ОРГАНМШИ Г
під редакціею
Михаила Павлика й Івана Франка.
Рік перший.
ЛЬВІВ.
В Йародній Друкарні В. Мансцкого, під нроводом Ё. Годайа.
Перегляд річей
ПОМІЩЕНИХ в /. РОЦІ „НАРОДА11 18 9 0.
(Зладив ВОЛОДИМИР ОХРИМОВИЧ.)
Перта цифра значить число, друга сторону.
I. РІЧИ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНГ.
Річи загальні і програмові.
Як жиеся селянам - хліборобам в Галичині.
Д(аниловича) 1, 10.
Ще дещо про жите наших селян-хліборобів. О.
4, 3(5.
Як би нам в біді ратуватися. Ів. Франка. 4, Зн.
Що таке громада і чим би вона повинна бути.
Ів. Франка. 5, 61.
Машина і порядки громадскі. Ів. Франка. 7, 9(5.
Кілька слів о проекті ФІльварковоі господарки
на селянских грунтах О. і Ів. Франка
11, 164.
Про еміграцію наших людей, М. Павлика. 1,13.
Про неподільність мужицких гр.ѵнтів. Др. Сев.
Даниловича. 4, 33.
Нужда в Галичині. М. Павлика. 5, 57.
До економічноі організаціі Русинів, К. О. 13,189.
Наші селяне й радикалізм, Павла Думки й М.
Павлика 23, 366.
Дописи і подроб'иці.
3 Лемківіципи. Допись з Ліского повіту, При-
ятеля Лемків. 8, 112.
Подорож наших людей до Америки, Сироти
Лемка. 9, 131.
Письмо про Лемківіцииу. Лемка. 9, 140.
Як Лемки живутъ і які маетні, Приятеля Лем-
ків. Письмо з Ліского повіту. 10, 150.
Як жиди газдують у Лемшвпцші. Допись з
Ліского повіту. Пр. Лемків. 11. 170.
Лемко дома і в Америці. 3 Ліского повіту, При-
ятеля Лемків. 17, 266.
Біда в Скілыцині. Допись з Корчина, Селянина
2	3, 22.
Образок хлопа-рілыіика від Босова, Анни
П(авлик). 9, 128.
Як ведеся нашим селянкам на Буковині, коло
Вікна, Евгсніі Ярошинскоі. 10, 154.
I Як жие середний мужик в Снятишцині, Галай-
ди. 17, 263.
ІЦо думаютъ ремісники на Буковипі, Допись із
Черновець, А. П. 4, 40.
Грунтова справа наших ПІидловецких грома-
дян у Росіі. Ів. Борисікевича 7, 94.
Убійство лихвяря. М. П. 7. 103.
С'пілынсть межи простим народом і его вороги.
Письмо во Збаразкого повіту, Селянина.
9. 135.
Порядки в Роздолі. Л. Л. 12, 183.
Жидівска господарка в добрах християнского,
митрополита. Письмо з Перегинска, Хлоіі-
скоі дитини. 14. 207.
Чуже видать під лісом. Письмо з Перегинска
Хлопскоі дитини. 17, 2(57.
Жіноча доля в Скільских горах. В. Охримовича.
18, 277.
Лише дальше по тій дорозі! Не Я. 19, 291.
Доля заступника громади. А. М. селянина. 20,
309.
Вандрівка наших людей до цісаря з.і спорні
землі в Росіі, Е Р. (Допись із Відня). 5, 71.
Про родову спільність в Скільских горах. В.
Огримовича 7, 89.
Парада в сііравах скономічних в Снятині, Кли
ма Обуха 24, 378.
Руске економічио-просвітне товариство 24, 407.
Замітни і уваги рвдакціі.
За звістки про голод та нужду. 1, 15.
Про поміч у допустах божих і тяглих СУСПІЛЬНИХ.
Переписка Редакцій Д. II. К. в Б. 6, 88.
Про кривду мужиків в Ніскім повіті. Переп.
Редакцій Правдолюб в Ніску. 6, 88.
Крім того.
4, 52; 4, 56; 20, 301 302. 21, 423.
II.	РІЧИ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧШ.
По соймі. М. Павлика. 1, 2.
Галицкі політики. М. Павлика. 5, 59.
Уваги з провінціі по зйізді наших нотабяів,
Др. Сев, Даниловича. 8, 105.
"IV —
Про згоду між іитслігентними Русинами. М.
Павлика 8, 108.
Міняй кріцу за лошіцу! Редакціі. 23, 357.
Соціологія руских иослів I. Редакціі- 23, 300.
Радикальний посол, Редакціі, 23, 359.
Неполітична політика I. М. Драгомаиова. 24, 373.
В справі угоди. Редакціі. 24, 388.
Иародовский 81ыіОЛгеіс1і і народна справа, дра
Сев. Даниловича 24, 398.
Ще про угоду та еі плоди. М. Павлика 24,403.
Про Подольску Раду. Обуха і ред. Народа. 13,
195.
Збори Подільекоі Ради в Тернополі С. П. 12,
184.
УѴагЬ Рас ра’аса; а раіас Раса. (Допись). Гали-
чанина. 15, 222.
Рускість чи ноліцейство? Редакціі Народа. 17,
264.
Справовданв посла Кирила Гаморака в Спятин-
щині, Невиборця. 6, 76.
3 Коломийщипи, Д. 21. 322.
Людска кривда в Станіславівщипі. Іванова 23,
366.
III.	РІЧІІ ПРОСВІТНІ.
Читальня в Орельци, Галайди. 14, 218.
Зі Снятиищини, Галайди. 15, 231.
Зі Снятиищини, Галайди. 19, 289.
Читальня в Староміщипі і еі '.вороги. Читалъ-
ників. 9, 134.
Відчитні Збори Селянскі в Коломиі. Участника.
4, 55.
Просвіта в Тернопілыцииі. Допись. С П. 6, 87.
Святкбване Великодня в Брідку на Буковині.
Евг. Яропіинскоі. 9. 135.
Селяне на Зборах Просвіти й общества Кач-
ковского. Др. Яросевича, Якова Невестю-
ка і Павла Думки. 19, 285.
Опікупи міщан. Мпцанипа. 23, 365.
Дещо про учителів сільских яко провідників
народиих. Допись. В. 6, 78.
Дещо про переіпкоди, спиняточі діяльність учи-
телів народних в просвіті простонародя.
Онуфрия Михайлишииа. 15, 235.
IV.	Р1ЧИ КРИТИЧНІ ПРО ГАЛИЦКУ
Й БУКОВИНСКУ ІНТЕЛІГЕНЦІЮ
РУСКУ.
Про псрестрій рѵскпх читаленъ. М. Павлика.
10, 141.
Жолудки паіпих робітних людей і читалыіі.
Допись зі Спятипского Вас. Семспового.
10. 145.
Псрестрій русквх читаленъ па відставі зміни
статута тов. „Просвіта" О. Колссси з
увагою ред. Парода. 16, 237.
В справі перестрою тов. Просвіти і читаленъ.
О. Колссси 18, 284.
Агітатор „Кбіка го1пісяо§о“. Читальників, 11,171.
Руска Читальня і „К61іо“ в Орельци, коло
Снятнпа Галайди. 12, 186.
Отворено читалып в Пстрикові. Допись М.
Ластівкп. 2 4- 3, 22.
Отворепе читальпі в Рудпі і исріний у читаль-
ні відчит про жіпочу справу, М. Гаике-
впча. 12, 187.
Заложснк читалып в Волцнері. Л; ,1. 13, 201.
Що дісся й говориться но наіиих читальнях у
Снятнінциііі. .1. М. Допись. 2 -|- 3. 20.
Вовчковсцка читальня і еі вороги. Читальни-
ків. 4, 50.
Всчерок у Спятнпскій читалыіі в память Волод.
Барвінского. Свого з увагою ред. Наро-
да про Барвінского 6, 79.
Читальня в Староміщипі Читальників з ува-
гою ред. Народа. 15, 234.
Ще про читальню в Староміщині, А Скорец-
кого й Павла Глинского. 11, 171.
Читальня в Джурові і еі свячепий ворог. До-
пись Свідка. 12, 185.
Закала читалыіі. Зо Збаражчинп. Селянина.
13, 200.
Від голови риба пахне, Читалъника. 14, 218.
Як виховуються питомці гр. к. головноі семі-
паріі у Львові на проводирів парода. Де-
нисъ Ссмінариста. Л. Б. 2 -4- 3, 27
Як виховуються питомці гр. к. головноі семі-
паріі на провідників народа, ред. Парода.
4, 54.
Як виховуються питомці гр. к. духовноі семі-
наріі у Львові па провідпиків парода.
Пе Л. Б.; В. Л. і Священника (3 дописі).
5, 67.
,’І.ітав би — та крил не ма. Ів. Франка, 6, 84.
Про давну читальню та бібліотеку львівских
нитомців. Виділового. 7, 95.
Ще про львівеку гр. к. ссмінарпо. М. П. 9,
139.
Па бік — Святий Юр іде! Ред. Парода. 14,
205.
Жидівска господарка в добрах християнского
митрополита. Хлопекоі дитини. 14, 206.
Чужс видятъ під ліеом Хлопекоі дитини. 17,
2.67.
Псрпіі ступні руеко-украйіпекого жіноцтва. М.
Павлика. 4, 42.
Як у нас виховуються йімоецянки па йімосців
і який із них хосен пародови. (Письмо з
Ставіславівщиии). Побратимки. 11, 157.
В справі просвіти Русинок 3 дописи: Побра-
-тима, Селянки й М. Павлика. 13, 197.
Які то рускі діячі в Снятинщиі? Клима Обуха.
12, 172.
Дещо про учителів сільских яко провідників
народних. Допись. В. 6. 78.
Дещо про перешкоди, спиияючі діяльність учи-
телів народних в просвіті простонародя.
Онуфрия Михайлишина. 15, 235.
- V
Про „Подільску .Раду11, Клима Обуха і ред.
Народа. 13, 195.
До статі ,Які то діячі в СнЯтинщиві". Клима
Обуха й редакціі Народа. 13, 202.
Наука навчителям. Молодого. 14, 219.
Дещо про буковинску-руско інте'лігенцію. В. Н.
2 + 3, 22.
ТПе про руску інтелігснцію та народ на Буко-
вині. В. Н. 4, 51.
Просвіта в Тсриопілыцині, О. II. 6, 87.
Селяне на Зборах „Просвіти1* й „Общества
Качковского, Др. Яросевича, Невестюка і
Павла Думки. 19. 285.
Кілька критичних думок про жите та розвій
Галицко рускоі інтелігенціі. В. Охримо-
вича. 21, 324.
V.	РІЧИ ЗАГАЛЬНО -ПРОГРАМОВІ,
ПАРТІЙШ 1 ПОЛЕМ1ЧНІ.
Від редакціі. (Програма видавництва). I, 1.
Від редакціі. (Про приняте 1 ч. Народа).
2 + 3, 32.
На чий млин вода? М. Павлика. 8, 113.
„Дѣло11 в обороні „націоиального доетоінства і
чемности", Евгенія Левіцкого. 14, 216.
Поминки Шевченка в Кракові. Ів. Навроцкого,
М. Драгоманова й М. Павлика. 11, 167.
В справі похорону А. Міцкевича. Краківских
Академіків і ред. Парода. 12, 173.
Ізза похоронів Міцкевича. Поступовця. 14, 219.
Причиной до історіі польско-руских відносин.
Радикала й ред. Народа. 15, 221.
Чудо в Рутеніі. Ред. Народа. 16, 251.
Австро-рускі сномини М. Драгоманова. М. П.
2 + 3, 30.
Літавби, — та крил нсма. Ів. Франка, 6, 48.
Приписка Редакціі проВолод. Барвінского. 6, 79.
На бік — Святий Юр іде! Редакціі Народа.
14, 205.
Безпрограмовість „народовців" і йіх будучність.
Евг. Левіцкого. 15, 232; 16, 247; 19, 292;
20, 312; 24, 392.
Програма руско-украйінскоі радикальноі пар-
тіі, иідписана Др. Сев. Даниловичем, Евг.
Левіцким, Ів. Франком, М. Павликом і
Др. Р. Яросевичем. 20, 301.-
Від редакціі (Програма видавництва). 20, 315
•На дорогу, М. Павлика. 21, 316.
Самостійність Діла перед людскою культурою.
Дра С. Даниловича. 21. 336.
Росіяне про нашу партію. Ред. Дня 22, 341.
Ческа молодіж про нашу партію, редакціі На-
рода. 22, 352.
Від редакціі (Про успіхи- радикальноі партіі).
22, 356.
Радикальний посол. Редакціі. 23, 359.
Аби тілько по руски! М. ІІ. 23, 359.
Наіпі селяне й радикалізм. М. Павлика і Пав-
ла Думки. 23, 366.
Від редакціі. 24, 408.
Русское Слово. М. Павлика. 2 4- 3, ,25.
Бреши, та знай міру! Ред. Народа. 21, 339.
Про Буковину та Русску Правду, приписка
редакціі Народа. 2	3, 22.
Переп. Ред. Народа. Редакція Буковини в Чер-
нівцях. 7, 104.
\Ѵагі Рас раіаса, а раіас Раса Галичанина. 15,
222.
„Правда“ і „Кіевское Слово". М. Павлика. 2
3, 28.
На увагу украйіиолюбцям у Росіі. М. Драгома-
нова. 10, 152.
Переписка Редакціі. Редакція ІІравди ві
Львові. 6, 88; 8, 124; 22, 356.
Переписка Редакціі. Д. О. Я. Кониський. 22,
356.
Приписка Редакціі до I листу з Украйіни. 8.
120.
Переписка Редакціі 21, 340; 22, 354-356.
VI. КРИТИКА ЛіТЕРАТУРНА.
У вага ред. Народа про п о е з і ю (при поезіі
Павла Думки „Жіноча доля"). 7, 99.
Перші ступні руско-украйінского жіпоцтва.
(Вінок, жіпочий Альманах). М. Павлика.
4. 42.
„Веселка" (оцінка). М. II, 2 4- 3, 51.
Про твори Гліба Успенского. Ів. Франка, 1, 16.
Г. Успенский про „Власть темноти". 24, 380.
Про видане творів Т. Шевченка, ред. Народа
і Надзбручанина. 6, 73.
VII. СПРАВИ Г’ОБІТНИЦКІ.
Перше робітницке свято. Мик. Гапкевича. 7.
101.
Соціялістичний зйізд у Гальле. Мик. Ганкеви-
ча. 21, 333.
Робітницка партія в Галичині. Редакціі. 23,
371.
В справі робітних людей і женщин у Галичині.
М. Павлика. 23, 372.
Американскі робітниці. Я. Г. Ссменецкого. 15,
224.
VIII.	СПРАВИ ЖІНОЧІ.
Перші ступні руско-украйінского жіноцтва. М.
Павлика. 4, 42.
Як у нас виховуються йімосцянки на йімосців
і який із них хосен народови (Письмо з
Станіславівщини). Побратимки. 11, 157.
В справі просвіти Русинок. Побратима, Се-
лянкц й М. Павлика. 13, 197.
- VI -
ІІерший у читальні відчит про жіночу справу
(при отвореню читальні в Рудні). М. Ган-
кевича, з у вагою Редакцій 12, 187.
В справі робітних людей і жепщия у Галичи-
ні. М. II. 23, 372.
Як ведеея паигам селяпкам на Буковипі, коло
Вікна, Евг. Ярошинекоі, 10, 154.
Жіноча доля в Скільских горах. В. Охримови-
ча. 18, 277.
Американскі робітницй Я- Г. Семспсцкого 15
224.
При звуках музики. (Образок з житя). Міхалі-
ни Рошкевич. 18, 275,
IX.	ІІЕРЕГЛЯД ДОПИСЕЙ 3 ГАЛИ-
ЧИНИ I БУКОВИНИ.
Про жите наших смігрантів в Америці. Ів.
Горди пшнского >8 274.
3 Америки. Радпого з Шснапдору. 22, 312.
Про еміграцію наших людей. М. Пав лика. 1, 13.
Про американеку Русь. М. Павлика' 9. 132.
Лемко дома і в Америці. Прият. Лемків. 17,
266.
Бреши та знай міру! ред Народа . 21, 339.
Про американеку Русь, Лемка й редакцій 23,
369.
Переписка Редакцій я, 124; 16, 257.
XI. ПИСЬМА 3 УКРАЙІНИ I СІ1РАВИ
УКРАЙІНСКІ.
Буковина. (5). (Черпівці, Брідок, Вікно).
2 + 3, 22; 4, 40; 4, 51; <), 134; 10 154.
Снятинщина. (14). (Ілинці, Ганківці, Заду-
брівці, Вовчківці, Карлів, Белелуя, Виді-
нів, Русів, ііотічок, Стецева, Джурів,
Будилів, Орелець, Микулинці, Сиятип).
2 + 3. 20; 4, 50; 6. 76; (>, 79; 6. 87; 10.
144, 12, 173; 12, 185; 12, 186; 13, 202; 14,
218; 17, 263; 19, 289; 24, 378.
Косівщина. (1). 9, 128.
Коломийске. (3). (Коломна, Печеніжин, Ба-
линці, ТроФимівка, Остапківці, Яблонів).
4, 55; 21, 322; 8, 105.
Гу сятинске. (2). (Щидлівці). 5, 71; 7. 91.
Скалатске (4). (Староміщина). 9, 134; II,
171; 11, 171; 15, 231.
Збаразке. (5). Добромірка, Шили). 9, 135;
9, 137; 13, 200; 14, 218; 20, 309.
Т е р но и іл ь с к е. (3).. (Тернопіль, Кулчинці,
Петриків, Кутківці, Чистилів). 12, 184;
19. 288; 23, 368.
Бродеке. (1). 13, 197.
С тан ісл аві віцин а. (2). (Сгапіславів, Уг-
риніп). 11, 156; 23, 366.
Львівеке. (1). (Рудно). 12, 188.
Жидачівскс. (3). (Розділ, Волцнів). 12, 183;
13, 201; 13, 197.
Рогатинске. (1). (Наетащин). 19, 291.
Калуске. (1). (Калуш) 23, 365.
Долинске (2). (ІІерегинско). 14, 207; 17,
267.
Скільщина (3) Корчип, Сенечів, Волосянка.
2 + 8, 22; 7, 89; 17, 277.
Лемків щи на, (Діский повіт). (5). 8, 1Г2; 9,
140; 10, 150; И, 170; 17, 226.
/
X.	ПИСЬМА 3 АМЕРИКИ I СЛРАВИ
АМЕРИКАНСКІ.
Прочитавши 1 ч. Народа Допись Украйінця.
2 + 3, 17.
Про „зирян“, Кирияків та „дикарів11. О. П.
Украйінця й ред. Народа. 17, 25.3.
Про украйівску молодіж. Е. С 9, 123.
Дещо про націопалізм па Украйінй Уоп е§о.
22, 349.
Листи з Украіпи. Лист I. X. С. з увагою ред.
Народа. 8, 120.
Порядки в роеійских школах. Галки. 4, 5 Г
Народпий пост па Украйіпі — Тиміш Иали-
вайко. Комоня. 4, 41.
Нові царскі самодури та украйінскі громадяне.
М. Марніснка. 24, 376.
.Правда11 і „Кіевское Слово11. М. II. 2 + 3, 28.
На увагу украйінолюбцям у Росеіі, М. Драго-
манова. 10, 152.
Росіянин про украйінеку та російеку мову.
М Ф. 22, 351.
Переписка Редакцій 21, 340; 22, 354-356.
ХП. СІІРАВИ ЗАГРАНИЧШ.
Дссятнлітб царюваня Александра III. М. Ф 19,
297; 20, <10.
Росія і Литвипи. Стельлі. 11, 159
Як ставляться Поляки до Дитвнпів. Стельлі (з
уваг. ред. Народа). 14, 208.
Литвипи в Прусах. Стельлі. 18. 279.
Соціялістичний зйізд у Гальлк. М. Ганкевича.
21, 333.
Людвік Апценгрубер. (Посмертна згадка). И.
П-кого. 2 + 3, 24,
Письмо з Москви. Не Я. 10, Г56.
Один із перских протестантів, Хейям. Хвань-
ка Кримского. 22, 3; 3.
Письмо з Америки. С. Ф-ского з увагою ред.
Народа. 6, 76.
Письмо з Америки. Амер. Лемка; 8, 118.
Подорож наших людей до Америки. Сироти
Лемка. 9, 131.
Як то в Америці? Ів. Гордпшвнского. 10, 151,
XIII.	ПОЛІТИЧНО-САТИРИЧЩ. КАЗКИ.
Казка про добробит Ів. Франка. 2 + 3, 18.
Свиня, байка Ів. Франка. 9, 126.
Як то ягода дім будувала. Ів Франка. 10, 146.
— ѵп —
XIV.	ТІОЕЗІІ. (Віріпі).
У цадика (Оповідане жидівки). Ів. Франка. 1, 6.
По людскі, (Оповіданя конокрада.) Ів. Франка
5, 64’; 6, 80.
По любві. (Оповідане опучкаря). Ів. Франка. 8,
117; 9, 13<; И, 1(52.
3 тюремних сонетів Ів Франка. XXVII. XXVIII.
23, 371, 372. II VII, 24, 386-7.
Малярія, віриі X. С. 9, 126.
Пісня переселенца. А Галки. 24, 386.
Із поезій Павла Думки. Жіноча доля 7, 101.
Вірша про Веселку. Д. Череватого. 6, 87.
Із турецких народних пісснь, перевів з турец-
каго А. Хвапько. 18, 282.
XV.	ОНОВІДАИЯ I ДРАМАТН.
На краю світа, опов. И. С. Лескова, неревів з
великоруского М. Павлик. 12, 178; 13,
191; 14, 210; 15, 226. _
Власть темноти, драма в 5 діях гр. Л. Тол-
стого, перевів з великоруского М. Павлик.
17, 256; 18, 269; 20, 3(-3; 22, 343; 23,
361.
Два Старіц . Опов. гр. Л. Толстого, псрсклад
М. Павлика. 16, 241.
Народна совістъ. Опов. Гліба Усненского, ие-
рсвів з великоруского М. Павлик. 1, 7.
Сусіди, казка Е. Щедрина, перекл. з росій-
ского. М. Павлика. 7, 93.
При звуках музики. Образок з житя. М. Ропг-
кевич 18, 275.
XVI МАТЕРЮ ЕТНОГРАФІЧНИЙ.
Про записуване простонародних тіісепь. Редак-
ціі. 1, 16.
Народний поет на Украйіні — Тиміпі ІІали-
вайко і его пісня „Учитель". Комопя, 4,
41-42.
Про родову спільність з Скільских горах. В.
Охримовича. 7, 89.
Жіноча доля в Скільских горах. В. Охримови-
ча. 18, 277.
Святий вечір у Грибоничах піді Львовой. В.
Щ. 6, 82.
Обжинки. (Грибовичі, піді Львовой) списав В.
Щ 17, 261.
Каика про горівку, запис. Гайка В. 9, 136.
Старий вовчиіце, народна казка, записав Ф.
Колесса в Ходовичах. 12, 185.
Пісні народні з Добромірки. Зап. Андрій Мар-
цішок. (Пестри. Приймак. Друга жінка
дворка. Свекруха и невістка, За нелюбом.
Ізза землі. Віно). 9, 136.
Убійство за дівку, пісня народна, з Замули-
иець, коломнйского повіту, зап. Івап Бу-
піак. 17, 268.
Иісні Лсмків про Америку. 17, 267.
Сирота, народна співанка, запис. Олекса Вой-
цех у Стецеві, в Снятинскім. 4, 55.
Заводи дівчини по мамі. Запис. Марія .Гаморак
в Стецеві, в Снятинскім. 4, 55.
Показчик до студій суспільно-екопомічпих на-
родних поглядів. 24, 382.
К О Н Е Ц Ь.
-	*—е-г*-*........
1=1X2: I.
Львів, 1. л. січня 1890.
Виходить 1. і 15. л.
кождого місяця і ко-
штуе за рік :
в Австро-Угорщині
4 гульд. а для загра-
ниці 5 рубл. або 12
Фрапків.
Одно число 20 кр.
НАРО
Адрес редакціі:
Львів, ул. Зиблике-
впча ч. іО.
.Дописи безименні
не будутъ поміщувя-
ні. Ужиті рукописи
нищаться, а пеужчті
можуть собі автори
своім коштом відо-
брати.
В справах редакційішх
можна говорили від 7 до
, ,9 год, вечір.
Зміст: Від редакціі. По соймі, М. Павлика. У цадика, вірш Ивана Франка. Народна
с о в і с т ь? оповідяне Гліба Успенского. Як жив ся с ѳ л я на м - х л ѣ б о р о б а м у Г а л и ч и ні, Д.
Про еыіграцію наших. людей, М. Павлика В с я ч и п а : про видавництво, про голод, про
твори Гліба Успеиекого (оцінка ІІв. Франка), про заппсуване галпцко-руских простонародних пісень
(редакціі вНарода“).
Розпочииаючи ъъове видавъъицтво, не будемо
его вводитъъ перед громадою довгою мовою. Ба-
жаемо, по змозі й совісти, прнчиіъитися до въъ-
роблеъъя між Русичами міцних основ солідар-
носъпи, нитки котроі, остатним часом, широко
розсповані е Галичшъі, і в верхах — серед рускоі
інтелігеъъціі, і в споду — серед освіченъйшоі
всрстеи нашого народу. Ми хочемо доснуеати
до того й свою частину і таким чйиом пом очи
звязати Русинів ув одъіу-одпісъньку демокра-
тично- поступову партію, чи красше громаду.
За підвалину всяких заходів між світлими
Русинами ми маемо того, хто нас усіх своею
кервавицею згоду вав — наро д, простъъхробітних
людей, і тому ми так назвали свою газету.
Наша перша й остатка цім була здавна — по-
мочи двигнути матеріально та справді просві-
тити наш народ, і задлятого ми й гпепер бу-
демо пильно та безсторонно додивлятися, через
що наш народ біднъъй та темний, що в нім
самім е доброго а що злого, щг> добраго чи злого
хто для него робить і як би ему, по нпиому,
з того лиха добутися. На те вказуватимемо
приклада з житя других, освіченійших народів,
на заході Европа та в Америці, на всесвътнъ здо-
бутпки людскоі думки й праці і, в дорогих для всіх
людей справах, будемо накликати до згоди з при-
хильнимн нам людьми з инших народностей,
оі^бливо з нашими сусідами, як Поляками, Моска-
лями і др. 3 такого погляду, по нашому, сами собою
рішаються всякъ инші рускі справи, через коъпрі
інтелігентні Русичи довго гръъзлися а то й те-
пер іще гризутъся між собою, як напр. справа
русскаго письменства та надежности Русинів,
Тепер уже всі Ру сини в Галичині переконані, що
для кореня рускоі народности—для простого на-
роду треба писати так, як він найліпше розу-
мів, т. в. так як він говорить, по народному,
по руско-украйінски. Щоби ж від нашого народу
ие відривалося молоде поколіне в школах і щоби
з тих шкіл плив для народу' безпосередний хосен,
то доконче треба, щоби іі у всіх школах серед
нашого людства вчеъъо по такому ж — по на-
родному. В іптересі, народною поступу, а то
й самоі іъътелъгенціі лежитъ такозю, щоби в за-
галі всі еі духовъ плоди були як найдоступнійші
для народу, хотьби навіть прийшло ограничи-
тися на шкілыъе і так назване простолюдске
письменства, на котре ми, правда, зовсім инакше
дивимося як білыиа частина інтелігентиих Ру-
сииів, бо бажалибисмо, щоби вопо було цікаве
й навчаюче і для інтелігептного чоловіка, т. е.
щоби стояло на висоті теперішноі всесвітиоі
науки. Розвиваючи так народ, ми тпм самим
як найліпше розівемо й нашу мову і наше пись-
менсіпво. Тоді й рішиться справа про те, якою
мовою будутъ колись говорити всі Ру сини,
і чи будутъ вони чи не будутъ одно з Моска-
лямч. А до того часу, до цілковитого двигненя
народу в добръ й освіті, іъътелігентні Ру сини,
поступаючъі так по педагогічному, вйграють те,
що самі не відірвутъся від народу та не пропа-
дутъ мирно, для него ъ для себе. Тоді э/с настане
для Русинів час узятъъся і до въісокополітичних
справ, бо бу де на кім опертися і що з килъ гро-
бити, — бу де маючий, світлий, самосвідомий
народ. До того ж часу, по нашъЛ думці, треба
головно й виключно займитися долею простого
народу, і мъъ перекоъъані, що якби всі світлі Ру-
сина твердо й безповоротно стали на ту під-

2
валину на котру вказаио, иа народ, і якби знали
на цілн тілько его добро, то про якусь незгоду
між ними не булоби й бесіди.
Така наша головка думка про руску справу,
і еі ми й гадавмо проводити в усіх подро-
бицях.
Що ж до. дороги, якою се гадавмо робити,
то мусимо заявити, що будемо стояти на
груиті правнім: будемо обертатися в границях
нашоі конституціі, хотъ і не маемо ві за доско-
иалу, та поки що думавмо, що Русинам треба
ѣерше заповнити рамки такоі конституціі, яка е,
визискати ві цілком для народнаго добра. Неровенъ
із сим, ми, звіено,- думавмо працювати й для
розширеня тих рамок, хоть і се гадавмо ро-
бити правним способом. Л/и в загалі ніколи не
діяли нічого такого, то було би противно на-
віть теперішній австрійскій конституціі.
Отсе ми мусіли сказати, виступаючи
перед широкою рускою громадою і перед влас-
тями, з пашим видавництвом, іеотре й поруча-
емо теплій опіці всім любителям правда й ро-
бітного люду. Тілько правда, безсторонпість для
всіх людей, — приятелів чи ворогів, — та іпте-
рсси иашого робітпого люду будутъ поводити,
нами: від нікого і від нічого ми зрештою не бу- |
демо залежні. Хто рад тим богам служити,
того просимо помигати нашому видавництву :
працею, передплатою й ширепвм его.
Народ поки що виходитиме два рази
в міеяцъ, що 1 і 15 л. найменше в 16 сторін
великого формату, дрібного друку і коштувати
буде з пересилкою, в Австро-Угорщині за рік
4 гулъд., а за границею 5 рублів або 12 франків.
ДНститимемо статі наукові, оповіданя, поезіі,
дописи з ріжних закутків Руси і всячину.
ПО соиит.
Тамтого року, в справах політичпих, го-
ловна увага галицких Руеинів звернена була
на вибори до сойму і на те, що в новію сой-
мі діялося. Коло тих виборів позаходилися
Русини всіх партій народовці, москяльофі-
ли і крайні (радикали), з котрих напр.
М. Павлик редагував тоді „Батьківщииу" пись-
мо, що мае на народ пайбілыпий вплив, а дру-
гий радикал, Иваи Франко, написав там цілий
ряд статей умисне про те, як нага нарід мав
узятися до того, іцоби вийшло як пайбільше
руских послів. А вже на провінціі, по селах
і міеточках, то виборами займилися однодушно
всі народолюбці, і менше ноступові і крайпі,
сі остатні в кількох повітах яавіть заслу-
жилися при тім пайбільше. Тим спільним за-
ходам Руеинів, а особливо еямоножертвовашо
паших робітних людей по селах і міе-
точках, повелося побороти великі нерешкоди,
які при тім ставили пародпій справі вороги,
і вибрати, правда, не богато, бо тілько тре-
тину того, що Русини могли би вибрати, а все
таки вибрати 16 своіх послів — також людей
ріжних партій і перекопанъ: народовців, мое-
кальоФІлів і крайних, а то і інтелігентних
і робітних.
Не будемо теиер розбиратн подрібно, що
власне доброго зробили ті наші посли для
краю та для робітного люду, звернемо тілько
увагу на найважнійше діло, на те, що всі ті
посли ріжних партій і думок нро деякі справи,
погодилися, вчинивши один руский клюб І В
соймі виступали солидарно. Справ руекого на-
роду всі вони боронили однако горячо, словом
і ділом, а як через те прийшло в соймі до ве-
ликого роздражненя межи Русинами і панами
польскими, то власне крайни® руский поеол,
за образу руских послів, ігриняв від ноль-
ского шляхтича поединок, і зробив ему па-
мятку на ціле жите. '
Особливо важно те, що рускі посли солі-
дарно стали въ оборопі копетитуційних сво-
бід. Сего доконали вони раз тим, що майже
одні промовили в соймі отверто й горячо про
падужитя при виборах в рускій і польскій
частині Галичипи, та відтактпм, що 16. листоп.
внесли іптерпеляцію до уряду, де'навели при-
міри на те: „як урядові власти й органи на-
лушуютЬ права рускоі мови“; „як ц. к. суди
не мають уваги па рускі снята і нарушують
свободу віри“; „як ц. к. власти й органи на-
рушують закон про товариства, виступаючи
протів руских народних читалень®; „як ц. к.
власти й органи урядові зовсім безпідставними
ревізіями й арештовапями нарушаютъ само-
вільно право домове і право особистоі свободи
і кидають пострах на спокійну людність“;
„як при тамторічних виборах до сойму в
найбілылій частині руских повітів ц, к. по-
літичпі власти й органи не тілько що стояли
явно й рішучо по сторопі противних Русинам
капдидатів і старалися перепертн йіх вибір
усіма способами своеі урядовоі власти, а й у-
живали також натиску й постраху і нарушу-
вали закони й права“; „як ц. к. урядові власти
видають Русинам тенденційні процеси полі-
тичні“; „як ц. к. урядові власти стараються
в загалі всяку органічпу працю Русипів, па-
нів ведепу в згоді й сігільиости з вирозумі-
лими Поляками і навіть на економічнім по-
лі утрудпяти або й робити пе можливою“
і нарегаті, „як урядові газети виступають сто-
ронничо й тенденційно протів Руеинів, даючи
тим повий доказ, що всякі поодинокі Факти
неприязпого і незаконного поступованя ц. к.
урядових властей і органів протів Руеинів
не е; тілько відорваними Фактами, але обявом
системи“. Інтерпеляція в загалі завважуе, що
„запоручені оеиовними законами державпими
права особистоі свободи, право домове, право
згромаджуватиея, закладати товариства, сво-
3
бода друку, свобода віри й совіети супротів
Русинів властями й органами дужс часто пару-
шуються, зглядно не виконуються®. Зваживши,
що такс постуиоване кривдить Русинів і пере-
чить осповпим закопай та дразнить Русинів
супротів дсржави, посли рускі запитали уряду,
чим нін оправдай таку неприязну Русинам
систему, чи зробить конецъ такій системі і я-
ким чиною справді думае зрівнати Русинів
з другими народами?
Привгіри, навсдегіі в сій іптсриеляціі, взяті
с цриключок також Русинів усіх верстов
і перекопанъ, — іптелігептних і робітних —
пародовців, москальофілів і по части навіть
радикалів. Кажемо, по части, бо дотикаючи
остатпого руского нолітичпого ироцесу, інтер-
иелянти, назвавши тілько двох людей з того
ироцесу, Ив. Франка й М. Павлика, власне
ігіх відрікаються, кажучи, що вину йіх лиша-
ютъ зовсім па боці, а стають тілько в оборопі
„людей свокійиих і льояльних0; а натякаючи й
па вступі інтерпеляціі про буцім то „поодипокі
зовсім дрібиі й відорвані Факти® в рускім ру-
ку, іитерпелянти позволяютъ декому думати,
що пазвапі люде справді винні, коли тимча-
сом цілий ряд нагінок за тими людьми як
раз тоже перековати всякого бсзсторониого
та справедливо го чоловіка, іцо перед законом
вони так само певиныі, як і иародовці і моска-
льофіли. Се треба було руским послам мати
відвагу сказати виразно, при чім вони зовсім
не цотребували солідаризуватися з деякими
суспільними й ипшими поглядами тих людей,
а стояти тілько на становиску правнім. На се
повиниі нули згодитися й москальоФІли тим
білыпе, що до ироцесу того втягнено й чистих
Москалів із Россіі, дітей россійского генерала,
Дегепів і що слідетво ведено протів усіх вла-
сне о те саме, хоть і на иншім грунті, за що
в звіенім моекальоФІльекім процесі 1882 р.
дсякі з шдсудиих, як Наултович і др. навіть
були засуджені. А не треба й москальоФІлам
забувати що, як, потім рооказаио в газетах,
процес із 1882 р. послужив декому за підста-
ву і за приклад для всіх дальших руских, ба й
иольских цолітичних ироцесів. Вороги рускоі
енрави сами бачать безпідставність тих нагіпок,
але йім ходить оте, щоби від рускоі пародпоі
справи відеунути названих людей, що, но йіх
думці, найбілыпе гакодливі для великих поль-
ких ианів. Розеднуючи Русинів, вороги переко-
нані, що так нас усіх иобідять. Отимто й крайни
пора всім чееним Русинам на-ново розглянутий
нагінкн за рускими радикалами і переко-
натися, що в уеій йіх діяльности також не
було й нема нічого протівзакоиного. Інтср-
пеляція згадуб напр. про те, що польека уря-
дова »0аге!а Бхѵо\ѵкка« бороиячи уряд від за-
кидів посла Окуневского, котрого підчас вибо-
рів також чіпала жардармерія в Косівщині,
що в тім повіті йде якась незаконна акція,
а тимчаеом великий жаль, що між рускими
послами не найшовся иі одни такий, котрий
би напр. роеповів був хоть Факти коломийского
ироцесу М. Павлика з 1885 р., піеля актів то-
го ироцесу. Тоді би й показалося, хто в Ко-
сівскім повіті веде иротівзакоішу акцію, ш’д-
еудний, чи ті, котрі на него всякі бріхні були
подоносили ? Треба знати, що ті донощики зро-
били се були тілько в оборопі тих, що зідрали
громаду Жабе. Се було етверджепо па роспра-
ві 2 січня 1886, на котрій звичайний карпий суд
одноголосно увілыгав М. Павлика, а про-
відник росправи, радця Подляшецкнй прилюдно
заявив коеівскому вахміетрови жапдармеріі
Блонскому, що агітація и Жабю, о яку иід-
судного прискаржили були косівскі панове,
хоть би навіть справді була, то була би зо-
всім и ід ставною, бо шила би протів ошу-
ки, котра підпадае під закоп карпий (тоді
власне дехто з супротивників Жабівскоі гро-
мади, іменно писар Войцікевич був навіть
арепітований). 3 а в в а ж а 6 м о ж т у т, щ о в
Косівщині тай таки пігде іііяк. о.і
иппюі край но і „агітаціі®, окрім а г і-
таціі протів опіуки та не люцко сти,
нема й не було. Колиж той коломийскип
процес усіх Русинів косівских і коломийских,
навіть ворогів підсудного, нереконан, як без-
правно донощики его вчспилися, то остатпий льв.
процес повинен би всіх загалом Русинів перс-
конати, як безпідетавно в загалі чінаготься й
руских радикалів. О сім тенер певие всякий
Русин у душі переконаний, але явной отвертч»
не сказали сего навіть иародовці. На вивороть,
орган йіх „Дѣло" в довгій і досить теіяній
передовій статі в 264 ч. з 1889 р., з увільпе-
ня нас, радикалів і Москалів, вивело тілько те,
що, мовляв, отсе доказ, що Русиии-народовці
нічого протівзаконпого не задумують! Чи так
сю справу розуміе н клюб руский, котрий,
піеля „Дѣла®, вину названих людей иолишив
був на боці тілько через те, що „тоді ще не
було звіено, що ц. к. прокуратор відстунив від
слідства®? Паи видиться, що клюб руский зробив
се мабуть таки не лиш задлясего, бо якби так,
то був час порушити сю справу ще раз, напр.
у звіеній бееіді голови руского клюбу, посла
Романчука підчас дебати над буджстом. Тоді
вже суд увільнив був посуджепих від усякоі
вини. А завважаемо, що та, дуже зрештою важна
промова мала як раз доповнити інтерпеляцію.
В загалі жаль, що іитерпелянти не ся-
гнули трохи взад, були би в кількох остатпих
роках набрали в східній Галичині трохи біль-
ше Фактів, про котрі но пайбілыпій части на-
віть надруковано в газетах руских, головио в
„Батьківщині“ з 1886—88 р. Так рускі посли
були би білыпе переконали, кого слід, і були
би й сами переконалися, що у ворогів наших
на провінціі кождий рішучип Русин— і моска-
льофіл, і панславіст, і еоціяліет та нігіліет, і укра-
йінский гайдамака; були би переконалися, що на
провінціі всякі- ізми та- ФІльетва берутъ за одно,
аби тілько безпідетавно чіпатися Русинів. У пас
е досить повна збірка Фактів про рускі суспільні
процеси в Галичині, бо ши здавна перекопані,
що й така збірка доконче повинна бути під
рукою у всякого громадского діяча, особливо
ж у послів. Тепер же нам мило було прочи-
4
справи. Маемо тут на гадці головно прихиль-
ників Б. Вислоуха, редактора польскоі народ-
ноі часониси »Рггуіасіеі Ьис!и«, з котрим
„Батьківщина", за редакціі М. Павлика йшла
в народних справах спільно і котрий найбіль-
ше причинився до живого виборчого руху се-
ред Мазурів, що також выбрали з межи се-
бе 3 селян. В такім разі рускі иосли, стоючи
тілько на чисто правнім грунті, буди би високо
стали в очах цілого краю, і певне були би
потягли до того за собою й польску лівицю,
провідники котроі скрізь голосятъ, що стоять
на-сторожі копституційних прав. При такім ви-
стуігі руского клюбу також в обороні невинно
переслідуваних людей польскоі народности,
польска лівиця не поеміла би була домагатися,
щоби в клюбі рускім народовці не йшли спіль-
но з моекальоФІлами, бо-ді сі оетатні не добрі
Русини, до чого, правду сказавши, ані поль-
скій лівиці ані в загалі Полякам не повинно
бути ніякого діла. Власне такий справедливый
і для Поляків виступ руского клюбу бувби
сам собою встановив міцні оспови его союза з
польский поступовим клюбом І 3 польскими
селянами, союза нротів' сиільних ворогів рус-
коі и польскоі народноі, людовоі справи
і в загалі протів ворогів иоступу. Тоді не
одно по обох боках вигладилось би, народна
справа в Галичині була би поставлена по обох
боках трохи инакше, і тоді й польскі посли
поступові мусіли би все помагати й рускій
справі. Тепер же з Русинами стало тримав
тілько одни Иоляк, д-р Олыіінский з Теребо-
влі і ему всі Русини мають за що дуже по-
дякувати, бо якби не его підпис, то не було
би прийшло до згаданоі рускоі інтернеляціі,
котроі з руских послів не підписали о. Маиди-
чевский з Надвірноі та д. Охримович з Дро-
гобича, так що не ставало як раз одного
підпиеу. Цікаво знати, що зараз піеля того
д-р Олыіінский діетав від цісаря ордер/з чого
можна би выводити, що на цісарскім дворі на
справу руску в соймі дивляться не так, як
білыпіеть польеких шляхетских послів, провід-
ники котрих дуже люті були на д-ра Ольпіи-
ского, особливо за те, що підписав ту ін-
терпеляцію.
Та, всі ті й инші дрібні хиби в рускім
клюбі і в богато дечімбілыпі хиби серед поль-
скоі лівиці, дадуться чей направити вже на
елідуючій сееіі; тепер же, заходи руских пос-
лів соймових зробили найбілыпе добро тим,
що спонукали й позасоймових Русинів поду-
мати про згоду всіх руских партій. Се виразно
высказали оба наші політичні товариетва, на-
родовска „Народна Рада" і затим москальо-
Фільска „Русская Рада", а то в Формі призна-
ки для руских послів. В письмі „Нар. Ради",
в котрім видно сліди руки якогось крайного
Русина, сказано до-слова ось-що: „Ведені щи-
рим руеким патріотизмом і в справедливім зрозу-
міню, що в справах, де ходить о добро
руского народу, о йго свободу, о его
освітні й економічні змагаия, о на-
лежи і ему права,! де х одить о бор-
тати в „Ділі“ (ч. 278 з 1889 р.), що на збо-
рах у Золочеві 23 л. трудна, ч. судія Підля-
шецкпй доыагався від посла Рожапковского
вщобн утворив постійний комітет для збираня
матеріялів дотично всяких надужить властей
політичних і автономічних, з котрого то мате-
ріалу міг би клюб рускпй кори стати." Доки
так не буде в кождім повіті, доти не
м о ж е б у т и й б е с і д и про о б о р о н у Р у-
синів у соймі й раді державпій. А про
то все, своею інтерпеляціею і в загалі цілою
своею поведінкою в тогорічнім соймі, рускі
иосли зробили дуже важный і дуже кориспий
крок у користь солідарности межи Русинами
всіх партій і думок. Як високо знеслися вони
над те, що було межи Русинами в остатних
кільканацяти роках, коли то на періпих про-
тестантів, — на радикалів, — кинулись були
і москальоФІли, і народовці, затим на других
протестантів — москальоФІлів — народовці;
коли ще недавно Русини львівскі выкидали
з межи себе та виклинали своіх пеподатли-
вих братів, дарма що горячих прихильників рус-
коі народноі справи; коли в загалі серед льв.
Русинів падав грод перехрестних обмов та до-
носів ба за нігілізм, ба за москальоФІльство,
доносів, котрі важким тягаром падали навіть
на влаених прихильників москальоФІлів і на-
родовців на провіыціі, особливо з простих лю-
дей!! Нагадаемо, що в тім згляді власне ради-
кала, як М. Драгоманов і др. нераз радили
Русинам не поступити так. Вони особливо в часи
звісвих нагіпок за соціялістамл рускими від
1877 р., а потім від 1882 р. і в часи нагіпок за
нашими моекальоФІлами звертали увагу Руси-
нів нате, що вдалися в небезпечну забаву, котра
колись може захопити й тих, що сегодня торже-
ствуютъ. Так само остерігали рускі радикалы га-
лицких Поляків, що також громадно кинулись
були на руских радикалів, а далі й на моска-
льофілів. Дальші подіі, особливо оетатні політич-
ні процеси, польский і руский, показали, що ра-
дикали рускі мала слупіність. В остатній исвда-
иім рускім політпчнім процесі донощики хотіли
не тілько ввести вкупу все, о що коли-небудь
Русинів усіх партій з-осібна поеуджувапо, але
й ступити на далеко ширпіе поле, тим, що до
Русинів хотіли втягнути й Москалів і прихиль-
них рускій справі Поляків, як пародного поста
Каснровича ідр.
Не треба ж забувати, що названі полі-
тичні процеси вийіпли головно з роздражненя
деяких папів на зріст, серед Русинів і серед
Поляків, пародного, демократично-поступового
руху, що проявився пйдчас остатних виборів
до сойму і навіть Полякам нридбав 24 послів,
також противних теперішпим порядкам у краю
й державі, так що рускі посли навіть морально
були обовязані виступити в обороні того рус-
кого руху, бо вони вийшли з него. Жаль, ве-
ликий жаль, що того самого не зробила ноль-
ска лівиця, або бодай, що руский клюб не
втягпув до своеі інтернеляціі н тих кривд, які
роблено польский радикалам — пенне, що пай-
оільшим із Поляків приятелям рускоі народноі
5
бу з ворожити Русинам силами, всі
Русини повинні йти разом як один
м у ж, — рускі посли звязалися в один клюб,
котрий ві всіх Русинам спільпих справах висту-
пав солідарпо і консеквентно в обороні цілого
руского народу. Уважаемо се за дуже
важний і потішаючий крок на п е-
редв організаціі житя публичного
Руеинів інадіемося, іцо в недале-
кій уже будучиости новисший крок
доведе до тревалого порозуміня
руских сторонництв для блага рус-
к о г о народ а®. Завважаемо мимохідь, що тут
і далі сказано власне те, що Русинам раз-у-
раз радив украйінский радикал М. Драгома-
нов ціліеіньких 20 літ і про що й его
галицкі приятелі товкли приватно й при-
людно (в своіх писанях) також яких 7 літ.
У письмі ж „Русской Рады“ також сказано,
що виступи руских послів „сталися ж е-
релом правдивоі радости для ру-
ских патріотів, котрі в солідарное-
ти своіх застунників у соймі в и-
дять поруку помиреня паших пар-
тій, а в йіх емілій і самоотверженій
обороніправового пароду поруку
для признана тих прав у краю й дер-
жаві“. „Народна Рада"' иішла ще далі:
вислала до всіх 5 руских послів у раді дер-
жавній (В. Ковальского, о. Мандичевского,
о. Озаркевича, д. Охримовича й о. Сінгале-
вича) письмо, в котрім радить йім утворити о-
дин руский клюб, котрий би супротів теперіш-
ного уряду став так само, як став руский
клюб соймовий. Мн думавмо, що добре би бу-
ло, якби соймовий клюб руский і сам звернув-
ся з такою радою до руских послів у Відні.
Названі рускі посли в Відпі довгі роки йшли
під лад урядови, аж недавно посол Озарке-
вич вистунив із прихильноі урядови правиці,
а навіть подав на уряд до суду державного
жалобу за те, що галицкі урядові власти, а
іменно долинский староста Цішка нарушив
его посольску иетикальніеть, тягаючи его до
протоколів, а уряд відепьский за о. Озарке-
вячем не обстав. Мусимо сказати, що як зага-
лом руска інтелігенція, особливо львівска, та-
ки найбільше сама винна тому, що тепер ви-
р облагать з Русинами, тим, що в свій час не
то неборонила людей инших думок а й зии-
мала на них власти, так окремо й о. Озаркевич
найбільше сам собі винен. Віп напр. цілі ро-
ки байдуже дивився на безпідставну тяганину
тих людей, що дбали о народне добро, осо-
бливо в тих повітах, відки о. Озаркевич і те-
пер вибраний послом, головно в иовіті Коеів-
скім. О. Озаркевич не впімнувся за тими невин-
но тяганими людьми простого, селянского стану,
хоть дехто нросив его о те прилюдно, в дру-
кованих листах, і хоть Факти тоі тягапини
досить докладно зібрані в женевскій „Грог
маді“ з 1881 р. Бути можс, що о. Озаркевич
не зробив сего через те, що всіх тих людей
мали за соціялістів. О. Озаркевич зірвався до
оборони конституціййих прав аж недавно, ко-
ли до названого руского політичпого ироце-
су втягнено его доньку д. Пат. Кобрииску,
затя д. Величка, а в додатку зачато переслу-
хувати в старостві й самого о. Озаркевича.
Звістно, в сім случаю о. Озаркевич надто був
переконаиий о невинности свойій і своіх рідних,
і тепер може хоть по часі зрозуміе, що й тих
Руеинів, котрих іздавна безневинне тягано за
всякі крайности, слід було боронити (а за-
певияемо о. Озаркевича окремо, що перед за-
коном вони були так само невинні, як він
і его рідні). В такім разі, при постійній обороні
в раді державній усяких свобід, подібне иосту-
поване не ввійшло би було в звичай деяких
оргапів і певне не дійшло би було в кінці
й до приводи з самим о. Озаркевичем та его
рідними. Сяк-так, а похвально й те, щб
о. Озаркевич зробив хоть за нізно, аби тілько
від теиер, маючи вільну руку, не вважав ні
на що більше, як тілько на інтереси робітиого
руского люду, се б то тримав із такими пос-
лами, як Кронаветтер і др., котрі певне най-
близші до становиска, якс заняли супротів
уряду рускі соймові посли. Чи всі рускі посли
в Відні зроблять бодай так, як о. Озаркевич,
дуже сумніваемося, тілько ж коли сего не зро-
блять, то стануть протів настрою своіх ви-
борців і всіх галицких Руеинів, а в такім іразі
можуть бути певпі, що більше вибрані не
будутъ. Русинам у Відні треба ще більше рішу-
чих, більше ненримиримих послів, ніж тспе-
ріппіий руский клюб у соймі. Галицкій Руси
треба послів, котрі би йій заступили міеце
ПернерсторФерів та Кронаветтерів, а тоді би
й з соймовими рускими послами і з усіма Ру-
синами уряд певне не так числився, як тепер,
бо голое таких послів лунавби не тілько на
всю державу, а й на ввссь проевічений світ.
Про се треба би нам уже передои ду-
мат и і за г о д і п р и г о т о в и т и ся дови-
б о р ч о і а к ц і і до ради д е р ж ав н о і, щ о-
би 1892 р. иіелати ту ди бодай 10 щи-
р о народних руских послів. За нівто-
ра року, при солідарности, беспечно можемо
до того приготовитися.
3 сміливими виступами руских соймових
послів годиться всі рускі газети і всі Русини.
Дуже се важна для рускоі справи хвиля.
Треба ж, іцоби не пропала марно й крихітка
тоі морально! сили, яка тепер проявилася в
людіх усіх руских партій та всіх руских вер-
стов у почутю своеі кривди та в співчутю до
брата, за его кривду. Треба захопити ту мо-
ральну силу на міеці, треба підставити під неі
такий міцний груят, котрий не дав би йій про-
пасти, треба направити еі на такі дороги, за-
ставити еі до такоі праці, котра би виходила
в кориеть усего руского загалу. Ми не потре-
буете однако думати й поступити всі в усіх
справах, тілько ж мусимо раз найти межи
собою щось такого, щоби нас стало вязало. То
ж найперше -мусимо раз на завше прогнати з
межи себе партійну чи кружкову нетерниміеть,
мусимо стати на становиску вільноі обміии ду-
мок і переконапь, мусимо раз на завше поста-
новити, спорпі справи гюлагоджувати чесио й
6
мирно сами межи собою, а не, як доси. обср-
татися навіть до поліціі, вживаючи таких не-
чесних снособів, як доноси і т. и. Мусимо, далі,)
спільпо й неустрашимо боронити всяких люд-
ских і горожанских прав (у котрих містяться
й усякі слушні права націопальні), без огляду
на те, кому би в тім згляді діялася кривда,
прпятслеви чи й ворогови. Се загальні рамки,
в котрих паи усім можна буде вільно рупіа-
тися й порозуміватися. Що ж до сагаоі спіль-
ноі праці серед тих рамок, то мусимо всі го-
ловно начерти на екояомічні та просвітні на-
родні справи. В сих справах можна буде зій-
тися всім тим Русинам, у котрих справді на
серці народне добро, котрі справді бажають
пародного поступу. Таким чином Русинам
можна буде небавом утворити одну е.ильну,
демократичио-поступову партію, до котроі би
належав у весь руский народ і всі его при-
хильники з інтелігенціі. Аж тоді руска справа
стаие міцио на ноги, аж тоді будутъ з нами
чистилпся дома й за границею.
Ми з свого боку зробймо для того, що
зуміемо і зможемо і з сеі дороги не дамося
звести нікому. Нсхай же ж чесні та щирі лю-
де всіх инших партійних відтінків стараються,
щоби який ворог із боку кого з йіх прихиль-
ників, своіми обіцянками чи угрозами, від та-
коі згоди и солидарности рускоі не відвів, бо
власне тепер білыпе ніж коли небудь, ворог
той буде ходити помежи нас, „аки левъ ры-
каяй, искій кого поглотити..."
М. Павлин.
(Опопідаие жидівки).
Присвячено Наталіі Кобриньскій.
Ох цадик, я бідна жидівка, я все
В тобі іпанувала власть божу!
3 далеких сторін, із підгірських краін
Я з вірою к тобі прихожу.
Ох цадик, потіш ти мене, не гордуй,
Що я така бідна й недужа!
Без тебе міні погибати!.. Ратуй,
Ратуй мого бідного мужа!
I що ему сталось — не знаю, хоч вбий!
Я певно невинна, Бог видитъ!
Та тілько здаесь міві, цадик святий,
Всему тому справа е диб'ик.2)
Жили ми з собою, як Бог приказан,
Літ десять. Минали нас біди.
Сим тим торгували, торг добре ішов...
Зробили три „чесіііі кріди"3)
і) Цадик — чудотворпий рабій. 2) Дибик — чорт.
а) Кріда, — банкрутство. Лучаеся дуже часто, що
купецъ нопродасть узятий на борг товар, гроші схо-
I добре на них заробили. Вже ж я
Не дармо молилася Богу!
Дітей у нас трое, хотілось би йіх
Направить на чесну дорогу.
А втім приплило щось до мужа: почав
Мовчати і думать шо ночи :
Не спить, то зітхав, то встане, то щось
Таке несуразне мурмоче.
„Ти що се — питаю — Елькуно, не епиш?'
— Та так.., міні важно щось, Малко.—
„Чогож тобі важно?" — „Не знаю, а так
Чогось ніби страшно і жалко.® —
„ТьФу, що ти морочпш! Ти ясно кажи!"
Озлив ея. — „Ба, ясно, як би то
Я сам знав! Здавть ся, здоровий, а десь
Болить щось, гризе мене скрыто/
Все хочетъ ся думать про наше жите.
А що в иім було? Біганина
За крейцаром, здирство, ошука, брехня, —
А щастя — ну, хоч би година! —
„Ти стік ся !“ говорю. „А діти? Чнж ти
Не рад прпхилити йім неба ?
Хіба не здорові, не гарні ростуть?
Що ще за рожна тобі треба?"
— Ох Малко, сього міиі й страшно,
Трясусь мов від вітру перо.
А нуж иашим дітям не вийде в пожиток
Неправдой няжите добро? —
„ТьФу, тьфѵ, скостевів би язик твій 1“ кажу.
„Се що ти верзеш, оцапілий?"
— Послухай липі, Малко, а бачила тп,
Як вчора по вулиці бігли
Жиди, жиденята, кричали, ревли,
А по середині громада
Хлопів з патинами, з дручинем страшпим,
До суду вела конокрада?
А знаеш ти, Малко, хто той конокрад?
Герш Цвіліх. Ти тямиш, Берль Цвіліх,
Отець его склей в напіім міеті держав,
Склад всяких матерій і білих
Полотей... Богач був, і також збирав
I гарбав і грабив, о сипі
.
вае і заявляв, що стратив і не може платити итого.
Се й зовсся кріда. В таку справу мішяеся тоді еуд
і слідить, чи справді купецъ той стратив. Коли пока-
жеся, що збрехав, то ого караютъ, а як справді стра-
тив або добре ківці поховав, то пічого ему пе ста-
неея, і ее зовеся чесна кріда.
1
Все думав, для него на душу брав гріх, —
А бая, чим той спи остав нині 1
Ох Малко, і чиж то не ми довели
Тих Цвіліхів аж до банкрутства? —
„Здурів ти! — кажу ему, — адже нас суд
Очистив від того паскудства!'-'
— Очистив нае суд, та сумліне мое
У мене бунтуесь теперка.
Хто зна, може пасть вже рознята, що й нас
Пожре, як пожерли ми Берка 1..
Хто зна, може й наші так діти підуть,
Як Гершко, як Сура... Ох Малко,
Подумаю се, то аж серце в мні рвесь,
I страшно міні щось і жалко!..,
„Та цур тобі, — мовлю ему. — От найшов
Про що ще під ніч міркувати!
Лиш Богу моли ся і дурнем не будь,
То Бог нам не дасть погибати !“
I що я ему говорила, товкла,
Ні руш отих мислей прогнати.
Нуда его бе, помарнів, попіснів,
Снуесь мов не свій, мов заклятий.
Ба, чую, до Талеха1) став він ходить
I з ним о книжках розмовляти...
Аж світ ми затьмив ся, кричу вже ему:
„Що робипі, мешйеноватий!“
А він все свое: — Ні, не можна так жить!
Хібаж то ми пси а не люде^
Щоб гризтись і жертись отак? I колиж
Конецъ тій ненависти буде? —
Почав він ходити зовсім як дурний.
До склепу хоч ріж не загляне!
Почав упадати інтерес... Пішло
Жите поміж нами ногане...
Вже лаю і плачу й клену. — Та куди!
За шапку та в ноги! Й до хати
Вже на піч не ходить! Пішла я тоді
Усіх своіх кревних скликати.
I що вже ганьбили його, то й але!
Він мовчки, понурившись слуха.
А далі найстарший віком, мій дідусь
Як трахне його по за вуха!
А з другого боку поправив мій стрик...
Ой, ой, почалася содома!
Ну, ледви мій вирвавсь і втік. Минув день
Ба й тиждень — нема его дома.
г) Галех піп.
Шукаю, питаю — ні вісти ! Минув
Вже місяць, нема чоловіка.
Ба, й кревні розбіглись — на силу найшлп.
I слухай лиш, що за побліка!
У хлопа в селі він до служби нанявсь.
— Не верну до міста — говорить.
Тут ліпше. Бо лиш хлібороб заробля,
А кривди нікому не творить. —
Ну, іцо з ним балакать?... Звязали його,
I врадили, цадик, до тебе
Везти його й слізно благати: Ратуй
Сиріт в тій великій потребі!
Се дибик проклятий опутай його!
Найди, святий цадику, слово
Що е найміцнійше, закляте страшне,
I вижени ворога злого!
Нехай він проклятий его не мутить,
Спокійний най сон его буде!
Нехай те сумліне его замовчить,
Щоб жити віи міг, як всі люде!
28—30 серпня 1889.
Иван Франко.
НАРОДНА СОВІСТЬ.
(Оповідаие панича.)
Осінна негода страшенна; бідиі люде
в повіті ще сумнійпіе тягиуться з своіми отру-
бами та слабостями по болоті й плюті, до
нитки промоклі від великих дощів і надреглі
від холодного, ненастанно ревучого вітру. Не
хочеся вийти з хати, ані глянути в вікно.
Вечір. Я лежу за перегородкою коло
кухні і вже дві годині слухаю розмови стар-
шого учителя, Семена Андреіча про те, що
він гадае перелицювати свій старий сурдут,
котрий може ввійти за новий. Паи проФесор
даё приклади, коли справді перелицьовані сур-
дути входили за нові і т. д. Вітер вие за сті-
ною й телепае нею. Трібував я, обернувшися
на ліжку к стіні, впялити в иеі очи, щоби за-
снути — та годі!
До кухні входить чоловік. Кухарка, зу-
здрівши его, біжить просити у моеі мани кри-
хітку чаю і по дорозі каже міні, що той чо-
ловік еі далекий свояк.
— Семене СаФроничу! Що се ви в та-
кий час?,.. дивуе ся кухарка.
— Що ж діяти, матінко! Силоньки нема !
і з долйни і з гори така погань иде, що крий
Господи! — стрясаючи гуньку, повідае втом-
леним голосом Семен СаФронич. — Три милі
у таку плюту ввійти не солодко! — каже він
далі, лускаючи шапкою не то в одвірок не то
в стіну; потім іде до сіней, де довго витирае
чоботи і вертаёся, хухаючи в руки і пока-
шлюючи.
8
— О, Боже мій !
— Ви пішки, чи як?
— Аже, пішки. матінко, пішки, щб діяти?
— Що ж ви се коня жалуете ?
— О — о матінко, як би то ми жалу-
вали!... Нема его, коника, вже пятий день, як
увяли під ФОршпан; нема, матінко. Бог его
знае, коли пустятъ відтн! А наказ був такий,
іцоби в жаден спосіб не паятися, щоби накрузі
в місто... Ну, й нішли пішки.
— Що ж се вас, в якій справі ? — уви-
хаючись та роздуваючи самовар, питае ку-
харка. Кличуть вас, чи як?
— Кличуть, матінко!... Казали, тоти, що
також із села йіпли на се, на випис, та ка-
зали, що буцім то варту хотятъ із нас зробити...
Ну а в зайізднім домі гіовіли нам, що-ді когось
судити, чи що.
— А за що ж то судити?
— Та Бог еі зпае! Кажутъ, що-ді бабу,
чи що, якусь засуджують на Сібір за дитипу,
ну і варту-ді хотятъ поставити більшу. Бог
еі знае, матінко ! Там без нас розсудять... Я
вже у тебе, матінко, заночую? Попроси пан-
ства, чи не позволили би міні з ласки своеі
на ніч ? Вірь душі моій, ирийшов христяпии
у чужу сторону, хоть гинь! Куда міні ціти ?
Іззяб увесь... промок...
— Ось чайку вииете, сказала кухарка.
Гість подякував і онимпо додав:
— А ти от що, матінко — чайку, чайку...
а ти би... Чи нема у тебе, голуби», хоть
хлібця? Попроси-ко панства, матінко... Бог
ми осьде свідок, і дома то дітям майже кри-
шечки не лишив — щиру ти правду кажу!
Сором повісти, ишли дорогою — о зиченім
хлібі, так мп дай Боже! Та поки що оголо-
сять, то й тут, головопько бідпа, піти з торбами,
віриу ти правду кажу!
Гостеви дали хліба та капусти. Поки він
йів, поки токмився на печи спати, з попута-
ноі его бесіди я узнав, що чоловік той, що
прийшов о зиченім хлібі і не ыав кутика, де
би склонити голову, не хто ипший як будущей
судя нрисяжний. Через осінь та гук вітру
христянина злість бере. Паде на думку, чи
справді „діло“ — бажати, щоби людям пла-
тили, і чи не ліпше нічим не журитися, а жити
так як Семен Андреіч, що он супокійно хо-
дить по комнаті та росказуе про те, що сеі
неділі він не достояв до кінця служби божоі?
•— Чую, повідае: „паки, паки преклон-
ше...“ Я — марш із церкви, просто до пирога,
хе-хе! хвалиться він.
Росправа, про котру я вперше дізнався
від кухарчиного гостя, розпочалася за кілька
день у новій судовій салі. Слухачів зібралося
богато: назад усіх, на якійсь вишці, сидів мо-
лодший учитель врмаков, котрого дуже ще
любив Семен Андреіч і котрий з свого боку
ненавидів Семена Андреіча. врмаков пив та
та занедбував школу через те, що, по его думці,
з шкільиих киижок годі дітей людских вивчити
щось прямо кориеного для народу. Тепер вр-
маков сидів ув уиІФормі врукавах1); лице его
було пяне і пезвичайно строге. Та я звернув
головпо увагу на судів присяжних, що майже
всі були мужики. Якпйсь довгий та червоня-
вий міщан'ин, котрий з песмі ливим усміхом
позирав па своіх приятелів, що сиділи межи
слухачами, мав давати провід судям присяж-
нийі. Зиркаючи на товаришів, він немовби го-
ворив: — „Тай історія ж вам, хло, почина-
еся!“ На лицях мужиків-прпсяжних я завва-
жав тілько сум і страх. ІІроходячи но комнаті,
вопи старались ступати па пальцях, при чім
однако все таки оставались такі калужі, що
можна було вдуріти, особливо коли зверпути
увагу на строгий ногляд капраля, що не мов
хотів сказати: Ех ви, присяжні! вам у свин-
скій кориті хрюкати, а не до меблів!- При-
сяжні очевидячки розуміли як справедливість
строгого капральского погляду, так і те, що
над головами йіх як стій мае щось грянути.
Опираючися мркрими бородами в мокрі груди
гуньок, вони стояли перед пулыіітом з опу-
щеними вниз головами, дивлячиея в землю,
коли тимчасом отедь протопопа, приготовля-
іочися проводити йім присягу, вговорював йіх
коротенько.
— Встидайтеся! говорин він, потрясаючи
головою. — Хиба ж вп думаете, що можна
без кари Фальшиво свідчити?.. Так! Правда!
Перед лицеи людским Фальшиво слово иноді
заховуеся, але перед лицеи Всевишнього —
ніколи! Ні во віки віков!... 1 коли ми стра-
хаемося кари сего світа, то кілько ж крат
більше повинни ми стряхатися суду Божого!
Тим то заклинаю вас, щобисте судили по су-
щій справедливости, по сущій чести, по сущій
нравді, не Фальшиво, не... (тут голова суду
кашельнув) цілюйге хрест !
— Позвольте, перебив голова суду. — Па-
нове присяжні! Отець протопопа пояснив вам,
щб чекае. вас за песправедливий осуд на тім
світі. Тепер, з мого боку, я обовязаний вам
пояснити, що і в сім житю е за те кари, а
іменно...
Тут було пояснено, які за великі ті кари.
— I через те прошу вас, щобисте судили
по чистій совісти, казали тілько правду, па-
мятайте, панове, що суді — ви; що від вашого
суду залежить доля людиіш! Не лякайтеся
нічого, говоріть одну правду тай годі.
— Цілюйте хрест!
Після присяги, присяжні пішли па свое
міеце як передніе з погнюпленими головами.
Коли в салі настала тишина, з йіх боку чути
було зітханя.
Вивели підсудну. То була ряба, пегарна
людипа літ двацяти — трьох, зо старкуватим
жовтим лицеи і тусклими сивими очима. Вона
була в короткій арештантскій кожушипі і дер-
жала на руках дитнну, майже цицкову, що, * і
і) В Россіі всі школярі і цроФесори середних
і висхіих шкіл ходятъ в уніформах ; також учителі
иизших шкіл в урочистпх случаях убираютъ уиі-
Форми. М. II.
9
побач плюй побіч себе блскучий байіет, витягла
Д нему рученята. Жовняр хотів захмуритнся
і вже найіжив уса, але всміхнувся. Бабу ви-
нуватили за те, що втопила свою дитину непра-
ваго ложа. На запит : „чи чуеся вона винною?"
баба відповіла, що „ні". В тоні еі голосу і в по-
ведіпці не видно було ніякоі штучности: не
було ні силуваноі відвагй, ні вивчених від
адвоката відповідей; вона хитала дитину, зітхала
і, дивлячися в землю, покірно слухала, що
говорили свідки.
— Пішли ми на ріку, оповідала дівчипа-
свідкиня, — пішли на ріку проруб вирубувати...
Бо старий проруб у нас сусідскі баби відпяли...
— Ви говоріть тілько тс, що знаете в сій
справі.
Дівчина кашельнула.
— Прорубали проруб, коли се я нагну-
лась — дивлюся, а там щось червоніе. Поба-
чила я се тай кричу: „а ходіть же, кажу,
сюда, дівчата, на щасте витащимо!“ Стали від-
дирати від леду, а там... дитина умерла! —
закінчила вопа тихіеенько. — Білыпе нічого!
— Білыпе нічого?
— Нічого! Дали зпати до иоліціі, нас за-
писали, дитину взяли до шпиталю. Білыпе не
знаю!
Виступила друга свідкиня: то була ви-
сока міщанка, в літах, із довгим носом на су-
хім та жовтім лиці і великими випуленими
очима. На запит, чи знае вона підсудну? —
свідкиня відповіла грубый і різким голосом:
— Та якже бих не знала, ваше высоко-
благородіе ! вона міні й доси два рублі еріблом
винна. Добре знаемо!
— Коли вона у вас була на кватирі?
— Як була в злогах. То вона тоді за
жовнярем бігала... Н-ну, жовняра я знала, тай
приняла еі, яко добру... Ну, а за мое добре
серце..,
— Що ви знаете про дитину?
—- Та втопила вопа еі, тай годі! Бо то
велика шельма, ваше еиятельство... Вона до
теперіеько не може міні, хоть би по гривен-
нику*) в місяць, отих двох рублів...
Свідкиня була зворупіена.
— По чім же ви думаете, що власне
вона еі втопила?
— А по тім, що дуже добре знаемо се
діло... Живши у мене, вона все дитині не рада
була, потечися йій від ди-цини ніяк, а вопа то
любить, правду сказавши. Вона у мене два
міеяці жила з дитиною, на моім харчі. Я жінка
бідна; міні ні відки взяти. А тепер от, хиба
то міні радіеть за своі гроші. та по судах хо-
дити ? а нехайже би вона була радше тоді
йшла, куди знала... (Свідкиню просять гово-
рити про справу). Отже жила вона, жила
у мене, коли се приходить до мене одна моя
знакома: „Чи нема, каже, у вас дівчини гар-
ноі? — міеце е.“ А вопа, Малайка, — „я!"
мовить. — „Та в тебе дитина. Хиба ж так
*) Гривеяник — 10 кояійоЕ; у рублі копійок 100,
в копійці теяер I і чверть крейцаря. М. И.
можна в блягородний дім ?“ — „Та я, повідае,
віддам дитину кумови на виховок: до мене кум
прийіхав, я, бачнте, его здибала сегодня." Зна-
кома каже: — „Коли так, то квапся, там че-
кати не будуть, за два ерібні зараз друга
с иідскоком піде." Ну, вона як стій зібралася
тай иішла, і дитину взяла, а приходить уже
пізно в ночи, і без кожушини, і вже дитини
з нею нема. „Віддала!" повідае. „Ну, кажу,
слава Богу!" Я йій завше добра бажала, ну
вопа міні хотьби... Иде вона рано на службу.
Днвижся, новідаю , Маланко, не забувай на
мене, стару, діетанеш — віддай!“ А вона...
Слухаю, ваше еиятельство! Прогрішилам! Ми
не вчені на таку розмову. Отже й пішла вона...
а в вечір зайшов до мене знакомий цирулик...
„Що то, мовить, вчера я вашу Маланку коло
ріки за каплицею здибав і з дитиною і роз-
дягпену? В таку, повідае, пегоду вона може
й дитину заморозити." А справді була негода...
метіль та курява, та й студено. Тут я й по-
думала... коли чую, стали гуторити — найшли
неживу в ріці; иобігла я, дивлюся, а то ди-
типа жовнярска! 6і, значить... Я добре знаю,
що вона рубель у панства, скоро прийшла,
випросила, ну вона міні — хотьби...
Нічого більше зворушена свідкиня ие
вповіла. На свою оборону підсудна сказала,
щс вина справді була на кватирі у свідкині,
але не мала й надіі вирватися від неі.
— До внівночи і по впівночи — все ба-
люються ! Я лежу слаба, хора, а довкруги мене
та іцюють, бо то вона, ваше благородіе, не-
гарпим ділом займалася...
•— То не твое діло судити! — перебила
свідкиня, схаплюючися з кріела. — Мій хліб
може трохи й тяжший від твого!...
Не вважаючи на дзвінок голови суду,
вопа кричала далі:
— Я як вовк бігаю за своіми справами,
тай то мало коли бачу хліб! Що дадуть міні
дві копійчині на оліець, то з того чей не за-
богатію!
Якось свідкиню усадовили на міеце.
В слабости підсудна не могла робити
богато, а вее таки еі наганяли і вона на силу
мусіла ходити заробляти на дни. Ті гроші від
неі відбирали. Серед такоі муки, почувши, що
е міеце, підсудна так ізрадувалася, що збре-
хала, буцім-то до неі прийіхав кум, а вона
на правду иобігла шукати чоловіка, котрий
би згодився приняти еі дитину на виховок.
Поблукавши дві годині вулицями зовсім да-
ремне, вона хотіла-було підкинути дитину, та
жаль йій стало, коли подумала, що дитина
може замерзнути, бо в вечір народу на вулиці
майже не бувае і дитини можуть не побачити.
Нарешті вона здибала стару бабу, тілько за-
була, яка вона з лиця. Вони розговорилися,
і баба сказала, що возьме дитину з тим, щоби
підсудна дала йій кожух. Підсудна готова була
на все і дала кожух; але тоді баба хотіла
дізпатися, кілько можуть дати за кожух, і по-
била до якогось знакомого оцінити его, а під-
судна осталась і чекала з дитиною на ру-
ках і в одній сорочці. На дворі була метіль
10
та заверуха; щоби сховатися від негоди, вонасхо-
валася за дзвіпницю, і тут еі здибав цирулик.
Баба вернулася вже без кожуха, проклинаючи
якогось чоловіка, що пехотів зачекати йій за
довг і, оцінивши кожух, не хотів уже віддатн.
С іірокльоном баба взяла дитипу і повідае:
„Ще замерзне — ховатп треба. Де возьму?"
Однако взяла і сказала, де мепікав, але під-
еудпа у неі не була.
— Чому ж ви не були у неі?
— Ніколн було, ваше благородіе! Та
знов і небавом показалося, що дитина мертва.
— Яким же чином дитина впипилася
в ріці?
— Та мабуть, що замерзла йій на ру-
ках, то вона еі й кинула.
— Чи не тяните хоть, яка та баба була
па лице ?
— Не тямлю, батеньку, тоді голова хо-
дором ходила. Не тямлю ! Все тілько думала,
як міні вилізти з тоі безодні. А тут пішла
па службу, спершу пе привикла... роботи
богато...
— Коли правду знати хочете, — знов
промовила строга міщанка, то йій не то що
спершу, а тілько те одно , що опять заваго-
тіла — от що, коли вже правду казати!
Підсудна мовчала і шушукала па свою
дитину.
Випитп скінчилися; настала нерерва для
наряди присяжних. Всі вийшли на коритар.
Ермаков, штовхаючи приятеля в бік, квапивея
до дверей і, понуро дивлячися в землю, бор-
мотав: „гірка, бра, гірка, гірка справа... гірка!"
Ноштуркуючися на коритари та чекаючи
на вирок, я мимохіть иригадав собі цілу істо-
рію про те, як одна бідна баба серед ііайпиль-
нійшого діла шукала в ночи загубленого в бо-
лоті мідяка, і мені страшенно жаль було під-
судноі, особливо, коли нагадай я говірку ку-
харчішого гостя — „таи розсудять." Міні хо-
тілося втечи куди-небудь, коли суд вернувся
до салі, але я заглянув туда і вчув :
— Не видна!
Зараз нісля того на всю салю роздався
заглушуючий крик:
— Бра-а-во-о-о-о 1
То горланип Ермаков. Оглянувшись, я ио-
бачив, що возьні вже тащили его за ковнір
на двір.
-- Гурра-а!... грсміло по коритари над
усею виходившою з суду товпою. Кругом живо
бесідували. Тут ішли і слухачі, і нрисяжні,
і судовики.
— Признаюсь, говорив одпн із судови-
ків, нелегка справа! Дуже, дуже нелегка !
Я йім повідаю : „так“ чи „ні“? — більше нічого
не треба, більше нічого“1 А вони свое: „Бог
з нею!" — Та зрозумійте ж ви, кажу, панове,
що тут не Бог з нею, по Господь з нею,
а винна чи ні ?“ — Мовчать. „Ну, як-же" ? —
„Господь з нею!"
— Ну, щож такого великого I завважав
пошепки якийсь мужик. •— Адже й так наму-
чилпся еі в тюрмі. Господь з нею Iе
Так скінчплася росправа.
. . . Хоть як заглушуючий був крик Ер-
макова, але тоді я зовсім розумів его. Справді,
під купою бід, прибнтости, темноти народа,
заховані світлі надіі, заховане живе, добре
слово. Вертаючи з суду, я пе зразу шшрв до-
мів. Довго гуляв я по міеті і за.міетом і гарпо
міні було на душі.
Я ходив дві годині і втомлений вернувся
до дому. Семен Андреіч, що дізнався про все
в суді і був у нас, міркував про п, ступок
Ермакова от як:
— Вже ж я ему вкручу голову, тому
чортови проклятому!... Ну пом-милуйте !... Нові
суди — і па цілс горло!... На що ж се по-
хоже ?!
Зворушений, він розставив • руки, прій-
шовся по комнаті і додав:
— Ну, хочепі палитися — ну, нажрися
дома: ніхто тобі не боронить ! Всему е міра
і граница, а то... нові порядки... і дурний , як
постіл !...
Гліб Успенский,
ЯК МЕСЯ СЕЛЯНАМЛІБОРОБЛІ У ГАЛИЧИНІ!
Говорім хоть куда, а все таки найстар-
ший над чоловіком голод та холод. Найперша
річ для кождого чоловіка е , іцоби мав чим
себе й своі діти проживити та одягнути і від
етудени захистити. Чоловік, як то кажутъ,
духом: божим жити ие може, але тусить
тяжко працювати й боротися з землею, щоби
роздобути ербі той куеень хліба. Вся праця
на світі, все тото гароване на ріли та коло
плуга, весь той тяженький труд на роботах
та всіляких Фабриках, усе, де лишенъ той
бідний робітник свій піт ііроливае, все роно
лиш на то, щоби люде мали е чого жити.
Але ж не кождому однако гіркий той куееиь
хліба. Воно вже на світі так склалося, що
богато людей такой без роботи або за легонь-
кою роботою жиють у гаразді та в достатках,
бо Другі на них працюють,' а инші знов бід-
няги тяжко роблять та гарують від дбевітку
до пізноі ночи, а однако власне що з голоду
не гинуть. Таких бідняг — робітників багато
білыва сила на світі. Вони небожата своіми
чорними руками оброблюють усю землю на
світі, з йіх рук ідуть усі маетки на світі, але
вони сами мусять в біді жити. На таких чор-
них робітниках стоіть кождий край, хоть не
в кождім краю однакий лад роботі. В одних
краях найбільше роблять люде коло землі
і ввесь маеток добувають своіми руками з рілі.
Такий край називаеся рільничий. В инших
зиов краях працюють найбільше по Фабриках
та всіляких варстатах, у котрих робітники
вироблюють всілякий край (товар, мар®у),
11
с чого складаються величенні маетки. Такі
краі називаються промиеловими. Від того, чи
край рільничий чи промисловий, іде трохи
инакше жите робучого люду, але чи сяк чи
так, то все ті люде, що роблять чоряу роботу,
жпвлять і себе і цілий край.
Так само і наш край, Галичина, край
рільничий, де жиють селяне хліборобн, в одяій
стороні Русина, а в другій Мазури, стоіть
також па тих робітняках-хліборобах, що ціле
жите свое пораються коло святоі землиці і го-
дують із неі майже весь край.
Придивімся теперки хоть стоверхи, як
то жиеся там пашим хліборобам, які в них
гаразди та достатки, що вони мають за свою
тяжку працю?
Край наш, як сказано, е краем рільни-
чим і більше як три четвертина всіх людей
займаеся господаркою. Всего народу в на-
итіи краю е близько пгіеть міліопів, а с того
більше як півпята міліона рільників. Земля
в нас поділена поміж двора і сслян і то так,
що на двора нрипадае ментпа половина вссі
землі, а іменно : двори мають білыпе як пів-
шеста міліона моргів, а селяне трохи меише
як пів-осьма міліона моргів, в тім однако ліеи
майже всі належать до аанів, бо селяне всі
до купи не мають і десятого паю тих ліеів,
що пани. Хоть ніби мужицкоі землі трохи
більше як панскоі, то однако на одно му-
жицке господарство нрипадае дужс мало, бо
коли на одип обшар двірский нрипадае гурт
на гурт білыпе як тисяча моргів, то на одно
мужицке господарство, як би всю мужицку
землю однако розділив, нрипадае ледви пять
моргів. Земля , той куеник рілі. то найваж-
німша иідстава житя наших хліборобів. У нас
усі селяне хлібороби жиють лишенъ с, самого
господарства коло землі. Иншнх способів,
щоби жити, у нас но селах зовсім нема. Про-
мислом і реміелом наші мужики не займа-
тоться, хіба лиш тілько, що де куди сами му-
жики роблять собі полотно та вншу одежину.
Коло тоі роботи пораються пайбілыпе жінкн
і звичайно лишь тілько, що для домашноі че-
ляди треба. Але й той домашний промисл
уже дуэке скоро гшіе. Чим більше мужики
бідніють, чим скупійше землі, чим більше
мусять наші мужики ходити но зарібках та
чужих роботах і не мають способу ані часу
виробліовати собі одежину дома, то що раз
більше наш мужицкий, домашний промисл
упадае і що раз більше розходйться між на-
родом крамщииа з усіляких Фабрик та загра-
ничних варстатів. Ще трохи дихае народний
промисл у гірских околицях, де нема землі
і люде не мають иншого способу до житя,
але тутки всякі лихвярскі пявки тримають
усе в своіх руках так. що бідний зарібник
майже з голоду вмирае. Так одже у нас
усіх мужиків годуе лишенъ сама земля, а вид-
ко то найліпше с того, що як лишенъ котрого
року хибне урожай, то зараз показуеся в ці-
лім краю страшна голодова нужда.
Кількож тота паша землиця на рік уро-
дить, чим вона згодуе тих мужиків? Як ся
показуе з рахунків Міністерства рільництва
і в Відни та Виділу краевого ві Львові, то весь
і збір іс цілоі землі в Галичині з рілі, с пасо-
| виск і с сіножат і з городів разом не вартуе
навіть 350 міліонів зол. на рік, а хотьбиемо
навіть узили високо й порахували 400 міліо-
нів зол., то вийдс політок з одного морга, ра-
хуючи зерно, солому, сіно, огородину й то,
що на худобі с паші приросте до купи разом,
на сорок і кілька зол. річно , приміряючи до
тоі ціни, яка е в нас сими роками. Возьмім
теперки па увагу тото, що мужицка земля все
меише родить як панска, бо мужик на ма-
леньких кусниках но може ані потрібноі
худоби тримати ані так землі'справити, як
дв’р, то виходить, що з мужпцкого морга
поля буде ледви сорок зол. політку. ’ Рахунки
на примір ноказують, що двірска земля
вже найменше о пяту пайку більше на морзі
вродить як мужицка. Розуміеея, іцо тих сорок
зол. з морга, то не е чистий дохід, але в них
порахована й уся робота й зерно і вартіеть
уживаноі худоби та приладів господарскпх.
Як сказано, нрипадае на одного мужика
газдівство в 5 моргів землі — отже всего по-
літку на одну мужицку родину виходить 5 ра-
зи но 40 зол. або 200 зол. річно. С тих 200 зол.
треба заспокоітн: і па пасіне лишити , і ху-
добу удержати, і рілю на рік справити, і ви-
годувати себе та цілу родину через рік і оде-
жину справити і всякі податки та тягарі по-
платити, а також і довги силачувати та про-
цента платити. Відрахуймо насамнеред че-
твергу пайку усего політку на удержане
господарства: на наеіне, на удержане худоби,
на направу приладів господарских, — то.зна-
читъ 50 зол., отже лишило ея лише 150 зол.
Кождий господарь знае добре, що четвертини
політку навіть за мало на тое, але ми вже
умисне менше рахуймо. Тепер відрахуймо
тутки на всілякі додатки грэмадскі, иовітові,
шкільні, іпарваркові, такси, штемнлі та инші
публичні тягарі і оплату процентів та рат
довгів. Всіх таких дачок, а також податків,

12
що платить СП за сіль та тютюи, від наФти,‘Яе мають, а лише пісною бараболего та бор-
від горівки, вийде разом на кожду родину вту-
жпцку, рахуючи на всіх однако, що найменше
30 зл. на рік. Таким чином лишаеся отже на
кождого господаря по 120 зл. па рік, з чого
мае він виживити себе і жінку і діти. Так
як ми тут норахували всіх госнодарів до купи,
то виходить но чотири душі на одну родину.
Тих отже 120 зол. лишався на ціле жите на
р?ік для штирох душ, т. в. двое старих і двое
дітей. Аби вже як мізерно жити, лише хлібом,
бйраболею та борщем, то всеж таки треба ]
хоть найменше тих ііівтретя шіетки на день,
на йіду для тих чотирох душ, що виноеить на
рік більше як 90 зл. Лишаеся отже ще 30 зл.
на рік на одежину для себе, для жінки і для
дітей і на всякий справунок, що треба до
хати. Так, як воно т}т вираховано, то вже
менше майже й не може бути, бо й так вже
виходить тото жите бідне, мізерне, що от ледви
ся дихае. Треба цілий рік намагати найбільше
бараболего та нісним хлібом, а скоромина,
то хиба про вслике свято, Алеж ми доси ра-
хували так, якби то вся мужицка земля була
розділена но рівні на всіх, так щоби на кожду
родину припало по пять моргів землі. Однако
воно так не е, бо в у нас вправді й замож-
нійші госнодарі, але в й дуже богато таких,
що й тих 5 моргів не мають. В нослідиих
роках, особливо від коли право позволяе му-
жицкі грунти ділити, роздробвла ся дуже
у нас земля, так що теііерки в цілім краю
близько половина усіх селянских родип мае
менше як но 5 моргів, друга половина мае за
то потроха більше. Так отже половина му-
жиків хліборобів в Галичвні не мае навіть
тілько на жите, що доконче треба, аби з го-
лоду не пухнути. Половина паших мужиків
все з року на рік голодув і мусить голодувати,
бо не мае на чім вижити, а друга половина
мужиків хоть як так дихае, то однако жие
так бідно, як мало де в котрім краю. Та по-
ловина паших майже безземсльпих мужиків
ратуй ся як може зарібками та службами по
дворах, та инших роботах. Алеж гіркі, та не
понлатні у нас зарібки. /Великого промислу
та Фабрпк у нас дуже мало а цілий заробок
то лише на панских ланах. Платня робітника
у нас усюди дуже мала, від 15 до 30 кр. на
днину так, що з самого зарібку, якби не мав
хоть кусник свого грунту, в жаден спосіб би
не вижив. Нещасливе ж то жите тих наших
безземельних мужиків-робітників. Самі зна-
ете, як то жвеся. Половина майже кождого
І щем живлять ся, а скоро ми то й на Великдень
I не кождий побачить. Стара, лиха одежина
! дірами світить, а в хаті діти босі, голі і на-
। віть верітки нема. Такоі бідноти або, як то
звичайно називають пролетаріів, множить ся
у нас чим раз більше, бо й усі наші селяне-
хлібороби так зі всіх боків притиснені, що
і чим раз більше сходять на біду, і всім йім
I грозить однаке лихо.
Та хоть як воно тепер нрикро простому
народови, хоть як тяжке жите его, а однако
можнаби его поправити, як би то всі селяне-
мужики зрозуміли, що в едности йіх сила,
Іі якби за кождого своею справою всі гуртом
крепко стояли. Багато — багато далоби ся
змінити, много тягарів моглоби ся селянам
вменпіити, неодні кривди далоби ся скасувати,
коби лише всі селяне-хлібороби піймили добре,
як своеі нравди добявати, ся, і коби всі ра-
зом за своею мужицкою справою стояли.
Наша конституція признае кождому чолові-
кові рівне право, і позваляе кождому станови
в законній дорозі доходити поліишеня своеі
долі. Та й мужикам признае конституція
окремих заступників у соймі і в раді держав-
ній, а окремих заступників иншимстанам. Отже
вже наше право признае що за себе повиннн
сами мужики дбати а не спускати ся па инші
стани. На світі нема нічого вічного , все
зміняе ся, так само чейже й теперішна му-
жицка біда не буде вічна, і колись буде
инакше. Була всіляка біда, от якби хоть пан-
щина, та минула ся, — так само перемине' ко-
лись і така велика біднота простого народу.
Лишенъ, як кажу, треба ироевіти та твер-
доі едности поміж всіми селянами-хліборо-
бами. Яквсі робітники-селяне сотворять кріпку
мужицку партію, і при кождій нагоді будутъ
лише таких людей вибирати і нідперати, що
лише за хлопекою, мужицкою справою вірно
стоять і як самі мужики селяне будутъ зай-
мати ся справами цілого краю і всего прос-
того народа, то поволи в правній дорозі по-
усувае ея одна кривда за другою, і доконче
полекшить ся тому бідному народови. Від вас
отже, Ви чорні хлібороби, заложить Ваша доля,
та лише не тратьте надіі а кріпко совокупно
ступайте на перед до .світла, до правди, —
а як і що буде треба робити нашому простому
рускому народови в кождій окремій справі,
то Вам газета „Народ“ буде розповідати.
Д.
села, то такі бідаки, що иавіть чорного хліба
13
Про емігращю наших людей.
Незавидна доля наших робітних людей
в Галичині, про котру сказано в понередній
статі і в загалі плохмй еконооіічний етан Га-
личипи, силуе наших людей шукати зарібків
за границею краю. Найекорше стали наші
люде ходити на зарібки в Румунію та в Рос-
сію, імснно до південних губерній, як до Бе-
сарабіі і т. и. украйінских губерній. Але зра-
зу вони вертали назад домів. Аж десь від
1875, звісного голодного року, наші господарі
з близших до Россіі галицких повітів, зачали
спродувати своі господарства та виселятися
вже більше на північний захід, I то, поза-
кілысо доеи звісио, до Волинскоі губерніі, що
також на Украйіні.
Та гірка доля тих наших людей. Вони
найперше стратили дома на тім, що дешево
попродали своі господарства, котрі загорнули
в своі руки не-робітні Жиди; потім деякі
з них, як напр. ті, що виселялися 1884 та
1885 р. мали кривду від россійскпх урядни-
ків на коморі, що позабирали від них за всякі
госиодарскі знадобн мита по кількадесять ру-
блів, а подавали квіти на кілька рублів або
й зовсім не дали. Отже па місці комісія
з жандармами поснисувала та потаксувала ті
річи яко контрабанд. Неприхильно приняли
наших людей й селяне украйінскі через те,
що йім самим тяжко за землю та зарібки,
а тут ще й нащі Галичане стали йім поперек
дороги. Але найгірше лихо чекало наших га-
лицких селян від тамтих дідичів, по найбільшій
части Поляків. В деяких повітах Волинскоі губер-
піі наші люде таки покупували від дідичів грунти
на оплату, але в Россіі заграничним людям та
ще й не православно! віри, не можна інта-
белюватися на грунти, то наші переселенці
муеіли з дідичами поробпти контракта у иота-
рів, що ніби то берутъ ті грунти тілько в аренду,
і то на 12 літ. Деякі безсовісні пани пости-
гали . від переселенців рати за оплату, а по
12 літах сказали, що то таки йіх земля; де-
яким знову поземельной россійский банк за
довги поліцитував грунти, в тім чиелі, розу-
міеея, й грунти, що обробляли наші пересе-
ленці1).
Але найбільше панів таки и не казали
нашим перееёленцям, що продаютъ йім грунти,
тілько справді повіддавали в аренду, і то зра-
зу за малу плату, а потім, коли земля стала
ліпша, то по 12-тн літах домагалися далеко
білыпоі плати, на котру селяне пристати не
могли, так що йіх цілком зігнано з землі. Та-
ке росказано власне в украйінекім місячнику
„Правда" (1889 ч. 9) про осаду Ліонію, Верб-
скоі громади, Володймирского повіту, де, по
словам дописувателя, В. Б., велика сила га-
*) Про переселенців з 1884 та 1885 р. дивіть
у „Батьківщині" ч. 5 з 1889 р. статю „Галицко-рускі
селяне в Россіі,“ ияписану після 23 та 24 ч. моска-
льофільскоі коломийскоі „Русской Рлды“ з 1888 р.
лицких мужиків. Перед 15 роками дідич Ціш-
ковский віддав нашим людям в аренду сосно-
вой ліс на пісковатім грунті з тим, щоби зру-
бали ліс, побудували собі з него помешканя,
викорчували зруб і затим уживали грунт за
1 рубля 10 копійок плати від морга на рік.
Наші люде страшенно працювали коло того
поверх 6 літ, заки земля стала яко-тако ро-
дити і вони могли з неі платити аренду. Але,
минув 12-літний контракт, а дідич заявив йім,
що як будутъ ему далі платати по 3 рублі
від морга на рік, то віддасть йім аренду на
дальших 12 літ, а як ні, то він йіх знати не
хоче. Наші люде на те не пристали, подали
в суд жалобу і справа провелася ще 3 роки.
Але тогід вийшов з найвиспюго российского
суду наказ, щоби наших людей з кольоніі про-
гнати а землю і все господарство віддати ді-
дичеви. Наші люде того добровільно зробити
не хотіли, тоді 25 л. липня прийшла на них
поліція з 30 людей, щоби йіх силоміць про-
гнати, але й вона не могла нічого вдіяти, бо
протів неі стала тисяча народу. Виступили
не тілько ті, котрим речинець контракту скін-
чився, а в загалі всі кольоністи, котрі арен-
дували землю від того дідича, та й собі спо-
дівалися такоі самоі долі, і то виступили не
тілько паші галицкі мужики, а й робітві Німці
і Поляки, котрі в загалі там живутъ дружно.
Спільне небезпечснство ще міцпійше звязало
йіх до купи. Вони зібрали ся в одну гурму,
иеначе збори, на котрих чути було то німецку,
то украйінску, то польску бесіду. Але найці-
кавійіпе те, що найбільше боронив справи всіх
тих покривджених людей циган, що сам не
мае пі грунту ні хати, тілько молот та ко-
вадло. То він дав усім кольоніетам знати, що
на них прийде поліція і намовив усіх тих ро-
бітних людей ріжних народностей, щоби по-
дали собі руку і спільно виступили в своій
обороні. Він же вів перед і на зборах в очах
поліціі, котра то просила то грозила людей,
щоби забиралися з господарства. „Не можна
батечки, так грабувати 1 вигукував він ци~
ганскою вимовою,—-Дайте, батечки, людям часу
упоратися з жнивами та зиайти собі який при-
тулок... Земля повинна бути не панською,
а божою та того, хто іі поливае своім потом !...
Досить с пана і тих 1 р. 10 кои., що платять
ему люде і що добуті тут крівавим людським
потом гроші росходяться по заграницях на всякі
принді та примхи." *) Поліція вжехотіла було ки-
нутися силою викидати людей с хати, але протів
неі виступила гурма жіиок і дітей. „Не пуста-
мо в хати, не пустимо грабувати! Хіба по
нашим трупам і по труцам наших дітей увій-
дете в хати і впнесете що звідтіля 1“ верещала
вся тонна. I поліція побоялася тим більше.,
що осторонь були зібрані чоловіки, — Русини,
Німці і Поляки, — серед котрих аж клеко-
тіло. Поліція почекала, аж доки люде не ста-
ли росходитися, і тоді по дорозі йіх арешту-
і) Наводимо сю бесіду до слова з уклзаного
числа „Правди,"
14
вала та загонпла до всрбского арсшту, до шід
йіійпі порядно збпткувалася. Так арештовано
14 наііголовнійшпх людей а то 12 Німців,
одного Русина і того цигапа. Иотім, щоби
розбити кольоністів, то иоліція стала йіх кли-
кати що дня но кількадесять людей, ніби то
на карту до вербскоі громади. Арештантів зай-
милп в Володимпрску тюрму, де вони мабуть
і доси еидять, окрім цыгана, котрого увільнено.
Сей бунт наіпих людей снільно з дру-
гими робітпими людьми тягея дві неділі і не
скіпчпвся кріваво, се б то війсковою екзеку-
ці<-:ю, — ян то завше в Россіі бувае, — тіль-
ко через то, іцо волннекпй губерпатор, яйпйсь
вмдко людский чоловік, велів утихомирити як
кольоністів без війска. Та корысти для кольо-
ністів не пш'ішло з того ніякоі, бо иіеля пер-
шого запалу, зпаючп дуже добре, що за такі
бунты в Россіі Сібір і каторга, кольо-
иіетл напіі зрозуміли, що нічого не вдіють.
Пан конче домагався но 3 рублі від морга,
вопи більше не могли дати як по 2 рублі,
і мусіли покинути хати, незібране з поля
збіжс. котре собі взяв дідич через те, що-ді
посіяли его без его дозволу, і муоіли з жіп-
ками та дітьми ніти в евіт за очи. I то власне
тоді, коли вже й украйіискі мужики і, як
бачпгао, ііавіть чужі люде стали наших селян на-
впдітн. Бо то давнійше наіпих людей навіть не
хотіли приймати до громади. Тепер же, від
лпппя 1889 р. йіх скрізь попрішисувано до
громад і, коли йіх де, богато, то можуть
собі впбирати но одному або й по два ради!
до помочи Громадскому війтови, так іцо вже
було би кому за ними й обстати. Ало ж бо
й тамоппіі робітні люде не можуть наших в та-
кпх елучаях оборонити, бо з ними ж таке саме
вирабляють. Така сама доля, як нещаенпх
Ліопівців, чекае всіх наіпих нереселепців на
Украйіиі, бо чим красше вони оброблятъ землю
і загоеиодаруються, тим більшого чиншу бу-
дутъ домагатиея від пих пани, і тому ніколи
не може бути кінця при таких порядках. Адже
ж так само териіло від панів кількасот тисяч
т. зв. чиншовнків, що іце за панщини аренду-
валн від польских панів грунты...
Не ліпіие й тим пашиві людям, що йдуть
у Россію па зарібки, именно Гуцулам, .що ці-
лимп партіями наймаються на зиму до ліео-
нпх робіт, головно на Волнні і Поділю рос-
сійскій1), та тим, що идутъ на зарібки в західні
губерній Польскі газети в Россіі пишутъ влас-
но , що остатпим чаеом до західних повітів
Гродненскоі губерніі стали находити за сіль-
екпх робітпиків галицкі селяне, именно Ру-
сини. Вони стаютъ на роботу за мешпу плату
ніж міецові селяне, котрі через те слушно
й парікають на наших, що відбирають йім за-
робок. Тепер можна подибати галицких Ру-т
синів у мпогих більших маетках. Наймаються
вони за парубків і пыльно працюють. Дсякі
!) Дивіть „Червовую Русь" ч. 259 з 1889 у.,
яДѣло“ 1889 ч. 272 і „Кшісг ІлгэѵзІсѴ1 з 1889 я 9 ли-
стопада та 18 грудня.
маеткп мають по кільканацять родпіг Русннів.
Но середпні плата йіх така : ііарубок із ро-
диною діетае на рік 20 до 22 рублі. готовимп
грішмп і 8 до 12 шанків (майже 6 до 9 кір-
ців) жита, ячменю, гречки й гороху, що вар-
тують загалом 24 до 36 рублів, так що ра-
зом такий парубок із родиною діетае 44 до
59 рублів у рік або 4 до 5 рублів у міеяць або
14 до 20 коііійок у день. Мае він іце право
вигнати в поле з папскою худобою одну без-
рогу, а за удержапе корови мусить платити
панови 14 рублів у рік. Парубки Ру сини не
жонаті роблять за харч і за 20 рублів у рік,
коли тимчаеом міецевий не етавби за нарубка
пнакігіе як за 25 до 30 рублів у рік. Мсшканя
тих иаших парубків дуже тіені, нехарпі и не-
здоровъ Пани передніе оброблялнея наемными
рэбітниками з боку, то й не малы нотрібпих
иомешкань, тепер же загадали инакше госно-
дарити, а. именно оброблятиея сталими на рік
згоджепнми наймитами, то й будують для пих
помешкаия. Проживаючі в Гродненскій губер-
ніі Гусинп впглядають дуже зле : бліді, худі,
безкровні і нрибиті духцм. Живляться як най-
гірше: мясо йідять раз або два рази до року,
так що в однім селі навіть йілп мясо зі здох-
лоі .корови. Сс ж, як звіено, у Русина остат-
па річ.
Окрім того, з рускоі частиші Галпчини,
головно з Терпопільского новіту що року вн-
ееляеся дуже богато людей та осоляеся в рос-
сійскій Полыпі здовж Висли до Варшави, а то
яко рознощики краму або дарабники, що го-
нять до Гданьска дерево, пшеницю і т. и. Най-
білыпе тих наіпих кольоністів е в Люблинскій
губерніі, де можна навіть землю.’ вдвое дешев-
ше купити, ніж у нае. Кілысо власне е наших
галицких робітнпх людей на Украйіиі та
в Польщі, того ніхто не зная, бо доси йіх ніхто
не сппсував. Аж тепер росеійекс міністерство
справ шіутрііішик вивідуеся про галицких по-
лны, що тепер у россійскій Полыці. Жаль, що
вопо ж не вивідаеся докладпо й про тих, що
па Украйіиі.
Та, па сім ще не конецъ. Напіі люде,
з Галпчини та з Угорщини, як звіеио, вандру-
ють на зарібки в далский світ, у нівнічну
Америку- Про егаіграцію наших людей в той
бік та про йіх жите в Америці, ши вже довить
докладно написали в 1 ч. „Товарища" і ще
пашішемо в „Народі". Тепер же скажсмо
тілько, що й до Америки наіпих робітнпх лю-
дей з Галичины та з Угорщини иде дуже бо-
гато, — йіх уже 1889 р. налічувано па міеці
до 20 тисяч душ, — і рух той наших людей
до Америки чим раз більше змагаеся, дарма,
на австрійскій та прускій границі іюни здавна
муеіли проходити через чистилище всяких ошу-
капців, що йіх обдираютъ та виробляють
з ними таке, якби то було в якій пебудь Россіі
або ще в дикшім краю , а не в копстнтуцій-
них державах 1 Тепер власне судятъ частину
з велнчезиоі бандп тих оприпіків у Вадовицях,
па Мазурах. Коли скінчнться росправа, що
ведеся вже більше як міеяць, то й ми напи-
піемо про той славшій па внесъ світ ггроцес.
15
ж е и і ё г о к с р в а в и м г р о ш е. м т і л ь к о
для его ироевіти, для его нодвпг-
пеня, і такнм чином хоть довкола церков
ізгуртують і паших робітних людей в один —
одиісінький иоступовий гурт. Послужіть, бра-
тя, для всіх Русинів-Украйінців за приклад,
як повиннося дбати за народ; покажіть, щб
може інтелігентний і робітний Русин при лов-
кій волі. Не один із нас благословив бп долю,
як би ему вільно й можна було так нрацю-
вати для народу, як Вам...
ІИ. Павлик.
Тепер же завважаёмо хиба лига тілько, що й
црокураторія державна і всі инші висші власти
в Аветріі та па Угорщині, слідом за внсіпими
веретвами особливо в Галичині, твердить, що
цілий той рух до Америки викликалн штучно
жиди-агѳнти і що людей по просту не елід
туда пускати. Тимчасом всі свідки, котрих за
те вннитуються на вадовицкій росправі, ка-
ѵкуть в одни голое, що йіх гопить до Америки
тілько один агент — нужда. I справді, як же
й напшм робітним людям не йти до Америки,
коли таи у десятеро і пятнацяте.ро білышій
заробок ніж у Галичині, (пони там діетають
по 3 гульдени в день) і коли до того в Америці
нема й такоі па людей неволі як н. нр. у Гос-
сіі ? Там і наших робітних людей мають за
людей. Там йім ніхто не боронить думати
й читати, що і як хто хоче; не боронить мати
чнтальні' й усякі инші товариства, сходитися
на віча й говорите на пих, що кому вгодно,
двигатися в усякім добрі та в нросвіті — в за-
галі р,обити з собою, що вгодно, аби тілько не
неволити других людей. Там загалом наших
людей шанують навіть пани-Фабриканти і всякі
урядники то-що, а вже прості робітні люде
з инших народностей, то з ними живутъ по
братски. Наші робітні і світлі Русини в Аме-
ри ці тримаготься там сильно з робітпими людьми
инших народностей, особливо з Словаками
з Угоріцнни, з Поляками з Россіі та з Гали-
чшш, з Литвинами з Россіі  вони спільио, як
один муж стають до оборони від ошуки панів-
Фабриканті'в і доти не попускаютъ, доки йім
не дадуть таку плату, яку хотятъ, і через те
в Америці робітники маються чнм раз ліише.
Протів такоі робітннцкоі самооборони там ніхто
не вистуиае, аби тілько все велося без бійки.
В загалі там Русини мають повиу волю
як найкрасше владити своё жите, так, що мо-
жуть послужити за приклад для вссі Руси-
Украйіни, котрій колись стати можуть у ве-
ликій пригоді. Жаль тілько — раз то, що наші
Русини й Украйінці мало інтересуються Новою
Украйіпою в Америці (чому би н. нр. нашим
галицким та угорским Русинам пе заложити
товариства для оборони, від ошуканців, тих
иаших людей, іцо идутъ від нас до Америки ?!);
а друге жаль-те , що тепер сами Русини в Аме-
риці вже пе так користають з волі, як були
зачали користати, коли ще там був о. Иван
Волянский, що, на лихо, вернув тогід до Гали-
чини. Тепер там, як чуемо, настала якась не-
згода межи світскими й духовними інтелигент-
ними Русинами, незгода, котра й тамоіпних
иаших робітних людей може розділити на дві
ворожі партіі тим иевнійше, що мабуть більгаа
половина наших людей в Америці ще за о. Во-
лянского неприхильна була рускій організаціі,
що купилася навколо церков. Сподіемося, що
паи більше не прийдеся писати про ту незгоду ;
що наші інтелігентні Русини в Америці знову
поводиться яко рівні собі товариші, яко
братя і спільио будутъ служити нашому ро-
бітиому людови, що йіх усіх своім нотой го-
дуй , що обернуть у се зіб.ране від
него добро й усі інстнтуціі, зало-
Се перше число розсилаемо но-більше,
на показ. Хто не хотів би нереднлачувати
„Народа", зволить нам его зараз відослати, бо
нам буде потрібпо для чим раз нових перед-
платників. Хто придбае нам 9 передплатппків,
тому будемо посилати „Народ" цілий рік без-
платно. Такі придбані ким псредилатникп ис-
хай з ласки своеі назначать нам се, падсила-
ючи передплату просто до редакціі. Хто мо-
же, исхай присилае передплату за цілий рік,
а хто не може, исхай посилае за иів або й за.
чверть року, по 1 гульд. що 3 міеяці. Без-
платно ми готові посилати „Народ11 і тим бід-
нійшим людям, котрі би нам стало писали про
порядки в своіх сторонах, тілько завважуемо
всім нашим дописувателям, що писати, треба
саму правду, таку, котру би, якби що до чого,
могли присвідчити й свідки. Також завше тре-
ба підписатися в листі, хтб що пише; ми, про-
тів волі, нічиего імени нікому не виявимо і не
підпиіпемо, тілько селю нам самим треба для
того, щоби ми знали, з ким маемо діло і чи
можна нам спуститися на те, що написано.
Самоі ж правди домагаёмося від пашпх допи-
сивателів через те, що відповідаемо перед
властями, перед пошкодованим і, — що найваж-
нійіпе, — перед влаеним суміием.
За звіетки про голод та нужду в Рога-
тинскім повіті, сконФІскувала ц. к. львівска
прокураторія державна ч. 347 »Киг}ега Ілѵ'олѵ-
йкіещи з 1889 р., а ц.к. суд львівский ту кон-
Фіскату потвердив через те, що, — як сказано
в вироку, — „в інкрімінованій статі показуе
автор снособом падто пересадним. нужду й не-
статки люду еільского в Галичині і пророкуё
страіпну нужду голодову, а тим самим ши-
рить віети лячні без підстави. “ Прокуратор
конФІскѵе Й инші газети, що острійше пишутъ
за голод, отже й „Народ", пе могучи сказати
вееі правди про голодове нещастё та про ёго
причини й спосіб поратівлі, мусить здержатися
з своім голосом про справу, котра его най-
більше болить, до — ліпшого часу. Читателі
зволять нас порозуміти і не мати нам сего
за зле тим більше, що ми сами аж надто чу-
емо, що се власне найбільиіа, незамінима хиба
1 ч. „Народа".
16
Сочиненія Гліба Успенскаго, въ двухъ
томахъ, съ портретомъ автора и вступи-
тельной статьей И. К. Михайловскаго,
С.- Петербургъ, 1880.
Ось золота книга, якій нема пари мабуть
у жаднім письменстві цілого світа. Гліб Іва-
пович Успенский, писатель россійский, не на-
лежитъ властиво до ніякоі школи. Одинокою
его школою е жите, одиноким учителей — на-
род, простий, робучий, звичапно бідиий і не-
іцасливий. Житю того парода він придивлю-
есь, вглубляесь в него ціле жите і мов з не-
вичерпаноі криниці видобувае з него що раз
нові появи, що раз нові погляди. Тай дивний
сносіб писапя у того чоловіка. Він не пише
повістей ані довгих оповідань, не видумуе ні-
чого, ані людей ані иригод, не силуеся заці-
кавити читателя. Він звичайно розповідае тіль-
ко те, що чув, бачив, і для того все зачинае
від себе а розказуючи про приводи і діла
других людей, раз у раз заглядае в глуб
власноі душі і показуе нам, що в ній при тім
діеся. I хоч оповідати вміе віи прсчудесно,
—• се можете побачити от і з того шматочка,
котрий містимо в періпім н-рі „ Народа", — то все
таки він великим оповідачем, або, як кажуть
учені, епіком, таким, як Лев Толстой, Турге-
неву Достоевский або наші Ночуй і Мирний,
не зробився. Йовіу о що инше ходить: не зма-
лювати жите людей як па образі, правдиво, та
холодно, але зглубити его серцем, відчути в
собі всяке людське горе і в читателях збудити
тако самс співчутб — ось его головпе завдане.
Задля того віи не шукае незвичайпих людей
апі пригод, але бере тс, що бачить довкола
себе, найпростійші, найзвичайнійші ііодіі і
правдиво віщим духовг вникай в найдрібнійші
причини і наслідки тих подій, заглядае в ду-
шу людей, що в них запутані, і в уеьому тому
показуе таку глубінь правди, иераз важкоі
і страпіноі, що чоловіка переляк бере, немов
хто перед вашими ногами раптом відкрив
безодню, де вам здавалося, що стоіте на рів-
іпй, твердій землі. Мучить і бентежить Успенский
до глубиии душі, навіть там, де розказуе про
рсчі радіені, ясні. Але та мука виходить чи-
тачеви на пожиток; вона чистить душу, як
літна буря чистить иовітре. Прочитавши его
пехитрі, але дуже глубокі оповіданя, чоловік
стаеся ліпшим, починае любити людей, коли
не за що друге, так за' ту величезну многоту
терпіня і непотрібноі муки, яку вони поно-
сятъ, починае живо відчувати ту муку, починае
бридитися брехнею і неправдою. Справді зо-
лота і благотворна книга — ті „ Сочиненія Гл..
Успенскаго." Кождому, хто тілько розуміе мову
россійську (а щоб читати с ножитком Успен-
ского, треба еі добре розуміти 1) ми радимо
набути ті „Сочиненія" — вони боле дуже де-
ніеві, оо за два величезні томи, в котрих змі-
іцено все те, що недавно видано було в віеь-
Відповідае за редакцію Іван Франка.
, 3 друкарні Институту Ставроиигійского під управою Івана Пухира.
мп і ще додано новпх творів на два — пла-
титься тілько три рублі. Особливо радили
б ми нашим іителігеитним людям усяких пар-
тій пильио читати сю книгу і вчитись з неі,
як требалюбити „пайменшого брата," що й як
для него працювати і як дивитися на его, жп-
те, щоб розвиваючи та просвічаючи его не за-
бувати, що і в его простому житюе богато та-
кого, що не тілько гріх би було ломати й віве-
читп, але противно, чого інтелігентнпм людім
від простого робучого чоловіка, а особливо від
селянвна-хлібороба треба навчатися і иа-
биратися.
Іван Франко.
Про записуване галицко-руских простонарод-
них піеень.
Ми задумали уложити й видати повний,
по змозі, збірник галицко-руских простона-
роднпх піеень з пояснспями й передмовою,
збірник, що обіймив би і друковапі вже і ще
не друковапі простонародиі співанки, — тому
й обсртаемось отсе до всіх пнсьмеппих Руси-
нів і Русинок, особливо до тих, що ходятъ до
читаленъ, щоби були ласкаві записуватп від
проетпх людей співанки, а при нагоді й казки
та оповіданя з житя простого народу, і пови-
ляти нам, нід адресом: редакція „Народа"
у Львові, улі-щя Зибликевича ч. 10.
Про важніеть тих простонародних творів
світлійшим Русинам ні-що й росказувати.
Зрештою ще вернемо до ееі справи, тепер же
тілько з Формальнаго боку завважуемо, що за-
писуватп треба точно так, як співаеся чи го-
вориться в яких сторонах; далі, що нід кож-
дою піенею треба зазначити, хто еі записав ,
від кого, де й коли; як далеко вона співаеся
народом навкругн, чи случайно ие звіено, хто
перпіий еі уложив і через що. Нарешті про-
симо пояснити деякі незрозумілі для стороп-
ских людей слова, подіі, про котрі співае
піеня і т. и.
Так як нереписуване та впорядковане
й пояснюваие піеень нашого збірника займе нам
богато часу, то ми его й ие обіцяемо зараз
видати. На всякий случай, се залежати буде
й від Вас, наші номагачі, а именно від того,
коли Ви позбираетс й поприсилаете нам усі
простонародні піені з усіх закутків Галичини.
Просимо инші рускі газеты повторити сю
нашу відозву.	Редакція „Народа"
РІк /.
Львів 1. л.. лютого 1 890.
Ч. 2. і 3.
'I Виходить 1. І 15. Л.
ЕОЖДОГО місіщя і ко-
•! іптуе за рік
в Австро-Угорщцні 4
гу.-іьд а для заграниці
& рубл. або 12 Фрапків,
Одно число 20 кр. ।
А------ ^-^===^====1
НАРО
РГ=====^^
і| Адрес редакціи
Львів, ул. Зиблпке-
вича ч. 10.
I Дописи бсзимепні не
I будутъ поміщувані. У-
жші рукописи нищать-
ся, а неужиті можуть
собі автори евоім кош-
том відобрати.
В справах редакцій-
' них можна говормти від
| 7 до 9 год. всчір.
._2==а
Прочитавши /. число „Народа".
(Допись Украйінця.)
ІІрочитав я ото 1. число „Народа" —
незабаром внйде и друге — в час добрий!
Дуже, дуже па порі така часопись, що
без манівців та Фарисейства проступала би
незалежною дорогою, як того вимагають
правда і народні інтереси. Отож пехай со-
бі деякі здорові гудятъ, що „Народ" річ
зайва, непотрібна, що в нас, мовляв, і так
уже газет досить. Як для кого. А що
па перу в нас справді задаютъ, то мають
доброди пестеменну рацію.
А шкода, що з Украйінн і про Украй-
іну не було в 1. числі „Народа" анічогі-
ешько. Хіба що не бажало ея Вам на самім
початку жалю завдавати?... Гай, гай! Не
жалю пам страхати ея, бо той шлях, що про-
вадить од мороку до світу, од горя народ-
ною до талану, устелен тернем та жалем.
Нумо-ж, брати Украйінці! Хай лунае ваіи
голое, ваіп жаль! Хай він обгортае по-
чутя робітного люду украйінского, пере-
ливаючись у міцну та свідому думку, щр.
могутніиша царского кнута тай царских
багнетів... .
Брак думки, брак свідомости — то
наша найбілыпа болячка, найнебезпечпій-
іпий ворог. Він заподіяв багато горя і без-
голова в часи минувші, він же годуе наше
лихолітё і днесь. Із тясячі прикладів бе-
рімо бодай того Семена СаФроновича із
уміщеного в 1. ч. „Народа" оиовіданя
Успенского „Народна совість." Яке чарів-
не вражіне робить на нас уся постать того
присяжною судовика-мужика, що приплён-
тався з далека „на варту", его розмова
з кухаркою - кумою на початку, а иарепг-
ті той присуд „Господь з нею", котрий він
разом з подібними ему Семенами вирік
над безталанною жінкою, що мала втопитп
свою власну дитину. Але дмухиіть вп бо-
дай злегенька на те лагідне вражіне по-
дихом міркуючоі думки чи критики, і вас
вщемить якась досада, і досада тим при-
крійша, що тих Семенів у нас така без-
ліч. Скажіть, будь ласка, що з того, що
Семей Сафроновнч сказав: „Господь з нею!"
Чиж від того мешпе стане дітей, котрих
щербата доля та сумний лад громадский
заироторюе під лід? Чп менше стане жі-
нок, котрих нужда та біда доводятъ до ла-
ни підсудних? А хочбп і сам Семей Са-
фроиовмч — чи він инчим верне до дому,
в новими иоглядами, з новим досвідом ? На-
вряд. Сму певно і попереду траФлялись та-
кі вивадки, ба може навіть в его власній
околиці — але він і тоді обмежувався
тим славетним „Бог з нею!" як ось опіеля
на суда. Тимчасом, колиб те красне, висо-
колюдске почуте, яке лунае в присуді Се-
мена СаФроновича „Бог з нею", булоб по-
лучено з міркуючою думкою, що висліджуе
причини сумних явищ та прнгод громад-
ского житя, — тодіб він був не обмежив-
ся загальним „Бог з нею", — він сказав
би, що і він сам і всі присутні винуваті
в тім гріеі, який заподіяла жінка, — що
коли громада прибирае собі право судити
вчинкл своіх членів, то вонаж і зобовяза-
на запобігти тому лиховщ що окремих чле-
нів нре до злочину та вязниці. Колиб Се-
мей СаФронович з такою думкою прийшов
на суд, то й та моральна іекра, що поки
що тільки миготить в его словах „Бог з
нею", набрала би справді великоі громад-
скоі ваги тай правдивоі стійности. А так,
знаете, читает те „Господь з нею", од
18
разу ніби так гарно робиться на серці,
мовби од соніпшого проміпя, що на хвіпіь-
ку зирнув на тебе із за темноі хмари, —
а там либонь знову стае так мотороіпно,
як і попереду.
*
* *
Ще пару слів про /гаке ж.
Коли хочете, то про мене той жид
Елькуна із оповіданя жидівки „У цадика®
Івана Франка, хоч він в загалі незрівнано
нижче за Семена СаФроновича — бо у
остатнього певно за ціле жите не було ані
однісінькоі „крідіі® — але від тоі хвилі,
як після „трьох чесних крід® та безлічі
підлости „его дибик проклятий опутав® івін
перенявся щирою критикою до цілого сво-
го попереднього житя, тай пііпов до хлопа
хлібороба заробляти власними руками на
пшаток хліба, — топ жид куди вище тай
вартпіще для громади, для суспільетва, ніж
Семей СаФронович з его „святою просто-
тою®. Елькунова критична думка допруча-
еться неминуче до своеі крайпьоі наймож-
лившоі межі, а Семей СаФронович сказав
„Бог з нею®, махнув при тім рукою, тай
на тому й амінь. Думка, свідомість, крити-
ка — то найперпіі річі. Без них добрі
почутя, чесні але непродуманъ бажаня —
мертвий капітал.	Читач.
Казна про Добробит.')
Був ту собі колись Добробит. Не 'знаю, чи хто з
вас оеобисто затямив его, тож мушу описати его так, як
мені оииеував небіжчик моеі баби тітчаннй стрик.
Старый Добробит, була то особияа наскрізь немо-
ральна. Головиа его засада була: як есть, то шелестъ!
А що уроду він був Добробит, то все було у него’чим ше-
дестіти. Любив він попоійсти — ховай Боже! і животи-
ну ноенв перед собою, так що своі коліна вндав тілько
в сні, в б.вдгословенних споминах своеі молодости А що
пива, меду і всякого напитку також за пліт не виливав,
ее навіть не уйшло уваги старого преподобного Нестора
літописця, котрий і приписав ему ноту: „Руси же есть
веселіе пити.“ Що був ліииіий, се розуміеся само собою;
куди бач, з таким животом та з пяноЮ головою до праці
нагинатиея! Тай по то ему мучитися, коли він собі
Добробпт, і ему мабуть той з очерету грошей доносив!
’) Польскі виданя в Галичині після 1848 р. пере-
повяені описями иодібних Гопманів, котрі, уважаючи вла-
сне себе за „Фатерлянд“, декуди дуже кривдили і наших
богатших людей і самнх Поляків. Після революціі 1848 р
такі Гопмани у нас пощезали і чей уже ніколи йпе вер-
нуться. Тим то тепер годиться про ппх згадати хоть у
вааці —- бодай не ирцсимдися. Редакція.
Але за то до біііки, до лайки і до любощів кров у ного
була страх горяча, а про его гордіеть вже и говорите
не буду. Одпим- словой, як е еім гріхів годовних, так усі
вопи иемов би прописаиі були на его червоиім, одутім
лпці, в его невсличких, товщен вапливших очепятах.
Ходить було ота сотона по нашім краю, напривдиті-
ся,  через губу не плюие, а тілько знай сопе, а де тіль-
ко поверне ся, всюди жита, пшениці, трави в хлопа, всю-
дп ліеи тсмні та безконечиі, ріки та стали повні рнби —
одним слово», добробит. Ходить віи собі та все епівае ня
ціле горло:
Де е руска вітчпна?
Де шпениці, Ячмена,
I де жита е Досить,
Куди голод нЬ гостить.
Ой на на! Ой на на!
Ой там руска вітчпна!
Давно вже говорили ему панотчяк:
— Ей, пебожс! Покайся, поправся, бо то не до-
брой пахпе!
Але віи і ухом в той бік не веде!
— Що мені! — каже. — Я прецінь Добробит! Свор-
ите мене зо світа введутъ, ніж би я мав свою натуру
змінцтя!
— А ти думаеіи, що не введутъ?
— Ну, нехай попробуютъ! — кричитъ Добробит. —
Хто поеміе?! Адже се не добром пахне!
— А от, побачиш, иайдутьея такі, що посміються,
і нічого йім за те не буде.
— Е, — каже Добробит, — вовка бояти ся, то й
у ліс пе йти! Певна річ, іцо всі ми помремо і до чорта
в зуби підемо, але хтоб собі тим голову сушив! Що бу-
ло — бачили, я що буде, ис знаютъ люде, і ви, панотче,
ие знаете. А ліппіе нуко випнймо по добрій повній тай
ватягпім, іцоби аж гори лунадп:
Я ніколи не згину,
Бо веселю родину!
Ой ну ну! Ой ну ну!
Бо веселю родину!
Отак гуляв собі мій Добробит і гадки не мав. Аж
бух! Одного дня ні сіло ні впало прийшов „Фердеіпонок2
від пана Гопмана— завтра на осьму годину рано такцн
а таіаій Добробит мае ставитися в канцеляріи
Перший раз від роду у нашого Добробита забіга-
ли мурашки но за цаечима. Чого тілько може хотіти від
мене пан Гонман ? Аджеж податки я всі заплатив, у пра-
ві ні с ким не е, „штрофу' ніякого на мні не ма, а так,
знакомитися з паном Гопманом яе маю охотн, Бог з иим!
Та що діяти, коли наказ, то треба йти.
На другий день раненько жазав Добробит' вапрягти
коні тай лойіхав ставитися до пана Гопмана.
— Слава Ісусу Христу! — сказав він чемно, вхо-
дячи до жанцеляріі..
— А чія толрм, чіп топри! — сказав пап Гопман
— А, шо ви за едва, іельопа, чого вам трепа?
— Та я, прошу пана, Добробит. Пан мепе чогоеь
кликали. Ось і Ферделюнок.
— Ага, ага, ти ви Топропцт! Топре, топре, иапе
Тоцропит, сітайте! Маемо .ту тещо на вас црховорнтм.
19
— На меяе?
— Ну, на вае, за вас, то вас, все отно. Скажіть
меві, папе Топротіт, я чуда, шо у вас в шплхлар хромад-
сккй ?
— Та
— А мноха таи на той ишіхлір в спіша?
— Та в жита тисяча кірців, пшениці щось ао пять-
сот, а вівса бачу-буде до пятьнацять сот.
,— Хо, хо, хо! То топре! То туше топре! Нам аку-
рат тілько трепа.
— Вам, папе Гопман?
— Ні, не мені самому! Пан старшпй від війська
шппс, шо ему трепа. Так ви, папе Топропит, посволите,
шо ми сот то спіша саперемо ?
— Ба... ба... а то яким правой? — пробовкнув за-
чудуваний Добробит.
— Ну, ну, ну! Не тумайте, шо ми са тармо! Иі,
ми пе такі люте. Ми вам тамо таку оплікацію, росумісте?
— Яку оплікацію?
— То такий папір, шо его мошете сховатп.
— А можна его йістн, як хліба не стане?
— Ах, клопа ви кльопа, папе Топропит! Ха, ха,
ха! йісти! Вам лиш аби йіети! А снавте ви, Топропит,
то то е Фатерлянд ? ’)
— Ні, папе, не знаю.
— Ой, ой, ой! — закричав пан Гопман, ухопився
за голову і почав скакати по канцелярій Добробит ду-
май, що его рантом зуб заболів, а те паи Гопман диву-
вався, що Добробит нічого не знае про „Фатерлянд®.
— Ну слухайте, цане Топропит, сказав пан Гопман,
внйойкавшися троха—не путьте, смішна! „Фатерлянд®, то
е війско, старпіі і я! Тля того „Фатерлянд® кошта Ильи-
на повинна віттати все, що мае, і то ще са мало путс.
— Ба, папе Гопман, а як я сам з голоду зги ну?
— Клюпа хльопа! Апи „Фатерлянд® сторов пув,
а кльопа все путе! Пе ехпнеш! А ті оплікаціі, про ко-
трі я топі касав, вони путуть топі носити процента.
— Я, папе, ироцеитів не хочу.
— Не хочеш? То ще й иіппіе. Я то еарас сапишу
то нротокуль. А по спіша я сарае пішлю, щоии еапрали.
— Ні, папе, я на то не пристаю. Ануж у мене не
зародить, то що я тоді буду робити?
— Е, — не сародить, не сародить ! Тілько працюй
топре, то все тобі сародить. А я пула, пане Топропит, що
ти туше лійива, ропитп не хочеш! Слухай, непоіяе, що-
ші я того пілыпе за тепе пе пула!
— А вам поле яке до того дідо ? — огризнувся
Добробит, котрому нарешті за богато стало тоі пауки.—
Аджеж я до вас пе иду хліба просити, а ось ви до мепе
прийіпли!-
— Що? як? ти так до мене сміеш палакати? —
крикнув пан. Гопман.— Ей, аметінер ! Вапк Ъегаиз !3) Влі-
піть ему!
Ще напг Добробит і не оглянувся, а вже лавка
в сінях стояла готова і ціла юрба гайдуків вхопида его
) Фатерлянд — війчина.
>) Вапк Ьегаиз	давку!
і вліпила ему так, як ему ще э роду ніхто не влшив. По-
тім его повели опять перед пана Гопмана.
— Пане, — почав було Добробит, — яким се пра-
вой вп----------?
Але пан Гопман перебив его:
— Мовчп кльопа, і не каши пікому ! Ось мое право!
I він лупнув рукою по великій, в свпнску іпкіру
оправленій кпизі.
— Вміеш читати ?
— Ні, пане, не вмію.
— Ну, то мовчп! Ось ту мое право, паграгра®
емеремеремрем! А тепер скати міні, пане Топропит, е в
тебе хролгі?
— Та е щось троха.
— Троха, троха! Шо то значить: троха? Ти ка-
ши просто, кілько е ?
— Та буде там з десять тисяч.
— У, тесать тисяч! I на що топі, кнопа і-тьопа,
тілько грошей ? Шо ти з ними ропиш ?
— Ноложив у скрліпо тай лежать. Йіети не про-
сить, а так про чорну годину, пане, най ся се пригаджае.
— А шо, чи я не казала? — радісно скрикнув паи
Гопман. — Де клюпа кльопа знае, що с хрішмп ропити!
А Фатерлянд потребуе хроші, похато хроші! Не пійся,
пане Топропит, воно топі пе пропято! Тістапеш оплі-
кацію.
— Щезайтс вп папе з своіми оплімціямп! — скри-
кнув Добробит, сам себе не тямлячи зі злости.
— Що? Як? Ти міні еміеш? — запіпився пан
Гопман. — Аметінер, вліпіть вму!
Куди, кудп емирнійший став наш Добробит піеля
того, як ему другий раз вліпили. Побачив неборака, що
а паном Гопманом таки не жарти.
— Переш оплікаціі, клюпа кльопа ? — крикнув ему
Гопман.
— Та беру, прошу пана.
— Ну, так пуло срасу ховорити I А слухай ти
кльопа! Я чуда, що в тебе коні е топрі.
— Та е, прошу папа.
— ІІохато ?
— Десять пар..
— Тесять пар! Чи тмстуріла? На шо топі тілько?
— Та так, пане,- свого ховаяя. Продати лучиться,
то продам, а ні, то нехай ховаються.
— Слухай, пане Топропит, Фатерлянд потребув$:о-
ней на війну. Топі тві пари тосить, а парешту тамо тоігі
квіт.
—- Що міні з того квіта?
— Сховай, колись як у касі путуть лишні хроші,
то тістапеш еаплату. А коні я скату сапрати.
Добробит тілько в потилицю почухався .і нічого не
сказав.
— Слухай, папе Тотропит, — говорив далі пан Гоп-
ман, — похато ти мавш крунту?
— Та богато не богато, а так, тілько, що для мене
вистарчить.
— Клюпа кльопа, я о те не питаю, але кілько
морків ?
	— Як досаджу морков, то й морков родиться, . -
' сказав Добробит,
20
— Оіі, ой, ой! — закричав опять пан Гопман этов
на ауб. — Шо то са клюпа кльопа! Вона павіть не
<-нак. шо то морк! А як иіе тп поле міряла?
— Ми. пане, на крути,’)
— А много прута масш?
— Та буде щось зо двацять.
— Ну, нікс транс’) не вуте. Я кашу перемірятп
То.то топі за мігохо. Кусень вітрішемо тля мохо брата
фои Дравсен.
Добробит тілько ОЧИ витріщпв.
— А слухай но ти! А много ти платтші потаткп?
— Ой, пане, много! По десять дутків з крута поля.
— Ха, ха, ха ! I то наеивасся мнохо ? Ха, ха, ха!
Віт ипні с морка путеш платпв но пять сріплом, росуэгівш ?
— Ні, не розумію.
— Ну, то як еопі хочеш! Сіе ти півидко сросуміеш.
А те ти пассіи хутоиа?
— Та в лісі.
— А чия то ліс?
— Та божий.
— Що? Як? Поппій?
— Ну, так. Пан каже, що то его, а хлоіпі ка-
жутъ, що йіх. А я одно кажу: Апі пан его не саднв. апі
хлоп, значить, божий. А вживати вяшвасмо.
— В лісі хутоиа пасти не вільио! Ліс панский!
Ось патент! — крикнув пан Гопман.
— А кудиж я худобою поднося. коли іі поля ури-
на ото?
— Тіваіі ея, кути хочеш! Хоч поріж, хоч в стайші
терши, а в лісі пасти не вілыю! — крикнув Гопман.
— Ні папе! — крикнув і собіж Добробит, чуючп,
що в нутрі у него иемов щось обривавея. — Зо мною
вже робіть, що хочетс, але за худобою я обстану і не
попущу. То не може бути! То загпбіль!
— Мовчп, кльопа, і ііти то тома! — тупнув ногою
Гопман.
— Ні, пане, не буду мовчати і не встуллюея » від-
си. Той патент муепті. бути скасовапни!
— Що? Як? Ти смісш? Лмстінер, в.тіпіть вму!
— Ліпіть, кілько хочетс, — крпчав Добробит. —
хоч на смерть убийте, ало я свого по попущуся.
— Вліпіть і еапрітг.! сказав паи Гопман і ігііпов
до дому обідати.
— I іиі, м'іе піан вісЬ тИ сііезеп Ішптпеп ' аііегп
Ііегишріаден тивв!3) — зітхнув він, випшопшм з урядо-
вого будинку.
Доброблт діетав що діетав в то міеце, відкіля ноги
ростуть, а в додатку проемдівея в арешті а иів року, до-
ки пая Гопман не ирнгадав собі его і не казав внпусти-
ти. Насунувши Кучму на очи і не озираючпсь, Добробит
піпгов до дому.
Дома він застаг. такі порядки, що іі своіх чотирох
ѵтін не пізнап.
Що еталося з ипм дальше, про те іеторія этовчпть.
Чи він умер, чи переродпвея, сего годі вміркуватп. На
*)-Прут — коло два морги
’) Хісііів сігапв — нічо з того!	।
Ч Фе. кілько-ж то а тимп дурнпми хлопами грнзоти, ,
всякий спосіб, той Добробпт. котрий сьогодпі жпве між
нами і котрий уеім нам так добре відомпй. е зовсім не
подібюій до тамтого старого. Наш Добробпт тпхий, емпр-
яніі. працьовитпй. ощадний, моральний до остатноі нит-
ки — одним словом, прямо протпвеиство старому. А го-
ловно, наш Добробпт дійствуе з уповажненя і за потвср-
дженем з гори. Кілька разів бачплось уже навіть, що
ось-ось буде по йім, але завеігди в саму' пору виходпло
розпоряджепс: Добробпт мае бути. I справді. Богу' дя-
куватн, маемо его й до нині. Давноі грішноі вдачі ис
осталось в нім апі сліду. Хіба тілько крізь сои часом
промурмоче, тай то па жалібпу нуту, першу' стрічку
піееньки:
Де в руска вітчина?
Дальші стрічки він забув, хоч у яоб стріль.
Іван Франко.
Що діеся й говориться по наших
читальнях у Святинщині.
(Донись ія міеця).
Дня 23 грудня було отворено читальні
в Ілііщех, а в Ганківцсх дня 26 гр. і в Задуб
рівцех д. 27 гр справили читальники вечерни-
ці. На тім отвореню читальні іі на тих вечерни
цях говорили люде інтелігентні й самі се-
ляне найбільше за народну біду.
Напримір Грицко Запаренюк із Волчковець
показував зібрашш людем дуже ясно бо все
на прикладах, чим е стаи селянский у прирів-
наню до дармойідів та опіуканців.
А так як той Господар завше любить
придивляти ся звірячому житю, то піеля сво-
іх слів про стаи селянский, звів бееіду на зві-
рів і вповів таку ніби казку;
„Братя — казав він — погадаймо собі,
що в якого господаря стояли на стайни кінь,
віл і осел. Та кінь раз каже до осла: Видіші,
якни я гладкий та складннй де ж міні двигати
тягарі, коли міні ялося лиш у повозі брикатн?
А ти — каже — осле вухатий, неповоротнпй,
тобі таки призначено вже з роду, абись дви-
гав тягарі, отже — каже — двигай наміеь
мене. Осел нристав. Та не доста, що с коня
приіімив па себе тягарі, але ще й з вола.
А прото однако той господарь найнліхшов пашев
годував осла. Але той осел та нібп якось до
господаря й каже: Доки ти — каже, мепі мене
надсажуватн роботов тай доки меш мене так
гндно годувати ? А господарь каже : До смерти.
А осел ніби знов до господаря: А по моіж —
каже --- смерти, що буде? А.щожби — каже,
господарь — он у мене на стайни гвоі остат-
ка, то вони — каже — по твоі смерти муть
отаі; робити як і ти! Брага наші наймпльніщі
—говорив Запаренюк — так то й на нас мужи-
кіе спадаютъ найбільші тягарі й натяжше наше
жите, не то що всяким дармойідам та ошу-
канцямн котрі нашоі біди ие чують і не
знаютъ “
Тай д.-р. Северин Данилович іс Коломиі
та говорив у Задубрівцех за народну біду тай
давав раду, як собі помигати А показав він,
що наш нарід ще гірше бідуе, як ся на пер-
шпй раз здае, бо нашим людем не лишенъ іс
свого поля не моя: добре вижити, але й заріб-
ки в нас не поплачують, а то ще робітник
згуста до своі праці й докладае, лиш що то в нас
не раховане. Тай тепер сесе він гет таки вп-
рахував. А далі говорив, що через то, що наші
селяне кождий по трохи мае поля, то йім так
земля не родить, як паиам, тому то селяне мвжуть
дуже зле виграти. От — каже — в Ірляидіі та
там давно достоту так було як у нас, а тепеі> там
щось кільканацять великих панів, а то все робі-
тники, без своеі землі Тцй томуто—каже—наші
люде нам беруться за яку раду, бо час прохо-
дить, а все гірщу біду с собою наносить Най-
ліпша — говорив він — рада, аби люде враз
тримали ся, а що сесе в хосен людем виходить,
то от вам хоть би й вцборп: нарід ураз іде
тай ставить на своім. А через то, казав він на
послідку — й читальня дуже для нас валена,
іцо там люде гуртом забираються до роботи
тай стаютъ ураз у своі обороні.
За вагу читаленъ говорили ще С/ тай М.
іс Коломиі, перший хв Іліицех, а другий у Ган
ківцех. Уііеред доказували вони людем, що то
неправдпві поговірки за читалыіі, що йіх на
зраду закладають, бо таке вороги народу рос-
пускають. А що лучаеся, що й селяне деякі так
думаютъ, то йіх нема за тото що винуватити, бо
вони, сараки, не з злого сердя так говорятъ:
йіх до того міг воріг патроюдити, а вони все-
му можуть віру дати через то, іцо вже йім не
одно на зраду вийшло. Таких людей треба до-
брим словой нарозумити. Але — вповідали во-
ни — неодіш і добрий чоловік може сказати,
що читаленъ не треба, бо давно йіх не було,
а люде все таки якось жили. Однако давно
воно томі’ так було, що люде або не дома-
галися за своім або допомпналися в шпили спо-
сіб. Тай то треба знати, що якби читальні
непотрібні, тоби люде за ними не обставали.
А давно хотьбп хто и хотів щось таке заво-
дити як читальні. то би нарід до того не при-
сгав, бо він лиш до того липне, що ему може
помочи Томуто ие треба гадати, що читаль-
ню хтось оден вигадав, але до того вже нарід
намагав: а иринукувала его до сего его біда
Тай тут показували, кілько тай як можутъ чи-
тальні народови помочи.
Усі бесідники налагали на тих людей, що
були на вечерницях. а ще не вписалися до
читальні, аби вписувалися. Іван Санд у ляк-
іе Карлова говорив, що й жінкп пай
унисуються, тай показував, яка лиха
доля наших жінок, а ще як чоловіки
запиваютьея. Тай ся бесіда Саидуля-
кова всім уиодобалася, особливо жін-
к а м. Або Василь Чернявской із Волчковець
ось як говорив: „Братя! — каже — ми, сто-
роискі та не прийшлих до вас ні пити ні йіети,
а лиш того прийіилих, аби враз із вами пога-
дати над нашов бідов Бо, номіркуйтс собі, до
кого би я міг у вашім селі зайти, якби пе
читальня? Тож видите, іцо читальня важне ді-
ло, бо в ній можуть люде з усіх сторін сходи-
тися тай так ураз не одно лихо можуть відо-
гнати “
Осих рад люде слухали тай унисувалися,
а в Ганківцех то поверх 140 людей уписалося
до читальні Алс бо й жінки вписувалися, бо
преці вони — як казав Сандуляк — половина
людей у світі, а читальня то тепер лиш одно
 таке товариство, що в них жінки можуть іс
| чоловіками на рівні обраджуватися
Лшп тото зле, іцо одна бесіда була не-
зрозуміла для народу тай і не дуже цікава, бо
нарід тим найдуще інтересуеся, що его найбіль-
іце обходить. Бесідник изі Львова виравді намі-
ряв говорите про тов. „Просвѣта11, алс зайшов
у таку мшіанину дат і назв для народу незро-
зумілих, іцо слухачі очивидячки НУДИЛИСЯ.
Однако бесідникови муснться признати
велику працю: він говорив так із добрі дві
годині. — Попри бесіди були деклямаціі й спів.
Кімнатм, де відбувалися вечерниці, були
битком набиті. а попри тамошпих було богато
й еторонских людей. Видно. іцо нарід будить-
ся ; а чн его до сего біда спонукуе чи що нн-
ше, то то вже річ меншоі ваги, доста того,
що нарід починае захожуватпея коло поліпше-
ия своеі долі. Оже его заходи марне ие ііідуть,
бо нарід гуртом усе може перебороти. А хто
знае, чи й сесі вечерниці до чого доброго не при-
чишілися, бо допевне не одна людпна після них
погадала собі : „Від тепер так а так стану
робити. “
Л. М
Отворене читальні ѳ Петрикові.
(Д о и и с Ъ.І
Дня 21 січня с. р. отворено торжественно
народну читальню в Петрикові коло Тернополя,
заложену при помочи членів тернопільскоі філіі
„Просвіти," міецевого пароха о Ол. Меруно-
вича та селянина Ивана Білика 3 запрошених
із Тернополя 13 гостей, прийіхали тілько відпо-
ручники філіі „Просвіти", д-р Лоппіів і д-р
Стахура, з котрих перший говорив про вагу
читаленъ для народноі просвіти та про те, як
йіх добре вести. 3 молодших світлих Русинів
6ули на отвореню дд. М. Л., II. К., Я. О., Павло
Ц і Илько К. 3 них перший деклямував „Збу-
дись народе" Ол. Колесси й „Нове жите“ Ів.
Франка, а потім читая „Наймичку" Шевченка
і „Наша свобода1' д-ра К. Левіцкого; нарешті
говорив зрозуміло про Шевченка. II. К декля-
мував „Посланіе" Шевченка, П Ц „Гамалію,"
Я. О. „Кавказ" егож, а Илько К. „Побратимо-
ви“ Шашкевича тай говорив про Шашкевича
В члени читальні заппсалося 30 людей,
і за зібрані на. місці гроші 9 р. 45 к. ухвалено
поки що передплатити „Кицег Віапівіалѵолѵвкі"
і „Дзвінок" (газетка для дітей.) До бібліотеки
читальні дарувала тернопільска філія „Про-
світи" 25 книжочок. Загалом по отвореню ви-
дно 6уло, що наші селяне одушевляються до
просвіти й поступу. Жаль тілько, що дуже об-
мялъ було жінок і дівчат. Читалышки повннні
зробити так, як йім радили молоді панове, то
е втягати до читаленъ жіноцтво, щоби потім
діти своі впховувало дома розумно й чесно.
Тілько тоді може бути в селі поступ, коли й
дома у кождісінького селянина буде поступ, то
е, коли всякими Громадскими справами будутъ
інтересуватися и жінки та дівчата, і будутъ до
них допущені.
М. Ластівка.
ВІДА В ^ТЛЫЦИЙІ.
(Д о и'и с ь)
Гумно тепер в нашій Верховині — наста-
ли прикрі для нас часи. Сегорічпа посуха вы-
палила наші засіви збіжа, пшениці, жита, вівса,
а що більше, наші сіножати, що не моглисьмо
наробити сіна для нашоі худобиці, котра е иа-
шим единим маетком і підпорою для нас; Ху-
доба дуже потаніла, що аж сльози кроваві ка-
паютъ, коли мусить наш газда дати на тор-
зі таку коровицю за 10 зл, котра би иншим
часом вартувала 30 до 35 зл. Ба, тепер уже
не можна і ніяк продати, бо торги позаммкані,
бо худобіщя слабуе на писки
От біда за бідою: стодоли, обороти, стоги
наші порожні, худобиця марка, та наші скрині
уже вимітаються такой з послідним зерном А
тягарі змагаються що раз більпіі та більші,
з нодатками та з додатками до податків Коби
то наші панове посли урадили, іцобп ми на сен
рік мешпе -платили -податку, як доти. Пехай би
всі люде в державі знали, іцо сей рік 6ув не-
уроджайний рік. Бо ко-був нам Бог винагоро-
див нашу працю, то « ко-6улося нам уродило,
то буди би і ми могли дати тоту десятину,
а так годі. Хіба треба буде остатку корову
або коника відвести на ярмарок та вппроептн
в кого пару золотих.
Та, така то наша біда і не знати, чи мае
сі хто тілько, як ми, Верховинці — Підгіряне.
В простих сіраках та опанчах просту страну
та чорпиіі хліб йімо, і того не достае кож-
дому. Панови поклонись, а не одного треба
в руку поцілувати. По всіх урядах ми
мусимо бути дуже маленькі і кождий з нас
посміеся, покпиться, штухне в бік ще й
до арешту. Цівком за нас ніхто не знае,
що ми за одні А я собі нераз роздумаю: Чо-
му то вони не забудутъ за нас, як треба пла-
тити податок? Господи 1 а шлютъ до нас та-
ких красно повбираних панів.
Селяішн
Корчип, 29 трудна 1889.
Дещо про буковинско-руску інтелі-
генцію.
(Д о п и с ь із села.)
Від редакцій
Чнтаючи „Буковину" та „Русскую Правду- Кунчан-
। ка. нам нераз приходило боліти над спорами тих двох гаает.
I а власне над способом тих еиорів. I одна і друга газета
аз
доходила до того, що на своід ігротпвнпків кликала вла-
сти. Певне, що за тимн газетами так само відносилися
до себе й йіх прихн.чьпики або бодай частина йіх у Чер-
иівцях і по сеяах. А тимчасом сумма історія галнцко - ру-
ского руху повинна би буковписко-руских народолюб-
ців навчити, що такі спори доведутъ до того, що колись
верхні верствн на Буковині внетуплять протів обох пар-
тій, дарма, що тепер буковинскі власти піби то на боці
прихильників „Буковинн0. Знов жеж і грунт буковинский-
такнй, що справді народолюбним с-вітлим Русинам дале-
ко лекше погодитися, ніж се було колись у Галичині.
На Буковині і цензура друкарска далеко вілыгійша від
цеизури на рускі видапя в Галичині. і народна нова ру-
ска на Буковині краста, ніж у Галичині, і інтелігенція
тілько що починае привнаватися до руского народу. По
щож тут еі розділювати, по що заводити спори язикові та
національні ееред самих Русинів? Чи не крайне ваятися
всім іцирим людім спільпо двнгати народ, спільно просві-
чатн сго, спільно писати для него і про него его гарною
мовою?? На сіи би впграп і народ, і навіть москальофіли
буковинскі мали бн в чим показати ся перед росий-
ством, котре певне далеко виспіе поставить мову буко-
внпско-руских народних піеень та оповідань, ніж мову на-
ши х москальоФІлів, котрою навіть вони самі не говорить...
Що такі спори для рускоі справи на Буковині
шкодіиві, ее вже починаютъ добачатн й деякі народолюб-
ці по селах, як. видно й з допнеп, котру отсе й міетимо.
Чей буковинско-руска інтелігенція не нро-
гніваеся на мене, если я йій кілька слів прав-
дн, про еі гріх против народу, в очи скажу.
Вправді правда в очи колет, але бо лі-
карі лишенъ йідкими, болючими средствами зго-
няють більма з очей. За лікаря я не оббираюся,
бо ті всі високоучені нарове могли би мене за
то, іцо не маю дішльому, до арешту завдати,
та ніхто би мене тогди й ие пожалував, ще
й казали би: „Добре тобі так, не було в не
свое діло мішатися.“ Тож я тілько вказую на сла-
біеть і на еі корінь, а може найдуться лікарі.
котрі еі схочуть вилічити
Слабість та то щось таке як пануюча те-
пер „інФЛУенца/ тілько що коли гінФлуенца“ вже
по кількох днях уступает, ся друга слабість,
як вже ким опанует, то дуже, дуже тяжко еі
позбутпея. Що до заразливости, то вони обі
однакові: оден від другого нею заражаеся,
оден другого в ній піддержует. Слабість, на
котру буковписко -руска інтелігенція хорует,
то байдужніеть до народу. На Буковині мало най-
деться таких безкористних народолюбців, ко-
трі би хоть бодай щось для народу посвя-
тили та его просвіщали. А се не так тяжко, бо
наш нарід не е так твердоі душі, щоби всего
; доброго цурався. Найліпше доказують се читаль-
і ні, що від двох літ виростають мов грнбіг по
дощп. Та ба, коли вони не одержуються, на-
дуть. На жаль сказати, не нарід тому винен,
а інтелігенція. Буковинско-руска інтелігенція
розійшлась на два табори, котрі себе в як най-
гірший спосіб публично обиджають. А хто на
тім терпитъ, як не нарід і его просвіта? Оден
табор кричитъ і машкарить на книжки й часо-
писи другого табору, називаючи йіх ба нігілі-
стичними, ба московскими, а бідний мужпк сам
не знает чого ему держатися. Не раз прий-
шлося мені не від одного селянина такі слова
почути : „Не знати, кому вірити, та не знати,
котрі пани правду кажут ? коби лиш одні й
другі не крутили. “ Прпзнаюся, що сі слова на-
повнили мене великим соромом: мені стало мо-
торошно, що нарід через нерозвагу інтеліген-
тних людей, аж до такого толкованя прийшов.
Одже та пануюча байдужніеть інтелігенціі до
народу доводить до того, що нарід робиться
недовірчивим до інтелігенціі, та дуже рідко
удаеся до неі о породу в своіх ділах, бо не
вірить, щоби ему ті люде, котрі з ним до того
ще й гордо обходиться, добре жичили.
Правда, що сором таке й казати, але ще
гірший сором, що воно так справді е. Таке вже
відай щасте нашого народа, котрий через дов-
ели час в неволи стогнав, а тепер, діждавшися
волі не може діждатись освіти, але чуе нав-
коло себе сваршо своеі інтелігенціі головно над
тим, якою правописею би ему ту просвіту по-
дати, так як би то в нравописи було діло, а
не в тім, що нею иишеся! В сварці уходить час,
а бідний мужик остаеся все темним.
Та бо е ще й такі, котрих і правопись
нічого не обходить, але котрі й не хочутъ, що-
би нарід щось знав. „Як нарід буде .ѵміти чи-
тати, то на що нас ?“ кажуть вони. 3 такими
очевидно нема що й говорити, бо йім вже й
„Святий Боже не поможе".
Ой час би вже залпшити сварку та силь-
но взятися до праці над доброй і иросвітою
народа. Така праця хоть не зараз, а все таки
певне вийде на добро буковинскій Руси.
в. п.
25
проте перелом у письменетві остоявея : дра-
ми Анценгруберові ставляться на сценах німец-
кпх театрів, і дуже богато людей ходить на
них дивитися. В віденьскім новозбгдованім „СеиЬ-
всііев Ѵоіквіііеаіег" (Німецкий народний театр)
ідуть раз-у-раз его драмн і комедіі та так, що
всі білети, що-до-одного, роскуплені
Апцснгрубер родился у Відни в 1839 р.
а помер 10 л. грудня мни. року. Зразу був
урядаиком, опіеля посвятився виключно писа-
тельству, під конецъ жити 6ув він постійнпм пи-
сателей згаданого 3Б. Ѵоікзійеаіег" Величаво
відбувся похорон его у Відни, а цікаво було,
що коли в раді державній тоі днини поставнв
одни із послів внесено, щоби замкнути засідане
по причині похорону Анценгрубера, то ріпіучо
спротнвплася сему прихильна латинству пар-
тія. А про те рада державна таки ухвалила відда-
ти так честь нокійникови...
Отак же й ми помянули отсс чоловіка,
що любив правду, працював для виеоких лю-
дских думок, любив працю і серед ираці помер!...
Й. ІІ-кий
Русское Слово.
Так зовеся нова тижнева нолітична газет-
ка (половина пашоі) для народу, що стала ви-
ходити від 13 т. м. у Львові, з образками В
1 ч. редакція викладае, що нею поводити буде
безгранична любов до всего руского, а то до
рускоі бувальщпни, до рускоі церкви, до рус-
коі мови, до руского письма і до кождоі ки-
рильскоі буквп, до руских піеень, до руских
обичаів, до рускоі одежі (простонародно! ?) і
врешті, до рідноі землі. 3 такими думками, ре-
дакція надіеся довести руский народ до „повноі
політичноі та економічноі назалежности".
Що до способу, як се зробити, то редак-
’) Недавно поящійся і у нас драматичшій твір на
ввір Анценгруберівских творів <_Аргоиавтп“. про те. як
жениться наші семіиарістіі) а сейчас серед чаетинн
галицко-руекоі інтелігенціі роздався якийсь невиразннй
ропіт Ми не мали нагодіі докладнійше познакомитися
з тим твором, однакож, судами вже і по самій особі ав-
тора, д. Григорія Григоріевича, ми майже певиі, що д.
Григоріввпч правдою не міг і трохи наблпзитись до Ан-
ценгрубера.
Дуже добре було-би, колп-б автор оголоспв „Ар-
гонавтіва друком, тоді и можна-би було переконатнея,
що воно таке.	Й П-кий
ція гадав поступити дорогою правкою і вжн-
ватп конетнтуційнпх закопів до оборони тих
своіх святощів від усіх тих, хто би за ними
поеяг. Власти, радить редакція рускому наро-
довп почитати й слухати, як завше, тілько до-
магаеся, щоби вони точно сповнялп евоі обо-
вязки і боронили Русинів від кривди.
Серед самих Русинів, редакція бажае зго-
дн, ьдностп — щоби всі Руснни ставали, де
треба, до оборони своіх прав і однодуніно
протестовали иротів заподіяшіх кривд. „А есть
середъ насъ партіи — повідас редакція — то
никому ничего до того, бо то наша домашняя
справа, которая, дастъ Богъ, уладится тихо и
скоро, ие позволитъ нашимъ недругамъ тѣши-
тись розъедииеньемъ русской родины и бтниме
у нихъ охоту острити зубы на выкорыстанье
тѣхъ роздорбвъ. Мы съ пашой стороны не хо-
чемъ знати ничего о тѣхъ роздорахъ, именно не
хочемъ ихъ видѣти тамъ, гдѣ треба цѣлой,
неподѣльной пашой силы; будемъ прото стара-
тись всѣмъ сердцемъ, если не загоити тѣ раны,
то не розъятровати таковыхъ."
Се иайважнійше з того, що сказала ре-
дакція в 1 ч і до чего в загалі остатним часом
договорилися галицкі Русини.
Полякам редакція пе противна, хоче з ними
жити в згоді, як з братами, навіть на нашій
землі, т. е від східноі Галичини почавши, тіль-
ко слушно каже йім: „Нехай лишь не мѣпіа
ютея до нашихъ справъ, нехай не навидаются
намъ на опѣкунбвъ, однимъ словомъ: нехай
оставлять насъ и наши дѣла въ спокою а со-
единятся съ нами до труда около двигненья на-
шого краю изъ нынѣшней нужды — а мы бу-
демъ задоволены изъ нихъ, они изъ насъ и
станемъ братьями на славу намъ, на страхъ
врагамъ." >)
То значить, щоби Поляки зреклися всякого
права до руских земель, що колись були під
Полыцею, або инакше, щоби Полыца кінчилаея
там. де кінчиться польский народ, польский
мужик, Із сим і ми зовсім годимося, але власне
через не радимо й Русинам покликуватися на
іеторічні права, бо се дорога елизька : аджеж
на ті права на нашу землю поклпкуються з од-
ного боку Поляки (на превеликип жаль, навіть
демократа!) а з другого боку верхш верстви на-
•) Дуже би цікаво знати, кого то ч редакція .Р.
Слова11 мае за спільних ворогів Русинів і Поляків?
— 26 —
роду великоруского (московскоги) і тим правой ,
не хотятъ ані нашому, ані свому, ані ніякому
иншому народови в Росіі дати волі двигнутися
в добрі та в просвіті. Не треба забувати, що
на те ж історичне право покликуються супро-
тів Русинів і Мадяри і Волохи, а супротів
Поляків Німці, Москалі і так далі, без кінця.
Редакція „Русского Слова" очевидячки
годиться па ту політичну неволю, яка тепер
у Росіі, бо вона вже в 1 ч. потакуе тому, що
росийский уряд відняв остатки конституційних
прав у провіпціях над морем Балтпйским і зрі-
впав ті краі » другими краями Росіі Се, до-
бродіі, велика у вас суперека: коли ви кажете,
що в Австріі будете боронити конституційних
свобід для Русинів, що мусите того самого до-
магатнся і для Русинів у Росіі, або бодай не по-
хвалити тсперішного політичного безправя в
Росіі. А то ви хиба, як би що до чого, то му-
сіли бисте зречися й тоі політичноі волі, яку
вже тепер мають Русини в Австро-Угорщині!
Мусите над сим застановитися, коли справді
маете щиро і безповоротно боронити прав
руского народу та йти до его повноі полі-
тичноі й економічноі незалежности. Се ж
зовсім не мае нічого до того, що у вас
Русини, то не лиш ми в Австро-Угорщи-
ні та на Украйіні, а й на Великій Руси чи,
як Поляки кажуть, у Московщині. П о л і т и ч и і
права нотрібні для розвою всіх,
і наших, і московских Русинів.
Яко перший образок, „Р Слово" помісти-
ло портрет дуже заслуженого для галицко-рускоі
історіі, а по части навіть для народних відро-
дин Галичини, небіжчика Дениса 3 у б р и ц-
к о г о. Похвально, що редакція не годиться з
думкою Зубрицкого, що простому народови пе
треба ніякоі ироевіти, не треба навіть знати
своеі історіі ему-ді досить молитвослова та
Псалтирь Тим білыний жаль, що редакція ще
видно трохи годиться з тою думкою Зубрицко-
го, що не слід писати й видавати книжки мо-
вою народною чи, як він згорда казав — мо-
вою слуг та пастухів, се б то мовою простих
селян. Но крайній мірі, редакція виразно каже,
що _нашъ русскій языкъ—то не языкъ бѣдного
селянина, но языкъ, которымъ колись говорили
наши кпязи и вельможи." Отпм то певне „Р.
Слово" не зовсім чисто ппше по народному, а че-
рез те й не зовсім буде зрозхміле для наших
простпх людей, хоть редакція, по нашому,
повинна чисто по народному писати, хотьбй .Для
власно! користи .
Додано врешті, що „Русское Слово" ви-
дае власне виділ -Общества Качковского," а
то піеля ухвати загальнпх зборів того това-
риства 17 л. сент. 1889 р. в Калуіпі. Для чле-
нів „Общества Качковского," „Р. Слово" навіть
коштуе дешевше о 1 р (3 заміеть 4 р. у рік)
Коли хоть половина членів „Общ. Кцчковского"
запренумеруе собі „Г. Слово,“ то доля его
буде запевнена, бо ж „Общ. Качковского" мае
тепер 3500 певних членів.
„Р. Слово" певне найцікавійше буде тим,
що будутъ дописувати члени „Общ. Качковско-
го“ з села, особливо прості люде. Коли редак-
ція міетитиме всякий такий селянский голое,
хотьбй часом і незгідний з деякими еі думками,
то таким чином, із „Р. Слова" богато дізнае-
мося про тс, чого власне найбільше треба на-
шому народови. Власне задля дописей із села
— найвартнійша й друга наша простолюдска
газета, „Батьківщина" — про котру чомусь то
„Р. Слово" ніби то й не знае, так як би еі й не
було вже 11 літ !
А от, згадавши про „Батьківщину" і ма-
ючи на увазі те, що „Р. Слово" орган „Об-
щества Качковского", ми гадавмо, що „Бать-
ківщниа" повинна би теиер стати органом
„Просвіти", котра еі й оенхвала, органом на.
таких самих умовах, як „Р. Слово" стае орга-
ном „общ. Качковекого." Якби знизити „Бать-
ківщині" шну та порядно еі редагувати — що
й можна би за підмогою „Просвіти" — то й
еі з часом міг би запренумерувати кождий член
„Просвіти" (йіх тепер 2000 невшіх), а тоді й
з „Батьківщини" ще виднійше би було, чого
нага народ хоче.
Так от, тепер виходить у Львові вже аж
три газети для руского народу; Сего теиер уже
для нашого народу в Галичині радше за мало
як за богато. Всі ті газети можуть побіч себе
стояти і з усіх ннх може бути якась користь
для наших робітних людей тим більше, що
майже кожда з тих газет берс руску справу
трохи з ишпого боку, а значить кожда з них
звертатиме увагу на щось такого, на що не
звертае уваги еі поеестра.
і Аби тілько всі наші простолюдскі газети у-
' кладалися шізьно й сумлінно, аби чесно та без-
Iсторонно ставилися одна до одноі, аби писали
27
про все, що по чийій думці найкорисшйше для
народу, та аби редакціі іііх говорили від себе
всю правду, не лякаючись піякпх ворогів
і супостатів. ані чужих, ані своіх. Ось чого
найбільше треба веім руским газетам і всім
Русинам.
М. II.
Як вихоѳуються питомці гр. к. го-
ловноі семінаріі ві Львові, на про-
ѳодирів народа.
(Допись семінарист а).
Загальна ее у нас гадка, що свшценишлі иовиині
бути нроводпрями народа. Бо іі справді вони стоять до
него пайблпзше. Одна йіх частина прямо виходить із на-
рода, друга мае в народі своіх дідів і свояків, так іцо
у нас власне вся інтелігенція виходить із народа 8а-
тим ёвящешшк е найблпзшим іптелігентним суеідом на-
рода, найбільше мае нагоди іі ним етикатися і звпчайно
мае у него найбільше довіре. До такого проводпрства
народу, звіспо, треба порядного приготовлена, порядноі
школи.
Чи добреж у нас приготовляютьея до такоі внсо-
коі завдачі? На ее нехаіі відповіеть бодай те, що тепер
діеея в головпій напіій духовній семінаріі ві Львові, де
внховусся 250 пнтомців.
Отже насамііеред, коли розібратн, через що еемі»
наріети йдуть до семінаріі, то вийде, що може одна че-
твертина йіх іде з щпроі набожности, котроі, як звісно,
досить для монаха, але пе доенть для світекого священ-
ника — проводиря народу. По що ііде до семінаріі реш-
та, три четвертини, па те вони самі відновідають. Одні
кажутъ: „не було з чого утриматися на евітекіи виділі“ ;
другі новідають: „така була воля родпчів*, а треті таки
прямо заявляютъ; „бо то наіілекший хліб“. '
Так ось через що три четвертини наших семіиарі-
стів, жвавнх, молодих людей, идутъ на 4 роки до зам-
кнених мурів, муеять зречн ся майже всякоі своеі волі
й думки, муеять слухати семінареких прнписів, а ні то
ти скажутъ: „иди, відкіля прийшов — не псуй других0.
В боязші перед внгнанем, уеякпй еемінаріет муенть нід-
датися строгим семінареким правилам і семінарским на-
стоятелям.*) Молодий чоловік тілом і душею віддаеся на-
стоятельству, і від него залежить, що вийде з того чо-
ловіка. Розгляньмож, як виховуються еемінаріети і чи
приготовляютъ йіх еемінарекі настоятелі до служби на-
родной
Настоятелі бачать тілько на те, щоби питомецъ був
в означеній годпні в церкві та щоби не „шкартнув“, се
’) Настоятельство семінарске складасся: 1) „ рек-
тора, котрий приймае і впганяе питомців, 2)-з духовника,
котрнй сповідас, 3) з 2 віцеректорів, котрі доглядають, чи
нитомці ходить в означеиі годиніі до церкви і 5) з 4 пре-
фекта, котрі перееиджують но 2 годпнп в день у салях,
де перебувають нитомці клясами.
значить, щоби не вийшов іа семінаря па світ без дозво-
лу. По за се. настоятелі, чп не мають жадішх обовязків
зглядом пнтомців, чп не знаютъ що мають, чн вкінці зна-
ютъ а не хотятъ виновнятп — не годен вгадати. 3 того
виходить, що нитомці з настоятелями дуже рідко впда-
ються, а з часом не зиоеять йіх товариства.
Ніхто тут не заохотить молодого чоловіка до якоіеь
корисноі дли народа праці: хиба, що хто сам до неі возь-
меся, але таких пнтомців дуже мало. Найблизіпиіі на-
стоятель пнтомців, прсФект, дуже часто не зпас навіть сто
імени, не то щоби зпав его так, абп міг его повести на
добру дорогу. Впнио тут те, що пе той самиіі преФект
проводить питомца через усі 4 роки, лиш кождий пре-
Фект мае стало з року на рік поручену собі к.іясу, напр:
одни мае вічно другу клясу, другий вічно першу клясу
; т. д., а крім того, преФект лши дві годшш зіетав денно
з питомцами. Пнтомціж, волпшені сами собі, і не чуючиса
обовязапими до якоіеь праці, сидятъ по наіібілыпіп части
за картами і так до ішх павпкають, що думками’ навіть
о ішх бавлятьсп. А дивна пристрасти у тих питомців до
карт! Від раня до вечера, коли тілько вільна хвпля від
обовязків, котрих ніяк пе годен обмпиутп, карта в іііх
руках. Лучилось і таке, що коли пе було ишпого епокій-
ного міеця, нитомці аж па стрих ігішлп за картами. Тим
то з еемінара й виходять такі славні грачі в Фербля. Ось
чого найперше виучувся в семінаріі питомецъ,
або видоеконалюсся, коли вже давнійше грав
у карти.
О читаню книжок новажшйшнх нема в семінаріі й
бееіди, а винятки з сего правила може оден чоловік ис-
числити па своіх пальцях, що на 250 чоловіка цілком пі-
чого не значить. Тих кілька людей часом спонукують за-
вязуватп кружки, майчастійше „деклямаційні11, але й та-
кі благі кружки не довго тримаються, а сего року ніхто
доси не подумав над завязансм кружка, котрий би був
оеередком хоть якоі—такоі праці. Треба зазначити, що й
ректор не конче сприяе духовому розвиткови питомців,
коли напр. ваборонив йім устройіти вечерок у честь Ст.
Качали, з відчитом. Ще найбілыне образуютъ ея
нитомці в співі, і справді в нім видосконалюються,
з чого може одного все таки с потім якась користь і для
народу.
Між собою нитомці рідко новодяться з довірем.
Приязни хвилеві, бо леда що бувас причиною йіх роз-
вязаня. О якімеь снільнім дійстві нема й бееіди. Слова й
еолідарностп також не додержують, хоть би на ее й уро-
чието присягой. Чи-ж можуть нотім такі люде додержу-
вати слова, солідарности в далеко важиійпшх справах —
народних? Чи виносять вони з еемінара до того яку не-
будь моральну силу? Цікаво, що часом уміють пнтомці
солідарно тілько „виправити герегу“, се е ввести бучу
під дверми настоятеля, але се лиш у ночи, при загаше-
ніи світлі на корнтарях, коли навіть оден другого лпця
не може пізнатп. Отоді тілько кождий певний, що сго
товариш не вредить. Ще цікавійше, через що пптомці
вводить такі бучі. Отже вони напр. не вводили бучі. ко •
ли ректор не хотів було позволити йім ходити на впкла-
дн руского письменетва: вони не вводятъ бучі за те, що
кождий питомецъ муенть подати ректоровп спис усіх кяп-
-= 28
жок, які мяе, з котрих ректор мав право скоиФІсвуиват
від него, котрі вваиіас за шкодлпві. Не вводятъ бучі за
те, що ректор обходить ея з нпми пе як з академікамп,
а як в дітьмп*), а вже ані и думці пікому вводпти бучі
за те. що семіиаристи зовеім відтяті від світекого обра-
зовали, що йім не вільно ходити на впкладп евітскпх на-
ук — що, певне, найважнійша хиба в цілім вііхованю
нашого священства Та ее вже так утерлося,. що ніхто
з еемінарнстів о тім і не думае. ІтроввіЬіІе (не можліі-
во) — кажутъ, — тай годі. Тілько недавно знялася була
між семінарпстамп буча ізза поважнійшоі причини, а імен-
но ізза того, що веіх внгоняють із поменшпх помешкаиь.
де вони сплять і де давнійше стало пробували, а заго-
няютъ до більших саль чи музеів, котрих е 4, і в котрих
від недавни муспть пробувати по 40 талька, по 60 кілька
і по 70 кілька еемінарнстів, і то від пів до семоі години
рано до девято! всчір. Серед такоі гурми людей, звіено
оден одному перешкоджае, так що иічогісіиько не можна
робмтп, і кончиться знову грою в карти. Згадана буча
сему лпховп не зарядила.
Найчастійше зводять питомці бучі через поганий
харч. Воно, звіено, і ее дуже важна річ, бо-ж через по-
ганий харч у семінари не оден молодий і вдоровий хло-
пецъ нераз стратить здорово, або й иде зо світа... Але
ся причина загальноі і поетшноі в семінари бучі також
Дуже цікава. Впходпло би з неі, що білыпости пятомцш
пічо так не на думці, як япівіт. I справді: догодити жпво-
тови, добре найіетися, переепатися та заграти снокійпо
в карій — ось питомецкий рай; по за него не сягас біль-
шіеть имтомців навіть гадкою. Кождого, хто би ради» за-
нятися якоюсь розумнійшоіо працею, товариші впеміва-
ють, отже такому не лишался нічо, як лиш замкнутпея
в своіх гадках, працювати тихо і не признаватпея до се-
го, бо ще бм его постигло лихо. Не хочу я тим докоря-
ти товарншам, пе хочу винити йіх сампх: противно, міні
йіх великий жаль а ще білыиий міні жаль тих селян, над
котрими вони потім будутъ верховодити I через те тіль-
ко я й зважуюся сказати йім правду в очи, може як
зарядиться лпхови. А годі правдп діти, що дух дармова-
ия і байдужностп чим раз сильніішшп стае в семинарій
Торік ще бодай були партіі політичпі, — „твердих“ і „мяг-
кихи, — нипі і ее никне, а незабаром може дійтн до
того, що пптомці забудутъ навіть, що вопи Русини... ।
Так то поводиться питомці в мурах. Ва те-ж, па- |
турально, тим більше вони гуляють, коли котрому ново- і
деся впрватися па с.віт, дарма, що ироевітними, світскими I
справами вонп інтерееуютьея чим раз меише. а причина
тому знов не так у ннх сампх. як у порядках, серед ко-
трих обертаються. От иапр.: коли ще питомці жили таки
в спальнях, то що 9 йіх передплачувало одну газету, а
тепер. від коли иілпіі день пробувають в музеях, то одна
газета випадае па 40 люда! Се просто моральна руіна,
бо тілько люда не може порядно прочитати й тоі одііоі
газетп. Тим то всякий звертае увагу тілько па щось пай
цікавііішого для себе: богато глядитъ и часошіеях лпш
) Самі пптомці поводиться потім як діти, і через 
те іі проФссорн па університеті (священники) обходиться I
:і ними як з дітьмп. хоть і звуть йіх. -йопппив’Чпаи) I
за вістямп церковники, бі.іьше такпх, що читаютъ лпш
новинки, а половина пптомців таки зовсім не допитуеел
за газетою. Всего на всего може з одна десятина питом-
пів чнтае газету всю.
Скажу ще, як відиосять ея пптомці до світеких
людей. Світеких інтелігентипх людей питомці маютъ усс
за впсших від себе, бо чуютъ, іцо вони більше потрібно-
го зяають, і коли між' собою доглянуть якого спосібній-
шого. більше вчепого товарпша, то не одному вирвуться
слова: -Шкода того чоловіка до семіяара!4 Висшиыи чу-
ються питомці тілько на забавах, в домах священничих.
Там вонп верховодятъ: гуляють до упаду і так наскаку-
ють до паиночок та таке йім торочатъ, що куди навіть
деякому славному світекому .кібіцовп“! Та з сего, зві-
сио, наймемте добра не то для народу, а й для панно-
чок і навіть для сампх іштомців.
Простих людей, що правда, питомці вже не цура-
ються :се вже заслуга нашого світекого ноступового пись-
менетва, котрого чоловіколюбні думки вес таки прони-
каютъ навіть за семінарскі мури. Але з чпм же питомці
прийдуть до народу? Чим можуть відплатитп ему за піт
кровавпй, котрнм оплачено йіх впховане? Чого павчать
его, коли самі — як бачать чптачі — нічого путнього не
вчаться?! Иолітпка для них байдужа, письменетво —
мало займаюче, наука — просто. нестерпима. Що-ж
остасся? Чскати лиш епокійпо укінчеия чотпролітних
нудів, оженитися, оеіети при теетевп на кілька літ, а по-
тім діетати добру пара-ъію, що б жптп без журби. От і
иаіівпеша думка білыпоі чаетини питомців, от як пійма-
ють вони свое, етановиско,
Отее образ житя людей, замешкуючих замкиеиу
каменицго при улнці Коперника, ч. 36, у Львові.
Додаю іце, що вказапі тут хиби так уже сильно
закорепнлися, що одни або два пастоятелі, котрі хотіли
би питомців на людей вішеети, ту пе в сиді нічого зро
бити. Ту треба цілковптоі пе.реміии і для того я й подав
сей образ, щоби ті, кому слід, застановилиея над тими
перемінами і чнм екорше йіх завели, тим скорше, що не-
забаром мабуть возьмутъ і еі закладп в своі руки езуітп
і йіх прпхильникп, а тоді вже все буде по чаеі.
Л. Б.
„Правда" і „Кіевское Слово11.
В остатній випуску львівска „Правда" глу-
боко обурюеся процесом, як каже. неновинннх
людей: Дегенів, Кистяковского, Маршинского,
Франка й Павлика, але в тоііже час глубоко
обурююеся і на „Кіевское Слово," котре також
глубоко обурилося бу.то па той процес і з по-
воду него надрукувало торік кілька статей про
поліцейскі, судові й инші порядки в Галичині.
Ми уважно читали ті статі в ЧК. Словѣ “ і пе-
коиалися, що вонп написані щиро іі чеено,
хоть у деякпх дрібницях нсвірно, певне через
29
те, що писані й друковані були в Росіі і очи-
видячки в звісній товарискій цілп. На всякий
случай навмисного перекручуваня мн в тих ста-
тях не бачимо. „Правду" ж обурюе найперше
те, що „К. Слово" назвало Наумовича, Павли-
ка, Білоуса й др. „поважніши діячами", котрі
„потрохи підняли духовіій і матеріяльний стаи
галицкого селянина і збудили націоналы»’ свідо-
мість", а не назвало нікого з народовців, чим,
звісно „К. Слово" промахнулося. Тілько ж да-
ремне „Правда" притьмом хоче галицких наро-
долюбців строго поділити на „поважних" і „непо-
важних", на вівці й козлів: йіх усіх вяже
любов до руского народу, дарма що ще
не всі дійшли до того, що для народу найко-
риснійше. А все ж таки чеснійіпі люде всіх
наших партій спільно причинилися до білыпоі
просвіти народу і коли хто не до національно!,
по думці „Правди", то до его людскоі
свідомости. Отим то лги йне радили би „Правді"
забувати, що й Наумович у свій час чесно послу
жив галицко-рускому народови своею „Наукою"
та „Р. Радою". „Правда" очивидячкине хоче вза-
галі нашпм москальоФІлам признати заслуги над
подвигненем народу, забуваючи, що по такій
дорозі ніколи не дійдемо до спільноі праці над
народною просвітою та народили добробитом,
що, по нашому, важнійше від усяких Формально-
національних спорів.
Далі обурюеся „Правда" на те, що „К.
Слово" сказало про інтелігентних Русинів зага-
лом, що вони „погрязли въ свсихъ мелочныхъ,
жалкихъ, ничтожныхъ спорахъ и кляузахъ (спле-
тнях)“. Се суща правда, і можемо впевнити
всякого, що такі статі „Правди" тілько вбіль-
шать ті марні спори і можуть пошкодити тій
солідарноети галицких Русинів, до котроі дали
початок соймові посли і котру похваляють усі
Русини окрім хиба автора статі в „Правді."
Не признавали ж, як се робить,, Правда", що ті
дрібні та марні спори між Русинами двох на-
ших партій •— народовскоі і москальОФІльскоі,
також причинилися до теперішного незавидного
стану Руси галицкоі, значить або зовсім не
знати тих спорів і того, як вони відбивалися
на селах і місточках, або бачити вину й на бо-
ці народовців і бажати як викрутити ея.
Найбілыпе ж стараеся „Правда" доказати,
що остатний руский політ. процес не 6ув звяза-
ний з виборами до сойму. Та дарма. Роскаже-
мо, як будо: На співвластителя й. сотрудника
' „Кптіега Тлѵомвкіеуо", Вислоуха ввернули увагу
найбілыпе через те, що став видавати му-
жицку газету „Ргиуіасіеі Ьпйи," котра мала го-
ловно занятися виборами до сойму. Вислоуха
арепітовано — правда, ніби то з иншого пово-
ду, і втягнено до его процесу й редактора
„Кнцега Ілѵомвкіеуо", Генрика Реваковича, ко-
трий також кандидував у Львові і протів ко-
трого за те виступили всі сили. Через усе
те звернено велику увагу на „Кпцега Ілѵом-
вкіе§о ‘ і на его далыпих сотрудників: По-
ляків — Блотніцкого, Каспровича,. і Русинів —
Франка й Павлика, що з свого боку також зай-
малися рускими виборами, через „Батьківщину."
Йіх усіх донощики конче, ще перед виборами
хотіли втягнути в процес Вислоуха, та не по-
велося, бо не було ніякого законного поводу,
а все таки Блотніцкого перенесено з львівскоі
почти, аби тілько оступився зі Львова, а Кас-
провича рішено вислати за границю. Серед сеі
великоі хваги на Павлика й Франка, котра ще
подвоілася після все таки щасливих для Руси-
нів виборів, вони познакомилися з кіевскими
гостями, Москалями та ще й дітьми росийского
генерала в службі—Дегенами і другими Росія-
нами, що до того й сами йіздилп по Галичині,
де звісні верствидуже були невдоволені невда-
тними для них виборами. До того для деяких
панів, у Росіі, мов у страха, великі очи, і рус-
кой процес готовий.. Звісно, все зроблено на
Фалыпиві доноси, котрі ми колись чейже роз-
криемо.
„Правда" слушно каже тілько одно, а і-
менно що урядовим верствам росийским ніщо
так дуже обурюватися на погані галицкі по-
рядки, від котрих потерпілив названіи процесі
Росіяне, особливо панночки (молодшій Деге-
нівні всего 15 літ), бо ж у Росіі ще гірші по-
рядки, і з політичними преступниками далеко
гірше поступаютъ і далеко тяжше йіх караютъ
ніж у нас, де все таки йіх звичайно бодай су-
дятъ суди присяжних. Через те „Правда" слу-
шно й протестуй протів того, щоби Ро-
сія могла допомочи' Галичанам до ліпших по-
рядків. Справді не може, бо як казав, ще 1875
р Росіі, ізза Болгар, Драгоманов: „до чистоі
справи треба чистих рук" : коли роеийский уряд
думае помочи Галичииі, то нехай перше заведе
у себе п о л і т и ч н у волю. Але ж „Правді"
не слід було забувати, що крім росийского уря-
ду в ще й нічим неповинна росийска громада, а
— 30
ея мае право обурюватися за крввди своіх рід і
ішх чи свояків Галичині. Не забхвати треба
„Правді" й те. що тій громаді в Росіі на своі
порядки обурюватися явно не вілъно. Ану,пехай
би автор статі в „Правді" надрукував еі де в
якій росийскій газеті... Бути може, що й те, що
сказало „Кіевское Слово", можна було ему ска-
зати тілько через те, що воно ігів-урядовий
орган. Так тим радіснійіпе, коли й такий орган
за думав, чесно. та безсторонно розглянутн галиц-
кі справи, не мішаючися до марних галицких
спорів, а стоючи над ними та маючи па увазі
тілько добро простого руского народу. ‘) А
вже ж глубока товариска й людска зне-
вага в тім, що „Правда" впить собі з ареіп-
тованих Росіян, кажучи, іцо вони просто неду-
жі діти, котрих помочи Галичина не иотребхе.
Нагадаемо авторови слова св. письма, що „Гос-
подь умудряетъ младенцы", і таки справді так
на світі бувае, що звичайно молодий чоловік
більше розуміе або бодай дальше йде в дум-
ках, піж его батько й дід, котрі звичайно не
можуть покинути старовіцких думок, а коли
й захоплять дещо нового, то звичайно тіль-
ко все попутаютъ і пе можуть навіть ска-
зати просто й ясно, чого йім треба, не то
повести когось новою стежкою. Так і чесна
та щира молодіж на Украйіні може помочи
Галичині більше, піж дехто зо старих...
Додамо ще, що „Правда" найбільше лае
особу автора статей у „К Словѣ." Вона зве
обурене его з поводу нашого процесу-Фальпіи-
вим, вільнодумство—нещирим, запал роблеиим,
спонуканя — морально непевними. Каже, що
автор запалюеся так „немов би его дрік укусив,
немов він тілько що вирвався з наіпоі (росий-
екоі ?) „Ивановоі хати" і вкінці прозивае авто 
ра мізерним, бридкнм, безщасним, морально
упавшим і т. иншимв гарними словами. За се
*) Автор статі в „Правді" обурюеся в загалі на
„К. Слово11 і особливо на его редактора Ач>иногена Ан-
тоновича, нетякаючи мабутьна передторічпу іеторію з ,іи-
стом редакціі „Діла", котрий понав не до того, до кого
був адресованиіі. ,К Слово11, звісно, погано пробило, іцо
оголоеило, буцім то той лпст иисанші був до Москалів-
урядовців, котрих буцім то -Діло” просило о занемогу,
але мп майже певні, іцо лист той нопав у редакцію .К.
Слова- без відома А. Антоновича або бодай поданпй
ему був без адресу. Чей же ж упіверситетекміі про-
чее ор не став би брати чужих лпстів? На всякий слу-
чай, ся темна іеторія не мае нічого спільного з тпм, як
поставило себе .К. Слово- до нашого нроцесу та до
рускоі еправи в Галичині загалом. Се зроблеио чесно.
і ми муеимо забути, іцо було, а бажатп тілько. іцоби
.. Ц. Слово* ніколи а чесноі дороги не ввернуло.
а також за те, як загалом „Правда" воюе з
своімп противниками, як напр. із Драгомановим,
нам найбільше жаль „Правди". Такою лайкою
„Правда" пе иереконае нікого і певне руско-
украйінскій справі не поможе, а радше пошко-
днть, особливо в Галичині. і от-тілько через те
мп й сказали отсе дещо про еі спір із „К.
С.ІОБОМ."
М. 11.
Австро -руські спомини
(1867 1877)
31. Драгоманова. Частина 1. і 2. Львів, 1889.
Ровесники наші певне ще добре тямлять, який то
крі1 іідняли були етарші інтелігентні Русини і Поляки
в Галичині, коли 1875 та 1876 р. Украинецъ Михайло Дра-
гоманов, у своіх письмах до „Друга," голосной горячепро-
мовив до рускоі іителігенціі, щоби не сварилася межи
собою за марниці, а вгідио занялася веіма чужими визи-
скуваппм, безпомічшга прости» народом і, коли, в слід
за Драгомановим, і ми, молодіж, стали накликати руслу
інтелігепцію, щоби й сама не кривдила наших робітних
людей і по людски з ішми обходилася. Як звісно, се все
взяли нам за бупт, хоть Драгоманов і ми’ домагалиея тілько
справсдливнх иорядків, бажаючи двигнутн наш народ з-
упадку та порядно сго просвітити, і то мирпим, законпим
споеобом. Пізпійше трохи, ми, Львовяне, дізналиея, що
Драгоманов ще, від давнінпіе зиався з нашими евітлимн
Русинами, і веім йім проповідував любов до наших робіт-
ннх людей.
Отже в названпх на верха кнпжочках, котрі видав
Іван Франко, Драгоманов росказуе коротенько, відки й
до якнх чоловіколюбнлх та науколюбних думок дійшов,
як з ними підходпв до наших Русинів, і як вони до того
зразу ставплися.
Сам Драгоманов павчився іпанувати й дюбптн про-
стих людей найперше дома від батька, а далі, бувіпи в
полтавскій гімназіі 1853-1859 р., з „Наталки Полтавки"
Котляревекого, в віршів Шевченка („Кавкав", „Сои" і др.)
з оповідапь Марка Вовчка („Панска воля," „Сестра" і др.)
з оповіданя жінки Бічер-Стоу „Дядько Тома," що йшло
протів неволі чоршіх людей в Америці і на цілім світі
прихиляло щпрійпшх світлих людей до людей ионево-
лених, простих; а порівні з тим і з оповідапь Тургенева*'
в житя простого моековского народу, з ппеань роеийско-
го еоціяліета Герцена і шпнпх. Уеі ті, наші й чужі пи-
сателі бажалп лрпхнлнти панів та уряд до людей лро-
стііх, робітних. Особливо в Росіі говорено тоді про ска-
соваие панщшш, отже іі Драгоманов і сго ирпятелі ба-
жалн волі для поневолешіх людей не тілько в Росіі, а й па
цілім світі, і через те іііх звали космоио.іітами, по
нашому веесвітшікамп. Веесвітники бажалп того самого
і для паших простих людей не через те. що вони Руси-
пи чи Украіі кці. а через те. що вони люде. Вееевітникц
в загалі тоді не ділилп Украйінців від Москалів, вони не
були протлвні людскому та проевітпому украйінству, але
31
и не виступали протів росийского письмеиства власне че-
рез те, що в нім було богато людского, такого, що й у
иншнх просвіченнх народів па заході Европи, і то бу-
ло більше навіть, ніж у письменстві украйіискім Через
те Драгоманов не дума» виганяти зо нікіл на Украйіиі
і роеийекоі нови, алеж зпову бажав, щоби неровенъ з
нею була й руско-украйінска нова, особливо для почат-
ків. Сего Драгоманов нераа домагавея від росийского
уряду, і через те головно так із иим зай вся, що 1876 р.
его прогнано з проФесорства в пайвисшій школі чи уиі-
верситеті, в К:еві.
Що-ж до Руеи - Украйіии, то Драгоманов ізразу
взяв собі кріпко в голову, що у нас усяку громадску чи
пац опальпу роботу треба вести з ниву, від народу: тре-
ба вивідуватпея, як иаш народ говорить, що епівае, опо-
відае, як живе й маеся; треба, далі писати головно про
него і для него, лросвічатп его в народних школах і щи-
ро-науковими книжечками; треба обставити за иим, поряд-
куватн его жпте й працю — загалом двигати народ ма-
теріально й морально, щоби був маючиіі і світлпй, що-
би чувся чоловіком, горожамином і тим самим Добрнм Ру-
сином чи Украйіпцем, Украйінским патр'отам, Драгома-
нов но радив дразнити Москалів тим, що вони від них
оеібиі і через те муеять ві всім ізрівнатися з Москалями
й иншими самостійинми народами, і задлятого муеять
пайпершс ввернути увагу па іптелігепнію на Украйіиі
і рознити для неі осібис високе украйінске иисьменство.
Драгоманов казав, що, на вивороть, тілько ведучи працю
внизу в гору, иоетунаючп разом із пародом, розвн-
ваючися разом із ним, Ру-сини чи Украйінці зможуть
виробнти не тілько еамостійну, а й живу руско-украй-
інску просвітну мову, живе та сильно всесвітнимл дум-
ками й интересами руско - украйінске иисьменство, і аж
тоді будутъ матн право толкуватн про те, чи рівиі вопи
чи нерівні Москалям. Загалом радив Драгоманов, не зрн-
вати союву з Москалями, на вивороть, спілыю з ними
добиватися в Росіі оеобистоі та краевоі волі, а тоді вже
сама собою паста не воля і для руско-украйінскоі націй
Такі думки проповідував Драгоманов ще па Украй-
іні, і в такими думками обернулся і до пашоі Галичипи.
Отжс, коли, по думці Драгомапова, на Украйіиі па-
тріота шкодили руско - украйінскій енраві своіми нетер-
плячнмн виступамн за еамостійпіеть Украйіиців супротів
Москалів, котрі ті ішступп повергали протів усякого
розвою руско - украйінского, то в Галичипі Драгоманов
побачнв ще гірніе. Тут ті спори в Росіі відбилися так,
що інтелігенщя руска иодідилася на два ворожі табори:
одні, цародовці, казали, що Русини в одно з Украйінця-
ми, осібна нація від Москалів, — котрих у нас тоді по-
рядно лаяпо, — а другі, москяльофіли, казали, що Руси-
пп одна нація з Москалями і що через те зовсім иічого
осібного руского не треба: ані мовн, ані пиеьмснства,
ані в загалі шякого самостійного житя. Тим то гаяицкі
евіглі Русини сварнлися над тим, яке мае бути всеруске
або й усеславянске иисьменство, а ще більше горячится
вониіз за правописи: яка вона мае бути для Русинів, ста-
ровіцка (етимояогічна), чп новітиа, иіеля людского го-
лосу (фонетичиа) ? ? В спорах над сими, Формальнимп або
далекими, справами, галицкі Русини тратили найбілыпе
часу, цричім ужцвади печеецих епоеобів спору, як доно-
сія і і. и., а простим пародом дуже мало займалнея, ду-
же мало були до него прихильні, а навіть щс мало знали
его мову, хоть і вжпвали еі сяк-так і одні И другі, через
те, що иншоі рускоі мови іі не знали. Та в тих руско -
московских спорах у Галичипі иайцікавійпіе було те, що
наші москальоф'.ти, хоть і кричали за роеийством, а ро-
снйскоі мовн та росийского письмеиства не знали, а на-
родовці, хоть як тоді брикалнея протів Моеквм. а все та-
ки через „Правду- знакомили Галичаи із иовійшям ро-
сийсенм пнеьменством.
Завважавпш се все, Драгоманов поміркував, що
якби ппсьменску справу в Галичипі переставити в Фор-
мально-національной) грунту на грунт щпро просвітний,
т. е. якби заставити галицких Русинів маги на ціли тіль-
ко народи інтереси та справжну проевіту. справжний
поступ, то можна би ввести в одну народолюбцу та по-
ступову партію всіх щирих Русинів або бодай доконати
того, щоби одна й друга партія хоть осібио та довить
згідно працювала над подвигнеием простого народу, над
его ироевітою.
Се здавна головка думка Драгомапова що до Га-
личими, і на иій ми, покп що, кінчимо. Далі поведемо про
се роамову аж тоді, коли вийде 3. і 4 кпижочка тнх
сноминів, котрі вже в рукоииеі готові і котрі ще цікавій-
ші. Тепер додамо хиба ще т.’лько, що хоть надруковані
вже епомини і неповні і не екрізь добре оброблені, то
все таки з ннх напіі Русини можуть дуже богато скори-
стати: можуть побачити, якими манівцями йшов доси ру-
ский рух і порозуміти, яких би лровідннх думок пам дер,-
жатися, щоби порядно владпти і наше домашне народне
жите, і наші віднрсішн до сусд, як: Поляків, Москалів, і
всіх Славяп, щоби вони не то що не були нам противн1, а
іі помогали нам, для иашого й своего добра — для оборони
від тоі погибелі, яка грозить усім Славянам від Німців, ко-
трі чим раз більше збиваються в куну і, немов та чорна
хмара, сунуть на схід, па землі славянскі. При тім же
зі сноминів Драгомапова, як і в усеі его діяльпости, віе
така горяча любов до правди, до простого иашого на-
роду та до руско-украйінскоі справи загалом, що не ро-
зуміемо, як міг на него так напасти аа се д. Бу-ль у
„Правді“ за вересень 1889 р.‘? Сумно читати такий осуд,
тим сумнійше, що д. осудець твердить, буцім то Драго-
манову завше ходило тілько о власну особу. Якби так,
то Драгоманов жив би в Росіі в почестях та достатках,
а не коротав би свого віку па чужині. Сумно се, що та-
кому чоловікови, що, як то кажутъ, вубн своі ззів на
школах, на пароднім пиеьменстві, та на украйіистві за-
галом, не позволено було й далі чесно служити тим епра-
вам у Росіі, та іце сумнійше, коли деякий землячок із
Росіі ще и каменем на него кидае ва те, за що Драго-
ыанов більше може иотериів, н а; хто-нсбудь. Сумно то
для Русп-Укранінп, що такого потрібного для неі чоло-
віка, як Драгоманов, пригорнула до себе, тогід, аж Бол-
гарія, поручивши ему виорядкувати університет, та ще.
сумнійше, що „украйінска* Правда і сим видно певдово-
лепа, коли, в випуску ва жовтень 1889, не каже від се-
бе иічого протів того, що роеийскнй уряд дуже невдо-
волеиий тим, що Драгоманов ошшився в Болгаріі, під
боком Росіі і в такій стороні, де колись пристигнути може
I воля для всіх Славян. Гірщоі аневаги Драгомацову тай
32 —-
украйінекій справі, годі було „Правді” придумати. Та
скінчім про Спомини. Драгоманов міг у сво'х Спомпнах
де в чім помилнтиея, він пенне що не в однім инакше
дивиться на руску справу, ніж наші патріота й високі
політпки, — ее видно й з наших слів про его Спомини,
— отже д Бу-ль міг поправити, коли які пайшов, по-
мп.ікп, сказати, в чім сам він чи хто не годиться з Дра-
гомаиовнм, але лаяти за те особу, та ще й як лаяти, зна-
чить повертатп руско - украйінску справу в часи крайноі
нетерпимости, з якоі вона тілько що починае впростати.
Сумно!
51. II.
Від редакціі.
В тяжку годину родпвся наш „Народ." У
тих, задля котрих ми видаемо свою газету і котрі би
нам певне з щнроі душі помогли, у селяп та резпсіпіків
— сего року велика нужда, а серед рускоі інтелігенціі
і:і Львові, ми не иайшли тоі ирихпльнос.тп, якоі споді-
валися, коли в 1ч. писали своі елова про тершіміеть та
згоду на полі пародного добра. Ні одна руска газета на-
віть не вповіла своім читателям, що вийшло 1 ч „На-
рода” •) так що ми мусіли подавати до головшіх руских
газет, до „Ді.та”, „ЧервоноіРуси” та . „Батьківщини”, пла-
тні оповіеткн, побіч тих купців або й ошуканців, що
захваліоють Русинам своі іыохі товари або просто тілько
хотять від пих шіцигапити гропгі. Тай то „Черв Русь”
ие номіетнла й такоі и.татіюі оповіеткн. хоть і обіцяля,
що номіетить..
Найгірше ж пощастилося нам із друкарнею.
Після двох ровмов із друкарнею имени Шевчепка та
Друкарнею Польскою, котрі зразу бралпся друкувати у
себе машу' газету', — зги обсрпулпся з „Народом” до
друкарні братства Ставроішгіііского, мри Волоокій церкві,
маючн на увазі найперше те, що там найбільше гарних
руских букв і найкрасше та ианточнійше все робнться.
До того ж Ставрошігійска друкарня исчислила нам була
зразу далеко дешевше від аркуша, ніж навіть друкарня
іменц Шевчепка Ми були певпі, що „Народ” буде за-
вито друкования в друкарні Ставропигійскій тим більше
що, як паи внділося, то ті світлі Русини, що орудуютъ
нею або 'друкують там своі твори — москальоФІли —
стали тепер прнхилыіійші до тих справ, котрі ми ста-
вимо на иершс міеце — до бсзсторонпости та до інте-
ресів нашого простонародя. Від оруднпків Ставрои гіі
ми могли сего сподіватися ще й по тім, що вона ж до-
нгі вікп передувала в просвіті та постуні серед Русинів
тай опікувалаея руекими справами так, що и сля того й
австрійский уряд дав йій імя, якого хотіла — імя бать-
ків Руси.
Тимчасом мп иомплилися Ставрошігійска друкар-
ня найперше щдяесла ціну за „Народ” висше, ніж хотіла
друкарня ім. Шевченка; далі за 6 р. довгу сперла нам
була 600 пріімірників 1 ч „Народа” в ціні 120 р.; затим
супротів угоди, стала домогатися від яае грошей па
перед за все число, а врешті, коли ми и на се
пристали, то зовеім не схотіла друкувати „Народа”,
кажучи, що не мав е.к.іадачів. Ось через що, в
евій час, не могло впити 2. ч. „Народа”. Усім сим
Ставроішгійска друкарня заподіяла „Народови”, аараз
на першій поступі, величезну шкоду.
Хотя ие-хотя, ми мусіли оглянутися за питою дру-
карнею. Але після 1 числа „Народа” не схотіла друку-
вати навіть друкарня ім ІІІевченка, кажучи, що не. мас
т’лько букв Ледви-не-ледви ми найшли одну таку поль-
ску друкарню, що .чала рускі букви і схотіла прпймити
до друку „Народ” Алс тих букв було тілько на одни
наш лист, до того Ставроппг.йска друкарня сказала нам
крайне слово аж 21 січня, так що до 1 лютого оетавало-
ся дуже мало часу на еклад, особливо для польских
складачів, що не вміють добре читати руских рукописей.
За ддятого годі було тепер вііетатчптн ’ 2 аркуші, як
мн хотіли (хоть иатоміеть мусимо завважати, що в сім
числі, дрібнііппим пиеьмом, умістилося далеко білыце
як у першім числі б'льшим пиеьмом). За те 4 ч. ви-
друкуемо в півтора аркуша, так що шкоду читателям
нашим надолужимо з верхом.
Мило нам, що по еелах і міеточках, у нас і па
Буковині, зовеім не так повитали 1 ч. „Народа”, як у
Львові I світек' і духовиі Русини пишутъ або перека-
зують нам, що „Народ” йім дуже подобавея тай додаютъ
нам охоти до дальшоі праці. Щир йші ж для народу лю-
де з еіл та міеточок сами нас пхнули до того, про що
мп давно думали, то е, щоби впдаватп таку газету, котра
би ні па кого не оглядалася, а говорила всім правду,
боронила інтерееів нашого простонародя і на тім полі
вводила в одну народолюбно-поступову партію чесних
і іцприх Русинів усіх парт й Із того видно, що Русини
по еелах і міеточках ради би, щоби ймж львівекпми та
черновецкими Русинами прийшло на тім полі до згодп
або бодай до терпимости, безеторонноетн.
Отсе іі порука для пас, іцо думка паша про таку
одиісіпьку руску партію не довго буде тілько думкою.
В с’м упевняе пас ще й те, що отсе недавно руский
соймовий клюб —- що очнвидячки мусить стояти над
партіями, — постаяовкв з звати до Львова чільнійших
галпцкпх Русинів усіх партій для наряди, між ипшим
і над тим, щоби скупити всіх Русинів задля в дважноі
та згідноі праці. Па тім зйізді Мали би Русини також
обговорити вибори до ради державноі, на р. 1891 тай
згоду з Поляками. Значить, клюб соймовий берсся
власне. до того, про що мп головно писали в 1. ч.
„Народа” Ми певиі, що колн ня той зйізд бу-
дутъ вислан чи занрошеяі справді люде всяких
цартійиих відтіиків, і колп то будутъ справді ви-
брані люде, то е люде розумпі, іцирі та безеторонці, і
коли до того попрпйіздять з наказом від громад, това-
риств або хоть кружків — то можна нам . буде покласти
міцну підвалину до згодп М'Ж усіма чёспимн Русинами
пе тілько в Галичині, а й далеко поза еі границами.
Додати мусимо, що дуже гциро повитали „Народ”
і народолюбні та щиро поступові Украйінці і що без по-
мочи декого з них „Народ” наш не побачив би й світа.
Такоі морально! й матеріялыюі помочи ми й на далі ждс-
мо від усякого Русина чи Украпінця, що не засіглеплюс-
ся в кружкових та партійних комірках, а яко вілышй
радбн знеетиея понад теперішні рускі кружки й партіі
— на внеоту загальпо-народнпх та загальио-людских
інтерееів, котрнм мн щнро хочемо служити па рус-
ко - украйінскім грунті чи в руско-украйінекій одежі.
I се, подвійне число, розспласмо ще по-більше -пя
пою і просимо всіх тих, котрі би не думали лередпла-
чув. „Народа”, відіслати нам з ласки своеі і 1. ч.,
котрѵго доправляються нові иередплатнпки а котрого
у нас уже власне нема Просимо тілько на адресових
кярточках дописувати, хто відсплае, щобп ми знали. і:о-
му білыпе -Парода” не носп.гатп
*) Тілько „Діло" подало зм’ст і. ч. але аж у
24 дни після того, як воно зпйшло!
Зміет: Прочитавши 1. ч. .Народа.” Чптача. Казна про Добробит, Іваііа Франка. ІЦо дісея й гово-
риться но наших читалыіях у Снятпнщнні, Л. М Отворене читалыіі в ІІетрпкопі, М. Лае-
тівкп. Біда в Скільщпиі, Селянина. Деніо про б уковпнско-руеку іптс.тігснцію, В. Н. Ще ие
дпіе! Б. Ю. С. Людвік Анце.нгрубер, ІІ П-го. Русское Слово, М. Н Як виховуються питомці
гр к. головноі есмінаріі г.і Львові, ня проводпрів парода, Л. Б. .Правда* і .Кіевское
Слово”, 51. И. Австро-руеькі спомини 51. Драгоманова, 51. II Від редакціі.
Віідас 5Іихаііло Нап.пік.	В:диовідае зя редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі” Воітіха 5Іанецкого, під проволом В Годака.
Рік і.
Львів 15. л. лютого 1890.
Ч. 4.
я....................
Виходить 1. і 15. л.
іі кождого міеяця і ко-
Р штуе за рік
в Австро-Угорщині 4
. гульд а для загранпді
5 5 рубл. або 1-2 Франків.
Одно число 20 к.р.
=74
I Адрес редакціі:
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
I Дошей бегтіенні не
I будутъ номіщувані. У-
яситірукописи нпщать-
ея, а неужпті можуть
собі автори своім кош-
тоя відобратп.
В справах редакцііі-
| них можна говорити від
I 7 до 9 год. вечір.
Ы.
Дгі
я
Про неподільність муннщких грунтів.
Тогід радплп в нашій Раді державній в
Відни над тим, що мужицка земля вже за-
надто роздроблена на кусники, і вредили такий
закон, іцоби спилити дальше роздроблюване
землі мужицкой а іменио: щоби но смерти го-
сподаря не переходив грунт его на всіх наелі-
дників но рівні, але щоби весь грунт припав
одній дитині, а. решті дітей належавбися лише
енлаток за йіх пайки. Таке право було вже у
нас перед 1868 роком, лишенъ піеля давиого
права немож було*ніколн мужицкого грунту ді-
лити без дозволу циркулу, а. іііеля сего нового
закона мужицкий грунт лише тогди мае пере-
ходити на одного наслідника, коли гоеподар
умираючи, не розпорядив, як мае бути грунт
поділений Сей новиіі закон приймила вже Ра-
да державна і цісар уже потвердив (санкціову-
вав), але в Галичині закон сей іще не вве-
дена#, бо Рада державна так постановила, що
у нас він аж тогди мае занестися, коли наш
сойм на тото пристане. Наш сойм не радив
ще над тим, але відай не забавки буде радити,
отже цікаво застановитися над ділениною му-
жицких грунтів і розважити, чи повинні наші
посли в соймі стояти за неподільностею грун-
тів МУЖИЦКИХ.
Як сказано, перед р. 1868 був уже в нас
заказ ділити мужнцкі грунта, однако тогди
буди инші часи.
Не говорю вже за часи панщини, бо тогди
жите мужиків ішло цілком иншою дорогою, але
й по скасованю панщини не було воно з разу
тото, що тепер, і заказ діленя грунтів мужиц-
ких не давався так дуже в знаки. На сам перед
тогди, хоть до 1868 р. по праву грунт не мож
було ділити, то на ділі всеж таки грунта му-
жицкі розділювалпся, бо старший еин, на ко-
трого цілий грунт переходив, давав звичайно
своім братам заміеть сплатку по кавалковн
грунт.' , а по друге, тогдп ще наші мужики не
навикли були уважати грувт за особисту влас-
ніеь одного чоловіка; тогди ще грунт уважался
більше за власність цілоі родиіш, котра з него
мала живити ея. отже коли на ділі не, ділено
грунту, то всеж таки звичайно ціла родина,
всі брати і еестри, котрі пе пігали на инший
,, грунт жили разом в купі, в купі працювали
і вживалп всего спільио. Тай таки жите: було
тогди .іекше : лекше було з землі впжити, зем-
ля не б.ѵла ще так обтяжеаа подачками, як
тепер, по друге, тогди бідному чоловікови і між
панами було лекше примістптися. Робота на
грунтах иапских велася все ще на старий, пан-
щизняний лад : руками а не машинами, одже
й більше робітників займала, лекші були заріб-
ки для безземельних, а. пани, по старому зви-
чаю, жили гойнійше й двірнійше,. не були ще
такі вираховані як тепер. Тогди далеко лекше
мож було по при панів проживитися на всіля-
ких службах та -услугах. Пани частійіпе піж те-
пер наділювалн своіх слуг кавалками поля до
уяштку й відступали людям грунта до оброблю-
ваня за. часть політку
Але що найважнійше, були то часи, коли
еервітути громадскі не були ще знесені. Тогди
то ще всі мужики в селі мали право вживати
великі пасовиска й ліеи двірскі. Одже, як з од-
ного боку ті мужики, котрим землі бракувало
або котрі мали еі за мало, випасали собі худо-
бу та вівці на громадских пасовисках і с того
жили, так знов із другого боку і ті господарі,
па котрих піеля права спадав цілий грунт.
каюта вільні великі громадскі пасовиска для
своеі худоби, не потребували так дуже доро-
житися своім власним грунтом і могли скорше
34
паділювати свою молодшу рідню кавалками
поля, хоть се й бхло протів закопа
Всі тоті давиі порядки тепер змінилися.
Тепер у нас, як і в цілім світі, заводиться го-
сподарка лишенъ для гроша. Кождий етараесл
е поля і з робітника як найбілыпе гроша виду-
сити. Давиі ссрвітутп „урегулювалм1' і грома-
дам давиі пасовиска та ліев повідпадалп, а лю-
дей усс прибувае, а па землю мужицку все
білыпі тягарі спадаютъ. Тому»: то, як би те-
пер на ново заборонити ділптн мужпцкі грунти,
то се далось би мужнкам далеко білыпе у зна-
ки як першс.
За остатних двацять літ, від коли позво-
лено мужнцкі грунти ділптн і признано всім па-
слідникам рівне. право до части грунту, роздро-
билися у нас мужицкі грунти до крайности. По
смерти батька розпаданся грунт на части по-
між родину, а в другій поколіню ділитьея іце
па менші части п іце иа меиші так, що с ко-
лпшних пиіроких ішв роблятъся вузенькі грядки,
а білыпі господарства се.тяпскі разпораз заи-
каютъ. Дроблять грунт не тілько у нас, а в
усіх краях патиоі держави. як про се перекопа-
лися ііосли в І’аді державши з внказів, що ііім
передложпв мініетер рілышцтва.
3 внказів тих бачпмо між вшивы, що ко-
ли в році 1857 було в пашій Галіічняі трохи
білыпе як иівміліона гоеподарів груіітових, то
тенеркн на тіп самій землі мужицкій « більше
як півтретя міліона гоеподарів; значить, заяких
30 літ земля мужицки у нас в трое роздроби-
лаея. Звісно, земля мужицка не однако розділе-
на межи веіх мужиків. В кождім селі с трохи
богачів, трохи середнпх гоеподарів, а велика
сила, іцо маютъ липі по кусникови поля, с ко-
трого вже таки иіяк вижитв. От напрнклад по-
даю вам виказ поділу мужицкоі землі в селі
Петрові, городеиского повіту, з котрого можна
мати образ майже всіх наших сіл. В р. 1882
було в тім селі кругло 1853 морги усеі мужиц-
коі, рустикальноі землі. Відрахувавши громад-
ске невелике пасовиско, неужиткн і дороги, по-
ле, котре поскуповувалп жиди та пани, і поле
попівскс, липіалоея в руках мужиків трохи по-
пад 1000 моргів. Душ у тім селі було також
кругло майже 1000. I от як, піеля кадастру по-
даткового та конскрипціі, була та земля розді-
лена між родили й душі:
коеяіі	218	1000	о
•к <^(. оѴ •к ог- Гія	сч		
К 03 ОК •к с[ Гіи	Т-Ч	ОС	
к сг оК •к щ Ціа			00 г.
к 01 «Г -и < Кіи		109	496
•гс с оѴ к <; Ѵиі	гЧ	ОС	см
•И <; оК •к 5 Уш	Ті?		
аіліок з оК іг.ійогс [ 1‘іа			С‘* і
ысіогс 1 ок" цш Уіа		со	Г-Ч
эшнак || іиііогс піп оѴ	со	1 091	! 1
Носідалп	Число родші иосі- даючнх	Число душ у тпх родннах	Разом на ті родпип припадало поля м.|
Було, значить, 36 таких родни, що мяли
разом ліпп 18 моргів поля по иів морга на одну
родину і па тих 18 моргів припадало 160 душ:
16 родни, а в них 63 душі, мяли по більше як
но моркови, разом 15 моргів. Найбілыие було
таких газдів, що мяли від 3 до 10 моргів, а
лишенъ три були такі господарі, що мяли біль-
ше як 15 моргів. С повисшоі табелі видно, що
лі-пп третя часть господарів-мужиків мала біль-
ше як по пять моргів грунту, а дві третини всіх
гоеподарів мали по менше, а межи ними власне
половина но менше як по два морги.
Що так само дробляться мужицкі грунти
в цілій Галичипі, се видно буде з рахунку;
1819 р. було в Галичипі мужицких господарств
511.372, кожде гурт-па-гурт по 14 моргів;
1859 р було вже 788,234 господарств, кожде
по 9 моргів, а 1883 р аж. 1 міліон 408 тисяч
дрібних господарств, кожде по 5 моргів. Розумі-
сся, що так як в тім е господарства і по кіль-
капацять моргів, то на переважну білыпіеть
теперішних мужицких господарств випадс щось
тілько по 3 морги. Завважаемо мимохідь, що ко-
ли мужицкі грунти так дуже дробляться, то ве-
35
ликопанскі чи богатирскі грунти збиваіоться
в купу. I так, коли взяти 100 таких господарств
богатирскпх 1819 р, то 1859 р вони вже зби-
лиея лиш у 46 госиодарств, а 1876 р. тілько в 24
госиодарств, і то так, що коли напр. в однім такім
господарстні 1819 р. оуло 100 моргів, то 1859 р.
було вже в нім 173 морги а 1876 р. аж 350
моргів! ’) Так то мужицкі а богатирскі господар-
ства ідуть зовеім суиротивними дорогами: бо-
гатирскі господарства збиваіоться в купу, а
мужицкі розбиваються на дрібні куеники. Через
то, що у пас земля так роздроблеиа, іюгірпш-
лося й господарство мужидке На маленькій го-
сподарстві не мож навіть удержати худоби, без
котроі ніяк справити й обробити землю. При
всликнх містах, дс багато купують огородови-
нп, можна ще вести огородову господарку, і з ма-
лого кусня землі видобуватм великі політки, от
як у Франціі або в Бельгіі, де великих міст бога-
то У нас у Галичині на городовину нема велико-
го збутку й уся наша земля мусить іти нід збіже
та пашу. До збіжевоі господарки треба конче
більших просторів грунту, треба мати на чім де-
сять худоби тримати і треба провадити зміпу
плодів. Крім того, господар такий, що живе з ро-
диною на маленькій грунті, с котрого ледви на-
віть у голоді пережити може, пе мав ніяк нагоди
освічуватисяйіти за постуном часу. Він елібмнай-
митом у самого себе за наплихшу плату, мусить
усі своі гадки й усю свою силу віддати па службу
свому голодному животови. Через те не .можна
навіть надіятися, щоби наші мужики на малих
грунтах починали ліпше госиодарити, а против-
но господарка на тих грунтах мусить усе гір-
ше упадати. Видимо то найліпше у нас, що чим
більше земля роздроблюеся, тим усе, гірше вона
родить. 3 рахунків показуеся, що у нас морг
землі півтора або й два рази мснше родить, як
у Чехах, на Мораві або в инших західних кра-
ях нагаоі держави. Через роздроблюванв грун-
тів мужицких вони чим раз більше задовжу-
ються, бо коли в 1873 р. було на мужицких
грунтах 8 міліонів зл. то 1884 р. було на пих
аж 30 міліонів зол. довгів інтабульованих, а мо-
жна сказати, що наймемте в друге тілько неін-
табульовапих. Господар на малім грунті не мае
с чого вижіп’и тай зазичуеся на групт і так
его ніби поволи зпідаб, бо довги ведутъ у кін-
ци до ліцитаціі й до втрати власности землі.
. .. *) Дивіть синю Франка ..баІісѵівЬатеІазповб гіст-
8ка' (Ргге^І^а йроіескпу, 1887, I, 21 —' 35).	»
До того всего приходятъ іще ті безконечні про-
неси наших мужпків за землю та сварки и бін-
кіі і безнастаина тягапииа по судах, що власне
все йде іс сварпі о межі та вжпвапв землі. Му-
жик наш лиш із землі може жити; не мас він
землі, то й нема. ему місіія на світі, нема сму
житя, томуж то він і запонадливий на ту зем-
лю і тряееся над кождим еі кусником і хотів
би як найбільше еі мати. А тепер ще як кож-
дий іс своім вЦділюеся і кождий собі на сво •
ім окремий господар, а за другого не дбае, то
кождий намагае лише на свое, як то кажуть:
кожда рука д собі крива. С того вироблюеся
захлашгіеть, байдужніеть на кривду другого
і сварки та процеси межи родиною та сусі-
дамп До того ще у нас таке право, іцо люде
ніяк не можуть нравним способом поводити-
ся в селі, але все мусить іти через суди та
нотарів Томуж то наші мужики разураз про-
цесуються. Процесуеся родина між собою, нім
ся груытом порозділюють, процесуються СУСІДИ
за межі та політки, а при тім із ненависти
повстаютъ сварки та бійки й одні других скар-
жать по судах та тягаються по термінах. Усі
тоти процеси та терміни коштують наишх му-
жиків дужс богато й через пих мариуеся бога-
то робучого часу. А теперки почислім іще ма-
си спадкові і справи опікунчі, де то треба оггла-
чувати тілько штеміілів, адвокатів, нотарів
та всілякі такси і тра відбувати без кінця
терміпів! У нас у судах иовітових приходить
на рік близько 100 тиеяч мас спадковііх май-
же самих мужицких, а поданъ усіх у галицкііх
судах иовітових, у котрих персважпо лишенъ
справи мужицкі судяться, входить на рік більше
як два міліони, крім справ карних Возьмім
лише, шоби кожде иодане гурт на гурт разом
зі штемилями коштувало по два зол. готовими
грііими і щоби лише на кожде подапе: було два
терміни, а кождий терміи рахуймо щоби для
обох сторін коштував разом два зол. вже і зі
штемплем, то вже виходмть па рік 12 міліонів
готовими грішмп одже, більше як чотири рази
тілько, що впиосить увесь цісарский податок .
грунтовий від уееі мужицкоі землі в Галичині.
Дс того ще приходятъ оплати за провізоріі та
всякі коміеіі, котрі тут і не пораховані.
Але на судах ще пе конецъ. Як земля роз-
ділена поміж богато властителів, то вона разу-
раз переходить з одішх рук до других, грун-
та разураз продаютьея. Приходить одже вида-
56
тки й оплати за контракта у нотйрів та опла
ти інженерів за розділ і манки, — а все тото.
як знаете, дуже богато коштуе. Нераз одни
такий мужицкий контракт винесе на 20 або 3(1
зол. або й більше, крім такси, що ся в уряді
податковім платить. От такі то хибн роздро-
бленя землі. Господарити нема на чім і земля
лишенъ яловіе. а сварні, оплати та коштів іс
того розділу тілько, що як ііце оплатиш иодат
ни, то грунт у такого малого господаря хіба
лишенъ на тото щоби от називавея „гоеподар".
Вже нераз розважували над тим наші
письменні люде, що таке велико роздроблене
землі мужицкоі не на добро виходить і думали,
іцо би на те порядити. Найбільше но наших г:. -
зетах радили, щоби наші мужики не товнилися
всі так коло самоі госнодаркн але щоби бралп-
ея за ремесла, промясли і торговлю О тім бу-
вало пиеав Іваи Наумовпч у своій „Науці".
щоби наші госнодарі за прнміром Чехіи лишенъ
одного сипа па господарстві лишали, а решту
щоби виенлалн в світ, іініпого хліба. шукати,
коло промислу та торговлі. Однако не так то
воно лохко пробити, як сказати, або й написа-
ти. У наіпім краю нема. ще великого промислу,
нема всликпх Фабрик та варетатів і нема та-
кого гандлю як де инде, — от лишенъ крамар-
ство і то все майже в жидівских руках. Коли
напримір у Чехах, Ракузах. -Моравіі, (Плеску
майже половина всіх людей (40 до 00 на 100)
знаходить спосіб жита коло промислу та тор-
говлі, то у нас заледвн менше як шеста часть
<15 па 1001 жпк с промислу та торговлі, тілько
що то власне самі жидн; горстка ще людей
жие с письма та. по урядах; а ре.шта, близько
чотири пятих частей усіх людей (78 на. 100;,
а межи ними всі мужики, муеять жити лише з
рілі, бо шшіого способу нема. Промисл і тор-
говля можуть у краю лишенъ поволи змагати-
ся; до того треба, щоби в краю назбиралася
велика сума покладних грошей чи капіталу;
щоби було богато епосібннх робітників, котрі
би лише з роботи по Фабриках та варстатах
мусіли жити, а до того ще мусить наш галиц-
кий промисл перебутн завзяту борбу чи конку-
ренцію з заграничными Фабриками, бо за гра-
ницею (як у Анг.тіі. Франціі, Німеччниі і т. д.)
вже тепер е великі Фабрики і епосібпі, добре
иавчені робітнмки, тому то заграничні Фабри-
канти можуть ліпший товар (мярФУ) робити й
дешевше иго продавати тай наших иромислов-
ців і 'реміенпків па торгах замараютъ. Промисл
і Фабрики настанутъ поволи й у нас так як де
инде. алеж не можна надіятися, щоби то так
скоро нрийшло і щоби зараз ті люде, що не
можуть номістнтися при господарстві, сталися
Фабричными робітниками. Нема одже чого наді-
ятися. щоби наші мужики добровольно переста-
вали дробити землю і починали шукати иишо-
го способу жити, бо по просту нема до инде
дітисл й кождий мусить лишатись на селі коло
господарства. Спилити роздроблюване мужиц-
коі землі можна би хіба лише примусом і того
хапаеся наш закон. Він хочс прямо заборони-
ти ділити грунта. Виходить то ніби на таке,
що коли багато мужиків іс своіх кавалочків не
можуть вижити, то недопустити йіх таки цілком
до землі, — пай собі роблять, що хочуть! Так
як якийсь казав: коли болитъ голова, то еі втятп.
(Конецъ будь).
Др. Сеѳерин Данилоейч.
Ще дещо про жите наших селян-
хліборобів.
Прочитавши в 1 ч. статю д. Д, я на сам
перед мушу завважати, що він помилився, раху-
ючи 200 р доходу на селянску родину або 50 р.
на голову. Звісний скономіст, посол Щепановс-
кнй, в своій книжці „Иейга (ха1іс]і‘‘ вичиелюе,
що якби розділити на всіх по рівні суму до-
ходу з еслянских і панских грунтів, з князів
ских і камералышх дібр, і доходи з ремссел
і промислу, то аж тоді випало би на одну,
людипу в Галичині 53 р. на рік. Так само д.
Д. узяв за высоко й у сю вартіеть збіжа, ого-
родоиини і паші на 350 або навіть 400 міліо-
пів р.. бо вона виносить о якнх 140 міліоиів
менше. а Щепановский цінуе вартіеть усіх га-
лицких добутків не іно з рілі, але й з ліеів,
гірництва, промислу і ремесла всего на всего
на 341 міліон р
Я попробую обчислнти точнійше дохід із
груптів руского селянства в Галичині, а то
таким способом: Знаемо, кілько моргів займае
дрібна власпість у східній Галичині (а власне
» обсягу льівск. Товариства господарского, що
обіймае крім руских повітів. ще й 2 чи 3 по-
віти перевалено іюльскі); знаемо далі з річнн-
ків міністсретва рільництта, які в Галичині
урожаі за оетатних 10 літ; маемо в еяравоз-
37
данях Товариствя господарского (вправді тіль-
ко за одеи рік) докладная розділ добутків в
великмх і малих грлітів, а врешті знаемо й
ціпи плодів земпих. Отже ж маемо все, іцо до
такого рахунку потрібне. 3 того рахунку выхо-
дить, що вартіеть усіх добутків із землі вы-
носить на селяиску голову не 50, а около ' 36
р. у рік. Коли ж від того відрахуемо окремо
грунти церковні і поскуплювані через попів,
жидів, економів і всяких инших панків, від
грунтів селянских, то випадалобн може яких
33 р на селяиску голову, або 1.32 р на селян-
ску родину в рік.
