сти до свого рівня низів, то вони мусять самі опуститись до рівня
цих низів, або відірватись від нації. Спекуляція на політичній темно-
ті народній, це одинокий політичний шлях для кожної слабої ари-
стократії. І в данім разі не зможе слаба шляхецька верства боротись
за сепаратизм від Річпосполитої і за свою "осібну державу” тоді, ко-
ли маса козацька того сепаратизму і тієї держави не хоче. їй оста-
ється пристосувати себе до політики мас; урвати що можна для себе
од цієї сліпої, темної привязаности козацтва до польського Короля,
так, як її так само слабі потомки в сто літ пізніще будуть уривати
що можна від такого-ж темного й сліпого стремління селянських
мас ”під високу руку православного восточного Царя”...
Вертаючи знов до нашої внутрішньої політики в першій добі
повстання Гетьмана Хмельницького, бачимо, що на тому економіч-
ному й національно-політичному тлі, яке я вище зарисував, пред-
ставляється вона так:
Козаччина не будує власної держави; вона ще не бачить потреби
організувати для оборони власної землі в окремий державний орга-
нізм усю свою націю; вона має надію забезпечити свої класові ін-
тереси і закріпити за собою матеріальні здобутки революції в де-
ржаві польській. І шляхта українська — безсила надати козацькій
політиці инший напрям — на Річпосполиту так само покладає всі
свої надії. Опинившись між молотом і ковадлом: між національно
їй ворожою маґнацько-шляхецькою Річпосполитою і між соціально
їй ворожою одновірною українською козаччиною — і бачучи перед
собою дальшу політичну залежність від польської держави, шляхта
українська спільностю віри з козаками і спільностю політичних тен-
денцій з Річпосполитою мусить рятувати своє істнування. Чим біль-
ше льояльна супроти Річпосполитої козаччина, тим ще більше льо-
яльною супроти Річпосполитої стає шляхта. Вона всіма силами на-
магається змити із себе підозріння в політичній спілці з одновірни-
ми ”своєвільниками”, які кидає на неї Річпосполита. Чим більше, в
міру зросту недержавного, класового козацького повстання, "русь-
кою” й православною заявляє вона себе національно, тим більше
польською стає вона політично; чим більше завзято боронить вона
словами й ділами ”віру руську стародавню”, тим більше запопадли-
во береться вона заступати одночасно державні інтереси польської
Річпосполитої.
Але-ж для цієї Річпосполитої зовсім байдужі інтереси й будуч-
ність шляхти "схизматицької”; вона боїться тільки українського се-
паратизму й утрати багатих українських провінцій. Що більше —
76
вона в тому сепаратизмі і шляхту "руську” підозріває. Отже в найго-
лосніщім, у найзавзятіщім поборюванню як раз того майбутнього,
а поки що (коли говорити про тенденції мас українських) зовсім мі-
фічного українського сепаратизму — мусить шляхта "руська” ма-
ніфестувати свою польську політичну льояльність. ”Хоч я й однако-
вою з козаками вірою благочестивою горжусь, але бажаю, щоби
всіх бунтівників проти Річпосполитої на палюа посажено” — заявляє
не раз і на всі лади Адам Кисіль...
Тільки лякаючи Польщу примарами неістнуючого поки-що ко-
зацького сепаратизму, тільки виступаючи в ролі оборонців єдности
й неподільносте Річпосполитої, зможе шляхта "руська” добитись
оборони своїх інтересів від тієї Річпосполитої, а одночасно виторгу-
вати від неї уступки в справах національних, здобути де-які права
для "руської” віри і тим ослабити соціяльно-революцийний розмах
козаччини. Коли всі забрані церкви і владицтва не будуть повернені
православним — пише Кисіль до сойму 1650 р. — коли Умова
Зборівська не буде заприсяжена, коли війська польські не переста-
нуть дратувати козаків і коли в результаті того всього "вигнані
обивателі Річпосполитої (тоб-то шляхта українська) не зможуть
вернутись у свої батьківські гнізда” — то краще зразу поступитись
Хмельницькому, який заключне союз із Туреччиною та Татарами і
"перенести границю від Очакова до Случі”, що буде кінцем для
польської держави. Отже треба боронити єдність державну,
покинувши "всяке недовіря одних до других” — тоб-то шляхти
польської до шляхти української, — бо "Русь це не (маленькі)
Інфлянти і без нас (шляхти руської) ані отчизна отчизною, ані ці-
лість Річпосполитої задержанаь бути не може”...64
І в тім власне була найбільша траґедія цієї недержавної, автоно-
містичної доби повстання, що український клас шляхецький, в яко-
му найбільше державні традиції українські задержались (мій предок
— писав наприклад Кисіль до Примаса Річпосполитої — якому бу-
ла доручена оборона Київа, не здав його польському королеві Болє-
славові, а поліг у воріт/ обороняючи город), клас, який найбільше
був у сепаратизмі державнім заінтересований і без якого держава
українська не могла бути збудована — закріпляється при польській
Річпосполитій і чим раз більше польонізується, примушений до того
ворожим йому, класовим і недержавним характером українського
козацького повстання. Боротьба двох українських класів, ведена в
рамах національно чужої їм держави і без тенденції утворити власну
державу, мусіла скінчитись для них обох політичним крахом. Коли
0 кіл; ь “Хаіггушапа” (старопольське) = збережена;с біля воріт
77
козаки хотять винищити українську шляхту при допомозі
польського Короля, якого завданням, на їх думку, було-б тую
”шляхту стинати”, а шляхта хоче при допомозі того-ж Короля й
Річпосполитої обезсилити українських козаків, то результатом
такої української національної політики мусіло бути торжество
польського Короля й Річпосполитої. Гетьман козацький,
Хмельницький, під Зборовом — на колінах перед фактично
розбитим і поконаним українськими повстанцями Королем Яном
Казіміром — складаючий йому присягу вірности, і рядом з ним
провідник шляхти української воєвода київський Адам Кисіль, що
Гетьману козацькому роту цієї присяги читає — це одна з
найбільше трагічних картин у нашій і так повній траґедії історії,
один із численних, памятників нашої внутрішньої руїнницької
боротьби, веденої "без пуття, без чести і поваги” в путах добро-
вільного рабства у чужої, ворожої держави.
Але Король польський не був у стані виконати на Україні ролю
такого миротворця, яку пізніще по смерти Богдана Хмельницького
виконав був Царь московський. І шляхту і козаків під свою звер-
хню державну владу однаково приборкати він оказався не в силі.
Тому державний лад і порядок, а з ним і класовий мир, який Поль-
ща на Україні заводила, був нетривалий і кінчився неодмінно новою
внутрішньою різаниною й новим взаємним самовинищуванням
української нації.
Наприклад по Зборівській умові й мирі з Річпосполитою, Геть-
ман офіціально приймає депутацію від православної української
шляхти, з Миколою Кисілем на чолі. Він дозволяє цій шляхті вер-
нутись до своїх маєтків під умовою, щоб вона "лагідно з хлопами
поступала”, наказує видати їй охоронні універсали, дає їй оружну
оборону козацьку і тих селян чи козаків, що проти повороту шлях-
ти повстають, суворими екзекуціями терроризує.65 Спочатку він,
ідучи по лінії бажань "руської” шляхти, надає тій політиці націо-
нальний характер: за лінію козацьку на Україну мають право вер-
тати тільки "Русини” і цементом, який обєднає ріжні класи україн-
ські в польській державі, має стати спільна, національна віра право-
славна.66 Але-ж класовий мир і порядок державний заводить на
Україні не сама нація українська, а Річпосполита польська. Вона-ж
наділяти особливими привілеями шляхту "руську” і обєднувати в
одно тіло націю українську не має найменшої охоти.
За шляхтою "руською” появляється очевидно на Україні і
шляхта польська. Гетьман, не бажаючи розривати миру з Річпоспо-
литою, мусить видати наприклад такий універсал до полку Білоцер-
ківського, щоб "ніякої кривди як руській шляхті, так і Ляхам, котрі
під час теперішній у краях наших знаходяться, не чинити”. Мало
того. За шляхтою польською появляються й польські маґнати. Сам
78
князь Ярема Вишневецький, найбільший ворог України, присилає
тепер до Богдана Хмельницького своїх послів. В перших часах він
звертається до Гетьмана "приязно і з атенцією” 6 і, прохаючи по-
вернути йому його "городи”, обіцює послати в ті городи "урядників
християн, а не Ляхів” Але згодом, в міру заспокоєня України і
зміцненя державної влади Річпосполитої, претенсії польські ро-
стуть. "Октября 13 дня (1650 р.) — доносять свому урядові москов-
ські аґенти — у Гетмана вь Чигирині бьіли Ляхи: пань Шподь сь
товарищи, слуги князя Вишневецкого, да староста Лубенской пань
Нагорецкой да Бедлинской (призвища всі звичаєм московським
перекручені), да многіе Поляки слуги Потоцкого, и Адама Киселя и
Конецпольского, да Бориско Грязной. А всі бьють челом Гетману
о листахь, чтобь имь даль листьі, чтобь ихь вь городахь и вь
селіхь слушали мужики. И Гетьмань имь веліль дать листьі:
опричь казаковь веліль мужикамь слушать.” Не хоче признавати
якихось особливих прав на Україні для шляхти православної й
відомий магнат Микола Потоцький. "Способом п. воєводи
київського (Кисіля) для одібрання своїх інтрат (доходів) поступити
я надумав — пише він у тім самім часі до Гетьмана. — Він мав
козаків від ВМ. Пана йому присланих, при котрих в своїх маєтках
інтрати збірав, отже прошу ВМ. Пана, абись ВМ. Пан і моїм
урядникам, котрих я післав до Ніжина для відібрання інтрат,
прислав козаків, наказавши їм, щоб вони мені в тій послузі були
прихильні...” 67
І все це робиться очевидно під знаком польської держави. Як
польський комісар, сидить тепер у Київі Адам Кисіль; як на поль-
ську шляхту, дивиться на найбільше православних і найбільше на-
ціонально свідомих українських панів уся "чернь” українська —
"чернь”, що Гетьмана й козаччину тепер проклинає, бо її ошукано,
бо проти панів піднявши, назад її під владу цих панів, під владу
польську віддано...
Але головне завдання Річпосполитої: встановленя на Україні
прав релігії католицької (тоб-то реставрація панування польського)
і підданство з користю для панів, скоро — кажучи словами Кисіля
— не могло бути виконане.68 Два зовсім відмінні й ворожі собі укла-
ди — польсько-маґнацький і українсько-козацький — на одній тери-
торії поруч себе істнувати не могли. "Поляк і спокій не можуть ра-
зом перебувати на Руси” — як пізніще сформулював ці відносини
Хмельницький. І знов неминуче вибухає конфлікт, знов на Україну
йдуть польські війська, знов козаки звертаються за допомогою до
своєї правої руки — "черні”, знов починається війна й повстання і
** пошаною; респектом
79
знов жертвою падає в першу чергу шляхта "руська”. "Черні” дозво-
ляється знову розправа з панами — те саме, за що пару місяців рані-
ще їй голови козаки рубали. І таке "хитання” повторюється мало не
що року на протязі перших кількох літ повстання. Політична демо-
ралізація українських народніх мас і такаж деморалізація україн-
ської шляхти; ослаблена і тут і там довіря до провідників нації —
козаків; змарнування великої частини фізичної революційної енергії
мас і знищена великої частини духової інтелектуальної енергії нації,
захованої в українській шляхті — ось були результати нашої націо-
нальної політики в першій, автономістичній добі козацького
повстання.
Не диво отже, що після Руїни, яка ці помилки першої доби геть-
манування Хмельницького повторила, Волинь, кажучи словами ві-
домого історика Яблоновського, стала "польською і католицькою.”
Польським і католицьким у своїй шляхецькій верстві стало це гніз-
до "руських” панів, опора і надія всеї України православної і осере-
док, від часів татарського лихоліття, всіх наших культурних, націо-
нальних і державних традицій. Але це сталося вже по Хмельниць-
кім. Бо великий Гетьман зумів перші помилки козацької політики
направити, процес внутрішньої руїни своєю міцною рукою зу-
пинити, і в другій половині свого панування показати, в який спосіб
могла була сформуватись, скріпитись і вільною стати велика Укра-
їнська Нація.
80
Розділ VI
Основні зміни у внутрішній структурі Війська Запорожського під впливом револю-
ції. — Європеїзація козаччини, як головна причина перемоги українського держав-
ного сепаратизму і як підстава українського державного будіництва. — Взаємовід-
носини між козацькою державностю і українською непокозаченою шляхтою. —
Форма правління в Українській Державі за Гетьмана Богдана Хмельницького. —
Переміна внутрішньої політики гетьманської під впливом державного унеза-
лежненя України по Переяславській Умові. — Не в боротьбі Москви з Польщею на
українській території, а в сполучені східних і західних цивілізацийних впливів у
незалежній Українській Державі формується Українська Нація. — Видатніщі пред-
ставники нової української аристократії.
Козацька революція в межах польської Річпосполитої скінчи-
лась з хвилиною, коли Військо Запорожське, покинувши безнадійну
боротьбу за свої права в Річпосполитій, ступило на прямий шлях
повного відціленя від Польщі. Скінчилось разом із тим хитання ко-
зацької політики в залежности від внутрішньої політики польської і
нищеня української нації в цих постійних хитаннях. Від тієї хвилини
внутрішня політика правлячої козацької верстви відносно инших
класів української нації приймає національно-державний, а не
козацько-класовий характер. Досі вона кермувалася неясними
планами зреформувати Річпосполиту відносно до козацької ідео-
льоґії, жертвуючи задля цього інтересами инших класів — то ін-
тересами української шляхти, то українського селянства, — тепер
вона ставить перед собою виразні завдання будови української ко-
зацької держави, обеднуючої всі українські класи.
Під впливом яких причин відбувся цей перелом в козацькій по-
літиці? Які зміни у внутрішній структурі Війська Запорожського за-
певняли в кінці перемогу державному сепаратизмові супроти Поль-
щі? Такий сепаратизм серед мас козацьких в початку повстання не
мав, здавалося, ніякого ґрунту.
Без розвязаня цих питань не можна зрозуміти не тільки цілої
нашої дальшої історії, але навіть і нашої сучасности. Процес наро-
ждення українського державного сепаратизму за часів Гетьмана
Хмельницького я думав було представити в кількох розділах моєї
"Історії України”. Тут обмежений місцем і иншою темою, постара-
юсь зазначити тільки головні моменти того процесу, аналізуючи їх
в загальних основних рисах.
Матеріальний зріст, політичне скріплена і в кінці політична пе-
81
ремога осілої військово-хліборобської верстви в козацькій Україні
— ось де була перша причина перемоги українського державного се-
паратизму супроти Польщі. Ця перемога означала перемогу політи-
ки цієї верстви, це був знак, що в козацькій Україні творча, будуюча
сила плуга одержала верх над руїнницькою стихією нерозораного
степу. З довгою боротьбою був сполучений цей внутрішній процес і
йшов він у парі з глибокими перемінами, як економічного так і по-
літичного характеру, що відбувались на Україні в перших роках
повстання.
"Військо Запорожське” — в другій добі повстання — це вже
тільки титул: це традицийна, почесна, аристократична назва зі окри-
тим під нею зовсім иншим ніж перед повстанням і в початку по-
встання змістом. Цей клас, що зветься тепер Військом Запорож-
ським, не має вже нічого спільного з дійсним Запоріжжям, із Січю, з
нерозораним степом і з полукочовим укладом ловецько-уходни-
цького і військово-добичницького старого запорожського козацько-
го життя. Запорожський Січовий Кіш — а ”кіш” в татарській мові
означає спілку чабанів3 — хоча й істнує, але за Гетьмана Хмельни-
цького перестає відогравати будь яку політичну ролю.
Туди, перед повстанням, вигнаний зі свого Суботова, втік було
покривджений польським магнатом сотник козацький. Там ховався
він опанований думкою, як свою кривду — і кривду так само як він
покривджених козаків — помстити, як свій власний Суботів, свою
батьківщину, від зажерливої маґнацької Річпосполитої відобрати. І
звідтам, із Запоріжжя, рушив він на Річпосполиту, підіймаючи всіх
невдоволених маґнацьким пануванням, не питаючи про причини то-
го невдоволеня, бо ці причини могли бути й були дуже між собою
ріжні. Він хотів відобрати свій Суботів. Низове козацтво хотіло по-
збутись магнатів та їхніх орендарів і вільно, без податків і прикрих
обмежень, користуватись своїм промислом козацьким на степах,
що їх магнати посіли. Рядом із ними йшла шляхта "баніти”, яких —
по рапортам московських гонців і розвідчиків — шість тисяч до
Хмельницького пристало.69 Одних із них, так само як і сотника
козацького, викинули з маєтків урядовці маґнацькі, вважаючи їх за
”ші11о їиге ро88Є88оге8”;ь — других покривдили старости королівські,
шляхецьких маєткових прав їхніх не визнаючи і до служби та
повинностей нешляхецьких примушуючи. Инший врешті по
‘Неясно, на якій підставі автор приходить до такого пояснення. Від свого
первісного значення "пара” — чашок вина, волів, коней (в’ючних) — значення слова
”Кош” в монголо-татар. мовах еволюціонує до "військового (похідного) табору” і ін.
(словн. Будаґова, Радлова і др.); ь безкровних власників
82
суворому присуду Річпосполитої став "банітом” за те, що збройним
наїздом хотів відобрати сконфіскований у церкви православної
маєток, який церкві цій його діди й прадіди ”на помин за свої душі”
подарували... Там знов підіймалась проти всієї шляхти, проти вся-
кого економічного й державного примусу анархічна "чернь”
українська. Готовилось — задля ненависти до "католиків і уніятів”
— відчиняти повстанцям брами городські, зорганізоване разом із
духовенством і шляхтою в своїх братствах православних статочне,
хазяйовите міщанство. А запоруку перемоги мав їм усім дати ко-
зацький "брат, душа рідна, єдиний сокіл у світі, що готов усе для
козацтва вчинити, з котрим вічна приязнь козацька і її ніщо в світі
не розірве” — Тогай-бей з усією ордою і дикими своїми Ногайцями,
що кочували на Саврані.70 Йому-ж тому соколові й рідному братові
козацькому одного тільки треба: щоб степ як найдалі поширити,
щоб усі ці ненавистні новозасновані замки й городи знести, щоб
знов більше випасу стало для кінських табунів та овечих отар, щоб
Божу землю від ненавистного плуга врятувати і по її нетрях роско-
шувати, за звірем диким, за рибою, за птицею, по гонам, річкам та
плавням упадаючи.
Січовий Запорожський Кіш дав покривдженому сотникові була-
ву гетьманську, дав лицарське благословенство, дав доказ своєї льо-
яльности до Короля "червону з білим орлом” хоругов королівську,
дав бунчуки й під ними свої кадри військові. Із Запоріжжя разом із
козацтвом січовим і його братом рідним Тогай-беєм, оточений по-
кривдженими польською Річпосполитою збігцями із цілої Руси,
вийшов на ”волость”, на городову Україну Хмельницький...
Але по тріумфальнім вїзді до Київа, по урочистій зустрічі пред-
ставниками цілої нації, як од Бога даного визволителя, по благосло-
венню Патріяршім і одержаню од нього титулу "Князя Руси” — для
Богдана Хмельницького не могло вже бути повороту назад до Січо-
вого Коша, до товариства степових чабанів, ловців та рибалок і до
вічного побратимства з Тогай-беєм. Та й зрештою він, козак реє-
стровий, властитель Суботова, унаслідованого від батька шляхтича
— і тим батьком в найкращих у ті часи, єзуїтських школах ви-
хований — із Січовим Кошем був звязаний тільки своїм станом ли-
царським, військовим. "Перше я воював за свою шкоду і за свою
(козацьку) кривду, тепер буду воювати за віру православну нашу”
— вириваються у Гетьмана щирі знаменні слова, радісний висказ
перевороту, що під впливом київського національного тріумфу
відбувається в психіці козацькій. І цей глибокий психічний
переворот — переміна боротьби за козацькі кривди в боротьбу за
цілу націю, ”за віру православну нашу” — йшов у парі з не менше
глибоким переворотом економічним і соціяльним.
Боротьба за віру, за націю, вивела козацтво з диких лугів Дні-
83
прових на плугом розорані простори української землі ”по Львів,
Холм і Галич”. Вона поставила її око в око з європейською культу-
рою цієї землі: з мурованими городами, церквами й монастирями,
— з величними палатами "панів руських, голов начільних0 віри пра-
вославної”, — з брацтвами по городах, їх школами, бібліотеками,
друкарнями, де укріплялась і боронилась віра православна, — з ба-
гацтвом хлібородної, а не степовою тирсою покритої землі, на яко-
му виросли всі оці церкви, монастирі, палати й брацтва — вся
"руська” православна національна культура. "Визволити з ляцької
неволі руський нарід увесь” — ось велике нове завдання, поставлене
перед собою козаччиною в лиці свого Гетьмана. Але як визволити?
Чи покозачивши всю оцю Русь, знести її муровані городи, на степ
запустити її хлібородні поля і всю її європейську культуру назад в
одне велике, безкрає, непрооране 'Запоріжжя” замінити? Чи самій
козаччині, зевропеізувавшись, на віки про свій Кіш Січовий забути і
вбрати та включити в себе всю оту європейську культуру, серед якої
Русь по татарськім лихоліттю відродилась і зміцніла?
Перше, незважаючи навіть на надзвичайно щиру в тім напрямі
татарську допомогу, було неможливе, а для другого сил та хисту в
першій добі повстання у степової козаччини не стало. І в тім треба
шукати нерішучости Хмельницького під Замостям, під Зборовом,
під Львовом... Тим поясняються всі хитання політики козацької в
добі її автономізму...
Низова, дійсно запорожська козаччина, що в першій добі пов-
стання головну ролю грала, боїться величі національного завдання,
яке перед нею ставить Гетьман і старшина. По корсунській перемозі
вона не хоче йти далі ”на волость”. Скликана тоді Гетьманом рада
козацька гуде "щоб вертати на Запоріжжя зо всією здобиччю, коли
не буде мира і звідти переговорювати з Річпосполитою і з Турка-
ми”. Гетьманська залізна рука веде її далі. Але під Пілявцями, на
передодні рішучої перемоги над Річпосполитою, побачивши всю си-
лу й багацтво війська польського "чернь козацька вже хотіла стар-
шину видати й милосердя просити”.71 І поваливши навіть Річпоспо-
литу, козацтво хоче, щоб "король королем був” — тільки не таким,
як давніще ”в неволі у шляхти”, а щоб він "був вільний, щоб стинав
шляхту, дуків і князів...”
Чотири перші тяжкі роки повстання бореться Гетьман не тіль-
ки з польською Річпосполитою, а й зі своїми степовими січовиками.
Він хоче визволити "всю Русь”, про яку йому безнастанно говорить
духовенство, шляхта й міщанство, — а запорожці претендують тіль-
ки на маґнацькі землі й на королівщини ”на Україні”. Гетьман обу-
рюється перед польськими послами в Переяславі, що Потоцький
‘чільних голів (“пасгеїпусії §16^”)
84
”на Бар, на його власне місто напав, на його Поділлі кров християн-
ську проливає”, і мріє він про ”своє князівство по Львів, Холм і Га-
лич”, хоче "Ляхів за Вислу загнати”, а низова козаччина найдалі ”по
Случ” уважає можливим поширити границі Запоріжжя...
Ця низова козаччина тільки в маґнацьких та королівських
”українних” землях свої ”уходи” мала: звіря й рибу ловила, пасіки
розводила, численні табуни коней, волів та овець випасала. З того
всього вона ріжні податки магнатам, орендарям і старостам коро-
лівським платила. Тепер цих магнатів та орендарів позбувшись, во-
на тільки на цих землях може й хоче користуватись добутою волею.
Тільки на цих землях вона може завести свій общинний устрій ”за-
порожський” з щорічними переділами уходів, з нерозораними степа-
ми, що, неподілені на плугові гони, не до поодиноких хліборобів, а
всі до всіх разом козацьких полків, сотень і курінів належать.
В північно-західній Україні: на Волині, на Поділлі, на Підляші,
в Галичині коло Львова, одно слово ”на Руси” бачить козаччина ни-
зова поділ розораної землі під впливом хліборобської культури і
бачить тодішню форму тієї хліборобської культури: господарку
фільваркову, шляхецьку. Але-ж це для неї устрій ворожий і більш
небезпечний ніж були урядники маґнацькі. Ці тільки безправні по-
датки й повинності в козаччини стягали, самого верстата її праці —
уходів, гонів і випасів — не зачіпаючи; панування-ж плуга грозить їй
"занапащеням степу широкого, краю веселого”, грозить повною
руїною для її ловецької та скотарської общинної господарки. Вла-
сне, проти завоюваннь того плуга підняли низові запорожці по-
встання. Реєстровик, покозачений шляхтич Хмельницький, утік з
волости на Запоріжжя, бо йому його власний хутір, коли він розо-
рав його, засіяв і в доходну хліборобську культуру привів, зажерли-
вий маґнацький слуга відібрав. Але запорожці вийшли разом із
Хмельницьким та Татарами із Запоріжжя на волость не тільки за
тим, щоб того слугу маґнацького викинути, але заразом також,
щоб усяке поширювання хуторів, усяке розорювання степу припи-
нити. Тому вони підняли всю ”чернь” українську і Тогай-бея при-
согласили, щоб шляхту знести й усю хліборобську культуру на
Україні зруйнувати. І тому то вони не хочуть прилучати до Запоріж-
жя хліборобської шляхецької "Руси”: хай вона собі ”за лінією ко-
зацькою” буде і хай тільки той Король, що візьме тепер під свою
оборону вірне йому Військо Запорожське і не пустить на його
королівські и запоріжські землі ані жадного шляхтича та магната,
дасть цій Руси однакові права в своїй "польській”, не козацькій, а
11 мабуть: жодного
85
хліборобській шляхецькій Річпосполитій. Ось які були економічні
підстави козацького автономізму, політики низового Запоріжжя,
що розвалило Річпосполиту, але не бувши в стані нічого кращого
від неї, або принаймні рівного їй на тім порожнім місці збудувати,
вклонилось у ноги позбавленому війська Королеві і вернулось назад
у свої степи, на свої уходи.
Перемога плуга над нерозораним степом — це була стихійна,
економічна конечність. Велич і ґеніяльність Хмельницького була в
тім, що він зумів з тим стихійним економічним процесом, з живою
хліборобською ”городовою” Україною, а не із засудженим на
смерть низовим общинним, уходницьким і добичницьким Запоріж-
жям свою політику й будову Держави Української звязати. Збудова-
на Хмельницьким хліборобська Гетьманщина, хоч і обкарнана його
недотепними наслідниками і здавлена ланцюгами московської де-
ржави, буде ще сотню літ пізніще крок за кроком, степ для плуга й
для культури здобуваючи, уходницьку нехліборобську Січ Запорож-
ську витісняти, аж поки не зруйнує її разом і одночасно з кочовою
татарською ордою. І не з вини нашого Великого Гетьмана повстане
згодом наша пізніща трагедія національна. Не він винен, що його
нерозумні нащадки велику політичну ідею европеізації козаччини а
з нею і цілої України — ідею, яку він, Богдан Хмельницький, со-
творив і в життя перевів, передадуть потім з легіонами Феофанів
Прокоповичів у руки московські. Не він винен, що пізніщі
"руїнники” українські його велику ідею на европеізацію й на будів-
ництво Петровської російської держави віддадуть, а свою власну
національну справу, всупереч бажанням великого Богдана, звяжуть
з прекрасним, романтичним, але засудженим на смерть низовим За-
поріжжям, звяжуть із гайдамацьким руїнництвом і всяким антіде-
ржавним, анархічним, антікультурним і безпутнім бунтарством...
Доки в цій боротьбі між плугом і степом головну ролю з укра-
їнського боку грає низова нехліборобська козаччина та її права ру-
ка, анархічна "чернь” українська і допомога татарська — доки Бог-
дан Хмельницький, "самодержець руський” репрезентує руїнницьку
силу степу, а польська Річпосполита творчу хліборобську цивіліза-
цію плуга, доти про "визволення Руси” і який будь державний лад
на Україні не може бути й мови. Бо в цій ”Руси” культури плуга вже
знищити не можна, і на цій тільки культурі, а не на степових ”запо-
рожських вольностях” можна визволення цієї ”Руси” будувати. В
польській державній формі — зненавидженій політично, завдяки са-
моволі непотрібних, здеґенерованих магнатів — європейська хлібо-
робська культура на У країні розвинутись і укріпитись не може. Так
само не може вона укріпитись і в українських державних формах
доти, доки ці форми репрезентує нехліборобська, общинницька
низова козаччина.
86
Допіру сформування і перемога на Україні осілої, хлібороб-
ської а разом військової, лицарської верстви творить підставу для
будови незалежної від Польщі Української Держави. Держава Ук-
раїнська могла бути збудована тільки силою, яка внутрі змогла по-
бороти степове руїнництво і перевести економічно необхідні завою-
вання плуга, а зовні змогла противоставити на європейський лад
зорганізованій політичній силі польській, на такий же лад зорганізо-
вану політичну силу українську. Тою силою стало нове, зевропеїзо-
ване, осіле Військо Запорожське. В який спосіб виросло й окріпло
воно?
Перш за все територіальне поширена політичної влади козаць-
кої на цілу тодішню "Україну” — воєводства Київське, Брацлавське
й Чернигівське — ввело в ряди Війська Запорожського масу хлібо-
робського землевласницького елементу, як реєстрового "городо-
вого” козацького, так і близького до реєстрового козацтва елемен-
ту шляхецького. В иншім місці, в своїй студії про участь української
шляхти в Хмельниччині, я представив процес боротьби між великим
екстензивним землеволодінням маґнацьким і дрібним та середнім,
інтензивним, хліборобським землеволодінням шляхецьким. Відси-
лаючи до цієї студії цікавого читача, тут зазначу тільки факт, що не
у одного Богдана Хмельницького був свій власний, од батька уна-
слідуваний хутір Су ботів і не у одного тільки Хмельницького Ча-
плинський, слуга магната Конєцпольського, той хутір одібрав. Ось
як просто і ясно оповідає про цю подію реляція секретаря королів-
ського Піноччі’ого: батько Хмельницького за заслуги дістав хутір
Суботів. Богдан ”боніфікував його (удобрив), млини будував, стави
ставив, хлопів оселив, нову осадуе осадив, де горілку, мед і пиво
шинковано/ Завидували йому слуги пана хорунжого (Конєцполь-
ського) цеї осади й шинків. Віднято6 її йому. Хотів його Чаплин-
ський убити”. В розумінню Чаплинського Хмельницький, як каже
польський хронікар Темберський, "неправно користає з шляхецьких
прав: має млин, цегельню, корчує ліс, гонить горілку, варить меди й
пиво”...72
Від часів Криштофа Косинського, який так само за свою погра-
бовану у нього князем Острожським Рокитну, підняв було повстан-
ня козацьке, ведеться ця боротьба між великим і дрібним землево-
лодінням на Украіні. "Великі латифундії — пише заслужений укра-
їнський історик польської школи Олександер Яблоновський — роз-
ростались і залюднювались також і наїздами на слабших сусідів.” І
завзята, не перебіраюча в засобах боротьба за землю між дрібним
слабшим землевласником і його сильним сусідом магнатом, це най- * 8
' слободу, селище;г "з/укочуапо” = роблено; отже: гонив горілку, мед і пиво;
8 відобрали
87
більш характерна риса часів перед повстанням Хмельницького. По-
руч цієї анархічної оружної боротьби за саму землю ведеться не
менше завзята політична боротьба між королівськими старостами і
тими-ж "городовими” козаками та осілою дрібною шляхтою за
повне, вільне й дідичне право володіння своєю землею. Такого во-
лодіння своїми хуторами по повному праву шляхецькому і еманци-
пації з під влади старостів добиваються осілі козаки в староствах
Київськім, Черкаськім, Корсунськім, Чигринським, Брацлавськім і
инших. Проти обмежування старостами повноти своїх шляхецьких
прав бореться дрібна шляхта, нащадки старого "руського”, ще кня-
зівського боярства, що живуть коло Бару, Овруча, Шаргороду,
Хмельника, Остра, Білої Церкви й инших замків королівських та
головних пунктів старої оборонної системи краю. І всі ці покрив-
джені в своїх правах дрібні землевласники масово кинулись до пов-
стання проти старостів та магнатів, яке підняв за свій Суботів
Хмельницький.
Повне возстановленя в правах цих дрібних земельних власників
по перемозі повстання, тоб-то закріпленя їхнього права на необме-
жене приватне землеволодіння, було річчю зовсім природною. Воно
не муляло очей і не викликувало опозиції нехліборобської, низової
общинної козаччини і усеї "черні” української, що за цею козаччи-
ною стояла. Хоч ці городові козаки, а також осіла шляхта по своїх
хуторах "хлопів” оселяють, ліс корчують і землю орють, але це
право вони добули собі своєю шаблею, добули його революцією. А
ця шабля геть усі попередні, ненавистні і для козаків "уходників”,
маґнацькі й старостинські порядки "скасувала” і спільну всім віру
національну оборонила. Отже коли Гетьман наказує наприклад у
Липні 1654 р. універсалами, ”аби ся жаден з товариства нашого
козаков і вшелякой кондиції людей, так мимоїздом, яко і самим на-
їздом в місті Настасці [мещаном і ] шляхті там зостаючій наймен-
шой кривди і пренагабань чинити не важил” — то ніхто з того
товариства козацького за зле цього Гетьманові взяти не може. Бо-ж
усім відомо, скільки тієї шляхти в повстанні за "вольности козацькі
і за віру православну” загинуло і відомо, що "панове шляхта
настаськая ні в чому стародавньої приязні своєї противко Війська
Запорожського не нарушали”, як це підкреслював теж у своїх
універсалах ще в р. 1667 Гетьман Петро Дорошенко...73
Оці хуторі революцийного городового хліборобського козац-
тва і приватна земельна власність так само революцийної дрібної
покозаченої шляхти — це була перша стежка, якою війшла в ко-
зацьку Україну і в козацьке Військо Запорожське європейська хлі-
боробська цивілізація, оперта на римськім праві індивідуального
володіння землею.
Другою — були надзвичайно численні маєтки Церкви Право-
88
славної. Частина їх за польського панування перейшла — неправно,
як думали православні — в руки церкви уніятської, а навіть церкви
римської і иноді в руки приватних осіб. Тепер коли перемогло по-
встання й "боротьба за віру православну” скінчилася тріумфом, пер-
шою річчю було сконфісковані маєтки назад Церкві Православній
повернути, решту, що були в її володінню, за нею закріпити, і нові,
по конфісковані у вигнаних повстанцями дотеперішніх властителів,
її надати. ”Поневаж всемогущою своєю рукою десною Бог і Ство-
ритель неба і землі — читаємо в однім із численних універсалів
Гетьмана, видаваних церквам і монастирям — сподобил мні не-
приятелей і гонителей всходной православной церкви, Матки
нашой, Ляхов з України в Польщу далеко прогнати, старанє маю
пильноє о коло благоліпія церквей Божих і монастирев для розмно-
женя хвали Божой. А яко інним многим церквам і монастирам для
поправи і виживленя придавалем маєтности лятскіє і млини, так
монастиреві Богоявленскому Брацкому Києвскому доминіканскиє
маєтности, а особливе село [названноє] Мостища /.../ зо всіми
приналежними ґрунтами, полями, сіножатми, борами, лісами і
всіми млинами і пожитками подалем во владзу і спокойноє
уживане”.74 11
Не самі монахи очевидячки ведуть у цих маєтках господарство.
Найчастіще здаються митрополичі, єпископські й монастирські села
в оренду шляхті православній, якої так багато підчас повстання ко-
зацького й революції селянської в монастирях власне переховалось.
"Багато шляхти і шляхтянок підчас тієї заверухи при житті ми захо-
вали” — підкреслює зовсім слушно в своїм меморіялі з 1651 р. до
Річпосполитої духовенство православне. Такий шляхтич православ-
ний Яким Єрлич у монастирі пише свої спомини; Максиміліян Бжо-
зовський, каштелян київський ”до ченців склав своє добро на пере-
ховане”. Тепер-же Гетьман дає накази, щоб до монастиря Густин-
ського наприклад, ”штоколвек церковного било і у которогоколвек,
люб шляхецкого в Монастиру побраного теди аби все до Мо-
настира било поотдавано”.75 Ця шляхта має спромогу тепер, під
охороною універсалів гетьманських і спільної віри національної,
вийти з монастирів і взятись у характері орендарів церковних
маєтків знов до хліборобської та громадської праці, побільшити
число тих, що в козацькій Україні творчу цивілізацію європейську,
культуру плуга й державний порядок репрезентують...
Таким чином зростала в силу й значіння на У країні осіла хлібо-
к Виправлено (як і інші документи Б. Хмельницького) за вид. "Документи Б.
Хмельницького”, Київ 1961.
89
робська верства. Але її зріст віщує низовому Запоріжжю біду. Коли
по Зборівській Умові число шляхецького хліборобського елементу
на Україні зразу значно збільшилося, на Січі закипіло. Якийсь неві-
домий нам з назви запорожець задумав підняти проти Гетьмана по-
встання. Горючого матеріялу ще так багато на Україні і вся вона
кипить ще тою стихією, що її вивів з берегів сам Хмельницький. І
коли йому при допомозі тієї стихії, при допомозі правої руки ко-
зацтва ”черні” української, вдалось повалити Річпосполиту, то чо-
му-ж тепер при її-ж допомозі не можна повалити самого Гетьмана.
Тим більше, що тепер — як думають нові репрезентанти ”черні” —
він сам, шляхецький син, із шляхтою злигався і знов на народ старе
ярмо накладає. Для кожного революціонера, що при допомозі
народних мас знищив старий державний лад і думає новий бу-
дувати, мусить наступити такий критичний мент. Його-ж зброєю
проти нього самого все захоче покористуватись конкурент. Насту-
пив такий критичний мент і для Богдана Хмельницького.
Але він був уже занадто покозачений на те, щоб свого козацтва
й товариства низового не знати. Це не був, як більшість наших пі-
зніщих провідників нації, мягкотілий вождь, що запобігає ласки й
любови народної, в глибині душі цим народом до краю погорджую-
чи. Гетьман поважав свій народ не менше ніж себе — його Гетьмана
— і до ніяких попускань тому народові, во імя поблажливої любови
і погордливої вирозумілости, він по природі своїй не був здатний.
”[...] Тому, которий на Запорожжю проголосив себе гетьманом — пи-
сав у Марті 1650 р. до Короля воєвода Кисіль — при казав Хмель-
ницький шию урізати і чернь трохи заспокоїлась. Проте він хоче ще
твердіще поступити1 і збірається [човнами] на Запорожжя, щоб
іскорінити' кубло своєвільствак та вірною й певною старшиною
Запорожжя обсадити. Полковникам наказав границь пильнувати
[...] і до бунтів ніяких не допускати”.76 Тому Січ, яка потім буде під-
час великої Руїни колотити Україною, тепер за Хмельницького
перетворюється в пограничну твердиню на татарській межі. Тому
перестає вона грати за його панування будь яку політичну ролю. І це
був національний тріумф Гетьмана не менший від тріумфу
київського. І був це удар для польської держави більший від удару
пилявецького.
Для Гетьмана Хмельницького це був тріумф тому, що він зумів
удержати в своїх руках "Богом дану” йому владу, а дану йому наро-
дом любов і довіря вжити не тільки на зруйнування старого, але й
на будову нового життя. Для Річпосполитої польської здавленя
1 "Однак маючи намір поступати в цій справі ще більше ефективно...”; 'про-
чистити; ксваволі
90
самим Гетьманом внутрішньої української анархії було найтяжчим
ударом тому, що істнування польської держави на українських зем-
лях ставало після того зайвим і непотрібним. Всі державно-творчі,
всі спрагнені організованого ладу і спокою українські елементи по-
бачили, що повстала на У країні нова сила, яка може цей державний
лад і спокій дати; що не на польську Річпосполиту, а на Гетьмана
Війська Запорожського слід їм усі свої надії покладати.
Тільки спираючись на городову, осілу хліборобську Україну,
зміг Гетьман приборкати анархічне низове Запоріжжя і вірною та
певною старшиною його обсадити. Тільки спираючись на цю саму
силу, зможе він визволити ”всю Русь з неволі лядської”, повалити
остаточно на землях українських польську державу. Збільшувати
цю силу, приєднуючи до осілого реєстрового козацтва й покозаче-
ної шляхти все нові співзвучні їм українські елементи і вирвати з під
ніг Річпосполитої той ґрунт, на якому вона ”на Русі” держиться —
ще непокозачену "руську” шляхту: ось завдання, яке ставить собі
Гетьман після того, як першою перемогою над внутрішньою анар-
хією він заклав перший камінь в основу будови Української
Держави.
Перемога над низовим Запоріжжям і приборкана Січи Запорож-
ської йде поруч з надзвичайним зростом Війська Запорожського.
Шість тисяч того поневоленого старостами й орендарами війська
бачимо ми перед повстанням. Дванадцять тисяч має його бути від-
повідно до перших жадань Хмельницького по перших перемогах
повстання. Сорок тисяч списано по Зборівській Умові. Шістьдесят
тисяч зареєстровано по Умові Переяславській. В десять разів по-
більшилось Військо Запорожське за час шости літ страшної крівавої
війни! Хто вони ті нові товариші Війська Запорожського тепер, ко-
ли Січ обсаджена гетьманською старшиною і коли на Низ ”за
пороги” ніхто вже з України не втікає...?
Ми знаємо вже їхні верхи: це старе реєстрове осіле, хлібороб-
ське козацтво й покозачена дрібна шляхта на чолі з Гетьманом, що
на короткий спочинок до свого Суботова, до наймиліщого свого го-
сподарства, так любить иноді із близького столичного Чигрина за-
глядати. По образу й подобію тих хліборобських верхів, а не по
взірцям добичницького запорожського Низу формується вся нова
козацька верства. Її соціальне положена і економічний стан ясно
представить нам оцей короткий уступ Переяславських статей:
"Маєтків козацьких і земель, які мають для прожитку, аби відбіра-
ти від них не вільно було; також аби діти вдів, які зістаються після
козаків, мали права такі, як діди й батьки їх”. Отже, повне, вільне й
дідичне землеволодіння козацьке таке саме, яким з боку правного
було і єсть землеволодіння шляхецьке. Воно мусіло бути окремим
уступом у Переяславських статтях заґварантоване, бо общинницька
91
Москва такого землеволодіння, особливо серед козацтва, не знає і
для неї воно — незвичайна нова новина.
Новина воно й для України; але така новина, яка вже довгим
попереднім економічним розвитком підготовлена і яка тепер, коли
повстання розторощило старі форми життя, шириться з силою гура-
ґану. Особливо вдаряє в очі мандрівця по Україні в 1654 р. Павла
Алепського те, що "козаки скрізь ліси рубають, коріння випалюють
і землю між собою ділять”. У ходи і звіринні гони переміняються в
розорані поля. Перемога плуга над нерозораним степом і над пралі-
сом дала економічну підставу й силу новому Війську Запорожсько-
му.
Політично воно завдячує своє істнування побідам Гетьмана
Хмельницького. Тільки перемога над державою польською, маґ-
нацькою і народження нового ладу й присуду козацького, україн-
ського дали політичну силу тим шостидесяти тисячам козацтва, да-
ли йому право повного володіння землею. Але-ж право це воно оде-
ржало за заслуги, за оборону свого козацького присуду, за оборону
нової української держави. І тому воно являється опорою тієї де-
ржави, тому його зріст іде рівнолегло зі зростом держави, тому во-
но єсть силою, при допомозі якої Гетьман небезпечну для держави
внутрішню анархію поборе і зовнішні наскоки Річпосполитої одібє,
все більше й більше "Русь” з під її влади визволяючи. Але поки що
ці дві ворожі і небезпечні сили — і сила внутрішньої анархії, і сила
Річпосполитої — ще далеко не знищені і з ними весь час мусить бо-
ротися Гетьман.
Щоб побороти Річпосполиту йому треба фізичну силу свого
многотисячного Війська Запорожського зорганізувати, йому треба
створити з того Війська Запорожського державу, а для держави по-
трібні не тільки шаблі, а й голови, розум, знання. Трохи людей осві-
чених єсть при Гетьмані з посеред старої старшини реєстрової, з по-
серед покозаченої шляхти, міщанства й синів православного духо-
венства. Але цього замало навіть для зорґанізування козацької те-
риторії, а що-ж допіру, коли хто мріє про ”всю Русь”. Тим часом
тут-же, побіч з новоповсталими на землях маґнацьких та королів-
ських численними козацькими хуторами, пустками стоять понищені
селянським повстанням маєтки православної шляхти. До цих ста-
рих родових маєтків козацтво не претендує, бо воно на шляхецьких
землях не жило й ухо дів та випасів на них не мало. А між тим
властителі цих маєтків, що досі своєю традицийною і споконвічною
боротьбою за віру вславились, тепер власне своєю культурою,
своєю освітою могли би Гетьманові в його державнім будівництві в
пригоді стати. Тільки-ж, покликавши їх до державної праці, треба
їм дати так само як і козакам "прожиток”. В часах коли нема
державної скарбниці, в часах примітивної натуральної господарки,
92
гріш державний це приватна власність голови держави і цей гріш
розкодується тільки в надзвичайних випадках — переважно на
потреби війни й міжнародних зносин. А "прожиток” за нормальну і
звичайну службу державну дається "натурою”, тоб-то працею
людей, що натуральні багацтва продукують. Хто-ж захоче тепер
працею своєю шляхту "живити”, коли повстання козацьке всі права
шляхецькі скасувало. Коли "чернь” і так невдоволена, що замалий
реєстр козацький списали, коли всі хочуть бути вільними козаками,
навіть і ті, що за тую волю й краплини крови не проливши, тільки
грабунками займались, або в хвилинах небезпеки козацтво значне в
польські руки видавати збірались. Коли обсаджений старшиною за-
порожський Низ тільки й жде хвилини, аби на волості знов "чернь”
піднялась, аби можна було знов на ту волость кинутись і всіх цих
"нових Ляхів”, що ліси корчують та поля ділять, упень іскорінити і
знести.1 Спираючись на своє реєстрове, осіле і лицарсько-хлібороб-
ське Військо Запорожське мусів шукати Гетьман компромісу між
невписаною до реєстру "черню”, піддержаною руїнницькою силою
нехліборобського степу, і шляхтою, без якої було неможливо сотво-
рити української держави. І багато пролилося крови на Україні, по-
ки врешті той компроміс був Гетьманом знайдений і в життя укра-
їнське проведений...
В часах шукання того компромісу — в перші чотири роки по-
встання — становище непокозаченої шляхти української ставало з
кожним днем чим раз тяжче. Багатшу її частину, кажучи словами
Юрія Немирича, ”доля з над Дніпра аж над Вислу загнала” і на рин-
ки Варшави та инших польських міст викинула. Бідніщі, або більш
до гнізд батьківських привязані, поскільки не загинули, або в монас-
тирях собі притулку не знайшли, таборами коло військ польських
кочують, вижидаючи, поки Річпосполита дасть собі раду з "бунтаря-
ми”.77 На польську державу, поки там у котлі українськім невідома
стихія ще кипить, покладає всі свої надії непокозачена, нереволю-
цийна шляхта.
Повно її скарг та слізних прохань, до Річпосполитої адресова-
них, в листах і документах тогочасних. На соймі конвокацийнім її
провідник Адам Кисіль "плакав і гірко плакав — як каже один із са-
мовидців — і умовлявся,”1 і дякував, і говорив найменше тридцять
разів, а за кожним разом широко”.” "Останню худобу” — скаржився
він — ці зрадники мені під Володимиром сплюндрували. Не маю
тепер до чого повертатися. Будучи паном, маючи півтораста тисяч
1 вирубати і знищити; П1 вимагав, жадав; п широко; ° останні нестатки
С’сіїидоЬа” = майно вбогої людини)
93
доходу, тепер прийдеться мені під старість за джуру до кого небудь
пристати”. ”Хіба панам верхнімр (тим що сидять вгорі, тоб-то поль-
ським) сенаторам за джур служити будемо, а того наша вдача не зу-
міє” — повторяє він ту саму думку в листі до князя Санґушка.78
"Рачте4 вірити, що тяжко жити в біді й поневірці” г — пише в тім са-
мім часі до Примаса Річпосполитої зруйнований, як і всі инші,
Немирич.79
Отже не диво,5 що на соймі елєкційнім шляхта українська почи-
нає рішуче домагатись порятунку від Річпосполитої. Князь Санґуш-
ко, воєвода волинський, "заявив, що не приступить до елєкції Коро-
ля, поки всі вигнанці, що все втратили в теперішній війні, не будуть
задоволені”.1 Микола Кисіль, хорунжий новогродський просить,
щоби "принаймні їх жінкам захотіла Річпосполита притулок забез-
печити,11 а саме в тутешніх (тоб-то польських) вакантних маєтках”.'
Ще більше енергійно домагались одшкодування за втрати инші
представники шляхти "руської” на соймі: той же Адам Кисіль,
Филон Єловицький войський володимирський, Оґінський воєвода
мінський, Юрій Немирич подкоморій київський, Копець в імени
воєводства Бересть-Литовського і загалом усі, як каже автор
сеймового дневника, "Волинці, Кияне й Брацлавяне” "80 Знов на
соймі 1650 р. ”воєводства Брацлавське, Київське і Чернигівське, по-
ставили внесок,х що тільки тоді про загальну оборону почнуть
говорити і до дискусії над цею справою допустять, коли їм самим
оборона буде придумана. Вони, яко вигнанці, ані домів, ані хліба не
мають... і пропонують, щоби Король кілька своїх економій дав до
часу, поки їм їхні маєтки повернені не будуть...”81
Для Річпосполитої польської льояльна "шляхта руська” була ду-
же мила, поки вона була знаряддям проти "ребелізуючої Руси”. —
Цінна була для неї У країна, поки там був терен експансії для голод-
ної шляхти мазурської і поки це було місце, де роздавались землі
людям для Польщі "добре заслуженим”. Але перевернути навпаки
ці відносини і роздавати коронні маєтки в Польщі вигнаній шляхті
українській — на те Річпосполита польська пристати ніколи не
могла. Це й дано зрозуміти льояльній і віруючій в Річпосполиту
шляхті українській зараз-же на початку повстання на соймах 1648 і
1649 років.
"Щодо нагороди3 для їх Милостей, неприятелем покривдженихь
— відповів Кисілеві і його товаришам сеймовий посол шляхтич
р(“£бгпут”=) гордовитим, пихатим; 4зводьте; 'тиняючись; безпросвітньо;
'дивно, чудно; ‘задовольнені; вдовольнені; “придумати; “тобто в порожніх (без
власників); "волиняки, кияни і брацлавці; “внесли пропозицію; “якщо йдеться
про відшкодування; 11 пошкодованнх
94
польський, хорунжий Сохачевський — то хто їм шкоду зробив, той
і повинен їх відшкодувати, або той, хто тієї шкоди був причиною/
Ми (шляхта польська) і в однім і в другім невинні. До того11 сталася
шкода така велика, що нам її покрити неможливо, і навіть коли-б
ми хотіли, то не могли би тому ради дати”. І нічого не помогло обу-
реня Немирича на соймі елєкцийнім, що ”не по братерськи собі з
намие поступили: обіцювали нам' ретельну консоляцію, аби /ми/
тільки на елєкцію Короля дали згоду,® а тепер уже Короля маємо і
нас ошукали”? Не помогли нарікання судді володимирського, що
"дуже нам наша скромність пошкодила: дуже ми на шкоду свою
були уступчиві, бо на елєкцію ми свій дозвіл дали,1 а оборони для
нас немає і притулитись' нам немає де”. Не помогли навіть гострі
погрози Адама Кисіля: ”Коли ви хочете тільки Повисля оставити
собі, а нашою згубою собі мир забезпечити? то ми волимо битись
/смертним боєм/ з Вашмостями” — кричав він на соймі до братів
шляхтичів із земель польських. Але їх ці скарги, крики і погрози не
зворушали зовсім. Бо "гостра шабля Пана Богдана”, на яку шляхта
українська скаржилась, поставила перед ними — дійсними пред-
ставниками держави польської — справи багато важніщі, ніж скарги
і плач усеї тієї "братії з поза Буга”...82
І в результаті не знайшлось ні одної політичної групи поль-
ської, яка-б за шляхту українську заступилась. Сторонників безпар-
донної війни з козаччиною і остаточного приборкана України не-
приємно вражав її мировий настрій в дусі Кисіля, вражали побою-
вання шляхти української, що безконечна війна на ній передовсім ві-
дібється, що вкінці війська польські "будуть більше грабити чим ко-
заки” — кажучи словами Филона Єловицького.83 Знов сторонники
мирової політики і найдальших уступок для козаччини, аби тільки
Україну при Польщі і цілість Річпосполитої задержати, бачили в
шляхті українській найбільшу перешкоду для миру. Із-за повороту
цієї шляхти в давнім характері до своїх маєтків розбивались усякі
спроби польсько-української угоди і польські сторонники тієї угоди
готові були шляхтою українською в інтересі тієї угоди
пожертвувати.84 А коли до того додамо вище представлену на-
ціональну боротьбу за віру між православною шляхтою ”руською”
та її "братією” польською, то зрозуміємо, чому тогочасні Поляки
винюхували серед шляхти української ”зраду”, підозріваючи, що
вона втратить вкінці надію на Річпосполиту і ”до останньої розпуки
доведена, почне — кажучи словами Кисіля — сама дбати про
себе”.85
свиновником; спонукою;11А втім; сз ними; 'їм ретельне відшкодування;6дозво-
лили; '“ігихігаіі ьиших хре”; 'дозволили; 'пристановище для нас; кякщо тільки
Повислям хочете задовольнитись і нашим коштом мир собі забезпечити
95
І дійсно "дбати самій про себе” — стало незабаром основою по-
літики непокозаченої шляхти української. На таку політику могла
вкінці рішитись молодша, більш енергійна її частина. Ті, у кого
терпцю не стало вислухувати підозріння й обвинувачування поль-
ські; кому соромно було ждати пасивно перемоги Річпосполитої; ті,
хто глибину перевороту українського зрозумів і побачив, що в хаосі
й пеклі революції родиться на їх батьківській землі новий лад, для
них від старого ладу Річпосполитої близчий і рідніщий. Старе по-
коління соймових льояльних оборонців Руси на такий перелом
рішитись не могло. Його найвидатніщий представник, один з най-
визначніщих наших політиків і патріотів А дам Кисіль незабаром
сходить зі сцени. Сходить від молодого українського покоління да-
лекий, а для польської Річпосполитої все чужий, підозрілий і не-
певний. "Дуже зле думають1 * про П. Воєводу Київського; міркують”1
з його листа, що цей /новий/ наступ” Хмельницького стався за його
порадою, а це тому, що, бачучи нас ще /не готових і/ не вкупі, зміг
він у той спосіб переговори” прискорити й виторгувати у
Річпосполитої [іпіциііе]р більші уступки”. Так писав Поляк сучасник
21 Лютого 1651 року. І це був один з послідніх образливих ударів,
яких так багато дісталось від польської Річпосполитої тому, хто
для неї, по його-ж власним словам, майже в той самий день, бо 23
Лютого того-ж року сказаним, — "стратив фортуну,4 стратив
здоровля, а таки я тут, і умру при Річпосполитій,г а не при Хмель-
ницькім”.86 В дійсности помер Адам Кисіль ані при Річпосполитій,
ані при Хмельницькім. Він покинув у 1652 р. свому народові,
відданий Річпосполитою під його воєводську оборону Київ87 і від
справ публічних зовсім відійшов. В початку 1653 р. помер цей
глибоко нещасний, а великий розумом і серцем чоловік, одна з
найбільш трагічних постатей нашої історії і одна з многих жертв
нашого історичного лихоліття. — Помер так, що ніхто з сучасників
смерти його навіть не зауважив...
Першою стала на шлях повного розриву з Річпосполитою та
непокозачена шляхта українська, що жила у воєводствах Київськім,
Чернигівськім і Брацлавськім, на території занятій Військом Запо-
рожським, де почала формуватись нова українська державність. І
весь важкий процес формування цієї державности, всі болі й муки
при її народженю, мусіла ця шляхта на собі відчути і разом з
рештою України перебути.
По тріумфальній зустрічі цілою нацією Гетьмана козацького у
Київі і благовіщеню нової Української Держави, шляхта українська
масою стала горнутись до Війська Запорожського. їй, як і Геть-
1 (“8изрісиІ4”=) запідозріють п. воєводу; т дошукуються в його листі; "похід;
"Комісію; Р[незрівняно]; "втратив маєтності; 'Вітчизні
96
манові, здавалось тоді, що ”Русь знов запанує незабаром”, що
відродилась на Україні стара слава князівська і що під міцною
рукою українського Гетьмана повстане на Україні новий лад і но-
вий державний порядок. Досі далека від того козацтва, яке для неї
було синонімом степового добичництва і своєвільства, тепер, коли
сам Патріярх і сам Митрополит назвали Гетьмана "Князем Руси”,
вона за честь уважає стати під його прапори, вступити в козацькі
ряди, носити національно почесну тепер назву "Війська
Запорожського”. ”Не помогли нам і зрадники, до доброї посоль-
ської одправи5 — записує в своїм ”дневнику дороги до Переяслава”
під днем 26 Лютого 1649 р. один із польських послів до
Хмельницького, Мясковський. — Передаються з посеред київської
шляхти обоєго пола і панни навіть ідуть до козаків”. А цієї "шляхти
київської — як писав він 1 Лютого в листі з Новосілок — пустилося
було з нами в дорогу не мало.”88
В початку 1649 р. поворот непокозаченої шляхти в Україну і її
прилученя до Війська Запорожського не могли ще прибрати міцних
і сталих форм нормального соціяльного процесу. На те ще було
зарано. Ще Січ не була обсаджена вірною Гетьману старшиною; ще
Січ, а не осіле Військо Запорожське, головну ролю на Україні грає;
ще уходники козацькі сподіються при допомозі польського Короля
свою степову волю закріпити, свій степ од плуга оборонити і
шляхту за лінію козацьку не пустити. І між благословенством на
Голову Держави та здобуттям влади тому Голові належної — в
державі, що допіру творилася, мусіло пройти багато часу. Поки
його влада не укріпиться, Гетьман мусить хитатись поміж своєю
правою рукою "черню українською” і шляхтою, що йому до будови
"князівства по Львів, Холм і Галич” потрібна. І в залежносте від
політичного менту, він — як вище було сказано — мусить
жертвувати то одною то другою стороною.
Шляхта, яка в 1649 р. "передалась” до козаків, тільки в части на
Україні при Війську Запорожськім залишилася, а то гинула, або
мусіла знов з України до Польщі втікати. Потім під охороною
універсалів гетьманських і відділів козацьких вона знов у 1650 р., як
ми вище бачили, на У країну вертається. Але нова війна більшість її
з У країни викидає, а новий мир ”всю шляхту — як писав на початку
1652 р. Кисіль — до її маєтків впроваджує”. І знов, коли Гетьман не
може справитись з анархією, коли, щоб опанувати цю анархію, він
мусить позволити себе вести — кажучи словами Кисіля — ”рег
тиіііпкііпет іггаііопаЬіІет”89 і коли він ще не в стані розрубати гор-
дієвого вузла політичних взаємовідносин з Річпосполитою, —
’ ”Не помогли нам до доброго кінця і зрадники з київської шляхти, що
перейшли на сторону козаків. Втікають люди обох статей, навіть панянки, до
козаків...” (Про "посольську одправу” немає згадки — Ред.)
97
жертвою тієї внутрішньої й зовнішньої боротьби української знов
падає непокозачена шляхта.
Але в цих приливах і одливах бушуючого українського моря, в
цій боротьбі між українським плугом і українським степом внутрі, і
поміж державностю українською та державностю польською зовні,
державна сила українського плуга стає поволі з кожним днем що
раз більша. І хоч страшна хвиля анархії з Півдня, і уперта вліз-
ливість Річпосполитої з Півночі нищать здавалося все, що досі збу-
довано на Україні, але в дійсности, попри викинутих на беріг ка-
мінців, тяжчі, все кріпше сідають на дно і все вище підіймають ту
підводну скелю, об яку руйнуюча хвиля степової стихії і заборчі
потуги Річпосполитої в кінці кінців розібються. По кожнім повороті
на Україну культурного хліборобського й державного елементу,
багато його лишається, хоч і багато новою хвилею революції ви-
кидається разом із польськими військами за межі України. І той
елемент, що залишається, збільшує силу Війська Запорожського, а
воно, хоч кров кругом і льється, ліс далі корчує, землю ділить і
росте не днями а годинами, росте цілими тисячами, для галасуючих
над ним руїнників і для необачних політиків польських тихо й
непомітно.
Ось кілька прикладів процесу наростання на Україні державно-
творчого, антіпольського й антіреволюцийного, культурного еле-
менту, кілька фактів повороту до своєї батьківщини української не-
покозаченої шляхти. Ці факти завдяки тому чи иншому щасливому
випадкові, писаний слід по собі в документах тогочасних полишили.
Як фрагменти широкого процесу, вони дають нам змогу цілий
образ того процесу собі представити і його зрозуміти.
З посеред тих, що в початку 1649 р., підчас першого повороту
шляхти на Україну при Війську Запорожськім лишилися, де-кого
історичні джерела дозволяють нам пізнати трохи ближче. Так на-
приклад, шляхтич Соболь, перед тим секретар воєводи Кисіля, "лю-
дина немолода і досвідчена3 в справах і ділах Річпосполитої” — як
його характеризує Мясковський, ”рег8опа тоІГассоПа” — як пише
про нього в 1650 р. в своїх звідомленях венецький посол на Україні
Віміна — по переході тоді на бік Богдана Хмельницького станув на
чолі особистої канцелярії гетьманської.90 Про його освіту, незвичай-
ну працездатність і відданість ділу державному свідчить величезна,
ведена в ріжних мовах переписка Гетьмана, якої тільки та частина,
що досі збереглась і що досі історикам відома, зайняла-б не один
том, коли-б знайшовся хтось, хто-б нарешті схотів її для науки
сучасним поколінням українським видати. Одночасно з Соболем
“обізнана зі справами і з положенням
98
лишився в Переяславі при Гетьмані Юрій Ярмолович, знаний і
поважаний між волинською шляхтою православною "ревнитель
благочестія”, перед тим "дворянин королівський”, якого в
попереднім році королевич Ян Казімір посилав перед елєкцією до
Хмельницького, для звязаних зі справою вибору нового Короля
важних і дражливих переговорів. Пізніще він виконує дипльо-
матичну службу при Війську Запорожськім, займаючи в його "кан-
целярії" — по словам московського посла Кунакова — високий
уряд. Між иншим бере він посередню участь (як недопущений до
нарад представник козацький) в переговорах віденських підчас
заключеня польсько-російського миру, при чім польські дипльо-
мати зі злостю його ”давнимь всеї Руси яиіуесіит’* називають.91
В тім самім часі по боці Гетьмана стає Михайло Стеткевич, син
знаного вже нам сеймового оборонця "Руси" й одного з "голов релі-
гії грецької” Богдана, каштеляна новоґродського (потім воєводи
мінського) і княжни Соломерецької. Його рідна сестра Олена вийде
згодом заміж за писаря Генерального Військ Запорожських Івана
Виговського, а брат у других Юрій, як про це буде мова низче,
допіру в 1655 р. його слідами піде і до Війська Запорожського при-
стане. Великий, так як і батько, "ревнитель православія”, фундатор
Борколабовського*1 монастиря, "людина вимовою і дотепом
велика”, Михайло Стеткевич весь час непорушно стоїть при
Гетьмані України, і Король польський за те, що "він добровільно
при ребелізанті Хмельницькім оставав, добра дідичні: Погост і
Новийдвір, у повіті пинськім лежачі”, йому конфіскує і свому
полковникові Криштофу Сапізі надає. По смерті великого
Гетьмана, на руїну його праці дивлячись, Михайло Стеткевич у
•	•	•	92
ченці постригся і в монастирі помер.
Тоді-ж таки, не зважаючи на тяжкі умовини життя і всю небез-
пеку, що грозить шляхті з боку повстанців українських, опиняються
серед них: шляхтич Шапка-Хотольський, син Василя, войського
вітебського, який у Липні 1649 р. разом із полковником
Кричевським під Лоєвом поліг: і Харкевич, хорунжий сіверський,
який у 1648 р. війська козацькі до Новгорода Сіверського впустив; і
Остафій Виговський, батько писаря Генерального, власник Гоголіва,
і його зять Іван Боґлєвський, власник Глинська і Княжої Луки, і
цілий ряд инших, що, кажучи словами тогочасного польського
проповідника, ксьондза Цєцішевского, "врожденну цнотуе шля-
хецьку покинувши, до неприятеля пристало”, та принесло, додамо
від себе, во імя національної ідеї тому "неприятелеві Річпосполитої”,
ь бувшим (колишнім); ' = людина, якою користуються для певних цілей;
11 Баркулабський монастир (заснований шляхтичем Баркулабою); 'доброчесність
99
в його тяжкій визвольній боротьбі, своє життя і своє знання в
93
допомогу.
Для слідуючих етапів повороту до своєї батьківщини непоко-
заченої шляхти української, від 1650 р. почавши, може типовим
прикладом служити Прокіп Верещака, коморник граничний черни-
гівський, власник села Грушок на Київщині і части села Затурець на
Волині. Перед повстанням, як один із видатніших представників
національно-активної ”шляхти руської”, він бере участь у виборі
єпископа Сильвестра Косова на Київську Митрополію. Коли по-
чалось повстання, Верещака, як і вся шляхта "руська”, всіми силами
піддержує мирову акцію Адама Кисіля. В Серпні 1648 р. ми бачимо
його в оточеню воєводи, висланого до Хмельницького для мирових
переговорів. Коли в Острозі прийшлось комісарам Річпосполитої
дати козакам, що там стояли і далі їх пропустити не хотіли, своїх
заложників, то першим між тими заложниками був посланий
Верещака. В той самий час відділ польського війська, на злість
Кисілю, напав на козаків і ті, не знаючи в чім річ, кинулись убивати
заложників. Тільки троє із низ — Верещака, Сосницький і
Братковський чудом од смерти врятувались, бо їх — як доносив
Кисіль — "перед черню старшина козацька заховала”.
Не вважаючи на свою льояльність супроти Річпосполитої, попа-
дає Верещака в якесь підозріння у шляхти польської і для охорони
його особи Король у Січні 1650 р. окремий ’Тлєйт” видає. Під
охороною того ’Тлєйту” приїздить він з рамени Кисіля на сойм до
Варшави, але там, підчас загального обуреня на тодішню мирову
політику Кисіля, Верещаку арештують і, яко запідозреного в зно-
синах із козаками, засилають у Мальборґську фортецю. У вязниці
пробув він майже два роки. Визволившись, кидає він Річпосполиту,
їде на Україну і разом з Військом Запорожським та иншою
українською шляхтою протекцію царську приймає. З того часу він
служить Українській Державі разом зі своїми братами у перших:
Василем, який, володіючи латинською мовою, виконує обовязки
перекладача при посольствах козацьких і Павлом, якого бачимо в
числі ”дворян” архимандрита печерського Йосифа Тризни. Про
трагічний кінець Прокопа Верещаки ще буде мова далі.94
Подібно як Прокіп Верещака, не покине вже України по смерти
Адама Кисіля і другий видатний помічник воєводи, частий посе-
редник між ним і Гетьманом, чернець Гощського монастиря, от.
Петроній Ласко, людина розумна і освічена зі значного1 волин-
ського шляхецького роду Ласків-Чернчицьких. Лишиться вже при
г знатного
100
Війську Запорожськім і брат писаря Генерального Костянтин
Виговський, якого перед тим ми так само в оточеню воєводи Кисіля
бачили. Переходить у тім самім часі до Війська Запорожського
значний шляхтич Семен Богушевич, якому за кару в р. 1653 Король
польський маєток на Київщині Кердани конфіскує. Але позаяк
Кердани, як і ціла Київщина, від влади королівської фактично вже в
тім часі не залежать, то Богушевич своїм маєтком володіє під
охороною Війська Запорожського так само, як своїм селом Устє
Бершаді володіє знов Іван Бірецький, як у своїх Мазепинцях знов
живе підчаший чернигівський Степан Мазепа-Колєдинський зі
своєю дружиною Марією з Мокієвських і двома синами: Адамом,
що в Війську Запорожськім займає уряд отамана білоцерківського і
маленьким Іваном, в якому ще тоді ніхто будучого Гетьмана не
підозріває. До своїх маєтків на Чернигівщині вернувся потомок
московських емігрантів, шляхтич Річпосполитої, ловчий
новгородсіверський Борис Грязний, відомий вже перед повстанням
своєю активною участю в українських національно-релігійних
справах. В своїй Шандарівці знов хозяює, як і перед повстанням,
син завзятого ревнителя благочестя Артема, молодий Остап
Федкевич, займаючи одночасно уряд "підписка” в канцелярії
Війська Запорожського; — в Демидові, по смерти батька Михайла,
приводять в порядок хозяйство молоді Василь і Кирило Іскрицькі, а
старий Микола Дзік, перед повстанням поборця воєводства
Брацлавського, тепер, повернувши на У країну, бере в оренду великі
добра кн. Корецького і хозяює в них сам тоді, коли старший син
його Петро служить у Війську Запорожському, як полковник
хвастівський, а молодший Михайло Мелетій, пізніщий ігумен
братського монастиря і ректор Могилянської Академії, тепер у цій
Академії готується до своєї духовної й наукової карєри...95
Оттак на ново розпочати хозяйство в маєтках, що від початку
повстання пусткою стояли, повертаюча на Україну шляхта має
змогу між иншим і тому, що вже розпочалось на ново хозяйство і
економічне життя в маєтках, які до реєстрового козацтва або до
покозаченої шляхти належать. Московський гонець Федор Зиков,
їдучи в Польщу через У країну, нотує в своїх записках, що в Чигрині
Гетьмана він не застав, ”а бьіль /онь/ вь своей маєтносте — на
хуторе оть Чигирина пять верств ”,96 По прикладу Гетьмана часто
заглядає до свого родового Товстолісу на Київщині полковник
миргородський Григорій Лесницький; до своєї Нещирівки пол-
ковник київський Антон Жданович; до своїх Зарудинець суддя
Генеральний Самійло Богданович-Зарудний. Братанич Гетьмана
Павло Янович Хмельницький, пізніщий полковник київський, дістає
надання гетьманське не тільки на "двір у Київі” — а й на села:
Берків, Богаївку, Борщагівку, в яких він, розуміється, зараз-же
101
заводить хозяйство. Так само дістав від Гетьмана маєтки (Великий
Брусилів і ин.) тодішній полковник чернигівський, пізніще паво-
лоцький, Іван Абрамович, під призвищем Поповича більше знаний.
В своїй Іляшівці на Брацлавщині хозяює сотник тимоновський
полку Брацлавського Михайло Махаринський. Так само у своїх
Мельниківцях хозяює инший сотник того-ж Брацлавського полку
Степан Байбуза; в Петранах Ярема Петрановський, пізніще
полковник чигринський і найвидатніщий військовий помічник
Гетьмана Дорошенка; в Дубровинці суддя полковий кальницький
Филон Немира; врешті в численних своїх маєтках — в містечку
Клебані, і в селах: Холодівці, Захаріяшівці, Крищинцях і Мервинцях
— так само хозяює заможний полковник брацлавський Михайло
Зеленський (деякі польські історичні жерела звуть його: Зе-
леневський) і т. д.97
Ця давно вже, від самого початку повстання покозачена шляхта
тепер високі уряди у Війську Запорожськім займає, своїми
маєтками спокійно по новому вже праву козацькому, а не по
старому праву Річпосполитої володіє і вона власне служить голов-
ним посередником між Військом Запорожським і своїми,
повертаючими тепер на Україну, ще непокозаченими братами, ро-
дичами, сусідами, знайомими. З такою її посередницькою ролею
рахується навіть уряд московський, який, наприклад, вище згада-
ному Михайлові Махаринському, значному шляхтичу по похо-
дженні, видає, підчас його побуту в Москві в р. 1654 (по заключеню
Переяславської Умови) універсал до шляхти "підгірської
(галицької), брацлавської, волинської, подільської, до Арсенія Же-
либорського єпископа львівського і Антона Винницького єпископа
перемиського” з закликом, щоби вони всі до війни з Польщею в
оборону віри православної готовились і ... своїх послів до Царя
присилали...98 Розуміється використовування такого роду
універсалів робилось тільки з відома і по наказу Гетьмана. Він-же
за свого панування Москві втручатись до внутрішніх справ україн-
ських не дозволяв, тим більше, коли під покришкою спільної віри
православної провадилось розбивання української нації і шукання
серед неї таких сторонників, які-б, свою владу гетьманську обій-
шовши, безпосередньо до влади царської зверталися.
Другим таким посередником між новим українським держав-
ним ладом Війська Запорожського і повертаючою шляхтою слу-
жить — як було вже вище згадано — духовенство православне. Во-
но рекрутується з ріжнородних верств української нації: зі шляхти, з
міщанства, з селянства — і при тодішній повазі, якою користується
ще не зденаціоналізована Москвою і Петербургом українська Цер-
ква православна, воно грає ролю культурного цементу, воно наново
вяже розпорошені, ріжними чужими впливами покалічені й
102
культурно собі далекі частини української нації. Може завдяки
впливові свого брата Феофана архімандрита овруцького монастиря,
пристав зразу до козацького повстання, один з найкращих, найчес-
ніщих і найбільш завзятих його провідників Іван Креховецький,
зразу писар полковий корсунський, потім наказний полковник ні-
жинський, полковник корсунський і врешті суддя Генеральний, а
перед повстанням поборця жидачівський, поручник польської пан-
цирної хоругви і властитель села Креховець у Землі Галицькій. На-
лежав він, здавалось, до зовсім уже спольщеної і, як багато инших,
для рідної нації втраченої шляхти, тим паче, що був оженений з
Анною Цємєржинською, а по її смерти з Ядвіґою з Ксєнжополя
Менжинською, отже і родинні звязки лучили його з чужою і
ворожою його рідній "Руси” національною стихією. Відомий
проповідник і полеміст православний Григорій Мужиловський має
так само в рядах повстанців рідного брата Силуяна писаря головної
військової канцелярії, згодом суддю полкового ніжинського, одного
з більш видатних тогочасних дипльоматів." З полковником
Григорієм Гуляницьким, шляхтичем волинським, споріднений
Артемій Гуляницький пресвітер луцької Афанасовської церкви. З
полковником Прокопом Бережецьким споріднений протопоп ки-
ївський Федір Бережецький. Софрон Жеребило Лабунський, ігумен
монастиря Кириловського київського, має широкі родинні звязки в
київських міщанських і козацьких колах. Олександер
Тустановський, пресвітер церкви св. Миколи в Київі, подібно як і
вище згаданий Феофан Креховецький, виходець із Землі Галицької.
Митрополит Косів усе заступається перед Гетьманом за
шляхтою "руською”, бо це-ж не тільки одновірці, але й родичі й
знайомі: бо-ж він сам зпосеред тієї шляхти вийшов, подібно як
багато инших високих достойників Церкви, його сучасників: як Діо-
нісій Балабан, єпископ перемиський, як вище згадані єпископи
Желіборський і Винницький, як Афанасій князь з Козельська
Пузина і Йосиф Чаплич Шпанавський єпископи луцькі, і їх наступ-
ник на тій епископії кн. Ґедеон Четвертинський; як Гораїн
архімандрит мелєцький, братанич кн. Степана Четвертинського, як
Йосиф Нелюбович-Тукальський тоді архімандрит лєщинський, як
Олександер Мокосій Дениско, єромонах печерський, потім архіман-
дрит жидичинський і ин.
"Дворяне” вищого духовенства, теж переважно шляхта в роді
вище згаданого Павла Верещаки, або Опанаса Предримірсь кого,
давнішого "слуги” Митрополита Петра Могили, а тепер сотника
печерського, служать так само лучником, що вяже кола духовні з
иншими верствами української нації. Який дух панує в тих колах, у
тому "містечку печерському”, де сотникує вище згаданий Опанас
Предримірський, свідчить факт, що один з найбільш голосних і
103
непримиримих провідників повстання, в думах уславлений
полковник брацлавський Данило Нечай, дістав для свого полку ”од
київських черниць хоругов богату, шовкову, щирим золотом
гаптовану”. А тодішні ігумені й черниці в цих монастирях жіночих
це-ж дуже часто представниці найбільш аристократичних родин
православних, як наприклад княгиня Курцевичева, незадовго перед
повстанням померша ігуменя "монастиря панянського Пе-
чорського”; як Атаназія зі старинного шляхецького роду Солтанів,
вдова по Самійлі Юдицькім, в часах гетьманства Богдана
Хмельницького "ігуменя монастиря стариць київських печорських,
храму Вознесенія Господня”; як Марія Магдалина, вдова по Степані
Мазепі, мати Івана пізніщого Гетьмана, "ігуменя монастирів
панянських печорського, київського і глуховського”100 і т.д.
Гетьманові цей поворот у козацьку Україну непокозаченої
шляхти йде розуміється на руку. Він побільшує собою верству, яка
силу держави й опору влади гетьманської представляє. Не дарма ще
в 1650 р. Хмельницький вимагав, щоб ”та шляхта, котра хоче при
своїх маєтках лишитися, зараз туди і то сама особисто на мешкання
їхала і з нами тут мешкала, бо інакше доходів мати не буде”.101
Отже повертаючу шляхту Гетьман радо приймає і універсали,
як бачили ми вище, на охорону її осіб та її маєтків видає. Иноді
навіть, коли того правні відносини вимагають, своїми наданнями їх
маєткові права підтверджує і відновляє.102 Але політично-правне
становище шляхти в козацькій Україні він зможе відповідно до
своїх плянів опреділити допіру тоді, коли влада його гетьманська
зміцніє і незалежною, як від польської Річпосполитої, так і від вну-
трішньої української анархії, стане.
Бо не входило в пляни гетьманські видавати ту шляхту на ви-
нищена степовим уходникам і зревольтованій українській "черні”.
Не лежало так само в його намірах з неї опору Річпосполитої в
козацькій Україні робити. І коли власне одно і друге ми бачимо в
політиці козацькій у першій автономістичній добі повстання, то ми
знаємо вже, які були для цього, сильніщі від волі гетьманської,
внутрішні й зовнішні причини. Тільки перемога над внутрішньою
анархією і визволена з під державної влади Річпосполитої дали
змогу Гетьманові свої державні пляни перевести і в тім числі права
та обовязки верстви шляхецької в державі українській установити.
Але це стало можливим тільки тоді, коли в кількалітнім процесі
революції витворились і зорганізувались десятки тисяч дрібних
козацьких землевласників, коли зміцнилось і "зареєструвалось”
осіле ’Тородове” Військо Запорожське.
"Захоче хто зі шляхти з нами хліб їсти, хай Війську Запорож-
ському послушний буде і на Короля не брикає”8— казав Гетьман в
в“Ьгукас”= (на)кидатися (на когось); бунтуватися (проти когось)
104
початку 1649 р., коли ще самому місце того "Короля” зайняти й
"самодержцем” в Україні стати йому була несила. ”Ви бідолахи, що
тепер шляхтою називаєтесь — будете боярами”, розвиває він ту
саму думку в самих початках повстання.103 Перетвореня роз-
бриканої, шляхецьким демократизмом Річпосполитої, та її маґ-
нацькою олігархією розбещеної, зледачілої й паразитарної шляхти
на Україні, однаково як православної так і католицької, в верству
не тільки лицарсько-хліборобську, але й верству службову, від
влади Гетьмана Війська Запорожського вповні залежну — ось була
ідея творця козацької Української Держави.
Ідея ця могла зародитись у Богдана Хмельницького під впли-
вом абсолютистичних намірів Короля Володислава IV, який, для
здійсненя цих намірів і приборкана шляхецького "народовластія” в
Річпосполитій, міг власне на поміч козацьку, зокрема на особисто
йому знаного самого Хмельницького рахувати. Можна в ній бачити
ще абсолютистичну традицію Короля Степана Баторого, якого імя
все з великою похвалою серед козаччини української згадувалось.
Велику ролю відограв тут вплив і приклад сусідньої московської
держави, де верства "служилого дворянства”, поставлена в умови
залежности від самодержавної влади царської, чим раз дужчу й
могутніщу державну організацію творила. Та й у самій південній
Україні готовим взірцем для сформування такої лицарсько-
хліборобської, але заразом службової верстви могла служити
шляхецька земельна власність лєнна, з певними сталими державно-
службовими обовязками звязана. Врешті серед видатніщих і більше
далекозорих державних мужів тодішньої Річпосполитої — між
якими було багато знайомих Гетьмана — обмежена ”шляхецької
свободи” вважалось задля врятування держави необхідним.
"Свербить здається комусь голова і [думає, що] шапки князів-
ської /йому/ треба, а власне бритви, котра-б шляхту потихеньку
голила та в бояри її постригала”11 — так скаржився один із
свободолюбивих шляхтичів на князя Януша Радзівілла.104 На думку
иншого такого-ж шляхтича, Бенєвського, сторонники покликана на
польський престол Ракочія (до них належав між иншим той самий
кн. Радзівілл і в початках повстання сам Хмельницький),
"обмерзивши собі рівність, хочуть до власти абсолютистичної
хилитись”.105 Більше ”мерзкою” чим для Богдана Хмельницького,
Чаплинським із Суботова вигнаного, оця "рівність шляхецька”
нікому бути не могла і ніхто більше від Гетьмана — що повстання
проти маґнацько-шляхецької Річпосполитої підняв, — до такої
влади абсолютистичної, яка-б як бритва привілеї шляхецькі
"поголила”, не хилився.
ь”щоб нею потиху [таємно] голити шляхту та постригати в бояри”
105
Та й яка-б инша влада була в силі ту верству шляхецьку, що
привикла трясти Королем і цілою Річпосполитою, в службову
"боярську” верству перетворити? При якій инший формі правління
ті, що привикли старою польською державою правити, захотіли-б
новій українській державі служити? Яка форма правління могла
помирити і врешті усунути ті всі страшні соціальні, культурні й ре-
лігійні противенства, що за сотні літ недержавного істнування в лоні
самої української нації накопичились?...
”Рачиш' нас В. Кн. Милость питати — писали в Січні 1649 р. до
кн. Корецького зі Звягля, перед тим звичайні тамошні мешканці, а
тепер "полковник Війська Запорожського” Іван Дунець і "сотник”
Михайло Тиша, досі кушнір звягельський — які ми козаки:
реєстрові, або ні? Того ми й самі не знаємо, бо нас ЙМ. Пан Геть-
ман не реєстрував. Тільки то знаємо, що ЙМ. Пан Гетьман кожного
з нас за однакового має1 і не відділяє нас від давних реєстрових”.106
Одного з покозачених шляхтичів, Петра Забілу, перед повстанням
королевського урядовця в Борзні, а в повстанні зразу сотника, а
потім полковника борзенського, так характеризували пізніще
січовики запорожські: "старий Забіло постарів, а на Запорожжі
ніколи не бував, сини-ж його й поготів”.107 к
Яка отже влада мусіла стояти на чолі того нового шостидеся-
титисячного Війська Запорожського, що до своїх шоста тисяч
давних реєстрових прилучило на основах рівности не тільки запо-
рожських січовиків, а й міщан з далеких від Запоріжжя північно-
західних городів українських, і селян, і шляхту, що на Запорожжі
всі з роду й віку не бували. Яка влада могла вдержати в одних
рамах отого Війська Запорожського і шляхту, що на запорожців
звикла дивитись, як на степових своєвільників і бунтарів, а на селян,
як на своїх підданих — і запорожців та селян, що на шляхту
дивились як на ненависних гнобителів і ласих на землю "Ляхів”; — і
хазяйовите, працьовите міщанство, на поняттях маґдебурґського,
європейського права виховане — і "чернь” низову, що у відношеню
до міської культури і тоді гаслом — "китайку драти та в онучах
топтати” — кермувалась. При якій формі правління могла
удержатись держава, яка формувалась на території, де од віків
панувала європейська цивілізація, де римське право, на основі
приватної земельної власности побудоване, увійшло до обовязу-
ючого на тій території "Литовського Статута” і де-б мало тепер
правити побідне низове козацтво, що виховалось у примітивних
громадах добичників, ловців і рибалок, з їх виборною на короткий
час старшиною, примітивним судівництвом і браком поняття про
1 зволиш;1 нас однаково вважає; к”... отецего Забіла состарілся, на Запоро-
жью не бьіл, а сьіньї его поготову Запорожья не знают”
106
приватну земельну власність. В який спосіб треба було правити
Україною, щоб засимілювати й унешкодливити в ній ці ріжні
культурні, язикові й релігійні впливи, які з Заходу через Польщу і зі
Сходу через Москву та Тартарію йшли, і тут зустрічаючись, готові
були стати кожної хвилини до оружної поміж собою розправи.
Ось кілька Війська Запорожського полковників. Станіслав
Мрозовицький, покозачений від початку повстання шляхтич з во-
єводства Руського, перед тим, вихований в університетах Кракова і
Падуї, паж "покоєвий” королівський — увесь розуміється прой-
нятий формами західної цивілізації. Старий, вихований на Січі
запорожець, Федор Вишняк, що наприклад підчас прийому поль-
ських послів у Переяславі, образившись, кидається на одного з них,
ксьондза Лентовського, з булавою і кричить: "ходи йно, попе, на
двір! научу я тебе полковників запорожських шанувати”....
Письменник, мандрівник по Европі, вільнодумний аріянин, пан бо-
гатший від воєводи Кисіля — Юрій Немирич. Бувший підданий
Кисіля з лівобічного містечка Носівки, потім полковник чернигів-
ський Степан Подобайло, що панів ненавидить і на всякі ”секти
лютерські”, як на антихристову віру дивиться. Абсолютно негра-
мотний Бурлай, прославлений своїми походами на Чорне Море і
сміливими підпалами Синопи. Іван Виговський, досвідчений у всіх
тонкостях тодішнього права юрист, що провів свої молоді літа
серед актових книг луцького староства. Джулай, Ґанджа і Шан-
ґірей, для котрих Тогай-бей був не тільки братом по духу, але й
найрідніщим братом по крови. Примітивний і глибоко обмежений
Пушкар, боярин любецький, вихований на рубежах московських
під впливом понять, по яким київський щиро-православний
шляхтич і також полковник Іван Нечай усе був ”Ляхом”, підозрілим
в ісповіданні віри католицької, "нехристиянської”.108 Яка влада
мусіла над усіми оцими полковниками стояти, щоб вони не
кинулись з шаблями одні на других і не розвалили державу, що їми-
ж власне правилась і держалась?
”У Хмельницкаго развились широкіе планьї о независимости
Малороссіи и деспотическія мечтьі” — пише І. М. Каманін, заслу-
жений український історик московської школи — пояснюючи цим
фактом, як причини ”подозр,Ьній Московскаго правительства вь
искренности и в'Ьрности ему Гетьмана и казаковь”, так причини
"тяжелой душевной драмьі, которая ускорила смерть Хмельниц-
каго”.109
Пляни про державну незалежність України мусіли йти у Вели-
кого Гетьмана поруч не тільки з "деспотичними мріями”, а і з
твердим і непохитним проведеням в життя принціпу абсолютистич-
ної гетьманської влади, бо тільки така влада була в стані державу
українську збудувати. І коли-б вони мали прискорити смерть Геть-
107
мана, то він би мусів умерти на порозі свого панування, зразу підчас
київського тріумфу, бо тоді ці пляни вже ясно й виразно були у
нього сформувались.
Глибоке переконаня про необхідність для України абсолю-
тистичної монархічної влади було у Гетьмана зараз на початку
повстання. "Зичили бихмо собі самодержця Господаря такого в
своїй землі, яко Ваша Царская Вельможность Православний
Християнський Царь” — пише Гетьман до Царя в Червні 1648 р."°
А "Єдиновладним Самодержцем руським” називає він себе сам
через сім місяців пізніще перед приїхавшими до нього польськими
послами. В намірі збудувати незалежне від Польщі "Князівство
Руське” і "Монархію Руську” обвинувачує його вся сучасна Річпо-
сполита.111 З тими намірами Гетьмана "стати самому Королем” бо-
реться внутрі У країни анархічна частина старшини з посеред січово-
го козацтва і тієї покозаченої шляхти, що своїх польських анті-
монархічних і республіканських наровів позбутися ще не змогла.111а
"Дипльом на Князівство Руське”, виданий Гетьману Султаном
турецьким, був під Берестечком польськими військами разом з ин-
шими державними документами здобутий. "Славою Монархів
християнських” титулує Богдана Хмельницького в своїй урочистій
відручній грамоті з 1650 р. Султан Мохамед IV, приймаючи цією
грамотою Гетьмана під свою протекцію і кафтан дорогоцінний
йому, як і иншим голдуючим Порті володарям християнським, по-
силаючи. Титул "Князя Руси” одержує він по тріумфальнім вїзді до
Київа від Царгородського Патріярха Паісія, а другий
Царгородський Патріярх Ма карій в р. 1654 привозить йому чашу зі
святим миром, яке він сам освятив і яке — треба думати — для ко-
ронації призначалося, бо инакше Патріярхові не було чого його са-
мому святити і з собою везти.112 Коли-ж, замість сподіваної ко-
ронації, мусіла в найтяжчий для Гетьмана рік прийти Переяславська
Умова, то для свого наслідника сина буде він під кінець свого життя
добиватись усіма силами благословенства на Гетьманство від
Патріярха московського Никона, щоб оцим благословенством,
однаковим як для Гетьмана так і для Царя, зрівняти українську
владу гетьманську з московською владою царською.113 В тім самім
часі Король шведський запропонує Гетьману титул "Князя
Київського і Чернигівського і Гетьмана Військ Запорожських” з
тим, що коли Хмельницький захоче свій титул і свою владу "пра-
вом дідичним передати”, то відносини між Королем Шведським а
Князем Київським і Гетьманом Запорожським мають бути такі са-
мі, як між Королем Польським а Князем Пруським і Курфірстом
Бранденбурґським. Але Гетьман на "голдовничу залежність”1 від
'васальну залежність
108
Швеції не погодиться, ніяких вагань в справі дідичности своєї
верховної влади не допустить і незабаром, через нового посла
шведського Лілієнкрону, одержить нову пропозицію союзу,
скріпленого взаїмно заприсяженою "ассекурацією” і опертого на
заґварантованю повної державної незалежности "цілої України”,
визнаню законним наслідником гетьманського сина Юрія і забезпе-
ченю за Гетьманом Білоруси по Смоленськ з дідичним титулом
Князя.11 За Своїй дружині Ганні він дасть право її власні універсали в
справах культурно-релігійних видавати, право, яким тільки дру-
жини монархів могли користуватись.114 І забезпечить він себе
чужоземною, переважно татарською, а в другій половині свого геть-
манування німецькою Гвардією,115 бо тільки тверда як залізо влада
"деспотична”, тільки влада абсолютистична, яка стоїть понад всіма
і супроти якої всі ріжні стани однакові і рівні, зможе страшні істо-
ричні нерівности українські знівелювати, державу й націю україн-
ську збудувати.
Тільки така влада змогла пристосувати козацький устрій, що
виріс у степу, серед промислів рибальських, скотарських і ловець-
ких та серед наскоків на кочовища татарські й городи турецькі, до
устрою хліборобської, культурної городової України, з її складним
господарством і високою європейською цивілізацією. Устрій
козацький вріс у землю — так можна коротко сформулувати той
глибокий, рішаючий для всього нашого дальшого життя переворот,
який відбувся під єдиновладним пануванням Великого українського
Гетьмана.
Гетьман Війська Запорожського це вже не ватажок, якого ви-
бірають перед походом на шумливій січовій раді козацькій, і ски-
дають, або просто вбивають, коли той похід не вдався. — Тепер це
"Землі нашої Володар і Начальник”, якого поблагословив Патріярх,
якого визнала вся культурна "Русь” православна, з яким зносяться,
як з рівним, сусідні Монархи. Полковники, сотники й отамани, це
вже не вибрані на короткий час старшини степових січових громад,
які що року переділяють поміж собою уходи, визначаючи де
кожний полк, сотня, курінь мають рибу ловити й табуни випасати.
Вони тепер начальники розмежованих окремих округів і
порядкують не оточуючими Січ нерозораними Дніпровими лугами,
а правлять великими й багатими городами, густо заселеними
хліборобськими краями. їх владі підлягає не тільки нове, осіле в
тих полках, хліборобське козацтво, а всі мешканці, всі стани
української людности: Військо Запорожське, духовенство, шляхта,
міщанство, селянство.116
Шістьнадцять таких полків бачимо ми на Україні, зараз по Збо-
рівській Умові. На правім боці Дніпра: Київський, Брацлавський,
Кальницький, Уманський, Білоцерківський, Корсунський,
109
Канівський, Черкаський (15 сотень на правім березі і 3 на лівім), і
полк центральний, а разом із тим столичний: Чигринський, з 11-ми
сотнями на правім і 8-ми на лівім березі. І по лівім боці Дніпра
полки: Переяславський, Кропивенський, Миргородський, Полтав-
ський, Прилуцький, Чернигівський і Ніжинський. Пізніще, зі
зростом людности і ускладнюванням адміністрації, число полків,
особливо на незруйнованім лівім боці Дніпровім зростає. Повста-
ютьт полки: Торговицький, Хвастівський, Лисянський, Паволоць-
кий, Овруцький, Чорнобильський, Винницький, Подільський,
Звягельський на правім, і Лубенський, Борзенський, Іркліївський,
Гадяцький, Зінківський, Стародубовський, Новгород-Сіверський,
Глухівський і инші на лівім березі Дніпра. Повстають розуміється
нові полки і в міру поширеня території козацької української
держави. Полки Могилівський, Чауський, Гомельський бачимо по
прилученю до України південної Білоруси; полки Пинський,
Туровський, Мозирський і козацькі полки на Волині зустрінемо по
прийняттю цими північно-західними землями влади й "протекції”
українського Гетьмана.
Всі ці численні полковники і сотники не вибіраються вже на
Січи крикливою юрбою "молодців”, що готується до походу "на
волость” чи на море, або ділить поміж собою уходи, а признача-
ються і зміняються вони самодержавною владою гетьманською і
виключно від Гетьмана, а не від влади народньої залежать. Так
само від влади гетьманської залежать дорадчі та помічні органи, що
яко Генеральна старшина при Гетьмані, а яко старшина полкова й
сотенна при кожнім полковнику й сотнику урядують. ”3 чернею —
казали в Січні 1648 р. взяті в польський полон козаки — Гетьман
тепер ради не має. Чого перед тим не бувало, бо завжди чернь того
домагалась, щоб з ними-ж на раді бути, а тепер з самою тільки
своєю старшиною раду має”.116а
Не забуваймо при тім, що повстала та нова, залізною владою
гетьманською спаєна державна організація українська на землі, в
якій представники попередньої державної влади: гетьмани й воєво-
ди Річпосполитої, старости й урядовці королівські, стали були —
вживаючи вислову козацького — ”дітьми в залізо поубираними”; де
під впливом ослаблена державного організму Річпосполитої буйно
розрослась анархія, де, як мовила приказка, "кожний шляхтич на
своїй загороді рівний воєводі”, де демократичний і рес-
публіканський устрій шляхецький — з його воюючими поміж
собою при допомозі шляхти маґнацькими партіями, з його вічними
сеймами й соймиками, зі зведеною до нуля королівською владою
— глибоко вріс не тільки в усю шляхецьку верству, а пройшов і у
т= постають
по
ворожу до неї степову козаччину. Перетворена свободолюбивих
анархістів: шляхтичів і козаків — сторонників ”рівности та свобід”
шляхецько-республіканської Річпосполитої і заступників
запорожського народовластія "черні низової” — в слуг і оборонців
твердого державного ладу — ось було велике діло "Богом Україні
даного” Гетьмана.
Держава українська була збудована тою гетьманською "само-
державною владою”, котру "прежнії Гетьмани [...] привлащати собі
дерзали над слушность і право [...] /і/ которою були значне
надвередили давнії порядки, права і вольности войсковиє” — як
скаржились своїм звичаєм у 50 літ пізніще, знов по смерти
Хмельницького відроджені низові січовики,117 що, з під його дужої
руки звільнені, цю гетьманську "владу самодержавну” повалили, а
разом із нею діло державне Великого Гетьмана зруйнували та й
занапастили...
Акт Переяславської Умови, як символ відціленя України від
Польщі і її державного унезалежненя, став можливим тільки тоді,
коли нова державна організація осілого Війська Запорожського
була вже Гетьманом на Україні наладжена. Україна відпала від
Польщі, як зріле яблуко, що оставшись при яблуні мусіло-б зогнити
й пропасти. І в дозрілій уже до самостійности державного життя по-
переяславській Україні її внутрішні міжкласові відносини прибрали
виразні, новою українською державною організацією окреслені
форми. Ці нові форми українського життя почали були складатись
задовго до вибуху великого козацького повстання. Ідеольоґічно
зарисовувались вони в усіх періпетіях довгої попередньої україн-
сько-польської боротьби, а процес їх реалізації і переведеня в життя
йшов у парі зі страшними, повними збочень і хитань змаганнями,
що в першій автономістичній добі, під кермуванням і проводом
Гетьмана Хмельницького на Україні відбувались. Тепер уже хитань
і вагань у внутрішній політиці гетьманській немає. Правно-держав-
не становище і взаємовідносини всіх класів окреслені вже ясно й ви-
разно...
Приняття протекції "восточного Царя” і розрив із західною
Річпосполитою йшли в парі з узахідненям і европеізацією козач-
чини. Переяславська Умова прийшла тоді, коли Україна вже перей-
няла і у своїх власних державних формах закріпила, як поняття так
і уклад західного, хліборобського, осілого життя, вироблені в
попередніх віках під впливом західної європейської цивілізації. Але
одночасно Умова в Переяславі була союзом України з Москвою,
зверненим проти Польщі. Вона, захищаючи Україну перед
натиском польським, одночасно відривала її від Заходу і ставила в
залежність від Сходу. Забезпечити тодішню європейську
цивілізацію Української "Малої Руси” від знищеня, яке мусіло їй
111
грозити з боку тодішньої азіятської цивілізації "Руси Великої”
Московської — а разом із тим скріпити союзом з Русю Мо-
сковською відпорність Руси Української супроти польщеня, яке
вела за собою європеїзація Руси Української — ось було завдання
будівничих Української Держави — велике історичне завдання, без
здійсненя якого саме істнування нації української було неможливе.
Опорою Гетьмана для виконаня того завдання служило — як
уже сказано — осіле, хліборобське Військо Запорожське. Це воно
своєю силою творило Українську Державу в постійній боротьбі на
два фронти. На одному: відбиваючи від Польщі не тільки ук-
раїнську землю, а й спольщені, а разом із тим найбільше культурні
й найбільше європейські частини української нації і запрягаючи їх у
службу Українській Державі. На другому: побиваючи внутрішню
анархію, яка головним чином з опозиції полукочових,
нехліборобських елементів Сходу проти хліборобської цивілізації
Заходу внутрі самої України повставала. Переяславська Умова
принесла для території козацької України деякий спокій на пер-
шому, польському фронті. Ті культурно європейські, козацько-
шляхецькі, міщанські й духовні верхи (під переможним впливом
польської — а через Польщу західної — культури була тоді вся
грамотна частина української нації), які по Переяславській Умові
опинились і остались на території ними-ж збудованої козацької
держави, були вже від антіукраїнських політично-руйнуючих
польських впливів одрізані й забезпечені. Але за те союз зі східною,
азіатською, ворожою європейській цивілізації Москвою скріплював
внутрі України співзвучні Москві такі-ж азіатські і антіевропейські
українські елементи. Забезпечити від зруйнована Москвою того, що
в тяжкій боротьбі здобула Україна від Польщі — стає тепер
найважніщою справою Гетьмана. Боротьба з Польщею, яка
творила вісь усеї зовнішньої і внутрішньої політики гетьманської в
добі автономістичній, до-переяславській, тепер відходить на другий
план, пересувається за кордон козацької держави, стає боротьбою з
неспокійним і докучливим сусідом, а не з внутрішнім руйнуючим
ворогом. Натомість на плян перший виступає стремління закріпити
внутрі України здобутки повстання і захистити європейську форму
цих здобутків, як від внутрішніх руїнників, так і від Москви, на
піддержку якої ці внутрішні руїнники українські — споріднені з
Москвою своєю зненавистю до європейської цивілізації —
починають покладати тепер усі свої надії.
В цій новій, скомплікованій союзом з Москвою, внутрішній
українській боротьбі між Сходом і Заходом звертають на себе увагу
головним чином два моменти. Перший — змагання до скріпленя
інституту приватної земельної власности — який являється в
тодішніх часах підставою європеїзації України, ознакою прилученя
112
її до економічного й культурного ладу Західної Европи. Другий —
скріплена індивідуально-українського характеру цієї приватної
земельної власности: характеру лицарського, аристократичного,
зовсім чужого поняттям і формам московським, але заразом
характеру службового, що кардинально відріжняє за часів Богдана
Хмельницького лицарство — козацтво українське від такого-ж
лицарства — шляхти польської.
Інституту повної, необмеженої, дідичної земельної власности
козацької, якого домагається для себе в Переяславській Умові Вій-
сько Запорожське, не знає сусідня, тепер союзна, Московська дер-
жава; не знає його теж і Січовий Низ. В правно-державних поняттях
Московщини — де сформований по татарським взірцям, сцен-
тралізований і міцний державний апарат прекрасно підійшов до
примітивного комунізму московської сільської общини — вся земля
належить Цареві й тільки йому. Тільки Царь може землю своїм
підданим у користування "жалувати” і так само може її кожної
хвилини від них відбірати. Ніхто не сміє в Московщині на це
суверенне право царське посягати і тому Військо Запорожське,
знаючи ті московські порядки, заздалегідь і на всякий випадок до-
магається, щоб "иміній козацких и земель у нихь отнимать не
веліть, также бьі и діти вдовь, послі козаковь остальїх, /по/вол-
ности иміли, какь /дідьі/ и отцьі ихь”.” 118 Оці ”вдови” вставлені
тут не випадково. Бо в поняттях московських царська земля "жа-
лується” за службу Цареві і може відбіратися тоді, коли такої слу-
жби немає. А в європейських поняттях Війська Запорожського
земля, "кровю предків заслужена”, належить лицарському козаць-
кому родові і ніхто її не має права від нього відібрати, навіть тоді,
коли за малолітством дітей землею порядкує вдова і коли служби
державної з землі тоді ніякої не дається.
Такого інституту приватної земельної власности не знає й ук-
раїнський січовий Низ. Але він його не знає з инших зовсім чим у
Московщині причин. Бо Низ запорожський це-ж не скована заліз-
ною владою царською "Царська Земля”, а найвільніща й найбільш
свободолюбна республіка степових уходників, що ненавидять
усякий державний примус і всяку неволю так само, як ненавидять
чуже їм і їхньому нерозораному степові вороже, осіле хліборобське
життя. І тільки ця одна примітивна зненависть до європейської
цивілізації плуга, на праві приватної земельної власности
побудованої, зненависть, тепер міцною рукою Гетьмана Хмель-
п”Имений Казатцких чтоб никто не отнимал... Вдов, после казаков оста-
льїх, чтобьі и дети их такие ж волности имели, как предки и отцьі их”. АЮЗР, т.
X, стор. 448 (пункт 7)
113
ницького здавлена, вяже неспокійних січовиків (поки-що тільки
нитками симпатії) з чужою їм зрештою по всім иншим проявам су-
спільного життя, страшною для всякої "вольницьі козацкой”,
суворою самодержавною Москвою.
Ще більш протилежні поняття панують у Москві і в Україні що
до соціяльного характеру тих, хто землею користується й володіє.
В тодішній Московщині вони — "служилое сословіе”, якому
"жалується” земля за царську службу, за державний чин... І коли
одна й та сама земля задержується довше в однім роді, то не тому,
що цей рід має своє власне, од предків унаслідоване і неодємне
право меча на цю землю, а тому, що він із покоління в покоління
заслуговує собі на милость царську, постачає Цареві й Державі з
покоління в покоління слуг і чиновників. В козацькій Україні, яків
Західній Европі, з лицарського родового права на землю
випливають обовязки лицарського роду супроти Землі, супроти
Держави. В Московщині з обовязку дворянської служби Цареві і
Державі випливає право дворянства до землі. З одного боку — бе-
регти й обороняти родові, здобуті предками "права, вольности і
привілеї”, а з другого — добровільно, без царського наказу, а на
підставі морального імперативу традиції, виконувати обовязки су-
проти землі, які привілей родового землеволодіння накладає —
московський боярин і дворянин не вміє, бо йому бракує самого
поняття про родову земельну традицію. Така родова земельна
традиція, підстава державної культури Заходу, не могла витвори-
тись у державі московській, бо вона вся, від верху до низу, сфор-
мувалась по взірцям, взятим від великої кочової татарської Орди.
Европейський принціп аристократичний, принціп ”поЬ1Є88е оЬ-
1І£е”, опертий на традиції родових прав і родових обовязків, для
Московщини зовсім чужий. Крім того, "русскаго дворянства —
пише в своїй "Исторіи русской культури” П. Мілюков — никогда
не удалось пріучить0 кь европейскому чувству военной чести,
воспитавшему сословньїй духь европейскаго дворянства”. Навіть
петровська европеізація Московщини, що дала російському
дворянству європейську одежу, не змогла перетворити самої суті
того дворянства. В р. 1722 один з несчисленних ”совітникі
Степанові”, коли його побили, так пише в своїй "жалобі”:'1 ”Я о
моей персоні не говорю, только характері канцелярій совітника не
допускаеті не токмо побои, но и брани терпіть”.119 "Персона”, рід,
імя, походженя, традиція не відограють в поняттях московського
дворянства тієї домінуючої ролі, яку надає їм аристократія західно-
° "никогда не удастся пріучить”; рзажаленню
114
європейська. Тут найголовніще оцей ”характерь канцелярій
совітника”, чин і ранґа, службове становище в державній єрархії,
що не з землі, не з роду земельного виросла, а по образу і подобію
старої татарської державної адміністрації,4 собою землю
московську зверху сильною, сцентралізованою чиновницькою си-
стемою покрила.
Зовсім не те бачимо ми в поняттях, способі розуміння себе і
своєї соціяльної ролі, у нашого Війська Запорожського. ”Це [бо те]
ж племя славного Народу Руського, з насіння Яфетового, котре
державу грецьку морем і сухопуттю воювало. Це з того покоління
військо, що за Олега Монарха руського в своїх моноксілях [...]
Царьгороду добувало. [...] Вони /то/ за Володимира Святого,
Монарха руського, Грецію Македонію, Ілірію наїзжали. [...] їх /то/
предки за Володимира хрещення прийняли, віру християнську від
Церкви Константинопол/ітан/ської /взявши/, [приймали] і у вірі
тій по сьогодняшній день родяться, хрестяться і умірають” — так
характеризувало козаччину українську в р. 1621 у своїм меморіялі
до уряду Річпосполитої духовенство православне.120 Характеризува-
ло розуміється на підставі власної козацької традиції; на підставі
власного про себе думаня козацького. І хоч може ця традиція де
що натягнута й у подробицях не зовсім вірна, але не те в данім разі
важно. Важно те, що лицарська, військова, предківська, ари-
стократична традиція, в західно-європейському того слова розу-
мінню, лягла в основу понять і правних норм, духа й соціяльного
укладу цілого Війська Запорожського. І ця незрозуміла для при-
звичаєного до ”табели о рангахь” московського дворянства — ста-
нова, класова традиція, як джерело самоповаги і патріотизму, ще
колотиме його очі навіть тоді, коли вона у помосковлених нащадків
Війська Запорожського вже у великій мірі забулась і вивітрилась.
Ще по скасованю лівобічного гетьманства, призначений правити
"Малороссіей” Румянцев нарікає на ”малороссійськихь дворянь”,
що вони ”при всіх науках і в чужих сторонах обращеніях/ зістались
козаками й заховали любов до своєї власної нації і солодкої
отчизни, як вони її називають”, і що ”ця невелика купка людей
инакше не відзивається, як тільки, що то вони найперші на цілім
4 Це доволі дискусійне твердження. Не зовсім ясне, що Автор під "старою”
татарською державною адміністрацією розуміє. Те, що татаро-монгольські впливи
були в Московщині ХІУ-ХУІ століття — якщо йдеться про техніку влади — сильні,
не підлягає сумнівові. Але не вони самі, а ряд інших чинників, як візантійська спад-
щина, геополітичне положення, самоізоляція від заходу, внутрішні тенденції тощо,
надали Московщині її характер; 'перебуванні
115
світі і що нема від них нікого дужчого, нікого хоробріщого, нікого
розумніщого і що... все, що у них, то найкраще”.121
Власне за часів і за панування Гетьмана Богдана Хмельниць-
кого лицарський, аристократичний характер Війська Запорожсько-
го дістав змогу вповні розвинутись і зміцнитись. Вростаючи в
землю, обіймаючи5 її в своє приватне володіння, козацтво знахо-
дить оправдана для того факту власне в своїй лицарській, військовій
традиції, в своїх ”крівавих заслугах”, які воно для оборони й
захисту своєї землі і своєї віри-нації з діда-прадіда покладало.
Боротьба ”за Вітчизну, за віру стародавню православну” — це
традицийний обовязок Війська Запорожського, який воно безупин-
но і свідомо, не по чийому небудь наказу, а на підставі морального
лицарського імперативу виконувало. "Вольности, добра і привілеї”,
од Великих Князів руських і Королів польських надані — це його
крівава заслуга, це його кровю оплачене право, яким воно ніколи й
нікому поступитись не хоче, якого забезпеченя домагається воно
так рішуче, так безкомпромісово в новій Переяславській Умові.
З хвилиною заволодіння землею по лицарському праву меча
("нехай вічна буде слава, же през шаблю маєм права”) процес єв-
ропеїзації козаччини був завершений. До цього, крім поданих вище
причин, мусів довести стародавній ”дух” Війська Запорожського,
його найбільше інтимна, найбільш глибоко в серцях козацьких
захована культура, що весь час під впливом західним, європейським
формувалась. Вона прийшла на Запоріжжя зразу-ж із першими
козакуючими українськими князями і сміливими пограничними
старостами, як славний ”Байда” князь Дмитро Вишневецький, як
князі Богдан, Михайло й Кирик Ружинські, як Остап Дашкович,
Предислав Лянцкоронський і т.д.; напливала вона весь час туди з
такими блукаючими європейськими лицарями, як Самійло
Зборовсь кий; ширилась на Запоріжжю такими представниками
духовного, культурного світа, як вихований у Падуанськім
університеті князь Єзекііл Булига-Курцевич архимандрит за-
порожського монастиря в самім серці козаччини в Трахтимирові, —
як київський римо-католицький єпископ і основатель Хвастова
Іосиф Верещинський, великий патріот козацької України, приятель
козаків і товариш їхніх походів на Татар, що весь час про
заснування на Запоріжжю лицарського ордену, на взірець ордену
Мальтийського, мріяв і цю свою ідею словом і друком на Україні
ширив.122 Вростала вона глибоко у весь устрій козацький при
довгих рядах шляхецьких, козакуючих Гетьманів, як Чорнинський,
‘ обнімаючи
116
Чановицький, Косинський, Лобода, Самійло Кішка, Шаула,
Кремпський, Підвисоцький, Микошинський, Байбуза, Нечковський,
Конашевич-Сагайдачний, Оліфир Голуб, Пирський, Сулима,
Кулага-Петражицький і инші, що всі зросли і виховались у поняттях
шляхецьких, поняттях, що під впливом західно-європейським фор-
мувались. Приходила вона, ця лицарська західно-європейська куль-
тура безпосередньо з Західної Европи з австрійськими, ненецькими,
шведськими, папськими й иншими посольствами, що Війську Запо-
рожському привозили хоругви і клейноди — братерські дари ли-
царства європейського для лицарства українського — ставлячи його
тим самим в один рівень із собою, прилучаючи до великого
братства оборонців чести лицарської, віри християнської й цивіліза-
ції західно-європейської. І врешті заносили її на Україну ріжні Бо-
пляни й Маріони, будівничі українських твердинь і учителі військо-
вої техніки, німецькі та инші чужоземні військові залоги на
польській кордонній службі, що разом із тою технікою військовою і
зовнішніми ознаками західно-європейської військовости (дрібнень-
кий приклад: тодішній запорожський військовий музичний
інструмент — шоломійка, запозичена із Заходу французька дудка:
сйаіишеаи прищеплювали дух тієї військовости, оце "европейское
чувство военной чести”, до якого, по словам Мілюкова, ніколи не
вдалося приучити східного московського дворянства.
І не зовсім помиляються наші історики москвофільської школи
нарікаючи, ”що старшина козацька нічим від шляхти польської не
ріжнилась”. Як що мати на увазі отой лицарський західно-
європейський дух, оту станову "військову лицарську честь”, то не
тільки старшина, але й послідній козак Війська Запорожського був
абсолютно рівним не тільки шляхті польській, а й усьому західно-
європейському лицарству. ”Хоч ми і не всі шляхта, але — з діда
прадіда воєнні — себе за рівних Лицарству і ВМПанам вважаємо”
— так висловився сам Гетьман Богдан Хмельницький ь листі, яким
він в кінці 1648 р. каштеляна ельбінґського, Німця Вейера покинути
службу в Польщі і перейти на службу козацьку намовляв.1228
І коли пізніще, по смерти Хмельницького, нобілітовані в Вар-
шаві козаки, виходячи по нобілітації із Сойму, кпили собі, питаючи,
чи тепер од тієї нобілітації ”їх тіні не стали часом довші” — то це не
була ще смердяковщина і "наплевательство”, а гордість козацького
лицарства, яке себе шляхецтву рівним почувало і яке нобілітації
польські собі легковажило. Це ще була ота незрозуміла для бояр
московських ”гонорність”, яка посла Гетьмана Хмельницького в
Москві Силуяна Мужиловського примушувала завзято протестува-
ти проти замало почесного на його думку прийому і яка знайшла
собі вираз в оцих його, сказаних здивованим боярам, словах: ”ми не
низького стану люде: Ляхи тільки нами, Запорожськими козаками,
117
славу собі добували”.123 Це ще була та традиція лицарська, яка
перших "холопів царських” і прислужників Москви вроді Івана
Брюховецького, як "чоловічка нікчемного і непородного козака”
характеризувала,1124 що в словах козацьких: "мені дворянства не
треба, я по давньому козак”125 — Україну від перших де-
структивних впливів московських боронила. І доки живий був серед
синів козацьких отой західно європейський аристократичний лицар-
ський дух, доти "охота до урядів, а особливо до жалування” не мо-
гла між ними "перемогти цих поглядів старих часів”, які тому
власне Катерина II наказала винищити та іскорінити так, "щоб на
віки імя Гетьманів щезло”, щоб зникло ”развратное мнініе
Малороссіянь, по коему постановляют себя народомь оть
Великороссійскаго совсімь отличньїмь”....126
Хоча й лицарство козацьке по характеру свому нівчім від
шляхти польської не ріжнилося, бо й одні й другі на одних і тих
самих західно-європейських взірцях виховались, проте Гетьман
Хмельницький і ”ноги шляхецької” не бажає в козацькій Україні
мати. Крім тих, що "захочуть з нами хліб їсти і Війську Запорож-
ському послушними бути”, він усю решту ”за Вислу” вигнати намі-
ряється і навіть там їм розправою погрожує, як тільки вони знов
стануть "брикати”. Оцим обмеженим аристократичної політичної
анархії і шляхецької самоволі верховною "владою самодержавною”
— обмеженим, що було провідною ідеєю Гетьмана Богдана та його
козацьких і шляхецьких найближчих помічників, ріжнилось
радикально лицарство українське від такого-ж лицарства
польського. З цього боку Україна наша за часів великого Гетьмана
випередила була значно свою сусідку Польщу. Тим вона через
відсталу Річпосполиту шляхецьку простягнула руку Західній Европі,
де так само ”розбрикане” лицарство феодальне починає
абсолютистичній владі королівській коритися. Під сильною рукою
Гетьмана Богдана вільнолюбне українське козацтво круто звертає з
дороги "вільної елєкції”, "золотої свободи” і ”рівности шляхецької”,
по якій його польські сусіди в провалля анархії й руїни державної
котяться.
Але гетьманське гасло "самодержавства” на цьому нашому
небезпечному пограниччу між Сходом і Заходом, це-ж гасло Мо-
скви, це пряма дорога до повної залежности від "самодержавного,
восточного, православного Царя”. І Гетьман це розуміє дуже добре.
Тому він сам, Гетьман Війська Запорожського, хоче таким само-
держцем стати; тому він так запопадливо благословення й миропо-
мазання патріаршого забігає;11 тому він титулу князівського для
‘Дорошенко (про Брюховецького): "Человеченко худой и непородной козак”.
(Породний - доблесний; ”непородний” = стільки що поганий); “добивається
118
себе в Білоруси шукає; тому він сина в пануючім молдавськім роді
оженив, а бажаючи видати дочку заміж за небожа московської
Цариці,127 він із родом царським поріднитись і зрівнятись хоче;
тому врешті він дідичну владу гетьманську встановляє, при чім
присягати московському Цареві він синові-наслідникові забороняє,
одночасно всіма силами благословенства Патріарха московського
для нього домагаючись...
І самодержавство гетьманське — це не самодержавство цар-
ське. І знов між цими одними й тими самими зверхніми формами
лежить безодня глибокої ріжниці їх змісту: непримирима проти-
лежність Сходу й Заходу, така сама, яка була між дворянством ро-
сійським і козацтвом українським. Бо хоч Гетьман і каже: ”ви, що
тепер шляхтою називаєтесь — будете боярами”, але не московських
бояр він із лицарства українського поробити береться, бо така
переміна була-б навіть і йому не під силу.
Дворянство, на якому спирається самодержавство москов-
ського Царя, позбавлене поняття власної лицарської, аристокра-
тичної, класової й земельної традиції, не думає й не може забезпе-
чити свої права перед владою царською, бо воно-ж появилось
тільки завдяки Цареві, залежить цілковито від Царя і на поверхні
царської країни тільки владою того Царя держиться. Лицарство ко-
зацьке, на якому спирається самодержавство українського Геть-
мана, не з його влади, а зі своїх власних "заслуг крівавих” виросло;
не з гетьманської ласки, а власною шаблею воно права до своєї
власної землі здобуло. Під впливом страшної зовнішньої небезпеки,
що грозить йому з боку Річпосполитої, і не менше страшної вну-
трішньої небезпеки, що грозить йому з боку власної анархічної
"черні” — українське лицарство прийняло обмеженя своїх ”прав і
вольностей” і хоч із опозицією і з жертвами (напр., казнь за непослух
Гетьманові в 1652 р. шляхтича Адама Хмелецького, полковника па-
волоцького і козаків Матвія Гладкого, полковника миргородського,
Лукіяна Мозири, полковника білоцерківського і т.д.) передало вер-
ховну владу в руки Великого, Ясновельможного Гетьмана. Але
поробити з того лицарства "персони”, яких одиноким титулом до
самопошани був би "характері канцелярій совітника” — перетво-
рити свідоме своїх прав горде лицарство козацьке на подобіє раб-
ського й безправного, од царського "жалування” залежного, москов-
ського дворянства — такий переворот українському Гетьманові не
міг би удатись. І власне в цьому європейському сполученю абсолю-
тизму верховної влади з традицийним лицарським аристократиз-
мом і самоповагою правлячої земельної державної верстви, на якій
та верховна влада спіралася, лежали завдатки нашої великої будуч-
чини, коли-б діло Богданове було вдержалось і окріпло.
Вже він сам — хоч правив Україною "єдиновладно”, хоч був са-
119
модержцем у повнім значінню того слова, хоч авторітет влади спо-
чивав виключно в його руках — скликає, як ми бачили вище, в важ-
них випадках козацькі сойми в Чигрині; забезпечує він, як побачимо
далі, українським станам їх суди і самоуправу на місцях. І в цих сей-
мах, де бере участь і козацтво, і духовенство, і шляхта, і міщанство,
— в цих зачатках дорадчої репрезентації українських станів, і в ста-
новій місцевій самоуправі спочивав зародок такого самого консти-
туцийно-монархічного ладу, який дав державну міць Анґлії, Франції
і Німеччині, і який був-би дав таку міць державну й Україні, тим
більше, що сусіди наші — і занадто вільна республіканська Польща
і невільницька самодержавна Москва — були тоді не в силі такого
ладу у себе сотворити...
До цих основних ріжниць між характером російського дворян-
ства, українського козацтва і польської шляхти, треба додати ще й
ті глибокі ріжниці, що були між Сходом і Заходом у відношенню
людей вільних до людей невільних, людей, що користуються повно-
тою горожанських прав даної держави і людей з обмеженими права-
ми.
В Московщині в принціпі всі піддані царські супроти особи Ца-
ря рівні і взаємовідносини їхні регулюються царськими наказами.
Дворянин має право до кріпаків постільки, поскільки воно йому да-
ється Царем, але раз він його від Царя одержав, то розпоряджаєть-
ся він своїми кріпаками, як йому забагнеться, по тому самому прин-
ціпу, по якому Царь розпоряджається ним. Селянство не привязане
до землі, бо земля вся царська, а до осіб, і єдиним порятунком
являється для нього втеча до иншого дворянина, право переходу,
яке в Московщині істнує, хоч зрештою тоді вже обмежується. На За-
ході селянство привязане до землі, а позаяк земля належить там не
до голови держави, а до лицарства, то й селянство від того ли-
царства залежить, і його становище міняється відповідно до того, як
лицарство свої обовязки супроти держави, супроти землі й супроти
привязаних до неї своїх підданих розуміє? Це становище краще в
країнах західних, де влада лицарська королівською владою об-
межена, де абсолютизм зрівнює всі стани супроти особи монарха і
де традицийна взаємна пошана і випливаюча з неї певна звичаєва
конституцийність у відношених монарха до лицарства родить таку-
ж традицийну взаємну пошану і таку-ж конституцийність у відно-
шенях лицарства до селянства. Гірше воно значно в таких аристо-
’ Таке розуміння (в кращому випадку ”ідеальтипічне”) сильно спрощує історичну
дійсність
120
критичних республіках, як Польща, де лицарство править державою
необмежено і де повна його самоволя у відношенню до позбавлено-
го реальної сили монарха йде в парі з такою-ж самоволею у відно-
шенню до позбавленого всяких прав селянства. Оця то "маґнацько-
шляхецька свобода” й підняла була проти Польщі всю "чернь” укра-
їнську. Вона стала причиною, що ця "чернь”, "свободу панську” не-
навидячи, до самодержавія царського хилилася, воліючи однаковий
для всіх закон рабів, чим те повне беззаконня, яке польські шляхець-
ко-селянські відносини характеризувало.
І коли до всього вище сказаного ще наш український січовий
Низ з його психольоґією вільних нехліборобів-степовиків додамо, і
коли згадаємо, яку колотнечу він своєю боротьбою з цивілізациєю
плуга, веденою під гаслами "оборони черні”, в життя України вно-
сив, то навіть із цього короткого нарису зможемо скласти уяву про
той страшний вузол соціальних, економічних, культурних, цивіліза-
цийних і політичних супротилежностей, що мав перед собою на
Україні творець козацької української держави. Від часів занепаду
нашої київської княжої могутньої Руси тільки один Богдан Хмель-
ницький зумів цей гордієвий вузол розрубати. Тільки він один єди-
ний по сьогодняшній день зумів у часі свого панування ті смертельні
протиріччя між Сходом і Заходом на Україні побороти і зумів
обернути на будову української держави ті небезпечні центробіжні
сили, що потім за його невдалих дослідників, знов внутрішнього
українського регулятора позбавлені, між собою стерлися, пожари-
щем великим спалахнули, Україну Війська Запорожського в часах
Руїни спалили і попіл її по вітру на Схід і Захід розвіяли...
Шукаючи в Переяславській Умові даних для пізнання нашого
тодішнього внутрішнього соціального ладу, все треба твердо пам-
ятати про її тогочасний характер, випливаючий з тих умов життя,
серед яких вона повстала, а не з пізніщих наслідків, які вона за
собою потягнула. Про ті наслідки творці її навіть здогадуватись не
могли. Для них Переяславська умова була, як уже вище сказано,
мілітарним союзом у першій мірі — це раз, і означала приняття
необхідної тоді для державного унезалежненя України від Польщі
протекції царської — це два. Ті її пункти, що відносяться до вну-
трішнього устрою У країни, ще не означають майбутньої
залежности того устрою від державної влади московської (бо в
такім разі вони мусіли-б бути зредаговані значно ширше, так при-
наймні, як це зробить пізніще у відношеню до Польщі Умова Га-
дяцька), а вони підкреслюють тільки ті засадничі ріжниці, які істну-
ють між внутрішнім ладом українським і внутрішнім ладом
московським. І уведені вони в Переяславську Умову на той випа-
док, коли-б, супроти тяжкого тодішнього воєнного положеня Ук-
раїни (викликаного союзом польсько-татарським), прийшлось
121
Гетьманові зі своїх суверени їх, самодержавних прав перед проте-
ктором Царем де в чому поступитись, і не тільки на зверхнє-мані-
фестацийну протекцію царську, але й на більш реальну залежність
від влади царської погодитись.