Яку пайку з тих 132 р. може селящій
обернути на свое і своеі родины удержане, того
я вже не дочислявся, иевно тілько, що ему
не останеея на прожиток і половина того, що
числить д. Д. Нехай би справді селянска родина
в Галичині мала 5 моргів землі, то з доходу
132 р. мусимо відчислити на податок, дачки,
такси, штемылі і т. п. 25 р., на утримане хаты
і будинків госводарских 15" р, насіне на 5
моргів 28 р, тягла (кійка) робота на 5 моргах
(оране, е.короджене, вивезене гною, звізка паш-
ні) 25 р , або разом 93 р. у рік Відтягнувши
се від 132 р, будемо матй тілько 39. нехай
кругло 40 р. чнетого доходу в землі, котрий
селянска родина може вжитп на свій прожиток.
Отже ж тілько третину того, що рахував д. Д.
Одного іце видатку не втягнув ані Д. ані
я в рахунок, іменно видатку па будову церков
і іпкіл. Годі однак помянути его мовчанкою,
коли в остатнім десятку літ н кождім майже
селі красуеся мурована школа, а в кождім пя-
тім-шестім мурована церков. Тих видатків годі
розділяти на поодинокі газдівства, бо раз що не
всі села, йіх понесли, а по друге, відбиваються
вони на людности в зовсім инакший сносіб, як
всі иніпі, через те, що тут приходиться від
разу трубу Суму гроша складати. Возьмім, що
громада, котра. мае тисячу моргів землі, ура-
дила поставити собі муровану церков і шко-
лу, і на першу видала 17.000 р., на другу
3000, разом двацять тисяч злр. А що та гро-
мада, як звичайно у нас, покладисто гроша на
те не мае, то потрібні на будівлто гроіпі гро-
мадные мусять зичити.
Але що грунт не дае іно около 40 р.
чистого доходу на родину, то не ма з чого опла-
тити не то каштану, але й проценту, і конечно
муеить з того вийти не що инше, як утрата
землі за суму 201)00 р. Коли морг грунту ко-
пітуе 100 р.. то переходить в чужі руки, зви-
чайно жидівскі,. моргів 200, а громадяие рускі
з тисячі сходятъ па 800 моргів. Той перехід в
селах, котрі ставили муровані церкви і исколи,
ще перед десятьма або дванацятьма літами, вже
довершився. в тих же громадах, котрі тілько пе-
ред пятьма або шіетьма літами на муроване
пустилися, довершиться аж за яких пять літ.
В таких селах повиниі ми робити иніпий ра-
хунок ; бо коли пята часть землі перейде в ру-
ки жидівскі, то на руску родину випаде по се-
редині не пять, а чотири морги, а річниіі дохід
для рускоі родины уменшиться також о пяту
частъ, і сиаде з 132 на 106 р.
Річ ясна, що Ті. 40 р. иересічного до-
ходу з грунту Габо хотьби й 60. р) можуть
покрыти лиш малу часть потреб житя ссляв-
скоі родины, з чого виходить, іцо в Галичииі
нема майже зовсім стану господарского (Ваи-
егпзіаші) а що р у с к и й н а р і д у Г а л ст-
аи ні складае ся власти во я заріб-
н ик і в с и д я ч и х н а р і л и
Я дивлюся на справу наших селян ось-як.
Таких зарібииків маемо в Галичині півтретя
міліона; вони дещо добуваіоть зі свого грунту,
але в білылій части мусять жити з зарібку.
Нема у нас Фабрик, рідко коли будуеся яка
залізниця або гостинецъ, отже ж напіі селяне
мусять заробляти у дідичів. Але ж дідичі
платятъ ііім дуже мало, міецями навіть 15 крей-
царів у день 3 того выжити ніяким світом не
годеп, бо возьмім, що в хаті 4 руки робочі, а
пятеро люда, то двое старшых виходить на
роботу, щоби заробити на цілу родину, якнись
підросток робить лад дома і етереже двое
малих дітеи. вели тих двое старшых заробкгь
на день всего 40 кр., то тим не виживиться і не
вбереся ціла родина, і виходить таке, що ро-
блять другому, а. на свое виживлене зі свого
мусять докладати. Якуж на то раду дае д. Д.?
Каже мужикам в законпій дорозі доходити по-
ліишеня своеі долі“. Але якаж то е та законна
дорога ?
Думати, що самою „политикою" дасться
тут щось порадити, булобн дитинством. ГД. Д.
того не думае. Род.)
Нужді міліопів може тілько праця мі-
ліонів порадити. Ніщо інше в світі. Жаден за-
кон в світі не може наказати землі селянскій
родити білыпе, як вона родить, коли самі се-
38 —
ляне о то не' постараються, так само як жаден
закон у світі не може наказати дідичови пла-
тити людім но 25 кр міето но 20 кр. за
день роботи.
Коли влаенші рояумом, власною працею
не впратуемося з нужди, то мусимо безпощадно
загинути. От тим то я думаю, що справа того
ратунку повинна тепер найбільше занимати
всіх тямущих людей. Я на разі бачу дві доро-
ги для наших робітних людей: або шукати за-
рібку де нидс, дс за працю платятъ більше
або звернутися тілько до свого грунту і ста-
ратися з него видобути всі способа до житя.
1'рунт у пас може родити в трое в четве-
ро тілько, що ніші родить, але треба в
него вкладати і більше праці і більше кош-
ту. Як до того дійти, о тім надіюсъ ще
ие раз поговорити, тут скажу тілько, що іцо-
бн здобути вклади потрібні для піднесегія
свого господарства, па те найпростійшин і
найяскшіш сиосіб знов таки заробок в краях,
в котрих ціна за роботу висока. Наші робітні
люде повинтіі бп так поділптпея, щоби одна
частина зовеім внходила з краю і осідала па
чужмні, там, де лекше о землю, а робота доро-
го платиться, друга частина щоби також ішла
тудііж на заробітки і потому з призбираним
достатком вертала па грунт, а трети (і певно
папбільпга) часть щоби сиділа дома і всю свою
силу обертала на працю коло свого влаеиого
грунту, хоч би й як дрібного, Я невніеінькпй,
що як би наші люде плюнули па всякі мізерпі
заробітки у своіх близьких панів та жндів. а
обернули ту саму працю па своі власпі грунта,
то се би йім десять раз ліпше оплатилося.
Можна би новизнскувати дуже богато занедба-
нпх жерел навозу, хапатися до домашного про-
мислу, котрий тепер чим раз більше поплачун,
можнаби переміннти більшу чаетъ наших грун-
тів (особливо в дрібних господарствах) на ого
роди і заміето збіжа плевати па них городо-
вину чи то для себе, чи пасіне на продаж чи
в кінці пашу для худоби і т. і А освічені люде
повинні дбатв о то, щоби паіпі селяне, виби-
раючися на заробітки на далеку чужипу, не
дізнавали по дорозі жадних прикростей та здир-
ства і не блукалися по чужих краях як вівці,
але щоби йшли иевними дорогами на певний
заробок. Як бачнте, доситі» роботи, кобп тіль-
ко рук і голов і щирого серця. 0.
Як би нам в біді ратуватися.
Дуже добре каже д. О. при кінці своеі
замітки, що роботи у нас богато, кобп тілько
рук та голов. та щирого серця. Та тілько лихо,
що у нас звнчайно так виходить, як у тоі го-
сподинъ що тілько проз дурницю пирбгів не
варила: вода була, лпш сира та муки не було.
Руки би у пас найпілнея і ними у нас затика-
ютъ всі дірн Та що, коли до тих рук не стае
добрііх голов, то е;, доброі порадп, а нераз па-
віть доброі волі у тих, що радять Одиі радять
здатися у всім на ласку божу, без котроі, мбв-
ляв, чоловікови і волос з голови спасти не мо-
же. Ну, та на се вже стара прішовідка відка-
зув: Нога взнван. а рук прпкладай 1 не можна
того сказати, щоби наші люде не хотіли або
не вміли рук прикладати, коли в до чого і за
що. Он у Амсриці або в Россіі наших робітни-
ків хвалятъ не нахвалиться, що-ді й ппльні ідба-
лі і швидко до всякоі роботи хапаються, а ще
до того тихі та покірливі, коли тілько з ними
по людски обходитися. На, алс як нема до чо-
го рук приложити, або як за цілоденну важку
працю платятъ 15 — 20 крейцарів?
Другі радять братися нашим людім до ре-
месла Добре то радити, але треба й тут дещо
розміркуватп. Щоби 6утп реміеником, треба пі-
сля ниігішноі устави вибути термін у майстра,
визволитися 6ути принятпм до цеху і платити
аркушнк, т в по датой. заробковий. А для сего
треба Г) кошту тілько, що найбіднійший чоло-
вік, котрому заробок найпотрібпійший, ніяк на
него не стягнеся, 2) науки бодай початковоі,
без котроі до терміну порядний майстер ие
прнйме. і 3) найважнійше, треба селянскій ди-
тині на завсігдп покинути село і перенестись
до міета, раз тому, що тілько „о містах е по-
рядні майстри, що берутъ на науку, а по дру-
ге тому, що й опіеля, ставши майстром, ремі-
сник звнчайно не мігбн на селі заробити тілько,
хцоби й жив і податок. заплатпв. А коли ремі-
сникови на селі міеця нема, т® значить, що се-
ло остался в такій самій біді та иезарадности
як і було Тай ще поміркуймо, чи справді то
в реміелах у пас така благодать? Ми бачимо
що знми по містах сотки реміеників, котрі 6лу-
кають без хліба, а в кождім цеху бачимо хіба
двох-трех, що чогось доробйлися (тай то звн-
чайно ріясшіми штуками, а ие самнм реміелом),
а решта бідув не згірше мужика. Заграничні
39
Фабрики іпдкопують і вбиваютъ наше ремісло,
так Шо сеіянам нашим пхатпея туди нема ве-
лико! потреби, а коли вже ставати ремісникамв,
то нопереду добре роздумати, де і якими.
ІЦе інші радять завести неподілыііств
грунтів селянскнх, думаючн, що тим зарядиться
біді. Испод'лыі еть мала бн настати разом з ком-
масяціею, то значить, що групти селянскі, те-
нер порозкидувапі шматочками, малиби бути
через обміну нозбнвані в суцільні кусні, а по-
тому на ті кусні положено би таку печать, щоб
вопи вже на вікн в чні не ділилися. Нам здаеся,
що таку переміиу лекше впдуматв, піж зроби-
ти, а колпб ь'і й зробитн, то вона не велнким
добром пахла би для наших селяи. Бо раз то,
іцо найменше міліон сслянскпх господариств у
нас обяимае по 1, - до 3 моргів, а таке го-
сподарство, чн его ділн, коммасуй чи що робм,
все таки при тсперіпшім свособі господарованя
чоловіка з родиною не впживить А по друге
іі те, що таке запечатано всякоі змінп значило
бп зушпштп всякий посту», зробитн пеможли-
впм усяке поліппіене долі тих, котрих бн та
зміна застала на самім еподі бідноети. Може
оути, що декому у нас і хотілосьби зробитн
тику штуку, іцоби понад селянетвом і довко.та
него весь світ дошками забити, ну, але на со,
як то кажутъ, ченьже ще Бог ласкай і бабин
біб до неба, не дороете.
Ще дехто, як і д. О. в поперсдиій заміт
ці, радять нашим робітішм людім шукати заріб-
ку на чужпні. Не перечпмо, що на час біди й
тіеиотн е і тім рація. Але тут опять лишаеся
оден недостаток: частъ людей вийде з села, а
решта лишиться на етарій біді. Ті, що вийдуть,
можуть продати землю, і тоді хто еі купить?
Звісно, або пан, або жид. або богатший сусіді
пайбіднійшнн, той. котрий би тоі землі найбіль
’ ше потреоував, не мае за іцо еі купити. Та
той бо не мае о чім і рушитися иа далеку чу-
жпну за заробітком, і мусить або йтп на робо-
ту там де кспско платятъ, або попадати в ру
кп ріжних агентів та шахраів, котрі дадутъ ему
ніби то лінший заробіток, але за те зідруть з
него в-за-двое. А коли той, що вийтаов иа за-
робітки, не про да е своеі землі і верне опіеля до
дому з васкладаним грошем, то може- бути, що
він і здужае поправити свое господарство, але
решта, найбіднійші? Чп йім. від того теплійше
стане ?
Як бачимо, і сюди горяче, і туди болячс.
Кождий спосіб нооднноко взятип не виетарчае,
з кождого можнаби взяти тілько десь щось, а
всего вкупі так і зовсім узяти не можна.
Дуже. справедливо каже д. О, іцо „на нуж-
ду міліоиів тілько праця міліонів порядити мо-
же". Та тілько й тут кождий мимоволі запптае:
ба іцож, чн ті міліонн доси дармували і дарму-
ютъ ? А коли вони праціовалп і доси ирацюють,
то чомуж вони уік здібніли, іцо аж до нужди
допрацювалпся ? Значить, не в самім праці тут
діло. Адже й пчоли дуже пплъно працюють лі-
том, а про те в осени звичайно гинуть від сір
нового диму, а йіх медом другі собі губи ма-
ститъ. Справедливо затпм ті міліонн моглиби
до д. О. і що кождого інтелігентпбго чоловіка,
сказати : „Не говоріть нам о тім, що треба пра-
цюватв, се ми іі без вас знаемо, і як бн ми не
працювали, то можеб ви й підписатися не ши-
ли А говоріть нам і міркуйте про те, ян би нам
треба працювати, щоб з нужди вибитись. Бо
вже й ми самі то видимо, і ви, розумиі люде,
досить нам напоказува.’іііея, що так працювати,
як ми доси працюемо, до нічого доброго не
доводитъ."
Іісвна річ, що думати над тим дуже тру-
дно, бо тут треба думати за міліони людей. Ра
дитя такій многоті, також дуже трудно, бо тре-
ба розміркуватн тисячні обставинн: що одному
иа добро вийде, може другому зашкодитп. .1 ко-
ли ми в „Народі" подаемо і обговорюемо такі
ради то головно для того, щоби самим робітннм
людім, а також усім щирим народолюбцям дати
привід до пильнійшого думаші і розмов о тих
річах.
Нам здаеся, що всі ради, про які ми до-
си згадували (подібннх рад можна би набрати
ще кілька, не дуже богато) мають одну головну
хибу Всюди радитьея одному чоловікови, одному
господарству: те й'те можетобі помогти. Але що
один чоловік б.ѵвае яаможиійшііі, другий бідній-
ший, один розумнійший і бистроі памяти, дру-
гий тутгійіпий, нссмілий та непорадний (а й та-
кий прецінь жити хоче і нераз до роботи дуже
добрий), то й виходить, що кожда така рада
може одному помогти, а другому ні, а звичайно
може кількох поратувати, а найбілыпоі білыпо-
стн ні. Нам здаеся, що тут треба почати раду
І роботу — ВІД громади.
Наша ириповідка. каже: громада великий
! чоловік, і ми хвалимося тим, що наш нарід уже
40 —
здавен давна зрозумів силу громади. Але ми
при тому забиваемо одну дуже важну річ, що
еелиний половій ще не мусить Сути ані найліп-
іпий ані наймудрійпіий. Друга, также розумна
нриповідка каже: великий кінь турецкий, та дур-
ний, а громада зложена » тисячі людей темних,
неосвітених та прибитпх недолею е так само
темна й немічна, як і кождий з тих людей один-
цеы Про таку громаду гіркими словами гово-
рив і папі великий поет Шевченко, коли казав :
А на громаду хоч. наплюй
Вопа — капуста головата.
Отжеж нам здаеся, що поки ми не 6у-
демо мати в краю громад розумних
освічених і добре. впорядкованих, по-
ти нам ані думати не ма що про ви-
ратуване себе і своіх нотомків з ну-
ж д и. А що ми розуміеаю під розумною і добро
впорядкованоіо громадою, про ее поговоримо
другим разом.
Іе. Франка.
ЩО ДУМАЮТЪ РЕМІСНИКИ НА
БУКОВИНІ.
(Д о п и с ь із Черновець)
Від якогось часу, особливо від тогід, буковинскі
рСМІСНИКИ — Поляки, Русини, Волохи й инші, — криво
задумалися над своім иезавидашм станом і над тим, якби
сго поправити. Тай не однако ж вони про ее думаютъ.
1 так: одні в них тілько молиться, на свою біду, і чека-
ютъ бежого вмилованя; другі, майстри, думаютъ, що йім
добре буде, коли по менше будутъ давати ег.оім челяд-
ннкам та учням; ще инші міркують, чи не .тішпе би
було зовсім покинути реміело та ваятися до лскшого
хліба, папр. ставати жандармами, возыіими, поліцаями
то що; ще инші думаютъ, що реміеникам було би добре
аж тоді, якби внищити реміеників инших вір і народно-
стей так, аби йіх цілком не було. Частина зпов реміени-
ків думаютъ, що можна би вратуватиея, як би позакла-
дати на Буковині робітницкі базари. так як то задумали
були львівекі піевпі (буковинскі, особливо черновецкі
реміеішки пильно читаютъ газета або слухають, що в
пих пишеся, і хапаютъ відаи, що можуть, в усіх світів.)
Ще одні обертаються до деяких писателю із просьбою
описати в газетах йіх упадок і піднестп йіх як; инші
зиов думаютъ, що реміеникам можна би вратуватиея так,
якби як маймешпе платити мужпкам за те, що вони
продаютъ у міеті; не хибло й таких, котрим сняться на-
пади на Фабрикансткі еклеші, як то сталося в Кракові,
або й .загалом на всякі магазшія, банки, богатирскі до-
ми і т. и., як то ароблено в Месині, та в Римі 1889 р.
I треба додата, що таких реміеників на Буковині най-
біжьше, бо то все найбіднійші, такі, що пайдужше тер-
плять та найго.тосиішпе нарікають на свою долю.
Але в вже на Буковині й такі робітники чи ро
бітниці, іцо на реміеницке лихо подаюті, трохи ліпшу і
людяиійшу раду. Такі найбілыпе стараються реміеникам
доказати, що в уеяких насильних нападів та всякого
нищепя иічого доброго для реміеників не вийде, бо що
би знищили, то яиищать власне свою питомеииу працю,
а потім будутъ мусіли анов тото надробити і поставити
вее як було, ще іі лііппс. Зрештою, до всяких таких
виступів треба бн хиба війнц, а всяка війна то тягар
найбілыпе для робітнпх людей, як то й еамі буковинскі
реміеники розуміють і кажутъ. Супротів инших гадоі:
реміеницких, такі поступовійші робітиі люде кажутъ, що
даремне спускатися на боже змилуване — треба оберта-
тися до людей і самиэі щось радпти, що майстрам не
елід уривати з челядшщкоі плата та гірше обходитися з
учнями черен те, що в такія разі челядники й учні гір-
ше би робили і сами би ратувалися — крали шкіру то-
іцо, і нс одип ів них діетав бися за таке до кремівалу,
так що майстри не тілько вТратилиби на робой і на ма-
теріялі, а й мусіли би дричинятися з иодатків до утрнмаия
і тих, іцо еиділп би в крсміиалі, і тих, іцо йіх судятъ
та пильнують. При бі дно ста челядішків та учпів і тепер
шириться між иимп краділ: та инші лихі шишки, а в
креміналі ніхто не тілько іцо не поправляйся. а ще гір-
ІШІІІ ВІДТИ ВИХОДИТЬ. І 3 пімсти та для того, що йіх по-
тім ніхто не хоче лриймити до роботи, пускаються на
жити погано і лікідлпве для всіх людей. Так само й еу-
протів покидувавя реміела, то ропумнійпгі кажутъ решті
реміеників, що се пуста і пеможлива річ, бо якби, кажутъ
реміеники стали неробітиими людьми, то хто би йіх
утримував? Адже самі реміеники жалуютася. що й так
нероб тних людей на Буковині богато, так що тяжко
приходить уеіх утримати, то мало ж би йіх ще далеко
білыпе бути ? Зрештою той, що мокидае реміело та пуе-
каеея па .іехкгаі хліб, стас потім для реіпти робітнпх
людей іце гірппій, ніж родовиті не-робітиі люде. 3 тоі
самоі причини, — кажутъ, — нс слід виетупати протів
робггииків инших вір і народностей, бо як у чужих ві-
рах чи народностях буде менше людей робітних, то
тоді решті робітнпкам ще тяжшс буде, бо будутъ мусіли
утримувати своею працею щс більше людей, як тепер
утримують. Нехай радіпе, —кажутъ, — серед уеяких вір
і народностей буде чим раз більше людей робітних, ко-
трі би самі себе удержували, то тоді лекпіе стане веім
робітникам, особливо, коли всі будутъ навидатися, три-
матися гурту і спільпо добиватиея ліпіпоі долі — гурту-
ючися в усякі снілки. До газетииків черновеиких, ніщо.
— кажутъ, — обертатиея, бо вопи аиі.не хочуть ані не
можуть ваймптися долею робітників, вони тілько дого-
джають тим, що пронумеруютъ йіх газети, панам; а де-
які, хотьби й могли, — нк от напр. Русини, — то сва-
риться за марниці та друкують найбілыпе такого, іцо
робітних людей вовеім не може іптсрееувати.
Вислухавши таких рад, черновецкі робітники по-
становили, хоть що то надруъ-увати про свою долю та
своі думки, а піеля того иже якось робити межи собою
порядок. Дуже би тут здаласи робітницка гавота, така,
котру би всі робітники могли розуміти. Така газета-
могла би тут виходити тілько но руски, — бо по руски,
всі ровуміють, і Русини, і Поляки, і Волохи, — илько
41
що мусіла би друкуватнся .іатшіскимп буквами, бо ия-
иіть з руских робітників дуже мало хто зпае рускі бу-
ш:и, а ииші то таки цілком не зняють. Така газета,
писана добре і зрозуміло, читаяабися не тілько і: Чер-
нівцях, а. и по инших міетах і селах на Буковині, і вво-
дила би до купи робітних людей всякпх тутешннх г.іц
і народностей, як Русинів, Волохів, Поляків, Жидів, Вір-
мсн, Пімціг. і друглх. Ніхто в 'тих людей пе иотрёбував
би відрпсатпся своеі народности, тілько трішади би
онику в своіх справах іюеиодарскнх, котрими на Буко-
вині майже ніхто з світлих людей не. займаеся, против-
но, власне всі гуртом здирають та тумамять усіх робіт-
них людей. Колпа: то найдссм на Буковилі бодай по
кілька світлих людей в комедій вірі чи народности, котрі
бп іі самі розуміаи робітницкі справи, і схотілп проя-
снити робітникам тогу темряву. в якій вони, — як ви-
дно й з попередного, — обертаються, оглядаточпея за
яким иебудь просвітком у своій біді та темпоті !—
А П.
Народный поет на Украйіні — Тиміш
Наливайко.
Подаю читателям „Народа.' дві «шишки вложепі
ще перед 1885 р. в одиім украніпскім селі, що но лівім
березі Дніпра, протів Канева. Заплсав я йіх у чершіі 1885 р,
від самого поста, що живо в тім селі. Эовсся він Тн-
мііп Наливайко. На око ему було тоді Коло трицять
я т. Сліиий з роду, худощавой і малого росту, він одна-
ко парубкуе і мп.тостипі пе просить; та іі іпструмеит у
него такий, а котрим пе ялося ходити в етарці. Він грас
на скрппці и компапіі в ошскою музикою, на весілях і
т. п. Та головпе сго ремісло, як зппчайпо у еліплх, пле 
тінка іпнурів. Іпструмент у него плохий, па половину
розбптий, струни з нпток, та й то пе всі Куппв віл
сноіо скрипку дссь за дпа рублі і все ему па думці ку-
пити попу. Нід голое, тоі скрипки він співав своі ігіені
голосом слабни та виразиіта. Тод; лице его ходить 'мов
живе, топ і внраз его жартовливі. Сам він чуе, що пі-
ені сго терпки Се особливо видно було, коли и став чп
тати ему те, що від негож заплсав піеля кождого на-
вороту, він добродушно сміявся. Він чуе також, що піеві
его не пусті слова, а живе діло через- тс, що вони іідуть
прямо до того, іцо діеся в селі. Всс, що тілько важпій-
шого етанеся в селі, внкликус в чуткій душі поста на-
смішлііве слово правди Віл зрештою обходить звичай-
иі ясартовдшй справи. Иа мій вапит, чому він не вложив
ві одно: піепі про якого нарубка, що діетав під діишш
печеного гарбуза, він відповів: .„бо таких парубків бага-
то е в селі, то мене ще й побили-б за таку піеніо.'1 Він «и?
привнався, що ему пноді приходилось терніти за свое
поетичне ремісло: били сго вороги, та прнятелів у него
більше ніж ворогів, то й вороги пе завше пуекаються
аж до такого, а по просту відкунлпіотьея від сго піеень.
Як не просив я сго заспівати піепю, про котру чув ще
перед тим, нім зняг. Иалнваііка, він пе пристав через те’
що взяв від того парубка, про котрого епівасея в піеві,
пять рублів еріблом відкушіого.' Иноді у него замовляють
вложити ггіешо на яку пагоду, пноді запрошуюи. его до
себе поважпі селяне- „Ти мені грай своі брехеньки", —
говорни ему один етарніі почитатель его таланту,— „бо
ятаіщюватппебуду-. Внраз брехеньки не треба в сім
раяі брати до-словне через те, що піепі Налпвайкові на-
скрізь нравдиві; він малое всі подробпці того, про що
снівае. зве по імю діеві особи. Спосіб сго піеень такий,
іцо серед „освічених* верстов его не стерпик би й тнжня.
Кожда сго пісня впита а жити і через те в кождім слові
его піені чутп ні в ню необвиту правду. Наливайкові
піепі нагадують ееляиам те, що кождий з пих і без того
добро знае, і якби і|оет иозволпв собі передати що не-
правдиво, то кождий з его слухачів назвав би сго брс-
хуном не за оч’, ав вічі. Сам він готов назвати Своі
піеві брехепькамп в приріинапю до старосвіцких пі-
еень, котрі віп також любить, як каже, ., смертельнос.
Сго піені не такі обтесані, як пародій піепі, котрі обті-
суються тим, що долго ходить в народі. Але с такі охо-
чі, що перепмають Налпвайкові піепі, отже можна дума-
ти, що колись вони не будутъ такі незграбш. Тоді, може,
являться іі краски яркійші, котрих ні відки було ввятп
бідпому иоетові, що, як то кажутъ, ціколи не бачнв соп-
ца правсдиого.
Ще одна цікава иодробпця. Яалпвайко каже, що
се хиба поезіі, коли вона пе сиіваеся. На мій запнт, чи
чув він коли піепі Шевченка, він відповів: „Читали мені
Катерину: дуже. добро зложепа ся пеня, та голосу не
мае'. Ся увага буде зрозуміла зовсім, коли нагядаемо
те, як скдадатотьея пародіи піепі. Народна пісня сКлада-
сся разом зо сиіво.м, або вірнійше — голое іде поперед
елів піені : вопи розкладуютьея, скажім так, по готовому
ложу еиіву. ідуть за сго складом. Иноді тілько при по-
мочи голосу й емадаютьея слова, піепі, особливо тоді,
коли пісня складасса з нового матеріяму жвтя, малюе
иові лоявп, яких ще не було в иародній поезіі така
напр. Паливайкова пісня про Учителя. Але по білыпій
части па поміч голоеовп являсея звіепа вже житева тема
народноі поезіі,' або обрисована тілько з де білыпого, або
обставлена такими нодробзщямп, які для поета ііе нвда-
ютгея. тоді він вставляс в готові рамки иові картинл або
перероблюе й'х. Така власне, що до складу, Наливайко-
ва пісня про Писаря?) Тс, що мп бачимо тепер, було ма-
буть і в старовину, тілько що тоді спіпакам мародним
на Украйіні було про що ншпе співати, вопи одушевля-
лися не тілько сільским житем, а й загально народвим;
йіх тоді перло до вільннх ковацких товариств, гнало _иа
каторгу турецькую; в неволю бисурменськукЛ.
Піеень Налпвайковнх досить багато, як він сам ло-
відае, „росказувать неділь иа дві стане”. Я мусів спіиш-
тнея до Кіева і через те не міг записати більше, як дві.
Барто би, іцоби хто залисав решту, — цікаві також від-
міни Наливамковнх піеень, що снівають инші селяне.
Чп нема і де, инде на Руеіі-Украіііні епівакіи і спі
пачок, подібипх до Нялпвайка?
1885 р,
Номонь.
*) „Пнсаря“ ми поші іцо не друкувмо; запекаемо
хіба іншнх Налнвайкових піеень.
	Редакція.
45
Учитель.
Ой Боже мій мплостиішй,
Яка доля пещаслііва,
Що побила та учителя
А лихая година!
Як иішов наш учитель
А до божого дому.
Оглянеться назад себе,
Аж загубив підбору.1)
— _А чи мені. учителю.
Боже пінія співати,
Ч» з церкви аж до батюшки ')
Іти чобіт добуватн ?’
Оіі прпбігла та учительша,
Та сльозами голоситъ,
Г батюшку нашого
Найпокориійше проспи..
Як призвали учителя
В неділеііьку враньці.
Посадили учителя
На тееовенькій лавці:
.Скидай же тп, хришшвенькиіі, *)
Чоботи саияиці!*
Посадили та учителя
На кропай ’) тесовій,
А зятупан наш батюшка
Перед учителей ногою:
.Скидай, скидай ти, хрииливий,
Чоботи полові!'
— .Ой як мені, мій батюшка.
Вам чоботи скидати?
ТІідсів мене Халайда Борис,
Що програв жалуваипя!і) в картп-.
— .Не слід же тобі, папе учителю,
I стакана") чаю даты!"
Чого в тебе, папе учителю,
Пе дпхтоваиа ’) груба*?
Трохи жінки пе замороаив,
Що б не батюіпкпиа шуба
Чого и тебе, папе учителю.
Не поставлемі полки?*)
Трохп жлікп не заморозпв,
Що б пе батюшкігаі вовкп “і
’) Нідбора — иідошпа.
2) Батюшка — піп.
’) Учителя не любили в селі, між нніпим за те, іцо
у него був плохиіі голое і він не умів співати па. крплосі.
“) Кровать — ліжко.	’
") Жалуване— пенсія (котру тут програв учитель).
“) Стекай — склянка.
’) Дпхтованпй —- набитый, направлений.
’) Полки — полицм.
’) Вовки —- вовкове футро. Батюшка тихцем
.іюбпвея з учителевою жіикою, то й допомагав йій уся-
нши способами.
Кононь.
Перші ступні руско-украйінсного
жіноцтва.
Ще в половнні 1887 р. вийшла ві Львові, коштом
і заходрм Наталки Кобрипскоі та Олени Пчілки, чихала
книжка, названа П с р іи ни В і п о к, Ж і н о ч и й А я ь-
манах, чн то збірник, зложешій сампми нашими жіпка-
міі та дівчатами, і то манже за самі жіночі справн.
8 руских газет тілько в „Зорі“ з 1887 щ (чч. 17
і 18) д. Г. Ц. ровібрав ею книжку з погляду иапінх де-
якпх „світлпх" мущин ; мн отсе подивилось па неі очи-
ма нашого селянства: стрібуемо показати, на кілько в
ній порушена оеоблнпо доля пашнх ес.іяііок — се раз.
а други, на кілько вони можуть поровумітп та ааціка-
витися и тим, що в тііі кнпжці росказано за жіноцтво в
впеших станах. у пас і де инде. Роздивляючпси в „Пер-
шій Віпку" так, итимемо з долили в гору, значить: від
осіб і справ наііблнзших папш.ч селянкам, до осіб і справ
чим раз далыішх чн внеших від них.
Зачніх же від того, що в тій киижці вложили иа-
ші жінки мужнцкого роду, що пайліпше іі повниші бп
знати жіноче жито серед наших робітних людей. Йіх
усего дві, тай то состри: Катерина Довбепчук (за-,
нужна) та Анна Павлпк (дівка). Перша з них розка-
аала за дівку й княгиню коло Косова, чи то за повс-
діпку межи дівкамн та парубками — від першого йіх
пізнаня аж до по-елюбі. Не будсмо сего докладно ие-
*
реновідати нашли сільских читателям, скажемо хіба
тілько, що іі коло Косова для дівкн і иайкрасшіш <;і
час, дівопапс — дуже тяжко, власне таке саме, як по-
ведінка в господаретві Госмодарскі дівкн хусять важи-
тп кожде свое слово, кождий свііі ступінь, коли тпмча-
сом парубки далеко вілг.ііііпш. Зрештою, в Катерининого
розказу видно, що межи парубками та дівкамн в тііі
еторопі загалом іде но нравді ; брехливпх иарубоцке
товарпство навіть карав: брсхливу дівку впгоаять із
музик, а брехлпвого парубка й бють. Особливо іцирс
товаришовапе, приятельство бувае там межи мнлимп та
наречепими; жаль тілько, що воно пе довго трівае, бо
зараз по сдюбі жінка н там стае власне служницею, я
чоловік ві паиом, дарма, що перед слюбом і він мав по-
друже за „супруг, що обое рівио тягиуть* (ст.
204). В справі любви тай подружи,—як майже у всі всім
пшііім, — мусить у цілім пашім краю діятися подібио,
хоть може и пе екрізь однако. Дуже добре було би, як-
би хоть до „Народа" понаденлано як пайбільше таких * з
') Добродій Г. Ц. дуже захвалюс нашим жінкам
„Вінок“ і уже годиться на те, що бодай тих дівчат,
що не виходять за-муж, треба допустити до всіх тих за-
рібків і до тоі науки, що й мущин. Тим більшпй жаль,
що сей свііі допуст і ту захвалу сам власне касуе своіми
дальшими увагами та печемпими виступами протів не-
.побих ему авторок чи протів того, що вони пописали,
при чім або перекручуе те, що написано, або просто не
розуміе того, про іцо шіпіе. Жаль нам також, що д. Г. Ц.
такн ие вдержався від доносу на тих, що перпіі серед
галицких Русинів порушили й жіночу справу. Та се вже
з давка такий галипкнй звнчай, що навіть писателі ввн-
чайпо не вміють боронити своеі справн пнакше, як бриз-
каючи болотом на тпх, що з ними в чім небудь не
годиться.
43 —
нравдіійііх росказіс за новедіпку межи нарубками та
дівкамп, межи чоловікамп та жіикамп, .1 усіх вакутків
иаиіоі велико! краіни, то в того й світлі люде, оеобливо
ппсате.ті могли би ліише пізнатя народ та ліише, ніж
доси, писати хоть про любовігі справи в парод1, і само-
му жіиоцтву ее дуже стало би. в прнтоді, бо видно би
було хибл сиітаного йіх жити, а мущинами, то л можна
би ігот'м поправити лихо. Завважаемо, що росказ К.
Довбенчучки та названа далі прядя Ольги Франко — е-
дпні в -Віику- пародопнсні чи етнографічні річн, та що
мова Катеринина найкрасша, найнароднійша з усего, що
в сій кшіжці написали Гяличянкп. I не диво, бо Довбен-
чучка сама мужичка і то навіть пешісьмсннз : вопа про-
вязала се все брятові.
(?і старше сестра. Анна письменна і навіть, нк па
наше жіпоцтво, довить світла, хоть через бідпіеть родили
власне не ходила до школн : вшічплася всего сама. Вопа
своім власним прикдадом показала, що й з иашого се-
лянства жінки,можуть дійти і до кайвиспшх. найбілыпе
людскнх думою про лад на світі тай моягуть 'стати с
перпгім ряді в тім руху, якиіі від давка йде г, цілім
просвічепім світі задта справедливости межи людьми за-
галом, і межп жіяоцтвом осібно. Анна й справді ще. від
1876 р., па кождім поступи, горячо остуиаеся за робітші-
ми людьми та за жіночого справою, і за се навіть ни-
мало натсрпілася, за що й нопапнеувала в „Громадськім
Друзі“ 1878 р. та в женевскій „Громаді” з 1881 р. В
вВіику“ ж (па ст. 361 — 365) вона написала тілько нс-
вслнчеий кусннчок Варібнпця (Анна й сама зврі-
бнпцд кравецка, то добре знас іі жнте міекпх робітппць.)
Отже з еі ровказу виходить, що міекій зярібніщі ще
гірше ніж солянці, бо селянки звпчайно маютъ бодай
де голову склонптп, тай батьки йіх та чоловіки, хоть які
звпчайно для пих лихі, а все таки перед чужими на ші-
ми оступаються, не дають йіх крпвдптн та обмовляти;
міека ж зарібииця — пічна бурлачка: майстри чи май-
етрпці запорхаютъ в йіх тяжкоі 12-до 14-годіпшоі па добу
ираиі чималі гроші, робітнпці ж бідують, і піхто за ними
не обстанс (бо па роботу идутъ білыпе сироти), па випо-
роть, оеобливо ті мущини, що доводятъ по міетах діичата
до роспусти та ті жінки, іцо з ішмлтрнмають, самі обмо-
вляготь хотьбп які чееиі робітяпц;, що-ді живутъ із ро-
спустп, тай чіиаються йіх па вулиці, що й прійтися по
тяжкій, сидячій праці, годі. бдіппій ще несшій ратупок
Для такоі зарібнлці, коли йій лучиться иіддатпея за яко-
го реміепика, та се .тілько про око ратунок, бо за-мужем
сі чекае пове лихо: реміеники по міетах часто пропива-
ютъ евій варобок, отже йіх жінки самі, своею гіркоіо,
денною и иічною працею, мусять годуватп не тілько
дітп, а й чоловіків, котрі ще до того й збиткуються над
ними, Через те така решеницка жіика дуже скоро ста-
рівся, а „дітп еі потому на таку саму дорогу сходить
та плачутъ такими самими сльозами“. I то ще й для та-
ких, середних робітипць по міетах—небо супротів тих,
що то па всякій услузі. За тих уже й Бог забуіі.
Не забули в „Водку* 'за робітиі жінки и писатель-
пи в висиіого ставу. Овпім, деякі з них навіть далеко
ліпше й скуспійше за них написали, ніж тамті дві, че-
• %
рен те, що трохи, більше вправлейі в письмепстві тай
мали до того білыпе часу.
За людскість, на иайиерніе міеце и цілоі книжки
ми поклалн би невелнчке та нравдпве оповідано Оль-
ги Лег.ілкоі під пазною На чужині (ст. 106*—112)
Тут росказаио за доньку доепть маючпх та шановаиих
родпчів, ЗІоравяпку Розу, котру ианг урльопннк Івяп
замани» із Мораіш до спого села. 3 люби до него вопа
покинула своіх кохаиих родни в, тихщем, на неі впало
за те йіх проклятв тай несаава мезки людьми. Заставши
у Ивана дома крадию бідніеть, Роза своею гіркою пра-
цею, — варібками в иолі, в день, та пряденсм по ио-
чах, — поправила Івапово господарство так, що иеба-
вом стала й нова хатчпна Та він, попеований у війску
бевробітнпм та свавільипм житем, нс то що не иомаі'ав
Ро:і;, а й пропивая усю еі корвавицю, ще и бити еі
етав, а преній вробіго еі кайкою, тай усе господарство
записав перед смертю жпдам, так що бідпа Роза, ка-
ліка, оппнплася по его смерти на вулпці. без иічого
і скоро з бідности та слабости и померла. Хоть вона
могла бп ноадужити навіть для наших соляпок за ввір
чесиоти, доброти та господарности, то селянки таки
мали еі пі-ва-що, і иа еі похороні було лиш кілыса жіпок,
тай з тих одна — иевне така, що ие парта й еі мизиль-
ного пальця, — кинула й на гріб сі камснем, словами:
-То за гріхи, кумо, за гріхи (тілько терпіаз), бо де ж
то покинути родпчлі та пітп світами!" А кчгько ж то
таких пещасяих Роа наші песумліпиі урлг.оіишкн обцп-
гаиюють періпс дома, а потім заманюють до нас иа
горе та нужду?! Такі пещаспі чужипнці селянство наше
мас за остатпих, — певне, иайб лыис з тсмноти та за-
висти за сво дівкп, — і через те й любовники таких
чужннлць — просто для ипх кати. Вони дуже рідко й
елгоб беруть з ііпми, а про те д- Ольга Доводка, хоть
сама дівка та ще й иопівиа, таки обстала за одною
такою. Сс у нас пе-абп-яка иідвага...
Найкраеше та найсумніГвпе оповідапс з житя па-
пшх галицких селянок написала нопіпна Мпхаліиа
Рошкевпчка під паэвою Таку вже Бог долю су-
дпн (ст. 161 — 176). Тут розказапа страшна доля Ма-
рійки Олспючкя, Вірчаковоі певіеткп, в Лолшіі, коло До-
лили. Дівкою полюбила вопа Адама Шуткового, і „так
вопи обое любитися, що за таку любу в’.хто й нечувавЛ
ІЦо він гарнші та добрий, а що вона : росла, красна,
з великими, сипімп та всселими очима. Та Адам ие міг
йій освідчитися, бо був аж пятий сии у батька, і ему
вже. не ставало грунту. А Марійку тимчасом засвятяв
богач на нее село — Васяль Бірчак. Вона ж відповіля
сватам ув очи, що за иего ие підс. Та. батько всилувяв.
Спломіць повели еі де'попа иа протокол, і вона, з бо-
язни перед батьком, що грізно дивився па неі, сказала,
що доброг.’льно идо за Василя. Пот и сама того валя-
калаея, що сказала, і постановила не піти до слтобу.
Адам се взііав, але не старайся підбнвати еі до себе,
гот?ов був еі втратитп — ему вже сі лиш жаль було,
що так, бідна, бойітьея батька (а було кого й боятися,
бо батько еі все, бувало. бійкою та угрозою). Матери
Марійка не мала, а мачоха за нею, звісно, не обстала.
В угрозі вийшлп Марійці й ваповідп, угрозою вигпалп еі
просити на весілс, а йій все одно иа думці —• що не
44
підс до слюбу I справді. саМе перед елгобом вона вте-
кла в ліс, і там еі лсдвп пайпии; тай „ведутъ мою Ма-
рійку, приводятъ еі ні живу ні мертву, убираютъ ы, а
вона стойіть як стовіГ1; поклалп й>іі па голову віпець,
таи повели до церкви. Марійка, як скапано, була сиро-
та по мамі; спроті, як вв ело, сиілають дома і во дорозі
дуже жалібпі спрітскі співанки. так, що княгиня від пла-
ну просто заходиться. Алс Марійці так було противно
йти до слюбу, що при снрітских спіпанках йій і сльова
не кайла з очей, хоть усі всс.’лг.ні плакали Вниіпов на
гапок иан-отецт. тай питая еі, чи мас добру та несплу-
вапу волю йти за Василя — і гр 'знмй бятьків погляд вси-
лупав еіна міеці сказати „маю”; зрештою, воиа так стра-
шно була всім тли утомлена. що йій вдавалося. що то все
йій сниться — і йіх повіичалн. Та, вернувши долів. воиа та-
ки ие схотіла навіть сісти за стіл із молодим, а як прий-
шлося йти до него, то втекла в хати і сховалася на яблів-
ку. Роауміеся, що по слюбі Марійка ще дужче полюбила
Адама і стала в ппм сходитпся, ие вважаючи ані на чо-
ловіка, яиі па людей. Далі, стала втікатн від чоловіка та
гуляти, а той еі бити та ва волосе тягиути до дому. Ма-
рійка схоронилась була у батька, а Василь «го за те під-
палив. Марійка-ді нули, що вонп оба з своім батьком
змовплпся на тс, донесла через свого батька, до гуду,
і еі чоловіка тай тестя арештовапо, та по кількох міея-
еях вппущево. бо вс було доказу, чи що. Тоді чоловік
Маріпчпн жалуваи тілько, чому іі попа пе вгоріла. ІІаіі-
отець помлрив йіх пібп якось, і вопи впов стали жити
разом. Та, якс то було йіх жпт«: тесть, теща й чоловік
завпіе на неі бпй-аа-бнй, хоть вопя в Адамом уже й пе
сходплася, бо віи хотя-не-хотя оженивеа в другім селі,
чи то прпстав иа жінчпн грунт. Марійка і біііку і все
те терпкія спокійно, хіба що часом перед товаришкою
своею в дівоцтві, Фениою, тюжалувалася, що „ііій ніколи,
від коли свою нещасливу голову завила, ие с лехко па
еерці, а все так тяжко-тяжко, якби йій камінь до серця
присплпв”. Нарешті, з сего великого горя, з біда та
тяжкоі праці воиа захорувала смертельно В слабости
еі ніхто не доглянув, часом навіть водиці була жадна,
а чоловік ще й доігікав йій, чому вже раз но г.мирае ?
Всі люде в селі були певиі, що Марійка от-от умре, а
коли справді по е- мпогострадальній душі удярив даніи,
то люде в селі такп еі иожалували г. еерці: майже кож-
де вітхнуло глмбоко, ігідоймаючи очи до неба і шепчучп
вгяубпнк душі: о „Богочку! о Титечку!” По мялу приіі-
птла черта і на впнопіпіків е.і горя. У вочір, над еі сум-
пим та страшнпм трупом, першому еі батькови стало
кроітися серце, так що ие міг видержатп, і скоро пішов
до дому. 6і ж чоловікови, Василеви, ще того вечера
було байдуже, віи скоро пішов па під спати, а коли в
хаті, коло трупа, лпшилися тілько жінки та дівкн і, очи-
впдячкп, ще не знали добро, на чий бік статп, то Феи-
па, по тамошнему звичаю, йім се все за небіжку й
росказала, і так, щиро небіжку жалуючи, відвернула дру-
гих від обнови тай помирила йіх із небіжкою, що, —
по еі словам, і так уже певно „відбула всю свою
покуту верх землі евятоі”. На самий остаток
лишился ще тілько чоловік псбіжкп. Він ще рано на
другпй день, був пемов вакаменілпй до иебіжкп, бо
війшовши до хати, скавав ще еі труповп: „Чи епПш,
Марійко? А встань по, встань, та гяипнп па
Адама, та моргни на пего“. Та, пехотячи доконала
й его сирота небіжчина дитина, обізвавшися: „Тату,
бпй маму! пай мима вве встае! Василь заеміивея,
але й ему самому якийеь холод перейпіов по тілі”.
Мп вмисие докладніііше роеповіли сю іеторію, бо
вопа иайправдивійша (иайреальи йша) і своею правдою
иайегратнійша а усего, що иадруковано в „Вінку”. Рош-
кевнчка в загалі нічого не видумуе, вопа просто еписус
з натури. Усі еі Д еві особи — жнвіеінькі, вона навіть імя иі-
кому не зміияе (мп напр. самі знаемо Фенну, котра нам,
мимохідь сказавши, 187В р. горячо проживала чимаао иа-
родпих п сень про гірку жіночу долю ). 3 Рошкевнчкп
при білыііій оспіті та при знакомстві в европейскими
ппсьмсиствами, могла би впити ияііправднвіішіа руеко-
украйінека ппеателька ») Вопа дуже добре зняе наше
мужицке жите, особливо ж ноче, в Долинецких стороиах,
навколо Лолина, де еі батько був попом, і дуже щпро
жила з селянками. Тепер вона сирота Додамо, що тут’
же иадруковано іі другс сі оповідапе в мужицкого житя
— Теща (ст Р.96-104), де, так само правдиво, показана
кривда бідиоі тещі-вдовиці від затя. котрому, вона з дуру
зависала все свое господарство. I ніхто йій на йі кривду
не иорадив: ані люде, ані віііт, ані Ніи. ані навіть суд.
Так само щиро і майже так само правдиво напи-
сала віршамп Клімемтіи IIо пович оповіданя Звіі-
чайна іеторія (ст. 112-120). Тут росказала гірка до-
ля дівчпнн Яршш, котроі нареченого, Василя, вйялп до
війска. Ярина йде в кайми до Ваеилевоі матери і, щоби
еі, бідну та мемічну, вдержатп, мусить іти служити до
двора. Та там еі вчепмвея пан (бо гарна була), і вава-
готівши від пего, Ярина втікае а двора і заробляс т'лько
межи біднпмп людьми. Страшно було Яршгі й погадати
за Василя, а ще тяжше стало Васдлеви, коли вернувши
з війска, дізнався про все. Зразу думай він убити за те
пана і Ярину відіпхнути від себе, та мати его від сего
відмовляе, і віп прощай панові тай Яріші, котру щиро
до себе пригортас. ©дружитися вони, та не чуються ща-
сливі:
 Бо між ними паче камінь панская дитипа
Годі камінь полюбити щиро, беа облудп,
Годі его іі відорватн, бо ііриріе до груди!"
‘) Кілька з тих проказаннх Феііпою піеень д. Фран-
ко помістнв у своій кпіпкці. „Жіноча неволя в піевях
народних' 1884 р.
2) Як мало ще у нас навіть пиеателі успособлені
до правди (рсалівму) в пнсьмеистві, видно иайкраеше з.
того, що над першим оповіданем Рошкевички, поміще-
иим у „Громадськім Друзі“ 1878 р. під иазвою Кума
кумою (фотографія), посміялася тодішна „Правда”, під
редакціею небіжчпка В. Барвінского, а сего самого опо-
віданя еі Таку вже Бог долю судив, пе хотіли 1885
р. нздрукувати в „Зорі”, кажучи, що се „занадто велика
хлопіетика, з встрою й так би вже пора покінчити в паппм
пнсьмеистві!” Коли ж то оповідапе було иадруковано в
„Першім Вінку”, то сама „Зоря” его роехвалиаа, в оцінці
д. Г. Ц. Та за се треба нодякувати тілько тодішному
редакторови „Зорі” д. Григ. Цегяипскому, що иго ліп-
ший писатель іде вже в пнсьмеистві далеко далі, ніж
бьтьшіеть наших галицких писателів
45
8 велпкоі туги Василь роепивасся і, по пяному,
бе жінпу. Тверезому, ему стас за ее еором, він тим гри-
зеея і знову шукае відради — в торівці. А тпмчаеом,
вииовник йіх пещастя, пан, ще іі глумиться над вюш,
і каже якоеь прп ситім об ді свой-й ;кінц>, — видно,
ліншій. піж сам:
„1 та кажсш: хаопп люде! Ні, моя кохана!
От бач в дспь пе, в ціч жінку бе до самого рана.
Де ту. прошу.” гідпість людська? Ах, мені вже
[збриддо
Все товчн: нема душі в нпх! Хлопто тілько бндло!"
Сима словами, по нашому, й треба було закінчитп.
Сс віршоване оновідоне повинно бути любе нашим жін-
кам, бо написано способом нашого иайславнійшого пи-
сателя, Шевченка, що в своіх творах також дуже горя-
че оступался за жіноцтвом, особливо за робітяпм Клі-
меитія П. написала в „Віику" ще одпя іііршик Де Бог
мій (ст 395-396), з котрого видно, що в справах при
дійшла до найвпсшпх думок, до икпх тілько люде мо-
жуть дійти в сій еправ'. У неі Бог — то живуща сила
світа, і небо вона вводить на землю, і бачпть сго в по-
вім, справедливім та братолтобнім аштю. К Ноповпчка
— донька сльского учителя, і еажі учителюе на еелі.
За „Звичайпою іеторіею'1 Ноповичкн мн поклали бн
оповідане (Зрини *	* ІІісок! ІІісок! (ет. 209-2(6),
де росказано за одного з найбідніішгих хлопчлгЛв у Льво-
ві, що розноеять по каменицях ніеок до підлоги, і в то-
го. жпвуть. Роеказано від самого початку его нещасного
лента аж до тоі хвилі, коли его сторож находить на по-
дв’рю,. замерзлого. вріша „ * * написала тут ще одну
річ наукову — Роднина неволя жінок в піснях
та обрядах весільнмх (ет. 144-159), денатякнеио на
давку незавидную долю жіпочу в родині, у нас і де инде,
тай наведено до того дещо з паших проетонародних ве-
с’льннх співанок, по-нанбілыпе вже друковагшх де инде.
Та ся р'ч дуже неповна.
3 Галичапок' ще Олеся Важ а иска (тепер
Озаркс в ичка), попівна, наппеаяа оповідане за робіт-
нпх людей — Кіидрат (ет. 120-144) Написано воно ду-
же горяче й живо, нова народна гарна, тілько що милі
майже все говорить і діють так, якби ианпа та панич. За-
галом сказавши, се оновідане найпенатуральийіше в усе-
го, що надр'уковано в „Вінку“. Та, по живости бееіди й
иочутя, можна надіятися, що Бажанска-Озаркевичка змо-
;ке вийти з сего всего, коли тілько перейде правдиву
(реальну) письмепску школу та стане брати жите так,
як воно справді йде в кождім стані.
3 Украйінок прехорошо оповідане з житя руского
селянства написала Ганна Барвінок під назвою Пе-
ремогла (ст 25-56) Ганна Барвінок уже старта писа-
тельна; зн.б дуже добрс руский чи украинский иврод
у Росіі тай его лову, і написала вже нимало таких
оповідаиь В ,Перемогла", вона росказуе ва одну діену,
Хяритину, що. раз полюбивши бідпого урльопиика чи по
тамошнему, москаля. Павла, лишиліся ему вірна до
ост пку, і з дан того все внтерніла: і гиів родичів, іцо
не схотіяа іітй за богітшпх, і людеку осуду, що-ді
ыатиме від П в.щ дитину перед слюбом '), і тяжку про-
ще в чужих сторонах, кудгі мусіла втечи від людей ба й
від родичів, чек ючи на Павла з війска. Вернувши на
третій році домів, вона зароблеиимп грішми та прапею.
підносить підупале господарство, ставить ич ноги не-
мічного батька, (матп в горя перед тим умерла.) Знову
сватаютъ еі бог чі, та. вона, воліе искати евого біднбго
Павлі, хоть уже дале іі с ма тратить надію, щовія вер-
ме з війекя та буде еі Та, не т к то вона любить, як
друі’і „Пехай, — к же, — буде й пе мій: иехай до
віку не побачу его, аби я знала, що він жнвиіі, здоро-
вий. Прогледівши батд,кових старощів, пійду в черниці,
замуруюсь но шию, не йіетнму, не интиму, все Бога за
сго щастя молитиму". Знов люде від пеі бокують, знои
еі обновляютъ та дорікають тим, що лишиться старою
дівкою, пускаютъ навіть чутку, що Павло вертас домів’
жонатий. Иреіпшшо розказус тут авторка, які пекельні
муки видержус Харитпиа тоі неділі в церкві, особливо,
іюли справді бачить там Павла, і персконана, що віп
певне з жіикою-ііаисю. а таки на него не иарікае, такп
его любить. Коли се. вернувши з церкви домів, дівнае-
ся вона від батька, що буи Павло, що прнніе Ш богаті
дярупки і в вечір нрпшле сватіи! Засияла в радости- бі-
диа Харитипя. Отже таки поставила на своім, таки все
перемогла! Тай варта ж вона своеі лобіди, евого щяе-
тя, бо що гарна, а що робітпа та людяна Піддержала еі
в горю велика сила в людскім житю, вііеша від богац-
тва — дюбов та чиста совіітгь, перековано про правоту
евого діла. Яюбов Харптшш справді велична-. вопа, мов
те чарівпе світло, освічуе і ві власне иепроглядне жите.
робить (.і щасанвою і про людске око все веселою, і па-
дае на всіх, до кого тілько наближуеся тай підноепть
іііх до неі, немов соняищпкн до сонця. Вона ее бачпть,
чуе, та пе то не дуеся перед своімп любовниками, не
робить йіх своіми невільникамп, як то звнчайио бувас
між дівчатами, особливо з висшого стану, а повергае-
те йіх чутс на добро — шдпоепть сго до людскости, так
самісінько, як би се була високовчена і високолюдска
женщина, які тепер тілько що проявляються на світі. А
таких Харнтии мелш нашими простими людьми на
Украйіні чнмя.іо. Якже ж би то вони п'диялися вгору, як-
би там так просвіта, чп то воля до просвіти та до вся-
кого поступу! Та дярмя... Наші сільекі дівш-ті певне по-
любхять X-ритину як рідну сестру, бо се справді лю-’
дина. Одна тілько у неі хиба що трохи забобонпа:
вона йде до ворожки, щоби йій поворожила ва Павла:
здригзеся від еовиного' голосу па даху, хоть ні в ч м
не чуеся; вірить, що жиди можуть прнтягнутп чоловіка
до нянстаа, коли тілько ді станутъ з сго голови волосок
та припечуть его па вогневи, і таке лише. Та, то не
одна т .ка Хяритина наші люде ще скрізь забобонпі.
Декого знову може разити, в оповіданю Ганни Барві-
нок пійбільпге те, що Павло, ба й с ма Хяритина тай
ві батько мають евого царя, з । земного бога. Але ж, у
иепросвіченпх людей, ииакпіе й годі тнм більше, що
Павло росийскніі вояк т< ще й старіпий, то й мусить
) Щоби видно було нечемиіель уи г д Г Ц., про
котрі ми говорили впсіие, скажемо, що він власне серед
пайбілыпого для чеспоі дівчини горя — серед людскоі
46 —
впноситп свого царя, як звов инші вояки виносять сво- .
йіх найетарших. Зрештою ие треба вабувюш, що власне
се іі підносить сімого Павла, в людскости: віп був вах-
містром, говорив на вііін з самнм своім земипм богом-
царем, що власною рукою припняв ему на груди хре-
етик за хоробрість і велія ему видати 500 рублів, так
що Павло зробппся, як на наших людей, великпм на-
вои і богачем— а віп таки не вдцуруеся тоі, котру по-
любщі бідним — просто! еільсиоі дівчпші, ба, вернувши
з»д.та неі з війекя, виразио іі-іі к°жс: -Коли б царь
давав мені з під своеі поли княз вну, або й королівпу,
то іі вони ие були б мені ріввя з тобою8. Сііравд', нн-
віть дуже богато, дуже по людски сказано від воякъ
та ще іі старшого, то, щс іі любнмця свого земного
бога! Не відцурався Павло іі Харнтиного батька ані
загалом простпх людей, як то звпчьйно роблять воякп-
старщі. Одно тілько, іцо не хотів з ними нити та мар-
нувчти в корчмі свого добра. Про людекіеть йіх обох з
Харіітиною свідчпть ще й те„ що приняли па свое гос-
подарство бідного наймита, що полюбивши колись Хя-
рнтіпіу, нрпііпіов до неі з далекоі сторонп, бо по міг без
неі ияатяі був рад йій посвятити все свое жите, хоть,
розуміеся; і в голову ему нс пришило иічого гр'шйого-
На таке, звісно, треба велико! чеепостн ие лиш у ііай-
мят», а іі у самоі Харитнни, і великоі вирозумілостп б й
людскости у Павла. У всіх трьохвоиий «. Л со все дуже
рідко лучаеея навіть серед „просвіченпх8 людей...
Гаіша. Барнінок паппелла в тВінку“ іце одно оно
иідянб — Жіііоче бідувапв (ст. 367-373), дероск зало
за одну жіпку, як бідус за першим чоловіком-ияпіщсіо
а за другим-старпм На старіеть і сші йій не хоче пома-
гати, і так вона бідуе, що рад» би вже іі умерти, та
тдо неба впеоко, а до землі глнбоко". Та се Ганнино
оиовідапс далеко гірше .від першого, хоть і его воні
мала записати від людей, мабуть таки від тоі самоі
ЖІ11КІІ.
Нареиіті, Украіііика родом, жінка иашого писателя,
Іпана Фр-нка, Ольга Франко палисада дуже. цікаво
про Карпатских Бойкія т а’йіх р о дппне жи тв
(ст. 217-280), де росказано за господаровалс Бойкія, а далі
вкаэано ма те, що таи межн ними декудн й доси нс ді-
ляться грунтом і не відокромлпються, тілько жпвуть і
працюють разом, нера.ч навіть по кілька родин у купі,
хоть, звісно, па тім не богато виграють молодой члени
роду, особливо жінки, бо се ще старовіцка сійлка, де
верх зиають батьки та старші мущипп в роді. Завважа-
емо, що се едина наукова річ, написана Украіпнкою.
От тілько и усего за сампх нашпх робітних лю-
дей. Коли взяти сюда іі Кіпдрата Бажаискоі, то все
се заііме тілько одну третнну вееі книжки. Правда, за
робітних людей нераз ізгадано і в іншпх працях, що
в „Вілку-, — бо его плели самі прихильмі до робітних
людей жінки, — только ж далі росказано головно за на-
иіпх і не-наших людей а внеипіх стаміп.
осуди, заввпжуе від себе, що у X рнтпни таки
мусіла бути нечиста совістъ, коли влякалася совп ш
йіх Даху, що, по темному народному піруваню, мае зв -
іцатп про нову покритку в тій х.чті! А такі майже всі
уваги д. I. !(., дарма, що віп чоловік _просвічений“ ті
ще іі писатель!
Найбілыпе оповідя не зжитя людей висшого стану иа
Украйіиі написала учена Украйіяка, О.тспа Пчілка,
під казною Товаришки (ст. 231-359). Се оповідапе вай-
мае другу третнну вееі книжки, і росказано и ііім голов-
по за зпггс одно! Украйінки. Любки, що вивчпласп за
границею па доктора. Сама справа дуже лрішадна, в
оповідапю практично показано, що жінки спосібні і до
найвле.шоі науки тай практики, навіть такоі тяжкоі, нк
лікарска; показано безгранцчпе Любчино чолоніколюбство,
іцо иомогае бідшім людім у слабости; выведено чпмало
цікавих ое. б і в загалі видно писательский талант. Але
па м-ру того таланту, само оповідале дуисе необроблепе:
вопо ііде дуже довго та млаво, ие сагаючп в глубіпь
людскоі душі ані громадского жити, словой — не зібра-
но в иім людске жптс, як пепрвчком у склі соиішпе про-
мівв. А без сего, чи то без іекусиостн, без порядного
обробленя, іііпкиіі письмснский твір не зробить межи
людьми того, що бм зробяти міг. Парешті з „Това-
ншнках11 головна особа, Любка, чуеся Украііщкою, а тим-
чаеом в ті ча.си, коли се мало діятпея, т. 6. коло 1860 р.
а то ще іі далеко пі.чпіішіе, студентки роспйскі до укра-
ііінства загалом ще й не прцзпавалпея. Значить, опові-
дапе певірне в сам'м головнім.
Як раз не но такому написано оповідаш; Галпчапки,
иопівни Спдори Иавроцкоі (тепер Паліепоі) під
назвою Попався в сіть (ст. 418-455). Росказано и пім,
як у одного попа зловпли жениха для его доиькп Гермі-
нп, Степан і, що й не дума® із нею жепитися, т лько що
случайно понав до них до дому і старайся Герміму про-
світптп. Зрештою, віи любив іишу попадянку, Гера чину
сусіду, Наталку. Сватн загрозили ему, що, бувшп в тім
домі і зпавшнея в Герміиою, муепть жеиитися- з нею, бо
піеля того ні-один ніп не посміе за него віддати своеі
доиькп — і Стеі>ан ледви вирпванся з того дому, тай
іііде до Львова і висвячувся без ;кнкн. 15 оповідапю
сказано, що так у тих сторон х, и котрих вопо писано,
богато ловлять женсхів і ядобре на тім внходять “. Го-
.товно в оиов дяню показано, що власне всі паппчижіі-
се.мінарпстн, т н світск"', котрих знала або за котрих чуда
Наталка — школяряміі богато балакаютъ за простий
народ та за его добро, > ле потім, . для грошей чи чого.
покидаютъ своі думки, ба павітъ стаютъ ворогами наро-
ду. Н  кілько ж впеше від таких вітрогоиів стойіть На-
талка — піеля Пчілчппоі Любки в змтлі пайлюбійпіа
світла дівчипа в цілій іоиккці, хоть, на лихо, не кінчн.іа
впелшх шкіл! Вона бр .таеся з селянками, учить йіх
письма та веякоі роботи, лічить селян хоть зілем, за-
кладас з своім ес.ті читальню і шире иею займасся, хоть
за те та за еі розум і правдолюбство, не-робітні Русини
еі всяко обновляютъ. Та се все й:й бамдуже. Вона нс
иадас духом навіть піеля того, як розчаровуеса па дея-
ких папичнках, що то колись так гарно говорили за
народ. Ва, вона, бачквшп Стсиайоііі хиби—брак сталого
характеру, думала его піддержатп в любі ті ираці для
народу, якби була его жіякого. Таких панночок у нас
ще дуже-дужс мало.
Оповідане Навроцііоі іде ток живо, якби діялоея;
лона бере. жите так, як вопо справді ііде, і через те у
неі само собою виходить не одно таке. що навіть тяжко
назвати но імю. От напр. щ;нй вірнніі. хоть і якиіі ля-
47 —7
чпиіі сумогляд, що відограес-я між Наталкою і Степаном:
вони майже від вершій хвмлі любляться, сходиться в
думках і чуютъ, що одно без одного жити ие може, а
Степан иавіть не зяае, що Наталка его любить, ані На-
талка не зиас, іцо він любить еі! Загалом сказавши,
оповідане Навроцкоі ідс найсиосібнійшс, найживпппе
і пайнатуральпійше а усіх оповідапь у „Першій Вінку11,
і був би вслпепй жаль, якби воиа за мужем покинула
таке писати Незвичайшій у неі дар підхоішовати люд-
ске жите
Та безнеречію найперше міеце в книжці займають
праці П. Кобрийскоі, доньки посла до Ради державноі,
о. Іпаиа Озаркевича, вдоввщі по поиові. Кобрписка взя-
лася писати аж після смерти свого мужа, 1882 р., і
першу написала повіетку Пані Шумінска, що й на-
друкована в „Першім Віику“ на ст. 177-196 *). Тут ніби
сама .Шумінска, стара попади, ровкагуспад пан-
чохамп, як то все в еі жптю вшішло не так, як собі
була наиеред уложила. Йій здапалося, що попад иопів-
скнй стаи нема й не повинно бута нічого, а тимчаеом
уже сі пяйстарша донька пе схотіла піддатвся за бога-
таго поповича, а одружилаея з мужицким сипом, і то а
люби (Шумінска пішла була за-муж, пе .побивши свого
чоловіка.) Далі старшпй спи Шумідскоі па схотів бути
попом, а пішов на учителя, хоть па перед внав, що бу-
де бідуві.тп. Молодта доиька ПТуміискоі також ие злю-
бпл л пои вского стану, ще й стал і читати світскі книж-
ки; мелодіи ий енн пішов іп урядника, а ще гіриіе, що
нсзвірпв у Бога, а іьтоміеть став говорнтп т кі страшні
для ПТуміискоі слова, як: народ. рівніеть, воля й
т-ке шіше. Та просто гр’м упав на Шуміиску через
внучку Галю, котр- якось та ні сіло ні пало з явила
бабці, що мусить іти до білышіх ШКІЛ, ’ учитися Ні учи-
тельку, щоби еямій зароблятп на хліб. Шумінска вж
крикнула на неі а дива, так була здявна павикла до
готового печеного іі в рспого в поп встві; тпм то йій не
могло поміститися в голові, що й иоп-дяпка повинна
сама па собе заробляти. Однпм словом —павкругп пані
Шуміискоі, — як і навкругп білыности нашого попівствя,
—усе нов -лилося, повііью Іншим духрм, вастввав якийеь
иовий л д, котрого Шумінска, як і подібні йій старші
попаді, ніяк не моглт зрозуміти. В сім оповідиню Коб-
ринскоі в загалі повно г рвпх образ в; воно й обробле-
по Добре, видно, що над ннм довше пращовала.
Далеко сдабше друге еі оповіданс II н судія (ст.
375-395), хоть і се справа дуже цікаве- Ро»к зано тут
за одпого з таких Русинів-урядпихів судових, що то
Довго борються та ветупіються за пародом, алс врешті,
задай родили, таки пускаються ні слизысу дорогу :
живутъ людскою кривдою, а потім уже тілько в ряди-
годи згвдують, що колись думали тай поступали чес-
нійше. Таких Русииів серед нашоі світекоі інтелігенціі
чим ало.
Тч, в .ІІеріпім Віпку“ сила Кобринскоі не в отсих
оповідаиях. а в пауковпх річах за жіноцтво. Воиа йіх
') Пізнійше була паппсана та скорще від Шумін-
скоі надруковапа (в „Зорі“ 1885 р. і осібною книжкою)
дуже гарна і дуже добро оброблеиа повіетка Кобрпнскоі
під казною За для кутника хліба — про гірке жи-
те вдовіщі по попові.
наппсала аж пять. Найцікавійша з тих річей Руське
жіноцтво в Галичині в наших часах (ст. 68-102.)
Тут вараз на початку не забуто й за наші селянки;
росказано, як вопи декуди госнодврюють, при чім до-
дано, що долами наші селянкп иавіть більше працюють,
ніж чоловіки та нарубки. А про те наше робітне жіноц-
тво по еелах і міеточкіх, не мае пошшовку від чоло-
віків та ііарубків. Селяне часто ие вважають навіть ни
жіпоче право до маетку, вигонять удовпці з грунту; над
жіноцтвом стартуютъ і батьки, і чоловікп, і старші бра-
та, і навіть старші сини, над мамами. До віддяня доньки
часто силують бійкою, чоловіки обходиться зо своіми
ягпіками грубо, біотъ йіх та ще іі думаютъ, що так по-
винно бути. Доля наших ееляпок тнм тяжіне, що воіш
темні і селяне загалом переконаиі, що ді жіноцтву й не
треба науки!
Після сего, Кобрписка обширно розказуе про неза-
вцдиу Долю галнцких поиадЯиок: яі: вонп давігійше дома
господарювали, як потім училися по польски та відвер-
талися від наших простих людей до иояьекого панства ;
як. самі „світлі“ Русини не позволяли йіх хапатися ппс-
шоі науки та красше обходится з иростим иародом, а
казали йім емдітп в иокоях, одягатися гарно та всяко
приподоблятпеи мущпням, чи то йім ві всім підлягатіг; яі;
пезабаром У край нці пхнули світлих Русинів галицкпх до
простого народу, і як за іпімн й жіноцтво наше стадо
призпаватисп до Русмиіп, а врешті як руска штелігеіщія
в Галичині чл то попівство стало заводити для свого
жіпоптва ваасиі школн й вакладн під доглядом руских
монахинь та епіекопів — щобп иідтягнути наше жіноц-
тно від польского панства та латинского попівства Та
хоть так нарешті й дбаеся у нас трохи за жіиочу про-
світу, та таки світлі Руснин загалом іще не шапують
такоі Русинки, що трохи більше вчена, бо, кажусь, що-ді
така не може бути доброю иапкою, матерію, господшіею.
Через те світлі Руспни жениться звнчайно з темшімп,
та податливимп Русинками, а ні то з Польками або іі
Німками. Со ж велика кривда для Русшюк, бо й так
наші иоповпчі та панлчі тягнуть па науку з дому оста-
тне, ізза чого йіх мани та еестрн не тілько що дома
терплять, а й не можуть нігого путнього вивчитися і
потім, після смерти головп родіпіи, лишаються і без гро-
ша і без піякого зарібку в руках. Зрештою, ваші попаді
та иопадяіпі і так загалом не беруться за годі до яко-
гось зарібку, через що потім, осиротішіш. страшенно бі-
дують, бо занемоги ие діетають і по 5 р. у міеяць, а
тбго навіть па сслі за мало. г)
') 3 бідшіми попіввкими сиротами ивтомці загалом
не жениться, а пе один із них кривдить і таких, що ще-
маютъ б тьків та не маютъ богатаго віна. Про таких то
и д. Григорій Григоріевпч вложив свою комедію „Арго-
наъти“ Не думаемо боронити самоі штуки, бо вона мас
бути дуже слаба, то с неправдива (нереальна), яле му-
епмо йавважати, що дуже погано прпелужилнея пла-
с-не пошвнам ті, іцо закричали на саму думку — пору-
шити прилюдно сю болючу для самого нашого духовен-
ства енраву. Як то, живучи тілысо лапкою такоі „Черво
ной Руеп“ й инших ішішіх газст, можна втратптн всяке
людске почутс навіть для иаіібілыис покрпвджеішх у
своім влаепім стані!
Я. П.
48
За тим Кобринска ровказуе про тнх яемпогііх
Русипок, що вже маютъ у руках який-такий ааробок.
Найбыыпе йіх е учительками но ссл:ах, в трохи іі мри
почтах та телеграфа*; инші внову від давка граютъ у
руских театрах, і з того живутъ. Аж від недавня деякі
стали бритися трохи до купецтва — вакладатп сваепики
то-що. Та то все бея висішіх шкіл. На пыо австрийско-
угореку Русь доси тілъко одній Софіі Оку невскій
довелося здада ві Львові гімназіяльну натуру та виіііха-
тп до найвисигоі поколи, за граните, до Швайцаріі,
вчмтпся на доктора, — бо у нас дівчат до внеокпх ішй
не ііриймаюгь. Та Окуневска мае відки вчитпея. бі
батвко — рідннй брат матери Кобринскоі — богатлй
(він е доктором у Довгомоді, на Вуковині) Сиодіватпся
можна, що ся едина у нас Русинка а найвисшою иауко-
ю, в свій час добро послужить рускій, а особливо ж:-
моч’й-рускіи справі в Гаиічнні чи на Букоцині Доси
загял наших ясвітлих“ Русипок. ак мало міг зробити
.для себе, так ще менше зробин що для Русн-Украйінп.
Кобринска вппиеала зтайзке вее. що де яка Русинка
зробша для громада Того всего дуже а дуже мало., і
воно маіЬке все дуже слабо Тілько деякі світлі Русинки
з новійшимп громадскпмл думками, зайкаються по сслах
і народною просвітою, закдадаютъ чптальш, піддержу-
ють йіх, знчать сслянам і еелянкам кннаючки, учатъ се-
дапок читати та писати, докуда й робота ручноі. Та такі
Русинки ножка почиедати па пальдях.
Доля пашого ,,евітаого“ жіноцтва л Гадачипі тим
незаяиднійша, що мі:к пими нема ладу. На вою Галичину,
досп вони згуртувялпся буди трохи тілько в два това-
риства— Общество русскихъ Дамъ у Львові та
Товариство рускпх жінок у Станіславові. Періпе
основано ще 1878 р. Воно зразу мало тілько ирнкра-
іпуватн церкви та бути па веякдх церковних парадах,
і вже сама па<:ва того перпіого товарпетва показуе, що
члени его маютъ себе за шось впешого, ианекого. даде-
кого від робітного руского жіпоцтва. А таки товариство со
скоро покинуло свою першу ці.іг, і взялося до чогоеь
корпснійшого для людей: члени товарпетва стали скла-
датися та піддержувати тим по кілька бідних руских
дівчат, що ходятъ до шкода.
До товариства руских жінок у Сташсла-
вові дала прииуку сама Кобринска, 1884 р.,
про що й написала в „Перпіім Вінку" (ст.
457 463 ) Станіелавівске жіночс товариство зра-
зу дуже гарно заповідалося; сто щиро лриви-
тали навіть іюступовці в Росй, а найліпіпий
знавець іеторіі руско-украійнского жіноцтва,
присвятмв ому свою миотоважну працю „Про
ш. люб на Руси-Украйіні в 15-тім і
16-тімстолітю"1) з котроі документно видно,
що в ті віки наше жімоцтво на Украйіні 6уло
зовсім вільне і внодружю, па котре у настоді
брали слюб світекий (цівілыіий) і в справі вла-
сиого маетку. Тодіпший цівілыіий закон на
Украйіні давай жінкам лашим повне право рос-
ходитися в чоловіками, коли би ноказалося, що
вони до себе не підходять, і віддаватвся на-но-
во за іншнх, так само як. і чоловікам женитися з
') Ся праця иадрукована в „Зорі" 1885 р. в чч 13-18.
іншими. А про те тоді наші жінкн білыпе
любили своіх чоловіків, но крайній мірі далеко
менче йіх покидали, ніж тепер, тай ті, що
покидали, росходилися з чоловіками зовсім по
людски і далі обопі.иьво шанувалися, яко ліо
де, чого тепер зовсім не бувае. Присвята та-
коі ираці про наше давпіішіе жіноцтво па
Украйіні, молодому жіночому станіславівскому
товариству — була глубоко обдумана. Зразу
можші було бути левішм, що така почесть
підпесе духа пашого жіноцтва в Галичині та
що станіелавівске товариство поверпе .долю
пашого тенерішного жіноцтва па нові дороги.
Зразу воно так і показувалоея. та незабаром
вніішло зовсім не те. По думці Кобринскоі. ста-
ніелавівске товариство міио за зложені гроіні
купуватп добрі та правдиві книжки для евоіх
членів щобн бодай так просвічалпса та підно
силися тай розносили ссред загалу нашого жі-
ноцтва з висшого стану білыпе людскі, білъ-
ше постуиові думки, особливо в справі пись-
менства. Тілько ж білышсть жіпоцтва, зібрано-
го в станіславівскім товаристві, сему спротіі-
внлася Вони хотілн тілько замомагатн бідві
дівчата, як і львівске товариство Коли ж зпо-
ву Кобринска сему епротпвилася то товаришки,
немов па зліеть йій, скінчили тим, що за това-
рискі гроші купили для няставшого власне то
ді в Станіславові перпіого руского епископа,
Пелеша, золоту чашу і піеля сего товариство
зовсім розбилося. А жаль великнй, бо, по машо-
му. власне, почавши тим, що на верший раз мо-
гла іюрозуміти велика білыіііеть товарипіок, то
і: тим, чим тепер займасся львівске О б щ с с т в о
ру сскнхъ дамъ, станіелавівскетовариство мо-
гло колись дійги й до того, чого сажала Коб-
ринска і звязатп одно з одним — бо ирихиль-
ніеть до евоіх біднійпіпх сестср чейже не про-
тивна вдаснін просвіті ? Дуже сумпо тілько
те, що білыіііеть членів етателавівского жіно-
чого товарпетва дуже спротивнлася новим
думкам Кобринскоі, що ведутъ до нового ладу,
бо тпм самнм ті жішш стаютъ у дорозі власній
красшій долі..
Иареіпті, в двох оетатних річах -- За-
мужня яіінка ссредноі верстви (ст. 406-
416)і Про рух жіночий в новіпшнх часах
(ст. 5-23), Кобринска сягае и глубше в жіночу
справу Вона слушпо не стае з нашими мущи-
нами до сварки за те, чи жінки. та дівки —
люде; чи у них менше мозку ніж у мущин, і
чи вони сиосібні, чи ііеспосібні до всякоі тоі
пауки та ираці, що й мущиші?? Кобринска
ставить у нас жіночу сираву практично. Вона
виказуб, що й серед рускоі інтелігелщіі жіноц-
тво звисло тілько на батьківский та чоловічий
заробок, котрого не стаі: на прожиток родини.
Через те й Русинів чим раз менше жениться.
Та, навіть хотьби й усі ііожснилися то таки
ще богато лишиться дівок, бо й у иас, як і
на цілім світі, — жіноцтва більше, ніж млцип.
Не виходять же за-муж власне найбіднійші і
звичайно найрозумнійигі „світлі" Русинки, Отже
ті всі, що неодружені та не мають прнтулку
коло родини, мусать або вмирати з голоду або
мти па роспусту, що як вой червак. скрізь то-
49
тать людску громаду. Для прикладу Русипкам
Кобринска вказуе. іцо н других, ііроевічепій-
ших краях само яшюцтво по міетах давно вже
иочуло свое безвпхідне горе і; при иомо де-
ЯКИХ УЧСЛИХ М.ѴЩІ1Н та чоловіколюбців, 'ро-
мадно кннулосн до всякого ремісла та ль нау-
ки. За границею' жілки, як де. то добилиея і
до найвисших шкіл та елужбн громадкоі: по-
робплися докторами, урядниками, вченимп, пи-
сателями, послами- і в загалі майже всім' тим,
що й мущвни I іюказалося. іцо так само до
бре з усім справляються як мущипп, ба иераз
навіть йіх переходить, дарма, що білыщетъ та-
кйх жінок замужня і мае ще й дома богато
роботк, з вотрою, мимохідь сказавши, еправ-
лаося скорпіе і практичнійніе, ніж нереважна
білышсть тих замужннх жінок „вдеших ста-
нів", що йіх батьки та чоловіки так ревно дер-
жать в-далека від усякоі пауки тай громадскоі
елужби. Кобринска докладио ввчислюв й жіпочі
товариства в других краях, що собі до всяко-
го заробку та до всякоі пауки самі помигаютъ —
і від того тим лячнійше відбивас наша Жіноча
мізерія. Мізерія та, для иросвіченого та чесного
Русина тим нрнкрійіиа що чейже ж і у нашо-
го жіноцтва таке саме тіло і така сама душа,
що и у жіноцтва на заході Европи...
В загалі треба сказати, що з усіх ав-
стрийско уторских Русинок, Кобринска очивн-
дячки найбілыпе знае за жіночу справу, тай
доси для неі таки ііайбільше й пробила. Вола
задумала й „Перший Вінок", увела «го в нашу
громаду Передним еловом ('ст. 1-13), про
яснила бодай трохи долю галицко-руекого жі
ноцтва і перша яснійше вкапала, до чого бн
вму йтп. I в цілім „Вінку" праці Кобринекоі
ведутъ перед у думках за жіночу справу, і
даютъ так толк усіп кшіжці. Отим то и шкода
велика, що більша половина тих лраць, і то
власне ііайважнійшнх для жіночоі справи, напи-
сана найнезрозумілійніе па всю книжку. Нова
Кобринекоі в лаукових річах дуже тяжка, ідс
вопа на чужпй. , головно польский лад, богато
в ній чужих, незрозумілпх слів тай оборотів,
через котрі маловченому тяжко дібратися до
суті річи. *у Тнмчаеом, де як де, а у нас за
жіночу справу треба би писати як найзрозу-
мілійше, бо й тут наша сила такн в робітнім
жіноцтві, .а зрештою й наші Русинки з виешо-
гл стану загалом ще малопнсьменні. Тим то й
не слід було, по иашому, й вншим писатель
кам набиватп своі писана чужими, незрозумі-
лими словами. От, хотьби й назва книжки —
А ль мана х: чи жіноцтво наше загалом ізро-
зудгіе, що воно таке, особливо, коли з зажити,
що та ж книжка названа „Перпнпі Вінок"
’) У Кобринекоі в з .г:і,іі та хиба, що воиа мало
ввертав уваги на Форму, котра особливо в іекуснім тво-
рі — добра его нодовиии. У Кобринекоі ролю гршоть
власне тілько думки, обравм, Факта. Та' ѳі пнеьмснекя
праці в двое жівійіііе будил би людей, якби йш ще
так иикінчена, скусна Форма. Як езншю вапр. вона вбп-
вас осуд Г. Ц. на „Перший Віпок” у падрукованііт
1888 р. в Чернівцях шінікоці и. в Відповідь иа критику
жіиочото Альманаха в ,.3орі“ в 1). 1887, — та яка іі тут
нова, який склид!
а в передмові Кобринска каже про неі: „так
лети ж, иаш соколику"?'! Та се в працях
Кобринекоі тай инших по гака то вже хиба,
котру бп па далі годі було направити
В додатку до оцінкн правдивоі ваги
„Першого Вінка", вкажемо ще й на те, — на
що вказуі; й сама. Кобринска — що в еііі
кп и ж ц і 1' а л и ч а и к и т а Ук р а іі і и к и в
перпіе стали до спільноі праці. В го-
ловнім та йіх нрацих дшпе одним горячпм
духом, іде до одного — до того, щоби жіноц-
тво наше, по веій Руси Украйші, кдналоея та
добивалося так к^раешоі долі. Та, зрештою, в
„ІГершім Вінку" Галпчаики та Укранінкп
внходять не однако. Всіх наших дівчат та жі-
нок шшрііцювало над „Вінком" 17, та е того
аж 11 Галнчапок, а тілько 6 Украйінок, хоть
па Украйіні Русинів майже 7 рази білыне, ніж
у Галичині. Веіх шгук писапнх, ііоміщено в
кшіжці 4-9, з того Галпчаики зложплн 32, Укра
йіпки тілько 17 Пайбільшс зложилн Украйіпкн
віршів, бо аз; 12, а тілько 3 оиовіданя та
одну пагкову річ. Галичаиші. правда, такой:
нимало зложилн вірпіів, бо аж 15, але за те
ігашіеалн 9 оповідаиь і аж У лаукових та ня-
родоішенпх річей. Велико роеходяться Гали-
чанки та Украйінки і в віршах. Окрім Олени
Пчіліш, у коі’роі нема иоетичного таланту, та
.Ііодміли (’тарицкоі — майже всі шши укра-
ііінскі вірші нанвеані нрехорошою народною
мовою тай дужс плавно. Правднвпіі ностпчшш
'.галапт видно особливо в деяких віршах Дні-
провоі ‘Іанки та Лееі Укранінкп. Тпмча-
сом. навіть у найлішнпх галицких пое.гок — .»
і<) л і і III и а й д е р (Улянн Кравченко, тепер
Німентовскоі) тай-у По новички — вірші
идутъ яке пе так плавно, тай мова йіх вір-
шів далеко гірша. Патоміеть і в віршах ті Га-
личяпкн переважують Украйінок тпм, що вже
зачінають в.іасне самі громадскі, еуепільпі сира-
ви, коли тнмчаеом напвисша думка в украііін-
скііх віршах у „Вінку" ще тілько тота, щобипрн-
! знаватпея до Русинів чи Украйінців. I нс диво,
бо в Галичині вже власне всі наші жінки й дів-
чата з внешого стану прнзнаються до Русинів,
а то и чуються Русинками; черезте передо-
вки Галичанкам ніщо вже так на сю справу
натискати, отже вони вже ступили далі: ста-
раються показати, я к и м и Русинками бути,
або радше — чим і як наше жіноцтво
повинно с л у ж и т и р у с к о-у к. р а й і п с к і й
Існраві? На таке, як звісно, ще білыпу вагу
кладутъ ноетуиові Галичане, котрі пс менше
других чуються. Русинами-Украіпнцями, тілько
ж, що по йіхньому, самого такого почутя ще за
мало, тим то нови й стараються заставити
те иочуте у вс.х Русинів до. справ су спі ль-
ни х иа руско-украйінскім полі, до служои про-
стому народовн і тпм що иайкраешого можна
вибрати з іеторіі й теперішного жнтя руско-
украйінекого народу, і іце більше тим, що най-
лпшюго, пайпоступовійшого у просвіченійішіх
пародіи, па заході Евронп та в Америщ, тцоби
тпм епособом. розвпт и руско-украйінску на
родніеть до людей На вивороть, на Украйі-
пі наших жінок та дівчат висших станів _
— &0
доси загортае Московщина: там вони і досп
загалом чуються Росі явками (Москальками.)
Правда, що між Росіянками вже здавна чимало
е світлих жінок та дівчат, що роблять честь
усему своему родовн жіноцтву, ба й усему сві-
тові — дуже горяче прихильних простому,
робітному народови тай волі, і за се вони в
Росіі чимало терпіли і терплять. Та, у таких
Роеіянок на Украйіні власне тота хиба, що, не
чуючись Украинками, не зпаючи навіть руско-
украйіискоі мови, вони не можуть, як слід,
наблизитися до украйінских робітних людей
та нрикласти до йіх житя своі світлі та чоло-
віколюбні думки. На Украйіні ще тілько де-
пекотрі жінки та дівчата почуваються до Ру-
синів, і то ще дуже слабо Та власне у таких
Украйінок громадске почуте далеко слабше
ніж у названих Роеіянок, і навіть—як бачилисмо
й на вірпіах у „Вінку“ — слабше, ніж у по-
евуповійших Галнчанок. Та, з початку іпіакше
може й годі, а далі, почуте украйінске у наших
стітлих Украйінок і Росіяиск па Украйіні ііе-
вне зійдеся або крастне зільлеся з почутем
поступово (прогресівно )-громадским, ноступово-
сусиільним, як і у передових Галичанок.
Отсе росповіли ми що найголовнійіпе з тоі
нашоі нершоі жіночоі книжки і сям-там по до-
давали від себе деякі уваги, для розсвіченя на-
иіоі жіночоі справи. Розуміеся, що самоі нашоі
роеповіди про „Псрший Віпок11 за мало, і що
кожда наша заміжнійша яанка і дівка повинна
собі купити саму книжку тим більше, іцо гроші
з еі роеподажі призначені на инші подібні
видана для нашого жіноцтва.
Вже й з того, що в самім „Вінку" роска-
зано про такі наші жінки и дівчата, у котрих
ще нема ніяглсінькоі думки про жіночу спра-
ву — про наші селянки, видно, що й серед
них уже підіймаеся сила суперекн з своім не-
завидним станом, і що вони сяк так етараються
самі зарядити лихови, при чім одні надуть, як
Рошкевиччина Марійка, та за те другі „перемага-
ють“, як Харитина. Ніщо й казати, що все
наше робітне жіноцтво по еелах чинить дуже
гарно справлений грунт для проновіді люд-
еких думок про переміну жіночого житя: на-
гадаемо хоть наші жіночі піені — загалом най-
красші, найніжнійші з наших простонародшіх
піеень, — піені, в котрих наші жінки й дів-
чата, чи раз то і чи від теперь впповідали свое
горе тай виступали протів несправедливих для
них порядків. Виступали вони протів них і на
ділі, тілько що то все було без провідних ду-
мок. Від не давня появились у нас, на Укра-
йіні, а далі і в Галичині тай на Буковині і
серед робітииць, і серед не робітних, такі жін-
ки, що вже дуже ясно бачать хиби теперішно-
го ладу для Жіноцтва, як і для робітних людей
загалом. Частину таких жінок та дівчат звелн
до купи Кобринска та Пчілка, для праці в
-Першім Вінку“. Праця, як на початок, внпа-
ла дуже славно і, можна сказати, поклала під-
валину до краешоі жіночоі долі у нас тим, що
се перше більше почуте своеі кривда і перша
цринука до едности сунротів тоі кривди. Аби
тілько се почуте огорнуло помалу все наше
жіноцтво, а, найперше, абн ті жінки й дівчата,
що вже як-нсбудь розуміють свою кривду, не
то не розбігалися, як от члени станіславівского
жіночого товариства, а чим раз більше горну-
лися до купи без огляду па особисті врази,
чи що. Такими огнищами, навколо котрих мо-
гло бп скупитися все наше більше тямуще
жіноцтво, справді найскорше можуть бути ви-
давництва, подібні до „Вінка11, та при тім сві-
тлим Русинкам не то що не слід відриватися від
Русинок робітних, а на вивороть, власне йіх
треба ліднимати та прпгортати до себе. Сим
тілько й побідите!
Л/. Павлин.
Вовчновецка читальня 7 еі вороги.
У 2 і 3 ч. -Народа11 натякнено на те, що
дописи з сіл — дуже важна річ для тихтазет,
що пиеані для простого народу. Тай таки воно
і правда. Біди в міеті няни не знаютъ, хіба
лиш бідні поиихачі міекі та робітники, а иа
селі тепер у нас біда, і в бідного, і в богача.
Як е хліба до нового, то й щасте, але й ссго
щастя не буде тепер мати і половина мужиків.
Дуже тепер велика біда межи народом.
Правда, мужики наші беруться тепер до
науки, але й того боронятъ йім з кождого боку.
От напр. у нас, у Вовчківцех коло Снятина,
е вже щось від кілька. рік читальня. Ми сами
мужпки еі заклали, тай до тепер утримуемо.
Добре вона нам іде, членів маемо до 130,
але більше бідних, бо богаті не дуже ма-
ютъ охоту до читальні. Тай таки, як подиви-
тися у нас у. Снятинщпні по читальнях (не
знав. чи то і в инших повітах так’?), то
більше читаленъ утримують бідні, як богачі,
тай не знати, чому то якуратне так ’? Нам зда-
еся, тому, що бідні вже більше мусять лучити-
ся в такі товариства, як читалыіі, абися якось
ратувати. Отже, як кажемо, у нас читальня до-
бро йде, але ось в чім біда, і власне в сім ді-
лі удаемося до „Народа11. Станьте за нами, бо
не маемо на те ні звідки помочи; бідувмо, як
ті сироти без батька і без неньки, зносимо вся-
кі переслідованя на нашу читальню. Перпшм
ворогом нашоі любимоі читальні е наш отецъ
духовний, за котрого помочею люде відтяга-
ються від читальні, бо отецъ духовний, де лиш
кого здибле, то смішить- називае нас бунтівни-
ками та збуями протів громада. I в загалі, хоть
він отецъ духовний. то ому не в голові овечки,
хоть пай вовк йіх роздирае: в селі він лиш
51
тількп 2 рази Правда впялилась на стороні і
дівчинки, але па еі недолю коло одпіеі „двойки® і
опинився з праваго боку знак -р (білыпе). тоб-то
повиіпаючий вартість цензури трохи не на цілу
половину. Шановиі вчителі під проводом д Про-
кеша накии-улися на неіцасш' дитнну з репе-
том і лайками,. ,щоб вона признала ея. що... ;
той хрестик вона приставила, а. не вчителька. '
Коли-ж вона не признавалася, то д. ІІрокеш. I
загадавши дівчинці нашкрябати 4~ ріпіив, що |
то еі почерк (письмо !!). Страшно розлючений,
ілляхетний чех-учлтель вхоппв дівчинку за плечо
і таи пш.ѵриув еі до дверей, що вона нда-
рнвшнея, звнхнула собі плече. Бачучя все.
<щс. днтина спрашно передавалась і метнувши-
ея мов несамовита на пулицю . побігла на
двірець залізшщі, де вступила, у віз як раз
одходивпюго до стаціі Знаменки потягу. В Зна-
меній дівчинку внсадилн яко безбілетну. але
із розпитів люде добачили, що вона збоже-
воліла (зійпіла з ума). Одвезли еі зараз до
дому де вона, от вже 3-тий місяць лежитъ
в тім-же еамім нснритомнім стані... Історія,
як бачите. така лементуюча, подла, що навіть
паша цвинтарна громада заворушнлаея. Най-
шлись ще батьки, котрих дітей у подібнип
епосіб знсважуваио. Навіть мійска газета „Елп-
сав. Вѣстникъ® хотіла оуло об тім заговорити,
та цензура заборонила. Та не тількп мійска
повітова газета, ба і одескі часописі відповілп
на числены допиеи, що на жаль не можуть об
тім друкувати за для „независящихъ отъ ре-
дакціи причинъ а радятъ батькам удатись зі
скаргами до самого міністерства нросвіти. Але
наш обиватель вже радіне водить, іцоб его
дітей калічили вчителі-чехи, ніж піти зі скаргою
до міністра.
От такі в нас порядки Трохи голова не
лусне від досади Будьте ласкаві, надрукуйте
оце. все тай попроеіть і инші руські або польскі
газета, щоб передрукували у себе. Може сором
перед заграпичним світом, коли вже не жаль
до власного безпорадного обивательетва, спо-
нукае петерб. мініотерство просвіти вислідити
цілу справу.
Дописка. Розумість ся, що поруч з че-
хами найрухливші жандари. Недавно схоішли
в Слисаветгороді ж якогось молодого чоловіка д.
Г-а і запроторили, куда і защо, відають тількп
Господь і жандари. — Може ще буде для вас
цікава звістка, що в нашім повітовім місті дае
тепер своі внетавп украйіпека трупа М. .1. Кро-
пивницкого. Акторп все пові тай молоді. але
есть і ксбе.тні. Наша знаменита артистка Зан-
ековецька покинула украйінску трупу (’адо-
веького тай перешила па сцену росиаекого дра-
матичной» театру в Петербурзі. Гарно, нічого
казать!..	Г.
ВЕСЕЛИ А.
Літаратурна збірна. Злоінив Андрій Молодченко
Львів, 1887.
Світлі та щирі для лростих людей
Украйіпці вложили під таішм титлом книж-
ку для руских школярів на Украйіні, та
уряд росийский не то що не иозволлв еі
надрукувати в Рое-іі а и заборонив еі ма-
ти кому небудь, коли вона була падруко-
вана у нас у Львові, — хоть у сій кния;-
ці нема нічогісшько противного навіть ро-
сийским законам. Так то тепер приходить-
ся пригостити Веселку пам, австро-угор-
ским Ру синаи, котрим трохи вілыгійпіе
дпхати.
Білыпа частина Веселкп вложена з
руских простопародшіх пісень, оповідань.
приповідок то-що та з инсьмснннх творів
руско-украйінских иисателів, як Шевчен-
ко, Марко Вовчок і инші. Реіпту дороби-
лп ті, що сю книжку укладали, а укладав
еі цілий гурт і то довго. Тим то в Весел-
ці усе дібранс. усе добре обдумано і гар-
но впорядковане, — одним словом гарний
се будиночок і з іцирого золота. Найпер-
шс росказано в Веселці за рідну оселю —
за хату і рід, за двір і всяку домапту
тварь і птпцю, за город і сад; далі гово-
риться за село -у як воно виглядае вздовж
і впоперек, за гуртове жите в селі, за
громадске порядковане в селі (за сільский
уряд і збори, за церков, школу); після
того описано поле, потім ліс, а врештІ
річку і став. Таким чином, перед дитиною
справді гей би веселка, розвивався карти-
на за картиною — від близших і білыпе
понятних до дальших або менше понятних,
так що книжка вповпі застосована до зро-
сту розуму у дітей. Особливо звернено
в ній увагу на товарискі, громадскі й люд-
скі справи, так що, поступаючи після Ве-
селки, дитина стане розумна і добра не
тілько для рідних, а й для всеі громади,
для всего народу і для всіх людей. От че-
рез що ми найбілыпе й хвалимо Веселку
і горяче поручаемо еі всім рускпм роди-
оступаеся за жидами. а в раді повітовій за |
панами. От напр. при ліцшаціі орепдів, то по-
магав жпдам купу нити орсндп. А оступаеся й
за піякамп, ба навіть каже читальшгкам. що во-
ліли би ходити до корчмн, як до читальні.
А. за нами ні раз по дбав. радбн нас пустити
з торбами. Село дуже впало иа маетку і пеза-
довго переведена иі па що — сама піитика та
темнота паііув і село сходить, як то кажуть,
на Тннднрппди. Ми про поміч «гомостеву акось
були би, хоть нам іжаль велнкнй, що сгомоеть
папі вік свііі з памп звікував, а все протів
нас; тим білыпмй пам жаль, що видимо, як то
но ііпнмх селах пан-отці самі до читаленъ при-
ходятъ і з чнталъниками тримають. Ми ж від
нашито паи-отця вже іі помочи не вимагаемо.
аби тілько пам не шкодив, а мн би вже самі
нкось біднпх та темних людей до себе врнгор-
пуліі і старалпея як лпховн овому зарядити.
Богато борозішть нам і напіа рада гро-
мадска, але то з підмовп. Радій не то аби са-
ми ходили до читальні, а іце и других відстра-
іпують арештамп та великими иодатками. Але
хоть отецъ духовіиій і радні етараіотьея, щоби
читальню розбитн. то вопа таки все йде упе-
ред, усс розроетасся, так як роете с кождпм
дней і мужпцка самосвідомість.
Отсс написали ми Вам нспіську правду
за пашу читальню і за наше село. Вже давно
були би ми ее написали, ало, на лихо, .' нас
доси не було такоі газети, де би мужики могли
усю свою кривду виявнтм. А Ваша га-
зета „Иарод“ дуже пам ся уиодобала через те,
що, як то кааоть, шчо ие завивай в иапір, а ।
правду просто в очи ріже, як иапам так і Ива- |
нам. Тому то ми до Вае і обернулися, і проси- |
мо се наше письмо пустити в світ, пай час і
ворогів наших разсудятъ люде, і най ск уть,
хто но правді йде.
Читальнини.
ЩЕ ПРО РУСКУ ШТЕЛІГЕ1-ЩІЮ ТА
ПРО НАРІД НА БУКОВИНІ.
іДбимсь із села).
Буковинске політпчпе товарпство -1’уска
Рада" ухватило скликати всіх своіх членів і
ініших Русииів-патріотів на параду о блпзкпх
внборах до буковипекого сойму. Кобп лиш всі
руга патріота без ріжнпці політпчног<> чи яко-
го гам впзнаня і переконаня на ею наряду
явились, то моглиби чогоеь добитися, або бо-
дай дати дока». що Русини в Буковині не
сидятъ. Може хоть ее так для всіх Русшіів ва-
жно діло. як виборп, звяжс обі партіі в одну.
та научить іііх. що всім Русннам треба купи
держатися, щоби діііти до ці.іи.
Наколи політпчпе говарііетво думай о по-
літпці. то і літературпе товарпство „Руека
Бесѣда" не лшиавея в заду, але задумуе: также
дати зиак, що жие: Отже постановило і сего
рок> обходити намять Шевченка, Федьковича
і Шашкевича дуже торжественно, і запросило
до .'части в сім торжестві всі рускі товарист-
ва Аби тілько иа самім торжестві не стало
— абп ті, що его уетроюготь чп иим верхово-
дятъ, умілп промовнтп до буковипеких яноска-
льофілів" так, щоби й йіх прихилити до бУКОВИИ-
ско-руского народу, до его прегарноі мовн, іііси і
і т. и. одпим словом так промовнтп і так далі
постунати, щоби й наші „москальоФІли" прн-
хплплпся до пародолюбпііх думок внепіе на-
званію іщшііх пнеателів-провідииків. А се не
так то тяжко. Адже ж і межи буковицекммн
,,москальо<і>ілами‘і с люде справді вчепі в своім
далі (як от ироФесо]» упіверситетскнй Ем. Ка-
лужшщкнйі, і чсепі тай щирі, тілько що тепер
йіх дсякі піби то проводирі (як от Купчапко)
заглушуіоть своім крпком протів іцирих людей
з „украйіноФІлівй гай не < тараються своіх ирн-
хпльнпків знакомити з творами нашгішиих ро
сийских шісатслів. що також усі дузке црнхиль-
ні до науки тай до робітних людей То тілько
тупі люде молотъ у нас внетупати протів ро-
спйского письмеиства; люде розэтшп та чеені
можуть богато екорнстатп з него і потім при-
ложити те до буковипекого грунту, і мусить
вийти таке, що коли хто хоче, щоби на Буко-
вниі розвивалося руске иисьменство, .то мусить
робііти так, як робпли иайлішні росийскі пнеа-
телі, що чим раз більше старалпея наближити
до мови свого. — великоруского, — нростона-
родя: значить, хто справді бажав живого рус-
кого письмеиства па Буковині, мусить писати
готовою новою буковинско-руского простонаро-
дя та двигати вго. а вже тпм саміім розівьч-я
як найкрасше п руске иисьменство па Буко-
впні, так що власне в сій точці певне зійдуть-
I ся ..москальофіли" і „украйіпо<і>ілпк. Тілько
: треба з обих боків отвертнх голов і щирости
та безусловно! чесноети. < м-облмвож не треба
ПІКОМУ 3 буковинских Русинів заводити низко-
поклонство перед урядом, бо се може впити в
корветъ хіба для деяких осіб, але ніколи для
народноі справн на Буковині..
До такоі згодп на Буковині певне прпйде,
коли і в одних і в других буде и а дум-
ці т і л ь к о я а р о д і его и р о с в і т а. Нехаи
же ж усі чесні „москяльофіли8 тай „украіііно-
філм8 з інтелігенціі, мов за тою крицею, що
притягае залізо, за магнесом, звертатоть своі
очи і свое серію до простого народу, то ніхто
з них ніколи в своім житю не заблудить За-
вше впведе йіх за просту дорогу той нарід,
що від віків сине біді та темнотъ
А тяжко жиеся тому народови, особливо се-
го року. На еелах сумно та тихо. Видно, неуро-
жай засмутив бідних селян, бо нослідпі жнива
па Буковині показують, після грядового вика-
зу, дуже на добре. Пшешіці зібраио о полови-
ну мешпе як тамтого року Та наш селяиип
контентував бн ся і тим, коби «му кукурузи
та бараболі були вроднли, а тут тимчасом ку-
курузів зібралось десять раз мешпе як тогід,
а бараболь лиш дві третшіі. Тяжко буде для
біковннского селянина без кукурузяноі кглеші
перезнмуватн, а ще тяжче саианя і жнива нс-
рсбувати. Коби хоть жито було вродило, та
коли бо й того дастъ Бог Декуда иоказався
був кравшій хліб, але, град впбмв; іцо ея ли-
шило, води забрали. Наші майже нема,, худоба
тана, біда тай годі Не дивно, що буковинскі
селяне, сего року через журу і за ироевіту за-
оули, бо за цілу зиму завязалася в Буковині
лиш одна-одиісенька читальня Нема що дпву-
ватися: нарід сумуе, та ігікому его в тім омут-
ку розважнтн, бо „світлі8 люде, котрпм би се
до лнця, гризутьея і зл остаться, що „етолик го-
лин“. Гей люде ви, люде. „світлі люде“, зглянь-
’геся на простих людей робітних та „темних8,
і нехаи перед йіх горсм замовкнуть ваіиі Мар-
іи енорн і пастане чесиа та стала згода в го-
рячій любві до простого народу.
В Н
Порядки в росийских школах.
Допись із Херсонщини на Внрайіні.)
14 |3<П СІЧ11Я ІІЧЧК
„Народу1, якпх він держить ся думок та куди
прямуе. При тій етрашеиній темряві, що тор-
ною хмарою палягла на нашу землю, як і на цілу
всеросийску вязницю, кожнежпве та щире слово,
якого ми виглядаемо од вілыіініпоі Галпчини,
справді являеться для нас цілющою водою.
Та на жаль, надіі наші пе завше вправдують
ся, бо в білыиій частнні нридибае до нас з-під
Бескпду усякоі нисьменскоі етарезнинн стільки,
іцо хоч нрірву иими гати. А вже щоб пись-
менскою старезвипою можна було людей розбу-
дити із йіх твердого спапя, то навряд, чи воно
так. Ото-ж ми й владемо тепер на „Народ”
нашу велику падію.
Не так то воно лехко росповістн вам де
що жпве тай цікаве про жите нашого цвинтар-
ного громадяпства, але поки-іцо, лишивши це
на, инший час, роскажу вам тут про одну днку
пригоду, що еклалася недавно в дівочій гімиа-
зіі нашого новітового міета Блиеаветгорода. Т<>
вже всезнана річ, що пайлютіішіих иаймитів
деспотичнаго уряду становлять скрізь і завпіе
персважно переверти!, що продали свое; сумліня
і людскі думки за гропіі, або чужииці, для ко-
трих там і вітчина, де гроші. Такими найми-
тами росийского міністерства „ просвіти8 явля-
ються у нас чехи. А чей-же на треба тут розво-
дитися, якою ненавііетю цілого . сусиільетва.
за виімкою хіба міецевих жандарів тай вижіііпх
урядників, тішаться в иас такі виродкп чехи —
гімназіялыіі вчителі. Ото-ж і в тій гімпазіі, де
еклалася згадава пригода, дирсктором есть чех
д. Іірокеш, він-жс разом і днректор мужескоі
гімпазіі Одна ученица 2-оі (по австрійскому
В-тоі) іідяси, К р а с и о шт а п, дочка, пародного
вчителя, достала за иерші 2 чверті 1-го курсу
пікільпого в росийскім язиці двойку. Тимчасом
дівчннка ировадила, що йій не по правді по-
ставлено „двойку8, бо вчитслька тілько двічі і
снитала еі за ціліш курс. Мати дівчннкп приіі-
шла у і’імиазію росіштатпсь про дочку і в-за-
галі висловитнея. Вона не могла нозіетаги бай-
! дужою до тиеі „двойки", що грозила ще одшім
! роком зайвпх ііоштів на впховаие дочки Так
і еі навіть і впе.іухати по схотіли. а одни вчителі.
 промовив. що з такою нікчемпою жінкою пе-
| варто і балакати Побачпвіпи таку знсвагу.
! бідна жіика покинула мерщііі гімназію і піпіла
до дому Тим часом -начальство8 покликало
Дуже ми гугечки зраділіі. ировідавшн про
„Народ”. а ще білыве. коли иобалшлп з Іго ч.
дівчннку, щоб розднвитнеъ в ні коптролыіім
зопшті, чи справді еі за цілпй час епптаію
чам. щп дбають за своі дітп. 1 г.сім ііашпм '
іпколярам і іпко.іяркам. Веселка сііравді 
ііаіі.ііпш<-і руска книжка для школярів ;
такоі ще у нас ніколіі не було. То ж но-
ишш:і нона бути в кождісшькііі рускііі
хаті. де тілько о яка письменна душа, по-
винна скрізь лежати на столі. немов діто-
че евангеліе;. Кунуйте ж Веселку всі, зве-
селіть тпм паишх братіи на Украйіні. но-
кажіть, що йіх ираця на щось придатка,
а колись бодай ті. що вивчаться на Ве-
селій і таких лнпінх руско-украйшскпх
киижках, найдуть спосіб помочи братам
Украйііщям, — скасувати ті певілый по-
рядки, при котрих тепер на пашій нито-
мепній землі заборонені навіть певпппі
іпколярскі книжки в пашій мові.
Веселку можиа замовлятп через ре-
дакцію „Народа* за 80 кр., а. передплатпп-
кам „Народа* опускайся за 50 кр. із пере-
енлкою. Додамо, що Веселка - величень-
ка книжка: в иім 211 сторіи і друковапа
вона па дуже гарпіи папері.
М. 11.
Як виховуються питомці гр. к. го-
ловноі семінаріі в/ Львові, на прово-
дирів народа.
Доііись під енм титлом, надрукована в 2
і 3 ч „Народа*, наробнла великого шуму, осо-
бливо ссрсд молодіжі духовнаго і світского
стану 1 не диво: хто тілько бодай трохи інте-
рссувея справами руского народу, не може не
зверпутп увагн на головпу, скажім так, Фабрику
рускоі інтелігенціі в Галпчіпіі — на гр. к. ее-
міпарію ві Львові. Ми дивимо ея па справу
ішеіпих руских стаиів но свому, а імсішо ба-
юкаемо, щоби люде з тих стаиів зовсім по-
святилися добру иаипіх робітних людей. Звісно,
тут найбілыпе нас обходить те, я к і наіпі
люде з висших стаиів пайблнзше народу, іменно
по еелах та по міеточках, а що у иас. такі
люде головио пан-отці, то иас завше найбілыпе й
обходило те, які то де наіпі паи отці; чи по
людски вони обходиться з своімн селянами чи
міщанамп і чи дбають вопи за йіх просвіту та
за громадский поступ? А що така дбайлнвіеть
чи недбайливіетъ, спосібність чи песпосібність
нашпх пап-отців залежить головио від йіх цер-
ковного вихованя, то мп сами й попросили декого
з иитомців. щоон в .. Народі" зверну.пі увагу па
те. як імепио тепер виховуються вго.іовіііп іиколі
того вихованя, оо се загальпо звіеиа річ. що
яке виховаш;. такі люде. такі діячі серед на-
роду. Се особливо треба прикластп до таких
замкнеіпіх закладів, як семінар і т и. Там про-
: сто людей ВНЛІіІЛЮЮТЬ. ПСМОВ 13 воск>.
Ііоказалоея, що до народно! елужбн в го-
ловпііі рускііі семінаріі ві Львові питомців ви-
говують плохо. Правда, від зачеплеппх питом-
ців мп діеталп обпіирпу допнсі., де говориться,
що д ,1. Г>. за чорно йіх розмалював тай попра-
вляйся деякі его, но йіхньому, промахи, — але
і та нова доііись і ще і;ілька допиеей з-поза ее-
міпаріі, від осіб ду.хоіших і світе.кііх. одподушпо
стверджують. що и о р я д к и в львівекій семі-
наріі тепер плохі, і то плохі пе тілько для
справ народппх, а п для справ чисто цері.о-
впих. Про се обіцяпо паи іце кілька основннх
допиеей. а сподісмося йіх навіть від старших
пап-отців із села — таких, що пайіцирійіпе
займаються народішмн справами Отже, щоби
13 я1’ роді“ не повторити одного итого самого,
ми едемо вкупу все ііайголовнійше з усіх
таких допиеей і падрукусмо разом з однім із
иабюгизшнх чиссл „Народа* тим білыпе. що
навіть у сім, великій чнелі, ми мимо пай щи-
рійшоі волі, пе зміетилибнемо налить усіх тих
допиеей про львівску еемінарію, що вже тепер
маемо. Нас, як бачать читателі, так завалено
доиисами про еправи ще важнійші для народу
і для руско-украйіиекоі еправи загалом, що
мп і в сім числі пе малп ііісця навіть на далеко
важпійші еправи остатпого часу, на еправи по-
літичні й инші
3 допиеей про львівску еемінарію будс
видно, які в ній хибп бачать самі люде духо-
вною стану, і якихби вони хотіли перемін
Тоді й ми від себе може будемо мати що до
того додати. Тепер же. на перед, кажемо тілько,
що для народу тай для самих питомців мо-
рально 6уло бн пайліпше, якби йім подавано
стипендіі і пущено жити на світ, на прпватні
кватирі. відкп би ходили і на уиіверситст і до
семінаріі, коли би того конче було треба, хоть
ми думаемо, що для релігіпноі практики аж
надто 6уло би досять, як би питомців держати
в семінаріі аж на 4-піім році. Катая: би пптом-
' ців годі було зовсім пустити на світ, то конче
треба бодай, щоби йіх не так строго зампкано
та відді.іюііаін> під епіта. Без у с.і о ни <> і з наіі-
білыпим іі а т и е і;» м дом а га им о с я і дн-
м а г а т и с а и е и <• р < <• т а не м <>. щоби и и т о м-
ц і в д х о в и іі х е м і и а р і іі и р і в и а н о
з с л у х а ч а м и пи ш и х. е в і т с к и х в и д і л і г.
як у науці. так і в обході з и п м и Се
ми розуміе;мо так. щоби всякому пптомцеві вілыіо
було .ходити на всякі світекі виклади і екла-
дати з того екзамсші тай ирактикувати. як зпов
світеким слухачам щоби вілыіо було ходити на
виклади богословекі Від сего тілько «играла бп
іі наука про справи богослоиекі чи то релігійні —
котрі годі треба би було зовсім по новому т. с
справді поучсному впкладатп. — а головно вп-
грали бп самі пптомці тай руска народна
справа. Для рускоі пародноі справи доконче
треба, іцоби наші нан-отці по селах та місточ-
ках були добре вчені в виепіих світских науках
і в впсіпілі реміелі. Між ишіпім треба пашим
сільским та маломіским громадяпам помочи лі-
карскоі - отже напіі пан-отці іювшпіі би за-
разом бути хоть лікарями і, розумівся, брати
за обое; одну плату, найбілыпе ту що й тепер бе-
рутъ. 'Годі би основно и міппвся стосупок
межи громадами і пан отцами, і пай-
б і ль ш і в о р о г и и а іп о г о д у х о в е и т в а п е
мяли бп ему іцо закинути.
Редакція Народа ~
Заводи дівчини по мамі.
Мамко моя, правдочко моя! Мамко
моя! Хто мепе порадит? Мамко моя, на
кого ви мепе лшльиете? відкі я вас буду
візирати? з котрого боку? Заговоріт до
мене хоть слівце на дорогу! Порадьте,
що я маю робитн без вас, бо,. я сама не
знаю, шо робити маю! Мамко моя! На
що такі діти дрібненькі ллшьнбте? Мамко
моя! чого вп сп вгнівали на нас, ню, від
коли ми вас просимо, не хочете до нас
заговорити ?! Мамко мойі, голубочка моя!
хто нас буде голубити таких маленьких?
Мамко моя, правдочко моя! ми вже від
нікого не будем мати правди... Мамко,
мамко! за нас то сп люде наговорки, що
сироти богато йідьп а шчо не робйи!!
Сироти си богато наробйп. а від нікого
правди не мают. Мамко моя, мамко! вам
лпш тут жити, а вп собі такойі хати
смутпойі загадали ! До цейі хаткі пі вітрсц
не завіс. ні еопечко не загріс! як ви ме-
те в ці хатпі щюбуватп?! Мамко! вам
лиш бп жити, а вп идете в спрѵ землю
гпптп!!..
(Заіпіі*:і.і.*і Маріи Гаиорак від Маріі В.к’а.іпгп. в
Гтецеві. в Сиятіпктіч. р.і
СИРОТА.
іН А Р О Д И А (’ 11 I В А И К М.
Чернова калина, чье в затінку стопііп ?
Ци сп тучі бопіін, цп доіцго бажаели?
Тучі сп пи бою, дощю ни бажаю.
И а п затінку стою — морозу сп бою.
Ііовій, вітре, иовін по високій горі,
Розвііі мойі жалі по іцовкові траві.
Віяв вітер, віяв тай жалі розвіяв,
Лишенъ з мого серця тугу ни розвіяв
Во моі; сердечько з каменя твердого.
Шо еи пи россьиде з жалю великого..
Умер ми отец, вмерля ми мати,
Проиіуж тебе, Боже, пи дай погпбатп !
Що бп си сирота па світ ни родила,
Аби сп спроті земля проступила!
Ііовій, вітре, ііовій по червоиі вільеі —
Вповіж мині, вільхо, чьо сироті гірко!
Повій, вітре, повій по зелеиім листу —
ІІОВІЖ мнні, листу, чьо сироты тьижко?
Ііовій, вітре, повій, но високім дубі —
ІІовіж мнні, д.ѵбе, коли гаразд буде ?
Ци тіі, Господи, сам иа небі, цн лвш твоя сила
Цн ни така друга в світі нищяслива?
Иищясііам си уродила, нищяс.на загипу :
Мепе мамка породила в ннщяену годину! .
Запиеав О.токеа Вѳйцех у Сгецеві в Снятинскім.
ІЯЙФ р
Відчитні збори селянскі в Ноломиі.
Дня .31 січня с. р. устроіла коломііііека
філія „ Просвітие простолюдскі виклади для се-
лян, — отже вже третий раз до року Сей раз
викладав д-р Северпн Данилович о справі
наслідства піеля иашого закона. Прибуло
близько 100 селяи з ріжиих сіл коломпйского,
снятинекого і косівского повіту, но білыпій
части впеланих від читаленъ з усіх тих трох
повітів Декотрі трудилися навіть по кілька
ЛИСЪ, ЯК 3 РуСОІіЯ, Джуровя 3 ТІістпия, з Вов-
чковець і т. р.
По горячій патріотпчній промові заступ-
ника голови філіі о Николая Лепкого рошіочав-
ея впклад д-ра Даниловича що трсвав близь-
ко три години Відчитнш; покаяав обширно, на
чііеленнпх практичпнх лрямірах, всі законні при-
писіі про няслідство, тестаментп та поступо-
ван« снадкове, особливо в справах селянских.
(’лухачі занялпся я великою увагою відчнтом і
при кождій .майже точці розвинулася жива
росправа. Селяне в загалі іптсресуються дуже
приписали того закона, бо з ними маютъ до
діла на кождім кроці. Др. Даннлович оновів
також коротко про давнійіпі права спадкові
на Руси і показав новпй заков о неподільиоети
грунтів, прочім усі селяне внеказалп одподу-
пшо гадку, що уведено того закона у нас бу-
лоби великою кривдою для селян.
Крім викладу д-ра Даниловича, мало іце
тримати відчитп д Д. Гараепмовнч і о. К
Кульчмцкиіі, але іцо вже було доенть пізно і
слухачі кваиилпся вертатп домів, декотрі на-
в.ть в доенть далеку дорогу, тож відчитп ті
відложено до найблизшого збору, котрнй нсза-
бавкн знову відбудеся. Селяне в загалі подо-
бали собі дуже впкладп „ІТроевіти*4 і просили
щоби як папчаетіише йіх устроіовати
По екінченю викладів, промовив шце
Грицко Запаритоі; із Вовчковець, впказуючи
велику вагу землі для селян і велике иеіцаетк,
яке йім грозить з утратою землі Збори закрив
о Николай Депкий відповідною нромовою.
По -зборах здавали еще посли від чита-
ленъ еправоздаве о своіх читальнях (котрі
иізиійпіе подало) і розпочалася рада вад тим,
якби йіх ніддержуватп і розвивати При тім по
становлепо між инпіим, щоби читальні перед-
плачували. кілько мож газет, а особливо, щоби
кожда читальня вередилачувала „Народ" і
„ Батькбвщину"	Участнин
Переписка редакціі.
Д Ск. в О Автор статі „Правда"1 і .Кіевское Сло-
во" тай мн боронили „Кіевское Слово11 тілько за на-
звані нами его ст.ті про ІЬличішу, а власне борошші
від ляйкп „Правда11 «втора тих ст тел і ще декого;
а що ,.К. Слово- в загалі газета рсакціііна, мн добре зна-
емо і. крім названіи: статей, з ним не солідаризувалися і
не радвмо кому-небудь еолід •рпзуватпея. Тим еумиійше,
що в обговореиій иіми в 2 і 3 ч. справі, „К. Слово11 по-
ставило себе крайне, ніж „Правда11 в названій иередо-
вій статі, автор котроі очевидячкп зчав усі обставшій
статей про Галичину в „К. Словѣ11. Додамъ ще, що о
тих статей ми зовеім ие бачпди, щоби йіх автор ховав
своі засада. Чей же зрозуміетС, що про се г.сс нам біль-
шс ровводитися годі... Про бріхню, буцім то ми, пропои і-
дуючи згоду з моск-ътьщнл мп і в з г лі з Москалями
(завважасмо. па пазваних нами оси вах і зовеім для
ново! цілі) —думясмо зрадпти руско-украй иску справу,
нам иішо іі казати, бо сс все з ічиого „П-р -дс1 пад-
то ясно. Т кі бр:хні варті того первіетного жевела, з
як го р зходяться.
Се число посплаемо ще всім тим, що
іі попередні, далыпі .ж висплатнме.мо вже
тілько тим, що надішлють передилату або
бодай внразно замовлять „Народ-- То ж
просимо носііішатнся, щобн мп знали,
кілько прнмірників далі друкувати, і не
робилн собі лишніх коштів. Тих. котрі
би не думали иереднлачуватп „Народа,"
просимо паи відаелати всі числа, особливо
ж лершс, котрого нам дуже треба. Не-
редплату на „Народ- можна посилати і
по 1 р- Віднійишм селяпам ми готові за-
і чекатн аж до по жшівах.
!	ВЛАСНЕ ВШШ1ЛА КНИЖОЧКА.
і потру мошна дістати через ред. „Народа" п з.
;	3 історіі публичнаго виховапя в (‘учасиій Европі
’	1. Наука теологічна в захі-
! дній Европі, М. Драгоманова. 2. Пр ог-
\рама початкового курсу історіі
\реліг/і, Фан Гамелп. Ціна 10 кр.
Зм ст.- Про неподілыііеть мужицких групт в, д-ра Северина Даниловича. Ще дещо про жите на-
ших селян-хл ібѵро бів, О. Якби нам в біді ратуватпея, Ів-ич Франка. Що думаютъ ремі-
сиики на Буковині, А. П. Народний іюет на Украйіні-Тиміш Нялнвапко, Іѵ-моня. Пер-
ші стуині руско - укр айінског .> жіиоцтва, М Павлика Во вчковецка читальня і еі воро-
ги, Читальників. Ще про руску інтелігенцію та про нарід на Буковині, В П Порядки в
росийских школах (допись з Украйіип.) Галки Веселка (оцінка,) М П. Як виховуються пп-
т омці г р. к. голови- і семін-ріі ві Львові на проводирів парода, редакц-і „Народа.11
води дівчипн по мямі, зап. Маріа Гам-ірак. Сирота (народна співанка), зап. Олекса Войпех.
Відчнтиі збори есаянскі в Колоніи'. Участникч. Переписка редакціі. Оповіеткн.
Видас Мпхайло Павлин.	В:дповідае за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народно?1 Войтіха Манепкого, під проводом В Годака
Рік /.
Львів 1. л. марта 1890.
Ч. 5.
к	....-г
Виходить 1. і 15. л.
кождого місяця і ко-
шту е за рік	[
в Австро-Угорщині 4
гульд. а для заграниці
5 рубл., 12 франків. 10
марок або 2 доляри.
Одно число 20 кр.
------------=*.
НАРОД
----
і| Адрес редакціи
| Львів, ул. Зиблике-
। вича ч. 10.
I Дописи безименні не
И будутъ поміщувані. У-
I житі рукописи нищать-
ся, а неужиті можуть
I собі авторы своім кош-
I том відобрати.
II В еправах редакцій-
Інихможнаговорити від
7 до 9 год вечір.
к-  ..........;	-	:
и
Нужда в Галичині.
В 1, ч. „Народа" було сказано, що зразу не віль-
но було навіть говорите всеі правды ігро голод і нужду,
ані йіх прорікати. I потім ще досыть довго найбілыпі
пани в Галичині та йіх газети, як „Сзав" і „Ргге§1а<1“
виступали протів тих газет, що все таки сяк-так твер-
дили свое; ба, ті великопанскі газеты тай великі пани
виравнісінько казали, що то все бріхня, що в краю нема
і не буде голоду або що найбілыпе е невеличкий недо-
статок, так що й Виділ краевий і намістництво не спі-
шилиея зразу ровдаты скоро селянам бодай тоту ігідмогу,
яку був прывначив віденьекий уряд і сойм. На засіданю
Виділу краевого виразно тоді казано також, що галиц-
кий уряд ще не знае, який за великий той недостаток чи
нужда в краю. I справді, не тілько львівский уряд не
знав про се досить довгий час, а й старости пооди-
ноких повітів, — заняті мабуть споминками про виборы
до сойму чи чим, — аж від намістництва дівналися про
те, що в йіх повітах, туй під йіх боком, задля браку паші,
гурмами вбиваютъ коні; намісництво ж дізналося про се
в перше з тих самих газет, що за таке найчаегіише були
конФісковані, а іменно з „Кіщ'ега Ідѵотакіе^о/ котрому
й наложиться та честь, що перший сю свраву порушив
правдиво й горяче. Сяк-так, а зразу й Виділ краевий і
намісництво думали, що досить буде й тих 600 тисяч
безпроцентовоі позички і 300 тисяч даровоі запомоги,
що призначив був, за почином ціеаря, віденьекий уряд
та тих 200 тисяч безщюцентовоі позички і 100 тисяч
даровоі запомоги, що ухвалив сойм, на внесене руских
послів, а власне руского посла-селянина Гурика.
Тимчасом, уже чого як чого, а такоі етрашноі
нужди, яку зразу покмітили були щирійші та білыпе ви-
дющі люде, не сконфіскуеш, ані не сховаеш. Небавом
спала і найневірнійшим людім полуда в очей — і та
нужда так ярко вкавалася майже в кождісіньскім пові-
ті, що Виділ краевий, — до котрого сим разом увійпыи
такі прихильні селянам люде, як Русин Савчак і По-
ляк Романович, — уже на засіданю з 11 лютого поста-
новив поставити перед намістництво, що на перезимова-
не решти худоби, на зерно на засів, на поживу для го-
лодних та на ведене білыпих робіт прилюдних, при
котрих би селяне могли заробляти, треба найменше
2 міліони 250 тисяч вр. себ то майже вдвое тілько, що
було призначено від уряду віденьского і від сойму. Пе-
бавом вийшло ще не те. Ото, після викавів Товариств
рільничих і Видідів повітових, Виділ краевий вирахував,
що через еегорічний неурожай Галичина стратила най-
менше 84 міліони 750 тисяч зр., із чого на самих рус-
ких і мазуреких селян випадае найменше 58 міліонів
300 тисяч зр. Значить, якби то все хотів поповнити, то
треба би 37 раз тілько, що домагався навіть Виділ
краевий. Доконче ж треба, на саму пашу для решти
худоби та на насіне найменше 12 міліонів 169 тисяч
452 зр., то е більше ніж 5 рази тілько, що домагався
від уряду Виділ краевий. Розуміеся, що те, що пропало,
тут не раховано; а кілько пропало, видно найліппіе
з того, що до 21 лютого згинуло, для браку па-
ші, в цілій Галичині 90 тисяч 206 коней і 300
тисяч 468 штук рогатоі худоби! А треба додати, що сей
рахунок ще не зовсім точний і що по правді, — як ви-
дно з допиеей до газет із ріжних «. сторін, — нужда і
потреба мабуть ще білыпі, ніж вирахував Виділ кра-
евий..
Аж після рахунку Виділу краевого, перед котрим
до того дуже ярко розмалювали були нужду навіть ва-
гальні збори панского Господарского товариства, власти
краеві ввялися хутше до діла, розділюючи між селян то-
ту ігідмогу, яка доти лежала по староствах та виділах
повітових, а далі домагаючися від уряду віденьского
новоі підмоги. (Богато світлих людей хотіли, щоби за-
для самоі нужди скликати сойм тай ухвалити чи то при-
няти на себе білыпу ігідмогу, та ті, що в сій справі
рішають, спротивилися сему і тепер сю справу взяв на
себе Виділ краевий та намістництво).
Та, щирійші світлі люде від разу зміркували, що
ані віденьекий, ані галицкий уряд не можуть настатчити
тілько грошей, кілько тепер селянам треба тим більше,
що ті гроші по найбільше треба би віддавати, а се се-
сянам тяжко буде приходите, хотьби сего рокуі далі бу-
ли й найбілыпі урожаі. Задлятого ті щирійші люде по-
становили обернутися до людей з висших верстов та до
міеких громад. Почин до того дала львівска міека рада
і під еі проводом оснувався ві Львові краевий комітет
голодовий, що видав відозви до всіх міет і міеточок та
до реміеницких товариств і поодиноких людей, щоби
екладали, що можуть для норатівлі братів селян. В ва-
галі, чого як чого, а прихильности до селян у тих всіх
панів та реміеників видно досить, і ея нещасна пригода
може на завше зблизить реміеників до селян та доведе
йіх до якоі згоди в робітиицких еправах, котроі доси
зовсім не було.
Не оетали в сій справі позаду мущин і жінки в
висших стаиів, на вивороть, випередили навіть Виділ
58
краевий. Ото, на загальних зборах „Тоіѵагзуеілѵа овгеае-
бповсі ко'Ьіеѣ1' у Львові ще 19 січня, на внесок д. Маріі
Вие.тоуховоі, — жінки того чоловіка, що видав „Рпэда-
сіеіа Ілівп“, дуже горячо! прихильниш робітних лю-
дей, — ухвалено зар аз нризначити на занемогу для селян
1000 вр. і далі обертати на те все, що до товариства
прийде. Тото польске жіноче товарпство основано на тс,
щоби за зложені гроіпі, по 20 кр. міеячно, піддержувати
в Познапщині під Прусом той банк, що мае недопускати,
щоби польска земля переходила в німецкі руки. Доси
вложено на те в Галичині аж 12 тисяч марок, ’) а рспг-
ту все то жіноче товариство привпачуе для галицких се-
ляп. Задля сего ті жінки вибрали комітет, що збирае
для Вас гроші і все, іцо хто з жінок може дати. Виділ
того жіночого товариства видав, до того, відозву до
польких і руских писатсльок, щоби зложилися своім пи-
санем ма таку книжку, котру би потім роспродати і
гроші з того знов обернути на поратівлю для Вас. Дуже
ее гарно від тих жінок із висших станів, що привнають-
ся до простого народу та йдуть ему на поміч власне
тоді, коли ему пайгірвіе. Сего йім певне ані наш, ані
мазурский народ не забудс. Від руских же селян нале-
жатися йім буде тим білына вдяка, що то майже все Поль-
ки і що то майже все польекі гроші, до котрих Русини
нс маютъ найненпюго права. Дуже гарно від тих По-
льок, що живучи тут, за границами ІІолыці, на Руси,
хиляться вже й до руского народу.
Отсе вробила для підупавших селян головно поль-
ска інтелігенція — додати треба, польска інтелігенцін
в рускій частипі Галичипи, особливо ві Львові, бо краків-
скі пани й ііані і доси не подумали про своіх селян,
коли тнмчаеом иа голое львівских Польок обізвалиея
вже и поннанскі Польки. А як же ж поетавмлася руска
інтелігенція ? Скажсмо правду, — гірше від польской Ми
ще перед новим роком говорили поважнійшнм народовцям,
що кончс би треба заложити руский голодовий комітет
з видпійших Русинів усіх партій і нереконань, комітет,
котрий би видав відозву до всіх Русинів, а то й до всіх
Саавян у краю й за границею. Але від тих народовців
ми почули, що то не поведсся. А поки народовці львівскі
думали, то противна йім партія,— що недавно ще голо-
сила про конечніеть солідарности між Русинами, — мо-
скальофіли, тихцем оснували власний комітет, що й ді-
ета в потім дозвіл збирати в краю й дскуди заграницею
складки, тай веде тепер усе па власну руку, ані дума-
ючи про народовців чи ще про кого. Звісно, коли вже
оголошено. що е той руский комітет, то народовцям
яковось було основувати ще й свій, і так то,
навіть у найтяжшій для народу хвилі, руска інте-
лігенція. за почином львівских москальоФІлів, не
стала разом, як одни муж, як стали навіть Поляки й
Польки. Дуже сумно. Видно, деякі люде хотятъ і сю
хвилю визискали для себе, щоби самим впрости перед
пародом, а других принизити. Зрештою, ті люде мають
добрий нюх, а до солідарности певне покличутъ і наро-
довців і кого вгодно, аж тоді, коли йім самим прийде
круто, як було напр тоді, коли мало падати Общое за-
веденіе а з ним і стовни львівских москальоФІлів. А які
вони щирі, видно найкрасше в того, що як тілько ді-
стали на Заведеніе з Росіі гроіпі, — то й знати нс схо-
тіли народовців. Так чесні люде не роблять; так не ро-
блять люде, у котрих справді на серці тілько народне
добро, і ми певніеінькі, іцо по селах і міеточках не бо-
гато найдеся москальоФШв, котрі би за таке похвалили
своіх необачних союзників у Львові..
А хто такому розділови серед львівских Русинів
у голодовій справі найбільше винен? спитаетс. А вже ж
не хто, як голова галицких Русинів у теперішний час
— рускі посли. Вони повипні були як стій заложити
руский голодовий комітет і стати на переді цілоі пораті-
влі селян . у' східній Галичипі. Тоді ніхто в Русинів не
був би важився роспочинати що на свою руку, против-
но, всі були би однодушпо занялися сим болючим ділом.
Тоді була би й більша певніеть, ' що занемоги будутъ
роздавані по иаших громадах справедливо, бо тоді, за
прикладом львівских Русинів, цозакладали би були
рускі голодові комітети в кождім повіті і в кождій гро-
маді. I тепер ще на се, по нашому, не за нівно, бо без
того, ми певніеінькі, що й однобічний руский голодовий
комітет не буде зовсім справедливо роздавати зібраноі
ним занемоги, а буде обминати ті громади і тих гро-
мадяп, що сму нслюбі, то е, що білыпе хиляться до на-
родовців або до кого. Бо, як се не гірко, а й „світлий"
Русин уміе вже і в найбілыпого нещастя кувати для
себе політичне руже. Тим то в таких і в загалі в
важній ших руских справах рускі посли по
винні все йти вперед солідарно, тоді скорше
дійдемо до ладу.
Зрештою треба завважати, що і знатнійші наро-
довці, і деякі москальо«іли, — як напр. посол Роман-
чук, редактор „ Червоноі Руси" Марків і др. — належать
до краевого ратункового комітету під проводом львів-
скоі міекоі ради, протів чого мати можна хіба тс, що
той комітет не обернувся отверто і до своаків за грани-
цею, значить не збере тілько грошей, кілько би міг зі-
брати хоть від Русинів у Росіі, до котрих чейже маемо
право обертатися.
Але в загалі треба Вам, братя селяне, сказати,
що для Вас і в цілій державі і особливо в Галичині ро-
биться нимало. I неурядовці і урядолці з висших і
середних верстов уже досить щиро стараються, щоби
Вам, по змозі, улскшити. Отже діетанете і запомоги і
позички без процеитів, щирі Русинц тай Поляки не да-
дутъ Вам чей мри тім кому не будь зробити кривди, і
Ви сяк-так чей перебудете лихо. Тілько не тратьте
духа, не тратьте надіі — якось то буде!
Дуже нам гірко, в такій нужді казати й Вам са-
мим ув очи гірку правду — а таки мусимо се зробити.
Ви таки й самі трохи винні свойій нужді. Чомусте ва га-
разду не подумали про те, що може настати нужда і не
забесцечилися протів неі? О тепер то Ви певне скрізь'
поровумІЕТС, яке би то вслике добро, якби так у кожді-
сінькій громаді був новішй щпихлір громадский. Не
потребували бисте не то вичити, а навіть запомоги бра-
ти ніякоі від нікого. Правда, тут винен і уряд австрій-
’) Марка — 60 кр.
ский, що доси не подумав про таке, як от уряд болгар-
ский, що ще 1881 р. наказав, щоби в кождіеінькій гро-
59
маді був громадский шпихлір. 1 тепер болгарскі грома-
ди маютъ такі шпихлірі, котрих у, разі голоду стало би
для цілоі громади на цілий рік. На правду ка-
жучи, австрійский уряд далеко скорше подумав про
пшіхлірі, бо ще 1784 р. На те був оснований, при львів-
скій губерніі осібний фонд, що мав складатися: 1) а тих
кар, що платили дідичі за гнобленз селян, 2) з процен-
тів від тих кар, 8) я 16-тоі частини дачок, що давали
селяне домініям, 4) в однорочного запасу в добрах ка-
меральпих, 5) в податку подвійного стягненого па фонд
шкільний і 6) з ліверінків домініяльних за два роки 1789
і 1790. В р. 1835 той фонд на шпихлірі громадекі вино-
сив уже 2 міліони 763 тисячі 906 зр. 33 кр , але після
цісарекого декрету ще з 1821 він був скасований, і одна
частина мала бути вернена панам, другою малоея опла-
тити видатки на Форшпани в 1818 та 1819 р, а трета
частина мала лишитися па волю цісарску. Конецъ кін-
ців, частину, припадала панам, то що е 455 тисяч 27
зр. 42 кр. мали віддати 1841 р. для панекого Тоѵѵагхузілѵа
кі-ес1уіо\ѵе^о гіетакіе^о. На сільекі громади того
року випало 1 мілі он 666 тисяч 695 зр. 41 кр.
і сі гропіі були призначені на основанз Фонду
запомогового для селян, і були упоміщені в 2- про-
центових облігаціях. •) Від 1841 р до тепер минуло
майже 50 літ, і за той час той фонд мусівби чинити яких
8 міліонів зр., значить майже зовсім стало би на сего-
річну нужду. Тілько ж ие знати, де тепер той фонд. А
треба би его копче відшукати. Отже ми думаемо, що тепер,
скоро тілько збереся сойм, — а сго би, по нашому, таки
конче треба скликати в такій великій потребі, — то
рускі посли найперше повинні внести іитср-
пеляцію до уряду, де подівся той фонд, затим
поставити внессне, щоби чи з того Фонду, ко-
ли віннайдсся, чи з еотворсного нового
утворити краевий фонд запомоговий для
селян і реміеників, а також новинні внести
закои, щобив кождіеінькій громаді був
оснований громадский шпихлір, і то за
підмогою держави й краю. Ми мевнісінькі, що «а сим
буде навіть білыпіеть польских еоймових послів. Ви,
братя селяне, домагайтеся сего чим скорше від евоіх
послів, а на далі, як Вам уродить, то дбайте за
те й самі і сяк - така конче повакладайте собі
шпихлірі громадекі в кождіеінькій гро-
маді, то потім не будете потребувати боятися го-
лоду та нужди. Закладайте також у кождіеінькій
громаді каси вапомогові чи позичкові, з котрих би
також можна поратуватися, далі громадекі крампиці,
з котрих би можна в лиху годину боргувати то-
вари; гуртуйтеся в усякі, спілки а найбільше дбайте
за читальні, в котрих із газет та книжок, а то й з вла-
сних спільних розмов зможете дійти до богато такого,
що вас у лиху годину зможе заратуватн, бо розум то
великий пан.
А от, боле, що-смо прийіпли на читальні. Руеин
завше пізний Івап. В якій би то пригоді стали тепер
нашим громадянам хоть ті читальні, які вже е, якби во-
*) Се все беремо з статі Франка в „Кладей®
Ь'.ѵо\ѵвкші“ з 1890 ч, 52 п. в Віаге акіу поѵге] песіяу.
ни не скрізь спали та були зорганізовапі, чи то звязані
в собою, а радше з львівскою рускою іптелігенціею так,
як ввязані іюльскі „Кбіка гоіпіезе"! Ото, як прийшлося
винавати, кілько страти мали того року селяне, то го-
ловиий заряд „Кбіек гоіпісзусіі® у Львові зараз роеписав
до всіх кулок і з усіх боків ему ионадсилано докладні
рахунки, кілько потребуютъ помочи члени тих кулок.
Звісно, и рук польских, найбільше вапомог для селян
піде власне для кулок чи на руки кулок—а як вони че-
рез те піднесуться в очах навіть нашого народу? а як
через те впадутъ наіпі читальні ? Чи подумали про тс
паші народолюбці, особливо ві Львові? Спрапді, крайпа
пора подумати про всекразву оргапізацію наших чита-
ленъ, а то нас зовсім заможуть сулка, верховодам ко-
трих певне руский народ і руска справа не в голові.
Ба, але до такоі ограніваціі треба найперше, щоби
сама руска іптелігенція ворганізувала ся, то в,
щоби вчинила одну одніеіньку народолюбцу
партію, одну народолюбну родину, котрій би
на думці тілько народ і сго просвіта, зго дви-
гпенс, зго поступ. Коли наша інтелігенція — справ-
ді „інтелігенція/ то з розумні і щирі для народу люде,
то можна сего скоро сподіватися; а коли пі, то горе
тобі, бідний народе! Тоді ще довго-довго меш бідувати
та битися сам, мов риба о лід, у всякім пещастю, у го-
лоді та холоді та темпоті, поки з себе самого не ви-
твориш таку одніеіньку крайне поступову партію. Тоді
за тобою певне иідс й наша „інтелігенція”, бо паш „світ-
лий“ брат у богато дечім — іщс півнійший Іван, ніж ти,
„темний” народе..
М. Павлик.
Галицкі політики.
За голодовою нуждою—-нужда нолітична. Що ж, коли
Галичина — то край усяких нужд, особливо для Руси-
нів. Певне нема Гусина, котрому би не було страшенно
прикро після впадку руского кандидата до Ради держа-
впоі з округа виборчого Бережани-Підгайці-Рогатин. На
сей вибір клали як найбілыпу вагу, як Русини так і
йіх противники; в иім, можна сказати, дійпии до
самого верха політичні бажаиа одних і других; від
него валежав поворот у рускііі справі в Галичині,
ба й у цілій австрійскій державі. Тим то день 12-тий
лютого, був для Русииів днем повного політичпого
впадку. Пайліпший Русіін, якого можна було поста-
вити — голова руского соймового клюбу, чоловік,
котрого одного рівно шаяують і народовці і москальо-
філи, і котрого загально зназ й любить руский парод —
Романчук діетав усего на всего 185 голосів, а его
противник, мало кому звіений польский гречкосій та
заступпик маршалка Заремба діетав аж 301 голое, зна-
чить аж о 116 голосів більше! Нічого й казати —- пов-
ний упадок. Хто ж тому винен ?
Но нашому, найперше. вннні теперішиі виборчі
порядки, то е, що селяне не голосуютъ на послів бев-
посередно, а через виборців. Длятого то напгі посли і
всі Руспнм повннні в політиці найперше і в усею
силою домагатися зміни теперішннх виборчих.
— 60
порядків, а іменно, на разі, того, щоби кождий
управнений до виборів газда прямо голосував
на посла. Тоді такоі сили виборців ніхто не зможе ку-
пити ані налякати, і виходитимуть тілько такі посли,
яких і схоче народ. Подивіться лишенъ на Німеччину, де
е таке пряме голосоване. Там сего року народ робіт-
тний віддав поверх одного міліона голосів на
своіхединих і найщирійших заступників —
соціялістів, котрі тепер спільно з другими віль-
нодумнійшими послами трястимуть цілою Ні-
меччиною, коли не цілою Европою. I Русинам
треба йти до такого, не лякаючися того, що йіх пани
назвуть соціялістами; тепер ні-один щирий прихильник
робітних людей та поступу сеі назви вже не повинен
соромитися..
Далі, найбільше вини падае на наших цроетв-
ників, що сим разом поставилися так, як іще ніколи й
нігде не ставилися. От же найперше пан марша-
лок ради повітовоі в Підгайцях, Е. Літинский
не позволив для члена Виділу краевого, — значить для
свого зверхника! —д-ра Савчака салі ради повітовоі на
збори виборців, перед котрими 6. лютого  мав здати
справу зі своеі діяльности в соймі Савчак і також мав
стати руский кандидат на посла до Ради державноі,
Романчук. Рівночасно в тим, підгаецке староство забо-
ронило збори, для справозданя дра Савчака, про що й
звістило громади, щоби не важилися внсилати виборців, і
д-ра Савчака, щоби даремне не трудився зі Львова, а в до-
датку до того шкільні власти не позволили Романчуко-
ви, — о котрого тут головно ходило, — вийіждати зі
Львова. Нарешті, коли д-р. Савчак обернувся в свойій
справі до намістника, то той мав ему таке говори-
ти, що ми й повторити не можемо, бо би нас ісконфіс-
ковано. Заборони ті страшенно об урили всіх Русинів
у Львові і на провінціі, особливо в ТПдгаеччині, і слу-
плю наробили не тілько в Австріі, а й за границею ве-
ликого шуму, бо такого ще, від коли в Австріі кон-
ституція, ніколи не бувало, щоби навіть не позволити на
виборчі збори, що після, закону, вільні від усякого над-
зору властей. Русини в того округа і рускі поліетчні то-
вариства по телеграфу обернулися в сій справі одні до
цісаря, другі до голови міністрів, а треті й до руских тай
інпіих послів у Бідні, а то між іншими й до звісного со-
ціяліста, найгорячійвіого в Раді державній прихильника
всякоі слушноі справи, посла Кронаветтера. Руский по-
сол о. Озаркевич уніс у Раді державній в сій справі
інтерпеляцію до уряду, котру підписав і Кронаветтер
тай Лернерсторфер і другі йіх товариші, і таким чиноы
може й мимо волі руских послів сповнилося те, чого ми
так горяче бажали в 1 ч. „Народа1', то е рускі посли
таки пішли рука в руку в найкраинійшими послами в
Раді державній, за що від усіх Русинів і одним і дру-
гим наложиться повне признане. Тим сумнійше, що таку
болючу для галицкоі Руси інтерпеляцію з руских послів
підписав ще тілько Ковальский; Мандичевского й Ох-
римовича, як звнчайно в таких разах, не було, а Сін-
галевич просто не хотів еі підписати.
Після такого межи Русинами шуму протів тих ва-
борон, намістник скасував вирок підгаецкого староства
і д р Савчак таки ще перед виборами до Ради держа-
вноі став перед своіми виборцями, котрі его дуже ве-
лично приняли, але Романчукови таки не позволено ви-
йіздити зі Львова. I тут і е, по нашому, головна вина
впадку д. Романчука. „Кидег Ілѵо\такі“, — що стояв на
боці Русинів, — радив д. Романчукови пойіхати перед
своіх виборців бев дозволу шкільних властей — нехай
би ему виточили за те слідство. Орган народовців „Дѣ-
ло/ — котрих головою е тепер Романчук, — відповіло,
що се можна би зробити, якби васідав еойм, бо тоді вся-
кий посол може вільно обертатися, а в браку сойму посол
мусить-ді точно сповняти своі службові обовязки. Ба,
та ж само ,.ДѢло“ виводило, що ті обовязки не були би
від того втерпіли, якби були дали урльоп Романчукови,
'— ходило всего о кільканацять годин, котрі й так то-
вариші Романчука бралися за него заступи™. Се одно.
А друге, хоть і як ми Романчука шануемо, а таки й зза
него мусимо сказати „Дѣлови": Не штука то побивается
за народними справами тоді, коли чоловік вільний і
вповні беспечний, — бо закон не позволяе підчас еесіі
арештувати посла, — а штука се робити власне серед
таких обставин, де леда хвиля можна й собі сподівати-
ся посидіти трохи в Івановій хаті. Погляньте лишенъ, з
одного боку, на ту ж Німеччину: кілько то там посли-
соціялісет насиділися в тюрмі ізза виборів, а таки ні-
один із них ніколи не вагався хотьби й у вогонь ско-
пити за народну справу, при виборах. I наражуються
вони при тім ще й не-таким людім, як директор рускоі
гімназіі, о. В. Ильніцкий (ще й брат „народовець"!!) котрий
урядовим способом тілько сам одни заборонив Романчу-
кови вийіждати, бо намістник запевняе, що ані він, ані
Рада шкільна краева того не бажали. А, й другого боку,
згляньтеся на наш народ, що то з иим виробляють
підчас виборів! Адже ж само „Дѣло“ аж надто до-
садно розказало, що то особливо сим разом ви-
робляли з нещасними рускими виборцями, що задля
свого кандидата пройшли крізь пекло всяких бід від
противників. А вже ж ніхто нам не може заперечити, що,
коли просте війско, виборці так завзято бютьея, то
яковось йім не бачити навіть перед собою того, за
кого бютьея, начальника свого, а в сім разі і началь-
ника цілого руского народу в Галичині. Вже сама по-
ява д Романчука перед виборцями додала би йім була
сили, і не відпало би було й тих 22 виборців, що то
так горяче приймали Савчака, а зараз після того го-
лосували на Зарембу, ані громадяне не потребували би
були сим і іишим „хруням“, аж ребра ломити і т. і...
Хто хоче стояти на переді народу, мусить ріши-
тися на все. Скажутъ нам може: скасували би д. Роман-
чука в учительства, відняли пенсію, і що ж би потім
зробила родина ? I се, по нашому, не рація: адже ж
хіба сліпий не бачить, що тепер руска справа в
Галичииі уже так високо піднялася, що, як
не. тяжко сего року, а й інтелігенція вся і на-
род засипали би були кр айцярами свого лю-
бимца та заступника, тай забезпечили би в
повні его родину якби, его хто хотів був
і скривдити. Кождий посол, кождий заступник народу
мусить мати тоту певніеть, що, коли потерпитъ за народ,
то народ недасть ему вагинути — поратуе бодай на по-
чаток, щоби й далі міг для него працювати. Але ж знов
61
з другого боку, і народ мусить мати тим більшу пев-
ність, що его посол і заступник иічого й нікого не
побойіться. Просимо не гніватися за сі слова правди —
ми йіх кажемо з найщирійпюі прихильности для самого
д. Романчука...
А коли вже правда, то мусимо еі сказати й д.
Савчакови. Про ту его розмову з намістником богато
писали віденьскі газети і про неі менше-білыпе знае
кождий Руеин, бодай у Львові. 3 противного боку гово-
рено, до в тім, що про те писали віденьскі газети, бо-
гато невірного, сего звісно не подавав туда сам д. Савчак.
Одже ж нам видиться, що тепер найліпше би було, як-
би сам д. Савчак оголосив по газетах, що власне казав
ему тоді намістник, котрому чейже також залежить
на правді і котрого також не слід кривдити. Се одно.
А друге: коли вже д. Савчак став ва се боком до на-
містника, як і намістник боком до него, то бодай д.
Савчакови треба було видержати до кінця, поки справа
прилюдно не виясниться, тим більше, що сим разом він
не належитъ сам. до себе, а до всего руского народу та
до его застуіпшків, за котрих тоді й мала бути бесіда.
Він же йіх товаршп, а до того единий передставитель
руского народу в найвисшім автономічнім тілі, Виділі кра-
евім. А тимчасом, як чути, д. Савчак якось попустив —
як саме, про се також треба би прилюдно росказати тим
білыпе, що богато львівских Русинів і прихильних Руси-
нам Поляків увяло ее ему за зле, а за границами Гали-
чини воно могло би відбитися ще прикрійше. Се ж усе
великоважні справи: на них звернені очи не тілько вееі
Галпчини, а й усеі держави, ба й заграницъ
Та, хоть як прикро скінчилися підгаенкі вибори,
а таки вони чогось навчили світлих Русинів. Кождий
тепер застановляеся, хто тому винен і як би зробити,
щоби другий раз того не було. Особливо застановляеся
над сим „Дѣло*, і якнись „Нениніший“, як підписусся,
народолюбецъ слушно бачить головну причину рускоі
політичноі нужди в тім, що ані інтелігенція, ані народ
не ворганізовані. Тим то й слушно взивае він інтеліген-
цію руску, щоби спільно з народом закладала в кожді-
сінькім повіті політичні тов ариств а, котрі би на
' далі занялися всякими виборами до рад громадских, по-
вітових, краевоі й державной Але й тут, повторимо, тре-
ба того самого, про що ми нераз уже говорили, то е треба,
щоби перше інтелігенція руска злучилаея в одну наро-
долюбно-поступову партію, інакше з ніяких починів ні-
чогосінько не вийде, бо одні будутъ тягнути народ ув
один бік, другі в другий, а прийде третий, тай побідить
нас усіх.
Ізза підгаецкоі справи в загалі наші газети а
власне „Дѣло“ сміливійше стали судити саму руску
інтелігенцпо, — до чого певне .епонукав трохи й напі
„Народ. “ Власне в 28 ч.  „Дѣла" з сего року, якийсь
священник дуже навіть остро судить руску духовну й
світску інтелігенцію, в статі и. з. Чи не чутна межи
нами нікчемніеть? Під конецъ ееі статі сказано до
слова таке:
„6 ось кружок Русинів світских, пачріотів горя-
чих, що не бояться за рускість хочби і галицкого Сі-
біру. Иіх можна здибати що дня вечерами в „Рускій
Бесідр в Таи пересиджують вони до півночи, тихо
і в глубокій задумі „працюють“. Раз зайшов я сюди і
зрадів дуже, побачивши йіх зібраних, бо се глухий
кут, остаючий в тьмі і тіни смертній, а від них надіяв-
ся я почути богато доброго, початків бодай якого зма-
ганя до житя. Мій прихід не міг йіх женувати, бо я йім
знаний, тож „працею“ були заняті так, що ледви що
пів години дісталося міні яке слово.
— Чи діетане тут тепер яких руских книжок?
питаю.
— Ні.
-— Чи змагаетеся на основане політичного това-
риства ?
— Годі, нема часу.
— Чи аранжуете часами вечерниці, відчити ?
— Ні, нема коли.
•— Чи руске міщанство мае тепер який провід,
який осередок житя?
— Ні.
— То може бодай заходитесь при акціях виборчих ?
— Ні, хто ж возьмеся до того?
— Що ж ви робите ? питаю-
— Не бачиш? Граемо в карти.
I се е свого рода знікчемніліеть, додае терпко
дописуватель.
Ми від себе завважаемо, щоза таким не треба
ходити аж на провінцію — і ві Львові воно найдеся.
Всеконечно, що так далі бути не може, що кождий, хто
чуеся Русином, та ще й світлим Русином, повинен стати
до спільноі праці над народним добром Поза кілько
знаемо, то ніхто з львівских Русинів не взяв „Дѣлови"
за зле тоі статі, хоть не один із них міг то й до себе
застосувати. Значить, люде вже не сердиться за
критику, як то у нас було до недавніеько. Се ду-
же добрий знак: за правду сердиться тілько той,
що чуеся винним, і такому тяжко понравитися; х т о ж н е
сердиться за правду, той певне й попра-
виться. От сего й ми бажаемо горяче всій рускій ін-
телігенціі,—бо народ за правду ніколи й не сердився,
він усе правдою живе...
. М. Павлин.
Що таке громада і чим би вона по-
винна бути?
Наші у ставя кажуть, що громада, то перша і най-
менша единица адмініетрацийиа; з громад складаються
повіти, з повітів край, з краів держава. Як би так узя-
ти порівнане з тіла людского, то можна би сказати, що
держава, те цілий чоловік, крайі, то ого поодинокі су-
стави, повіти, то в тих суставах ріжні органи, як кости,
жили, стягачі і т. і., а громади, то ті найменші комірки,
з котрих екладаеся ціле тіло і кожда его частина. По-
рівнане се, як і всяке порівнане, троха недомагае, але
ми не будемо на нім настоювати, а вжили его тілько для
виясненя того, що треба розуміти під единицею адміні-
страційною.
Ясна одна річ. Коли кождий повіт, кождий край,
кожда держава екладаеся з громад — сільских чи міеь-
62
кпх то псс одно— то перша і найголовиійпіа задача тих, що
управляютъ державою, краями, повітами повинна би бу-
ти така, щоб добре упорядкувати' і мудрими правами як
найлііппе забезпечити ту найменшу, але основну одипи-
цю. Бо' коли громада зло виорядкована, бідна, темна і
сама в еобі ровлазиться, то очевидно, що й увееь побу-
дований на ній порядок повітовніі, краевий і державний
не може бути тривкий. В міських громадах ми й бачимо
щоеь подібното. За давних часів королі надавали містам
так звану майдебурію, то е право власного суду, нада-
вали йім привілсі на торги, на мита, на шинки, на грун-
та й ліси, щоб не тілько забезпечити поодиноким ыіща-
нам йіх жито та цілість йіх маетків. але стегнути до мі-
ета як найбільше чужих людей, продавців та покупців,
в котрих міщанам головпа хористъ.
I в паших часах міета маютъ ще япачпі, хоч і не
такі великі привілсі, Хоч майдебуріі вже нема, та за те
міета, (в нашій Галичині крім Львова і Кракова ще 33
білыпі міета) маютъ своі осібыі статута, свою оеібну
уставу вмборчу (поли голосуютъ на послів впрост, а не
через виборців, як по селах), впробляють еобі право по-
бираня ріжних акциз і мит, мили до недавна право ііро-
пінаціі і т. і. Не хочемо ми тим сказати, щоби по міетах
було вже все так, як би повинно бути; противно, і тут
богато ще треба робити, щоб дійти до добрих і еправе-
дливих тюрядків. Та все таки я міетами лекше діло вже
хоч би длятого, що міета немов та губка втяга
ютъ в себе трохи що не всю іптелігениію
краю, тож штелігентиі люде все таки швидше згово-
рятьса і видумають для себе якусь розумну раду, ніж
темні. Тому то мп па раві і юлити мо на боці міета і йіх
потреби, а поміркуемо про потреби тих, котрі найбілъ-
шс потребуютъ доброі ради — громад еільских, хлібо-
робскнх.
У нас по селах, сказавши по нравді, е двоякі оди-
ниці адмініетряційні, двоякі громади, дуже не однакові з
кождого погдяду: Громади мужицкі і обшари
двірскі. Вся пожиточна земли в пашім краю ровділена
межи сими двоякими однницямл майже по половииі, по-
даткі грунтові також бере з них держава майже одна-
кові, іішіі тягарі, як податки домові, подати посереди!,
(за сіль, тютаоп, світло), а також додатки шкільні, конку
ренційш і т. і. громади мужицкі поносить далеко білыпі.
Зваживши-ж, що на обшарах двірских живо, людей мало
що не двацять раз менше, ніж в громадах хлопских,
дійдемо до того, що кожда людипа на обшарі
двірекім що наймемте двацять раз менше
обтяжеиа тягарами державними, краевыми, повіто-
вими й Громадскими, ніж в громадах мужнцких. А коли
8 другого боку візьмемо на увагу права, якими користу-
ються влаетителі обюарів двірских (вони маютъ зпов
осібне право виборче, далеко користнійше, ніж міета), то
переконаемо ся (про се ще ми поговорило докладнійше
при иагоді), що обшари двірскі кориетуються
правами що наймемте в двацять раз білыпи-
мм, ніж громади мужицкі.
Ми завначили сю величезну нерівніеть прав і тя-
гарів межи тими двоыа родами „одиницъ адмініетрацій-
них1, (додаемо, що завначили ще далеко не все!) раз для-
того, щоб показати, що обпіарям двіре.кпм навіть беа нія-
кпх іппінх підмог далеко лекше було би розвиватися,
доступа™, ніж громадам мужицким, а по. другс, для того,
щоби пряветидати тих нещирих Вириятелів“ наших, ко-
трі в остаташх часах дуже часто заговорюють до наших
робітних людей в тій одній тілько ціли, щоб довести иі-
бито до вгоди „між хатою і двором", а властиво щоб
уцитькати глухе невдоволспс робітних людей на ту пе-
рівніеть, вотра на кождім кроці сама кидаеся йім у очи.
Ми також не противні згоді, і постараемось вияснити
дальше, як би ми ту „згоду“ розуміли, але одно тілько
кажемо з гори, що «года на підставі тякоі нерівности
прав і обовязків, се не була бй згода, а ярмо, котре би сто-
рона більше обтяжеиа а менше управиепа, по думці наших
нещирих приятелів, мала добровільно і іце й з по-
дано ю сама еобі заложити на піню. Ну, за таку вводу
паші робітпі люде, селяне, мусять красненько подякува-
ти і перепросити.
Але не о те нам головио йде, коли пишемо сі сло-
ва. Ми хочемо ввернути увагу на те, як упорядковане
господарство в громадах мужнцких, а як в обшарах
двірских.
Возьмім для 1’ладк.ого рахуику, що обшар двірский
мае 1000 моргів землі і громада також 1000 — тпм епо-
собом ми не далеко відбіжимо від правди. Але обшар
двірский належитъ звичайно до одного властителя і обро-
блюе весь той групт як одну, що найбільше як дві ціло-
ети, господарюе на однім або на двох Фольварках, коли
тимчасом в громаді маемо 200 господарів і 200 дрібних
господарств. Що в того виходить? Обшар двірский по-
перед усего ощаджус великі гропіі иа будинках госпо-
дарекпх, т. е. ощаджус на такім видатку, котрий еам со-
бою найменшу приносить кориеть для господарства. На
Фольварку вистарчііть одна порядна стайня для рогатоі
худоби, одна конюшіія, один телятник, одни хлів ; будин-
ки ті можуть бути ва те общирні, ясні, чисті і тривкі,
т. с. для худоби пригіднійтпі, йіх забевпечуеся від огню,
ваправляеея добре, одним словой, вони і ліпші і де-
пі е в пі і, віж мужицкі ітужденш хлівки та ставики, де-
шевші справді, бо менше коштуюгь, ніж тих 100 чи 200
подібпих будиночків, що в громаді мужицкій, діраві, не-
чиста, нездорові, нераз холодні і мокрі, майже ніколи не-
асекуровані.
Дальше ощаджуе панский Фольварок на тяглій ху-
добі: він держитъ тяглих коней 5—8 пар, коли тимчасом
в селі е йіх 100 до 150 пар. Самі знаете, кілько то ко-
пітус в господарстві удержано коней, на котрих іденай-
лішпа паша, овес, -січка і т. і. або удержано волів.
В дрібнім господарстві коні або воли годуються ввичай-
но з ущербом для молочних коров, котрі в зимі мусять
йіети солому або перегривки і рідко коли діетають що
небудь поживнійшого, так що на веслі по такій вимівли
ввичайно самі о свойій силі встати но можуть. А на
панских Фольварках зовсім не так: ,там головпа часть па-
ші іде на корови та на телята, а за то головпа часть ро-
бота робиться машинами. Тяглоі худоби треба таи лиш
на те, щоб виорати, заволочити, звезти збіжа до стирти
або до кіпця та довезти дров. Сказавши по нравді, і в
дрібнім господарстві коні для господарства нічого біль-
ше не роблять, і наші люде держать йіх головио для ва-
рібку. Чи однако той тяглий заробок виплатать ту „Зйі1-
63
жу“ кіньску через цілиіі рік, і інші страти, які в тим
лучахься, се велико питане.
Дальше ощаджуе Фольварок на руках робучих. Він
жне, косить, грабае, молотить, віе і сіе машинами, ко-
трі, що правда, богато коіптують, але довго тривають і
швидко виплачуються, бо роблять швидко і добре, Оща-
джуе Фольварок ще й на часі, бо поле до него належие
оброблюс великими ланями, не розбиваючи на мала нив-
ки, до котрих треба далеко, нерав обхідними стежками
ходити та й йіздитн і котрих оброблене через те стаесь
коштовнійпіе.
Алеж — сшітаете — щож я того всего виходить ?
Фольварок належитъ до одного пана, то й може так ро-
бити, а. в селі с 200 господарів, то як жеж йім іпакіпе
діяти? Нівідки йім справити машини, нівідки будувати
ліппгі будинки, не можна йім не йіздити і не ходити на
заробітки, бо то все диктуе йім потреба, нужда, голодний
живіт — пайстарші пани в житю бідного чоловіка.
На се ми кажемо ось що : хибна ваша думка, па-
нове господарі, що інакше не можна. Мусить бути
можна, бо так, як с доси, дальше бути пе
може. Живучи так як доси, на 3 чи 5 моргах, з нуж-
денною худобою, в дрантивих будинках, на кепсько
управленій ріли, тратячи на кождім кроці задармо свою
робучу силу і свій хозяйский капітал, ви ніколи не вый-
дете на ліпшу дорогу, а стратите й те, що маете, стра-
тите й ту худобу і ті будинки і те поле і в додатку ще
й здоровле свое і свойіх дітей. Повтаряемо і радіб ми
вам голо сои громовим закричати: м у с и т ь бути но-
лю інакше господарювати, бо так як до-
си господарю се я, так не можна! I власне
для того ми ставимо вам за приклад господарку
Фольваркову: тілько така господарка в наюім краю
може оплатитись і може розвиватись та поступати поро-
вень з розвоем рільнмцтва в цілім світі. I додаемо отсі
слова, котрі просимо вас добре собі ватямити: Фольва»
р о к, такий, який маете нагоду майже що день бачити
перед своіми очима -— повинен бути на тепер
нашим народиим ідеаломіз погляду на права
політичні, які він' мае, і в погляду на господарку, яка па
нім ведеся.
Стиснете може нлечима, прочитавши ті слова тай
скажете : добре тобі говори™, Фольварок! Хто з нас не
волів би гоеподарювати на Фольварку, ніж на мізернім
клаптику землі ? А я вам скажу: ні братя! Самі ви не
хочете і-не хотіли сего, по просту для того, що ніколи
о тім не думали, що ніколи ие підозрівали, щоб се було
можливе. А що се можливе, то й самі швидко зрозуміе-
те. Аджеж в ваших руках е нее, що для сего потрібне.
Аджеж під громадою е поля що найменше стількож, як
і під Фольварками. Чомуж би его не можна оброблювати
гуртом, по Фольверковому ? Аджеж стнгнувши або епро-
давппі всі ті нужденні сільскі будинки, можна би було
заміець них побудуіати кілька порядних, ведиких будин-
ків, в котрих би вигідно помістилось по 20 або й біль-
ше родин, так що кожда малаби для себе осібне, вигід-
не і здорове помешканс. Аджеж можнаби те саме зроби-
ти і з сільскими хлівцями, стодолами, шопами і ппгіхлі-
рами, тим більше, що на те все ще далеко менше ио-
трібно би будинків. А спродавши тоту мізерну худібку,
котроі ви тепер мусите держати звичайно більше, ніж
можете добре вигодувати, — можна би заміець неі заку-
пити для кождого Фольварку достаточно число добрих мо-
лочних коров і добрих тяглих коней, і ще певпо осталась
би якась рспіта на закуилене хоч деяких зіаіпин.
Знаю наперед, що против ееі думки підійме ся бо-
гато закидів, але се мене не знеохочуе. Така вже нату-
ра людска, що звичайно найбільше находить закидів
против того, що може чоловіковй допомогти. Згадайте
лишенъ, кілько то було клопотів, йакнм люде почали са-
дити і вживати картоФлю! Коли підіймутьея такі закиди,
ми й будемо на нух відповідати, бо ми дуже би раді,
щоб наші люде, громадяпе й інтелігенція, добре розва-
жили сю думку і сі практично виковане, бо ми переко-
наиі, що тілько сею дорогою вможемо дійти до ліпшого
стану. Тут тілько з гори застережемося против одного
— не так завиду, як підозріня, немов би те, що ми от-
се радимо, буй соціялізм, заборонений наши-
ми уставами. Хто вам се екаже, той або пе розуміе
того, шо говорить, або не бажае вам добра. Коли те, що
ми радимо —- соціялізм, то такий же самий соціялізм с і
всяка спілка реміеницка, торговелыіа і банкова. Ми ра-
димо тілько, щоб кожда наша громада, для ліп-
шого господаровапя перемінилася в одну,
дві чи кілько там спілок рільничих, га-
вяваних на підставі легально г о контра-
кту на разі на час кількох літ. Всі права кождого члена
спілки до вго грунту, до вартости его будинків, худоби,
впарядів господарских т. е. до всего того, з чим він при-
ступа® до спілки, мусілиб бути застережені, так щоби в
раді розвяваня спілки ніхто нічого не стратив. Доки би
тревала спілка, всі члени, що в ній працюють, ыалиби
мати одиакове удержано, а щорічні виски ровділювались
би між членів спілки но мірі того, як хто приступив до
неі з білыпим або меншим вкладом. Псвна річ, що спіл-
ка така не могла би бути заключена ані па рік ані на
два, але що найменше на 10 літ або й ще па довший
речинець, бо тілько в такім часі могли би ясно показа-
тиея еі користи. Устава наша не тілько що пічого не
моглаби мати против завязувалю таких спілок, але ми
певні, що через розумних і щирих до народа послів уда-
лось би виеднати для них хоч на періпий початок деякі
пільги в податках і інших тягарах, хоч би на н. пр. та-
кі, які признае устава для косо повстаючих Фабрик.
Одно тілько мусимо тут піднести, в чім бачимо
найбілыпу трудніеть при осущеню ееі думки: щоб в кож-
дій громаді найіплося хоч кілька людей інтелігентиих,
письменних і тямущих в справах господарских та в ра-
хунковости, щоб могли давати провід при веденто госпо-
дарства в такій многолюдпій спілці і ировадити еі рахун-
ки доходів і впдатків так, щоб кождий члеи в кождій
хвилм мав певніеть, що аві ему, ані нікоыу не діеся жа-'
два кривда, що добро спілки не марнуеся і все йде як
слід. Коли дастьея як небудь перебороти ся трудніеть,
тоді ми певні, що завязуване таких спілок рільничих бу-
де для наших громад найлішпим виходом з нинішноі
біди.
/ван Франко.
64
По Любв!
(ОПОВІДАНв КОНОКРАДА.)
I.
3 гешефту лиш, кажете, жениться жид,
А серця у него не мае...
А знаете, кілъко гешеФТ той нераз
Любви в собі й горя скривае ?
ГешеФТ! А який то, спитайте, гешеФТ?
Що всякими бідами битий,
Від малку в тій думці виховуесь жид,
Щоб хоч оженившись пожити!
Сто раз не дойість, не доле, не доспитъ,
I голод і бійку приймае,
То й знае він добре, що в нужді такій
Любов начс цвіт увядае.
Не бійтеся, вміе цінить він любов
I всю благодать еі божу!
Та що, як землі під картоФлю нема,
Куди його думать про рожу!..
Та от хотьби й я! Чи сидів би я тут
У клятому сьому застінку,
Як би я не був по любві оженивсь,
Як би не любив свою жінку !
II.
Я з першою жінкою, бачте, розвівсь,
Тай доси вна з тямки не никне —
Любив я йійі!... Чоловік наче хміль,
До всякоі тички привикне.
Хоть смійтесь, а таки любив я йійі,
3 любви навіть з нею розвівся...
Ни, ни, розкажу ! А то скажете ще:
Идете, мов дуриці найівся.
Я з малку до поля, до коней, коров,
До хлопскоі всьоі роботи,
До плуга, мотики, пили й топора
Найбілыпе над все мав охоти.
Ни, батько й найшов міні дівчину тут,
В Жовтанцях: здорова, вродлива
I простого хову — піде до коров,
До сіна, до ціна, до млива.
Вподобав я Файту. А батько еі
Коріпмар був, богатий як дідько,
Хоч шляху в Жовтанцях тоді не було,
А гостей в коршмі було рідко.
Вподобав чомусь і мене той коршмар,
Хоч я і зовсім 6ув убогий.
Женивсь я і жить перейшов поки що
До тестя, в коршму край дороги.
Ба, десь так за тиждень, за другий — гляжу:
Спить тесть мій весь день, мов убитий.
Смерком якіеь хлопи прийдуть, пють, йідять
Тай ще собі кажуть платити.
Питаю я тестя — мовчить та бурчитъ,
Питаю у тещі — як риба,
У жінки — ні слова. Хожу мов дурний
I думаю : що тут за хиба ?
Аж бачу раз досвіта, тесть мій якось
3 поблизкого ліса житами
Веде пару коней — тай коніж були,
Що тіі галки! й з хомутами!
Запряг у традайку, до Львова махнув —
3 полудня вернув... під охотов...
Дві шкапи в традайці, лиш шкіра та кіеть,
А в чересі двіеті банкнотів.
Ни, думаю я — а ще був молодий,
Не звик до такого ще гендлю —
Ту, брате, не чисто, ту буде біда!
Тай мовлю ось тестеви Мендлю:
„Послухай, реб Мендель, віддай ти міні,
Що дать обіцяв за дочкою!
Пора нам на свій хліб. Я може б тобі
Завадив — нам треба спокою".
Озвіривсь на мене старий. — „На свій хліб?
Якого ж ще хліба забаг ти?“ —
„Я пахту візьму ту в сусідстві." — „Дурний!
Рожна тобі треба, не пахти !
„Сиди ту при мні, заробляймо ураз,
За пару літ вийдеш на пана!“ —
— „Або зогнию в криміналі— „Ага!“ —
Відворкнув мій тесть, і погана
Усмішка заграла в его на губах, —
„Ти вже кримінал ту занюхав!...
Ну, йдиж, але знай, не минеш ти его,
Коли ти мене не послухав!11
65 —
В злу хвилю мабуть він сказав ті слова, —
Скарай его Боже за вік мій!
Він иині пануб, я ось де зайшов, —
Все сталося так, як прорік він.
ш.
Дав він міні грошей. А траФилось нам
Два морги города, пів хати,
Сад, стайня... За все сорок римських у рік.
Інтерес як цукор, лиш брати!
Я взяв, зараз сад в мене зняв садівник
За трицять, без сіна. 3 города ж
Я мав ярини і собі на весь рік
I ще й оставалось на продаж.
Купив я й корову. А ще в мене 6ув
Заробок : до міета бувало
Іду на худобячі й кіньскі торги —
Я баришівник, яких мало!
Ту куплю коня, ту корову, й продам,
Ту знов сторгувати поможу,
А все не задармо: що тижня хоч пять,
Шість римських до дому привожу.
Прознав я й для жінки заробок, якби
Вона его хтіла держати.
Взялись, бачте, бігать з сусідства баби
Частенько до наіпоі хати.
А кожда приносить по кілька яець,
Пшона, то муки, то пшепиці.
„Купіть — каже — Геріпон, у мене кума,
У мене сю ніч вечерниці!“
Ни, звісно, в коршму йім іти с тим не мож:
Побачить хто, муж перечуе, —
Мініж за що будь дасть, бо раз, що я блят, *)
По друге — готівку плачу йій.
Ни, словом скажу вам: такий се гешеФТ,
Що з него одного мож жити.
I думав я так, що пим жінка займесь,
А я по торгах му ходити.
Та ба, не те вийпіло! Файгуня моя
Що рана, як лиш протре очи,
Зварить там що небудь, тай шмиг до вітця,
Тай там вже садить аж до ночи..
Піду я на ярмарок — хату замкне
Тай шмиг, мов жене хто від свого.
Скажу що робити — глядитъ мов ді'рна,
Тай шмиг, пе сказавши иічого.
А в батька, прочув я, вона мов слуга
Все робить. ТьФу, що за причина!
Став ласкаво йій говорити — стоіть
Мов стовп, тілько лупа очима.
Став я не пускати еі до вітця —
Ого, не минуло й години,
Вже теща прибігла, цокоче, кричитъ:
„Не смій ти моеі дитини
Спиияти!“ — „Хібаж я не муж йій?“ —кажу.
— „А я йій — та каже — не мати ?“ —
Ни, слово по слову, ми в сварку зайшли,
I вигпаь я тещу із хати.
Сидитъ моя Файта тай плаче. Що я
Говорю і прошу і грожу —
Мовчить або ходить сама не своя,
Ну, просто, дивитись не можу!
Аж далі дитина у неі найшлась, —
Ну, мислю слава тобі Боже!
Дитипа привяже до хати еі,
Тепер устаткуеся може.
Ага, чи не ще! На родини вопа
До батька пішла. Вже по всьому —
Лежитъ там. I встала, і робить, і моі
Не дума вертати до дому.
Привів я еі. А що крику було,
Що сварки, то вже й не казати.
Та що, день в день гірше : то вна до вітця,
То теща від нас не йде з хати.
I ніби вона при дитині, а ту
Все гаепче щось, все йі бунтуе !...
Я з злости аж мечусь, сварю, то мовчу...
Вже й праця міні не смакуе.
IV.
Раз якось я з ярмарку з Жовкви прийшов —
Нема мойі Файги: іце з ранку —
Говорятъ сусіди — до батька пішла
3 дитиною,, жати поганку. *)
*) Блят — вираз злодійский, значить чоловіка,
що переховус крадені річи, а далі й загалом такого, що
вміе всяку річ держати в тайш.	I. Ф.
*) Поганка — гречка.	I. Ф.
66
Над вечір вернула. Ов, чую : кричитъ
Дитина! „Чого воно плаче ?“
— „Та щож би, нічого!“ — Гляжу я, дитя
Лежитъ вам червоне, горяче
„Чи ти може в поле го брала з собов ?“
— „Та брала!“ — „Й на сонці лишила ?“
— „Та ні, під снопом . лиш крихіточку раз“..
„А бий тебе божая сила!"
— „Ти що розкричався? Він зовеім здоров" !-
Кричитъ моя Файга, й не дбае.
Дае ему груди, вно хопить і враз
Знов пустить, — знов хап ! знов пускае.
Озливсь я. „А ВісЬп йапеп Таіеп агап!
Не бачиш, дитина. недужа!“
— „Ти дурень!“—вона кричитъ--„Мама міні
Казала: не слухай ти мужа!“ —
Розлютивсь я, вдарив еі... А найгірпі
За серце мя брав плач дитини,
Ще й нині болитъ мене в еерці той плач!
Ох, синку мій, синку единий!
Кричитъ тай кричитъ. Що ему ? Що робить ?
Не знаю, тай як міні знати?
I жінка дурна як поліно, тремтить,
Лиш знае грудь в рот ему пхати.
А вно все лиш хопить тай пустить .. Побіг
До тещі. Прийшла стара, оха.
Щось шепче, то купіль готовить якусь —
Дитина не втихла ні троха.
Промучились ми! А по доктора слать
Ні думки ! Ніч, роскаль, три милі...
Що кошту!.., коротко сказать: до трьох днів
Синок мій лежав у могилі.
V.
Не стало між нами житя з того дня,
Могилка ота нас ділила,
Мов корч бодяковий Все думка в міні:
Се Файга дитя мое вбила!
Дарма, що я бачив жаль, сльози еі.
„Дурна як поліно!“ Сі ми ели
Вертались усе, як лиш бачу йійі,
Вертались і груд мою тисли.
„Дурна як поліно! В неволі зросла
У батька, як жаба в болоті:
Лиш вирне на сонце, тай зараз назад
В болото по власній охоті!
„Йій матірю 6уть? господинею буть?
I щож вона вміе ? Робити
Лиш те, що йій кажуть, і родити, й грудь
Дитині до рота, встромити.
„Казала йій мати не слухать мене —
Не слухала, хату лишила,
Заробок повергла, щоб мамі служить,
I власне дитя погубила."
Такі мене мучили мисли день в день,
Обридла мні жінка і хата,
Заробок, весь світ. I весь день я нераз
Сидів і мовчав. Як заклята
Мовчала і Файга, крутилась мов тінь
По хаті, а нічю ридае...
I рад би промовить, потішить — так ні,
Щось мов міні горло стискае.
I в інгаий бік думи важкіі пішли :
„Не вже лиш сама. вона, винна?
Чим ліпший ія? Чиж моеі вини
Нема що померла дитина?
„Роблю, заробляю, все к хаті гребу,
А першу підвалину хати
Йійі, свою жінку, я таки не вмів
До хати житем привязати.
„Не вмів йійі, злОману волев вітця,
Знов випрямить, ДУХУ нового
Додати. Одно лиш зумів — долучить
Нове ще ярмо до старого.
„Чимаюж я право від неі жадать
Того, що нівідки було йій
Здобуть? Попрікати еі дурноту,
Не бачучи власноі свойі?“
Роздумавши, хтів я осилить себе,
Буть к ній ласкавійшим. Та ні вже!
Занадто тяжка була. рана, і йшло
День по день усе поганійше.
I бачу, що дурно лиш мучимось ми,
Кажу йій: „Файгуню, нам в куні
Не жити!" — Поблідла, стоіть і тремтить,
Лиш очи на мене ті глупі
67 —
Вптршцуе... „Дам тобі розвід" — кажу.
Ще дужте поблідла іі сказала:
— „Як знаніи. Я бачу іі сама"... Тут урвавсь
Йій голое, вона зарпдала.
I ми розвелиеь. Все, що мав — йій віддав,
I ще й иаганьбив мене тесть мій
Лиш в тім, що на собі, піпюв я від них —
Такии то був перший гешеФТ мій.
(Конецъ буде.)
/в. Франко.
Як виховують ся питомці гр. кат.
духовноі семінаріі у Львові на про-
відників народа.
В поцерсдиім числі сказали ми едино
думку про вихованв питомців гр. к. семі-
наріи на провідииків народу. Тепер міети-
мо про те дописи самих людей духовного
стану. 3 обовязку, пайперше міеце даемо
дописи від зачеплених питомців, але з го-
ри мусимо завважати, що автори даремне
так иарікають на д. Л. Б. Апі у пего, |ші
у нас не було злоі волі — нам тілько хо-
дило о те, щоби порушити сю болючу для
пароду справу. Певне, що при тім, у пер-
игій хвилі д. Л. Б. справді може й за чор-
по розмалював самих питомців, але ж щи-
рі люде повинні зрозуміти щиріеть, з яко-
ю се зроблено, особливо задай народу, і
ие повинні так дуже ображуватися. На
всякий случай, з того, що йіх так пору-
шена справа заболіла, видно, що у них е
почѵте своеі кривда через порядки в
семінаріі, тай е добра воля і самим по-
нравитися, в чім справді винні, і по си-
лам старатися направити порядки, котрі
йіх роблять такими, а не інакшими. Се
вже добрий знак.
Отже, в тілько що згаданіи дописи автор
найперше питае, по що д. Л. Б. писав свою
допись і по що ми еі надрукували в „Народі";
потім зве зачеплених питомців „щирими, повни-
ми житя й чутя молодими людьми “, що по сло-
вам проФесорів догматики й моральноі Швеца й
Мільлвра, — більше знаютъ народ і більше ним
займаються, ніж які инші питомці. Далі допись
виступае протів того, що священникови не по-
трібно бути набожним — та ми се міеце зов-
сім пропускаемо через те, іцо автор того не
сказав. а сказав тілько. що самоі набожно-
сти для світского священннка-проводпря наро-
ду з а м а л о. Піеля того зачеплепі кажутъ,
що частина питомців іде до семінаріі не через
те, що стаи поііівекпй „найлекшіш хліб“ (бо-ді
свящсннпк не мало напотиться при відправі
набоженства та натрудиться, идучи напр. у
негоду до хорого) а через те ідуть до семінаріі,
що стан попівекпй — „найскорший і певний
хліб", а хапаіотъся ді его ті питомці через те,
щоби тнм способом скорше мочи служити наро-
дови. По сім допись приходить на карти і ка-
же, що в карти питомці так дуже ие граютъ,
як 'го описав д. Л. Б. (що нс знати відки каже
навіть, що питомці й гадками о них бавлять-
ся). Питомці граютъ у карти через те, що в се-
мінаріі нема іниіих забав, напр. кругольні, що
годі ж вічно читати, а до того в семінаріі пи-
томцям чим іншим занятися годі. Між питомца-
ми е й елавні грачі в карти, але між ними е
богато таких, що помимо того і читаютъ бога-
то і займаються науковими тай народними
справами дуже щиро, ба навіть періпі спра-
вляютъ семінарске жите на праву дорогу.
„Так само, — сказано в дописи, — і між свя-
щенниками маемо богато Ферблістів, таро-
кіетів, ба навіть таких, що суми програють,
а однак патріотами суть щирими і зачисляють-
ся до виднійших сиовпів Руси". Зрештою, в
семінаріі львівскій гра в карти — се невинна
забавка.
Послушна також увага д. Л. Б., буцім то
питомці рускі в загалі мало читаютъ. Аджеж
у читальні університетскоі бібліотеки певне з
три четверти читателів — самі рускі питом-
ці, на те навіть протів семінарских припи-
сів, не идутъ на одну, другу годину своіх ви-
] кладів богословских. А читаютъ питомці і на-
віть зичать до дому всякі виданя руских пи-
сателів, як часописи, піеля котрих слідять за
напшм народним рухом, книжки етнограФІчні,
особливо про наш народ, а з чужих виданъ
напр. „Вѣстникъ Европы", „Кіевскую Старину",
„Аіепешп", „Ргге§1а«і ротагеейпу" і „Ргхе^іаб
Роівкі" (езуітскі, хоть добре редаговані). Та на
читаню не конецъ. Питомці розмовляють про
те, що читаютъ, спорятъ купками, а то й ціли-
ми гурмами в музеях. Правда, що тепер відчи-
тів, декламацій і концертів нема, як то було
попередними роками, бо ректор посередно пу-
стпв чутку, що всякі партійні, осібні збори —
68
заборонені, а відчптп про щоеь вільніпше не
будутъ позволені, як то й сталося з відчитом,
іцо мав бути на вечерку в честь Качали. Ся
заборона зробила між питомцами якесь заміша-
не, але вони таки не впали духом — зараз
заложили комітет тсатральний, еам же ректор
іменував кількох комітетових до завязана семі-
парскоі читальні. Питомці удачно виставили
„Школяра на мандрівці", „Тата на заручинах"
і комедіо-оперу „Доктор Гейне", з концертами.
В великий піст питомці гадаютъ виставити й
поважнійші штуки, бо між ними в на те навіть
знамениті сили. 3 читальнею гіршс, для браку
фондів. Ректорат дав па неі всего 15 р. (!!),
а решту мусять складати самі питомці та вдер-
жувати читальню В читальні в всі рускі часо-
писи, богато польских господарских, затим „Ѵа-
ІегІашГ, „Сгаа", „ЬГоѵѵа ВеГогша", „Сйов", „Кпг-
Іег Ілѵоѵгекі", „Сгагеіа Каго<іом7а“ і ініпі церков-
пі. Окрім того, по за читальнею, питомці самі
пронумеруютъ усего до 17 примірників „Дѣла"
і майже тілько „Чсрвоной Руси", так що одна
часопись випадае не на 40 — як то каже д.
Л. Б., а на 6—8 люда. Окрім того нередплачу-
ють „Зорю", „Правду" й інші часописі. Всі сі
газсти читаютъ дуже пильно, і дуже іптересу-
ються важнійшимн рускими справами, як нпр,
Підгаецкою. А читали би й більше, якби було
що, особливо, якби семінарска бібліотека допов-
нялася новійшими творами. Тоді певне би не
крали в карти.
Так само і в приватнім житю питомців не
зовсім так дівся, як описав д. Л Б. Бувають
і щирі приятельства, що, правда, тягнуться
ще з гімназіі, — і тревають до гробовоі дош-
ки. Такі товариіпі помакаютъ еобі потім ело-
вой і ділом, і радяться навіть в народних
еправах. Правда, тілько, що таких приязней не
богато. Не хибув між питомцами й солідарно-
сти; де ві треба, там виступають всі, як от
перед двома роками, коли питомці оступилися
за своіми правами: вони тоді всі підписалися
на повномочіях для депутатів до митрополита.
Тепер, що до того, за що зводяться бучъ
Д. Л. Б. не подобаеся, що питомці найбілыпе
оунтуються ізза вікту. Тимчасом, коли добре
застановитися, то треба признати, що особли-
во в замкнених закладах вікт і в загалі добрий
матеріяьний стан е. першим варунком, без ко-
трого не може бути й духового житя. А тим-
часом, головна річ — вікт у семінаріі лихий і
нездоровпіі. питомці вічно хорують, а часто
и умираютъ або таки в семінаріі (в посліднпх
2—3 роках 8 случаів). або в кількох роках по
внході з неі. Хорий та голоднпн питомецъ не
може и подумати о кпижці або взятпсь до
якоіеь поважнійшоі ираці. Отже питомці здавна
слупіно бунтуються і будутъ бунтуватися, доки
не буде добрий і здоровий вікт. За туж ціну, яка.
береся за кождого питомца за вікт, — 20 гуль-
денів, — можна. би у Львові віктуватися в най-
поряднійшій реставраціі. Окрім того, кравці й
піевці від давна доставляютъ до семінаріі ду-
же плохо одіне й обув, так що кождий питомецъ
або мусить йім доплачувати, або й усе еобі еам
куиувати, від капелюха до чобіт, а. то для то-
го, щоби світ про питомців руских не говорив:
„\ѵі(1ас, іе іо гласу аіишпі". I сему ректорат до-
си пе зарадив, так що треба сподіватися і зза
сего ще далыпих 6уч. Зрештою, питомці вводятъ
бучі не тілько задля поправи матеріяльного
стану. Адже ж за те, що настоятелі з ними не
гарно обходиться, вопи недавно занесли протест
перед визначену митрополитом комісію: так само всі пи-
томці 3-ого й 4-ого року виступили солидарно, коли йім
ректор пе повволив був ходити на виклади в руского
письмсиства. Так само виступили були солидарно й гі-
дио всі питомці всіх 4-х років иротів того, що йіх дер-
житься в музеах. Що ждо цензури книжок, які мають
питомці, то не було потреби вистуиати через те, іцо на
ділі ректорат не стосуеся до строгого семінярского при-
пису, бо той гірипис просто за дурпиіі. Такфиімо не мо-
жуть питомці повставати за те, щоби йіх допущено до
світеких викладів, бо се мусіли би рііпати висші власти
церковні тай міністерство просвіти. Исхай би о се уио-
миналося руске духовенство і рускі газети, то скорше
би до того дійшло, ніж через бучі самих питомців.
Нареиіті, що до стосунку питомців до світскіх лю-
дей, то всяко бувае. Чесиого і тактовного питомца іпа-
нують 1 в світскім товаристві, а надутого тай морально
иизько стоячого світского чоловіка, хотьби й доктора
прав чи чого, тілько тернлять. А що питомецъ погуляе
в товаристві і знаеся знайти в товаристві панночок, тай
забавитися, — чейже ему в блуд почитати не можна.
Та ж він молодий, а до того, кождий, котрий знаеся
знайти в жіиочім товаристві, так само і в мужескій не
остане позаду, коли прийде поговорити о еправах на-
родних і біжучих. (В тім то й горе, що загая питомців тай
світеких Русинів про поважні еправи говорить власне
тілько з мущинами, а женщияам плете смалені дуби,
і таким чином вічно рад держати йіх майже на такім
ступиі, на якім стоять діти. Редакція.) Аджеж кожда
пора житя мае своі вимоги. I з молодпх питомців вим-
дуть колись добрі поборники народноі еправи. Білыпіеть
йіх до того й тепер уже намагае.
В загалі д. Л. Б. завинив тим, що все звалюе на
самих питомців, а майже зовсім не тикас порядків у
— 69
семінаріі. котрі дуже а дуже плохі. і про котрі позволи-
ло собі поговорити докладію ішішм разом.
Ис-.І. Б.
Про порядки в львівскіп семінари до-
кладніішіе говорить іншпй доппсуватель
— бувишй питомецъ, котрий йіх добре
знае і котрого допись отсе й містпмо.
Завважаемо, що й сей доппсуватель, хоть
дуже обрупшвся на д. Л. Б. за те, що
він винуватпть тілько самих интомців, то
таки й йіх не щадить і дещо малюе зов-
сім інакше, ніж у попередній дописи.
Зрештою, в усіх трох, поміщених тепер
дописях, дещо виходить зовеім ие так че-
рез те, що автори йіх не одного часу бу-
ли в львівскій семінаріі. Автор ееі дописи
бачить головну причину хибу семінаріі
в семінарскім настоятельстві, а найперше
в теперішнім ректорі, Бачинскім, і
каже про се так :
Не від нині идутъ незгоди між ректором а
питомцами: вони сталися якби хронічною сла-
бостію, котра се заведено мучить і доти не
перестане, поки головну еі причину не усунеся.
Причиною ж тих несупокоів есть ректор; на
него то й падутъ посередно чи безносередно
всі закиди, які питомці голосятъ. Та і не див-
но: він есть головним зарядником сего заве-
дена, він напевно мігби зло усунути і для за-
гального добра заведенем заряджувати. Однак
так не есть, а питомці під кождим зглядом
терплять. Йіх спосіб житя в новім мешканю
так уладжений, що в ночи оплатъ в „йогшііог-
Іа-х“ (спальнях), в день же мусать пробувати
через цілий час в музеах — салях за малих
і за тіених, щоби так велике число поміститися
могло. Із за того то воздух в короткій часі
псуеся, впливае на організм забійчо, ослабляе
память і науку неможливою робить. До сего
прилучуеся цілком нездоровий вікт, котрий ку-
харка помимо численних зажалень ніколи не
поліпшуе, через що знов богато на жолудок сла-
буе,
Але найбільше терплять питомці від ре-
ктора; він обходиться з ними по деспотично-
му, неполюдски. Коли одного прйміром листовно
просила, хора сестра, щоби хоч на хвилину еі
') Нагадаемо, що від 1889 р. питомці мешкають в
новій, умисне для них вбудованій камениці. Редакція.
відвідав, і сей пішов до ректора просити о по-
зволено, отримав відмовну відповідь. На чемнеж
запитано питомца: „Чн семінар мае на цілп
узп родпнні розрпватп, чн скріплятп/ ректор
з найбілышім гнівом крикнув: „Мовчіть і ідіть!
послушеньство і покора! ви мене не будете
учити, що семінар на ціли мае“!
Одному знов, тепер небіщпкови, не хотів
навіть, коли сей слабни 6ув і требував грошей
на. завіз до лічниці, йіх пожичити, а по смерти
згоджувався під тим лишенъ условіем на по-
хорон іти, если будутъ небіщика улицею бічною,
короткою та брудною нести. Товариші на се не
пристали, і ректор усопшему і ееі останноі
прислуги не віддав, хотяй майже ціла капітула
на похоронах була.
А щож Ви, люде, скажете на се, на сей
®акт вопіючий на небо: коли оден з питомців
прийшов до ректора, просити, щоби ему позво-
лив пойіхати до дому, бо, як телеграма свід-
чила, батько его смертельно був хорий на би-
те серця, ректор відмовив сему і Додав: „То
ще добре, як серце беся, злеби було, слиби не
билося"! Чуете сю відповідь, Ви батьки та
матері? Чи не защемить Ваше серце святим
обуренем? Чи найдеся на світі яка людина,
котра би покажи ласа таке вповіети?! А се
прецінь ректор, батько, провідник, голоситель
слів святих: „чти отца, і матір свою“, „любім
друг друга11 і інших правд. Скажіть, як можна
того чоловіка. любити, а най скажу лишенъ,
зносити, яко свого настоятеля?!
Спімнув доііисуватель про брак житя ум-
ственного в семінари, та обвйнив питомців. Чи
мож однак про се ту думати, коли як
оден з 4-того року до него прийшов і просив,
щоби позволив ходити на виклади рускоі літе-
ратури, ректор не тілько закгяав, але ще по-
казав питомцеви в присутности сторожа рукою
на двері!
Але що й думати про яку працю, коли
нездорова, страва забивае організм і робить
его цілком нездібним до якого небудь діланя.
Таж прецінь торік сам намістник видів осла-
вленого шваба, в страві — однак і се не впли-
нуло на поліпшене, а прецінь всім се відома е
річ, що нігде нема. гіршоі страви, як в семіна-
ри, та прецінь не дармо батьки та матери з
тревогою висилають синів до семінари, щоби
не дай Боже з катарами жолудковими та з по-
чатками сухот домів не вернули! А мимо то-
70
го всього надіі па поліншсш: нема, а ректор всі
зажаленя на кухарку внопісні, не' увзглядпян;
тому іі не дивно, іцо в тоі причини ріжні ходить
поговіркп межи питомцами.. Про се говорепо
навіть перед коміеіе.ю, мятрополитом до роз-
сліду стану в ссмппари визиаченою.
Тутка також ие можу замовчати о дуже
важнім фякті, котрпй темпе світло на семіна-
рію кинути мусить: ректор нетілько не підно-
сить морально собі повірених, але еще підри-
вав, нищить, іцо ліпшого в собі принесли: він ви-
творюе в семінаріі школу донощиків, з котроі ви-
ходять крайне иідлі люде. Торік ириміром самі
питомці виключили одного такого; сего року
вихованці ееі школи, мимо того, іцо дали слово,
присягнули урочисто иа хрест, що будутъ оден за
всіх, всі за одного стояли, мимо гого ходили по-
тім до ректора і о всім доносили. Та якими то
вони будутъ священниками, якими людьми ?
Та ж преціиь для них присяга есть щось край-
ного, найвисшого, найсвятійшого — більшоі
поруки у них нема! Зіставила ся школа сліди,
видала овочі, для учителя може й солодкі,
ало для світа просвіченого дикі, страшно дикі...
Се одиноке заведене руске, в котрім біль-
ше число синів Руси пробувае і се заведене
так зопсоване 1 Але так дальше йти нс може.
Повну надію маемо, що коміеія, визначсна ми-
тронолитом, добре зрозуміе, в чім зло мае по-
чаток і з цілою справедливостію, не оглядаю-
чись на жадні персони, того рака витне. Дай
Боже скоро сего діждатися. На конецъ, всіх
повідомляю, що ві всім опиравемся на правді,
на матеріялі, який був коміеіі предложеній і
що ні крихти Фальшу в иредставленю нема; а
що знов занадто може грубу тінь кидая на
сей заклад — тут ми не винні.
В. Л.
Піеля ееі дописи, котра справді ярко
світло кидае на порядки в семінаріі, по-
даемо до-слова допись із села, в котрій
уже й подаеся деякі ради для направи
лиха.
Ваша редакція заслужила собі безперечно
на велику подяку у всіх здорово мислячих лю-
дей, чи то духовних чи світских, через статю,
поміщену в 2. і 3. ч. „Народа" л. з. „Як вихо-
вуються питомці духовв. сем. у Львові на про-
і відннків народа". Виводити моральная упадок
! наших людей, а заразом подати способа, як
ему на дальше занобігтн, се річ дуже велпкоі
ваги. Не безнастаннпм покрпванем і терпленем
лиха, але правдою, двпгненою перед очи всіх
людей, убивался найтяжші пороки, через котрі
терпитъ суспільність. А якоіж то велпкоі ваги
для нас справа, порушена в Вашій цінній часо-
писи' Яка молодіж — така наша будучніеть,
говорятъ старі люде, тож річею всіх патріотів
звертати увагу на еі виховане, підносити хиби
в еі веденю, жадати від тих, котрим вона по-
ручена, звороту до ліпшого і нс дозволити,
щоби вже за молоду міето охоти . до роботн,
любови до свого і запалу, вщіплялась в молоді
серця гниль, лінь і неохота до всього.
Як вже згадав автор наведеноі статі, най-
близшим інтелігентним сусідом наіпого народа
есть наше попівство, котре крім сповнюваня
его релігійних потреб мае за обовязок бути
ему помічним у всякій справі чи то ділом чи
радою. Як жеж зможуть бути помічними нашо-
му народови ті люде, що по укінченю гімназіі
і по бездупінім та лінивім житю в семінари,
виходять з дуже малими відомостями
богословскими, а з ніякими в других
науках і мало чим ріжнять ея своім
знанем від нросвіченого простолюди-
на? Хто знае семінар, придивився ему добре,
той ні мені ні авторови наведеноі статі не
закине тенденційности, а признаетъ, що л с д в и
дссятий процент на наш цілий се-
мінар, найдеся людей з сяким таким
нриго т о в л е не м до роботи, яка . его
чекае в будучности. Сумні се картини, не-
відрадні, але правдиві! Хтож тому винен? за-
питае мене не один. Автор наведеноі статі
звернув найбільпіу вину таки на саму молодіж,
я з своеі сторони не поділяю в п о в н і тоі гад-
ки. Подивім ся, не для чого, але які люде
рекрутлоться де наіпого семінара?
Отсе укінчені гімназіясти, котрі по біль-
шій части кромі наук шкільних не займали ся
нічим другим, вжеж то для того, що не було
йіх кому до сего заохотити, вжеж то для бра-
ку всяких матеріялів до роботи. Хто знае до-
бре жпте учеників гімназіяльних на провінціі,
де проФСсори Русини з малими вийнятками не
займаються ними цілковито, де книжок до чи-
тана хотьби на лік ді стати годі, а і засоби
учеників не старчать на йіх закупно, той зро-
— 71 —
зуміе, для чого на ушверснтет приходить тепер
тілько молодих людей без всякпх вѣдомостей
та з малпм почутем свого „я“. От таких людей
приходить рік річно до семінаря звпж пятиде-
сятки і вони тратяться цілком і віддаються
або грі в карта, або ліни і нидіють морально
без виходу. А всеж то не повинно діятись!..
Хтож винен тому ? — Безпорочно, що велика
часть вини спадае на самих питомців, але хто
знае, чи не білыпа вина спадае на заряд се-
м і н а р я. Теперііпний заряд семінаря з вийня-
тем одного чоловіка, —- (котрого імени не по-
даемо за для заощадженя ему всяких неприем-
ностей), се люде цілком не спосібні до того
обовязку, якни на них вложений. В ректораті
семінара треба людей, щоби уміли впливати
на молодіж, зближитися до неі, і зближи-
ти еі до себе, людей, щоб уміли думати
по молодому і бути для молодіжи справе-
дливими і вирозумілими, людей з повним по-
свяченем, а не людей гордих, іцо зближене
до молодіжи уважали би пониженем свого „Ви-
сокопреподобія“, або аскетів, для котрих най-
відповіднійшим бувби монастир, або людей хо-
рих, для котрих найшлобся місце в шпиталю.
А способів зближеня до молодіжи е ба-
гато. Персдовсім повинен ректорат позволити
питомцям на сходини наукові, хотьби і що
тижня, а я певний, що так як давнійших літ,
найшлобся і тепер кільканацять людей, щоби
виповнили йіх відчитами. На таких сходинах
повинен являтись також оден з членів ректора-
ту і брати живу участь в розмовах, заохочува-
ти других до робота і читана книжок. Непри-
знаване такого житя, заборона подібних схо-
дин, се найбілыпа кривда, яку робиться моло-
діжи, се перший крок до еі деморалізаціі, до
виробленя в ній неохоти не лише в
еправах народних, але і в церковних.
Вечерки драматичні і співи, яким віддаються
питомці, се за мала пожива для будучих про-
відників народа, котрому біда і так дуже дра-
матично на всі боки співае. Ректорат повинен
також, на взір других заведенъ, постаратися о
добірну бібліотеку, де містилибся, крім книжок
богословских, також діла зо всіх наук, а ми
певні, що при щирих заходах ректорату, фон-
ди на то можнаб дуже легко діетати ’). Нехай
*) Була свого часу в семінари библіотека і то одна
з дуже добрих, де містилось нимало добірних і цінних
діл і рукописей, але де вона ділася, про те годі від кого
небудь довідатись!
вгляие ректорат, через що розвслася в семіна-
ри така пристрасти до карт. то побачпть. що
сему винен нередовсім брак другоі
 роботи. недостача книжок. Питомцсви за
і -
। ооронено зноситися з академічнпми товариства-
ми, з котрих бібліотекп мігбп користати; для
питомца замкнені також бібліотека універси-
тетска і Оссоліньских, до котрих на випожиче-
пс книжок до дому треба мата підпис одного
з нроФесорів університету, на що тим-же не
дуже спішно * з 2). Отсе способи, зблизитася до
молодіжи, отсе способи, якими можна запобігти
лихови, деморалізаціі молодіжи, і ми піддаемо
ту гадку під осуд тих властей, до котрих се
належитъ. ІІткеЬгеп! шпкеЬгеп! (Назад! На-
зад!) кличемо до молодіжи, котрій слід жадати
полішпеня свого житя, старатися о дви-
гнене самих себе, не давати еобі і другим ліз-
ти в грязь. Тим самим „пткеіігеп“ кличемо до
тих, котрих совість відповіеть колись за веде-
нв молодіжи і перед людьми і перед Богом.
Священная.
Вайдрівка наших людей до цісаря
за спорні землі в Росік
(Д о п и с ь і з В і д п я).
23. лютого 1890.
В 4. ч. „Народа” на ст. 35. виказано ясно, що се-
ляне галицкі платить річно чотири рази білыпе ва про-
цеси, як виносить цілий податок грунтовий. Тому вино-
вате право, що не дасть людям погодити ся в селі, а
примушуе йіх тягатися по судах, та крім того платити за
штемплі та різним адвокатам, ще тратити час і поносити
кошта подорожі. Так отже тіі, що тягнуться 5, 6 миль
і до міета на розправу, тратятъ много часу і грошей.
О скілько білыпе мусять мати коштів ті, що за що не-
будь идутъ до цісаря жалуватися. Возьмім до того на
увагу, що такі путники по білыпій части вертають, ні-
чого не вдіявши, бо все йіх відсилають назад до су-
дів краевих, то иобачимо, що всі ті великанскі страти і
видатки идутъ на пропаще. А видатки еі не аби-які. Вже
сама залізниця коштуе там і назад 36 зр. Много коіптуе
утримане в дорогія міеті, а ще білыпе несовісні „аду-
кати“, котрих і ту не бракуе, так як в Галичині. ІІрп-
гляньмо ся сему на отсім прикладі. Вже від чотирех
тижнів блукае по міеті селянин Петро Трач з села Ши-
2) Оден з питомців просив раз о. д-ра йіазуркеви-
ча про®. догматики о такий підпис, на що діетав відпо-
відь: „Рговх^ іех рапа, да ро]е<1упсхо Іед квпркі піе сху-
іаіеш, \ѵі§е тоіе аитіепіе піе рохѵгаіа ті па росірів, &йуг
і іат тохе Ьус со» піеоброѵѵіесІпіе^о Діа рапа”.
72
дловець в Гусятинского повіту. Він прийіхав з своім то-
варищей Петрой Мушійом в справі 4-х громад. Ходить
йім о якісь грунта за границею та о пасовиско, забрапі па-
ном Лабснским. Які вони мають претенсіі то сих пасовиск,
трудно розібрати, бо вони дуже нсдовірчиво дивлять ся
на кождого і не хочуть ні за що показати своіх актів,
котрих кождий мае цілі жмути за пазухою. В перигій
хвили удали ся вони до адвоката Крижановского, але
сей, відай ровглянувши, що справа програна, не приняв,
а радив йім вертати до дому. Але наші ироцесовичі не
так легко дадуться відстрашити ; вони удали ся (не знати
за чисто порадою) до адвоката др. Бавера і сей мав йім
сказати, що йіх справа виграна. Хочуть вони конче ді-
стати ся до „цісаря" на авдіенцію. А ту як на иещаств,
цісар вииіхав до Угор і там довший час перебувае і ще
не знаютъ, коли до Відня верне. А наші як чекають, так
чекають. Вже й гроша йім нестало, а громади, котрі за-
ступаютъ, стратили вже відай надію на успіх, бо і гро-
шей дальше слати не хотятъ. Тому вийіхав оден (Петро
Мушій) до дому, щоби розмовитися з громадами, та на-
клонити йіх до витревалости в початіи ділі. А другого
ще до тепер можна побачити блукаючого по міеті, а за
ним роями ходятъ шевчуки та другі цікаві пероби, що
дивуються з невиданоі одежі. Він так упнявся ври сво-
ім, так свято переконаний, що справу виграв, що кляпе-
ся еі дальше вести своіми власними грішми і радше
стратнти свое маленько май но (щось 3—4 морги) як на
крок попустити зі свого. А треба знати, що ему вже не
першина побувати у Відни, він в тій самій справі вже
третий раз ходив до „цісаря" а все з тим самим усмі-
хом. 3 наперів вго (котрих кілька мені дав персглянути)
видко, що віи був у Відни вже перед 17-ма роками і, як
сам каже, стратив егіій запрацьований гріш, а оиіеля вер-
нув до дому, щоб знов гарувати та гіркою працею заробити
кілька риньских та знов протратити на процсс. Ба він не
тілько був у Відни, але йіздив до Росіі, був у Кіеві (як
се видко з піднисів на пасіюрті), каже, що лидів ся з
Наумовичей, алс ту ему сказали, що мають досить діла
во своіми крестинами, то ж лай добиваеся у своіх вла-
стей права *). Так отже тратиться на подібні процеси. цілі
громади, тратиться поодипокі господарі, а жадноі з сего
нема признаки, бо ігіколи майже не добиваються свого
права у Відни, бо з Відня відсилають йіх назад до судів
’) Нагадаемо, що ті спорні грунти наших громад—-
у Росіі і паи йіх росийский підданий, значить зовеім
уміетно наші селяне жалувалися на него в Росіі, перед
тамошними властями, котрі, звіено, не дурні для наших
мужиків кривдити своіх панів.
Редакція.
галицких. Але селяиам нашим не можна дивуватися, що
так сильно стоять за землею, бо земля в них одно, що
жите; дивно тілько, що в тамтих сторонах не знайдуть
ся тямущі люде, щоби справу пояснили та порядили, що
маіоть робити, або казали залишити, если всяко побива-
нв і тяганипа по судах до нічого не доведс. Що більше,
з кождого слова таких правуючихся так і дише недо-
віре до нашоі інтелігенціі і правників; видко, що в Гали-
чині нераз „спродавали йіхпанам“ (як каже Петро Трач).
А се відай нераз трафлялооя, если від кождого майже
то само можна почути. Сумно, тим більше, що ті неща-
сні вже не дуже то вдячно. споминають навіть і про та-
ких, що перед світом уходятъ за патріотів, а що більше,
за другів народа. Впрочім не можемо імен тих панів на-
водити, бо не переконалисьмося, скілько в тім правди,
але все в тім мусить бути якась частина правди.
Всі, котрим бливше відомі ті надграничні справи,
повинні розглянути йіх добро і сказати інтересованим,
чи вони можуть надіятися успішного йіх рішеня, щоби
Дармб не давалися здирати безсовістним спекулянтам на
хлопску шкіру, а також подати матеріяли нашим послам
соймовим, може би хоть йім повелося як поратувати сих
неіцаених вивлащених. Се справа нагляча, бо таких
непорішених спорів енад границею мно-
жество, а кождий такий сиір пищитъ ма
теріялъно цілі громади.
Е. Р.
Через редакцію „Народа* можна замовляти отсі
книжки:
для передня.
„Народа*
Іван Ф ранк о, 3 веріпипінизин— „ оО
— Нашй коляді...............•— „20
Історія філософіі, ч. перша	—=• „ 30
М. Павлик, ^Іиталыіі (про
те, як коли ставилася ру-
ска інтелігенція до народу
від 1772 До 1880 р.)	— „50
Перебендя Т. Шевчепка, з
передній словом I. Франка •— „1-0
Австро-рускі спомини М.
Драгоманова ч. 1 і 2	— „20
Смерть Каіна, Ів. Франка . — „ІО
8 історіі публ. виховаия в
сучасній Европі .... — „ 10
Жіночий Альманах ...	2	„ —
Веселка.....................  —	„80
Товариш, ч. 1...............  —	„50
Сочиненія Глѣба Успенс-
каго, з пересилкою . .	4 „ —
—	30
—	50
—	20
4 томи
Б огдан Хмельницкий, М. Костомарова
по 1 р. 60 кр. разом 5 р.
Зміст : Нужда в Г а л и ч ин і, М. Павлика. Галицкі політики, М. Павлика. Що таке громада і чим
би вона повинна бути? Івана Франка. П о л ю б в і, вірші Хвана Франка. Як виховуються
питомці г р. к. головноі семінаріі ві Львові на провідників н а р о д а, 3 дописи Не-
Л. Б. В. Л. і Священника, Вандрівка наших людей до ціеаря за спорні землі в Росіі,
Е. Р. О п о в і с т к а.
Видае Михайло. Павлик.	Відповідае за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі" Воітіха Манецкого, під цроводом В. Годака.
Рік /.
Львів 16. л. марта 1890.
к ..........т
Виходить 1. і 15. л.
кождого міеяця і ко-
іптус за рік
в Австро-Угорщині 4
гульд. а для заграниці
5 рубл., 12 Франків. 10
марок або 2 доляри.
Одно число 20 кр.
1^.. _ ..........
РГ......	-...
ІАдрес редакцій
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Дописи безимениі не
будуть поміщувані. У-
житі рукописи нищать-
ся, а неужиті можуть
собі автори своім копі-
том відобрати.
В справах редакцій-
нихможна говорити від
7 до 9 год. вечір.
&===========*
1
і
Про видане творів Т. Шевченка.
Роковини смерти Т. Шевченка стались у
нас в Галичині правдивим народним святом.
Інтелігентні люде по міетах і простий народ
по селах обходятъ ті роковини то урочистими
вечерницами, промовами, співами та музикою,
то бодай „не злим тихим словом" і горячою,
сердечною згадкою, як того бажав сам поет.
Торік ухвалили рускі товариства „Просвіта"
і „Тов. імени Шевченка" помянути наіпого
найбільшого співака і мученика ще достойній-
іпим способом — виданем усіх его творів.
Твори Шевченкові видавано і у нас і в Росіі
вже много разів^та про те кожде видане так
швидко розходиться, що за кілька літ не мож
его докупитися. Найповнійше і найкрасше з
усіх дотеперішних 6уло видане, що вийшло в
Празі 1876 р. в двох великих книжках, але
сего виданя нині вже пігде діетати не можна.
Тому то дуже в пору прийшла ухвала обох.
згаданих товариств — видати твори Шевчен-
кові на ново повним виданем. Справу ту обго-
ворювано потому па виділі тов. „Просвіти" і
рішено скликати для наряди над нею ширтий
кружок наших інтелігентних людей у Львові.
Кружок той зійшовся в початку сего року і
радив під проводом про®, дра Ом. Огоновско-
го над тим, як мае виглядати нове видане,
щоби справді могло статися гідним памятни-
ком Шевченка. Певна річ, що ухвали того
кружка могли бути тілько загальні; поставле-
но тілько такі пункти: 1) щоби видане було
по можности критичне, 2) щоби ві вступі
розказані були головні фякти з житя Шевченка,
обговорені давнійші виданя его творів, описані
рукописі, які доховалися по смерти Шевченка
і також вказані найважнійпіі праці про Ше-
вченка, переводи его творів на інші мови і т.
и.; 3) щоби видане було гарне, на добрім па-
пері, Формату такого, як праске — для дру-
кованя сего виданя мае друкарня.тов. ім. Шов-
ченка спровадити нові, гарні букви; 4) щоби
видане творів украйінских Шевченка враз із
передмовою і увагами критичними містилося в
трьох томах. Для виконаня ееі праці згаданий
кружок вибрав комітет зложений з проФ. дра
Ом. Огоновсколо, про®. Ол. Барвінского, Вол.
Коцовского і Ів. Франка. Сей комітет відбув
уже одно засідане, і голова его, проФ. Огонов-
ский, засягав поряди в справі виданя творів
Шевченка у дсяких світлих Украйінців.
Найважнійіпа річ та, що сама думка но-
вого, повного і критичного виданя Шевченко-
вих творів усюди в Галичині збудила правдиву
радіеть. Інтелігентні і прості люде, між котри-
ми в нашім краю не много вже е таких, котрі
би не знали імени Шевченка і не шанували
его памяти, всі вони однаково заіитересувалися
справою нового виданя. Се е найкрасший знак,
иайрадіенійший Факт, котрим ми ділимося з
читателями „Народа" в теперішні, 29-ті роко-
вини смерти иашого великого народолюбца,
котрі припадали саме 26. лютого по старому
або 10. марта по новому календарю. Виразом
сего інтересу нехай послужить отся допись 'з
Борщівского повіту прислана нам для поміще-
ня в „Народі". До виеказаних в ній думок і
бажань замітимо лиш те, що найважнійпіі між
ними повинні бути сповнені в новім виданю,
та тілько з гори кажемо, що порівнувати се
видане з тим, що в Німеччині за 100 літ (тай
то по части працею не самих тілько Німців)
зроблено для памяти Гете і Шіллера (найлішпу
житепись Гете написав, як звісно, Англічанин
Люіс, одну з ліпших і найперших житеписів
Шіллера — теж Англічанин Карлейль) — годі.
Вияснити жите Шевченка в усіх его подро-
бицях нема поки що навіть можности. Богато
важних документів до его житеписі, а навіть
и —
ёго творів (Івап Гус) понищспо в часи „гоне-
ній", богато докумептів поховано в російских
урядах, котрі відносяться ворожо до памяті
нашого Кобзаря. Навіть рукописі найважнійших
творів ІПевченка, які доси заховалися, пороз-
кидувані по всій Росіі так, що дуже трудно
буде йіх позбирати та попереглядати. Одпим
словом, комітет редакційний буде мав дуже
трудну роботу і певно що не зможе зробити
всего, чого би широкому загалови бажалося.
Се ще праця на довгі роки. Коли паш комітет
зробить хоч дещо, по су не хоч о кілька кро-
ків наперед наше знане Шсвченкових творів,
то й се буде добре.
Як для творів, так і для житеписі Шев
ченка осталось ще дуже богато робити. Най-
більше тут може зробити д. М. Чалий, у ко-
трого, як зачуваемо, назбирано дуже богато
матеріалу для новноі житеписі Шевченка. Ма-
емо надію, що житепись та інвидко появиться
на світ і хоч, судячи но першій книжці про
Шевченка, написаній д. Чалим, з гори можемо
сказати, що й нова его житепись невдсводить
усіх наукових і патріотичних вимогів (до сего
у д. Чалого нема ані таланту ані наукового
підготованя,) то все таки подастъ вона богато
нового матеріалу, котрим мусить покористу-
ватися будущий житеписець Шевченка.. А поки
що иожадапі всякі нові, хоч би й дрібні при-
чинки до житеписі і зрозуміня Шевченка.
Один з таких причинків подае власне й вида-
вана. д. Ів. Франком „Літературно наукова бі-
бліотека", котроі 6-та книжочка в сих днях вий-
шла з друку и. з. „Листочки до вінка на мо-
гилу Шевченка" і міетить три дуже цікаві за-
мітки М. Драгоманова, та замітки про Шев-
ченка Поляка Бр. Залеского, що з ним знався
в неволі над Каспійский морем.
Редакція.
Думка, сбідомість, кри-
тика, то найиерші річі.
„Народ” ч 2 і 3.
На перед! Такий поклик чуди ми і
тепер чуемо від людей доброі волі, як і в
загалі від правдивих другів руско-ѵкра-
йінского народа. Само собою розуміеся,
що народ лишенъ просвітою і кудьтурою
може постунати на перед за проводом
евоіх народних світичів-писателів, котрих
у нас, слава Богу, уже нимало, одпак
далеко ще не тілько, якби було треба.
Такі Богом вибрані героі-просвітителі тру-
диться душею і тілом для добра, чести і
пожитку свого рідного народа, однак за
свій труд не то що немають признаня
від противників наших, а навіть, що ча-
ете» лучаеся, і від евоіх виродних синів.
Цілий загал рускоі суспільности повинен
подрібно знати про жите і діяльніеть тих
героів народних, котрі еобі лишенъ для
неі голову сушили і лишенъ еі добро на
оці мали
Сих кілька слів позволяю еобі ви- .
сказати при нагодівиданя творів безсмер-
тною нашого кобзаря Тараса Шевченка,
котре мае появити ся під редакціею д-ра
Омеляна Огоновского, а при вешвуділі
писателів Олексапдра Барвінского, Івана
Франка і Володимира Коцовского-
Безперечпо, що наш бесмертяий коб-
зар Тарас Шевченко присвічуе неначе
величаве сонце над рускою землею, есть
окрасою руско-украйінского народу. Пе-
реломною лежитъ німецкий міеячник, ви-
[ даваний в Брауншвайгу *) під редакціею
Фридриха Вестермана. В тім многоціннім
міеячнику на ст. 54 (ч. 397) і 221 (ч. 398)
находимо прекрасно і патріотично описані
згадки і памятки про найславнійших иі-
мецких поетів Гетого, Шіллера, Гердера
і Вілянда*). Жаль за серце стиснув мене,
а ряені сльози покотилися з очей. Нім-
ці так уміють іпанувати і величати евоіх
народних поетів, що, пишучй про йіх жи-
те і діяльніеть, не ігропускають ні най-
меншоі дрібниці, що відноситься до особи
тих великих людей. В висше згаданій пра-
ці д. Юліяна Вале не то що описані ком-
*) ЛУевіегшаппа іііивігіегіе йсШвсЪе Моьаіз-НеЙе йіг
сіае §екш»тіе ^еіяіі&е ЬеЬел йег всестѵагі:.
’) Оіе кіаввівейеп ВіаНеп 'ѴѴеппагв, ѵоп Диііив Ѵѵаіііе.
-г- П —.
нати, в котрих ті великі духом люде жи-
ли і померли, з малюнками тихже, а й
описапі і намальовані стели, при котрих
для свого рідного народу працювали, крі-
сла, на котрих сиділи і ліжка, на котрих
подякували світови. Намальовані в тім мі-
сячнику навіть доми, в котрих вони ме-
шкали і городи, котрими проходжувалися.
Крім того німсцкий нарід, шануючи па-
мять своіх просвітителів, звеличав йіх па-
мятниками по цілій Німеччині.
А якжеж цілком інакше у пас діеся!
Наш пайбільший герой народний, Тарас
Шевченко, не то іцо до тепер іще педо-
чекався памятника від свого народа, але
немав навіть повноі житеписі, котра би
нам основно і вірно подала кождѵ хвилю
житя нашого возлюбленого поета-героя, з
як найточнійшими данями, щоби колись
дух часу не затер йіх в нашій памяти.
Руский нарід повинен основно знати про
жите і діяльність того чоловіка, котрий
для него голову собі сушив і лишенъ его
добро і его честь мав на гадці. Вп. Пани
видавці зволять про те побіч усіх Шев-
чеикових творів подати як найобширній-
шу і найточнійшу житвпись нашого поета,
з малюнками бодай его родинноі хати,
з портретами з дитинячих літ, молодёцкого
віку, з старших літ (по моій гадці той,
що помістила „Просвіта“ в календарі на
р. 1890) з власиоручним підписом, і пор-
трет зпятий прОФ. Верещагіним на ката-
Фальку.