Яскравим показником оттакого іменно характеру тих пунктів
служать жалувані грамоти" царські, видані одночасно з переяслав-
ськими статтями Гетьману на город Гадяч ”со всіми угодьи, вь
вічность ему и потомкамь єво”, а послам гетьманським, Самійлу
Богдановичу-Зарудному і Павлу Тетері на инші маєтности на Укра-
їні.128 Гетьман ніколи до кінця свого життя Гадячем по пожалу-
ваному йому праву царському не володів, до права того ніякої ваги
не привязував і його навіть синові свому не передав. А коли його
посли задумали було серйозно свої грамоти царські трактувати і
пожалувані маєтки в посідання обняти, то тверда рука гетьманська
так ясно їм показала, чиє право і чиї надання зобовязують на
Україні, що вони з переляку свої жалувані грамоти царські в землю
позакопували і про них ніколи за панування Гетьмана Богдана ні
одним словом і згадати не зважились. Але коли-б, у разі програної
війни з Польщею, треба було Гетьманові на лівий бік Дніпра одійти
і своєю ослабленою тоді "владою самодержавною” перед Царем по-
ступитись, то царське надання на Гадяч могло-б йому тоді у великій
пригоді стати. Воно узаконювало ту приватну земельну власність,
що творила основу нового соціального ладу козацької України, ту
власність, на якій спиралось матеріальне істнування козацької стар-
шини, в тім числі самого Гетьмана, і яку треба було заздалегідь
забезпечити, бо її в тій формі не знала в своїй державі влада
царська.
Оцей, хай мені вільно буде його так назвати, асекурацийний
характер Переяславської Умови робить її надзвичайно цінною для
дослідів над внутрішнім устроєм У країни. Він дозволяє нам пізнати
засадничі риси того устрою, іменно ті риси, до яких Військо
Запорожське привязувало найбільшу вагу, які найбільше ріжнили
Україну від Москви і які необхідно було через те на випадок
катастрофи, на випадок нещастя забезпечити.
Отже підчас пактів з Москвою домагаються посли Війська За-
порожського "чтобь Царское Величество пожаловаль, веліль имь
дать свои жалованньїе грамотьі на пергаменті одну на волности
козацкіе, а другую на волности шляхецкіе, за своими государскими
висльїми печатями, для того, что они то получивши, сами смотрь
межь себя учинять: кто козакь, тоть волности казацкіе йміть
будеть, а кто мужикь, тоть будеть повинность обьіклую Царскому
Величеству отдавать, какь и прежь того бьівало”/
"дарчі грамоти; 'подібно в АЮЗР, т. X, стор. 450 (пункт 14)
122
Ми вже знаємо, нащо були потрібні Війську Запорожському
такі урочисті грамоти царські на ”волности” (це слово означає в
данім разі перш за все права маєткові) козацькі і шляхецькі. Але які
реальні відносини на Україні між шляхтою й козацтвом з одного
боку, а селянством із другого, хоче забезпечити собі Військо
Запорожське в оцьому пункті "Переяславських статтей”? Бо розу-
міється цей ”смотрь межь себя”, що має нібито колись потім від-
бутись, треба розуміти як звичайну дипльоматичну чемність,
зроблену самодержавним звичаям московським, які на все наказу
царського вимагають. Цей ”смотрь межь себя” відбувся на Україні
вже давно: козацтво вже зареєструвалось; шляхта, що признала
владу гетьманську, вже до своїх маєтків повернула; а що до селян-
ства, то, вживаючи слів одного з численних універсалів геть-
манських, на церковні маєтки видаваних: ”так як і перед тим под-
данниї повинности звикли били отбувати... аби і тепер [...] кром
жадного спротивлення, /они/ [сиє] всі /крім/ [опроч] козаков,
котриї завше до Войска ходить звикли, тиї-ж повинности і послу-
шенство отдавали”.129
Виходить, ніби-то повна реакція, повний поворот до порядків,
проти яких ”чернь” була на зазив Гетьмана піднялась і які,
здавалось, вона, поваливши Річпосполиту, раз на завжди скасувала.
Але-ж у такім разі чому не підіймається проти Гетьмана таке саме
повстання, яке він зі степовим козацтвом і на спілку з Татарами
підняв був проти Річпосполитої? Чому зі всіх бувших українських
Гетьманів тільки імя одного Хмельницького користується серед
народніх мас не лишень популярностю, але, що важніще, пошаною?
Правда, "кубло своєвільства” — січовий Низ — обсаджений вірною
Гетьманові старшиною. Але-ж єсть ворожі до України зовнішні
сили, єсть заздрі сусіди, що все раді-б завірюху в Україні підняти,
щоб Україну обезсилити та пошматувати.
Ось тепер власне, по Переяславській Умові, Король польський,
коли Гетьманова влада на Україні укріпилась, хоче супроти
Хмельницького відограти таку саму ролю, яку Хмельницький
відограв було раніше супроти нього. Він заключив союз і вічну
приязнь з Татарами і видав універсал до українського селянства.
”Людей мійськиху і сільських, господарства пильнуючих, обіцюємо
— каже цей широко розкиданий по Україні революцийний
універсал королівський — від робіт і повинностей на віки увільнити,
на самих тільки легких чиншах, по виході' слобід, їх установивши.
Шинки, вільне вареня пива і куреня горілки при них оставляємо, до
чого і панів дідичних конституцією коронною приведемо”.130
Татари радо йдуть на союз з Польщею і приязнь королівську.
УВ ориґ. ”тпіе]8гусЬ”=убогих; 2 вигасненні
123
Вони побачили, що плуг український у стократ страшніщий від
плуга польського. Бо коли раніще, під владою Річпосполитої, його
в степи кількох магнатів невмілою рукою запускало, то тепер, мов
якась страшна навала починають ворюватись3 в ”Дикі Поля”
десятки тисяч озброєного козацтва. І смертельно переляканим Та-
тарам на руку все, що силу того українського плуга руйнує, хоч-би
це й був далекий та чужий їм Король польський. Але чому на ці
універсали королівські не підіймається проти свого Гетьмана укра-
їнська "чернь”? Чому за Гетьмана Богдана не проявляє вона цієї
великої охоти до розправи зі своїми "людьми начальними”, яку
пізніще вона все на послуги чужих урядів віддавала і їм нищити
свою власну українську землю помагала?
Той новий устрій український, який склався під єдиновладством
великого Гетьмана — це не реакція, це не поворот до знена-
виджених і неприємлемих вже для України старих порядків. Геть-
ман Хмельницький зумів знайти для стихійних потреб українського
економічного життя, однакових як перед вибухом революції, так і
по її перемозі (бо економічний розвиток таких наглих перескоків,
як політичні революції не знає) нові, випливаючі з перемоги
революції, соціальні зверхні форми. Економічно необхідний факт
примусової роботи селянства, нестерпимий для того селянства в
старих польських соціальних формах, став для нього приємлемим,
законним і зрозумілим у нових соціальних формах українських.
Без тих примусових селянських повинностей не можна собі
уявити життя тодішнього культурного суспільства, що вже вийшло
з примітивної полукочової комуністичної громади, вросло в землю,
витворило цивілізацію плуга — і разом із нею державу, що ту
цивілізацію від кочових грабіжників і від зажерливих сусідів
охороняє. Діференціяція суспільства в міру більше скомплікованого
життя, поділ на професії й поділ на стани — це конечний наслідок
стихійного економічного процесу. І коли таке, вже здіференціоване
суспільство веде ще господарство натуральне і не знає ще ка-
піталістичного грошового господарства, то постачання натурою,
примусовими "повинностями”, одним станом людности засобів
життя, "прожитку”, для другого стану, являється в ньому явищем
необхідним і неминучим. Отже і в данім разі українське суспільство,
витворивши свою державу і свою культуру, витворило і стани, що
тій державі і тій культурі служать. І тому поруч тих станів — стану
державного: лицарського та стану культурного: духовного — які
виключно державною й культурною працею заняті, мусить бути ще
й стан, який цим двом першим "прожиток”, матеріяльні засоби
* в’орюватись
124
життя, своєю працею фізичною постачає. З хвилиною нового нала-
джена на У країні державного й культурного життя, селянство пове-
рнулось до своїх старих повинностей ”так, як і перед тим бувало”.
Соціальні взаємовідносини, як і той економічний підклад, з якого
вони виросли, осталися в данім випадку ті самі, але їх зверхні
форми, їх правна свідомість, стали в новій українській державі за
Гетьмана Богдана Хмельницького зовсім инші.
Ця нова правна свідомість знайшла вже собі вираз у Переяслав-
ських статтях, які кажуть, що свою "повинність звичайну” віддає се-
лянство тепер не панові-маґнатові, чи шляхтичеві, а "Царському Ве-
личеству”, тоб-то, в його особі, державі. Перед особою того "Цар-
ського Величества” всі стани і всі люде рівні, тільки обовязки їх і,
випливаючі з тих обовязків їхні права, ріжні.
Старшина війська Запорожського — "что на услугах вой-
сковьіхь всегда обрітаются и хліба /сами/ пахать не могуть”, ка-
жучи словами тих-же Переяславських статей — одержує цей хліб від
селянства, від "пашенного крестянина”. Але одержує не так, як
давня шляхта польської держави — за якісь ненависні для
українського селянства свої окремі права, не на підставі чужої і не-
зрозумілої для того селянства польської традиції і не під примусом
ворожої тому селянству "панської” Річпосполитої. Нова старшина
українська дістає свій хліб від селянства за реальний обовязок
служби Війську Запорожському, служби українській державі. Ця
держава не тільки Війську Запорожському, а й селянству
українському потрібна та необхідна, бо вона забезпечує його і від
повороту старих зненавиджених магнатів і захищає його від стра-
шних татарських загонів. Повага для нової держави і потреба тієї
держави роблять в очах селянства його повинности супроти слуг
цієї держави законними й зрозумілими. І поки "Царським Величе-
ством”, фактичним самодержцем і головою держави був Гетьман
Війська Запорожського, доти того Війська Запорожського Україна
була у мас народніх в пошані, доти вона була їм рідна й потрібна і
доти нація українська — всі стани суспільства обєднуючи — фактич-
но, а не тільки в споминах, піснях та літературі істнувала.
Та сама стара, зненавиджена було шляхта, тепер підчас пактів
Переяславських одержала урочисту царську грамоту, а в ній
підтвердженя всіх своїх давніх прав і привілеїв. Під охороною влади
гетьманської вона знов у своїх маєтках оселилась, знов "повинности
звичайні” від селянства одержувати стала. Але селянство проти
цього не протестує, бо це вже не шляхта старої й непотрібної
Річпосполитої. Це тільки ті, що "служать у Війську Запорожськім”,
як виразно підкреслює грамота царська і як розуміє її становище
український Гетьман, під якого диктандом і на жадання якого ця
грамота царська для шляхти була написана й видана.
125
Не посередників між степовим козацтвом і польською Річпо-
сполитою бачить тепер Гетьман у шляхті українській, як це він му-
сів робити в першім періоді повстання. Він має тепер у ній слуг
свого Війська Запорожського, тоб-то слуг козацької української
держави, так само цій державі, як і ціле Військо Запорожське необ-
хідних. Здійснилась нарешті стара гетьманська ідея. Хліб укра-
їнський їдять тільки ті, що "Війську Запорожському послушні”, що
державі українській потрібні і що на верховну владу державну не
"брикають ”.ь Тільки ті шляхтичі маєтками своїми на Україні воло-
діють, що до яких Гетьман в І649 р., по словам московського посла
Кунакова, від Польщі домагався, щоб вони "пргЬхавь служили вь
Запорожскомь Войску за присягою... и которьіе изь нихь/,/ по
Богданову отпуску Хмельницкого/,/ учнуть пріізжать опять вь
королевскіе войска сь его Богдановьіми листами, и Королю и панам
РадЬ и всей Річипосполитой за то издрайцами ихь не звать, и
впередь имь [того] не мстить николи”.131
І тому селянство українське тій шляхті, що присягою свою
спільність з новою національною ("православною”) українською
державою ствердила, і що на помсту Річпосполитої була через те
наражена, не жалує своїх трудових повинностей, не жалує своїм
крівавим потом запрацьованого хліба, бо та шляхта йому потрібна,
бо вона виконує корисний для селянства державний обовязок, бо
вона перейняла рідну й зрозумілу цим масам селянським, витворену
в боротьбі зі старим та непотрібним польським державним ладом і
небезпечними татарськими кочовниками козацьку лицарську
традицію. Давніше шляхта вимагала від селянства повинностей і
хліба на підставі якихось законів, що вона сама для себе в своїх
соймах установляла і сама-ж силою своєї держави виконувати
примушувала. І це був у розумінні селянства акт односторонньої
волі, акт самоволі, акт беззаконня. Тепер шляхта, так само як і
селянство, верховній владі державній, владі гетьманській кориться.
А для Гетьмана однаково: "согрішить князь, урізати йому шию,
согрішить козак, теж саме йому учинити”. І ця рівність супроти
символу Держави, супроти особи Монарха, робить неоднаковий
супроти тієї держави лицарський обовязок шляхти і трудовий
обовязок селянства законним і зрозумілим.
Врешті й сама психольоґія тієї шляхти під впливом нового ук-
ь українське поняття "брикати” — "граючись бігти і стрибати”, не відпові-
дає старопольському: "бунтуватися, пориватися (на когось)”. Можливою стаєть-
ся, отже, гра слів, якою Липинський послуговується
126
раїнського державного ладу радикально перемінилась. Вона почуває
тепер над собою авторитет міцної верховної влади. Вона повернула
до своєї давньої аристократичної земельної традиції і володіння
землею знов стало на неї накладати моральний обовязок, що
випливав з тієї традиції. Службою в Війську Запорожськім наново
звязана з рідною своєю країною, вона поводиться не так, як
поводилась розгнуздана, позбавлена зверхніх законних обмежень і
внутрішнього морального аристократичного примусу, стара
паразітарна й кольонізаторська шляхецько-маґнацька олігархів.
"Тихо скромно і ласкаво, наче чирякові0 догоджаючи, з підданими
своїми поступають” — так із великим здивованям характеризує
поводженя шляхти, ”що — по його словам — у Хмельницького в
Україну впрошувалась”, ворожий до України і до цієї шляхти
польський мемуарист Єміоловський.132
Високий мур недовіря, зненависти і взаємного нерозуміння,
який поставила була на Україні між шляхтою і селянством стара
здеґенерована польська шляхецька держава, упав з хвилиною
зформування нової держави української, не на старім фундаменті
шляхецькім, а на новім фундаменті Війська Запорожського побу-
дованої. Не шляхта тепер творить державний, лицарський, аристо-
кратичний стан, а творить його Військо Запорожське, що десятками
тисяч власне з народньої маси виросло. Обєднання в цій новій ари-
стократії національній, старої аристократичної шляхецької верстви і
тих нових аристократичних сил, що маса народня із себе на поверх-
ню життя виділяє, творить нову відроджену націю українську, дає
той міжкласовий цемент спільности і родства, без якого само
істнування нації неможливе. Все що єсть лицарського в селянстві,
все що вміє жертвувати життям і не боїться тягостей "постійного на
услугах воєнних перебування”, пишеться в козаки і на отій службі,
як рівні з рівними, зі старим дідичним лицарством шляхецьким
зустрічається, переймаючи його старі традиції, його звичаї і культу-
ру. А ті, що волять спокійну працю біля землі і тягостей воєнних не
несуть, не почувають себе своїми трудовими повинностями
покривдженими і ображеними, бо доступ до аристократії, до
Війська Запорожського, в дійсности підчас війни ні для кого не
обмежений і тільки по скінченю війни реєстри військові дуже щільно
й акуратно замикаються.
Крім того, Військо Запорожське своєю шаблею і своєю дер-
жавною політикою нові широкі простори земельні для України
придбало. "Дикі Поля” січові і татарські одсуваються далі на пів-
день. На сході стає доступною для української людности майже
незаселена Слобожанщина. Одкриваються нові простори для ко-
“ виразці; нариву
127
льонізації української і розворушена революцією, як у тих бджіл
перед вироєм, енергія фізична народніх мас має змогу розкинутись у
ширину на нові, нерозорані землі, так само, як їх моральна енергія
має змогу рости безупинно в гору, в ряди аристократичного,
оточеного загальною пошаною запорожського лицарства. Через це
все й не було селянських повстаннь проти влади Війська За-
порожського за панування його самодержавного Гетьмана Богдана
Хмельницького.
Але крім хліборобських селянських мас єсть на Україні ще Сі-
човий Низ, єсть нехліборобське уходницьке, общинницьке козацтво,
що не то хліборобських повинностей, але взагалі ніякого поділу
землі, ніякого заорювання степу не хоче знати. І хоч Гетьман
прибрав низове козацтво міцно до рук, але кому-ж, як не йому
краще знати, яка страшна деструктивна для хліборобської циві-
лізації сила таїться в цих степах українських, як "плодна єсть мати
козацькая і як міцна єсть своїми помочними потугами чернь
дніпровая”.133 Дражнити цю руїнницьку силу небезпечно. І той, хто
її за свій хутір проти Річпосполитої було підняв, а тепер, поваливши
Річпосполиту, знов у свому хуторі осів, знає, що її треба взяти в
береги. Він усе зробить для того, щоб два потоки — один із Заходу:
цивілізації плуга, другий зі Сходу: оборони неподіленого степу —
які в бурхливім вирі українськім зустрічаються, цих берегів держави
української не прорвали...
На західній цивілізації плуга будує Гетьман будуччину України.
Забезпечена в Умові Переяславській прав дрібної приватної
земельної власности козацької, це перша і головна перемога його
політики. Друга — це ота окрема ”жалованная” грамота царська
для шляхти, що шляхті українській — а під тим треба розуміти всіх,
хто по шляхецькому праву землею володіє134 — це право
шляхецьке на повне приватне й дідичне землеволодіння заховує.
Затверджені також тою грамотою окремі шляхецькі суди, ґродські і
земські, тоб-то окремі цивільні закони і цивільне судівництво,
власне до права приватної земельної власности пристосовані.
Старе звичаєве право козацьке лягло в основу нового україн-
ського права публічного — державного і карного, якому і вся
шляхта підлягає, бо вона "служити у Війську Запорожськім” має
обовязок.135 Але це старе звичаєве право козацьке не знало приват-
ної земельної власности й тому не встигло ще виробити відповідних
цивільних законів. І Гетьман розуміє, що коли не забезпечити
стихійному процесові поділу землі на Україні законних українських
норм, то він приведе до руїни української держави. Він штовхне всіх
старих і нових властителів землі або в обійми Москви за
жалуванними грамотами царськими, або-ж, що правдоподібніще,
потягне їх за нобілітаціями шляхецькими назад у Польщу. Польща
128
саме тепер, по Переяславській Умові, таких нобілітацій — які єсть
нічим иншим, як тільки узаконеним переходом на повне приватне
шляхецьке володіння землею — цілі тисячі, і то кожного року нові,
козацтву обіцює і таким чином його до повороту назад в
Річпосполиту спокушає.
В формі окремого шляхецького цивільного права і цивільного
судівництва, що під впливом західного римського права виробились
— була сотворена українська законна підстава для приватного
володіння землею. І це була та перемога політики великого
Гетьмана, що всі руїни і бурі українські переживе. Вона зараз по
смерти Хмельницького уведе в пакти Гадяцькі жадання, аби
”шляхта вся і козаки трох воєводств: Киевского, Черниговского,
Браславского — в Києві всі суди і справи іміли отправовати[ся], не
єздячи до Люблина (де був головний трибунал цих земель), ані теж
до Варшави на сейм”.136 Вона, оце окреме право цивільне українське
сотворивши, тільки одно це право від усіх обмежень московських
оборонить. Вона врешті за сотню літ пізніще, в формі окремого
"малоросійського” законодавства, власне на тім старім шляхецькім
праві цивільнім побудованого, себе закріпить і, давши правну
підставу істнування міліонам українських землевласників, дасть
народові українському ту єдину силу, об яку всі наскоки азіятських
кочових орд і всі підбої Заходу розбилися і розбиваються....
Це окреме, шляхецьке, а разом із тим своє власне українське
цивільне судівництво обіймає за Гетьмана Хмельницького ті ма-
єтки, що належать до старої шляхти, церков та монастирів, і по-
ширюється воно зараз-же на ті володіння "городового”, переважно
правобічного й північно-українського козацтва, що на шляхецьке
право приватне цілими масами власне за часів Хмельницького
переходить. Але поза тими приватно-власницькими землями в
лісовій півночі і в Україні правобічній єсть величезні простори дав-
ніх володінь маґнацьких на степовім півдні і в Україні лівобічній.
До тих земель претендує їх споконвічний дідич і заразом праотець
Війська Запорожського: низове, січове козацтво. Воно споконвіку на
цих землях свої уходи має і ними по спільному, общинному праву
всім Кошем Запорожським володіє. Йому байдуже, що там, на
городовій Україні, його козацькі парости, під старою назвою
Війська Запорожського,137 землю між собою ділять, шляхту
земельну і городове міщанство до себе приймають, що забувають
вони про давні звичаї вільного уходницького життя і до старости літ
своїх на Запоріжжя навіть не заглядають. Але цих земель, що
поблизу Січи лежать, тих уходів, які ще йому залишились, воно тим
новаторам, тим одступникам од старого козацького закону, під
плуг і під хутори нізащо в світі не віддасть. Гетьман Богдан
Хмельницький, хоч сам старий реєстровик і хуторянин, знає ці
129
предківські общинні козацькі звичаї і знає, що касувати їх зразу не
тільки неможливо, але й небезпечно.
Тому він на території, до якої старе Запоріжжя свої споконвічні
права заявляє (січовий Низ і сумежні землі: сучасна південна
Київщина та більша частина Полтавщини), шляхецькому праву
володіння землею ширитись не дозволяє. Тільки козаки можуть там
свою власну землю ”для прожитку” мати. Першими піонерами
приватного землеволодіння на цих общинних землях буде поки-що
дрібне козацтво, що на шляхецьке право ще не перейшло, але вже з
під общинного козацького права вибивається, забезпечуючи собі
переяславськими статтями дідичне право землеволодіння. Це ще
січовикам сильно очей не муляє, бо й між ними єсть багато таких,
що поза уходами, спільними рибними та звіринними гонами, поза
Січовим Кошем раді-б десь на узбіччу, в спокійніших краях свою
власну пасіку, свій власний зимовничок посідати. Але більшому,
старшинському, на шляхецькім праві опертому, приватному земле-
володінню вступ на територію старих "вольностей запорожських”
за Гетьмана Богдана Хмельницького поки-що заборонений.
Характерно, що коли до Чигрина на службу Війську Запорож-
ському прибув Юрій Немирич, то Гетьман радо того бажаного
гостя, того так освіченого сина України прийнявши, проте маєтків
його — що власне на території земель січових, коло Кременчука і
Переволочни лежали — йому не віддав. І тоді, коли шляхта
правобічна та чернигівська — на підставі даного їм Гетьманом і за-
кріпленого грамотами Переяславської Умови права — в своїх
маєтках хозяює; коли так само володіє там спокійно своїми хуто-
рами по праву шляхецькому городове козацтво, то Немирича, як за-
протоколували пізніще зі слів представників української "черні” мос-
ковські урядовці: ’Тетьмань [...] приняль и даваль ему скарбь, а ма-
етностями онь не владЬль”.138 Цікавий приклад нагороди за
державну службу "скарбом” не землею і характерний показник, як
умів Гетьман шанувати ті права та звичаї, що хоч і пережиті, хоч
засуджені на смерть, повинні були не в крівавій руйнуючій боротьбі
(як це потім у нас сталося), а поволі, в дорозі еволюції завмірати.
І тому між иншим, коли по Переяславській Умові хитрі
московські бояре пропонують Виговським царські надання маєтків
власне на тій січовій общинній території, то ці не менше хитрі
українські юристи у відповідь заявляють, що вони раді-б дізнати
царської милости в формі маєтків, але тільки не на Україні, а в
"литовських краях”, бо в Війську Запорожськім їм ”владЬть ничімь
нельзя”.6139 І дійсно вся приватна — шляхецька і городова козацька
*' не вільно чим-небудь володіти
130
— земельна власність знаходиться вже в посіданню у своїх
властителів (в тім числі мали свій родовий Гоголів і Виговські), а
вся решта земель по волі гетьманській зберігається в спільному ще
не поділеному "військовому” користанню. "Которьіе напередь сего
вь той всей Украйні бьіли городьі и міста королевскіе и кляштор-
скіе (церкви католицької) и панскіе (маґнацькі, не шляхецькі), тіми
всіми ньіні владіеть и доходьі собираеть на себя Гетьмань и все
Войско Запорожское”140 — в той спосіб бояре московські описували
порядки, що на тих спільних, ще не поділених землях панували. Як
бачимо, Москва вже тоді дуже пильно й дуже уважно, наче
щупальцями якогось поліпа, досліджувала чужі для неї і дивні
відносини в багатій хліборобській Україні...
Але поруч Виговських, що мають свій Гоголів, і поруч такої-ж
як вони старшини козацької з посеред покозаченої земельної
шляхти та старого родовитого землевласницького городового ко-
зацтва, яким зрештою байдуже, що їм на спільних військових зем-
лях нічим володіти не вільно, появилась вже тепер ціла маса нової
старшини безземельної. Ця безземельна старшина власне з поміж
низового козацтва, з поміж мас народніх на верх вибилась і в ряди
старої української аристократії увійшла. Звідки-ж для неї взяти оту
землю ”на прожиток”? Звідки буде Гетьман надавати їй маєтки,
якими вона по прикладу своїх земельних товаришів так само
володіти хоче і які — при виконуванню полковничих, сотницьких,
писарських, судейських і ин. обовязків — дійсно для неї необхідні?
Ці маєтки можуть наділятись тільки з того неподіленого земельного
запасу, що ним спільно Гетьман і все Військо Запорожське
володіють. Та в який спосіб ці маєтки надавати? Як цю неподілену
землю ділити, коли тільки на одну згадку про те, що на старих
"вольностях запорожських” має бути землевласницьке шляхецьке
право заведене, буриться й грізно гуде все січове запорожське
братство.
”На писаря и на судей войсковьіхь: на 2 человіка — и на вся-
кого полковника и на асауловь войсковьіхь и полковьіхь, чтобь по
мельниці бьіло для прокормленія, что расходь иміють великой”е
— читаємо ми в Переяславських статтях. Крім того Гетьману ”на
булаву” потверджено одночасно осібною царською грамотою давнє
чигринське староство. Оці — млини а при млині згодом і земля і
піддані, щоб ту землю обробляли, — це і єсть та нова форма
землеволодіння, що заводиться на спільних козацьких землях за
Гетьмана Богдана Хмельницького.1403 Це ще не єсть землеволодіння
приватне, воно ще не звязане з родом, з дідичним правом
Цитата не дослівна
131
шляхецьким, а звязане зі службою, з особою, з ранґою. В тім
воно наближається до сумежного, східного землеволодіння мо-
сковського, з тою кардинальною ріжницею, що там спільна земля
— це земля царська, а тут — військова. Там роздає її Царь своїм
слугам, тут буде її роздавати наказами свого Гетьмана запорожське
братство лицарське своїм-же братам лицарям. І буде воно роз-
давати землю українську не за службу Цареві чи Гетьманові, а за
службу всьому Війську Запорожському, за службу цілій Землі, цілій
Нації.
Знов таки в західно-європейському характері українського ли-
царства захована була небезпека для прийнятої їм, на цих спільних
військових землях, східної форми землеволодіння: для установи пе-
редових, недідичних маєтностей ранґових. Бо володіння землею
може носити характер часовий, не традицийний, з кожноразовим
способом правління державою, а не з органічним життям нації
звязаний, тільки тоді, коли земля дається за службу, залежну від
понаднаціональної волі кожноразового правителя держави, залежну
від примхи царської (”тоть только у меня вельможа, на кого я
гляжу, и до тіхь порь, пока я гляжу”, — казав наприклад Царь Па-
вел Петрович)? Але як земля дається за службу "Війську Запорож-
ському”, за службу громаді, одно слово за службу сталому і тради-
цийному, родовому і дідичному колективові: нації — то тим самим
вона має нахил перейти у володіння так само стале, так само
традицийне дідичне, тоб-то в володіння родове і аристократичне. І
дійсно це сталося пізніще зо всіма українськими ранговими маєт-
ками на території Гетьманщини. Всі вони згодом перейшли на ді-
дичне, родове право шляхецьке. І таким чином українська земля не
була там роздана московським боярам за царську службу і за ранґи,
а залишилась у родовім володінню нащадків старшини козацької, у
володінню української нації.
Натомість спільні землі Січі Запорожської всі опинились зго-
дом у чужинецьких руках. Січ Запорожська родового шляхецького
земельного права Гетьманщини допустити до себе не схотіла й
через те по смерти Хмельницького руїнницьку внутрішню війну по-
чала. Знесиливши сотворену Богданом Хмельницьким Гетьманську
Україну, вона сама війну в кінці програла, крок за кроком, все далі в
степи перед цивілізацією плуга, перед тінню великого Гетьмана
одступаючи.
По упадку гетьманства і скасуванню російським урядом Січі,
послідні її общинні "нічиї” "вольности запорожські” були роздані за
вірну царську службу тим, хто Січ зруйнувати допоміг. Січовики, не
звязані із землею тисячними нитками приватної, індивідуальної
г Павло І. — Переклад з французької
132
власносте, були виселені з над рідного Дніпра. І не сотворивши у
себе законної підстави для дідичного, родового володіння землею,
вони не тільки не одідичили предківської, національної землі, але
навіть, не зважаючи на свій героїзм і завзяту боротьбу за свої
вольности, самого поняття нації витворити у себе не змогли. Нація
українська почала відроджуватись не поміж січовиками, а там, де
рукою Великого Гетьмана були заложені фундаменти національної
культури, там, де з родовим, дідичним і традицийним володінням
землею збереглась родова, від предків одідичена, традиція націо-
нальна...
Поки що, за Гетьмана Хмельницького, наші степові общинники
цієї сумної будуччини розуміється не передбачають і годяться тільки
на оту компромісову між Сходом і Заходом — між шляхецьким
землеволодінням родовим і січовим володінням общинним —
форму землеволодіння часового: на маєтности службові й ранґові.
"Коли хто по милости Військовій знаходиться в старшині
Генеральній, такому можна й підданих мати, нікому не досадно, так
і при небіжчику Хмельницькому було” — писав у 1692 р. до
Гетьмана Івана Мазепи січовий опозиціоніст і революціонер
кошовий Гусак, часи Гетьмана Хмельницького згадуючи і вислов-
люючи ту повагу, якою на Січі було оточене імя Гетьмана, що один
тільки зумів Січ приборкати і своєю мудрою політикою та твердою
мм	О •	•«	«Л	141
рукою п деструктивний і руїнницький вплив угамувати.
Два світи зустрілись на Україні; дві відмінні культури і два инші
протилежні закони. Але взяті за Гетьмана Богдана в міцні карби
української держави, вони взаємно себе заплоднюють і родять ті
нові форми людського життя, що своєю ориґінальностю і сво-
єрідностю надають окремий, індивідуальний, — ріжний від Москви
і від Польщі — характер відродженій Українській Нації. Запозичив-
ши від Сходу міцну, державну, абсолютистичну форму правління і
прищепивши її на ґрунт, вироблений під впливом індивідуалістич-
ної, свободолюбивої, аристократичної культури Заходу, Гетьман
Хмельницький зумів боротьбу між Сходом і Заходом на території
українській асимілювати й унешкодливити. ”А нам — пишуть у
своїй чолобитній до Царя вище згадані посли українські Зарудний і
Тетеря — хай буде вільно або в реєстрі Війська Запорожського бути
і з [ним] /Військом/ службу віддавати, або під присудом ґроду і
земства воєводства київського будучи, службу таку, як земляне і
шляхта київська одправувати® і нарівні з ними тим самим правом
®”А нам на волю просим, пусть будет любо в списку войска запорожского
бьіти и с ним службу отдавить, либо в присудке воєводства града и земства кіев-
ского будучи, в службу его царскому величенству такую, как земляне и шляхта
133
(шляхецьким), згідно з потвердженими Його Царським Величеством
привілеями, судитися”.142
Оце ”або, або” в такій компромісовій згідливій формі можливе
тільки тепер під міцною самодержавною владою козацького
Гетьмана. Бо доки істнує ця міцна українська влада, доки в особі
єдиновладного Гетьмана істнує персоніфікація Української Держави
і Української Нації, доти служба чи по общинницькому закону
січовому, чи по індивідуальному закону шляхецькому — чи в
реєстрі військовому, чи в присуді воєводському — єсть службою
Українській Нації і Українській Державі. І тому боротьба між цими
двома законами не прибірає за Гетьмана Богдана таких гострих
деструктивних форм, які прибере вона пізніще підчас Руїни. Тепер
це внутрішня українська справа: по якому закону, східньому чи
західньому, мають жити і судитись усі, однаково від Гетьмана
залежні, українські стани. І це внутрішня українська справа, який з
цих законів у кінці кінців на Україні переможе. Але коли пізніще з
законом східнім звяжеться панування Москви, а з західнім
панування Польщі, то Україна згине, і це ”або, або” між Заходом і
Сходом, позбавлене зверхньої української влади і поваги, розсадить
Україну на ворожі, чужі і взаємно себе не розуміючі частини.
Крім шляхецького права західнього і права січового східньо-
го, так само українізується під присудом нового українського
Війська Запорожського за Гетьмана Богдана право міщанське
”маґдебурґське”. ”А бьіти-бь урядникамь вь городіхь: войтамь,
бурмистрамь, райцамь и лавникамь” — кажуть ці самі Переяслав-
ські статті. Але й ці окремі міські уряди не творять ще за Богдана
Хмельницького держави в державі. І вони, так само як шляхта, як
козацтво, як духовенство, від самодержавного присуду
гетьманського, від міцної влади українського Війська Запорож-
ського залежать. Навіть у Київі, де за згодою Гетьмана сидить
царський воєвода, роля його, як уже вище було сказано, чисто ре-
презентативна, призначена для закордону, щоб чужим державам
незалежність України від Річпосполитої показати. До справ вну-
трішніх українських, до міщанства київського наприклад, він ніяк
доступитись не може. "Которьіе де (із міщан київських) бьіло
хотіли їхать кь Тебі Великому Государю, челомь ударить, а безь
Гетмансково [де відома] /велінія/ їхать не сміють” — скаржився
він у своїх рапортах до Царя.143
Бо ці міщане знають, що їх чекає за непослух владі українській,
владі Гетьманській. Так само знали це й ті нікчемненькі одиниці з
кіевск. воєводства исполняти и ровно с ними тім же правом, против подтвер-
женньїх привилеів его царского величества прав, судитися”.
134
посеред шляхти, що вже тоді задніми дверима, підчас
переяславських пактів, до воєводи московського Бутурліна бігали і
грамоти собі у Царя випрошували, але одночасно ”/горячо/ челомь
били,11 чтобь Гетьману про то не сказьівать”.144 Знали це й низові
січовики, які за Гетьмана Хмельницького прав на верховодство
Україною "привлащити собі не дерзали”. Знала це й городова
старшина козацька, яка польських агентів, що її привілеї на
шляхецтво ”з віконцями” (пусте місце, де вписувалось імя козака,
скаптованого таким привілеєм для Польщі) привозили, тут-же на
очах у Гетьмана — як Смяровського наприклад — шаблями своїми
рубала.145 Знало це врешті й духовенство, яке без відома Гетьмана з
чужими урядами зноситись не сміло і своєю великою повагою його
самодержавну владу укріпило. ”В супереч Гетьманові говорить ми
не важились, а хто й сказав, той живий не був” — такою була за
Богдана Хмельницького ота гетьманська, українська влада.
Союз українського Гетьмана з Москвою не означає тоді полі-
тичної залежносте України від Московщини. Культурна і соціальна
близкість України до Польщі не пхає Гетьмана в обійми польської
Річпосполитої. І в той спосіб, не в боротьбі Московщини із
Польщею на українській території — боротьбі, що пізніще, підчас
Руїни, Україну розвалила — а в сполученю східніх і західніх циві-
лізацийних впливів у міцній, так від Москви як і від Польщі неза-
лежній Українській Державі, формувалась і дійсно відроджувалась
за Великого Гетьмана Богдана велика Українська Нація.
Тільки повна пізніща денаціоналізація, повне здеклясування і
відірваність від реального життя всієї грамотної, думаючої частини
української нації, тільки повне знищеня нашої національної
аристократії Війська Запорожського, а разом з нею знищеня і самої
нації — стали причинами того факту, що історична роля Гетьмана
Богдана Хмельницького тепер у нас незнана й призабута. Ми
забули вже, що з нації нашої вийшов один з найбільш ґеніяльних
державних мужів Східньої Європи, який для України зробив більше,
ніж слушно прозваний "Великим” Петро зробив у пятдесят літ
пізніще для Московщини. Бо Петро Великий тільки реформував
готову вже державу, тільки європеїзував готовий татарський
державний поміст, який покривав пасивне, стояче й омертвіле в
свому поневоленю московське море. А Богдан Хмельницький
творив нову європейську державу і відбудовував націю серед
гуркоту падаючих румовищ старої, ним же розваленої Річ-
посполитої. Він усував ті румовища й одночасно укріплював захід-
ню культуру на Україні в обличчю постійної татарської й мос-
ЬВ ориг. ”били челом”
135
ковської небезпеки зі Сходу — і серед української громади, яка вся
від верху до низу носила шаблі при боці, яку ділили глибокі ріжниці
протилежних цивілізацийних впливів і яка кожної хвилини готова
була кинутись до оружної боротьби сама поміж собою.
Як не европеізувати Московщину — вона Московщиною й ос-
танеться. А тут на Україні на пограниччю двох культур — євро-
пеїзація все могла перейти в польщину, а боротьба з польщиною все
могла довести до Московщини. І коли ми ще й досі живемо не-
доруйнованими останками Хмельниччини — нічого до них за той
для нас, як слушно його Драгоманов називає, "пропащий час” не
додавши — то це може доказ не так дрібноти пізніщих українських
поколіннь, як ґеніяльности й величі того, до кого й досі на протязі
двох із половиною столітть ніхто на Україні не доріс.
Хмельницького розуміли у нас доти, доки жива ще була со-
творена ним козацька державна аристократія. Розуміли його наші
козацькі літописці, мемуаристи, історики. "Отчество над вся паче
возлюбивий — і єго ради нивочто вмінивий — роскоши, покой,
користи, інтрати і всі привати” — так наприклад характеризувала
його "драма, на незабвенную толіких його щедрот память репрезен-
тованная в школах київських 1728 літа”.
Для сучасних українських поколіннь він став далеким і чужим;
став якимось театральним "батьком козацьким”, який од инших
таких же "батьків” ріжниться тільки тим, що ті воліли під царя ту-
рецького, або короля польського, а він волів під царя московського,
православного. На сором нам тепер нашого Велитня краще від нас
розуміють чужинці.
"Чужоземці — пише сучасний польський історик Кубаля —
порівнювали Хмельницького з Кромвелєм. Таке порівнання при-
ходило' само собою тоді,1 коли цих двох людей звертало на себе
всю увагук Заходу і Сходу Европи. Проте Хмельницький мав багато
трудніще завдання. Простір його влади мав скрізь одверті межі. Не
розпоряджав він, як Кромвель, вишколеною інтелігентною
верствою і засобами старої, могутньої держави. Військовість,
фінанси, публічне господарство, адміністрація, зносини з сусідніми
державами — все це треба було сотворити, все це лежало на його
голові. Він мусів добирати й поучати людей, заглядати в найменші
подробиці. І коли його військо не вмірало з голоду, коли він мав
зброю, гармати, амуніцію, добрих шпигів і зручних агентів, коли
йому ніколи не забракувало грошей, то це його особиста заслуга,
якої йому можна1 позаздрити і то не тільки у нас, в Польщі. Була це
'напрошувалося; ’у часах; ксливе всю увагу; 'можна було. (Це місце пере-
кладене довільно з польської мови)
136
людина, з якого боку на неї не дивитись, надзвичайна. Він до такої
міри переростав людей високо талановитих, що сягав до меж
неуловимих. Можна-б сказати про нього, що він народився
володарем: умів скривати свої наміри, в рішучих хвилинах не
вагався — скрізь могутня воля й залізна рука”.146
Це розуміється тільки нарис, але більшого від чужих трудно
вимагати. Повну характеристику особи Богдана Хмельницького і
повний образ його великого діла зможе дати тільки сама українська
нація. Але це зробить тільки те українське покоління, яке на
Богданів шлях, на шлях визволеня всієї нації української і збуду-
вання власної держави поверне. Тільки таке українське покоління
зможе оцінити діло Великого Гетьмана, для якого це діло стане
його власним, рідним йому, а через те й зрозумілим ділом...
Тут — вертаючи до теми моєї студії — зазначую для тої май-
бутньої характеристики Богдана Хмельницького тільки одну її дуже
важну рису. В цих моїх коротких замітках хочу підкреслити його
ґеніяльне уміння добірати собі помічників, хочу дослідити методи
його національної політики і зясувати його ролю, як провідника,
учителя та творця нової української державної аристократії. Це одна
з найменше досі досліджених, а разом із тим одна з найважніщих
сторін його діяльности.
Пригадаймо собі ще раз, що перед повстанням 1648 року нація
українська була вже у великій мірі в своїх верхах зденаціоналі-
зована. До того та горстка аристократії, яка заховала національну
свідомість,т була, витвореними життям у чужій польській державі,
глибокими соціяльними противенствами між собою поділена й собі
взаємно ворожа. Шляхтич, козак реєстровик, низовий "виписчик”,
міщанин, священник — все це були в польській Річпосполитій тільки
розбиті, розпорошені, органічно між собою не звязані обломки
української нації. Сотворити з цих обломків нову, одним духом
національним споєну, міцну українську аристократичну верству —
це було завдання, без виконання якого не тільки істнування
козацької держави, але й істнування самої нації української не було
можливе.
Один із приятелів української козаччини, а заразом глибокий
знавець її внутрішнього життя, Князь семигородський, Бетлєн Ґа-
бор, бажаючи використати козацьку силу для своїх намірів зайняти
польський престол та роздумуючи над слабими сторонами своїх
майбутніх козацьких союзників, прийшов ще в р. 1628 до таких
висновків. ”Що до народу козацького — пояснював він тоді швед-
ському послові Страсбурґерові — то знаний єсть погляд За-
жменька, що зберегла націон. свідомість
137
мойського, який предсказував, що ця зграя” затопить колись [всю]
Польщу, [...] як що тільки знайде вона для своїх змаганнь розумно-
го та шляхотного вождя0 і ініціятора.... Багато розважних і виз-
начних людей обмірковували питання, чи не може запорожський
народ, доведений до крайнього одчаю постійними утисками, що по
послідніх козацьких заворушенях запанували, одділитись від Поль-
щі, визнати протекторат сусідніх володарів, збудувати окрему Річ-
посполиту, підпорядкувати себе точно означенимр законам і управ-
лятись новою4 владою. Де хто думав, що з тим розпущеним' і не
визнаючим ніякого права народом нічого певного вирішити і поста-
новити5 * * не можна; що всі спроби переговорів до нічого трівкого не
доведуть; що треба берегтись і уникати цієї юрби і цієї многого-
лової, бурхливої та безладної гидри, яка часто кидається в ріжні
боки. Вона ненавидить рабство, але не вміє користуватись волею.
Вона заплямувала себе несчислимими злодіяннями, звикла жити
грабіжем і злочином; вона не здатна до вірности і сталости і все кер-
мується в один і той-же час то страхом то зненавистю. Знов инші,
навпаки, думають, що нарід запорожців це нарід знаменитий по
свойому походженю і по своїм предкам; що навіть у теперішнім
століттю він дав докази великих чеснот; в найтяжчі для Річпосполи-
тої години він завжди вірно помагав їй проти Московитян, Турків,
Татаріє і скрізь перший видержував найлютіщі наскоки ворогів.
Тому не тільки треба використати сучасну' нагоду але й у будуччині
притягнути до спільного діла (тут Бетлєн мав на думці антікато-
лицьку, антіавстрийську і антіпольську ліґу протестантських
держав, в справі якої й приїхав до нього посол шведський) так
видатних і хоробрих лицарів11... Двадцятилітній гніт і послідня різня
Конєцпольського' (мова йде про куруковський погром) розлют-
ували козаків до краю. Тому саме тепер треба-б ужити всіх засобів/
щоб козаки повстали проти Польщі при співучасти сусідів і під про-
водом якогоне будь значного й видатного вождя та дали тим доказ,
що не щезло їх мужнє рішенях добитись волі, або загинути. Але-ж
більшість козаків низького походженя, призвичаєна до своєвільства,
позбавлена військової дисципліни, сильна тілом, але тупа розумом.
Тому перш за все треба зайнятись улучшеням їхнього безладного
побуту,5 треба цей їхній побут і форму правління перемінити так,
щоб ці неуки научились слухатись кращих людей та признавати на
війні і в мирі тверді* закони і засади. Тільки-ж прихилити всі ці грубі
"соїіііуіев; “провідника; р визначеним; виразним; чіншою; 'розбещеним;
5 збудувати; 'нинішню; “воїнів; “Автор не завжди стисло дотримується тексту, а пере-
повідає версію Молчановського; “'зусиль; ‘не щезла їх рішучість; у8о1иіа уіуєпсіі га-
ііо; 'певні; виразні
138
і уперті душі до послуху і під провід більше розумних людей — це
діло непомірно важке...”147
Одкладаючи набік надто несправедливу гострість виразів і
жовчність цього старого, розумного й досвідченого державного
мужа треба признати, що його характеристика знайшла собі повне
підтверджена в фактах. По смерти Бетлен Ґабора, в двадцять літ по
тому, як були сказані ним наведені вище слова, український народ
зумів добитись волі. Але це сталось тільки тоді, коли він знайшов
для своїх змаганнь великого й розумного вождя. І тільки тоді, коли
цей одинокий великий вождь зумів знайти та вибрати найкращих
людей і до послуху цим людям усю націю українську прихилити.
Тільки одному Богдану Хмельницькому вдалось виконати це
непомірно важке діло, яке для стороннього, але дуже пильного та
уважного глядача здавалось майже нездійснимим, а без виконання
якого ”нарід козацький”, на думку того глядача, мусів лишитись
нездатною до організованого життя, невідповідальною і
необчислимою в своїх поступках ”юрбою і зграєю...”
Крім загальної національно-політичної лінії і певної сталої по-
літичної тактики, величезну ролю при твореню нової української
аристократичної верстви відограв особистий вплив і особистий
приклад самого Гетьмана. В особистім життю незвичайно скромний
(єдиною його роскошю, як кажуть сучасники, була ще рідкаа тоді у
нас кава, бо вживання трунків/ що так часто закидають Богданові,
було загальним звичаєм козацьким, якого мусів в певних випадках
придержуватись і Гетьман, без шкоди зрештою для державних
справ), для всіх доступний і в поводженю привітний, Богдан Хмель-
ницький уміє прищепити потребу цієї скромности новій українській
аристократії. Він знає, що розкоші й пиха довели польську
аристократію до пілявецького погрому, і памятає, що "непомірна —
вживаючи вислову того самого Бетлена Ґабора — жадність
козацька” — була головною причиною всіх попередніх українських
невдач. Дисциплінований, уміючий, коли треба, поступитись і
слухатись сам, він так само вимагав від своїх помічників
дисциплінованости й послуху. За всяке "брикання” він карав винних
без милосердя, бо знав, що брикання аристократії не будує держав, а
навпаки старі й міцні держави руйнує. І, що найважніще, він свою
безмежну, фанатичну відданість державній українській ідеї вміє
передати цілому свому оточеню, цілій, ним вихованій, українській
аристократичній верстві. Бо коли весь довгий період нашої історії,
що настав по смерти Богдана, слушно прозвано "Руїною”, то
памятаймо, що руйнувалось сотні літ тільки те, що він на протязі
рідкісна; незвичайна; ь алкогольних напоїв
139
десятьох літ збудував. Бо перед ним так само була руїна: шість
тисяч розбитого козацтва; напіврозвалений київський Софійський
собор, святиня української нації, в якому коні жовнірські стояли;
дрібна горстка фанатично своїй завмираючій нації відданої шляхти,
духовенства, міщанства, і сліпа потенціальна народна енергія, з
якою ніхто перед ним і ніхто по нім ради собі дати не міг...
По силі національної інтелігенції і національної інтуіції ніхто з
ним зрівнятись не може. Ніхто так тонко й чутко як він не розумів
усеї складної, ріжними чужими впливами покаліченої і неволею та
бездержавностю здеморалізованої української національної душі.
Він єдиний уміє знайти її й у напівдикого степового січовика, й у
забитого неволею селянина, і у помосковленого лівобічного
"сіверського” боярина, і у спольщеного правобічного "руського”
шляхтича, і у захопленого схоластичними релігійними спорами
інтелігента та духовника, і у відданого крамарству міщанина, і у
зденаціоналізованого інтернаціональною культурою пана. Нема в
ньому тієї пізніще поширеної у нас обмежености і заскорузлости,
яка вовком на земляка з чужого села, де свита не такого самого
покрою, дивиться і в ньому ”Ляха”, чи "Москаля”, одно слово
якогось чужинця й ворога підозріває. Він усіх уміє притягнути до
державної й національної роботи. У всіх зуміє іскорку хоч би
полусвідомости національної знайти й у такий її вогонь розпалити,
який їх усіх в одно тіло національне перетопить, старі розєднуючі
перегородки попалить і на жертви для України поведе...
Ми вже знаємо соціальний підклад, на якому виростала нова
українська аристократія. І пізнали ми в загальних рисах ті методи,
яких Гетьман для прискорена того складного і многоважного
процесу вживав. Тепер придивімся до самих людей, киньмо побіжно
оком на славне покоління вихованих Великим Гетьманом
"Хмельничан”, гляньмо хоч на верхи того покоління, на найближче
оточена й найближчих помічників Богдана Хмельницького — памя-
таючи, що в тодішній Україні, будованій ним на європейськім ари-
стократичнім принципі, ці верхи надають тон політичному і куль-
турному життю цілої нації. Це не правлячі на благо народа баскаки,
перед якими народ у великім страху на всі боки розбігається, у свої
прадідівські нори ховаючись, а це найкращі з поміж лицарів Війська
Запорожського, до яких усе це Військо а за ним і весь народ україн-
ський, що в те Військо найкращих синів своїх посилає — до гори, до
вищих форм людської культури й людської вартости підіймаєть-
„„ 148
СЯ...
Зовсім природно, що в самім початку повстання перевагу серед
нової старшини української має старе реєстрове й січове козацтво.
На його території почалось повстання і воно, до цього діла навикле,
зразу-ж йому надало провід і перші орґанізацийні форми. Ось
140
наприклад серед тих перших провідників старий реєстровик, на
початку повстання осавула військовий, потім полковник кро-
пивянський, Филон Джеджалій, який прибувшим у початку 1649 р.
до Переяслава польським послам, висловлюючи свої козацькі
погляди на підпитку по козацькому звичаю, заявляє: "Король як
Король, але ви, королевята і князі броїте много, та й наброїлисьте. І
ти, Кисілю, кість од костей наших, одщепивесься від нас та
пристаєш з Ляхами!”0 Два рази конкурент Хмельницького до бу-
лави — раз у самім зародку повстання, коли послані проти Хмель-
ницького реєстрові, свою старшину скинувши, його за старшого
обрали, другий раз під Берестечком обраний на місце взятого
Татарами в полон Гетьмана — обидва рази зумів він свою амбіцію
побороти й у дорозі Гетьманові не ставати. І далі такі-ж як і він
реєстровики, перші переможці в повстанні, здобивці Кайдака: Іван
Вовченко, ще старий товариш Хмельницького по посольству до
Короля в 1638 році і другий такий-же його товариш по посольству з
р. 1646-го, Максим Нестеренко. Пізніще в 1650 р. вони обидва
разом з Креховецьким від імени Гетьмана новосписані реєстри
козацькі до Короля в Варшаву возили. Третій здобивець Кайдака —
Прокіп Шумейко, полковник ніжинський, людина до Гетьмана дуже
близька. Марко Топіга, ”козак старинний”, полковник черкаський.
Згаданий вже вище старий Бурлай, полковник гадяцький, що пізніще
в характері козацького "військового” контролю поїде в р. 1653 зі
шляхтичем Мужиловським у далеке й небезпечне посольство до
Швеції. І так само згаданий вже мною завзятий запорожець, тепер
полковник чигринський, Федір Вишняк-Якубович старший посол
Гетьмана ще до Короля Володислава в самім початку повстання,
разом з такими-ж як і він січовими козаками: Григором Болдартом
і Лукяном Мозирою, тепер полковником корсунським.
Ці козаки старинні в початку повстання займають переважно
всі вищі військові уряди. По смерті Топіги полковництво черкаське
одержує Ясько Воронченко. Полковником канівським а заразом
гетьманським послом до Хана в 1654 р. єсть Семен Савич. Іван
Шанґірей, перед Мозирою полковник корсунський і Баран-Худий,
після Воронченка полковник черкаський. Іван Чорнота обозний,
приятель Гетьмана, сторонник радикальної політики супроти
Річпосполитої, якого "суворим тираном” звуть за це польські
дипльомати, а заразом на стільки Гетьманові вірний і серед
козацтва популярний, що йому власне доручає Хмельницький в
кінці 1649 р. дражливу справу списання, обмеженого Річпосполитою
до 40 тисяч, козацького реєстру. І такий самий старий друг
1 МісЬаіои'хкі. стор. 371
141
Гетьмана, господар гетьманський, а заразом отаман чигринський,
Лаврин Капуста, якого Гетьман у такій трудній місії, як посольство
до турецького Султана, в Марті 1657 р. посилає. "Людина великих
чеснот” — по характеристиці не тільки Виговського, але й цілої
козаччини — Тиміш Носач, з початку полковник прилуцький, потім
обозний Генеральний. І родич Гетьмана, брат його послідньої жінки,
багатющий козак Яким Сомко, полковник переяславський, убитий
пізніще козацькою черню на ніжинській раді козацькій в 1663 р. І ще
багатший від нього представник старого реєстрового велико-
земельного козацького роду, сусіда Гетьмана, Іван Волевач, посол
до Господаря волоського, пізніщий обозний Генеральний. Врешті
перші емісари гетьманські в дальші некозацькі "руські” землі
Річпосполитої, як наприклад запорожець Поддубський, якого під
Бобруйськом в початку 1649 р. піймано, на палю6 посажено і він,
"шість годин на ньому живим будучи” одного тільки перед смертю
попросив, щоб йому у всі дзвони в Бобруйську, як він буде умірати,
задзвонили. Туди-ж на північ посланий, і в Червні 1649 р. під
Жагалем убитий, полковник наказний канівський, Ілля Голота і
брат його Григор, що полковництво по смерти брата перейняв, та й
багато инших, яких тут усіх перечисляти нема й місця й потреби.
Але поруч зі старим реєстровим і січовим козацтвом зразу-ж у
самім початку повстання починає вибиватись на його чоло инша
Група. Вже зараз по втечі Хмельницького на Низ і підчас його пе-
ребування на Січі від Грудня 1647 року, коли він мусів переховува-
тись там від помсти Чаплінського та його могутнього патрона
маґнаиа, хорунжого коронного Конєцпольського, до нього ”вь лу-
коморье — пише в своїх рапортах московський посол Кунаков —
учали пргЬзжать Черкаси многіе, и шляхта, и вольньїе люди.”149 В
порозумінні з ними Хмельницький заключив у Марті 1648 р. союз із
Татарами і повстання проти Річпосполитої стало вирішеним ділом.
Для старинного козацтва це було діло звичайне. Ще одна
спроба помірятись силами з Річпосполитою, звичайний похід ко-
зацький "на волость”. І воно ставиться до цього діла спокійно, об-
числяє свою "гармату”, оцінює ворожі сили польські, одно слово
робить своє козацьке діло так, як його личить робити тому, для
кого це діло єсть звичайним "рукомеслом військовим”. І навіть
перші надзвичайні перемоги не виводять того козацтва з його фі-
лософічної рівноваги. "Бути нам на морі цього літа, або воюючи
Турків, або на службі турецькій”150 такі розговори веде поміж себе
після Жовтих Вод і Корсуня старинна старшина козацька, міркуючи
собі, що може вийти з такого небувалого погрому польських військ.
І спокійне це старинне козацтво ще й тому, що нічим особливо воно 11
11 кіл
142
не ризикує. Воно може тільки придбати, а тратити йому нема чого.
Більше відобрати від нього, ніж досі відібрано, Річпосполита, навіть
у разі нового погрому козаччини не може. Чи виграна, чи програна
— козак усе козаком останеться, він тут у далекій Україні все у себе
вдома — таке панує серед того старинного козацтва загальне й
тверде переконання.
Зовсім не таким духом дише инша категорія повстанців, перш
за все ота шляхта, що по словам Кунакова до Хмельницького на
перші звістки про його повстанчі замисли збіратися почала. ”Не
маючи де справедливости шукати — читаємо в реєстрі кривд ко-
зацьких, врученім представникам Річпосполитої в початку
повстання — подався Хмельницький на Низ до инших, так само як і
він покривджених, яких дуже багато в тих низових країнах [і на
морських островах]/і/які собі його за вождя обрали.”151 Все це люде
перш за все глибоко подражнені, розлютовані. Це збігці зо всіх
українських земель Річпосполитої, викинуті зі своїх домів, відірвані
від своїх родин, або через переслідуваня релігійно-національні, або,
як сам Хмельницький, через боротьбу за своє право, боротьбу
соціяльну, якої коріння в самім устрою Річпосполитої лежали.
”Людей через унію зі своїх домів і маєтків викинутих, ледве вже Низ
і Україна помістити можуть” — так скаржиться ще в р. 1623 в своїй
”Суплікації” до Сенату Річпосполитої українська шляхта
православна. ”Єсть сила в Війську Запорожськім таких, котрих
предки в церквах так коронних як і литовських лежать, а церкви ті
уніяти позабірали. Вони, бажаючи, щоби офіру там, по звичаям
старої релігії своєї, за душі тих предків чинили, доти все суплікувати
будуть, доки церков тих до рук наших православних не достануть’*
— так писав Гетьман до Короля Яна Казіміра в Марті 1650 р.152
В дійсности не в просьбах і суплікаціях тепер діло. Цей елемент
шляхецький — якого, по словам Гетьмана, ”сила єсть у Війську
Запорожськім”, якого кілька тисяч по рапортам Кунакова і по
звісткам польським, зразу в самім початку до повстання пристало
— доведений до посліднього одчаю, взявся за послідній засіб, за
зброю. І зброї цієї він уже не покине доти, доки "церков тих”, доки
своїх національних і соціальних прав він ”до рук своїх не дістане”.
Повстання проти Річпосполитої це для нього діло незвичайне, це
крайній крок, на який рішившись, треба загинути або перемогти.
' Більш зрозумілий переклад цього місця: ”Є багато таких, яких предки ле-
жать як у коронних, так і у литовських церквах (які позабирали уніяти), і вони
хочуть, щоб за душі їхніх предків відправляти обряди згідно з старою вірою; і
до того часу проситимуть, поки ці церкви до рук наших православних духовних
не потраплять”
143
Шляхта, що пішла до козацького повстання, жертвувала всім.
Амністія, яку обіцювала Річпосполита тільки тим з посеред неї, хто
докаже, що нехотячи, під примусом у Війську Запорожськім
опинився, підкреслювала, що повороту для неї вже немає. І звідси —
не кажучи, розуміється, про глибшу національну свідомість і більшу
культурність — оця, в порівнянні з настроєм старинного козацтва,
більша нервовість, більша енергія, більша політична далекозорість,
більший темперамент повстанчої покозаченої шляхти. Звідси та її
фанатична завзятість, та її безмежна відданість справі національній,
яка кидається в очі тогочасним стороннім глядачам повстання.
"Шляхта наче всЬхь Богдана Хмельницкого кь войні на
Польщу наговаривають: такіе де намь порьі николи не будеть; те-
пер-то де и смирить, покаміста не справились” — так пише в 1649 р.
уважний, пильно українські справи студіюючий московський посол,
Кунаков.153 Йому вторить, сидячи в Заславлі та важніщі українські
події нотуючи, багатий жид український Ганновер. "Багато шляхти
польської — пише він у своїх споминах — бачучи, що цей муж
Хмель має щасливу руку, заключили з Хмелем союз і ствердили
присягою/ що /вони/ йому будуть6 служити [на] вірою [віру] й
правдою [правду], так як перед тим служили Королеві польському”.
І далі, характеризуючи одного з тих шляхтичів писаря військового
Івана Виговського, він каже: "Цей писарь був людиною дуже
здібною, він знав докладно спосіб воювання війська польського. Це
він разом з иншою [зрадницькою] шляхтою були дорадниками
Хмельницького: це вони були дяволами Хмеля і цькували його на
Польщу, яко бо сказано в Талмуді: з його самого, з його лісу
вийшов топір на його згубу.”154
Польські джерела говорять те саме. Наприклад, що в Марті
1651 р. оточені в Винниці повстанці нізащо не хотіли піддатися По-
лякам, то ці останні обвинувачували в такій завзятости ”або ченців,
які там пробувають,11 або шляхту, якої кажуть єсть із ними коло
семидесяти осіб”. Отже нічого дивного, що стереотипне жадання:
"шляхту видати, чернь розпустити” — ставиться козаччині як умова
і повторюється польськими політиками кожний раз, коли
Річпосполита з козаччиною помиритись хоче.155
Ще більше ненавидить покозачену українську шляхту Москва.
Ппя неї ці традицийні й найбільш завзяті оборонці ”Руси і
православя” в Річпосполитій — це підозрілі і ненавистні "Ляхи”.
”Ляхи”, бо з них-же вийде Виговський, Мазепа, Орлик, з них вийде
й послідній кошовий запорожський, а як значиться в російському
Своді Законів, "шляхтич подільський” — Кальнишевський... Поки
гсоюз закріплений присягою; 6 будуть йому; к перебувають
144
що за життя Гетьмана Хмельницького нарікають московські
воєводи на гетьманового зятя Івана Нечая. ”В старім Бихові —
пишуть вони в 1656 р. Цареві — живе той зрадник і душогубець. І
випадаючи з города зі шляхтою, такими самими, як і він зрадни-
ками, людей наших побивають. А найбільші між ними зрадники і
до всього неспокою підюжувачі — це зі шляхти мстиславської: Іван
Суходольський, Братишовський і Секлицький.”156
Дві такі повстанчі родовиті шляхецькі сімї — Виговські і Нечаї
— особливо вславились у тих героїчних часах. Обидві родом із
серця України — Київщини — обидві зараз від самого початку
опинились в самім серці повстання. Споріднені з Гетьманом: Да-
нило Виговський одружився з одною із дочок Гетьмана, Оленою —
Іван Нечай з другою — Степанидою — ці дві шляхецькі сімї дуже
близько до особи гетьманської стояли, великий вплив на весь провід
тодішнього національного життя мали і вони у великій мірі тон
усьому оточеню Гетьмана надавали.
Пятеро рідних братів Виговських — не рахуючи їхнього ста-
рого батька Остафія й цілого ряду братів у перших і инших родичів
— взяло участь у великому національному повстанні. На чолі їх
стоїть розуміється Іван, пізніщий Гетьман, тепер писар військовий
Генеральний: канцлер, як звуть його завжди шведські й инші
західно-європейські тогочасні реляції. Те, що він зразу був при-
значений Гетьманом на такий високий і відповідальний пост,
свідчить, що він належав до тих конспіраторів, що підготовили і
зорганізували повстання. Учень Могилянської Академії, пізніще
юрист при ґроді Луцькім, член брацтв православних і великий
ревнитель благочестя, Іван Виговський, не зважаючи на зроблені
ним потім політичні помилки, останеться все одним з найбільш
освічених, найбільш патріотичних державних мужів України. Він
зрештою життям заплатив за те, що цілий свій вік, кажучи словами
тогочасника: "відважно Цкгаіпепзет КетриЬІісат захищав”.1157 І
коли його 16 Марта 1664 р. розстріляли під Вільхівцем біля Лисянки
Поляки, то одним із головних мотивів обвинувачення було те, що
він прирікав своїм землякам ”бути батьком Україні й Ляхів
воювати, прохаючи тільки, щоб його Москві не видавали”...
За ним іде брат Данило, полковник биховський, зять гетьман-
ський, гетьман наказний в українсько-московськім поході 1655 р.
проти Польщі, потім по смерти Богдана засланий Москвою в Сибір
і по дорозі замучений страшними тортурами на смерть під Калугою
в Листопаді 1659 року; маєтки-ж його на правім березі Дніпра
сконфіскувала у його дітей Річпосполита. Далі Костянтин, оженений
з княжною Мещерською — в перших часах повстання дворянин
' ’\у$рігаГ=підтримував
145
воєводи Кисіля, потім козацький полковник пинський і туровський і
врешті обозний Генеральний, який від пропонованих йому під час
Руїни, по розстрілі брата Івана, урядів Річпосполитої рішуче
відмовився й закінчив життя своє, відійшовши зовсім од світа.
Врешті два наймолодші брати: Федір дипльомат, частий посол то до
Москви, то до Польщі і Василь, пізніще в р. 1658 полковник
овруцький, помер у московській тюрмі.
Рядом із пятьома Виговськими стоять чотири брати Нечаї.
Найстарший, бандуристами козацькими прославлений Данило,
"полковник воєводства Брацлавського”, як він себе титулував, "чо-
ловік багатий”, уважають його рівним Хмельницькому, але біль-
шого бунтівника над нього немає” — як його характеризував Кисіль
— був представником і провідником найбільш радикальної і
найбільш вороже до Польщі настроєної старшини козацької.
Польські дипльомати скаржились, що він, зайнявши Київ на по-
чатку повстання, ”шукав ляхів і під землею”, а Калиновський, пи-
шучи листа до українського Гетьмана, нарікав, що ”Нечай Королеві
Й. Милости, який місце Творця на землі займає, повинне підданство
і послушенство виповів”? Обороняючи від Польщі західні границі
України, він загинув під Красним в Лютім 1651 року і там-же коло
села Черемошного під високою могилою похований. Його брат
Іван, зять гетьманський, спочатку старшина під командою брата в
полку Брацлавськім, ..отім від 1650 до 1653 року посол-резидент у
Криму. Заступлений при ханськім дворі Семеном Савичем, по
повороті звідти він був посланий Гетьманом на місце помершого
полковника Івана Золотаренка стерегти північну, тепер сильно від
Москви загрожену границю і 29 Січня 1656 р. універсалом
гетьманським був призначений на полковництво білоруське. Цей
надзвичайно важний і тяжкий пост, де перші московсько-українські
конфлікти треба було полагоджувати то зброєю то дипльоматією,
займав він до смерти і ще якийсь час по смерти Гетьмана,
обороняючи Україну від Москви з півночи так, як його брат
обороняв її з заходу від Польщі. Вище я вже згадував про відносини
до нього московських політиків, про ”обьіски” в його полку, про
розсліди, чи він часом не ”Лях” і не "католик”. Але поки живий був
старий Гетьман, полковника білоруського рушити з місця Москві не
вдавалось і вся зненависть до нього тільки причіпками, доносами та
інтригами кінчалась. Допіру по смерти Хмельницького й банкроцтві
планів Виговського був Іван Нечай у Грудні 1659 року Москвою під
Биховим спійманий і в Сибір у Тобольськ засланий. Разом з Іваном
заслано в Сибір і третього Нечая Юрія, сотника полку
Білоруського, уживаного часто братом полковником до ріжних
'належні (Королеві) підданство [честь] і послух відмовив
146
дипльоматичних функцій. Врешті доля четвертого брата Матвія, в
р. 1653 наказного полковника уманського, нам невідома. Натомість
знаємо, що син його Данило, сотник полку Брацлавського, загинув
разом зі своїм іменним дядьком під Красним.
Крім цих двох найбільше видатних українських шляхецьких
сімей, з посеред тих, що жили на території козацької України, опи-
нилась зразу в таборі повстанчім і вибилась на чоло повстання та
українська шляхта, що або служила в розставлених на Україні
польських військових відділах, або на степовім Низу від пе-
реслідувань Річпосполитої ховалася. І в однім і в другім випадку
вона, приставши до повстання, дала з поміж себе найбільш свідо-
мих і найбільш завзятих його провідників.
Перше місце серед них займає кум, приятель і права рука Бог-
дана Хмельницького і "другий після нього — як кажуть польські
джерела — принципал”, перед повстанням старий і досвідчений
жовнір, полковник військ Річпосполитої, улюбленик польського
коронного гетьмана Конєцпольського, а в повстанні козацький
полковник київський — Станіслав Михайло Кричевський. По
походженю свому належав він до старого шляхецького пра-
вославного роду з воєводства Берестейсько-литовського. Ще в р.
1516 Стецько і Васько Федьковичі Кричевські представляють Ко-
ролеві Жиґмонтові старинні грамоти на їхній родовий маєток
Кричев. Потім рід цей, як більшість шляхти в тих далеких північно-
західніх землях українських, спольщився та перейшов у католицтво.
І Станіслав Кричевський був охрещений у католицькій вірі. Зі
шляхтою свого воєводства бере він участь в елєкції Короля
Володислава IV, але бувши жовніром по фаху, в своїм ріднім гнізді
не сидить. Перед повстанням бачимо його на чолі гусарської
хоругви в ріжних війнах Річпосполитої, а в р. 1643, як "шляхтич
родовитий і в лицарських ділах досвідчений”, відповідно до
ординації з р. 1638 (що знесла виборну старшину козацьку і вводила
урядові призначеня) був він призначений по наказу коронного
гетьмана Станіслава Конєцпольського козацьким полковником
чигринським на місце Закржевського, усуненого Конєцпольським за
ріжні надужиття й постійні на нього скарги козацькі. Сотником у
тім самім полку Чигринськім був тоді Богдан Хмельницький.
Порядки, що в тих часах на Україні панували — своєволя магнатів,
утиск козаків, упадок влади й поваги королівської — не могли
подобатись глибоко до Короля привязаному, статечному й
льояльному жовнірові. "Українські замки Жидами адміністровані —
писали в своїй просьбі до Короля ці вірні йому жовніри — у вічну
руїну обернулися, з необчислимою шкодою для В. Кор. Милости і
Річпосполитої. Старости там жадного не видко, бо того мають
багато, а беруть ще більше з милостивої ласки В. Кор. Милости.
147
Береже своїми руками убогий жовнір отой замок, йому од В. Кор.
Милости в оборону доручений, а власне Жида робить він
участником добродійств В. Кор. Милости і крівавих своїх заслуг”...
По смерти дуже любленого польським військом гетьмана ко-
ронного Конєцпольського, по упадку, завдяки маґнацькій опозиції,
воєнних плянів Короля Володислава IV, в які Кричевський, як і
Хмельницький були обидва втаємничені і яких обидва мусіли бути
гарячими сторонниками, в настроях не тільки Кричевського, але й
усеї кращої частини дотепер льояльного, консервативного,
ворожого до новомодних республіканських тенденцій, монархічного
офіцерства Річпосполитої на Україні наступив глибокий перелом,
зародилось сильне невдоволеня й Остра опозиція супроти нових
порядків Річпосполитої.
Новопризначений гетьманом коронним Микола Потоцький був
серед військових сфер на Україні надзвичайно непопулярний. Його
ненавиділи, як типового репрезентанта "модерного” маґнацтва:
мягкотілого, розпещеного, утопаючого в розкошах, не здатного до
твердого лицарського діла, а разом із тим опозицийного супроти
Короля, самовпевненого, задиркуватого, деспотичного й жадного.
”Нема чогок на козаків, старостами покривджених, фукати,1 нема
чого їх шукати по льохах і Задніпровю” — такими словами все
частіще промовляли військові Річпосполитої до свого нового вождя,
до найвищого репрезентанта польської державности на Україні. Ось
як характеризували його ці "польські ротмістри й поручники” на
Україні, складаючи якраз перед самим вибухом повстання в своїй
рідній українській мові, правдиві змістом, хоч незграбні по формі,
жовнірські таборові вірші:
"Глянь, обернися; стань, а задивися, которий маєш много,
Же ровний будеш тому, в кот[о]рого немає[ш] нічого...
Глянь, обернися; стань, а задивися, которий високо
Умом літаєш, мудрости знаєш широко, глибоко!
Не псуй мозку, мудруй по трошку, в собі обачайся,
І тих рада не лиха, що ходять зтиха, і тих поражайся1"...
Глянь, обернися; стань, задивися і скинь з серця буту,п
Наверни ока, которий з Потока ідеш ку Славуту (Дніпрові).
Невинні душі береш за уші, вольность одеймуєш,
Короля не знаєш, ради не дбаєш, сам собі сеймуєш!
Гей поражайся! не запаляйся, бо ти рейментаруєш0
Сам булавою всім польським краєм, як сам хочеш, керуєш!
Мій Бога в серці, а не май в легці шляхецької крови,
к Не треба; 1 пихкати; лаяти; т питай поради;п гордість; " командуєш
148
Бо світ чорніє, правда нищіє, а все к твоїй волі!
Гей Каштеляне! Коронний Гетьмане! Потреба нам зголар
Єще памятати і поглядати на заднії кола!
Жони і діти, где ся мають подіти наші на потом,
Гди нас молодці, тиї Запорожці, набавять клопотом?
Глянь обернися; стань, задивися, що ся діє з нами,
Поручниками і Ротмистрами, польськими (=коронними)
синами.
Глянь, обернися; стань, задивися! видиш людей много,
Чи ти звоюєш? — чи їм зголдуєш? бо то в руках Бога.
Чини трактати, а кажи (козакам) дати гроші за заслугу,
Бо то єсть здавна заслуга славна Запорожського люду...”
Коли з наказу хорунжого коронного, нічим ще себе у військових
ділах не проявившого молодика Конєцпольського, арештовано
старого й заслуженого козака, сотника й писаря військового,
довіреного Короля Володислава, — Хмельницького, то за нього
гаряче заступились старі військові, а особливо полковник читин-
ський Кричевський, який і взяв до себе свого приятеля Хмельни-
цького на поруку. Одначе Потоцький звелів Кричевському зараз же
Хмельницького в тюрму посадити. Але полковник чигринський,
знаючи добре цілу справу з Чаплинським, що на території його
полку перед його очима відбувалася, замість виконати цей по його
переконаню глибоко незаконний і несправедливий наказ
гетьманський, увільнив Хмельницького від усякого надзору і тим
самим допоміг йому до втечі на Низ. З тієї хвилини доля Кричев-
ського була вирішена. Пізніщий його перехід під Жовтими Водами
на бік повстання, поворот до предківської віри православної й
переміна імени Станіслава на Михайла — все це були тільки льоґіч-
ні висновки його глибокої зневіри в польську державність, зневіри в
потребу для України цієї здеґенерованої державности. Така зневіра
була не тільки у одного Кричевського. Була вона й у самого
Хмельницького, у всієї покозаченої шляхти української, у частини
реєстрової старшини козацької, у всіх монархічних, вороже до
пануючої в Польщі республікансько-демократичної олігархії
настроєних, аристократичних елементів українських, і була вона
одною з головних причин самого повстання...
Призначений одразу полковником київським, Кричевський бере
участь у всіх важніщих тогочасних боях; розбиває кн. Вишне-
вецького під Костянтиновим в початку Червня 1649 р., а зараз потім
Гетьман посилає його, з самою тільки козацькою кіннотою, як
р взагалі
149
найкращого свого полковника, на Литву проти сильного своїм
прекрасним військом, найвидатніщого стратега Річпосполитої князя
Януша Радзівілла. В цьому поході поліг Кричевський у битві під
Лоєвом 31 Липня 1649 р., своєю надзвичайною відвагою і
військовою справностю Радзівілла обезсиливши, та до Київа його
— що було-б при тодішньому положеню руїною для справи
повстання — не допустивши. Коли привезеному до Радзівіллового
табору тяжко пораненому полковникові козацькому давні знайомі
"його шляхецтво і його попередні заслуги випоминали” — він, ”не
радо того слухаючи, раменами тільки здвигав і хапаючись за голову
одно повторяв: хіба-ж це мала річ тридцять тисяч людей стратити!”4
І так помер він ”не бунтівничих учинків жаліючи, а над стратою
війська боліючи” — як каже тогочасний польський літописець...
Довше життя дало більшу славу другому не менше від Кри-
чевського здібному полковникові й так само як і він визначному
представникові нової покозаченої старшини української, яким був —
на початку повстання полковник подільський, потім полковник
кальницький і врешті паволоцький — Іван Федорович Богун, часто
також під призвищем Івана Федоренка виступаючий.158 "Людина —
по тогочасним польським свідоцтвам — лицарська, а при тім
надзвичайно зухвала,” улюбленик Богдана Хмельницького, Богун
був типовим репрезентантом тієї найвірніщої Гетьману старшини,
тієї Гетьманом добраної і зорганізованої української аристократії,
для якої, по словам польського політика Андрія Потоцького,
”8шпта га1;іо кіаіик полягала в тім, щоб не бути ані під Королем
польським, ані під Царем московським”, яка все до того ”сепіпшіг
прямувала, коло котрого крутиться вся арЬега5 їхніх умів: аби
могли вони учинитись вільними.”
Присягати Цареві по Переяславській Умові Богун відмовився,
при чім до того факту настільки велику політичну вагу привязувано,
що про це доносила під датою 19 Марта 1654 р. "Са/еИе де Егапсе”;
що в справі цій був навіть виданий окремий царський наказ. Але
одночасно не схилявся Богун і на сторону польську, а на всякі
залицяння з польського боку відповів збільшеням військової акції
супроти Річпосполитої. І нічого не помогли ані листи його ста-
рого знайомого Станіслава Потоцького, ані листи його сусіда
Павла Олекшича, стоявшого по стороні Річпосполитої українського
православного шляхтича, який — обіцюючі Богунові в імени
Короля "амністію, гетьманство і староство, яке собі тільки сам в
Україні вподобаєш” — намовляв його покинути Гетьмана і
вернутись до Польщі ще й ”во імя єдиної крови і спільної матері
4втратити; 'центру; 'сфера
150
нашої церкви восточної, котру тепер патріарх московський од
найсвятіщого патріарха костянтинопольського одірвати хоче, а ми-
не власне — нагадував Богунові Олекшич — тому унії прийняти не
хотіли, щоби пастиреві нашому, якого нам Бог подав, послушними
бути.” Листи ці Богун відіслав зараз Гетьманові і до кінця життя ані
сторонником Польщі, ані сторонником Москви не став. Ідучи вірно
по лінії політики Гетьманської, він підписав, як "полковник Іван
Федоренко” в Жовтні 1657 р. — про що буде мова далі —
Корсунську Умову зі Швецією, котра "Військо Запорожське за нарід
вільний і нікому непідлеглий проголошувала”...
Галицькій Умові з Польщею Богун був на стільки ворожий, що
заключаючі її польські політики потішали себе хибними чутками
про те, як "Богуна бунтівника на палю вбито.’4 Одночасно всіма
силами поборював він сторонників Москви. Богун, а з ним
найкращі, живі ще тоді такі Хмельничане, як Григорій Гуляницький,
Тиміш Носач, Петро Дорошенко, Іоанникій Сілич, Герман
Гапонович, Іван Лизогуб, Федір Лобода, Михайло Ханенко, Іван
Вертелицький, Остап Гоголь і инші так до тих сторонників Москви
в Липні 1659 р. писали: "Дивуємся тому немало, що Ваші Милости,
уродившись з нами разом народом вільним і спільно зрісши в
Україні, отчизні нашій, а проливаючи час немалий кров свою за
волю всього Війська Запорожського, тепер самі добровільно в
неволю піддаєтесь і з нами, братією своєю, з котрими разом хліб
їлисьте і проти неприятеля кожного ставалисьте, війну ведете, та на
нас, кров свою, наступаєте.” По смерти Хмельницького і знівеченю
його діла, улюбленики й вірні помічники Гетьмана удержатись на
Україні не могли. Всіх, хто боровся за волю й незалежність
України, зустріла гірка доля. Богун був засланий польським урядом
у 1661 р. в Мальборґську твердиню. Випущений звідтам у початку
1663 року, він знов зараз кинувся у вир боротьби, аж врешті, знов
спійманий Поляками, був розстріляний ними 17 Лютого 1664 р. під
Новгород-Сіверським...
Так само як і Богун, до кінця свого життя остався державній ідеї
Гетьмана Хмельницького вірним і инший покозачений значний
шляхтич, властитель Креховець в землі Галицькій, перед по-
встанням поручник панцирної хоругви Річпосполитої і поборця
жидачівський, а в повстанню зразу писарь полковий корсунський,
потім полковник корсунський і врешті суддя військовий генеральний
— Іван Степанович Демович-Креховецький. До того, що вже вище
було про нього сказано, додам, що в р. 1650 він був посланий
Гетьманом до Короля Яна Казіміра, який його на "авдієнції
1	на кіл посаджено
151
приватній” прийняв, а потім був одним з головних творців союзу
України з Семигородом і Швецією і одним з тих українських ди-
пльоматів, що до так важної для України, вищезгаданої балтийсько-
чорноморської коаліції 1656 р. довели. Зовсім природно, що в
Гадяцькій Умові України з Польщею, проти якої головним чином
зверталась балтийсько-чорноморська коаліція, він участи не брав і
пізніще належав тільки до комісії, що в р. 1662 мала допильнувати
звороту церков, відібраних Річпосполитою від православних. В р.
1664 протестує він разом з иншою старщиною проти ганебного
розстрілу Поляками Виговського, а в р. 1665 попадає в московський
полон і йде на московське заслання разом з обозним Носачем,
полковником Яковом Улєським і иншими.
До того-ж типу нової української аристократії, що рекрутува-
лась з посеред старої шляхти, і що зараз-же в початку повстання
вступила в ряди Війська Запорожського, належать: Остап Гоголь,
перед повстанням ротмістр козаків панцирних в Умані, який по
корсунській битві перейшов до повстанців і став полковником вин-
ницьким, потім по Йосипі Глуху полковником уманським, врешті
полковником могилівсько-подністрянським і подільським. По
упадку "посліднього козака”, Гетьмана Петра Дорошенка, якого
Гоголь всіма силами піддержував, постригся він у ченці Межигор-
ського монастиря, де й помер у Січні 1679 р. Антон Жданович,
полковник київський, уживаний Гетьманом до дуже важних дору-
чень, чи то як начальник військових сил, посланих на підмогу Івану
Нечаєві в р. 1656, чи то знов, як гетьман наказний над військами, що
мали запомагати в р. 1657 Князя семигородського та Короля
шведського, чи то як посол в р.р. 1650 і 1651 до Султана, чи то як
посол до Річпосполитої і Москви, — помер у московській неволі.
Самійло Богданович-Зарудний, перед повстанням жовнір війська
Річпосполитої спричинився до корсунської перемоги тим, що,
будучи в змові з повстанцями, дав знати Хмельницькому, яким
шляхом має військо польське відступати. Яко суддя Генеральний
був разом із Тетерею головним діячем Переяславської Умови з
Москвою, але по смерти Хмельницького перейшов, як і Тетеря, на
бік Польщі. Іван Куцевич-Міньковський, перед повстанням, в
характері старого й заслуженого жовніра Річпосполитої, займав
уряд війта в Паволочі, в повстанню полковник паволоцький,
"шкодив” дуже справі миру з Польщею в р. 1649 і був "найбільшим
бунтівником” на думку польських комісарів. Так само дуже вороже
супроти Польщі був настроєний Петро Головацький, перед
повстанням жовнір драгунський хоругви Річпосполитої, що стояла
залогою в Кайдацькій (Кудацькій) твердині, "конфідент”
Хмельницького, як його Поляки називають. В повстанню спочатку
в 1648 р. організував разом з Кривоносом селянські "загони”, хоч
152
потім в рік пізніще, побачивши до чого Кривоноса політика веде,
казав ”черні, що годі вже з панами воювати, а час гречку сіяти.” Яко
полковник переяславський поліг він в р. 1651 під Берестечком.
Ярема Петрановський, перед повстанням "жовнір коронний
заслужений”, в повстанню суддя полковий уманський, потім
полковник лисянський, врешті чигринський. Адам Хмелецький,
небіж відомого "побідника" Татарів” і високого диґнітаря
Річпосполитої Стефана, воєводи київського, перед повстанням
жовнір військ польських, перейшов на бік повстання під Корсунем,
виступав проти всяких угод з Річпосполитою, за наміри "стати
другим Хмельницьким” — покараний смертю в р. 1652.
Зі старинного козацтва і з цієї покозаченої від самого початку
повстання шляхти української, що, по свідоцтвам тогочасним, до
найкращих перед тим жовнірів Річпосполитої належала,159 склалися
перші кадри нової старшини Війська Запорожського, перші завязки
нової української аристократії, коло яких дальші шари цієї
аристократії мали укладатись. Зростала-ж ця провідна верства
українська в міру того, як поширювалось територіально повстання,
як, почавшись у козацькій Україні, воно широкою лавою зайняло
від заходу до півночі всі українські землі Річпосполитої.
"Хмельницький — говорено в початку повстання в Польщі —
таємно розсилає свої універсали скрізь де тільки стає Руси, а ті, одні
необачні, а инші розярені, за найвище щастя собі оту свою згубу
вважають”.160 І дійсно, не звертаючи уваги на "згубу”, яка їй з боку
Польщі за це погрожувати мала, піднялась була на зазиви
Хмельницького ”вся Русь”. На чоло її в тих українських землях
Річпосполитої, де козаччини не було, вибились більш енергійні й
свідомі одиниці з посеред ріжних инших верств української нації,
головним чином з посеред шляхти, синів духовенства й міщанства.
Оці провідники повстання в північно-західних українських землях
Річпосполитої так само згодом більшою частю, поскільки не
погинули, увійшли в ряди старшини козацької.
Ось наприклад найбільше видатний з поміж великого числа
провідників повстання в Русі Червоній — ’Уих ргішагіиз” землі Га-
лицької— як його польські джерела називають — значний га-
лицький шляхтич Семен Гнатович Височан, який в р. 1648 зоргані-
зував з допомогою переважно дрібної шляхти (його головним
помічником був Лесь Березовський) велику пятнадцятитисячну се-
лянську армію. Потім, коли повстання в тих краях не вдержалось,
перейшов він на територію козацької України, боронив від поль-
ських військ в р. 1651 разом із Богуном Винницю, згодом став пол-
переможця
153
ковником лисянським, врешті в р. 1666 заарештований Москвою,
загинув у московській неволі. Такий-же самий провідник се-
лянського повстання в західній Брацлавщині шляхтич Степан
Байбуза, стає пізніще сотником полку брацлавського, врешті на-
казним полковником уманським. Організатор в 1648 р. повстання на
Поділлі, дуже освічений шляхтич Станіслав Мрозовицький, перед
тим, як про це вже була вище мова, паж королівський, стає на-
казним полковником корсунським, здобуває собі серед козацтва
настільки велику популярність, що згодом кобзарі про нього —
"Морозенка” — свої думи лицарські складають — бере участь на
чолі козацької кінноти в поході 1649 року і гине під Збаражем,
убитий 28 Липня, при чім "дуже жалувала його плебс” — як записує
в своїм дневнику' самовидець тієї події, один з перебуваючих тоді в
Збаражі Поляків. Григорій Гуляницький "шляхтич з воєводства
Волинського”, по переході на територію козацької України і
вступленю в ряди Війська Запорожського, посол в р. 1649 від Геть-
мана до Царя, потім полковник ніжинський, наказний гетьман
сіверський, врешті полковник корсунський. Великий ворог Москви,
піддержує по смерти Богдана Хмельницького політику Виговського.
"Будучи під владою Королів польських і Великих Князів литов-
ських — каже він тоді в р. 1658 воєводам царським — за права й
вольності свої ми все стояли і з неволі ми освободились. Так само і
вам кривд і грабіжу не подаруємо”! По розстріляню Виговського,
уряд польський засилає Гуляницького разом з тодішнім
митрополитом київським Іосифом Нелюбовичем-Тукальським в
Мальборґську" твердиню. Звільнений по двох роках неволі,
піддержує Дорошенка. Вкінці, по словам полковника Гоголя,
"зведений Поляками”, сходить із сцени.
Міщан звягельських Михайла Тишу й Івана Дунця, провідників
повстання в тій частині Волині, ми вже знаємо. Пізніще Тиша став
сотником козацьким, Дунець полковником охочекомонним. Таким-
же полковником Війська Запорожського став попович з Волині
Гарасим Яцкович, який в р. 1649 титулується навіть "намістником
гетьманським”, пізніще в р. 1653 їде в посольстві від Гетьмана до
Царя і до Патріярха Нікона. Так само "попович з Чорнобиля”
Михайло Панкевич стає в р. 1649 наказним полковником чор-
нобильським і на чолі 2000 людей в семи хоругвах бере участь в
поході Кричевського проти Радзівілла. Багатий міщанин корости-
шівський Мартин Небаба призначений в р. 1649 полковником
чернигівським, бере участь у багатьох битвах, вважається одним ”з
найкращих полковників Хмельницького”, як писав шведський
щоденнику; "або: Марієнбурґзьку
154
дипльоматичний аґент, гине в битві з литовським військом в р. 1651.
Шляхтич Бережецький, властитель села Осової на Поліссі, що в р.
1648 "збунтував” власних підданих і селян з околичних сіл, пізніще
став сотником козацьким. Такими-ж сотниками стали теж
провідники повстання на Поліссі Криштоф Виговський і Григорій
Закусило. Шляхтича Білецького, перед повстанням адміністратора
дібр Вільських, потім бачимо в характері писаря козацького.
Адміністратор дібр королівських в Борзні Петро Забілла стає
полковником борзенським, а його син Іван, як сотник при
полковнику Золотаренку, їде в посольстві в р. 1655 до шведського
Короля, потім в р. 1659 був послом Виговського до Короля поль-
ського. Степан Подобайло, перед повстанням "підданий воєводи
Кисіля з Носівки” і жовнір з його драгунської хоругви, потім про-
відник повстання в північній Чернигівщині, згодом призначений
Гетьманом в р. 1651 по смерти Небаби полковником чернигівським,
пізніще гетьман наказний сіверський, убитий під Старим Биховим в
р. 1654. Його місце на полковництві чернигівськім зайняв син
священника Іван Абрамович, по свому походженю "Поповичем”
прозваний. Там-же, в цих північних землях українських,
вибиваються на чоло народнього повстання, а потім в ряди Війська
Запорожського вступають: Максим Гладкий, убитий в Червні 1649
р. і Іван, пізніщий визначний полковник Дорошенка, обидва
представники боярського чернигівського роду. Далі Соколовський,
що в р. 1648 титулує себе "гетьманом остерським”, полковники:
Гарасим Горкуша Кизименко, Кривошапка і т.д.
В перших роках повстання влада Богдана Хмельницького і
Війська Запорожського в цих північно-західніх землях українських
удержатись не могла. Вони стали тереном постійної польсько-
української боротьби, підчас якої всі їх найбільш свідомі й найбільш
активні елементи мусять емігрувати в південну козацьку Україну.
Там вони вступають в ряди Війська Запорожського й гуртуються
коло основного ядра козацько-шляхецької старшини, все більше її
при тім націоналізуючи, та перетворюючи аристократію козацьку,
зразу переважно станову, військову, в аристократію національну і
державну. Поворот осілої шляхти на територію козацької України,
про який вже вище була мова, ще більше цей некозацький елемент
серед старшини нового Війська Запорожського зміцнює. І в другій
половині панування Гетьмана Хмельницького, по Переяславській
Умові, Військо Запорожське стає в повнім значінню того слова
державно творчою верствою: аристократичним станом, цілою
нацією українською з посеред себе виділеним, на якім організація
цієї нації, її держава, її сила спірається.
Так само розуміється з цілої нації, з усіх її верств, склалася та
вища старшинська верства Війська Запорожського, яку ми в другій
155
половині Гетьманства Хмельницького на всіх вищих урядах, у
керми Держави Української бачимо. Старинне козацтво вже тільки
невеликий відсоток серед неї займає. Воно передало новій
аристократії свої старинні лицарські військові звичаї, деякі орґані-
зацийні форми, передало зверхню ”моду”, як отим наприклад
міщанам, що бороди голили, коли до Війська Запорожського всту-
пали, передало, що найважніще, свою стару лицарську традицію,
але дух цієї нової аристократії козацької став инший: не степовий,
січовий, запорожський, а осілий, "городовий”, національний і
державний. Це вже не старі запорожці, яким треба бути ”на морю”,
байдуже, чи воюючи Турка, чи на турецькій службі, а будівничі це й
організатори нової держави, це нове ядро відродженої після
вікового сну державної української нації.
До ріжних українських верств належить по свому походженю
вся знана нам за Богдана Хмельницького старшина Генеральна. Ось
наприклад після Джеджалія осавули військові Генеральні: козак
Семен Гладкий, шляхтичі Ґурський, Гаврило Лисовський і
найбільш видатний з поміж них Іван Ковалевський, дуже освічений і
зручний дипльомат, який підписує 7 Вересня 1656 р. умову з Князем
Ракочієм, який потім у Чигрині бере видатну участь в переговорах зі
шведським послом Лілієнкроною і по смерти Гетьмана славнозвісну
умову зі Швецією в Корсуні в Жовтні 1657 р. своїм підписом разом
з Юрієм Немиричом та Іваном Федоренком (Богуном) скріпляє. Так
само судді військові генеральні: згадані вже вище Креховецький,
Богданович-Зарудний і Федір Лобода, перед тим полковник
переяславський, в р. 1659 взятий у московську неволю. Так само й
обозні старші і молодші: крім згаданих уже вище Чорноти й Носача
— Коробка в р. 1654, потім Петро Дорошенко, пізніщий Гетьман, з
гетьманського козацького реєстрового роду; до нього вже за часів
Хмельницького в р. 1656 пристає Москва з ріжними
обвинуваченими, коли він під Новим Биховим з військом козацьким
стояв; Демко Многогрішний і инші. Далі всі оці, крім тих, що про
них була вже мова вище, найбільш видатні й знані полковники
Богдана Хмельницького: брати Іван і Василь Никифоровичі
Золотаренки, багаті міщане по походженю, з них перший: після
Шумейка полковник ніжинський, помер від ран 1655 року, другий:
так само по смерти брата полковник ніжинський, убитий
московськими агентами на чорній раді козацькій в Жовтні 1663
року. Мартин Пушкар, боярин любецький, полковник полтавський,
про якого ще буде далі мова. Филон Горкуша пізніщий полковник
полтавський, тепер полковник наказний, їде в р. 1656 в характері
”пристава” козацького при московськім послі Зикові до Варшави.
Матвій Гладкий, полковник миргородський і його наслідник на
цьому полковництві від р. 1652 Григорій Сахнович Лесницький,
156
київський шляхтич, людина до Богдана Хмельницького дуже
близька; в початку 1657 р., коли Хмельницький до здійснювання
плянів балтийсько-чорноморської коаліції приступав, призначений
наказним гетьманом над військами, висланими яко заслон перед
можливості© татарського нападу; потім судця генеральний; врешті в
р. 1664 розстріляний Поляками одночасно з Богуном і Виговським.
Павло Янович Хмельницький, небіж Гетьмана, опікун гетьманської
сімї в хвилинах небезпеки, призначений в р. 1654 після Остапа
Пєшках полковником київським, завзятий противник Москви,
пізніще тесть і сторонник Гетьмана Дорошенка, інтернований в
кінці урядом московським в Сосниці, помер там, неначе в тюрмі, в
р. 1678. Цілий ряд наказних полковників київських за полковництва
Павла Яненка і Ждановича, як наприклад Михайло Криса, пізніщий
полковник білоцерківський, Костянтин Мокієвський, один з 14
Мокієвських, що зі шляхтою білоцерківською на Переяславську
Умову присягали, Петро Бутрим й инші. Яків Пархоменко,
старинний козак, в р. 1651 полковник чигринський, і його
заміститель на цьому полковництві шляхтич Прокіп Бережецький,
родич Гетьмана Хмельницького. Яків Юхимович Лизогуб, в кінці
панування Хмельницького полковник канівський, Федір Терещенко,
тоді-ж полковник прилуцький; Тимофій Цицюра, після Лободи й
Тетері полковник переяславський; Семен Дубина, після Мозири в р.
1654 полковник корсунський; цілий ряд полковників
білоцерківських: перший Михайло Громика був убитий в р. 1652,
гамуючи місцеві бунти козацькі, Іван Гира, що помер в Умані в 1655
р. від чуми, Яцин Лютренко полковникує там в р. 1656, потім Іван
Кравченко, не рахуючи наказних. Осип Глух, перед Гоголем
полковник уманський, і наказний за Хмельницького полковник
уманський, пізніший "Гетьман правобічний” Михайло Ханенко,
сторонник Польщі, якого син пажем, а одночасно заложником при
дворі королівськім був. Перший полковник овруцький шляхтич
Микулич і його наступник на цьому полковництві так само шляхтич
Іван Бруяка, що на чолі 3000 кінних і 500 піших у поході
Кричевського на Литву в р. 1649 участь приймав, полковникує ще в
р. 1652; після нього наказним полковником овруцьким бачимо
Костя Кондратенка, взятого в р. 1659 в московську неволю.
Григорій Кривенко, за Данила Нечая полковник наказний
брацлавський, поліг разом зі своїм полковником під Красним і
наслідник Нечая на полковництві брацлавськім перед тим сотник
мястківський в його полку, значний шляхтич Михайло Зеленський,
який пізніще з братом Андрієм, полковником подільським, буде
* Пішка
157
одним з визначніщих сторонників Дорошенка. Матвій Панкевич,
полковник іркліївський; знаний уже нам Петро Дзік, полковник
хвастівський; Михайло Сулічіч, полковник паволоцький і цілий ряд
ріжних полковників наказних, як Радишовський в р. 1649, наказний
черкаський, Матвій Старжинський, наказний ніжинський, Федір
Третяк, при Івані Золотаренку в р. 1654-5 полковник піхотний і
такий-же полковник піхотний, перед тим сотник ніжинський
Григорій Кобилецький; Федір Кандиба, наказний полковник
корсунський, Іван Сербин, при Зеленськім наказний полковник
брацлавський і т.д.
Таку саму ріжноманітність походженя бачимо і серед старшини
полкової та сотенної. Отже для прикладу: козак старинний, Леонтій
Бут, осавул полковий ніжинський, який на прохання полковника
Василя Золотаренка мав одержати від Царя грамоту на ”сільце в
повіті Носівськім Кисілівку і Адамовку з млинами, а крестянських
дворов в них сорок, опріч козаков” і який пізніще був засланий
Москвою в Єнисейськ, — і шляхтич Юрій Мінєвський, осавул
полковий корсунський, один з головних діячів Угоди Гадяцької.
Козак старинний, Яків Одинець, судця полковий черкаський
підписує в р. 1651 Білоцерківську Умову; шляхтич Филон Немира,
судця полковий кальницький, перед повстанням війт в Кальнику і
міщанин Федір Завадський, судця полковий ніжинський. Станіслав
Кохановський, отаман чернигівський, Ясько Трухомовка, отаман
седнівський і Адам Мазепа-Колединський, за часів Хмельницького
отаман білоцерківський, брат пізніщого Гетьмана, що був, як каже
Самовидець: ”роду шляхетского, повіту Білоцерковского,
старожитной шляхти українской и у войску значной”. Врешті між
цілим множеством сотників Війська Запорожського переважно
міщан, поповичів, козаків старинних, бачимо, особливо в
правобічних і північних полках, значний відсоток шляхти, як
наприклад Семен Третяк, сотник білгородський, пізніще полковник
київський, засланий в кінці Москвою в Сибір до Красноярська, Іван
Сулима, сотник настаський, Калин Соколовський, сотник
житомирський, Опанас Предримирський, сотник печерський,
Михайло Поповський, сотник русавський полку Брацлавського,
Василь Піотровський, сотник ходорковський, Денис Мурашко,
Михайло Круковський, Іван-Адам Кошанський, Хилко Будкевич,
все сотники полку Білоруського Івана Нечая; Солтан
Красносельський, сотник полку Брацлавського, Михайло Маха-
ринський, сотник тимоновський, Горностай, сотник полку Овруць-
кого, Авратинський, сотник тростянський, розстріляний Поляками в
р. 1651 під Красним і так само ними-ж розстріляні в Демківці в р.
1655 сотники Зарудний і Юркевич і т.д.
Переважно саму тільки шляхту бачимо ми на урядах писар-
158
ських, у військовій Генеральній канцелярії і в дипльоматичній службі
Війська Запорожського. Писарство вимагало більшої грамотности,
знання канцелярійної техніки, знання законів; служба
дипльоматична до того ще й знання чужих мов: крім польської,
московської, татарсько-турецької, ще й обовязкової тоді при ін-
тернаціональних зносинах мови латинської.161 Коли додати, що тут
потрібна була й певна оглада європейська, знання форм това-
риських, етикету і церемоніялів двірських, то зрозуміло, чому в міру
зросту сили і міжнароднього значіння козацької української держави
все менше бачимо в її службі бюрократичній і дипльоматичній
малограмотних січових козаків, а навпаки представників тих
верств, що посідали стару культуру і цивілізацію. Але й тут
орґанізацийний ґеній Гетьмана зумів запобігти тому небезпечному
роздвоєню, яке могло повстати з такого поділу функцій: — тому
звичайному недовірю людей неграмотних до людей грамотних,
недовірю сірої маси козацької до політики "панів”, що пізніще стало
по його смерти одною з причин державної руїни. За Богдана
Хмельницького всякі посольства наприклад складаються переважно
так, що рядом з грамотним фактичним послом їдуть представники
Війська, рядова старшина козацька, яка довірим серед маси
козацької користується. В той спосіб ріжниці степенів культури
згладжувались і на обєднування, а не розєднування нації обер-
тались.
На чолі канцелярії військової й усеї служби дипльоматичної
стоїть канцлер, писар військовий Генеральний, Іван Виговський. Ця
канцелярія військова, крім свого безпосереднього призначення,
стала пізніще, а почасти вже й за панування Богдана Хмельницького
ще й свого роду вищою політичною і юридичною школою, де по
словам Шафонського, "починали свою службу публічну діти
шляхецькі, що пройшли перед тим курс наук в школах
латинських”.162 В році 1651 посол Радзієвського в Чигрині, бачив у
Виговського дванадцять писарів, самих шляхтичів.163 Крім них були
ще й писарі молодші, так звані "підписки”. Імена де-яких із цих
писарів і підписків заховала історія. Про Юрія Ярмоловича й
Соболя вже була згадка вище. До них треба додати Самійла Зорку,
"старого секретаря Гетьмана Хмельницького”, як зве його в своїй
літописи Величко; Івана Кричевського, одного з писарів при
Гетьмані в р. 1649; Івана Петрушевського, званого иноді Петру-
шенком, посла в Липні р. 1648 до Варшави; згаданого вже вище
Силуяна Мужиловського, в р. 1649 посла в Москву до Царя, в осени
того-ж року посланого Гетьманом до князя Януша Радзівілла і
прийнятого там надзвичайно урочисто "тридневними бенкетами”,
потім в р. 1651 посла до Порти Оттоманської, пійманого тоді
159
польськими військами, продержаного два роки в польській неволі,
далі в р. 1653 посла знов до Москви й до Швеції, а пізніще посла до
Хана; врешті Івана Грушу, що підписав разом з осавулою
Ковалевським р. 1656 умову з семигородським Князем Ракочієм,
пізніще в р. 1657 їздив до Пинська для відібрання присяги від
тамошньої шляхти, за гетьманування Виговського став писарем
військовим Генеральним.
До цієї самої категорії треба причислити й перекладчиків при
посольствах, як наприклад Григорій Кульчицький, згаданий вже
вище Василь Верещака й инші.
З посеред підписків, що тоді за гетьманування Богдана
Хмельницького свою карєру в канцелярії військовій починають,
знані нам досі: Павло Абрамович, який в р. 1653 приймає участь в
посольстві до Царя, Василь Мінєвський, брат вищезгаданого осаву-
ли Юрія, Іван Чекаловський, пізніщий писарь Генеральний за
гетьманування Дорошенка, Семен Ґолуховський, пізніщий писарь
Генеральний при Юрії Хмельницькім, Андрій Іскрицький, Гарасим
Каплонський, пізніще частий посол Виговського до Короля,
Святослав Кривецький, пізніще писарь Генеральний при Тетері,
Василь Кропивницький, пізніще посередничив у Гадяцькій Умові, в
кінці взятий в московську неволю, Яків Львович, підписок, а
заразом багатий дідич київський, Хведір Погорецький, згаданий уже
вище Остап Федкевич їздив кілька разів у посольстві до Короля й
Царя, Єронім Борисович Шалатоня, потім якийсь час писарь
військовий при Виговськім і т.д.
Поруч військової канцелярії генеральної були канцелярії полкові
й сотенні. В них усі діла як військові так і адміністративні полків і
сотень зосередковувались. Крім згаданих уже вище писарів полкових
знаємо ще Павла Тетерю Мор/ж/ковського, перед повстанням
писаря канцелярії ґродської в Луцьку, в повстанні писаря полкового
переяславського, потім полковника переяславського, писаря
Генерального, врешті злощасного Гетьмана. Іван Якимович був
писарем полку Київського; Іван Красковський, писарь полку
Чернигівського; Федір Житкевич, писарь полку Брацлавського; Іван
Невмер/ж/ицький, писарь полку овруцького; Микола Бруяка, брату
перших Івана, полковника овруцького й писарь в його сотні
полковницькій; писарь Головацький був пійманий у Вересні р. 1648
Поляками; писарь Турчинович був убитий в р. 1648 під Слуцьком і
т.д.
Функції дипльоматичні, крім писарів військових, цих тогочас-
них дипльоматів фахових, виконують дуже часто ”люде приватні”,
що на території козацькій живуть, або при своїх родичах, що уряди
в Війську Запорожськім займають, або коло духовенства право-
славного і біля вогнищ віри та культури — монастирів, брацтв і
160
шкіл православних — гуртуються. Отже наприклад Богдан
Сокольницький був посланий Гетьманом у Варшаву на Сойм Елєк-
цийний, Остап Користенський їздив разом з Іваном Бірецьким, Фе-
дором Пашковським, Михайлом та Лукіяном Махаринськими в
р. 1654 од Гетьмана до Царя, Лозинський був послом до Ракочія в
Квітні 1649 р., Гойський їздив до молдавського Господаря, Микола
Варакінський в початку 1656 р. був призначений послом до
Швеції,164 старий Остафій Виговський, батько писаря Генерального,
часто виступає в ролі посередника і примирителя в розмовах з
московськими воєводами і т.д.
Число цих ”людей приватних”, що урядів у Війську Запорож-
ськім не займають, але жваву участь у життю державнім беруть,
зростало з кожним днем в міру того, як поверталась на козацьку
територію непокозачена шляхта і як прилучувались до козацької
південної України північно-західні "руські” землі Річпосполитої.
Процес реасиміляції — повороту до своєї нації — старої здена-
ціоналізованої української аристократії приймає в другій половині
гетьманування Богдана Хмельницького значні розміри. Пізніще за
Виговського цей процес свої окремі (для держави, як побачимо,
дуже небезпечні) соціальні й політичні форми прибере. Але тепер, за
панування Хмельницького, він відбувається — як це вже вище було
підкреслено — під проводом і під назвою Війська Запорожського.
Коло того Війська гуртується все, що так чи інакше на поверхню
державного й національного життя вибивається. Так само й ці
”люде приватні”, що за Великого Гетьмана в державнім і
національнім будівництві діяльну й дуже для цього будівництва
користну участь приймають, хоч до реєстрів військових і не вписані,
всі владі Гетьмана й Війська Запорожського підлягають, всі в імени
Гетьмана й того Війська виступають. Бо Військо Запорожське — це
в тих часах синонім української держави. Воно творить та
репрезентує українську націю.
Для повноти образу — як зо всіх національних кругів виростала
і зо всіх українських земель набіралась та нова аристократія, що під
назвою Війська Запорожського державу українську за Гетьмана
Богдана збудувала — треба до вище згаданих її категорій додати ще
”дворян”, тоб-то ту незаможну інтелігенцію, що з ріжних верств
української нації (переважно з міщанства та дрібної безземельної
шляхти) рекрутується, та в характері приватних ”слуг” при дворах
Гетьмана, Митрополита, Владик, вищої та багатшої козацької
старшини Генеральної, або хліба, або карєри в козацькій Україні
шукає. Деякі з цих "дворян” згодом так само в ряди нової
аристократії української вступають, і дуже часто тоді, як люде
освічені, гнучкі і спритні, відограють визначну ролю в національнім
життю. Отже з таких ”дворян” Гетьмана Богдана Хмельницького
161
знаємо наприклад його конюшого, Івана Брюховецького, що крім
того ріжні функції дипльоматичні за життя Хмельницького
виконував, а пізніще при допомозі черні козацької та аґентів
московських булаву гетьманську захопив; Івана Славковського,
перед тим слугу польського коронного гетьмана Миколи
Потоцького і управителя його маєтків, а тепер слугу Богдана
Хмельницького і т.д.165 Має своїх "дворян” і писарь Генеральний
Виговський, особливо з того часу, як він з багатою дідичкою,
Оленою Стеткевичівною — панею з "великого дому”, як писали
наглядачі московські — оженився і через неї з князями Соло-
мерецькими, Четвертинськими, Мещерськими й иншими значними
землянськими домами поріднився. Знаємо наприклад його
"покойових” Войну, Браницького, яким одночасно і деякі дипльо-
матичні доручення даються, а серед "фрауцимеру”' його дружини
зустрічаємо призвища Подарицьких, Рудницьких, Яговських, Пав-
ловських і т.д.166 Має своїх "рукодайних” і брат писаря — пол-
ковник Данило Виговський, 167 має їх инша старшина Генеральна.
Але особливо багато бачимо ми таких "дворян” при вищім ду-
ховенстві православнім. Ось наприклад "слуги” Іннокентія Ґізеля,
архімандрита печерського: Самійло Носацький, "обиватель містечка
печерського” Василь Васильковський, конюший Хведір Лесневич.
Слуга архімандрита Іосифа Нелюбовича Тукальського —
"шляхтич” Іван Лубенка. ”Слуга” ректора Київо-Братської Академії,
Лазаря Барановича, а потім учитель польської мови в заложеній
Барановичем у Новгороді Сіверськім школі — Ґонсевський. Далі
инші слуги того-ж Лазаря Барановича: Петро Жорновський,
”писарь” Семен Ялинський, "кухмистр пан Григорій Менжинський”,
"конюший” Конрад Сущинський168 і т.д.
Окремо, врешті, треба згадати тих чужинців та ріжних емігран-
тів, які, так чи инакше в сфері впливів нашого державного життя
опинившись, часто асимілюються і до нової аристократії української
пристають. Про одного з таких емігрантів, грецького ченця Данила,
пізніще під призвищем Олівеберґ де Ґрекані знаного, були вже
згадки вище. Може був він одним з тих грецьких ченців, які ще в 1649
р., по реляції польського дипльомата Мясковського, "бігали7 з
України на Волощину, і до Тогай-бея” та з якими ”руські” комісари
Річпосполитої (воєвода Кисіль і його брат Микола, Максиміліян
Бжозовський, кн. Захарий Четвертинський), запросивши
митрополита і архімандрита печерського, мали тоді, в тайні од
польських членів посольства, одбувати якісь таємничі наради.
Можливо, що прибув він на Україну разом з антіохійським
ухіба: ”фрауцимерів” (від ”Ргаиепгіттег”) = жінки, що живуть при жіночому
дворі; г спішили
162
патріярхом Макарієм. У всякому разі з того часу — від Червня 1654
року — бачимо його в характері дипльомата на українській службі,
як посередника між Україною і Швецією. 28 Червня — отже в пару
місяців по заключеню Переяславської Умови — виїзжає він з Білої
Церкви в посольстві від Гетьмана до шведської Королеви
Христини. Принятий ЗО Жовтня того-ж 1654 року вже новим
Королем Карлом Ґуставом на особистій авдієнції, він представляє
йому дуже зручно складений меморіял, в якім на підставі одержаної
від Гетьмана і канцлера Виговського словесної інструкції
підкреслює, що ні через Москву ні через Польщу ”Ехсе1епІІ88Іти8
Оотіпив Сатрі Висіог Харогоуіепзіз” не міг своїх послів до Короля
шведського прислати і що тільки тепер він має нагоду засвідчити
своє бажання жити в вічній приязні з державою шведською. Далі
меморіял цей зазначує готовість Гетьмана вести спільно з Королем
шведським військову акцію проти Польщі доти, доки спільні їхні
політичні цілі не будуть осягнені, а заразом висловлює бажання,
щоб Король шведський, подібно як і Гетьман, союз з Царем
московським заключне, маючи на увазі, що коли-б Москва того
союзу не додержала і проти Швеції виступила, то Гетьман готов по
боці Короля шведського стати. Вже тоді в той спосіб були україн-
ською дипльоматією висловлені ті провідні ідеї української зако-
рдонної політики, що пізніще в основу балтийсько-чорноморської
коаліції 1656 р. лягли.
На весні 1655 р. отець Данило з великими перешкодами вертає
після ріжних пригод на Україну, знаходиться при Гетьмані підчас
його походу на Львів і з під Львова; одержавши писану інструкцію,
їде в Жовтні того-ж року знов до шведського Короля. Та інструкція
підтвержує давні гетьманські бажання шведсько-українського
союзу, обіцює в разі потреби козацьку допомогу Швеції проти
Москви, але заразом радить Королеві шведському Москви ”без
причини не тривожити”, бо союз з нею Україні потрібний і коли —
пише Гетьман — ”Бог поможе нам довести до союзу Шведів з
Москвитянами і нами, то багато народів буде підбито цими
сполученими силами.” В першу чергу, поза війною з Польщею,
пропонує Гетьман Королеві війну з Турками, яку — по його словам
— він вже давно в порозумінню з Венеціянами розпочати хотів,
тільки війна з Польщею тому на перешкоді стала. Бажаючи бачити
Короля шведського Королем польським, Гетьман хотів би, щоб
віце-королем у Польщі (в разі коли Карл Ґустав останеться жити в
Швеції) була призначена людина, яка-б союз шведсько-український
шанувала. Єсть дані думати, що мав тут на думці Гетьман
перебуваючого при дворі шведськім Гіероніма Радзієвського,
старого приятеля козаків, повірника їх монархічно-абсолютистич-
них конспірацій з Королем Володиславом IV проти республі-
163
камської шляхти і тайного посередника між Володиславом IV і
Богданом Хмельницьким ще перед вибухом повстання.
Тоді-ж 12 Листопада представляє о. Данило Королеві швед-
ському вироблений ним спільно з Гетьманом проект коаліції Ук-
раїни, Швеції, Москви, Венеції, Англії і Австрії для увільненя Греків
з під турецької влади, поділу Туреччини, завоювання Пельопонесу і
втягненя в сферу впливів цієї коаліції ще й Персії. В Грудні того-ж
року вертається о. Данило через Москву на Україну. В Червні
слідуючого, 1656 р., бачимо його вже в новій місії при дворі Ракочія
в Трансильванії, а 19 Серпня він знов приїзжає до Короля
шведського в табор під Закрочимом, вручає йому лист гетьманський
і переказує словесну інструкцію, головним пунктом якої було
бажання Гетьмана бачити у себе якнайшвидше послів шведського
Короля для заключеня союзу, при чім був для вислання тих послів
поставлений Гетьманом Королеві ультимативний десятитиждневий
реченець. В наслідок того посольства Король висилає зараз на
Україну своїх уповноважених послів Веллінґа і Тернешельда;а
одночасно виїхав до Гетьмана і о. Данило. Тут він дістав нове,
вложене на нього Гетьманом і Королем шведським дорученя
притягнути до шведсько-українського союзу Господарів
молдавського й волоського. Виконавши це дорученя, він знов їде до
Карла Ґустава з листами Гетьмана й Господаря волоського.
Поворотом його задержують у Прусії, де він пробув довший час.
Звільнений тоді Гетьманом зі служби за те — як оповідали — що
покинув чернецтво та задумав женитися, о. Данило, тепер уже не
отець, а Олівеберґ де Ґрекані, вступає, все-ж таки за дозволом
Гетьмана, на службу до Короля шведського, їде як його резидент до
Господаря молдавського, а потім разом з послом шведським
Лілієнкроною їде в Червні 1657 р. до Чигрина до Гетьмана. Там він
мусів з роблених йому закидів виправдатись, бо бере діяльну участь
в переговорах з Лілієнкроною, потім знову вертається в Молдавію,
пізніще бачимо його в Трансильванії і Яссах, врешті в початку 1658
р. знов переїзжає на Україну і знов поступає при Гетьмані
Виговськім на українську службу, знаходиться при нім підчас його
війни з Москвою, пише з дорученя Виговського листи до Карла
Ґустава, врешті підчас Умови Гадяцької займає уряд "військового
секретаря”. Дальша його доля нам не відома.169
Ми умисне задержались трохи довше на особі того грецького
ченця, щоб показати скільки енергії і здібностей вкладали иноді такі
емігранти в державну українську працю. Крім Данила Олівеберґа
ще варті з посеред них уваги: Грек Іван Тафлярі, посол Гетьмана до
Швеції в р. 1654, Марко Тарсі, мабуть Грек львівський, перекладчик
аУеПіп§Ь (або \¥е11іп§) СоШіагб (СоїіИагсЕоп) і ТбгпезкбкіЬ ЛасоЬ
164
і секретар Олівеберґа; Теодозій Томкевич, так само Грек, львівський
міщанин і купець, посередник між Гетьманом і львівськими
міщанами в 1657 р. потім один з головних аґентів Виговського
підчас переговорів з Польщею і його посол до Швеції в Червні 1658
р.;,7° Турок Соліман, дуже освічена людина, що говорив по латині й
иншими мовами, якого бачимо в р. 1657 при штабі полковника
Ждановича.171 Там-же зустрічаємо Турка Ференча, що мав бути
дуже видатним військовим172 і т. д. Багато чужоземців — не кажучи
очевидно про офіціальних послів чужих держав і резидентів — все
перебувало при дворі гетьманськім. Хоч-би для прикладу згадати
небожа волоського Господаря Михайла, що перед тим при дворі
імператора австрийського був, і його численне оточення, так само
оточення вдови по Тимофію Хмельницькім, доньки Господаря
Люпула, а рідної сестри княгині Янушевої Радзівіллової173 і т. д.,
Розуміється поміж тими, перебуваючими тоді на нашій землі
чужоземцями було багато ріжних тайних аґентів чужих держав, які
намагалися впливати на події на Україні виключно в інтересах тих
держав. Не забуваймо, що українське повстання спалахнуло підчас
великого воєнного напруженя в Європі, в часі завзятої й довгої
боротьби двох великих груп європейських держав. Обидві ці групи,
як держави протестантські, так і ліґа держав католицьких
намагались події на Україні використати для себе. Про давні в цім
напрямі пляни семигородського Князя Бетлєна Ґабора вже була
мова вище. Тут ще додаймо, що на тайній нараді в кінці р. 1632 в
Іоганісбурзі, представники протестантських кругів Річпосполитої, з
кн. Радзівіллом на чолі, обмірковували з послом бранденбурґським
Бергманом пляни антикатолицької конфедерації, до якої мала
належати Анґлія, Данія, Нідерлянди, Бранденбурґія і Швеція і до
якої малося притягнути ”Русь” в Річпосполитій і українських
козаків. Що-до останніх, то на думку бранденбурґського пред-
ставника ”вони більше здатні до руйнування, як до допомоги і їх
можна вжити тільки тоді, коли все загублено6 й коли приходиться
сказати: ні мені, ні тобі.”174 Такого роду думки і пляни мали ще
більшу підставу в міжнародніх відносинах року 1648. І тому напри-
клад вражіння аґента, якому залежить не на будуванню України, а
тільки на зруйнуванню Польщі при допомозі козацького повстання,
робить найголосніший провідник революції 1648 року, жорстокий і
неперебіраючий в засобах демагог, полковник Максим Кривоніс,
жовнір шотландський, що перед повстанням прибув на Україну.175 З
приводу тієї його руйнуючої демагогічної діяльносте виникають
гострі непорозуміння між ним і Гетьманом, якому врешті вдалось
Кривоноса усунути. Але факт, що за діяльностю Кривоноса з заці-
11	втрачено
165
кавленям слідили аґенти протестантських держав і що помірко-
ваність та обережність Хмельницького була їм дуже не до вподоби,
дає підставу здогадуватись, що в лиці крівавого провідника україн-
ської ”черні” ми маємо до діла зі свідомим, або може несвідомим
виконавцем тієї сторонньої волі, для якої заведеня ладу й порядку
на Україні та будова української держави були ділом зовсім бай-
дужим, або в усякім разі навіть менш ніж другорядним.
Поскільки протестантським державам залежало на знищеню
Польщі, а зокрема на усуненю сторонника Австрії Короля Яна
Казіміра, постільки для ліґи католицької важно було повстання
козацьке паралізувати, Україну з Польщею помирити і Богдана
Хмельницького до піддержуваня Яна Казіміра прихилити. Діяль-
ність єзуїта ”8иЬ ЬаЬііи весиїагів” Андрія Гунцеля Мокрського —
який, використовуючи давнє своє знайомство з Хмельницьким (він
мав бути учителем у львівській школі, де свого часу вчився
Хмельницький), приїхав на Україну зараз по вибуху повстання і в
характері посередника між Гетьманом і королевичем Яном Казімі-
ром виступав — велась очевидно в тім напрямі, щоб впливи держав
протестантських в оточеню гетьманськім паралізувати...176
Уникнути страшної небезпеки й не стати сліпим знаряддям в
чужих руках удалось Великому Гетьману перш за все тому, що він
для здійсненя своїх власних цілей: визволеня української нації й
будови української держави — зумів зорганізувати коло себе не
аґентів, а Богунів, Нечаїв, Виговських, Кричевських, Ждановичів,
Креховецьких, Стеткевичів, Тукальських, зумів витворити з
найкращих людей України аристократичний клас, який жертвою
крови й життя себе з істнуванням держави української звязав. Поки
такий український аристократичний клас за Гетьмана Хмельниць-
кого істнував, об нього всі спроби здеморалізувати Україну розби-
вались. Організованим впливам чужих держав Гетьман зумів
протиставити так само організовані впливи свої. "Хмельницький
знає все, що робиться в Польщі.” ”Трьох шпигівс Хмельницького
спіймали Поляки в Варшаві, з котрих один в кімнаті /самого Ко-
роля/ [Яна Казіміра] сховався” — так писали в Грудні 1650 р. роз-
відчики шведські.177 Не тільки в Польщі, але скрізь, де йому треба
було, мав Хмельницький своїх довірених людей. Але кермувати
ними можна було, тільки маючи в руках міцний зорганізований
державний апарат. І доки провід Української Держави спочивав у
руках ”самодержавного” Гетьмана і спірався на класі, що себе за
найкращих, аристократичних, лицарських і ідейних слуг держави, а
не за кандидатів у Гетьмани вважав — доти можна було чужі
впливи побороти і Державу Українську відстояти. Спосіб правління
с шпигунів
166
й гетьманський ґеній Богдана Хмельницького добрали й виховали
йому таких помічників, яких за його життя ані грошима, ані
маєтками, ані урядами, ані почестями купити нікому не вдалось...
Використати козаччину, як сліпу руйнуючу силу для поваленя
Польщі не змогли ворожі до Польщі держави ще й тому, що справа
козацька за Богдана Хмельницького втратила — як вже вище було
сказано — свій попередній характер внутрішньої справи польської
Річпосполитої. Військо Запорожське, що за великого Гетьмана
сформувалось, це вже не клас польської Річпосполитої,
невдоволений своїм польським урядом і проти того уряду бунтую-
чий, а це державна аристократія нової, відділеної од Польщі,
козацької української держави. І провідників того нового Війська
Запорожського не можна вже вживати для викликування розрухів у
Польщі та для валеня небажаного польського уряду, бо воно ані з
Польщею, ані з її урядом нічого спільного, крім державної границі,
не має.