Нарешті належалоби подати опис і
рисунок комкати, де дня 26-го лютого
1861 р. велика благородна душа розлу-
чилася зо світом, і могили, в котрій спо-
чивае вічним сном козацка голова.' Жите-
пись мае бути патріотично написана і з
найбілыною шанобою для поета, а всі
листи поета належитъ окремо, або в од-
вітних місцях житеписі помістити. Вп.
видавці при писаню Шевченкоі житеписі
зволять похіснуватися всім, що коли
пебудь про него ноявилося. При оцінці
творів належитъ висказати гадки-ідеі,
якими Шевченко руководився в народних,
громадских, суснілыпіх і пр. справах.
Така житвпись стане нашому поето-
ви-мучсникови нерукотворним памятником,
і буде для молодця вічним жерелом прав-
дивоі відомости, для старих осіб невичерпа-
иим скарбом чутя і добрих поглядів, а
для цілоі рускоі громади цілющим ліком
до патріотичнмх подвигів.
Для білыпоі вартости Шевченкових
творів і житеписі, добре булоби подати
погляд на час у рускій літературі перед
виступлснем Шевчепка, і цілу житвпись
поділити на періоди. Маю повну і пепо-
хитну падію, що Шевченкові твори під
редакціею таких світлих людей, як др.
Омелян Огоновский, Олександер Барвін-
ский, Іван Франко і Володимір Коцовский,
вийдуть в цілім того слова значіню кри-
тично і величаво, хотяй би треба було
ціну о 1 злр. підвисшити. Обави нема, що-
би Шевченкові твори залягали па книгар-
ских полицях. Кожда бодай троха про-
свічена руска людина від рота собі ві-
дійме, а купить собі ту пропамятну книгу.
Коли Вп. видавці возьмутъ собі до сер-
ця голое, котрий тут висказѵю в імени
більше як 80 осіб як з інтелігеціі такі з
селян, і видадуть так Шевченкові твори,
то здобудуть собі за се від руско-украін-
ского народа вінець наувядаемоі слави і
допоможуть Шевченковим ідеям вкоренити-
ся в еерці кождоі рускоі ліодтш. А як
сповняться ідеі, котрі наш апостол прав-
ди і науки голосив, то, по словам німец-
кого поета Віляпда, стянуться Моринці, ро-
динпе міеце Тараса, горою Араратом,
де добрі люде будутъ могли ще ногою
стянути, коли решту часть землі світовин
потоп закрие.
Надзбручанип.
Справозданё посла Кирила Гаморака
в Снятині.
Дня 21. лютого вдавав наш посол сиравозданв зі
своеі посольскоі діяльности. Відбувалося воно у комнаті
Ради повітовоі, але комната ся була за мала на так і
вбори, тож і людей не було богато, бо не було ані місця,
а що важніііше елравоздане було назначено на день
торговий. Всякі вбори мужицкі невинно скликуватися
або на свята або на дни не торгові, бо люде в дни
торгові побіч йазначених зборів мають ще і своі орудки
на голові. Людей хоть не було богато, але менще біль-
ше було йіх но талька з кождого села (а з котрих не
були, то тому, що запрошена ие дістали, як в Рожнові.)
Перед енраповданем вайшла така приключка, котра свід-
чила, що нс було там людей енергічних і добре обвна-
комленмх з приписами зборів, котрі би повели вбори
так, як вбори мужицкі новинноея вести.
При таких вборах невинна бути як пайбілына сво-
бода слова, особливо для мужиків, а щоби се було, то
треба доброго провідпика чи там передсідателя. А тутка
проводирем вийшов чоловік найбільше мужикам непри-
хильний, дскан снятинский а нарох вовчковсцкий, о ко-
трім була згадка в 4. ч. „Народа’1, і сей нан-отець ста-
рался черев цілий час свого проводу, щоби мужики як
вайменше говорили (тутка наведено слова о. Коржин-
ского до виборця. „Чикай там, аж сей скінчить, а потім
меш свойі говорити!” так як наймитови від товару.)
Люде порозумілися вже перед тим що до вибору перед-
сідателя, але тут мокрутив о. декан.
Іван Кувик ів Карлова подав на прово-
диря о. Мисулу, а на. секрстарів дд. Трильовскою і Алі-
мурку. Люде на се згодилися, алс о. дскан балакаютъ,
що вибраними можуть бути лиш виборці. Трильов-
ский відповідае, що усі запрошені від посла можуть
бути вибрані і голое забирати. Іпжінер Богданьский за-
бирае голое і питаеся, яким правой Трильовский може
говорити, як не е виборцем, хоть сам сей пан, забира-
ючи голое, нс був виборцем, бо вибір его унсважнено.
Заміпіанина така, що борони Боже ! а пани но кутах лиш
сміються з оееі несвідомости. Посол наш при сій нагоді
показа» замяло еноргіі, він яко найважнійша тут особа
повинеп був збори так попровадити, як би належало.
По серед сего заколоту вийшов проводирем о. Коржин-
ский, хоть не був так само виборцем, як Трильовский
або Алімурка. I так на проводиря зборів виборців вий-
шов чоловік, що ніколи не журився о вибори, хоть були
так близенько, тай перший він із паших послів починае
зі елавио звіеиим хрунем Філемоном Огоновским компа-
нувати тай ще го при службі божій від престола старай-
ся своіми дотепами бавити, як се мало міеце у Новосе-
лиці. При сій колотни староста ані рушився, значить,
не було нічо новакопного, а тут наші Русини аж пітні-
Ють, щоби Трильовскому відібрати голое, бо, борони
Боже, як Трильовский вийде секретарей, то Русини
перестанутъ бути лоялышми перед світом!
Зачав посол говорити. Говорив він головно про
діяльніеть руского клюбу, про еклад сойму та про зяа-
чіпе сойму. Притім говорив ва послів руских, поодино-
ко, ва кождого, а ва себе найменніе, оеобливо за свою
бесіду в справі ₽ад повітових, але в тому винні, як
сам посол казав, аранжери збору, бо та справа мала
війти у відповідну інгерпеляцію, але, такоі на жаль, не
було. Д. посол говорив ясно і доскопалою мужицкою
бесідою, що людям було дуже зрозуміде, а нанів дуже
смішило. По справозданю наступили інтерпеляціі.
На сам перед запитав ПІлемко з Белелуйі, що то
за пан, котрий сказав, що 15 послів Русина» за ..<1ихо“?
Посол дав мильну відповідь, не знати, чи 8 політики чи
з забутя, Далі наступили инші інтерпеляціі, як: Котрий
посол Поляк підписав інтерпеляцію Русинів, а котрі
рускі посли утікли від неі? Що робиться із запомогою
на бідпих, що прийшла до ради повітовоі? Чому в такий
тяжкий рік стягають так пемилосерне податки? Ще за
голодову справу говорили дд. Ластовецкий і о. Барипг.
Б кінці просили виборці посла, аби в йіх імени піелав
подяку нослови Ольпіньскому і „Кццего-ви Ъѵгоѵвко-му
ва то, що обзиваеея црихильно о руских мужиках. На
самім послідку уділили виборці свому нослови ѵоіпш
довірія, відспівали аж пять „Многая і благая літа” і ро-
зійшлиея в свояси. Пан староста радив людей, щоби
кождий восібпа подавав просьбу в справах нодатків.
Наш поеол но при справоздане міг пояснити на-
шу автономію тай ще міг дещо сказати про теперішиий
і будучий стан селян, се преціпь стояло в тіевій звязи
ві справозданем. На друге справоздане желаемо вибор-
цям: більшоі хати, обширнійшого і докладпійшого сира-
возданя, ліпшого проводиря збору і ліпшого знаня прав
аранжерам таких зборів.
Иевиборець.
Письмо з Америки.
Оліфант, 18 л. Фебр. 1890.
Довідалися ми з газет яДіло“ і „Бать-
ківщина“, з котрих нам и. В. Сіменович читали
і оповідали богато новинок і еправ руских,
особливо народних, — що деякі пани і жиди
чинятъ великі кривди Русинам; що ігідчас ви-
борів до сойму з йіх намови аж били руских
виборців за тое, щоби голосували на йіх пар-
тію, а редакторам не можна було хотьби свя-
то! правди писати, бо прокураторія ковФІскус.
Отже сего ми не знаемо ту в Америці,
бо ту кождий мае однакі права, і що діеся,
то знае кождий, бо про все вільно писати.
Тай усі справді рівні перед законом. От напр.
служниця заскаржила Президента Сиолучених
Держав Американский (значить, ще більшу
перзону, ніж у Вас корол, бо наш Президент
аж над 22-ма державами голова,) а й его за-
скаржила служниця за тое, що йій не хотів ви-
платити, що йій належалося, і суд его засу-
77
див, що мусить заплатити, бо то проста спра-
ведливість, і ще до того дістанеся ІІрезиден-
тови не одно крайне слово в газетах. А у Вас
там бідні. Русини свого липі домагаються, сво-
еі правди, того, що йім дороге і що йім по
закону палежиться, тай того йім не даютъ і
ще й писати за таке не позволяютъ. Но де ж,
коли у Вас все навивороть : того, що кому
наложиться, що его с — недістане, і ще за
правду до тюрми ся дістаие (як напр. М. Па-
влик).
Читали ми і за Хрунів, що то за горівку
продаютъ свою честь, свое імя, свою родину і
свій край. Тото певне все такі, що без науки
і просвіти зросли, самі себе пізнати не можуть,
а щирих прихильників еправи рускоі слухати
не хотятъ. Такі Хруні рускі е й ту, але не
диво, бо де 'ж, коли ту на сто Русинів трудно
й двох знайти таких, щоб знали читати і пи-
сати.
Світлих Русинів в Америці мало. Ще ко-
ли о. Волянский були у нас, то з другим богато
нас обучили і піднесли до лучшого, до прос-
віти, заохочували і стяралися о добро наше.
Але, як о. Волянский переселилися до старого
краю — настала велика зміна і незгода межи
Русинами, о котрій що тижня писала газета
„Америка14, але лиш з одноі сторони, а з дру-
гоі так само довідаються люде. Виробилися
дві партіі, еобі противні. Сподіемося однак, що
тіі проводирі америкапско-руского народа за-
лагодять сю справу в спосіб, котрий би не
оскорбляй всіх і не справляй пеприемности
для цілоі публики.
За о. Волянским остала слава у амери-
канских Русинів; можна почути всю да: „слиби
ту були, далеко ліпше стоялибисьмо. Дай, Все-
вишний, йім многая літа, щоб могли ще тут
до нас прибути!41
3 „Батьківщини44, котру вже довіпий час
утримувмо, довідали ми ся, що газета „Народ44
мае виходити у Львові, і що тая газета для
добра руского народу мао працювати. Отже
просимо редакцію „Народа44 і за нас Амери-
канців і за Лемків у старім краю не забути.
Нехай уже й Лемки пізнають себе раз; як бу-
дутъ вибори до Ради державноі, то що б не
було ані одного Хруня, аби всі научилися, як
сами за себе повитіи дбати с добро свое.
3 нас кількох дало еобі записати газети:
„Батьківщину44, „Зеркало44, „Буковину44 і „На-
род44. Трудно то, бо робота сего року іде
дуже лихо, але чей знайдуться і такі, що бу-
дутъ хотіли чогось довідатися і паучитися.
Мені Ваша газета „Народ44 дуже ся сподобала
і я буду старатися, що б як найбільше могла
ту мати читателів і вже 8 передплатпиків маю,
котрим ирошу висилати і за котрих гроші по-
силаю. По відобрашо „Народа44 більше напишу
і буду старатися більше передплатпиків діета-
ти і зединити лрдей для добра вееі Руси.
Доношу, що снігу сего року у нас нема,
люде здорові. Гостила й ту інФлюенда, але вже
еі нема ані сліду.
Здоровлю всіх земляків.
С. Ф-ский.
У В А Г А Р Е Д А К Ц I I.
Про незгоду між світлими Русинами в Америці
ми вже згздували в 1. ч. „Народа0 і напишемо про се
основно, бо бачимо, що там грозить Русинам те ж, що
й у нас, то с ровділ на партіі. Тепер скажемо лиш тіль-
ко, що незгоді тім винен лосередно наш митрополит,
тим, що ніяким чилом не хоче туда пускати жонатих
попів. Через те головио сталось величезне для амери-
канскоі Руси лихо — те, що о. Волянский мусів сюда
вертати ; до Америки ж пішов иежонатий о. Андрухо-
вич, а потім покинувпіий свою жіпку о. Грушка. Пер-
гший з них став через безженніеть в дуже прикрий сто-
сунок до друтоі особи, на кривду котроі не могли спо-
кійно дивитися деякі світскі Русини, що про се знали, а
о. А. через се головио й внетулив лротів світеких і лотяг
за собою й о. Грушку. Оба вони завели в „Америці0 погані
лайки на світеких, стали підбурювати наших робітиих
людей, щоби йіх викидали з церкви, а то й повбивали.
Тілько ж наші робітні люде не такі дурні, і вопи біль-
ше стоять тай повинни сим разом стояти на боці світ-
скоі штелігенціі. В краю так само чссно поставилося й
„Дѣло0, що рішучо выступило за таке протів оо. Андру-
ховича й Грушки. За те „Червовая Русь0 (Боже, прости
йій, бо очевидячки не знае, що робить,) стала на бік
тих пан-отців, протів руских народників вагалом, у слі-
ноті своій не розумію чи, що став й лротів о. Волянского
що й сим разом хоче йти спідьно зо світскими Русинами
і навіть пойіхав до Америки, щоби сю справу лолагоди-
ти в користь світеких Русинів. 3 усеі душі бажаемо,
щоби се ему повелося, тілько ж нам бачиться, що су-
покою не буде доти, доки америкаиска Русь докорінно
не змінить евоіх стосунків із нашими церковники вла-
стями. Американский і всім Русинам кончетре-
ба наверти на митрополита, щоби до Аме-
рики пускав жонатих попів, — се ж предці пра-
во гр. к. церкви, привнане Римом, — а ні, то для
ам’ериканских Русинів немаініпого виходу,
як оголосити певалежну руску церков.
78
Загал ада'рпкаиских Русшіів. - як нам відти пи-
шутъ. — домагався, щобп оо. Аидрухович і Грушка зо-
всім забпралііся від шіх: ми ж думаемо, що вони чейже
ще опамятаються (адже, впбираючпся туди, вони так
божп;шея, що емільно во світскимп іірацюватимуть в ко-
рысть наших робітішх людей!) а то нам би йіх було
дуже жаль, бо тут тепер ані для о. Апдруховнча, ані
тим менше для о. Грушки пе було би вже житя. Яко
попа, вони тут просто погибли би з голоду,
а в Америці ініпе діло, тим більше. що вопи оба — ду-
же епосібні люде. Отже ми просимо наших робітних і
світлйх людей в Америці, іцоби, взявши верх, не карали
так тяжко тих пап-отців, а й далі йіх гримами межи
собою,- хоть і пе в ІПеиандорі, розуміеся, коли вони
ехОтять бути йіх товарищами, а не начальни-
ками,-
Дещо про учителів сільских яко
пров/дників народних.
(Доііись.)
Коли вже ааговорив якнись питомецъ про те, як
виховуються питомці на- отців духовних, котрих уважа-
ютъ за проводирів народу тим, що пайблизше стоять
до Него, то думаю, що умістио буде міігі, яко сільскому
учителеви, завважати, тцо учителі пародій побіч отців
духовних е також хоть в части інтелігеицісю, котра мае
також подібну завдачу, тілько о много трудаійшу і важ-
пійпгу, бо учителі маютъ управляти літорослп, то с ви-
ховувати молодо ноколіив па чеспих і добрих мешканців
краю. Тому то й учителі пародіи не мешпе в проводирі
народу, Не входжу и то, як далеко йіх вплив у товиі
парода еягае, але скажу лише то, іцо вплив учителів
на народ не в такий малий, як то еобі дехто думае.
Я знаю приміри, що де щобудг. зробплося для
. народу, як заложеие читальні, паси пожичковоі, шпіхліра
громадского, або вибудованс школи, моиівства, або цер-
кви, то не обііінілося без вплшіу учителя, хоть на впі
призпасся ту замопадлпвіеть лише кому іншому. Знаю і
такі приміри, що коли учитель иароднпй иідиіс у грома-
ді яку добру гадку, то від „проводирів народа" згапено
тоту гадку, з тоі простоі причини, що вона від учителя
впишла. От вовчковецкі читальники не видержали, а
таки подали до прплюдноі відомости такий примір. То-
му то побіч отців духовних належитъ і учителів наро-
дішх уважати за другпй головнии чіппіик інтелігенціі,
без котрого проевіта і поетуп нашого занедбаиого люду
зовсім обійтпея пе може.
Сігравді, завдача учителів народних дуже важна
і велика. Тож цікаве буде іірпднвитися, з відки вербуе-
ея стаи учительскій! і чп вступаютъ до него учителі
цілком прпготовлеігі і чн понимаютъ свою велику і важиу
завдачу Вже з горп можна сказати, що таких еще дуже
маленько, а хоть якпй і відважптьея на сміліівііішпй
крок, то під разу загородятъ ему дорогу і тогдп: .сиди
тихо і не ршіайся".
Звідкп ж і як стаи учительский вербуйся'? Запои
ИІКІ.ІЫШІІ з 1873 р. перевів богато учителів ..етароі да-
ти” на ішішп етат, хоть иібц за зложемем жадапоі ква-
ічікаціі. Були то по ііаіібілышй части дики або шісарі
л
громадекі. котрі не Мали понята о правдпвпх вимогах
учителя неродного. Залежами вопи від проводирів паро-
да, котрші мусіли придобрюватпея, але не здібноетями
учительскими.
Тих е і тепер еще значне число. Другпй вербунок
учителів народних, то е студентп середних іпкіл, котрі
або не мали здібности до далыиоі науки або чпмсь про-
вшшлися в школі; за що йіх і вигнали. Ті звнчайно
без испитів і лише тимчасово займають посади учитель-
екі, хоть для браку укваліфікованих епдять на посадах
но кілька і кілкаиацять літ. Инші учителі вербуются в
студентів, котрі ідуть в гімназіі або зі школи реальноі
до учительскоі семінаріі. То найбіднійші молодці, котрі-
для стипендіі і для скорою дослуженяся якого такого
удержана, вступають до заводу учительскою, і з нпх
звнчайно найздібнійіпі учителі. в також і такі учителі,
що укінчивши четвергу класу школи народноі, ідуть на
курс приготовляючий і кінчать еемінарію. Власти
нікільні переконапі, що той вербунок е найвідповідній-
пгій і що такі учителі найлішні.
- До стану учительскою вступають також і вислу-
жені вояки і складають испити або ідуть до семінаріі.
На учительки ідуть також дівчата і то лито доньки бі-
дних родічів, а если дскотра із висшоі всрстви виучитьея
па учительку, то лише тому, іцоби діетати найліпшу по-
саду в столпці краю або в білыпім міеті. На конецъ
вступають еще до стану учительскою і ті ученики шкіл
середних, котрі перерахувалися на евоіх вдібностях до
висших шкіл, то е ті, то не вдали матури. Ало таких
дуже мало, бо воии скорше удаються на практику до
почти, телеграфу або до служби при залзних дорогах, де
доелугуються більшоі платні. Про учителів, котрі слу-
хали філософіі, тут не говорю, бо воии ііс ідуть на по-
саду на село, але лиіпаються при школах в великих
міетах, на посадах при школах . вправ, виділових, учи-
тсльских семіпаріях, або ідуть на інспекторів шкільних.
Тепер же погляньмо, як кождий в тих учителів
ріжного вербупку евій завід білыпе менше понимае і як
в НІИ еобі поступай. Дуже пе однако. I так тоті, що пе-
решили з передетатових часів, — благоденствуютъ, бо
іііколи не падіялися допняти так високоі нлатні і до-
служитпся квінквеній; але праця йіх мало приносить хі-
сна для просвіти народу, (бо з порожною мішка трудно
що нисппати). Від учителів нскваліфікованих із студен-
тів также мало чого сподіватися можна для просвіти на-
роду, бо вони лише тимчасово учителями і думаютъ
обрати еобі ііпниіі завід, тому не складаючи ислиту, не
в еплі відповіети свому званю. Тоті учителі, що вступи-
ли в ссредшіх іпкіл до семінаріі учпте.тьскоі і зложили
пепит зрілостп і квалІФІкацпііний — тоті пайвідпові-
дніііші для заводу учптсльского. і если менше маютъ
иерешкодп в громаді, то беруться до просвіти пароду
практично. Але в жалем приходиться зазначптп, що мі-
сцевостей без таких нерешкод е дуже мало. Тому учп-
іе.іі часто навіть не беруться тоті трудности иереборю-
і ватп, упадаютъ на духу і ограничують свою діяльніеть
 лише на науку дітей г, школі. котра також при роз.ш-
: чішх перешкодах не розвпвасея і не ноетітіас так, як
। бп повинна.
і О учптельках хнба то сказати можна, що звикде
79
займають посади лише так довго, иски не лучиться же-
нпх, бо мало котра в них зрікаеся думки вийтп за-муж.
О перешкодах, котрі сппняють діяльність учителів
в пцосвіті нашого простолюду, скажу дещо інишм разом.
В.
народа, як то й тепер іще голосятъ деякі маловіідющі
патріота, а на висороть одни тілько й може спасти тай
двигнутп наш народ.
Піеля спх уваг міетпмо падіелаяу нам доппсь.
ВЕЧЕРОК У СНЯТИНСКШ ЧИТАЛЬНІ
В ПАМЯТЬ ВОЛОДИМИРА БАРВІНС-
КОГО.
Від р едакц іі.
Пошщасмо сю допись на знак. як дивляться на
руску іеторію напіі письменнійші люде на провінціі. Що
ж до В. Барвінского, то ми его цінпмо на тілько, на
кілько він справді ваелужився для нашого иростонаро-
дя чи для руско-украйіискоі справи вагалом. Се варто
колись докладно ровібрати піеля того, що В. Б. писав і
що діяв. Тоді вийшло би й те, в чіы ми в ним годимося, а
в чім ні. Тепер скажсмо тілько, що В. Барвіисісий дбав
далеко не виключно про справу наших робітних людей
(Діе гпЙіетвсЪе Аг1>еіісгйгщс, як сказавби Німець,) —- він
се.і справи навіть не розумів і кавав, що еі у пас нема
тай не повинно бути. В. Барвінский білыпе працював для
рускоі іителігенціі і йіпов до того, щоби не то скріпити
теперішні рускі „висші“ стани, а й виробити иові —
богатирскі (бурзкуазійиі, каиіталіетичні,) що завше й
скрівь були ворогами робітних людей; коли тнмчаеом ми
іідемо до того, щоби всі люде навіть з теперішних
висших стапівпа Руси-Укр аійні вповні по-
святили ся і итер есам наших р обітлих людей
(через те, що йіх працею живутъ і просвічуються,) а на
далі, щоби добро в усякоі просвіти та всяко-
го но ступу спивало ие па иоодиноких людей
та па по один окі стани (котрі би те тілько для есбс
використували,) а на всіх людей, на все поспіль-
ство; щоби всі однако Мали спосіб, як майбіль-
ше для себе запр ацювати і як найвисше ро з-
витися. Се ж, по нашому, може бути аж тоді, коли
робітні люде нс будуть мусіли, як тепер, найбілыпе роз-
биватися за матеріялом до праці хліборобскоі чи ре-
міепицкоі, чи то, по вчеиому, за продукційпими серсдства-
ми, а матимуть до них доступ, кожда людипа однако; а
ее зпов може бути аж тоді, коли реміело й хліборобство
будуть устроені по товариски. по громад ски. Тим
то ми завше натискали і будемо натискати нс тілько на
тс, щоби у нас ваводилися громадскіпросв ітпі й
запомогові слі.тки, як громадскі читальні,
гр омадекі каси позичкові, громадскі шпих.чірі, в
чім годиться з нами й народовці і москальофіли,) а ще
дужче натискатимемо на те,щоби у нас заводи.іисягро-
мадскі читоварнскі господарскі спілки,
реміенпцкі і хліборобекі, котрі бп загорталп по змозі
всіх людей в селі чи де і для всіх приносило корнетъ.
От сим мп головно іі ріжішмося від В. Барвінского, ко-
трпіі ис годився в сій справі навіть на богато такого.
па що вже тепер годиться власне всі рускі патріота. Ми і
ж певніеінькі, що колись така всі евітлі та щирі Руеппи !
згодяться й на такпіі господарский лад, якого Сажаемо ,
ми тпм білыпе. що віп ие то що не протпвішй руско- ;
украйінскій справі, чп то інтсресам руско-украйіпского
Вокальнпй вечерок в честь Вол. Барвінского,
устроений „Руского міщанскою читальнею* в Снятині 16
лютого 1890, відбувся добре. Вечерок відкрив д. Я. Р.
В. ось-такою короткою бесідою:
„Здорові були, панове громадо!“
„Уже давно, як учені шшіуть про Русь і наш
руский нарід. Сели би котрий з нас все те прочитав,
що учені пишутъ від самого початку про нашу стару
іеторію, здавалобися нам, що нам вічно судиться гірка
доля. I справді, жадна земля не дізнала тілько гіркоі
долі, як руска. Коли панували рускі княві над наглою
землею, то мешкали у великих міетах, як Кіев, Новго-
род і інші. Як жили кпязі в згоді, то був і народови
гаразд, хоть було треба боронитися 8 усіх сторін. Коли
зачалися невгодп межи князями — завелося на нашій
Руси нещаетя: не переставали курити димом наші села
та міета. Найбілыпе нас нищили ті дикі орди татарскі;
вони то спалили міето Кіев і Галич, забирали також
людей и неволю. Пад Русинами панували ще Литва і
ІІолыца, грабив також Турок. Дуже много людей перей-
шло на ініпу віру, ню один мужик тримався при своіх
звичаях і боронив твердо свою святу Русь. Борбу сю
підняли украйіпскі козаки, що паче ті орли чорнокриль-
ці, вилітали з Січи-Запорожя і клали своі голови за во-
лю Руси-Украйіпи. Вправді нині уже інші часи, тихі, не
потрібію боронитися шаблею, але за то треба боронити-
ся наукою, иросвітою. Доки наш бідний мужик пе про-
світиться, доти не буде мая у іішіих народів пошанованя.
То на тім иолі уже нимало голов пелягло лицарсков смер-
тей. Вопи то працювали за народну волю, визволяючи
Русь з неволі темнота. Вони то часто забували про
своі вигоди, а навіть і здорова і клали жите свое за
нарід. I нимало тих народних трудолюбців руских ско-
сила безпощадна смерть своею косою, послѣдними літами,
а вже поросла нова могпла, що скрила в своім лоні бл.
п. Володимпра Барвінского. Саме тепер припадаютъ 7-мі
роковини смерти сего главного кермаиича, що діле свое
жите працював для добра народу руского. То ж для того,
братя, повиптшсьмо его помянути днесь не влим, тихим
словом“.
Дальше бееідник прочитав жите і діяльиісь В.
Барвінского. Хор, під управою -Хвана Гоева і сим разом
не повстадався, длятого муеів такі своі продукціі, як
„Була раз блоха", па жадане публики повторити. Рівно
ж удачно виляла декламація М. Марпшна „Ие загинем*
і Кар ІІІевчук ,,Хора“, а вже декламація молодого хлоп-
ца Ковулькевпча „Довбуш* віікликала пеумовкаючі
отески. Тілько ирцкро пам було, банити міеця порожні:
публика з околицъ не явплася, ие знатп, з якоі причини
-— чп длятого. шо рік голодшш ’? Ні, але длятого, що ще
публики також було
повинні мати більше
Свій,
спить епом блажешіим. Місцевоі
мало, навіть міщаи. що чейже
охота до науки, аніж до гуляпя.
80
По любві
(ОПОЕІДАНб КОНОКРАДА.)
VI.
Пішов я, у бровар в Янові нанявсь,
Живу, заробляю рік, другий, —
3 гадаю про Файгу, згадаю дитя,
Ніт-віт, тай заплачу із туги.
„Женись—каже батько.—Женився б—кажу,—
Та от що шукать не спосібно".
— „Ни, що там шукать! Я тобі сам найду!
Тобі лиш одного потрібно:
„Щоб мала кус грошей, щоб проста була,
Сільска, до роботи придатка
— „Ні, — мовлю, — досить міні простих уже!
Най куля побе йіх гарматна!“
Говорю вітцеви: „Лишіть ви мене,
Най сам я собі потукаю!"
I став я по троха сяк так між людьми
Питати, і все помічаю
А близько тут Еттінгер мас село.
Жид дуже-ж то вчений, богатий.
Тепер віи у Львові за рабіпа став,
Тай то за сам гонор, без плати.
Прочув я: жидівочка в него жие,
У наймичках-ді, молодиця,
Чи розвідка, хлопчик у неі трех літ,
в й гроші й одежа... Вертиться
Усе моя думка круг неі. Сю взять!
Розумиа чеиь, чесного стану, —
Бо вже ж в такий дім яку будь не візьмуть.
Ануко піду та погляну !
Пішов я так. в шабаш. До кухні зайшов,
Гляжу: по міщанськи убрана,
А гарна, жива молодиця така...
„Ви мевно — дитас — до пана?"
— „Ні,—мовлю. — Я чув, ту живе Лібе Зіс“.
„На що вам вона ?“ (Спаленіла!)
— „Я чув, вона тее то... зам.ѵж би йій“...
Вона тілько глип, тай присіла,
Немов там огонь під кітлом поправля.
— „Мене — мовлю — брат посилае,
Такий і такий, і господар, гендляр"...
„Він може богачки піукас?"
— „Ні, — мовлю, — а чув він, що мае вона
Три сотки готовими грішми,
Що розвідка, хлопчик у неі трех літ...
Не знаю, чи так се, повіж ми!" —
„І.'так і не так. Хлопецъ правда що е,
”А грошей трех сот я не маю.
Но маю одеясу... одежі досить"...
— „Щож, добре й тото!" — повідаю.
Поглянула пильно на мене. „А ось
Міні щось здаеся — сказала, —
Що в вас нема брата. Ви сам е той брат“...
Ну, бачите, хитра — вгадала!
— „А як би так мере, — кажу я, — то що ?"
„Та щож — каже, — я за вас піду.
Ви бачиться, добрий“... Се зговір наш був.
Просидів я там до обіду.
Поглянув, як робить, пойів, що варить —
Все чисто і гарпо аж мило.
Пішов я, вітцеви кажу: так і так.
„Щож — каже, — щасти-біг на діло !
Та тілько я все б таки радив тобі
Простенькоі де пошукати.
Така практиковала баба — го, го !
То можна біду напитати".
Немов батогом мене цвігпули ті
Слова, — та мовчу, лиш в утробі
Мов щось повернулось. Три міеяці я
Не дав йій ні віети о собі.
Надумавсь. Пішов. Застаю йі, як раз
Панам подавала печене.
„О, гості рідкі! Я гадала, іцо ті
Вже гості забули про мене!"...
VII.
Побрались ми. Батько мій каже: „Ходіть
До мене!" Ба, чую я віети,
Що в Крехові він третій раз оженивсь
I хоче на грунті осісти.
81
Смішна була річ: се для мене старий
Почав був шукати селянки,
Аж на тобі! чисто старий одурів,
Тай бух, сам опутався тамки.
Я з батьком від маленьку в купі не жив,
Міркую: се що він іцедриться ?
Та швидко поняв я, що він лиш бажа'в
Із нашоі праці розжиться.
Прийшли ми до Крехова. Зараз я три
Корови кунив, сіножати
Наняв, — загадали ми, бач, молоком
Із батьком насігів торгувати..
Орудуе батько мій тим молоком,
Я знов баришництвом занявся,
I добре пііпло нам. Та швидко весь крам
До тла із за баб і розпався.
Моя розумнійша і старша була
Від мачихи, — та знов уперта,
Горда. I пішла проміж ними війна
Щоденна, невпинна, зажерта.
Жінки, бач, все дома, йіх діло хатне,
То йіх і найменша дурниця
Дразнить і доводить до лютости гнетъ,
Тай нуже свариться, ганьбиться.
Прийдемо бувало з торгу, а вони
Кричать і цокочутъ і плачутъ.
Содома! Лиш плюнеш і з хати біжиш,
Най йіх твоі'очи не бачуть.
Та далі не зміг я терпіти: мов міль
Гризс мепе жінка : „ Ой пробі,
Не можу тут жить! Забираймося геть!
Там в мене е стрик в Любачові.
„Там наші богато, там можна держать
Худобу, там добріі люде,
Там тані хати і там тана земля, —
Побачиш, там добре нам буде!“
ѴШ.
Пішли ми в погану годину. Гай, гай,
1 паші нема, і не тані
Хати, а землі й не докулишся, — ни,
А люде, то й дуже погані.
Стрик жінки моеі був також гендляр,
А. все гендлював баранами.
„Продай — мот — корови, а гроші міні
Давай, буде спілка між нами!“
— „Що спілка, — кажу, — коли я ані в з.ѵб
Гешефту сього не капую?" —
„Дурний ти ! Сиди та процснти бери,
Та тілько дивись — я торгую “.
I
Полакомивсь я на проценти, продав
Корови, дав грошей три сотки,
Собі ж на свій гендель лиш сотку лишив...
Гай, гай, ти мій Боже солодкий!
Пів року пройшло, грошенята моі
С процентами к бісу пропали —
Все стрик пропустив. Усіх нас з ним ураз
Із хати в запшйок прогнали.
Прийшлося нам круто — і я став крутить...
Почав по торгах відновляти
Знайомства з людьми, що до тестя колись
В ночи приходили гуляти.
До коників з малку охочий я був,
До них то я й кинувсь з розналом.
Та що, не богато прийшлося гулять —
Я шкидко спізнавсь з криміналом...
IX.
Так Гершоп, старий конокрад, говорив —
I стих. Уже сумерки темні,
Немов каламутна вода залили
Вонючіі казні тюремні.
А ми, слухачі мимовільні его,
На прічах лиш кулились тихо:
У всякого свойого лиха досить, —
Що нам конокрадове лихо !
I чув я: ще довго він важко зітхав
I з оку на бік обертався,
I кашлав, стогнав, кости битіі тер, —
А далі я трохи здрімався.
По хвили проснувся я. В казни михтів
Промінчик від лямпи з надвору, —
На прічі понурившись Гершон сидів,
Він спати не міг в таку пору.
82
Тихенько, мов чміль той старий у траві,
Преніи собі ІІІСНІО ЖИДІВСЬКУ.
Конецъ еі долго не дав міні спать,
Крутивсь мов оса в моім мізку.
„Гей посадив я винний сад,
Зацвив сад не на жарти;
Програв, програв я свій вік молодий,
Як той карточник в карта.
„Гей посадив я винний сад,
Побили сад морози;
Програв. програв я свій вік молодий,
Мене обляли сльози.
„Карточник грае й надіесь
Па вигране мізерне;
Пропав задаром мій вік молодий,
I більше вже не верне
21 — 28 серпиа 1889.
Іван франка.
Святий вечір в Грибовичах під/
Львовой.
Смерклося. Впоралиея зі странами жінки,
одарили хату, прибрали. Долівка застелена па-
хучим сіном, трами обвішані красившій голу-
бами, позатикані квітами папіровими. Тихо,
хоч мак сій. Тілько „лампадка" зелена горитъ
перед образами і тусклим світлом освічуе ха-
ту. Всі сидятъ мовчки, дожидаютъ перпюі зір-
ки на небі. От і вмазалась печайно, врадувала
світ, засияла. За нею по всіх хатах заблимали
свічки, замеркотіли каганці. Довгою пасмугою
стелиться світло крізь малі віконця, щирими
брилянтами полискуеся сніг. В тім відчинятоть-
ся двері. До хати входить з надвору господар,
впроваджхе за собою вола, а там корову
і коня та дае кождому по кавалкови хлі-
ба з сільлю. Се на ту памятку, що і при
народженім Ісусі була теж товарина. Завівши
товарину до хліва, вносить господар до хати
„дідуха" і ставить его в кутіпід образами. На
дідуха. берутъ звичайно перпшй сиіп озимого
жита, що его забираютъ з поля зараз з полу-
дня і переховують до Різдва. На новий рік
кличе господар хлопців, іцо „ходятъ за щудра-
ками" і каже йім вибити сто кіянками па хаті.
Солому обертае на перенесла і обвязуе ними
деревину, а зерно засівае. 3 того озимого жи-
та мае вродитись яриця. Сіно з долівки палятъ
трстого дня свят по садах, щоби не дісталося
на поле. Ипакшс завелибися з него „дідухи".
Поставивши дідуха, застелюе господар скриню
сіном, а по сіні обрусом. На тому сіні садятъ
иізнійпіс кури. На місци, де мае стояти миска,
сипле газдиня жміику пшсниці, та зіркатого
маку і ставить кілька головок чіснику. Пше-
ницю збирають по святах, мелютъ На жорнах,
та замішують тісто, котрим пишутъ перед
Йорданом по всіх дверох хрестики проти не-
чистого. Хрестики ті потім зішкробують і шоть
з водою на вроки, а маком зіркатим обеипу-
ють жінки на Юра корови, щоби чарівииці
приступу не мали. А то вперід, кяжуть, йім
приступить до корови, мусить визбирати той
мак, що до одного зернити. Чісник кладутъ по
то, щоби миііала хату всяка слабість. По стар-
піипі засідае родина доокола скрипі аж по „глу-
хий кут“ — батько на покуті. Промазавши
„Отче папі,“ дивиться кождий позад себе на
стіку і примічае. Як що е тамечки его тінь,
то добре, а ні — так погано; не дочекати ому
вже Другого вечера святого. Тут і починаеся
гоміп. Мати подае на скриню склянку „паленоі"
і так довго кружляе келшнок з рук до рук, до-
ки не обійде всіх додного. По кілька капель
виливае кождий на долівку, себ-то для домо-
виків, і закусуе пампухом, або питльованою
паляницею. За тим сідають вечеряти.
Страв бувае двапайцять по числу апо-
лів, а починаютъ капустою з пільним горохом,
заправленою губами, олійом і цибулею. По ка-
пусті, котроі ніколи не вийідають до чиста,
подаютъ гол.ѵбці з крун гречаних, а там ідуть
пироги, то з вурдою, то зі сливками медом
мащені, то знову з бульби, або напусти. За
пирогами йідять смажені, мукою підпалговані
гриби, за грибами пшсницю. Першу ложку
пшсниці сіе господар по стели, а всі другі
ловлять на руки зерна. Кілько зерен хто зло-
вить, тілько кіи ему в жнива нажати. Вечеру
кіпчать рибою, пампухами та сушенем, котре
варячи накривають клочем. 3 того і поговірка
иішла, що ніби то жид-кравець забавився па
святий вечір в селі і дали нму, як кождому,
вечеряти. Так він ото найівшися і каже: „Ну,
господинейко, всьо, що варилисте, том йів і
добре, но клоче варилисте, а міні не дали."
83 —
Ледви скінчать вечеряти, як вже від вікном
озиваються колядники. От тут у хаті дівчипа
красна, хлоіщі тямлять се добре, і найперше
туди завертають. Тихцем підберуться під ві-
кно і заведутъ такоі, аж відлуски підуть : -
Там Гандзунейка іииеницю жьила на межи,
Доіиад:
Ой там на межи перепілойка, ни каже.
При кінци кождоі подібноі колядки він-
шують сніваючи:
„На здорове ті, гречная панно, красна Ган-
дзунейко!
Дай же ті, Боже, чого си жьидаеш!
Жьидаю я си в дім — здоровейка, на двір
щіетвйка,
На худобоньку й на челядонйку.
Віншую тіу красна Гапдзунейко, з кольидою “
Скінчать одноі, другоі починаютъ :
Там в саду, в саду отойть яблонька, зелена;
Докмд:
Зелена яблонька червені ябка зродила.
За тою починаютъ:
Там Марисейка волойки пасла в ялині;
Доклад:
Ой там в ялині при зелепейкій дубині.
От так. колядуютъ дівчатам хлоіщі. Хлоп-
цям дівчата знов так:
Йпіов Івасейко через ліеочок;
Доклад:
Не сам я.
Або:
Йшов Івасейко рано косити;
Доклад;
Бреніла коса коло покоса з росою.
Так співають собі молодята. Для госпо-
дарів у них коляда осібна:
Чий то ми илужок найраньше вийшов?
Доклад:
Радуй сі земле, син сі нам божий народив.
В заплату виносять колядникам по пару
нових, а ні то в хаті ,,чьистують“. По колядни-
ках приходятъ хлоіщі з козою, за ними з вер-
тепом вже рідше, хиба захожі Довго протя-
гаося забава в ніч. Старші то балакаютъ, то
колядуютъ, а діти перекочуються по сіні
„квокаючи" пока не заснуть, одно під лавою
друге під ліжком, або де. Далі і старі лягаютъ.
Страви, як стояли па скрини, так йіх і лиша-
ютъ при горіючій лампадці на ніч для „Обіжі.“
Як би не лишити, вона, кажутъ, дусити
будо сплячого.
— Що се таке Обіжа?—питаю я одного
старшого чоловіка.
— А Гоепод еі евъитий знае ! — відказуе
— Та як то ? Ат же-ж, кажете, дусила
вас-ні ?
— Та дусила — два рази дусила. Таке
іцось, каже, мале, як кіт, а чорнс. Всадиться
тобі камінсм на груди, так що й пальцем не
зведеш, язпком не новернепі. Ще й дивиться
тобі ув очи, кліяте, а зайіхавби межи сліпе —
так годі. Подуситъ, подусить тай щсзнс, но-
гане! От така то Обіжа! — Як велично не
обходятъ святий вечір, а щедрий вечір перед
Иордапем ще величнійше. Заки ще смеркнеся,
обходитъ господар зі свяченою водою обійсте
і скрізь кропить. При тім обході несе під нахою
бохоне хліба, а кавалок вломить і йіеть. Що
лишиться свяченоі води, на тім розміпіуе спі-
мнену вже іппсницю і пише тим тіетом хрести.
До останка, тіета доміпгуе ще муки, нече пала-
нички і обділюе нею товарину. Піеля того ро-
бить хрестики з соломи і затикае скрізь, де
йпо може Вечеря бувае часом щс бучнійша, як
на Різдво. Підчас вечері вибігаютъ дівчата на
двір калатати ложками. Де подібне калатане
обізвеся, з того боку вижидати йім суджепого.
По вечері, як і підчас вечері, ходятъ хлоіщі
щідрувати:
В господарейка на подвірейку
Кирпичейка цимбрована;
В ній вода студена;
Там пресвята, Діва Христа купала;
Доклад -
Йорданъ вода студеная і т. д
Або:
Йіпла Марисейка рано по воду;
Доклад
На Дунай — море Марисю з гори і т. д.
А там знову співаіоть дівчата Івасеви:
Пас Івасейко вороного коньи;
Доклад: Там на траві, на мзфаві.
Коньи пасучи льиг і заснувши;
Прилетіло до него три зазулейки.
бдна му сіла тай в головойках,
Друга му сіла тай ув ножейках,
Трета му сіла против сердейка.
Та в головойках — его сестройка,
Та ув ножейках — его матінойка,
Против сердейка — его ммлейка.
Виломала калинойку,
Вдарила го но личейку;
'В4 — ’
Ня здоровъ ті, грсчвип :1васеййу1- а.-	• .-
Доішід ’	’ / -
3. інтц<да,-з-Маткою, з дім-чслядком», .."-
-. 3 діищелядкрю. та’ .а.худібкоіо	-  .	]
Зтіап^'. е тайож,'щедраигиро ремеза:	і
/  ' Ой/ рслдас/рёмрзрцку;/ии\ст^)Е( даііц,ада лсдойіу |
.. .а Тай;вадйрЗДй;за золотою, А.д-  .; ;.'.;. ...а.і
Доклад: Де зг.івзвони, даісьиці. сходи і т д.|
/а/а/а Ішпа: '/ 'да'•: :	.'  • ;'а.а>а'Аа// а/'/ А|
На річейці на йбрдалскііі Нордапь воду іш- /а!
..	'.•	лйвае, і
! •.• і і I іу ыі.швш;. юі'і'іі !'о;га;і сіша куп.іі-, і
Дбклад: ІЦедрг.іі вечір, /святийвечір. :
На ёамім кііпщ спінають звнчайно: ’//../
Ііпіоіі місыічсйко но під небеса
>А’,Ж?^йдд'Дэ^ёДХ^	: Йлааа-КЙ
за ним за шш темпа темнопька.
Темпа темяопыда «го ссетронінія:/
Ой ііе стій в ту;;і ясннй шсьичейку,' :
Бода ті ііи маю кода годитойкіц А
Бо я <: поссл від Господа Бога,
Від Господа Бога до гоеііодарі
--. Щоби мн були етолн тнеовіі, /-.,. .'•'
'Схода тнеовіі, обруси:, ліпні.’  .•• м-А-Аі-а а-
Обруси ЛІПНІ І ХЛІб ШІІ'.ЯНПІПІНЙ,
• :Хліб тщіектпйій, талір оріховнй, .	.. /а-.-
Талір оріховнй, миски Файфуркові,-
Миекв ФайФуркові, нозкпки мосьопдзові,
Ножики мосьопдзові, Л.ИЖКН ЦІНОВІ,-.
.А лижсйки ерібнейкіі,
А відельці .волотейкіі.
Будутъ куоойіж в т-ри рядойки :
В першім рядовку зелено вино, :
В другім рядоіі і.у тпенищне ііиво, 	- - 
В третій рядовку ебирдок медрк. ; А
Зелено вино для.Господа Бога,.
' ІІпісвпшне пиво.для -.Суса Христа,.
СолодОк мёдок. для. Пречйстоі а - - а.;- а-
Сами звони зазвонили’	а /
Салю, еі церков розтворила,.
Сами. еі. люде 'посходили,
Сами еі книги рбзтвррилн,	аа.а а../
Сами еі евічки .заевітили, .:	.. а'/ :„/.
Сада Тоенодойко службойку прави, :	•.•?"
А.коло ньото ангеда йогоі
 Вінівую . вам зі лцідрокі. ’	. . . .	-
1 таки кажутъ яюдё, що тоі почн . ісус
:. приходить.,на вечеру.  -Тому то.. й датпають па
скрвни всьо в...дужё вёлпйм порядку; а крім
лампадки  горитъ.Аціау. віч счвічка,  Не..так, йк
для Обіжі за-нро? навасч^ Що ;Д9 колядок і,
іцщірівбк, то ріжияться; вони по сщппі,
тількп нутбіб; Значіня -йіх пе знаютъ рцъом
• Сншав В ІЦ
:.' а- а 	та нрил Аіёма^ \? а а а
: Недавно щггалп дай в гДѣд1>‘;. (ч, ’35) ду-
же горячо панисан.ѵ доіщсі. о.’ Негребещіогб з
Заліся про т<\ ііу- для паііі(іічу.нух0і'.еііс.'і і;а копч<а
вотрібію свокі чйеоігисі, котра би заіімалаея елра-
вами духрпсвс'гва, бо, як каже: доішсувателі,, .
„брак нам кезалежногр, сирачам церкви і стану
пашого (т. <:,:духоііен<тііа) іиі кліоч но: иосвяче-
иоі-о органу, в: котрім одночили (т. о. однали)
бн ся наіпі «или, де пружодно. п належитими
зтл’ядадаи:, рбзбмрали:бн ся нричшіи духових
наших рай, де- безоглядно щпро вусказл-вази би
ся ідёалй, які в серці наііпм: носимо, і :вказувада
бн ся дороги, котрвмн нам до них ирямУнати“.
Автор раді'ті. для..-.того.. Заложити місячну. га^:.
з.ету да я.кім .міеті'ііа. ировінцп - раз для того,.
ніо там буг/бв др.ѵк дсііісіяніш, іі іфі/ічік і: д.'ія
того, іцо редакція да о бу.чаби :ііільнійша ; від
натиску з. гори, г від- консисторій' л іеііискрігіві.’
Вдартлву. редакцію .тоі. часогшсГ повинен стапо-
ввти невсликий але Дібраніпі крут з ломі-.к Ду-.
ховепетва, з ..таких людей, ;Ещо -схотять.. труди-
тися. і. дали. докази -йёзалежноети від боязни та
впливів і що готові для :сщ?ав. церкви нагаоі...
здолщти. і звачпі иаиеред даіертви матеріяльні“.
Часонись та не: займалабкея; / друцоваием про- '
повідей ані віетей про нові нарафіі тауйосади
духог.ш і -йіх'. <)беадяіу.ван(;.р.,дй цілеіо буде ет<.- .
яти да Вторбтаі сватоі наіиоі церкви ;д бороннА
ти гідностн сі духовенствана котре, :мов би,
то, синліоться да.ріжіщх боків „бруталі.пі та. не-
оправдані нацастиЛ
Не ыожпа заперечити, що дошіеъ та го-.
ряча і іцира, — одна тілько хиба, що вона
д л же /н ея сна. Чого властадс) хоче о. Ііе.грс-
бендий ? 3 усего видно; що хоче. внтворитв з.
нашого  нопівсч’ва . о с іб ний с/ган, котрий би
гуртом і однодушііо „дбав о своі івч'ереси,
розширіовав круг свого діланя, бброппвея Гне-
ред напрром друглх^ Які були бн ті ,,своі“
інтереситого згуртовавого попівстаа, перед чиім
палорсм іюпо ма.щбн боронитися і г, яких на-
іірамах розкінртоваті: свою ' діяльніеть, сего
автор-не/говорить. Може.'/дууіае, що' /се', кождий/
/без/того розузгіе, але в такім ,р азі даже/./ ме-
литься. :Ми на нр. зовеім того пе можсмо .розу-
міти. Ми знаемо з історіі, : що д-у х ове петв о
.паще тілько тоді бувало живою і
ётір:ав д-і пожиточною мАктм-пою' ЦтійіОгог
парода. коли не мало - піяких своіх уйт/
•іг'ёр.е'ечв, ' іі’ё / -діі д-о с ібнібв іі .то-' се бе
від :н ар ода, а дір ацювало для народа’
д б а.лб о о го. інт ер е с и о?. Кт о - осв і ту. і ігаѵ
/цІОНЩ Л ЬНІ СТЬ. /		...
Так було в.часп братств церковшіх в
Іб-тім і 17-тім .(ііці, тіііР бувалі' іі дсякк.х хвн-
/ лях.д шзігійщё, щ. такім пост.ѵиуваніо велика
заслуга ТіІанікевпча. ІІаумовичц/,/ Ліобрипского
іініцих поищ та, - / пародолюбців. А з другого
боку мп знаемо також. щег Двое і есюди. де і
кода. духовенство відділидосягвід народа, поча-
ло дбати внкліочію о своі інтёреси, почало -роз'1'
/ііщрюваіщ//спі^-:дівд)Вдай ^ііцдавдаа Ашіі;;: дичи/
котрі властиво до него не новинні належати,
там наступали даси великою .упадку, темно ти і
нужди. Взірцем такого духовенства, /зорйанізр/
.валого/для /обор/онц //свріх/ііэтерёсів/і/ддаенці-
рёіія свого пнлпву - Сзуіти. а яка з пих корнеть
для посту ну і розною . .,'ісдеі;ог(і і иаціогіально-.
го, про ее чсньже о. Негребецкнй: і /сам добро
зиае.	/--'/-/.//у/у//-//:/;::/- - \
А-;: Щ/о правда, о. ІІсгребецідаі вс сіім і по
гіёрший виётупаё •_: у-: пас -в ітакрі^-думкрю//;-що/
.нашому. духовенству', треба.: :гуртуватися:. в::б-'
сіб наі-й стаи, треба стояти, /- опорой///-против/
ёвіцкоі.інтё.іігенціі,. іе не.-,доцу скати-.еі : до-віі?шву.
., Ді мкитакі внеказувалп /вже :давнійіиё і „лібе-
ра лыіі ‘‘- евзщё/ищ.цш,/ як /о, 'Ганачкевич, і при-
.хіпьиикн латинства та безжейностн цоііів. ' як
о, Кобилявскіій/ От тпм то міг й знертаемо
уваг.' на доіінсь р. I !огр(“.бсіц:<>го, що' бачимо в
ііій . ,/вираз ііевноі. хоч на іцаете доси^ здассь,/:
пе даже іце. іаоіиіаіі ча.с'.гв накіого духовенства.
Нам здассь, іцо . люде, котрі .голосятъ тага дум-
. ки,; або не'обдумали' "йіх// добре і .пеу/знаютъ
гаразд, до чого вонп клопяться, або .коли об-
думаэнй зііають, то маю-.гі. на мсті зовеім ::пе
тё/ що голосятъ;/, т./е.: дррсім/1Щ. добро.//парода
ані не плекане яких побудь ідеалів націоналъ-:
ішх. Бо поміркуймо ті.іькіі, чим занималась/би
та пеза.іежна вопівска ча< опись, про яю ,і,у ма<;
о.Ііі'грі-бсцкиіі?	/	:
Гйізань і копкхрсів ііа ііараФІІ воиа б не
друютзала, бо на те /с часбііпеі: конепсторскі.
а тілько боронила би осібиих інтерееів і іде-
; яЩв,^крвеік^^//;Які / се /ті / осібйі /іісгёрсси:,
духовенства Йго" інтерееів сііономічііих боро-
нятъ устави красві й ді'ржавні, брронять ноеда ;
впбираві іі діёвйбпрані’ (епиекоип.) беровять
щнрочім. 'дуіке горячо йг ті евіцкі рускі • гязети,
які теік-.р маемо,/і то бороняіъ. можна сказати,
нераз дадаіиі гщнпіішне і розумнійміе, йіж іи-
терееів простого народу/, Вже хоч/бй "Длятогб,
що знашіа частг. духовенства сама дошісус до
тиі тазет^ та Й йначна ^іаётй 'йнёатслів похо-
дить з духовенства і зна<: ого . штересн лііппе.
.ніж іптереси хлоиекі. Зііащіть, тих інт.ёресів
осібло боронити нема потреби. ... ;
Але оборона ^ідеалів^ Яд;вятоіціві‘., ^чести?
і гідноети11 духовенства, ось в чім головна річ,
110/ думці о.: .Нй’ребі-цкого. Якіж. се ідеали та
святоіці ’? Чн вадш у р уско го священника:
МОЖУТЬ бутіі ііппі, відмінпі, ніж у всякогбр світ-
іекого, руского -чоловіка? Чи /вони не містяться
в лонятах загально го д о бра, сира ве-
даивости, братолюбія, оевіім і сво-
б о д. в ? А коли містмться,г то яппм правой р,
Негребецкнй ...говорить - о., о сі б пих ідеалах. і
святощах духовенства. ? (’міемо сказати, іцо 
таких ідсалів боронить і вся свіцка праса рус-.
ка, по мірі свого розуміпя.
Правда, до. таких ідсалів о. Негребецкнй
ііачі-іелюі; т'акоік і; і р у; алс /тут вііг іце гіріігс
-заиутуе.еяу.б.о: остерігас а тори, що .будуща
'.газета: духовна Ііе' '.повинна': „тнЕивати .: по.: стру-.
ях. ко.саіоцолітизму. .хо.ч би. й ,рсацщ'щото“і .Ви>
/дно, о. Нсі^ебецким/думау, що у Русинів якась'
і;і|іа осібна, націопалі.па і ніожна'.." :.тоі віри 'бо-..
ронити іякимись оёібпнм11,'. ч:історуеким11 ./дока-':
'зазій,/-.•;й^>в^й-'Шде.іц^гдаі:..^іта. //Думка :.с<у
по просту емшша, бо. /лохи будаіца . часош-ісь,
йаё. боронити, віри, т.-,- і-;, /мае  ::6утк те .о ".іго г-і-
/ч::М.:біо/-/.то/да<ч
с. послугу ваі'мея /тйким <;ампм оружём," як. і
-зшііі-чібго/рода/ насописі :у/всіх..ёсвічёііих. -йаро-'
дів. Ча.срппсь -таца мар, перед.собою/ до вибору
.дві. дороги т або- дорогу/п/рав о/вір ности /-у
чіі -то,цатоліщкоі. 'ів протеетщітекоі, чи право--
с.іавноі, але завсіі дн к о.-н су р-в ативіі о і, або:
дорогу віль.ід і д> м і; и і г,і лы: ого су д у
в і справах  релігііпщх.' т.; е/,. ' дорогу . взаімпогб
ііошаиовапя щёякмх -дум/ик -о// справах церкви, і
релігіі, -дорогу- / свобіднді розхіёвіі і ііостуііу.
Ініпкх доріг нема. / //
//. // / /Ненца річ, мп э. ці.іоі душі ’балщлп би,
щоб у нас повстала часоііись посвячсиа сира-
86
вам цсрковшш і рёлігійнйм. з такими свобі-1
дними ііровідними думками. .Нам здаеся, що I
часоиисі такоі у нае потрібио не для оборони •
дух€йв.енства: від йкнхоеь „ несправедлива і
нечеёних ііапастей'11. ііро котрі ми .якось доси
не давали. але для науки і розвою самого ду-
ховенства. кстре при тепёріпших порядках се-
мінарских та університецких (на виділі тесло-
гічнім) навіть понята не ш о тім, як. стоіть
щаУка діеДт.0 йже евіцка, а й теологічна на за-
ході (Евроци. Ми думаемо, що така часониеь,
не войовиича, а си окійно-н ау ков а була би
у нас величсзннм здобутком імснно через те,
що звязала би духовенство ще тіенініне з на-
родом, а заразом шднеслаби его ночуте вла-
сноі гідностн, розишрила би зрозумінс ідеалів
народних і загалыиьлюдских.
Жаль сказати, але нам здаеся. що на та-
ку часоипсь і на.-такий свобіднпй напрям в
щ науці теологічяій у нас зовсім не заноситься.
Примір католіщкрто духовенства, а особливо
найміцнійшого в йім гурту — взуітів, вііливае
заразливо і на наше духовенство, котре бачу-
чи силу, і богантво бзуітів, радобп и собіж
ділти до того самого, але забувае мри тім,
що взуіти сильні і богаті тілько через те, що,
кождий з щіх ссрцем і душою відрнваеся від'
свого народа і его народних та загально люд-
сских ідеалів, а посвячуеея цілком на -службу
евому. законови. В справах народних, так само
як і в сііравах релігійннх „не можна разом
служити і Богу і Мамоні", то значить, не мо-
жна разом служити і інтересам завалу нарой
’дногб і свого ѳсібного стану. Або Одно, або
друге!
Коли о, Негребецкіій думае в своій часо-
иисі гуртувати духовенство в осібний стаи і
і боройити інтересІБ того стану з ущербом інте-
.ресіз-.робучого люду чі евщкоі інтслігснціі, то
не розуміемо, для чого він назнваа ту часоипсь
нёзалежноіо і хоче бачнти еі свобідною від
впливів „з гори*1. Нам здаеся, що власне „з
гори“, від еішекоиіз, Еяноніків і т, і. вопа може нядіятися
.найбыыиоі шдпорц і похвали, бо тим достойипкам пла-
тно нанбыыпе ходить о розшпреив впляву церкви і від-
биваив веяких на цеі няпадів, а навіть наіпцщшшгоі і
иайчееиіишоі критики. Кодпж о. Нсчребецкий щ сам ба<
жае критики, то ми знов не. розуміемо, де він між на-
іпнм духовеиетиом найде таких героів, таких богачіп, іцо
. хотілпби виетушіти до /бороіьби зі зверхішзш илаитями
перковвимв, жертвуватн в тій боротьбі сее свое добро,
суиокій і будущдну, 1 то без иаіімоииий падіі на яку по-
будь нобіду, Хібаж о, Не.гребеикий не знае, що інші
й /свіци наші чзсошка, $отрі так головно говорятъ
о своій незалежиости, ие еміють і кроком ступити на.
иерекір иайвисшпх дое.тойнишв церкви? Доетойшіки ті,
бачу'чй, що годавна інтелігёвтиа сила нашого народа все
таки ,щс. в духов еистій, лвд воно’ наіібілыпе вшшеув
і ч'нтав гавет і кпііжок, .ввили собі з того притоку до
держапя якоіеь цейзури навіть над виданяиг чисто свіц-
ейзпі. Всякому віт^ашо, котре би хогіло ширити думки
несхоікі з думками тих наших верховшіків. вонн йрозять
йлданвм куреддщ вабороняючоі. духовенству читати се
'видане, чінакічи, що така заборона кои не швпдшё, то
нізіііііше мусить підкоііати видане, бож духовенство одно
з таких. гфугс в іншпх чгричин иіддасті.ея тій заборопі
Від ЕІлі.каиадцячи літ, від коли наші ег.іцкі люде по-
чуди, що вони е: також сила в пароді і можуть, а навіть
повинні матнко всякій справі. свою, ніккм нсвакннену і
необрізапу думку, а також право і оббвявок висказу-
ватн ту думку прилюдно — від тоді вѵдсея у нае глуха,
але уперта бороті.ба між свіцкою кубліцнетшгою, а цер-
кбвйнші верховйнкадщ; Цілйй ряд мщнішішх.або езаб-
ших'„забброн із евятоюрскоі, ,гори еиадав па такі рі-
жнояастні виданя, як ,	, ІІішсду." ,,Науку“,
„Дійбну бібліотеку1', „Русскую. Правду11 і „Батьківіцппу.11
Заказн такі і цензурні наскоки святоюрских верховни-
ків йіі . еніцЕІ і незалежні виданя рускі цтаються чим
раз частіііші. Сего року ми мази два ярві примірн .та-
коі цензури. Перед різдвяннмн: свитами „Дѣда11 друку-
ладо; в. Фсііібтоні розвідку Ів. Франка';о наіпих кол'идах
церковнях. Митроиодит доелянув в бднім розділі тоі рбз-
ьідіиі ціггу жупу врёсів' і тіслав евого відпоручннка до
редакціі „Дѣда11, щоб вараз же перервала,.дадаше друко-
ваие тоі праці, а , ’як го, то щоб дала еі переробити
якому духовному і надтр написала, іцо все те, щр ‘бу.то
доси, иадруковано через иедогляд ,і редакція з тим не
годиться. В иротдвнім разі мнтрополит загрозпв редак-
ціі, що на наііблизіищ конснетори постараесь о ухвалегій
куреиди, котрою забо.цошіться священству пренумеру-
вати і читати ..Ді.ио". ЗаСкочепа такою рішучою і на-
глою, загрозою, редакція не знала, іцо й доити, Вйсдано.
до митрополита одного.по другім дарх наііиоважнійпшх
людей з иародного сторонніщтва, що.б вияенпли ему, що
так як він .хоче,, зробити не.можна і будаб• зовсім без-
хреёинб, борозды з ересями,вже, й такиішов(що’правда,
тих.ересів по за мурамп св. Юра. „ніхто й не. дотлянув!)
а дальни роз-дмп розправя зовсім невмнні, Мптрополит
ие хртів нідстушіти від свого, і редакціі мтіпйиг.іоеь епи-
іпітп в друку. готовии уже нуиер. і не видати его зовсім
одноі’о .дня (міецевпи передпдатшптам сказано, іцо нумер
сконФІсковаипн, а заміецевпм у „Дѣлѣ11 зовсім иічого яе
не сказано), а на другий день, колипемнмо поновлепих
поясненъ митроиолит таки не зідстуиа® від евого, редакція,
з тяжким ссрцем випуетша г світ докінчене статі; в котр.ій
пропущено цілпіі оден зовсім певпннші розділ. Та сама
іеторія ііовторилаея і з „Червоною „Русью*, котра почала,
була друкувата доеить цікаві записки помершого пра-
вославного архимандрита, а колись иольекого поветаиця,
основателя Звдртвихветаців, доктора ме,дицини іагітатора
та шгеатели Володнмпра Тердаикого. Мптроиолнт ііакаяав
— і редакція зіуеіла. перервати друковане тих заппсок.
87
тай ще іі не осмілилася сказати про се отперто своім |
чптателям, а тілько иромпмрпла, що _;і причпп неза- I
лежнпх від нае перерываемо друковаие зашісок".	I
Ли розказуемо се все з трох причпп. Раз для 1
того, що таку цензуру вшиваемо велпкнм злом, бо вона і
сиппяе евобідне внскавуг-анв думок навіть таких. против
котрих иічого не мае устава ані прокураторія, і етісшое
права іі заробіток людей, котрі зовсім не підлягають
еудовп ані власти церковпій: но други для того, що
злому сему, по иапііп думці, заноСігти можна не лро-
мовчуваивм та похилою покорою, а тілько голоеним і I
прилюдныя протестованем против явпого иадужптя (як
ее в своім часі вчишів пок. Барвінскші в „Правді* і 2, ще
давнііішс др. Пулюіі в „Лпсті без коверти", а недавно
д. Купчаико в „Русской Правді;2) а в кінці іі дли того,
щоб показати о. Пегребецкому, як мало може він мати
надіі на еотворсне справді незалежноі і крптичиоі чаео-
писі релігіііно-цорковиоі. „Бо коли з сирим деревом, як
мовляв Христос — таке діеся, то щож буде з сухим!2
То влачить: коли наші свіцкі, пезалежні газети мусать
коритися волі митрополита і бояться заходити 3 ним у
боротьбу, то іцож і говорити про газету релігійно-церко-
вну, котра против волі властей церковппх мабуть і од-
ного дня прожити не аможе. Добре б то иолетіти, як бп
крила були!
Івап Франко.
Просвіти в Тернопілыцині!
(Допись.)
В читальнях тепер заианував якиііеь рух: подавно
відкрили читальню в Петрикові, а вже мае коло 50
членів. 12. лютого були загальні вбори читальні в Кут-
ківцях, а 14. лютого вбори в Чистилові. Жаль, що по
читальнях насувае хтось чаеопиеі москяльофільскі, як
Русскую Правду, або зяов Посланника Борежанекого. *)
В самім Терноиолі спить читальня. Териопйп.скі гімна-
зіясти не мають в бібліотеці руских кіпіжок майже ні-
яких, бо іпспектор Левіцкий казав викинутц всю Библіо-
теку’ Дѣла, бо каже, що то нсморальпе для молодіжм,
не зважаючп, що иольекі книжки такого самого зміету
лишівшея в бібліотеці. Кромі того викииено і иного іи-
ших, а коли запитано профсеора руского язика: длячого?
то відповів : Возыпть на примір таке Тургенева „Воа
йгіеіог2, там той Тургеиев пшне антімольским духоы, для
того така книжка не може бути в бібліотеці для моло-
діжи. Або знов він каже: такі повіетки в „Жіночім Аль-
манаху0 суть неморальні, бо вних хотяй (за кождим ело-
вой повтаряе: рапіе йоЪгоіІгіе^и) суть приміри зщоденно-
го житя, все таки- вони, останусь неморальними.
Чпж нро'і-ееор і то топ, що мае в ціліеькііі гімііа-
зіі, від 1-оі до У-оі кляеп руске, не мае знати паголовку
такоі иовіетн, як Боа сопМтіеШг. но перекручуе сі на Воа
зітіеіог? Чпж тоіі же проч-ссор не мае знати навіть,
іцо то повіеть орігіналыіа Франка, а не перекладпа Тур-
генева? (I хоти ж тепер, іцоби в Тернопілыцині підію-
сп.іася просвіта, коли світпла сі такі темпі, а над ипми
іце темпійші! Редакція.)
Цікаві мп, коли напнуться воиулярні виклади в
філіі „Просвіти” в Терноиолі? Иеаабаром мають бути
в Тсрпополі музикально-вокальпі вечерішці иа спомин
смерти Тараса Шевченка. Терпошльскі Русшш задуму-
ють заложити в Терноиолі політпчпе руске товарпство.
Щасть йім Боже!
С. П.
Вірша про „Веселку(‘.
Як живо наші люде інтересуються осві-
тою і з якою радіетю витаютъ усякі нові книж-
ки та виданя, коли бачать в них щиру при-
хильніеть до народа і коли книжки ті зложені
розумно та вміло, про се ми моглиби розказа-
ти богато з ріжних сторін нашого краю. Те-
нср подано тілько коротеньку віршу про „Ве-
селку прислапу нам ураз із іншими віршами
ч. Д. Череватим, господарей з Лучки коло Ми~
кулинець, котрий виступае з своіми віршова-
ними промовами на зборах і но читальнях на-
родних. Ось іцо він ішіпе, прочитавши ,,Ве-
селку “
Прилетіла „ В еседочка “
Та під мою стріху,
Зробила вона для мене
Велику потіху.
Бо у ній е такі піеі-іі,
Що чудо та диво, —
9 у неі повіеточки,
Аж слухати мило.
Возложила „Веселочка11
На Лучці гніздочко,
А свойіми повіетками
Дае розрадочку.
Д. Череватий.
») Ми думаемо, що всякий іптедігентиий чоловік
мае право іпдрпти любі ему впданя, тілько ніхто не мае
права що небудь сплою накндуватп народовп або зпов
недопуекатп чого до народу. Нехай народ сам усе чптае
і сам вибпрае, що для него кориспе.
Редакція.
Переписка редакціі.
Редакція ,,1Іравдп“ ві Львові. Коли Вп вважаете
такі справп за особпеті, то чого ж Вп йіх п е р ш і по-
рушили, лаючи особу автора статей в „К. Словѣ" тай
інші особи? Ми тілько боронили аачеіиенпх Вами лю-
88
деіь 1Цоб.п ж мш-нс іпапувадо особцвтих ецрав, а.додауі
ао іі чужоі особи,, ч 01'0 Ви зіам те докЩете: не л іакій,.
ми піко.ті вчилпса. Так само еумиіпасмос.ч, чн докажете
'паи неправду .тогоі'іцо мв авва -сёгО.ц- .ДІароді1 написали
і за> піо вповйі .відновідаёмр. ІЦ»о йёрбаііеть иапіоі чд
Вашбі- іц»;і.кдп, -і;.)>а«Чіі<’, пё: говдрімо) бо й по. Ваіпім боці
ТіОііо не. уовсіміоііранііо. Ось кіійіта.іьііші Дока»: Ни кажете,
щод’іервові радивали-, се б то мн хотіли-Правду** осідлати-
та повести еі пагубною дай йуско^укііайіпскрійтрави ётеііё
кою, та Вп ие дамся -І ні разу ііе збочняи до „червоші-х’г
(1889 «г.'*166),-•• а тимчасом-Вя-иаіікраспіі- і.чнавте, хто до
кого исришіі ірбсрнувса і чія напр. црограма, себ то'. річ
впапачуюча гласно ту 'стежку; шідрукоіііша. . и Г, кііпжці
.Правди-. Правда, самі Ви тоі іірограмп точно ре де)>~.
жалпея і не держптеег.. а до' Того і з авторами Й, .:«>
..евоімц спіпробітнііками тай :г :мбло;йжю: обіішілйсябодай
неделіглітио. Чсреа те все еам-і ;ірадикаішІ діш в „Нрай
ІІДУ*‘ писать не схѵті.іи. ' ' :г-'-	~
ні до того, іцоби,. икіиавиш ііашу іеторію та зрозумііинн
ѵіілглпя й ісорйстп руек-'го пар-оду , бо^яіі: перестали:
будувачп Но.и.іцу иа Гуси. Кодя ж від них не виііде
ані сего, ані .иіціавдиямо ..иоратунку селян руских із
«ібраішх грошей, то ііжс міг сему винні чей не: будемо.
Д. Прапдолюб у I Иску. Прочитали міі іце раз ува-
. жно Вінііу допись про крпвду Гіужпіііп Иашого иовіту
від того, іцо’: дорога будусс и. тіл ы:о по одііім. боці. Сяиу,
а то,-тіе по тім, де., як пишете,: доріг дѵа:е иетрібно і для
бесіісіісііетва: подо) ежшіх, і для ’людского заррбку. Отже
ми радіімо громадам прямо рберйутиёя в сій справі
до. міецевііі ради поііііовоі,.. ііі.отіп пблі котроі чейже не
нажиться йтц .іі Ваіи Дмаршалок, гр, Гомисш. Водай-мй
знаемо.:мр . той ліоіірііііг оСтатііим часом скрізь ббстас за
мужиками. Отже: тут: мусить бути хиба якеСь псііор<>»у-
міне д; са-іім Вап-ім діогіті. Зрёіг.тоііі, (•ііііііііть. 'гоиіц». сто-;
суяки гіжаиского -иовіту, то -ли радо .иоміетимо.
Д. 11. К. г.:В. В и с м -іі ча йл и х для людеіі с.іу-
чаях чіг ,,д о п у с т а х б о жй х“, )ік голод, нойпь, пожа:
ріг і т, и., де ходить < скоро ратопаис робітпйх людей
від смерти, —- .1  с.оція'аісти пічоі’о- іншого. ,нё ввдуііаіотб-
над запомоги- іі складки суепільиостіі, о.еобживр; робітноі,
котра не іішппі чшіом прмагае сой навіть: у тажих/ л гі-':
перед ваду'мац-их,  робітнііцкдх 'справах; як : робі-
типцкі змошГ (стройки), Лж піеля врятовамя від смерти
ти:: людей,: можна між: ними : зррічінівуватп д; ам'о •«> а-
б с :і н е к. у 'протів „допустів божііх'^.ноііакі.тько ее.:но-.
жуть .пробити . даоде,, Т ягл о і ж.  нуаедп, іцо виходить
тілько з несііравсдлявого с у си'і'ль мо го .гад у, со-
ціяліети, звісно, не думаютъ заинтьвупати іііяшіми пібіі
то добводійетнамп від вис.іиііх- веретов, ІЦо ж:-дод-роіпей
ирпзначених львівским  ТоѵакгувЬігвпі о^гегвапЖі коЪіеі
дм поратівлі -иазурекпх і .руских-селян,' то маете рацію,
хоть і ис -зовеш, бо Ж ;'яе всі ті троші-.з,руского -народу, :
а с іі з польский ба й жидівскііх. ремісиихів і, в богато
езучаях, найть в влр.сііоі 'іфащ.:.Пранда, ві,о доси ііазва-'
ис товарпство;выслало гроші хрома опадали (800,. 500 і.
.101) зр.) в ііахідпу Галичину, ес ’ б -то Ъласііё ті.тыіо для-.
Мазуріи, аде.-.се іце не. неі .гроіііі, то Чейже. ідё-іцось дёа-
лве й для. руских семи, хоть піді- Львовой. -.Зрештою,
Ноли івдеадентні Русіщки-.'тим.уражаіоться,- -то. чр.ѵу ж
вони саиі не; заложатъ,-комітет ратункрвнй.і1. .-Звісно,
Руешвки .далеко ,бідшйші, але. сим .разом-і::іцо..:-до , Толка-.,:
гйузііѵа овгскеДнозсІ - .коілеі..; можна;говорити :не так дтро :
іюміч. — котра. в. аагаді  ,з усіх. дотеперіішшх чсііла-
-док може бути справді '.тілько .дуже. пуждеііна; :-ё як-’діро :
ирихил'ыііеть тпх- папъ до л.іоду,;иоаьскбгр і руского; Ся’:Дк
ііііпхііаыііез'ь на діішіім грунті іговійіна'би довести ті ііа-
: Дд. ‘І’-скні: і Сім. в ОлІФанті. В получснііх від Вас,
черё» дім банкбвніі Шарлаха в Гаімбурзі 80. зр.,: ми за-
нлатйли : на „Вуковппу" 3:50, ііа ,библіотеку дли мол“.
І;25,-на „Зеркало11 о, иа ;,Дзвінок‘- 5, на :,,3оріо‘‘ В, ...йа
„Правду" 'К', на Жкгіі святих за 4 прнмірпнкй 17 зр.
на „Г.юдькіііцг.иу" (за ків роьу ьід 2 передтыи). 0, за
пср.силку деякпх ;-із..’тих : гррінрй: та; переписку-, в. сій
справі 27 іце: разом 5В02;Пам Д,я.с від - пииііёаіпіх г
Остатній: ппсьмі д, Ф-ского 8:ііерсдцлатнііків „Народа" -16
зр.; : (іі.<> 5. під :.одіі.ого:тіа. рік,) я. в; 80 зр. іостало ;2р.’98,
значить іце нам буде належатися від Вас 14 зр' 2 кр.
Ксѵ. С, Аікігеѵѵв, в Шепандорі. На то Ви нам
прпв.галіі?20 гульд., /іцо ми діетали.ді -лраскоі філіі.аветр.
крёд? товариства ? Письма .ис_.получили,’--Яа .всякий, слу-
чай шлемо ;Вам ;4. ирим. ,Народа**; -16 .посилавмо .від са-
мого мёршу. ша'.ррш '  д. рімеповича для руских оееред-
іші.дг.-Ааіеріщі. -Можсчце для кого треба? 
-ЙИЯ*_ ІІИІ  ИІМІМ	«.
. Через.:редалцію.;,,Нарбда“ можна . валовлятіі отёі.
ішііжкиіг. :іі’’'.' с/•:? " а г-?•••:.	?\?
.' ; :	’’	Лі- ;?? ".'С,"  лдп зіёрвдай;:
,Народа“.-.
Iпан Фрлііко, 3 в ерши н і низ инё-- .т 50 ’
  ’ Папіі ке.ч::ді: . . . ....-• і .20-
М. Павлик, Чнталі.пі .	50
. 3 :іеторіі публ. 1ІИХ0Вайя' в
..ёучаёній ЗЕвррпі;. .	,?-9 ...
Лнстсяки до ві.ькіі па мо.гаду :.Т; Шевченка
Жі кочяй Л.л ь паи а х . ;-:л-,2-. -3. —
Вс-ссл-к-а-	—'.,. 80,
\Трвц^;Ииг)\кн;/1г>;:	:	-50
-.0очиі: с.ні,я Тлѣба Ус'ііене-	’
:. ка г о, .» діересіыі-коіо- (ваміеть .
:. хсбпо подаипх с
—дд.ЗО/;
.10 кр,' 
--	50.
-г..: :"20, :,:.
Зміст'.:- Нро іі ігд ан с т л- р і в Ч‘. 1ІІ і-в ч е ика. редакціі ;),Народа‘!;і-Надвбручанииа;70л.р.а’.В:О В.тан с.'и о.рл а.
і;.н р п л а Гам.орака':в Сгіятді ні. ’І-Іёіінбррця’.’ ІІ и с і. яо :і Л м <• іі цк и, С. Ф-екого з.усатою рёдак-..
. ’ціі. „Народа". Д о іцо.про у..м,ит едіц .с,і.,іц>..скмх..яко:.и.р.о.в.і.дни-к.ів-,іі-&-р>од^п.Лі.4®і:'Вецеррку
спя тіін,е.йій ч и і а ль и і в л а м я ті. ,В.бл бд,иёмігф>а В ар.ц.і.н ск от о,: Свогоз ув.агйр діедакдо	 .
рода-- мро В, Барвінекого. 11 о ио бчёі, -вір'іиі Ів;Франка .(коііёць),<Св:ят.и н в .сч йр в Т;р й.бов ича х и і-
діДъ вррой,-,В.. ІД. .4 і т а и біі, та. кр ііл. п еми, 1в. Фраіпга.) ІІр <і с в іт :-. іі; :,Т;ё:р.л'йП.іл.ыцм.ні!. ...
;.  С. И. В і р ша  п р о В <:<•.< л к у, Д. *1ерп:атого. ’.) ер си ігс к іі ре д аі:і; і і. б.п егі сіт к-:і; ""'	'
і. В'.да.і; Мш.аіі.іо Пап.чпк, .	.;Ѵ\	 Відпойдаі-: .'ва редакцію Твііп Франко. *
..г. . ц ,3 „Другкарііі".Народноі“ Войтіха Манецкогр, під проводом В. Годика...
Я/Я /.	Львів 1. л. квітяя 1890.	7,
я
 :?Я’====:—
• Выходить .1. і 1.". .і.
кеждого ЛІСНЦЯ І КО’
'. ц;:'Аіістро-УіоріцйЩ.4'
1 і у,п.,'і. л ,:і?.я йагранвці
|;5 рубл., 12 тряпки:. ТО.
' марок ;:ібр 2 доляри.
'! бдно.чпс.іб-2О кр.
І.
> Про родову спільшсть &' Снільсних
’и	г го/>ах. '	' -
.'.у:' І’озвідца добродійкк Ольги <1>раііко ііро ,,к:ірііат-
еких; Бойкія і. йіх ррдиние. 'жіг.с“ иомііцена в Альмана-
ху жінояім (ст. 2І7 -,--Д30}_ ваохотіна мене •иогладати,-
чл і ц Скільекихгорях, у.'Боійяв-Тухолг.ців: йена оетап-
кін родового житя, модібних до тих, які д. О. Ф. наіі-
шлД . у/Бойкія в Дидьови і Ліктя; I дійсио / наИшов і я
лодібні останки ь селах: Волрсщші і.:Сснсчоиі іу.крім'
того дозйдявся, ию вонігсуть не.лиш в. тих двох селах, .
. .а.ускрізь но ді.'іій. верхоміні у жсрсл рікіі. Стрия і <:і
притоки ('пору: однак.у ип’шх сі.і лолакі я иіякііх і:с-
вних ілірних ВІДОМОСТЙІ. Останки І СДІДИ РОДОВОГО
жйтя ватираються в тих сторонах . чиді ргіа:: ; білъціе, а
цііщіі лад житя родши огс пороли .'шііоѵсся, «а ,Г'ДЯ того
. : треба добити иильні роиелідп і поррбайіі ііоміче.пя кода-'
о ваіи спіщно до грома&скоі відомрсти. Вага таких поні-
чснь над родвдним житсм наших ёеіяш о для науки.
дуже педика і ли; вони будутъ більше або менче ирвні,
чп бі.іьіш або менше. буде цигладжона, йіхтерма, всс
вони матн муть свою волоку вартіеть. Сё й е оіірав-
-; даней, дж мене, що.я уз'\ .ртсіш .невначзпш-.І.’ііеновнюі'
причцнкоті выступаю перед ніиргіок- громадою ; исхай се.'
 - раохотить.ішчпх, іцоби те самс вчинили.
Село Волосянка лежіит, в. Скільских горах.
: 1 (в: пов. Стріійгкіг.іі ііад річкою Славчавкоіо,
іцо впливас до Опору а райом ц вим до Стрия.
Село Сенечів зйов лежитъ в пбвіті Долинецкім
у жерела ріші Мізулки, що внадае до Свічі -
:.С' ПІД;	грашці». '	/ • '
Оба,	еусіднг; йіх ділить
тілько одно , село Яйенковая’еі іцо вже належитъ
до поріча - Стрия і Ссгрийсііого иовіту, Мёшкап-
’ ці обох сіл належать до племени Тухольців,
.котрих етнограФІчні- признаки описав д-р. I.
Коперницкий в своій розвідці „О ^бтаіасіі
гиакісШ — ііднйк суть - між обома. ёелами ма-
ленькі відмінности в мові і строю, у-
У Волосянці сорок-трийцять діт тому на-

Адрсс редакцій.
Ѵьвііі, уі.; Зііблике-
і.лча ч. іо.
Доноси осіліМсііііі :г.с
будутъ помІіцунлні. _'У-
житірукоииси НШЦІѴІТ.-
<•«. а ирузшѵл можуть
еобі авторы сиопг копі-
том мдобратн,
і \В еправах редакцій-;
Ніи можна покорити ііід і
7 до 9 го,:,, мчір. : < і
г . Я
зад, було гіагальшім, звичаом, що жонагі сини
невідділтовалися від вітод,' а газд> вала : разом
на спілыіім грміті, так само щк’і нежоиаті ен-
ни та.жевіддані доньки. - Всі вощі- жили ’під
одною стріхою, ІІІ.1П з однбі миски, робили на
СНІВ 4 ПІЧИМ: иеділіищея.: Усьо - ЙІМ бі’ЛІГ .’воро-
шне (енілъне): і худоба I паша і. збіжа. Навіть
і ііряжею невіетки між собою і з свекрою не-
ділилііея, 'тідъко все йшло па-сііів. : Всему газ-
дівству давав- „розвід*1 Отецъ : він усім 'розка-
зував, а сини, хоть і жонаті і дітні і нераз
в-літйх, еяухали его мов слуги. Коли спи
збунтувався ііротн вітцл і не хотів з ннм ра-
зом газдувати, то „людс^ . уважаіпі ее гріхом,
а вітця, що відділиі: синовн , часть11 (д^улт);
увадіаиги цездарішм. .Тож мало коли іяпг від^
діхявся груптом від цітця. Також ;і но омертн
вітця жонаті і нежоваті брата невідділіовалнея,
хиба ааг тогди, коли йіх діти кже нодбростали,
або коли брата або иевіетки піяк мёмоі'лй у
Щ'€>Ді ,^ціщ.;1Со.чш:ж: уже мриишрв той чаС, що
братям конеине треба було грунтом розділи-
тиЬя, то або ;.сами ? .:між;; собою загодэкувалнея,
або розсуджэтвала йіх громада/
Через то-, що земля і праця дюдска не
дробнжіея так як шіні, люде були знашю бо-
гатіиі ніж в теперіщні часи, Спільні добуткн
/були злачно бі.іьпіі, епільпі віідатки ; значно
менші. ’ Тогдп. газда'. не дёржаав : ел.ѵг; так- як
ііині.4 ііеііотрібуваг йіх, біі сілй сіпт робнлн
му ліншс і іцігрійніе. п іж сдути;. До того тогдп
цемож бі'ло таі; легко протралгувати маіярбк,'
.ш; виііт: Отецъ був відвічальний перед сипами,
синн-ж перед ійтцем і між собою і са взаімна:
ъідвіча-іьніеть здерж>вала від легкодушного
траченя дроПЩ; Д ,Д- Д-	т . :А';Л.:
Деііер се первіетле жите: родове згга-
чно зве.іося. Хоть 'все іце упажаося старпм
добрпм звнчаЦм неді.вітнеа, неійдокрем.іііоваі іі
.ея., то. все ж таки вже: білъш.а нологниа сёла
90 —
ііепридержуеея того звичаго. I то ще: давнійше
жило і но чотири модружа (родили) і по двай-
цятеро челяди на спільнім грунті — тспер-же
найбільше по тринайцятеро челяди. Двацять
вісім літ тому умер газда Василь Коруд (Ми-
кулівський): у него жило на спільнім грунті
вісімнайцятеро челяди: він сам, жона і брат
нежонатий; два сини жонаті і дітні, оден син
нежонатий і одна донька-вдовиця з дрібиими
дітьми. Коли газда (Василь) умер, вони якийеь
час газдували спільно, як і передже. Тепер
жио но тринаицятеро челяди на спільнім грун-
та у Василя Денечка (С-ліпого), у Івана Гри-
цьового і у инчих.
Мснчі ніж у Волоеяпці, суть останки за-
дружного житя в Сенечові. Ту відділюватися
грунтом — уважаеся чимсь зовеім ириродним
і первіетним, а не як у Волоеяпці, лихою
устаповою нових часів. Тут і переказу нема
виразного, щоби давнійше було інакше: кажу
„виразпого", бо е перскази, котрі посередно
вказують па те, іцо давнійше менчс ділилися.
I так село Сепечів тепер дуже роскинене: що
верх то хата, так іцо від хати нераз сусідноі
і невидно, а коло кождоі хати зараз усі своі
поля розложені. Инчі, сусідні села суть більше
скупленъ Отжеж старі люде „приказуготь®, що
первіепо і в Сенечові село було при купі, але
іцо поля були дуже далеко від села роекинепі
і газдувати було певигідпо, тож поводи почали
ся сини від вітців а брати від братів відбудо-
в.ѵвати і перееелювати подальше від села, що-
би поле мати під рукою. Тим епособом село
роскинулося. Розказують також, що там, де те-
нер Сенечів, була колись пустара і що там
зайіпла звідкись і поеелилаея одна пара людей
і що від тоі пари усі Сенечівці походятъ.
В Сенечові суть ріжпі степеиі епільности,
в якій живутъ сини жонаті з вітцьом, або жо-
паті братя з собою. Найвиеший степень спіль-
ности б тогди, коли жонатий син від вітця
(або брат від брата) нічим невідокремлювея а
тілько усе маютъ спілыіе і хату і грунти і ху-
добу, йідять з одноі миски, па спів роблять
і нічим неділяться. Усему газдівству „дао роз-
від“ отецъ, а як нема вітця, то старпіий брат
— і той, що да<; розвід, зовеся старшина.
Старшинство такого старшими (чи вітця чи
брата) зовеім не б деспотнчпе, а мусить опи-
ратися на новажаито і лтобві, бо як тілько еин
з вітьцом або брат з братом неможуть погоди-
тиеь, так зараз приходить до поділу. Тож у
цілім Сенечові (727 мешканців) нема білыпе
десяти случаів такоі найвисшоі епільности, і то
газдуб у такій епільности звичайно по два,
рідко по три подружа (родипи). Так газдують:
Лесь Левак вдовецъ з двома жонатими сини-
ми; Федір (Чекан) Дуличів, жонатий, з одним
сином жонатим а одним нежонатим; Яцько
Грицаи жонатий, з одним братом нежонатим і
невіеткою (жоиою померпіого брата Луки) з
дітьми, Петро Хомип (вдовецъ) з жонатим си-
ном і донькою, що піілла від чоловіка „у ли-
піанки;" Василь і Федір Мончаки, братя, оба
жонаті і у одного дитина; Никола і Василь
Смалило, братя, оба жонаті і мати йіх (жінки
йіх — сестри рідні). Отсе трохи чи не всі
случаі найвисшоі епільности. Однак і в тих
случаях невіетки „своят собі і знают
собі кожда евов“, то значить: кожда не-
віетка уважае свое віно за свою відрубну вла-
сніеть. (У віно даютъ звичайно худобу — воли,
корови і гропгі, мало коли „часть" то е грунт).
Також і прядивом завідуіоть невіетки і све-
кра кожда собі окреме: окреме сіе, жне, пряде,
тче і .т, д. — отже противно, як в Волоеян-
ці. Ту замітити треба, що коли отецъ мав
трох еинів або білыпе, то тілько з одним або
двома газдув на спільнім грунті, а ипчих
відділюе. Розуміеся, ми говоримо тілько
про жонатих еинів. У Волосянці було ко-
лись інакше: аби отецъ кілько мав еинів і аби
йіх всіх поженив, то зо всіма газдував спільно.
Иизший і звичайнійший степень епільности
с той, іцо сини (жонаті) з вітцьом або братя з
братом мешкатоть у спільній хаті, і крім того
ще якуеь частину газдівства ведутъ спільно, а
якусь окреме: а імеппо пашою на спів, а збі-
жом окреме, або збіжом (хлібом) на спів-, а па-
шою окреме.
Ще низший і ще звичайнійший е той
степень енільноети, що крім спільноі хати ро-
дичі (то в сукровні: сопзап^шпеі, со^паіі)
нічого більше спільного немають: невіетки і
свекра навіть варятъ окреме кожда у сноім
горшку і поодинокі родини йідять окреме
і не в один час. Тілько вже на святий вечір
йідять епільну вечерю. На конецъ бувае не-
рідко і так, що син відділивпіися від вітця
(брат від брата) грунтом — по якімеь часі
„відбудовуеся" і то або під тим еамим побоем,
або на своій чаетці. Нераз лучаеея, що хоть
91
газда відбудуеся, то однако довгий ще час жие
з своіми родичами у спільній хаті, а нова ха-
та стоіть порожня.
До розділу грунту як і до всякого розді-
лу газдіветва доводятъ найбільше жінки, а
іменно невіетки: на них звалюють всю вину,
а про газдів (чоловіків) говорятъ, що вони жи-
либи в згоді і не так легко ділилибися, Як би не
жони. Невіетки усе свариться і гризуться між
собою і зо евекрою: вони собі не родички, а
до того все разом в хаті і коло хати „діла-
ют“, тож одна другій у очи лізе. До того
свекра старшуе над невіетками, а невіетки
радаби кожда собі газдилею бути: тож кожда
невіетка намовляс свого чоловіка, аби відділив-
ся а то й відбудувався. Вони шдюжують га-
здів протів себе, так що через невіетки і між
газдами іюветае незгода.
Сварня і незгода між невіетками змагаеся
найбільше тогди, коло у одноі 6 мало дітей,
а у другоі много, або коли у одноі нема дітей,
а у другоі 6: тогди тота, що мае менче дітей
або йіх зовеім немае, нехоче робити па тоту,
що мае більше дітей: вопа знае, що тота, що
мае білыпе дітей, більше потребуй, а менче
робить. До розділу приходить також через
біду, через нужду економічну. Як довго добро
діеся і кождий, що на грунті з другими газ-
дуе, мае всего подостатком, то доти брат або
невіетка нежуряться тим, що другий брат,
друга невіетка білыпе потребуе, бо більше ді-
тей мае, а робить однако: але коли з усіх боків
біда доскулюе, коли всім тіено етане, тогди ко-
ждий дорожить і найменчою дрібкою своеі
праці, свого добутку, і зза пайменчоі дрібниці
настае еварня і незгода, а вона тягне за собою
розділ. Також і жидів винуватять в тім, що
земля дробиться. Жиди даютъ нагоду трати-
ти гропіі і маеток, а звіено, тратиться найлек-
ше, коли перед ніким не відвічаеся, а невідві-
чае перед другим той, хто е еамоетійним газ-
дою. Тож коли хто любить і хоче напиватися,
то й стараеся відділитися, аби міг за своі гро-
ші напитися і аби му ніхто не мав до розказу.
Таких менче-білыпе причин розділу домірку-
вався я пе з досліду самого житя, а з роз-
говорів з селянами.
Загальним цравилом е, що сини лишають-
ея на грунті — а доньки (як віддадуться),
звіновуються „на бік“, і ідуть з вітцівского
грунту газдувати до чоловіка. Лучаеся однак
і таке, що донька лишаеся на грунті і прини-
мае д’ собі на грунт чоловіка, а бувас се то-
гди особливо, коли у якогось газди нема си-
нів, тілько самі доньки. Так само і самостій-
ного газди вдовиця, коли в другс выходитъ
замуж, принимай па свій грунт чоловіка.
В обох случаях іде чоловік газдувати до
жінчиноі хати і на жінчин грунт, а тогди лю-
де говорятъ, що віи „пристав на жіпчип грунт".
Також і „приймірі" пристае на грунт. У Сене-
чові е звичай, що бездітні подружа (газди —
газда і газдиня) приймають до себе па грунт
парубка, женятъ его з якоюсь дівчиною (зви-
чайно з родичкою) і наділюють его частиною
(звичайно половиною) своего грунту, а часом
також обіцюють му ще щось білыпе записати
на случай смерти. Такий парубок зовеся ирий-
мич; він разом з своею жінкою мсшкас в хаті
своіх добродіів і газдуе — або з ними па спів
або окреме на своій чаетці. Ті, іцо берутъ па
свій грунт нриймичів, нерідко зле на тім ви-
ходять. Так оден старий газда, жонатий але
бездітний, взяв до себе приймича і відділив ему-
пів грунту : по якімеь часі умерла ему .жінка і
він оженивея вдруге. С тою другою жінкою
віи мас діти, а що до него вже половина грун-
ту належитъ, то коло него тепер дуже тіено.
В. Охримович.
Перший наклад сконФІскувада пам
ц. к. прокураторія за допись д. Черсака
п. з. Часопись Народ і иародпі
злидні в Долинецких горах. Па
се саме міеце даемо іншу допись і вида-
емо се ч. в-друге.
Р ед акція.
Грунтова справа наших Шидловеи,-
них громадна у Росіі.
В 5. ч. „Народа", в дониеі з Відня, наве-
депі слова д. Петра Трача, селянина, про те,
що інтелігентні люде й правники в Галичині
„нераз епродавали йіх (громади) панам". Допи-
суватель не навів нам імен тих панів, на котрих
нарікав д. Трач, як еам каже, через те, що но
переконався, кілько в тих наріканях правди, і
ми зовеім не знали, про кого бесіда. Аж ось
діетали мн від звіеного руского патріота, д. Іва-
92 —
на Борисікевича письмо з просьбою передати
его зміст нашому віденьекому дописувателеви.
Та, що се справа дуже важна, що раз поруше-
на прилюдно, мусить бути й пояснена прилюдно,
то ми й попросили д. Ів. Борисікевича, щоби
згодивея подати свое письмо таки в „Народі“,
на що він і пристав.
3 усего видно, що д. Іван Борисіксвич
ТУТ ні при чім: він чссно сповнив свій обовя-
зок, і нарікати на него ми не бачимо причини.
А про те, само собою розуміеся, ми надрукуе-
мо й поясненя зачепленого в сім письмі д. Пе-
тра Трача, коли він нам йіх пришло. Крім то-
го, просимо самих Шидловецких громадян, щоби
звістили нас: 1) про те, як вони дивляться па
заходи д. Трача й инших своіх післанців і 2)
о що йім ходить, що посилають свойіх людей
до Відня і т. д. 3 письма д. Борисікевича ви-
ходило би, що Ви хочете ще якісь грунти в
Росіі закупити чи й так поеісти. Супротів того
нам псреказзтоть, що Росія на се не згодиться
тим мснше тепер, коли сподівасся війпи і бойіться
отворювати нових шляхів для заграпичних буцім то
„ішпонів, пачкарів і вопокрадів“ а навіть вже прогнала
аа щось кількох Шидловецких латипників, котрих була
впередше впустила. Мп, розуміеся, пе думаемо, щоби
жядоби Шидлівчаи — поеісти в Росіі грунти, стояли як
нсбудь в дорозі росицскій державі і через те просимо
громадян пояснити нам : чого хоче від пих росийске пра-
вительство, за що йіх чіпаеея в Росіі, що протів них
справді мас і т. і. Особливо ж просимо всіх, хто би знав
щс про які такі етосупки земельиі наших пограпичних
громад, що поеідають чи бажаютг. посісти грунти в Го-
сіі, описати нам, з ласки своеі, ею справу докладно.
Селян же наших робимо уважппми на те, щоби в
свойіх спорах з панами, асидами чи ким ие зверталися
даремне до цісаря, бо в таких справах цісар, а надто
в конституцишіи державі, як паша, не може нічого по-
рядити : сс все. належитъ або до судів і іішіих постано-
вленнх властей, або до послів, що ухвалюють закони.
Отже, коли хочстс інпгих порядкік, ліпших законів, то
між ішпим вибирайте собі до львівского еойму та до ві
дсньскоі державпоі ради ліпших послів, таких, котрі би
стояли за громадами та ухвалювали самі корисні для
пих закони. А пеки що звертайтеся до руских послін у
Львові, котрі певне обстанутъ аа Вами, коли тілько
Ваша справа елушпа.
Редакція.
Увисла 14, марта 1890.
По отриманю 5-ого ч. „Народа11 вчииився у мене
тяжкий нежит гортанки і запалена легких, спльний кашель
дусив грудь, горло захрипло і в четвер мипувший розболі-
ла голова, настала страшна горячка з ударом 150-раво-
вим на мінуту живчика — і вдавалось, що 76-літиій, хо-
робами йііемощілий старецъ не діжду вже раня, а доктор
ордипар мій, також з іпФлюеицов боровея та прийіхати
пе міг: по 4-тій едияк годині ранку прийшов еон, в ним
поти, котрі продовжалися до нині, устав біль голови,
остуиялаея душливіеть грудей.
Така то причина, щом доси не міг дати
відпові- . бах, для селян
ди па непасть Петра Трача з Шидловець, вимірспу на
меие за тос, що, будучи послом з новіту Гусятинского
до сойму краевого, залагодив-вм справу громади Шидло-
вець що до грунтів йіх зазбручевпх мені повірепу, ео-
віетно та справедливо, як тое можна було перевести в
даних обставпнах межи сторонами спорячими в двох від-
дільних та значно від себе ріжи.іх порядками де.ржавах.
Ось як велася справа:
В с.оймі впіе я інтерпеляцію, взиваючи правитель-
ство наше, щоби череа міпіетерство справ заграничная
відпеслоея до росийского міиістеретва справ заграпичних
з передложепем, щоби громадянам Шидловець, котрі при
,з ровграничеяю обох держ-ін Збручем відорвані від грун-
тів завбручевих у Росіі, а про те не переставали роби-
ти пашцину дворови зазбручевому, за вживане
грунту, — отже щоби тепер, коли й там скасована пан-
щина, даровано ті грунти тутошній громаді Шидловец-
кій і позволено йіх оброблятп так як і селянзм росййским.
За тую інтерпеляцію дістався міні від „Сагеіу Капиіоѵщі11
острий виговор, що я розділ Полыці назвав тілько роз-
грапиченсм держав суеідних.
Крім того, обернувся я в сій справі, іменсм Ши-
дловецких селян, з просьбою до царя, в котрій навів,
що коли батьки сих Шидлівчаи від 1809 до 1815 р.
були під Росіею, то платили дачки до казни (скарбу
державиого), давали рекрута та проливали свою кров в
обороні Росіі; отже, іцоби за тое цар дарував йім
йіх землі і позволяй йіх далі свобідно обробляти в свойій
державі. Но і за тое проливане крови, газсти лольскі
назвали мене Москалей, хоть такі Непокойчицкі-Радзві-
вілли і др. Поляки, що служатъ в росийских полках, не
зовуться у них Москалями! Сю мою просьбу звернено
нашим властям, коли призиолено на вислане, з губерніі
Подольскоі, коміеіі задля розсліду та полагоди Шидлонец-
коі справи спільно з австрійскою коміеіею. 3 нашоі сто-
ропи вибраио до тоі коміеіі, небожчика вже, старосту
гусятинского Лянчсвского, з Камеіщя же Подольского
зйіхав губернский еовітник Цехопкий з такою письмен-
ною іиструкціею : щоби попере.д усего боронити права
й інтереси дідича, яко обивателя росийского до его
власности зе.мноі, але при тім позволено Шидлівчанам,
що доти робили панщину, набути грунти ними ужитко-
вані в Росіі, на власігіеть, і власне при сій пересправі
мала посередничити коміеія. До ееі коміеіі, з сторони
Шидлівчаи ставали яко йіх повномочники : я, о. Лесе-
нецкий, тодіпший парох Шидловсцкий, і кілька господа-
рів, вибраних громадою (без Петра Трача, бо двір ему
спротивився). Переговори велися через три дни і не-
ділю і двір оказався готовим приступити до згоди та
зажадав оплати готівкою — по 37 зр. за одип морг ро-
ссійский по 1200 квадратових сяжнів, — і відступав
С>84 моргів рілі з буйнимк сіиожатями, а до того додавав
ще трицять кілька моргів багиа, взрослого вільхами —
всс разом за 27.000 зр. (дрібшйших квот вже собі ие
пригадую).
Зараз на вступі до пере.говорів ваявив росийский
еовітник, що его правительство за Сплату дідичам (а бу-
ло йіх більше) ручити не буде через те, що Шидлівчанс
і не его піддаш. Тож коли по тридневиих торгах і прось-
Шидловецких лекших услозии до згодп
93
а двором не отримано — йіх відпоручники, порозумішпи-
ся з рсштою громадян, пристали на те, що громада опла-
тить за викун грунтів усю суму, 27.000 зр., тілько про-
сить о 3-річний речинець, щоби могла виетаратися о
гроші.
Трач Петро, .все говорив: „Маемо гроші в селі,
хотьби прийшло грунта викупити", але, коли прийшло
до сшіати, то той, що мав гроші, не хотів йіх заложити
за другого, тілько екладав за себе, громада ж не схоті-
ла, щоби маючі господарі вакупили всі грунти, а решта
громадян щоби остала без землі. То ж настала пошука
за грішми, за пожичкою для громади. 1 Трач знов став
за проводира в сіи справі — то в банку рустикальнім,
то в росийских банках калатав. Але тут не хотіли селя-
нам більше кредитувати як 5000 зр., а за кордоном зов-
сім нічого пе хотіли позичити.
Угода ся переведена була в серпни 1868 р. Яж
тоді так тяжко підупав був на здоровлю, щом рішився'
вложити мапдат посольский і задай відпочинку, вийіхати
дс з краю на купелі морскі, а пегодуючи на відиосини
краеві та незгоду землягав — опишівся аж за Атланти-
кой. Коли я по 4 міеяцях вернув, мене втягнено ще до
ради повітовоі па одну кадепцію, потім до коміеіі оці-
ііВня грутового приходу задля виміреня нового податку
грунтового. Та при сих нагодах довідав-смся, що Петро
Трач за грііпми для своеі громади иадармо трудився.
Іменно чув-ем від нослувавших в 1870-80 роках Русинів,
що бачився з ними в Бідні і радився йіх, де би грошей
для громади роздобути, та що і в послів польского клю-
бу шукав поради та гроша для ссбс на утриманс і пе-
ребував кілька тйжнів у якогось аптикаря Поляка. Чи
бачився з цісарем, пе знаю, але узбиравши видко троха
гроша на поворот, вступив по дорозі до мепе: ніе пода-
рунки для дітей, но гроша для громади не було. Але гро-
мада тимчасом порядила собі сама, при помочи свого
священника, роздобула гроші і закупила від двора ті
грунти, на власніеть, за подаиу повисше ціну.
Для характеристики Петра Трача подам, що пере-
буваючи поеліднпй раз у мепе, щоби повелнчатися да-
рованный своіми, сказав: „Як надійде на село страшна,
хмара градова, я витягну до неі руку та крикну: стань
та ровійдися! і гнет еі вітер розженс !“
, Громадные Шидловецкі вже давно посіли своі
грунти в Росіі, та не Трач йім допоміг своім ходом до
цісаря, а тепер знов пішов — туманити людей темних,
що то віи тілько людям помагае, а інтелігеннія йіх тілі-
ко продае панам, і тую невіру дальше ширить, люд ба-
ламутить, просвіщених чужинців визискуе, обмовляючи
тих, що ему й со громадянам ьто з пожертвовансм часу,
трудів, мислей і гроша, справді помогли.
Іван Борисікевич.
СУСІДИ.
Казна. Щедрина. Переклад з росийского *).
В однім селі жили два сусіди: Іван Богатый та
Йван Бідний. Богатого величали „наиом“ і „Семенови-
чей" (по батькови), я бідпого — просто Йваном, а ино-
ді й Івассм. Оба були добрі люде, а Йван Богатий на-
віть дуже добрий. Паскрізь чоловіколюбець Він не пра-
цював, та про розділ богацтва дуже но людски міркував.
„То, — иовідае, — від мене лепта. Лнтий, - - мовить,
— і ие працюе, тай не по нравді думай — се вже свин-
ство. А я ще яко-тако.“ А Йван Бідний. про розділ бо-
гацтва. цілком не думав (ніколи було), та ыатоыіеть пра-
цював. I також говорив: „то від мене лепта".
Зійдуться вони, бу надо, вечір під свято, коли и бі-
дним і богатпы - усім в коли, сядутъ на призьбу в
Іваиа Богатого і станутъ балакати.
— У тебе завтра с чим борщ? — шітас Йван
Богатий.
— С пустой, — каже Йвап Бідний.
— А в мене з свіжиною.
Зівне Йван Богатий, перекрестить рот, гляне на
Бідпого Йвана, і жаль сму стане.
— Дивно то на світі діеся, — повідао він: —
хто раз-у-раз працюе, у того в свято голий борщ на
столі; а хто не працюе, у того і в будний день борщ
із ыясом. Ба чому би ее ?
— I я давно думаю: чому би се ? та ніколи міні
роздумувати. Тілько що стану думати, а тут по дрова
йіхати треба; привезу дров — аж і глій возити або ора-
ти час. Так серед праці й думки пропадаютъ.
— Ба, треба би паи се діло ровсудити.
— Ія кажу: треба би.
Зівне й Іван Бідпий, перекрестить рот, піде спа-
ти, і в сні вавтріпіний голий борщ бачить. А на рано про-
будиться — бачить,. Іван Богатий зробив ему пееподі-
г.аику: свіжини, про свято, до борщу прислав.
У друге нередсвятс знов ізійдуться сусіди і знов
до давноі справи.
— Чи віриш, — иовідае Йван Богатий : і на яву,
і в сні я одно тілько й бачу, яка велика тобі кривда су-
протів мене 1
— I за се простибі, — каже Иван Бідний.
— Хоть і я, по людски думаючи, немалу корнетъ
роблю громаді, але ти... ануж як би ти в свій час не
вийшов орати, то відай би без хліба прийшлося сидіти.
Чи так, куме?
— Аже так, до-стотку. Тілько ж не орати міні го-
ді, бо я би перший погнб із голоду.
— Правду кажеш : хитро ся штука короблена.
Але ти не думай, що я еі хвалю, — крий Господи!
Я тілько ось-про що й думаю: Господи 1 як би то так
ізробити, аби Йванови Бідному добре було ?! Аби й я
— свою порцію, і він — свою.
— I за те, добродію, проетибі, що журитеся. Ад-
же справді, якби не ви, то сербав би я в свято саму
лгору...
— Що ти! що ти! хиба я про се ! То ти забудь,
а я ось-про що. Кілько раз я постановляй: піду, кажу,
і роздам пів маетку бідним. I віддавав. I що ж! Сего-
дня я роздав пів маетку, а завтра проснуъся— аж у ме-
не заміець тоі половины, цілі три чверти знов ізявилоея.
— Значить, із лихвою...
') 23 сказки М. Е. Салтыкова (Щедрина). Спб. 1886.
94
— Ніщо, куме, не подІепі. Я — від грошей, а гро-
ші д мпні. Я бідному прмгорщу, а міні, не знати відки,
дві. Аджеж чудо якесь !
Наговориться і станутъ позівати. А серед ровмови
Йван Богатий все таки думае : що би то таке зробити, аби
завтра в Евана Бідного борщ із свіжиною був ? Думае-
думае, тай вндумав.
— Чусш, хло ! — повідае: тепер уже вечеріе, пі-
да-ко міні в город грядку скопати. Ти про забаву го-
динку рискалсм попшортаеш, а я тобі, по змозі, нагоро-
джу, — немов би ти справді працював.
I справді, поіппортае рнскалем Іван Бідний го-
динку-дві, а завтра він при святі „немов би справді по-
іірацював“.
Чи довго чи коротко сусіди отак балакали, досить
того, що врешті Хвана Богатого заболіло серце так, що
й справді годі було витерпіти. Піду, — повідав, — до
самого цісаря, впаду перед ним і скажу: „Ти у нас око
боже! ти тут робиш суд і лагодиш справи, каравш і
милуетп! роскажи нас з Еваном Бідним ізрівнати. Щоби
і від него рекрут — і від мене рекрут, від него Фор-
шпан — 1 від мене Форшпан, з его морга гріш — і з ло-
го морга гріш. А більше податків щоби ані віи ані я не
платилисмо!
I як сказав, так і зробив. Прийшов до цісаря,
упав перед ним на коліна і росказав свое горе. А ці-
сар за те Ивана Богатого похвалив, „Слава тобі, повідав,
чоловіче добрпй, за те, що сусіда свого, Йвася Бідного,
пе забувавш. Для уряду нема нічого привынійшого, як
коли цісарскі піддаиі живутъ у добрій злагоді та помога-
ютъ собі, а знов нема нічого гіршого, як коли вони у-в-
одно свариться, ненавидяться та доносятъ одни на одних!“
Сказав се цісар і росказав своім мініетрам, щоби для
стрібумку, оба Йвани були рівні перед судом, однакі по-
датки платили, а того аби далі не було, що передше, що
одни тягар двигае, а другий посвистув.
Вернувся Йван Богатий у свое село, землі під со-
бою з радости не чуе.
— Ось, братчику сердечний, — иовідае він Іва-
новм Бідному: — звалив я, з ласки цісарскоі, з душі
камінь тяженький! Тепер уже міні супротів тебе, для
стрібуику, ніякого попусту не буде. Від тебе рекрут —
і від мене рекрут, нід тебе Форшпан — і від мене фор-
шпан, із твого морга гріш — і з мого гріш. Ти й не
стямпшся, як від самого сего порівнапя матпмеін що-день
мясо в борщі!
Сказав се Йван Богатий, а сам в надіі слави і до-
бра поіііхав натеплі води, де два роки й пробарашкував.
Буп у ВестФаліі — йів вестфальску пишку; був у
Страсбурзі — йів страсбурскі кшшгі ; в Бордо був —
шів бордоске вино, нарешті прпйіхав у Парня: — усе
в загалі пив і йів. Словом, так весело крожив, що ледви
ноги за собою волочив. I цілий той час про Йвана Бі-
дного думай : „то-то він десь — міркув — тепер, після
порівнаня, отив !“
А Ивац Бідний тимчасом у труді жив. Сегодня
зоре поле, а завтра заборонус; сегодня скосить леваду,
а завтра, коли Бог дастъ погоду, еіно сушити береся.
До корчмн й дорогу забув, бо знае, що корчма — то по-
гибель его. 1 жінка его, Марина, посполу в ним працюе;
і жне, і боронуе, і поліг обертае, і дрова коле. I діточ-
ки йім підросли — і вони аж ірвуться хоть що-то по-
працювати. Словом, уся родина, від до-світа до піона
в ночи, немов у кітлі кипитъ, а все таки голий борщ
не сходить у неі зі стола. А від коли Йван Богатий із
села вийіхав, то навіть і в свята несподіванок Іван Бі-
дний не бачить.
— Не щаститься нам, міркуе собі Йвав Бідний,
тай годі.
Аж ахнув Іван Богатий, побачивши, що сусід бі-
дний, як буи. Правду сказавши, зразу він подумав, що.
Йванко до корчми добро свое таскае. „Не вжеж він та-
кий закоренілий, такий непоправний ?“ викрикав богач
засумований. Та Йвановп Бідному лехко прийшло пере-
копати, що его не тілько на вино, а й на сіль не завше
стае. А що він не лехкодух, вс марнотравпий, то й на
се було тутже свідоцтво. Показав Іван Бідний свое го-
сподарство, — і все було ціле, таке ж, як передніе, нім
богатий сусід на води вийіхав. Побила сіра надсаджена
—-одна; корова гніда, каліка-одна: вівця—одна; віз, плуг,
борона. Навіть етарі сани і ті приперті до плота стоять,
хоть літі йіх не треба і, значить, можна би було йіх, без
шкоди для господарства, в коршмі заставити. За тим
оглянули іі хату—і там усе е, тілько з даху міецями со-
лома иовиривана, але й се сталося тому, що позаторішноі
весни годівлі не стало, то з прілоі соломи січку для ху-
доби ладили.
Словом не було нічого, що би винило Йвана Бі-
дного за роспусту чи марнотравство. То був справжній
прибитый руский мужик, котрий з усіх сил старайся,
щоби мочи жити, та через якесь гірке непорозуиінб,
жив як найгірше.
— Господи! та чому ж отсе ? — нарікав Іван
Богатий: ось і зрівнали нас із собою, і права у нас
одні, і податки рівні платимо, а таки користи для тебе
не видко — відки би се ?
— Я й сам думаю: відки би ? — суыно обізвавсь
Іван Бідний.
Став Іван Богатий думати і, розуміеся, найшов
причину. Оттому, мовляв, так виходить, що у нас не-
ма ні громадского, ні приватного почину. Громада —
байдужа; сами люде — кождий про себе дбае, урядни-
ки ж хоть і напружують сили, та даремне. Значить,
найперше треба би принукати громаду.
Сказано — зроблено. Зібрав Іван Семенович Бо-
гатий громаду, і перед усіма газдами мав бесіду про
користь громадского та приватного почину... Говорив
обширно, скоро й ясно, немов перли перед свині сипав,
доказував прикладами, що тілько тим громадны може
добре поводитися, що сами про себе дбають; ті ж, ко-
трі спускаються на те, що Бог дастъ, ті згори засуджу-
ють себе на погибель. Словом, усе, що в „Науці" вичи-
тав, все так і виложив перед громадою.
I вийпио чудо нечуване. Газди-не тілько прозріли,
а й почули, хто вони. Ніколи не були вони так розво-
руіпені. 3 давало ея, до них раптом підкралася давно ба-
жана та десь задержана живуча хвиля, що високо-висо-
ко підняла на собі той темний люд. Громада тішилася
тим, що прозріла; Івана Богатого величали, навивали бо-
гатирем. I нарешті одноголосно постановили: 1) коршму
— 95 —
евасувати па завше: 2) дати засновок до самопомочи,
заложивши Товариство добровільиого крейцаря.
Того ж дня кожда душа в громаді зложпла но
креііцарю, і тяким чцном до ка-сп Товарпетва вплило
дві тисячі двацять і три крейцарі, а Пван Ботатнй, над-
то, дарував бідніім сто примірппків „Науки", сказавши :
„Читайте, братя, тут е все, чого вам іютрібно!"
Знову пойіхав Іван Богатий на тегаі води, і зпов
остался Іван Бідний при користній праці, іцо сим ра-
зом, дякуючи самопомочи та „Науні", папевне повинна
Пула принести сотііий плід.
Минув рік, мпнув другпй. Чи зайідав за той час
Іван Богатий у ВестФаліі песіФальску пшику, а в Страс-
бурга — етрасбурскі книші, папевне сказати не знаю.
Знаю тілько, що коли, по речинці, вернув домів, то по
«росту зімліп.
Іван Бідний сидів у розвалеиій хаті, худий, мі-
зерний; на столі стояла миска з люрою, в котру Мари-
на, при святі, капнула, для запаху, каику олію. Дітн
обеіли круг стола і поквапво іііли, немов би лякалиея,
щоби не пріііішов який чужиииця та не доправився си-
рітскоі пайки.
— Відки ж би се — сумно, майже безнадійно
скрикнув Іван Богатий.
— Ія повідаю: відки би се? — по привичці обіз-
вавсь Іван Бідний.
Знову піпмп передсвяточні розмови на призьбі
в Івана Богатого. І’озбиралн вопи справу, іцо йіх мучи-
ла, на всі боки, а таки з того не внйіпло нічего. Думав
було зразу Йван Богатий, що се тому, іцо ми Не до-
стигли, та, розміркувавіии, переконався, іцо йіети кпи-
ші — то цілком не така трудна наука, щоби на се до-
конче треба було свідоцтва. матури. Стрібував було віп
трохи глубше копнути, та до-разу такі страшила пови-
скакували, іцо він як стій зарікся — ніколи нічого
не докопуватися. Нарсшті, зпажилися на остатие: впи-
тати про ее міецевого мудреца й філософя Ивана Про-
стака.
Простак був настоящій! селямин, кривоноги!!, гор-
батий, іцо, задля бідиости, не працювап, а ціліеінький
рік жив жебраним хлібом. Т:і в селі про него говорили,
що він розумний, як піп Семей, і він зовсім на се за-
служив. Шхто ліппіе не знав бобу роскинути1) і чудсс у
решеті показати. Прорече Простак червоного ко гута'* 2), аж
когут і тріпоче крильми де-небудь на даху; прорече
град як голубяче яйце — аж від граду' з поля й худоба
біжить. Всі его боялися, а коли иід вікном стукнув его
старецкий костур, то запопадлива господина чим скорше
давала ему иайліпішій куенпк.
I сим разом Простак угадав діло. Як тілько Йван
Богатий виложип перед ним справу та спитан: відки би
се ? — Простак на-круві відповів:
— Тому, що така планета.
Іван Бідний, очевидячки, до-разу зрозумів Про-
стакову бееіду і безнадійно похитав головою. Але Бога-
тиіі Іван цілком не вірив.
’) В Московщині ворожатъ бобом.
2) Червоний когут — вогонь.
— Планета така к. — пояеннв Простак. нпразно
впловляючп кожде слово, немов бп тііиучися сиоііім ро-
зумом : — і в тііі плапеті стоіііть: Жпве Пван Бідний
на роздорожу, а хата <:го не то хата, пе то реіиетб дп-
раве. От, богацтіиі іі тече все мимо та наекрізь. бо за-
держки для себе не бачпть. А тн, Богатий Пвапе, жп-
веш у самім стоці, куда з усіх боків потоки п.іивуть.
Будники в тебе обншрііі, циі, ішркапи паіжоло крііікі.
Притечуть до тебе истоки з богацтвом, та. й заетрягпуть.
I коли тн, панрпклад, учера иіп ластку роидав, то сего-
дня тобі натоміеть цілі три чвертп ирптаскало. Тп — від
грошей, а гропіі — к тобі. Під якай корч заглянепі,
іекрізь богацтво лежитъ. От яка вонгі, тота планета.
I хоть кілько ви з собою балакайте, хоть кілько думай-
те — нічого не выдумаете, н о к и в т і й ила п с т і
так етоіііть.	II. II.
Про давну читальню та бібліотеку
львівских питомців.
Доп и с ь 1 з <•• е л а.
В 5 ч. „Народа" питався оден доиисунателъ, де ді-
лаеь бібліотска питомців руских у Львові? Так як не
доводилось ыеиі до тепер підс читати про затрату ееі
бібліотеки, а рядите читальні, то хочу на се питанс від-
повіети тим радіпе, що та читальня і бібліотска затрати-
лась за мене в ііезвичайпий епосіб.
Ще в році пгкілыші 1882—83 мали питомці рускоі
духовпоі семінаріі у Львові дійсно дуже гарну бібліотеку
і читальню. Ректорат відступив був комнату в старім ще
будинку ч. 7. на читальню, де стояли дві шяфи в книж-
ками, висіліі дві вс.ішкі мапи Австріі і Галіічнни, много
образів біблііших, стояли два столи і много стілців. Чи-
тальня отворялась публично лиш вечером. В шаФах на-
ходилось много цішшх творів та .часописей, переважно
руских та росийских, як ось твори: Тургенева, Помя-
ловского, Пипіна іт. д. аз часописей: Вѣстникъ Европы,
Русское богатство,.Русская Старшія і и. 3 польских часо-
писей були липі ілюстровані: Кіозу, Ту^ойпік ііибіголѵа-
пу, а зреиітою самі богословскі. Всі книжки були осмо-
трені печаткою читальні. Видатки читальні покривились
з добровільних складок, а ще білыпе з траФІки. Для ви-
годи питомців відпродували декотрі товариші тютюн,
цигара, паперці, сірники, з чого не малпй зиск тяпнули.
Отжеж читальня привілегіуиала одну траФІку і ре-
комеидувала товаришам, за іцо тая платила міеячно
2—о зр. иа читальню. Товариші сходились вечером до
читальні і груповались коло „Дѣла" або „Слова", а другі
забавлялись н шахп, варцаби і т. д. Послідним бібліоте-
карем був д. Мрнц, теперіигний сотрудннк у Перемишлі.
Читальнею завідував „виділ читальні". До виділу вибн-
рав кождий рік двох впділовпх, а четвертий лиш одного.
Як всюда, так і в семінаріі були партіі: мягкі і тверді.
При впборах старались обі партіі впбрати евоіх людей
на внділових; але мягким мало коли удалось одного або
' двох впхатм, бо тверді малп перевагу. Відйіждаючп на
вакаціі, впжцчалп питомці книжки я бібліотеки за ре-
96 —
версамп. Так і р. 1883 сталося. По вакаціях заворушнлись
хлопці перед выборами до шіділу. а обраковавши своі
сили, побачпли народовці, що на першій році виберуть
обох своіх, на другій муеять дістати в угоді одного, і на
четвертім буде йіх; значить дістануть перевалу як 4 до 3.
Тверда засмутплись, що при впборах з першого року упа-
ли. На другий день до виборів з другого року годі було
твердих стягнутп. Вони почали ходити купками, щоеь
раднти; в кінці пристали на особу, котра мала ввійтп
зі сторона народовців до виділу, але від виборів отягали-
ся. Треба ще знати, що тверді малп во всякій біді пар-
тійны сильного заступника в особі одного префекта, ко-
трий був заразом і опікуном та цензором читалыіі. По
полудни закликая сей преФект до себе кількох народов-
ців, де вонп застали вже своіх кількох противників пар-
тійних, і оголосив, що о. ректор не позваляе перепро-
наджувати дальше виборів, а від тепер кождочасні педе-
лі (товариші, що посередничили в справах неприватних
між питомцами а властями) будутъ тим самим виділови-
ми читальні! Вислухавши несподіване рішене, иаробили
народовці крику між товарищами і побігли до ректора
з представлепями. Якеж було йіх здивованс, коли ректор
скавав, що віи такого розпорядженя не давав і про се
пічо не знае! Тепер показалось, що товариші тверді з
своім преФектом вигадали таку пегарну штуку, аби мяг-
ких до виділу чпталъні не допустити. Народовці утіши-
лисъ, що читальня с таки, але не на довго. Другого дня
иокликав ректор педслів до себе і заявив, що ровпоря-
джене о. префекта остае правосильним; а що до того чи-
тальня не може мати осібноі комнати, а мусить перене-
стись до музеум 4-року! Крик підпявся зі сторони наро-
довців не аби який, раз що педелі, яко урядові виділові,
кождому були яемилі, но друге, музей, де би мала бути
читальня, був дуже вимний, а ще і педелі не похочували
стати виділовими протп товаришів. А ту щс і кнпжок,
що позабирали на вакаціі, не думай ніхто віддавати, бо
читальню о. ректор якби скасував. Тверді ликували, що
народовцям вппало найостршгпе оруже з рук, котрим
твердих поконувалп — книжки і читальня. I так читаль-
ня заснітилася, упала, бо і книжок не було в шаяах, а
і тих, що ще зіетались, ніхто не хотів пожичатп з уря-
довоі читалыіі. Се було при кінці року 1883.
Па весну 1884 р. настав славный бунт семінар-
екпй, де цілий перший рік виступив через лихий вікт.
I от тогди зародилась гадка у одного народовця в дру-
гого року, пійти до ректора, сказати, що ,другі дбають
лиш за живіт, а ми просимо о корм духовний'', і проси-
ти, щоб отворпв читальню в замешкалій комнаті. Поду-
май, зробив. Ректор згодив ся на тое, казав собі пред-
ложити по кількох з кождого року, то він впбере 7 ви-
ділових, котріб спровадплися під ч. 4 і там у себе удер-
жувалп читальню. Тоді повідомнв сей товарпш виднііі-
шпх народовців, нехаіі вопи дальше рішають. Гадки пе
буди одпакі: одні приставали на се, а другі супротпвля-
лнеь, бо мовляв .тверді будутъ впгукувати на нас, що
мн в так крптпчнпіі час йіх арадпли, та з ректором вно-
сились1'. Алс гадка перша перемогла, ректор потвердив
тпх. що впирали народовці і от стала читальня — без
кнпжок, гааст, гроша. Між тим сталась одна подія, ко-
тра може і шкпшула па тое. що народовці таки ріши.тп
читальню воскресити. Як я казав, дві шэфи а рештою
книжок чптальняних стояли в музею. Так одного дня пі-
шла гутірка між питомцами, що хтоеь шяфи розбпв. та
книжки, які ще були, починаютъ щезати. Се була прав-
да. Тож новий виділ як стій спровадив шзфн під чвірку,
розписав просьбп до кількох росийских і польских чаео-
писей, щоб прислали даром своі виданя, занявся склад-
кою, бібліотекар почав відпиеуватп торічні читальная!
книжки (реверси десь поділись!) і от в неодовзі зпов зі-
бралась невеличка библіотека. I не вмитись йій бѵло до
давноі, але всеж таки ночаток був зроблений. Товариші
почали знов сходитпсь, заохочуватися до праці і все бу-
ло гаразд. „Тверді" не ходили до новоі читальні, а вп-
силали що вечера, а навіть в день, свого репрезентанта.
Тогди вислали були народовці депутацію до д. Романчу-
ка з жалем що старші Русини не інтересуються семіна-
ром, а лишили его під опікою мачохи-ректора. При кінцн
року шкільного вакупив виділ книжок щось за 30 зл.,
а крім того уложив плян діланя на другий рік. Перед
відйіздом на вакаціі розпожпчив бібліотекар все, що бу-
ло ліпптого в читальні, товаришам за реверсами, а крім
того еписав ще осібно всі реверси. Позаяк сам бібліоте-
кар вийіхав домів пару день скорше, то просив другого
виділового К. А., щоб заніе печатку, реверси і йіх сине
та ключик від шяфи до ректора, як се було в звичаю.
Сей так і зробив. По вакаціях виділові хотіли знов отно
ритп читальню, тож бібліотекар пішов до ректора по
ключик і т. д. Щож Ви, добрі люде, на тое скажете, що
о. ректор затаів у себе і печатку, і реверси, і ключик,
а мовни, що він сего ніколи і на очи не бачив! Това-
рпш К. А. почав нригадувати о. ректоровп, що віддаючи
заетав у него одну пашо, пагадуе своі слова і слова о.
ректора; пічо не помагае: иебрав таневидів. Сум огор-
пув усіх, та не можуть собі витолкуватп, що се ректор
замипияе.. Але не в неодовзі чуютъ від дуктора (най-
старшого педеля), що ректор і читальню заборонив, бо
не хоче спорів партійнпх выкликати. Рух новетав між
народовцями нсзвнчайшій: крики, дзнонене-^ дзвінок се-
міяарицкий і т. д. Питомці висилають знов депутацію
до ректора, не приймае; іде сам дуктор (народовець), та
ректорони представляй, що без книжок та читаль-
ні вкоріниться ліииветво та карти між питом-
цами, а ректор о. А. Бачинский пятое: „волю,
щоб в карти грали, ніж мають читати!"
Зарікзнайшов о. ректор і клю чик від
шяфи, і печатку і реверси, та не було щовід-
чиняти, відбирати та печатати, бо читалыіі
навіть на паперп не було.
Впділовий.
Машина 7 порядки громаденъ
Порушена нами справа ФІльваркового гос-
подарованя по громадах (додавмо виразно, на
підставі контракту і без жадного нарушеня
права власностп поодпнокпх громадян) заінте-
ресувала декого і з проетих людей і з інтелі-
генціі. I одні і другі годиться з нами коли не
97 —
цілком, то бодай в значній части, щоби нпр.
хати і будинки селянскі лишити так як е, а за-
вести спілку тілько при господарці полевій,
або знов, іцоби тілько часть грунтів у громаді
перемінити на такий гуртовий ФІльварок,
а решту оброблювати по старому. На перше
скажемо: ФІльварок е ФІльварком не тим тілько,
що мае великі лани при купі, але також тим,
що мае при купі р о б учу силу, котру
можна в кождій порі дня кинути туди, де по-
трібно і при котроі удержаніе можна ощадити
дуже богато непотрібних видатків. Такий
ФІльварок мае поперед усего спільну кухню—
і просимо тілько поміркувати, кілько гіркоі
жіночоі роботи, часу і топлива оіцадиться, коли
заміець варити у 200 хатах, буде варитися у
3 або 4 кухнях. Що при такім способі страва
для всіх буде однакова, здорова і така добра,
на яку громаду тілько стати, що відпаде вся-
ке „капарене“, всякі недопечені хліби та не-
доварені страви, се певна річ, бо громада мо-
же відставити до варива тих, що найліпше
вміють варити, пекти і т. д. Ми не малиби
нічого против того, колиб при контракті на
спілку виняті були деякі части грунту, нпр. са-
ди і огороди і заховані для ужитку поодино-
ких гоеподарів, хоч і то нам здаеся, що при
добрім порядку в спілці і з садів та огоро-
дів кождий поодинокий властитель може мати
більше пожитку, ніж оброблюючи йіх сам про
себе.
Найважнійший заміт підніе нам в розмо-
ві ч. Грицко Запаринюк із Вовчковець. „Добре
би то було. — сказав він, — погуртувати отак
усіх людей до спільноі роботи, — а л е я к в и
потрафите зрушити йіх з міеця, із
старих насиджених гнізд?“ На се у
нас одна тілько відповідь : не ми будемо йіх
зруіпувати. Ми можемо тілько радити, вка-
зувати дорогу і не перестанемо се робити.
А зрушить наших людей або йіх вла-
сна добра воля і розуміне свого вла-
сного пожитку, або біда і руіна. Ми
знаемо про такі села, де власна воля зрушила
людей, так що село, котре вперед стояло при
купі на обширі кільканацяти моргів, за грун-
тами при йіх розділі розсипалося на обшир
кількох миль. Значить, зрушилися люде зі
своіх старих гнізд, коли йім того було треба.
Чомуж би немали зрушитися і в противнім на-
прямі, не для того, щоби йти в ростіч, а для
того, щоби збитися в купу ? А при еміграціі
до Америки хібаж не зрушуються люде зі ста-
рих гнізд іце далеко більше, ніж коли б йім
прийшлось переселюватися з одного кінця села
на другий?
Але ще не таке зрушене зі старих гнізд
чекае наших селян, коли завчасу самі не схо-
чуть дружитися для спільноі прапі. Ще 1887
на підставі данпх зібраних покійником Нав-
роцким і інших циФер вирахував я („Ргге^сі
зроіесгпу, 1887, книжка 1, стор. 26 — 29) *),
що в нашій власности грунтовій іде з одного
боку роздроблене дрібних, а з другого боку
гуртоване великих власностей при браку вла-
сности середноі. I так в 1819 році було в на-
шім краю білыпих властителів (доміній) 8.448
і кождий з них мав пересічно по 68ЗѴ3 мор-
гів грунту. В р. 1859, десять літ по скасова-
ню панщини, було великих „панів“ уже лиш
4.500, та за то кождий посідав пересічно по
1.185 моргів. А в р. 1876 властителів білыпих
дібр земских 6уло вже лиш 2.086, з котрих
кождий пересічно мав землі по 2.397 моргів.
Як бачнмо, в тих 68 роках число білыпих
властителів зменшувалося так, що де з почат-
ку було йіх 100, там тепер стало 25; рівно-
часно земля в руках тих властителів гуртува-
лася так, що коли оден мав з початку 100
моргів, то тепер мае 350. Але той пересічний
рахунок не показуе нам іце всего В нашім
краю маемо добра далеко більші в одних ру-
ках. I так добра державні (камеральні) вино-
сять 388.914 моргів, а швидко будутъ вино-
сити далеко білыпе, може з 400.000 моргів
коли за гроші добуті з викупу пропінащі, дер-
жава закупить вёликий ключ надвірнянский і
інші ліеові маетности в горах. Дальше йдуть
великі маетки приватні: 146.000 моргів, 86.000
моргів, 80.000 моргів (Потоцкото), 70.000 м.
(архикнязя Альбрехта) і т. д. Певна річ, іцо
такі великі маетки, чи вони будуть в одних
руках, чи в других, мусять де далі побільшу-
ватись, бож властитель йіх, коли тілько не
кидае грошей в болото, не може зужиткувати
всіх доходів, які ему ті добра що року прино-
сятъ і крім поліпшеня господарства (значить
>) Тепер е про ее мабуть нові і докладиійті ра-
хункп в праці проФ. Пілята, але не маючи еі під рука-
и, подаю тут своі, хоч і мешпе докладві. I. Ф,
98 —
— і побілыненя доходу) може що кілька літ
прикуповувати нові добра.
А тепер погляньмо на дрібну власність.
В р. 1819 раховано дрібннх властителів, тих 1
що робили панщину, троха білыпе як 511.000
— на кождого властителя випадало грунтів
рустикальних по 14 моргів. В р. 1859 дрібних
властителів було вже 788 234, хоч весь той час
обовязкове було право о нсподільности грунтів
селянс.ких, — і на кождого властителя випадало
нересічно вже лиш по 9’/з морга. А в р. 1883
дрібннх властителів начислено вже 1,408.000 і
на кождого випадало лиш по 51/5 морга. Отже
в тих 75 роках число дрібних господарств
побільшувалося так, що де 1819 р було йіх 100,
там тепер маемо 275, а за то землі у людей
ставало чим раз менше так, що хто вперед
мав 10 моргів, тепер мае лиш півчетверта.
Але й тут псресічний рахунок не всю правду
кажс. Ще сумнійпіе стане нам, коли погляне-
мо на найдрібнійші господарства, що маютъ
лиш по 5 моргів і менше. В р. 1819 таких
дрібних „ніпіих11 і „халуппих" господарств бу-
ло в цілім краю 182.168 (троха білыпе ніж
третипа всіх дрібних господарств), в р. 1859
мали ми йіх уже 349,032 (менше ніж половину
всіх), а тепер, як бачимо, майже всі
сільекі господарства окрім хіба не-
сиовна пятоі части, зійшли д о того
стану, в якім за панщини оуліі піпіаки
та халу пинки.
Що з того виходить? А виходить таке,
що найбільша часть наших селян при своім
старім способі господарованя не може нижи-
тн з свого грунту і мусить шукати зарібку
А заробок можливий двоякий: або покидати
землю, покидати село і йги до міст, до ремесла,
до послуги та на поденщину, або держачись
того грунту, заробляти у паиів по ФІльварках.
Велика часть наших людей справедливо боіть-
ся містового зарібку і водить, хоч 3 тяжкою
бідою, нераз весь рік голодуючи та не дойі-
даючи, держатися при землі, в селі. Давнійше
зарібки у нанів були добрі, але тепер стали
далеко гірші для того, що пани почали заво-
дити у себе хліборобскі машини. Може не всі
напіі люде добре знаютъ (хоч певпо всі почу-
вають), який сс страшиий ворог для бідних
зарібників ті машини, то ми розкажемо про
се словами одного з таких нанів — не наших,
а німецких. Перед кількѵма тижнями був у
Берліні збір німецкого товариства рільничого,
і оден з тих рільників, т. е. великих властите-
лів дібр, говорив про „Брак робітників в ріль-
пицтві і уживане машин“. Ось головні шнкти
его промови: *)
„Брак робітників рільничих змагаеся в
Німеччині з кождим роком і змушув великих
рільників запроваджувати більше машин, ніж
доси бувало. Одинока перепона та, що пімецкі
рільники менше знаютьея па машинах, ніж ан-
глійскі, ало школи рільничі швидко сему заря-
дятъ. Коли рільник випробуе якусь машину і
вона покажеся доброю, то пожиток з неі вели-
кий. Брак робітників змушуе тепер рільників
підвисшувати платню робітникам. Се швидко
мусить довести рільників до перекопаня, що
машшіова робота буде менше коіитувати“.
„Всі присутні мабуть згодяться на те,
що в великих господарствах у нас за богато
робучихрук уживаеся. Тут іменно -треба
заводити ощадности. Америка дае нам тут
пайкраспіий приклад. Там рільник еам старан-
ся о те, щоби такі а такі машини були злад-
•жені або поправлені так, як «му іютрібно, і
для того амсриканскі машини все выходятъ
практичні і відповідні до американских обста
вин. У нас рілышки занимаються тілько гото-
вими машинами, йіх будовою занимаються тіль-
ко учений механік та Фабрикаит, котрий зви-
чаііно дивиться па чужі взірці, а не знае на-
ишх обставип. I тут іютрібно у нас скороі
поправи дотенерішного стану. Нам треба бути
приготованим на великі клопоти. Не досить того,
що робітників сільскмх став чим раз менше,
бо вони идутъ до міст до Фабрик, — але й ті
робітпики, що ще осталися по селах, перени-
маютъ звичаі й норови Фабричних робітників.
Апуж но трафитьея так, що у тебе жнива чи
косовиця, а робітпики в сам горячий день тобі
змовляться: не хочемо йти на роботу! Маши-
ни, котрі при помочи пемиогих рук роблять ту
саму роботу, 6 з того погляду одиноким ра-
тунком.
„Але не досить того, що машини вима-
гають менше рук; вопи роблять рільннчу ро-
боту швидше, лііппе і дешевше. Учений
Брок обрахував, що по заведеню в Англіі ве-
*) Беремо еі в вімецкоі газеФи „Кгайкйігіег 2еі-
С.илр“, ч. 64 з д. 5 марта 1890.
99
ликого, машинового рільництва, земля там ви-
дае два рази більше, ніж в Німеччині, бо коли
в Німеччині акр (около 2 моргів) видае 18
бушлів (1 бушель звиш півтора кірця) пшени-
ці, то в Апгліі акр видав 35 бушлів. Так само
в Угорщині, в добрая великих магнатів, де
позанроваджуваво парові плуги, картоФЛІ і сі-
но стали родити майже два рази видатнійше.
А не треба забувати, що паровий плу.г підни-
мае скибу в 12 цалів завгрубіики і виорюе
морг поля далеко скорше і дешевше, ніяс плуг
ручний. Так еамо в молочнім господарстві
при помочи машин центрІФугальних (відосеред-
кових) і ручпих сепараторів (розділювачів) Ла-
валя видатність смстани і масла з молока
збілыпилася о 10 до 15 процент. В деревяігім
промислі правдивий переворот зробило заве-
дене механІчноі пили (гатра), котра від разу
розпилюе цілу колоду на тілько і так за гру-
бих тертиць, кілько і яких потрібно. Вирахува-
но, що розпилене сосновоі коло ди середпоі
грубости ручними пилами коштуе 3 р. 80 кр.,
а механічною пилою тілько 50 кр. I в прядив-
нім господарстві машини показались дуже ко-
ристні: мапгинова тральня Кардона видае о 25
процент білыпе прядива ‘зі льну, ніж ручпа
терлиця, і вимагае далеко менше, та й то зо-
всім невправних рук робучих“.
На тім кінчимо наші виписки з иімецкоі
газети. Поміркуймо тепер, яка з них наука
випливае для нас. Поперед усего нехай нам
ніхто не каже: Е, се за границею так, а поки
воно й до нас дійде, то, мовляв, і псу побила
здохне. Угорщина не така далека украйіна від
нас, а там в магнацких добрая орготь уже па-
рові плуги. Предковічні бори в наших лісах
пожерли імеино ті „ гатри“ норуіпувані силою
пари, пороздроблювали „ циркулярки “ порушу-
вані тою самою силою. На наших полая не ко-
плють уже няфту по старому, так як ми колись
описували в оповідапях про Борислав — а
вертятъ канадійским споеобом ями на 200, 300
і 500 метрів глибокі, без порівнаня ментпим
коштом, без ніякоі небезпеки для людей і, оче-
видно, при помочи немногих рук робучих. „Цен-
тріфути“ та „ сепаратори“ вироблюють і у нас
сметану, сир і масло, особливо по великих
ФІльварках і близько великих міст. Парові
,,льокомобілі“, що можуть служити за молотилки
січкарні, пили і пр. — свищутъ у нас трохи
не на кождім білынім ФІльварку і ми знаемо
приклади, що й громади за невеличкою опла-
тою користають з тих „заграничних“ машин і
коли пан вймолотить свое збіже, то й мужики
опісля берутъ свое на машину, щоб цілу зиму
не стукати цінами на морозі. Може бути, іцо
загранична освіта, заграничні порядки політі-
чні, товарискі та спілкові не швидко іце до
нас дійдуть, особливо коли б усе так ішло,
як того хочеся деяким нашим панам, котрі
кричать, що у/нас і тепер за богато інтеліген-
ціі, котра ие мае що йісти, — але що загра-
ничні машини і загранична нужда робітницка
прийде до нашого краю на певно і то в дуже
короткія часі —то певно. Ба, що кажу! Хібаж
вона на наших очох, день но за день не вхо-
дить у нашу хату вікнами й дверми? Про се
нам нераз іще прийдеся говорити, а тепер
скажемо лиш ось що: все йде до того, щоб
і в нашім краю витворити дві сили: велике, ма-
шинове рільництво і великий Фабричний про-
мисл. I одно й друге потребувати буде менше
зарібних рук, ніж йіх в нашім краю вже нині
маемо; і одно й друге буде однакож чим раз
сильнійше витискати наших дрібних рільників
та реміеників з йіх старих насиджсних гнізд.
Ті, котрі нині бідують по селах, приковані до
землі своім одним чи двома моргами, станугь
ще біднійші, бо -стратять і ту решту землі, що
мають, і мов те сухе листе, котрим ки-
дае вітср куди хоче, будутъ зимою і літом
вандрувати від ФІльварків до Фабрик і від Фа-
брик до ФІльварків, шукаючи зарібку при ма-
шинах, ели завчасу не візьмуться за розум і
не поставлять своі власиі грунти, які йім іце
нині осталися, на такім ступни господарованя,
щоб машини не тілько не були для них страш-
ними ворогами, але противно, щоб були йіх
вірними помічницями в важкій боротьбі за
істнованс.
Іван Франко.
Із поезій Павла Думки.
Від знапого поста народного, селянина Павла Дум-
ки в Куичипсць одержали ми кілька поезій а при них
лист, з котрого виймаемо ось які слова: „Я Вам дуже
ндячпий; іцо порупііглпст.тс мою пружину (складанс иое-
зій), котра марне тліе; тепер Бог зна що би ся писало,
але Бог вна, як людям догоджати. А по друге — тяжко
бідному хлопови найти чоловіка, „егда, возмутишася во-
ды”, щоби хто его вкииув та иавів па дорогу. Як па-
лить нсрав мою душу, то Господь едва знае — але і Вп
може даете віру. Про те прошу, будьте ласкаві, елп з
— 100 —
тих віріпів може що бути, покажись стрій. Коли прмйме-
те мене в свою громаду, то я рзд буду трудитися для
збільшепя еі храмини, а ели до нічого, то, як той каже,
шкода голови морочити". Як читателі можуть самі пере
конатися з поміщепоі тут піені, складаням д. II. Думки
не можна відмовитп таланту і вдатпости. Видно а нпх,
що він персиявся піенями пародними і складас своі пі-
ені на йіх лад. Алс в другого боку треба замітнти, що
піені сго ще не такі глибокі та богаті на- зміет а скуиі
на слова, як піені народні, що в них люде і обставини
обриеовують ся дуже загальннми рисами, майже словами
піеень иароднпх, бев жадних власних додатків автора.
Виглядае то так, як коли би автор ие дивився на жите.
власпими очима, але крівь пісию народну. А тимчасом
теперішяі пости вагалом вмагатоть до того, щоби в своіх
піенях, повіетях, оловіданях і т. і. малювати жите людеке
таке, якпм вони его ба чуть, оповідати вже не з чу-
жих слів, але такими словами, які мимоволі насуваються
на думку в хвпли огляданя якоіеь подіі чи якоіеь річп.
Ціль поезіі с — викликатп в душі читателя жмві о Сра-
зи тих людей чи річей, котрі нам малюс поет, іними бу-
дити ті самі чутя, які нроймали душу самого поета в
хвпли, коли творив ті образи. Ниншпгій поет не буде
нам казати: „Ой горе горе бідному на світі", бо слова
ті, хоч иравдиві, алс заиадто загальні, — він постараеся
показати нам бідного чоловіка, як віи живе в иужденній
хаті о голоді і холоді, як робить на чужій пиві, як тур-
буеся такими річами, на котрі другий і уваги по звертае
постараюсь заглянути в душу того бідного чоловіка, що
ын думас, чого надіеся, чого боіться а чого бажае і т. і.
Так само в жпвпх образах теперішлій поет змалюс нам
і злого й доброго чоловіка, папа і хлопа і жида, і то не
жадпого „загального" пана або жида, але того пана
або жида, котрого він там а там, тоді а тоді бачив, виав,
з котрим розмавляв, покажс нам его з его осібпим ходом, в
его одежі, в сго споеобом говореня, а кго поступками. Се
навивайся латиньеким словом „індівідуалізонане". Великі
сучаені пости, якДіккснс, Золя, Фрейтаг, Міцкевпч, Тур-
генев, Толстой і др. навіть мертві річи - - море, сад, ска
ли, степ, ба, навіть наймсішіі дрібннці, як склеп в елром,
рииштік з Орудною водою, гіпсову кітку, котрою нрити-
скають папір па столі і т. і. — малюютъ так, що нада-
ютъ таким річам осібні, індівідуальні риси, що одна та-
ка річ являясь нам зовеім не лодібпою на другі. Наш
неллкий пост Тарас Шсвчепко в своіх білыоих поемах
в того погляду далеко пе може бути ввірцем, ему бра-
куе яркого і іпдівідуального рисована характерів люд-
ских; майже всі сго дівчата подібні одна до другоі, так
само як усі козаки, всі батьки, всі матері і т. д. Тут
Шевченко не впбіг щс по за грапиці піені народноі.
Певна річ, що за се не можна его винуватитп, але все
таки сс треба знати, щоби пе наслідувати Шенченка в
тім, що було сго слабою стороною, а що, жаль сказа-
ти, у нас дуже часто діялося. Зовеім інакше поступае
Шевченко в тих дрібних думках, де він малюе нам те,
що сам бачив і переживая. Тут він не скаже „тяжко
важко па чужині пропадати", але змалюе нам свою до-
лю ось якими чудовимп віріпями:
1 небо певмите, і васпаиі хвплі,
I по над берегом готь-геть
Непаче пяний очерет
Бев вітру гцеться. Боже милий!
Чи довго буде ще міні
В отсій неаамкнутій тюрхі,
По над отсім нікчемним морей
Нудити світом? Не говорить,
Ловчить і гнеться мов .жива
В етепу иожовклая трава,
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого сличать.
 Отее правдиво иоетичпий сиосіб малюваня чутя
живими образами! Замість охати і стогнати перед нами,
поет показуе нам те, що его окружае: захмарепс небо,
ліпиво бовтаючі хвплі Каспійской) моря, иусті степи по-
криті зівялою травою, очерет над берегами, і серед тоі
страшенно иевідрадноі картипи показуе нам себе само-
го, показуе також живий образ — вигнанця, що зітхае
до Бога і в уеьоі тоі німоі природп питас, чи довго ще
ему тутка нудити світом? — і не одержуе ніякоі відпо-
віді. Такі річп повиіпіі еобі брати за взір наші поети —
і з народа і з іителігепціі — при твореню своіх піеень.
3 часом, коли будемо мати більше міеця и „Наро
ді“, поговоримо о тій річи докладнійше, а тепер зверле-
мось ще до поезій д. П. Думки. Ми дуже добре ровумі-
емо, що і тут, на полі поетичноі творчости, давати раду
і вказівки простому ссляпинови — дуже трудно. Твор-
чіеть поетичиа — діло свобідие, залежне від натури і
успособленя чоловіка; иравдиві, великі поети ніхто не
иодібний оден до другого, кождий мас щось свого, осі-
биого, чого ніхто іішшй не мае, і для того вказуване по-
стони взірців до наслідунаня завсігди мае своі злі сто-
рони. При тім же у кождого правдивого поета головна
річ не те, що він иавчивея від других, але те, що
в власноі душі, в власного чутя вносить в свою
поевіго і в суспільність. Але з другого боку в пи-
нішніх чаеах жаден правдивпй поет не може обійтися
бев птколи, без виробленя ®орми і язика, бев внаня того,
що і як впекааували 1 впеказують інші великі пости.
Вееі ссі школи дуже трудно пройти нашому селянииови,
хоч би й як він був талановптий. Та про те ми пе сум-
иіваемоеь, що й вірші наших поетів селян, особливо та-
ких талаповитих та щирих, як Д. П. Думка, можуть мати
важне значіие в нашім народшм ровною. Одно, що пос-
ти ті стоять серед самого народа, жиють его житсм і
можуть ліпше ніж хто ішшій висказувати думки, потре-
би і бажаня народа, а друге те, що не вибігаючи своею
освітою надто далеко по за звичайний рівень нашого се-
лянства, вони будутъ у всім врозумілі для простого на
рода і піені йіх можуть мати тим більше для него зна-
чіне. Одно тілысо скажемо тим постам, тай в загалі всім
нашим поетам: не в тім поезія, щоб вложити до купи ис
глупі вірші. Треба и них малювати жите людеке.
А щоб могти малювати те жите {не говорити о
житю), на те треба любити людей, пильно і з любвою
иридивлятиеь і прислухуватись йім, нглублятись в йіх
горя й радости, в йіх думп і падіі, і все те покавувати
нам щиро, простими алс образовали словами, без пропо-
віді I моралізованя. Тоді, ми певні, що й простолюдні
наші поети станутъ йдно обіч інтелігентпих. Аджеж Го-
мер, кажусь, був сліним егардем і не ходив до жадпоі
— 101 —
академіі, а ВольФрам фон Ешенбах, автор знаменито! ні-
мецкоі поеми „Парціваль”, не имій ні читати йі писати.
Пе те діло поета, щоб богато всякоі пауки набити еобі
в голову, але те, щоб догляпути в окружаючих нас річах
і людях.те, чого ніхто перед тим не доглянув, щоб виска-
зати те, що всі ни иочуваемо, що всіх нас болитъ або
радуя, а чого ніхто ясно вправити не вміе.
Редакція.
Лротирае мати шпбу.біле шкелце,
Наплавала гірких сльозів тай відерце...
„Ой коби я була впала, що так буде!
Ой малаж ти, моя доню, добрі люде.
Обминала ліеи гори, степи поля,
Оіі по тебе не минула лиха доля!"
Павло Думка.
Ж і н о ч а доля.
Заведеній, зелсп траг.о, по долпні,
Роаійди ся, сумсн голое, по родині!
Велся трава, зелен трава розростае,
А про мсне родинонька не відае.
Далась-мене, моя мати, молодую,
А ци внавш, ци відает, як горюю ?
Бо я в тебе, моя мати, зла не знала,
Тепер бись мя, матінонько, не йізнала.
А свекруха, як мачиха, все воркочс,
Та не знаю, чого вона в мене хоче?
Пізно ляжу, рано встану — нсдогода,
Ой змарніла, почорніла моя врода!
Ой батечку, соколоньку, ци не знав есь,
Що ти менс молоденьку в внр загнав ось ?
Ци з дури ли, ци вмапили тя лпхіі,
Ци тя коні заманили вороніі ?
А я плачу та журю ся свов бідою:
Сира земле, розступиея иідо мною!
Ще свекруха би байдуже й еі крики,
Але моя „лиха доля" ') як звір дикий.
Ци де підс, ци пойіде, все би пило,
Прийде до-дом, та басуе бііе тіло.
А я прошусь в него, молюсь та благаю,
Та гіркими своі струни заливаю —
А ту серце камішюе не впросити,
В коло себе поводжае: „Підеш гнити!"
Отось менс, матінонько, утопила,
Живцем мене молоденьку в гріб вложила!
Пролай вік мій молоденький, мое сонце !
Подиви ся ще раз, мати, у віконце,
Подивися мила мати, у садочок,
Ци зелений, ци розвив ся барвіночок?
А стежечка до барвіпку застелилась —
Посипало сонце жаром, тай спалило.
*) Так навиваютъ і піені пародій злого мужа.
Редакція.
Перше робітницке свято.
Іще минувіиого року зібралися були в
Парила, у Франдіі, відпоручники робітників в
усіляких держав і краів, щоби подумати над
своею незавидною долею, або ліпше, щоби по-
радитись, що йім тепер робити, щоби поліп-
піити свою долю. На тім вічу чи на конгресі
парискім постановили робітники святкувати 1-го
л. мая сего року (1890) і домагатися, щоби
наемні рОбітники скрізь робили тілько по 8 го-
дин на добу. Вісім годин працювати, віеім
відпочивати, вчитися й забавитись, а вісім годин
спати на добу, се думка робітників. Ухвали
того робітницкого віча мають обовязувати всіх
робітників на цілім проспіченім світі, тому то
й львівскі робітники постановили й еобі обхо-
дити робітницке свято 1. мая 1890 року. Тана
вперед треба було подумати, чи воно вдасться
здержати 1. мая всіх робітників від роботи,
щоб вони всі подумали над своею долею і по-
чули свою спільність з робітниками в інших
краях. От тому то в неділю 23. марта скли-
кали деякі виднійші й світлійші робітники
збори, де власне мали порадитись над сею
справою. На ті збори явилося доволі багато
робітників, так, що простора саля товарпетва
„Сгѵіагйа" була битком набита людьми. На
провідника зборів вибрали Русина Данилюка,
а відтак перший забрав голое друкар Мань-
ковский (Поляк), той що підписуе робітницку
часонись „ВоЪоІпіка. В своій промові він рос-
казав, що таке се свято 1. мая та на що воно
коигрес париский постановив святкувати сю
днину. „Іде о те, — казав він, — щоби по-
казати, що всі робітники, не вважаючи, якою
вони мовою говорятъ та якоі вони віри, П0ЧУ-
ли свою силу і упімнулися о своі права. Най-
важпійпіа тут річ, щоби робучі люде пізнали
свою силу і не дали себе визискувати. Освіта
й знане евоіх інтересів, самосвідомість,—тут
величезноі ваги. Коли таким способом іде о
добро всіх робітних людей, то і львівскі робі-
— 102 —
тники ие повинні остатися по заду і повинні
„подати руку“ іншим робітникам за границя-
ми австрийскоі держави (цісарщини), що також
борються за своі права. Робітники повинні
тямити, що лиш тоді йім лекше буде жити,
як всі вони станутъ одностайне добиватися
свого. 6 одна приповідка німецка, — казав
бесідник: — „Дет ВіНенйеп ріЪі таи пісіііз,
Дет ВгойенДеп еілѵав, Дет КатріепДеп аііев*
(тому, що просить, не даютъ нічого, тому, що
грозить, даютъ крихітку, а тому, що бореся-
добивабся, даютъ все до чиста). Отжсж то й
головна річ, щоби самі робітники за себе по-
стояли та показали, що вони — сила і що з
ними треба рахуватися. Львівскі робітники
иски що не можуть домагатися вісім годин
праці денноі, бо вони ще -не стоять так міцно
як робітники інших краів европейских, більше
освічені, більше свідомі своіх інтересів та
міцшйші числом. Д. Маньковскнй закінчив за-
зивом, щоби всі робітники вважали се
своім найсвятійшим обовязком, іти
рука в руку солідарно з робітниками
інших краів европейских і святку-
вати робітпицке свято 1. мая 1890 р.
Опісля говорили ще й інші робітники;
з поміж них нам найбілыпе вподобалась річ
робітника Обірека (мабуть Чех родом). Він
указував на те, що хоч львівскі робітники
і не можуть сподіватися, щоби зараз таки 1.
мая 1890 р. позискати лише 8 годин іцо-денноі
праці, то все таки до сего вони повинні йти
і тому вони повинні за сим подати свій го-
лое, Він говорив також за справу народноі
освіти, котру латинники в Раді державній хо-
тятъ віддати в руки своіх людей. Найважнійпіа
річ для робітників, — казав бесідник, — се
освіта, се знане своіх справ, своіх потреб; ко-
лиж освіта діетанеся в невідновідні руки і бу-
де під надзором (доглядом) виспюго попівства,
то вони певне не станутъ давати здорову на-
уку народови, а станутъ его навчати, що все
лихо, вся недоля — се річ божоі волі і що
найліпіпе покірливо зносити всяку біду... Якоі
хто віри, — се зазначував і друкар Маньков-
ский, — то річ его влаеноі совісти, то річ
его особиста; тут треба дати волю кождому
вірувати во своему.
Робітники говорили також про те, щоби
завести загальне иотайне голосоване. Значить,
щоби кождий повнолітиий чоловік тай жінка,
лгали право голосувати на носла до сойму чи
до ради державноі до Відня. Але голое кож-
дий мае подавати на картці так, щоби сего
ніхто не знав, хто на якого кандидата подав
голое. А се важна річ. От пр. мае якийсь ро-
бітник віддавати свій голое. Хотівби він, іцоби
вийшов якийсь добрий чоловік, розумний і
прихильний до робучого народу, але его май-
стер, той, що ему дае роботу, каже: „Як ти
даси голое на него, то я тебе ігрожену від
себе“. От і виходить, що сей бідолаха дае го-
лое не на свого посла але на такого, що в
раді державній чи в соймі стояти ме за бо-
гатирів. Так само діеся у нас по селах, що
мужики голосуютъ ва панских людей, бо боять-
ся пана, а війти й кроку не вчинять інакіпс,
як сего бажають собі старости... А якби кож-
дий віддавав картку, щоби зовсім не могли
довідатись, на кого він кинув голое, то певне
ніхто тоді не лякавбися робити по своій волі.
От се то й е загальне тайне голосоване.
Промовляли ще й деякі інші робітники і
всі вони годилися на те, що треба 1. мая
святкувати і домагатися для робітних людей
більшоі пільги. 1-го мая мають всі робітні
люде по міетах і селах зійти ся на збори і
радити над своіми справами.
Цілі ті збори відбулися зовсім спокійно,
хоч видно було, що всі, а принаймі більша
частина зібраних добре розуміла свое стано-
вище і з цілим жаром готова була станути за
свою долю. Світлих людей було дуже небага-
то і то по найбільшій части молоді етудевти-
академіки. Отсе то й варто завважати, що ро-
бітники вже самі добре знаютъ собі порадити
і станути за свою справу, хоч певно, що львін-
скі робітники далеко стоять по заду робітни-
ків інших краів европейских.1) Усі зібрані
очевидячки знали, що воии лише самі собі
можуть помогти і що йім треба іти спільно й
одностайно. Що вони добре знаютъ, де йім
шукати помочи, се вказус ще одна подія, про
котру хочемо згадати кількома словами. Один
з між робітників, Попель чи Панель, вніе по-
переду, щоби вислати вінок на могилу Ферди-
нанда Ляссаля, великого прихильника робітни-
«) Иаіір. в Німеччині, де робітники вибрали по-
верх сорок своіх послів, соціялістів. Се сталося в вели-
кий мірі тому, іцо там загальне голосоване, де ані на-
тиску ані шахрайки не може бути, як у нае.
103 —
ків. ’) Протів сего ніхто не сказй.в нічого, та коли
тойсам робітник вавізвав зібраних,. щоби Уве-
личили окликом цісаря иімсцкого за те, що він
обіцяв зайнятися долею робучото народу, всі
снротивнлися ему. I се зовсім слухпно. Тепері-
шний цісар німецкий хотів прихиляти до себе
тамошних робітників щоби вони не голосували
на нрихильників робучого народу, соціялістів, і
заявив, що хоче поробити переміни (реФорми)
на користъ робітників. Він сподівався, що ро-
бітники іювірять па царске слово і станутъ
голосувати, на кого прикажутъ „з гори". Але
се німецкому цісарсви зовсім не повелося. Со-
ціяліети сказали: „Як цісар хоче п о л е к-
іпити долю робітників, то дуже гар-
но. Сего і ми хочемо від давня, тому
вн на нас і голос уйте". I так сталося:
робітники нс голосували на прихильників уря-
ду, а віддали до нівтора міліона голосів на
соціялістів. Через те й львівскі робітники не
схотіли почтити німецкого цісаря.
Ми пишемо про се все на те, щоби й по
селах робітні люде знали, як то слід добива-
тися краспюі долі. Колиб скрізь так розуміли
свою справу, то скрізь люде стоялиби за неі і
не відступалиби з міеця, де би йшло о добро
вагалу, о добро громади. Певне, що дьвівским робітпи-
кам лекше дійти до того. Ві Львові білыпа освіта, біль-
іле снітлпх, щирих людей і робітників білыпе в купі;
алс чейже і по менших міетах та селах станутъ колись
люде одностайпе за-своі права. Пехай тілько памятають,
вдо сами еобі мусать цомогти і нехай дивляться на ро-
бітних людей більше освічених і сміливійших. А свідо-
моі евоіх іптере.сів, сміливоі маеи робучих людей иіхто
не вломить.
Микола Гапкевич.
Убійство лихвяря.
Недавно скінчилася в Черніпцях роеправа протів
5 селян із Дубівців ва те, що вбили лихвяря Мешулема
Сокаля. То був справді ошір сільский, той Сокаль На-
бувіпи в Дубівцях поиліеть, замотував він селян, мов
паук. у своі еіти, як то показалося на росправі. I так
иаіір. обжалуваний Іван Руснак, служйв у дубовецкім
•) .Тяссаль, німецкий вчений і соціяліст, прпхиль-
ник робітників, перший кинув між німецких робітників
іекру свідомости і перший йіх ворганізував. Ляссяль
був жид родом так само, як і найбільший еоціяліетичнпй
вчений і найщирійший прихильник робітників, що пер-
шиіі поклав підвалипу до робітнніщоі еправи, Кароль
сМарк. Ляссяль умер 1864 р.
дворі, коли се приходить до него Сокаль і чіпаеея за
яійсь 5 зр., що буцім то позичив у него небіжчик Іваиів
батько. Іван Руснак узяв наперед за службу гропіі і
дав Сокалевп. Але той его иебавом повивае за 12 зр,,
що також маг. у него позичити Іванів батько. Не вмі-
ючи процесупатися, Іван і то 8 а п л а т и в добровольно.
За кілька міеяців Сокаль внов повивае темного селянина
ва 27 вр. 70 кр., що також ніби мав позичити небіжчик
батько. Іван і тепер платить і Сокаль каже ему при
свідках, що вже більше ему пічо пе наложиться. А про
те незабаром повивае Русиака за 105 зр. Руснак боро-
ниться, Сокаль виг^ас, спроваджуе екзекуцію, ліцитуе
хату Русиакови і купус еі без безцін, ще й доправляе
ся від него грошей ніби то за кошта процесу...
Другого обжалуваного, Григора Копачпнского, вла-
стителя господарства в Дубівцях, оцшеного на 1600 зр.
Сокаль також памовив до новики. Копачинсісий віддав
ему все збіжем, так що нарешті винен ему був тілько
100 і. 200 зр. Але Сокаль повивае его ва 14 видуманпх
иоаик, разом па 1722 зр. Селянин боронився і Сокаль
діетав із суду дозвіл продати его господарство.
Власне 11-ого червня 1889 р. мала бути ліцитація, і того
дня Сокаля вбито.
Таких случаів було множество. Лихвярский опир
иищив цілі родини, оіиукою та процесами вигонив йіх
ів хати. Множество людей, колись заміжиих, поробпв
старцами. Нарід не вмів боронитися, але в цілій тій
сторош аж клекотіло протів пенавпетиого лихвяря.
Пі дсудні признаютъ, що бажалп увіль-
ти нарід від тоі погани: „Мп, — думаютъ
еобі, — відп окутуемо, але другі раз преці
будутъ мати супокій".
Дня 11-ого червня три йіх: Іван Руснак, Григір
Дімент і Фр. Копачинский, засіли під мостом, куди мав
йіхати Сокаль. Коли ніз надйіхав, вискочив Руснак і
задержав копі. Два другі підбіглп, і почалася з Сокалем
бійка. Фірман утік у поле, де застав при роботі Гри-
гора Копачинекого (батька Францішка). Намовляв его,
щоби біг з шім ратувати Сокаля, котрого на мості бють,
але Григір відповів, що він старий і в бійки не захо-
дитъ. Тимчасом під ударами трох дужих селян, Сокаль
погиб.
Руснак, Дімент і молодий Копачинский, зараз по
тім пішли просто до Черповець і тут аголосилися
в суді карнім до каицеліета Міхальского, кажучи:
„Убилисмо жида“. Какцеліста епитав йіх, чи вже ма-
ютъ вирок, а коли вони сказали, що ще нічого не ма-
ють на письмі, відповів йім, що то належитъ до кіцма-
нецкого суду і відправив йіх з нічим. То ж пішли на-
зад до дому і аж кіцманецкий суд йіх арештував і пе-
реслухав йіх перший раз 15-ого червня. При тім вида-
лое,я, що йім номагав бити жида ще Мирон Бабюк,
котрого також арештовано.
Прпсяжним поставлено 5 питанъ на мордерство
(умисие убійство) і 5 на убійство. Про до мордерства
10 голосів відповіло „ні“, а 2 „так“. Що ж до убійства
присяжні нетвердый всі питамя, увільняючи тілько ста-
рого Копачинекого. Суд засудпв за убійство : Івана Ру-
слана і Гр. Дімента иа З‘|4 року тяжкоі вязииці, ,рф
— 104 —
Копачинского на 3 роки, Мирона Бабюка на півтора
року тяжкоі вяжниці.
Так закінчнвся самоеуд селянский. Чотпри мсти-
телі за народну кривду, котрі посвятплися на те, „аби
другі раз мали супокій" — приняли вирок радо.
Сумно то, ніщо й казати, іцо селяне наші аж так
мусять шукати своеі правди чи то боронитися від та-
ких, як Сокаль, пявок; але ще еумиійше, що ие най-
шлася ні одна світла душа, котра би йіх від того від-
вернула, то е, помогла селянам як інакше оборонитися
від такоі бестіі. А по еелах наших, особливо в темній
Буковині, таких пявок, чужих і своіх (навіть свячених!)
— чимало. Ось протів чого повинні всі чесні світлі
Русини дружно впстуііити, охороняючи нарід від усякоі
кривдп, а не сваритися межи собою за буквп то-іцо,
або зачинати від таких „високих“ справ, що нім вони
дійдуть до сел, то вже може не стати селян — бо, ко-
ли так далі буде, то всі підуть з торбами. Саможертва
неіцаених засуджених селян для оборони других повинна
би в усеі рускоі інтелігенціі на Буковині викликати сором і
постанову — кріпко стати в обороні нашого темного
селянства.
М. П.
Переписка редакціі.
Редакція „Буковинп" в Чернівцях. Спаспбі Вам,
що перші з руских редакцій поручаете всім „Народ",
хоть прпзнаемося щиро, що невважаючи на те, що „На-
род" загально подобаеся, то, по нашому, далеко ще
ему до „знаменитости", як Ви кажете: ще дуже богато
справ у нас не рушено, тай про ті, що рушені, треба би
ще основнійше писати. По змозі будемо старатися. Вп
закидусте нам тілько, що несправедливо судимо про бу-
ковииско-рускі справи. До сего ми зовеім не почува-
емося, а хіба тілько, що за мало і не так основно, як
би бажалося, займаемоея тими справами. Ви ж самі хва-
лите те, іцо накликусмо бук. р. інтелігенцію до згідноі
праці над народним доброй. Отже власне ми стараемо-
ся впробити ті основп, на яких, по нашому, до сего мо-
же прийтп, і через те нам видиться, іцо як з боку мо-
скальоФІлів, так і з боку народовців справа руска ста-
виться не так, як слід. Ми бажали би, щоби серед Ру-
синів такого розділу не було, іцоби всі стали наро-
дниками, т. с. безогляднпмп прихильниками народу,
простих робітних людей, йіх освіти і т. д. Тому то ми
іі кличемо і не перестанемо кликати до всіх Русинів:
„ищите прежде добра наших робітних
людей, ався прочая приложатся вамъ".
Нічого нам, бачить ся, й казати, що ані у нас, ані у д.
А. П. руска мова не марниця. Так само не думаемо ми,
іцоби Вам не слід було боронитися, а то й з а ч і п а т и
(іцо Вп иам може й берете за зле ?) — іде тілько о те,
за щ о і я к. Поклик до правительства в таких ра-
зах, де йде о думки, засади, в загалі о внутрішні рускі
справи — ми вважаемо шкідливим для рускоі справн.
Ви дивустеся, чому наші дописувателі д. Н. В та А. П.
не обернулися до Вас: перший в справіпомирена рускоі
інтелігенціі на Буковині, другий в справі робітницкій ?
Мусіли бути на те причини. Ви ж самі кажете, що допи-
си А. П. не були бпете надрукували, а ми гадаемо, що
ледви чи надрукувалибпете були іі дописі д Н. В., а
власне критику иа обі Вапгі партіі, себ то й на себе.
Нам дуже мило, що чериовецкі Русини, як кажете, інте-
ресуються еправою робітних черновецких Русинів, і ба-
жалибпемо тілько, іцоби Вп всі ті заходи рускоі інтелі-
генціі в одного, і неохоту, як кажете, руских реміеників,
з другого боку, докладно описали в „Буковині". Тоді
видно би було й причину, чому так дісся” От Вп напр.
кажете, що така руска робітницка газета, про яку гово-
рить д. А. И., неможе виходити в Чернівцях, бо воиа
„не відповідае національному, настросвп не - руских ремі-
еників буковиньских". Тимчасом нам власне думалося об-
минути той націоиальний настрій, і вжити рускоі мовп,
яко зрозумілоі для всіх буковинских людей, яко спо-
собу йіх порозуміня в справах с п і л ь н и х у с і м р о-
бітнпм людім, се б то в справах господарских та
просвітних. Ще мусимо завважатп, іцо в письменских
спорах без дозволу автора не слід виявляти его настоя-
щого імя ані близше вказувати на его особу ; а Вп з
А. П. зробили „панну" і так про неі говорите, як бп про
давно звіену собі особу. Тимчасом у д. А. И. мусіли бути
своі причини поки іцо в „Народі" остатп А.П. Зреш-
тою, не будемо спорити. Для нас найважнійше те, іцо й
Вп, як і всі чесіойші Русини всяких партій, а то й Ве-
ликоруси (народники) годитеся на головні основи „На-
рода". Се й е зпак, що незабаром руска справа піде
простійшою тай певнійшою дорогою.
Від редакціі.
3 6-тим ч. скінчпвся перший чвертьрік нашого
видавництва, отже нагадуемо нашим довжникам, іцоби
були ласкаві чим скорпіе присилатп далыпу передплату,
бо ми мусимо платити за все готовими грішми, і то з
гори. При тій нагоді просимо також усіх тих, котрі би
мали або знали, хто мае лишні примірники 1 ч. „Наро-
да", відіелати нам его доконче, бо за ним дуже питаютъ
нові передплатники, а нам якіеь львівскі людкове забра-
ли з почти всі, іцо до одного, примірники того числа
кажучи, буцім то йіх по те посплала редакція „Народа"!!
Крім того богато нам пропадае по почтах на нровінціі,
тож просимо наших передплатників доправлятпея свого,
бо ми всім псеилаемо, а в разі чого — зараз рекля-
муватп.
Звертаемо увагу пових передплатників на те, іцо
„Народ" найнаручнійше передплачувати таки від самого
початку сего року, бо, хоть шій держимося того, іцоби,
по змозі, кожде число чинило для себе ціліеть, то все
таки статі, чи то наші провідні думки й вакти, подава-
ні в „Народі", тіено вяжуться з собою, так що хто хоче
знати, до чого йде „Народ" — мусить его прочитати,
як то кажутъ, від дошки до дошк-и. Миж не може-
мо одно й то само писати богато разія— на те у нас
просто нема міеця. Нові цілорічні передплатники діета-
нуть зараз усі чч. від 2-го почавши, а як йіх набереся
досить, то ми передрукусмо на-ново й 1 ч.
Біднійшим людім, — повторяемо іце раз, — ми го-
тові зачекати аж до но жнивах — то ж просимо всіх
йіх зголопіуватпея по „Народ". Хліба ми Вам, звіено,
недамо, бо й самі ми не богаті, але чейже найдете в
' „Народі" бодай якусь розраду тай надію на те, що ко-
лись буде інакше. Тоді певне й Ви ва „Народ" не за-
будете, а при помочи всіх щирпх людей він зможе ще
далеко лішпе служити справі руско-украйінских робі-
тних людей, тай таки всякій слушній справі, ніж слу-
жить тепер.
Зміст: Про родову спільність в Скільских горах, В. Охримовпча. Грунтова справа наших Шп-
дловецких громадян у Росіі, Із. Борисікевича. Сусіди, казкаЩедрина, переклад з росийского М. П.
Про давну читальню та бібліотеку львівских питомців, Виділового. Машинп і поряд ки
громадскі, Ів. Франка. Із поезій Павла Думки, вірш Жіноча' доля з увагою редакціі „Народа"
про поезію. Перше робітницке свято, Миколи Ганкевича. Убійство лйхвяря, М. П. Перепис-
ка редакціі. Від редакціі.
Видае Михайло Павлик.
Відповідае ва редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі" Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Рік !.
Львів 15. л. квітня 1890.
Ч, 8.
—......- =
Впходпть 1. і 15. .1.
' кождого місяпя і ко-
і иггуе за рік
I в Австро-Угоршині 4
і гульд. а для загранпці
5 рубл., 12 Франків. 10
марок або 24, доляра.
Одно число 20 кр.
* ; .. *
іі Адрес редакціі:
|і Львів, уд. Зпблике- ;
|, вича ч. 10.	।
|і Дописи безіпіенні ие ,
 будуть по.чіщувані. У- 
жпті рукописи нищать- '
ся, а иеужиті можуть 1
собі отгори своім кош- і
том відобрати.	।
В справах редакцій- і
них можна говорити від і
I 7 до 9 год. вечір.
-	-	-----іі
У ваги з провінціі по зйізді наших
нотаблів.
Допись із Коломиі.
Голосними стали у нас відбувшіся 25 мар-
та збори руских ПОСЛІВ СОЙМОВИХ І МУЖІВ дові-
ря, та не так ті збори, як справи, над котри-
ми вопи радили, а іменно полагода руских
партій і розділ Галичини на окремі адміністра-
ційні провінціі, польску і руску, до котроі малаби
бути ще прилучена й руска часть Буковини.
Ті точки наряди зборів мали вправді держати
ся в тайні, але на ділі газети таки зараз по-
розносили по цілім світі все, що на них радилося,
тож не завадить ті справи обговорити і скри-
тикувати, тим більше, що мають ще раз відбу-
тися великі збори руских діячів і патріотів,
котрим тіж самі точки малиби бути предложе-
на Отже добре би було, щоби перед тим річ
зі всіх боків розібрати, та можеби з таких збо-
рів вийшов дійсно який хосен для народно-
го діла.
Розважмо насамперед, якіби повинні бути
основи спільноі народноі праці всіх Русинів
без огляду на перекопана етнограФІчні ? Питане
таке нам Русинам з провінціі видитъ ся цілком
легким і відповідь на него сама насувае ся.
Грунтом едности може бути лишенъ
праця для б е зпосеред ног о добра
нашого простого народу, праця над
матеріяльним і духовим здвигненем
наших робітних мужиків-хліборо бів.
Коло тоі праці повинні і мусять
згуртувати ся всі інтелігентні Ру-
сини, котрим дійсно лежитъ на сер-
ці доля рідного народу, а не якісь
о с о б и ст і з а б а г а н к и. Таку програму спо-
лученя вееі рускоі інтелігенціі без огляду на
літературні та етнограФІчні переконаня, постави-
ла собі також газета „Народ,“ і мож напевне
числити, що если „Народ" завсігди тоі програ-
ми добра простого люду безоглядно буде дер-
жатися, то на провінціі знайде чим раз шир-
ший круг прихильників без ріжниці партій.
5 нас на провінціі одна лишенъ пар-
тія, а то партія боротьби з народно-
ю нуждою та темнотою. Вже на зборах
нотаблів вийшла на верх ріжниця в поглядах
Львовян і людей з провінціі на наші партійні
відносини. Бо коли Львовяне, особливо з партіі
прозваноі твердою, показували неохоту до щи-
роі згоди, то саміж йіх прихильники з провін-
ціі заявили рішучо, що положене народа і що-
денна боротьба з его злиднями домагаються
доконче, щоби літературні та політичні незго-
ди поставити на бік, а стати совокупно до ро-
боти над поліпшенем долі того кореня нашоі
націі — простого мужика. I я думаю, що інпюі
дороги нам нема. Хто лише жив по наших се-
лах і знае положене нашого простого народу,
его тяжку бороть бу за той гіркий кусень хліба,
хто знае, як той наш мужик притиснений без-
конечними тягарами та здирствами, як его
визискують на кождім кроці, хто придивився
добре і заболів чистим серцем над тим, яктой
наш простий люд очевидячки марніе і сходить
на крайиу біду — той напевне нсповірить,
що общелітературний хязик та етимольогія
хотьби навіть з трома йорами дадутъ спосіб
житя тим міліонам стражді .очого люду, або що
коли вивчимо простий нарід етнограФІчних гра-
ницъ малоруского племене і его ріжниці від
племене велнкоруского, то вже тим самим охо-
ронимо наших мужиків від злиднів.
Всім Русинам просвіченим треба доконче
зблизитися до простого люду, стати побіч із
ним, нлече в плече, до боротьби з его бідою,
стати ему не старшим а розумнійшим братом,
порадником і помічником у всіх его дрібних і
великих клопотах, коли ие хочемо, щоби серед
боротьби інтелігенціі за правопись, за якийсь
штучний язик та ідеали політичні далекоі буду-
щини марне пропав корінь народу, бо як н'е-
стане самого народу, то ні на що здадуться
хотьби і найкрасші ідеали. Особливо вже тепер
крайна пора, щоби взятися до щироі праці з
долини, від простого робітного люду. Нарід
наш будиться і то дуже скоро. Велика зміна
економічних обставин і безвідрадне положене
збудили его і силоміц попихають до діла. На-
род видитъ, як біда дверми і вікнами лізе в его
хату, він відчувае, що конче потреба якось со-
бі радити, на якусъ іниіу дорогу піти. Він су-
ятиться і звертаеся на всі боки, щоби лиш
найти яку поміч і пораду і з теплою вірою
горне ся до кождого, в кім спізнае безкорисну
щиру прихильніеть. Хто лиш троха підслухав,
як тепер бе живчик житя простого люду, той
спізнав що тепер власне настав рішучии час
в житю народа. Коли руска інтеігенція зуміе
пізнати того духа часу і схоче безкорисно" та
— 106 —
щнро стати в иоміч простому народовп. то
сиовнііть свои завдаію. яке ліодекіеть та суспіль-
та моральність на неі вкладав і чого від неі
мав право жадятп ироспій люд. котрого сипа-
ми вона ве.пічався і котрого потом вопа віі.хо-
валаеь. Коли ііітелігепція буде з народом, то
народ. буде з пою, а ипакше готові розііітііся
кожде в інпіу путь. Простого парода пе обходить
спори літсратурпі, він не розумн; таи пе вва-
жае потрібнпм розуміти наших спорів о яішк.
Він преці евоім нптомпм руекпм язпком гово-
рить і буде, говорили, і то навіть ліиінс і крас-
ще, ніж найбілыпі знавці язика з ііггелігснціі.
Робітішй люд, мужнків хліборобів мало обхо-
дить теоріі о оргаиізаціі нолітпчній будуіцшш,
чи то після взору весруекого чи всеукрайіп-
ского, его білыпе обходить то, іцо возити та
екзеютюр нодатковий іцо дни пи до села, при-
пѳсе. Тота біда у него така щодеяпа і так
близько допікав, іцо е у него пайважпійпіою
справою дня і иожирае всі его гадки. Кудиж
ему о високій іюлітиці думати, коли его вся-
ка біда з хатп жеис! То не то, що інтелі-
гептніш нолітикапам, котрі вссж таки жити
маютъ сяк так забезпечсие, а своі воздушні
илями політичні будують вілыгим часом при
екляпці вина. Не мож однако казати, щоби па-
род паш в нолітичпім житю зовсім не вмів
участи брати, противно, він зараз зрозуміе та-
ку справу зки’ічі політичиого, котра вяжсся бсз-
посередпо з его тсисріиппім положепем. От па-
ііримір вибори до сойму виборював у многнх
иовітах паіп простий нарід з тим псрекопанем
і з тою вірою. що его рускі посли причиняться
до зменпіеня его тягарів і будутъ его борони-
ти від кривди. А до таких ідсалів політичних,
котрі нсвяжуть ся безиоеередпо з тенерііпною
бідою робітиого люду, очевидно не може він
залалювати ся. Се наша інтелігеіщія повинна
доконче зрозуміти і зійти па народний, практич-
но-реалыиій грунт. На тім грунті нема причи-
ни до жадних спорів. Оден предмет, одна ціль
для всіх: матеріально добро люду, оборона его
від кривд та ошуки, систематична бозкориена
праця над его просвітою. Тут зпаходиться і на-
ціоиалізм сам собою, бож не хотівнін дармо ча-
су тратити і міето освічати, затуманювати на-
род, мусимо звертати ся до него па тій рускій
мові, котрою він говорить; а щоби просвіщати
народ на его мові, треба подавали ему всі здо-
бутки освіти ліодекоі на тій мові, отже ляска-
ти свое питоме пиеьмеиетво, бож правдива ін-
тензивна просвіта народна без свого нитомого
письменства, по просту неможлива. Просвіщати
народ на его рідній мові, а крім того творити
якийсь окремий літературний язик для інтелі-
геіщіі, се зашкарупіла середновіччина, при котрі й
ані простий народ не нросвітиться, ані інтслі-
геиція не уцівілізуеея. На тім і кінчиться вся-
кий природний націона.тізм. позатим едідуе пю-
вінізм, котрим можуть забавлятися всякі тео-
ретики, алс простого мужика він не загріе.
А крім ріжшщі в поглядах на характср нашо-
го націопалізму, котра перед лицем простого
народу зовсім уступай, нема і не може блті у
нас ніякпх іиших руских партій. У Русинів
нема ані велико! вилпвовоі каста піляхоцкоі,
ані богато! к.іяси капіталіетпчпоі, лппіепь сам
простой народ (демое). Тож хто з іптелігеііціі
хоче мріізпатпея Руспиом. мусить поисволі ста-
ти ся иародппком (демократомъ і мати лишенъ
одно поле до своеі ираці — добро простого
люду. Доки вся паша іптелігенція сего не пій-
мс, докп ціла ві праця патріотична пе буде
звернеиа па тое, іцоби масаи простого пароду
стати у що-денній помочи і разом з ними до-
бпватиея ліппіпх условин людяпого житя, дотн
іптелігенція та не може пазпватися рискою ін-
телігепціею. Вона може вести еобі всякі ака-
демічні иатріотичні спори, але для простого
народу вона буде чужою і він буде мусів шу-
кати у кого шипого порадп, доки з часом по
своему еобі не порядить.
Нема отже пашим руекпм партія» потре-
би довго глядати за ііідставоіо епілыюі ираці.
Возьмім ея всі іциро гуртом до ираці над без-
ііосерсдним доброй простого робітиого люду,
а всі решта нспорозуміпя самі собою вирівна-
ються. Ту мокаже ся, іцо приносить правдивый
хосеп для народа, а іцо в иустою забавкою і
все, іцо не буде мати на оці тоі едпноі еправи
— запікаралуіііе в еобі і згине без знаку і жа-
лю. А паша іптелігенція май тим білыпий обо-
вязок відсунути все па бік, а взяти еобі до
серця лишенъ ііевідрадпе положено мас пароду,
іцо еі у нас стосунково так мало, іцо гріхом
би було для неі замикатися при зслепих сто-
ликах або гоиити за особнстими чи вузко-круж-
ковими іптересами. Оставмо се, другим наро-
дны, де вмепіі верстви від давпа різко відділе-
ні від народу; у нас кождий іителігснтиий чо-
ловік по при праціо над евоім власним духо-
вны ноетупом, повинен стояти все на ноли би-
тви з тим единим великим ворогом нашого на-
рода, яким с нужда і темнота міліонів.
Другою головною справою, над котрою
радйли наші „нотаблі", е розділ Галичини. Річ
сама собою принадиа і дуже схлібляюча націо-
нальиим чутям іителігенціі, особливо, еслиби во-
на дала ся так доконати, як запевне думали
ті, що над нею радили і еслиби з неі міг дій-
сио вийти такий хосен, як би Русини того
еобі бажали: сполученв всего руского народу
в Австріі в купу і запановаив Русинів на рускій
земли. Алеяс іще питане велике, чи через само
Формаль.не відділепі; кількадесяти повітів з під
зверхности Львівского наміетництва і вилучене
кількадесяти повітів від уділу в Львівекім сой-
мі, мусівои зараз доконче руский елемепт ста-
ти пануючим у ехідній Галичині? чи би зараз
тим самим власть і значіне, що тепер у руках
іпляхти, перейшли в руки руского породу? Ад-
жеж, еслиби теперішний устрій політичний і
автономічиий мав бути незмінений, то Русини
навіть в соймі ие моглнби мати більшости, а
що до ради державноі то розділ Галичини на
число можливих руских реігрезеитаитів в раді
державній не міг би мати жадного впливу.
А вжеж ради повітові лишплясьби як дотепер
під польско-піляхотскоіо перевагою, котра за-
певнеиа цілою організаціею авгопомічпою. При
тім щожби забороняло відеиьекому правитель-
10? —
ству в такій рускій провінціі оппратися на
польско-шляхоцкім елементі, так як у Босніі во-
но оперлося на турецкнх панах а не на хрі-
стіянах-мужиках ? Отже значить, хотівши до-
вести і в такій рускій провінціі ру-
ский нарід до и о вн ого права, належа-
лоби передо всім зреорганізовати ці-
лий устрій нолітичнпй і автономіч-
ний нашого краю в дусі цілковитого
демократизму, як и. пр. заведене за-
гального безпосередного голосованя,
цілковите зн есене курій виборчих і
бюрократизму адміністраційного, а
при тім ревізія цілоі конституціі для
запевненя повноі свободи горожан-
скоі. Алеж при такій зміні нашого політич-
ного строю не потребувалиби ми і Формально-
адміністративного розділюваня Галичини! Якби
на основі консеквентного і радикального демо-
кратизму добився простий нарід в Галичині і
в решті крайів Австріі повноі горожанскоі сво-
боди і прав, то тим самим запанував би вже
у нас руский народний елемент і без поділу
Галичини, бож мазурскому людови зовеім не в
голові Русинів польонізувяти і він мае своі ин-
чі домашні клопоти, а но друге зі знесенем
курій і заведенем загального голосованя мали-
би Русини заневнену значку перевагу в Львів-
скім соймі і в усіх тілах автономічних, а тогди
мігби мазурский народ у себе а наш руский
у себе устройітися після своеі вподоби.и3а па-
нованем демократизму в державі здемократи-
зувалиби ся і школи і уряди у всіх нровінціях
держави, і у нас завів би собі руский нарід
такі ніколи, які для его просвіти найпридат-
нійпгі, отже передо всім на свойій рідній мові,
а в урядах мусівби запанувати язик простого
народу, отже у нас язик руский. Тогди би сам
мазурский і руский робітний люд рішив, чи до-
бре йім жити в одній спільній провінціі, чи
треба йім доконче відокромитися.
Але припустім, що й без радикальноі змі-
ни теперішного устрою політичного иашота'
краю через сам Формальний адмініетративний
розділ Галичини, можна би де що Русинам зи-
скати. Та і дійсно удалобися може зискати
трохи більше руских середних шкіл, та деякі
висші уряди в краю Русинами пообсаджувати.
Застановім ся однак, чи то така легка річ пе-
ревести адмініетративний поділ Галичини, і чи
оплатилобися переводити таку тяжку боротьбу
за для него, тай чи чуе руска інтелігенція за
собою потрібну силу? Поділ Галичини на дві
окремі адмініетративні провінціі і прилучено
ще рускоі части Буковини до Руси галицкоі,
значить зміну конституціі австрийскоі держави,
а до переведена такоі зміни треба би пере-
вернути до гори ногами всі теперішні партіі в
нашім парламента і змінити цілий кабінет, а
принаймі его систему. А чиж ми Русини, котрі
при остатних виборах до ради державноі змо-
глисьмо лишенъ одніеького посла в опозиціі до
правительства вибрати, можемо на серйо за-
биратися до такого діла ? Або чи може програ
ма розділу Галичини есть так популярною, для
мас народу пожаданою,що він ужие вееі своеі
сили і не уступить, доки до того не дійде?
О тім смію сумніватпея. Простому народови
донікають инші і білыпе сго дотпкаючі клони-
ти. сго матеріяльне іетноване так загрожепе.
що в него зменшенс тягару на одой крепи,ар
буде білыпе популярною крограмо о. ніж гавіть
відновлене руского королевства галпцкого. Нл-
рід схоче і потраФпть постояти за ьноором
своіх руских послів, если вони стянуть перед
ним з такою програмою, котра его терпіпь без-
посередно дотикае, і при остатних виборах до
сойму показалося, що як у нас так і на Мазу-
рах мужицкі кандидата поконували лишенъ сво-
ею радикально демократичною програмою, в
котрій обіцювали стояти за полекшенем тяга-
рів простому народови і вибороти ему якіеь
лекші условпни житя, та усунути гнет, що над
мужицтвом каменем тяжить. Наш нарід нід
рускою справою розуміе свою хлопску
мужицку справу, — справу робітного
люду. Якби наші посли, борони Боже, покину-
ли заявлену програму беротьби за права і до-
бро простого народу, а взяли ся до якого ин-
шого з теперішним положенем мас народу не
звяваного діла, то й стратять довіре у наро-
ду, а що найменче стянуть для него так само
байдужими як ті иосли пани, котрі на силу свій
вибір перепроваджують. Справа розділу Гали-
чини е власне такою справою, котра еелиби
не мала бути лишенъ киванем ііальця в чоботі,
мусілаби займити всю енергію всіх наших по-
слів і вееі нашоі інтелігенціі, так що инші, на
око дрібнійпіі справи уступилиби на бік. Че-
рез те стративби лишенъ наш нарід, бо іптелі-
генція уважаючи розділ Галичини иайскуточ-
нійшим загалыіим средством на руску недолю,
готоваби забути за нещасливе положено бідного
люду. В загалі такі шумні, лишенъ національним
чуствам схлібляючі програми, суть найліпшою
покривкою для занедбаня щоденноі повільноі
праці над здвигненем простого народу; шові-
нізм національний потраФить найлекше відвести
інтелігенцію від правдивих реальних інтерееів
простого народа, ба й навіть бувае головним
помічником реакціі. Нарід простий видячи, що
его нослам не в голові его іцоденна біда, плю-
нув би на все, пізнавши, що навіть рускі по-
сли за ним не стоять, а гонять хто знае за
чим: він стався би байдужий до всякого уділу
в житю політичнім, до котрого ІЦО іно будить
ся нід окликом ноправи свого положена еконо-
мічного. А на якуж силу, на яких заступників
в соймі і в парламента моглаби тогди числити
руска інтелігенція? Тепер, доки стоімо за про-
грамою ноправи долі простого народа і есьмо
перед всім двигателями ідеі основного демо-
кратизму, можемо бути певні, що нарід наш
буде стояти кріпко при нас і чим раз сильній-
ше, чим раз з білыпою свідомостію буде пони-
рати нас, видячи в нас для себе поміч. 3 дру-
гого боку стоячи на грунті основного демокра-
тизму і маючи на оці перед всім і виключно
добро мас чорного люду, маемо за собою силу
поступу і правди і симпатію всіх народів, і
навіть поступові, демократичні елементи поль-
ского народу і цілий простий польский люд
— 108 —
будутъ з намп, а іірпнапмі не будутъ мали
жадноі нідстави борознити наіпій роботі. Алеж
коли единим прапором нашоі інтелігенціі ста-
не Формальний націоналізм і то навіть в неща-
сливій Формі, — бо вжеж консеквентно требаби
нам і в закордонній-Руси-Украйіиі йти до се-
паратизму, а не знаю, чи ті, що до розділу Га-
личини найбілыпе напираютъ, мають на ціли
пропагувати ту саму програму для нашого
народа і в державі росийскій? — то для мас
народів Австріі стане наша борба рівнодупі-
иою, а з правительством і з Поляками станемо
на бий за бий, не маючи однако надіі на по-
міч зі сторони самого наіпого народу.
Смію думати, що якби наші посли соймо-
ві, ті любимці нашого простого народу, на ко-
трих він як на Бога числить, заміець іти даль-
ніе дорогою повільноі а невноі праці над не-
правою долі простого народу і улекпіенем его
терігінь, кинулися на мутні води високоі полі-
тики, то далеко не запливуть, і хто знае, чи
не загирять цілоі справи простого люду....
Ми Русини — нарід демократичный, у ко-
трого есть лишенъ оден стан, з бідою бори- I
каючийся демос. Ми повинні зрозуміти, іцо еди-
ним прапором напіим есть прапор консеквентно-
го, основного демократизму, на всіх полях. Роз-
вннім широко прапор демократизму, котрий
перед всім мае на оці добро мас, станьмо в
обороні простого люду в загалі і илекаймо в
краю і в державі ідею справедливости демо-
кратично! на всіх точках і гуманной.) поступу,
а тогді цілий наш нарід стане всею своею си-
лою за нами, бо іншого виходу ему нема. То-
гда бхдемо могли числити на симпатію і поміч
всіх мас народів Австріі і Евроііи, котрі вже
от-от приходить до слова. А в такій роботі
знайдеся, ба навіть скріпиться нага націоналізм,
яко црнродна окреміпіиіеть вдачі народноі, ко-
троі ніхто не зломить. Тогді самі народи рі-
піать скорше і красше «корму свою взаімного
пожитя, ніж всякі кабінетні бюрократичні кон-
тракта та угоди. На всякий епосіб, здаеся міні,
що нам Русинам ще завчасу класти всю свою
силу на одну карту, і запалювати ся занадто
такими далекими і непевноі вартости справа-
ми, як адмініетрацпйпий ноділ Галичини, коли
нарід нага бідус гірко і ему цілком инші річи
доскуліоють. Виборім і муравлиною роботою по
селах та міетах випрацюймо папіін масі наро-
ду красші условини людского житя, а тоді само
собою вияснпться, які мають бути стосупки вза-
імного пожитя народів, хоть би тілько в нашій
державі, і самі народи зрчблять, що йім буде
потреба. Не забиваймо собі дуже тпм голова,
який мае бути комин на даху, ш ли ще не ма-
емо добрих ігідвалин під будимо к...
От то гадки, які насуваютьея провінціо-
налови по нарадах нотаблів. Подаемо йіх під.
прилюдну розвагу, особлив» людей з провінціі,
котрі стоять блпзше народа і знаютъ его діпспі
потреби.
Др. Северип Даниловпч.
Про згоду між інтелігентними
Русинами.
Ми власне писали під таким титлом
статю, в котрій думали обговорити й подія
Галичини, коли про те ж діеталн від дра Сев.
Даниловича з Коломиі допись п. з. .У в а г и з
провінціі но зйізді руских нотаблів
(знатних людей). С'татя д. Даниловича во мно-
гім нас виручила, і ми вступилися йій з місця
тим раднійгае, щі в загалі в справі порозуміня
між Русинами , рішучии голое повинна мати
провинція, котра завше такі справи чула ліінпе
ніж загал львівских Русинів, бо бачила до-очне
горе того, о котрого нам усім виключно по-
винно ходити — нашого проетонародя.
До статі д. Даниловича нам би не богато
тепер додати. Ми так само, як д. Д., думаемо,
іцо руска інтелігенція не повинна тепер гна-
тися за поділом Галичини і такими подібними
справами і бачити в них все спасене. Воно,
звісно, не зле би було мати при купі рускі
землі. От навіть пс-німецкі Бісмарки напира-
ютъ напр. па те, щоби Украйіну відривати
від Росіі в самостійну державу, розуміеся,
під дахом іеторичноі Иолыці, бо коли Поляки
вчули, іцо Русини хотятъ відділитися від них
у Галичині, то, на ігревеликий нага жаль, на-
віть нольскі демократа з Киг^ега Іжоѵѵвкіеро
закричали, що се міеівгаепіа йѵѵіеіощгзкіе і що
нас буцім то „сам Бог получив" (цікаві ми, що
би то ті панове сказали, якби від Росіян та
Німців ночули, що ті нольскі край! з ними також
Бог получив?). Але, одно те, що такі заходи,
— як слушно завважуе д. Данилович, — зараз
на другім ступні порізнили би нашу інтеліген-
цію може навіть ще гірше ніж було доси; а
друге й головно, що по нашому се все будова
від даху та ще й на ніеку. Отим то ми завше
думали, що рускій інтелігенціі треба зачинити
нс від своіх д^жав чи краів під Австріей), а
від громади, від села, від матеріяльного та
просвітного двпгненя нашого проетонародя.
Скажете може : „не даютъ нам, не позволяютъ!11
Байка, відповідаемо. Борімся тілько, працюймо
тихо та певішнно, а побачпмо, що нашоі слуш-
ноі справи ніхто не в силі спинити, і що
спільно з демократами других народів навіть
розширпмо рамки для далыпоі нашоі діяльно-
етп, так, що іі не будемо потребувати своіх
осібнііх провинцій. А на ноділ Галичини справ-
— 109 —
ді могли би піти всі сили нашоі інтелігенціі;
особливо люде й так полохливі та ліниві, люде
неприхилыгі нашому простонародю, в душі
котрих достигай панство, зовеім махнули би
рукою на оборону руского простонародя, на-
его матеріяльне та просвітне двигнене; казали
би: „зробиться, як буде Галичина відділена".
А що се, по нашому, річ дуже нелегка й да-
лека, то на ниві праці для нашого простона-
родя насталоби повне запустіне. Зрештою,
осібна руска Галичина — річ сама про себе
Формальна, бо ж суспільні й інші порядки ос-
тали би ті самі, значить і „ руский “ сойм і уряд
бувби майже такий еамий, як тепер. Що най-
білыпе уряди мусіли би вживати екрізь і рускоі
мови. Може бути, що пани польскі навіть про
око ігристалиби до Русинів, але чи й тоді з
них була би яка користь для нашого просто-
народя? чи вони змінили би гсвою натуру?
Далі, що до самоі рускоі інтелігенціі, то тепер
вона все таки противиться людім неприхильним
для простонародя, і хотя-не-хотя мусить на
него озиратися, а в відділеній рускій Галичині
персважна частина рускоі інтелігенціі сталаби
більше консервативною для оборони своіх іи-
тересів, бо повстали би зараз нові рускі стя-
ни— от хотьби й урядницкий... Ми й тепер ба-
чимо у деяких панів наших обох старших
партій велику петерпиміеть до людей різко
поступових народолюбпих думок, а в осібній
рускій Галичині такі нетерпимі люде дуже би
змоглися в силу, і протів пих тяжко би що
сказати, бо казали би: „Та ж то наші люде,
як ви сміете протів них виступати, ви — зрад-
пики рускоі народности!“ Зрештою, не треба
думати, що й в осібній рускій Галичині спори
між старыми партіями скінчилибися; навиво-
роть, по наіпому, вони би тим білыпе змогли-
ся, особливо, коли зайде бесіда про посади, про
руску мову в урядах та висшнх школах та про
урядове руске письменство. Та, хотьби в сім і
була згода, хотьби в усіх школах та урядах
східноі Галичини заведено одну руску мову і
таке ііппе, то чи ж се вже вее ? Чи не важній-
ше те, що й як будутъ писати та вчити в
руских школах, що будутъ діяти в руских уря-
дах і т. і. ? А нема надіі, щоби хоть в осі-
бній рускій Галичині інтелігенція звернула
головну увату на зміет хотьби шкільноі нау-
ки. бо и тепер вона зовеім на те
не звертае уваги. По за кілько можна ро-
зуміти, то найгорячійші прихильнпкп поділу
Галичини думаютъ, що се оув би вінець рус-
скоі справи, а не, як ми думаемо, початок
рускоі праці. Отже, по нашому, такий осібний
руский краець міг бп бути корисний для інте-
рееів руского простонародя аж тоді, коли би
руска інтелігенція своею безкориеноіо працею
перше доказала, що вмів боронити інтерееів
простонародя, і коли би самі наші ро-
бітні люде були на тілько просвічені тазорганізо-
вані, щоби не допустили до того, щоби така
руска державка під Австріей» могла як небудь
6ути повернена протів них. Ось через що ми
думаемо, що поділ Галичини можна мати на
думці -та аж на другім, або й па третій міеці,
і віче знатних Русинів не повинно, по нашо-
му, того ухвалювати.
Зйізд той повипен, по нашому, виключно
заиятися справою згоди інтелігентних Русинів
у праці для нашого простонародя, і новинен
ухвалити бодай в основі, щоби Русини не ді-
лилися на білыпе партій, а вчинили одну-одні-
сіньку народолюбно-поступову партію. Звіено,
сему будутъ противитися деякі панове з обох
старих партій, особливо у Львові; вони власне
перед зйіздом усяко ігід’юджують в та-
борі руско-украійскім старих на молодих, і
власне протів молодих виступають з обох бо-
ків. Такі люде мусять бути иротивні новій
рускій соединеній партіі, на зовеім нових осно-
вах і для однісіиькоі цілі — матеріальной) та
просвітного подвигнепя нашого простонародя.
Але ж щирих людей, особливо з провінціі, се
зовеім не повинно збити з доброі дороги. На-
ші партійні спори виходили й виходять майже
виключно з того, що переважна частина нашоі
інтелігенціі ставила й ставить за ціль відор-
вапе слово „народність“, ігід котрим що іншого
розуміють народовці, а іцо іншого москяльофі-
ли, при чім, натурально одні, одних зовуть від-
ступниками від народности, а спільно зовуть та-
кимиж відступниками тих, що ставлять на пер-
шій і посліднім міеці народ—простих, робітних
людей, йіх матеріяльне й просвітне двигнене.
Алеж, хто хоче, щоби ті спори коли небудь скін-
чилися—мусить раз твердо й безповоротно взя-
ти за основу своеі діяльиости власне наш про-
стий народ, безспорний національний елемент,
іцо піднятпй матеріяльно й духово, сам собі
колись рішить наші етнографічпі спори, і рі-
| шить далеко лінше, корпстнійпіе для себе, ніж
— 110 —
ми можемо здумати. Він же рішить тоді й
висші иолітнчпі справи. Нехай тілько щирі
люде наших обох старих партій щиро возь-
мутъ собі до серця отсю едину ціль — дви-
гпсне нашого проетонародя, то й наші пись-
менскі спори самі собою урвуться, бо скоро
одні й другі твердо постановлять і невпинно
працюватимуть над тим, щоби розвивати-
ся, иідноситися разом з пародом, то
не може бути й бесіди про ніяке ішпе пись-
мспство, як про народне, в народній мові. Чи
таке письменство наблизиться чи не набли-
зиться до тенерішного росийского, то ще по-
бачимо; головна річ-тота, що воно буде живе,
і що самі Росіяне его далеко раднійше пови-
таютъ, ніж теперішну бурсаччину, котру від
давна даремне заводятъ нрихильники „Черво-
ноі Руси". Ми думаемо, що коли вже одна
частина нашоі інтелігенціі конче хоче двойіти
иисьменство, — іцо, по налюму, шкодливо
для народного розвою, — то нехай раз на
завше рішить: для народу писати чисто
по народному, а для своеі інтеліген-
ціі чи с т о по р о с и й с к и. На такій дорозі що
до москальоФІльскоі частили нашоі інтелігенціі
був „Другъ", орган зединених 1876 р. акаде-
мічних товариств „Академическою Кружка" і
„Дружнього Лихвяря", і практика показала,
що лиха з того для народу не вийгало; на
вивороть, власне під впливом між іншим і ро-
сійского письмеиства перевалена більшіеть „Ак.
Кружка" зовсім перешила на бік свого народу,
і то навіть далеко різче, ніж народовці.
Звісно, згоду межи рускою інтелігенціею
треба би почати від Львова, чи то від руских
товариств у Львові. I так, найголовнійше тре-
ба би мати одно просвітне товарпство, заміСть
тсперішних двох чи навіть трох — Галицко-
рускоі Матиці, Просвіти та Общества Качков-
ского, якби тілько всі інтелігентні члени тих
товариств до-разу покинули всякі незгідні ет-
нограФІчні, іеторічні та релігійні змаганя, а
стали на реальнпй грунт, ввернули увагу тіль-
ко на близші п дальші потреби нашого про-
стонародя, та рішп.ти в своіх виданях ширити
серед него тілько вппробовану всесвітну науку
та врактнчні відомостп. Але на се е мало на-
діі но просту тому, що паша інтелігенція і нау-
ково і практично ще сама мало підготовлена
тай далеко ще не стопъ на едино, по нашому,
твердім грунті — суспільнім, хоть, звісно, в
рамках своеі народности. Тим то таке одно
просвітнетовариство могло би тепер видавати
ще гірші книжочкн, ніж видае Просвіта . та
Общ. Качковского осібно, тим білыпе, що тоді
не було би й ніякого навзавідництва. Через те нам
видиться, що ліпше для обох товариств осібно
ухвалити хоть загальний напрямок просвітноі
діяльности — по нашому, такий, як що тілько
ми вказали - а тоді ніде вгору тото това-
риство, в котрім нарід побачить більше кори-
сноі для себе праці.
Вже більше надіі можна би тепер покла-
дати на одно руске політичне товариство, себ
то розвязавши „Русскую Раду" та „Народну
Раду", якби тілько тото одно товариство взя-
ло собі за головну ціль — правку, чинну обо-
рону нашого проетонародя і відсторонене всего
того, що спиняе его самоорганізацію для того,
щоби Стати паиом у своім краю. Але й сего
ми не сподівасмося по соединеніи політичнім
товаристві. Інтелігенція наша може в нім пу-
ститися за поділом Галичини й іншими поді-
бними високополітичними справами, далекими
від прямих інтересів нашого проетонародя. А
через те й тут ми були би за тим, щоби рад-
ше для обох іетнуючих товариств осібно при-
няти наведену повисите основу, а тоді й з них
возьме потім верх тото товариство, що кріпше
буде боронити політичних інтересів нашого
проетонародя. Коли ж покажеся, що і в сих
краевих політичних товариствах і в повітових
та окружних, що мають заложитися, запануе
один дух, то вони й самі скрізь зільлються.
По нашому, ві Львові найбілыпе повинно
і може бути — одно таке читальне товариство,
касино, до котрого би належали всі львівскі
Русини без ріжниці партій і станів. В такім
товаристві львівскі Русини зближали би ся до
себе, обмішовали би ся гадками, вчилибиея
терпимости, безсторонности. Се була би най-
ліпша, конечна, необхідна школа для згоди
межи львівскими Русинами, тай межи тими йіх
прихильниками на Провінціі, що ще тепер не
живутъ згідно. Одна львівска читальня могла
би й повинна би стати в поміч нашим наро-
диим читальнях на провінціі, розуміеся, якби
в ній запанував тілько народолюбний та по-
ступовий дух; вона могла би довести наші
читальні, з котрих тепер кожда бореся о вла-
сних силах, до якоіеь організаціі, котроі чи-
— 111
тальням нашнм дуже треба і про вотру в свійчне власне товариство для правноі
час нашішемо докладійше.	[оборони наших емігрантів. До такого
Ми в загалі думаемо, що для направи | товарпетва ми всі приготовлені, і інтелігентні,
наших нсзавпдшіх стоеунків серед іителігенціі \ і робітні; до него радо всякий Руснн упиеав-
особливо львівскоі найперше і найважнійше [ бися, складаючи невелику вкладку, напр. 1 зр.
було би те, щоби ті, що маютъ зібратися для у рік. Товариство мало би вишукувати людім
згоди, ухвалили і твердо стояли на тім, щоби відиовідних зарібків за границею, усувати без-
йіх прихилыіики чесно та безстороішо судили
про думки та діяльніеть людей іншого табору,
пе так як тепер, коли у нас загально держать-
ся засади: „про евоіх людей говорите все як
найліпше, про чужих як найгірше", та ще й
уживають до того таких нечесних способів,
як доноси і т. и. Се найбільша боліеть серед
пашоі іителігенціі ще від часів Маркіяна Ша
шкевича; боліеть, від котроі змарігіли найкра-
сіиі рускі сили, і від котроі остаточно завше
найсолонійше приходилося пашому просто-
народіе. Сю боліеть конче раз треба загойіти,
коли не хочемо, щоби всякі наіпі заходи до
згоди 6ули марними. Не йде тут зовсім о те,
іцоби не критиковатися; і овшім, критика кои-
че потрібна, алс критика чесна, іцо мае на
оці правду і тілько правду, хотъби вопа най-
шлася и на боці тяжкого ворога. А у нас за
наймемте слово правди, зараз маютъ чоло-
віка за свого особистсго ворога, а з людьми, іцо
незвичайяо думаютъ, навіть говорите не хо-
тятъ. Свобода думки, переконаня, йіх
свобідпий обмін і чесний обхід із про-
тивни ко м — ось чого- нашій інтелігсіщіі най-
пергас треба. Тілько тоді зможемо договори-
тися до чогось путевого та спілыю працювати.
Найменше спору « межи рускою інтелі-
генціею — в еправах екопомічних, і на сім
полі могло би тай повинно би прийти до зго-
ди найперше. Алеж у нас загалом найменше
знаня ба й нюху власне в еправах економіч-
ішх. Нема Русина, котрий би знав економіч-
ннй стаи нашого народу бодай так, як небіж-
чик В. Навроцкпм: практичного економічного
змислу у нас ще менше. А власне поправа
економічного стану нашого народу вимагае ве-
ликого знаня і віірави у еамоі ііггелігснціі.
Тпм то и тоді би було утворити на зйізді
якусь путню господареву оргашзацію для еко-
номічного подвіігпеня народу. Алс, но пашому,
на зйізді можна дати до того дуже гаршій
початок. Знаемо, як визискуютъ скрізь тих
наших зарібппх людей, що идутъ на зарібки
до Росіі та до Америки. Заложім же конс-
правні перешкодп до вийізду, зичити йім на
дорогу грошей, бороните йіх від ошуки в до-
розі, вести йіх спис і т. і. Се була би в ру-
ках Русинів могуча підойма в еправах еконо-
і мічних, а тим самим і суспільних і політичних
I — далеко сільнійша, ніж навіть товариства
політичні. Коли вже руска інтслігенція так
мало дбае чи може дбати про те, щоби прямо
। заспокоіти голод наших неіцаених селян та
реміеників, то исхай же бодай від разу влек-
піить йім за границами нашого краю зарібки,
котрих тепер буде дуже а дуже треба. По
пашому, зйізд мусить ухвалити заложити таке
товариство для правноі оборони наших смі-
грантів, коли пе хоче ночути закиду, що его
доля простого народу навіть у найгірший час
— зовсім не обходить.
Ось покн що всс, іцо ми можемо сказати
про згоду межи Русинами.
Чи дійдс, чи не дійде тепер до згоди
межи нашими партіями, то ще годі знати. По
нашому, може не дійти, коли провііщія стане
слухати тих Лыювяп, що зовсім пе згоди ба-
жають. Чи, далі, та згода, до якоі би мало
прийти, буде корисна для поступу рускоі
еправи, се залежати буде від тих основ, на
яких згода стане. „Народ" старався сказати
па такі едино, по нашому, спасенні основи. Чи
прийме йіх зйізд — майже сумніваемося I Одно
тілько можемо тепер сказати на певно, що
будучніеть наложить до тоі рускоі
партіі, котра поставить еобі за пер-
шу й остатку ціль — двигпути мате-
ріально та по европейски нросвітити
наше иростопародв, се б то вго іптс-
реси висуне на перше міеце. Заііе-
впе, що богато старшпх Русинів обох партій
ані не схоче, ані не зможе безповоротно при-
стати до такоі новоі партіі; але :к мп невні-
сіпькі, що небавом із обох наших головнпх
партій відділяться всі живі та щирі люде і
; вчинять таку партію. Чим білыпе буде таких
; людей з обох боків, тпм корпспіпше для наро-
! ду, тай для еамоі рускоі інтелігсіщіі. Коли
112 —
члени обох головнійших партій сотворять таку
народолюбцу та поступову партію без нас, то
тим красите ; мп з усеі душі будемо йім пома-
гати. Якжеж ні, то нам баниться, що иравдиві
народолюбці з обох партій будутъ мусіли по-
думати про те, щоби по за рамками тих пар-
тій утворити нову организацію, котраби білыпе
відповідала насущним інтересам нашого робучо-
го люду.
На всякий случай зйізд Русинів за для
згоди — се великий ступінь в нашім розвою.
Від него може залежати поворот у рускій
справі, може залежати найблизша доля нашого
простонародя. Тим то ми й домагаемося, щоби
всі пункта згоди і всі відчитп, які на зйізді
маШтть бути виголопіені, наперед оголосити в га-
зетах і всесторонне обговорити на приватних
сходииах у Львові тай на провінціі, хотьби
таким чином прийшлося відложити зйізд іце з
на місяць. Наші нотаблі. по нашому, власне
найгірше прислужилися згоді тим, що ухвали-
ли все держати в тайні. Адже ж ся справа
обходитъ увесь руский народ, усіх Русинів, а
не тих одиих, що скликалися на зйізд...
Михайло Павлик.
3 Лемківщини.
(3 ліского повіту).
26. марта, 1890.
Зі всіх сторін пишутъ: б. 'а, нужда, а в наших
сторіи пічо нс чувати, так як би тут все благоденству-
вало. На жаль, ніхто с тутоіпноі висшоГчпубліки не ба-
чить, як Ломко музкик жив. Тутеіппя висша публіка не-
раз голосить : Ленто виріс в біді, Ленто уміе бідувати,
а сего року ему щоби тілько зеленого коріня діждатися,
то з грішми американскими і при будучих тартаках,
перебуде лихо. Про те мало хто в Лемківщині чув за які
там запомоги, а на повіт ліский то жадноі запомоги
не призначено.
Подоляк подумавби, що й сего року в горах га-
лицких, в сім Бескиді ссреднім, Лемкам добре жисся.
А тут якби так мужик Подоляк на прожиток сюда ва-
гостив, то і до Великодня не діждавби. Бачив я біду
подільску ще в осени, але про лемківеку і незгадуи.
Газда подільский, мужик на 10 моргах, — зачисляю сюда
повіт золочівскпіі, — мас тепер на харч чорний хліб
житній, ячмінннй, знайдуться у него крупи ячмінпі, гре-
чані, пшено, біб, васоля, горох, сушевиця, у декого і з
садовпни дещо, а тут у Лейка мужика, газди на 30
моргах е на поживу жур, себ то поливка з муки вів-
сяноі, бульба, а де хто і капусту мас. Бандурки себто
бульби також уже переводиться. Хліба тут не видати
крім ощнпка себто паляпиці з муки вівсяноі с половою
і всяким смітсм. I се дуже велика рідкість. Впйшла
справді диспенза (дозвіл) від пали римского, що скоромне
можна ііістп. а тут молока тілько що у богача — дітей
нема чим погодувати. Худоба тепер з голоду гине у нас,
а навіть і по дворах панских, як в Смілышку коло
Балигорода у дідича п. Бялецкого і у инших. Люде
зрізують базьки в вільхи, молоду бучину і тим годують
худобу, щоби хоть на ногах держалась.
Як дадуться порівняти тутепіні бідні газди на
моргах десятох і халапники с подільскими на двох мор-
гах і халупниками, то вже не рівняй ніяк. Тут роботи
для біднійшого нема. По дворах платятъ по 10 кр. ден-
но в своім харчи, а і ееі роботи пек ма. Зачувати, що
маються ставити тартаки, алеж иски що ніхто не за-
робляс у них. Тут і до Америки заборонено як слід
на заробіток мандрувати.
Страшиий сей процес вадовицкий, і не говори, а
всеж таки, добре розглянушпися, тутепіні Лемки вже
научилиея мандрувати до Америки. Пора була би давно
йім позволити іти туда на заробіток, хоч тим, що не
належать до служби войсковоі. Бой щож, цілий рік,
як строгий наказ: не мож іти Лемкови до Америки. Хто
й з Америки повериув, то за сі гроші повибудовувався,
довги посплачував, позбувся справдішних пявок туте-
щніх, себто жидів і тепер без гроша. Щасливі тілько
ті родили, що повиеилали своіх мужів та еинів перед
наказом, котрі з Америки до тепер не повертають а
тілько гроші домів шлютъ. А таких не дуже багато май
деся. Люде тутепіні давно на способи беруться ще від
самого наказу, і втікають без пашпорту до Америки на
заробіток, так богато з них пересиджуе в дорозі по
арештах, йіх назад навертають ,і ще до білыпоі біди
приводятъ. Звіено, що вибираючися в дорогу запожи-
чаеея в жидів на 150 зр., в надіі, що по двоміеячнім
побутю в Америці пришле жидови капітал з 20 процси"
том. Дорога не повелась, нсщасний тратить з сих гро-
шей випозичених половину; ему з сих грошей пора-
хують і за харч у тюрмі і за конопляну почту, себ то
цюпас. А нікому і до голови не приходить, чи не мо-
жнаби як сим бідним вихлопотати пашпорти. Селяне
самі подавали і подаютъ прошена о пашпорти і до са-
мого наміеництва, але нічо не помагас. Найлішпе було-
би тутешним священиикам вияснити на петиціях із сел
до сойму на руки руских послів, чей би й великі пани
побачили, що з голоду тяжко гинути. А нема тут жа-
дного боя. Священиикам тутешнім ніколи нема чого бо-
ятися. „Козак пана не знав в віка“ : тутешне священство
мае презенту від капітули Перемискоі. Та довго ждати
до того соймового збору. Мож було давно пробувати,
та нічого, лучше вже тепер ніж у четвер; мож при-
готовлятися наперед, бо ми дуже тяжкі; шкода що в
горах.
Помістіть, прошу Вас, сих кілька слів ; може бн
й „Дѣло“ підняло в сій справі голое, бо тут нема жа-
дного виходу з біди для сих нещаенпх Лемків.
ІІриятель Лемків.
— 113
На чий млин вода?
Ми мали обширно написати про супереку, що не-
давно вайшла межи старшими і молодшими Русинами
украйінского напрямку ві Львові, ізза двох страшних
слів—„напіоналізму11 та „космополитізму", — але, як ба-
чуть читателі, у нас тепер і так міеце завалено, то ж
ограничимося ва найважніііше. А й се робимо тілько
через те, що тут, як-побачимо, ходить власне о інтере-
си нашого проетонародя, а ні одна руска газета не то
над сим не застановилаея, а й не росказала безсторон-
но цілоі ееі справи.
Иа вечерку в честь Т. Шевченка Й4 л. марта,
учитель рускоі гімназіі, д. Наталь Вахнянин промовляв
іменем львівских народовців. До своеі промови д. В.
вихопив із Шевченкових віршів ті, де е лова про сам
край Украйіну та про те, як Шевченко бажав спільно
в дружиною дивитися з гори на той край та роздумува-
ти про его іеторію, — а зо в с і м нем а мо ви про
суспі.тьний бік Шевченківског о світогляду,
про р у ск о-у крайі н с к йй робітний люд, про
его інтереси, про котрі Шевченко за житя найбіль-
ше дбав сам і велів другим дбати. Д. Вахнянин заявив,
іцо в тихі подібних словах найглубгпі Шевченківскі бажа-
ня. що „Русь" купиться й повинна купитися навколо
програми тих віршів, і навязуючи до них, д. В. пустив-
ся пояснити слово „націоналізм11. Вся промова д. В. бу-
ла повна суперечки власне через те, що він очеви-
дячки бажав і зберегти дещо з руско-украйінскоі ста-
ровины („прадідниіі ввичай11) і бути поступовим, і в сіи
остатній він справді не сказав нічого такого, з чим би
годі було згодитися і найпоступовійпіому Русинови.
Само слово „націоналізм11 (мову й т. і.,) сам д. В. ува-
жай за спосіб двигненя рускоі народности і за Форму, в
якій у нас мае проявляйся загально-людский поступ.
Найбілыпа суперечка д. В. вийіпла в тім, що він одним
духом виступив протів тпх Русинів-Украмінців, що раді
би повести свій край за „современными огнями" то с
за сучасноіо всесвітною наукою та постуіиім, і задля
сего буцім то хотять зрадити свою народніеть, чи то до
чиста сі вбити, змішати з другими народностями.