Врешті помилились усі, хто Богдана Хмельницького за поль-
ського "бунтівника” вважав, тому, що Великий Гетьман вказався по
природі своїй творцем, а не руїнником. Він сам умів одріжняти в
українській нації її руїнницькі, деструктивні елементи від елементів
будуючих, творчих і зумів перших зробити нешкідливими, а других
до державної та національної роботи притягнути. Військо
Запорожське за часів Богдана Хмельницького не тільки шаблею та
дипльоматією будує й творить свою політичну організацію
державну, але ще й скріпляє її найміцнішим цементом, без якого ні
одна державна будова вдержатись не може — цементом спільної
всім класам, одної національної духової культури. А що культура
національна ідентифікувалась у тих часах зі справами релігійними,
то цим справам релігійно-національним — йдучи в тім слідами
старої "руської” князівської й шляхецької аристократії — при-
свячують Гетьман і Військо Запорожське не менше уваги, чим
справам військовим і політичним. І коли одночасно з гомоном вій-
ськовим та з горячковою боротьбою політичною, виростають нові
церкви та монастирі, коли будуються школи і розвиваються
брацтва, коли повстають села й міста там, де досі був степ і де ко-
чували Татари, то це найкращий знак, що немає тут місця для роз-
кладових сил, що даремна там праця чужих деструктивних аґентів...
Про численні універсали Гетьмана, якими він церкви та мона-
стирі збогачує і відновляє, була вже згадка вище. Так само горяче
піклується про них і його дружина Ганна. Писарь Генеральний Іван
Виговський, при всій своїй надлюдській роботі, знаходить час, щоби
церкву святотроїцьку й монастирь в Чигрині фундувати, щоби до
брацтва львівського, цього культурного заборола нації української в
її західних землях, вписатись. Так само вписуються до того-ж
167
львівського брацтва Григорій Лесницький і Павло Тетеря. Михайло
Стеткевич, брат Виговської, старинний монастирь бурколабовськии1
своєю фундацією відновляє. Полковник миргородський, Матвій
Гладкий, в самім вогню повстання будує "коштом великим” церкву
в Миргороді, прикрашуючи її ”ведлуґ нашого звичаю
християнського” дорогоцінними іконами та малюваннями. Суддя
Генеральний, Федір Лобода піклується про монастирь креховський у
далекій Руси Червоній. Полковник чернигівський, Степан
Подобайло відбудовує в Чернигові зруйнований перед тим
Ілїнський монастирь і в ньому каже себе поховати. Михайло
Махаринський, сотник тимоновський збірається монастирь у
Тимонівці фундувати. Київський полковник, Павло Яненко
Хмельницький жертвує Брацькому манастирю свій двір у Київі і т.
д. 178
Велику вагу привязує тодішня провідна верства українська до
справ освіти. Не зважаючи на тягарі воєнні, представники вищого
духовенства, зїхавшись в Липні 1650 р. в Київі, складають добро-
вільні жертви на піддержку найвищої української школи, Київської
Могилянської Академії. Бо хоч більшість студентів цієї Академії
"захопив — кажучи словами історика Олександра Яблоновського —
запал воєнний”179 і вона до повстання пішла, але треба дбати про
освіту дальших молодших поколіннь. Епископ перемиський,
Антоній Винницький жертвує на цю ціль 100 золотих щорічно,
епископ вітебський, Іосиф Кононович Горбацький 500 золотих, таку
саму суму зобовязується вносити щороку на руки ректора Академії,
Лазаря Барановича, епископ луцький і острожський Іосиф Чаплич-
Шпановський, 200 золотих обіцює Діонисій Балабан, епископ
холмський і белзський.180 А з пізнішого універсалу 3 Мая 1659 р.
полковника київського, Василя Дворецького, довідуємось, що
”небожчик славної памяти Богдан Хмельницький Гетьман і все
Військо Запорожське помощію Божією, а одвагою, щастєм і
мужеством своїм рицарським скинувши з себе ярмо неволі
лядської... церкви і монастирі Київськіє і Українськіє многіє
увільнивши і з пащек лядських вирвавши... монастиреві [...]
Брацькому Київському і школам при нім будучим, для наук високих
през побожних, а вельце славних годної памяти людей... для
оборони [...] віри і церкви православної [...] фундованим — яко
ктитори і наступци особливе певниї маєтности назначили і дали”.181
(Далі йде перечисленя цих маєтків). Не тільки про школи вищі, але й
про нижчі дбають тодішні провідники нації. Війна й державне
будівництво не зупиняють підставової праці для освіти народньої.
баркулабський
168
Чужинця Павла Алепського, переїзжаючого через Україну в р. 1654
вражає велике число грамотних людей, звертають його увагу
школи, а поруч них захоронки для убогих і сиріт по козацьких
містах...
Для нас, безпосередніх нащадків пізніщої державної й націо-
нальної української руїни, психольоґія того кипучого, інтензивного,
захоплюючого своєю організованою ріжноманітностю націо-
нального життя часів Гетьмана Хмельницького майже незрозуміла.
Нам сьогодня трудно собі уявити, щоб могли бути на Україні такі
часи, коли всі класи української нації приймали активну участь в
твореню одного, для всеї нації спільного державного й націо-
нального життя. Коли провід того життя спочивав у руках розум-
них і чесних — не чужих, а своїх — найкращих українських людей,
коли найбільше освічена і культурна верства на Україні себе
українською — а не польською чи московською — вважала і коли
вона авторитетом і повагою серед мас народніх користувалась. Щоб
могли істнувати такі часи, коли мешканці України не винищували
себе взаємно під проводом чужих аґентів і коли вони — всупереч
загальному переконанню сторонніх обсерваторів і політиків — не
тільки до руйнування, але й до будування були здатні...
”Між козаками задніпрянськими і по цій стороні Дніпра велика
нелюбов, ворожнеча й розлад: зовсім поділилися”а — так із задово-
леним характеризували чужі доглядачі6 ті відносини на Україні, що
пізніще за невдалих наслідників Великого Гетьмана настали.182 Це
був початок того процесу, який привів до того, що нащадки
сотвореної Богданом Хмельницьким української національної
аристократії в Росіян на лівім боці Дніпра і в Поляків на правім
боці обернулись. ”Де тих Мурашків отчизна?” — питали з одчаєм
послідні Хмельничане, що біля Гетьмана Петра Дорошенка
згуртувались, дивлючись, як Андрій Мурашко за московське пану-
вання на Україні розпинається, як його рідний батько Денис Му-
рашко своїх земляків до Польщі всіма силами тягне і як обидва
вони вмісті проти Дорошенка — самітнього ”посліднього козака” —
з лютою заїлостю виступають...183
Того фатального для України внутрішнього поділу по лініям
впливів чужих держав і чужих національних інтересів за Гетьмана
Богдана Хмельницького немає. Україна тоді сама собі вистачає.
Вона не шукає для себе сильніщих та кращих од неї самої зовнішніх
центрів притягання і не розколюється та не розвалюється від-
повідно до сили та значіння тих зовнішніх позаукраїнських центрів.
Всі внутрішні сили України направлені в середину її самої. А що
аміж собою розсварені; ьтут: спостерігачі (обсерватори)
169
сліпа потенціяльна енергія українських мас все була величезна, то —
при умілім і розумнім скеруваню її на організацію власного життя
— можливим стало таке чудо, як сформування за Гетьмана Хмель-
ницького на протязі кількох літ Української Держави і Української
Нації. Стали можливими на Україні зорганізовані, розумні форми
людського співжиття, бо під залізною рукою Гетьмана Війська
Запорожського всі українці побачили, що годі на чужу допомогу
проти своїх земляків рахувати і муситься форму компромісу, форму
співжиття самим між собою знайти. І ці, хто в першій мірі таку
форму знайти мали обовязок: культурний, освічений український
клас — це ще не більш або менш чесні посередники між чужими
державами й обезголовленою Україною, це ще не чужі народові
українському комісіонери Росії та Польщі — а це народові
українському потрібний та необхідний хребет, це "голова”, яку
"прислати” просили в р. 1648 у Хмельницького позбавлені своїх
власних провідників селяне повстанці з Підляшшя.184 Хребет і
голова, без яких істнування національного організму неможливе...
Тільки біля всею нацією признаного авторітету Гетьмана-
Монарха змогла відродитись Україна. Ми вже бачили, як згуртував-
ся і сформувався коло його особи український аристократичний
клас, як зорганізувались і силою в козацькій Україні стали перед
тим безсилі й розпорошені найкращі українські люде. В міру того,
як формувався і національно обєднувався цей клас, збіралась коло
свого старого київського центру і вся поділена перед тим і
пошматована українська земля. Процес обєднання північно-захід-
них українських земель біля збудованої Гетьманом Війська Запо-
рожського козацької південної України мають представити в загаль-
них рисах два дальші розділи цих заміток.
170
Розділ VII
Нова українська аристократія, обєднавшись коло особи "Єдиновладного” Геть-
мана, намагається обєднати всі україські землі в одній державі Війська Запорож-
ського — 1. Втручання Москви в державну українську політику не помагає, а стає
на перешкоді такому обєднанню. — 2. Без визволення з під влади польської Річпо-
сполитої всіх північно-західних українських земель не може бути емансипації Укра-
їни з під руйнуючих впливів Москви. — На цих двох стверджених досвідом тезах
спирається зовнішня і внутрішня політика Богдана Хмельницького в послідній добі
його гетьманування. — Становище шляхти в північно-західних землях. — Перемі-
на у взаємовідносинах між нею і Гетьманом та Військом Запорожським під впли-
вом монархічних тенденцій Богдана Хмельницького і європеїзації південної козаць-
кої України. — Голова шляхти волинської Степан кн. Четвертинський і його листу-
вання з "Ясновельможним Великим Гетьманом”. — Військо Запорожське прилучає
до козацької України некозацькі "руські землі” Річпосполитої: Русь Червону, По-
ділля, Волинь, Полісся і південну Білорусь. — Юрій Немирич та инша шляхта цих
"руських земель”, що державну владу українського Гетьмана і Війська Запорож-
ського приймає.
Внутрішній розкол української аристократії після смерти Бог-
дана Хмельницького привів до поділу України між державами чу-
жими. Обєднання за його життя цієї аристократії в одну верству
привело до обєднання всіх українських земель в одній державі своїй.
Вже вище було зазначено і прикладами зілюстровано, як зо всіх
земель українських набіралась і формувалась та нова українська
державна верства, що під іменем Війська Запорожського і під
проводом "Єдиновладного” його Гетьмана козацьку південну Ук-
раїну в незалежну державу зорганізувала. Зовсім природнім було
змагання цієї верстви поширити свою владу і на ті українські землі,
які ще в склад держави Війська Запорожського не війшли, а з яких
велика частина старшини козацької була родом, з якими вона була в
постійнім звязку і які по старим, перенятим нею від попередньої
князівської аристократії державним традиціям, до старої Руси, до
Держави Київської й Галицької колись належали. ”[...] Ми хочемо
мати під своєю владою всю Україну стародавню, або Русь, де віра
православна була і де ще мова наша задержалась: аж по Вислу. [...]
Бо нас би висміяли, коли-б ми тепер не відібрали земель, які / ми/ за
давніх часів були втратили”3 — так казав на початку 1657 р.
“Довільний переклад; див. примітка 185 на стор. 258-259.
171
шведському послу Веллінґові Виговський, висловлюючи в той
спосіб гадку не тільки Гетьмана, але і всеї нової української
аристократичної верстви, якої він — Виговський — був одним з
наивидатніщих і наисвідоміщих представників.
Однаково, як аристократія свіцька, козацька — була заінтере-
сована в обєднанню всіх українських земель і аристократія духовна.
Сама вона (як це було вище сказано, переважно по походженю
шляхта) власне з тих північно-західних українських земель була в
більшосте родом. Там, у тих землях, були найбільше чтимі і знані
старинні православні святині, де починали своє чернече життя
пізніщі Владики і Митрополити. Там були найбільш діяльні
брацтва, що в постійній боротьбі з західними впливами виховували
найзавзятіщих "ревнителів благочестія”. Там врешті під владою
Річпосполитої залишились по відділеню й унезалежненю козацької
України, найбільші й найкращі маєтки української церкви
православної.186
І прилученя до козацької України північно-західних "руських
земель” найгорячіше бажав собі сам Гетьман. Вже в початку 1649 р.
він перед послами Річпосполитої, по їх словам, "Україну й навіть
Русь усю Ляхам виповідав”? Для визволеня ”всеї Руси” він союз з
Москвою заключне і протекцію царську прийняв. ’Тоіат Киккіат
КиЬгат изцие ад Уікіиіат” — жадає він для себе в усіх переговорах
зі Швецією і з Ракочієм. І доки Ракочі од цих ”руських” земель не
відмовився, а Король Карл Ґустав на письмі заприсяженої
”ассекурації” Гетьману на ці землі не дав, доти він союзу з цими
державами писаним трактатом ствердити не хотів.187
Які були причини тих упертих і непохитних гетьманських
змаганнь? Розуміється перш за все грав тут ролю момент ірраціо-
нальний: дух нації, що все стихійно прямує до зєднання в одно тіло
цілого національного організму. Але були й розумові причини,
виведені з фактів життя, з певного політичного, на льоґічнім ро-
зумованю опертого світогляду. Про де-які з них ми вже згадували.
Ми вже знаємо, що Богдан Хмельницький був найбільшим
европеізатором України і що на європейських культурних елемен-
тах, а не на Січі Запорожській хотів він будувати козацьку україн-
ську державу. Тому збільшеня та скріпленя тих європейських
елементів через прилученя до козацької України найблизчих до
Европи і найбільше зевропеізованих північно-західних земель му-
сіло бути одним з його найголовніщих завдань.
Знаємо також, що забезпеченя будуччини державносте укра-
їнської Гетьман бачив тільки в дідичній і міцній гетьманській владі,
ьстаропольське ”\ууро\уіа<1ас” = виключати, проганяти когось (звідкись)
172
в сотвореню і скріпленю абсолютистичної української монархії. І
знов таки не на полукочовій примітивній Січі Запорожській міг він
будувати українську монархію; не там міг він здобути та за собою
закріпити потрібний йому для переведеня цих монархічних плянів
дідичний титул Князя. Переговори з Королем шведським,
Імператором австрійським, Князем семигородським і т. д. в справі
визнаня незалежности своєї держави не міг вести якийсь смішний
своєю еґзотичностю Князь ”Коша Січового”, а Князь тих земель, де
цей титул мав свою правну підставу, свою давню державну
історичну традицію і де були верстви, на яких така українська влада
князівська серйозно опертися могла.
1 коли справа того нового дідичного суверенного і територі-
яльного титулу князівського, що мав бути доданий до військового і
екстериторіяльного титулу гетьманського, набрала — як уже вище
сказано — такого великого значіння в послідніх роках геть-
манування Богдана Хмельницького, коли вона грає таку велику
ролю за Виговського ("Гетьман військ Князівства Руського” —
такий титул визнала за ним Річпосполита в Гадяцькій Умові), за
Юрія Хмельницького (Князь Сарматії), за Мазепи врешті (одер-
жаний ним в 1707 р. від Імператора австрійського титулу князя ”св.
Римської Імперії” і князівство Чернигівське, про яке він умовлявся з
Кар лом XII) — то це не були, як думають наші історики
демократичної школи, панські "примхи” Гетьманів, навіяні їхнім
"польським вихованням”, а одна з найглибших державних україн-
ських ідей, що шукала опори для державно-правної традицийної
монархічної форми української держави там, де тільки така опора й
могла бути знайдена і звідки степову анархію можна би було по-
бороти: в північно-західних українських землях старої "руської”
князівської державної культури.
І коли цю державну ідею Богдана Хмельницького, так само як і
инші його ідеї, перейняла згодом Москва; коли від р. 1654 почавши,
до попереднього титулу царського: ”всея Россіи Самодержець
владимирскій, московскій, новгородскій і т. д.,” додається; ”всея
Великія і Мальїя Россіи самодержець московскій, кіевскій,
владимирскій, новгородскій...” а крім того ще й: "великій князь
смоленскій, вольїнскій, подольскій, черниговскій, витебскій, мсти-
славскій... и землямь восточньїмь и западньїмь обладатель...” — то
не Великий Гетьман був винен, що титули старих Князів київських
Царю московському дістались, бо він зробив усе можливе, щоб їх
для себе, фактичного дідичаа цих Князів, заховати, щоб титулів цих
Цареві московському не дати. Бо власне знищеня на Україні в самім
зародку державних тенденцій московських було завданням
"спадкоємця
173
Гетьмана в послідних роках його панування. Бо й тому власне він
так дуже хотів північно-західні землі до України прилучити, щоб на
цих "руських” землях старої державної, князівської культури будову
нової держави української завершити і в той спосіб од північних
державних впливів московських себе відмежувати; ці московські
впливи, на князівській киїйській державній традиції оперті,
відродженям цієї традиції в самій Україні паралізувати, та ініціятиву
відновленя старої київської "Держави Руської” в перемозі над
Польщею і над кочовим степом з рук царських і московських на
Україні вирвати...
Ми вже знаємо, що головною метою і основою союзу Гетьмана
з Царем московським було бажання визволити всі "руські землі” з під
Польщі. Але іменно для цього цей союз показався зовсім
непридатним. Бо хоч Царь московський радо брався ці землі
визволяти, але визволити їх він хотів для себе, а не для України і не
для козацького Гетьмана. Показалось, що новий протектор
України, Царь московський, не збірається зовсім наділяти Гетьмана
українського "державою більшою, чим вона була за Королів
польських і своїх Князів руських”, як думали українські дипльома-
ти, заключаючи Переяславську Умову. Він хотів тільки побільшена
своїх "восточних” земель землями "западними”. І коли виявилось,
що побільшити московську державу коштом Польщі можна далеко
легше переговорами і торгами з самими Поляками, чим під-
держуванням проти них війною хоч і "одновірних”, але непев-
них "Черкасів”, то Царь забув про дані Гетьману обітниці і ви-
гідний для себе, а страшний для України мир з Польщею у Вільні
поспішив заключити. Це мав бути перший етап того "собиранія
Руси”, який закінчиться колись українським гайдамацьким бунтом,
Москвою проти Польщі піднятим і самою-ж Москвою здавленим
зараз, як тільки залякана цим бунтом Річпосполита на уступки
супроти Москви пристала. Але Гетьман Богдан Хмельницький не
мав нічого спільного з духом гайдамацьким і методи політики
московської в Україні, такі вірні й доцільні згодом, тепер, за його
життя, показались ні до чого...
Наміри московські Великий Гетьман збагнув розуміється дуже
скоро. Тому в спільнім українсько-московськім поході проти
Польщі в 1655 р. прийшлось Гетьману од городів руських —
Львова, Гусятина і т. д. — і од всіх західних "земель руських”
одмовитись, аби тільки не віддавати їх "на імя царське”. Господа-
рювання Царя на Білій Руси показало ясно, до чого прямує Москва
і чим скріплена її державної сили може погрожувати Україні. І без
пригадок шведської дипльоматії, що на це увагу Гетьмана звертала,
знав Богдан Хмельницький, які то титули "до князівств Кшвського і
Галицького належні” Царь московський собі по р. 1654 проти його
174
волі пододавав.188 Бо коли в р. 1648 Гетьман адресував свого листа
’Тосудару Алексею Михайловичу, самодержцу і обладателю землі
Московское світилу Рускому” — отже "світилу” серед иншої
немосковської Руси — і більш нічого,189 то тепер мусів він
виписувати довгий титул, в якому його — Гетьмана і самодержця
Руського — власні, його власною кровю ”з неволі лядської
визволені” землі українські перечислялись. Шведи знали, чим можна
було найбільше роздратувати проти Москви старого Гетьмана!
Так само без пригадок шведських знав він, що помирившись з
Польщею, ”хоче Москва поневолити козаків і одняти од них волю,
якої коло себе вона стерпіти не може”. Коли-ж ще взяти під увагу,
що указом царським з д. 15 Вересня 1654 р. єпископ білоруський
мстиславсько-оршансько-могилівський, який досі київському
Митрополитові підлягав, тепер з цілою єпархією був відданий під
владу Патріярха московського190 і коли уявити собі, яке обуреня й
переполох серед православного духовенства українського мусів
викликати цей указ — то зрозуміло, чому навіть в найбільше
москвофільських українських колах, все свою ”одновірність” з
Москвою підкреслюючих, зникли останні надії на допомогу
московську і чому емансипація з під впливів Москви стала для
Гетьмана найбільш пекучим питанням.
Як-же цю емансипацію перевести, коли ще така велика частина
земель українських під владою польською залишається? Гетьман
був зарозумним політиком, щоб війну з Польщею і з Москвою
одночасно починати, маючи ще до того ворожих Татар та Турків за
плечима. Союзу з Москвою не можна було рвати доти, доки
боротьба з Польщею перемогою України не скінчилась. І в цьому
напрямі, щоб союзні відносини з Москвою задержати, Гетьман
робив всі можливі заходи. Але одночасно не менше енергійно
заходивсь він коло того, щоб побільшити і скріпити внутрі України
ті українські елементи, які проти Москви в слушний час устояти-б
могли і які-б дали Гетьманові ту силу, з якою-б Москва страшною
для нього не була. Богдан Хмельницький розумів, що не ”чернь”,
національно зовсім індиферентна, і не Січ Запорожська, якою все
можна було колотити в усі боки, дасть йому оту потрібну для
устояння проти Москви силу. Та сила лежала в північно-західних
українських землях, в невизволених ще Військом Запорожським
"руських” землях Річпосполитої. Бо там були ті українські
елементи, яких свідомість національна під впливом західних взірців
сформувалась і у відвічній боротьбі з Польщею загартувалась та
скріпла настільки, що було неможливо ані царськими "соболями” їх
перемогти, ані лукавими гаслами ”одновірности” спокусити. Вони
то — ці українські елементи західної європейської культури — мали
по думці Гетьмана кадри нової аристократії, що в козацькій Україні
175
сформувалась, скріпити і відпорність тієї аристократії проти впливів
сходу, проти впливів Москви побільшити...
Не зриваючи з Москвою, знайти певніщого від неї союзника
для боротьби з Польщею. При його допомозі і при московськім
нейтралітеті, всі північно-західні "руські” землі до України прилу-
чити. Психольоґічні основи союзу з Москвою, яко єдиного засобу
побороти Польщу, серед мас українських в той спосіб знищити. І
західні, європейські, супроти Москви найбільш відпорні українські
елементи прилученим оцих північно-західних земель скріпити — ось
була та глибоко продумана політична ідея, якою кермувався
Гетьман, приступаючи до балтийсько-чорноморської коаліції і
присягу на вірність собі й Україні від шляхти "земель руських”
приймаючи...
А що саме ця політична ідея була вірна і що тільки вона до
унезалежненя України вела — найкращим доказом служить це
зденервованя, цей неспокій і ця безсила злість Москви, що тоді саме
в її відносинах до України помічається. ”Не збьіточное /то/ дЬло,а
что/бь/ Гетьману послать людей своихь на помочь кь Ракоце, безь
відома Великаго Государя нашего” — запевняли Річпосполиту
московські дипльомати.191 А посол царський у Чигрині, Бутурлін,
грозив Гетьману "карою Божією” за те, що полковник Іван Нечай
московські залоги з Білої Руси виганяє, вогнем і мечем нищить усіх,
хто тільки на імя царське присягав і весь край на імя Гетьмана
займає; що Гетьман, "підданим царським бувши”, наважився союз
зі Шведом, супротивником царським заключити і Польщу, яка у
Вільні Царя своїм Королем обрати обіцяла, разом з Лютерами і
Кальвінами нищити; що Гетьман при допомозі Ракочія і Шведів
займає тепер ті городи, яких він в 1655 р. при допомозі військ
московських займати на імя царське не хотів і т. д.
Вище було сказано, що відповів Бутурлінові Гетьман. Але він
збройно проти Москви не виступав і навіть радо брався бути посе-
редником і примирителем між нею і своїм новим союзником
Швецією. В результаті московська дипльоматія, що все обороною
віри православної на Україні воювала, була безсила. Бо кожному
було ясно, що православну віру супроти Польщі краще боронить в
союзі зі Шведами, Прусією й Семигородом сам Гетьман україн-
ський чим Царь московський, який власне допомогу Польщі проти
Шведів послав. Отже московській дипльоматії лишилась тільки
одна зброя: провокація. Бутурлін обіцював маєтки і "велику ласку
царську” тій старшині, яка цареві буде вірно служити і пляни геть-
манські паралізувати; а одночасно у військо козацьке, що під про-
водом Ждановича йшло на допомогу Ракочієві, послані були мо-
“Чи можлива це річ і чи є до виконання...?
176
сковські аґенти-розлагателі. Вони повинні були чернь проти стар-
шини бунтувати, кажучи, що тяжка війна з Польщею ведеться
старшиною проти волі царської і що старшина тільки про те й ду-
має, аби їй самій спільно з єретиками запанувати і чернь в гіршу від
польської неволю завдати. Але й ця провокація, поки за життя
Великого Гетьмана істнувала міцна і спаяна українська аристокра-
тія, Москві не помагала. Бо чернь українська, як і всяка инша, все
мала нахил більше вірити на сам кінець тому, в чиїм розпорядженю
були не тільки приємні слова, а й фактична реальна сила.192
Пізніще, по смерти Богдана Хмельницького, московська ди-
пльоматія одержала перемогу. В договори: Бахчисарайський 1681 р.
і Московський 1686 р., між Москвою, Польщею й Туреччиною
заключені — введено було Москвою жадання, щоб правобічна
Подніпрянщина оставалась ”на віки” незаселеною пустелею. І це був
найкращий доказ, що Великий Гетьман не помилявся. В європеїзації
України, а не в січових ”шатаннях” захована була найбільша
небезпека для московського панування. Тому відділити
”Малороссію” від західних українських земель, одмежувати її як-
найщільніще, хоч-би й незаселеною пустелею, від Бвропи, така була
провідна лінія московської політики на Україні, від смерти Богдана
Хмельницького почавши...
Війна 1656—7 рр. України з Польщею, ведена Гетьманом в со-
юзі зі Швецією, Прусією й Семигородом, мала розуміється зовсім
инший характер, ніж війна 1648—9 рр. Це вже не було повстання
козаків, українських підданих Річпосполитої, та її підданих "руської
віри” за свої соціальні й національні кривди. Не зреформувати
польську державу, зруйнувавши її старий попередній лад, хоче тепер
Гетьман. Теперішня війна з Польщею, це боротьба за українську
землю. Що козакам треба дати ”со8 ибгіеіпе^о”, що треба
погодитись з істнуванням Української Держави — це вже в другій
половині панування Великого Гетьмана стало зрозумілим навіть
для польських мужів державних.193 Питання йде тепер про границю,
про межу. І Богдан Хмельницький хоче прилучити до своєї
козацької української держави ті українські землі, які ще по за її
межою осталися.
Той, хто прилучає якусь землю до своєї держави, поводиться в
ній не так, як той, хто в тій землі лише нищить ворожий йому
соціяльний лад. Не Кривоноси появляються тепер на Волині з за-
зивними листами до української черні, щоб вона нищила панів,
шляхту, жидів. Не до православних тільки пише свої листи Гетьман,
щоб вони ворота городів одчиняли. Він прилучає до своєї держави
рідну їй по національному складу і по своїм традиціям землю і тому
зберегти цю землю від знищеня, прилучити її цілу, незруйновану —
ось йому найважніще завдання. ”Хоч би піддавались і бісурмане —
177
казав Гетьман руйнуючим Галичину московським воєводам підчас
українсько-московського походу 1655 р. — не треба їх нищити, а
заховати слід в милости й опіці ось так, як це робить у Польщі
Король шведський, що не руйнує тих, які добровільно його владу
приймають.” І коли йому ці слова з докором нагадував ще в р. 1657
Бутурлін, то Гетьман гостро відповів: "навіть якби я розуму збувся
то й то не дозволив би нищити гарматами християн
православних.”3194 Тому полковник Жданович, висланий тоді, в
кінці 1656 р., на допомогу Ракочієві й на окупацію Поділля та Руси
Червоної, дістав, як ми вже вище казали, наказ гетьманський
поводитись з тамошніми городами6 і тамошніми людьми так, ”як з
власними нашими.” Такі самі накази дістали й ті полковники, що
пішли прилучати до козацької України Волинь, Полісся й південну
Білорусь.
В числі місцевих людей, з якими мали представники Україн-
ської Держави поводитись ”як з власними нашими”, перше місце
займала тамошня шляхта. На ній весь попередній польський дер-
жавний устрій тих земель до того часу спочивав і її перш за все му-
сів мати на оці той, хто землі ці до своєї держави прилучав.
Прилучав — додаймо — вже не в союзі з азіатською, ворожою до
західної цивілізації Москвою, а в союзі зі Швецією, Семигородом і
Прусією, отже з європейськими, на верстві лицарсько-шляхецькій
опертими державами. Окреслити нове державно-правне становище
шляхти "руської” — червоноруської, волинської, подільської,
пинської — в моменті прилученя тих земель до Української
Держави Війська Запорожського — стало тепер найважніщим
завданням внутрішньої, веденої під знаком європеїзації політики
Гетьмана. Яке було, в момент інкорпорації до України "руських
земель”, становище шляхти в тих землях?
Розуміється, дуже тяжке. Позбавлена тієї міцної опори, яку
шляхті київській, чернигівській, брацлавській давав новий держав-
ний устрій козацької України, шляхта червоноруська, подільська,
волинська, поліська, південно-білоруська все ще переживала період
анархії і розкладу попереднього державного життя. Зборівська
Умова козацької України з Польщею дала їй право вернутись до
своїх рідних земель. Але нова війна польсько-козацька, що не-
забаром по цій Умові знов розпочалася і на території цих "руських
земель” велася, не дала їй змоги вернутись до нормального го-
сподарського й політичного життя. Політика Хмельницького в
а то хотя бьі я бьіл шаленой и я бьі того чинити не веліл, что побивати
из пушек царского величества людей единоверньїх православних христіян”; міс-
тами
178
першій автономістичній добі повстання і тодішня політика польська
доводили цю шляхту до останньої розпуки. І одна й друга не мали
ясних політичних цілей. Чого хоче Хмельницький од Річпо-
сполитої?... Що думає Річпосполита зробити з Хмельницьким і
Україною? — Ось були питання, на які ця нещасна, грабована й
руйнована так польськими як і козацькими військами шляхта, не
могла найти ніякої розумної відповіди. Одно було для неї ясно, що
ця безконечна війна руйнує край і що користь з тієї боротьби за нову
форму польсько-українських відносин у Річпосполитій мають тільки
союзники то одної то другої сторони — Татари. Ганебний
Жванецький трактат, коли приведені на Україну Хмельницьким
Татари, перейшовши на польський бік, дістали від польського
Короля Яна Казіміра дозвіл брати в ясир і грабувати всі руські
землі, ”од Львова” починаючи — особливо дався в знаки "руській
шляхті”. ”Під Жванцем бився кепа з зас... цем” — така з тих сумних
часів осталась і по сьогодняшній день серед нашої шляхти
правобічної приказка.
Нарешті розрив Гетьмана з Польщею і прийняття козацькою
Україною царської протекції показали ”шляхті руській”, однаково
як православній, так дисидентській і католицькій, що на державу
польську і можливість відбудови Річпосполитої нема вже більш
чого покладатись. З того часу починає вона й собі оглядатись за
сторонньою протекцією, за зовнішньою державною допомогою,
яка-б лад і порядок в її зруйнованих батьківських землях завести
була в силі.
Отже частина її, за прикладом шляхти північно-білоруської,
бажає протекції царської й у виборі Царя на польський престол ба-
чить останню надію порятунку. Друга частина з Юрієм Немиричем,
подкоморієм київським на чолі, присягає в 1655 р. ”на підданство”
шведському Королеві. Частина врешті енергійно агітує за тим, щоб
Князеві семигородському Ракочієві віддати правління Річпосполи-
тою, Яна Казіміра усунувши й Ракочія на його місце посадивши.195
Але й ці всі "протекції” не були дуже солодкі. Кожний "про-
тектор” появлявся, розуміється, зі своїми військами, які ”хліба” по
дворах шляхецьких шукали і на кожнім запідозренім в "неприязні”
мстилися люто, по чужинецькому. Особливо "протекція”
московська дуже швидко її сторонників розчарувала. Безприкладні
жорстокості, що їх чинили москалі підчас окупації Білоруси,
заслання тисячів її мешканців у Сибір, московські тюрми, тортури
та мордування — викликали серед "руської” шляхти паніку, а
“бовдур, дурень
179
особливо у тієї її частини, що як шляхта повіту Пинського напри-
клад, була найбільше виставлена на небезпеку московського наїзду.
в Білорусі шляхту, що добровільно владу московську
прийняла, насильно з родинами вивезено в Московщину. Могилів-
ських горожан і инших білоруських мешканців, убезпечених
обітницями царськими, більше як двадцять тисяч в пустині мо-
сковські заслано ”ь — так представляв ці події маніфест Війська За-
порожського, виданий пізніще, в р. 1658, до всіх держав європей-
ських...196
З другого боку Річпосполита, заслаба і занездатна, щоб який
небудь державний лад на "руських землях” завести, була ще
настільки дужа, що могла метатись за нельояльність. Ось наприклад
знаний і відомий шляхтич подільський, властитель Шатави і
Дунаєвець, хорунжий галицький Михайло Станіславський і шляхтич
землі сяноцької з воєводства Руського Василь Яворський, були
обидва урядом польським засуджені на інфамію й конфіска-
ту маєтків за прихильність і допомогу Ракочієві.197 Знов ”за зра-
ду зі Шведом” засудила Річпосполита польська на інфамію та
позбавленя всіх урядів, маєтків та шляхецтва таких загально
поважаних волинських землян, як властителя Киселина, родича
православного Владики луцького, Олександра Чаплича
Шпановського198 і старого хорунжого чернигівського, частого посла
на Сойм від воєводства Волинського, властителя Гугова, Цевова й
Серхова — Гавриїла Гулевича-Воютинського. ”А що сього дня
одному, завтра другому може статись, бо ніхто перед похороном не
може називатись щасливим”... — то голова шляхти волинської,
подкоморій брацлавський Степан князь Четвертинський, великий
приятель Гулевича, його протестацію проти такого засуду до книг
”на вічну річей памятку”с разом з нижче наведеною "сентенцією”
199
вписати наказав...
Оле<1 мені, оле! нещасная доле, гріхи то карають,
Же сеї години без дання причини люде погибають.
Всі наші справи юж суть на Лаві: трудно їх покривати/
Ніхто не поможе, Ти сам, Милий Боже, рач нас ратувати.
Оле мені, оле! нещасная доле, хто мені [є] оборона,
Хто мене потішить, а в плачу розсмішить, хто голові Корона.
Пречистая Панна, то утіха давна, то її упрашаю
Жеби ся молила, війну ускромила на російськім (=руськім) краю...
Такими сумними віршами, тодішньою літературною мовою нашою
ь Латин. текст: див. прим. 78 на стор. 312; с”на вічну пам’ять події” (“па
и'іесгпд ггесгу ратідік^” — старополь.); ‘'горе; еважко їх зрозуміти (затаїти)
180
писаними, скаржився якийсь шляхтич волинський на "нещасную
долю” руської землі, позбавленої "Голові Корони” та руйнованої зо
всіх боків ріжними ворогами. І видно цей вірш настільки добре
віддавав загальний настрій тогочасний, що той самий князь
Четвертинський, який старанно всі важніщі справи рідної Волині
нотував, цього вірша до свого копіялу вписати не забув...200
Тяжким шляхом крівавого досвіду доходила поволі шляхта
"руська” до того переконана, що без її повороту до рідної
державности, без її повного обєднання з власним народом ладу й
порядку на її рідній Руси бути не може. А що саме в тім часі дер-
жавність козацька була вже сформувалась, що Гетьман Війська За-
порожського все більше й виразніще про забуту Корону Князів
руських згадував, то в бік України та її могутнього вождя все
більше, від р. 1655 почавши, починає звертати увагу ця шляхта.
Бо поминувши її родинні й сусідські звязки, які обєднували її з
новою українською — як свіцькою козацькою, так і духовною —
аристократією, бачила шляхта непокозачених "земель руських”, що
зо всіх сусідніх держав, єдинокровна держава Війська За-
порожського набірає все більшої сили і значіння. Ось наприклад її
депутати, які в 1655 р. з Люблина до Царя московського присягу
давати поїхали, вернувшись розказували, що до Царя їх не допустив
і назад з дороги завернув полковник Війська Запорожського
білоруський, пан Іван Нечай, брат убитого під Красним, а всій
шляхті добре відомого пана Данила.201 Не тільки не пустив, але ще
й погрозив, щоб вони більше до Царя не їздили, а то буде з ними те
саме, що зі шляхтою мстиславською, яка теж протекцію царську не
через Гетьмана, а помимо його особи прийняти хотіла, та за це по
наказу гетьманському тяжко покарана була. І бачили ці висланці,
що воєводи царські були супроти полковника гетьманського
безсилі.
Знов сторонники Шведа і Князя Ракочія "братам шляхті” опо-
відали, що Король шведський і Князь семигородський вже союз з
Гетьманом Запорожським підписали і хто хоче на рідній землі за-
лишитися, той хай просить у Короля шведського заступництва
перед Гетьманом Запорожським ось так, як це зробив пан Юрій Не-
мирич, або пан Самійло Корецький и инші202. Врешті, підчас походу
1655 р. переконалась уся ця шляхта навіч, що теперішній
Хмельницький то не той страшний ватажок з під Жовтих Вод і
Корсуня і це вже не Хмельницький з під Жванця, не польський
бунтар і не "татарський брат” руїнник, — а Великий Гетьман, тво-
рець і обновитель старої Руської Київської Держави. Вже не з Тата-
рами наскочив він був на ”руські землі”, а прийшов з одновірним
своїм союзником Царем, та й то його військам московським
нищити Русь не дозволив. Так само не дозволяє він нікого кривдити
181
й тим своїм полковникам, що оце з новим 1657-им роком вступають
тепер з півдня, з України, на ”Русь”, ідучи на підмогу гетьманським
союзникам Шведам і Ракочієму, та перелякані залоги польські
скрізь з цілої Руси виганяючи. І прикладом нових відносин, що під
впливом цих фактів і нової опінії публічної стали укладатись між
шляхтою земель руських та Гетьманом Війська Запорожського,
може бути листування між Гетьманом і головою шляхти волинської
Степаном кн. Четвертинським, листування, з якого два більше
характерні листи будуть наведені низче. Але попереду кілька слів
про старого князя.
З поміж ”/на/чільних голов віри руської”, яким у 1646 р. Ми-
трополит Петро Могила віддав своїм заповітом в опіку Київську
Академію, тепер в 1657 р;. по смерти Адама Кисіля, воєводи київ-
ського і Богдана Стеткевича, каштеляна новогродського, по смерти
Олександра й Богдана Оґінських, Федора й Сильвестра Проскурів-
Сущанських, та багатьох инших — остався тільки один подкоморій
брацлавський Степан князь Святополк Четвертинський. Цей 80
літній старець, нестор і голова шляхти волинської, репрезентував
цілу добу в історії нації. Він був останнім представником того
покоління ”шляхти руської”, тієї старої національної аристократії,
що стоючи непохитно при вірі предківській, зуміла цю віру в
найтяжчу годину оборонити та її новій аристократії національній —
Війську Запорожському — для дальшого захисту, розвитку й
викохування передати. Немов старий дуб, що от-от повалиться й
ляже поміж молодих вирослих з його насіння дубчаків, стояв серед
зовсім уже иншого молодого покоління цей останній могікан старої
Руси князівської. Але нація наша тоді не була ще втратила почуття
непереривности традиції національної. Вона ще тоді була нацією. І
тому до голосу старого князя прислухались уважно всі, хто з нацією
почував себе звязаним. Тому постать його цікава й сьогодня для
нас, як символ тієї тодішньої непереривности національної традиції,
що вязала в одно національне тіло два зовсім неподібні до себе
покоління, — як арка сполучена між двома так страшенно ріжними
добами нашого національного істнування.
І громадське і особисте життя князя зробило з нього не ви-
їмкового, а звичайного, середнього типового репрезентанта свого
покоління, старої дореволюцийної православної Руси. Він був сином
кн. Яцка, голови лінії князів Четвертинських, прозваної лінією на
Новій Четвертні. Оженений три рази, кожний раз з представницями
місцевих шляхецьких родів: 1. з Ганною Бокіївною, 2. з Ганною
Микулинською і 3. з Катериною Харлинською — мав він багато
дітей, які займали відповідне становище в сучаснім шляхецькім
суспільстві. Олександер і Януш (оженений з Софією Чурилівною)
хазяювали в своїх маєтках; Микола, оженений з Доміцеллою кн.
182
Соломерецькою, займав високий уряд каштеляна мінського; Ілля
був ротмистром у війську Річпосполитої, а найменший син, Степан,
ще учився в тих часах у Луцьку, а потім у Єзуїтів в Замості під
руководствомг патера Яна Ґембича професора фільософії. Цей
Степан мусів бути улюблеником старого батька, бо той старанно
записує в своїм копіялі всі важніщі події з життя свого сина. Отже,
наприклад, його промову до батька, коли він перший раз виїздив з
дому до шкіл ("огасуа до оуса, кіеду осЦегдгаІ до Ьидгі”), потім
”Мову на похороні князя Миколи Четвертинського каштеляна
мінського — Степана, рідного брата — яку, з Академії Замой-
ської приїхавши і 14 літ маючи, отправовав8 у Монастирі
Новочетвертинськім Тумині при ЙМ. отцю Дионисії Балабані
Митрополиті київськім і великій фреквенції княжат і людей
зацних”,11 і т. д.203
Привязаний глибоко, як і вся тодішня православна "шляхта
руська”, до своєї віри, князь Степан фундує разом зі своєю дру-
жиною Ганною Микулинською православний монастир "у Новій
Четвертні в маєтності Боровицькій на урочищу Тумин”. Він бере
діяльну участь в такім важнім і рішаючім для тодішнього націо-
нального життя факті, як відновленя православної Єрархії: в р. 1620
в його маєтку Животові був висвячений Патріярхом Теофаном
Владика холмський Паісій Іпполитович. Його лучать близькі
приятельські відносини з Митрополитами Петром Могилою,
Сильвестром Косовим і Діонисієм Балабаном, який між иншим
пише до нього сердечного кондолєнцийного листа з приводу "жа-
лісної для Церкви Божої і Народу Руського” смерти його сина Ми-
коли. Відомий письменник Захарій Копистенський присвячує йому в
1623 р., яко "пресвітлих великих княжат руських потомкові”,
переклад Іоана Златоуста, і т. д.204
Соціальні погляди князя відповідають теж поглядам цілої
тодішньої непокозаченої і консервативної шляхти руської. До
козаччини, коли вона боронить віру і націю, він ставиться дуже
прихильно. Бо-ж тільки дякуючи Гетьману Сагайдачному і оружній
охороні козацькій, могло відбутися в 1620 р. відновленя Єрархії
православної і висвяченя Владики в Животові. "Війську За-
порожському остаючи зичливим приятелем, я гроші на військові
потреби за гетьманства ЙМП. Петражицького-Кулаги позичав” —
пише він тепер, давні часи згадуючи, в своїм листі до Костянтина
Виговського полковника пинського і туровського.205 Але-ж не
забуваймо, що Гетьман Петражицький-Кулага був представником
соціяльно поміркованої, статечної, шляхецько-реєстрової частини
гпроводом; "виголосив (промову); ьблагородних, шляхетних
183
козацтва і що був він великим ревнителем віри православної, в
справах якої він в 1632 р. з князем Острозьким і зі шляхтою
волинською був у постійних зносинах.206 До бунтівничих нахилів
козацьких і їх методів використовування ”черні” для оборони своїх
власних козацьких інтересів — князь Четвертинський, як і вся
консервативна шляхта руська, ставиться вороже. І з цього боку єсть
дещо правди в характеристиці, даній князем Збаразьким князеві
Степанові ще в 1625 р., що ”хоча й він (кн. Четвертинський) віри
православної, але походженя він не козацького та цноти* не
козацької, і знаю, що він їх рад бачити всіх в одній ложці
потоплених”.207
Революція 1648—9 рр. як і всій шляхті руській, так і кн.
Степанові далась сильно й болюче в знаки. Бо помимо того, що
йому всі його маєтки, як і всім иншим, поруйновано, але й сина
Януша ”чернь” в Нестерварі на Поділлю в Серпні 1648 р. убила, хоч
його старшина козацька всіма силами намагалась врятувати.208
Проте при першій змозі кн. Степан вертає до своєї Нової Четвертні
і тут з надзвичайною на такі старі літа енергією боронить він, як
уміє, словом і пером своє батьківське гніздо й останки старої,
репрезентованої ним, національної культури від усіх численних
ворогів. Архіви переховали до наших днів його велику ко-
респонденцію з ріжними тодішніми достойниками як Річпосполитої
так і Війська Запорожського. При чім у цій кореспонденції кидається
у вічі одна риса. Поскільки його відносини до представників Польщі
стають чим раз більше "ядовитими’” (як помічено з боку при однім з
таких листків), то відносини до представників козацької України
набірають що раз більше приятельського і сердечного характеру.209
Вплинула на це перш за все та величезна державна, національна
і соціальна еволюція Війська Запорожського, яку ми в попередніх
розділах представили. Вплинуло загальне становище шляхти
руської, про яке тільки що була мова. Вплинули також і мотиви
особистого характеру: спорідненя напр. Генерального писаря Івана
Виговського через кн. Соломерецьких з родиною сина кн.
Степанового Миколи.210 Врешті найбільше вплинула національна
свідомість старого князя, його постійний контакт з тодішнім
національним, отже в першій мірі релігійним життям і те значіння,
якого в очах всеї Руси православної стала набірати з кожним днем
більше постать українського Гетьмана.
”3а прислання універсалів ВММ. Пана на охорону майнак мого
волинського — пише князь Степан до Гетьмана Богдана
‘чесноти, доброчесноти; в’їдливими; к”сЬи<іоЬ” = недостатків, залишків майна.
Польський текст листа на стор. 295
184
Хмельницького 9 Січня 1657 р. з Нової Четвертні — покірно дякую,
вчинивши поклон Господу найвищому, що серце ВММ. Пана
добрим1 * для мене вчинив і що маєш відомість певну"1 про Дім мій,
який від давних княжат Руських виводиться.” Але (не бачучи на ці
універсали) я мусів [приказати] дати хліб для полку, що стоїть в
Турові і до Висоцька, де ЙМП. Зарудний був, /теж/ послати. Тому,
бувши певним,0 що це їх Милости (полковники) помимор волі В.
Милости ММ. Пана вчинили пришлось мені до ВМ. ММ. Пана
послати. Маю надію,4 що суворо' з милостивої ласки своєї Панської
накажеш, щоб більше з мене не стягали і не кривдили в старости
моїй мене, за одміною несталої фортуни5 позбавленого тепер
широких волостей бідного Русина, слугу ВММ. Пана, та убогих
підданих моїх. За собою і за сином моїм каштеляном мінським, у
якого маєтносте одібрано, пильно ВММ. Пана прошу. Зволь подати
руку нещасливому, як звикли Великі і Славні Гетьмани, що
перемагають і над прохаючими милосердя чинять, а таким
/Гетьманом/ і ВММ. Пан єси. Що ми це одержимо/ покладаюсь
уповні на ласку ВММ. Пана, яку заслужити, поки життя мого, я і
потомство моє будемо вважати себе обовязаними”...211
Князь Степан Четвертинський, пишучи такого листа до
Гетьмана Війська Запорожського, не був серед ”шляхти руської”
якимсь надзвичайним вийнятком. Промовистим доказом цього
може послужити збірний лист, висланий незабаром до Гетьмана
представниками всеї шляхти волинської, зібраними д. 7 Червня 1657
р. в Олиці.
"Ясновельможний Милостивий Пане Гетьмане Війська За-
порожського, наш вельце11 Милостивий Пане і Брате! — так почи-
нали свого листа оці "панове обивателі воєводства Волинського”. —
За поворотом1' од ВММ. Пана ЙМП. Бєнєвський приніс нам добру
новину, що воєводство наше волинське під військами ВММ. Пана в
цілосте* оставати має. Чого певними будучи, ми всі обивателі
просьби наші посилаємо/ абисьмо в цілосте при здоровлю* ми самі,
дружини й діти наші, а також і субстанції3 наші оставали. А тому
поклавшись уповні на ласку Вашої Милости нашого Милостивого
Пана і Брата, покірно просимо видати гострі6 * * універсали /для
‘добросердечним; "достовірну; "Ця інтерпретація тексту ледве чи правильна.
Четверт. має на увазі ”домик”, отже будинок, який "веде”, тобто "вдержує” від старовин-
них часів, а не свій рід (”дім”) як думає Лип.; “тому, що я був певний; Рвсупереч;
чдумак>; припускаю; 'строго; 'вироком химерної судьби усуненого з великої волості;
' Що це здійсниться, покладаюся на ласку Вмм. Пана, на яку досмертно з моїми на-
щадками буду зобов’язаний заслужити. — Польський текст (оригінал) цього листа
на стор. 295; “вельми; 'повернувшися; "ціло (тобто не винищуване); у прохаємо;
'цілі й здорові; “маєтки; ь суворі, строгі
185
охорони/ [до] міст головних: Луцька, Володимира, Олики й инших
наших /отчизн/ [рідних] майже конаючих, грабунком ріжних
народів знесених/ Також просимо вислати листи до ЇММ. Панів
Полковників, а саме до ЇММ. Панів Антона /Ждановича,/ Горкуші
та инших, що по наказу ВМНМ. Пана в краях наших Руських
перебувають. І коли будуть вертатися, зволь, яко наш Милостивий
Пан, руку нам майже утопаючим подати, бо так вельцед хоробрі
Гетьмани, яким і ВМ. Наш Милостивий Пан єси, звикли прохаючих
миру оберігати, чого і ми певні бувши, того миру у ВМ. Нашого
Милостивого Пана просимо. Оту милостиву ласку ВМНМ. Пана всі
ми поки життя нашого, з синами нашими на віки потомні заслужити
офіруємо' / і/, ці просьби наші через ЙМП. Зелинського/ подчашого
гродненського, Брата нашого до ВМНМ. Пана вносимо, службу
нашу при тім ласці ВМНМ. Пана відцаємо”8...212
Для Богдана Хмельницького ці листи і прохання приходили
саме в час. Готуючись до останньої розправи з польською Річпо-
сполитою і до остаточного визволення з під її влади всієї решти
українських земель, що в склад козацької держави були ще не
війшли, він мусів знайти в тих землях опору для своїх широких
державних плянів і замислів. Такою опорою могла й мусіла бути в
першій мірі місцева ”шляхта руська”. Шляхта настільки міцно зі
своєю рідною землею звязана, що її "повітря, голод, вогонь і війна”
з цієї землі викинути не могли. Шляхта, що найбільше з посеред усіх
українських верств заховала в собі стару — і державну і національну
— традицію, на якій тепер Гетьман будує свої державні, князівські,
монархічні пляни. Шляхта, якої поворот до рідної нації і держави
скріплював державно-творчі українські елементи, усував останні
сліди панування Польщі і клав між Польщею та Україною
непобориму перегороду, тим самим руки Гетьманові для
емансипації з під впливів московських розвязуючи. І тому Богдан
Хмельницький радо посольства від цієї шляхти приймає, охоронні
універсали на її просьби видає і оточує її своєю могутньою опікою,
немов бажаючи тепер нагородити їй всі кривди, які він у першій добі
свого гетьманування їй помимо своєї волі заподіяв.
"Пресвітлий Княже, Милостивий Пане Підкоморіє Брацлав-
ський, Мій Милостивий Пане і Приятелю! — пише д. 17 Січня 1657
р. Гетьман у відповідь на вищенаведеного листа Кн. Степану
Четвертинському, — Хоча й похвала з власних уст неприємна,
проте годиться по правді похвалитись, що нам ні про що так голова
не болить, як про те, щобисьмо задавнене*1 на синах Церкви
'пустошених; ‘'так, як це вельми хоробрі... чинили супроти тих, що просили о
мир; 'обітуючи; 'Зілинського; епоручаємо наші послуги ласці...; 11 задавнене = роз-
повсюджене (загально) із-за своєї давнини. Польський текст листа на стор. 296
186
Восточної ярмо сокрушивши,1 саму Матір нашу дорогим до-
стоїнством* свободи потішили/ Досить вже вона наїздилась1 під
сідлом персекуторів (переслідувателів) будучи; досить наплакалась
так багатьма прибита негодами."1 Час вже осушити від сліз її очі,
через руїну Церков Божих заплакані. Отже з огдяну на те, щось
Ваша Княжа Милость вірно із своєю зацною фамілією,” яко
неодродний" син помагав цій Матері нашій в болі і печалі, маємо
особливе на маєтки Вашої Кн. Милости бачене,р щоб принаймні од
руйнуваня своїми їх забезпечити, видячи, як руками чужими вони
знищені і пограбовані. А тому нові універсали, над перші ще
суворіщі,4 видати наказалисьмо, заповідаючи кару на горлог тим,
хто би важився, наперекір повтореній волі власній Нашій,8 оружною
рукою на добро В. Кн. Милости намірятись і йому яку небудь
шкоду вчинити замишляв.1 Крім того" не буде вже тієї сваволі і
лихих намірів" тому, що Ми з окрема* упімнули П. Полковника
Київського (Ждановича), аби він Полку свого козаків, на залогах
перебуваючих/ на даліу од таких насильств погамував. Наші затим2
услуги пильно поручаємо і т. д. — Богдан Хмельницький Гетьман
Військ Запорожських” — і тільки, без додаваня імени царського
(”Его Царського Величества”), якого Гетьман у ті часи майже зовсім
«	•	213
при своїм титулі вживати перестав.
Досить порівняти цього листа з вищенаведеним листом Бог-
дана Хмельницького до шляхти волинської з 1 Листопада 1650 р.,
щоб побачити ту величезну еволюцію, яка наступила у Гетьмана в
його методах державного будівництва взагалі і в його поглядах на
ролю шляхти в цьому будівництві зокрема. Ця еволюція, цей зріст
постаті Гетьмана з революціонера на голову і творця держави,
пояснює нам, чому такий типовий репрезентант шляхти "руської”,
яким був кн. Четвертинський, Гетьмана, після його смерти, в своїх
листах не инакше, як "Ясновельможним, Достойним памяти, Його
Милостю Паном Хмельницьким, Гетьманом Великим, Оборонцем
віри нашої православної” називає.214 Зрозуміло, чому той князь
Четвертинський ”за славної памяти небіщика Богдана
Хмельницького Гетьмана Військ Запорожських ніяких в своїх ма-
єтностях не терпів утисків” — як про це теж пізніще згадує Вигов-
ський.215 Зрозуміло врешті, чому в тім часі росла популярність цього
'розт(о)рощивши; Достойністю; курадували; розвеселили; 'намучилася; '"при-
крощами; муками; "шляхетним родом; “справжній; що схожий на своїх предків;
рувагу; прихильність; 4суворіші; 'смертну кару; 'проти нашої виразної волі;
‘наважився; “Але і без огляду на те (той універсал); "підступності; хитрощів;
"окремо (тобто окремим письмом); "що перебувають поблизу на залогах; уна
майбутнє; 'отже
187
великого Гетьмана і пошана для Української Держави серед шляхти
волинської, подільської, галицької, пинської і взагалі шляхти всіх
північно-західних "руських земель”.
Щоб мати ясний образ відносин, які уложились в тім часі — в
першій половині 1657 р., в послідніх місяцях гетьманування Вели-
кого Богдана — між непокозаченою шляхтою і українською дер-
жавою Війська Запорожського, ми мусимо забігти трохи вперед і
подивитись на закінченя процесу, що безупинно в протязі послідніх
літ цього гетьманування відбувався.
"Відомо ВМ. Пану — писав 27 Січня 1658 р. з Попонного до
канцлера коронного Степана Корицінського відомий аґент Річ-
посполитої Бєнєвський — як....деяка шляхта власновільноа впро-
вадила козацькі залоги на Волинь і Поділля. Про ці залоги я
писав до Виговського, щоб він їх забрав.... На це він мені відповів
[...], що він дав ці залоги на усильні6 прохання ЙМП. Лещинського,
воєводича дерпського ... [тепер ... протилежне]... /і/ пише, що ці
залоги не можуть бути забрані, бо їх просили обивателі0 і вони
введені без примусу/ Пинська він теж домагається на тій підставі,
що він йому власновільно через послів своїх піддався.... Оці
/впроваджені залоги козацькі/, од Полонного почавши, Кос-
тянтинів, Заславль, Межибож, Острог, Гощу, Степань, Межиріче /і/
Корець в посіданні й обороні мають/ По правді кажучи,' захову-
ються вони скромно.... Тарнавський єсть старшим над тою
залогою. Живе він в Межирічу, маєтности ЙМП. Лещинського во-
єводича дерпського. [...] Я все пишу до нього (Тарнавського),
домагаючись справедливости і жаліючись, що проти постанови
(мирової) діється це, що ці залоги сюди за лінію увійшли. Він чемно
мене збуває, а своє робить”.216
”Не личить мені [...] промовчати — доносить у тім же часі той
самий Бєнєвський Королеві — про зраду декого / зі шляхти/ [деяких
утікачів і орендарів], що до Тарнавського, на залозі в Корці
будучого, не тільки тайно, але й явно /пристали. Вони того ж
Тарнавського/ намовили, щоби він видав універсал, аби вся шляхта
погоринська на день 18 Січня 1658 р. під загрозою кари [смерти] до
нього зїхалась. Коли я про це довідався, то зараз же післав до того
Тарнавського, написавши йому® так, як мені диктували ті його великі
проґрессиЛ.. Мій післанець застав якраз у нього той їхній соймик1 і
вже застав листа до П. Виговського написаного, [і підписаного], з
яким нікого1 Новаковського вислати мали. [...] Зміст того листа
ана власну руку (”ргіуаіа аіпогіїаіе”);ьнаполегливі; с”}ако реіііе а ргіуаііз”; ‘'до-
бровільно ("ІіЬеге”); “окупують; гщоправда; едо розуму; ьяк мені наказував спосіб
його поступування; ‘[”аЬяіІ уегЬо іпуідіа”]; ‘якогось
188
такий, що вони за протектора П. Виговського приймають і просять,
аби він Тарнавського не тільки не відкликував, а навпаки прислав
йому допомогу.... /Не кажучи злого слова/ моя чуйність тут декому
стає на перешкоді” — підкреслює при тім і хвалиться Бєнєвський.217
В чому оця "чуйність” проявлялась пояснить нам лист перебу-
ваючого в тім часі в Межирічу тодішнього писаря Генерального
Павла Тетері-Моржковського, писаний до Виговського 16 Марта
1658 р. з повідомленим, ”що /П. Бєнєвський/ [Каштелян Волин-
ський] /до/[в] Варшав/и/ [у] на конвокацію не /по/їхав, і шляхта
/нещаслива/, [бідна] православної віри ревнителі, яко то Панове
Головинські, Панове Козинські, Панове Новосельські і инші, велику
і неописану од Ляхів терплять укоризну1 і нужду поносять нез-
носную, для того, що в Варшаву не їхали”.218 Очевидячки таке ста-
новище шляхти волинської, було вповні зрозуміле і послідовне, бо
раз вона протекторат і владу гетьманську прийняла та залог
козацьких до себе просила, то до Варшави на сойм їхати їй не було
ні потреби ні охоти, хоч за це ”од Ляхів” і доводилось їй терпіти
"укоризну”.
Отже, оця окупація козацькими військами Волині і Поділля, а
також окупація Полісся, південної Білоруси і Пинщини (про що буде
мова далі), закінчена вже, як бачимо, в початках 1658 р. за
гетьманування Виговського, розпочалась в 1656 р. за життя Богдана
Хмельницького. Була вона закроєна ним на далеко ширшу міру, і
тільки смерть Творця козацької української держави його великі
пляни і замисли перервала. Відбувалась ця окупація спокійно і
безкровно — "скромно”, як висловлюється Бєнєвський — бо з
одного боку йшла вона по лінії натуральних змагань Війська
Запорожського поширити свою державу на всю історичну і етно-
графічну українську територію, а з другого відповідала вона ба-
жанням представників і єдиних оборонців цієї території — шляхти
руської — приєднатись до держави Війська Запорожського і
признати владу його Великого Гетьмана.
Щоб боротись з отим смертельним для престіжу Річпосполитої
на Україні шляхецьким сепаратистичним рухом, агенти польської
держави пробують виступати в ролі оборонців і опікунів шляхти.
Але це вже їм тепер не вдається. "Пишеш ВМ. Пан до мене..."1 наче-
б то я маю шляхті кривду чинити [...] — відповідає Бєнєвському
начальник залог козацьких на Волині Іван Тарновський (польські
джерела звуть його Тарнавським). — Я ЇМ. Панів шляхту всіх
просив, аби зїхались до мене і, нікого не остерігаючись,” заявили,
кНе в образу будь-кому (!); 'образи; викиди; "Зболиш Пан до мене писати...;
п боячися
189
яка кому кривда діється. Присланий слуга ВМ. Пана, який, будучи у
мене, все чув, хай сумлінно розкаже ВМ. Пану, що я готов
справедливість чинити і карати навіть на горлі того, за ким що не
будь (проти шляхти) би сказалось,0 бо маю такий наказ від
Добродія (Гетьмана) мого”.219 І Бєнєвському супроти таких фактів
нічого иншого не оставалось, як умовляти ту шляхту, ”на якої
прохання [ті] залоги козацькі були впроваджені, аби вона їх
позбулася”220 — або слухати ради Станіслава Потоцького і "кого
небудь з тих незбожних практикантівр (що признали владу Гетьмана
і Війська Запорожського) перед суд поставити, щоб хоч одному
обмерзити оте братання з неприятелем”.221 Але судів Річпосполитої
вже тут на землі українській не було і "обмерзити братання з
неприятелем” могли тільки вороги України помстою дрібних
польських військових відділів, наклепами, доносами, дрібними
причіпками, очорнюванням — одно слово, отою ”укоризною”, на
яку скаржився перед Виговським Тетеря.
Фактична державна сила на цих старих "землях руських,” зав-
дяки творчій державній політиці Великого Гетьмана, стала пе-
реходити чим раз більше в руки нової української державної аристо-
кратії Війська Запорожського. Вже в Маю 1656 р. московський
посол Федір Зиков, їдучи через Україну в Польщу і переїзжаючи
через ці землі, нотував у своїх записках, що в Лабуні на Волині
стоїть невеличка польська військова залога, яка йому "підвод не
дала і до замку не пустила тому, що боїться козаків”. Те саме за-
писує він у Заславлі, те саме в Острозі і т. д.222
В кінці цього року і в початку р. 1657 через лінію пограничну
перейшли козацькі відділи і, відповідно до умови Богдана Хмель-
ницького з Королем шведським та Князем семигородським, стали
займати ”всю Русь” на імя Гетьмана. Універсали гетьманські,
видавані до полковників — що стояли на чолі окупацийних відділів
— маніфестацийно вказували їм, як вони мають поводитись в
прилучених до Української козацької Держави краях. Для прикладу
наведу один з таких універсалів, даний Гетьманом полковнику
Ждановичу в справі города Львова, столиці цих західних
українських земель, що до держави Війська Запорожського мали
бути тепер прилучені.
"Ознаймуєм тим писанєм Нашим — оповіщає Гетьман —
кожному кому о том відати належить, а меновите Пану Антонові,
наказному Нашому, і при нім будучим полковникам, осавулам,
сотникам, атаманам і залогам по містам будучим, старшим і черні
Войска Нашего Запороского і всему Нашему Товариству /—/ іж,
показалось; р безбожних заговорників
190
якосми през першоє постановлене року прошлого місто Львов зо
всіми обивателями взяли в свою оборону, обіцюючи їх, поки-би
вірно і ведлуг слова ку Нам приреченого ся заховували, од вшеля-
ких так сво/їх/[єго] яко і /чужих/ [обцих] войск наїздів заступати,
так і тепер сурово приказуєм, аби ся жаден так з піших яко
їздних не важил набігати, любо проїздом якимкольвек способом,
ані в домах шарпал, але овшім аби ся з людьми міста Львова як з
власними нашими обходили, до вшелякого гандлю і купецтва не
чинячи перешкоди. Інакше /коли-б/[ґдиби] хто м/ав/[іл] з ними
поступоват над виразноє Наше розказане і тоє било до Нас донесе-
но, сурове з такових кождий без фольги4 і одпусту караний буде
ведлуг заслуги і вчинку своєго, би теж і на горло. Дан в Чигрині 9
Марта 1657 р. Богдан Хмельницький рукою власною”.223
Пишучи одночасно листа до Магістрату львівського, обіцював
Гетьман львівським міщанам, що їм ніякої кривди ані од Війська
Запорожського, ані ”од війська Князя Ракочія з котрим замисли
Наші і потуги зєдналися”,г не буде. Одначе перестерігав, щоб вони
не забували про долю Бихова (який тоді, не зважаючи на весь опір
ставлений Москвою та її прихильниками, був силою зайнятий
українськими військами). ”Але-ж чи можна прирівняти до простого і
грубого народу людей полєрованих5 і великого розуму” — додавав
при тім Гетьман комплімента для львівських міщан, даючи їм в той
спосіб делікатно пізнати, що нерозумного опору з їхнього боку він
♦	224
не сподівається.
Чутки про ці універсали гетьманські широко розійшлись по
зруйнованих і вимучених довгою війною нещасних "руських зем-
лях”. Вони офіціяльно підтверджували те, що мешканцям "руських
земель” вже було відомо з оповідань, з фактів і з власного досвіду.
А саме: що тільки дозріла вже, сильна українська козацька держава
в стані завести тут твердий лад та порядок і дати державну охорону
од ріжних чужих військ та руйнуючих край розбійничих банд. І
шляхта, яка в цих краях залишилася і яка давніще так вороже
ставилась до бунтуючої проти Польщі, але ще польської по своїм
державним тенденціям козаччини, тепер звертається сама з
численними проханнями до Ясновельможного Великого Гетьмана і
до його полковників, прохаючи прислати козацькі залоги і
прилучити їм землі до новоповставшої держави Війська За-
порожського.
Ось наприклад той самий князь Степан Четвертинський так
пише 10 Лютого 1657 р. з Нової Четвертні до полковника київського
4пардону; поблажливості; 'об’єдналися наші задуми і (збройні) сили;
‘ освічених
191
Антона Ждановича: "Велика ласка Ясневельможного Його Милости
Пана Гетьмана, Добродія нашого нам освідчена1 тим, що не тільки
універсали на охорону худоби наших видати наказав, але і лист
окремий до ВММ. Пана написати рачив/ щобисьмо і ми самі в
безпечности були заховані/ котрий /лист/ ВММ. Пану посилаю. І
дуже прошу, рач ВММ. Пан бути на нас ласкавим і залогу прислати,
про що мої посланці і устно просити будуть, а ВММ. Пан на них
рачиш бути ласкавим, за що я і сини мої ВМ. Пану оддячити будем
повинні”/225
З такими самими проханнями, як ми вже з вищенаведених ли-
стів Бєнєвського знаємо, звертався до Гетьмана і до полковників
козацьких не тільки кн. Четвертинський. Навіть шляхта не право-
славна, отже сильніще від своїх земляків з Польщею звязана, і та,
дивлячись на повсталу під міцною рукою Єдиновладного Гетьмана
нову українську державу, перестала в державну здатність Річпо-
сполитої на українських землях вірити і на Польщу свої надії
покладати. Наприклад згаданий в листі Бєнєвського молодий 20-
літній Самійло Лещинський, син високого достойника Річпосполи-
тої Андрія воєводи дерпського і Анни княжни Корецької, що по
матері цілу велику фортуну князів Корецьких на Волині одідичив,
був одним з перших, який козацькі окупаційні війська до маєтків
своїх запросив і пізніще начальникові тих залог, полковникові
Тарновському, свій Межиріч (Корецький) на головну кватирю
віддав. Розуміється попав він за те у Річпосполитої ”в суспіцію” (в
підозріння), з якої навіть такий високий сенатор, яким був його дід
Андрій Арцибіскуп познанський, очистити пізніще в очах польських,
підчас нашої руїни, внука довго не міг.
До спроб Річпосполитої перешкодити цьому поширеню на всі
українські землі влади козацької держави, шляхта "руських земель”
ставиться тепер рішучо вороже. Наприклад до кн. Вишневецького,
який з польськими військами хотів було і собі займати Волинь, кн.
Четвертинський пише 9 Лютого, отже днем раніще ніж до
Ждановича, ”ядовитого” листа з енергійним домаганням, щоб він
своїх військ в княжих маєтках не ставив.у227 Довіря серед шляхти
української польська державність вже не має. ”Рач,г Добродію
/мій,/ і мене повідомити, коли воля Вашої Княжої Милости буде за
залогою козацькою посилати, щоби я міг через нього і собі
охорону, як /для/ здоровляа мого так і /для/ пожитківь моїх
придбати. Бо хоч і добув я собі було охоронні універсали
‘висвітлена, зроблена; * 11 скромних (невеликих) мастків; ' зволив; " залишені;
'будемо старатися заслужити; 'у його маєтки не приводив; '(“сіісіе)ге”=) зволь;
11 життя; ьмаєтностей
192
Річпосполитої (розуміється, адресовані до польських військ), але на
ці універсали і сам Гетьман Запорожський без залоги козацької
покладатись не радить” — так писав до свого приятеля кн. Степана
Чертвертинського тодішній єпископ луцький, острозький і
мелецький Дионисій Балабан.228
Процес повороту спольщеної тодішньої української шляхти до
українського державного життя вже завершувався в цім десятім році
панування великого Гетьмана. Коли в печатках повстання, в
1648—9 роках, в рядах Війська Запорожського опинилась тільки
шляхта революцийна ”покозачена”; коли пізніще "під присуд”
Війська Запорожського повертали одні за другими ці, що були
сильніще зі своєю рідною землею і зі своєю нацією звязані, то тепер
до державного українського життя прилучається вже шляхта, як
цілий міцно спаяний національний стан. І, яко стан, бажає вона не
тільки пасивно піддаватись новій владі, а хоче активно брати участь
в новім державнім життю своєї землі. Процес відродженя і
зрощуваня Української Нації зо всіх перед тим розбитих і
розпорошених її частин, доходив до свого кінця в посліднім році
гетьманування Богдана Хмельницького...
Князь Степан Четвертинський вже був застарий, щоб активну
участь в державній політиці брати. Сидючи в своїй Новій Четвертні
і листуючись звідтам з Гетьманом, полковниками, Митрополитом,
єпископами і з "братією шляхтою”, він повагою свого авторітету
тільки санкціонував новий політичний лад. Прикладом тих творчих
людських сил, які виділяв з посеред себе шляхецький стан,
прилучаючись активно до українського державного і національного
життя, хай послужать його молодші представники. От хоч-би
прибув ший саме тоді в початку 1657 р. на двір гетьманський в
Чигрині подкоморій київський і староста овруцький та
кремянецький Юрій Немирич.
Освітою своєю він безперечно перевищав тодішній рівень ук-
раїнської шляхти. Своєю "європейською” аріянською вірою він був
тісніще звязаний з найбільше європеїзованою, кажучи по тепе-
рішньому, "поступовою” частиною свого стану. Але, не зважаючи
на це, Юрій Немирич за весь час своєї кипучої політичної і
культурної праці, не тільки не одійшов од свого стану, а навпаки
здобував собі серед нього чим раз більший авторитет, чим раз
більше здобував собі серед української шляхти право на її провід і
репрезентацію. І тому власне його постать особливо цікава для нас.
Бо цей наш визначний державний муж, пізніщий творець одного з
наших найбільшої ваги державних актів: Корсунської шведсько-
української Умови і кодифікатор та вдохновитель Умови Гадяцької,
не був якимось виїмковим ідеалістом-ориґіналом, або
здеклясованим політиком-мрійником, а був визнаним репрезен-
193
тактом шляхецької верстви, який зміг пристати і пристав до будови
Української Держави тільки тоді, коли ця держава була в стані
забезпечити нормальне істнування всій українській шляхті, як
окремому станові нації.
Старинний і дуже заможній шляхецький рід Немиричів в кінці
XVI стол. поділився був на дві лінії, які по назвам своїх основних
родових маєтків у київськім Поліссі, прозивались: лінія на
Черняхові (Черняхівська) і на Олевську (Олевська). Обидві лінії,
розуміється, були зразу православної віри. Особливими ревните-
лями православія були: Матвій Немирич, голова лінії олевської,
один з основателів православного брацтва в Люблині, і його син
Олександер член брацтва луцького, дядько Юрія. З лінії Черняхів-
ської, до якої належав Юрій, перший перейшов на модне тоді
аріянство батько Юрія Степан. По батькові одідичив Юрій вільно-
думні погляди, сміливість думки, привязаність до європейської
культури, а з крови роду свого взяв він буйний темперамент, який
часто когось з посеред "осілих і статечних” Немиричів виривав з
рідного села та водив світами по шляхах тодішніх шляхецьких
"блукаючих лицарів”, то на Січ Запорожську — як наприклад Са-
мійла та Івана Немиричів — то знов на добичництво воєнне, ”на
шарпанину і наїзди домів шляхецьких”, як напр., Немирича Кри-
штофа (учителя знаного Самійла Лаща), що був покараний у Київі
на горлі в Падолисті 1612 р. по наказу представника влади Річ-
посполитої Томаша Замойського...229
Освіту одержав Юрій спочатку в славній тоді в Польщі аріян-
ській академії в Ракові, потім виїхав в Європу і завершував свою
науку в університетах в Голяндії, далі в Оксфорді і Кембріджі і
врешті в Парижі. Там в Парижі вийшов найбільше знаний його твір:
”Оі8спг8П8 де Ьеііо товсоуііісо аппі 1632”. Крім того він написав
ще: ’ТапорІіа, іо ]Є8і гиреіпа гЬго]а”, ”РегірЬга8І8 еі рагарЬга8І8
гЬго]е іе]’...,” Коментар до листів до Ефезів,с Молитви і гимни аріян-
ські і т. д. Що серед європейських учених він користувався повагою,
свідчить між иншим присвячений йому твір, виданий латинською
мовою а Амстердамі 1650 р.11230
Повернувши додому, Юрій Немирич заходжується коло по-
ширеня дорогих йому аріянських ідей і вищої освіти в ріднім краю.
На учених диспутах зі своїми однодумцями проводить він час у
своїм Черняхові. При його діяльній участи його приятель Чаплич-
Шпановський фундує першу на Україні аріянську академію в
Киселині на Волині. За свої погляди він бореться словом і ділом з
'Помилково йому приписуваний (Ред.); дПравдоподібно йшлося про
складення подяки за його фінансову підтримку для дисидентів
194
тодішньою католицькою демократично-шляхецьцою більшістю в
Річпосполитій, хоч, з другого боку, як лояльний підданий
королівський бере участь у війнах Володислава IV з Москвою і
Швецією на чолі двох своїх власних хоругов, під начальством
коронного гетьмана Конєцпольського.231 Але ця льояльність не
врятувала його од переслідувань підчас перемоги республіканської
маґнацько-шляхецької олігархії, і в 1646 р. він, як аріянин, був
присуджений на вигнання з Річпосполитої.
Пробувши два роки закордоном, вертає він перед самим
повстанням козацьким на Україну.1 Може бути, що до амністії
спричинилась хвилева перемога прихильників абсолютистичних
плянів Володислава IV, наміри Короля розпочати війну з Туреч-
чиною і зміна курсу політики супроти іновірців, православних, ко-
заків і взагалі супроти всіх опозиційних елементів Річпосполитої, на
майбутню допомогу яких власне ці абсолютистичні наміри
королівські були розраховані,... ”а<1 оррге88Іопет ІіЬегіаіет
по8ігат”,г як про це в пануючих "свободолюбивих” маґнацько-шля-
хецьких республіканських і антімонархічних польських колах
232
говорено.
Повстання захопило Юрія Немирича, як він сам пізніще писав,
”над Дніпром”. На територію козацької південної України привели
його в цей переломовий мент може справи політичні, оці вище
згадані наміри королівські і переговори з козаками та з пра-
вославними, які розпочинали тоді близькі до Короля Володислава
IV правлячі польські круги і в яких українські аріяне були над-
звичайно сильно заінтересовані, — а може справи особисті, маєт-
кові, що саме під той час присутности Немирича в його великих
степових маєтках вимагали.
Бо і Юрія Немирича, подібно, як більшість тодішньої замож-
ньої шляхти та магнатів з північно-західних лісових українських
земель, захопила була гарячка кольонізацийна: бажання придбати
собі землю в "пливучій молоком і медом” південній, степовій ко-
зацькій Україні. Ще в р. 1643 він купує у подчашого київського і ста-
рости кагарлицького Станіслава Ґурського величезний шмат землі
на річці Ворсклі, "почавши од Санджарівського перевозу вниз, з
річками Полузорою і Кустовом”, і землі на річці Орелі, все перед
тим пустелі, на яких у цій власне добі повстають нові осади:
Кременчук, Потік, Максимівка, Омельник, Переволочна, (над
Дніпром), Уласівка, Пиви, Броварки, Боньча, Будейкова і т. д. Але
право власности на ці землі було, як звичайно тоді в південній
Україні, спірне. Бо хоч Ґурський мав на свої маєтки "привілей
'див. анотація11 на стор. 196; г”для придавлення наших свобод”
195
королівський”, але фактично не зріклись до них своїх прав їх
попередні властителі: земляне Івановичі, які одержали були ці землі
ще в р. 1571 "правом лєнним”8 за заслуги, покладені для
Річпосполитої їх предком Омеляном Івановичем й иншими його
"товаришами козаками низовими”. І коли на ці землі дістав
"королівський привілей” Рурський, то внуки Омеляна Івановича:
Омелян і Радко Івановичі, щоб рятувати своє добро, продали його в
1638 р. Станіславу Потоцькому, братові тодішнього польного
гетьмана Миколи. Отже купуючи від Станіслава Рурського його
право на ці землі, Юрій Немирич мусів ще це право зреалізувати,
тоб-то иншими словами в той чи инший спосіб усунути претенсії до
цих земель Станіслава Потоцького.
Такі спори в ті часи в південній Україні вирішились звичайно
силою. І поки дужчим був Немирич, він спокійно купленими зем-
лями володів. Але коли в 1646 р. йому, як аріянинові, прийшлось
емігрувати,11 а одночасно Станіслав Потоцький одержав у цім самім
році уряд комісарський над реєстровими козаками — відношена
сил перемінилось і Станіслав Потоцький при допомозі козаків
полку Чигринського просто викинув державців Немирича з його
маєтків. Наїзд цей стався в Серпні 1647 р., а суд в цій справі мав
відбутися в початку 1648 р. Правдоподібно і ця справа привела
Немирича над Дніпро в південну Україну.233 Та на того роду справи
було вже запізно. Зогнивша державна будова Річпосполитої
завалилась, і на степах українських в крові й муках стало заро-
джуватись нове соціальне і державне життя. Немирич, як й инша
непокозачена шляхта, мусів, рятуючи своє життя, втікати з України.
І з тієї хвилини від урегулювання політичних відносин України до
Польщі і від наладжена державного ладу внутрі самої України стала
залежати його доля, як і доля всеї української шляхти. Отже не
диво, що виключно політичній діяльности і боротьбі за новий лад
для свого краю, віддає з того часу всю свою енергію цей вчений
аріянин, перед тим з певною погордою поглядаючий на місцеве
варварське життя, зінтернаціоналізований європейською освітою
мандрівник, письменник і український пан, властитель 12 містечок і
більше чим 50 сіл...
В початках повстання 1648 р. Юрій Немирич, як і більшість
Ена васальнім праві; кТеза, що Немиричові ”прийшлося в 1646 р. емігрувати”
не потверджується в світлі новіших дослідів. Судовий присуд 1646 року наказує йо-
му замкнути аріянські збори й заплатити 10,000 золотих кари. Ю. Немирич дарем-
но протестував проти цього на сеймі 1647 р. За кордоном перебував тоді йо-
го брат Стефан. (див. 8іат$1а\у Коі: “Іеггу Міетпігусг”, Париж 1960, стор. 24-25 рав-
8Іт.)
196
української шляхти, вірить в можливість реформ і переміни ладу в
Річпосполитій. Його політичні пляни вяжуться тоді тісно з плянами
дисидентської та православної шляхти і зводяться вони до того,
щоб Королем польським вибрати сина семигородського Князя
Юрія І Ракочія — Сіґізмунда, якого ця шляхта вважала — як не
католика — здатним примирити релігійну внутрішню боротьбу в
Річпосполитій і скріпити в напрямі абсолютизму захитану
монархічну владу. Сам Юрій І представляє тоді Порті, од якої він
був васально залежним, проект самому стати Королем польським,
Україну ("козацький край”) передати свому синові Юрієві, а
Трансильванію другому синові Сіґізмундові. В цих справах ведуться
жваві дипльоматичні зносини між Ракочієм і провідником іновірної
та монархічної опозиції в Річпосполитій кн. Янушом Радзівіллом,
при чім у цій дипльоматичній переписці велика увага присвячується
особі Юрія Немирича, який повинен був запевнити козаків що при
виборі нового Короля Радзівілл буде на їх боці, і який на бажання
семигородського Князя, передане йому через окремого посла,
повинен був постійно зноситись у цих справах з Кисілем і
козаками.234
Виступаючи посередником між Ракочієм і Богданом Хмель-
ницьким, та намагаючись прихилити до цих плянів козацького Ге-
тьмана, Юрій Немирич одночасно веде енергійну агітацію за Рако-
чія в правлячих кругах Річпосполитої.
”Як недавно,1 * * /коли/ мене доля з над Дніпра аж до Висли загна-
ла, [...] дав знати я про себе своїм листом, так і тепер, коли прихо-
дять чим раз страшніщі новини про розпорошеня посполитого ру-
шеня Воєводства Волинського і наступ свавільних ватаг до Висли,
[...] знов до ВММ. Пана про це, що вважаю найкращим для Річпо-
сполитої, мою гадку посилаю — писав Немирич 7 Вересня 1648 р.
до Примаса Річпосполитої. — Ми такі безпечні/ немов діло про го-
єння довгої і хронічної подаґри йде. [...] А між тим, хто не бачить/
що цей веред1 вже до горла підступає1” і що цей пожар так зайнявся,"
що скрізь горить і вже половину Річпосполитої вогонь захопив [...]
Для нас, що вже всі маєтности наші загубили, тільки про життя і
спасення наше річ іде." Рачте знати, що тяжко жити в біді і
поневірці.р Не дайте-ж ВМ. Панове по шматкам урізувати4 отчизну,
киньмося зараз усі до послідніх засобів/ бо, пробі, настали най-
1 Польський текст листа на стор. 315, прим. 104;1 певні;к кожний бачить;1 нарив;
болячка; т загрожує життю; п спалахнув; ” Ми, що втратили все наше майно, є готові
вже хіба тільки за наше життя й існування боротися; г поневірянні, тинянні; 4 ути-
нати, відсікати; берімося... за крайні засоби
197
страшніщі часи.5. Перше,1 скличмо посполите рушеня... Вдруге11 [...]
бачу, що без сусідської допомоги не обійдемось [...] Не бачу сусіда,
який би був менше небезпечний для Річпосполитої, як Ракочій. Що-
би привести Ракочія до того, щоб він нам [швидко] допоміг скарбом
і людьми, один тільки бачу засіб: надію Корони... А що /діло/ йде
про вільну елєкцію, то думаю, що це не буде проти закона, коли
ВМ. Пан з товаришами своїми свої голоси'' йому [при]обіцяєте і
будете старатись дістати на це згоду всеї шляхти, поставивши йому
умову, щоб він прийняв католицтво [...] Сам збіраюсь у Варшаку,
щоби тим, чим зможу і зумію, служити Річпосполитій.” Одночасно
на соймі конвокацийнім він зо всіми послами української шляхти га-
ряче промовляє за амністією для козаків. ”Бо коли ВМ. Панове на
амністію не дозволите, то знайте, що і нас погубите і краї наші, і са-
мим ВМ. Панам достанеться” — казав тоді Юрій Немирич.235
З цих усіх реформаторських плянів, як знаємо, нічого не вий-
шло. Ані козаччина до якоїсь виразної державної ідеї ще була не до-
зріла, ані Річпосполита до перебудови не була вже здатна. Всі про-
мови Немирича викликали на соймах тільки страшне обуреня і
протести проти нього з боку польської сеймової більшости. До того
в тім часі помер семигородськийи Князь Юрій І Ракочій і Угорщи-
на, на яку покладали найбільше надій реформатори, мусіла на
якийсь час від активної політики і втручання в польські справи здер-
жатись. Королем був вибраний кандидат маґнацько-шляхецької ка-
толицької олігархії Ян Казімір, і сталося це за згодою козаччини,
що особливо вразило і розчарувало дисидентську шляхту, яка на ко-
заччину стільки надій покладала. Юрій Немирич усувається після
того на якийсь час від ширшої політики. Він весь відчається справам
свого рідного воєводства та свого шляхецького стану і обороні цих
справ чи то зі зброєю в руках, чи то промовами на соймах Річпоспо-
литої він присвячує всю свою енергію.
В Марті 1649 р. соймик Київського воєводства призначає його
своїм полковником Генеральним і в цьому характері він бере участь
з хоругвою свого воєводства в зборівський експедиції проти
козаків.236 В р. 1650 по Зборівській Умові він з иншою українською
шляхтою вертає до дому, розуміється піддержуючи, як і вона,
мирову політику Кисіля.237 З перервами він пробуває там до р. 1652 і
в цім році бере участь, як посол Київського воєводства, в соймі
варшавськім, де його вибірають для переговорів з Військом
Запорожським.238 В слідуючім році Київське воєводство знов ви-
бірає його своїм послом на сойм 1654 р., на якому він, з приводу
'“ехігета иг^епі таїа” = настала крайня біда; ‘наперед; по-перше; “по-друге;
V»»	££	♦ »
«иНга^іа
198
Жванецького трактату незвичайно гостро виступає проти Короля
Яна Казіміра і проти політики Річпосполитої.239 Врешті в Червні
1655 р., відповідно до інструкції шляхти воєводств Київського,
Брацлавського і Чернигівського, щоби комісари до трактатів з
Хмельницьким були ”іеггІ£епае еі апііциі роввеввогев в краях, зай-
нятих козаками”, він був обраний депутатом ”на успокоєнє Ук-
раїни”.240 Цим актом кінчиться його участь в офіціяльнім політичнім
життю Річпосполитої.
В Листопаді 1655 року Юрій Немирич, разом з частиною укра-
їнської шляхти-еміґрантів, пориває з Королем Яном Казіміром та
Річпосполитою і складає присягу Королеві шведському в надії, що
може Шведи бажаний спокій і лад на Україні заведуть. Але й ці надії
себе не зовсім оправдали. ”На пункт про визволеня й увільненя
України, таку відповідь дав Король шведський: що я не можу
воювати ані з козаками ані з Москвою, бо це мої союзники, хіба
вступити з ними в переговори, яким, коли-б вони були супротивні, я
знав би, що далі робити.”*241
В цих переговорах Короля шведського з Гетьманом Хмель-
ницьким Немирич бере якнайдіяльнішу участь. І коли зважити той
величезний вплив, який на справу державного унезалежненя
України, як від Москви так і від Польщі, мала дипльоматія швед-
ська, то все треба памятати, що за її кулісами стояв цей освічений і
видатний український державний муж. Тому не помилявся мабуть
Король шведський, коли він все через своїх послів поручав увазі
Гетьмана Хмельницького Немирича й иншу шляхту, що при його
дворі перебувала, підкреслюючи, ”що таких осіб небагато і що вони
♦ <*	•	п 242
можуть козакам у великій пригоді стати .
Зрештою знав це дуже добре і сам Гетьман. Ми вище вже ста-
рались вияснити, які причини викопали були часову прірву між
Гетьманом Хмельницьким і найвидатніщими представниками ук-
раїнської шляхти. Ці причини не лежали ані в самім Гетьмані Вій-
ська Запорожського, ані в провідниках української шляхти, а були
залежні від степені дозрілости української козаччини до незалежно-
го державного і національного життя. Коли по довгій еволюції і
включеню в себе державно-творчих, культурних, національно
свідомих елементів, козаччина зі збунтованої проти Річпосполитої
військово-добичницької безнаціональної касти перетворилась в
державно-національну аристократичну верству, то зникли самі
собою ті перепони, які шляхту українську від козацької України
відділяли. В Державі і Нації Українській, раз вони повстали, мусіло
"... хіба переговорювати з ними про умови /визволення/, а коли б вони
цьому противилися, я б знав як поступати.
199
знайтись місце для органічно з українською землею і українською
нацією звязаної шляхецької верстви і тому приїзд Юрія Немирича
до Чигрина в початку 1657 р. не був якимсь надзвичайним ви-
падком, а нормальним явищем, яке завершеня процесу формування
Держави і органічного сполученя всіх частин Української Нації
собою знаменувало.
Як знаємо, Гетьман прийняв радо Юрія Немирича і хоч його
степових маєтків, що на території спільних земель січових лежали
йому не повернув (маєтками своїми на Київськім Поліссі Немирич
розуміється володів без ніяких обмежень), але ”давав йому скарб”,
належний йому, як й иншій старшині Війська Запорожського, за
його службу державі. Була це в першій мірі служба дипльоматична:
зносини з союзником України Князем Юрієм II Ракочієм підчас
спільного українсько-угорського походу проти Польщі,243 і
скріплена союзу із Шведами, що довело до шведсько-української
Корсунської Умови, підписаної Немиричем вже після смерти
Хмельницького. Свою єдність з новоповставшою державою
українською — як звичайно в своїх вчинках загонистий і до краю
консеквентний — скріпляє і маніфестує Юрій Немирич поворотом
до предківської віри православної.244 Розуміється його вороги до
цього додавали, що він (вже не молода тоді людина) з вдовою по
Тимофію Хмельницькім, господарівною молдавською, оженитись
245
хоче...
Одночасно з Юрієм наближається до Гетьманського двору і
його брат Степан, видатний військовий, пізніще, за Виговського,
Генералом Артилерії Великого Князівства Руського призначений.
Під присуд Гетьмана Війська Запорожського тоді-ж переходять
знані вже нам: приятель Юрія Немирича, фундатор аріянської
академії в Киселині, Олександер Чаплич-Шпановський і приятель
князя Степана Четвертинського Гавріїл Гулевич-Воютинський хо-
рунжий чернигівський.246 Прибуває в тім самім часі до Чигрина Ре-
міґіян Сурин, тоді войський житомирський і складає Гетьману і
Війську Запорожському ”на вічну і нерозривну приязнь” присягу...247
Так само з північних українських і навіть з далеких білоруських
земель зявляються при дворі чигринськім представники тамошньої
шляхти. Як пізніще Польща для зруйнованої України, так тепер
Україна для дальшого, зайнятого тоді московськими військами
сходу, служить пристановищем для найбільше культурних
європейських елементів, що з владою московською зжитись і з її
звичаями засимілюватись не можуть.
Ось прибуває в Україну на двір гетьманський Юрій Стеткевич,
син Криштофа і княжни Крушинської, представник католицької лінії
Стеткевичів, що, спробувавши перед тим московської протекції, втік
од неї і пішов слідами свого брата у перших Михайла,
200
перебуваючого, як про це вже була мова вище, при Гетьмані
Хмельницькім від початку повстання.248 Ось серед вищих тодішніх
українських кругів появляється брат дружини полковника
Костянтина Виговського, князь Іван-Іосиф Мещерський, син
надзвичайно багатого смоленського дідича, князя Івана і княжни
Татяни Полубинської, постать надзвичайно характерна для процесу
національної реасиміляції, який переживала тоді шляхецька аристо-
кратична верства.
Вихований замолоду в єзуїтській колегії в Смоленську, кн. Іван
Мещерський перейшов там, як і багато иншої православної
шляхецької молоді, в католицьку віру, що було поріжнило його
навіть з привязаними глибоко до восточного благочестія батьками.
По скінченю наук молодий князь був висланий на двір королівський
і став пажем Короля Володислава IV, одержавши згодом, по смерти
батька, титул чашника смоленського. В р. 1642 Король Володислав
IV призначив його своїм дворянином при дворі Філіпа Вільгельма,
Князя баварського, де він пробув кілька літ, беручи участь у війні з
Французами. Повернувши до рідного краю, служив у польськім
війську під реґіментом Юрія Любомірського. Під кінець
гетьманування Богдана Хмельницького, коли брат писаря
Генерального Костянтин Виговський одружився з його рідною
сестрою, князь Іван Мещерський входить в близчі зносини з
тодішньою українською аристократією. На поверхню політичного
життя випливає він за гетьманування Виговського. Перейшовши
назад в православя, він постригся в ченці київо-братського
монастиря, був висвячений потім на архімандрита чернигівського і
Гетьман Виговський виставляв навіть його кандидатуру в
митрополити. Про його ролю при заключеню Гадяцької Умови
буде мова низче. Додаймо, що з другою сестрою кн. Івана був
оженений шляхтич Степан Гурко, який тоді також при дворі
гетьманськім перебував, а пізніще за Виговського був узятий в
московську неволю.249 Так само з посеред видатніщих представників
шляхти північних земель в державнім українськім життю приймає
участь Юрій Малаховський, подстолій новогродський, ще в р. 1655
їздивший в посольстві од Війська Запорожського до Царя250 і т. д.
Поворот шляхти північно-західних ”руських” земель до укра-
їнського державного життя — ”під присуд” Гетьмана Війська За-
порожського — проявлявся не тільки в центрі, в козацькій столиці,
участю видатніших одиниць з посеред неї в керівництві політикою
козацької держави. Цей поворот кидається у вічі головним чином на
місцях, в повітах і воєводствах, де сіра шляхецька маса,
прилучаючись до нової української держави, починає переймати на
себе супроти неї, як свої військові, так і горожанські обовязки.
В часі спільного українсько-угорського походу на Польщу, в
201
Квітні 1657 р., в козацькім шеститисячнім відділі, що допомагав
Князю Ракочієві переправлятись через Вислу, самовидець і мемуа-
рист Ґордон, чужоземець у військовій службі польській, бачив
"багато Поляків (тоб-то шляхти), по дорозі (на терені воєводств Во-
линського, Руського і Подільського) до війська козацького впи-
саних”.251 Знов на півночі в цім самім часі царський посол до Короля
Яна Казіміра, Кліментій Євлєв, вертаючи з Польщі через територію
козацького Білоруського полку, записує в своїм дневнику, ”що в
/містечку/ Черях, /по дорозі до Смоленська,/ були в той час козаки
і хотіли / його/ вбити за домагання підвод, кажучи, що ці місця Бог
знає / ще/ кому достануться а вони, / козаки,/ стоять тут залогою од
полковника Івана Нечая. І там же приходив до /нього/
воскресенський піп [...] і казав, що пана Литовського (тоб-то
гетьмана литовського Павла Сапіги) жовніри [...] хочуть бути при
полку Нечаєвім.”252 Справа цих шляхецьких "литовських” хоругов
Александровича й инших, що тоді під присуд Гетьмана Війська
Запорожського дійсно перейшли, тяглась ще потім, по польських
судах вже по смерти Богдана Хмельницького.253
Для "полковника Військ Запорожських білоруського” Івана
Нечая цей перехід під його владу шляхецьких хоруґов не був
новиною. Бо з його переписки з Царем знаємо, що вже в Червні
1656 р. під його реґіментом, крім відділів козацьких, були й хо-
ругви, складені з місцевої шляхти, і що начальником цих шля-
хецьких хоруґов був призначений полковником Нечаєм місцевий
шляхтич Іван Адам Григорович Кошанський.254 Знаємо також, що
ще давніще мешканці города Чаус казали присланому до них од
Царя полковнику московському: ”мьі хочемь Пана Гетьмана себі
за полковника иміти, нежели на всяко время умирати оть наїзду
татарского и московского.”255
І власне тепер, навіть досі більше відпорний супроти укра-
їнської державної влади Старий Бихів — дуже важний тоді страте-
гічний пункт — завдяки розумній політиці Нечая, піддався, як знаємо
вже з листа Хмельницького до львівських міщан, на імя Гетьмана.
’З волі Божоє опамятавшися шляхта, мєщане і всі обивателі
Старого Бихова цалє і верне поддалися под власть і протекцію
нашу і присягу виконані нам, же нігди юж нікому иншому тоєи
фортеци не подадут, але по вік при Войску Запорозком оную
заховати мают” — так оповіщав про цей радістний для України
факт пізніщий універсал Гетьмана Виговського...256
Про те, якими правно-державними актами були обставлені ці
численні факти прилучена поодиноких північно-західних "руських”
земель і головного репрезентанта цих земель — шляхецького стану
— до козацької Української Держави — можемо судити по двом
таким актам, досі в архівах знайденим і науці відомим. Ці акти —
202
це присяга шляхти повіту пинського Гетьману, Україні і Війську
Запорожському, і забезпеченя, видане цій шляхті Гетьманом. Акти
ці ми подали в цілости в самім початку нашої праці. Тепер, після
всього вищесказаного, вони стають для нас зрозумілі і ми можемо
приступити до їх короткого аналізу, з погляду наших тодішніх
державних і національних відносин.
203
Розділ VIII
Пинський повіт і його злука з Українською Державою. — Присяга шляхти пин-
ського повіту на вірність Гетьману і Війську Запорожському. — Забезпеченя, ви-
дане шляхті пинській Гетьманом Богданом Хмельницьким. — Завершена будови
козацької державности. — Перші вістуни грядучої руїни. — Смерть Великого
Гетьмана Богдана Хмельницького.
Вплив Географічного положена України на процес її державного
життя не раз підкреслювався істориками України. Ми хочемо тут
звернути увагу ще на один бік цього впливу, про який досі мало
говорилося, може тому, що наша історіографія більше намагалась
виправдати державну залежність України, чим знайти причини,
задля яких не змогла удержатись незалежна Українська Держава.
Поділ України на дві полоси: окраїнну, північно-західну,
покриту болотами, лісами й горами, та серединну і південно-східну,
степову, нічим не захищену від Сходу — був причиною того факту,
що всі бурі з Півдня і Сходу вдаряли безпосередньо в сам центр
нашого державного життя. Вали, замки і городи, якими намагалась
наша князівська держава оборонити свій центр од небезпеки степу,
не видержували звичайно сильніщого напору східних кочових орд.
Вживаючи образного вислову: степові руїнники України, впадаючи
через незахищений природою південно-східний бік в середину
нашого державного організму виїдали його серце. Останні ознаки
державного життя залишались після того тільки на краях держави
— власне в оцьому північно-західному окраїнному півколі, що
простяглось од Карпатських гір через Русь Червону й лісову
Волинь, до північного болотистого Полісся.
Тому тільки в оцьому окраїнному північно-західному півколі
задержувались останки нашої державної традиції. Тому без цих
північно-західних окраїн не можна було Держави Української від-
будувати. Тому тільки нове завойована степу державними україн-
ськими елементами, що були перед тим в північно-західні ліси, бо-
лота і гори з нього вигнані, означало-б відроджена державної
незалежности України. І тому, врешті, відбудова державного життя
на Україні висмикувалась з українських рук і попадала в руки чужі
всякий раз тоді, коли ці наші північно-західні окраїни, цей резервуар
української державної традиції, опинялись в залежности від чужих
держав — од Москви, або від Польщі?
’ Липинський повинен був ще додати: або від Литви
204
В тіснім звязку з оцим нашим Географічним положеним зна-
ходиться у великій мірі історичний процес, що привів до відродженя
Української Держави за Богдана Хмельницького. Процес — як про
це в попередніх розділах була мова — значного напливу в степову,
державно і національно пасивну козаччину, окраїнних, північно-
західних, державно і національно активних елементів, переважно
шляхти, почасти міщанства і поповичів, а потім змагання
перетвореного оцими напливовими елементами, вже національно і
державно активного Війська Запорожського прилучити до
відбудованого державного центру північно-західні окраїни, без яких
істнування того центру було немислиме. Банкроцтво по смерти
Великого Гетьмана цих плянів і захопленя Москвою та Польщею
наших державно-творчих окраїн було одною з головних причин, що
привели до руїни степову козацьку державу...
Пинський повіт у половині ХУІІ-го століття займав значну ча-
стину оцього північно-західного окраїнного півкола, в якому по
знищеню Руси князівської наші державні традиції зберігались. За
часів цієї князівської Руси Київської носив він назву землі Турово-
Пинської. По упадку Київської Держави земля Турово-Пинська на-
лежала до держави Русько-Литовської, а по Унії Люблинській
повставший з цієї землі повіт пинський разом з повітом берестей-
ським творив воєводство Берестейсько-Литовське, що не війшло до
земель коронних, а осталось і надалі в складі злученого тепер з
Польщею Великого Князівства Литовського. Обіймав повіт пин-
ський територію всього поріччя Припяти мало не до Мозиря і
майже все волинське Полісся, а саме північні частини повітів
ковельського, луцького і ровенського, відповідно до адміністра-
тивного поділу останніх часів Російської Імперії.
Пинські лісові пущі і болота, мало привабливі для чужинців,
захищали від них своїх мешканців, міцно привязаних до свого рід-
ного краю, чарівну красу якого знають тількі ці, хто в ньому з
покоління в покоління живучи, його вікову мову навчились розу-
міти. В часах, про які говоримо, в половині XVII століття, пинський
повіт, не маючи в собі таких великих маґнацьких лятифундій і
такого значного числа великих сіл і містечок, що так рясно
розкинулись тоді по новоскольонізованій степовій козацькій Ук-
раїні, був покритий дрібними селами, а при них старими шляхець-
кими дворами і двірками, в яких жили збіднілі нащадки колишніх
володарів краю: старих руських княжих династій та їх лицарських
варяжських дружин.
З актів і документів повіту знаємо, що в тих часах найбільше
видатними з поміж місцевих родів були: Соломерецькі, Дольські,
Масальські, Четвертинські, Друцькі-Любецькі, Стеткевичі, Оран-
ські, Ґедройці, Войни, Вороничі, Нелюбовичі-Тукальські, Ширми,
205
Жардецькі, Ожешки, Скирмунти, Войни-Тасенецькі і Войни-Оран-
ські, Орди і Орди-Болгарські, Гречини, Спитки-Бжеські, Головні-
Острожецькі, Достоєвські, Костюшки, Желіґовські, Єльські, За-
блоцькі, Вітунські, Стецевичі, Ґутовські, Млоцькі, Ґодебські, Ці-
хановичі, Токарські, Бушковські, Головки, Качановські, Соколов-
ські, Протасовицькі, Гриневичі, Сопоцькі, Олеші, Бжозовські,
Ґінтовти, Тенюки, Зачинські, Дубини, Висоцькі, Чарковські, Зелен-
ські, Куренецькі, Лади, Квасницькі, Кунцевичі, Ясинські, На-
рушевичі, Терлецькі і багато инших, дрібніщих.257
Зверхня державно-цивілізацийна польонізація, а разом з нею і
одступництво од благочестивої віри предківської, поширились у ці
часи, розуміється, і серед шляхти пинської так само, як серед загалу
шляхти в "руських землях” Річпосполитої. Але тут ця зверхня
польонізація носила инший характер.
Перш за все, через свою приналежність не до Корони, а до Ве-
ликого Князівства Литовського пинський повіт задержав у значно
більшій мірі, чим коронні "руські землі” зверхні традицийні ознаки
старої руської державности, отже наприклад урядову актову
"руську мову”, що вживається ще тоді по урядових місцевих
установах і що навіть вже зовсім ніби спольщеним обивателям все
живо нагадує стару державну місцеву традицію, колишню при-
належність їхньої землі до Руси, до київського державного центру.
Крім того серед цих родів, гордих своїми княжими руськими
предками, в цих вікових дворах, де з темних стін кімнат глядять
старі суворі візантійські ікони, — польонізація, "злященя” це ус-
тупка новому, здемократизованому, "гіршому” світові. Польська
культура тут — це культура всяких "забіжанців”, що напливають
сюди з Польщі, переважно яко арендатори "королівщин”, тоб-то
королівських, державних маєтків і, випалюючи та корчуючи старі,
вікові пущі, приносять із собою нову моду та нові звичаї.
І приймаються ці нові звичаї серед місцевої шляхти з повною
свідомостю того, що це для неї пониженя, що це зло, яке примушує
їх, споконвічних володарів своєї землі, одвертатись од своєї власної,
місцевої, одвічної і всіми поважаної традиції, ”од старинної віри
великих княжат руських, для марности того мізерного світу
одступаючи”. Слова ці, взяті з листа Митрополита Ісаї Ко-
пинського, в р. 1631 до князя Яреми Вишневецького писаного,
повторюються на ріжні лади в дійшовших до нас виразах думок і
почуваннь шляхти оцих північно-західних "руських земель” і вповні
її тогочасним настроям, її тогочасній ідеольогії відповідають...
Оцей аристократичний, консервативний характер місцевої
”Руси” засадничо одріжняє північно-західні окраїнні землі старої
Київської держави від її центру, де Русь по руїні свого державного
життя покозачилась, отатарщилась та зварваризувалась і де, ново-
206
повставші завдяки новій кольонізації степів, пишні двори польських,
або вже зовсім спольщених магнатів імпонують степовим
простакам своєю новою польською культурою та цивілізацією,
розпалюючи в них одночасно страшну зненависть соціяльну та
заздрість до розкошівь і багацтва.
Тут, в цих північно-західних окраїнах, де стара аристократична
державно-національна традиція "руська” задержалась, де убога
земля не дає змоги розгулятись всякому хамству з його необмеже-
ними апетитами — Польща не імпонує нікому. Боротьба за віру, за
націю — тут це боротьба старої, "руської” культури з новою
культурою польською, а не боротьба підданих з панами, не
боротьба півдиких степових уходників з розбещеними "кресовими
королевятами”.с При чім стара "руська” культура має тут за собою
симпатії навіть зверху спольщених і в більшости вже католицьких
місцевих аристократичних елементів тому, що це культура
консерватизму, культура традиції, культура предків і культура
землі.
Ще-ж бо всі добре памятають, що тутешнім пинським князем
був Олександер Нос, який разом з волинським князем Дашком
Острожським кров свою в оборону Руси двісті літ тому назад (в
початках ХУ-го століття) проливали, стоючи твердо при "руськім
князі” Свідригайлі проти прихильних до Польщі і ворожих до Руси
князів Витовта і Ягайла. Що з Полісся тутешнього родом були князі
Іван і Олександер Чарторийські, які у Вербну Неділю 1440 р., ”за
волею всіх панів і князів” руських, Великого Князя Жиґимонта1’
убили в помсту за погром, який цей князь вчинив пять літ перед тим
Свідригайлові і всій Руси князівській в битві над рікою Святою. Що
князь пинський Юрій тоді-ж таки разом з иншими князями і
землянами пинськими силою спас сумежну Волинь од прилученя до
польської Корони і від Великого Князівства Литовського, від инших
"руських земель” відірвати її не дав. Згадувано і про повстання,
підняте в початку XVI століття за приверненя Руси її давних
суверенних прав князем Михайлом Глинським, який свої маєтности
власне в ”трактіе пинському” коло Турова мав. А вже в свіжій
памяти у всіх була та недавня завзята боротьба проти релігійної
унії, яку в кінці ХУІ-го століття вели Фльоріян Ґедройц, Павелг
Кміта та "инші земляне пинські”, зносячи збройними наїздами тих
новаторів, що од "віри стародавньої руської” одступали та "лядські
новинки” заводити починали...258
Отже "руська” державна традиція і стара національна культура
ьнасолод і втіх; сокраїнними; "'Липинський пише ці самі власні імена по-різному,
залежно від перводжерела, яке якраз має на увазі; ' тракт (тут): околиця; 1 Павло
207
держаться тут в цих поліських краях у верхах місцевого суспільства,
серед тих, хто тоді репрезентує цей край, серед його вищих
аристократичних верств. Згадаймо, що славне Брацтво Київське, яке
в початку XVII століття основою нашого культурно національного
відродженя стало, змогло бути засноване завдяки щедрій
матеріальній допомозі його фундаторки, Гальшки з Гулевичів
Лозчиної, дружини представника і голови шляхти мозирської,
маршалка мозирського Степана Лозки. І цю щедру даровизну учи-
нила Гальшка Лозчина в кінці 1615 року, ”в старожитной святой
всходной церкви православной вірі статечне живучи... з любови і
милости /до/ братії /своїх/ [моїх] народу російського... з підписом
руки малжонка /свого/ [моєго] Його Милости Пана Стефана
Лозки, маршалка повіту Мозирського, яко того, от которого тую
данину і вічную даровизну /мала/ [маю]” — кажучи словами отого
її ”листу вічистої фундації”.259
І в часах, про які йде мова, наприклад місцевий пинський дідич,
сенатор і людина в цілім повіті високо поважана, каштелян
мінський Микола кн. Четвертинський, одружений з місцевою
дідичкою княжною Доміцеллою Соломерецькою, це один зі стовпів
"благочестя”, смерть якого в 1659 році, "жалісну для Церкви Божої і
Народу Руського”, буде, як знаємо, оплакувати Митрополит
Дионисій Балабан і всі ті "княжата і люде зацні”, що на його
похорон до монастиря Новочетвертинського у великому числі зї-
хались.
Зі шляхти місцевої походить і великою пошаною серед неї ко-
ристується Іосиф Нелюбович-Тукальський, тепер архімандрит
лещинський, пізніщий Митрополит, один з найзавзятіщих і найро-
зумніщих борців за незалежну Українську Державу.260 Так само до
місцевих пинських землян належать два инші високі достойники
церкви православної: Пархом Оранський владика пинський і
туровський і Іосиф архімандрит слуцький. І хоч більшість пинської
шляхти вже римокатолицьку віру визнає, але характерно, що
ненависна для тодішньої Руси "нова віра” — унія, тут серед шляхти
прихильників не має. Уніатські церкви тільки по королівщинах, тоб-
то в маєтках державних, а не шляхецьких істнують і ”нова віра”
зайшлим, не місцевим елементом, найбільше всякими державцями
тих королівщин піддержується.261
Знаний вже нам Михайло Стеткевич, син відомого Богдана,
оборонця ”Руси” на соймах Річпосполитої і опікуна Академії Мо-
гилянської, це теж дідич пинський, що хоч зразу від початку пов-
стання при Гетьмані Хмельницькім опинився, але не загубив своїх
звязків з повітом і має тут серед численних своїх родичів по батьку і
по матері (кн. Соломерецькій) і серед своїх одноповітників багато
приятелів та сторонників, що його за "людину вимовою і розумом
208
велику” уважають...262 Так само инший повстанець, в р. 1649
полковник овруцький, Іван Бруяка перед самим повстанням, 2
Лютого 1648 року, одержує од шляхти пинської ”дипльом”,
підтвержуючий його шляхецькі права.263 І коли завдяки праці та
саможертві цілого ряду таких Стеткевичів, Бруяків, Кричевських
(відомий полковник київський був шляхтичем того самого воєвод-
ства Берестейського), Виговських (що через дружину, Стеткевичівну
з дому, був споріднений зі шляхтою пинською) Військо Запорожське
знаціоналізувалось, удержавнилось і заристократизувалось, — коли
”Русь” знов запанувала на своїх старих попелищах і коли центр
держави був відбудований, то психольоґічний підклад для злуки з
цим старим державним центром його колишньої землі був серед
шляхти пинського повіту, без ріжниці її віри, вже підготовлений.
Події, що тоді на терені пинського повіту відбувались, теж
витворили відповідний ґрунт для цієї злуки. В першім році
повстання повіт пинський був зайнятий військами козацькими та
ріжними своєвільними ватагами, які між регулярними військами
козацькими вештались, — потім був відобраний литовським вій-
ськом князя Януша Радзівілла. І одна і друга сторона при тім вели-
ку руїну повітові заподіяли, особливо розграбили війська Радзівілла
староство пинське, що належало до особистого ворога князя Яну-
ша, його родича князя Альбрехта Станіслава Радзівілла.264 Дальша
війна польсько-українська теж все повіт пинський зачіпала, але осо-
бливо дався йому в знаки наїзд московський, підчас якого в р. 1655
війська московські під проводом кн. Волконського спалили і розгра-
били Пинськ.265 По відступленю Москви залили пинський повіт вій-
ська польські; і коли Москва нищила перед тим костели та місцеву
шляхту католицьку і ту, що вороже до московської окупації стави-
лась, то тепер Польща стала руйнувати православні церкви і мо-
настирі та гнобити місцеву шляхту православну.
”Ляхи [...] вновь вь Пинскомь присуді монастьіри попалили [и]
православного архимандрита лещинського отца Йосифа (Ту-
кальського) мало не убили, [...] чернцовь его [всех] побили на
смерть” — писав Гетьман 22 Січня 1656 року до Царя.266 В цім са-
мім році, використовуючи окупацію Пинщини польськими війська-
ми, державні власті польські конфіскують маєтки у шляхти,
запідозреної в зносинах з Гетьманом Хмельницьким. Між иншим
тоді-ж таки були Королем польським сконфісковані маєтки
Михайла Стеткевича: ”Погост і Новий Двір, в повіті пинськім
лежачі”. Одночасно решту маєтків тих-же Стеткевичів: Борколабів,
Буйничі, Любовичі, Половецьке, Скипоровщину, Мереч й инші —
які в сфері окупації московської, у воєводствах Мстиславськім і
Минськім лежали, конфіскує Москва. І коли Виговський просив
Царя, щоб ці маєтки, на які його дружина, як наслідниця Богдана і
209
сестра Михайла, має право, були їй повернуті, то одержав відповідь,
що ”тЬ Стеткевичовьі маетности розданьї шляхті присяжной (що
зложила Цареві присягу) и у нихь назадь взять нельзя”.267 Як
ставились московські воєводи до шляхти, що протекцію Гетьмана
Війська Запорожського приймала, про це була мова вище. Ми
знаємо вже, що наприклад шляхтича Івана Суходольського,
жонатого з другою Стеткевичівною, сестрою Михайла і Виговської,
одного з видатніщих помічників полковника білоруського Івана
Нечая, ці воєводи не инакше, як "найбільшим зрадником і до
всякого зла підюджувачем” називали...
В таких умовинах становище місцевої шляхти, однаково як
православної так і католицької, ставало розпачливим. Згадаймо до
того, що не тільки місцеві православні і католицькі роди були поміж
собою тісно споріднені, але нерідко в одній сімї одна частина
держалась "східного благочестія” тоді, коли вже друга була
"римської віри”. Нещастя одного брата відбивалось зараз-же на
долі другого. І тому нічого дивного, що така чи инша політика, ви-
бір такої чи иншої, кажучи по теперішньому, "орієнтації”, обходив
живо весь місцевий шляхецький загал, бо од наслідків тієї політики
залежала у великій мірі його будуччина.
Політика польська, яку вела в своїй більшости шляхта пинська
в перших роках повстання, збанкрутувала тепер, коли Річпосполита
почала розкладатись і коли Польща, спромагаючись иноді на
політичну помсту, не мала вже сили свої "кресові’* землі захистити і
державний лад та порядок в них установити. Ще більше
збанкрутували надії на протекцію царську, знищені в корінь
варварством і зовсім чужим для місцевих традицій і звичаїв духом
тодішньої політики московської. В результаті традицийний напрям
"руський”: одвічне тяготіння Турово-Пинської землі до старого
київського державного центру, репрезентоване зразу нечисленними
одиницями, в роді Стеткевича, Тукальського та инших, почало
тепер ширитись серед шляхти пинської — як це часто буває з довго
стримуваними, підземними суспільними течіями — зі стихійною
вибуховою силою.
Загальні причини політичні, про які вище була мова, і знана вже
нам, соціальна, державна і національна еволюція самого Війська
Запорожського, впливаючи на зміну становища супроти нової
козацької Української Держави всієї до тепер ще "непокозаченої”
шляхти, ще дужче давали себе знати тут, в цій поліській землі, що
більше від инших старі державні традиції "руські” заховала. Ось як,
приймаючи на увагу тільки ці причини політичні, малює тогочасник,
'окраїнні
210
вороже зрештою до козацької України настроєний литовський
католицький священник кс. Войцєх Віюк-Коялович, цей перелом,
який в поглядах репрезентанта пинської шляхти, маршалка
пинського Лукаша Єльського наступив: ”Од початку війни козацької
— пише Коялович — справлявся / маршалок Єльський/, як вождь
збройних сил пинського повіту, дуже добре6 аж до походу під
Жванець. Врешті, доведений до розпачу,' пристав до козаків”.268
Розуміється такий перелом в політичних поглядах під впливом
тодішніх подій стався в свідомості не тільки одного маршалка,
людини зрештою, якщо судити по дійшовшим до нас історичним
матеріалам, дуже обережної. Він знайшов собі між иншим вираз у
вступі до ухваленої всею шляхтою пинською формули присяги
Гетьману і Війську Запорожському, де сказано, що шляхта особливо
зруйнованого в загальнім пожарищі війни повіту пинського,
"порадившись між собою”, щоб запобігти близькій Божій карі і
остаточному занапащеню та іскоріненю, а бажаючи натомість
повного і безпечного на довгі людські літа миру, постановила союз,
скріплений присягою, з Гетьманом і Військом Запорожським через
висланих з поміж себе чести достойних людей заключити.
Першою офіціальною ознакою цього перелому, який на протязі
1655-го і особливо 1656-го року серед загалу пинської шляхти
відбувався, служить факт вписаня до книг ґродських пинських уні-
версалу Гетьмана Богдана Хмельницького, виданого 31 Грудня 1656
р. до полковників Війська Запорожського, що йшли на допомогу
Ракочієві і окупацію північно-західних "земель руських”. Універсал
цей наказував полковникам, щоби вони ”зносилик тільки Війську
Запорожському незичливих і неприхильних”, а всю шляхту Війську
Запорожському зичливу і прихильну під свою опіку та оборону
брали. Як видко, власне ця послідня категорія була вже в цім часі
серед шляхти пинської в силі і більшосте, коли такий універсал в
офіціальних актових книгах повіту опинився.269
Ми вже знаємо, чим пояснюються оттакі універсали гетьман-
ські. Знаємо, чому Гетьман бажав прилучити до козацької України
північно-західні "руські землі”. Знаємо, чому притягнути тамошню
шляхту до українського державного життя йому так дуже хотілося.
Нагадаймо ще раз, що зокрема повіт пинський мав серед оцих
північно-західних земель особливо важне для Гетьмана значена, як
дуже важний стратегічний пункт, як сполучена з майбутньою, під
протекторатом шведським збудованою Литвою, як підстава того
клину, що мав врізатись між Москву та Польщу, цих, звязаних
поміж собою союзом ворогів України, одного від другого од-
Ь •	і 	к
відважно; відчаю; воювали, нищили
211
діляючи. Тому приналежність до козацької держави повіту
пинського, разом з повітами туровським і мозирським, була так
виразно в переговорах Гетьмана Хмельницького з Королем Карлом
Ґуставом заґварантована...
Такі були загальні причини злуки шляхти повіту пинського з
козацькою Українською Державою. Перше чим приступити до
аналізу правнодержавних актів цієї злуки, постараємось вкоротці
представити самі факти, в яких вона знайшла собі вираз.
У Червні 1657 р. прибуло до Чигрина, в столицю козацької Ук-
раїни ”до Гетьмана і Війська Запорожського” (до "Короля і Річ-
посполитої” — вживаючи польської державної термінольоґії, яка
для державної термінольоґії української служила в цім випадку
взірцем) посольство від шляхти пинської, на чолі з самим мар-
шалком пинського повіту Лукашем Єльським і стольником
пинським Адамом Спитком-Бжеським.1 Цей останній, одправуючи
посольство, в Чигрині помер.270
Дня 20 Червня посли, вислані і уповноважені всею шляхтою
пинського повіту, склали в її імені, за себе і своїх нащадків присягу
на вічний і нерозривний союз, та на вічну вірність Гетьману і
Війську Запорожському. А 27 Червня одержали вони від Гетьмана
"Забезпеченя” прав, якими шляхта пинського повіту буде ко-
ристуватись під владою Гетьмана, його потомків і всього Війська
Запорожського.
Одночасно з одправою послів пинського повіту був виданий
універсал гетьманський, яким Гетьман призначив на день 23 Серпня
1657 р. шляхецький соймик в Пинську, що повинен був — кажучи
словами того універсалу — вислухати реляцію послів про ”злуку з
Військом Запорожським” і про "ласку Гетьмана ку всему Повіту”.271
На цьому соймику в Пинську мала відбутись урочиста присяга
всієї шляхти Гетьману і так само урочисте проголошена виданого їй
"забезпечена”, яке Гетьман, через "своїх надзвичайних послів” перед
зібраною шляхтою присягою ствердити обіцявся.
Але в межичасі прийшла катастрофа, що на долі цілої України
і на долі повіту пинського фатально заважила. Дня 27 Липня помер
Гетьман Богдан Хмельницький. Події, пущені в рух його мо-
гутньою рукою, йшли розуміється далі, але вже не в такім, в якім
він хотів і міг їх повести напрямі...
Незадовго перед смертю вислав Гетьман до Пинська свого
представника, одного з поважніщих старшин Війська Запорож-
ського, покозаченого шляхтича Івана Грушу272 (пізніще, за Вигов-
ського, військового писаря генерального), який прибув туди в по-
1 Вггеккі = з Берестя; берестейський
212
чатку Липня на чолі козацької залоги і фактично зайняв та прилучив
до держави Війська Запорожського пинський повіт.273
23 Серпня — якраз в день похорону в Суботові великого Геть-
мана — зібрався скликаний універсалом гетьманським шляхецький
соймик в Пинську. На цім соймику, як пише один з самовидців,
”ЙМП Маршалок пинський, що їздив до ЙМП Гетьмана
Запорожського хотів реляцію посольства свого учинити”™ 274. Але
смерть Гетьмана вже стала одбиватись на подіях і в цій землі,
тільки-що до збудованої ним держави козацької прилученій. Війська
польські, які перед тим очистили” були пинський повіт, тепер,
використовуючи внутрішнє замішання, що після смерти Гетьмана
настало, знов почали наступати під проводом литовського гетьмана
Сапіги на Пинськ.
При наступаючих військах польських вертали та починали знов
енергійно ворушитись, притихші було перед тим, вороги ук-
раїнського Війська Запорожського та сторонники польської Річпо-
сполитої, по більшій части державці-орендатори пинських коро-
лівських маєтків. І коли місцева шляхта, зібрана на соймику, в
присутности гетьманського намісника Груші радила в Пинську, то
27 Серпня, під прикриттям польських військових відділів, зібрався
другий соймик ”в королівськім селі Пуларановичах”. Цей опози-
цийний соймик післав було зразу своїх представників до Груші,
"питаючи з чим він приїхав”, а потім, довідавшись про невелику
кількість козацької залоги, увесь перенісся 4 Вересня до Пинська.
Там була вислана від нього до Груші, що саме тоді занедужав і ле-
жав у ліжку, нова делегація, яка прохала подати на письмі пункти,
"чого жадає Військо Запорожське від пинського повіту”.
Одержавши відповідь, що Військо Запорожське жадає присяги
на вірність Гетьману, знесеня унії і щоби шляхта пинська ”орду
татарську Війську Запорожському зносити допомагала”, опози-
ціоністи пристати на ті жадання не хотіли. Вони знали, що до
Пинська наближається зі значними військовими силами Сапіга.
Груша зі своєю невеликою козацькою залогою і з місцевою шлях-
тою, що по стороні Війська Запорожського стояла, мусів Пинськ
•	-	275
покинути 1 відступити.
Але ця евакуація пинського повіту козацькими військами три-
вала не довго. В Жовтні зібрався Великий Сойм (Рада) Війська За-
порожського в Корсуні, який тогочасні історики польські ”Конво-
кацією” цілої Руси” називають. Цей сойм укріпив на деякий час
становище нового Гетьмана Виговського внутрі краю і, довівши до
т скласти звіт; "відступили з нього; "Сейм скликуваний під час безкоролівства,
щоб підготувати обрання нового короля.
213
кінця справу союзу зі Швецією, поправив захитане було смертю
Богдана Хмельницького міжнародне положеня Війська Запо-
рожського. Вже в Грудні на місце Груші в пинський повіт був по-
сланий з сильним козацьким військом Костянтин Виговський, який од
свого брата Гетьмана одержав титул "Полковника Пинського і Туров-
ського”. Одночасно почалась завзята дипльоматична боротьба за
повіт пинський між Гетьманом Виговським і Річпосполитою, яка
тоді, бувши в дуже скрутному стані, мир з Україною за всяку ціну
хотіла заключити.
”[...] до Пинська мою залогу посилаю — пише з Чигрина 19
Грудня 1657 р. Гетьман Виговський до представника Річпосполитої
Бєнєвського — панів шляхти тамошньої добровільну просьбу
вдовольняючи і прийняту нами на себе повинність нашур — ними
опікуватись — виконуючи. Одначе думаю, що це не розгніває4 проти
нас Короля і Річпосполиту/ ані не стане перешкодою в наших
переговорах, [...] бо /шляхта пинська,/ підчас минулих заворушень,
без всякого з нашого боку примусу заключила на певних умовах
союз з нами і тому ми тепер за нею, як за власними нашими, стоїмо
і заступаємось”.
На це противна сторона, словами литовського гетьмана Сапіги
заявляла, що злука пинського повіту з Військом Запорожським це
акт незаконний тому, що його заключне один тільки маршалок
Єльський зі своїм товаришем, перевищивши дані йому шляхтою
пинською уповноваженя, і що шляхта ця "козацької протекції” собі
не бажає.
У відповідь Гетьман Виговський виступає в обороні Єльського
якого ”одвага, рани і заслуги” — пише він до Бєнєвського — мабуть
забуті деякими його одноповітниками, коли вони його тепер перед
Королем очернюють і знеславляють, кажучи неправду, що він їх в
неволю запродав. І щоб показати, як то дійсно було діло, обіцює
Виговський послати Королеві оригінал інструкції, даної Єльському
шляхтою пинською: ”[...] автентик5 * їхніх підписів, з якого видко,
наскільки усильно1 вони його просили, щоб взяв на себе функцію
посольства11 до славної памяти Антецессора'' нашого, [і до нас] а не,
як обмовці" кажуть, що він їм силоміць свою волю накинув”? ”1
дивлючись на образу того зацногоу старика — продовжує далі
Виговський — серце нам од болю стискається [...], бо ми бачимо,
що /в Річпосполитій,/ як і давніше, правда стоїть у порога/ а
р виповняючи наше зобов’язання опіки;4 іпоуєЬіі; ' і інші стани Речі Посполитої;
5 оригінал; ' як наполегливо; 11 погодився послувати; ” Предка; "обмовники вдають;
х що він був насильним самозванцем; у шляхетного; ' перед дверми
214
калюмніҐ одні до дверей добиваються, а другі в покоях з почестями
приймаються. Отже, що не мав досі Маршалок Єльський своєї
невинности оборонця,6 то тепер ми за ним пильно заступаємось [...],
так само, як і за /иншою шляхтою/ [иншими], яка разом з Паном
Маршалком стоїть під підозрінням [...], і домагаємось,0 аби вони
були виправдані/ бо ми їх ніколи не покинемо0 і не допустимо,
щоби вони через союз з нами мали терпіти кривду в своїм гонорі і в
своїх маєтках”.276
А що ці жадання Виговського носили ультимативний характер,
і що він в разі одмови грозив зірвання переговорів, то — не
зважаючи на протести Сапіги — війська Річпосполитої мусіли з
пинського повіту уступитись і повіт був знов зайнятий залогами
Війська Запорожського під проводом полковника Костянтина Ви-
говського. При чім для характеристики дальшої історії цієї україн-
ської землі і зрозуміння наслідків нашої державної руїни, варто тут
згадати, що дуже діяльним і завзятим помічником полковника
Виговського, підчас отої другої окупації козацькими військами
повіту пинського, був "сотник полку пинського і туровського”,
шляхтич "пан Костюшко з Серник”, що належав до місцевого пра-
вославного роду, з якого вийшов сто літ пізніще звісний польський
•	<*	** іп
національний герой...
Через кілька місяців — подібно як полковник Тарновський до
шляхти волинської — так полковник Виговський до шляхти пин-
ської видав універсал, скликаючий її на день 17 Червня 1658 р. на
соймик до Давидгородка.
"Всім вобец і кожному зособна — оповіщав цей полковничий
універсал, тодішньою канцелярською мовою українською писаний
— яко їх Милостям Панам Шляхті, так визшого яко і низшого
стану, в пулку моєм межи рікою Горинею і рікою Стиром
найдуючимся, доношу до відомости, іж я, зближившися в тот
тракт/ собі8 от Єго Милости Пана Гетьмана Войска Запорожского,
Брата моєго, поданий,11 а от нєго маючи собі устную з Вашмостями
моїми Милостивими Панстви полєцоную мову* — теди упрашаю/
абисьте ВМ мої Милостивиє Панове, жадного не обавяючися11
небезпеченства, хотіли до мене на день семнадцатого мца Іюня
ведлуг старого календаря до Давидгородка зїхать, где ВМть мої
Милостивиє Панове волю Єго Милости Пана Гетмана, Брата
моєго, през мене услишите. А єжели ВММПанове не зїдитеся, а
мілоби ВМть що на потом поткати,* 1 чого я собі не зичу, теди прошу,
а наклепи; ь раігопит; ' просимо;11 зболив добитися в Й. Корон. Милості при-
вернення і забезпечення їм його ласки; 'бо ми не можемо їх ні покинути, ні допустити;
'область; околицю; емені; 11 довірений; 'доручення нав’язати розмову (переговори);
1 прошу; кне побоюючись; 'щось (лихого) спіткати (зустріти)
215
абисьте ВММПанове мене в том не виновали. Що я ВММПанам
ознаймивши, себе самого ласці ВММПанам отдаю. З
Давидгородка, дня 13 мца Іюня року 1658. Константий Виговский
Пулковник Пинский і Туровский”.
Показником, як знов актуальною стала справа злуки пинського
повіту з Військом Запорожським, може між иншим служити те, що в
цім самім часі, бо 20 Липня 1658 р., було другий раз внесено до книг
мійських київських "Забезпеченя”, видане рік перед тим шляхті
пинській Гетьманом Богданом Хмельницьким.278 Дальша доля
пинського повіту належить хронольоґічно до другої частини цих
моїх історичних заміток і про неї дальше, в другій частині буде
мова...
Тут ще одно тільки остається питання: якими реальними фак-
тами ствердила шляхта пинська свою злуку з Військом
Запорожським? Як виконувала вона свою присягу, дану україн-
ському Гетьманові? І коли-б у відповідь на це питання ми назвали
тільки імя одного пинського шляхтича: Митрополита Іосифа Не-
любовича-Тукальського — то це імя Дорошенкового поводатора і
політичного учителя "останнього українського козака”, імя одного з
найвизначніших і найшляхотніщих державних мужів наших, вязня
польської мальборґської твердині і жертви московської опали —
вистало-б для того, щоб добру славу шляхті пинській в історії
держави, до якої вона добровільно прилучилась, забезпечити. Але-ж
на чесну лицарську службу Українській Державі йшли з посеред неї,
по зложеню присяги Гетьманові, не тільки одиниці.
Зараз після акту злуки з Військом Запорожським місцевий ді-
дич, каштелян мінський Микола кн. Четвертинський, виставив
коштом свого роду цілу збройну хоругов, з місцевої шляхти
набрану, яка потім при Гетьмані Виговськім в числі його найвірні-
щих військ залишилася.279 Син маршалка пинського Лукаша
Єльського, перед тим ротмистр польського війська — Роман Єль-
ський — тепер, по зложеню присяги, став у Гетьмана Виговського у
Війську Запорожськім полковником.280 Сила дрібнішої шляхти, якої
так багато було в повіті пинськім, увійшла в ряди старшини
козацької, витворивши ту верству, що на ній більше ста літ пізніще
останки нашої державности в лівобічній Гетьманщині держались.
Врешті серед київських духовних кругів, культурне і релігійне життя
нації зберігаючих, значне число по походженю до шляхти пинського
повіту належало, хоча-б згадати тільки київських митрополитів:
Ґедеона кн. Четвертинського, Варлаама Ясинського і ин.
* *
»
Умови, на яких відбулася злука шляхти пинського повіту з но-
216
вою українською державою Війська Запорожського, окреслені
двома актами, наведеними в цілости в дослівнім українськім пере-
кладі в першім розділі цієї праці. Це "Присяга”, зложена Гетьману і
Війську Запорожському в імени шляхти пинської її послами, і
”3абезпеченя”, видане цій шляхті на руки її послів Гетьманом і
Військом Запорожським. Оригінали цих актів, як більшість тодішніх
наших державних документів, писані польською мовою, так само як
польською-ж мовою була писана значна частина універсалів
Богдана Хмельницького, закликаючих українську націю до
боротьби з Польщею, і як по польському видавались численні
тодішні літературні твори, проти Польщі звернені і оборону "Руси
та східного благочестія” маючі на меті. Бо не мова служить тоді
прикметою національної свідомосте і про це, в оцінці нашої
минувшини, треба памятати нам, людям сучасного українського
покоління, яке, борючись зовсім слушно за мову, забуло було в
своїй більшосте про основу істнування нації: про державу. Державу-
ж перш над усе поставили метою свого життя ці, що у вікопомних
часах Великого Богдана зуміли Націю Українську із мертвих во-
скресити...
Відповідно до тодішніх дипльоматичних форм, кожний з цих
двох актів починається вступом, який має служити загальним по-
ясненим самого факту злуки. Вступ до Присяги шляхти пинської
оповідає про зруйнування повіту довгою війною і, підкреслюючи
загальне бажання миру і возстановленя державного ладу, має по-
яснити причини злуки з Військом Запорожським в очах цілого
шляхецького загалу. Вступ-же до Забезпечена, виданого Гетьманом,
нагадуючи християнський звичай: "добром віддавати за добро” —
має переконати ворожі до шляхти і склонні відплачувати їй ”за хліб
камінням, а за рибу гадюкою” елементи козацькі, що слід ”по
приятельськи і вдячно” прийняти тих, хто самі "серцем
прихильним” до злуки з Військом Запорожським горнуться.
Злука пинського повіту з Військом Запорожським скріпляється
урочистою і непорушною присягою вірносте, зложеною пинськими
послами іменем всієї шляхти, за себе і нащадків своїх, на віки вічні,
”в часах щастя і нещастя” Гетьману і Війську Запорожському. Так
само Гетьман іменем своїм, своїх потомків і всього Війська
Запорожського зобовязується, і присягою це ствердити має, що від
нині одних вони будуть мати зі шляхтою пинською друзів та
ворогів і вічно та непорушно в союзі"1 з нею жити будуть.
Щоб зрозуміти деталі цієї взаїмної присяги, треба памятати, що
вона відбувається в хвилині емансипації Гетьмана і Війська За-
тв непорушнім союзі
217
порожського з під протекції царської, і в хвилині емансипації
шляхти пинської з під влади Короля і Річпосполитої. Обєднавшись
тепер в одну державу, шляхта повіту пинського і українське Військо
Запорожське, мусять цю свою державу захищати на два фронти: і
проти Польщі і проти Москви. Зовсім природно, що кожна сторона
присягає другій берегти та обороняти її на тому власне фронті, який
до неї близчий.
Шляхта пинська присягає: стояти разом з Військом Запорож-
ським проти всяких його ворогів, ”хоч-би і найблизчих нам, не
вимовляючись близьким родством з ними”; завчасу повідомляти
про все, ”що на шкоду Україні (так вжито це слово в оригіналі!) і
всьому Війську Запорожському на цьому пограниччі мало-б гото-
витись” і приводити намовою сусідні "польські та литовські краї” до
союзу і злуки з Гетьманом і Військом Запорожським. Хто ці вороги
України, з якими споріднена пинська шляхта, догадатись легко,
коли зважити, що вона вже цілі століття жила в польській державі,"
що більшість її визнає спільну з Польщею римо-католицьку віру і
що разом з польськими військами вона в перших роках повстання
проти збунтованої (польської ще тоді в державнім розумінню)
козаччини воювала. Берегти нову Українську Державу на
польському фронті, по лінії її відділена від Польщі, не піддаючись
"лукавим" листам та намовам” польським, проти Гетьмана і
держави Війська Запорожського зверненим — ось на що складає
присягу шляхта пинська.
Гетьман і Військо Запорожське присягають: що ”коли-б хто не-
будь з ненависти до шляхти пинської за те, що вона союз і злуку з
нами учинила, хотів їй шкодити та край її руйнувати”, то вони всім
Військом її боронити будуть, навіть, якби це був ворог "близький
нам, але поради нашої — їх не зачіпати — не слухаючий”. І коли
знов зважимо, що робила в цих часах зі шляхтою в окупованих
краях Москва, коли згадаємо ці заслання, тортури, конфіскати
маєтків і всякі жорстокости, що були звязані з поняттям "протекції
царської”, то зрозуміємо, чому шляхта пинська хотіла і мусіла мати
забезпеченя від Гетьмана і Війська Запорожського проти
офіціального протектора і союзника України — московського Царя.
Тим більше, що уряд московський особливо, як вже знаємо,
переслідував власне тих, хто безпосередньо протекції царської не
прийняв, а натомість ”союз і злуку з Гетьманом і Військом
Запорожським учинив”. Пізніщі слова Виговського, до козаків
звернені, коли він "обіцював їм Польщу воювати, застерігаючись
"Не зовсім вірно, бо тільки від 1569 р., а й після цього належала вона правно до
Вел. Князівства Литовського; “облудним
218
тільки, аби вони його Москві не видавали” — служать промовистою
ілюстрацією для зрозуміння цих політичних актів. Берегти нову
Українську Державу на московському фронті, захищаючи від
московської нівелюючої, цезаристичної і проти-аристократичної
політики шляхецький стан, що до Війська Запорожського пристав,
— ось до чого зобовязуються присягою перед шляхтою пинською
Гетьман і Військо Запорожське.
Тому шляхта пинська, присягаючи Гетьманові, ні разу в акті
присяги в титулі гетьманськім слів "Його Царського Величества” не
вживає. І це зроблено розуміється свідомо, бо в часах, де на кожну
букву грамот звертано пильну увагу, не можна допустити, щоби про
це обидві, заключаючі між собою союз сторони забули. Тому ця
шляхта складає присягу тільки Гетьманові і тільки "через нього —
через Гетьмана” і тільки "при Війську Запорожськім” — а не
помимо нього — вона вважатиме себе в царськім "підданстві”.
Приймаючи на увагу тодішні напружені московсько-українські
відносини, формула ця означає також і те, що в разі, як би Гетьман і
Військо Запорожське себе залежними від Царя перестали вважати,
то і всяка посередня залежність шляхти від Царя тим самим
перестала-б сама собою істнувати, бо ця шляхта, що тільки
Гетьманові присягнула, в ніяких безпосередніх правно-державних
відносинах до Царя не знаходиться. В порівнані з Переяславською
Умовою, підчас якої українська шляхта, осібно од Війська
Запорожського, окрему грамоту на підтверджена своїх прав і
вольностей од Царя дістала і підчас якої вона повинна була, як
окремий стан, безпосередньо Цареві а не Гетьманові присягати — ці
акти злуки шляхти пинської з Військом Запорожським знаменують
собою в нашім державнім будівництві цілу величезну епоху — вони
означають факт завершена будови і консолідації Української
Держави.
І коли ми згадаємо представлену вище, в розділі ПІ-ім, справу
Костя Поклонського, далі пертрактації з могилівцями, щоб вони
признали владу гетьманську, а не піддавались безпосередньо на імя
царське, коли згадаємо врешті політику Івана Нечая на Білій Руси,
то зрозуміємо, що підкресленим саме цього моменту безпосередньої
залежносте від Гетьмана в акті присяги шляхти пинської —
українська державна ідея і українська дипльоматія одержали
накінець рішучу перемогу над державною ідеєю і дипльоматією
московською. Це документальний знак, що під могутньою рукою
великого Гетьмана вже сформувалась державна аристократична
українська верства, яка свою політичну лінію має, по цій лінії
твердо йде, і цю лінію хоче і вміє провести. — Це знак, що нова
Держава Українська, держава Війська Запорожського вже живе
своїм незалежним життям і що прилучаючи до себе нові землі і нові
219
соціальні верстви, вона ставить їх у відносини безпосередньої
залежности до себе, а не до московського Царя. З фактичного
протектора і суверена України — як того хотіла дипльоматія
московська — Цар стає тепер тільки нейтральним союзником
України — як того хотів її єдиновладний Гетьман Богдан
Хмельницький.
Прилучається пинський повіт до держави Війська Запорож-
ського як окрема земля. На чолі її цивільних земських властей має
стояти гетьманський "староста”, що представлятиме гетьманові
кандидатів до тих урядів, які, згідно з давніми звичаями Річпо-
сполитої, шляхтою не вибіраються, а призначаються безпосередньо
владою центральною, отже тепер гетьманською. На чолі місцевої
військової сили, що підчас війни з "посполитого рушеня” (загальної
мобілізації) всеї шляхти повіту складається, стоїть "полковник”,
який так само як і староста, має представляти Гетьманові на
затверджена вибраних ним кандидатів у "ротмистри і поручники”.
Инші земські автономні шляхецькі уряди, що здавна були ви-
борні, так само виборними й остаються, але в порівнанні з устроєм
Річпосполитої вводиться дуже важна зміна, а саме: затверджена
вибраних кандидатів Гетьман оставляє за собою. Поза тим шляхта
присягає ”у всім тільки від ЙМ. Пана Гетьмана Запорожського,
тепер і на потім будучого, заховати залежність,р ніяких урядів собі
помимо його волі4 5 не присвоюючи. Тоб-то ані соймиків [не]
скликувати, ані стягання хоруґвей [не] задумувати, без особливого
від ЙМ. Пана Гетьмана оповіщена/ хіба-б в наглій і горячій
пригоді.’* Знов таки і в цім випадку, в порівнанні з польським
державним устроєм, дуже широка в тім устрої автономія земель і
репрезентуючого землю шляхецького стану тепер значно
обмежується, відповідно до загальної так виразної тенденції
української державної політики за часів гетьманування Богдана
Хмельницького: скріпити якнайбільше монархічну Самодержавну”
владу Гетьмана.
Суди шляхецькі остаються непорушними1 так, як і за часів
Річпосполитої, з тою тільки зміною, що скорочується дуже затяжна11
і коштовна "процедура правна.” Робиться це в інтересі менш
заможньої, середньої і дрібної шляхти, яка давніще на ці довгі
процеси руйнувалася і якої інтереси тепер, коли вона у великій масі
війшла в ряди старшини Війська Запорожського, пильно
приймаються на увагу. Ми вище вже старались пояснити, чому в
цілій Україні було задержано окреме судівництво шляхецьке, на
р від теперішнього і майбутнього бути залежними; 4 проти його волі; наказу;
5 потребі;1 непорушні і нерушимі;и затяжна
220
римськім праві і на основі приватної земельної власносте — якої
степове козацтво не знало — побудоване. Ці самі причини відогра-
ють ще більшу ролю тут, в пинськім повіті, який козацьких об-
щинних земель в собі зовсім не має і козацького общинного
землеволодіння не знає.
Взагалі шляхті забезпечені Гетьманом всі "прерогативи, воль-
ности, суди, станові шляхецькому належні, так як за Королів
польських бувало.” Шляхта приймається до держави Війська
Запорожського, як окремий точно означений стан і, позаяк Гетьман
не касує того стану, а навпаки забезпечує законне його істнування,
то шляхта присягає служити новій державі: Гетьману і Війську
Запорожському — так само, як предки її служили державі старій: —
Королю і Річпосполитій. Одначе Гетьман ставить при тім виразну
умову: ”щоб чогось нового для ошукання Нас” — тоб-то для
обмеженя прав Верховної Гетьманської Монархічної Влади —
"видумано не було.’* І знов для характеристики тодішньої
державної політики української це застережена дуже промовисте. Бо
тільки за Гетьмана Богдана Хмельницького ведеться ця політика в
напрямі скріплена української монархічної влади, в напрямі
діаметрально протилежному політиці польській, яка і тоді і пізніще
при кожній нагоді, при кожнім виборі нового Короля, при кожнім
новім соймі, змагає до обмеженя королівської влади і до поширена
прав і вольностей антімонархічної шляхецької оліґархії. По смерти
Богдана Хмельницького політика українська повернула круто на
польський шлях і до самого скасування гетьманства велась во-
на оліґархінчою старшиною козацькою по польським республі-
канським взірцям в напрямі обмеженя і ослаблена виборної влади
гетьманської. Тепер-же навіть сама титулятура Гетьмана в цім
монаршім акті, виданім пинській шляхті: ”Ми Богдан Хмель-
ницький,” — ”за Нас і Потомків Наших” і т.д. — вказує, яку
владу хотів оставити для Української Держави той Гетьман, що ту
державу Генієм своїм збудував...
Заховані в повній силі і непорушносте" всі маєткові права
шляхти в повітах пинськім, мозирськім і туровськім, як дідичні, так
і лєнні,х од Королів польських надані. Але до цих старих прав
уводяться два нові, надзвичайно важні з погляду тодішньої нашої
національно-державної політики доповнена.
Перше: маєтками своїми мають право володіти однаково як
шляхтичі православні, так і римо-католики, але тільки і виключно
ті, що присягу вірности Гетьману і Війську Запорожському скла-
' "якщо не будуть вигадувати яких новизн (нових прав), щоб нас обманути”;
Збережені в силі й недоторканності (незмінності); х як спадкові, так і васальні
221
дуть. Иншими словами: у всіх, хто присяги на вірність Українській
Державі не складе, земля, без огляду на їх віру, конфіскується. Віра
ніяких політичних прерогатив тепер не дає і наприклад маєтками
своїми в Українській Державі не можуть тепер володіти православні
сторонники Короля і Річпосполитої, які давніще, в перших роках
повстання, власне завдяки тільки своїй вірі, спільній з Військом
Запорожським, допускались на територію зайняту козаками. Замість
погляду національно-релігійного, який панував в екстериторіальній і
недержавній політиці українській в першій, автономістичній добі
повстання; замість змаганнь до скріплена православного
українського елементу в польській державі — запанував тепер
погляд національно-державний, змагання до скріпленя українського
державного елементу, однаково як православного так і не право-
славного, на території Української Держави.
Друге: всі королівщини, тоб-то маєтки державні, як до старо-
ства пинського належні, так і инші, мають перейти по смерти тепе-
рішніх їх доживотніху арендаторів (державців) виключно до диспо-
зиції Гетьмана. Коли зважити, що оцими арендаторами були
переважно люде зайшлі, до місцевої шляхти неприхильні, а до Вій-
ська Запорожського крайнє ворожі, і коли зважити, що ці державці
— як наприклад сам староста пинський кн. Альбрехт Радзівілл,
великий покровитель унії і великий ворог Руси та козаччини — були
опорою польської національно-державної політики, то усунена
цього руїнницького для Української Держави елементу мусіло бути
завданням того, хто цю державу хотів дійсно збудувати...
Остається врешті найбільше в тодішніх часах дражлива справа:
справа віри. Вирішена вона в цих вікопомних актах згідно зі старою
державною традицією, яку мусіли від предків перейняти та її
непереривність свято берегти ті, що стару зруйновану державну
Русь князівську хотіли в формах нової державної козацької України
відродити...
В данім випадку, подиктоване великим державним розумом,
бережена державної традиції тим більше знаменне, що власне в
справі віри традиція та йшла в розріз з так званими "реальними
фактами" тогочасного життя. Піти наперекір тому, що кожному
тоді здавалось ясним, бо він це бачив круг себе, і вибрати шлях
призабутої традиції могли тільки люде, що мали дійсно творчий
інстинкт державний, що відчували вперту, стихійну силу тих не-
можливих до визначена впливів, які в кожній державно-національній
традиції знаходять собі вираз і які на сам кінець всі наміри
нехтуючих традицію політиків нівечать та перемагають.
у досмертних
222
Річ у тім, що віра римо-католицька стала вже тоді на Україні
"польською вірою”, стала ніби видимою ознакою польської націо-
нальносте — власне всупереч тому, що говорила наша традиція
державно-національна. Бо ця традиція говорила, що за часів
князівської Київської, а особливо Галицько-Волинської Держави,
істнували в городах руських римо-католицькі, латинські святині та
монастирі і були визнавці2 римо-католицької віри серед бояр і дру-
жинників княжих, яких розуміється ніхто задля їх віри латинської за
Поляків тоді не вважав і Поляками не називав. Ця традиція
перейшла разом з нащадками князів та бояр руських до держави
Русько-Литовської — до Великого Князівства Литовського — за
часів якого віра римо-католицька ще більше була на Руси по-
ширилась, але денаціоналізації — польщеня чи литовщеня — за
собою дуже довгий час не вела.
Тож не забуваймо, що підчас Люблинської Унії В[еликого]
Князівства] Литовського з Польщею в 1569 р., коли панове і зем-
ляне волинські, не бажаючи собі тієї унії, ухилялись всякими спо-
собами від приїзду до присяги, в польських державних кругах об-
мірковувались проти них всякі примусові міри3 і між иншим — як
записує Поляк тогочасник, автор сеймового дневникаь — малося на
думці: ”римо-католицькому Біскупові Луцькому Вікторину Вер-
бицькому маєтки поконфіскувати, бо він не хоче приїхати, ані не
видко з листа його, щоб він мав волю приїхати, бо він теж Русин. А
видко це з того, що до Короля не написав він листа ані по польськи,
ані по латині, тільки по руськи.”281
Знов два роки пізніще, в р. 1571, вся шляхта київська, без ріж-
ниці віри, зібрана на соймику свого воєводства домагається від
Короля, щоб усі урядові папери ”не иншими литерами и слови, одно
рускими литерами и єзиком до земли києвскоє писани и видавани
бьіли, кгдиж з млодости иншого писма отцове наши учити нас не
давали, одно своєго прирожоного руского, и школи теж полскоє в
Києве немаш” — хоч були тоді в Київі, треба це зазначити, римо-
католицькі костели і монастирі. Так само в р. 1576 вся шляхта
брацлавська, однаково православна як і римо-католицька,
підкреслює в свому листі до Короля, що ”то ся нам дієт над право0 і
вольности наши, іж листи з канцлерії Вашой Королевской Милости
до нас писмом полским видавают. За што і впрод В. Кор. Милости
[...] покорними нашими прозбами просимо, аби В. Кор. Милость
при привилею і свободах наших нас заховати, і до нас листи з
канцлерії В. Кор. Милости руским писмом видавати розказати
'сповідники; “засоби; ь щоденника; “протизаконно
223
рачил.” Того самого домагається шляхта волинська ще на соймі
1632 р. і т. д.282
Свідомість традиції, що ”Русь стародавня” була двох вір —
грецької і римської — особливо прокидається від часу, коли появи-
лась (в 1596 році) третя, перед тим незнана, нова руська віра: унія. І
тому, що ця нова віра носить тоді виразно політичний характер, що
при її допомозі польські державні політики хочуть "знищити Русь”,
хочуть її до Польщі наблизити, засимілювати і, від Сходу
відірвавши, традицийні сепаратистичні державні тенденції "руські”
іскорінити — то проти цієї нової віри виступають не тільки
православні, але й ті римо-католики, що до поважаючих традицію
консервативних кругів тодішнього шляхецького суспільства в
землях руських Річпосполитої належать. Отже наприклад, побіч
численних православних ворогів унії, бачимо ми римокатолика Яна
Щасного Гербурта, який в своїм творі ”2кіапіе о Кагосігіе Киккігп”, в
р. 1613 виданім, гаряче в обороні своїх православних земляків і
проти перетягання їх силоміць на унію виступає.
”1 я, і кожний з нас, шляхтичів добрих*1 — пише він, звертаю-
чись до Руси православної — повинен казати: будьте, просимо,
нашої папської віри, бо вона одна' і добра, і певна, і /доґмати/ [до-
кази] має непомильні. Але коли ґвалтом1 хочуть вас до неї принево-
лити, то життя наше при вас і перед вами покладемо... Бо /Русь/
[...] має [ють] в розумах наших8 найкраще право і матір всіх прав:
звичай. А чим же иншим єсть право, як не звичаєм довгими літами11
за добрий визнаним і потім, щоб його хто покалічити1 не міг, на
папір вложеним? [...] писане право мертве єсть, коли його звичай не
оживляє. [...] /Тих/ [таких] стародавніх звичаїв повна Отчизна
наша, і коли б їх, не дай Боже, нам калічить1* мали, то жадна
вільність наша на місті не устояла би1... І коли хочуть вони, щоб
Руси не було на Руси, то це річ неможлива і це зовсім так, як би їм
хотілося, щоб тут море було коло Самбора, а Бескид щоб був коло
Ґданська.” Во імя старих місцевих руських звичаїв і старих руських
традицій виступає цей римо-католик шляхтич "землі руської” проти
тих своїх одновірців, що "сварку почали з Народом Руським, з
братією єдинокровною нашою...”283
Особливо ясно висловлені старі традицийні погляди Руси на
справи грецької і римської віри в ”Суплікації”, поданій до Сенату
Річпосполитої на Сойм 1623 р. всею шляхтою православною, як з
Корони так і з Великого Князівства Литовського, і тому з цього
л "росгсілуусЬ” = достойних (про шляхту); 'єдина; ‘силоміць; 8 в людськім
розумінні; ь на протязі довгого часу; 1 спотворити; ’ написаним; к спотворити
("гезгресіс”); 1 ніяка вольность (свобода) нам би не залишилась
224
твору, що тоді ж таки був друком в польській мові оголошений,
наведу кілька важніщих цитат.
"Шляхту Народу Руського — каже ця ”Суплікація” — святої
памяти Король ЙМ. Зиґмунтт Авґуст в привілеї Народові Русько-
му, підчас інкорпорації (до Польської Корони) данім, на два її за-
кони11 розділяючи, одну закону римського, другу закону грецького
іменує.0 А обох тих законів Русь всіх свобід, вольностей, прав і
станів Корони Польської чинить він в рівній мірі учасниками:11 отже
і шляхту закону грецького, ту, що за його панування, так як і в
минулих [...] століттях, під послушенством4 Костянтинопольського
Патріарха була. Оцієї теперішньої Руси уніатської і права наші не
знають, і Королі ЇМ. Польські не знали, бо про неї ніякої згадки в
привілеях Народові Руському даних не знаходимо, а мова там
тільки про Русь закону римського і Русь закону грецького.
"Коли Русь уніатська єсть Русю закону римського, то вони
мусить пристати1 на права і вольности Руси закону римського дані,
а нам, Руси закону грецького, і правам нашим мають дати святий
спокій, бо вони до них не належать тому, що вони не єсть Русю того
закону грецького, якого були ті, кому ці права надані. Коли-ж вони
горнуться під наші права і нашими вольностями втішатися хочуть,
то хай остаються того грецького закону Русю, якого були ті, кому
ці права і вольности надані, тоб-то хай остаються Русю закону
грецького під послушенством Патріарха Костянтинопольського, а
не Русю закону римського під послушенством Папи Римського.
Коли-ж вони ані римського закону, ані грецького, то їм постільки
права і вольности наші руські служити мають,5 поскільки служать
вони перебуваючим в наших краях чужоземцям. А коли вони хочуть
бути і того і другого закону' Русю, то для такої Руси ніяких прав і
ніяких привілеїв у нас немає. [...]
”Бо вольности Народові Руському належаться двоякі: тому
Народові Руському, котрий єсть віри римської, послушенства за-
хідного і тому Народові Руському, котрий єсть віри грецької, по-
слушенства східного. Русь римської віри при своїй вольности остає,
а нам, Руси віри грецької, вольність видерта...11
”Не діється безправя і не терпить вольність поневоленя, коли
Русин релігії грецької покидає її і стає Русином релігії римської. Бо
зміною своєї релігії не одміняє він прав наших1' і вольностей віри
“також: Жиґмонт, Зіґісмунд тощо; "обряди; релігії; °”Ьуд тіепі” ^визнає; вважає
(за щось); РІ Русь обох цих обрядів (релігій) користується однаковими...; чзверхністю;
приналежністю до...; "мають перебувати на правах і вольностях, наданих обрядові
римському; "належаться; ‘одного і другого обряду; “відбирають ("буває видирана”);
“зміна обряду не означає зміни прав
225
/,/[;] але покинувши добровільно" ту свою духову вольність, яку він
мав в релігії грецькій, приймає на себе вольність духову релігії
римської і нею задовольняється? Од такогоу натомість праву
нашому ґвалт чиниться, од такого і вольности наші терплять
поневоленя/ хто релігію нашу грецьку покинувши, разом з собою і
права /наші/ [належні грецькій вірі] забірає /так/, щоб вже правами
цими /не можна було/ [не мали вольности] користуватись /тим/,
хто при релігії грецькій залишився...
”Оце єсть безправя, яке нам од уніятів діється. Ось в тім єсть
вольностей наших поневолена,3 що вони, не будучи духовними
релігії грецької послушенства східного, а тільки плащем під назвою
релігії грецької зодягнувшися, владицтва, належні духовним
послушенства східного, позабирали, їхні бенефіції пообсаджували, а
нас, в послушенстві східнім оставшихся і нівчім не винних,
турбують, притісняють і яко мога в набоженствіь нашім пересліду-
ють.
”Що ми, шляхта, од тих /всяких/ Пакостів, Шишків, Стецьків,
Душохватів, Палисвітів, Почаповських і Руцьких (це імена тодішніх
духовних уніатських, в своїй великій більшости нешляхецького
походженя), які із себе тепер владик руських удають/ терпимо на
глум станові нашому шляхецькому і повинности*1 нашій
християнській — бачить [сам Господь] Бог, знає Король ЙМ. Пан
Наш Милостивий, знають і Вельможности Ваші. /Вони/ [Та ж ці]е
нам служби Божої свобідно правити1 не дають, священників наших
ловлять, мордують, по тюрмах сажають, а нас, коли ми за
духовних своїх заступаємось, позвами і судами турбують та до
шкоди приводят /і, що/ [...А] найважніще, чого перенести не сила,8
честь нашу, яка нам і кожному уштивомуь над життя дорожча,
своїми калюмніями очернюють і ображають”...' 284
Оця стара руська державно-національна традиція, що проки-
далась вже і раніще в хвилинах більшого напружена боротьби
національної, проявляє себе і тепер підчас великого козацького
повстання всякий раз тоді, коли носителька цієї традиції, шляхецька
верства, має змогу на події тогочасні впливати. Отже наприклад на
варшавськім соймі конвокацийнім в 1648 р. всі посли від шляхти
Київського воєводства домагаються, щоб унія була знесена і щоб
тільки грецька та римська віра оставалися. Знов у початку 1649 р.,
'“відмовляючись добровільно від? користується; “ того;2 лихо; насилля; “утиск;
ьв обряді (виконуванні релігійних практик); “які за руських владик видаються;
‘'терпимо противного станові... і обов’язкам нашим; “(уніати); 'відправляти; 8А
найбільш нетерпиме, що вони чесне ім’я наше, яке нам...;11 сумлінному; наклепа-
ми зневажають і безчестять
226
коли якийсь час на політику козацьку мав значний вплив Кисіль і
духово споріднені з ним, як покозачені так і непокозачені шляхецькі
елементи, в петицію Війська Запорожського до Короля вставлено
жадання: ”щоби само імя унії було скасовано,3 а тільки грецький і
римський закони залишилися, так як за злуки Руси з Польщею
було,к [а] Владики, що [за]хочуть оставатись в законі римськім, хай
здорові при нім остаються, соборні церкви грецькі і стародавні
фундації віддавши Руси /закону грецького/. І коли тільки два
закони остануться: римський і грецький, як давніще бувало, то не
буде загибелі людей християнських,1 братів наших через унію, а всі
без неї в згоді жити будемо”.285 Так само, відповідно до цієї
стародавньої традиції, шляхта покозачена, домагаючись спільно з
Військом Запорожським од Річпосполитої амністії, кожний раз
підкреслює, що амністія ця має відноситись однаково ”до шляхти як
релігії грецької так і релігії римської”...286
Отже тим більше в акті злуки шляхти повіту пинського з дер-
жавою Війська Запорожського, акті, складенім в момент найбіль-
шого підйому нашої тодішньої національно-державної свідомости,
мусів запанувати знов — всупереч щоденному практичному звичаєві
бачити в кожнім католикові ”Ляха” — старий традицийний погляд
державно-національний, що Русь державна була і може бути двох
вір: віри грецької і віри римської. І знов у данім випадку погляд
державний відродженої творчої державної аристократії переміг
погляд недержавний, національно-конфесійний, яким в перших
часах повстання православна степова козаччина прикривала і
захищала свої еґоістично-недержавні, станові інтереси в польській
католицькій державі.
Гетьман і Військо Запорожське забезпечують присягою шляхту
пинську: ”в обрядах римської віри, в котрій до нас пристають,
ніяких перешкод [...] їм /не/ чинити [не будемо], ані нікого з них
примусом до віри православної грецької /не навертати/ і
[примушувати ...] службу Божу, звичайні"1 процесії, дітей шляхець-
ких вільну науку, повне пошанування духовних віри римської за
ними в цілости оставити”. І відповідно до традицийної політики в
справах віри, вимагає Гетьман одночасно від шляхти пинської,
”щоб унію і чужі секти, яко причини великого зла, обопільно іско-
ріняти”,” обіцюючи амністію тим духовним уніятам, що до послу-
шенства0 митрополитові київському повернуть і будуть мати за
собою рекомендацію духовенства православного. Знов же для
1 щоб скасувати назву унії = скасувати унію; ктак, як у ній збереглася Русь з
Польщею;1 не будуть пропадати наші християнські люди для Унії, без якої в згоді
справедливо житимемо; т звичні; "винищувати; ° послуху
227
ослабленя проти-державного і проти-українського аґресивного
елементу польського, так само, як і в справі арендаторів державних
маєтків, вимагає Гетьман поверненя назад на церкви тих костелів,
що ”з маєтків православних видерті”, тоб-то, що всупереч волі
місцевих православних фундаторів цих святинь, під примусом і в
інтересах державної влади Річпосполитої повстали.
Шляхта пинська приймає ці умови і присягає за себе і своїх
нащадків: ”віри православної грецької так і римської католицької
свобід і границь наших обопільнихр — коли-б хто з ворогів на них
наступати мав — одностайно з нашим Військом Запорожським
боронити”. Отже від нині будуть спільно шляхта і Військо Запорожське
захищати свою спільну державну границю і свободу своєї нації, обох
своїх вір, в цих спільних державних границях. Боротьби за віру поміж
собою — боротьби внутрі Нації між шляхтою і козаччиною — в
новій Державі Українській вже не буде. Поставлення тут рядом: і віри
і границі — як не можна краще характеризує глибоко продумані
національні та державні наміри тих, що ці акти, ”на вічну річи4
памятку” — як сказано в грамоті гетьманській — перед самою
смертю Великого Гетьмана складали.
Далі "унію і всякі чужі віри, нам і Війську Запорожському про-
тивні і неприязні іскоріняти одностайно” шляхта пинська присягає.
Приймаючи такі умови, маршалок Єльський і стольник Спитек-
Бжеський, поскільки вони репрезентували місцевий, здавна в
Пинщині осілий шляхецький елемент, ніякого ґвалтуг над своїм
сумлінням не чинили і всупереч місцевій традиції шляхецькій не
йшли. Ми вище вже наводили традицийні погляди всеї шляхти
земель руських в цих справах: вони йшли, як знаємо, зовсім в розріз
з тодішньою офіціальною державно-національною політикою
польською в Річпосполитій. Тут ще додаймо, що ця сама шляхта
пинська, висилаючи на передодні козацького повстання 11 Квітня
1647 р. своїх послів на сойм: православного Юрія Нелюбовича-
Тукальського (брата пізніщого Митрополита) і католика Кароля
Ясинського, кладе їм в інструкцію в справах віри жадання: щоб
архіепископство полоцьке і вітебське було дано православному
владиці Лосовському і щоб були затверджені ґрунти для конвенту
Францішканів у Пинську.287 Отже і тут та сама традицийна оборона
"вольностей закону грецького і закону римського”, так як і давніще
все на Русі бувало...
Такий в загальних рисах зміст цих двох знаменних і вікопом-
них актів. Хіба ще додати, що після прийняття присяги від шляхти
взаємних; спільних; 4події; 'насилля
228
пинської, тоді-ж таки в Чигрині, столиці війська Запорожського,
була вироблена скорочена формула присяги, по якій мабуть повинні
були складати присягу поодинокі обивателі і в якій було зазначено,
що присягаючий по цій скороченій формулі приймає вповні і в
цілости всі умови, окреслені вищенаведеними основними актами.
Досі знаємо, що по цій скороченій формулі складав присягу
Реміґіян Сурин, войський володимирський, але таких випадків
мусіло бути значно більше, коли в Чигрині їх ждали і до них
заздалегідь все підготовили...288
* *
*
Акт злуки шляхти пинського повіту з державою Війська Запо-
рожського — це тільки одна найкраща досі нам знана сторінка того
переломового історичного процесу, що в послідніх роках
гетьманування Богдана Хмельницького відбувався. Шляхецький
стан зберіг в собі стару державно-національну ”руську” традицію;
він репрезентував державну культуру нації. Знищений татарським
лихоліттям центр Руської Держави був відбудований фізичною,
кольонізацийною силою української степової козаччини. Прилуче-
ним північно-західних "руських земель” до їх історичного держав-
ного центру і злукою "шляхти руської” з "Україною” Війська Запо-
рожського, — обєднанням цілої землі української і сполученим
духової і фізичної енергії нації — завершувавси переломовий процес
сформуванни української нації і відбудови в нових українських
козацько-шлихецьких формах старої Руської варижсько-книзівської
Держави.
Повстанни, підняте проти магнатів і осілої шляхти державно-
індиферентною, добичницькою степовою козаччиною; повстання,
підняте во імя козацьких станових інтересів, прикритих гаслами
релігійно-національними; повстання, що в початках, маючи на меті
скріпити владу польського Короля над своєю-ж власною шляхтою,
як православною так і римокатолицькою, зверталось проти єдиних
репрезентантів державної культури нації, — власне під впливом цієї
шляхти, чи покозаченої, чи православної, що зразу одна тільки
могла на Україну повертати, набірало з кожним днем чим раз
більше сепаратистичного державного характеру. І закінчилось воно,
в останнім році гетьманування Богдана Хмельницького, повною
емансипацією України з під влади польського Короля, повним
одділеням од польської Річпосполитої, і повним возстановленям
прав шляхти української і православної, і римокатолицької, але не
як чужого, ворожого стану, тільки як горожан нової спільної
Української Держави Війська Запорожського, які на вічну вірність
цій державі за себе і за своїх нащадків присягу добровільну склали.
229
Від часу упадку Руської князівської Держави і до нинішнього
дня — на протязі шости століть — тільки один раз зміг повстати
серед нашої нації один спільний державно-національний фронт
проти двох відвічних претендентів на державний і національний
суверенітет на нашій землі: проти Москви і проти Польщі. Тільки
раз один за Гетьмана Богдана Хмельницького змогла зорганізува-
тись українська державна аристократична верства. Включивши в
себе і виділену народніми масами нову народню аристократію:
козаччину, і нащадків старої державної аристократії: як православну
так і римо-католицьку вже в своїй більшости шляхту, вона змогла
тільки таким тісним сполученим оцих двох верств вдержати свій
державно-національний фронт і проти Москви і проти Польщі.
Тільки під "єдиновладною рукою” свого ґеніяльного вождя
змогла перебути Україна такий складний, переломовий процес: —
змогла повстати Українська Нація. Тільки ґеніяльний "самодер-
жець” міг не випустити зі своїх сильних рук проводу над своїми
ріжноманітними по своїм попереднім звичаям, вірі і культурі по-
мічниками, і вирости разом з ними, перетворивши їх в націю, а себе
— зі збунтованого проти Річпосполитої "Старшого Війська Його
Королівської Милости Запорожського” — в того Ясновельможного
Великого Гетьмана, того Богдана Хмельницького, якому — кажучи
дійшовшими до нас в тогочаснім московськім перекладі словами
шведського Короля: — "вольно будеть постановить у себя Річь
Посполитую козацкую, какь ему надобно будеть, и чтобь онь имь
подлинньїе права и уложенья даль, по которьімь имь казакомь
жить, и какь наслідникамь его, Хмельницкого, властвовать”.289
На горе наше його життя було закоротке. Закон, по якому його
наслідники повинні були панувати, Великий Гетьман дав, але
укріпити того закону він не встиг. А без сильного і непорушного
закону дідичноГ гетьманської влади, якого хотів для збудованої ним
Держави Гетьман, ця Держава не могла вдержатись. Без непе-
реривности української традиції державно-національної, персоні-
фікованої в дідичній українській монархічній владі, зліплена було
наново гетьманським ґенієм з обломків Руси князівської козацька
українська нація мусіла на свої складові частини розлетітись.
Гетьман Богдан Хмельницький, знаючи своїх помічників,
знаючи зібрану і зорганізовану ним нову державну українську ари-
стократію, розумів, що без сталого, непорушного, дідичного
монархічного принціпу верховної влади, вона кинеться зараз до
боротьби між собою за цю владу; що в цій боротьбі вона знеси-
Б спадкової, родової
230
литься, переріжеться, та розлежиться в кінці на свої складові еле-
менти, під впливом ріжних культур виховані і ще процесом довгого
життя в своїй власній державі не обєднані. І знаючи ”чернь Війська
Запорожського”, при допомозі якої він підняв повстання за Короля
проти королевят,1 розумів Гетьман, що ця чернь на владу своїх
королевят, на витворену по польським республіканським зразкам
владу старшинської козацької олігархії не погодиться ніколи.
Популярність, яку мала серед тієї ”черні” монархічна,
самодержавна, нівелююча всі стани влада царська, вказувала йому
ясно, що без витворена такої-ж абсолютистичної монархічної і
дідичної влади Гетьманської, Українська Держава супроти сусідньої
Московщини не вдержиться.
І як глибоко народніми, з психольоґією народніх українських
мас згідними, були наміри гетьманські сотворити понадкласову
українську дідичну монархічну владу, булаву по наслідству синові-
наслідникові передавши, найкращим доказом служить — як по-
пулярність цих намірів власне серед "черні” козацької і зненависть, з
якою ця "чернь” елєкцийні, республіканські пляни старшинські
зустрічала — так і те, що спомин про ці наміри гетьманські тільки
неграмотні маси народні в своїй памяти досі заховали, тоді, коли всі
книжники й учені землі нашої і вся наша "свободолюбива”
старшина, згодом в рабстві у чужинців опинившись, давним давно
про них безслідно забули.290
Власне з боку цієї "свободолюбивої старшини” повстала перша
проти монархічних і династичних намірів гетьманських зразу глуха
і в початках несмілива опозиція. Оці перші вістуни грядучої Великої
Руїни появились в послідніх місяцях життя Богдана Хмельницького,
тоді, коли тяжкою недугою скована, ослабла вже його сильна і
страшна для всяких руїнників рука.
Вже в цих самих многоважних актах злуки шляхти пинської з
державою Війська Запорожського єсть перші ознаки пізнішого
розкладу і руїни. В пишному квіті, яким розцвіла нова Держава
Українська, гніздився вже гробак, що мав його точити і до скорої,
передчасної смерти довести.
Звернім увагу: даючи шляхті Забезпеченя, Гетьман скрізь
підкреслює, що всі зобовязаня приймає він на "Себе і Потомків
своїх з Військом Запорожським”. Але шляхта складає присягу не
"Гетьману і його Потомкам”, а тільки "Гетьману теперішньому і
будучим; тепер і на потім будучому”. Дві зовсім відмінні концепції,
два зовсім відмінні світогляди: дідичність влади гетьманської, яку
підкреслює і якої хоче Гетьман, і "вільна елєкція”, вибір вільними
*(=молоді Королі); так називали польських магнатів
231
голосами, що проглядає в цих формулах акту шляхецької присяги.
Чому не усунув цієї неясности Гетьман? Чи може власне на
цьому пункті шляхта повіту пинського не хотіла піти на ніякі ус-
тупки? Але-ж ми знаємо, що як її предки служили вірою і правдою
Князям руським, так нащадки служили потім так само Імператорам
російським. Не в республіканстві шляхти пинської тут діло. Це
республіканство у шляхти осілої і земельної, у шляхти, яко
окремого стану, дуже легко можна було побороти. Гніздилась
антимонархічна, ”свободолюбива” республіканська опозиція під
самим боком гетьманським. Це нововитворена зі степового,
старинного, анархічного козацтва і з покозаченої, революцийної,
здеклясованої і розполітикованої шляхти старшина Війська
Запорожського була того антімонархічного республіканства
підюджувачами і провідниками. Це з неї Гетьман не встиг ще своєю
сильною рукою вибити січових звичаїв вибору кошових отаманів і
польсько-шляхецьких звичаїв "вільної елєкції і пактів конвентів”, які
стільки милостей при виборах голови держави вибіраючій
олігархічній шляхті давали.291 Це найблизчий помічник Гетьмана —
від самого початку повстання, його старий друг і товариш, це
писарь Генеральний, канцлер Іван Виговський був провідником цієї
антімонархічної опозиції. Це його рука, паралізуюча династичні
наміри Гетьмана, видна в цих ”елєкцийних” формулах акту присяги
пинської шляхти, так як видна вона тоді скрізь в політиці цих
переломових місяців настільки, що навіть мудрі шведські
дипльомати довго не знали, на яку ступити: чи піддержувати
дідичний і династичний принціп влади гетьманської, як того хотів
старий, хворий вже Гетьман, чи висказатись за вільною елєкцією, за
яку завзято агітував з иншою старшиною Виговський.11292
В хвилину, коли важилась доля Держави, коли прилучались до
неї північно-західні "руські землі”, коли йшла за ці землі послідня
боротьба з Польщею, коли мав бути підписаний союз зі Швецією і
цим самим залежність од Москви мала бути зліквідована — ця
агітація проти династичних планів старого улюбленого Гетьмана
викликувала страшне, катастрофічне замішана в рядах старшини, на
єдности і дисциплінованости якої досі вся козацька держава
спіралась. ’Тетьман дуже слабий — доносить свому Королеві 28
Червня шведський посол Лілієнкрона — а канцлера підозрівають,
що після смерти Гетьмана він хоче захопити булаву. Таким чином
вже склалося тут дві партії...”
Старий Гетьман зразу просьбами хоче одвернути катастрофу.
“ У Швеції велась тоді теж боротьба за ці принципи (як сказав би Липинський),
яка, по смерті Карла XII, довела до обмеження королівського абсолютизму
232
Покликавши до себе двох найвидатніщих представників старшин-
ської опозицийної партії, Генерального осавула Івана Ковалевського
і полковника Григорія Лесницького, він призначає їх опікунами
свого наслідника — сина, а самого Виговського, нагадуючи йому
його заслуги, "опорою могутности козацької” називаючи, благає
бути батьком, дорадником і поводатаром для молодого Гетьмана
Юрія. Коли-ж це не помагає, коли старшина далі проти дідичности
гетьманства агітує, коли сварка і роздвій між нею перекидаються
вже до військ козацьких на фронті, коли із за цих сварок посол
шведський не може справи союзу шведсько-українського до кінця
довести, — Гетьман видає наказ полковника Лесницького і ще
чотирьох видатніщих старшин опозиціоністів казнити, а
покликавши перед себе Виговського, свого старого друга і
товариша, наказує ланцюгами його перед собою до землі прикувати
і так простягненого у ніг своїх держати "мало не день цілий доти,
доки згризота' його, Богдана Хмельницького, не о дійшла...”293
За цею згризотою од свободолюбивої старшини спала на ста-
рого Гетьмана незабаром ще страшніща згризота од козацької "чер-
ні”. Побачивши, що старшина свариться між собою, не чуючи вже
над собою її сильного проводу, а зачувши натомість, що вона не по
волі старого Гетьмана поступає, "чернь” козацька зараз-же проти
своїх полковників на польському фронті збунтувалась. Начальний
вождь на цьому фронті Жданович, сам більше зайнятий тим, що в
Чигрині, а не на фронті діялось, замість бунт здавити нещадно, як
це давніще по наказам Гетьмана робилось, тепер почав одступати і,
покинувши союзника України Ракочія, сам рушив до Чигрина.
Зараз-же після того ”чернь” двох своїх полковників убила, а через
московського аґента Желябужського, який тоді енергійно між
військами козацькими вештався, просила сказати Цареві, що вона
”Царю служити хоче, а своєї старшини, що рушила в похід проти
волі царської, слухати вже більше не буде”.”'294
До Гетьмана ця звістка про бунт у війську і про злочинну не-
порадність Ждановича наспіла 21 Липня. "Зрада козацька* — пише
самовидець цих подій Лілієнкрона — так сильно вразила Гетьмана,
що, наказавши викликати до себе полковника Ждановича і
страшним гнівом запалившись, він був поражений ударом, проле-
жав пять днів без мови і на шостий день в Бозі спочив.”у 27 Липня,
' журба; в джерелі є: гнів; ” "кагаїі вопіезс сагохуі, ге піе зкіскаіз кіагзхугпу,
кіога гиїхуіа XV роскбсі хуЬгєху хуоіі сага”; ’ Оця недовіра; у Це місце в оригіналі
звучить так: ’Т)еппа Соззакегпев оігооЬееІ тімка^асіе Гекікеггеп Сктіеіпіскі яа
Ьй£І, аН паг кап іаіі каїїа копот Апіопіит Гдг 8І^к аг кап а£ уїхуег ва кагі ЬІіГпіп
Ьеіа^іп, аі кап гогс1е5 а£ віадеі, уікі £ет сіадаг таїїовв 1е§аі каїиег оск кесіап сіеп 6
сіадеп а£ сіеп 27 Іиіі] і кеїтапот аЬотпаі”
233
вівторок о 3-ій сполудня, помер в Чигрині Гетьман Богдан Хмель-
ницькии. Вічна траґедія українська: тупни еґоістичнии анархізм
нездатної до самоорганізації старшини і зрадливість темної ”черні”,
та їх безглузда боротьба поміж собою — убила найбільшого
державного мужа, якого коли небудь мала Україна. Богдан
Хмельницький впав од руки всесильного на нашій нещасній землі
многоликого деструктивного Хама, так як падали досі, перед ним і
по нім, всі ті, що метою свого життя організацію Української Нації і
будову власної Держави Української поклали...
Довго ховало Військо Запорожське свого Гетьмана. Похорон
відтягали мало не цілий місяць так, неначе осиротіле тогочасне по-
коління боялось зі своїм Провідником на віки розстатись. Останки
Богдана Хмельницького зложено зразу в Чигринській Церкві, але
що Гетьман, як пише Величко, "будучи породи шляхецької руської”,
хотів, щоб його в ріднім гнізді поховали, то домовину з Чигрина до
Суботова перевезено. Похорон відбувся в Суботові допіру 23
Серпня. "Похоронен бьіл — пише в своїй літописі Самовидець —
перед святим Симеоном в неделю, где множество народа, а
найболше людей войсковьіх бьіло, и проважено /било/ тіло его з
Чигрина до Суботова і там поховано в ринковой Церкві”.296 Знов
инші звістки, безпосередньо в той час кн. Степану Четвертинському
з України прислані, кажуть, що похорон Гетьмана був ”в день свята
Симеона руського в Суботові од Чигирина недалеко. Хмельницький
там сказав себе поховати без дзвонів і апаратів2 церковних і в полі
над собою могилу високу насипати.”297
Яка звістка правдива і де дійсно похований Гетьман Хмель-
ницький, ми сьогодня не знаємо. Покоління українські, що пізніще
настали, зайняті завзятою боротьбою поміж собою, не знайшли
часу і змоги увіковічнити в який небудь спосіб місце вічного
спочинку того одного єдиного Гетьмана, що зумів колись Державу
Українську збудувати...
Те покоління, що Богдана Хмельницького ховало, ще розуміло,
кого воно втратило. Якась велика туга і неспокій за будуччину
почуваються майже у всіх згадках тогочасних про передчасну
смерть Великого Вождя. В церкві суботівській був після похорону
уміщений під балдахимом портрет Гетьмана з написом, який
вичисляв заслуги того, що ”непереможений в боях, щасливий
найшов кінець, бо з Сина своєї Отчизни, став її найдостойніщим
Батьком”.298 Старий секретар гетьманський, Самійло Зорка, один з
тих, що наміри і думи Гетьмана найблизче знали, виголосив на
похороні промову, яка видно настільки добре загальний настрій
2 реквізитів
234
тогочасний віддавала, що її копії старанно на Україні зберігались і
що її Величко з великим пієтизмом, з захованим навіть польської
мови, якою вона була сказана, цілу до своєї Літописі вписав.
"Милостиві Панове Полковники — казав Зорка — і вся
Старшино зо всім Військом Запорожським, і вся Річпосполитоа
Українська! Прийшлось тепер [і] нам по веселих пройшлих часах,
сумних слухати тренівь і рясними сльозами обливатись, коли Геть-
мана нашого Богдана Хмельницького, воістину од Бога нам даного0
Вождя, через смерть невблагану скошеного, ось на катафалку
смертнім оглядаємо і останні послуги йому віддаємо.
"Помер, несмертельну по собі оставивши славу, цей добрий
Вождь наш, /за/ котрого головою не тільки ми, підручні0 його, але і
вся Малої Руси Річпосполита — при щасливих успіхах довгі літа
жити безпечно — обіцювати собі могла/ Помер той, /котрому/
спільно з Вашмостями Милостивим Панством/,/ при правді своїй
за вольности і стародавні права свої стояч/ім,/ [ий, якому]
всемогуща рука Божа на братів, а заразом на ворогів наших —
Савроматів Польських, скрізь свою скору допомогу давала. Помер
той, од котрого гармат [них] і мушкет /ів/ [них гуркоту] не тільки
пресвітла Вандалів Сарматія, [...] але і бурхливого Евксинопонту
замки і фортеці, а в р. 1621-ім і самі навіть Царгородські, порохом
мушкетним окурені, дріжали і тряслися мури. Помер накінець той,
[під] котрого ділом оживлені,6 могли /вже/ ніколи не вмерти11
старожитні права і вольности Українські і всього Війська
Запорожського.
"Не стає мені часу на [описання і] вичисленя чеснот і діл' Ваших
лицарських, котрі Ви, при від Бога собі данім* Вожді і Гетьмані
Хмельницькім, за повреджені і потоптані Поляками, братами
своїми, старожитні права і вольности стоючи/ в багатьох місцях з
великою [...] відвагою хвалебне1 доказали. Хай людською мовою
про ці діла Ваші лицарські розскажуть поля і долини, вертепи і
гори [...] /розкажуть,/ яким Ви мужнім, [...] геройської відваги пов-
ним, за вольности свої стояли і воювали серцем. І що при всемо-
гучій допомозі Божій, на Жовтих Водах, під Корсунем, під Піля-
вою, під Збаражем, під Зборовим, під Берестечком, під Білою Цер-
квою, під Львовом і Замостям, під Нестерваром і Баром, під
Камянцем Подільським і Жванцем, під Батогом і Охматовом і на
“парламентарна держава вільних станів з виборними урядами;ь планів;с зісла-
ного; 11 прислуги; с підвладні; г могла сподіватися спокійно проживати; е керівниц-
твом воскреслі;к вмирати; загибати старинні...; ‘подвигів; ’ Господом Богом Вам зі-
сланім; к відстоюючи зіпсуті... вольності; 'славно
235
инших багатьох місцях, яких не вичисляю, Ви доказували і
доказали."1
”До Тебе зі скромною” моєю мовою0 звертаюсь, милий наш
Вожде! Древній Руський Одонацере,р славний Скандербеґу, Геть-
мане Славного всього Війська Запорожського і цілої козакоруської
України, Хмельницький Богдане! До Тебе говорю, тепер між
чотирма дошками окутаного і мовчазного, а якого мови* 4 перед тим
і ординансу' сто тисяч нас слухало і на кожний знак Твій готовими
ставало.5 Чому так скоро став Ти мовчазним Гарпократом? Беручи
приклад з німого Аттіса, промов до нас, братів своїх, /як він: хоч
одно слово,/ і научи нас, як маємо /ми/ без Тебе жити і поступати з
сусідніми друзями і ворогами нашими. Бож той німий Аттіс
Короля, свого батька, од смерти з рук його власного жовніра
словом1 своїм перестеріг. А Ти-ж, доброї бувши мови,” скажи1' і дай
нам пересторогу, аби ми не були звойовані і побиті ворогами
нашими...”299
'Заповітом своїм — як пише тогочасник — радив Гетьман
Богдан Хмельницький Війську Запорожському, щоби воно посту-
пало так, як він хотів і поступав...”300
Але ті, в чиїх руках опинилась по його смерти доля України,
заповіту великого Гетьмана виконати не зуміли.
"довершували і довершили; " слабкою; нужденною; ° промовою; р Одоакер;
4 красномовства; г наказів; 5 було; 1 справжнім красномовством; “ що є добрим про-
мовцем; 'заговори
236
Примітки
1	Польський оригінальний текст цієї ”Присяги” виданий мною в збірнику ”2
Пгіе]6\у ІІкгаіпу” з копії Архіва кн. Чарторийських у Кракові, сдх 2446, І. 75—7
[див. стор. 275-7 цього тому]. Цей кодекс з другої половини XVII стол. обіймає ко-
пії ріжних актів, листів, справ маєткових і ин. Степана кн. Четвертинського підко-
морія брацлавського. Його син Микола, каштелян мінський, яко дідич пинський,
був безпосередньо в подіях в Пинщині заінтересований.
Дозволю собі звернути увагу дослідника еволюції нашої національної назви на
вислів: ’ТІкгаіпіе і \У8гу8Ікіе£о УУоувка”. Для читача необзнайомленого з нашою
термінольоґією національною й географічною в половині XVII стол., вважаю
потрібним пояснити слідуюче. Стара наша національна й територіальна назва
"Русь”, одідичена по князівській державности київській, в ті часи перебула вже
значну еволюцію. Як відомо, по Люблинській Унії землі руські, що входили (за
винятком Руси Червоної і західного Поділля) в склад Вел. Кн. Литовського, були
поділені, при чім частина Підляшшя, Воєводство Берестейське й Пинщина
осталась в автономнім Вел. Кн. Литовськім, а решта була інкорпорована до
Польщі і під назвою "земель руських Річпосполитої”, творить від тоді "малополь-
ську” провінцію польської Корони. Отже серед тих коронних "руських земель” Річ-
посполитої, землі південні: воєводство Київське, Чернигівське і Брацлавське, почи-
нають усе частіще виступати під своєю спільною стародавньою провінціональною
назвою: — Україна — а "землями руськими” починають зватися тільки північно-за-
хідні наші землі, отже воєводство Руське (більш-менш теперішня Східна Гали-
чина), Поділля, Волинь, частина Полісся й Підляшшя. Що до назви національної,
то старий термін "Русь” в пол. XVII стол. все більше починає ідентифікуватись з
поняттям релігійним і вживається для означеня православних мешканців Річпоспо-
литої. Давніще Русю звалися всі мешканці земель старої князівської Київської Дер-
жави без ріжниці їх віри, тепер-же ця стара державно-національна традиція дає ще
себе знати тільки в урочистих політичних маніфестаціях, що обєднують иноді всю
шляхту земель руських супроти представників инших земель Річпосполитої. В що-
деннім же житті все більше тепер "Народом Руським” в Річпосполитій зветься
шляхта, духовенство й міщане, які визнають православну віру і то однаково як
Українці так і Білоруси. Але цей релігійно-національний термін "Русь” не ідентифі-
куєтья з Великоросією, яка тоді зветься загально Москвою. Натомість назва
"Україна”, в міру зросту там ”на Україні” сили козацької і в міру розвитку держав-
них та сепаратистичних тенденцій козаччини, починає все частіще вживатись, як
поняття національно-територіяльне для означеня мешканців нової козацької дер-
жави. Ця нова наша національно-територіяльна назва має вже тоді тенденцію по-
ширитись на всі коронні "руські землі” і навіть на південну частину руських земель
Вел. Кн. Литовського, тоб-то на всю нашу етнографічну й державно-історичну
територію, в міру того, як ці землі починають прилучатися до козацької держави.
Поруч назви "Русь” вживається зрідка і її синонім "російський” = "руський”, а від
Переяславської Умови, зразу в переписні й літературних зносинах з Москвою,
починає вживатись термін "Малороссія”, "малоросійський” = "малоруський”,
термін дуже давній, наданий ще Галицько-Волинській Державі грецьким духовен-
237
ством, але термін чисто літературний, запозичений тепер козацькими політиками
від православних сфер духовних. В моїх замітках по змозі стараюсь придержува-
тись термінольоґії XVII стол. і безумовно задержую її в усіх цитатах.
2	Польський текст "Забезпеченя”, виданий мною з копії Архіва кн. Чарто-
рийських, сдх 2105, Г. 31 [див. стор. 277-8 цього тому]. Цей надзвичайно цінний
кодекс, що походить з Бібл. Пулавської, має заголовок: "Аиіепіусгпе рі$та родсгав
Ьипіи СЬтіе1піскіе£о” і складається майже виключно з оригінальних документів
половини XVII стол. Копія цього "Забезпеченя” ("ІІЬегріесгепіе”) зроблена без
сумніву безпосередньо з оригіналу, невдовзі по його написаних Вказує на це
передовсім її форма: це великий аркуш тогочасного паперу, вклеєний до кодексу
одним боком, а потім складений удвоє, писаний іп Гоїіо. В горі починається ця копія
від слів: "XV ітіе Рапвкіе” і т.д.; тоді з нового рядка, в формі заголовка великими
буквами: Му ВоЬдап СЬтіеІпіскі — і тільки потім звичайним письмом починається
текст від слів: Оепегаїпу УУоувк і т.д. Текст переходить потім на другий бік аркуша
й кінчиться підписом Гетьмана по стороні лівій. В середині місце печаті, а потім по
лівім боці йде приписка иншим чорнилом й иншим письмом: УУрівапу до хіад
КііехузкісЬ і т. д. Врешті в долині з правої сторони дописано: ”Воіа рггуві?£І Р.
8игупа \Уоу8кіе§о Хііотіг$кіе£о — потім слова від ”Р. 8игупа” до кінця закреслені
й у горі надписано: хуукопапеу рггед Р. Неітапет УУоувка Харогозкіейо. Текст
цеї форми присяги такий: ”]а N рггуві^ат Р. Во^и УУвгесЬ. XV Тг6]су 8. іесіупети,
паівхуі^Ьгеі Раппіе і хувгувікіт вхуфут хуєсіііщ оЬгг?ди і иройоЬапіа хуіагу тоіе]
рггег Аровіоіу тпіе родапе], іі іо хувгувіко сокоїхуіек г ІМсіз Р. Неітапет УУоувк
ХарогохувкісЬ вігопу хуіесгпе] і піегогегхуапе] ІсЬ МРР. Ровіохуіе Рохуіаіи Ріпвкіе^о і
Могугвкіе^о ітіепіет хувгувікіе] Ьгасі итбхуііі рггуіагпі, ]а іесіу іе хувгувікіе рипсіа
8ІГ2утас тат і хує хувгувікісЬ до рггуіагпі паїегпусЬ сопдібасЬ ]а ват і роіотко-
хуіє тоі росі оЬохуі^гкіет рггувіфр іегаг оде тпіе хууреіпіопеі віггутас Ь^сіз
рохуіппі. ОЬіесиізс, ге апі о гадпе) хуіекиівсіе гдгадгіе і гогегхуапіи гхуі^гки павге^о
тувіес г УУоувкіет Харогохувкіт, апі гадпусЬ роЬидгас ровігоппусЬ піерггуіасібі
рокгуіотіе і Іасіі] сгупіс па вгкод? УУоувка Харогохувкіедо піе Ь^дгіету. Аіе
охувгет па хувгеїакісЬ г іут ге УУоувкіет Харогохувкіт піерггуіасіоі, Ьу іег і па|-
ЬІійгусЬ пат, піе кІасЦс гадпе] хуутбхукі Ьіігковсі апі врохуіпохуасепіа віасіет
рохуіпіеп. овіаіки хувгувікіе рохуіпповсі рггуіагпі паїегпе гоЬороІпе], ІиЬоЬу і їй
піехуугагопе, хууреіпіс і гасЬохуасіет рохуіпіеп копіесгпіе. Так ті Р. Воге ротог і
т?ка піехуіппа СЬгувіива Рапа.” Отже ця дописана з боку форма присяги дає нам
змогу припускати, що маємо перед собою одну з копій "Забезпеченя”, розісланих
до городів повітів Пинського, Туровського і Мозирського для відібрання від та-
мошньої шляхти присяги на місці. Свідчить про це також присутність цеї копії в
однім кодексі поруч з оригінальними документами того часу. Це Забезпеченя було
вже видруковане раз в "Памятникахь Кіевской Комисіи” т. II, N. 35 (і в виданню
1898 р., N. 43) з офіціальної копії обляти того Забезпеченя, написаної 7 Липня 1657
р. до "книг міських права маґдебурського, ратуша Київського”. Це значить, що
"Забезпеченя” було внесено до книг міських Київських перший раз 7. VII. 1657 р., а
потім вже випись цієї копії (обляти) з книг була внесена знов до цих же самих книг
другий раз 20 Липня 1658 р. Власне ця друга облята видана в "Памятниках”.
3	Крім літератури й джерел показаних у дальших примітках, при писанню цих
заміток я використовував джерела до часів Хмельницького, подані мною докладно
в збірнику "X Огіе]6ху ІЗкгаіпу” та в українських перекладах в томі І і II моїх студій
[див.: ВЛТ, тт. 1 і 2].
4КиЬа1а: XVо]па Мо$кіе\¥$ка, стор. 6—7.
5	Копія цього листа Хмельницького в Архіві давніх актів м. Кракова (Асіа
РиЬІіса І, гЬібг Ріпоссіе^о). По битві під Берестечком "іпіег аііа вроііа і ті?йгу 1і-
238
зіаті гпаїегіопо діріота севагга іигескіезо, кіоге СЬтіеІпіскіети да)е па Хі?8іхуо
Вивкіе” — записує Освєнцім у своїм Діяріюші (стор. 355).
В урочистій грамоті, даній Гетьману Султаном Мохамедом IV в Грудні 1650 р.
на знак приняття України під султанський протекторат, сказано, що "Імператорський
трактат такий, який дається иншим монархам християнським від моєї могутньої
Імперії, буде Вам виданий в подробних артикулах і умовах” (”Уоив 8ега ассогде гіїїпе
тапіеге деіаіііее еп агіісіез еі сопдіїіопз”). Можливо, що це власне про той обіцяний
грамотою "трактат” говорить Освєнцім. Інтересно, що в тій грамоті зазначено, що
Хмельницький просив у Султана такої протекції, яку инші, голдуючі Порті Королі
християнські мають (”Уои8 ауег детапде ип іга ііеіеі, ци’іі е8і доппб аих аиігез К.ОІ8
сЬгеііепв”). Одночасно з грамотою, звичаєм турецьким, був присланий Гетьману
кафтан, так само, як посилався він й иншим, бувшим під султанською протекцією
Монархам. В своїй грамоті Султан титулує Гетьмана "Славою князів народу
християнського” — Оіоіге дев Ргіпсев ди реиріе сЬгеііеп — як каже французький
переклад тієї грамоти, або КаухууЬогпіеувгу г МопагсЬоху ге!і@іі Іегихохуе] — як
каже її переклад польський. Оригінал цієї грамоти був репродукований у першім
виданню III тому "Памятниковь Кіевск. Комиссіи для разбора древнихь актові”,
французький і польський переклади видані в II т. вид. 1898 р„ стор. 585—9.
6	Лист Кисіля з д. ЗО. X. 1652 р., Арх. Чарторийських, сдх 146, N0. 45. Про-
мова Лещинського — МісЬаіохузкі, стор. 109 і далі. Про ці поголоски буде ще мова
нижче.
7	Архів давніх актів м. Кракова, 2Ьіогу ВизіескісЬ, МізсеІІапеа 1626—54, Г. 253.
8	Арх. Чарторийських, сдх 147, Г. 168: ”Кгоіка паггаіухуа ехредусуі ху г. 1653
ро зхуфасЬ рггесіхуко геЬеІіі когаскіе) 2 роіедз Іаіагвк^.”
’ЖІУР, т. XII, стор. 285.
10	Лист Хмельницького до Царя з дня 17. II. 1654 р., АЮЗР, т. X.
"Професор Серґієвич бачить в Переяславській Умові — персональну унію;
Дяконов, за ним Попов — унію реальну; Проф. Грушевський, Коркунов, Мякотін,
Сокольський, Слабченко — вассальну залежність; Розенфельд — неповну
інкорпорацію; Нольде — автономію і т. д.
12 Пор. наприклад: КеІасуаМакагезоКгупіскіезо ченця Печерського монастиря,
висланого з Київа Митрополитом до луцького ґроду з протестом проти насилування
до присяги Цареві) — "СЬтіеІпіскі затохуібг 2 ХУуЬохузкіт ху сегкхуі воБоте) рггу-
зіедде оддаї і роддапвіхуо сагохуі тозкіехузкіети, кіогети хуга]ет рг2у8І?£Іі ровіохуіе.”
ЧОИДР, 1861, III.
13 "Веіаїіа р. Мувіохувкіезо, кіогу Буї розіет осі Хсіа |МР Неїтапа XV. X. ЬіБ
до СЬтіе1піскіе£о” ХЬіогу ВивіескісЬ, МІ8се1. 1645-52, £. 147.
14КиЬа1а, ор. сіі., стор. 371.
15 Листи полк. Павші до кн. Радзівілла, писані в Лютім 1654 р. з Мозиря
(Арх. Чарторийських, сдх 143, Г. 83 і 98). Також АЮЗР, т. X. Пор. ”коріа 1І8Іи о)са
ргоіорору сгатоБуІвкіе^о до род8Іаго8сіе£о сгатоЬ. д. 7. 1, 1654 (2Ь. ВивіескісЬ,
МІ8СЄІ. 1626—54, £. 219): ”Вег таіа )иге пе озіаіпі гаг до ХУаз ММ. Рапоху ріхги і
гдгохуіе хуазгоіе пахуега)и... ргозіїет изіїпіе Нозрода тоіе^о, геЬу доЬге ггесгу 8іа-
1у зі?, іако хуіги гіе, Бо хуудаі СЬтіеІпіскі хузісЬ пав ху пехуоіи товкохузкоти саги
ро ХУоІодутіг і ро Тигоху і )е82С2е со даіе)... і тівїо Кцоху 8у1о)и род тесгохуут
кагап)‘ет до іоЬо ргухуіоі, ге ргузіаЬІі хуві, Іуїко дисЬохуепвГхУо пе ргузіаЬаІо... ват
оЬІедаїет осгута тоіту пезгсгавпуті, )ак Мовкхуа Кцоху паіегдгаіа”. Причиною
опозиції українського духовенства було між иншим і те, що воно боялось (як потім
показалось — слушно) втрати незалежности української церкви тоді, коли Митро-
полит київський стане підлягати Патріархові московському. Крім того присяга ра-
зом з Військом Запорожським Цареві тоді, коли велика частина київської митро-
полії оставалась ще за межами козацької України в залежности від Річпосполитої,
239
потягала за собою віддання православної церкви на цій некозацькій території, тоб-
то на Волині, Поділлю (західному), Галичині і Холмщині в руки польські, що було
рівнозначним заведеню в тих краях скрізь релігійної унії і конфіскаті величезних
маєтків, які там церква православна посідала. Воно так дійсно пізніще за часів
Руїни й сталося.
І6[ВЛТ, т. 2, стор. 186 і далі].
17	АЮЗР, т. X і XIV. Уоі. Ье£ит, IV, стор. 234. Ом. Терлецький: Козаки на
Білій Руси. Кубаля: \Уо]па Мозкіезузка, стор. 268—79.
18	Пор. напр. справу про ґрунти, яких жадають у Київі для московських
”стркльцовь” воєводи. З приводу цеї справи Виговський нагадує московським
боярам історію з Суботовим і "пролиту за ту кривду кров”. АЮЗР, III, стор. 580.
19	Арх. Чарторийських, сдх 2113: "Везропв ровіозу роІзкісЬ 6.ІХ”. "Котіхагге
<3о кгоіа, росікапсіегхезо і зуоіезуоНу и/ііепзкіезо г Міетіегу 10. IX.” і т. д. Пор. Ки-
Ьаіа: \Уо]па ЬгапдепЬигзка і па]агд Какосге£о, стор. 40, 43.
20	Порівн. напр. характерний з цього боку пункт інструкції, даної в Січні 1657
р. польському послові до Хана: ”... шляхта Кн. Литовського і ті, котрі в Україні
маєтности мають, бачучи, що козаки з Москвою ті маєтности держать і дуфаючи
московським обітницям, що при помочі Москви вони можуть в Україну до своїх
маєтностей вернути, будуть домагатись на соймі, щоб ми конче з Москвою
замирилися...” ЖІУР, XII, стор. 428.
21	АЮЗР, III, стор. 555—6. Те саме розказував Нечай і инші. Пор. Косто-
марова: Б. Хмельницкий, стор. 612.
22	АЮЗР, III, стор. 553 і д.: "Отписка Бутурлина сь извїстіями о бьівшем
сеймі вь Чигирині”.
23	Сгопсккі 8ат.: Ніяіогіа Ьеііі соввассо-роіопісі, р. 246—8. ТетЬегзкі:
Аппаїев.
24	Висіазувкі: Нізі. рої. Рог. КиЬаІа: ХУо]па 8гзуеска, стор. 303.
25	Інтересно, як характеризували ту політику деякі сучасні поляки: ”Кіе<1у пат
СЬтіеІпіскі ]ига сіаЬаі гзуаіізту іо ипіговд зиріікз, іегаг, кіесіу «і? ргові, іо ту еі?
пасіутату” — так писав один із них з приводу переговорів під Жванцем (2Ьіогу
Кизіескісй, Мізсеї. 1626—54, І. 317). Про спустошена Брацлавщини між инш.
Кубаля: Харггеразхсгопа кгаіпа (КзуаН. Нівіогусгпу).
26	Головні джерела: ”Актьі шведскаго государств. архива”, видані Молча-
новським в АрЮЗР, ч. III, т. VI, особливо: інструкція Хмельницького отцю Дани-
лові, послові до Короля шведського /з жовтня/ 1655 р. і інструкція Веллінґові й
Тернешельдові, послам Карла Ґустава до Хмельн. 25. IX. 1656 р.; Рго]есіит
ГоедегІ8 між Королем і Гетьманом ЗО. IX. 1656 р.; лист Хмельницького до Карла
Ґуст. 16. XI. 1656; посольство Ґустава Лілієнкрони до Хмельницького в р. 1657 і т.
д. А також видані М. Кордубою акти в томі XII ЖІУР, особливо інструкції ріжним
польським дипльоматам, як боротись з коаліцією (стор. 423, 429, 439 рзт.). Крім
того АЮЗР, т. III, N0. 361 і стор. 568, 573—4, 601 рзт.; т. XI, стор. 691, 738 (важний
лист Карла Ґустава до Хмельницького 10. IV. 1657); Універсал Ракочія до
Річпосполитої 31. XII. 1656 р. в Арх. Чарторийських, сдх 2446; і т. д. З новішої
літератури особливо праці М. Кордуби: "Боротьба за польський престіл по смерти
Володислава IV” (вступ до XII тому ЖІУР) і його-ж "Австрийське посередництво
між Хмельницьким і Польщею”; послідні твори Л. Кубалі: ”\¥о]па Мозкіезузка”,
”Х¥о]па 8хм/еска 1655—6”; "XVо]па ВгапдепЬигака і па]аг<1 В.акосге£о зу г. 1656—7”
(тут при нагоді звертаю увагу на помилку на стор. 154: судця військовий, що був
при Ждановичі, ”гг?С2пу і рггеЬіе£Іу сгіозуіек”, звався Креховецький, а не
"Кгігкі”). Для діл литовсько-шведських: КоЙиЬа): 2усіе ]апи82а НаНгізуіНа. 8. 210:
поданий акт литовсько-шведської угоди з д. 18. VIII. 1655 р. між Корол. Карлом
Ґуставом і кн. Янушем Радзівіллом. Король шведський згідно з тим актом був
240
признаний Вел. Кн. Литовським і Литва мала бути прилучена до Швеції так, ”як
досі вона була сполучена з Польщею, тоб-то, щоб народ народові, сенат сенатові, а
лицарство лицарству в усьому були рівні.” Розвідка І. Каманіна: "Договори Б.
Хмельницкаго сь Польщей, Швеціей и Россіей” в Сборникі, вьіп. II, К. 1916 р., і
опубліковані ним "Документи зпохи Б. Хмельницкаго 1656—7” в Сборникк, вьіп. І.
Крім того джерела і література, цитовані мною в инших місцях.
27	Лист цей опублікований Ів. Кревецьким в його розвідці: Під протекцією
Курфірста. ЗНТШ, т. 117—8. Про перебування Данила Олівеберґа в Прусії —
АрЮЗР, ч. III; КиЬаіа: \Уо)па ВгапдепЬигзка, стор. 101 і т.д.
28	Памятники, III, стор. 203.
29	КиЬа1а: УУоща ВгапдепЬигзка і па]агд Какосге^о, стор. 64.
Для настроїв польських політичних сфер інтересна м. и. промова воєв.
плоцкого Яна Красінського на бенкеті у честь царского посла в Річпосполитій
Клементія Євлєва 25. IV. 1657 р.: ”за те всі пєм — казав він — що нам иншого
такого великого монарха, /як Царь,/ по нашім Королі не найти і не буде. А як би
хто з нас сенаторів був проти цього (покликаня Царя на польський престол), або
хотів розірвати даний на це дозвіл королівський і наш, комісарський, то такого ми
самі приборкаєм. Дай Боже додержати нам нашу постанову, щоб бути в єдиному
сполученю і одному-б володіти нами (Москвою й Польщею)” Цей проект мав бути
ратифікований найблизчим Соймом (Сборникь, І, стор. 96, 99). Інструкція послові
польському в Криму, Янові Шомовському з д. 26. IV. 1656, видана в ЖІУР, XII,
стор. 378. Там-же (стор. 409) інструкція Станіславському, посланому в Листопаді
того-ж року до Ракочія: "МіесЬ Кзі^ге ІМ. сопясіегиіе (ехеїі СЬтіеІпіскі гладе
кга)6ху гизкісЬ дотіпішп, тоге гесіеге асі паїигат і 8Іас «і? х Рапа 8Іи£3 і х
МопагсЬу — па кіоге^о вкіпіепіе 100.000 хуо)вка 8іапіе — роддапут”. Інструкція
Бєнєвському, там-же, стор. 420. Одночасно весь час робились спроби відтягнути
козаків од Москви. Комісари до Гетьмана: Лянцкоронський, Криштоф Тишкевич,
Любовідзький і Зацьвіліховський одержали 26. 1. 1656 р. інструкцію, в якій між ин.
сказано: ”8сори8 (такіаібху 2 кохакагпі )Є8І аупкіо ісЬ од Мовкхуу і рохуадхепіе х
рап8(лует товкіехувкіет, асі теїіогет ісЬ сопіипсііопет г Таіагаті... |е8Іі піе
то^Іо Ьус іпасге] дадх^ копвепв зхх'б] па гевЙиН? доЬг... Сегкхуі... геїі^іі ^гескіе/
падапусЬ і ІипдохуапусЬ, піе хповх^с ипіі і піе о іет піе ітакІщЧс. 8іагас ві? іесіпак,
аЬу зі? то§1о XV іусЬ іи кга)асЬ роЬІімгусЬ со иіагдохуас.” (Сборникь, І, стор.
26—7). 18. II. 1656 р. Канцлер Корицінський пише до Султана, перестерігаючи
його, ”що Цар так підданством йому козаків возгордився, що не тільки з
Річпосполитою воювати, але й усю грецьку віру увільнити збірається і тому... ба-
гато ченців, киян, послав у Румелію і в инші краї Султанові підлеглі, щоб там
людей грецької віри бунтувати” (там-же стор. 35, пор. також стор. 81).
Найкраще відбиває в собі польську політику інструкція дана послідньому
посольству Бєнєвського до Богдана Хмельницького 13. VI. 1657 р. Вона насам-
перід титулує Хмельницького ”Пгод2Опут”, присягається в імени Короля в щирім
бажанні миру з Україною, лякає Гетьмана, що Порта з Татарами збірається
розгромити його союзників: Господарів молдавського і волоського та Князя
семигородського. Перестерігає Гетьмана, що він уже стратив усяке довіря у
Москви через свій союз зі Шведами й Ракочієм і так само у Порти через союз з
Москвою та піддержку султанських васалів: Ракочія і обох Господарів. Одночасно
дає ця інструкція Бєнєвському вказівки, як поступати, коли Хмельницький, замість
того, щоб помиритись з Польщею, постарається Москву з Польщею посварити, а
зі Швецією її помирити і як він донесе Султанові й Ханові про наміри польські:
козаків на свій бік перетягнути та їх проти Турції й Криму повернути. Але
найбільше перестерігає ця інструкція Бєнєвського, щоб про польські переговори з
Україною не довідалась завчасно Москва, бо для майбутньої польсько-московської
241
угоди треба, щоб Україна вже була при Польщі, тоді ”ми більш удачно будемо з
Москвою трактувати...” (Памятники, III, стор. 242—4).
30	АЮЗР, IV, N. 351. Пор. допит царськими урядниками козака Київського
полку Василя Ластку, ”пущего ко всякому злу заводчика”, з провокацийними
питаннями чи він часом не ”Лях” (АЮЗР, XV, стор. 453).
31	Пор. КиЬаІа: XV о) па 8хіуеска, стор. 305, 483.
32	МісЬаіохувкі, стор. 238.
33	2Ьіогу КихіескісЬ, Мівсеїі. 1626—54, Г. 81, 83. Пор. Костомарова: Богдан
Хмєльницкий. стор. 350 і т. д.
34	Арх. кн. Чарторийських, сдх 417, Г. 117 хци. Польський текст цього листа на
стор. 308-309.
35	"ЗсЬугтаїусу рггестко ипйот 8ууо|є [Іех] ггесгу ргеіепдои'аіі... 8іап^1о
[рггу Іет і] кцохухкіе уг-уго, аІІе^ЦІ^с ргахуо..., ге піе рохуіппо тіес XV хоЬіе Іуїко
ггутхкз і §геска ге1і£і?”. МісЬаІохухкі, стор. 123, ра88Іт.
36	"Оуагуихг Сопуосаііеу хиЬ іпіегге^по... XV ХУагегахуіе 1648 Лиііі 16 гасг^іеу.”
Арх. кн. Чарторийських, сдх 378, Г. 591 і слід.
37	МісЬаІохувкі, стор. 253. Пор. КиЬаІа: 8гкісе II, стор. 162: коли "XV Когсгупіе
(№хуут Міехсіе) гехгіа ріа^а хго§а па Іидгі, ге роіоху? тіахіа рокиху ор?іа1у, Іо
тбхуіопо, ге Іо гихкіе сгагу”.
38	Уо1. Ьев-> IV» Р- 177, 199. МісЬаІохувкі, стор. 314 і т.д.
39	Опись, N0. 19, стор. 40.
40	МісЬаІохувкі, стор. 47-8.
41	Лист цей у Шайнохи: Охуа Іаіа дгіеібху пахгусЬ (ХУагхг. 1878), II, стор. 200.
42	Арх. Чарторийських, сдх 143, Г. 521, автор цього листа мабуть дворянин кн.
Вишневецького. ”Соп(е88аіа Магіупа 2тіапу г рійки Сіохуаскіе^о” і "СопГевхаіа
когака 8іепсгапхкіе£о”, іЬісІет, £. 577.
43	СгаЬохувкі: Зіагогуіпохсі роїхкіе, І, стор. 316.
44	Оуагуихг 81. Оххуі^сіта, стор. 344. Те саме в записках шведського дипльо-
матичного агента Іоганна Майера під датою 30. VI. 1651 р. (АрЮЗР, ч. III, т. VI,
стор. 39).
45	КиЬаІа: Оахоїіпзкі, II, стор. 232, пор. МісЬаіохувкі, стор. 260.
46	АЮЗР, III, стор. 296.
47	Арх. Чарторийських, сдх 142, 1. 321, і сдх 143, Г. 1. Памятники, І, 266.
МісЬаіохувкі, стор. 179.
48	МісЬаІохувкі, стор. 182-3 і 155.
49	Арх. Чарторийських, сдх 417, 1. 124.
50	МісЬаІохувкі, стор. 28.
51	Арх. Чарторийських, сдх 145, N. 17. Пор. МісЬаІохувкі, стор. 553.
52	Лист Мясковського з Новосілок 31. І. 1649 в Архіві актів давних м.
Кракова, Асіа РиЬІіса І (збірка Ріпоссі). Переклад цього листа в реляції папського
нунція де Торреса під датою 20. II. 1649 (Сборникь, вьіп. II, стор. 130—3).
53	Лист Андрія Моравця до судді львівського з під Чолганського Каміня, там-
же, 2Ьіогу КивіескісЬ, Мівс. 1645—52, Г. 185. Як розповсюджені були ці чутки,
доказує те, що папський нунцій йоЬаппех де Тоггев 8. VI. 1648 доносив св.
Престолу, що "козаки ненавидять двох братів королівської крови і мають намір
проголосити не тільки королем, але і Богом (так!) Кисіля, воєводу брацлавського,
схизматика, людину, яка користується у них надзвичайною повагою” (Сборникь,
вьіп. II, 1916, стор. 12, 105).
54	МісЬаіохувкі, стор. 180.
55	”Оуагуи82 <1го£І <1о \¥оухка 2арогоху8кіе£о... паріхапу рггег р. Родкотогге-
§о Ьхуохухкіебо.” Цей дневник Мясковського друкований багато разів. Одно з кра-
242
щих видань в ”Памятниках”, вид. 1898 р. Про досі відомі копії цього дневника
[див. ВЛТ, т. 2, стор. 446—7, прим. 143].
56	Там-же, Памятники, стор. 329.
57	Памятники, вид. II, т. І, стор. 261—4, пор. МісЬаІохузкі, стор. 92, 95. Інструк-
ція дана в Римі в Марті 1645 р. папському нунцієві в Варшаві де Тоггез’ові, називає
єпископа луцького кн. Пузину "найбільше ученим серед дісунітів” і на нього та на
митрополита Петра Могилу поручає нунцієві звернути особливу увагу. (Сборникь,
вьіп. II, стор. 84).
58	Подробиці в моїй монографії про Кричевського: [ВЛТ, т. 2, стор. 74—88].
59Ри1азкі: 8гкісе Ьізіог. (Кг. 1887), стор. 202—3.
60	Про це ширше: [ВЛТ, т. 2, стор. 64—70] ”8ир1ікаІіа... до...8епаіи... од оЬу-
хуаіеіоху когоппусЬ і ХУ.Х.Ь. хузгузікісЬ хуоЬєс і кагде^о г озоЬпа: Іидгі гахуоіапіа
згІасНескіе^о, ге1і@іі зіагогуїпе] §гескіе], розіизгепсіхуа хУ8сЬодпіе£о”.
61	Пуагуизг 81. Озхуі^сіта, стор. 205.
62	Памятники, II вид., т. II, стор. 434.
63	Там-же, ст. 330, т. І, стор. 98, 62, 67, раззіт. АрЮЗР, ч. І, т. VI, стор. 596, 605,
717, 722. Про порозуміння Хмельницького перед повстанням з духовенством
православним і з митрополитом київським говорить Сгопдзкі: Нізі. ЬеІ. соз. рої.,
р. 39 зди.
64	Кисіля ”Уоїит до Кгоіа і 8іап6ху Ког. па зе]т дхушііедгіеіпу 1650 г. рода-
пе”. Арх. Чартор., сдх 144, N. 218. Його-ж лист до канцлера (іЬід., Г. 211). Пор.
Ратфпікі до рапохуапіа 2у£т. III еіс. хууд. ХУбусіскі, II, стор. 314.
65	Пор. універсал Гетьмана ”до старшини і черні, товариства В. Зап., міщан і
селян в-ва Київського” 20. IX. 1650: ”...если-би [єшче] таковиє своєволники знайдо-
валися, коториє би на здорове панов своїх наступовали і послушними бути панам
своїм не хотіли, жеби сами панове веспол с полковниками нашими Білоцерков-
ським або Києвским, сурово би /їх/ і на горле карали” (Памятники, т. II, вид. 2-ге,
стор. 580). Такий самий універсал з д. 28. VIII. 1650 р. в справі шляхти Київського і
Чернігівського воєводства і староства Житомирського (іЬід., стор. 573). ”Рггу82Іу
їй хуіадотозсі, ге ро хузгузікіт Вгасіахузкіт кга]и ]иг тіезгка згіаскіа зрокощіе і ху
Ншпапіи пахуеі ]езі родзіагозсі і роіазге хуудапе. Тозг зі? і ро хузгузікіе)
Кі)*оху82с2у2піе дгіе]е” (Лист Андрія Мясковського підчашого сяноцького з Варт.
15. V. 1650 в ХЬіогасН Кизіескісії Мізсеї. 1626—54, Г. 91). Зовсім не те було в 1648 і
початку 1649 р. ”8егхуііога доЬге£о р. \Уо]ехуоду (Кисіля — підчас його подорожі, як
комісара Річпосполитої) р. 8іепкіехуісга родзІагозсіе£о регеіазіахузкіебо, иіоріопо,
ге Іуїко зруіаі о роіазгасЬ р. сЬогаге§о когоппе^о (Конєцпольського), рапа зхує£о”
— записує в своїм дневнику під датою 25. II. 1649 в Переяславі Мясковський
(Памятники, II, 326).
66	"Рггуротіпапі і іо XVМРапи — писав Кисіль до Хмельницького — іг хуедіи§
ракі (ХЬогохузкісЬ) роіггеЬа, геЬу ]Х. Меітороіііа па 8е]т г]есЬа1, ддгіе ]а, ]ако зуп
Сегкхуі Воге], Ь?д? зіигуі ху Іет, геЬу саіозс пазга оЬхуагохуапа Ьуіа ріг зкиіесгпіе”
(СгаЬохузкі О]сг. 8р. II, стор. 126). Порівняй також таємні наради в тім часі Геть-
мана з Кисілем при участи Митрополита (АЮЗР, III, стор. 427) і т. д.
67	Універсал до полку Білоцерківського в Арх. Чартор., сдх 144, N. 184. Про
послів маґнацьких: статейний список Неронова (АЮЗР, VIII, стор. 316) і стат. сп.
Унковскаго (іЬід., стор. 345). Порівняй також реляцію послів Єрон. Радзієвського
до Гетьмана, що були в Чигрині в Січні 1651 р.: ”Еіп діепег дез Еіігзіеп
ХУізпіохуеІгк], ІЧагеїгкі депапді, Ьаі деп 2іпзз іп дег ІІкгаіпа еіп^епоттеп; діє Со-
заскеп хуоіієп зоїсЬез пісЬі Іеідеп, Ьаііеп аііе пасЬі дезЬаІЬеп хуасЬе” (АрЮЗР, ч. III,
т. VI, стор. 47). Лист Вишневецького до Гетьмана з запевненим "приязні” так ”]ако
рггодкохуіе шоі гахузге рггусЬуІпі ХУо]зки Харогохузкіети Ьухуаіі і опети зіахуу
243
хуіеікіе] паЬусіа дорота^аіі” в Арх. Чартер., едх 144, І. 21. Лист М. Потоцького,
іЬід., N. 185.
“Памятники, т. II, вид 2, стор. 571.
69	”1649 г. вь Декабрі. Записка дяка Григорія Кунакова”: ”И Богдань де
Хмельницкой... учаль собирать войско, а готово де при немь войска — польскихь
и литовскихь шляхтьі, которьіе учиненьї бьіли банитами 6000 челов-Ькь, да Татарь
Крьімскихь 20 тьісячь, да Запорожскаго Войска зь 40 тьісячь” (АЮЗР, т. III, стор.
404). Порівняй также Арх. Чарторийських, сОх 183, N. 84: ”2 ХУагзхахуу д.
17. XI. 1648: О СЬтіеІпіскіт рохуіадаіз, ге зігасіхузху кііка зхіигтбху, од 2ато8сіа
па тії? одзізрй і окораі «і?. Рохуіадай і іо, геЬу тіаі Роїакбху (т. зн. шляхти) тіес
7000.” Подробиці і аналіз цих звісток в [ВЛТ, т. 2, стор. 28 і далі). Пор. ще лист
Хмельницького до Яна Казіміра з Київа 20. III. 1650 р.: ”[...] іезі Ьохуіет зйа ху
\Уо)8ки 2арогоху8кіет, кіогусЬ ргходкохуіе XV СегкхуіасЬ іак когоппусЬ, |ако і
ІііехузкісЬ 1еі4, (кіоге ипісі рогаЬіегаїі), сі сЬсз, аЬу ойаг?, ІгуЬет яіагогуіпеі ге1І£Іі
8хує) ід^с, ха дизхе ісЬ схупііі, рбіу хахузхе зиріікохуас Ь?д4, рокі до г^к пазхусЬ
ргахуозІахупусЬ [дисЬохупусЬ] піе довіапз” (Памятннки, вид. 1898 р., І, стор. 567—8)
— очевидно мова тут про шляхту, якої коляторські8 права давали підставу до цих
жадань. Ще в р. 1623 шляхта православна в своїй ”8ирр1ікаііі” до Сенату писала:
"Ідідхі діа ипіі г дотоху вхуусЬ од доЬг хуусізпіопе, Іедхуіе )их Ропіхохуіе і (Ікгаіпа
хтіезхсхас то^з.”
70	Характеристика Тогай Бея, зроблена Хмельницьким перед польськими ко-
місарами в Переяславі в р. 1649 (джерело як вище в прим. 55). Щоб зрозуміти все
сказане в цій переломовій хвилині Хмельницьким треба мати на увазі, що він мав
перед собою дві авдиторії: представників Річпосполитої і представників низової
козаччини. І з одними і з другими йому було не по дорозі. Для характеристики
соціальних поглядів татарських інтересні слова Мустафа Аги, посла кримського в
Варшаві, що "козакам і татарам не можна знизитись до хліборобства: війна для
них необхідна” (передмова до ч. III, т. VI, АрЮЗР, стор. 55).
71	8ха)’посЬа: Вхуа Іаіа дхіе)6ху пазхусЬ, II, стор. 441. МісЬаІохузкі, стор. 209. Те
саме в записках Натана Ганновера, ”Виз" (місячник), 1911 р., II, стор. 174.
72	Подробиці й джерела в моїй монографії про Кричевського [ВЛТ, т. 2, стор.
158, 259 ].
73	Універсал Хмельницького в Арх. Чарторийських, едх 3776, там-же універ-
сал Дорошенка. Порівн. інструкцію Гетьмана Тетері на сойм Варш. 30. XI. 1664
р.: "зхІасЬіа Віаіосегкіехузка, кіога паїегаіа апіідийаз до іигіздісііеу Хатки Віаіо-
сегкіеху8кіе§о, а тіапохуісіе: Ьезіехуісхе, Кохузхохуаіа, Мазіазка, 8каіхе\ука,
Махеріпсу, Кіегдапу і іппе, кіогекоїхуіек Ьу рокахаїу, і кіогукоїхуіек Ьу іусЬ доЬг
сіезхуі иви і сіезху, і іегах ргаху зхуусЬ рогх^дкіет зігіпдііиг і паїегу, аЬу... хахузхе,
§ду Неітап па хуо}п? хузіадас Ь?дхіе па коп, і опі, ху рогх^дки и пісЬ хдахупа ха
хузхузікісЬ 8іаго816ху ЬіаІосегкіехузкісЬ х\уусха)’пут, агтіз 8е ассіп^апі ргху Ьоки
Неітапа” (Оригінал в Арх. Чарторийських, едх 402,1. 545). [ВЛТ, т. 2. прим. 199 на
стор.453]. Ця шляхта білоцерківська варта того, щоб її присвятити окрему істо-
ричну розвідку.
74	Універсал Хмельницького дат. з Київа 11. І. 1651 р. (Памятники, т. І, вид.
1898 р., стор. 447). Численні універсали в АрЮЗР.
75	”Супліка” духовенства: СгаЬохузкі, Зіагох. Рої., І, стор. 338. Про Бжозов-
ського: МісЬаІохузкі, стор. 255. Універсал Хмельницького з д. 2. VII. 1648 для охо-
рони Густинського Монастиря ”/яко іж/ [за што] ми от давних часов голови свої
покладаєм за віру нашу православную і за цілост домов Божиїх” — Оригінал в
Краківській Акад Ум., ркп. 270,1. 7.; там-же другий такого роду універсал з д.
1. VI. 1648 і універсал Ганни Хмельницької з р. 1655.
76	Памятники, II, стор. 569. Суворі екзекуції в разі непослуху гетьманській
244
владі бували дуже часті. Пор. ще лист з Варшави 18. V. 1652 р.: ”7 ІІкгаіпу Іо (уїко
ассезвії, ге СЬшіеІпіскі ргупсураіоху ріегхузге^о г пазгуті Ьаіази розсіпас кагаі ех
сопзіїіо риікохупікбху зхуоісЬ: ват зі? піе сЬсіа! пагагас \Уо]вки па іпуіді?”
(Памятники, III, стор. 160); і низче, примітка 175. Про казні неслухняних полковни-
ків і анархічної старшини низче, примітка 111 а.
77	”Іп агтіз зіапцхузху, ІиЬо ки Роїзгсге, ІиЬо росі хуоізка когоппе изі?рохуас
тату” — писав 14. IX. 1650 р. до Немирича з Житомира староста Жиркевич
(Арх. Чартор., 144, N. 194) і т.д.
78	Лист з Варшави 29. VII. 1648 в Збірці Русецьких, Мівсеї. 1645—52, Г. 43.
Оуагуизг Сопуосаііі, Арх. Чарторийських, сдх 378, £ 596. Лист до Санґушки там-
же, сдх 142, Г. 274. Пор. ще лист М. Остророґа 11. II. 1649: ”]а апі ват гус хуідгі Р.
В6§ піе тат сгут і дгіесі Іат ху Мдегіапдгіе, }ако і ху Кгакохуіе піе тат схут
хуукиріс, Іакіет £ипдіІиз од Іе§о піерггуіасіеіа гпіезіопу. №етат ддгіе §іоху?
зкіопіс кгот ху Сагхуоііпіе” (іЬ., сдх 144, £. 95). Щож казати про шляхту, що маєт-
ків, як Остророґ, в Польщі не мала. Сенатори польських воєводств займали підчас
нарад в сенаті місце вище, чим сенатори воєводств руських Річпосполитої, — звід-
ти вислів Кисіля: "сЬуЬа рапот §6тут вепаїогот га расЬоікі зіигус”.
79	Арх. Чарторийських, сдх 143, Г, 37.
80	Оуагуизг зе]ти віексуще^о: МісЬаІохузкі, стор. 259, 263, 311—3, 353.
81	Арх. Чарторийських, сдх 417, Г. 105. Папський нунцій де Тоггев під датою
15. І. 1650 доносив у Рим, що війна з козаками неминуча і що в війську польськім
готується бунт, до якого може пристати "подільська, волинська і руська
(=галицька) шляхта” (Сборникь, вьіп. II, стор. 82).
82	Сеймові діяріюші: МісЬаІохузкі, стор. 313, 256, 352, 356, 238 ”]ез1і зі?
Ь?д2Іету коїо ехогЬйапсуі Ьахуіс і ргахуа пазге и дуаЬІа, і хуоіпозсі и дхуц, а кагкі
пазге род озігц Рала Во^дапа згаЬІ? р6]дц” — казав Кисіль.
83	МісЬаІохузкі, стор. 263. Пор. напр. справу амністії для козаків, на соймі кон-
вокацийнім, за котрою подала свої голоси вся шляхта українська. ”Во іегеїі УУМР.
атпізііеу піе рогхуоіісіе, хуіедгсіе о Іет, ге і пав 2£иЬісіе, і кга]‘е пазге, і затут зі?
УУМ. дозіапіе" — казав Юр. Немирич (Арх. Чартор., сдх 378, І. 583).
84	Пор. напр. вищезгаданий універсал королівський з д. 4. V. 1655 р. з обіт-
ницею увільнити селян ”від робіт і повинностей”. Про нього ще мова низче.
85	МісЬаІохузкі, стор. 509, 260. ”... ]еге1і дкіге] Іака піетіїоЗс УУМРапоху зегса
ки пат гаіхуагдгі, піеіга ]‘едпо о зоЬіе гадгіс” — казав Кисіль. — "Е^гиіапсі г Вга-
сіахуіа, УУоІупіа, Кцохуа і Сгетйюхуа зігасіїі падгіе)? рохугоіи до доЬг зхуоісЬ” (в
початку 1654 р.) пише Л. Кубаля: \¥о]па Мовкіехувка, стор. 94.
8в	”Мохуіпу 2 УУагзгахуу” 21. II. 1651, ХЬіогу ВизіескісЬ, Мівсеї. 1645—52, £.
143. Лист Кисіля до Радзієвського: МісЬаІохузкі, стор. 609. Пор. повні горечі два
останні відомі нам досі його листи до Короля з дня 23. І. 1652 (іЬід., N. 245) і з дня
24. II. (Памятники, т. III).
87	По погромі польських військ під Батогом — записує в своїй хроніці Єрлич
під д. 4. VI. 1652 р.: ”г когакоху }едеп, Ь?дцс гусгііхуут р. УУоіехуодгіе, ро£а]етпіе
оз4гге£І, аЬу сгутрг^дгеі исЬодгй г Кі)охуа; кіогу піе егекаіце дпіа, гагаг ху посу
росгці итукас, со оЬасгухузгу згІасЬіа, а дохуіедгіахузгу зі?, га піт @дгіе кіо т6§1
исіекаїі. ...” (Ьаіорівіес, І, стор. 139).
88	Критичний аналіз того місця дневника Мясковського в моїй монографії про
Кричевського [ВЛТ, т. 2, прим. 143 на стор. 446—7]. Перший універсал гетьманський,
дозволяючий непокозаченій шляхті повертати до своїх маєтків, з умовою, ”щоб
вони не привласнювали собі ніякої зверхности” і ”не мали злости1 ні до своїх
підданих, ні до нашої релігії /грецької/ [руської]” — був виданий в Острозі
2/12. XII. 1648 р. (пор. С. Томашівський: Перший похід Б. Хмельницького в Гали-
чину, стор. 113.)
245
89	Памятники, стор. 155—6. В тім-же листі з д. 24. II. 1652 р. Кисіль доносить,
що "МоЬййав хувгувіка до доЬг зхуоісЬ геіпдисіа”.
90	Памятники, І, 327. М. Кордуба: Венецьке посольство до Хмельницького
1650 р., стор. 33: Віміна називає його "шляхтич польський”. Він перебуває при
Гетьмані під Львовом в 1655 р. (КиЬаІа: XVо]па Мовкіем/вка, 8. 305). На жаль не
знаємо його імени. Чи не буде він часом одною особою з Євстахієм Соболем, уч-
нем в 1632 р. основаної Могилою школи печерської? (Пор. М. Грушевський — Істо-
рія України, VII, стор. 421).
91	В р. 1647 підписує він в Луцьку, разом з Григорієм Четвертинським підко-
морієм луцьким, Юрієм на Олізарові Березницьким, Павлом Шольґеном, Степа-
ном Четвертинським, Филоном Єловицьким, Данилом Балабаном, і Олександром
на Дрозднях Гулевичем, яко свідок "ивіпіе рговгопу”, заповіт королівського дво-
рянина, Грека по походженю, Олександра дон Музеллі, який весь свій маєток за-
писав православному брацтву Луцькому. Памятники, І, стор. 94, 327. Равіогіив НІ8І.
Рої. ІіЬ. IV, 237. АЮЗР, III, стор. 432 і VIII, стор. 324. КиЬаІа, \Уо]па ЬгапдепЬигека,
59. Костомаров (Б. Хмєльницкий, стор. 229) помилково утотожнює його з
Немиричем.
92	Арх. сборникь документові относящихся кь ист. С.-Зап. Рос., II, N. 48. АЗР,
V, N. 18. НегЬагг №е8Іескіе£о, VIII, стор. 519. ”8аріеЬохуіе. Маіегуаіу Ьі8І,-
£епеа1о£Ісгпе і таізікохуе”, II, стор. 131. Кс. Войцєх В. Коялович у своїм ”Сот-
репдіит” (зложенім у тім часі, в пол. XVII ст.) пише: "МісЬаІ ВоЬдапохуісх 8іеікіе-
хуісг, сгіохуіек хуієісє хуутохупу і дохусірпу, до кохакоху еі? идахувгу, сгегпсет
итагі.” (Негоїд Роккі, р. 1897, стор. 101).
93	[ВЛТ, т. 2, стор. 94, 28].
94	АрЮЗР, ч. II, т. І, N. 28. і ч. І, т. VI, стор. 778. Памятники, І, стор. 284.
Опись, N. 18, стор. 14, N. 19, стор. 39, N. 20, стор. 12, 23. Костомаров: Б. Хмєльниц-
кий, 338, 377. Автобіографічні подробиці в листі до Бутурліна: АЮЗР, IV, стор.
186—7. ЖІУР, XII, N. 58. В показнику осіб до того тому ЖІУР Василь Верещака
помилково названий перекладником молдавського воєводи. Акт даровизни села За-
турець Андрієм і Василем Верещаками — Прокопові в Описи, N. 18. Про Прокопа
ще Арх. Чартор., сдх 152, І. 225.
95	Про о. Ласка і Костянтина Виговського, пор. Памятники, І, 225, 231, 270,
279, II, 573, про них ще мова низче. Про Богушевича: Ог. Апіопі 3. 8у1хуеікі ЬІ8іо-
іусгпе, 8ег. VIII, стор. 144. Кердани (давніще Морулино) належать в першій четвер-
ги XVII ст. до Кердановських, бояр білоцерківських. Одначе вони надані ще
Свидригайлом Богушам (Хгодіа Охієіохує, XXII, стор. 620). Може бути, що Керда-
новські це призвище взяте від маєтку. Інтересно, що по конфіскаті Кердани були
надані Королем православному шляхтичеві Стефану Ярошинському (синові Петра,
внукові Дмитра — голови роду), якого в р. 1686 бачимо в числі членів луцького
православного брацтва (Памятники, І, стор. 111). Про Бірецького: АЮЗР, X, стор.
767—8 [пор. ВЛТ, т. 2, прим. 314 на стор. 465]. Про Грязного: АрЮЗР, ч. II, т. І
стор. 341, 347 і вище стор. 86. Про Мазепів: АЮЗР, X, стор. 405. В. Зйнгорн:
Спошенія майор. духовенства сі моск. правительствомь, стор. 128. Про
Федькевичів: Опись, N.5, стор. 32, N 7, стор. 42, N. 21, стор.8 і Уоіитіпа Ье^ит, IV,
стор. 304 [ВЛТ, т. 2, стор. 167—9]. Про Іскрицьких: Модзалевського Малороссійскій
родословникь, II, стор. 239, Уоі. Те§., IV, стор. 304 [ВЛТ, т. 2, стор. 173]. Про Дзіків:
Опись, N. 20, стор. 14, АрЮЗР, ч. VII, т. II, стор. 538 [ВЛТ, т. 2, стор. 187].
96	Сборникт>, вьіп. І, стор. 39.
97	Про володіння вище згаданими маєтками пор. для Лесницького [ВЛТ, т. 2,
стор. 193]; — Ждановича, іЬід. стор. 288 і АрЮЗР, ч. VIII, т. II, N. 59; —Зарудного
[ВЛТ, т. 2, стор. 207]; — Павла Яновича Хмельницкого, АЮЗР, V, N 43; — Абра-
мовича, АЮЗР, XV, стор. 460, [ВЛТ, т. 2, стор. 177]; — Махаринського, Хгодіа
246
Вхіє)’охує, XXII, стор. 142, АЮЗР, X, стор. 765—9 [ВЛТ, т. 2, стор. 179]; — Байбузи,
АрЮЗР, ч. VII, т. II, стор. 401 [ВЛТ, т. 2, стор. 185]; — Петрановського, Арх. Чар-
торийських, едх 402, І. 526 [ВЛТ, т. 2, стор. 185]; — Немири, АрЮЗР, ч. VII, т. II,
стор. 396, 398 [ВЛТ, т. 2, стор. 203]; — Зеленського, іЬід, Арх., стор. 560 [ВЛТ, т. 2,
стор. 185].
98	АЮЗР, т. XIV, стор. 201—4.
99	Біографічні дані про Креховецького: [ВЛТ, т. 2, стор. 223—7]. Про Мужи-
ловського, там-же, стор. 231 і біограф, розвідка проф. Грушевського в київській
"Україні”.
100	Що до посередницької ролі духовенства пор. інструкцію польським коміса-
рам до Хмельницького з д. 30. VI. 1655 р., щоб переговорювати з ним за посе-
редництвом київського духовенства (Арх. Чартер., едх. 402, І. 53). "ХаЬіедату
Г2ЄС2ОШ рггег X. Меігороїй? і іппусЬ НизкісЬ гусгІіхуусЬ” — писав ще 11. II. 1649
р. Кисіль (ОгаЬохувкі О)сг. Бротіпкі, II, стор. 10), также: КиЬаІа, \Уо]па Мозкіехузка,
стор. 61. Діонисій Балабан, шляхтич волинський, споріднений з тамошньою шлях-
тою; між иншим його зять Адам Бялостоцький посередничить пізніще в заключеню
Гадяцької Умови. Йосиф Чаплич, обраний на владицтво луцьке ”рггег еіексу?
ІашесгпусЬ оЬухуаіеІі дисЬохупусЬ і вхуіескісЬ ге1І£Іі §гескіе]”, одержав 6. II. 1650
на просьбу Косова від Короля ”аргоЬасуе рггухуііещ” в котрій м.и. читаємо: ”іг ]ако
х\' Іе] Нгрійе] зіагогуіповс доти \Уіе1еЬпе£о ]бге£а Сгарііса пат хуіадота, ге
рггодкохуіе )Є£О XV НизкісЬ кга)'асЬ годохуйовсі вхуоіє] ротоез гбгпусЬ піерггуіасібі
Кггуга 8ху. сг^віокгос одрог дахуаіі” (Арх. Чартер., едх 144, N. 176, пор. ІЬід., едх
119, N. 53: іпзігиксуа Козохуа о]си Кіетепзохуі Біагизгусохуі ровіохуі до Кгбіа). Про
Гораїна: там-же, едх 2446, І. 160. Про Предримирського: АЮЗР, III, N. 81 і 84,
Реєстра всего Войска Запор., стор. 201 [ВЛТ, т. 2, стор. 211]. Про Нечаєву хоругов:
2Ьіогу КивіескісЬ, Мівсеї. 1645—52, 1. 87. Про княгиню Курцевичеву: Памятники, І,
72. Атаназія з Солтанів (м. инш. відомий Іосиф Солтан митрополит київський в
поч. XVI ст.). Юдицька записує в Київі 20. XI. 1665 р. свої маєтки тому
Печерському монастирю, де вона була ігуменею; цю запись м. инш., яко "свідки
упрошені” підписують: Григорій Остолецький і Степан Липинський, син Петра під-
старости овруцького (АЮЗР, т. VIII, стор. 151). Про Мазепину: Костомаров — Ма-
зепа, стор. 386; ”Кієвск. Старина”, 1898, III, стор. 462. Яко побутова подробиця: в р.
1667 до Київа приїздили ”сь измкнничей стороньї” — як доносили урядовці мо-
сковські — стара Гетьманова Ганна Хмельницька, вдова по Богдані, зі своєю ком-
паніонкою, дочкою Григора Гуляницького, бувшого полковника ніжинського, що
сидів тоді в польській неволі в Мальборґській твердині (він був жонатий з Ганною
Шептицькою), і обидві в жіночім монастирі Печерськім зупинились (АЮЗР, VI,
стор. 162).
101	Лист ”ггекото вирііка” Хмельницького, читаний в Сенаті 19. XII. 1650 р.
Арх. Чарторийських, едх 417, І. 108.
102	Для прикладу: надання Гетьманом шляхтичам Мартину і Федору Воронам
(Вороничам) маєтків у повіті стародубовськім, які вони по свому батькові й дядь-
кові дідичили. АЮЗР, III, стор. 545.
103	МісЬаІохувкі, стор. 121.
104	КиЬа1а, \Уо)'па Мозкіехузка, стор. 423.
105	Арх. Чарторийських, едх 2446, І. 47: лист Бєнєвського до кн. Четвертин-
ського.
106	”2Ьіогу КивіескісЬ, Мівсеї. 1645—52, І. 83.” Там-же лист Кисіля до старости
Звенигородського з Любень 21. І. 1649: ”кіо іо віувгаі кіеду -те ХхуіаЬІи УУо]вка
Харогохувкіе^о гг^ду!... Од Біисгу росгдхувгу аг до СхуЬгупа \Уо)вко СЬшіеІпіскіе-
80 роїогопе іеві... И'вхувіка рІеЬв аг до ІЄ8О сгази іп агтів ховіаіе XV Іііиіе ко-
гаскіт... піе до рапбхх’ вххоісЬ... аіе затети СЬтіеІпіскіети ЬоІдщзс...”
247
107	АЮЗР, VI, стор. 177.
108	Короткі біографії всіх тих полковників в моїй монографії про Кричевсько-
го [ВЛТ, т. 2]. Там подані історичні джерела і література.
109	Каманинь: Договорьі Б. Хмельницкаго сь Польшей, Швеціей и Россіей,
Сборникь, вьіп. 2 (Кіевь 1916), стор. 107.
110	Лист датований 8. VI. ст.ст. Памятники, І, стор. 220, вид. 1898 р. Оцими
абсолютистично-монархічними переконанями і тенденціями Гетьмана пояснюють-
ся його пляни з часів першої (автономістичної) доби повстання посадити на поль-
ський престол Царя московського, або Князя семигородського, щоб таким чином
скріпити монархічну владу в Річпосполитій. Про ці пляни широко тоді говорили в
Польщі. Пор. напр. звістку, що хронольоґічно майже совпадає з датою вище згада-
ного листа Гетьмана до Царя: ”рггуіесЬа1і ровклуіе йо СЬтіеІпіскіедо ой сага
тозкіехузкіе^о і ой Вакосге^о, гзйа)зс рготоііеу і ротосу па кгбіевілуо роккіе”
("ОЬвійіа Гдуолувка”, Арх. Чарторийських, сйх 417, Г. 66.)
111	Як вище стор. 24—26, і крім того: лист зі Львова 4. VI. 1648 Віаіе)
Сегкімі (СЬтіеіпіскі) зейет Ьеііі Гесії, окору вуріе, ]иг Кзі?сіет Низкіт Іуіиіиізс еі?”
(МісЬаІохузкі, стор. 34). Те саме в листі Улінського Ш. (ІЬій., стор. 39), в листі
Кисіля 31. V. (іЬій., стор. 27), в листі В. Мясковського 8. VI. і в листі з Бродів
10. VI. (Шайноха, ор. сії. 8. 407, 409). Хмельницький ”піе о когасілуіе, аіе йе йисаіи
еі Йотіпіо тузіес еі? \уагу” — писали польські мирові комісари 8. III. 1649
(Міетсехуісх, 2Ьіог раті?1піко\у, IV, 382). ”Рггу ийгіеіпут К8І?8ілуіє Визкіт та
зі? луоі? копіесгпіе газайгіс” — так казав про наміри Гетьмана його посол до А.
Кисіля в Маю 1649 р. (Памятники, І, 344). Зокрема Мясковський 31. І. 1649 тайно
від Кисіля доносив, що "Хмельницький хоче заволодіти князівством Руським і
Молдавським і веде широкі переговори з Князем Волоським (при помочі
православних ченців) про розділ нашої шкури” (лист цитований вище в примітці
52). Коли зважити, що лист комісарів з д. 8. ІП. підписаний вже і Кисілем, то
видко, що кандидатура Кисіля на князівство руське, або на "державу подільську”,
про що в цьому листі з д. 31. І (див. вище стор. XX) згадував Мясковський, упала.
Інтересну подробицю знаходимо в другому листі Мясковського з д. 1. II., а саме:
що "Лупул прислав Хмельницькому подарунки і тепер намовляє його звернутись
проти нас (Польщі) та обіцює йому помогти всіма своїми військами стати Князем
Руси, і навіть по мирному уступити, коли він захоче, Волоське Князівство. Про це
ведуться переговори через грецьких ченців, які нам про це сказали. Патріярх
(Паісій) спішно виїхав у Московію, щоб склонити Великого Князя до союзу з
Князем волоським проти нас.” Того уступу немає в копії цього листа, виданій в І
томі Памятників (вид. 1898 р., стор. 330), натомість єсть він в копії цього-ж самого
листа, пересланої до Риму папським нунцієм де Тоггев’ом (Сборникь, вьіп. II, стор.
133—6).
11,	а ”... НаЬе Сіппіеіпіску тій веіпеп уотеЬтЬяіеп ОЬегоНісігп, ак Міесеіа,
Сіаїку ипй апйегп еіп кгіе£Є8-соп8І1іит хуіейег йіе РоЬІеп ^еЬаІІеп; йа йап йег еіпе
£епапІ Сіаїку йет СЬтіеІпіску іп (асіет 8о11е £Є8а£еІ ЬаЬеп: Еу, СЬтіеІпіску, йег
Кбпі£ іп РоЬІеп І8і ші8ег Кбпщ ипй Негг, хуігй аисЬ хуоіі ипвег Негг ипй Кбпі£
уегЬІеіЬеп, ипй йи луігеї піттег КбпІ£ хуегйеп, вопйегп хуіє йи ап йго ЬІ8І, 8еіп ипй
уегЬІеіЬеп ші8ег Ьгийег ипй Тохуагхіх. БоїсЬев Най СЬтіеІпіску ЬеНіІ£ уєгйго88єп,
йа88 ег 8ЄІЬщеп Сіаїку аІхзЬаїй ЬіпаихІііЬгеп ипй піейегЬахуеп 1а88еп. Віє апйегп
Совакеп ак Ки88І8сЬе Ейеііеиі 8Іпй 8еЬг иИзІііІхщ и/огйеп ипй ги СЬтіеІпіску £Є8-
ргосЬеп: \Уа88? ІУіІІи ипвеге ЕйеІІеиіЬе ипй Вгіійег 80 ІіейегІісЬеп веІЬег піейег-
Ьахуеп, 80 хуоііеп хуіг йісЬ веІЬег йет Копіює іп РоЬІеп іп йіе Напйе Ііеіїет. Віевеп
ІЛЇвІапй ги сотропігеп, йет СЬтіеІпіску £го8ве МііЬе £еко8ІеІ.” (Дневник
шведського дипльоматичного агента Іог. Манера. Ця звістка записана ним під
датою 26.11.1651 р. в Красноставі. АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 48). Згаданий тут
248
козак, полк, миргородський Матвій Гладкий, був потім на початку 1652 р. за бун-
тарство покараний Гетьманом смертю (Памятники, III, 180; Ояххч^сіт: Оуагуизх
347, 371; Самовидець — Літопись, 29), так само й за те саме був покараний тоді-ж
инший козак полковник Корсунський Лукіян Мозиря; така сама доля зустріла
покозаченого шляхтича полковника паволоцького Адама Хмєлєцького, стятого в
Паволичі (МісЬаІохузкі, 453. АЮЗР, III, стор. 459, Ог. Апіопі 1.: Згкісе і ороху. зег.
V, з. 185; Ь. КиЬаІа: \Уо)'па Мозк., з. 37,351); значний покозачений шляхтич Микола
Федорович, наказний гетьман над козацьким військом в Молдавії по смерти
Тимофія Хмельницького, був по наказу гетьманському покараний смертю за те, що
хотів сам стати Гетьманом (АЮЗР, X, стор. 77) і т.д.
112	Подорож патріарха антіохійського Макарія описана Павлом Алєпським.
Цитую по перекладу Кубалі: Харггеразгсгопа кгаіпа. Про грамоту султанську і
”дипльом на Кн. Руське” вище стор. 25 і примітка 5. Цікаво було-б прослідити ту
ролю, яку в політичних відносинах турецько-українських відограло царгородське
духовенство православне.
“’Переписка Хмельницького в цій справі в АЮЗР.
113	а Титул Князя київського і чернигівського пропонується Гетьману в інструк-
ції шведським послам, яку переловили Поляки і послові московському Євлеву в
поч. 1657 р. передали. (Рос. переклад цієї інструкції виданий в СборникЬ, вьіп. І,
стор. 107—116). На жаль, цей переклад не має дати. На мою думку, це єсть
переклад інструкції, посланої Королем Карлом Ґуставом послові шведському в
Трансильванії Ґотарду Веллінґу після призначеня його (заочно) послом до
Гетьмана. На це вказували-б ці слова пізнішої інструкції Якову Тернешельду з д.
25. IX. 1656 р.; "Його Кор. Величність посилає... Веллінґу подібну до цієї інструк-
цію” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 153) і далі: руководством для переговорів з коза-
ками мають служити "звістні документи инших послів” (іЬісі., стор. 157). В усякому
разі ця інструкція видана раніше від інструкції Тернешельду, який одночасно з Вел-
лінґом був призначений послом в Україну, і який мав виїхати туди безпосередньо
від Короля, по дорозі зустрітися з Веллінґом і далі їхати з ним умісці.