Се було стрілено до тоі поступовоі молодіжі в
„Академічнім Братстві11, що недавно перед тим святку-
вала память Федьковича сама, без старіпих народовців, за
що йій порядно дісталося в тім самім „Дѣлѣ", котре не то
прикривае подібні, як на вечерку Федьковича, своі нев-
дачі, а нераз навіть припинае до них слово : „знамени-
то11. Особливо ж лихі були на братчиків старшінародов-
пі за те, що на вечерку в честь Федьковича, голова
„Академічного Браства", д. Евгеній Левіцкий мав мати,
іменем усіх братчиків, промову, де гадав росказати, що
думаютъ его товариші і де, як народовці були переко-
нані, малося головно йіх критикувати. Та д. Левіцкий
вспів на вечерку в честь Федьковича сказати тілько,
що інтелігенція руска повинна собі брати за. взір не-
біжчика і справді припасти до нашого проетонародя,
що „Дѣло11 (ч. 41) назвало Фразами (пустили словами).
Цілу ж промову д. Левіцкого за щось то наперед скон-
фіекувала поліція, а комісар поліціі, Кстовский, явився
иавіть на вечері піеля вечерка Федьковича, і не тілько
що не иозволив д. Левіцкоыу сказати щось подібного
як було в відчиті, але в загалі нічого поважного не по-
зболив зібраним студентам говорити, хиба пити за здо-
рова і т. і.
Піеля вечерка б честь Шевченка зібралося па
вечерю (комерс) нимало львівских і позяльвібских Руси-
нів у тій самій гостиншщі, де перед тим була й вечеря пі-
еля вечерка в честь Федьковича, тілько що сим разом
Котовский не прийнюв, бо й не мав права прийти.
Иа сім комерсі встав д. евг. Левіцкий і в імя „молодо-
го поколіня" відповів д. Вахнянинови довшою промовою,
суть котроі була така: „Молодіж не годиться з тим, що
сказав про Шевченка та ізза Шевченка д. Вахнянин.
Треба бути зовсім необразованим чоловіком, щоби в
Шевченку бачити тілько націоналізм, а зовсім пропу-
стити его суспілъні, людскі ідеали, та ще й казати, що
всі Русини так роблять і побинні робити. Ставити на
першім міеці думку націоналізму, вважати еі за
найважнійшу річ у народній роботі, значить ставити
програму дуже вузку і тим самим шкідливу. Бо і що ж
напр. значить „підносім, розвиваймо явик“! Адже ж
язик, мову ніхто не розвивае букварями та граматиками.
Мову підноситься розширюванем думок, витворюванем
нових понять, розвоем моральним, в загалі ж наукою,
піироким, европейский знанем. Націоналізм се іето-
рична Форма, і вона самого народного поступу не
витворюе. Поступ іде рівно з пізнанем правди, з наукою,
анаука для всіх однакова, вселюдска —
космополітична. Нема правди німецкоі, рускоі,
польскоі і т. і., тілько спосіб, в який ми еі шзнаемо і
вискавуемо, залежить від наших національних окремі-
шностей, від нашоі Форми, то е головно від мови. Отже
коли хочете піднести мову руску, націоналізм, то запо-
вніть его наукою, европейский: знанем, просвітою наро-
ду. Але чи м о ж л и в а тота пр освіта без мат е-
ріяльно г о двигненя народу? Чи стане він
заходитися коло справ національних і вис-
ших розумових, відірваних від житя, як не
буде мав що йіети? Значить, перша річ —
д в и гн у ти н а р і д е кон о мічн о, дати ему під
ноги грунт. Тим то інтелігентні Русини по-
винні по с т а в и ти н а перще міе це доброиа-
ших робітних людей, а вже сама праця коло
двигненя нашого люду піднесе й наш націо-
налізм, бо коли нарід стане міцний еконо-
мічно, то й сам дібеся своіх пр ав супроти
всяких ворогів. Коли справи формально-на-
ціональні поставимо на друге міеце, то й пе-
рестанем о сваритися за річи Формальні, за
письмо та мову, а тоді й лекпіе нам буде злу-
читися всім до спільноі роботи. Нехай же
любов Шевченка до наших робітних людей та
его чоловіколюбні думки будуть тою прові-
дною ниткою, най будуть тим, що нас повинно
ввести до праці над матеріяльним добр ом
нашого простои а родя і злучити в о дн у щиро-
поступов у,, н ар од о лю бну партію".
Виходить із сего найперпіе, що д. Левіцкий сказав
про націоналізм уласне то само, що й д. Вахнянин, тіль-
ко без его суперечки. Далі виходить, що д. Левіцкий
— 114
постами на нерше місце найосновиійпіу думку Шевчен-
ка •— двигнене нашого простопародя, і то найперше
матеріяяьне, іцоби він міг двигпутися й духоно Протів
сего ледии чи міг би що екавати руский народолюбецъ.
Але в Галнчиві Руеипи від давна навикли до всякого
„чмпопочитапія8. Після того звичаю, молодший, навіть
університетеккй студент} як д. Левіцкий, не повинен
противитися навіть гімяавіяльному учителеви, як д. Ва-
хнянин. А тут д. Левіцкий посмів навіть критикувати
„ііана проФесора8, та ще й як критикувати — остро,
безоглядно! До того ж се діялося перед Русинами в
провіиціі, а лівівскнм народоіщям страх як пехотілосл,
щоби світ дізнавея про те, що в самім Львові е люде укра-
йінского напрямку, в котрими вони не ладятъ. Тому то,
після промо г и д. Левіцкого каста» у салях великий
гвалт. Навіть товариші д. Левіцкого, — що перед тим
завше з ним солідаризувалися, — позривалися з міеця,
а одни із них крикнув: „Нам, молодим, за ея кри-
тикувати т аких поважннх людей, як Вахня-
ми н!8 Вахиянин, забравши голое, почав з того, що
буцім то тілько що сказане д. Левіцким сконфіскувала
полодія8,* 1) а потім далі говорив згірдио про лоступову
молодіж, не мовби хотів сказати: ни ще за молоді з
нами мірятися та нас критикувати. Підчеркнув д. В.
особливо те, що ноступова молодіж дбае тілько про те,
щоби нарід мав чим черево заповнити, щоу нсі-ді оста-
точка ціль жолудок (д. В. і в промові своій на вечерку
заявив, що его „Русь" тілько „в духовім двигнешо масл
бачить запоруку еили, долі і волі8,) а він, д. В. буцім
то мае на думці щоеь ниепіого, ніж поступова молодіж.
Вахнянии скінчив свою відповідь Левіцкому завиною,
буцім би то та поступова молодіж, про котру він гово-
рив, такими своіми думками зраджувала свііі край, свою
народніеть, бо навів слова Шевченка про те, що „хто
матір забувае, того Бог карае“, серед чого один стар-
ший народовець, тс ж учитель. ,д. Ш. запальчиво кри-
кнув до тих, що ще еиділи разом в д. Левіцким: „То
до вае бесіда!“ (видно, в свій час був пильним учеником
старших москальофілів, що колись так само лаяли „сту-
дентів“-иародовців). Потім забрав голое до. Олеениц-
кий і зазначуючи, що він також зачислясся до молодих,
заявив, що ие годиться з тим, шо д. Левіцкий сказав
про націоналізм, бо по его думці націоналізм, не е
форма, тілько чуте, котре можна вирвати у чоловіка
хиба разом із еерцем (очевидячки д. О. змішав Форми
національиі, як мову й т. і. про котрі говорив д. Л. і
котрі також дуже амінні, зо зміетом руского житя, зрус-
Ким почутем, котре те ж на кождім ступні розвою, ба
й у кождім стані і майже в кождім чоловіці — інше, так
як і сама народніеть до грунту змінясся на люд-
ских очах). Зрештою, по думці дра Олесніцкого, межи
спірниками просто вийшло непорозуміне, бо ж усі Ру-
сини руско-украйінекого напрямку, молоді й старі Вдуть
до одного, хоть і не в однім порядку ставлять ті еправи,
котрими Русинам найбільше елід вайматиея. Очевидячки
до. О. не думав кидати каменем і на д. Левіцкого та
') Промова д. Левіцкого не мала нічого епільного
я тим его відчитом, котрий, як сказано, сконФІскувала
поліція.
его товарншів. Ще енергічшйіпе виетуішв в оборон
поступовоі молодіжі др. ІПухевпч, та се всс не помогло
навіть на тілько, іцоби позволити говорити щс раз д.
Левіцкому. ІЦось вісім чи девять раз д. Левіцкий
просив о голое для оправдай я св оіх поглядів,
і за кождим разом его навмисне заглушував
хор ,многолітствіем8, хоть пі за чие здоровле
пе пито, і так закіичено комерс. Не перечимо, що д.
Левіцкий міг хибити що до тону свой промови супро-
тів „старших8, алс на те ж вони й старші, щоби бути
вирозумілими. Тимчасом очевидячки, в горячці ролі пе-
ремінилися: „профссори8 чи то старші та йіх прихиль-
ники сим разом поставилися супротів Левіцкого та его
прихильників так як ученики, і то навіть не з виешоі
гімназіі. Сей поступок „старших8 обурив, як знаемо,
богато Русинів і Русипок із ировінціі, хоть ніхто з них
ие хвалив і різкого топу д. Левіцкого.
На третій день „Діло“ (ч. 59) подало промову Д.
Вахняшша на вечерку, а виступ д. Левіцкого на комер-
сі назвало зовсім нещаелнвим, але н е подало й сло-
вечка з того, шо д. Левіцкий говорив, КОЛИ
противно подало суть відповідей д. Левіцкому, Вахняни-
на й Олесніцкого, злорадно тцдноеячи, що ось то мов-
вляв сам „молодий8 як побив та оеудив д. Левіцкого!
В загалі „Діло“ від самого вечерка в честь Федьковича
тілько глумливо говорило про поступову молодіж, осо-
бливо ж про Левіцкого : в усіх его статях про братчи-
ків пути тон ображеного цроеесора’).
Щоби ясно було, на кілько слупіно „Діло“ осу-
дило в загалі виступ д. Левіцкого, значить і те, що
економічие подвигнене народу треба ставити па періпім
міеці, —мусимо піднести, що того самого дня, на кілька
годин перед вечірницями, в Ділі (ч. 57) надрукований дау-
гий устум пінних „Писем із села в еправах екопомічних8
пашого сотрудника д. О., де виразніеінько стоіть таке*
„Жерелом всякого зла і темнота, і морально!
і політи чноі немочи е матеріальна нуж-
да народу8. I ще: ,,Поперед всего іппюго — мате-
ріальна невале жніеть!“ А перед тим (ч. 62) д. О. ще
виразнійше ііідчеркус осиовну думку д. Левіцкого. Він
осуджус те, що напп політики все будують на „моральній8
силі, коли тимчасом „голод і холод пригнобить і яайсиль-
нійшого духа8, і далі каже до-слова так: „По моій гадці,
мюч до роавязаня нашого «атального політичного (і в за-
галі національного, додамо ми) положена лежитъ в пита-
ню еко ном іч нім. Поможіть народови побороти страіину
его нужду — то все проче осягяеся легко. Уважаю
то за найбільше наше иещаств, що паи Руси-
нам, до тоі степени бракзмислу економіч-
ного, що навіть в такій хвилі, де сот кам ти-
сячей народу грозить г'олод, ми положена
2) Що до того болючого пункту, то скажемо наро-
дною приповідкою: „Не в тім сила, іцо кобила сива, а
в тім, як везе“. Не в тім сила, чи хто проФееор а може
й доктор, чи студент, а в тім, що хто анае, що говорить
1 діе. А в світі завше так було й буде, що спосібнійпіі
ученики скоро вміють більше тай ідуть далі, ніж
учителі. Інакше світ ііпов би все в аад, а не на перед,
і тілько проФееор-зависник не ііризнае ученика навіть
за рівного еобі.
— 115 —
скономічлого майже не втягаемо в днскусію [
а натомість дуже живо займаемося політичною органі- і
заціею”. Редакція „Діла” не додала до сего ніякоі своеі
уваги, значить годиться, а протів д. Левіцкого затеж са-
ме виступае. Чи ж се не „вавиловеке стодпотворсне “?
Видно, якась сила так о путала редакцію „Діла”, що вена
стратпла сим разом усику міру слуіпности.
26. л. марта ті братики, що були не вводимся в
д. Левіцким, скликали приватні збори братчиків. На тих
зборах явилися й прихильники д. Левіиного, і д. Л. по-
вторяй і пояенив усе, що сказав на комерсі, так, що
з ним ізгодилася иереважиа більпіість зібрапих ггротив-
ників, хоть ніхто з них пе годился па „ображаючий”
тон, яким д. Л. говорив на комерсі. Настало порозуміне 1
навіть постановлено що тижпя сходится па подібні ров-
мови, а одни „радиках" запропонував навіть, щоби рав
зійтися й во старшими народовцями, щоби й з ними ради-
кали могли порозумітиея, як то було пародовцям на гадці
ще перед вечерком Шевчепка. Деякі виділові піелали затим
у „Діло” письмо з онисом тих приватігах зборів ; коли ж
„Діло" того письма не помі стило, то ва підппсом трьох
виділових „Академічного Братства” иадруковано було в
„К. Ілѵолѵ8кіиі“ із 29 л. марта письмо, де скавано, що
братчики згодилися в д. Левіцким і що „Діло” хибно
описало комерс. Користаючи з Формалышх помилок при-
хильних д. Левіцкому братчиків, другі йіх товариші знову
макинулися на них у „Ді.ті” і за проыову Левіцкого на
комерсі, немов би попихані до того в боку деякими
старшими народовцами. Найчуднійше бачити межи су-
перечшіками д. Левіцкого частину самих братчиків і то
навіть таких, що ще педавііісінько самі мази економіч-
мо-суспілыіі справи серед нашоі народности за найперші.
Справа стала годосна. Протів д. Левіцкого та его
прихильників у Братстві, впетупила зараз і „Правда”
(март 1890, на окладнпках, ч. вийшло 1. л. квітня) глум-
лячися з того, що „головна річ дбати про голодного
мужика”, а що „націоналізм ее тілько Форма”. Редакція
Правди очсвидячкн зраділа, що може копнути поеТупову
молодіж, бо вона ще торік винила еі в відступиицтві від
рускоі народности чи то в „космополітизмі". Виступи „Ді-
ла,, та „Правда11 як раз пішли на руку „Червоноі
Руси“, котрій, звіено, ходить тілько о те, щоби
побити самих старших народовців, і котра з йіх
слів прибрехала, буцім то д. Левіцкий сказав, що
народніеть дурниця, і що „желудокъ составляетъ един-
ственную цѣль человѣка" (ч. 62), а в 64 ч. якпйсь Азъ-
Азъ із провінціі пішов ще далі і каже просто, що буцім
то вже не тілько д. Левіцкий та іпші братчики, а й
члени редакціі „Народа" „выроились народности и
свои (!!) желудки апотеозовали (піднесли до чогось най-
висшого)”! Нарешті в 66 ч. Черв. Русь вве д. Левіцкого
та его прихильників просто вовками, звірями. Так само
*) ‘В „Зеркалі" ч. 7 вже просто показано малюн-
ками, що до виступу протів професорів накрутив д.
Левіцкого видавець „Народа", хоть ніхто 8 нас у цілій
тій справі не грав ніякоі ролі як через те, що всяке
„иакручуиане" кого небудь ми вважаемо за річ нсдо-
стойну тай некорисну для справи, так і через те, що
д. Левіцкий тай его прихилышки — люде самостійні. То
хиба тілько несамостійних студентів можуть водити за
ніе „старші" та „проФесори".
стали еуіфОТІВ „молодого поколіня” і гуморпстичні рус-
кі письма: народовске „Зеркало" і москальофільский
„Страхопудъ".'.)
Страшенно прикро чутп крики названих иародов-
еких і москальоФІльскпх газет і людей протів наповню-
’вамя жолудків нашого простонародя як раз тоді, коли
сотки тиеячей его власне гипе а голоду. Се просто брак
серця, пе то зрозуміпя такоі страшноі для народу хвплі.
Се показуе,=.як мало тих панів обходятъ справи еконо-
мічві чи то незавидна доля нашого простонародя. Якс ж
серце зможе потім кати народ до йіх ідеалів ? Та остав-
мо тих панів на Йэці, а пригляпьмося, що се за молоді
люде, протів котрих вони так дружно виступили: *? які
справді думки тих молодих людей, яка йіх діяльність,
яка йіх педавшеька минувшіеть ?? Се ж провідники
„Академічного Братства,” котрих заходом головно прий-
шло до віча руских студентів висших шкіл обох партій,
котрс вшмяулося о те, іцоби власти унгоерситетскі відпо-
відали Русияам-академикам по ру ски; се люде, котрі ру-
ско-польскому славянскому кружкови надали характер пе-
рсважно руский, промовляіочи там завеігди по руски і від-
читуючи росправи з руского письменства і иародознавства.
Про одну з таких росправ д. Колесси про ІПевчейка, оігі-
кун славянского кружка, университетский проФесор др Ка-
ліиа сказав, що се морща справді наукова рос-
црава, яку він чуе па кружку славянскія.
Власне прихильники д. Левіцкого, як д. Колосса, Охри-
мовпч, Ганкевич, котрим старші народовці завидуютъ
зраду народности — працюють над еі иіднссенем, пишу-
чи в народвій мові і про руске народне жите вірші й
наукові речі. Се люде, котрі загалом так дбали про роя-
вій рускоі народности, що за таку йіх діяльність ціле
„Братство” діетало нисьменну похвалу від усіх слухачів
львівскоі техники, головно Поляків, що таким чином
признали слушність рускій справі на рускій землі: ее
люде, котрі, як могли, ввеличплн наіібільшого з австро-
угорских Русинів прихильника нашого простонародя,
покійного Фсдьковича, взивлючп до такоіж любви до
мужнцтва всю нашу інтелігенцію; сс люде, котрі голов-
но старались 1 довели до того, що руску справу приз-
нала навіть краківска польска молодіж, котра рііпучо
відреклася даввоі Польщі, оставляючи Русь для Руси;
сс люде, котрі, як бачилисмо, власне горячо бажають
двигнути корінь рускоі народности — наше простонаро-
де. Отже ж одни із тих молодих людей, д. Левіцкий зовеім
не спроневірився на комерсі любві до своеі вітчиии, як
то толкуе „Діло” (ч. 72).
Але, правда, ті молоді люде, протів котрих так
виступили назваві панове з обох партій, грішні ще
одним. Вони довели до того, що в названіи академічнім
вічу взяли діяльну участь і члени москальоФільского
„Академического Кружка” і заявили, що хотятъ стояти
понад нашими партіями, вважають йіх язикові та етно-
графічні спори за шкідливі для праці над подвигнепем
простонародя і йдуть до того, щоби бодай молодіж з’е-
динити в одну народолюбно-поступопу партію, на основі
суспільноі справедливости.
Ми зовеім не днвуемося, що протів названих брат-
чиків перші виступили власне деякі панове з народов-
ского боку. Адже ж то само вчинили були 1876 р. мо-
— ПС —
скмьофіли протів свого, як було зразу, „Ажадсмическо-
то Кружка", в котрім тоді, навколо „Друга" власне
утворияася була подібпа поступова партія в члепів „Ак.
Кружка" і „Дружнього Лпхвяря" (ссгодвішного Ак. Брат-
ства), іцо очевидячки псрсростала тодішпі напіі старі партіі.
Спільнипи покликали москальо-млів, а далі и пародовців
і Поляків до поліціі повелося більшу частину новоі партіі
зиои перегнати на оба боки (при чім, правда, білыпіеть на-
віть в Ак. Кружка пішла иа бік народовців, і обновила
йіх новями суспільнимн думками), а самих рішучнх лю-
дей, на котрих спав увееь тягар тих криків, повелося
нашим „спаситедям народности і порядку" зіпхнути па
незакошшй в очах властей групт. Тепер деяким панам
із обох партій очевидячки ходить о те саме. Але ми
всім тим панам відповімо за молодіж і за себе: „Не
втнепі, Авраамс, Ісаака 1 не поведеся вам сим разом
зіпхнути пас із поля законного і в загалі в практичио-
го руского, раз через тс, що ми вже трохи лідросли і
спрактикували дещо, а потім ще, білыпе через те, що й
публікя наша — інтслігентна і простонародна — вже
прозріла, тай власти не найшли і не можуть найти ні-
чого противузаконпого в напгій діяльпости, а прспіті й
через тс, що ми трохи глубше коренииося в рускій на-
родности, чи то в нашім простопародю, ніж ви". Щоби ж
як слід, оціпити крик названих панів протів нае народ-
ників-поступовців, нагадаемо, що так самісінько виету-
иили старші й деякі молодпіі Поляки протів тоі польскоі
молодіжи, що, солідармзуточися з виклинаното тепер рускою
поступовою молодіжю, відреклася мрій Польщі від мо-
ря до моря і ставить на першім міеці працю над мате-
ріялыпш і духовпм подвигненем польского простонаро-
дя, в сою:» з такими ж робітникаыи на рускій грунті.
До чого найскорпте можуть довести сосдинсні кри-
ки названих панів обох партій протів поетуповоі моло-
діжі, го вже ми бачилн на „Акад. Кружку" і бачимо те-
пер на тім, що діеся з поступовими студентами в Кра-
ковѣ А на чиіі же се млин вода, як не на млин уеяких
ворогів проетопароди, ворогів едаоети Русинів на тім
твердім грунті, і в загалі ворогів усякого гюступу??
Піеля подібшіх кількадссятилітних спорів межи Русина-
ми, руска публіка дійшла врешті загалі,но до того пс-
рекоиапя, що ті спори були для рускоі справи іпкідливі,
бо нрячиігалися до вкорочепя веім Русинам національ-
них, горожансквх і людских справ, і руска суспільна
еовіе.ть підпсслася торік так високо, що руский клюб
обстав у соймі за невинно нереслідуваиими людьми вся-
ких партій і думок. Колиж на-ново шдвяті спори ігідуть
такою самою дорогою, то руский клюб хиба буде
мусів на-ново внести ііодібну інтерпеляцію...
Куди ж могли бп завести руску інтелігсицію поді-
бні виступи деяких панів з обох партій протів нашоі по-
ступовоі молодіжі, се видно найкрасше з етаті „Черво-
вой Руси" (ч. 66) п. з. Гнилый западъ. В тій ста-
ті, — мимохідь сказавши, немовбн живцем вирваноі в
якоіеь давпеиькоі росийскоі газети, — доказуе ся ясно,
як на. тарелі, що вахід Европи гний, що там люде від-
реклпся ідей христіанства і народности, і поклоняються
квірячим ідеалам, імевно жолудкови (бесіда про робіт-
ників, котрі тепер особливо в Німеччині шднимаються
в гору). В загалі, по думці „Черв. Руси", в просвіченій
Европі — тяжа погибіль, що прийдеся еі списати — Сла-
вянки, що-ді непрпчасні ніяким вахідно-европейским іде-
ям. Звісно, во Славян на те ледви хто піде, крім хиба
„старшого брата", се. б то теперішноі деспотичноі Росіі.
Яке би то було спасеве — ніщо й росказувати. Але тя-
мити треба добре народолюбній рускій інтелігенціі, що
таке ж спасене могло би й до нас загостити піеля по-
ділу Галичими, іменно в такім порядку в людских дум-
ках: Руска Галичина, галицке книжество з княвями та
боярами, іеторнчішй грунт — наслѣдство Володимира
великого і далі, до кінця, тай то все ие в користь волі
ані нашоі ані всіх тих народів, що в Росіі... Се й дало
би причину до пайзавзятііііпоі суперечки межи тими мо-
скальофілами, котрим зовсім не о нарід ходить і Русинами
украйінского напрямку. Ось що значить для Русинів за-
галом ставати на іеторичяий, а нс на суспілыіий грунт.
Нарешті додамо до сих спорів ще одну, пайзагаль-
нійшу 5-вагу. Коли добро вдумайся, то й зовсім легко
зрозуміти причину вічного хитаия нашоі інтелігенціі ме-
жи папетвом і пародом. причину хитаня в думках про „на-
ціоналізм" і настоящу причину теперішних спорів межи
частиною наших „націопаліетів" обох партій і „коеио-
політів". Перші стоять особливо тепер иа дорозі до дви-
гпеня рускоі інтелігенціі в ві посадами й таким іншим
„ВПС.П1ИМ" доброй, а тут „космополіти" вічно йім лізуть
ув очи з простонародем, з русісими робітними людьми,
і ввиваютъ іителігенцію, щоби всі своі заходи посвяти-
ла матеріальному і духовому двигпеню того простоиаро-
дя. Відти й зліеть тих панів. А що се справді так, ви-
дно буде иайкрасіпе в того, що львівскі опікуни „Бать-
ківщини" грозили торік підписаному, що як буде в „Бать-
ківщииі" говорити за иаших робітних людей, то вони
виступлять протів „Батьківщини" через те, що протів
неі виступлять і сільекі богатирі, скоро тілько вровумі
ють, о що властивс „Батьківщині" ходить. А один із най-
горячійших колись пародовців із провінціі просто заявив
редакціі „Батьківщини", що порупгувати справу руского
робітного люду та іце й ставити еі на першім міеці, зна-
чить звужувати руско-украйінску справу. Отже між ін-
шим і через тс, іпдписаішй мусів вложити рсдаігцііо
„Батьківщини".
Як бачимо, деякі наші панове таки е на дорозі до
богатырства. Та, се все не повинно вбити з доброі до-
роги щирих иародолюбців обох партій, особливо а про-
вінціі. Нанивороть, нім ступити далі, то вся наша інте-
лігенція повинна порше ісріпко застановитися над тепе-
рііипим станоМ рускоі справи. Скажемо просто, іцо наша
інтелігенція стоіть тепер на роадорожу межи
своіми і простоиародними інтересами. Звісно, що й се-
рсд нашоі народности був і е вскориений для просто-
народя нагія, витпорити навіть своі власні богатирскі й
інші виспті стани, тепер же осібна руска Галичина, чи
навіть австро-руска державка робить деяку надію, що се
би могло статися. Ось чому ми головно й противимося
іюділовп Галичини. Замість самим папувати над влаеним
простонародем, то красше терлім ііце якийсь час равом
із ним і служоі ему, поки непастапною працею не двиг-
нсмося в культурі разом, яко рівиі собі, яко братя
У пас боле й доси нема свого влаеного руско-украйін-
ского богатирского стану (великих властителів земских
і Фабричних та баиковиків), нема навіть урядницкого ані
купецкого стану, нема в загалі лі-одніеінького стану, ко-
трий міг би остояти ся без прямоі опори на нашім про-
стопародю. Нехайже собі серед ішпих народностей висші
стани чиняті. усякі партіі та стаютъ в явну сухгеречку
зі своіми робітними людьми. Ні-один щирий Руснп не по
винен приложити руки до такого ж поділу серед нашоі
народности. Щирі прихильники свого народу повинні
всіма силами не то що противитися тому, щоби у пас
повставали нові рускі стани, а й нсдавати, щоби й те-
перішні рускі висші верстви, теперішна руска інтеліген-
ція відділювалася від проетонародя. Сс зовсім не про-
тивурічпть тому, щоби в висших станах інших наро-
дностей па руско-уіерайіпскій землі будити прихиль-
ніеть до иашого проетонародя — щоби зібрані з его
праці моральні й матеріяльні засоби обертали в користь
проетонародя, напр. помагаючи розвоеви зрозумілого й
кориспого для него письмеиства в руско-украйінскій
мові і т. і., і по змозі (па кілько позволить йіх натура)
також мали на оці всеспільне добро чи то нові порядки
для еуспільноі справедливости. Щирі прихильники на-
рода повинні з усеі душі, з усіх сил старатися, щоби
ввесь руский розвій повернути на дорогу су-
спільноі справедливости, поспільпого добра
й просвіти, заводячи серед поспільства гур-
тове господарство й гуртову оргапізацііо п за-
галі. Двигнене ж проетонародя на ступііп, людского
житя та вселюдскоі куль тури — се не звужепс наших
заходів, не понижене всего висшого; сс власне розши-
рене і поглубленс вселюдсісих ідеалів, се щось найвис-
шого, що наша інтелігенція моглаби зробити.
Михайло Павлик.
117 —
По людски
(оповіданс: онучкаря).
і.
Онучкарский заробіток, веісно, хліб то не масний :
Ходиш, бродиш, могсиеш, мерзнеш як той пес, за гріш
марки й —
А згадати якось любо, ій же Богу! Поле, ліс,
Ріжігі села, ріжні люде... I де тілько Бог мя иіс !
I якого тілько дива між людьми я наглядівсь!
Правда, і добро траФлялось, та сліз, горя, кривди більш
Серед сутолоки тоі паче зорі ті ясій,
Так дві постаті жидівскі епомипаються міяі.
Би видали, як з криниці полевоі косарі
Літом воду пють, всім тілом ницъ припавши до землі —
Так оба моі знайомі в ираці, в потом па чолі,
Черпали жите й здоровле з мами нашоі землі.
Кривди людскоі ніколи не прилип до иих окрух,
А від них у мир добро йшло, мов вода з нори на луг.
Край напі бідний, люд наш темний у біді затверд, окріп
ІЦе й сміесь чужому горю, брату з горла видрс хліб.
От тому годиться тямить про людей, ЩО 3 тоі тьми,
3 тоі новківні страшноі вирвались, щоб буть людьми.
п.
Я в Руді близь Магерова вже нераз вперед буван,
Про родину Шльоми Штепгля тож нераз ее й те чував.
Аж раз літом по полудни, дождж в дорозі мя застиг, —
Я до Штепгля й схоронився. У гайочку груш товстих
Хата Штенгльова стояла — хлопска хата, не шинок!
Обійсте, етодола, стайня, пасіка, і внов садок —
Всюдн лад, порядощ довір, хтось мабуть за всім глядитъ,
Що нетілько гропіі любить, але в праці любить жить.
Чуігуркочуть жорна в сіпях! Вхожу — скрипнули чопи —
В сіпях дід старий при жорнах меле гречку па крупи.
Сива борода по пояс, вохилилась голова, —
Але плечі наче двері, руки ь-репкі мов ужва.
Повдоровились. „Ту — мовлю — Шльома Штенгсль?
Я гендляр,
Від дожджу хтів схоронитись, щоб не змок міні товар“.
—• „Шльома в полі при роботі, але ти про те не дбай!
Я е Хаім, ІПльомин батько... Пу, еідай лише, сідай!
Шльома в полі і всі діти — в нас робучий час тепер...
Для кісьби сей дождж не шкодить! лиш мене мій вік
припер
В хаті нині... Ну, та що вже! Не дармую, бач, і я;
От домелю, вварю каші, повечеряе сіяя.
Такто, вину, в нашім стапі. все працюй, док лиш здоров,
От на етаріеть на жіноцку я роботу перейшов !“ —
Усміхнувся добродушно. — „Я не жалуюсь! — сказав—
I за те ще слава Богу!" — Тай опять до жорен став.
А змоловши виніе сито і очинять почав крупи.
— „Ну-ко, силу, йди по дрова, та в печи но затопи!“
Затопив я. Швидко каша закіпіла. Вніс старий
Масла, молока, сметали, тай до менс: — „Ну, бери
Миску, ложку, підвечіркуй! Ти ж у мене нині гіеть!
Шльома пізно верис а поля, гіеть тимчасом попойіеть"—
Підвечіркуючи Хаім все балакав, — видно рад
Був чужому чоловіку. I хоч дождж почав стихать,
Не пустив мене в дорогу. „Ти останься, заночуй!
Завтра шабас, гріх ходити, — так ти з нами шабаеуй!"
I вдалось міні так. тихо, тепло, гарно в хаті тій,
Що -й самому вахотілось перебути довше в ній,
Захотілося півиати хліборобну ту сімю.
От і виждав я, як Хаім перервав щоеь річ свою,
I овнавсь; „Скажіть, реб Хаім, много краю я сходив,
А жидів я хліборобів щоеь ніде пе находив.
Як се ви дійшли до того — чи то ви, чи хто другий,
Що жидівскі веі Рапиззез, ♦) ' що шинкарство і торги
Ви покинули й робити коло грунту принялись?"
Вислухав старий, до гітолу головою похиливсь.
•— гМуДРо, еину, ти питаеш ! знать ие дурно ти блукав
Поміж люде, придивлявсь йім, мравди думкою піукав.
Ой, тай час вам всім шукати правди тоі 1 I коли б
Всі жиди еі шукали, не сиділо б наче гриб
Племя наше в сьому краю, ссучи з нього крои саму, —
Сотні літ живучи в ньому, сотні літ чуже ему !
Знаю, знаю я, небоже, як то тяжко накрінуть
Із найіждженого шляху на нову, непевпу путь —
Ну, та треба! Тай чи так то тяжко нині, як було
В ті часи, коли на ішлий іплях вертать міні прийшло ?..
Я не думаю хвалитись тим, що к правді я звернув —
Ой, ваижим мене ударом на еей іплях Господь напхпул!
I йшов а разу я тим шляхом мов крівь полумя і дни...
Слухай же, придатись може повіеть та вам молодим!"—
ПІ.
— „Ох, старий я! Доживаю семий вже десяток літ.
На очах моіхдо грунту весь перемінився світ.
Коліі пішли, машини, телеграфИ, сірники,
Панщину внесли, послами були в Відні мужики,
Шляхта побанкротувала, дідичами скрізь жиди;
Гра«> — комісар, князь — ноліцай.... Тьфу, щезайте
до біди!
О,й, пе те було давнійше! Страшно, сину, погадать,
Як на ділі виглядала панщиняиа благодать.
Ой, проклятий час був, сину! Бачиш, простий я жидок,
А прокоштував основно я вершок еі й сподок.
Ласков пансков я гордився,—Бог мя змів, мов помелом,
I сидів я, як то кажутъ, за столом і під столом.
Пан в Руді сидів богатий, граФеький рід его старий, —
Але був без милоссрдя для підданих — Боже крий!
Я за вірігика був в него. Він любив мя, що й казать!
Як то жид: пізнавши пана, гнувся я на панский лад.
Бачу, що пан любить бити, любить тиач—ну, й я-ж ото
Гну так, щоб в селі небитим в тижні не оставсь ніхто.
Б^чу, що пан любить гроші •— я даниии все мові
Винаходжу: празникові, хмелеві та грибові.
Бачу, любить пан дівчата, хоч мав жінку й дочок пять —
Вже я духом все обладжу... Тьфу, аж гидко се казать!
Ну, та треба! I нічого я не крито, щоб ти знав,
Із яких поганих дебрів Бог до світла мя підняв!
Так пять літ за пса служив я. Ненастанний плач стоіть
По селі! нераз на мене засідались, щоб убить,
Пана бралися спалити.. Та все якось ми уйшлн
Засідок тих, а злочипці в криміналі знай гнили.
*) Рашіззез — зарібки.
— 118 -
Почали тоді піддапі утікати із села.
Пан еміявсь! За пикачами все слідом погоня йшла.
Хто ггіап и руки, той брав буки і ярмо знов волочив;
Хто пройав, того грунт швидко пан до свого прилучив.
А у всім тім словом, ділом помагаю налу я,
I ватвердла. озвіріла аж до дна душа моя.
Оженивсь я... жінка гарна... було трое в нас діток,
Та на радоіці родинні мое серце Бог вамок.
Прийду, буркну, крикну, вдарю, тай у двір біжу омять,
Яі; той нее куса щенята, ианеку руку йде ливать.
В тім прийшов рік трицять перший, рік холери, рік
тіений,
I в мою сімю і душу равом гряпув грім страшний.
Нічю в дім наш наче злодій алгел смерти загостмв —
Жінка, діти тоі ночи всі померли, мов скосив.
Крики йіх, стогяаня, муки, ті страшні конаня всі
Потрясли мя, сипу, перший раз до глубини душі.
Бачучи йіх сині лнця, почорні.тіі уста,
Чув я, як в иутрі у меие прорва твориться пуста,
А па дні еі глибоко ворухнулась чорна гадь,
I страшно щось, несоевітне почала шептать, сичать :
„Бач, що ту добра і іцаетя Бог у тебе, пса, забрав!
„Так і треба! Тиж ще вчера не лгобив йіх і не знав,
„Ти ие емій за ними плакать 1 Твій еобачий плач в ту
МИТЬ
Нсповияні тіі труни опоганить, осквернить!"
О почув я страх великий навіть глянути на йіх, —
Мов безумний вибіг з хати, мов беаумпий в двір побіг.
А в дворі трівога, пострах, все поблідло, все тремтить...
Я й не бачу, йду до пана. Глянь, аж паи і сам спішить.
Тай до мене: „Псе! Такий ти вірник? так мя достсріг?
„Гей, кладіть го, хлонці! Спите, іцоб в іптани забрать
не міг!"
Ой, пе вспів я зміркувати, що се, за що, відки с ? —
Вже мя вергли, придавили, гараи тіло рве мое!
Я лежу як стовп, ті луплять, кров до долу капотить...
Далі пан одумавсь, каже: „Ну, пуетіть мото, досить!"
Підвели мене. — „Ну, жиде, признавайся ! Звав се ти,
„ІЦо дочка моя з ротміетром мала тайком утекти
„Сеі ночи і забрати всі дукати, екарб мій весь ?
„Признавайсь, бо буду бпти, доки в тобі дух товчесь!"
Затремтів я. „Папе, мовлю, ніирощо се я ие знав
„Але бачу, сеі ночи Бог обох нас покарав.
„Та тебе діткиув ще легко, впать хотів лиш пригрозить,
„А міні ввяв жіику й діти! Ну, кажи мя дальше бить !“
Бачу, пан пополотиів весь. „Що, холера ?“ —прошептав,
„Так — кажу, — холера, пане!“ I переляк всіх обняи.
Мов стовпи ті поставили. Ледво стоя на ногах,
Мокрий кровю весь так вийшов я в двора на бииій шлях
I куди тоді пішов я, як сімю нехорошія —
Нічогісснько не тямлю. I що дальше я чинив —
I нагадувать боюся. Знаю лиш, що дикий страх
Перед кожднм чоловіком чув я. В дебрах і ліеах
Ночував я, тальки нічю наче вовк між хати біг,
По пустках шукав поживи і хапав, що вхопить міг.
IV.
Раз отак зайіпов я и пустку, де не світитьея. Там, знать.
Всі померли. Чую — стиха мов котята десь пищать.
Стпсло щось мене ва серце! Заевітив я снітло в миг:
Батько й мати серед хати вже счорнілі, а круг них
Трое діточок маленьких ледви лазятъ і пищать,
Мов три ангелі віпхнуті у вонючки, чорпий ад.
Світло ввдрівшн, равом стихли. Із голодних оченят
Вигяянуло тілько горя і страху і просьб пімих,
Що я сам себе ие стямив, та припавши коло них,
Став ридати, мов дитина. Власне горе, власний біль,
Сліз не витисли мні з серця, аж ті діти... Боже мій !
А як тіі небожата руки к мииі простягли
I блідими усточками просить йіетп почали,
То я скочив, мов іа терпя, і поклялся все віддать,
Вік свій, силу, щоб тим дітям чесиим, щирим батьком
стать.
Зараз виволік я трупы до стодолм, затопив,
Винайшов муки і масла, дітям йіети наварив.
А як діти іюпойілп, я поклав йіх спать, а сам
Кинувшись на голу землю, волю дав гірким слезам.
Много я в сю ніч продумав, все мипувше перебрав
I рішипець тут нсамінпий па будуще я приішв.
(Дальше буде).
Іван Франко.
Письмо з Америки.
18 марта, 1890.
Будьте ласкаві поміетити отсю допись з Оліфанту
в Америці ва нас Лемків, що мя тут переселилися па
чужипу для варобку, бо так, знаете, там у Галичині,
де ми жилисьмс, наоідувалимся, що най Господь «засту-
пить. Певпо Ви нічого там. коло Львова не знаете за на-
піу Лемківщину, бо ані одни раз я не найшов дописи в
ееі части Галичини *): певно то наші провідникп та учи-
“) Справді в тих газетах, котрі Ви читаете,
майже нічогіеіяько нема про Лемків; попадаютьея
про них нераз навіть дуже цікані дописі власне тілько
в „Червовой Руси". Се через те, що в тих сторонах
загалом нема евященпиків, прихильних тай мові, котрою
напр. пишемо ми і другі рускі гавети, — вони там май-
же всі мо скальовіли, прихильники „ЧервонойРуси", той
стараютьея писати з папска. Отсе аж недавно винай-
шли ми одного світекого Русина, що ввернув увагу
на Лемків. Першу его допись про йіх злидні міетимо
в сім ч. Стирайте ж ся Ви відти, братя, що би в Лем-
ківщини галицкоі та угорскоі до „Народа" писали,
то й Ви через нас будете мати з дому сталі авіет-
ки. Нехай не кончи так пишутъ, як ми, — ми радо дру-
куватшмемо дописі в лемківскій бесіді, так як там наш
нарід говорить. Щоби не бути несправедливими, муеимо
вавнажати, що й межи священниками - прихильниками
„Червоиой Руси" в Лемківіцині е люде щирі для про-
етих Лемків, як загалом межи священниками-москальо-
філами на провінціі е вже чимало щирих прихильників
нашого простонародя. Якби тілько вони що до письмен-
ства стали на тім, щоби для наших мужиків писати чи-
сто по мужицки, а вже „влеше" шіеьменство, для своеі
інтелігенціі нехайби собі розвивали в „висшій" мові,
тілько не такій, як „Черв. Русь" тай інші подібні гавети,
а чисто російскій. Або по народному, по руеко-украйін-
ски, або по російски. Іншого виходу нема.
Редакція.
— 119
тей в ваших сторонах бояться, щоби світ о йіх пе-
дбалости недовідався, і тому так тихо сидятъ, якби йіх
не було. Тай воно йім і не так зле жити 8 місцевими
панами та жидами, але за то на нас насіла тьма кромі-
шиа і біда, котра нас нехоче, пуститиея, бо нема кому
дати раду і пораду. Ідемо за порадою до ворогів-жи-
дів, а тіі нас очистили, як гарбар иікіру. Ще гірше: ви-
творилися пяниці, перекінчики, — котрі лозабули, що
вони с, — лизуни, хрупі: усего того у нас можна нодо-
статком найти, бо читаленъ у нас нема, і не знаютъ лю-
де, що читальні; шкіл мало, а учителі що ? або Поляки
з роду, або спольщилися. О виборах не знаютъ нічого, і
що ж вони знаютъ ? лити та.... але от ліпше наведу
приклад. Було то р. 1884, — я ще був малолітний то-
гди, — іду я на весиі, перед великоднем, селом Ч. в
котрім е до 80 гоеподарів. Село тое належитъ до повіту
Грибівского, але на перший погляд рапить в очи, бо ха-
ти занедбані, обдерті, низкі, чорні без комінів. Вступив
я до хати одного господаря Т. Перегріма. Він тогди ле-
жав пяний-зо своім сином на печи (а печи у нас дуже
великі) такий пяний, що не знав, чи жис на божім сві-
ті і виспівуе па цілс горло такі безветидиі піені, що й
годі слухати. „Не цалежиться таке співати,” повідаю
ему, а він відповідае: „я так Бога хвалю, бо иначей не
знаю”. „А чи у вас так в школі учатъ ?“ питаюся.
„Но не в школі, у иас жадноі школи нема“. За читаль-
ню я вже і не питав, бо зиав, що нема, тілько ся пита-
ю, хто йім письма пише і читае. „Та жід, — повідае —
албо ідемо до Снітниці, то там нам дехто напише”. „То
ніхто у вас, кромі жида, не знае писати?” „Ні, ніхто.”
Я забрався і пішов своев дорогов. I хто ж ту винен?
Чи тіі селяне, чи хто инший? Але бо відки же селяне
мають довідатися, що добре а що зле ? чи може від жи-
да, котрому добре в такими неуками, бо йіх працею ле-
хко богатитися може ? Але тепер про виновники; нашоі
темноти розписуватися більше не буду, бо хочу о нас
Лемках америкаиских написати.
Ми ту в Оліфанті всі переважно робимо по ®абри-
ках угляних, а то одни роблять під землев — копаютъ
угле і на вози накладають, від 5 до 7 возів щоденно.
Тіімаютьнлатню від 1 доляра1) 75 цеитів до 2 д. 25 ц.
на днину. Другі роблять у Фабриці, як чистятъ угле ; тіі
мають платню від 75 ц. до 1 д. Інші знову роблять по
двору, коло Фабрики і діетають 1 д. 25 ц., ще інші на
зелізницях, нових і старих, і мають по 1 д. 25 ц., на-
решті роблять і на Фармах, то в на грунті. Тая робота
е стілько добра, що чиста, як у нас в старім краю при
господарстві, бо тіі, що по Фабриках угляних роблять,
то як ідуть з роботи — виглядають як саджа. Травляс-
ся, що братя зійдуться, оден з одноі, другий з другоі
Фабрики, і не пізнае оден одного, иски до него не заго-
ворить. На фармі робітники діетають від 10 до 20 доля-
рів міеячно і помешкане ; убране внов мусить кождий
сам собі справляти. Тіі всі робітники мусять денно 10
годин працювати, ели на угле е добрий відхід, а як не-
ма відходу, тогди тілько мало часу роблять- 3 або 2 го-
дини на день або і в тиждень, як то діеся тепер, так що за
*) Доляр — майже півтретя реньского.
цілий міеяць часом вовьме 2 доляри або і менше. Одно нас
ратуе, що тут даютъ по сторах (склепах) і різники на
кредит.
По роботі, коли вже умиеея, убираеся і приходить
до стору, куиувати, що ему потрібпо. А ту в Оліванті
маемо свій стор, котрий ми собі заложили за порадою
ще о. Волянского, а тепер уже й свій дім побудувались-
мо, в котрім на долині маемо стор, а на верху с саля.
До тоі салі сходимося иа вібране (мітінги Братства) кож-
доі меділі по першім, а е вже пас членів до 50, кождий
складае по 50 цеитів у міеяць, а на перший вступ по 2
доляри, то е впиеоіе. Тое товариство маемо в тій ціли,
коли би, борони Боже, иещасте зайшло на одного з бра-
тів (товаришів), то е хворіеть, тогди той слабий діетае
занемогу 5 долярів на тиждень так довго, доки ему не
буде ліпше. Сли він би (що ще ся не трафляло) білыпе
як рік слабував, тогди братя маються нарадити, абн му
помочи на дальше жите.
По мігіигах звичайио зачинаемо балакати о всім,
що діеся по світу, що кождий знае. Сходимося тоже що
неділі до салі, співаемо і читаемо книжки і газети, —
бо ми ту і не без газет; вже деякі газети маемо або ще
будемо мали: Дѣло, Батькбвщину, Народ, Буковину, Бі-
бліотеку для молодежи, Зеркало, Дзвбнокъ, Житя свя-
тыхъ (виданя Е. Гузара в Завалові), Америку і т. д. Ма-
емо також польскі газети і словенску. То всьо читаемо,
котрі знаютъ читати; знов, котрі ие знаютъ, слухають,
а одно я ще забув, іцо п. В. Сіменович е ва предеідате-
ля в товаристві; вони то, що ми не розуміемо, оповіда-
ють. В будні дни читаемо газети вечерами в сторі або
так, зійшовшися балакаемо.
Нас страшно болитъ, коли прийдеся пам читати о
хрунях. Смутна то річ. Колись Русини смерть ва правду
поносили, а тепер за ковбасу та за горівку свое імя,
свою честь і цілого народу спродають. Ті хруні винни,
що ми днесь мусимо по чужій земли волочитися.
I доки вони так иечесио будуть поступити?
Читали ми за вибори до сойму, котрим сами Ру-
сини були виніш, своею иедбалостію та оспалостію, що
випали иа некористь наших братів Русинів, але за Лем-
ків ми й того не читали — певно снять вічним сном!
Ми знаемо всіх послів дуже добре з газет, а оеобливо
того, що в соймі в трибуни по руски говорив, Юліяна
Романчука: дай ему Боже многая літа прожити і еили
до дальшоі праці! Знаемо за др. М. Короля, котрий так
свиту правду в очи казав усім ворогам. Але коли ми
читали, як славний наш посол др. Окуневский за прав-
ду став до бою — всі ми засмутилися, що за правду
ще иас будуть бити; но коли, читаючи дальше, дізнали
ми ея, що ворог наш побнтий — всі били в долоні , кри-
чали: славно, др. Окуневский! і аби ему Бог дай сили
до далыпих подвигів. I всі читальники (а було йіх около
100), закликали одноголосно: Честь і слава для всіх ру-
ских послів від Русинів амернканских!” О тім всім, що
діялося у Вас, знаемо, але цікаві були ми ту, коли вий-
де в Батькбвщіші портрет того главного побідоносця ру-
ского, дра Окуневекого. Але у Вас па такі річи мало
уваги звертають, Сли би то було ту у нас в Америці —
вараз би описали всьо, і портрет подали обох, що мали
ноединок, — як вони ея били, як ему тую рану завдав,
— 120
і вее пи зпае, чи не зяае, або чи видів або ні, бо то
річи дуже а дуже цікаві. Ось одного разу в Иантикок
(Иапіікоке), недалеко від иас побилнея двох Полякін у
коршмі; а знаете, то були всі здорови, то дуже міцно
там кричали так, що богато людей ся вазбігало, дивити-
ся. хотяй там праві нічого ис було. Аж ту в другий
день читаемо в Роіісе ОаяеКе, що то яких 200 людей би-
лося, ніби Угрів в Поляками, і ціла Фотографія тоі бія-
тики, як вони ся тягали і били. А у Вас не даютъ фо-
тографіі й такого плавного лобідоносця, як др. Окунев-
ский. Алс ми еподівасмося, що Батьківщина вадішле нам
его Фотографію, ми би еі ту радо витали.
Зиаемо ми всіх руских редакторів, що вони миш-
лять, і як воии дбають о просвіту руского народа. Вам
пи. редактори, М. ІІавлмк і Ів. Франко, честь і слава від
Русинів амермісанеких, що так сміло виступаете в оборо-
ні бідиого руского народа, як то ми читаемо в „Народі".1)
На наших мітінгах чи вборах учимося співати за
проводом п. В. Сімсновича, а потім вайдемо до готелю
руского, бо ми ту маемо і руский готель, ч. Данила Шва-
ла (він мас і більше домів, котрі дас в аренду нашим
людям); ту випемо еобі по скляпці пива і дещо балака-
вмо; довідуемося, що хто з старого краю пише, чи хто
до Америки не йіде — бо там сходиться люде тай чита-
ютъ листи або росказують, що чувати в краю, з листіп.
Ту мушу чеспим Русинам, особливо Лемкам нагадати,
аби нам но маддрски і по польски не писали письма,
але по рускм, бо ми Русини — а то, знаете, угорским
Русинам пишутъ по мадярски, а галицким но польски, і
то так сюда пишутъ навіть священники та учителі. Ой,
ой, ой! На рускій землі жшоть, руский хліб йідять, і за
тое так о нас дбають, так учатъ! Встид перед
світом цілим для нас. Ми ту кажемо, що ми Русини, а
коли чужий чоловік подивиться на письмо, то каже
„То-ми Русини, а по руски ие пишутъ!" Всіх явно пе-
ред світом вискажу, а маю йіх богато списаних — свя-
щенників, учителів і почтарів — кождого випитпу йіх
імено і прозвище, а йіх польскі письма ігішлемо до Прус,
мадярскі до Шегедина — пехай там читаютъ. Але смо-
діемося, що білыпе нас Америкапців - Русинів такі
письма, не будутъ доходити, а як який руский священ-
ник або учитель ще напише до нас по польски, або
по мадярски, то пішлемо письмо Вам, абисте перекона-
лися, іцо правду пишу.
Ще мушу приганути, як ту иаші Лемки жалують-
ея, що ие вміють читати і писати. Вони далеко ліішіе
стояли би, бо то нарід працьовитий, но що ж коли
темний, тому то люде в ішпих народів пас ошукують,
особливо жиди. Жиди, то як саранча истода ва нами ла-
зятъ — і ту за море перейшли для вивискуваня бідних
та темних Лемків, як то бачив-ем у Плимавт (РІутопЙі).
Русини буваючі там — переважио з повіту Саноцкого
в Галичині. Приходятъ вони ту дуже бідно і численно,
бо там у них, як ми росповідали, сонце не світить —
') Подібні похвали ми не відносимо до свосі осо-
би, а до еправи, котрій служимо. Тим то ми й просили
би наших прихильників більше ввертати увагу на саму
справу. Ми тілько старасмося сповнити свій обовявок.
Редак ці я.
вічна і кромішна тьма, а в ній верх водять жиди (о тім
білыпе другий раз напишу). Так і ту жиди поанакоми-
лися з босами (наставниками при роботі), і коли прихо-
дить який чоловік з старого краю, податливий, то жи-
дюга зараз півиас, що то сго вдобич і приходить до не-
го і каже. „Як ся маеш, Грицю ? а іцо, хочеш роботу
діетати ?“ „бст, пане". „Но то дай ми 10 (або там 15)
долярів, то роботу діетанеш". 1 той біделаха іде до сво-
го брата або свата, що так само платив жидови перед
пару роками, і просить, щоби му пожичив на роботу 15
долярів, аби дав своему краянови Срульови чи Гершко-
ви. Такий кождий Русип у Плимавт мусить платити ва
роботу. Бувае так, що і 30 долярів заплатить або нараз
або через рік. Наставники, научені і ведепі добрим зи-
ском, ивичайно робітникови даютъ так долго робити, ис-
ки той незаробить тілько, кілько дав жидови і сму; опі-
еля прогапяс, аби знов діетати заплату. Дивно се, що
кождий іншнй нарід не платить, а с там Поляки, Лит-
випи, Угри і т. д., але іиші люде діетають роботу за
дарыо, а наіпі Саночане, то с в повіту Саноцкого пла-
тятъ, помимо що роблять, як воли. Жидів - коршмарів у
Плимавт е до кількаиацять. Вони держать і стори, і Ру-
сини у них купуютт. а в своій Торговли. Бог дастъ. Ті
жиди вмовилися також во екваером (мировим судіею),
і служатъ при росправах за товмачів. Слиби хто еобі а
Русипів іншого кого принровадив, то скваер не прийме.
Скваер каже ва те жидови платити по 3 або 5 долярів
за одну справу. Видите, що то не діесяй тут на вільній
земли тому, хто темний. Плимавтекі Русини свій стор
оминаютъ, а йдуть до жидів, „бо то, каже, Сруль мій
знавмий, він в краю ми нераз горівки дав і пожичнв
грошей" (хотяй у него зіетали, бо у него пропив). Та-
кий робітник коли роботу діетане, нсдовго і робить, бо
друьий Гриньо знов із старого краю приходить і дае
'• знов 15 долярів і більше. Певио то з жадними народами
неробилиби того жиди, що з нашими темнима братьми.
I житс таких Плимавтских Русинів погане. Б помешка-
нях у них така нехарніетъ, що коли чоловік зайде до
хати, то аж в очи разить. Тому то й Американе ненави-
дятъ йіх, коли противно в других міетах наших людей
дуже люблять. Ту у иас досить чисто ся тримають.
Ще мушу додати, що коли згадаю за Хрупів у
старім краю і тут, коли іюрівнаго наш нарід з чужими
народами, то аж жаль чоловікови. Хто ж тому всему
винен, як не проводники ?...
Американский Лемко.
Листи з Унрайіни.
Дехто цустив був бріхоньку, буцім то в 1. ч. „На-
рода" е докаина те, що ми, проповідуючи вгоду з мо-
скальоФІлами та нрихильними Русинам Москалями, ду-
мавмо зрадитн руско-украйінску справу. Про се писав
паи одни ів старших Украйінців, добре звіеттшй в нашіы
письменстві чоловік і украйінский патріот, д. X. С., по-
грому лги й відповіли в 4 ч. Отже, коли ми д. X. С. до-
121 —
ставили 1 ч. „Народа2, віи не тілько що заявив нам, що
вповні годиться з осиовнцми думками та програмою „На-
рода", а й обіцяв нам ласкано, допмсувати иро жите в
Росіі, чого й додержуе, иоеилаэочи отсе свое перше пись-
мо, дуже навчаюче для наших Русинів. Ми позволили со
бі в сім письмі тілько одну Формалыіу вміпу. Говорючц
про великоруских народників, д. X. С. назвав йіх раз по
нашому народовцями, а далі прикладав сю саму назву й
до тих Украйінців, що годиться з оеновними думками
великоруских народників, Отже ми й таких Украйінців
Русинів звемо також народниками, бо слово „народовці"
(мимохідь сказавши, навіть иещасливо сковане) — чисто
галицке, що не обіймае навіть усіх галицких Руси-
нін украііінского напрямку, а иадто галицкі народовці
досить далекі від велико-руского народництва. 8і стар-
ших Русинів найблизіпий до пего, по своім основним
думкам і жило, небіжчик Федькович, але він
же всім своім сутки дуже ріжнився від галицких,
а то й буковинских народовців, а вже зовеім не
походив на . наших львівеких москальоФІлів, що
тепер у „Червоиой Руси" погано лають сто особу й па-
мять. Не диво, що великорусѣ народники — супротявні
назпому політичному та Громадскому москальоФІльетву
в верхах одиоі частини нашоі інтелігенціі — подаютъ
руку як раз Федьковичеви. Отже ми нереконапі, що
якби і на Великоруса і в нас змоглися в силу поступові
народники, то е иайщирійпгі прихильники великоруского й
руско-украйіиского простонародя в думкою двигнути его
та по европейски просвітити, і якби вопи подали собі
руки в тій праці, — то сс би вверни дном перевернуло
відносипи між Русинами-Укразнцями а Великорусами
чи Москалями: з одного боку, пропала би зовеім та
частина нашого („інтслігентпого") москальофільетва, що
противна і роввоеви руеко-украйінскому па Украйіні, і
всяким поступовим змагапям чеспих великоруских дія
чів — письмеиників і т. и., а в другого боку ніхто в
чеених Великорусів не був би противний і повному
розвосви братнього руско-украйіиского письменства.
Крім того пропала би й та частина Руеинів-Украйінців
украііінского напрямку, що так запекло виступае і протів
всссвітного поступу (по йіхпьому „космополітнзму") і про-
тів усего великоруского, росийского, напр. протііі письмен-
ства, в чім сходиться хиба тілько 8 зап.еклими Полисами.
Ліи з свого боку будемо всіма силами старатися прочи-
щувати задля такого повороту рускоі справи свій, рус-
ко-украйінскнй грунт, і власне через те нам дуже на
руку такі цінаі дописи, як отсе д. X. С., а сцодіваемо-
ся, іцо й поступові великорусѣ народники станутъ нам у
сім до помочи, на свойім грунті. Само собою розуміеся,
що ми так само ставимося й до Поляків тай іиших
наших сусід.
Редакція.
(Л и с т перший. Пародій школи на Украйіні,
темнота й бідѣсть. Голод на Великорусі й Украйіні.
ІІрбби громадскоі влаеноети й громадскоі Фабрнчноі пра-
ці на Великорусі. Всликорускі народники і Федькович.)
Колиб хто захотів слідити сільске жите наших
украйінских людей і в загалі росийского мужицтва,
хочбя всіеі Росіі, то не богато б успів, бо в нашому, як
то кажуть, мужичому царетві нема ні-одиоі гавети для*
селяи. Тілько іподі, дуже рідко, в якій часопнсі зпайдепі
звіетку про побит тоі або другоі місцовости, того або
іншого закутка.
Жите в селі складаетьея під вплнвом школи, ви-
янляс себе в управі, в самодіяльности громади, в спо-
внювано тих, або іиших баясаиь, котрі селяне вважають
за потрібні, що б запомогти собі поліппіити свій негар-
пий стан. Школа ж / нас, на Украйіні стоіть пегарно зо-
всім, тілько більше урядово, Нема людей, котрі б ішли
вчитп народ, люблячи його і зиаючи, чому треба вчити.
Ліппіе трохи Г.НЙШОВ земский почин, себ то там, де в
року 1864 заведено земства — в губерніях Полтавскій,
Чернигівскій, Харьківсѣй, Катеринославскій і Тавричес-
кій, де в земстві вібрахиеь були з самого початку люде
розумпі й енергічні, котрі дбали за пародпу просніту. В
правобічній Украйіні: Волинъ, Поділс і Кійівщина (губ.
Волинска, Подільека і Кійівска) школою орудуе уряд
зовеім педбало, маючи на меті „возрождать православіе
и народность", що, обйіжжаючи Волинъ, знов виголосив
кійівсіжй губернатор, гра® Ігнатьев у Житомирі, коли
йому передетавлялися урядники. Отсе вже четвертий
рік, як школу уряд передав духовенству, а иових міні-
стсрских шкіл, котрих було хоч і мало, але все ж таки
в них учили люде, що кінчили семінарію педагогічну (в
Користипюві), більше не вакладають. В церковно ж-при-
ходских школах, для браку фондів, нема сталого учи-
тельства. Громади мусять самі підгримувати школи з
власних грошей; йіх примушують назначувати, яку
тілько можна, суму на вдержане школи й учителя. Гро-
мади ухвалюють на се звичайно найменше, т. е. 150
рублів у рік через те. що ледве ледве йіх стае на по-
датки тай не бачуть вони користі в школи, в котрій за
два-три роки иавчать тілько ледве-ледве читати по ро-
сийекому, що після того забуваіоть, та співати „Боже,
царя храні" і „Коль славен наш Господь в Сіоні" — та
все те, після вивченя не йде ні на що. За сі гроші ста-
ютъ до пшіл тілько перехожі учителі й учитсльки. Сі
перехожі учителі й учительки, беручи 10-12 рублів у
міеяць, а в білыпоети, де міецевий пан не дае на топливо
й ііппі потреби, тілько 6-8 рублів — .певне, що мало
дбають про пауку. Батюшки, котрі орудуютъ школою
. і під управою котрих стойіть учитель, найбілыпу увагу
ввертають на те, що б виплекати в народі побожніеть
(благочестіе) та слухпяність до царя і всяких властей;
навчити пайбільше школярів читати на крилосі псалты-
ря й часословця та співати в хорах — ніби то всіх ее-
лян хотятъ поробити датами. Учителя» все ж веселійшс
вчити співати і вони беруться до цього 8 охотою, бо й
самі вони мало чого іншого знаютъ. Ось до сього най-
перше додивляються „паблюдающіе“-ревізори шкіл, те ж
попи, і ва те головно похваляють, дають нагороди і пе-
реводятъ пан-отців на ліпші посади. Се тепер оеередок
всіеі іпкільноі снсргіі на Украйіні. Де ліппіе сщвають в
церкві, більше хлопців читае на крилосі, стрійнійпіе стоять
парами в церкві, знімають низенько шапки перед батю-
шкою і учителем, знаютъ роспйский імн, там, по думц
— 122
„епархіяльних комітетів." найбілыпе поступова школа,
паближаючася до йіх ідеальноі народноі школи. Але
треба назначити, що в такому селі школа все ж таки
мае якийсь вплив, — задоволыіяючич еучасні вимоги,
чи ні, се інше діло, — вока вказуе, що е якесь жите, е
енергічний пан отецъ, учитель або яка інша підмога —-
пан дае може дров на топливо, запомагае грошима.
Тілько ж по найбільше ще тілько хотятъ дійти до
такого і д е а л у т а не мають с м л и.
Попередні міиістсрскі школи ще доживаютъ свого
віку, хоч скрізь практичнійше етавлять діло народноі
просвіти, напр. подекуди, хоч дуже рідко, заводятъ пчіл,
навчають селян іновководству, плести кошелі. Але уряд
не то нс помогай сему ділу, а й боронить щирійпгим та
евітлійшиы людям („неблагонадежнымъ"!) доступу до на-
родньоі школи, ще й пригнітае еамодіяльніеть громадску
в такім напрямку. Через те й бодай трохи практичні
справи в мініетерских пгколах поеуваються дуже й дуже
пололи. На проходскі школи бодай годиться уряд, а
школам міністсрским, —котрі, як звісно, заклали в віль-
нодумнійілі часы, — давно вже закидують те, про вони
нс відповідають потребам народу, хоч певне, того народу
ніхто не питался.
В загалі на Украйіиі школа поки що не взяла
перенаги над шинком і не знати, коли й візьме ; чита-
ленъ по селах, хочби з книжками на росийскій мові, ми
ие знаемо на Украйіні-Руеі ні одиоі, крім земскоі в
Основі під Харьковой. Що б порівняти з культуриим
пародом нашу народню оевіту, вкажемо тілько иа те,
що напр. в Волинскій губерніі у Німців-колюністів,
один чоловік учиться на 8, а у його сусідів-туболыіів, на-
ших селян, 1 на 400! Тілько щасливі умови економічного
житя иски що ие. гнетутъ нашого селянина так, як
галицкого, хоч за те він не мае й такоі освіти, як в
Галичині, а до того ж брак народолюбних освічеиих
людей і політичноі волі спиняе. его природиий поступ.
Селяне в Росіі цілій навіть економічпо стоять да-
леко гірше, ніж дехто у вас думае. Що сей рік йім
тяжчий ніж попередпій (хоч Бог його виа, коли мужи*
кові роеийскому було добре!) — се іноді потрохи ви-
значаетьея і в часописях. От у Харьківщині допиеують,
що варобить дуже трудно, хліба пе достае і з охотою
здорові робітники ідуть на роботу по 15 копійок у день,
аби прохарчуватися („Южный Край", 1890 ч. 3155). На
Волині, в Кременецкому повіті вже розпредано білыіг
третини худоби, хоч і перше еі було не гурт; податей
збіраютьея в урядовим примусом („Волынь" ч. 33), а в
Бессарабіі старшини, зо страху перед яачальством, до-
бірають податки з бійкою і всякими насильствами —
продаютъ робочу худобу („Бессарабскій Вѣстникъ" ч. 77
і „Новороссійскій Телеграфъ" ч. 4702). Ліцітаціі за непла-
ту податків відбуваються дуже часто і кіпчаться ділом
„о сопротивленіи власти", бо селяне не даютъ розпро-
дувати останне збіжя. Про такі ироцеси мало тілько е
ввіеток, бо цензура йіх не перепускай тай росийекі га-
зета ва мало пими інтереруються, бо, правду казать, всі
штерееи міецеві кожпоі газети тілько дотикають город-
ского (міекого) житя. Тілько одна газетка, на
далекому еході „Волжскій Вѣстникъ", інтересувться ііро-
бітницким житем, і через те там про се пишусь най-
правдивійше. Там знаходимо звіетки і про суд за „со-
противленіе власти" бідних селян, що не мають що
йіета, не то відки платити податки. Треба тілько диву-
ватиея довготерпеливости росийского селянина: нема
хліба житнього — йіеть в якоі інпюі пашні, нема пашні
— йіеть картой.™, нема картоплі — пече хліб з лободи
ао всякою корою, з землею, приміпіуючи тілько трошки
муки (ч. 53 „Волжскаго Вѣстника"), а нема й трохи му-
ки, то з одіюі лободи. Такий хліб був доставлений в
редакцію „Волж. Вѣстника", але й такого вже в селах
Маслові, Казанові, Козловді бракуе. Певне, що б не
дать помирати людям, будуть на йіх вбірати копійки,
але хто йіх буде давати, та й чи поможуть вони, коли
в Росіі рік від року лідупадас економічяий стан Селян-
ства? Певне, селянин хоче себе ратувати і задурюеться
горілочкою, з акцизу на котру тілько й держитьея
грошева господарка Росіі. Бракуе доброі, поживноі
йіди, то селянин росийский пе.
От як то народови в тім благословеннім дарстві,
до котрого деякі Галичане так вітхають.
На самій Украйіиі тепер народови ие лекше. Не-
•врожай еегорічний даеться чути, хоч, правда, далеко не
так, як росказують, терпитъ нарід у вас. Худоба все
білыпе дешевшае, або нічим дозімувати, і богато сел
живе одною картоплею, а коли б хто захтів поструеити
кишені, щоб довідатиеь, кілько зайвих грошей у селян,
то я певний. що хіба у тиеячного внайшов би тепер
яких 5-6 карбованців (рублів). В селі пайбогатші — Жи-
ди, котрим усі виши, та один, або два-три своі „бога-
тирі", іцо гірш жидів користуються людским иещастсм
тим більше, що вопи найбілыпе постаповляютьсн ста-
ростами й старшинами волослими (війтами). Мушу вавва-
жати, що я се пишу тілько про правобічпу Украйіну,
котру ліптпе знаю, бо нимало по ній йіздив, в іце в се-
лі іноді люде не убогі й небогата — се ті, що ще від
1861 р. не поділилися грунтом. Але тепер скрізь давиі
наділи по 5-9 десятин (десятина 2 морги) на нумер по-
ділилися на дрібяі клаптики, що не можуть вигодувати
сімйі (родини) без яких небудь сторінних заробітків. В
газеті „Волынь" (ч. 35) е вже кілька ввіеток з Кон-
стаптииоградского та Житомирекого повіту, де жалують-
ся на тіеноту, на брак землі, але се вже давно доказа-
но тим, що наші селяне з Украйіни виселяються на
Амур, Кавказ, Середню Сібір і такі інші міеця.
БіДні селяне запомогаються тим, що плетутъ ко-
шелі, хоч ніхто йіх тому й невчив, через що кошелі ро-
блять вони ие дуже гарні і мусять дешево продавати.
Від часу, коли стали заводити зелізниці — увесь варо-
біток за перевозку панского хліба до великих міет, за
перевозку всяких товарів купцям, дерева на будинки й
топливо — перейшов од селяи до „акціоиерних компа-
ній", що будують сі зелізниці. Замість того зявилися
заробітки на сахарних ваводах (фабриках цукру) і нових
Фабриках, котрих від 1860-70 років було ибудовапо на
Украйіиі до пів сотні, але тепер кілька збанкрутовало.
3 початку було де заробити, хоч і тяжкою роботою тому,
кому не давала хліба земля, а тепер і цього трудно.
Народ мусить рік од року все більше і більше терпітп
нужди. Сьому тепер мають запомогти тим, щоби побіль-
шити в народі видатвіеть праці, навчити його ліпше
123 —
обробляти землю, вамість того допотопного способу, що
й тепер пануе в господарованю селян, і нарешті щоби
селяне більше бралися до ремісла. Може б ее справді
роіав на кількшіацять занемогло народпій нуясді, та не
на довше. Були нрнклади, тілько не па Украйіні, а в Ве-
ликорусу у Тверскій губерніі, де земля зовсім мало ро-
дить, — закладати епілки (артелі) за для ремісла між
селянами. Земство давало запомогу таким спілкам — ку-
мувало етрумепти й давало матерія.!, зелізо. Сі спілки
цілнми селами виробляли скоблі, цвяхи і т. і. і після
потроху вертали свою новику. Крім -того засновало това-
риства, котрі виробляли сир, робили мило на евоіх вла-
елих Фабриках. Се діло епершу заломило було навіть
кілька волостей;') потім, через усякі причини стало впа-
дати. Деісуди пропоновано, щоби, — також за підмогою
під вемств, — основувати спілки, котрі б еамі свій хліб
иа горальпях перегоняли па горівку або пиво, через що'
селяне мали б більлшіі заробіток з свого хліба, ніж
росиродуючи його в зерні. Але про ее я нігде не міг
роипіукати вѣдомостей, чи було що з сього, чи ні.
Ся стежка спільноі громадскоі Фабричноі власно-
ети і ираці, де б самі робітпі люде закладали Фабрику
іі самі з неі мали корысть — вийшла в Великорусѣ з
,,общиннаго безраздѣльнаго владѣнія" всею землею села.
Значить — там селяне мають усю землю в селі на-спів:
кождий члеп громади мае право на свій пай у всій Гро-
мадскій землі, а не тілько в батьківскій, як по бывшій
части у нас, па Украйіні. Через те г. Великороеіі, осо-
бливо в півпічнпх губерніях, що 5-6 літ, переділюють
всю громадску землю, по чому прийдеться тіа кожву
душу (певне в чоловіків уже дорослих). От на сій то
Громадскій основѣ поступові народники
велико рускі йхотіли заспувати Фабри-
чку йрсмісницку справу в Великороеіі, але та-
кпх людей тепер змешпале, народ сам без помочи інте-
лігсиціі не мас сали й здатиости склаети в себе такі
спілки, а капітал мае з усіх боків поміч і силу, і через
те довго буде міг иобивати такі спілки, коли б йіх аа-
кладспо.
При пагоді скажу два слона про росийских чи
великоруских н а р о дни к і в, чи то прихилыіиків про-
стого народу. Хоч народничество росийске зостаеться
тепер ще тілько яко найціннійціии і найбільше людский
папрямок в письыенситі росийскім, але воно е та вдоро-
ва-цілюща вода, котра колись при політичній ѣзолі залі-
чить давні людей пепоровуміня в Росіі, а найбільше
націоналы^. Правда, тепер у Роеіі в загалі підупав той
ідейний папрямок поглядів, думки й роботи, на котру
збіралося попередііб, викохане під впливом рожсвих
емамціпаційних надій — поколінс. 1860-70 роки вільпо-
думного наирямку урядовоі діяльноети збудили були все
лііпис до ідейноі праці, але в 1870-80 роках уряд повер-
иув назад свою политику, а з 1882 р. попалась еучаспа
реакція, котра вйіла, скалічила ліѣшшх та спосібнійіпих
людей. Тепер та молодь, що прибувае до університетів
— дуже мало розвипена й зіпсовапа шкілыіим вихова-
нсм, бо все йій було заборонено: навіть читати і бала-
кати про що інше, крім гімназіяльпих анторів кляеиків
’) В росийскій волоеті бувае нераз по кілька на-
піих сел (общин). Ред.
а не то, що вже жити громадским житем. Перші наро-
ники (хоч в часи, коли найбілыпе цікавила політитна
агітація, йіх і не гурт було) — вникли, а пових покіль
ие видно.1) Тілько письменский папрямок в творах най-
ліппіого в вародників Глѣба Успенского, затим
3 лито в ра т с к о г о, Левітова і т. и. лшпив по еобі
цінний освітпий знак для молодого поколіня. Сі твори
мають силу, довести молодь навіть найбіль-
шс зіпеовану нашими умовами житя— до
и а'р о д о лю б ноі думки; до правдиного демо-
кратизму. Вкінці мусимо назначити дуже цінний для
Русинів - Украйііщів рьакт прихильности великоруских
пародників до нашого письменства. Отсе недавно, д.
Златовратекий заміетив у московеких „Русскихъ Вѣдомо-
стяхъ “ (чч. 54 і 61) доладшо житепись Федьковича і
три його повіеткн- „Хто винен", „Безталанний" та „Са-
Фат Зіиич" у росийскому перекладі. Переклад доволі
гарпий, і за таку прихильніеть до нашого народного
поста треба подякувати перекладчикові тим білыпе, що
се робитьея в переконаня-вгоди з нашим народником.
X. С.
’) Не знаемо, як на Великоруса, а па Украйіні, —
правда, не в тій етороні, відки пиіпе паш шановний
донисуватель,—остатним часом власне повстаютъ молоді
люде, похожі на поступових влр. иародників. Вони при-
знаютъ руску-украйінску народность за осібну від вели-
коруекоі, але врештою мають за основу всякоі
діяльноети — наших робітних людей по селах і мі-
стах, бажають свобідного простору для тоі діяльноети —
політичноі волі тай евронейскоі просвіти для народу. I
так тілько й ми народництво розуміемо — то с, щоби
безоглядно любити евоіх робітних людей і старатися
йіх матеріально й духово двигнути, але не годитися й
иа теперішні хиби простого пароду, котрих, звіено, е
чимало. 6 хиби і в великорускім народництві, і ми мо-
жемо солідаризуватися тілько и загально-людским боком
того папрямку і бажати ему повного ровною.
Редакція.
Переписка редакціі.
Редакція Правди ві Львові. Ви дуже грі-
вні иа нас і хоть заявилпсте, іцо не маете ча-
су тратити на розмови з нами, а потратили
на те аж дві сторони в VI вип. II т. Ми ще
менше маемо часу на пусті розмови і навіть
на розмови спеціально про вндавництво Прав-
ди і через те оставимо зовсім на боці справу
про відносини Правди до „радікалів" тим біль-
ше, що з таких розмов дехто й так уже не
вийшов з честію. Не.будемо говорили й прі В.
Барвінского, бо коли хто стоіть на такій ступні
розвою, що ще потребуе божків, то й творить
йіх еобі по образу й подобію своему, і тому всякі
наші уваги про те ні па що не придадуться. Ми
скажемо або ліпше спитавмо видавців Правди
про щоеь загальнійше. Коли Правда відповіеть
нам, то може хоть сама зрозуміе, що хоче го-
ворити.
В своій вихвалі В. Барвінского Правда
каже, щч він виробляв програму, в котрій між
іншим мав показати, що „кожпий з нас мае
робити і як зберегати народніеть" і
додае : „се великий гріх у тих добродіів,
що свою газету назвали Народ". I в
нрямім виступі проти нас, Правда обявляе ва
— 124
страшенну ересь або й за дуряицю, дум-
ку, що „націоналізм лишенъ Форма", сама
ж величаеся, кажучи, що вона, „держитъ ви-
соко (?) наш (??) надіональний стяг“. Поспіша-
емось нагадати Правді, що вона нігде не най-
де у нас ні слова про те, іцоби ми вважали за
гріх „зберегати народністьи, коли під тим ро-
зуміти працю для автономіи нашого народу і
для розвнтку в нім того, ЩО 6 в нім людяного,
культурпого, вілъного і т. и. Гріхом ми вважа-
емо, — коли вже так говорите, — бавитися
такими пустими словами, як „надіональний стяг“,
та ще й кидатися злісно на тих, що хотятъ, що-
би на стягу національно! барви було написано
що небудь конкретного: культурпого,
політичного, суспільного. Ось і Ви дума-
ете, що-сте сказали що-иебудь, виголосивши, що
держите „високо (?) наш (??) надіональний стяг“, а
Ви нічого сінько не сказали. Хто ж у нас в Гали-
чині не держить націопального стягу? Ви напр.
не маете досить різких слів проти Наумовича.
А хиба Наумович не держить націопального
стягу? А з другого боку, хиба §еп!е ВпіЬепі,
п а Іі о п е Р о 1 о п і не держать національной о
стягу? Скажете певне, що Ви відріжняетёся
від обох родів таких націоналіетів тим, що
держите стяг національно! відрубности Русинів.
Так, по перше, що й другим націоналіетам
вільно держати своі паціональні стяги, все та-
ки кажучи, що й вони держать стяг національ-
но! відрубности Русинів. А головно, Ви нічого
ясного нс сказали, бо навіть 8 самого формальнаго боку
треба шс сказати: в якій державііо-політичцій комбі-
націі Ви колете бачити ту відрубпіеть, як думаете до
неі йти і т. и. ? А далі остаютьея справи внутрішні:
політичні, соціяльиі, культурпі. Що ж Ви в усіх сих
справах ясного виписали на своім стягу ? Возьміть хоть
.такі справи, котрі ставило само політичне жите в Гали-
чині. Були в нас вибори, котрі вачіпили справу про
згоду межи рускими партіями, — з програмою чи боз
програми, — про згоду в Поляками-демократами, або
навіть і зо станьчиками (бо між тими, що держали на-
ціопальний стяг, були іі такі мудреці, котрі про таке
говорили!) Тепер опять подібні справи підшмаються в
повили відмінами. Чи ж Ви про ті всі справи сказали
іцо небудь ясного з нід свого стягу ? Ось про іцо ми
бажали би помути від Вас слово. А сваритися в Вами в
загалі про фіиософііо націоналізму та упіверсалізму, ми
вважаемо зовеім дарсмним. Бо яюке ж можна розмовля-
тн про такі речі з людьми, котрі, надрукувавши дро-
грамову статю, написану з думкою універеалівму,')—
понадруковуваи иоряд із нею статі 8 духом націоналі-
вму зовеім старозакопного, а нарешті наговоривши вся-
кого туману на тему паціонашзму, та всякоі Духишци-
ни та лайок проти московскоі наци, — подали своім
читачам переклада двох московский же праць, та ще й
направлених проти націоиалівму, дд. Слонімского та Вс.
Соловйова За переклад статі д. Слонімского, ми „ра-
дікали“ можемо тілько нодякувати Цравді, а про статю
Д. Соловйова скажемо, що вона міецямн добре підрізус
маціоиалізм московских реакціонерів — сей взорець
націоналізму самоі Правди — і ставить проти него
універсалізм, та тілько рнмско-католицкий! Отже, чи не
були Ви такі ласкаві сказати нам і всій громаді: чому і
кому Ви думали прислужитися, ширяти в украйінскій
печаті, в котрій ще за мало писано про найважнійиіі
світові справи, власне такий універсалізм, на ко-
трий в самій Росіі люде просто вдвигаютъ плечима ?
Завважте, ми Вае уже й не питаемо про те, якому на-
ціональному чи іеторично - національному іптересові
руско-украйіиского народу — котрий уже зробив пробу
римско-католицкого універсалізму — відповідае ширене
думой нового уніатства д., Соловйова? Скажіть нам
хоть те, якому інтересові Ваню го кружка відповідае
поміщене перекладу киижочки д. Соловйова на дорогих
сторонах Правди? Досить буде й сего для поясненя, як
стоіть діло.
Шеиапдорскі люде- Годі иам поміетити Ваших
писсм, бо на одпІм ніхто ие підписапий, в другім не на-
водите иіяких Фактів — а в загалі нам здалека навіть
годі розібрати, о що Вам ходить в Ваших епорах за
церков. Можемо сказати тілько одно, що хто не хоче
або не може організуватися иавколо церкви, нехай ор-
ганізуеся в читальні й інші світскі товариства. Загалом
же інтелігентних Русшіів в Аыс.риці можемо просити
тілько, щоби лгали на оці лишенъ добро людей робітних
а й сим остатним мусимо порадити, щоби сами дбали
про свого организацію та просвіту більше, иіяс доси. От
погляпьто иа Оліфяит, як там заходиться люде, тасходіться
так і Ви в згоді, тай шіщіть нам з усіх вакутків Аме-
рики, як Вам поводиться, то-що, як се робить амери-
канский Лемко. Такі письма радо будемо друкувати.
Всп. Дописувателі, котрих дописі доси не на-
друковані, зволять иас ва те ввмнити і трохи нам по
терпіти.
’) Ми маемо право заявити, що ту статю иаписав
після повтореніи: просьб видавців Правди, д. М. Драгома-
нов. Завважаемо, іцо поміетити програмову статю —
ие зовеім то само, що „поміетити статю одного з раді-
калів“, як Ви кажете.
Зміст: Уваги з провінціі по зйізді наших нотаблів, дра Сев. Даниловича. Про згоду між інтелі-
гентними Русинами, М. Павлика. 3 Лемківщини, Приятеля Лемків. На чий млин вода? М.
Павлика. По людски, вірші Ів. Франка. Письмо з Америки, Американского Лейка. Листи з
Украйіни, лист I, X. С. Пер списка редакціі.
Вкдае Михайло Павлнк.
Відповідае за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народиоі" Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Ая /.
Львів І. л. мая 1890.
У. 9.
*=*	—	з
Виходить 1. і 16. л.
кождого міеяця і ко-
иітус за рік
в Австро-Угорщині 4
гульд. а для заграииці
5 рубя., 12 франків, 10
мярок або 2*,'ѵ доляра.
Одно число 20 кр.
Адрес редакціі:
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Дописи бсзименні ж:
будуть поміщувяні. У-
житі рукописи питать-
ся, а неуж-іті можуть
собі автора своім кот-
том відобрати.
В справах рсдакцій-
них можна говорити від
7 до 9 год. вечір.
ь. ------------------=и
Про украшнску молодіж.
(Допись з У крайній).
Хочстьея мені росказати де-що про нашу
молодіж украйінску і про ту службу, яку може
зробити для неі ваш „Народ". Ви самі, певне,
добре знаете, іцо для нашого простого пароду,
для селян і реміеників украйінских у Росіі, ва-
ша часопись служити не може через багато при-
чип. Коли хто з Украйінців може нею користу-
ватися, то тільки наша виробляючася інтеліген-
ція, наша молодіж, котра „свого не цурасться" і
„чужому" хоче „паучитися". Таким побитом, ко-
ли „Народ" хоче бути правдиво сшльною ча-
сописю уссі Украйіни-Русі,1) то він мусить,
певне знати, чого ж треба від него тій части-
ні его читачів, що живе за кордоном Галичини.
Але, як я це думаю показати далі, ця др уга
половина завдачі „Народа" — служити усій.
Украйіиі-Русі, — зовсім не вимагас від нього
якоі-кебудь переміпи не кажу вже напрямку, а
навіть і зміету свойіх чисел.
Як же живе, що робить і чим думае слу-
жити своій батьківіцині наша молодіж, „сіль
землі" нашоі? Коли ми захочемо добре помір-
кувати над одповідю па це Запитана, то на
вдивовижу мимоволі дійдемо до думки, що стан
нашоі маленькоі інтелігенціі в маленькому' обра-
зі зовсім таки подібний до стану інтелігенціі
галицкоі, як його обмальовано в „Кіев. Словѣ"
та й в одповіді „Правді", д. М. П. в 2 і 3 ч.
„Народа". Справді, все житя наших інте-
лігентних Украйінців (я кажу про ту частину
йіх, котра мае таке-сякс громадске житя),
наскільки воно виявляеться, врешті вводиться
') Ми не маемо прстенсіі бути органом уссі І’усн-
Укргійіни, вже хотьби через те, що та І’усь-Украйіна но
ки що вложена з чартин так далеких і чужпх політичио,
що в одноі частной до другоі ледви якось слово може
иродертиея, а про спільні розмови за спільпі справи тепер
навіть думати годі. Обявиги себе органом такого пели-
чезного і так мало самосвідомого тіла, якуей Русь-Укра-
йіна, ми вважали би просто невміеною самохвальбою боа
ніякого практичиого вначіпя. Ми тілько хочемо
виробити оеновп, на котрих би могла опертися спільна
праця щирих людей усіх теггерішпих кружків і партій
в кождій частипі Руси-Украйіші і думаемо, що коли зробле-
иий буде хоть початок такоі праці скрізь, то аж тоді
можна буде думати про якусь спільну організацііо та
спільні органи „вееі Руеи-Украйіни“.
РадіКЦІ.г.
до якихось спліток, суперечок, а навіть бре-
хні і клсвет. Таким побитом, часто трапляеть-
ся почути розмови не про те, що було сказа-
но, а про те, хто сказав, і вже, коли сказав
Стеиав, вопо виходить зовсім інакше, ніж як
би те само сказав Івап. В загалі стан нашоі
молодіжі можна обмалювати так: вона розби-
ваеться на маленькі купки, котрі якось зо-
всім безпричинно ворогують одна з другою (як
часом бувае у дуже великих егоістів-самолю-
бників, що не люблять других людей просто
за те, що вони щось чуже иіхньому „я"). Що
вони роблять, оці окрсмі купки, врешті однако-
во за-для украйінскоі справи, бо вони ніколи
не виходять за тіений круг вузьких виключиих
інтересів. Ті високі ідеали і цілі, які па сло-
вах ставляли вони, якось щезають в тім воро-
гувапі проти усякого, хто тілько „не наш".
Про яку - не будь загальну працю, піеля стро-
го продумано! прбграми, нема чого згадувати.
Що ж виходить з цього? Чоловік, пробувший
кілька год в тіепомз" еднаню з кількома чоло-
віками, не виносить з свого так званого гро-
мадского житя иічого, крім нудьги й гидоти,
вийізджаючи куди-небудь, не кидая „малого
сліду за собою", запехаюе усякі громадскі ін-
тереси і з свого попереднього житя хіба кіль-
ка днів згадае „тихим не злим словом". Ті
кілька днів — ті, коли він чув себе одірваним
від вузьких кружковпх поглядів, і піднесеним
до ідеалів, одпаючих усіх, бажаючих щастя неиь-
ці-Украйіні. Як бачите, не весела картина. Ця
картина доводить часом інших людей просто
до опусканя рук, одбирае усяку падію на по-
ліпшеня нашоі долі, бо як робити для чото-не-
будь, колй знаеш, що більша частина зовсім
занехаіла це діло — наприклад, наші „обще-
русски, — а друга, здаьться, щирі прихилыш-
ки народньоі еправи, кисне в нікчемних супе
речках і сидитъ в якомусь тумані спліток і за-
ставляе зовсім залишити так звані громадскі
діла.
Як же цьому, просто скажемо, нещастю
запомогти і чи нричиняеться до цеі запомоги
„Народ"? Мені здаеться, що справді найлуччий
лік дае віп власне тим самим, що він е дуже
відрадною появою серед галицких газет. Даючи
високий приклад праці для народу і зазпва-
ючи всіх до цеі благороднійшоі цілі, „Народ"
певне заставить нас оглянутися, подивитися
на ту безліч роботи, яка лежитъ перед нами,
коли ми справді хочемо нрацювати так, як ра-
— 126 -
диті, „Народ". Коли ж чоловік від іцирого сер-
дя захочо робити, то ему й на думку не пі-
дуть ті супоречки, котрі неріпе вдавимся ему
дуже важнями і котрі, Господи! які маленькі
перед великого завдачею ираці за-для пригці-
ченого, „убнтого народу", бідуючргб „на пашій
не своій. землі". Таким побитой, як бачитс,
„Народ" поможе нам иерін усі.ого тим, іцо кли
че всіх, не дивлючись на ріжпицго в подроби-
цях окремих іюглядів, па щиру працю за-для
свого народу. Як, справді. чудно дивитися, іцо
маленька купка людей, бажаючих іцастя сво-
ему пародові, не мае в еобі иайголовнійіноі
умови, потрібяоі за для іцаелнвого кінця поня-
того діла, згоди в головннх думках — і на-
впаки вся тілько й живо якимеь вороглваням.
3 другого боку „Народ" нам де-якими
ипінимн своіміі поглядами теж немало може
зробити добра. Ми іце й доеі в білыпости сто-
імо па якімеь ромаитичпім групті: ми любимо
свій народ, свою ігісшо, свою мову, евоіх гар-
них поетів, але чим мп на ділі можемо полости
нашому народові і навіть, в чім, ми не знаемо.
Ми не знаемо сучаепого стану економічного і
соціяльного свого народу і через те наіпа пра-
ця не мае тревких підвалин. Зовсім на, інпіім
групті стоіть „Народ" : тс національно иитапя,
котре головио займае нас і аж надто перевя-
жу и в наших думках усі другі питана, ваша
часонись ставить як раз на свое міеце, назад
других білып насущшіх інтсрееів народу.
Вілыність нас так високо ставить чисто
національну сторону напіоі еправи, що відно-
ситься дуже ворожо до творів других письмепетв
а особливо до росийского, і в загалі виявляе
іікусь нетерпиміеть. „Народ" же на перпіім
міеці ставить оспови, а не національности;
справді, між народолюбцами яких хочете націо-
нальностей білыпе «вязку, ніж між прпгніченим
народом і дбаючнмп тілько про себе виспшмй
всрствами тоі ж еамоі національности.1)
Як баните, ,.Народ" зовсім не ’ міняючи
свого тснерішнього напрямку і змісту, може
зробити богато добра пашій украинскій інте-
лігепціі. ІЦо це буде так і на далі, порукою
в цьому імена і видавця і редактора. Усякий
чесний Украинецъ тілький може бажати, щоб
ваша часонись стала твердо на. ноги і не тер-
ігіла від таких сумііих случаів, про які роска-
зала редакція в 2 і 3 ч. „Народа".
е. с:
СВИНЯ.
(Байка),
Лежала свиня у баюрі, та от так
хрюкала-балакала сама з собою.
— Господи, якби то міні роги. Я б
йім задала, яб йім задала! Всім, всім,
хто тілько коли побудь кусав мене, з бу-
ряків вигояював, собаками тровив або
') Пока іцо воно в Галичині між Русинами трохи
іайкіаг, тілько тн на довео ?	Ред.
хоч би тілько поза-очи обмовляв і виемі-
вав, всім би я дала себе знати!
А по перед усего отим собакам!
Господи, вже вони міні до живіеіньких
печінок дойіли! Давпійшс, то ще нічого
було против теперіпшього. Давнійше хоч
порядок був. Увійду в бураки, почну ри-
ти — ну, кажутъ: провинилась свиня!
Тут уже й собаки біжать, хаи менс за
вуха, наторгають, наторгають, а нераз
так тількп постращать, тай пустить, про-
гнавши за иліт, а господар возьме тай
діру в плоті загородить, щоб, мовляв,
другий раз туди свиня пе вдавила. Хоч
то й погань та зависть — отак чоловіко-
ви самий найлішпий смак переривати, ну,
та чорт з ними! Принаймі зпав чоловік,
що й кудн. А тепер бо отим клятпм со-
бакам пе досить того. Тепер вони слід-
ком за мною бігають, і пе то щоб куса-
ли, а гавкаютъ тай гавкаютъ.
— Свине, — кажутъ, — схамешгся!
Як ти живеш! Де в тебе сумліне! Ад-
же огляпься на себе, яка ти невмита,
нечесана, похарапугна, неосвічена! Поду-
май тілько, по що ти в Бога живеш?
— Щоб з мене добрі люде сало йі-
ли, — кажу йім. Та де тобі, ще дужшс
дзявкотять.
— Чи не встид тобі таке говорити?
Твое сало! Ну, нехай і так, іцо твос са-
ло —- добра річ, та се вже по твоій
смерти! Ти за се не відповідаеш! Але
твое жите, свине, твое жита!
— Дайте ви міні сиокій, — хрюкаю
йім на розум, — і за свое жите я не
відиовідаю. Я-ж його еобі пе дала.
— Встид тобі, свине, встид тобі!
Сама не дала! А прецінь же маеш якусь
свідомість, якесь почуте! Ну, скажи, будь
ласкана, як ти голосувала оноді при ви-
борах до Ради державпоі? Не вже чесне
боже сотворіне може так голоеувати? За
пару буряків продати свою совість! Фе,
свине, се вже й для свииі забогато! I
ще, як на сміх, читаеш і „Батьківщину"
і „Русскую Правду".
— Ну, щож, читаю, бо читаю, а го-
лосую так, як міні моя свинска натура ка-
же Гсть від мене ! Зась вам до мене!
Та де тобі, пристаютъ, як мокре ря-
дно. За писателів обібралися, по газетах
на мене гавкаютъ, всяких міні прозвищ
повинаходили! Давнійше зайду було в
бураки — крикнуть:
1‘2? —
— А бийте комупіста! — ну, я й
злякаюся і біжу що духу. Страшенно я
того олова боялася! 1 чорт його батька
зиае, що воно значить, а крнкпе на тебе
оден з другим собака: комуніст! кому-
ніст! чужі бураки краде! — то так тобі
по за шкурою й мороз подере! А тепер
і слів таких страшних не говорятъ,' а дош-
кають у десятеро гірше.
— Дармойідка! — кажутъ. — Жи-
віт на сало пасе, а хто те сало буде йісти,
но що й за що — сама не зная!
Але найпоганійший звичай узяли собі
— до мойого сумліия промавляти, встид у
мні будити. А я вік звікувала—все в ба-
юрі та при кориті та но під панскими пло-
тами, та в хліві, — і відки в мене встид
даберсся! Дармо тілько уши міні сверлу-
іоть своім криком А до мойого сумліня
зась йім! Се річ приватна, иутрова, тут я
сама собі пані. А то, подумайте, що вони
міні зробили! Після опогдішішх виборів з
кцждоі вулиці, ба навіть з сусідних сіл і
повітів, а навіть зі Львова, з Черновець
і Коломиі шлютъ міні карточки в копер-
тах, а па кождій карточці — Микита
Хрувъ. 3 разу я пе похоиилась, що вопо
таке і до чого, і сміялась з того образка.
Навіть мочала було критикувати его.—Ну,
скажись, будь ласка, — хрюкала я собі!
— і се мас бути мій портрет! А я пре-
цінь у такій свитці пе хожу, ані такоі
драитивоі ковбасп пе йім. Самі вонп се-
бе отсею машкарою висміяли, оті соба-
ки, газетники та хлополюбці, бо то вопи
в свитках ходятъ та отаку ковбасу за
- незнати який смак уважаютъ. А я, Богу
дякувати, дещо більше знаю, троха вис-
ше смаком своім сягаю. Алс далі, як по-
чали оті карточки надходитя тай надхо-
дити, день по длю, почта за почтою, то
міні зробилось якось маркітно. Читаю
адреса „Сго Свинородію Микиті Хруне-
ви“, дивлюсь на те рило, на котрому на-
чеплена ковбаса, на ті вуха, на те пузо,
— і почала міні виявлятися вся злість,
все злорадство отих собак. Аджеж ков-
баса — мій власний свинячий, витвір!
I настромлюючи міні его на рило, вони
хотіли міні сказати, що я, голосующій отак
по свински і живучи по свински, с а м а
себе зйідаю! А оден ще взяв, та об-
верпув той рисунок вирваною карткою з
Данта. ’) Ну, я прочитала, а там стоіть
оповідане про Уголіно й его еинів, як вони
з голоду своі руки гризли і як оиісля Уго-
ліно в пеклі гриз мозок тому, хто його
отак заморпв. I ще й підписано нашою
таки кирилицею „Де те Фабула нарра-
туръ“. (Се-про тебе байка). ТьФу, ажміпі
гидко стало 1 На пілий день апетит міні
попсував!
— Сама з себе ковбаси йім! Ну ска-
жіть, на милість божу, якому се ногап-
цеви прийшло в голову видумати таку
погань, такий гріх против природи! Ад-
жеж се подумати страшно! А вони все
міні такими огидствами нід ребра підйіж-
джають. Але чекапте лишенъ, дастъ Бог
міні роги, не те я вам покажу! Пізнаете
ви по невчасі, де у свині встид і сумліне
сидитъ!
1 чим далі, тим гірше! Вже тепер
педосить йім і виборів. „Що там -— ка-
жутъ,—вибори раз на шість літ, а як ми
йій через унесъ час дамо спокій, то вона
собі байдуже буде". Йім то приемність
чинить — не дати міні ані на хвилю суповою,
пекти і смалити мене ва вільнім огні від колиски
аждо емертелі.ного норита! Вже тепер не про-
тив одного або другого вчинку бють,—пі, против
цілого моаго свинского світогляду, ііротив
усего свинства в світі, против цілого свинско-
го ладу в наших справах громадских. „Усиди,
кажутъ, свипя свое рило уткнула. Де не глянь,
з кождого куточкагромадских порядків свиняче
вухо виеуваеться". I кинулись цілою сворою
по всіх усюдах, вітрять і нюхаютъ і гарчать,
одні одним з чобітьми в душу залазятъ. „А
гов лишенъ, ти, хло, — повідають, — там ма-
буть у тебе па дні душі крнхітка іце прадіді-
вского свинства осталася. Давайно его сю-
да"! I волочуть на нозоршце, і рвуть і гри-
зуть і нівечать.
Боже мій! Так се вони задумали зов-
еім мене зо світа ввести, з уеім моійм родом і
плодом! 1 не то щоб самі старші поважненько
гулюкали, ще би може мене так не боліло. Та
ні бо, старші, ховай Боже, хоч і крикнутъ ча-
сом, та все таки зараз і погладятъ і приголу-
блять мене. Звіено, вирозумілі люде, і кождий
знае, що чи круть чи вертъ, а без свинства
чоловік у світі пе проживе. Але оте „молоде
*) Данте — італіянский поет, наішеап „Вожу ко-
медію", де росказуе про те, іцо діпе.і а душами помер
ших людей у пемі, в чистилищу і в небі.
— Н>Й -
поколіне“ — Господи, се вже такі собаки, такі
дзявкуни, що хоч на міеці погибай. Найневин-
нійше свинство, і те йім сільлю в оці. Ну, зми-
луйтеея, люде добрі, коли старші в карти гра-
ютъ і „по писанію" співають і в часописях
тілько образки нерсглядають а друкованого не
читаютъ — йіх і се в очи колс! „Свинство,
свинство ! “ гукаютъ. А самі скоро троха підро -
етуть, тудиж підуть, — се вже я добре знаю
Той, що нині гукас і обурюесь і кокойіжитъся
—. поглянеш на него за пару літ, як підроете
і стане „паном проФесором“, аж він уже куди-
куди не той стане. Сидитъ собі при зеленім
стоянку, чотирем-тузам молиться, та „во всю
велегласную" співае :
На весь світ
Виліз кіт,
Нсрехрестився!
Але пе думайте, іцо'сс іцо пебудь по-
можс, тепер вмг про те говорити! I слухати
не хоче, ще й у очи плюе. „Ні, свине, нс ду-
май, що твое свинство безсмертпе! Буде й ему
колись конецъ, і коли нс ми, то хоч слідуючс
поколіне виростати буде без твоего впливу. А
тим, що буде, ти мене не лякай! Нехай і таю
що твоя правда, та все таки тепер, доки в
мнні святий огопь горитъ, я мупіу воювати з
тобою1*.
Вже я й просилась у них.- „Бійтеся
Бога, панове (говорю до них, біеенників, як до
добрих!), хоч на вивіз мене липііть! Ну, що
у вас за сумлінб, Пімців та Відепьців голодом
виморите! Аджсж вони без наших галицких
свиней просто перемрутъ наглою емертю". Так
де тобі. не унимаютьея. „Не бійся, кажутъ,
Угорщина постачитъ". Може то вона й поста-
чить, але яка міні охота задля Угорщини не
своею смертю вмирати? А хібаж се своя смерть
для евині — вмирати зо встиду і гризоти су-
мліня? А воно до того йде, йій Богу, до того.
Господи, вислухай ти мене, дай міні ро-
га! Ані хвилиночки не спочину, дойи всім йім,
отим погапцям, животи не порозпорюю і кишки
не повимотую! Пай гинуть на глум, най зна-
ютъ, що свинство також сила і безкарно чіпа-
ти не дасться!
13. цвітня 1890.
1в. Франко.
Образок хлопа-рільника.
(Від К о с о в а).
Люде, що виховані і живутъ по міетах, ма-
ють хлопа-рільпика за найщаеливійшого а то
тому, що дивляться на хлопске добро поверхов-
но. Напр. у найбілыпі погоди, коли весна уже
оброблена,, виходять на прохід у ноля та ліеи
на свіже повітре тай видятъ, як красно скрізь
ся зеленіе, усякі збіжя красно оброблені, садо-
випа де куда пахне, худоба нанеся, пташки
співають, пастухи на сстіівках граютъ: „Ах,
рай та лейте, — кажутъ — лиш хлонство ще лі-
нивс, як у чорній та обдертій одежипі ходить.
Скоро міеький де котрий чоловік лагідно роз-
мовиться з хлопом, то хлоп зараз і трактуй па -
на тим, що у него пайлішпе, напр. котрий мас
корову, то молоком або сиром і хлібом, а де
котрий садовинов, скоро мае; ало богато е та-
ких, що не мають ані одного, ані другого; тож
із такими і не приходить до розмови, бо нема
від чого зачати бесіду; хіба дуже рідким тра-
фом, що міекому лучиться який лихий вппа-
док на селі, то жадае, аби его хлоп норатував.
По міетах скрізь говорятъ: „Ей, що хло-
пам за біда ! хліб та усяка городника йім ся
родить, а худоба, дріб та безроги йімся випа-
сають, так, що ніц не потребуе купити, лиш
продае". А при продажи не одеп хлоп або хлоп-
ка учуе від міеьких людей погані слова, котрі
хлопску працю збивають ще па ііижиіу ціяу,
як вона кождого часу дуже низко стніть. „Ти
варіяте, та варіятко!“ — відзиваються з за-
хмуреним чолом нерозважиі міекі люде до се-
лян, — не можеш дешевше лишити?! ти ніби
то купуеіп, іцо такся дорожити?!“ Не розважним
міеким пе розяснюеся чоло, скоро хлоп боронить-
ся тим, що коло того робить і від того иодат-
ки платить тай сам мусить жити. Найгірше
хмуриться, коли хлоп тримаеся при продажи
садовини, грибів та уеяких ягід. „Се — кажуть
— хлоп мае над верх домашний, бо коло сего
ані поле, тані сапае, а лиш збирае за дурпіеь-
ко“. Так говорятъ тоті, що лічатьея до висше
учених панів. Реміеники знов берутъ собі від
них приклад, а неробітні жиди оігруч поганих
слів, по проету рвутъ із рук і не раз,'скоро йім
ся вдасть, то вирве і втсче, що й не заплатить.
Найбілыпе таке траФЛяеся тогди, коли хлопи
висилають своіх дітей з продажей, а зо стари-
ми то й до біпки приходить, скоро добре боро-
нятъ свою працю; але зле йім і боронитися,
особливо, по малих міетах, де в робітну двину
не може йіх но більше виходити разом з про-
дажей. Для того часом бувають і смертелыіі
випадки, як перед трома чи штирма роками у
Яблонові, в Коломийскім іговіті убили жиди жін-
ку при продажи цибуль за то, що пе давала
хапати. I не знати, ци що за то жидам було,
бо, — каже дехто, — що годі було відшукати
винних, бо то бив цілий кагал, розуміеся, таки
яблонівский.
Виображіне міеьких людей о хлопая дуже
марие, бо виглядае воно так, як яблоко позоло-
чене, що нід позлітков світиться, але не знати,
який в нім смак.
— 129 —
Не знаю, як де жиеея хлопам рільникам,
але коло Косова йім жиеея так:
Коли хлоп зачннае весну оброблювати, то
найперше зараз яичить грошей на оране і де-
яке насіне, скоро через зиму на то не міг за-
пшаруватн. Оранникам платиться за день ора-
ня 4—5 зр. готовыми гріпіми, а іцо чужому ро-
бітнпкови муситься старати вікт богато ліпший
ніж для себе самого, то й на то піде зо 2—3
зр. з дрібнійшим иаеінем. Значить треба денно
на оране яких 7 зр. Але, котрі пе можуть по-
зичити, кілько йім треба, то зичать на застави
2—3 зр., аби було на вікт і дрібнійше насіне,
а за оране годиться, що дадутъ лабуз,1) або со-
лому і пашу, як пожиток зберуть. Коли вже
виорано і засіяно, то хлоп кидаеся де за за-
робком і скоро го пайде, то заробляе на дуже
мізерне родинне жите, бо нростим робітникам,
як по панекнх ланах, так по міетах за всякі
— як пани звуть, ординарні робота, дуже ма-
ленько платятъ. Котрі-ж заробку не можуть
найти, то ідуть до ліеів о милю, або й дві ми-
лі віддалених і шукаютъ та збирають гриби
або які ягоди, а цілими днями збирають голо-
дніеькі ще й наколяться глогами та пажалять-
ся кропивами, - і за оден день тілько назби-
рають, що як продадутъ, то так само йім прий-
де денно, або й ще менше, як тим, що ніби
найдутъ який заробок. На таку збиранину ідуть
що найбіднійші, бо найбіднійшим найтяжше де
заробку найти. Тай сей заробок у ліеі не пев-
пий, бо вони мають подвійний страх, раз що
бояться яккх звірів, а другий раз, що мусять
крмтися від зліених та побережників, аби йіх
заробку не позбавили, бо сі мають право не то
забирати все, що найдутъ, а й завдавати на
кару.
Такі знов, що мають де яку худобу, то
по зарібках найменше ідуть, бо мусять худоби
доглядати, і з ееі худоби прихід, який мають,
то обертають, як повисше описані зарібники,
на щоденний хоть нестатний кусник хліба,
и оки діждуться знов , свого хліба, бо найбільпга
часть людей не мае до нового старого хліба.
3 худоби-ж прихід такий: котрі мають по ко-
рові, або й по дві дійні, то прячутъ набіл і са-
ми йідять з кулешев або хлібом що найгірше —
дзер з під сира, а масло та сир продаютъ, бо
йім треба себе й худобу отрпмати. Що йім з
набілу на отримаш; худоби не стае, то берутъ
на довг і аби як гірко було самому, то худоби
не продае, бо такому, що мае худобу хоть хто
позичить, бо каже, е на що. Котріж мають по
парі чи по дві коней або волів, то заробляють
ними найбільше на вссні, але хоть платиться
йім 4—5 зр. денно, то се однако іцупло всхо-
дитъ для них, бо сей білыпий йіх заробок лиш
раз на рік приходить, тай то через короткий
час, а худобі тай еобі треба чимось жити че-
рез цілий рік. 3 худоби лиш тілько люде по-
лекшіеть мають, що нейдуть о кілька та кіль-
канацять миль заробку шукати, бо хоть і ма-
ють такий час, що з худоби не маютъ жадноі
користи, опруч гною, то хоть можуть іюзи-
чити, на що йім треба, у лихий час. Але як
кілька речинців мине, що не віддасть, що зи-
чив, а зпритискують за довги, по продастъ ху-
добу і довгу му навіть не стане заплатити.
3 безрог тай усяких інших домашних сотво-
рінь таку саму користь мають люде, що сами
не уживають, а лиш годують для заслони, як
йіх притиснуть за довги.
Що-ж до садовини, то вона й тілько чо-
ловіка не засланяе, що худоба, раз тому, що
як чоловік засадить садовину, то мусить довші
літа чекати, нім діждеся, що садок зародить,
мусить платити податки висші, ніж за звичай-
ний кавалок землі, а друге, що на садовину кож-
дого часу не може позичити, бо садовина що
року не родиться.
Приступаю знов до повисших зарібників.
Ходить хлоп по зарібках з жінков та дітьми,
лиш допоки у него знов не наступить робота,
як то сипане, кішия та жнива і т. д. а насту-
пае се борзо одно по другім і при кождій сій
роботі мусить хлоп довгу причепити, бо МУСИТЬ
зичити бодай на сухий кавалок хліба, аби хоть
раз на день перекуеив. Так то вони голодуютъ
тогди, колиби йім здалося найбільше йіети, бо
при таких усяких працях піт з них виливаеся
і силу тратятъ. Ніхто йім із неробітних ніколи
не поможе, все мусять поборювати власнов си-
лов. Роблять вони іце найсправедливійше по-
межи собов тим, що ідуть оден до другого ро-
бити, і кілько годин робить оден у другого,
тілько другий ему відробляе.
Якже прийде осінь, і хлоп збере, що му
ся вродить, то він як возьме продавати та да-
вати, ба податок, ба що набрав, нім того до-
чекавея, ба попови за всякі треби і. т. и. то
павіть би му ся ніц не лишило, як би не ли-
шив ще дс який довг. А одежину вітки-ж бере
як не з сего, а що так трудно, аби му на все
вистарчило, то менпгі діти навіть голі сидятъ
за коменом, і треба додати, що жінки навіть
ночами прядуть, бодай па сорочки, тай то тяж-
ко, аби усі діти мали сорочки!
Так то, як осінь прийде, то хлопи прода-
ютъ найдешевше, бо кождий у міеті зиае, що
хлоп мусить продати, бо му треба і для того
то міеькі люде тим дужше збивають ему ціну,
і гандлярі жидки скуиовуіоть у осени усячину,
а потому на веені хлоп мусить від них купу-
вати і ще раз тілько платити як він продав,
і знов розпочинае хлоп так само веснувати, та
тягнути свое лихо аж до гробовоі дошки.
О такий то хлопский образок, що усякі
Фарби для него признач.ѵють, але докладних
рисів ніколи. Чи спаде коли бодай нашій ру-
скій іителігенціі полуда з очей, бо й вона, по
найбілыпій части зовсім не знае житя наших
робітних людей. Дивиться, а не видитъ, слухае,
а не чуе.
Анна П.
') Лабуз — бадилс з кукурузів.
130
По людски
(ОПОВІДАНе ОНУЧКАРЯ).
V.
Полопати давіші труни, я пішов до папа в двір.
Паи вже нс боявсь холсри, впор смііпливий в мене взір
I сказав : „Пу, Хаім, іцо там чути в лісі? Массъ гіт
Вовча мати? А медведі чи просили тя на мід?"
Я вклонивсь і мовлто: „Пане, річ одну міні зробіть :
За мій труд па рустікальпім мене грунті ое.адіть".
„Що ти, стікся, — паи аж крикну», — чи до разу
одурів?
Зле тобі на службі в мене ? Павщпшг ти захотів ?“
„Добра служба ваша, пане, але я в ню не піду!
Коштував добра, дополі, прокоііітуіо щс й біду.
Тут померли батько й мати, сироти по них дрібиі
Подшпиливъ, — в моій етраті Бог- ті діти дан міні.
Вам тепер бп грувт той исііно долго пусткою стояв,
Так позвольте», іцоб вам в него я повніппсть иідбував".
Слухав, слухав пан ту мову, далі сплюнив тай сказав:
„Ну, довить я бачмв світа і досить великвй зріе,
А не бачмв жида, іцоб так самохіть в неволю ліз.
Щож, як хоч.еш! Лізь. нсбожс, я спиняти тя не ііму,
Але як вернути схочепі, звон па службу не прийму".
Я вклонивсь, зітхнув до Бога, щоб віп си.т міні додав,
Щоб я білыпе в ианску службу доки віку не вертав.
I пішов. От так то хлопом став я, сипу! Бачиш сим,
Що нелегким Оуи для мепс перший вступ у хлоискиіі
стаи.
Та ще тяжшс було далі. Як почула мужпчия,
ІЦо йіх ворог ваклятущий став від нині іііх рівна,
Х.ЮПСКМІІ грунт держитъ, іце й хлопскі діти вяявся
подувать, —
Гвалт ліднявсь в селі, мов я йіх всіх хотів обрабувать.
„Вбнймо жида! ІІрожепімо! Відберім дітей, віп іііх
Думас на кров порізать, иа жидівску иіру всіх
Повернути"!... Вся ненависть, іцо в йіх дуіиах за пять літ
.Против мспс пакші.та, вллізла тепер иа світ.
і нрнйіплоеь теперь йіети, що внеред я наварив,
I боротися у тим лихой, що пперед сам патворив...
VI.
Що робить! Іду до піита, щоб громаду віп аібрав,
А громаді мовлто; „знайте, грунт по ІІроцго я обияв
Для сиріт его. Повиппість відбуватиму я сам,
А як доростуть ті діти, я все чисто йім віддам,
А що може ис подоба жиду и себе йіх держать.
То скажіть, кому йіх маю на впхо'-.-шс віддать.
Я йіх буду стравувати, зодягать, давать що слід,
Вяж для догляду над ними чоловіка назначить".
Вчувши ті слова, громада мов води набрала в рот, —
Та ненависть по хвіпиші знов заговорила. ,,От
Жид присікавоь" ! — закричали. — „I чого він хоче
в нас ?
Мало з пас иассався крови за цілий тяжепькиіі час?
ІІроч з села, проклятіи жиде! з пами ту тобі не жить!
Педоводь нае. до пещастя! Водимо ми положить
Тих сиріт живих у яму, ніж щоб ти паи був сусід!"
Так кричали люде люті. Втихомирив йіх аж віііт
Кажучи, що панска воля, пе вмінить сі хлопай.
„А що Хаім мот, то правда! Я те самс раджу вам".
Л едво леди о мир уговкавсь і ошкупів обряв.
3 тяжкпм ссрцем діточок я тпм опікуиам віддав.
Та ие довго допслося годувать йіх. В скорый час
Всі померли. От тоді вже оженизеь я другий раз.
ѴП.
— Не скажу тобі, як тяжко приходилиея міні
Хлопска праця, напей буки, і ті погляди страшві,
Погляди німоі злости і ненависти; що йіх
Я стрічав день в день довкола від усіх сусід мойіх.
Але ссрце було в мене заеталене: вее-м пройшов,
Бом ненависть в власпім серій до людей псрсборов.
Що мепі не вироблялп, того й в казці не сказать!
Вікна били, збіже . пасли, обкрадали разів пять.
А щоб момогтн в потрсбі, як сусідови сусід,
Щоб хоч добро слово мовлть — ні тай ні! Г десять літ
Вибув я в такому пеклі, мучивеь, горя ніе за трьох,
Постачав і папу паиске, і у себе. Тілько Бог
Додавая міні пади, як пераз уже от от
Прнходплося пропасти. Честь йому від рода в род !
Жінку ввші собі я бідпу, роботящу, принапяв
Слуг. Се поле опустіле паи ня мене заіпісав.
Далі своім добрим ділом я- й громаду побідип,
Я сказав тобі вже, сину, як то пана я підбив,
Щоб громадский ліе в інвептар яко папский .чамисать.
За той ліе громада з паном правувалась літ вже пять.
Але де то було хлопу найти право в ті часи!
Хоч то й нині — хочеш нрава, то кішенсв потряси.
Все громада протравила. Пан вже ліе ііідмежуиав
I нові ва него драчі та дапшт пакладав,
Чую я — кіпнть в громаді, пошепти гріипі піішш :
„Вбиіімо папа! Все одно пам! Нема правди на земли!"
Думаю, погано буде. От громада як зійшлась,
Я іі кажу : „Вспокійтесь люде, с ще правда серед вас.
Я про ліе той добре знаю, хто й коли його впіісав, —
Я за свідка против пана ставу, ліе ваіи не ііропав!
Сміло рекурс подавайте! Я пів кошту буду піе“.
Ну, що довго говорити — виграла громада ліе.
Гей озлився паи па мсис і завдав міні біди,
Але люде в мні сусіда, брата взпали від тогди.
ѴПІ.
Вечеріло. Ще гляділо сопце в зеркало рііш,
Як в садку загомоніло: то від жнива міили жінки.
Жіпка Хаімова й жінка Шльомшіа, обі в хустках,
Серп у кождоі на тімю, но снопови у рукгіх.
Далі служниця верету жатоі трави несла —
Се до приііусту коровам. Жінка Хаіма віііліла
В хату, ПІльомина до стайні за кухаркою пішла.
От і Шльома йде з винами, — два сини вже парубки,
Всі три з косами: луг еіна підкоси.іи залюбкд,
Ще й розкпнули покоси, — завтра еабаш, нехай схне !
Ось і ріг заграв : худобу з толоки пастух женс.
Хлопці кинулись, загнали, повпипали, а жінки
131 —
Подойілп й подавали паші всім аа драбипки.
I так весело та складно та робота всім іде,
Що аж радуеся серце !... Щс на небі лиш де-де
Блискали зірки, а всі вже в хаті, як закоп велитъ,
На молитві враз стояли. Дай Бог всім ся так молить
Щиро й твердо ! По молитві повечеряли гуртом,
Слуги й господарі разом, спі.іьио за одпим столом.
По вечери помолившись зараз спати всі пішли:
Хлопці в стайни, а для мене постелили на земли.
Рано. Знов молитва спільна, а відтак обід (в ночи
Він, готовый ще від вчора, прів заліплений в печи).
Винивши по чарці меду (мід сам Хаім виробляв),
Виби доброі по дввоні Хаім кождому ровд.'.в.
Потім з яйцами цибулька, далі з кашею росіл,
Врешті кутель піабасовий украсив собою стіл.
По обіді хлопці в поле подивитися пішли,
А жінки крутились в хаті. ІПльома й Хаім потягли
У вапькир, святіі книги по закону почитать.
Я прпеів до них. Така то чулась в еерці благодать
1 тепло в тій теплій хаті, що здавалоеь, вік би тут
Жив, і світом би широкпм став міні сой тихий кут.
Валилось, ту шс оставея віблиск давних тих часів,
Як посеред своіх іпатер патріарх старий еидів,
А бгова к ному в гості ваходив, коли хотів.
I говорю я: „Геб Хаім, добре так живеся вам,
Що поживши дпину з вами, я б хотів так жити й сам“
Усміхиувса стиха Хаім, головою похитав...
„Так то, так — сказав — небоже! Відколи я хлоіюм
став,
Я зиайшов спокій і силу в собі, й всякий би зиайшов,
Як би кинувши шахрайство, па той самий шлях пішов.
Та не вся ту правда,' сыну! В тім споною, в тій
тиши
Дух дрібпіе, мозолі ту иаростають на души.
ІЦось собачс е у еерці от таких людей, як ми:
Зввкнуть раз за возом бігтп, то біжать і ва сапьми.
Звичка в нас иайстарше діло. Де приткпе нас доля лиш,
Там приймемоеь, мов верба та, що роете, де посадиш.
Плодить грунт той вліеть, ненависть — ми ириймем йі
в кіеть і кров,
Як иа іншім грунті легко приняли б добро й любов.
Ми мов пявка, іцо нсмас свойі крови — :і других ссе.
Тим то триба нам споною. Нам спокій евятий над все.
Але « натури інші — і я зпав таких людей,
У котрих, здаеться, буха шеесь полумя з грудей,
I згссне йіх в міеця, мече то в одни то в другий бік.
Невгомошіі мш, вапдруготь і воюють весь свій вік.
За сто діл беруться, кожде йім: ведееь, і все щось йім
Не дае пустить коріня, зупинитись па одпім.
Люде н.-,шоі натури димяться на них, немов
На безумних, посміютьея, похитають головой,
I спокійні. Ой, і сам я. часто тим гріхом грішив,
Поки мя тяжкий тра«.унок іиших мнелей не иавчив.
(Конецъ буде).
Іван Франко.
Подорож наших людей до Америки.
(Письмо з Америки)
21 марта 1890.
Вже від довшого часу наші галицкі та угорскі
Жемки стали численно виходити до Америки — за то
пезміриме море, глядаючи лішпоі долі, не зважаючи па
великі перешкоди, які йіх на тій дорозі здибають, аби
тілько плрятуватися від голодно! смерти. Бо там у нас
в краю заробку нема жа^ціого, гандлі всі тримають жиди
та Ляхи, а папі бідний та темний ыужик, не маіочи нія-
коі надіі. що ж мае робити, як тілько оставити грунт і
всс газдівство (коли котрий мае, бо е вже й такі, що в
жидівских руках) та вибиратися до Америки ?! Яка то
иодорож тих бідипх неучепих .'подей, хочу тут описати.
Нам до зелізпиді найблизпге до Грибова, і наші
люде. хотячи як найскорше дістатися там, йідуть ФІрами,
а потому до вагонів псресідають і відходять дальше. Ча-
сами траФляеся, що здибае жандарм, то зараз провидитъ
иа поліцію, а там мусить подорожный віддати гроші.
Трафляеся, що деякий пе віддае зараз — того ровбира-
ють а одежі, і усі лати повідпорюють, також і чоботи,
бо дехто ховас гропіі в чоботях, т. е, прибиті в обцасі.
Гроші відбирають всі, даючи му лиш тілько, аби мав о
чім в село вернутися. Так дісся в Тарпові і Кракові,
тому то паші люде паймають незпайомих волоцюг, аби
йіх ііроваднли, — як ми оповідав Тонко Маслей з
Лабівця в Сапдецкім повіті. „Коли ми, — каже, — прий-
ш.ти до Живця, прийшло якихось сімох волоцюгів, котрі
зараз нас пізпали, що ми чужі, а оден з них закричав:
„ДОКОНД?" Ми ВІДПОВІ.1И, що до Америки. Тогди дали
зиак, щоб іти за ними, і мп пішли. Коли вже нийшлн
за міето, кажутъ нам, абиемо оден платили по 10 зр.,
то пас поировадять до Бялоі, а як ні, то пас віддадуть
поліціі. I ми вже Мали платити, але на щастс являйся
старий чоловяга, котрий пізнав, що то за діло, сказав
пам, аби ис слухати тих, бо то злодіі, і запровадив нас
під Бялу, бо то вже недалеко було. 3 Бялоі вже ми са-
ми пішки прийшли до Більска, ту паяли ми одного гос-
подаря, котрий нас запровадив до Дзсдзіц. А ту знов бі-
да — треба було іти через міет, а там стояв такий зло-
дюга, котрий тілько за тим стереже; зараз пам каже,
іцо вас до ТГрус вапровадить, яле ледве мае відпровадив
чверть милі, і каже собі заплатити 3 зр.. а иі то стра-
ши» жандармами. Ми заплатили злодюзі, а потім вже
сами дісталися на третю стацію в Прусах, і так ми вже
пойіхали до Гамбурга".
Знову Василь Будняк із Горлицкого повіту опо-
відав ми, що йіх богато вийіхаяо а дому до Мушини на
стацію, аби таким способоы уникпути біди, і так вопи
пойіхали па Угри до Прешбурга, до Відня, а. потім до
Прус. А знов ще Іван Чичил.а и Солотвипи пов. Саи-
децкого оповідав ми, що коли прийшов до Кракова. (Рой-
Ебгае), внсіло йіх в вагонів богато; ту приступцп оден
жид і каже: „я належу до тоі компаніі (і показував нам
папери, але що, коли жаден читати ие знав), іцо мае ко-
раблі (піифи), то мп ту заплатите по 25 зр. яко завдаток“>
а коли декотрі з нас пе хотіли платити, то той жид за-
раз такому нрмпомииав жандарма, що сго дастъ відпро-
— 132 —
ьадити назад. А то знаете, ми всі неуки, тай заилатили-
смо ему всі разом зііиш 500 зр. Коли вже гропіі мав
у руках, каже: „ходім иа стацію, бо зараз прийде ма-
шина", і він пришпов з пами недалеко стаціі, запрова-
див иас до лідземвого склепу (льоху). кажучи, аби ми щс
по 3 зр. дали па. білети до Освіиціма. Ми знов дали,
і він приніс білети, алс тілько пе коштували, як ми ея
дізпали иізиійщс. Но яких 10 мінутах прийшла машина
і він нас нипуетив наказуючи, щоби нічого о Америці не
говорпти. Ту казав нам всім в одни вагон сісти і він
я нами пойіхав до грапиці прускоі, розуміеея, ми ому
і білет (тікет) купили. На грашщі вже жид вник, знов
пішов по вдобич. Ту осталпсмо сами, і всі разом наку-
пили білети до Гамбурга. Коди прийшла машина, виа-
кував вас кондуктор до одного вагона, то е до 4-тоі
клаей, не яко людей, але як оселедців: пе було де сісти
ані лавітъ стояти. Ту деякі молоді співали з біди, а стар-
ші знов мовчали, сумуючи та чекаючи, коли закричитъ:
Гамбург. Зайіхавіпи ту, сподівалисмо ся, що до карт
корабелышх тілько доплатимо до 500 зр., щосмо вже да-
ли. Але як же ся стало? Ми мусіли заплатити в Гам-
бурві таку суму, як і тіі, що не знаютъ, дс Краіпп!”
Ото така паша тірка доля, і тисячі щс гірших о-
шуканств. Оіпукапці в старім краю етараються, аби
йіх животи повпі були і кііпені набиті; аби винити і за-
курити не бракдо, а о бідний нарід нема кому виімну-
ти ся, хотяй гняс в голоду і холоду; нема кому стати
в его обороні, аби ліоде не були окрадаві, коли хотятъ
зароби'ги па хліб для себе і дітей. А жаидарми стоять
по е.таціях і запертають мае иавад тай обходиться з на-
ми не но нраву і ми остатні гроші тратимо, платячи без
потреби дорогу назад, або знов платимо злодюгам, що-
би нас мапівцями вывозили і так удавмось до Америки.
А нам щож робитн, чи гинути з голоду в старім краю ?
Отже мп ні на що не вважаемо, а так, як той, що нота-
пае, хапаемося й бритви. А паші супротивники не зна-
ютъ, як мп бідні гірияки жиемо. У иас мяса чоловік і
на Всликдень не зйіеть, а сего року, то і сухого вівси-
иоі'о хліба брак. Ниже ж нам кс виходити в чужі краі,
там, де можемо найти який-такий заробіток ? А ту, ие-
щаспа доле, пе даютъ нам по людски перейти до того
краю; навіть руска іптелігенція тілько дбае ва нас, що
інший чоловік, коли муха здохне. А з пами можуть ви-
творяти, що хотятъ, бо ми бідні Ломки, иеучені, то не
як з людми, але гіріп худоби поступаютъ з нами. Бога-
то емігрантів скаржиться, що йіх жиди й іпші били нс-
милосерші. ели котрий ие хотів заплатити ему яких 5 зр.
Тай що то неможе а бідним иеученим народом вирабля-
ти! Алс хто тому винен ?Плачемо і парікаемо иа наших
священпиків і учителів для того, що вони бачать наше
горе, а не скажутъ иам, пе научать нас, сидятъ тихо, як
екали, і не чуютъ, як плачено. А па» Яемкам біда дойі-
ла до живого. От були вибори до сойму, вороги тіши-
ли ея з иашоі тсмяоти, бо нсвибираемо еобі Русина па
посла і не маемо посла, аби вставивея за ііами в раді
державній і висказав нашу кривду ясно і отперто перед
цілим світом, аби світ дізпався, який рай у нас. Але ми
незнаемо, які вибори і коли виборк, бо нам ніхто о тім
не говорив; а що над пами в дорозі збиткуються, та ошу-
куіоть иас, то нікому навіть поскаржитися, бо ще нас
висміють. Від Гамбурга, правда, іцо вже не маемо вели-
коі перешкоди, але й ту жиди з нас остатний гріш ви-
сисають па шиф-карту, так що на корабелъ сідасмо без
крейцаря.
На мори, правда, нема вже наших гнобителів та
ошуканців, але ва те доскулюе іпше лихо. Люде непри-
виклі до морского повітря та до страви, зразу хорують.
Нераз знову бувають великі бурі, а бувае й так, що ко-
рабелъ розібе. Тогди а ішпого корабля, як пливе мимо,
ратуютъ потопаючих людей, а як на той час не траміть
ея такий корабелъ, то люде тонуть аж иа дно моря ра-
зом із кораблей, хиба деякі задержаться на воді на ыа-
лих човнах, що е при кождім кораблі на випадок нс-
щастя. Але й тоті можуть виратуватися лиш тогди, як
падйідс якийсь корабелъ і заберс йіх, бо то иа широкій
морі, що човіюм не доплив би до берега й за кілька мі-
сяців, а тут ніщо йіети. Але й на морі держитъ чолові-
ка надія, що в Америці інакіпс, шж у нас.
I ми, коли вже плили яких 15 і 20 день, тішплися,
що вже. недалеко Америка. На морі нам усіляко пока-
зувалося, але коли вже сталисмо на тій святііі вільвііі
всмлепьці, то все інактпе виглядас, ніж ми еобі гадали.
Роидпвляемося, бо того у нас нема-. Коли ми прийшли
до ІІен-Іорку, побачилисмо множество народа ровмаітоі
раси, а то: чорпих як угля — то Негри, жовтих — то
Хінчикк, брунатннх — то Іядіяне і т. и. То робітпики.
Оден з них дерево, другий каміне на віз накладае, а всі
чисто убрані; сорочки на иих такі чисті, що у иас бі-
дний рільник і на свято таких не мае, а іце пе конецъ
па тім: у кождого з тих робітників годинтаис на ланцу-
ху. „Ой Боже! подумали ми, у нас в краю робітпики йі-
ети не мають що і обдерті, а тут кождий за свою пра-
цю пан!" Але ми мусіли далі йіхати, Купилисмо білети
до Джермон (Оегшап), а коли машина прийшла, кондуктор
подивився на білети і казав сісти до вагона, а вагони ту
такі довгі, коло 20 кроків. По, якже ж ми зачудувалнея:
в вагомі капаики на дві особи, вибизані адамашкой, а
чисто, а тепло (бо ту в вагопі і печи акглійскі в), і всі
до однпх вагоиів сідають разом, і богаті і бідні, а пе як
у нас, в старім краю, що коли бідпий, то го пакуютъ
і до волів та копей. А кондуктор так пильнус, аби хто
не сів до других вагонів, іцо йідуть куда инде, а так »
нами обходився, як з братьми, бо розмовитиса ми не мо-
гли, але вичитав нам з очей, що ми бідні варібники.
1 робимо ту тепер ва новій зелізниці. Робота тяпі-
ка, але платятъ иа день 1 доляр 25 центів Роботу ді-
еталиби ми лекшу, але що, коли не вніемо читати аиі
писати. Але за то в голоду ие гинемо, так як у старіи
краю.
Сирота Лемко.
Про американску Русь.
Тілько іцо надруковане письмо Сироти Лешса мо-
зке, як иа тепер, стати самісто того, що ми мали писати
івза вадовнцкогб пронесу, тим більше, шо воно новими
свідками потверджуе ті насильства та здирства, на зарі-
— 133 —
бних людей із Галичини, Угорщини та Буковини') що в
величезнім і страшнім образі вийшли па всрх на вадо-
вицкій росправі. Як би можна на ее порядити, про сс
ми писали в попереднім числі, тепер же екажемо дещо
про саму американску Русь.
Наші Русини з Угорщини та в Галичини стали
виходити до Америки по-більше з 16 літ тому, і йшли
майже тілько до величезиоі Реігубліки-Сполучених Дер-
жав північноі Америки, де ровсіювалися, на кілька сот
миль, як ввіздп по небу, білыними чи меншими пупка-
ми, котрі стикали ся в собою хиба тілько, що в пере-
йізді за новнми зарібками. 1884 р. найбілыііа така куп-
ца Русинів американских, у Шенандорі, в державі Пен-
сильванскій, покликала собі в Галичини священника, о.
Івана Волянского, що при помочи спроваджених ів
Галичини світеких світлих Русинів, як д. В. Сімеповича
1 других, вумів небавом улорядкувати робітну Русь аме-
риканску тим лекше, що вона достатчила ему до того
зі своеі праці такі матеріильві засоби, яких така сама ку-
па наших робітних людей в старім краю не моглаби
доетатчити і ва десятки літ. 3 тих ваеобів о. Волянский
побудував паііперше церкви в Шенандорі і дс іиде, ко-
трих наші робітні люде сами жадали і котрі йіх до-
сить скоро стали скупляти морально, тим більше, що о.
Волянский не ставав па одних церквах, а пообставляв
Йіх усяким світским доброй. Він валожив, при шенандор-
скій церкві, руску друкарню, далі газету „Америку0,
через котру наші люде тим більше стали порозуыівати-
ся; затим товариства для спільиоі вапомоги чи братства,
читальні, початки шкіл руских, хорп, театральні вистави
і т. За кілька літ американска Русь майже скрізь на
тім величезнім обшарі скуплена була в усякі товариства
на тілько, що вони небавом учинили загальпу оргапіза-
цію наших робітних людей—Союз руских братств чи, як
вони кажутъ, Юпію, що головно мала дбати про інтере-
си самих робітних членів па случай нещастя. Під ко-
нецъ пробутку о. Волянского в Америці, зверпспо голо-
вну увагу на рускі пародпі торговлі, щоби 8 одного бо-
ку тяжко заирацьовавий гріш не йшов у чужі руки, а
з другого щоби дати 'заробок тим світлійпіим Русинам,
бев помочи котрих наші робітні люде, по-найбілынс на-
віть непиеьменні, зовеім пе могли обійтися в Америці.
I народні торговлі, і всякі іиші товариства були громад-
скі, обчислепі не на пористъ поодиноких людей, а на
користь усего поепільства. В загалі, як на початок, то
Гусь американска подавала великі надіі не тілько на
иласпий поступ в Америці, а и на вилив на ыатер-
яльне й духове піднесене наших робітних людей и старім
краю, де вже й так через амсриканскі зарібки піднсслн
ся навіть ті найбіднійші зарібні люде, що й не були в
Америці: вони стали від місцсвоі інтелігенціі домагатися
’) Ми до недавня хибно думали, іцо до Америки ви-
ходять тілько наші Ломки, з Уторшини та з Галичини.
Точні урядові описи в усіх громадах сільских і міеких
Галичини і Буковини, яких домоглася вадовицка проку-
раторія, показують, що від р. 1880 до половини 1888 р.
вийіхало до Америки напр. з повіту саноцкого 1043 особи,
еамбірского 405, з бродского 283, з перемишлянского
221. Ті повіти, з котрих вийшло менте людей, не пода-
ні в иашім жерелі. При тім емігранти продали в пере-
мишляпскім повіті 915 моргів свого грунту, а в жов-
ківскім 421 морг. (Дивіть акі озкаггепіа ст. 39—40.)
людского обходу тай білыиоі плати, і маютъ задля сего на
па кім опертися, бо родини тих, що жили в Америці,
і платить йім більше і обходяться в ними ліпте, ніж
„інтелігептні" родини.
Па лихо, всі ті надіі на руску организацію в Аме-
риці, як на тепер, розбилися, і розбилися, як не одна
важна для простопародя справа — о св. Юр. Латиной
попи в Америці кривим оком дивилися на те, що о. Во-
лянский жонатий, голови ж йіх, іменно епископи та по-
па римский побоялися, іцоби прості латинскі священники
і собі ж нестали домагатися жінок. Через те й наш львів-
ский митрополит не ті що не позволяя більше жонатим
нашим попам іти до Америки. — як того люде домага-
лпся, — а й о. Волянского відкликав навад до старого
краю. Оставлявши Русь америкапску, о. Волянский здав
усякі духовні справи в руки нежонатого о, Костя Апдру-
ховича, котрого вишукав у краю і повіз із собою сам
ф. Сіменович і котрий дуже богато обіцював. Особливо
ж мав о. А. спільно в інтелігенціею світекого, що від ча-
су о. Волянского також приросла, — дбати о далыну
просвіту та органівацію наших робітних людей в Аме-
риці. Та вийшло як раз на вивороть. Ие розберемо до-
бре, чи тілько з особистоі врази ізза моі дуже прнкроі
справи, на котру мп натяквули в 6 ч., чи ще зза чого,—
досить того, що о. Андрухович вистуиив протів світскоі ін-
телігенціі, взинаючи нарід головно до того, щоби відби-
рав гроші, котрі поевладав був до Народних Торговель,
та при тім помовляючи світску інтелігепцію, що вона
иагортас гропіі для себе, хоть мп маемо в руках докажи
на те, що власне о Андрухович дуже згортав людей
гроші і тим, що по богато брай за греби (напр. за саму
сповідь навіть по 1 долярови, то е по 2 зр. 50 кр. від
душі!!) ітим щ.о обертав ' товарискі чи братскі гроші пе
на тс, на що вони були нривначені. Всякими гіднимп
і негідпими способами о. Андруховичеви справді повело
ся пхпути нарід протів торговель, котрі, звіено, навіть
при пайточнійшім ведсню но могли зараз новіддавати
людім гропіей.як через те, що гроші були в товарах,
так і через те, що всяка паша торговля мала найбільше
грошей у довжпиків, то с у еамих наших людей, іцо не
маючи тепер доброго заробку, брали все на борг. Через
усе те дійшло до того, що тепер уже повпадали власне
всі рускі народні торговлі в Америці, а що гірше, годі
йіх буде двигнути на-ново через тс, що нарід до них
уже не мас довіря. Так само повпадали й запомогові това-
рпства і йіх Юнія — головно через самого о. Андрухо-
вича, що мав під собою еі касу. Упала й газета „Амери-
ка", підупала й друкарня і навіть ІПенандорска церков,
за котру тепер о. Андрухович воюе з о. Волянския,
що ноіхав до Америки зробити якийеь лад. Війна та
йде о. Андруховичеви на тілько ліішіе, що він зумів
скупити павколо себе тих робітних людей в Шенан-
дорі, що противні просвіті, так само, як неприхиль-
ний йій і сам о. А. 3 друліх пара-мй люде раз у раз
домагалися від нашого митрополита жонатих попів, ко-
ли ж митрополит на те не приставав, то вони ввернули
ся на Угорщину і небавом стало відти наііівдити чим раз
більше попів. Тепер же, маючи перед собою такий
примір здирства в о. Аидруховичу, вавіть галицкі люде.
звертаються по поігів до Угорщини головно через те, що
134 —
вони прпймають, що ііім люде даютъ і живутъ простій-
піе. Тпм то вопо іі незло бп було для наших робітнпх
людей, якби не те, що. як дуже добро всі знаемо, угор-
ско-рускі священники зовсім пе дбають за просвіту на-
шого народу ані за его поступ, ба навіть не говорятъ іяс
пишутъ так, як говорпть нарід, тілько або по мадярекн
або по церковному, так іцо іііх ніхто пе розуміе. До то-
го ж і самі робітпі угорскі Руспнп в Америці пе хо-
тятъ просвіти навіть па тілько, що наші Галичане, а ко-
трнх частина, звісно, похилиться тепер до того самого.
Значить тепер, коли впали всякі добрі почпнкп
просвіти та оргавізаціі, і коли текшій нарід е в руках
непрпхильннх просвіті попів — для американскоі Руси
на довший час із того боку нома пйгкоі надіі. Тепер
. чесни», світскпм і духовним спітлвм Русинам, треба все
почивати на ново. Отже пам видиться, що найперше
треба там скрізь по білыпих руских осередках повакла-
дати приватііі школи, де би й старші могли повиучува'^?
ся бодай читати й писати. Сю думку робітпі люде певпе.
дуже радо повитаютъ, бо ж, — як ми тілько. іцо чуди,—
то вони й самі нарікають па свою темноту. За таку че-
сну та кориспу працю вони би певне учитслям навіть
пе зле заплатили. Отже нехай би до того взялиея ті світ-
скі І’усини, що вже о иа міеці, а решту можпаби при-
дбати в Галичипі. Павколо таких шкіл, попри котрі, на-
турально, мусіли бп бути скрізь поиакладапі й читальні,
— мало по налу знов би зоргаиізовано наших робітішх
людей для йіх просвіти та оборони своіх інтересів, осо
бливо, якби напіі світли І’усини бралиея й до робітни-
цких справ, а то й ирацюпам разом із робітними. Крім
учптелів, треба би там ще іі лікаріп-І’усинів. Таким чи-
ном, поступаючи по малекьку внизу в гору, певне
дііішло би ся й до того, іцо й церкви в Америці знов
бп стали бодай сякими-такими розсадник.-.ми постучу,
як то було за о. Воланекого, ба и угорскі священники
мусіли би врешті прихилитися до поступу руского народу.
Гозуміеся, що до такоі направи стосупків амерн-
канскоі Гуси, треба би людей справді с.вітлпх, безусло-
вно чесних, народолюбних тай снергічних. Набрати туда
самих таких людей — штука ие абн-яка. Бодай дотепе-
ріпша практика такого рекрутованя в Галичині пока-
зала, іцо годі спустится на те, що чоловік обіцяс, ані
навіть па те, чим хто тут показуеся. Не один гспітлпіі“
1’усин говорив тут: „Ех, коби мені воля, коби мені чим ди-
хати — я би показав, що можна зробити для народу!“ Отже
тепер гі самі люде, що тут таке говорили, мають в Аме-
риці повну волю, мають добре жите ізза кервавоі праці
наших робітних людей, а іцо роблять? Розбивають і те
добро, що вже було до них, надужпва ють волі и до
брого житя иа. зле, а нарід як терши тут так і там тер-
питъ через пих. Страшно про се іі подумати. Впходп-
лобн, що ,світдпи“ галпцкпіі Руспп тілько тоді щіпхпль-
ппіі до народу, коли его самого давлять, іцо він зовсім
не вартпй волі. не вартіій ліпшого, що він родился ра-
бом і рабом повпнен умертп, бо видно, що при повній
волі, тоіі раб чоказусся всему спітопи так. як иго мати па
світ породила, вміе бути тілько деепотом, а не братом.
топарпіпем — чоловіком. Та годі так черно дивитися
па всіх ізза единицъ. Двпічіеея знов амерпкапека Гусь.
Аби ті.іько а десять світ.піх людей до тих. що вже е 
в Америці, то вони спільно з нашнмп робітвпмп людьми
небавом усе зиову поставлять на ноги, і то ще далеко
кріпше. ніж було колись.
М. Павлпк.
Читальня в Старом/щин/ і еі вороги.
Читаючи Вашу газету „Народ", побачнли
ми, іцо маемо доброго і смілого заступника на-
роду, просимо ж поміетити тих пару слів у ва-
шій для нае так дорогій газсті, про нашу чи-
’ тальню і еі ворогів.
I Читальня у пас, в Старомііцині, Ска-
латскѵго повіту, як може чулисте з „Батьків-
щини", вже другий раз отворена, бо тамга у-
пала з причини ворогів і через те, іцо не
6уло кому підтримати так іцо ми 19 липня
1889 р отворили читальню па ново. Но зара-
зой із тим повстали й нові вороги, котрі на-
пюі читальні чим скоршс радіби позбутися.
Тамтого року спровадили на нас рсвізію, а чле-
пів читальні навиваютъ бунтівниками. Провізор
церковной називае „Батьківщицу" баламутом,
бо „Батьківщина" пише за Хруиів, (звісно,
правда в очс коле) а зять его дяк Григорий
Білик членів читальні на хори до церкви не
пускас, хоть уміють співати, а не бувиіи чле-
нами, все ходили на хори. То найбілыпий ворог
читальників. Така то наша щербата доля. У
Страстпий четвер, коли ішли на хори, то він
поетавив одного хлопа і котро члеп читальні,
то він непустив. Так він думай хоть у церкві
пімститися на читальні. Дуже то нам сумно
приходитъ таке бачитм. Маеся розуміти, іцо
Г. Білик по сам, а мае багато таких поплеч-
ників, котрі ворогують на читальню, тілько
нехочемо всіх по імени писати, бо шкода
міеця в вапіій газсті тай моз^ ще котрі
опамятаються та пристуіілять до читальні.
Так же мусимо сказати, що Г. Б. мае крамни-
нпцю, но на жаль нас Русинів, товари нобирае
лихі в жидів, а продае дорожше як жиди, а
непобнрае в Народній Торговли дс товар добрий
тай гроші наші нейшлиби в жидівскі руки. 3
Народноі Торговлі запнеав перед свитами на-
сіня бураки, алс відбпраючп з почти, відіелав
назад, тілько коштів наробпв.
ІГкшсмо Вам щпру правду, за ьчпру смі-
ло ветуіштпся. пехай цілг.іі світ знае, як то
трудно у нас якось добре діло зробити.
Чнталышки.
— 135 —
Стльність межи простим народом
/ его вороги.
(Письмо зо Збаразкого повіту).
Я вважаю „Народ" за дуже цінну часонись,
бо вона, бачте, не мало здирае полуди з во-
чей, як світлим панам Русинам тим, іцо йіх
блуди доколіое до вочсй, так і нам темним
хлопай тим, іцо показуе перед вочи пашу за-
гибель і подае раду, якби завчасу тому лиху
запобічи. Та жаль, іцо тоі чаеопиеи нема кому
розповсюднити межи наш простий нарід та
розтолкувати еі щирі і умпі бажаня. Простий
нарід і сам того горячо бажае, іцо голосить
„Народ", але криеся з тою думкою і навіть
стараеся еі притлумити в еобі, бо его кривда-
рі заклинаютъ его, іцоби здався на чужу волю
і не журився о завтра. Чи ж допустятъ такі
люде „Народ" межи простий нарід, а іцо гіріпе,
чи дадуть вони розвипутися бажаню „Народа"
в простім народі, коли „Народ" радить епіль-
ними силами добиватися гаразду, епілыю опи-
ратися кривдарам. Тимчасом з темного роз-
едианого народу дадутьсл білыпі зиски потя-
гати, де оден о другого не дбае, бо его то не
догарае, іцо другого пече.
Я д у ж с-д у ж е п о х в а л я ю т у г а д к у
о заложены спілыінх господарств. А
щоби тим способом цоліпшилася доля
наших дрібних хліборобів, то вже ма-
емо переконане па тих родинах, що до-
вши й час не діляться, а г о сп о даруютъ
згодливо вкупі. От, у Шилах повіту Зба-
разкого жие родина, пишеся Багріі. Батько,
вмпраючи, лишив двом синам 15 моргів поля.
Врати не ділилися, але поженилиея і в одній
хаті в згоді жили, та до купи горопапіили.
Тепер етарший брат ожеиив уже двох синів і ті
в купі з ними жиють, до гурту роблять, нічим
не діляться. Отже тепер аж люде завидуютъ
Ьагріям, бо пе досить що не зазнаютъ недо-
статку ніколи, але щс й помпожпвея немало
маеток, бо що колись мали ті Багріі 15 моргів,
то тепер вже мають коло <50 моргів, а до того
веьоіі доопток зоогатпвея. а прптім і повагѵ
між людьми мае та родина, не так в Шплах,
але і по сусіднпх селах. бо рідко де рівпе
господарство лучаеся Багріевому. Кому ж ее
т і Б а г р і і м а ю т ь з а в д я ч и т и, я к и е
свопі згоді. своііі спільноети?')
Ой тяженько-тяженько в нас діпти до тоі
спільности, бо простий селянин не сміе інак-
піо й дихнути, тілько так, як хоче его наетав-
ник. Де лихий наставник, там і в такім селі,
що вже стоіть на добрій дорозі, за пару час
не знати що станеся з людей: так поблудятъ,
хоч йім в лоб виетріль. А як у якім селі роз-
пігтім, опішалім лучиться священник з дуціею
людяною, то за пару літ станутъ там люде
чеспі, нізнають свою гідніеть і зрозуміють, ку-
да йім дорога. Але як же ж мало таких людей,
котрі би любили простого чоловіка, яко брата,
та справляли его на добру дорогу!
Селянин
СВЯТКОВАНв ВЕЛИКО ДНЯ В БРІДКУ
НА ВУКОВИНІ.
Велико! втіхи дізнала я сего Великодня піиіовпіи
в неділю вокреспу з полудня на цвиптарь коло церкви,
подивитися на забави, які молодіж там іцо року устро-
ю в. Зараз на брамі впав меві в очи кружок молодих
господарів, іцо лежали на свіжій, золеній траві і дивив-
ея з великим занятем па землю. Приближлвшися д иим
побачилам, що йіх увагу. заняла газета „Народ”, котру
вопи читали. Сей вид зробив на мене як наймилійше
враженс, тихо перейшлам коло них не хотячи йім в чи-
ташо перешкоджати. Ідучп далі, иадибалам знов
купку мущин, що цікаво ирислухувалися малому хлоце-
ви, котрий чпта» на голое газету „Буковину”. Там знов
в кутку сиділа громадна жінок, межи ними сидів пова-
жний господар -і чптав йім в Бібліі. На лицях жінок ма-
лювалаея- іговага зміпіана з жалем, котрий викликало
описано мук Ісуса Христа. Ся картина мепі найліішге
подобалаея, в ній було так щоеь пезвиклого, принадного,
а для серця так потішного, що я довго стояла не від-
риваючи в неі очей. Приступивши близше і повдоровив-
ши всіх празнпком, почалам в ними розмову о тім, що
вони перед хвилею в Бібліі чули. Радісно зробилося
мені, коли я почула від них такі слова, що дуже добре
свідчилн о тім, що сі жінки не лиш розуміють прочи-
тано, але суть иим в тій хвилі до глубиип душі нерс-
няті. Побалакавши 8 ними, піпілам дальше дивитися. Тут
вже було трохи го.іоснійше. Красно по святочному но-
прибирані дівчата сиівали, побравппіея ва руки, піеснь і
забавялися при тім одні „Зельмана”, другі „Вороталя”,
треті „Вербовой! доіцички”. Йіх голоси мііпалиея разом
з гуком дзвонів і розноеилися далеко по селу. Мило
’) Робпмо громадип уважішмп на те, що коли во-
ни всі не згуртуються грунтом і працею, то такі гурті-
вні родини можуть помалу скупити в сиоіх руках усі
груптп в селі, так само, як се й тепер роблять по-осібві
богатпрі, а тоді громадянам пршідеся й до таких гур-
тівііііх родин іти в найми.	І’ед.
— 136 —
було на них дивитися, як то вони авинно бі-
гали, звивалися, ловилися, подвуркуючи при тім срібші-
ми моиествами та коралями. Недалеко від них бавилися
парубки свойіх вабав, як „Тополі", ,Млинка", Хлопці
школярі сиділи на маленькій горбку та читали в голое
за „Рицаря і аа смерть", за „Лудя Заливайка", і инші
книжочки. Йіх обступила діла товпа людей. При кождім
смішнім звороті всселий регіт лунав по цілому цвинта-
лареви.
Відходячи, подумала я собі, що таке святковане
так великого свята певне Богу угодне, а для людей
відповіднійше, бо чиж не красше прочитати або послу-
хати якоі пожиточиоі книжки, як валитися тою сивухою
та пс пямятати нічого, ображаючи в такім стані Бога
і людей? Тому прийшло мені иа га дну подати опис сего
святкованя до прилюдноі відомости, щобп люде знали як у
пас ссй Всликдепь обходили.
Мимоволі нодумалам і то, що якби па цілій Руси
всі свята так обходили, то Русь небавом святкувалаби
свос воскресеніе з нредовгого сну, -і темнота би вникла
а сопце просвіти ясно засвітилоби нам всім.
Врідок 17 апріля 1890.
Евгенія Ярошинска.
Малярія. ')
Над миртом зеленим, лахучим,
Полуденне сонсчко сяс —
Під миртом убогий робітник
Схилився, сидитъ і дрімае...
[ СНИТЬСЯ ЙОМУ, ІЦ0 У НЬОГО
Нові черевики и панчохи,
1 бриль чепурний мов у пана,
Ще й на бік перегнутий трохи.
Здасться йому, що він в Римі,
3 людьми в карнавалі гуляе,
I свічку в руках у княгині,
Мов лицар значний, задимас...
Вона усміхнулась до нього
I зачервонілась мов чічка...
Не встиг озирнуться він — баче
I в його погашена свічка...
Народу, народу зібралось,
Реве на майдані, як море...
Огні скрізь палають і гаснуть,
Неначе перед-світом зорі...
А потім неначе він дома,
Товариіпів щирих вітае,
I в чару з ясного кришталю
*) Бідома хороба в Італіі, по нашому сказати б —
поганка. Вона паиус в багпиетих околіщях, а підпадас.
йій головно найбіднійіпа частина людности, що жие по
вохких хатах або почуе на вільнім повітрі.
Зелене вино наливае.
3 ним поруч і жіпк’а на лаві
Сидитъ, молоденька, чорнява,
I сяс очима ясними,
Наряжена пишпо, як пава.
I діти веселі, сміються,
Цяцьками себе забавляютъ;
Здорові, іцаеливі і ситі,
Новеньку одежу всі маютъ...
А потім усс те змінилось:
Погасли огні па майдані,
I все в голові його хворій
Вминалось, неначе в тумані.
А з того туману знов жінка
Його молоденька виходить:
Обідрана, горсм прибита,
Дітей по під вікпами водить.
I діти худенькі, голодні,
Невмиті, обдерті, невбуті;
Перед богачами, сердешні,
Танцюють, щоб хліба добути...
Забилося серце у пього,
I жовте обличьчя скривилось...
А потім усе те од разу
Ще гуіцим туманом окрилось.
Як хмара велика і темна
Туман той повив його серце.
I спить він, схилився під миртом,
А тіло у нього трясеться.
Шумитъ над ним миртове листа,
Тихенько вітрець повівае...
Малярія — сон віковічний,
На душу йому иалягае.
Пливе собі сонце по небу,
Спускаеться низче та низче,
А смерть, як той злодій, до нього
Підходе все близче та близче...
X. С.
Казна про горівку.
Було се дуже давно, ще відай тогди, ко-
ли, як то кажутъ, всі люде були мужиками. Але
потому зачалося інакше: захотілося усім нараз
паніти та неробити, тай вчипився такий го-
лод, що сум.
Але оден газда такой не кидався праці:
орав, сіяв, як все, але тцо-ж, він був такий бі~
дак, що й йіети не мав що, а як. побачив бід-
нійліого, то й остатку окрушину давби. То сго
жінка все бувало скаржиться сусідкам на сго
натуру. „Біда мені, — каже, — з таким чоло-
віком, бо то, бачите, такий вдався мепі, що як-
— 137
бим перед иим не ховала, то й рідним дітям
небуло би що в рот запхати, а то вам остатне
давби з дому, бо то, — каже, —- 6 ще й бі-
днійші від нас. От днесь якбим б.ѵла не
сховала остатний скравок хліба, тс й ему са-
мому не булоби що дати завтра до торбипи,
як піде на цілий день орати."
Скоро світ вибрався той бідний газда в
поле орати, а жінка дала ему той скравок хлі-
ба, що сховала перед ним, щоби дідам пе дав,
а дітям зварила саламахи, аби невмсрли з го-
лоду, бо і щож мала йім варити, коли в хаті
ап> дробини муки?
Оре він, орс до полудня, та такий вам
голодпий, що годі, але падумав собі: „Нехай,
папюся води, то може полекшае, а хліба дітям
лишу". Орав до вечера та такой уже не міг
видержати з голоду тай іде до своеі торбини,
а в торбині уже вам давно міеце застигло,
бо чорт, що літав по тім селу, украв ему оста-
тку окрушину.
Але чорт пііпов до пекла до старшого
здавати справу зо своеі праці па земли, нібй
то іалько душ загарбав для пекла тай сказав
і се, що украв хлопови остатку окрушину
хліба.
, Але, як се чорт, той найстарший Дуципір
учув, та як не крикне: „Чого ти, — каже, —
дідьку міпіаеніея в нсевою справу, га?! Іди ж
за кару переберпся за хлопа та служи тому
бідакови за наймита, а щобнеь мені через три
роки непоказувався в пеклі!“
Як Луципір казав, так чорт і послухав,
та на другий день наймпвея у хлопа за най-
мита.
Служить він оден рік, та люде дивують-
ся, іцо коли сей бідак був все і обдертий і го-
лодний і хотяй робив-працював, то немав що
йіети, а тепер він ие робит так, а у него по-
ля заорані, засіяні, а хоть поля і не богато,
а збіжа всюда повні стоги, так що лишилося
тілько, що на три роки стане.
На другий рік ще білыпе — а всім ору-
дуя его наймит, а газда лежить собі на печи
та Файку курить. Спродали збіжа. купили
грунту, побудовали хати, стодоли, та став він
богачем на все село. На третій рік зародило
поле тілько збіжа, що уже аж всі дивуіоться. А
чортик сей наймит думку думае, чим би ту ся
прислужити пеклу та лишити памятку газді
та сусідам?
Одного разу лежитъ газда на печи, а
наймит каже ему: „Маете збіжа доволі, та що
нам за хосен? От спробуймо варити жито, мо-
же що виваримо". „Ну варім", каже газда, —
„та ти — каже — „наймите що зробиш, то
добреі лиш дивимися, добро вари!"
Спровадили кітли, ставятъ печі, варятъ
жито: чорт мішае та мішае: та все присипуе
то кмину то де чого, а мішае. Ну, зварили та
давай кушати, а то щось і гірке і нече і в ніе
бе. Та що воно? питае газда.
„Кушайте, каже чорт. Кушаютъ, куша-
ютъ, смакуютъ, та назвали тую юшку „гірка"
або „горівка". Кушали до вечера, а далі
стало йім щоеь весело, говорятъ, сміються, а
далі пішли на вирисядки, гуляютъ, кричать,
що аж хата ходором ходить.
Пришили сусіди, кушаютъ собі — смакуе,
пють іще. А чорт запрошуе а приігрошуе, а
всі пють, а далі гуляютъ, а пють, а потому
давайся і бити.' Злетілося ціле село: і піятика
і біятика, аж якийсь там завадив за каганецъ
зо світлом та вивернув; огень впав пе котел
горівкп, що ще було - - запалилося, котел пу-
кнув, занялася хата, а від хати иішло всс се-
ло з огнем, бо всі 6ули няні. Вигоріло все до
тла, і бідні і богаті, бо не 6уло кому ратувати;
нопалилися, спячи в'хатах діти і жінки, та
зіеталн всі одноі ночи жебраками.
Лишився чомусь несиалений оден котел
та піч до вареня горівки та дві стирти жита,
але щез той наймит, що навчив йіх варити
горівку,. а так всі за ним жалували, гадали,
що згорів в огни, а він шмигнув до пекла зда-
вати справу з трох літ своеі служби. Всі чор-
ти его похвалили та зр обили его під Луци-
піром та справили такий банкет, що ся аж
вся земля затрясла, та три гори розсадило
в повітре, та вчинили такі вітри, що доми,
дерева виривало з корінем, звірів, навіть людей
поривало з вітром та небуло ігінця чортівскіи
утіеі. А мали чорти чого веселитися, бо від
того часу зачалася біда хліборобам. Варятъ
горівку та шотъ, а попившися, забувають на
все добре, а сами пхаготь себе у пекло, а чор-
ти сміються та тішаться, що аж.
Але якось сами хлопи пе уміли добре
орудувати тою горівкою та зачали закидати
еі варити, тай то лиш в тім та троха в сусі-
дних селах. То ж урадили чорти вислати на
світ свойіх піеланців, щоби то діло поладили,
щоби цілий світ знав о горівці, та більше душ
дісталося пеклу, то й впелали пів пекла чортів
з чертенятами, а щоби йіх люде ие нізнали,
запустили собі пейса, довгі бороди, поуберали-
ся в довгі халати, щоби хвоста дозакривати
та нарушили валкою на сей світ та як закру-
тили по свому, що аж гай.
Від людей записала Ганка В.
Пісні народні з Добромірки.')
С Е С Т Р И.
Червоне пиво склянками пили —
Ми ся з сестрою вірие любили ;
Ми ся любили, ми ся кохгыи,
Ми едиа друту пожалували...
У саду вишня мохилилаея —
Сестра в сестрою посварилася:
За випне ябко, за виннесеньке,
За марне слівце, ва млрпесеныге.
По саду ходжу, ябка вбираю,
Золотим иожем перекраваю:
„Тобі яблучко, мені зереице —
'Га не гнівайся, сеструньцю-серцс!11
(Від Маріі Марцінюк).
- 138 -
II Р И Й М А К.2)
Тепер такий світ пастав, що ніхто не зпас :
Тепер тесть приймака аа наймита, мае.
Ой в неділю дуже рано нім стало свитати,
Ой взявся тесть із тещею до міста збирати.
Йідут воіш, йідут тай стали на ринку,
Ой пішов тесть із тещею на мід, на горівку.
Стойіт приймак, стойіт, що раз поглядае,
Що іодина, що мінута сльози обтирае.
Вийіпов тесть з господи та махнув рукою:
„Завертай, приймаку, копі, пойідем до дому!“
Йідут вони, йідут, зачали шептати:
„Ще наш приймак не обідав — схочс вечератп!"
Хоче приймак копі в воза виирагати :
„Не випрагай, приймак, копі, пойідем ворати!’1
Воре приймак, воре, що раз поглядае :
Люцкі жінки песут йісти, а его кат мае!
Вийіпов тесть на поле, приймака картати —
Зачав свого приіімака за лоб обертати.
„Не тре мене бити, не тре волочити,
На що мені молодому було ея женити ?!“
Ой жни, Гандзю, жито, тай не погинанея!“
Пішла Гандзя в поле, не оглядалася;
Жада Гандзя жито, пе погиналаея.
Жала Гандзя жито і скопи вложила,
Та прийшла до дому, вечеру вварила.
Нитазся милпй: „Де дитина твоя?“
„На віки забулам в полю під копою!11
Ой пішла Гандзуня горами, долами,
Ой здибала воиа ворли з соколами:
„Ой ви, сиві ворли, ви сиві соколи!
Чисьте не здибали дитинопьки в полі?“
„Та ж твою дитину бавлять дві няньочки,
Тільце розривають, вже вибрали бочки !
„Ой дай мені, милий, та ножа вострого,
Пехай я си вкрою полотна білого“.
Не трафила Гандзя в біле полотенце,
Но трафила Гандзя в саме свое серце.
„Тепер маеш, мати, три гріхи збувати :
Найперпіий гріх маеш — неділю святую,
А другий гріх маеш — дитину малую,
А третий гріх маеш — мене, молодую !
ДРУГА ЖІНКА-ДВОРКА.
Вмерла мені перша жінка, в зимі поховавим;
Зіставила двое дітий, гірко бідувавим:
Йідно ноеив на руках, друге колисавим,
Як си згадав свою жінку — гірко ваплакавим.
Райіт мені пан реентий: „б в дворі дівчата,
Возьмі собі з двора дівку — буде пан за свата !“
Взяв я собі з двора дівку, та вже не такая:
Пищащая,' лядащая, ще й троха лихая.
Скажи еі яке слово — восою ся кино,
За двораком так казится, що мало не згипе.
Я в дорогу вийіжджаю, еі покидаю:
Наварила пирогів, двораків приймас.
Я з дороги прийіжджаю — мій дім підмінився:
Лежит дворак на постелі, периною вкрився;
Моі діти як святіі так світят коліиом,
Повтовкала руки дітям, як била поліном.
А я бідний, нещаеливий, з того важурився,
Сосід близкий, ще й кум иизький, і той заиадився
Тай я з того амбараеу нашгвея сивухи,
Тай став міні світ як банька, а люде як мухи.
СВЕКРУХА і НЕВІСТКА.
Ой мала Гандзуия свекруху лихую,
Казала йі жати в неділю святую !
„Ой иди, Гандзю, в поле, тай не оглядайся!
*) Від ч. Андрія Марцінюка з Добромірки пов.
Збаразкого дістали ми збірничок дуже гарних піеень,
яких ми доси пе стрічали в друку, тому й помііцуемо
наіщікавійші з них у „Народі“.	Ред.
') Зять, що пристав на жінчин грунт, а не те, що
в Скільских горах приймич (див. ч. 7 Народа).
ЗА Н Е Л Ю Б О М.
Ой на горі дуб, дуб, тече вода з дуба:
Далась мене, моя мамцю, замуж ва нслюба.
Чи я тобі, мамцю, води не носила,
Що ти мені в пана Бога долі не впросила?
„Як воду носилась, тось холодцу пила —
Якогось си полюбила, з таким будеш жила”.
Чи я тобі, мамцю, хуст біло не мрала,
Що ти мені в пана Бога долі не вблагала ?
Як псь бі.40 прала, тось біло ходила —
Така тобі, моя допьцю, доленька судилась11.
(Від Насті Зьобра)
Ой вже ж мені лиха доля воченъко підбила,
А я скажу мамуненьці, що пчілка вкусила.
„Знаю, знаю, моя доню, як кусае пчілка:
Чому ж вона не вкусила, як ти була дізка?!
ІЗЗА 3 Е М Л I.
Ой у полю при дорозі запвила билина —
Ти повинна, мати, знати, де твоя дитина.
Ти повинна, мати, знати, де твоя доненька,
Що йі вбила, скатувала лихая доленька.
Стойіт доньця край віконьця, слізки обтирае,
ві мати ріднснькая тіло оглядае.
„Далась мене, моя мамцю, за такое діло —
Помаленьку оглядайже, не вразп мі в тіло“.
„Як же я ті, моя доню, не мала віддати ? —
Піют кури, піют другі, ти не йдеііі до хати.
Піют кури, піют другі, та вже біла дивна:
Не повннна-ж мати знати, де еі дитина ?!“
139 ~
„Ой бе мене, мамупеііько, моя лиха доля,
Ко ни мсііі обіцялп в заручіппі поля.
Ко.іцжесьте. обіцялп, треба було дати —
А тепер я за те поле мушу відбер.ттп
(Від Ь'вдоѵі Королюк).
В I н о.
Приписали святи спати, зачали питати :
„Оіі іцо мае.пі, стара мати, за дочкою діт.і’?:
„Ой маю я штпри воли іце іі едпу корову:
Скоро мені не вірпте, ідіт па обору".
Тіа третий день по весі.по йде дочка по віпо ;
Стоіііт батько на нороаі, тримае поліно:
„Чого ти йдеш, моя дошо, мепі по до речі —
Сидитъ кицька па ааикцку, возьми сп на плечі“.
Біжи, кицю, ти горами, а я долинами,
ІЦоб ся люде пе еміялп, іцо я иду а водами.
Вийшон свекор на обору, хліви відчппяти :
„А де я: твоі, ііе.Летопько, ноли вагапяти *?•'
„Не воду я волів, коров, но одну телицю,
I то така дивоглядна — дрсся на полиціи!
(Від Пат.иі Береза).
Ще про львівску гр к. еемінарію.
В „Народі“ було досить докладно росказано про
порядки чи то непорядки в гр. к. духовиій е.еміііаріі в
Львові, а власне про те, до чого вопи доводятъ самих
ппто.’.іців. Показано там, іцо остатними роками головною
причиною пеігкпх пспорозумінь був ректор семінаріі, о.
Бачипский, протів котрого нераз уже. виступили питомці
і готові були опять виступити при леда иагоді. Така
пагода й лучалаея в перших днях тамтого міеяця. Пи-
томці 2-ого року запідозріли управителя семіісарского хо-
ру, що доносить ректорови, що межи питомцами діеся.
Через те педелі 2-ого року не схотілц під иим снівати в
хорі, ректор йіх за те як стііі прогнав, ізза чого висту-
пив із семінаріі увесь другий рік, до 60 люда.
Управитель хору, на свое лихо, оперся о ректора, і
через те зняв протів себе ненависть не тілько всіх тих,
іцо виступили, а й тпх трох років, іцо остали. Осталі
співаки домоглися іншого управителя хору; виступи-
інпі ж заявили, що ніхто з шіх доти не вступить до се-
міпаріі, пока не будутъ приняті оба педелі, алс тимчасом
через ректора, при браку енергіі в митрополита, вмі-
шався в сю справу наміетиик, відмовив уеЬі виступившлм
грошей на йіх удержано, і постановлено, нікогосінько пе
приплати через те, що питомці знсвірилііся головній під-
ст.тві есмінарского вихованя — покорі супротів ректора.
Сим разом справа паробнла великого шуму, тим більше,
що між іннгим дякуючи и статям у „Народі”, навіть
святоюрскі крилоіпане переконався, що справа з ректо-
ром неладна. Се осмілило й „Дыо11 тай „Червовую Русь“,
— що перед тпм чп з боязни перед мптрололитом чп з
прихильностп до ректора, зовсім не хотілн порушуватп
того пепорозуміпя в семінаріі—і сим разом вони дружно
впетуппли протів ректора таіі протів порядків у семінаріі,
а навіть два пародовці дд. І’оманчук і Г , чак, а Потім і
моека.іьоФІлп Шарамевпч. Дідпцкпіі і Г.ішіекпіі ходили
до митрополита, встаилятцея за вистуішвпшмц (Заіша-
жаемо, що перед тим, роками ніхто зі ст.ірших світеких
Гуешіів пе хотів запятпея долею питомців.)
Тепер уже всі світлі Руепші домагаються, щоби
скипепо з ректорства о. Бачинского і направлено лпхі
семінарскі порядки. ІГп дуже мало на те надіемоея; па-
ппроть, нам віідіітьея, що все в семінаріі головній іде
ще до гіріпого. По нашому, Русини зовсім даремпе ждутъ
від наших владпк, що вони і направлять, як слід, семі-
п.трскі порядки, і не допустятъ до того, іцоби й сей аа-
заклад увяли в своі руки Нзуітп. Нам видитъся, що
власне паші владпкн підуть па зустріч бзуітам, а бодай
і не шіепуть протів ипх нічого, як се вже й було тоді,
коли Сзуіти забирали в евоі руки Василіяпекі монаетирі.
То тілько такий спиекоп Строемаер, помимо переслідо-
ваиь, ваявляе всему снітови, що до смерти буде боро-
тися за волю іі постуи свого народу. Нашим владикам
нічогосіпько такого іі ие спиться; вопи навіть не посто-
ять за признапі самим Рлмом права гр. к. церкви і пі-
дуть під лад навіть такпм людім, що зовсім ие мають
права мішатися в церковні еправи. Адже ж вони вже
кілька літ байдужо дивляться па непорядки в семінаріі,
котрі ректор немовбн еам піддержував умисііс на те,
щоби накликати Сзуітів і, розуміеся, оетатися й па далі
ректором. Тепер, хотьби навіть усіх впетупишпих прий-
мили пазад, то се не виіідс йім на добро: почпе ея шпі-
говаш: та переслідувапв, якого ще еемінарія не бачила,
а при сім, звіено, -можуть до решти пропасти навіть
найкраспіі люде. Тим то ми в чистим сумліпсм ря-
димо і тим, іцо виступили і в загалі пашій молодіжі
— пепхатися до семінаріі. Воліетс па еиіті трохи по-
тсриіти, ніж маете бути так калічепі фізичпо й морально,
іцо пі для Вас здоровая й пауки, ні для народу кори-
сти. Се ншцаетв може Вас ізбливити з народом і зробити
Вас его правдивыми приятслями й нросвітителями. Досить
уже та головпа Фабрика нашоі іителігенціі, за сто літ в
верхом, поиівечила найкраеших наших еил: пора тим
силам оберпутиея в ініпцй бік, і шукати еобі іншого за-
робку тай кориснійшоі для народу ираці.
Ще одно. Коли би то правда була, що управитель
хору подався на таке, як его вииять, то се справді евід-
чило би про те, як иизько можна впасти при тепері-
шішх семінарских норядках. Але шш ес не може помі-
ститиея в голові, бо ж знавмо того чоловіка, тай хто
его у нас не знае? Тим то нам видиться, що тут таки
мусить бути якесь пепорозуміне, котре би доконче треба
прилюдно розібрати і пояснити. Длятого просимо его
товаришів, періпе докладно виелідити справу тпм більше,
що від сего заложить не тілько доля иго особи, а й до-
ля его чималого музпкальиого таланту. Найліпше би бу-
ло, щоби перше сам він поясни:’, докладно справу в
руских газетах, перестаю опиратиея о пемилого для
всіх питомців ректора, і очиетившпея зовсім — такоя:
впетулпв із семінаріі. Іншого вцходу мп пе бачпмо.
М. II.
— МО —
Письмо про Лемківщину.
(3 14 ч. ,,Батьківщшіи“).
Тихо і глухо, як у могилі, тут в наіпій
Лемківщині. Над нами запану вала тьма кромі-
шна і не знати, чи засвітить ще нам колись
світло науки, чи так згинемо з лаця землі. На-
рід наш жде тай жде, що може доля его по-
нравиться, і не може діждатися, отже мусить для
ратованя житя вибиратися в чужі краі, зістав-
ляючи грунт і хату в жндівских руках, т. е. на за-
став, але на вічний I Бо і щожможе зробити тем-
ний, а крайне бідний чоловік, котрий не знае,
що він е? які его права? і в чім властиво его
біда? А нема кому стати в обороні сего наро-
ду. Ті, що мають бути за учителів і нроводи-
рів, дивляться скрізь пальці, хоть то повинно
йіх обходити, але одні з боязни, щоби ласки у
папа не утратити, бо ФІри дров не позволивби
взяти з того ліса, котрий перед кількома ро-
ками належав до громади, другі з байдужности
не займаються мужицкими справами Вони зовсім
не дбають о нарід — звісно, самолюбні, а не
народолюбпі. Читаленъ нема, шкіл нема,
на пачальників нема кого вибрати, хиба жида
або Хрупя. В селі Черемсі напр. війт жид і
писар жид, а коли изберутъ якого мужика на
начальника, то він мусить з кождим письмом іти
до жида, щобиему прочитав інаписав. За ту услу-
гу гречна громада пе забувае вступити до его
хати. Жид е у нас важна Фігура, тому то вони
так розпанопіилися, і е села, котрі мають тих
кровопійців і по 40 Фамілій, от як напр. у Ло-
си. Але як же ся маемо йіх позбути, коли не
маемо щиркх дораднишв 1
О виборах до сойму, або до ради
державноі наші селяне не мають по-
нята хоть тілько, кілько мала дити-
на о Америці; вопи собі розбирають так, що
то якась запомога, котра однако нам не діста-
неся, і такі інші річи собі иредставляіоть. Ой
що то не діеся у вашій Лемківщині, того би
ніхто не сподівався і з тих народів, котрі жи-
ють коло ледоватого моря. Але з відки же він
може щось знати, коли школи нема? В таких
селах, як Чорна, Квятова, Камянпа, IIерунка,
Пстружне, Ставиша і в богато інших, хиба
жид у коріпмі вчить. Ті, що повинні дбати за
нас, сидятъ тихо, бо йім не зле з польскими
панами, але за те нам гірка доля. Ми не ко-
ристаемо з конституціі та вільностей, які да-
ютъ закони австрійскі, бо ми тих прав цілком
не знаемо. От, здаемося па ласку панів поль-
еких та жидів, а ті роблять з нами, що хотятъ...
Богато наших священників цураються свого і
замість писати по свому, пишутъ всюда по
польски, як то бачив я писане священника з
Новоі-веси і з Завадки романівскоі і много іп-
ших. Почтар із Снітниці Русин, як кажуть,
але як же его пізнати, Коли по польски пишс ?
Ще і то мушу згадати, іцо інтелігенція наша
тримае тілько з священниками, а з простим
народом ніколи. не сходиться, то е тримають
себе за щось ліпшого. Такий то у нас лад і
любов до народу. Нема у нас ради, ні
поради, а сегорічна нужда виганяе нас
із нашоі землі до Америки, бо зарібку нема,
а хоть би й був де, то для Італіянів, а не
для нас. Оповідали мені солотвинскі люде, що
вхонилася корова господаря СтеФана Гири до
камерального ліса, а на те надійпюв лісничий,
Поляк, зловив еі і казав собі заплатити 17 зр.
за шкоду. При сегорічній посусі худоба була
дешева, отже дістав за ту корову 14 зр., а 3
ще бідолаха мусів доложити, аби позбутися
клопоту. Хліба нема за що купити, аби жінку
і діти накормити, а жидів не брак.
Здибався я раз господарей з Лосього, тай
питаю, чому люде вийіздять до Амери-
ки? А він на тс каже: „Знаеш, брате, що у
нас така біда, що вже дома нема що р о-
бити. В Америці і заробити, тай прив»
читися мож дечого, бо там люде мудрі,
учені, знаютъ, як собі радити в біді.
I так у тій околиці, де я був, то грунту до
управи дуже мало, але учені люде. Одні бе-
руться до купсцтва, другі будують зелізниці,
дають заробити, інші мають Фабрики ріжні і
т. д. Склепа не жиды, а американці утримують,
отже мож завше поратуватися, а ту така
біда, іцо не дай Бог. У нас Фунт соли
12 кр. а там 1 цент то 6 2 кр., мука так
само тут дорога, а там то 2 до 3 цеііти
фунт. Правда, і там так вже не е, як колись
було, але у нас що раз гірше. Посіяв я дві
чверти вівса, та як прийшли збори, то все
скосив-бм і зібрав в одну плахту, тай припіе
нараз. До ліса худобу не вільно пустити, бо
брагске, що ж робити, хоть гинь або забирай-
ся та йди в світ за очи. Як прийдуть податки,
де питаються, чи маеш з чого дати, тілько
дай, а ні, то грунт не твій. Складку дай і все
дай, тай дай, а не знати, з відки і взяти, бо
зарібку нема. Певно хотятъ, щобисьмося выбра-
ли з нашого краю. А воно так і діеся; от вий-
шло до Америки з Регетосва звиж 100 людей,
з Ганчовоі звиж 200, з Висова, Криниці та
Устя руского з по 150 і з Бовцарева до 60 і
нема села у пас, з котрого не пішли люде за
далекий океан. Правда, вони по троху гроши
присилають, але то іде в жидівскі руки, бо у
нас крамниць нема, а жидам 3, 4 до 10 раз
тілько платимо, що варт“. На тім ми і розій-
шлися, а на відході сказав він ще: „Не наша
вина, що ми иаучеиі, але тих, що учені, а нас
ие учатъ, от як священники та учителі®.
Лемко.
Зміет: Про украйінску молодіж, Е. С. Свиня, байка Івана Франка, ОбразоК хлопа-рільника, Анни
И. По людски, Вірші Івана Франка» Подорож наших людей до Америки, Сироти Домка. Про
американску Гусь, М. Павлика. Читальня в Староміщині і сі вороги, Читальників. Спіль-
ніеть межи простим народом і его вороги, Селянина. Святковапс Великодня в Брідку
на Буковині, Евгеніі Ярошинскоі. Малярія, вірш X. С. Кавка про горівку, вап. Ганка В.
Пісні иародиі в Добромірки, вап. Андрій Марціиюк. Ще про львівеку гр. к. семіиарію, М.
И. Письмо про Демківщину, Ленка.	 
Видае Михайло Павлик.
Відповідас за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарці Народноі" Всйтіха Манацкого, під проводом В Годака.
Рік /.
Львів 15. л. мая 1890.
Ч. 10.
к-—===--------—
Виходить 1. і 16. л.
кождого міеяця і ко-
штув ва рік
в Австро-Угоріципі 4
і'ульд. а для ваграниці
о |іубл., 12 франків, 10
марок або 21/» доляря.
Одно число 20 кр.
I
И-------------
і. Адрес редакціі:	!
Львів, ул. Зиблпке- .
вича ч. 10.	;
Дописи безимеіпіі не |
будуті. ломііцувані. У-. |
. житі рукописи нищать- ।
ся, а неужиті можуть :
собі автори своім кош-
том відобрати.	।
। В справах редакцій-
них можна говорити від
7 до 9 год. вечір.
И--- т— 
Про перестрш руских читалень.
Терпка та заслужена звіеними людьми
допись зі Снятипск'го повіту, иоміщена пониз-’
іпс, повинна заставити нашу інтслігснцію глу-
боко задумагися перед тим, нім іцо рітпати па
вічу. Особливо ііовипиі засгановитмся над ною
ті необачні львівскі Русиііп, котрим недавно
вирвалося важке слово — іцо йім мужицкий
жолудок байдужий. Справді, кранпа пора заня-
тися порушеною в дописи справою наших чи-
таленъ. Правда, у нас уже нераз говорепо про
ті два великі слова — про організаіцю та про-
світу народну, і навіть нимало й зроблено в
однім і другім, тількож при тих розмовах і при
тій праці все була найбілыпа хиба тота, що й
просвіту народну ми доси розхміли більше по-
верховно, тай організація між пародом у нас
і доси білыпе Формальна і дуже нетривка, бо,
як се не чудно, а й наша слабосильна інтелі-
генція і доси числить майже тілько па якуеь
моральну силу, і будуе все на якімеь мораль-
нім грунті. Звіено, без високих думок чи ідса-
лів, і то не вузко-кружкових, вузко-партійних
чи й вузко-націопальних, котрі частина наших
„світлих" Русинів мас за нс-зпати за іцо, а все-
людских ідеалів — ніколи не слід спуекати з
очей. Без них чоловік був би ввірем, бо не ба-
чивбн і не чувби кривди свого власного наро-
ду, не розумівби зовеім его житя ані того, до
чого народови йти. Тілько ж усе в евіті стоіть
на підвалині матеріяльній, і у кого вона немі-
цна, тому не наблизитиея житем до ідсалу.
Отим то й нам, Русинам, крайна пора, загаль-
по звернути увагу і на матеріяльну хіідвалину
житя нашого народу — па організацію фі-
зичноі праці.
Дуже се важна, але й дуже нелегка шту-
ка, не тілько для темного, а й для інтелігент-
ного чоловіка. Дібратися до того, як у нас по-
счіплювано з собою жите всяких станів і людей,
побачити ясно механізм суспільного житя та
его движущоі сили — фізичноі праці — се пра-
ця для цілих куп найінтелігентнійших Русинів
на довгі роки. Друге тілько праці треба на те,
щоби наше суспільне жите прояснити народо-
ви так, щоби він побачив теперішний лад сво-
еі праці тай почув, що то власне він та дви-
жуща сила нашого суспільного житя. А вже ж
найбільше совокупно! праці, інтелігентних і ро-
бітних людей, треба на те, щоби ФІзичну пра-
цю в нашій краіні уладити на користь самих
тих, що працюють. Се у нас тим труднійпіа
штука, що наші робітні люде ще розбиті на
малі купки, а то й на однмиці, котрі з собою
мало коли сходятъ ея і мало собі й помогаютъ.
Наші робітні люде, з одного боку, розсіяні но
своіх дрібних, чим раз дрібнійших куспиках
землі, а з другого боку, в нашій крайіиі ще за
мало Фабрик, промислу тай землі, скуплено!
бодай у богатирских руках, де би наші робіт-
пі люде громадно працювали разом тай пізна-.
вали своі спільпі інтерееи. Ніщо й казати, що
про такій розтічі наших робітних людей, вони
тим більше тратятъ фізичноі сили тай лекше йіх
усякому використувати.
У нас загалом робітні люде працюють
спілками тілько в російскій Украйіні, але й то
но найбілыпій части на чужім. А все ж таки,
в тих спілках, як побачнмо, е богато здорового
зерна, богато живущих завязків, із котрих, при
ліпших порядках, могло би вирости дерево шир-
шоі оргапізаціі людскоі праці й людского житя
на Украйіні. В австро-угорскій Украйіні нема
й таких гоеподарских спілок. .Ще Галичина, з
усіх частип Руси-Украйіни, найліпше стоіть
тим, що мае два просвітиі товариства у Льво-
ві з філіями на проБінціі, а до того мае нро-
світні спілки серед народу — народні ч и-
тальні. В читалыіях, наші робітні люде, зві-
ено, вчаться й спільностп, тілько ж доси та
сшлыгіеть і ще нігде не дійіпла до самого го-
сподарства, а не дійшла між іншим через те,
що ті, котрі розпочали читальні — руска інте-
лігенція, зовеім не звертали уваги не тілько на
товарискг організацію пародного господарства,
а. й на те, чого конче треба нашим робітним
людям в йіх іеперішнім дрібнім хліборобстві
чи реміелі. Нйша інтелігенція і доси дбак тіль-
ко про те, щоби в читальнях нарід читав сі
книжочки та газета, слухав еі ради та помогай
йій супротів еі ворогів. А про те, чи робітвий
читальник йів чи ні, чи его стае на всякі дач-
ки і відки він тягнеся хоть би й на ту саму чи-
тальню — про те пашій інтелігенціі і доси
байдуже. Замість тихоі та тверд^і праці над
матеріяльним і духовим подвигнеием народу —
в наших читальнях від разу заведено чимало
такого, що вражае тілько очи й уха — се вся-
кі виетрілюваня, виспівуваня, мііоголітствія, де-
клямованя, говорінка без кінця па торжествен-
них отворенях та вечерках по читалыіях, одним
словом — поверховний шум і ковпоти, після
котрих у селі звичайно.не остасся нічого кори-
— 142 —
ёного, сталого. Такі. ненатуралыіі напружена,
що звнчайно нимало коштують, по нашому, не
то непотрібні, а- й шкодливі тим, що після них
інтелігентш Русини впадаютъ в тим білыпу бай-
дужість до щодениих пскучих потреб просто-
го народу, бо переконані, що вже Бог зна що
зробили тим, що появляйся на торжестві в чи-
тальні ; робітні. ж люде, як скоро й численно гор-
нуті. ся до читаленъ, так іще скорше й численній--
ше від них відвертаються. I не диво. Присту-
павши до читалепь, наші робітні люде найпер-
ше по них надіготься того, що йім стане ліпше,
що там головна увага буде звернсна на снра-
ви госнодарскі, на еправи щоденного, незаввд-
ного народного житя. Не найшовпш того в ру-
ских читальнях, члени виступаготь, і читальні
наші громадно впадаютъ: від 1880 р. до те-
пер йіх тілько в Галичині заложено з
1000, а тепер ледви-не-ледви животіе
може яких 300 руских читаленъ! Тимча-
сом Кбіек гоіпісгусіі тепер у Галичині вже до
550. Вони раз-у-раз ростуть і звертають на
себе там раз білыпу увагу наших руских сс-
лян і реміеників. Се ж діеся головио тому, що
в КоІкасЬ гоіпісхусіі найбілылу вагу
нокладено на мужицкий жолудок, на
матеріяльну підмогу членів —- на під-
несеие йіх господарства. Запевне, нічого в тім
лихого, що й наші селяне та реміеники кори-
стають із тих засобів, які даютъ польскі пани,
ксьондзи й товарпетва на Кбіка гоіпіеге, бо ті
засоби, другим боком, зібрані й від наших ро-
бітпих людей. Ще кориснійше для нашого на-
роду те, що в КоІкасЬ таки богато можна нян-
читися про ліпшу господарку, котрою цепт-
ралыгий заряд кбіек — треба ему се призна-
ти, — займався чим раз нильиійіпе. Але ж та-
кі польскі заходи відділяють руских селян та
реміеників і від рускоі інтелігенціі і від маси
руского народу. ІЦс би не велико лихо, якби
ввесь той рух по Кбікасіі находимся в руках
польских демократіи і якби ті всі польскі де-
мократа! схотіли працтовати над організаціею
й руского народу тілько для него самого. Алеж
бо добро знаемо, що таких польских демокра-
тіи іще дуже-дуже маленько. Перевалена йіх
білыіііеть і доси пе зреклася Полыці в даввих
грапицях, для котроі хотілаби тепер добре на-
строити й руский нарід, тай украйінску інте-
лігенцію, серед котроі також піддержуе думку про
буцім то самостійну украйінску державу. А тож
цілий рух по Коікасіі гоІпісгусЬ находить ся в
руках польскоі пшгхти й виспюго латинского
духовенства, котрі чейже пе стянуть працю-
вати для еамоі Руси-Украйни, чи то для самого
добра й просвіти руского простопародя? Се
вийде на верх при ігайблизших виборах, і будь
мо певні, іцо рускі члени Кбіек гоіпісгусіі не
станутъ голосувати на тих, котрі за них не
дбають і так, як дбають за них польскі паші
та ксьондзи по КоІкасЬ гоІпісхусЬ. А що ж то
буде, коли Кбіка й такі іиші польскі заходи
відінхнуть від рускоі інтелігенціі увесь руский
нарід? Чи поможе що йій тоді й ноділ Га-
личини?
Нам видитъ ся, що супротів сего нема ін-
шоі ради — тілько перестрой® та зорганізу-
вати наші читальні. За головпу иідвалину до
того треба взяти піднесене добробиту читаль-
.ників чи то цілих робітних громад. Отже тре-
ба не тілько, як по КоІкасЬ гоіпісгусіі, етарати
для читальииків запомоги, в потребі, доброго
насіпя, нових госіюдарских приборів, мапіин
і т. і. нотрібиого до піднесеня хоть дрібних
господарств та. ремісла, а треба й організува-
ти працю робітних читальииків і цілих громад.
Кожда паша читальня повинна бути збірнйм
міецем для всіх робітних людей в селі; в ній
напр. повинно’ бути виписано, де й на кілько
люда е яка робота, за яку ціпу, то-що. В чи-
тальнях повинні наіпі робітні люде порозумі-
ватиея, за яку йім ціну де прадювати. Читаль-
тики повинні не тілько гуртом годитися тай
прадювати поки що бодай на чужім, а й роспо-
чинати власну гуртову господарку на грунтах
власних, громадекмх чи й придбапих від діди-
чів. Так само повинні гуртом вести й реміело
та и купецтво так, щоби користь ішла на ввесь
гурт, па всю громаду. Одним еловом, читальня
повинна найперше 6ути таким товариством, в
котрім би купилися всі госнодарскі інтереси в
сслі і котреби заспокоювало всі потреби робіт-
них людей. Звісно," до ведепя всіх таких робіт-
них справ, треба би в кождіеінькій читальні
осібних, платних урядпиків. На се треба би в
читальнях далеко більше грошей, ніж було до-
си, алс якби наші читальні мали на оці безпо-
середие матеріяльие добро евоіх членів, то слід
би па них призначити напр. частину всякпх
кар, доходів громадекиѵ, доходів церковних.
Зреіптою, тоді й від поодиноких робітних гро-
мадяи пришило би далеко більше ніж тепер,
бо тоді би до читальні певне належало ціле
село і ніхто не жалувавби видатку для тих.
що вслиби громадекі госнодарскі еправи, бо се би
кождому в сотеро верталося. Само собою розу-
мівся, що поровень з матеріяльыими іптереса-
ми, повинні в читальнях стояти й моральні іи-
тереси членів чи то всіх громадяп — то е про-
світа йрозвитокйіх природпих способностей. То-
діж се все пішло би далеко ліпше й скорше,
ніж тепер, бо скоро громадянам стане ліпіііс
матеріялыго, то вони будутъ мати на все до-
бре, більше засобів і часу. Тоді з них самих
виробляться люде, котрі зможуть далі повести
всіх громадяп.
А так як громада сама не змоглаби не то
двигнутися, а й обороиитися від ворогів, то
треба конче, щоби всі читальні в цовіті чк то
всі громади тримали ся купи. Задлятого кожда
читальня чи то кожда громада повинна вибра-
ти свого відпоручника, що в повіті повинні чинити
новітовий виділ для читаленъ. Се мо-
же бувби й за численпий виділ (бо не в однім
повіті доходивби й до кількадесяти членів),
але за те кожда читальня чи кожда громада
була би безпосередно заступлена, і в кояедій
бувби член повітового виділу для читалепь. Чле-
ни таких повітових виділів для читалепь дбали
би про порядні відчити й таке інше в пооди-
нокмх читальнях, а головно доводилиби до по-
розуміня та сталоі стичности між поодинокими
— 143 —
читальнями чи громадами в повіті. Як иа збо-
рах ноодиноких читаленъ іголагоджувались би
всі важнійпгі господарей й просвітні справи в
громаді, так знову на зборах відцоручпиків чи-
таленъ, а в дуже важних справах, і веіх ші-
талъииків у повіті — моглнби полагоджувати
ся всі справи, котрі обходятъ робітних людей
в повіті. Певне, іцо задлятого біднійіпим відпо-
ручникам треба би за дорогу і втрату часу
платити. Так само треба буде в кождім гібві-
товім місті помочи місцевій читальні выставити
такий дім, де би могли відбуватися не тілько
засіданя повітових виділів для читаленъ, а й
пародні вбори з цілого повіту і де могла би
бути й порядна повітова бібліотека, без котроі
навіть інтелігенція наша на провінціі не може
двигнутися морально. Нарешті треба би
в' кождім повітовім місті скромно утрыму-
вати зо двох евоіх уряднлків, котрі би вели
спільні справи читаленъ цілого повіту, слідили
би за йіх розвоем тай оплсувалибп его, вели
би викази важнійших робіт у повіті, давали би
про те знати поодипоким читальням і т. і. Ви-
даток на се все бувби немаленький, але ж
знову й нс такий великий. Мусіло би стати,
якби кожда читальня платила но 1 зр. в рік,
реінту доплачувалиби інтелігентні люде в по-
віті, напр. також по 1 зр. в рік. Кривды для
них з того не було би велыкоі, бо ж усі йіх
статки з робітних людей у повіті, а зрештою
переважна білыпіеть інтелігентпих людей да-
леко більше папр. програе в карти.
Задля організаціі усіх читаленъ руских в
Галичині, треба заложити краеве Товариство
для руских читаленъ, похоже на полъеке Тоѵѵа-
ггѵкпѵо Кбіек гоІпісгусЬ, тілько іцо лад у на-
шім товаристві мусить бути оберпений па ви-
воротъ. \Ѵ Тоѵѵаггузвѵіе Кбіек гоіпісгѵсіі усе
мають у своіх руках „опікупи" народу — по
четні й такі інші члени з інтелігенціі, що скла-
дають білыпі гроші. Вопи вгори накидаютъ
членам ноодиноких Кбіек—міецсвих, повітових і
краевих опікунів, , цензорів і т. і., що мають
власть над поодинокими Кбікаті; накидаютъ
йім такі книжки и газети, котрі лодобаються
йім, а не членам; ухвалюють на загальних збо-
рах і персмінюють статуты, мають .право роз-
вязати нелюбі собі Кбіка, забрати собі йіх май-
но і майно всего товариства. Звичайкі члени ио-
одиноких Кбіек мають власне тілько приймати,
іцо йім дають і слухати. Отжеті опікуии мають
на всякий случай простих члеиів, як то кажутъ,
у жмени. Руске товариство для читаленъ му-
сить бути поставлено як раз до гори ногами:
рішучий голое ві всім мусять мати самі звичай-
ні члени ноодиноких читаленъ, з котрих кожда
належалаби до краевого Товариства для руских
читаленъ і платилаби по 1 зр. в рік. Члени
ноодиноких читаленъ рішалиби самі, котрі га-
зети й книжочки йім приймати чи відкидати,
що робити з своім маетком; вибиралиби й чле-
иів повітових виділів для читаленъ і відпоруч-
ників на загальні збори Товариства. Тілько та-
кі, вибрані читальнями відцоручники ухвалюва-
ла би й зміпяли статуты ноодиноких читаленъ
і цілого товариства, выбирали би центральный
виділ і т. і. Реіита членів, а іменпо поодинокі
особи були би тілько членами почетными і лга-
ли би на зборах тілько иорадпий голое, а рі-
нгаючий тілько в такім разі, якби йіх' выбрали
відпоручниками які читальні. Таке краевс то-
вариство для читалспь. до котрого повинна на-
лежати, за якою там річною вкладкою, поголов-
но вся руска інтелігенція, — мало би в загалі
дбати про розвій руских читаленъ у цілім краю.
Кождий член бувби обовязаний ширити думку
про потребу читаленъ, матеріально й морально
кориснлх для народу та помотати читальням до
розвою, бодай морально. Центральный Виділ
Товариства дбав би про запомоги для руских
читаленъ, напр. від сойму й т. і., розсилавби
ноодиноким читальням усе, чого би. йіх члени
потребувалн, як насіне, машини, добрих відчи-
тників, вандрівних учитслів господарства і т. і.
а також бувби  ііосередпиком між поодинокими
читальнями і львівскими та віденьскими вла-
стями тай боронив би перед ними поодинокі чи-
тальні рускі від напасти. ІЗ загалі Товариство
мало би відсторонювати перепікоди, етавлепі
руским читальням і дбати про йіх матеріяльний
і моральный розвій. Задлятого цептральпий виділ
товариства мусівби видавати Вістник для
руских читаленъ, так як ТшѵаггузГѵѵо Ко
Іек гоіпісгусіі видае РггеѵѵоЗпік Кбіек гоІпісгусЬ
(що міеяцц). В тім Вістнику для руских чита-
ленъ треба би друкувати справоздапя про роз-
вій ноодиноких читаленъ, та йіх союзів по иові-
тах, а також такі віети, котрі би причинялиея до
далыпого йіх розвою. Сей Вістник кожда чи-
тальня діетавала би даром, ноодішокі ж члени
мусіли би его передплачувати.
Запевпс, що богато води упливс, йім чи-
тальні наші зорганізують наіпих робітних людей
бодай так, як вони напр. зорганізовапі у Фраіщп
до етакпазвапі сяпдикатк робітппцкі — то-
вариства, іцо обіймають усіх реміеників у кож-
дім місті чи Фабрнці і иолагоджуіоть усі йіх ін-
тсрсси так, що всі ті робітники чинятъ пемов
одну величезну громаду, або радпіе еоюз громад.
Але ж і в нас до того йде, бо ось міекі робіт-
ники вже від давиа домагаються для себе но-
дібних еиндикатів — робітницких палат.
Наші чи тальні повинні би, бай мусять иіти на
зустріч таким робітпицким товариствам. Това-
риетво для руских читаленъ може наш робіт-
ний люд могучи до того пхнути. Вже те одно,
що пішла би в рух така одна всекраева і де-
сятки повітових машин для руских читаленъ із
йіх Вістником — доразу підняло би иа ноги
всі наші читальні, які коли у нас були і вызва-
ло би до житя тисячі нових чи'галспь, тисячі
громад. Зразу,'такий рух, звісно, бувби білыпе
Формальнпй, але ж при іцирих заходах інтелі-
генціі тай народу, віп помалу змінивби до ко-
реня наше пародие жите, иричшшвби ся до
грунтовиого пізнапя народу і до его матеріяль-
пого та духового двигненя. Серед того руху
наш нарід привчивби ся снілыіоети в усіх сво-
іх справах, зоргапізувавби свій заробок, свою
працю в краю.
Отже ми раднмо, сю сщгаву кончс иола-
годити на вічу знатних Руеиьів. Нехай усі зі-
— 144 —
бряні, як одни муж, приступлять до Товариства
для руских читаленъ, нехаи зложать потрібні
на перший початок гроші та виберуть тимча-
сову комісію, котра би основно переробила ста-
тута для ноодиноких читаленъ, уложила начерк
статутів нового Товариства, розіслала одно й
друге по всіх громадах, особливо по тих, де
коли була руска читальня, з візвою, іцоби кож-
да читальня вислала до Львова свого відпо-
ручника та наказала, кого мае вибрати до цент-
рального виділу і в загалі чого мае домагати-
ся для читаленъ.
Поряд із таким товариством для матері-
яльного й духового двигненя наших робітних
людей в краю, ми вже давнійше радили рускій ін-
телігенціі заложити на вічу ще одно товариство
— для впорядкованя зарібків наших людей за
границею, іменно в Америці. Воно би найліпше
було звязати ті оба товариства в одно, тількож
тоді власти робили би перепони одному й дру-
гому, отже воліеся йіх поділити на два това-
риства: Товариство для руских чита-
ленъ і Товариство для правноі обо-
рони руских переселенців. Сі дві спра-
ви — організація фізичноі й просвітноі праці
через читальні в краю, і поровень й тим, орга-
нізація нашоі еміграціі - - по нашому, найваж-
нійші для поступу рускоі справи, і віче зпат-
них Русинів зробило би велико діло, як би да-
ло почин до одного і другого. Ми в загалі
думаемо, іцо віче знатних Русинів повинно го-
ловно занятися незавидною долею нашого ро-
бітного люду. Зазивний голое до того віча по-
винен, по нашому, голосно й виразно піднести,
що власне плохий матеріяльний і духовий стан
нашого простого народу вимагае такого віча,
вимагае згідноі та жвавоі праці нашоі інтелі-
генціі над піднесенем народу. Від інтерееів на-
шого простонародя віче повинно почати, нав-
коло них повинні обертатися всі наради й ухва-
. ли, а затим і заходи всіх щирих Русинів. Прав-
да, діеся кривда й нам, рускій інтелігенціі, осо-
бливо тим, що заступаються за простий нарід,
але ж наша кривда дуже невидна в прирівна-
ню до тоі величезноі, ненастанноі кривди, яка
діеся міліонам наших бідних та темних робіт-
них людей — селян, реміеників та зарібників.
Супротів того, екарги нашоі інтелігенціі на вла-
слу біду повинні заніміти; про яке небудь вла-
сне двигнене коштом нашого робітного люду,
не повинно бути й бесіди. Ми повинні старати-
ся тілько обгородити наші права від інших,
але й то лиш на тілько, на кілько се не про-
тивиться інтересам нашого простонародя або
красше, на кілько тих прав потрібно нам для
того, щоби самим просвічатися і помочи зорга-
нізувати та просвітити наше поспільство, нащ
робітний люд. Організація й просвіта нашого
поспільства, поровень з влаеним поступом у на-
уці й людскости — повинні нас заняти ви-
ключно.
Можна надіятися, що бодай люде з про-
віиціі зрозуміють вагу сих двох справ пору-
шених нами і ностараються полагодити йіх пе-
ред іншими, по нашому, дрібнійшими або над-
то високо-політичпимн справами.
Розуміеся, що ми не маемо претенсіі, щоби
наш'цроект перестрою руских читаленъ 6ув до-
кладно й остаточно вироблений. Се може зроби-
ти тілько ціла купа людей повітових, що прак-
тично займають ся читальнями. Ми раді би
тілько, як би наша думка звернула на се-
бе в краю загальиу увагу всіх щирих Русн-
нів, і якби еі не пропустили й інші рускі га-
зета ві Львові. Ба, як би... Коли ж бо то у
нас зовеім на вивороть діеся. От напр. „Ді-
ло" й „Червопая Русь" позанотовували й най-
менші дрібтщі, наведені польскими й іншими
газетами протів поділу Галичини, а промовча-
ли такий основний та народолюбний руский го-
лое, як статя дра Сев. Даниловича в 8 ч. На-
рода, хоть вона на сампх львівских народов-
ців зробила велике вражіне, так що тепер у
Львові Русини хиляться до того, щоби поділо-
ви Галичини справді дата сунокій, а патоміеть
занятися важнійшими для народу справами.
А про те Діло й Червоная Русв і доси мовчать,
а статя Даниловича перешила в газета поль-
скі, ческі, німецкі, краеві й заграншпгі... Тіль-
ко одна Правда (в томі ІП.випѵску VII, ст. 77-79)
виступила протів поділови Галичини, з поводів
иохожих на ті, які виложені перед тим у 8 ч.
Народа1). Тілько ж і Правда не загдала про те,
як поставив ся в сій справі Народ. Можна на-
діятися, що Діло й Червоная Русь промовчать
і голое Правди — наші львівскі Русини зага-
лом мовчать, коли або не знаютъ, щоби сказати,
або не хотятъ що небудь признати не своему
чоловікови. Се у нас давний і загадьний зви
чай. Воно може й вигідно для наших узко-круж-
кових інтерееів, тілько чи корисно для народ-
ноі справи?...
М. Павлик.
Ніолудки наших робітних людей
/ читальні.
(Зі Снятинского).
Я гадаю/ що читальні новинки передов-
сім звертати увагу наших світлих людей раз
щоби застановитися, чи вони вже годпи засно
коіти мужицкі вимаганя в декотрих сторо-
нах, а по друге й тому, що в читальнях
мужики говорятъ, як дивляться на своі спра-
ви. Мужики наші гуртують ся в читальні і
там починаютъ розбирати своі справи ціл-
ком інакше, як се подаютъ світлі Русини. Не
знаю вже, чи зі іцирим серцем чи ні пускаютъ
світлі Русини своі газети та книжочки між му-
жиків, але добре знаю, що вони не дають до-
’) Редакція Правди тепер так рішучо виетупас
протів поділу Галичини, що навіть каже згірдпо про тих,
котрі скликали мартове віче, іцо вони „всіли иа улюбле-
ного коника Червоноі Руся — поділ Галичини". Не зна-
емо тілько, як се погодити з отсими словами самоі ре-
дакціі Правди про „роз’еднаие паціональне Руси-
нів з йіх еусідами": „мн щиро Сажаемо і радимо прить-
мом відмезкувати межами етнографічними Русинів від
усіх йіх сусідів (в Галичині, Буковині і ва Карпатами)
і в’еднатн в одну усі австрийско-рускі землі" ? (вересень,
1889, ст. 171).
— 146 —
статочного корму людям, що гортуються у
спілки просвітні, аби тим робом радити еобі в
евоім вже аж надто тяжкім житю. Читальні
наіпі мешпе-білыпе усюда стоять на тім самім
ступни розвитя, тай вже в декотрих сторонах
(як в Снятинщині) відцвитають, а на йіх міеце
треба інших снілок. Мужики зачинаютъ шукати
таких снілок десь у інших .народностей. А як
мужики самі еобі повишукують своі спілки,
тогди не знаю, чи зможуть наші народолюбці
запанувати над тим цілим рухом. Не Знаю, чи
тогди деякі рускі панове у Львові відважили-
бися говорите мужикам за тоту свою „Русь",
котрій би було все одно, чи мужик голодус, чи
ні. Я і не дивую ся звіеним нашим патріотам,
іцо вони могли сказати молодшим людям, що
у них жолудок перший. Ті патріота ледви чи
були коли в житю голодні і не знаютъ, що як
чоловік голодеп, то тогди не тілько що не хо-
че „Руси" але навіть і сонечка божого не хоче
бачити. Ті панове відай і понятя не мають, як
то мужик, наробившися як віл цілий день бо-
жий і найівшися бараболі з хлібом, думае за
всі ті „читарні" та „кандибати", та „збори",
Спитайте его, чому він не йде до читальні, а
він.- „та чого, каже, піду, там не урадять, аби
я завтра узяв дорожче за день, ані абих не
платив вікнове, відумерщину, шкільне, дорогове
і т, і “ Найже тут хто скаже ему: „Та ви Ру-
син, витворите „Русъ“, ви повинни ити та ро-
бити на славу пашій „Руси", то він таке скаже,
що й написати тут не можу. Тепер сам не
знаю, кого тут винити, чи інтелегенцію, чи му-
жиків?
Наша інтелігенція згори виробляе еобі
якіеь гадки про мужиків, часто-густо і не ба-
чучи йіх на очи, а мужики наші тепер вже
так притиснені, особливо послідними роками,
що йім аби яка така полекша, то будутъ вдо-
волені. Один наш читальник сказав мені в роз-
мові отаке: „Наші учені Русини гадаютъ, що
ми’ не вміемо робити коло землі і вічно нам
клепчуть за ваій, за управу збіжа. Добре воно,
каже, і за тото писати, але не так богато;
нам коби землі дали, а ми би сами землю доб-
ре обробили; ми знаемо, що машинами можемо
поправити свою господарку, але щож, не кож-
дому на них стати; наші пани учені повинни
нам подавати все, що діеся межи мужиками
інших краів, як вони виборюють еобі волю та
як еобі радять; таж вони також бідні люде,
як ми, лиш більший розум мають. I ми хочемо
лиш того розуму; маетку від наших панів
ми не хочемо, бо вони сами его не мають, а
лиш хочемо, аби наіпі газети та книжки пода-
вали нам чисту правду, не заФарбовану стра-
хом світлих Русинів; хочемо, аби та наука не
сходила до того: „Тримаймося Русини!" ба не
знав, чи за чупер, чи за що? Наші, каже, учені
Русини з міст, не дивляться на мужиків прав-
дивим оком, йім здаеся, що всі наші мужики свя-
точно убрані, веселі, та неголодні; але як би ви
вигнали з цілого села усіх людей десь на вигін,
то виділибисте вже богато й голих; наш чоловік,
як де йде, вбирасся яко тако, бо бере на себе
що е в хаті, а жінка й діти сидятъ лише в
дранках. Учені Русини гаркаються межи еобою,
але ябим еобі тото й на тямку не брав; ко-
трий добрий, най робит, а котрому си не хо-
че, то ми не будемо просити; лиш най нам ті
добрі роблят світло наше, бо ми будемо в чу-
же дивитися. Нам все одно, най будем і Тур-
'ками, абисмо лиш не пухли від нужди та. го-
лоду".
Так сказав мені мужик, член „Кбіка гоі-
піегеро" в Русові. Найліишим доказом, що на-
ші світлі Русини мало'знаютъ, чого мужикам
треба, і не потрафили ще нічого твердого сво-
іми письмами межи мужиками зробити, е заве-
дене „Кбіка гоіпіехеро" в русівскій читальни.
Читальня русівска заведена тому кілька років
в зад. Зібралися самі бідні і середні газди і
завели читальню в тій падіі, що йім с часом
буде ліпше. Читальня ся не мала ніколи біль-
ше як 50 членів, але добре ся тримала, виро-
била добрих людей, чого доказали вибори зі
Снятинского. Але все де далі чогось йім не ста-
вало, вони хотіли притягнути людей богатших
та не могли, раз з влаеноі вини, що насміва-
лися з тих, що горівку пили (читальники були
всі тверезі) і гордили ними, а друге, що бога-
чам таки не пильно діялося вступати до чи-
чальні. Нарсшті читальники перевідали, що
десь 6 „Кбіко гоіпіеие", і завели его сего року у
себе. Вони кажуть, що то для них дуже добре,
що маржу (товар) ді стаютъ дешевше, як усюда,
мають читальню і склеп і касу позичкову і
шпіхлір, і податку від того не платятъ.
Всі без сумніву скажутъ, що се польско-
шляхецке, для мужиків не здале і шкідливе,
іцо мужики дурні, що се завели, що вони пе
тримаються „Руси". .Але хто ж тут, питаю
знов, винен, чи мужики чи народолюбці? Чи
мужики, що в таких тяжких роках шукають
хоть деякоі полекші, чи інтелігенція, що могла
кричати на „Кбіка" в 1885 р., а такого для
мужиків зробити не могла ? Таж у нас е при-
вивки, котрі моглиби о то постаратися. I щож,
панове, може із сего вийти? — „Русь"? Мені
ся видитъ, що ні. I який вплив тоді може ма-
ти Львів з народолюбцами на читальні, яку
роботу мож буде зачинати з мужиками, коли
вони вже в чужих руках ? Не перечу, що с
часом самі мужики пізнають, що то для них
шкідливе, але кілько то часу страченого, кілько
сил страчених на борбу з Кбікаті"?
3 сего отже видно, що наші світлі Руси-
ни, або не оглядаються за мужиками, чого во-
ни хотятъ, лиш ділають на свою руку, або та-
ки не знаютъ, чого вони хотятъ. Усі села в
Снятинщині, аж пруться закладати „Кбіка",
ледви ся йіх стримуе, а если ся йіх стримуе
від того, то треба йім дати щоеь друге на то
міеце. Але чи хоч. один народолюбецъ подумав
до тепер над сим? Сумвів'аюся. Наших „світ-
лих" займае більше красна гадка о розділеню
Галичини, аби мужики ще більше платили на
удержане двох еоймів. Як мужикови тяжко, то
най ще білыпе тягарів поносить. От таке то
з нами, бідними мужиками! ІІригадаю еобі, що
одного часу чув я від доста розумного чолові-
ка, що у нас з робітниками нема іцо висту-
— 146
пати, бо у пас йіх нема; у нас на богатших, |
каже, газдах треба опиратися.	I
Добре, па богатших опиратися, але чи
ііасам-псрсд богато йіх у вас, тай чм газда,
що мае 5 моргів поля, ие е вже сам робітпи-
ком? О тім прошу переконатися межи селяна-
ми. Якби ся вело роботу тілько з самими бо-
гачами , (не хочу розбирати, яка би то була ро-
бота) то утворивби ся розділ., а, такий розділ
бувбм дуже шкідливий, і знаю, іцо жаден на-
родолюбецъ не схотівби того, бо натпі люде по
еелах, чи бідні чи богачі, жиють братпо і в
згоді: одни другого спомагас, один не виносить-
ся над другого. Алс чи у Русові. не даний вже
початок до такого розділу. коли бідні мають
, Кбіко  а богачі завели собі другу читальню
„Зірницю". I хоть я добре знаю, що „Зірни-
чігакам" і через голову не переходить гнобити
біднійпіих, хотьби й тих, що в Коікн', але
розділ уже с, а через що розділ? Я емію від-
повіети, що через то, що наші світлі Русини
па перед не подумали вже при завязаню чи-
тальні, що мужики в читальни пізпають трохи
себе і світ і схочуть далі іти. Тепер власне
прийшов той час дальнюю иостуиу,, алс ніхто
не хочс проводити его далі.
Висше згадана читальня „Зірниця" відкри-
лася дня 13 цвітня с. р. Богато людей вписа-
ло ся до всі, бо аж 140 членів 1 До неі вписа-
лися богатий газди п біднійші, а також 20 па-
ру бків. (Іс дуже добре, бо якто кажутъ, на моло-
дих вся надія, так і сі нарубки в „Зірници"
пізпають тепер стрій світа, та своі мужицкі
справи, зможуть на пізнійіпе вжеі господарити
ліппіе, і відвяжіпйпіе за своі справн упоминатися.
11а відкрпте прийіхали: паіп посол д. Еприло
Гаморак, др. Данилович і Е. Стрпйский.
Збори відкрив розумпою промовою о. Мисула.
Др. С. Данплоіяіч обясиип статуты. По нараді
впбраио отсей виділ: голова о. Мпхайло Ми-
суля, заетунтп: ч. госп. Семей СтеФаник, касінр
ч. Михайло Дідух (війт), ппсар д. Ом. Петров-
ский, бібліотекар Ілія Вахнюк. Потім наступи-
ли вечерниці. Перший говорив парубок В. С.
за громади, як утворилися і чому, що мож
громадою зробити і яка громада повинна бути.
Потім забрав голое посол д. Гаморак. Він за-
грівав до евільноі роботи, бо лиш таким сію-
собом мужики зможуть собі ввбороти рівні
права, з іншими станами і народами; врешті
сказав, що наукою дійдсмо до того, до чого
дійшли ііпні народи і зможемо аж тогди зрі-
внатися з ними. Далі наступили деклямаціі А.
Пілсмка та. I. Вахіпока. Поеім мав д. др. Дани
лович свою краску та правдаву бесіду:
Мужики, сказав бесідник, збираються в
купкіт, громадны і починаютъ розбирати своі
справи, бо щось йім не-стае, щось йіх нече.
До всего біда причина, так і тут біда пре ро-
бітпих до гурту, до громади. I громада лиш,
говорив далі, може снасти наших мужиків, а
мросвітиішшея вопи зможуть змінити вес па
свою корнетъ. бо вони своіми руками удержу-
ють світ, то й повинні бути панами в своій
хаті. На закіпчене: сказав, що лиш наука, але
наука в громаді, доведс наших мужиків до та-
кого ладу, який мають інші стяни; до такого,
який йім наложиться за йіх тяжку працю. Як
ціла громада стапе за одного а одни за цілу
громаду, то аж тогди наші мужики зможуть
так уладнати своі справи, як йім треба, а не
як. іпіним.
Збори закінчив о. Мисула. Величію і ду-
жс з великою парадою відкрилась „Зірниця"
та коби вона і на далі так славно держалася.
Добре ведене „Зірниці" залежати ме від Виді-
лу; если Виділ іцирий та добрий, то читальня
ся богато людем у дечім поможе, еслиби але
„Зірниця'1 мала завмирати, то се будепайбіль-
шою виною виділових.
Тепер відкрилася у нас нова читальня у
Потічку, тай були вечерниці у Видінівскій чи-
тальни. У нашім повіті надто люде запалю-
ються до кождоі снільноі роботи, але як нема
кому далі піддавати вопію, то ціла робота
поводи затахас. Се відай вплив такоіж роботи
тутепших діячів. Такий Фанатизм більше шкі-
дливий як добрий.до роботи.
Давно вже зачалася весна, тай богато
вже мужики крови пустили. Страшно і жалко
стае, іцо мужик мс робити, як выпустить ще
і ту крішку крови, котру мае по сегорічпім хар-
чи та великім пості. Богато, особливо жінок
постятъ страшно, декотрі і слабі іюстять і тим
чином вбиваютъ себе. Наші папотці хотьби із
релігійних принисів, повинни добре уважати,
хто мас постити, а хто ні. Мені видиться, ню
білылий гріх, як мати нлекаючи дитину, зі-
слабне і умре а за нею дитина, ніж такий піет.
Богато з „Січи“ виходить лікарів, алс мало з
них роботи. Як дуже здалабися лікарска газе-
та для мужиків, най посвідчить хотьби таке
пускапс крови. Наші мужики дуже радо пови-
талнбн таку газету. Але наша інтелігенція або
спить або свариться, а тут мужик і дурний і
слябий і голоден. Вкінци він сам найде собі
дорогу і нідс собі своев а, „пани рускі" свое®
дорогов. Тілько ж тогди рускі „пани" не змо-
жуть нічого зробити, але утворять собі хиба
свою „боярщину11. Але ті бояре не муть мати
іцо з часом робити, а що не будутъ мати, що
робити, то пай вам скаже мужицка приповід-
ка: „Якби мужик з волом не орав, то пан па
хорбаці й дранки би не мав“.
Василь Семенів.
Якто Згода дім будувала.
Бідні люде хотіли собі нобудувати дім — тривкни,
камяний, вигідпий. Змалку тюни ласлухались только ра-
зів приказки: Згода дім будуе, Неагода руйнуе, іцо рі-
шили ваироеити Згоду, щоб і йіх дім збудувала. Згода
була то стара, беззуба, добродушна бабуся, і дуже радо
вгодилася на йіх просьбу.
— Добре, дітоиьки, я вам усс гарненько, смирненько...
Ой, бо то нема над мепе 1 Ви знаете мою нриказочку:
Святий спокою, гяравд з тобою! Я, моі любенькі, жад-
іівх сварок, жадних еуперек, жадних процесів ані тор-
гів нс люблю. Я все ладком та доброй. I. бачите, якого
віку при божій помочи доживаю!
— 147 —
Бідні люде справді бачилн, іцо Згода немала ані
одного яуба в рой, була сива та поморщена, як сушена
грушка. Колиб у них були завидюіці очи, то були би
лобячили, іцо старушка була трохи не гола, бідна, об-
шарпана: бачятс, хто не хоче, той хіба не скриндить
еі, а вона все смирненько та тихенько, полить не до-,
йіети, недоспати і вубами в холоду "ыкти, ніжби мала
з ким побудь зядертися. Але у бідних людей очи не бу-
ли завидюіці, а еерце було новне любови і згідливости,
і вони не бачилм латок та бідности, але. натоміець ці-
лою душего всисали в себе кожде слово, що говорила
Згода.
Обнявши будову дому і вробивши як слід кон-
тракт у нотаря, Згода ііершим ділом пішла до Псзгоди,
що жила також в пуждешіій зсмлянці на краю міета
і весь день тілько й робила, що гарчала та сварилась
та до поліпіі я сусідами тягалась.
— Слухай, сеетричко, сказала Згода, увійтовши
до хати і привитавшися а Незгодою. ТраФився міні ва-
робок — вибудувати бідним людям хату.
Незгода тілько очи на неі витріщпла, а далі як
не яарегочеся, як не зацокоче:
— Тіо, те», что, па твою голову' Ти ва будівнйчо.
го' оббираешея! Та тебе б тілько в просо за опуда по-
ставити, а не за будівночого оббирати! От уже дурні
якіеь, а нс люде!
— Ну, сеетричко, — латідііо сказала Згода, —
гріх тобі глузувати з мепс. Аджеж виаеш стару пого-
лірку: Згода дім будус, Незгода руйнуе. Бідні люде за-
хотіли мати дім, — ну, іцож тут патуральнійшого над те,
що удалися до мене? Аджеж не до тебе ііім було уда-
ватися? Досить вони від аебе натерпілися.
— Я б йім була йіх глупі голов и кіпятком обі-
ляла, як би були до мене посунулись,— крикнула Незго-
да. Але про те ще раз говорю, що вопи ані на волос ліп-
иіе не зробили, удаючись до тебе. Ну скажи, на ми-
ліеть боксу, що з тебе за. будіюшчий? Па чім ти розу-
міепіея? Аджеж тебе хто не хоче, вторбі січки продастъ!
Хто не хоче ошукар, обдурить, обідре, а ти все тілько
головою махаеш, та „нічого, нічого ! Якось то воно буде!“
— Ні, сеетричко — випрямившись каже Згода—
се ти незовсім вірно мірвуеш, пе така то й я дурна, як
обідрапа. А те, що мене влі душі ошукунали, обдирали
та в мішку продавали, мов кота, се, небого, все були
твоі інтригм, твоі намови та бунтоваия. От тим то я те-
пер прийшла до тебе. Зглянься на Бога, покинь свою
погану роботу! Не мішай міні, не рий нідімною, пехай
я тим бідним людям дім збудую, щоб вопи жили собі
смирненько і мене добрим еловом згадували.
— Агій иа тебе, дурна смотолоко! — окрикнула
Незгода—та я про тебе від давня ані знати ані пути не
хочу, не то що малаб мішати твоій безмізкій роботі! Ро-
би собі що хочеш, я й дивитись не буду в той бік. Ду-
мати, що у мене нема важпійшоі, продуктивно! роботи,
як тілько бігати за твоім хвостом та рити ями під то-
бою? Найшлаб я собі поживу! Я ось наняла ся па по-
денщину до Круппа, Армстронга і Верндля. щоб пиль-
нувати Фабрикаціі нових карабіиів, гармат та бездимно-
го пороху, Се трохи важнійша справа, ліж твое бу-
дівництво. Будуй собі, моя любеиька, хоч і до самоі
1 хмари. Я тобі певно иа нерешкоді пе стану, а в твоею
будівлею і оігіеля легко справлюся, коли тілько...
I вона злорадно зареготала ся.
— Ну чогояс би ти, сестрице, так погано сміеіпся
і не договорюеш? — з еумовитим вакидом, простягши
лице і уста в нив, сказала Згода. — Коли тілько що ? •
— Се вже мое діло! — відрізала Незгода. — Іди
собі і ирнймаи ся за будову і дай міні чистий спокій!
Згода знала норови своеі сестри, знала, що коли
та рая сказала; іди собі, то вже иебезпечио дальше йій
надойідати. Тож хоч і як хотілось йій знати ті слова,
котрих Незгода не /договорила і в котрих було щось
похоже нс то на насміх, а не то ма якусь тавмну по-
грозу, — алс в другого боку рада була, іцо Незгода хоч
раз у своім житю ягодилася на еі просьбу і дала йій
слово, що не буде йій міпіати при робой, не буде рити
під нею ані інтригувати против неі. 3 легким, супокійним
ссрцем вона пішла до себе і принялась пильно за свое
діло,
Грунт, па котрім мав будуватися дім бідних лю-
дей, був ие зовсім чистий Одна, часть его занята була
старою руіиою, друга довгий час служила сусідам ва
смітпик, а трети була колись сажавкою а тепер про-
стим багном.
— Треба буде очистити той грунт, — подумала
Згода і пішла шукати робітників.
•— Що вам, пані матко, далеко шукати, — сказав
здибавши йійі на вулнці старый предприемець Байбарзо,
або як віи себе з поиска авав, Шлендріян, — ви міні по-
ручись сю будову, я вам дешевенько достарчу робітни-
ків і всего иотрібного матеріалу. А ви собі тілько плян
виробіть, копіторис, то що, тай надзирайте, щоб усе
йшло, як слід.
— Та добре, кумоньку, добре, — сказала враду-
вана Згода. Так вишліть же завтра робітників, щоб по-
чали грунт чистити та рівнати. А про плян ви не тур-
буйтеся, плян у мене вже готовий.
На другий день Шлендріян, звісно, робітників не
вислав, але сам ирийпюв на пляц. Прийтша й Згода
і зразу дуже здивувалася, не иобачивщи замовлепих
робітників.
— Та ви, кумоиько, не гнівайтесь,—сказав до неі
Шлендріян. —Годі було сьогодні, йій Богу, тоді! Знаете
які то у мене робітники - йлько плюнути! Одпі грали
в карти всю ніч, а тепер хроияті. аж буда тряееться, пе
добудится йіх, хоч 8 гармати стріляіі; другі гуляли на
весілю, треті десь кудись порозйіздилися, — ну, біе йіх
знае! Але я йім вадам, не бійтеся! Скоро тілько у нас
робота почнеся, то все мені мусить іти як на шнурочку.
Я вже себе покажу!
— Та бо я хойла, щоб зараз нині робота почалася,
сказала Згода,
— Е, що там, кумоиько, — сказав Шлендріян, —
оден день іпвидпіе чи пізіпйше, при такім великім ділі
се пе стаяовить ніякоі ріжниці. В таких річах треба по-
маленьку квапитись. Помалу йідеш, дальше зайідеш —
се дуже розумно сказано. I знаете, щокумонько, ми со-
бі сьогодні обое гарненько оглянемо грунтець, витичимо,
де що й як мае бути, а завтра, дастъ Бог дочекати...
Чи властиво ні, завтра неможна! Завтра святенько, на-
148 —
ше будівницке свято. Положенія ризы, — завтра вже
мусите потериіти. кумко солодка! Алс після завтра ми
гарненько вийдемо і духон усему раду дало,
ІЦо було робити! Згода згодилася на раду свого
куда, і вони пішли огладити грунт. Підійшли до І’уіыи.
— Ну. Руінко, старушко шановна, — сказав до неі
ІІІлендріян, — тепер тобі мабуть остатка година прихо-
дить. Годі тобі, еерденько, па світі божіи довше заваджа-
ти, пора на спокій! Ми тебе помаленьку дзюбяками та зе-
лізними ломами, на шматочки дрібнепькі, та и опту багню-
ку і впремо. Там і тобі буде спокійиійше, і нам не без ви-
то ди.
— Що, що, що ? — промимрила Руіна. — Ни, мене ?
Таку отару іеторичну памятку — та дзюбаками, та ло-
мами, та в багио? Зрадиики! Нігілісти! Космополітм! То
так ви свою свату батьківіцкиу і бувалыщину шапуетс ?
Згода аж затряслась, ііочуьппи ті слова, аж по-
блідла і іюхолола від пят до головы.
— Алеж, еерденько мов, свята Руіноныю, ска-
ла вона. — Змилуйся над моею головою! Мене угодже-
ио на сім пляцу побудувати новий дім. Якжсж я ножу
ее зробити. не. усунувпіи тебе? I чи не досить ти жила
на евіті ? Позволь, моя дорога, і наелідникам твоім на-
ступити на твое міеце!
— Проч від мене! — репетувала. Руіна иобачи-
вши, шо з чею панькаються. — Ие доторкайтесь до ме-
пе святотатскими руками! Хіба не знаете, що мене щс
князь Облуп Скорпіонопич будував, а князь Обдер Еа.
раконович руйнував ? Хіба не знаете, що я на святому,
іеторичному групті стою ? А хто ііосміе нарушити, осквер-
нити наш іеторпчний грунт. той врадшік, Юда, той во-
.іів би був і и.і світ не родптися !
— Все те правда, — сказала ваклонотана Згода,—
цілковита правда... Але скажи ти міні. що я маю ро-
бити ? Дім муеить бути збудований, няяц невеличкий, —
годіж. міні не рушати тебе!
— Не еміеш ! Пе руш! — кричала Руіна. — Я ча
етииа старо! Руси, напюі свято! матери, а хто матір
забувас, того Бог карае! Се про вас, огидні новаторы,
скапано. Знаю я, чого вам хочеся! Ви підмовлені нашими
відвічними ворогами і хочете уеунути з лица землі оста-
тніе памятку напюі минувшини, щоб і саму ту славну
минувшину затерти, вырвати з памяти цотомків, щоб
улекшити роботу вииародовлешо! Знаю я, по яким се ви
„іѵвкаибіѵкат" робите! Але. не діждсте того. Ще я стою
міцно, щс твердо понирае мене „Червоная Русь" —іми
обі не дамо себе на потаду. Проч від мене, выродки, кажу
вам, бо зараз завтра таку про ваші. „затѣи" статю врі-
жу в „Червовой Руси", що вам аж у пятах нотерппе!
Згода стала ні в пять ні в девять супроти таких
елів. але Шлепдріян не плакался. Він добре ииав, що не
такий чорт страшный, як його малюютъ, і кивнувши Вго-
ді пальцем відійіпов з нею на бік і сказав:
— Ти, кумонько, не дуже лакайся того, що ся ста-
рушечка говорить. Булакуча вона, про те не ма що й
казати, і норовиста. Стати в „Червовой Руси" сяк чи так
иротив нас буде, про се також не бійея. Але і на те
я не ради» би дуже зважати. Людям рота пе заткаеш,
а частенько вони навіть не такі злі. ик би ее з йіх
елів здавалося. От, мелютъ еобі, щоб теркотіло, хоч муки
з того м.тива ніякоі нема. Але а другого боку ось що
я тобі скажу. Руіпка наиіа таки мае й за собою трохи
правди. Подумай лишенъ, кілько сот літ від часу князя.
Облупа Скорпіоновича вона ось тут простояла, а ще й
топер, коли йій добро мридивптися, то така, нівроку, твер-
да, та крсмізпа, що дай Боже всякій новій будовлі. Так
внаетп, що я тобі пораджу. Ми еі трошка обчиетимо, об-
хамраемо, де треба підмуруемо і повернемо лід свою но-
ву будову. Старий фундамент, ручу тобі, так крепко
збудований. що простоіть ще довгі віки.
Згода задумалася, але по сі добродушнім лиці
видно було, що такий вихід а неприемиоі еунеречки був
і для неі еамоі приемний.
— А ти подумай, — договорював Шлепдріян, —
кілько то ми роботы і кошту ощадимо бідвим людям, ма-
ючи такий шмат уже майже готовый!
•— Та воно би, кумоньку, не зле було, — зітха-
ючи сказала Згода, — тілько бачиш, мій пляи трохи
інакший, ніж нляп Фундаментів отееі Руіни. Покійничок
Облуп Скорпіоновый будував замок для себе і для свосі
двіриі, а міні би треба для бідних людей Дім ларод-
лий будувати.
— Ей кумо. дурниця, йій Богу, дурниця! — скрик-
нув ІПлендріян. Бідні люде не такі дуже иеребирчнві та
фудулыгі. Хоч новий дім буде троха недогідний, тут
тіепий, там темний або що, то йім і то буде аж надто
доброго. Вони ва все вдячиі будутъ». Аджеж вони, сердень-
ко мое, в яких хоромах вік свій сііропудили? Мало що
в ліпших, ніж хліви! Будспг ти на них уважати! А ще
як йім екажеш, що йіх новий дім етоіть на тім еамім
фундамента, що замок иокійного князя Облупа Скорпіо-
новича. то вони такі щасливі будутъ, мов у небі!
Згода замислилаея щс глубше, і для святого спо-
кою пристала на те, що мовив Шлсндріяи.
Пішли дальше, щоб оглянути Багно.
— Ну тепер я вжо й не знаю, чим оте Багно за-
сыпати, — воркотала Згода, помірявши наличкою глуби-
ну рідкого болота і послухавши, як посеред него в ка-
ліожах кумкали жаби.
—• Що? мене засыпати?мене ншцити? — иробуль-
когіло Багно — мене? коренну, исконную властивість
сего грунту ? Ні, я на се ніколи ие пристану!
— От тобі й на — сказала Згода — і тут якась
національна властивість, якіеь іеторичиі права! Голо-
воиько моя бідна!
— А ми! А ми! А ми! — закумкати хором жаби.
— 1 кудиж ми иодіемось, коли ви се Багно засыплете ?
Не з іеторичного погляду ми вистуііаемо, але відзивае-
мось до вашого еерця, до вашого людского чутя! Зми-
луйтесь над нами, не вкорочуйте нам віку, ие руйнуйтс
нашого улюбленого Багна!
-Згода ие знала що й почати.
— Слухайте любі моі — сказала вона. — Те, о що
ви просите, 6 неможлива річ. Віртс міні, я іциро шайую
ваше право до жита, але Багно се мусить бути засипа-
ие. Я радо власним коштом перевезу пае до річки, де
можете, еобі споісійно гуляти.
— А наші родиині гпізда, наші нрадідівскі логови-
ща. праматериньскі купелі — все ее нам треба поки-
— 149 —
дати!. Ах, ах, ах! Пела у вас чутливих серць, нема Лю-
бови до рідноі землі!
— Та плюнь бо ти, кумо, на них! — окрикнув
розізлений Шлендріян. — Будеш ти з усяким хробачвм
панькатись. Не бійся, як псбачуть, що не жарти, то за-
беруться як непишиі, навіть слова не скажутъ. 3 таким
дрантсм треба остро.
— Але подумай, кумбньку, родинні гпівда, праді-
дівскі леговища, праматериньскі купслі—і все те «>у !
тай нема. Ну, як би нам так!
— I то правда — сказав Шлендріян і також яа-
мислився, а но хвили додав: •— А знаете, кумо. може би
можна сему лиху зарядити. Я думаю так. Часть Багна,
де матоті. стати фундамента будинку, ми засиплемо, се
вже дарма. А серединку его, оту найглибгиу, можемо
оставити так як е- обмурувмо еі гарнонько, так що заііме
ціле подвіре. I Багну буде рехт, і жабам рехт і бідним
людям также кривди не буде, бо будуть мати на подві-
рю еажавку. Всякі користи з неі: літом холодок, а зи-
мою своя ховзанка.
Згода мало не иоцілувала свого кума за таку му-
дру- раду.
— Тілько чим його те Багно засипати? — клопо-
талась Згода.
— А хібаж мало маемо Смітя— сказав Шлендріян.
Глянь иа оту купу, куда від віків усі сусіди викидали,
що кому було непотрібне: онучі, черепе, роабите скло,
иопіл і всяку всякину. Сс ми гарнеиько втелющимо
в Багно — буде в него довить.
— Не смійте! закричало Сміте. — Я також іетори-
чна традиція, я зиак уніі двох народів, знак добровіль-
ного йіх співділаня! „Со Вб§ гіасгуі, піесіі егіотігіек піе
гогіасаа!“
Але Згода вже нсдивувалась і нс гнівалась, а
тілько лагідно сказала:
— Не бійся, кохане Сміте! Ми не думаемо тебе
викидати за грамиию ані нівечити як небудь. Противно,
ти будеш у нас „во главу угла", ігідеіп під Фундамента
нашого нового дому!
Сміте почало було ще щось відаовідати, але Згода
вже не слухала і пішла дальше.
Такий то був початок тоі памятно! будовп. Як ве-
ли еі дальше Згода а Шлсндріяном, як купували цегли
й каміне, як мурували і підчас мурована пляни перемі-
нювали, а перемінившя бачили, що кепско зробили. як
мулярі не хотіли елухати Шлендріяна, а цегли мулярів,
про се все довго було би розповідати. Не скажу також»
чи довго ч'и коротко вони працювали мри тій будові, а
перейду просто до того торжественного дня, коли будова
була вже готова і коли еі посвячуваію. То була радіеть
для бідних людей, то був всенародний празиик! 3 усіх
сторін зйіхалися відпоручники і нотаблі, попривозили
своіх йімосців в шовках, своіх дочок в білих та рожевих
еукнях і своіх парафіян в національних свитках, поло-
тнянках, личаках таклепаняхі в національними кошелями
та дзьобеньками за плечима. Щось во мятдесять панотців
стянуло до соборноі служби божоі „ва всякое прошеніе",
а по службі божій чотири найславнійші проповідники на
всі чотири роги сві,та почали поучати зібраних о важно-
сти і красоті сего празника. Згода цярювала над зібра-
ними. Вона убрана в нову, гарну сукню, вибілена і тро-
шка навіть підрумянена, сиділа на бальконі нового бу-
динку та все лиш усміхалася та благословила. В кінці,
коли ироповідникам не стало вже духу в грудях і вони
скінчили своі вітхнені промови, коли всіх очи іце раз
звернулися на нову будову і на пеі, Згода порозумілл,
що пора і йій сказати пару слів. Вона встала і опира-
іочись руками о зелівпе поруче, сказала:
— Ну, дітоньки, я по просту до вас. Маете, хвалити
Бога, домик гарний, дл^ спільного вжитку. Тілько ти-
хенько в нім, дітдчки, без крику, без стуку, бо то бу-
дівелька ще нова та слаба, знаете, не встоялась. Одно
тілько можу вам сказати: иожете бути горді на сей до-
мик ! Такого другого не найдете в цілім окрузі. Нехайже
віи буде нашою твердинею, нехай о его мури ровбина-
ються всякі заходи, всякі найізди ворожі! Кріпко і вгі;
дно. моі дітоньки, бороніть сего свого національного до-
бра, і коли яка небудь непокликана рука простягне ся,
щоб хоч одну иорошину в него взяти, відбивайте ві гро-
мовим окликом: Русь для Руси!
— Русь для Руси! — закликали всі зібрані, під-
нявши в гору руки, а Згода сама так запалила,ся тим
окриком, що необачно туппула йогою о балькон. I рап-
том захрустіло, затріщало і загуркотіло, і иа міеці, де
перед хвилею краеувала ся нова будівля, згромаджеяі
побачили величезпу хмару куряви. Згода враз в балько-
ном в першій хвили злетіла в низ і вспіла без шкоди
вискочитн в розвали н. А коли курява розвіялась, то
зібрані побачили, як и посеред розвалин вилізла ще о-
дна постать, обдрапана, обшарпана, але також здорові-
вісеиька. Се була аж надто всім знайома Незгода.
Вона плювала і чихала і обтріпувалась від пороху, глини
й болота, що крутой на ній поналипало. Нобачила се-
стру свою Згоду, що бліда як крейда, вся тремтячи з
персляку, стояла в першім ряді врителів, і підійшла до
неі, грозячи йій по під самий ніе затисненими кулаками:
— 1 ще й сама стара палуба до мене прилізла, са-
ла мене просить: дай мені спокій, не мішай міні, не рий
підомиою, — зацокотіла зо злости Незгода. — Ну скажи
ти вялена ріпо, мішала я тобі, рила під тобою? ска-
жи при людях, при чес.нихпанотцях, нехай нас розсудять!
Правда, що я зовсім не творилася до твобі роботи? А те-
пер скажи міні, по що ти сама, підступом, мене в своі
Фундамента замурувала? Ти думала, що там міні капут
буде ? Ах ти опуде конопляний, ах ти костогризе ! Не
вже в твойій голові нема й тілько мізку, що в діравім
горіеі зерна ? I яка щира сестриця! Бачить, що я засну-
ла — ану мене в Фундамент вамурувати! Але почекай
лишенъ, будеш ти мене знати, будеш ти мене томити
I Незгода вхопила Згоду за сиві коси і на пре-
великий соблави зібраного народу обі сестри з криком
і циском почали тягатись, волосатись та проклинали о-
два другу.
А пишний дім, Згодою збудований, лежав в розва-
линах.
15—19 цвітня 1890.
Іван Франко.
— 160
Як Лемки живуть і як/ маетні.
(Письмо з Ліского повіту).
Таку саму спілыіість родову на низшій степени,
як писано н ч. 7. „Народа0, в Скільских гір, лучилося
мені Сачити на Подіяго в Золочівіципі, коло Зборова і
коло Гологір, така сама водиться і між Ленками. В селі
лучаеться два-три газди, що отецъ с головою над двома
сипами і вдовиця між ними з діточками по синови про-
живае разом. Всі до купи роблять і яко-тако' годиться.
Но мало починаютьея ділити то худобою, то збіжем а
по смерти батька всі діляться всім майноы і розлазять-
си с купи. Перекази, іцо колись жило кілька родни разом
як в тамтих околицях, так і тут, чути що дня. Найбіль-
піе старі батьки нераз нарігсають : „Давно було ліпше,
всі до купи разом робили і батька, голову слухали1’.
Ріжішця в ноділі. На Подіяго діляться тепер грунтом, а
тут сплачус пайстарший син всім молодшил і сам на
газдівстві старім лишается; всеж, тепер і тут начина-
ютъ ділитиея полем, як і на Поділю, інколи сплачус оден
другому — братови, сестрі.
Як і всі гірнякп наші, так і Ломки живутъ в кур-
иих хатах. Чув я тілько, що Гуцули, Бойки сяк-так лю-
бятъ чистоту, харність, лад, а на Лемківщині я сего
зовеім не бачу. Тут як війдеш в село лемківске. — воно
велико, довге нераз і на милю, геи геи поислися хати
по над ріку або якусь балку. Йідучи сслом, побашш
оден будипок на газдівстві, у декого ще іі комору, а
дуже дуже рідко, щоби було два будинки на газдівстві.
А водиорища майже нігде но видати, хіба у якого Лом-
ка богача на 40—50 моргах, а інколи у мудрійшого Лом-
ка, що а Америки поверпув, та моклав будипок но-
вий вваний „хижа“ і гавдівство завів. I се водворите
не водворище: ні оплети ні доброі загороди, ні на во-
дворищу ладу. Ось кйькома латами загорода богацка
огороджена, а межи хижою й огородою стілько міеця,
що воза годі навернути.
Сказано, що тілько можеш побачити оден буди-
мой— „хих<у“ на газдівстві жождім. В сій хижі на однім
боці мешкапе, па другій стайня а в середині „боіще“
себто сто дола- клуня. У богача на 4'0—50 моргах „хижа“
довга; в ній всей добуток газди — і худоба і всяка
пашня, все поміетиться в ній. По вояцкому уміють паш
иго па горищи складувати.
Ввійдсш до мешканя Ломка: нехарпіеть веюда.
ІІіч половину хати заняла, на ній діти в брудиих сороч-
ках, обпачкані, обнурані, дуже часто голі, і у кождого
Ленка, Щоби і у богачъ, побачиш свині в хаті годують-
<:::, тэията с коровами і вівці и ягнятами. В біднійших
Лімеів, в хаті не пристроепі стайні, так вся худоба ра-
зом з людьми в меіпканю живстіе. Чоловіковп в ліпян-
ки подільскоі і не входити до мешканя тутешпього, на-
коли доплатъ в печах і варятъ. Дим сильно йіеть очи
і дусить, до сего страшна задуха і сморід. В кутиках
в меіпканю „бандурки0 себто бульби лежать, у кого
суть, по під повалу дро іа. сушатся, истода на земли по-
вно гною й смітя, а як худоба крім свиней в хаті году-
втьея, то хата пе стайня, а просто виходки. Наколиб час-
тійіне дверей, пе відчп іяпо, і не було продуву в повалі
чи „вузнпці“, куда дим виходить, то Ленки подусилибися.
А вікна манееенькі, забиті, ніколи не нідчпняються: ввій-
деш до хати, як до ями. Світять тут по всій Лемків-
щиііі „скиптами0 себ то щіпками буковини. Самі Ленки
коло себе дуже нехарпо ходить і йідять лиху отраву.
Б одиій сорочці дві три неділм ходятъ і не перуть сі,
на постілях плахти, пошівка прані раз в рік, а діти
як впйдуть е „хмжі° на днір, то так, якби прямо з бо-
лота повилазили. Йіду ж Лемків з йідою ие то нан-
ских. а просто мужицких собакне рівпяй. В піет но псі дни
постить, нічого не йідять, як у вечір одну „бапдурку0
печсну. А так, то капусту, що похожа па листа лишне
ве с квашепих огірків, „кесилицю“ себ то поливку з вів-
сяиоі муки разом зо смітсм, опііпки з муки вівсяноі разом
с половою, або з муки ячмінноі разом з востюками, що ей
Богу, ие так панский собака і не вкусивби сего хліба,
а даже кіпь поиівский ие дуже ласий не тутеппгій хліб
Мяса Лемки і па Веливдеіп, не бачать. Тутешня виста
публіка і інтелігенція дивуется жолудкови лемківскому
мужицкому. А здоровля зовеім не видко у тутевшіх
Лемків. Комусь тілько бачиться обпалене, обсмалепе і
'запачкане личкО червонцы, а воно сине, иеиаче базни-
ковий цвіт. Справді се Спартанці, витревалі на зимно :
діти до школи в зимі босіходятъ!!
Майно Лемка исрсеічіто по всім усюдам : худоба
мізерна, поле „плапне“ себто яловс і иго статок лпхиіі
разом с „хижою0. Справді у Лемків рогатоі худоби біль-
ше ніж у ІІодоляків мужиків, так подільека худоба му-
жицки на мясо і шкуру для ііодільского мужика як раз го-
диться, а сеся то й зі шкурою пропадь. Корова така вели-
ка як нанский британ, а товета як панский, длірский, поділ ь-
ский хорт. Звіено, тутешня худоба літом животіе, а зи
мою поститъ як і сам Лемко. Копі тутешні такі, як і
цодільекі, мужицкі. Свиней тілько годують, аби був крей-
цар на подать, бо й на Великдепь по всіх еелах і не
чутпо, щоби хто для себе безрогу зарівав. Одні вівці
тут скуіиюють Лемки на випас, щоби заробити для се-
бе на одіж і на йіду сяку-таку, аби животіти. 3 дробу
домашнього тілько Лемкам хіеня, що і нашим Подолякам.
Земля тутешня сказано „планна“. Почва верхня
плитка дуже, сама глинка, а спід споду лупок, екали.
Як на слотпий рік, то і поле справляй, вода сподом
стягне всю масність в орному ноли, мо горах, а як цо-
суха, то глинка тутешня засохпе, ствердіе, як каыінс.
Гиій треба вовити, що трету сійбу, щоби бандуркн вроднли-
ся, або ярецъ засіяти. На третій сійбі несправений овес ро-
диться, що колос колоса доганяс. Жита, пшениці овимоі
тут дуже мало подиблеш; на всему великому селу з 180
нумерів 20 стай, значить моргів с половиною. А треба
таку стаю на шіеть чверток насіву або на дві обгоро-
дити. Гречки тут несіють, просо, кукуруза тут не уда-
стся зовеім, як Лемки говорятъ, Замість Фасолі, бобу,
сіють тут горох і бобик такий як у нас па Поділю для
коней. Одну капусту садятъ зо вееі городовики тілько,
та, самий храбуст удаеться по пайлучших балках. Садо-
вини тут теж не мае; ніхто про щеилснс не відас. У ко-
го с иасіка, то тілько меду, що на Різдво до горівки;
про дзержони рамові тут і чутка не зайпма. По дворах
панских гоеподарка теж дуясе вацоФана.
Пасовиска тут мало. Великі ліеи — панскі, а го-
161
лі гори сами Лемки орють, а илыко пасописка, що між
корчами яловцевмми для овецъ.
Торговлі у Лемків далеко моипіс, ніж у Подоляи.
Ту с худоби рогатоі мало по сих роках виску, с коней
ще менше. Спродаютъ одиі вівці. На „яри“ скуповують
Лемки богатші на 30—40 моргах від жидів вівці кітні,
платятъ по пять с половиною вл. і по шість, а в осени
іншого року спродаютъ по пять а па добре по шість, і
ее дуже рідко. А тамтого року то платили по пять
иа яри за віпцю кітну, а в осени (-.продавали голову иа
голову по три. Страту дуже велику маки.
Промислу домапіпього не мав ту жаднісенького.
Як я завважав, то Лемки дуже вдібні на реммсників :
були би з пих добрі столярі, ковалі і мсханіки, та ткачі
так колиж йена кому хоч порядити йіх, іцоби вчилися.
Даже ва кравців еельских. котрі би шили для самих се-
лян ,гуиі“ „лейбики” з сукна, тут дуже а дуже рідко
чувати. Всі Лемки купують майже вето одіяс, крім одиоі
сорочки, а жепщини шиіоть сами для себе „«ацелики"
себто паші хуетки, і шиіоть сиідниці та запаски с ку-
пованоі дрантивоь мьтеріі. Між Ленками тілько
ремесла, що уміють спорядити для себе санки,
борони, хижу покласти, а дехто ще боднарство анае.
Сказано, уміють Лемки сорочки шити, сиідниці, Фартухи
і „ч-ацелики". Всс проче, все купують у жидів, хоть
вівці мають, то ймоглиби мати з власного сукна і „гуиі“ і
.лейбики'1 а з руп овечих кожухи. Всс кравецтво сіль-
еке ту в руках жидів, столярство теж, ковальством ва-
нішаються цигани, а іпсвство теж у жлдівских ру-
ках. Лемки іпевпів мало потребуютъ, ходятъ в ходаках,
котрі сами для себе уміють фцс котрі зробити, так тепер
і ходаки купують у жидів. Одно полотно коноііляпе і
.іі.няпо виробллють тут жепщиви самі, все ж тепер і сесе
від жидів купують. Ткачі з Лемків иезавидні; ткацтво
ще не согіріпе цвите, а полотна мало для своі потріби
у руках мужнцких. Ломко у всім удавтьея до жпда.
Жид ііявка справдішна, покровитель в кождій родині
лемківскій. Так то доробились Лемки під асидівским
пановансм до краю. Другим разом про жидів.
	Приятедь Лемків.
Як то в Америці.
(Письмо з Америки1).
ДрІФтон 1 л. лютого 1890.
Любезний швагре і сестро !
Лист від Вас я отримав, за що сер-
’) Автор сего письма до родпчів, д. Іван Горди
шииский молодий реміеник (швець) ів міеточка Роздолу
в Жидачівскім повіті, бувший член міемевоі читальні і
більше просвічений тай бувалий чоловік — вийіхав до
Америки в другій половині 1889 р. і осівся зразу и мі-
сточку ДріФтоні, в Пенсильванскій державі, Тепер він
уже в сусіДнім міеточку Фріляиді, помагас іпжінерам
міряти землю і мае за те по 8 доляріп у тиждеиь.
Письмо его передай нам для поміщеня в „Народа*, одип
пали прихильник.
Г сд акція.
дечно дикую. Я з ласки Всевипіиього
здоров і поводиться мені досить добре
Рад я дуже довідатися, що в Гоздолі чу-
вати, бо жаль мені за своіми людьми. Хо-
чете довідатися, як е в Америці ; на тое
коротка відповідь, що тут можна ліпше
жити, як в напгім краю: не треба тілько
клопотатися на той хліб пасущний, бо
тут кождий чоловік, хоть і найпростій-
ший зарібник, ліпше жие, як в нашім
краю пан. Америка край на все дуже
богатий, а вілыгіеть сягае до так високо-
го степени, як тілько бути може. Вправді
і у нас 6 в краю вілыііеть, але що з то-
го, як в краю недостаток! Тут в Амери-
ці, хоть заробок на кождій річи добрий,
однак не підлягае жадним податкам: чи
то реміеник, чи купецъ, чи гандляр—не
платить жадного податку. Кождому все
вільно, словом—вільний край. Тут нема
жадних панів-дідичів, а цілий обшар зем-
ский, де ще не замешканий через людей,
мае ряд в свойій опіці, але жадного над
тим надзору, не так як у нас, що ні но-
гою ступити на панске. Тут худобу ви-
пасають по лісах, . ліеи відвічігі, дерево
гние, бо тут вуглбм палять; по лісах віль-
но полювати на дичину, кому тілько по-
добаеся, і тут кождий мае по кілька ре-
вольверів дома, навіть часом і від небес-
печенства лихого чоловіка, навіть і дівча-
та носятъ при еобі малі револьвери. Чи-
стість і порядок дуже мені сподобався:
все на англійский спосіб. Женщини но-
сяться, як то у нас говорятъ, по пански
і хоть, траФляесіі, прийде в евоім з краю
нашого, — бо е тепер уже досить наро-
да з нашого краю, як мущин так і жен-
щин, то мусять занехати свій давшій стрій,
а перебраних по американски, уже го-
ді і пізнати, чи то той сам мужик, що
ходив у полотнянці або тая, що ходила
завязана в хустці як решето на головъ
Отже то не жарт, але мусяться стосувати
до звичаю, бо тутеіпні люде, як зобачуть
щоеь надзвичайного, то пальцями показу-
ють і сміються
Пишутъ американскі газеты, що в
Галичині велика нужда. Не можу дати
тому віри, бо пишутъ, що і голод гро-
зить як для худоби так і для людей.
„Вѣстникъ" (який? Ред.) доносить, що
корова вартости 50 зр. тепер 5 зр., хлоп-
скі коні жиди купують на іпкіри по 1 зр.
50 кр. і уже не сотки, але тисячі коней
— 152 —
в такій ціні купують і бють на костп і
шкіри. Чи то справді так, то радбпм від
Вас довідатися. Доносить також тая газе-
та, що запомоги великі роблять для лю-
дей, аби можна нарід з так велпкоі нуж-
да двигнути.
В Бразиліи тепер велика замііпанина.
Цісаря прогнали, а тепер самі між собою
не можуть погодитися, і провадять домо-
ву війну.
В північній Америці, де я зістаю,
нема цісаря ні короля, але що три роки
сам нарід вибирае Президента. Тое
не виходить для краю на зле, бо кождий
такий президент стараеся як найліпше
для народу все уладити, аби і на дальше
позістати на своім становищи. Вій ска тут
нема, тілько при границі Індіянскій і Не-
грів, бо той нарід вигнаний, хоть по ча-
сти вигинув, але однак іще знаходяться та-
кі, що роблять пакости білим (Европей-
цям. Тая частина війска служить не зле
платно: кождий такий жовнір дістане 400
долярів (до 1000 зр.) рочне. Асентирунку
рекрута тут нема. ТраФляються тут роз-
бишаки, так звані лявФри, на котрих
тут нема строгости, тілько що тут кож-
дий узброений, а такого лявФра в кождім
разі можна кождому забити, ще й надго-
роду получить від начальства.
До сего часу не було ще тут зими;
доперва, як повідають, в марті мають бу-
ти приморозки. На Різдвяні свята тут
було так тепло, як у нас в Спасі. В день
Собора Пресв. Богородиці дощі так спа-
ли, іцо, здавалося, світ затопить, а гри-
моти так страшні, що ані описати.
Земля тут дуже урожайна, але не
зовсім оплатиться, бо всі плоди земні ду-
же тані, а робітник дорогий. За тое морг
поля можна купити за 5 долярів, і то до-
брого поля. Читав-ем в газеті, що в од-
нііі місцевости (в Мінесоті? Ред.) е 100
тш яч моргів, но тутешному акрів, на
пр; даж Хто купить найменше 40 акрів
того поля, то платить тілько 40 долярів,
а репіта на 4 роки до виплатп.
Ремісло оплатиться дуже добре, але
шевство протів іншого не доконче, але ро-
зуміеся, що протів того як у нас. то вели-
ка ріжниця. В чоботах с холявамн тут не
ходить ніхто, тілы.о ті, що роблять при уг- I
лю, ужпвають чобіт до роботи: але то все і
Фабрична робота. То такі чоботи, що вар- [
то ся прпдпвити, бо наші піевці таких чо-
біт ще не виділп.
Я, еслибим був жонатіпг, то тут міг-
бн я гроші зробити, але так, розуміеся,
все дорого коштуе мене. Дівчата, котрі
тут служатъ, а котрі знають свою робо-
ту — мають дуже добре плачено. Врешті
мушу закінчити, прошу Вас ще напишіть
мені, що чувати в Роздолі нового, бо ме-
ні прикро дуже за своіми людьми: котрі
дівчата повіддавалися... Також іще на-
писати Вам мушу. що в Америці хто не
знае по англійски або по німецки — не
може змовитися, а переважно говорятъ
тут по англійски, по урядах інакше не
говорятъ лише по англійски. Навіть напіі
Русини і Поляки, котрі тут уже два-три
роки, ие призпаються до своеі мови (Сум-
но! Ред).	.р
Іван 1 орд и шинс ки и.
На увагу украйінолюбцям у Роса.
Львівска „Правда" виставля себе орга-
ном украйінского руху і в Росіі. Отже той оргап
на скрізь перенятий духом старозаконноі на-
ціональноі нетерпимости в поглядах на сусідів
наіпих Великорусів. Ось тому повійпіі докази
з остатного випуску „Правда" (том III, виіі.
ѴП).	'
Подаючи. слідом за европейскими газета-
ми. звістку про нелюдскі вчинки иоліціі царс-
коі з політичними арештантами в Східній Сі-
бірі (на р. Карі, — котру чомусь „Правда"
систематично зве Карк, коли могла б знайти
навіть у перпюму німецкому атласі К а г а),
„Правда" ставить для тоі звістки заголовок
„Мученики російскоі культури" (ст. 44)і в тек
стікаже: „гуманізм і культура російскі
тут наче в дзеркалі". Так буцім то й
справді сібірскі тюремщики — представителі
культури та ще й гуманізму, або хоч би в за-
галі громади в Росіі! Чи бачив хто. щоб тю-
ремщиків Француских в новій Каледоніи, про
котрих не так давно було констатовано, іцо
вони вживають інструментів тортури середне-
вічних, — хто небудь називав дзеркалом <т>ран-
цускоі... культури й гуманізму? і т. д.
Далі, говорючи, слідом за, д. Шелгуновим,
про теперішню реакцію в Росіі і про еі внлив
на печать (власне частину еі) „Правда" дово-
дить, що такі речі, як воля крестян, новиіі
суд, земство і т. д. „не були відновідними істо-
ріі, темпераменту і вдачі великоруского наро-
ду" (стр. 71). Так мов би то ті бунтівннки
нроти крепацтва, котрі безпереривно иоветава
ли в Московщині з самого XVI ст., той боярин
Голпцип, котрий ще в XVII ст. мав проект
скасуваня крепацтва, ті Радищевн, Тургенева
(Н. Й. ще в початку 19 ст.). Григоровичі, Гер-
цени і т і., котрі агітувалп за волю крестян
з самого ІЯ ст.. аж поки ця справа не поста-
— 153 —
влеиа була урядом па практичну дорогу, — ті
тисячі людей, котрі працювали для тоі справи
в літературі іі на ділі в часи еманцінаціі кре-
сгяи,	—ІЯіН рр. пе були Великоруса !
Теж само треба сказати й про думку й прак-
тику нового суду, земства і т. и. ліберальннх
ре<і>орм, котрі тепер всплусться скасувати реак-
ціями партія в Росіі.
Реакція скрізь на світі бувала після пе-
ріоду поступу й реФорм, але який розумний
чоловік ставитимс реакцію на рахуяок темпе-
раменту і вдачі цілого якого небудь народу?
Чи можна сказати напр., що Метерниховщина,
або Баховщина, Еепииасовщина і т. и. відпо-
відають темпераменту, і вдачі німецкого або
фраицуского народу, а ліберальні порядки не
відповідають?
Всього мешпе докоряти Великоруса»! і
і російскому письменству теперішною реакціею
в Росіі мае права печать украйіноФІльска, а
надто галицка, ба навіть і украйіноФІльскі
кружки в Росіі, бо вони безспорно менше по-
казали снергіі в прогресівній праці й у бо-
ротьбі проти реакціі, між печать російска. По-
рівняйте напр. за 20—30 остатніх років який
небудь Вѣстникъ Европы або Отечест-
венныя Записки з „Правдами" „Діла-
ми“, „Зорями" і. т. и. Мало того, в рііпучі
часи, напр. в часи Лоріса Мелікова, деякі
украйіноФІли навіть пробували приластились
до реакційно-урядового потоку, в чім претрі-
іпили не тілько молодші кіевско-пстербурскі
украйіноФІли, що подавали Лоріс-Мелікову за-
писки, в котрих проводили такі думки, що
украйіноФІльство користне для царского уряду,
бо воно одводить молодіж од справ політичних
і соціяльшіх до літературних (так мов би то
жива література може ие чіпати справ суспіль-
них!) і од інтернаціоналізму до націоналізму1)
а й сам Костомаров. Цей найстарший віком з
украйіпоФІлів остатніх часів, в своі молоді роки
стояв найблизче до европейской) прогрессивной)
руху того часу і через те премного причинивсь
і до всеросійского ирогресу й служив ему до
скону, та тільки історичними працями, в ко-
трих між іншим показував зерна лібералізму
нолітичного, соціяльного й культурной) і в ве-
ликорускому племені (Сѣвернорусскія народо-
правства, Великорусскіе вольнодумцы XVI ст.,
бунтъ Ст. Разина, Земскіе соборы въ. Московски
госуд., про пробу великорускоі аристократа
ограничити самодержавіе при Апні Івановні 2)
і т. и.) — а в своіх ирактичнйк заходах і в
апологіях украйіноФІльства падав до самого
нещасливого оппортунизму, завдавшись не-
щасливою думкою „помирить съ нами
правительство". Через тев часи Лоріс-Мелікова,
коли на міеці гр. Дм. Толстого сів у св. Сино-
ді Победоносцев, Костомаров печатай навіть в
В. Европы статьті, в котрих брався викоріняти
штунду й др. ересі на Украйіні й підперати
православіе, коли св. Синод пустить его пере-
•) Коли ми иомиляемось, говорючи про такі за-
писки, то хай нас поправлять з компетентною боку.
'“) Замітимо, іцо" тоді Украйінці (іюни) та Німці
(вояки) стали за самодержавіе.
клад евангелііі на украйінску мову, і ему вто •
рплп львівскі й недьвівскі йіі тіпогез (менші
боги), виклпкуючп, іцо іитунда — то обру-
сеніе, а православіе чн унія то шітомо-укра-
іііпска віра, як раз тоді, коли „общерусеи" й
Великоруси боронили по „моско.вских" „Недѣ-
ляхъ", Дѣлахъ", „Отеч. Запискахъ" і т. и. права
на житя сектантів украйінских, за котрих тілько
тепер надумалась оступались „Правда", що
тепер навіть умиляеться перед приказкою на-
родною : „іитунда хоч без попа, та з пайкою"
(с хлібом, ст. 73).
I тепер, коли послідком міжініпим і малоі
снергіі, недодумства и браку солідарности
ріжних опозиційно - ліберальннх елементів у
Росіі, не виключаючи й украйінских,—запанува-
ла в Росіі реакційна „мгла египетская", укра-
йіиофілъскі органа стають до того, щоб казати,
що так і мусить бути, бо мовляв так воно й
згідно „з іеторіею, темпераментом і вдачею
великоруского народу"!...
На що ж ми, Украйінці, котрих хиба
всссвітний катаклізм може політично одірвати
од Великорусів, можемо покладати надію на
ліпшу будучніеть?! Хай на це відповідять
правдяне й инші украйінскі патріота, котрі ді-
лять думки „Правди" про Великорусів.
Ми не віримо, щоб усі ті патріота дума-
ли, як „Правда". Чому ж вони мовчать і ли-
шаютъ без протесту, як „Правда" іменем Укра-
йіни й еі „національно! інтелігенціі" кида бо-
лотом на одну з великих европейских націй і
як раз тоді, коли одни з писателів тоі націі,
(д. Пиніи, котрому Украйінці робили овацію,
коли він йіздив „но Днѣпру и по Волгѣ*) тро-
хи не що-міеяця оступаеться за украйінолюб-
ство в „московскій журналі", а другий, (д.
Златовратский, котрого прлцю „Гетман" навіть
за надто вже украйінФІльску переклада тене р
„Зоря") в „Русскихъ Вѣдомостяхъ11 в самій Моек-
ві, переклада повіети Федьковича? Кождого ,Укра-
йінця можуть так спитати вже не уряд, бо він
мусить радіти, коли бачить, що е новий гурт,
котрий кричитъ, що теперііпня реакція зовеім
по темпераменту і вдачі найбільшого з нідда-
них ему народів, а може впитати такий Пипін
та Златовратский. Що ж йім одповідять Укра-
йінці?
Найбільше в прикрому стані після ста-
тей „Правди" будутъ ті з Украйінців, котрі
щось роблять дома на полі хоч науки та пись-
менства про Украйіну і роблять під своіми
отвертими іменами, тоді, як публіціети „Прав-
ди" пускаютъ у світ свою москалененависть,
понадівавши маски. За ті маски власне будутъ від-
повідати люде звіені по іменам. Може хто з них ска-
же: „ми в політику не пускаемоеь,—ми одповіда-
емо тілько за себе особисто". Слова ці будутъ
наівні, або нещирі. В наші часи нема науки й
письменства неполітичного, — звіено, коли йде
діло про людеке жите, а в ньому не про такі
*) Замітимо, що украйіноФІльска програма, котру
д. Пипіп впложив в статі під таким заголовком і котру
певне він виніе в своеі подорожі по Дпіпру, далеко вуж-
ша й коисервативнійша, ніж та, котру д. П. викладав і
боронив ранійше.
— 154 —
вже номерші речі. як напр. про троянскі ста-
рожитности. Та іі у тих старожнтностях напр.
знаки хреста на певних річах і місцях наво-
дить на теми про еволюцпо релігійну, котрі
тісно звязані з питанный церков. а ці церкви
скрізь в Европі суть ще інституціямп політичпи-
ми. 3 украніиских навіть археологічних річей
хиба які небудь скитскі могили не мають нія-
кого звязку з політикою та й то тілько тоді,
коли не мають звязку і з религіею.
Також само в наші часи ніодин громад-
ский діяч не може одгородитись од других: по
волі, чи по неволі, а він йім або помага, або
переіпкоджа; він несе одвічальність за това-
ришів і тоді, коли говорить і навіть тоді, коли
ловчить, а надто в такі часи і в таких спра-
вах, в яких „мовчаня е знак згоди". До того
ж „прекрасні маски" „Правди" не так то вже
глупі, щоб говорити тілько од себе, то б то
виставляти себе единицами без всякого това-
риства й грунту. Вони виступають в імени
певних гуртів, вони зачіпають усіх, хто хоч
трохи звіений публичною працею на Украйі-
ні: одних ганьблять легенько, на других кида-
ються з піною коло рота, третіх хвалятъ, че-
твертим сиівають акахвиста. Кождий мае право
вважати хвалених, а надто трехвалених, за,
спільників „Правди" і складати на них одві-
чальність, коли не юридичну, то, ще тяжше, мо-
ральну за всс, що нишеться в „Правді" пре-
красвими масками.
Отже те, що пипіетьея там про Велико-
русів, будучи по свойій иауковій вартости
ознаком глибокого псуцтва й найслабшоі логи-
ки, — з політичного боку носить в еобі зерна
всликоі пікоди для украйінства, а найбілыпе для
еправи вольности украйінского люду. Та воль-
піеть не може буди осягнута без спільноі пра-
ці з сусідами, а найбілыпе з Великорусами, про-
ти теперішніх державних порядків у Росіі, ко-
трі зовсім нс витікають зо вдачі чи темпера-
менту якоі націі, а суть певним ступпем зросту
політичного житя, через котрий переходятъ
по черзі всі европейскі держави і з котрого
вони виходить тілько еіпльною працею розу-
мнійших членів евоіх. Сіяти націопальні нена-
висти так, як сіе йіх „Правда" своіми Фразами
про „темнерамент і вдачу великорускою на-
роду", значить власне оддаляти час смерти
того державною стану, од котрого терплять
тепер всі народи Росіі, хоч, звіено, певелико-
рускі народи терплять більше, ніж Великоруси,
котрим по крайній мірі зостаеться вільною хоч
йіх національна мова.
От через що ми думаемо, що всякий Украйі-
пець, котрий не хоче власне ііідпирати тепері-
ппгій державшій порядок у Росіі, мусить тим,
чи другим сноеобом (одповідно своій особпстій
можливости) запротестуватп проти великорусо-
жернпх Фраз „Правди".
Коли ж хто зо згаданих Украігінців зго-
джуеться з „Правдою", то хай сповнпть другпй
обовязок освіченого громадяг.пна наших чаеів:
Сама „Правда", ноповляючпеь в 1888 р..
поміетпла програмову етатю, в котрііі іцо до Ро-
сіі сказано ось що :
„Реальна ііо.іітика украйінска в Росіі му
ситъ выключити всяку думку про державшій се-
иератизм, і, значить, мати на цілі тількп полі-
тичну реформу вееі держави на основі краевоі
и громадскоі автономій.. значить і украйінска
політична програма в Росіі "мусить бути (тепер)
в боротьбі проти (теперііппоі) реакціі на всіх
пунктах і спеціально за децентралізацію (адмі-
ніетратівну й нолітичну) в боротьбі, купній
з постуиовими гуртами всіх краів і народів
Росіі.1)
Везпорне діло, що коли б, після того як
напечатала таке сама „Правда", вияснилось, що
„вдача" найбілыпого в Росіі народу противна
всякій вольности йпоступові, навіть таким річам
як увільненя крепіків, суд і земство по зако-
пай 1864 р, — то Украйінцям не з оста-
лось би нічого іншого, як дорога по-
літичного сепаратизму. Так тоді це
треба так і сказати прямо і ясно, а
потім треба також прямо і ясно ска-
зати и про ті сили, на котрі може р а-
хувати той сепаратизм і про ті спо-
соби, до яких він мусить бра тисъ.
Скілысо небудь розумних доріг для Укра-
йінців може бути тілько дві: або та, котра по-
казана в програмовій статі в „Правді", і котра
виключа такі виступи проти Великорусы, які
„Правда" почала міетити зараз же за програ-
мовою статею — або дорога сепаратизму, ко-
ли ті виступи не хлопячі виходки, а поважний
і сістематичний погляд на діло. Окрім тих
доріг, при погляді на Всликорусів такому, який
видно в тих впетупах „Правди", можлива для
украйіиолюбців хиба трети вже нс дорога, а
стежечка: сервілізму перед дсспотізмом у Росіі,
в надіі, що він може дасть за службу які по-
будь права національности украинскій. Але, при-
пустивши, що той деснотізм може дати що по-
будь, треба наперсд обрахувати: що власне
він спосібний дати і навіщо може здатись, для
житя й ноступу нашого народу, те, іцо він мо-
же дати?
Може кому небудь із украйінских патріо-
тів і подобакться ця стежечка. То пехай же
скажутъ вони це теж прямо і ясно.
В усякім разі, ні крутійством, пімовчаком
ні пародіи, пі націопальні еправи тепер не ро-
бляться.
М. Драгоманов.
ЯК ВЕДЕСЯ НАШИМ СЕ. 1ЯНКАМ НА
БУКОВИШ, КОЛО ПИША.
Декому здасся, іцо жити ге.ішюк дуаю чіншаднс,
тихо та мило. І.мспііо нераз я чуда від людей, іцо не т.іа-
|	’) Остіітіиш устуи у Нравді весеь ііідчеркнуто М.
। Д. — Иагадуюю, то програмову етатю Нравдн, і> на-
трій « й иаведс.нпй иовпеіне устуи іцо до Росіі, ііпсав
еам д. Драгояанов і іцо, після того, як Правда не ста да
держатпеі. прпнятоі нрограмп, він арікея писати в пііі.
і '	Редакція.
— 155 —
ють села, такі слова : „Які сі жінкп щаслнві! ні про що
имени1 не думаютъ і жиють собі, як у Бога за дверші".
Та се так тілько здаеея, бо жите селянок в в загалі
незавидие. Правда, вийшовіші за-ыуж. молодица зразу
причасся протів нецраведних приказів чоловіка, але той
еі скоро покорить, і тоді йій усе байдуже. Жиючи в як
иайбільшій залежноети від свого чоловіка, селянка тра-
тить з часом охоту до мисленя, та здаеея цілком на
его приказы. Та бо тою байдужностію шкодятъ собі
жінки, бо хто не коіітае, тому не відтворяють, а якби
одна і друга перевернула трохи кожух, то чоловіки ні-
зналиби, що й жінка е йім рівяа, а не йіх невільниця.
Ба, коли ж бо то біда, що чоловіки смльнійші від жінок,
та так вже йіх завоювали, що жадній нікуда кинутися.
Хоть яка трохи заворуишться, даетъ знак, що жие, то
вже еі приголомшать, хоть словами, хоть кулаками, і
відхочеся йій всего, не то бути иа рівпі з чоловіками.
Такий приклад відстрашуе й других, бо кожда знае, що
й еі таке буде.
Друге відстрашуе наші селянки від вачіпки з чо-
ловіками ось що. Ото пібе чоловік жінку, вона роз-
кровавлена біжить до громадского начальника, скар-
житиея. Той поскликае радних, та зачинас з ними
рядитися, яку би то кару чоловікови яавдати, а що кож-
дий радний бойіться, щоби его жінка, — довідавшися,
що чілевіка засудили на кару — также, в такім разі
его не заскаржила, то обжаловано!» увільпяють тому,
„що-ді жінка не бита, то коса не клепана". А з жінки
пебоги ще добре ся насинить, так що вже другий раз
не нажиться скаржити чоловіка.
Такто стараються чоловіки всіляклми способами
приголомшити в жінках пожду яс.нііішу думку, хоть та
думка висше не сягае, як лиш до тоі точки, щоби вир-
ватися з під негідннх буків. А жаль, що так діеся, бо
сміло сказати можна, що тутешні жінки, як би йім по-
зволили, вілыіо розвиватися, то перевисшими би за
якийсь час чоловіків. Мають бо воны великі духові здіб-
ноети, лиш одно, що нема кому ті здібности піддержати.
Пісні, які тутешні селянки складають, — далеко краспіі
від тих, що складають чоловіки. В них білыпе ніжности
тай красше вони оброблені. Прекраені жіночі взори на
вишиванях, тканях, писанках, що то вони самі в своеі
голови вигадують, .такі чудесні, що й найбілыиі вчені
придивляються йіх красі, та дивуються, що непросвічені
селянки щось такого гарного вигадують, та такі орна-
мепти (прикраеи) укладами» 3 сего видко, що в сіи
наші селянки, нс то рівні чоловікам а навіть висші від
них. Та що ж, коли бо чоловіки за се й чути не хотятъ.
Вони бояться, щоби жінки колись не взяли верх над
ними та тому не допускаютъ іііх ні до чого, окрім до
господарства, до праці.
Не раз чоловік не знае собі в якійсь біді порадити,
але не хоче з жінкою за ее говорити, бо бойіться, що
вона борше найде раду, та буде ся тримаіи за рову-
мнійшу від його. Через такий, можна сказати, Фальши-
вий встид чоловіків, жінки не можуть школи довідатися,
яку журу або гривоту йіх чоловіки мають, по можуть
йіх порадити та помочи йім. ТраФляеся нераз, що чоло-
вік гризеся та сумуе, но жінка не внаючи того, гово-
рить до него весело, а він взлостпться, тай бе еі. хоть
вопа в иічім несвідома й не винна.
.Ііінпе булоби, якби чоловіки шанували своіх жі-
нок, радилися з ними у всяких справах, та не думали,
що жінка вже таки нічо не розуміе тай ровуыіти не
повинна. Якби так діялося. то певне би менше сварки,
бійки та колоти! межи ними було. Тоді не йшлоби одно
до ліса а друге до біеа, але іішлиби в одно, даючи тим
приклад і другим, що в згоді і едноети е сила, спокій і
щасте.
Ба, коли ж бо тут до того далеко. На Буковині
навіть по смерти свого чоловіка, жінка валежва, і то
іце може більше, як за житя. Чоловік умираючи не за-
нисуе евойій жінці нічого, але липіае еі на ласку дітей.
Сидячи коло синя, чи там коло дочки, мусить бідна мама
дивитися зятеви або невіетці в руки, та невільна й ка-
валочка хліба вкусити. Вжеж то знаемо, що на лаекавім
хлібі годі перебирати. За то, що жінка через тілько літ
так щиро працювала, зісталася тепер на лаекавім хлібі,
котрий нераз сльовами зросить. Бувае й так, що еі в
відтам, де вона свою силу випрацювала, проганяють.
Одним еловой сказавши, така на маску дітей оставлена
мама, то найнещаеливпіе сотворінс, що вже не раде й
евому житю.
Коли иайдеся декуди такий чоловік. що нослуха-
вши ради добрих та ровумних людей, та валище якусь
часть евого майна на жінку, то там уже цілком інакше
діеся. Там вже маму шанують і поважають, ніхто не ва-
житься сказати йій вгірдного слова, не то цвікати йій в
очи. Через той запис вона діетала велику иіць над сво-
ими дітьми, бо хоть йій, піеля права, наложиться якась до-
животна частка з мужевого майна, то таки в разі запи-
су може вона з своею записано» часткою робити, що
схоче — навіть сі чужому подарувати — чому діти,
звісно, запобічи хотятъ.
Чиж нс повипев кождий норядний господар зро-
бити евою жінку, хоть по евойій смерти, бодай від ді-
тей нсзалежного ? Чиж не наложиться йій то за довго-
літну, тяжку працю? Таже якби була через той час
служила — а часами служба богато лекшя як газдоване
ві злим чоловіком—то буиаби собі хоть тілько заслужила
що малаби свій власний кутик, де би голову склонила.
А так іде иа поневірку дітем, та нічо з того пе вихо-
дить лиш хіба гріхи, бо вже давно бідні нами вига
дали собі таку сшванку:
„Ой піду я до дочки,
Найім я ся бідочки.
Ой піду я до сила,
Гірка моя година".
Хоть дочка може би й рада маму запоиочи, та
зять такий вдаеться, що одну й другу вибе та з хати
вижене. Невіетка знов свариться, як мама, що свій вік
ввікувала на тім обіетю, де вона тепер гавдинею, бодай
натякне, що щось недобре робиться. Досить, що бідній
мамі нема де дітиея. Отся піеня опиеуе, як така жінка,
не маючи вже де подіти ся, іде до свого брата, але й
ему пе дуже хоче  ся сі приймити :
„Очи мойі чориепькіі, шо ви гадаете,
Серце мое в жалю бродит, а ви тото й незнаете?
Ой ти серце мое, серце з каміня твердого,
156 —
Чому серце не лукаеш и жалю великого ?
Туго моя великая, відки я тя маю,
Ци від Бога, ци від людей, сама я не знаю.
Ой піду я вже до брата, та не встигву сісти,
А він миві в иовідае: „Не маю нго йісти".
Ой війду я 8 тойі хати, тай стану думати:
Кільком віка пережила, нема де вмирати!
Ой війду я но над море, а там вода грас,
Радабим си утопити, вода не приймае.
Ой піду я понад Дунай, а він стойіт тихо,
Радабим в нім утопити усе свое лихо“.
Таке то жите бідних селянок. Не маючи щастя в
ранку, не мають і до останку.
Евгенія Ярошинска.
Письмо з Москви.
Світла Редакціе! Велику подяку скаже Вам колись
історія за те, що Ви перші поставили на першій міеці
інтереси простого народу і робітників, та що Ви знов
таки перші піднесли спасенну гадку, сполучити ся в по-
ступовими великорускими народниками до спільноі бор-
би против всяких ворогів поступу. Ті великорускі на-
родники — маю право се заявити в імени йіх чілю
нійппіх людей — годять ся вповні на вашу програму і
бажаютъ Вам щиро як найбілыпого поводженя. Вони са-
мі відповіли би Вам в свойіх органах, як би які були;
але, на иревелику біду, вони мусить, поки-що шдпома-
гати лише найпоетуповійші російскі часописи, які е;
але маемо надію, що діло скоро уладить ся, і в осени
с. р. стане виходити чисто-народницкий міеячник під ре-
дакціею д. Николая Златовратского, під назвою „Со
трудникъ". Д. Ник. Златовратский задумуе перевести ще
інші оповіданя Федьковича, бо, як сам каже, не подибу-
вав ще в жаднім письменстві світа таких простих, пое-
тичних і за душу хапаючих оповідапь, написаних в та-
ким знанем народного духа і побуту.
Богато ніби то „вільнодумних людей" (лібералів)
кинуло ся на „Русскія Вѣдомости" за те, що поміети-
ли такі оповіданя, де, буцім:, окрім сентиментальности,
нічого нема. Але простим робітникам подоба-
ли ся ті оповіданя так дуже, що розрива-
ли ті числа, де вони були напечатані.
В першій половині марта мали ми тут великі „не-
порядки" в університеті і в Петровскій рільничій ака-
деміі. Поводи — поводами, але причини йіх лежать глуб-
ше. Так довго будутъ повторити ся в Росіі такі „непо-
рядки", як довго університети й висіпі заклади наукові,
не діетануть тоі автономіі, яку мають вони в цілій Ев-
ропі. Нігде у нас не мае поняти о тій система поліцій-
ній, яка пануе тутка. I так по поводу „бунту" против
начальства була арештована в ночи, дня б марта, ціла
Петровска академія, а дня 7 марта наступили гуртові
арештованя і в університеті, де студента зібрані жада-
ли: 1) повноі автономіі університетів і інших висших
закладів наукових, 2) повноі свободи викладу, 3) свобі-
дного доступу до університету всім без ріжниці віроі-
сповіданя, народности, пола і положена суспільного, 4)
приниманя жидів без обмеженя і зрівнаня йіх в пра-
вах з другими, 5) свободи вборів студентів і признана
студентских товариств, 6) введена суда університетского
і студентского, 7) внесена поліційноі Функціі інспекторату
і 8) зниженя оплати за виклади. Як бачимо, жаданя
дуже справедливі, але відповідь на них була другого
роду. Першого зараз дна арештовано в університеті 376
студентів, дна 9 марта 66 студентів, а 10 марта 75 сту-
дентів, окрім маси арештовань в ночи з прива-
тних помешкань, бо понаходили списи „вемля-
честв"'), котрих було 41 в університеті, та кількох,
арештованих на улицях. Окрім того, приходило до ули-
чних зачіпок між студентами і публікою з кінними жан-
дармами та козаками. Одні з арештованих були укардні
7 дневним арештом, а до 400 люда вислано „по этапу
(цюпасом) на родину". Прямо, брали з арешту, не по-
зволяли навіть вернути домів, іно жандарми везли на
двірці. Найбільший процент висланих з Тамбовскоі і
Рязанскоі губерніі. 3 Петровскоі академіі же вислано
двох в Сибір. Тому брехнею оказуеся ніби „урядове за-
явленв", що з Петровскоі академіі увільнено 31 люда,
а з московского ун. 55, а виключено 3, чи властиво циган-
ского логікою, бо воно би так справді було, наколи би
нікого не висла ли. Тимчасом про висланих „урядове
заявлене" і не згадуе. „Непорядки" відоввалися ще го-
ловно в ун. Петербурскім, а в петербурскій лісничій
школі на всіх 700 студентів було арештованих 650. Та
і на тім ще не скінчилося. Бо арещтовані, а відтак ви-
пущені на волю, могли знов записатися на університет,
але мусіли шдпиеати підлий квіт, що вони не солідари-
зуються з товарищами. Тогди явилоея ще 45 студентів
до куратора гр. Капніста і заявили, що хто в йіх то
варишів підписався на тім квіті, то зробив то під
тиском обставин, а вони того робити не будутъ. Йіх
вислано також з Москви. Між висланими находиться
син славного російского писателя й чоловіколюбця,
графа Льва Толстого, і гра* Татіщев, котрого силою
з арешту вивели, поваяк не хотів виходити, поки других
ще не виступили.
Зворушене умів у Москві було велике; публика
вложила на арештованих велику суму, а оден студент
дав 5 тисяч рублів.
Тутескі газети, розуміеся, мовчать, бо від редак-
торів взяли зобовязаня, що о нічім тім не будутъ писа-
ли. „Порядокъ водворенъ", але відай не на довго. Допо-
ки не буде повноі автономіі в університеті, іно поліція
буде вмішуватися до справ его, так довго супокою не
буде. На щастя, с тут люде, що добре розуміють свое
положене.
Недавно зайшов у нас ще цікавпй Факт, що кидае
ярке світло на тутескі відносини. Ото, иряведено до по-
ліціі одного адвоката з его внакомим, і вибито ремінями
та, Бог знае як, так сильно, що на 12 день,, коли вмі-
шався вту справу обер-прокуратор і робили огляд, най-
шли страшно покалічені плечі, ноги, коліна. Битя тут
на порядку дневнім; але найцікавійше те, що пристав ')
казав, що адвоката привели до полідіі і били на прикав
тайноі поліціі, та що він не винен. Справа стала голос-
ною, пристава усунено, околодочного арештовано а роз-
права відбудеся в половині мая.
Як звіено, після ваконів, мае право грамадска ра-
да — „мірская сходка" присудити мужика на різки.
Але доси богато присуджували, та ніколи не виповнюва-
ли; аж після нового закону, котрим заведено земских
начальникін — дідичів, ті стали остро наслядати за ви-
конанем присуду і битя пішло на добре. Та от появилися
слухи, що одного земского начальника убили в москов-
скій губ. а двох, у Владимірскій і рязанскій, побили
сильно, других знов підпалюють. Один дідич поіхав на-
віть до царя жалуватися, як се сміли сго, дворянина
бити.
Не. Я.
‘) Тайних товариств із земляків. Ред.
а) Пристав — комісар поліціі, околодочний —
під-комісар.
Зміст: Про перестрій руских читаленъ, М. Павлика. Жолудки наших робітних людей і
читальні, Василя Семенового. Як то Згода дім будувала, Івана Франка. Як Лемки.жнвуть і
які маетні, Приятеля Лемків. Як то в Америці, Івана Гордишинского. На увагу украйінолюб-
цям у Росіі, М. Драгоманова. Як ведеся нашим селянкам на Буковині, коло Вікна, Е:і.
геніі Ярошинскоі. Письмо з Москви, Не-Я.
Видае Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі" Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Ая /.
Львів 1. л. червня 1890.
Ч. 11.
........
Виходить 1. і 15. л.
 кождого міеяця і ко-
пітув аа рік
 в Аветро-Угорщині 4
’і гульд. а для загранпці
5 рубя., 12 франків. 10
марок або 2‘/, доляра.
। Одно число 20 кр.
1

*====__„
Адрее редакціи
! Львів. у.і. Зпблике-
: вич а ч. 10.
, Допиеп безименні не
! будутъ поміщувані. У-
|' житі рукописи нпщать-
і'. ся, а неужиті можуть
I еобі авторы евоім кош-
] том відобрати.
I В еправах редакцій-
I них можна говорити від
I 1 до 9 год. вечір.
.....л
Ян у нас виховують ся й/ліосцянни на
йімосців / яний хосен із них народови.
(Письмо з Станіславівщини1).
Статі в „Народі" про те, як виховуються
питомці гр. к. семінаріі ві Львові на провідни-
ків народу, так міні подобалися, що у мене
тілько й думки було, коби хто тепер узявся
писати про йімосцянок та йімосців. Важна се
справа. На жаль, доси ніхто за неі не взявся,
отже я роблю початок — пишу, що совість
каже і очи бачать.
Йімосцяики на селах виховуються подо-
бно, як і йіх спасителі з улиці Коперніка ч.
36, без свідомоі, провідноі думки — що мають
колись стати помічницями своій меншій сестрі,
себ то селянці. Ростуть-виростають під сліпим
послухом, лиш не під таким строгим доглядом,
як питомці — білыпе дармують. Научать а,
б, ц, тай вже „питомца хце", і таку найрадше
бере питомецъ! Чим менше панна знае, тим
ііевнійше еі замуже, певнійший титул йімосці.
Йімосцяики йіздять по весілях, по празниках,
а потім мелютъ про питомців до якого другого
празнику: „Той хороший як лялька, той таіщюе
як перо, той говорить, як би еггівав!" Нито-
мецкий рай —- карта, йімосцянок рай — як
найбільше знадити питомців і йім коші давати,
і як найборше віддатися, але лише віддатися,
а потім лежухом-неробою стати. Про те ж,
щоби дівчина була підготовлена до того, якою
повинна бути матерію, якою громадянкою —
нема й бесіди. Се, думаютъ, було би погрішно
знати дівчині.
') Ми дуже вдячні ч. авторці, що перша порушуе
справу наших попадянок та попадъ, від котрих по най-
білыпій части залежить те, як наше попівство ста-
виться до простонародя. Завважаемо тілько, що автор-
ка очевидячки говорить лише про тих, котрих добре
знае, а вона йіх тим білыпе знае, що й сама попівского
роду- Як ся справа стоіть в інших сторонах нашоі кра-
іни, про те просимо докладно нам написати тих, що при-
хильні народови тай крайній жіночій долі. Розуміеся
само собою, що порушуючи ею болючу справу, ми зо-
всім не думаемо кидати каменем на наші попаді та по-
півии, немовби то вони самі були винні тому, що тепер
між ними діеся. Ми переконані, що се просто брак осві-
ти, і через те нам бачиться, що единнй вихід із йіх те-
перішного незавидного стану — організація бодай
еередноі просвіти. На се певне найдеся й охота й
споеібшсть у наших попівен, тай засоби у нашого по-
півства. Докдаднійше про сю справу поговорило іншпм
разом.	Редакція.
Легкий то хлібець дівоване-проживане
йімосцянок, але через се надбалисьмо еобі лег-
коважане, погорду у людей. Вже у найблиз-
ших нам сусідів — Поляків, що й у них жен-
щини не дуже то вчені, — у них Русинка-по-
падянка або попадя щоеь так згірдливого, тем-
ного, таке бидлятко-ослятко, що не одну з нас
се дуже болитъ. Але що ж, коли бо нас не
туди наломлено! Білыпість ще й повстае на
тих, що хотіли би всіх наших жінок ДВИГНУТИ
в просвіті. Як питомці не люблять такого сво-
го товарища, що наукам віддаеся, так і тій горе,
котрій таке пусте жите обмерзло. Справді,
яка між нами нелюдскість та темнота, аж ли-
це лупаеся перед просвіченим світом. Які до-
преки чуе народолюбний та науколюбний пи-
томецъ від евоіх настоятелів, товаришів — се
байка, але таку йімосцянку, що намагае дви-
гнутися в просвіті та людскости, що викривае
лукаві діла, прибрані в Христові слова — та-
ку йімосцянку як почнуть йімосці смарувати
язиками, то хоть пропадай. Тай пропалобиея
зовсім, якби не розвага та вирозуміліеть на ди-
кі напасти.
Ой, не мало то йімосців — гонитсльок
правди-просвіти, бо вона йім укорочуе панова-
не-дармоване : ім любо використувати темноту-
безпорадніеть евоіх громадянок, на те вони
йімосці! На співробітниць „Жіночого Альмана-
ха" з йідею кидаються; у них такі жінки —
чума, виверги суспільності. „Дівчини, — во-
ни кажутъ, — на що більше знати та гово-
рити, як лиш о цвітках, о любовних зітха-
нях, о строях, танцях — на то еі молодий
вік". Не одна з таких йімосців сама стратила
свій вік на дуреню хлопців, що найбільше навчи-
лися цигара курити, і нині не можуть нічого
путнього поговорите; казаться на тих, що чогось
училися та раненько придивилися до житя, як
воно на ділі ведеся. Деякі з них ще й тепер
в „ідеали" бавляться: найдуться де в товари-
стві, літають сюда-туда, угледять якого, розу-
міеся, вже маловидющого, тай плетуть-плетуть
ему о сухім любистку... В своій громаді такі
йімосці знаютъ лиш „тикати" і найстаршому
газді. Знаю я таку йімоець, до котроі раз
прийшов еі громадянин, з еі власною орудкою,
і був перемок тай хотів загрітися коло печи,
а вона як кинеся на него: „рушай! не обти-
рай-ми печи своіми мокрими лахмапами"!
Йімосцянки-віддаииці дуже пасутъ о лас-
158
ку таких ііімосців. бо питомці ие жснять-
ся, тілько іііх женятъ. а пекслыіі язики
тих ііімосців зможуть відобратн паіібі.іыпу
святіеть для дівчніш — еі честь, але і віддатп
паіібі.іыпу каліку зможуть! Для того кождоі
науки, кождоі книжки у нае дів'.ппа боітьея.
Мені писала одна Руе-ппка, іцо у иас аж
замужем вільно говорити іі писати, отже я за-
думала скорнстатн з такоі благодати за-годі,
то е, коли один питомецъ до мене залпцявея.
Бачу я его залпцяпя та міркую собі: „и ко-
троі ж оторопи я ему могла иодобатпея ? а
може й він так само думай, як. я — иізиаваіі-
моея, бо лиш на тім грунті моглибнсьмоея по-
любити®. Ведсся розмова. і зійшлося иа натро-
нат. Я кажу, іцо громади повинні самі собі
вибирати попів і давати йім у себе пара<і>іі.
„То вже би було найгіршс®, відповідас він.
Відтак я его питаю: „Еслибиеьтс просили о
презенту, а того би треба було, кого ж екоршс
поцілговалибиеьте вруку, чинаиа, чп селянина?®
Дивно він гляпув па мене і не сказав иічого,
ало на те виходило: „Чи ти здуріла?!® I трохи
згоді каже: „Хлоп « хлопом, его треба все з
далека тримати®. Я ему иічого ис вповіла,
тілько в душі своій сказалам: „У такого в
найми пе паймуся®...
Ало вагал наіпих йімосцянок і пе захо-
дить собі в такі бссіди з питомцами через тс,
іцо звичайио вопи н самі иічого подібпого при
женихаіпо по порупіують. Иім треба зовсім
„псвинних® розумом, і йімосцянок у нас ціли-
ми віками иа те ж нагинали. Вілыпість йіх
уже з гори дума’.-:, іцо коля віддасться, то вже
сповііить свій обовязок, а якою вона буде заму-
жем, се йій байдуже. Віддаік: — то паравап
для замужиоі, по за котрим вопа не етоіть о
ласкаві, добрі слова у людей, і пе мусить коп-
че ираціоватн. Длятого перед замужем про все
мемилс женихови мовчить, а піеля того й каже:
„До Дмитра дівка хитра—тепер я вжепані!®
То ж иізнане йіх корогке. Питомецъ, за-
чувшгі, іцо на якім празиику чи де, буде така
й така панна, зовсім „невинна® розумом, але
за те маюча і грае на якійсь дримбі, йіде па
то збірпе міеце. Там <: і „его® иаіша, гарно
наряджена, від золота аж сия«, і крадъком змр- 1
кав в ту благословенну світлицю, з відки сі
мрія-сон мае сііравдитися, доля-спасенс вказа
тися. Питомецъ, углсдівши еі, дае: нурка з дру
гоі евітлиці від карт, просить еі в танецъ, а
вигопавпіи еі в право і в ліво, посадить назад
тай тікае до карт Се відбувасся кількома опа-
дали через вечір. Потім йіде питомецъ до еу-
еідів тоі папин па рознити. Батько папин, тя-
мущий на сусідску гутірку, і хотьби богач і
ніби щось так з панска в его домі — кождого
добре припмак, чи коолераторів, чи ще дріб-
нійшу рпб.ѵ, годуб-доіть, бо панна на відданю,
а ті вицмокують ручки егомосців і ііімосців,
то ж слава про пих добра гуде. Прийіжджае
питомецъ з сусідом, батько пании веся коло
жениха, мати тоже: панна варить вибаглпві 
обіди, вечерп. все в гінці. на свій час. іцо день ।
в ііпнім мережанім Фяртупіку, тім епмво.іі газ- і
дівства. виетелюе бі.іу. мяку іюстіль; жепнх |
; радіи, про панна внявляе таку зручпіеть в жі-
। почім ді.іі. Засідае панна за Фортепяп, іцось
! чут.інвого вигравае, жепнх тут-туй пе просле-
| зптьея і декрету!»: „Госпожа чудесно граютъ®!
і Невдовзі весі.ті.-: відбуваеся. Впнраву статпу,
богацку ладятъ. Що до строів, то у пас ціві-
лізація високо змоглась — нарівпі з дворами.
Стаютъ обо;-: вже на сталім нриході. Нго-
мосцевн справи пародій байдужі, у йімоеці й
поняти нема, іцо воно таке. Вопа знае, іцо с
іймоець і що вопа мати кількох дітей. А мате-
рі між іпгми бувають такі: Побачпть де матір -
зарібпицю, що отіііаі-; собою па грядці, а <-:і
маленька дитипа лежитъ в борозді; отже ііі-
моець сварить, лихоеловить ту матір: „Чи тн
масли Бога в серцю, так дитипу липіатм?!"
Жінка кидапся з но корою-виною до дитнна і
зуінпіяеся: „Маю ж орати на руки і збудити ?
— хвала-біг. що епить“, думай собі жінка. Іде
з другого боку наставник тай кличе на ту
жінку: „Ей, жінко, не поставкуй, а роби!“ Ось
вам віз і перевіз.
Збирасся така ііімоець та празпик, а еі
дитипа щось хворіе і ііаііерлася до неі на ру-
ки ; мамка всіх сил докладае, щоби дитипу за-
бавити; приходить і нянька від другоі дитини,
забавляй-: — нічого не помагай. Мати запікуе
собі льочки, пудруеся і як. кинсся па своіх
слуг: „Дві вас, як тёлині, і не можете дитини
забавити!1*' Тай докінчуе свійстрій і йіде. Під-
росгають діти у такоі йімоеці — вопа йіх
не вчить, бо й сама нічого ие знае. Гос-
подина з такоі йімоеці пайгірша — зна-
мя лііпіветва, на те у неі всяка служба.
Такі йімоеці лиш закриваються дітьми: чи
якни нелад дома чи що ие хочеся зробити —
„нема як, бо діти®! А селянка по дитимі своій
голосить: „йой, одпочивочку ж мій!“ значить
забаву з дітьмн мае за віддих від тяжкоі пра-
ці. А берім таку ііімоець поза домом, сли пай-
дсся в товаристві освічепих женщин іниіоі на.
родиости ? Чи ж ис порой? А хто ж пам над-
бав той сором, як по наші снасителі?! Чого
золи від нас вимагають, те ми загалом і «.
Тснср який же хосен народови з таких
йімосцянок. ставших йімоецями ? Богато пра-
ці впложуй папіе селянство ва нас; попа
дяпок, та поновичів, та іце наші братя,
вивчившися иа світеких людей, нераз го-
рячо боронятъ, вет.ѵііаютьея за права ево-
го народу — сплачуються з свого довгу, а
ми йімосцяпки та йімоеці иічого іце ис опла-
тили пашим селяикам, ми и йіх кривдимо і
самі потім бідні стаемо, бо ми то лиш той ие-
рехідниіі міет, но котрім тяжко заіірацьований
селянский гріш переходить в руки нехрііетів-
богачів, або чужинців. Учити нас не вчать —
хоть то одну науку вода не возьме, огепь не
спалить, війна пе зншцить, пі час не знівсчить,
а виложивіпи майже ввесь гріш на етроі, ріжні
прикраси, лишаемося потім, по смерти батька чи
мужа убогими духом і маетком. Але за те аж
надто ужинаемо замужем. А як за те відносп-
моея до селян — нехай покаже приклад. Як
де жениться питомецъ з евященичоі родини, як
гордо у нас говориться : „еин деканский, син
— 159
богатпх родичів Н якби ее була заішрука нпі
характеру, его розуму, его шшедепя' А •же-
ниться питомець-ееляшш — то якось тпхцем
кажсея: -селянский син!" I нераз. іцобибодай
па хвилю вдоволпти свою пусту натуру, голо-
сить в тім домі, що він канопіка спи з Кра-
кова! А про родину такого питомца кажусь,
іцо то енископска родина! I таке говорятъ не-
раз навіть ті, що голосятъ людім, що перед
лпцем божим ми всі рівні!
I бідна ж та родина пптомцн-селянина,
як найдеея на иошвеких нокоях! Ніби то чем-
по з ними обходиться, але яка студінь, який
смуток в тім обході! Господи! волілабим ди-
витися, як йіх бють! Ось вам і образок: си-
дитъ мати молодоі-йімоець, і мати молодого-
еелянка. Перша показиа, в вигадливім дорогій
чіпци, в оксамітах, шовках, у золоті. Друга в
пр остій одежииі, згорблена, жовте, поморщено
у неі лице. Обі, можна сказати, однако темиі,
ало ж погляньте : першій віддають усякі по-
чести, друга лига ношановок мае як яка нераз
ліппга товарина! А про те ніхто й не нодумае,
що вона чесна робітниця, що білыиу услугу
віддае своій родині бай громаді, ба навіть усе
богатство на тамтій — се нраця еі рук.
А як панна довго дівус, йде за питомця-сс-
ляиина, то йімосці зараз торочуть: „Ото переби-
рала, тай хлопекого сипа вибрала!1' Таке від-
даш-: у них — упадок! Отже уже з сего видно,
як мало у пас серця до народу, що пас своею
іірацею годуе. I то ще байка, бувае далеко
гірше. От нриміром, ирийдс яка жінка до йімо-
сці, з якою орудкою. Глядаючи йімосці, зайдс
до далыпих світлиць і вчуе від неі: „Ту не
твое: псе: право, рушай!“ Або: ІІрийде грома-
дянин до егомосця, хоче зорудувати, бо йде
в поле па роботу, а егомоець спить; еелянин
жде трохи, а потім домагавея банитися з его-
мосцем, а йімость як розлюгиться та до селя-
нина : „А чи то егомоець на твоі услуги, па
твоі роскази? Забирайся з відеп, есть! ‘
Я би ие скінчила, як бим хотіла випиеатн,
як то моі знайомі йімосці обходиться з селян-
ством, але на сей раз ліппіе замовчу. Скажу
тілько, що до тепер наші селянки не мали жа-
дпого просвітного хіена від йімосців. Старші
йімосці де не котрі, то ще иринаймі дають
слово-пораду по людяному, білыпе зближені до
селянок і біднійших де чим запомагають. За
те середущі найбільше гордують селянками і
пайбілыпа перегорода між ними. Приходить
черта на наймолодших йімосців. Справді, пора
нам, сестри, двигнутися в просвіті еамим, а
рівночасно занятися й долею наших мешпих
сестер — селянок. Не дивімся на те, що про
нас скажутъ звіені наші опікуни . та опікунки;
нам повинно йти тілько о те, щоби просвічений
світ і наші робітні люде мали нас за людей.
То ж виломлюмуймося з того заклятого колеса
брехні та темнота. Братаймося з селянками.
Ми й тепер йім можемо бути помічні, освідо-
млюючи йіх, чим вони е та уноминаючися за
ними, коли вони в громаді скривджені. Нагоди
до того маемо аж надто — на весілях, на
празниках, хрестипах. При тім можемо богато
доброе» й від пих перенята. імещіо .іюдяніеть
та перекопаш:. що тілько власпа чеепа нраця
дае: і право до житя і правдиво вдоволспв.
ІІайлішппм осередком до таких сходни оулн
би читалыіі. В пих мн можемо для наших се-
лянок дуже богато зробитп. Щось такого с
напр. в епятннекім повіті. Я була стріпулась
зо стариюю пімоецею з тамтнх еторін; у неі
навіть були вироб.тспі думки, здорові погляди
на ироевіту Русппок йімоецянок і селянок, лнш
хиба у неі була, що по польски говорила.
ІІобратимка.
Росія і Литвини.
До народностей, що найпізиійше будятъ
ся до житя, належать, в західпих окрайінах Ро-
сіі, Литвини. Дотепсрішний наш доробок такий,
що годі нам рівнатися не то з Вірмепами, а хоть
з Грузинами Кавказу. Виходить се зовеім не з
того, буцім то Литвини байдужі, а з того, що
на дорозі нашого розвою ми подибали й поди-
баемо надто великі, як на слабі наші сили
трудности.
Стаи Литвинів, у дсчім похожей на стап
Руеипів-Украйіііців. 1 одні и другі піддапі двом
державам: Русини Росіі й Австро Угорщипі, мп
Росіі й Прусам. Т з нами і з Русинами вла-
сти державні пе однако обходиться в обох дер-
жавах. Так само, і руско-украйіпску, і пашу
пародніеть чинить майже тілько мроетопародв
— не макмо шляхти становой Та сей одиакий
стап пе ставить пас в одігакі обставишь Не
богато найдеея таких, що можіть чого-нсоудь
позавидунати Русинам-Украйінцям, але ж паи,
Литвинам, мабуть пс позавидуй вже ніхто, пс-
ма бо народности, котру би так тяжко побила
лиха доля, коли пе матеріально то духово, як
Литвинів.
В Рое’і, Литвини заселяютъ губерпіі Ко-
всиску, Вілспску, Гроднснску (частину нівшчпу),
Сувальску, частину Вітебскоі та Поморе: Кур- * і
’) Звісний литовский писатель і народолюбецъ,
іцо прозвався тут Стельлі, провідавшіі про „Парод“,
обернулся до пас, чн по могли би ми . позволити ему,
порушити в ,,1Таі>оді“ литовску справу, так як нс-Литви-
ни лнтовских газот і кишкок зовеім пс розумітоть, а
тимчасом стаи Литвинів серед йіх сусідів дуже незави-
дпий, особливо в Росіі. Само собою розуміеся, пю ми
на пропозицію д. Стельлі прііста.тіі, і ргіди би бодай так
приелужитпея й литовскій народпій справі, про котру
майже нічогосіяько прихильного не подибати в газетах
російекпх і по.іьекнх, бо ані роеійскі ані полы-.кі впелиі
верстви не люблять, коли піддапі йім колись чи тепер
народности хотятъ думати іі нрацюватя самостійно, пе
вважаюші себе ані за Великорусів, ані за Поляків. ІІо-
міщаючп статі д. Стельлі про Литвинів, мп власне бажа-
либи иочутл слово нід тямущнх Великорусів і Поляків.
Від себе мп покп іцо в заважаемо, що уіімаючися за Лп-
! твпнами супротів російекпх пануючпх верстов (як зре-
і штого іі еупротів Поляків), ми зовеім пе думаемо ста-
' вати на становпско йіх вірп, се б то католіцізму (як
не етопімо іі на становпеку православіші ані уніятскія)
। мп стоімо тілько па становпеку свободи і в ре.іігііі-
! них справах.
Редакція.
— 160 —
ляндске до границъ ируских і південиу частину
аж по ріку Бертан. Тут усіх Литвипів до 3
міліони, коли тимчасом у ІІрусах ледви 200
тисяч. У Ирусах вони мешкають .в повітах:
Рагнітскім, Тильжицкім, Шилокарчемскім, Клай-
педскій, Пількальненскім, а в части в Столю-
пянскім, Гольдаискім і Гумбінскім.
Коли теперішну урядову Росію годі мати
за опікупку та покровительку народностей не-
великоруских і не-иравославних людей в самій
Росіі, то вже до що Литвииів нетерпимість еі,
бачу, давно перешила всякі можливі границі,
хоть писателі та газетники найменше про те
говорятъ, ба навіть навивороть, при леда нагоді,
під небеса вихваляють свою вітчину яко най-
безкориетнійшу обороиительку дрібних народно-
стей. Державні закони та постанови місцевоі
адміністраціі путаютъ кождий стунінь Литвина
як на иолі загальноі просвіти, так і в житю
економічнім, а крайне патріотичні російскі га-
зета, особливо пів-урядові, в хвилях вільпих
від писана нохвал за добродійства, якими-ді
уряд обсипас дрібні народности в Росіі, по-
биваютъ той уряд протів тих самих народно-
стей, вишукують провини в мові, обряді або
навиках, звичаях і прямовапях тих складників
державних, особливо тих, що на західних
окрайінах. Відрубність язикова, обрядова, оби-
чаева та племінна після науки російских патріо-
тичних писателів, мае грозити могучій Росіі
більше, ніж усі заграничні вороги в куиі. От-
же Росія повинна всяко нищити відрубности
національиі в нутрі держави. На сім полі ди
вна пануе згода й гармонія між патріотами-га-
зетниками та урядом: що одні запропонують
в газетах, другі при помочи адміністраціі ви-
конують. I одні й другі обдаровують чим раз
новими путами питому людпість окрайін за-
хідних, тай не втомляться. Не дивниця, що
так роблять писателі, особливо з попсовапих уря-
дників, бо іпирячи аальшиві трівоги, вони самі
міцнійше стоять на евоіх стаиовисках, тай бо
гато ярких надужить пропускаютъ йім без ка-
ри ; труднійше порозуміти те, іцо тих Фаль-
іпивих завин слухають власти центральні, хоть
іцо правда, труднійше тілько про око. Нетср-
пиміеть для людей не-великоруского роду, до-
ведена до Фанатизму, ширена найбільше впли-
вовими газета»®, головио тими, що держаться
запомогою та протекціею адміністраціі західних
окрайін — як: Варшавскій Дневникъ, Виленс-
кий Вѣстникъ, Кіевлянинъ, Русскій Вѣстникъ,
затим Новое Время, Петербургскія Вѣдомости
та Московскія Вѣдомости, як і газета, що
приймають Фанатичні Фантазіі, дд. Владиміро-
ва, про®. Кояловича й спілки, котрі попадаютъ
найперше в руки читателів, т. е. інтелігенціі
російекоі загалом1). Сим, звіено, користуеся ад-
мініетрація міецева та власти центральні, коли
') Не знаемо добре обставин російских, але нам
видмті.ея, що далеко не вся публика російска читае
наведені гавети; бодай добре знаемо, щи напр. Вѣ-
стникъ Европы й т. і. видапя мають евоіх вірних читате-
лів.	Редакція.
даруютъ бідних Литвипів своіми питомими до-
бродійствами та ие позволяютъ йім користува-
тися овочами урядовоі опіки, а натоміеть зва-
люготь на них тягари на потреби уряду й его
Фантазіі.
Пригляньмося хоть з де-більшого пере-
гакодам, які ставлять Литвинам власти російскі.
Після польекого повстаня 1863 р. (?. Ред.)
настала воля крестян і заклади наукові литов-
ских губерній отворили двері для селянских
дітей (в Царетві польскій, на' полі просвіти
права селян зрівнала зі шляхтою пікільна уста-
ва Вельопольского), та власти російскі, немов
жалуючи ноказаноі справедливости та бажаючи
вмешпити добродійства, що могли вийти з
управленя селян, при зреФОрмовапю бюр уря-
дових, заборонили приймати на посади держа-
вні католиків. Згадати треба, що' від коли цар
Николай замкнув голосну в свій час академію
Віленску, вся Литва, не мае тепер ані одного
висшого наукового закладу, так само як не
мае, крім учительскоі семінаріі та семінарій
духовних, ні одного закладу спеціяльного, що
мігби приспособити міецеву людніеть до якого-
небудь заводу. В закладів наукових (кількох гім-
назій клясичних і 2 реальних) виходять ледви не-
довчені люде, котрі при педостачі якого-небудь
духового житя та трудностях, після замкнеия
бюр міецевих за воротами семінарій духовних,
не можуть найти еобі міеця. Навіть число за-
кладів наукових після 1864 р. вменшилося ду-
же, хоть потреби, при більшій людности і біль-
шім намаганю до просвіти, зросли дуже. Возь-
мім напр. хоть одну Ковенску губернію, засе-
лену майже виключно литовскими людьми по
селах. Тут число самих гімназій вменшилося з
5-ти гімназій і 4 шкіл галяхецких (прогімназій)
на 2 гімназіі, 1 школу реальну і 1 еемінарію
учительску. В інших губерніях уменшейе таке
саме, крім губерніі Сувальскоі Царства ноль-
ского, де школу повітову в Маріямполі обер-
пено в клясичну гімназію ; та сей заклад нау-
ковий вменшив пітучним способом число уче-
ників і з початком того року шкільного мае
6ути замкнений. Число учеників селянских ді-
тей, в Маріямполі виносило 80% вагального
числа; коли ж для дітей немаючих родичів
стало труднійше встуиати до гімназіі і коли
за для нолітики, умисне стали труднійше пита-
ти при вступних екзаменах, то загальне число
учеників упало до 65 "/0. -Зо страху перед ін-
телігеніцею литовского роду, не тілько тру-
днійпіе питаютъ дітей Литвииів селян, на всту-
пних екзаменах — ай засягають і тих, що
дс-нсбудь інде могли скінчити заклади наукові.
Власти зробили все, іцо тілько в йіх силі, що-
би іфосвічений Литвин не міг осісти серед
евоіх земляків: не допускаютъ йіх до уряду,
а далі заборонили лабувата землю хотьби мали-
ми кавалками і дітям селян-католиків або та-
ким, що скінчили бодай 4 кляси гімназіяльні.
Так як, окрім школи, просвіта може ши-
ритися між народом іще з книжок та всяких
вндавництв, то не забуто забита й се жерело.
Після 1863 р. дякуючи голосному в свій час
Віленскому диктаторови — енералови Мура-
— 161 —
вйову, видано постанови, що заборонили дру
кувати книжки литовскі азбукою латинскою,
що вживана від самого початку лмтовского
письма, то е через 400 літ з верхом, стала
нероздільною власностію мови литовскоі, так
як і сама мова власностію народу. Накинсно
азбуку російску, котроі ніхто для мови литов-
скоі, з уживаючих тоі мови, приняти не хоче;
книжки видавані на борт уряду роздаються
даремне або роскуповуються дякуючи - роска-
зам поліційним, та ними нарід дома в печи
топить. В справозданю своім д. Вальтар обчи-
слюе число друків, азбукою російскою друко-
ваних в Литві російскій, до живе 3 міліони Ли-
твнпів — на 9 творів в 150 сторін загалом,
та й з тих за 25 літ розширено ледви 250 ти-
сяч примірників, коли тимчасом у ІІрусах 200
тйсяч Литвинів купуе що року до 300 тисяч
примірників, друкованих власною азбукою.
ТІаказ і заборона вживаня книжок друкуваних
азбукою латинскою, звіено, викликали гидъ,
навіть неслуліну до азбуки накиненоі. Зна-
читъ, постанова що до азбуки вийпіла о
400 літ за пізно, щоби могла принятися;
час був впроваджувати яку-небудь азбуку
для книжок литовских тоді, іеоли Литви-
ни не мали ніякоі, але зміпити тілько $ан-
тастичним наказом одного адмініетратора 400
літ уживану — бачу, годі. Щоби коли-небудь
Литвини вживали для своеі мови чи письма
азбуки російскоі, сего навіть звіені Фанатики,
дд. Спрогіс і Коялович твердити нині не смі-
ють. На старі книжки друковапі азбукою ла-
тинскою поліція, як де, трібувала устроювати
лови, коли люде виходили з коецьолів; трібо-
вано накладати й кари на тих, що мали такі
книжки; та після зложеня кари і втрати відо-
браноі книжки, Литвнн звичайно найперпіе
спроваджуе собі з ІІрус нову книжку, наміеть
відобраноі. Виречися того, що кому потрібно
як хліб насуіцний, ніхто не в стані.
3 просвітою не богато м:ають спільного
написи литовскі на шильдах, та чуткі власти
не оставили в 'спокою й сих невинних останків
мови литовскоі, замазуючи написи литовскі,
очевидячки, щоби Литвин случайно не дізпався,
де який товар купити можна, або йідучи
дорогою, не дізнався, куди йде незвіена ему
дорога — бо скасовано написи і при до-
рогах. Теперішний енерал - губернатор Ли-
тви, д. Коханов, підчас обйіздки краю, в про-
мовах своіх до старшин (війтів) сільских,
казав, що вони обовязані в своіх хатах,
в родині вживати мови урядовоі. Адже ж
від давка стараються завести уряду мову
в коецьолах католицких, хоть католиків Ве-
ликорусів нема; отже хочеея спитати, де
то милостиві, чоловіколюбні російскі власти
зволять оставити міеце для мови литов-
скоі? Чи для неі нема вже міеця в широкій
Росіі, з виімком видавництв Академіі петербур-
скоі, тай то з засторогою, щоби ті виданя не
могли ширитися серед народу литовского? Ад-
же ж така засторога тепер е?
В школах народних на Литві такі сто-
сунки, які певне тепер рідко де на світі ще
подибати можна. До шкіл на Литві ходятъ ді-
ти селян Литвинів, іцо не знаютъ іншоі мови,
крім рідноі, а тут учителі перевалено не розу-
міють мови дітей, так само як діти мови учи-
теля. Нагадаемо, що обі мови зовеім собі не
кревні, так що одна сторона зовеім пе розу-
міе другоі1). В таких обставинах, звіено, наука
йде на помадки, дуже тяжко й без кориети:
по найбільше дитина як раз не так розуміе
поясненя учителя; на те, чого можна би нав-
чити, в природних обставинах, без оглядів по-
літичних, за міеяць, — мало и цілого року і
крім того воно цбивае молодечий дух діточий.
Звичайно виходить так, що чого дитина з ве-
ликим трудом павчилася зимою, підчас літного
відпочинку забував і па друтий рік наука знов
іти мусить з початку, і так без кінця. А ті ж
школи удсржуються майже тілько з фондів
громад чисто литовских (додатки на школи
зі скарбу державного такі невидні, що й зга-
дувати не варто). Коли ж школа міецева сто-
іть на грунті противнім основам педагогічним і
потребам місцсвим не відповідае, то народ,
бажаючи направити нерозумне поступоване
уряду, заводить школи тайні, коли не лііппі,
то бодай більше застосовані до потреб міеце-
вих, де діти хоть трохи можуть навчитися й
рідноі мови. Але така школа строго переслі-
дуѳея: коміеія, то радила над тим, якби спи-
нити розвій тайних шкіл, не найпіла іиших
способів над ухвалу кари до 300 рублів на
господарів, в котрих хаті викриеся тайна шко-
ла. А про те тайні школи. множиться на Литві,
бо йіх піддержуе і множить конечніеть. Від
урядових шкіл здержуе людніеть і міністерска
постанова, після котроі, мов баранів до вів-
чарні, гопено в дни царскі діти католицкі до
православно! церкви. Ся постанова, тамтого
року, викликали противенство серед учеників-
католиків у гімназіі Ковенскій і в народних
школах на західних окрайінах Жмуди. Справа
скінчилася тим, що прогнано кількох учеників
висших кляс тоі гімназіі та ксьондза префекта.
Як число середпих закладів наукових, так са-
мо й число шкіл початкових, помимо зросту
людности, меншиться майже, що року на кілька.
Де ж Литвини можуть учитися? в якій іпколі
найдутъ услівя узглядняючі потреби людности?
Даремне шукати — такоі школи в губерніях
литовских нема, так само як нема й заводовоі
школи, хотьби найнизшоі. Політичві огляди
урядовоі Росіі перешкоджають, щоби вона пов-
стала.
Що до економічного боку, то Литва не
богато ліпше стойіть тим більше, що від уря-
ду білыпе нерешкод, аніж помочи. Які варунки,
такий і стаи краю. Духового житя на Литві
російскій нема, бо й не може бути в варунках,
в які поставила край, урядова система. Ііромисл
ледви животіб, тай то находиться в чужих
’) Від себе додасмо, іцо нід Литвинами не треба
розуміти те, іцо у нас звичайно розуміють — Білорусів,
тілько питомих Литвинів, котрі не своі ані Русинам, ані
Полякам ані в загалі ні одній славянскій народности.
Редакція.
— 162 —
руках; торговля в упадку, білыиіеть місточок
завмсрла — живе споминками ліппгоі минув-
шими. ІЦоби вирвати промисл і ремесла з чу-
жих рук, піднссти торговлю — треба іпднести
й духовий рівень людности, треба еоедапеиих
сил, лекшого кредиту, а тут Литвини подибу-
ють тілько переіпкоди: доетун до просвіти
під доглядом поліціі, кредиту нема, крім лих-
вярів п.о місточках, що дають ма застав вози-
ки'на 50 процент у рік; усяка ж діяльмість
соединеними сигами строго заборонена— еі ма-
ютъ майже за бунт протів урядовоі поваги.
Навіть просьбі Литвипів о дозвіл основами не-
винних співацкнх товариств, мозволених для
всіх илемін і народностей Росіі — відмовлено,
навіть без подана поводів відмови.
Через те, що Литвинам годі набувати
землю, рільне господарство страшенно впало в
ціні; зарая о межу, в Прусах таке саме гос-
подарство колітуе десять раз більше, ніж на
Литві російскій! Ограпичуючи права лйтовских
людей на Литві і всякими способами улёгапу-
ючи та заио .іагаючи тих, що приходятъ з глу-
бина Росіі, уряд запевне мав на ціли заселити
Литву Великорусами, тілько ж. способа ті
видаютъ овочі нс рівні нотрачепим коштам.
Не випен сему уряд і урядова Росія — воно
виходить з самого стану великоруского народу
та его характеру; народ той таки ще не нена-
видитъ Литвипів, хоть та ненависть так ревно
нроповідувся білыпе ніж четверть віку.
Се все дастъ міру тих способів, які Ли-
твина мають для розвитку своеі народности.
То все цілить до того, щоби влекппгги зросій-
іцснс та оправославене литовского народу. Ко-
ли, кілька літ тому, безстороннійіпа частина
російских писателів домагалася для Литви при-
верноня замкненого в Вільні університсту та
закладаня іикіл заводових — то голоси ті за-
глушеиі були іпшими, котрі докатались право-
славно! духовно! Академіі та обрядових шкіл.
Ст ельлі.
По людски
(О1ІОВІДАН6 ОНУЧКАРЯ).
IX.
„Ще як нанщщіу робпв я, а громада ила була,
Сталось так одного року: обівралп мя до тла,
Всю комору, всю обору! Ані панщину робить, —
ІІ з тяглой ставая, — пі жить чим, ш дапину заплатить.
Затягпув я довг у пана, триста ринских. Поенравляв
Що иотрібио, — довг що року ратями платити мав.
Черев рік мя знов обирали, і прийшлось міні опять
Двісті ринских на прожиток в папскій скарбі позичать.
I заляг той довг у испс па сум.іішо мов скала...
Через рік худоба гибла, там веврода знов була...
Апі руш стягпуть на рату ! Правда, пан не паллгав.
Аж ту бух! пан через мене спір з громадою програй.
В осени було. Гей, йіде на кони лакей Тван
Тай кричитъ до мене: „Хаім, до двора, ново тя пан!*
Прихожу. Пан лютий-лютий! „Жиде, довг мій ти приніе?"
„Пане, мов.по, щем иічого не продав". — „Бери тя біе!
А міні нотрібно грошей! Знаеш з хлопами свідчить,
Знайже тут міні весь довг мій, все до кряхти заплатить!"
„Паие, мовлю, вашій ласіц все завдячуто, що там
Маю: як би я попродав все, то йдовг еплативбивам".
„Пу, то продавай!" — „А, паие, що робитиму я сам?°
„Иди па службу.!” — „Добре, паие. а де жінку, діти дам?“
„А мене то що обходить ? Хоч покидай йіх під пліт!“
„Чи так, паие? Ну, так ось вам мое слово : ждіть нс
ждіть, ------------------------------------------
Я. оплачу вам дою.', як зможу, — ви що хочте, те й
робіть !“
Гей, як блисне пан очпма, та тарах мене в лице
Раз і другий! „Псе ноганий! Иа і ма тобі за це!
Хлопці, зараз запрягайте і до него йідьте в дім,
Збіжс, плиате, всю худобу, все беріть до голпх етіп,
Все везіть у двір! Побачу, як то будеш ти скакать!”
Кинулась двірня. Вже фіри «улицею копотять!...
Ще година не минула, всю мізерію мою
В двір етягли. Я став, не знаю, чл мертвий, чи ще жию.
Так тоді міні вдавалось, що вже світ валиться весь —
Так то чоловік в доброй тим, з кождим куспиком
зживесь!
Жінка, діти тож прибігли, плачутъ, просятъ і ревутъ :
Пан на ганку люльку курить, все плюс й глядитъ у кут.
Жінка кинулась му в ноги, цілувати почала...
„ Марш 1* пан крикнул і в грудь копнув чоботом, аж
кров пішла.
В тім тур-тур ! лізок в подвіре. Бачу, жид, уже в літах,
Йіде, н простому халаті, сам віжки держитъ в руках,
Однокінкою. Зайіхав перед гапок, лиш зирк-зирк,
Огдяділ всю ту содому, лиш всміхпувся, лічичирк.
Тай до папа. ІІаы аж скрикпув: „Шая Ляйб ! За
житом ти?“
„Так, за житом—„Добре, добре! в готово, лиш плати!0
„Добре, паие. Але що се ту за. ярыарок у вас ?“
„Слухай, ІПая, ти гешеФтсман, знасш, що в гешеФті час!
От сей жид — він мій підданий — винен гріш міні,
пять сот —
Третій рік уже, й іпа-тихо, мов води набраи у рот.
Пииі зву его, заплати домагаюсь по добру —
Віп міні ще грубіянить, а платити ні дуду.
От я паказав забрати все добро его. Хочу
.Жида розуму навчити, сам собі свій довг силачу0.
„Паие, — крикпув я, — неправду ви говорите! Я сам
Обіцяв вам дати рату, як лиш збіжа іцо продам“.
„Пу, гляди, в живіі очи „брепіеіп!" він міні кричитъ!
Ну, скажи, ти жид, чи мігби тп інакше поступить ?“
„Пане, Шая Лййб оавався, много винен він?° „Пять еот“.
„Пу, так ось вам ваші гроші!"—тай виймаодин бапкнот
На сто ринских, другий, третій — усі гроші відлічив.
„А ему се все-віддайте!" Пан лиш очи йитріщив.
Далі схонивсь, мов іпаленпй. „Що, такий клапатий жид
Сміе так мене підйіхатъ!... Жпдс, се для мене встид!
Ш, не хочу твоіх грошей! А ти, Хаім, забирайсь
— 163 —
Іа доброй поганим евоім, та на рату ми стярайсь!“
Се сказавши, плгонув, Фукпув, гримиув від еіней двермн,
Тай сховався у покой Мов пімі стояли ми.
Щая Ляйб всміхиувсь і мовив : ^Встид вельможному!...
Отсе
Варю було пятьсот рииских, щоб нагнать тобі в лице
Встиду трохи! Ну, тн Хаім, вабирайсь! Як я скіпчу
Ту свое купецке діло, то до тебе загощу“.
X.
„Погостив у мене Шая, часто потім зайіжджав,
Вислухав моі приводи і про себе ровказав.
Я нізпав его, розиідав між людьми сто діла...
Справді, дивна сила божа в чоловіці тім жила!
Простий жид був, пеписьменний. Его батько ишик тримав
У Рокитнім. Много горя и малку Шая Ляііб зазнав,
Та таку вже Бог натуру дав ему, іцо не оглух
I по отуиів у горю невсинущий его дух.
Жить по .нодски, щоб пе тілько другим кривди пе р обить,
А но змозі полагати, з злой раз в раз війпу точить —
Ось що мов пеентий го-іод мучило его весь вік.
I кУдп лиш з тим бажанем. пе гоняютъ той чоловік!
Зразу шишсарсм був троха. Кипув, ваяютъ до ремісла,
Алс бійка з майстром швидко до тюрми го занесла.
Вийигов відти й мало-мало до розбою не шшов, —
Та взяли его до війска. Й ту спокоіо нс наіііпов.
Де лиш бачив людску кривду--а тяжкий тоді буи час!—
Там він всюди наче іекра біг, сваривеь і бивсь нераз.
Страх сказати, що в тім війску капрйймавсь він горя
іі мук!
Тричі в вушцю го гнали, а кайдани з міг і з рук
Не плавили. Вийшов в війска по сімиядцяти роках,
Сам на світі, голий, босий, і обпяв го дикий страх —
Нс за себе, бо був сильиий і здоров, робити вмів, —
А ва те, що літ проживши тридцать пять, він ще пе вспів
Жадного поратувати, жадного добра зробити.
Що терніи за кривду 'тілько—комуж з того лекніе жить ?
I подумай ; „Треба взяти серце в жменю, перще стать
Богачей, тоді і бідних буду' мав чим спомагать".
I то миелиш ? Архи-жлдом він на десять літ зробивсь,
Шахрував нанів, мастку на купецтві доробивсь.
Торгував дровами, сіном, брал достали війскові,
Сплави еилавлював до Гданьска, наші сукна краеві
До Румувц возив він. Аж лрийшли тіеиі роки —
Все покинув, взявсь до хліба, кукуруви і муки.
Достарчав для трьох повітів, бідним даром роздавав,
Заложив свою некарню, — словой, він уратував
Не одну родину хлопску і жидівсну від біда.
Знавпг, як прийпіли вибори в сорок оеьмім, то жиди
I хлопи його хотіли послом в Відетп. обібрать,
Та пани и ноли йіх тілько закричали .. Що й казать,
Як усі его любили, хоч був острий на язик!
Він нераз до мене мовив: „Я б отак як ти, не звик
Хлопом жити і коритись! Швидко мпі б в арешті бутъ!
Зпаеш, як тоді я бачив, що пан жіику копнув в грудь,
То вся кров в мні закіпіла і над вухом мов оса
Забреніла... Будь иоиодіпий, я б убив його як пса!
Ні, не жить міні с тобою 1 Не для менс тихий рай!"
От таких людей виводить чим раз білыпе все наш край".
XI.
Часто я відтак до Штепгля но дорозі забігав,
I гостивсь, і диів по кілька у роботі помагав.
Все мене приіімали щиро, хоч я бідний онучкар,
А вопи маючі газди. Дар у них був мов не дар,
А нсначе довг відданий. Із хлопами враз жили
Як свій з евоім, всюди ^стйльно хлопску сторону тигли.
Шльома був в громадскій раді і в иікідьній був делегат,—
Сам в літах уже по руски^і по іюльски ичииеь читать.
Хаім говорив частенько : „Бчіться, діти 1 Треба нам
Иристаиати до народу, кинути служить панам!
Бо г.тядіть лиш, до чого иас панска служба довела,
Що ненавидятъ иас люде, радуються, як в еела
Жид виходить! Що не сміс жид до хлопа иідійти
Просто, як до чолог.іка чоловік! „Его, знать ти
Хочепг щоеь урвати в мене!" — дума хлоп, і неборак
По найбмыпііі части зовсім справедливо дума так“.
Так то Хаім евоіх внуків і сусід жидів павчав,
1 при тім всс Шая-Ляйба добрим еловой спомпнав, —
Знать .побив він Шая-Ляйба як вітця і поважав...
Аж нрояспюваиси, крітппав, як про него говорив.
„Ой, на много річей очи він міні, бач, отворив!
Як він гриз мене, іцо Шльому в світскій школі я не
вчив !...
Що тепер хлоп без науки !... А ти знаніи, він екіпчив
Вік свій в мене, ту в тій хаті ! Ну, такий вже чоловік,
Знать пе міг у власній. хаті, в роскоши скінчити вік.
Бачиш ти, він був бездітний, а як вмерла жіпка, тут
Він задумав весь масток для бідноти повернуть.
Та не так, як другі роблять, що своеі смерти ждутъ,
А відтак запишутъ суму! Йде той гріш немов па гріх
Через Бог зна кілыгі руки, а в них тае паче сніг.
I заким діііде до діла, вже до лоловини зник:
Дармойіди обложились, а для бідних вийшов ишик.
Не такий був ІПая-Дяйб мій ! Сам він руки васукав,
I лшиталь для бідних в Жовкві евоім коштом збудував.
Далі лазиі дві жидівекі: в Кристинополі одну.
Другу в Раві, і в них мікви* **)) всс що там іютрібно... Ну, .
Все добро так розділнвши, припровадивши все в лад,
Думав в Жовкві при божници яко габе”*) умирать.
Протяглось то так з пів року. Осінь. День був
дожджовий
I слота була. На шляху геть розмок, роакисся глий.
Бачу, лізе щоеь, чалаика, звільиа мов той жук повзе,
Иаближассь, вавертае... „Шая-Ляйб! Чиж ти то се ?“
„Я!“ говорить. „Ну, насилу я добмвсь у хугір твій !
Тай ослабли ж кости! Швидко йім наложиться спокій!"
Зараз ми сго до хати, обігріли, зодягли, —
Бо обдертий як жебрак був, — мокріпитися дали.
*) жидівска обрядова купіль.
**) Нпзший від рабіна. в жндівскій школі, читець
книг святих.
— 164 —
Віддихнув. „Ну, каже, Хаім, — наближаеся мій час.
Хоч прийми мя, хоч жени мя, я вмирать прийшов до
вас“.
„Бог с тобою, кажу, брате, щоб тебе я з хати гнав!
Ти живи й сто літ у мене! Але як же се, ти ж мав
В Жовкві в школі габе бути ?“ „Ну, і був до вчора, був!
Ну, а вчора... Подивися ту!“ Й халат він розгориув,
Гозгорвув сорочку — Боже! Груди, илечі в еиняках!
вШая-Ляйб!“ кричу я,—„що ее?“ Він сміеея. „Ах, ах, ах!
То моя заплата, каже, від кагалу! Слухай лиш,
Як вони миі заплатили, може й сам йіх похвалиш!11
XII.
„Вмер коршмар оден близъ Жовкви, страх побожний
чоловік:
В бібліях святнх, в молитвах він прожив увесь свій вік.
Жінка шинкупала, теща шахрувала мужиків,
Старший син три села лихвов до вубожеля довів,
Менші два сини провчили конокрадске ремесло, —
Ну, й змагалоеь йіх богацтво, і поважане росло.
А наш Майлех все молився, в божих заповідях жив,
I добро творив. Таке він правило собі вложив:
Хто прийшов до него бідний — десять центів він давав,
А імя его і назву зараз в книжку записав.
Як прийшлоеь ему вмирати, він оттак сказав еімйі :
„Будете мене ховати, то сю книжечку міні
В гріб на груди положіте, що б я Богу показав:
Двацять віеім тйсяч шіеток між убогих я роздав".
3 уст до уст пішли слова ті, йіх підхопив весь кагал :
„Двадцать віеім тйсяч шіеток! Боже, таж се капітал !
„Бачитс, який побожний праведпик між нами жив:
„Все моливсь і талый гроші Богу в жертву положив!"
Ну, й не диво, що був погріб многолюдний і шумний.
Двацять віеім тйсяч шіеток! вкруг гуло, мов дзвіп
гучний.
Позавчера був той погріб. Вчора шабас був. Ну, гіт!
Насходилаеъ повна школа, помолмлися як слід.
Почали вже розходитись — гамір, гутірка... I щож ?
„Двацять віеім тйсяч шіеток !“ іпепт іде, мов в листао дощ.
Ну, оалив мене той шепіт. Я на лавку вилажу.
„Слухайте, бенай Ісруайль* *), я вам маесе**) розкажу!
Бачив сои я сеі ночи. Мацюпіньким червячком
Я повву мов, підповзаю перед сам бгови трон.
Бачу я: вага велика иаетановлена стоіть,	,
Коло неі сам Міхуайль***) меч поломіпний держить. /
Аж іде наш Майлех: згорбивсь, піт з чола сго тече/
Двацять віеім тйсяч шіеток у мішку він вб.точе!
„Боже, я весь вік молився, не творив нікому зла,
„I рука моя для бідпих все отворена була:
„У готових, чиетих грошех ось заслуга е ціла !“
,,На вагу!“ сказав вгова. Майлех кинув ерібла міх,
I вага перехилилась аж архангелу до ніг.
„А тепер — сказав вгова — я питатиму. Кладіть
„На другу тарілку кождий підсудимого одвіт!
*) сини Ізраіля. **) повіеть, байка. ***) архапгел
Михайло.
„Сам ти заробив ті гроші ?“ — „Ні“ — рік Майлех і -
дрожав.
I на другій вже тарілці той одвіт его лежав.
I, о диво! те маленьке слово „ні“ одним кипком
Двацять віеім тйсяч шіеток зрівповажило цілком.
„А ти знав, нита вгова, відки йде маеток твій?
„Знав, що кождий гріш в нім кривда і неправда і розбій?"
Затремтів ще дужше Майлех, гнувсь і корчивсь і цідив
Ледви чутно : „Знав, о Боже, алеж се не и робив !“
I ся відповідь була вже на вазі — і щож отсе ?
Двадцать віеім тйсяч шіеток фівіии в гору, мів пірце,
„А ти знав, пита Эгова, що сімья твоя ціла
„За ті гроші своі душі на ногибіль віддала ?“
Та на ті слова вже Майлех відказать ніщо не міг,
Почориів увесь і наче звялий лист звалився з’ ніг.
„Проч з иимивідси!“ загриміло в трону. „Ошуканець сей
„Поки жив, побожним видом все ошукував людей,
„А по смерти думав Бога сими грішми підкупить !
„Проч з ним! Ще йому на цлечі тіігроші прикріпить!...“
Знасш, доси в остовпіню слухали всі моіх слів,
Але скоро лиш скінчив я, раптом хор весь варевів :
„Гвалту! Епікур! Везбожник! Проч, най білып ту
не дихне. —
I товпою навалились, з школи виперли мене.
А у сінех ну міеити, бити, штовхати під бік —-
Ледво я з житем із рук йіх вирвався, насилу втік“.
XIII.
„Так то ПІая Ляйб розстався із жидами, і до нас
Умирать прийшов. I справді, швидко наче евічка згас.
Радісно вмирав він. „Много натерпівеь я“, говорив,
„Много я в горячій крови 1 добра і зла творив.
„Все бажав по людски жити, чоловіком з людьми буть...
„Слава Богу, що прийшлося хоч оетатний раз дихнуть
„Між людьми, що справді люде, — хоч огрітися в еімйі,
„Що блажениих патріархів вік .нагадуе міні!“
Так то, сипу, і сконав він. Золота душа була!
Без таких людей земля би сталась темна і гнила.
Може то й за патріархів волоті часи були,
Та все таки патріархи люд жидівский завели
У вгииет у неволю! Аж пророк-убійця ветав
3 невгомонним, диким серцем, тих неволъників підняв,
Вивів йіх в пустиню дику, водив блудом сорок літ,
Та навчив йіх здобувати — вбудувати новий світ“.
Писано в тюрмі 1—5 вересня 1880. '>
/ван Франно.
Кілька сл/в о проекті фтьварковоі
господарки на селянских грунтах.
I.
В ч. 5. „Народа" подае д. Франко яко
одиноке средство, що мае зарядити нужді сіль-
ских хліборобів — сполучене грунтів громад-
ских в одно і заведене на тім господарства
— 165 —
ФІльваркового. ФІльварок 1000 морговий потра-
тить обробити поля 0-8 парами коней, коли
иа тій просторони громадяне тримають непо-
трібно 100—150 пар; на ФІльварку менше мер-
твого капіталу в будинках, а мимо того будин-
ки ті і лучші і эдоровпп для людей і худоби
ніж бхдинки на селі; при ФІльварковім госпо-
дарстві менше сил робучих потреба і д. і.
3 бесіди з деякими людьми, котрі статю
д. Франка читали, пересвідчився я, що люде
на селі в загалі мають зовсім траФний вогляд
на вартість того проекту і ясно бачать нестій-
ність ето; тому критика, того проекту видалась
мені злишною, коли одпак появляються голоси
похваляючі его (див, Народ ч. 9. ст. 135), то
уважаю за потрібне ^піднести деякі закиди,
котрі не кождому на гадку приходятъ.
Таке згуртоване громадских грунтів для
господарованя по ФІльварковому, е вже зі згля-
дів чисто господарских неможливе. Всі по-
ля требаби поділити на кілька або кількана-
цять рук (полое) відповідно до того чергова-
ня нлодів, яке би ся мало прийняти, а кожда
рука малаби бути засіяла одним плодом. Пер-
шим вимогом удрави булоби тепер всі грунти гро -
мадскі зрівняти під зглядом управи, під зглядом
сили навозовоі, під зглядом вичищеня рілі від ха-
базів, бо інакше (практичні господарі порозумі-
ють се легко) порядна господарка не булаби мо-
жливою. Представмо собі, яка то трудніеть — те-
періпіний нелад до якого небудь ладу привести.
Таж ту кождий кусник поля інакше 6ув загос-
подарований; оден в новній Силі, другий о
межу крайне виссаний, оден захващений, дру-
гий побіч зовсім чистий, оден ораний до глу-
бины ледво яких 4 цалів, другий побіч повис-
ше шести цалів і т. д. Панове не-господарі не
повірять, що для такого вирівнаня грунтів, без
якого о ФІльварковім господарстві бесіди бути
не може, десять літ праці спеціально до то-
го зверненоі за мало; що тут для вирівнаня
грунтів, для уможливлепя господарки, треба і
вкладів величезних. Який то мавби бути заряд
на такім ФІльварковім господарстві, о тім д.
Франко докладнійше не пише, однак то знаю,
що в спілці, до котроі би належало так много
.людей темних, нетямущих ні в господарстві,
ні в рахунках, ні в письмі, а кількох розу-
мнійших, котрі би мали вести господарство,
рахункн і т. д., ті остатні аж надто часто за
свій білыпий „розум“ платилиби собі білыпе,
ніж би то прочим громадянам було до вподо-
би. I ще й те річ певна, іцо громадяне на тім
своім ФІльварку певнеби так щиро не працю -
вали, як би пращовали на кавалку грунту, з
котрого вся користь іде прямо до йіх кішені.
Бо ж маемо діло не з ангелами на міеяці, але з
людьми з крови і кости, такими, якими вони на
нашій землі дійсно е, — а у таких все би
явнлася охота часть праці своеі звалити на
плечі своіх ближніх, бо в спільній касі однакий
гріш буде, чи я яку роботу сам зроблю, чи
зіпхну еі яким світом на другого.
Що до будинків — се велике питане, що
дешевше і здоровійше: чи 20 хат сільских по
400—500 злр., чи одна касарня на 20 родни,
котра мусить бути масивно збудована. 20 хат
сільских коштуе около десяти тисяч злр., а
на двайцять родин не збудуе касарні і за
двайцять тисяч.
Обшар двірский 1000 морговий мусить
тримати не 5—8 пар коней, а таки зо трий-
цять пар що найменше. — Що селяне звичай-
чайно білыпе коней тримають, ніж йіх затру-
днити можуть, се правда, але сему знову мо-
жна в інший спосіб запобігти. Давно вже по-
винна була пійти частина грунтів селянских з
під плуга під управу рискалем (огородником,
лопатою), а тогди І7 частки непотрібних коней
можнаби позбутися. Аж гірко робиться, чита-
ючи дописи о таких стосунках, як в „Образку
хлопа рільника" в 9. ч. Народа. Там жалкус
Анна П. над хлопом, що бідачиско мусить 7
злр. за день за плуг платити; у мні зовсім
інші чутя збуджають такі образки: я би того
хлопа, що радше заплатить 7 зр. за плуг, а не
возьме ся до обробленя поля лопатою, скорше
покарав, як милосердився над ним.
Що до ощадности ФІльварку на руках
робочих в порівнаню до окремішних госпо-
дарств громадян, то ту стоімо з д. Франком
на цівковнто противних становищах. Д. Франко
радби заводити машини, щоби ощадити
праці, я уважаю жереломнашоі нужди, що у
нас для рук робочих поплатноі праці за мало.
Я виказав датами статистичними, що продук-
ція на грунтах селянских надзвичайно слаба-
так слаба, що загал селян наших головно
не з свого грунту, а з зарібкованя жие
і то з заробкованя на обшарі двірскім. Пла-
тня за роботу нечувано низька, бо подаж пра-
ці велика, і робітник,. котрий не мае жадних
засобів, мусить робити, за всяку ціну, хотьби
пайнизшу. При таких обставинах першою і
найголовнійшою реформою економічною не може
бути ніщо інпіе, як показати нашим людям,
якби своі сили робучі могли зужити користній-
ше ніж на лані панскім. В деяких сторонах на-
рід сам винайшов собі поплатнійший заробок і
не вагуеся наражатися на всякі небезпеченства,
які приносить з собою подорож до чужих, па-
віть заморских краів, щоби лишенъ добитиея
до того зарібку; а нам не позіетае нічого ін-
шого, як улекшити і урегулювати ту ч а с о в у
еміграцію для зарібку і охоронювати емігрантів
від усякоі напасти неправноі та ошуканства.
3 другого боку, . тревале полішпене долі
наших селян дастъ ся осягнути аж тогди, ко-
ли не заробок, а дохід з власного господарства
буде підставою биту наших селян.
Як найменше заробкувати, як найбілыпе
праці в свое господаство вкладати, се трудна
вправді до сповненя, але проста, ясна і на
певно до ціли доводяча програма.
О.
П.
Коли я — не Фаховий господар — важу-
ся відповіети кілька слів на повисші уваги д.
166 —
О., то певно не для того, щоби „мое 6уло на
верха*, а для того, іцо бажав би бути пере-
коианим, а докази д. О. не всюди мене пере-
копали.
Д. О. бачить неможливіеть згуртованя в
тім, що теперішні грунти селянскі не однаково
оброблені, одні ліпше, другі гірше, а для філь-
варкового господарованя треба-ді грунту зов-
сім однакового. Не розумію, для чого се по-
трібне. Не всі ФІльварки лежать на рівнинах і
на шненичних грунтах. 6 ФІльварки й з міпіа-
ним грунтом. Друга річ: панскі ФІльварки про-
дукутоть переважно на вивіз, отже великі лани
поплатного збіжа (шпениці, жита, вівса) або
картоФлі (для горалень). Фільварок громадский
мусів би мати поперед усего ціль — виживити
громаду; значить, продукція на нім мусіла б
бути білыпе міпіана. Він мусів би продукувати
білыпе городовини, ріжних ростин окоиових, гре-
чки, проса, напусти. льну, конопель, ши:и і т.
і., одним словом, ростин вимагаючих досить
ріжнородноі управи. Я- не перечу, що бува-
ють селянскі грунти дуже позанускані і знаю,
яка се тяжка робота — хоч з дебільшого
вичистити такий грунт, знаю, бо й сам пра-
цював при такім чиіценю. Але знаю також. що
для того, щоб той запушений грунт хоч яко-
тако родив хліб, такоі знов страшноі робота
ані величезного кошту не потрібно, щоб за
длятого аж неможливе було згуртоване
грунтів. Уже за 3-4 роки ріжниці вирівнають-
ся на стілько. що можна буде без великого
різіка. засівати білыпі обшири (в разі потреби)
однаковим збіжвм. Конечно, до взірцевого філь-
варку від разу не дійдеся, але щоб той філь-
варок, який буде з самого початку, мав бути
менше спосібнии до виживленя і удержана гро-
мади (чи еі части), ніж ті самі грунти обро-
блювані в роздріб, сего д. О. не показав, а се
на разі булоб бодай чи не найважнійіпе.
Каже д. О., що на такім евоім ФІльвар-
ку люде „певне би менше працювали“, ніж
тепер кождий на евоім шматочку. Не знаю,
чому би се так мало бути. Люде не ангели —
каже д. О. Ну, так, але й наймлені коеарі чи
женці на панскім полі також не ангели, а
якось працюю1 ъ, і звнчайно добре працюють.
Чи зовсім охотно, чи ні — се йіх діло, але
робота йде. Під надзором — скаже д. О. Ну,
а на громадских ланах не може, не мусить
бути надзір? Слова д. О. про неохотну робо-
ту людей на евоім спільнім лані нагадують
міні розмову, яку я мав про сю річ з ч. Гриц-
ком Запаринюком. Коли я вияснив ему свою
думку, він добру хвилю сидів замислений, а
далі каже:
— Ні, се би зле було !
— Чому зле? Для кого зле? — питаю.
— Для лінивих, — каже. — Не оден, ви-
дите, тепер жие сам еобі, то робить або не
робить, як ему хочеся, а тоді би вже годі так,
мусів би робити, як і всі.
Я не такий глибокий знавець душі на-
родноі, щоб міг на певно рішити, чи цілковита
правда на боці д. О., чи на боці д. Запаринюка.
Не знаю, чи міні здаеся, чи й справді
між початком а кінцем замітки д. О. е. якась
суперечність. В початку він каже, що згурто-
ване хлопских грунтів неможливе для того, бо
за богато б треба праці, а при кіпці виету-
пае проти машин улекшуючих роботу і гово-
рить, що наші люде за мало працюють на
евоім грунті. Отжеж міні бачиться, що заве-
дене гуртових ФІльварків поперед усего мало-
би той добрий наслідок, що д а л о б и м о ж-
н іс т ь бі льпіому чи слу людей прадю-
вати на евоім грунті. Тепер халупник, що
мае хату і пів морга або й морг грунту — а
таких маемо в Галичині около міліона — по-
мимо найщирійшоі волі і охоти не може всю
свою працю вложити в той грунт, бо би на
нім (при наших. не бельгійских господарских
условинах) подох з голоду. Він мусить, як се
вірно висказав др. Данилович, бути сільским
зарібником привязаним до землі, т. е.
мусить нести на евоім хребті невигоду кріпац-
тва і надто ще приймати різкі удари капіта-
ліетичного устрою. Самою бульбою і капустою
(бо тілько йіх в найліпшім разі він може
управляти на евоім клаптику землі) тут усему
лихови не зарадит. Подаю чи думку ФІльвар-
кового господарованя, я власне мав на оці го-
ловно ту сільску бідноту, і думав, що в такім
гуртовім господарстві йій можна б було ле-
кше відітхнути. Се зовсім не все одно, коли
всю працю двох людей (при наших обстави-
нах рільничих, торговельних, комунікаційвих і
т. д. •— кладу на се натиск) вложити в оден
морг грунту, чи працю 100 людей в 50 моргів.
Д. О яко рілъник-спеціяліст і сам се зрозуміе.
Одною з головних користей гуртованя видалось
міні й те, шо при нім можна ту саму роботу
зробити зо знатною заощадою часу і сиди;
значить, не потрібно б усіх 100 людей запря-
тати до рілі, коли полеву роботу обробило б
так само добре і 50 а нехай 70. Прочі могли
б занятися усякими промислами домашними і
рільничими (нпр. пасічництвом, садівництвом,
молочним ділом і т. і.), а при тім ще осталось
би для всіх хоч троха часу вілъного від праці
і від турботи, щоб повернути его на освіту,
на читано книжок і на забаву. Нині по всім
світі робітники домагаються 8-мигодинноі ира-
ці, а д. О. рад би мабуть нашого хлібороба
так запорпати в ту полеву роботу, щоб він і
не виглянув з неі ніколи. Ми вже читали в газе-
тах, що в деяких сторонах нашого краю люде,
не маючи тяглоі худоби, самі запрягають-
ся до плугів і борони і орють та воло-
чатъ. Чи се ваш ідеал, д. О.? Ні, скаже д. О.
вони дурні 1 Чому не оброблюють своі клапти-
ки рискалями ? На се відповімо, що мабуть
не можуть, бо як би могли, як би йім се
ліпше виходило, то би так робили, бо прецінь
ніхто еобі не ворог, щоб еобі зле робити, а
оброблюване землі в огородовий спосіб заміець
рільового, се також не така велика філософія,
щоб мужик до неі не додумался. А треба б
поміркувати, чому вони волять деградувати
себе, до волів, ніж копати свое поле рискаля-
ми? Може би й побачили ми яку важну і ро-
зумну на те причину.
— 167 ——
ИанважніГіішііі закіід. яіаііі підніе д. О. ;
против моей думки, се питане: адміііістраціі.
Признаю, що питане; ее дуже трудие і що о
него нераз може розбитнея ціле діло. Але ни- 1
та не; адмініетраціі становить камень преткно-
венія не тілько в тім ділі, а в сю ди, навіть
там, де адмініетратори мають діло з самими
освіченими людьми, навіть зі снеціялістами в
ФІнаігсовім і бухгальтерііінім ділі. Кілько то
банків, кас звязкових, <і>абрик і т. і. пропало и
пропадае іцо року через злу і несовістну ад-
мініетрацію, а прецінь ніхто на світі не каже,
що не слід закладати банків і Фабрик через те,
іцо йіх тяжко адмініетрувати і що в них мо-
жуті. лучатися крадіжки. Се все люде добре
знаютъ, і проти сего всилуютьея винаходити
способи, щоб хоч з дебілыного занобігти наду-
житям. I ми мусимо над тим подумати. Та
справа се так важна, що ми липіимо еі собі
до іншого разу.
Іван Франко.
Поминки Шевченка в Нракові.
Дня 5 л. мая с. р. були и Кракові вечерниці в
честь Шевчепка, устроені руеким товарііетвом у Кра-
кові „Академічпа Громада”, со б то головно нашими ме-
диками, що г,чаться там на докторів. Нольскі й рускі
гавети вже обговорили вдатну музмкальпо-деклямяціііиу
частину — ми звериемо увагу па думки, що були виска-
вапі па тих вечерницях та ізза иих, а імсино оголосимо до-
кумепти, котрі ще пігде не були надруковапі. Отже лода-
-<імо найперше до-слова лромову голови Ак. Громади, д. Іва-
па Навроцкого. Ся промова дуже цііша, і для руско-поль-
ских взавмин мае тим білыпу вагу, що -з псю годиться
члени Академічпоі Громади, а також і частина краків-
скоі польскоі молодіжі. Навіть між самими Русинами, ся
промова повинна розширити йіх дотеперііппий погляд
па руску справу.
Цривитавпіи коротко зібраних гостей як Русинів
так і Поляків, д. Ыавроцкий говорив далі так:
„Шевченко, в честь котрого Академічна Громада
сегоднішпі вечерниці уетроюе — ее одни із тих иемно-
гих людей, що за житя гонений неприхильним урядом
*) На вечерницях обіцяла виступити й звіена епі-
вачка-артистка д. Марія Павликівва зі Львова, та в ос-
татній хвиді ие схотіла, чи що. Ішиа, напр. російска або
й італіянска артистка мала би собі за честь і обовязок
попіануввти таких людей як Шевченко, бо мала би Ба-
роду доказати, що вона справді артистка, достойна на-
лежати до арт. громади, що йій на думці не тілько
марний гріш за внетуіш. Наша ж галицка Русинка, мимо
свого буцім то „твердого закала” воліе таки зовеім пе-
рейти на бік польский, співаючи ві Львові в польскія
театрі, иіж пожертвувати трохи свого голосу в честь
таких своіх братів по Музі і по народности, як Шев-
ченко та Федькович (д. ІІавлнківна пс хотіла высту-
пити й на вечерку в честь сего остатного ві Львові).
А згадала бп ще д. Павллківна. кілько то душевноі сили
вложив Шевченко в те, щоби двигнутн а понпженя еі
власний, жіночіш рід! Гірко.
а по смерти довго ще не прпзнаваппіі ні братними на-
родами. ні евоі.чп таки земляками, ие зараз. а по роках
став находити чим раз білыпе поклопників, а пшгі вже
шануеся на рівні з першими і иаивпднійшпми людьми
нашого віку. Отее звичаііна доля людей, що проповіду-
ють нові ідеі: протів таких людей завеігдп підшіхаеся
завзято наперед найблизше. відтак і дальше йіх оточепс:
та з чаеом ночинаються йіх ідеі чим раз більше ириіі-
мііти, по чім елідуе і лошака до самого чоловіка. Ша-
иоване Шевченка росповсюднене сегодня в просвіченім
світі — майже ві всіх важнійших оеередках помшіаеся
его память чи то самшш Украйінцями, чн спільно а
другими народами.
Сс спонукало і нас ііцс торік, віддати честь сему
чоловікови і тут в старім кулътурнім городі, в котрого
мурах прожила і пронрацювала вік свій не одна сотка
иервостепсниих людей науки і ідей, в котрого мурах сотки
разів віддаваио честь тим мужам. У тім старім культур-
иім городі устроіла і наша мала украШнека кольопія
ново свято. Участь тутеіпноі публики в тім вечерку була
така громадна, симпатіі для поста такі явні і ведичаві,
яких ыи і надіятие.ь не могли. Через те вважали ми
своім обовязком, стати сегодня другий рая перед Вами
і в-друге віддати честь памяти украііінского снівака на
польскій землі. Обовязком нашим ми сс вважали тому,
бо ми виділи, що і між Полякшпі в много иочитателів
Шсвчевковоі музи, котрі так само як і мп переймплиея
его ідеями і так само знаютъ, як слід, оцінити его зна-
чіш: не лиш яко поста, але й яко громадяішна. I не
диво! бо геігіі всі не лиш належать до того народа, з
котрого ііиіппли, алс суть спільним доброй усеі люд-
скости.
Культурно! роботи ие годен вести пі
котрий нарід сам для себе, але вс дуть ві
спільно всі народи і лиш тогди мають хоеси
з тоі роботи, коли взаімно на себе огляда-
ютьея і взаімно себе спомагають; коли
своіх здобутків не ховають перед другими,
і сами чужими ко р и с т ую т ь ся. Через те
с та е е я д у х о ви й р о з в ій и ар о д ів пррцсеом,
вкотрім окремішности народні сходятъ
па д р у г и й д а л е к ни п л я и, аробітники, що
в ті м паи рям ку пр ацю ют ь, борються за добро
епільневсім иародамітим білыпу маіоть
вагу, тим гпирпгий і хосениійпіий йіх вплив,
чим ширпіий нроетор з аг ал и о-л ю д с ки х ін-
тере сів обіймають своіми думками.
Таких людей на світі пе богато; менше, чим другі,
маіоть йіх славяискі народи, бо услівя йіх іеторичного
житя дуже тяжкі. За те память тих людей дорога для
цілого славянства. Одним із таких людей е й наш Шев-
ченко і імя его у Славяшцині рівно звіене і рівно ви-
соко почитане, як імя Міцкевича, Тургенева, Достоев-
ского, Герцена, Чернишевского і других.
Безупинний постуц в історіі народів зазначуеся
іменно впетупом такпх людей Ідеями своіми і борбою,
яку вопи в обороні своіх думок ведутъ та муками, які
за нпх від своіх і чужих терплять — иомагають вони
людскій суепілыюстп ступити кроком на перед і
підпестись о одни ступіні. вгору до ліішюго жптя.
— 168 —
Найважнійшим вдобутком культурним сучасних ое-
вічепих народів е безпорочно змагане—двигнути іпростий
робучий люд економічно і духово, забеспечитіі ему всі горо-
жанскі права, запевнити волю і рівність кождоі людини в
громаді і державі і тим довести до того, щоби всі гро-
мади розвивалися рівномірпо в історіі всего світа.
Шевченко в своіх поезіях найбілыпе оспівував любов
до простого люду „найменшого брата" і заступався ва
его права і тими власне думками виріс він поза грани-
ці своеі рідноі крайіни і став звісний і дорогий також
для других.
За сі думки певно дорогий він і для молодіжі
польскоі, котра так численно взяла участь в нинішнім
святі. Витаючи Вас, товариші Поляки, не можу здержа-
тися від висказ.аня радости, що через розумінс ідей по-
дібних ПІевченковим, витворюються між нами чим раз
тіснійші звязи. Пай міні вільно буде висказати нашу
падію, що та нова наша звязь буде тревалою. Не чувст-
во братньоі любови, але спільність оперта на такій ре-
альвій підетаві, як добро простого люду — одна лише
годна нас кріпко заучити. Ведучи разом сю найпотрі-
бнійшу роботу, будемо себе найліпше ровуміти.
Поминаючи нині сего чоловіка, що один із пер-
ших засівав між нами сі зерна нових думок, набираймо
новоі сили до ееі праці. Нан сі думки плекаються між
нами, пай. ростуть, а чей вже небавом діждемся для на-
шоі крайіни спілих плодів правдивого евротіейского
поступу".
Наведену промову д. Иавроцкого доповняс отсей-
ще ціпнійший лист д. М. Драгомапова, написаний до
Академічноі Громади. Частина сего листу була прочи-
тана на самих вечерницях, зрештою ходив віп по ру-
ках молодих Поляків у Кракові, котрі его признали за
слушний.
„Дуже дякую Вам, що не забулисте мене і по-
кликалисте на Ваші вечерниці в память 29-тих роковин
смерти Т. Шевченка і дуже жалкую, що великі просто-
ри, котрі ділять пас, не дозволяютъ мені прибути на той
день у Краків. Я вже торік мав пагоду з такого ж по-
воду сказати, яку велику ціну складаю я спальному
святкованю памяти Т. Шевченка Русинами і Поляками
в такому польскому місті, як Краків. Де далі, ся ціна
може тілько вбільшуватися.
Процес національного відродженя Русинів-Укра-
йінців тепер увіходить в новий період. Ідся паціопаль-
ноі автономіі вже значно вросла серед Русинів і обій-
мила широкі круги людности. Тепер настас час прак-
тично! реалізаціі ееі ідеі.
Я завше дуыав. що та реалізація може наступити
лишенъ тоді, коли руско-украйінскі національні
змаганя поставлена будуть на грунт універсальних по-
ступових змагань: культурних, політичних і соціяльних.
Думка ся мае між іпшими таку підставу, що помянуті
поступові змаганя прибрали вже таку силу посеред ці-
вілізованих крайін Европи й Америки, що від них не
можуть тепер відстороиитпеь і наші крайіни, навіть ко-
ли б ми того хотіли, так що напр. коли б руско-укра-
йінскі націопали стали ігпоруватн ті змаганя, або
шукали собі ішпого грунту, то впграли б тілько те,
що побачили б, як поступовпй рух проходить в наш
народ без них і навіть проти них.
Така умова сама вже по собі ставить і другу —
потребу для руско-укряйінских автономіетів, порозуміня
і солідарности праці з поступовцями серед своіх сусі-
дів ; пайголовпіііше Москвинів на Сході, Поляків на За-
ході, а також і Румунів і Мадярів, серед котрих ачей
вже і тепер знайдуться люде досить освічені, щоб зро-
зуміти иевідмінну слушність руско-украйінского автоно-
мізму.
Вироб такоі солідарности — справа не легка.
Вона потребуй перш уеього розуму досить сильного і
сміливого, що б він міг поглянути иа діло без уеяких
упереджень, вільного від уеяких спомивів іеторичних і
від теперішних зріеших на іеторичному грунті інстіту-
цій, почастих інтересів звичок і інстінктів, а також і
від хиб теперішньоі оппозиціі йім, котра часто е тілько
копіею з кіаіик дио, до котроі лишенъ поставлено іпіпиь
заміеть ріив.
Коли обсрнутись спеціяльно до національних від-
носин між Поляками й Русинами, то повисшу свою
думку я можу пояснити, сказавши, що потрібну солі-
дарніеть між Русинами й Поляками можуть виробити
тілько такі люде, для котрих не іетнують ні Полыца ні
Русь божіею милостію, а іетнують тілько народи, або
ліпше люде мользкоі і рускоі породи та потреба виро-
бвти для тих людей такі кулътурні, політичні і со-
ціяльні обставини, що б у них ті люде могли жити, як
можна, щасливо.
Тілько тоді, іюли ми етанемо на такий грунт, ми
зиайдемо ті Форми, в котрих може зрбалізуватись і ав-
тономія і солідарність польска і руска.
Не тілько ся реалізація, а й самий вироб теоре-
тично! підстави для неі-справа не легка, але ж і нс немож-
лива. Я вірно, що з нею справляться молодші поколіня
Поляків і Русинів. Найлішпим початком до того може
бути спільна праця молодіжі обох націй по виешим на-
уковим закладам над вее.світпими завдачами науки про
жите природне і людске. Така праця виробить у моло-
діжі обох народів той дух, міцний і вільний, дух емі-
ливий, з котрим не так важно буде порядкувати і прак-
тичві справи, як було колись і як с ще й тепер.
3 такою думкою я позволю собі скінчити сей
лист до краківских академиків, святкуючих память сла-
ввого руско-украйінского поета, таким викликом:
Нехай живе і зростае солідарність між польскою
і рускою молодіжю в пошані до всеевітних інтересів
культури : до науки й поезіі.
Добрі практпчні цоелідки того прийдуть самі
собою I
Софія 11 (23) апріля 1890.
М. Драгоманов.
Окрім того, прислано на руки Академічноі Грома-
ди 16 поадоровнпх телеграм і ппсем. Із Поляків присла-
ли йіх: Тоѵгагхувіко Вгаіпід рошосу вІисЪасядк роійесіі-
— 169 —
пікі ві Львові, О^пізко в Відня і Хаггай г^ейпосгопусЬ
іщѵагеувілѵ тіойхіегу роійкіе) в Женеві (Сіепіот АѴіе’кіе-
ё'о ЛѴіевхсха Іа'аі.піер'о пагойи, арозіюіа ѵгоіповсі і Ъгаіег-
вілѵа, сгезс і ійалѵа. 8ясге пе тетегіа Іікіауіпа! Нотоііскі,
Біііепаіегп). Найѳільша частина руских телеграм і шісем
поклала вагу па правдолюбні, свободолюбні й людолюбні
змаганя Шевченка. Так иапр. львівскі богослови заяви-
ли, що (без ріжниці партій) признали за свій ідеал духо-
ве й матеріально двигиеие люду і подаютъ руки Акаде-
мічній Громаді одушевленій тим ідеалом. Віденьскі рускі
богослови кажутъ до-елова таке: „Память Тараса сталась
у нас всенародной святой. Навіть здорово мислячі По-
ляки цінять високо генія Руси, славянства, людскости.
Лише духи тьми побоюються его братолюбних ідей, але
се як раз доказ, що дорога, котрою прямуемо під его
прапором, е дорога правди! Честь вам за дорогі кождо-
му Русинови поминки/. Найсильнійше підчеркнено основ-
ні Шевченкові думки в отсім письмі „Академічпого Брат-
ства" зі Львова: „Не лиш над Дніпром ревучим та Дні-
стром широкая зарокотіла слава украйінского генія, бго
високими чоловіколюбними ідеями, его любвою до рідно-
го люду та до всіх придавлених, визискуваних та по-
кривджених, одушевлятися буде ще не одно поколіне.
Сесі ідеі се ідеі сучасні і будущі вони, мов зоря ясна
присвічувати будутъ усім, що нідіймуться освободити
прикованого Прометея людскости, котрому вірли уся-
ких гнобителів і кривдників довбуть ребра та серце роз-
ривають!1) Честь Вам, товариші, що сміло випцсуете на
своій прапорі сесі ідеі I Честь і тій частині польскоі су-
спідыюсти, котра причинюючись до звеличаня нашого
народною поета і шануючи евятощі і права руского на-
роду, найкрасше прислугуеся своій народности, бо тим
способом каже нам еі шанувати".
На комерсі, що відбувся після вечірниць, і Русини
академики і Поляки (молоді) намагали зазначити, що го-
дятъ ся з провідними думками тоі частики „Академічпого
Братства", котру деякі старші Русини лаяли і протів ко-
троі в свій час була й частина самих братчиків. Окрім
того віддано честь памяти покійного Чернишевского, на-
пираючи на те, що він один із тих Моеквичів, котрі ба-
жали добра-волі для простого люду. В загалі, поминки
Шевченка в Кракові мали вселюдский характер, і коли
і Русини і Поляки порозуміють, як слід, ідеі й основи
піднесені на тих вечірницях та ізза них, і будуть йіх твер-
до проводити в практиці, то пропадутъ усякі польско-ру-
скі непорозуміня. Та тоді пропадутъ наші непорозуміня
й з іншими народностями і серед нас самих. Поки що
з жалем мусимо завважати, що загал краківский, що ін-
>) Се між давними Греками було таке повіре за
Прометея, що він украв від самолюбних боіів вогонь-про-
світу, щоби двигпути людей. За те боги веліли его при-
кувати до виебкоі скали на Кавказі та мучити вірлами.
Найбілыпі світові поети оспівували за те Прометея, яко
добродія людскости. I наш Шевченко звеличив егов сво
й поемі „Кавказ", зробивши его майже мучеником політич-
ноі волі супротів російского деспотизму, за що найбільше
й був царем покараний. Шевченко був переконаний, що
прийде час, коли Промётей-народи російскі пірвуть ті
окови і станутъ вільні.
тересувався поминкамиШевченка напр. листу д. Драгома-
нова навіть не порозумів. Історична Польша ще кріпко
засіла в польских головах, навіть молодих.
Нам остаеся ще зазначити, як поставилися до тих
вечерницъ старші галицкі Русини. Одному з найчільній-
шох львівских народовців, д. Вахнянинови випало навіть
вести музикальну частину на краківских вечерницях і пу-
ти там як раз не те, що він сам говорив на львівских
вечерницях і в чім ему були завторували в „Дѣлі" й
„Червоній Руси". Сим разом і „Дѣло" не то що нічого не
мало протів промови д. Навроцкого, а й горяче борони-
ло еі від нападів „Червоноі Руси" (ч. 98 і 99). Воно тро-
хи відбивае від того, що само „Дѣло" писало протів по-
ступових членів „Академічпого Братства" — але гарно,
Тілько ж рівночаено з тим, старші львівскі нарбдовці, в
евоіх телеграмах на краківскі вечерниці, піднесли то са-
мо, що був підніе д. Вахнянин на львівских вечірницях.
Іменно народовске касино „Руска Бесіда" та „Товари-
ство Педагогічне" зателеграч-ували ті самі вірші Шев-
ченка, котрі вжив був до своеі промови д. Вахнянин, а
„Просвіта" навіть протекційно обернулася до краківскоі
„ Академічноі Гр омади “: „ Прийміть—повідае—сегодня ленту
від народноі коругви Руси-Украйіни і привяжіть іо до
Вашого стяга академічпого, та чей сей стяг національ-
но-просвітни й небуде дивовижею в городі підвавельскім,
де перші королі, Ягайлони говорили по руски". Ну, те-
пер ми справді не розберемо, хто власне мас в руках
коругву чи стяг Руси-Украйіни, бо напр. редакція Прав-
ди твердить, що вона. Ми певніеінькі, що найдеся ще
не один Русин, не одно товариство, що схочуть також
держати в руках первотворний стяг Руси-Украйіни —- та
ж у Рутенців з малку розвито охоту держати на проце-
сіях коругви. Тілько поважним діячам варто би вже збу-
тися такоі пустоі Формалістики, без реальною слова. От
ліпше би було, як би нам тепер старші львівскі наро-
довці докладно висказали в „Дѣлі“ свою думку про бе-
сіду д. Навроцкого, про лист д. Драгоманова і в загалі
виложили свою програму: яку би вони хотіли мати „Русь-
Украйіну", а особливо/ який би мав бути стосунок між
нашими робітними людьми і „висшими" рускими стана-
ми, котрі тепер е, або ще мали би бути?? Що вийде, то
виііде, аби тілько ясно і безповоротно...
Чудну ролю відограла, в справі краківских вечер-
ницъ, „Червоная Русь". Вона зразу (ч. 92) заявила, що
те, чим зробив Шевченка в своій промові д. Навроцкий
—„верхъ безобразія", що ті думки, які, після д. Навроцкого
голосив Шевченко — пагубні (соціялістичні), що сго,
Шевченка, національною поета, д. Навроцкий завів у
нечесну вселюдску компанію (Великорусів і других). По-
тім (ч. 95), навівщи суть тоі промови, „Ч. Русь" сказа-
ла, що під нею, тілько з немногими відмінами, мігби з
чистою совістію, підписатися кождий. Натомість допису-
ватель „Ч. Руси" по корчмарски напав иа бюст Шевченка,
поставлений в салі, на Поляків, що зійшлися пошанува-
ти Шевченка і па „Академічну Громаду", що таке свят-
коване сшльпо з Поляками устроіла. Крім того допису-
ватель зачудувався, що промова д. Навроцкого була така
видержана та помірковапа. 3 усеі дописи так і кричитъ
досада, чому та промова не була скандальна, так щоби
170 —
За неі можна було напасти а доносами на „Акадсмічну
Громаду0 і на всіх Русинів украйіиекого, особливо ж
европейско - украііінского напрямку. Тілько ж у 100 ч.
„Червовая Русь" ааніяла знов не те. Вона каже, що в
иромові д. Навроцкого були „жолудконі" ідеі, що твори
Шевченка ие повинні бути для молодіай еваягеліем, бо
г. пих-ді нема паціоиальних та іюлітичних ідей, а с ие-
еимізм, ненависть до богатнх етанів, прихильніеть до
бідних, і молодіж, невважаючи на те, що тепер уже не
пора, бо панщина скаеоваиа — хоче власне сей ваповіт
Шевченка вводили в жите. Крім того, „Червоная Русь"
наговорила ще досить бріхопь про народовців, про наш
Народ в етоеунку до Поляків і т. і. На се все ми „Чер-
воній Руси" може відновімо іншим разом; тепер же зав-
важавмо тілько, що „Червоная Русь" справді й доси
стоіть, як сама каже, на тім самім „нротівжолудковім"
стаиовиску, на якій стояло „Дѣло" після .тьвівских вечер-
ницъ і а якого, к чести своій, зиппло в справі краків-
ских вечерницъ. В 100 ч. „Червоная Русь" побивай на-
родовців тим самим ружей, яке йій сами дали в руки
еуиротів ноступовоі молодіжи — се б то дорікае .йім,
що у них жолудки перші, а що вона „Червопая Русь"-
противна „жолудковим ідеям". Воно й справді так, коли
мати на думці жолудки наших робітних людей — про
своі жолудки іі користи львівскі прихильники „Ч. Руси"
дуже навіть дбають — се вони нераз доказали. Та от”
„Червоная Русь", навіть ізаа краківских вечерницъ ви-
повіла, що вопа противна згоді Руеиніп із Поляками на
основі оборони прав робітних людей, польских і руских »
так само противна такій же згоді і в Німцями, Англича-
нами, Москалями, Французами. По думці „Червоноі Ру-
си" (ч, 85) „русскій робочіи не имѣютъ ни малѣйшей при-
чины маниФестовати своей солидарности ст. космополи-
тичными роботами западной Двропы". Виходить, що „Чер-
воная Русь" радабп робити згоду з іншими народностя-
ми на основі як раз не-робітних інтерееів (бо тут нема
середмни: або — або!). Тількож у такім разі йій мрий-
деся тягпути Русинів до згоди з капіталіетами та на-
сильниками народних прав, в тім числі розуміеся і з
жидівскнми лихвярями. Водай доси в справі економічно-
го протпвенства межи „желудками" і „жолудками" —
Червоная Русь не сказала нічого ясного і твердо-
го. I зовеім натурально. I кого нема за душею ніяких
суепшьних ідсалів, ніяких справедливих сусігільних основ;
хто за наповнене свого жолудка гіркою працею наших
робітних людей, накидае йім середновіччину; у кого на
диі душі кнут і темнота—того язик мусить у справах су-
спільно-просвітних вічно крутитися, мов млинок на ві-
тру, а на ділі такий завше скоріпе й сам ігіде за всяки-
ми кривдитслями та затемпитслями, протів котрих ціле
жите воював напр. Шевченко. Воно так може й вигідно
') Сказано умие.не па те, іцоби рускі робітники ві
Львові не обходили 1-ого мая. Від тоі маніфестаціі стара-
лиея відвестн й польских робітників, нольскі велико-пан-
еіа газета, і дехто йіх послухав. Тілько ж рускі робітни
ки і но думали слухати „Ч. Руси", котроі й не читаютъ.
Рускі робітпики зібрялися, емільно в робітниками поль-
скими, жидівскими й іншими, на величезне віче на по-
двірю львівекого ратуша і своіми одноголосними укла-
дами доказали, що солідаризуються з робітниками усего
світа.
для самоі редакціі „Червоноі Руси" — за те еі певне
погладятъ по головці еі добродіі в Росіі- тай кунлять
обаріпочок; сумно тілько те, що таких цротів-суспілыіих
і протів-просвітних проповідей слухав й частина читатс-
лів „Червоноі Руси" на провінціі. Чи не крайня пора ви-
ломитися з нід такоі пагубноі для рускоі народноі спра-
ви опіки? Се можуть і повинні пробити справді щирі та
по европейски просвічені москальоя>іли, котрихГа-
чипі чейже не довго прийдеся чекати?
М. Павлик.
Ян жиди газдують у Лемківщині.
(Допись з Ліского повіту).
Де у нас жиди не пануютъ ! Особливо ж держать-
ся воии у наших горах галицких повсюда ціпко, неначе
другі бвуіти. Що ж говорити ва них на Лемківщині 7 —
тут нанованю йіх і кіиця ие мав, тут справленій йіх
Срусалим.
На Лемківщині по еелах пересічно 8-10 жидівских
родни, а подекуда 4-6 в маленких еелах. Дві три роди-
ни поееленців жидівских, дуже рідко одна держить про-
пінацію разом з крамницями товарів мішашіх; інша роди-
на тілько крамницю мав і всі торгуютъ всякою худобою
рогатою і кіньми і посідають грунта і скуповують (як
сс по всім нашім краю водиться) дріб домашний, яйця,
прядиво, клоча. У кождого тутешного мегаканця-жида,
чи оплачу?. чи пе онлачуе права пропінаціі, все горів-
кою торгусся. Без горівки, ніякого тут між Лемками ді.іа
свого, пе міг би роспочати і вести Дуже замітио і се, що
тугешні жиди, крім одвоі пропінаціі, одна дві родини опла-
чуе подать з свого заробітку, а то всі ішпі всім торгу-
ютъ а жадноі подати не оплачують. Ніхто ж і пути не
хоче, що тутешні жиди торгуютъ а не мають карт про-
миелових. А ввіено, у кождого тутешнього жида і ви-
шинк горівки і вина, і крамниця товарів мішаних, сіль,
і на®та на спродаж, все а все покутяе, иеоподатковаие,
При сім жиди тутешні і полей торгуютъ. Вняти треба,
що й поле ту т е ш и е п л анн е, я л о в е, до н і ч о-
10 — від коли стали Лемки до Америки ман-
друвати, подорожшало дуже: морг поля
коштус 60-100 зр.’)
Нігдс того в нашій Галичині не побачиш, щоби
жиди до ееі пори так вели керму ві всім та так люд
туманили-шахрували. Тут жиди в селі вибирають на
свою руку і шолтиса (війтаі і всіх радних і шісарів. Не
відбувають про те жиди жадних варт громадских, ні
доріг пе направляютъ і за паеовиска також не опла-
чують.
Крім того, жиди розпшрили крайне зіпеутс між
лемківекими родинами. Жони без вѣдомости мужів, мужі
без відомости жон, парубоцтво, дівчата, наймити, най-
мички, діти, цокотухи сельскі несутъ до жидів, що хто
зарве, прямо вкрадс одно перед другим : яйця, всяке
зерно, прядиво, клоча. Жид усе уміе покрити, так що
домашний злодій тілько виловить другого домашнього
злодія у жида. Дитиігі жид даеть за крадеые яйце бу-
лочку, цукорок, старшого, за крадене добро, погостить
горівкоіо, колачем, а кому і пачку тютюну даеть за 4
кр. А старі цокотухи, то і дров аж з дому принесе 1
в жида запалить, за чарку сивухи, наколи жид на стіль-
ко гиилий, що й дров ему пе стане. Лемко жидови і
душу Д‘Ш- Жид тутешний як ноладе иа яку родину му-
жицку, де разом живутъ невіетки дві, так потрафить
всіх йіх роз’едпати, на позви до судів висилати, що й
сам від цілоі родини мужицкоі і грунт забере. А скілько
тут в пеправний спосіб вивлатцували і вивлащують прле
від вдівців та вдовиць!
Жиди тутешні лихвою до сеі пори занимаються
всілякими способами, і ніхто в сесе не вглядае. Жид
всего мужикови дас на борг. За чвертку жита рахуе
’) Як ее вптолкувати?	Ред.
— 171 —
4 зр.. а ячиічі:о-ярц;<> :> зр . за кільо муші ишепачпоі
пцтльов.т.іоі 30-32 кр., р.-шоаоі 2+ 2.і кр. з.і пііт.іьоваііу
мішшіу а флѵо.ыіпяо мукшо 26-24 кр . за рязозу 1*-2 і
кр. Г р о ш е й и о жи ч а і<> т ь т іі л. щ о в и б и р а кі т ь-
<• я до Л-і е р и кіі на з а р о б і т о к и а 10. 15 і 20 1
процент. па оде п-д в а м і еяці. За літру горівки ;
правдиво! сивухи мочено! в тіоткиіі 4» кр. Сіль 12 кр. ।
се вже дешево дуже: драптпва матерія па всякі за |
паскп. епіднпці. і полотно нг „фяцсликц" то у тутепі- ।
пі.оі’о жида па ее і цііш нема : як в кого може, т.тк ра-
хуе ему. Так еамо за веяке зелізиво домлпые, як .юна- I
ти, мотпки, лгінцп па худобу, деміші, зуби до боріи і т.
і. то, віі Богу, шкуру здпрае 1 скоро одна родина бере
па борг то горівку то муку, то веяку іншу домаппно
нотріб —гляди: аа міеяць, за два жид запізпав до су-
ду за 6-10-12 і 23 зр., і суд осудить : віддлвай зараз.
Два-три такі проце.еп на рік — і -Темно уже в жадів-
еках руках: або віддаваіі, .Темку, грунт жндовііабо йдн
до Америки на заробіток, втікай, як хочеш, бо й паш-
порту не даготь, і жидови „кельчпкіі" (гельдчпкц ? Ред.)
довгіі еікгачуй. А в пропей з мужиками жид тут завше
впграс. Через то мужики боятьзя і піапують жидів як
богів. .Іемко в великому почоті жлдл держать і боітьея
ему й црлвди в очи сказати, — не говори, іцо б цакіеть
яку пробити — знае бо Ломко, що жде его лихо за пай-
моіппу оекорбу асида. Нікого тутошній мужик і більше
не поелухлв і пе порадигьея, як жнда і ему свято ві-
рить. Ломко мужик, ак м.ш яку важпу оправу — іде
пе.рше до писаря, потім до учителя, як де ч в селі, да-
лі до священника, як котрий бодай хоть слово ему
скажи, вкіпці до жида. А жидова рада иайліпиіл. Жид
зшіее.я з усіма, з ким треба, жида варто нсрадитися, і за
се у веім жида треба, послухатн : чи де возом пойіхати,
чи орати, косити, або що іпіпе зробити за поряду. I че-
го ж білыпе жидам у Лемківщшіі треба ?
А ніхто по хоче й бачити, як жиди па Лсмкінщииі
газдують. Рада громадска своя, жидівска; священни-
ки евосі тіпи бояться. „Дайте, — иовідатоть, — спокій,
по говоріть ! о!' нічо за жидів хлопай, бо нідпалять“.
А може учитель іцоеь екаже мужикам протів жидів ?
Одно, учителів тут дуже мало, по селах. Наколи ж
якийсь зпайдсся учитель, іцо селянам іцо скажи про
жндівеке шахрайетво — сего ссйчае і жцди скаржуть
до папа іпепектора, а паііекоріпс таки сам товариш —
учитель суеідиии, памовлешій жидами, на міеяць с нить
-очершніь вишле до іпепектора, що „паисхусіеі Іеи іакіз
Ъипіоіѵііік, віе па вѵгсует тіе.ізси, 8Іапоѵѵівки“. Іпеиектор
віри пе йме, за голову беретъея, як стане такий лист
читати від папа проч>есора па папа щю-ьсеора. Такому
профсеорови-с.уеідовм, що тілько очерпеня на свою то-
варища нишс, дурному як чобіт - ей Богу, не діти
грома,цекі вчити, а свиій громадскі писати. А скажу
правду, що учитель повішеіі і мусить тут протів жндів-
екого шлхрайства вистуиати, наколи тутешні діти до
школи за крадено яйце приносятъ булки, цукорочки.
Учитель в нлекатель загалу. Який з него учитель, нако-
ли протів такого огидпого зіпсутя не вистушіть ?
ТуТ Т;ІКОИ; двори — одні ЦІЛКОМ жидівскі, другі
в жидівских руках. а ,.капуталыіі“ двори — гр. к. ка-
пітули в [Іеремшилі, то жиди всі винаймають і по своіх
ліенпчівках рапоѵѵ „Ргхе«1ас1кіелѵісг6іѵ“ (іірпхильииків
веліікоиаііекоі польекоі газети „Ргхе§1а<1;! у Львові) оеа-
джують. Від кого ж .Іемко мо:ке чого падіятися *?...
Приятель Лемків.
Агітатор „Кб/ка гоіпіеіедо
3 села Староміщипи, в Збараскім повіті
пишутъ нам:
I ми маемо свого агітатора до „К61ка“,
але чи угадаете, якого? Ото наш священник
о. Шидловскнй уганяеся по селі тай агітуе до
„К61ка“, тілько перехрестив его, навіть без
кумів, на товариство рільниче, і заохочув гос-
подарів, іцо то ,, Кбіко" буде роздавати щепи
і пчоли. Але наші господарі не так легко да-
дутьея наловити — отже сміються з того, бо
мають свок товариство — читальню, в котрій
. наш ііап-отець :ші разу не був. Дивна річ,
щоби руекому ешицепппкови ліпше смакувало
польске „Кбіксг, як руска читальня. А муеимо
іце і то спімнутн. іцо нашому о. Шид.товскому
не стало вже руских свят, бо посвячене церкви
відбу.іоея минувг.юго року на польского Петра
Ч. господарі еунротпвлялиея тому і ходили до
о. Шидловского, але то иічо не помогло, бо
так урадила владза духовна.
Тепер роекажемо вам, як обходиться о.
Шидловскнй я бідпими громадинами. Може де-
хто і ие повірить тому, але ми роекажемо іци-
ру правду, яка недавно сподіялася Дня 1 мая
йіхав о. Шидловский до ДороФІівки до церкви
иа службу божу, а іцо дорога веде попри его
поле, побачив, іцо там пасуть сельскі хлопці
худобу на громадекім оболоню, іио иопід его
поле. О. Шидловский скочив с ФІри і наііропіки
без городи, ані вважаючи на то, іцо коли бі-
жить, то може богато шкоди наробити, бо гряд-
ки вже були поконані. ІІрибігши до коней,
злапав одного копя Костя Бабія, а більше не
міг злаиати, а одного пастуха злапав і обдер
до сорочки, але іцо нс мав того всего де по-
діти, бо йіхав до церкви, то віддав коня й
одіж двірскому иольовому, розуміеея ДорОФІів-
скому і наказав доти не видати всего, доки
не зложать 5 зр. I на то суть свідки і спра-
ва пішла до суду. Як то воно буде, то ми до-
несено. Чи ж то повинно так бути? Таже жид
би того не зробив. Нехай вже було би зі сво-
го поля, то до себе взяти, але не давати двір-
скому полковому. Та ж то, якби не було свід-
ків, то ніхто нс повіривби!
Будьте ласкаві, поміетіть ту допись: пе-
хай цілий світ знае, як ми мус:- мо бідувати;
бо ми видимо, що наші брати козачі боронили
нас шаблями та мушкетами, а ви обороняете
нас піром — исхай Вам Бог продовжить віка,
іцо хоть Ви за нами селянами бідпими так
вставияетеся і пам очи відтвирастс.
Читальники
Від редакціі. Звертаемо на сю до-
нись увагу паших зпатних Русинів. 3 неі ви-
дно, що агітація за „К61каті“ е не тілько в
Снятинщипі О. Шидловскому не ведеся, оче-
видячки через те, що его за ініпе люде не
люблять, алс ану ж би так став агітувати за
„К61каті“ іпакший руский піп? Певне би по-
тяг за собою всіх громадяп. Виходить, іцо нам
таки конче треба ліпше уладити рускі читальні.
Ще про читальню в Старомішині.
В остатній хвплі діетаемо оттаке пи-
сьмо, котре ми обовязапі поміетпти, хоть
і з него бачимо, що д. Г. Віпік таки ие
— 172 —
без вини. Сподіемося, що на далі д. Білик
не буде робити чптальникам ані в загалі
громадянам віяких прикостей, і що незгода
між громадинами щезне.	Ред.
Просимо помістити в „Народі" тих
кілька слів, яко відповідь ня допись із
Староміщини, поміщену в 9-тім „Народа
Після тоі дописи, читальня в Старо-
міщині Бог зна яких ворогів мае, а най-
білыпого в дяку, Гр. Білику. Що однак
так не есть, вже звідси видно, що дяк,
Гр. Білик, як в давнійшій читальни був,
так в теперішній есть виділовим, (перше був
секретарей і касіером, а тепер есть за-
ступцею голови); яко такий одже не може
бути ворогом читальні. Читальня наша,
перед роком другий раз заснована, в до-
брім зовсім знаходиться стані, бо і членів
щораз більше числить і досить книжок і
всіляких газет посідае. Читальники схо-
диться часто, читають дуже охотно, а чи-
тане гарними співами переплітають. Так
одже не розуміемо навіть, щоби могло бу-
ти причиною згаданоі дописи, а то тим
менше, що дяк наш есть чоловік під кож-
дим взглядом дуже чесний. Здаеся однак,
що не що не іншого, як лиш заздрість
спонукала когось до неі. Бо Гр. Білик
крім дяківства ходить еще коло невелико-
го рільного газдівства і склепика, котрий
кілька літ тому заложив, а з котрого гро-
мада велику вигоду мае. А що есть ста-
точний і працьовитий, проте ведеся ему
незгірше. Не від нині одже декотрі не-
прихильні ему кричать, що „він уже до-
сить ся з нас запоміг і великий уже час
з дяківства его усунути".
Сказано, що дяк читальииків на хор
в церкві не пускае. Не перечимо, що
може коли і не пустив кого на хор;
щоби однак сталося се із злости, що
хтось читае і просвічуеся, не гадаемо.
Дяк удався був минувшого року на дов-
ший час до Денисова, щоби там у глав-
ного о. Вітошинского виучитись хораль-
ного і нотового співу. Тепер учить того
співу других і з ними в церкві співае.
Сели одже хто не учиться співати і еще
співакам на хорі перешкаджае, для такого
з певностію там нема міеця. Наколиб
врешті хто і потерпів яку кривду через
те, що его на хор не пущено, то еще з
того не виходить, щоби таку дрібницю
перед широки! світ виводити, бо можна
еі дуже добре у себе дома полагодити.
Але — жаль сказати — в пашій громаді
не ма згоди і едностй. За марні річі сва-
риться і завзято одні протів других воро-
гують. А через те діеся, що декотрі і
важні річі або зовсім лежать обологом
або не так ідуть, якби належало. I чи-
тальня паша еще ліпше розвивалабися і
все у нас на лучшу звернулобися дорогу,
колиби устало взаімне о щонебудь воро-
говане. Памятаймо, іцо без згоди і спіль-
ноі праці тяжко дуже піднести ся громаді.
Л. Скорецкий, учитель народний і го-
лова читальні в Староміщині. — Павло
Г л и н с к ий, секретар читальні.
В ПОТІ ЧОЛА, оповіданя з житя робучо-
го люду, під таким заголовком друкуеся вже і
вийде ще сего року збірник оповідань Івана
Франка, друкованих доси, а по части й не дру-
кованих. Книжка та обнимати буде 20-25 арку-
шів друку і міетити буде ось які оповіданя:
Лесишина челядь, Два приятелі, Муляр, Грице-
ва шкільна наука, Малий Мирон, 8сЫ)іі-8сЬ.геі-
Ъен, Оловець, На дні, Історія мосі січкарні, Сам
еобі винен, Слимак, Цигани, Добрий заробок,
Хлопска коміеія, Ліси і пасовиска, Довбанюк,
Домашній промисл, Маніпулянтка, До світла,
Між добрими людьми. Додане буде пере-
дне слово М. Драгоманова. Ціна ееі книж-
ки по виданю виносити буде 1 зр. 50 кр., в гар-
пій оправі 2 зр. з пересилкою. Для таких, що
хотілнби книжку ту запренумерувати, ціна вста-
новлена 1 зр. а в оправі 1 зр. 50 кр. Прену-
мерату і замовленя просимо присилати прямо
на руки автора, Львів, ул. Зйблікевича, ч. 10.
Власне вийшли дві далыпі частини Австро-
р у с ь к и х с п о м и н і в М Драгоманова. Ся
спора книжочка коштув 30 кр. і можна ві за-
мовляти через нашу редакцію. Далыпу оцінку
тих споминів подамо іпшим разом.
Зміст:Яку иас виховуються йімосцяики на йімосців і який хосен із них н а р о до виПобратимки.
Росія і Литвини, Стельлі. По людски, вірші Ів. Франка (конець). Кілька слів о проекті філь-
варковоі господарки иа селянских грунтах, О. і Франка. По м инки Шевченка в Кракові,
Ів. Навроцкого, М. Драгоманова й М. Павлика. Як жиди газдують у Лемківіцинц Прпятеля Лем-
ків. Агітатор „Кбіка гоІпісге§о“, Читальииків. Ще про читальню в Староміщині, Л. Ско-
рецкого й Павла Глияского. О п о в і с т к и.
Видас Михайло Павлик.	Відповідас за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі” Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Р/к /.
Львів 15. л. червня 1890.
У. 12.
*•------ — *
Виходить I. і 15. л. И
. кождого місяця і ко- !•
і- пітуе за рік	!
и Австро-Угорщині 4 II
: гулъд а для загранпці '
; 5 рубл., 12 Франків, 1<і і!
іі марок або 21/, доляра. і
І! Одно число 20 кр. і
... -----------*
1 Адрес редакціи
Львів, ул. Зиблике-
! впча ч. 10.
Дописи безименні не
! будутъ поміщувані. У- 
жпті рукописи нищать-
ся, а неужиті можуть
еобі автори евоім коіп-
' том відобрати.
і, В еправах редакцій-
них можна говорити від
Іі 7 до 9 год. вечір.
И:	...............
В справ/ похорону Адама Міцкевича,
найбілыпого польского поета, котрого порох
перевезутъ із Парижа та поховають у Кракові
30 с. м., діетавмо від краківских академіків
таке письмо до славянскій академіків з прось-
бою поміетити его в перекладі на руску мову:
„Товариші 1 Комітет репрезентаційний, ви-
браний на загальнім академічнім вічу в
Кракові 2 л. червня 1890 р., постанови в устро
іти при нагоді похорону Адама Міцкевича (30
л. червня с. р ) перший зйізд польскоі і сла-
вянскоі академічноі молодіжі, а то для обопіль-
ного .зближеня, пізнаня намогів та переконань
славянскоі молодіжі. В надіі, іцо Товариші возь-
мутъ участь в похороні Адама Міцкевича, про-
симо взяти участь і в Зйізді, що відбудеся на
другий і третий день після похорону, з такою
програмою: Перший день. О. год. 9-тій рано
збори в Соііещиіп поѵит. Зібраних повитае
голова комітету, після чого наступлять відчнти
та промови участників зйізду, в еправах сла-
вянскоі молодіжі; по обіді відвідини іеторичних
памяток міета Кракова, — вечір торжественна
вистава в театрі. Другий день. Рано, як
буде погода, вихід на конецъ Косцюшка, вкінці
спільна вечеря і праіцане. Звіщаючи отсе То-
варишів про задуманий Зйізд, просимо відпо-
віети, чи Товариші возьмутъ в нім участь че-
рез делегатів і чи вони матимуть відповідні
відчити та промови. Відповіди просимо приси-
лати па руки підписаного голови секціі інФор-
маційноі, під адресою: \Ѵо)сіесЬ Згикіеіѵісг,
Кгакбѵѵ, Зіагохѵіз’па, пг іЗ, II. рі^іго. Войтіх
Шукевич, Володислав Навроцкий, Станіслав
Щитницкій. Товариства молодіжі, котрі ееі ві-
дозви ще не діетали, зволять про се звіетити
репрезентаційний комітет, після чого зараз бу-
де вислана відозва. На лихо, як дізнаемося в
остатній хвилі, віче славянскоі молодіжі власти
заборонили, так що сю відозву друкуемо тепер
тілько яко іеторичний документ. Остаеся
самий похорон, на котрий, звіено, всяким ака-
демікам вільно прийіздити.
3 підписаних комітетових, д. В. Навроц-
кий — Русин, голова „Академічноі Громади11,
котра очевидячки також возьме участь у похо-
роні Міцкевича. Не сумніваемося, що так само
зроблять і інші рускі академічиі товариства
бодай украйінского напрямку, і будутъ еобі
мати за честь причинитися до звеличеня вели-
кого поета польского, славянской» і вселюдского,
котрим Поляки справді можуть повеличатися.
Треба тілько, щоби руска молодіж виступила
там яко молодіж осібноі націі, котра не знай
іеторичноі Полыці, а знав тілько Польщу етно-
граФІчну, людову; а при тім треба, щоби рус-
ка молодіж гідно показалася перед Славянами,
яко рішучо поступова молодіж. По нашому,
Русинам відхилитися від участи в тім святі,
ніяк не слід. Се значилоби і тяжко зневажити
Пбляків, Славян тай усю людскість, і показа-
тися трусами, що не чують у еобі на тілько
морально! сили, щоби гідно стати до очей з
Поляками.	Редакція.
Які то рускі діячі в Снятинщині.')
Важні і преважні справа порушено в ч. 10 „На-
рода", і лиш належалоби бажати, щоби люде, котрі без-
посередно вноситься з нашим робітним людом, і для ко-
трих всякий рух між иим ие обоятний, забрали також
в сих еправах голое, та і зі своеі стороии подали в сім
иапрямі своі епостереженя і поряди. I я таки иадіюсь,
що не оден щирий народиик зголоеиться а тоі причини
до редакші „Народа" і забажае виповіети свою думку
нерсд громадою, і що також в поміж самих наших се-
ляп — читальииків підіймуться голоси з оціикою проек-
тів поданих д. М. Павликом. Особенно же будутъ цінні
для ееі еправи епостереженя вділані над дотихчасовим
розвоем поодиноких читалень, если йіх подасться до
публично! відомости та ровібраня. А доки що, попробую
я розібрати близше уваги і епостереженя виведені в
дописи д. В. Семенового з Снятинщиии, та поговорити
про проектиовоі читальняноі організаціі редакціі„Народа“.
3 дописи д. В. Семенового виходить, що нашим
селянам в Снятинщині починае вже декуда ставати
за мало самих читалень яко средств для своеі
власноі просвіти, а хотілиби вже дечого більше, а імен-
но якохось таких заведенъ, з котрих би для них якась ма-
теріальна, безпосередна, так сказати намацальна користь
виходила. Що так есть, на со дав д. В. С. примір на
Руссові, де декотрі люде хотіли щоеь конче такого у
себе завести, і тому заложили „Кбіко гоіпіеге". Ка-
же дальше, що і по інших селах люде аж прутьси
П Звертаемо увагу прихильників народу на сю
допись і просимо о подібні, точні, по змозі, підтвердже-
ні цифрами справозданя про те, на кілько де „інтелі-
генція0 займаеся народнпми справами, а на кілько знов
еам народ. Тілько тоді, коли будемо мати такий огляд з
кождого повіту — можна буде судити про сю справу
вірно. Завважаемо, що тепер Снятинский повіт — один
ів найрухливійших у Галичині; коли ж і тут міецева
інтелігенція так мало інтересувся справами нашого ро-
бітного люду і так мало ними займаеся — то що ж то
покажеся в інших повітах? Дописувателів наших про-
симо ще одно: коли будутъ писати про таких людей,
котрпх імя года прилюдно подати, то нехай на боці
таки йіх навиваютъ — Редакція се мусить знати, хоть-
бп для того, щоби потім не було якого непорозуміня а
поправками самих тих людей. Редакція.
— 174 —
закладатп „Кбіка" хотя, як каже — се для пих без-
перечпо шкідлнве. Чому такі .Кбіка" для пас еирав-
ДІ шкідлпві — се вняснюе основно д. II. Павліп;
у евоііі вступній статі. Вину сего, іцо народ ки-
нулся до т.-.ких інстдтуціп, в котрих шляхта та ла-
тнпеке духовенство усьо в руки взяли і кажутъ мужи-
кам скакати після своеі музпкп — прпнисуе одже д. В.
С. рускій інтелігенціі, „евітлпм Русинам", котрі беруться
вправді даватіі селянам пропід, та не туда, куди треба,
і котрі пібп то хотячи працювати для „Руси", забува-
ють на „Русинівна йіх жпзневні інтересп, на те, що-
би вопи мали що йістп і в що одягнутись.
Пайбілыпу знову долю сеі вини складае д. В. С.
иа наших народолюбців львівеких (хотя виразио сего не
каже), котрі місто ввернути увагу свою і цілоі рускоі
інтелігенціі па те, чого народови найскоршс потреба —
запускаються в високопарні політичпі комбінаціі- та иа-
кивують польский піовіпістам пальцем в чоботі, себ то
розділом Галичини*). Крім сего закидус йім еще і те, що
не розуыіються на тім, які книжки народови потрібпі, а
годуютъ его безперестанно „гнояыи“ та „пашамп”.
Що до сего послідиого пункту — варто би осібпо
і основно поговорити над хибами наших нросвітних ви-
дамъ, і тому булоби дуже пожадапим, щоби всі народні
діячі попадсилали своі спостереженя ділапі під тим згля-
дом.
Однакож кромі львівеких цептралів, що нераз
справді аж пріютъ, коли доведсся йім иочути про якіеь
самостійні почини і иезависимі погляди людей иа про-
вімціі — дістаіоться ще від д. В. С. вакиди такозг і
діячам міецевим, себ то проливаю чим в синій Снятип-
щииі. Та власне па сю справу дас дотичпа допись дуже
слабой погляд. Говориться ириміром о „світлихРусипах",
що завязували 1884 р. руеівску читальню, говориться
також і о „діячах", котрі то помов Фаиатизують (до чого?)
народ. Вартоби одже розяспити ту справу докдадпійше
і представити, як то новстав в загалі просвітиий рух в
Спятипщпні, хто в нім бере головппй уділ, і в чого по-
ходить сго хиби.
Перед якими шісті.ома роками, був и Спятішщиіп
сумокій гробовий і тишина. Правда і сс, що коли по
цілііі галвцкій Рутепіі взялися наші іюни заводити
творезіеть і устротовати міеіі, — не лозіетав і е.иятип-
скій повіт по заду. Та лишила і тут я сего користь, як
і по іиших сторонах. Де була нраця місцсва, де народ
був приготований до таких ,,иодвигів“, там і могло щось
з сего иутиього вийти. Та па лихо лиш мабудъ Карліц
оден працею небіщика Воевідки**) зміг витягпути в мі-
еіі такоі дещо пожитку для себе — а і то дуже іце
можлаби спорити, чи сс по проету лиш по сама нраця
Воевідки піддвигнула се село. Міеіі бо —- як се відомо
кождому — доводили лиш до хвилсвсго Фанатизму про-
тівгорівчаного, а потім ішла піитика своім ходом. Крім
старапь Воевідки, були щс в Сиятині та Белелуі відор-
вані старапя Кобрипского — котрого однак вскорі пе
стало, та Кирила Гаморака в Стецеві. Дочерна, в 1884.
році почав проявлятись рух просвітиий ведений вже
після левпоі сиетеми і плану. Від того часу зачало за-
вязуватись чим раз більше читаленъ, а попри ее поя-
вились звільна і краммиці. Тепер маемо вже в Снятин-
щині 24 читаленъ та около 10 крамниць. Пе диво одже,
що коли прийшло в 1888 р. до вибору посла еойысвого
— то рушився цілий повіт, а хотя ще сили наші були
тогди за мало зоргапізовані, то за то зараз слідуючого
року- побіда паша була світла. Питане однак, хто давая
товчок до того руху, хто заохочував до вакладаня чита-
ленъ, хто вбирав людей в тій ціли і давай йім поряди,
хто устроював вечерниці і держав виклади на них, хто
оргаиізував паших селян до виборів?? Здавалосьби, що
заслуга всього того повинна головно леясати на попах,
котрі чейже між иародом живутъ, з ним стало і „бевпо-
середно стихаютъ ея “.
На лихо — а впрочім може і не на лихо — так
*) Справді дивно, як люде, котрі ие мали иа тын-
ки сили. щобц переперта такого епмііатнчного чоловіка,
як Романчук до ради державноі, беруться до такоі ве-
лико! погрози, котра чейже не ветуппнмп статями пере-
водиться в дійсність.
**) Печатаються тепер про се гариі спомини в
Батьківщині, пнсаиі селянпном Ів. Саидуляком.
не есть, і рух лежитъ цілком не на них, а на кіи іншім.
Правда — суть межп попами Сиатпищіпш люде чсспі і
достойні всякого попажаня, декотрі не завагаються і
паразптп своі власпі, лпчиі справи, коли іде о справу
пародиу, та лшп біда, що і втогдп не і; ііім звичайно па
оці справа мужпцка, хлопска, а радше якась відорвана.
руска. Люде ті (звичайно) хотя мають відвагу часом і іі
прпсутіюсти небезпечпнх для себе мужицких ворогів
репетуватп — у себе, дома пеняютъ ніякого вплпву па
народ. і не заимаються ним цілковпто. Тим то так су-
мио у нас виходплп всі політцчиі, виборчі рухп давними
часами. От зйіхалося пару попів па наряду (если зігай-
шовся такпй відважпий і безкорпстнпй. що йіх до себе
запроспв) і нуж радити над виборами. Гадять-не-радять,
аж ось хтоеь скаже: „Та пай вже буде ксъондз дзекап
кандпдатом". Дзскан змагаься, ие хоче ніби то приняти,
парешті приняв і великі ділатслі засіяй за карти. Вжеж
я иадивився иа таке еібране, де зібралоси лише трех
попів — бо другі май налякалися, сказали пару слів —
кого б то класти в кандидата, та засіли чим скорше до
зеленого столика, щоби з карт ворожити народну долю.
Річ відома, волі народу не питався ніхто, алс понеже
втогдп поііівска „гора“ (св. Юр) була щс руска, то іі
попи сильно натискали на параФіян, щоби вибирали
таких виборців, яких йім треба було (звичайно самого
попа та старших братів) і таким чипом вігходили дзека-
ни. Та згодом „гора" зміпилась, противпі Русинам кан-
дидати та йіх агітатори навчились лучше мідкупства
виборчого, стали часи крутійші. треба було вже чогоеь
іншого, а ие ворожби з карт. Попи явно стали ся від-
еувати від уділу в виборах (хочби і картяного, хотя
карт не кидаютъ) а народ розбуджепий в читальнях, став
домагатись уділу в політичній боротьбі. I тепер певно
пе стали ему до проводу ноли, з котрих і иайчесшйіпі
все ще его яко „овци духовні" трактуютъ, а хотя не
оден ще піп і тепер уважай добре па правиборп в своім
селі, та часом і виборцем дастъ ся пробита,*) то однак до
оргапізаціі не бере ея ніхто. Ішпі настали часи, інишх
рук треба до того. „Вівці“ перестали бути вівцями, ко-
трих можна на яку побудь пашу гонити, пе питавши
йіх навіть о тов.
Щоби виробпти собі погляд на те, як стойіть з
нашим попами, зділаймо собі ось який статистичпий
перегляд:
Р>сіх попів в пашім повіті есть .30, я тих наложить
до народноі иартіі 18, до староі 4, до жадно! 5; в тих
держить чаеописи обох партіі 1, подержитъ ніякоі га-
зети 3, Хрунів явиих есть 2, Хрунів потайних 1. Всі 3
Хруні держать мабуть польскі часописи, Хрупъ пстай-
ний „Ргзе^ІаЛ". Так одже виходить, що 10 процент всіх
попів не мае ніякого інтересу до того, до чого мусить
мати іптерсс кождий папік іителігептний чоловік. (Всі три
попи суть вже старенькі люде і можна би йім ще се дару-
вати, був однак і оден молодший, котрий доперва недавно
ввяг. одну часопись за 4 зол. в рік.) Так само 10 про-
цент попів мож безпечно до Хрунів числити — так, що
есть разом 20 процент попів, котрим справи пародіи
цілком обоятпі або навіть і супротивні. Процент той
збілыпиться, коли зверием увагу па тс, що оден
піп з партіі „староі" есть великим противником
читаленъ, від виборів відтягнувся, паиам иідліі-
зуеся так, що відважно молена его між Хрунів покласти.
Дальше : 7 попів з народноі партіі любить йіздити по
вечерницях читальняних, а лише т р о х і то з тоі са-
моі партіі заходить до читаленъ в своіх парохіях і бере
в них активну участь. До них можна дочислпти еще
одного (народноі партіі), що хоч ие ма у него читалыіі
(бо упала, заложена одпим окричанпм патріотом і му-
чеником староі партіі), з близка сходиться з иародом і
есть окрасою нашого попівства.
Видно одже, що трох, або і чотирих діячів, діла-
ючих тільки у себе дома — се троха за мало для <>р-
ганізаціі сорок і кількох громад, до запаповаия над па-
родним рухом, котрий так могучо у нас підоймився. По-
палъ і тому ще годі перепровадчти якусь організацію.
понеже вони не можуть майже зноситися з селянами
прочііх громад, бо йім зараз дотпчний парох може цвір-
*) При посяідних соймових виборах, було внбо-
рямп мабуть 7 попів.
— 175 —
кпутіі и очи: „Чого мішастеся до моиі парафіі?!" —
Люде се еще молоді (3 цілком мо.тодпх, 1 серсдіюго
віку), одже годі йім наражатпсь на злу славу між „коп-
декапальшпіп1' а до того хотяб і па се не зважали, то
іце е одна головпа причина, для котроі іііх праця орга-
ніааторска не була би можлігеою. Се иічого іншого, як
лиш та зі а и д а т о р с к а и о л і т и к а, якоі і вопи пе
можуть позбутпся, а котроі наш народ нс вносить і ие
повипен виосити, хиба би згодився на те, щоби в г о-
р о ж а н и и а стати р а б о м. Се нічого інщого, ставляне
себе ів політпці на становище „отців духовшіх®,
„пастпрей®, —а народа на становище „дітей®, та овець
ІИ! моі добродіі — і ще раз ні! Хто хоче дати
народови провід, той мусить стати для него братом,
рівним, і не говорити до него як до дитини, хотя би
і „духовпоі“ але як до свого співгорожанина. А тим
часои що діеся ? Ото недавно при відкритю одноі чи-
тальні оден з тоі винятковоі трійці напав в мандатор-
скій спосіб па одного иашого заслужено™ селянина
— діяча, так що справді приходилося запитати себе,
яким то чииом вадумуе сей пан-отець робити своі ,.овци“
евідомимн своіх прав, горожанами та борцами за свободу?!
Так одже і виявилось, чому то наші „пастирі” пе зді-
бпі до ніякоі основноі, організаційпоі праці над пародом,
чому йіх замашки в тім наирямі стаютъ все промахами,
чому упадаютъ такі „народні ради“ як в Долині та в Турці,
чому і Гусятинекій „Народній раді®, яка мае власне
закладатись, пе можна приписувати ніякоі ваги, а спо-
діватись радіпс екорого еі кінця*).
Показуеся одже, що пе пони рушили снятинский
повіт. Та пе рушила его і снятинска світска іптелігсп-
ція. 3 інтелігенціі тоі есть лише раптом двох людей не-
зависимих, котрі б могли справді потрудитись коло на-
родно! роботи. Та па жаль оден запорпавсь по шию в
родиннс, заміяене жите і піирша его діятельніеть за-
являлася головно в нищеню всіляких шкідників, як лиси
і т. і. що впрочім також не без хіепа для наіпих людей,
котрим так тяжко дірватись рушниці. Много однак по-
житку приносить віп тим, шо в обсягу свого заводового
ділапя ость дуже напіим людей помічний і не одну йім
лодас добру пораду. Так само брав він певну участь в
виборах. Другий — се вельми світлий і характерний
чоловік, перед котрим вся інтелігенція польска бе чолом,
та лшп біда, що поганий воздух тоі інтелігенціі обняв
его доокола, так, що аж сум бере, що така сила лежить
безсильна — а радше безхосенна. Не диво, що дуже
днвні погляди на народну роботу ееі чесноі людини —
муеять нераз сумой і жальом наповпити серце кождого
щирого чоловіка. Алеж і сей почав вже дещо активно
виступати, іменио при роботі з папрямком економічним.
Показуеся одже, що треба у иас лиш достаточною по-
*)	„Подільека Н. Рада!1 удержпться скорше. 6 там
імепно енергічні люде світскі, хоч оден таки як іде ули-
цею то мужика позаду лшпае і головпа річ у него „шик®.
Не впдержала впрочім йіх „Рада®, щоби ксьондза дзекана
непокласти на перед. Но, но — дай лиш Боже витри-
матн, а іюбачнм що буде з того. Мабуть Стахурн та
лоюневн будуть товчпея по селах па виговорювати своі
груди, а кс. дзекаи будуть складатп лаврп між текапаль-
ві акта.
ділу праці. віікориетаия всіх підрядів суспільноі роботи,
а наіідуться і роботячі люде.
Крім спх двох людей, решта снятинскоі інтелі-
гепціі сс люде завпепмі, а може робячі самі себе зави-
сіпшмп, з котрих годі хіеиа сподіватись. бсть нпр. на-
чалышк суду, Русин, чеенпіі чоловік, та щож: бояв-
ся навіть перед двома роками належати до комітету
для приняти академічноі вандрівки, хоч до всіх поль-
скнх комітетів радо пристас. Г чогож боятись, чого тря-
стися мов трепета в діеі? таж е у нас і Реваковичі і
Шеховичі, а лихо йіх не бере якось доси за йіх твер-
діеть в народнім ділі.
Можна би еще думати: Алеж е преці у Вас і
учителі народні! Справді, що с, але вже такого пере-
пуджеия, самопониженя та вабутя власноі гідности, як
у них, то вже справді і серце краеся і сором чоловіко-
ви, коли глядитъ на сі существа, по образу божому со-
творені. Буде найбілыпе трех, що еще не забувають на
свос велике завдане і еще якось прпчинюються по тро-
ха до просвітиого руху. Прочі дрожать иа саме імя ін-
спектора. Декотрий і мужицкий син, а каже, що мужикови
лиш бука потреба. Усе те сумне, тим більше, що учи-
телі далеко більше можуть ділати в безпосереднім зно-
шеню з народом, ніж попи, тим бітыне, що для тих
послідиих і „гора“ чим раз неприязнійша; до того учи-
телі ие приходятъ в положене братіи „требів“ тай не
мають случаю так себе вивисшатн, та масти у які
„пастирі®. Шкода одже велика, що той дописуватель,що
писав в „Народі“ про учителів, не подас дальших своіх
уваг в сім згляді. Учителі — се велика сила як у нас
так еще білыпе па Буковині. Та щож, і вони — „ін-
телігенція® — і тому і у них хиби нашоі інтелігенціі,
як п. пр. картярство запустили глубокі корені. Треба б
одже щоби хто щирійпіий із них подав своі погляди в
сій справі, та обдумав які средства.
Так зробили ми перегляд снятинскоі духовноі і
світскоі інтелігенціі (живучоі стало в повіті) і заразом
представили, о скілько вона стараеся прийти в номіч
народному рухови, та бере в нім активну участь. Як
бачимо, процент тих, котрі справді прикладають рук до
роботи — дуже невпачний, менший навіть, ніж відкри-
тих ворогів всякого поступового руху між иаіпими селя-
нами. А треба знати, що наш повіт есть одним з най-
лучіпих в цілій Галичині, що по декотрих повітах хру-
ніветво між інтелігенціею далеко більше розвинене. У нае
такі иояви, як Савіцкі чи Савчинскі (мабуть в борщів-
скім повіті), що панам грач>ам при виборчих бібах до
столу уелугують — майже неможливі, хоч певна річ,
що таке вселюдно знане хруиіиство нашого любого
Філька — не дуже так легко де подибати Рівнож мо-
жемо ся похвалити одним відзначаючим ся Хрунем, з
того самого стану, що Філько, котрий казав собі одній
громаді заплатити 100 зо.т., щоби не робив йій при одній
справі трудностей в повітовій раді.*) А коби то ще та
*) Громада налякана заплатила, і записала доти-
чпий впдадок в рахунках. Тра собі представити, яка
вийшла з сего буча в повітовій раді, впрочім слідства
не було жадного.
— 176
решта, що бодай якусь ще часоппсь з патріотизму дер-
житъ — уважала на свою гідність та не понижалась не-
раз так, як певно „пастпрям “ не лпцюе! А то от не
давно було таке, що коли снятинске каспно лращало
одного конципіепта зі староства, котрий допускайся при
виборах величезних надужить, і селян дійсно мов „Ъуйіо"
трактував (нпр. в Іліпцех) — то не вабули і декотрі
інтелігснтаі Русини снятинскі явитась на пирі, а між
ними і оден з трійки діячів. I справді не знати, за що
то сей патріот мав так бути дуже вдячний сему пан-
кови!*)
Таким чином одже, если в повіті, зглядно еще
иайлучшім, лучаються такі появи, щож то говорити о
інших сторонах східноі Галичини, де нераз ніхто еобі і
на ум не веде, щоби утікане від правиборів було щоеь
злого; де з цілою рабскою безличностію вносятъ при
гостиная попівеких тоасти в честь езуітів (як се писала
в зимі „Черв. Русь") і ніхто не найдеся з кільканайця-
тьох присутних попів, щоби против того запротесту-
вав! Хтож може бути затим при таких чим раз частій-
ших проявах —• таким наівним, щоби ще класти якіеь
сподіваня на роботу організаційну таких наших „пасти-
рів“; щоби сподіватись чогось путпі.ого в інституцій,
де вони будутъ засиджувати предсідательства?! Такі, як
Никола Січинскип, котрий не побоявся і „кондеканаль-
них“ в борбі о народні права — то у нас білі круки.**)
Виходить одже, що і рух народний в Снятинщині не
викликали попи. Викликав его хто інший; викликала і
веде сго і тепер піе майже виключно (що до організа-
ціі, бо на міеці е й своі діячі, як напр. вгадана вже
трійка) — гімназіяльна та у нів с рсит етска
мол о д іж.
Розуміеся, що не легко йій се приходило, що
патентовані повітові патріота, де могли, виносились по-
над „молодих і недосвідчених людей" — але молодіж
на се не вважала, а народ пізнав сі пщріеть, завірив
йій і нід сі проводом відніе хочби таку побіду як при
послідних соймових виборах (всю агітацію виборчу Ма-
ли тогди в евоіх руках: медик, правник, ветеринар і
оден інтелігентний молодий секретар громадский). Більша
половина читалень основана сі старансм, а і ирочі хоч
вийпіли по білыпій части з почину самого народу, вій
шли в жите під еі впливом і дізнають від неі помочи і
в далыпім розвою. Певна річ, що не легко проводи-
ти народному рухови, коли лиш кілька (2-3) міеяців на
цілий рік можна сидіти в повіті, але тим більша се за-
слуга, що і помимо сего рух народний змагаеся і роете.
До чого б то можна допровадити, коли б у нас вироби-
лася купка мешкаючоі стало в повіті інтелігенціі, котра
гляділаби лиш на інтерес робітного люду, і тому інте-
ресови стало служила — свобідна від сервілізму, хоро-
*) Помину вже ту комедію, яку відограв оден
великий (тілом) чоловік, являвшись на пирі в честь від-
ходячого старости, та виступаючи там в імени Русинів
повіту. Як видно, декотрі люде і на старість неможуть
відзвичайітись від „йтеіесірувковЬѵа". як удачно назвав
таке поступоване оден з наших попів.
**	) Як его за подібне поступоване „кондеканаль-
яі“ любятъ — пересвідчився а на похороні Качали.
нячася від заповітреного воздуху маломіеких касин*)!
I до сего б нам власне всім змагати, щоби виробнти
таких людей, таку світску інтелігенцііо.
Та треба признати і те, що і хиби народно! робо-
та в Снятинщині походятъ власне з того, що керму еі
держитъ молодіж, віддалена цілимп міеяцями від грунту
борби і робота. Однакож не треба і на се забути, що
головна хиба ееі роботи була така, яка вияви.чась вла-
сне в цілій проевітній роботі нашій в Галичині, і котру
власне тепер підносить „Народ".
Лежитъ вона в тім, що у нас кладено головио
вагу доси на саму просвіту, а мало старанося о еконо-
мічний бит, о мужицке черево. Ріжниця однак лежитъ
в тім, що і тепер молодіж ведуча рух в Снятинщині до-
думалась до сего скорше чим інші, а приміром сего
есть власне хочби допись д. В. С. Та лиш належитъ
справити его деякі похибки, що до погляду на цілу річ.
I так виражаеся він в однім міеци, що у нас „люде (себ
то селяне) скоро залалюються, але як не ма кому далі
піддавата вогню, то ціла робота повели затихае". „Се-—
каже — вплив такоіж роботи тутешних діячів. Такий
Фанатизм білыпе шкідливий як добрий до робота'1. Од-
накож мусить чейже д. В. С. знати, що снятинскі**) ді-
ячі — до котрих і сам належитъ — не запалюють до
ніяких Фанатизмів, хиба- до такого, до якого запалювали
при відкритю „Зірниці", в Руссові др. С. Данилович та
„парубок В. С.***) — себ то — до громадского, спіль-
ного діланя. Рівнож годі закидувати основателеви руе-
сівскоі читальні (тоді медикови, тепер докторови) Мисулі,
що він не подумай при основаніе еі, що мужикам роби-
та далі, як пізнають в читальні себе і світ. Д. Мисула
від сего часу (1884 р.) так як і пебув у Руссові — і
належало се вже до міецевих народників, от хочби до
„парубка В. С.“ дати людем далыций провід- Але ще
більша біда з тим, що тепер при завязамю „Зірниці"
виступають з промовамиі В. С. і др. Дан., але, як видно
зі еправозданя, нічим не ввернули уваги селян на те, що
сам дописуватель В. С. підносить в дописи, себ то на
економічні еправи, а говорили лиш про се, яка мае бу-
*) Розуміеся і великоміекі не лучші, хочби і
рускі. Карта і ще раз карта — се іх прапор !
**) Розуміеся під словом снятинскі—• снятанского
повіту.
***) Замічу, що такі міетшнкаціі як приміром го-
ворсне, що був се парубок, хотя кождому відомо, ще
був се чоловік інтелігентний чи там світлий — дуже
шкідливі вже хочби зі згляду на будучого іеторика на-
родного руху. Такі штуки певно не поможуть д. М. Па-
вликови до ясного погляду в дальшій частиігі его праці
„Про читальні". (Від редакціі: Під „парубком". і В. Се-
менів і ми розуміемо „кавалера", отже й інтелігентного
В. С. звемо парубком. Ми в загалі противні поділови
між інтелігенціею й проетами людьми, навіть у назвах
йіх стану. У нас напр. і дівка інтелігентна так само
дівка як і неписьменна. А для іеторіі всякого нашого
руху, найкрасше би було, як би ніхто не ховався за
букви та чужі прізвища, а виступав під евоім влаенпм
імям. Правда, дли учеників се не можливо —але кождий
повнолітний діяч, особливо крайнпй, повинен почуватися
до такоі відваги. Так тілько мали би ми и перегляд справ-
ді роботящих людей).
— 177
ти громада, та що лиш громада збавить мужиків, що
впрочім виходить на те саме „трпманеся® (не знати за
що), з котрого дописуватель висміваеея сам. Д. В. С.
бажав собі, щоби „Зірниця® „славно держалася®, та ко-
ли. як бачимо, основана вона на таких основах, як і
первісна читальня, одже виходить, що і вона мусить
ввестися на нічо, доки не звернеся у бік економічноі, гос-
нодарскоі роботи, як руссівске „КбІко“. Впрочім
„Зірииця® схиблена в самих своіх основах. Мені
внанс добре еі еплоджене, хотя-м і не був на
злогах, але се вияснюе і сам д. В. С. Він ка-
же іменно, що „богачам не пильно діялося вступити
до (иопередноі) читальні®, де проводили біднійші, і що
„богачі завели собі другу читальню „Зірницю®. — Ось
в тім то і лихо, що всьо ее вийшло з розділу між бо-
гачами і бідними, хоч і В. С. повідас, що по селах одні
і другі живутъ зі собою „в згоді і братно®. Преці не
треба бути навіть таким дуже знатоком еельских відно-
сип, щоби знати, що се не случаеся. Особенно не мож-
ливо се в такім Руссові, де богачів (що мають май тро-
хи білыпе ніж по 5 моргів!) в таки добра пачка! Хотя
одже пристало до „Зірниці® і дещо газдів біднійіпих, то
піеля мого погляду не довго вони видержать з богачами,
тим більше, що „кбіко" дав йім поміч матеріяльну, ко-
троі в „Зірниці®, основаній на звичайних читальняних
статутах, годі додивитись.
Так одже пе ма що много покладати на такі „Зір-
ішці“ (тим паче, що тут не малу ролю відограли і личні
справи між Руссівцями), але братись до чим скоршого
полагодженя лиха. Тому то і каже д. В. С., що у нае
преці е цравники, що могли б постаратися о се. Певна
річ, що в, і вина тут не мала львівских централів, що
доси не подумали над сим, хотя Хаггай сепігаіпу кбіек
мають під боком, і могли преці переевідчитися, що годі
преспокійно даватися ловити на вудочку „Черв. Руси®
про всякі розділи, коли беруть нам грунт з під ніг.
Однак при тім случаю годі не ввернути уваги
иа одну велику хибу вс,якоі опозиціі у нас. У нае зви_
чайно кричать недовольні; „I се зле і се зле — робіть
інакше!® Ні — коли зле, то возьміть і самі зробіть
інакше, а попри тім можна вже гукати і на других. Ся
хиба виявлялася у пас особенно у всяких опозиційних
маиіфестаціях нашоі молодіжи. Так було і в р. 1884. на
вічу акадсмічнім, коли домаганося від народовців і газе-
ти відповідноі до часу і інших ще річей, так було і на
славнім зборі молодежи львівекоі і передових народов-
ців в 1885 р. з предложеними там домаганями. Не
„рехт® тобі, то зроби сам лучше! — так би можна
сказати і на теперііпні домаганя д. В. С. — Та забув
сказати д. В. С., що власне вже робляться в тім на-
прямі кроки коломийскими народниками, що закладае-
ся вже відповідне товариство, і переводиться сим
епособом в жите ідея дѳцентралізаціі народноі праці.
Належиться лиш взяти енергічно до річи, а нема і сум-
ніву, що такі проби „к61ек“, як от в Руссові, лишуться
без ніякого гпкідливого сліду.
Добре одже бодай сим потішитись, що вже в
Снятинскім та Коломийскім звернено увагу на се діло
зараз ставляеся противередство. Але що ж говорити о
других повітах наших, де сего року до половили зало-
жено вже 27 ,,кбІск“*) Що говорити о такій нпр. іп-
телігенціі золочівскій, котрйі під боком закладають „кбі-
ка®, а йій ані не спиться о якійсь організаціі, не то
вже народу але себе самоі, та котра вже і сим до
вольна, що Гуспн дирнгуе польский хором, та що
члени сего хору часом ізволять і по руски гукнути!
„Скучно, моі пастирі, житп иа світі®! — сказати б нам
за Гоголем.
Барто бп еще обяснити іеторію повстаня самого
„кбіка" в Руссові. всть тамрухливий собі чоловік Іван
Корчак, котрий в усіх справах читальняних повіту
брав усе участь 1 есть в загалі непосидючоі вдачі. Та
біда лиш, що бракуе ему просвіти, і іцо дальше зви-
чайно за тим іде, витревалости в поглядах своіх, чи то
іншими словами — характерности. Показалося то вже
по торічних соймових виборах, де він помимо рад і на-
поминавъ чесних людей — вдався в иегарний процес з
причли еягаючих еще виборчоі агітаціі. Сму одже ва-
хотілось завязувати „кбіко® і в тій ціли прийшов на
пораду до одного прихильного народному рухови чоло-
віка. Той порадив ему вистаратись о статут польских
„кбіек®, а втогди вже він сам, видячина якім законі во-
ни основуються, уложить відповідний статут. Однак ко-
ли прийшли статути „кбіка® — Корчак вже не явився
знову у сего чоловіка, але вислав статут до „(Потаено
гаггаби®. Однак на его усправедливлене треба і се иід-
нссти, що він еще перед висланем засягав ради мару
інших людей з інтелігенціі, однак ті збували его нічим,
а оден, з дуже важним становищем, і маючий великс
довіріе в народі сказав навіть, „що се не зле, коли він
(Корчак) хоче дбати про матеріяльне добро®. Так одже
більше тут можна приписати се всьо байдужности інте-
лігенціі. Обтяжаючим однак для Корчака являсся ось
що. Коли коломийскі народники довідалиеь про намірепе
Корчака, то запросили его до себе, і представили ему, в
чім лежитъ зла сторона его наміреня. При тім просили
его, щоби ветупив по дорозі еще до одного села, де за
его впливом почали люде також старатить о „кбіко® і
вислав йіх також до Коломиі на пораду. Вертаючи з
Коломиі, спіткав він сих людей уже на дорозі до неі, бо
вони вже якось були перевідались, що се діло не по-
баесн Коломийцям, іюли одже йіх о се самі розпитати.
Корчак почав йім одже вияснювати, що коломийскі на-
родники нічого против кбіек не мають і що можуть
спокійно вертати домів. Вони однак не довірювали ему,
пішли до Коломиі, і тут доперва довідалиеь, що Корчак
йіх піддурив.
Як видимо одже, Корчак тут цілком не без вини.
Та все ж таки „к61ко“ руссівске не може поки що бу-
ти шкідливим. Противно, воно причинялось до того, що
наші народники споетерегли, в чім лежитъ хиба доте-
перішноі роботи і етараються прийти народови в поміч
власне в сіи напрямі, в котрий він вже сам звертаеся,
видячм, чого ему властиво бракуе. Таким чином одже
повстае у нас нова організація, ввязана вже стисло з
поглядами в ч. 10, „Народа". Про ту справу однако ж
поговорим слідуючим разом, бо й так вже наша допись
♦) Гляди „Ргхеіѵобпік кбіек гоіпісгусіі® 1890 пг. б.
178 —
вийшла дещо придовгою. Думаю до того, що виясннвшп
тут бодай в Головину чертах, як ііпов рух народшій в
наіиій стороиі, подали ми дещо такого, чого подібні при-
міри дадутся і в ініпих повітах еапримітити. Потреба
лише, щоби народники з других сторін нашого краю
подали також своі уваги в сім ділі •— а річ певиа, що
всесторонне виясненс того, як стоімо, що зроблено до-
ги, хто зробив і які хиби ееі роботи — поможуть нам
не мало до уложеня ясних і всесторонних плянів буду-
чоі иашоі роботи.
Клим 06ух.
НА КРАЮ СВГГА
(Зі сіюминок архіерея.)
Оповідане
Н. С, ЛЕСКОВА.
Перевів з російского Л7. Павлин.
Вечір, у свята, сиділи ми за чайним сто-
лом у великій голубій гостинній комнаті ар-
хіерейской) дому. Нас було сім люда, осьмий
наш господар, тоді вже старенький архіепис-
коп, хорий і немічний. Госта були люде про-
свічені і завели цікаву бесіду про нашу віру
та наше невірство,—про наше проповідництво
в церквах та про освітні заходи наших міеій
на Сході. Між бесідниками був і морский йа-
пітан Б., дуже добрий чоловік, тілько що страх
нападав на руске духовенство. Він твердив,
що наші міеіонери цілком неспосібні до свого
діла і радувався, що уряд позволив тепер )
трудитися в користь слова божого чужо-зем-
лим евангелицким пасторам. Б. був твердо пе-
реконаний, що тим проповідвикам дужеповедеод
не тілько серед жидів, і що вони докажутъ, як
два і два — чотири, що руске духовенство
неспосібне до місіонерскоі проповіди.
Наш поважаний господар, серед тоі роз-
мови, мовчав зовсім: він сидів з накритими
шалем ногами в евоім глубокій кріелі, і очи-
видячки, думав про щоеь інше, та коли Б.
скінчив, старий владика зітхнув і промовив:
— Міні видиться, панове, що ви пана
капітана не перекопаете; по моему, він каже
правду: чужоземним міеіонерам мусить у нас
повестися.
— Я дуже щасливий, владико, що ви го-
дитеся зі мною, відповів капітан Б. і похва-
ливши вченіеть та благородний характер ар-
хіерея, додав:
— Ваше високопреосвященство, заневне
ліпше ніж я знаете всі хиби рускоі церкви, де
заневне, серед духовенства е люде й дуже ро-
зумні, і дуже добрі, — сему я зовсім не пере
чу; та вони ледви чи розуміють Христа. Йіх
*) Оповідане виіцияо 1876 р., в Нетербурзі. М. П.
стаи і так далі... заставляй йіх толкувати все.,
дуже вузко.
Архіерей ноглянув на него, всміхнувся і
відповів:
— Так, пане капітане, я справді знаю всі
хиби иашоі церкви, тілько ж було би неспра-
ведливо признати разом з вами, що в Росіі
Господа Христа розуміють менше, ніж у Тібін-
гені, Лондоні або Женеві.
і — О, се ще, владико, не знати.
Архіерей знову всміхнувся і сказав:
— А ви, бачу, раді перечитися. Що з
вами подіеш! Я ж перечитися не стану, а ба
лакати — балакаймо. От, коли хочете, я вам
роскажу на се цікаву практику.
— Ах, будьте ласкаві, владико; ми всі
вас просимо!
— А, просите? — ну й гарно: отже й я
вас прошу слухати і не перебивати, бо я по-
чну росказувати з самого початку.
Ми відкашлялись, поправились иа міецях,
щоби не рухатися, і архіерей почав.
I.
То було давно, ще тоді, коли мене, до-
сить молодого чоловіка, поставлено епископом у
дуже далекій сібірскій епархіі. Я вдався за-
пальчивий і любив, щоби у мене було богато
діла, тому не то що не засмутився, а й дужс
зрадувався, що мене назначили так далеко.
Слава Богу, думав я, що міні бодай на поча-
ток випало не тілько кандидатів духовних
стричи та пяних дяків розсуджувати, а випало
справді живе діло, котрим можна щиро заня-
тися. Я власне мав на думці то наше мало-
вдатне .місіонерство, про котре спімнув пан ка-
пітан. Иіхав я на свое міеце, палаючи ревно-
стію і. з як найобширнійшими планами, та як
стій було охолов і, що ще важнійше, — мало
що було самого діла не попсував, якби міні не
дана була спасительна наука в однім чудеснім
трафунку.
— Чудесно! промовив хтось із слухачів,
забувши умову не перебивати оповіданя ; та наш
добродупший господар за се не осердився й
відповів:
— Так, панове, коли вже міні вирвалося
слово, то не можу его касувати: в тім, що зо
мною сталося і про що я вам почав росказу-
вати, не без чудес і чудеса ті стали міні по-
казуватися мало не від самого першого дня
мого прийізду в мою на пів дику епархію. На-
сам перед, як усякий руский архіерей, я став
оглядати церкви та набоженства і велів скрізь
познимати з престолів лишні евангелія та хре-
сти, через котрі ті прсстолп у нас обертають-
ся в якіеь вистави церковних річеп; замовив
еобі тілько килимків з вірликами, кілько було
треба, щоби вони лежали на евоім міеці, щоби
не шмигали з ними міні по під піе, підкидаючи
під ноги; на силу, етрахаючп карами, здержав
я дияконів, щоби мене нідчас набоженства пе
ловили за лікті і не закрадалися разом
зі мною на гірне міеце, а особливо щоби не
частували штовханцями та позашишшками
179 —
бідних висвячуваних попів, у котрих від того,
після принята благодати Святого Духа, зо дві
неділі, і потилиця, і шйя болитъ. I ніхто з вас
міні не повірить, кілько то все коштуе праці
та прикростей, особливо для чоловіка нетерпе-
ливого, яким я тоді був і, сором сказати, ще
трохи й тепер е. Скінчилося то, треба було
братися до другого, дуже важного архіерейско-
го діла: переконатися, чи вміють дяки читати,
коли вже не по писаному, то бодай по друко-
ваному. Ті екзамени забрали міні богато часу
і дуже мене гризли, а часом і смішили. Не-
письменний дяк чи паламар і тепер ще, може,
найдеея в селі або в повітовім міеточку навіть
в середущій Росіі, що й показалося, коли йім
кілька літ тому прийшлося вперше поквітову-
вати пенсію. Але тоді, та ще в Сібірі — се
була річ звичайна. Я йіх велів учити; вони на
мене, розуміеся, нарікали і прозвали мене „лю-
тим“; параФІі жалувалися, що нема четців, що
архіерей „церкви нищить11. Що тутдіяти? Став
я посилати таких дяків, що хоть на память
читати вміли, і — о Боже! — що за людей
а бачив! Зизоокі, криві, гугняві, придурковаті і
навіть... якіеь біеноваті. Один, заміеть „Пріи-
дите поклонимся Цареви нашему Богу1-, за-
кривити очи, як перепелица, клепт'ав: „плітім-
боу, плітімбоу11 і захлинався тим так, що, ні
суди Боже, було его здержати. Інший — се
вже таки біеноватий — він так скоро лепотів,
що за яким небудь словом з одного, у него
зараз ішло що небудь інше. Таке слово було
для него, наприклад, „на небеси“. Почне чита-
ти: „Иже на всякое время, на всякій часъ на
небеси11... і раптом у него щось голову замкне
на клямку, і він продовжае: „да святится имя
твое, да пріидетъ царствіе11. ІЦо я з тим ши-
беником не мучився, все було даремне ! Велів
ему з книжки читати; читае: „Иже на всякое
время, на всякій часъ на небеси“, коли се
замкнув книжку тай залепотів до кінця і кін-
чить голосно: „отъ лукаваго11. Аж тут він міг
стати; показалося, що він неписьменний. Після
нешісьменности дяків, я взявся до поведінки
еемінарнстів. I знов починаються чудеса: семі-
нарія була така роспущена, питомці пили і та-
ке виробляли. що, наприклад, один философ
при директорі, кінчаючи вечірні молитви, про-
читай: „Упованіе мое Отецъ, прибѣжище мое
Сынъ, покровъ мой Длсхъ Святый,—мое вамъ
почтеніе11; а в богословскій клясі інпіа іето-
рія: один після обіда дякуе „.яко насытилъ зе-
мныхъ благъ11 і просить не лишити і небесного
царствія, а ему з товпи кричать: ,,Свиня! на-
жерся, та ще й в царство небесне лізе11.
Треба 6уло як сіій найти директора, на
мій смак, також лютого; сюди — туда, вир-
вав я такого : лютости в нім, як показалося,
було досить, та вже за те ні про що інше й не
питай.
— Я, повідав, ваше преосвященство, возьму-
ся до того всего по войсковому, аби від разу...
— Гарно, повідаю, берися по войскому.
От він і взявся і почав тим, що молитви
велів не читати, тілько співати хором, щоби
не було ніякоі пустоти, і то співати на его
команду. Вийде він, серед гробовоі мовчанки і,
поки не закомандув, всі мовчать; —- закоман-
дуе: „молитву!11 і заспівають. Та той уже
надто „по войсковому11 наладив; закомандув „мо-
лит-в-у-у!11 Семінаристи тілько що заспівають
„Очи всѣхъ Господи на тя упов...“ а він на
половині слова кричитъ: „Ст-і-і-й!“ і кличе
одного: „Фролов, ходи сюда!" Той підходить.
„Ти Багрійів?11 „Ні, я Фролов". „А-а: ти Фро-
лов?! чого ж то я думав, що ти Багрійів?!“
Знову сміх і знову міні жалуються. Ні, бачу—
не годиться той з войсковими намахами і
якось найшов я світекого, котрий 6ув хотъ не
такий лютий, та розумнійше поступав: перед
учениками чинився найподатливійшим добрим
чоловіком, а міні все доносив і скрізь росказу-
вав страх що, про мов звірство. Я се знав і,
бачивши, що воно помагав, не противився ему.
На силу тих своею „лютостію" до послу-
ху довів, аж межи старшими чудеса: доносятъ
міні, що в соборного протоврея віз сіна в се-
редину вйіхав і не може вийіхати. Поеилаю
дізнаватися; повідають: справдітак; протопопа
6ув товстий; по службі божій хрестив ув од-
нім купецкім домі і досить запився, а від та-
мошних нашітків біда. Так і з ним сталося:
прийшов домів, чотири години проспався, встав
і, випивши збанок квасу, приляг грудьми до
вікна, щоби з кимось там на долити поговори-
ти і раптом... віз із сіном у него вйіхав. Ад-
же ж се все така дурниця, що просто гидко
зробиться, а коли розмажеся, то, мабудь ще
гидіне стане. На другий день слуга подае міні
чоботи і репортуе, що „слава Богу, повідав, з
вітця протопопи віз із сіном уже вийіхав11-.
- - Дуже рад, повідаю, такій радости;
та роскажи-но ти міні сю іеторію докладно.
Виходитъ, що протопопа, котрий мав на
два поверхи дім, ляг на вікно, під котрим бу-
ли ворота і в них як раз тоді вйіхав віз із
сіном, иричім ему, від горівки і від сну до
одуру, привиділося, що то в него вйіхало. Неі-
мовірно, та так було: сгесіо, диіа аЬкигсіига
(вірую через те, що то найбілыпа дурниця).
Як же сего дивоглядного мужа спасли?
А також дивоглядно : встати він ні за що не
хотів тому, що в нім віз сидитъ; лікар не
находив лікарства на ту слабістъ. Тоді ша-
манку (ворожку) закликали; тота повертілася,
постукала і веліла на дворі віз сіна накласти
і назад вийіхати; хорий, подумавши, що се з
него вийіхало, подужав. Ну після того ро-
біть з ним, що хочете, а він свое вже зробив:
і людей насмішив, і ворожку закликав кору-
вати его поганскими чарами. А таке там зви-
чайно діеся. Не диво, що погане, котрих ма-
емо навертати, кажутъ : „Що то попи — вони
нічого не значатъ і сами шаманів1) кличутъ,
шайтана2) прогоняти11. Довго я приправ-.
ляв, як міг, ті коптячі лямпи і прихід міні
через них страшенно надойів; та за те на-
’) Шаман — піп поганский. 2) Шайтан, шатая,
чорт.
— 180
стала давно бажана хвиля, коли я можу всего I
себе посвятити праці над проевітою диких
овецъ моеі пастви, що паслися без иастиря.
Забрав я собі всі папери до того і засів
до них не на жарт, так що и від стола по
ВІДХОДЖУ.
П.
Попрочитувавши папери з місій, я тим
усім був невдоволений білыпе, ніж моім пара-
фіяльним духовенством: навертано на християн-
ство дуже мало, тай то ясно було, що
добра частина тих навернень була тілько
на папері. На правду ж одні з хреще-
них наверталися назад до своеі давноі віри,
лямайскоі або шаманскоі; а другі робили з
усіх тих вір найчуднійшу СУМІШКу: вони мо-
лились і Христови з его апостолами, і Будді3)
з его буддиситами, та тенгеринами, і повстя-
ним торбочкам із шаманскими анконами (чара-
ми). Двовіре держалось не тілько у вандрівних,
а майже скрізь в моій настві, котра не скла-
далася з осібноі галузн якоі небудь одпоі наро-
дности, а з якихось трісок та скипок, бог-зна
відки сюда попавших ріжних племінних гуртів,
бідних на мову і ще біднійпіих на поняти та
Фантазію. Бачивпти в справах місійних таке
безладе, я став мати тих моіх сотрудників
за найгірших і обійшовся з ними нетерпеливо
й остро. В загалі,я став дуже роздражнений і
прізвище „лютни11, котре міні дали, було ми
до лиця. Особливо натерпівся від моего гніву
бідний мопастирець, котрий я вибрав на жите
і при котрім бажав заложити школу для міс-
цевих людей чужих народностей. Воспитавши
черців, я дівнався, що в місті майже всі гово-
рятъ по якутски, а зі всіх моіх мопахів по чу-
жому говорить тілько один дуже старенький
іеромонах, отець Киріак, тай той до пропові-
ди не годиться, а хоть і годиться, то хоть его
убий, не хоче йти до диких проповідувати.
— Що то, питаю, за непослух, і як він
сміе? сказати ему, що я того не люблю і не
стерплю.
Та еклесіарх міні відповідае, що слова
моі перекаже, тілько ж послуху від Киріака не
сподіеся, бо то вже ему не першинка; — що
й моі скоро одни по другім уступивші поне-
редники з ним остро пробували, та він уперся
і одно відповідае: „Душу за моего Христа
положити рад, а хрестити там (то е в степах),
не буду11. Навіть, повідае, сам просив радіпе
его скинути, тілько туди не посилати. I довго
ему за той непослух заборонено було правити
набоженство, та се було ему байдуже, напро-
тів, він з радпоі душі повнив найпростійшу
службу.- то сторожей, то на дзвівпиці. I всі
его люблять: і товариші, і світскі, і навіть
погане. „Як? навіть погане?11 „Так, владико
і погане не одні до него приходятъ11. „За чим?11
„Шаііують его якось здавна, коли він іще ва
вроповідь йіздив даввійше11 „Та який же то
’) Будда — бог такий, у пародіи авіятеких те са-
ме, що у нас Христов.