Інструкція переловлена Поляками і передана Євлєву мала абсолютно неспри-
ємливі для Гетьмана умови. Вона забезпечувала Україні тільки козацькі воє-
водства: Київське, Чернигівське і Брацлавське; ставила тяжкі економічні умови, як
напр. жадання четвертої частини мита, передачі Шведам головних українських
комунікацийних артерій — Дніпра, Дністра і Буга — з парумилевою прибережною
смугою; як максімум пропонувала васальну залежність України від Швеції й не
висловлювалась ясно в справі дідичности гетьманської влади. Як що це та
інструкція, як я думаю, була у Веллінґа підчас його приїзду до Чигрина в Січні 1657
р., то нічого дивного, що вона викликала обуреня Гетьмана (пор. вище стор. 50) і
що Веллінґ був примушений її на очах канцлера Виговського порвати (Архив, том,
сії. стор. 296). Інтересно тільки, чому підчас того посольства не була використана
Веллінґом інструкція, дана Королем другому послові Тернешельду, яка ставила
вже зовсім инші умовини: отже насамперед визнавала повну незалежність України,
пропонуючи не васальну залежність, а союз (”Рго]есіит Роедегія іпіег 8.К.М. еі
СЬтіеІпіску”, іЬкІ., стор. 167); економічні і торговельні зносини поміж Швецією й
Україною опирала на основах взаємности (ібісі., стор. 156) і т. д. Мабуть Веллінґ
виїхав на Україну з Трансильванії, не діждавшись Тернешельда, прибув поперед
нього до Чигрина й відповідно до одержаних на цей випадок указівок (розпочинати
переговори самому без Тернешельда, ібісі., стор. 171), почав переговори на підставі
своєї, старшої від Тернешельдової, інструкції (на жаль, не маю тут на еміграції
джерел, потрібних для того, щоб цю справу вияснити). Можливо також, що
переговори розбилися зараз на самім початку через дві найважніщі справи: через
справу "руських земель”, про яку не тільки інструкція Веллінґа, але й інструкція
249
Тернешельда висказувалась дуже неясно, та через справу дідичности гетьманської
влади, в якій і в інструкції Тернешельда видно було, особливо дратуюче Гетьмана,
вагання ("розвідати, чи можна прихилити Хмельницького на сторону Короля тим,
що Король буде піддержувати осягненя Хмельницьким дідичної влади над
козаками, чи може, як що це буде вигідно, засвідчити прихильність Короля до
наслідування влади Виговським, або зовсім не порушувати цих питаннь...” так
звучав пункт 16 інструкції Тернешельду — іЬід., стор. 166. Як страшно вороже
ставився Гетьман до можливости кандидатури Виговського, про це ще буде мова
низче). Справу першу виразно вияснила заява Виговського, зроблена від імени
Гетьмана Веллінґу, що він готов зараз підписати союз зі шведським Королем, як
що тільки ”КбпІ£І. МИ. іЬпеп сеНігіе йаа )ив Іоііия Скгаіпае апіідиае уєі
Кохоїапіат, Йа Йег СгіесЬізсЬе £ІаиЬе §єхує8єп ипй йіе зргасЬе посЬ іхі, Ьі88 ап йіе
УУеіхеГ (іЬісІ., стор. 205). Так само вияснили справу династичних плянів
гетьманських одночасні донесеня инших шведських послів, як напр. реляція посла
шведського в Трансильванії Генриха Штернбаха з дня 28. І. 1657 (отже саме тоді,
коли Веллінґ приїхав до Чигрина), в якій він пише: ”()ио<1 уего сохагит
заіізїасііопет аНіпеІ, ех йівсигеи сит аіідио сопзіїіагіогит ЬаЬііо іпіеііехі: сит
СЬтіеІпісіих ргоіет тазсиіат ипат ЬаЬеІ, еі УУіохузкуиз саеіегідие Висез пиііит
ітрегіит аНесІепІ, йеЬеге СЬтіеІпісіо Йагі рагіет Ни88Іае АІЬае потіпе Висіз
[...]” (ІЬісІ., стор. 195). Отже нове посольство Лілієнкрони привезло Гетьману
заприсяжену асекурацію Карла Ґустава на уступку Гетьману всіх українських
земель: "...Оесіагатия еі уегЬо повіго Ке§іо яиЬ Ме /игатепіі... яапсіе
рготіііітия... диосі... N08, педие 8иссе88оге8 Мо8Іго8 іп еа8 іеггаз, ...дио8 [...]
Сатрійисіог Міііііадие 2арогоуіеп8І8 Іосо яаіівїасііопів віЬі уіпйісаге уоіипі, аіідиісі
ргаеіеп8иго8, іп еагит роввеввіопе іигЬаіигоя уєі диодие тосіо Ірвів ргаеркіісаіигов,
8ей N08 8етрег асі яіпсегат еі поп (исаіат сит Ірвія атісіііат ас Ьопат
согге8ропс1епІіат соїепйат рагаіов їоге.” Взамін за це вимагав Король, щоб
"Сатрідисіог Еіивцие 8иссе88оге8” забезпечив такою самою заприсяженою
асекурацією право Короля шведського та його наслідників на ті землі
Річпосполитої, які в асекурації виразно перечислені і які Король уважає за свої
(ІЬісІ., стор. 221—2). На основах повної рівности й повної незалежносте обох
держав Швеції й України, на забезпеченю за Гетьманом усіх етнографічно
українських земель (крім Підляшя) і на офіціальнім визнанню Лілієнкроною в
імени Карла Ґустава — Юрія законним дослідником гетьманським (ІЬісІ., стор.
288—9) мали бути завершені довгі переговори і підписаний шведсько-український
союз. Лист Карла Ґустава, в якому він вітав Богдана з приводу проголошеня
Гетьманом (а не вибору, що дуже важно підкреслити всупереч поширеним хибним
поглядам до цю справу) його сина Юрія, санкціонував визнання Лілієнкроною
династичних плянів гетьманських (”циод уего Іііегіх аЬІедаїі позігі ейосетиг (іііит
111. У-гае аЬ ипіуегва Міійіа 2арогоуіапа Йесіагаіит Є88Є Наіітапит, Ьос ірвит 111.
У-ае ех апіто згаїиіатиг....” іЬісІ., стор. 329). Лист цей, висланий 6 Серпня нов. ст.,
не застав вже Гетьмана живого....
114	Оригінал одного з універсалів Гетьманової, виданого 22. VII. 1655 в справі
маєтностей монастиря Густинського за підписом Гетьманової Анни Богданової
Хмельницької і гербовою печатю Гетьмана з гербом Абданк, знаходиться в
Краківській Академії Умілостей, рук. 270 (Репродукція печатки видана мною в
збірнику 2 Вхіеібху ІІкгаіпу, стор. 254).
115	Павло Алепський в р. 1654 оповідає, що в розпорядженя тієї татарської
ґвардії був Гетьманом виділений простір землі між дорогою з Лисянки до Чигрина
і Чорним Шляхом. Гунцель-Мокрський, посередник між Гетьманом і королевичем
Яном Казіміром перед елєкцією, який в таборі Хмельницького довший час
перебував, оповідав в Грудні 1648 р., що ”хоч Хмельницький деспотично править
250
своїм військом з 300 тисяч чоловіка, одначе він не може бути спокійним за своє
життя, яке все виставлене на небезпеку при кожнім випадку і при кожнім бунті цієї
гидкої черні, що по своїй звичці весь час пяна. Він держить яко свою сторожу 2
тисячі Татарів”. (Реляція папського Нунція де Тоггея’а, Сборникь, вьіп. II, стор.
128), і т. д. Про Німців на гетьманській службі пор. м.ин. інструкцію Ракочія свому
послові до Гетьмана Шебеші з дня 18.IV. 1657 р.: "Ротіяегаї апіеа Вотіпия
Сепегаїк, циод Сегтапов яиоя, диоя сегіо питего ЬаЬеІ, асі яегуйіа позіга дітіііеі”
(АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 281).
116	Підчас подорожі патріарха Макарія полків, як записує Павло Алепський,
було 18. Кожний полковник, по його словам, володіє що найменше 20 городами і
стоїть на чолі численної армії.
1|6	а "ЬіяІ г Коїісгузка сіо ІМР. 2^апа 24. VIII. 1648 од яупа ІМсі: ІМР. Когдузг
ро\уіадаі ті о сопІеяааїасЬ і?2уко\у \усхога)82усЬ роітапусЬ. ІЧарггбд \¥ягуясу яі?
па іо г^адгаїз, ге ісЬ іеяі род 180 Іузі?су. Риікоуупіколу ягезпаясіе... СЬтіеІ г^оду
яоЬіе гусгу. Сгегп гая рггесіхуко іети. То піе таїа, ге г сгегпіз гаду піе тіеи а,
сге§о рггед іет піе Ьуіо, Ьо хахузге сгегп дотадаїа яі? іедо, ге г піетіг іп сопяіііо
Ьуіі, а іегаг г яатз яууо]з іуїко яіагягугпз гаду тіехуа” (ХЬіогу ВияіескісЬ, Міясеї.
1645—52, £. 75).
Для прикладу, як призначались Гетьманом полковники: Універсал Гетьмана
Богдана Хмельницького о призначені Івана Нечая полковником білоруським
(Сборникь, вьіп. І, стор. 28): "Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому би
тилко того потреба било відати: паном полковником, сотником, есавулом,
отаманом і всему товариству Войска Є. Ц. В. Запорозского, старшині, черни, а
особливе сотником і козаком на Білой Руси знайдуючимсе, ... іж видячи Ми Пана
Івана Нечая Нам і всему Войску Нашему Є. Ц. В. Запорозскому жичливого і в
ділах рицарских взятого, от боку Нашего (тут у виданню "Сборника" помилково
розставлені знаки розділові: кома повинна бути по слові "взятого”, а не по слові
"Нашого ”, тому що ”взятий”=уугі?їу, що зн. досвідчений) зсилаєм на полковництво
в Білую Русь, до Могилева, Чаусов, Новобихова і Гомля і инших міст і мястечек і
сел, там се знайдуючих аби там зостаючи на пограничу, постерегал, якоби той полк
вцале бил захований для дальшое послуги Є. Ц. В. [...] Нам і всему Войску Запороз-
скому напротивко розних неприятелей... Тому Пану Іванови Нечаєви, полков-
ник/у/ [ови] Нашему Білорускому, позволяєм кождого з козаков там зостаючих,
добром миловати, а злом карати. А хто би за оказанє того Універсалу Нашого,
бил спр/отивни/ [ечний] і в том полковни/кови/[цтве] важилсе чинет якую наймен-
шую кривду і перешкоду пререченому Пану Нечаєви, то Ми кождого такового, за
взятєм ведомости, сроґо без фолґи на горле карати будем, не чинечи иначей. Дат. з
Чигирина, Януарія дня 29, року 1656. Богдан Хмельницький рука власна” (підпис
для цієї доби гетьманування характерний! Так підписували свої листи і універсали
тільки монархи, напр.: "Сагоіия Оияіауия”, ”С. Какосгу” і т.д.). Перехід від військо-
вої екстериторіальної, до територіяльної влади полковницької м. инш. відбиває в
собі підпис полковника Данила Нечая з д. 12/22 Марта 1649 р. в його листі до
Ланцкоронського, кашт. камянецького: “7 Згаговгоди д. 12 Магса шедіе тиякіе^о
каїепдагга. Вапіеі Міесгау Риікохупік ХУоіехуодгіхуа Вгасіахуякіедо \Уоуяка Кгдіа
]тсі Харогохуякіедо” (Арх. Чарторийських, едх 144, Г. 183).
"’Договорь и постановленіе между Гетьманомь Орликомь и войском Запо-
рожеким вь 1710 г. (ЧОИДР, 1859, І [стор. 244]).
118	Документи, що відносяться до Переяславської Умови видані в АЮЗР, т. III,
IV, X і XI. Важніщі з них передруковані Проф. М. Грушевським в його праці: Пере-
яславська Умова України з Москвою 1654 р. — Київ, 1917.
“’М	илюковь: Очерки по истории русской культурні, ч. III, стор. 186, 193.
120М. Грушевський: Історія України-Руси, т. VII, стор. 391.
251
121	Пор. М. Грушевський: Ілюстрована Історія України, стор. 467.
122	Пор. А. Стороженко: "Іосифь Верещинскій бискупь Кіевскій”, — Сборникь,
вьіп. І, стор. 35.
122	аЦей лист Хмельницького, підчас облоги Замостя д. 7. XI. 1648 писаний (йо-
го читали потім в Варшаві на засіданні Сойму елєкцийного 12. XI. — пор. МісЬаІоху-
які, 312): Арх. Чарторийських, сдх. 143, N. 76. Пор. “Цекіагасуа хуоіі Кгбіа Ітсі і
Кгріііеі \Уо)8ки Ког. ХарогохузкісЬ 27.X. 1625 г.: ...ЬиЬо хуі^кяга ісЬ (козаків) сг?8С
Іисігті піе Ь^д^с яіапи вгІасНескіе^о, піе іуїко хуоіповсіз гусіа і гагухуапіет та]?Спо-
ясі їхуоісЬ г іут па)рггедпіе)8гут Кгріііе) зіапет 84 рогдитіапі.”
123	Ця справа Мужиловського, яка пішла з того, що він, знаючи тодішні мо-
сковські звичаї, за образу вважав прийняття його рибною стравою, а не мясною,
дійшла до Царя і викликала цілу переписку і ряд протоколів. Вони видані в АЮЗР,
VIII, N. 38 і далі. Про ”тіні по нобілітації” була мова на соймі 1659 р. (КосЬомувкі:
Аппаї. Рої. Сііт., 11, р. 394).
124	АЮЗР, VII, стор. ЗО.
125	Костомаров: Русская ист. вь жизнеопис. ея глави. дЬятелей — перекл. О.
Барвінського, стор. 331.
126	М. Грушевський, ор. сії., стор. 494, 496—8.
І27	Памятники, III, вид. 1898 р., стор. 188.
128	Грамота Гетьману на Гадяч, датована 27. III. 1654 р., видана в Памятниках,
III, стор. 192. Гадяч за часів Річпосполитої був королівщиною. Перед повстанням
володів нею Конєцпольський, хорунжий коронний; од нього відобрав Гадяч Мико-
ла Потоцький і обернув цю королівщину в свої добра приватні (Пор. ЗгаіпосЬа:
Ц\уа Іаіа йхіе)6х¥ паягусЬ, І, 222—5). Грамоти Богдановичу-Зарудному на Мліїв і
Тетері на Смілу в АЮЗР, т. III. Зарудний пізніще, підчас Чуднівської Умови з
Польщею, дістав на той самий Мліїв королівське надання "правом ленним” (Уоі.
Ье£ит, IV, 8. 360). Тетеря, коли перша царська грамота, закопана ним у землю,
зогнила, просить у Царя потверджена її в р. 1657, але так, ”щоб Військо про це не
знало” (АЮЗР, X, стор. 487 і XI, стор. 765).
129	Для прикладу цитую тут універсал Гетьмана з наданням Київському Брат-
ському Монастирю бувших єзуїтських маєтків: Ксаверова, Мухоїд, Плисецького і
Чорногородки, 9.1.1656 р., Памятники, І, 448.
‘“У	ніверсал, датований 4. V. 1655 р. (МісЬаІохмвкі, стор. 756) пор. КиЬаІа: 2а-
рггеравгсгопа Кгаіпа, стор. 295, 432.
131	АЮЗР, III, стор. 299. "Жалованная грамота малороссійской шляхті, право-
славной вірьі, на ихь шляхетскія права” була видана Царем 27.111.1654 р. (Про ук-
раїнську шляхту в Переяславських переговорах див. АЮЗР, X, стор. 439. 447,
491—2, пор. 487—8). По московським даним в 1654 р. склало присягу безпосеред-
ньо Цареві на козацькій території 303 шляхецькі сімії. Це, розуміється, була най-
менша й найтемніща частина живучої тоді в цій козацькій Україні шляхти. Вище
вже було сказано, чому найбільш свідомі і найбільш активні укр. елементи не хоті-
ли присягати безпосередньо Цареві, а тільки через Гетьмана. Таких елементів най-
більше було власне серед шляхти, і тому ці 303 шляхецькі сімї — це тільки дрібний
вийняток. Крім православної була вже тоді на Україні і шляхта католицька (про це
буде мова низче) і згадка в грамоті царській тільки про шляхту православну була
уступкою, зробленою Гетьманом нетолеранцийній і недовіряючій "покатоличеним
Черкасам” політиці московській та випливала з цілого тимчасового характеру Пе-
реяславської Умови. 'Забезпеченя” дане Гетьманом католицькій шляхні пинській
служить тому найкращим доказом. Яко приклад нового служебного характеру
шляхецького землеволодіння можна ще навести оце прохання полковника Івана
Нечая до Царя з д. 24. V. 1656 р.: 'За сотника моєго подручного /надь всею шлях-
252
тою/ Івана-Адама Григорієва Кошанського, /шляхтича,/ челомь бью, чтобь ему
(на) помістив [...] во Мстиславскомь уізді грамоту дать изволиль и его пожало-
валь, чтобь иміль сь чего служить твоєму Царскому Величеству” (Сборникь, вьіп.
І, стор. 64—5).
132	В оригіналі: ”СісЬо, зкготпіе і іазкахуіе, }ако м/ггосіом/і піетаї іщасігаізс, г
росісіапуті рояі?рохуа1і.” (Раті^іпікі /етіоіохуякіе^о, р. 15). Пор. лист Кисіля до
Хмельницького, в якому Кисіль в імени шляхти обіцює: ”г росісіапуті паягуті,
пиііат ехегсепйі Нгтапійет, изрокоіс еі?” (СгаЬои'вкі — Оісхуяіе яротіпкі, II, р.ЗО-
2) а также жадання Хмельницького, поставлене Миколі Кисілю і прибувшій з ним
в 1650 р. шляхецькій делегації, ”Ьу Іа^осіпіе х сЬІораті рояі?рохуа1і”; вище
згаданий (примітка 88) універсал гетьманський, і т. д.
133	Слова з листу кошового Івана Гусака до Гетьмана Самойловича, писані в
1684 р., Літопись Величка, II, 543.
134”2еЬу когакот, росі ргасует ягІасЬескіт яіесіг^сут, їогит рггесіххко
яхІасЬсісоххі, кгхуїл'йу схупесети когакосуі XV Сгойгіе, XV ХіетяЬл'іе і XV ТгуЬипаїе
пагпасгопе Ьуіо”— казав Казановський в 1648 р. на соймі конвокацийнім у Вар-
шаві, даючи тим доказ, якою пекучою була вже тоді ця справа (МісЬаіохуякі, стор.
119. Пор. вище прим. 122а).
135	Для характеристики цих правних відносин навіть у пізніших часах, коли
вже влада Війська Запорожського, а з нею й сила українського права державного
була ослабла, може послужити пункт інструкції на сойм варшавський 1664 р.,
даний послам козацьким від Гетьмана Тетері і Війська Запорожського: ”}ехе1іЬу
кіо сЬсіа! ге яхІасЬіу Ьус XV ге£Є8Ігхе когаскіт і иякщ? }. Кг. Мсі ті?<1гу когакаті
ігасіохуас, іеп, Ьу паіяіагогуїпіеіягеі Ьуі (атіїіі, язєіохуі НеЬпапякіети яиЬеяяе рохуі-
піеп, роко іи гояіаіе. /есіпак, §с1у XV Когопіе, аІЬо XV. X. Ьііех^кіт сотрагеЬіі,
рогхисіхуяху І? якігЬ?, аЬу, ге Ьуі XV ге£Є8Ігге когаскіт, піе ягкосігйо і піе <1его£о-
хуаіо піс Ьопоголрі ]’е£о”. Архів кн. Чарторийських в Кракові, сйх 402, Г. 561.
136	Так інтерпретує це надзвичайно важне жадання в своїй Літописі Само-
видець, стор. 58.
137	"Нами ся Войском Запорожским титулуєте, а нас за нізащо маєте” — писав
у вищезгаданім листі кошовий січовий Гусак до Гетьмана Самойловича і до
"старшини городової”.
138АЮЗР, XV, стор. 54.
139	АЮЗР, XI, стор. 765. "Литовські краї” зайняло тоді було союзне москов-
ське військо. Царь таки надав пізніще (в 1655 р.) Виговському величезні маєтки на
Україні: Остер, Козелець, Трипілля, Стайки, Ромни і т.д., але він, розуміється,
ними не володів ніколи (АЮЗР, т. II і XI).
140	Там же, т. XI, стор. 750.
1403	Для прикладу: Чолобитна ніжинського полк. Василя Золотаренка до Царя
з проханням грамот на ріжні землі для осавула Леонтія Бута і сотників Романа
Ракушки і Пилипа Уманця в Марті 1660 р.: "вели, Государь, ім дати внов —
Леонтію Буту [...] сельце Киселювку і Адамовку з млинками, на греблі
Киселювской будучими, а крестиянских дворов в них з 40, опріч козаков; (і пожа-
ловать) сотника Романа в Ніжинском полку в Новгородском повіті, селом Клістер
з млинками і іними приналежностями, а в нем крестиянских дворов, опріч козаков,
зо сто; глуховского сотника Филина селом називаємим Гремяче з млинком на реці
Рогозной.... а в том селе крестиянских дворов з 60, опріч козаков”... (Памятники,
III, стор. 425). Або ще такеж прохання прилуцького полковника Федора Терещенка
з дн. 19. XI. 1659 р. про грамоти для іченського протопопа Симеона Адамовича:
"...пожалуй его деревнею Буромкою і Шиловичами з двома млинами” (там же,
стор. 393) і т.д.
141	Драгоманів: Політичні пісні укр. нар., І, стор. XXXVIII. Пор. слова того
253
самого Гусака у вищезгаданім листі до Самойловича: ”Дай Боже нам всім, Войску
Запорожскому, во всі віки здобитися тими булавами, бунчуками, корогвами,
привілеями і арматами і бубнами, котрі дойшли по небощику Хмельницькому рук
наших...” Цікаво зіставити з вищенаведеними словами інструкцію, дану в 1666 р.
оберляйтенанту Фірксу польським командантом Білої Церкви: "ЬуІаЬу ггесг
Ьагдго роіггеЬпа, аЬу па Іогіес? СгеЬгупякз \уі?кзхе Ьуіо ргаеяідіит, ддух Іатхе
хуягузіка агтаіа 2 типісуаті, гогпе аррагаіу луоіеппе і іпяідпіа па 26НусЬ ХУодасЬ,
росі Когяипіет, Рііаисаті і §дгіе іпдгіеі уухі?іє, гпаіди)4 яі?, па кіоге
рггуротіпаізс, сЬІоряІлуо осі гаїи лугдусЬаіз, га кіогусЬ одлуіегіепіет то§1іЬу
гаротпіес СЬтівІпіскіе^о” (Арх. Чарторийських, сдх 402, 1. 635). До боротьби між
землеволодінням приватним і землеволодінням общинним, з його переходовою
формою маєтностями ранговими, дрібною ілюстрацією може ще послужити цей
уступ інструкції, даної шведським послам для переговорів з Гетьманом в 1656—57
році: ”а то на волю Хмельницького буде, чи захоче він своїм служилим людям
дідичні маєтности, чи доживотні давати. (Сборник, вьш. І, 1911 р., стор. 114).
142	АЮЗР, X, стор. 487—88.
143	АЮЗР, III, стор. 552.
144	АЮЗР, X, стор. 248.
145	Смяровський в 1649 р. привіз був 50 таких королівських привілеїв ”з
віконцями” на хуторі і на шляхецтво для полковників і старшини (СгаЬои'які, О)сг.
Брошіпкі, І, 142 і лист Фірлея до Кисіля 17. VI. 1649 в Бібліотеці Оссолінських у
Львові, сдх 225, 1. 231) Чутка, що ходила тоді по Варшаві ніби то Смяровського
козаки втопили (Памятники, І, 352), була неправдива. Його на очах у Гетьмана
зарубали шаблями полковники в "рі^іек яиі^іесгпу”, на Зелені свята.
146	КиЬаІа: XV о] па Моякіешяка, стор. 7—8.
147	Н. Молчановський: "Актьі Шведскаго Государственнаго Архива”, видані в
т. VI, част. III, АрЮЗР, стор. 28—9.
148	Всі нищеподані сильветки видатніщих Хмельничан взяті з моєї монографії
про Станіслава Михайла Кричевського [ВЛТ,т. 2]. Там же подані джерела, літера-
тура і подробиці, яких тут для браку місця не повторюю, відсилаючи цікавого
читача до цієї моєї праці.
149	АЮЗР, III, стор. 281.
150	БхащосНа: Олуа Іаіа дгіеіблу пазхусЬ, II, я. 441.
151	Памятники, вид. 1898 р., т. І, 196.
152	Як вище в примітці 69.
153	АЮЗР, III, стор. 404.
154	Раші?іпікі Ьаппохуега, Тібтасгепіе Ма)ега ВаІаЬапа, видавництво ”кия”, І,
1911 р., стор. 63.
155	СгаЬохуякі — О]сг. Бротіпкі, II, яіг. 69; ]ег1ісх: Ьаіоріяіес, І, 122; Оуагуияг
Біапіяіалуа Оялуі^сіта, яіг. 350, і т.д.
156	АЮЗР, XV, стор. 306 [помилка, там немає].
157	Памятники, III, 351.
158	Уживання імен патронімічних (по батьку) замість родових — це явище, яке
дуже часто в тих часах зустрічається. Воно пояснюється почасти звичаєм, а ще в
більшій мірі потребами конспірації, особливо у найбільше загроженої шляхти
(напр.: шляхта, що заперлась з Богуном у Вінниці, тому, як кажуть Поляки,
піддатись не хоче: ”Ьо ігп о яког?, аІЬо рггупаітпіе) о іо сЬодгі, геЬу ісЬ, кіеду
м/упідз, піе рогпапо— СгаЬохуякі, О)С2. Брот., II, 69). Отже напр. Іван Вигов-
ський вписується до реєстрів козацьких 1649 р. як Іван Остафієвич; сотник полку
Миргородського Кирик Поповський, як Кирик Якименко; Павел Якович
Хмельницький підписується часто Павел Янович (напр. автограф 1657 р. в Крак.
Акад. Ум., N. 269 і підпис 1664 р. в Арх. Чартор., сдх 402, £. 533 і т.д.) а звуть його
254
найчастіще Павел Яненко і це призвище потім в рід його переходить; писаря
Семена Ґолуховського звуть Семеном Остаповим (АЮЗР, VIII, стор. 356; VII, 189,
355; IV, 174—5, 272; V, 41—2, 57; Памятники, IV рааяіт); полковника Лесницького
— Григорієм Сахновичем; полковника Івана Никифировича Золотаренка — Іваном
Ничипоренком (АрЮЗР, III, т. VI размт) і т.д. Що Іван Федоренко і Богун це одна
і та сама особа, свідчить між иншим ”отписка” Унковського з р. 1650 о числі полків
і призвищах полковників, вписаних до реєстрів козацьких по Умові Зборовській. В
цій отписці, висланій агентом московського уряду з України до Москви (АЮЗР,
VIII, 352), полковником кальницьким названий Богун, який в реєстрах, поданих
Королеві, вписаний як Іван Федоренко. Инші докази приведені мною в збірнику 2
Огіе)о\у Икгаіпу [ВЛТ, т. 2, стор. 481].
159	Напр. дуже добре в справах українських поінформований Ян Бялобоцький
у своїм сучаснім алегоричнім творі (”Вгаі Таїаг аІЬо 1і§а ХУіІсха х Рвеш па §О8ро-
сіагха”, Кгакоху 1652) вкладає в уста Хмельницького такі слова до Татарів, яких
автор вовками називає: ”Ма дояровагг то] (тоб-то Король) охусє кіікогакіе —Ьіа-
іе, ряіге, схагпе а рву (тоб-то військо Річпосполитої] Іасіаіакіе. Со Іервхе, Іош ]а,
Ьгасіе рапіе И'ііки, осІхуаЬй х воЬа ]иг па вігоп? кііки.” Пор. "Іпвігикда 8е)тіки Ьи-
ЬеІ8кіе£О 11. X. 1649”, яка жадає від Сойму, щоб від заплати війську коронному
були вилучені ті, що ”па 2611усЬ ХУосІасЬ ро§іп?1і, іак ріесЬоіа ]ако і сіга^апі, х
кіогусЬ їесіпі впксевогбху піе та]4, сігшіху и СЬпііеІпіскіе^о XV вІигЬіе гоаіай” (Арх.
Чарторийських, с<1х 417, Г. 79).
160	Лист Кисіля до примаса 31. V. 1648. Арх. Чарторийських, с<1х 142, N 26.
161	Пор. напр. "Веіасуа о йгіаІапіасЬ СЬтіеІпіскіедо”: ... "Татге (в Чигрині
при Хмельницькім) Іізіу сгуїапо осі Сеяагга Іигескіе§о — Ьуіі піекібгху пазі, со зі?
рокохасхуіі” — пояснює польський автор цієї реляції (МісЬаіохузкі, 554). Або
незадоволення московських воєвод тим, що Виговський і Тетеря розмовляли з
львівськими послами (в р. 1655) по латині (КиЬаІа: \Уо]па Моякіехувка, р. 306, 308) і
т.д.
162	Ор. Левицький: Передмова до Літописі Самовидця, стор. 40, 60.
163	”\УуЬохУ8кі Ьаі іп зеіпег Сапігіеу 12 хсІїгеіЬег, РоїпізсЬе уоп АсІеГ (АрЮЗР,
ч. III, т. VI, стор. 46).
ів4 "Сезііпаїиз асі М-Іеш V. Іе^аіиз їиіі Місоїаия \\'агакіп8кі, ргоЬаІае уйае уіг"
— так доносив Королю шведському о. Данило 7. VI. 1656 р. (АрЮЗР, ч. III, т. VI,
стор. 119). Прізвище здається перекручене, на жаль возстановити його по иншим
джерелам мені не вдалося.
165	Той Славковський (пор. АЮЗР, III, стор. 499) в Памятниках, т. II, помил-
ково названий в показнику імен "старостою черкаським”. Староство черкаське
належало до самого Потоцького. Славковський, як це виразно в тексті (стор.
604—6) сказано, був його "слугою”. Инший такий слуга Потоцького, Григорій
Кобилецький, на прохання Потоцького був Хмельницьким призначений полковни-
ком піхотним ніжинським (лист Потоцького до Хмельницького, в якім ця справа
порушена з д. 3. VIII. 1650 р. в Арх. Чартер., 144, Г. 938). Що до дворян гетьман-
ських для прикладу ще: "рохуіейхіаі ті Іо іесіеп зхІасЬсіс, СЬтіеІпіскіе^о сЬІоріес”
(дворянин покоєвий) — пише в своїй реляції згаданий вище (прим. 13) Ми-
словський.
166	Памятники, III, стор. 346, 352—3. Коїіе: КоЬіеІу па сіхуогге сгеЬгупвкіт, 8.
38. АЮЗР, VII, стор. 189.
167	Завдяки справі судовій знаємо напр. такого Мартина Кремпського, міща-
нина люблинського, який перед тим "служачи рукодайне [...] урожоному [...] п.
Михалові Солайському, провента в маєтностях Роговських,... потом рукодайне до
конкверента (Єроніма Солайського, брата попереднього) [...] приставши, [...] з
маєтностей... провента і інтрати... яко писар провентовий одбира/в/[ючи],” врешті
255
”привязав/ся/[шисе] рукодайне до Данієля Виговського, на тот час гетьмана
наказного Войс Запорожских”. Памятники, III, стор. 227—8.
168	Деякі подробиці про цих дворян у Зйнгорна: Сношенія малор. духовенства
сь моск. правительствомь.
169	АрЮЗР, ч. III, т. VI, раввіт. КиЬаІа: \¥о]па ЬгапйепЬигака, 8. 101—2, раввіт.
Памятники, вид. 1898 р., т. III, стор. 271, 339 і вище прим. 52 і 111. Про давні
зносини Радзієвського з Хмельницьким інтересну звістку за Лінажем подає Н.
Молчановський (Передмова до ч. III, т. VI. АрЮЗР, стор. 43): ”Радзієвський
оповідав [згодом] Лінажу, що зустрів у козаків (підчас свого посольства ще перед
повстанням) повне недовіря і нічого не міг би зробити без Богдана Хмельницько-
го”. Інтересний оцей "паспорт” Радзієвського, даний свому послові до Гетьмана
Ґрохольському в Серпні 1656 р. "Ніегопіт па ВайхіеіохуісасЬ Кайхіеіохувкі, рой-
капсіеггу ког. еіс. — Огпаітщ? іут Іізіет тоіт оіхуоггузіут хувгузікіт іак ІсЬ М.
Риікохупікот, Аззаиіот, зхуіазгсгеппікот, іг хх’ ріІпусЬ і рохуагпусЬ зргахуасЬ розу-
Іат тіосігіепса те^о 8атие1а СгосЬоккіе^о Йо Неітапа Харогохувкіе^о, ргозг^с,
геЬу 8° Ьегріесгпіе ройхуой^ рггергохуайгіїі” (КиЬаІа: \Уо]'па ЬгапйепЬигзка, 8.
408). Ґрох. був пійманий у дорозі Чарнецьким і разом з листами Радз. і Карла Ґу-
става, які він віз до Хмельницького, відісланий до Короля (іЬій., 73). Олівеберґ за-
слуговував би окремої біографічної розвідки, яка-б могла може кинути світло на
мало досі відомі зносини Гетьмана з грецьким та царгородським православним
духовенством.
170	Про двох перших — АрЮЗР, Іот. сіі. 65—8, 73, 78, 80, 92, 96. Про Томке-
вича — КиЬаІа: \Уо]па ЬгапйепЬигвка, 8. 430, Памятники, III, ра88Іт.
171	КиЬаІа: \Уо]‘па ЬгапйепЬигвка, 154.
172І	Ьійет, стор. 154, 344. АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 282.
173А	рЮЗР, іот. сіі. 45, 325, і вище стор. 47. КоіІиЬар 2усіе/апизхаКайхіхуіНа,
8. 77—9. Смірнов: Рисунки Кіева 1651 года (Трудьі, XIII, Арх. Ськзда), стор. 223 і
Т.Д.
174	Н. Молчановський: Передмова до ч. III, т. VI, АрЮЗР, стор. 36. Згеїадоху-
вкі: Іікіайу кгоіехуісха ІУІайузІахуа і йуззуйепіоху г Сиві. Айоїїет XV г. 1632
(Кхуагіаіпік Ьі8і., 1899), в. 721—3.
175	В книжці, написаній німецьким офіцером, що служив у литовськім війську
кн. Януша Радзівілла, і виданій в р. 1649 п.з. "СгііпсІІісЬе ипй Оепскхуіігсіі^е Неіаііоп
йег №ху1ісЬєп Созакеп-Кеуоііе хуійєг йіе Сгоп-Роіеп... №сЬ Ьехуизіеп ипй гит
іЬеіІ веІЬві егїаЬтеп ІІтЬзіапйеп кигігІісЬ уегїаззеі йигсЬ еіпеп КатЬаЖеп О£-
Йсігег, іейосЬ йаЬеу йев Ргіейепв ЬіеЬЬаЬегп” — на стор. 7 читаємо: ’Т)ег §еп. Ма-
)ог Кггіхуапов еіп ^еЬоЬгпег 8сЬоіі, уоп хуе§еп веіпег кпіттеп N38 аіво уоп йеп
Совакеп £епапі, 8ОП8І еіп гевоіуігіег ипй уегхуе£епег 8о1йаі.” Др. С. Томашівський
на підставі инших джерел, не знаючи цієї звістки, характеризує Кривоноса ”яко
бувальця і мізантропа, що ненавидить однаково Поляка-шляхтича як і Українця-
козака” (Львівська "Неділя”, р. 1911, N0. 39). Н. Молчановський на підставі актів
Шведського Держ. Арх. твердить, що опозиція Кривоноса була "прекрасно відо-
ма”, на підставі донесень шведських агентів, канцлеру А. Оксеншерні (АрЮЗР, ч.
III, т. VI, передмова, стор. 51). Пор. ще: ”N16 хуйа]е еі? СЬтіеІпіскі г вхуоіті тоіо)-
саті йо гасіадоху іе^о Кггухуопова і о піт хуіейгіес піе сЬсе, асг хуіеіи Іийгі гоги-
тіе, ге іо хувгувіко Йхіе)е зі? ха зкгуіз гайз ]Є£о, іако схіохуіека сЬуіге^о” (Лист. С.
Кушевича з д. 8. VII. 1648 в ЖІУР, IV, стор. 36). "Кггухуопов СЬтіеІпіскіедо таїо
піе 8СІ3І, рохуайхіхувху ві?” (Лист з Бережан 26. VIII. 1648 в "2ЬіогасЬ ВизіескісЬ
МІ8сек, 1645—52, І. 185). Кривоносу ”хайпеі/вту/ вхаграпіпу піе роххуаіаіі, апі йо
хЬигхепіа тіазі роххуоіепіа йахуаіі” — писав до польських комісарів в Серпні 1648
р. Хмельницький (Памятники, т. І, 277). В тім самім часі доносив Кисіль канцлеро-
ві, на підставі звідомленя свого посла до Хмельницького о. Петронія Ласка, що
256
там "Кггухуопояа хугі^іо бо агіпаіу і рггуко^апо га ягу)? ІапсисЬет. 8г1асЬі? )иг
хузгуяік?, сокоїхуіек рггу Кггухуопояіе Ьуіо хуі?гпі6ху, хууриягсгопо, і хуі?сє) зіи
кагаїі роясіпас Таїатот іусЬ гогЬ6]пік6ху” (іЬід., 275). Через тиждень знов писав
він: ”Кггух¥опо8 Ьуі бо бгіаі рггуко^апу, роіут §о рггу о|‘си [тоіт] Газки хуури-
ягсгопо, Іесг га рог?кз”. (ІЬіб., 279.) Інтересно за чиєю порукою міг Хмельницький
звільнити тоді Кривоноса? Цими непорозуміннями між Хмельницьким і Криво-
носом інтересується папський нунцій у Варшаві де Тоггез, який доносить про це під
датою 19. VIII. Св. Престолу (Сборникь, II, стор. 113). ”Сагеііе де Ргапсе” з р.
1649 писала, що Кривонос одержав смертельну рану в Листопаді 1648 р. підчас
облоги Замостя (С. Томашівський: Перший похід Б. Хмельницького в Галичину,
прим. 326). Може в звідомленях представників протестантських держав у Царго-
роді та в англійських і шведських архівах, криється розгадка цієї загадкової по-
статі.
Праця Ів. Крипякевича: — "Козаччина в політичних комбінаціях 1620 — 1630
р.” (ЗНТШ, р. 1913, т. 117—8) — подає дуже цікаві дані про те, як вже на 20 літ
перед повстанням Хмельницького пильно займались козацько-українськими
справами оці представники антикатолицьких (і антигабсбурських) держав в Цар-
городі, особливо Корнеліс Гага амбасадор голяндський (приятель патріярха цар-
городського Кирила Лукаріса і прихильник політичних заходів семигородського
Князя Бетлєна Ґабора), а также амбасадор англійський Тома Ро і т.д. Думаю, що
подібна праця для доби Богдана Хмельницького дала-б цінні результати для
виясненя сторонніх впливів в перших часах козацького повстання.
176	Наші дотеперішні відомости про особу Гунцеля Мокрського дуже скупі.
Він без сумніву відограв головну ролю в помирені Хмельницького з Яном Казі-
міром перед елєкцією в першім році повстання; вже хоч-би тому його фігура варта
була-б більшої уваги. "Хзщбг Мокгзкі Ьуі іегиіід і исгуі XV згкоіасЬ, роб кіогут
СЬтіеІпіскі роеіукі і геіогукі зіисЬаі, Іеп ге Ьхуохуа об тіезхсгап рояіапу бо
СЬтіе1піскіе§о па (такіаіу, кіоге§о рогпахузгу... розіаі бо Кгбіа” (Мохуіпу г
ХУагзгахуу 29. XI. 1648 в Арх. Чартер., сдх 143, N. 87). Про це посольство Мокр-
ського, який, як пише Кушевич, ”г СЬтіеІпіскіт тіаі )иг зхуо)є рехх'пе гпаіотозсі”
— див.: ЖІУР, IV, стер. 101, 126—7; Раті?іпікі АІ. 5і. Вабхіхуійа, II, 8. 350; МісЬа-
Іохузкі, я. 214, 217; Памятники, І, 309, 312; С. Томашівський: Перший похід Б.
Хмельницького в Галичину (Львів 1914 р.). Він вже не жив у Лютім 1649 (Памят.,
318). Інтересні дані приводить Н. Молчановський в передмові до Актів Шведського
Держ. Арх. (АрЮЗР, іот. сії., 50—2). Між иншим за Нигтигакі, що на думку
Лупула Хмельницький під Замостям схилився до намов Яна Казіміра завдяки
слухам про мир Імператора австрійського зі Швецією. Папський нунцій у Варшаві
де Тогге8 зве Гунцеля Мокрського ”ра!ег Апбгеаз СопсеГ (Сборникь, вьіп. II, стор.
29, 127); в його докладах Св. Престолу знаходимо цікаву звістку про те, що в
Грудні 1649 р. (отже вже по смерти Мокрського) венецький посол (Кіс. 8а£гедо,
який в листі 20. XI. 49 р. називає Хмельницького ’^епііІЬиото роїассо деііа Кияіа”,
— Кордуба: Венецьке посольство до Хмельницького, стор. 17) і папський нунцій
при імператорськім (австрійськім) дворі "хотіли війти в зносини з якою небудь
духовною особою, ченцем (регзопа ге1І£Іоза), який би міг іх точно поінформувати
про козацькі діла і який би мав доступ до Хмельницького” (Сборникь, II, стор.
79—80). Варто теж зазначити, що лист Гетьмана до королевича Яна Казіміра,
посланий перед елєкцією (16. XI) власне через Мокрського, з обітницею
піддержувати його кандидатуру на польський престол, був адресований до нього,
яко до "Короля шведського” (цей належний йому дідичний титул королевич Ян
Казімір прийняв ще перед елєкцією, в Червні). Відповідь Яна Казіміра Гетьману
теж мала печатку "королівства шведського”. Поминаючи значіння цього факту в
тодішній міжнародній політиці, піддержування кандидатури Яна Казіміра, яко
257
дідичного, а не тільки вибраного Річпосполитою Монарха, йшло ще по лінії анти-
республіканських і монархічних тенденцій Гетьмана. "Бажаємо того, щоб по волі
В. К. Милости вже більше тих побічних короликів не було і того у Господа Бога
просимо, щоби В. М. Милость рачив бути самодержцем, як і инші Королі...” — так
писав Гетьман у цьому листі через Мокрського (С. Томашівський, ор. сії., стор. 97;
пор. вище стор. 117).
Для характеристики головних провідних ліній тодішньої католицької політики
в Польщі і її впливу на польсько-українські відносини, треба зауважити, що Папа
через свого нунція заложив енерґічний протест проти Зборівської Умови
(Сборникь, II, стор. 77); що Король Ян Казімір мусів запевняти нунція, "що в цій
умові не окреслено, який саме митрополит має дістати місце в Сенаті: православ-
ний чи уніатський” (іЬід., 75, і те саме в листі Сапіги, подканцлєра Лит., до нунція,
стор. 180); що "школи єзуїтів будуть перенесені з Київа, але тільки на пять миль від
города.” Далі просив Король нунція підождати з офіціальним дорученим папських
”Ьгєує”, бо такі вирази, як "регйдов Ьо8Іе8, еі гігапішп ітріогшп” можуть образити
польських підданих некатоликів, а особливо військо, серед якого багато іновірців
(іЬід., 78). Інтересна увага нунція, що на авдієнції у Короля 9. І. 1650 були прийняті
одночасно англійський посол і прибувший тоді до Варшави Митрополит Косів
(іЬід., 81). Нунцій з задоволеним нотує слова, сказані яко-би Королем у відповідь
на заяву Кисіля: що Митрополит ображений незатвердженям Зборівської Умови в
Сеймі, що козаки знов повстануть, що Хмельницький зі злости утопить
Митрополита в Дніпрі. ”Хай Митрополит заспокоїться — відповів Король — а ні,
я сам утоплю його у Вислі, або скажу порізати на кавалки” (ібісі., 82). "Королеві і
польській Республіці в багатьох відносинах і по багатьом причинам зовсім бажана
унія цих руських схизматиків з апост. престолом... Канцлер казав мені, що коли ця
унія, як ми всі сподіємось, складеться, то єретики стратять усю свою сміливість і їх
думки на соймі зовсім не будуть братись під розвагу. Що це правда, доказують ті
великі зусилля, які приклали єретики, щоб одговорити православних од конгресу
(на якому мала бути проклямована унія), мабуть передбачаючи велике ослабленя і
велику шкоду, що можуть виникнути для них з установленям цієї святої унії” (іЬісі.,
98) — так писав нунцій з Варшави до Риму 12 Марта 1648 р., тоб-то на три дні
перед заключеням при жвавім посередництві Царгороду козацько-татарського со-
юзу (АЮЗР, III, стор. 180) і перед вибухом великого українського повстання...
177	АрЮЗР, ч. III, т. VI, передм. стор. 56.
178	Джерела при біографіях, як вище прим. 148.
І79А	ка<1етіа Кііо\у$ко-Мо£І1ап$ка, 8. 133.
180	Памятники, II, стор. 442-4.
181	Там же, стор. 450.
182	Неіасуа Біеіескіе^о, ро$1апе£О бо Іегге^о СЬтіеІпіскіе^о — Арх. Чарто-
рийських, едх 2105, Г. 245: ”Мі?дгу когакаті Задпіергзкіті, а г Іе] 8(топу Впіерпі,
хуіеіка піетйовс, піерггуіагп і дізвідепііа, г§о!а <1іуІ8і іпіег 8е”.
183	АЮЗР, VII, стор. 370; VIII, стор. 115, 190, 205; IX, стор. 818; XI, стор.
471—2.
184	”N3 РосПахіи тоїиз хуіеікіе рохувіаіу і сЬІорвІхуо, Нив хувгувіка гЬипІохуаІа
8І?, тіапохуісіе ху Віївки і ВгоЬісгупіе, ройаіі <1о СЬтіе1піскіе§о о вирреііае рго-
824с, а рггупаітпіе) о §1оху?, кіогаЬу іт то@1а рго<1е88е” (Лист Андрія Мясковсько-
го з Варшави 9. IX. 1648 р. ”2Ьіогу НивіескісЬ”, Мівсеїі., 1645—52, £. 69).
185	Над пропозиціями Веллінґа радили Гетьман і старшина, і на цій раді було
постановлено, як доносить Королеві в свому рапорті Веллінґ: ... ”да88 тап 8ІсЬ іп
кеіпе ігасіаіеп еіпіаввеп воіііе, ев хуєЬгє дап, давв Еху. Кбпі@і. Ми. іЬпеп сейігіе дав
1и8 іоііив Пкгаіпае апііциае уе! Еохоїапіат, да дег СгіесЬіевсЬе £ІаиЬе ^ехуевеп ипд
сііе вргасЬе посЬ І8І, ЬІ88 ап діє ХУеіхеї, датії віє даввеІЬе ЬеЬіеІІеп, \уа88 віє тії
258
іЬгет 8сЬ\уєґсі4 £е\уоппеп, ипсі уегІасЬеІ хуєгсієп луйггіеп, хуєп 8Іе пй уіпсіісігіеп Ьеу
Й2І§ег §е1е§епЬей, хуаее <1іе іЬгщеп уєгіоЬгєп шмі іЬпеп тії ипгесЬі І8І §епоттеп
хуогсієп...” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 205). Пор. вище примітка 113 а.
186	Пор. вище примітки 12 і 15, а также для прикладу грамоту Митрополита
Діонисія Балабана, видану Луцькому Братству в 1657 р. (Памятники, І, стор. 104) і
т.д.
187	Памятники, І, стор. 319. АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 138, 170, 221—2 (запри-
сяжена ассекурація Карла Ґустава), 290 ("козаки бажають одержати всю країну між
Вислою і тутешніми місцями” — доносить з Чигрина 12. VI. 1657 р. посол
Лілієнкрона); і як вище.
188	Інструкція Тернешельду і Веллінґу 25. IX. 1656 р.: "...посли повинні ясно
представити козакам, що теперішньою війною Великий Князь (так Шведи титулу-
вали Царя) підтверджує свої замисли, що виражені в словах тнтула: Волині, Поділ-
ля, Білої Россії і многих других земель на сході, заході і півночі наслідник от отців
і дідів — намагаючись отим шляхом предявити свої претенсії на всі ці землі, які
ніколи не належали до Вел. Кн. Московського... і ріжні инші, до яких ні один з його
предків не мав претенсій. Звідціль козаки можуть легко зробити висновок, що жде
їх, коли вони не перешкодять виконанню його (Царя) замислів. При тім треба
звернути увагу, що Вел. Князь включив до свого титула і їх власну землю. Цей
аргумент треба розвинути ширше і пояснити Хмельницькому, чому москвитяне
тайно замишляють заключити договір з Поляками і чому Поляки охотніще йдуть
на приязнь з Москвою, чим зі Швецією. А власне москвитяне, маючи надію
захопити всю Литву і Польщу, думають шляхом зближеня з Поляками поневолити
козаків і одняти од них волю, якої вони не стерплять ні в сусідстві, ні в самих
руських землях” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 160—1). Те саме в інструкції даній
Лілієнкроні 10. IV. 1657 р. (іЬід., стор. 259).
189	Лист з дня 8. VI. 1648 р., виданий в Памятниках, І, стор. 221.
190	Пор. АЮЗР, т. XIV, стор. 354.
191	Посольство Євлева до Річпосполитої, Март 1657 р. (Сборникь, вьіп. І. стор.
76). На це польські дипльомати відповідали: "что неправда Хмельницкого обья-
вилась и кь Царскому Величеству: уже присягь ньіне Ракоце и полковника своего
Онтона и Богуна прислаль кь Ракоце сь войскомь... А Царскому Величеству онь,
Гетьмань Хмельницкой, во всем хочеть починить дурно такое ж, какь и
Королевскому Величеству учиниль. И Царское Величество про то/бь/ відаль, что
мьісль сво недобрая. А ті рЬчи говорила онь подканцлерь (Нарушевич) сь нимь,
Клементьемь (Евлєвим), по королевскому приказу” (іЬігі., стор. 94, 100).
192	Див. вище стор. 52—3; посольство Бутурліна в АЮЗР, т. III; реляція Желі-
бужського в АЮЗР, т. XI, стор. 714. Інтересно між иншим, що в ролі посередника
між Москвою і Швецією, поруч з Гетьманом, хотів також виступати і Курфірст
бранденбургський (КиЬаІа: \Уо)па ВгапсІепЬигака, сіосіаіек XI, 8. 411).
193	Пор. КиЬаІа: УУоріа ВгапсІепЬигека, 8. 397: ”Не8ОІиііо саіедогіса” дана поль-
ським комісарам до замиреня з Москвою 5. X. 1656 р.: "8ігопу когакоху, іусЬ отпі
теїіогі тосіо іат изрокоіс, сЬосЬу іег іт со и<1гіе1пе£о га Опіергет исігіеііс”.
194	Посольство Бутурліна, як вище.
195	КиЬаІа: \Уо)па Моекіехх'ека, 8. 117—18, 312, і ХУоща ВгапсІепЬигека: 8. 406 і
Тгакіаі ЧУіІепекі: ЖІУР, XII, 405 раееіт і т.д.
196	АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 364.
197	М. Станіславський під Берестечком був у польському війську і був ранений
(О8\уі?сіт: Вуагуиег, 8. 337). В р. 1657 він виступає як головний посередник між Ра-
кочієм і Юрієм Любомирськнм та прихильниками віддання Ракочієму польської
корони. Його маєток по конфіскаті був наданий Королем Андрієві Потоцькому.
Про нього пор.: Ог. Апіопі 1., Зуїхуеікі Ьіеіог., 8ег. VIII, 8. 317; Іетіоіохуекі
259
раті^іпікі, 8. 119; ЖІУР, XII, стор. 405 (”М. Станиславской бьіль оть маршалка
кор. оть Любомирского, и оть нікоторьіхь пановь польскихь, призьівая Семиград-
ского на королевство польское"), 407, 474; Арх. Чарторийських, едх 2446, Г. 26: лист
Василя Леховича до кн. Четвертинського 10. II. 1657: ”Р. Зіапізіахузкі, сЬог^гу
Ьаііскі, Іеп го8Іа{е рггу Тіші ]апи$ги рег<1ие11о”. Василь Яворський був одним з го-
ловних дорадників Ракочія підчас його походу на Галичину в 1657 р. Його маєток
по конфіскаті був наданий Севастіяну Маховському, тому самому, що потім
розстріляв Виговського. Пор. 8гсг?8Пу Могам^кі: Агуапіе роксу, 8. 422, 459; ЖІУР,
IV, стор. 16. Оженений був цей Яворський з Марухною Уруською.
198	Сам він був аріянин. Про нього пор. мою студію: ”Аріянський соймик в
Киселині в Маю 1638” (Записки Наук. Тов. ім. Шевченка). Він належав до шведської
партії, як всі майже аріяне під проводом Немирича. За нього і за Гулевича потім за-
ступається перед Річпосполитою Гетьман Виговський з Військом Запорожським.
199	Арх. Чарторийських, едх 2446, Г. 155. Пор. Вопіескі: НегЬагг, VII, 8. 402.
Йому повернуто шляхецтво і уряди в р. 1662 (Уоі. Ье^ит, IV коті. 1662 р., N. 63);
Арх. Чартор., с<1х 154, £. 760: ”піе £о1§о\уапо пі§3у, дакгусЬ рггукіадбху піе вгика-
)ЗС, еііат га рапохуапіа у. Кг. Мсі ягрДгй і хкагаї 8е)т... Ниіеигісха га гдгад? ге
8г\уедаті, 1658 г. 83<1гй ІгуЬипаї 8іапІ8Іа\У8кіе§о” еіс.
200	Арх. Чарторийських, едх 2446, £. 203. Копіял кн. Степана Четвертинського.
201	АЮЗР, III, переписка в справі Нечая, стор. 519, 523, раввіт.
202	Між иншим в інструкції шведським послам до Гетьмана, Веллінгу і
Лілієнкроні, був вставлений такий пункт: /посли/ [Лілієнкрона]... ”повин/ні/ [нен]
поручити увазі Хмельницького польських шляхтичів, що підчас теперішньої війни
вірно стояли по боці Корол. Вел., особливо кн. Богуслава Радзівілла, Генерал-
майора Немирича і полковника Корецького, щоб їм повернуті були їх добра, а
зокрема їх дідичні маєтки в козацьких границях, маючи на увазі, що таких осіб
небагато і що вони можуть козакам у великій пригоді стати.” (АрЮЗР, ч. III, т. VI,
стор. 158, 269).
203	Вопіескі: НегЬагг 8. уосє; Вг. Апіопі у.: ОрохуіаЗапіа, 8ег. III, і. II ”Уак 8І?
гуіо па кгеяасЬ икгаіппусЬ”. Про молодого Степана в Арх. Чарторийських, едх
2446, £. 85, 153, 227.
204	Фундація монастиря, в Арх. Чартор. едх 2446, £. 160 і лист Балабана, пи-
саний з Хорохорина 15. IX. 1659, £. 209. М. Грушевський: Історія України, т. VII,
стор. 436—7, 585.
205	Арх. Чартор., едх 2446, £. 143, лист датований з Нової Четвертні 7. VII. 1658 р.
206	Пор. АрЮЗР. ч. III, т. І, N. 89—101, і т.д.
207	М. Грушевський: Іст. Укр., VII, стор. 543.
208	МісЬаІохувкі, стор. 157. Самовидець: Літопись, стор. 222. Його дружина
вийшла потім заміж за Коссаковського (Вопіескі: НегЬагг, IV, 8. 36), а не була "від-
дана силоміць заміж за якогось козака”, як пишуть деякі польські історики.
209	Його листування з Іваном і Костянтином Виговськими, Ждановичем, пол-
ковником литовським Кмітичем, зі Станісл. Потоцьким і иншими зберігається в
Арх. Чартер., едх 2446. Помітка ”ядовитий” при листі кн. Степана з д. 9. II. 1657
до кн. Вишневецького, який тоді наближався з польським військом до Волині (іЬід.,
£. 23).
210	”УМР. \УуЬо\У8кі НеЬпап УУіеІкі 2арого8кі, кібгу та врокгелупіепіе г вупет
тоіт” — писав Четвертинський (едх с, £. 143). ”Уи8 8ап£иіпІ8 рггег врокгехупіепіе г
дотет хг^і 8о1отегескісЬ аді@іі до 8СІ8Іе]8ге] ки \УММРапи оЬаегмапііеу” — писав
до Четвертинського Ів. Виговський (ІЬід., £. 95).
211	Арх. Чартер., едх 2446, £. 17. Того самого дня князь висилає листа до Ви-
260
говського з проханням про ”інтерцесію до Гетьмана” (Іос. сії.). Зарудного титулує
він в цьому листі "стражником.”
212	Архів Чарторийських, сдх 2446, І. 64: ”Соріа Іівіи од |ММ РР. ОЬу'Л'аІеІо^
^Удгілуа й'оіупхкіедо до Рапа СЬтіеІпіскіезо у Оіусе 7 ]ипіі 1657” (всі ці листи пи-
сані, розуміється, по польськи). Про спустошеня Волині пор. ще інструкцію послам
на сойм 1652 р.: край зруйнований військами козацькими, а також "польськими і
німецькими” (АрЮЗР, ч. II, т. І, N. 37).
213	Арх. Чарторийських, сдх 2446, І. 24: ”Коріа Ьівіи од Р. СЬшіе1піскіе§о до
Хсіа }МСі Р. Родкотогге§о Вгасіа\У8кіе§о, г СгуЬтупа 17 }апиагіі 1657.”
214	Напр. в листі до Констянтина Виговського полковника пинського і ту-
ровського з д. 7. VII. 1658 р. (Арх. Чарторийських, ІЬід., Г. 143).
215	Лист Констянтина Виговського до кн. Степана Четвертинського (іЬід., Г.
145).
216	Памятники, вид. 1898 р., т. III, стор. 266. Пор. ще лист з д. 31.1.1658 з Ме-
жибожа до Бєнєвського від полковника Федора Михайловича (Лободи?), що, як
Тарновський на Волині, так він на Поділлі, був начальником козацьких залог. І він,
як і Тарновський, чемно Бєнєвського збуваючи, своє робив. ”Ми чинимо все по
наказу Гетьмана Військ Запорожських — писав він — і то обережно, маючи на
думці приказку: святий спокою — добро з тобою” (ІЬід., стор. 272—3).
217	"Неіаііа Цкгаіпхка ргхезіапа Кгоіохуі од 8. Віепіе\у«кіе§о XV Іиіут 1658 г.”
Памятники, III, стор. 284. Новаковський, про якого тут мова, це мабуть Остап Но-
ваковський "нобілітований” в 1661 р. (Уоі. Ье^ит, IV, 8. 359).
218	АЮЗР, IV, стор. 105.
219	Памятники, III, стор. 264—5. Лист Тарновського до Бєнєвського з Межи-
річа 26.1.1658.
220	Реляція Бєнєвського Королю і канцлеру в Січні 1658: ТМадіо і г Іуші ІсЬ
Мсіаті, ад диогшп іпзіапііат іе гаіо^і хургохуадгопе, ехровіиіщ?, аЬу ісЬ гЬуІі, аіе
родоЬпо піе іак Іаїхуо гЬус ]'ако «і? ісЬ паЬуІо” (Памятники, III, стор. 269).
221	Памятники, ПІ, стор. 259: Лист Стан. Потоцького до Бєнєвського 8.1.1658.
222	"Статейной список гонца Федора Зьїкова, посланнаго кь польскому Ко-
ролю... 1656 г. Апркля 24 — Іюля 10.” Сборникь, вьіп. І, стор. 40—41.
223	КиЬаІа: УУоща ЬгапдепЬигзка, Оодаїек N. XXIII.
224ІЬідеш.: ЬІ8і СЬтіе1піскіе§о до Мащзітаїи Ь\уо\У8кіе§о 2 СгеЬгупа
9. III. 1657.
225	Арх. Чарторийських, сдх 2446, Г. 29.
226	Тільки в р. 1662 Річпосполита дала йому староство луцьке, потім став він
обозним коронним і старостою корсунським. Був одружений з кн. Констанцією
Вишневецькою. Пор. Памятники, III, 289.
227	Арх. Чартер., сдх 2446, І. 23.
228	ІЬід., І. 25. Про козацькі залоги, що стали вже тоді були в Пинську, Корці,
Межибожі і т.д. пор. ще АЮЗР, IV, стор. 35, 61 развіт. Про полковників, посланих
тоді на окупацію цих земель і на допомогу Ракочієму, крім вище поданих джерел,
ще АЮЗР, IV, стор. 54, ЖІУР, XII, стор. 485, 509 і т.д.
229	Подаю важніщу літературу про Немиричів взагалі і Юрія зокрема.
Тика82ехуіс2: }еггу Кіетіеггус (ВіЬІіоІека ХУагзгахувка 1860); Неіепіияг: ХУяротпіе-
піа Іаі тіпіопусЬ (1876); Вг. Апіопі Міетігусге (Орохуіадапіа НІ81)., вег. III, і. 2
(1882), а также «ег. V, 8. 74—85; Ор. Левицький: Передмова до т. VI, ч. І, АрЮЗР
(1883); О. Фотинський: Юрій Немирич (Вольїнскій, Ист.-Арх., Сборникь 1896);
8гсг?8пу Могахуакі: Агуапіе Роксу (1906); мої розвідки: "Аріянський соймик в
Киселині на Волині” (там подана література про аріянство на Україні) і "Генерал
артилерії Великого Князівства Руського”, а також численні згадки в збірнику ”2
Вгіе)6ху Пкгаіпу”. Крім вище згаданої літератури використав я для біографії Юрія
261
Немирича ще "Описи актовьіхь книгь Кіевск. Центр. Архива”, гербовники і "Фа-
мільний Архів Немиричів”, на превеликий жаль дуже невеликий, який був тоді (це
було в 1910 р.) в посіданню одного з нащадків цього роду. Инші джерела будуть
подані низче. Ґенеальоґія Немиричів представляється так: Есиф Немирич мав 4 си-
нів: Андрія (родоначальника лінії черняхівської), Матвія (родоначальника лінії
олевської), Семена і Івана. Андрій мав сина Степана. Матвій 4 синів: Олександра,
Самійла, Миколу і Криштофа. Іван дочку Федору замужем за Олександром Ган-
ським. Синами Степана Андрієвича (аріянина) були Юрій і Степан, теж аріяне.
Потім Юрій перейшов на православну, а Степан на католицьку віру. Олександер
Матвієвич (член брацтва луцького) мав енна Іосифа — Кароля, який перший з лінії
олевської перейшов на католицтво. В дальших поколіннях рід спольонізувався і пе-
рестав грати видатніщу ролю в історії рідного краю.
^"АпЗ. Ниісохуіі Сіеіісае ід єбі <1е шоЗіб асдиігепсіі...” Автор, присвячуючи
книжку Немиричові, взяв девізом слова Айсхільоса: 8арй поп диі ріигіта, бєЗ диі
£гис(ио$а поуіі. Цитую за Кубалею: \Уо]па ВгапдепЬигБка, 8. 345, осіб. 6.
231	КиЬаІа: ХУоща ВгапдепЬигБка, 8. 156.
232	КиЬаІа: О88о1іп8кі, І. II, 8. 67. ”}е8Іі всНіхта і Іиіег Роккз хуіадас Ь?дгіе,
рехупіе 8\уо]еі хуоіпобсі спу Роїак [бі?] гЬ?сІ2Іе” — цей тогочасний двостих з
рукописи бібл. Оссолінських подає С. Томашівський (Перший похід Б. Хмель-
ницького в Галичину, примітка 57), вважаючи, що він відноситься до німців. На
мою думку, мова тут про православних і дисидентів в Річпосполитій, які були в со-
юзі і прямували спільно до обмеженя "свобід” тієї маґнацько-шляхецької олігархії,
що оборону і панування віри католицької зробила своїм боєвим політичним кли-
чем.
233	Справа про ці маєтки і боротьбу за них представлена мною докладно в мо-
нографії про Кричевського, який у цім наїзді разом з козаками свого полку теж
приймав участь [ВЛТ, т. 2, стор. 261—86].
234	АрЮЗР, ч. III, т. VI, передмова, стор. 46—7 і М. Кордуба: "Боротьба за
польський престіл по смерти Володислава IV” (передмова до XII тому ЖІУР). Ав-
тор останньої праці очевидно помиляється, думаючи, що Немирич був тоді "на
службі” у Радзівілла. Магнат український був рівний магнату литовському і був
звязаний з ним спільними цілями і спільними інтересами. Пізніща видатна участь
Юрія Немирича в українськім державнім і національнім життю не повинна давати
сучасним українським історикам підстав думати, що Немирич міг бути тільки
чиїмсь "слугою.”
235	Арх. Чартер., сдх 143, N. 9 (лист Немирича) і сдх 378, Г. 583 (його промова
на соймі). Пор. вище прим. 83.
236	АрЮЗР, ч. II, т. І, N 29 і Арх. Чартер., сдх 144, Г. 350.
237	Пор. напр. лист Кисіля до Немирича з д. 8. IX. 1650 р. в Арх. Чарторий-
ських, сдх 144, N. 192.
238	Опись, N.20, стор. 21, 24. Уоі. Ье£., IV, 171.
239	АрЮЗР, ч. II, т. І, N. 39. КиЬаІа: \Уо]па Моакіеи'ака, б. 103.
240	АрЮЗР, ч. II, т. І, стор. 468. Уоі. Ье£., IV, 8. 231. Оригінал вищезгаданої ін-
струкції, підписаної м. и. і Немиричем, в Арх. Чартер., сдх 402, Г. 51—68.
241	Арх. Чарторийських, сдх 141, N. 163: "Ргахудхіхуа геїасуа о роддапіи бі? Ьеі-
тапоху і хуо]8ка кхуагсіапе§о Кгоіохуі 82ху. Кагоіохуі Си8Іахуохуі ап. 1655 іп Моует-
ЬгІ8.” Там між иншим далі читаємо: "ІМіетігусгохуі родкотоггети кцохувк. да!
(Король шведський) 1І81 рггурохуіедпі па 5 іу8І?су, кіогу и піе@о уаіеі пітіа сопй-
депііа еі аиіогіїаіе.” Пор. ще: Раті?тікі ТоБІа БиЬ. ап. 1655: ”хуо]8ка роккіе роддаіу
8І? Згхуедот род 8апдотіеггет у/ \УіЦ? 8ху. Магсіпа.” В битві під Ґоломбєм Неми-
рич бере участь по боці Шведів (Оагеїіе де Ргапсе, N. 40, 30 Мага 1656). 16. IV. 1656
р. він пише листа до Замойського підчашого кор., намовляючи його перейти на
262
сторону шведську, бо "Король шведський і Князь семигородський, що обіцяють,
того додержать” (Арх. Чартор., едх 150, N. 20).
242	Пор. вище прим. 202. Характерна теж записка власною рукою Гієр. Ра-
дзієвського, додана до його листа до Виговського з табору Карла Ґустава в Радомі
д. 16. VIII. 1656 р.: ”}МРап Росікотоггу кцои'які №тігус яІигЬу яхує гаїеса іак
•ІМРапи Неітапои'і, )ак \УМРапи і дахуп^ яхуоіз ропахуіа рггуіагп; "КиЬаІа: \Мо)па
ВгапсІепЬигяка, сіосіаіек я. 408).
243	Пор. АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 285—6, 324. Ці звістки вказують, що вже в
Маї місяці Немирич виступав спільно з козаками. Ворог Немирича протопоп ні-
жинський Філімонов оповідав у Москві, що Немирич прибув до Чигрина "на 2 або
З тижні перед смертю Хмельницького” (АЮЗР, XV, стор. 54); допитувані про це
пізніще козаки казали загально: "ще за небіжчика Хмельницького” (іЬід., і. IV, стор.
109).
244	Крім джерел поданих вище: Кггугапохуякі — Цахупа Рокка, II, я. 407. Тасі.
СгаЬохуякі: Ьііегаіига агуапяка ху Роксе (Кгакбху 1908), я. 460. Ян Лєщинський
воєвода познанський, родич Немирича, писав до нього з цього приводу 5. IX. 1658
р.: "...сегііог гояіаде, ге УУМРап, роггисіхуягу ріегхуяге Ь1?<1у (аріанство),
рггухугбсйея яі? <1о пая, піе хуісіг? )’а Ьошіет іуїко яиЬііІіяяітат сііііегепііат ті?<1гу
дгеска а ггутяка хуіага; ягегегге іе§о §га!и1ог Воякіе^о озхуіесепіа” (Арх.
Чарторийських, едх 388, N. 217). Пор. також дуагуияг рорггуяі?§апіа па яеітіе
и§о<1у Насігіаскіе}: ’7еггу Міетігусг росікотоггу кцохуякі... исіаі яі? росі ргоіексу?
сіо когакбху і Іат осЬггсй яі? па хуіаг? гияка” (Арх. Чартер., едх 151, Г. 390).
245	АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 325. Додаймо, що Юрій Немирич був одружений
з Лизаветою Слупецькою, дочкою Станіслава каштеляна люблінського і Варвари
Лєщинської (Вопіескі: НегЬагг., І. XIV, я. 156).
246	За них пізніще в р. 1658 Військо Запорожське при затвердженю Гадяцької
Умови перед урядом Річпосполитої заступатись буде (Памятники, III, 339).
247	Пор. вище примітка 2. Пізніще цей Сурин став писарем земським київ-
ським, стольником житомирським і підстаростою овруцьким. Йому ще в р. 1684
якийсь шляхтич закидав, що він "писар не земський київський, але козацький, який
в часі ребелії був писарем у козаків” (АрЮЗР, ч. III, т. II, стор. 89—90). Пор. мою
розвідку: Данило Братковський, стор. 9.
248	Юрій Стеткевич прийняв протекцію царську мабуть в Смоленську (АЮЗР,
XIV, стор. 66), присягав одначе Цареві допіру в Мінську (ІЬід., т. III, стор. 553),
потім, бачучи насильства московські, перейшов до Хмельницького: ”|еггу
Кг2уя2Іо(охуіс2 Зіеікехуісг 1655, <1о когакбху яі? хуупібяГ — пише тогочасних Коя-
лович: НегЬагг (Сотрепдіит), я. 101. Ґенеальоґія Стеткевичів, подана Нєсєцким,
така: Богдан Стеткевич маршалок надворний литовський, оженений з Євдотією кн.
Друцькою-Горською, мав сина Вільгельма, подкоморія браславського, ожен. в 1601
р. з Ганною кн. Оґінською. Вільгельм і Ганна мали 3 синів: Криштофа, подкоморія
браславського, Богдана, каштеляна новогродського і Івана. Сини Криштофа (що
перший в роді перейшов на католицтво) і кн. Крушинської: Вільгельм хорунжий
мінський і Юрій (про якого мова вище). Богдан оженений з кн. Соломерецькою мав
сина Михайла (звісного Хмельничанина), дочку Олену, замужом за Виговським і ще
одну дочку, замужом за Суходольськнм. Іван мав трьох синів: Івана, Северина і
Криштофа.
249	Кояловича: НегЬагг, Негоід Роїякі, 1897, я. 229—ЗО. В. Зйнгорнь: Сношенія
малор. духовенства сь моск. правит., стор. 103—5, 112. АЮЗР, т. IV стор. 7, 44, 46
раяяіт і т. XI, стор. 720 (спис маєтків старого Івана Мещерського, які дідичить його
дочка, дружина Костянтина Виговського). В актах Мещерські пишуться иноді
Мещеринами.
250	АЮЗР, т. XIV, стор. 655.
263
281	КиЬаІа: \Уо)па ВгапсІепЬигака, 8. 153.
282	До Смоленська Євлєв приїхав 29 Мая (1657 р.), отже подана ним звістка
припадає на цей місяць. Сборникь, вьіп. І, стор. 107.
253	Пор. лист, литовського гетьмана, воєводи виленського Павла Сапіги до
Бєнєвського з д. 8.1.1658 р. Виправдуючись з посланих на нього доносів, він пише:
”... піе 1?кат аі? оЬіеіпісу, §<1уг гахуаге іп гет оусгугпу їогтохуапе Ьуїу 1е§аІіе
тоіе XV ароаоЬ гаїггутапіа ітреіоху, піе (такіохуапіа о рокоу. Со аі? «Іоіусгу
сЬогадхуі р. Аіехапсігохуісга і піекіогусЬ (Зга^апакісЬ, 2 іеті га сіапіет рогхубху
апасіпа гогргахуа ргге<1 риікохупікіет ІиЬ рггесі а?сІ2І^ хуоіакохуут. Аааекиги)?, ге
піе а£о1{ЩІ? пікети, о со і Іегаг аигохуіе ехроаіиіщзс, ріхг? <1о аіагагухпу, хуагеїкіт
ехасііот гаЬіедаізс, Ьу і па §агс!1е кагас кагаіет” (Памятники, т. III, стор. 260—1).
А также реляція Бєнєвського, послана Королю і канцлеру, в Січні 1658 р.: ”2а 8Ьісг
хургохуасігопа га!о§а (козацька), па<1 Ногуп... гхуосігі аіаге хуо]’ако Іііехузкіе, к16ге§о
сг?8с па<1 ггекз Ногупіет). т.р. \Ао)ехуос1а хуііепакі (Сапіга) па ЬіЬегпіе соїіосохуаі.
Те гав сЬогз^хуіе (литовські) ху ]акіе газгіу гасіаікі г іеті гаїо^аті (козацькими)
раіеі г 1І8Іи ТагпахУ8кіе§о [...], кіоге^о корі? рохуіат. 2§о1а гев іп <1І8сгітеп
сіесіисіа” (іЬісІ., стор. 269). Факти переходу відділів литовського війська до козаків
бували і раніще. Так лит. подканцлєр Казімір-Лев Сапіга пише 23. X. 1654 з Гродна:
”... ВусЬоху и Впіерги оЬ1?гопу о<1 хуоізка когаскіе@о г 2оІоіагепкіет, (кіоге§о 8І1а
г МоЬіІехуїкіеі і Бгкіохувкіе] хуіоясі Ьапіго ассгеуй, піетпіе) г Нотіа, Ьо <1гіехуі?с
сЬогз^хуі ріепі?гпе@о Нгесгуроароіііе) Іисіи, роскіахувгу Нотеї, рггу)?1у оЬведиіит
і гсігаісу Іети аааізіипі)” (іЬісі., стор. 215).
254	Сборникь, вьіп. І, стор. 64—5.
253	АЮЗР, т. XIV, стор. 335.
256	Копія цього універсалу в транскрипції лат. буквами в Арх. Чарторийських,
сдх 3776. Пор. Жадання Богдана Хмельницького від Москви, щоб не чинено з
московського боку кривд "шляхті, которьіе живуть вь городахь Войска Запор.”
(АЮЗР, т. III, стор. 577).
257	1. Лаппо: Пинській сеймикь послі отріченія Яна Казимира (Журнал Ми-
нистерства Нар. Просвіщенія, Февраль 1910), подає інструкції сеймикові з
підписами цієї шляхти. Коялович: НегЬагг агІасЬіу Іііехх'акіеі; ”81о\упік СеощаНсг-
пу” 8-у. "Ріпвк”; крім того: АЮЗР і мої виписки з архівних матеріалів, яких тут не
цитую, бо це зайняло-б забагато місця.
258	Про ці наїзди пор. АрЮЗР, ч. III, т. І, N 27. Про боротьбу Руси, в тім числі
і Руси пинського повіту, в Вел. Кн. Литовськім, див. відповідні томи Історії
України проф. Грушевського.
259	Памятники, т. II, стор. 385—390.
260	Про популярність Тукальського серед шляхти свідчить м. инш. пізніщий
лист Тетері до канцлера Пражмовського 14. XI. 1663 з приводу вибору нового Ми-
трополита: ”[...] \У8гу8су газ, )ако Іо /агІасЬіа/ г \У-хуа Кі)оху8кіе§о, рехупа агІасЬіа
г УУоІупіа, а пахуеї хуагуаіек кіег і \Уо)ако 2арогог8кіе уоіохуаіі саіе па О]са
Тикаїакіедо, /ирогпіе/ [тогсіісиа] аіахуаізс, аЬу оп [саіе] гааіасії 8е<1ет Меіторо-
Ііае” (Памятники, IV, стор. 387 і там-же ще два листи в цій справі до Пражмовсько-
го і до Короля). Ставши пізніще Митрополитом, Тукальський все піддержує живі
зносини з рідним Пинськом. Так напр. в 1668 р. воєвода московський піймав
"чернца Іоилемь звуть Межицкой, ідеть изь Пинська кь Тукальському митропо-
литу вь Чигиринь” (АЮЗР, VII, стор. 11) і т.д.
261	Пор. Пункти петиції послів Війська Запорожського представлені на сойм
при затверджені Гадяцької Умови: "Сегкхуіе XV Ріпаки /і/, XV окоіісу Іе§о рохуіаіи,
ро хуі?кагеі С2?8СІ, ііе XV кгбіехуагсгугпіе, ро<1 ипііаті 8ф” (Памятники, III, стор.
336).
262	Пор. вище стор. 99 і примітка 92. Геральдик, історик і разом като-
264
лицький священник Коялович, якому належить оця характеристика Стеткевича,
бувши сам свідком цих подій, записував свої характеристики, або на підставі осо-
бистого знайомства, або з уст сучасників.
263	Опись, N. 19, стор. 26.
264	Раті?іпікі АІЬг. 8іап. НасігіхуіНа, II, 8. 351. Ваііпзкі МісЬаі: Раті?іпікі Ьізі.,
з. 19-20. Смирновь: Рисунки Кіева 1651 г., стор. 235. Пор. вище (стор. 93-94) до-
магання Копця, представника в-ва Берестейського на соймі елєкційнім, щоб Річпо-
сполита повернула втрати зруйнованій шляхті.
265	Лаппо: Пинскій Сеймикі посль отріченія Яна Казимира, стор. 287.
266	АЮЗР, VIII, стор. 395.
267	АЮЗР, XI, стор. 764 і 719 (спис цих маєтків).
288	НегЬагг Коіаіохуісга: Мотепсіаіог (Негокі Роккі г. 1906), 8. 256: ”о<1 росгз-
<ки хуо)пу когаскіе] зргахх'іаі зі? сігіеіпіе, )ако ігіЬипиз 1е§іопіз Ріп8СЄП8І8, аг <1о угу-
ргахуу росі Ххуапіес, хугезгсіе ггограсгухузгу, сіо когако^ рггузіаі.” В битві під
Лоєвим в Липні 1649 р. між Радзівіллом і полковником київським Кричевським,
полк піхоти Лукаша Єльського, марш. пов. пинського, входив в склад литовських
військ кн. Радзівілла (Раті?іпікі \У6]сіскіе§о, II, 8. 107). Реєстр цього полку у
Рурського (Нізі. ріесЬоіу роїзкіе], 8. 245—6). Пор. Лаппо, ор. сії., стор. 286: "универ-
сал Лук. Ельского, маршалка і пулковннка повіту пинского”, а также 81охупік
Оео£гаГісгпу, 8. V. "Ріпак.”
269	Цей універсал Хмельницького з Актів Віденського Центр. Архіва цитує у
вищезгаданій праці І. Лаппо, стор. 287. Про те, як від фактичного взаємовідношеня
політичних сил залежало прийняття чи неприйняття впису якогось політичного
акту до місцевих урядових книг пор. скаргу шляхти православної в ”Суплікації”
1623 р.: ”Рггес1 паті газ [православними] XV ІусЬ, осі пісЬ (уніятів) <Згіе)'^сусЬ пат
зі? кггухусІасЬ, кзі?@і ро щосіасЬ рогаххіегапо, ге игг?с1пісу щосігсу ргоіезіасуі осі
паз XV зргахуасЬ іакохуусЬ піе рггуітиде”. Про цю "Суплікацію” див. низче примітка
284.
270	"Асіат Вггезкі, зіоіпік ріпзкі, осіргахущ^с розекіхуо осі рстіаіи зхує§о сіо
?арогог8кіе£о Нестапа СЬтіеІпіскіе^о, итагі” — пише Коялович ("НегЬагг Ьііехузкі”
ху "Негоісігіе Роїзкіт”, г. 1897, 8. 238).
271	Цей універсал Гетьмана Хмельницького з Актів Віленського Центр. Арх.
цитує І. Лаппо, ор. сіі., стор. 287.
272	Підпис Груші з печаткою гербовою Абданк в Арх. Чартер., сдх 402,1. 273.
Його дружина може була шляхтянкою теж з північних земель, про що свідчили-б її
близькі зносини з Івановою Виговською, Стеткевичівною з дому. Пор. між инш.
пункт з Умови Чуднівської, який домагається, щоб "Рапі Нгизгупа” з Виговською
були з неволі увільнені (Уоі. Ье^., IV, 8. 359).
273	Реляція Бєнєвського в Січні 1658 р.: ”[7] зігопу іе^о Ріпзка, ]акот XV геїасуі
рохуіесігіаі, Іак і іегаг гезшпо іпіогтаїіопет, ге ро хуукопапіи ]’игатепіи Неітапо-
хуі СЬтіеІпіскіети рггег Рапа Магзгаїка Ріпзкіе§о і ]Є£о со1е£І, §с!у геаіііег рг2у]?1і
зиЬіесІіопет, гезіаі гагаг СЬтіеІпіскі асі арргеЬепсІепсІат роззеззіопет Нгизг?, і
сіє Іасіо Нгизга гозіахуаі іат. Со хузгузіко сігіаіо зі? ті?с!гу офагсіет тоіт ріег-
хузгут г ІІкгаіпу і рохугоіет рстіотут XV Цкгаіп?. Рггу (такіаіасЬ, §<1ут зі?
иротпіаі, аЬу Нгизг? зргохуасігопо, ро^іесігіеіі і зіахуаіі рггу іут, ге Іо та Ьус сіо
ВепегаІпусЬ (тасіаібху гасЬохуапо, §с!уг асі іпзіапііат поЬіІііаііз, рггег розіу
гарггузі?гоп4, хуезгіізту іат. /а іесіу, хуісіг^с тапііезіат XV іе] 1е§аііеу
регсіиеіііопет, піе то§іет сіаіе] ргосесіеге, і ]ако хузгузіко, іак і іо хугщіет сіо }.
Кг. Мсі Р. М. М^едо. Ро офегсігіе іпіегіт тоіт озіаппіт г Цкгаіпу, сЬощ^уїте
Хзі?зІхуа Еііехузкіе§о хуур?дгйу іе гаіо@і г Ріпзка, хуг£І?с1ет сге§о Неітап
Харогогкі ргаеіепсііі уіоіаііопет агтізііср, )ако іо XV Іізсіе зхуоіт сіо тпіе різге,
§го2^с гезіапіет \уо]зка. ІЗхуагус іесіу, тогпа 1і ггесг XV іакіт розі?рки піезіотут
265
— §ду со іегіеп ггоЬі, дги^і герзще — вродгіехуас 8І£ доЬгусЬ рго£ге88бху —
кінчить наріканням на литовського гетьмана Сапігу Бєнєвський (Памятники, III,
стор. 270). А также Ахх'ігу г ІЛсгаіпу: ”ху Ріпзки когакоху піешаїо, кіоггу г Нгизгз
па Іо ге8Іапі, аЬу )игатепі рохуіаіоху РіпвкісЬ рос!іи§ Віріоти СЬтіе1піскіе§о
хуукопапу Ьуі” (Арх. Чартор., едх 2446, І. 82).
274	Ідеї о<1 Водкіехуісга <1о ке. 8іе£. Сгеі'Л'егіупвкіедо ЗО. VIII. 1657 г., Арх.
Чартер., едх 2446, І. 78.
275	Оповідання про ці події зі слів їх самовидця збереглись в рукописі Арх.
Чартер., едх 2105, І. 75.
276	Лист Виговського до Бєнєвського 19. XII. 1657 р. в Памятниках, т. III, стор.
253 і краща копія в Арх. Чарторийських, едх 2446, Г. 91. Там-же в Памяти., т. III
листи Сапіги (стор. 260, 263, 275) і реляція Бєнєвського (стор. 269—270), в якій він
між иншим радить вище згаданий лист Виговського йому присланий, заховати до
слушного часу, щоб згодом доказати ним факт "зради пинської шляхти, яку дехто
намагається заперечити.” А поки що нарікає він на Сапігу, із за якого може
розбитись його миротворча праця (вище примітка 273).
277	Арх. Чартер., едх 2446, І. 154 (скарга на Костюшка кн. Степана Четвер-
тннського до Тетері 18. IX. 1658 р.) Пор. Кояловича, НегЬагг Іііехувкі, 8. 262 і Кор-
зона, біографія Тадеуша Косцюшка.
278	Копія універсалу Констан. Виговського в Арх. Чартер., едх 2446, І. 142.
Дата вписаня другий раз "Забезпеченя” до книг міських київських в Памятниках,
III, 249. Пор. вище примітка 2.
279	”8уп тб] Рап (Каштелян) Міпвкі тоіш ковхіет, та)^с рокгехупозс г ІМсщ
Рапет Неітапет (Виговським), хуургахуй до }Мсі сЬогадіеху, кіога і іегаг іат
2О8Іа]’е” — писав 11. XI. 1659 р. до полк. Конст. Виговського старий Степан кн. Че-
твертинський (Арх. Чартер., едх 2446,1. 221). Мабуть на чолі цієї хоругви стояв Ан-
дрій кн. Святополк Четвертинський, якому пізніше 16.1.1660 р. в міст.[очку]
Степані Гетьман Виговський видав універсал: ”іі та}зс 8оЬіе 8е)тохУ4 сопвіуіисуз
Зап4 роіевіаіет гасІ4§6ху ху рапзіхуасЬ }. Кг. Мсі, игуїет Хі?сіа }Мсі Апдггеіа
8хуіаіоре1ка Сгеїхуетіупвкіе^о, аЬу сЬогадіеху когаекз 150 копі ху кхуагсіапу гасіад?
Хі?8іхуа Ни8кіе§о гасіадрізі, еіс.” (Арх. Чартер., едх 2446, І. 241).
280	”8уп Тикахга Нотап }еІ8кі, гоітізігг }. Кг. М. росі Неітапет 8аріеЬз, ро-
іет 8І? рггепіо8І до хуо)ехуоду кі)охУ8кіе§о \¥уЬохУ8кіе£о і риікі хуодгіГ — пише
Коялович: НегЬагг "Негоід Роккі”, 1897, 8. 213. Ротмистрами в полку Романа Єль-
ського були Жуковський і Крижановський. На них за якісь звичайні жовнірські
кривди скаржиться 25. X. 1659 Степан кн. Четвертинський (Арх. Чартер., едх 2446,
І. 214—15, 220).
281	Вуагуиаг 8е)ти ЬиЬеккіе§о 1569 г., виданий Петербурською Археограф.
Ком., стор. 257. Пор. мою розвідку в т. 1. ц.в. Характерні з цього боку слова одно-
го з видатніщих представників Руси кн. Костянтина Вишневецького, сказані на цім
соймі: ”1 ху іеш 8І? \Уа82е) Кгбіехувкіе] то8сі орохуіадату, іг рггувіаіету Іидгіе
хуоіпі, вхуоЬодпі, аЬувту піе Ьуіі ху гаспозсіасЬ вхуусЬ 8г1асЬескісЬ ипігепі, §ду-
гевту ]Є8і пагод іак росгсіхуу, ]'ако гадпети пагодохуі па зхуієсіє парггод піс піе
дату і сгщету 8І? XV іут, гевту кагдети пагодохуі 8^ гохупі 82ІасЬесіхует... Так
іег, ігеяпу 84 гбгпе] геїщіі, а гхуіазгега Сгекохуіе, аЬувту іут піе Ьуіі ропігепі, аЬу
пікі до ІП82Є] геїізіі піе Ьуі рггусіадапу”...
282	М. Грушевський: Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII в.,
вид. II, стор. 53. АЗР, т. ПІ, N. 64 і моя розвідка в т.1. ц.в. Щоби "хувгузікіе рггу-
хуі1е)е, 1І8іу, тапдаіу і іппе хузгувікіе зргахуу Кцохувкіедо, \Уо1уп8кіе£о і Вгас-
1аху8кіе§о ХУоіехубдгіху гизкіт і?гукіет ху капсеїагуасЬ Кг. М. рІ8апе і хуудахуапе
Ьуіу” — постановляє шляхта волинська на соймі 1632 р. (А1. УаЬіопохувкі: 2г6діа
дгіеіохуе, і. VI, 8. СУ). Так само ще в р. 1638 вставляє вона в свою інструкцію по-
266
слам на сойм, щоби ”рггу теітусе Низкіе] ЬуІ «гІасЬсіс ІусЬ ууоіеуубдгілу, кібге
ргачуа 8\уе сЬагакіегет гиакіт рйапе та]з [...], кібгедо Ьгасіа росіасіг^” і який ”с!е-
сгеїа [сгіегесЬ] ^оієхуосіхіал' Кцоуузкіе£0, Вгас1а\У8кіе£о, УУоІупзкіе^о /і/ Схег-
піЬоУ¥8кіе§о [ехресИочуас та] ріаас /і ехресіуоу/ас та/” (АрЮЗР, ч. II, т. І, стор.
238.
283	”2сіапіе о N310(1x10 Нивкіт” Гербурта перевидане в цілосте в збірнику "2
Вгіе]6\у ІІкгаіпу”, стор. 80-97, там-же моя розвідка про його автора.
284	”8ирр1ікаііа сіо Рг2ео8\уіесопе§о і ]. XV. Ргхехаспе] Когопу Роккіе] і XV. X.
Ьке\У8кіе£о оЬо]е§о аіапи дисЬо\упе£о і 8\уіескіе£о 8епаІи, уу токи (ут іегахте]-
8хут 1623 сіо ХУаг8ха\уу па 8е]’т ХУаІпу ргхуЬуІе^о — осі оЬуууаІеІбчу когоппусЬ і
XV. X. Ьйе\¥8кіе£о \У8ху8ікісЬ ууоЬєс і кагде^о ховоЬпа: Іивхі хаууоіапіа агІасЬескіе-
8о, ге1І£Їі 8Іагохуіпеі цгескіе], ро8Іи8геп8Іууа \У8сЬос1піе§о.” В важніщих уривках пе-
ревидана в збірнику ”2 Вхіе]6\у ІІкгаіпу”, стор. 99 -111; в цілосте — в ”Документахь
обьясняющихь исторію зап.-рус. края” (Петербург 1865). ”8ирр1ікаііа” була тоді-ж
таки, в 1623 р., оголошена її авторами друком. Один примірник цієї дуже рідкої
тепер книжки зберігається в Публичній Бібліотеці Петербурській. Яко приклад
тодішньої свідомости, що Русь буває двох вір — римської і грецької — і що до
народу руського належать так православні як і римо-католики — може ще
послужити згадана вище фундація Гальшки з Гулевичів Лозчиної з р. 1615, в якій
підкреслюється, що вона зроблена тільки для Руси православної: ”осьвіцоньім кня-
жатом, вельможньїм паном, шляхте і якого-ж колвек іного заволаня і стану людем
російским, а єднак тим тілько, коториє в православной благочестивой Церкві
Всходней набоженства греческого вірі, в послушенстві теж і благословенстві святій-
шого Патріярха Константинопольського [...] неодменне трвають і трвати будуть”...
(Памятники, II, 386—7).
285	Памятники, вид. 1898,1, стор. 332, й инші копії цієї ”8ир1ікі сіо Ма]е8іаіи ].
Кг. Мсі і Кхрійе] ХУо]8ка ]. Кг. М. 2арогоуу8кіе£о”. Пор. вище прим. 34 і лист
Гетьмана до шляхти волинської 1. XI. 1650 р. (вище стор. 62-65).
286	Цей пункт введений в Умову Зборівську, пізніще в Умову Білоцерківську
28. IX. 1651 р. (”8х1асЬіа гхутвкіе] і цгескіе) геїід’і, кібггу Ьуіі ргху ХУо)8ки ]. Кг. М.
2арогоуу8кіт... ІусЬ \У8ху8ІкісЬ та окгухуас атпехіуа”) і і.сі. Про це ширше в моїй
монографії про Кричевського [ВЛТ, т. 2, стор. 25 і далі].
287	Арх. Чарторийських, сдх 139,1. 317. Про характер козацького повстання в
його першій автономістичній добі була мова вище в розділі V. Ще для еволюції
поглядів тодішньої провідної козацької старшинської верстви на справи релігійно-
національні і державні цікаво порівняти з "Забезпеченям”, виданим Гетьманом
пинській римо-католицькій шляхті, його слова, сказані польським комісарам у Пе-
реяславі в початку 1649 р. Щоб ці слова зрозуміти, треба згадати, що більшість
старшини тоді бажає тільки козацької автономії та забезпеченя прав православних
в Річпосполитій, і про сотворення окремої своєї держави ще не думає. Коли
комісари Річпосполитої почали Гетьманові докоряти, що по його наказу в Київі:
"Ляхів [одних] топлять, [других тирансько січуть] /вбивають/ шляхту обоєго пола,
дітей, ксьондзів, і [останок] костел/и/[ів] пограбувавши, шукають Ляхів і під
землею” — то він, висловлюючи погляди, пануючі тоді серед більшосте присутної
при цій розмові старшини козацької, відповів: ”я не /при/казав невинних вбивати,
але /тільки/ тих, що до нас пристати і на нашу віру хреститися не хочуть”
(Памятники, II, 324). Але вже напр. 24 Марта 1652 р. Гетьман видає з Чигрина
універсал до ”Ри1ко\упік6\у, Авзаиіби', 8оІпік6\у і ууагуаїкісЬ та1о]’с6\у Х¥о]8ка
2арого\У8кіе§о... і ЬасЬ6\у роЬгаІутаілуо г паті іггутаізсусЬ” (СгаЬочуакі:
О]сгу8Іе Зротіпкі, II, 8. 311). Чим далі, тим більше погляд територіяльний і дер-
жавно-національний став брати верх над поглядом екстериторіяльно-релігійнім (за-
безпеченя прав православних в цілій Річпосполитій Польській де-б вони не жили) і
267
станово-козацьким, недержавним. Про тодішню урядову політику Річпосполитої в
справі унії пор. напр. наведену вище (примітка 29) інструкцію комісарам.
288	Пор. вище примітки 2 і 247.
289	Сборникь, вьіп. І, стор. 111: російські переклади шведських пропозицій
Гетьману, привезені царським послом в Польщі Євлєвим. Про ці переклади пор.
вище примітка 113а.
290	Наприклад в оповіданнях, записаних в р. 1897—99 з уст старих селян в Су-
ботові священиком Марком Грушевським, знаходимо такі характерні місця: Опові-
даючи про шукання скарбів у Суботові 80-літній дід Пилип Шуть каже: ”чи рити-
муть люде землю, чи ні, а буде колись таке, що дориватимуться до чогось другого:
будуть таки добиватись правів Хмельницького. Кажуть... що в якійсь коломні,
либонь, шкатулка є, а в ній ключі од льохів, плани та описи усякої кладї, яка де є на
всій Україні. Там десь і права позамикані.” Далі він каже, що "приспи (терраси), що
й тепера є в попівськім огороді — зовуться царською дорогою через те, що ними
Гетьман їздив понад ставом у Чигрин до столиці." Знов же дід Пушкар, "літ більше
сотні”, оповідає: "кажуть було мати і баба, що у Суботів приїдуть і внуки Хмель-
ницького булаву дідівську одшукати. Десь у замчищі на острові посеред моря
старий Хмельницький оселив близнюків Тимошевих, як Тимоша вбито було.
Навмисне все дбав, щоб роду не понизить і з роду не вийти: кортіло таки, щоб
корона чужому не одійшла. То й сього сподіватись треба. Трегуб Махей то каже,
що уже десь і у Херсонщині рід Хмельницького хутором живе, десь недалеко
Ковалевої якономії, та хто його знає, не бачив і ні од кого другого не чув, то й
казати не буду,” і т.д. (Марко Грушевський: Гетьманське гніздо, урочища і перекази
села Суботова, зібрані в р.р. 1897—99. ЗНТШ, т. ХСІ, р. 1909, кн. V). Як
відносилась тодішня "чернь” козацька до проголошеня наслідником гетьманським
Юрія і як до плянів та намірів Виговського — про це буде ширше мова в другій
частині цієї праці.
291	Заслужений історик України Олександер Яблоновський пише: "Серед стар-
шини козацької, коли не більша частина, то частина дуже значна, була це шляхта,
перейнята від колиски ідеалами, яких виразом була елєкція і расіа сопуепіа”
(Різта, і. II, 5. 219).
Як сильні в Польщі були ці "ідеали” свідчить між иншим вступна промова
маршалка елєкційного сойму в 1648 р. Бо гус лава Лєщинського і промова Яна Казі-
міра з подякою за вибір — промови, сказані в мент найбільшої небезпеки і початку
руїни польської держави: "Одинока потіха і прикраса нашого народу та — казав
маршалок, — що у нас не один Дім Володарів, а всі [інші] невольники: лише вільні
голоси по своїй волі добірають собі Пана, не беручи його з колиски... Одній тільки
Польщі нема рівня в виборі Пана: тут стільки елєкторів, скільки шляхти.” "Дійсно
— казав нововибраний Король Ян Казімір — має чим виславляти себе Річ-
посполита понад всі під сонцем народи, коли може роздавати величний дар
маєстату! Має чим величатися, коли у ній не так, як у невольничих народів, що
дякують долі за пана даного їм припадком із пануючого роду: тут Володарі низько
кланяються за королівський діядем" (С. Томашівський: Перший похід Б. Хмель-
ницького в Галичину, стор. 101—105). Такого роду "ідеалів”, живцем взятих від за-
нархізованої республіканської польської олігархії, Богдан Хмельницький знищити
серед старшини козацької не встиг. Але українська монархічна ідея великого Геть-
мана не вмерла разом з ним. Боротьба між принципом монархічним і республікан-
ським велась на Україні і далі по смерти Богдана Хмельницького. Видатніщі з
поміж пізніщих виборних Гетьманів все намагались скріпити владу гетьманську і її
в дідичне гетьманство: в українську монархію обернути, бачучи, що тільки в той
спосіб може бути врятована Українська Держава. Але ніхто з них на нещастя не
мав персональних даних, щоб такий переворот перевести. З одного боку опозиція
268
старшини, з другого політика московська, яка ні защо до дідичности і скріплена
гетьманства допустити не хотіла, ці українські пляни монархічні нівечили. Ко-
зацька Українська Держава упала зруйнована старшинською олігархією, в той
самий майже спосіб, як пізніще упала і Річпосполита польська, що учителькою і
політичним взірцем для старшини козацької була. І тут і там скріпленю монархіч-
ної — там королівської, тут гетьманської — влади противилась, піддержуючи в цім
випадку "стародавні свободи і вольности” самодержавна Москва. До цієї теми маю
надію — коли обставини і здоровля мені дозволять — повернути в иншім місці.
Тут для ілюстрації наведу тільки кілька прикладів. Отже наприклад Гетьмана
Самойловича, коли він по довгих літах всяких хитань, принижень і невдач врешті
зміцнив свою владу і захотів зробити її дідичною, скинула старшина власне за
"самодержаство, противне звичаям Війська Запорожського”. При чім скинула в той
спосіб, що подала на нього донос московському урядові, який, бачучи скріплена
влади Самойловича і боючись того скріплена, використав радо цей донос, щоб без
суду заслати Самойловича разом із його старшим сином майбутнім наслідником в
Сибір, а молодшого сина стратити в Сівську. При цій нагоді в кругах республікан-
ської нашої старшини складено було про Самойловича такі вірші, заховані в літо-
писі Величка:
Не уважав давной в Войску вольности
І всім станам належитой годности.
Себе тілько почиталесь так бити,
Же твой рожай з давніх давен стал жити.
Забув єси, же тя з любви ізбрано
І старшим собі Паном названо.
Ради тобі отнюдь стало не треба
І мислил єсь, яки би ізшел з неба.
А в Войску Запорожском то здавна
Рада сильна (тільки проти Гетьмана очевидно) і всім явна.
Характерно, що при виборі нового Гетьмана, якого царський уряд дозволив
втішеній старшині вибрати ”по давним статям”, поставлено було цим урядом
жадання: "зблизити народ малороссійський і великороссійський мішаними подруж-
жями й иншими способами так, щоб ніхто на Україні не важився говорити, що на-
род тутешній инший чим великороссійський і що він иншого гетьманського реги-
мента.” Пізніще Цар Петро 1 так само виступив на Україні оборонцем старинних
прав і вольностей козацьких проти Гетьмана Мазепи, який по словам царських ма-
ніфестів, до українського народу виданих, змовився з Королями шведським і поль-
ським, щоб стати "самовластньїмь княземь вь Украйні.” Далі, вже на еміграції,
при "вільній елєкції” Гетьмана Пилипа Орлика, складені були між ним і
запорожською старшиною умови, на взірець польських расіа сопуепіа, з яких
найважніща та, що касується "самодержавна влада, котру прежнії Гетьмани,
зостаючи под Самодержавцами московськими, привлащити собі дерзали над
слушность і право” і т.д. Останній епізод боротьби між українським монархізмом і
українським олігархічним республіканством, що мав місце перед самим скасованям
Гетьманства, був точним первовзором подій, які пізніще підчас упадку Річпо-
сполитої в Польщі відбулися. Як пізніще в Польщі патріотична шляхта, так на
Україні патріотична козацька старшина, бачучи упадок своєї отчизни, схаменулась і
зрозуміла нарешті (на жаль запізно), що без скріпленя гетьманської влади і уста-
новленя дідичного Гетьманства Україна загине. І ось нащадки тих, що династію
Хмельницького поваливши, втеряли найбільше відповідний момент для установле-
ня української монархії, тепер стали між собою збірати підписи на проханню до
Цариці Катерини, щоб гетьманство було оставлене дідичним в роді Гетьмана Розу-
мовського, при чім, що характерно, покликувались вони на приклад Богдана
269
Хмельницького, який так само передав гетьманство свому синові. Але це прохання
навіть не могло бути подано, бо (поминувши непопулярність і особисту маловар-
тість Гетьмана Розумовського) "привязана до стародавних вольностей” генеральна
старшина, піддержана очевидно урядом російським (подібно як пізніще конферен-
ція Торговицька в Польщі), не захотіла його підписати, і підписали його тільки
полковники і полкова старшина. Занепокоєний все-ж таки небезпечним для нього
українським монархічним рухом уряд російський поспішив гетьманство скасувати.
Гетьман Розумовський одержав наказ написати до Цариці, що він просить увіль-
нити його ”від того тяжкого і небезпечного уряду” — гетьманства. Його "прохан-
ня” розуміється зараз-же було вдоволено і він був "звільнений” з гетьманства по-
дібно, як зі свого королівства був звільнений пізніще останній Король польський
Станіслав Понятовський. І в результаті обидва ”найвільніщі під сонцем” — поль-
ський і український — народи, не витворивши власної сильної монархічної влади,
промантачили свої держави і опинились на службі у націй, що таку сильну монар-
хічну владу державну витворити у себе зуміли.
292Пор. вище прим. 113а. Посол Лілієнкрона 28 Червня 1657 р. доносив свому
Королеві, що "Гетьман дуже слабий, а канцлер, судячи по ріжним обставинам, ви-
кликує велике підозріння, що після смерти Гетьмана він хоче захопити владу. Та-
ким чином вже склалось дві партії, але на нещастя, після того, як 4 видніщих їх
представники були тайно покарані смертю по наказу Гетьмана, я зустрів сильні пе-
решкоди вести з ними які небудь переговори... Виговський умисне затягає вирішеня
справи (переговорів), ждучи смерти Гетьмана, яка повинна прийти з хвилини на
хвилину, щоб потім лекше задовольнити своє честолюбство, виконати свої наміри
і приготовитись до всяких випадків...” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 314, 316).
293 АЮЗР, т. VII, стор. 189. КосЬокувкі: Аппаїіиш Роїопіае Сіітасіег, II, 248.
294 КиЬаІа: \¥о]па ВгапдепЬигзка, 8. 213. Про "капризи” і непорозуміння між
козацькими полковниками, яких не змогла припинити навіть присутність молодого
Гетьмана, посланого туди батьком, пише в вищезгаданім рапорті Лілієнкрона. Що
Жданович мусів належати до партії Виговського, свідчить між иншим і те, що на-
каз покарати його смертю, виданий Гетьманом Хмельницьким, не був виконаний і,
як пише Лілієнкрона, пізніще Виговський намагався виправдувати, перед Юрієм і
перед старшиною, провину Ждановича (АрЮЗР, ч. III, стор. 319).
295 АрЮЗР, ІЬід., стор. 321. ”А\уігу г ІІкгаіпу”, Арх. Чарторийських, сдх 2446,1.
82. Пор. АЮЗР, XI, стор. 766.
296Літопись Самовидця, стор. 48. Пор. АЮЗР, XI, стор. 795. Точне означеня
місця, де був похований Хмельницький вимагало-би довгих архівальних студій і
старанних пошукувань в Суботові. Дотепер прийнята була традиція, що тіло
Хмельницького поховано в Суботові в мурованій церкві св. Іллі. Там-же росій-
ським урядом була прибита маленька мідна табличка з написом: "здЬсь бьіло по-
гребено тЬло Богдана Хмельницкаго.” Але ця традиція викликає великі сумніви.
Перш за все, коли за основу взяти оповідання Самовидця, на якім ця традиція спи-
рається, то треба вияснити, чи дійсно теперішня мурована церква св. Іллі була рин-
ковою церквою. Місцева традиція щодо цього неясна. Так, старі люде в Суботові
оповідають, ”що давньої памяти то самі либонь стіни були і ніхто їх церквою не
звав, а звали великим льохом, хоч правити в їй правили — мабуть через те, що по-
чали кладовище заводити коло неї та поминки справляти. Михайлівську (тепер де-
ревляну) то ще Батько Богданів строїв, кажуть. Бо як оце перестроювали її, то там
видко було усе: на одвірках, на каміні під престолом написи були, коли, хто і за
ким строїв і перестроював її. Видко було, що й згоріла раз була. Це вже пята на
цьому самому місці”. Далі про муровану Іллінську церкву оповідають "що це не
церква таки була, а двірець Хмелів, та вже либонь і у двірці між світлицями була й
церква — у самих покоях би то, звичайно, як от буває у великого чоловіка, бо
Хміль же мав булаву і за князя правив.” Инші перекази знов кажуть, що таки в ній
похований Хмельницький ”з правого боку під стіною”, а другі ”що він похований
на дворі під церквою коло стіни цеї самої і проти цього самого місця.” Знов звісна,
але вповні неймовірна легенда про спаленя останків Богдана і Тимофія Чарнецьким
вяжеться в місцевих переказах з "урочищем Греченім, де саме Богунова нива” і де
"той попіл зарядили у пушку і випалили.” ”На тім місці ще недавно були могилки, а
одна ще довго маячіла поки її не розоорали.” Але тут же старі люде додають, що
того спаленя останків Гетьмана мабуть не було і ”що козаки замість тіла Хмель-
ницького у землю поклали другого мерця, а його на другім місці десь сховали, де
самі тільки знали. Може як раз у деревяній батьковій церкві, де й син його вже ле-
жав і ніхто про се й не знав. Воно колись ощутиться.” Домовина Тимофія Хмель-
ницького була знайдена в деревляній Михайлівській церкві. ”Як почали строїти її —
оповідають місцеві люде, самовидці — одбили двері у склепу, та зняли віко з домо-
вини Тимошевої і показали людям, що справді є його могила і він сам є там. І за-
рівнявши і засипавши склеп той, повкидали туди все, що познаходили там і кусок
дверей одбитих уклали туди, засипали, затоптали і почали підвалини класти. Не то
й грошини не взяли з склепу того — усе то дорожили, щоб памятки таки ще й на
далі там позоставались.” (Марко Грушевський: Гетьманське гніздо, урочища і пере-
кази с. Суботова зібрані в 1897—99 рр.).
297Арх. Чарторийських, едх 2446, Г. 82: ”А\уігу г ІІкгаіпу”. Може бути, що з
цею звісткою про похорон Гетьмана ”в полі під високою могилою” вяжеться наве-
дене вище оповідання про "могилки на урочищі Греченім.” Інтересно між иншим,
що деякі варіянти "Думи на смерть Хмельницького” так описують похорон Геть-
мана: ”Тоді-ж то Юрась, Гетьман молодий, до дому приїжджав, і Отця живого не
застав. Тоді то велів у Штомином дворі, на високій горі, гріб копати. Тоді-ж то ко-
заки штихами суходіл копали, шликами землю виносили, Хмельницького похоро-
нили; із разних пищаль подзвонили, по Хмельницькому похорон счинили” (подано
у Костомарова в монографії про Хмельницького, за Метлинським).
298Бантьішь-Каменскій: Исторія Малой Россії, II, прим. 7.
299”Мова при погребі Богдана Хмельницького, Гетьмана Войск Запорожских,
мовленая через старого секретаря єго Самоїла Зорку в Суботові Августа р. 1657” —
Літопись Величка, т. І, стор. 283—294.
300”А^ігу г ІЛсгаіпу.” Арх. Чартор., едх 2446, Г. 82. Те саме пише в своїм
рапорті про смерть Гетьмана посол Лілієнкрона: "Тепер нічого иншого мені не ли-
шається, як поїхати з канцлером Виговським до Війська і довідатись, що стане ро-
бити новий Гетьман (Юрій) вмісті з полковниками, згідно з тим, що покійний Геть-
ман ім радив і поручав у своїм заповіті.” І тут же Лілієнкрона додає, що "Канцлера
Виговського підозрівають, що він має намір повстати проти нового Гетьмана” —
иншими словамии — заповіт Богдана Хмельницького зламати (АрЮЗР, ч. III, т. VI,
стор. 319).
271

ДОДАТОК

ОУ/ІЕ СНУ/ІЕЕ X ОХІЕЛОХУ РОКЕУУОЕЕСУЛНЕЛ ЕККАШУ
І
II ЗХСХУТИ РОТНОЇ
Ока сіокитепіу. — біонте еіару каїкі о кугкоіепіе 1/кгаіпу. — 2екп$іг2па роїііука икгаіпзка
и> окгезіе рорггеїігаіцсут Регеіазіакзкц и^осі^. — 8о]и52 2 Мозккц — Ре^о пахі^рхма і ]е%о
піезіаіозс. — И'ііепхкіе рггутіегге ті^сігу Мозкмц а Роїзкц. — 2тіапа огуепіасуі роїііусгпе]
ВоМапа Сктіеіпіскіе^о. — Нерп м» Сгукгупіе. — Коаіісуа Іікгаіпу, Згкесуі, ЗіесІтіоцгоЛл,
Миііап і ІУоіохгсгугпу рг2есікко Мозкпіе і Роксе. — Цпіегаїегпіепіе я? Цкгаіпу. — Віиі ока
па кекп^іггпц роїііуке ВоМапа Сктіеіпіскіе^о. — "ІУорко 2арогоізкіе". — Оискокіепзіко і
тіезгсгапіе. — Ілісі кіеркі і хгіаскіа. — Віозипек Сктіеіпіскіе^о сіо икгаіпзкіе] піезкогосгопеу
згіаскіу. — Реу рогусуа и> Цкгаіпіе і зіапоюізко кокес роїііукі Неїтапа. — РггукіаЛу. —
Ітрегуаіігт икгаіпхкіросіс^а икгаіпзкц згіаскі^. — Рггуя^а згіаскіу рокіаіи Ріпзкіе^о.
ЛІКАМЕКГІСН МСІСЛУ РАЬібАУ ОВ¥¥/ЛТЕЕб¥/ РІЙ8КІСН,А¥¥КОНАМ¥
НЕТМАЬГСЖІ ВОНОАНОУУІ СНМІЕЕМСКІЕМІ) 20 СХЕКХУСА КОКИ 1657
XV іті? Тго]су Рггепаі&уі?1зге] О]са, 8упа і ВисЬа §\у. Атеп.
ХУіеІкіе ичупу дм'оіакіт Ьуи'аіз па кагде райвіхуо доризгсгопе зкиїкіет. АІЬо діа
оЬіїізге£О і Ьегріесгпіеізге^о, ро таїут [кгаді рггеїеи'іе?], па діи^іе Іидгкіе [Іаіа]
доризгсгепіа рокоти, аІЬо діа озіаіесгпе^о у/ гараті?1апіи і піеикаггапіи [зі?] гаїгасепіа
і и'укоггузіапіа. Вогпаїо ХУіеІкіе Кзі?зі\уо ЕіІе\узкіе іакохие£о па зі? доризгсгепіа,
кібге, рггег гбгпе \уо]зка піерггуіагп^ §газзаІІ4, одр1акапе£о до копса Іеди'О изгіо
«упізгсгепіа, зиго\у^, гпас, да]^с і одріасадо £ггес1ю\у 8\уоісЬ ІісгЬ?. Роиіаіот газ
Ріпвкіети, ІиЬо піетіаіа сг§§с розроіііут рогагге дозіас 8І£ тизіаіо кагапіа* г
рогаду ]едпак гоЬорбІпе], рггег гезІапусЬ г ті^дгу зіеЬіе сгсі^одпусЬ Іидгі, 8іага]^с зі§,
аЬу \уідгіапе] пад Іидгті хузгузсу і Ьіігкіе] зоЬіе гаЬіеіес то@1і Вогкіе] кагге, г ІМс
Рапет Неїтапет Харогогкіт і \У8гу8ікіт А¥о]8кіет іако\уз патоиліі рггуіагп, оп§,
итоспіи'згу рггузіеез, у/ Іе 8іо\уз \уукопа]^:
Му Еиказг Іеккі, Магзгаїек, Адат 8ру1ек Вггезкі, 8іо1пік, ІІгг^дпісу Роміаіи
РіЙ8кіе£о, ]ако гезіапі розіохуіе, зи'ут і и'згузікіе] Вгасі Рохгіаіи пазге^о ітіепіаті
рггузі^ату Рапи Во§и у/ Тг6]су 5едупети, Наї^і^ізге] Раппіе і и'згузікіт
§даі?іут, шедіиз оЬгг^ди і родапіа и'іагу пазге], рггег Арозіоіу пат дапе] і «угпа\уапе]
— 14 Іо и'згузіко, сокоіичекебту г ІМс Рапет Неїтапет 5¥о]зк ХарогогкісЬ, зігопу
тесгпе] і піегогепуапе] итбхуііі ітіепіет и'згузікіе] Вгасі рггуіагпі і г ісЬ гиреіпе^о
гіесепіа, іак ту ваті, ]ако і сі, кібгусЬ ітіепіет Іе ггесгу зіапохуіту, зіггутату [\уе]
\узгузікісЬ до рггуіаіпі паїегпусЬ сопдіїіасЬ і рипкіасЬ, і роїоткои'іе пазі род
оЬоиі^гкіет рггузі^і, іегаг од паз хууреіпіопе], зіггутас Ь?д^ рохуіппі. ОЬіесці^с, іе
піе о гадпе] шіекиі&сіе гдгадгіе і гогегхуапіи гмі^гки пазге^о г \¥о]зкіет Харогогкіт
ту§1ес, пі гадпусЬ піе роЬидгас розІгоппусЬ піерггуіасібі рокгуіотіе і Гаксуі сгупіс па
згкод^ опе^о Ь?дгіету. Аіе ои^гет па хузгеїакісЬ г Іутіе А¥о]зкіет піерггуіасібі, Ьу
Іе4 і паіЬІігзгусЬ пат, піе кіад^с 4адпе] и'утби'кі Ьіігкобсіаті зрои'іпотеасепіа, зіасебту
рохуіппі. К Іети ітіепіет \узгузІкісЬ Вгасі оЬо\уі^гиіету зі? о и'згеїакісЬ г ро£гапісга
пазге^о одгула]^сусЬ зі? рггесіи'ко А¥о]зки Харогогкіети гпас дамас піерггуіагпіасЬ
275
хусгебпіе і, сокоїхуіекЬу па изгкобгепіе Икгаіпіе і хузгузікіе^о АУо)8ка Зсі^ас зі? тіаіо,
тату озіггезас, піхусгут хуіагу рггуіасіеккіеі піе исЬуЬіа^с.
АУіагу газ іак ргахуозіахупе] Огескіе], ]ако і Кгутзкіеі каїоііскіе], зхуоЬбб і §гапіс
пазгусЬ гоЬорбІпусЬ ]ебпо8Іаіпіе г 5¥о]зкіет пазгут 2арогогкіт, §буЬу кіо па піе г
ІакісЬкоїхуіек піерггуіасібі пазІ?рохуас тіаіу, ту і роїоткохуіе пазі Ьгопіс Ь?бгіету.
ЗіагзгепБіхуа, £обпо$сі, гхуіеггсЬпобсі, іак гіетзкіе ]ако і хуоізкохуе, г г$к ІМсі
Рапа Неїтапа 2арогогкіе£о — сибет ІіЬега іебпак хузгузікісЬ оЬухуаіеІбху Рохуіаіи
Ріпзкіе£о еіесііопе, ]ако кібге игг?бу рег еіесііопет гбахупа зіахуаіу — беропбеге
та]з, сопГігтаїіеу ро оЬгапіи и ІМсі ргозіс Ь?б^с оЬ1І£охуапіа. Такге игг?бу і хуіабгу,
у/ АУоізки Ь?бзс, іІекгобЬу кагаїа роїггеЬа, раїггес тату об піе^ог зате^о і сгекас
огбіпапзи, ІиЬ опе£о, ІиЬ об іе§о, ко^оЬу паб игг?бу пазгуті хуоізкохууті сЬсіа! тіес
рггеїоіопут, рохуіппі§ту. 2абпети, Ьег хуіаботобсі іе§о, зхуут итузіет піе га-
рохуіабаі^с хуо]пу [піерггуіасіеіохуі], апі зі? хуаі^с ху кга]е ]акіе хурабас Ьег озоЬ1іхує£О
боризгсгепіа.
Рггег ІЄ£О Сагохуі бМсі рггу \Уо]8ки 2арогогкіт гпас зі? тату бо хуіесгпе£о
роббапзіхуа, піхусгут піерггуіасіоіот бМсі апі габг^с, апі розіїкаті ]акіті ]ахупуті і
роїаіетпуті піе Ь?б^с ротоспі.
2§оіа, §бу паз рггу бахупуск бМс Рап Неітап, бапусЬ об кгбібху РоккісЬ,
гаскхуаі ргахуаск, ргего^аіухупусЬ, хуоІпоЗсіаск, з^басЬ і гхуіеггскпо&сіаск, піхусгут ісЬ
хуа^і, ргбсг обеЬгапіа кгбіехузгсгугпу (&хуі2о пабапусЬ і зіагозіхуи Ріпзкіети паІег^сусЬ),
ІеппусЬ пахуеі і боіухуоіпісЬ гбахупа сопіегохуапусЬ, па]тпіе] піепагизгаізс, Іакоху^
іуїко боїоіухузгу сопбіїі?, ге боіухуоіпіе, ро Зтіегсі озоЬу ргахуо па піе щадое], [боЬга
бо] зіагозіхуа Ріпзкіе^о рггуЦсгас зі? таде. — Такохуаг іеі ки бМсі Рапи Неїтапои'і,
іегаг і па роіет Ь?б^сети, ]ако і ки отвгузікіети \Уо]зки Харогогкіети хиіенц
рггуіагб і гусгііи'обс, ]ако і ки рггезгіут Рапот пазгут, ту і роіоткохгіе пазі
гасЬомату, сгази 8гсг?6сіа і піе8гсг?§сіа \уга]етпіе гасЬохуас рохуіппі Ь?бгіету
піепагизгепіе хуіесгпуті сгазу, піе иба]^с зі? га Іізіохупеті сибгеті і оЬІибпеті
патохуаті.
Охузгет, ]е£1іЬу£ту тіеіі, о кібгут г кга]бху РоккісЬ і ЬііехузкісЬ, паз роЬІііи
Ь?б^сусЬ, оротіе піе сЬс^сут зі? ^агп^с бо рггуіагпі і г]ебпосгепіа г ІМс Рапет
Неітапет і хузгузікіт хуо]зкіет 2арогогкіт [хуіебгіес], опе§о патоху^ пазг^ об ироги
обхуобгіс оЬіесиіету, сокоїхуіекЬу ]епо бо рггуіагпі хуга]етпеі паїе^ес тіаіо, ро-
8Ігге£а[із]с.
Набіо хує хузгузікіск іебпо об бМсі Рапа Неїтапа 2арогогкіебо, іегаг і па роіет
Ь?бзсе£о, рохуіппі&ту тіес берепбепіі% іабпусЬ зоЬіе паб хуоі? опе§о піе рггу-
хуіазгсгаізс 17гг?ббху. То іезі, апі зеітікбху бо патбхуіепіа, апі бсіадпіепіа сЬогадхуі піе
боту£1аізс зі? (зіс!), Ьег озоЬііхує^о бМсі Рапа Неїтапа оЬхуіезгсгепіа, сЬіЬаЬу ху
па§1ут і ху бог^сут гагіе.
1)пІ4 і іпзге оЬсе хуіагу, оЬо]@и паз піерггуіагпе і рггесіхупе, хуукоггепіас ро-
хуіппкту, іебпозіаіпіе ге хузгузікз Вгасіз [піе] г^баі^с ху рохуіесіе пазгут Іакохуут
Оизг СЬггебсіапБкісЬ гагагот тіе]8са і рггуп?іу. беНіЬу іебпак кібге г озбЬ бисЬоху-
пусЬ, рггузгебзгу ки бергесаііеу паїеіпе^о Меігороіііу кііохузкіе^о, тіаі об піе^о о
бозусисгупіепіе га обзіетрзіхуо2 бхуіабесіхуо, та тіес Рапзкіе, га бог^сут бисЬо-
хуіебзіхуа ргозгепіет, 6М. Рап Неїтап Ьасгепіе.
АУ озіаїки хузгузікіе рохуіппо&сі, рггуіаіпі паїеіпе, гоЬорбіпіе, ІиЬоЬу і їй піе
хуугагопо, хууреіпіс і гасЬохуас Му іак рохуіппі хуіесгпіе Так пат Рапіе Воге Ротбі і
піехуіппа М?ка СЬгузІиза Рапа.
А ро хуукопапіи рггу8І?§і ротіепіепі ІсЬМ. Р. Розіохуіе ЇМ. Рап Тиказг Іеізкі
Магзгаїек, Рап Абат Зруїек Вггезкі, Зіоіпік Рохуіаіи Ріпзкіе^о г ВгасЦ пазг^
паїепсгаз Ь?б^с^ 61а £гипіохупіеізге£О рггуіаіпі хуагипки рггу ріесг?сіасЬ зхуусЬ г?кота
276
теїазпеті родрізаіі хі§, оЬіесидо, ге іо техгухсу ІсЬММ. РР. оЬутеаІеІе Ріпхсу Ьег-
одтеіосгпіе исгупіс та]ф
Огіаіо хі§ IV СгеЬгупіе д. 20 5ипу 1657 г.3
ОВЕХРІЕСХЕЬПЕ ПАНЕ РВ.ХЕХ НЕТМАИА ВОНПАИА СНМІЕЕГПСКІЕОО
8ХЕАСНСІЕ РОУ/ІАТП РІ1Ч8КІЕОО 28 СХЕКХУСА К. 1657
ітіе Рапзкіе. Атеп. N0 м/іесгпц ггесгу ратщік%.
Му ВоЬдап СЬтіеІпіскі Неітап
Оепегаїпу ХМухк 1е§о Сагзкіе] Мсі ХарогохкісЬ. Огпа]ти)ету іут Ііхіет, теіаг^ пазг^
і Х¥хгухікіе£о ХМузка хітеіегдгопут, кагдети, коти Ьу о іет теіедгіес паїегаїо.
Рггедтеіесга т^дгоЗб, хата дго^і рохроікедо гг^дг^с [гогда]^с] рогусіа, доЬгге
сгупщсут гіе гадгіаіутеас4 £ду гакагаїа, рггуіагпусЬ — хегсет изіапотеііа рггуітотеас
рггуіасіеїхкіт, датезгу ]езо [іезо] паіегпе родоЬіепхітео, ге піе ггесг хіихгпа, аЬу га
гуЬ? те^гет, га сЬІеЬ катіепіет і іпхгеті гіеті ггесгота тіаі кіо га доЬге оддатеас
исгупкі. Оду Іеду Ка]теу±згу Зтеіаіа родхіопесгпево Ттебгса і Кг^дса ІакотеусЬ до
оЬе]§сіа г Іидіті паисгаї хрохоЬбте, па]ретепіе]хге Іакіе хгсгугобсі і рггуіаіпі тега]етпе]
Гипдцізс изіатеу, доЬгут оддатеас га доЬге — діаіезог апі гадпети, 1е§о Іахк^
хітеоггопети, г ЬІіЗпіт зтеоіт піехіихгпіе оЬсЬодгіб хі§ іпасге], гусгу Іі хоЬіе и]£6, га
исЬуЬіепіе дго£І гЬатеіеппе], Вохкіе] кату і 1идгкіе£О рох^дгепіа. Хк^д і Му, га-
сЬотеапуск датепо піе одхІ§ри)^с гтеусга]бте, §ду Ротеіаіи Ріпхкіе^о Вбв хкіопії иргге]те
ки г]едпосгепіи г паті теоіе і хегса, Розібте од пісЬ, па иретепіепіе теіесгпе] рггуіаіпі
рггухІапусЬ, 1е§о Мсі Рапа Ьикахга Іеїхкіе^о Магзгаїка і ІМсі Рапа Адата 8руІка
Вггехкіе^о 8іо1піка, Оузпііаггбте РіпзкісЬ, рггуіасіеїхко і тедгі^сгпіе рггуізтехгу,
патотеу і оЬотеі^гкі, паіегпе рггуіаіпі, розіапотеііівту, опусЬ гиреіпіе піете^іріітеіе і
род хитіепіет иЬегріесгадо — Іг одцд г піті, апі хаті рггег зі? піерггуіасіекко,
оЬскодгіс хі§, апі пазуїас па іск та]?1по4сі ичухка озоЬІітеезо, ргбсг озоЬпусЬ га!6§
Ьегріесгепхіи'и хІиг^сусЬ, апі ко§о оЬсе^о па ісЬ г§иЬ§, іак хаті рггег хі§, ]ако і рггег
патбіуіопе охоЬу, родихгсгас Ь^дгіетеа).5 Ои'хгет, ]е£1іЬу кіо г піепаїуівсі ки піт, діа
исгупіепіа г паті рггуіаіпі і гдедпосгепіа, аІЬо г ]акіе]ко№іек іпхге] рггусгупу гатегі^іе],
сксіаі опут хгкодгіс, г \уо]хкіет і ісЬ кга] хуіаг^п^и'хгу і тіесгет і о^піет ісЬ
рихіохгус та)е1по£сі, Ьгопіс і рохі!ко\уас, і Ьу Іег ичухкіет техгухікіт о^апіас піерггу-
]асіо!от па піе пахі^риі^сут, Ьу іег Ьіігкіт пахгут, гаду іедпак пахге] о ропіесЬапіе
ісЬ піезіисЬаз^сут, оЬіесціету. XV кгутхкіе] га§ тоіегге, г кібг^ до пах рггухі^рціз,
оЬгг^дасЬ па]тпіе] піе [іт] рггехгкадгас роюткаті пахгуті і техгухікіт \Уо]хкіет
Харогохкіт піе Ь^дгіетеа, апі гадпе^о г пісЬ до Ргаи'охіаи'пе] Огескіе] ^аііет
рггутихгас, апі їііпдихгби' датепусЬ і бтоіегусЬ па кобсіоіу — кІбгеЬу ]едпо піе г уцу-
дгіегзііуа та]^1по4сі сегкіетепусЬ і икггуїудгепіа иЬо^ісЬ ргаи'охЦи'пусЬ хіап^іу —
гпіхгсгас і гпохіс роніппібшу. ОЬсе іедпак хекіу і ІІпіз, ]ако \¥Іе1е гіе^о родпіеіу,
іуукоггепіаб гаЬорбІпіе хіапоиїту, піе га§гадга]^с до іахкі пазге] рггухі^ри, ]е£1іЬу
кібгу г дисЬотепуск ки игпапіи ргатеду рггузгедхгу, і рггу оддапіи паїегпети Меіго-
роїісіе куо\¥хкіети рохіихгепхіи'а, рогг^дп^ исгупіи'хгу рокиї?, тіаі га хоЬ^ зондо
дисЬотепусЬ пахгусЬ гаїесепіе і рггусгуп?.6 XV ргегозаіуи'асЬ, зшоЬодасЬ і з^дасЬ,
зіапои'і 8\уети паїегпусЬ, те игутеапіи і одргатеотеапіи, піе іпакхгут, ]епо ]ако га
Кгбібте роїхкісЬ Ьуіі, опусЬ иЬегріесгату. То ]едпо теагці^с, аЬу, зкгбсітезгу розі^ркбте
ргатепусЬ, до иЬбхІтеа і гЬуІпіе] ріепі хгІасЬсіе иЬо£Іе] газгодгіс дго££. Оузпііагхітеа і
£одпо£сі, етіпепііе іак гіетхкіе ]ако і тео]хкотее, кібге ]епо Іегаг падапе хоЬіе та]^ од
Кгбіа Ро1хкіе£о ІсЬМсі РР. оЬутеаІеІе Ротеіаіи Ріпхкіезо, кагде^о рггу піт до гутеоіа
ігтеаб Ь^д^. 1е§1іЬу ]едпак теугокіет Вохкіт кібгу тіаі г Огг^дпікбте г бтеіаіа іе£о
ихцріс, теоіпе та]з тіеб іпзгезо па тіе]хсе гтаг1е£о теедіиз гтеусга]и оЬгапіе, кібгусЬ
277
]епо рггег еІесіЦ г хіаге^о гасЬотеапіа пазіатеіас гтеукіі. Ьесг СопГігтаіЦ оЬгапе^о
рггу зоЬіе гозіатеціету. Іпзгут га§, кібгеЬу гдапіи і теоіі пазге] паїегеїі зіагзгепзітеа,
дізропотеас Ь?дгіетеа, та]^с гезрекі і Ьасгепіе газІигопусЬ, га гаїесепіет 8іагозіу
ХМазгево Ріпзкіево. Ргбсг Іе§о тео]зкотее рггеіогепзітеа тезгузікіе, кібге Іегаг і пароіут
гпа]дотеас зі? Ь?дз, иретепіату теіадг^ гиреіпз, гозіатеітезгу теоіпе риікотепікотеі па Іеп
сгаз Ь?д^сети і саіе Коїтізіггбте і Рогисгпікбте родатеапіе. Сі тезгузсу ]едпак Ьег
огдіпапзи пазге^о пікети тео]пу гаротеіадас піе ротеіппі, ]ако апі потеусЬ рггуіаіпі
зіапотеіс те кіткоїтеіек Ьег озоЬіітее^о пазге^о доіогепіа. Ма]?іпо£сі дгіедгісгпусЬ те
ротеіесіе Ріпзкіт, Могугзкіт і Тиготезкіт, ]ако і іпзгут ігаксіе, кібгусЬкоІтеіек
па]ди)4сусЬ зі? — кібгуЬу ]епо теукопаї рггузі?8? теіегпобсі — теоіпо гагутеас опети ге
тезгеїкіеті рггусЬодаті доризгсгату. Ьеппе іакіе ргатеа, кібгеЬукоїтеіек г датепево
тіеіі зоЬіе падапіа од Кгбібте, гиреіпіе рггу кагдут гозіапз і гозіатеас Ь?д$ га паз і
роїоткбте пазгусЬ аззесигціету г Х¥о]зкіет Харогозкіт. Зате іуїко кгоіетезгсгугпу,
Зіагозітеи Ріпзкіети ]ако і іпзге рггусЬодотеі пазгети паїег^се, од ісЬ игутеапіа теу]?1е
Ь?дгр Ооіутеоіпе га§ кагдети до Зтіегсі зіигус ротеіппе падапіа, а ро ге]£сіи кагде£о
роззеззога до пазге] тегбсз зі? дізрогусуі. КаЬогепзІтеа, Ргосеззуі гтеукіе одргатеотеапіе,
дгіесі згІаскескісЬ теоіпа пайка, дисЬотепуск КгутзкісЬ тезгеїкіе розгапотеапіе рггу
пісЬ гозіатеіс Му і Роїоткотеіе пазі г \Уо]зкіет Харогозкіт гиреіпіе, г зіотеет
сЬггевсіапзкіт рггуггекату, пітесгут ісЬ стеісгепіи па]тпіе]зге] піе сгупі^с и]ту і
рггезгкоду. Х^оіа теє тезгузІкісЬ іппусЬ паїегпусЬ теоІповсіасЬ кггутеду 2адпе] піе
сгупіс зиЬтіІІи]ету зі?, кібгеЬу ]епо потео теутузгіопе па озгикапіе пазге піе Ьуіу.
Такге те копдісуасЬ, до рггуіагпі паІег^сусЬ, теуіггутас зіаіесгпіе і і? пазг^ Аззекигаїі?
рггег озоЬІітее розіу пазге і ісЬ рггузі?в? зітеіегдгіс роде]ти]ету зі?, оЬотеі^гцї^с одцд
затусЬ зіеЬіе г роїоткаті зтеуті і тезгузікіт ХУоізкіет Харогозкіт, ге зрбІпусЬ
Ь?дгіетеа тіеіі рггуіасібі і піерггуіасібі і ігтеас теіесгпіе Ь?дгіе7 те рггуіаіпі і піепаги-
згепіе. І оЬіесцїзс зоЬіе ро ІсЬ МбсіасЬ РР. ОЬутеаіеІасЬ РіпзкісЬ, ге і опі ІакотеусЬге,
па ]акіе зі? оЬотеЦгаїі, доіггута]^ саіе сопдісу, зитіепіазтее рггег рггузі?£? до зкиіки
[дозіаіки] те рггуіаіпі кагде] (кагду) пат обтеіадсгутезгу. Со тезгузіко, аЬу іут
теагпіе]зге і £гипІотепіе]зге Ьус то^іо, г?к^ теїазп^ іе пазге ІІЬегріесгепіе рггу ріесг?сі
теоізкотее] родрізиіету. Огіаіо зі? те СгуЬгупіе дпіа 28 5ипу теедіи§ зіаге^о каїепдагга
Коки Рапзкіе^о 1657.
ВоЬдап СЬтіеІпіскі Неітап АУоузк Ле£о Сагзкіеу Мзсі ХарогозкісЬ
Ь. 8.
Рггу)?іу до хіад КііетезкісЬ 7 Лиіц теедіи^ зіаге^о каїепдагга.8
XV згкіси рорггедпіт, кгеЩс зуїтееік? Кггусгетезкіе^о па ііе теурадкбте гетеоіисуі
1648-49 г., ргавп?1і£ту гарогпас сгуїеіпіка г Іурет згіасЬіу “когакці^се]” — згІасЬіу,
кібга до ротезіапіа рггуЦсгуїа зі? одгаги од сЬтеіІі ]е§о теуЬисЬи і Іозу зтее г Іозаті
теагзітеу когаскіе] гтеі^гаїа. Ти сЬсіеІі&ту рггедзіатеіс те кгбікобсі дгіе]е іеі сг?£сі
згіасЬіу икгаіпзкіе], кібга росг?1а Ьгас идгіаі те гусіи зтее] о)сгугпу рбіпіе), §ду
гагузотеаіу зі? теугагпіе ріалу роїііусгпе Неїтапа, вду г сЬаози гетеоіисуі теуіопііа зі?
ідеа одг?Ьпе£О ізтіепіа ІІкгаіпу. XV згсгевбіпобсі тіеійту гатіаг-рггедзіатеіс зіапо-
теізко іе] згіасЬіу теоЬес па]теагпіеізгусЬ тебтесгаз акібте роїіІусгпусЬ: и^оду реге-
]аз1атезкіеі і Ьадіаскіе]. Вгак тіе]зса гтизії паз до овгапісгепіа зі? теусіадіет г пазге]
ргасу, кібгу та Ьус ]епо котепіаггет9 до родапусЬ теуге] докитепібте, сЬагакіегузіук^
дтебсЬ сЬтеіІ рггеїототеусЬ те гусіи згіасЬіу икгаіпзкіе] г сгазбте иггесгутеізіпіапіа зі?
ідеі рапзітеотео&сі икгаіпзкіе].
Іісізк пагодотео&сіотеу, теугузк екопотісгпу і иробіедгепіе зроіесгпе згегокісЬ
теагзіте икгаіпзкіево пагоди, роЦсгопе г девепегасуз рапзітеотео§сі роїзкіе] і ]е]
Ьехигуїесгпобсіз діа ІІкгаіпу, теутеоіаіу —]ак тбтеііібту — рггетегбі оІЬггуті г. 1648 і
1649-во. Ротос таз те1о§сіапзкісЬ, тіезгсгапзкісЬ і іпіеіівепсуі бтесгезпе] (згІасЬіа,
дисЬотеіепзітео), зргатепобс тесузкотеа когасгугпу, зсуизх роїііусгпу г Таїагаті, вепіизг
278
Неїтапа і Ьегтег£І?дпе оддапіе хі§ роЗІиЬіопе) ідеі са1е£о газі$ри )е£0 ротоспікбте,
Іури риікотепіка Кггусгетехкіе£о, рггупіохіу гетеоіисуі тогіітеіе па)теі^кхге те отеусЬ
теагипкасЬ гтеусі^хітео. XV даїхгут гогтео)и хіатеаіо хі? копіесгпет иігтеаіепіе оіггу-
тапусЬ гдоЬусгу — хітеоггепіе те Іікгаіпіе, г “піетеоіі Іаскіе)” теугтеоіопе), іакісЬ £огт
ргатепо-рапхітеотее£о (окге£1а)зсе£о хіозипек гетеп^іггпу до рапзіте обсіеппусЬ) і
зосуа1пе£о (ге£и1иізсе£о ті^дгукіахотее хіозипкі теетеп^іггпе) тезрбігусіа, кібгеЬу дакгу
погтаїпу гогтеб) )е) оЬутеаіеІі гаЬегріесгаїу. Ріегтезгут зіирет £гапісгпут Іе) етеоіисуі
Ьуіа и£ода ХЬоготезка 10/20 Зіегрпіа 1649 г. ті^дгу Х¥о)зкіет Харогогхкіет а КгрЦ
гатеагіа.
Род тег£І?дет ргатепо-рапхітеотеут )ехі іа и£ода ріегтехг^ теугаіп^ ргбЬз (роті)ату
росг^ікотее ріалу і реіусуе СЬтіе1піскіе£о, о кібгусЬ теуіе) тдтеіІіЗту) гаЬегріесгепіа
пагодотеі икгаіпхкіети те гатасЬ рапзітеотеовсі роїхкіе): 1-то, затогг^ди ро1ііусгпе£о
па іегуїогуит когаскіет і 2-до, ргате киІІигаІпо-пагодотеусЬ те саіе) Кгріе). Ріегтезге
гпаїагіо теугаг те рипкІасЬ, зІапотеі^сусЬ, Ьу тео)зко когоппе па Іегуїогуит когаскіе
піе тесЬодгіїо (рипкі 6-Іу), Ьу тезгеїкіе £одпо£сі і игг^ду те тео). Куотезкіет, Вгасіате-
хкіет і СгегпіЬотезкіет гогдатеапе Ьуіу Іуїко згІасЬсіе ге1І£Іі £гескіе) (9) і те оддапіи
тео)еппе) оЬгопу іе£о іегуїогуит, а теі?с і Гакіусгпе) теїадгу пат піет, Х¥о)зки
Харогогхкіети, гтеі$кзгопети оЬеспіе до 40 1уаі?су (2) і род1е£Іети 1і Іуїко теїадгу
Ьеітапхкіе) (тегтоспіопе) падапіет “па Ьиіате?” СгуЬгупа, (3), г гасЬотеапіет тезгузі-
кісЬ ІЄ£О ХУо]хка датепусЬ рггутеі1е)бте (1). Опі£Іе гатеаготеутеаіа С. гте. “АрргоЬасуа
8е)тотеа ргате і теоіповсі ге1І£Іі £гескіе) Нагоди В.изкіе£о” (12.1.1650), теедіе кібге)
ТЧагбд Кизкі тезгухіек дисЬотепе£о, §теіескіе£о, зг1асЬескіе£О і рохро1ііе£о хіапи іак те
Когопіе )ако і XV. Кх. Ьііетехкіет рггу ргатеасЬ і тео1по§сіасЬ датепусЬ гохіаі гасЬотеапу,
охоЬІітеіе іег тіехгсгапіе куотезсу, сгегпіЬотехсу, теіппіссу, тогугхсу, ггесгуссу, хіаго-
диЬотехсу, ріпхсу і іппі. Згкоіот гбтепіег гихкіт і дгикагпіот, £дгіеко1теіек гпа)ди)з
хі?, тіаіу Ьус рггух1и£ці^се іт ргатеа роітеіегдгопе. Та “аргоЬасуа” хе)тотеа Ьуіа )епо
гогтеіпі^сіет рипкіи 8-£о и£оду, і^да)осе£0 ропадіо, Ьу теігороіііа куотехкі тіаі
тіе)хсе те хепасіе, і рипкіи 10-£о, х1апотеі^се£о, ге )егиісі те Куотеіе і ро іппусЬ
тіахІасЬ икгаіппусЬ, £дгіе х^ гихкіе хгкоіу ирггутеі1е)отеапе, Ьус піе та)^, аіе £дгіеіпдгіе)
рггепіехіепі Ь^дз, і ге гихкіе хгкоіу ро іппусЬ тіахіаск, те кібгуск Іегаг х^ од датепусЬ
сгахдте, ротеіппе Ьус те са1о§сі гасЬотеапе.
РгдЬа ро£одгепіа те и£одгіе 2Ьоготехкіе) г^дап теугтеа1а)^се£О хі§ пагоди икгаіп-
хкіе£о г Ьиітеіеі^сз рапхітеотеобсЦ роїхк^ гатеіебс осгутеібсіе те Ьагдго рг^дкіт сгахіе
саїкотеісіе тихіаіа. Рапхітеотеу ог^апігт Кгріе) Ьуі )иг га хІаЬу, Ьу па іак^ гадукаїп^
ге£огт§ і па Іакз гахадпісг^ гтіап? хтее£о их1го)и хі§ гдоЬус, а хііу (Ікгаіпу га теіеікіе,
Ьу па ротегді до рорггедпіе£о хіапи ггесгу гегтеоііс. 8е)т 1650 г., піе дори&сітехгу
кцотехкіе£о теїгороіііу Кохотеа до хепаїи, одггисітехгу ротехгесЬпе икгаіпхкіе г^дапіе
гпіехіепіа ІІпіі — “Ьу іуїко Кгутхкі а Огескі гакоп іак, )ако хі? г)едпосгу1а Ки£ г
Роїхкз, Ьуіу” — оЬиггуі техгухікіе Ьег теуі^іки теагхітеу икгаіпхкіе, росг^техгу од
теугхге£О дисЬотеіепхІтеа і и11га-1о)а1пе) хгІасЬіу, Іури Кіхіеіа. О^гапісгутехгу атпехіу?
діа хгІасЬіу ротехіапсге) [XV. Ьурупхкуі, "Ттеогу” (ВЛТ.), І. 2, х. 161], гадагі до іутее£о
£ІдтепусЬ рггутеддсдте ротехіапіа, гагбтепо £гескіе] ]ак і ггутхкіе] теіагу. А хродгіетеапу
ротегді піепатеіхІпусЬ рапдте-та£па1дте па (Ікгаіпу еіекігуготеаі саЦ рої^гп^ тах^
когаскз г рггу1е£а)^сеті до під од £дгу — хгІасЬескіеті, а од доіи — теіовсіапхкіеті
теагхітеаті. (Ікгаіпа і кгріа тихіаіу род)^с поте^ ті^дгу хоЬ^ теаїк^, аіе ]иі те іппусЬ
гтіепіопусЬ теагипкасЬ.
2ахадпісг^ га£ гтіап^ те теаісе роїхко-икгаіпхкіе] ро г. 1649 ]ехі, іе ротеоіі Ігасі
опа г оЬи хігоп іотеаггухг^се )е) те росг^ікасЬ гпатіопа теаікі хосуаіпе]. 2е хігопу
икгаіпхкіе) хІаЬпіе гетео1ису)па епегща таз ІидотеусЬ — па Іегуїогуит когаскіет
рггеїггеЬіопусЬ піеихіапп^ тео)п^ і Таїагаті, а те рахіе гетеоіисуі Іидотее) гпіесЬ^сопусЬ
саїкотеісіе до ротехіапіа, кібге Ьгопі^с од ІЄ£О сгахи )едупіе іегуїогуит когаскіе£0,
279
рбІпоспо-гасЬодпіе гіетіе икгаіпхкіе г ісЬ Іидет па разіуу? дауупе] пієууоіі екопотісгпо-
пагодоууе] роггисаіо. Кгріе] га$ иЬуууа согаг Ьагдгіе] ротос “кгбіеууі^іек кгезоууусЬ”,
дохгсг^іпіе оЬеспіе ггціпоууапусЬ, і со ууаіпіеззга, Ігасі опа згаЬІе хгІасЬіу икгаіпзкіе],
кібга, од г. 1650 росг^уузгу, рггесЬодгі согаг ііитпіе] і согаг сг?§сіе] па зігоп? вуує]
о]сгугпу і ]е] “Ла§піеууіе1тоіпе{’о ХУіеІкіе^о Неітапа”.
Одроууіедпіо до іе] гтіапу ууагипкбуу ууаікі гтіепіаіа 8І? Іакіука ууодгбуу. Рггу
Ьоки СЬтіеІпіскіево піе ууідгіту ]иі Кггуууопозбуу; ісЬ тіе]зсе га]тц)4 уууігауупі
роїііусу і дуріотасі. кгріа піе ХУізгпіеууіескіті ]иі ту§1і “и$рока]ас гЬипіоууапусЬ
сЬІорбуу”, Іесг уу 8о]изги г о&сіеппеті тосагзіууаті хгика ротосу рггесіууко 5Уує] оп§і
“ргоууіпсуі”. Кууезіуа икгаіпзка, ]акЬу§ту дгк ромгіедгіеіі, зіа]е зі? па]Ьагдгіе] раЦс^
кууезіуз ХУзсЬоди Еигору, а рггукиууа до зіеЬіе иууав? саіе^о ]е] ХасЬоди. “ХУгрЦд па
СЬтіе1піскіе§о — різге Ьізіогук роїзкі Ьидууік КиЬаІа — кіегоууаі роїііук^ Кгріе] і
рапзіуу о&сіеппусЬ до Іе§о зіорпіа, іе піе гпа]^с ]е§о овоЬу, зіозипкбуу і гатіагбуу,
рггеЬіеви ууурадкбуу ггогитіеб піеродоЬпа”.10
Тотбуу саіусЬ ууута^аІоЬу докіадпе одіууоггепіе дурІотаїусгпусИ гаЬіе^буу
икгаіпхкіе^о Неітапа. ХУзгак “гда]е зі? піе Ьуіо дпіа — ге гпбуу зіоууа Іе^оі роккіево
Ьіхіогука гасуїціету — Ьу СЬтіеІпіскі розібуу сидгогіетзкісЬ, адепібуу дуріотаїусг-
пусЬ, кигуегбуу і розіапсбуу піе рггуітоууаі і зууоісЬ піе ууургаууіаГ’.11 РоргбЬціету
ууі?с їй гагпасгус Іуїко {’Ібуупе кіегипкі ]е£о роїііукі і Іо о іуіе, о ііе іо діа ггогитіепіа
уууіе] родапусЬ докитепібуу ]езі копіесгпе.
11§ода Реге]аз1ауу8ка уу копси 1653 гоки гаууагіа ]езі піеуу^ірііууіе сЬууіЦ рггеіо-
тоуу^ уу геууп?1ггпе] роїііусе СЬтіе1піскіе§о. Рггупа]тпіе] гиреіпіе іпп^ ]езі огуепіасуа
роїііусгпа Неітапа уу хіохипки до тосагзіуу обсіеппусЬ рггед, а іппа ро гаууагсіи ІЄ£О
сі?ікіе§о 5ууеті піеосгекіууапеті пазі?рзіууаті 8о]изги ІЛкгаіпу г рапзіуует Мозкіеуу-
хкіет. На дууа гаїет §16уупє окгезу буусгехпд икгаіпзк^ роїііук? 2еууп?1ггп^ родгіеііс
тогету.
8киікі и^оду ХЬогоуухкіе] ууукагаїу ]ахпо і піегЬісіе, ге Ьег гадукаїпе] гтіапу
ууеууп?Іггпе£О и$1го]и Кгріе] тіе]хса діа (Ікгаіпу уу оЬг^Ьіє роїхкіе^о гусіа рапхіууоууе^о
Ьус піе тоіе. Сгіоууіек гаїет зіоі^су и зіеги буусгехпе] роїііукі икгаіпхкіе) тіаі до
уууЬоги дууіе дго^і: д^іуб до гтіапу Іе^о и$1го]и, ІиЬ гегууас саїкоууісіе г Кгрігр
СЬтіеІпіскі діи^і сгаз піе десудоууаі еі? па уууЬбг хіапоуусгу і ю ууаИапіе 8І? Неітапа
]е8І газадпісг^ сесЬ^]е§о роїііукі уу окгехіе ріегуузгут, рггед-реге]а8Іауу8кіт.
ХУ 8УуусИ гатіагасН рггеЬидоууу кгріе], г кібгуті Іак діи^о піе тб§1 гогзіас еі?
Неїтап, дгіаіаі оп ^ібуупіе уу дуубсИ кіегипкасИ: уугтоспіепіа ууіадгу топагсИісгпе]
(соЬу икгбсіїо ватоууоі? хгіаскеско-та^паск^) і уургоууадгепіа па Ігоп роїзкі акаїоііка
Какосге^о (соЬу ^ууагапіоууаіо “ргаууа і вууоЬоду” ргаууовіауупусЬ). “О Іо Р. Во^а рго-
8Іту — ріхаї піе]едпокгоіпіе СЬтіеІпіскі до Лапа Кагітіегга — аЬуб гасгуі Ьус
хатодгіегісз, ]ак іппі кгбіоууіе, а піе ]ак рггодкоууіе ХУКМ. ууіабпіе уу пієууоіі и
8г1асЬіу”. Кгууаууе і Ьегууг^1?дпе Іатапіе орогусуі, кібга рггесіууко Іе§о годга]и рокко-
рапзіууоууе] роїііусе Неітапа ге вігопу гадукаїпе] 8Іагхгугпу когаскіе] кіікакгоіпіе ро
и^одасЬ г К.грЦ уууЬисЬаіа, Аууіадсгу ууутоуупіе, ге падаууаі оп Іут віоууот і гатіагот
£І?Ь8ге і роууагпіеівге гпасгепіе. Лакі га§ Ьуі ]е§о віозипек до какосге^о од росгдіки
роуувіапіа, тбууіікту уу згкіси рорггедпіт. Вода]ту, ге ]иг уу тіеві^с ро гаууагсіи
идоду 2Ьогоуу8кіе] рохіоууіе Неітапа ргоропц)^ кхі^сіи віедтіо^годгкіети деігопігасу^
Лапа Кагітіегга, іе роууіагга^ іе ргорогусуе ]е8гсге Ьагдгіе] 8іапоуусго г росг. 1651 г.
Со ууі^сє], ріалу оуує гпа]доууа1у ^ог^се рорагсіе уубгбд орогусуіпусЬ 8Іег дувудепскісЬ
кгріе] г Лапихгет КадгіууіЙет па сгеіе. Рггуууі^гуууапо до пісЬ уу ІусЬ вГегасЬ іак
ууіеік^ ууа^?, іе іиі ро и^одгіе Регеіазіауувкіеі, а ууі?с ро вігасіе ІІкгаіпу, КадгіууіН іуїко
уу роууоіапіи па Ігоп роккі Какосге^о ууідгіаі ]едупз і охіаіпіц падгіеде ]е] одгувкапіа.12
Ьесг уу1а§піе діа Іе^о, іе іпісуаіуууа ІусЬ гЬаууіеппусЬ діа Кгріе] ріапбуу ууусЬодгіїа
од СЬтіеІтскіе^о, хіахуаіу зі? опе піетоіііууе до рггергоууадгепіа. 2атіазІ озІаЬіас —
280
тегтаспіаіу опе роїхк^ геаксу? те Вгріє], а теЬгете теоіі Роїакбте игдготеіепіе хітеоггопе]
рггег пісЬ рапхітеотео§сі Ьуіо ггесг^ осгутеібсіе піетогіітез. XV гегикасіе гатіахі геїогт
рггухгіо Вегехіесгко і ВаіоЬотехка га піе гаріаіа, гатіахі техрбііусіа дтебсЬ пагодбте
род іедпут дасЬет рапхітеотеут, гогіетеаіо хі§ ті^дгу піші тогге кгтеі, а ипохііа хі?
пай піет піепатеівб. Вата Іо^іка Гакібте согаг Ьагдгіе] рсЬаІа Неітапа те кіегипки
хіапотесге£о гегтеапіаг рапхітеет, кібге до рггеЬидотеу ]иг хі? піе падатеаіо.
О^іепіа іакіе іхіпіаіу те шпувіе СЬтіеІпіскіе^о оддатепа. Іиі хо]ихг г Таіагаті од
росг^іки ротехіапіа падатеаі ти теугагпе сесЬу “гдгаду рапхітеотее]”, кібга рг^дге] сгу
рбгпіе] до саїкотеііезо херагаїугти дорготеадгіс тихіаіа. І іуїко ггусіет хі§ г
рапхітеотеобсіз роїхк^ хГег ротехіапіет кіегиі^сусЬ, рої^сгопет г піехгсг^Ьте^ діа
ІІкгаіпу ті^дгурапхітеотез коп]ипкіиг^ ро1ііусгп% теуіібтасгус тогету гЬосгепіа г іе]
дго£І те ріегтехгут окгехіе икгаіпхкіе] роїііукі, ]е] кіікакгоіпе и^оду г КгрЦ. Отеа га§
дго^а саїкотеііе^о од рапхітеа ро1хкіе£о од£гапісгепіа хі? рготеадгіїа те іут ріегтехгут
окгехіе £І6тепіе рггег Тигсу?. Тигсуа тіаіа Ьус тебтесгах діа СЬтіеІпіскіе^о іак$
дгтеі£пі^ діа охіаіесгпе^о родтеагепіа Вгріє], ]ак^ ро г. 1653 хіаіа хі§ те ]е£О роїііусе
Мохктеа.
Хагаг ро гогросг^сіи ротехіапіа, Ьо те Ьірси 1648 г., рггуЬуІі до БіатЬиіи рохіотеіе
СЬтіе1піскіе£о, ргохг^с о роітеіегдгепіе 1І£І г Таіагаті і оГіагцї^с те гакіад Катіепіес
Родоїхкі. М6теі1і§ту (х. 181) о Іі&сіе до хиііапа г д. 14. X. 1648, те кібгут Неітап,
ргохг^с о рггуї^сіе ргоіекіогаіи пад ІІкгаіпу, родріхаї хі§: ВоЬдап СЬтіеІпіскі Неітап
ХУо]хка 2ароготехкіе£о і ХУхгухікісЬ Кліхі. Рго§Ьа іа гохіаіа итеіепсгопа доЬгут
хкиікіет: потеу хиііап те копси г. 1648 рггуі^І когакбте те оріек§. Оді^д хоіихг іеп
тегпатеіапу ЬуІ кіікакгоіпіе. ХУі?с те Ьиіут 1650 г. £ду Вгріа рга^п^іа итеікіас
СЬтіеІпіскіезо те тео]п§ г Тигсуа, а сЬап те тео]п§ г Мохкте^, Неітап роітеіегдгепіет
1І£І г Тигкаті гахгасЬотеаІ хкиіесгпіе оЬудтеи піехроко]пусЬ х^хіадбте. То хато
ротеібггуїо хі? те раг? тіехі^су роіет. ХІогутехгу 2. VIII. 1650 г. па г?се Охтапа-А^і,
рохіа іигескіе^о, рггухі^ теіегпо&сі, СЬтіеІпіскі гогегтеаі хо]ихг тохкіетехко-роїхкі,
кібгу, гтегасаі^с хі$ те гахадгіе рггесітеко Тигкот, те іхіосіе па Іікгаіпіе Ьу хі? хкгирії.
Саіа га$ дтеиіеіпіа гатегі^іа теаїка Неітапа о ХУоІохгсгугп^ і ]е£о ріапу дупахіусгпе,
кібгусЬ теупікіет ЬуІ §1иЬ Тутоіеихга СЬтіеІпіскіе^о г сбгк^ Ьохродага Ьириіа
(21.VIII. 1652), гтіеггаїу те іхіосіе до іе£о, Ьу рггег Х¥о1охгсгугп? га]^с те хіохипки до
Рогіу хіапотеіхко теїадсу идгіеіпе^о, од Кгути піега1егпе£о,13 гпаїегс іат па гасЬодгіе
овгодек (Кхі^хітео Родоїхкіе, о кібгет ]иг те г. 1648 тбтеіопо, рб£піе]хге Кхі^хітео
Багтасуі Зегге£о СЬтіе1піскіе£о!), коїо кібге£о, род ргоіекіогаіет Тигсуі, рап-
хітеотеобс икгаіпхка хіогтотеас Ьу хі? то£Іа.
ЬІіе Ьасг^с па Гогтаїпе хиксеху (оіггутапіе од Рогіу Миііап і ХУоІохгсгугпу 12.ІУ.
1653 г., аргоЬаіа ідеі Кхі^хітеа Вихкіе^о і і. д.), іа роїііука хо]ихги г Тигсуз копіес
копсбте гатеіодіа. Яогуїу хі? па іо £Ібтепіе дтеіе рггусгупу: ріегтехга — одтеіесгпу
апіазопігт дтебсЬ Зтеіаібте, сЬгге$сііапхкіе£О і тигиїтапхкіе^о, і теуріутеадоа хЦд оро-
гусуа дисЬотеіебхітеаикгаіпхкіе£О і хГег од піе^о гаїеіпусЬ; дги^а — піехіаіо&с гаїеіпусЬ
од Рогіу Таіагбте, кібггу гатехге те сЬтеіІі хіапотесге] — ]ак род ХЬоготеет, род
Вегехіесгкіет, род ^теапсет — хтее^о хо]ихгпіка гдгадгаїі. “Соріего техгухіка Еигора
ротеіе, ге£ ]ехі од Во^а дапу, кіеду окагуз Ь^дгіехг діа теуЬатеіепіа кгтеі сЬгге§суапхкіе]
г піетеоіі ро^апхкіе]”14 — хгеріаі ихіатеісгпіе СЬтіеІпіскіети Кіхіеі до хрбікі г теігоро-
1іі4 Кохотеут і саіут ЬіаЬосгехіутеет Кі]отеет. Водатехгу до іе£о ріасг, хкаг^і і те
копси рггекіепхітеа іиди икгаіпхкіе^о, рггег Таіагбте те ]ахуг Ьгапе£о, ггогитіету
гтегоі роїііукі Ьеітапхкіе] ки рапхітеи “]едпотеіегсгети”, до кібге£о оддатепа росісЬи
тегдусЬаІа роіхка “К.и4” ргатеохіатепа,15 те кібгет таху когаскіе і Іидотее апі “рапбте
роїхкісЬ”, апі “піетеоіі іигескіе)” піе теідгіаіу.
Хтегоі іеп докопаї хі? те копси 1653 г. “Кок іо ]ехі теїа^піе кгбіетехкі, а тпіе і
гатухіот тоіт теє техгет рггесітепу” — окгевііі бте гок раті^іпу СЬтіеІпіскі, “техгеї-
281
акіе те піт Роїакот згсг?£сіе ілзг^с”.16 Рогусуа Неїтапа зіаіа зі? те ізіосіе ігавісгп^.
СЬап, рггекиріопу 100 іузщсаті дикаїбте рггег кгбіа, оіггутатезгу од піе^о рогтеоіепіе
па Ьгапіе ]азуги коіо Ьтеотеа і па Роїезіи, ори&сії СЬтіеІпіскіево те па]кгуІусгпіе]з2е]
сЬтеіІі род 2теапсет. Розіа когаскіе^о ХУуЬотезкіево до ігакіаібте піе доризгсгопо,
Вдуг роїзсу зепаїоготеіе когакбте гпбте га “роддапусЬ” зтеусЬ итеагас росг?1і. Таїаггу
— ]ак різаі до сага СЬтіеІпіскі — сЬсіеІі ]е£о і ХУуЬотезкіево теудас кгбіотеі, а па
росг^іек 1654 г. рггувоіотеутеапо те Роїзсе оІЬггуті^ теургате? па озіаіесгпе гвп?Ьіепіе
Іікгаіпу. XV додаїки гасЬтеіаІу зі? дупазіусгпе ріалу Неїтапа ге Зтіегсіз икосЬапево
вупа, род 8 легате 3 теє Х¥гге§пін гаЬіІево. Х¥і?с те теагипкасЬ, те ]акісЬ зі? гпа]дотеа1 —
ркге Ь. КиЬаІа — піс ти іппево піе рогозіатеаіо, ]ак гегтеас г Тигсуз і Огд$ і роддас
®і? саготеі.17 І тебтесгаз іо ротезіаі те еіотеіе СЬтіеІпіскіево ріап роІ?іпу, Ьу, ротеаіітезгу
те зо]изги г Мозкте^ Кгут і В.грІ?, ІІкгаіпіе те іеп зрозбЬ род ргоіекіогаїет Мозктеу
Ьуі піегаїегпу гаретепіб.18
Х¥зр61сге§піе Ькіогусу ргатеа гозуізкіево ивод? Реге]аз1атезк4 окгебіаіз, ]ако ипі?
регзопаївд ті?дгу дтеота од віеЬіе піегаїегпуті огвапігтаті рапзітеотеуті — ІІкгаіпе
і Мозкте^.19 8ат СЬтіеІпіскі зтеб] зіозлпек ргатепо-рапзітеотеу до Мовктеу сЬсіаІ тіес
Іакі, ]ак ХУоІозгсгугпа, МиІІапу і 8іедтіо§г6д до Тигсуі, 1.]. ргоіекіогаї, роЦсгопу ге
гтеЦгкіет ог?га і ріасепіет саготеі-ргоіекіоготеі окгебіопе] согосгпе] дапіпу. Ргге-
детезгузікіет га§ сЬодгіїо ти о игузкапіе ротосу, рггесітеко Кгріе] те ріегтезге]
тіегге.
Зиг од ватево теуЬисЬи ротезіапіа 8іага зі? СЬтіеІпіскі тесіадп^с Мозкте? до
тео]пу г К.грІ4, рга^піе га тезгеїк^ сеп? “теіесгпу” рокб], ті?дгу іеті дтеота рапзітеаті
гатеагіу, гогегтеас. І ]ак піе Ьуіо, гда]е зі?, Згодка, кІбгутЬу — росг^тезгу од оіїаго-
теапіа саготеі Зіетеіегга, тіазі ІііетезкісЬ ро Впіерг і тегевгсіе ігопи роккіево, а па
ВгоіЬасЬ гогогапіа Таїагаті сагзітеа тозкіетезкіево зкопегутезгу — піе розіивітеаі зі?
те Іе] роїііусе Неїтап, іак г дги^іе] вігопу піс во піе товіо Ьагдгіе] оЬиггус і до
теі?кзгеі разуі дорготеадгіс, ]ак теіе&с о роїзко-тозкіетезкіет рогогитіепіи. Оду те
роїотеіе гоки 1651 рггуЬу! до СЬтіеІпіскіево вопіес тозкіетезкі “г розеїзітеет, ге саг
иротіпа, аЬу г рапет втеут (І. ]. кгбіет роккіт) піе тео]отеа1, Ьо саг Ьгаїи зтеети
кгбіотеі 5М. тизіаІЬу дас розіїкі і тео]зко втее геткп^с”, Іо СЬтіеІпіскі — оротеіада те
зтее] геїасуі бтеіадек паосгпу, розеї Кадгітеіііа Музіотезкі — “гог]ад! зі? і рогтеаі зі?,
сЬс^с дас ти (І. ]. розіотеі тозкіетезкіети) те в?Ь?, аіе 8гите]ко (риікотепік Сгегпі-
Ьотезкі), иіаріі в0”20 гоки рорггедпіт розідте тозкіетезкісЬ до агтаї котеаі, а те
СгуЬгупіе па зтеут дтеогге рггесЬотеутеа! затогтеапса Тутозгк? Акипдіпотеа, кідгево
гатіеггаї те гагіе роїггеЬу теурибсіс па Мозкте?...
Ро дІивісЬ коготеодасЬ, рго^ЬасЬ і вгогЬасЬ, гводгії зі? тегезгсіе зоЬдг тозкіетезкі
доріего те г. 1653 рггуі^с СЬтіеІпіскіево “те роддапзітео”. XV росг^іки гоки 1654
г]есЬа1і па ІІкгаіп? тео]етеоду тозкіетезсу діа одеЬгапіа рггузі?ві — зо]изг г Мозкте^
8іа1 зі? Гакіет докопапут. І Кгріа, ]ак зіизгпіе па теіебс о Іут Гаксіе родкгеЯіІ те зтее]
тотеіе рогевпаїпе] од кгбіа тагзгаїек ігЬу зеїтотее], Ргапскгек ОиЬгатезкі, “па зат^
Іуїко дузкгесу?” СЬтіеІпіскіево “роддап^” гозіаіа.21
Ьесг ]иг па затут тезІ?ріе піе Ьасг^с па рогогпіе Зтеіеіпе регзрекіутеу, іотеаггу-
згуїу іети зоіизготеі г Мозкте^ гіе тегбіЬу. Рггедетезгузікіет озіга рггесітеко піети
орогусуа те Іопіе зроіесгепзітеа икгаіпзкіево. Риікотепік ВоЬип, кібгу рггу8І?ві Мозктеіе
га піс гіогус піе сЬсіаІ, а ]едпосге£піе па]агд роккі г Іікгаіпу гивотеаі,22 піе зіапотеіі
Ьупаітпіеі те&гбд зіагзгугпу когаскіе] теуі^іки. XV риІкасЬ Кгорітеепзкіт і Роїіатезкіт
когасу игг?дпікбте тозкіетезкісЬ, рггуЬуІусЬ ро одеЬгапіе рггузі?ві “кцаті роЬіІі” і
рггузі?вас саготеі піе сЬсіеІі. Так зато піе сЬсіаІ рггузі?вас риік Нитапзкі і Вгасіатезкі.
СгагпоЬуІзсу тіезгегапіе “піе тедгі?сгпіе Мозкте? рггу)?1і”, а реге]аз1атезкісЬ в^аііет
до рггузі?ві р?дгопо. Ьесг со па]теагпіеізге, тегЬгапіаІо зі? игпас теїадг? тозкіетезк^
дисЬотеіепзітео ргатеозіатепе: “МеігороНіа і агсЬітапдгуїа ріесгагзкі г іет зі? де-
282
кіаготеаіі, іе теоі^ ротггес, піі рггузі?з? гіоіуб саготеі”.23 Во кіеготеаіа Іет дисЬотеіеп-
зітеет зіизгпа (роіет піезіеіу зргатедгопа) оЬатеа иігаїу піегаїеіповсі сегктеі икгаіпзкіе]
рггег дозіапіе зі? теїгороіііу кі]отезкіезо род теїадг? раїгуагсЬу тозкіетезкіезо.
Роддапіе га§ Іегуїогушп когаскіезо Мозктеіе гбтепаїо зі? родгіаіотеі ІІкгаіпу і теїго-
роїіі кі]оте8кіе], а гаїет теудапіи тезгузікісЬ ргатеозіатепусЬ ХУоІупіа, Родоіа, Визі
Сгегтеопе] і СЬеІтзгсгугпу те г?се роїзкіе; згогіїо опо піесЬуЬпет терготеадгепіет те
ІусЬ кга]асЬ ипіі, а теі?с роїопігасуз і копГівкаЦ оІЬггутісЬ дбЬг, кібге сегкіете
ргатеозіатепа іат розіадаїа, со Іеі ггесгутеібсіе те сгазасЬ “Виіпу” зі? зіаіо. Рогаїет
патееі тевгбд гтеоіеппікбте 8о]и8ги г Мозкте^ розІ?ротеапіе ріегтевгусЬ розібте Ьіа1е£о
сага піе Ьидгіїо гЬуІпід зутраіуі і гаиГапіа. Рггу8І?зас те ітіепіи сага, сге^о зіагзгугпа
икгаіпзка, те ро]?сіасЬ Вгріє] теусЬотеапа, од пісЬ зі? дотазаіа, зіапотесго одтбтеііі.
ІЧаїотіазІ окагутеаіі гЬуІпід сіекатеовб те іпіегезотеапіи зі? згодаті икгаіпзкіті і до
Ьидотеапіа Гогіесу те Кі]отеіе, ротіто зог^сусЬ ргоіезібте, паїусЬтіазі рггузіздйіі.
СЬтіеІпіскі ]едпак піе тіаі піезіеіу тебтесгаз теуЬоги. І гдіатеітезгу іеіагвд г?к^
орогусу? теетеп?1ггп4 піерогогитіепіа зтеоіт гтеусга]ет дуріотаїусгпеті дтеигпасгпі-
каті па гагіе изип^тезгу, розіапотеіопу ріап зріизги г Мозкте^ теукопаі.
Аіе даізге теурадкі піе отіезгкаїу теукагас саіе] піезІаіоЗсі и^оду па піедотбтеіе-
піасЬ зібтепіе ораііе]. КопПікІ тозкіетезко-икгаіпзкі тизіаі теуЬисЬп^с і теуЬисЬп^І
паїусЬтіазі ро изодгіе, г росг^іки па Іегепіе Ьіаіогизкіт.
Мбтеі1і£ту те згкіси рорггедпіт о окирасуі Віаіогизі рггег тео]зка икгаіпзкіе і
терготеадгапіи іат “рггуз^ди” когаскіезо піе Іуїко га гзод^, аіе патееі па теегтеапіе
Ьіаіогизкіезо теїо&сіапзітеа, тіезгсгапзітеа і сг?§сі Ьіаіогизкіе] згІасЬіу. Окирасуа іа
Іеіаіа те іпіегезіе райзітеотее] роїііукі СЬтіеІпіскіезо, кібге] зібтепут сеіет Ьуіо, ]ак
теіету, “теуЬісіе г піетеоіі Іаскіе]” тезгузікісЬ гіет гизкісЬ Вгріє], оддатепа родІезіусЬ
теїадгу дисЬотепе] теїгороіііу куотезкіезо, а тадоусЬ оЬеспіе родіе^ас теїадгу Зтеіескіе]
Неітапа икгаіпвкіе^о. Роїііука Іа г паїигу ггесгу зіап?1а те саїкотеііе] зрггесгпо&сі г
д^гпо^сіаті тозкіетезкіеті, кІбгусЬ рггедзіатеісіеіе теідгіеіі те и^одгіе Реге]аз1ате8кіе]
акі роддапіа зі? ІІкгаіпу і оЬіеІпіс? ротосу когаскіе] те родЬі]апіи па ггесг рапзітео-
теобсі тозкіетезкіе] іппусЬ гіет Вгріє]. І §ду те пазІ?рзІтеіе зоіизги ІІкгаіпу г Мозкте^
теуЬисШа тео]па роїзко-тозкіетезка, а па Віаіогиб род теодг^ зате^о сага текгосгуїо
тер]зко оІЬггутіе, іо ті?дгу ІІкгаіпу і ]е] “зо]изгпікаті” гогросг?Іа зі? паїусЬтіазі
сісЬа, аіе ирогсгутеа теаїка о згоду Ьіаіогизкіе, кібге Мозктеа росг?1а итеагас га зтеріе і
гадпе] теїадгу Ьеїтапзкіе] теідгіес те пісЬ і игпас піе сЬсіаіа.
§1едгіс га саіут рггеЬіе£Іет іе] падгтеусга] сіекатее] теаікі, кібге] ]едеп даізгу
ерігод — дгіаіаіпобс Ітеапа 1Чесга]а — теуге] пазгкісотеа1і£ту, піе тату діа Ьгаки
тіе]зса тогпобсі. Хагпасгуту їй Іуїко ]д росг^ікотеу тотепі сЬагакіегузІусгпу:
зргате? Копзіапіезо Рокіопзкіезо.
ЗгІасЬсіс Ьіаіогизкі, годет г МоЬіІетезгсгугпу, Копзіапіу ХУасІате Рокіопзкі —
“іоіпіегг одтеагпу, сгіотеіек теутотепу і гг?сгпу, та]^су Іісгпе зіозипкі те МоЬіІетеіе і
ті?дгу окоіісгпз згІасЬіз”, ]ак 30 сЬагакіегги]е Ь. КиЬаІа — Ьуі датепут гпа]отут і
дототепікіет ВоЬдапа СЬтіеІпіскіезо. Росг^ікбте ]езо дгіаіаіпобсі доІусЬсгаз піе
гпату, аіе тоіету рггури§сіс, іе паїегаї оп до №30 Іури згІасЬіу Ьіаіогизкіе], кібга,
зіапотеі^с те XV.Кз. Ьііетезкіет еіетепі тегз!?дет Вгріє] зкга]піе орогусуіпу, ]иг од
теуЬисЬи ротезіапіа икгаіпзкіезо згикаїа те піет орагсіа і па ротосу когаскіе] зтее
ріапу етапсурасуі Віаіогизі оріегаїа [рог. XV. Ьурупзку], ”Ттеогу” (ВЛТ), і. 2, з. 353].
В^ді со Ь^ді рогозіатеаі оп те ЬІігкісЬ зІозипкасЬ г Неїтапет, зкого ]иі те сгазіе
ігакіаібте, роргаедгадоусЬ изод? Реге]аз1атезк^, СЬтіеІпіскі і ХУуЬотезкі гаретепіаіі
Ьріагбте тозкіетезкісЬ, іе МоЬіІете ]ак і ХУо]зко Харогоізкіе ргоіексу? сагзк^ рггуітіе.
І ггесхутеібсіе, те оЬогіе риікотепіка пііупзкіезо Ітеапа Хоіоіагепка, кібгу ро гатеагсіи
зріизги г Мозкте^ гозіаі теузіапу до Віаіогизі па ротос терізкет тозкіетезкіт, г]атеіі
зі? Рокіопзкі г теіе£сі% іе ]едгіе до СЬтіеІпіскіезо, Ьу гіоіуб па г?се Неітапа
283
оггузі?в? сагохуі. ІесЬаї оп ху Іісгпут огзгаки 400-іи тіезгсгап тоЬіІехузкісЬ і згіасЬіу,
г кібге] рггедпіе]зі: Себко СІпсгупзкі, 8іапіз1а\у Мопхуід, ВоЬдап Іхуапохузкі, Рахує!
Окигехуісг, МісЬаІ Видпіскі, Аіекзапдег Кисгуйзкі, дхуа] СЬот?іохузсу і іппі. 2о!о-
іагепко, таізсу піеху^ірііхуіе одрохуіедпі^ іпзігиксу?, рггудахузгу Рокіойзкіети оддгіа!
когаскі діа осЬгопу, одезіа! ро гагаг до Неітапа. І г іеро рохходи хууЬисЬіо ті?дгу
риікохупікіет икгаійзкіт а Ьо]агаті тозкіехузкіті ріегхузге піерогогитіепіе.
Во]аго\уіе Ьохуіет ху туб! роїііукі тозкіехузкіе] дотараіі зі?, Ьу Рокіойзкі
рггузі?ра1 Ьегробгедпіо сагохуі, а піе рггег СЬтіеІпіскіеро, і Ьу 2о1оіагепко одезіаі ро
піе до СЬтіеІпіскіеро, Іесг до оЬоги сагзкіеро. ЬГатіезіпік Ьеітайзкі окагаї зі? ]едпак
піехуггизгопут; Ьо]агбху гЬуі рбізібхукаті, зхуо]є ггоЬіі і гогросг^і окирас]? Віаіогизі
па ггесг рапзіхуохуобсі икгаійзкіе], гограпігохуахузгу оЬзгаг ті?дгу Нотіет і МоЬіІехует
ро когаски, рггуі^хузгу га хуіедг^ СЬтіеІпіскіеро іуіиі Ьеітапа 8іе\уіегзкіеро. ХУбхусгаз
Мозкхуа сЬхуусііа зі? іпперо зрозоЬи. ОЬіеіпісаті і іуіиіет риікохупіка Ьіаіогизкіеро,
рггусІ4£П?іа опа па зху^ зігоп? Рокіопзкіеро; падапіаті и]?1а гпа]дцІ4С^ зі? ху ]еро
оЬогіе згІасЬі? Ьіаіогизк^ (пр. Ріоіг Мапкоххзкі оіггутаї од сага хуіеб 8ати1кі, ЛакбЬ і
Апдгге] Магсіпкіехуісге — ВоЬиг іід.), а іа згіасЬіа Іііехузка, гагбхупо Нкгаіпіе ]ак і
етапсурасуі Віаіогизі хугора, кібга сагохуі рггузі?р1а, гозіаіа оіосгопа зресуаіпуті
сагзкіті хугр1?даті (пр. КггузгіоГ 2а\уізга тагзгаїек XV. Кз. Ьіі. оіггутаї од сага
доЬга кз. Лапизгохуе] ВадгіхуіНохуе].24) Роїііука икгаійзка па Віаіогизі гозіаіа ху іеп
зрозбЬ рггег “зо]изгпіка” газгасЬохуапа. МоЬіієху, кібгу рггедіет зат сцгуі ки
ІІкгаіпіе, оЬеспіе роддаї зі? Мозкхуіе, піе Ьасг^с па Іізі ргоіорору пігупзкіеро г
оЬоги 2оіоіагепка до МоЬіІехуіап ху ітіепіи Неітапа і Меігороіііу різапу г гад^,
“аЬубсіе до ХУоізка 2арогозкіеро зі? зкіопііі і Цсгуїі зі? род оЬгоп? Неітапбху
гарогозкісЬ і саіеро хуо]зка, аіеЬу, Ьгоп Воіе, Мозкхуа зхуоіт оЬусга]ет піе гесЬсіаІа
ху ргодгіе хуазгут ргаху зхуоісЬ зіапохуіс, аіе аЬубсіе зі? іакіеті хуоіпобсіаті сіезгуїі,
]акіе саг даі ІІкгаіпіе пазге] і рапи Неітапохуі...”
РгобЬу 2о1оіагепка, Ьу рггупа]тпіе] хуоіпо Ьуіо ху рохуіесіе тоЬіІехузкіт га
икагет сагзкіт іусЬ, кібггу сЬсз Ьус когакаті, до \Уо]зка 2арогоізкіеро рггуітохуас,
піе одпіозіу 2адперо зкиіки. Маїо іеро, Рокіойзкі і ]еро іохуаггузге, рггегаіепі окги-
сіейзіхуаті, кібгусЬ піеЬахует росг?!а доризгсгас зі? Мозкхуа (сг?бс згіасЬіу зтоіейзкіе]
гозіаіа дерогіохуапа до Мозкхуу, іо зато зіаіо зі? ге згіасЬіу хуііеЬзк^ і і. д.),
зігасіхузгу падгіе]? хуугхуоіепіа Віаіогизі га ]е] ротос^, а гегхуахузгу рорггедпіо г
ІЛгаіпз, хугбсіїі піеЬахует род ргоіексу? роїзк^, оіггути]^с од Вгріє] атпезіу?.25. Сі
габ, со рггу Мозкхуіе гозіаіі, род ]е] озіоп^ рггесіхуко когакот і “когасгепіи зі?”
хуіобсіап і тіезгсгап ЬіаІогизкісЬ \уузі?рохуас согаг бтіеіе] росг?1і. І рггекопапіе, ге
хуіадга сагзка г рггуз^дет когаскіт рородгіс зі? піе да, ге падиіусіа тозкіехузкіе
хугторз ху гіетіасЬ икгаійзкісЬ геакс]? роізк^ — іо Ьуіа пайка, хуузпиіа рггег
СЬтіеІпіскіеро ]иі г ріегхузгусЬ кгокбху хузрбіперо г похуут 5о]изгпікіет дгіаіапіа. 2
кагдут дпіет хуугаіпіе]зге гаЬогсге д^гпобсі \уо]ехуодбху ху Куохуіе26 і оЬІісгопе па
піегадохуоіепіе г Мозкхуу ипіхуегзаіу кгбіехузкіе, кібге ргбсг иір діа когакбху пахуеі
“хуіесгпе ихуоіпіепіе од гоЬбі і гасіадбху діа Іидгі тіезгсгайзкісЬ і хуіе]зкісЬ розро-
дагзіхуа рі1пи]^сусЬ” оЬіесухуаІу,27, іо рггекопапіе Ьеітайзкіе піеЬахует хуутохупіе
роіхуіегдгіїу.
№і?с зіозипек Неітапа до Мозкхуу иіерас хукгбісе росг^і газадпісге] гтіапіе. На
]е] тіезгапіе зі? до зргаху хуехуп?іггпусЬ ІІкгаіпу піе гегхуаіаі оп осгухуібсіе пірду, а га
гпозгепіе зі? г сагет ротіто зхуо]є] хуіедгу кагаї хуіппусЬ Ьег тііобіегдгіа. Ву габ
ипіегаїегпіс зі? од Мозкхуу і ху роїііусе гехуп?іггпе], ху раг? тіезі?су ро иродгіе
Реге]аз1ах¥8кіе] ихуагаї га зіозохупє хугпохуіс зо]изг г Тигсу^. І ]иі ху катрапіі 1655 г.
рггесіхуко Вгріє], Мозкхуа Ьуіа ху ]еро г?касЬ іуїко пагг?дгіет. Ргохуадгі оп Ьохуіет і?
катрапі? ху бсізіет рогогитіепіи г похуут зо]изгпікіет — Згхуесуз, гатіагу тозкіеху-
зкіе хузг?дгіе рага1і2и]^с. Род Низіаіупет пр. кагаї когакот Ьег діирісЬ когохуодбху
284
вгіигтцізсе “зо]ивгпісге” хуо]зка сагзкіе згаЬІаті гогр?дгіс, рои'іедгіаи'згу ісЬ адодгохуі
Виіигііпохй, ге XV Низіаіупіе “]езі диіо ргахуозІахупусЬ”, а родсга оЬ1?гепіа Ілуотеа
ХУуЬохузкі XV рогогитіепіи г Неітапет рггезіггеваї гпасг^со оЬ1?±опусЬ, Ьу XV гадпе
ігакіаіу г Мовкну \¥да\¥ас зі? піе бтіеіі. Ро<1 ІліЬІіпет гп6\у га одЬіегапіе рггузі?ві па
іті? сагзкіе ті?дгу дохубдс^ тозкіехузкіт Роііоткіпет. а риікошпікіет Оапіеіет
У¥уЬохузкіт рггузгіо до {>и'а1іои/пе{’о зіагсіа. У^гезгсіе рога ріесаті зо]изгпік6ху тоз-
кіехузкісЬ гахуагі Неітап и- копси іе] катрапіі г Таїагаті ігакіаі, гоЬохуі^гахузгу зі?
Мозкху? одзЦріс, га со озасгопу Виіигііп тизіаі Таіагот окир оІЬггуті гаріасіс і
хузгузікіе 8Х¥Є Іиру одзЦріс. Озіаіесгпе гегхуапіе г Мозкху^ зіаіо зі? піеипікпіопет.
Міаг? га§ сіегрііхуозсі Ьеітаіізкіе] рггеЬгаї пакопіес рггутіегге ті?дгу Мозкху^ і
Роїзк^ га робгедпісіхует Аизігуі хує УУггебпіи 1656 г. род \Уі1пет гахуагіе.
Рггутіегге іо водгіїо XV па]гухуоіпіе]зге іпіегезу Іікгаіпу, оЬаІаІо га ]едпут гата-
сЬет па]хуагпіе]вге рапвіхуохуе ріапу Неїтапа. Мозкхуа зіахуаіа ві? ротоспіс^ Роївкі, а
хуі?с во]из2 г пі^, вібхупіе рггесіхуко Вгріє] гахуагіу, зігасії діа ІІкгаіпу хузгеїк^ гасу?
Ьуіи. Маїо іе^о, рггутіегге іо гхугасаіо зі? рггесіхх'ко похуети зо]изгпіко\уі СЬтіеІ-
піскіево згхуедгкіети кгоіохуі Кагоіохуі Сизіахуохуі, а хуі?с хугтаспіаіо Кгрі? па піе-
коггубс Згхуесуі і іет затет озіаьіаіо рогусу? Іікгаіпу. І, со па]хуагпіе]зге, озІаЬіопа
XV іеп зрозбЬ ІІкгаіпа тіаіа зі? віас когіет оГіагпут охуе] роїзка-тозкіехузкіе] г^оду.
АУвгеїкіе икгаіпзкіе азрігасуе рапзіхуохуе тіаіу Ьус хузрбіпеті зііаті зрггутіеггопусЬ
гдіахуіопе і зГега роїзкісЬ і товкіехузкісЬ хуріухубху XV гіетіасЬ пазгусЬ га ІсЬ г^одз
оЬорбіп^ родгіеіопа. \Уі?с та£пасі і роївсу згІасЬсісу г Віаіогизі і Іікгаіпу, рггег роху-
зіапіе икгаіпзкіе ге зхуусЬ дбЬг хуурагсі, хургохуадгіхузгу до рггутіегга рипкі о рохуо-
Іапіи па па]Ь1іізгут зе]тіе сага па дгіедгісгпе^о кгбіа роїзкіево, тіеіі падгіе]? одгув-
кас зхує та]зікі рггу ротосу хуіадгу сагзкіе], гпасгпіе од вії озІаЬіопе] Вгріє]
роі?гпіе]вге].28 \Уі?с ровіоху когаскісЬ, кіогу XV ітіепіи Неїтапа і Нкгаіпу до 5¥і1па
рггуЬуІі, котізагге тозкіехузсу і роївсу до гаду піе дори&сіїі, тбхуі^с, ге §дгіе кгбіохуіе
ігакіціз, іат ісЬ роддапі £Іози тіес піе то§^...
АгсЬілуа рггесЬохуаІу до сгазбху пазгусЬ сЬагакіегузіусгпе оролуіадапіе зіаге^о
ЕизіасЬе^о ХУуИохувкіе^о о іет, со зі? XV СгуЬгупіе па хуіє^с о рггутіегги тіепзкіет
хує дхуогге Ьеітапвкіт дгіаіо. Розіоху, кіоггу г ХУіІпа хугбсіїі, Неітап, різагг і риікоху-
пісу гогруїухуас росг?1і. “І розіохуіе — орохуіадаї ХМуЬохузкі — оЬ^м/згу Неїтапа
ВоЬдапа СЬтіеІпіскіево га по^і, Ігаті зі? гаїехуа^с, тохуііі; дгІ8 ]иг \¥о]зко Харогогз-
кіе XV ІІкгаіпіе г£Іп?1о, і ротосу гпік^д піе хуідас, і піета §дгіе £Іо\уу рггуіиііс. №е
хуіету піс, ]ак іе рггутіегге гахуагіі г Іаскіті котізаггаті хуіеісу реіпотоспі сагзкіе£о
хуіеіісгезіхуа розіохуіе. Во піе іуїко піе гадгіїі ві? г паті, аіе пахуеі до патіоібху розеї-
зкіск гдаїека піе дори£сі1і, ]ако рзбху до сегкхуі Воге]. А ЬасЬохуіе пат рохуіадаіі, ге
г§од? г сагзкіті розіаті гахуагіі хуедіе Роїапохузкіево ігакіаіи і ге пат, \Уо]8ки Харо-
гогзкіети, Ьус ге хузгузік^ ІІкгаіпе ро зігопіе кгбіехх'зкіе], и пісЬ, и піерггу]асі61
Кггуга $т?ІЄ£О, і ЬасЬбху ро зіагети XV роддапзіхуіе. І ]е§1і піе гесЬсе Ьус ^о]зко Хар.
і хузгузіка ІІкгаіпа и ЬасЬоху XV розіизгепзіхуіе, іо сагзкіе хуіеіісгезіхуо шо]8каті зхуеті
Ьасіїот рота§ас і, гЦсгухузгу зі? г піті, \¥о]зко Харогогзкіе Ьіс Ь?дгіе. І риікохупісу
дгіххіс зі? росг?1і, XV ]акі зрозбЬ іак ві? г піт зіас то^іо. А Неітап Вокдап СЬтіеІ-
піскі — орохуіадаі даіе] ХУуЬохузкі — рогхуаі зі? ]ако згаіопу, кіогу гогит розігадаі, і
хуоіас росг^і: ]иг, дгіесі, хуу іет зі? піе тагіхусіе! Ла хуіет, со г іет исгупі?: ІггеЬа
одзі^ріс пат од г?кі сагзкіе], а іат р6]дгіету, вдгіе віадука Ка]«угзгу Ьус пат каге
— піе іуїко род шіадсз сЬггезсіапзкіт, аіе сЬосіагЬу род затут Ьізигтапет. Во
гараііі зі? Неітап іак — дода]е зкготпіе АУуЬохузкі з!исЬа]^сут ІЄ£О орохуіадапіа
Ьо]агот тозкіехузкіт — ]ако піе цодгі зі? ргахуозіа^пети сЬггезсіапіпохуі і гогкагаї
паіусЬтіазі розіас ро риікопікои хузгузікісЬ па зе]т”.29
Оху икгаіпзкі зе]т рапі?іпу гогросгаї зі? XV СгуЬгупіе 2/12 Рагдгіетіка 1656 г. На
зе]тіе іут, ]ак гарогіохуаіі зхує] хуіадгу хх'о]ехл'одгі тозкіехузсу, “хузгузсу риікохупісу, і
285
аззахуиіу, і зеіпісу зкіабаїі пахугаіет ті?дгу зоЬг) ргхузі?^?, ге іе§1і кіокоїхуіек па пісЬ
пазіздй, іо опі рггесіхуко іакіети піерггуіасіеіохуі кагдети хузгузсу іак іедеп т^г
гагет зіас таіз”.30 Ідеа піеродіе^іовсі ІІкгаіпу, оп^і XV АУі^іІі? §\УІ?іа ІЧагодгепіа 1648
г. XV. Кцохуіє, XV сЬхуііі ріегхузге§о ігуитГи ггодгопа, дхіз ро сі?гкіеі хуаісе иггесгухуізі-
піоп^ гозіаіа. Каисгепі кгхуахует озтіоіеіпіет дозхуіадсгепіет, Неітап, риікохупісу,
азвахуиіу і зеіпісу піе гдгадііхуут “розігоппут топагсЬот”, іесг зоЬіе Батут па
оЬгоп? ІІкгаіпу ргхузі?2а1і. І о<1 іеі хкіеікіеі сЬхуііі рохугоіи хузіесг Ьус іиг и пах піе
то§1о. ОдЦд хузгузіко, со зі? Іе] хазадхіе зрггесіхуіаіо, піохіо ІІкгаіпіе га^іад? і гиіп?.
Оді^д кагдосгевпа роїііука пазга, кібга о рггу5І?дге XV СгуЬгупіе гаротіпаїа, копсхуіа
зі? Ьапкгисіхует, дергахуасу^, гогкіадет...
Лих па зе]тіе СгуЬгупзкіт зіап?1у рггед икгаіпзкіті т?гаті зіапи па]\уагпіе]8хе
га^адпіепіа роїііукі гехуп?іггпеі і хуехуп?іггпеі. І Неітап ВоЬдап СЬтіеІпіскі гогхуі^гас
Іе хубхусгаз роігаіїї.
Ргге<1 ІІкгаіпу хуугазіаіа роі?гпа Мозкхуа, г іуіи сгаіі зі? ^оіохуу до ротосу
кагдети хуговохуі о Тигсу? орагіу Кгут, а г Ьоки сгуЬаІа па піезгсг?§1іху^ сЬхуіі?
ІІкгаіпу озІаЬіопа іиг, аіе піерокопапа іезгсге Вгріа. Воіизге г Кгутет, Тигсу4 і
Мозкху^ ргесіхуко Вгріеі гахуіодіу. Іак о рггесіхухуа^а зата рггег зі? пазихуаіа зі?
оЬеспіе котЬіпасуа зоіизги г ПхрЦ і Кгутет рггесіхуко Мозкхуіе, іет роп?іпіеізга, ге
рггусі£пі?сі до тиги Роїасу гіоіе ^бгу XV іут сгазіе ІІкгаіпіе оЬіесухуаІі. Діє Неітап
Ьуі га т^дгут роіііукіет, Ьу дас зі? гіарас па Ьасгук, па кібгу роіет \УуЬохузкіе§о
роітапо. “Вуї сгаз — тбхуіі XV копси 1655 гоки СЬтіеІпіскі китохуі зхуети розіохуіе
роїзкіети ЬиЬохуідгкіети, орохуіедгіахузгу ти рггедіет гпап^ Ьаік? о хуіе§піаки, іе§о
зупіе і ху?ги — кіедубту XV іут хуіеікіт доти Вгріеі, іедпі і дгидху XV г^одгіе іуіос,
Іакпаіхуі?кзгет сіезгуїі зі? рохуодгепіет. Когасу газіапіаіі хуаз ріегзіаті зхуеті рггед
паіагдет ЬагЬаггупсбху, а оЬухуаіеІе кгбіезіхуа піе гаїохуаіі іт іеі одгоЬіпу тіека XV
к$сіе §дгіе піе сЬодгіїі сі, со зі? га іедупусЬ зупбху іеі зіагогуіпеі оісгугпу ихуагаїі.
ХУіеду кхуііп?1о кгбіезіхуо роїзкіе, Ьидгіїо гагдговб XV з^зіадасЬ, а Роїасу гі^сгепі г
когакаті гахузге гхуусі?зіхуа одпозіїі. Аіе одк^д сі, со зі? га зупбху іе§о кгбіезіхуа
ихуагаіз, гасг?1і пазге хуоіповсі пагизгас, пазге £Іохуу гапіс, когасу гасг?1і к^зас і гозіаіі
XV гпасгпеі сг?£сі розіекапі, аіе і піе таїо зупбху кгбіезіхуа г^іпеїо. Пекгос іедпа і дги^а
зігопа рггуротпі к1?зкі хугаіетпіе гадапе, одпахуіа зі? гетзіа і сЬосЬу рггузгіо до
роіедпапіа, гегхуіе іе паідгоЬпіеізга рггусгупа. І паіт^дггеізга §1охуа піе хууту§1і
іппе^о зрозоЬи ігх№а1е£0 изрокоіепіа, Ьо іуїко іедеп зроздЬ рогозіаіе: геЬу Кгдіезіхуо
Роїзкіе гггекіо зі? хузгеїкісЬ ргаху зхуоісЬ, кібге го§сі до саіе^о Кзі?зіх¥а Кизкіе£О (пізі
иі Ве^пит Роїопіае гепипсіапдо отпі, циод ргаеіепдіі аі іоіит Оисаіит Киззіае іигі
зио) і оддаїо Яи§ когакот ро \У1одгітіегг, Ьхубху, Іагозіаху, Рггету&І, Ьуіе хуго^бху
Кгріеі одріегаїі. Туїко, ге згІасЬіа па іо піе рогхуоіі, сЬосЬу ісЬ зіо XV саіет кгбіезіхуіе
гозіаіо, когасу га£, рбкі Ьгопі зіапіе, од іе^о хуагипки піе одзі^рі^.”31
Копіесгпобс саїкохуііе^о гггисепіа хує хузгузікісЬ гіетіасЬ икгаіпзкісЬ іаггта
рапзіхуохуобсі роїзкіеі і Ьегхуг§1?дпіе хуторі зіозипек Кгріеі до рапзіохуе^о ипіега-
Іегпіепіа зі? ІІкгаіпу32 — іо Ьуіа ріепузга і паі^ібхупіеізга рггезгкода па дгодге до
Іакіеікоїхуіек икгаіпзко-роізкіеі и^оду. \¥упікіет іакіеі и^оду тизіаІоЬу Ьуб игпапіе
сЬос ху сг?§сі ІІкгаіпу рапзіхуохуобсі роїзкіеі, а гаіет зрагаїігохуапіе саіеі хуаікі г
Мозкхуз. Во ху сгазіе іеі хуаікі сі?гкіеі і ігидпеі гахузге §гогі1аЬу ІІкгаіпіе похуа
окирасуа роїзка, а ху іеі пазі?рзіхуіе хугтоіепіе зі? XV зроіесгепзіхуіе икгаіпзкіет
паізігазгпіеізгусЬ діа Неітапа тозкаїоГіїзкісЬ рг^дбху, кібге ху тазасЬ, гогіаіггопусЬ
окгисіепзіхуаті Вгріеі (дозгсг?іпе пр. зризіозгепіе Вгасіахузгсгугпу ху г. 1654!33 і хубгбд
зіагзгугпу озіаіесгпіе ггагопеі рузгаїкохуаЦ роїііук^ роїзк^34) — гахузге §гипі родаіпу
гпаідохуаіу. Вег гакопсгепіа гаїет хуаікі г Кгрі^ (піе г Роїзк^ еіпо£га(їсгп% Ьо іа
Неітапа піе оЬсЬодгіїа хусаіе) і озіаіесгпе^о хуузхуоЬодгепіа саіеі ІІкгаіпу “г пієхуоіі
Іаскіеі” — Ьег гаЬегріесгепіа икгаіпзкіеі Іидпобсі гоїпісгеі од піеизіаппусЬ парадбху
286
ІаіагзкісЬ — о хуурагсіи па]агди шозкіехузкіеро піе торіо Ьус тохуу. Неітап гогшпіаі
іо дозкопаїе і па іет орагі оп па]ріепіа1піе]зге роїііусгпе ріапу ху озіаіпіт гоки зхуеро,
па піезгсг?бсіе ІІкгаіпу гакгбікіеро рапохуапіа
Оібхупут сеіет охуусЬ ріапбху ЬеітапзкісЬ Ьуіо: гаЬегріесгарс і иргипіохуці^с
райзіхуохуд піегаїеіпобб ІІкгаіпу, оЬегхуіадпіепіе Кгути і одеЬгапіе гарагпі?іусЬ рггег
ВгрЦ гіет икгаіпзкісЬ, кібге V зкіад іегуюгуит когаскіеро, рггег ирод? ХЬогохузкз
гакгебіоперо, ]езгсге піе хуезгіу. Оріегаїу «і? іе ріапу па коаіісуі ІІкгаіпу, Зіедтіоргоди,
Миііап, Моїозгсгугпу і Бгхуесуі — коаіісуі гхугбсопе] рггесіхуко Вгріє] г ]едпе] зігопу,
а Кгутохуі г дгиріе] і гаЬегріесгопе] па гагіе пеиігаїпобсіз Мозкхуу. О пеиігаїпобб і?
—гагпасгту — сгупії хубхусгаз хузгеїкіе тоіііхуе дуріотаіусгпе гаЬіері озігогпу і
гогхуагпу зіагу икгаіпзкі Неітап. На тосу зо]изги ІІкгаіпу г Вакосгут і Ьозродагаті
хуоіозкіт і тиііапзкіт г ]едпе] зігопу, і ігакіаібху СЬтіеІпіскіеро г Кагоіет Єизіахуєт
г дгиріе] — хувгузікіе гіетіе икгаійзкіе Вгріє] і сг?бс Віаіогизі (ро Зтоіепзк)
рггусЬодгііу хує хуіадапіе №о]зка Харогогзкіеро, сгуїі рапзіхуохуобсі икгаійзкіе]. Згхуесуа
(ге зхуут зо]изгпікіет еіекіогет ЬгапдепЬигзкіт) оіггутухуаіа Ргизу, ХУіеІкороІзк?,
Ьііху?, Кигіапду?, ІпПапіу і гезгі? Віаіогизі. Вакосгу тіаі падгіе]? дозіас Кгакбху і
Маїороізк?, а ІУоІовгсгугпа і Миііапу роі?гпз ротос рггесіхуко Таіагот. IV гагіе ]еб1і
Ьу саг, кібгу г Вгрц гахуагі зоіизг рггесіхуко Згхуесуі, хугпіезгаі зі? <1о хуо]пу і гесЬсіаі
ротарас Роксе сгу іо рггесіхуко Згхуесуі, сгу іег рггесіхуко ІІкгаіпіе, іо коаіісуа, а
ІІкгаіпа рггедехузгузікіет (ху кібге] ргфіу тозкаїоіїїзкіе гозіаіуЬу рггег зо]изг
тозкіехузко-роізкі гадукаїпіе родкорапе), тіаіа зі? гхугбсіс хузгузікіеті зііаті рггесіхуко
Мозкхуіе. ІУЬгеху хуі?с хузгузікіт ріапот роїііукі тозкіехузкіе] гозіаі ху росг^іки 1657
г. хуузіапу рггег Неітапа рггесіхуко Вгріє] па ротос Вакосгети риікохупік Хдапохуісг.
Лебіі Ьу Мозкхуа рггесіхуко іети гаргоіезіохуаіа і ро зігопіе Вгріє] зіап?1а, тизіаіо
ті?дгу пі^ і ІІкгаіпу рггуібс бо гогргахуу ог?гпер5
І хуіабпіе ху сЬхуііі, рсіу роїііусгпо-райзіхуохуе ріапу Неітапа рггуЬгаІу сЬагакіег
]иг гиреіпіе хуугаіпу, р<1у саїкохуііе ипіегаїегпіепіе зі? хузгузікіе] ІІкгаіпу, гагбхупо од
Роїзкі ]ак од Мозкхуу, зіаіо зі? кхуезіуз дпіа Ьіег^серо, рггуЬуІа до СгуЬгупа дериіасуа
згіасЬіу рохуіаіи Ріпзкіеро, Ьу гіогус Неітапохуі і ІУо]зки Харогогзкіети па хуіесгпз і
піегогегхуаіпз рггу]аій рггу8І?р?. Оериіасуа іа гозіаіа рггег Неітапа г оіхуагіеті
гатіопаті рггу]?іа, Ьо акі рггуЦсгепіа зі? згіасЬіу икгаійзкіе] до рапзіхуохуобсі
о]сгузіе], кібгеро Ьуіа опа хуугагет, градгаї зі? саїкохуісіе г роїііукз хуехуп?іггпч
ВоЬдапа СЬтіеІпіскіеро. ІУі?с Ьу іеп акі раті?іпу паїегусіе ггогитіес, од рггед-
зіахуіепіа ху гагузіе роїііукі гехуп?іггпе], тизіту ргге]бс до пазгкісохуапіа газад
бхусгезпе] икгаійзкіе] роїііукі хуехуп?іггпе], кібг^бту, ]ако роїііук? зосуаіп^, гериіиізсд
зіозипкі ті?дгук1азохуе, па росг^іки зіидуит піпіе]згеро окгебіііі.
АгеЬу па]р16хупіе]зге гадапіе ВоЬдапа СЬтіеІпіскіеро, сеі хузгузікісЬ ]еро дуріота-
іусгпусЬ гаЬіербху — зіхуоггепіе па ргигасЬ ргазіаге] Ризі Кцохузкіе] похуеро рапзіхуа
икгаійзкіеро — иггесгухуізіпіс, паїегаїо копіесгпіе орггес зі? па іусЬ хуагзіхуасЬ
икгаіпзкісЬ, кібге га роїііусгпіе сгуппе і роїііусгпіе іхубгсге торіу Ьус хубхусгаз
ихуагапе. Так^ хуагзіхуо, па кібге] орагі еі? де іасіо саіу бхусгезпу роїііусгпу изігб]
ІІкгаіпу, зіаіа зі? хуагзіхуа когаска. Опа гогросг?1а рохузіапіе, опа ро ргохуадгіїа, опа
іег даізге гусіе ІІкгаіпу, па гдоЬусгасЬ рохузіапіа орагіе, па зхуо]з тоді? і хуедіе зхуусЬ
роіггеЬ Ьидохуаіа. Ріегхузге дхуа Іаіа гехуоіисуі хуагзіху? когаск^, ]ак тбхуііібту,
гадукаїпіе ху рогбхупапіи а сгазаті рггедрохузіапіохууті рггеіхуоггуїу. ^зі^кіу ху пщ
Ьохуіет од доіи піегіісгопе ггезге гатогпіе]згеро хуіобсіапзіхуа, гдаїа зі? г піз хуі?кзгобс
икгаійзкіеро тіезгсгапзіхуа, а од рбгу ху згегері когаскіе пар!уп?1а ху Ьагдго хуіеікіе]
ііобсі згІасЬіа ге хузгузікісЬ гіет ВизкісЬ Вгріє], ^агзіхуа когаска зіаіа зі? па]-
роі?гпіе]зг4 хуагзіху^ ху пагодгіе, тоггет кгхуі зхуо]е] і Ьегргапісгпет робхуі?сепіет
гдоЬуІа зоЬіе рггодиізсе ху піт зіапохуізко, і зЦд ]е] д^гпобс паіигаіпа до рггехуод-
пісгепіа XV гусіи роїііусгпет ІІкгаіпу, а со га іет ідгіе — до родрогг^дкохуапіа зхуут
287
іпіегезош іпіегезбуу іппусЬ зіапбуу і ууагзіуу буусгезпезо икгаіпзкіезо зроіесгепзіууа. Іак
ггезге згіасЬіу ууіеіко і шаіо-роізкіе] зіууоггуїу іде? раіізіууоууо^сі роїзкіе], іак кога-
сгугпа зіууоггуїа іде? райзіууоууобсі икгаіпзкіе]. І родоЬпіе ]ак ро]?сіе Вгесгурозроіііе]
згІасЬескіе] 8іа1о зі? зупопітет рапзіууа роїзкіезо, іак ро]?сіе ХУо]зка 2арогогзкіе^о
зіаіо зі? га СЬтіеІпіскіезо зупопітет іууоггусезо зі? рапзіууа икгаіпзкіезо.36 Саіа га§
ууеууп?іггпа роїііука Неітапа тіаіа па сеіи іо зіапоууізко когасгугпу изгипіоууас і,
гууіугауузгу тоспо г “\Уо]зкіет Харогогзкіет” іппе ууагзіууу икгаіпзкіезо пагоди, па
згаЬІі когаскіе] Гипдатепіа икгаіпзкіезо зтасЬи рапзіууоууезо роЬидоууас.
Ріегуузге Іаіа зігазгііууезо рггеуугоіи піе даууаіу осгуууізсіе тогпозсі копзекууепі-
пе£о рггергоууадгепіа газад іе] роїііукі. ІМзгак доріего V/ и^одгіе ХЬогоуузкіе] ууідгіту
ро гаг ріегуузгу іе ууагзіууу зроіесгпе, кібге г сЬаози V ІІкгаіпіе зі? уууіопііу. ІУі?с
рггедеуузгузікіет па тіе]зсе дауупе] 6000-е] когаскіе] тіїісуі г]аууіа зі? оІЬггутіе 40-іо
іузі?сгпе ІУо]зко Харогогзкіе, га]ти]усе рггезіггеп іггесЬ гог1е§1усЬ ууо]еуубдгіуу,
зіедгусе па гіетіасЬ, кібге рорггедпіо гбгпе “кгбіеууіуіка кгезоууе” розіадаїу. Іірадіі
та^пасі — роуузіаіо ІУо]зко Харогогзкіе, іо па]з16уупіе]згу Такі, уу агіукиіасЬ 2Ьо-
гоуузкіе) и^оду одгууіегсіадіопу. Оддгіеіепіе іе£о ІУо]зка од ууагзіуу ІидоууусЬ і атпезіуа
діа згіасЬіу ууіагу згескіе] і ггутзкіе], кібга зі? рггу піет “ууі^гаїа” — уузкаги]е
ууугаіпіе ]акіе іо ууагзіууу до зууаііоуупезо гоггозіи когасгугпу зі? рггусгупііу. Рога пщ
ууідгіту зіЬц ууагзіуу? тіезгсгапзк^, дисЬоууіепзіууо ргаууозіауупе, згІасЬі? “ге1І£Іі
Згескіе]” (од згіасЬіу зкогасгопе] озоЬпо 8іо]^с4), со іо та оЬдас зіапоууізка игг?дпікбуу
Вгріє] па іегуіогуит когаскіет, і уугезгсіе Іид ууіобсіапзкі, до ге]езіги когаскіезо
піерггуі?іу, кібгу до дауупусЬ зіозипкбуу роддапсгусЬ ууіпіеп уугбсіс. І од изоду
2Ьогоуузкіе] тогету ]иг ууугаіпіе біедгіс роїііук? Неітапа ІУо]зка 2арогогзкіезо
іугз1?дет іппусЬ, піе когаскісЬ ууагзіуу икгаіпзкісЬ: дисЬоууіепзіууа, тіезгсгапзіууа,
ууіобсіапзіууа і піезкогасгопе] згіасЬіу.
Сі?гкіе V/ іут гакгезіе сгекаїо Неітапа гадапіе. Во раті?іа]ту, ге ргбсг ууугаіпіе
апіірабзіууоууо ууг£І?дет Вгріє] изрозоЬіопе] когасгугпу (і згІасЬескісЬ еіетепібуу
зкогасгопусЬ) уузгузікіе іппе ууагзіууу икгаіпзкіе, зііпіе рггег рапзіууоууобб роїзкз
газутіїоууапе і гдетогаїігоууапе, іуїко г ігидпобсіз до ріапбуу рабзіууоууезо ипіе-
гаїегпіепіа зі? ІІкгаіпу пакіапіас зі? даіу. Лезгсге зіозипкоууо па]Ьагдгіе] родаіпе Ьуіо
тіезгсгапзііуо, хузрбіпуті іпіегезаті і сіазпуті \у?г!аті уузрбігусіа г когасгугпу
глуіугапу.37 Одрогпіе]зге ]иг Ьуіо дисЬохуіебзіхуо, озоЬіпуіє іуугзге — гу^уіоі сЬ\уіе]пу,
діа мгзгеїкісЬ оЬсо-рапзі\уо\уусЬ \ур1у\уб\у, згсгезбіпіе топагсЬісгпусЬ, піегтіегпіе
родаіпу. Бат теігороіііа Коззб\у, кібгу озоЬізіут, идгіаіет уу ігуитГаїпет рггу]?сіи
СЬтіеІпіскіезо уу Кцоууіє изапксуопохуаі іде? роуузіапіа, уу сЬууііі піеЬегріесгепзіууа
(родсгаз окирасуі Кі]о\уа рггег КадгіууіЙа уу г. 1651) піе гаууаЬа! зі? ууурггес уузрбіпобсі
г когасгугпу і Неітапет. Ьесг СЬтіеІпіскі геїагпу г?ку уузкагаї па]ууугзгети доз-
іо]пікоууі дисЬоуупети, здгіе ]езі ]езо тіе]зсе уу пагодгіе і — рггуротпіауузгу ти, ге
піе зодгі зі? теігороіісіе оЬ]аууіас §тіегсі, Ьо ]е£1і гзіпіе уу оЬгопіе ргаууозіауупе]
сегкууі, іо Вбз 30 пазгодгі когопу МеЬіезку — уузгеїкіе ргбЬу исіесгкі дисЬоууіепзіууа
г “Ьипіоуупісгеі” ІІкгаіпу род Ьегріесгпіеззге зкггудіа сагзкіе ІиЬ кгбіеуузкіе уу гагодки
гдіаууіі. Хпозіс зі? г Мозкууу Ьег зууо]є] игіедгу дисЬоууіепзіууа гаЬгопії, о гтіапасЬ уу
дуесегуасЬ икгаіпзкісЬ пікозо, апі раігуагсЬу, апі іетЬагдгіе] сага піе гаууіадатіаі,
тіаі, ЬіегагсЬбуу кобсіеІпусЬ іуїко га зууо]у ууіедгу ууу£ууі?сас рогууаіаі. І теігороіііа
Неітапа піе іпасге], ]ак “гіеті пазге] пасгеїпікіет і ууіадсу” уу копси гууас росгуї. То
вато тизіаіо Ьус сеіет роїііукі Ьеітапзкіе] уугз1?дет Іиди ууіе]зкіезо і згіасЬіу. Над
зіозипкіет СЬтіеІпіскіезо до ІусЬ дуубсЬ ууагзіуу піесо діиге] гаіггутас зі? ргазпіету.
“ІМуЬі]? г іаскіе] пієууоіі Иагбд Визкі уузгузіек — тбууіі Неітап котізаггот
роїзкіт уу росг. г. 1649. — Ротоге ті іево сгегп уузгузіка ро ЬиЬІіп, ро Кгакбуу,
кібге] ]а піе одзіурі?, Ьо іо ргаууа г?ка пазга”. Со паїегу рггег іе зіоууа Ьеітапзкіе
гогитіес? Іакіе уу пісЬ кгуїу зі? уугз1?дет іе] “сгегпі” икгаіпзкіе] гатіагу? Осгуууйсіе
288
іпідпо XV пісЬ дораіггес зі? Ьазіа зро1есгпе£о рггехугоіи: саїкохуііезо гпіезіепіа
бхусгезпе£о екопошісгпе£о роддапзіхуа, а хуі?с рггутизохуе] гоЬосігпу і дапіп, і
зіхуоггепіа па £гигасЬ Іаіуіїтдбху похує^о изіго]и зроіесгпезо, па екопотісгпіе піега-
Іегпе] тазіе хуіобсіапзкіе] орагіе^о. №е тіаі піезіеіу СЬтіеІпіскі іакісЬ ріапбху апі
хубхусгаз, £ду гехуоіисуіпа епег£Іа таз ІидохуусЬ дозі?£Іа па]хууг82Є£О парі?сіа, апі
рбгпіе], 8<іу “сгегп” зхуусЬ рггухубдсбху XV г?се роїзкіе і тозкіехузкіе сг?зІокгос хуудахуас
гатіеггаіа. ІЧіе тіаі, Ьо і тіес піе тб£І. Во когасгугпа, ]ако хуагзіхуа гіетіапзко-
хуо]зкохуа, хуусЬохуапа XV гхуусга]асЬ роЬіегапіа “зіасуі”, і. ]. дапіпу г іидпобсі
хуіобсіапзкіе] XV розіасі “сЬІеЬа когаскіе£о”, іт, оЬгопсот кга]и, зіизгпіе XV ісЬ
тпіетапіи паїеіпе^о, Ьуіа (пахуеі XV 8XVусЬ гухуіоІасЬ па]Ьіедпіе]згусЬ) хуугаіпіе і
хубхусгаз і роіет од 1идпо§сі хуіобсіапзкіе] і ]е] іпіегезбху тигет агузіокгаїугти
хуо]зкохуе£о одегапісгопа. Во Неітап і зіагзгугпа когаска, XV ро]?сіасЬ іади зро1есгпе£о
бхусгезпе] Вгріє] хуугоНі, Ьуіі, ]ако роїііусу ргакіусгпі, гехуоіисуопізіаті роїііусгпуті і
пагодохууті XV зіозипки до Вгріє] і гехуоіисуопізіаті зосуаіпуті XV зіозипки до
исізка]^сусЬ когасгугп? і §гедпіо-гатогпз згІасЬі? та^паїбху, Іесг піе Ьуіі геГогтаїогаті
зроіесгпуті, д^г^суті до похуе^о изінци, о кібгут XV додаїки пахуеі хууоЬгаіепіа тіес
піе то£Іі. АМі?с XV и£одгіе 2Ьго]охузкіе], гасЬохуці^се] зіозипкі роддапсге Іидпобсі
хуіобсіапзкіе] піе тогету дораіггес зі? гдгаду іпіегезбху ІидохуусЬ діа іе] ргозіе]
рггусгупу, ге о гиреіпет гпіезіепіи роддапзіхуа рггухубдсу рохузіапіа піе тубіеіі пІ£ду.
І ту дгіб тогету іаіохуас, ге зі? іпасге] піе зіаіо, аіе сгупіс хуіппут СЬтіеІпіскіево га
Іо, ге XV хуіеки ХУП-ут піе тіаі і піе Ьгопії ідеі екопотісгпе] етапсурасуі хуіобсіап, XV
зеїкі Іаі рбіпіе] род хуріухует пагодгіп похує£о карііа1ізіусгпе£о изІго]и рохузІаІусЬ,
піе тату ргахуа і гатіаги, £дуг гограігухуапіе г]ахуізк бхусгезпусЬ род дгізіе]8гут
к^іет хуідгепіа до гадап Ьізіогука піе паїегу. ВЦд роіііукі Неїтапа XV зіозипки до
зіапи ху1о$сіапзкіе£о Ікхуіі, ]ак гоЬасгуту, £дгіеіпдгіе].
Іакіег xVІ?с Ьуіу газаду Іе] роїііукі? “№е одзЦрі? сгеті, Ьо Іо ргахуа г?ка пазга”
— тбхуіі Неітап XV росг. г. 1649, а гок роіет тубі1? гогхуіп^і XV рипкіасЬ родапусЬ
Кізіеіохуі ]иг ро и£. ХЬого^зкіе] XV Кхміеіпіи 1650 г. “АЬу гадеп ге згІасЬіу, ро^оіохміи
г рапб^ (і. ]. та£паІд\у), кІбгуЬу Вгутзкіе] па]дохуаі зі? хуіагу, піе XVагу1 зі? га Ііпі?
]есЬас, Іуїко аЬу 8Іи§ 8XVоісЬ і Іо В.и8Іпб^ па 8\уо]е тіе]зса розуїаіі \У8г?ду” — £Іозі1і
рипкі 2-§і, 3-сі га§ дода^аі: “аЬу хузгузІкісЬ роддапусЬ хує хузгузІкісЬ ргохуепІасЬ саіе
гапіесЬаІі, затут зі? іуїко згупкіет і тіупаті копіепіці^с іегаг, рбкі зі? розіохуіе ]е£о
(І. ]. СЬтіеІпіскіево) г ДУагзгахуу піе рохугбсз”.38 1е§1і до рохуугзге^о додату зІаЦ
д^ЬхоЗс Неїтапа до гхуі?кзгепіа когаскіе^о “В.е]ез1ги”, Іо газаду ]е£о роїііукі хуг£І?дет
зіапи ху1о$сіап8кіе£0 па Іегуіогіит когаскіет тогету зГогтиІохуас XV Іеп зрозбЬ:
екопотісгпа і роїііусгпа етапсурасуа гЬіігопусЬ до когасгугпу гатогпіе]8гусЬ
хуІобсіапзкісЬ гухуіоібху рггег хуЦсгепіе ісЬ до зіапи когаскіе^о, а діа гезгіу саїкохуііе
гпіезіепіе гоЬосігпу г гасЬохуапіет роддабзіхуа XV розіасі дапіп рггутизохуусЬ (“а кіо
разгеппо] кгезІ]апіп, іоі Ьидіеі доігпозі’ оЬук!и]и ]. сагзкоти хуіеіісг, оїдахуаі’ ” —
£Іозііа XV дхуа іаіа роіет гахуагіа и^ода Реге]аз1ахУ8ка), О£гапісгопусЬ ]едпак до
па]тпіе] хубхусгаз исідгііхуусЬ розіасі. Раті?іа]^с рггуїет, ге роЬогу г тіупбху Ьуіу га
СЬтіеІпіскіево родзіаху^ таїегіаіпе] е^гузіепсуі зіагзгугпу когаскіе] (“сгіо па изіи^асЬ
хуо]зкохуусЬ гахузіеЬда оЬгіеіа]иіза і сЬІеЬа расЬаІ’ піе то£иІ” — тбхуі^с зіохуаті
рипкібху Реге]аз1ахУ8кісЬ), ггогитіету, даі сге£о о саїкохуііет гпіезіепіи дапіп піе
то£Іо Ьус тохуу. ДУ рогбхупапіи хугезгсіе ге зіозипкаті рггедрохузіапіохуеті (гоЬо-
сігпа, осгкохуе, го^охує, аг?ду, зіахузгсгугпу, ро]етз2сгугпу, зисЬотіеІзгсгугпу і і. д.) і
зіозипкаті рапці^сеті XV Вгріє], Ь?дгіету тіеіі ргахуо пагхуас газаду роїііукі Ьеі-
тапзкіе], ]ак па охує сгазу, тбхуі^с Іегтіпет дгІ8Іе]згут, детокгаїусгпеті.391 газадот
Іут ВоЬдап СЬтіеІпіскі рогозіаі хуіегпу до §тіегсі.
Рогаїет хуідгіту XV рохуугзгусЬ епипсуасуасЬ СЬтіеІпіскіево піе тпіе] хуагп^
зігоп? іпп% дезі пі^ газадпісга гтіапа зіозипкбху роІіІусгпо-пагодохуобсіохуусЬ XV іе]
289
зГегге, кібга г іусЬ роЬогб^ шІобсіапзкісЬ коггузіас шіаіа. Рггедемгузікіет іуугиро-
мпі 54 г іегуїогуит когаскіеро (“га Іііуз”) тарпасі і згІасЬіа “магу ггутзкіе)”, а
доризгсгепі )едупіе згІасЬіа і игг?дпісу тарпассу “Визіпі”. Храдгаїо зі? га§ іо піе Іуіе г
ріапаті роїііусгпе) етапсурасуі Икгаіпу, г кібгуті оЬеспобс па іегуїогуит когаскіет
тарпаїб'ш і 1о)а1пе) мр1?дет Вгріє) згіасЬіу, Ьег мр1?ди па )е) “маг?” рородгіс Ьу
зі? піе даіа, ііе г роїііук^ Кізіеіа, ргарвдсеро и'би'сгаз изІ?рз№аті Вгріє), росгупіопеті
“Визі” XV дгіедгіпіе ^угпапіом-пагодом), гпімсгус рапзі^ои'е ріапу СЬтіеІпіскіеро
і, и'ргои'адгімгу г ромоіет XV ІІкгаіп? 1о)а1п4 згІасЬі? гизк^ (кібге] ЬуІ ггесгпікіет),
зіапомзко )е), )ако )едуперо Цсгпіка ті?дгу ІІкгаіпу і Роїзк^, козгіет ^угиро^апе)
роїзкіе) згіасЬіу каюііскіе), XV Вгріє) іугтоспіс.40 А ге IV іут сгазіе (1650 — 1651)
роїііука Ьеїтапзка род «фіумт іероі гегудці^серо XV Кі)оме Кізіеіа41 па тогпобс
гроду г ВгрІ4 )езгсге гасЬо^аІа, м?с зцд ^аЬапіе зі? Неітапа IV зіозипки до
тарпаїб^ і згіасЬіу, зЦд ЬЦд ізіоіпу )еро роїііукі V зіозипки до икгаійзкіеро зіапи
\у1о§сіапзкіеро.
Во зіисЬа)4с родзгеріб^ Визіпбш — Кізіеіа, Макзутіїіапа Вггогомкіеро і іппусЬ,
кібггу, ргадас па исгисіасЬ пагодоіуусЬ,42 и'згеїкіеті ро зііаті до Вгріє] сІ4рп?1і,
СЬтіеІпіскі рггу)ти)е V/ іут сгазіе розібіу тарпаскісЬ, V/ Іе) ІісгЬіе од затеро
Мзгпіемескіеро, оЬеспіе, рду та зі? регзрекіу^а одгузкапіа дбЬг и§тіесЬп?1а,
“рггуіаіпіе і г аіепсуз” діа Неітапа изрозоЬіоперо.43 №е ризгсгаі^с па гагіе V ІІкгаіп?
затусЬ тарпаібіУ, Неітап рог^аіа па рггуіагд ісЬ игг?дпікб^ “Визіпбіу”; рггу)ти)е
XV СгуЬгупіе дериіасу? ЬІаЬосгезІуи'е) згіасЬіу гизкіе) г Міко1а)ет Кізіеіет, Ьгаїет
^о)ем>ду, па сгеїе і геги>а1а па )е) ромбі до дбЬг род ^агипкіет, Ьу “Іародпіе г
сЬІораті розі?рои'а1і”. Со м?се), да)е іут рапот азузіепсу? когаск^ і іусЬ и'іобсіап,
кібггу ісЬ рггуіто^ас зі? мЬгапіа)4, згоріеті ергекисуаті Іегогуги)е.44 А рду зі?
и'кгбісе рокагаїо, ге сі “Визіпі” 34 роміпуті зіигкаті Вгріє), ге піе 84 гдоіпі рга»
памі діа іуугпаи'апе) рггег зі? магу ргескіе) V/ Іе) Вгріє) гдоЬус, а )едпосге£піе г
рггуз4дет когаскіт і одг?Ьпо$сІ4 ІІкгаіпу родгіс 8і? піе сЬс4, Неітап гегміа “сгеті”
па кги'аіуу пад піті затоз4д, рггег раїсе раіггу па іо, со зат рггедіет Ьег тіїозіегдгіа
кагаї. І V іет роїііусіпет детогаїігоіуапіи таз ІидоіуусЬ, V/ іет р^аісепіи росгисіа
рга\уа, іеро со и>о1по і со піе міпо, V гаїегпобсі од сЬмІомро роїііусгперо пазІго)и,
ікмі па)м?кзгу ЬІ4д зосуаіпе) роїііукі Неітапа, ¥уур1у^а)4су копзекмпіпіе г сЬме)пе)
«V росг4ікасЬ )еро роїііукі «V зіозипки до Вгріє). СЬтіеІпіскі ро роіет ге1агп4 3^4
г?к4 паргамі, аіе ро )еро §тіегсі роМбггуїі ро піеидоіпі меікіеро Неітапа пазі?рсу і
іет XV орготпе) тіегге пазг4 гиіп? роїііусгвд рггубріезгуїі.
ХУаЬапіа геи'п?іггпе) роїііукі СЬтіеІпіскіеро, а маг г піт ^аЬапіа роїііукі
№еит?іг2пе) іги'аіу па згсг?£сіе піегЬуі діиро. 2 сЬмЦ га£, рду Неітап мгеді па
ргозі4 дгор? рапзіи'омро ипіегаїеіпіепіа ІІкгаіпу і саїкоміеро гегмпіа г Вгрі4, )еро
зіозипек до розгсгербІпусЬ и'агзіи/ икгаіпзкісЬ рггуЬгаІ сЬагакіег )азпу і и'угаіпу.
Марпаібиг оді4д апі ісЬ игг?дпікб% сЬосіагЬу паіргаи'дгімгусЬ Визіпбм па іегу-
іогуит когаскіет піе сЬсе гпас і мдгіеб.45 ДУ зіозипки до <шіо£сіапз№а па іетге
іегуїогуит рогозіа)е мету и'уге) и'утіепіопут газадот. АУгезгсіе V/ зіозипки до
згіасЬіу одггиса родромедгіапе ти рггег Кізіеіа піереміе кгуіегуит пагодо^о-
копГезу)пе (“Ви§”), а ^рго^адга )едупіе гасуопаїпе кгуіегуит роїііусгпе: Ьегмр1?дпе
игпаигапіе ігіадгу ^о)зка 2арогогзкіеро і геги'апіе г рапзі^оию£сІ4 ро1зк4, )ако
піеодгои'пу ^агипек діа згіасЬіу, сЬс4се) ромбсіс до ІІкгаіпу.
Іиг памі V/ сгазіе кокіеіоигапіа г Вгрі4 іппу ЬуІ зіозипек Неітапа до тарпаібм
а іппу до згіасЬіу. Во XV іут затут парггукіад гоки 1650-іут, рду СЬтіеІпіскі
тарпаіби' V ІІкгаіп? піе ризгсга, од )едпо ІиЬ раго-мозком) згіасЬіу іуутарапа
зіапомго, Ьу озоЬйсіе па ІІкгаіп? масаіа, )е§1і ргарпіе ге з^усЬ дбЬг икгаіпзкісЬ
коггузіас.46 ^іедгіаі Ьомет Неітап, ге роі?ра Вгріє) V ІІкгаіпіе па іе) мгзіме
зросгум і ге іуїко IV дгодге бсізіеро гезроіепіа згіасЬіу г №012404 8І? рапз№ом>£сІ4
икгаіпзк4, іа озіаіпіа тоге Ьус од гатасЬб^ Вгріє) па гамге гаЬегріесгопа.
290
Рогозіасуаіо гбсупосгебпіе игезиіосуас зіозипек росугаса]зсе] осі сгази изоду ХЬогосузкіе]
су ІІкгаіп? згіасЬіу бо ІУо]зка Харогогзкіезо г ]едпе] зігопу, і сіо Іиди суіо^сіапзкіезо
— осує] ргасуе] г?кі СЬтіеІпіскіезо — г дгизіе].
Міезіеіу піе тату іи тіе]зса па докіадпе рггедзіасуіепіе і гогЬібг розгсгезбІпусЬ
акібсу іе] роїііукі Ьеітапзкіе] су зіозипки сіо згіасЬіу. Розіагату зі? суі?с одгаги
зГогтиІосуас ]е] іде? рггесуодпі^. Вуїо 11І4 — рггеісуоггепіе гогЬгукапе], гогргбгпіа-
сгопе], апагсЬісгпо-копдоіуегзкіе] і діа ІІкгаіпу разоггуіпісге] зроізгсгопе] згіасЬіу
икгаіпзкіе] па рапзісуосуо-игуїесгп^ суагзісу? гіетіапзко-игг?дпісг4, од ^о]зка Харо-
гогзкіе£о і суіадгу Ьеітапзкіе] саікосуісіе гаїегвд, кібга Ьу, га зреіпіапіе гбгпусЬ
Гипксуі игг?дпісго-рап8ісуосуусЬ су гакгезіе зІигЬу дуріотаіусгпе], Ьіигокгаіусгпе]
(капсеїагуе Ьеітапзкіе і риікосуе) і суо]зкосуд, коггузіаіа г ргасуа роЬіегапіа су зсуусЬ
доЬгасЬ дапіпу суіоЗсіапзкіе], па сугбг саїе] зіагзгугпу когаскіе], рггесуагпіе ге згіасЬіу
гбсупіег, ]ак суіету, су ріепузгусЬ ІаіасЬ гесуоіисуі зГогтосуапе].
Ідеа іа, ]ак сузгеїкіе ідеє зроіесгпе, піе Ьуіа іпдусуідиаіпут ротузіет ВоЬдапа
СЬтіеІпіскіезо. ТЧЇе ігидпо дораіггес зі? су піе] суугаіпе] Гіііасуі г ріапаті ЗіеГапа
Ваіогезо, кібгезо іті?, ]ак суіадото, згсгезбіпіе сгсщ су§гбд когасгугпу Ьуіо оіасгапе.
Моге гогсуіп?1а зі? опа су гсуі^гки г аЬзоІиіузіусгпуті гатіагаті ХУІадузіасуа IV, а
кібге згІасЬіа роїзка зіаіе іезо “рггуіасіеіа когакбсу” ротасуіаіа. ІІУідас па піе]
піесу^іріісуіе суугаіпе суріусуу изіпуи обсіеппезо рапзісуа тозкіесузкіезо, су кібгут
суагзісуа з1игЬосуо-Ьо]агзка іак сууЬіііц гої? одзгусуаіа і, сугі?іа су кагЬу паїегуіе,
рапзісуо гозу]зкіе діа зсуєзо пагоди зісуоггуїа. А су затусЬ зіозипкасЬ роїидпіосуо-
сузсЬодпіе] ІІкгаіпу іксуіі ]иг гагодек діа сууісуоггепіа зі? іакіе] суагзісуу су розіасі
Іеппе], г ресупуті окге§1опуті зіигЬосууті оЬосуі^гкаті гсуі^гапе], суіазпобсі гіетзкіе],
іак Ьагдго су іусЬ гіетіасЬ пазгусЬ субсусгаз гогросузгесЬпіопе].
Во§с, ге ідеа іа гагузосуаіа зі? су итубіе Неітапа ]иг су затусЬ росг^ікасЬ
росузіапіа. “ІМу сЬидгі расЬоІсу, со зі? іегаг згІасЬЦ сЬггсісіе (пагусуасіе), Ь?дгіесіе
Ьо]агаті” — тіаі тбсуіс Неітап су сЬсуііі гогросг?сіа ріегсузгусЬ кгокбсу суоуеппусЬ.47
“ХесЬсе 1і кібгу ге згіасЬіу г паті сЬІеЬ ]е§с, піесЬа] ІУо]зки Харогогзкіети розіизгпу
Ь?дгіе і па кгбіа піе кггука”! — гогсуцаї даіе] су г. 1649 і? зат^ ту§1 Неітап рггед
котізаггаті роїзкіті, додане, ге ]ети су1а§піе “іо В63 даі, іг ]езі ]едпосу!адсд і
затодгіегіс^ Визкіт”.48 І од сЬсуііі, вду Неітап па озіаіесгпе гегсуапіе г ВгрЦ зі?
гдесудосуаі, рггергосуадга оп і? газад? копзексуепіпіе. 8г1асЬі?, кібга до ІІкгаіпу
сугасаіа і суіадг? Неітапа і \Уо]зка Харогогзкіезо игпаїа, рггуітосуаі сЬ?іпіе, оддасуаі
дасупе] ]е] доЬга,49 а сузгеїкіе ргге]асуу піегадосуоіепіа г іезо росуоди ге зігопу Іидпобсі
суіо^сіапзкіе] ііитії і кагаі Ьегсугз1?дпіе, гогитіе]^с ге Іидгіе, діа гг^дгепіа рапзісует
роіггеЬпі, тіес “зсуб] сЬІеЬ” тизг^. Ьесг ]езгсге згогзгут ЬуІ діа згіасЬіу, кібга зсуєзо
згІасЬескіезо оЬосуі^гки — зіигепіа рапзісуосуобсі икгаіпзкіе] — піе зреіпіаіа. ТусЬ,
кібггу ки Вгріє] сщіуіі, рггу ріегсузге] зрозоЬпо§сі г ІІкгаіпу суур?дга1, сЬсіагЬу “]ако
тоз^с и піезо су ІІкгаіп? зі? сургазгаїі і сісЬо, зкготпіе і Іазкасуіе, ]ако суггодосуі
піетаї изадга]^с, г роддапуті розі?росуа1і”, ге рггуїосгуту зіосуа бсусгезпезо раті?і-
пікагга Іетіоіосузкіево.50 Так зато піе тіаі рггеЬасгепіа діа ро]тапусЬ па ]акісЬе§
Іа]етпусЬ копзгасЬіасЬ г Мозксу^, кібга субгбд іе] згіасЬіу суіа^піе зігоппікбсу зоЬіе
(га СЬтіеІпіскіезо Ьегзкиіесгпіе) суегЬосуас га ротосу падай зі? зіагаїа.51
Такз Ьуіа роїііука СЬтіеІпіскіезо. І зду§ту ]е] газаду рогпаїі, ргге]£с тогету до
пазгкісосуапіа зіозипки одсугоіпезо: зіапосуізка піезкогасгопе] згіасЬіу икгаіпзкіе]
суоЬєс ІЄ30 годга]и роїііукі Неітапа, зіапосуізка, кібгезо ті?дгу іппеті Ьуіа суугагет
рггузі?за згіасЬіу росуіаіи ріпзкіезо.
Рогусуа іе] згіасЬіу икгаіпзкіе], кібга рггуЦсгус зі? одгаги до росузіапіа піе тіаіа
одсуазі ІиЬ сЬ?сі, піе Ьуіа зодпз гагдгобсі. Одегсуапа 0П3І од рпіа о]сгузіезо рггег
гсуусі?зкз рапзісуосуобс роїзк^, игуіа рггег пЦ ]ако пагг?дгіе до гдіасуіепіа суіазпезо
пагоди, згІасЬіа іа оЬеспіе су зігазгіісуе] суаісе ІІкгаіпу г Роїзк^ па зоЬіе рггеде-
291
хузгузікіт гетзіу га Ь1?ду і падигусіа рапзіхуои'озсі роїзкіе] дозмадсгаїа. Кіо гамгази
ге зхує] о]со\уігпу иткп^с піе гдоіаі, Іеп зіп^і росі тіесгет геигоіисуі. 5Мі?с гареіпііу
зі? згІасЬц икгаіпзк^ кіазгіогу ргаиюзіахупе, зкггудіаті магу рггогїкбду Ьгопщсе ]4 од
гетзіу гдгадгопе^о рггег пі^ пагоди. Сг?зс ]е], том^са зіо^аті Іегге^о Метігусга.
“Гаїа од Бпіерги, аі пад 5МІ8І? гавпаїу”: па гупкі АУагзгахуу і іппусЬ тіазі роїзкісЬ
рохууггисаіу. Сг?6с мезгсіе, па]Ьагдгіе] до £піагд о]сгузІусЬ рггум^гапа, хма1?за1а зі?
коіо х¥о]зк роїзкісЬ, сгека^с гусЬІо 1і Кгріа г “Ьипіохупікаті” зоЬіе рогадгі.52 Во од
рапзіхуа роїзкіе^о, кібгезо Ьуіа XV Бкгаіпіе ораг^, тіаіа ргахуо хуу^дас і шузЦдаІа
куаіпа згІасЬіа икгаіпзка гЬамепіа.
Реіпо ]е] зкаг£, іег ЬІаеаІпусЬ і тодібм ки Вгріє] зкіегожапусЬ, XV ІізІасЬ і
докитепіасЬ бxVсге8пусЬ, На зе]тіе копхуокасуіпут ]е] па]хууЬіІпіе]згу рггедзіамсіеі
Кізіеі “ріакаї а гге^піе ріакаї — ]ак рохміада ^іадек паосгпу — і итахуіаі зі?, і
дгі?коюа1, і тбмі па]тпіе], ЗО гагу, а хузгузіко оЬзгегпіе”.53 “Озіаіпіе сЬидоЬу то]е —
зкаггуі зі? оп — сі гдга]су род ДУІодгітіеггет зрі^дгохуаіі. Иіе тат зі? Іегаг до сге£о
хугбсіс. В?д^с рапет, та]^с рбііогакгос зіо Іузі?су іпігаїу, іегаг рггуідгіе ті зі? га
расЬоіка до ко^окоімек па зІаго§с рггузіас”.54 “СЬуЬа РР. £бгпут (і], роїзкіт)
зепаїогот га расЬоікі Ь?дгіет зіигус, сге£О пазге ^епіизге піе шпіеіз” —рохуіаггаї оп
і? зат^ тубі XV Іібсіе до кзі?сіа Бап^изгкі.55 “Васгсіе медгіес, ге сі?гка ггесг]езІ гухуоі
XV иЬб8іxVІе і ропіехуіегсе” — різаі XV Іут затут сгазіе до ргутаза гбхупіег ]ак і хузгузсу
гпупохуапу Ніетігусг.56 5Уі?с піс дгіхупе^о, ге па пазІ?рпут зе]тіе (еіексуіпут)
дота^а зі? зіапохусго Іа згІасЬіа од Вгріє] ротосу. Кзі^іе Зап^изгко, хуо]ехуода
^оіупзкі, “декіагохуаі зі?, ге піе рггузЦрі до еіексуі, аг XV8гу8су ехиіез (хуу^папсу),
кібггу мгузіко роїгасіїі рггег Іегаіпіе]згз хуо]п?, икопіепіохуапі Ь?д^”. Мікоіа] Кізіеі,
сЬог^іу Иохуо^годгкі, ргозії, “аЬу рггупа]тпіе] іопот ісЬ сЬсіаіа Вгріа тіезгкапіе
оЬтубІіс, тіапохуісіе XV ІусЬ хуакапсуасЬ ІиІесгпусЬ (і. ]. роїзкісЬ)”. Лезгсге епегрсгпіе]
дота^аіі зі? “икопіепіо^апіа XV згкодасЬ од піерггуіасіеіа” Іепге Адат Кізіеі, хубхусгаз
хуо]еюода Вгасіамкі, Рііоп Зеїохуіскі, хуо]зкі АУІодгітіегзкі, О^ібзкі xVо^еxVода Міпзкі,
.Іеггу Міетігусг родкотоггу Кцомкі, Кореє од хуо]еху6дгііуа Вггезко-Іліемкіе£о і
хузгузсу хуо^біе “ДУоІупсе, Кцотапіе і Вгасіахуіапіе”.57
Ьесг Кгріа, діа кібге] зроізгсгопа згІасЬіа икгаіпзка Ьуіа Ьагдго тіїа, ]ако
рггедтигге од “геЬеІігці^се] Влізі”, — діа кібге] ІІкгаіпа, ]ако іегеп екзрапгуі діа
г^одпіаіе] згІасЬіу тагомескіе] і тіе]зсе гогда^пісіхма “сЬІеЬа доЬгге газіиіопут”,
Ьуіа Ьагдго сеппут паЬуїкіет, па Іак^ гатіап? зіозипкб^ — і гогдахуапіе дбЬг
когоппусЬ (^акапсуі) XV Роксе хуур?дгопе] згІасЬсіе икгаіпзкіе] — г^одгіс зі? осгухуйсіе
піе то^а, ІетЬагдгіе], ге тизіаіа опа ^упа^гадгас рггедехузгузікіет ІусЬ, кібггу XV ]е]
хуо]зкасЬ хуаісгуіі. Бапо ю ^угаіпіе до ггогшпіепіа зкагг^сут зі? і ріасг^сут 1о]а1пут
икгаіпзкіт згІасЬсісот паїусЬтіазІ XV 1648 г.
“Со до пазгоду ІсЬ. ММсібxV од піерггуіасіеіа икггухудгопусЬ — одрохуіадаі
Кізіеіот і Іо^аггузгот сЬогдгу зосЬасгемкі — кіо згкод? исгупіі Іеп рохуіпіеп
па^годгіс, аІЬо Іеп, кібгу Ьуі згкоду рггусгупу. Му§ту (І. ]. згІасЬіа гіет роїзкісЬ) іп
иігодие (со до ]едпе£о дпі£Іе£о) піе XVІппі. Бо Іе^о зіаіа зі? Іак XVІе1ка згкода, кібге]
пат па^гадгас ггесг піеродоЬпа, сЬосЬубту сЬсіеІі, піе то£Іі$ту Іети зиГГісеге”.58 І
піс піе ротово оЬиггепіе Міетігусга ро еіексуі, “ге піе Ьгаїегзко зоЬіе г піті
розЦріїі, ге оЬіесоxVа1і іт ггеїеіп^ копзоіасу?, Ьуіе еіексуі Рапа (кгбіа) рогюоіііі, Іегаг
тату Рапа, а Ггизігаїі зитиз зре (озгикапі ]езіе§ту)”. Иіе рото^іу паггекапіа
8?дгіе£О хуіодгітіегзкіе^о, ге “зііа пат XVІд2? тодезіуа пазга газгкодгіїа і гебту па
згкод? пазгз Ьагдго Ьуіі ІгасІаЬіІез (г^одііт), Ьо па еіексу? рог^о1ііі§ту, а оЬгопу піе
тазг і пат зкіопіепіа піе тазг”. Иіе рото^іу па^еі £гогЬу Кізіеіа: “]е£1і іуїко сЬсесіе
Ром§1е гозіахуіс зоЬіе, а пазг^ г§иЬ^ зоЬіе рокб] сгупіс, іеду зі? ^оііту гаЬі]ас г
АММсіаті” — хуоіаі оп до Ьгасі згІасЬіу гіет роїзкісЬ.59 Рогозіаіі опі па іе XVо1апіа
піехуггизгепі. Во “озіга згаЬІа рапа ВоЬдапа”, па кібг^ згІасЬіа икгаіпзка хууггекаїа,60
292
розіатіа рггед піші, ізіоіпуті рггедзіаадісіеіаті рапзі«юдуо§сі роїзкіе], зргаиу зіокгос
\уагпіе]зге], піг ріасге “Ьгасі г га Вира”...
І V/ гегиііасіе піе гпаїагіо зі? и'біусгаз апі ]едпе] роїііусгпе] ргиру роккіе], кібга Ьу
\уур?сігопз згІасЬі? икгаійзк^ росі з^о]^ оЬгоп? \угі?іа. Хи'оіеппікбсу ичупу і озіа-
іесгперо грп?Ьіепіа ІІкгаіпу гагіі ]е], V дисЬи Кізіеіа, пазігб] роко]о»у, гагіїа ]е]
гиреіпіе игазадпіопа оЬаі^а, ге шзгеіка игаїка гагагіа па піе] рггедедузгузікіет зі?
зкгирі,61 ге и£тіегга]зсе гемоіису? \уо]зка роїзкіе “Ьагдгіе] Ь?д^ іиріс піг піерггу]асіеГ
— тби'ізс зіошаті Рііопа Леїодуіскіеро.62 7пб\у зігоппісу роко]и і изі?рз№ діа
когасгугпу, Ьуіе Іуїко ІІкгаіп? і саіобс Вгріє] гаїггутас, IV піе] тдгіеіі па]іуі?кзгз діа
гашагсіа Іеро роко]и рггезгкод? (Ьо о ]е] ролгбі до дбЬг XV гіапут ]е] сЬагакІегге
гогЬцаіу зі? шзгеїкіе ироду) і роїот Ьуіі — ]ак пр. IV гпапут тапіГебсіе кгбіеіузкіт г
г. 1655м — г ]е] па]гуи'оІпіе]згусЬ іпіегезби/ ггоЬіс па оііагги роїзко-икгаійзкіе] гроду
оГіаг?. А ]е§1і до іеро додату іуаїк? и'угпапіои'о-пагодои'о^сіои'^, кібга ті?дгу
ргашозіашпз ші?кзго£сіз іе] икгаійзкіе] згіасЬіу (і Іісгпуті IV ІІкгаіпіе агуапаті) а ]е]
роїзкз каїоііскз “ЬгасЦ” па 8е]тасЬ луЬисЬіа,64 Іо ггогшпіету діа сгеро у/згузсу
міеіггуїі IV піе] “гдгад?”, роде]ггеша]зс зіизгпіе, ге згІасЬіа Іа, зігасіи'згу IV копси
падгіе]? па ротос Вгріє] і “до озіаіпіе] гограсгу рггуиаедгіопа”,65 гасгпіе — тби'і^с
зіои'аті Кізіеіа — “зата гадгіс о зоЬіе”.46
Лаког IV ізіосіе “гадгепіе зате] о зоЬіе” зіаіо зі? піеЬаадгет газадз роїііукі Іе]
гіетіапзкіе] згіасЬіу икгаійзкіе], кібга до згегерби' росузІайсгусЬ одгаги піе и'езгіа, аіе
і г оЬогет па]егдпісгут саїкошісіе зі? піе гіаіа. На]іусге§піе] игзЦрііа па дгор? Іе]
роїііукі згІасЬіа па Іегуїогуит когаскіт тіезгка^^са, рдуг гпіезіепіе іат и'іадгу Вгріє]
одгаги к^езіу? даізгеро ]е] Ьуіи рггед піз розіаидіо. ХУідгіеІізту, ]ак IV росг^ІкасЬ
г. 1649 згІасЬіа кі]о^зка “рггедалас зі? до когакб»” росг?іа. Во сЬосіаг рогусуа
“Ьо]агбіу” зігазгп^ тизіаіа зі? суудаадас Іут и'усЬоіуапкот “гіоіе] зи'оЬоду” і
гогразапіа згІасЬескіеро,67 аіе паїигу епегрісгпіе]зге і исгсіизге ^оіаіу Іакг) газадпісгз
гтіап? IV зиет зіапои'ізки зроіесгпет, піг Ьегсгуппе и'усгекі^апіе род оріек^ роїзк^
Іе] сЬшіїі, рду Вгріа ІІкгаіп? гдіаші і ]г; — згІасЬі? икгаійзк^ — шбгбд зкаїоіуаперо
пагоди IV оіосгепіи згиЬіепіс і раїі па ]е] грІізгсгасЬ г роїугоіет озадгі.
Ро и^одгіе гЬогодузкіе], росг^згу од г. 1650, £ду Гаїе геи'ОІисуі Іидодае] (піе
когаскіе]) орадіу, роигбі гіетіайзкіе] згіасЬіу па ІІкгаіп? рггуЬгаі сЬагакіег тазо^.
Ргосез Іеп ]едпак ЬуІ кіікакгоіпіе V/ ріепузгусЬ ІаіасЬ рггегу^апу дгі?кі жаЬапіот
біусгезпе] роїііукі Ьеїтайзкіе]. Во іппу, ]ак тблііізту, ЬуІ зіозипек СЬтіеІпіскіеро до
роі¥гаса]^се] згіасЬіу и'іепсгаз, рду, ід^с га и'зкагди'каті Кізіеіа, ргои'адгії оп роїііук?
когаско-пагодошз IV гатасЬ райзІі¥О№О$сі роїзкіе], а іппу, рду розіапоіутозгу гегсуас г
Вгрі^ шзгеді оп па дгор? роїііукі Іегуїогуаіпо-райзіи'ои'е]. Іпасге] Іег одпозіїа зі? до
\¥о]зка Харогогзкіеро згІасЬіа шепсгаз, рду IV регзрекіушіе даізге] гаїегпобс од
Вгріє] и'ідгіаіа, а іпасге], рду г род роїііусгперо «фіуадт іе] Вгріє] гозіаіа рггег
Неітапа іууі^сгопа.68
Рггедзіашіепіе зігопу Гакіусгпе] Іеро зкотріікошаперо, іг^а]^серо Іаі кііка (1650
— 1653) ргосези озоЬпе] Ьу топоргаїіі ^утараіо. Хагпасгусузгу и'і?с іуїко ]еро Ііпі?
и>уІусгп4, оргапісгуту зі? рггукіадет, па]Ьагдгіе] іуроиут і па]1еріе] Іеп ргосез
ііизірці^сут. X робгбд и'і?с ііити оме] піезкогасгопе], гіетіапзкіе] згіасЬіу икгаійзкіе]
и'егтцту іакіеро, Ьагдгіе] од іппусЬ гпаперо, Ргокора ІУегезгсгак?, кототіка
ргапісгперо сгегпіЬоіУЗкіеро, и4а§сісіе1а Нгизгек V/ Кцои'згсгугпіе і сг?£сі Хаіиггес IV
дгізіеізгут ромесіе ОДодгітіегзкіт па Шоіупіи.