він був тоді?11 „А поводилось ему давно, яко
місіонареви, найліпше і богато людей навер-
тав“. „Що ж ему таке еталося? чому він по-
кинув то діло? „Годі зрозуміти, владико; рап-
том ему щось сталося: вернувся зо степів,
приніс на вілтар пушку з миром і дароносицю
і повідае : — Кладу і не возьму знов, доки не
прийде час“. „Якого ж ему треба часу? як він
то розуміе ?‘1 „Не знаю, владико11. „Хиба ж его
ніхто з вас за те пе допитувався? О, роде
лукавий, доки я живу з вами, доки терплю
вас! як то вас иічого, що йде до діла, не ін-
тересуе! Погадайте собі, що коли тих, що ні
горячі ні холодні, Бог обіцяв виплювати з уст
своіх, то що ж чекае вас, цілком холодних ?“
Та мій еклесіарх оправдуеся: „Усяко, повідае,
владико, ми его допитувалися, та він одно
відповідае: „Ні, каже, дітоньки, се не жарт —
се щось страшне... я ва те не можу дивитися11.
А що таке страіпне, того еклесіарх не міг міні
вповісти, а сказав тілько, що „думаемо, мовить,
що-ді отцю Киріакови при проповіди щось обя-
вилося11. Мене се розсердило. Не люблю я тих,
що-ді чудеса творятъ, і через те я як стій за-
візвав того упертого Киріака до себе і, не до-
сить того, що вже мя й так досить мали за
острого та лютого, а я взяв тай ще й захму-
рився і 6ув готов опалити его гнівом, як тілько
ввійде.
Але прийшов мініперед очи черчик, такий
маленький, такий тихий, що ні на кого було
й кидати сердито очима; одітий в поблеклу
перкалеву реверенду, шапка чернена грубим
сукном покрита, сам чориепький, остролицень-
кий, а входить відважно, без усякого ириниже-
ня і перший мене витае: „Здоров був, владико!11
Я не відповідаю ва его привіт, а починаю ос-
тро: „Ти, що тут вередуеш, хло?“ „Як, по-
відас, владико? даруй, будь ласкав: я трохи
не дочуваю — не все дочув11. Я ще голосній-
піе повторив. „Тепер, кажу, зрозумів?11 „Ні,
відповідае, нічого не зрозумів". „А чому ти, з
проповідю іти не хочеш і хрестити чужі на-
роди?11 „Я, повідае, владико. йіздив і хрестив,
нови не спрактикував11. „Ага, кажу; а спрак-
тикувавгаи й перестав?11 „Перестав". „Що ж
тому за причина?1 Вітхнув і відповідае: „В
серій моім ся причина владико, і Серцевідець
еі бататъ, що велика вона і міні немічному не
під силу... Не можу!11 I в тім у ноги міні по-
клонився. Я его підняв і повідаю: „Ти міні не
кланяйся а обнови, що: чи тобі що обявило-
ся, чи з самим Богом говорив ?“ Він з лагідним
докором відповідае: „Не смійся, владико; я не
Мойсей, божий вибравник, щоби міні з Богом
говорити; тобі гріх таке думати1’. Міні сором
стало за мою запальчивість, я помяк і пові-
даю: „То що я:? чому?1 „А тому, видно, від-
повідае, що я не Мойсей; що я, владико, не-
сміливий і свою силу-міру знаю: із Египту по-
ганского я вивести виведу, а Червоного моря не
розсічу і з степу не виведу, і підойму прості
серця на нарікане на найбілъшу образу Духа
святого11. Бачивши таку образність его живоі
бесіди, я було дійпюв до того, що він, мабуть,
сам з відіцепенців, тай питаю: , А ти ж сам
181 —
яким чудом цристав до церкви?11 ..Я, повідав,
падежу до неі від дитини і належатиму до
гробовоі дошки".
I росказав міні дуже простий і дуже чу-
дний свій рід: батько его був ніп, скоро пов-
довів; повінчав якесь неправне подруже і був.
скинений з місця, та так. що ціле жите потім
не міг еобі его нігде найти, а був при якійсь
старій важній пані, котра ціле жите з місця
на міеце йіздила і, боявтися вмерти бей по-
кути, на той раз сего попа з собою возила.
Йіде вона, —; він на передній лавочці з нею
в кариті сидитъ; а вона в дім увійде, — він
у передпокою з льокаями на неі чекае. I мо-
жете еобі здумати, що то був за чоловік, у
котрого таке було ціле жите! А тимчасом він,
не маючй вже свого вілтаря, годувався з своеі
дароносиці, що з ним за пазухою йіздила, і на
синка він у тоі пані якіеь кришечки вимолю-
вав, щоби в школі его утримувати. Так вони
і в Сибір попали: пані сюда пойіхала відвіда-
ти доньку, що була тут за губернатором заму-
жем і попа з дароносицею на передній лавочці
привезла. Та дорога була далека, а до того
ще пані тут довго бути збиралася, отже попик,
любивши синка, не хотів без него йіхати Пані
подумала, подумала і, бачивгай, що йій бать-
ківскоі любви не зломити, пристала і взяла з
собою й хлопця. Так він іззаду за каритою
перейіхав із Европи в Азію, і мусів при тім
хоронити привязаний ззаду куфер, на котрім і
его самого привязали, щоби сонний не впав.
Тут і его пані, і его батько померли, а він
лишився, через бідніеть шкіл пе скінчив, до
війска взяли, цюпас гнав. Мавши добре око, на
росказ начальства, не ціливши, на здогін за
якимсь утікачем кулю пустив і нехотячи на
свое горе убив того. I від тоді він усе терпів,
усе мучився і, ставши иеспосібним до служби,
в монастир пішов, де дуже добре справувався,
був набожний, вивчився чужоі мови, і через
у се те его піелано навертати поган.
Вислухав я се просте, та сумне оповіда-
не старенького і стало міні его страшенно жаль
і, щоби перемінити з ним тон, повідаю ему:
„То, значить, те, що ти біцім-то якіеь чудеса
бачив, неправда?" Але він відповідае: „Чому,
владико, неправда". „Як?... то ти бачив чуде-
са?" „Хто ж, владико, чудес не бачив?" „Од-
нако ?“ „Що однако ? куди не глянь — все
чудо: вода ходить в облаці, воздух землю дер-
житъ, як перце; от ми з тобою порох і попіл,
а рухаемося і думаемо і то для мене чудо; а
умремо і порох розсиплеся, а дух іііде до То-
го, хто его в нас запер. I то міні чудно: як
він без него піде? хто ему крила дастъ як го-
лубці, щоби полетіла та опочила ?“ „Ну, про се
нехай другі думаютъ, а ти скажи міні просто
й ясно: чи тобі самому в житю нічого незви-
чайного не показувалося, або що?'1 „Було тро-
хи й се“. „Що ж таке? „Д.ѵже, новідае, вла-
дико, змалку до мене Бог був ласкав і два рази
мене чудом заступав, хоть я того й не був
вартий“. „Гм? росказуй“. „Перший раз то бу-
ло, владико, ще як я був майже дитиною; в
третій клясі я був іще і дуже міні в поле
гуляти йти хотілося. Нас три хлопці пішли до
директора віддиху просити, та не випросили
і постановили збрехати, а привідця всему тому
6ув я. „Ану, повідаю, хло, всіх ошукаемо, по-
біжім і закричім: пустив, пустив!“ Так ми й
зробили; всі на наше слово й розбіглися з
кляс і пішли гуляти та купатися, та рибку До-
вити. А пад вечір мене страх напав: що міні
буде, як домів вернемося? на смерть убе різ-
ками директор. Приходжу, дивлюся: уже й
різки в мидниці мокнуть; я скорше драла, та
в лазню спрятався під лавочку, та й ну мо-
литися: „Господи^! хоть і не можна, мене
не бити, але зроби так, щоби нс били!“ I так
я щиро молтося, що аж упрів і знеміг; але тут
раптом на мене дивною охолодою тихою пові-
яло і під серцем як голубчик тепленький за-
рухався і став я вірити, що буду спасеннй, і
такий я став спокійний та відважний, що от не
боюся нічого, та й годі! I взяв тай спати ляг;
а просипаюся, чую: товариші діти несело кри-
чать: „Кирилку! Кирилку!де ти? вилізай скорше,
— тебе бити не будутъ, інспектор прийіхав і
нас гуляти пустив ‘. „Чудо, мовлю, твое просте“.
„Адже. просте, владико. як сама Тройца в од-
нім — проста іетота, відповів він і з неопи-
саним щастем в очах додав: „Адже ж як, вла-
дико, Его я чув! Як то прийшов Він, батеньку
мій, відрадненький! здивував і зрадував. Сам
поміркуй: вся вселенна Сго не обхопить, а
бачучи діточий смуток, під лавочку в лазні до
хлопчика підповз у холодочку і за пазушною
був“..
Міні такий руский Бог найбілыпе подо-
бався і я повідаю: „Кажи ж далі, отче Киріак,
за друге чудо“. „Зараз і за друге, владико.
То було — як я вже став далі від Него, ма-
ловірнійший, -— то було, як я сюда за кари-
тою йіхав. Треба було мене взяти з російскоі
школи і сюда перевести перед самим екзаме-
ном. Я не боявся, бо першим учеником був і
мене би без екзамену в еемінарію приняли; але
директор возьми, та й напиши міні свідоцтво
ві всім мірне. „То, повідае, умисне, для на-
тоі слави, щоби тебе там екзаменували, і по-
бачили, яких ми за мірних маемо". Горе було
пам із батькой страшенне; а до того, хоть
батько й заставляв мене, щоби я дорогою, си-
дівши ззаду карити, учився, та я раз уснув і,
якось йідучи в брід через ріку, всі книжки своі
загубив. Сам гірко млачучи, батько страшенно
мене за те на попасі вибив; а все-таки, поки
ми до Сибірі дойіхали, я все забув і починаю
тутешному угодникови молитися: „батеньку,
поможи! зроби, щоби мене без екзамену при-
няли". Ні; як я его просив, а подивилися на
мое свідоцтво і казали на екзамен іти. При-
ходжу сумний; всі діти веселі і в чехарду
один через одного скачутъ; один я такий, та
ще другий, худий, прехудий хлопець сидить,
не вчиться, так із слабости, повідае: „пропа-
сниця забила". А я сиджу, дивлюся в книжку
і починаю в думці дорікати угодникови: „ну,
що ж, думаю, оже ж як я тебе просив, а ти
от нічого й не зробив!" I в тім устав, піти во-
ди цапитися, а мене щоеь на самій середині
182 —
кляси луп по за шию і па підлогу кинуло... я
подумав: се певне угодник! помочи то він міні
нічого не поміг, а от битися, то дивіть, як
беся. Аж дивлюся, ні: то не угодник, а по
проету той слабий хлопець через мене перес-
кочити загадав, та, не подужавши, і сам упав
і мене трутив. А другі міні повідають: „диви-
но, чужаку, тобі рука баламкаеся". Попробував
я, а рука зломана. .Повели мене до шпиталіо і
положили; а батько туда прийшов і повідае:
„не тужи. Кирилку, тебе за то тепер без ск-
замену приняли11. Тут я й зрозумів, як то уто-
дник усе поладив і заплакав.. А то екзамон
легкий, прелегкий 6ув, так що я его жартом
би зложив.
„Ах ти, повідаю, отецъ Киріак, отецъ Ки-
ріак! ти чоловік ирепотішний!... Обцілював я
его, пустив і, ні про що білыпе не питаточи,
велів ему, таки від завтрішного дня ходити до
мене, вчити мене тунгузкоі та якутскоі мови.
(Далі буде).
Порядки в Роздолі.
(Допись').
Рідко де найшов би, хотяй і в нашій Га-
личині, такі сумні відносини, як в нашім міе-
сточку. Розділ, се найбільше міеточко в
повіті жидачівскім, а пе посідае жадного
цісарского уряду: належитъ до політич-
ного округа жидачівского а судового миколаів-
ского; уряд податковий і виділ повітовий. та
кож в Жидачеві. Колиж зважимо, що до Жи-
дачсва з Роздолу 11 кільком. і два порони (на
Дністрі і па Стрию) а до Николаева около 14.
кіль. лихоі дороги через гори, то оцінимо іцо-
річні видатки Роздолян на підводи і страту
часу при кождій справі, чи то в суді чи ста-
ростві, чи уряді податковім, на кільканайцять
тйсяч. Страшний то додаток до всяких додат-
кових додатків до додатків від податків. А
друте лихо з тоі самоі причини то те, що в
Роздолі нема зовеім хоть трохи пезавиеимих і
інтелігентних людей, як в других містах, де е
уряди. Та за те е двір гр. Лянцкороньского і
богато панків від скарбу. У двораків вимоги
превеликі, а почутя обовязків горожанских ні-
якого. А наші міщапе вже і голови потратили:
чекають в будь дечім, чи „пани" не заберутъ
перпюго ГОЛОСУ, чи вони пс возьмутъ проводу.
Але тим і байдуже, вони гостяться та веселить-
ся, а відозвуться лига втогди, як що небудь
хтось другий зачне робити: . „як то, без нас?!
не запитавшися ? гукають з обуреньом, адже
ми ту перші 1 Ліи і обшар двірекпй, ми обива-
'} Поміщаючк сю допись, ми ради би яочути сло-
во від еаыих Роздільеких міщап, особливо що до йіх
потреб, як напр. кава, котра мусить мати якусь розумну
причину, коли еі вживають навіть мало не всі ро-
бітні люде по білыиих містах.
Редакція.
телі і інтелігенція роздільска". I розібють хоть-
би наипожиточнійгпу справу. Найновійгпий по-
дібний випадок був зі школою.
В Роздолі е до 630 дітей зобовязашіх
до школи, а на то триклясова (до недавня дво-
клясова) школа і всего дві невеликі комнати в
будинку шкілыгім, а трета винаймлена в при-
ватпім домі. I при найбільшім стиску не може
отже навіть половина дітей поміститися, хотяй
би всі мали охоту-до науки. Розуміеся, що не
може тут 6ути мови про якусь увагу на здо-
рове, але вже задля браку поміщеня пеписьмеи-
них велика сила. Попеже громада не мае жа-
дних фондів а при тім міщане витяпіулпся
дуже конкуренціею на будову ново! церкви і
через голодовки рік цідулали дуже яко ігроми-
словці, то хотів кружок міщан помочи собі в
той спосіб, щоби завязати комітет для виста-
раня позволена збирати складки, устроіти льо-
терію Фантову, уряджати . вечери і. т. д. на
ціль будови школи. Але добра йіх воля розби-
лася о байдужіеть чи неохоту нашоі „інтелі-
генціі", котра на загальних зборах не явилася
демонстративно.
бще лішпим приміром браку почутя горо-
жанского і справедливости між звіеними людь-
ми", е справа з цвинтарем в сусіднім селі
Крупску. Як в Роздолі так і в Крупску лежитъ
цвинтар серед двірекого поля. Видко, предки
буди колись на тілько справедливі, що відсту-
пили людям трохи міеця для вічиого спочннку
на тім поли, що вони рік-річно зропіували его
своім потом, оброблюючи чорними руками. Але
інакше сталося нині. В Крупску треба було
докоиче цвинтар розширити і очевидно не іна-
кше, як на двірекім обшарі. Братство церковне
подало 6уло просьбу до графа і то по польски,
бо міркували своім хлопским розумом що така
просьба буде скуточнійша. Але дурно хилялися
та запирались своеі мови бідні люде, бо граФ
віддав прошено „до загалодженя" зарядови а
заряд загадав схіснувати з тоі нагоди і не
хотів ні відступити поля, ні продати, а запро-
ектував заміну 500 квадр. сяжнів за 760 кв. с.
громадского облогу, на котрім уже сего року
майже без накладу буде міг екарб сіяти. На тих
500 кв. с. мусить еще громада викопати рів,
бо на спільний не хотів екарб пристати, а ее
забере яких 50 кв. с. Коли стали городити за-
міняиий кусень, то екарб займив плотом вигін
на около 50 кв. с. зовеім безправно. На уни-
жену просьбу громади, зволив отже екарб зис-
кати около 350 кв с. грунту! За рік, два ви-
паде таке саме і в Роздолі — цікаво, що з
Роздолу удре заряд дібр. гр. Лянцкороньского?
Здивуетеся, чому громада не .ѵпоминаеся
за безправно забраний вигін? На те дастъ
найліпшу відповідь одна трохи вже давнійша
подія, яка лучилася в селі Березині. В року
1886 на 1887 була остра зима, а що в паискім
ставі не ставало води, то мельник заставляй еі
на ніч цілком. Вода замерзала вздовж ко-
рита, а рано плила вода вже виеше. Через зи-
му намерзло тілько леду, що вода виступала і
заливала обори, стайні і хати. Товар стояв по
коліна в воді, бхльба гнила в ямах і хатах, в
— 183 —
Березині проявився тифус плямистий" з нечу-
ваного силою. Громада видала процес скарбо-
ви: коштував. богато, а хісна з него мало, бо
тягнсся уже два роки а на виграну нема і
ііадіі. Завважати треба, що при виборах до
ради громадскоі, 1889 р., двір тримав з жида-
ми ; міщане подали протів некорисних для се-
бе виборів протест і виграли; на ее подав
рекурс і двір, та сумніваютьея, чи вже виграе.
Друга бранжа „інтелігенціі41 чи там сур-
дутовців Роздільеких суть люде, котрі з дуже
скромних а навіть темних початків доробилися
маеточків і живутъ вигідно в Роздолі, відгри-
ваючи ролю кориФеів. При виборах на бурми-
стра кандидують вони стало, занимаютъ ста-
новища в уряді громадскім, в касі задатковій,
належать до ріжпих коміеій, в загалі берутъ
більшу участь в громадскім житю. Та тілько
дивно, що вони будують та купують муровані
доми, а міщанекі деревляні валяться. Здаесь,
з коліна гроіпі луплять — та не з евого 1
А наконецъ приходить найбільша язва —
тьма тьменна жидів. Йідепі через Розділ то не
то що в еередині міета, але і на далыпих
улицях нема вже майже дому, де не еи-
дів би жид: по одній стороігі хати жид, по
другій, звичайно гірпіій, міщанин. В малій кі-
мнатці і алькирику, часто без підлоги, міе-
титься звичайно ціла міщанска родина і вар-
стат. Часто есть хата міщанска тілько вар-
статом жидівским, бо жид дае іпкіру на борг
або таки просто дае свою шкіру, каже при
собі покраяти у Форми і забирае готові чо-
боти, заплатрвши за роботу нужденну ціну.
Пишете про хліборобскі спілки. О скілько
лекше далобися завязати промислову спілку в
міеточку, дс есть до 300 реміеників одного
Фаху — а чи прийде до того?! Нс тілько че-
рез ремесло, але і через цілий свій спосіб жи-
тя лізуть міщане у жидівску кишеню. Про
ощадніеть в убраню і проживаню нема і бе-
сіди. Лишилася нашим міщанам давна бута та
минувся давний добробит. А тут намагають
дівчата чим раз більше до „панскоі11 моди,
жінки ходятъ у шовкових хусточках та доро-
гих матеріях, чоловіки у російеких баранах
зимою, а в літі в суконних капотах або „ІІЬег-
хіеЬегасЬ11 а кавалери в куртих спенцерах і
твердих капелюхах — гет на панский лад.
„Па животі шовк, а в животі щовк“ — таке і
ваше, Роздоляне.
Але ні, не „щовк“, бо ми уміем дбати про
наш живіт, доки нас не зліцитують ! От при-
• міром, е в Роздолі такі 4-5 літні міщанекі ді-
ти, що „не можуть внести молока ва очи“ і
для того пють рано — чорну каву. Чи повіри-
те ? .Цілі родини міщанекі пють тутки чорну
каву роблену з Фалпіованих жидівеких зернят,
а як коли не нанеся еі мішанин, то вже „ці-
лий день якійсь не свій“ і жалуеся на піет, що
мусить рано міето білоі пити — чорну каву. I
так майже з кождою потребою, котру уміють
хитрі використувачі викликувати і піддержати.
Що в самім Роздолі минаеся пива річпо (а
есть в міеци бровар і горальня) того не скажу,
але на весіля або хреетини, ба на іменини ми-
наеся у міщанина 500 літрів або більше. „Дзи-
гара“ курить кождий з тютюну по 13 кр. а
паперців по 4 кр. або 5 кр. а деякі „Дунаев-
ского“ або „куба4 або „еултани“ навіть у бу-
день; табаку нюхае богаго а льотерія есть улю-
бленою забавкою і надіею на лучші дни.
_ Може би хто закинув пересяду тому они-
сови? Воно справді здаеея з початку, що так
зле не есть, бо у нас кождий, і пан і міщанин
ни удае дуже „новажного“ „статочного" чоло-
віка, походжуе бундючно і напушисто, як той
индик; думаеш, іцо то не знати яка мастита
птаха, а як пощупаеш меже розставленим пі-
рем, то ледво дошукаеіпся здорового тіла.
Здорово тіло зберегла еще горстка міщан,
котра мае зрозуміне свого спільного інтересу,
почуте правди і чувство для всього що добре.
Сили і стараня іх вичерпуе тепер будова но-
воі церкви, але мимо того прийіпло таки до
заложена читальні а при ній до виученя хору,
котрий тепер власними силами і. знанем міщан
удержуеся.
Тай тут не іде все так, як повинно йти.
Старші міщане відтягаються від читальні, а
жінки зовсім не вписуються в члени. Чоловік,
кажуть, учиться до смерти а ви панове не мо-
жете уже нічого научитись? А вам, чи не тре-
ша жадних відомостів, жінки та дівчата?! Хто
знае, чи нечистіеть, котра закрадаесь до ва-
зих хат, чи ваша непорадніеть в еправах поза
домом, та зарозуміліеть і строі не суть паслід-
ками того, що ви не знаете, що значить про-
світа? А хтож буде виховував дітей, хто буде
справляв іх ііерпіі крови, розвивав іх думку,
розширював понятя, щоби не були такі тума-
новаті, як звичайно суть селянскі та міщан-
скі діти до 10 літ, коли іх матери самі не тя-
мущі? Бодай, чи сповняться колись, дівчата,
піеня, що співаете на гагілках :
Ой Званчику, Роздолянчику
Поплинъ, поплинъ по Дунайчику
Вибирай си подругу
3 калинового лугу...
Далеко буде мусів плисти „Роздолянчик“,
щоби вибрати собі подругу, бо схоче такоі,
щоби могла стати доброю жінкою і мудрою
матірю.
Тоту велику обоятніеть до того, що свое
і те намагане, строітися в чуже шре, виробляе
меже жіноцтвом, а посередно меже всім мііцан-
ством побіч інших впливів головно кляштор
„паннів милосерних4, Котрі удержхють школу
для дівчат і опріч польского пацеру, медаликів
та шкаплірів, напихаютъ в руску дитину вся-
кого непотрібного „ патріотичное “ Фантя з
польских букварів, а не дають здоровоі і
гюжиточноі науки.
Та на що лінше, коли такой в міекій
школі учителька, Русинка родом і донька свя-
щенника, панна Поцеівна заказуе дітьом рус-
кі молитви говорити! Міщане балакаютъ про
те голосно і з обуреньом, але чи упімнуться о
свое право і чи зможуть дійти до него? Ледво,
бо п. інспектор жидачівского окрута, дс лиш
може бути сторонничий, там завсігди есть та-
кий. Язик руский упосліджений і в школі і в
— 184 —
уряді громадскім і на почті — всюда, а ніко-
му упімнутися о его нрава.
От такий то сумиий образ нашого міщан-
ства, а не поліпшиться доти, доки самі міща-
не не потукаютъ в еобі силу, доки громадно
не візьмуться до діла і не станутъ боронити своі
інтереса, доки не забажають просвіти, не полю-
бятъ ощадніеть, встремезливість та коли вже
раз почуютъ кайдапи, в котрі закувала йіх жи-
дова та власна іх байдужніеть і неміч.
Л. Л.
Збори Подільсноі Ради в Тернополі.
Дня 5 л. червня відбулися в Терно-
полі перпіі загальні збори ново заложено-
го товариства „Подольска Рада“. Метою
товариства мае бути політична організа-
ція трех повітів: Збаразкого, Скалатского
і Тернопільского, а іменно перепроваджу-
ване виборів до рад повітових, до сойму
і до ради державноі. На збори явилося
значне число селян і духовно! інтелігенціі
з трех повітів, тернопільска інтелігенція і,
яко гості, о. Пелехатий і д. Рудніцкий з
Золочівского. Збори відкрив др. Лош-
нів, представив зібраним комісаря Сту-
дзіньского і предложив о. Чубатого на
провідника збори, і вибір той прийнято.
Опісля слідувала промова о. Чубатого, в
котрій вияспив ціль товариства, і о. Сі-
чинского, в котрій обяснив статути това-
риства, потім вписалися ще члени і вибра-
но виділ, в котрого склад ввійпіли: о.
Чубатий, яко голова, др. Лошнів яко за-
ступник, о. Ковблянский яко виділові; на
заступників виділових вибрано ч. Павла
Думку, Матія Бриковича і д. Данила Ста-
хуру. Против того вибору виступили о.
Пелехатий і д. Корнило Устиянович і до-
магалися, щоби селяне, котрим найбілыпе
лежитъ на серцю йіх доля, були виділо-
вими, а не заступниками. Але тому су-
противився о. Ковблянский і доказав, що хоч
селяне суть дуже патріотичні, але незна-
ють ні то установ, ні то Форм, після яких
мають відбувати всі еправи. Голова за-
крив над тим розмову і розпочалися по-
одинокі внесена. Ч. Павло Думка сказав
дуже гарно оброблену мову про всякі уг-
нети руского народу, рускоі мови і релі-
гіі; ч. Коцюрка з Чистилова забрав слово
про те, як нехтуються права руского язи-
ка в народних школах і як винародовляе-
ся молодіж шкіл середних длятого, що не
учаться в свойім ріднім язиці. Промова
була добра, але еі переривав голова збо-
ру, нажадане комісаря, погрому не подо-
балися відай закиди не власти. Длятого
виступив в обороні і признав слушність
ч. Коцюркови д. Рудніцкий і заявш?, що
лучше, щоби товариство розвязати, як
щоби встанови, себ то статути були важ-
ні лиш для декотрих, а не для всіх. Та-
коі еамоі гадки був і д. Данило Стахура
і додав, що комісар па зборах руских
повинен говорити по руски. В тім заявив
о. Ковблянский подяку, повну пересади, ко-
місареви. Забрав слово о. Січинский і
представив гнет Русинів і поставив вне-
сене, щоби вислати депутацію до цісаря,
але з добре доказапими Фактами, іцоби
представила ему, .яко нашому батькови. За
тим заявилися всі, а ч. Триюда з Розно-
шинець розповідав про всякі кривди, осо-
бливо підчас виборів, про заманюваня
виборців через людей інтелігентних (свя-
іцеішиків) за кандидатурою Федоровича
протів Січинскому. Кромі того заявлено
спасибіг послам сойму і ради державноі
за щире заступоване інтересів простона-
родя. Оден з селян заявив, що послам
ради державноі нема за що дякувати, ли-
шенъ о. Озаркевичеви та Ковальскому.
Сще забирав о. Січинский слово, щоби
Рада Подільска зайнялася виборами до рад
повітових в Збаражи і Скалаті. О. Ков-
блянский заявив в руки комісаря многая
літа цісареви. На тім скінчилися збори, а
присутні около 200 з радостею розійшли-
ся. Селяне поприходили піхотою з яких
7 миль віддалень, а з міщан, то ми бачи-
ли людей з Тернополя, Збаража, Товсто-
го (15) і з Микулипець. 3 Микулииець
оден реміеник, ч. Абрагамовский навіть
промовляв про угнети селян і нехтоване
прав руского язика. Кромі селян, міщан
і інтелігенціі, бачили ми і селянки і бі-
дних зарібників терпопільских, що прий-
шли хоч послухати, що про йіх долю го-
воритися буде.
С. II.
185 —
Читальня в Джурові / еі свячений
воріг.
(Допись).
Читаемо Вашу любу часопись „Народ" і
подибасмо ріжні веселі і смутні дописи про наші
народні читальні і про наших ворогів, отже
просимо поміетити й нашу допись про нашу
читальню в Джурові, снятинского повіту.
Три літа тому назад, як ми мали щирого
душпастиря, о. Лотоцкого і за его проводом
заложилисмо в Джурові читальню, котрою на-
ція громада вся ся тіпіила і до котроі горну-
лася. Навіть наш дідич Володимир Загірский і
его економ допомагали нам щиро ширити наше
товариство. На зборах вложили члени около
25 зр., п. В Загірский самий дав ва читальню
10 зр., а его економ Антоній Гофмян 5 зр., і
тих грошей було 40 зр. Велика утіха настала
була в нашім селі, бо як малий так і старий
— кождий ішов до читальні. Та, на нещасте,
не довго так було, бо по 10 міеяцях утратили
ми свого любого о. Лотоцкого, а діетали о. Фи-
. лимона Огоновского, котрий став першим во-
рогом нашоі читальні.
Підмовивши за собою начальника громади
і писаря Петра Марковского, котрий був се-
кретарей нашоі читальні, — наш о. Филимон
росказав замкнути читальню, хоть не було
жадноі причини. Дуже наш народ став сумний
в селі; як старий так і малий дуже жалували
за читальнею, так привикли були до неі. Хоть
ми ходили до нашого о. духовного і просили
отворити читальню, аби хоть майно читальні
не пропало, то то ніц не помакало — о. Фи
лимон враз казав, що „і чути і знати не
хочу про вашу читальню". I так пропала на-
ша читальня, бо і гроші, котрі були вложили, і
книжки пропали, все.
I так наші Джурівчане, як старі так і
малі сходилися оден у другого, і там собі
щось читали, або хиба до корчми тай там, за-
міеть в читальні просвічуватися, то пили страш-
но, а нераз і баталькували оден другого. Но
найшлися у нас такі чесні господарі, котрі не
могли того терпіти. I так зібралося кілька йіх
і знов пішли до о. Филимона просити, аби по-
міг нам відкрити читальню, котра три роки
була замкнена. Але о. Филимон знов своеі: „і
чути, і знати не хочу про вашу читальню".
Тогди ми, богато не думаючи, спровадили
собі статути, підписали, піелали, де треба і,
па-колисмо діетали позволене, тай отворили
нову читальню — 10 листопада 1889 р. Тепе-
рітпна наша читальня добре розвиваеся, бо до
нині е вже 145 господарів, 10 парубків і 8
жінок уписаних, яко члени. I щиро вони три-
маються, як мур, не зважаючи на ворогів, ко-
трі всякими способами етараютьея знов нас
розігнати і нашу читальню розбити.
Богато нам писати про наших ворогів,
бо шкода міеце забирати вашій часописи, але
нодамо свого найстаршого ворога, о. Филимона
Огоновского, котрий підійшов за собою нашого
начальника, Якова Савчука і писаря гро-
мадского і всіх радних, межи котрими е най-
більшим нашим ворогом Юрій Николюк
(Глушко), котрий заклався в корчмі з арен-
дарем Йосем Брегером в вино, що таки нас
розженуть, а Брегер каже, що ні, бо нема
жадноі причини. Як нас уже карае о. Филимон,
то аж жалгъ нам все споминати: як нас кож-
доі неділі і свята бештае як осгатних в церкві,
тручае в церкві, молодників трох навіть клін-
чали, що записалися до читальні і ходили враз
з нами, свитами ррэдвяиими, колядувати оден
до другого; а нам старшим засудили за то по
50 кр. кари наш начальник і пиеар і три ра-
дні. Тепер о. Филимон не дае і не позволяе
свічку тримати в церкві, а парубкам, що бра-
ли участь в читальни, не позволив забави. Те-
перже ж, минувшоі неділі росказав отець наш,
аби парубки не мали коло читальні забави,
котра досів була завше там, але позволив у
корчмі! Чи ж не ганьба, аби так отець духо-
вний поступав в свойій параФІі! Хто з вас,
читателі, може таке похвалити? Также неда-
вно спроваджували на нас ревізію, але не най-
шли нічого злого в нашій читальні.
На другий раз напишемо більше про
кривду, котру нам творить о. Филимон. Ви всі
его знаете, як він собі поступае при виборах,
отже можете зміркувати, який він іцирий в
селі.
10. мая 1890.
Свідок.
Старий вовчище.
(Народна казна).
Такій був старий вовчище; докиль міг,
докяль був молодий, ходив вінь собі в кумпаніі,
то і жилому сі яко-тако. На старість, звичай-
не: зачьив знемагати. Старі кости слава що сі
купи тримають: де ему вже за худобов утіпа-
ти ?! Так іде вінь собі, гадае, дивить сі: пасе
сі кінь на толоці. А то який був вовк, такий
му 6ув і кінь. Іде той до коньи, тей каже:
„Ставай, коню, оберни сі, буду тьи йіети! “
Кінь глипиув на него очьима, тей каже: А як-
жежь ти мене будепі йіети? диви сі: я маю
підькови дзелізні на ногах : не проли^нешь —
удавишь сі". „Я ти відькушу підкови: настав
копито!“ Наставив кінь копито, вовчище гри-
зе, глодае — а той як трасне го поза вуха!
(щіетьи, що вовк богато зубів не мав, бо всі
булиби сі віеипали) я сам ральоііа в село! Вовк
остовпів, витріщив очи, тей мииркуе собі:„Ци
я коваль, ци я сьлюсарь? наіцо мені було підь-
кови відьривати ?! не ліппіе було відь разу зьзі-
сти?! Та що робити,пропало!“ Потік сі вовчище
далі, зайшов, вібачте, меже свині, тей каже:
„Я прийшов, буду вас йіети!" „Чекай—кажуть
свині — погоди, ще тьи не хапае, ми еі нара-
димо, ми ти віберемо, що ліппіе, що клустішше,
— 186 —
іцо мйикше". Узьили свині радити: гу-гу, гу-гу,
а далі зырвалі сі, тей утьики, а утьмки—дмух-
нули в село. Вовк став, загадавсі тей знов еобі
мйиркуе: „Ци я радний, ци я на віт, ци я при-
сьижний, ци я десьитник, ци япольовий? нащо
мені сьи було питати, на піо радити ? Ци ие
зьзіети лишь 6уло?“ ідсжь вінь, іде, — зайшов
меже гуси, тей до них: „Ходіт сюда, гусоньки,
ставайте си тутки, буду вас пісти“. „Е —
&е-§с! Ми іце не сповідані, ми ще молитви не
мовили — як ти нас грішпих будешь йіети?"
„То помоліт сі — каже той — красно, я не бо-
роню, ще вам почекаю. “ Узьили сі гуси молити,
тей меже собов: §с-^е-§е, ^е-^б-^е, а далі здій-
мили сі, тей у село! Вовк здурів; стойит, ди-
вить сі, тей вяов еобі мйиркуе: „Ци я ксьиндз,
ци я дьик, ци я пальимар? на що сі мені мо-
литви питати? та не зьзіети, коли було що?"
Погадав, пожурив сі, тей іде далі. Дивить сі
— чоловік стойит. Уже сі не буду питати, га-
дае си вовк. Приступив сі тей каже: „Чолові-
чс, я тьи буду йіети! „А диви сі — каже той
— я не вмиваний, такий чорний! Якже ти мйк
будешь йіети, га ?! Ней сі хоть умию ще пе-
рідь смертей". Пііпов чоловік до потока, вирі-
зав си грубого бучка, умив сі, приходить до
вовка, тай „ незнав —каже—у що би сі ту годі
утерти? от, ти маешь фіст кудлатий, та дай
ми, ней сі обітру". Узьив чоловік фіст, ніби
то сі обтирати; як же хоиить за кудли, як
озме вовка бучком окладати, як стане его лу-
пити! що то?! вовчище скавулить, вйи сі, ппе
сі, а далі як лусне! —• цілий фіст лишивсі
в руках чоловікови, а куций вовчище як
опарсний полетів в ліе біз Фоста. Там десь вже
меже свойі вовки попавсі, тей став йім свій
припадок розповідати. Тут сам звивае сі як
пискир насолений: що то — Фоста нема!
Ведежь вінь теперь свойих камратьів на
того чоловіка. Як чоловік увидів, що сі діе,
тей гайд! иа дерево ! Вовки обступили дерево
тей радьить сі, що би ту ему зробити, як би
его звідтамти діетати. Радьить сі, радьит, а
далі каже якійсь старий лисий вовк,
ніби проводирь: „Льигаймо ми підь дерево,
усе едсн на другого, еден на другого, а ти,
куций, на самий верх полізешь, тей так ми сі
до чоловіка доберемо". Але куций каже : „Бо-
лію я уже на самім еподі лежьити, ніж на
верху до того ворога добирати сі; ще би ми
знов яку біду урвав". Положив він сьи підь
дерево, на него льиг другий, третий, десьитий,
— уже недалеко чоловіка, а той як не скри-
чить: „А кацьобов куцого, а кацьобов!“ Як
тото зачув вовчище, такій на него льик упав,
іцо цуд цуденний! хотів утікати, іно сі що
поруіпив під сподом, а тоти з верху лу-лу-лу:
таки на землю попадали, порозкачували сі, як
бульба, а чоловік сі регоче на дереві. Такі
вовки люті, кождий ажь зубами скрегоче; як сі
кинули ва куцого, так го відьразу розідерли.
Записав Філярет Колосса, від Олекси
Бабія, в Ходовичах у Стрийскім.
Руска читальня і „Кб/ко“ в Орельци,
коло Снятина.
। Село Орелець мале. Нема в нім богатих
і людей — иайбогатпіий мае може 20 моргів
грунту, і таких пайдеся заледво кілька. Більша
половина мешкаиців — біднота. Здавна сі бі-
дні люде чули щоеь за читальні тай чули, що
| вони йім можуть помочи, але не знали докла-
I дно, як воно йде Аж найпілися такі люде, ко-
’ трі ие дуються, що воии заможні — що поча-
 ли  тих бідних людей провадити на добру до-
рогу. До таких передовсім належитъ ч. Василь
Григорович тай ч. Тимофій Равлюк. Сі два
чесні господарі носилися ще давно з гадкою,
щоби заложити у себе читальню. Та ба, як то
люде повідають, що „не раптом стаеси на но-
ги". Таке і з ними сталося. То тогідний неу-
рожай, то таки вороги, читальні — все спиня-
ли, загадане ними діло довести до кіиця. Аж
сего року, в марті скликали вони до себе лю-
дей і вислали статута до наміеництва, до за-
твердженя. Нім ще подали статути, не мало
вони витерпіли.
Не знати, чому то війти гст скрізь май-
же е ворогами читалыгів? Таке і в Орельци.
Війт, з особистоі ненависти до ч. В. Григоро-
вича, до котрого сходилися читальники, почав
і читальииків нснавидіти. Раз у вечір, читав
йім В. Григорович до 11 годишг; як читаль-
ники вийшли, війт попав йіх на вулици і за-
чав називати йіх остатними словами. Як він
учув, що вже хотятъ статути висилати — став
тогди лагіднійший, а навіть сказав, що нри-
стаие до читальні. В яеділю розіелав нрисяж-
нів у село, а тоті носкликували людей до кан-
целмріігромадскоі. Війт тогди каже: „Я при-
стану до вкс, але ви тих повікидайте з стату-
тів, а мене кладіт першого, а того другого і
т. д.“ Хотів, бачите, іцоби ми самих богатих
повписували. Но чесного Т. Равлюка се вколо-
ло дуже, бо він хоть с трохи заможний, все
стоить за бідними, і він спротивився жаданю
війта. Війт утік з канцсляріі і погрозив, що
всім читальникам „амінь" зробить. В десять
день від того часу, як ми подали статута,
приносить йіх жандар назад і зачинае випиту-
ватися, кого здибле на дорозі,чи він хоче читаль-
ні. Т. Равлюк запитався жандарма, на іцо він
випитуеся, а той відповів, що ему „заскаржено",
що люде ие хотятъ читальні і що йіх сами пов-
писували тоті два ч. господарі — і відніе десь
знов статути. За три тижні приносить піела-
нець вже затверджені статути, тай дав знов
війтови. Сей хотів конче довідатися, хто таме
записапий, та не мав кому дати прочитати, та
дав жидови, але, на его нещасте, жид не вмів
по руськи читати...
Люде гадали отворити читальню на Зелені
Свята та обліппилися тому, ню тепер робота,
рік був приопадпий, нема грошей, аж до після
жнив.
Правду сказав д. Василь Семенів у до-
ішси „Жолудки наших робітних людей і чи-
тальпі", що люде по селах пруться до закла-
даня „Кбіек гоІпісхусЬ". Так і в Орельци. Чи-
187 —
тальники хочуть разом з читальнею заложити
склеп. Який би то, не який склеп заложити
— рада в раду, той свойі, а той свойі, тай
зі'одилися на „К61ко“, „бо то нічо не кош-
ту е“ - Пішли до Снятина, тай вписалися. Але
иа щасте, зараз другоі днини, Вовчківскі гое-
иодарі віднесли статути „Кбіка назад і ска-
зали, шо вже ие хотятъ у себе „Кбіко" запро-
ваджувати. Директор „Кбіка*1 іце не додавав
нам за статутами, а боячись, щоби й ми его в
дурні нс нопіили, як Вовчківскі люде, таки і
тепер пепосилае. Зрештою, яке би то було наше
піби то польске „К61ко“ — судіть сами.
Секретарей „К61ка“, зробили були ч. Василя
Равлюка, парубка. Пішов він з людьми до
Снятина, занисатися до „ Кбікаа заступник
директора нитасся: „А тасіе ѵѵу )‘акіе ^агеіу!"*
Той каже : „Ми ще не маемо, але гадаемо пре-
нумерувати Народ і Батькбвщину“. Він питае-
ся: „А кю ѵѵусіаіе іеп Маго<1?“ Той відповів,
що Павлик „Тахе го, — повідае, — піЬіІівга,
8ос)а1ікіа! .Іе^о рікто уекі ігисігп^! То тоге
іеп 5ат, со «гаѵѵаі ргзесі кгаікаті ?“ „А за що
ж він — питаеся секретар, — ставав перед
краткими?'"1 „Мпіе)8га о Іо, аіе Іо, Ю цагеіа <31а
Ішігі піе )еЩ ройуіесгпа, ггсзгЦ )а піе сгуіаі
ІеіДезгсге" (От тобі й на! не читав, а вигово-
рюе. Зрештою так само робить і нс один
старта ий брат-Русин. Редакція).
Читальня наша иписалася в члени „Про-
світи“ і діетала від неі 89 книжочок даром. Бу-
демо пренумерувати для читальні Народ і Бать-
кбвщину. .
Люде тепер найгірше бідують: нема з чим
сапати. Не доста ще, що нема що йіети, але е
й нова нужда: секвестратор приходить ! за-
бирае остатку худобипу, котру госнодар так
тяжко нсрезимував, а ні то остатку коясушину,
шмате і т. д. Але наше відай таке, що „чим
вів слабни, тим его щс дужче бют“.
Ралайда.
Отворене читальні в Рудні / перший
у читальні відчит про жіночу
справу.')
Сего міеяця (2. червпя п. ст.) Мали ми спосібність
бути на отвореню читальні в Рудні, в сслі, що лежитъ
милю віді Львова. Ново заложена ся читальня — друга *
') Ми сердечно раді, іцо преці найшласяінтеліген-
тва Русинка, котра прилюдно, в читальні, обізвалася про
те, що й наіпим робітпим жінкам треба просвіти й ліп-
шоі долі. По цікавости, в якою руднянскі селянки ви-
слухали того відчиту д. Нагірлоі, видно, що грунт сс до-
брий — аби тілько кому его справляти. Сподіемося, що
ва прикладом д. Нагірноі иідуиь і ті наші світлі Русин-
ки, котрі ще такими справами в народі не займалися.
Замість теперіпгних пустих розмов по празниках, вечер-
ках і т, і. ми радилиби пиши Русиикам, слідити пиль-
но жите й думки навгих селяпок і помигати йім до
краептого житя. Спільним йіх саходам чейже поведсся,
не тілько збудпти в селянках охоту до просвіти, а й найти
лотрібні васоби, щоби дономагати тим сільским дівчатам,
8 РЯДУ; давпійше заложили перту читальню, на жаль
тільки, йій не довелося довго іетнувати...
Не маемо охоти розписувати „офіціяльним" тоном
сих вечерницъ, що відбулися в Рудиі, а піднсссмо тіль-
ко такі річи, що, иа наш погляд, мають білыпу вагу.
Як се звичайно бувае, «бори отворив короткою
промовою голова читальні, о. Дуткевич, а відтак поча-
лися „продукцій: співи, відчити й деклямаціі, на пере-
міну Відчити такі або устні виклади тим білыпу мають
вагу, чим бливше вони своім зміетом до потреб матері-
яльних і моральних народу, чим більше вони тикають
пекучі справи, що обходятъ простий, робучий люд та
чим ясшйіні вопи своею Формою. Дивлячись в того
боку, ми найперше ввернемо увагу на відчит д. Нагір-
ноі „Про потребу просвіти для селянского жіноцтва".
Звернемо увагу раз тому, що у нас не так то частенько
лучаеся, щоби жінки інтелігентні виступади в відчитами,
а далі й тому, що сам відчит варт, щоби про него
ширшс трохи поговорити.
Отжеж головно говорила прелегентка про хосен і
користь просвіти; про тс, що й жінки не повинни оста-
ватись по ваду, а що просвіта для жінки — річ велико-
го яначіня, се річ ясна; жінка ровумна і в чоловіком
інакше буде жити і дітей вуміе чогось навчити, коли
дитина — як ввичайне дитина, цікава — стане ровпиту,
вати про всіляку всячину, то не стане не знаючи, що
йій відповіе.ти, а як де прийде справа громадска, то й
тут вона сміливійше й певнійше виступить, аніж тамга
жінка, що не бачить далеко поза свое обійсте". Д. Па-
гірна розповідала про се доволі довго, наводила всілякі
цікаві приклада, як то де інде жінки живутъ та яке
вони становище займають побіч чоловіків, напр. в захі-
дпій Европі або в Америці і скінчила свій відчит, звер-
таючись особливо до зібранпх жінок словами поета :
Учітеся, состри моі,
Думайте, читайте...
Отсе головні думки відчиту; розуміеся, що коло
сих провідних ниток тяглася ціла тканина цікавого й
дуже живого викладу. Подибали ми вправді декуди ле-
генькі плямочки моралізаторскі: що ось, мовляв „так а
так робити, річ погана, недслікатна", але сс вже та
червона ниточка, що тягиеся й видніеся в відносипах
інтелігенціі до простих, робітних людей й иагадуе попа
й проповідницю — але, на щасте, таких річей в відчиті
д. Нагірноі було дуже небогато; а виклад попри своі
оеновні думки, ціппий еще гарною Формою. Способом
ясним і зрозумілим (популяриим) та чистою, мужицкою
мовою виложила д. Нагірна своі думки, эачіпаючи сира
ви живі, вихоплені з буденного житя, і мож було змір-
кувати, що слухачі а передовсім слухачки (бо слухачок
було більше) слухали цілого відчиту пильно й уважно.
Не скажсмо сего про два інші відчити, тт. К-на і
Д-ча. Т. К-н говорив про те, як то руска інтелігенція
котрі би мали охоту й талант іти до висших шкіл. При
такій роботі иаших більше письмениих Русинок, вони
певне пгеидше зможуть зорганізувати й свос власне
висше образоване. Редакція.
— 188 -
заходилась коло просвіти народу і поліпшеня его нева-
видноі долі; він покавував, в якій напрямі вели просві-
тне діло люде світлі і підиіс ту думку, котру висказав
в одиім з остатних чисел ,Народа11 д. Павлик: що чи-
тальні повинні би стати не лише оссрсдком просвіти
між иародом, але й осередком всяких вмагапь
до поліпшеня ековомічнмх відносин, тяжкого житя
робітних людей. Хоч і важпі се справи, алс виклад сам
був далекий від популярности, тим більше, іцо т. К. го-
ворив богато про роботу інтелігенціі, як вона доси ве-
лася. Так само і відчит т. Д-ча „Прознссене пай-
щики” не міг зацікавити вібраних людей. Зрештою т.
Д-ч говорив більше про «юрмальні річи, які внески став-
ляли в тогдішиім Соймі, які ріиіеня ухвалювади посли,
а не звернув уваги на річи перворядного вначіня. Він
не сказав про той „визвольний11 рух, що почав ся и
проявився найыщнійшо у Франціі при кіпци минувшого
столітя (Велика революція) і ширивея де далі все біль-
ше на схід, розбиваючи давні Формп житя (феодальпі
або кріпацкі). Т. автор не сказав, хто найбільше хочби
в австрійскій державі боровся ва нові думки — бож
прецінь не „декрети“ правлять світом, кермують жите и
народів; „декрета” се лиш ознака відповідинх умов жи-
тя, „декрети" мусіли прийти в слід за тим, як всі
вже зрозуміли, що далі жити серед таких порядків •—
річ неможлива і нерозумна... Роз’яснившм сю річ, автор
бувби роз’яснив народови, простим людям, котрі его елу-
хали, кому властиво треба подякувати за виссспв пан-
щини ?...
На сих вечерницях чули ми ще один коротень-
кий виклад про Федьковича. Се був встун до сго посвіі
„Празник у Такові“, котру виголосив т. Колесса. Т. К.
сказав навперед дещо про Федьковича, де він родился
та проживай, які він екладав піені на оповіданя про до-
лю, про жите простого, робучого люду, а найбільше про
долю жовнярску, а далі сказав пару слів про Сербів,
бо власне в тій поезіі „Празник у Такові“ оповідав
Федькович, як Серби визволилися в ярма турецкого.
Деклямував еще т. Курпяк вірш того самого поета п. в.
,,Довбуш“... Про хор і про співаків-академіків та сту-
дентів, що лрийіхали на вакладини читальні зі Львова,
не стану богато писати, тим більше, що не належу до
внатоків в сіи справі; досить, що хор під проводом т.
Курилка відспівав гарно кілька зпаних піеень.
При кінци вношено всілякі „многая літа“ — але
се вже річ більше гречности і ввичаю ; вгадаемо тільки,
що з поміж слухачок виступила одна дівчина і ввернув-
шись кількома словами до д. Пагірного, внесла его
„здорово1*. (Чомуж не здорове д. Нагірноі? Ред.)
Жаль тільки, що було так „мало-небогато0 слу-
хаючих. Чи ее тому, іцо дощ падав, чи тому, що вечер-
ниці ровпочалися півно йліоде не могучи діждатиеь, стали
ровходитися; досить, що народу була невеличка жменя
— найбільше було жінок і дівчат — але зібрані слухали
з увагою, особливо відчиту д. Нагірноі, видно, що се
питано чихало „за живе“.
Вечерниці протяглися до нізна, а львівска молодіж
вайшла до Руднянского господаря, забавлялась там ве-
село, а що дощ не псреставав падаш, то всі вернули
аж другого дня рано до Львова.
Кінчаючи со письмо, в котрім ми більше написали
про вечерниці, а не ровпбвіли про читальню і про еі
вигляди на будуче, про те, чи Рудняне справді відчува-
ють потребу читальні — зичимо ново заложеній читаль
ні найкраешого роввою. Дай Боже, щоби йій судилаея
красша доля, аніж попередущій!	М. Ганкевич.
--- ...--------
3 сим числом кіпчиться півроку на-
шого видавництва. Просимо наших дов-
жників чим скорше вирівнати з нами ра-
хунок, бо інакше тим, котрі самі замови-
ли „Народ" і котрі доси виразно не просили
почекати йім до певного речинцю — бу-
демо мусіли від 13 ч. перестати висилати
пашу газету. Ми тут за все мусимо пла-
тити готовими грішми, по 100 зр. у мі-
сяць, а нам іще передплатники винні, до
кінця року, поверх 600 зр. Отже надіе-
мося, що ті гроші діетанемо як найскор-
піе. Загалом просимо наших людей, щоби
тепер, коли йім скрізь показуе на уро-
жай, ие забували й на нашу газету. Для
йіх добра, ми піднялися видавати газету
в найтяжший час і перебуди не одно. Те-
тер черга на самих робітних людей. ПІи-
ріть „Народ", дописуйтё з усіх закутків
про своі кривди, помагайте нам, а ми вам
також ізможемо скорше стати в пригоді.
Правда, доси навіть не все в „Народі" було
писано зрозуміло, але скрізь чей найдуться
люде, котрі Вам усе розтолкують;
а зрештою, коби мн перше сяк-так про-
орали скибу межи інтелігенціею для
вашого добра й поступу: кобисмо придба-
ли яких кількадесять добре вчених, щи-
рих, незалежних, відважних і, головно
сталих інтелігентних Русинів, котрі би
хотіли і могли зовеім для вас ноевятитися
—то тоді, при йіх помочи, ми могли би не
тілько в „Народі" писати про всякі науко-
ві та практичні справи як найзрозумілій-
ше, а й могли би ми трохи ліппіе зорга-
нізувати народну просвіту, господарство
та простонародну політику. Тілько, як ка-
жемо, до сего нам треба помочи і вашоі
і таких інтелігентних людей.
Зміст: В справі похорону Адама Міцкевича, Краківских академіків і редакціі Народа. Які то дія-
чі в Снятиищияі, Клима Обуха. На краю світа, оповідаис Н. С. Лѣскова, пер. М. Павлика. По-
р я дки в Г о з до лі, Л. Л. 36 о.р и П о ді льс к о і Р а ди в Т ер ноп о л і, С. П. Читальня в Джу-
рові і еі свячений воріг, Свідка. Старий вовчище, народна кавка, зап. Ф. Колесса. Руска
читальня і Кбіко в Орельци, коло Снятина, Галайди. Отворене читальні в Рудні х
перший у читальні відчит про жіночу справу, М. Ганкевича. В справі видавництва.
Видае Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Іван Франко. 3
3 „Друкарні Народноі11 Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Ак /.
Львів 1. л. лииня 1890.
Ч. 13.
и===—==ч
Виходить 1. і 15. л.
кождого місяця і ко-
іптус за рік
в Двстро-УТорщині 4
гульд. а для заграшіці
5 рубл., 12 Франків, 10
марок або 2 ‘/4 доляра.
Одно число 20 кр.
*---. 1
ЯДРО
Адрес редакцій
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Дописи безимениі не
будутъ поміщувані. У-
житі рукописи нищать-
ся, а неужиті можуть
еобі автори евоім коіп-
том відобрати.
В еправах редакція-
ми* можна говорити від
7 до 9 год. вечір.
ТЧ
М
До економічноі організаціі Русинів.')
Справа перестрою наших читалень в тім
напрямі, щоби вони стались могучою підоймою
та опорою в економічнім житю нашого просто-
людина, е питане величезною значіпя на даль-
ший розвій цілою нашого народу. Корінь на-
шого народу— мужики-хлібороби. вели коріне-
ви нестае животних соків, то й жйте цілоі ро-
стини загрожене; така ростина не жие-розви-
ваеся, тілько нидіе; леда яка невзгодина задае
йій смерть: Хлібороб наш голодний та збідже-
ний, стае наймитом на власній землі, а пана-
ми землі стаютъ розбогатілі працею просто-
людина жиди-снекулянти, елемент крайне не-
безпечний і нам ворожий. Наше народне жите
знемагае, бо тратимо грунт під ногами. Наша
будучніеть тіено вяжеся з рішенем нерівноі
економічноі борби жида-капіталіета з нашим
темним, голодним селянином та маломіщанином.
вели обставили теперішні не зміняться, сели
інтелігенція наша не зорганізуе так цілі маси
простого народа, щоби в тій безпощадній бо-
ротьбі він побідив, то наша будучніеть
вельми сумна. Часу гаяти дурно годі, тож
наша щиро прихильна народному ділу ія-
телігенція повинна о скілыіо мож найскор-
ше приступити до поважноі праці, помочи заги-
баючомУ простонародю. Нім збереся віче на-
ших знатних Русинів, повинна вивязатися в
часописях розмова над способами і средствами,
за котрі треба взятися, що б осягнути так
високу ціль. Початок зроблений в статі про
перестрій читалень. Подаю отже дальше своі
гадки.
Починаю коротким представленсм еконо-
мічних обставин та причин, котрі довели на-
ших хліборобів до такого безвідрадного поло-
жена. Поминаючи такі причини, як часті еле-
ментарні нещастя, роздробленс землі, цілкови-
тий брак промислу, низька платня робітника,
високі і ріжнородні податки, — займу ея тілько
вказансм наслідків, одноі величезноі причини
руіии матеріяльноі нашого мужика, іменно
вкажу на велику трагедію, котроі акторами
') Ся стати вийпгла з розмов кружка людей, ду-
ховного стану. Піддаемо еі під оцінку тих немногих Ру-
синів, що ліпше ровуміютьея на економшних справа*
Галичини. Ред.
всякого калібру гандлярі, майже виключно жиди.
Користуючись темнотою та безпораднос-
тію хліборобів, уміла тота каста так запаиу-
вати в нашій нещасній краіііі, що мужик в
торговли відданий на сі паству. Коледа околица
мае свою кліку гандлярів і вони панують там в
торговли цілковито. Найліпше мож се побачити
на наших ярмарках. Добре ириглянувшися,
бачимо, ще властивими панами ярмарку кліка
двох-трох гандлярів, а та тьма жидів, що ро-
бить тілько гамору — се лиш агенти тоі клі-
ки. Все, що збувае від міецевоі консумціі, не
купить ніхто інший, як лиш та кліка, бо му-
жик темний не здобудеся на те, щоби зібра-
тися в спілку, та піелати свій продукт па все-
світний ринок, виключаючи гандляря. Порівну-
ючи ціну артикулів консумційних на всесвітних
ринках з цінами в наших околицях, бачимо, що
найчастійше наші ціии низші часто навіть о
50 процепт. Відчисливши навіть 10% коштів
достави на всесвітний ринок, то всс . лишаеся
в кишени тоі кліки яких 40% зиску. Оден еко-
ломіет німецкий обрахував на статистичних
дапих, що за лерепродаж вівса в нашій Авс-
тріі зискують переиродавці (ХѵѵізсЬепЬапсІІег)
кругло 10 міліонів золотих, числити йім лиш 9
процепт зиску, як каже, то ще процепт горо-
жанский. Сей економіет обчислив лиш виски
великих торговців на столичиих ринках, зна-
чить обрахував, кілько тратить хлібороб, про-
даючи своі продукти просто тому великому
торговелыцикови. У нас однакож хиба лиш ве-
ликі ФІльварки продаюгь своі продукти безпо-
середно великим гандлярам; продукти наших
мужиків переходятъ через подвійні руки, нім
дійдуть до гандлярів столичиих. Мужик продае
переважігу частину збуваючих ему продуктів
сельским жидкам, агептам кліки найблизшого
міеточка. Діставши добре барашівне, продаютъ
вони ті продукти евоім міеточковим панам.
Доперва ті „великі11 міеточкові жиди, взявши
знов „барашівнепродаютъ йіх на всесвітні
ринки. Приміром читаемо в часописях, що за
100 кільо вівса платятъ у Відии, Львові, і т.
д. 6-7 золотих. В пашій околици платятъ, тим-
часом липі 3-4 зр. за 100 кл. Дуже часто тра-
Фляеся й таке, що мужик, не обрахувавшися га-
разд, кілько ему самому треба, купуе потім у
жида свій власний продукт за подвійну ціну.
Се діеся у нас всюди на веені, особливо если
зима продовжиться.
— 100 —
ця сігілкам. Як заряд центральний так і
повітовий треба розділити на дві секціі, еко-
номічну і просвітну. Секція економічна цен-
тральна мала б дбати про скономічні справи
всіх спілок. Сі ділом було б вишукувати для
нашоі продукціи найдогіднійші міеця збутку,
руководити новітові спілки і т. д. ІІовітова
секція економічна дбала б про тс, що б стати
папом ситуаціі в повіті. Секція нросвітиа мала
би дбати, щоби при кождім складі спілки була
порядна бібліотека, старатись о відиовідні ви-
давпицтва уряджувати відчити, мати око на на-
уку в наших школах і. т. д. Заряд центральний,
цеитральну комісію контрольну вибирають деле-
гата повітових спілок, вибрані загалышми
повітовими зборами. Заряд центральний іменуе
урядпиків повітових складів, дирекцію спілок;
видае; вістник спілок. В віетнику мають най-
періпе поміщатися справозданя з всесвітиого
скономічного руху, а в кінци часть поучаю ча о
управі рілі. скотоводству промислі і т. д.
Членів повітового заряду вибирають загалыіі
збори новітові. Так само вибирають вони пові-
тових котрольорів і делегатів на загалыіі збо-
ри, рішають на предложено виділу, як ужинати
зисків. Добре би дуже було, если би загально
принята система виплачуваня дивіденд була
залишена. Членам досить, що мають поміч при
продажи і купні за посредством спілки. Всі
зиски новинни б іти для загалыіих цілей. За-
галыгі збори сельскоі спілки вибирають свій
заряд і контрольорів для свого сельскбго скла
ду (склепу). Відногаене повітових зарядів і
складів булоб подібне до відпоеин, які суть
тепер між купцем в місті а сельским крамарем,
що до торговельних віднреші. Лиш заряд каси-
бувби в руках заряду повітового так само як
ужите сігільних зисків в руках загалыіих збо-
рів всіх повітових спілок. Осповне оброблене
статуту для цілого систему спілок може уло-
жити анкета з фяхових людей, тож в подро-
биці організаціі нема чого входити.
Знаючи, що знайдеся много людей, котрі
недовірчиво покивуючи головами, скажутъ: „се
чиста Фантазія такі спілки, на се треба вели-
ких капіталів, боя? таким еиілкам треба би
звести тяжку борбу конкуренційну“, хочу де
що і на той темат поговорити. Зреалізоване;
такого проекту — се у нас не таке то тяжке
діло, бо в сім паіірямі зроблені вже пёрші кро-
ки. Маю ту иа думці наші торговельні спілки
„Народну Торговлю “ та „Карпацку крамницю".
Дотепер одиакож обмежаеся „Нар. Торг.“ ва
тім, що продае в своіх 9-ох скленах товари
кольоніяльні та бере в коміе деякі вироби по-
трібні до дрмашного ужитку. Зиски товариства
ідутъ на дівіденди для членів. На економічне
піддвигнепе народу не мае се товариство най-
меншого впливу, бо підмагане торговлі полягае
виключно на підмозі немпогих приватних сель-
ских крамииць; се виходить лиш в користь
немногих одипиць, а не загалу народу. Діяль-
ніеть Карп. край, показалась о много хосенпій-
шою для нашого мужика. Однакож се товари-
ство за слабе, щоби могло о власних силах
стати до борби конкуренційноі та причинитись
Така торговля ие лиш руйнуе мужиків
матеріально, вона есть причиною, що жидн-ган-
длярі, стягаючи рік-річно міліони з праці му-
жичоі, стались всемогучими панами на поли
економічнім і яко ворожий нам елемент ужи-
наютъ капіталів на цілковите знищене економі-
чного биту наіпого народу. 3 тяжкоі праці кляс
продукуючих берутъ вопи львину часть, ли-
шаючи для робітників лиш скупі средства до
житя.
Мужик стаеся поволи наймитом на влас-
ти земли. Що ж за будучність може чекати
прочі верстви народу нашого? Том нгубний
процес спилити, есть святим обовязком напіоі
світлоі інтелігенціі. Помочи не удивить ту ні
правительство ні наша кушлява автономія. Ра-
тупок иашого мужика, а з ним і цілоі нашоі
будучности, лежитъ в самопомочи. Мужики і ма-
ломіщанс нашоі части Галичини повинні звя-
затися в одну загальну економічну спілку. (Те
саме повинні зробити мужики західноі части
Галичини). Снілка (чи то союз спілок) мусить
цілковито запану вата над всіми условипами
економічними нашого краю. ІІерпіою задачею
спілки булоби випсрти цілковито гандлярів з
нашоі торговлі. Замість 50° „ зиску, котрі бере
тепер гандляр, бралаби снілка приміром лиш
5'7О. Тих Г)"/о зиску, по відтручешо коштів за-
ряду, уживалаб снілка на ніднесеие промислу,
чи то домового чи Фабричного, на викун землі і
і віддаванс сі в аренду еиілкам безземельних
робітників, па ніднесеие раціопальноі управи зе-
млі ; г. загалі уживала б спілка своіх зисків на
цілн загалыіі. Вплив діялыіости спілок на нід-
двигпеие економічне нашого народу бувби ве-
личезпий. Крім того, що яких 30" 0 правдивоі
вартоети артикулів торговельних лишало б ся
в кишепях наших мужиків, уживала б спілка
кілька сот тисяч золотих річно на ціли еконо-
мічпі для загальноі користи. За кілька літ ді-
яльности такоі всехліборобско-економічпоі спіл-
ки можна б розвинути промисл краевий, в той
спосіб піднесла б ся плата робітнича, бо у нас
піеля наших скономістів, жие три рази більше
рук з рілі, ніж йіх до еі управи треба. Ту над-
вишку рук кончи треба звернута до промислу,
і се була б перша задача спілки. Що до орга-
нізаціі спілки, то Федерація повітових спілок
есть пайвідповіднійшого Формою до якнайскор-
шого розвою спілок, бо коледа спілка в своім
окрузі буде могла оперувати з незвязаними
руками, а лиш справи обходячі всі спілки по-
винпі підлягати під заряд центральний. На той
заряд центральний треба статутами вложити
обовязок, щоби ві всіх повітах нашоі часта Га-
личини засповав спілки. Заряд повітовий тре-
ба би знов зобовязати, щоби в своім повіті
позакладав спілки сельскі у всіх сельских і
маломіщанских громадах.
Сей обовязок треба вложити на . заряди
спілок длятого, бо лиш ТОГДИ СПІЛКИ ЗМОЖУТЬ
запанувати над обставинами економічними, если
не буде ні найменшоі оселі, де б не було чле-
нів і складів спілок. Протів такого перстепя
спілок (Піп§) будуть теперішні пани екопомі-
чноі ситуаціі змушені зовсім уступити міе-
— 191 -
до екопомічного піддвигненя гірняків. Зиски
товариства ідуть також на дівіденди для чле-
нів. Понеже ті оба товариства не в силі спов-
внити тоі задачі, яку сповнити можуть загаль-
ні економічно-торговельні спілки, то ті оба то-
вариства повинні персобразуватись в такі
спілки. В той спосіб могли б спілки станути
відразу на сильнім грунті; бо все таки засоби
матеріильні і моральні сих товариств, як на
наші відносипи, значні. вели би загальні збори
тих товариств вводились на таке переобразо-
ване товариств, дали б доказ, що розуміють
значіне і вагу таких загальних спілок. За йіх
приміром пішла б вся інтелігенція, і світлійші
мужики і не минув би рік, а наша сторона
зорганізуваласьби в сильні спілки, котрі по ко-
роткій а завзятій борбі з теперішними моно-
поліетами' торговельними, запанували б цілою
ситуаціею. Борба конкуренційн була б тому
коротка, бо наші гандлярі не в силі обстати
при Г)% зиску. Товариства потрібували б утри-
мати яких дві. сотки урядпиків, а наші гандля-
рі творятъ разом з родинами звиж пів міліо-
нову суспільність; впрочім хотяй би якийеь час
старались робити конкуренцію, то загал мужи-
ків. відвернеся від них, бо пізнае, що лиш в
снілці йіх спасеніе. Обрахуймо в приближеніи
канітали, якимиби розпоряджали наші спілки в
першиХ хвилях повставаня. бслиби нарід через
гавети і спеціяльні брошури пізнав користи з
завязаня спілок, то мож рахувати на кождий
повіт перетятно 1000 членів, (враховуіочи вже
нашу світску і духовну інтелігенцію). Най
кождий член субскрибуе перетятно 10 зр. (ви-
разьно кажу перетятно, бо оден субскрибуе 1
зр. а другий 100 і більше) то в кождім повіті
знайдеся перетятно 10000 зр. па перші потре-
би. Маемо наших повітів 43. Всі повіти зложи-
ли б майже пів міліона золотих. Долучім до
тоі суми засоби „Нар. Торг.“ та „Кари. край",
а дальше і субскршщіі наших двох богатих
інституціі „Нар. Дому" та „Ставропігіі" то за-
сіб грошевий виносивби яких 800000 зр. Згадав
я ту о „Нар. Дім“ та „Ставроп." Така велика і
важна справа, як економічне підвигнене наро-
ду, злучить всіх наших інтелігентних людей в
оден табор; тогди і люде управляючі тими
двома заведенями віддадуть часть капіталів
тих заведенъ на засноване спілок, або з влас-
ноі ініціятиви або змушені волею народу. Таку
справу годі буде в подібний спосіб трактува-
ти, як справу відданя салі для народного те-
атру. Наконецъ звертаю увагу па рух, який
повстав тепер між рільниками на цілім заході
Европи і в Америці. Всі вяжуться в спілки з
окликом виключити гандлярів від торговлі та
збувати своі продукта з помочію рільничо —
економічних спілок, просто консументам. От у
Відни завязалась перед роком така рільнича
спілка. За рік своеі діяльности получилась вона
з всіма рільничими „касинами" обох Австрій та
деякими ческими і ті товариства збувають своі
продукта через віденьске рільниче товариство.
(Адгагкошіге) За перепродала бере тото това-
риство 2% а гандляр не возьме інакше, як
за 10%.
Очевидно, що тото товариство подало б
нашим спілкам братерску руку, бо такий про-
дуцент як Галичина, котроі уділ на віденьскім
ринку доходить до 40%, се для того товарис-
тва важний союзник. Посерсдпо помогла б нам
тота віденьска спілка, бо поборовши великих
віденьских гандлярів, прийдеся лскше поборити
наших спекулянтів, бо остаточно всі наші куіі-
ці і купчики се агента тих всликих віденьских
спекулянтів.
Кіичу покликом до всіх бажаіочих ліппюі
долі і будучности, нашому народови, взятись
до діла щиро і без страти дорогого часу, об-
рахуватись з силами і засобами, розібрати
основно проект рільничих загальних спілок,
уложити всесторонне обдуману іірограму і ці-
сля неі постулата без огляду на переполи і
трудности. Де як де, але в такім ділі лереш-
код і борб буде много, бо ту прийдеся стати
до борби в загрожепими спекулянтами та йіх
величезними засобами матеріяльннми. Однакож
така висока ціль гідна посвячеия і трудів !
К. О.
НА КРАЮ СВІТА
ш.
Та подобрівгаи на Киріака, я за те наки-
нулся па решту монахів моего монаетирця, у
котрих, правду сказавши, пе бачив ані Киріа •
ковоі простота, ані якого діла корневого для
церкви: живутъ собі пемов передня сторожа
християнства в краю язичників, а нічого, лінив-
ці, не роблять, — навіть мови тутешноі ні
один ие постарайся вивчити. Картав я йіх,
картав по келіях і нарешті з казальниці на
них гримнув словом царя Івана ко преподо-
бному Гурію, що „даремне-ді звуть чердів ан-
гелами; не рівні вони ангелам, ані похожі на
них ; а повинні вони вступати в слід аностолів,
котрих Христос піелав учити і хреетити".
Киріак приходить до мене на другий день
лекцію давати і прямо міні в ноги: „Що ти?
що ти? повідаю, нідіймаючи сго; учителю до-
брий, тобі то не ялося учсникови в ноги кла-
нятися". „Ні, владико, вже ж надто ти мепе
утігаив, так утішив, що я з роду не надіявся
такоі втіхи!" „Та чого ж, повідаю, чоловіче
божий, ти так мною втішився?" „А того, мо-
вить, що велиш черцям учитися, та йдучи
в перед учити, а потім хреетити; твоя
правда, владико, що такий порядок заводиш,
его й Христос велів і нрактикар повідав: „де
нема науки душі, нема добра". Хреетити вони
всі можуть, а навчити то ні". „Ну, се вже, по-
відаю, ти мене, братику, бачу ілирше зрозумів,
ніж я говорив; отак-ді по твоему і дітей би
не требахрестити". „Діти християнскі інше діло,
владико". „Ну так; і нредків би иапіих князь
Володимир не охрестив, якби довго від них
— 192 -
паучености ждав". А він міні відповідас: „Ех,
владико, адже й но правді би йіх може й ліп-
ше було перше повчити. А то, ти сам чей
у літописі читав : „усе дуже скоро мов окріп
закиніло, понеже благочестіе его со страхомъ
бѣ сопряжено". Платой митрополит мудро ска-
зав : „Володимир поскорив, а Греки злукавили
— нсуків нс павчених окрестили". Чого ж нам
іти за ними в слід? аже ж вони, як знаніи,
підхлібпі до нипішного дня. I так то ми во
Христа хрестимося, та во Христа не облека-
емое». Пуста робота так крестити, владико!"
„Як, повідаю, пуста робота? отче Киріак, що
ти се, батюшка, проповідуеш?" „А що ж, по-
відае, владико, адже се благо честивий чоловік
писав, що одно водне хрсіцене темнякови до
прндбапя житя вічного не служить". Подививсь
я иа него і повідаю неважно: „ Слухай, отче
Киріак, адже ти герезіі говориш". „Ні, повідае
в мипі нема герезіі, я но тайноводству святого
Кирила Ѳрусалимского православно говорю:
Симонъ волхвъ въ купЬли тѣло омочи водою,
по сердце пе просвѣти духомъ, и сниде, и изы-
дс тѣломъ, а душею ие сиогребеся, и не воз-
ста. ИІ,о охрестився, що викуцався, то однако
християнином не був. Живий Бог, і жива душа
твоя, владико; нагадай, хиба ж не писано: бу-
дутъ і такі хрещепі, котрі діламн совісти опра-
вдаються і ввійдуть яко ті, що хоронили прав-
ду та іетину. Нсвже ж ти се все відкидаеш?"
ііу міркую, буде час про се бесідувати, і по-
відаю: „Ану-ко, мовлю, брате, не ерусалимскоі,
а дикарскоі мови в питися, бери сказівку, та ие
дуже сердься, коли я чого не второпаю". „Я
не сердитий, владико, повідае.
I справді — на диво Оун добродушний
та отвергай старичок і прекрасно учив мене.
Гозумпо і скоро відкрив він мені всі тайни, як
порозуміти ту бссіду, таку бідпу і немногосло-
вну, що сі либонь чи можна й нового назвати.
В кождім разі се нс білыпе як мова житя зві-
рячого, а не житя духового; а тимчасом при-
свойіти еі дуже трудно: обороти бесіди корот-
ка і не складні, і через те дуже тяжко пере-
вести на ту мову всс, що писано в мові пра-
вильно виробленій, зі складними складами та
залежпими реченями; а виразів поетичних і
ФІгуральних па неі зовсім годі перевести, тай
поняти, котрі вопи виражають, були би для
того бідиого люду нсдостуцні. Як росказати
йім, що значатъ слова: „будьте хитрі, як зміі,
і добрі, як голуби", коли вони ані зміі, ані
голуба ніколи не бачили і навіть здумати йіх
еобі нс можуть. Годі йім піднайти слів : ні му-
ченик, ні хрсститель, ні предтеча, а Пресвятую
Діву, коли перевести по йіхньому словами
ш о ч м о А б я, то вийде не паша Богородица,
а якесь іпамаиске божество жіночбго полу, ко-
ротше сказати, богиня. Про піет же, або по-
куту, або інпгі тайви віри ще труднійше гово-
рите, а будувати йім який небудь богословский
лад або хоть тілько сказати про порід без
мужа, від Діви — і думати ніщо: воии або
нічого нс зрозуміють, і то щс найлішпе, а ні
то прямо в очи розхохочуться.
Все се міні передай Киріак і передав так
славно, що я, піймивши дух мови, піймив і
ввесь дух того бідного народу; і що найза-
бавнійше, Киріак зігнав з мене найневиднійппім
снособом всю мою нещиру строгість: поведінка
наша один до одного стала як найприемнійша,
легка і така жартовлива, що я, тримаючися
сего жартовливого тону під конецъ евоіх лекцій,
велів горнець каші зварити, поклав на него
ерібний рубель грошей та чорного сукна на
реверенду і поніе усе те, яко виученик, Киріа-
кови до келіі. Він жив під дзвінницею в такій
маленькій келіі, що коли я ввійшов туда, то
двом і повернутися нігде, а голова прямо о
стелю впирае; та порядок тут великий і навіть
на нівтемяім вікні з кратами, в розбитім гор-
шку, астра цвите. Киріака я. застав за ділом
— він силяв щоеь з рибячоі луски і нашнвав
на полотенце'. „Що се ти, повідаю, ладипі ?“
„Намистечка, владико11. „Які намистечка ?а
„А от дівчаткам маленьким дикарским намис-
течка; вони на ярмарок прийіжджають, от я
йім і дарую". „То ти язичниць иевірних раду-
еш?“ „И-н, владико; годі бо тобі все так „не-
вірні" та „невірні"; всіх один Господь сотво-
рив; жалувати йіх темних треба". „Просві-
чати, отче Киріак". „Просвітити, иовідае,
гарно то, владико, просвітити. Просвіти, цро-
світи, і зашептав: „да просвѣтится свѣтъ твой
предъ человѣки, коли побачуть твоі добрі діла“.
„А я осьде, повідаю, до тебе з поклоном прий-
іпов і за вивчене горнецъ каші приніс“. „Ну
що ж, добре, иовідае; сідай же й сам коло
горшка, посидь, гостей будеш“. Посадив він
мене на пеньок, сам сів на другий, а кашу
мою на лавку поставив і говорить: „Ну попо-
йіж у мене, владико; твоім же добром та то-
біж чолом". Стали ми йіети зо стареньким тоту
кашу і розговорилися.
IV.
Мені, правду сказавши, дуже було цікаво
знати, через що Киріак покинув свою вдатну
місіонерску роботу і чому він так дивно, на
тодішний мій погляд, майже переступно, або
бодай згіршаючо ставиться до того діла. „Про
що, повідаю, будемо говорите: по добрім слові
готова й бесіда; скажи ж міні: чи нс знаеш
ти, як нам вивчити віри ось тих чужих людей,
котрих ти все борониш?" „А вчити треба, вла-
дико; учити, та добрим житвм приклад йім
дати". „Та де ж ми йіх з тобою будемо вчи-
ти?" „Не знаю, владико; до них би треба з
наукою йти". „То - то й е". „Так, до них
владико; і рано сіяти сімя і вечір не давати
проточити руці — все сіяти". „Добре кажегп,
чого ж так не робиш?“ „Дай покіи, владико,
не питай“. „Ні, вже роскажи“. „А домагаешея
росказати, то поясни: но що міні туда йти?"
„Учити і хрестити“. „Учити? ба, коли ж бо
то вчити гляба“. „Чому? ворог нс дао, чи
що?“ „Ш-і! що то ворог, не велика він для
хрещеного чоловіка особа: его одним пальчи-
ком перехрести, та й іцезне; а вражки не да-
ютъ, ось біда!“ „Що ж то за вражки?а „А
— 193 —
от куці одітелі, батьки добродітелі канцелісти,
урядники, з дописками протоколісти". „То вони
значить, сильпійші як сам ворог?" „Якже ж:
сей рід, знаеш, нічим не вигониться, навіть ані
молитвою, ані постом“. „Ну, то треба, значить
просто хреетити, як усі хрестять". ,,Хреетити...
промовив за много Киріак і раптом замовк і
всміхнувея. „Що ж? кажи далі". Усміх зійшов
з губ Киріака і він з неважною і навіть ос-
трою міною додав: „Ні, я прихапці не' хочу
того робити, владико". „Що-о-о !“ „Я не хочу
того так робити, владико, от що! відповів він
твердо і знову всміхпувся. „Чого ти сміепіся ?
повідаю. — А коли я тобі велю хреетити?"
„Не послухаю, відповів він, добродушно всмі-
хнувся і, по панібратеки вдаривши мене рукою
по коліму, промовив: „Слухай, владико: чи ти
читав, чи ні, — в в житіях одно славне опо-
відане". Та я его перебив і повідаю: „Дай мі-
ні покій, будь ласкав, з житіями: тут про сло-
во боже, а не про перекази людскі. Ви черці
знаете, що в житіях можна і се і те найти і
тому любите все з житій хапати". А він від-
повідае: „Дайже міні, владико, скінчити; може
я й з житій що не будь до прикладу скажу11.
I росказав стару іеторію з перших хри-
стиянских віків за двох приятелів, християнина
і поганина, з котрих перший часто говорив
остатному про християнство і так ему тим до-
кучив, що той, до того часу байдужлй, раптом
став лаятися та виговортовати як найгірше і
на Христа, і на християнство. А при тім его
підхопив кінь і вбив. Приятель, християнин, ба-
чив тут чудо і налякався страх, що приятель
его, поганин, умер серед такоі ненависти до
Христа. Християнин каявся того і гірко пла-
кав, кажучи : ліпше би ему зовеім нічого про
Христа не говорите, він би тоді на него не
влютився і не був би відіювідав. Та, на втіху
его, він переконавея в душі, що приятеля его
приняв Христос, тому що, коли поганинови
ніхто не ліз ув очи, то він сам про себе ду-
мав про Христа і призвав его в своім остатній
зітхненю. „А Той, повідае, тут і був коло его
серця: зараз обіймив і приголубив". „Се знов,
значить, все діло звертілося „за пазугакою?"
„Аже за пазушкою". „Отсе то, повідаю, твоя
й біда, отче Киріак, що ти все на ту пазуху
вже надто спускается". „Ах, владико, та як-
же ж на неі не спускатися: аже- ж там уже
надто великі тайни творяться, вся благодать
відти йде, і материно молоко для дітей, і лго-
бов там живе і віра. Вір так, владико. Там во-
на, вся там. Се кажу тобі, мене дуже радуе;
ти от дивится, як діло йде, та сердится, а я
все радуюся". „Чого ж ти радуется ?“ „А то-
го, що все дуже добре". „Що таке: дуже до-
бре?" „Все, владико: і те, що нам: показано і
що від нас заховапо; я думаю так, владико,
що ми всі на один празник ідемо". „Говори,
6ув ласкав, яснійше: ти, значить, водне хре-
щене по просту цілком відкидаеш, чи як?"
„Ну от і відкидаю! Ех, владико, владико! кіль-
ко я літ мучився, все ждав чоловіка, з котрим
би про духовне вільно було по духу поговори-
ти і, пізнавши тебе, думав, що ось такого діж-
дався; а й ти зараз, як адвокат, за слово
хапаешея! Чого тобі треба ? — слово кажеся,
тай тілько. Я нічого не відкидаю; а ти розваж,
які міні нриклади всякі приходятъ, і то з люб 
ви, а не з ненависти. Будь терпеливий, вслу-
хайся". „Добре, відиовідаю, буду слухати, що
ти хочеіп проповідувати". „Ну, ось ми з то-
бою хрещепі, пу, се й гарно; нам тим як білст
даний па празник; ми й ідемо, і знаемо, що-
смо запрошені, тому іцо у нас білет е". „Ну!“
„Ну, а тепер бачимо, що рядом з нами туди
ж іде чоловік без/ білета. Ми думаемо: „ось
дурник! даремне іде; не пустятъ его ! Прийде,
а его воротарі вой виженуть". А прийдемо і
побачимо : воротарі его, правда, що відгонити-
муть, іцо білета нема; а господар побачить,
та може й пустити велитъ, скаже: „нічого, що
білета нема, я его й так знаю, прошу, входи";
тай уведс та ще може й ліпше буде приймати
ніж не одного, котрий з білетом прийшов".
„Ти, повідаю, йіх так і переконуеш?" „Ні; що
йіх о сім перекопувати ? то я тілько про себе
так о всіх думаю, по Христовій доброті та
мудрости". , Та то-то й е; чи ти тілько му-
дріеть Сто розуміеш?'* „Де, владико, розуміти!
еі пе зрозуміеш, а так... що серце чуе, говорю.
Я, коли міні іцо треба зробити, зараз себе в
думці питаю: чи можна се зробити ва славу
Христову? Коли можна, то роблю, а коли не
можна, то того не хочу робити". „В тім, зна-
чить, твій половшій катехізм". „В тім, владико,
і головний і неголовний, увесь в тім, для иро-
стих людей сс, владико, страх як наручно! ад-
же ж се проста річ : горівкою на славу Хрис-
тову впиватися не можна; битися і красти на
славу Христову не можна; чоловіка без помочи
покинути пе можна... I дикарі се скоро розумі-
ють і хвалятъ: „добрий, повідають, ваш Хрис-
тосик —- праведний", то йіхньому сс так ви-
ходить". , Що ж... се нехаи би й так, та до-
бре". „Нічого, владико, дуже добре; а от що
міні недобре видаться : як прийдуть новохре-
щені в міето і бачать усе, що тут хрещепі
творять, і питаються : чи можна то на славу
Христову робити? що йім відповідати, влади-
ко: чи то християне тут живутъ чи нехристи?
Сказати „нехристи" — сором, назвати хри-
стиянами — гріха страшно". „Якже ти відпо-
відаеш ?“ Киріак тілько рукою махпув і про-
шептав: „Нічого не говорю, а... плачу тілько".
„А чого ж то до тебе, повідають, чужі
люде-ді і доси приходятъ?“ „Вірять міні і при-
ходятъ." „То-то й е; чопо?" „Поперечаться
коли або поеваряться, тай ідуть : „розсуди, мо-
влять, по христосиковому". „А ти й рОЗСУДЖУ-
сш?“ „Так, я звичай йіх знаю, а розум Хри-
стів прикладу і скажу, як мае бути". „А вони
й приймуть?" „Приймуть; вони Сго справе-
дливіеть люблять; а іпшим разом хорі прихо-
дятъ, або біеноваті, просятъ помолитися". „Як-
же ти біеноватих лічиш? примовляеш, чи як?"
„Ні, владико; так помолгося, та втихомирю".
„Аже ж на те йіх шамани майетри". „Так,
владико; шамай шачапови ие рівня; не один
і справді немало тайних сил природних знав;
а зрештою і шамани нічого... вони мене знаютъ
— 194 —
декотрі самі до мене людей шлютъ1'. ,Відки
ж у тебе з ними така приданъ?“ „А от як:
лами (пони) буддійскі па них нагінку зробили,
йіх тих шаманів тоді наші урядники много до,
ареіпту забрали, а в арепіті дикому чоловіко-
ви скучно ; з не одним Бог зна, що діеся. Ну,
я гріпіний, до арепггу ходив, колачиків для
пих у купців випрошував і так утііпав". „Ну,
і що ж?“ „Вдячні, берутъ Христа ради і хва-
лятъ Ѳго: добрий, повідають, ласкав. Так, вла-
дико, вони й самі не чуютъ, як краю одежі Ѳго
доторкаються?" „Але ж як, повідаю, доторка-
ються? у се без толку !“ „И... владико! що ти
все від разу так сунсіпся ! Боже діло своім
ходом без суети йде. Чи ж не іність збанків
було па правилку в Каиі, отже не всі йіх від
разу паповнили, а один за другим наливали;
Христос, батюшка, сам уже який великий чу-
дотворецъ, а й то сліпому жидови перше по-
пліовав на очи, а потім отворив йіх ; а отсі-ж
іще сліпійші від жида. Що ж від них від разу
богато вимагати? Нехай за крайчик его оде-
жинки держаться, доброту его чуютъ, а Він
йіх сам до себе потягне“. „Ну, от уже й ,,по-
тягне!“ ,,А що ж?“ „Та які ж ти слова нев-
міетні вживаеш ?“ „А чому ж, владико, невміе-
тпе—слово дуже вроете. Він же, добродій наш,
і сам не боярского роду, за простоту не су-
диться. Від Ѳго хто виповіеть; а Він з пасту-
хами ходив, з грппниками гуляв і паршивоі
вівці пе покидався, а де пайде еі, здвигне еі
на своі святі плечі і тащить до Батька. Ну, а
Той... що Ѳму діяти: не хоче синови зробити
прикрости — прийме задля него1'. „Ну, пові-
даю, добре; на катехита ти, брате Киріаку,
зовсім не го дипгея. а па хрестителя ти, хоть і
виговорюеш трохи герезіі, однако добрий і, як
собі хочеіп, а я тебе відправлю хрестити". Та
Киріак страшенно заметушився і збивщі з тол-
ку. „ Помилуй, повідае, владико : по що тобі
мене силувати ? заборони ж тобі Христе се
зробити! I ніщо з того не вийде, ніщо, ніщо
і пііцо!" „Чому ж се так?" „Так; тому, що сі
двері для нас замкнені". „Хто ж йіх замкнув?"
„А той, що мае клточ Давидів: „отверзаяй и
пиктоже отворитъ, затворяя® и пиктоже
отверзетъ". Хиба ти Апокаліпсіс забув ?
„Киріаче, повідаю, ти богато книг читаеш
і від того дуріеш". „Ні, владико, я не дур-
ний, а ти мене коли не послухаепі, то людей
оекорбиш і Духа святого образиш, і тілько
одних канцслістих звеселиш, щоби мали чим у
справозданях білыпе хвалитися".
Я его перестав слухати і павіть міні з
думки не сходило колись его наломити назад
і доконче его піелати. Та що-би ви думали?
аже ж не один простодушний, старозавітний
Аммос, збираючи ягоди, раптом став пророчити
— і мій Киріак міні напророчив і его слова
„заборони ж тобі Христе" почали робити свое.
Саме тоді, як навмисне, діетав я з Петербурга
віетку, що там урадили, у нас в Сібірі поста-
вити більше буддійских святинь і в двое біль-
ше платити буддійским попам. Я хоть і на
Руси родився і привчився не дивуватися ані
раз нічому, та, признаюся, тота безправна і
неслушпа постанова здивувала мене, а що да-
леко гірше — вона зовсім з толку вбивала бі-
дпих новохрещених, і може ще більше неща-
сних міеіонерів. Ся радіена віетка, на шкоду
християнства і на користь буддизму, мовби ви-
хрем рознеслася по всему краю. Для еі роз-
ширеня скакали коні, олені, собаки і Сібір опо-
вістилася, іцо „все перемігпіий і все відкинув-
ший" бог Фо, в ІІетербурзі „побідив і відки-
нув Христосика". Раді лами переконували, що
вже ввесь нага висший уряд і сам наш Далай-
Лама, то е митропблит, приняли буддійску
віру. Перелякалися міеіопери, дізнавпіися про
се, не знали, що діяти, декотрі з пих, бачу,
навіть сумнівалися: чи й справді діло не по-
вернуло в ІІетербурзі на бік ламайский, як воно
тоді повертало на бік католицкий, а тепер по-
вертае на духовницкий1. Та нині воно, розуміеся,
робиться снокійнійше, тому що тепер бовван
хоть і ледащенький вибрано, та за те вже
тепер протів того рожна нікому йти нсхочеся;
тодіж іще тоі розваги не було в богато людях.
і в мині грішнім. Я не міг байдуже дивитися
на моіх бідних хрестителів, котрі пііпки пле-
лися зо стенів до мене під оборону. Для них од-
них по всім краю не було ані коня, апі оленя
ані собаки і вони, Бог знае як, лізли піпіі по
снігових горах і прийшли обірвані, замазаігі,
справді вже не яко іереі Бога вншнього, а яко
настоящі каліки-перехожі. Урядники і в загалі
ввесь уряд безсовістно боронили ламів. Міні
приходилося воювати з губернатором, щоби
сей християнский боярин хоть трохи здержував
своіх помічників, щоби вони бодай про око не
радувалисЯ буддизмови. Губернатор, як то
звичай, обряжался і ми з ним люто стали во-
ювати : я ему на его урядпиків жалуюея, він
міні на моіх міеіонерів пише, що „ніхто-ді йім
не перепікоджае, а вони-ді самі ліниві і пезда-
ри“. А моі повтікавші міеіонери знов нищать,
що йім хоть, що правда, роти стирками не
затикаютъ, та нігде ані коней, ані оленів не
даютъ, тому що степами скрізь всі люде ламів
бояться. „Лами, повідають, богаті, вони уря-
дникам гроші дадть, а нам давати ніщо". Як-
же міні було йіх йотішити ? Хиба обіцяти, що
нашшіу Синодови2), щоби монастирі, котрі мають
великі гроші, поділилися з нами бідними і хоть
іцо-то дали на хабарі для урядників; та я бо-
явся, що в великих салях Синоду, се може за
зле возьмутъ і, помолившйея Богу, пам не схо-
чуть помочи. До того ж і сей спосіб в папіих
руках міг бути небеспечний: апостолн моі во-
казалися такі слабі, іцо ну... „Нам, повідають
дикарів жаль; з нихтепер зовсім остатпийтолк
вибють ; нині ми йіх крестимо, завтра лами его
навертають і кажутъ Христа відрікатися; а за
кару, все, що найдутъ, у них берутъ. Бідвіс
бідний нарід і худобою і своім невеликим ро-
зумом — усі віри перспутав і на всі коліна
храмаС, а на нае нарікае".
') Духовництво — так ми явемо віру в духів, сііі-
рхтізм М. П.
*) Синод — збір владик, найстарша церковна
власть у Росіі. М. П.
— 195 —
Киріак тою боротьбою дуже інтересувався
і, добрий зо мною, не раз мене нитавея: „Що
тобі, владико, вражки пишутъ ?“ або „Що ти
владико, вражкам написав?1* Раз навіть він
явився до мене з просьбою: „Иорадься менс,
владико, як будеш вражкам писати1*. То було
тоді, коли губернатор витикав міні, іцо в су-
сідній епархіі, при тих самих обставинах, в
яких я був, проповідь і крещено вдаються,
при чім указував міні на якогось місіонера
Петра, із зирян, котрий цілими масами крес-
тить чужих людей. Се мене вразило і я
спитав сусідпого архіерея, що то правда Той
відповів, що справді у него е зиряпии, нін
Петро, котрий два рази йіздив на проповідь і
першого разу „всі хрести росхрестив**, а на
другий у-двое більше хрестів узяв і знову не-
стало — з одного па другого на шию переві-
шував. Киріак. на-коли се вчув, так зараз і в
іілач. „Боже мій, повідае, відки ще до всіх бід
прийшов сюда сей хитрий майстер ? він Христа
в его ж церкві та его ж кервою затопить! Ох
біда! змилуйея, владико, проси скорше архіе-
рея, щоби він угомонив свого слугу вірпого —
нехай би оставив у церкві сил хоть на рос-
влодок**. „Ти, повідаю, отче Киріак, дурницю
говориш; чи можу я від такоі похвально! ревно-
сти чоловіка здержувати ?“ „Ах, ні, молить,
владико, проси; се ж тобі годі зрозуміти, а я
так знаю, що значить тепер там у степах ді-
еся. То не Христови, а вражкам его там
служиться. Зальлють, зальлють вони вго, го-
лубчика, кервою і на сто лишніх літ від Него
народ відстрашать“. Я, розуміеся, Киріака не
послухав, а напротів написав до сусідного ар-
хіера, щоби він дав міні свого зирянина на
подержане. Сусід мій, архіерей, тоді вже, від-
бувши сібірску иокуту, персносився в Росію і
не востояв за свого запопадливого хрестителя.
Зирянина міні прислано: такий бородатий, го-
віркий та маспий-масний, іцо годі. Я его зараз
же відправив у степ, а тижнів за два від него
вже й радіені віети мав; доносив він міні, що
хрестить народ на всі боки. Одного він боял-
ся : чи стане ему хрестиків, котрих забрав з
собою порядку коробку? Із сего я напевне міг
вывести, що сему щапливому ловцеви надто
добре ловиться. Ось, думаю, коли я діетав со-
бі, нарешті, до того діла правдивого майстра!
I дуже 6ув тому рад, та ще й як рад! Отвер-
то скажу вам — по урядовому я подивився па
ту справу, бо ж і архіерей, панове, також чо-
ловік, і ему дойіеть, коли одна власть чінаеся:
„хрести**, а друга: „пусти*1... Бий іх сила бо-
жа 1 скорше як небудь скінчити в один бік, і
коли лучився справний хреститель, то нехай
уже все за покотом хрестить, та чей і люде
матимуть білыпий супокій. Але Киріак не так
думав і раз іду я вечір через подвіре з парні
і здибаю его; він задержався і здоровить мене :
„здоров 6ув, владико!“ „Здоров 6ув, повідаю,
Киріак*1. „Чи добре вимився?'* „Добре11. „Але
чи то зирянина відмив ?“ Я розсердився. ,,А
се, повідаю, що за дурниця ?п А він опять про
зирянина: „Він безсердечний, повідае, він у
нас тепер так хрестить, як за Байкалом хре-
стив; его хрссників через те тілько мучать, а
вони на Христа, батенька, нарікають. Гріх усім
вам; а тобі найбільпіий гріх, владико!11 Я Ки-
ріака взяв за грубіяна, та слова его міні все
таки в душу запали. Що таке справді? він же
старецъ поважний, на вітер нічого не говорить:
в чім же тут секрет? як справді взятый мною
на подержане запопадливий зирянин хрестить?
Я знав трохи релігійніеть зирян; вони головио
дбають за церкви — церкви у них скрізь пре-
красна і навіть богаті, та, зі всіх тих, що
звуться християнами на світі, воии, треба при-
знати, пайііоверховнійші. Ні до кого так, як
до них, не йде осуіц, іцо у них „Бог в одних
лиш образах, а не в перекопанях чоловіка;1*
та чейже ие пече той зиряпии дикарів на во-
гні, щоби вони хрестилися ? Се бути не може!
В чім же тут діло ? чому зирянинови ведеся, а
Русини не вміють і чому я сего доси не знаю?11
„А все тому, владико, — прийшло міні иа
думку, —- що ти і тобі подібні самолюбні та
горді: великі гропіі вбиваете, та йіздите тіль-
ко, іцо засягне голое церковпого дзвопа, а про
далекі місця своеі настви мало думаете і
спускаетеся на те, іцо вчуете. На нсміч свою
на рідвій землі нарікавте, а самі все зади-
раете ніе до гори, та питаетеся: ,іцо ми даете,
абих вам продав?*1 Дивижея, брате, аби й ти
такий самий не став!11 I ходив я, ходив, того
вечера з своіми гадкими по моій ііустій ску-
чній салі і до того доходився, що раптом міні
стрілило до голОви: пройіхати самому пусти-
ню. Таким чином я падіявся вияснити еобі
коли нс все, то бодай дуже богато. Тай таки,
правду сказавши, і провітритися хотілося. До тоі
подорожі міні, пебувалому, треба було товари-
ща, котрий би добро- знав чужу бесіду; та
якого ж міні краешого товарища бажати, над
Киріака? I не відкладаточи того, через свою
нетернлячку, на довго, я прикликав Киріака
до себе, сказав ему, що задумав і велів збм-
ратися. Він не нротивився; а напротів, бачу,
був навіть дуже рад і, всміхаючися, повторяй:
„Боже цоможи! Боже поможи !“ Відкладати
було ніщо, і ми зараз на другий день до-світа
відспівали службу, оділись оба по тамошному і
вийіхали, простуючи на саму півиіч, де мій зи-
рянин апостолував.
(Далі буде).
Про „Подмьску Радуи.
Так і к ! Сподівяна паші що до „Подільекоі Ради11
починаютъ звільна справджуватися! „Подільска Рада“
не лиш, що поклада на свій вершов кс. дзекама, але.
ще і непринила ані одного селянина до свого виділу!
Знову одже буде радитись і ріпіатись о селяпах без
селян '— знову представлено одну комедію, де селяне
відограли сумну ролю овецъ, ведсних на постороику.
1 справді не знати, як се лучилось? Селян було певно
над 150, а були між ними і такі як дд. Думка і Триюда,
196 —
а мимо того якось не похопились завчасу, до чого се
іде. Видно, що щс не знали вони, чого на таких зборах
найбільше пантрувати, а світским Руспнаы-провідникам
чи не хотілось, чи призабулось, йіх завчасу о сім поу-
чити.
Але дивім ся далі: И. Рада мас обіймити три по-
йти, а буде там певно соточка добродіів ставляючих
себе, де лиш йім се потрібпо — народними „пастирями".
Тимчасом являеся йіх раптом около 25, себ то четвер-
тина. Дальше: щоби удержати таке товариство, як
„Руска Бесіда“ треба певно яких 50 люда — виходить
одже, що і в Тсриополи мусить бути мешпе більше
тілько світскоі інтолігенціі, охочоі до карт і всяких за-
бав. На лихо, являеся йіх на вборі політичнім всего
пять дузп, т. с. 10-та частина, а решта ваховалась у
шкаралущу. Видко одже, що далеко лекше виконувати
хочби і найштучнійші иідскоки при коломийці, випукувати
кулаками ко веленім столику, або навівь грати яку не-
будь „Заздрісну жіпку* ніж пока.чатиея між мужи-
ків жадних своеі організаціі та еамооборони і там бодай
виетояти мовчки зо дві години та виучитися дечого від
Думки, Коцюрка та Триюди! Так і е ! Нічого се іншого,
як псрспуджене і сервілізм, нічого іншого як вплпв то-
го сопуху чужоі інтелігенціі обоятноі для всяких гро-
мадских змаганъ, котрий так крімко запаморочуе голови
наших „світлих" міских людей, котрий доводить до то-
го, що по таких „Босідах" найважнійліі члени виділу
пересиджують по польских касинах, а против котрого
„Бесіди" ие много більше як противосредство представля-
ютъ, як лиш хиба зслений столик, себ то власне найкрас-
ішій плід сего сопуху!
Однак цікаві явища подільских зборів еще не ви-
черпані лобачимойіх зараз більше! Вибравіпи уже виділ по-
чинас декому з інтелігенціі робитись совіетно, що нема
у нім ві одного мужика, піднослть в сім ділі голое та
ба ! о. Коблннский противиться сему, бо, як каже : „се-
ляне не зпають ні законів ні Форм". Забув однак сей
пан-отець (чи може котрий інший, бо часописи пишутъ
всіляко), що для знаня „законів" та „Форм" е ще чей-
же інші члени виділу. (Немала хиба еамих статутів, що
виділ складаеся лише я о членів, коли після закона мо-
же йіх бути навіть 10). А коли вже розходиться о „знане
законів та Форм", то требаби бути дуже осторожним і
при виборі таких пан-отців. Та ж досить придиви-
тися якому вічу або ішному вібраню публичному,
щоби побачити, що більшости йіх брак всякого
знаня парляментарних Форм та поступованя. I так:
хто робив найбільше заколоту на поеліднім парод-
хім вічу у Львові 1888 р.? Думаю, що кождий з его
учаетників нагадае собі малою,кого грубенького чоловіч-
ка з накритою хустиною лисиною, котрий вилізши на
вікно недалеко стола президіяльного кричав і голосив,
не питаточи чи хто говорить чи ні, не допрошуючиея
вавіть голосу! А було там таких еамих „знатоків Форм"
більше і то з того самого стану, — і суть вони
тим більшою перешкодою всяких вборів, що вони далеко
відважнійші від мужиків, котрі звичайно обмежуються на
окликах „кривда! сором!" і т. і. та дожидаютъ терпели-
во своеі черги, і аи: донерва на своіх „провідниках"
учаться, як роботи заколот на зборах.
Досить, що розбуджені в обоятности словами о.
Пелехатого*) та К. Устияновича — починаютъ зібрані
приходити до пересвідченя, що стрілили дурницю. Тра
би одже на ново вибирати виділ — але являються і
ратугочі ситуцію в особі комісаря державного, і о. пред-
сідателя, котрі нсповваляють на новий вибір. Ми однак
сумніваемось. щоби в статутах товариства міг бути та-
кий параграф, котрий би сего вбороняв, і вдаеся, що
лиш непорадніеть вібраних була причиною, що зла не
направлено на міеци. Преці ж загальні збори вибира-
ють — вони і скидувати можуть.
Дальше трох з виділу вложеного з 5 членів, між
іншими голова, мешкае поза Тсрнополем, справедливого
одже замічуе що до сего пункту „Дѣло": „Виділ іюви-
нен властиво бути вложений так, щоби в кождій порі
міг легко зібратися, — одже білыщеть членів виділу
повинніби творити не ваміецеві але міецеві людо“. Осо-
бенно же головою повинен бути після думки „Дѣла", —
з котрого в повні годимося  — чоловік проживаючий В
центрі округа. Коли одже — як ее звичайно діссь при
всіх організованих, статутарних товариствах, виділ
товариства пічне еще придержуватися строго *ор-
маліетики, то певно, що дд. Лошнів і Бачинский будутъ
мати ввявані руки, і ціла справа звсдеся на нінащо,
тим більше, що всякі почини йіх або і других на влас-
ну руку стягнуть зараз па себе заміти: „Як то? То ви
ведете якусь політику на влаену руку, ігноруетс ціле
товариство ?!“
Ще дальше „Дѣло", обговорюючи справу сего див-
впого виділу, складае всьо на міецеві „обставили". Щож
се за обставшій, крім признаноі „Дѣлом" байдужности
тернопільскоі інтелігенціі? Ось тут то і суть цілоі шту-
ки. У нас нема ще цивільпоі відваги, у нас не можуть
люде здобутиея на те, щоби на публичнім зборі висту-
пити відкрито зі своею думкою іцо до поодиноких осіб,
щоби віднестись критично до всіляких повітових патен-
тованих патріотів, котрі на зборах уміють дуже гарно
репетувати і говорили про потреби вупиненя піянства
та ярмаркованя в дні святочні**)—а у себе дома жиють
з иародом як кіт з псом та не спосібні до ніякоі оено-
вноі роботи. У нас ще водиться таке диво, що можна
навіть і пальця не приложити до нічого, а прийіхати
на збори, паробити заколоту і усунути від діла
тих, котрі усьо приготовили і збудували своім
старанем. Так було минувшого року на передви-
борчих зборах в Коломиі, дс дскотрі мудрагелі
не допустили таиім коштом до комітету виборчого
дра Даниловича, хоч всім було відомо, що головно він
вів цілу якцію. I отсе Вам, дд. Лошневи та Стахури,
най буде в науку. Доки Ви самі тай другі діячі не на-
берете тілько цивільноі відваги, щоби виступити, коли
тра, і против дзекана, того декуда еще і доси якогось
провідника „з божоі ласки", сповняючрго в політиці на-
шій Функціі „Магісііеп йіг АНсе", против котрого не мае
відваги ніхто прилюдно виступити, хотя приватно репе-
*) Видно,що якийеь рухливійший чоловік, коли
црийіхав аж з Золочінщини, враз з відважним діячей
зборівским I. Рудшщким.
**) От, хочби, ігк на однім з поелідних зборів тов.
I ім. Качковекого.
— 197 —
туе, що сила — доти, моі любі, дайте собі спокій 8
уснкиыи „радами подільскими" а ліпше порозумійтсся
приватно 8 щирими людьми з попів та а такими Думка-
ми і Триюдами, тай ведіть справу організаціі вашоі
сторони на власну руку.
Таке поетуповане лишався для Вас і тоді, коли
не ва для браку відвагй, але з інших яких важних
зглядів, уважаете за відповідне не'виступати прилюдно
з такою беззглядностю; такого поступоваия мусите
і тепер хопитись, коли аісталисьте майже відеу-
нені від рішаия в вашій „раді®, і коли вона вже майже
я гори васуджснана смерть 8 браку сил жизнепних. Не-
хай і вам, діячі других стОрін, стане „подільска рада“ в
науку, що не слід бавитись в політичні товариства, —
сего плоду нолітичноі свободи, коли нема ще у вас сво-
боди товарискоі, зависимо! від вас самих, котра би вам
давала відвагу взятись до критики вапіих матадорів та
патентованих патріотів. Організуйыо селян на-
ших в ввязки економічпі а тим самим
матимем вже іготові зносини при всякім
політмчніы ру.ху. Та ж се основііа тайпа
хочби самих „Кбіек г о Іпісвусіі“.
бще одв.і замітка. Крім того, що зауважав вже
в Дѣлі д. Устиянович, іменію, що не під,несено на
зборах жадноі думки близше обходячоі селян,—так ска-
зати, якоі справи повітовоі — характеристична вель-
мп одна проява, вотрою справді в достойний спосіб за-
кінчено збори! Комісар прав. говорив по польски, нере-
ривав без причини бесідпикам, нс зізваляв на новмй
вибір виділу — а тут о. Коблянский, мабуть той сам,
що иапоминав его, щоби говорив но руски, вносить ему
подяку і славне вже в цілім світі рутенске „многая літа"!
Під сим враженем не лишаеся і пам нічого інпюго, як
закінчити сі заыітки окликом: Пай жис-ироживае наше
рутенство і пай чим скорше переноситься з інтелігенціі і
на наш народ!!
К л и м О б у х.
ІІоміщаючи в 12 ч. допись д. С. II. про „Поділь-
еку Раду", нам так хотідося сказати, що в неі ледви
що вийдс, та нам здавалося, що читателі сами се виве-
дуть з дописи, а крім того нам би бажалося почути
.слово від самих поступових акторів тоі комедій На лихо,
навіть такі люде на почуваються бодай до такого горо-
жанского обовязку в таких случаях, щоби подати спра-
ву бодай безіменно на суд громадский; вони, що най-
більше обернуться тілько до таких газет, котрі також
звязані тими самими людьми, протів котрих мали бп
виступити. До „непатентованих" такі панове не обер-
нуться, бо боязко за себе, і так у нае не одна вопіюща
справа навіть нс доходить до відомости іпирокоі гро-
мади. Тим то ми дуже радо надрукували отсю статей-
ку д. Обуха. Додамо до неі хиба тілько, що дарсмне кри-
вимо на ворогів: неволя в нас самих. Русинам зага-
лом доти й не думати про яку-пибудь білыпу волю.поки
вони в себе самих иевикоренять усякого сервіліяму. Нс
легко то зробити, бо під Австріею ссго Русинів найскор-
шс і найлііініе вчили в есмінаріях духовних, відки вопо
й доси росходиться між нарід. Але ж можна й слід чим
скорше відділити добрих або бодай неповинних,
від злих. Кому з інтелігенціі з сервілізмом добре, то
нехай собі і вмирае рабом, тілько ж нехай тим не пу-
тая народноі справи ; нехай не вчить нарід переступати
крнституційні закона і бачити спхеене там, де его не
було і нема, бо се дуже небеспечна дорога : нею ми
можемо дійти до того, що самі приложимо руку до зни-
щеня й тих прав, які вже собі суспільність (хоть і не
наша!) виборола.	Редакція.
~7
В справі просвіти Русинок.
і.
Прочитавши першу статю ч. 11 „Народа", і сво-
іх кілька слів докину. Дуже похвально, що жешцпни
вже набираютъ відвагй писати, а писано дають через
часописи до відомости читателям; чим важнійший пред-
мет, тим більше інтересуються читателі. Лише писано
най би, було більше обективне і не з патоеои (запалом),
тоби було і більше корысти. Всіляко бувае між людьми,
але витикати хиби, не миле вражеме робить і на тих,
що до того ея не почувають. Якебудь виімкове спосте-
реженс дастьс.я усунути виімково, або в іиШий спосіб,
то ся і скорше прийме. У кождім народі і заводі суть
добрі і злі сторони; через піднесене добрих сторін у
.одних, затираготьея тіни у других; але через ирмлюдне
голошенс злих відтіней поединчих лицъ, огірчаються
стани, а злих ся тим не направить. Дати раду, в який
спосіб ніднести просвіту у сельских женщин, через ясени
і доньки священників, яко інтелігентнійших, — багато бп
ся причинило до загальяого добра, але мало що не ви-
мінивши доыи і особи з невідповідним поступэвапем,
указуе на личні у рази. Певна річ, що вле дуже відбивае
і кождому скорше в очи впаде, як добре — а иа що ж
тое, що зле, еще підносити, радше ввернути увагу кож-
дого на добре, зо всіх боків показати людям не тяму-
щим его красу, тим наохотиться і тих, що не мали мо-
же спосібпостм навчитись, ані пізнати, іцо добре і крас-
не, і таким способом хиби затруться — счевнуть.
4 червня 1890. Повіт Жидачівский
И о б р а т и м.
II.
Важну справу піднесла Д. Побратимка в 11 ч.
„Народа". Чптаючи уважно еі цінне письмо, нрийшлам
до мересвідченя, що іно декуди ва богато чорних красок
взяла до змальованя стану попівского; отже хотілабим,
в інтсрееі правди, ті міеця вняспити.
Найперше, йдучи слідом еі писаня, маю на думці
„уживане-дармовапе® за мужем, як каже д. Побратимка,
— 198
Перейшлам в ми ели всіх знаних міні дівчат і жінок з
тоі верстви і пересвідчиламея, що ледви чи й пять про-
цент буде між ними таких, котрі би нічого иутнього не
робили, іно д армували. Загал працюе далеко більше, як
давно, далеко більше, як дочки і жінки урядників та
проФесорів по міетах, а працюе тому, бо загалі,ний упа
док економічний нашого краю відбивея, річ цриродна,
на попівских доходах. Отже, якби попівскі дочки та
жінки ие працювали, не «алиби ні за іцо вчитися, ні в
чім ходити, ні бодай троха гроша па чорну годину’). За-
гал поладь працюе, і то часами дуже тяжко, Звнчайно у
попа родина численна, отже аби кождого зодягти,
вагодувати, хлопців у школі удержати бодай до мату-
ри — потрібно праці цілоі родини. Я далека від ідеалі-
зованя стану понівского, але се мусить признати кож-
дий, хто іно безсторонно слідить хід йіх житя, що як
аишаеся.вдовиця з дітьми, пайчастійше беи жадних за-
собів грошевих, то таки вопа своі діти не пустить в
світ широкий, але хапаеся аісоі-исбудь праці; працюе
зі вееі своеі сили, і з мізерноі пеней вдовиноі, таки ви-
провадить йіх у люде,- то с кождому дасть якийсь хліб
у руки. Отже, якби вона за молоду була призвичаіна
до дармованя, як би бачила дармойідне-ліниве жите у
своеі мами, де ж би вона потрафила вигодувати своі
сироти з праці рук евоіх ? Л кілько ми йі х масм, тих
вдів по міетах, кілько йіх що дипни іірибувае!
Могшіе працюють попівни-віддапіщі, але до того
принсволюс йіх сумма і незавидна конечніеть. Для них,
поки іцо, нема інпіоі дороги, як, або вийти заміж або
висітн вічне па ласці родини — бути вічною безплат-
ною слугою. Річ зовсім природна, що воліють вже пор-
ше ; отже, аби діппяти цілн — мами таких дочок на від-
дашо, самі хоч працюють, дочкаы пе кажуть ні садити,
на городі, ні що інше тяжиіс робити, бо від того лици
би йіх вчорпіли, а руки згрубіли, і ие моглиби з легка,
зручно „грати на якій небудь дримбі“, як кажед. Побра-
тимка. Ч'яжкі часи вже від давка, посагів не мож скла-
дати, то ж бодай треба злапати женихів білим личком
та чорнпми очима. Не хочу зовсім похвалювати. такого
копечного віддаваня дочок, але тому не винні ні попівни,
ні йіх мами. Як би мали виешу освіту, а властиво як
би мали лекший доступный для них спосіб діетати кус-
ник свого хліба, тогди відпали би сотки теперішпих не-
щасливих, недібраних подружь. Хлопець попівский, аби
який був туман, аби як не хотів учитися, то родичі
силують, платить, аби іно зробити его попом чи урядни-
ком; а дівчина, щоби як хотіла учитися, щоби здібности
були як незвичайні: если нас братів — мусить йім від-
ступитп тото упривільоване для них міеце пауки. То ж
таланти еі гипугь, жадоба науки ломиться, і вона стае-
ся така сама, як інпіі: і вона, так само як еі мосестри,
приманюс в той чи в інший спосіб жениха, бо видить,
що всі інші дороги для неі вамкнені.
Тепер перейдім до найважнійшого іштаия, яке
поставила д. Побратимка, а то : який хосеп народови в
таких женщип? На се важно питане відповім ось чим.
Вже й тепер е такі попівни і попаді, що еплачують той
величезний довг, який затягнули у народа, котрий важ-
ною працею рук евоіх ложив і дожить на йіх жите,
еплачують, хоча в палій части, а то : закладають читаль-
ні, сходжуються з народом, помагають ему по своій сп-
лі. Але с то вее іно одинпці, котрі мають висту освіту
хоч троха понад загал попівен, і котрі, річ звіена, мають
пародолюбних батьків або братів. 3 того виходить, що
як загал попівских дівчат буде бодай так освічсний, як
ті одиииці, то тогди мож буде і від заталу домагатись
якоіеь праці в хоссн народу, в хосек освіти селянок.
Справді булоби дуже сумно, якби загал лопадь так об-
ходивея в селянами, ак то ярко представила д. Побра-
тимка. I тут, видно, одиииці взято за загал. Я знаю бо-
гато жінок з тоі верстви і сліджу йіх жите, алс мені
рідко доводплося чути о подібнім обході; за те якже ча-
сто чулам від самих селянок, як хвалили то ту, то сю
ііімоець, що порядить як рідна мама, що занемогла то
того, то сего, що помогла в слабости. Все те найчас-
тійше була бесіда про старші попаді, котрі хоч високоі
освіти не мають, але- то йім не иерешкоджае бути доб-
рили, розумиими і мати здорові погляди, і навіть не мати
і тоі хиби, що по польски балакали, як каже д. По-
братимка. Йіх бесіди, хоч пе раз-ем бачила йіх між осві-
ченими жіпками ііппоі народности — ані раз пома чого
соромитпеь. Мені, противно, не раз аж серце росло, як
чулам йіх розмови звичайні, але па скрізь практичні, в
котрих проявлялось йіх добряче, людске серце, йіх здо-
рові прості погляди, і мені ані раз не було соромно,
хоч жінки інпіоі народности стаскали раменами на йіх
говоренс, а самі росправляли то про послідиі модп, то
про Фравцускі романи, то про високу політику.
Ще що до просвіти, то ии иозір здавалобися, що
в тім вже 6 поетуп, бо кожду дівчину іюпівску стара-
ються родичі дати принаймі иа 2-3 роки до міекоі шко-
ли, в надіі, що там вже страх богато павчиться. Але яка
там наука по тих польских школах — пожалься, Боже !
Хоч тим дівчаткам і не хибне охоти до науки (бо річ
доведена, що Русинки по міеких школах пильнійіпе
учатьея ніж йіх товаришки з ішпоі народности), але раз,
що там подаося йім паука зовсім не така, якоі би треба
для наших женхцин — там йім ніхто не говорить про
наш нарід, про его нужду, про хосенну иоміч ему, там
дитині затумашоють голову всілякимм Вандами та Со-
бескими, ще й научиться дитина встидатися свого; а,
по друге, що хоч і доброго би чого вчили, то за корот-
ко в школі дитина зіетае. Отже дуже вже иа часі було
би обговорити сю справу, то е організацію бодай сере-
дноі освіти для Русипок, як обіцяла редакція Народа, і
мн би йій дуже були вдячні, якби не скінчилося лиш
на обіцянці, і якби справді якни хосен принесла пору-
шена нею справа.
7 червня 1890.
Бродский иовіт.
С еляик а.
’) Очевидячки, тут не звсрнсно уваги па доходи
за греби. 1*ед.
— 199 —
т.
Ми дуже вдячні о. Побратимови, що так скоро і
так горяче обізвався в сій справі—видно, що вона надто
жива. Якби так робиливсі рускі люде, що мають нретсн-
сію до якоі-небудь ширшоі діяльпости, то скоро би ми до-
говоримся до чогось путевого ис в одній справі. Тілько
я ним ж ми мусимо аавважати, що ис зовсім годимося.
I так насамиерсд. що- до оеобиетих ураз д. Побратимви.
Вувають ріжні особисті урази. Одні сердяться за тс,
коли хто навіть слушно судить йіх особу або йіх стан
— се самолюби. Але с й такі люде, котрих власна осо-
ба ие обходить, котрі всю свою амбіцію кладутъ у спра-
ві, котрій служатъ і сердяться нс за. себе, а за те, що
хтось кривдить йіх блііжнього, ще й иападае на всякі
чоловіколюбігі та науколюбні змаганя. Нам бачиться, що
до таких треба зачислити й д. Нобратимку. Годі йій
брата за зле того, що виступила з таким запалом —
слуиіиоі справи звизайнотак борониться. Іпша річ, чи
те, що вона навела — виімки, чи правило і, затим, чи
воно так тілько в Стаиіславівщині. чи скрізь ? Про се
можна би судити вірно аж тоді, якби в кождім повіті
найшлася бодай одна така особа, котра би точно опи-
сала те жите тай оголосила. Тнмчаеом д. Селянка, (та-
кож пані-матка), котра очевидячки добре придив-
лялася тому житю, каже, що д. Побратимка тілько
дс в чім его змалювала за чорно — і зараз
те поправляе. I ми не бачимо розумнійіпого спо-
собу. Чого би гніватися станам за вказапе на лихі
боки его членів, як би ті хиби глубоко нс корснилиея в
самих станах і не з них виходили? Па наш погляд, ов-
шім, нехайби іі хиби виказувано — се було би в інте-
ресі самих станів, коли вони до того ие почуваються.
Иема гіршого способу ліченя якоі-небудь недуги — ті-
лесноі чи суспільноі — як замовчувати еі та хонати :
так скорше ціле тіло зігнуе ніж иоздоровіе, хотьби при
тім як вихвалювапо здорові его частили. Ми зовсім не
для того виступавмо протів злих для блііжнього оеіб,
щоби йіх зогидити або знвдцити, а для того, щоби за
такими появами дібратися до йіх причин і ті причини
скасувати, бо ж злого иабираються особи не з ссбс са-
мих, а в того, в чім від дитини виховуються та живутъ.
Отже, хотівши пояснити та скасувати некорисні
для нашого народу появи серед попівского жіноцтва,
треба би власне сягнути глубше і до корпія вміпити
обетанови самого стану. Але ж нам бачиться, що й бея
того можна ігіднести просвіту того нашого жіноцтва
тим більше, що й серед него вже підпимаеся рух до про-
світи й житя » власиого заробку. Найкрасше може видно
сс з того, іцо й Русинки внесли недавно до ради дер-
жавно! просьбу, щоби жешцин допущено до універеите-
тів, оеобливо до лікарюваня, та пояакладаво жіночі
гімнааіі, де би вони могли приготовлятпея до унівсреи-
тетів. Отже нам виднться, що Русипки повинии вхопи-
тися за ту пригоду ціпше, піж доси, бо иа просьбі до
ради державноі йіх ігідписалося в Галичини та з Букови-
ни всего 226, коли тимчасом на ческій просьбі підпи-
еалося женщин 4812, а на німецкій 3644. Оправа буде
рішатися в осени і е вадія, що буде рішепа в користь
иросительок, бо одно, що таки й справа пекуча (як то
досадво виказано ві всіх просьбах і як се загальио
иризпаио в Бідні, особливо в газстах ;1 друге, що власне
кінчиться кадевція, то нетілько опоаиція, а й урядові
партіі в раді державній будуть старатися прндобрити
тим своіх виборців; а врешті може найбілыпе яава-
жить те, що ва німецкій просьбі лідписапі самі Віденки,
і ніж н ім і чимаю високого роду і стану,
а з сим мусить числитися цілий Відепь, і навіть цісар-
екий двір. Тимчасом і Русинкам конечно треба докинути
до того ще більшу вагу своіх голосів — сс. б то збира-
ти скрізь підписи тих, що годиться з просьбою руских
женщин і посилати йіх найкрасше па руки о. Івана
Озаркевича в Болехові, котрий сам ту руску прось-
бу вніе (а завважати треба, іцо нею найбілыпе займа-
лася его донька, д. П. Кобринска). Зрештою й редакціи
„Народа" радо буде ті підписи приймати і відсилати
куда треба. Треба би конче розвити агітацію і між
Польками, Жидівками і т. і. женщинами, що живуть
серед пас, бо такі річи, як допуст жінок до висшоі про-
світи та рівноправности з мущинами, можна вдобути
хиба тілько дружним нанором женщин усіх народностей
і вір. В сій справі Русинки хиба лиш тілько стоять гір-
іпс від Польок та Жидівок, що в загалі й тепер від них
біднійші і в прикрійшім стані яайдуться й тоді, коли ра-
да державна ухвалить таку вміну шкільних порядків,
бо тоді стане перед. нами може ще важнійша справа :
о чім нашим Русинкам ходити до гімназій
та до у н і и с р с и т е т і в ? Важна се справа власне
для тих, котрі майскорше зможуть і схотять ходити до
;гакмх шкіл — то с власне для пошвеких сиріт та вдо-
вицъ (розумісся, молодіпих і беядітпих). А що в такій
самім стані бути й усім тим, котрі ще будуть сиротами
та вдовИцями, то нам видиться, що само наше духовен-
ство повинно основно вастановитися па соборчиках над
тим, чи не ліпше би було, замість тсперішних фсцдів
вапомогових, оснувати фонди для образована нопівен та
вдовицъ попівских — тсоретичпого і Фахового-практич-
ного ? Складаючи на зуіені запомогові фолдй при консп-
сторіях, наше попінство забеспечуе своім сиротам та
вдовицям, тілько жебрачу долю, коли тимчасом
образуючи своі доньки та вдовиці, воно яапевнило би
йім далеко красший кусспь хліба тай присобилоби для
суспільноети корисних робітниць. Писаки якого-небудь
„Страхопуда0 можуть по уличпому глумитися над нашим
жіночим рухом до більшоі просвіти й рівноправности 3
мущинами (вони добре чують, що світла та незалежиа
Русинка не стала би в ними й говорити), але ж бать-
ки та матері в нашого попівства, що справді люблять
своі діти і дивляться трохи далі навперед себе — му-
сять тому рухови піти на застріч, мусять вастановитися
бодай над тим, як йіх потомству минути тоі жебрачоі
долі, яку тепер мають попівскі вдовиці та сироти. За-
мість так вапопадливо дбати про тс, щоби як найскор-
ше віддати своі доньки та ва свого житя побачити йіх
в достатках — щирі батьки та матері повинні радше
дбати про те, щоби йіх доньки як найбілыпе вивчилися
всего доброго та корисного для людей.
Над сим повинні вастановитися й самі пошипи
чи то всі Русинки. Найкрасше би було, якби вони за
для сего зйіхалися та самі договорилися до чого не-
будь, бо людіи з боку в сій справі яавіть радити тяжко.
Д. Селянка, що правда, справедливо натякас пам на те, що
не всі обіцянки в Народі додержуемо; та воно виходить
із того, що зразу чоловік чус в собі добру волю
послужити елушній справі, а пстім перекоиуеся, що або
не знае добре тоі справи,, або не чуеся в силі сказати
щось такого, іцо-би справді варвдило лиху. От тоді то
й чуеся, що в кождіеінькій справі треба влас-
и е в с ім ін т е р е а ован и м разомдумати і р а-
яом ділати. Аж тоді, в найдрібпійших иа око уваг,
з пайменших сил, вложиться і рада-порада, і сила, що
иможс добре діло ввести в жите. Ми напр. думаемо, що
треба би заложити Руске товариство для
жі нечего о б р а в о в аня, потре би загоді вбирало
фонди на стипсндіі для руских школярок, при чім
одні, найспосібвійші, повинні би йти до гімназій
та до університетів, а інші до шкіл практичних, хоть
до чужих крайів. Або, може би ще користнійше було,
повакладати цілу сіть таких товариств, піеля повітів
або сторін, і аж піедя того ввести йіх ув одни соіов
(федерацію)? Так, бачиться нам, справа пішла би
живійше. Можна би при тім вакладати папр. виклю-
чпо рускі жіночі школи в білыпих міетах для
тих, котрим би піяк було йти висше. Б сій справі жі-
ноцтву нашому помоглиби певне й Русини, а навіть кра-
еві інституціі, сойм і т. і. Треба тілько, щоби люде ба-
чили яку-небудь таку організацію між самим жіноцтвом.
Само собою розумісся, що вивволышй рух між иашим жі-
ноцтвом мусить мати громадский характер, то е, мусить
мати на оці добро наших жіночих мас, і поступові Ру-
синки мусять до своеі визвольвоі чи просвітноі органі-
ваціі втягнути й наші селянки та міщаики, серед котрих
нимало найдеся охочих тай спосіблих і до найвисшоі
пауки тай практики і котрі матеріяльноі помочи в шко-
лах найбілыпе будуть потребувати. Р. вагалі треба, що-
би наш жіношій рух мав більше суспілънпй характер;
щоби наші Русинки, котрі прутьея до висшоі просвіти,
робили се не так для того, щобн показати мущинам, що
„ось то ми“, як для того, щоби жити з власиого
заробку і справді бути корисними громаді, а
власно своім бідним темиим ссстраы — сільс.ким
і міеким. Тілько тоді вопи можуть бути певні мо-
рально! піддержки від завалу нашого робітного жіноптва
200 —
і тілько тоді „івделігентві" Русиики можуть вдобути
собі і те, іцо йім слушио належаться, і навіть привнанс
від завалу мущин.
М. Павлик.
Запала читальні.
(Зо Збаражчини).
Вже рік з накладом, від коли куняе на
світі наша читальня. Кажу, не жие, но куняе,
в правді не більше йій бракуй, як три чверті
до смерти, а нема чоловіка, іцо б дав йій води
здоровоі, не калноі, від котроі могла б читаль-
ня очуняти, виростати і приучуватися до нри-
значеного діла; але притивно: находиться
няньки, що б хтілм йі заколисати иа віки. Хоч
уродини читальні еправлялисьмо тучно і ви-
ділося, що всісьмо були йі раді, однако зава-
джалися такі цікаві душечки, таки в еі час-
тивках, що старалися нотайпенько, не впусти-
ти йі на світ, а коли ж та па йіх зліеть, ви-
клювалася, так вони зараз висиівують дивацкі
піееньки на еі скопапе — „вічна напасть".
В загалі основателі надівалися, що чи-
тальня принесе якийеь ложиток громаді. Пер-
ше, що чоловік не худоба — потребуй де-що
тямити о світі божіи; друге, що читальня, че-
раз читаны та вплив іцирих людей, доведе
розеднаних громадян до згоди-едности, до еа-
мопізианя, через що зробиться лад в громаді,
та снілыпіми силами можиа буде добиватися
гаразду. А іцо б тим певнійше тую ціль ося-
гнути, запросили основателі на голову читаль-
яі иайвиднійшого Русина в селі — народо-
любца. Та завелися! Читальня иаробила більше
колоту в громаді, між пожитку.
Як всюда, так і в нашім селі е люде і
людиська, що одні тягнуть до ліса, а другі до
біса. Одні троха зрозуміли себе і до якоі ціли
мають стреміти. Вони зрозуміли ненорадніеть і
опіпіаліеть цілоі громади, та й почулися вин-
ними тій погубі запобіжчи; і спасительними
надіями загадали основати читальню. Та на
жаль не найшли за собою ні відки поруки, але
ще й переполи. Ганьба згадати, що б ті люде,
котрі б повинні, вперед всіх подумати, як би
розбудити духа в оспалій громаді, ті ворогу-
ють против пародного постуну. Але якось
основателям вдалося всі перепікоди побороти,
і нать ті, що ворогували, за-для лиця вступи-
ли в члени читальні, та отворено' еі відбулося
буцім то похвально. Тілько біда... як розій-
шлися члени, так без половину з них, через
цілий рік, і не заглянули до читальні.
Одні збридилися читальні, що йіх запи-
сано по руски. а вони собі . нівроку Поляки,
тай за порадою польских ксьондзів і панів за-
вязали собі „Кбіко гоіпіехе" і наших занрошу-
ють до себе. Другі в каждий час пішли би до
читальні, коб там надівалися щось випити;
инчого понятя о читальні вони не мають. Тр е-
ті почуваючися, що по троха зашпорталися в
госиодарці громадскій (розуміеся зо старшины
громадскоі), з далека обминаютъ читальню бо
бояться, що б там хто не цюпнув цравди в
очи. Ті найшли собі щасливий притулок на
аренді. Ту хоч оден на другого виказуе гріхи,
але батько-арендар дае на всьо розгрішене і
ще погладить за каждий гріх, тілько за покуту
мусять кілька діб пити. За кречніеть аренда-
рову громадить старшина громадска, кого змо-
же, коло себе; найборшс йім піддалася моло-
діж, і за прикладом старшини, за нослідне, по
ціяих ночах вчаться на зрілих піяків.
Такі поступки розжалили тих читальни-
кіи, котрі підтримували читальню, і лежало
йім па серцю добро громадске. Зачали вони
відказувати на тих, що дають новід до такоі
лихоти, та жалуватися на пих, що б мали, а
не хочуть заблукаиих отямити, або хоч при-
цімнути членам тверезости на обіцяпку, яку
зложили н церкві перед иристолом божим...
Тим чином стягнули на себе, тих кількох чи-
тальників, ненависть сисунів чужоі праці, що
ті взялися всіми силами гавкати на читальню,
та підлизуватися, де треба... От же і пробило
ся, ховай Боже!... „Ти, що верх водиш пия-
тиці (рабін піяцкий)! Ох то велика прислуга
церкві! За то зіетапеш наііругом провізором
церковним; поддавайте люде ему честь ! А ті,
ті, ті, іцо читаютъ заказані книжки та газета,
то паршиві вівці, то чортові слуги; ба й вже
таки чорти ! Вонц не варт по світі ходити ; йіх,
люде, обминайте з далека, щобисьте ся не за-
разили - А хто б ся важив спротивити слузі
церковному, або крий Боже, яке слово сказати
протів него, (ніби то правду — хочби против
такого пяного провізора), до него вже чорт
нриступыв. Ого, він вже не чоловік! Минайте
его, люде, минайте" ! Ті слова про паршиві вів-
ці і про чорта тре слухата, що найменче сто
раз на рік. А за які то вистунки вони кида-
ються, так мало хто з під того назвиска вы-
крутиться. А е попихачі і розносять ті назви-
ска по селі, і явно припасовуіоть і кому зна-
ютъ. Таких грубих слів ввагавбися сказати
найііростійший чоловік на брата-хриетянина,
а не який там просвітитель! I в якім се міецю
говориться!...
Від коли стала читальня, так і лайка на
заказані, на заражані книжки дуже згустіла.
Після клектаня такоі голоі науки о книжках, а
не потлумачивши, котрі то заказані, не оден
собі витолкуе, що то жадноі книжки не можна
читати тай дитині закаже, а розуміеся, що й
читальні вже тре стеречися. Не оден аж по-
тершіе, як нобачить книжку, чи газету, бо на-
гадае собі, що то видаютъ йіх чортові слуги,
або сами чорти, але часом як в ту найгірше
заказану вчитаеся, а там білыпе цравди, ніж
у такого архипрокуратора1. Які ж то з тих за-
казаних книжок в нашім селі читаються? От
всі: Книжонки „Просвіти“ і „Качковского“,
— 201 —
Батьківіцина, Зеркало, Добрі ради, Богдан
Хмельиицкпй і газета дитяча в читальні, та
побочно „Народ“ і де неколи зайде „Русская
Правда11. А білыпе не так що селяне не чита-
ли, але нать інакших невиділи, -за що сміло
можна присягнути. Якеж зло і для кого мо-
же вийти з тих книжок чи газет ? Мерця треба,
іцо би не здригнувся на ті докори, які кида-
даються раз-у-раз на людей доброі волі, що
не дадУться Фальші зломити, або опімпуться
за собою. Чи ж читальня мае відібрати чуте
чоловікові і зробити его на всі безсовістпі по-
ступки рівнодушним? Чи ж може бути поступ
який в громаді за такими нежичливими людь-
ми, що б хтіли хлопом крутити по давному, з
далека его від себе тримати, та его скіру на-
тягати?! Ту порозказано о маленьких слідах
до ноступків, які то в нашім селі і по других
практику ються.
Ту пе натякуеся но назвиску особи, о
котрій говориться, бо то немило чийісь блуд
перед світ виставляти, а се росказано не з
пімсти, але з жалю, і гадаем, що воно обер-
песя інакше, бо та особа, що в згаданім ділі
бавиться, живо догадайся, що то о йій говорить-
ся. Розказано се і за-для того, коли б наша чи-
тальня впала, так тому винні не сами 'хлопи,
але й ще хтось. Наші люде нсзапеклі, вони
туда горнуться, де чуютъ потугу від людей
поважних. Иім но тре чоловіка поважного, що
б поганив де які йіх ввади і напровадив на
путе — тай 6ув би лад! А що ж, коли ж наш
голова читальні похилив був голову, на безго-
ловле читальні! Тепер заряд читальні прийми-
ли на себе: місцевий священик, дяк і проФесор.
Ті люде, звичайпо, мають вплив на громаду, а
коли не пожалуютъ серця і труду, то читаль-
ня швидко принссе пожадану користь, як та-
ко ж, коли йім забагнеся, то найлскше можуть
еі приспати.
Селянин.
Заложене читальні в Волцневі. )
На другий день Зслених Свят відбулося в селі
Волцневі повіта Жидачівского відкрите читальпі. Люде
тамошні мяли вже давно охоту заложити у себе прос-
вітие товариство і еще перед чотирома роками прихо-
дили до священника з просьбою, іцоби занявся заспова-
иьом чивальні. Та той збув йіх иічим, а господарі, ви-
*) Звертаемо увагу на се мітке слово простого
селянина. Кілько то серед нашоі іителігенціі, таких ар-
хипрокураторів, котрі не допускаютъ до селян і тих га-
зет та кпижочок, що перейшли строгу цензуру ц. к.
прокуратора, котрі нораз і до читальні чи іншого това-
риства належать тілько для того, щоби здявлювати віль-
ну думку селян і т. і. I такі своі архипрокураториев кождій
нашій партіі, і горе народпій просвіті в Галичині, поки
так буде, поки ,світла“ сусиільвіеть руска не внесеся
понад ц. к. прокураторію. Та певне, що се незабаром
настаие, коли вже самі селяне чують гнет він таких
архипрокураторів.	Редакція.
дячи байдужиіеть священника, ие мали тілько охоти чи
смілооти, щоби самим доконати того, що хотіли. Те вла-
сне мав о. Шиитко, парох Волцнівский на оці, бо хотяй
заниыасса долею евоіх нарайян і між іяшим споводував,
що в селі працюють дві січкаріп і молотільня, сиравлеяі
ва церковні гропіі, провадить рахунки при винаймі ііа-
сописка від пана та веде сміло акцію виборчу в інте-
ресі люду, хотяй, кажу, е щнрим чоловіком і в пов.
Жидачівскім иайрухливійпіим може діячем на поли на-
родно! організаціі, то лишив йім при основаніе читальні
вовсім вільну руку, іцоби обчислилися добро, чи в сслі
е досить людей, що підчуваіоть потребу такого това-
риства і після того ділаии, щоби заложивши доклада., и
стараня о розвій товариства. I показалося, іцо то лише
кілька більше иросвічених господарів Сажало втогди чи-
тальні, а загал села був іце втогди для неі обонтшім.
Перед двома роками приходила вже більша громадна
селян до священика в справі читальні, та зяов почули
відповідь: ,Як хочсте — закладайте, то робиться так
і так.“ Знов минуло два роки, а люде не мали відваги,
щоби самостійно ділати. Та все ж в селі говорили про
читальню, а ті гутірки шдготовляли людей і вирабляли
нових прихилыіиків і завзивали старих до ділаия.
Аж з печатной сего року постановили иже конче
заложити читальню і доппяли своеі ціли дня 14 мая.
Читальня Волцнівска мае отже еще перед часом свого
іетнованя власну іеторію, до котроі треба би додати
клопоти і труди, які мужики мали в вицовпеиьом дрі-
бних Формальностів урядових. Основателі ні знали, що в
Просвіті моя; діетати готові друковані статути, ні знали,
де статути подаються, ні знали як взятись до урядженя
иерших загальних зборів, а про вее мусіли перевідувати
ся у людей, доходити евоім власпим ваходом і розумом.
Хоть правда, иеііотрібііии то труд. Бо иросвічений чо
ловік мр. священник міг з тим всім дати еобі раду в
одпій годині, але була то для селян-оепователів школа,
в котрій вони навчилися розуыіти підстави, на котрих
васиоиана читальня і навчилися цінити завязуючеся
товариство — плід власноі праці.
В гариім громадскім домі, в пристроених зільом
та образами комнатах зібралося коло 6 тоі годили чи-
мало громадяп та запроигских гостей-селян з сусідиих
селів, ирибуло кілька свяіценникін та кілька учителів
народних. Па внесено о. Шпитка іютакнули зібрані на 2 * * * * * * * * *
2) Звертаемо загальну увагу на сю дуже. навча-
ючи доііись. Поступоване о. Шпитка до отвореия чи-
тальні дуже розумне; треба, іцоби наші пая-отці, як
зреіптою й світскі люде, вагалом як найбілыпе полагали
селянам, а як найменше йіх до чого-иебудь силували, як
то нам жалуються селяне. Ся допись указуе ще на одну
болячку в нашім житю — іменно иа те, як мало ще у
нас лравдииого братерства між інтелігенціею і народом
та як „світлі” Русини маловажать еобі робітних, обер-
таючися до них з чим-иобудь, як до дітей. Зближе.не йіх
вагалом більше Формальне, я винна тому, звіено, інте-
лігенція, котра навіть не знав, як слід, народу. Богато,
богато ще води уплнве в Дпістрі, нім буде інакше. Про
ті промахи нашоі іителігенціі супротів народу навіть в
просвітній справі, мусимо колись поговорити обширній-
ше, а поки що просимо наших чигателів застановитися
над тим, чому то доси ще так мало сшльности між ін-
телігенціею і народом.	Редакція.
202 —
вибір о. Виииицкого з Залесець на голову вбору. По
нашій думці був се вибір несправсдливий, бо коли о.
Винницкий нічим не дав ся шзнати в тій громаді, як
сам казав в подяці за „довірс" і знав Волцнів ледви в
імени, то були межи самими селянами люде, котрих
знають всі громадяне з васлуг і трудів для громади та
з яаходів в справі молодо! читальні: а прецінь всім
відраднійіпе, як збори ведс чоловік, знаний всім і в лиця
і з діл, ніж хтось чужиіі, іцо лиш на хвильку прийіхав
до села і другий раз може вже більше і не покажеся до
читальні. По нагаій думці гідніеть тота належалася зов-
еім справедливо чесн. госп. Василеви Воліцко.му, котрий
положив найбільше заслуг коло вяснованя читальні, а
яко делегат ради повітовоі умів би був вивязатися з
того уряду як найліпше.
Не будемо опиеувати дальших подробиць торжес-
тва, а скажемо лиш, іцо на то свято, на котре складався
кождий громадянин чи датком, чи заходом, читрудом,
інлелігенція іірпйптла в порожними зовеім руками. Бо
не лише, що відпав вітчит, котрий мав виголосити учи-
тель п. Голинский, бо був ненаписаний, алс і всі прочі
бееіди були бев жадного приготовапя. А то не великий
„патріотичный труд“ сказати кілька лихо аліплепих
слів, що прийдуть до голови, а в котрих частенько тілько
правди, що в Нстрівку снігу. Таке легкаважене справи
і людей приносить тілько шкоду, бо не лише, що яабирае-
ся час і не даеся прийти до слова другим, особливо се-
лянам, котрі скромнійші і несмілійші не пруться так дуже
до публичного бесідованя, але часто наговоритъ такий
необачний бесідник з браку інФормаціі і приготовапя
тілько ніеенітниць, що навіть і наш мужик обрушиться,
що пан заводить „патріотичну блягу“, міето сказати щось
пожпточного і сманить дуби „дурному хлопови", заміеть
подати ему щось цікавого.
Таке вийшло і в Волцнсві. 3 селян непромавляв
ніхто, а за те говорили іителігентні гості оден подругім.
На самнеред став учитель п. Дунін гнути баки, іцо се б
то нін прийіхав в далеких сторін, іцо се б розііитували
его по дорозі люде про той славний Волцнів а учителі
народні пересилали всюди свій привіт волцнівским се-
ляііам. Правда, була у сего пана добра воля похвалити
заложитслів читальні, але на таку полову не зловитьея
хотьби і наш мужик'. Та як той сам учитель, хотячи
знов похвалити Волцнівеку громаду, зачав від того, то
сс б то давнійше не мож було перейіхати через Во ли-
нія, бо такі були там піяки та розбпшаки, а тс-
пер мило придивитися, бо господар! самі чесні,
заможні і просвічеиі, то дивувалися люде, що той
пан еще не посивів: бо хиба жие вже дуже давно па
е.віті, що памятас. Волцнів таким, як найстарші- люде в
селі не тямлять.
Таке саме а може еще гірше невдово.ченс вийшло,
коли оден інтсліі'ентний гіеть п. ІО. Вінніцкий почав
ні-еіло иі-впало остерігати людей перед Кохавиною, су-
сідним відпус.товим міетом. „Чи ж не маете своіх русь-
ких відпустів" казав народолюбний бесідник „н Роздолі,
в Жидачсві. в Гошові: чиж там не можете молитися
Богу ?“ Не зпаем, що мав сей пан при тім на увазі: чи
польонізацію, хотяй через відпусти вона еще найменче
пропагуеся, чи доходи иопівскі, о котрі при тім як ла-
тияским так і нашим священиикам найбільше розходить-
ся? Але і самі селяне не знали, до чого тоту бесіду
прилатати, бо по польских відпустах люде і так пе ве-
личаться, а і па руских видятъ більше розпусти і гріху,
ніж молитви і ноправи. Тож кождому стало дивно, що
пе церковка особа, тай так за відпустами тягне, а чле-
ни-основателі стали побоюватися, що „таке юджене го-
тово і зі староства накликати біду на читальню і пра-
вити дідича-Поляка, що прихильниіі і селянам і чи-
тальні".
Не можемо перенести на собі, щоби не подати
тут еще оден гумористичний образецъ, якдеяким людям
представляеся відноіпене народа до священства. По бе-
сіді одного молодого академіка, в вотрій він брав докази
па сумный стан селянства з дописів „Народа", вывязала
ся між ним, а одним народовцем, чоловіком з універси-
тецкими студіями, от така розмова: „Ти вже щось зачи-
наеіп, як Франко".—„Ов, що за поріппапе, що ж таке?"
„Я бим дав тобі раду, щоби ти ніколи не підривав в
народі чувства релігійносты"... „Ну, чимже ж я підривав
те чувство ?“ „Прошу тебе, ти не повішен був ужинати
таких порівнань, що „мужик йіеть такий хліб, що его
навіть попівска кобила би кейіла".
„Якуж звязь мав попівска кобила з рслігійностііо ?
питай напастовапий, по добрій хвили сердечного сміху.
„То несмішпе", відповідае з повагою пе збитий в пан-
телику оборонитель страха божого „я зараз покажу то-
бі звязь : хлоп прецінь «пая, що хліб приходить в пара-
етасів і може собі погадати, що того хліба е тілько, що
аж коні йідять". „Чомуж би коні не мали йіети! У моіх
батьків то і евиням кришилося хліб в парастасів, для
хліба то еще нич понижаючого. Але тим порівнаньом
можна би хиба підкопати доходи священника па
кілька бохонців хліба, та де ту еще в безрелігійности!
Хиба що все, іцо до попа належитъ, мае па собі ціху
церковную. „А так есть, так есть" потакуе в нрптиском
противник. „То приміром чи жінка священника або
дошка буде також особа ослоиена церковною повагою?"
„Певно, іцо так повинно бути" упирайся клерикаль-
ный радикал. „Як так, то врешті і попова кобила також
освячепа звірина".
Але що нам писати про вчоних назадників, не нам
напроваджувати йіх на ровум — ие опускаймо предмету
для таких прогульок. Додамо тілько еще то, що при
кінци торжества не забули Вп. Діятелі, по многоліт-
ствію в честь монарха, вноситя по черзі кождому отцови
і панови великоліпяе „многая літа", ва що кождий отець
і пан не забув красненько подякувати, звиняючие.ь в
своій скромности, що его „труди і прихильніеть для
селян" не яаслугують на такі гучпі подяки; та забули
на одно: внести хотьби оден раз яке здоровле сслян-ос-
пователів читальні і господарів торжества. Але кому‘би
там прийінло то до голови...
Но офіціяльиій части, котра випала не конче сві-
тло, як бачилисьмо, газдині заставили етоли і почали
гостити гостей. Тут пішло иже живійше жите між
самими селянами, хотяй інтелігенція засіла зіюп до од-
ного стола і бавилася уриваною розмовою межи собою.
Денкі Волцнівскі селяне суть люде правдиво сві-
тлі, що вадивляютьея тверезо на кожду справу. Осо-
бливо мож було ліпше пізнати людей, коли коло 10 год.
відійшла інтелігенція і селяне позбулися того примусу,
який всегда відчувають в присутпости „панів", що лиш
для вантаиіі або для моди вближаються до хлопа. 3
вдячностію згадувалп давнійшого священника о. Доро-
жинекого і хвалили Арсенія Дорожинского, що був ве-
ликим прихилышком простих людей, давав йім гавети і
книжки. Про тамошнього дідича п. Б. Бидасвича мають
Волцнівскі селяне дуже нрихпльну думку і жалували,
що він не міг бути на загальних зборах читальні і кла-
дутъ на пего падію, що буде помагати як читальни так
і заложеию шпіхліра, іцо вже корішили на сю осінь.
„Шпіхлір мусить вьюжитися у нас в осени", говорили,
бо то еще важнійше як читальня: шпіхліра кождий бу-
де потребувати, то і кождий буде горнутися до громади".
Було також богато бееіди про жінок. Вс.і признавали,
що сслннскі жіпки мають за мало просвіти до веденя
газдівства і виховуваня дітей, а се велико лихо, бо чо-
ловік звичайно при тяжкій роботі поза домом.
Члени читальні хотіли було навіть вибрати до
виділу одну жінку, та па той раз відетупили від того
заміру тому, що жінкам була би то за нова і исзви-
чайна справа, від котроі вони відтягалибися.
Час збігав скоро иа таких поважних і хоеспних
річах, а громадяне розійшлися аж по 2 год. в ночи в як
найкрасшім настрою і всі хвалили се гарис торжество,
особливо другу его частину, коли самі хлопи вістались
між собою, бо і всселійше було і до чогось мудрійшого
договорилися самі межи собою, ніж нтогди, коли сиділо ,
тілько умів-розумів довиола великого стола.
Л. Л.
До статі „Які то д/ячі в Снятин-
щині“.
Друкуючи отсі пояснсіш д. Обуха, ми мусимо на-
гадати, іцо в справах громадских держимося такоі пай-
головнійіпоі основы: свобода думки, критики, і
через те нікого не здержуемо, в поданю якого Факту чи
думки, хотьби вони йшли і протів Самоі редакціі, бо по
— 203 -
нашому, тілько так можна, по порше, дізнатися, іцо люде
думаютъ і ділають ; по друге, договоритися до чогось
корисного для загалу, а по трете, доказати, іцо „Народ"
орган справді пезалежпий, котрому ходить тілько о те,
щоби дійти правди і на еі оспові служити народній
справі. Тілько ж власночерез те ми просимо йиаших до-
писувателів, держатися в границях строго! правди та
приличности, так щоби нам нс то ириятелі, а й вороги
не Мали що закинути. Просимо ж і приятслів і ворогів,
раз па всігди мати па увазі сю нашу головну засаду,
від котроі ми не відступимо, як то повідають, і для рі-
дного батька. 3 сего само собою виходить, що ми радо
надрукуемо всякі поправки від вачеіыоиих осіб, навіть
без поданя йіх пастошцих прізвищ і без покликана на
прасовий закоп, від котрого у пас. виспіий закон совісти
і правди.	Редакція.
Наша стати уміщена в 12 ч. Народа
дала в нашій Снятиищині много предмету
до балаканя. Інтелігенція, (котрій розуміе-
ся „Народ* дістався у руки, почала па-
пруго силуватися, когоб то исчислити до
ноодиноких иоставлених нами категорій,
іменно же когоб то покласти межи Хру-
нів, а дехто иочав в омовлюваних
оеобах пізнавати самого себе. Одже
пару осіб з сих послідних зділало нам
приватно увагу, що закинене йім посту-
пованб можна оправдати, сли возьмеся на
увагу певпі обставили, о котрих ми не
згадали но нричині браку відомости про
них. В спосіб Формальний, нокликуючись на
прасовий закон — годі тим особам жада-
ти спростованя, так як йіх імена не пода-
ні. Але так як нам на виясненю правди
.лише може залежати, то і радо подаемо до
загальноі відомости піднесені ними заміта.
I так на ст. 172 в уступі першім го-
вориться про одного пан-отця, назвім собі
его Р., що при відкритю читальні в однім
селі напав він в нетактовний (бо манда-
торский) спосіб на одного нашого заслу-
женого селянина. Вістку про се подала
далеко раньче від „Народа* „Батькбвщи-
на“ а крім сего еще від присутних при
тім людей довідалиеь ми, як виглядала
ціла та справа. Дотичний селянин говорив
в своій промові, що мужики лиш на
себе самих можуть числити, бо суть вправ-
ді прихильні мужикам люде, алещо з то-
го. „I я -—сказав він — любю своі ко-
ники, але все таки йіх батіжком під-
ганяю.* О. Р. виступив протів сего, але
як кажуть ті, що при сім були, мав се
зділати в дуже острий спосіб, так, що для
селянина було се вельми прикрим та по-
нижаючим і зрушило его майже до сліз.
Вправді візнійше, при вечері, старайся о.
Р. направити блуд, але все таки вражене
сего цопередного виступлепя пе затерлось,
а довело навіть сего селянина до дуже
неприхильноі думки про наших попів, ко-
тру він таки зараз висказав одному
свому приятелеви з інтелігенціі. Но напи-
саніе нашоі статі „Які то наші діячі в Сня-
типщині,* однак еще перед випущенем 12
ч. виділисьмося лично з о. Р. і віп жалував
ся на „Батькбвщину* та оправдувався
тим, що він хотів лиш поправити погляд
висказаний сслянином, бо суть преці і
інтелігентні люде (подав навіть ириміри),
котрі стараються щиро мужикам помагати.
Ми хотя моглисьмо ще своі слова перед
випечатанем зміпити, не зділали з сего по
тій простій причині, що ходило нам голов-
но о т о н, о спосіб виступлепя, а сен.
як всі годиться, був таки за острий. Ві-
римо в добру волю о. Р., бо віп щодеп-
ним своім захованем показуе наилучше,
що справі нашого люду хоче щиро і ви-
тревало служити; віп до того, помимо
свого молодого віку і не утвердженого
становища поступае відважно і без рабо-
ліпія, а се також щось мусить у нас зна-
чити. Все однак таки не можемо згодитись
иа се, щоби хто небудь, хотя б і найщир-
ший чоловік, мав до народу відноситись
по командантски, щоби себе клав на ста-
новище „ігастиря* а нарід на становище
„овецъ*. Можна парешті топ бесіди о. Р.
витолкувати собі палкою его вдачою, але
щож, коли знаем з приватного признана
о. Р. що він уважае себе за „учителя*
уже з заводу, що він мае головно „учити*
народ, і як виходило з его бесіди, з ста-
новищем учителя зполучуе він заразом
поняте певного вивисшеня понад „учени-
ків* своіх, певного „острого триманя* тих
же. I тут то розходяться власне наші по-
гляди, так як ми і від кождого попа жа-
даем, щоби з народом обходився но б р а-
терски, а не клав себе зараз у апосто-
ли. Впрочім есьмо пересвічені, що і са-
мі апостоли не говорили до пароду в сей
спосіб, в який говорить у нас не оден з тих
що уважаютъ себе за йіх наслідників. Од-
ним словом, на наш погляд, сли хочемо
щоби з наших селян вийіпли свободолюбія,
думпі на свое становище горожане, муси-
мо все і всюда виступати против такого
обходженя з народом, котре б его при-
звичаювало до рабства, до понижена.
— 204 —
Можна чейже поучувати других недую-
чись дуже, не кладучи себе у новомодних
мандаторів.
Другому знову пан-отцеви закинули
ми на ст. 176 в иершім уступі, що коли
касино снятинске пращало одного юного
урядника зі староства, котрий відзначився
великими безобразностями при виборах,
то і він явився на пирі. На се каже він
— назвім его отцем С. — що, тогді від-
бувались в касині рівночасно передвибор-
чі збори інтелігенціі снятинскоі, і що він
власне на них явився. Каже нарепіті, що
з кінцевого положеня дотичного уступу
виходить, що він мав власне якийсь інте-
рес в тім, щоби явитись на тім пирі.
Ми на се скажемо таке: Гарно се,
що Ви отче С. не мали ніякого інтересу,
алеж не тра стягати на себе навіть ніякого
підозріня що до того. Ви е оден з тих,
що у нас активно над народом працюють
а такому не годиться чейже звеличувати
своею присутностею чоловіка ломячого
конституційні свободи народа. Най его
величае проча інтелігенція снятинска, ко-
тра як видно з таким поступованем солі-
даризуесь, А дальше, збори інтелігенціі
відбувались в другій комнаті, не в
в тій, де був пир, не тра було одже при-
лучуватись до пируючих. На сей заміт
сказали ви, що се би було дуже демон-
стративно. В тім і суть цілоі річи ! Ніхто
Вас не підозрівае о приязнь з тим пан-
ком, але хто хоче для народа ділати, му-
сить мати досить відваги на те, щоби ту
приязнь до народа, а нехіть до его гно-
бителів показати, де треба, і демонстра-
тивно. А тутка власне було сего потреба.
Нарешті оден з снятинскоі інтелігенціі
закинув нам, що ми вже надто іронічно виска-
зались про него, говорячи на стор. 175. уст.
другий, що его ширша діяльніеть заявлялася
головно в нищеню лисів і т. д. Ми і признае-
мось, що се дуже іронічно. Алеж годі вздер-
жатися від іроніі, коли бачиться, яка у иас
„многа жатва14 а як мало робітників, які небез-
печенства нам загрожують з усіх боків, а як
мало на них зважаеся; коли возьмеся нарепіті
на увагу і те, що есть у нас в Галичині преці
вже певне число людей, котрі також так як
добродій — назвім его Г.—кілька годин денно
по бюрах працюють а мимо то знаходять ще
на тільки часу, щоби заглянути і до читалень
або і в інший спосіб приложити рук до пара-
дного діла. Д. Г. казав нам, що его читальня
не все завідомлюе о вечерницях, алеж робота у
читальні не обмежуеся лиш на вечерниці, а
друге, хто хоче бути діячем, тому годі аж на
запрошене чекати. А впрочім були такі случаі
як н. пр. сей, що снятинска читальня ждала
одного разу щоеь дві годин з розпочатем за-
гальних зборів, щоби лиш кого зі світскоі ін-
телігенціі діждатись, а преці не явився ніхто,
хоч і повідомлене дано усім, кому належалося.
Не диво, що міщане стратили до евоіх „світ-
ских11 всяке довіре, і що коли одного з них
ставляно кандидатом до виділу то одержав
лиш оден голое. .Впрочім д. Г. признайся сам
на одних вечерницях, що дуже мало коло чи-
тальні стараеся, так що можна було ' навіть
надіятись зміни в его поступованю. Певна річ
і се, що польоване нічого злого ; ним займались
і такі славні люде як Тургенев та Лев Толстой.
Алеж годі, щоби чоловік, котрий почувався до
певного обовязку зглядом народа (а таким есть
власне д Г.) не знайшов дещо часу на те, щоби
зайти до читальні, або виступити з популяр-
ним викладом з обсягу свого заводового знаня.
Ми знаем, що д. Г. прихильний для народа, і
се ми виразно назначили і в ч. 12, алеж тра
се якось міцнійше на верх висунутн, тра, що
б з ссі прихильности було білыпе користи.
Нам самим прикро, щосьмо так остро задрас-
нули д Г., алеж, як кажем, годі здсржатись,
коли видиться, кілько у нас потрібно рук до
діла, а декотрі і прихилып до народа люде,
уже і на самій тій плятонічній прихильности
нонристадоть 1 Одже хотя і як цінимо д. Г. що
до его прочих свойств — то що до его посту-
пованя яко народного діяча — годі, треба ка-
зати правду.
вще зділано нам заміт, що за мало під-
неслисьмо заслуги небіжчика Воевідки. Нам
однак здаеся, що зі слів наших на ст. 174.
видко цілком ясно, що цілу заслугу піднесеня
Карлова лише ему мож приписати, і що міеія
була лиш от таким еобі Фаерверком, котрий
певно не много би був придався без довголітноі
праці Воевідки. Наслідки еі були так далеко-
сяглі, що навіть сусідні села Усте і Тулова
змогли віднести з міеій певний хосен, що мож-
на лише вияснити моральним впливом отвере-
зовшогося Карлова.
Клим Обух.
Зміст: До економічноі органіваціі Русинів, К. О. На краю евіта ПІ-ІѴ, Н. С. Лѣскова.Про „По-
дільску Раду“, Клина Обуха і редакціі Народа. В справі просвіти Русипок, Побратима, Се-
лянки іі М. Павлика. Закала читальні, Селянина. Заложене читальні в Волцневі, Л. Л. До
статі „які то діячі в Снятинщині редакціі Народа і Клима Обуха.
Видас Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Іваи Франко.
3 „Друкарні Народноі" Войтіха Манецкого, під проводом В.. Годака.
Рік !.
Львів 15. л. литія 1890.
Ч. 14.
^========^
! Виходить 1. і 15. л.
| кождого міеяця і ко-
Ііптус за рік:
в Аветро-Угорщині 4
гульд. а для заграниді
о рубя., 12 франків. 10
марок або 2*/, доляра.
Одно число 20 кр.
ЬЬ-......-
РОЛ
*— •	—-
Адрее редакціі-.
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Дописи безимемні нс
будуть помііцуваш. У-
житірукописи питать-
ся, а иеужиті можуть
собі автори своім кош-
том відобратп.
В справах рсдакцій-
них можна говорити від
Іі 7 до 9 год. вечір.
й-- —....------—==.:
Я
а
На бік — Святий Юр іде.
Вибачайте, люде добрі, іцо статі Вапіі або
про Вас в остатній хвилі посуваемо взад —
ми мусимо дати перед Святому ІОрови з ми-
трополитом па чолі. Такий уже здавна у Ру-
тенців звичай, I ми сим разом не хочемо бути
гіртпі, тим білыпе, іцо свята руска гора іде
„со оружіемъ и дрекольми" против — нашого
Народа.
Львівский митрополитальний Ординаріят
песе Вам протів нашоі газети ось іцо:
Ч.	45:
„’І. 4590. — Нредостерегаеся передъ газетою
„Народ**.
„Понеже выходяча въ Львовѣ галета „Народ*’ якъ
„Мятроп. Ордиігаріятъ увѣрился, лише въ аломъ, соція-
„листичномъ и противномъ св. вѣрѣ направленію, и до-
„тычмй вгубіпі засады межи нашимъ пародомъ ширити
„усилуеся: длятого ввываеся все ВСЧ. Свишеньство въ
„имени обовязку свого передъ Богомъ и властію, щобы
„етаралоея и уважало, абы газета тая въ читальняхъ и
„въ рукахъ народа не находилася.
„Отъ Митрополитальиого Ординаріята.
„Львовъ, дня 25. Червия 1890.
(Дивіть ч. ѴШ газетки „Львовско-Архіепархіялыш
Вѣдомости**).
Віддавши тай належну честь авторам ееі
цидулочки, а головно, розуміеся, нашому митро-
политі, скажемо й від себе словечко.
Не будемо з авторами толкувати про ос-
нови й цілі Народа. Се бувби даремний захід,
бо у таких людей розум і докази не граютъ
великоі ролі; вони держаться засади: зіе ѵоіо,
8Іс з’иЬео (так хочу, так наказую), і при чім,
як загальио звісно, не грііпать наукою. Не
стансмо також перечитиея з ними про те, па
кілько для кого Народ „злий ‘ та , згубний“,
хоть мусимо признатися прилюдно, що для них
і для тілько що наведеноі йіх „единоспаси-
тельноі11 засади, Народ справді ,,злий“ та
„згубний1 і то найбілыпе тим, що проповідуе
тай держиться як-раз супротивноі засади : с в о-
боди, вілыіо і люд скоі думки в у сяких
справах, не виключаючий справ релі-
г і йпих.
 Але ж мусимо заявити, що середпі віки,
— віки бёзмежного панбваня церковних інкві-
зіцій над людскими думками й заходами —
безповоротно минули. Тепер, особливо в кои-
ституційних державах, як паша, власти цер-
ковні не мають найменшого права заказувати
горожанам чого-иебудь такого, що піеля осно-
вних законів загально позволено; противно
ми дммавмо, що се значить вриватися в нс-
своі справи та ломити ті осиовні закони, як
напр. свободу перекопана та свободу заробко-
ваня (бо ж, висту паючи так протів Паро-
да, митрополитальний Ординаріят цричипяе
нам власне матеріяльну шкоду).
Нс знаемо, па кілько духовенство обовязапо
такі роекази митрополитальноого Ординарія-
та сповияти; тілько ж, по нашому, воно мог-
лоби. старатися хиба, щоби Народа нс було но
церквах—до читаленъ і до народу загалом ані
митрополитальний Ординаріят, ані духовенство
нс мае в таких справах ніякіеінького права —
про те, які газети держати, рішають самі чле-
ни читальні і кожда поодинока людана Ми
зрештою персконані, іцо чссііійші пан-отці не
пуститься на. таких беззакоіших цензорів На-
рода та терористів наших робітних людей,
ані навіть самі не перестанутъ его нренумеру-
вати (на те е способи). На всякий случай на-
шим робітним людям заявляемо, що
вони маютьповне право нс елухати
того, що би говорили протів Народа
пан-отці, бо ж Народ виходить під
стригою цензурою ц. к. львівскоі .про-
кураторы, і вже ніхто інший не сміе
его цензурувати, а з другого боку, й ро-
бітні люде подлежать тимже Державины зако-
нам котрих і пятому духовенству ломити не
вільно.
Сподіемося також, що світска інтелігенція
па провінціі тим менще буде вважати на ми-
трополитальний Ординаріят. Тепер у нас вже
не ті паси, що давно, коли то й світскі Русини
корилися перед святим Юром. Тепер того ро-
бити не слід тим білыпе, що в святім ІОрі тс-
пер нема, — як Головацкий казав, — ос, а е
нічим неповишіі комапіки, котрі, що правда,
людям можуть дойідати, але умерти від них
піхто здоровий ие умре.. До того ж тенершший
святий Юр так уже очевидячки противний на-
родному ПОСТУПОВИ. що ми навіть від простого
селянина діетали за те на него таку остру са-
тиру, що-смо нс могли еі падрукувати, бо би
нам за. неі сконФІсковано Народ.
За наших прихильників з інтелігенціі и
народу зовсім не потребувмо турбуватися; ми
— 206 —
навіть и свнісіиькі, ,й(0 на заказ митрополитального
Ординаріята вони відповідять тим, що ще епер
гічнійше станутъ ширити та ніддержувати На-
род, редакція котрого зрештою не тремтить
так перед святим Юрой, як львівскі Рутенці
і пе дасться збити з дороги навіть далеко
білылим силам.
В додатку, зазначимо ще, як іюставилися до
митрополитального заказу львівскі газета. Отже
„Киг]’ег ІАѵоѵъкі" в статі п з. Сепгпга <іи
сЬохѵпа (ч. 191) рішучо вистунив протів такоі
безправпоі практики гр. к. львівского митропо
литалыюго Ординаріята, а про саму нашу газс
ту каже, що вона „вргаѵ/аті геіі^уветі хѵеаіе
бі$ те каршуе і вѣсі па віапо'ѵівки сгувго
йхѵіескіет і Іе^аіпет, а сміпозг^с кгуіусг
піе (Іо оЬеспуск іпвѣуіисуі і рогг^<ікб\ѵ, кіе-
гще ві§ ѵѵяг^сігіе итіагкоѵѵашет і §огщ^ ті-
Іовсщ (ІоЪга ро\ѵ82ес1іпе§и“.
„Червоная Русь" (ч 145), також згадув про
митронолитальну куревду протів Народа,
причім навіть уменпіув еі силу, кажучи, що вопа
поручае духовенству тілько, щоби „упомянутой
газетки не допускало въ народный читальни и
также пе совѣтовало ей читати и вынисы-
ваги своимъ прихожанамъ". Зрештою, редакція
„Червовой Руси" завважуе, що та куренда ие
богато поможе, бо „Народ имѣетъ численныхъ
сторонниковъ среди молодежи университета и
середнихъ школъ*. Редакція Ч. Р., звіено, ви-
нус за ті думки, яких дсржиться Народ, „нову
едукаційпу систему", чи профссорство рускоі
гімпазіі, а в сім случаю головно директора о. В.
Илыііцкого, що заступай в Раді шкільній львів-
ский митронолиталыіий Ординаріят. Очсвидяч-
ки редакціі ходить о те, щоби наміеть о. Иль-
піцкого побачити в Раді шкільній свого при-
хилыгика. — тілько ж чи чссно воювати бріх
пями протів чоловіка, котрий в новійшім галиц-
кім руху грае радше ролю гонителя, ніж иома-
’ гача ? чн в загалі чеспо воювати „новою сду-
каційною системою" протів старіпих паро-
довців, КОЛИ Й ВОНИ В ТІМ рух.'- ні при чім?
Та що ж, коли „Червоная Русь“ пе може ви-
дно збутися свого способу войовапя. Але сим
разом у неі найшлося бодай тілько чсспости
та відваги, що протів куренди в загалі іцо-не-
будь сказала.
Не так поетупив оргап галицких народов-
ців „Дѣло“. Воно в 146 ч. пипіе до-слова так:
„Львовскій митрополичій Ординаріята выдавъ
до ч. 4590 подъ днемъ 25 червня с. р. „ІІре-
„достср.еженьс передъ газетою Народ. Въ пре-
„достерсженю сказано, що тота газета „пипіе
, въ зломъ, соціяли этичномъ и противномъ св.
„вѣрѣ направленію и дотычпіі згубнп засады
„межи нашимъ народомъ ширити усилубся“
„отже митроп. Ординаріята взывае духовень-
„ство етаратись и уважати абы газета тая въ
„читальняхъ и въ рукахъ народа не находиласяА
Ані словечка більше. Зваживши, що
доси „Дѣло ‘ мовзаклято мовчало про „Народ і
то про • пайважнійші иорушувані в нім справи, і
навіть на критику старіпих народовців, - зва-
живши кажемо, сс — не легко догадатися, що
„Дѣлу" страх як ходило о розширене сеі авіет-
ки; воно очсвидячки хотіло так тілько пошко-
дити „Народови" у тих своіх читателів, для
котрих куренда митрополича не писана, або ко-
трі з власного почину не конче би еі нослухали.
Значить доносець, хоть і, що правда, найлегаль-
нійпіий. Се тим цевнійше, іцо коли,—як добре
тямимо, —тогід така сама доля постигла була
„Батькбвщину", то „Дѣло" змовчало. Там
мовчанка значила, що „Дѣло" не хотіло роз-
трублювати про заборону та шкодити с в о і й
газеті; тут значить як раз противне... бо ж
Народ газета не-народовска. Хто би тому не
вірив тому нагадаемб латинску пословицю:
СЩі іясеі, сопяепіігеѵісіекаг (хто мовчить, той,
бачиться. пристав) а на рутеистсий розум се зна-
чить ось-що: коли „Дѣло" надрукувало наведе-
ну новинку, то годиться на митрополичий но-
двиг іце й певно. ему раде. Чи таким чином
..Дѣло 1 виграв в очах чесноі громади, або чи
хоть матиме від тепер білыпу ласку в св. Юрі
— дуже сумніваемося. Бодай доси той Орди-
наріят пе зняв своеі клятви і з „Батьківщини**.
Нам дуже жаль „Дѣла*-, бо вже сама прак-
тика показала, що св. Ординаріят може завтра
таку саму штуку втяти й з ним, як утяв з
Иародом, а перед тим і з іншими рускими
часописями навіть супротивного нам напрямку.
На всякий случай добровільним вислугуванем
перед ев. ІОром „Дѣло - виграе хиба тілько те,
що ще мешпе буде могло сказати що-небудь
свобідно. особливо в церковних справах — то
б то станс рибою. I чого ж „Дѣлу1 • кричати, що
Русини галицкі терплять від уряду польскоі
шляхти та латинского духовенства, коли воно
само пхак свою голову ііід евангеліе, бажас се-
редновічних законодавців, то в Сембратовичу,
то в Пелепіу і ириймае або промовчуе- такі
вопіющі протів нашоі конституціі заходи свя-
того Юра. Ні, добродіі, така політика пагубна
для справи поступу нашого народу; такі , му-
жі ‘ не виборють нашому народови ніяких прав.
Дякуйте Богу, що не живе батько Тарас,— він
би на вас просто гримпув:
Раби, підніэкки...
кричите,
Що Бог создай вас не на те,
Щоб ви неиравді поклонялись,
А хилитесь, як і хилялись...
Зрештою потіштсся тим, що не ви одни
так з нами робите. Так само пробило й старо-
вірнс „Русское Слово*1, котре згадуючи в 27 ч.
про „пущено' протів Народа куренди, каже,
що така доля постигла его через те, що ,вы-
ступае противъ вѣры, церкви и священниковъ",
і додае: .Въ газетцѣ той выкинены буквы ъ,
ыи ѣ“ — забуло ще: б, й, і богато іншнх не-
потрібних чи незрозумілих знаків і слів тай
раболіпних думок. А врешті ,Р. Слово забу-
ло ніднести, що такі самі куренди видані вже
давнійшепротів „Науки" та „Русской Правды4,
а про тс іншим москальофільским газетам і не
сниться йіх ганити, ані нопам-москальоФІлам
перестати йіх ширити, па що зрештою маіоть
новие конституціине право. Та, все таки моска-
льофіли тілько нечесно воюютъ з противниками,
- 207 —
сами ж не хиляться так перед св. Юром,
бодай „І*. Правда11 виступила протів святоюр-
скоі курсяди. А ваша „БатькОвіцина , а ви'?...
не викурили напр. видавця Народа з „Бать-
кбвіцини11 голо вно через те, іцо того дома-
гався митроиолит? А іцо-ете за те екористали?...
Редакція Народа.
Жидівска господарка в добрах хри-
стиянского митрополита.
(Письмо и Пересилена).
Руский митроиолит своі ліси в Исрегинску иииай-
мив жидови Алойзому Крізсронп ва рочннй чими» 20.000
зр. Па око здався, що то неважна сума, але в порівпа-
ню с тим, що Крізер зароб.тяс на дсрсві, не буде тота
сума виноеити і 20 процент. В камеральних лісах ліішіс
ся госнодарка лісова провидитъ. Камера каже все дере-
во панам перед евоім вліеничим ломіряти иа ими, на
кубіки, і аж ііідтак продай на ліцітаціі тому, хто дастъ
білыпе; і купецъ мусить відповідну кандію сложити і
до часу назначеиого куплено дерево стати до чиста,
щоби і ломачка пе шатала, ріща і чатину муситі.ся спа-
лити, а так вичищеиий зруб спои заеіваіоть насінсм
емерековим і іінльиують, що тая невільно вже пі коси-
ти ні пасти. В митроиоличих лісах інакше. Тут ирод.тс.ся
або иа морги або на кубіки, але така продажа рівпасся
даровизпі. Крізер що року каже дерево рубати, богато
ся поломить, возить на цортапіі, склада» в величезні
руми, по 5 до 6 тисяч штук смсрёі: оброблсиих. Так, ко-
ли иже дерево врубапо і ввезено — виходить зліемі ми-
трополичі і директора Крівера дерево відбирати, алс як
вопи відбирають? Пе мірять кожду штуку окремо иа
кубіки, алс скочуютъ я гори сотпу часть з руму г мірять
еі і па тое платятъ митроиолиті піеля тоі відбірки но
3 кр. від кубіка. Руми дерева досить високі, а робітпики
не дурпі еобі силу тратити і грубі десятки до гори са-
дакати, отже що пайгрубше. дерево с па смоді і в середшй,
а на горі пайтонші. Вовьмім приклад такого мірепя нрода-
ного дерева, на кубіки. Трам десять сажень довгий зовеся
десятка, якмас вже 10 цалів грубости аж до 20 цалів. Така
десятка 10 цалів груба а 10 сажень довга мас 32 кубіки, і
коштув 06 кр. (по 3 кр. аа. кубік); десятка 16 - цалева
мас 73 кубіки 1 коштув 2 зр. 19 кр., десятка 20-цалева
мае 131 к. і коштув 3 р. 93 кр. Наші митрополитальні
відбірці мірявіть, як сказано тілько ‘|.О1 верхних трамів
а що на верху самі тонкі. то звнчайно платить Крізер
митроиолиті тілько 20 процепт, а решту бере дармо.
Митрополіи міг би продати кубік дерева на пни по 5
кр. і мігби мати рочне доходу 60.000 зр. Треба завизжа-
ти, що яавідателем митроиоличих ліеів с Сілъвеетер
Голубовекмй а ему помагае Казімір Розвадовекий. Го-
лубовский зробив навіть грубпй мавток, а не рояуміеся
на господари» ліеовій. В ліеі порядку7 нема, господарство
ліеове зле ся провадить: одно ся рубаи, а що гірпіе ся
лишас, вруби зле чищені, ані чим не засіяні. стоять го-
ді. А чи там рубаютъ, де ся належитъ — також не зна-
ти, бо Голубовскиіі на мапі не розуміеся, а хто ся ро-
зуміе, то Розвадовекий прмхильнпк Крівера, і на его
слово пристаютъ другі. Не знати, як так дальше піде,
чи на довго того ліса стане ? Другий митроиолит уже
мабуть буде подаватмся о запомогу, для того пай бачне
оно мають Русини спископи, а также правительство най
розглянеся в госіюдарці, щоби нс було за пізпо.
Крізер на мптроіюлйтальнім ліеі заробляе рочне
100.1)00 зр., чи не ліпше, щоби ті ліси ввяли хриетияи-
скі спілки, іцоби жиди не все забирали в своі руки?
Крізер плюндруе ліси митрополитальні через тое, що в
іцлім ліеі там, де заказало рубати, рубав ніби е.ухані, т.
е. еухі смерски і платить митроиолиті по 1 кр. за ку-
бік, а він рубя»7, еирі смерски і пищитъ ліе, а е.ухані
пшютъ.
Але найголовиійіііе, що Крізер так само пищить
робітний люд, котрий ту и зарібків жік — він спрова-
джуе чужипців: Німців, грапичар, Угрів, котрі заробок
нашим людей забираютъ, а пе ’звичайні до провадженя
еплавів ріков Лімпицев — робять гайташі, но 100 спла-
вів нераз на купі лежитъ, а що кода пущена в посвяче;
поі митроиолитом кдявзи підчас того гаііташу уплиие,
то бідні робітники мусять по 2 дни искати, йім знов
вода прийде. Отже ліпше було без Крізсрівского ставу.
Кріаер кривдить робітний люд, бо ие виплачус иарібни-
кам зараз готівкою; віп вволікав а заплатоп поміеяцевм,
а тим самим силус варібпиків, зыушеннх голодом і не-
достатками Орати у себе, т. е. в Крізерівских магазинах
абіжс, і муку і другі віктуали, котрі біля ціп тутейших
дуже дорого рахув. В ІІерегпнеку по склс.пах продаютъ
куіщі 100 кільо кукурузи за і> зр. КО кр., за котрі Крі-
зер робітпикам рахув 8 зр. 80 кр., кукуруаяиоі муки
100 к. коштув :в тораі 7 зр.' 20 кр. Крізер робітпикам
рахув 12 зр.; 100 к. бриндзі в тор.зі продайся по 48 зр.
Крівер робітпикам рахув ВО зр.; соломина 100 к. в тор-
зі 70 зр., Крізер рахув 100 зр. Так само оііес. ходаки і
другі річи. При сплавах такой богато нсправдп, при мі-
решо па кубіки і т. д. Одним словом, з тоі Фабрики ро-
бітпики і митроиолит мало що мають, а жиди всс ви-
користують та по трохи даютъ і де ще кому: „мовляв
возми і мовчи“.. А де шукати правди, не знаемо.
Робітні люде просятъ редакцію „Парода1', щоби
нашу кривду роеказав другим робітпим людям,. може би
і нам колись полекшало, якби й другі за нами* упімну-
лися. Ми платимо тяжкий податок в мавтку і крови, а
чого-ж даютъ нас так кривдити? чи длятого, »цо ми
темы? що не уміем сами еобі радити? Ми просимо ц.
к. власти, най боронятъ пас від визиекувачів. Ми, ро-
бітннкя хочемо, щоби Крізер паи платив що тижпя, щоби
нам давав готові гропіі за. роботу, щоби по Фабриках
були оетемпльовані ц. к. властями всі міри деревияі, ко-
тршш ся дерево на кубіки міряе; щоби Крізер чужих
робітників сюда не провадив, бо і мп на своій земли
потрсбусмо жити; щоби шандари контролювали бодай
два рази на тиждень всі мірн по лісах і щоби збіже
Крівероаи було заказано держати або щоби нам давав
по тій ціпі, що в торзі в Иерегипску. Нарепіті просимо
іцоби інспектор промисловиіі ті. Павраті.тъ бодай 4 рази
на рік вагляиув па нашу Фабрику. Нас ту е до 1000
робітників, а найменщоі контролі в уряду у вас нема:
— 208 —
жиди, що хотятъ, в нами робять, а на екаргу хиба до
Бога...
Ще мусимо додати, що тратимо час, нераз но 4
і о день, нім нас жидова обрахуе. Митроіюлит тримас и
своіх добрах самих порекинчиків Чехіи, а напіі рускі
люде нераз без хліба мусять бути. Пан Голубовский все
для митрополита у жидів купуе, мас свого скарбового
жида Іцка Фасрштайна названого Хандрилом. Ріка Лім-
ниця під послідноі повеии дуже взяла сиад на Псрегин-
ско, і як прийде ще одна иовень, то зможе пів селя
знищити, бо й так уже богато грунтів забрала, а пс-
рав бідним людей бувае аж в печи. Ц. к. староство в
Долині дало 500 зр. запомоги для Перегинска в руки
Голубовскому, а той, замість найігорше село забеспечити
то він за Пг.регнпском у горах о яких 9 кілъометріь, за
гроші яапомогові зробнв дорогу, щоби жидам було ви-
гідно іііхати на своі ліеові вруби, а громада пай про-
падай.
Хлопска дитина.
Ян сплавляться Поляки до Лит-
винів. ')
Спільна доля в минупгпости та однакове положене
в пипіішіих часах, здаьея, повишііби едпати такі на-
родности, як Поляки тя Литвини — сего прецінь дома-
гаеся саме жите та будучніеть обох народностей: тим-
часом, па перекір вимогам розуму, діеся притивио: вза-
імна зависть та нсхіть, замість уме.піпатися, змагаеся
чим раз то бі.тьше. Правда, що за той стунінь культури,
на якім стоять тепер Литвини, вони можуть подякуватм
мннупіностп; елабкиіі розвнток литовского письмеиства
навіть багато польеких письмеиииків пояспяс ис так
обоитностю Литвинів, як білыпе пеприхильними . обета-
') Сс вже друга стати того самого автора, напи-
еапа в обороиі литовскоі народности. Поршу статю, по
міщепу в 11 ч. Народа, перепочетав до-слова Кш^ег
ІЛѴОѴ78ІЙ (чч. 150 і 154), кажучи, що па неі варто ввер-
нути увагу, яко иа цінпу іпформацію про литовскі об-
ставини тенерішного часу. Чи отсю нову статю пере-
печатас бодай Кпг. Ілѵ.? Бо що до інших патріотичних
польеких газет, то ми иевні, що вони навіть дуже бу-
дуть пераді, що Народ оголошус такі Факта. Напади
полхекі на самоетійпий від верхних польеких верстов
розвій литовскоі народности ми, Украйінці дуже добре
розуміемо, бо й самі нераз наелухалися від Поляків (як
зрештою й від Росіян) уеяких барв — від копеервативних
до соціялістично - революційних, — нимало нарікапь на
украйінский сепаратна», навіть соціяліетичний, причім
одні робили ее за для „народности", другі буцім то ва
для „між-народних інтересів". Така вже доля людей
всіх простопародпих народностей, що бажають визво-
литиея в під паиовапя народностей панских та організу-
ва’тиея самостійно, хоть і в союзі (федераціі) з прихиль-
иими проетонародя» тапросвіті людьми інших народнос-
тей. Остатним часом такі справді поступові люде чим
раз більше появляютьея й серед панских народностей, і
се найліішшй зпак, що пебавом і стосунок межи мросто-
народними і папскими народностями стане інакший. Аби
тілько й простонародій народности рішучо приставали
до вселюдского доступу. Ми не знаемо, на кілько так
роблять Литвини, і через те ми дуже раді, що ш. автор
обіцяе нам се показати в дальшій своій статі.
Редакціи.
винами, серед котрих іетиувала народніеть литовска від
часу Уніі любсльскоі. Справді, нимало Литвипів причмни-
лося до зросту польекого иисьменства замість працюва-
ти над здвигнеквм евого питомого. Алеж справедяивість
иакаяуе нс скидати провин з обох боків на плечі самих
Поляків. Автопомічна Ли тва, могла розвиватися духово
на грунті національнім. Що воно нс так вийшло, за се
треба подякувати пе тілько способам, яких імалися Поля-
ки ; в сім дожить вина також і на аристократа, шляхті
та на поігіветві, що перейнявюи польску мову та чужу
культуру, само запряглось до праці над ширенсм ееі чужо
культури, над еі здвигненем, дивлячися в погордою ня
усс те, що лишилося свое та питоме 8 бувалыцини. Ли-
товска мова осталася новою закріпощеного люду тай
то дякуючи тілько крспацтву та погорді, з якою висші
стани відносилися до своіх крспаків. Шляхта як литов-
ска, так і коренна польска мало звертала уваги на доб-
ро нідданих верстов, домагаючися від пих тілько мішіих
рук та беаогдядного послуху, ссб то того самого, чого
нині від них домагаеся уряд росийский. Нс минасмо зов-
сім і світлих боків польекого впливу, алеж годі иромов-
чати і боки тсмні, що в купі а теперішним поступованем
многих Поляків головно зміцнюють іетнуюче противен-
ство між Поляками і Литвинами, без ніякого хіепа для
обох боків. Лиіпім чипувшіеть в супокою; що колись
діялося, те не вернеся знову, зрештою давиі кривдни-
ки вже давно спочивають в могилах і за них теперіпіпі
поколіня не можуть відповідати. Багато з провин ми-
яувших можна пояснити змаганями та понятямм давних
часів, тодішними загально іетнуючими обставинами, хоть
погане зерно в той час. засіяпе доперва тепер ночинас
сходити й видавати погане жниво. Мало того. Ще й ни-
нііпне поколіне, йдучи слідом за батьками, що в моги-
лах спочивають, по змоаі паыагаооя сіяти те саме зерно
но оглядаючись на відмінні нинішні обставишь Не відомі
нам поводи, котрі моглиби оправдати ворожі вмаганн По-
ляків проти Литвинів, тому не моясемо знати, що власно
.моглиби зискати Поляки своім ворогувансм, алеж, що о
між пиши неприхильні, що по змозі перешкодзкаюті.
пробудженю Литвинів і йіх змаганям до самостійного
умиелового житя, сего годі запоречити, а тим більше
вкривати нема потреби. Відкидаомо пусті наріканя пай-
більше заналеяих і найменше шануючих індівідуалыііеть
не російских елсментів у Россіі, російских газет, що
буцім то Поляки давлять Литвинів : таж положене йіх
(Поляків), власне в границях Росіі таке, що самі при-
давлеиі не в силі других притискати, бо нс мають на
тс способів та сили відповідноі; а иа Литвипів, що меш-
кають в Лрусіі, Поляки ніякиы способом не шілмвають,
тому що межі засслспя безпосерсдно пе сходиться й
вони взаімно себе не знаютъ. Зваживши на недостачу
відповідних способів, щоби справити хід житя по своій
думці, а далі й на те, іцо неприхильніеть проти Литвтпн
певно найменшого хіена не може принести Полякам,
саме іетноване незичливости найтруднійше порозумі-
ти. Одначе Фактів, притакуючих сему е чимало і ми
власпе хочемо низше подати ті Факта, хоть в вагальних
зарисах. Алеж пншучи ее, ми не маемо на думці вбіль-
шати незгоду та роздувати ворожнечу між тими наро-
дностями, чим би лише хтось третій міг покористувати-
— 209 —
ся; ні, противно, виявляючи лихо, ми бяжавмо тілько
дізнатися, чи загал польский похваляе й годиться на
виступи своіх надто ревних, надто вапалепих патріотів.
Не на те, щоби вбілыпати незгоду між двома народнос-
тями, котрих теперіише лоложене та турбота о будуче
істнованс кажутъ йім взаімно собі помигати, не на те
пишемо отсю статю. Розясняючи причини, за для ко-
трих Литвини не можуть з довірвм зближатися до Поля-
ків, з пілого серця бажаемо усунути ті причини. Коли
такі самі бажаня е й між Поляками, то причини мож
буде легко усунути.
3 ряду «актів, що можуть свідчити про вороже
успоеоблене повноі частили Поляків, хотілибисьмо дума-
ти, нечисленно!, ми пинаемо ті, що в Америці де коли
пояпляються, де ворогуванс прибирае Форми дивоииж-
ні, часто скандалічні, не викликані нічим з боку Литви-
нів, де Литвин прилюдно привнаючиея до литовскоі
народности а ие польскоі, дістае назву „зрадпика, шпіо-
на (донощика) російского і т. д.“; де доходить до того,
що Поляки без огляду на вмішапе епископекоі власти
не допускаютъ на' спільне кладовище куплено ва
спільні фопдй, тіла померпіих Литвинів ; де в костелах1
удержуваних спільними коштами навіть евангеліе прочи-
тане в литовскій мові, зикликуе екандал. В Америці
незгод'и істнують не тілько між Литвинами і Поляками,
але навіть між чисто польскими партіями! то такі нез-
годи, що Поляк одни уважай другого Поляка, коли він
тілько палежить до іншого гурту, не братом, не сином
одного рідіюго краю, але найаавзятійшим ворогом і всі
с.пособи для ого знівеченя вважае занадто чесними. По-
дібні відпосини істнують там, а бодай істнували до
недавня між Литвинами в йіх власних рядах. Однако
відносини американскі ие богато виливатоть на зміцне-
не та впорядковане відносин в Евроні: богато подій, що
тут появляються, не доходятъ до відомости европейских
братів. Крім того в Америці відмпші обставити: богато
такого, що в Европі вважайся иоганим, там стаеся вви-
чайним.
В Европі часто намагаються деякі польскі патріо-
ти кождим способом, в який лише можна, здискредиту-
вати Литвинів: розбуджуіоть увагу властей державних,
котрі вже й так довитъ уважні, грають ролю росій
ских жандармів; вживають іноді способів, якими по-
слугуеся платний слуга снерал Гурко, редактор Вар
шавского Дневника й інгпі такі слуги роеійскоі бюрокра-
тіі, не минаю чи й інсіпуацій таФалыпивих доносів. Обжа-
лувавя Литвинів без ніякоі шдстави, без знаня йіх правди-
вих змагань (не сміемо думати, щоби вони робили се з
розвагою) — синлються, як з рукава. Вистарчить яка
небудь звсрхпа річ, а часами обходиться і без того.
Не всі інсінуаціі доходятъ до ширшоі громади через
польскі гавети; богато лишайся неоголошених, а помимо
того ввісних обом бокам, а переходячи з уст до уст де
далі набираютъ Форми Фантастично!, неймовірноі, підій-
мають взаімне иедовіре и ворожнечу, а в усего того
виходить найліпше тіі, що звичайно наділюють обі ото-
ропи виімковими правами.
По увільненю мужиків у Росіі, відносини між му
жиками-Литвинами і шляхтою, що репрезентуе на Ли-
тві Поляків, коли не були сердечні (такі й не моі’ли бу-
іти), то все таки далеко було - до ворожнечі: принаймі
монте вона проявлялася на Литві, аніж навіть серед
людности тоі самоі польекоі народности в губерніях
Царства Польской), де мужики і шляхта, помимо одна-
кого роду та однакоі мови, навіть сегодня чинятъ немов
дві, народности, що не конче відпоеяться до себе по
братерски. Після увілытеня мужиків литовских, Литвини
стали відріжнятися від Поляків і захотіли визволитиея й
чужих кайдамів як польских так і російекпх, у справах
чисто домаіпних і в житю духовім. Та сс ирямовапс да-
леке було від неириязпи до Поляків, а навіть противно
кождий признавая, що /до того можна дійти тілько
спільно, при обопільпій помочи. А про те, Литви-
нів чекала зависть і неприязнь власне з того бо-
ку, з котрого найменше могли сподіватнся — від По-
ляків. Появилася перша литовска газета Аизяга, що
стала відріжняти народніеть литовску від польекоі, і всі
польскі гавети, зацевне ніколи й пс бачивіпи тоі гавети,
як стій і в один голое заявили, що вона безоглядно во-
рожа Полякам, хоть д. Карлович, що зпае мову литовску,
прочитавши числа еамоі гавети, напиеав еправоздане в
ІТалѵсІхіс варшавскій, де заявив, що тоі неприязни нема.
Та ні одна ноль ска газета не хотіла спростувати Фаль-
шовоі інФормаціі, а навіть противно раз-у-раз повторяли,
що Апзгга ворожа для Поляків. Шляхетско-попівске
81оѵго, наводячи в других газет назву „литовска наро-
дніеть" ніколи ие забувало приялпти еі тройіетим зна-
ком запитана. ЛѴіек в Ьізіасіі и ройгбйу д. Хлоиідкого в
Фалыпивих і, розуміеся тсмних красках ыалював іис-
тинкти мужиків-Литвинів ; старенька Оагсіа 'ѴѴй.г-
зхаѵѵкка в свій час кликала аж помочи навоіменова-
ного суфрагана Се.йненекого епископа Гольляка, щоби
евоою пастирскою иовагою •нрисмирив Литвинів. На ею
остатку статю и-иерше появилася в газетці Апвгга
перша острійша відповідь, оберпена до автора статі д.
/его. як і до Поляків загалом.
Петерпимість для литовских прямовань можна ще
зрозуміти в часописях поіпвско-шляхетских, але ж тяж-
ше врозуміти неприхпльніеть молодшого поколіня, що
выросло серед відмінних обставин житя, котрого погля-
ди репреаснтують поступові часописи. Варшавский
Ргге^іай Ту^ойпіоѵу не дуже ласкав для Лит
винін; Ргауѵйа ж перед кількома роками, івза заироводу
піеевь по литовски в костелі парафіяльиім в Виштинь-
цу (на границі прускій недалеіео Еусіііяіііп), священника
як і его прихильників Литвинів обдарувала алс паатюю
довгоухих рицарів, хоть Виштинецку парач-ію чинятъ
майже виключно Литвини, що не розуміютъ по польски
крім кіяькадееяти міщан, що ледви можуть розмовитися
по польски. Та найбільше ярко пеприхилыііеть іюльску
показав р. Віторт у статі и. з. Ілілѵотаві. номіщенін в
кількох числах літературного додатку Кі-а^п (пстербуре-
ского) за тамтой рік. Автор, па підстапі брошури д.
Шлюпаса п. 8. ЬіЬѵіпі і Роіасу,  виданоі плохою поль-
щизною в ПІенандорі (інші жерела очевпдячки для ав-
тора були педоступні, або може віи мав ее ва непотрі-
бне чи невідповідне провіднііі думці его розвідки про Ли-
твинів) охрестивробітників литовских над піддвигнеисм на-
роду, і то як молодіж так і крайне конссрвативне духовен-
ство, сдину іителігенцію що мешкав в міеці серед люду,—
210 —-
назвою анархістів, нігЫстів і таких інших — істів, ко
трих російска іюліція і жандармерія повинна переслі-
дувати. Тут уже очевидна зла ноля, бо автор мешкаючи
еам па Литві, повинен був ліпше знати тих нсіірнмири-
вих ворогів Поляків тагромадско-держаишіх иорядків.
Не знаемо в польскій иечаті сирапді бевсторонних, на-
пче.аних зо знаием еправи статей про литоискі нідносини,
крім Нродѵіесіхі ІлЬѵіпа Ьгіеппіки Рохпапвкіш та кіль-
кох дрібиійпшх у Кгащ, писаних заневне Литвинами.
Білыпе тут тайпоі чп явно! нсохоти ніж справедливости
та прихильности. Нарікапя Літвипів па гпет від Росіі
чи Ніясччини, газетярі польскі, правда, підхоплюють,
але з парікаш. па несправеддивіеть та иетсриимість від
Поляків ті газетярі вже звичайно васміваються і нарі
рікяючнх мають за пепримирпмих ворогів Полякіп, в
котрлаіи згода иеможлива. Значить, іюльски печать на-
слідуе тут зовсім найвадаленійіпу частину роеійскоі ііе-
чаті, так нави, краііпе-патріотичну.
В щоденшм житю, фяктііі невияилених прилюдно,
а про те таких, котрі евідчать о неирпязни Поляків до
Литпиніи — іще більше. Вичислюватн йіх усі годі, бо
вопи діютьса ва кождім ностуні при леда нагоді, осо-.
бливо там, де Ллтвяни живутъ разом, ня одпих обшарах
з нечислепними дідичами — польского роду чи споль-
щеними, па Лятпі. Зистарчить тут, щоби дна сурдутові,
то с палежні до іителігенціі бесідували я собою по ли-
товски в міеці прилюднім. а вже. панове Поляки сміють-
гя іронічно або ввуть іііх відету пипками, коли не гірпіе.
Я вже згадував, що до недавня еднну литоиску інтслі
геицію па Литві чинило духовенство (тепер де-не-де най-
десийлікар вільнонрактвкуючиіі). Та духовенство то, осо-
бливо старше, сиолыцене, отже контроля міецсвих полі.
ских патріогів обе.ртаеся в той бік: вони ровно пиль-
пують праводумности попів, видаютъ нераз крайні рос,-
кази. Перед кількома роками, коли иарох нарохіі Зосле
(в губ. Виленскій), переважпо литовскій, завів прово-
віди в мові білыііости парііФІям, то нечисленна польски
меншіеть с навои дідіічем Пашкевпчем на пе-реді, рішу-
чо протів тоі новизпи запротестувала. Проводир старо-
ни польскоі вслів парохови покинути литоискі проповіди
кажучи, що він, яко колятор коецьола, ніколи не до-
пустить тоі хлопскоі мови і що нарід повинен молитися
в мові католицкій, то « польскій. Коли ж сей роскав не
поміг, то иротестуючі обжалували ксьондаа яко пропо-
віднпка православія. Задля неііас.таііпих довосів того
пароха зміпелю; та новому навіть Вилепекий епископ кс.
Гринсвсцкий наказав, щоби в додатковім набоженстві
уживав мови литовскоі, яко мови иарафіяп, та й сей.
наказ не. здержав підкопів партійки польскоі. Подібний
случай стався також у литовскій парохіі в Богаславіш-
ках, де мову литовску завів у коецьолі кс. Лукша. Як
стій его за те обжалуваио прилюдно через доііись, по-
мііцеиу в Кгащ, а потім насипано безіменнимп листами,
повиими грозьб : коли ж і се не помогло, то найптовся
й бевіменний донос, іюданий Віленскому губерпаторови,
иемовбл то кс. Лукша належав до партіі нігіліетів (тс-
пер се, ба чу, в Росіі иаймоднійше обжалуванв — ним
корпстуються віддавиа російскі урядники, а як видно,
і деякі польскі патріота позавидували лаврів дд. Кули-
ковскому, Врудевичевн та Вітвіцкому). В таку саму
-пригоду в парохіяльнім коецьолі в Мірославлю (губ
Сувальска, пов. Сейиенский) мусів умішатися аж епие-
кои Дуиасвекий, о що постарайся дідич тоі иарад>іі д.
Скаржинский. Теперішпий краківский кардпнал, в листі
до Ссйиенского епископа, остерігав его перед иансла-
віетичною пропагандою, шириною молодими литовскими
попами, і вказував на пригоду в Мірославлю Коли в
однім пауковім закладі в руках Литвипів Поляки поба-
чили литовске письмо, зараз обжалували товаришів Ли-
твинів ва те, що держать заборонені письма. Нарсшті
ще один важпий <ьакт. В гімназіях- на Литві пикладають
релігію в мові російскій; в Королевстві иольскім вільно
викладати релігію в рідпій мові дітей. В Маріямпольскій
гімназіі було звнчайно 80°^ дітей селян литовских, а
про те* релігію викладано тут в мові російскій. Коли
змінено префекта, то задумано змінити іі пикладову ыо-
ву. Длявведеня иольско мови годі було найти підстави,
проте моглаби бути введена тілько лмтовска моиа. Отже
смикані на параду родичі міепеві, ровуміеся, Поляки-
урядники, під проводом лікаря Усціньскрго заявили, що
воліють, щоби йіх дітей викладано релігію хоть в хін-
скій мові, аби тілько пе в литовскій. Розуміеся, що се
вийпіло в користь урядовоі роеійскоі мови.
Отсе нарис Фактів, котрі можуть свідчити про
всю непрйхилг.ніеть Поляків до Литвинів; Фактів же
противних, що могли би свідчити про сердсчпу прихиль -
ніеть, зовсім пе знаемо, крім мови посла Закіисвского в
соймі прускім, іцо уймаеся за Литвнпамн. Не можемо
впнити завалу польского ва несправедливіеть одиниць,
або навіть деяких партій, коли вони нечисленні і чи-
нятъ меншіеть; та в нсіюровумінях польско-литовеких
годі зміркуватп, чи білыпі сть Поляків належить до при-
хильних і бевсторонних, чи противно, справедлива чинятъ
мепшіеть? Що Поляки на Литві протипііі вивволеню
Литвипів з під польских пс.ленок, потверджують «акта в
іцоденного житя. Якс справді успособлене польского за-
галу, з голосів польских часописей вивестп годі: часо-
писі обжалонують Литвинів за истсрпимість для Поляків
та звнчайно мовчагь про иласні провини, що виклику
ють пеприязнь. Напади эаііалених польских пааудойв
на Литвипів, також нігде пе ганяться в іюльсішх ча-
соііисях.
Можна би уенраведливмти неприхильніеть Поляків
дли Литвинів, якби вони могли за ес придбати еобі які
користи, або якби тоту неприхильніеть викликувала пе-
приязнь Литвинів загалом. На кілько с:і остатка причи-
на моглаби усправедливити вороже поступоване Поляків
можна би нобачити, якби знати, до чого справді Литви-
ни идутъ та як ставляться до еусідів. Се постараемоея
показати ііиним разом.
Стелъ л і.
НА КРАЮ СВ/ТА
ѵ.
Лихо пройіхали ми перший день добрими
трома кіньми і все бесідували з отцем Киріа-
ком. Милий староць росказував міні цікаві іс-
— 211
торіі з чужородних релігійних переказів, із ко-
трих мене особливо займало оповідане про
пятьсот подорожних, що під проводом одного
книжника — по йіхньому обушія — ИУСТИЛИ-
ся на вандрівку по землі ще тоді, коли „побі-
дивіпий силу чортівску і відкипувпіий всі сла-
бости" бог ПІігсмуні приймав гостей „непоча-
тими отравами" в Шірвасі. Се оповіданс ціка.
ве тим, що в йім чути ввесь склад і дух релі-
гійноі Фантазіі того народа. Пятьсот подорож-
них. під проводом обушія, здибають духа, ко-
трий, щоби йіх калякати, робиться як найстраш-
нійший і найгидіпий і питае : „чи е у вас та-
кі чудовища?" „С далеко лячнійші", повідае
обушій. „Хто ж такий?" „Усі ті, що зависні,
жадні, брехливі і завзяті: вони по смерти
стаютъ чудовищами далеко страпшійшими і
гидіпими від тебе". Дух сховався і ставши
десь чоловіком, таким сухим та худим, що на-
віть жили пристали до костей, опять иоявився
перед подорожними тай питае: „Чи е у вае
такі люде?" „Як же, повідае обушій, е далеко
худші від тебе — такі всі, що люблять почес-
ти‘‘. „Гм, перебив я Киріака: се, повідаю, ди-
ви вже, чи не протів нас, архіереів сказано?"
„А Бо.г знае, владико, і росказуе далі; По
якімсь часі дух явився яко прсгарний нарубок
і повідае; „А от-такі у вас чи е?“ „Як же,
відповідае обушій, межи людьми далеко крас-
ші від тебе — се ті, що мають остро поняте
і, очистивши своі чувства, шанують три най-
красші речі: Бога, віру і святість. Тоті на
тілько красші від тебе, що ти перед ними ні
до чого". Дух розсердився і став екзаменувати
обушія інакше; він зачер у пригорщу води тай
питае: „Де, мовить, білыпе води, в морі чи в
пригорщі?" „В пригорщі білыпе, відповідае
обушій. „Докажи". „Ну і докажу: на око ви-
диться, іцо в морі справді білыпе води, піж у
пригорщі, та коли прийде конецъ світа і з те-
перішного сонця виступить друге, палюче, то
воно висушить на землі всі води, і великі і
малі, і моря і ріки, і потоки, і сама Сумбер-гора
(Алтай) розеиплеся; а хто в житю напоів сво-
ею пригорщею уста прагнущого, або обмив
своею рукою рани убогого — того прогорщі
води сім соіщь не висушить, а навивороть,
будутъ еі розширяти і тим самим убілыпува-
ти“... I признаюся, се розумнійше, піж не одна
христ ия пека проп овідь...
Піеля того стали ми з Киріаком довго
балакати про те, як ліпше навертати дикарів
на християнство. Киріак казав, що з ними
треба як найменше толкувати про обряд, тому
що вони інакше перейдутъ Кирика з сго запи-
тами про те, ' чи можна того причащати, хто
яйцем у зуби поковтае; та не треба богато і
про артикули віри росказувати, тому що йіх
слабни розум не може йти за нічим відірвапим
і самословним; а треба йім просто росказувати
про жите та про чудеса Христові, і то як най-
живійше та так, щоби йіх бідній Фантазіі було за
що читатися. Та головно, Киріак усс на те
напирав, що „хто премудрий та скусний, той
нехай покаже йім свое жите добре; тоді вони
и Христа порозуміють". Я, правду сказавши, в
думці в богато дечім із иим годився і не счув-
ся, як серед простих та мирних розмов із ним
провів увесь день, до вечера; а з тим і паша
кінна дорога скінчилася. Переночували ми з
ним коло вогию в шатрі і па другий день пойі-
хали на оленях.
Погода була чудесна і йізда на оленях
дуже мене займала, хоть вона й пе зовсім бу-
ла така, як я собі думав. Дитиною я дуже лю-
бив дивитися на образок, де був намалъований
ляпляндець на оленях. Тілько я: ті олені, на
образку, булилегкі, бистроногі, як вихри степо-
ві гнали, закинувши йазад голови з галузасти-
ми рогами; і я, бувало, все думаю: ех, коби
хоть раз так пройіхатися! Яка то, десь, при-
вила бистрота при такій скорій йізді! На
правду ж воно виходило не так: перодомною
6ули зовсім не ті легонькі, рогаті вихри, а
незграбпі присадковаті лінюхи з нонуреними
толовами і мясистими, лабатими лабами. Бігли
вони бігом нетвердим і нерівним, склонивши
голови і так задихалися, піо іподі жаль було
на них дивитися, особливо коли у них ніздрі
замерзли і вони роти пороззявляли. Так тяжко
дихають, що той йіх густий віддих збивасея в
облак і так і стойіть у замороженіи воздусі
верствою. I та йізда, і певесела однобразніеть
степових видів, що при ній відкриваються, на-
водятъ такий сум, що навіть говорити не хо-
чеся, і ми з Киріаком, йідучи два дні на оле-
пях, майже ні про іцо й не бесідували.
На третій день над вечір і ся дорога
скінчилася : спіги стали пухкійші і ми наміеть
пезграбних оленів ззяли собак — такі сіренькі,
мохнаті та бистроухі, як вовки, і по вовчому
майже й тявкаютъ. Запрягаютъ йіх по богато,
пггук до пятнацять, а важному подорожному
навіть білыпе яачеплять, та санки такі ву-
зеігькі, що двом у ряд сидіти ніяк і ми з отцем
Киріяком мусіли розділитися: на одних нрихо-
дилося йіхати міні з провідником, а на других
Киріакови з провідником. Ировідники оба ви-
давалися однако за добрі, тай з лицяйіх одно-
го від одного навіть і не розізнаеш,. особливо
коли в своі плащі позагортаються. ніби ті, що
паряться в лазні: що один, що другий, сніеькі.
Та Киріак- пайшов у них ріжницто і доконче
напирав, щоби я сів із тим, па котрого, по
его думці, можна було білыпе спуститися; а в
чім таке спуститися, того не сказав. „Так,
повідае, владико: ти в.сім краю менше прак-
тований, ніж я, так ти з сим йідь". Ва тс я
его не иослухав і сів з другим. Багаж свій
ми розділили : я взяв собі в ноги вузлик із
білмзною та з книгами, а Киріак надів на себе
мироносищо і дароносицю, та взяв у ноги ко-
шіль . з оброком, сухою рибою і рештою
нашоі пемудроі провізіі. Сіли ми так, пообви-
валися плащами, зверха по коліна оленіми скі-
рами попакривалися тай пойіхали. Ся йізда
була далеко бистрійша, ніж на оленях та за
те сидіти так лихо, що міні, непривиклому, за
одну годину страшно нлечі розломило. ГІоди-
влюся на Киріяка — він сидитъ як віткнутий
стовпок, а я так і качаюся з боку на бік, усе
хочу держатися рівно і серед того я не міг
— 212 -
навіть поговорити з моім провідником. Дізнав-
ся тілько, що він хрещений і охрещепий не-
давно моім зирянипом; а проекзамепувати ого
ие вспів. До вечера я так вимучився, що зов-
сім держатися не міг і пожалувався Киріакови.
„Зле, повідаю: мене якось від разу вже дуже
розтрясло**. „А все то через те, иовідае, що
ти мене не нослухав — не з тим йідеш, з ко-
трим я тебе саджав: той ліпше поводить,
спокійнійіпс. Будь ласкав: пересядь завтра'*.
„Добре, повідаю, нехаи і так буде, пересяду**,
і справді персеів, і знову йідемо. Не знаю : чи
то я павик за тамтой день держатися на тих
рожнах, чи справді сей провідник ліпше своім
бичем поводив, досить того, що міні спокійній-
ше йіхалося, так що я навіть міг і побесідува-
ти. Питаю его: чи хрещений він, чи ні? „Ні,
повідав, бачка1) моя некрещена, моя щаслива**.
„Чим же ти такий щасливий?** „Щаслива, бач-
ка ; мене, бачка, Дзол-Дзаягачі, дала, бачка.
Вона мене, бачка, береже**. Дзол-Дзаягачі у ша-
мапістів така богиня, що дао діти та стараеся
за іцасте й здорово тих, що у неі вимолені.
„То що ж, повідаю, а чому ж би тобі не окрес-
титися ?“ „А вона, бачка, мене не да« хрести-
ти*‘- „Хто такий, Дзол-Дзаягачі ?“ „Еге, бачка, не
дае“. „Ага, иу, добре, щр ти міні се сказав**. „Як
же, бачка, добре ?“ „Так; от я тебе за ее на
злість твоій Дзол-Дзаягачі і велю охреетити**.
„Що ти, бачка, но що Дзол-Дзаягачі сердити:
вона разсердиться, дути буде**. „Страх я сі
боюся, твоеі Дзол-Дзаягачі: охреіцу, тай годі’*.
„Ні, бачка, воиа пе дастъ іскривдити**. ,,Та
яка ж тобі, дурню, в тім кривда?** „Якже,
бачка, мепе хреетити, міні велика кривда:
заіісан прийде — мене хрещеного бити буде,
шамай прийде — знов бити буде, ляма прийде
— також бити буде тай олені займе. Велика,
бачка, кривда буде*1. „Не сміють вони того
робити**. „Як, бачка, пе сміють ? сміють, бачка,
все возьмутъ; у мене стрийка, бачка, уже зни-
щили... як же, бачка, знищили і брата, бачка,
знищили**. „Хиба ж у тебе е брат, хрещений?**
„Як же бачка, е брат, бачка, «**. „I він хре-
щений?'1. ,,Як же, бачка, хрещений, два
рази хрещений**. „Що ти кажеш? два рази
хрещений? Хиба ж по два рази хреетять?**
„Як же, бачка, хреетять** ? „Врспісіп!“ „Ні,
бачка, правда: він один раз за себе хрестився,
а одни раз, бачка, за мене**. „Як за тебе ? Що
ти за дурницю міні плетега?** „Як, бачка, дур-
ницго ! не дурниця ; я, бачка, від попа сховався
а брат за мепе охрестився**. „Чому ж ви таку
с щуку зробили ?** „Тому, бачка, що віпдобрий**
„Хто такий: твій брат, чи хто?“ „Так, бачка,
брат. Він сказав : ,я вже однако пропав —
охрещений, а ти сховайся — я ще охрещуся*;
і я сховався**. „I де ж він тепер, твій брат ?“
„Знов, бачка, креститися побіг** „Куди ж то
сго, непотреба, понесло ?** „А туди, бачка, де
тепер чути твердый піп йіздпть**. „Он-що! Що
ж ему до попа за діло?“ „А своі у пас там,
бачка, евоі люде живутъ, добрі, бачка, люде,
’) Бачка — батюшка.
як же? ому, бачка, жаль... він йіх жалуб, бачка,
за них креститися побіг**. „Та що ж се за
шайтан той твій брат? як він се сміе?“ „А
що, бачка, нічого: ему, бачка, уже все одно,
а тих, бачка, зайсан бити не буде і ляма оле-
нів не займа**. „Гм! Треба однако твоего пус-
того брата мати на цілі. Скажи-ко міпі, як его
звуть ?“ „Кузьма-Демян, бачка**. „Кузьма чи
Демян?“ „Ні, бачка, Кузьма-Демян**. „Се два
імя“. „Ні, бачка, одно**. „Я тобі кажу два !**
„Ні, бачка одно**. „Ну тобі, видно, се ліпше
знати**. „Як же, бачка, ліпше**. „То его Кузь-
мою і Демяном при першій чи при другім хре-
щіню назвали ?“ Винулився і не розуміе; та,
коли я ему повторив, він подумав і відповідае:
„Так, бачка: то як він за мене хрестився, то-
ді сго стали Кузьма-Демян прозивати**. „Ну, а
після першого ж хреіціня ви як его прозивали?**
„Не знаю, . бачка, забув**. „Але він то чей
знае?*‘ „Ні, бачка, і він забув**. „Се, повідаю,
не може бути!“ „Ні, бачка, на правду забув**.
„А от я его велю найти і спитаю**. „Найди,
бачка, пайди; і він скаже, що забув**. „Та
тілько уже я его, брате, як найду, то сам зай-
санови віддам**. „Нічого, бачка; ему тепер,
бачка, ніхто нічого — він пропащий**. „Через
що ж то віп пропащий? через те, іцо охрес-
тився, чи як?“ „Так, бачка; его шамай гонитъ,
у него ляма олені забрав, ему свій ніхто ис
вірить**. „Чому не вірйть?** „Годі, бачка, у
нас хрещеному вірити, пе всякий вірить**. ,Що
ти, дикий дурню, брешёш! чому годі хрещено-
му вірити? Хиба ж хрещений гірший від вас
поган?“ „Чому, бачка, гірший — один чоло-
вік“. „Отже видиш, і сам кажеш, що ие гір-
ший?** „Не знаю, бачка; ти повідаеш, що не
гірший, і я повідаю; а вірити годі“. „Чому ж
ему годі вірити?** „А тому, бачка, що ему піп
гріх проіцае *. „Ну, що ж тут злого? ие вже ж
то без прощі оставатися?“ „Як можна, бачка,
без прощі оставатися! Так не можна, бачка.
Треба прощі просити**. „Ну, то я ж тебе не
розумію; про що ти толкуеш**? „Так, бачка,
повідаю: хрещений украде, понови скаже, а
піп его, бачка, простить ; він і невірний, бачка,
через те у людей стане“. „Он-які ти дур-
ниці плетеш! А по твоему, так-ді не го-
диться?** „Так, бачка, негодитьея у нас, не-
годиться**. „А по вашому як би треба ?•* „Так,
бачка: у кого украв, тому назад принеси і
прощі проси; чоловік простить, і Бог прос-
тить**. „Адже ж і піп чоловік: чому ж він не
може простити?** „Чому ж би, бачка не міг
простити — і піп може. Хто у попа украв, то-
го, бачка, і піп може простити**. „А як у дру-
гого украв, то він не може простити ?“ „Як
же, бачка, годі, бачка: пеправда, бачка, буде;
невірний чоловік, бачка, скрізь піде“. „Ах ти,
думаю, опуде якийеь невмиваний. що ти собі
таке попадумував! і питаю далі: „А ти ж
про Господа Ісуеа Христа що-небудь чув?“
„Як же, бачка, чув“. „Що ж ти про него чув?“
„По воді, бачка, ходив**. „Гм, ну гарно, ходив;
а ще що ? * „Свиню бачка, в морі тоііив**. „А
білыпе**? „Нічого, бачка, добрий, жаліеливий,
бачка, бгв“. „Ну якже жаліеливий? Що він
— 213 —
робив?" „Сліпому на очи, бачка, плював;
хлібцем і рибкою народецъ годував". „Однако
ти, хло, богато знаеш". „Як же, бачка, богато
знаю". „Хто ж сё тобі все росказував?" „А
люде, бачка, повідають". „Ваші люде ?“ „Люде?
Як же, бачка, наші, наші“. „А вони від кого
чули?" „Не знаю, бачка". „Ну, а чи не знаеш
ти: чому Христов сюда на землю приходив?"
Думав він, думав, і нічого не відповів. „Не
знаеш?" питаю. „Не знаю". Я ему все те як
найпростійіпе толкую а він не то слухаі-:, не
то ні, а сам все на собак гийкае та бичем ви-
махуе. „Ну, чи зрозумів ти, питаю, що я тобі
росказував?“ „Як же, бачка, зрозумів: свиню
в морі топив, сліпому на очи плював — слі
пив бачив, хлібця-рибки народцеві дав“. Засі-
яй ему в лоб ті : свині в морі, еліпий, та риб-
ка, а далі ніяк не підоймеся; і нагадав я Ки-
ріакові слова про йіх слабий розум та про те,
що вони самі пе завважують, як краю сто
одежі доторкаються. Що ж? і сей, нехай, що
крайку доторкнувся, та вже іменно тілько до-
торкнувся; але яйби ему більше дати за него
вхопитися? I от я й попробував з ним як най-
нростійше побесідувати про добро Христового
прикладу та про те, по що він на світ прий-
шов; але мій слухач усе однако повалено би-
чем вимахуе. Трудно міні було себе ошукувати:
бачу, що віи нічого не розуміе. „Нічого, питаю,
незрозумів?“ „Нічого, бачка, все правду брешеш:
він Христосик добрий". „Добрий ?“ „Добрий,
бачка" „От ти би сто й любив". „Чому ж би,
бачка, сто не любити?" „Що, ти можеш его
любити?" „Як же, бачка; я, бачка, его і так
люблю". „Ну от-ми й легінь!" „Спасибі, бач-
ка". ,,Тепер, значить тобі би тілько крестити-
ся: Він тебе й спасе". Дикар мовчить. „Що, ж,
повідаю, приятелю: що ти замовк?" „Ні, бачка".
„Що таке „ні бачка"? „Не спасе, бачка; за
него зайсан бе, піаман бе, ляма олені займае".
,,Еге; от головна біда!" „Біда, бачка".„А ти і
біду потерпи за Христа". „На що, бачка, він,
бачка, жаліеливий: як. я здихати буду, то ему
самому мене жаль стане".
Хотів я було сказати сму, що коли віп
віруе, що Христос его пожалуе, то нехай ві-
руе, що він же его може й спасти; та я здер-
жався, щоби знову про зайсапа та про ляму
не чути. Ясно, що Христос у того чоловіка 6ув
межи его добрими і навіть найліпшими боже-
ствами, та тілько не з сильних: добрий, та не
сильний, не заетупае, ані від зайсапа ані від
лями нс боронить. Що ж тут діяти, як дика-
ря перекопати, коли Христа піддержати ні
с ким, а для тамтих богато підпор? Католиц-
кий проповідник в такім разі зробивби так, як
вони в Китаю робили: поклав би Будді в ноги
хрестик тай кланявся і, споріднивпіи і Христа
і Будду, хваливбися успіхом; протестантский
проповідник втолкувавби такого Христа, що в
него і вірити нііцо, а так тілько думай про
него прилично і добре буде. Та тут і се тру-
дно: чим той чоловік стане роздумувати, коли
у него вся думалка замерзла і ему еі відтаяти
нігде. А він усе жене та жене в безкраю да-
леч і махае евоім бичем, котрий все мигас та
мигае міні поперед очи так, що мене найшла
дрімота, і я тихо та солодко уснув, уснув для-
того, щоби пробудитися в такім стані, від
якого нехай Бог заступить усяку живу душу !
VI.
Я спав дуже твердо і мабуть досить дов-
го, та раптом міні повиділося, що мене мовби
щоеь пітовхнуло і я сиджу, похилившися на
бік. Я в просонку ще хотів понравитися, та
чую, що мене знов хіюсь трутив у-зад; а нав-
круги все вие... Що таке ?—хочу подивитися, та
нічим дивитися, очи не отворяються. Кличу
свого дикаря; „Ей, ти, приятелю! де ти?“ А
він у саме ухо кричитъ міні: „Осьде, бачка,
вставай скорше! застинеш!" „Та що се я, по-
відаю, не можу очей отворити?" „Зараз, бачка,
отвориш." I в тім — іцо би ви думали? —
взяв тай міні в очи й плюнув, і нуж евоім оле-
нім рукавом терти. „Щотиробиш?" „Очи.то-
бі, бачка, протираю." „А йдиж ти гст...“ „Ні,
погоди, бачка, зараз бачити будеш." I справ-
ді, коли він провів міні евоім оленім рукавом
по лицю, моі замерзлі повіки відтаяли і отво-
рилися. Але по що ? що було бачити ? Я не знаю,
чи може бути страшвійше в пеклі: навкруги
мрака була непроглядна, пітьма, і вся вона бу-
ла мов жива: вона тряслася і дрожала, як чу-
довище, вбита маса ледяного порошку була его
тіло, смертельний холод — его віддих. Так, то
була смерть в найстрашнійпіій подобі і, зди-
бавгаися з нею лице в лице, я налякався. Я
міг тілько спитати, де Киріяк? Та говорити
було так трудно, що дикар нічого не чув. Тут
я завважав, що він, говорючи міні, нагинався і
кричав міні під клепаню в саме ухо і сам я під
кленаню ему закричав: „А де наші другі сани?“
„Не знаю, бачка, нас розбило." „Як розбило?"
„Розбило, бачка". Я хотів сему не вірити; хо-
тів оглянутися, та нікуди, ні в один бік пе
видно нічого: кругом пекло темне та кромішне.
Під самим моім боком коло саней щоеь купи-
лося, мов клубок, та ніяк було бачити, що во-
по таке? Питаю дикаря, що то? він відповідае:
„То, бачка, собаки спуталися, гріються." I за-
раз після того він ізробив у тій тьмі якийсь
рух і повідае.: „Падай, бачка!" „Кудападати?"
„От ею ди, бачка, в сніг падай." „Погоди, по-
відаю". Міні ще пе вірилося, що я втратив сво-
го Киріяка, і я привстав із саней і хотів его
закликати, та менс тутже і від разу задупіило-
просто заткало ледяним порохом, і я повалив-
ся в сніг, при чім досить болюче вдарився го-
ловою о дручок коло саней. Піднятися не було
ніякоі сили, тай мій дикар міпі не дав би того
зробити. Він придержав мене і повідае: „Лежи
бачка, смирно лежи, не замерзнёш: снігом при-
мете, тепло буде, а то замерзнеш,лежи!" Нічого
не оетавалося, як его слухати; і я лежу, і нс
рухаюся, а він стяг із саней оленю шкіру, ки-
нув еі на мене і сам під неіж підліз. „От те-
пер, повідае, бачка, добре буде." Та тото „до-
бре," було таке погане, що я як стій мусів від-
вернутися від моего сусіда в другий бік, бо не
— 214 —
міг близьконего видержати. Четверодневний Да-
зар у Витанскій вечері не міг гидше смсрдіти
яктой живий чоловік; то було щось гірпі трупа,
то була суміпіка вонячоі оленевоі скіри, острого
людского лоту, дегтю і сироі гнилизни, юколи,
рибйого товщу і болота... О, Боже, о бідний я
чоловік! Як міні був противний сей, по образу
Твоему сотворенпй брат мій.' О, як би радо я
вискочив із ееі вонячоі могили, в котру він ме-
нс разом із собою уклада® якби тілько сила
та міць устояти , в сім лютім пекельнім безла-
дю ’. Та про се пе могло бути й бесіди, і тре-
ба було піддаватмся. Мій дикар завважав, що
я від него відвериувся, і повідае: .Погоди, бач-
ка, ти пе туди морду клав; ти от сю ди клади
морду, разом дути будемо — тепло стане."
Сс навіть чути було страшно! Я вчинився, що
его не чую, та він раптом якось надувся як
блощиця, перекотився через мене і ляг прямо
ніе у ніе і нужс дихати міні в лице з лячним
сопотом та смородом. Сопів він також незви-
чайно, як ковальский міх. Я ніяк не міг того
стерніти, і постановите добитися, щоби того не
було. „Дихай, повідаю, якось тихійше." „А іцо?
нічого, бачка я нс втомлю ся: я тобі, бачка,
морду грію“. „Мордою"' его я, розумісся, не обра-
жався, бо не до амбіціі міпі було тоді, тай, по-
вторяю вам, у них ще нема й слів, щоби роз-
ріжнити звірячу морду від людского лица. Все
морда: у него самого морда, у его оленя мор-
да, і у его бога Шігемоні морда - - чомуж би
у архіерея не мала бути морда? Се моему пре-
освященству стсртіти було нетрудно, та от що
трудно було: терпіти той его віддих з тою
емердячою юколою і іце якимось інпшм гидким
смородом — мабуть смородом ого власиого жо-
лудка — сего я ніяк, не міг видержати. ро-
сить, повідаю, перестань; ти мене ро.зігрів, те-
пер білыпе не сопи." „Ні, бачка, чому по соиі-
ти? теплійше буде." .Ні, будь ласкав, ие тре-
ба : і так дойів, нс треба." „Ну не треба, бач-
ка, нс треба. Тепер спати будемо." „Спи." ,1
ти, бачка, спи." I в туж секунду, якее вимо-
вив, пемов муштрований кінь, іцо від разу та-
лой бере, так і він від разу венув і від разу
захропів. Тай як же злодій, захропів! Я, при-
зпаюся вам, и дитини страпіний ворог храпіня
в сні і де в комнаті хоть один храпливий чо-
ловік «, я вже мученик і ні за що венути не
можу; а що у нас. в семінаріі та в академіі,
розумісся, було богато храпунів, і я йіх мимо-
хіть богато і пильно слухав, то, нс в сміх вам
сказати, я став по храпіню судити людей: по
хранило, запевняю вас, можна судити, що за
чоловік. Задирака й хропить задирчиво, ніби і
в сні сердиться; а товариіп у мене, в академіі
веселий і чепурун оув, то той і хропів, якось
чепурно; якось так весело, з присвитом, ніби
в своім місті до катедри йде нову одіж бра-
ти. Ѳго бувало навіть із других чиеел елухати
приходили і хвалили его екуство. .Алс теперіпі-
ний мій дикий сусід таку правдиву музику за-
вів, що я ніколи нічого такого не чув: так як-
би сильний густий рій гудів і в дзвінкий еу-
хий улий о стіни легонько бився. Прекрасно
так, поважпо, до такту і .до міри: у-у-у-у-бум,
бум, 6ум; у-у-у-у-бум, бум, бум... По моій
практиці, випадало, що се чоловік ііевний, що
на него можна спуститися; та міні не до того
було: так він мене, розбійпик, зміг тим своім
толосом! Тсрнів я, терпів, нарешті не внтер-
пів — штовхвув его під ребра. „Не хропи,
повідаю". „А що, бачка? чому не хропіти ?“
„Та ти страшно хропиш: спати міні не даеш".
„А ти сам захропи". „Та я не вмію хропіти".
„А я, бачка, умно'1, і знову від разу в галоп
загудів. „Що ти, міркую, з таким майстром
і подіеш ? ІЦо вже тут с таким чоловіком пере-
читися, що ві всім «го верх.- і про хрещінк
білыпе від мене знае, по кілько раз хреетять,
і як людей звати, і хропіти вмж ; а я не умію;
ві всім его верх, треба ж ему і честь і міеце
уступити". Відхилився я від него, як міг, тро-
хи в бік, підіпхав якось руку під підрясшік і
потис годипиик: прозвонило всего три і три
чверти. Се значить, іще була днина; заверуха
певне, б.где цілу ніч, може й довше... Адже сі-
бірскі заверухи довгі. Можете собі здумати:
як то все тс мати перед собою. А тимчасом
міні 6уло чим раз гірше: поверх нае певне вже
добре укрнло снігом і в леговиіці нашім стало
не тілько тепло, а навіть душно; та за те і
гидка, воняча пара ставала все гуща, від то-
го спертого смороду міні запирало дух і дуже
жаль, що се зробилося пе від разу, бо тоді би
я не зазнав і сотоі частинн тих мук, котрі я
почув, коли нагадав, що з моім отцем Киріа-
ком пропала й моя Фляшка .з иідправленою
коняком водою і вся наша провізія .. 51 ясно
бачив, що коли я не задушуся тут, як у Чор-
ній ІІечері, то міні напевне грозить найетраш-
нійша, иайлютійтпа з усіх смертей — голодна
смерть і спрага, котра вже почала мене мучи-
ти. О, як я тепер жалував, що не оетавея
мерзнути паверха і заліз у сей сніговий гріб,
де ми оба лежали в такій тіеноті і під таким
тягарем, що я зовсім даремне силувався під-
нятися і встати! Нащилу я діетавав із під
свого плеча кусочки снігу і жадно проликав
йіх, один за одііим, та, горснько, від сего міні
ані раз не лекшало: навивороть, вялило мене і
палило в горлі і в жолудку, а особливо коло
серця; піия міні тріщала, в ухах дзвонило і очи
давило та випирало на лоб. А тимчасом рій бжіл
гудів усе гуще та гуще і все дзвінкійіпе бився об
улий. Такий лячний стан трівав, поки годипник
не вдарив сім раз, і потім я білыпе нічого не
тямлю, бо міні відняло тямку. Се 6уло пайбіль-
іпе щасте, яке мене могло в моім горю пости-
чи. Не знаю, чи віддихав я за той час, чи ні;
та мене бодай не мучила думка про те, що
мене далі ждало і що справді було далеко
лячпійіпе, ніж хто небудь міг собі здумати.
VII.
Коли я енамятався, докучливнй рій відле-
тів, і я побачив себе на дні глибокоі, сніговоі
ями; я лежав на самім еі дні, з випростовани-
ми руками і ногами.і не чув нічого: ніхолоду,
ні голоду, ні спраги, нічогіеінько! Тілько голо-
215 —
ва моя була така мутна та безтолкова, що я
ледвн-не-ледви міг нагадати, що зо мною ста-
лося, і в якім я тепер стані? Та врешті все
те нияснилося і перша думка, яка мені тоді
прийпіла до голови, була тота, що мій дикар
прийшов до себе скорше ніж я і втік сам, а
мене, покинув Воно, на розум, ему так би й
варго зо мною зробити, особливо після того,
як я ему вчера иагрозив, що его охрещу і
брата его Кузьму-Демяна найду; та він-, у
своім поганстві, не так поступив. Тілько що я
ледви рухнувши моіми сцінлими членами, сів па
дні моеі розритоі мбгили, коли се бачу его з
на трицять стуіінів від себе. Він стояв під ве-
лмким покритим інеем деревом і досить забавно
кривився, а над ним, иа довгім суку, висіла
собака, з розпореного черева котроі повзли
вниз тсплі кишки. Я догадався, що се він
жертву чи, по йіхньому, таілгу приніе і, правду
сказавши, рад був, що се жертвоприношеніе
сго тут задержало, поки я проснувся, і не да-
ло ему мене покинути. А я був твердо перекона-
ний, що той язичпик доконче повинен був мати
такий нехристмянский намір, і завидував отцю
Киріакови, що тернить тепер свою біду бодай
с чоловіком хрещеним, на котрого все ж таки
можна було, як я думав, більше спуститиея,
ніж на моего нехриста. I, чи то з тяжкого мо-
то стану, чи що, досить того, що я навіть по-
чав иідозрівати, чи не поступив зо мною лукаво
отець Киріак і, маючи наперед на увазі всі
білыпе мене ему звіені приводи сібірских по-
дорожей, ніби то з доброго серця для мепе,
иідсунув міні язичника, а собі відобрав хрис-
тияпипа? Непохоже се конечно б.'ло ва отця
Киріака, і міпі навіть тепер, коли се згадую,
сором став сего мого підозрівапя; та що ж
діяти. коли воно явилося? Виліз я й мосі ями
і став підходити до мого дикаря; він учув, як
спіг. захргстів під моіми ногами обернулся,
та зараз опять став далі робити свое. „Ну, чи
не досить тобі киватися?" сказав я, постоявши
біля него з мінуту. „Досить, бачка1 і і як стій
пішов ід саням і став чіпляти в шорки решту
собак. Запряг і ми пойіхали. „Кому ти се там
таілгу дав?" сііитав я его, махнувши назяд
головою. „Не знаю, бачка®. „Таже собачку ко-
му-сь пожертвував: Богови чи чортови-шайта-
нови?" „Шайтанови, бачка, як же, шаймятцви".
„За що ж ти его угостив?" „А за те, бачка,
що він нас не заморозив: я ему, бачка, за те
собачку дав, пехай жре". „Гм! та він то пехай
жре, не обіжреся, а собачки жаль". „Чого, бач-
ка, жаль: собачка плоха, скоро би здихати
стала; нічого, бачка., пехай собі бере-жре“.
„Так; ти розумний: здохлу ему дав",.. „Як же,
бачка". „А скажи будь ласкав: куди ми сс те-
пер йідемо?" „Не знаю бачка, еліду шукаемо".
„А де мій иіп-товариш?“ , Не знаю, бачка1.
„Якже нам его найти ?“ „Не знаю, бачка11.
„Може віи замерзе?“ „Чого би мав, бачка, за-
мерзати: еніг « — не замерзне1. Я згадав
опять, іцо з Киріаком е ще й бутелька з па-
грітком і провізія. і втихомирився. Зо мною
нічого того не було, а я тепер радо попоівби
хоть собачоі юколи; та боявся еі до правити,
бо-м не був певний, чи е вона з нами ?
Цілий день ми крутилися якось на-помац-
ки; я се міркував коли не по спокійному ли-
цю мого візника, то по песпокійним, нерівним
і трівожним рухам его собак, котрі от-як ска-
кали, суетилися і раз-у-раз кидалися з одного
бЪку в другий. Мій дикар мав з ними немало
клопоту; та его незмінна спокійна байдужіеть
не покидала его ні на мінуту; він тілько ро-
бив своім бичем якось ніби уважпійше, без чо-
го ми, запевне, того дня сто раз були би ви-
кйнені й лишилися або серед степу, або де-
небудь нід лісами, м/имо котрих ми йіхали. Та
от раптом одна собачка ткпулася мордою
задними лабами і впала. Дикар, розуміеся,
ліпше ніж я знав, що се значить і яка нам
нова біда грозить, та не показав ані страху,
ані трівоти: так само, як і все, він твердою
та спокійною рукою застромив у сніг свій
бич і дав міні держати той якор нашого спа-
сеня, а сам скоро зліз із саней, виняв знемо-
щілого пса з хомутика і потащив его взад, за
сани. Я думав, що він хоче добити і закинути
куди-небудь бідного пса; та, оглянувіпися, по
бачив, що й та собака уже висить на дереві і
з неі опять повзуть уииз керваві книшки. Гидко
дивитися! , Сс знов що?" крикнув я ему. „А
шайтанови еі, бачка". „Ну, брате, досить буде
з твого шайтана; за богато ему по дві собаки
на день йіети". „Нічого, бачка, нехаи жре".
„Ні, не ,нічого1 повідаю. а коли ти йіх так
будеш різати, то та йіх усіх шайтанови пере-
ріжеіп". „Я бачка, ему тих даю, що здихають".
,А ти би йіх радпіе нагодував". „Нічим, бач-
ка". „Ось воно що! вийшло те, чого я бояв-
ся. А короткий день уже знов хилився д вечеру
і реліта собак. видимо зовеім утомилися, із
сил вибилиея і стали якось дико похаркувати та
сідати. I раптом іще одна впала, а решта всі,
якби змовилися, всі як стій сіли на хвости і
завили, мовби парастас по йій правили. Дикар
мій устав і хотів підняти вгору шайтанови
трстю собаку, та я <-:му того сим разом рііпу-
чо не позволив. Так дойіло міні на те дивити-
ся, тай здавалося, що ся огида немовби вбіль-
шувала наш лячний стап. „Лиши, повідаю, і не
смій рушати : пехай здихае, якйііі прийшлося".
Він і не перечився, та за тс як пайсунокійнійше
втяв зовеім нееподівану штуку. Він мовчки
застромив свій бич перед саиьми і всі собаки
одну за одного відчепив і пустив ва волю.
Виголоднілі пси, немов забули утому: вони
вискнули, глухо затявкали, і побігли разом в
один бік і зараз пропали в ліеі за далеким
перелогом. Все се сталося так скоро, як у
казці про Илію Муромця кажсся: „як сідав
Илія на коня, всі виділи, а як нойіхав, того
ніхто не видів". Наша движуща сила нас по-
кинула: ми о пі ши ли; з десятки наших, кіль-
ко день тому, бодрих собак, при пас оетала
тілько одна, здохла, що валялася коло наших
ніг у своім хомутику. Дикар мій стояв на тім
позорищі, оперпіися ліктем о свій бич, і так
само супокійно дивився собі на ноги. „По що
ти се зробив?" крикнув я. „Пустив, бачка"
„Бачу, що пустив ; я. чи прийдуть вопи назад?"
— 216 —
„Ні, бачка, не прийдуть; вони здичіють". По
що ж, по що ти йіх пустив?" „Жерти, бачка,
хотятъ, нехай звірючку зловлять жерти бу-
дутъ". „А ми з тобою що будемо жерти?"
„Нічого бачка". „Ах ти проклятый!“ Він певне
не зрозумів і нічого міні пе відповів, тілько
заетромив у сніг бич і пішов. Ніхто би не
вгадав, куди і по що він від мене йпюв Я
кликав его, просив вернутися назад, та він
тілько поглянув на мене евоім тупим поглядом,
проричавпіи: „мовни, бачка", і побрив далі.
Скоро й він ісчез за корчами, і я оетався одип
як палецъ. Стан мій був лячпий; я тілько про
те. й думав, що я голоден, що міні хочеся не
йіети, як чоловікови, а жерти, як голодному
вовкови. Я виймив свій годипник, нотис пру-
жину і мене вдарила нова пееподіванка: мій
годипник стояв, чого з ним ніколи не бувало,
коли був накручепий. Дрожу чими руками я
вложив у него ключик і переконався, що він
став через те що вся накрутка зійпіла; а він
ішов до двох діб, коли раз накрутилося. Се
мене перекокало, що ми, ночуючи під снігом.
пролежали в своій ледяній могилі більше ніж
добу! Кілько ж? може дві, можетри? Я біль-
ше не дивувався, що мене так страшно мучить
голод... Я, значить не йів, бодай трети добу і,
зміркувавіпи се, почув свій голод іще лячпійпіе.
Йіети, що небудь йіети! почиете, гидке, лиш
аби йіети ! от усе, що я розумів, очайдуіпно
водячи вокруг себе повнимн невисказаноі муки
очима.
(Конецъ буде).
„Дгьло“ в обороні „достоінства на-
ціональнаго і чемности“!
3 того часу, як руска поступова молодіж
заявила прилюдно на комерсах по вечерках
Шевченка (ві Львові й Кракові), що не годитъ
ся па програму пародовців, а йде до витворе-
ня новоі, зовсім окремоі радикальноі партіі —
наші старші патріоты, а на йіх чолі „Дѣло"
та „Червоная Русь" раз-у-раз нападаютъ на
постунову молодіж едино в тій ціли, щоби зди-
скрсдитувати еі в очах рускоі інтелігентиоі гро-
мади.
А що доля судила мені першому обізвати-
ся в імени поступовоі молодіжі з острійшою
критикою народовців, то й увесь град газетяр-
скоі полеміки падав на мене. Се власне було
причиною, що я пі словечком нс відповідав на
тоту лайку через те, що но моіи думці не сто-
яло тратити слів та місця но часописям задля
одиииці.
Але часи зміпили ся. „Дѣлу" здавало ся
зразу, що осміпіивши мою особу, воно знищить
між' молодіжю й поважапе для тих думок, ко-
трі мене і сі вязали в одну постунову громад-
ку. Не треба й казати, що „Дѣло" завслося
в евоіх надіях. Молодіж не то, шо не покинула
евоіх прінціпів але противно стала ще горя
чійше розбирати йіх та розигарювати. 3 тоі
причини і „Дѣло ‘ змінило свою тактику і так
як перше кидало ся тілько на одиниці, так те-
нер ждало лиш спосібности іцоби кинутися на
загал, на цілу громаду.
Один незначний фякт подав спосібність
„Ділу" сповнити свое бажане. Іменнож по від-
читі т. Охримовича в .Братстві (відчит мав
заголовок: „Розвій родини на підставі піеень
народних) заміетив якийеь III. I. по поводу сего
відчиту ѵѵ Кигіегге Ьѵѵоѵѵзкіін дуже иохвальну
оцінку з нриміткою, іцо авторови иігде булоби
видрукувати своеі праці, колиб хотів еі замі-
стити в руских часописях, з тоі причини, ІЦО
деякі до сего не надаються, в „Дѣлѣ" ж автор
сам би еі здаеть ся не заміетив. ІТигаучи се,
д. НІ. I. мав певне на думці тоту обставину,
що „Дѣло" в однім евоім числі лаяло тогож
тов. Охримовича — при чому виходить зовсім
нриродпим, іцо автор пе схотівби працювати
між тими, що недавно ще выступали проти не-
го та его товарншів.
Те, що для других було зовсім слуінне,
видалося „Дѣлу" чимосъ иезвичайно образли-
вим. Воно не змогло порозуміти, яким се чином
відваживби ся акадсмік заявити, що ось то він
своеі праці не буде печатати в „Дѣлѣ", органі
пародовскоіпартіі, там де працюють люде стар-
ші, а між ними навіть проФесори гімназіялып!
Ось тому то „Дѣло" в 13К числі з с. р. выписа-
ло цілу тираду: що далі-далі „якийеь коле-
та повідомить світ, що его радикальный колета
з IV кл. гімназ. имовірно не поміетнть свого рсп-
зиш в . Дѣлѣ" що „прикро і маркотно стае за
нинііпне „Академічне Братство", з котрого ви-
ходять такі письма до газет польских. „Дѣло"
дивуеться далі „рускому радікалізмови ниніш-
них верховодів в „Академічнім Братстві"... I
давнійіпими роками каже „Дѣло" напослідок
— в ,Акад. Бр.“ бували відчити наукові і ді-
скусіі, але при тім нс було бляги та напастей
па старших Русинів по газетах польских, —
було межи членами „Акадсмічного Братства"
почутс достойности національно! і чемности...'
Колиж на другий день тов. Охримович
заявив редакціі „Дѣла", що неслушно кинула
ся на „Братство" і на него, бо се письмо з
„Братства" не вийпгло, редакція нібито повіри-
ла але рівпочаспо подала мотивы, длячого авто-
ром сего письма вважала члена „Ак. Бр-а-“ в
„Кнгіегі". Тоті мотивы були 1) називане тов.
Охримовича. „колотою “ 2) те, що в Ак. Бр-ві4
після уставы на відчитах може бути лиш член
„Бр-ва" 3) що тов. Охр. сам колись писав до
Кш^ега в полеміціз Дѣлом (Що за льогіка!).
Ми приглянемося близше обом статейкам
Дѣла і побачимо, якими то средствами воюе
Дѣло" в обороні . ночутя і достоінства націо-
нальное і чемности..."
Найперпі ми поспитаемо „Дѣло , яким
правой сміло воно інтерпретувати підпис „ІИ.
I." і вказувати поза сим кріптонімом авторів,
коли се иігде між всіма цівілі.чованими людь--
ми не практику?, ся? „Дѣло" не тільки що під
III. I. розуміе члена товариства—воно хоче вка-
зати спеціально па певву одну або дві особи
— 217 —
ііишучи про „верховодів Ак. Бр-ва“. Хібаж се
чесно? Але і на тім не зупиняс ся ред. .Дѣла11
Вона прямо пипіе, що „сумно стае за нипішне
„Академічне Братство11 — бо там не ма „по-
чутя націопального достоінства і чемности..."
Тут „Дѣло" знов поступило о оден „че-
сний4 крок далі, бо навіть припустивши, що
Ш. I члсн „Ак. Бр-ва4 щей верховод, то всеж
ІИ. I. тілько одиниця, а не ціле товариство.
Ми знаемо, до чого йпіла така льогіка
„Дѣла". От що з неі виходить: Коли вапгі тоб-
то „Ак-ого Бр-ва", верховоди такі погані, то
если ми, ред. .Дѣла", за них стансмо винува-
титн цілий загал товариства, то розбудимо
•амбіцію в нім і спонукаемо его до усуненя те-
перішних верховодів і зміненя сего стану на
ліпший, користнійший „для почутя достоінства
національного і чемности" ...зглядом „старших
Русинів* а „Дѣла“ в особенности... Чи не
ясно ?! Не мило стало Дѣлу , коли показало
ся па другий день, що оцінку в „Кигрч-і" пи-
сав не „братчик"... Так. значить, наші чеспі
напади — думало воно — ні на іцо не здали-
ся, ще й нас осміяіили... Видячи, що одним
способом нічого не вдіе, воно вхопило ся за
інтий.
 Бо й застановімся ліпше над відповідію
„Дѣла" тов-ви Охримовичу. В 2-гім мотиві ска-
зано: .Дѣло" тому ігідозрівало, що оцінку пи-
сав „братчик", бо на засіданях кружка научн.о-
го після устави може бути лиш член .Брат-
ства". Якаж отже льогіка: Коли ти, добродію
Охримович, зазпачувш, що ніхто з „братчи-
ків" ееі оцінки не иисав, то значить писав еі
хтось чужий, а що .після „Дѣла" сей чужий
мусів бути на засідашо кружка, бо працю
тов-ша О. докладно, знас, то видко з того, що
на засіданя „кружка научного" приходятъ до
•> Ак-ого Бр-ва" чужі люде, хоч сс уставою за-
боронено. Отсе й виходить на денунціяцію!...
Але чому „Дѣло"—поспитаемо ми—над тим не
застановило ся, що тов. О. міг кому-небудь
давити читати своір працю, що про еі зміет
міг ІИ. I. від котрого небудь з членів довіда-
тися? Чому воно не хотіло під ,колегою“ ро-
зуміти те, що загально розуміеся: кождого
товарища по студіям, отже в загалі студента,
а не спеціально члена „Ак-ого Бр-ва“ Щей
верхорода... чому?? Тому, що воно знова хо-
тіло кинути болотом на поступову молодіж.
Безсильне на полі прінціяльноі діекусіі „Дѣло"
старалося і старайся всіми можливими способа-
ми представити в злім світлі противну, непри-
хильиу собі партію. Вже .по комерсі Шевчен-
ківсвім воно вирвало з мові промови, в котрій
я зазначив прінціпіяльну ріжницю обох партій,
„народовскоі" і „радікальноі", одну лиги Фразу,
котра сміа про себе нічого не значить, і за
тою Фразою скрило свою неміч, свою власну
неспосіб иіеть — отверто признати ся до сво-
іх осповних думок. В той спосіб „Дѣло" хоче
стероризувати молодіж, а неясностію програми
удержати при собі розпадаючі ся вже елемен-
ти, що мають стати в будучности основою
нових, не вузко - національних, а суспільних
партій.
Як ми казали „Дѣло" й інші не переби-
раютъ в средствах. Хібаж д. Вахнянин, гово-
рячи на комерсі про моі й моіх товаришів по-
гляди, не покликувався на поліцію, так як най-
новійшим часом „Дѣло" ? „Ізі зсііоп АІІез (Іа ^е-
іуеесп" моі панове!
„Дѣло" заставляеся почутнм „достоінства
національного і чемности", а само не зважав
на своі поступки. Воно немов забуло, що „на-
ціоналъ не достоінствог немислиме без досто-
інства особистого чоловіка і громадянина, ко-
тре не згоджуеся з денунціяцівю...1) забуло, що
по над чемностію гітоіть чесність, тота осно-
ва моральности, з котрою не годить ся лайка
і обкидуване болотом неповинно нікого, а тим
менше цілоі громади людей...
Нам дуже прикро висказувати такі слова
„Дѣлу". Якжеж радо миб заміеть того повита-
ли чесну виміну гадок, прінціпіяльну, розумну
діскусіто!... Ми маемо надію, що наші против-
ники полишуть на пізнійше в той спосіб по.те-
мізувати з нами, а станутъ розмовляти ся так,
як випадае людям, що мають почуте своеі гі-
дности людскоі і чесноти, а не заставляютъ ся
фразами в роді „національного достоінства і
чемности". Вслиж „Дѣло" і дальше так ду-
мае іти як досі, то заявляемо ему наперед, що
осмішуванем единицъ воно нічого не вдіе, бо
поступова молодіж держить ся купи силою сво-
іх независимих думок, а не безоглядним послу-
хом хочби й для маленьких поваг. бі перемѣ-
ните лиш тоді, коли покажете, що ваші думки
розумнійші і лішпі від еі думок. вели однак
молодіж побачить, що „Дѣло" заміеть того лиш
болотом кидае на неі. то вона еще дужше відхи-
лить ся від Дѣла" і выступить проти него
бож побачить в нім не лиш відміниіеть думок,
але й здеморалізоване, виходячн з того зало-
жена, що тілько той опогантое других, хто сам
не очистив ся з болота.
Евгеній Левіцкий. * 7
*) Нам бачиться, що „Дѣ.то“ справді не до речі
покликуеся па статути Братства, бо ж ніхто его не по-
кади над тим сторожей. Ми л названіи виступі „Дѣла"
против д. Охримовича. таінліих братчиків чуемо найперше
тон „проФесора” чи его „старшого" оборонца, що бойіть-
ся навіть тіни того, коли „ученик" трохи самостійнійпге
думай та не признае его поваги. „Дѣло" дорікае д. Охри-
мовичу тим, що ще за молодий і праці его не можуть
бути ціині (хоть названо! праці й не внае 1) а тимчасом
„старші" редакторы „Дѣла" доси не написали й такоі етн.
праці, нк д. Охримович, котрий уже докавав, (напр. в
7. ч. Народа), що в него може виробитися учений дослі-
джувач народнаго житя— Фолыс-лоріст, а до сего не да-
дутъ ему в Галичині прикладу г „найстарші" по иросту
через тс, що в Галичині між Русинами не було й нема
Фольк-лорістів. Заміеть досліджувати твори „народа-ве-
литня", галицкі „учсні" та „нолітнкіГ воліютъ тратити
час на таке, що ие мае нічого емільного з „пародом-ве-
литнем“ ані его інтересами! Отже редакціі „Дѣла" не
навалило би, по нашому, бодай се чути. Отсе було би
чемно...
Редакція.
— 218 —
В/д голови риба пахне.
В селі Добромірці пов. Збаразкого
послідними часами, а найзііачншше від
нового року зачало оживати пянство. I
то взялись до пиятики значнійпгі люде зо
старіпини громадскоі, з брацтва церков-
ного, з брацтва тверезости, з читалышків,
тай молодіж туда радо пристала на нау-
ку. ІЦо найлііпнс розцвилася пиятика від
загальних зборів читальні, па котрих
оден патріот пожалував за пияцкими ча-
сами та поганив самолюбну тверезість.
Від того набралися вохочі до пиятики
потухи і вже на хвильку в коршмі не
смеркалося, но день і ніч іпуміла весела
забава.
По Зелених святах, з четверга на
пятницю в ночі, коло 2-гоі годиии по пів-
ночі нрийтли сельскі вартівники до кор-
шми і потлумачили пяним гостям, що не-
бавом буде день — пора йти спати! Та-
ка смілість варти образила підчмеляиу
компанію, бо-ж ту були не дурні: стар-
шина громадска від паймізернійшого те-
лячого оглядача аж до самого п. війта та
значнійші провізори церковні. Отже яав-
чаний війт вартівників з корши вигнав і
розказав йім, щоби спячих пильнували, а
не ияних. Як звичайно, таке товариство
падо-днем ночинае блудити, отже і в
коршмі зробилась куряча замішаиипа і
говечі крики. Вартівникам забаглось по-
дивити еь через вікно до коршми, що там
за радість? И. війт, підкручаний приятель
ством, вилетів на двір та так щиро обла-
тав палюгою одного вартівника, що той
пару неділь вилежав, заким відросли вій-
тові палки.
I на такі поступки ледви чи хто зо
значнійших в громаді хоч скривиться.
Нема тому жадігих перепои, жадних
занобігів, а ті щоб могли ту погань зга-
нити, ті з приемностію і осміхом погляда-
ють на таке і співають : „Ховай Госпо-
ди!" Тілько кількох читалышків з болем
дивляться на ту комедію та сами мина-
ються з коршмою.
Оден з тих читальників, а власне
оден з хлопів на ціле село, иередплачуе
собі, ще по-за читальнею, (бо читальня
заслабла) одну, чи дві газсті та книжочки
з „Просвіти" та водить собі в сцобідних
хвилях де що цікавого прочитати, ніж'
би мав йти напиватися. Дня 19 м. м. і
I наведяно на него, коби Бог знае на яко-
го збродняра, жандармів, а ті без жадноі
підстави ревідували его книжки, бо —
мовляв жапдарм — мав бути цілий купю-
рой заказаних книэкок, але ноказалося, що
й жадноі не було. Хто се жандармам на-
гавкав, трудно сказати, однак е певність,
що то справка тих значнійпгих в громаді,
піби мудрійших, іцо разом собі найгірші
пияки і закали громади. Підло тай годі!
Ч итальн ик.
Читальня в Орельци.
^Читальники Орслецкі хотя ще вправді не
заировадили у себе читальню, але прото схо-
диться до В. Григоровича що неділі і свята,
котрий йім читае то книжочки з „Просвіти"
та газету (до тепер читальники мають спосі-
бність читати лиш „Народ", бо іце жадноі га-
зети для читальні пе запреюмерували, а „На-
род1' мае: оден парубок-читальник). Ми вже би
отворили давно читальню, але ще очікувмо, бо
коломийскі народники кажуть, що десь за мі-
еяць буде наіп руский склеп як иольске „Кбіко4
— себ то такий, що від него не будсся плати-
ти жадного -иодатку (?) — а ми би хотіли за
одним заходом і читальню і склеп собі запрова-
дити. А в нас вже як на наше село богато вии-
салося членів: е 42 газди і 13 парубків, крім
того читальники врадили, що кождий
жонатий мае свою жінку вписати в
члени читальні. Всі члени, навіть найбідній-
ші пристаютъ до спілки до склепу. Отже, як
сказано, читальники сходяться що неділі і
свята до В. Григоровича і читаютъ тай бала-
каютъ собі. Одноі неділі зайшла якось бесіда
про вибори. Оден відси, другий відти тай вий-
шло на то, що на кождий спосіб ліпше булоби,
щоби вибори відбувалися в сслі, тай то в та-
кім селі, котре би лежало десь в самій середи-
ні повіту. Во от на пр. у пас. Сиятип лежитъ
у всхідній части повіту. а декотрі громади
з західноі части як : Рожнів, Трійця, ІІовосе-
лиця віддалені від Снятина добрих 4 мили.
Хотьби як рано встав. то все тяжко зайти на
час, бо наш чоловік звикле шкодун худоби, а як
ні то може в саме тогди якась робота випадс,
жнива або що. Отже виборці з тих громад му-
сять йти до міета на ніч, щоби на другий день
на час бути. Жиди, чи там підпанки-агітатори
вже знаютъ доми зайіздні, де виборці зайіз
джуіоть і в той час росм йіх обступаютъ.
Межи виборцями ё не оден такий (хоть пе
в Снятинщині може) що навіть не знае, чого
він прийшов в міето. Деякий злакомиться,
що му пан обіцюе дров' з ліса, або що
буде на панскім пасовиску худобу пас-
ти і т. д. Правда, пан перед виборами
обіцюе „гори-долини“ але апу най прийде до
него по виборах допомипатись... Як би вибори
— 219
були на селі, то жид-агітатор сам ані нашпа-
рив би в село. Як би зайшов у село сам і іцось
зачинав, то знайіпов би ся бодай оден в селі,
іцоби му ноказав „по чому локоть борщу11. Но,
а нарешті в селі нема де діетати ні дреглів ві
ковбасів і т. д.
Галайда.
Наука навчителям.
Остатпими днями діеталп ми ось такий лпеток:
„Отсе став я читати 10 ч. Дзвонка і дочитался
до „Витпы надъ Калкою", а там в початку вичислепі кяя-
зі по города» руским 1224 р., після чого стоітт. таке:
„Молоди, але ради иауцѣ читатели „Дзпбпка" поаьмуть
собѣ карту Руси до рукъ и певно вышукають тамъ всѣ
тй города кііяжп", Я, на лихо мені, радий науці, і почав
найперше, шукати еобі карта Руси, та добрі люде ска
вали мені, що такоі карти у пае, в Галичині нема. Од-
нако один внакомлй винайшов мені московский атляс
Росіі, і там уже- найіиов я вгадані в Дзвбику міета. Зра-
дівшн, и почав уже виссъ „Дзвонокъ" читати з картою,
та до того дочитайся, що тепер уже нс знаю, як мені
іі бути з Дявбнкомъ. Прочитай я ось-що: „вже они (на-
ші князі) перейшлн рѣчку Калку, що нлыве до
Дойдя, а яъ Донцемъ до Дону". Ставя шукати тоі
Калки коло Дойдя, тай не найіиов там, а аж досить да-
леко від Дойдя й Дону найіиов Калку або Калець,
іцо пливс в Калміус, а в ним у Азовске море. Так я
після того пе звірив видавцям „Дзвбнка", що, прочитавши
далі дуже 'заціиавивпіу меие авіетку про глиняпу бі-
бліотеку, а в ній такі слова: „въ Арабіи ровкопапо
старо мѣсто Нннуръ і т. д. я вже під раау почав шу-
кати ІІіпура ие в Арабіі, а ь інших стрропах і, трохи
номучивіішея, пайшов его в Мсзонотаміі між ЕвФратом
і Тігрісом, то б то в еторопі, вотру ніхто не. зве Ара-
біею".
Молодий, але радий науці читатель
„Да донка".
Ми надрукували сей листок, хоть може хто й ска-
же, що чшаемоея? дрібшіць. Нашому Галицкому письмеп-
ству можна в загалі докорити тим, що воно поверховне
та що еправи порушувані в нім нераз дуже плохо обро-
блюютьея. А чутже йде річ про видане недягогічпе, ко-
тре мусить доповняти іпкілыіу науку. Чогож можна жда-
ти від таких „павчмтелів" в важнійішіх еправах, коли во-
ни роблять помилки в такдх простих річах, котрі пови-
нсн знати й школяр?
Ізза похорошв А. Міцкевича).
Коли очи уесі майже слог.янщпни зверпені иа Міц-
яевича немов на яркес світило, коли величава стать по-
ета виступае перед пами у всім евоім блеску, — повмп
ні ми дбати, щоби сей блеск не ошоломив пае, але що- *
*) Ся річ сказана була речником рускоі поступо-
воі молодіжі на величезнім комереі в Кракові, підчас
похоронів Міцкевича, і загалыіо подобала ся.
Редакція.
би найчистійпіе проміне Міцкевичевого духа проникну-
ло нині до наших сердецъ. Хотівби я тут показати кіль-
ка що найкрасших думок Міцкевича, а тим самим за-
значити, за що іменно руска поступова молодіж цінить
тя величай великого польского поета.
Міцкевича яко іюета-артиста, яко автора „Рапа
Тайеивга" і других поем спічних, ми ціиимо дуже високо
та все ж таки ма« він для нас більше зпачіне для сво-
іх глиѵоких июдских думок, висказаних у „Пгіабасіі",
В тій ноемі бачимо ми цілу глубину людяноі дупіі пое-
та, котроі найсильнійшою, найвиспіоіо. прикметою е лю-
бов. Усі еі ступепі і відтііщ становлять пануючий мотив
„1>2іай6\ѵ“. Перший ступень того чувства — се неща-
слива любов до Марилі, котроі глибока та дрожею прой-
маюча струна пилилась у другій і четвертой частині
„Пгіайбѵѵ". Об’см чувства любови ширщае чим раз білъ-
ніе в других частинах ееі ноеми, розтягаеся на увесь
нарід та, мов евігла ракета, в недоглядиій виеоті вдій-
масся до любови усього славянства — до ідей всс-
людских.
Найкрасше СФормоване і найсильнійше вира-
жснс ее чувство в середній евоім леті — любов поета
до своеі вітчиии, до свого народу. Міцкевич почувае в
еобі таку могучу силу тоі любови, що маючи сі за збрую,
стас навіть в Богом до супсрсчки та титанічноі борби
за свій нарід. Люблячи всесильно свій нарід, поет
іадчувас иезміренно усі его терпіня і болі
Яа коейат нагой саіу
ЬГалуташ віе шіііоп, Ьо иа шіііопу
7а коскапі і сіегріе каіивие;
Раігие па о^еиугпе Ьіейда,
Так -вуп па о]’са ѵр!есіопе§о ѵ коіо,
Сище саіе^о сіегріопіа ііагоди,
,Так таііса сгіус хѵ Іопіе Ьоіс віѵеро рМц.
Ціль сго вмагаиь була запевнити щастс свому
народови:
СІісе §о (Ійлѵщпаі, ивгсгевіііѵіс,
Сіісе піт саіу віѵіаі иайгіхѵіё!
Найсильпійший біль, який відчувала тоді свідома
образована всрства польскоі суспільности, мав свою
причину в утраті політичноі независимости своі вітчини
та в паиованю чужинцпі над народом. Відчуваючи глу-
боко кривду зроблену его народови, зпіе ся поет евоім
чувством до тоі висоти, що признас велнкою кривдою
в загалі паковано одного народу лад другим. Ідучи даль-
ше по тій дорозі, дійшов Міцкевич до иогучого обуреия
протів деспотизму та самоволі російского ряду, завдаю-
чи тим самим удар всякому рядови, котрий би руково-
дився такими засадами. В тім напрямі подибуем у Міц-
кевича найздоровійші всслюдскі думки. Тут він, поабуп-
шись усякого шовінізму, усякоі плсыінноі ненависти,
уміе добре розріяпіяти роеійский уряд від народу і ці-
лою душею боліе над темними, пссвідомими пасами на-
роду, котрі сліію ііовивуються указам  евоіх гнобителів,
хотьбя прйіішлося йім мов псам впздихати на ыорозі і
котрі ее вважають за героізм. Із ссрця постового рвеся
отеей горячий оклик — правдива перлона чоловіколю-
. бних «го думок.
220 —
О Ьіейпу сЫоріе! Сгетій 1га піі ріупіе,
I зегсе Ьуе шувіас о ілѵупі сгупіе?!
Аск, гаі ті сіеЪіе, Ьіейпу кіоѵ'іапіпіе 1
Віейпу пагойгіе, іаі ті Ьѵо]е] Йоіі,
.Тсйеп глаза іуіко Ьегоігт: піеѵоіі !
Поет, в котрого душі родились подібні думки, міг
також покивати і дійсно показав усю погань та гнилиз-
ну нелюдскозо деспотичного ряду, та цілою силою сво-
го огненного слова вапротестував протів такоі управи
народом, котроі задачею е :
Рггеіеѵас НашвЬѵа . ...........
Рггевуіас \ѵ ротос...........Ьа^пеіу,
ЛѴургаѵіс кііка гхегі і рогаппѵ
/адгаЬіас спйяе йоѵ/коіа йгіегааіѵу,
бпеЪіс роййапуйі і і. й.
Коли ряд поставив собі такі високі піли своіх пря-
мовань, тимчасом найнизпіа, найчисленнійша верства
народу - селянство отогнало в ярмі кріпацкоі неволі.
Тому зойкови вакршощеного люду дав поет також мі-
еце в 2-гій чаетині „Вгіайбіѵ". Він також остерігае тих
нелюдів-напів, котрі внущалися над піддаиими та виси-
сали в пих послідні соки — іцо, сли не опамятаються,
то доведутъ до такоі катастроФИ, що нригноблені підій-
муться і загомонить:
Кіо кпаіез Іііозсі, рапіе,
I ту піе гпадпу іііойсі.
На жаль, така катастрофа сиовнидася... Комуж ис
внана еі іеторія?...
Ось такі думки, котрі мають широко всслюдскс
значіне, вискавав Міцкович у своіх „ОпайасЬ", ось ва іцо
его найбілыпе цінить руска поступова молодіж.
А тепер, навязуючи до тих думок Міцкевича, ска
жу кілька слів про взаімні відносини Поляків до Руси-
ців у Галичині.
Сли Полякам дорога память великого свого Генія,
то вони повинні в дни, коли ему віддають таку почесть,
добре призадумались. пад тим, що Міцкевич уважав ва
несправсдливість, ва кривду всяке паковано, всяку ге-
гемонію одного пароду над другим. Виходить а того да-
лі: Хто жадае терпимости і пошанованя для себе, мусить
еі признати і другим; затим, що кождий нарід зміряючи
до як найбілыпого свого, чи політичного чи суспільного
розвою, повинсн стерсчися, щоби свого добра не оку-
пував кривдою другого народу.
Тимчасом велика ще частина іюльскоі суспільно-
сти сесі васади в практиці просто нехтуе. Мимо того
можна дуже часто почуги, що ось то Поляки витягають
руку згоди до Русинів, а ті сі відпихають... Якже-ж то
вони витягають руку до Русинів ? Хиба часом логласка-
ють йіх гарними словами!.. Одна признана нам руска
гімнавія; один мандат посольский, котрий би мужики
рускі могли вручити, кому схочуть, без перепони в боку
верховодячих польеких верстов, значатъ для пас значно
більше як ціла купа, еолодких слів.
Між тим непризнанъ в практиці тих с.праведли-
вих прав Русинам в боку Поляків, а за острі, па за-
гальні критики в боку Русинів, виміреві несправедливо
протів усього завалу Поляків — роя’ярюють лишенъ обі
сторони, поникаютъ йіх до взаімпого ворогованя та ви-
роджують по одній і по другім боці ІПКІДЛИВІ ПІОВІИІ-
стичні елементи, котрі, на жаль, так розвсльможилисъ у
обох народів...
На щасте, такі відносини павують не серед усьоі
польекоі та рускоі сусиільности. 6 ще у обох народів
молодіж, котра взлітае понад „рогіоту" таких сварів,
такого шовініегичного вузкоглядства, молодіж, котру лу-
чатъ із собою засади щирого демократизму. Тая моло-
діж н межинародних наших відносинах придержуеся
засади: „Там е Польша, де польский люд, а де руский
 люд, там Руеь‘:. Пайбілыпа терпиміеть, найбілыпе вза-
імне попіановане, но змозі, і в практиці, усіх людских
та народних прав і змагань — се щось троха більше як
иусті слова. Найлінше показуе се ®акт: Коли рускі
львівскі академики скликали торік віче, щоби вибороти
собі рівноправніеть па львівскім унівсрситеті — польска
молодіж „Тоѵягиуві'К-а Вга'піе] ротосу вІнсЬчсгбиг роі -
іесітікі11 виразила ііім за се признано! Сс Запорука
красших наших відносин на будучніеть.
Тая то молодіж, не беручи участи в згадапих
сварах, може білыпе уваги і часу носвятити образованю
в такім напрямі, щоби колись працю свою для люду
оперти на реальнійших нідставах. Бо і наглядно бачитъ
молодЫ гіркі иаелідки плиткого ворогованя обох наро-
дів. Коли вгорі бються, тіі, що на долині, через те тср-
плять: Коли ироводирі Русинів та Поляків марнують
свою силу на таку боротьбу, дуже часто о дрібні Фор-
мальности, тимчасом руский і польский люд полишений
в великій мірі на „божу опіку" або що гірше, підаяга-
с болючим операціям високоі. політики, терпитъ, ни-
ді«, під’упадав, убожів, тратить землю в чужі руки та
смігруе до Америки за кусником хліба, котрого годі му
доробитись у вітчині... I чи ж при таких відносинах мо-
же він думати о відорванім патріотивмі?
Так отже тілько на нолі реальноі праці над під-
несенем урбвени позитивно! просвіти у народу, над
еуспільно-економічиим двигненсм того народу ; на полі
теоретичних научпих думок потрібних до такоі праці та
на взаімнім пошановапю в практиці усіх справедливих
прав і змагань народних — може. опертись шойпв ѵійенйі
(спосіб пожитя) і то не тілько межи Русинами і Поля-
ками, але. й між усіми Славянами і між усіми народами.
 Поступовоць.
Зміст: На бік — Святий Юр іде, редакціі Народа. Жидівска. господарка, в добрах християн-
ского митрополита, Хлопскоі дитини. Як «являться Поляки до Литвинів, Стельлі.
На краю світа, И. С. Лѣскова, Ѵ-ѴП. „Дѣло" в обороні „на'ц і о нал ь н о г о достоінства і
чемности“, Евгенія Левіцкого. Від голови риба. пахне, Читалышка. Читальня в Орельци,
Галайди. Наука навчителям, Молодого. Ізза похоронів А. Міцкевича, Постуиовця.
Видае Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Іваи Франко.
3 „Друкарні Народноі" Всйтіха Манецкого, під проводом В. Годака
Рік /.
Львів 1. л» сериня 1890.
У. 15.
Я"..................-Т
!' Виходить 1. і 15. л.
кождого місяця і ко-
штуе ва рік
в Австро-Угорщині 4
гульд а для ваграниці
5 рубх, 12 а>ранкік. 10
марок або2‘/« Доляря.
Одно число ЙО щр.
1---__________=--=*
и - -..................*
Адрес редакціі:
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Дописи бевименні но
буду® поміщувані. У-
житі рукописи нищать-
е.я, а неужиті можуть
еобі автори своім кош-
тои відобрати.
В справах редакцій-
нихможна говорити від
7 до 9 год. вечір. |
к. -		.	- И
Причиной до істОрп польско-руских
відносин.
Мусимо згадати про долю вііпса нашоі
редакціі ігіслапопг для Міцкевича, з наігисом
на багряпій ленті: „Великому ноетови і народо-
любцеви. Редакція Народа". Ось іцо нам про
те пипіе один член „Акадсмічпоі Громади", іцо
6ув уакий добрий особливо занятися нашим
вінком:
„Вінець, котрий Ви через дра Яро-
севича замовплп, старалися ми примістити
відповідпо, іцо пам з отсих причип пев-
далося:
„Чули-смо від ,комітету академічного',
іцо молодіж мао тягнути колісницю з бюс-
том поета, на котрій будутъ примііцені
вінці не несені через дслсгаціі. Однак по
зладжсню вінця день перед похоронами,
не мож було нічого довідатися від ,секціі
походовоі', проте пішов я до прецеса під-
комітету, гра<і>а Водзіцкого з жаданем,
щоби номііцено вінок па колісниці. Гр.
Водзіцкий спитав мене, що то е „ѣе > Ка-
тоба, Ьо рггухпат вщ, йе піе ѵ’іет1'. Ко-
ли я ему сказав, що то е газета для
люду, редагована поступовими Русинами,
він пе зрозумів, що то поступовці. Нако-
ли ж я ужив слова „радикали", він за-
раз порозумів, бо відповів; „аЬа, (о с:,
со сщ^гщ но Воь]і“. Я розсміявся, а далі
старайся, натурально популярно для граф-
скій голови, розяснити партіі рускі в Га-
личині, і дійсно, муту признати собі та-
лант у нояснюваню, або граФови велику
попятливість, бо но двократнім поясненіи
сказав; „иіі , іоіті віш кіегшіек (у
„Народа") со и Схегм опе) Кині Опісля
запитав о наппсь па ленті та про причи-
ну, для котроі вінець ставляе „Народ".
Коли я сказав, що редакція „Народа"
почитае в той спосіб великого поета Сла-
вяііщини і народолюбца, гра® з іроніею
сказав: „Так, ѣо ѵу пае іуіко ]ако 81о-
гѵіап пяпадесіе, а піе ^ако Роіакбѵг!" Я
его старайся перекопати, що Поляки-Сло-
вяне і що великі люде належать до всіх
племен словянских, або й до цілого світа,
— та даремпе. На запит, чи то вінець із
квітів, чи „1гѵ?аІ82у", відповів я, що тер-
новжй. На се гра<і> аж підскочив на козет-
ці, а присутні пани вибалушили очи. Гра®:
„Сбг То ъпасгу, сяу Впвіоі паш, сгу ту
Кпеівот іѵсівкату-пакіабату сіегпіохѵе
ѵгіепсе ?“ Годі було не засміятися з сожалі-
ня і я відповів не конче гречпо : „Рго-
рапа ргегева! піе .(езі Іо рггесіе ро-
ртзеЬ Роіакбѵѵ, аіе М’.скіехѵісга, ѵ'іепіес
гаіет )евѣ вутЬоІет' ]’е§с гусіа; хѵвяакхе
оп тіаі йовс сіегпі ѵ гу.ін, Ъо мбаботц
ггесг^., )ак (Ігіесіот )езс ^оіохѵаі, ге^агек
гавѣаіѵіаі і і. Гра® подякував іропічно
за пояснене. Опісля сказав, що колісниці
не буде і що вінець треба занести на
Вавель до каплиці „ЫивкісЬ" де всі віп-
ці не несені через делегаціі, будутъ умі-
щені, виагіу гав оф^іе і ки в’іесгу-
зіе] іе§о ратідсі гіогопе \ѵ Мигеит па-
гойохѵет", додав гра® з усмішкою мабуть
над обходом, котрий. устроював. Коли я
вийшов, то гра® вислав за мною якогось
панка з запитом, чи я не образився. Зна-
чить, сам гра® чув, що поступив не ду-
же чемио. Пішов я з вінцемна Вавель, а
там і одного вінця нема, а каплиця „Шпе-
кісЬ“ завалепа смітем, глиною та вапном.
Відложив я уложене вінця до слідуючого
дня і в иятницю о 5-тій рано дістався я з
бідою на Вавель і поклав вінець, але ще
вінців не було. Публика зібраиа на Ва-
велю признавала голосно, що вінець і
помпсл дуже траФні і задержувала мене
для огляненя.
Аж пізшйше довідався я, що вінці
— 222 —
не несені через дслегадіі, віддапо нести
академнкам, лиш руский висла и о
перед похоропом. на Вавель. Коли
би ми були знали, що так буде, що віи-
ки ріжні нсстимуть академики, ми би бу-
ли охотно понесли, але ми думали, що
то не випадае, і так вінець Вапг мало
хто видів*.
Радикал.
Роскаяапа іеторія така цікава, така ха-
рактеристична для дсяких польских верстов у
Галичині, іцо нс потребуемся до неі додавати
ніякмх уваг. Чи тілько такі іеторіі можуть
причииитися до увеличена найбілыпого Поляка
та до щасливого розвяваня польско-рускоі
еправи? Ми па такім поступку гр. Водзіцкого
нічого пс етратили, як загалом радикала рускі,
— бо з світлих Русинів тілько вопи взяли у-
часть в похоронах А. Міцкевича, — також па
тім усім не спрятали. Противно ми всі дуже
виграли в очах численноі поетуповоі поль-
скоі й іншоі публики, перед котрою руско у-
крайіпска справа поставлена була підчас похс-
ронів у Кракові так, як ііце певне иігде так
прилюдно пс ставшіяся. Що Русини обох стар-
піпх руских партій, котрі пе взяли в торже-
стві піякоі участи — тіа тім усім не виграли,
то річ певпа.	Редакція.
ІѴагі Рас ра/асо, а ра/ас Раса.)
(Доли съ).
Гусь букошшека лккус. Нарід руский пибрав еобі
аж трох заетуііііпкііі до „ляпдтагу". а всіх трох одного-
лосно. Якось-то пері’іііжджав я через ті -2 иовітп, котрі
набрали еобі рускпх депутатів тай питаю но дорозі «на-
колото двірпнка, Заставксцкого повіту: „А кого-ж то
ви выбрали на депутата ?** „Пана Югана Тиміпс-
кого“, відповів иііі. „А впяетс-ж ви того папа Югана
Тиыіпского ?“ „Ні, не знаемо, алс казав пан бе-
ЦІрк сглвптман впбпрати, то й вибра ли-смо“-
„Л кого-ж ви, по свойій .воли, хотіли вибирати?® „Та
хотіли пана сепдзю Калитовского, алс пан бецірксгав-
птмап пе казали8.
Ну, думаю, тут не-аби-яка свідомість евоіх націо-
палыіих прав ! Йіду дальше в руску часть Буковипи і
зайіхав у село К. три мили за Заставною. Село богато,
люде крсикі, зажиточві. Тут бувае, що як 16 легіпів
ставиться до аеентируику, то всіх 16 зааеентирують.
Обістя заможпі, просторі, хати світлі, високі, все дипіе * і
*) Хоть як нам прикро, а міетимо отсю доііись
Дуже видного Русина, тим білыпе, іцо й ли вважасмо
пагубними для рускоі народно! еправи і так водспі
спори між буковинекими пародонцямн і москальофіламп,
і такі підноеіши ніж ііравнтсльством і Русинами.
Підчас виборів Русини не повинні бачити
від правительства ані порепткоди, ані помочи,
тілько б е з сторопніеть, захованс уставы.
Редакція.
кропкою кремеяенною силою. Боже, думаю еобі, що и
сим народом ис дажобися зробити ! I здоровый, і свіжий,
і дотспиий, і емілииий, аж радуеся душа, дивлячнеь на
пего. Сс не тоті вихудлі, мізсриі, покірпі ряби божі,
котрих я недавно на галицкім боці попращав. Яппі
крепкоі руки та яспого проводу, а за яких 50 літ яди-
вуемо світ, чим еей нарід стане. такими думками вай-
птов я до читальні, — бо в сім сслі вже е й читальня.
Ось, міркую еобі, й добрий початок. Уздрів я па столі
„Буковину", „Русску Правду" та деякі книжонки тов.
Качковского. Якже ж я розчарувався, коли прочитай там
от-такі пр овідні думки наших учепих (!) братів:
„Не вірхе длятого, — пите „Буковипа" в 13 ч.,
„— милі брата, підшептам і клсвстам лукавих самозвап-
„ців, шо для мамони, для мізерноі влаеноі корысти вже
„давно пішли служити чужим і ради би завести і вас
„та для того видаються прелссним способом за наших
„приятеліи, приобіцяюті: вам волоті гори... нам огляда-
„тися за людьми, іцо служатъ свитій правді а не мамоні,
„що горячею любовію обнимаютъ свій рід, свій нарід,
„для него бевкорие.но та щиро працюють. Таких щприх
„людей іпукав підпиеаний комітет виборчий иа послів
„до Буковинского сойму і поручай на посла з повіту
„Кіцманекого, ііроФесора ЕроФтея Пігуляка, на посла
„Черновецкого повіту заміекого дра Василя Воля на, а
„на посла в повіту Заетавнецкого комісаря Хвана Тп-
„міиекого... Не дивусмося з такого московское наймита
„Григорія Купчанка., що він воліе пе допустити до
„Буковинского сойму щирого Русина, що пе бажас для
„нашого парода московское царства, бо коли б став
„послом щирий Руеин, то нарід наш став би падоволе-
„ний і википув би на сміте „Русску Правду" і всі книж-
„ки Григорія Купчанка та других таких наймитів мос-
„ковских, що берутъ за то рублі, аби підбурювати папі
„нарід та клеіітати ему вее, що ото у пае незмірпе дп-
„хо мужикам, але за то у Росіі під московским царсм
„небо, рай. От-тому то рие та підбурюе Григорій Куи-
„чапко ВСІЛЯКИМИ брехнями наш нарід, аби не вибирав
„щирих Русинів, а иакидусея сам на мосла, хотъ дуже
„добре знав, що ніяким способом не смісся допустити
„московского наймита до Сойму, бо навіть Сойм сам на
„случай вибору викинувби его за дссяті двері. Григорій
„Купчанко се все дуже добре знав, але ему йде головио
„о моековскі рублі, бо скоро послами выйдутъ щирі Ру-
„сини... тогди відвернсся папг нарід від підлого
„клеветника, Григорія Купчанка і, его московскоі
„брехні, а Москаль як дізпавея, що руский нарід на
„Буковині не вірить вже Купчанковим брехням, то не
„даеть вже тогди непридатному наймвтови пі копійкп,
„а не то рубля, а тогди прийдесь дурисвітови Купчан-
„кови хиба віденьскнм жидам воду носити, а не газетп
„писати... А що Купчанко наймит московский, сс скаже
„вам кождий щирый Руеин, про се можете Панове ви-
„борці з Кіцманекого повіту довідатися у цісаре.коі
„ж андармеріі (!) і цісар. старости, котрі від самого
„ціеарского мініетра мають оетрий наказ етерогчи сего
„іінбезпечпого чоловіка на кождім жроці. Правду говорив
„п. учитель Бігарій виборцям, що війшлися. були на св.
Івапа Сочавского в Кіцмани і ему нііцо боятися, що
„Купчанко грозить ему скаргою за обиду чести... Куп-
— 223
„чанко дістав  кільканацять років медалю, а то ие с
ордер.а нагороду за книжку, що напиеав був, ало се
„було щс тогди, як він ще нс був московский наймитом
„а тепер вже Купчанко внаний кождому віденьскому
„поліцаеви, що він ва, пташок*.
Налюбувавшивя до волі такою пахущою квіткою,
вилсліяною рускою інтелігенціею в явленій Буковині для
руских мужиків (!), розвернув я „Русску Правду" в 15
червня с. р. ч. 7 і 8, щоби пізнати й другого пташка.
На першій сторопі бачу чудовий малюнок архикняая
Франца Фердинанда, мабуть прсстолонаслідника Австріі.
В превеликій вичливости для габсбурского престолу,
аажурився д. Григорій Купчанко будущею манкою ар-
хикняия Фердинанда, радуючпея на перед доброю нарою,
коли би Франц Фердцианд одружився в архикнягинею
СтсФаиею „що есть надзвычайно доброю сердца, и
благородного характера". Се вже вагалыю звіена річ,
що наш Русин як стане кадити, то так закадить, що
кождому, котрому кадить, памороки зайдутъ. Бідоласі
нашому Купчанкови совістно, видно, стало, що в пере-
дній числі заміетив на першій сторопі величавйй пор-
трет „оберпрокурора святѣйшаго Синода" Константина'
Петровича Побѣдоносцева в Нетрограді, тай що в тім
самім числі ваміетив дальше щс другий портрет право-
главного патріярха о. Георгія Бранковича. Очевидно,
тяжко було навіть Купчанкови вірити, що „оберпроку-
роръ св. Синода" допоможе ему до кріела цоеольского
и Кіцмани — і пу ж грати на, інший інструмент, пока-
ватися вірнопідданим австрійскоі династіі! Се-ж коштуе
так мало 1 Замістивши портрсти архикнягииі Маріі Вале-
ріі та архикняая Франца Сальватора, — стался д. Куп-
чанко вірнопідданим австрійский патріотом, а. щоби тим
віриопідданіііше визирати, приміетив до архикияжескоі
родили свій і свого брата и мендалею портрет. Так як-
би архикняві, архикнягииі і Григорій Купчанко до себе
належали. 1 смііпно, і глупо, і нудно робиться, дивля-
чись на таку комедію 1 Л вже с тим мендадем товчеея
Купчанко, як Марко по псклі. 3 мепдалем австрійский
— сс б то символом австрійскоі льоялыюсти, — нама,-
лював свого брата; мендалем, каже д. Г. Купчанко в
„Русской Правдѣ", відвначив его цісар Франц іосиф
1886 р., мендалі нарешті порозсилав Григорій Купчанко
десятками по повіті Кіцманецкім, виборцям того повіту,
гейби дітсм, щоби на него голосували. На дорові під
Кіцмансм наішюв я в поросі один такий мендаль брон-
зовий, білыпий трошка як 4 крейцарі, в чорпожовтою
стяжкою — видно, хтось в вибірців Кіцманецких его
вагубив, або й так кинув. Дивлюся бливше, що се за
мендаль, а там етоітъ вались, що ее памятка 8 відснь-
скоі вистави з 1873 р., а двірник міпі каже, що то та-
кі мендалі Купчанко людей порозсилав! Мене сміх пір-
вав, якими то штуками обтуманюють своі-ж питомепні
рускі учені (!) люде свій нсіцаеливий нарід.
Але верну я до „Русской Правды", а іменно до
того числа, де Купчанко відповідае на наведеиі повис-
ши чемпоти „Буковинп". Ловить він, що вже всякі бу-
ли на Буковині депутата, по не було у пас до тепер
депутатами-опікунами „черновецкихъ панковъ®, „и нотъ
въ семъ роцѣ оббзвалися и черновецкй пайки, що и они
хотятъ мати славу, що и они хотятъ навыватися наши-
ми настунниками депутатами-опекупами, нашими засту-
пниками въ краевомъ сеймѣ, що и они хотятъ пробити
рускихъ мужиковъ богатыми и счастливыми, А іцобы
ма безпечно статися мужицкими депутатами-опекупами,
черновецкй панки соединилиея съ волошскими, поль-
скими, армянскими и жидовскими панами-дѣдичами и
ровдѣлили меже себе всѣ буковинскй русски округи, пе
пытаючи, чи соглашается съ симъ ихъ роздѣлеиіемъ
русскій народъ и чи согласятся русскій мужики дати
имъ при выборахъ свои головы. Си хитри вельможно
паны и панки гадаютъ, що имъ и сего року подкупомъ,
угощеніемъ, подмовою ті/ пуджаньемъ жандармами та
старостами удасться такъ легко достати мужицки голо-
вы"... Дальше пакидувся Купчанко на того исщасливого
учителя сельскою Бігарія та відцлачуючиея „Буковині",
каже: „въ сѣмъ декретѣ ц. к. Окружной школьной Ра-
ды сказано отже выравно, що евѣдки и жандармы
потвердили, іцо учитель Бігарѣ . часто ходить до кор-
чмы, що его черезъ то держатъ ва пьяяицю, що 6т,
черезъ свое пьянство робить встыдъ цѣлому учитель-
скому стану". Дальше пипіе Купчанко : „Украинцй, зра-
дціі, измѣнники и веякй други пороги русскою парода,
прочитавши сіі напій слова, начнутъ горлати, що мы
рядимо нашому народу такъ называемою московскою
языка и ставатися Москалями. Богъ съ вами, панове
Украинцй, врадцй, измѣнники русскою народа!"
Та годі далі наводити такі лайки одноі й другоі
сторони, бо й так уже за богато забрали-смо тим доро-
гого міеця. А навели ми те длятого, іцобн показати,
яке то евітло несутъ наші у ч с и і (!) люде обох таборів
між тсмний народ, тай ще мають до того прстенсію,
щоби той народ йім вірив. Голое громадский і правду
моральну становить у пих Жандарм або „бецірксгавпт-
ман"; хотячися свого противника поабути, горлаеея. за-
раз : „поліцай" ! I то мають бути світичі, провідники
народа, борці за ідею ? !! !
Міні тепер зовсім ясно стало, по-якому се по при-
казу пана „бсціркегавіітмана" всі як одни муж голоси
своі давали на урядових кандидатів ; яким то способом
і через що на Буковині посли одполоспо з урни вибор-
чоі виходить. Подобалося тепер дол;, чи там політиці
президента Шна вибрати до сойму трох Русинів — се
зовсім не заслуга Русинів, бо коли самі мандатів здо-
бути собі по годні, то й пе варті йіх мати, але коли
вже так стало ея, то належало зробити хоть так, щоби
нарід учув, що дае ся ему заступника питомеиного, ево-
го, ирихильного собі чоловіка. Коли в Заетавпецкім по-
віті д. Каяитовекий з’еднав собі на правду своім щи-
рим та тактовним поступованем загальну симпатію і
віру, то чому-ж не поставили его кандидатом на. посла ?
Може собі д. Тимінский бути в-десятеро гіднійшим кан
дидатом, но коли го нарід не знае, то повинен був усту-
пити. Але-ж тут власне біда. Калитовекому не хочеся
поклояити „Украйіпцям", бо, по его думці, то зайди,
дурнсвіти ; Тимінский зпов думас, що ратуе Русь, коли
за всяку ціну побідить староруса' Калнтовского. Кали-
товскому пе стало цивільноі відвагй впетупити протів
правительства: віп хотівби і з волі народу вийти нос-
лом і бути добрим с и. старостою. Зі всіх сторін при-
ходить до него люде і просятъ, щоби на своім становм-
224 —
щу питриван, а він, щоби не вробити ирикрости и. ста-
рости, сам прилюдно, яко лревес коміеіі виборчоі зрікаб-
ся кандидатури для и. Тимінского. II. Тимінский, яко
каидидат правительственний сидитъ також у салі вибор-
чій, і тут приходиться ему вислухувати від руских ви
борпів, — котрі, розуміеся, одноголосно всі як один муж
голосуютъ, — оттакі уваги: „так якбим в болото свій
голое кинув”. Такі уваги робить руский мужик свому
ніби то народному кандидатски. Чим-же ліпший. в
очах нашого мужика буко в инского, такий
посол народной п. Юган Тимінский від якогось там
ІОгана 2ойу ? Я бодай пересвідчений, іцо в очах нашого
буковинского селянина оба посли на-рівні стоять. Обох
подиктував ему до вибору и. беціркегавптман Кіцманец-
кий, обох псреФорсували жандармскі багнети. Що гірше,
там хоть внав мужик, що силою накидали ему ворога
Румупа, а тут чорт анае що таке: кажутъ, що свій, я
під рідноі стріхи, а жандарми грозить...
Та, коби ще на тім конецъ, а то доносить пам
ів Чсрловсць, то коли ея там уже раз вводили черно-
вецкі народовці на кандидатуры дд. ІІігуляка, Волина й
Тимінского і сих трох кандидатів правительству до за-
твержена подали, тотодійдрутим захотідося бути послами
буковинскими, і ну-ж поза плечима кандидатів бігаи до
правительства та чорнити кандидата: що він не варт
бути кавдидатом, що віп темпяк, безбожник і т. і. Ну,
со вже таке свинство, що й сказати годі. Розуміеся,
тота депутаціи с чим прийшла, с тим пішла. Правитель-
ство подіктувало раз : Воляна, Пігуляка й Тимінского,
тай годі. Волян, Пігуляк і Тимінский мусіли дня 8 липня
с. р. выйти послами в урни ниборчоі...
Кіцманецкий староста и. Захар мав собі отже
ирипоручепо, в Заетавнецкім та Кіцмапецкім повіті
переФорсувати двох Руснаків. Треба-ж було бачити на-
шого и. старосту, Поляка в роду, на яку він здобувся
вимову, упевітюючп своіх двірників, що „нема над сного
рідного руского чоловіка с нід сільскоі стріхи, котрий
знав долю і недолю своіх людей, і лига такий може бу-
ти добрим повлом“. Що собі думав при тім наш руский
мужик, як его пан староста так славно говорив — не
знаю ; мабуть так привик він уже до подібних виступів,
що пічому не дивусся. Мене-ж нірвав іропічний сміх,
коли я згадав, як то кілька ступнів за межею Буковини,
от хотьби в Городепскім та Заліщицкім повіті також
австрійский староста, за такі самі «рази за „ своім, за
рідним, с під сільскоі стріхи0 до арешту замикав, соція-
ліетом павивав — а тут австрийский староста, та ще й
Лоляк, сам роспиііасса аа „своім, рідним в під сільскоі
стріхи'1. Чи видав хто таку кумедну політику одного і
того самого правительства ?!
Егкіаге ипв, Ста! Таайё, ппг
Гіевеп йтаекраИ йег Каіиг...
Прийшов день вибору 8 липня. Староста Захар бігае:
листи отверті д. Купчанка, де віп себе також рекомен-
дуй селянам яко „свій, рідпий, с під сільскоі стріхи0 —
не дали пану староеті в ночи спати. Староста „за своім
рідним, с під сільскоі стріхи” бігае від одного до дру-
гого, всім руки стискае по 4 рази, о здоровле добро-
дзійки питас ; а тимчасом жандармы, Де лиш куийа лю-
дей збираеся, налітають та шарятъ, чи де не вчують за
другого „свого, рідного, с під сільскоі стріхи0 — Куп-
чанка, і тут же грозить батистами за першим „своім,
рідним, с нід сільскоі стріхи"...
От так то вибралися перші рускі посли з волі
руского народу на Буковині. Я роспроіцався з зеленою
Буковиною, а мені все в ухах бренять жандармскі сло-
ва : „за своім, за рідним, с під сільскоі стріхи0 і доси
серце стискаеся на згадку . про те, як то воюютъ з со-
бою буковинскі учсні (!) Русини обох партій...
Галичанин.
Америнансні робітниці. )
Громади й уряди чим раз більше інтере-
суються робітницкими справами, і через те чим
раз частійшс подобаемо й статистичні досліди
робітницких СТОСУНКІВ- 3 дослідів тих найбіль-
піу увагу варто ввернути на праці „Департа-
менту Праці “ в Сполучених Державах північ-
ноі Америки. Той департамент видав іцо року
том справоздань, посвячений звичайно якій
одній справі. 1888 р. появилося дуже цікаве
справоздане про змови робітницкі, торік вийшов
також цікавий том про робітниці по великих
містах. Сей том виданий ігід редакціею Ка-
роля УѴі'ірЬіа, та ирацювали над ним женщи-
ни-статистики. То вони дослідили стан робіт-
ниць в 343 галузях праці і в 22 білыпих міс-
тах. Тут не звернено уваги ані на жешцини,
що працюють головою, ані на робітниці в про-
мислі ткацкім. що вже буй оішеаний в однім з
попередних справоздань.
Розглядаіочи близше те, що в тій книжці
написано, завважуемо доразу, як дуже ріжнить-
ся доля американских робітниць від европей-
ских. Доля робітноі женщини в нашій частипі
світа страшенна: довгий день робочий, низка,
невистарчаюча на потреби плата, а відси зіп-
суте, темнота і брак епільности — ось харак-
теристичні риси. В Америці інакше. Бодай
справоздане малюе нам стан робітниць амери-
канских в зовеім інших красках. По менших
містах робітницкі родини займають звичайно
осібні домики, з городцями, нераз по 5-6 ком-
нат, зовеім прилично умебльованих. В Востоні,
де більше робітниць мешкае в нанятих уме-
бльованих покоях, номешканя виглядають тро-
хи гірше. Справоздане боліе над тим, що ро-
бітниці деколи не маіоть бавяльного покою,
значить або неможуть дружитися і знакомитися,
особливо з мущинами, або ж поступаютъ не-
розважно. Натомість дізнаемося, що робітниці
') Не маючи під рукою вгаданого в сій статі
справовданя, переводимо саму статю, що поміщена в
варшавскій „Оіобіе" ч. 28 ва сей рік. 3 неі дізнаютьея
наші читателі, як живутъ в Америці прості робітниці і
певне порівнають с тим, як вони жйвуть у нас — про
тс росказано дещо в 4 числі Народа в оцінці Жіночого
Альманаха. А треба тямпти, що й в Америці робітницям
платиться власне тілько половину того, що діетають
робітники. Ред.
— 225 —
дуже широко користають в тім міеті з відчи-
тів, концертів і читалень. Деякі робітниці на-
лежать до „клпобу Бровнінга", де берутъ участь
в ріжних росправах, а одна квітярка працюе в
одній з міецевих газет, де друкуе дуже-ді вда-
тпі своі поезіі. Вихваляючи дуже релігійніеть
і моральніеть робітниць, справоздане зазначуе
також, іцо стосунки до тих.. у котрих вони
працюють, дуже добрі, а нераз приязні. Поді-
лу на кляси майже нема, робітниць звнчайно
піанують і вони виглядають як пані. Найтірше
діеся по великих міетах, як Новий Йорк, Броклін,
Новий Орлеан, Чикаго, де раз-у-раз наплива-
ють емігранти з Европа, люде з менпюю куль-
турою і мешпими вимогами. А про те, чита-
ючи те, іцо падруковано про Новий Йорк, діз-
наемося, іцо пезвіені в Европі вигоди подоба-
ти можна навіть в найбіднійгаих помешканях:
дивана, вистелювані меблі, Фортепяни і т. д.
Найбілыпе навчаючі для нас описи нуж-
денних робітницких помешкань. Находиться
вони на віддалених, нечистих уличках коло
шинків, домів гри і т. і. закладів. Нечисті під-
логи, повибивані шиби, поломлені меблі, на-
репіті нужденна пожива- „В таких помешканях
— повідае справоздане—деколи дві дівчині
містяться в однім невеличкім покою без дива-
нів і печи, або ж 3 і 4 в одній великій
спальні без усяких вигід. Ванпи подибуеся при
тім не завше, обідають звнчайно в кухні,
де заразом і переся. Досить рідко подибуемо
тут гостинні покоі, так що дівчата або прий-
мають хлопців у спальнях або ж бачаться з
ними тілько на улицях“. Так виглядають най-
гірші помешканя в Америці 1
Та перейдім від тих образків до чисел.
ІТодробиці зібрано про 14, 427 робітниць. 3
того ледви 745 замужних і 1038 удовиць, репі-
та дівчата. Справоздане каже загалом, що
американекі робітниці рекрутуються переважно
з молодих дівчат, що по кількох роках праці
виходять за муж і тоді вже тілько гоеподарю-
ють дома Працювати починаютъ вони не’ скор-
ше, як маючи 14 літ і дуже рідко зіетають в
промислових закладах по-над 25-тий рік. Білъ-
шіеть працюючих дівчат (ѵѵогкііщ ^'ГІК, як йіх
навиваютъ в Америці) мешкае при родичах. 3
14, 427 робітниць 9, 813 не тілько мешкае у
родини, але й помагае дома робити, 5105 меш-
кае при родичах та ввесь час працюе не дома,
1617 наймае помешканя при родині, 709 міе-
титьея в зовсім приличних, а як ми сказалиби,
гарних гпенсіонатах“ (Ьоагсіііщ Ііоизез). нарепі-
ті 184 міститься в гірпіих ,.умебльованих щ>-
коях“ (Іой^іп^ Ьоиаск). Коло половили робітниць
віддае увееь свій заробок до спільноі. каси
родинноі, одна чертветина платить родичам
за удержано. 3 тих циФер можемо переконати-
ся, що праця женщин в Америці не пищитъ
так родини, як в Европі. Працюють майже
виключно дівчата, а й тих переважна білыніеть
раз-у-рав стикаеея з родиною.
Справоздане ввернуло пильну увагу на
стосунки здорова робітниць. Усіх питано: в
якім стані було йіх здорова тоді, коли вступа-
ли до варстату, і в якім « тепер? Відповідь,
як на наші обставини, досить чудна. Після зі-
знаяь робітниць, 16, 360 вступаючи до закладу
були зовсім здорові, 882 досконало здорові
і 185 нездорові. Підчас донитів 14, 577
дівчат'були зовсім здорові, 2, 385 досконало
здорові і 485 нездорові. Нездорових стало
вправді в-трое білыпе, та се само по еобі не
богато (3%), вдаряе ж, що богато робітниць
поправило здорове при праці.
Що до заробку, то для досліджених 17,
427 робітниць виносив він по середині 272 до-
ляри і 45 центів у рік, або, на наші гроші
(рахуючи доляр по/2% зр.) 681 зр. 12 кр. у
рік або 56 зр. 76 кр. у міеяць. В ріжних про-
Фесіях хитаеся заробок від 100 до 500 долярів
у рік, але ж білыпіеть робітниць заробляе від
150 до 350 долярів у рік. Заробок се, в по-
рівнашо з европейский, дуже значний, і через
те білыпіеть американских робітниць живутъ
прилично, заепокоюючи такі потреби, про які
у нас і .не знаютъ, а навіть дещо щадятъ.
Для 5716 робітниць справоздане подае нс
тілько прихід, а й росхід. Пересічний заробок
виносив тут 295 долярів 54 центи, видатки ж
286 долярів, значить остае кілька долярів над-
вшпки. На удержане іде 50%, на убране 25%
видатків.
На поправу долі американских робітниць
дуже значно впливають усякі товариства, як
обопільноі помочи, так і чоловіколюбні. Ті то-
вариства намагають заспокоіти всі потреби
працюючих дівчат. На першім міеці стоіть
достатчене добрих і дешевих помешкань з пов-
ним удержансм, причім ті товариства намага-
ють задержати родинний характер тих помеш-
кань. Затим іде достатчене робітницям занята,
забави, науки, врешті правноі оборони і т. д.
Товариств тих таке множество, що ми натяк-
немо тілько про деякі з них.
Найчиннійше „Християнске товариство
молодих женщин (Лоипц ХѴотен’з сЬгізІіап Ав-
восіаііоп), численне розгалужене котрого подо-
баемо ві всіх міетах. В Бостоні се товариство
мае 3 доми в ріжних частинах міета. Устросне
домів взірцеве: богато воздуху, світла, скрізь
електричні дзвінки, богаті бібліотеки, гарні
бавяльні, вигідні спальні, та смачна і здорова
йіда. За сі всі вигоди з пранем і т. д. робіт-
ниці платятъ по 3 до 4 доляри в тиждень. То -
вариство удержуе галька шкіл заводових, де
викладають шите, кравецтво і т. д. Крім того
е школа господарства домового, курси бухгалъ-
теріі, стенограФІі, співу, Францускоі мови і т. д.
а для тих, що хотятъ поповнити загальне об-
разовано, зорганізовано виклади, що вяжуться
зо звіепим літературно-вауковим закладом
у Шакатаві. Товариство устроіло також бюро
поруки служниць і робітниць, і за 1887 р. дос-
татчило занята 2000 дівчат, богато з них під-
час шуканя місця користало з гостинности то-
вариства. Ті робітниці, що приходятъ до Бос-
тону як з Америки так і з Европи, також ко-
ристають з опіки й помочи товариства. 1887
р. той відділ товариства поміг 700 робітницям.
В Бостоні, крім „християнского товарис-
тва" іетнують два „приятельскі товариства
—226 —'
дівчат*1 (О.ігі’в Егіешііу Йосіеіу) протестантскі
і -католицкі Вони також достатчують помеш-
кань працюючим, помагають подорожним і т. д.
Біднійші дівчата находятъ такі помешканя в
„ново-англійскім товаристві помочи" (Неіѵ Еп
ріапсі Неірпщ Наші Йосіеіу). Помешкань дос-
татчують і робітницкі клюби, що устройіли й
школи, де за дешеву плату можна вчитися
ріжних ремссел і т. д. Найобширнійшу діяль-
ність розвивае прпмислово-виховавчий союз
жсііщин** (ТЬе ХѴошеп’в Ейнсаііоп апсі Іікіпяѣгі
аі Нпіоп) Союз мае богату читальню, салю иа
збори, устроюе виклади й відчити, а також
йідальні й харчівні. Надто правно опікусся ро-
бітницями. Союз мае кількох сталих адвокатів,
котрі умиспе займаються нравною обороною
інтерееів женіцип: екзекуціею певиплачених за-
рібків, іюшукуванем кривд і т д. Що неділі
союз устроюе збори робітниць, де розбирають
ріжні справи моральні й релігійні, в котрих
берутъ участь запрошені бесідники, учені й
літерати. Ненадежно від того дами з товарис-
тва устроюють „віча матерей" і „віча дівчат",
на котрих також живо бесідують.
В такім великім міеті, як Новий Йорк,
товариств е, натурально, не менше як у Бос
тоні. Згадуемо тілько про кілька з них. На
увагу заслугуе найперше союз женских робіт-
ницких клюбів (Аззосіаііоп о( ѴѴогкіп^ Сгітія
Зосіеііея), іцо обіймае 19 клюбів з поверх 1.500
членів. Союз мае в середині міета обширний
льокаль, де члени клюбу збираються на спільні
розмови, читано;, розправи, нідчити і т. і. Ду-
же кориспим доповненем того союза е „святоч
ний дім" (Ноіійау Ноизе"), що іговстав із жертв
одноі богатоі дами. За гроші тоі пані закуп-
лено на селі в липшій міецевости 18 акрів лук
і ліеів і поставлено там дім. в котрім 30 ро-
бітниць, в разі потреби і білыпе віддихають
по праці. Доступ до того дому улекшус
осібпе товариство вакаційне (Сгігіз Ѵасаііоп 8ѳ-
сіеіу). Правку опію подас „опікунский союз"
(ѴРогкііщ ѴѴотеп’й Ргоіесііѵе Ипіоп), що зара-
зом мае бюро порук Від р. 1884 через союз
діетало посади 48, 107 женщин, а 10 291 жен-
щин виекзеквувало безправно певиплачених
йім 35 міліонів долярів. Клюб справедливости
(Ецпііу сІиЬ) мас на ціли вбільшувати заріб-
ки женіцип. усуваючи посерсдникін та пере-
ііродавців, віи достатчуе матеріялів до праці
і мае базар до продажі виробів. Кілька літ
тому др. Яіапі.оп Сой заложив ви найбідшйпіій
і найбруднійшій частині Нового Йорку „сусід
ску гільдію" НещЬЬогІіооіі СшііІ(І), що, мае на
цілі науку й забаву, і зорганізовапа на. подобу
університетскоі колоніі в Лондоні (ТоупЬее
НаІІ).
Нарешті згадасмо про уступ справозданя
за проституцію, що опрацювали мущини. 3 ци-
Фср тут зібрапих, переконуемося, що амери-
канскі робітниці достатчують дуже мало тих
нещасливих „жертв громадскоі вдачі". Справоз-
дане подае звіетки про 3,866 проститхток у 7
містах. 3 того 1236 (30’97"/,,) мешкаао перед-
ніе у родичів, затим 1156 (29’88°/0) перешило
до гидкого реміела зі служби в приватних до-
мах або готелях. 3 повисших даних можемо
вивести, що американскі робітниці, поставлені
в ліпших матеріялышх і духових обставинах,
ніж европейскі, білыпе забеспсчені від мораль
ного упадку.
Я. Г. Семенецкий.
НА КРАЮ СВІТА
ѵш.
Ми стояли на полонинці: за нами був
огромвий степ без краю, а перед нами то са-
мо, иа-право виднілася засипана снігом низина
і перевал, за котрим далеко сипіла верства лі-
са, куди сховалися наші собаки. На-ліво йшов
другий ліеовий поріет, попри котрий ми йіхали,
поки не остали на леду. Самі ми стояли як
раз під великою сніговою горою котру очсви-
дячки намело на пригірок, покритий високими
до неба смереками та ялицями. Мучений голо-
дом, я стив сидячи на краю саней і, ие звер-
таючи уваги ні иа що, не завважав, коли тут
опинився біля мене мій дикар. Я не бачив ані
того, як він підійшов, апі того, коли він мовч-
ки сів рядом зо мною; тепер же, коли я на
него звернув увагу, він сидів поставивши бич
у коліпа, а руки засунув за теплу пазуху. Ні
один рис сго лиця на змінився ні один мускул
не рушався і очи не виражали нічого крім ту-
поі та спокійноі покірности. Я поглянув на не-
го і ні за що его не сііитав, а він як доси ні-
коли перший не промовляв, так і тепер не про-
мовив. Так нам і смерклося, так ми й проси-
діли рядом бесконечну темпу ніч, не сказавши
одтш одному ні слова. Та лиш тілько стало
свитати. дикар тихо піднявся з саней, заложив
руки глубпіе за пазуху і знов побрив повздовж
ліса. Довго він не вертався, я довго бачив, як
він бродив і все поставкував і стане і за чи-
мось довго-довго на дереві дивить ся і знов
далі йде. I так він нарешті счез міні з очей
і потім зиов> так само тихо і спокійно верта-
вся і прямо з приходу лізе під сани і починае
там щось причіпляти чи відчіпляти. „Що ти
питаю, там робиш ?л і при тім я вчув, як у
мене спав і навіть зо сім змінився мій голое,
коли тимчасом мій дикар як перше говорив,
так і тепер також, перекусуючи звуки, відри-
вав: .Лижвы, бачка діетаго". „.Іижви! крикнув
я переляканий, тут тілько як слід порозумівши,
що таке значить наострити лижи и *). По-
що ти лижви діетаеш?" „Зараз утечу!" „Ах
ти опришку, думаю: куди ж се ти втечеш?"
„На прану руку, бачка, втечу. „Поіцож ти
туда втечеш?" Жерти тобі принесу". „Бре-
піеш, повідаю, ти мене тут покинути хочепг.
Та він ані раз не збився з пантелику й від-
повідас: „Ні, я тобі жерти принесу*. „Де ж
') Втеии від кого,- зрадитн кого. М. II.
— 227 —
ти міні жерти возьмеш?” „А не знаю, бачка”.
„Якжс не знаеш: кудиж ти втікаеіц?' „На
праву руку*. „Хтож там на праній руці?” „Не
знаю, бачка.” «А не знаніи, то чогож ти вті-
кавіи?' „Знак найшов, чум б”.1) „Брсшепі,
повідаю, мій коханий, ти мене одного тут по-
кинути хочепі”. „Пі, я йісти принесу”. „Ну,
ступай, тілько вже лііппс не. бреній, а иди ср-
бі, куди знакш”. „По іцо, бачка, брехати, зле
брехати”. „Дуже, братику, зле; а ти брешеіп” -
„Ні, бачка, не брешу: ходи зо мною, я тобі
значок покажу”. I взявши лижви й бич, він
поволік йіх за собою і мене взяв за руку, при-
вів до одного дерева тай питае: „Бачипі, бач-
ка?” „Що ж, повідаю, дерево бачу, більше
нічого”. „А он, на великім суку галузка иа
галузці, бачипі?” „Ну, іцо ж таке? бачу, е
галузка, певне вітер еі сюда заніе”. „Який,
бачка, вітер; то не вітер, а добрий чоловік еі
веадив, тут оссля е“. Ну, очивидячки, що або
він мене ошукус, або сам ошукуеся; та що ж
діяти? силоміць міні сто нс вдержати! Чи ж
пе все одно, що одному, що в-двох умирати з
голоду і холоду? Нехай утікае і спасайся, ко-
ли може спастися, і повідаю «му по чернено-
му: „спасайся, братс”. А він супокійно відпо-
відае „сііасибі, бачка” і в тім підвязав лижви,
поклав бич на плечі. шаркнув раз ногою, дру-
гий раз тай иолетів. За мінуту его уже й не
видно стало, і я лишився один-одніеіпький се-
ред спігу, холоду і страпшогр голоду.
IX.
ІІевеличкий зимовий сібірский день я
ііробродив коло саней то сідаючи, то- знову
встаіочи, коли холод перемагав невитерпні му-
ки голоду. Ходив я, розумісся, по маленьку,
бо й сил у мене не було, тай від сильного ру-
ху скорше утомиіпся, і тоді ще скорше сти-
нсш. Бродючи все недалеко того міеця, де
мене покинув мій, дикар, я не раз підходив і
до того дерева, на котрім він міні ноказував
ознакову галузку: пильно я еі оглядав і ще
білыпе перекоимвався, що се просто галузка,
занесена сюда вітром із другого дерева. Ошу-
кав, говорив я собі, опіукав він мене, і иай
ему того Бог не памятае: но що ему було
пропадати разом зо мною, без усякоі для мене
користи? Я вже зовсім не вірив, що можу бу-
ти спасений і ждав смерти; та де ж вона ?
чому не йде скоро? Кілько я ще намучуся
перше, йім нова мене приголубить та втихомм-
рить моі муки ? Скоро я став замічати, що
у мене почпнас мінутами знемагати зір: рап-
том усі річи немов зільлються і пропадутъ в
якійсь сірій мраці, та потім опять раптом і
несподіваио проясиіс... Се, бачу, просто з уто-
ми, та не знаю, яку ролю тут грас переміна
світла: скоро тілько світло иереміниться, стае
опять видно і видно дуже ясно і далеко, а
потім опять покрие туманом. На часок виско-
чивше за далекими горами сонсчко стало об-
’) Чум — таке татро. М. II.
ливати покриваючий ті гори сніг чудно чистим
червоним світлом, се там бувае перед вечером,
піеля чого сонце як стій ховаеся і червоне
світло тоді замінюеся. чудесною сипявою. Так
було й тепер: иавкруги мене по-близьйо все за-
синіло, иемовби інаФІровим порошком припало
— он там скалубинка, там слід від ноги, або
так просто палкою в сніг ткнуто; скрізь мовби
сизий димок закуривая і за малий час тоі три
все від разу померкло: степ немов перевернеиою
чашею покрило і потім опять попускай... сіріе..
Піеля ееі остатноі переміни, коли счезло й се
чудно -голубе світло/і пробігла раптом тьма, в
моіх утомлених очах у сірій мраці стали від-
биватися ріжні чудесні степоні дива: по-иершс,
всі річи ставали величезні; наші сапки стир-
чали як корабелъ, покрита інесм собака вида-
валася сііячим білим північиим медведем; а де-
рева немовби ожили і стали переходити з міе-
ця на міеце, і все те так живо та цікаво, що
я, не вважаючи на мій сумний стан, бувби
готов у все те цікаво вдивлятиея, якби пе одна
чудна річ, що мене відстраіпила від того, і
пробудивши в мині иовий. страх, оживила ра-
зом з там і іистінкт самозаховапя. Перед мо-
іми очима далеко, в сумерку Щось мелькнуло
як темна стріла; потім друга, третя і в возду-
сі спроволока жалібно завило. Я на-крузі зро-
зумів, що то або вовки, або наші пущені со-
баки, котрі запевне нічого йісти пе найшли і
звіря пе затровили, а томлені голодом, нагадали
про свою здохлу товаришку і хочуть ііокори-
стуватися еі трупом. На всякий случай, чи се
зголоднілі пси чи вовки, тілько вони мене не
помилуютъ, і хоть міні, правду сказавши, б.ѵло
би лекпіе, якби мене, від разу роздерли, піж.
маю я довго мучитися з голоду, то іистінкт
самозахованя взяв верх і я зручно і скоро
(чого, правду сказавши, ніколи не ноказував і
по собі не сподівався) виліз у своім тяжкій убра-
і-по па самий верх дерева як білиця і спамятав-
ся аж тоді, коли висше було пікуди лізти. Пе-
реломною відкривалася ціла безконечніеть і
снігу, і тсмного, як густа тумовина, неба, на
котрім, з далекоі непроглядно! пітьми, замріли
червоняві, без проміня звізди; а поки я. все те
оглянув, у-пизу, майже коло самого корсня мо-
го дерева, повстав якийсь здвиг: рванв, стогни,
знов тяганина, і знову стогни, і от опять у
пітьмі мелькнули в розсип стріли, і параз усе
стихло, мовби нічого й пе бувало. Стало так
тихо, що я чув і свій власний пульс у собі
самім і свій віддих: він якось шелеститъ ак
сіно, а коли сильно зітхнути, то немов елек-
трична іекра тихо лускае в страшенно рідкім за-
мороженіи воздусі, такім сухім і такім холо-
днім, що навіть мое волосе на бороді наскрізь
перемерзло і кололося, як дротики, та ломилося;
мене навіть тепер дрож проймае на саму згад-
ку, чому завсігди помагають моі від тоді зба-
влені ноги. Внизу може було трохи тсплійше,
а може й ні; та я, в усякім разі, не вірив, що
набіг диких звірів там не повториться, і по-
становив до раня ие злазити з дерева. Се
було нс страпінійіпе, як закопатися під снігом
із моім емердячим товаришем, тай загалом :
— 228 —
що вже могло бути страіинійіпе всего мого
теперішного стану? Я тілько вибрав іцо-най-
кріслатійіпу галузу і сів не неі, як на досить
беспечне крісло, так іцо якби навіть я й за-
дрімав, 'го ні за що нс виавби; а зрештою,
для більшоі беснски я кріпко обхопив один
сук руками і засуиув йіх як пайглубіпе за па-
зуху. Позиція моя була добре вибрана і добре
устроена: я сидів як примерзли® старий сич,
на котрого мабуть похожи® 6ув і на око. Го-
динпик мій давно вже пе йіпов, та відси міні
прекрасно видно було Косарі і Квочку, той не-
беспий годипник, по котрім я тепер міг числи-
ти час моіх мук Я тим і занявся: снершу ви-
чиелив еобі менше-більше мінуту, а потім, так
просто, без УСЯКОІ цілі довго-довго дивився на
ті дивні звізди, иа цілком чорнім небі, поки
вони стали слабіти і з золотих. стали мідяні і
нарепіті зовсім иотемніли і згасли.
Настав ранок, такий же сірий та нера-
діений. Мій годипник, справлений мною після
того, як стояла Квочка, показав девять. Голод
усе лютував і мучив мене несказано: я вже не
чув ані запаху йідла, ані якоі згадки про смак,
а просто голодний біль : мій пустий жолудок
сукало та скручувало як ужевку і завдавало
міпі муки невитерпиі. Без усякоі надіі найти
що-иебудь до йіди, я зліз із дерева і став
бродити В однім міеці я підняв зо сиігу шиш-
ку з ялиці. Снершу думав, чи не Кедрова і чи
нема в ній оріпіків, та ноказалося, іцо то
проста звичайна шишка з ялиці. Я розломив
ні, діетав в неі зернятко і проликпув, та смо-
листнй запах був такий противни®, іцо й ну
стий жолудок не приняв того зерна і від того
болі моі тілько вбільшилися. Тоді я завважав,
що коло наших покинених саней на всі боки
було богато свіжих слідів і що наша здохла со-
бака счсзла. Тепер, очевидячки, приходила черта
па мій труп, ва котрий збіжутьея тіж вовки і
так само скоро і пажерливо розірвуть межи
ссбс. Тілько коли ж то буде ? Не вже ще до-
ба? А ну, як іще більше? Ні. Міні прийіпов
на гадку один запаленик, що заморив себе го-
лодом на славу Христову; він мав відвагу чи-
слити дні своеі муки і начислмв йіх девять...
Страх! Та він голодував у теплі, я ж голодую
в страшпім холоді; се певне велика ріжниця.
Сили моі мене зовсім покинули, я вже не міг
нагріватиея рухом і сів на сани Я навіть от-
як не чув, що зо мною: я чув на повіках моіх
тінь смерти і мене мучило тілько тё, іцо вона
так поболи веде мене в дорогу безповоротну.
Я так щиро бажав піти з тоі замерзлоі пусти-
пі в збірний дім усіх живих і ні-раз не жалу-
вав, що тут, у сій студеній пітьмі, я постелю
иостіль мою. Лаіщух думок моіх пірвався, по-
судина розбилася і колесо над колодязем уло-
милося: ані думок, ані навіть як найзвичай-
нійнюго оберненя до неба, нічого иігде і нічим
стало зачерпнути. Я се зрозумів. і зітхнув:
„Авва, Отче! не можг навіть перед Тобою по-
каятися, та Ти сам узяв світло мое з місця,
сам і вставая за мною перед собою!“ То була
вся моя молитва, котру я міг зібрати в розумі
моім і затим нічого не тямлю, як іпюв той день.
Биділося міні тілько, що я того дня бачив десь
ніби далеко від себе дві живі іетоти, і то десь
6ули ніби два якіеь птахи, такі за великі як
сороки і похожі па них, тілько з поганим ку-
.длатим пірнм, як у сови. Перед заходом сонця
воии злетіли відкись із дерева на сніг, похо-
дили тай полстіли. Та може то міні тілько так
виділося в моіх передсмертних привидах; од-
нако, здавалося то так жлво, що я слідив за
йіх лстом і бачив, іцо вони десь далеко схо-
валися, ніби ростопилися. Утомлені очи моі,
дійпіовши до того місця, так на нім і стали,
тай оетовніли. Та, міркуйте еобі: раптом я
стаю завважувати в тім маирямку якусь дивну
точку, котроі, бачу, тут перше не було. При
тім же здавалося, що воиа немов рухасся, хоть
то було так нсзавважно, що рух еі скорше мож-
на було розріжпяти внутрішним чутем, а не
очима, та я був переконаний, іцо вона рухае-
ся. Надія на спасене промовила, і всі муки
моі не в силі були перекричати і заглушити сі;
точка все росла і все яснійше та яснійше ви-
давалася на тім чудно ніжно-голубім тлі. Чи
се привид, так можливий в сій пустині, при
такім зміннім освіченю, чи то справді щоеь
живе спіпіить до менс, та воно в усякім разі
летитъ прямо па мене і іменно не йде, а ле-
титъ: я бачу, як воно рисуе, иарсіпті розріж-
наю ФІгуру; бачу у неі ноги; бачу, як вони
штрихуютъ одна за одною і... затим опять
бистро переходжу від радости до росиуки.
Так, се нс привид, я его надто явно бачу, та
за те се і не чоловік, як і не звір.
В загалі на землі нема в тілі ні одноі
такоі іетоти, котра походила би на ту чарів-
ну, Фантастичпу появу, яка на мене йшла, не-
мовби густііочи, складаючися зо свавільних то-
пів замерзлаго воздуха. Чи міні справді при-
виджуеся, чи се таки дух. Який? Хто? Нсвжс
се мій отецъ Киріак спіпіить міні на зустріч
із царства мертвих?... А може ми оба вже
там?... не вже я вже й скінчив перехід? Як
гарно! Який цікаций сей дух, сей мій новий
согромадянип, у новім житю! Опишу его вам
як умію : до мене влила крилата, величезна фі-
гура, котра вся від, голови до нят була одіта
в плаіц ерібноі парчі і вся іскрилася; на голо-
ві всличезне, здавалося з на сяжень високе
убране, котре горіло, немовби все усипане бу-
ло брилянтами або немовби се була суцільиа
брилянтова митра... Все тс як у богато убра-
ного індійского божка, і з під ніг его сиішоть
іекри ерібного пороху, по котрім віп ніби ле-
титъ на легкій облаці, що найменше, як той
Гермес1) у казці. I от, коли я ему придивляю-
ся, він, той дивний дух, усе близше. близше, і
от нарепіті, зовсім близько, і ще хвилинка, і
він, оббризгавши всего мене сніговим порохом,
заткнув нередомною свою чарііщу палицю і
крикнув: „Здоров був, бачка!“ Я не вірив ані
евоім очам, ані своему слухови: дивний дух сей
був конечно—мій дикар. Тепер ее було ясно: от
*) Гермее - поеол грецких богів. М. И.
— 229 —
під ногами его ті самі лижви, на котрих віи утік,
за плечима другі; переломною заткнутий в
сніг его бич, а на руках у него ціле медвеже
стегно, зовсім і з шерстію, і зо всею лапою з
кігтями- Та в що віи убраний, у що віи пере-
мінився? Нс очікуючи від мене ніякоі відпові-
ди на сное привитаж-;, він сунув міні д лицю
лоту медведятину і буркнувши: „Жри, бачка!11
сам сів на сани і став знимати з ніг своіх
лижви.
X.
Я врипав до стегна і гриз, і ссав сире
мясо, сгараючися заспокоіти голод, котрий мс-
ие мучив; і заразом дивився на мого спасите-
ля. ІЦо се таке у него на голові? ніяк я сего
не міг розібрати тай повідаю: „Слухай, іцо се
у тебе на голові? „А то, повідае, те, іцо ти
міні грошей пе дав“. Признаюся. я не зовсім
зрозумів, іцо він міні тим хотів сказати, та
вдивляючися в него уважнійше й бачу, що то-
то его висоіУе, брилянтове убране на голові не
що інше, як его власне довге волосс; его все
припорошило наскрізь сніговим норохом і як
воно у него на бігу розвівалося, . так его спо-
пом г заморозило. „А деж твоя клепана?'1 „Ки-
нув*4. «Но ? „А що ти міні грошей не дав".
„Ну, повідаю, я тобі справді забгв грошей да-
ти, се я зле зробив та який же лютий чоло-
вік той і’осподар, що тобі не повірив і в таку
студінь з тебе шапку взяв". , 3 мене шапки
ніхто не брав". „А якже то було?4 Я еі сам
кинув". I росказав міні, що він за знаком увесь
день біг, шатро найшов, у піатрі медвідь ле-
житъ, а гоеподарів дома нема! „Ну?" „Думав,
тобі довго ждати, бачка, ти здохнеш". ,Ну?“
„Я мсдведя порубав і стегно взяв, і назад по-
біг, а ему шапку поклав". „По що ?“ .Щоби
він пе лаяв, бачка4. „Адже ж тебе той госпо-
дар не знае . „Той, бачка, не знае, а онтой
знае4. „Котрий?" „Той Господар, що з гори
дивиться4. „3 гори дивиться?" Еге, бачка,
як же: аджеж він, бачка, все бачить". Розу
міеся4. „Як же, бачка, він не любить, хто зле
зробив4. Се близке до того, іцо сказав святий
Сирин соблазняючій его дівчині, котра манила
сго до себе в дім, а віи просив еі согрііпити
всенародно, на майдані. Тота повідае: там не
можна, там люде по ба чуть, а він повідае
„що міні люде, а от якби нас Бог не нобачив?
От ліпше розійдімся". Ну, брате, подумав я,
однако і ти від царства бозкого не далеко хо-
дити а він за той час перекинувся в сніг:
„Прощай, молить, бачка, ти жри, а я спати
хочу". I засопів своім могучим звичаем. То
вже було темно- над нами знов розстелилося
чорне небо і по нім, як іекри но смолі, блима-
ли звізди без проміня. Я тоді вже трохи наси-
тився, то е проликнув кілька кусників сирого
мяса, і стояв з медвежим стегном на руках
над снячим дикарем і питая себе: Що за
дивну нодорож відбувае сей чистий, високий
дух в сім незграбнім тілі і в сій страпіній пу-
стииі? Чому він вошючений тут, а пе в сто-
ронах, благословенних природою? Чому розум
его такий слабий, що не може відкрити ему
Творца в ширшім і яснійпіім розуміню? Чому,
о Боже, він ие може дякувати тобі за просві-
ту світлом твого евангелія? Чому в руці моій
нема способу, щоби відродити его новим уро-
чистим різдвом-, щоби він став сином твоім,
через твого Христа? Мусить же бути на се
все воля Твоя; коли Ти, в сім сумнім его ста-
ні, врозумляеш его якимось дивним світлом з
гори, то я вірю, що се світло розуму его дар
Твій! Владико мій, як я зрозумію, що міні ді-
яти, щоби нс прогнівити Тебе і не образити
сего моего ближньо/го?" I в сім роздумуваню
не завважав я, як небо раптом заблисло, заня-
лося і облило нас чарівним світлом: усе стало
знову величезне, Фантастично і мій спячий спа-
ситель здавався міні могучим снячим богати-
рем у казці. Я нагнувся до него і став ем.ѵ
придивлятися, немовби ніколи его доси не ба-
чив, і він міні видався нрекрасний. Здавалося
міні, що сс 6ув той, на чийій шиі сила; той,
чия смертна нога іде в путь, котроі не знаютъ
дикі птахи; той, перед ким утікае страх, що
зломив і зловив мене, як у сильце, в те, що сам
я загадав. Скупа бесіда его ; та за те він пе
може тішити сумного ссрця рухом губ, а слово
его то іекра в руху его серця. Яка оче-
видна его чеснота і хто зважиться зас
мутити его!-, в усякім разі не я. Ні, як
живий Господь, що огірчив задля него ду-
шу мою, то буду не я. Нехай плече мое від-
паде від хребта і рука моя відломиться від мо-
его ліктя, коли я подійму еі на сего біднягу і
на бідний его рід! Прости мене, блаженний
Августине! а я й тоді не так думав як ти, і
тепер з тобою не годжуся, що буцім то на-
віть чеспоти поганскі то тілько скриті иохибки “.
Ні; отсей, що спас жите мое, зробив се не з
чого іншого, як. із чссноти, з самозабутнього
співчутя і благородства; він, не знаючи апо-
стольского заповіту Петра, „бився задля мене
(своего ворога) і віддавав душу свою на добро".
Віп покинув свою клепаню і біг добу в ледяній
тапці, запевне не через одно природне спів-
чуте до мене, а маючи також релігію: доро-
жачи сполученем із „тим Господарем, іцо
згори дивиться". Щож я з ним зроблю тепер?
Чи возьму я у него сю релігію і розібю еі, ко •
ли другоі, лішпоі і приемнійшоі я не в стані
дати ему, поки слова путаютъ розум смсртно-
го, а діл добрих, котрі. би его притягли, пока-
зати ему годі? Невжеж я стану страхом его
силувати, або вигодою оборони дурити? Ніко-
ли! нехай не буде він як Емор і Сіхем, що
обрізали ся для Яковових доньок та худоби!
Ті, що худобу й доньки надбовують вірою,
падбають не віру, тілько допьки та худобу і
жертва з рук йіх буде тобі так як і кров свин-
ски А деж у мене спосіб . его виховати, пр о
світити, коли нема того способу, і все якби
умисне так уладжено, щоби я того способу нс
мав у руках ? Ні, певне правду каже мій Ки-
ріяк: тут печать, котроі невільною рукою нс
роспечатаеш, і до вподоби припала міні рада
Авакума пророка: коли спізниться, потери ему,
бо прийде той, що йде, і не спізниться. Ей
- 230 —
іди ж Христе, ей іди сам у се серце чисте в
сю душу смирну; а пеки снимается, покп пс
хочеш сего... нехай моі ему будутъ его спіго-
ві долини; нехай свого дня він умре, скинув-
ши жите, як лова достиглу ягоду, як дико де-
рево оливпе цвіток свій... Не міпі заковувати
в кайдани ноги сго і персслідувати его стеж-
ки, коли сам Сий написав пальцем своім за-
кон любви в еерці его і відвів его на бік від
діл гпіву. Авва-Отче, ноказуйся тому, іцо тебе
любить а не знае, і будь благословснний до ві-
ку таким, яким ти в доброті своій позволив і
міні, і ему і кождому по своему розуміти волю
Твою. Нема білыпе трівоги в еерці моім; ві-
рую що ти відкрив ему себе, кілько ему треба
і він знае Тебе, як і все Тебе знае:
Ь;іі"іог Ьіс сашрок аеіЬег сі Іпнііпе ѵезііі
Ригригео, воіешдпе впиш кпа зіііега погипі
(Щсдрійшс тут новітре нурпуровим сві-
тлом обдае ноля, і зорі знаютъ свое сонцс.)
підповів моій памяти старий Віргіль, і я по-
К.ЮНИВСЯ в голови мого дикаря лицеи до зсм-
лі і, впавши па коліна, благословив его і,
окривши его замерзлу голову своею полою, спав
з ним рядом так, як би не спав, обіймивпіися
з ангс.іом пустині.
XI.
Чи росказувати вам конецъ’? Він не тру-
днійшип як початок.
Коли ми иробудилиея, дикар підладив під
мепе припессні ним лижви, вирубав міні прут,
всупув у руки і навчив, як его держати; по-
тім обвязав мене в пояс посторонней, узяг. его
за копецъ і потяг за собою, (.'питаете — куди?
— найперше за медведянипу довг платити.
Там ми яздіялися взяти собак і йіхати далі;
та пойіхали не туди, куди спершу мене небу-
валого тягло; в вурнім піатрі нашого вірника
ждала мепе ще одна научка, котру я собі до-
бре затямив на ціле жите. Господар, котрому
мій дикар шапку покиюв, зовеім не ва лови
тоді ходив, коли нрибігав мій спаситель, а він
ратував моего Киріака котрого пайшов поки-
нсного его хреіценим провідником серед пусти-
мъ Так, панове, тут у птатрі, коло тусклого
вошочого вогню, я найшов моего чееного стар-
ца, і в якім лячнім, серце стиекаючім стані!
Він увесь замерз; его чимось намазали, і він
іще був живий та страшний запах, що вда-
рив па мепе, коли я наближився до него, ска-
зав міпі, що дух, котрий стеріг дім сей, від-
ходить. Я підняв укриваючу его оленю скіру
і налякався: гангрена відділила все мясо сто
ніг від кости, та віп іще дивився і говорив.
ІІізнавщи мене, він пропіептав: , Здоров був.
владико". В неоказаніи персляку я дивився на
него і не находив елгв.' „Я ждав тебе, а ти й
прийшов: ну, слава Богу: бачив стеіі? Як він
тобі видався?... нічого, живий будспі — мати-
меіп білыпе практики . „Прости, повідаю, мене,
отче Киріяк, що я тебе сюда яавів". „Бог с
тобою, .владико, боле щось сюда прийшов; ма-
еш практику і жш’г, а мене скорше сповідай".
„Добро повідаю, зараз: деж у тебе святі да-
ри, вони ж із тобою були?" „Зо мною були,
відповідае, та нема йіх". „До ж вопи?" „Йіх
дикар зйів3. „Що ти кажеш!" „Егс!... зйів, ну
що, иовідае тсмний чоловік... попутаний ро-
зум... Не міг его здержати... иовідае: „нова
здибаю, він міні простить". Що говорити, все
попутав..." „Не-вжеж, повідаю, він і миро зйів!"
„Все зйів, і губочку зйів і даропосицю взяв і
мене покииув... вірить, що. „піп простить"...
Що говорити... попутаний розум... простім ему
се владико, аби тілько нас Христос простив.
Дай міні слово, що не будспі его бідпого по-
шукувати або... коли найдеіп его..." „Прости-
ти?" /Еге; Христа ради прости і... як прийі-
деін домів, дивися, вражкам нічого про пего
не кажи, а то вони лукаві ще над ним бідпим
свою ревігіеть покажутъ. Нроіпу-ж тя, не ка-
жи". Я дав слово і, вклякнувши коло умираю-
чого. став сго сповідати; а в той самий час у
повне людей шатро вскочила пестра порож-
ка, забубнила в свій бубен; еі стали насліду-
вати на деревянім камертоиі і ще на якімеь-
дпкнім інструменті з того часу, коли племена,
і народи на голое труби та всяко! музики,
падали ницъ перед божком, і настало дике тор-
жество. Сс вопи молили ся за пас і за наше
спасено, коли може красше було би молитися
за свое від пас вибавлене, і я архіерей був
при тій молитві: а отець Киріяк віддавав при
ній свій дух Богови, і не то молився, не то
судявся з Ним, як Премія пророк, або годивея
як правдивий свинопас евангельский, не сло-
вами, а якими съ невнеказавими зітхненями:
„Змилоссрдися, піептав він. Прийми мепе те-
пер, яко одного з наемників твойіх! Настала
година... верни міпі мою давпг подобу і спа-
док... не дай міпі бути злим дияволом у псклі
утопи гріхи моі в керві Ісуса, пішли мене д
Ному!... хочу 6ути порохом коло ніг Сто... Ска-
жи: „най буде так". Відітхнув і знову кличс :
„О доброто... о простого... о любові... о раДо-
сте моя!... Ісусс!... ось я біжу до Тебе, як Ни-
кодим, у ночи, вийди до мепе, отвори двері...
дай міпі чути Бога, як ходить і говорить!...
Ось... риза твоя уже в руках моіх... сокруши
стегно мое... та я пе пущу тебе... поки пе по-
благословипі зо мною всіх". I з сими словами
иотягся він, ніби поволікся за Христовою ри-
зою тай полетів.. Так міні й доси видиться,
що він усе держить ся, виситъ і летитъ за Ним
та просить: „благослови всіх, бо пе по-
пу щуся". Сміливий старчик той свого певне
допроситься, а Той но доброті своій вму не
відмовитъ...
XII.
Я поховав Киріяка нід брилою зсіілі, на
березі замерзлого потока і тут дізнався від ди-
карів, що мій щасливий зирянин хрестить •—
сором повіети — при горівці. Соромом се в
моіх очах усе те діло покрило і не схотів я
— 231 —
того хрестителя бачити і чути про него, а звер-
нув назад ід містови, постановивши засісти в
евоім монясгирі за книги, без котрих монахови
в ліпивстві смерть; а по при то смирно стри-
чи ставленники; та дячихи з чоловіками мири-
ти; за святс-ж діло, котрого по святому спов-
няти годі, радше зовсім пе братися. Так я і
зробив і, вернувши в мопастир умудрений до-
свідом відкликав, як найскорпіе до себе, зо
степів зирянина і повіеивпіи ему за успіхи на-
бедренпик, - яко меч духовний, оставив его в
міеті при катедральній церкві, іцоби доглядав
за церковними ризами та за перезолотою іко-
ностаса; а евоіх лінивенышх міеіонерів зібрав
та в пояс йім кланяючися сказав: „Проетіть
мене, вітці і братя, іцо вапіоі доброти нс ро-
зумів“. „Бог, повідають, простить". „Му, то
спаеибі, що ви милостиві і будьте від нині
скрізь і все найперше милостиві і Бог мило-
серда буде на ділах ваших“.
Від тоді я, за ввесь час мого досить дов-
гого пробутку в Сібірі, ніколи не трівожився,
коли тихому трудови моіх проповідників ие
так ніби то велося, як то люблять великопан-
скі нстсрбурскі мироносиці. Коли того не 6уло,
я оув супокійпий, що „збанки но черзі напов-
няються" ; та коли часом у сего чи того з мі-
еіонерів виходило раптом велика число... мене,
признаюся вам, находила трівога... Міпі прихо-
див на намять — то мій зирянин, то той вой-
сковий хреститель Ушаков, або совітнпк Ярців,
котрим іще ліпше вело ся, бо у.них, як і за
Володимира „благочествіе со страхомъ бѣ со-
пряжено “, і погане у них, іще до прийізду мі-
еіонерів, уже просили хресту... Та тілько іцо ж
із тоі скорости та „благочестія со страхом со-
пряженного" вийшло ? — погань занустіия на-
стала по святих міецях, де були купелі сих
скорих хреетителів і... в тім цуталося все —
і розум і серце, і понято людей, і я плохий
архіерей не міг с тим нічого зробити, тай до-
брий нічого не пробить поки... поки, скажу, ми
справді не стаиемо займатися вірою, а не хва-
литися нею по Фарисейски, про людске око.
От, панове, в якім стані бувакмо ми, рускі
хрестителі, і не через те чей, іцо не розуміемо
Христа, а власне через те, іцо ми бго розумі-
емо і ие хочемо, щоби імя бго проклиналося в
язиціх. I так я й жив уже, ие ліотуючи, як
перше, в скорій бігу, а терпеливо і навіть мо-
же ліниво, тягнучи хрести, що спадали на ме-
не від Христа і не від Христа. 8 хрестів
тих найвиднійший 6ув той, що я, занявшися
пильно вивчепем будізму, заходом мого зиря-
пина, прослив за потайного будіета. Так се
при мині й осталося, хоть я зрештою ревности
свого зирянина пе стісняв і позволяя ому ору-
дувати випробованими способами князя Андрея
Боголюбского, про котрі викликав над его гро-
бом Кузьма товариш: „прийде, мовить, 6у-
вало, язичник, ти велиш его вести в ризницю
— нехай дивиться на наше правди-
во хр истиннот во". I я зирянинови дав во-
лю, кого він хотів водити в ризницю і всс зі-
бране там із его та мого „правдивого христи-
янства" пильно показувати... I було се все
гарно і досить невинно; наше „правдиве хри-
стиянетво" похвалили, тількож, розуміеся, мо-
же моему зирянинови скучно було, по два по
три люде хрестити, тай справді воно скучно.
От і до настоящого руского слова договорився:
„скучно!".. Ех, — постанови® я еобі, —- вай
ся діе божа воля... Що можна ще робити, то
якось поки-що само робиться, і я се бачив під
конецъ мого пастирства в Сібірі. Прийіжджае
раз до мене один міеіонер і повідае, що застав
вандрівну куну людей, в тім міеці, де я зако-
пав мого Киріяка, І там коло потока цілу тов-
пу охрестив у „КиріЯкового Бога", як охре-
стився колись чоловік в імя „Богя Юстинового".
Добрий нарід коло костей доброго старца по-
любив і порозумів Бога, сотворившого сего до-
брого чоловіка, і сам захотів служити Богови
котрий сотворив таку душевпу „красоту". Я
за те велів Киріякови такий великий, дубовий
хрест поставити, що его не відрік би ся й га-
лицкий князь Володимирко, котрий мав ні з.і
що цілювати хрест малий; поставили ми хрест
у-двое білыпий ніж цілий зиряпип, і на тім
скінчилася моя служба в Сібірі. Не знаю хто
той хрест зітие, або може вже й стяв: чи бу-
дійскі лями, чи рускі урядники, — та зреш-
тою се всс одно...
К О И Е Ц Ь.
Зі Снятинщини.
Дня 11 л. липни відбулось у читальни в селі Бу-
дилові театрально представлено „Знімчений Юрко" а
вечерницами. Гостей було дуже богато, як селян так
інтелігенціі евітекоі і духовной Представлене випало над
еподіване - добре. В Будилові е добродій Тіімяк, іцо
дуже любить штуку театральну. Віи е сином тамопіного
дика. Він то власне зібрав еобі кількох парубків, виу-
чив йіх і дав представлене. Селяне пізнали, що театр
не с нічо етрапіного — бо .в нас по селах (не знаю,
лиш, чи по всіх) селяне уважаютъ театр за біг-зна що.
Но, але сему ніхто інший нс винен як декотрі „отці".
Знаю одного такого панотця, що раз сказав до гімиа-
яіяета, сииа мужицкого „а що, синку, ходиш ти до те-
атру ?“ Сей мабуть похапався тай каже: „ні". „Добре,
синку, робиіп, то пусте, непотрібне, безбожно", паучав
пан-отець.
По представлспто наступили вечерниці. Найкрасіие
віддскхямувала тестилітна дівчинка Софія Струміиска
„Розриту могилу", потім дівка К. Вишньоиска зі Сняти-
па „Прилипну" Т. Шевченка і якийеь хлопчик-школяр
я Будилова „Но журись Руси" стих Тимяка (сем уміе
гарні стихи складати). Крім того були ще й сліви.
В селі АГикулинцях иід самим Снятином, зараз
коло Будилова, хотять люде занровадити еобі читальню.
Зібралося йіх вже 30, межи ними і старші братя цер-
ковні. Вже були спровадили статути, поігідписували і
хотіли впеилати до Наміспицтва — та ба, пяйіповея та-
кпй, що почав усе горі ногами перевертати. 3 Микули-
пець служить оден парубок (чи може жоиатий — не
— 232 —
знаю) Мартин, при старости за возьного. Він так собі
голову набпв „кбікаті", то загадай і в себе коіко за-
провадпти. Найшов собі богато прихильників, особливо
в молодшпх громадянах, спровадив собі якогось коіко
вого зо Снятина, а тоіі навчпв, як і що мають ро-
бптл. Вже все е приготовапо, навіть вже вапренумерував
собі якусь польску газетку. „На що ви, Мартшіе, запре-
вумерували польску газету — завитав его оден паро
дник - прецінь і в коііш можна держати рускі газети0.
„Коли я. каже, не вмію по руски читати — а .зрештою
рускі газети малюютъ Христинина з рпйков як свнпю".
За голову кбіка хоче він покласти дідича руеівского д.
Теодоровича. От таке то ! Він вправді не с такий злий
чоловік, але нема кому его па дорогу справити, а кбі
ко хоче запровадити тому „щоби полови допечи“. Він,
бачите, щось мосварпвся з свойім нанотцем — хоть той
е добрий чоловік, і з старшими брятямл, тай хоче йім
через „кбіко" збитки робнти...
Зачувасмо, що краківскі медики хотять видавати
газету дікарску для селян. Се Оулаби дуже пожиточпа
річ, бож не раз чоловік мігби собі й сам порадити в
слабости, а наші лікарі такі дорогі, що як пойіде на
село до хорого лиш «шлю а міста, то удре від бідного
мужика часом більше як 10 зр. (не кажу, що всі лікарі
так роблять).
У нае у Сііятишципі тепер пезадовго будуть вн-
бори до Ради повітовоі. Наші люде добре то відчули,
що в Раді повітовій мало с мужиків, але самі ііаііи-ді-
дичі та , отці", котрі майже всі :і панами тримають, —
от хотьби сего року а тими заномогами. Все давали
сіль та сіль. Бідиому лиш у кулак, а богачі, котрі мали
за що собі купити, савками везли Ще від Великодних
Свмт знаю таку громаду, що в ванотця лежитъ сіль, а
не роздають сі. Відкиж може пан або „отецъ" знати,
що бідиому мужикови треба ? Се. він сам найліпше знае.
Щоби вибори добре випали, війшлися наші селяне до
Карлова в неділю 20 л. липня, щоби там ся нарядити,
кого вибрати, тай постановили, що мають вибирати ли-
віецъ мужиків, бо „мене ніхто так не наступить, як
я сам".
Г а л а й д а.
БЕЗІІРОГРАМОВІСТЬ „НА!ОДОВЦІВ"
I ЙІХ БУДУЧНІСТЬ }.
і.
Теоретичні основи для новоі радікальноі партіі, які
в наших очах доеііівають поміж молодіжю, імснно еі
енергічнійшою та жпвійшою частиною, нс виходплн
зразу зовсім поза рамки так названо! „народовскоі"
чп там „украіноФІльскоі11 партіі. Правда, що прінціші
тоті здобували еобі молоді люде західно-е.вронеііскою
наукою та чужпм, паііпаче роеіііскпм ішсьменством, що
*) Редакція Народа изядаея впробптп нові ос-
ію вп для нашого нартійного житя, на підставі котрих.
із чеешіх та іцпрпх людей всіх партіііних кідтіпків.
могла бп повстати нова руск.і партія, еуснілыиі. що
| значить, образуваліся далеко не на думках галицких
і
народовців. та все ж такп належали вони до народов-
* скоі партіі, до неі ирпчпс.'іялпея і для неі працювалп.
Така злука радікллів з другими не то меичс но-
ступовими. ало й просто ретрограднпми людьми, яких
ми бачимо між народоицями, не може не застаііовпти
кождого, хто хоч троха критично дивиться на нашу ін-
телігепцію і еі роботу. Бож і справді поспитаймо, яка
може бути прінціпіяльпа звязь приміром між соціялістом
а аристократично-демократичним иопом, між раціоналі-
стом, а правовірпим католиком? Л вееж такп ми бачп-
мо, що і тоті контраста мали і мають поміщепе в одній
і тій самій партіі народовців! Коли так, то значить пар-
тія народовців е такою партіею, котра може в еобі по
міститп найріжнороднійші культурпі і суснільні, громад-
скі думки, або інакше, що нона ставить йіх, не яко
основу своеі партіі, але яко річ другорядноі ваги. Нато-
місць мусить бути щось іншого тим, що е ирііщіпом
„народовців" — йіх теоретичною основою. А коли на
гадаемо еобі, що в тім мусить лежати також і спільна
черта „радікалів0 і „пародовців", бож інакше не булиби
стаповили одноі партіі — то відгадати тсоретичпу осно-
ву „народовців" буде зовсім не тяжко. Спільною чер-
тою одішх і других е вживане руско-украінекоі нови, е
однако ва думка національна. Виходить отже, що наро-
довъ думку ваціональну ставлять на йершім місці в
своій ирограмі, а поза тим вехтують культуры і суснільні
погляди, чи там ставлять йіх поза основою своеі партіі.
I дійсно доиолі тут буде нагадати собі, як стави-
лися иародовці до по -туповоі молодіжі в 1876- 7 р. То
були часи, коли молодіж „Академическаго Кружка", що
скуплювалаеь коло „Друга0, покинула „явычіе* * і стала
писати руеко-украіяскою новою црихилыіі до парода
статі. Иародовці яикували. Йім здалося, що від моек.т-
обіймалаби ввесь наш робітішй люд і всіх его прихиль-
пиків 8 інтелігенціі. Само собою розуміееа, що ті нові
основи мусять бути веесвітиі, культуры і щиро иосту-
лові чи радикальні — до них повинни йти всі чеені та
щирі Русини всяких теиерішпих партій, що бажають до-
бра народови. Але-ж кому-нсбудь треба до решти ясно
та рііпучо ветаиовитн основа такоі новоі партіі, зорганізу-
ватися піеля них, поставити програму і своею практичною
роботою показати мримір другим. До сего власне йде
ще молодше від нас поколінв, і ми в его заходах пе
бачимо нічого суперечпого с тпм, що ми почали. Коли
ся нова радикальна партія зуміе, як слід, поставити
найвідповідяійшу для ііоступу иашого народу програму,
то напевне стане тим завязком, навко.ю котрого скупить
ся помалу вся галицка постунова Русь. Та, порше нім
оголоепмо програму новоі партіі, мусимо, як слід, скри-
тикуватп теперііншш стан наших партій — москальо-
фі.іьскоі й пародовскоі — показати йіх безпрограмовіеть
чн невідповідніеть іііх програм. Зачинаемо від народов-
ців, бо вони пам наііблпзпіі і найбілыпе пас обходить. Від
себе скажемо деіцо піеля статей д. Е. Левіцкого, тепер-
же завважаемо хиба тілько, що до новоі радпка.тьноі
партіі прийде пі'вне так, що й пародовска і москальо-
• фільска партія роско.іються иа по дві партіі — конеер-
; ватпвну і радпкальну, і обі радикальні партіі з обох боків
і зііідуться з собою, а конссрпатпвні з собою і з Рутеіі 
цяміі та католиками. Особливо важна би була радикаль-
на партія серед москальоФІлів, котра пехай бп вживала
для москальофільекоі інтелігенціі російскоі мовн. ('пону-
кати до такоі партіі серед наших москальоФІлів могли бп
цайкраеше роеійекі еоціяліетп.
Редакція.
— 233 -
аьоФІлів відпадас уся молодіж і відпадае іменно тому. ,
що признала слушніеть „народовцям" що до самостій- |
ноеті національно! руско украінекого народа. А між тим ।
вонп не помічали, іцо народили язик, якого вживали
молоді люде у своіх писанях, був лиш Формальною кон-
ееквенцісю йіх демократичних переконань, йіх культур-
нпх і суспіяьних поглядів. Вопи не Сачили, що вся суп.
тото перевороту, який відбувся поміж москальофільскою
молодіжю, лежала в бажаню змінити теперішш порядки
так, щоби мужицтву було краепіе жити щоби его ніхто
не визискував ні морально ні .матеріяльне; — що вони
відвернулися від сухого яяичія не тому, що признавали
самостійність малоруского народа, але тому, щоби сему
народови без огляду на его національно становиско по-
дати пайвисиіі здобутки науки і віддати ему нові гро-
мадскі ідеали. Значить в йіх уживаню народноі мови
лежала передовсім думка щирого демократнвму та глу-
бокого почутя громадскоі праці. 3 народовцями річ ма-
ла ся зовеім інакше. Вопи писали своею мовою лиш
задля націоналізму, задля признаки самостійности рус-
ко-украінскоі мови. Що отже там було лиш ередством
— то тут е цілею ; що у радікалів було тілько Формаль-
ним, знерхним услівем праці, те було у народовців са-
мим зміетом, самою основою йіх партій
Гозуміеться, що радікали також признавали
самостійність руеко-украінского народа, але сей погляд
>іі трошечки пе змінив йіх праці пі то я ідейного пі з
Формалг.ного боку. Одно тільки, що зміцнив йіх звязь з
Украйіною, в чім знову зійінлися радікали з иародов
цами. Понеже отже радікали признавали за елушний
погляд на самостійність руско-украінского народа
ешлыю з народовцями, понеже погляд ссй, чи тота вуз-
ко-паціональна думка була основою тодішних пародов-
ців, проти котроі виступали москйльофіли — тому й
ясна річ, що радікалів уважало за одно з другими Га-
лицкими народовцями, хоч но культуршім і громадеким
думкам вони майже так само йшли проти народовскоі
як і москальофільскоі партіі.
Що однак характерно, то ее, що народовці не
вважали на тогу відміиніеть перекопанъ. Йім вистачало,
що молодіж мас одвакову а ними маціопальну думку, що-
би признати еі своею читай причислити до свого табору.
Но усему видно, що народовці яко партія стоять
головно на вузко-націовальній думці, а поза тим не ма-
ють одпоцільшіх культурних і громадских думок. Прав-
да, суть і у них загальні зариси демократизму, але де-
мократнзм йіх такий не яепий, такий неиепний, що
обіймпти може усю галицку інтелігенцію, котра но-
ки-що для соціяльного нашого положена мусить бу-
ти по найбільше демократичною. Алс звіено демокра-
тизм дсмократпзмовм перівний — і кожда партія, коли
воиа мае бути теж суспільною партіею, мусить свій де-
мократіізм ясно зазначитп і показати его напрям, отже
поставити евоі суепільні ідеали. Як бачимо, думка на-
ціональна і то тіено - національна була в партіі народов-
скііі тою вагальною Формою, у котрііі поміетилися наіі-
ріжііороднійші е.темеііти. Чн ее однак було добре й ко-
риетне для народноі робота, ее друге питане і то ішта-
не перворядноі ваги. На ее питане ми й постараемося
відновіетм.
В чім лежала думка національна народовців? в
признаніи самостійности руско-украінского парода. Які
були конечні конееквенціі напблизіпі сеі думки? —
Розвиватп свій язик, свою мову, підносити свій нарід
чи інакше розвиватп тоті прпкметп пародного організму,
котрі відріжняють сго від других народів. Покп однак
ставиться одинокою цілею сам націоналізм чистий — т.
с. як довго кажеться, що треба піднести нарід, усю
націю, але не каже ся як его піднести, так довго пла-
вати можна но верха, давати лерше міеце в програмі
вузкому націоналізмови, а нехтувати одноцільніеть куль-
турно! і е.успільноі думки. Коли однак сходиться до са-
моі сути пародного житя, коли вийдеея від Форми на-
ціоналізму до его зміету, тоді мусить ся поставити на
перше міеце погляди культурні і суепільні, погляди яені,
отверті і визначні.
Бо нарід розвивасся збілыненем своіх заеобів мо-
ральних і матеріяльних, піднееенем і розвитком культур-
ная і еуепільним. I тому коли зійдеться від Формально-
го націоналізму в глубину пародного житя, коли від за-
знамена чисто зверхного орігінальних Форм свого люду
прийдеться обернутись до него самого і практично ро-
бити над ним, словом коли тото в розвою партіі конеч-
но „як стапе перед нами, тоді мусимо висказати до-
ма дно евоі не иаціоналыіі, але суепільні і культурні
погляди.
Народовці вийшли від Формалыюго націоналізму і
ним доси держаться. Длячого так склалоея, про се ска-
жемо другим разом, тут же зазначимо, що як довго хо-
дило о самі далекі і маловажні питаня язикові і право-
писні, так довго зовеім природним способом давливали
до народовців люде найріжнороднійших переконань — і,
розуміеся, без шкоди для самоі партіі.
Інакше однак сталося, коли прийшлося від, язика
і правописи мсренсстиея на поле серйозноі практично!
роботи над иародом. Ріжиі переконаня, які рспрентова-
ли члени народовскоі партіі, стали великою перепоною до
поставлена ясноі ціли. Тоті виданя „Просвѣти" такі
иомішані та иесиетематичні, тота млявіеть усіх видав-
ництв народовців, тота йіх на цоелідок неспосібиість па
г.сіх майже точках народноі роботи, тіено ввязана з
проблематичности програми: отсе й конечиий наслідок
того виключного ставлена вузко-національноі думки, п
котроі рамках поміститися могли найріжнородпійші
люде.
Ясно буде, що чим глубше йдеся до практики, до
самоі основи пародного житя, тим більше зазпачувтьен
сей контраст, тим більше вистуііае па верха потреба
ясно! культурно-суспільноі іірограмп. А що в лоиі наро-
дно! партіі суть люде відмінпих переконань, отже о од-
ній програмі й думати не можна. Противно повстати
мусить білыпе програм, витворитп ся кілька партій. Се
кояечний наслідок розвою народовців, конечннй, пспе-
реміннші... Коли прпдивлясмоея ціаому тому процесовн,
нам так і здаеться, немов ее дві сили борютьея в еобою:
цеитротяжна і центробіжиа. Зразу цептротяжпа нерева-
жас, але опісля роля псремшюе.тьея і цецтробіжна на-
бирая такоі нсревагп, що мусить еііроиадптц катастрофу
— розбпте ці.іого організму на органівмп поодинокі та
салоетінні.
— 234 —
Борба тих двох сна предсталялася доеп головио
в одній Форяі. Понеже радпкалам ходило о ирограму і
головио о ирограму. понеже вона далаб йім самостійно
партійно жите — отже накидали народовцям, іцо в них
нема яспоі прогреми. Алеж з другого боку яародовці
бачплп, іцо зазначене певних еталих кулі турно-сусиіль-
них ідеалів рівиалоб ся йіх смерти яко одноцільноі пар-
тіі, тому заставлялися Фразами, нсясними і иещирими.
С'луіиио бачили народовці в тій неясности свій одино-
кий ратупок і все лиш виразно зазначували тісно-націо-
нальну думку, в котрій усіх задержати було можна. Чп
се однак і тепер удасться ?!
Думаемо, що нічим так на разі не прислужимоея
породипам новоі партіі, як покавом безпрограмовости
народовців. Щоби однак не сказано міні, так як і тим,
що передоыпою робилп сей самий закид, що гонорепе
про „безпрограмовіеть" е лиш пустою Фразою, то я
постараюся показати на Фактах, що со пе Фрази, а
дійспість. А покажу се в другій статі.
Евгеній Левіцкий.
Читальня в Староміщині.
Дня 29 червня відбулися загальні збори
нашоі читальні, на котрі дуже численно зібра-
лися члени і иечлени, ие зважагочи иа архи-
прокуратора, іцо конфіскуя газети і книжки,
членів називав буитівниками і голосить в цер-
вві, іцо хто буде читати або елгхати Батьків-
щину, Народ і другі газети і книжки, то того
не висповідас митроиолит.’) Сміх і горе! Пи-
’) Звертаемо па сей 4>акт уиагу тих львівских
руских редакцій, котрі в радостію надрукували звіетку
про куренду протів Народа. Вороги якоі небудь наро-
дноі просвіти па селі, обертають таке ружс, як куренда,
протів усяких рускпх газет і книжок і страшатъ тим
самим митрополитом, котрого подвигови ті редакціі так
порядувалиея. ІІрості селяне, не в однім міеці, дуже до-
бре розуміють, куди се йде і через те куренди такі так
осуджують, що нашим „світлим“ Львовянам просто со-
ром. При нагоді піднесемо ще два. такі Факти. „Чсрво-
иая Русь" падрукувала в 14!) ч. и. з. Плоды новой эду-
каційной системы" такий величезний доное па руску
гімпазіяльпу молодіж, а власне на тих, котрі буцім то
нею руководятъ, що навіть ц. к. прокураторіі було того
западто, і вопа тото число Ч. Р. сконфіекувала. Бідний
редактор Ч. Руси д. Маркія нс знав, іцо в справі впгпа-
ннх із етапіелавівскоі гімназіі учеників-Русішів, ізза
котроі таке розвередився, із друків, — розуміеся, поз-
волених — грав ролю Народ нарівні з Батькбвщпною і
— Славянскимъ Сборникомъ, на котрий директор гім-
нязіялышй найбілыпе лютивея. Отже, бажаючи денуи-
ціяціями зншцнтп евоіх протпвшіків, дд. Марковы зара-
зом денунціюють і себе самих і російеке шіеьменство, тай
то в корпсть взуітпнків, котрі серед гйін. молодіжі ведутъ
свое діло, а рівночаепо денунціюють учснпків-Руеиііів...
Може сего дд. Марковп не знали, то нехай же знаютъ і
засороміються. коли ще мають яке-иебудь чоло. Наііку-
медпіішіе те, що в тім еамім ч. Ч. Р. падруковаио, на еа-
мім переді осьщо: „Нашп отвѣчнып недоброжелатели, нс
перебирающій въ ніяіщхъ средствахъ для обезпеченія се-
бѣ гегемоніи надъ русскимъ народомъ, пустили въ
ходъ цѣлую машину веевозможшяхъ подозрѣній, кле-
ветѣ и доносовъ, щобы представити его въ очахъ мѣ-
родателі.ныхъ правительственныхъ Факторовъ яко :>.іе-
ментъ опасный для цѣлости австрійской монархіи, яко
таемося нашого архішрокуратора, чи годеп
митроиолит висиовідатп тих всіх, що прону-
меруютъ рускі газети ? А тих, що читаютъ і
слухають? Ой, богато би вже треба у нас на
те митрополитів... Не знаемо, за що Бог па-
рае нас, селян, насилаючи нам таких архинро-
кураторів? Але не гадайте еобі, наш отче
архипрокураторе, іцо ми, селяне, ваших стра-
шенъ та куренд бойімося. Адже-ж у нас не
Росія, де вопам може вільно мати повну власть
над хлопами тай над московскими газетами.
Ми жиемо в конституційній Австріі, і маемо
на книжки та газети осібну ц. к. цензуру, ко-
троі одноі нам надто досить. Ми, хлопи, вже
маемо на тілько глузду, що розуміемо, іцо
если газета перейде через руки ц. к. проку-
раторіі, то вже ніхто інший не мае до неі
права — кождому еі вільно читати, а ви тим,
що що неділі кричите і конФІскуете, нічого-
сінько не вдіете...
Наша читальня, хвалити Бога, красно
розвиваеся, як то показалося на загальних
зборах. По полудню о 5 год. надйіхали гості
з суеідних сел: з ДороФІйівки — Гриць і Кіп-
драт Малішсвекі; з Чернелівки — Микола Бо-
днар, Іван Бепдзюк і Роман Мичтій; з Підво-
лочиск — Федъ Щур; з Супруиівки Василь
Люблянецкий, Тарас Люблянецкий иачальпик
Григорій Гоцуляк, дяк Іван Андрух Байда —
самі чесні господарі. Тілько шкода, що з іп-
телігенціі пе було нікого, але коло нас іятслі-
гепція спить в пікаралупах.
До виділу вибрано: Павла Білика, чесио-
го і ревного патріота начальника головою, ч.
Василя Шевчука заступником, ч. Семка 'Гури-
на бібліотскаром, Івана Лівковича секретарей,
Юстина Гурина касіером, Яківа Осадчука і
Тимка Рибака заступниками. Потім відспіваио
„многая літа“ в честь цісаря, дотеперііпного
голови Людвіка Скорецкого і теперіішіого голо-
ви Павла Білика. Дальше Микола Турин дс-
клямівав поему Шевченка „До Основяпснка“,
хор відспівав „Ще не вмерла Украйіна", Тс-
иііійку самыхъ чоршяхъ заговорщиковъ, продумующнхъ
лишь о государственной измѣнѣ и гравитуіощпхі. къ
шизмѣ, Москвѣ, и Богъ вѣсть еще къ якимъ ужасамъ".
Виходить справді, що „у пладики — два язикн‘‘: одипм
себе і евоіх боронить, а другим на людей інших гуртів
доносить. А такі в сім пункті й інші рускі газети. „Во-
роги" ж, котрі на ировінціі не розбпрають і не хотятъ
розбирати „роешства" від „нігілізму" та „украшпетва"
— кидаються на всіх і вся, і страх які раді руским до-
иощикам та лизунам. Що у сім пуикті народовскі газети
ие богато .тіиші від моска.іі>ОФІльскпх, ее видно іі з по
висіпоі дописи про Буковину, та видно іі па „Дѣлѣ".
От напр. у редакціі неповинна би ще була зіитіі з лвця
краска сорому за повторено, без уиагп, митрополичій
куренди протів Народа, а нона вже в 155 ч. повторяй,
також без увагц, з відепьскоі жпдівскоі газети Хеие
і’геіе Ргееве бріхпю про те. що буцім-то Поляки ііідпп-
рають Народ на те. щобп між Русинами викликатп роз-
лад! Перед тим-же снісько брехала па пашу газету ’Іер
вопая Русь, що зрештою також передрупааа з X. Гг.
Ргее$е то само, іцо .Дѣло". Впдко. Народ не дас тіпі
руеким і жіщівекпм панам еиатл. і пу-же іюіовати про
тів него., бріхпями. бо правди у ішх ва те дзеть-біг.
Чи так наші панове вдержаті.ея на евоіх нахитанпх
етапоішсках — дуже сумнівасмоея.
Редакція
— 235 —
кля Байда і Анна Білик віддеклямували „Ка-
терину дуже красно, хор відсшвав „Ми в луг
підем всі с косами", Гряіць Когут деклямував
„Серед поля піирокого дубецъ виростае'", Нас-
тя Сокіл деклямувала „На що міні чорні бро-
ви", відепівано ,;Мир вам братя", Пилип Він-
ніцкий деклямував „Думи моі, думи", відепіва-
но „Там де Дністер полискуе", Василь Любля-
нецкий деклямував „Мурашка", нарешті від-
співано „Колись Русин с шд Бескида".
Що то значить читальня: такі
дівчата, котрі ледви уміли читати,
тепер деклямували таку довгу поему
„Катерина".
Потім слідувала маленька гостила, а гос-
ті розйіхалися аж о 2 год. по онівночі — всі
були веселі і задоволыіяні.
Доси читальня наша розвивалася дуже
красно, і маемо падію, іцо й далі будеся роз-
вивати, під управою такого смілого і ревного
патріота, як наш пачальник і голова читальні
Павло Білик, котрий від заложена читальні, то
не опустив еі ані одного разу. Таких людей
для бідних Русинів щоб було як найбілыпе.
Сего так голодпого року, роздав він перед
Великодішми сватами 16 кірців пшениці, а до-
си роздав вже білыпе як 20 кірців жита. Він
есть для своіх громадян, як тато, ніколи не
гордить бідним і поратус-порадить. За то не-
хай ему Бог милосердний продовжить віка.
Хотяй есть такі тулиголовці, котрі его мають
за кепского, але то паршиві вівці, котрі ніко-
ли не хотіли би згоди, іно риють, брешуть,
кричать і паскудятъ череду, але дасть Бог,
іцо в коротці правда всьо переможе, Бог йіх
проевітить і вразумить.
Читальники.
Де що про перешноди, спиняючі діяль-
ніеть учителів народних в просвіті
проетонародя.
В ч. С. „Парода" сказав я про вербунок учителів
народних і про іііх діллыііеть для просвіти ііростолюду,
— тепер застановлюся, які лерсілкоди спиняють тую
діяльніеть.
Першою перешкодою с маленька і дуже роздрі
блена платня учителів народних, котра не забезпечуе
відповідного удержана ані учителеви ані его родині.
Тому входятъ учителі в зависимість не лиш від інсііек-
тора, але також еще білыпе від міецевого „пастыря" і
других впливових і могучих осіб в громаді, котрі лсре-
шкаджають учителеви в его хосенпих змаганях для про-
світи народу. А ели знайдеся учитель сильнійшого і
енергічнійшого духа, котрий силуеся иереперти своі хо-
еенні гадки і перепровадити организацію, користну для
просвіти і поетупу (як напр. заложена читальні, зсиііу
збіжа, каси ножичковоі або запомоговоі, завязане спілки
пре.дпріемчоі для якоіеь гуртовноі роботи або достали,
крамниці, достава каміня і шутру до будови доріг, вивіз
дров і матеріалу з ліса і т. і., сиільне оброблюваіге
власних грунтів, щоби ие йпкш „иа ііаиске" за пів
дармо робити і т. і.) то тогди, як де, то справді підно-
сять „проводирі" народа такий крик. і зойк на учителя,
що не дай Боже 1 Но не конецъ на тім. бще посиплять-
ся екарги від „ііроводирів", від жидів і від інших під-
мовлених і невдоволених до властей іпкільних (мовляв :
соціяліст, нігіліет,. бунтівник, агітатор і т. і.), що справ-
ді нераз аж волося ястае на голові інспекторови, як
він міг такого небезнечного чоловіка ириймити до пові-
ту за учителя. Наступаютъ коміеіі діеціплінарні, прийіж-
жае інснектор або делегат ради шкільиоі, а ироводир
запрошу® его до себе на сніданечко і на обід і нодав
при тім пояснена до вроблених і внесених скарг, і на-
водить свідків таких, котрі суть ему „ііідніжками-ра-
бами", — і так оброблевий Функціопар переводить слід-
ство з учителей; а коли з вівнань не може знайти ка-
ридостойного чину, то все таки поставить внесене в
раді пткільній, щоби для успокоена „ксендза" і невдово-
лених з учителя, перенести его на ішпу носаду, на що
власть майже завсе годиться.
Таке перенесено учителя з одноі посади на другу
не лиш руину® его матеріально, але утрудняе також в
его діяльности, бо знов мусить на ново обчисляти обста-
вшій на повій іюсаді і на ново зачинати ділати — а
хто знае, чи его зпон така сама доля не спіткае, як в
перед! Тому учитель таки амушений „сидіти тихо і не
ршіатися". Тому то так мало таких учителів, котрі би,
не забуваючи па свое велике завдане причинилися до
просвітного руху. Дивуе мене отже, що д. Обух обчи-
стивши і посортовавши так докладно в ч. 12. „Парода"
поііів і учителів в повіті енятиііекім, заключае в кінци,
іцо учителі далеко більше можуть ділати, ніж пони,
а яко аргумент подае то, що учителі суть в безпосере-
днім зношеню з народом, що не маютъ случаю себе ви-
висшати та класти у „пастирі" і що не приходятъ в
положене брати які „треби". Тут мушу перепросити д.
Обуха і сказати, що або за односторонне задивляеся на
„еі перепуджені і саиопонижсні существа", себ то на
учителів народних, або не знае докладно відносин учи-
телів народних 'до громади і еі „ііроводирів", або по
просту хотів снятинских учителів „натягнути". Тому ра-
дивбим сему діячеви па ниві просвіти і піддвигненя на-
шого простолюдина потрудитися на збори учителів і там
прислухатися йіх розправам урядовим і нриватним, а
тогди певне не схочеся ему „кепкувати" в правдивих
діячів для просвіти народноі. Колин уже поруіпив те,
що сказав д. Обух про учителів, то мушу ще й другого
его твердженя діткнутися. Д. Обух каже, що не пони,
не світска інтелігенція рушила снятинский повіт до
просвіти, але пікільна молодіж, котроі властиве в повіті
нема, лише на вакаціях. На то скажу, що хоть я не
повітовець снятинский, то знаю декотрих товаришів в
повіті, і певно, що без народних учителів рух просвітний
в Снятинщині не розвинувбися і не мігби розвинутиея,
а то хотьби й тому, що власне тих студентів і молодих
діячів в перве обучували в школах народних і вщіп-
лювали в них любов до свого проетонародя. А і ниніш-
ні читальники мусіли були вперед научитися штуки чи-
тана і писана в школах народних, ваки приступили до
— 236 -
нишшпоі організаціі читаленъ і ширена просвіти межи
собою, отже Фундамепт до просвіти дала вперед школа
народна, а затим народні учителі, котрі певне пе були
так дуже „самопонижені1* * 3, як то д. Обух о них виска-
зус, бо тогди не моглиби розбудити того духа проевіт-
ного і самостійпого, який тепер межи снятинщапами
нронвився. Зрештою може хто в товарипцв и енятииско-
го округа ліпше обяспить д. Обухови стан учителів
повіту.
Лихий стан матеріяльний і невідрадиі відносини з
„проводирями* і другими верховодячими особами в гро-
маді (а маю на думці лиш громади сільскі і маломіекі)
відетрашують отже від заводу учительского і тому «ще
дуже великий брак правдиво образованих і Фахово уз-
дібнених учителів, а власти в недостачі заповияють упо-
рожнені посади матеріялом сирим і пс обробленим, ко-
трий густо часто майже цілком пе надаеся на учителів
народних, і иевно таких то учителів описав д. Обух в
„Народі*.
Правда, іцо для таких стаеся заиід учительский
пезроаумілим і здаеси йім, що посади учитель скі
суть па то, щоби діетати „на разі*, яке таке
удержане, — заки не виклопотае якого міеця ді-
юрніети або ,.(]го«огпІ8І;г2а‘' в раді повітовій або доки
сго не приймуть иа практику до уряду почтового або
податкового. Тому 1 перемінили німецку нословицю :
„ІѴепп аііе Вігіске геіъзеп, зо ^сііе ісіі гиг Еіпапг\ѵас1іе“
па; „ХѴепп аііе Зігіске геіззеп, во §еЬе ісіі хит Ьеііг-
аіпіе“. („Як усі посторонни ііірвуться, то іду до ревіворін"
на „Як усі посторонни пірвуться, то іду на носаду
учителя).
В тім отже річ, щоби можна як найбільше фяхо-
во-образованих і іцирих иародолюбців-учитслів звербу-
вати, котрі би зуміли і хотіли попровадити рух просві-
тиий межи народом успіншо і практично. Но нема на то
еще й тепер надіі, бо, як виказують справозданя з від-
бутих іенитів в семінаріях учительских, то мало вихо-
дить уздібпеиих учителів рускоі народности, котрі би
зрозуміли свою велику завдачу і схотіли для народа
ділати. Як вперед сказавь-м, рухливійшого учителя борзо
утихомирятъ скаргами і доносами до шкільнмх властей,
скоро лише він зближитьея до простолюдина і вачне
его просвічати. Такого учители навиваютъ хлопоманом
або таки по просту хлопом і то прилюдно, а нотім вже
ровширяють тоту назву і иа всіх учителів, через що
дійстно учителі терпятъ па повазі найбільше від інтс-
лігенціі, котра властиве новиипаби йіх благородні зма-
гаия піднирати і йім в добрім ділі номагати. Так отже
учителі, надибавши перешкодм, стаються або рівнодупі-
ними або безсильними н діланю просвітпім, усуваються
від діяльности, а завдачу свою ограничають лише па
научуваню в шко.ті так, щоби інснектора собі иенара- ।
нити, а в громаді кдапяютьея низенько сгомосцеви, йі-
мосці, ‘ііашіунці і паничеви егомосців, а навіть декотрі
цілюють егомосця в руку, щоби лише ие попасти в
его неласку і щоби скарги і доноси ие іюли до шкіль-
иоі власти. Тому не иовинен д. Обух дивуватися, ели
учитель не стапе мораліетом протів понови або другоі
інтелігенціі міецевоі і ели пе відмовить товарискоі заба-
ви в карти, як его попросить; коби лише при тім не
пускайся в газардовиу гру, бо і при грі і забаві не одно
зло дасться усунути 1 переробити в користі. просвіти і
поступу народа. Кілько то перешкод уеувае учитель
при таких- забавах товариских і для добра школи і для
руху нросвітного в громаді ? Наведу на доказ от-еей
нриклад: Прийшов один учитель, щирий діяч для иро-
евіти народноі, на носаду, де міецсвий ііарох і предеі-
дятель ради шкільноі належав до закала „твердих* і
«горда дивився па учителя. Але учитель старавея о
скілько міг удержувати добрі відносини з нарохом; при
тім пізнав его погляди на просвіту парода, котру поии-
мав він в сей споеіб, що мужика не треба богато учи-
ти, бо учений мужик робиться аарозумілим, бутним і
філософом. Но короткій часі відважинея учитель спімну-
ти „пастиреви*, що здалобися п громаді читальню за-
ложити ; але .царох сердито се відкинуп. Учитель незра-
жався тим і ходив далі коло розночатого діла, аж ета-
повила ся хвилн, іцо сей гордий „пастир* згодився на
заложено читальні, звідкн вже лекше було ділати па
рух проевітмий межи громадяпа-ми. 13 той отже спосіб
перевів учитель свою хосепну гадку в діло, а якби був
інакше поступай і не ходнв до нарока иа „карти*, то
ледви й до нині бувби що доброго зробив для просвіти
народа. Зрештою, всякі гри товарискі, коби лише ие
газардовпі, суть добрі, а навіть потрібні як визокообря-
зованим, так і цроетолюдипі, бо як високообразований чо-
лонік потребуй якоіеь перерви в свойім занятіе, так
і реміешік і хлібороб не будутъ остаточно мислнти лише
о свойім рсміелі чи рілі і також потребуютъ ровривки,
а знов пе будутъ вічно лише о просвіті говорити, як
також не будутъ вічно читати о „гною" і „папгі“.’) Тому
д. Обух не повинен зараз з гори збирати учителів, если
котрий для товарискоі забави вовьме карти до рук чи
то з своіми товарищами чи з другими особами іителі-
гептними, бо учителі хоть учащали до семінаріі, але
не до тоі, що у Львові на улици Коперника під ч. 36,
тож не вправлмлиея аж „на стриху п грі в карти“, але
мусіли бігати но лвкціах, щоби собі варобити на якс-
таке удержано, і мусіли учитися, бо нині багато відо-
мостей вимагають від кандидатів стану учительского.
Коби лише не иаднбав учитель на вказаяі иерешкоди, а
сміло сказати бм можна, що цросвіта цростолюду попли-
лаби бпетрійшою струею піж до тепер.
Онуфрий Михайлишип.
*) Картам тай іпшим иодібним аабанам, не. то по
товармствах, я й по інтелігентних домах, особливо на
провінціі мп також нротивпі через тс, що вони забира-
ютъ увесь час „гостий" так, що такий гіеть не то не
знае, й не бачить навіть домапших елуг, не то іиіппх
робітних людей у селі чи міеточку. Тому-то заміеть та-
кихінтелігептпих аабав, ми радиля би „гостям“ занятися
бодай поверховиими дослідами пародного жити, збирансм
піеень і т. і. Се також віддих, та ще й який ! Нарешті
„інтелігентний" чоловік повииен віддихати на проходах і
при чнтаию, а робітиий при читаию, театрі і т. і.
Редакщя.
Зміет: Прмчинокдо історіі по л ьско-ру ек их нідносип, Радикала й редакціі Народа. ЛѴ а г і Р ас
раіаеа, а раіас Раса, Галичанина. Амсриканскі робітниці, Я. Г. Семенсцкого. Па краю
світа, Н. С. Лескова (конецъ). Зі Снятиищини, Галайди. Безпро грамо в іеть народовців
і йіх будучніеть I., Е. Левіцкого в увагою ред. Народа. Читальня в Староміщнні, Чцтальни-
ників з увагою ред. Народа. Дещо про перешкоди, епиияючі діяльність учителів наро-
дних в просвіті простонародя, Онуфрия Михайлишиного.
Видае Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Іван Франко,
3 „Друкарні Народноі* Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака .
Рік Л
Львів 15. л. серішя 1890.
Ч. 16.
 т
Виходить 1. і 15. л.
кождого місяця і ко-
штуе ва рік
в Австро-Угорщині 4
гулі.д а для вагранищ
5 рубл., 12 Фраикін, ІІ)
марок або 21/, доляра.
Одно число 20 кр.
1------.---..
Я
Адрес редакціі:
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Довиси безименні не
будутъ иоміщуваиі. У-
житірукоииси ниіцать-
ся, а неужиті можуть
еобі автори евоім кош-
том відобрати.
В еправах редакцій-
них можна говорити від
7 до 9 год. вечір.
ІИ
Перестрій руских читалень
на підставі зміни статута тов. „Просвіти"1).
Сього року звернено білыпу ніж коли
небудь увагу на оргашзацію нашого народу в
спілки просвітні та економічні. В часописі
„ Народ“ надрукувано кілька ціпних статей ви-
казуючих недостатки та хиби дотеперішноі
роботи в тім напрямі, та подано кілька про-
сктів новоі організаціі.
Справа се дійсно великого значепя. Ми
повинні, не сиускаючи з ока дальшоі і важній-
шоі ціли, т. 6. основноі зміни (роз. законною
дорогою) нинішного устрою СУС11ІЛЫ1ОГО, роби-
ти усьо, що уже нині мож зробити для піднс-
ссня робучих мас нашого пароду, щоби не
вийшло на нословицю : „Нім сонце зійде, роса
очи вийіеть".
') Поміщаючи отсю гідну всякоі увити етатю,
мусимо завважати, що сам перестрій читалепь, подапий
тут, не богато ріжниться від того, що ми подали в 10
ч. Ми тілько думаемо, що ва для сего треба заложити
иове товариство, котре би стояло ноиад тсперішними
партіями і иало на цілі тілько рсальпу, повигивну про-
свѣту та економічне двигнене народу, без усяких нар-
тійних примііпок. Таке нове товариство було би ліпше ще
й тим, що від разу захопилоби всі читальні і сотворм-
лоби один суцільний, живий просвітпо екоиомічиий ор-
ганізм. Тимчасом, розпочата в тім напрямі діяльніеть
„Просвіти11 не варав би до такоі одноцільности довела!
тим білыпе, що, — як се жчлувалися перед пами деякз
вмднійші народовці — общество Качковского варав
розпочалоби то само. Алс ми пе маема нічого й протіо
того, щоби „1Іросвіта“ розпочала таку діяльніеть; тілько
сумніваемося, чи вможе вона знестиеяпа таке обсктивн
чисто просвітно-економічне стлновиско і то в найновій-
шім европейскія напрямку, бо що общество імени
Качковского до того ие в етані внестися, — про те ні-
що й роекавувати. Противно, нам бачиться, що коли
.Просвіта1* й „общество Качковского, без радикально!
зміни евоіх основ, цілей і складу, (на що, по нашому,
нема иадіі) возьмуться оброблнти читальні, то й читальні
певпе поділяться на два ворожі табори. На веикий случай
тим, віднесеся Просвѣта до сего ігляну д. Колесси,
вона покаже, чи справді йій на серці народно добро, чи
вузко-партійні або й «ъамілійиі інтереси сі львівских
пронідників. Та хиба би сю реформу переперли коломий-
скі народники і особливо селяне покуцких повітів і ви-
брали такий виділ, котрий би схотів і міг після того
працюватп. В Коломийщипі, як ми знаемо, наші при-
хильиики думаютъ закдадати повітові чи окружій това-
риства для читалень, зовсім на нових ое-новах і без
Початок зроблеио: справу перестрою на-
ших людових товариств розвинено в теоріі.
Тепер треба дбати, щоби се пе скінчилось на
самих лишенъ проектах.
Добрий в засаді проект д. М Павлика,
котрий бажавби, щоби заложено нове „товари-
ство читалень11, о стілько не практичний, що
у иас дуже трудно завязати нове товариство,
трудно знайти людей, котрі посвятилиб ему
ввесь свій труд та вільний час, а ще трудній-
ше роздобути для такого товариства масток
— головну підойму усякоі роботи, Впрочім,
хтож займеся заснованьом такого товариства?
Зйізд руских нотаблів? Дуже сумніваемося.
Томуж іо, узнаючи потребу новоі оргаці-
заціі нашого люду в цілях просвітних,да. еко-
номічних, хотілиб ми передовсім попробувати,
чи би устрою іетнуючих уже товариств не
мож було так змінити, щоби з них ‘вийшов як
найбільший хосен для люду.
Маю тут на думці товариство „Просвіту".
Се товариство, котре бесперсчно найбілыпе
еще заслужилось коло просвіти люду з усіх
руских товариств, мае своі хиби як іцо до
самого свого устрою, так і що до свойі діяль-
ровділу на партіі народовску та моекальоФІльеку. Як би
на таке скрізь по провінціі найшлися роботящі люде,
то се би иайпевнійше довело до ровною поодиноких
читалень, а ва тим і до суцільного товариства або рад-
ше Федераціи товариств для читалень; Так ми розуміди
й пропоповапе нами товариство для читалепь. До ціли
можна, по пашому, йти рівночасно з обох боків — з
низу і вверху: низ нехай устроюе союзи читалень
по краю, а в е р х (то е люде, раді таким цілям і робо 
тящі, головио ві Львові) нехай йім віддають своі услуги;
колн-ж міецеві організаціі читалень вростуть скрізь, то
й повстапе таке товариство,' яке ми мали на гадці, при
чім верх може стати виборним центральним зарядом.
Так би ми сотворили живу й трівалу організацію про-
світпо-скономічпу і аж тоді справді сталиби силою. На
всякий случай се справа дуже складана, і через те сі
перше доконче треба обсудити в усіх боків. Люде до
праці найдуться чей і в Просвіті і в обществі Качков-
ского, і поза иими, а такі заходи може й доведутъ коли
до того, що тг два товариства роввяжуться і віддадуть
своі фонди новому проовітно-екопомічному товариству.
Коли ж би несподівапо „Просвѣта" перетворилася в тя-
ке товариство, яке мав на гадці д. Колосса, то й гарно
було бп і для не:, і длн пароду. Тоді общество Качковско-
го мусіло- би піти в ві сліди, і яяов вийшло би иа то
само. Тілько ж не треба спускатися одним на одних :
треба комусь роапочипатн, і роспочипати с тим, щоби
не попустити і довести діло до кіиця.
Редакція.
— 238 —
пости, особливо ж іцо тикаеся видавництв.
Нс вдаючись поки що в критику тих нослі-
дпих, приглянемось деяким важнійшим точкам
статута „Просвіти44, покажемо, чому йіх не
виконувано та о скілько цілий статут потре-
буй основпоі зміпи.
На похвалу „Просвіти41 треба признати,
що вона иагіперша з усіх товариств постави-
ла собі обовязком закладати народні читаль-
ні. Уже перший еі виділ р. 1869 поклав се у
статута, котрі затвсрджсно на загальнім зборі
р. 1870. Та важна сеся постанова була лишенъ
па напори, як видно із того, що р. 1873 му-
сів проФ. Олсксандср Огоновский па загальних
зборах домагатися. щоби „Просвіта44 старалась
закладати читальні.
Тай тепер робота в тім иапрямі не йш-
ла так як треба. Виділ впраг.ді завзивав р.
187(5 рускі читальні, щоби вписувались до
„Просвіти“ та ее ис на много придалось. До-
нерва р. 1877 в „Письмі з Просвіти завізва-
ію нарід до закладаня читаленъ. Тогож року в
марті рііннв виділ уложити статут для чита
ленъ, котрий видруковаио аж р. 1880.
На підставі того самого статуту завязу-
ються напіі народні читальні еще до нині.
Та через 10 літ обставини зміішлись до-
волі. Статут, котрий ледво відповідав початко-
вій організаціі, ие відповідае йій нині зовсім.
Коли в наших читальнях вільно лишенъ
„ читати книжки та часописи, розговорювати о
тім, що прочитано слухати відчитів44, та ба-
витись декламаціями, співами і т. и., тимчасом
„Кбіка гоіпіеге44 побіч просвіти (розумісся,
иоііимаиоі на свій лад) подаютъ своім членам
поміч матеріалы»', закладають каси иожичкові
та щадпичі, спілки промислові і торговельні,
пшіхігірі, крамниці, улекшують людьом набу-
вапе доброго насіня, машин та звиклих при-
ладів господарских. Чиж диво, що вони зиску-
ютт> між нашим народом тілько членів? Чиж
диво, що вони множаться с кождим роком в
геометричній майже нрогресіі? Алеж бо побіч
згаданих уже иричип успішного йіх розвою
розростаються вони еще тому, що вони усі —
сс одно товариство, котрого заряд мае не
тілько право закладати кружки, але і мііпати-
ся до йіх господарки — контроліоватн йіх.
А „ІІросвіта44? Вона і при найлшшій во-
ли та, стараиности свого заряду, на підставі
свого статута на підставі мертвого параграфу
про закладане читаленъ, та статута для чита-
ленъ, о котрий постаралась, не много може
причипитись до організаціі, а навіть до шире-
ня просвіти між нашим народом. (Про еконо-
мічпе днигнене люду нема що й говорити, бо
сього навіть не покладсио в статута).
Бо ирипустім, що навіть товариство се і
віднеслось, чи то письменно, чи через свого
делегата, до людей доброі волі в якім небудь
селі, та спонукало йіх до заложеия читальні;
(що, треба знати, за 20 літ, т. е. від р. 1870
ледви чи галька разів траФилось), ирипустім,
що читальню і заложено, гарпенько заспівано
та задеклямовано при еі отвореню, а навіть
випито на розвій читальні та за здорово і
гаразд. простого люду, то така читальня, зало-
жена під впливом одноразово! принуки, а по-
тому полишена самій собі, упадала, скоро не
стало тоі принуки, і тих людей. котрі еі за-
ложили, та скоро люде побачили в такій чи-
тальни много Формалістики, з котроі не було
для них ніякого хіена.
Так отже найважнійпюю хибою устрою
„Просвіти44 е сеся, що вона не мае ніякого
права мішатися до заряду читаленъ, котрі би
заложила.
Найбілыпою-ж перепоною, яка спиняе
розвій наших читаленъ, е се, що вони стано-
влять зовсім окремі, нічим із собою не сполу-
чені товариства, етоячі хиба під божою опікою,
та що йіх круг діланя обмежений лишенъ до .
цілей просвітних. Між тим практика показала,
що такі товариства лишенъ при сполучеию,
при спільнім заряді і контроля можуть спов-
няти свою задачу, а також і се річ загально
відома, що простий народ тоді лишенъ щирим
серцьом прихилиться до якоіеь інституціі, ко-
ли зараз бачить із неі також матеріяльні ко-
ристи.
Усьому тому може дати раду товариство
„Просвіта". Воно може і повинно постаратися
о се, щоби одна із найважнійших точок еі
статута не зіетавала лишенъ на папери; вона
повинна занятись щиро не лига закладапьом
читаленъ, але йіх основпим перестроем.
До сього зможе „Просвіта", дійти лишенъ
на нідставі зміни свого статута.	г
Новий такий статут е у мене виготовле-
ний, однак на сім міеци можу я подати хиба
важнійші его точки, з котрих би мож порозу-
міти проект рсорганізаціі сього товариства.
Ось і ті точки :
Тов. „Просвіта44 мае свое центральне мі-
еце пробуваня у Львові, а діяльностею своею
обіймае усе руске населене Галичини.
Цілею тов. е дбати про піднесене прос-
віти і добробиту народу.
Щоби сесю ціль осягнути, мае товариство:
а)	закладати „Читальні „Просвіти44;
б)	видавати книжки і часопиеі популярні
в язиці рускім;
в)	закладати спілки рільничо-господарскі і
промислово-торговельні, каси щадничі і пожич-
кові, пшіхлірі та крамниці;
г)	уряджувати устні виклади і відчити
поучаючі, а також вечерпиці з бесідами і т. д.
ф) уряджувати вистави господарскі і про-
мислові
д)	заводити школи господарскі і проми-
слові;
е)	носередііичити своім членам в набува-
ню приборів господарских і насіня, а також в
глядашо зарібку.
Тов, „Просвіта44 екладаеся із членів зви-
чайних, читаючих і почетнйх.
239 —
Звичайним членом може бути кожда „Чи-
тальня Просвіти “ з обовязком платити 2 зр,
річно, за що дістане уже виданя товариства.
Читаючим членом може бути кожда особа рус-
коі народности, предшгачуюча книжки товари-
ства і принята виділом. „Читаючий" член, ко-
трий належить до якоі „читальні Просвіти",
платить за книжки річно 1 зол; хто-ж до ні-
якоі читальні Просвіти не належить, платить
2 зол.
Заряд товариства становить :
а)	загальний збір краевий, і виділ цен-
тральний,
б)	повітовий збір і виділ повітовий тов.
Просвіти,
в)	місцевий збір і виділ місцевий „Чи-
тальні Просвіти".
„Читальня Просвіти" може основатися иа
підставі сего статута „Просвіти' в кождій
громаді, если з тим зголоситьея що найменше
10 місцевих Русинів до заряду новітового або
центрального.
Виділ .Читальні Просвіти" мае обовязок
скликувати як найчастійше зібраня членів та
мати йа такі зібраня готовый відчит або поу-
чаючу промову і діскусі ю; зміряти до заложе-
на власноі крампиці, каси ощадности і т. д.
в загалі зміряти до виповненя задачі означе-
ноі статутом цілого товариства.
Місцевий виділ „Читальні Просвіти" му-
сить здавати піврічні справозданя повітовому,
а що-річні центральному виділови, та слухати
розпоряджень тих виділів, а за се мае право
жадати від них запомоги грошевоі, і в загалі
усякоі помочи та опіки.
Повітовий виділ наглядае усі „Читальні
Просвіти" в евоім повіті, дав йім поміч, за-
кладае нові „Читальні Просвіти" скликуе пові-
тові збори членів „Читалень Просвіти та
здае що року справозданя цертральну ви-
ділови.
На повітовім загальнім зборі голосуютъ
усі члени читалень, і .читаючі" члени Про-
світи" та вибпрають виділ повітовий. На кра-
евім загальнім зборі голосуютъ відноручники
„Читалень Просвіти" та читаючі члени „Про-
світи", і вибирають центральный виділ.
Центральний виділ. котрий заряджуе ці-
лим товариетвом і наглядае як повітові так
міецеві виділи „Читалень Просвіти". складаеся
із 16 членів. Вони діляться на 2 секціі а)
просвітну, котра занимаеся видавництвами, б)
економічну, до котроі належать усі ініпі спра-
ви, означені статутом, особливо-ж заряд „Чита-
лень Просвіти".
В той спосіб сполучилаб „ІІросвіта" усі
наші читальні в одну велику громаду, не да-
лаб йім упадати, та малаб красшу на году
закладати нові читальні. При такій організаціі
можнаби і працю по читальнях повести сісте-
матично та раціонально, а тоді і люде, котрі
малиб із читалень також матеріяльну корысть,
горнулибся до них радпімпіе.
Кожда така читальня булаб рівночасно і
агентурою для видавництв Просвіти, котрі
при відповідній редакціі і системі, моглиб мати
широкий вплив на наш народ.
Так уладакені статути можнаби рівночас-
но розіелати по читальнях, а на 300 іетнуючих
нині читалень певно 150 прииме сей новий
устрій.
Але, міг би хто запитати, чи на таке товариство
позволять в.іастй? Повинні позволити, бо-ж права суть
для усіх ті самі; а на нодібких статутах основапе, то 
вариство  кружків рільничих", котре мае ціли і просвітні,
і економічні. Треба пробувати 1
Та, хотьби і власти позволили, закине хто, але
де взяти тілько людей до виділу центрального та ви-
ділів повітових ? Та, хоть може і янайдеся йіх на стіль-
ко, але чи дадуть еобі раду 8 таким множество» ріжно-
родиих справ ?“
Де йіх взясти ? Таж нераз стрічки наших часописей
переповнені іменамм малих та великих патріотів та дія-
чів! Мало-ж би йіх не стати лишенъ там, де ходить о
реальну працю для народу ?! Слиб так мало бути, то
тоді вийшла би бодай на верх патріотична блага мно-
гих людей. Алс ми сього не сподівасмось. Противно, ми
думаемо, що знайдеся на стілько розумних та трудолю-
бігвих людей. А щоби дали еобі раду із роботою, якоі
певно буде чи-мало, мусить „Просвіта' позбутисл деякр-
го тягару, котрий спиняе еі властиву роботу. „Просвіта”
повинна, покінчивіии видами творів Шевченка, до ко-
трого уже зобовяваиаеь, раз на все покинути всякі
інші видавництва, і всякі інші цілі, (бо на се маемо
уже днесь другі товариства, -як товариство Шевченка),
— а за те уею свою енергію та силу посвятити роботі
над цроевітпим даигненьом нашого люду та видавниц-
твам для люду.
Отсей проект перестрою „Просвіти" і читалень,
піддаю під розвагу усіх прихильників народу як раз
тепер перед загальним збором Просвіти, котрому намі-
ряю сеею справу предложити.
Олексапдср Колееса.
3/ Снятинщини.
У пас було вже два зібраня для на-
ради над виборами до повітовоі ради —
але оба були дуже нечисленні Видно, що
наші люде чогось стали обоятні до ееі
еправи і еі еобі легковажать. Дуже би
сумні послідки могли з сего вийти, ели
би наші люде і далі стали так заховува-
тись. До того одна особа, но котрій ми
сего цілком не сподівались, почала нам
тут класти в голову, щоби ми вибирали
ксьондза дзекана, хотя знае вона і сама
добре, що се найбільший ворог всякого
— 240 —
поступового руху між селянами. Ми однак
думаем, іцо наші люде не дадуться так
повести за ніс, бож вони преці памята-
ють ще добре, як то вовчковецкі читаль-
ники жалувалися в „Народі* на о. Кор-
жипского за всякі переслідованя. Сеж
преці той самий добродій, що казав од-
ному читальникови — „от волів бись со-
бі постели купити, ніж маеш на читаль-
ню давати", се той самий патріот, що
стараеся всіх наших попів підюдити про-
тів читалень та народного руху; се той
самий, що в повітовій раді по польски
говорить. Він преці був також послом до
сойму, а чи здавав бодай раз справу зі
своеі діяльности? Мабуть не було і з чо-
го здавати справу, бо-ж відома річ, що
его діяльність полагала головно на тім,
що збирав на кінци сесіі від послів гро-
ші для соймових льокаів. Теперка обияв
в соймі ту діяльність гідпий Коржипско-
го наслідпик ккщсіг 8а\ѵа, славний руси-
пойід. Одже бувби се великий встид для
нашого повіту, котрий чейже за оден з
найлучших уходить, ели би ми мали тут
такого чоловіка вибирати у раду повіто-
ву. Впрочім се річ більше як певна, що
его поставлять Поляки на свою ліету, а
як би і не перейшов, то виберуть его пани
зі своеі куріі. Найже его вибирають его
приятелі, а не наші селяне, зглядом ко-
трих він так тяжко провинився! Також
звертаем вашу увагу, братя виборці і
начальники громадскі, щобисьте були ви-
розумілі, коли котрого з вас, поминеся
при уложеню ліети.
Радних маем вибирати лиш 12, а сіл
маем в нашім повіті щось 40! Одже годі
навіть з іцо другого села вибирати по од-
ному газді. Впрочім на ліеті будутъ по-
міщені лиш що найзаслуженійші люде,
одже мусите бути уступчиві і вирозумілі.
Лише тримаймося міцно разом і голосуй-
мо одностайне, а побідимо так, як при
виборах соймових.
Також маемо одну сумну справу по-
дати до публичпоі вѣдомости. Ото, що
лиш видав митрополит свою смнппу ку-
ренду протів „Народа*, а вже знайшовся
такий пан-отець, що схотів підлизатися
свому владиці, : і хотя та куренда ие від-
носиться до попів у станіславскій епархіі
— зачав стукотіти на виділ читальні в
своім селі, щоби відкинув „Народ*. Ссть
се нехто інший, як о. Курпяк із Карлова,
знаний із своеі иідлизливоі натури, хотя
пе в однім взгляда мае і заслуги за со-
бою. Справді годі пізиати сего чоловіка,
чого він властиво хоче ! чейже владико ю
не буде, бо мае жінку, а і міеця нема
тепер опорожненого, а ордерів за такі
дурниці також не дають, хиба що би но-
просив и. Купчанка у Відни, іцоби ему
прислав мендель з віденьскоі вистави з
1873 р. — Такий мендель бувби ему
сам разом дуже до лиця. I яким правой
мішаеія він до читальні, коли не есть на-
віть виділовим ? Вправді виділові, не знаю-
чи о що властиво іде, повірили о. Кур-
пякови на слово, але тепер вже надума-
лись інакше. Ми особенно покладаем на
ч. Івана Сандуляка, голову читальні, що
не позволить сему отчикови встидати чи-
тальню карлівску перед світом і тикати
носа не в свое діло. О. Курпяк хтівби на
кошт читальні приподобатися владиці —
але ч. I. Сандуляк іювинен .взятись до
него по війсковому і закомендерувати ему
так, як колись будучи ФІрером коменду-
рував : КеЬгС оисіі! ЬаиГбЛігіМ! МагвсІі!
Додамо, що о, Курпяк, хотя і зна-
ний противник декана, також за ним
агітуе.
Що то може жадоба, підлизатися
владиці! Уважайте, отчику, що робите,
бо як возьмемо розбирати ваше поступо-
вапе, то вийде таке, що і владика з кро-
пилом не поможе.
Народник.
Поступоване о. Курпяка справді без-
законно, і виділ повинен показати, що
складаеся з людей, свідомих своіх люд-
ских і конституційних прав, а не з рабів,
котрих би всякий міг за ніс. водити. Сди-
на старшина над виділом с загальні збо-
ри читальників, і коли о. Курпяк е чле-
нем читальні, то мае там голое, але тіль-
ко один, так як і кождий інший. „Народ*
газета позволена, і коли вона для кого
за вільнолюбна, то значить, що ему за
богато й тоі волі, яку маемо в Австріі.
Нехай же-ж забираеся до Росіі, де нема
волі і де ніяких газет для народу дру-
кувати не вільно.
Редакція.
— 241 —
ДВА СТАРЦІ).
Оповідане
ГРАФА ЛЬВА ТОЛСТОГО.
Переніи в велккоруского
М. Павлин.
Жінка повідае ему: „Господи,
бачу, що ти пророк. Батьки наші
поклонялися на отсій горі; а ви
кажете, що міеце, де треба покло-
нятися, е в вруеалимі“. Ісус пові-
дае йій: „Вір міні, що настае час,
коли і ие на сій горі, і пе в вру-
салимі будете поклонятися Бать-
кови. Ви познаете, чому кланяетеся,
а ми знаемо, чому клаияемося, бо
спасене від ІОдеів. Та наетане
час і настав уже, коли правдиві
дюклінники будутъ поклонятися
Батькови в дусі та правді, бо та-
ких поклінників Батько шукае
собі (Евапг. Іваново, ГУ, 19-23).
I.
Зібралися два старці Богу молитися в
старий брусалим. Один був богатий мужик;
звали его 6фим Тарасович Шевельов. Другий
був небогатий чоловік влисей Бодров.
6фим був мужик поважний, горівки не
пив, тютюну ие курив і табаки не нюхав,
лихим словом від коли живе не кляв, і
чоловік був острий і твердий. Два опади був
Ѳфим Тарасович вітом і вислужив без хиби в
касі. Родина у него була велика: два сини і
внук жонатий, і всі жили в купі. На око він
був мужик здоровий, бородатий і простий, і на
семім хрестикз тілько трохи борода сивіла.
влисей був старецъ ані богатий, ані бідний,
ставляв перше хати, а на старість став дома
жити і розводив бжоли. Один син на заробок
ходив, другий —дома. Чоловік був влисей
добродуіпний і веселий. Пивав і горівку, і та-
баку нюхав, і любив співанки співати, але 6ув
смирний, з домашними і з сусідами жив у
згоді. На око влисей був мужичок невисский,
чорнявий, с кучерявою борідкою і, як его свя-
тий — влисей пророк, з лисиною на всю
голову.
Давно обіцялися старці і вмовилися разом
іти, та все Тарасовичови ніколи було: не пе-
реводилася у него робота. Тілько одно кінчить-
ся, друге загадуеся; то внука женить, то з
війска сина мешпого дожидае, то знов хату
нову загадав класти.
Зійшлися раз старці в свято, посідали на
колоди. „Що-ж, мовить влисей, коли обіцянка
’) Подавно нашим читателям отсе прехороше і
глубоко людске оповідане в житя великоруского мужи-
цтва, хоть і бачимо в.нім хибу — тоту, що поява вли-
еея перед Ѳфимом у брусалимі не добре умотивована
псіхологічно.	М. П.
відбувати підемо?" Зморщився 6фим. „Та по-
чекати, повідае, треба, сей рік міні тяжки?
випав. Загадав я тоту хату класти, думкі
іцо-то поверх сотні накину, а вона вже треба
займае. I то все не скінчив. Нехай уже до
літа. Літі, коли Бог дасть дочекати, певне пі-
демо". „На мій розум,- повідае влисей, відкла-
дати ніщо, іти треба тепер. Найліпший час
— весна". „Та час то час, але робота розча-
та, як еі покинути? „Хиба-ж у тебе нікому?
Син скінчить". „Та де там скінчить! На мого
найстаршого годі спуститися — запиваеся".
„Помремо, куме, будудь жити й без нас. Тро-
ба й синови навчитися". Та воно то так, та
все таки хочеся при своіх очах роботу скін-
чити". „Ех, куме! Роботи вееі ніколи не скін-
чиш. От якось у мене баби к святу миють,
прибираютъ. I се треба, і те, всего зробити
не встигнуть. Ото старша невіетка, баба ро-
зумна, й повідае: „Славити Бога, мовить, свя-
то надходить, нас не чекае, а то, каже, кілько
би не робили, всего би не зробили".
Задумайся Тарасович. „Грошей, повідае,
богатс продів я на тоту будову; а в дорогу
також не с порожними руками йти. Гроші не
малі, сто рублів". Засміявся, влисей. „Не грі-
гаи, повідае, куме Твоі статки протів моіх
у-десятеро білыпі, а ти грішми журится. Тіль-
ко скажи, коли виходити; у мене й нема, та
будутъ". Усміхнувся й Тарасович. „Ото, який
ми богач, повідае, відки-ж ти возьмеш?" „Та-
же дома пошкробаю — наберу будь-кілько; а
що не стане — улийів з десять з пайки сусі-
дови продам. Давно вже просить". „Ройі гарні
будуть, жалувати будеш". „Жалувати?! Ні,
куме! Поки житя мого, нічого, крім гріхів, не
жалував. Дорожите душі нічого нема". „Воно
то так, а все таки не ладно, коли дома непо-
рядок". „А як у нас в душі непорядок буде,
то гірше. А обіцяли-смося — ходім! Справді,
ходім!"
II.
I намовив влисей товарища. Подумав,
подумав вфим, тай на другий день рано при-
ходить до влисея. „Що-ж, нідемо, повідае,
правду ти кажеш. Жите і смерть у божих ру-
ках. Поки живі, та сили е, іти треба."
За тиждень зібралися старці.
У Тарасовича були гроші дома. Взяв
він собі 100 рублів на дорогу, 200 рублів ста-
рій лишив.
Зібрався й влисей; продав сусідови 10
улийів з пайки, і приплодок, який буде з де-
сяти пнів, також сусідови. Взяв за всс 70 ру-
блів. Решту 30 рублів, із дому повишпортував
у всіх. Стара своі остатні дала, на похорон
ховала; невіетка дала своі.
Наказав 6фим Тарасович старшому си-
нови, як що маеся рббити: і де кілько покосів
узяти, і куди гній вивезти, і як хату викінчи-
тй і покрити. Усе обдумав — усе наказав. А
влисей тілько наказав старій, аби від прода-
них улийів молоді бжоли осібно саджати, і су
- 242
сідови вірно віддати, а за домашні справи й
не згадував: само діло, мовляв, покаже, що й
як робити треба. „Самі газди, для себе зроби-
те, як ліпше
Зібралися старці. Напекли домашні пляц-
ків, пошили вони торби, УТЯЛИ ОНУЧІ нові, обули
нові черевики, взяли на запас личаки тай
пішли. Відпровадили домашні йіх за околицю,
иопращалися і пішли старці в путь дорогу.
Вийіпов блисей з веселим духом, і на-коли
відійшов від села, тай всі діла своі забув.
Тілько й думки у него, як би дорогою товари-
шеви вгодити, як би в мирі й любі до міеця
дійтн і домів вернутися. Іде блисей дорогою, і
все сам про себе або молитву шепче, або жи-
тія, які знае, на память твердить. А зійдеся в
дорозі с чоловіком, або на нічліг прийде з
усяким стараеся якби найласкавійше обійтися
та по божому слово сказати. Іде — радуеся.
Одного діла не міг зробити Слисей. Хотів по-
кинути табаку нюхати і табакерку лишив. та
скучно стало. По дорозі дав ему чоловік. Отже
терпитъ, терпитъ, тай лишиться від товариша,
щоби его на гріх не наводити, і поцюхае.
Іде й Сфим Тарасович добре, — твердо,
злого не робить і пустого не говорить, та не-
ма у него полехкоети на еерці. Не виходить у
него з голови жура за домашне. Все згадуе,
що дома діеся Чи не забув чого синови на-
казати, і чи так син робить? Побачить по до-
розі картоФлі садятъ або гній везутъ, тай ду-
мае: чи так на росказ его син робить? Так
би, бачиться, вернувся і все би показав і сам
зробив.
ІИ.
Пили пять неділь старці, домашні лича-
ки сходили, вже нові купувати стали, і прий-
шли в хохлаччину1). Від дому йіпли, за нічліг
і за обід платили, а прийшли до хохлів, ста-
ли йіх один від одного до себе люде кликати.
I приймуть, і нагодують, і грошей не берутъ,
а ще не дорогу в торбу йім хліба, ба й пляц-
ків накладутъ. Пройшли так вільно старці сім-
сот верст’) пройшли ще губернію і прийшли в
неурожайну сторону. Пускати, шскали, і гро-
шей за нічліг не брали, а годувати перестали.
I хліба не скрізь давали, інший раз і за гро-
ші не дібються. Торік, росказували люде, пе
вродилося нічо. Котрі були богаті, підупали,
все попродали, котрі по середині жили — на
нічо зійшли; а бідні, то або вийіхали зовеім,
або по жебрах ходятъ, або дома бідують. Зи-
мі — мякини та лободу йіли.
Ночували раз старці в міеточку, купили
хліба фунтів пятнацять, переночували і вийшли
до-світа, аби далі до спеки увійти. Пройшли
верст десять і дійшли до річки, сіли, позаче-
рали води в горнята, розмочили хлібець, поно-
') Хохлаччиною звуть Моекалі Украйіяу. Хохол
— Русин, Украйінець. Заішажасмо, що далі і бесіду
Украйінців, автор наводить ио-нашому, по украйінеки.
*) Сіи верст іде на нашу милю, М. ІТ.
йіли і перезулися. Посиділи, відітхнули. Дістав
блисей ріжок. Покивав на него головою 6фим
Тарасович. „Як, иовідае таку погань не кину-
ти 1“ Махнув рукою блисей. „Заміг, мовить,
мене гріх, що діяти!"
Встали, пішли далі. Пройшли ще верст
десять. Прийшли в велике село, пройшли ціле
наскріяь. I вже смечно стало. Утомився влисей,
захотілося ему і відітхнути і напитися та не
остановляеся Тарасович. Тарасович на хід
кріпший був, і трудненько було влисееви за ним
бічи. „Напити би ся, иовідае11. „Що-ж — на-
пийся. Я не хочу". Остановився блисей. „Ти,
повідав, не жди, я тілько забіжу, оп, у хатчи-
ну, напюся. На-крузі здогоню11. „Добре пові-
дав'. I пішов 6фим Тарасович сам далі доро-
гою, а блисей навернув ід хатчині.
Підійшов блисей до хатчини. Хатчина
не велика, мазана; низ чориий, верх білий, та
облупилася вже глина — давно, видко, не ма-
зана, і дах з одного боку роскритий. Вхід до
хатчини з подвіря Увійшов влисей на подві-
рв, бачить коло купи глини чоловік лежить
обголений. худий, сорочка в портки -— по-хох-
лацки. Чоловік, видко, ляг у холодок, та сонце
вийшло просто на него. А він лежить і ие
спить. Закликав его блисей, попросив води
напитися — не обізвався чоловік. „Або хорий
або неласкавий", подумав влисей і підійшов
до дверей. Чув, в хаті дитина плаче. Посту-
кав блисей замком деревяним. „Газди!“ Не
обзиваються. Постукав іще палицею в двері.
„Хрещені!" Не рухаються. „Раби божі! Не
обзиваються. Хотів блисей уже й гет іти, коли
чув: ізза дверей, немов охае хтось. „Чи не бі-
да яка з людьми? Подивитися треба!“ I пішов
блисей у хату.
IV.
Обернув блисей замок -— не заперто.
Отворив двері, — перейпіов через сіли. Двері
хатні отворені. На ліво ігіч; просто передний
кут; у куті божниця,') стіл; за столом лавиця;
на лавиці, в одній сорочці баба простоволоса
сидитъ, голову на стіл сперла, а коло неі хло-
пчик худий, а черевина велика, бабу за рукав
сіпав, а сам реве, чогось просить. Увійшов
блисей у хату. В хаті воздух тяжкий Дивить-
ся: за печію на підлозі жінка лежить. Лежить
ниць і не дивиться, тілько хрипитъ, і ногу то
витягне, то підтягне. I кидае еі з боку на бік
і від неі то запах тяжкий, видко, під себе хо-
дить, і обхаіти еі нікому. Підняла голову баба,
уздріла чоловіка. „Чого, повідав, тобі треба?
Чого треба? Нема, чоловіче, нічого". Зрозумів
влисей, що вона говорить, підійшов ід ній. „Я
мовить, рабо божа, напитися зайшов". „Нема
кому принести. Нема чого взяти. Іди собі".
Став блисей питати: .Що-ж, і здоровою у
вас нікого нема, жінку обхаіти?" „Та нема ні-
кого, чоловік на дворі поміра, а ми тутечки".
Замовк був хлопчик, чужого побачив, та як *
') Вожниця—полички на боги, то е обрааи, М. II.
—- 243 —
ііромовила баба, знов ухопив сі за рукав:
„Хліба, бабусю, хліба", і знову заплакав.
Тілько іцо хотів блисей впитати баби,
увалився чоловік у хату, нройшов попри стіну
і хотів на лаву сісти, та не дійшов і впав у
кут коло порога. I не став підниматися, став
говорите. По одному слову відривае, скаже —
віддихався, знов скаже. „I боліеть, повідае,
напала і... голодні... Ось з голоду помірас! - -
показав мужик головою на хлопця тай заплакав.
Стряс блисей торбою за плечима, випро-
стував руки, скинув торбу на землю, потім
підняв на лавиню, і став розвязувати. Розвя-
зав, добув хліб, ножик, укройів окраець, по-
дай чоловікови. Не взяв чоловік, а справив на
хлопця і на дівчинку, — йім мовляв, дай. По-
дав блисей хлопцеви. Зачув хлопецъ хліб, ви-
тяі'ся, ухопив окраець обома ручками, і припав
до него так, що й носа не видко. Вилізла ізза
печи іце дівчинка, вдивилася в хліб. Подав і
йій блисей. Укроів іще і бабі подав. Взяла й
баба, стала йіети. „Води би, повідае, принести.
Губи у них запеклися. Хотіла, каже, я, —
вчера, чи сегодня, уже не тямлю, — прине-
сти, упала, не дійіпла, і ведро там литилося,
коли не взяв хто". Спитав блисей, де колодязь
у них. Повіла баба. Пііпов блисей, найшов
ведро, приніе води, напоів людей. Попойіли
діти ще хліба з водою і баба иопойіла, а чо-
ловік не хотів йіети. „Не приймае, каже, душа".
Друга баба, тота цілком не піднималася і до
себе не приходила, тілько кидалася на підлозі.
Пішов блисей у село до склепу, купив питона,
соли, муки, олію. Найшов сокиру, нарубав дров
— став у печи топити. Стала <агу дівчинка
помакати. Вварив блисей затирку і кашу, на-
годував людей.
V.
Попойів чоловік трохи, і баба попойіла,
а дівчинка с хлопцем і горщик вилизали, і пі-
шли обнявпшея спати.
Став чоловік з 'бабою росказувати, як то
все з ними скойілося. „Жили ми, кажутъ, і до
того небогато, а тут не вродило нічо, стали в
осени пройідати, що було. Пройіли все — ста-
ли у сусідів і добрих- людей просити. Зразу
давали, а потім відмовляти стали. Не одні й
ради би дати, та нііцо. Тай просити яковось
стало ; всім винні: і гроші, і муку, і хліб. Шу-
кав, каже чоловік, я еобі роботи, — роботи
нема. Люде скрізь за страну до роботи наби-
ваготься. День поробиш, та два так ходиш,
— роботи шукаеіп. Стала баба з дівчинкою
ходити далеко па жебри. Давали слабо, ні в
кого хліба нема. Та все-ж таки годувалися
якось, думали дотягнемо так до нового хліба.
Та з весни цілком давати перестали, а тут і
боліеть напала. Стало зовсім круто. День йі-
мо, а два ні. Стали траву йіети. Та, чи то з
3 трави, чи так, напала на бабу боліеть. Ля-
гла баба, і в мене, каже чоловік, сили нема. I
понравитися нічим'. „Одна я, каже баба, била-
ся, та з сил вибилася без йіди, тай ослабла.
Ослабла й дівчинка, тай стала боятися. Поси-
лали еі до сусідів — не пішла. Забилася в
кутик і нейде. Заходила сусідка позавчера, та
побачила, що голодні та хорі, тай обернулася
й пііпла. У неі еамоі чоловік пішов, а малих
дітей годувати нічим; Так от і лежали —
смерти ждали”.
Вислухав йіх блисей і постановив того дня
не йти доганяти товарища — започував тут.
На другий день рано встав блисей, взявся в
хаті до роботи, гейби сам був газда. Розчипив
із бабою на хліб, затопив у печи. Пішов із дів-
чиикою но сусідах добувати, чого треба. Чого
не доправиться — нічо нема. все пройдено:
ані з газдівства, ані г з одежі. I став Слисей
старати, чого треба: одно сам ізробиті., друге
купить. Пробув так Слисей один депь, пробуй
другий. пробув і третій Поправився хлопчик.
ходити став по лавиці, до блисея ластитися. А
дівчинка цілком повеселіла, ві всім помагае. Все
за блисеем бігас: діду, дідусю! Підпялася й
баба, до сусідки ііотипала. Став і чоловік по-
при стіну ходити. Лежала тілько друга баба,
тай та на третій день раптом пробудилася і
стала йіети просити. Ну, думая блисей; пе на-
діявся я, що тілько часу протрачу, тепер піду.
VI.
На четвертий день надійшли розговіни, і
думая блисей: „Нехай уже розговіюся з людь-
ми, куплю дещо про празник, а над вечір і пі-
ду”. Пішов блисей знов у село, купив молока,
муки иитльованоі, сала. Наварили, папекли во-
ни з бабою, а на другий день рано пішов
блисей на службу божу, прийіпов, розговівся
з людьми. Встала того дня й баба, стала тц-
пати. А чоловік підголився, чисту сорочку
взяв —- баба випрала, — пішов у село до бо-
гача ласки просите. Заставлѳні були у богача
левада і ріля, — так пішов просити, чи нс
віддасть левади й рілі до нового хліба. Вер-
нулся над вечір газда сумпий і заплакав. Нс
помилував богач, повідае: принеси гроші.
Задумався знов блисей. „Як йім, думая,
тепер жити ? Люде косити підуть, йім ніщо :
левада заставлена. Пристигне жито — люде
жати возьмуться (тай уродило ж воно, уроди-
ло, святе!), а йім і заждати нічого: продана
у них десятина йіхня богачсви. Піду я, вони
знов на те саме зійдуть". I роздумав блисей,
і не пшіов із вечера — відложив до раня. Пі-
шов спати на двір. Номолився, ляг, і не може
заснути: і йти треба, уже й так і грошей, і
часу богато протратив — і людей жаль. „Всіх,
видко, нс обдаруеш. Хотів йім водиці принес-
ти та хлібця по окрайцеви дати, а то он куди
захопило. Тепер — уже леваду та рілю ви-
купи. А рілю викупипі, —- корову дітем куни,
та коня, чоловікови сноші возити. Видко, за-
путайся ти, брате Ѳлисею Кузьмичу. Розгостив-
ся і толку не найдеш!“ Устав блисей — взяв
сірак із під голови, розложив, добув ріжок,
понюхав, гадав думки прочистити, аж ні: ду-
мав, думав, нічого не видумав. I йти треба, і
людей жаль. А як зробити, не зная. Зложив
сірак нід голови і ляг знову. Лежав, лежав,
уже й кури нропіяли, і зовсім засипати став.
Раптом, якби збудив сго хтоеь. Бачить, ніби
— 244 —
він убраний зовсім, і з торбою і з палицею, і
треба ему ворітьми прійти, а відхилені вороха
тілько, аби пролізти одному. I йде він у воро-
та і зачепив з одного боку за торбу; хотів
відчепити, зачепився з другого боку за онучу,
і онуча розвязалася. Став відчінати, аж за-
чепився нс за пліт, а то дівчинка держитъ,
кричитъ: ДІДУ, дідусіо, хліба I Подививея на
ноги, а за онучу хлопецъ держитъ, крізь вікно
баба й чоловік дивляться. Прокипувся влисей,
промовив сам до себе голосно: „Викуплю, по-
відае, завтра рілю і леваду, і коня куплю, і
муки до нового хліба і корову дітем куплю. А
то нідеш за море Христа піукати, а в самім
собі втеряеш. Треба поставити на ноги лю-
дей!" I заснув влисей до раня. Прокинувся
влисей рано. Пішов до богача — рілю вику-
пив, віддав гроші й за леваду. Купив -косу, і
тота продана була, — приніе домів. Післав
чоловіка косити, а сам пішов по людех: най-
шов у шинкаря на продаж коня з возом. Стор-
гувався, купив; купив і муки, мішок на віз
поклав і пішов корову купувати. Іде влисей і
здоганяв дві Украйінки. Ідуть баби, балака-
ютъ. I чуе влисей, іцо говорятъ баби по сво-
ему, а розбирае, іцо за него говорятъ: „Бач,
оце його значила не нізнали, така думка:
простий чоловік. Зайпіов, кажутъ, напиться,
тай там і зажив. Чого, чого не купив він йім.
Сама бачила, як сього дня у шинкаря коняку
з возом купив. Ні, мабуть таки е люде на
світі. Треба піти подивиться41.
Учув се влисей, зрозумів, що его хва-
лятъ, і не пішов корови купувати. Вернув до
шинкаря, віддав гроші за коня. Запряг і пойі-
хав з мукою д хаті. Підйіхав до воріт, оста-
новився і зліз із воза. Побачили газди коня
— здивувалися. I думаеся йім, що для них
він коня купив, та не сміють сказати. Вийшов
газда отворити ворота. „Відки, повідае, кінь у
тебе, дідусю ?“ „А купив, каже. Дешево лу-
чився. Накоси-ко в жолоб травиці, ему на ніч
покласти. Тай мішок здойми „Випряг господар
коня, відігіе мішок до комори, накосив обере-
мок трави, поклав у жолоб. Лягли спати, влисей
ляг на улиці, і туди з вечера свою торбу ви-
ніс. Заснули всі. Устав влисей, завязав тор-
бу, обулся, одяг сірак і пііпов у путь за
Бфимом.
VII.
Відійшов влисей верст пять, стало свита-
ти. Сів він ігід дерево, розвязав торбу, став
рахувати. Порахував, лишилося 17 рублів 20
копійок. „Ну, думае, з сим за море не перейі-
деш! А Христовим іменем збирати — аби
більше гріха пе було. Кум 6фим і сам дійдс,
за мене свічку поставить. А міні, видко, обі-
цянка до смерти лишиться. Та боле. Господар
— ласкав, потерпитъ".
Підвівся влисей, стряс торбою за плечи-
ка і пііпов назад. Тілько село обійшов навкру-
ги, аби его люде не бачили. I скоро дійшов
до дому влисей Туда йшов - трудно здава-
лося, на силу іноді плівся за Ѳфимом ; а назад
пішов,, так ему Бог дав, що йде й утоми не
чув. Іде за играшку, палицею помахуе, но 70
верст у день увіходить.
Прийшов влисей домів. Усе с поля зібра-
лй. Зрадувалися домашні евому старенькому,
стали роепитувати: як і що, чому від товари-
ща лишився, чому не дійшов, домів вернувся?
Не став росказувати влисей. „Та ие позволив,
повідае, Господь; ростеряв дорогою гроіпі і ли-
шився від товарища. Так і не пішов. Простіть
Христа ради!“ I віддав старій решту грошей.
Роспитав влисей за домашні справи: все до-
бре всю роботу поробили, занедбаня в го-
сподарстві нема, і живутъ усі в згоді та
едности.
Учули того-ж дня й бфимови, що вер-
нувся влисей, прийшли питати за свого ста-
рого. I йім то само сказав влисей: „Ваш, по-
відае, старий, скоро пііпов, розійшлися ми ка
же, три дни до Петра, хотів я було доганяти,
та тут таке скойілося: ростеряв я гроші, і ні
с чим стало йти, так і вернувся". Здивувалися
люде, як таки, чоловік розумний та так глупо
зробив — пііпов і не дійпюв, тілько гроші по-
тратпв? Подивувалися тай забули. I влисей
забув. Взявся до роботи дома: придбав із си-
ном дров на зиму, обмолотив із бабами збіже,
прикрив стодоли, спрятав бжоли, віддав 16
шіів з приплодком сусідови. Хотіла его стара
утаіти, кілько від нроданих пнів нароілося, та
влисей сам знав, котрі. не роілися, а котрі ро-
ілися, і сусідови замість десять — сімнацять
віддав. Обробився влисей, післав сина ва за-
рібки, а сам засів на зиму личаки плести та
деревяні черевики довбати.
VIII.
Увесь той день, коли остався влисей у
хорих людей — ждав вфим товарипіа. Відій-
шов він недалеко і сів. Ждав, ждав, задрімав,
пробудився, ще посидів — нема товарища.
Очи видивив Уже сонце за дерево зайшло —
нома влисея. „Чи яе проминув-варе, думае, ме-
нс, коли я спав? Та годі-ж не бачити ему!
В степу далеко видко. Піти назад, думае, а він
наперед ігіде. Обмипемося з ним, іще гірше.
„Піду я далі, на нічлігу здибаемося". Прийшов
у село, попросив десятника, аби, коли прийде
такий етарчик, відвести его в тоту саму хату.
Не прийшов на нічліг влисей. Пііпов далі 6фим,
питав усіх чи не бачили старчика лисень-
кого ? Ніхто нс бачив. Здивувався 6фим і пі-
шов сам. „Здибаемося, думае, де-небудь в Оде-
сі, або на кораблі", — і персстав думати.
Здибався по дорозі з богомільником. Бо
гомільник у каиузі, в підряснику, із довгим
волосем, 6ув і па Атоні, і в друге іде в бру-
салим. Здибалися на нічлігу, розговорилися тай
піпіли разом,
Дійшли до Одеси миром. Три до би про-
пекали на корабелъ. Богомільців богато чека-
ло. Були з ріжних сторін. Знов роспитав в®им
про влисея — ніхто не бачив.
Дістав Ѳфим білет загр'аничний — 5 ру-
— 245 —
блів стало. Віддав 40 рублів за йізду туди й
назад, закупив хліба, оселедців на дорогу. Спу-
стили корабелъ, перевезли богомільців, сів і
Тарасович з богомільником. ІІідняли якорі, від-
били від берега, поплили морем. День миром
плили; над вечір зпявся вітер, нініов дощ, ста-
ло гойдати і корабелъ заливати. Кинувся на-
род, стали баби голосити і з мущин, котрі
слабпіі, стали по кораблю бігати, міеця шука-
ти. Найшов і на Сфимя страх, тілько не пока-
зав того по собі і як сів із приходу на покла-
ді, рядом із тамбовскими старцами, так сидів
цілу ніч і день другий цілий і тілько своі тор-
би держали і нічого не говорили. Затихло на
третій день. На пятий день приплили к Цар-
городу. Деякі подорожпі висідали на беріт хо-
дили дивитися на церков Софіі-Премудрости,
де теііер Турки пануютъ ; Тарасович не висі-
дав, на кораблі просидів. Тілько булки білоі
купив. Простояли добу, знов поплили морем.
Остановлялися ще коло Смирни міета, коло дру-
гого міета Александріі і доплили миром до Яфи
міета. В Яфі зсаджують усіх богомільців: 70
верст пііпки до Ѳрусалиму. I при зеаджуваню
набрався страху народ: корабель високий і с
корабля вниз на чайки народ кидаютъ, а чай-
ка гойдаеся, от- от не попаде в чайку, а мимо;
людей двох замочило, а зсадили всіх миром.
Позлізали, пішли пііпки; на третій день в обі
ди дійпіли до Ѳрусалиму. Стали за міетом, на
рускій кватирі, білети підпісали, нообідали,
пішли з богомільником по святих. До самого
гробу' божого ще не пускали. Пііпли в патрі-
ярший монастир, зібрали туди всіх покліиників,
посадили жіпоту осібно, мущин осібно. Веліли
роззутися і посідати навкруги. Вийіпов мопах
ІЗ полотенцем і став усім ноги вмивати; умие,
утре і поцілюе, і так усіх обійпюв. Ѳфимови
ноги обтер і поцілював. Вистояли всчірню, у-
треню, помолилися, свічки поставили і подали
на поминки за родичів. Тут і нагодували, і
вина давали. На другий день рано пішли в ке-
лію Маріі Египетскоі, де вона спасалася. По-
ставили свічки, молебен відслужили. Відти в
Авраамів монастир ходили. Бачили Савеків
сад —• міеце, де Авраам сина зарізати хотів
Вогови. Потім ходили на те міеце, де Христос
явився Маріі Магдалині, і в церков Якова,
брата Господня. Всі міеця показував богоміль-
ник, і скрізь казав, кілько де гропіей давати
треба Д обідови вернулися на кватиру, попо-
йіли. I тілько стали лягати спати, заахав бо-
гомільпик, став свою одіж персбирати, шукати.
Витащили, повідае, у мене мошенку з грішми
— 23 рублі, каже, було: дві десятці і три дрі-
бними. Посумував, посумував богомільник, пі-
чого діяти — лягли спати.
IX.
Ляг Ѳфим спати, і павала на него покуса.
„Не витаскували, думае, в богомільпика гро-
шей; у него ді йіх пе було. Нігде він не по-
давав. Міні казав давати, а сам не давав, та
ще в мене рубель узяв",
Подумас та® Ѳфим і пічне сам себе кори-
ти: „Що, міні каже, чоловіка судити, гріпіу я.
•Не буду' думати", Тілько забудеся, знов стане
нагадувати, як богомільник на гропіі лакомий,
і як він неподібно говорить, що у него мошен-
ку витащили, „I не було, думав, у него гро-
шей. Тілько дурить".
Встали над вечір і пішли на до-світну
службу божу в велику церков Воскресенія, —
до гробу Господнього. Не попускаеся богоміль-
ник Ѳфимя, з ним разом іде.
Прийшли в церкву. Народу — богоміль-
ців, і Москалів і всякйх народів, і Греків, і Ар-
мян, і Турків, і Сиріан, зібралося много. Прий-
шов Ѳфим у Святі ворота з иародом. Повів йіх
монах. Провів йіх мимо сторожі турецкоі до
того міеця, де знятий з хреста Спаситель і по-
мазаний, і де 9 шдсвічників великих горить.
Усе показав і росказав. Иоставив там свічку
Ѳфим. Потім повели монахи Ѳфимя на праву
руку в гору сходами на ГолгоФу, на те міеце,
де хрест стояв; там помолился Ѳфим. Потім
показали Ѳфимови роспадину, де земля до пре-
іеподньоі розсілася; потім показували те мі-
еце, де прибивали руки і ноги Христові до
хреета гвіздем; потім показали гріб Адамів,
де кров Христова лилася на кости его. Потім
прийшли до каменя, де сидів Христос, коли
надівали на него терновий вінок, потім до
стовпа, до котрого привязували Христа, коли
били его. Потім бачив Ѳфим камінь з двома
дирами, на ноги Христові. Хотіли ще щось по-
казати, та сквапився народ: поспорили всі до
самоі печері, до гробу Господнього. Скінчилася
там чижа, почалася православна служба божа.
Пішов Ѳфим із иародом. до печері.
Хотів він відбитися від богомільника,
все в думці грішив він на него, та не
попускаеся его бодомільник, з ним разом
і на службу божу до гробу Господнього
пішов. Хотіли вони як пайблизше стати, та не
вспіли. Стиснувся народ так, що ані вперед,
ані взад пропхатися. Стоіть Ѳфим, дивиться
вперед, молиться, а терпить-терпить тай пома-
цяе, чи е мошенка. Двойіться у него в дум-
ках: одно, думав — ошукуе его богомільник;
друге, думае — коли не огаукав, а справді
витащили, то аби й зо мною так само не
було.
X.
Стойіть так Ѳфим, молиться і дивиться
вперед, у каплицю, де самий гріб, і над гро-
бом 36 лямп горить. Стойіть Ѳфим, понад по-
лови дивиться, що за чудо! Під самими лам-
пами, де благодатний огонь горить, навперед
усіх, бачить, стойіть старчик у сіраку з гру-
бою мужицкою сукна, блищиться лисина на
всю голову, як в Слисея Бодрова. „Похожий,
думае, на Слисея. Та не може се бути він!
Годі ему навперед мене поспіти. Корабелъ пе-
ред нами тижнем відходив Годі ему було ви-
передитн. А на нашім кораблі не було. Я всіх
богомільців бачив".
Тілько подумав так Ѳфим, став молитися
- 246 —
старчик і поклонився три рази: раз наперед,
Богови, а потім мирови православному на оба
боки. I як обернув голову старчик на правий
бік, то й пізнав его Бфим... Він саммй, Бодров,
і борода чорнява, кучерява, і сивина на що-
ках, і брови, й очи, і ніс. і все лице его. Він
самий, блисей Бодров. Ізрадувався Бфим, що
товариша найпюв, і здивувався, як таки блисей
навперед него поспів. „От ще раз Бодров, ду-
мае, куди наперед пропхався! Видко, з чоло-
віком таким зійшовся, що провів его. Ану-ко
я, як будемо виходити, найду его, свого бого-
мільника в капузі покину, і з ним стану ходи-
ти, та чей він і мене проведе наперед“.
I все дивився 6фим, аби не втратити 6-
лисея. Та скінчилися служби божі, став пхати-
ся народ, пішли цілувати евангеліе, стиснулися,
відіпхали на бік бфима. Знов напав на него
страх, аби, думай, мошенку не витащили. При-
тис рукою мошенку 6фим і став пропихатися,
аби тілько на вільне міеце вибратися. Вибився
на вільне міеце, ходив-ходив, шукав-шукав
блисея, тут і в церкві. Тутже в церкві по келі-
ях усякого народу богато бачив: деякі тут-же
й йідять, і пють вино, і сплять, і читаютъ. I
нема иігде блисея. Вернувся 6фим на кватиру,
не найшов товариша. Того вечера і богоміль-
ник не приходив. Пропав, і рубля не віддав.
Остався 6фим сам.
На другий день пішов знов 6фим до гро
бу Господнього с тамбовский старцем, на ко
раблі з ним йіхав. Хотів пропхатися наперед,
та знов відіпхали его, і став він коло стовпа
тай молиться. Подивився наперед, знов під
під лямпами, коло самого гробу Господнього,
на переднім міеці стоіть блисей, руки розпростер
як священник коло вілтаря, і блищиться лиси-
на на всю голову. „Ну, думае 6фим, тепер у-
же не втрачу его". Пішов пропихатися напе-
ред. Пропхався — нема блисея. Видко пішов.
I на третій день знов коло гробу Господньо-
го дивиться: на найсвятійшім міеці стоіть бли-
сей, на очах, руки розпростер і дивиться в го-
ру, ніби бачить що над собою. I світиться его
лисина на всю голову, „Ну, думае 6фим, те-
пер уже не втрачу его, піду, коло дверей ста-
ну. Там уже не обминемося. “ Вийшов 6фим,
стояв-стояв, півдня простояв: усі люде пови-
ходили — нема блисея.
Пробув шість неділь 6фим у брусалимі і
був скрізь: і в ВиФлеемі, і в Витаніі, і на Йор-
дані, і на нову сорочку печатку коло гробу
Господнього наложив, щоби похоронитися з не-
го, і води з Йордану до склянки взяв, і землі,
і свічок із благодатним огнем узяв, і в віеь-
мох міецях на поминки дав, стратив усі гроші,
аби тілько домів дійти. I пішов 6фим назад
до дому. Дійшов до Яфи, сів на корабелъ, при-
плив до Одеси і пішов пішки домів.
XI.
Іде 6фим сам тою-ж дорогою. Став ід до-
мови наближатися, знов напала его жура, як
без него дома живутъ. „За рік, думае, води
богато упливе. Дім цілий вік збирасш, а знй-
щити дім легко. “ Як то без него син справив-
ся, як весна показала, як худоба перезимува-
ла, чи так хату виправили? Дійшов 6фим до
того місця, де він торік розійшовся з блисеем.
Народу й пізнати годі. Де торік. бідували лю-
де, тепер усе в достатках живутъ. Уродило
гарно в полі, поправляйся люде, і давнійше ли-
хо забули. ІІідходить у вечір 6фим до того са-
мого села, де торік блисей липіився. Тілько
що ввійпіов у село, вискочила ізза хатки дів-
чинка в білій сорочці „Діду! Дідусю! до нас
заходи". Хотів 6фим прійти, та не пускае дів-
чинка, ухопила, за полу, тащить ід хаті, а са-
ма сміеся. Вийшла на двір і жінка с хлопчиком,
також завивае: „Заходи, мовить, дідусю, по-
вечеряти - переночуеш". Зайшов 6фим. А
правда, думае, про блисея спитаго: от-як в
отсю саму хатку він тоді й напитися заходив."
Увійшов 6фим, зняла з него жінка торбу, уми-
тися дала, посадила за стіл. Молока діетала,
пирогів, капіі поставила на стіл. Подякував
Тарасович, похвалив людей за те, що вони бо-
гомільців приймають. Похитала головою жінка.
„Як нам. повідае, богомільців не приймати?
Ми від богомільця жите взнали. Жили ми, Бо-
га забули, 1 покарав нас Бог так, що всі тіль-
ко смерти ждали. Дійпіло торік до того, що-
всі лежали і йіети нічого, і хорі. I вмерти
би нам, та піелав нам Бог такогож, ось як ти,
старчика. Зайшов він середодня напитися, та
й лишився з нами. I поів, і годував, і на ноги
поставив, і землю викупив, і коня з возом ку-
пив, у нас покинув". 5гвійшла в хату баба, пе-
ребила жінчину бусіду. „I самі ми не знаемо,
повідае, чи то чоловік був, чи ангел божий.
Усіх любив, усіх жалував, і пішов, не сказав,
хто він, і за кого молити Бога не знаемо.
Як тепер бачу: лежу я, смерти жду, дивлюся,
увійшов старчик, не мудрий, так лисенький —
води напитися. Я ще грішна подумала: чого
волочиться? А він от-що зробив! На-коли по-
бачив нас, зараз торбинку на землю, ось ту-
течки поставив, розвязав”. Вступилася й дів-
чинка. „Ні, повідае, бабко, він перше оттут
насеред хати поставив торбу, а потім на ла-
вицю висадив". I стали вони перечитися і всі
его слова і діла згадувати: і де він сидів, і де
смав, і що робив, і що кому сказав. На ніч
прийіхав і чоловік - господар, на кони, також
став про блисея росказувати, як він у них
жив. „Якби він не прийшов до нас, повідае,
ми би всі в гріхах померли. Помирали ми в
роспуці, на Бога і на людей нарікали. А він
нас і на ноги поставив, і через него ми і Бо-
га взнали і в добрих людей увірували. Спаси
его Христос. Перше як худоба жили, він нас
людьми зробив".
Нагодували, напоіли люде б®има, поклали
спати і самі лягли. Лежитъ 6фим і не спить,
і не виходить ему з голови блисей, як він ба
чив его в брусалимі три рази на переднім мі-
еці. „Так от де він, думае, випередив мене!
Мій труд, не знати, чи принятий, чи ні, а его
то приняв Господь". На другий день рано по-
пращалися люде з 6фимом, наклали ему ман-
247 —
тулів на дорогу і иіш.пі до робота, а 6фим у
путь-дорогу.
XII.
Як раз рік нроходнв Бфим. На весну вер-
нувся домів. Прийшов він домів над вечір.
Сина дома не було: в коршмі був. Прийшов
сив підпанилий, став его Вфим роспитувати.
3 усего побачив, іцо росиустився без него син.
Гроші всі протратив дурно, роботу зансдбав.
Став ему батько голову лити. Став син грубі-
янити. „Ти би, .повідае, сам лад давав, а то
ти пііпов блукати, та ще й гроші  з собою взяв
усі, а мене рахуеш“. Осердився старий, вибив
сина. На другий день рано пішов Бфим Та
расович до війта на сина пожалуватися, іде
мимо Ѳлисеевоі хати.
Стойіть баба Елисеева на ганку — ви-
таеся: „Здоров був, куме, повідае, чи миром,
любчику, ходив?11 Остановився Сфим Тарасович.
„Слава Богу, повідае, ходив, твоего старого
втратив, та чую, він домів вернувся11. I розбе-
сідувалася стара—вона тото любила. „Вернув-
ся, повідае, голубчику', давно вернувся. Якось
скоро піеля Успенія. Тай раді-ж ми були, ра-
ді, що его Бог припіе! Скучно нам без него.
Робота вже з него яка, літа его минули. А все
таки голова, і нам веселійпіе. Тай парубок-же
як ізраіувався! Без него, повідае, як без ока
в голові. Скучно нам без него, любчику, люби-
мо ми его, тай жалуемо як“. „Що-ж, чи дома
він тепер?11 „Дома батеньку, в пасіці, роі зби-
рае. Гарні, кае, роі. Таку Бог дав силу бжолі,
що старий і не тямить. Не по гріхам, кае,
Бог дае. Заходи, любчику, вже-жякрад буде“.
Пішов Сфим через сіни, через подвіре в
пасіку до влисея. Увійшов до насіки, дивить-
ся — стоіть влисей без сітки, без рукавиць. в
сірім сердаку під берізкою, руки роспростер
тай дивиться в гору, і лисина блищиться на
всю голову, як він у врусалимі коло гробу Го
споднього стояв, а над ним, як у врусалимі,
крізь берізку, мов жар горитъ, грае сонце, а
навкруги голови золоті бжілки в вінок ізвили-
ся, вються, а не кусаютъ его. Остановився 6-
фим. Закликала стара влисея, чоловіка. „Кум,
повідае, прийшов!* Оглянувся влисей, ураду
вався, пішов ід кумови на зустріч, полегоньки
бжоли з бороди вибирае. .Здоров 6ув, куме,
здоров був, голубчику... Миром ходив?* „Ноги
ходили, і водиці тобі з Йордану ріки приніе.
Заходи, возьми, та чи приняв Господь труд...11
„Ну и слава Богу, спаси тя Христе11. Помовчав
вфим. .Ногами був, та чи душею був я, чи
інший хто...11 „Боже діло, куме, боже діло.11
.Вступав я також, коли вертався, до хати, де
ти лиіпився..111 Налякався влисей, заспппився.
„Боже діло, куме, боже діло. Що-ж заходи хи-
ба до хати — медку принесу11 I замяв вли
сей бесіду, заговорив про домашні справи. Зіт-
хнув вфим і не став ізгадувати влисееви про
людей у хаті і про те, що він бачив его в в-
русалимі. I зрозумів він, що на світі до смер-
ти велів Бог відбувати кождому свою обіцянку
— любвою та добрими ділами.
БЕЗПРОГРАМОВІСТЬ ,НАРОДОВЦІВ11
I ЙІХ БУДУЧШСТЬ.
п.
Вже в попереднііі статі зазііачп.ш ми, яке с відно-
шенс між „пародовцями11 яко партіею і тпмп людьми, іцо
мають з иоміж них статися в будучностп оспопою но-
вих партій. Імепно-ж ми показали, — розуміеся поки-що
лише в загальнпх нарисах, — іцо иародовці не суть
партіею суспільною, а вузко національною, іцо партія
така в практиці стае ся невідповідною, бо не мае стало
означених способів, стало поставлених тсоретичних основ
для громадскоі праці та в тій Формі, в якій вона тепер
е, мати йіх не може. Через те власне само з себе ночи-
наеся иоміж народовцями гуртоване однакових людей и
осібні купи і з тою хвилею, з котрого купи тоті постав-
лять своі окремі програми, „партія народовска" (в дав-
ній Формі) перестане іетнувати, вона мусить розбитися
на кілька партій, відповідпо до тих гуртів, які иоміж нею
витворилися.
Хвиля тота — хвиля нор одни нових, відмінних по
суспільним провідним думкам партій — здаеея від нас
вже недалеко. Вона приготовлена цілого іеторіею наро-
довців, цілим йіх розноем; сі наближуване проявлялоея
трохи ие з кождим кроком иаперед в роботі народовскоі
партіі — ми сказалиби навіть: воно було копечпе при
тій Формі, в якій згуртовалися народовці в одну партію
еще в самих (Ю-тих роках. Та тут здаеея не від річи
буде, добавити хоч пару слів пояспеия до того, іцо ми
іцо йио сказали. Постараемо ся, — хоч при тім конеч-
но ие будемо запускалися в дрібниці, — розкрити той
груят, па котрім виросла і розвивалася народовска пар-
тія, чи інакше иостараемоея розказати коротенько еі
іеторію.