/пату ро ]иг рггед ротеїапіет ]ако рогіісуеро іуугпалс? ЬІаЬосгезЦа. XV ро-
сг^ІкасЬ ге^оіисуі ]езі оп гшоїеппікіет иродоиге] роїііукі Кізіеіа, іожаггузгу ти IV
]еро родгбгасЬ до СЬтіеІпіскіеро і родсгаз ]едпе] Іакіе] тізуі роко]о»е] о таїо ге г
г^к гелоіисуопізібіу IV Озігори піе гріп^І, рдуЬу ро “рггед сгегпіз зіагзгугпа когаска
піе икгуїа”. Міе Ьасг^с па зіу^ 1о]а1по£с шгр1?дет Вгріє], рорада оп, ]ако згІасЬсіс
293
Визіп, су ]акіе£ “роде]ггепіе” и згіасЬіу роїзкіе] і кгбі діа осЬгопу ]е£О озоЬу з1е]і
зресуаіпу 30.1.1650 г. ти сууда]е. Росі осЬгопу ІЄ30 з!е]іи рггуЬусуа оп г гатіепіа
Кізіеіа сіо ХМагзгасуу, Іесг іат су сгазіе зе]ти 1650 г. су сЬсуііі па]суугзге£о оЬиггепіа
згіасЬіу роїзкіе] па Кізіеіа га ]е§о бсусгезп^ роїііук^ пагодосу^, ргошадгопз сузрбіпіе г
“суіегпут субсусгаз кгбіа роддапут” СЬтіеІпіскіт, гозіа]е, ]ако роде]ггапу о зіозипкі
г когакаті, сіо Гогіесу Ма1Ьог£зкіе] гезіапу. Ро рггезгіо дсуиіеіпіт іат рггутизосуут
роЬусіе ггусуа оп г “судгі^сгп^” Кгрц, сугаса па ІІкгаіпе росі гезітепі Ьеітапзкі і уугаг
г 5Мо]зкіет 2арогогзкіет ргоіексу? сагзкз рггу]ти]е.69 А ге ХУегезгсгака піе Ьуі сусаіе
сууізікіет, ге V/ сгазіе изоду Реге]аз1а\узкіе] згІасЬіа па іегуіогіит когаскіет зіапосуііа
]иг суагзісу? росуаіп^, досуодгі па]1еріе] Такі суугагпезо окгеЗІепіа і гасуагосуапіа ргасу і
рггусуі1е]6су згІасЬескісЬ су рипксіе 3-сіт і. гсу. “реге]азіа\У8кісЬ зіаііе]” і “га1осуаппа]а
Ьгатоіа та1огоззі]зко] згІасЬііе, ргасуозіасупо] суіегу, па ісЬ згіасЬеізкца ргасуа” рггег
сага 27 Магса 1654 гзодпіе г гусгепіет ВоЬдапа СЬтіеІпіскіезо суудапа.70
2а суіедг^ суі^с і суоЦ Неітапа згІасЬіа ргасуозіасупа, “кібга зіигу су Х№о]зки
2арогогзкіет” — ]ак суугаіпіе родкге§1а1і розіосуіе когассу — оіггутусуаіа одг^Ьпу
зіапосуу затогг^д (з^досуе игг^ду оЬіегаІпе згодгкіе і гіетзкіе) і роісуіегдгепіе дасупусЬ
ргасу таізікошусЬ гагбсупо дгіедгісгпусЬ, ]ак рггурада]г}сусЬ ]е] г ргасуа газіасуи. Рггу
іет идегга]з IV іе] декіагасуі ргасу згІасЬескісЬ дсуіе ггесгу: суугагпе ]иг сургосуадгепіе
бо роїііукі Ьеітапзкіе] сугзі^дбсу роїііусгпусЬ (“згІасЬіа кібга зіигу V/ ХМо]зки 2а-
рогогзкіет”) і гаіггутапіе ]езгсге газаду суугпапіосуо-пагодосуе]. ІЧіе оЬ]?іа суі?с іа
декіагасуа згіасЬіу ргасуозіасупе] аіе іггута]^се] зі§ Вгріє], іури пр. іакіезо Расуіа
ОІекзгуса, патасуіадоезо, ]ак суіету [XV. Ьурупзку], “Тсуогу” (ВЛТ), і. 2, з. 201], су іут
сгазіе ВоЬипа, Ьу бо Вгріє] росугбсії. ХМукІисгоп^ гбсупіег гозіаіа згІасЬіа каіоііска.
То гїгизіе ]едпак Ьуіо ро сг§§сі зкодуіїкосуапіет І8іпіе]зсусЬ геаІпусЬ зіозипкбсу, кібге
иіогуїу зі? IV іеп зрозбЬ, ге па іегуіогуит когаскіе сугбсіїа V іут сгазіе рггесуагпіе
ргасуозіасупа згІасЬіа гизка;71 ро сг^сі газ Ьуіо опо піесу^іріісуіе изі$рзісует сууг-
папіосуо-іоіегапсуіпе] роїііукі когаскіе] суоЬес ге1ізі]пезо Гапаіугти “зріизгпісге]”
Мозксуу — и8і$рзісует, суупіка]зсет г сЬагакіеги іутсгазосуобсі, ]акі пагїасуаі саіе] іе]
изосігіе СЬтіеІпіскі. ХМіету Ьосуіет, ге роб рггузфіет ХХ^о]зка Харогогзкіезо (піе
тбсуі^с ]иг о згІасЬсіе зкогасгопе] су£гбгї зіагзгугпу когаскіе]) гпа]сіосуаіа зі? субсмсгаз
згІасЬіа суіагу ггутзкіе],72 а “иЬегріесгепіе” иусіапе рггег СЬтіеІпіскіезо згІасЬсіе
ріпзкіе] сіосуосігі, ге па гагїпе озгапісгепіе г росуосіи суугпапіа ргасу згіасЬіу игпа]^се]
суіасіг^ Ьеітапзкз ВоЬгїап СЬтіеІпіскі піе гегсуоІіІЬу пізгїу.
Ро изогїгіе Реге]аз1асузкіе] ІісгЬа згіасЬіу гіетіап (піе Іісг^с згіасЬіу гїгоЬпе]:
осугискіе], Ьагзкіе], Ьіаіосегкіесузкіе], пазіазкіе] іід.) па іегуіогуит когаскіет піе
гтпіе]зга1а зІ£, Іесг зіаіе гт^кзгаїа. Озіаіесгпе гепуапіе г ВгрЦ, сугтазапіе зі§ игіагїгу
і рошазі Ьеітапзкіе] і зіорпіосуе рапзісуосуе изатогїгіеіпіапіе зі§ ІІкгаіпу рггусіадаіо
бо гіеті о]сгузіе] суагзісу? рггег рапзісуосуозс роізк^ опзі газутіїосуап^. Оибг Неітапа
су СгуЬгупіе гагоіі зі§ зо§сті і гїотосупікаті ЬегЬосууті. ХХ?і?кзго§6 зреіпіа гбгпе
Гипксуе дуріотаіусгпе, ]еггігі су ІісгпусЬ розеІзісуасЬ гіо тосагзісу обсіеппусЬ, ргаси]е
су капсеїагуі Ьеітапзкіе], ргосуадгі росі гіогогет ХХ^уЬосузкіезо оІЬггуті^ гбгпо]?2усгп4
когезропдепсує, рггу]ти]е і сургосуадга до Неітапа газгапісгпе розеїзісуа, зргасуи]е
суагпе оЬосуі^гкі Йбтасгу (пр. гпапу іібтасг НгуЬогу Киїсгускі і іппі) — зіигу ]едпет
зіосует икгаіпзкіе] роїііусе гесуп^іггпе]. Везгі£ росЬІапіа суггазіа]зса г дпіет кагдут
оІЬггутіа адтіпізігасуіпа тасЬіпа, з^досупісісуо, ипогтосуапіе зіозипкбсу ргасупусЬ,
кібге згІасЬіа суедіе па]1еріе] ]е] гпапусЬ і одроі¥Іада]зсусЬ ро]?с зіаіиіи Іііесузкіезо
кзгіаііціе. Сг^бс сугезгсіе 34 іо дсуоггапіе Ьеітапзсу, ]езо оіосгепіе па]Ь1ігзге, V/ ІісгЬіе,
роіггеЬпе] діа падапіа гегудепсуі Ьеітапзкіе] суоЬєс зсуоісЬ і оЬсусЬ одросуіедпіе]
росуазі і зріепдоги.73 А сетепіет зра]а]зсут і? росугаса]^с4 до зсує] о]сгугпу суагзіі¥$
гіетіапзкз г сузгесЬсуІадпіе гг^дг^сут ІІкгаіпу ХУо]зкіет 2арогогзкіет ]езі оіасгапе
росузгесЬпз росуазі дисЬосуіепзісуо ргасуозіасупе, су1ада]зсе зроко]піе рггег саіу сгаз
294
ге^оіисуі зхуеті оІЬггутіеті доЬгаті, гекгиіці^се ві; г хуагзіхуу вгІасЬескіе] рггехуагпіе,
розіада]^се х^гбд піе] па]Ь1ігзгусЬ рггуіасібі, гіотои'пікбм/ і Іісгпе коїі^асуе.74 Такіт
сетепіет гбхупіег ]езі ге зкогасгопе] згІасЬіу в(бгтох¥апа зіагзгугпа когаска, Гогуіці^са
рггед Неітапет, ід^сусЬ оЬеспіе га ]е] рггукіадет, 8»уск кгеи'піакби', гпа]отусЬ,
848Іад6».75
Родсгаз £ду іегуїогуит когаскіе] ІІкгаіпу — байте мо]ею6дгіюа Кцохузкіе,
Вгасіамзкіе і СгегпіЬохузкіе — ^сЬодгіІо XV іеп зрозбЬ ро^оіі па дго^; погтаїпе^о
гогхуо]и, §ду па £гипсіе ггозгопут оЬГісіе кгшЦ геи'оіисуі кіеікошаіу рохуоіі гіагпа
помело рап8і\уои'Є£О изіго]и, іе гіетіе икгаіпзкіе, кібге XV оЬг;Ьіе Вгріє] рогозіаіу —а
хуі;с июрию Вггезко-Ьіі. (рггеде^згузікіет Ріпзгсгугпа), \7оіуп, Рогіоіе і V реи'пе]
тіегге и'-и'О Кизкіе — гпа]бо\уа!у зі; ]езгсге XV зіадуит сІ4£Іе&о хуггепіа і Гегтепіи.
Іппз іег Ьуіа V/ ІусЬ гіетіасЬ рогусуа згІасЬіу, рогЬа^іопе] іакіе£О орагсіа, ]акіеба\уа!
згІасЬсіе кцомзкіе], сгегпіЬо^зкіе], Ьгасіамзкіе] согаг роі;гпіе]згу изігб] когаскі. 8г1асЬ-
іа ріпзка, и'оіупзка, родоївка гузкаїа мгргатігіе ро и^одгіе 2Ьогоюзкіе] тогпозс
рохугоіи бо зризіозгопусЬ доЬг, Іесг озіедііс зі; V/ пісЬ і га^озробаго^ас па поло V
зхл/усЬ г£ІівгсгасЬ піе Ьуіа XV зіапіе. Сіадіа і піеизіаппа, па іегепіе ІусЬ гіет ргошадгопа,
роїзко-икгаіпзка XVо]па изіашісгпе рггетагзге \уо]зк роїзкісЬ, икгаіпзкісЬ, тозкіеху-
зкісЬ; галопу Таіагбх¥, ризіозг^сусЬ Ьег хуг£І;ди па іо, сгу роїзкіе] сгу икгаіпзкіе]
рота^аіі зргаиіе — гіоргои'абгаїу і? згІасЬі; до озіаіесгпе] гиіпу.76 7 росг^іки
рокіадаїа опа падгіе]; XV одгодгепіе рап8імоюо§сі роїзкіе]. Ьесг ЬапіеЬпу діа роїзкіе]
роїііукі ігакіаі 2хуапіескі (рогозіаіо ро піт и паз гпапе рггузіохйе) і ]ако ]е§о
пазІ;рзіхуо рггуі;сіе рггег СЬтіеІпіскіево ргоіекіогаіи Мозкхуу, іе падгіе]е саїкохуісіе
гогхуіаіу. ОдЦд ]е] роїііука гхугаса зі; XV зігоп; тосагзію о§сіеппусЬ, род гг^даті
кібгусЬ зродгіехуа зі; опа роюгоіи ирга£піопе£О Іади і зроко]и.
5Мі;с сг;6с ]е], ід^с га рггукіадет згІасЬіу Ьіаіогизкіе], згика ргоіексуі сагзкіе], XV
оЬіогге сага тозкіемзкіе^о па ігоп роїзкі хуідгі озіаіпі^ дезк; гаіипки. Сг;зс, г Леггут
Міетігусгет па сгеїе, зкіада XV г. 1655 па хуіесгпе роддапзіхуо кгбіохуі згхуедгкіети
рггузі;^;. Сг;£6 югезгсіе а§ііи]е £ОП}со га оддапіет Какосгети гг^дбху гогкіада^^се]
зі; Кгесгурозроіііе].77
Діє іе гг^ду оЬсе гбхупіег Ьагдго зіодкіе піе Ьуіу. Кагду ргеіепдепі до хуіадгу
хукгасгаї осгухуйсіе г юо]зкаті; іе газ гп6xV сЬІеЬа ро дхуогасЬ згІасЬескісЬ згикаїу і па
кагдут роде]ггапут о “піерггуіагп” т§сііу зі; ро па]егдпісгети, окгиіпіе. Бгсге^біпіе
па]агд то8кіеxV8кі рг;дко гараї гхуоіеппікбху сагзкіе] ргоіексуі озіидгіі. Вегрггукіадпе
окгисіепзіхма, ]акісЬ доризгсгаіа зі; родсгаз окираср Віаіогизі Мозкхуа, дерогіасуе
іузі;су тіе82капсбxV па 8уЬіг, хуі;гу і тогду78 xVуxVо1а1у рапік; ху§гбд згІасЬіу
икгаіпзкіе], па]Ьагдгіе] —]ак згІасЬіа ріпзка парггукіад — рггег іеп па]агд га^гогопе].
2 дги^іе] зігопу Кгріа, га зІаЬа і га піедо!;гпа, Ьу ]акіко1\уіек Іад XV родІе^ІусЬ зоЬіе
гіетіасЬ икгаіпзкісЬ VVр^оxVадгіс, Ьуіа ]езгсге па іуіе зііпа, ге тбсіс зі; га піе1о]а1по§с
роігаіїіа. \\7і;с парггукіад гпасгпу згІасЬсіс родоізкі, х^абсісіеі Оипа]охуіес і Згаіахуу,
сЬог^гу Ьаііскі МісЬаІ 8іапІ8ІаxV8кі79 і згІасЬсіс г ху-хуа Кизкіе^о Вагуїі Іахуогзкі80
зкагапі гозіаіі па іпГаті; і копГізкаі; дбЬг га зрггу]апіе і рота^апіе Какосгети. Так
зато зкагаїа Кгріа па іпГаті; і рогЬаюіепіе игг;ди, згіасЬесіюа і тіепіа га “гдгад; ге
8гxVедаті” іак о^біпіе па АУоІупіи згапохуапусЬ гіетіап, ]ак хл'іа^сісіеі Кізіеііпа, Ь1ігк<
кгехупу Мадукі 1искіе£о, сЬос ват ]иг агуапіп, Аіеквапдег Сгарііс 8грапо\узкі81 і
8;д2ІxVу сЬог^гу сгегпіЬохузкі, піе]едпокгоіпу розеї зе]то\уу юоіупзкі, юіа§сісіе1 Ни-
Ьохуа, Сехуохуа і ЗегсЬохуа СаЬгуеІ Ниіехуісг 5Мо]иіупзкі.82
“А іг со дгіз ]едпети, іо ]иіго дги^іети Ьус тоге, §дуг пето апіе Гипега Ьеаіив
(пікі рггед ро^ггеЬет згсг;§1іхуут піе ]езі)”, хуі;с Незюг згІасЬіу моїупзкіе] 80-1еіпі
родкотоггу Ьгасіахузкі 8іе£ап 8х¥Іаіоре1к па 2уxVоіоxVІе кзі^ге Сгеіхуегіупзкі рггу]асіе1
хуіеікі Ни1ех¥Ісга ргоіезіасу; опе^о рггесі^ко іети декгеіо^і до кзізд? па хміесгп^
ггесгу ратЦік; г рохуугзгз зепіепсуз хмрізас гозкагаі...83
295
І рггекопухуаіа «і? рохуоіі, XV дгодге кгхуахуеро і сі?гкіеро добхуіадсгепіа, хуусгеграпа
хмаїк^ ЬгаіоЬбісг^ згІасЬіа ріпзка і хуоіупзка і родоізка, ге Ьег іеі Зсізіеро гезроіепіа зі?
г гусіет хуіазперо пагоди, Ьег іеі рохугоіи до оризгсгопеі оісгугпу і гергегепіці^серо із
дгі§ ХУоізка 2арогогзкіеро, Іади і роггфіки па Ризі оісгузіеі Ьус піе тоге. ХУі?с іег
согаг сг?§сіеі, осі г. 1655 росг^хузгу, гхугаса опа зхує осгу ки зегси ІІкгаіпу, согаг
сЬ?іпіеі і г согаг хуі?кзгз иГпобсіз дороі?гперо Неітапа ХУоізка 2арогогзкіеро ге
зхуеті зргахуаті і зхууті гаїаті зі? ида]е.
Оіа рггукіади зро]ггту па зіозипек до ВоЬдапа СЬтіеІпіскіеро іакіеро іурохуеро
гергегепіапіа ХУоІупіа, іак іуїко со хузротпіапу 8іе£ап кз. 8хуіаіоре1к Сгеіхуегіупзкі.
Оогііхуу хуугпахуса ЬІаЬосгезіуа, іедеп г (ііагбху, іак і хузгузсу хубхусгаз Сгеіхуегіупзсу,
згІасЬескіеі Низі ргахуозіахупеі,84 кз. ЗіеГап Ьагдгіеі од іппусЬ родсгаз гехуоіисуі г. 1648
і 1649 исіегріаі. Во піедобс, ге ти, іак і іппут, доЬга зризюзгопо, Іесг і зупа іеро кз.
Іапизга, сЬосіаг ро зіагзгугпа когаска игаіохуас сЬсіаІа, па Родоіи хуіобсіапіе гаЬіІі.85
Рггу ріегхузгеі іедпак зрозоЬпобсі хугаса кз. 8іе£ап до зхуєі Мохуєі Сгеіхуегіпі і іат іеп
зіаггес 80-сіо Іеіпі г родгіхуи родпз епегріз Ьгопі, іак итіе, зіохуєш і рібгет од
даxVпусЬ рггуіасібі і піерггуіасібі зхуеро рпіагда оісгузіеро.86 8рохуіпохуасопу рггег
гоп? зупа Мікоіаіа, Оотісеїі? кз. 8оіотегескз, г різаггет Іапет ХУуЬохузкіет,87
гЦсгопу Іісгпуті ху?г!аті рггуіагпі г дисЬохуіепзіхует ргахуозіахупет, кз. 8іе£ап
пахуізгціе рохуоіі согаг сіа§піеізге зюзипкі г дхуогет СгуЬгупзкіт. 1 родсгаз рду іеро
зіозипек до дохубдсбху роїзкісЬ зіі гЬгоіпусЬ зіаіе зі? XV іут сгазіе согаг Ьагдгіеі,
“ІадоxVІіу”88 — зіозипек до Неітапа ІІкгаіпу рггуЬіега сЬагакіег согаг Ьагдгіеі
рггуіасіеізкі і зегдесгпу. “2а рггузіапіе ипіхуегзаібху ХУММРапа па осЬгоп? сЬидоЬ
тоісЬ ХУоІупзкісЬ — різге оп 9.1.1657 г ІЧохуєі Сгеіхуегіпі до СЬтіеІпіскіеро —
исгупіхузгу рокіоп Рапи Маіхуугзгети, ге зегсе ХУММРапа доЬге рггесіхуко тпіе
зргахуіі і ге тазг хуіадотобс рехупз о Оотки тоіт, кібгу г дахупусЬ кзізгзі КизкісЬ
ргохуадг?, рокогпіе дгі?ки)?. Діє... тизіаіет гогкагас дас сЬІеЬ до риіки со зіоі XV
Тигохуіе і до ХУузоска, рдгіе 1МР. 2агидпу ЬуІ, одезіас. 2асгут рехуіеп Ь?дзс, ге іо
тіто хуоіз ХУМсі ММРапа исгупііі ІсЬ Мсіе, рггузгіо ті до ХУМсі ММРапа хуузуїа?.
Тггутат іо, ге зигохуіе г МііоЗсіхує] Іазкі зхуєі Рапзкіеі гогкагезг, аЬу хуі?сєі піе
хуусізраіі і піе иігаріаіі XV зіагобсі тоіеі тпіе і роддапусЬ иЬорісЬ тоісЬ, га одтіапз
піеизіахуісгпеі Гогіипу г згегокіеі хуіобсі герсЬпіоперо Ьідперо Кизіпа, зіир? ^ММРапа.
2а зоЬз затут і га зупет тоіт Рапет (і. гп. казгіеіапет, Мікоіаіет) Міпзкіт,
кібгеро таі?іпо£сі роодЬіегаІі, рііпіе А^ММРапа, сЬсіеі родас тапит Іарзо (г?к?
піезгсг?£1іхуети), ргозг? рдуг іо гхуукіі хуіеісу і зіахупі Неітапі, іакітеб ДУММРапіезі,
гхуусі?гас і пад кіапіаізсуті тіїозіегдгіе сгупіс. Со ге оіггутату, саіе Місіхуєі Іазсе
XVММРапа иГат, кібгз догухуоіпіе г Роіотзіхует тоіт газіиріхуаб оЬохуізгапут
гозіахузгу, нице зІигЬу еіс.”.89
А ге 8іе(ап кз. Сгеіхуегіупзкі піе зіапохуіі Ьупаітпіеі хубгбд згіасЬіу хуоіупзкіеі XV
іут хугр1?дгіе хууізіки, хуутохупут бхуіадесіхует розіигус тоге гЬіогохуу Іізі іеі згіасЬіу,
д. 7 Сгегхуса 1657 г. до Неітапа хуузіапу.
“1а5піе ХУіеїтогпу Мсіхуу Рапіе Неітапіе ХУоізка 2арогогзкіеро, пазг хуієісє
Мсіхуу Рапіе і Вгасіе! — різаіі “РР. ОЬухуаіеІе ХМдгіхуа Моіупзкіеро” XV СЙусе паіепсгаз
грготадгепі. — 2а рохугоіет од \Ут. Иазгеро Мсіхуеро Рапа ІМРап Віепіехузкі
рггупібзі доЬгз оіисЬ?, ге ХУдгіхуо пазге Моіупзкіе од ХУоізк ХУт. Назгеро МРапа
хусаіе гозіахуас тіаіо, сгеро рехупі Ь?дзс ргозЬу пазге хузгузсу оЬухуаіеІе [хуузуїату,]
аЬу§ту хусаіе рггу гдгохуіасЬ пазгусЬ заті г таїгопкаті і дгіаікаті і XV зиЬзіапсіасЬ
пазгусЬ гозіахуаіі. А іакіт зрозоЬет, саіе па Іазк? ХУт. Иазгеро Міро Рапа і Вгаіа
ризгсгепі, о ипіхуегзаіу озіге до тіазі рібхупусЬ: Ьиска, ХУІодгітіегга, Оіукі і іпзгусЬ
пазгусЬ ОізгузіусЬ копаі^сусЬ ргахуіе, рггег Іир гбгпусЬ пагодбху гпіезіопусЬ, рокогпіе
ргозіту. Такге о Іізіу до ІсЬтт. РР. Риікохупікбху, а тіапохуісіе до ЛсЬтт РР.
Апіопа [2дапохуісга] і Ногкизгу і іпзгусЬ, кібггу га гогкагапіет ХУт. Иазгеро М.
296
Рапа XV пазгусЬ Кга]асЬ ВизкісЬ гозіаЦ. І вду рохугасас Ь?д^, гесЬсевг, ]ако ІЧазг М.
Рап г?се ргахуіе іоп^сут род ас, вдуг іо хуієісє хуаіесгпі Неітапі, іакіетеі \Ут. Мазг
М. Рап іе8і, гасЬохуас ргозг^сут о рокб] гхуукіі, сгевобту рехупі Ь?дзс, о іепге \Ут.
Мазгево МІ^о Рапа иргазгату. Кібг^ тіїо&сіхуз Іазк? \Ут. Мазгети Міти Рапи
хузгузсу газіивохуас догухуоіпіе г пазгуті 5>упаті ху хуіекі роіотпе оГіагиі^с, реіііа
пазге рггег ЇМ. Рапа Хіеііпзкіедо. Родсгазгево Огодгійвкіево Вгаіа пазгезо до \УМ.
Мазгево М. Рапа хуповіту, 81игЬу пазге рггуіут XV Іазк? XV. М. ІЧазгево ММ. Рапа
рі?кпіе одда]ету”.90
Біа ВоЬдапа СЬтіеІпіскіезо іе Іівіу і ргобЬу рггусЬодгіїу ху зат^ рог?. ХУоЬес
зоіцізсе] зі? хуаіпе] гогргахуу г па]агдет роїзкіет ху гіетіасЬ икгаіпзкісЬ, паІег^сусЬ
Іезгсге до Вгріє], гпаїегіепіе рипкіи орагсіа XV іусЬ гіетіасЬ, гасгупи когаскіезо
рогЬахуіопусЬ, зіахуаіо зі? діа роїііукі икгаіпзкіе] кхуевіуз па]Ьагдгіе] раї^с^. І XV
гасЬиЬасЬ Неітапа іатіе]зга хуагвіхуа вгіасЬеска ротіпі?Ц Ьус осгуууіісіе піе товіа.
Сі піе8гсг?$пі гаЬі^капі вупохуіе Пкгаіпу, ге вху^ гіеті^ о]сгузЦ іак гго§пі?сі, ге ісЬ
“рохуіеігге, вібд, озіеп і хуо]па” хууггисіс г піе] піе гдоіаіу, тозіі роіогус діа вргахуу
хуугхуоіепіа бхуєво пагоди піеосепіопе газіиві. Рогузкапіе XV пісЬ во]ивгпікдху оЬаІаіо га
Іедпут гатасЬет саі^ вії? і рггетос Вгріє] XV гіетіасЬ икгаіпзкісЬ, кіадіо ті?дгу
Роїзкз і Пкгаіпу тиг, діа хузгеїакісЬ гакизбху роїзкісЬ піерггегууусі?гопу. А га-
Ьегріесгепіе зі? од Роїзкі xVоЬес осгекіхуапе] сі?гкіе] хуаікі г Мозкхуз, хуаікі, Ьег кібге]
о изатодгіеіпіепіи зі? Пкгаіпу піе тозіо Ьус тохуу, зіахуаіо 8І? діа Неітапа вргахуу ге
хтегувікісЬ XV6xVсга8 па]хуагпіе]зг^. \Уі?с ВоЬдап СЬтіеІпіскі ро8е18іxVа од згіасЬіу
рггу]ти]е худгі?сгпіе, рго&Ьот о осЬгоп? та]?іпозсі гадо&с сгупі, исіека]^сусЬ зі? до
ПІЄ30 — ]ак іо ]иг г Іізібху рохуугвгусЬ хуідас — оіосга бху^ роі?гп^ оріек^.
“Іабпіе Озхуіесопе Хі^ге, Мі1о&:іхуу Рапіе Родкотоггу Вгасіахузкі, М6] Мс. Рапіе
і Рггуіасіеіи! Асг г изі хУІазпусЬ сЬхуаіа піерггуіетпа — одрізухуаі ВоЬдап СЬтіеІпіскі
17.1.1657 па 1І8І рохуугзгу 8іеГапохуі кз. Сгеіууегіуйзкіети — ]едпак уургахудгіе і
росЬхуаІіс зі? зодгі, ге Мат пі о сгут Ьагдгіе] XV віохуіє піе коїасе, ]ако геЬубту
гадахупіопе па Сегкхуі ХУозіосгпе] зупасЬ ]аггта рокгизгухузгу і зат^ Маік? зхуо]^
тііут исіезгуїі 8XVоЬоду дозіо]ейзІхует. Бозус зі? ]иг па]есЬа!а, іак xVІе1е Іаі рггу-
віодіап^ Ьухувгу од регвесиіогбху; дозус паріакаїа іак хуіеіа икаїаіапа піеxVсга86xV. Сгаз
Ьу ]иг од Іег озизгус ]е] осгу г гиіп Сегкхуі ВогусЬ гатосгопе. \Угз1?дет ІЄ30 іеду, геб
і XV. X. Мс хуіегпіе г гасп^ ГатіЦ^, ]ако піеодгоЬпу зуп, ротазаі іе] Маїсе Ь61и і
Ггазипкбху, тату озоЬііхує па та]?іпо§сі XV. X. Мсі Ьасгепіе, ]акоЬу рггупа]тпіе] од
8XVОісЬ дезресіаііеу хуоіпеіту исгупііі, хуідг^с дозус рггег іппусЬ г?се гіиріопе і
гпівгсгопе. А діа іезог іпвге Ппіхуегзаіу, пад ріегхузге зигохузге, хуудасіеіту кагаїі,
вагіет іакоxVусЬ, кібггу Ьу зі? XVагу1і пад рохуібггоп^ хуіазп^ XVО1? пазг^ іагзп^с
уіоіепіа тапи і дотубііс ]акісЬ XV сЬидоЬасЬ XV. X. Мсі ехаксуі, оЬіесці^с кагас. Аіес і
ргбсг іезо піе Ь?д^ іак вхуахуоіпі і дотуііпі, вдугебту говоЬпа иротпіеіі Р. Риікохупіка
Куохувкіево [Хдапохуісга], аЬу роЬІігзгусЬ г Риіки вхуєво когакбху, па гаіовасЬ
Ь?дзсусЬ, ]иг даіе] од іусЬ роЬатохуа! уіоіепсуі. Мазге гаіут ивіиві рііпе гаїесату
Пазсе XV. X. Мсі Мавгево Місіхуєво Рапа, XV. X. Мсі саіе гусгііхуу Рггуіасіеі і зіиза
ВоЬдап СЬтіеІпіскі Неітап ^о]вк ХароговкісЬ”.91
ХУі?с піе гдгіхуіту зі? оЬеспіе, діа сгево бху ЗіеГап ке. Сгеіхуегіупзкі роіет піе
іпасге] ВоЬдапа СЬтіеІпіскіезо, ]ак “Іа5піе ^іеїтогпут зодпут раті?сі ІМс Рапет
СЬтіеІпіскіт Неітапет ХУіеІкіт, оЬгопс^ геїівіі пазге] ргахуозіахупе]” пагухуа.92 №е
гдгіхуіту зі? гбхупіег, діа сгево гозіа ху іут сгазіе рориіагпобс іево ^іеікіево Неітапа
хуігбд згіасЬіу Рійзкіе], ^оіуйзкіе], Родоізкіе]...
Ву хугезгсіе ирггуіотпіс зоЬіе паїегусіе, ]акі иіогуі 8І? хубхусгаз — ху ріегхузге]
роїохуіе 1657 г. ху овіаіпісЬ сЬхуіІасЬ рапохуапіа ВоЬдапа СЬтіеІпіскіезо — Гакіусгпу
зіозипек ті?дгу Ц згІасЬц, а ХУоізкіет Харогогзкіет і Гогти]^с^ зі? райвіхуохуо&сЦ
икгаійзкз, тизіту зі?вп^с о раг? тіе8І?су парггбд і ггисіс окіет па гтіапу, кібге ху
297
ІусЬ гіетіасЬ пазгусЬ XV сі^§и оу/е%о 1657 г. газгіу, “/ХУіадото/ [сопзіаі] ХУМРапи
—різаі г Роїоппедо 27.1.1658 г. адепі Вгріє] Віепіе\узкі казгіеі. дуоіуйвкі до ЗіеГапа
КогусіЙ8кіе£о капсіегга V. ког. — /]ако [диоіипдат] сигіозііаз /піекібгусЬ (згІасЬіу)/,
Ьо рггесіе регГідіат піе тов? зирропеге (роде]ггу\уас), ргіуаіа аиіогііаіе (\у!азпо\уо1піе)
\урго\уадгі!а гаїо^і когаскіе па ХУоіуп і [\у] Родоіе... Те іургоіуадгопе гаїо^і, од
Роїоппедо гасг^уузгу, Копзіапіупои', 2аз1а\у, Мі?дгуЬбг, Озігбв, Низгсг?, Зіерай,
Мі?дгуггесг, Коггес ор?дга]з (і. ]. Ьгопі^)... 5¥ргаіудгіе тодезіе зі? зрга\уи]^...
Тата\узкі ]езі зіагзгу іе] гаїові, кіогу тіезгка и' Мі?дгуггесги, та]?іпо§с іо ]езі Ітс Р.
Ьеягсгупякіеео дуо]еіуодгіса Вегрзкіево.93 Бо ІЄ£О изіа\уісгпіе рівг?, гедиігці^с зргаи'іед-
Ііи'оісі і ехрозіиіапдо (зкагг^с зі?), ге пад розіаподуіепіе дгіе]е зі?, ге іи \уезгіу іе гаїові
га Ііпі? (когаскз). Модезіе (вггесгпіе) ті? гЬуіУа, а зіуо]є сгупі”.94 “ІЧіе £одгі ті зі?
рггетіїсгес — допозіі іу іутге сгазіе іепге Віепіеіузкі кг61о\уі — піекібгусЬ... регГідіат
(гдгаду), кібггу /до/ Тагпа\узкіе/во/ [ти], /па/ [гаїодге Когескіети] /іу Когси
Ь?д$сево/, піе іуїко /іа]піе/ [сіапсиїагіо тодо], аіе і /]а\упіе/ [арепе адЬаегепдо]
/рггузіаіузгу/, іевог ТагпоіУвкіево /патбіуііі/ [іузадгііі паіо], ге іуудаї иппуегзаі, аЬу
зі? згІасЬіа роЬогуйзка па дгіеп 18 Зіусгпіа (1658) род загдіет до піево г]есЬа1і.
Осгет, едут іугі^І рггевігов?, розіаіет до іе^о Тагпауузкіедо, парізаіузгу ти іак, /]ак
ті дукіоіуаіу іак іуіеікіе ]е^о рговгеззиз.../ [іак іако ті дісіаЬаі іапіі ргодгеззиз іедо
гаііо...] / Розіапіес тб] газіаі ]ак гаг іеп 8е]тік ісЬ і ]иг газіаі іізі парізапу до/ [...шоу
розіапіес ргаеуепіі іп ірзо асіи іеп зеутік ісЬ, у іиг газіаі Іізі парізапу і родрізапу до]
р. 5¥уЬоіузкіеео, г кібгут піе]акіе£о І4о\уако\узкіево95 іуузіас тіеіі [...]. Ьізіи іе§о іа
Ьуіа зитта, ге га Ргоіекіога р. 5¥уЬоіУзкіево рггу]ти]4, а ргозгз, аЬу ТатаїУвкіево
піе зргоууадгаї, [і] оіузгет аЬу во зиЬзідіоіуаІ... ІЧіе тбіуЦс гіе^о зіоіуа [2воіа (аЬзіі
уегЬо іпуідіа)] рггезгкод^ то]а уІ£І1апііа (сги]по^с) піекібгут” — додаїуаі гпасг^со
Віепіеіузкі.96 сгет га$ оіуа “сгиробс” зі? іуугагаїа, оЬ]а5піа Іізі рггеЬу\уа]зсе£О ]ак
гаг V/ іут сгазіе іу Мі?дгуггесги Теіегу Моггкоіузкіево до \УуЬо\узкіево 16.ІІІ.1658
різапу, а огпа]тиЇ4су, “ге р. Віепіеуузкі до 5¥агзгаіуу па котуокасу? піе ро]есЬа! і
згІасЬіа Ьіедпа, рга\уозіа\упо]і іуігу геїупуіеіі (Іізі різапу ро икгаіпзки), ]ако ю рапоіуіе
Ноіоууіпзсу; рапоіуіе Когіпзсу, рапоіуіе Ьіоууозіеізсу і іппі, дуіеікз і піеорізап^ од
ЬасЬбіУ сіегріз икогугпи і пигди ропозіаі пегпозпи]и діа іоЬо, згіо \у \Уагзга\уи пе
]ісЬа1у".97 А іе£о годга]и зіапо\уізко згІасЬіу, кібга ргоіекіогаі Ьеітапзкі рггу]то\уаіа,
а гаіет г ХУагзгауу^ і ]е] 8е]таті піс іузрбіпево тіес піе сЬсіаІа, Ьуіо, дода]ту,
гиреіпіе копзекіуепіпе і ггогитіаіе.
Такі Ьуі Гакіусгпу зіап ггесгу па ХУоІупіи і (рбіпоспет) Родоіи. “[2] зігопу іе^о
Ріпзка — ге гпб\у з!о\уа зіусгпіоіуе] (1658) геіасуі іеео зате^о Віепіеіузкіево роїу-
ібггуту — [...] ро іуукопапіи ]игатепіи СЬтіеІпіскіево рггег р. Магзгаїка Ріпзкіево і
]ево соїіеві, в<іу геаіііег рггу]?1і зиЬ]есііопет (роддапзіїуо), гезіаі гагаг СЬтіеІпіскі
/діа рггу]?сіа/ [ад арргеЬепдат] роззезіопет Нгизг? і де Гасіо Нгизга гозіаіуаі іат”.98
Іево тіеізсе ро бтіегсі Неїтапа га]^1 Копзіапіу \УуЬо\Узкі риікоіупік ріпзкі і іигоуузкі,
кібгу, родоЬпіе ]ак Ііуап Тагпаїузкі до згІасЬіу ууоіупзкіе] і родоізкіе), іак оп до
згІасЬіу ріпзкіе] іуудаї ипііуегзаі, \угу\уа]^су ]з па дгіеп 17-во Сгепуса 1658 г. 8е]тік до
Ваіуідвгбдка."
Оібг іа окирасуа рггег \Уо]зко Харогогзкіе ХУоІупіа, Родоіа і Ріпзгсгугпу, піе
іуїко га гводз, аіе сг?зіокгос па іуегіуапіе згІасЬіу іатіе]зге] іу росг^ікасЬ 1658 г. ]иг
докопапа, гогросг?1а зі? ]езгсге га гусіа ВоЬдапа СЬтіеІпіскіево. Ракіусгпіе га]?1і іе
гіетіе риікоіупісу: МісЬаІ Хіеіейзкі, Ііуап ВоЬип, Зеїуегуп 8и1іта, Ногкизга і іппі, іу
росг^іки 1657 г. род іуодг^ Апіопіево 2дапоіуісга па ротос Какосгети рггесіїуко
Вгріє) хуузіапі. ХУзгузсу опі, ]ак іо ]иг іуугагпіе г когезропдепсуі СЬтіеІпіскіево г
Сгеііуегіуйзкіт \уупіка, оіггутаїі зиго\уу гогкаг Ьеітайзкі, Ьу згІасЬі?, \Уо]зки
Харогогзкіети гусг1ііу% кггуїудгіс і ги]по\Уас піе рогіуаіаіі.100 2а гусіа гбіупіег і га
іуоі4 ХУіеІкіево Неїтапа пазЦріїо игосгувіе рггуЦсгепіе зі? згІасЬіу ІусЬ гіет до
298
о]сгузіе], г гиіп Низі зіагогуіпе] (дгіедгіпу “датопуск кзі^г^і КизкісЬ”, кібгусЬ ігадусуе,
]ак хуідгіеіібту г 1ізібх¥ СЬтіеІпіскіеро, Сгеїадегіуйвкіеро і іп., гуіу ]езгсге х^гбд
згіасЬіу па ЬІкгаіпіе) гтагіхуусЬхузіа]^се] рапзіхуохуобсі икгаійзкіе].
\Уі?с піегадіиро рггед гропет СЬтіеІпіскіеро па дхубг Ьеітайзкі XV СгуЬгупіе
рггуЬухуа ]едеп г па]тогпіе]згусЬ і па]Ьагдгіе] хуукзгІаІсопусЬ іе] згіасЬіу рггедзіахуісіеі
— родкотоггу кцохузкі, згегоко гпапу Іеггу Міетігусг. Теп ргоіекіог акадетіі
агуайзкісЬ, гпапу Іііегаі і зіаіузіа, торі гозіас сЬІиЬз зхуеро пагоди, рдуЬу піе Гаіаіпе
пазге хуагипкі роїііусгпе, кібге ]еро па]1ерзге тіоде Іаіа діа ІІкгаіпу Ьегрогуіесгпеті
исгупііу. Робхуі?сі1 оп ]е саікохуісіе итіїохуапут агуайзкіт “похуіпкот”. Ма исгопусЬ
дузриіасЬ г ]едпохуіегсаті 8р?дга1 діиріе сЬхуііє XV зхует Кі]охУ8кіет СгегпіасЬохуіе і XV
сепігит бхусгезперо агуапігти — зіедіізки зіуппе] акадетіі —паїег^сут до рггу]асіе!а
Сгарііса, хуоіуйзкіт Кізіеііпіе.101 2а агуапігт іосгуі гасі?Ц ууаїк? г саЦ каіоііск^
КгрЦ, га агуапігт гтизгопу ЬуІ XV г. 1646 етіргохуас па Іаі раг? гаргапіс?.10- І піе
зрозіггераї іеп исгопу ГіІогоГ, іеп xVуіxVогпу, XV Рагуги і ОкзГогдгіе xVусЬоxVапу рап, ]ак
ті?дгу піт а ]еро “XV сЬІору і Киб сіетп^” оЬгбсопут пагодет хуугазіаі роxVо1і тиг
хуга]етпе] оЬсобсі і піеггогитіепіа, ]ак рохуоіі гхл'аіу зі? XV8гу8ікіе пісі хузрбіпе] хуіагу і
итіїохуап xV8р61пусЬ, кібге ]езгсге дгіада ]еро Апдгге]а (О]сіес ЗіеГап рггуічі ]иг
агуайзіхуо) г Кизі^ о]сгузіз, г гіетЦ о]сбху, хуі^гаіу.103 \Уі?с гдитіаі зі?, рду кгхуахуу
гок 1648 розіахуіі рггед піт ггесгухуізіоб? парз, рду род идеггепіаті геxVо1исуі іидохуе]
XV ргосЬ гогзураіу зі? акадетіе агуайзкіе, рду гип?1а саіа іа тізіегпа Ьидохуа — па
ріазки гЬидохуапа, а ]еро, бхуіаііеро дгіедгіса тпорісЬ икгаійзкісЬ хуіобсі, “Гаіа од
Впіерги, аг пад 5¥із1? гарпаїу”. І іеп даxVпу орогусуопізіа, хугбр піеіо1егапсу]пусЬ
гг^доху Нгріе], дгіб уугаг г іпп^ згіасЬіу икгаійзкз о ротос Нгрі? Ьіара, кіапіа зі?
котіе піепахуідг^сети XV8гу8ікісЬ гбгпохуіегсбху каіоііскіети ргута8ОXVІ, ггиса зі? па
xV8ге зігопу ]ак гуЬа, кібга Гаіа г р!?Ьіп тогга па Ьггер ріазгсгузіу хууггисіїа.104 Сгекаїу
іат пай і Іісгпе піезродгіапкі: Нгріа, ]ак хуідгіеіібту, уууггисопе] г іопа хуіазперо
пагоди згІасЬсіе икгаійзкіе] ротосу идгіеііс піе торіа і піе сЬсіаІа. ІЧіетігусг росгупа
згикас рдгіеіпдгіе] гаіипки: г Ьгасіз дуззудепск^ і ]е] тогпут ргоіекіогет Ьеітапет
Іііехузкіт Іапизгет НадгіхуіЙет о хургохуадгепіе па ігоп роїзкі Какосгеро гаЬіера.
Робгедпісгу ті?дгу піт, а икгаіпзкіт Неітапет, і XV6xVсга8, ро гаг ріегхузгу гареxVпе,
зіука зі? г оЬогет роxV8іайсгут, рогпа]е хубхусгаз ро гаг ріегхузгу зхуб] пагбд.105 Од іе]
сЬхуііі озіура рохуоіі]еро ріегхуоіпу гараї до хуаікі, гпіка рапзка осЬоіка розкгатіапіа
тдс^сусЬ ти зрокб] “ЬипіоxVпікбxV’ геїагет. РггуЦсга зі? оп до иродохуе] рагіуі
Кібієіохує], хуузі?ри]е согаг сг?£сіе] XV сЬагакіегге роко]охуеро робгедпіка ті?дгу НгрЦ,
а 5¥о]зкіет 2арогогзкіет.106 2гагопу ]едпак саїкохуісіе до роїііукі роїзкіе], ігакіаіет
гхуапіескіт і роддапіет зі? ІІкгаіпу род ргоіексу? тозкіехузкз ихуіейсгопе], зкіада XV
Ьізіорадгіе 1655 гоки уугаг г іпп^ икгаіпзк^ згіасЬіу іиіасг^ кгбіохуі згхуедгкіети
рггузі?р?, XV падгіеі, ге гг^ду згхуедгкіе иргарпіопу зрокб] па Скгаіпіе рггухугбс^.107
Аіе і іе падгіе]е Ьагдго рг?дко гаxVІод1у: род осЬгоп^ оЬсе] рггетосу згІасЬіа х^гбд
икгаійзкіеро пагоди озіедгіес зі? піе торіа. ХУугазіаІа ]иг ЬоxVіет XV іут сгазіе род
х¥одгз ВоЬдапа роі?гпа ІІкгаіпа, га^у8оxVа^а зі? хуугагпіе ідеа райзіх¥О№О$сі икгаійзкіе],
кібга хузгузіко, со ограпісгпіе Ьуіо г гіеті^ икгаійзк^ гм^гапе, до зіеЬіе п?сііа і
рггусізраіа. \Уі?с ггиса хугезгсіе і родкотоггу куохузкі іиіасгк? ро оЬогасЬ оЬсусЬ, до
“хузсЬодпіе] ЬІаЬосгезіухуе] хуіагу” 8XVусЬ о]сбху рохугаса108 і па дхубг СгуЬгуйзкі род
герітепі Ьеітайзкі XV росг. 1657 г. ида]е.109 Рггудапу, ]ак зі? гда]е, рггег Неітапа
ри1кох¥пікох¥І 2дапохуісгох¥І до гаду, роігедпісгу ті?дгу піт а Какосгут;110 бхусгезпе
газ “зкіопіепіе” згіасЬіу хуоіуйзкіе] до оіхуагіе] г \Уо]зкіет 2арогогзкіет рггуіагпі г
рехупобсі^ піе Ьег ]еро роі?гперо XVр1уxVи зі? зіаіо.
ІЧіетігусг піе ЬуІ осгухуіісіе хууі^ікіет. \Угаг га піт род ргоіекіогаї Ьеітайзкі
идаї зі? ]еро рггу]асіе1, коїаіог агуайзкіе] акадетіі XV Кізіеііпіе, Аіекзапдег Сгарііс
Зграпохузкі і рггуіасіеі Сгеіхуегіуйзкіеро, гбхупіег дузудепі, СаЬгуеІ Ниіехуісг \Уо]и-
299
Іупзкі сЬог^гу сгегпіЬоадзкі.111 1Ча дадогге сгуЬгупзкіт іиг од діигзгедо сгази рггуЬут!
Іеггу 8іеікіеадісг, родкотоггус Ьгазіа^зкі зуп КгузгіоГа і кві?гпеі Кгизгупзкіеі, рггед-
зіаадісіеі каїоііскіеі Ііпіі 8іеІкіе\уісгб\у, кібгу, “газтакоадаадзгу” рггедіет тозкіеад-
зкіе£О роддапзіада, розгеді оЬеспіе XV §1аду задедо 8Ігуіесгпе£О Ьгаїа, £Ог1іаде£О
хуугпаадсу ЬіаЬосгезііа, МісЬаІа, гозіаізсе@о іиг “рггу геЬеІігапсіе СЬтіеІпіскіт
доЬгоіУоІпіе”, ]ак адіету, оддаадпа,112 РггуЬуІ XV іут затут сгазіе до Неітапа 8игуп,
адбадсгаз адоізкі гуіотіегзкі, і гіогуі па адіесгп^ і піегогеги'аіц рггуіагй г ХУоізкіет
Харогогзкіет рггу5І?£?.нз Зкіадаїа іак^ зат^ рггуві?£? згІасЬіа роїуіаіи ріпзкіедо. То
зато тіаі исгупіс Тигоад і Могуг,114 а паадеї XV 8іагут ВусЬоадіе, дгі?кі т^дгеі роїііусе
ри1коі¥піка Іадапа ІЧесгаіа, згІасЬіа іатіеізга Ьіаіогизка род ргоіекіогаї ІІкгаіпу идас
зі? гатіеггаїа.115
І іако докитепіаіпу §1ад ІусЬ ^згузікісЬ гпапусЬ пат доІусЬсгаз Гакібад рггу-
Цсгепіа зі? згіасЬіу рбІпоспо-гасЬодпісЬ гіет икгаіпзкісЬ до рап8Іадо\¥Є£О гусіа зі¥е]
оісгугпу, одпаїегіопу па гагіе гозіаі іуїко акі рггузі?£І згіасЬіу роадіаіи ріЙ8кіе@о.
ОЬеітціе 6у/ акі гаїедадіе дгоЬпз сг^зік? ІІкгаіпу, зіапоаді іуїко ерігод згегокіе^о
іудіусгаз ргосези. Іе іедпак піт, іак IV кгореісе адоду, одЬііо зі? IV гогтіагасЬ
дгоЬпусЬ Іо, со зі? ро саіеі ІІкгаіпіе адбадсгаз дгіаіо, ич?с па родзіаиіе піе@о родЦд па
саіобс адугоЬіс зоЬіе тогету.
Роадіаі ріпзкі, даадпа га сгазбад рапзімга куоадзкіедо гіетіа Ріпзко-Тигоадзка,
рбіпіеі ро ирадки райзішомю&сі гизкіеі ргоіуіпсуа XV. Кз. Іліеадзкіедо (зіедгіЬа XV росг.
XV XV. кп. Аіекзапдга Мова, віуппеео зігоппіка “гизкіе£О кзі?сіа” §^ідгу8ІеЙу), оЬеспіе
г роїуіаіет Ьггезкіт віапоті и'-адо Вггезко-Ьііеи'зкіе і итаг г піет паїеіаі до гіет
Кгріеі рогоБІаі^сусЬ і ро ипіі ЬиЬеІвкіеі оЬг?Ьіе XV. Ке. Иіе^зкіево. ОЬеіто^аі оп
роггесге Ргуресі до Могуга тпіеі ій?сеі і ргаадіе саіе Роїезіе и’оіупзкіе, а іуі?с
рбіпосп^ сг?§с дгізіеізгусЬ роадіаібад: коадеізкіе^о, 1искіе@о і гоиіепзкіедо. РогЬадуіопу
ІаІуГипдуд'Л' та^паскісЬ, гоіі зі? од згіасЬіу ігедпіеі і дгоЬпеі (сг?8Іокгос гЬіедпіаіусЬ
годбі¥ кпіагіоадзкісЬ), \¥§гбд кідгеі IV сгазіе, о кібгут томга, хуузІ?риіз паісг?£сіеі
паги'ізка Оедгоісібад, 8о1отегескісЬ, ХУоіпбад, ОоккісЬ, МіоскісЬ, ОодеЬвкісЬ, СіесЬа-
поиасгбад, ТокагзкісЬ, ВизгкоадзкісЬ, ХУогопісгбад, МеІиЬоіл'ісгби'-ТикаїзкісЬ, 8гугт6ад,
ІагдескісЬ, Оггезгкб'Л', Зкігтипібад, ОиІо^вкісЬ, ХУсіибад-ТазіепіескісЬ, Оідбад і
Огдб^-ВоІеагзкісЬ, Нгесгупбад, ЗруІкби'-ВггезкісЬ, НоІоадпібад-ОзІгоіескісЬ, Возіо-
Іе^зкісЬ, ХаЬіоскісЬ, ІеккісЬ, 8іеІкіеадісгбад, ІеІіеоадзкісЬ, ХУііипзкісЬ, 8іесеадісгдад,
Ноіоадкбад, Касгапо^зкісИ, 8око1оадзкісЬ, РгоІазоадіскісЬ, Нгупіеиісгбад, 8ороскбад,
Оіезгбад, ВггогоадзкісЬ, Оіпіоадіби', Тепіикбад, ХасгупзкісЬ, МазаІвкісЬ, ВиЬіпбад,
ХУузоскісЬ, Сгагкои'зкісЬ, ХіеІіпзкісЬ, ОгискісЬ-ЬиЬескісЬ, КигепіескісЬ, Тадбад,
Ки'а^піскісЬ, Кипсеи'ісгди', ІазійзкісЬ, Магизгеи'ісгб'Л', ТегІескісЬ, ОгапзкісЬ, і і. д.116
8г1асЬіа Іа іезі іиі ргаадіе гиреіпіе киїїигаіпіе зроізгсгопа (сЬос тпіеі Іа^
гіетіасЬ когоппусЬ, дгі?кі рііпіеізгети XV. Кз. Ь. рггевігге^апіи ргаад і?гука
гизкіе^о игг?дасЬ еіс.), Іесг дига сг?£с іеі хуугпаіе іезгсге адзсЬодпі піегіедпосгопу
оЬгг^дек, адудаіе паадеї г роігбд зіеЬіе Іут сгазіе — іак Огапзсу (РасЬотіизг,
віадука ріпзкі, ІбгеГ, агсЬіт. зіискі), Тикаїзсу (ІбгеГ, рбіпіеізгу Меігороіііа кц.
зігоппік Вогозгепка), Када§піссу (Апдггеі, агсЬіерізкор зтоіепзкі) і іппі — адузокісЬ
дозіоіпікбад №8сЬодпіе£о коісіоіа. Рггеадаіаіз іедпак адбгбд піеі хуугпаадсу “шіагу
ггутзкіеі" (і роїгозг? ипіі), сге^о парггукіад дои'одет іпзігиксуа, дапа 11.IV. 1647 г.
ровіот па 8е)т Кагоіоіуі Іазіпзкіети і Іеггети ІЧіеІиЬотсгоші Тикаїзкіети, XV кібгеі,
оЬок віоі^сеі па ріегшзгет тіеізси реіусуі о агсуЬізкирзІ^о роїоскіе і адіадусіїлю
иіІеЬзкіе діа Тозо^зкіе^о, пазІ?рціе роїет рго§Ьа о “роїиіегдгепіе соттиіасуі £гипІбад
оісбад Ргапсізгкапбад копадепіи Ріпзкіедо”.117
XV сгазіе адоіеп Іои'аггузг^сусЬ мйеікіети ро^зіапіи икгаіпзкіети роадіаі Ріпзкі,
Іако роегапісгпу, исіегріаі Ьагдгіеі од іппусЬ. 2аі?іу ріеги'оіпіе рггег адоізка когаскіе,
кібгут рота^аіі дгіеіпіе адіобсіапіе, тіезгсгапіе і сг?6с ріпзкіеі згіасЬіу (діа рггукіади:
300
Зап Впуака, рбіпіе] риікохупік охугискі,118 гозіаі оп роіет одеЬгапу і зризіозгопу
дозгсг?іпіе рггег хуоізка Іііехузкіе ке. Іапизга Вадгіхуіііа.119 Оаізге хуо]пу 1649 — 1651
г. ргохуадгопе Ьуіу (іак катрапіа Кггусгехузкіеео, роіет НеЬаЬу).сг?4сіохуо па іе£о
іегепіе, ІиЬ XV Ьагдго Ьіігкіет з^зіедгіхуіе. Назі?рпіе зіаі зі? оп хуідохупі^ сіадІусЬ
рггетагзгбху хурізк роїзкісЬ, ІііехузкісЬ і икгаіпзкісЬ, аі хугезгсіе гхуаііі зі? пап па]агд
тозкіехузкі, родсгаз кібгедо Ріпзк гозіаі ху г. 1655 рггег хуоізка тозкіехузкіе род
ууодг^ ХУоІкопзкіедо хугі?іу, гіиріопу і ху копси до ііа зраіопу.120 2агаг ро со£пі?сіи зі?
Мозкхуу, хурадіа до рохуіаіи пахуаіа роїзка і, дду ріегхузга гпозііа каіоіікбху і кобсіоіу,
а озгсг?дга!а ргахУозІахупусЬ, іо дгида гпбху ггисіїа зі? па сегкхуіе, топазіегу і доЬга
згІасЬіу ЬіаЬосгезіухуеі, іак зато раЦс, гаЬці^с і пізгсг^с іо, со іезгсге ро ргге]£сіи
хуо]8к тозкіехузкісЬ рогозіаіо.121
Рогусуа згІасЬіу ріпзкіе], гагбхупо каіоіікдху, іак ргахуозіахупусЬ, зіахуаіа зі? ху
іакісЬ хуагипкасЬ хургозі гограсгііху^. І £ду ху г. 1648 — 9 ху зхує] о£готпе] хуі?кзго£сі
хуузі?риіе опа іезгсге ху згеге^асЬ хуо]зк Вгріє] рггесіхуко рохузіапсот когаскіт, іо
дгі£ рггусЬодгі опа согаг Ьагдгіеі до рггекопапіа, іе рогЬаххіопа ге1І£Ііпе£О Іапаіугти,
род хуодг^ і?] Ьгасі і з^зіадбху — іак парггукіад згІасЬсіс іедог Вггезко-Ьііехузкіе^о
хуоіехубдгіхуа Зіапізіаху МісЬаІ Кггусгехузкі — ргохуадгопа окирасуа когаска Ьуіа,
ротіто зхуе£о родіога зосуа1пе@о (хуіобсіапзко-тіезгсгапзкіедо) паііерзг^. Во дгі?кі
1Є£Іопохуі КггусгехузкісЬ рггекопаїа зі? пагезгсіе іа згІасЬіа, іе хуіеіка гехуоіисуа
икгаіпзка ю піе сЬхуіІохуу “Ьипі” когаскі, іесг роїііусгпе і пагодохує изатодгіеіпіапіе
зі? саіеі Икгаіпу; Ьо зкиікбху хуаікі г іет изатодгіеіпіапіет ху розіасі “оЬгопу”
роїзкіе] і “ргоіексуі” тозкіехузкіе] па зоЬіе дозіаіесгпіе хуургбЬохуаіа. Корпіє хуі?с
ху&гбд піе] ІісгЬа гхуоіеппікбху икгаіпзкіе£О Неітапа, гобпіе ротіто іедо, іе гапіеро-
ко]епі іет па]еідісу роксу і тозкіехузсу хуІаЗпіе ху іут сгазіе (1656 г.) до гергезуі зі?
исіекаіз; іе Вгріа парггукіад МісЬаіохуі Зіеікіехуісгохуі “га іо, іі доЬгохуоІпіе рггу
геЬеІігапсіе СЬтіеІпіскіт гозіахуаі, доЬга дгіедгісгпе РоЬозі і Мохуудхудг ху рохуіесіе
Ріпзкіт Іеі^се” копіізкиіе,122 а іедпосге&піе іетиі Зіеікіехуісгохуі гезгі? ]Є£О таізікбху,
хуіадгот тозкіехузкіт (хузкиіек окирасуі) а піе роїзкіт родІе^ІусЬ, гадгаЬіа і зхуут
зігоппікот гогда]Є Мозкхуа.123 Зіеікіехуісг іедпак, ]ак £О сЬагакіегугціз гдодпіе іегиісі
— Коіаіохуісг і Міезіескі, Ьуі іо “сгіохуіек хуутоху^ і дохусірет хуіеікі”; іак вато
хуузосе хуукзгіаісопут Ьуі рггузгіу Меігороіііа Кііохузкі, гдесудохуапу хугй£ Вгріє] і
Мозкхуу, розіададасу Іісгпе хх^гбд згІасЬіу рібзкіе] коїідасуе і зіозипкі, ІбгеГ НеІиЬохуісг
Тикаккі.124 \Уі?с тоіету рггуриісіс, іе хуріуху іе§о годгаіи Іидгі па Ьгас згІасЬеск^
тизіаі Ьус гпасгпу, іетЬагдгіе], іе зрггуїаіу іт гехуп?іггпе хуагипкі: корготііасуа
райзіхуохуе] роїііукі тозкіехузкіеі і роїзкіе] (зоіизг хуііепзкі г ргоіекіет оЬіоги сага па
ігоп роїзкі) і хугта^апіе зі? рапзіхуохуе] роїііукі икгаіпзкіе], ргохуадгопе] роі?іп^ а
итіеі?іп4 г?к^ ХУіеІкіе^о Неітапа. XV гегиііасіе іакі пр. Ьиказг Іеізкі тагзгаїек ріпзкі,
кібгу “од росг^іки хуо|пу когаскіе] зргахуіі зі? дгіеіпіе, ]ако ІгіЬипиз Іе^іопіз Ріпзсепзіз
аі до хуургахуу род 2хуапіес, хугезгсіе ггограсгухузгу — рггуіасгату зіохуа і окгебіепіа
іедоі роккіево Ьізіогука іегиііу Коіаіохуісга — до когакбху рггузіаі”.125 А іе ІісгЬа
ІусЬ, хуедіе оріпіі іегиіібху роїзкісЬ, “ггограсгопусЬ” тизіаіа Ьус іиі ху г. 1656 гпасгпа,
дохуодгі \усіадпі?сіе до кзізд дгодгкісЬ ріпзкісЬ, 31 £гидпіа іедоі гоки хуудапе^о,
ипіхуегзаіи СЬтіеІпіскіево г гогкагет до ід^сусЬ па ротос Вакосгети риікбху
когаскісЬ, Ьу гпозіїі іуїко “\Уо]зки Харогогкоти пе гусгІухуусЬ і пе ргусЬуІпусЬ”.
І іа іо рггедехузгузікіет “гусгііхуа і рггусЬуІпа ХУоізки Харогоізкіети” згІасЬіа,
га хуоі^ і гиреіпет гіесепіет “хузгузікіеі Ьгасі рохуіаіи Ріпакіе^о”,127 хуузуіа ху гоки
пазі?рпут 1657-ут розеїзіхуо до СгуЬгупа: тагзгаїка Ьиказга Іеізкіе^о і зіоіпіка
Адата 8руіка Вггезкіе£о.128 Хгогитіеіі Ьохуіет, зіедг^су ху ргазіагусЬ зіедгіЬасЬ
дахупусЬ іигохуо-ріпзкісЬ Ьоіагбху, ісЬ ітіепіа ІиЬ тіепіа дгіедгісе, іе “гараті?іапіе” ху
хуаісе ЬгаіоЬдісге] г хуіазпут пагодет до “гаігасепіа і хуукоггезіапіа” ргохуадгі. \Уі?с
“г рогаду гоЬорбІпеі”, хууЬгахузгу “г ті?дгу зіеЬіе” хууіеі хуутіепіопусЬ “сгсідодпусЬ
ЗОЇ
Іидгі”, роїесіїі іт иіогус г Неїтапеш Харогогкіт і и'згузікіет ХУоізкіет адагипкі
адіесгпеі рггуіагпі.
Неітап і ХУоізко Харогогзкіе — бадсгеіпі рггедхіаи'ісіеіе ЬІкгаіпу — гогитіеі^с
іакге, ге “піе ггесг зіизгпа, аЬу гіеті ггесгота тіаі кіо га доЬге оддаадас исгупкі” і
адідг^с “Роадіаіи Ріпзкіедо иргге]те ки гіедпосгепіи г піт адоіе і зегса, ровібду па
иреіупіепіе рггуіагпі рггузІапусЬ рггуіасіеізко і ^дгі?сгпіе рггуі?1і”. ОЬудадіе зігопу ро
докіадпет отбадіепіи “оЬои'і^гкби’ і копдісуі іе] иіесгпеі і піегогегадапеі рггуіагпі
паїегпусЬ”, адуреіпіс іе і гасЬои’ас га зіеЬіе і га роїоткбад зи’оісЬ гоЬорбІпіе зоЬіе
рорггузі?£Іі.
Рггу8І?§а1і розіоадіе згІасЬессу, ге Неїтапоші і ХМоізки Харогогкіети ийегпз
рггуіагп і гусгііадобс, сгази згсг?зсіа і піе$гсг$5сіа, піе идаі^с зі? га сидгеті і оЬІидпеті
патоадаті, опі і роїоткоадіе ісЬ піепагизгепіе ^іесгпуті сгазу гасЬоадаі^. Рггу$і?§аі
згІасЬсіе Неітап ге адзгузікіет ХУоізкіет Харогогкіет, ге зрбІпусЬ одцд Ь?<Ц тіеіі
рггуіасібі і піерггуіасібі, ге IV копдісуасЬ до рггуіагпі паІег^сусЬ и'уіггутаіз зіаіесгпіе,
і ге дап^ дериіаіот Аззекигаїі? итоспіз, рггег розіу, задоіе рггед зеітікіет роадіаіохуут
адукопап^, рггузі?вз. Аззекигаїіа іа оЬіесу^аіа: XV Кгутзкіеі \уіагу оЬгг?дасЬ паітпіеі
піе рггезгкадас; паЬогепзІада, ргосезуі гі¥укіе одргаадоадпіе, дисЬоадпусЬ ггутзкісЬ
адзгеїкіе розгапоадапіе рггу пісЬ гозіаадіс; Гипдизгбад па коісіоіу (о Не г адудгіегзіада
таі?1по£сі сегкіеадпусЬ і икггуи'дгепіа иЬо@ісЬ ргаадозІаадпусЬ піе рои'віаіу) піе гпозіс;
піково до ргаі¥О8Іаі¥пеі Огескіеі магу дадаііет піе рггутизгаб, адагиі^с іедпак, Ьу
оЬсусЬ векі і Ипці, іако меіе г1е£о родпіеіу (пагг?дгіа роїопігасуі IV гогитіепіи Іидгі
бадсгезпусЬ) піе Ьуіо. ОЬіесуадаіа даіеі: дгіесі згІасЬескісЬ и'оіпз паик?; ргегодаїуи’,
задоЬбд і з^дбад, зіапоаді згІасЬескіети паїегпусЬ, піе іпакзге, іако га кгбібад роїзкісЬ
Ьуадаїо, игуадапіе і одргаадоадапіе, іоіедпо шагидо, аЬу зкгбсімгу ро8І?ркоад ргаадпусЬ,
до иЬбзІада і гЬуІпіеі ріепі згІасЬсіе иЬо@іеі га@годгіс дгое?; игг?дбад Іак гіетзкісЬ,
Іако адоізкоадусЬ, кібге іепо рггег еіексу? пазіапаадіас г^укіі, \уо1пе оЬіегапіе,
сопГігтаїі? оЬгапе@о рггу Неїтапіе гозіамузс; іппе піеоЬіегаІпе игг?ду гіетзкіе га
гаіесепіет зіагозіу ріпзкіедо, таі^с Ьасгепіе газІигопусЬ, рггег Неітапа Ь?д^ дуз-
ропоадапе, а игг?ду адоізкоаде (гоїтізігге і рогисгпісу) рггег риікоитіка ріпзкіедо
родаадапе. Маі?іпо£сі адгезгсіе дгіедгісгпе, кіо іепо адукопа рггузі?^? адіегпоісі, \уо1по
опети гагуадас ге и'згеїкіті рггусЬодаті; Іеппе, од кгдідад роїзкісЬ падапе, ргаада
рггу кагдут гозіап^, ^уі^згу іуїко кгдіеадзгсгугпу, кібге ро зтіегсі оЬеспусЬ
ро88Є88огбі¥ до Ьсітапзкіеі адгасаіз дузрогусуі.
Каідокіадпіеі іедпак итби'іоп^ Ьуіа зігопа роїііусгпа іедо акіи. Леі ро^і?сііу
оЬуди'іе зігопу паі^і?сеі иша@і, Ьо гогитіаіу, ±е од іакіедо ІиЬ іппедо икіади
роіііусгпусЬ зіозипкби/ саіа рггузгіобс, вато ізіпіепіе оЬудади зігоп га^ізіу.
ХУі?с гдодпіе г б^сгезп^ роїііук^ Неітапа ргоіекюгаї Мовкну аг до икопсгепіа
маїкі г РгрЦ і іууз^оЬодгепіа ^згузІкісЬ гіет икгаіпзкісЬ г род паіагди роккіеео
тіаі Ьус пад ІІкгаіпу гасЬоадапу. То іег згІасЬіа ріпзка IV задеі рггузі?дге IV кііки
зІо^асЬ гагпасгаїа, ге до “роддапзіт сагові Ітсі гпас 8І? таіз”, аіе гагагет
іуугагпіе і іазпо, г^одпіе г ^оЦ Ьеїтапзк^, родкгеііаіа, ге іо роддапзіадо та Ьус “рггу
Х¥оізки Харогогкіет”, і, і. гагет і іуїко г саЦ ІІкгаіпу гасЬоадапе. Те§1і Ьу аді?с —
гпасгуїо іо — ХУоізко Харогогзкіе ргоіексуі тозкіе^зкіеі зі? иуггекіо, іо і згІасЬіа
ріпзка рггу піет, іако сг?£с зкіадоада ІІкгаіпу, од ^згеїкіеео роддапвіада сагові адоіп^
Ьус тіаіа. Маїо іе§о, Ьу піе рогозіа^іас IV іеі к^езіуі гадпусЬ и'^ірііадоісі, рггузізд;а1а
згІасЬіа, ге до “роддапвііуа сагові” Іі іуїко “рггег Неітапа Харогогкіедо” (іо гпасгу
робгедпіо) 8І? росгиадаіз, іедп^ Іуїко ргаадо^іц і Ьегроігедпі^ адіадг? Ьеїтапзк^ пад
8оЬ^ таізс і игпаі^с.
Зіап^адзгу па іет адугагпіе гагпасгопет рга^порапві^о^ет зіапоадізки, ргокіа-
тиі^сет саікоадіц одг?Ьпо£с і затодгіеіпобс ІІкгаіпу, оЬудадіе зігопу окгебіаіу 8^бі
адгаіетпу до зіеЬіе зіозипек.
302
Неітап, адутазадо од згіасЬіу Ьегадгз1?дпезо игпапіа заде] адіадгу (Ьег огдіпапзи
Ьеітапвкіезо пікоти адо]пу гароадіадас, апі рггуіагпі, апі ве]тікбад гадоіуадас, апі
сЬогададі ^сі^§ас піе роадіппі) і саікоадііе^о г]едпосгепіа г ХУо]зкіет Харогогзкіет, і. ].
г рапзіадоадобсЦ (Вгесгрозроіііз игуада]дс роїзкіе] рапзіадоаде] іегтіпоіозіі) икгаіпзка,
падаадаї згІасЬсіе адуге] адутіепіопе ргаада і гоЬоаді^гуадаі зі? зоїеппіе од кагдедо,
кіоЬу “сЬсіаІ опут вгкодгіс”, & Ьгопіс і “адо]зкіет адзгузікіет одапіас”, сЬосіагЬу іеп
кіоз роадоіуадаї зі? “па Ьіігкобс г паті і па исгупіоп^ г ХУо]вкіет Харогогзкіет
рггуіагп і г]едпосгепіе”. І геЬу іо гдапіе ггогитіес, тизіту рггуротпіес зоЬіе, ]ак
родсгаз піедаадпе] окирасуі Віаіогизі, Мозкада га піс па рггуві?з? згіасЬіу іатіе]вге]
Х¥о]зки Харогогзкіети гегадоііс піе сЬсіаІа, ]ак рггуііадоадаїа іусЬ, кібггу і? рггуві?з?
адукопаїі, ираігці^с ад іет зіизгпіе рапзіадоаде изатодгіеіпіапіе зі? ІІкгаіпу — гатіап?
когасгугпу г тіїісуі сагзкіе] — ]ак^ ад піе] тіес сЬсіаіа — па адагзіад?, гергегепіи]^с^
одг?Ьпу изігб] рапзіадоаду. \Уі?с рггесіадко “зо]изгпісге]” Мозкадіе тіаі адузЦріс г саЦ
адо]зкоадз роі?зз Неітап, ]ез!і Ьу опа, рапвіадоадобсі икгаіпзкіе] піе игпа]^с, па
згІасЬсіе, га ]е] рггуві?з? ІІкгаіпіе адукопап^, “тіесгет і озпіет” тбсіс зі? сЬсіаіа.
ЗгІасЬіа габ, адутада]^с од Неітапа гаЬегріесгепіа задоЬоду адугпаадапе] рггег зі?
каіоііскіе] адіагу (]е] роіоткоадіе, тбадідс паадіазет, дгіб та]з ад іут адгд!?дгіе тпіе],
піг адбадсгаз од СЬтіеІпіскіезо оіггутаїі), роіадіегдгепіа ргаад та]^ікоадусЬ і га-
сЬоадапіа затогг^ди Іокаїпезо (кібгу адбадсгаз ад рбІпоспо-гасЬодпісЬ гіетіасЬ икга-
іпзкісЬ, рггег згІасЬі? ад гусіи роїііусгпет гергегепіоадапусЬ, тбзі Ьус іуїко зіапоадут),
гоЬоаді^гуадаІа зі? игосгузсіе га зіеЬіе і роіоткдад задоісЬ “]епо іуїко од ІМсі Рапа
Неітапа Харогогкіезо, іегаг і па роіет Ь?дзсе£О, тіес дерепдепіі?”. Рггуві?заіа “о
гадпе] гдгадгіе і гогегадапіи гаді^гки заде^о г Х¥о]вкіет Харогогзкіет піе тубіес, аіе
оадзгет па адзгеїкісЬ г іутге \Уо]зкіет піерггуіасібі, Ьу іег і па]Ь1ігзгусЬ пат, піе
кіад^с гадпе] адутдадкі Ьіігкозсіаті зроадіпоадасепіа зіаадас; о адзгеїакісЬ г ро£гапісга
задере рггесіадко \Уо]зки Харогогкіети одгуада]^сусЬ зі? піерггу]агпіасЬ гпас даадас, і
сокоіадіек Ьу па изгкодгепіе ІІкгаіпу бсі^зас зі? тіаіо, овіггезас; піе сЬс^сусЬ адгезгсіе
Зат^с зі? до рггуіагпі і г]едпосгепіа г ЗМс Рапет Неітапет і \Уо]зкіет Харогогзкіет,
патоадз задо]^ од ороги одадодгіс, сокоіадіекЬу ]епо до рггуіагпі адга]етпе] паїегес
тіаіо, розіггезаізс”. \Уі?с рггесіадко “зроадіпоадасопе]” Вгріє] роїзкіе] тіаіа г \Уо]зкіет
Харогогзкіет адузЦріс згІасЬіа икгаіпзка, ]е§1і Ьу іа Кгріа, рапзіадоадоісі икгаіпзкіе]
піе игпа]^с, “оЬіидпеті патоадаті” згІасЬі? од піе] одсі^зас, а рггесіадко Х¥о]вки
Харогогкіети “г піерггуіагпі^ одгуадас” зі? сЬсіаіа.
І іет адугагпет ]иг ргокіатоадапіет райзіадоадозсі икгаіпзкіе], іут Ьгаіегзкіт
зо]изгет па дада па]Ьагдгіе] газгогопе Ггопіу ті?дгу — од Мозкаду игаїегпіопуті
(когасгугпа) і рггег Роїзк? газутіїоадапуті (згІасЬіа икгаіпзка) — зупаті ]едпезо
икгаіпзкіезо пагоди тіаі зі? гогросг^с род гезітепіет ХУіеІкіезо Неітапа поаду окгез
ад гусіи геадоіисуз одгодгопе] ІІкгаіпу. Ро докопати рггег розібад ріпзкісЬ акіи
рггу8І?зі, адувіаі ВоЬдап СЬтіеІпіскі паїусЬтіазі до роадіаіи ріпзкіезо род адодг^
згІасЬсіса Запа Нгизгу гаїоз? когаск^. Мос^ заде] адіадгу пагпасгуі па дгіеп 23
8іегрпіа 1657 г. згІасЬескі 8е]тік роадіаіоаду ад Ріпзки, кібгу тіаі геіасу? розеїзк^
адузІисЬас, адукопас Неітапоаді і од деіезаібад ЬеітапзкісЬ рггуі^с рггузі?з?.129 ІІкгаіпа
адсЬодгііа роадоіі ад поаде Гогту роїііусгпезо ізіпіепіа. XV пісЬ тіаі одЬуадас зі? даізгу
задоЬодпу гогадб] адеадп?іггпе] зосуаіпе] зігикіигу роі?гпезо, па ваде] гіеті аді?гаті
рггетосу піе вкг?роадапезо і ад ваде] адоіпе] о]сгугпіе адоіпезо пагоди...
XV іе] адіеікіе] рггеїотоаде] сЬадіїі зготет идеггуіа ад (Ікгаіп? адіебс зігазгііада:
Опіа 27 Ьірса о зодгіпіе 3-є] ророіидпіи гтагі Неітап ВоЬдап СЬтіеІпіскі. “Тев-
іатепіет задут гадгії Х¥о]вки Харогогзкіети, аЬу зоЬіе іак рові?роада1і, ]ако оп сЬсіаІ
і рові?роадаі.130
Ьесг сі, со Іоваті ІІкгаіпу ро піт кіегоадас тіеіі, іезіатепіи XVіе1кіезо Х¥одга
адукопас піе роїгаГіїі.
303
Ргхурізу
1	Ба1е] V/ коріі оризгсгопо мдосгпіе саіе гдапіе.
2	Каїегу гогитіес: од ргаи'озіаіуіа. Зако “одві^рзітео” Ьомет од “ргамі и'іагу” уу сгазасЬ
оиусЬ роітожапо V* ІІкгаіпіе игу$.
3	Коріа Іе] рггузі?ві № АгсЬ. СгагІогузкісЬ, едх 2446, Г. 75-7. Кодек8 гамета коріе
6лусге8пе (50-сЬ і 60-сЬ Іаі XVII зіиіесіа) тбіпусЬ акідгу, іізідж, зртаж таізікоууусЬ еіс. ЗіеГапа
к8. Сгеїжегіупзкіево родкот. Ьгасіамкіево. Рггузі?ва згІасЬіу Ріпзкіе] гозіаіа рггузіапа к8.
ЗіеГапом гареи'пе рггег іе£0 зупа Міко1а]а дмяезпево казгіеіапа тіпзкіево. XV кІатгасЬ
гагпасгату зіои'а гареи'пе рггег корізі? оризгегопе.
4	21ет одріасас.
5	XV “РатіаІпікасЬ” їй і пііе]: Ь?дгіету.
6	Озіатіево зклуа » “РатіаІпікасЬ” піета.
7	Тево зіомі « “РатіаІпікасЬ” піета.
8	Огикціету г коріі, гпа]ди)^се] зі? « АгсЬ. СгагІогузкісЬ, едх 2105, Г. 31. Сеппу 6уу кодекз
росЬодг^су г ВіЬІ. Риіазкіе], гаїуіиіои'апу: “Аиіепіусгпе різта родсгаз Ьипіи СЬтіеІпіскіево’’,
гамета вате ргаме отувіпаїу г рої. XVII м Коріа роуууізгево “ІЛегріесгепіа” гтоЬіопа іезі
піежзірііме Ьегровгедпіо г затево огувіпаіи паїусЬтіазІ ро ;ево парізапіи. ХУзкагіце па Іо
рггедемгузікіет ]е] Гогта: ]езІ Іо диіу агкизг (до кодекзи шкіеіопу Ьггевіет гемі?1ггпут, а
пазІ?рпіе гіоіопу у/е ди’оіе; IV Ііпіі гіатапіа од зІагоЗсі гогепуапу) гарізапу IV саЦ згетокобс. II
Вбту гасгупа зі? од зідм XV іті? Рапзкіе еіс.; пазі?рпіе уу озоЬпут мегзги, уу Гогтіе Іуіиіи,
овготпеті Іііегаті: Му ВоЬдап СЬтіеІпіскі — і доріего роіет гууукіет різтет гогросгупа зі?
Іекзі, різапу іедпут сі^віет, од 8І6м Оепегаїпу міузк еіс., ]ак и>уіе]. Текзі ртгесЬодгі пазІ?рпіе
па дтивз зігоп? агкизга і копегу зі? родрізеш Неїтапа ро зігопіе Іемі. XV Агодки гагпасгопе
кбікіеш шіеізсе ріесг?сі, а роіет ге зігопу іемі пазі?ріуе дорізек іппут аігатепіет і сЬагакІегет:
ХУрізапу до хіад КііемкісЬ еіс. ХУгезгсіе и доіи г ргаи'еі зігопу дорізапа іезі: Коїа рггузі?ві Р.
Зитупа ХУоузкіево ЙЮтітзкіево [ріегмге Ітгу Иіету озіаіпіево зіои’а піе^утагпіе]; пазІ?рпіе зіожа
од “Р. Зитупа” до копса ртгектеИопе рібтет, а паїотіазі и вбгу падрізапо: зуукопапеу рггед Р.
Неітапет ХУоузка Харогозкіево. Текзі Ьггті ]ак пазі^ріуе: “За N. ртгузі^ват Р. Вови
ХУзгесЬ. IV Тгд]су 8. іедупети, паі$м$1зге] Раппіе і мгузікіт 4м?1ут мдіив оЬгг?ди і иродо-
Ьапіа мату іпоіе] рггег Арозіоіу тпіе родапе], Іі іо мгузіко сокоімек г ЗМ^сі^ Р. Неітапет
ХУоузк ХарогомкісЬ зігопу месгпе] і піегогегадапе] ІсЬ МРР. Розіоме Ромаїи Ріпзкіево і
Моіутзкіево ітіепіет мгузікіеі Ьгасі итдміі рггу]аіпі, ]а Іеду Іе мгузікіе рипсіа зіггутас тат
і \уе мгузІкісЬ до рггудаіпі паїеіпусЬ сопдіїіасЬ ]а зат і роїоткоме тоі род оЬом^гкіет
рггузі^ві Іегаг одетпіе зууреіпіопе] зіггутас Ь?д$ ромппі. ОЬіесці^с, іе апі о іадпе] мекибсіе
гдгадгіе і гогег^апіи гм^гки пазгево ту51ес г ХУоузкіет Харогомкіт, апі іадпусЬ піе роЬидгаб
розІгоппусЬ піерггуіасібі рокгуіотіе і Гасіц сгупіс па згкод? ХУоузка 2арогозкіево піе Ь?дгіету.
Аіе омгет па мгеїакісЬ г Іут іе ХУоузкіет Харогозкіт піерггуіасібі, Ьу Іеі і па^ЬНізгусЬ пат,
піе кіад^с іадпеі и’утои’кі Ьіігкобсі апі зромпотеасепіа зіасіет ромпіеп. XV озіаїки мгузікіе
ромппо&сі рггуіаіпі паїеіпе гоЬордІпе], ІиЬоЬу і їй піегуугаіопе лууреіпід і гасЬогуасіет ромпіеп
копіесгпіе. Так ті Р. Воіе ротді і М?ка піемппа СЬгузІиза Рапа”. Оїді Іа дорізапа г Ьоки гоїа
рггузі^в* роги'аіа пат рггурибсіс, іе тату рггед зоЬ^ ]едп^ г коріі “ІІЬегріесгепіа”, гогезіапусЬ
до тіазі ромаїдте Ріпзкіево, Тигомкіево і Могугзкіево діа одеЬгапіа од згІасЬіу 1ат1е]згеі
рггузі^ві па тіе]зси. §мадсгу и Іет Іакіе ртгесЬо^апіе зі? іе] до сгаздлу пазгусЬ і¥§ібд
огувіпаіпусЬ Іізідж і докитепіби' дмгезпусЬ. ІІЬегріесгепіе Іо, род Іуіиіет “дуріоти”, Ьуіо ]иі
дгикои'апе IV “РатіаІпікасЬ Кі]ом агсЬ. котізуі”, І. III, пг. 35, г игг?до\уево одрізи оЬІаіу Іево
304
‘ІІЬегріесгепіа”, хусізрпі?1е] 7 Іірса 1657 г. до кзідр ргодгкісЬ (Кедаксуа “Рат”, різге: “Каїихгі”?)
куохузкісЬ. Кбіпісе V/ іекісіе Іеро одрізи ху рогбхупапіи г коріу АгсЬ. Сгагі. гагпасгату ху
кІатгасЬ. 84 опе, ]ак хіуідгіту, Ьагдго піегпасгпе.
’	Оріега]$с зі? рггехуагпіе па іусЬ затусЬ ігбдіасЬ до дгіе]6\у Ьеїтабзіхуа СЬтіеІпіскіеро,
кібге ху згкіси о Кггусгехузкіт хуутіепііібту, одзуїасгу ропііе], Ьу іекзіи піе оЬсіоіаб, піе да]ету,
хууіухузгу (акіу Ьагдгіе] згсгербіохуо оргасохуапе і тотепіу хуаіпіе]зге.
10 3¥о]па Мозкіехузка, з. 6-7.
" ІЬід., з. 13.
12	Рог. Ь. КиЬаІа, ор. сії., 8. 117-8.
13	“Во ]ако іо ггесг ]езІ піеродоЬпа, аЬу, Нозродагбхуп? хугіфузгу, копіепіохуас зі? когас-
Іхует, іак ]иі Іегаг піе о ргеїепзуасЬ когаскісЬ, аіе о сгут іпзгут зродгіехуаЬ зі? (ге зігопу
СЬтіеІпіскіеро) похуусЬ копсерібху, а пат аІЬо па дотоху^ аІЬо па розігоппд роюхуас зі? хуо]п?”
— різа! 30.Х.1652 г. Кізіеі, АгсЬ Сгапог, сдх 146, пг. 45.
14	2Ьіогу КизіескісЬ, Мізсеї. 1626-54, Г. 253.
15	“Кіеду СЬт. ракіа гахуагі і роко]ет одргахуіі тохкіехузкіеро розіа (1650 г.), Кізіеі і
теїгороіііа дгі?кохсаіі ти риЬІісгпіе га Іо, іе піе пазІ?ри]е па кгеху сЬггебсіапзку”, га гкр. Оззоі.
КиЬаІа: У/о]па Мозк., з. 347. Раті?1а]ту, іе рібхупут рготоіогет ироду Кгріе] г Мозкхуу ЬуІ
гбхупіеі іеп зат Кізіеі-репіе КиїЬепиз, паїіопе Роїопиз і тозкаїоГії ху роїііусе!
16	АгсЬ. Сгапог., сдх. 147, Г. 168: “Кгбіка паггаїухуа ехредусуі ху г. 1653 ро &хуі?ІасЬ
рггесіхуко геЬеІіі когаскіе] г роІ?ру іаіагзку...”
17	Рггузі?ра ху Реге]аз1ахуіи, Кхуагі. Ьізі., г. 1904, з. 220.
18	“Міс іпзгеро сі піерггу]асіеіе (когасу) піе туііу, Іуїко ипіііз уігіЬиз (г Мозкхуу), ху
рапзіхуа \¥КМс. РММ. хуіагрпуЬ і оперо гпоВс, а ро хуургапе] ху Кцохуіе зіоііс? тіес сЬсу” —
різа! 14 II 1654 ху-да тоїдахузкі до кгбіа роїзкіеро. 2еге1а до Ізі. II кг. [ЖІУР], XII, з. 285.
*’ 8іегріе]ехуісг: “І_екс]і і ігз1іедохуап]а ро дгіехупіе] ізі. гиззкаЬо ргахуа”. Рог В. Моїде:
“Осгегкі гиз. розидагзіху. ргахуа” і гогдгіаі іе] ргасу іусгусу зі? ІІкгаіпу ху Іібтасгепіи икгаіпзкіет
М. 2а1ігпіака р. І. “Аху1опот]а ІІкгаіпу”, ілу. 1912.
20	2Ь. КизіескісЬ, Мзс. 1645-52, Г. 147. Рог. хууіе] з. 430.
21	Ь. КиЬаІа га гкр. Оззоі., ор. сії., з. 371.
22	“ВоЬип і ОіисЬ ху Нитапіи гахуагіі зі?. СЬсус г піті іепіаге, ]е§1і Ьу сЬсіеІі, іеЬу до
роддапзіхуа XV. Кг. Мсі рггухуіедгепі Ьуіі, розіаіет ипіхуегзаіу... аіе гараті?Іа1усЬ Іидгі і гаїхуаг-
дгіаіе ху гіоісі зегса Ігидпо тоуеге, піс Іо и пісЬ піе зргахуііо” — різаі 5 IV. 1654 до кгбіа Ьеїтап
роїпу (АгсЬ. Сгагіог., сдх. 143, Г. 309). Рог. [XV. Ьурупзку], “Тхуогу" (ВЛТ), І. 2, з. 201].
23	Гіхуа Іізіу до Кадгіхуіііа гпаперо пат [3¥. Ьурупвку] “Тхуогу” (ВЛТ), І. 2, з. 395-7,415,445,
539]. Рахузгу ху Іиіут 1654 г. г Могуга різапе(АгсЬ. Сгагіог., сдх. 143, пг. 83 і 98). Акіу 3. і 2. К.
[АЮЗР], X рзт. іід. Рог. коріа Іізіи о]са ргоіорору сгагпоЬуІзкіеро, різаперо до родзіагобсіеро
сгагпоЬ. д. 7.1. 1654 ху 2Ь. КизіескісЬ. Мізсеї. 1626-54,1.219: “Вег таїа ]иіе пе озіаті гаг до хуаз
ММ. Рапдху різги і гдгохуіе хуазго]е па\уеіа]и... ргозіїет изііпіе Ьозрода пмуеро, іеЬу доЬге гесгу
зіаіу зі?, ]ако хуііи ііе, Ьо хууда! СЬтіеІпіскі хузісЬ паз ху пехуоіи тозкохузкоти саги ро
ЗУоІодутіг і ро Тигоху і ]езгсге со даіе]... і тівіо Кі]оху зу!о]и род тесгохуут кагап]ет до ІоЬо
ргухуіоі, іе ргувіаЬІі хузі, іуїко дисЬохуепзіхуо пергузіаЬаІо... зат оЬІедаїет осгута тоіті
пезгсгазпуті ]ак Мозкхуа Кі)оху па]еідіа!а...”
24	Акіу 3. і. 2. К. [АЮЗР], III, з. 600. О гхугої ІусЬ дбЬг кз. КадгіхуіВохуе] ргозі сага,
хузІахуіа]ус зі? га Ьеїтапохуу Іііехузку, ВоЬдап СЬтіеІпіскі г 5¥о]зкіет 2арогоізкіет 13.ІІІ.1657 г.
Теп 2ахуізга роїет ЬуІ ]едпут г па]рог?ІзгусЬ ггесгпікбху роїзко-тозкіехузкіе] ироду.
23	Акіу .1. і. 2. К. [АЮЗР], І. X і XIV. Уоі. І_ер„ IV, з. 234. От. Тегіескі: Когакі па Ві1і]
Кизу 1654 — 6. Ь. КиЬаІа: \Уо]па тозк., з. 268 — 279; іід.
26	Рог. пр. зргаху? о ргипіа, хуутарапе діа “зігіеісбху” тозк. рггег хуо]ехуодбху ху Кцохуіє, г
рохуоди кібге] УУуЬохузкі Мозкхуіе Ьізіогу? г 8иЬоЮхует і о “рггеїапе] га І? кггухуд? кгхуі”
гпасг^со рггуротіпа. Акіу З. і 2. К. [АЮЗР], III, з. 580, іід.
27	Ь. КиЬаІа, ор. сії., з. 295.
28	Рог. пр. сЬагакІегузіусгпу рипкі іпзігиксуі дапе] І 1657 розіохуі роїзкіети до сЬапа:
“...згІасЬіа X. Ьііехузкіеро і сі, кібггу ху ІІкгаіпіе та]?1по§сі та]з, хуідг^с, іе когасу ]е г Мозкхуд
іггутаіз і иіздс тозкіехузкіт оЬіеіпісот, іе рггег Мозкху? тор^ зі? ху ІІкгаіп? до та]?1поісі
305
роитбсіс, Ь?д$ пазІ?ро«ас па зе]тіе, аЬубту зі? копіесгпіе г Мозк«з гводгіїі”, 2еге1а до Ізі. 11кг.
[ЖІУР], XII, з. 428.
29	Акіу 1. і 2. В. [АЮЗР], III, з. 555 — 6. То зато тб«і ІЧесга] і іппі. Рог. КозІотаго«: В.
СЬтіеІпіскі, з. 612.
30	Акіу 1. і 2. В. [АЮЗР], III, з. 551 — 2: Оірізка Виїигііпа з іг«іезі]аті о Ьу«згет зе]тіе
IV СгіЬігіпіе.
31	Сгопдзкі 8ат.: Нізіогіа Ьеііі соззассо-роіопісі, р. 246 — 8. Рог. Іідтасгепіе Ь. КиЬаІі
(ор. сії., з. 317), до кібгезо аиіог додане од зіеЬіе Іево годга]и піезродгіе«апу котепіагг: “Т4іе
ітіаі зі? £0 (СЬт-во) гаруїас ЬиЬотігзкі (туіка дгикагзка, гат. ЬиЬо«ідгкі), ]акіе рга«а тіеіі
до Ризі когасу". 2аре«пе діа Іево “піе бтіаГ з^дгіту, іе піе сЬсіаІ пагаіас зі? па гдипіе
“Іовісгш}” одроиіеді: ]акіе рга«а та]з до Роїзкі згІасЬсісу!
32	Віа рггукіади: “ІеЯіЬу СЬап 1т. розіггеві іево, іе игодг. Неітап 3¥о]зка 2арого«зкіево
сЬсе зоЬіе идгіеіпе рапзішо г ІІкгаіпу исгупіс... та СЬап 1т. Іево рггезіггевас, аЬу зоЬіе з^зіада
роІ?іпево піе исгупіі, аіе до Іево «іе^с ггесгу, аЬу когасу Ьуіі род роз1изгепзІ«ет 1. Кг. Мсі і
Вгріє] і Іікгаіпа IV роззезуі Рапд«, ]ако коти паїеіу” — в*05**а іпзігиксуа кгдіежзка розіо«і до
сЬапа 1апо«і 8гото«зкіети 26.ІУ.1656 дапа (г огув- «уб. « 2еге1асЬ XII, з 378). “ІЧіесЬ Хзі^іе
1т. (Вакосгу) сопзідеги]е ]еіе1і СЬтіеІпіскі, та]$с кга]д« гизкісЬ дотіпіит, тоіе гедеге ад
паїигат («гбсіс до ріег«оІпево зіапи) і зіас зі? г Рапа зіивз> і г топагсЬу — па кідгево зкіпіепіе
100,000 «о]зка зіапіе — роддапут”, ирггедгаїа Вакосгево іпзігиксуа розеїзка IV Ьізіор. Іевоі
гоки 8іапіз1а«зкіети дапа (ІЬід., з. 409). “АЬу СЬтіеІпіскіети «уЬіб Іо г $о«у, іе Іе ]ево
ргоседегу, сЬодг^с од ]едпево до дгивіево ргоіексуі, гдадгз зі? Ьус ргоіипс доЬге, іе в°
сопзегуапі зерегаїіт (гасЬо«и]з * одг?Ьпо§сі)”, тіаі піЬу Іо “и'уіідтасгус” НеІтапо«і Віепіо«-
зкі (іЬід., з. 420) і І. д.
33	Ь. КиЬаІа: 2арггеразгсгопа кгаіпа, ор. сії., з. 165 — 206. Вигга рггег Сгатіескіево
«уггпі?1а до пові. IV Ветд«се, Ноіодкоме і іп. тіазІасЬ IV сіади іуводпіа 20.000 Іидгі гаЬііо.
ЗатусЬ дгіесі икгаіпзкісЬ ро дговасЬ і ГогІесасЬ родіаиіопусЬ па 10,000 «д«сгаз гозіаіо.
34	“Кіеду пат СЬтіеІпіскі ]ига даЬаІ (рга«а дукІо«аі) г«а1і6ту Іо ипііопз зиріік^, Іегаг
кіеду зі? ргозі, Іо ту зі? падутату” — сЬагакІегуго«аі і? роїііук? Роїак д«сгезпу г ро«оди
Ігапзаксуі і«апіескіе] (2Ь. ВизіескісЬ, Мізс. 1696 — 54,1. 317).
35	Сід«пе ігбдіа: Акіу згшедзкоЬо возид. агсЬі«а IV АгсЬ. 12. В.. [АрЮЗР], сг. III, І. VI,
згсгевбіпіе] — іпзігиксуа СЬт-во о]си Вапіеіоиі розіо«і до кгдіа зг«. X. 1655, іпзіг. розіот Каг.
Сизі, до СЬт-во \Уе11іпво«і і Тегпєзге1до«і 25. IX. 1656 г., Іізі СЬт-во до Каг. Сизі. 16.ХІ.1656,
розе!зІ«о СизІа«а Ьі1]епкгопу IV г. 1657 до СЬт-во, еіс. Акіу 1. і 2. В. [АЮЗР], III, пг. 361 і з.
568, 573 — 4,601 рзт: І. XI, з. 691, 738 («аіпу Іізі Каг. Сизі, до СЬт-во 10.IV. 1657) рзт. Іег. до
Ізі. 11кг. [ЖІУР], І. XII, з. 423, 429, 439 (Ь. «аіпе іпзігиксуе розіот роїзкіт г «іе£сіаті о
коаіісуі) рзт. І1пі«егзаі Вакосгево до Вгріє] 31.ХІІ. 1656IV АгсЬ. Сгагіог., едх 2446, іід.
36	ВгоЬпа ііисігасуа: “Со Іо ]езІ Вхесгрозроіііа? І ту Іакіе Вхесгрозроіііа” — тдиаіі ]иі «
затут росг^іки рошзіапіа Кізіеіоиі когасу (МісЬаіошзкі, з. 238). Сді доріего роїет!
37	Рог. пр. одрогпо&б тіезгсгап кі]о«зкісЬ па «згеїкіе родзгеріу тозкіешзкіе: “ко1огу]е діє
Ьуіо сЬоіієіі ]есЬаГ к ІіеЬіе «іеі. возидагіи сгіеіот идагіГ, а Ьег Ьеїтапзкаво «іе1іеп]а ]есЬаГ піе
зтіе]иІ” — гарогІо«аІ «о]е«ода кі]. Ак. 1. і 2. В. [АЮЗР], III, з. 552.
38	2Ь. ВизіескісЬ, Мізсеї. 1626 — 54,1. 83; Іатіе 1. 81; рог. Іакіе КозІотаго«, ор. сії., з.
350, іід. [IV. Ьуруїйку], “Т«огу” (ВЛТ), І. 2, з. 183].
39	2шпіе]згепіе дапіп і иііепіе зІапо«і «Іо^с. тіаі гд«піеі па «ідоки рипкі иводу
2Ього«зкіе], Ьу 2удгі па Іегуіогуит когаскіет піе тіезгкаїі, со гд«паіо зі? изипі?сіи «агзІ«у
ро£гедпісг$сусЬ ті?дгу «Іа§сісіе1аті а Іидет агепдаггу. Віа ггогитіепіа ізіоіу роїііукі зосуаіпе]
СЬт-во доротбдг тоіе копкигепсу]пу иптегзаі Іапа Кагітіегга, шудапу до пагоди икгаіпзкіево
IV па]сі?ізге] діа Вгріє] сЬжіїі 4.У.1655 г. “Оду оЬасгуту згсгеге изроко]епіе жазге і паитбсепіе
(зіага Іо ріозепка, ]ак жідгіту!) — сгуїату Іат — оЬіеси]ету «аз, Іидгі гусегзкісЬ, до «оіпобсі і
ргеговаІу« згІасЬескісЬ рггурибсіс і г ддЬг Вгріє] ораіггес; Іидгі га5 тіезгсгапзкісЬ і «іе]зкісЬ,
Возродагзіша ріІпці^сусЬ, од гоЬдІ і га]сі^вб«, па затусЬ ІеккісЬ сгупзгасЬ ро «у]£сіи зіоЬдд
розІапо«і«згу, «іесгпіе и«о1піс, згупкі і «оіпе гоЬієпіе рі« і воггаіек рггу пісЬ гозІа«іс, до
сгево і рапд« дгіедгісгпусЬ копзіуіису^ когопп^ рггу«іедгіету” (со зі? осгу«і£сіе піе зіаіо.
МісЬаіошзкі, з. 756, рог. Ь. КиЬаІа, ор. сії., з. 295 і пазі., 432). ІЧагдд ]едпак икгаіпзкі рггу «одги
з«ут рогозіаі.
306
40	Реіпо Ід роїііукі V/ блусгезпусЬ ІізіасЬ Кізіеіа. \Уеіті]ту сЬосіаіЬу іуїко ]е£О “Уоіит до
Кгбіа і ЗіапбіУ Ког. па зе]т джипіедг. 1650 г. іп зсгіріи розіапе”. 2а зрга\уу па]іуа2піе]зге иіуаіа
« піет Кізіеі “гаіггутаі рокб] і ехиіез раігіае сіуєз (і. ]. згІасЬі? г ІІкгаіпу) гедисеге уі о]схузіе
Впіагда”. Со до дпі£ІЄ£О, іо ]иі “од 81исгу до Опіерги згІасЬіа еозродагоіуаіа” і паіУеі га Впіерг
8І? іууЬіегаіа, “Іесх сгази діигзге^о іа тедісіпа роіггеЬоіуаіа, кібге] поіує сазиз і поіує рагохігту
гаігидпііу і гаті?згаіу... 14іезкопсгопе£о ибтіеггепіа рІеЬік і га1іегоіуапе£о роко]и ріепузг^
рггусгуп^ — ]езі іуедіе піе@о — піеикопіепіоіуапіе рггезгіут зе]тет іп саиза Кеіідіопіз. Оду ГЄ8
езі сит рІеЬе іггаііопаЬіІі, іадпе гасуе піе ід% іуїко со іуідгі, іо зддгі. 2е іузгузікіе піе зу оддапе
сегкіуі і хуіадусіїуа тпіе IV іет оЬи'іпіопо...” \Уі?с Ьу гіети гагадгіб ргозі оп рггедеіузгузікіет, Ьу
“роггисіб лузгузікіе 8изріііопе8 ]едеп о дги^іт” (і. ]. згІасЬіу роїзкіе] о згІасЬсіе гизкіе]), а
пазі?рпіе: ропіе\уа± Кгріа ]езі га зіаЬа, Ьу СЬтіеІпіскіево, кібгу гаїуагі зо]изг г Ропу і Таїагаті
ипісезііуіб, іуі?с рого8іа]е: “аІЬо гесирегаге і? рІеЬет зіуо]у, іе уігез зихуе г гук ро£апзкісЬ, аІЬо
рорсЬпуд ]езгсге і зігасід іе зііу, іе ргоіуіпсуе і рггепіебЬ £гапіс? О(1 Осгакоіуа до 81исгу”, со
гбіупа зі? “діуізіопет Пери, кібга ]езі гиіпу іузгеїкіеео Райзіїуа”. Кізіеі догадга рокб], діа
кібге£о іггеЬа: аЬу сЬогу§іУІе роїзкіе одзіуріїу од Ііпіі когаскіе], аЬу рокб] 2ЬогоіУзкі Ьуі
рорггузі?іопу і рггег гакіадпікбіу итоспіопу, аЬу іузгузікіе іУІадусііУа Ьуіу оддапе (едуі їй ідгіе
о саіобб Кгріе]!) іід. $гсге£б1піе] і? озіаіпіу тубі тоіу\уи]е падег оЬзгегпіе (АгсЬ, Сгагіог., едх
144, пг. 218). Рог. ]езгсге ]е£О Іізіу до кгбіа г д. 29.III. 1650, іу кібгут різге, іе па ІІкгаіпіе “іо
ді*о]епіе гусЬІо рггуібб до зіує] кІиЬу тоіе.і. ]. геіпдисііо ехегсіііі саіоіісае ге1І£Іопіз і роддапзізуо
г роіуікіет рапот” (Ратіуіпікі, II, 8. 22), і Іізі до капсіегга г гареіупіепіет, іе Виб, іо піе
ІпПапіу і іе Ьег паз (і. ]. згІасЬіу гизкіе]) апі о]сгугпа о]сгугпу Ь?дгіе, апі саіобб Кгріе]
гаіггутапа Ьуі тоіе (АгсЬ. Сгагіог., ІЬід., Г. 211). СЬагакіегузіусгпу іугезгсіе ]езі іпзігиксуа
згІасЬіу куоіУзкіе], геЬгапе] іу 2уіотіегги, дапа розіот па зе]т 7.XI.1650 г. г іудапіет т. іп., Ьу
кобсіоіу іу ІІкгаіпіе Ьуіу оЬгбсопе па сегкиче, £дуг і іак оЬеспіе ризікаті зіо]у (Оріб акі. кп. К.
С. АгсЬ., пг. 19, з. 40), іід.
41	Рог. пр. 1а]етпе пагаду іу іут сгазіе СЬт-£О г Кізіеіет рггу идгіаіе Меігороіііу. АгсЬ.
12. К. [АЮЗР], III, з. 427 іід.
42	“Рггуротіпат і іо УУМРапи — різаі Кізіеі до СЬтіеІпіскіево — іі іуедІи£ ракі
(2ЬоголузкісЬ) роіггеЬа, іеЬу ЇХ Меігороіііа па зе]т г]есЬаі, £дгіе ]а]ако зуп Сегкіуі Воіе], Ь?д?
зіиіуі іу іет, 2еЬу саіобб пазга оЬіуагозуапа Ьуіа ]иі зкиіесгпіе “(ОгаЬоіУзкі, О)сг. зр., II, з. 126).
АІЬо ]е£О Іізіу г д. З.Ш. 1651 до СЬт-£о: “]а піеЬогак, ]ак ргаиче ижі^діу, іузгузіек гт^сгопу і
окаїісгопу па гдгоіУІи, саіе іггу Іаіа иі¥І]ат зі? і іегаг од зе]ти росг^іузгу доіусЬсгаз изіатегпіе
гпозг? зі? г ІКг. МсЦ, аЬу зі? кгеїу сЬггебсуапзка піеіаіа, аЬу озіаіпіа сг?бб пагоди пазге^о
когаскіе£о піе г£Іп?іа”(АгсЬ. СгаП., едх 145, пг. 17). Рог. МісЬ. кз. р., з. 553, іід.
43	“Па и Ьеітапа іу Кцєіуіє Ьуіі розіу оі ІУізгпіеіУІескоЬо і ргозгаїі г Ьоізгіт ргозгеп]ет:
коіоіуіе догоду род іУІазЦи Ьуіі и ІУізгпіеіУІескоЬо, рогіуоііі Ьу Ьеітап іу ііе догоду ]ети розіаі’
оі зіеЬіа игіадпікбіУ зіуо]ісЬ; а розгіоі оп іу ііе догоду игіадпікож сЬгізі)ап — іе а піе ЬасЬоіУ”
(зіаі. зрізок НегопоіУа, АгсЬ. 12. К. [АЮЗР], VIII, з. 316). “ОкііаЬгіа 13 д. (1650) и Ьеі. іу
СгіЬігупіе Ьуіі ЬасЬі рап $грод (?) з іоіуагізгсгі, зіи£І кп. УУізгпіеіУІескоЬо, да зіагозіа ІиЬіепзко]
рап КаЬогеско] да Ведііпзко], да тпо£І]е Роіакі, зіи^і РоіоскоЬо і Адата Кізіеіа і Копіес-
роІзкаЬо, да Вогізко Нгіагпо], а іузіє Ь]иі сгеїот Ьеітапи о ІізіасЬ, сгіоЬ іт даі Іізіу, сгіоЬ ісЬ
іу еогодіесЬ і іу зіеІіесЬ зіизгаїі тиіікі; і Ьеітап іт меііеі даі’ Іізіу оргісх кагакоуу, іуієіієі
тиіікат зІизгаГ ” (зіаі. зр. ІІпкоіУзкаЬо, ІЬід., з. 345). Рог. Іізі \УізгпіеіУІескіе£о до СЬт-£о г г.
1649 г гареіупіепіет “рггу]аіпі” (!) іак, “]ако рггодкоіуіе тоі гауузге рггусЬуІпі \Уо]8ки
2арогоізкіети Ьуіуаіі і опети зіаіуу іуіеікіе] паЬусіа доротоеаіі” (АгсЬ. Сгагіог., едх 144,1. 21).
44	“Рггузгіу їй іУІадотобсі, іе ро іузгузікіт Вгасіаіузкіт кга]и ]иі тіезгка згІасЬіа зроко]піе
і іу Нитапіи паїуеі ]езі родзіагобсі і роіазге іуудапе. Тозг зі? і ро іузгузікіе] Кі]о\узгсгуіпіе
дгіе]е” (Іізі Апдгге]а Міазкоі¥зкіе£о родегазг, запоскіе^о г \Уатзг. 15.У.1650 іу 2Ь. ВизіескісЬ.,
Мізс. 1626 — 54, Г. 91). Рог. ге гпапусЬ пат доіусЬсгаз ипііуегзаібіу СЬт-£о Ьіог^сусЬ іу оріек?
ро\угаса]^су іубіусхаз па Укгаіп? згІасЬі?: г д. 2.VIII. 1650 г. до риіки Ьіаіосегкіе\узкіе£о (“аЬу іак
Кизкіе) згІасЬсіе ]ако і ЬасЬот, кібггу іу Іегаіпіе]згусЬ сгазіесЬ іу пазгусЬ кга]асЬ гпа]ди]у зі?,
£адпе] кггуїуду сгупід піе іуаіуіі зі?” АгсЬ. Сгагіог., едх 144, пг. 184); 28.УІІ1.1650 (о згІасЬсіе іу
іу. Кі]. СгегпіЬ. і зіагозіїуіе 2уіот., Ратіаіпікі, І, іууд. II, з. 574); З.Х.І650 (до згІасЬіу куоіузкіе]
307
г падапіеш ргаїуа ергекисуі, ІЬід., II, 5. 61), іід. Такіе Іізі Мік. Роіоскіеро до СЬт-ро
З.УІІІ.165О: “зрозоЬет р. А¥-ду куоіузкіеро (Кізіеіа) іу одЬіегапіи іпігаі розЦрід зоЬіе итуЛііет.
Оп тіаі когакбіу зоЬіе рггудапусЬ од ЗУМР., рггу кібгусЬ іу доЬгусЬ зіуоісЬ іпігаіу \ууЬіегаі,
ргозг? іеі ЗУМРапа, аЬу§ ЗУМР. і тоіт, кібгусЬ Іат до ІЧііупа розіаіет діа одЬіегапіа іпігаі,
рггудаі когакбіУ, рггукагаїузгу іт, аЬу ті Іе) изіидге рггусЬуіпуті Ьуіі”... родрізапо: ЗУМР.
АУ52Є8О доЬга іусгіпуу рггу)асіе1 (!) Мікоіа) і Роіока Роіоскі еіс.” (АгсЬ. Сгагі., сдх 144, пг. 185).
2папе ергекисуе га гаЬб)зііУо гизкісЬ ргаїуозіаіУпусЬ згіасЬсісбуу НоІиЬа, 2аі?зкіеро і іп.
ротуату. “Так родгіеп Рап Неітап ЗУоіака ЗКг. Мсі. 2ар. га іеп Гегуог і спої? росЬіуаіу”
—різаі 28.Х.1651 о СЬтіеІпіскіт Кізіеі (ІЬід., сдх 145, Г. 337). (5\усгезп^ роїііук? Ьеітапзку
і¥гр1?дет згіасЬіу, іу диски Кізіеіа ргоіуадгопу, а па газадгіе гдоЬусіа ргаіУ хуугпапіоіуо-
пагодочуусЬ іу гатасЬ рапзі'УОіУО&і роїзкіе) орагіу, ііизіпуе гпакотісіе Іізі СЬтіеІпіскіеро до
“ЗУріеіУбдгііУа ЗУоіуйзкіеро па зе)тік” г СгуЬгупа 1.XI. 1650 г. різапу, кібгу іи іу саіо&сі
рода)ету: “ІЗУіеїтоіпі а Мсііуі Рапоіуіе Оурпііагге, Кзі^і?іа... і іузгузсу РР. ОЬуіУаіеІе
ЗУо)еіубдгиуа ЗУоІубзкіеро пат іуієісє Мсііуі РапоіУІе! Кіо Ьу піе іусгуі аЬу )иі іеі іа кпуаууа
дотоіуа і¥о)па кібг^ паїуіедгіі Р. Вбр гіеті? пазг^ [і] га рггесЬу пазге \угі?Іа копіес — різаі
Неітап — аіеЬубту іузгузсу )едпозіа)піе Р. Вора іу рокоти сЬіуаІііі і піерггу)асібі роргапісгпусЬ
піе сіезгуїі. За г те) зігопу Ьіог? па §и'іадесііуо затеро Р. Вора, а 3. ЗУіеїтоіперо ЗМсі Р.
ЗУо)еіУод? Кі)о\узкіеро, )акот іуієгпіє сЬодгіі г ЗМобсіа окоіо роко)и і гтіезгапе розрбізіїуо г
і¥о)зкіет, )иі од і¥о)зка одЦсгопе Ьуіо, і Ьипіу хузгеїакіе изкготіопе Ьуіу. Роддапі до
розіизгебзііуа )иі рггусЬодгіїі, оіуо гроіа )иі зі? Ьуіа росг?1а гіетіа изроко)а6 і )иі тіаі каіду Рап
сіезгуб зі? г та)?іпо£сі і роіуікбіУ зіуусЬ. Закоі ро озіаіпіт г)еідгіе і ЬуіпоЗсі розіа 3. Кг. Мсі до
паз ЗМР. Зіагозіу Сгегказкіеро (Мікоіа)а Кізіеіа), )иі іузгузікіе ггесгу Ьгаіу зіу6) копіес. Аіе рду
паз дозгіа іУІадотобб о оЬогіе роізкіт, тизіеіібту іак гпоіуи до киру зі? рготадгіб, га кібгут
рогизгепіет гпоиги іузгузіка ІІкгаіпа роїузіаіа, і па піекібгусЬ тіеузсасЬ од розрбізіїуа, а піе од
когакбіУ, пазЦрііу гаЬ6)зі\уа, тіто пазге зигоіУе гакагу. Му )едпак геЬга\У8гу зі? до киру
одргаїуііі&ту іо, сгеро пазг гші^гек г Сагет Зеро Мсіч Кгутзкіт роіггеЬоіУаі, а г 3. ЗУіеїтоіпут
Р. ЗМР. Кгакоіузкіт рггег розіу зіуо)є гпіе§1і£ту зі? \угр!?дет оЬоги і ЬегріесгепзііУа пазгеро, а
ваші га Іізіаті Ма)езіаіи На])а$піе)згеро Кгбіа ЗМсі і 3. УУіеїтоіперо ЗМсі Р. \Уо)еууоду
Куоіузкіеро зроко)пу одіугбі исгупі1і£ту і гагаг і розрбізіїуо до роддабзііУа РаАзкіеро, аЬу
роіугбсйо, а \Уо)зко Керезігоіуе ЗКМ. іеЬу іу зіує) кіиЬіе гозіаіуаіо, іеро озіггераі&пу і
озіггерату. ТусЬ га5, кібггу родпіебіі г?к? па игг?ду РапбіУ зіуусЬ, аІЬо па корокоііуіек, іузг?дгіе
Ьег іузгеїакіеро тііозіегдгіа тіесгет рокагаїівту, і іегаг каггету га іУІадотоЗсщ іероі 3. \Уіе1.
Сотізагга ЗМР. ІУо)еі¥оду Куоіузкіеро, гасгут гпоіуи га іазкд Воід гіетіа исізгу зі?. Теро Ьу
іуїко роіггеЬа, іеЬу )иі іуі?сє) одроіуіедгі і рггергбіек піе Ьуіо, аіе іе изіаіуісгпе росЬ\уаікі піе
изіа)у, іеду ту тизіету іеі іу озігоіпоЗсі пазге) гозіаіуаб, піе ризгсгадо зі? уузгеІакісЬ розіікбіУ,
кібгеЬу пат гк^дкоіичек Ьуді торіо. Огира )езгсге іуі?кзга рггусгупа )езі: тіто розіапоіуіопе
род гЬогоіУет рипкіа, $е)тет пат зііуіегдгопе од Ма)езіаіи 1Ча))а£піе)згеро К, 3. М. Р. N. М. і
іузгузікіе) Кгріеу, и'іага пазга ргаіуозіаіупа Сгеска, піе іуїко піе )езі саіе изроко)опа, аіе іу
орргезіеу )езгсге і¥І?кзге) гозіа)е, а доцд іа кібіпіа піе изіапіе, рок^д Киб, )ако од іуіеки Ьуіуаіа,
піе Ь?дгіе. Оіа іеро дотбіуііі&ту зі? іеро род 2ЬогоіУет, іе (Іпіа тіаіа Ьуді гпіезіоп^ і піе
сЬсіеІі&ту до пісгеро рггузі^ріб, аіеЬу пат гагаг іатіе род 2ЬогоіУет іузгузікіе ХУІадусііУа
оддапе Ьуіу, аІЬо іе рипкіа ХЬогоіУзкіе г Іазкі К.З.М. іеЬу іатіе гагаг рггег К. 3. М. Р. N. М. і
3. УУіеїт. РР. $епаіогбі¥ рорггузі?іопе Ьуіу 3. УУіеїт. 3. М. Р. \\'о)єіу. Куоуузкі иіуібді паз,
іеЬу§ту реіупі Ьуіі і копіепіоіуаіі зі? Кгбіа 3. М. Р. пазгеро Мі1о£спуеро рггуіУІ1е)аті, а
5е)тоіуут зііУІегдгепіет, і ту іети диГа)^с па іут рггезіеіі. Со рду зі? піе зреіпііо па $е)тіе, ІиЬ
зііУІегдгопе рипсіа пазге, іу іут пат іуіпієп 3. М. Р. \Уо)еі¥ода. А іак іу ІусЬ оЬудіубсЬ зргаіУасЬ
і іуіагу пазге) зіагоіуіпе) изроко)епіа, і реіупобсі роко)и до XV. МсібіУ пазгусЬ МспуусЬ РапбіУ,
)ако роЬІіізгусЬ орпіа іеро, исіекату зі?. Зедпо іеЬу г ді¥о)ра)иі Ьуіо, аІЬо пат піе ргогіб, і саіе
рокб) роіУарз та)езіаіи Иа])а$піе)згеро К. 3. М. Р. N. М. розіапоіуіопу, іакіт зрозоЬет пат
оЬіУагоіУаб, іеЬу )иі іузгузікіе СегкіУІе г \Уіадусі\уаті і доЬгаті іак іу Когопіе, )ако і іу УУіеІкіт
Кзі?8іи'іе Іліехузкіт, іак іу КгбІеіУЗкісЬ доЬгасЬ, )ако і згІасЬескісЬ, ууедіир іУІазпусЬ ГипдизгбіУ
ісЬ оддапе Ьуіу, і іе Сегкіуіе, кібге па Кобсіоіу оЬгбсопе, і доЬга рогаЬіегапе од СегкіУІ хугбсопе
Ьуіу, і г пісЬ (Іпіа гпіезіопа Ьуіа, )ако пат іу рипсіасЬ ЗЬогоуузкісЬ )езі оЬіесапо; аІЬо паз Іидгі
308
ргозіусЬ, У'і?се] піе Іггутадес [па оЬіеіпісу] ІусЬ розІгасЬасЬ, аіе іе§ту ]иі піероІггеЬпі К. Л.
М. Р. N. і Вгріє] оЬ]ауіб. А ту Во£и о&уіабсгудузгу міетобб пазгд і кггуиб? пазгд, рггу
піеи'іппо&сі пазге] гозіаіуаб Ь?бгіету. Мііа пат гіетіа пазга О)сгузіа, аіе тата рггугобгопа
тіїзга Ьубі тизі, га кібгд гаи'зге шпіегаІіЗту осЬотіе. А Іегаг бота в^аіі зі? пат бгіе]е. Му піе
ба] ІЄ£О Воіе пікети піесЬсету ±абпе£о пагизгуб Ьезргаи'іа, ибазпобсі .іуїко пазге] Визкіе]
боташату зі?: г пазгусЬ Сегкип ІІпіа, кібга пі^бу піе Ьулуаіа, аЬу гпіезіопа і іеЬу пат Сегкибе
пазге жвгузікіе і боЬга сегкіедупе, кібге]евгсге гозіая IV пієіуоіі, оббапе Ьуіу Нагобоуі Визкіети
ргаїуозіаіупети. А г ЛсЬ Мсібіу кіо сЬсе і ]ако сЬсе піесЬа] уіеггу, пат піс бо Іево, ту зі? зи'ево,
піе сибге£О, иротіпату. А Рапоибе ІІпііои'іе сибгево со розіебіі рггег вУ'аіІ, іеЬу изЦріїі, Ьо
Хі^і?1а і Раштіе гаспі Кизсу, Рггобкоіуіе ХУазгтоісіблу пазгусЬ МспуусЬ Рапбад' і рггобкоте
пазі, боЬггу Моїоусу, боЬгаїі зі? іуо1по£сі [и] Кгбіби' Рапбіу пазгусЬ і Вгріє], і тату §іуі?іє]
Сгескіе] Ьгопііі, і вагіа зіує рокіабіі. Роїзкіе а Визкіе ХУо]зка 2арогозкіе 8Іа\уа1у, піе ІЛпіскіе, о
ІусЬ і зіисЬас піе Ьуіо. І Іегаг £бу Іо бию]е Ь?бгіе, іа± іазка Во2а Ь?бгіе, і розІгасЬ шзгузікіт
піерггу]асіоіот ро£гапісгпут. Ргозіту Іебу изіїпіе ХУазгто^сіблу пазгусЬ МсіуусЬ Рапбіу IV
озіаіпіз безрегаїі^ паз піе рггудаобісіе, бо кібге] іаі і орргезіа ропіеуаіа, апі паз бо Іево
ртгутизгадсіе, іеЬу^ту зк^б іпфі ротосу згикаїі, сгево [ро] паз аНекІи]е і Л. ХУіеїтоіпу
Соттівзагг ЛМ. Р. ХУо]е\уоба Куои'зкі, іеЬу&пу зі? пібоково піе ибажаїі, і ту Ьу Іо реіупіе
исгупііі, в<іуЬу§ту товіі биГаб Ьезріесгпіе, іл ]иІ бота Ьезріесгпу рокб] тіеб тоіету, і
ВбуЬу§ту іуібгіеіі бозкопаїе таге пазг$ изроко]оп% Аіе рбкі іево біуоіва піе Ь?бгіе, піе
рггуи'іебгіе паз бо Іево пікі па Зіуіесіе. Оіа Іево Іебу исіекату зі? бо ХУМсіб» пазгусЬ МстусЬ
Рапби', іеЬуісіе ХУМсіе пазі Мсті Рапоіуіе рггусгупііі зі? бо Іево, аЬу мага пазга бозкопаїе
изроко]опа Ьуіа і іеЬу Ьевріесгепзто роко]и ]иІ зіаіесгпіе оЬи'агои'апо Ьуіо, Ьо ту, гвоіа піе
биГа]^с, и каібево о рггу]аіб зіагаб зі? тизіту, а рггег Іо гвиЬа ІусЬ К.га]6іу, IV кІбгусЬ і XV. М6.
та]?іпо£сі зио]е тасіе і ту іу]ету. Обичабсгату зі? гаїут рапет Вовіет, І2 уіетево роббабзта
пазгево К. Л. М. Р. N. боїггутаб вОІои,^тУ> 8<1у Ієі пат ргаїуа і іуоіпоЗсі, жзгузікіети
Нагобоїуі Визкіети об Кгбіби' РоїзкісЬ рорггузі?іопе і Х¥о]зки 2арого\узкіети га ісЬ кпмаи'е
газіиві пабапе, боїггутапе Ь?б$. 2асгут рокб] IV О]сгуіпіе роі^бапу, г оЬи зігоп піепагизгепіе
гасЬоіУапу гоз1а]^с, Іак Кгоіа Р. N. М. ]ако і жзгузік^ Вгріз, исіезгу. О сгут ту піс піе іУ^ІрЦс
саіе биГату, І2 ХУт. пазі Мсті Раштіе, па Іегаіпіе]згут зе]тіки, ]ако тіїовпікои'іе Одсгугпу,
згегегге і іусгітіе игабгтзгу, ЛсЬММ. РРРозіот па 8е]т Ьіізко рггузгіу IV іпзігшод робасіе і
ро\уа±піе гіесісіе, аЬу о Іо зі? ботауіаіі, ]акоЬу розіоте пазі г сгут рехупут г $е]ти рошгбсіїі
зі?. А ту богпаи'згу Іакіе] сЬ?сі і Іазкі XV. Мсіб» N332^ МстусЬ РР. па и'згеїак^ изіив? Л. К.
М. і шзгузікіе] Вгріє] воіожі Ь?б4с, па Іеп сгаз розіиві пазге Вусегзкіе Іазсе XV. Мсібш пазгусЬ
МстусЬ Рап6и> обба]ету. 2 СгуЬгупа біе 1 ^уетЬгіз Аппо В. 1650. ХУазгтоісіблу пазгусЬ
МстусЬ Рапб\у «є іузгет рстоіпі і іусгіті $1ибгу ВоЬбап СЬтіеІпіскі Неітап г ХУо]зкіет Лево
К. Мсі Харонтзкіт. А о гезропз XV. Мсібіу пазгусЬ МстусЬ Р. Р. рггег Іево розіабса пазгево
ргозіту” (АгсЬ. СгаПог., сбх 417, Г. 117 зди).
43	“И которьіе наперед сево в той всей У крайнє [в Малой Росіи и на Волине и Подоліи]
бьіли городьі и миста Королевскче, н кляшторские и панские маетности, [и] трми ньіне
влядеют и доходи ебирают на себя гетман и все вейско запорожекое” (АВ. Л. і 2. В. [АрЮЗР],
XI, з. 760).
46	“Леіеіі кібггу згІасЬіа сЬс^ рггу зіуоісЬ боЬгасЬ гозіашаб, іеЬу іат гагаг і ваті па
тіезгкапіе ]есЬа1і і г піті тіезгкаїі, Ьо іпасге] тіес ргоуепібж піе Ь?б^” (Іізі “ггекото зирііка”
СЬт-во, сгуїапу \у $епасіе 19.ХІІ. 1650 гоки., АгсЬ. Сгагіог., сбх 417, Г. 108).
47	МісЬаіоіУзкі, з. 121.
48	ІЬіб., з. 374 і 376. Рог. [XV. Ьурупзку], “Ту/огу” (ВЛТ), I. 2, з. 464, р. 310].
49	Оіа рггукіаби: пабапіе рггег Неітапа згІасЬсіе МаПупот і РебогоіУІ ХУогопат ббЬг >у
роїу. зІагобиЬои'зкіт ро о]си і Зігу]и обгіебгісгопусЬ (Ак. Л. і 2. В. [АЮЗР], III, з. 545); пабапіе
ббЬг Раіуіо\уі Лапои'ісгоиі СЬтіеІпіскіети (ІЬіб., І. V, пг. 43) ііб.
30	Раті?1пікі, з. 15.
31	Рог. пабапіе Теїегге (іууіе], з. 309 — 10), Іеп ват Іоз вроікаі жзгузікіе іппе пабапіа
тозкіеіузкіе: оЬбагоіуапі жзротпіеб о Іет Неїтапоуі піе ітіеіі. ХУі?с ХУуЬстзсу птезгсіе
рггута\уіа]д зі? сагоіуі о та]зікі “у ІііолузкісЬ кга]асЬ, а >у ХУо]зкіе 2ар. ибабіеі’ іт пісгіет
309
піеігіа” (І. ]. іет, со од Мозкуу оіггутаїі. Ак. 1. і 2. В. [АЮЗР], XI, 5. 765). Оду га5 родсгаз и^.
реге]азк кііки згІасЬіу сЬсіаіо зоЬіе “ргуїуаіпіе” иургозіс и іуо]. Виїигііпа игг?ду і вду іеп
ролуіедгіаі, іе допіезіе о Іет Неїтапоіуі, Іо опі вог^со “Ьііі сгеїот, сгіоЬ Ьеїтапи рго Іо піе
зкагуїуаі* ” (ІЬід., І. X, 8. 248), іід.
52	“Іп агтіз зіап^іузгу, ІиЬо ки Рокгсге, ІиЬо род іуо]зка когоппе изІ?ро\уас тату” -- різаі
14.ІХ.1650 г. до ІЧіетігусга г Іуіотіегга зіагозіа 2угкіеіуісг (АгсЬ. СгаП. 144, пг. 194), іід.
53	Ьізі г \Уагзгаіуу 29. VII. 1648 г., 2Ь. ВизіескісЬ, Мізс. 1645-52, Г. 43.
54	Ьос. сії. і Вуагуизг Сопуосіаііі іу АгсЬ. Сгагіог., едх 378, Г. 596.
55	АгсЬ. Сгагіог., едх 142,1. 274. Рог. ]езгсге Іізі. М. Озігогова 11.11.1649: “За апі ват гус
уідгі Р. Вбе піетат сгет і дгіесі Іак іу ІЧідегІапдгіе, ]ако і \у Кгакоіуіе піетат сгут іуукиріб,
Іакіет Гипдіїиз од Іе^о піерггу]асіе1а гпіезіопу. ІЧіетат вдгіе £Іо«уу зкіопіі кгот лу Оапуоііпіе”
(іЬід., едх 144, Г. 95). Сбі тбіуіб о згІасЬсіе икгаіпзкіе], кібга дбЬг іу Роїзсе піе розіадаіа.
56	АгсЬ. СгаП., едх 143, Г. 37.
52	МісЬакпузкі: Оуагизг $е]ти е1ексу]пе£О, з. 259, 263, 311-313,353 рзт. То зато по зе]тіе
1650 г.: “іупіеііі іу-іуа ВгасіаіУзкіе, Кі]оі¥зкіе, СгегпіЬоіузкіе (кІбгусЬ піерггуіасіеі уу^паї г
ІатІусЬ кга]біу), І2 піе ріепуе] о оЬгопіе вепегаїпе] Ь?дз тбіуіб, апі до піе] рггузІ?роіуаЬ, а2Ьу
оЬгопа іт затут оЬтузІапа Ьуіа; кібггу ]ако іуувпапсу апі дотбіу, апі сЬІеЬа піе та]з, іеЬу
іурггбд рівпогіЬиз ісЬ тіе]зса, уісіиз еі атісіиз оЬтуМопе Ьуіу, і ргоропоіуаіі, аЬу іт ЛСг. М6
кііка зіуоісЬ екопотіі дід, а іуакапзаті, кібге г]аіуіас зі? Ь?дз, у'уіггутууаі Іо га$ зоЬіе, а Іо
доцд, рбкі до зіууеЬ іуіазпозсі гезіііиіі піе Ь?д^”, (АгсЬ. Сгагіог., едх 417, Г. 105).
58	МісЬаіоіузкі, з. 313.
» ІЬід., з. 256, 352,356.
60	“Лезіі зі? Ь?дгіету окоіо ехогЬііапсуі Ьау/іс і ргау/а пазге и дуаЬіа і у/оіпозсі и д\уи, а
кагкі пазге род озігз рапа ВоЬдапа згаЬІ? рб]дз” — тоу/іі Кізіеі, іЬід., з. 238.
61	Рог. пр. зргаїу? атпезіуі діа когакбіу па зе]тіе копіуокасу]пут, га кібгд £Іозоіуаіа
іузгузіка згІасЬіа икгаіпзка. “Во ]е2е!іп \УМР. атпізііеу піе рогіуоіісіе, іуіедгсіе о Іет, ге і паз
гвиЬісіе і кга]е пазге і затут зі? \УМ. дозіапіе" — тбіуіі пр. Міетігусг (АгсЬ. Сгагіог., едх 378,
Г. 583) іід.
62	МісЬаІоіУзкі, з. 263 (зе]т еіекс.).
63	Рог. у/уге] одз. 39.
64	Рог. [XV. Ьурупзку], “Тіуогу” (ВЛТ), і. 2, з. 45 — 47], о зргаїуасЬ агуап (“уіеіка сотгадісііа”
рггесіи'ко тіапоіуапіи агуапіпа Міетігусга дериіаіет еіс.) \у ууге] суІоіуапусЬ дуагуизгасЬ. Со
до паз1го]и згІасЬіу икгаіпзкіе] У зргау/асЬ “уіагу гизкіе]” рог. ]езгсге родріз па “копіедегасуі
Вепегаїпе] уагзгаузкіе] 1648”: “РЬіІоп Леїоуіскі па ЬапоусасЬ дгіедгіс, \Уоузкі \У1одгітіегзкі,
озІгге£а]зс ргау уо]еубдг1уа зуєво УУоІупзкіе^о уоіпо&сі у рггууі1е]и іпсогрогаїіопіз [до
Роїзкі] уугагопе], іакге у згапоуапіи уіагу егескіе], га гводз Розіоу а Коїіевоу тоісЬ
[уоІупзкісЬ] узгузІкісЬ” (Уоі. Ье£., IV, з. 177). Такге у АгІукиіасЬ Расіогит Сопуепіогит:
“Аіекзапдег Овіпзкі уо]єу. Міпзкі заіуіз ]игіЬиз геїівіі зіагодаупе] Огескіе]”, Іо зато ВоЬдап
Зіеікіеуісг казгіеіап поуовгодгкі, ВоЬдап Овіпзкі сЬог. падіуогпу еіс. (ІЬід., з. 199); о “ге1І£І?
£гескд” иротіпа зі? гбіупіег кз. Зап^изгко (МісЬаіоіузкі, з. 314), іід.
65	МісЬаІоу/зкі, з. 509. “Евгиіапсі г Вгасіаіуіа, У/оІупіа, Кі]ои/а і СгегпіЬоу/а зігасіїі падгіе]?
роу/гоіи до доЬг зу/оісЬ” (росг. 1654 г.) — різге Ь. КиЬаІа, ор. сії., з. 94.
66	“Зегеїі діиге] Іака піетіїозс ^ММРапбіУ зегса ки пат (згІасЬсіе икг.) гаїїуіегдгі, піеіга
]едпо о зоЬіе гадгіс” (зе]т еіекс.) МісЬаІоіУзкі, з. 260. О піеиГпоісі ки Кізіеіоу/і згсге£б1піе ро г.
1650 і ]е£о біусгезпет іузрбідгіаіапіи г СЬт-іт, \ууге] з. 175 — 180, а Іакіе „поичпу г \Уагзгауу
21.11.1651 г.”: “Ьагдго зизріси]^ о Р. 1¥о]еіуодгіе Кі]о\узкіт, досЬодг^с Іе§о г Іізіи ]е£о, ге Іо
гизгепіе СЬтіеІпіскіево г гаду ]е£О, а діа Іево, ге паз у/ідг^с ]езгсге піе у/ киріе, соттіззіопет
тб£І ассеїегаге і іпіциаз у'уіагвоу'ас па Вгріє] сопдіїіопез” (2Ь. ВизіескісЬ, Мізс. 1645 — 52, Г.
143).
67	Рог. пр. роде]ггепіа ггисапе V/ г. 1654 рггег ]акіе£о& згІасЬсіса па кз. Запизга Вадгіу'іПа:
“зу'іеггЬі, гда зі?, котив §1оу/а і гогитіе, ге сгаркі (кві^г?се]) ІггеЬа, а опо Ьггуїу/у, кібга згІасЬі?
сісЬо род^аіа, аЬу із \у Ьо]агу розіггуві” (КиЬаІа, ор. сії., з. 423).
68	IV окгезіе ріепузгут, ]ак іуідгіеікту, Неітап кіепце зі? рггедеіузгузікіет \угв1?даті
310
«угпапіоу'о-пагодоу'о^сіоу'уті: рггу]ти]е згІасЬі?, “гизкд”, Ьег іугр1?ди па іеі рггекопапіа
роїііусгпе і V/ Іеп зрозбЬ — дода]ету — зігазгііуіе ]д детога1іги]е. ЗгІасЬіа, кібга ]иі роуоіі
уезгіа па дгор? етапсурасуі роїііусгпе], оЬеспіе гозіаіа рггег Неітапа гпбу рсЬпі?Іа У оЬ]?сіа
Вгріє]. 2 сЬуіЦ Ьоуіет, рду ІІкгаіпа рогозіас тіаіа у оЬг?Ьіе Вгріє], згІасЬіа іа тизіаіа зіас зі?
Іет Ьагдгіе] 1о]а1пд, іт уі?се] ]д когасгугпа до родкгезіепіа 8Уе] одг?Ьпо£сі пагодоуе] уоЬес
(роде]ггеуа]^се] у Іет “гдгад?”) згіасЬіу роїзкіе] гтизгаїа. Оду газ Кізіеіоуу 1о]а1ігт зіаі зі?
сесЬд роугаса]зсе] до ІІкгаіпу згіасЬіу гизкіе], рапзіуоуо^б роїзка гузкаіа гпбу V/ гіетіасЬ
икгаіпзкісЬ орагсіе, гузкаіа то£по&с г росгдіки детогаїігоуапіа когасгугпу (рггуротпі]ту зоЬіе
згІасЬескд зіагзгугп? когаскд, кібга V/ іут сгазіе ]ако “поіепіез” — Ьіог^су піЬу Іо “піесЬсдс”
идгіаі у роузіапіи — па Іопо Вгріє] роугаса), роїет зіорпіоуеро ]е] озІаЬіапіа, а Іо гбупаіо зі?
ургоуадгепіи па ІІкгаіп? га згІасЬЦ “гизкд” згіасЬіу роїзкіе], ргоуадгіїо до гезіаигасуі рггед-
роузІапіоуусЬ зіозипкбу. СЬтіеІпіскі ]едпак, зрозіггерізгу зі? у рог?, г ВгрЦ гегуас розіапоуіі.
ЗгІасЬескіе гууіоіу 1о]аіпе угаг г Кізіеіет гпбу итукас тизіаіу і од Іе] сЬуііі (иродд Реге-
]азіаузкд гагпасгопе]) Неітап уоЬес згіасЬіу кіеги]е зі? — ]ак тбуііібту — ууЦсгпіе ]иі
роїііусгпуті угр1?даті, рггу]тц]е Іуїко ІусЬ, кібггу \Уо]зка і ]еро уіадг? игпа]д.
69	АгсЬ. 37. В. [АрЮЗР], І, і. VI, з. 778. Орй к. с. Аг., пг. 18, з. 14, пг. 19, з. 39, пг. 20, з. 12
і 23. Козіотагоу, ор. сії., з. 338, 377. Згсгербіу аиюЬіоргаГісгпе V/ Іійсіе до Виїигііпа, Ак. 1. і 7.
В. [АЮЗР], IV, з. 186 — 7.
то Ак. 3. і 2. В. [АЮЗР], X, з. 439, 447, 491 — 2, рог. 487 — 8. ЗУедІе ге]езІгбу
тозкіеузкісЬ рггузі?р!о убусгаз Мозкуіе 303 годгіп згІасЬескісЬ. ЗУзкиїек піесЬ?Іперо зкіадапіа
Іе] рггузі?рі, о сгет ууіе] тбуііібту, ІісгЬа Іа зіапоуі піеудірііуіе гаїедуіе дгоЬпд сг^зік?
гпа]ди]дсе] зі? убусгаз па ІІкгаіпіе згіасЬіу. ОоІусЬсгаз оріозгопо дгикіет ге]езіга риіки
Віаіосегкіеузкіеро і ІЧііупзкіеро. V/ іут озіаіпіт рггузідрі Іуїко ]едеп згІасЬсіе і* Копоіоріе. XV
Віаіосегкіеузкіт газ рггузі^ріо 82 годгіпу; г пісЬ 38 V/ В. Сегкуі; 11 у Казіазгсе; 21 у Во]агсе (па
Опііут Тукісги); 5 і* Кат. Вгодгіе і 6 V/ Вузгоуіе (Ак. Л. і 2. В. [АЮЗР], X, 291 зци).
71	Рог. [р.40].
72	Рог. пр. ипіуегзаі СЬтіеІпіскіеро 24.111.1652 до 3¥о]зка 2ар. і “ЬасЬбу (І. ]. згіасЬіу
каїоіікбу) роЬгаїутзІУО г паті Іггута]^сусЬ"(СгаЬоУ8кі, О]сг. зр., з. 131) іід.
73	Рог. [\¥. Ьурупбку], “Туогу” (ВЛТ), І. 2, з. 490, р. 633]. Оіа рггукіади ]езгсге: “роуіедгіаі
ті їй ]едеп згІасЬсіе СЬтіеІпіскіеро сЬІоріес” (і. ]. дуоггапіп роко]оуу) — різге і* зує] Веіасуі
Музіоузкі (2Ь. ВизіескісЬ, Іос. сії.); “згІасЬсіе роїзкі” зекгеїагг СЬт-ро “регзопа тоїі’ ассогіа”
—]ак різаі Уітіпа (М. КогдиЬа: ЗУепеске розеізіуо до СЬт. 1650 г., з. 33) іід. Рог. “Ггаисутег"
Лапоуе] ЗУуЬоузкіе] іопу різагга, о кібгут піге]. Ьісгпе рггусгупкі у ргасасЬ Воііеро: “СЬтіеІ-
піскі і* СгеЬгупіе” і “коЬіеІу па дуогге СгеЬгупзкіт”.
74	Ьісгпе ипіуегзаіу СЬт-ро діа осЬгопу дбЬг сегкіеупусЬ у Ак. 3. і 2. В. [АЮЗР], ргбсг
Іеро ипіуегза12.УП.1648д1а осЬгопу топазі. Низіупзкіеро,]ако іі“ту оі даупусЬ сгазбу Ьоіоуу
зуоі рок1ада]ет га уіги пазги Ргауозіаупи і га сіїозі: дотоу ВоіісЬ” і гогкагиі^су, аЬу “згіо
коїуіек сегкоупоЬо Ьуіо і и коїогоЬо коїуіек, ІиЬ згІасЬескоЬо, V/ Мопазіугі роЬгапоЬо, іеду Ьу
узе до Мопазіуга Ьуіо рооідауапо” (огур. ро икг. т Кгак. Акад. ІІт. гкр. 270, Г. 7; Іатге дгирі
Іеро годга]и ипіуегзаі г д. 1.УІ.1648 і ипіуегзаі Аппу СЬтіеІпіскіе] г г. 1655). Котізагге Вгріє]
уузіапі до СЬт. 30.УІ.1655 оіггути]^ іпзігиксу?, Ьу Ігакіоуаб г піт га розгедпісіует дисЬо-
уіепзіуа кі]оузкіеро (АгсЬ. Сгагі., сдх 402, Г. 53), одроуіедпіо до даупусЬ уузкагбіуек Кізіеіа
(“гаЬіерату ггесгот рггег X Меігороііі? і іппусЬ ВизкісЬ гусгІІуусЬ” — різаі оп 11.11.49 г. 6гаЬ.
О]сг., зр. II, з. 10). “ЗУіеІи згіасЬіу і згІасЬсіапек родсгаз ІусЬ гаууіегбсЬ гдгоуусЬ гасЬоуаІізту”
— різге іо дисЬои'іепзіУ'о V/ зу/е] зиріісе 21^11.1651 г. (СгаЬ. 8іаг., рої. 1, з. 338). “Казгіеіап
Кі]оу/. до сгегпсбу/ зуо]є ггесгу даі росЬоу/ас” V/ г. 1648 (МісЬаІоу/зкі, з. 255); “Коззбу' родгії
СЬт-ро г Кізіеіет і у'ЗІау'іаі зі? рогдсо га згіасЬіу, кібге] Ьеїтап до дбЬг дгіедгісгпусЬ доризсіс
піе сЬсіа!” — різге Ь. КиЬаІа (ор. сії., з. 61) іід. Со до коіірасуі діа рггукіади: Вуопігу ВаІаЬап,
рбгпіе]згу ро Козоуіє теїгороіііа куоУ'зкі, згІасЬсіе У'оіупзкі ге згіасЬіу ІатІе]згд зрокгеїупіопу
(гі?с ]еро Адат Віаіозіоскі розгедпісгу V/ ир. Надіаскіе] і І. д.); Оедеоп Сгеїу/егіупзкі ге гпаперо
кзізг?серо годи віадука іискі ро ЛбгеГіе Сгарііси, кібгу па Іо «'ІадусІУ'о “рггег еіексу? ІатесгпусЬ
оЬуу'аіеІі дисЬоутусЬ і зіУІезкісЬ геїірір ргескіе] гродпіе оЬгапу”, оіггутаї 6.11.1650 од кгбіа па
іпзіапсу? Козоу/а “аргоЬасу? Іеро рггуу/і1е]и” (АгсЬ. Сгагіог., сдх 144, пг. 176, У кібге] т. іп.
311
сгуїату: “іг ]ако XV Іе; Кгріе] зіагогуїпобб доти ХУіе1еЬпе£О Дог. Сгарііса пат ]езІ хуідота, ге
рггодкохуіе ]е£0 XV КизкісЬ кга]асЬ годохуіЮЗсі зхуо]є] ротосу гбіпусЬ піерггу]асібІ Кггуга £ху.
сг?зюкгоб одрбг дахуаіі”. Рог. ІЬід., едх 119, пг. 53: іпзігиксуа Козохуа о]си Кіетепзохуі
Зіагизгусохуі розіохуі до кгбіа). Такіе Ногаіп агсЬітапдгуІа тіеіескі, зупохміес ЗіеГапа кз.
СгеІхуегІупзкіе£о родкот. Ьгасі. (ІЬід., сдх 2446, І. 160) іід. О дад'оггапасЬ хууізге£о дисЬо-
хуіепзіхуа [XV. Ьурупзку), “Тхуогу” (ВЛТ), І. 2, з. 209 — 11].
75	Іако рггукіад сЬагакІегузІусгпу: ипіхуегваї сагзкі до згіасЬіу і дисЬохуіебзІхуа рга-
учоз1ахупе£о XV Вгріє], дапу па г?се Іакіе£О оддахупа зкогасгопе£о Ьгас1ахузкіе£О згІасЬсіса, ]ак
МісЬаі МасЬаггупзкі [XV. Ьурупзку], “Тхуогу” (ВЛТ), І. 2, з. 179 — 81].
76	Міегшіегпіе сЬагакіегузіусгпут діа рапи]^се£О хубхусгаз XV ІусЬ зГегасЬ згІасЬескісЬ
пазіго]и ]езІ хуіегзг, кібгуіту XV росЬодг^сусЬ г ІусЬ сгазбху раріегасЬ XX. СгеїхуегІупзкісЬ XV
АгсЬ. XX СгагІогузкісЬ одпаїегіі (сдх 2446, (. 203) і кібгу їй XV саіоЗсі рода]ету:
Оіе тупі, оіе, пезгсгазпа]а доіе, ЬгесЬу іо кага]иІ,
2е зеі Ьодупу Ьег дпіа ргусгупу Ьиде роЬіЬа]иІ.
ХУзі пазгі зргахуу ]и2зид (зіс!) па Ьахл>і, ігидпо ісЬ рокгуїу,
№сЬю пе ротоіе, іу зат Муіу] Воге гасг паз гаюхуаіу.
Оіе тупі, оіе, пезгсгазпа]адо1е, сЬіо тупі ]езі оЬогопа,
СЬІо тепе роїізгуі, а XV ріасги гозтізгуі, сЬіо Ьоіохуі Когопа,
РгесгузІа]а Раппа Іо иІісЬа дахупа, Іо ]еу иргазга]и,
2еЬу зі? тоіуіа, ХУоупи изкготуіа па Козузкіт*) кга]и.
♦	ХУбхусгаз Іегтіп Іеп иіухуа зі? сг?вЮкгоб гатіазі зіохуа “гизкі” і XV Іет затет гпасгепіи.
77	Рог. хууге] з. XXX. Ьізі Віепіехузкіе£О до Сге№егІупзкіе£О о зІгоппікасЬ Вакосге£О,
кібггу хуедіе піе£О, “гтіеггухузгу зоЬіе аедиаіііаіет, сЬс^ зі? исгупіс зосіоз аЬзоІиІі дотіпіі”
(АгсЬ. Сгагіог., сдх 2446, Ь 47), і Ь. КиЬаІа, ор. сії., з. 312, Іегеїа до Ізі. 11кг. [ЖІУР], XII, з. 405
раззіт.
78	Лак ххуге] і тапііезі ХУо]зка 2ар. г г. 1658 до хузгузІкісЬ тосагзіху еигоре]зкісЬ: “іп АІЬа
Киззіа, дит поЬіііит, циі зиа зропіе рагІіЬиз Мозсоуііае адЬаегегипІ, дисепіаз Геге (атіііаз уі еі
доіо ігапзіиіегипі іп Мозсоуіат: дит сіуєз МоЬііоУІепзез аііозцие АІЬае Киззіае іпдІ£епаз, ех
уагуз оррідіз еі ра£Із, сіетепііа Ма£пі Висів (І. ]. сага) аззесигаюз, ріиз диат диодесіт тіїїіа
дерогіагипі іп дезегіа Мозсоуіае, дедисііз іп Іоса іііогит соїопуз Мозсоуііагит” (АгсЬ. Л2. В.
[АрЮЗР], III, І. VI, з. 364).
79	Род Вегезіесгкіет хуаісгуі XV хуо]зки роїзкіет і ЬуІ гаппу (О£хуі?сіт, з. 337). XV г. 1657 ]езІ
£Ібхупут роігедпікіет ті?дгу Вакосгут, а Леггут ЬиЬотігзкіт і зігоппікаті хургохуадгепіа
Вакосге£О па Ігоп роїзкі. ВоЬга ]е£О зкопіізкохуапе кгбі падаї Апдгге]оіуі Роїоскіети. О піт.
Вг. Апіопі Л. 8у1«е1кі Нізі., зег. VIII, з. 317; Летіоіохузкі раті?1пікі, з. 119; 2егеіа до Ізі. Ькг.
[ЖІУР], XII, з. 405 (“МісЬаі Зіапізіахузко] ЬуІ оі тагзгаїка ког. оі ЬиЬотігзкоЬо, і оі піекоіогусЬ
рапоху роізкісЬ ргігухуа]а зіетІ£гадзкоЬо па когоіезі^о рокко]е”) 407, 474; АгсЬ.СгаПог., сдх
2446, Ь 26: Ьізі Вагуіе£о ЬесЬохуісга до кз. Сгеі\уегІупзкіе£о 10.11.1657: “Р. 8іапізіахузкі, сЬог^гу
Ьаііскі Іеп гоз1а]е рггу Тіті Лапизги регдиеііо", іід.
89	[XV. Ьурупзку], “Тхуогу” (ВЛТ), І. 2, з. 225].
81	О піт ху тут згкіси: “Аг]апзку] зо]тук XV Кузеіупі ху Ма]и 1638 г.” Во рагіуі згхуедгкіе]
паїегаі ]ак хузгузсу ргахуіе агуапіе род хуодг^ Ьііетігусга. Рохугбі до дбЬг па ІІкгаіпіе зігоппікбху
згхуедгкіе] тіаі Ьус гахуагохуапу XV ІгакіаІасЬ Кагоіа Оивіахуа г ВоЬдапет СЬтіеІпіскіт (АгсЬ.,
Ют. сії., з. 158). ХУзІахуіч зі? роїет га піт і га Ниіехуісгет ХУуЬохузкі г ХУо]зкіет Харогогвкіет.
82	Вопіескі: НегЬагг, VII, з. 402. /озіаі рггухугбсопу до згІасЬесІууа і игг?ди XV г. 1662, Уоі.
Ье£., IV, копзі. 1662, пг. 63. Рог. АгсЬ. Сгагіог., сдх 154, Г. 760: "піекоІ£ох¥апо пі^ду, даІзгусЬ
рггукіадбху піе згикаі^с, еііат га рапохуапіа Л. Кг. Мсі з^дгіі і зкагаі зе]т..^Ни1ехуісга га гдгад?
ге $гхуедаті, 1658 г. з^дгіі ІгуЬипаі Зіапізіахувкіе^о”, еіс.
83	АгсЬ. Сгагіог., сдх 2446, Г. 155: “Коріа Іізіи ЛМсі Рапа ОаЬгіеІа г ХУо]иІупа Ниіехуісга ро
декгесіе зигохуут і од]?сіи сЬог^зІхуа СгегпіЬохузкіе£о па зе]тіе хуагзгахузкіт 1658 па зе]тік
геїаііопіз XV Ьиски оддапу. 2аргахуд? іі Іак гаспу і £одпу сгіоххіек XV піехуіппо&сі оЬухуаІе! худгіхуа
ХУо1упзкіе£О одпібзі адуегзат Гогіипат зогіе £одгіеп рогаїохуапіа. А іі со дгіі ]едпети Іо ]и1го
дги£Іети Ьуб тоіе, £дуі пето апіе Гипега Ьеаіиз, ЗіеГап §\УІаЮреІк па 2,у\уоЮХУІе X. Сгеїтег-
312
іупзкі ргхуіасіеі «іеНсі опе£о іеп Іізі « хі?£І врізай гогкагаї”. Ьізі даіошапу « Ьузіпіе 17.ІХ.1658
г.
84	8іеГап кз. Зтаїореік Сгеїад'егіупзкі зуп Ласка ргоіоріазіу Ііпді па Мои>е] Сгеїзуегіпі
іопаїу Ьуі г 1° Аппд Вокуо^пд, 2е Аппд Мікиїіпзкз, 3° Каїаггуп^ СЬагІіпзкд. Рогозіашії зупбж:
Аіекзапдга, Мікоіа]а казгіеіапа Міпзкіе£О, ЕЦазга гоїтізігга, Лапизга оі. г 2оГі^ Сгигуібмпч,
ЗіеГапа і сбгк? Реігопеї? (Вопіескі з. V. рог. Ог. Апіопі Л.: Лак зі? іуіо па кгезасЬ икгаіппусЬ,
Орошіад., з. ПІ, І. II, іід.). УУезрбі г іопд Аппд г МікиїіпзкісЬ Гипдц)е топазіег “«: Ьіоад'.
СгегІ«'еПпі IV та]?1по§сі Вогои'іскіе] па игосгузки Титіп” (АгсЬ. Сгагіог., едх 2446, Г. 160:
декіагасуа). Вгаі, ]ак тешу, сгуппу идгіаі V/ одпотепіи ЬіегагсЬіі ргашозі.: IV ]е£о 2уш>1оте
гозіаі IV г. 1620 и>у^и'і?сопу рггег раїг. ТеоГапа віадука сЬеітзкі Іроіііошісг [XV. Ьурупзку],
“Ти'огу” (ВЛТ), І. 2, з. 445]. 2асЬ. Корузіеіізкі робився ти ]ако “ргеіи'іііусЬ ^еіукусЬ кпіа±
гизкісЬ роїоткои'і” IV г. 1623 рггекіад Лапа 2іоІ. (М. Нгизгежзкі: Ізі. ІІкг., VII, з. 585). Лезі V/
рггуіасіеІзкісЬ зІозипкасЬ г рбгп. теїг. ВаіаЬапет (рог. копдоіепсуупу Іізі іе£о озі. г рои'оди
“іаіо8пе£о Сегкада Во£е] і ІЧагодот Визкіети ге]4сіа” зупа Мікоіа]а, різапу г СЬогосЬогупа
15. IX. 1659, Г. 209), рггед кібгут ргоіе£и]е зі¥Є£о кгеи'піака кз. Седеопа, рбіпіе]зге£о теїгороііі?
(ІЬід., І. 211). Зупа па]тіодзге£о ЗіеГапа «'усЬо«'и]е гросгдіки IV Ьиски, роіет и Легиіібш IV
2ато£сіи род кіегои'пісіи'ет кзі?дга Лапа С?Ьісга ргоГ. Гііогоііі (іЬід., Г. 153). Мизіаі Іо Ьус
Ьеп]атіпек, Ьо о]сіес каіе зіагаппіе жрізушаб до зже£о коріаіи ]е£О огасуе: до о]са “кіеду
од]е2д2аі до Ьидгі”(іЬід., Г. 85), роіет “Мо«'? па ро£ггеЬіе X. Мікоіа]а СгеІ«'егІуйзкіе£О Казгі.
Мійзкіе£О... ЗіеГапа годгопе£о Ьгаїа, кібгу г Акадетіі 2ато]зкіе] рггу]есЬаизгу, та^с Іаі 14
одргажоїуаі IV Мопазіегге Ьіоад'осгеїад'егіупзкіет Титіпіе рггу ЛМ. О)си Оуопігіе ВаіаЬапіе Меіг.
ку. і теїкіе] Ггектепсуі Хі^гді і Іидгі гаспусЬ 20.ХІ.1659 г.” (іЬід., І. 227) іід.
85	[XV. Еуруп8куі,“Ти'Огу”(ВЛТ),і.2,8. 37 — 39], МісЬаіошзкі, з. 157, Затои'удес, з. 222 іід.
86	Рог. ]е£о оІЬггутід когезропдепсу? г дошодсаті и/о]зк когаскісЬ і Вгріє]: 8іап. Роїоскіт,
Копзі. і Лапет УУуЬои'зкіт, 2дапои>ісгет, Ктіїусгет риік. Іііеи'зкіт і іп. IV АгсЬ. Сгагіог., едх
2446.
87	“ЛМ. Р. УУуЬои'зкі Неітап УУіеІкі Харогогкі, кібгу та зрокгеи'піепіе г зупет тоіт"
—різаі Сгеїад'егі. (едх с, І. 143); іиз зап£иіпіз рггег зрокгетпіепіе г дотет хіці ЗоіотігескісЬ
адІ£Іі до зсіз!е]зге] ки УУММРапи оЬзетоапІіеу” — різаі до Сгеїад'еп. УУуЬо^зкі (іЬід., Г. 95).
88	Такі дорізек гпа]ди]е$і? рггу іібсіе кз. $Іе(апа9.П.1657 до Мзгпіежіескіе£О, гЬ1іга]^се£О
зі? «'біусгаз г ичузкіет роїзкіет па УУоІуп (едх с., І. 23).
89	АгсЬ. Сгагіог., едх. 2446, Г. 17. Те£о зате£о дпіа іуузуіа оп Іізі до \УуЬо\У8кіе£О г ргозЬд
о “іпіегсеззі? до Неітапа” (Іос. сії.). 2агидпе£О Іуіиіще IV Іут Ійсіе “зігаіпікіет”.
90	АгсЬ. Сгагіог., едх 2446, І. 64: Соріа Іізіи од ЛсЬтт. РР. ОЬу«аІе16«' \УдгІи>а
5¥оіупзкіе£о до Рапа СЬтіеІпіскіево. XV Оіусе 7 Липі] 1657. О зризіозгепіи КУоіупіа рог. ]е$гсге
іпзігиксу^ г 1652 г., іе кга] зризіозгопу ичузкаті піе Іуїко когаскіеті, аіе “роккіеті і
піетіескіеті” (Аг. Л2. В. [АрЮЗР], II, 1.1, пг. 37).
91	АгсЬ. Сгагіог., едх 2446, І. 24: Коріа Іізіи од Р. СЬтіеІпіскіево до Хсіа ЛМсі Р.
Родкотогге£о Вгасіа\узкіе£о. 2 СгуЬгупа 17Лапиагіі 1657.
92	Ьізі до Копзі. ^уЬо«'зкіе£о риік. ріпзкіе£О і 1иготзкіе£о 7.¥І1.1658 гоки (АгсЬ. СгаП.,
едх 2446, І. 143). “\¥іет Іо доіуодпіе, іе га рггузгіе£о Апіесезога зіаіупе] раті^сі піеЬозгсгука
ВоЬдапа СЬтіе1піскіе£О Н. XV. 2. 2адпе£о XV. X. М. піе одпібзі IV та]^ІпозсіасЬ зжоісЬ
зсгириіит, еіс." — одрізиде па Іеп Іізі УУуЬочузкі (ІЬід., І. 145).
93	Затиеі Ьезгсгупзкі зуп Апдгге]а «<-ду дегрзкіе£о і Аппу кз. Когескіе], иг. IV 1637 г. Ро
таїсе одгіедгісгуі ГоНип? ^у£азіусЬ кз. КогескісЬ. XV г. 1662, гозіаі зіаг. іискіт роіет оЬогп.
ког. і «'гезгсіе зіаг. когзийзкіт, Іопаїу г Копзіапсуд кз. \УІ8гпіе^іескд. “На]е£о изіїпд рго^Ь?”
^уЬоад'зкі даі 1$ гаіо££, рггег со рораді оп и Вгріє] “IV зизрісу?”, г кібге] зіага зі? £О осгу&сіс
дгіад Апдгге] АгсуЬ. рогп. Ратіаіпікі, III, з. 234).
94	Ратіаіпікі, І. III, 3.203 — 4.
93	2аре\упе ЕизІасЬу Мошакошзкі “поЬіІііои'апу” 1661 гоки. Уоі. Ье£„ IV, з. 359.
96	Ратіаіпікі, III, з. 228.
97	Акіу Л. і 2. В. [АЮЗР], IV, з. 105.
98	Ратіаіпікі, III, з. 192.
313
” АгсЬ. Сгагіог., сдх 2446, Г. 142. ІІпіуегзаі Іеп, різапу ро икгаіпзки, родаіешу V/
Ігапзкгурсуі Іасіпзкіеі: “УУзет уоЬес і ко2доши гозоЬпа, )ако ІсЬ Мііат Рапот 8г1асЬііе, Іак
уугзгоЬо іако і пугзгоЬо зіапи, у риіки то]ет теіу гекоіи Ногупеіи а Оезпоіи Зіугот
па]ди]исгут8Іа, допозги до уідотозіу, іі Ла гЬІуіуузгузіа IV ЮІ Ігакі, зоЬіе оі ЛеЬо МНу Рапа
Неітапа ІУоізка 2арогогкоЬо Ьгаіа то)еЬо родапу), а оі піеЬо та]исгу зоЬі изіпиди г УУтозІіату
тоіті МІІуууту Рапзіуу роїесопціи тоуи, Теду иргазга)и, аЬузіе \УМ. Мої Мііуууіе Рапоуе,
іадпоЬо пе оЬауіаіисгузіа пеЬегресгепзІуа, сЬоііІу до тепе па деп зетпадсаюЬо тса Л)ипіа
уедіи£ зІагоЬо каїепдага до ВауудЬогодка г)есЬаІ, Ьде \УМі. тоі М1уу]е Рапоуе уоіи ЛеЬо
МІ. Рапа Неітапа Вгаїа то)еЬо ргег тепе изіузгуїе. А іегеїу \УММ Рапоуе пе гіідеіезіа, а
тіїоЬу \Уті згсго па роїот роїкаїу, сгоЬоіа зоЬі пе гусги, Іеду рговги, аЬузіе КУМММРапоуе
тепе IV Ют пе уупоуаіу. Згсгоіа УУМММРапот огпаітуузгу, веЬе атоЬо іавсі УУМММРапот
оіда)и, г ОауудЬогодка, дпіа 13 Мса Ліипіа гоки 1658. Копзіапіуі \УуЬоузкуі Риікоупук
Ріпаку) Тигоузкуі". Зеїпікіет V/ риіки ріпзкіт ЬуІ “рап Козііизгко г Зегпік” (зкаггу зі? па піе£о
8і. Сгеїу. Теїегге 18.ІХ. 1658 г., іЬід., Г. 154), паїеі^су до ргауоз1аупе£о убусгаз, IV Вггезкоііі.
озіадіе£о зг1асЬескіе£О годи, кібгу роїет уудаї гпапе£О уодга ро1зкіе£о (рог. Ко)аіоуісга
НегЬагг Ііі., 8. 262 і Коггопа Ьіо£г. КоЗсіизгкі).
100	Лако рггусгупек до дгіе)бу Іеі окирасуі: “Ьізі різапу до АпЮпіе£О 2дапоуісга
риікоупіка кііоузкіе£о од Хсіа ЛМР. Родкотоггедо у-уа Вгасіаузкіе£о” (8іеГапа Сгеїуег-
Іупзкіе£о) даіі. у N. Сгеїуегіпі 10.11.1657 г.: “У/іеІка Іазка Ла§піе \¥іе!тогпе£О ЛМсі Р. Неітапа
ОоЬгодгіеіа пазгеро пат озуіадсгопа, іе піе Іуїко ипіуегзаіу па осЬгопу сЬидоЬ пазгусЬ уудас
гогкагаі, аіе і Іізі озоЬІІуу до V/. Мс ММРапа парізаб гасгуі, геЬузту і ту заті у Ьегріесгепзіуіе
озіауаіі, кібгу ЗУМММРапи розуіат. І уіеісе — гасг XV. М. Рап Іазкау па паз Ьуб і гаіо£?
рггузіас — ргозг?, о со изіпіе розіапсу то]е Ь?д^ ргозіс, а ЗУМРап гасгузг опут Ьус Іазкауут,
га со іа ЗУМРапи роуіпіеп г зупаті тоіті газіидоуас Ь?д?, зІиіЬу то]е еіс” (коріа у АгсЬ.
Сгагіог., сдх 2446, Г. 29). Ьесг ге іедпосгеЗпіе па ЗУоіуп гЬІііаІо зі? уоізко роїзкіе род уодгз кз.
\Уізгпіеуіескіе£о (до кібге£о кз. 81. СгеІУ-4кі уузуїа 9.ІІ.1657 6у Іізі “іадоуііу” г епег£Ісгпд
ргозЬз, Ьу уоізк роїзкісЬ у ]е£о доЬгасЬ піе зіауіаі, іЬід., Г. 23), уі?с кз. Сгеїу. у зргауіе
зргоуадгепіа оуєі га1о£І когаскіе) гадгі зі? зує£О рггуіасіеіа Оіопіге£О ВаіаЬапа, убусгаз
ерізкора Іискіе£о, озІго£зкіе£О і тіе1ескіе£О. “ВеГГегоуаі ті Іо розіапіес — одрізиде ВаіаЬап —іе
ЗУ. X. М. Іетрезііуе о гаіо£? зіагас зі? сЬсезг, іо піе уіет іакіт Ьу зрозоЬет, зргоуадгіузгу £о
оудгіе, оЬтуЄІіс ти зесигіїаіет, ропіеуаг риік Хсіа ЛМ. ЗУізгпіеіУІескіе£о па ЗУоіуп ро&ріезга,
уі?с і о гериіасу? паз затусЬ ідгіе. Ьедуіе Ьу піе зіизгпіе] тіес Іат у ЗУо)зки рггу Ьоки
Апіопоуут розіапса, аЬу, £дуЬу )иі зат па ЗУоіуп гЬІііас зі? тіаі, и'сгезпіе іе£о гаіо£?
«'ургоад'адгії, а IV Іут и^адге ЗУ. X. М. Р. М. М. роїесіжзгу, зат рггу каїедгге оЬіиЬіепісу то)е)
орапои>ас зі? тизг?... СЬсіе)2е ОоЬгодгіе)и і тпіе ии>іадотіс, кіеду \Уо1а Ь?дгіе ЗУ. X. М. и'узуіас
діа гаіо£і, аЬут і )а рггег 1е£о2 тб£І зоЬіе газі^с осЬгоп? Іак гдготе іако і зиЬзІапсіеу то)?].
ЬиЬо ипі«'егзаіу «'уіедпаіет зоЬіе рггу изіидге Кгесгурозроіііеі, аіе па ІусЬ і зат Рап Неітап
2арогогкі задгіс зі? піе гадгі Ьег гаіо£і...” (ІЬід., Г. 25). О когаскісЬ га1О£асЬ гпаідиі^сусЬ зі?іиг
ию^сгаз « Ріпзки, Когси, Мі?дгуЬоіи іід. рог. Ак. Л. і 2. В. [АЮЗР], IV, з. 35, 61 раззіт. Такге
ипіуегзаі СЬ-£о до \уо]зк іддсусЬ па ротос Какосгети, Ьу піе кггуи'дгіїі згіасЬіу ріпзкіе), о
кібгут пі±е]. О риікошпікасЬ, жузІапусЬ па ротос Какосгети, іак \уу2еі, і Козіотагоу ор. сії.
з. 616, Ак. Л. і 2. В. [АЮЗР], IV, з. 54, Іегеїа до Ізі. Чкг. [ЖІУР], XII, з. 485, 509 і І. д.
101	Кзгіаісії зі? у Акадетіі Вакоузкіеі, роїет у Ноііапдуі, у ОкзГогдгіе і КетЬгідіи,
угезгсіе у Рагуіи. 2 ]е£о иіуогбу уагпіеізге: Візсигзиз де Ьеііо МозсЬоуііо (ууд. у Рагуіи),
РегірЬгазіз еі рагарЬгазіз Рапорііае сЬгізІіапогит. Котепіагг па Іізіу до Еіегбу, Модіііуу і
Ьутпу (агуапзкіе ууд. 1653 г.) іід. 8гсге£ОІу о піт: Л. Еиказгеуісг: Леггу Кіетіеггус (ВіЬІ. ЗУагзг.
1860); Неіепіизг: ЗУзротпіепіа Іаі тіп. (1876); Ог. Апіопі Л.: Метігусге (ороуіадапіа, з. III,
1882); Ог. Ьеуіскі: узі?р до І. VI, сг. І АгсЬ. Л2. В. (1883); О. Роїіпзкі: Лигц Кіетігусг (ЗУоІ. Ізі.
— АгсЬ. 8Ьогпік, 1896); 8гсг. Могаузкі: Адапіе Роїзсу (1906); тб) згкіс: Агуіапбкуі зо]тук у
Кузеіупі еіс.; Іат гпа)дгіе сгуїеіпік згсге£б1у і Іііегаїиг? о агіапзіуіе па ІІкгаіпіе.
102	2гбдіаіак ууіе).
103	ОЬудуІе Ііпіе Кіетігусгбу: сгегпіасЬоузка і оіеузка уугпауаіу ргауозіауіе до росг.
XVII зі. (згсге£б1піе £ог1іууті Ьуіі МаїУІі, гаіо2усіе! Ьгасіуа 1иЬе1зкіе£О і ]е£о зуп Аіекзапдег,
314
сгіопек Ьгасіуа Іискіево, зігуі Зеггево). 2 ііпіі сгегп. па агуапзіуо рггезгеді ріегузгу ЗіеГап сцсіес
Зеггево, а г Ііпіі оіеузкіе] ріегузгу рггдаі каїоіісугт ЗбгеГ Кагоі, куп Аіекзапдга, зігуіесгпу
Зеггево. 2гбдіа роууізге і [XV. Ьурупбкур “Туогу” (ВЛТ), І. 2, 8. 155].
104	Іако ііизігасуа, ]ево іізі до Ргуша8а7.ІХ.1648 г.: “Іако ті? £аіа од Впіерги аі до ЗУізІу
гавпаузгу — ріваї оп — іп ргаесогдіІ8 ргауіе о]сгугпу тіїе] розадгііу, Іізіет тоіт піедаупо
одегуаіет зі?, Іак кіеду ті? согаг іуіізге а зігазгпіеізге ропоуу о гогргозгепіи розроіііево
пізгепіа «'-«'а ЗУоіупзкіево і пазІ?роуапіи кир зуауоіпусЬ ки ЗУіЛе досЬодг^... гпоуи V/. М. М.
Рапи у іут, со оріітит рго ВриЬііса Ьуб гогиті?, гдапіе то]е розуіат”. 2а па]уі?кзге піе-
згсг?£сіе Вгріє) иуаіа (акі, гпа]ди]^су зуб] уугаг у гдапіи, іе “Роізка піегг^дет зіоі”. “Такебту
33 зесигі — різге даіе] — ]акоЬу Ю іепіат еі сЬгопісат редо^гат іесгуб рггузгіо... кіо піе уідгі,
іе Іеп уггбд до вагдіа Ьіеіу і Іеп роіаг ]иі зі? Іак гараііі, іе геузгзд £оге і ]иі роіоуіс? піетаі
Вгріє] роіаг Іеп га^агп^і... Кат, кібггубту ]иі узгузікіе зиЬзІапсуе пазге гвиЬіІі, Іуїко де уііа еі
заіиіе позіга сегіаге воіоуі^ту. Васгсіе уіедгіес, ге сі?іка ггесг]езІ іууоі V/ иЬбзІУІе і ропіеуіегсе.
ТЧіе да]сіе V/. М. М. Рапоуіе ро к?зи исіпас тіїе] о]сгугпу, ггисту зі? гагаг узгузсу ад ехігета
гетедіа, Ьо діа Во^а ехігета игвепі таіа. Карггбд уегту рггед зі? розроіііе гизгепіе, уоіету У
киріе і іус і итіегас і гагаг піеодуіосгзс зіада]ту па копіє... АЬу тіазіа і тіазіесгка узгузікіе
розроіііут гизгепіет зіауаіу о кібгусЬ зегса, гдгоуіе, зиЬзІапсуе ідгіе Іак, ]ако і згІасЬсіе...
Роуібге... уідг?, іе Ьег ротосу зотзіедгкіе] оЬе]£с піе тоіету... ІЧіе уідг? з^зіада, кібгу Ьу тпіе]
зігазгпу ЬуІ ]ако Вакосі... ЗакоЬу га$ Вакосево рггууіеіб до Іево, іеЬу сЬсіаІ зкагЬбу і Іидгі
зуусЬ гизгус вуаііоупіе, ]едеп іуїко зрозбЬ уідг?: зрет Согопае. ОдуЬу піе Іакі £і*а11 Вгріє]
пазЦріі, кІбіЬу ЬуІ Ьііізгут зсерігит пад кібгезо г кгбіеуісгбу ЗсЬтсі, аіе со уоіету, сгу гвіп^с
г кгбіезіует, сгу о]сгугп?... озуоЬодгіс. А іі ідгіе о уоіпз еіексу? XV. М. М. Рап г коіеваті
зуеті, вдуЬу&сіе ти зиПгавіа зує рггуоЬіесаіі і арид поЬіІііаІет зіагас зі? о копзепз узгузкісЬ
рггуггекіі, родаузгу ти І? копдусу?, аЬу каїоіікіет гозіаі, гогитіет, іеЬу зі? піе гвггезгуіо
рггесіуко ргауи. 8ат зі? ууЬіегат до ЗУагзгауу, аЬут да Рап Вбв у Іут со итіес аІЬо сгупіс
то£? изіиіуі Вгріє]” (АгсЬ. Сгагіог., сдх 143, пг. 9).
105	Рог. [XV. Ьурупбку], “Туогу” (ВЛТ), і. 2, з. 525, р. 119]. Муіі зі? осгууіісіе аиіог суіоуапе]
Іат ргасу, дг. М. КогдиЬа, рггуризгсга]зс, іе ІЧіетігусг ЬуІ убусгаз “па зІиіЬіе” и Вадгіуіііа.
Теп тавпаї икгаіпзкі, розіадасг 12 тіазіесгек і 50 кііки уві (ге]ез1г и Роїіпзкіе^о ор. сії), ]акіт
ЬуІ Міетігусг, рогозіауаі оддаупа у рггу]агпусЬ зіозипкасЬ г Вадгіуіііет, а оЬеспіе паїеіаі
гагет г роїепіаіет іііеузкіт до па]роуагпіе]згусЬ зігоппікбу Вакосгево.
106	V/ Магси 1649 г. зе]тік «'-«'а кір тіапи]е во риікоупікіет £епегаіпут (АгсЬ. 32. В.
[АрЮЗР], II, І. 1, пг. 29); Ьіегге идгіаі г сЬогз§уіз у/-та кі). у ехредусуі гЬогоузкіе] (АгсЬ.
Сгагіог., едх 144, Г. 350). V/ г. 1650 угаг г іппд згІасЬц угаса па ІЗкгаіп?, Ітгутадо зі? осгууіісіе
Кізіеіа (рог. Іізі Кіз. до Міетіг. 8.1Х.1650 у АгсЬ. Сгагіог., сдх 144, пг. 192). Рогоз1а]е Іат г
рггегуаті у г. 1652 (Орі$, пг. 20, з. 21, 24). Ка зе]тіе іе^о г. у/уЬгапу дериіаіет до одргаїуу
розеїзіїуа гарогоізкіеео (Уоі. 1е£., IV, 171). XV г. пазі. іууЬгапу гпбу дериіаіет па зе]т 1654 г.
(АгсЬ. 32. В. [АрЮЗР], пг. 39), родсгаз кібгезо (ро Ігакі. 2і*апіескіт) «'узІ?ри]е (руаііоу'піе
рггесіу/ко кгбіоуі (КиЬаІа, ор. сії., з. 103). ОЬіогет па дериіаіа г у о], кі]. до іпзігиксуі па
“изроко]епіе икгаіпу” V/ Сгегхуси г. 1655 одроу/іедпіо до іпзігиксуі у-у/ кір, Ьгасі і сгегп, Ьу
котізагге г СЬтіеІпіскіт Ьуіі “ІеггІ£епае еі апііциі роззеззогез у кга]асЬ рггег когакбу
розі?іопусЬ” (АгсЬ. 32. В. [АрЮЗР], Іот. сії., з. 468, копсгу зі? ]ево идгіаі у роїііусе роїзкіе]
(Уоі. Ьее-, IV, з. 231; Огуе. Іе] іпзігиксуі рггег №ет. т. іп родрізапу у АгсЬ. Сгагі., 402, Г. 51 —
68).
107	Раті?1пікі Еозіа зиЬ. ап. 1655: “\¥о]зка роїзкіе роддаіу зі? згуедош род Запдотіеггет
у уіі]? 6у. Магсіпа”. АгсЬ. Сгагіог., сдх 141, пг. 163: Ргаудгіуа геїасуа о роддапіи зі? Ьеїтапбу
і уо]зка куагсіапе£О кг. згу. Кагоі. Оизіауоуі ап. 1655 іп МоуетЬгіз: “А Іеп гезропз даі (кгбі
згуедгкі) па рипкі о уугуоіепіе і уузуоЬодгепіе ІІкгаіпу, іе ]а уо]оуа6 піе тов? апі г
когакаті, апі г Мозкуїр Ьо Іо то]е копГедегаїу, сЬуЬа Ігакіоуаб копдусуаті, кібгут ]е§1і Ьу зі?
зіаіі сопігагіі, уіедгіаіЬут со даіе] сгупіс. ІЧіетігусгоуі родкотоггети кцоузк. дід Іізі рггу-
роуіедпі па 5 1узі?су, кібгу и піево уаіеі пітіа сопіідепііа еі аиіогіїаіе... ЗгІасЬіа ргоГнеІиг, іе
ВдуЬу піе Ьо]аіп СЬтіеІпіскіево до озіаіпіе] кгоріі кгуі Ьііі Ьу зі? (ге Згуедаті), іоі і іоіпіегзіуо
іпсірії”. Віегге идгіаі у Ьііуіє род Соі?Ьіет ро зігопіе згуедгкіе] (Сагеїіе де Ргапсе, N. 40, 30
315
Магз 1656); 16.IV.1656 різге Іізі до 2ато]зкіе£о родсгазгедо ког., пата»іа]зс £О па зігопу
зг»едгкз, £дуі “»о]зко роїзкіе піе §тіе роїа зіа»іс, а кгбі зг»едгкі і кзі^іе зіедтіо£годгкіе,
соко1»іек рггуггекд, доіггута]з” (АгсЬ. Сгагіог., едх 150, пг. 20) і і. д. Рог. »зіа»іеппісі»о га
Міетігусгет і іппуті Кагоіа 6изіа»а, ІХ.1656 г. рггед СЬтіеІпіскіт, Ьу іт па ІІкгаіп; »гбсіс
рог»о1іі (АгсЬ. Л2. В. [АрЮЗР], сг. III, і. VII, з. 158, 269).
108	Рог. гг. ро». і Кггуіапо»зкі: Оа»па Роїзка, II, з. 407; Тад. СгаЬо»зкі: Ьііег. агуайзка »
Роксе (Кг. 1908), з. 460. Ваіу іе] гтіапу »угпапіа огпасгуб піе итіету. УУіету іуїко, іе Лап
Ьезгсгупзкі »-да рогпабзкі ]иі 5.ІХ.1658 різаі до Міетігусга г 5¥агзга»у: “...сегііог гозіа];, іе XV.
М. Рап, роггисі»згу ріег»зге Ьі;ду, рггу»г6сіІе5 зі; до паз, піе »ідг;]а Ьо»іет іуїко зиЬііііззітат
діПегепііат ті;дгу £гескз а ггутзкз »іагз, згегегге іе£О £гаіи1ог Возкіе£О о£»іесепіа” (АгсЬ.
Сгагі., едх 388, пг. 217). Рог. іакіе дуагуизг рорггузі;£апіа па зе]тіе и£. Надіаскіе]: “Леггу Міет.
родк. кі]. ех цио »іаг; агуапзкз »угпа»аі, га пазЦріепіет до Роїзкі 8г»едб» — рггу $г»едгіе,
роіет, £ду »іаг£п^1 Какосу — рггу Вакосут, іапдет ро гпіезіепіи Вакосге£о і изізріепіи г
Роїзкі кгбіа зг»едгкіе£О идаі зі; род ргоіексу; до когакб» і іат осЬггсіі зі; па »іаг; гизкд”
(ІЬід., едх 151, Г. 390).
109	Оокіадпіе даіу рггуЬусіа №ет. до СгуЬг. огпасгуб па гагіе піеродоЬпа. Ле£о »гб£
Рііітопо» оро»іадаі » Мозкі»іе, іе зіаіо зі; іо па “д»а аІЬо іггу іу£одпіе рггед бтіегсід
СЬтіе1піскіе£о” (Ак. Л. і 2. В. [АЮЗР], XV, з. 54); когасу 1»іегдгі1і о£б1піко»о: їезгеге га
піеЬозгсгука СЬт-£о (іЬід., і. IV, з. 109). Ьізіу Вакосге£о до Каг. Сизі, різапе 27.V (АгсЬ. Л2. В.
[АрЮЗР], сг. III, і. VI, з. 285 —6) і геїасуа ЗгіегпЬасЬа (іЬід., з. 324 — 5) »укаги]з »угаіпіе, іе
]иі »6»сгаз, і. ]. » Ма]и Кіетігусг дгіаіаі» рогогитіепіи г когакаті. Рог. Козіотаго», ор. сії.,
з. 634.
[АрЮЗР], III і. VI, ор. сії.
111	2а піті \¥о]зко 2арог. » г. 1658 іпзіапсу; до Вгріє] »піезіе, Ратіаіп., III, з. 328. Рог.
родріз Ни1е»ісга па еіексуі 1648 г. г газіггеіепіет заіуа расе діззідепііит де ге1І£Іопе сЬгізііапа
зіпе отпі дізциізіііопе (Уоі. І, IV, з. 97).
112	Рог. [XV. Ьурупікуі, “Т»огу” (ВЛТ), і. 2, з. 93 — 95]. Леггу роддаі зі; Мозк»іе, ]ак зі;
гда]е » Зтоіепзки (Ак. Л. і 2. В. [АЮЗР], XIV, з. 66), рггузі;£аі ]едпак саго»і доріего » Міпзки
(ІЬід., III, з. 553), роіет рггезгеді до СЬтіе1піскіе£о. “Леггу КггузгіоГо»ісг 8іеікіе»ісг 1655, до
когакб» зі; »упі6зі”— різге Ко]аіо»ісг: НегЬагг (Сотрепдіит), з. 101.
113	Рог. »уі. одз. 8. Лезі іо піе»зір!і»іе ВетІ£]ап 8игуп роіет різагг гіетзкі кі)о»зкі,
зіоіпік іуіот. і родзіагобсі о»гискі, кібгети ]езгсге » г. 1648 ре»іеп згІасЬсіс »уггисаі, іе ]езі оп
“різагг піе гіетзкі кі]о»зкі, аіе когаскі, кібгу сгази геЬеІіе] Ьуі різаггет и когакб»” (АгсЬ. Л2. В.
[АрЮЗР], сг. III, і. II, з. 89 —90). Рог. тб] згкіс: Оапуіо Вгаіко»£ку].
114	Ро». ріпзкі г Могугет і Тиго»ет »ед1е ігакіаіб» СЬтіе1піскіе£о ге 8г»есуз тіаі
паїеіес до Іікгаіпу.
1,5	Рог. [XV. Ьурупзку], “Т»огу” (ВЛТ), і. 2, з. 189 — 91]. Рггузі;£; »укопаіа іа згІасЬіа га
ЬеітапзІ»а \¥уЬо»зкіе£О, о сгет ]е£о ипі»егзаі 18.IX. 1658 г »іадото§сіз, “іі г »о!і Воіо]е
оратіаіа»згі зіа згІасЬіа, тіезгегапе і »зі оЬу»аіе1і ЗіагоЬо ВусЬо»а, саіе і »іегпіе роддаїі зіа
род »1азГ і ргоіекс]и пазги і ргізіаЬи »укопа1і пат, іе піЬду ]иі пікоти іпзготи іо]е] Гогіесу пе
родадиі, аіе ро »ік ргу \¥о]зки 2арогогкот опцій гасЬо»аіу та]иі” (коріа » іас. ігапзкг. АгсЬ.
Сгагіог., едх 3776). Лиі СЬт. іедпак »ута£а, Ьу згІасЬсіе Ьіаіог., коіогуіе іі»иі » £огодасЬ
\Уо]зка 2ар.”, Мозк»а кггу»ду піе сгупііа (Ак. Л. і 2. В. [АЮЗР], III з. 577).
116	Л. Тарро: Ріпзкі] зе]тік розіе оігіесгіеп]а Лапа Кагітіга (Іигпаї Міпізі. 1Чаг. Ргоз»іе-
згсгеп]а, Ріе»га1 1910) — рода]е іпзігиксуе зе]тіко»е г родрізаті іе] згІасЬіу. Ко]а1о»ісг:
НегЬагг згі. 1ііе»зкіе]. 81о»пік Сеог£. з. V. “Ріпзк”: ггбдіа г;корі£тіеппе еіс.
117	АгсЬ. СгаП., едх 139, І. 317. Рог. реіусу; XV. 2ар. па зе]т 1659 г.: “Сегк»іе » Ріпзки і
окоіісу ІЄ£о ро»іаіи ро »і;кзге] сг;£сі, ііе » Кгб1е»згсгугпіе, род ипііаті 33” (Ратіаіпікі, III, з.
336). V/ доЬгасЬ згІасЬескісЬ іедпак, ]ак »ідас г іе£о, ипісі сегк»і піе розіадаїі, а »і;с »ріу»аті
гпасгпуті »згбд згІасЬіу піе гогроггздгаїі.
"8 Рог. [V/. Ьурупбкуі, “Т»огу” (ВЛТ), і. 2, з. 133, 387, 391].
119	Рог. [V/. Ьурупбкуі, “Т»огу” (ВЛТ), і. 2, з. 363, 367].
120	Л. Сарро, ор. сії., з. 287.
316
121	Рог. Ікі СЬт-ро до сага 22.1.1656: “ЬасЬі уупоуу уу Ріпхкот ргізидіе топазіугі рораіііі і
ргаууоаіауупоЬо агсЬітапдгіїа ЬезгсгіпхкоЬо оіса ЗозіГа [Тикаккіеро] таїо піе иЬіІі, сгегпсоуу
]еЬо роЬіІі па 8тегІ’, еіс”. (Ак. 3. і 2. К. [АЮЗР], VIII, 8. 395).
122	[ЗУ. Ьурупїкуі, “Тууогу” (ВЛТ), І. 2, 8. 93].
123	Сду уу г. пазі^рпут ЗУуЬоуузкі річнії сага о гуугої ІусЬ та]^ікбуу, ]ако паІег^сусЬ до ]еро
гопу, годгопе] 8ІО8Ігу МісЬаіа, іо оіггутаї одроууіедг: “ііе 8іеІкіеууісгеууу та]еІпо8іі гогдапу
вгіаскііе ргіїіагпо] (іо гп. кібга рггузі^ріа Мовкууіе) і и пісЬ пагад уугіаі’ піеігіа” (Ак. 3. і 2. К.
[АЮЗР], XI, 8. 764, іатге па 8. 719 діирі ге]е8іг ІусЬ та)^ікдуу т. іп.: ВигкиІаЬбуу, Вщпісге,
ЬиЬоууісге, Роїопіескіе, Зкірогоуузгсгугпа і іп. уу Мїскіаууакіет, Мегесг уу Мібзкіет іід.).
124	Оіа рггукіади: уу г. 1668 ууо]єуу. то8к. ро]та! “сгегпса, Зоііет гууиі Мегуско], ]едіеІ іг
Ріпвка к Тикаккоти тіїгороіііи уу СгіЬгіп”(Ак. 3. і 2. К. [АЮЗР], VII, 8. 11). О рориіагпоїсі
Тикаккіеро ууорбіе, рог. ]е8гсге 1І8і Теіегу до Ргагтоууакіеро 14.ХІ.1663 г.: “ЗУзгуасу гаї, ]ако Іо
[8г1асЬіа] г уу-ууа кцоууїкіеро, реуупа згіасЬіа г ЗУоІупіа, а паууеі ууагуїек кіег і \¥о]8ко 2арогозкіе
уоіоууаіі саіе па о]са Тикаккіеро, V ирогпіе [тогдісиз] зіаууаі^с, аЬу оп [саіе] гаізді аедет
Меігороііае” (Ратіаіп., IV 8, 387).
125	НегЬагг Ко]аіоууісга (Мотепсіаіог), Негоїд Роккі г. 1906, 8. 256..Рог. [\¥. Ьурупїку),
Тууогу (ВЛТ), І. 2, 8. 429]; 3. Сарро. ор. сії., 8. 286 (”ипіууег8а! Сик. ЗеккоЬо тагзгаіка і
риікоуупіка роууіаіи РігвкоЬо") і 81. Сеорг. 8. V. “Ріпак".
126	ІІпіууегааІ Іеп г акідуу ЗУіІепакіеро Сепіг. АгсЬ. суіи]е 3. Сарро, ор. сії., 8. 287.
127	Сду ро їтіегсі СЬт-ро гогросг^іа 8І? ууаїка о Ріпак, ЗУуЬоуузкі допоаіі 19.ХІІ.1657
Віепіеуузкіети: “гаїорі то]е до Ріпзка ууургаууи)?, оЬуууаІеІбуу ІатесгупусЬ доЬгоууоІпе] ргогЬіе і
пазге] дозус сгупі^с уу рггу]?іе] оріесе роууіппоїсі... Оіа 8ки1есгпіе]8ге] (о Іе] ргогЬіе) іпГогтасуі
]е8гсге ро8г1ету кгбіоууі ЗМсі аиіепіук ууІаапусЬ родріздуу (вгі. ріпзкіе] па іпаїгиксуі дапе]
уубуусгеаз Зеккіети), ]ако пап Ьуіі паїеріі, аЬу І? 8І? уугіаі розекіууа до родпе] раті^сі Ап1есе88ога
пазгеро Гипсіц”... (АгсЬ. Сгагіог., сдх 2446,1.91).
128	“Адат Вггезкі зіоіпік ріпзкі, одргаууціос ровекіууо од роууіаіи 8УУе§о до 2арого28кіе§о
Ьеітапа СЬтіеІпіскіеро, итагі" — ркге Ко]аіоууісг (НегЬагг Ііі. уу Негоі. Рої. г. 1897, 8. 238).
129	Зак уууге] і “Аууігу г ІІкгаіпу”: “уу Ріпаки когакдуу піетаїо, кібггу г Нгизг^ па Іо гезіапі,
аЬу ]игатепі роууіаібуу РіпвкісЬ родіир діріоти СЬтіеІпіскіеро ууукопапу ЬуІ” (АгсЬ. Сгагіог.,
сдх 2446, Г. 82). Ькі од Кадкіеууісга до к8. 8і. Сгеїууегіупзкіеро 30.УІІІ.1657: “д. 23 ргаевепік
ЗМР. Магвгаіек Ріпзкі, кібгу ]егдгі1 до ЗМ. Р. Неітапа 2арогогкіеро сЬсіаі геїаіі? розекіууа
вууеро исгупіс” (іЬід., Г. 78). О ипіууегзаіе СЬт-ро (уу акІасЬ ЗУіІепзк. Сепіг. АгсЬ.) пагпасгаі^сут
8е]тік діа ууу8ІисЬапіа геїасуі розеккіе] о “г]едпосгеп]и г \Уо]8кіет 2ар.” і “о Іазсе Неітапа ки
уувети роууіаіи” — 3. Сарро, ор. сії., 8. 287. О Нгизгу [XV. Ьурупзкуі, “Тууогу" (ВЛТ), І. 2, 8. 227].
130	“Аууігу г ІІкгаіпу”, АгсЬ. Сгагіог., сдх 2446, Г. 82.
317

Гетьман Богдан Хмельницький.
В. Гондіус. Гравюра. 1651 р.
319

Гетьман Богдан Хмельницький.
Невідомий художник. Знищений портрет з Києво-Печерської Лаври.
Кінець XVII ст.
321

Гетьман Богдан Хмельницький і сучасна Україна.
Невідомий художник. Олія. Кінець XVII ст.
323

Ікона "Покрова” з портретом Богдана Хмельницького.
Невідомий художник. Олія. XVII ст.
Державний музей українського образотворчого мистецтва у Києві.
325

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
ЦИТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
ВОМЕСКІ (Адат): НегЬагг роїзкі. Варшава 1899-1913, т. 1-(17).
ОКАВОХУ8КІ (АтЬгогу): О]сгузіе зротіпкі різтасЬ до дгіе]6\у дайте] Роїзкі.
Краків 1845, т. 1,2.
НАМОХУЕЛ (Иаіап): .Іа\уеіп тесиїа і. ]. Ьа^по £І$Ьокіе. (Липинський цитує за
виданням): Бг. Ма]ег ВаіаЬап: “Кгопікі, орізу і еіеще ЬеЬга)зкіе г сгазо\у
СЬтіеІпіскіезо”: “Вліз”, І, 1911. Виправлене видання у: ”8рга\уу і ггесгу
икгаіпзкіе і Ьа]датасгугпу”, Львів 1914, 1-76.
КОСНОХУ8КІ (ХУезрагіап) АММАЕЕ8 (або) СЕІМАСТЕК = Аппаїіит Роїопіае аЬ
оЬііи Уіадізіаі IV. Сіітасіег (Ргітиз еіс.), 1683-1698.
КОЗАЕОХУІС2 (ХУцик ХУо]сіесЬ) СОМРЕНВШМ = НегЬагг гусегзі^а XV. X. Еііеи'з-
кіе£о (і. 7.У/. Сотрепдіит). ХУуд. Рг. Ріекозіпзкі. “Негоїд Роїзкі”, 1897.
МІСНАЕОХУ8КІ = ЛакиЬа МісЬаІои'зкіезо КзІ££а Ратфпісга г даи'пе^о г^корізи
и'удапа Кгакоиіе 1864.
МІЕ8ІЕСКІ (Казрег): НегЬагг роїзкі. Лейнціг 1839-1846, т. 1-10.
ВАВХІХУІЕЕ (Зіапізіау/ АІЬгесЬі) = РАМЩТМКІ АІЬг. 8і. Вадгіу/ійа Капсіегга
1ііе\узкіе£о. ХУуд. г г^корізи Еди'агд Васгупзкі, Познань 1839, т. 1, 2.
Дефінітивне видання п. з. ”Метогіаіе гетит £езіагит іп Роїопіа, 1632-1656”
з’явилося у Вроцлаві 1968-1975 рр. у 5 томах.
УОЬ(итіпа) ЕЕО(ит) = Ргау/а, копзІуіис)е і рггуи'ііеїе Кгбіеи’зіу/а Ро1зкіе£О. Цит.
томи 2, 3 і 4 з’явилися у Варшаві 1733-1737 рр. Липинський цитує за
петербурзьким (2-гим) вид. 1859-1860 рр.
2г. Вг. = Хгодіа Вгіе)о\уе (Роізка XVI иїеки род и'г^дет £ео£га(ісгпо-8ІаіузІусг-
пут). Варшава 1876-1915 (25 т.).
АЗР = Акти, относящиеся к истории Западной России, собр. и изд. Археограф,
комиссиею. СПб. 1846-1853 (5 т.).
АрЮЗР = Архив Юго-Западной России, изд. Временною комиссиею для разбора
древних актов. Київ (ч. І-УІІІ) 1859-1914.
АЮЗР = Актьі, относящиеся к истории Южной и Западной России, собр. и изд.
Археограф, комиссиею. СПб. 1863-1892(15 т.).
ВЛТ = Вячеслав Липинський: "Твори”, т. 2, "Участь шляхти у великому україн-
ському повстанні під проводом Гетьмана Богдана Хмельницького”. Філа-
дельфія: Східно-Європейський Дослідний Інститут ім. В. Липинського, 1980.
ЖІУР = Жерела до Історії України-Руси. Львів 1895-1924 (11 т.).
ЗНТШ = Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Львів 1892.
ОПИСЬ = Описи актових книг Киевского Центрального Архива.
ПАМЯТНИКИ изданньїе Киевскою комиссиею для разбора древних актов, вид.
2-ге, Київ 1897-1899, т. 4, вид. 1-ше, 1859.
СМИРНОВ Я. И. Рисунки Києва 1651 года по копиям их конца XVIII века. У
"Трудах XIII Археолог. Сьезда в Екатеринославе 1905 г.”, т. 2, Москва 1908
(стор. 197-512).
УнП = Вячеслав Липинський: "Україна на переломі”. Відень 1920.
327
ЧОИДР = Чтения в Обществе истории и древностей российских. Москва 1846-1918.
ЧТ(ения) = Чтения в историческом Обществе Нестора Летописца. Київ 1879-1914
(24 т.).
ЗИНГОРН, В. О.: Сношения малороссийского духовенства с московским прави-
тельством в царствование Алексея Михайловича. Москва 1899.
328
словник
ЗАСТАРІЛИХ ТА МОЛОВЖИВАНИХ СЛІВ
Агент (дипломатичний) — представник
певної держави у конкретній місії,
напівофіційному посольстві тощо
Айсхільос — Есхіл, давньогрецький дра-
матург
акклямація — вітальний вигук; теж:
прийняття чи відхилення зборами
тієї чи іншої пропозиції без під-
рахунку голосів
орендатор — орендар
арцибіскуп — архієпископ
ассекурація — забезпечення; Ассекура-
ційний — забезпечувальний
атенція — увага, люб’язність
Баніт — вигнанець
баскак — урядовець, який від імені
хана здійснював контроль за мі-
сцевими владами на завойованих
землях монголо-татарської держа-
ви
бенефіції — тут: землеволодіння като-
лицької церкви
біскуп — католицький єпископ
бояри (російські) — вищі чини служи-
лих людей Московської держави,
члени Боярської думи
бояри (українські) — напівпривілейова-
ний прошарок дрібних землевла-
сників, які володіли землею на ден-
ному праві під умовою виконання
певних служб на королівські замки
бреве — коротке офіційне послання
папи римського
брикати — бунтуватися, пориватися
бурмістр — виборний співголова мі-
ської ради
бута — пиха, гонор
Вдохновитель — натхненник
визнавця — послідовник
виладувати — наготувати
виписчик — козак, виписаний з реєстру
виповідати — відмовлятися
висказ — вияв, вислів
вкоротці — незабаром
владика — православний єпископ
возстановити; возстановлення — від-
новити; відтворення, відновлення
войський — земський урядник, заступ-
ник каштеляна в питаннях військо-
вої безпеки
втеряти — втратити
Гаківниця — довга важка рушниця
голд— васальна присяга; голдовничий,
голдуючий — васальний
голдувати — складати васальну при-
сягу, присягати на вірність
голосний — прославлений
Ґлейт — охоронний лист
ґрод — державний замок, центр повіту
Дворянин — дрібний урядник при судах
особистої королівської юрисдикції,
судовий виконавець; шляхтич на
службі при королівському чи ма-
гнатському дворі
держатель, державця — тимчасовий
власник; теж: орендар
диґнітар — високий урядовець, санов-
ник, достойник
дизуніт — противник церковної унії
диспозиція — розпорядження; диспону-
вати — розпоряджатися
діяріюш — щоденник
дідич — спадковий власник; дідичний
— спадковий, дідизний
дневник — щоденник
добра — землеволодіння
доглядач — спостерігач
доживотний — нежиттєвий
дотеп — тут: здібності, талант
329
дуфати — покладати надії, сподіватися
Експанзивний — загарбницький
експозе — коротке повідомлення уряду
парламентові з поточних питань;
короткий виклад програми
електор — виборець
елекційний сейм — сейм, скликаний для
виборів короля
Єдиновладство — єдиновладдя
Жалувані грамоти — дарчі грамоти
жалувати — обдаровувати, винагоро-
джувати
Забіги, забігати — заходи; вживати
заходів
заборчий — загарбницький
задержувати — зберігати
запотрібування — попит, потреба
зашахувати — переграти
збігця — утікач
згола — загалом, в цілому
здобивця — завойовник
здрайця — зрадник
зревольтований — збунтований
Іменний — знаменитий
інструкція — тут: перелік вимог, які
шляхта певного повіту через своїх
послів пред’являла на сейм
інтерцесія — посередництво
інтрата — прибуток
іконфамія — судовий вирок на поз-
бавлення честі і належних прав
іскорінити, ізкорінити — викорінити,
повністю винищити
ісходити — виходити
їздний — кінний
Казнь, казнити — кара на горло; ка-
рати смертю
калюмнія — наклеп
каштелян — сановник з функціями на-
гляду за станом укріплень і по-
стачання великих державних зам-
ків, заступник воєводи
кеп— дурень
класти в інструкцію — вносити до
інструкції; доручати домагатися чо-
гось, передбаченого інструкцією
коломна — колона
коляторське право — право подання,
тобто затвердження священика на
парафії власником населеного пун-
кту, у якому розташувалася па-
рафія
копіял — копіарій, збірка копій
королівщина — маєток, належний до
володінь королівського столу; теж;
староство
Лавник — виборний член міського суду
(лави)
ленне право — тут: право на спадкове
землеволодіння, надане під умовою
виконання певних, переважно вій-
ськових служб
ловчий — почесний титул
лучник — тут: зв’язківець, зв’язковий;
лучити — пов’язувати
Маршалок — розпорядник двору, сей-
му, сеймику
медіятор — посередник
мійський — міський
міри брати — вживати заходів
Наколи б — якби
наслідственність — спадковість, спад-
коємність; наслідственний — спад-
ковий, дідичний
невонтпливе — безсумнівно
нобілітація — офіційне надання прав
шляхетства
Обавятися — побоюватися
облята — запис акту чи заяви до
судово-адміністративних книг
об мовця — наклепник
обозний — завідувач артилерією і по-
стачанням у війську; теж: придвор-
ний почесний титул
обсерватор — спостерігач
общинний — громадський
одідичений — успадкований
одправувати — відбувати, справляти
опала — неласка
орація — вітальна промова
ординанс — наказ
330
ординація — ухвала про впорядкуван-
ня
отожсамити — ототожнити
офірний — жертовний
офірувати — жертвувати; теж: жер-
товно урочисто обіцяти
охочекомонний — легкозброєний верш-
ник
Пакта конвента — тут: договірні
статті між королем і шляхтою-ви-
борцями
переворотовий — заколотницький
передатися — перейти на ворожий бік,
здатися
перти — штовхати, підштовхувати
пертрактація — попередні переговори
петиція — письмове прохання до офі-
ційних органів
підкоморій — виборний межовий суддя
підстолій — почесний титул
підсудок — виборний заступник зем-
ського судді
підчаший — почесний титул
плебс — простолюд
побідник — переможець
поборця — збирач податків
подробні артикули — детальні пункти
(угоди статуту тощо)
покрити — приховати, замовчати
полєрований — освічений, вихований
полєцоний — доручений
поткати — зустріти; теж: статися,
трапитися
потуга — сила, міць; теж: військо
предлагати — пропонувати
предпосилка — передумова
привати — особисті інтереси, особи-
ста вигода
привлащити — привласнити
примас — ґнезненський архієпископ,
глава польської церкви
присогласити — запросити, умовити
до спілки
провента — прибуток
процедер — переміщення, пересування
Райця — виборний член міської ради
рачити — з волити
ребелія — бунт; ребелізант — бунтів-
ник
регімент, реймент — відділ у війську;
теж: військове керівництво, військо-
вий провід
рейментувати — очолювати військо
респект — повага, шанобливість
речинець — строк, термін
рівнолегло — також, так само
родство — спорідненість
розбриканий — збунтований
розлагатель — деморалізатор, розкла-
дач
рота — формула присяги
руководство — провід, керівництво
рукодайний слуга — шляхтич, який
служить вищому панові на підставі
угоди честі, що реалізувалася в ри-
туалі ”дання руки”, тобто передачі
себе в розпорядження й опіку пана
ру мови ще — руїна
Сецесія — тут: відмова від участі в
сеймуванні, вихід зі складу сейму
сильветка — образ, силует; теж: істо-
рична постать
скаптувати — привернути на свій бік
совпадати — співпадати
стольник — почесний титул
сторонник — прибічник, прихильник
стравити — знищити
субстанція — майно
суплікація — скарга
Таляр — високопробна срібна монета,
на середину XVII ст. вартістю 60-
75 польських грошів
трени — жалобний плач, голосіння
трунок — хмільний напій
У грунтування — утвердження
улюбленик — улюбленець
умілость — уміння, мистецтво
унаслідувати — успадкувати
ускоромити — погамувати, приборкати
утожсамити — ототожнити
уходи — неосвоєні землі державного
домену, що використовувалися під
мисливські, бортницькі, рибні та
інші промисли
Фортуна — майно
фольга — співчуття, сприяння
331
фрауцимер — почт придворних дам
королеви, значної пані тощо
фреквенція — багатолюдне зібрання
Хоругва — корогва, військовий під-
розділ у кінноті
хорунжий — охоронець військових
штандартів (корогви, бунчуків та
ін.) відповідного шляхетського вій-
ськово-адміністративного округу;
теж: придворний почесний титул
Чашник — почесний титул
чтимий — поважний, шановний
Якоби — немов би, мовляв
332
ПОКАЖЧИК ІМЕН
Абрамович (Попович) Іван, чернігів-
ський полковник, 102, 155, 246
Абрамович Павло, підписок, 160
Авратинський Григорій, тростянський
сотник, 158
Адамович Симеон, іченський протопіп,
253
Акундінов Тимошко, самозваний цар,
29
Александрович, провідник литовської
хоругви, 202
Алепський Павло див. Павло з Алеппо
Байбуза Степан, сотник, наказний уман-
ський полковник, 102, 117, 154, 247
Байда-Вишневецький Дм. див. Вишне-
вецький Дмитро
Балабан Данило, шляхтич, 246
Балабан Діонісій, холмський і белзький
єпископ, митрополит, 103, 168, 183,
193, 208, 247, 259
Баран-Худий, черкаський полковник,
141
Баранович Лазар, чернігівський єпис-
коп, ректор Київської Академії, 162,
168
Баторій Стефан, польський король, 105
Бедлінський, шляхтич, 79
Бергман, бранденбурґський посол, 165
Бережецький, сотник, 155
Бережецький Прокіп, чигиринський пол-
ковник, 103, 157
Бережецький Федір, протопіп, 103
Березецький Юрій (на Олізарові), шлях-
тич, 246
Березовський Лесь, шляхтич, 153
Бетлєн Ґабор, семигородський князь,
137, 139, 165,257
Бєнєвський Станіслав, волинський ка-
штелян, 46, 105, 185, 188, 189-190,
192, 214, 241, 247, 261, 264, 265-266
Бжеський Адам див. Спитек-Бжеський
Адам
Бжозовський Максимі ліан, руський ка-
штелян, комісар, 68, 74, 89, 162,
244,
Бжозовські, шляхетський рід, 206
Білецький, козацький писар, 155
Бірецький Іван, посол Хмельницького,
101, 161, 246
Богданович-Зарудний Самійло, військо-
вий генеральний суддя, 101, 122,
152, 156, 252,
Богун (також Федоренко, Федорович)
Іван, кальницький, паволоцький і
подільський полковник, 29, 150, 151,
153, 156, 157, 254, 255
Богушевич Семен, київський шляхтич,
101,246
Богушевичі, шляхетський рід, 71
Боґлєвський Іван, зять О. Виговського,
99
Бокіївна Ганна, княжна Четвертинська,
182
Болдарт Григор, січовий козак. 141
Болєслав І Хоробрий, польський ко-
роль, 77
Боплан Вільгельм де Вассер, автор,
французький інженер, 117
Браницький, дипломат, 162
Братишовський, шляхтич, 145
Братковський, шляхтич, 100
Братковський Данило, шляхтич, пись-
менник, 263
Бруяка Іван, овруцький полковник, 157,
160, 209
Бруяка Микола, овруцький писар, 160
Брюховецький Іван, конюший, майбут-
ній гетьман, 43,118, 162
Будкевич Хилко, сотник, білоруський
полковник, 158
Булига-Курцевич Єзехиїл, князь, архі-
мандрит, 116
Бурлай Кіндрат, гадяцький полковник,
посол, 44, 107, 141
Бут Леонтій, ніжинський осавул,158,253
333
Бутрим Петро, київський полковник,
157
Бутурлін Андрей, московський воєвода,
47,51, 135, 178,246
Бушковські, шляхетський рід, 206
Бялобоцький Ян, шляхтич, віршопис,
255
Бялостоцький Адам, зять Діон. Бала-
бана, 247
Варакінський Микола, посол Хмель-
ницького, 161
Васильковський Василь, слуга Ґізеля,
162
Вейгер Людвіґ, поморський воєвода,
117
Величко Самійло, літописець, 159,269
Веллінґ Ґотард, шведський посол, 45,
164, 172, 240, 249-250,258, 259, 260
Вербицький Вікторин, луцький єпископ,
223
Верещака Василь, шляхтич, перекладач,
100, 160, 246
Верещака Павло, Архімандрит І. Триз-
ни, 100, 103
Верещака Прокіп, чернігівський комір-
ний, 70, 100, 246
Верещинський Йосиф, київський като-
лицький єпископ, 116
Вертелицький Іван, кальницький пол-
ковник, 151
Виговська Олена (із Стеткевичів), дру-
жина Івана Виговського, 99, 210,
263, 265
Виговська Олена, дочка Богдана Хмель-
ницького, дружина Данила Вигов-
ського, 145
Виговський Василь, овруцький полков-
ник, 146
Виговський Данило, биховський полков-
ник, 34, 145, 162,256
Виговський Іван, генеральний писар,
гетьман, 23, 38, 45, 46, 48, 75, 99,
107, 142-146, 152, 154, 155, 157, 159,
160-164, 167, 172, 173, 184, 187, 188,
189, 190, 201, 202, 209, 214-216, 218,
232, 233, 249-250, 254, 255, 260, 263,
268,270,271
Виговський Костянтин, генеральний
обозний, 70, 101, 145, 183, 201, 214-
216, 246, 260, 261, 266
Виговський Криштоф, полковник, 155
334
Виговський Остафій, батько Івана, 36,
99, 145, 161
Виговський Федір, дипломат, брат Іва-
на, 146
Виговські, шляхетський рід, 130, 131,
145, 209
Винницький Антоній, перемишльський
єпископ, 102, 103, 168
Висоцькі, шляхетський рід, 206
Височан Семен, лисянський полковник,
153
Витовт, великий князь литовський, 207
Вишневецький Дмитро, князь, 116
Вишневецький Константин, князь, 266
Вишневецький Ярема, князь, руський
воєвода, 68, 70, 78, 149, 192, 206,
242, 243, 260
Вишняк-Якубович Федір, посол Хмель-
ницького, чигиринський полковник,
107, 141
Віміна Альберто, венеціанський посол,
246
Вітунські, шляхетський рід, 206
Віюк-Коялович Войцех, ксіондз, істо-
рик, 211,246,265
Владислав IV, польський король, 105,
141, 147, 148, 149,163-164, 195, 201,
240
Володислав IV див. Владислав IV
Воронич Мартин і Федір, шляхтичі,
247
Вороничі (Ворони), шляхетський рід,
205
Воронченко Ясько, черкаський полков-
ник, 141
Гага Корнеліс, голлавдський амбаса-
дор, 257
Ганджа Іван, уманський полковник, 107
Ганновер Натан, рабин, 144, 244
Гапонович Герман, генеральний суддя,
151
Гербурт Ян Щасний, сяноцький каште-
лян, письменник, 73, 224
Гиря Іван, білоцерківський полковник,
157
Гладкий Іван, полковник, 155
Гладкий Максим, полковник, 155
Гладкий Матвій, миргородський пол-
ковник, 119, 156,168, 249
Гладкий Семен, генеральний осавул,
156
Глинський Михайло, князь, 207
Глух Осип, уманський полковник, 152,
157
Говербек Йоган фон. бранденбурґський
дипломат, 41
Гоголі, шляхетський рід 131
Гоголь Остап, подільський полковник,
151-152, 154, 157
Гойський, посол Б. Хмельницького, 161
Головацький, писар, 160
Головинські, шляхетський рід, 189
Головки, рід, 206
Головні-Острожецькі, шляхетський рід,
206
Голота Григор, полковник, 142
Голуб Оліфер, шляхтич, 117
Голуховський (Остапів) Семен, писар,
160, 255
Гораїн, мелецький архімандрит, 103,
247
Горбацький-Кононович Іосиф, вітебсь-
кий єпископ, 168
Горкуша Филон, наказний полковник,
156
Горкуша-Кизименко Гарасим, полков-
ник, 155, 186
Горностай, овруцький сотник, 158
Гречини, рід, 206
Гриневичі, шляхетський рід, 206
Громика Михайло, білоцерківський пол-
ковник, 157
Груша Іван, писар, покозачений шлях-
тич, 43, 160, 212, 214, 265, 266
Грушевський Марко, священик, 268
Грушевський Михайло, історик, 239,
251
Грязний Борис, новгородсько-сіверський
ловчий, 79, 101, 246
Гулевич Гальшка див. Лозка Гальшка
Гулевич Олександер (на Дроздах), шлях-
тич, 246
Гулевич-Воютинський Гавриїл, чернігів-
ський хорунжий, 180, 200
Гуляницький Артемій, пресвітер, 103
Гуляницький Григорій, корсунський
полковник, 103,151, 154, 247
Гурко Степан, шляхтич, 201
Гурський, генеральний осавул, 156
Гусак Іван, кошовий, 133, 253, 254
Ґедройці, княжий, шляхетський рід, 205
Ґедройць Флоріан, пинський землянин,
207
Ґембич Ян, патер, 183
Ґінтовти, шляхетський рід, 206
Ґонсевський, слуга Лаз. Барановича,
162
Ґордон, мемуарист, 202
Ґрондський Самуель, історик, швед-
ський посол, 44 240
Ґрохольський Самійло, шляхтич слуга
Радзєйовського, 256
Ґудебські, шляхетський рід, 206
Гурський Станіслав, кагарлицький ста-
роста, київський підчаший, 195, 196
Ґутовські, шляхетський рід, 206
Данило (Олівенберґ де Ґрекані), афон-
ський чернець, дипломат, 42, 44,
162-165, 181, 240, 241, 255
Дашкевич Остап, козак-шляхтич, 116
Дворецький Василь, київський полков-
ник, 168
Демович-Креховецький Іван, генераль-
ний судця, 43, 50, 103, 141, 151,
156, 240, 247
Дениско Олександер, печерський ієро-
монах, 103
Джеджалій Филон, осавул, полковник,
141, 156
Джулай Федір, кропивницький полков-
ник, 107
Дзік Микола, брацлавський поборник,
101
Дзік Михайло, син Миколи, див. Ме-
летій ігумен
Дзік Петро, хвастівський полковник,
158
Дзіки, шляхетський рід, 246
Дольські, шляхетський рід, 205
Дорошенко Петро, гетьман, 41, 88,102,
151, 152, 154, 155, 156, 157, 158,
169, 216, 244
Достоєвські, шляхетський рід, 206
Драгоманов Михайло, вчений, 135
Древинський Лаврин, посол до сейму,
66
Друцькі-Любецькі, шляхетський рід,
205
Дубина Семен, корсунський полковник,
157
Дубини, рід, 206
Дубравський Францішек, маршалок сей-
му, 29
Дунець Іван, охочекомонний полков-
ник, 106, 154
335
Дьяконов М.А., історик, 239
Ейнгорн Віталій, історик, 246
Євлєв Кліментій, царський посол, 202,
241, 249, 259, 264,268
Єловецький Филон, шляхтич, 66, 94,
95, 246
Єльський Лукаш, пинський маршалок,
8, 10, 11, 211, 212, 214, 215, 216,
228, 265
Єльський Роман, запорізький полков-
ник, 216, 266
Єльські, шляхетський рід, 206
Ємйоловський, польський мемуарист,
127
Єрлич Яким, сотник, мемуарист, 89,245
Жардецькі, шляхетський рід, 206
Жданович Антін, київський полковник,
50-51, 101, 152, 157, 176, 178, 186-
190, 192, 233, 240, 246, 260, 270
Желіборський Арсеній, львівський єпи-
скоп, 72, 102, 103
Желіговські, шляхетський рід, 206
Желябужський, московський агент, 233
Жеребило-Лабунський Софрон, ігумен,
103
Жигимонт II Август, польський король,
147, 225
Жигимонт Кейстутович, великий князь
литовський, 207
Жиркевич, житомирський староста, 245
Житкевич Федір, брацлавський писар,
160
Жорновський Петро, слуга Лаз. Бара-
новича, 162
Жуковський, сотник, 266
Забілла Іван, сотник, посол Б. Хмель-
ницького і І. Виговського, 155
Забілла Петро, борзенський полковник,
106, 155
Заблоцькі, шляхетський рід, 206
Завадський Федір, ніжинський судця,
158
Завіша Криштоф, маршалок великого
князя литовського, 32
Закжевський, чигиринський полковник,
147
Закусило Григорій, сотник, 155
Замойський Томаш, київський воєвода,
137-138, 194, 262
Зарудний Самійло, сотник, посол до
Москви, 133, 158, 246
Заславський Домінік, князь, 68
Зацьвіліховський Миколай, полковник,
70, 241
Зачинські, шляхетський рід, 206
Збаражський Юрій, князь, 72
Зборовський Самійло, покозачений-
шляхтич, 116
Зеленський Андрій, подільський полков-
ник, 157, 247
Зеленський (Зеленевський) Михайло,
брацлавський полковник, 102, 157
Зеленські, шляхетський рід, 206
Зелинський (Зілинський), гродненський
підчаший, 186
Зигмунт Август див. Жигимонт II Ав-
густ
Зиков Федір, московський посол, 101,
190, 261
Златоуст Іоан, церковний отець, 183
Зм’яна Мартин, дворянин, 242
Золотаренко Василь, ніжинський пол-
ковник, 156, 158, 253
Золотаренко (Ничипоренко) Іван, ні-
жинський полковник, 32, 33, 146,
155, 156, 158, 255
Зорка Самійло, секретар Б. Хмельниць-
кого, 159, 234
Іванович Омелян, землянин, 196
Іванович Омелян і Радко, внуки Оме-
ляна, 196
Івановичі, рід, 196
Івановський Богдан, білоруський шлях-
тич, 32
Іосиф, слуцький архімандрит, 208
Іскрицький Андрій, підписок, 160
Іскрицький Василь, козацький полков-
ник, 101
Іскрицький Кирило, шляхтич, 101
Іскрицький Михайло, землянин, батько
Василя і Кирила, 101
Іскрицькі, шляхетський рід, 246
Каліновський Мартин, коронний геть-
ман, 146
Кальнишевський Петро, запорізький ко-
шовий, 144
Каманін Іван, історик, 107, 241
Кандиба Федір, наказний корсунський
полковник, 158
Каплонський Гарасим, підписок, 160
336
Капуста Лаврин, чигиринський отаман,
посол Б. Хмельницького, 47, 142
Карл X Ґустав, шведський король, 35,
41-46, 163-164, 172, 173, 181, 212,
240, 249-250, 256,259, 263
Катерина II, цариця, 118, 269
Качановські, шляхетський рід, 206
Квасницькі, шляхетський рід, 206
Кисіль Адам, брацлавський, київський
воєвода, 22, 57, 62, 66-74, 77, 79,
90,93-96,98, 100, 101, 107, 141, 146,
155, 162, 182, 197, 198, 227, 239,
243, 245, 246, 247, 248, 253, 255,
256, 258
Кисіль Анастазія Христина (з Богуше-
вичів), дружина Адама, 71
Кисіль Микола, черкаський староста,
брат Адама, 62,70, 77,94, 162
Кішка Самійло, покозачений шляхтич,
117
Кміта Павел, пинський землянин, 207
Кмітич, литовський полковник, 260
Кибилецький Григорій, полковник пі-
хоти, 158, 255
Ковалевський Іван, генеральний осавул,
43, 156, 160, 233
Козинські, шляхетський рід, 189
Конашевич-Сагайдачний Петро, геть-
ман, 72, 117
Кондратенко Кость, наказний овру-
цький полковник, 157
Конєцпольський Олександер, коронний
хоружний, син Станіслава, 87, 142,
252
Конєцпольський Станіслав, коронний
гетьман, 138, 147-148, 149, 195
Кононович див. Горбацький
Константан Великий, римський імпера-
тор, 75
Концевич Ярема, емісар Хмельницько-
го, 72
Копинський Ісая, митрополит, 206
Копистенський Захарій, учений, 183
Корецька Анна, княжна, 192
Корецький Андрій, познанський архі-
єпископ, 192
Корецький Михайло Мелетій, ігумен
братського монастиря, 101
Корецький Петро, фастівський полков-
ник, 101, 260
Корецький Самійло, князь, 101, 106,
181
Корецькі, магнати, 192
Користенський Остап, посол Б. Хмель-
ницького, 161
Корицінський Стефан, коронний канц-
лер, 47, 241
Кордуба Мирон, історик, 240
Коробка Федір, чигиринський обозний,
156
Косинський Криштоф, шляхтич, про-
відник повстанців, 87,117
Косів Сильвестер, київський єпископ,
митрополит, 55, 67, 100, 103, 183
Костомаров Микола, історик, 240, 242,
246
Костюшки, шляхетський рід, 206
Костюшко, пинський і турівський сот-
ник, 215, 266
Кохановський Станіслав, чернігівський
отаман, 158
Кошанський Іван Адам, білоруський
сотник, 158, 202, 253
Коялович див. Віюк-Коялович
Кравченко Іван, білоцерківський полков-
ник, 157
Красінський Ян, плоцький воєвода, 241
Красковський Іван, писар, чернігівський
полковник, 160
Красносельський Солтан, брацлавський
полковник, 158
Кревецький Іван, історик, 241
Кремпський, шляхтич, 117
Креховецька Анна див. Цемежинська
Анна
Креховецький Іван див. Демович-Кре-
ховецький
Креховецький Феофан, архімандрит,
102
Кривенко Григорій, наказний брацлав-
ський полковник, 157
Кривецький Святослав, генеральний пи-
сар, 160
Кривоніс Максим, провідник повстан-
ців, 72, 152, 153, 165, 256-257
Кривошапка, козацький полковник, 155
Крижанівський, сотник, 266
Криніцький Макарій, монах, 239
Крип’якевич Іван, історик, 257
Криса Михайло, білоцерківський пол-
ковник, 157
Кричевський Іван, писар, 159
Кричевський Станислав Михайло, київ-
ський, чигиринський полковник, 99,
337
147-150, 154, 157, 262, 265
Кричевський Феофан див. Феофан
Кричевський-Федькович Васько і Сте-
цько див. Федькович-Кричевський
Кромвел Олівер, лорд протектор Ан-
глії, 42, 46, 136
Кропивницький Василь, підписок, 160
Круковський Михайло, білоруський пол-
ковник, 158
Крушинська (заміж. Стеткевич), княж-
на, 200, 263
Кубаля Людвіґ, історик, 136
Кулига-Петражицький Іван, покозаче-
ний шляхтич, гетьман, 117, 183
Кульчицький Григорій, перекладач, 160
Кунаков Григорій, московський посол,
99, 142, 144, 244
Кунцевичі, шляхетський рід, 206
Куренецькі, шляхетський рід, 206
Курцевнч-Булига див. Булига-Курцевич
Курцевнчева, княжна, ігуменя, 104, 247
Куцевич-Мінковський Іван, паволоць-
кий полковник, 152
Кучинський Олександер, білоруський
шляхтич, 32
Лади, шляхетський рід, 206
Ласки-Черичицькі, шляхетський рід,
100
Ласко Петроній, чернець, посол до Б.
Хмельницького, 70, 100, 246, 256
Ластка (?) Василь, козак, 242
Лентовський, ксіоццз, посол до Б. Хмель-
ницького, 107
Лесневич Хведір, конюший Ґізеля, 162
Лесницький-Сахнович Григорій, мир-
городський полковник, 101, 156,
168, 233, 246, 255
Лехович Василь, шляхтич, 260
Лещннськнй Андрій, католицький архі-
єпископ, сенатор, 192
Лещннськнй Богуслав, маршалок сей-
му, 239, 268
Лещинський Самійло, син Андрія,
дерпський воєвода, 188, 192
Лещинський Ян, познанський воєвода,
22, 263
Лизогуб Іван, козацький старшина, 151
Лизогуб Яків, канівський полковник,
157
Липинський Степан, син Петра, овру-
цький підстаршина, 247
Лисовський Гаврило, генеральний оса-
вул, 156
Лілієнкрон Ґустав, шведський посол,
45, 51, 109, 156, 164, 233, 240, 250,
259, 260, 270, 271
Лобода Федір, генеральний суддя, 117,
151, 156, 157, 168,261
Лозка (з Гулевичів) Гальшка, дружина
Степана, 208, 267
Лозка Степан, голова мозирської шлях-
ти, 208
Лозинський, шляхтич, посол Б. Хмель-
ницького, 161
Лосовський, православний єпископ, 228
Лубенка Іван, слуга, рахімандрит Не-
любовича, 162
Лупул (Люпул) Василь, волоський го-
сподар, 21, 165, 248, 257
Любовецький Владислав, польський по-
сол, 38, 241
Любовідський див. Любовецький
Любомірський Юрій, польний гетьман,
201, 259
Лютренко Яцик, білоцерківський пол-
ковник, 157
Лютш див. Люч
Люч Степан, семигородський посол, 43
Лянцкоронський Предислав, покозаче-
ний шляхтич, 116
Лянцкоронський Станіслав, брацлав-
ський воєвода, польський гетьман,
241
Львович Яків, підписок, 160
Маєр Йоган, шведський агент, 242
Мазепа Іван, гетьман, 101, 104, 133,
144, 173, 269
Мазепа Марія Магдалина (з Мокіїв-
ських), ігуменя, мати гетьмана, 101,
104
Мазепа-Колединський Адам, білоцерків-
ський отаман, 48,101, 158
Мазепа-Колединський Степан, батько
гетьмана, підчаший, 101, 104
Мазепи, шляхетський рід, 246
Макарій, антіохійський патріарх, 108,
163, 249, 251
Малаховський Юрій, новгородський під-
стольний, 201
Маньковський Петро, білоруський шлях-
тич, 32
338
Маріон, будівничий, 117
Масальські, шляхетський рід, 205
Махаринський Лукіан, посол Б. Хмель-
ницького, 161
Махаринський Михайло, сотник, по-
сол Б. Хмельницького, 47, 102, 158,
161, 168, 246
Маховський Севастіан, польський пол-
ковник, 260
Менжинська Ядвіґа, дружина С. Кре-
ховецького, 103
Менжинський Григорій, кухмістер Л.
Барановича, 162
Мещерська, княжна, дружина Костян-
тина Виговського, 145, 263
Мещерський (Мещерин) Іван Йосиф,
князь, чернігівський архімандрит,
201,263
Мещерські, княжий рід, 162, 263
Микошинський Богдан, гетьман, 117
Микулинська (заміж, кн. Четвертин-
ська) Ганна, 182
Микулич (Микулинський) Василь, ов-
руцький полковник, 157
Мисловський, посол кн. Януша Ради-
вила, 29, 239
Михайло III, князь, волоський госпо-
дар, 165
Мілюков Павел, російський історик,
114
Міневський Василь, підписок, 160
Міневський Юрій, корсунський осавул,
158
Млоцькі, шляхетський рід, 206
Многогрішний Демко (Дем’ян), геть-
ман, 156
Могила Петро, митрополит, 74, 103,
182, 183, 243, 246
Мозира Лукіан, корсунський полковник,
119, 141, 157,249
Мокієвський Костянтин, наказний київ-
ський полковник, 157
Мокієвські, шляхетський рід, 157
Мокрський Андрій Ґунцель, єзуїт, 166,
257
Молчановський Пікандр, історик, 240,
257
Монвід Станіслав, білоруський шлях-
тич, 32
Моравець Андрій, шляхтич, 242
Мохамед IV, султан, 108, 239
Мрозовицький Станіслав, корсунський
полковник, 107, 154
Мужиловський Григорій, проповідник-
полеміст, 103
Мужиловський Силуан, писар, посол
Б. Хмельницького, 44, 103, 117, 141,
159, 247, 252
Музелла Олексаццер дон, королівський
дворянин, 246
Мурашко Андрій, прихильник Москви,
син Дениса, 169
Мурашко Денис, прихильник Польщі,
білоруський сотник, 158, 169
Мустафа ага, кримський посол, 244
Мякотін Венедикт, історик, 239
Московський Войцех, львівський під-
коморій, посол до Б. Хмельницько-
го, 70, 97,98, 162,242, 243, 248
Нагорецький, лубенський староста, 79
Пані Джамбатіста, венеціанський амба-
садор, 49
Нарушевичі, шляхетський рід, 206
Небаба Мартин, чернігівський полков-
ник, 154, 155
Невмержицький Іван, овруцький писар,
160
Нелюбович-Тукальський Іосиф, архіман-
дрит, митрополит, 103, 154, 162,
208, 209, 210, 216,264
Нелюбович-Тукальський Юрій, посол
до сейму, 228
Нелюбовичі-Тукальські, шляхетський
рід, 205
Немира Филон, кальницький судця, 102,
158, 247
Немирич Іван, чигиринський старшина,
194, 262
Немирич Криштоф, козацький полков-
ник, 194, 262
Немирич Матвій, православний діяч,
194, 262
Немирич Олександер, син Матвія, 194,
262
Немирич Самійло, син Матвія, 194,
262
Немирич Степан, полковник, генерал
артилерії, 196, 200,262
Немирич Юрій, київський підкоморій,
полковник, 93, 94, 107, 130, 156,
179, 181, 193, 194, 195, 196, 199-200,
245, 260, 261-262,263
339
Немиричі, шляхетський рід, 194, 261-262
Нестеренко Максим, покозачений шлях-
тич, посол, 141
Нечаї, шляхетський рід, 145
Нечай Данило, сотник, брацлавський
полковник, 104,146, 147, 157,240
Нечай Іван, білоруський полковник,
зять Б. Хмельницького, 31, 47, 48,
107, 145, 146, 152, 158, 176, 181,
202, 210, 219, 247,251, 252
Нечай Матвій, уманський полковник,
147
Нечай Степанвда, дружина Івана, дочка
Б. Хмельницького, 145
Нечай Юрій, брат Івана, сотник біло-
руського полку, 146
Никифорович-Золотаренко див. Золота-
ренко Іван і Василь
Нікон, московський патріарх, 108, 154
Новаковський Остап, шляхтич, 188, 261
Новосельські, шляхетський рід, 189
Нольде Борис Е., історик, 239
Нос Олександер, пинський князь, 207
Носацький Самійло, слуга Гїзеля, 162
Носач Тиміш, прилуцький полковник,
генеральний обозний, 142, 151,152,
156
Обухович Федір Михайло, православ-
ний діяч, 70
Огінський Богдан, надвірний, литов-
ський хорунжий, 66, 67, 74, 182
Огінський Олександер, мінський воєво-
да, 66, 67, 74, 94, 182
Одинець Яків, черкаський судця, 158
Ожґа Пйотр, львівський писар, 66
Ожешки, шляхетський рід, 206
Окуревич Павло, білоруський шляхтич,
32
Олекшич Павло, шляхтич, 150,151
Олеші, шляхетський рід, 206
Олівенберґ де Ґрекані див. Данило
Оранський Пархом, луцький і турів-
ський єпископ, 208
Оранські, шляхетський рід, 206
Орди-Болгарські, шляхетський рід, 206
Орлик Пилип, генеральний секретар,
гетьман, 144, 251, 269
Осман Ага, турецький посол, 21
Остолецький Григорій, шляхтич, 247
Острозький Дашко, князь, 87, 207
Острозький Костянтин, волинський
князь, 184
Остроріг Миколай, дрогобицький ста-
роста, 245
Осьвенцім Станислав, мемуарист, 239
Павло І Петрович, цар, 132
Павло з Алеппо, автор, син патріарха
Макарія, 92, 169, 249, 250, 251
Павша Семен, литовський полковник,
239
Паісій, єрусалимський патріарх, 75, 108,
248
Паісій Іполитович, холмський єпископ,
183
Панкевич Матвій, іркліївський полков-
ник, 158
Панкевич Михайло, наказний чорно-
бильський полковник, 154
Парцевич (Парчевич) Петро, єпископ,
посол німецького імператора, 49
Пархоменко Яків, чигиринський пол-
ковник, 157
Пашковський Федір, посол Б. Хмель-
ницького, 161
Петражицький-Кулнгадив. Кулига-Пе-
тражицький
Петрановський Ярема, чигиринський
полковник, 102, 153, 247
Петро І, цар, 135,269
Петрушевський (Петрушенко) Іван, пи-
сар, посол Б. Хмельницького, 159
Пирський, шляхтич, 117
Підвисоцький, шляхтич, 117
Піддубський (Подцубський), козацький
старшина, 142
Піноччі Ієронім, королівський секретар,
87
Піотровський Василь, ходорівський
сотник, 158
Пішко (Пєшко) Остап, київський пол-
ковник, 157
Подобайло (Пободайло) Степан, черні-
гівський полковник, 107, 155, 168
Поклонський Кость, білоруський шлях-
тич, 31, 32, 219
Понятовський Станіслав, польський ко-
роль, 270
Попов Ніл Ал., історик, 239
Поповський (Якименко) Кирик, мирго-
родський сотник, 254
340
Поповський Михайло, русанівський
сотник, 158
Потоцький Андрій, коронний обозний,
150, 259
Потоцький Микола, коронний гетьман,
62, 79, 84, 148, 149, 162, 196, 244,
252, 255
Потоцький Станіслав, комісар реєстр,
козаків, брат Миколи, 190, 196,
260, 261
Потьомкін Петро, московський воєво-
да, 34
Пражмовський Альбрехт, королівський
секретар, 264
Предримирський Опанас, печерський
сотник, 103, 158, 247
Прокопович Феофан, митрополит, 86
Проскура-Сущанський Сильвестер, 182
Проскура-Сущанський Федір, брацлав-
ський писар, 74,182
Протясовицькі, шляхетський рід, 206
Пузина Афаназій, князь, козельський і
луцький єпископ, 72, 75, 103, 243
Пузина Юрій, князь, брат Афаназія, 75
Пушкар, селянин, 268
Пушкар Мартин, любецький боярин,
полтавський полковник, 107, 156
Радивил (Радзівілл) Альбрехт Стані-
слав, князь, пинський староста,
209, 222
Радивил (Радзівілл) Богуслав, князь,
брат Януша, 42, 43, 49, 260
Радивил (Радзівілл) Я ну ш, литовський
князь, польний гетьман, 19, 29, 42,
55, 105, 150, 154, 159, 165, 197, 209,
239, 240, 256, 265
Радзієвський Гієронім, коронний під-
канцлер, 44, 159, 163, 243, 245,
256,263
Ракочій Сіґісмунд, син Юрія, 197
Ракочій Юрій І, семигородський князь,
197, 198
Ракочій Юрій II, син Юрія І, семиго-
родський князь, 42, 43, 45, 46, 47,
49, 50, 105, 156, 160, 164, 172, 176,
178, 179, 180, 181, 182, 191, 202,
211, 233, 240, 241, 251, 259, 260
Ракушка Роман, ніжинський сотник,
253
Розенфельд А. А., історик, 239
Розумовський Кирило, гетьман, 269-270
Роу (Кочує) Томас, англійський амба-
садор, 257
Рудавський Вавжинєц, історик, 240
Рудницький Михайло, білоруський
шляхтич, 32
Ружинський Богдан, покозачений князь,
116
Ружинський Кирик, покозачений князь,
116
Ружинський Михайло, покозачений
князь, 116
Румянцев Петро, граф, 115
Савич Семен, канівський полковник,
посол Б. Хмельницького, 141, 146
Сагайдачний Петро, гетьман, 183
Самойлович Іван, майбутній гетьман,
253, 254, 269
Санґушко, князь, волинський воєвода,
67, 94, 245
Сапіга Казімір Лев, князь, литовський
підканцлер, 264
Сапіга Криштоф, польський полковник,
99
Сапіга Павло, князь, литовський геть-
ман, 202, 213-215,264, 266
Свидригайло, великий князь, 207, 246
Святополк-Четвертинський див. Че-
твертинський-Святополк
Себеші див. Шебесі Франціск
Секлицький Мстислав, шляхтич, 145
Сербин (Сілич) Іван, наказний брацлав-
ський полковник, 158
Сергієвич Василь, історик права, 239
Середа Григорій, знатний козак, 72
Силич Іоанникій, чернігівський полков-
ник, 151
Сінчанський, козак, 242
Скирмунти, шляхетський рід, 206
Слабченко Михайло, історик, 239
Славковський Іван, слуга М. Потоцько-
го, 162, 255
Смяровський, польський агент, 135, 254
Соболь Евстахій, секретар М. Кисіля і
Б. Хмельницького, 98, 159, 246
Соколовський, остерський гетьман, 155
Соколовський Калин, житомирський
сотник, 158
Соколовські, шляхетський рід, 206
Сокольницький Богдан, посол Б. Хмель-
ницького, 161
341
Солайський Ієронім і Михайло, шлях-
тичі, 255
Соліман, турок, 165
Соломерецька Доміцелла див. Четвер-
тинська-Святополк Доміцелла
Соломерецькі (Соломирецькі), княжий
рід, 162, 184, 205
Солтан Атанасія, ігуменя, вдова по С.
Юдицькім, 104, 247
Сомко Яким, переяславський полков-
ник, 142
Сопоцькі, шляхетський рід, 206
Сосницький, полковник, 70, 100
Сохачевський, хорунжий, 95
Спитек-Бжеський Адам, пинський столь-
ник, 8, 10, 11, 212,228
Спитки-Бжеські, шляхетський рід, 206
Стажинський Матвій, наказний ніжин-
ський полковник, 158
Станіславський Михайло, галицький
хорунжий, 180, 241, 259
Стеткевич Богдан, новогродський каш-
телян, 67, 74, 99,208, 263
Стеткевич Криштоф, брацлавський під-
коморій, 200, 263
Стеткевич Михайло, син Богдана, 99,
168, 208, 209, 210,246, 265
Стеткевич Юрій, син Криштофа, 99,
200, 263
Стеткевичі, шляхетський рід, 200, 205,
209, 210, 263
Стецевичі, шляхетський рід, 206
Страсбурґер, шведський посол, 137
Судима Іван, настаський сотник, 117,
158
Сулічич Михайло, паволоцький пол-
ковник, 158
Сурин Реміґіан, житомирський вой-
ський, 200, 229
Суходольський Іван, шляхтич, 145, 210,
263
Сущинський Конрад, конюший Л. Ба-
рановича, 162
Тарнавський Іван, полковник, началь-
ний залоги в Корці, 188, 189, 192,
215, 261
Тарсі Марко, перекладач, 164
Тафлярі Іван, грецький посол Б. Хмель-
ницького, 164
Темберський Станіслав, польський
ксьондз, хроніст, 87, 240
Тенюки, шляхетський рід, 206
Теофан, патріарх, 183
Терещенко Федір, прилуцький полков-
ник, 157, 253
Терлецький Омелян, історик, 240
Терлецькі, шляхетський рід, 206
Тернешельд Якоб, шведський посол,
45, 164, 240, 249-250,259
Тетеря-Морковський Павло, писар, май-
бутній гетьман, 122, 133, 152, 157,
160, 168, 189, 190, 244, 252, 253,
255, 266
Тиша Михайло, сотник, охочекоманду-
ючий полку, 71, 106, 154
Тишкевич Криштоф, польський комі-
сар, 241
Токарські, шляхетський рід, 206
Томашівський Степан, історик, 256
Томкевич Теодозій, грек, львівський
міщанин, 165
Топіга Марко, черкаський полковник,
141
Торрес Йоганнес де, папський нунцій,
242, 243, 245, 257
Третяк Семен, білоруський сотник, ки-
ївський полковник, 158
Третяк Федір, піхотний полковник, 158
Тризна Іосиф, архімандрит, 100
Трухомовка Ясько, седнівський отаман,
158
Тугай(Тогай)-бей, перекопський хан, 83,
85, 107, 162, 244
Тукальський Іосиф див. Нелюбович-Ту-
кальський
Турчинович Іван, військовий писар, 160
Тустановський Олександер, київський
священик, 103
Улеський Яків, корсунський полковник,
152
Уманець Пилип, ніжинський сотник,
253
Упчинський Лесько, білоруський шлях-
тич, 32
Федкевич Артем, київський шляхтич,
101
Федкевич Остап, син Артема, підписок,
101, 160
Федкевичі, шляхетський рід, 246
Федоренко Іван, див. Богун Іван
342
Федорович Микола, наказний гетьман,
249
Федькович-Кричевський Васько і Стець-
ко, земляни, 147
Феофан (Креховецький), архімандрит
овруцького монастиря, 103
Ференч, турок, військовик, 165
Філімонов, ніжинський протопіп, 263
Філіп Вільгельм, баварський князь, 201
Фрідріх Вільгельм, бранденбурзький
курфирст, 41, 43
Ханенко Михайло, уманський полков-
ник, 151, 157
Харкевич, сіверський хорунжий, 99
Хмелецький Адам, паволоцький пол-
ковник, 119, 153, 249
Хмельницька Ганна, дружина Богдана,
109, 167, 247, 250
Хмельницька Олена див. Виговська
Олена
Хмельницька Степанцца див. Нечай
Степанида
Хмельницький Богдан, гетьман; Вну-
трішня політика: козацтво, 52-55,
70-71, 84-86, 87-88, 109-110, 117-
119, 127-128, 133, 140-143, 156-158,
його європеїзація, 116, міщанство,
54, 55, 134-135, селянство, 53, 54-
55, 56, 57-59, 124-126, церква і
духовенство, 55-56,88-89, 102-104,
167-168, осіла хлібороб, верства,
86, 87-88, 89-92, 112, 128, беззе-
мельна старшина, 132, 133, чернь,
58-60, 83, 85, 90, 104, ПО, 123,
124, укр. шляхта, 56, 57, 58, 60-
80, 93-104, 125-127, 140-160, 178-
180, 183-200, її перетворення у
верству службову, 103-106, 125-
128, 139-143, 158-161, національна
аристократія, 139, 140, 152, 161,
169, 171-172, і національна куль-
тура, 168-169, європеїзація Укра-
їни, 116, 171-172, нова правова
свідомість, 125, 128-130, 134, 135,
розвиток політ, планів, 82-83, 107-
109, 174-175, абсолютизм і само-
державство, 105, 106, 107, 108-
109, ПО, 118-119, 134, династична
політика, 49-50,172-173, державне
будівництво, 81,92, 121, 135-136,
166-172, західні і північно-західні
землі, 30-32, 51, 85, 171, 172, 174,
175, 176-180, 189-192, союз з пин-
ськ. шляхтою, 7-14, 51, 180, 204,
205, 211-222, 227-229. Закордонна
політика: польська політ, до Пе-
реяслава, 15, 18-22,24-26, 111-112,
по Переяславі, 23, 32-35, 123,
московська політика: Переяслав,
23-33, 121-122, зміна, 27-29, 33-35,
44-46, 174-176, боротьба за Біло-
русію, 30-33, Віденський мир, 35-
37, Волощина, Бранденбурґія, Се-
мигород, Швеція, 21-22, 25, 40-45,
162-165, татари і Туреччина, 20-
22, 123-124, Кричевський, 149-150,
Богун, 150-151, Ю. Немирич, 94,
130, 146, 179, 181, 193-200, кн.
Четвертинський, 180, 182-185, 186,
187, 191-193, смерть і похорон,
233-236, історіографія XIX ст., 13-
14
Хмельницький Тимофій (Тиміш), син
Богдана, 21, 23, 42, 200, 249, 268,
271
Хмельницький Юрій, син Богдана,
гетьман, 21, 43, 49-50, 109, 173,
233, 250, 268, 270,271
Хмельницький-Янович див. Янович-
Хмельницький
Хоментовські, білоруська шляхта, 32
Христина, шведська королева, 44, 163
Цеклінський, домініканин, 69
Цемєжинська Анна, заміж. Креховець-
ка, 103
Цєцішевський Войцех, єзуїт, 99
Цицюра Тимофій, переяславський пол-
ковник, 157
Чаплинський Даниїл, чигиринський
підстаршина, 87, 105, 149
Чаплич-Шпановський Іосиф, луцький і
Острозький єпископ, 168, 247
Чаплич-Шпановський Олександер, арі-
анин, власник Киселина, 103, 180,
194, 200
Чарковські, шляхетський рід, 206
Чарнецький Стефан, київський воєвода,
271
Чарторийський Іван, князь, 207
Чарторийський Олександер, князь, 207
Чекаловський Іван, підписок, 160
343
Четвертинська-Святополк Ганна, кн.,
(1) з Бокіїв, (б) з Микулинських,
183
Четвертинська-Святополк Доміцелла (з
Соломирецких), 99, 182, 208
Четвертинський Гедеон, князь, митро-
полит, 103, 216
Четвертинський-Святополк Андрій,
князь, 266
Четвертинський-Святопол к Григорій,
князь, луцький підкоморій, 74, 246
Четвертинський-Святополк Захарій,
князь, син Григорія, 70, 74, 162
Четвертинський-Святополк Ілля, князь,
син Степана, 182
Четвертинський-Святополк Микола,
князь, мінський каштелян, 74, 182,
183, 184,208,216,237
Четвертинський-Святополк Олександер,
князь, син Степана, 182
Четвертинський-Святополк Степан (а),
князь, брацлавський підкоморій,
74, 103, 180-186,191-193, 200, 234,
237, 246, 247, 260, 266
Четвертинський-Святополк Степан (б),
князь, син Степана, 182
Четвертинський-Святополк Януш,
князь, син Степана, 182, 184
Четвертинський-Святополк Яцко,
князь, голова роду, 182
Чорний, священик із Збаража, 70
Чорнинський, покозачений шляхтич,
117
Чорнота Івай, обозний, 141, 156
Шавула (Шаула), київський покозачений
шляхтич, 117
Шайноха Кароль, історик, 242
Шалатоня Єронім, підписок, 160
Шангірей Іван, корсунський полковник,
107, 141
Шапка-Хотольський Василь, вітебський
войський, 99
Шебесі (Шебеші) Франціск, семигород-
ський дипломат, 43, 251
Шептицька Анна замуж. Гуляницька,
247
Ширми, шляхетський рід, 205
Шольґен Павло, шляхтич, 246
Щомовський Ян, польський посол, 241
Шорнель Юрій, замойський адміністра-
тор, 69
Штернбах Гайнріх, шведський посол,
250
Шумейко Прокіп, ніжинський полков-
ник, 141, 156
Шуть Пилип, селянин, 268
Юдицька Атанасія (з Солтанів), ігуме-
ня, див. Солтан Атанасія
Юдицький Самійло, шляхтич, 104
Юрій, пинський князь, 207
Юркевич, сотник, 158
Яблоновський Олександер, історик, 80,
87, 168, 268
Яворський Василь, кремянецький судця,
66, 180,260
Ягайло, Великий князь литовський, ко-
роль польський, 207
Якимович Іван, київський писар, 160
Ялинський Семен, писар Л. Баранови-
ча, 162
Ян Казімір, польський король, 19, 41,
60, 77, 99, 143, 151, 166, 179, 199,
202, 244, 250, 257,258, 264, 268
Яненко (Янович) Хмельницький Павло,
небіж Б. Хмельницького, 101, 157,
168, 246, 254-255
Ярмолович Юрій, підписок, 70, 99, 159
Ярошинський Дмитро, Степан і Пет£>о,
шляхтичі, 246
Ясинський Варлаам, митрополит, 216
Ясинські, шляхетський рід, 206
Яцкович (Яськевич) Гарасим, запорізь-
кий полковник, 154
344
ЗМІСТ
Передмова (Ярослав Пеленський)	іх
Оепегаї Едііог’з РгеГасе (Багозіамг Реіепзкі)	XV
Археографічний вступ (Наталя М. Яковенко;
Христина Пеленська)	ххі
Вячеслав Липинський як історик кризової доби. (Вступне есе) (Лев Р. Білас) Україна на переломі, 1657-1659. (Вячеслав Липинський) Переднє слово Розділ І Розділ II Розділ III Розділ IV Розділ V Розділ VI Розділ VII Розділ VIII Примітки	ххііі 1 3 7 15 23 35 52 81 171 204 237
Додаток П\уіе сИу/ііє г <І7Іе)6\у рогеу/оіисуіпе) ІІкгаіпу. І. II вгсгуіи роІ?§і (ІУасІаю Біріпзкі) Рггуріву Список скорочень цитованих джерел і літератури Словник застарілих та маловживаних слів (Лев Р. Білас; Наталя М. Яковенко) Покажчик імен (Іван і Олена Коровицькі; Лев Р. Білас)	273 275 304 327 329 333
345
СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ
Вячеслав Липинський як посол Української держави у Відні,
у 1918 році	уіі
Лідія і мґр. Петро Яціви у 1940-их роках. (Присвята видання
1991 року)	уііі
Факсиміле титульної сторінки видання 1920	року	1
Левко Зануда. (Присвята видання 1920 року)	2
Гетьман Богдан Хмельницький. В. Гондіус. Гравюра. 1651 рік 319
Гетьман Богдан Хмельницький. Невідомий художник.
Знищений портрет з Києво-Печерської Лаври. Кінець XVII
століття	321
Гетьман Богдан Хмельницький і сучасна Україна. Невідомий
художник. Олія. Кінець XVII століття	323
Ікона "Покрова” з портретом Богдана Хмельницького.
Невідомий художник. Олія. XVII століття. Державний
музей українського образотворчого мистецтва у Києві 325
346