Щоби нс зайти задалеко, обернемося безпосере-
дію до 60 тих рр. Часи тоті були дуже велпкоі ваги для
галицко-рускоі інтелігенщі, бо були хвилею еі ширшого
відроджеия. Надіі на обнову конституціі та самостійне,
автономічне. жите, відживляючий вплив Украйіни з еі
прихильцим до мужицтва письмснством, що в ІПевчен-
кови переживало сам верх своеі творчоі сили, напослі-
док поява Федковича, що став немов посередннком між
Украйіною і Галичиною, бо в писанях своіх на своім
грунті показав те, що було основою украйінскоі літера-
тури і, не без слушности сказати можна, украйінского
руху в загалі — всі тоті Факти пролились новим світом
иоміж галицку інтелігентну громаду, розбудили в ній
національно чувство, зародили змагане до краспюі бу-
дучности. Праці Бодянского і Максимовича вже перед
тим були звіені в Галичині, Основяненка ще в 50-тих
рр. читали мабуть на провінціі (Див. іювіеть „Отець И-
гнатій“ в „Зорі галицкій 1852), теперки переходить до
Галичини „Основа11, писали Марка Вовчка, Куліша і
Шевченка. Іменно-ж вірші великого украйінского мужи-
ка-поета иереписують ся молодіжю дуже пильно і пере-
ходить з рук до рук. Всі тоті Факти у купі конечно му-
сіли мати вплив дуже великий. Хто чнтав виданя того
часу, ,.Мету“ „Ниву*1, а наипаче -Вечерниці11, хто нага-
дай собі, кілько то листів привітних повитало поиву сих
248 —
впдавнпцтв. іменнож лпстіп шіеашіх головио молодіжю
хто, кажу, нагадае еобі тоіі ентуаіязм і горяче заінтере-
еоване — появп такі незвпчнііні у нас. „Рутенців" тоіі
порозуміе, що ее був чае вайжпвіііше бючого житя но-
ліж пашою інтелігеиціею, та що іменно в 60-тих рр. шу-
кати треба сил, котрі вплшіулп па вптиерепс галпцко-
рускііх партій — тих сил, що в таку хвилю загалыіого
руху мусіли виявитися силыіійпіе ніж перед тпм.
I дійсно, що передовсім дастъ ся добачити в тім
руху, то его пріцціпіяльна ріжниця від руху украйінско-
го, хоч па тім послідпім він головио і виховався. Коли
в тодішніп украинскій літературі сказатиб засадничим
тоіюм с демократизм, щира лрихильність до люду, що
правда нодекудп й закрашена національный романтиз-
мом, то в галицкім письменстві того часу переважае на-
ціоналізм і в ним тіеііо звязані питаня Формалыіі. Ха-
рактерно, що коли на Украйіні Осповянеііко (а за ппм
і другі) брався писати своі оповіданя. не рішаючи пита-
на самостійности національно! Малорусів,*) то у пас в
скорі зачинаеся нисанс про самостійність „руского" па-
рода, «го націопальні нрава, про язик, правопись і т. д.
і т. д. О скілько нам звіено, то і саме питано національно
иа Украйіні поставлено в нерве в острійпіій Формі до-
перва в 6О-ті роки, іменнож підчас і після повстаня
польского 1863 р., коли Малорусъ може перший раз в
XIX. ст. показала польский і руѵким національним цеп-
траліетам, що вона ні Полыца ні Москва і визвала че-
рез те лайку і одиих і других па тему „малоруского се-
паратизму“.
I зновуж легко буде впізнати, чому рух украйіп-
ский вийшов так відміпний від народного руху в Галп-
чппі. Па Украйіні визвали копечніеть писати на своій мо-
ві потреби реалыгі, любов до мужицтва чп там прихиль-
ніеть до інтересів тоі верстви, що становить саму осно-
ву народного житя. То був націоналізм пе вуз-
кий, а зведений від разу на широкі соціяль-
пі і про світні змаганя. Нс буду тут нагадував,
що Основяненко говорив про народну освіту, ба не то
говорив, а й сам дав почин простонародному просвітно-
му письменству на Украйіні, що Марко Вовчок писав
про мужиків — і то без ріжниці про малоруских і во-
ликоруских— едино задля йіх тяжкого положо-
ня; про які небудь національні взгляды не
знайдете у него ніже одного слова. 3 того
іі бачимо, що в основі рух украйінский був ви-
ни а-н и й демократичными п о г л я д ам и та тому
й видав гарне мужицко письменство, що своею появою
випередило й Авербахів і Тургеневих і з кождим поко-
ліием письменским іде глибше в суть народного житя.
У нас однак пішло цілком на оборот Прояви демокра-
тизму, зразу доволі різкі, слабнуть поводи і обмежуютъ
ся на пляточні Фрази на тему „любови до простого лю-
ДУ“ — за теж думка національна переважае 'всі інші
думки і на верха стоіть націоналізм вузкий і Формаль-
ный. Такий Фальшивый оборот річи видав для нас дуже
злі наслідки. Мужицкого письменства ми досі так як не
') О тім можна пересвідчитнся з лиетів Осиовяиен-
ка до Плстньова, зібрапих в „Украинской Старинѣ" Да-
нплевского.
маемо, хоч у пас в Галичині сходпнп інтелігенціі з на-
родом доволі лехкі. а бодай лекші ніж па Украйіні;
відповідно до того йде і напрям у громадекім вихованю
інтелігенціі — коротко сказати : увееь рух у Галичині
пішов так икось понад реальный грунт, так відбився від
еамоі сути народного житя, що его треба доисрва спро-
вадити на тривкі основа розумнійшими і реальнійшими
думками.
Безперечио, були своі окремі причини, чому га-
лицка інтелігенція з цілого украйінского руху так мало
скористала, чому вопа запримітила лиш его зверхну
Форму паціоналыіу, а не дійіпла до его зміету, до его
провідиих думок, котрі в практиці булиб конче повели
до ровуыіюі праці задля добра люду, задля его мораль-
його і матеріяльпого ровною. Подавати тоті причини,
котрі, скажемо мимохідь, вводятъ ся на цілу сістему
громадскогс образована галицкоі іителігенціі і сягають
через те глибоко в відносини культурні і суспілыіі па-
шого парода — не входить в обсяг ееі статі. Мп тому
й обмсжуемося на саму характеристику, на саме зазна-
чене того грунту, на котрім витворилися і зросли рускі
партіі в Галичині, а грунт сей, як ми запримітпли, то
перевага вузкого, Формального иаціо-
.лізму над к ул ь т у р и о - су с пі л ь н и ми по-
г л я д а м и.
Як в тим вяжеся вптворенв обох партій, украйі-
но-фільскоі і москальофільскоі, лехко дог датися. Всі
майже мотивы, що розбудили поміж галицкою іитедіген-
ціею такі гарні надіі, тага широкі забаги независимой»
народного житя, завели. В соймі галицкім взяли верх
Поляки, держава нічого ие могла дати Русинам тай зві-
снояс нічого йій було слухати нечисленних попів, розби-
тих по селах та ще до того льояльних і зовсім беспе-
чиих. Нарід „іителігенціі" не розумів і стояв від неі да-
леко, може одиаково йій псприхильний як і панам іюль-
ский. Інтелігенція польски, персважаюча і числом і ію-
мічю ряду нечисленну руску інтелігептну громаду, взя-
ла усе в своі руки. До того-ж в 1863 р. в перво подви-
ла ся заборона украйінскоі літератури, а „Основа" вже
й перед тпм перестала виходити. Украйінский рух ви-
димо падай, а з тим лише слабий віді’омон народного
житя долітае до Галичини, а далі й зовсім тихне... 3
другогож боку Австрія по битві під Садовою, втратила
кредит до решти в очах руских „політиків", а значить
з тим і йіх широкі надіі на оборону австрійский рядом
національних прав Русинів перед Поляками зниділи, по"
вяли... Якийже.-ж був можливий вихід з такого невідра-
дного стану? Вихід був двоякий: або взятися до повіль-
ноі організаціі евоіх народних сил або обернути ея там,
де національні мріі вже осуществилися. Відповідно до
сего і повстали дві партіі. До першоі, „народовскоі‘,
пристали білыпе дрмократичні люде ; до другоі моска-
льофільскоі переваяіно аристократа -політикани, ноли.
Ріжниці в поглядах язикових, що вже зазначились зараз
після 1848 року, набрали тепер еще політичного значіня
— ну і партіі готові!
Як бачимо, в складинах руских партій в Галичи-
ні лежать дві побіч себе йдучі появи, зрештою тіено
звязані з собою: вузкий націоналізм і недостача куль-
249 —
турнпх і суспілышх думок.1) Не треба іі казати, іцо
який був грунт, такі були і его плоди. I дііісно в даль-
шія розвою партій мц бачимо самі суперечкп по тор-
мальппм пптаням язиковпм і правошісшім. Суперечкп
тоті й доеі не втпхліі, інтелігенція раз-у раз сварпдася
т.г в сих тісипх спорах т.гк і до нині зосталаеь .. Порі-
вень із тим ішов дуже малий наклад праці для заспо-
коеня реалыніх потреб люду. Недостача трівкоі і глп-
бокоі громадскоі (соціялыюі) думки полагала еще голо-
вачам-проводирям плавати по верха і бавитпся своіми
пустими Формальностями.
Конечніеть рсальноі праці вийшла сама з себе.
Нарід сам допоминався засновапя читаленъ, безсильність
політпчна нагадувала, що е маси люду, котрі розбудже-
ні і просвічені подалиб иомічиу руку, ііевну і могучу
та здобулиб те, чого не могли здобути нечисленні про-
водирі народні. Тілько ж реальна праця вимагала ясних
думок провідних, між тим, коли партіі вже витворилмся
на основі чисто Формальній, і програми поставити не
могли, такоі програми, яку конче мати треба там, де
хоче ея двигати і виховувати маси народні, де хочсся
йім здобути морально і матеріяльне добро.
Сказано, жите всюди показуе помилки невідпо-
відиих теорій. Тота історична правда показалася і тут.
Партія ціла, засиоваиа иа вузкій теоріі, ие могла при-
норовитися до житя. ІГовільно розпочалася критика ін-
телігенціі і еі роботи. Дальше йдучі одинпці з провідними
суспільними думками домагаютьея програми, хочуть ба.<
чити і ціль і средства народноі роботи. Але-ж се для
народовскоі партіі було за нізно і, як иобачимо, вже в
1875 вона на прямий закид безпрограмовости відповіла
безпрограмовостію !
Тілько-ж росклад в нутри іде що раз далі. Думки
ріжпі стираютьея з собою, зріжницьовуютьея і рівнобіж-
но з тим ироцесом виявляють що раз дужіпе свою
окреміпніість. Се сила центробіжна нашого норівнаня в
першій статі.
*) При спосібности замітимо, що тілько в той
спосіб можемо порозуміти галицке москальофільство,
так відмінне від москальоФІльства других Славяи, а за-
разой так характерно для наших народних відносин.
Найперше з иашого огляду виходить, що москальофіль-
ство галицке не мае своеі причини в якихось сімпатіях
до народу велико-руского або до літератури та нау-
ки, противно, нахил до Москви вийіпов тільки від того,
що галицкі москальоФІли побачили національну перевагу
Поляків, пехтоване своіх прав національних, а рівночас-
но — не бувши демократами — не розуміли і невідчу-
вали обовязку робити над реальними потребами галиц-
кого люду і роботу таку поставити на першім міеці
в своій програмі. Бачимо отже, що саме первісне мос-
кальочлльство е напрямом, котрий з правдивим моска-
льочйльством нічого ие мае спільного. Теорія про „один
народ", слабке (на жаль!) заінтересоваие російскою лі-
тературою суть так сказатиб другорядпою Формаціею
в витворюванюся партіі галицко-москальофільскоі. Тим
можна пояснити і комічний язик наших „москальоФІлів11
і йіх „знане" Росіі у білыпости таке скупе, що нераз
інтелігентному чоловікови, хоч і не москальоФІлови, смі-
шно стае за таких „русскихъ" — розуміеся ні крихтн
не„русскіх“. Далі з генези наших партій, яку ми подали, |
виходить, іцо до москальоФІлііі з горячих націоналів-по-
літікаиів пристали самі найгорячійші, а з тим і слабші
демократа. ІІерестарілі думки, передпотопні, з якими
подибатися можна в нашій москальочйльскій литературі,
суть найліпшим доказом, що й сей погляд правдпвий.
3 другого-ж боку пародовска партія сплою інерціі
хочс задержатпсц па давнія становпеку і раз-у-раз під-
поепть те, що еі членів лучило колись в одну партію.
Вопа зазначуе свііі націопалізм, відноеить в гору думку
вузко-націояальну (сида центротяжна), вона може п чуе
потребу іппршоі програмп, але Форма і зміет сеі партіі
такі, що йіх одпнокпм пдодом поза думкою національ-
ною лпш безлрограмовіеть і безпрограмовіеть. Ось і
ми зпов оиинплпся па тім самім, іцо іі в першій нашій
статі. Ріжпиця лиш тота, що там вийшлп мп від одного
дрібпого Факту, сконстатованого в остатних часах на-
шого партійного жптя, від дивноі і неприродноі злукп
радікалів з людьми ретрограднимн; тут-же ми подали
огляд іеторичний і огляд сей дав той самий результат.
Тому ми й пристунаемо вже прямо до самого матеріа-
лу, подані-ж у двох періиих статях теоретичиі думки
поможуть читачеви розібрати его і як слід порозуміти.
ПІ.
Перші початки руху СО-тих рр. були далей від
здеклярованоі політичноі програми. Противно, тота час-
тина інтелігенціі, що поклада основну підвалину для
пізшйших політичних партій, розпочала свою працю на'
полі чисто літературнім і коли вже говорити про ширіпі
програми, то для москальоФІлів початок еі покласти мо-
жна па рік 1866, а іменно на той час, коли „Слово"
внервс висказало свое „Вѣрую11, а для народовців на
рік 1872 т. е. на рік, у котрім оргап галицких украйі-
вофілів „Правда" став після півторарічноі перерви ви-
ходити яко письмо літературно-політичне. Розуміеся,
коли ми говоримо „програма" народовців . або моска
 льофілів, то тілько в певнім озиаченім змислі, бо ж в
। дійсности ми иобачимо — на еей раз лиш у пародовцііі,
бо про них лишено, — тілько обірвані чи там нсповиі
програми, а інколи самі лиш Фрази та легкі натяки.
Обсртаючися до Правди з 1872 р. ми зараз із
самого початку зустрічаемося в „Передній словом". Сеж
„Передне слово" таке цікаве і таке характеристично,
що ми не можемо на стілько прогрішитися (а бувби се
справді великий гріх!) перед его авторами, щоб у нім
що-небудь „важнійшого" поминути і тому подаемо его
майже в повній основі. „На сім міеци — каже „Правда11
— инші часоішсі подаютъ звичайно програму, якоі ре-
дакція придержуватися гадае. Воно й конечно у сих,
що або своі політичні погляди переміняють або
знаміряють витичити своій політиці яку-то нову
дорогу — утворити новий політичний табор — або сло-
вами гадаютъ закрити справдешню гадку. Ми не хочемо
ні одного, ні другого, ні третого (Богу дякувати !) — а
позаяк щодениий досвід учить, що чим ясиійше, чим
точнійше яка часопись виповіеть свою програму, там
певнійше в практичнім переведеніе ій спроневіритьея,
— так ми, щоб не черпати води решетом, заявляем за-
гально но для нашоі публіки зовеім зрозуміло, що на-
шого програмою есть програма народноі Руси „в своій
хаті своя правда и сила и воля". В чиіх грудях отся-
наша клича озоветься братним відгомоном, сего й за
прошуем до спільноі праці словом і ділом... Все звідкі-
ляб воно не походило, як тілько причпняеться до наро-
— 250 —
дного розвитку нашоі ідеі... есть для пас ножадапе: па
відворот усе, як гарно пе иазпвалобся воно, як тілько
вяже нам руки и сппшіе нашу діяльність... кішьмо теть
від себе, щоб пе заважпло коли то иа нашііі совісти !
Порукою доброго вспіху нашоі часопиеі буде пезавпсп-
мість иашого органу і одпомпсльпість, з якою майже всі
лучші сили... узнали потребу видаваня нашоі часоппеп".
Отсе й е „Передне слово" до органу народовіцп
н цілііі его основі. Найпсрш характерно, іцо в тій
„програмі" згадуе.ся тілько про „політичні погляди", „по-
літичішй табор" „нову дорогу в політиці". Піеля того й
бачимо, іцо в тих печисленних словах, котрі ніби то
мають стаповити провідиу ідею часопиеі — не кажемо
програму, бо еі сама редакція вважас лиш за „чер-
паие води решетом", — звернена увага тілько на иа-
ціонально-політичний бік иародного житя, коли вже на-
дати який змпсл таким псозиачспим ніщо не кажучим
словам як „в своій хаті своя правда і сила і воля".
Що ж тикае ся програми, то конечно е ставити еі тіль-
ко у тих часописів, що „иереміняють політичні погляди
або янаміряють иитичити своій політиці яку-то нону
дорогу-утворити новий політичний табор — або слова-
ми бажають закрити справдешню гадку“. Иомииаючи те,
що перша половина висказус, помимо трох «>раз, одну
лиш думку, бо „ВИТИЧЦТМ нову дорогу політиці" і „утво-
рити політичний табор" значить „перемінити політичні
погляди" і на оборот — усякий цікавий знати, чому
редакція „Правди" не хоче „ні одного, ні другого, ні
трстого ?“ На тс митаие трояка, а влаетиво двояка від-
пов дь можлива: 1) що редакція „Правди" ие хоче пере-
мішовати своіх иолітичних поглядів (иитичити нову до-
рогу політиці еіс. еіс.), 2) що пе хоче вакривати сло-
вами справдешню гадку. На першу відповідь ми ска-
жсмо, що йій передовсім недостае — льогіки. Саме ви-
ражспе : „перемінпти" політичні погляди значить, що
перед зміненою програмою мусіла бути вже готова інша
відміпна програма. вели отже, по думці „Правди" ко-
нечностію при переміні політичних поглядів ио-
давати програму, то тако-ж конечностію е виписати
програму тоді, коли якась часошісь в-перве вистуиае
яко орган партіі з пенними означеними політичиими
думками. Одно з другим так тіено звязане, одно без
другого так немислиме, як приміром зміна тону не
мислпма там, де нема іцо-найменче двох тоиів, тону
внпереджаючого зміну і тону зміпеного. Без першого
зміна просто не можлива!
А хі'ба-ж редакція „Правди" висказала вже коли
перед тим свою програму? — Не висказала і не
могла вискгізати, бо в 1872 в-перве появилася яко ор-
ган політичний і значить тоді доперва перший раз ма-
ла можніеть висказати своі програмові думки. I чому-ж
сего незробила, коли се було піеля еі влаенпх слів ко-
нечностію ?... А може бути, що редакція „Правди" вже
й тоті думки, котрі перед тим ширила, вважала і на
тепер в іювні вистачаючими і тому нічого більше не
мала до них добавити ? Питано таке, хоч як дивне і
здаиалобся безосновне, е однак можлиие та, хто знае,
може й найблпзше до правди. Тілько-ж колиб так справ-
ді було, то малибисьмо еще оден доказ иа безпрогр.чмо-
-віеть „Правди". Бож фякг есть, що „Правда" ніколи
перед тпм не поставила ясно! та повноі програми —• чи
інакше була (окрім програми Формально-національно! і
чисто літературноі иоііереднпх річнпків) безпрограмовою.
Пе зміняючп в 1872 сего стану, хоч додано, се було еі
конечпим обовязком, вона тілько доказала еще ліпше та
виразиійпіе свою безпрограмовіеть, доказала, що в неі
поза вузко національною думкою нема других ясппх
оснонних думок.
Отсе критика періиоі відповідп па наше питане.
Що до другоі, то ми сі лишаемо зовсім без критики в
тім иерекопаніо, що ніхто не мав бп на етілько цівіль-
ноі відвагй (страх перед осмішеием ся мае великий вплив
на поступки людскі!) боронити еі публично. Але редак-
ція „Правди" подала й другі мотиви своеі безпрограмо-
вости; вона-ж бояла ся еироневірити своім прінціпам,
з чого робіи’ь таке внесено, іцо зазиачувати йіх ие по-
винна, бо через те „черпалаб воду решетом", то знов
каже, що еі неясна думка добре зрозуміла публиці —
висказ, котрий або е пустим впкрутом або нрипускае
вссвидючість читачів „Правди" 1872 року ! Побіч того
редакція „Правди" заявляй „загальпо", що вона „все
видкине" що „спяняс нашу діяльність" а що все е для
неі „пожадане, як тілько причинно ся до иародного роз-
витку нашоі ідеі" — а по при те нс каже, що може
спинити еі діяльність, а що ні та яка се тота „наша"
ідея, о котру йій ходить... „Ех нерозумннй — сказалиб
нам автори „Переднього слова" — незпати, пащо ио-
трібні так: пояснена, коли вже „наша публика" сс до-
бре розуміе, що ми сказати хочемо!...“ Та, жарт иа бік,
„програма" органу пародовців як на перший рая при-
брала ся в усі тоті достоінства, котрими визначають ся
усі йіх пізііійші „програми". Імеинож такі фразіі загаль-
иі і неясиі, крутарство, нехтоване думок культурних
та громадских, заслонюване ся афоризмами, зазначувапе
едино національних тенденцій — се появи, з котрими
зуетрінсмося еще раз в нашім огляді „народовскоі без-
ирограмовости". А поза тими „ирикметами" крис ся сво-
го рода „ирограмоФобія", якийсь страх перед докладним
означінем, якою іменно дорогою, якими средствами й-
дсть ся до зреалізованя ееі загальноі, вузко-національ-
поі думки або, як тут, зазичепого від Шевченка, ще й
може недорічиого афоризму!
Вичитавши програму „Правди", ви зовсім ие бу-
дете дивувати ся тим поглядам, які вопа висказуе при-
міром в статі: „Руско-польскі взаемини в Галичині". Там
можемо між іншими таке вичитати: „Іігіешіік роіккі
знае, що Русини в інтересі власпім (!), інтересі, щоб н а-
родни й в о м р о с, який вони поставили и е з р е д у к о-
вано на с о ці я л ь ні - з м а г аня и мріі — стара-
лись самі відносиии хлопа до папа и жида лагодити...
Вони робили те в глубокій иереконаню, що скорше чи
пізнійше на подставі н е р о з ді л ь н о с т и (!!) інтересів
хлопа і пана згода (!) стане; а Сапіги и Потоцкі и пр.
поведутъ нарід туда, куда він сам того хоче. — Булп
виравді викроченя протів тоі засади (!) Русинів; однак
се не можна карбовати на Русинів, бо се тілько пооди-
покі одчай дуіпні (!!) загорільці чинили, а Поляки са-
мі знаютъ, як небезпечно священникови з чим небудь
б е з з а к о ни и м ) навіть посерсд любячоі его грома-
дп вцразитпея" (ст. 190-1) „Виперти Русинів галицких
— 251
а іх чисто народного становища (слухайте!) и впгнатн
іх на темний (!) шлях соцпялышх змагань, е нсрозумпо.
Той шлях Русішц уже верстали нераз ; — кііщя его пе
доглянете оком. Русппп відверііулнсь під него и пряму-
ють мирною дорогою просвіти до евободн. По щож іх
з власною кривдою назад (?!) завертати ?’ (Правда
1872 ст. 193-4.)
Я не буду подавай пояснена до ееі впппски, бо-ж
вона надто вже ясна та елма за себе говорить. В пііі
не то іцо помипено бік соція.іыіцй народного житя, алс и
просто признано аа шкідліівпіі в народпій роботі —
за теж свободу розуміе ея тілько в рамках паціопалыіо-
політичних („чисто народно становище"), до котроі мае
повести нарід проевіта !
Пс від річи здае ся буде тут при спосібпости на-
гадати, що великорус Чериіпневский ще в 1861 р. в
„Современникѣ“ в далекоідалечішіеав Галпчипам : „Тре-
баб уважнійше подумати „Слову" також над тим. чп ро-
зумно вважати за борбу паціоналыіу той спір, (я Поля-
ками), в котрий воно з такою горячкою кидая-: ся і ко-
трий понимас лиш яко спір національностей. Дуже мо-
жлпво, що при докладпійшім огляді живих відносин,
львівске „Слово" побачилоб в основах річи питапс зів-
сім чуже нитаню расовому, —• иитане соціялыіе11.
Так писав поступовпй великорус Галичапам, ко-
трі хоч і бажали „своеі волі" та пезнали, яка повинна
бути тота воля і як ітп до неі — бо... бо нс хотіли
„черпати води решетом"!!
Евгеній Левіцкий.
Чудо в Рутеніі.
По жартуемо, справді чудо: „Дѣло" й „Червопая
Русь" в одни голое заговорили про „Народ*, і то нс,
як доси — доносами — а перепечатали передню етатю
з 15 ч. Причииок до іеторіі польско-ру-
ских відносин. Тай титла для евоіх статей приду-
мали майже однакі: Дѣло (ч. 166) каже: „Я до тебе въ
серцемъ а ты до мене въ перцемъ", а „Червоная Русь
(ч. 166) ще револютнійше повідае; „Кого не просятъ, то-
го букомъ выносятъ. ’)
3 сих титлів ясно, чого хотіли наші чесні собра-
ти — вони хотіли зосмішити Народ ва те, що наша ре-
дакціи піелала для Міцкевича вінок. Тількож се йім не
зовсім повелоея. Раз, що Поляки в загалі навіть свою
публику не просили на похорони, отже всякий ішов не-
прошений, а йшли не тілько руско-украйінскі радикали,
а й Чехи, Великоруси, Болгаре і т. і.) а друге, що ми по-
силаючи вінок, хотіли тілько почтити великого покійника
котрому правду сказавши, навіть наші редактора не варті
') значить думка, що інтерес пана і хлопа відмін-
ний, е беззаконна!!...	Е. Л.
3) 3 обох статей виходить, що „Поляки" не то
не втають нічого про Народ, а й прогнали его редакцію
з вінком. Якже-ж погодити з сим те, що ще недавно
„Ч. Русь" і „Дѣло" доносили, буцім то Поляки підшіра-
ють Народ? Виходить, що на бріхні мимохіть сам із-
ловишея. Ми, розуміеся, за поступок гр. Водзіцкого зов-
сім не думаемо винувати Поляків загалом.
। розвязати волік від его поетолів, а не оберталиея в якпм-
' небудь еерцем до тих, що нечемно поступили з нашим
вінком таіі, — еподіемося — і з Міцкевичем і з Руси
нами загалом: ті ж Поляки, до котрих би ми могли о-
бериутпея п сій справі зо щпрнм еерцем, пе то іцо не
мали ніякого голосу в справі похорону, а й самі ііотер-
піли від тих веретов, до котрих належить наш печемшік
гр. Водзіцкпн.
Ми переконапі, що з Поляками, як і з іншими на-
шими сусідамн, згода настати може і повинна бодай иа
полі науки, штуки та еправи робітних людей, а що ді-
ялыііеть Міцкевича яко поста й крайного демократа, по-
мимо евоіх хпб, но пашому, може еионукати до біль-
ше людеких і білыпе сусідских відносин між Поляками і
Русинами, то мп й постановили взяти участь в его нехо-
рошія. Ложна з нами пе годитися — хоть, по нашому
коли навіть па названих повпеше еправах, а сим ра-
зом на ііайпиіниійшім людскій добрі, на поезіі, на чиинім
іюш.гповаіпо такого генія, як Міцкевич, иа ко-
трого складалися віки—Русинам і Поляка» погодитися
годі, то красше вже аагоді вирізатиея до ноги, щоби не
заваджалися на евіті дві паціі, котрі би мали вічно з
собою воювати, — але-ж сміпіити собрата за то, іцо з
ним нечемно обійиювея, по думці тих самих наших га-
зст, ворог — також, бачимо, бодай нечемно.
Зрештою, не в тім діло, — бо-ж годі вимагати
чемности під людей, котрі сі пе розуміють і нс хотять
розуміти в стосунку до інакше думаючого собрата : діло
в «ічлософіі, яку при тім розвилп названі газети. Отже,
„Червовая Русь" назвала те, що ми піелали вінок, Фаер-
верком, а зрештою стала на тім, що при кінці ще раз пов-
торила свою иословицю, як то бувае в байках: мовляв,
непослухсам ся карае". Видно, редакціі „Ч. Руси" пе було
способу білыпе пописатися, як то вона любить. Зрештою,
як то звнчайно бувае, „Ч. Русь" пропустила відновідь
Радикала Водзіцкому про те, що пе Поляків ховають, а
Міцкевича. Без того ніяк, бо годі би було паперти па
наше буцім то оберненв до польскоі шляхти, заміеть
стати на Міцкевичу. За те „Дѣло", котре звнчайно нс
дуже дотепне, а що до „Народа", то й зовсім нсдотепне
— пустилося сим разом на філософію і, звіено, попало
пальцем у небо.
Редакція пише: „Позаякъ рускй народовцѣ не взя-
ли участи въ устроюваню похоронбвъ мощей Мицкевича
изъ звѣетныхъ причинъ, то редакція радикальной газет-
ки могла надѣятись, що еи вѣнець удостоиться въ ко-
митетѣ краковскомъ якъ наибольшей уваги. А тымчасомъ
сталоея аъ тымъ вѣнцемъ таке, що справдѣ може ажь
на плачь вобратися". Коли редакція „Дѣла" плакса, то
можемо йій щиро порадити словами св. евангелія: „Плач-
над собою і лад дітьми своімиплачте голоено, ще й зу-
бами скреготіть так, щоби Вас усі чули. Приток до того
в „Народі" чимало, от хоть би в тім самім 15 ч. Ми не
такі плакси і не такі надто вже амбітні чи що, щоби
нам залежало на тім, як відиесеся до нашого вінка кра-
ківский комітет. Може бути, що то редакціі „Дѣла" мо-
глоби належати на таких дрібницях. Що се справді так,
виходить із отеих слів „Дѣла": „Редакція „Народа", іцо-
бы — якъ каже — „передъ поступовою польскою и ин
шою публикою поставити подчасъ похоронокъ Мицкевц-
— 252
ча у Краковруско-украиньску справу такъ якъ ище
певне нѣгде такъ прилюдно не ставилася®, — выслала
для Мицкевича терновый вѣнецъ" і т д. В виппсаних
словах усе, почавши від правописи, попутано: Ми того
ие сказали, щоби через вислане вінка  можна як-небудь
поставити руско-украйінску справу, як се паи підсувас
редакція „Дѣла" — мусілиби-смо бути досить дурнепь-
кі, щоби таке бодай на хвильку подумати. Наша кінцева
узага йшла до того, що руеко-украйінека справа справ-
ді була в Кракові поставлена. Коли орган руско-укра-
йінскоі, народовскоіпартіі прото не знае, томи ему ска-
жемо, хоть завважаемо, що годі нам про те докладнійше
росказувати. Руско-украйінска справа поставлена бу-
ла в Кракові так, що рускі радикали, перед добірною
поступовою польскою й іншою публикою, скритику-
вали іеторичну Польщу, великоруску демократію й у-
рядову Росію і затим роввили Костомарівекого - Дра-
гоманівский Федералізм, ставлючи волю Украйіни в
східно-европейскім союзі, що одни може вивести схі-
дно - европейскі народи з йіх теперішиого невільного
чи непевного стану. Украйіна вийшла тут не яко не-
вілыіиця Польщі чи Росіі, і ие яко сепаратистка, -а
яко вільний член ведераціі свобідних народів. Запевие,
що така Украйіна мусіла подобатися тим гостям, що
так само думаютъ про евоі народности.
Отсе ми мали на думці, коли казали, що рускі
радикали на участи в похороиах Міцкевича дуже ви-
грали. Що на тім не виграли наші москальоФіли, про
те ніщо й росказувати, та вони, зрештою, ніякою
Украйіною ие журятьея. Чи витража на тім партія, що
доси в Галичині навоя за едино украйінску, партія
народовска — про те найкрасше судити самому „Дѣлу".
Нам тілько бачиться, що й народовці були би не від
того, щоби бути на похороиах Міцкевича і ставити від
себе украйінску справу, — адже-ж народовске товари-
ство Шевченка в остатній хвилі оберталося в тій
справі до краківекого комітсту, та зараз-же цоФяулося,
як кажуть, через те, що краківский комітет не позволив
йім говорити на еамих похороиах. Та загалом сказавши,
народовці не взяли участи в похороиах певне головно
через те, що боялися і москальоФІльского крику, і того,
щоби йіх ие прожёрла іеторична Полыца. А раз-ураз во-
юють. Гарно то на-далеки воювати; легко й побіджати,
не нюхавши пороху, тай вигідно рішати лольско-руску
справу, поставивши еі так, що до віку треба уйідати
одні на одних. Ми, — тай не одні ми, — противно, пе-
рекопай, що руско-украйінску справу можна як небудь
розвязати тілько тоді, коли одні одним добре з-близька
придивимося. Для Русинів особливо важний тепер Кра-
ків — серце Полыці: нобідивши там, мм побідилиби й
на окрайінах давноі Польщі. Ось чому ми так високо
ставимо всякі щиро-рускі та при тім і щиро-поступові
виступи в Кракові, як святковане памяти Шевченка і т.
і. СеТо, видно украйінска, народовска партія не ровуміе,
тай чи одного то вона пе розуміе... Зрештою, не наше
діло. Нам тілько бачиться,—вертаючи до народовскоі фі-
лософіі над нами—що якби „Дѣло" не мудрувало лукаво,
то іце в 14 ч., до надрукована промова одного руского
радикала на комерсі, могло було найти доказ па тс, що
руско украйінска справа справді була порушена в Кра-
кові, а не плести дурниці про те, що ми еі думали пору-
шити своім вінком! Ба, в тім то й горе для народовців,
що руско-украйінску справу порушили в Кракові не вони
—-як на се подивляться в Росіі, особливо на Украйіні ?!—
а ненависти! „Дѣлу" радикали, і через те вопр буцім то
не завважало тоі иромови тим більше, що і в ній скри-
тиковано поступоване польских і руских старіпих партій
і поставлено основи для сусідского пожити Поляків і
Руеинів. Зрештою, не ми одні піелали вінок, були ще
рускі вінки від „Академічноі Громади" і від Украйінців
із Росіі і се особливо повинно би застаиовити народов-
ців. Загалом сказавши, в справі похоронів Міцкевича
Русини етарших руских партій покавалися або слабо-
духами, або запеками, або хоть печемниками, бо-ж на-
віть польскі шляхтичі бували на помииках Шевченка,
свого ярого ворога, чого Русини про Міцкевича ніяк
сказати ие можуть. Се тим нечемнійше, що Міцкевиче-
ві-ж твори мали чималий вплив на руско-украйіиских
писателів, не виключаючи й самого Шевченка та Мар-
кіяпа ПІашкевича. Зрештою, хотьби навіть Поляки ду-
мали на похороиах Міцкевича заманіФестуватися ііепри-
явно протів Руси, — чого не було, — то й тоді харак-
тср участи Русинів залежав би був від них еамих: якби
були моставилися, так би йіх був світ і зрозумів. Проти-
вно, з гори можна було бути переконаними, що чим. більше
було би па похороиах Русинів і іиших, тим мепше було
би іетеричного польекого шовінізму; бодай сама приеу-
тніеть руских радикалів дуже підтяла шовінізм польс-
кий, як зрештою й руско-украйінский... От таке то вий-
шло з похоронами Міцкевича: мимо всяких способів
ужитих протів, радикали словянских народностей таки
явилпся і порозумілися. Не вийшли ті похорони в ко-
ристь іеторичноі Полыці, ані тим менше в користь вис-
хпих польских верстов, тілько вийшли в користь справ-
ді поступовоі польскоі молодіжи і польекого народу. Ра-
ди би ми спитати наших рутенских філософів обох стар-
ших партій, чи се може зле, та дамо хиба спокій, бо
вони не люблять відповідати, — кріпкі мовчанкою, —
а люблять відзиватися тоді, коли йіх ніхто не просить...
Р е дакція.
О. Кость .Андрухович у Шенандорі. Ваша кар-
точка нагадала нам Ваш давнійший твір, котрий ми
переховуемо яко ненаглядну рутенску дорогоціишсть.
Не думаемо з Вами мірятиея в грубіяистві, завважаемо
тілько, іцо по таке не варто було йіхати в Америку, по
варто було й кінчити яких-небудь шкіл, а тим мешпе
посвячуватися духовному етанови — досить було ака-
1 деміі в найтемнійшім, як кажуть, гуцульскій селі Про-
куряві. I Ви берстеся за пронідпика нашого народу!...
Зміет: Персстрій руских читаленъ на підставі зміни статута тов. Просвіти, Олександра Колссси з увагою
редакціі^ Народа. Зі Снятиищини, Народника. Два старці, оповідаис гр. Л. Толстого, пер. М. Па-
влика. Безпрограмов іеть народовців і йіх будучніеть, П-ІП, Евг. Левіцкого. Чудо в Ру-
теніі, редакціі Парода. Переписка.
Видас Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Хвал Франко.
3 „Друкарні Народноі" Всйтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Рік /.
Львів 1. л. вересня 1890.
Ч. 17.
* ................ *
Виходить 1. і 16. л.
кождого місяця і ко-
шту с за рік
в Австро-Угорщині 4
гульд а для заграниці
6 рубл., 12 Франків, 10
марок або 2‘/, доляра. I
Одно число 20 кр.
, 	—Іі
НДРО.
н 7	.. *
| Адрес редакціи
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Дописи безименні не
будуть поміщувані. У-
житі рукописи шпцать-
ся, а неужиті можуть
собі автори своім кош-
том відобрати.
В справах редакцій-
них можна говорити від
I 7 до 9 год. вечір.
.........

Про „зирян“, Киріяків тай „дикаріе."
(3 поводу оповіданя „На краю світа.")
Я певно не помиляюся, коли гадаю, що
не одному з читачів „Народа", седьских як і
городских, прийшло в голову нимало думок
підчас тоі глибоко обхоплюючоі духовоі праці,
яку завдають і нашій душі і нашому розумові
такі артистичні твори як недавно уміщена в
„Народі", в перекладі з великоруского, оповід-
ка Лескова „На краю світа". В малім розмірі
проходить перед нашими духовими очима ніби
ціла історія розвою людскоі думки про найвис-
пгі правди, людского шуканя добра і істини
— проходятъ Киріаки усіх часів, ці справдешні
апостоли і мученики правди, що дійсно лю-
блять саму істину, еі зерно, еі зміст, а не ту
бренну одіж, в котру еі обгортають йіх су-
противники „зиряне" тай „мироносиці" усіх
барв і відтінків, що „мечем і огнем“, батогами
тай курендами, ніби в славу божу, справді-же
во імя власних інтересів, ширять нітьму свого
„світа" иоміж люде, забиваючи йім памороки
тай затемнюючи в них іскру божу. Не марно-ж
вирвалися з нокраяного муками сердя на-
шого кобзаря у хвилі обуреня таким „зирянс-
ким" ширеням світа" правдиві слова: „По
закону Апостола ви любите брата?! Сусслови,
лицеміри, Господом прокляті! Ви любите на
братові шкуру, а не душу"!...
А обдивіться лишенъ навкруги, прислу-
хайтеся до тих „зирян‘ тай йіх каламарских
попихачів по різних „Посланникахъ ѵДілах“,
„Червоних Руеях", тай Правдах" — усе ідно,
чи там русских чируських як про себе кожне го-
лосить, що либонь воно тільки і годно увійти
у царство небеене, а більше ніхто. А ось Ви
не бючи себе у груди тай не придбавши па-
тенту неомильности, скажете паприклад: який
сімпатичний проповідник той Киріяк, що за
гарна иостать в цього Великоруса! Ні, марни-
ця ті мури хинскі між народами, один у всіх
скарб правди тай милости, як одно сонце на
небі. Нема в царстві просвіти тай поступу —-
ні свого ні чужого. Керниця добра тай правди
належитъ усім і черпай з неі кождий, де-б еі
не спіткав : на сході чи на заході, на півдні
ьи на півночі. Бо справді тільки той свого
цураеться, хто чужому не павчаеться! Аж
гульк — ізза рога вже хтось кряче: „ага, кос-
мополіти, обединителі!“ Тай добре, коли ще
на цім окотиться, коли, заховай Боже, з
якоі небудь гори не почуються ще і такі гла-
голи: шизматики анахемскіі! По что серца на-
ші од Риму одвертаете ?4 Або далій, напхавши
бавовни у вуха, щоб не занепастити свого слу-
ху жабячою музикою, Ви скажете хоч-би так:
ось вони які ті, про котрих той-же кобзар наш
ще зауважив: „Просвітились! Та ще хочем дру-
гих просвітити, сонце правди показати сліпим,
бачиш, дітям!" Ось кого, погадаете Ви, ие-
тербурский уряд тай его мироносні попихачі
посилають „дикарів" просвіщати: „зирян!" От-
таких певно зиряп-проповідників іна нашу Вкра-
йіну посилають, _ штунду побороти. Бідиіж вони
— ті „дикарі" сібірскі тай украйінскі! якже-ж
довго ирийдеться йім мабуть чекати, поки
щербата доля надішле йім якого Киріяка! *
Не встигли Ви скінчити своеі думки, коли рап
том чуете, що бавовни в ваших ухах неначе
і духу не 6уло. „Измѣнники русского народа,
украйінцы, сепаратісти, нігілісти, атеісти і со-
ціалісти!" — заверещитъ на це страшенним
вереском дует або тріо зиайомих нам усім
каламарских сичів. I вся оця шановна братія
заарендувала тільки для себе царство небеене.
Колиб вже вони швидче у подорожу зібрались!
А то вже ка-зпа скількі тих живих трупів по-
набёралоея на нашій бідній землі.
Хай мені ласкаві читачі вибачать невіль-
не збочене від предмету розмови: тому винен
не я, а д. Лесков, що своім оповіданям снопу-
кае кожного говорити про те, що его болитъ.
Поміркуйте лишенъ гаразд, скільки в нас на
кожнім кроці своіх „зирян*, то й не по дивуе-
те, що я з Лесківских звернув мимохіть па на-
ших. Але-ж всрнемось до оповіданя.
Для мене, яко чоловіка городского, що
значиться, мав більше нагоди визволитися з-під
попівскоі опеки тай церковного способу мірку-
ваня, в яких ще ходить чоловік сельский під
вагою переважно нонівскоі науки тай цер-
ковпого вихованя, — пайбілыну цікавіеть мае
не проповідник Киріяк, а постать того дикаря
— поганина, що віруе в своіх дурних богів з
лютою сібірскою вдачею, а поруч з ними го-
тов понажати і доброго , хоча й „безсильно-
го“ Киріякового „Христосика". Ми не хочемо
тим сказати, іцо думки Киріякові, — на котрі
сельский читач зверне, сподійсь свою нере-
— 254
важну увагу, і до котрих, до речі кажучи, на-
шим власним мироносцям з йіх нетерпимости»
тай вузькочоліем однаково далеко як од землі
до неба, — позбавлені в наших очах усякоі
моральпоі вартости тай краси, — навпаки!
самі по собі то золОті, гарні слова, але з гро-
мадского погляду в них навчаючого, живого,
пожиточного дуже мало. Таких проповідників,
як Киріяк, зазнае вже людскістьз давен-давна
ще до Христа та еврейеких пророків, як
Ісая, з часів самого Будди, коли не ; ранійш.
Усі вони: і Киріяк, і Христос і Ісая і Будда
покликуються на якусь найвисіпу невідому силу
і еі именем кличутъ людскість. до добра тай
милости. Але ці поклики мало посували людей
наперед до зреалізованя пайвнсших правд. А
чому ж так ? Бо умови громадского житя тай
получені 3 ними УСЛІВЯ умислового розвитку
масс. людских сильпійш тай білыпого впливу
на людей ніж мелодійні та без живоі одежі
голосіня усіх Киріяків, дарма, що вони імсну-
ють себе божими посланниками. Не досить
сказати людям: люби свого близького — треба
ще показати, як его любити; живе житя з его
комплікованою дійсностю не дае себе втиску-
вати в коротенькі реченя солодких проповідів.
Тому ж, приміром, той чоловік, що винайшов
механічпий стіл ткацкий, на котрім можна і
собі сорочку зткати і близьким своім чимало
наткати, сподійсь, більше посунув наперед
людску громаду, ніж той проповідник, що вчив
свою сорочку блйзькому віддати, а самому
без сорочки ходить. Що й казать! Усяка
тана тому, що віддасть свою едину сорочку
овому блйзькому. Але такі люде здибаються
дуже зрідка, виімково, жива-ж громада, як ці-
локупне тіло, турбуеться тим, щоб в загалі не
було Іванів, що дають сорочки, тай Іванів,
що йіх берутъ, а щоб в кожпого Івана була
своя чесно пим самим зароблена сорочка. Тай
так же воно і повинно бути. Такі проповідни-
ки як Киріяк виходять у своіх думках тай
радах з свого особистого настрою тай віри в
Бога, своею мірою, хочай і дуже гарною, мі-
ряють людску громаду, тим часом як поступом
громади керуе не особистий настрій, а суво-
ра громадска потреба, пе особиста віра, а
розумоне на науці збудоване п е р е с в і д ч е н е.
Тому-ж то, повтаряемо, Киріякова постать у
Лескова, хочай мае в наших очах вслику ар-
тистичну вартіеть, яко тип архаічного, тоб то
оджившого піирителя правди, усе-ж пс встані
притягти до себе в цілій мірі увагу нашоі
міркуючоі думки, котру ми цим разом, як ми
вже на горі зауважили, звертаемо персважно
до сібірского дикаря — поганина.
Що за цікавий примірник той дикар-сі-
біряк! Тай ііо-митецьки-ж намалював его нам
д. Лесков! Ми бачимо перед собою людину,
виріешу на лоні скупоі тай лютоі сібірскоі
природи, котру бідна уява дикарска опредме-
тила в цілій лаві таких же лютих як і оточа-
юча йіх природа богів, що тяжать над чоло-
віком, над его долею, жадаючи, як і усі боги
на світі, для свого змилостивленя усякоі смир-
ни тай ладану, часом навіть і здихаючих псів. |
Ми бачимо ясно, що дикар той, чуючи на
кожнім кроці свою тяжку залежніеть від нев-
благаноі тай лютоі природи, жахаеться і тих
Дзол-Дзаягачі і зайсанів тай шайтанів, що еі
презентуютъ, але замилованя чи щироі пошани
він до них цілком не почувае. Це й зрозуміло:
страх не встані будити в нас любови, страх
будить в нас поруч зі зверхною покорою тай
поелухом тільки ненависть, тим глубшу, чим
більше ми змушені еі ховати під покришкою
лицемірних дарів тай жертв. Не треба гадати,
що в нашого дикаря тільки і е, що люті тай
хижі боги, — ба ні, на горі десь високо ему
над лютими богами, мариться ще й якийеь до-
брий Господар, що долу дивиться тай лихим
ділам не потурае. I що дуже характерно для
немудроі думалки вбогого „дикаря4, так вла-
сне те, що ему здаються незрозумілими слова
християнского архіерея, що добрий Господар
вимагае еаможертви чай мук за для себе.
„А ти і біду потерпи за Христа4 — каже ему
в розмові архіерей. „На що, бачка, він, бачка,
жаліеливий: як я здихати буду, то ему самому
мене жаль стане?“ I де-яс ему справді зрозумі-
ти, що гаразд собою поікертвувати за для
доброго бога, коли з уявою про жадане
мук тай терпінь в нього получаеться виобра-
жене про лютих тай хижих богів? Але поруч
з цим нашому дикареві, ' іцо уратував жите
архиерееві, зовеім не чужа вдатніеть покласти
живіт свій за други своя, — ба ні, він
вдатний до цього, він викликае у зворушеній
душі архиерея найвисшу пошану тай подивле-
не до своеі благородно! еаможертви, тільки-ж
ту саможертву дикар наш чинить не за для
якоіеь висшоі надприродноі іетоти, а просто
за для іетоти архиерея, за для чоловіка. Рату-
ючи жите архиерееві, дикар наш не рахував
на яхусь нагороду на небесі — до такого ку-
пецкого розуму він ще не розвинувся — а
просто но вважаючи ні на шайтана ні на до
брого Господаря, він йшов туди, куди прова-
дило его безпосередне людеке почуте жалю до
сумноі долі подібного ему близяка. В цім боці
людяноі „дикарскоі" вдачі ми вбачаемо нез-
мірно більше краси, ніж ув усіх терпінях тай
вчинках за для „царства небесного". Ось чому
вбога постать „ дикаря •* і замикае для нас так
багато навчаючого.
Може-б з поводу нашого суду про „дика-
ря4 дехто з шановпих читачів погадав-би, що
ми поділяемо старовинский хибний погляд ме-
тяфізіків (то-б то людей, що будують своі по-
гляди не на досвідах науки, а лиш на власпих
мріях), що, мовляв, усякий чоловік хоч-би і
дикар, являеться з готовою людяпою душею,
світлою, доброю, чоловіколюбною, Ні, ва такі
дивовижні погляди, що цілком сунеречні дійе-
пій науці. ми не маемо охоти спускатися. Нав-
лаки, наука про чоловіка (антропологія) як і на-
ка про нашу землю (геологія) вочевидячки нам
доказують, що земля наша, як і усе, що па
йій, значить, і люде не так швидко повстали,
як то собі малюе жидівска народна уява в
бібліі, — що треба було цілу безліч тисячелі-
тів, а не шіеть днів, щоб земля наша стала
— 255 -
такою, якою еі застали неріпі люде; що все
розвивалося дуже-дуже повільно: і земля, і
рослини, і звірі, і люде, іюни вони стали та-
кими, якими йіх зазнаютъ людскі спомини. Та
ми щоденно своіми очима бачимо приклади
такого повільного, а пе казочного, повстаня
тай розвою: скільки-то треба часу на те,
щоби з чоловічого зароду повстав, розвинувся
тай виріс чоловік! скільки треба часу, щоб з
зерна повстав колос, виросло дерево!
Що. до чоловіка, то зроблено вже і такий
-досвід, що коли взяти новорожену людину тай
держати еі осібно, по за сімею, поза людскою
громадою, так щоб вона і людскоі бесіди нс
чула, то вона виростае цілковитим звірем, без
усяких людяних здібностів, навіть без уміня
говорити по людски. Отже-ж це було найкра-
іцим доказом хибности тоі ДУМКИ, 1ЦО чоловік
вже з черева матери виходить ніби готовою
людиною. Еге, готовою! Ніщо справді не вис-
какуе готоиим на світ божий, хіба тільки в
тих казочках - побрехеньках, котрими на
жаль ще й досі годують малих тай великих
дітей. Тільки в школі житя, в стосунках з по-
дібними еобі людьми, словом в громаді людс-
кій росте-розвиваоться чоловік. Тільки посеред
громади людскоі чоловік навчаеться: думати,
розмовляти, чинити добро або лихо, ненавиді-
ти або любити. Громада, громадекі стосунки
тай порядки являються единою вчителькою
чоловіка.,
Тому-ж ми, звертаючись знову до нашого
„дикаря11 і кажемо, що під впливом евоіх сто-
сунків з громадою інших дикарів він і прид-
бав здатніеть до почуваня чужоі недолі тай
біди; під впливом вихованого в нім почутя
громадскоі солідарности (то-б то обопільноі за-
помоги) він безвільно побиваегься ратівлею
нравославного архіерея. Важка залежніеть від
сувороі сібірскоі природи, від лютих шайтанів,
з котрими борня не по сназі однотливому чо-
ловікові, тільки зміцняе те получене чоловіка з
чоловіком, дикаря з дикарем, словом загарто-
вуе „дикарску" солідарність. Нічого дивного,
іцо в нашім. „дикарі" те почуте солідарности
виступае ген геи красше тай величнійіпс ніж.
в інпгій „світлій" людині, менче залежній і від
природи і від обставин житя громадского. Ось
в тім, що ми тепер сказали, і лежитъ друга
павчаюча точка намальованоі нам Лесковим
постати „дикаря" сібірского.
Збсрімо-ж у купу коротенько усе нами
сказане. Під впливом важкоі боротьби з лю-
тими силами природи темний чоловік-дикар,
чуючи свою невільничу залежніеть від них,
творить еобі цілу купу лютих богів, що в уя-
ві его являються вірними відбитками окружаю-
чоі его природи. Він нс любить йіх, а тільки
боіться вмилостивляючи йіх усякими дарами,
так само як він готов вмилостивляти уся-
кого лихого чоловіка, котрого він не здатний
був-би позбавитися. Алс поруч з тим жите по-
серед громади навчае его почутю людяпоі гро-
мадскоі солідарности, і він, мочуваючи також
свою залежніеть від громади, почуваючи по-
требу обопільного підпераня, несвідомо дохо-
дить до вчипків найвисшого самозабутя. Цей
процес морального піддвигненя тай росту від-
биваеться на решті в безвідомій уяві темного
„дикаря" ще й тим, що він людяне почуте,
виховапе в нім громадским побутом, грома-
дою переносить на якусь найвисшу іетоту,
поза ним іетнуючу, на якогоеь доброго Госпо-
даря, що дивиться з-гори долу... Не важко
сказати, до чого доведс того темного „дикаря"
далыний розвій. Наука допоможе ему пізнати
природу а тим самим і покорити еі евоім по-
требам, люти^ богів він відкине яко дурницю,
а з новпм розвоем громадскоі солідарности, з
новим впорядкуваням громадских стосунків в
дусі сучаених змагань тай ідеалів він схи-
лйть і того оетатнього „доброго Господаря" з
неба на землю в осередок жерела гро-
мадм...
Гай, гай! Далеченько ще до тоі красноі
доби. Але чим більше буде таких, що прикла-
дають евоіх рук тай розуму до осягненя ліп-
ших порядків, тим близше ми прийдемо до
тіеі доби, бо прийти вона повинна, повинна,
кількома-б там курендами тай ціпками не
змагалися зунинити колесо поступу, люде піть-
ми тай мороку!
О. П. Украйінець.
Отоя стати дуже до речі ввернула увагу ня опо-
віданв д. Лескова і па дещо з того, що воно зачіпае
Просимо-ж наших читателів, при нагоді, ще рав прочи-
тати ціле оповідане і застаиовитися над пим. Нам такий
Киріак милий власне тим, що в християнскоі релігіі ви
бирае тілько морально зерно — любов, енраведливіеть
межи людьми, — бачить евоіх ближних у погапах, ко-
трих ставить внеше від християнскоі „інтелігсіщіі1', і
майже переконаний, що епаетиея можна ві веіх вірах.
Сим Киріак, — очевидячки, не знаючи того, — стае
майже на то саме становиско, па якім стоіть найно-
війша наука про всякі віри — про те росказус д. Дра-
гоманов у своій кпижочці „Нау к а т е о л о г і ч и а п за-
хідпій Европі", котру всякому радимо купити
(коштув тілько 10 кр.) і добре розібрати.
Киріак дуже добре бачить тоту пропасть, що Ді-
лить хриетиянеку релігію в лвичайнім розуміпю, від тоі
немудроі віри, якоі держаться прості „дикарі". Призна-
ючи прощу тілько від пошкодованого та від власноі
совістя, або прямо від доброго Господаря, ті дикар
то найморальнійші люде : вопи пе то нікого пе крив-
дять, а й помагають у біді, навіть христнялипови, на-
віть евому ворогови. Порівнайте лишенъ гарнснько иа-
шого „дикаря" хотьби з архіереем, — та рівиайте кожде
йіх слово, кожду йіх думку і кождий йіх учинок, — і
вам ясно стане, на кілько внеше стоіть той „дикар" від
висшого доетоііаика християнскоі церкви. А не за-
бувайте, що той архіерей в оповіданю д. Лескова, то
щс іінсоко образований чоловік... Тспср-жс примірьте
то „дикс“ праведно жите до житя тих вмхрещених дн-
карів, що, певпі ирощі від посторонного чоловіка, для
заспокосня голоду і спраги, йідять „тіло Христово",
— 266 —
пють его „Кров“, крадутъ ті дари і, само собою рову-
міеся, творятъ людям, особливо „диким“ усякі пакости.
I потім застановіться над філософісіо того „дикаря“ і
осудіть, чи пе правду віп каже?... Було би ще дещо
сказати івва того оповіданя, та сподівасмося, що тепер
напй читателі й самі того доліркуються, коли тілько
уважно розберуть і само оповідане, і те, що оказано та
зарекомендоваво в отсім числі.
Р ед акція.
ВЛАСТЬ ТЕМНОТЫ:
Драмат у пяти діях
ГРАФА ЛЬВА ТОЛСТОГО.
Перевів з великоруского
ІЛ. Павлин.
ДІЯ I. Особи І-оі діі: Петро, мужик бо-
гатий, 42-х літ, жоиатий другий раз, слабо-
витий; Апися, его жінка, 32-х літ, чепуруха;
Акулій а, Петрова доиька від иеріпоі жінки,
16-ти літ, не дочувае, придурковата 5 Анютка,
друга доиька, 10-ти літ; Микита, йіх ро-
бітник, 25-літ, чепурун; Яким, батько Мики-
тин, 50-літ, мужик невидний, богобоязливий;
Матрона, его жінка, 50-ти літ; Марина,
дівка-сирота, 22-х літ.
ДІЯ I. Діеся в осени в великім селі. Сцена пока-
яу« обіпирну Петрову хату. Петро сидитъ на лавиці, по-
правляй хомут. Аниса й Акуліна прядуть.
ПОЯВА I.
Петро, Анися й Акуліна (остатні співають у
два голоси).
Петро (дивиться в вікно). Знов коні пі-
іпли. Ще лота убють. Микито, а Микито!
Оглух (Наслухае. На баби:) Персстанъте-ко,
не чуги нічого.
Голое Микити з надвору. Чого?
Петро. Коні зажени.
Голое Мики т и. Зажену, почекай трохи.
Петро (покивуючи головою). Ой ті ро-
бітники! Якби здорово, ні за що би не дер-
жав. Тілько гріх із ними... (Встас і знов сідае).
Микит! Не докличется. Підіть хиба з вас хто.
Акулъ, піди зажени.
Акуліна. Коні?
Петро. Ба, та щож ?
А ку л і н а. Зараз (Відходить).
ПОЯВА II. Петро й Анися.
Петро. Тай пустий же легінь... не гос-
подарпий. Нім обернеся, нім що.
Анися. А сам ти страх проворний, с
печи та на запічок. Тілько від людей дома-
гатися
Петро. Від вас якби не домагався, то
цілий рік дома не найпіовби. Ох, люде!
Анися. Десять робіт у руки пхасш, та
ще й ганьбиіп. На печи лежачи росказувати
легко.
Петро. (Зітхаючи). Ех, коби ми не отся
слабість і днини бих не держав.
За сценою голое Акулінн. Псьо, псьо, псьо...
(Чути — лота рже і коні вбігають у ворота. Ворота
скриплать).
Петро. Язиком ляпати — в то ему грай.
Ой, не державбих.
Анися (кривлячися) Не державбих... Ти
би сам працював, тоді би говорив.
ПОЯВА III. Ті самі й Акуліна.
А ку л і н а (входить). Насилу загнала.
Все чалий...
Петро. А Микита-ж де?
Акуліна. Микита? На улиці стоіть.
Петро. Чого-ж він стоіть?
А ку ліна. Чого стоіть? Стоіть за углом,
балакае.
Петро. Не дібешея від неі толку. Та.
с ким-же балакае?
Акуліна (не дочувши) Чого? (Петро
махае на Акуліну рукою, вона сідае прясти).
ПОЯВА IV. Ті самі й Анютка.
Анютка (вбігае. До матері). Д Микиті
батько тай мама прийшли. Домів берутъ жити,
абих так дихала.
Анися. Брегаеш ?
Анютка. Пра! най мя грім забе... (сміе-
ся). Я мимо іду, а Микита й каже: бувай
здорова, повідае, тепер, Анно Петрівна. При-
ходи вже до мене на весіле гуляти. Я, пові-
дае, іду від вас гет. А сам сміеся.
Анися (до чоловіка). Не дуже тебе по-
требуютъ. Он він і сам відійти хоче. „Відже-
ну, каже!"
Петро. I нехай іде; хиба других не
найду?
Анися. А гроші-ж дані иа перед?...
(Анютка підходить до дверей, слухас, що го-
ворятъ і відходить).
ПОЯВА V. Анися, Петро й Акуліна.
Петро (хмуриться). Гроші, коли що, літі
відслужить.
Анися. Еге, ти рад відправити, тобі аби
хліба не йів. А зиму то я одна й тягни, як
кобила яка. Дівка не дуже то скора до робо-
ти, а ти на печи лежати будеш. Знаю я тебе!
Петро. Та що, нічого не чувши, дурно
язиком молоти.
Анися. Повен двір худоби. Не продав
еси корову тай вівці всі на зиму пустив, —
не нагодуеш і не вапойіш, — а робітника пу-
стити хочеш! Отже ляжу, як ти, на ніч, най
усе пропадай, — роби як хочеш.
Петро (до Акуліпи). Іди, бо й е, за
сіном — нора.
Акуліна. За сіном? Ну, що-ж. (Надівас
сірак і бере посторонок).
Анися. Не буду я тобі робити, годі вже,
не буду! Роби сам.
Петро. Та годі. Чого розвередилася ?
Як ярка кручена.
Ани ся. Ти сам пес остеклий! Ні роботи
з тебе, ні радости; Тілько раз-у-раз гризеш.
Пес трясучий, справді.
Петро (плюе й одягаеся). ТьФу, счезни в
болото! Боже мя прости! Піду та знати му
толком. (Відходить).
— 257 —
Анися (на здогін). Гнилий чорте, но-
сатий!
ПОЯВА VI. Анися й Акуліна.
Акуліна. Ти за що тата ганьбиш?
Анися. А йди-ж ти гет, дурна! Мовчи.
Акуліна (нідходить до дверей). Знаю я,
чому ганьбиш. Сама дурна, пес ти. Не боюсь
я тебе.
Анися. Ти чого? (схаплюеея й шукае
чим би вдарити). Ади, я тебе коцюбою!
Акуліна (отворивши двері). Пес ти,
диявол, от хто ти. Диявол, пес, пес, диявол !
(Утікае).
ПОЯВА ѴП. Анися (сама).
Анися (задумгеся). На весіле, иовідае,
приходи. Що ж се вони загадали ? оженити ?
Дивися, Микитко: коли то твоя робота, я так
ізроблю... Годі міні без него жити. Не пущу
я его.
ПОЯВА VIII. Анися й Микита.
Микита (входить, оглядаючися. Поба-
чивши, що Анися сама, підбігае до неі. По-
шепки.) Що, хло, біда! Прийіхав родитель, ві-
дібрати хоче — домів каже йти. Напевно,
повідае, оженимо тебе і живи дома.
Анися. Що-ж, женися. А міні що?
Микита. От тобі й на! Я міркую, якби
як найліпше порядитися, а вона он-як: жени-
тисякаже! Що-ж так? (Моргае). Хибазабула?...
Анися. I женися. Страх я згоріла...
Микита. Та що се ти Фиркаеш? Диви-
но ся, і погладитися не дае... Та чого ти? .
Анися. А того, що покинути хочеш... А
хочеш покинути, то й я не згоріла. От що!
Микита. Та годі, Анисе. Хиба-ж я те-
бе забути хочу ? — Поки мого житя. Напевно,
значить, тебе не покину. А я так міркую:
що хоть і оженять, то дс тебе-ж назад прий-
ду ; аби тілько домів не брав.
Анися. Дуже міні тебе треба, жонатого.
Микита. Та як-же, хло — та же бо й
батька не слухати гляба.
Анися. На батька звертасш, а робота
— все твоя. Давно ти змовляешся з коханкою
своею, з Маринкою. Вона тобі се намазала.
Не дурно якось-то прибігала.
Микита. Маринка?! Страх я за нею
згорів!... Чи то мало йіх вішаеся!...
Анися. Чого-ж батько прийіхав? Ти
казав ! Ошукував ти! (Плаче).
Микита. Анисе, віришти в Бога, чи ні?
Ані ми ся снило. Напевно знати не знаю, ві-
дати не відаю. Все мій старий зі своеі голови
загадав.
Анися. Як сам не схочеш, то хто-ж те-
бе сильцем чи як притягне?
Микита. А знов, міркую, годі супротів
родителя буде й зробити. А не хочеся міні.
Анися. Уприся тай годі.
Микита. Уперся один якийеь, то его в
Громадскій канцеляріі так випарили... Дуже
просто. Такой: не хочеся. Кажуть — скобоче..
Анися. Годі бо жартувати. Ти слухай,
Микито: коли ти оженишея з Маринкою, то я
не знаю, що над собою зроблю... Жите си
відберу! Согрішила я, слюб зломила, та вже не
вертатися. Лиш на-коли підеш, я то зроблю...
Микита. А міні-ж чого йти? якби я
піти хотів, я би давно пішов. Мене якось-то
Іван Семенович зазивав за льокая... А вже
тілько жити! Отже не пішов. Бо, я так мір-
кую, що я кождому потрібний. Якби ти мене
не любила, тоді інше діло.
Анися. То-то ти й тямій. Старий нині-
завтра умре, гадаю, — всі гріхи покриемо.
Слюб возьму, гадала, будеш газдого.
Микита. I, що то пророчити. Міні що?
Я працюю, як/ для себе стараюся. Мене й
газда любить, і баба его, значить, любить. А
що мене баби люблять, то я тому не винен,
— тай тілько.
Анися. Будеш мене любити ?
Микита (обіймае еі) Во як! Як була
ти у мене в душі...
ПОЯВА IX. Ті самі і Матрона (входить
і довго хреетиться до образів.. Микита й Ани-
ся відступаються одно від одного.)
Матрона. А я що й бачила — не ба-
чила, що й чула — не чуда. 3 бабкою попі-
грався — що-ж ? I теля, знаеш, і воно граеся.
Чому не попігратися? діло молоде. А тебе,
синку. газда на дворі питае.
Микита. Я за сокирою зайшов.
Матрона. Знаю, знаю, синку, за якою
сокирою. Тота сокира все більше коло бабів.
Микита. (Наги пасся, бере сокиру).
Що-ж, мамо, чи таки на правду женити мене?
Я міркую, що зовеім даремне. Знов-же таки й
мені би не хотілося.
Матр о на. І-і! голубчику, по що женити?
Живеш, тай живи, тото все старий. Іди-ж,
синку, ми й без тебе все розсудимо.
Микита. Чудно справді, ото женити,
а то не треба. Справді, не розберу нічого.
(Відходить).
ПОЯВА X. Анися й Матрона.
Анися. Що-ж, тето Матроно, та таки
на правду женити хочете?
Матрона. С чим-же женити, ягідко ?
Адже знаеш, які наші статки ? Так собі, ста-
ренький мій плете, аби плелося : женити та
женити. Та не его голова. Чоловік не втікае
від колача, тілько від меча — таке й се. Хи-
ба-ж я не бачу (моргае), до чого йде ?
Анися. Що-ж міні, тето Матроно, від
тебе ховатися. Ти все знаеш. Согрішила я,
полюбила сила твоего.
Матрона. Ну, новину сказала. А тета
Матрона й не знала. Ех, молодице, тета Ма-
трона терта, терта, та перетерта. Тета Ма-
трона, знаеш, ягідко, під землею на аршин
бачить. Все знаю, ягідко! Знаю, нащо моло-
дицям сонних порошків треба. Принесла. (Роз-
вязуе узел від хустки, діетае в папері порош-
ки). Чого треба — бачу, а чого не треба —
того знати не знаю, відати не відаю. От таке
то. Адже ж і тета Матрона молода була. Адже
з моім дураком, знаеш, треба знати, як про 
жити. На всі 77 ладів крутити знаю. Бачу,
ягідко, заковяз, заковяз твій старий. С ким
— 258 —
тут жити ? бго вилами пробий, кров ие піде.
Будеш бачити, иа весні поховасш. Припяти
на газдівство кого небудь та треба. А сииок
чим не мущина? Не гірший від людей. То що -ж
міні за користь вина від доброго діла хапати?
Хиба-ж я своій дитині ворог ?
Анися. Аби тілько не пішов від нас.
Матрона. I ие піде, ластівочко. Все
дурниця. Старого мого знаеш. Розум у него
зовсім пікчемний, а знов іноді як возьме
що еобі в лоб, то гей колом підопре, ніяк не
вибеш.
Анися. Та відки-ж се взялося?
Матрона. А бачиш, ягідко, — легінь,
сама знаеш, який до молодицъ, ну тай гарний,
нівроку. Ну, жив він, знаеш, на зелізниці, а
там у них дівчина сирота за кухарку була.
Ну й увязалася его, тота дівчина.
Анися. Маринка.
Матрона. Вона, бодай йі підвіяло. Нуі
чи було що, чи ні, досить того, що дізнався
мій старий. Чи від людей, чи сама ему наго-
ворила ?...
Анися. Тай смілива-ж яка, шельма!
Матрона. Ото-ж і знявся мій, дурна
голова, оженити, повідае, та оженити, гріх ис-
крити. Берім, повідае, легіня домів та оженім.
Відраджувала всяко. Де там. Ну, міркую, лад-
но. Давай інакше поверну. Иіх, дураків, ягідко,
все отак водити треба. Все в згоді, ніби-
то. А як що до чого, зараз па свое й повер-
неш. Баба, як якийеь казав, с печи летитъ, 77
дум иередумае, то де-ж ему догадатися. Що-ж,
повідаю, старий, діло добре. Тілько подумати
треба. Ходім, повідаю, до синка та порадимо-
ся с Петром Ігнатовичем. Що він скаже ? От
і прийшли.
Анися. О-ох, тіточко, як-же так? Ну, а
як-же ж батько накаже?
Матрона. Накаже ? А наказ его нсові
під хвіет! Уже ти не біися, не 6ути сему, я
зараз із твоім старим усе просію, проціджу,
нічо не лишиться. Я й прийшла з моім тілько
про людске око. Як-же — сииок у щастю живе,
щастя жде, а я за него Фльондру сватати ста-
ну. Хиба-ж я дурна!
Анися Вона, й сю ди до него бігала, то-
та Маринка. Вір міні, тето, як сказали міні,
що женити его — як ножем по серцю потягло
мене. Думаю, в серці вона у него.
Матрона. I, ягідко! Хиба-ж він дурак?
Стапе він Фльондру-бурлачку любити. Микитка,
знаеш, легінь також розумний. Він знае, кого
любить. А ти, ягідко, не бійся. Не відберемо
его поки житя. I женити не будемо. А гроше-
нят, коли ласка, дайте і нехай живе.
Анися. Бачу, якби нішов Микита, не
буду иа світі жити.
Матрона. Діло молоде. Чи-ж то легко!
Ти молодиця, нівроку еобі, та с таким старим
постолом жити...
Анися. Вір міпі, тето. Тай обрид-же мі-
ні, обрид мій, пес носатйй, абих на него не
дивилася.
Матр она. Та, воно видко діло. Подиви-
кося сюди (по-шепки, оглядаючися). Була я,
знаеш, у того старенького за порошками —
він міні на дві руці дав лікарства. Диви-кося
сюди. Отсе, повідае, сонний порошок. Дай, по-
відае, один — такий сон збере, що хоть ходи
по нім. А отсе, повідае, таке лікарство, що як
мовить, давати пити — ніякого запаху не пу-
ти, а сила велика. На сім, повідае, разів, по
пупщі на раз. До сім разів давай. I воля, по-
відае, для неі скоро настане.
Анися. О-о-о... Що-ж се?
Матрона. Знаку, повідае, ніякого. Ру-
бля взяв. Менше мовить, годі. Бо, знаеш, до-
бувати йіх також штука. Я свій, ягідко, дала
Думаю, возьме, нс возьме, Михайловні понесу.
Анися. О-о! Та може що зле від иих?
М а трои а. Що-ж би мало бути зле, ягідко.
Як би твій чоловік твердий, а то що-ж, тілько
слава, що живе. Адже-ж ему не довге віковане.
Богато таких бувае.
Анися. О-ох, головонько моя бідна! Бо-
юсь я, тіточко, аби гріха нс було Ні, що-ж се?
Матрона. Можна й назад віднести.
Ани ся. Що-ж йіх, як і тамті, в воді
роспускати ?
Матрона. В чаю, повідае, ліпше. Нічо,
повідае, не визначно, ані пе пахнуть, нічо.
Також чоловік розумний.
Анися (бере порошки). О-о, головонько
моя бідна ! Хиба-ж би я на таке нустилася,
якби не жите прокляте?
Матрона. А рубля-ж не забудь, я обі-
цяла старенькому віднести. Також стараеся.
Анися. А вже-ж. (Іде до скрині і пряче
порошки).
Матрона. А ти, ягідко, як найсохран-
нійше держи, аби люде не знали. А якби що
до чого, пе дай Господи, то кажи, що від
швабів... (Бере рубель). Також на шваби до-
брі... (Змовкае).
ПОЯВА XI. Ті самі, Петро і Яким.
Яким (входить, креститься до образа.)
Петро (входить і сідае). То як-жеж,
дядьку Якиме?
Яким. Якби ліпше, Ігнатовичу, якби ліп-
ше тее, ліпше... Бо, аби не тее. Непослух,
значить. Хотілось би тее... до роботи, значить,
хотілось би легіня. А коли ти, значить, тее,
то можна й так. Як ліпш»...
Петро. Ладно,ладно. Сідай, побалакаемо.
(Яким сідае). Що-ж так? Женити хочеш?
Матрона. 3 жененем можна й ночева-
ти, Петре Ігнатовичу. Нестатки наші, сам зна-
еш, Ігнатовичу. Куди тут женити? Самі жи-
вота не нахухаемо. Де-ж тут женити!...
Петро. Судіть, як ліпше.
Матрона. 3 жепенем також нііцо роз-
бігатися. Таке тото. Ие малина, не опаде.
Петро. Що-ж, коли женити — то гарно.
Яким, Хотілось би, значить, -тее... Бо
міні, значить, тее... робітка в міеті, робітка
випала, не згірше платка, значить...
Матрона. Ну вже робота! Канали чи-
стити. ІІрийіхав якось, так блювала, блювала,
тьфу 1
Яким. Воно то так, свершу вона не-
мов і тее, кидае. значить, ніби сонух, а при-
259 —
викнеш, нічого, все одно, що брага, і значить,
тео, незгірше платна... А що сопух, значить,
тее... То нашому братови противитися годі.
Одежинку перебрати таки можна. Хотілосьби,
значить, Микитку дома, нехай оправдае, зна-
чить. Він нехай дома оправдай, а вже я, тее,
в місті заробляти му...
Петро, Хочеш сина дома лишити, воно
справді, Але-ж із грішми, що-сте взяли напе-
ред, як буде?
Яким. Отсе правда, правду, Ігнатовичу,
кажеш, значить, тее, як мае бути, бо наймив-
ся, продався — се нехай відробить, значить,
а ось тілько, тее, оженити; на якийсь час, зна-
чить, пусти, коли що.
П е т р о. Що-ж, се можна.
Матрона. Але-ж бо ми не можемо по-
годитися. Я перед тобою, Петре Ігнатовичу, як
перед Богом висповідаюся. Ти хоть нас зо
старим розсуди. Загадав женити, та . женити.
Але с ким женити, запитай! Коби княгиня як
у людей, хиба-ж я своій дитині ворог, а то
дівка нечесна,
Яким. Отсе вже неправда. Неправду,
тее, наводиш па дівку. Неправду. Бо йій, дів-
ці тій самій, кривда від сина мого, кривда,
значить е Дівці, значить.
' Петро. Яка-ж така кривда1?
Яким. А виходить, значить, тее з сином
Микиткою. 3 Микиткою, значить, тее.
Матр о на. Погбди-ко ти, у мене язик мяк-
ший, дай я скажу. Ото робив" легінь наш до
тебе, як сам знаеш, на зелізниці. I увязалася
там до него дівка, так собі немудра, Маринка
на імя, — кухаркою у них у спілці була. От-
же каже вопа, тота сама дівка. на сина нашо-
го, що буцім то він, Микита, бувши, еі звів.
Петро. Добра тут нема.
Матро°на. Та вона сама роспуска, по
людях волочиться. Так нехтолиця.
Яким. Знов ти, значить, стара, не тее і
все ти не тее, все, значить, не тее...
Матрона. Ось тілько й бесіди від орла
мого, тее та тее, а що тее — сам не знаеш.
Ти, Петре Ігнатовичу, не мене, а людей спи-
тай про дівку, кождий то само скаже. Так не-
потрібка, бурлачка.
П етро (до Якима). Що-ж, дядьку Якиме,
коли так, то й женити ніщо. Аже-ж не личак,
з ноги не здоймеш, хотьби невіетку.
Я ки м (запалюючись). Обмовляеш, стара,
значить дівку, тее, обмовляеш. Бо дівка тее,
дуже гарна, дуже гарна дівка, значить, жаль
міні, жаль, значить, дівки.
Матрена. Ой кажу: говорила, небіжечка,
до самоі смерти. Жаль дівки, а сина не жаль.
Повісь еі собі на шию, тай ходи з нею. Годі
дурниці плести.
Яким. Ні, не дурниці.
Матрона. Та ти не залітай, дай я
скажу.
Яким (перебивае). Ні, нс дурниці. Зна-
чить, ти на свое горнеш, — хоть би про дів-
ку чи про себе, — ти яа свое горнеш, як то-
бі ліпше, а Бог, значить, тее, на свое оберне.
Так і се.
Матрона. Ех, до тебе груди виговориш.
Яким. Дівка робітна, неважна і, значить
тее, кругом сирота... значить. А нам бідним і,
тее, наручно, значить, тсе, сирота дівка, от
що. А кривда е.
Матрона. Кожда то само каже..
Анися. Ти, дядьку Якиме, більше слухай
нашоі сестри. Вони тобі роскажуть!
Яким, А Бог-же, Бог! Хиба ж вона не
чоловік, дівка? Значить також, тее, Богови
вона чоловік. А ти як думаеш ?
Матрона. А, він усе свое тай свое!...
Петро. А от що, дядьку Якиме, адже-ж
і тим дівкам вірг/ти годі. А легінь живий. Аже-
ж він ондека! Післати по него та спитати
па розѵм, чи то правда? Він душі не убе.
Закличте-ко легіня! (Анися встае). Скажи, що
батько кличе. (Анися відходить).
ПОЯВА XII: Ті самі без Аяисі.
Матрона. Отсе ти, батеньку, розсудив,
як водою розлив, нехай сам легінь скаже. Ад-
же-ж тецер силоміць женити не велятъ. I ле •
гіня спитати треба. Не схоче він поки житя з
нею женитися, себе знеславити. Иа мій розум,
нехай у тебе живе, та служить господареви.
I иа літо брати ніщо, наймити можна. А ти
нам десяточку дай, нехай буде.
Петро. Се ще побачимо, по-порядку
треба. Одно скінчи, тоді друге загадуй.
Яким. Я значить, до того кажу, Петре
Ігнатовичу, бо, значить, тее, тратлялося. .11а-
дига, значить, як собі ліпше, та за Бога, тее
й забуваеш; думаеш ліпше... до себе горнеш
коли глянь, а то накашляв собі біду на шию
значить; думаемо, як ліпше, а то далеко гірше
без Бога.
Петро. Звісна річ! Бога тямити треба.
Яким. Коли глянь, вопо гірше, а як по
закону та по божому, то все якось тее, воно
тебе радуе. Воліеся, значить. Так я й мірку-
вав, значить, оженю, значить, легіня від гріха,
значить; він дома, значить, тее, як повинно
бути по закону, а вже я, значить, тсе, в місті
постараюся. Робітка люба. Незгірше платятъ.
По божому, значить, тее, тай ліпше. Адже-ж
сирота також. Наприклад, торік, дрова також
у прикащика взяли, таким чином! Гадали, що
ошукають. Та прикащика ошукали, але Бога,
значить, тее. не ошукали! ну, і того...
ПОЯВА ХШ. Ті самі, Микита й Анютка.
Микита. Кликали ? (Сідае, діетае тютюн).
Петро (тихо,- з докором). Що я: ти, по- -
рядку не знаеш? Тебе батько питати буде, а
ти тютюном граешея, тай сів. Ходи-ко сюда,
встань. (Микита стае коло стола, свобідно спи-
раючися на лікоть і всміхаючися).
Яким. Виходить, значить, тее, на при-
клад на тебе, Микитко, жалоба, жалоба, зна-
чить.
Микита. Від кого жалоба?
Яким. Жалоба? Від дівчини, від сироти,
значить, жалоба е. Від неі, значить, і жалоба
на тебе, від Марини від тоі самоі, значить.
Микита (підсміюючися). А се раз диво.
Яка-ж така жалоба ? Хто ж тобі се казав: пе-
вне вона ?
— 260
Яким. Я тепер, значить, тее, допитую,
а ти, значить, тее, маеш відповідати ! Завя-
зався ти з дівкою, значить, то е завязався ти
з нею, значить ?
Микита. Не розумію зовеім, що питаете.
Яким. Значить, пустота, тее, пустота,
значить, була межи вами, пустота, значить ?
Микита. Чи то одно було. 3 кухаркою,
як скучно, то й пожартуеш, і на гармоніі за-
гравіи, а воиа потанцюе. Яка-ж іще пустота ?
Петро. Ти, Микито, пе крути, а що
питае родитель, то й відповідай толком.
Яким (урочисто). Микито! Від людей
утайіш, а від Бога не утайіш. Ти, Микито,
значить, тее, уважай, не смій брехати! Сирота
вона, значить, скривдити можна. Сирота, зна-
чить. Ти говори якось по людски.
Микита. Та що, коли говорити ніщо.
Напевне все й говорю, бо  й говорити ніщо.
(запалюючись). Вона чого не скаже. Говори, що
хоч, як на мертвого. Чому-ж вона на Федька
Микишкина не сказала? А то що-ж тепер зна-
чить і зажартувати годі? А йій вільно говорити.
Яки м. Ой, Микитко, дивися! Неправда
на верх вийде. Було, чи ні ?
Микита (на бік). Ади, вчепилися справ-
ді. (До Якима). Кажу, що нічого не знаю. Ні-
чого межи нами не було. (Сердито). Побий ме
не сила божа, абих не зійшов з отсеі допгки.
(Хреститься). В нічім я не свідім. (Мовчанка.
Микита говорить далі ще запальчивійпіе). Що-
ж се ви мене 3 нею женити загадали? Що-ж,
справді, сміх людім сказати. Тепер і звичаю
такого нема. щоби силомінь женити. От вам
і все. Тай забожився я — не свідім.
Матрона (на чоловіка). То-то, глупа
твоя гиря дурацка, що ему наляпаютъ, а він
усему й вірить. Тілько пусто синка завстидав.
А ліпше як живе, так пехай і живе у госпо-
даря. Господар нам тепер на потріб десяточку
даеть. А прийде час...
Петро. Ну, якже, дядьку Якиме?
Яким (цмокае язиком до сина). Дивися,
Микито, скривджепа сльоза, тее, мимо не впа-
де, а все, тее, на людску голову. Дивися, аби
не того.
Микит а. Та що дивитися, ти сам ди-
вися. (Сідае).
Анютка. Піти мамі сказати. (Вибігае).
ПОЯВА XIV. Петро, Яким, Матрона й Микита.
Матрона (до Петра). От так-то все,
Петре Ігнатовичу. Баламут він у мене, убе що
в гирю, ніяк не вибеіп, тілько дурно тебе по-
турбували. А як жив легінь, так нехай і живе.
Держи легіня — твій слуга.
Петро. То якже, дядьку Якиме ?
Яким. Що-ж, я, тее, волі з дитини не
знимав, аби тілько не тее. Хотілося, 6уло, зна-
чить, тее...
Матрона. I що путаеш, сам не знаеш!
Нехай , буде, як був. Л'егіневи й самому відхо-
дити не хочеся. Та й куди вам его, самі дамо
ряд.
Петро. Одно, дядькуЯкиме, коли ти его
на літо возьмеш, то міні его на зиму не тре-
ба. Уже як бути, то на рік.
Матрона. На рік і наймёся. Ми дома
в робітний час, коли що, то наймемо, а легінь
нехай буде, а ти нам теперечки десяточку...
Петро. То якже, ще на рік ?
Яким (зітхав). Та що-ж, уже видко тее,
коли так значить, видко вже тее.
Матрона. Знов на рік, від суботи пе-
ред Дмитрям. У платі ти не скривдиш, а де-
сяточку тепер дай. Визволь ти нас. (Устае й
кланяеся).
ПОЯВА XV, Ті самі, Анися й Анютка. Анися
сідае на боці.
Петро. Що-ж ? Коли так, то так — до
коршми дійти і могарич. Ходім, дядьку Якиме,
горівчини випемо.
Яким. Не пю я еі, тоі горівки, не шо.
Петро. Ну, чайку напешея.’
Я к и м. Чаем грішний. Чаем, то так.
Петро. Тай баби чайку напються. Ти,
Микито, дивися, вівці пережени, та солому
збери.
Ми кита. Ладно. (Всі відходять, окрім
Микити. (Смеркаеся).
ПОЯВА XVI. Микита сам.
Микита (закурюе сигаро). Справді вче-
пилися: скажи, як з дівкамн гуляв. Тоті історіі
довго би росказувати. Оженися, повідають, з
нею. Якби з усіма женитися, то богато би жі-
нок набралося. Страх міні треба женитися, і
так не гірше жонатого живу, завидуютъ люде.
I як се мене, мов би потрутив хто, як я до
образа нерехрестився ? Так від разу всі нитки
й пірвав. Боязко, повідають, на неправду бо-
житися. Все тілько дурниця. Нічого, сама бе-
сіда. Тай тілько.
ПОЯВА ХѴП. Микита й Акуліна.
Акуліна (входить в сіраку, кладе посто-
ронок, розбираеся і йде в комору). Ти би хоть
засвітив.
Микит а. На. тебе дивитися ? я тебе й
так бачу.
Акуліна. Пек ти!
ПОЯВА ХѴШ. Ті самі й Анютка.
Ан ютка (вбігае до Микити по-шепки).
Микито, іди скорше, тебе якийеь чоловік пи-
тае, абих так дихала.
Микита. Що-за чоловік?
Анютка. Маринка із зелізниці. За углом
стоіть.
Мики т а. Брешеш.
Анютка. Абих так дихала.
Микита. Чого-ж йій?
Анютка. Казала, аби ти прийшов. Міні,
повідав, Микита тілько словечко сказати треба.
Стада я питати, а вона не каже. Тілько Спи-
така, чи то правда, що він від вас відходить?
А я кажу, неправда, его батько хотів відобра-
ти та оженити, але він не схотів, у нас іще
на рік лишився. А вона й повідав: пішли ти
его мині, Христа ради. Міні, повідав, доконеч-
не треба ему слово сказати. Вона вже давно
жде. Іди-ж ід ній.
Микита. Та Бог з нею, куди я'піду ?
Анютка. Вона повідав, коли не вийде,
я сама в хату до него прийду. Абих так ди-
хала, прийду, повідав.
261 —
Микита. Не бійся, постоіть тай піде.
А и іо т к а. Може, повідае, его з Акулі-
ною оженити хотятъ?
Акуліна (підходить до Микити з своею
кужілю). Кого з Акуліною женити ?
Анютка. Микиту.
Акуліна. Чи то так легко? Та хто се
каже ?
Микита. Та видко люде кажуть. (Ди-
виться на неі, сміеся). Акуліно, що, підеш за
мене?
Акуліна. За тебе? Може перед тим і
нішлаби, а тепер не піду.
Микита. Чому тепер не иідеш?
Акуліна. А ти мене любити не будеш.
Микит а. Чому не буду?
Акуліна. Тобі не кажуть. (Сміеся).
Микита. Хто не каже?
Акуліна. Та же мачоха. Вона все ла-
кея, все за тобою наглядае.
Микита. Он-що ! Однако ти добре вва-
жаеш.
Акуліна; Я? Що міні вважати ? Хиба-
ж я сліпа? Сегодня вона батька лаяла, лаяла.
Відьма вона товстоморда. (Відходить у комору).
Анютка. Микито! а диви-но. (Дивиться
в цікно). Іде. Абих так дихала, воиа. Я піду.
(Відходить).
ПОЯВА XIX. Микита, Акуліна в коморі й
Марина.
Мари н а (входить). Що-ж се ти зо мною
робшп?
Микит а. Що роблю ? Нічого не роблю.
Марина. Відречися хочеш.
Микита (сердито схаплюючися). Ну, що
се таке, чого-сь прийшла ?
Марина. Микито!
Микита. Ну, що Микито? Микита й
е. Чого треба ? Іди, кажу.
Марина. Так, бачу, покинути, забути
хочеш.
Мики т а. Що-ж памятати ? Самі не зна-
ютъ. За углом стояла, Анютку піелала, не
прийшов я до тебе, значить, не потрібна ти
міні, тай тілько. Ну й іди.
Марина. Не потрібна! Не потрібна те-
пер стала. Новірила я тобі, що любити будеш.
А погубив ти мене, то й не потрібна стала.
Микита. I все пусто ти се говориш,
усе неподібно. Ти й батькови наговорила. Іди,
прошу тя.
Марина- Сам знаеш, що нікого крім
тебе не любила. Взяв би, не взяв за муж, я
би того, не банувала. Не винва я перед тобою
нічим, за що незлюбив ? За що ?
Микита. Нічого нам с тобою перелива-
ти з пустого в порожне. Іди гет! Безглузда!
Марина. Не то міні гірко, що оіпукав
ти мене, оженитися обіцяв — а що незлюбив.
I не то гірко, що незлюбив, а на іншу про-
міняв, і на кого? знаю я !
Микита (сердито іде д ній). Ех, з ва-
нтою сестрою розмовляти; ніяких доказів не
розуміють; іди, кажу, до злого доведеш.
Марина. До злого? Що-ж, бити мене
будеш ? На, бий 1 Чого сь морду відвернув?
Ех, Микито.
Микита. Звісно, не гарно, народ прий-
де. А що-ж пусто толкувати.
Марина. Отже конецъ, значить, що бу-
ло, те минуло. Забути кажеш! Ну, Микито,
гіамятай. Берегла я свою честь дівочу дужше,
ніж ока в голові. Погубив ти мене ні за що,
ошукав. Не пожалував сироту (плаче), відрікся
мене. Убив ти мене, та я на тебе пізьми не
маю. Бог з тобою. Ліпшу найдеш — забудеш,
гіршу найдеш — нагадасш. Нагадаеш, Микито!
Прощай, коли так? Тай любила-ж я тебе !
Прощай в остатне. (Хоче обіймити его і бере
за голову).
Микита (вириваючися). Ех! розмовляти
з вами. Не хочеш іти, то я піду, лишайся тут.
Марина (екрикуе). Звір ти! (В дверях).
Не дастъ тобі Бог щастя. (Відходить плачучи).
ПОЯВА XX. Микита й Акуліна.
Акуліна (виходить із комори). А пес
ти, Микито!
Микит а. А що?
А куліна. Як то вона заголосила. (Плаче).
Микита. Ти чого?
Акуліна. Чото ? Скривдив ти еі. Ти так
і мене скривдиш... пес ти. (Відходить у комору).
ПОЯВА XXI. Микита сам
Микита. (Мовчанка). То-то закрутенина.
Люблю я ті баби, як цукор; а нагрішиш із
ними — біда.
ЗАСЛОНА.
Обжинки.
(Грибовичі иіді Львовой),
и
Червоним бляском горитъ вечірне сонце. У пол
рух. Звиваються женці, як мухи в окропі. За ними довгі
стерні білі і густо посіяні копи. Перед ними ще клаптик
пшениці. От-от і колоски похиляться послідні. Чим близ-
те кінця, тим швидше йде робота. В тім широко й да-
леко розлягаеся по полі піеня:
Ми колом коловали, нивойки дожинали;
Конец нивойці, конец, будемо вили вінсц.
Сріберною струею льлеся дівочий голое дзвінкий.
Пісню підхвачують 1 хлопці, далі й жінки. В силь-
ні акорди зливаються голоси. Піеня йде далі:
Як ми ниву жьили, мід-горівку пили;
Як ми йі дожинали, ми меду допивали,
Хвильку тихо. Голоси знов озиваютьея;
Орішок зелененькій, господар молоденькій,
Під ним кіиь вороненькій.
Вийіхав на нивойку, в щіеливу годипойку,
Взьив коньи вививати, копойки рахувати.
Що копа — то колода, женчикам охолода.
Тихо знов. Женці добираються до кінца. Одно о-
персд другого хапаеся, а найбільше дівчата. Вони по-
<инають :
— 262 —
Добра нивойка була, сто кіп збожа вредила ;
Сще сі поФалила, венди буде родила.
Жінки ведутъ далі:
Жыии на ні женці самі молоденці :
Дівки косаті, і нарубки вусаті.
Дівойки жовтокосі, парубки чориовусі I
Знов на часок притихас сиів. Голое лунае ще по
полях і полошить в сусідних збіжах перепелиці. От і
під еамим серпом аацвірінькали малі. Стара аа адалегідь
вже втікла... Одно а женців збирае дрібні перепілята в
гиівдо і ставить па бік. Дівчата співають:
Пере.пілойко мала, де сі будеш ховала,
Ци в жито, ци в пшеницю, ци в ярую ярицю 2
Дем літо літувала, там буду вимувала.
3 посліднимй словами пісні упали послідііі колоси.
Всі покидали серпи. Одпі простуються-стоять. Інші до-
вявують сношв. Та не всьо ще вижате. Стирчать ще
на ннві дві жмівки пшениці. До них підходить
найстарша з жінок, хреститься три рази і вавя-
зуе обі ті жмінки колося в вузол. То-Спаса борода.
Друга старша жінка робить докола неі серпом коло,
витрісае в колосків зерно і заеівае его в тому колі „па
добрий врожай“. Обі ті жінки стають тепер вже сваха-
ми. Вони починаютъ вити вінок. Дівчата гуртом обрізу-
ють серпами колосс на довго а соломою, рівпають і по-
даютъ свахам. Свахи плетутъ, часом і стяжки червені
вплітують, а дівчата обрівують далі. Парубки і чоловіки
тимчасом балакаютъ, приглядуються. Звнтий вінок. Як
передне коло в воза великий, а зерна в гарнецъ пабнв-
би. Тепер підходить господар (як на паиекім, то окомои)
і питае: „Вінойко, слава Богу, ввитий, но хто-ж понссе
его?“ Дівчата стоять та мовчать. Тоді він кине воком
по тій, по тій, а далі й каже: „Та хиба вже ти Ксеню
(або як там) лонесеш. Він і до лиця тобі.“ Вона цілюе
его в руку і дякуе, а свахи закладують йій на голову
вінок. Господар (чи там окомон) відходить сейчас домів
Господині відійшла вже була зараз с-полудня ладити
вечеру. До свах добирае собі тепер молода (кпігині)
дружок, дружбів, старостів, а всього по парі. Кожде
обвивае собі серп пшеницею, набирае пшениці і в руку
та стас до пари. Молода йде передои, еі „челядь* за
нею. Йдучи повагом співають :
йИсяцю парожейку, світи нам доріжейку,
Щоби ми ие зблудили, віиойка ни згубили.
Бо наш вінойко красный, як міеічейко ясний;
Бо наш вінойко зі збожа, иаші господині, як рожа,
Господар, як лілія, під ним коник вивія.
Доходячи до села ;
По під село весело, бо ми вінок несемо,
А наш вінойко красний, як міеічейко ясний.
По кождім „пункй“ тихо, йдуть мовчки. Згодом
починаютъ знов:
Як ми віночок вили, ми мід-горівки вили.
Як ми го довивали, ми меду допивали.
Селом ідучи:
Ріеен віночок, ріеен, високо сі він несе;
I ще вижше від плота, ще Файнійше від злота.
Сонце вже спочлло. Викотивея серпом на небу
міеяць. Женці підходить до обіетя господаря і співають:
Казала нам ворона,
Же господар ни дома,
Же пойіхав ді Львова
Мід-вино купувати
Женчики чьистувати.
А вжеж то неправдонька
На нашого газдоньку;
б наш газдонька дома,
Вже горівка готова
Пбвідала нам нивка:
С в коморі горівка,
В коморі на полици
В кристалевій скленици.
Коли йдуть до пана в двір, співають:
Й а в нашого нала
Мальовава брама,
Золотая приспа,
В него женчиків триста
абе:
Червоиіі одвірки ,
Давай пане горівки.'
Коли йдуть до господаря, то перед ворітьми спі-
вають :
Господині ни пинта,
За ворітойка вишла,
Ключами позвонила,
Богу сі помолила:
Я елава-яс тобі Боже,
Же мое жито в етоже
1 жито і пшениці
Но ще й яра яриіц.
Входятъ на обіетя :
На двір женчики на двір,
Тоіггайте зелений моріг
Вострими підківками
Новими чобітками.
Точисі вінок точи
Налови перед вочи:
А чого він сі точи?
Бо горілочки хоче.
Зі стріхи ворііпки летіли,
Бо  женпі горівки хтіли;
Віночок на кілочок,
Горівка на стілочок.
На дворі співають, заки хто. не пийде. В хаті
буцім то всі заняті, не виходить ніхто. Женці співають:
Наш господар дозорця
Вижав пшеницю за сонця;
Ні рано, ні пізнейко,
В самое нолуднейко,
В самое нолуднейко,
Як зайіпло вже сонейко.
А нс дим то сі кури,
Наш сі господар жури,
Чим би ту накурити,
Горівки наварити,
— /263 —
Женчлки попойіти.
Май сі газдоньку в піру,
Заріж корову сіру,
Барана рогатого,
Когута чубатого,
ІЦе й в куретами квочку
Жеицем горівки бочку.
Господииемко утко,
Ввивайте же сі хутко,
Так як ми еі ввивали,
Нивойки дорабляли.
Світи ыісецю ясно.
Вбирайсь газдоньку красно;
Світи місецю на час,
Вийди газдоньку до нас
Викуиуй вінок у нас.
Бо як си ни викупиш,
Ді Львова повеземо,
Сто золотих возьыемо,
Горівки набсрсмо.
Занесено до жида
Буде тобі огида.
Коли так співають перед порогом, виходить на
поріг господар, а молода починае гадати:
Принесли-сьмо вам полон
Зі всіх сторон,
I в гіря і підгіря,-
Господарови на подвіря,
3 подвіря до стодоли,
3 стодоли до комори,
3 комори на нивойку
3 щісливу годинойку.
„Жебисте дочекали сіяти, ворати, а ми молода
челядь за вами щісливс □бирати”. Так повівши, клонить
ся і віддае вінок господаревн в руки або скидас а голо-
ви до „ворка". Господар каже: „Принеслась до мене
житниіі, абись в осени мала зелений". По тім даровус
молоду срібним, двома, а другим дае по десять двай-
цях нових. За вінок пшсничний платить білыпе, ва жи-
тний вже менче. Но лучасся й так, що житиий і шпони-
чний несутъ равом. Свахам мусить молода щс й від
себе дати по десять-двайцять нових. „Ми свахами тобі
були, иалежит сі пам" допоминаютьея вони. Дарована
кнігипі н.ілус господаря в руку і каже: „Далисьмо вам
вінець, дайте же нам тансць“. Господар велитъ музикам
грати, женці співають .-
Грайте, музики, грайте,
Ви женчики співайте;
Грайте музики живо,
Буде горівка й пиво.
Господинейко наша,
Ци готовая каша,
Ци готові пироги?
Будемо брали за роги.
Господар завіпіус. вінок на кілку перед образами
а на святого Маковея святить. Потім повивае женців
на .вечеру до хати. Підчас вечері музики не граютъ.
Вони вечеряютъ теж. Женці від часу до часу співають,
кепкуюта собі:
Молода господи»
Наварила нам дині,
Гарбувом підправила,
Вогіркоы заскварила.
По вечери дякують коротко: „Богу честь і хва-
ла, а вцм пане Боже заплац". Господар одвічае так
само. Женці співають:
Ой ти наш господару,
Запрігай волів пару,
Запрігай сиві воли,
Пойідем до дуброви.
Там будем сосни (рубати,
Копойки підпирати,
ІЦоби довго стояли,
Ярого дочекали,
Яроі яричейки,
Жовтоі ишеничейки.
Співаючи ще виходить на двір. Музики граютъ,
починаються танці. Вихром летитъ пари, земля аж гуде
Вже не обряд тутки, а правдива гулянка молодецка. До
пізноі мочи не втихае музика, ві на хвилинку не вга-
вае. Піені, то жартобливі, то веселі лунають далеко по
селі. Но село вже спокійним спочилО сном. Хиба шить
ся етарим, як гуляють унуки. До них сон і приступити
бойіться.
Свисая В. Щ.
Яя жие середний мужик у Сня-
тинщиш.
Хочемо Вам представити, як жие і які гаразди
мае наш мужик.
Вовьмім ва примір мужика, котрий мае 6 моргів
грунту і 6 душ до виживленя т. с. себе, жінку і 4 ді-
тей. Морг грунту може принести політку 40 зр. (дер-
жуся облисленя д. Д. з 1 ч. „Народа” в статі „Як жие-
ся селянам хліборобам в Галичині"). Отже а 6 моргів
політок буде виносити 240 зр. рахуючи зерно, солому,
огородину тай то, що на худобі приросте. Обчислім же
тепер розходи сего господаря. Насамлеред харч. На
тиждень на 6 душ іде гелетка бараболі. Най корець
коштуе 1 зр. 40 кр. то гелетка 35 кр., на рік піде 13
корців в цші 18 зр. 2.0 кр. В літі на переднівку, як
еще збіже в поля не зібрано, наш мужик жие лишенъ
бараболею та хлібом. Муки піде пів корця т. с. вже ра-
зом житпоі і курудзяноі (шнепиці нага чоловік собі
жалуе, продае, щоби мав який крейцар); з сего мае бути
і хліб і кулеша. Корець муки курудзяноі коштуе най
6 зр. а житноі 7 зр., отже на рік іде курудзяноі 13 кор-
ців за 78 зр., житноі також 13 за 91 зр. Мяса не йіеть
хиба лиш два рази на рік т. е. на Рівдво і на Велик-
день. Кури і качки держить лиш на то, щоби неслися,
а борони Боже щоби йіети яйці, бо „то за то е гроші“.
Такий чоловік, що мае лиш 6 моргів грунту, держить
пару бичків до роботи, а корову ні — бо не мае де
пасти. Пани-дідичі позабирали громадекі пасовиска, а
свого поля не мас тілько, щоби аж лишав не пасовис-
ко. Отже видно, що так навіть не йіеть, як варто. На
обув берім на рік лиш 20 зр. Щоби справляв на рік
— 264 —
до хати лиш оден сардак (сірак) і кожух, то треба та-
кож 23 зр. найменше. Кожух можна носити 3 роки і
сірак також три роки — отже випадае на рік 7 вр. 66
кр. (Шкірн на кожух будутъ коштувати 10 вр. а куш-
няр 3. Воина на сірак менше білыпе буде коштувати 6
вр. Гавдиня еі пряде, дае до ткача, від ткача дае іііха-
ти сукно, вігак аж дае кравцеви; у нас самі мужики
вміють сіраки шити, отже се все винесе 10 ар.) Иа
одну особу треба що найменше 3 сорочки на рік ушити,-
одна сорочка з грубого полотна буде коштувати 1 зр.
60 кр., на 6 душ треба 18 сорочок отже на рік 27 вр.
Холошні (гачі) най лиш газда на себе купить, то одні
коштують 3 зр , а можва йіх носити через 3 роки, на
рік випадае 1 вр. Купив би Фабричною сукна, се в по-
ловині таньше, але за два тижні розлізеся. На шапки
чи там капелюхи треба на рік 2 зр. Жінці господар
мусить купити найменше дві хустині на голову бодай
по ЗО кр., разом 60 кр., коцику, ваполочи, чим вишивае-
ся „прошивки" (ковніри) „плечика” (уставки), рукави і
т. д. найменше ва 10 зр. пояс жінці, окрайки 5 вр.
Дров на опал треба за 20" зр., хоть наш чоловік
узбирае еобі часом топлива над рікою, на пасовиску і
т. д. або топить соломою „огризками” що худоба лиіпае
як йіеть лабуз. На направу знарядів господар еких, т. е.
плуг, коліениця, віз і т. д. 5 зр. а як сам держить коні,
то на тім і не обійдеея. На направу будинків піде 10
вр. Як пліт загородить, то стане на С літ. Дах па хаті і
на будинках, коли покритий грубо соломою — стане
на 20 літ, а як гонгами „драницями” на 10 літ. Світла
йде на тиждень пересічпо 2 Фунти за 20 кр. значить
на рік за 10 зр. 40 кр. Соли йде одна „гуска” (топка)
на тиждень за 10 кр., на рік 52 „гусці” за о зр. 20 кр.
На сірник треба 1 вр. Пепривидимі видатки : похорон,
хрестини і т. д, 10 зр., подачку від 6 моргів платиться
15 вр. 50 кр. Худобу, що мае, дріб вигодовати — най
40 зр. На видатки отже потребуе 409 зр. і 56 кр. і то,
як видно з обчисленя, дуже скупенько мусить жити.
Політок, значить дохід виносить 240 вр., а розхід 409
вр. 56 кр. Ровходу більше о 169 зр. 56 кр. Відки-ж
мужпк сей недобір покрие ? Заробку тепер нема. Давно
було от хоть у дворі (у дідича). Пани не вимолочували
давно збіже, так як тепер машинами в кількох днях,
але в зимі брали мужиків молотити, то все був якийеь
заробок. Возьме тепер мужик на лану сапати ва третий
шульок — я як послідними роками що-ж він може за-
робити? Ще коло нас пани-дідичі позмовлялися
були на весні сего року, щоби мужикам не
дати сапати иа третий, але аж за четвертий
шульок. Очевидно, що мужики не хотіли
пристати. За скопи у нас жнутъ аж за дссятий.
В прикрім часі на переднівку йде мужик до жида —
бо свій недасть без грошей — бере корецъ жита „до
тютюну” (в наших сторонах управляютъ тютюн) за 9'
зр., курудвів за 8 зр. Як тютюн не вродиться, або, як
то траФЛяеся, град вибе, тогди жид дре з него шкіру,
вабирае остатку худобину.
Галайда.
Рускість чи полщейство?
„Буковина” відповідас на етатю д. Галичанина,
поміщену в 15 ч. Народа оеь-що :
„Ѵ/агі І'ас раіаса, а раіас Гасас, повторимо в
одвіт газеті „Народ” на так само затитуловану допись
повну тендонційнлх видумок о нашій напасти (а не
обороні) на „Русску Правду”, о депутаціі, що чорпила
кандидатів, о насильстві на виборців зі стороны або за
старансм Русинів і т д. „Червовая Русь” ставляе „На-
род” в один ряд з „Буковиною”, ми-ж зі взгляду націо-
нальною на підставі ееі дописи мусимо спарувати „На-
род” а „Червовою;”’) для „Народа” рускість мемшоі
ваги, най би нослом був і Панруе, аби тілько не на-
рушити Форму і на тепер непрактична мріі. Поговорили-
б ми докладно з „Галичанином” донисувателем. „Народа”
але оправдувати вже надто обяснену політику буковин-
ских народовців задля сего „дуже видного Русина” (?)
не уважаемо за потрібне, а оставляемо суд будучности.
Врешті не добачаемо ніякоі розумноі причини і ціли ееі
дописи, а могла еі подиктувати лише ввіетна критико-
манія”
Так пише орган буковинских народовців.
Редакція „Вуковини” видно не вірить, щоби ту
етатю в „Народі” писав Галичанип та ще й дуже ви-
дний Русин; вона очивидячки мае око на якогось
свого ворога в Чернівцях чи до, і через те бу-
цім то нс хоче докладно поговорити з „до-
писувателем” Народа. Запевняемо ч. редакцію, що ми
нс любимо навіть у таких дрібницях ошукувати евоіх
читателів, і сказали правду. Та, хотьби ту етатю писав
і найневиднійший Русин, то ми були би обовязані сі
поміетити, редакція-ж „Вуковини” обовявана рівно з
нею числитися і таки докладно поговороти” в автором,
— коли мае що говорити, — бо-ж діло не в особі ав-
тора, а в тім, іцо він пише. Зазначуючи, що автор статі
„дуже видпий Русин”, ми хотіли піднести, що па рускі
партійні відносини динляться по новому, не тілько „На-
род”, а й деякі люде становиском зовсім рівні тим най-
висшим руским верхам, що по такому ведутъ партійні
народовско-москадьоФІльскі спори.
Не можемо судити, кілько правди в тім, що д.
Галичанинови роскавувано про черновецку депутацію
(про се надіемося докладнійптих звіеток), але-ж на ви-
’) Щоеь таке промимрило про сю етатю й „Дѣло”.
„Вже то на п. Ивана Тимипьского, — каже воно, в 171
ч., — дуже накинулись осы „обединитсльнй” (въ
„Черв. Руси”) и „радикальнп” (в „Народі”), — але и не
диво, бо-жь звѣстно, що до лихого овочу осы не присту?
пають”... Нам-же видиться, що гірше ос, неуютъ пай-
красші овочі обох наших партій власні черви: вони йіх,
евоім підхлібством, так росточують, що ті небавом ста-
ютъ ні до чого. Не д, Тимінский був нам і д. Галичани-
нови в голові, а о си овна справа. Ми по за те д.
Тимінского шанусмо, бо знаемо, що він богато зробив
для рускоі еправи на Буковиш ще від того часу, як
стала виходити „Буковина”. А от, — коли се правда,
що сказано в черновецкій дописи в Червоной Руси (ч.
177), — то зразу буковинскі народовці не хотіли, щоби
д. Тимінский був послом... Потім, між нашими „налада-
ми“ і „нападами” Черв. Руси велика ріжииця. Ч. Р.
нападае на д. Т. через те, що він украинецъ (своего
за таке саме вона навіть лохвалилаби), ми-ж напали на
него тілько ва те, що не пошанував волі вибор-
ців і не вр ікся в кор и с т ь того, кого вони до-
бровілъно хотіли вибрати. Головно-ж, ми напали
на буковинских народовців і на Купчанка іменно за те,
що в евоіх спорах уживаютьпротів-конституційних, полі-
цейеких способів. Тут уже, як хочеш, а не спаруеш нас
із Червопою Русію, „зі взгляду національного”, — на-
ціональніеть тут ні при чім...
— 265 —
бори автор статі сам дививея, то й бачив ті насильства,
які при тім діялися. Чи ті насильства виправляли самі
Русини або чи вони вийшли від Русинів, чи ні, то іце
не таке велике діло, як видиться редакціі „Буковины®
— досить сумно вже те одно, що таке діялося в йіх
інтересі і в йіх очах. Насильство завше насильством,
хотьби воно йіпло і до доброго, і всякий .чесний чоловік
повинск, коли вже не виступати протів него, то бодай
умити від него руки. Редакція „Буковини® говорить
тілько про „нарушене «>орми“. Так?! то се у Вас Фор-
ма, а не осповне конституційне право, коли
не сам нарід добровільно вибираб, кого
хоче, а мусить вибирати' того, кого каже
л. староста, жаядармский багнетабо хоть-
би и черновецкі иародовці?! Коли так, то по-
давайте просьбу до Відня, щоби скасовано конституцію
і дано Вам чисту картку — робити з народом, що вго-
дпо. Супротів того Ви кажете, що д. Калитовекий Пан-
рус, а відки-ж Ви знаете, що він не боронивби був, як
слід, інтересів буковинско-руского проетонародя ? Вже-ж
сам нарід по нім того сподівався, коли хотів его мати
послом. Отже хотьби-сте ще тіснійше парували иас із
„Червоною Русію" (від чого зрештою ми не будемо
близші, бо між нами пропасть !) то ми таки скажемо,
що нс слід брати за одно національних теорій з без-
посередпим доброй руского проетонародя — сею підва-
линою рускоі справи. Ми не кажемо, щоби Ви 8 д. Ти-
мінским не могли як слід боронити простонародпих ін-
терссів, але-ж пе треба думати, що тілько Ви іі зани-
мастеса чи можете запиматися народним доброй, а Паи-
рус (у котрім ще Бог знае, чи й е що все-руского),
то вже з гори сміте. Бувають усякі вее-руеці, як і вся-
кі иародовці, і нераз такий всерусець щирійший при-
хилыіик простого народу, ніж не один народовець —
укажемо хотьби на російских соціялістів —- також, по
своему, вссрусців. Нема гіршого, як ділити людей на
„наших®, і „не-паших® і перших тілько величати, а других
тілько чорнити; красше дивитися на самі вчинки, і зво-
двти добре з добрим, а зле ₽і злим, хотьби з ріжних
партій — тоді коли й не витвориться одна партія чес-
них і дбалих о народне добро Русинів, то бодай люде в
обох боків стянуть чесно до себе відноситиея. А що до
ееі нагоди, то ще, як каже Шевченко, „побачимо, які
будуть жнива" — побачимо, як поставляться в соймі
ті три рускі посли (мусіли-ж иародовці дещо обіцяти
правительству за трох послів!) Та, хотьби ті три посли
й вийшли на всі боки достойними, то й тоді ще не
оправданіи, тих пасильств, які роблено виборцям, не
направлять тоі кривди, яка йім сталася тим, що у них
відобрано вільну волю при виборах. Сила рускоі
справи на Буковині не в тім, щоби не-
достойними способами вводитисвоіза-
баги в жите та держатися поли правитель-
ства,ще йломити основні конституційні
а акони, а в ті м, щоби освідомити. тазорга-
нізувати народні маси н ез аложно від пра-
вительства і навіть незалежно від вузко-
партійних інтересів іцілей. Матеріяльнеі
Д.ухове доб ро (просвіта) народа се повинна
бути оста тна ціль. Потакій-же дорозі, по
якій ст а ли йти буковин скі иародовці, можна
дійти, до чого хочете, тілько не до йвтоно-
міі руского народу на Буковині. Ховзький се
спосіб, — доносити перед правитсльством на своіх про-
тивників та відстрашувати від них нарід тим, що вони
під дозором поліціі та жандармеріі, що вони невірні
Австріі та цісареви, що за них будуть усіх селян слі-
дити та тягати по судах і т. д. (Дивіть 13 ч. Буковини).
Редакція „Буковини®, відповідаючи нам, усе вакриваеся
тим, що вона не нападае, а борониться. (Так. само
може сказати й д. Купчанко). Та хиба-ж у сім діло, а не
в тім, як, чим боронитеся? Хиба-ж ее оборона, або
рускість?Ні, сечисте пвліцейство, недостойно
украйінскоі справи ; со руже, котре при леда іншім по-
дуві вітру в Бідні обернеся протів Вас самих тим иев-
нійше, що вже й тепер готові Ваші негідиі обвинителі,
— в „Русской Правдѣ®, „Червовой Руси® і т. д. за ні-
гілізм і такі інші — ізми. Се наслідуване буковинскими
народовцями як і москальофілами в роді Купчанка, спо-
собу войованя старших галицких партій, особливо-ж
москальоФІльскоі, поява дуже сумна. Вона поможе вер-
хам обертатися то до одних, то до других, а скінчиться
тим, що тоті верхи здавлять і одних і других,
особливо простих людей, як то й сталося в
Галичині. Бачимо добре, , що така політика буко-
винских народовців, але-ж не думаемося, щоби нею мож-
на ще й хвалитися. По нашому, така політика просто
шкодлива для украйінства на Буковині: вона немов
усправедливляс такі-ж поліцейскі виступи москяльофіль-
скі, внимае протів украйінства буковинских людей, вле-
кшуе побіду нашому старовірному москальофільству, ба
й Формально шкодить народному поступови на Буковині
— вапроводови фонетики й чиото-народноі буковинско-
рускоі мови в школах і т. і. Ми- такій політиці, такому
поліцсйскому войованю між людьми руских партій, в Га-
личині і на Буковині, до глубиии дупгі противні, і власне
для того, щоби таке войованс не ввійшло в кіеть і кров
буковинско-руских партій та не загирило рускоі справи,
справи освіти й автономіі руского народу на Буковині, ми
говорили про сю справу кілька раз і надрукували статю
д. Галичанина, в котрій се виразніеінько стоіть. Се була
причина і ціль тоі дописи, сего ми від буковинско-рус-
ких провідників домагалися і домагаемоея. Чи се ті
„пепрактичиі мріі“, про котрі Ви говорите ? Нам ба-
читься, що се справа Дуже реальна. Чи сі так тяжко
порозуміти? Ми не кажемо, щоби зовсім не спорити, —
противно тілько так прояспюються всякі справи, але-ж
треба се робити з обох боків щиро і чесно, як ялося
образованим людям, а не накликати одні на одних
поліцію та жандармерію. Тілько в такім разі можна
буде буковинским народолюбцям договоритися до чогось
певного тай потрібяого. Ми переконані, що якби і наро-
довці і моекальофіли буковинскі покинули недостойний
образованих людей спосіб воюваня та теоріі національ-
ні, а згодилися обопільно, бодай на початок, на виклю-
чно буковинско-руский грунт, т. е. на вживане прегар-
поі мови буковинско-руского пароду та на працю над
матеріяльиим .1 моральним двигпенем того народу, то й
не схотіло би ея йім більше воювати. Тоді би сам собою
уставовився стоеунок буковинско-руского народу до
— 266 —
людности в Росіі, до еіписьменст і т, і„ тай прояснилаби
ся й рускість звісних буковинских добродіів а то тепер
вона нераз пахнс поліцейством, раболіпіем та шові-
нізмом, усе одно «и „украйінскими* чи ,русскими"...
Сподісмсся, іцо небавом се загально норозуміють
іцирі буковинскі Руеини, а сподіемося тим мевнійше, іцо
вже теиер статя д. Галичанина дуже подобалася деяким
видним буковинским Русинам обох партій, як про се
воии самі нам пишутъ. Ѵткейгеп 1 обертатися на дорогу
чесного обміну думок та просто-народшіх інтерееів нови
ще час...
Редакція.
Лемко дома / в Америці.
(3 лі ского повіту ’)
Лемко-мужик даровитий с природи, як се видно
по теперішних школах. Діти тутешні далеко понятливій-
ші, ніж нодиьекі. Так що-ж, Лемкам треба провідників
щирих, небоязких, второпних і енергічних. А йіх у Лем-
ків не знайдеш. Церкви і священники давно е, але доси
вони нічого не зробили для народа. Тутешні священники
загалом сходятъ ся з иародом тілько тоді, коли треба
ва похорони й інші треби поговорити, а берутъ вони
тут далеко більше, як на Поділю, і то рівно—як „тверді"
так і „мягкі“. А за другі справи й не згадуй. Велике,
велико щасте, як декотрий свищенник підчас виборів
соймових скаже дякови, щоби вибрали такого а такого
па правиборця. I то лиш може оден, два на цілім окру-
аі дяка бодай в сіи справі повчить. До жадніееньких
більше діл не мішаеся.
Інтелігенціі світскоі між Ленками не мае, хиба
учителі, але вони чужі. Школи доцерва сими роками за-
кладаються, і ще иобачимо, чи буде з них хіено. Раджу
тут священиикам занятися хоть школами. Мають вони
до сего пагоду — всюда суть предеідателями міецевоі
ради шкільноі. Священники тутешні могутъ і учителя-фа-
натика на добру путь ввернути і себе зглядом учитель-
ства показати, що:, ось то ми, священники, дбаемо, пра-
цюемо, стараемося яко предеідателі о школу, щоби учи-
телі не ііарікали на священників „іо ва озіаііііе ІепіпсЬу"
і таке інше не виговорювали на священників. Але що ж
коли тут навіть між самими священниками пема добра.
Священники тутешні від себе з далека. Оден мудрійший
від другого, оден старший від другого. Візитові картки
аж мусять наперед висилати, що тоді а тоді прийіде оден
до другого. На рік зйіжджаються священники сусіди раз.
а бувае,' що оден одвого тілько по імени знае, а як ко-
трий до котрого зайіде в рік два рази а три, то вже
') Ііоміщаючи сю допись, ми раді би почути слово
від інтересованих, особливо від тих людей, що були в
Америці, бо ми не певні, чи дещо в сій дописи ие най-
деся невірного, за загального. Бодай супротів попере-
дних дописей один чоловік в ліекого повіту, що був в
Америці, вавважав, що Лемки не е такі лихі і так зле
не живутъ. Б загалі про селян вірио можна писати лиш
тоді, коли довше між ними живеея і добре йіх пізнаеся.
На око все виходить гірше або й не так, як е.
Редакція.
найбільші приятелі. 3 третого села, то на празник рая
на пять літ прийіде священник до священника, подібно
як у наших подільских священників.
Нема добра й між селянами. Мужик мужика тут
так любить, щоби в ложці води оден другого втопив.
Такоі ненависти між нашими Подолянами не зпайдеш
нігде. А все то, правда, в біди, ніби з захланпости, як
говорятъ. Оден від другого як може то хапае, аби хоть
живіт не докучав. Випасти другому кіньми в ночи траву
— на се ніхто тут велико! ваги не кладе. Та ніщо ди-
вуватися темним, коли и світлі тут так роблять і гово-
рятъ От на Воли миговій був почмайстрои II., Русин
„господин", отже він так робив і говорив: „про се-
бе дбай, в другого сорочку зідри; та-ж се природно,
вовк йіеть коня і барана, звір звіря пожирав —
пічо дивного як чоловік чоловіка зйів би". Дикости тут
теж міри не мае. Жінку вибити, то се бійка, а як в
коршмі голову оден другому розібе, ребро вломить —
се „почіішлиея"; аж як оден другого побе на смерть,
що нераз Богу духа віддасть — се бійка була. Оден
другого заратуе в біді тілько для користи, по жідовеко-
му. Жидівка рука і жидів ска голова все то тут занесла.
Хитрий Лемко, прелеетний на словах, аа крейцар козу
би пігнав до Львова — звіено, все з біди.
А де-ж, коли тут просвіти пема ніякоі. На селі
нема кому листа прочитати, то біжи аж на друге-трете
село до якого дяка. А суть ту писаро-дяки, ніби то
вчені, гордовиті та підлі-підлі хабарники, шкода, що
жиють на світі. Розуміеся, і за прочитане листу кажутъ
собі заплатити. Не в комедіи селі е тут свящепцик. До-
бра ще, як на селі оден мужик уміе переелябіаувати.
Ті л ько-ті ль ко п р осв і ти, що Америка сюда
з ано си ть. Д с к отр і молоді парубки вивчи-
лися в тій Америці бодай по словацки пи-
сати і читати, і кождий Лемко, прийшовши а
Америки домів, стасся ліпшим і розуммій-
шим, тверезим і до праці охотнійше береся. Для браку
просвіти, Лемки вірять- знахорам, знахоркам, чарівникам
і чарівницям більше ніж Богови; ба иавіть по домах
взящвниыків попаді і попадянки в кабалики і «сякв чарі-
внвдтво вірять.
Лемки попід самий Бескид забувають вже своі
піені, танці, а все переймають від Мадяр та Словакіи, а
Лемки за Бескидом, забуті Богом, помалу таки зовеім
змадярщаться. Дечого богато в обичаях і звичаях перей-
мають Лемки тутешні і від жидів, бо й весіля жидівскс
в хила найпоряднійшого газди відбуваеся. А мова у
Лемків, то помалу переходить па словацку. Тай пе див-
но : по домах свящснничих все панство говорить по
польски, крім самого священника, котрий тілько по сво-
ему, що по лемківскоиу уміе говорити, 8 священників
тілько ті, іцо „Дѣло" читаютъ, уміюті. по руски говорити,
все ж таки жінки й діти йіх звичайно по польски го-
ворятъ.
Нарешті подаю тут кілька народних піеень про
Америку, записаних в Ліскім повіті
1.	Як ми ішли до Америки на іпифі
Повиділи ми штири рибі великі.
ШІФкапітан до канона набіяв :
„Не бійтеса, Австріяци, Біг в вами".
267 —
Оберпееа шіФкаиітаи ик Богу, —
Препровадит мілій нан Біг без воду.
Якесьми пришили пад море шероке,
Виділисыии, же то море глубоко.
ІІрійшли ми до того Иев-Юрку,
Питалисьми у ан^ліка в роботу.
Прийшлп к нам америкі вояни:
„Як ея мсте, австріяпкі жебраци“?
Добре в Америці, як іде робота:
Шумие ся убере, пскнс ея уміс
Ніхто му пе нові, же му в полю згинс
Н полю му не згине, вода му нс зберс,
Лем ому превезут до гавзу Фериери1)!
До гавзу превезут, о плацу не питай —
I на двацятого, як нейду3) дістане.
Фермер — мужик. ’) пейда — платня, заробок.
Дость я са наблукав, з тих дванацять тижней.
Пок лем мі не сналі з моіх піжок чіжми,
Чіжми мі спадали, піатися подрали,
Тогди мя ен§ліци до роботи взяли
Они обіцяли по таляру па день —
Бо они думали, що то Унцар’) блазен
Та му підвижшили тих дванацять центів
Але то запрягли, як коня до верти1)
*) Уіщар — так ввутг, в Америці й Русинів. 3) до
Жено моя добра, жено моя млада,
Як ти там даздусш с тими двсцьми в дома?
Сгаздую, цаздую, але уж не ножу,
3 тоі Америки тя діждатса хочу.
Діждспгеа, жеяо моя, білі ручкі;
Ручкі ті подай, а личко нобочкаи')
Питаш мя са, жено, чи велю3) піняв мам.
Не велю, пе велю, бо я лем елуговав,
А щом заслуговав, том і нрогайповав.
А щом заслуговав, то домів привезу,'
Тогди тя побочкам, мілій Боже, мілій!"
') богато. ’) поціцюю.
Нриятель Лемків.
Чу же видять під лісом...
(Письмо з П е р е г и н с к а)
Доки ліси жиди нс пищили в наших горах, і нам
Бойкам жилося яко-тако па своій земли. Ту ніхто не за-
памятав, щоби коли падав град, а навіть повеней таких
не Діуло, як тепер, бо попередпі. митрополита піанували
ліси, і дуже мало продавали матеріалу. Бувало, на ділі
добра ІІерсгинскі оден хлопский тартак з однов шыов,
на стару моду, ріже 12-цалеві а 3-сяжневі транши, тай
еще троха утнуть кізлів і де якого дерева в вартости
2000 зр. річне, щоби було чим побережників та ліеничих
оплатити — і на тім ся вже кінчило. Митрополита попе-
редні були задоволені доходами, які йім приносили поля
орні і косый, а также пропінаціі, млини, ярмарки в Нс-
регинску, Угнові, Яхторові і Крилосі. Чи-ж для одного
митрополита не досить? 6 з чого жити і ще на просві
тні ціли можна би дати.
За обох митрополитія Сембратовичів, розлочалася
господаріга ліеова на білыпу скалю в йіх кориеть, а те-
перішний арендар ліеів митрополитальних Алойзи Крі-
зер заключив з Сильвестром коптракт, щоби му було
вільно річне рубати 200 моргів цілого ліса за річний
чинш 20.009 зр. В Перегинску ліеів митрополитальних
рахують на 40.000 моргів, але треба знати, .іцо більша
часть що найдорожшого ліса в поблизкости рік уже за
довший час знищена, бо за 15 літ щоеь ся вже ту де-
ревні врубало і 30 пил, день і ніч, водних тартаніи
щоеь перерізали вслитів гірских, а що ся за той час ці-
лих трамів відпровадиіо аж на Чорне море, до Египту
і Азіі...
Межи тими лісами с много полонин, за котрі ми-
трополит поберас від громади річне 2000 вр., а давно
тоті полониии даром пасла аж до 1875 р., поки сервіту-
ти не перепроваджеио ; тогди громада діетала троха лі-
са і зруби давиі в ваміну за полопини — виміняли ши-
ло ва леміш...
Дальше, межи лісами шпильковими е богато ліса
букового і незарослих жадним лісом полянок. Коли прий-
деся вимірувати тих 200 моргів Крізерови, то як натра-
влять на ліе буковий або такі полянки, ну то мусять іти
далі в свіжий ліе і дати ліса смерекового тілько, кілько
були букового і іюлян, бо він, Крізер, згодився на 200
моргів доброго смерекового ліса, а сму що до того, що
ліе не увесь однаковий. Дальше, межи тими 40.000 пора-
ховапі стави, ріки, скалн і верховипи, де лише джара-
парі (КгивіЪоІи) ростуть, а нарешті самі верхи гір, ска-
ли покриті денекуди, як зима так літо, лише скапішом-
яршицев і снігом почорнілим, як лід твердим.
Від угорскоі сторони за верхом „Попадев" білыпа
часть ліеів вже вииищена і на сторону угорску сплавле
иа угорскими купцами, а много в румах там деревні по-
гнило. Также богато ліеів знищив ворог ліеовий, мушка
так звана корник (Вогкеп-Каіег), і правительство перед
20 літами на нищене в лісах митрополитальних тих мух.
видало тисячі — шандари людей гнали в ліси, щоби ли-
ше тую язву знищити. Митроиолиті отже еще за мало
грошей на удержано — він продае в давних зрубах по-
зіеталі смер.еки під назвою сухаві, хотя то суть цілком
сирі смереки, а через тос пмщиться молодий ліе, бо як
такий вслит від сокирою Бойка повалиться на землю —
кількож він молоднику знищить! То е остро заказано,
але ту той заказ лиш на папери...
Богато зрубів, як у Мшапі і Свинім, і сотки мор-
гів нічим не порослі, бо ту лише дбають о свою ки-
ліеню, щоби всс використати, а засів молодого ліса
поручають провядіпю божому — най ся сам засіе,
як хоче.
Здаоея, що сей митрополит чуе щоеь не дуже
доброго для себе, бо зачувати, що хоче що найдорож-
ший матеріял сим часом увесь вирубати і енродати, а
тто пашу любу кедрину, і возьме за ню бодай 100.000
зр., бо ту кедрів с ще много. Всі попередні митромоли-
аи дуже щадили тото дерево, хиба на які меблі для
себе, а тепер кедринов наповпені жидівскі стрихи. Жи-
дова гірш тоі мушки кедри пищить, продае і еобі крас-
ні меблі робить. От і недавно прогнали одного жида ві
елужби за злодійство кедрового дерева. Ціла служба
268 —
Крівера і митрополита мають яеі меблі кедрові, а заві-
датель митрополитальних дібр, С. Голубовский, знаний
приятель долинецкого старости пана Цішки, мас еі по-
достатком у Перегинску і на своій реальности в Бро-
шневі но стрихах повно.
В господарку лісову вмішалосй було правитель-
ство і ва малий час не замкло було ліси. Намістництво
зробило було інспектором лісів митрополитальних и.
Лебля молодіиого. Той справедливий муж і урядник
совіено сповняв свій обовявок і не давав жидам по йіх
господарувати. Пан Лебль, пізнавшися на Голубовскій,
що то чоловік без образована, бо лише мае школи нор-
мальні, а е надлісничим і вавідателем усіх дібр митро-
политалышх в Перегинску, — хотів его геть натопити.
Бувало каже Голубовскому: „Ви і за побережника не
знаете службу робити; де вам бути завідателем". Але п.
Лебль зрікся інепекторства, а тую посаду обняв Флех-
нер, влісний в Ясени, котрий дуже кохас Голубовского
і сам каже, що якби не Голубовский, то він би нехотів
бути інспектором.
Тепер вже ліси далеко ся взяли і треба клявзи,
щоби дерево спускати, але тоти клявзи также бідним
людям шкоду роблять, бо вода Лімниці і так все псуе,
а коли еще клявзу пускаютъ, то тим білыпе. Клявза
може з часом — підчас великих злив — прірватися і
затопити село, бо цілий спай. взяла вода на село, а
шлюзів і порядних валів нема. Хотя ц. к. наміеництво
наказало тутейшому скарбови і жидам, що мають млини
і тартаки, збудувати порядну таму, але заледви сего
року за гроші запомогові 500 зр. щось троха зробив
Голубовский, бо решту грошей видав на дорогу в чуті
(?), котра найбільше придатка скарбови і Крізерови.
Ту всі манки і жиди дуже купи ся держать, що
навіть самого Крівера дуже тішить, бо . з часта йім
справляе балі в палаті митрополитальній, і то навіть в
наш великий ніет, як то було перед двома роками.
Наш митрополит, від коли ту прийіжджас, ще не
занитався за школу: кілько дітей ходить і образка для
руских дітей не подарував, хотя ту в до 200 руских
дітей, що ходить до школи. Не знаемо, чи так робить
і епископ Строссмаср у Хорватіі?... Наш митрополит в
загалі не вглане в відпосини між громадами й попами.
От напр. ту попи попривлащували собі цвинтарі, котрі
громада за своі або церковні гроші купила, і уживають:
косять і худобу пасутъ. Люде Звісно, не хочуть попам
плотів городити і худоба пасеся попід церкви і толо-
чить по гробах; нераз можна бачити гній товарячий но
углах домів божих, і громада нарікас, але попови тое
не в голові. А потому кажуть: „хлоп тратить віру і не
мае до попів поважаня". А хто-ж тому винен? А потім
ті треби і в загалі стосунки між священниками і па-
рохіянами...
Як бачимо, е дуже богато таких справ, в котрі
нашому митрополиті конечне треба би вглянути, а не
мішатися в не своі справи: ваборонюватирускі газети, бо
наш нарід, визискуваний і темний, власне потрсбуе як
найбільше газет, особливо таких як Народ. Тимчасом, ми-
трополит чуже видить під ліеом, а свого не видить під
носом, а не вадило би ему тямити свангельску притчу
про око, поліио й запороху...
Хлопска дитина.
Убійство за дівку.
(Народна еніванка).
В Дебеславцях серед села неслава сі стала,
Ой убили гайдамахи Луцика Івана.
Ой як они его вбили, кровцьов повальили,
Аж надбігли вартівнйки тай розборонили.
Ой надбігли вартівнйки тай стали просити:
„Устань, устань, Іваночку, не будем тя бити.
Устань, устань, Іваночку, купим ти горівки ;
Коби ти нам тай поДужів, нідемо до дівки".
„Уже-ж мені ой немила тай ваша дівчипа,
Коли-ж мені ой побита моя головчина.
Головчина, хло, побита, вйизи накручені;
Уже-ж моі братя, состри смутні, невеселі.
Не смутітся, братя, сестри, якось цесе буде;
А якже я в сего війду, женитися буду".
Ой увьили Івапочка до темноі хати,
Тай ставже наш Івайочок до доби копати:
У неділю по-раненьку то до церкви звоні,
Прийіжджают до Івана чотири дохторі
Прийіжджают, прийіжджают, стают за нороти;
„Та вннесіт Івапочка, будемо нороти".
Ой лишився білий кожух, вишита двюбепыса,
Куди ходит, все голоеит сестра молодеиька.
А в неділю по-раненьку до церковці звоні,
А Стаськові гайдамахи на ланцухах гоні.
Ой кувала зазулечка по над Ковалівку,
8а що-ж тай Івапка вбили? За Грицеву дівку.
8аписав від Семена Гавриша, Іваи Бупіак, у За-
мулинцях коломийского повіту. Співанка вложена недав-
но, бо само убійство сталося тому літ 12.
Звіщаемо паших читателів, що передплатя на опо-
віданя Ів. Франка п. 3. В и о т і ч о л а, кончиться, бо
книжка вже невабаром вийде з друку. Отже ще тілько
короткой час можна присилати передплату по 1 зр., а
в оправі по 1 зр. 50 кр, піеля чого книжка коштуватиме
дорожше.
Перший наклад сего числа снонфіекувала. ц.
н. пронураторія за дві дописи: Із Станіс ла-
вівщи ни, д. Іванова і Народ ні учителі, Сво-
го. Даемо натоміеть 0 6ж и н н и, списані В. Щ.
та Л в м н о дома і в Америці, Приятеля Лом-
кіе і видаемо число е-друге, через що воно й
опізнилося трохи. При сій нагоді нагадуемо нашим
довжникам, щоби Були ласнаві прислати нам,
що належишься, бо нам ніхто не хоче чекати.
Тепер, по жнивах чей же й біднійші зможуться
на тих кілька реньсних.
Змість: Про „зирян“, Киріяків тай „дикарів*1, О II. Украйінця й редакціі Народа. Власть темноти
драмат у 5 діях гр. Л. Толстого, пер. М. Павлик (дія I.) Обжинки, Спиеав В. Щ. Як жие
середний мужик у Снятинщині, Галайди. Рускість чи пол і це й.ств о? редакціі Народа.
Л емко дома ів Америці, Приятеля Лемків. Чуже видятъ під ліеом, Хлопскоі дитини.
У бійство ва дів ку (Народна співанка). .
Видае Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Іван Франко.
3 «Друкарні Народноі “ Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Рік /.
Львів 15. л. вересня 1890.
Ч. 18.
Виходить 1. і 15. л.
кождого місяця і ко-
іптуе за рік-.
в' Австро-Угорщиш 4
гульд. а для заграниці
5 рубл., 12 Франків, 10
марок або 2*/в доляра.
Одно число 20 кр.
Ы.	-------і
Адрес редакціі:
Львів, ул. Зиблике-
вича ч. 10.
Дописи бсзименні не
будутъ поміщувані. У-
житі рукописи питать-
ся, а неужиті можуть
собі автори своім кош-
том відобрати.
В справах редакцій-
них можна говорити від
7 до 9 год. вечір.
ТА
И
ВЛАСТЬ ТЕМНОТИ.
ДІЯ И. Особи ІІ-гоі діі: Петро, Анися, Акуліна,
Анютка, Микита, Матрона, кума-сусідка, народ.
ДІЯ II. Сцена показуе улицю й Петрову хату.
Иа ліво від зрителя — хата з будипками під одним да-
хом, сіви, з ганком на серсдині; на право — ворота
і край двора. Край двора Анися тіпае копоплі. Після
перпюі діі минуло 6 місяців.
ПОЯВА I. Анися сама.
' Анися (остановляеся, наслухае) Знову
іцось бурчитъ. Мабуть, зліз із печи.
ПОЯВА II. Анися й Акуліна (входить з.ведра-
ми на коромислі.)
Анися. Кличе. Піди, подивися, чого
ему. Во гарланить.
Акуліна. А ти-ж що?
Анися. Іди, кажуть. (Акуліна іде в
хату).
ПОЯВА III. Анися сама.
Анися. Вимучив він мене. Не каже, де
гроші, тай тілько. Якось у сіпях був, мабуть
там ховав. Тепер і сама не знаю, де. Слава
Богу, розстатися з ними бойіться. Все дома
вони. Аби тілько найти. А на нім учера не було.
Вимучив він мене  на остатне.
ПОЯВА IV. Анися й Акуліна (виходить, завя-
зуючися в хустку).
Анися. Ти куди?
Акуліна. Куди? А велів тету Марту
закликати. Заклич, повідав, сестру до мене Я
умру, повідав, треба міні йій сказати слово.
Анися (про себе.) Сестру кличе. О, го-
ловонько моя! О-о! Мабуть йій віддати хоче.
Що міні діяти?! О! (Акуліні) Не иди ! Куди ти?
Акуліна. За тстою.
Анися. Не иди, кажу, я сама піду, а ти
з білизною іди на ріку. А то до вечера не
вспіеш.
Акуліна. Та він міні велів.
Анися. Іди, куди посилають. Сама, ка-
жуть, піду за Мартою. Сорочки збери з плота.
Акуліна. Сорочки? Та ти певне не пі-
деш. Він велів.
Анися. Сказала, піду. Анютка де ?
Акуліна. Анютка? телята дозирае.
Анися. Пішли еі. чей не повтікають
(Акуліна збирае білизну і відходить).
ПОЯВА V. Анися сама.
Анися. Не піти, знов буде ганьбити.
Піти, віддаеть він сеетрі гроші. Пропаде внесъ
мій труд. I що. діяти, сама не знаю. Розтріс-
калася моя голова. (Робить далі).
ПОЯВА VI. Анися й Матрона (входить с па-
личкою іі узликом по подорожному).
Матрона. Воже номагай, ягідко.
Анися (оглядаеся, кидав роботу і сплсс-
куе в долоні з радости)- От не надіядася, те-
тко. Тай піелав-же Бог такого гостя на час.
М а т р о н а. Ну, що ?
Анися. Уже я й одуріла. —• Біда!
Матрона. Що-ж, живий, кажуть?
Анися. I не кажи. Жити не живе і вми-
рати не вмирас.
Матрона. Гроші не передав кому?
Анися. Власне за Мартою, за сестрою
рідною посилае. Мабуть про гроші.
Матрона. Очивидячки. Та чи не пере-
дав кому мимо ?
Анися. Нікому. Я як ястріб над ним
стерсжу.
М а тр о н а. Та де-ж вони ?
Ан и ся. Не каже. I не дізнаюся ніяк. Ховав
десь з одного міеця в друге. А міні й через
Акульку годі. Дурна-дурпа, а також піддивляс
ся, стереже. О, головонько моя! Вимучилась я.
Матрона. Ох, ягідко, віддаеть грошики
мимо троіх рук, вік нарікати будеш. Зіпхнуть
вони тебе з двора ні с чим. Бідувала ти, бі-
дувала, сердешна, вік свій з немилим, тай
удовицею з торбами підеш.
Анися. I не говори, тетко. Зівяло з
горя мое серце, і не знаю як бути і порядити-
ся ні с ким. Говорила Микиті. А віп боіться
в сю справу мішатися. Тілько сказав міні вче-
ра, що в підлозі вони.
Матрона. Що-ж дивилася ?
Анися. Годі — сам тамки. Я вважаю,
він йіх то на собі носить, то ховае.
Матрона. Ти, молодице, тямуй: — раз
промахнется, вік не даш си ради. (Пошепки).
ІЦо-ж міциого чаю давала?
Анися. О-о. (Хоче відповідати, бачить
сусідку, замовкае).
ПОЯВА VII. Ті самі й кума (проходить мимо
хати, прислухусся крикови в хаті. До Анисі).
Кума. Кумо ! Анисе! а Анисе! — Твій,
бачу, кличе.
— 270 —
Анися. Він усе таквашляе, гейби кричав.
Зле вже з иим дуже.
Кума (підходить ід Матроні). Здорова
була, бабко, відки Бог провадить?
Матрона. Аз двора, голубко. Синка
відвідати прийшла. Сорочки принесла. Адже
знаніи, дитина рідпа, жаль.
Кума. Та воно видкося. (До Анисі). Хо-
тіла я, кумо, полотна білити, та міркую час.
Люде не зачинали.
Анися. По що квапитися?
Матрона. Що-ж, причащали ?
Анися. Як-же, вчера піп був.
Кума. Подивилась я вчера також, матін-
ко моя, і в чім там дута держиться 1 Охляв як.
А вже оногди, матінко моя, зовсім умирав, під
святі поклали. Вже й оплакали, обмивати зби-
ралися.
Анися. Ожив, — піднявся; знов лазить
тепер.
Матрона. Що-ж, маслосвятіе робити
будете ?
Анися. Люде радять. Коли живий буде,
хочемо завтра за нопом посилати.
Кума. Ох, скучно-ді тобі, Анисечко? Не
дурно то кажеся: не той хорий, хто болить, а
хто над хоробою сидитъ.
Анися. Та вже, коби або сяк, або так.
Кума. Видкося, чиж то легко, цілий рік
умирае. Руки завязав.
М а т р о н а. Та й удовино діло гірке. До-
бро діло молоде, а на старість хто ігожалуе. Ста-
рість но радість. От хотьби мое діло. Не да-
леко йшла, утомилася, ніг не чую. А де синок?
Аиися. Оре. Та ти заходи, самовар по-
ставимо, чайком душечку відволодиш.
Матрона, (сідае). Тай утомила ж ся я,
лгобятка. А маслосвятіе доконче треба зробити.
Люде повідають — також душі на користь.
Анися. Та завтра нішлемо.
Матрона. То-то, воно ліпше. А у нас,
молодице, весіле.
Кума. Що-ж таке, на весні?
Матрона, Та видко, в приповідці не
дурно кажеся: бідному жеиитися і ніч коротка.
Семей Матвіевич Маринку взяв.
Анися. Таки найшла собі щасте!
К у м а. Удовець, бачу, па діти пііпла ?
Матрона. Четверо. Яка ж порядна піде!
И.у, еі й узяв. Вона й рада. Горівку пили, зпа-
еш, порція не мудра була, — розливали.
Кума. Он-як! Чутка була? А маючий
чоловік ?
Матрона. Поки що живутъ нічого.
Кума. Воно то певне, що на діти хто,
піде. От хотьби у нас Михайло. Мужик, матін-
ко моя...
Голое чоловіка. Ей, Мавро, куди те-,
бс диявол носить? Піди коровузажени. (Сусід-
ка відходить).
ПОЯВА VIII. Анися й Матрона.
Матрона (поки сусідка відходить,-гово-
рить рівним голосом). Віддали, молодице, через
гріх, бодай мій дурак за Микитку думати не
буде (Раптом переміняе голое на шепіт). Пі-
шла ! (По-шепки). Що-ж, кажу, чайком напоіла?
Анися. I не згадуй. Умирав би ліпше
сам. Все одно не вмирае, тілько гріх на душу
взяла. О-о! Головонько моя! I по що ти міні
давала тоті порошки?
Матрона. Що-ж порошки ? Порошки,
молодичко, сонні, чому-ж не дати? Від них
лиха нс буде.
Анися. Я не про сонні, а про тоті, про
біляві.
Матрона. Що-ж, тоті порошки, ягідко,
на лік.
Анися. (Зітхае). Знаю, та боязко. Виму-
чив він мене.
Матрона. Що-ж, богато видала?
Анися. Два рази давала.
Матрона. Що ж, не завважно ?
Анися. Я сама в чаю до губ притулила,
трішки гіркаве. А він випив із чаем, тай пові-
дае: міні й чай противний. Я повідаю: хорому
все гірке. Тай тяжко-ж міні стало, тітко.
Матрона. А ти не думай, як думати,
то гірше.
А ни ся. I радше би ти міні не давала,
і на гріх не наводила. Як згадаеш, то по
душі заскребё. I по що ти йіх міні дала?
Матрона. I, що ти, ягідко.! Христос
с тобою. Що-ж ти на мене спихаеш? Ти, мо-
лодице, дивися, с хороі голови на здорову не
звалюй. Якби іцо до чого, моя хата с краю,
знати не знаю, відати не відаю, — хрест по-
цілюю, ніяких порошків нс давала і не бачила
і не чула, які такі порошки бувають. Ти, мо-
лодице, сама міркуй. Ми справді оногди про
тебе розговорилися, як вона, мовимо, сердечна,
мучиться. Пасербиця — дурна, а чоловік гни-
лий — просто наслане. 3 такого житя чого не
зробиш.
Анися. Справді, я не відречуся 3 мого
житя не то, що те, а або повіситися, або его
задушити. Хиба-ж се жите ?
Матрона. То-то й е. — Зівати ніколи.
А сяк-так, вимацяти, де гроші, та чайком на-
поіти.
Анися. О-о, головонько моя бідна! I що
робити тепер, сама не знаю і ляк бере,
вмиравби вже радше сам. Також на душу
брати не хочеся.
Матрона (сердито). А чому-ж він не
каже, де гроші ? Що-ж він йіх з собою возь-
ме, нікому не допадуться! Хиба лс се красно ?
Господи твоя сила, таже такі грогаищі дурно
пропадутъ. Хиба-ж се не гріх? Що-ж він ро-
бить ? I на него дивитися ?
Анися. Уже й сама не знаю. Вимучив
він мене.
Матрона. Чому-ж • не знати ? Річ ясна.
Промахнется тепер, вік каятися будеш. Пере-
дастъ він сестрі гроші, а ти свищи в пальці.
Анися. О-ох, адже справді посилав за
нею — іти треба.
Матрона. А ти погоди, не иди, а на-
самперед самоварчик настав. Ми сто чайком
напоімо, та грошей обі пошукаемо — домаця-
ёмоея, небійся.
— 271 —
Анися О о! Аби чого нс 6уло.
Матрона. А то що-ж? Чого дивитися?
Що-ж ти гроші тілько очима покатуляеш, а в руки
не допадуться? Ти роби.
Анися. То я піду, самовар наставлю.
Матрона. Іди, ягідко, роби як треба,
аби потім не падькати. Таке то. (Анися відхо
дить, Матрона прикликуе еі.) Тілько Микитці
не кажи всего. Він дурноватий. Не дай Боже,
як дізнаеся про порошки. Він, Бог зпа, що
зробить. Жалісливий він дуже. Віи, знаеш, і
курки, бувало, не заріже. Не кажи ему. Біда,
віп того не розміркуе. (Остановляеся переляка-
на, на порозі вказуеся Петро).
ПОЯВА IX. Ті самі і Петро (держались стіни,
вилізае на ганок і кличе слабим голосом.)
Петро. Що-ж вас не докличешея. О-ох!
Анисе, хто тут? (Падае на лавку).
Анися. Чого-сь виліз? Лежав би, де
лежав.
Петро. Що, за Мартою ходила дівка?,..
Тяжко... Ох, хотьби смерть скорше...
Анися. Ніколи йій, я еі на ріку ніелала.
Зажди, скінчу роботу, сама піду.
Петро. Анютку пішли. Де вона? Ох
тяжко! ох, смерть моя!
Анися. Я таки ніелала за нею.
Петро. Ох! де-ж вона?
Анися. Де вона там, бодай йі підвіяло?
Петро. Ох, сили моеі нема. Спалило ну-
тро. Гей сверликом вертитъ. Що-ж ви мене
покинули як собаку... і напитися подати ніко-
му... Ох... Анютку пришли д мині.
Анися. Ось вона. Ашотко, іди д бать-
кови.
ПОЯВА X. Ті самі й Анютка (вбігае. Анися
іде за угол).
Петро. Піди ти, ох, до тети Марти,
скажи, батько, кажи, кличе, аби прийшла,
треба міпі.
Анютка. Ну що-ж.
Петро. Чекай. Скоршетреба, скажи. Ска-
жи — вмирати хочу. О-ох...
Анютка. Тілько хустку возьму, а я за-
раз. (Утікае.)
ПОЯВА XI. Петро, Анися й Матрона.
Матрона (моргаючи). Ну, молодице, ді-
ло свое тямуй. Іди в хату, скрізь обгаукай.
Шукай, як собака за блохами; все попереки-
дай, а я на нім обшукаю зараз.
Анися (до Матрони). Все с тобою от-як
сміливійше. (Шдходить до ганку. До Петра).
Чи не наставити тобі самовар? I тета Матро-
на д синови прийшла, — з нею напетеся.
Петро. Що-ж, пастав. (Анися відходить
до сінсй).
ПОЯВА ХП. Петро й Матрона. (Матрона
підходить до ганку).
Петро. Здорова.
Матрона Здоров був, добродію. Здо-
ров був, голубчику... Хорусш, видко, все. I ста-
рий мій як жалус. Піди, повідае, відвідай.
Кланясся. (Ще раз кланяеся).
Петро. Вмираю я.
Матрона. Справді, подивлюся на тебе,
Ігнатовичу, не по ліеі, видко, а по людях біль
ходить. Зднменів, здименів ти ввесь, сердечний,
як бачу. Не красить, видко, слабіеть ?
Петро. Прийшла смерть моя.
Матрона. Що-ж, Петре Ігнатовичу, бо-
жа воля, запричащалй, маслосвятіе зроблять,
дастъ Бог; баба у тебе, слава Богу, розумна,
і поховають, і поминки справлять, усе, як на-
ложиться . I мій синок також, поки що, дома
старатися буде.
Петро. Росказати нікому! Неакуратна
баба, пусте йій в голові, адже я все знаю...
знаю... Дівка придурковата, та й молода. Ста-
рав, а ряд дати нікому. Жаль також (заходить-
ся з плачу).
Матрона. Що-ж, коли гроші або що,
росказати можна...
Петро (до Анисі в сінях). Чи пішла-варе
Анютка ?
Матрона (на бік). Ади, нагадав.
Анися (із сіней). На крузі пішла. Іди
хиба в хату, я поведу.
Петро. Дай посиджу в остатне., Воздух
тяжкий там. Тяжко міні... Ох, спалило серце
все... Хоть би смерть.
Матрона Бог душі не вийме, сама ду-
ша не вийдс. Смерть і жите в божих руках,
Петре Ігнатовичу. Також і смерти не вгадасш.
Бувае й виходиш. Он у нас у селі чоловік зо-
всім уже помирав...
II е т р о. Ні. Чую я, що сегодня умру,
чую (Опираеся і примикае очи).
ПОЯВА ХШ. Ті самі й Анися.
Анися (виходить). Ну що-ж, підеш, чи
ні? Тебе не діждешея. Петре, а Петре!
Матрона (відступаеся і кличе д еобі
пальцем Анисю). Ну, що-ж?
Анися (сходить із ганку д Матроні.)
Нема.
Матрона. Та чи ти обшукала ? В під-
лозі ?
Апис я. I там нема. Хиба в стодолі. Вче-
ра туди лазив.
Матрона. Шукай, шукай з усіх сил. Як
язиком вилижи. А я вважаю сегодня і так
умре, — нігті сині і лице гей земля. Самовар
чи готовий ?
Анися. Зараз закипитъ.
ПОЯВА XIV. Ті самі і Микита (приходить з
другого боку, а коли молена, прийіжжае конем
до воріт, не бачить Петра).
Микита (до матери). Здорова,мамо, до-
ма чи миром?
Матрона. Слава Господу Богу, живемо
поки, хліб йімо.
Микита. Ну що, господар-як?
Матрона. Тихше, он він сидитъ. (Пока-
зуе на ганок).
Микита. То що-ж, нехай сидитъ. Мі-
ні що?
П е тр о (відмикав очи). Микито, а Микито,
ходи-ко сюда! (Микита підходить, Анися шеп-
че з Матроною).
— 272
Петро. Що скоро прийіхав ?
Микита. Доорав.
Петро. За мостом загін зорав?
Микита. Туди далеко йіхати.
Петро. Далеко? 3 дому далі. Умисне
пойідеиі. За одним би заходом. (Анися, не по-
казуючися, наслухае).
Матрона (підходить). Ах, синку, чому-ж
так господареви не старается ? Господар хс-
рий, на тебе надіеся, ти повинен як батькови
рідному, жили витягай, а служи, так я тобі
наказувала.
Петро. То ти, того, ох! картоФЛІ вине-
си, баби... о! переберутъ.
Анися (про себе). Еге, піду я тобі. Знов
від себе всіх відіслати хоче, певне, на нім те-
нер гропіі. Кудись то Схцвати хоче.
Петро. А то, о ох! садити прийдеся, а
вони піпріли. Ох, сили нема. (Піднимаеся).
Матрона (вибігае на ганок, піддержуе
Петра) Варе в хату повести?
Петро. Поведи. (Остановляеся). Микито!
Микита (сердито). Чого ще ?
Петро. Не побачу тебе... Умру сегодня.;.
Прости моно Христа ради, прости, коли согрі-
піив перед тобою... Словом і ділом согрішив
коли... Всяко бувало. Прости.
Ми кита. Що-ж нрощати, ми самі грішні.
Матрона. Ах, синку — ти чуй !
Петро. Прости, Христа ради. (Плаче).
Микита (сопе). Бог простить, дядьку Пе-
тре. Що-ж, міні на тебе гніватися ні за що.
Я від тебе злого не бачив. Ти мене прости,
може я виннійший перед тобою. (Плаче. Петро
заходячися з плачу нідходить. Матрона під-
держуе его).
ПОЯВА XV. Микита й Анися.
Анися. О, головонько моя бідна! не
спроста він се, загадав видко щось. (Шдходить
до Микити). Що-ж, ти казав, що гроші в під-
лозі — нема там.
Микита (не відповідае, плаче). Я від
него злого нічого не бачив, хиба добре. А я
от що зробив!
Анися. Ну, годі. Гроші де?
Микита (сердито). А хто его знае. Шу-
кай сама.
Анися. Чого-сь таке розжалувався?
Микита. Жаль міні его. Страх жаль.
Заплакав як! Е-ех !
Анися. Ади, жаль его напав, е кого жа-
лувати! Він тебе собачив, собачив, і тілько що
наказував, щоби тебе відоглати з двора. Ти
би мене пожалував.
Микита. Та що тебе жалувати ?
Анися. Умре, гроші сховае...
Микита. Небійся, не сховае...
Анися. Ох, Микиточко! За сестрою пі-
слав, йій віддати хоче. Біда наша, як нам бу-
дс жити, коли він гроші віддаеть? Виженуть
вони мене з двора! Вже-ж ти би постарався.
Ти казав, до стодоли вечір лазив він.
Микита. Бачив, як відти йіпов, а куди
запхав, хто его знае.
Анися. О, головонько, піду там пошу-
каю. (Микита відходить).
ПОЯВА XVI. Ті самі і Матрона (виходить із
хати, спускайся д Анисі й Микиті, по-шепки).
Мат ро на. Нікуди не ходи, гроші на нім,
я намацяла, на шнурку коло хрестика.
Анися. О, головонько моя бідна!
Ма тр о на. Тепер спустиш із очей, тоді
шукай на вірлі на правім крилі. Сестра прий-
дс і будь здорова.
Апися. Таже прийде, віддаеть йій. Що
діяти? О, головонько!
Матрона. Що діяти ? А ти дивися сю-
да, самовар закипів, піди, засип чайку та до-
лий ему (по-шепки), та з паперу все висип і
напій его. Випе склянку, тоді й тащи. Небійся,
не роскаже.
Анися. О, страшно!
Матрона. Ти се не толкуй, живо роби,
а я на сестру буду вважати, коли що. Не по-
пускай. Тащи гроші тай неси сюда, а Микита
сховае.
Анися. О, головонько! як приступити
і... і...
Матрона. Кажу, не толкуй, роби, як
велю. Микито!
Микита. Чого ?
М ат р о на. Ти тут постій, посидь на при-
спі, коли що, діло буде.
Микита (махаючи рукою). Уже ті баби
придумаютъ. До решти закрутятъ. Ідіть ви
гет. Піти справді картоФЛІ винести.
Матрона (задержуе его за руку). Кажу,
постій.
ПОЯВА ХѴП Ті самі й Анютка (входить).
Анися. Ну, що?
Анютка. Вона у доньки на городі була
— зараз прийде.
Анися. Прийде вона, що будемо діяти?
Матрона (Анна). Вспіеш, роби, що
велю.
Анися. Уже сама не знаю — не знаю
нічого, в розумі змішалося. Анютко! іди, до-
нечко, до телят, певне порозбігалися. Ох, не
зважуся.
Матрона. Іди-ж, самовар, бачу, гасне.|
Анися. Ох, головонько моя бідна! (Від-
ходить).
ПОЯВА ХѴІП. Матрона й Микита.
• Матрона (підходить до сина). Так то,
синку. (Сідае коло него на приспу). Діло трое
також обдумати треба, а не як-небудь,
Микита. Та яке діло?
Матрона. А те діло, як тобі на світі
прожити ?
Микита. Як на світі прожити? Люде
живутъ, так і я.
Матрона. Старий-ді нині вмре?
Микита. Умре, царство ему небесно. А
міні що ?
Матрона (ввесь час товорить і глипае
на ганок). Ех, синку! Живе живе й думае.
Тут, ягідко, також розуму треба богато. А ти
— 273 —
як думаещ, я задля тебе по всіх усюдах тов-
клася, ноги сходила, за тобою побиваючися.
А ти памятай, тоді мене не забудь.
Микита. Та за чим побивалася?
Матрона. А за ділом за твоім, за до
лею за твоею. Загоді не постаратися, нічого й
не буде. Івана Мосеіча знаеш? До него також
я оберталася. Піпіла якось,—я ему, видиш, та-
кож діло одно спорядила, — посиділа, зайшла
бесіда. Як повідаю, Іване Мосеічу, розсудити
діло одно. Наприклад, кажу, чоловік удовець,
взяв, наприклад, другу жінку і, наприклад,
тілько й дітей, що донька від тамтоі та від
сеі. Що, повідаю, як умре чоловік той, чи мо-
жна, мовлю, ввійти до вдовиці тоі в двір чу-
жому чоловікові ? Можна, повідаю, тому чоло-
вікові доньки за муж віддати і самому двір
посісти ? Можна, каже, та тілько треба, мовить,
заходу чимало; з грпнми, повідав, можна тото
діло зорудувати, а без грошей, каже, і зачи-
нати ніщо.
Микита (сміеся). Та же се вже що й-
говорити, тілько давай йім грошиків. Грошиків
усім треба.
Матрона. Ну, ягідко, я й росказала ему
все. Найперше, повідав, треба твому синкови
в тоту громада вписатися, на се грошиків
треба — людей підпоіти. Вони, значить, і під-
пишуться. Все, повідав, треба розважно ро-
бити. Ади (дістае з хустки папір), осьде й
папір написав. прочитай-ко, адже ти письмен-
ний. (Микита читае, Матрона слухае).
Микита. Напір, звіено, ухвала значить,
Тут мудрости великоі нема.
Матрона. А ти слухай, що Іван Мосс-
іч наказуе. Найдужше, повідав, тетко, дивися,
щоби гроші не втеряти. Не вхопить, мовить,
вона грошей, не дадутъ йій до себе мужа прий-
мити. Гроші, повідав, всему ділу голова. Отже
дивися. Діло, синку, доходить.
Микита. Міні що ? Гроші еі, вона пехай
і старайся.
Матрона. Якеж бо ти, синку, говориш!
Хиба-ж баба може обдумати ? Хоть і возьме
вона гроші, де-ж  йій обдумати — вона знае
свое бабске діло, а ти все мущина. Ти, значить
можеш і спрятати то-що. У тебе все таки ро-
зуму більше, коли що до чого.
Микита. Ех, жіночий ваш розум не
певний зовеім.
Матрона. Якже не певний! Ти коби гро-
шики. в жменю. Бабу будеш мати в руках. Ко-
ли бува й брикатися стане або що, то можна
еі й уговкати.
Микита. Та годі бо вам! Піду я.
ПОЯВА XIX. Микита, Матрона й Анися (ви-
бігав бліда з хати за угол до Матрони).
Анися. На нім і були. Осьде вони. (По-
казуе під Фартухом).
Матрона. Давай Микитці, він сховае!
Микитко, бери, сховай куди !
Микита. Що-ж, давай.
Анися. О-ох, головонько, та вже я хиба
сама. (Іде до воріт).
Матрона (хапае еі за руку). Куди йдеш?
Здогадаються, он і сестра іде, ему давай, він
знае ! Ото ще раз безголова!
Анися (остановляеся в ваганю). О, голо-
вонько !
Микита. Що-ж, давай хиба, всуну куди.
Анися. Куди всунсш ?
Микита. Що, хіба бойішея? (Сміеся).
ПОЯВА XX. Ті самі й Акуліна (іде з білизною).
Анися. О-ох, головонько моя бідна! (Від-
дав гроші). Микито, дивися.
Микита. Чого бойішея ? Запхаю десь
так, що й сам не гіайду. (Відходить).
ПОЯВА XXI. Матрона, Анися й Акуліна.
Анися (стоіть перелякана). О-х, а що,
як він...
Матрона. Що-ж, умер?
Анися. Та вмер, бачу. Я знимала, він
і не почув.
Матрона. Іди до хати, он Акуліна іде.
Анися, Що-ж, я нагрішила, а коли він,
та з грішми що небудь...
Матрона. Годі, іди до хати, он і Марта
іде.
Ани ся. Ну, повірила я ему. Що то буде?
(Відходить).
ПОЯВА XXII. Марта, Акуліна й Матрона.
Марта (іде з одного боку, Акуліна з
другого. До Акуліни). Я би була давно прий-
шла, та до доньки пішла. Ну, що старий?
Варе-вмирати хоче?
Акуліна (знимае білизну). А хто его
знае. Я на ріці була. ,
Марта (вказуючи на Матрону). А се
що за одна?
Матрона. А з Зуева, Никитина я мати,
із Зуева, матінко. Здорові були! Зівяв, зівяв,
сердечний, братчик ваш. Сам виходив. Пішли
міні, повідав, сестричку, бо, повідав... О ! та чи
не вмер уже ?
ПОЯВА XXIII. Ті самі й Анися (вибігае з
хати з криком, хапаеся за стовпик і зачинае
заводити).
Анися. О-ох! О-о-о, і на кого-о-о і ли-
шив і о-о-о і на ко-о-го-о-о поки-и-нув о-о-о...
вдовицею нещасною... вік вікувати, закрив яс-
ггі очи...
ПОЯВА XXIV. Ті самі і кума. (Кума і Матро-
на хапають еі по під пахи. Акуліна й Марта
ідуть до хати. Народ приходить).
Один голое із народа. Баби заклика-
ти, рядити треба.
Матрона (засукуе рукави). Вода в кі-
тлі, бачу, е ? А то самовар іще, бачу, пе
вилитий. Попрацюю й я.
ЗАСЛОНА.
— 274
Про жите наших емігрантів в
Америці.
Фріляпд, 26 серпня 1890.
Тепер уже досить часто порушують-
ся еправи наших робітних людей в дер-
жавах европейских, отже иалежалоби зга-
дати й про наіп робітний люд в Америці,
де тисячами тисяч народа з іцо-денного
зарібку жие досить вигідно, а при тім
жадить нимало гроша. Нашим деяким
людям тут початок нераз дуже тяжкий,
бо мусимо і тое взяти на увагу, що наш
чоловік шукае аж тогди помочи, коли вже
загряз по шию в евоім нерозважнім по-
ступованю. Правда, що часи настали
тяжкі і коли приміром вйпаде неурожай,
а податки і всякі інші данини треба опла-
дити, зарібку нема, щоби бодай щоденні
дрібні потреби заспокоіти, то тогди хотяй
і живий лізь до землі, бо нема ради. Але
ту еще одна хиба поміж нашим народом,
що ми пе оглядаемся на задні колеса, а
бачимо лише тое, що перед нашими очи-
ма нам крутиться; через тое і наша біда,
бо коли нам загрозить який недостаток,
то ми, не маючи ніяких засобів, уже то-
гди і що хоч дій.
Тая нерозважніеть по між нашим
народом широко розкорепилася і в Аме-
риці, однак ту можна трохи свобіднійпте
віддихатм, бо коли тілько здоров і хоче
працювати, то і все достаточне, бо пла-
тня для дорослого чоловіка так вимірена,
що всі потреби до житя може заспокоіти
хотьби і з дружиною.
Пригляпьмо-ж ся тепер щоденному
житю нашого робітного чоловіка. Маючи
вже убеспечену роботу, наш чоловік, бу-
вший з білыпою родиною, стараеся на
самперед о відповідне помешкане. Винай-
мивгаи еобі одну Фамілійну часть дому,
де міститься три-чотири кімнати і кухпя,
стараеся о внішний порядок що до потре-
би власноі, як також о осібну кімнату,
гарно прибрапу на спосіб тутешного по-
рядку, для приняти гостей, де в вільних
часах весело забавляються. Часами тра-
Фляеся, що і хотово умебльовапе помеш-
кане переймае на свою руку. За тіі всі
вигоди платиться 4 доляри в міеяць чин-
шу, по тутешному р е и т и. Кожда ком-
панія робітницка мае своі склада і теле-
пи віктуалів і всякоі всячини, для потре--
би робітників, і то продаютъ евоім людям
по найнизшій ціиі. Робота вся числиться
на години, від чого заложить і платпя, а
е також робота контрактова, як приміром
при углю, де платиться від певноі штуки.
Порядок у наших робітних людей
дома і поза домом такий, що готов кож-
дого часу приймити в гостину і пайзнат-
нійшого гостя, бо тут і нема поділу на
кляси, стали чи там інтелігенцію і не-ін-
телігенцію : всі зарівно свобідно і вигідно
жиють, всі носяться, як то по нашому
назвати, по-пански, чи то мущини, чи
жешцини. Здаеся, що кождий свобідно
віддихае, не маючи обтяжену голову мо-
лотами і недостатками. Тое тілько лихо
поміж нашим народом путаеся, що віп
і ту не. I ту наш чоловік тратить час
•для иего так дорогвй, а при тім і гото-
вий гріш Як уже споминалисьмо, народ
наш не оглядаеся по за себе, бо гріш,
котрий ему збувае, віддае в руки шин-
карям, котрі поробили великі маетки, ло-
виставляли коштівні доми, користаючи з
темноти наших людей. Просвіта іменно
поміж нашим руским народом в Америці
стоіть дуже низько, бо на всю американ-
ску Русь виходила заледво одна часопись
„Америка", тай та тепер уже шсстий мі-
еяць не виходить ; здаеся, заумерла, ви-
дячися опущеною .своіми. Як же то прикро
приходить наводите такі подіі! Число Ру-
синів в Америці що раз роете, а годі
Русинів побудити до якого спільного діла:
кождий лише про себе стараеся. I яка-ж
будучніеть нас чекае, коли ми станемо
так дальше жити, де другі народи вяжуть-
ея в товариства і спілки, а нам лише бай-
дужним оком поглядати на те все ?! Прав-
да, що до тоі еправи треба посвятити не
мало часу і труду, бо, війшовши до якоі
сторони, то чи дізнаемося так легко ту про
Русинів, наколи то все іде в суміш ? А
наші люде еобі байдуже: не дбають о тое,
щоби свою народніеть піднести до біль-
шоі гили, як до тепер вона другим видае-
ся. Отже треба нам вязатися у спілыіі
товариства, маючи до того много примірів
ва других иародах.
Нужда і недостаток виганяе нашого
чоловіка з під его власноі стріхи на рід-
ній землі і так опущеного гонитъ через
далекі краі і море до Америки. Початки
для такого бувають часом дуже трудні,
275 —
бо витрясши іцо до шелюга через таку
далеку модорож, ту в Америці не мае на
перший раз ані чим посилитися, ані пе
вміе розмовитися, пі о роботу спитати, бо
часы тіі уже змінилися, коли то агенти
уганялися за людьми, аби тілько мочи за-
вабити на свою руку, бо під боком дру-
гий намавляе до тебе, обіцюючи білыпу
платіпо і лекшу роботу. Інакше, наколи
пово-прибувший мае ту якого приятеля,
що вже довший час ту пробувае і обзпа-
комлемий з порядками і звичаями. Такий
приятель найперпіе скріпить сили ново-
прибувтого з такоі далекоі нодороясі, а
треба знати, що дорога через море пи-
щитъ майже кождого на тілі, а хто чуеся
слабосильним, той не може нускатися в
іюдорож через море.
В остатпих' роках дуже много наро-
да з Европи стали шукати опініі в Аме-
риці. По довшім часі удаються тіі пред-
приемства досить хосепно, однак початко-
во вйдаеся, що майже кождому треба
взятися за таку роботу, котроі може в
своім житю і не бачив ніколи ; але що
кожда партія працюючих людей безвиім-
ково там башты оком поглядае, де ліпша
платпя, тож кождий, коли приміром питае
роботи, мусить знати, за яку ціну мае
обовязатися до праці. Ту часто одна ро-
бота не однаковоі платпі заслугуе, через
що напіі люде много тратятъ, не знаючи,
в якиіі спосіб тое обчислити, бо ту ціл-
ком уся робота входить в ініпий склад,
як у пас в Европі.
. Іван Гордишинский.
При звуках музики.
Ніч ясна, тепла, літна. В маленькій міс-
точку, котре повстало через рух Фабричпий,
стоіть при дорозі красний дім заможного пан-
ства, відділений від гостинца низенькими шта-
хетами, за котрим перед домом шаріеся, від
блеску вікон і блідого світла місяця, зелсиий
травник з прехоропіими щеплсними рожами і
всякими прикратуточими низькими квітами. На
протів низенький старий домочок з відповід-
ним до себе обгородженьом, з городчиком, на
два кроки завдожки, рівно з домом, з малень-
кими кльомбиками, на котрих з помежи буряну
виглядае самосійиий огородовий мачок. Там
ясно ту темно, там гамір, ту тихо. Хто йде
гостинцьом, кождий зверне увагу на освітле-
ний дім, з відки музика голосно розноситься,
заохочуючи мимовільно проходячих до леішіих
кроків. Там імснини гучні. Зійшлося панство
з місточка, зйіхалося з поблизького повітового
міста і околичних сел, щоби віддати честь пан-
ству того дому, а тим самим зобовязати йіх
па память за себе при всяких можливих уве-
селепях. При противнім домику вноситься етовп,
до'котрого приправлений дзвінок, що дае кож-
дому догадатися, що се шкільиий будинок.
Низькі, тяжкі двері скрипли, вийшла маленького
росту жіночка, а еслиби хто хотів придивитися,
зауважавби у молодоі двацять кілька літноі
великі сииі задумчиві очи, в котрих пробиваеся
тяжка розпука. Малецьке о дрібних чертах яи-
чко далоби догадуватися, своею блідостію і слі-
дами великого змученя, що та жінка мусить з
тяжкими думками носитися. Стала, сперлася
ліктьом о низький стовпок від провізоричноі
ФІрточки, убрана в перкалеву чорну спідпицю
з такою ж бліозкою. Ясно бльонд поиеляте во-
лося мала спяте в горі чорною шпилькою. Му-
зика грае мазура. Через неослонсні вікна мож
видіти, як пари перслітатоть плавиими кронами по
сальоні. Гучна музика, котру йій доводилося не
так часто з поблизька чути, якось еі тепло полех-
тала по серцю, впроваджуючи на секунду з
дійсности в якесь забуте надіі і розради, то
знов жаль вкрався до зболілого серця, що з нею
так борзо судьба порішила, полишаючи йій па
памятку так мало хвиль снокійних і милих,
що вона моглаби йіх за тих двацять кілька
літ на години почистити.
Ввернула- голову на ліво. Око еі опочило
па темних смерекових лісах, пласких горах, в
котрих родичі еі жили перед роками на ліепи-
чівці з троеми дітьми. Доти жилося йій свобі-
дно; що родичів могло дотикати, того вопа
ще не могла відчувати.’ Росли собі буяючи по
ліеі, купаючися в холодній рвучій ріці, иобера-
ючи лекціі писапя і читана від сельского учи-
теля, то співаючи і шдскакуючи: голосна була-
на цілу хату. Ті хвилі дитипячоі радости, на-
вели еі на страшили спомип. Нагадалось йій
живо, як підскакугочи по хаті та весело співа-
ючи, учула раптом на подвірго страпіний крик:
то йіх батька привезли неживого з відстрі-
леною головою, в санбчках одним коньом, котрим
звичайно обйіздив ліси, а тим разом поверпув
так пещасливо. Кінь сполошився, а він, пов-
стримуючи коня, забУВ за стрільбу набиту при
собі, котра вистрілила, позбавляючи батька ді-
тем на віки. Страпіний спомип,—вона ту хви-
лю добре памятае! Будучи приватпим ліепи-
чим, батько еі не полишив жінці ані дітьом ні-
якоі пенсіі — липіив йіх на божу опіку, а
людску ласку і неласку. За якийсь час мати
вийіхала з дітьми до поблизького міста, зібрав-
ши цілого в грошах маетку 200 зр., дала зна-
комому міщанинови на процент, за котрий мо-
гла мешкати у него в маленькій простій хат-
чині, так довго, як довго ті гроші будутъ у
него. Мала від себе дві старші сестри, котрі
уміли за помочію мами шити гладку, простень-
ку білизну, а від котрих вона училася, і так
разом заробляли на кавалочок хліба. 3 початку
шили міщанкам, далі жидам, а вправившися в
шитю, мали вже роботи досить, бо могли вже
— 276
вдоволнити своею роботою і панів. Як пшлося,
як жилоея через кілька літ ? Бона відогнала від
себе тоті думки. Музика затихла. Вона відсту-
пилася від фіртки, оперлася о стовп пікільного
дзвінка, то знов поетупилася, еіла на маленьку
лавочку під стіною, і знов вставала та ходила
з заложеішми руками по вузенькій стсжочці,
замахуючи сукенчоною вибуялу на кльомбиках
траву.
Отворено двері від сальону для свіжого
воздуху. Бренькіт, сміх, весела розмова долі-
тають, де тихо, на позір спокійно, проходжуеся
наша знакома. Вона знала тоті входи. Маючи
18 літ, а уміючи дуже ладно шити, взята була
власне до того дому шити виправу для доньки
того панства. Шила від рана до вечера, але
була задоволена, писала до мами і сестрів, що
йій добре ведеся, що запрацьовапий крейцар
відложить на прибране, а також і мамі пізній-
ше передастъ пару крейцарів. Радила, чи не-
билоби ліпше, якби і тамті еестри стирали ся
винайти собі по домах міеце, а тогди лекпіе
булоби йім виживитися, посилаючи ще дещо
мамі, котра крім того, маючи менче занята в
хаті коло них, то е коло лраня, варева і т. п.
моглаби на панчохах білыне заробляти. ві на-
мовам улягаючи, иайшла і друга сестра, в око-
лиці таки, міеце до виручованя пані в гоепо-
дарстві домовім. I так собі радили, що часом
всі три доньки були дома з мамою і шили, то
знов котрась з них по якихось заможнійших
домах перебувала. Будучи там, познакомилася
з одним учителей з сусідпого села, котрий за-
любився в ній, як може залюбитися молодий чоло-
вік, тілько що вийшовший з семінара учитель-
ского. Він слушний, гнучкий, бронет, вміе не
зле заспівати, весело розмавляти ; вона гарна,
мала бльондиночка, чопурненька, приемно ви-
глядала в синенькій, баришевій сукни, в котрій
він еі часто бачив. Зачав старатись, а йій, що
дзьобала від дитинних літ іглою на мізерний
кавалочок хліба, — видалося, що 25 зр. его
міеячноі пенсіі, дуже досить. Вірила, що при
ощаднім житю, зро бивши собі все сама дома,
вистарчить йім на жите тим більше. що мати-
муть вільну хату і опал. Надто доста 1 Впрочім
вона его так любить! Пібрались і розгаз-
дувались, етягаючи до купи кінці, котрі рва-
лись що хвиля. Все на щось неставало, а мо-
лода кохаюча ся пара потішилася надіею, що
троха згеді чей діетануть ліпше міеце, котре
могло лиш тим поліпшитись, еслиби при школі
було троха поля, бо перша йіх посада на за-
рінку, не мала і на пядь землі. Два роки пере-
трутили, а на третий блисла надія, бо зіетав,
за протекціею, учителей в міеточку, і тут при
школі було тілько поля, іцо мож було корову
удержати і ярину мати. Радіеть велика, спро-
вадились; в тім часі вийшла сестра старта
за старого вдівця ліеиичого, па купу дітей,
молодша сестра пішла в обовязок, а мати ие-
ребувала на переміну, то у одноі, то у другоі
доньки, розділивши тих 200 зр. донькам по
рівній части.
Оперлась о ФІртку. Пара за парами кру-
титься в колесо по сальоні, йій сльози крутить-
ся в очах. Мала мужа, котрий любив еі над
все, рад бувби йій неба прихилити. Будучи
нопівским сином та лиш через сирітство по-
пханий до стану учительскою, все-ж таки пе-
ребуваючи помежи своею родиною, мав на-
году придивитись не на таке мозолыіе жите.
Тягло вовка до ліеа, тягла его охота в товари-
ства, з яких вийшов; рад бувби й свою жі-
ночку втягнути, та ба 1 найменчий крок вже
коштуе, хотяйби лиш ФІру наймити в сусідне
село, а вже цілий міеяць чуеся нсдоетаток тих
пару крейцарів. Позволивши собі від часу до
часу пару маленьких таких приемностей, від-
чули се сильно, бо несходячіся кінці одного
міеяця, немогли зійтись і другого, а до того
найбіднійший дім мае ще своі непредвиджені
видатки. Жінка відтягнулась від всяких тих
невидних збитків, представляючи чоловікови,
що се не для них, що его на позір сердило, а
в дупгі боліло. Вона его просила, іцоби десь
колись пішов до касина, напитися склянку пи-
ва ; нехай, казала, розірвеся, прийде до дому,
то йій щось цікавого роскаже. Він пішов
раз, другий. товариство зачало его притягати,
а кипіеня відтягати. Близьке касино було для
него страшною нокусою; нераз те „іти не іти“
мучило его вечерами, аж поки знеохочений не-
клався спати вчаспійше як звичайно. Одного
разу збирався з гумором до касина, а жінка
тримаючи менчу слабовиту дитипу на руках,
звернула его увагу, чи не булоби добре пай-
мити завтра ФІру і пойіхати до лікаря, бо .ди-
тина, син его олюблений, чим раз гірше нидіе.
Віп нахилився, поцілював жінку і дитину, а
усміх однорічноі дитини впровадив его в на-
дію; при тім він годибся з жінкою, що завтра
треба конче бути у лікаря для осуненя зви-
чайноі малокровности. В касині іде охочо гра
в карти, учителя зберае охота взяти в ній
уділ. Шепче му до уха: „несідай, бо дома
жінка, діти, а в тебе в кишени всего 7 зр.
котрих заледво вистарчить до першого а зав-
тра з дитиною до лікаря". То знов блисла му
надія: „а як виграю ? о скілько лекше нам
буде лічити нашого малого!" „Грати не грати"
почало го мучити як „іти . не іти", але опера-
ючись одною рукою о стіл, при котрім сидять
на позір спокійні грачі, не мав на тілько волі
відвернутись від него, маючи надію: „ану-ж
виграю і заміеть того, що маю, принесу в-двое
або в трое тілько до дому". Хвилька ваганя.
Оден з граючих запропонував, Фальшива ам-
біця не позволила відмовити. Сів, грае, вигра-
вав, програвав; четверти година рано, зачали-
ся розходити, а він роздражнений до найбіль-
шоі степени, змучений, майже скаменілий, встав
від столика з порожною кишенею, позіетавши
ще винним властителеви касина. Сума, яку
полишив тоі ночи в касині, видалася ему ве-
личезною ; кривда, яку учинив жінці і дітьом,
виділася ему найстрашнійшим перестунством.
Що віп йій скаже, як признаеся до вини,
чим виживляться до першого, яким чудом
завезе до лікара хору дитину? Такі думки
мучили роздражнену голову учителя коли повер-
тав до дому. Нарікав в духу, що ліпше зі-
277 —
стати було на селі, проклинав долю, що піпха-
ла его на так мізерне становиско, мав жаль до
свояків, що не допомогли ему кіячити висших
шкіл, і з такими думками оперся в маленькій
покоіку, де его жінка повитала неспокійним
оком при хорій дитині. „Як довго бавивесся"...
„Довго". „Ти’ так мізерний, то для тебе нез-
дорово, як не виспиіпся"!... „Якби повні кише-
ні, то булоби здорово". „Якби повні*!
Він розплакався як мала дитина, войа
перепудилась, скочила до него, він, цілюючи еі,
лризнався до переступства, вона переряжена
потішила его і плакали обое безпорадним
плачом.
На противнім боці по довшім танцю від-
почивають, весело розмовляючи, кілька пар
вийшло на город. проходжуються по широких
доріжках. Давея чути веселий спів, наша зна-
кома отрясшися від думки, перелітаючоі по еі
голові, дізнала чувства, якби еі ножем перетяг
по серці. Старалась відогнати від себе думки,
впроваджуючися на силу в якіеь Фантазіі; спів
дражнив, дійсність серце роздирала. Стала
йій перед очима смерть малого еина, котрого
немала за що лічити, повільні гризоти чоловіка,
котрий не міг погодитися зо евоім мізерним
станОвиском, через іцо впадав в таке роздра-
жнене що зачав бути непоблажливим для
шкільних дітей, острим; дуже часто доходили
до висших властей скарги від родичів обавля-
ючихся, іцоби йіх діти незамучив, прибілыпую-
чи кожде покаране. Напоминане інспектора, не-
сподівані зненападу коитролі впроваджували его
в остаточне роздражнене. Жінка бачила, як се
его гнівае і мучить, як він через те то зовсім
байдужий, то знов часом ненатурально веселий,
та дуже змізернілий. Вона зачалася непокоіти та
заглядати що хвиля до школи, бо зачала при-
пускати, що він може дійсно діти мучить чому
хотіла запобічи. Головно ж підозрівала вона
его з розпукою о гаранту слабість. Спів затих,
весела розмова, сердечний сміх панночок, уда-
ний паничів долітав до низенькоі школи,
гірко вражаючи нашу зболілу, що представля-
ла еобі жите заможних людей райом, коло ко-
трого вона так близько — а так далеко! Пла-
кала, ломила руки, нарікала на свою долю,
но плач еі не долітав до заможного дому...
Муж еі діетав помішане ума. 3 початку, нім
слабість уеталилась, і вони мала надію на ви-
здоровлене, рада булаби еі утайіти, засягаю-
чи помочи лікаря. Страшна слабість стала не-
вилічима, перетворяючи любого еі чоловіка в
безсвідому колоду суспільности, нездалу і не-
шкодливу; за се послідне, переконавшися в
дому божевільних, казали взяти жінці чоловіка,
котрого спенсіоповано на 8 зр. міеячно. Взяла
его до дому, користуючися одним відступленим
покоіком з ласки учителя, котрий прийшов
тимчасово на міеце хорого. Як жилося, як гір-
ко зашивалося голкою по 50 кр., на півтора
тижня у жидівок, тратячи цілі дни на пильно-
ване та обхід безсвідомого мужа і кількаліт-
ноі донечки! Проминув той час безнадійноі
боротьби, полишаючи за собою безнадійну рос-
пуку. Грають кадриля, гості пильно веселить-
ся — наша знакома працюе кожду хвилю сво-
го житя з сльозами. По відобраню чоловіка з
дому божевільних, заходила его так довго, аж
поки его слабість не взяла інший оборот, пе-
ретворяючи его в розярене звіря. Він стався
шкодливим, а що вона з ним тогди перебула,
— най іде з тим чаСом, з котрим дізнала й
полекші, бо взяли его до дому божевільних,
де відтак в два тижні житя закінчив.
Дізнавшися о смерти, рада булаби туда
пойіхати, та не мала з чим, бо з житьом чо-
ловіка стратила і ту пенсію. Тепер могла чи-
слити тілько на своі ^озвязані руки, чи на по-
худілі пальці та іглу. Укладаючи дитинку до
сну, повідомила еі, що татко вже у Бозі, роз-
плакалася і вчула в тій хнилі жаль без ровпу-
ки, бо бачила вже свого любого, як заснув
сном спокійним, не борючися з нуждою, тілько
жінку і дитину липіив на тій самій дорозі.
Вакаціі кінчаться, посада шкільна того
міеточка обеаджена. На ласку даремного меш-
каня нікуди оглядатись; де іти, що почати,
ще нероздумала молода вдовиця, маючи надію
не зараз получити мізерну вдовичу пенсію.
Музика затихла, наша знакома, змучена
житьом і думками, оперлась плечом о одвірок
примкнувши на пів очи; стояла так якийеь
час, мовби задрімала. I знов дались чути голо-
сні тони, а вона відтворяючи тяжкі двері,
впала до покоіку, з котрого до тижня треба
конче вибратиеь, кинулась на ліжко побіч ди-
тини заносячи ся від гіркого плачу, котрий
мішався з звуками розкішного вальса...
Болехів 19 марта 1890.
МІХАЛІНА РОШКЕВИЧ.
НІіноча доля в Скільских горах.
В 7. ч. подали працю сего самого автора и. з. Го-
дова спільиіеть в Скільских горах, особливо в селах
Волосянці та Сенечові. Тепер подасмо статейку про те,
як там стоіть жіноцтво. Запважаемо при тім, іцо стаи
жіноцтва в горах загалом іиакший — вільиійший, ніж
на долах, але разом в тим і дикший, як загалом дикше
в горах жите всіх людей, хоть воно нераз власне через
те.і більше людске.
Редакція.
Доля тоі жінки, що піпіла газдувати на
грунт чоловіка і до его хати, значно гірша,
ніж тоі, що приняла на свій грунт чоловіка.
Поперед усего така жінка, до котроі чоловік
пристав на грунт, уважаеся людьми власти-
тельною грунту: грунт до неі належить і вона
на нім газдиня тому, що вона е дідичкою
грунту, а чоловік сі е газдою лиш длятого, що
е чоловіком газдині і грунт до него лиш через
жінку належить. Противно, коли жінка іде на
чоловіка грунт газдувати, то тогди він е діди-
чом грунту і газдою, а вона газдинею зовеся
лиш для того, що е жоною газди. Така жінка,
що приняла на свій грунт чоловіка і мешкае
— 278 —
у хаті свого вітця, мае за собою своіх родичів
і вони недадуть чоловікови збиткувати і крив-
дити свою родичку, а така жінка, іцо пішла
на грунт і до хати чоловіка, терпитъ кривди
не лиш від чоловіка, але від сго родичів, а обо-
рони ніякоі немае. Коли таку жінку чоловік
дуже збиткуе, то вона утікае до свого ’ роду
в л шпанки" і там жие; межи еі родичами а
еі чоловіком приходить нераз до спору і тогди
заладжають перед громадою право і як пого-
дятьея, то вона вертае назад до него газду-
вати, а як ні, то ні Коли самостійна газдиня-
вдовиця прийме на свій грунт чоловіка (зви-
чайно молодшого від себе), то звичайно дае
сама собі з ним: раду, вона . старшуе над ним
і, як треба бе его і вона завідуе газдівством
(дае розвід), а він так робить, якби слута. О
такім, здаеея, подружу сніваеся в отсій сене-
чівскій коломийці:
Ой кобила воду пила тай лід проломила,
Неіцаслива годипице — жо.па разду била.
„Негнівайся, моя жоно, куплю я ти пива,
И аби ти ся не гнівала, іцо ти мене била“.
Жінка, що на свій грунт приняла чолові-
ка, може то прігнати від себе, коли він йій не
на руку і таке нераз лучаеся. Так приміром учи-
нила Анна Моланчукова ; так учи пила Анто-
нова жінка: вона любила іншого, а іцоби йій
чоловік незаваджав, то вона разом з своею ма-
тірю прігнали Антона з грунту і хати. Він
уроів собі. що му теща і жінка гаде у черево
напустили і тепер ходить блудом во сусід-
иих селах та скаржиться, що му гаде під
грудьми шипитъ.
Жінки Сенечівекі і дівчата жиють ду-
же вілъно: однак „жони“ о много вільній-
ше, ніж „дівки". Нераз можна стріти-
ся з поглядом, іцо замужній жінці усе вільно,
а не одна жінка перехвалюеся перед другою,
що за нею білыпе чоловіків та парубків про-
падай, ніж за іншою. У ділах любовпих жінки I
і дівчата грають ролю білыпе актівну. мущини
більше пассівну. Жінки і дівчата суть дуже
зачіпливі і несталі. Характеристична е коло-
мийка:
Люба моя товаришко, одну раду маймо:
Обі любім соколика, а третій не даймо.
В загалі Сенечівці не цінять .морально-
стію надто високо. Дівка , що мае дітину, і не-
нраволожна дітина не зазнаютъ неслави і зне-
ваги, як в інших околицях.
Дуже мало е таких подруж, щоби газда
з жоною жили „ладно", то е в вірности, любо-
ві і згоді, щоби газда жону незбиткував А
збиткуе віи еі найбільше і найзвичайнійше че-
рез те, що вона любиться з іншим; часами
через те, що вона недае му любитися з іншою.
Досить часні суть случаі, що чоловік проганяе
від себе жінку або жінка чоловіка і потому жие
па віру с тим, з ким любо. Гриць М. оже-
нився з молодою, красною і газдівною Моланою.
Олекса М., парубок гарний на все село, зачі-
пався з Моланою і недавав йій супокою, тож
вона екаржилася на него перед чоловіком. Чо-
ловік еі, Грицъ, зійшовся по якімсь часі з Оле-
ксою в коршмі і почали сваритися за Молану.
В сварки приишло по ияному до бійки і в бій-
ці убив Гриць нехотя Олексу. Гриця відста-
влено до суду, а опіеля замкнено до вязниці
на три роки. Молана тимчасом нанялася слу-
жити у богача, Гриньо Н. Той Гриньо не любив
своеі жінки Марйі, а що Молана була красна,
молода і газдівна і подобалася ему, то віп прі
гнав від себе жінку і доньку, а з Моланою
став жити па віру, як з жоною, і живе так і
доси. Маря, жінка Гриньова нанялася служити
у своеі (відданоі) сестри, а доиька еі служитъ
у свого вуйка (у брата Марйі). Гриць М. вер-
нув з вязниці, але Молана не хоче вже з иим
газдувати. Се сталося не в Сенечові, а сусі-
днім селі Виткові, котре звичаями від Сенечо-
ва неріжнйться. Про се і ніеню вложено — та
жаль, що не вспів я еі до тепер записати. У
Сенсчові-ж таке лучилося. Газда Павев нелю
бив евоеі жінки, а любився з ковалихою. Коли
коваль умер, він нагнав від себе свою жінку і
доньку, а прмняв до себе ковалиху і жив з
нею як з жоною пятнацять літ (аж до евоеі
смерти). Жінку так ненавидів, що бив еі, „де
. здибав. 1 священник міецевий і митрополит Йо-
сиф в часі візити етаралися всіми способами
наклонити го до сунружиого житя, але він пе-
давсь ані трохи намовити. Подібних случаів
міг бим навести чи маію.
Мені лучалося в Сенечові стрітитися не-
раз з поглядом, що жінки найбілыпим обовяз-
ком в родити, мати діти, все одно, чи право-
ложні чи неправоложні, а коли жінка так ро-
бить, що немае дітей аби мае йіх менче якби
могла, то мае великий гріх і за те мусить па
тамтім світі тяжко відпокутувати. Баба Предан-
на оповідала мені кілька байок, в котрих рос-
казусся, як на тамтім світі покутуе жінка, що
„зачинила діти“. Піеля одноі байки жінка така
I перемінюося на другім світі в квочку, а ті
діти, котрі би вона могла мати, в курята: ку-
рята сі все бігають за нею, а вона вее втікае
перед ними і утечи не може. Піеля другоі бай-
ки, жінка така перемінюеся по смерти в кобилу
і возить (на тамтім світі) каміня на гору, а
коли вже дійдс до вершка, то каміня скочуеся
в долину і так все мусить возити тото само
каміня і робота еі неможе скінчитися. Піеля
третоі — танцюють з нею чорти, аж доки не
умліе зі змученя і таке інше.
Люде Сенечівекі суть дуже милосерні і
людяні для вдів і сиріт і в загалі для бідних
людей. С іменно звичай, що заможнійші газди,
котрим худоба добре ховаеся (кохаеся), даро-
вують бідним людям, найбілыпе вдовам і сиро-
там якусь маржину; телицю приміром або би-
чка або ярча (ягна). Дарунки ті діетаються
людям чужим від чужих, без ніякого титулу і
без ніякоі претепсіі: „она сирота (вдова) —
най собі тото мае“, говорятъ газди, роблячи
такі дарунки. А дарунків таких лучаеся і кіль-
канацять на рік, а то е много на таке неве-
лике село, як Сеночів. Телиця, іцо ю діетала в
— 279 —
дарунку вдова, зовеся з вдячности . Дароля“
(Дарована), а телиця, іцо дістала дівка-сирота
„Віноля" — себ то у віно дана
в також звичай, що на Великдень на цвин-
тар і даютъ богатші бідним де іцо з свого свя-
ченого.
В- Охримович.
Литвини в Прусах.
В Прусах Литвини живутъ вовсім в іиших ѵбста-
винах, ніж у Росіі: в Прусах нема виімкових законів,
вмданих на те, іцоби вже в гори путати Литвинів та
влекшувати Пімцнм побіду над ними; тут Литвини можуть
корметати, на кілько лиш уміють, в опіки державних за-
коііів, що для всіх однакі. Коли після замаху Нобілінга
Литвини, нід проводом і в почину ввіеиого приятеля й
оборонця Вепдів дра Сауервейна, вислали депутацію до
Берліна, щоби випросити право для литовскоі мови в на-
родких школах, тодішний наслідиик престола, пізиійший
цісар Фридрик ПІ вказав депутаціі на іѵтнугочі закони
що не можуть відмовити Литвина»! боронити своеі наці-
опальиоі окроміпіности та етаратись о ві розвій. Заохо-
чував, щоби голосно й сміливо иротсстувади протів уся-
ких безнравиих поступків цісарских слуг, заступаючися
вавше оцікою права, що так само Литвипів, як і Німців
боронити повинно. Нарешті просив членів депутаціі, вка-
зати ему жерела, відки би можна навчитиея говорити по
литовски і обіцяв, що сам сеі мови буде вчити свого
сипа, теперішпого цісаря Пімеччини. Чи додержав обі-
цяпки, чи теиерішний цісар Вілыгельм говорить по ли-
товски — нсзвіено; зрештою се вовсім байдуже: бо чи
тснеріпший володар Німеччипи знае литовску мову, чи
пі, то вовсім стану Литвинів пе зміняе.
В Прусах, при одпаких праг.ах як для Иімців так
і для Литвипів ; не вважаючи на те, іцо державпі нако-
пи не боронить дрібним иародное.тям обертатися в кож-
дім случаю під опіку права — стан людности литовскоі
коли не матеріяльний так національпий не богато ліп-
ший як у Росіі, де про них кождий адмініетратор і уря-
дник хотьби иайнпзший, цілий ряд забороняючих устав
носитъ за пазухою, де позволяйся йім ледви жити, пра-
щовати і поносити, бев кориети для себе, тягари на по
греби держави і пануючоі народности. Позволяйся жити
й працювати, мабуть тілько на те, щоби двигати тягари
і через те, що власне для тих тягарів вопи державі
мотрібні.
Прибитість, в якій під впливом нбороияючих устав
і всяких перепой находиться Литвипи в Росіі, впливае
також дуже і на трудніеть положена пруских Литвинів;
чинить не можливою чи важною веяку поміч, так потрі-
бну від східних братів. В Росіі Литвипи мусять борони-
тися супротів уряду, его иесираведливих устав, воювати
з веемогучими, правда, тепер та здеморалізовапими уря-
дниками і горсткою йіх на пів інтслігеитяпх прихильни-
ків, тілько ж народ російский і більпііеть его інтслігеяціі,
доси не бере участи и тій боротьбі, мимо очевидиих,
хоть на разі невидиих користой. В Пімеччині противно
— до боротьби виступае народ в своею перевитою чи-
словою й культурною, з своіми капіталами. В деяких
урядових декастеріях находиться начальники, що позави-
дували Фанатизму адмініетраторам Росіі. але и ті, вика-
зуючи свій національпий Фанатизм, виступають яко пред-
ставителі иімецкоі народности, а ие яко слуги урядові
та цісарскі; не яко праводавці, що куютъ виімкові пра-
ва для влекшоня собі побіди, а противно самі в тім слу-
чаю переступаютъ іетнуючі права. В такім стані, при
помочи держави, що голоситься за оборопительку дріб-
них пригпоблених де іидс народностей, та в нутрі не
терпитъ ніяких націоиальпих індівідуалівмів, -200-тиеячшй
жмені Литвинів, осілих у Прусах, бев иічисі помочи, го-
ді як слід боронити своеі народности протів иімецкоі на-
вали. Германіей безперечно поступай; границі литовскоі
осідлости, головно з західноі сторони, звужуються хоть
звілыіа; земля і без осібних кольоиізаційиих фондів і боя
ограниченъ при сі набувашо, усуваеся систематично и
рук литовских, дякуючи тілько запонадливости, терпели-
вости німецкій і < вѣдомости цілей у кождого Німця. Хоть
пхякі устали не боронятъ Литвинам, на вважаючи ва йіх
обряд, набувати посілість зсмску в обшарах неограниче-
них,- але вавше, при кождій продажі, найдеея Німець,
що заплатить навіть більше ніж посілість справді варта,
і часто білыпе, ніж можуть заплатити Литвини. Перед
двома міеяцями один з богатших Литвинів хотів набути
половину на правім боці Немяа, ввкііу Рамбіпас (Ромно-
ве з поганских чаеів), що й сегодня, дякуючи тому, що
вона давно значила, мае велику гартіеть для кождого
Литвина. Перше, коли помипути кількократне на жарт
торгованс над-президепта Шлікмана, ніхто не старайся
пабути тоту міецсвіеть, ко.іи-ж про заходи Литвина чут-
ка розійшлася, то випередив сго з сусідства дідич II і
мець, д. Дрекслер. Подібне • случався і в іпших міеце-
востях.
Під вглядом економічним стан пруских Литвинів
тепер вначно лішний від стану йіх братів у Росіі, та на
тріваліеть такого стану числити годі, бо виклмканпй він
способами не натуральвиыи, а іптучиими, так само як у
Росіі також штучним способом вемску посілість на Ли-
тві доведено до впадку. В Прусах тепер власти опіку-
ються рільлими посідачами і при помочи охоронних цел
або цілковитого вамкненя границі підноситьея вартіеть
рільноі продукціи і хову худоби. Ціна збіжа по містах
Східних Прусів майже о ‘|а висша ніж по пограничних
містах Росіі; ціиа-ж мяса, дякуючи замкненю границі
від Росіі для худоби, підскочила незвичайно : фунт мяса
в Тильжі, Мемлю або Рагніті доходить до 70-80 феників,
коли в Госіі коштуе ледви 7 коиійок. Добрий урожай
ва збіже в Госіі не богато впливае на добробит ріль
ників через те, що при ліпшім урожаю ціии спадаютъ.
Та такий стан довго потрівати ие може : людей без зе-
млі стае більше — прийде час, коли державі треба бу-
де подумати й про полскшу для них, а перша, бачу, річ,
заиевиити йім дешевшу та поживиійшу поживу. На се-ж
еднний спосіб — екаеувати охоронні цла від поживи і
допустити російеку худобу.
Найбілыпе упосліджені Литвини на полі шкільни-
цтва. До р. 1872 всі народні школи в литовских повітах
були чисто литовскі; німецка мова пе була в них на-
віть обовязкова: учено еі тілько за осібною доплатою
— 280 —
учителеви. Литвини дуже мало знали німеику мову. Той
стан улеістпував вайетрашнійші надужитя міеце,вих адмі-
ністраторів, іцо було тим лекше, що поза судіею та лянд-
ратом ие було державних іиетітуцій, куди покривджений
Литвин ыігби вносити жалоби — крім далекого Берліна,
при незнаню німецкоі мови недостуішого для Литвинів.
Старше, іце тепер живуче поколіне памятае часи, коли
судія або ляндрат, помагалочи еобі взаімно, за десять
талярів набували 100-моргові колоніі від Литвинів, або
цілі села за 100 талярів Реформа шкільна з .1872 р за-
водить і в народних школах новий порядок: в міецево-
стях з литовскою людностію допускае мову тоі людно-
сти, яко мову викладову в періпі три роки науки; в че-
твертію році учитель повинен поелугуватиея мішаною
мовою, доки ученики не присвоятъ еобі достаточно ні-
мецкоі мови, і аж тоді литовека нова мае зовсім усту-
пити міеце вімецкій. Такі приписи. Та в практиці учи-
тель ввичайно вкорочуе еобі працю, лриступаючи від
разу до науки в німецкій мові. Приписи про двоіету ви-
кладову мову заховуються тепер іще тілько в повітах :
Шилокарчемскім (Гайдекругскім) і Мемельскім (Клсйпед-
скім); в школах же інших повітів, учитель хоть обовя-
заний знати оеновно литовеку мову, та, дякуючи нака-
зови інспокторів шкільних, помогай еобі нею в науці
тілько в такім случаю, коли німецке пояснено дітям, при
веяких образових обясненях, незрозуміле. Пстербурекий
Свѣтъ, в одній із евоіх по урядовому . високо патріо-
тичних статей, кликав російскі власти, щоби постарали-
ся відсунути зі шкіл усіх учителів не православного о-
бряду і не роеійскоі народности. В дуже точиім та сум-
ліпнім, на его погляд, виробі, орган д. Комарова покли-
кувавея на Німеччипу, де, після вібраних ним даних,
елемент не-німецкий і не-лютеранский не допускаеся на
поле педагогічне. Хоть урядова Роеія, що до не-росій-
ских народностей внутрі держави звнчайно малпуе вну-
трііпну політику західного сусіда, в брутальности остав-
ляючи по заду первовзір, — однако, що до наведено!
інФормаціі, хоть вона може й веде до задуманоі тою ча-
сописію ціли і переконуе незнайків, вона безсовіетно й
умисне брехлива. Кажемо ушеме, бо-ж легко було ав-
торови тоі говорінки взяти хотьби Адресові Ре-
чники повітів Східних ІІрусів і бувби сам переконав-
ся, що бреше. Після тих Рочників, в литовских повітах
регенціі Гумбінскоі і Кролевецкоі число Німців учителів
народних шкіл виносить менше як *|3 загального числа,
двіж треті частини чинить власне учителі так нелюбих
патріотам зі Свѣта не-пануючих народностей. В чоти-
рох учительских еемінаріях в прускій Литві, майже сто
Литвинів побирае стипендіі й запомоги державні; вони
потім без трудностей діетають посади в школах тоі оа-
моі сторони. Правда, що иа посади-ліпше платні, через
пачальниіап-Німців, що мають завше евоіх протегованих,
не так легко Литвинови дістатися, а про те за обряд
убігателя ні-один начальник доси не питае. В школах
дву-відділових, посади висших учителів на половину об-
саджені Литвинами. В гімназіі в Тильжі між учителями
е й два Поляки. Случаеся, що інспекція шкільна, ра-
хугочи на мовчанку жителів, до литовскоі місцсвости
пришле учителя Німця, та, коли підноеиться протест
людности, то заміеть такого культуртрегера ееіічас при-
силають Литвина. Л про те не богато на тім зискуе литов-
ска народніеть, бо учитель, хоть Литвин, мае руки звя-
вані ясностію програм і підручників шкільних, тай на-
казами інспекціі шкільноі, ба навіть противно, нібито-
увага й воля провадить до байдужости. Начальство
шкільне, хоть явно того не нокавуе, лихо настроене для
відрубноети Литвинів, не терпитъ учителів відступаючих
відпрограм,еітайних наказів,ітих, що противляться герма-
нізаційиим цілям;найліпше тіціли розуміючі учителі, без ог-
ляду на народніеть, завше в лаеці у начальства і завше
можуть числити па нагороду. В загалі всі слуги мівіетра
Гесслера, як і він сам, не богато ріжняться від слуг ро-
сійекого мпіістерства просвіти з тим, що в Німеччипі
поступаютъ лагіднійше, без роеійскоі бюрократично!
брутальности.
Коли-ж державна школа не бере в опіку литов-
екоі народности і не може заспокоювати національних
потреб тоі частини людности, то державні устави позво-
ляютъ вакладати, з власних засобів, національні школи.
Місцева адмініетрація також сему ие противиться, Всс
заложить від засобів, які Литвини на се посвятити мо-
жуть. Та тих засобів вони мають як найменше. Литви-
нів у Прусах нс більше 200 тисяч дуга; супротів Нім-
ців вопи стоять матеріально не найлілше, і через те го-
ді йім богато посвячувати на ідеалыіі потреби — націо-
нальні. Недавно кружок литовскоі інтелігенціі в Тильжі
підніе думку заложена, на початок, литовскоі вечірноі
школи з програмою німецкоі доповняточоі школи. Та най-
ліпша думка мусіла розбитися о недостачу засобів і
сил учительских: інтелігенціі литовскоі на незалежних
становисках, окрім одного вільно-практикуточого лікаря
в тій ыіецевости майже нема; гі-ж, що займають стано-
виска в урядах, з боязни, щоби йіх праця, що стоіть
у поперек прямоваиям начальства, не обериулася про-
тів них самих, мусіли від учительства відмовитися, а над-
то малі грошеві засоби не позволили починателям по-
ставити учителів ненадежно від ласки урядових началь-
ників. Почуте відрубноети, національна самосвідомість і
зрозуміне конечности власноі національно! індівідуально-
сти, відки би йій небевпеченство не грозило, не від
давна повстали серед Литвинів ; короткий же час не по-
вволив йім доси зоргапізуватися на кріпких ігідвалинах
і витворити потрібві власні сили, тілько від них самих
залежні.
В еправах церковних стан Литвинів не ліпший:
висше духовенство і начальники консисторій — Німці,
так само як і начальство шкілі.не, що не терплять ли-
товскоі відрубноети; низше-ж духовенство, хоть родом
литовеко, в інтересі власнім, мусить старатися сповня-
ти роскави свого начальства. Пасторіи перенятнх ли-
товским духом мржна исчислити на пальцях, і то тілько
ті, що не мають претенсіі до висших церковних стано-
виск. Пастори в парохіях литовских  або мішаних мусять
знати обі мови, та білыпіеть таких пасторів Німці (да-
внійше бувало ліпше), котрі сяк-так підучилися литов-
скоі мови та про них прості литовскі люде роеказують
нимало сміппюго за те, що мало знаютъ по литовски.
Радця консисторский д. Пелька, Поляк родом, під конецъ
тамтого року розіелав обіжник до пасторів, щоби діти
литовскі, трохи розуміючі по німецки, приготовляти до
— 281 —
мировапя в нові німецкій. Правда, іцо протів такого
роспорядку родичі мають право протестувати, ввичайно
удачно, тілько-ж тут д. Полька добре зважив, що не бо-
гато буде протестів. Та промахяувся: число дітей при-
ступаючих до мированя по литовски спало о 30%, а я
знаю илько один случай протесту від родичів. Серед
пруеких Литвинів, католиків не богато, але й у католиц-
кім костелі зовсім так само, як і в евангелицкім, коли не
гірше. Литвини евангелицкі, коли не вдоволені б па-
рохіяліних пасторів, можуть, як мають о чім, відділитися
і утворити власну незалежну парохію. В Тильжі е така,
незалежна від власти суперінтендента, литовска церков
під варядом пастора Кальваітіса, друга знов така сама
и околиці. Католики, що хотятъ лишитися при своім
обряді, ие можуть відділитися, хотьби попи як кривдили
своі овечки, бо начальство церковме католицке не тер-
иить навіть тих овечок, що бунтуються за кривду. На-
коли в Росіі католицкий обряд Литвипів хоронить йіх
від зросійщеня, то в Німеччині, при істнуючих церков-
них обставинах, кождий обряд сприяс гермаиізаціі.
Школа і церков, духовиик і учитель се найліпші
слуги та союзники гермапіаму. Школа під покривкою
пгиреня оевіти, церков під Формою міеця проповіді ви-
соких основ християпства: любви ближиього і рівиости
всіх людей — стають орудем пищеня дрібних народно-
стей. Учитель, що голосить про солодь та приватности,
які дае чоловікови наука ; духовиик, навчаючий про лю-
бов ближнього яко найсвятійший обовязок чоловіка —
власним лоступованем, практично дають півнати тим
вивлаіценим народностям усе горе й болі, що приносить
ті іистітуціі, коли переймутъ скривлеиі, невідповідні йіх
назначенію ціли.
вдине ружв, яке Литвини мають на тепер протів
германізму, се йіх иисьменство і спільність. В Прусах на
сім полі не подибають ніяких трудностей, тілько-ж пись-
менству зовсім не позволяютъ розвитися устави росій-
скоі держави. 200-тисячва людніеть литовска в Прусах,
навіть епільно з 130 тисячами емігрантів в інших час-
тях світа і в Европі (Д.00 тисяч у Сполучених Державах)
ие в силі шддержати всесторонне розвиваючогося пи-
сьменства; видавництва-ж якого небудь зміету, друко-
ваиі латинскою азбукою, заборонено пускати в роеійску
Литву, де живе десять раз числепшйша литовска люд-
ніеть. Правда, іцо в пруеких видавництвах переважу-
ють праці авторів живучих у Росіі, відки нераз ідуть
і грошеві запомоги, та всего за мало. Щоби ввдавниц-
тва могли оплатитися, то доконечне треба, щоби більше
розходилися, а власне сему перешкоджають устави „все-
славянской Росіі. Писателі звичайно віддають своі пра-
ці безкорисно, автор ска плата тут доси незвіена, але й
при сих на око наручних обставинах, через замкнене
російскоі границі, тілько ценші видавництва оплачують-
ся, більші-ж без грошевоі помочи нс можуть бути ви-
дапі. Помимо таких важких умов, викликаних штучним
снособом, що року виходить в Прусах по кількадесять
білыпих чи менших творів і 8 часописей; крім того в
Америці ще три часопиеі і по кільканацять творів —
усі, розуміеся друковані латинскою азбукою •— коли
тимчасом у Росіі за 27 літ для 3-міліоняоі литовскоі лю-
дности видано тілько 9 нікчемних книжочок, накиненою
роеійскою азбукою. Коли допустити, — хоть то й не-
правдоподібно, — що російскі Литвини приймуть
колись, таким негідним та напрасним способом накиду-
вану роеійску азбуку, то се зовсім віддало би нруских
Литвинів у кігті германізму. Відмінна азбука, відмінний
о"бряд при відміиних умовах положеня і підданстві, роз-
ділилаби зовсім ті дві галузи одноі народности : Литвини
прускі остали би самі без ніякоі опори, і се при йіх
малім числі бувби конечно початок йіх смерти"
Приняте ва границами Росіі, рускоі азбуки не-
можливе: ся азбука пруским Литвинам зовсім незвіена,
коли-ж би хотіли еі вивчитися, то подибалиби такіж,
коли не більші трудности, які подибують тепер па до-
розі иаціокального розвою. Серед емігрантів, правда, на-
ходиться інтелігентні одиниці, що знаютъ ту азбуку і
при страшенно змагаючійея тепер еміграціі Литвинів із
Росіі, треба думати, що таких людей буде більше; та
кождий такий емігрант, як каже, покинув свою землю
через нагніт, серед якого живутъ Литвини в Росіі, і
через те годі допустити, щоби такі люде стали пропо-
відпиками, помічниками й агентами тоі Росіі. Коли вже
відкинемо і вважатимемо за маловажно столітне лризвича-
ене; коли навіть відкинемо боязнь, що за принятою
азбукою станутъ накидати Литвинам цілий ряд інших
добродійств замість теперішних дптовских прикмет, з
котрих кожда так само, коли не більше дорога, як азбу-
ка : — то вже одві резони національно! едности між
усіми Литвинами, та жура дохованем відрубности і ед-
ности — здержать навіть пайпоміркованійшого Литвина
від приняти рускоі азбуки.
До боротьби в обороні національно! індівідуально-
сти спілыпіми силами подготовляютъ грунт товариства,
що мають на оці. ціли національні. Завязувати такі то-
вариства в Прусах не боронятъ, тілько про всякі збори
товариства треба авіетити міецеву поліцію. Найбілыпе
з литовски х товариств у Прусах васлужилося товарис-
тво Вугиіу, котре устроюючи періодичні збори в рі-
жних місцевостях прускоі Литви, відповідпими відчитами
найбільше збудило спячого духа серед Литвинів і під-
неело національну самосвідомість. Правда, остатним ча-
сом, задля внутрішних пезгод, се товариство почало
хнлитися до впадку; та збори в Тильжі з 27 липни с.
р. знову завело сякий-такий лад у заряді і треба надія-
тися, що на далі товариство буде ліпше й ревнійше
сповняти те, до чого призначеио. Вказати також слід
на заложене сего року Литовске політичне това-
риство. Воно мае загоді, при помочи відповідних ви-
давництв провадити агітацію, щоби при слідуточих ви-
борах до пруского сойму Литвини могли вибрати влас-
ного депутата. О се старалпея Литвини й передніе, та
вибори ведені без попередноі приготови, доси не пове-
лися. Доси Литвини, хоть йіх більше від Датчан і на
половину більше від Вендів, не мають власиого репре-
зентанта ані в еоймі прускім ані в раді державній. До-
си вибирані Литвинами посли Німці, завше належні до
партіі консервативно!, за цілий час іетнованя парла-
ментаризму, ані разу в еоймі пе порушили потреб своіх
литовских виборців, а один з них навіть, з повіту Ши-
локарчемского, на виразьну просьбу Литвини, щоби за
— 282 —
ними вставивея, представляючи йіх паціональні потреби,
— вовсім отвсрто заявив, іцо того пробити не може.
Перед кількома роками, коли задля умови між
Росіею і Німеччиною (бодай умовою закривалася пруска
поліція), з пруских границъ гнали навіть по кількадесять
літ живіпнх на окрайінах російских піддапих, що не мали
Формальних иаілпортів, то за се обурилась на Німців уся
російека печать, окрім урядовоі (Диеввикъ Варшавскій,
на кілько собі пригадуемо, ие вмів скрити своеі радости
з того поводу і не щадив глуму над прогоияемими По-
ляками). Тоді-ж гнали й Литвинів, хоть не так напрасно,
як Жидів і Поляків. Литвинів прогнано з кілька сот
робітників; інтслігентнійші люде з них не вернули в Ро-
сію, а винеслися в Америку. Тепер контроля далеко
слабіпа в Східних Прусах (по знаю, чи так само і в
княжестві Познаньскій); за пашпорти тут вже ніхто не
питас. Поліція нераз знае такого, що живе без пашпор-
ту, та сама заиевняв, іцо завше оставить таку особу в
суповою, поки не буде жалоби; В ряди-годи остерігае,
щоби перенісея до іпшоі частики міета, щоби замести
слід перед тим, що обвииувачус. Через Мемель, Тильжу
й інші міета що дня проходятъ цілі гурти в кількадесять
осіб, смігрантів з російскоі Литви, та ніхто від них на-
іііть якоі небудь легітімаціі не вимагае. Давнійше вима-
гапо від емігрантів бодай моказаня достаточних засобів
на подорож до Америки, тепер і сего не вимагаеся.
Стельлі.
Із турецких народних тсень.
Переложив с турецкого А. Хвапько.
Народньою поезібю Турків займалиея дуже мало.
Між іншим було не так давно подано дс-котрі піені в
чаеописі ДоцгпаІ Авіайцие1 11, алеж там видно вже руку
якогось світлого турецкого поета, котрий де що попере-
правляв, позмінював, тай не скрізь до ладу. Навпаки за-
писані Гиатом Куноеом співанки диіпуть усіею привадою
народньоі творчости; йіх власне я й переложив. (Див.
первопис у „ѴѴіепег ХеііесЬпй іпг (Ііе Кишіе «іев Мог
Р'спіапйев" 88В, П Вапй 4 Пей и. III. В. 1 Н) Пере-
кладати я еилувався яко мога близше до первіетного
тексту, але не обійшлось без неточностей, рівно як пе
вдалось вдержали метру: в цьому винний зовеім одмін-
ний од европейского лад туроцкоі бееіди, випиа свос-
рідиа. тгоркска складня, повна вкорочень, неможливих
в нашій мові. Вкіпці і слова турецкі аагально коротші
од наших.
1.
Місяченько сходить, ясиу ніч приводить;
Білий день світліе, над землею дніе.
Ті дівчата, що розстатьея мають з дівованям,
Хоч і йдуть до чоловіків, але з гордуваням.
Звечоріло. Время молитви читати,
I свічки в підсвічник тра вже зас.тромляти.
Ох, який щасниця інший! мила, коло його !
Я-ж понурився, чекаю... — не видать нікого!
Звечоріло. Боже! Що и діять муту?
Перед ким роекрию болещі й всю душу?
Гострс терпе мого ока — вечоре темиенький!
Що чинитиму без любки я в твій час довженький?
Проминув і вечір. Тут одна красуня
Зиркнула на мепе і пііпла, гордупя!
Довга косонька йій путом проти мене служи:
Заарканила сірому, та й шшда, байдуже 1
2.
Небо зорями — разочком золотим укрите;
Милий бей *) мій одйіжджас, йіде до Сгипту
Хоч би сніг мині був по коліна,
Я за бевм-серденятком скрізь слідком полипу.
Принеси трави, куріпко, листя всленеиьке.
Принеси листок од любка, писемце дрібпеш.ке,
А як довго буде віи бариться,
Хіп ва комір ! Та й неси його до мепе, птице!
3.
На городах тай любисток8) зелепиться.
О коли б нам кріпко, кріпко, кріпко обіймиться!
На одній перинці як би то
Нам обойком од коханя замлітп, замліти!
У городах висятъ сливи ще й зелепі.
Все роздерте, мов у дірах сердепько у мене :
Я панянку шиу кохаю,
Пинту гурію, правдиве янголя із раю.
На городах веяке вільле, всякі квіти.
Процвітають гарні рожі, бо настало літо.
Та житя коротко у роля, -
Я любов свою назвати рожею пе можу.
Иа городах та й §еранія кущами.
От височитьея, гиляста! Цар мелей вілями!
Як два серця у купу врослося,
Розлучить йіх і цареві вже-ж би не вдалоея.
4.
Похилила вишня вітоньку пизенько ;
Квітчлться під нею килим зелененький.
Зсдипіть мене так еамо з милою моею,
Ти — пророчс Мохаммеде, або ти — Алію.
Он одна галузка дві вищігі вродила;
3 йіх одна аж чорна, другая ще біла.
Ізвялила в мене серце гордая чорнявка,
Па далась міні в обійми і ота білавка.
5.
Я квіт на гвоздиці, пупях зеленистий.
Роспукнутись лячно, тулюсь но під листя.
Хай прийдс-ж до брами коханка-любуея,
То будь я мертвий, а вміть ііідіймуся.
'і Бей — пан, князь.
’) „Любисток”. Но турецки сказано не „любиетрк“.
а „часпик". Часпик ио-турецки сарымсак, а Форма
сарьтлсак значить „коли б нам обнятися!" Нам же
часник но то не пригадае коханя, ба являвться ііце річчю
зовеім не поетичною. Ось я і постанови!! нлтоміеть „лю-
бисток“.
— 283 —
Ти квітка гвоздики нсдовгого віку,
Ти рожа, котрую не вдосталь пестують.
Тебе я кохаю вже здавна, йій Богу,
А ти і не знаеш за мене нічого.
Пахнючого зіяя я кущик ъиеокий,
Об двері твоі я обперея, жорстока !
Узятъ мене можепг або й нс чіпати,
Міні вже призначено лоб твій квітчати.
Я яблуко. Ти не бери мене в руки,
Не ігхай мого еерця в любовниі муки.
А то до міняйла візьми, роепитайся:
Коли я Фадьчивий, мене й не торкайся.
Я дав тобі яблуко, наче алмазно, —
Ти кращ од алмаза, краео моя ясна 1
3 якого ти саду, чудовая роже ?
Тебе й морозище звялити не може!
Салитпо пишняться в садочках тюлыіапи.
А я ? Свое серце оддав я коханій.
Волю я, щоб шия під ретяз попала,
Аби тільки милу рука пригортала.
Роете кипарис зелсненький у саді.
Тебе нокохав я всім еерцем, по правді.
Нехай мині плаіять і тисьчу дукатів,
За полое один твій, — не схочу продати.
С.
Я в воду у Серпні ступлю — замерзай;
Навряд, чи й сокира врубае той лід.
Коли-ж нокохаю, то й шіедесятлітній
Стае через мене пятнайцять лиш літ.
Я ввесь роетопився, зробивсь мов ловишеа;
Любов і па думці, й на серці палкім ;
3 кінцем же кохаия свого став я п-тахом,
Котрий не усидитъ в гпіздечку евоім.
7.
Льлс хвилі Багдад серед міета Багдаду;
Встромляються в глечик там рожі гариіщі:
Так само на подупщі, в себе в обіймах
Кохаю я милу свою найпалкіще.
Руншиця заряжена — тра розрядити;
Продав би ? — Не купляхъ таку дороженну I
Ох важно самому, без любви заснути
В ці темпіі ночі, в ці иочі довженні 1
8.
Кшіінь я па каміні намостив,
Голову до подушки притул'ив.
„Любка надійде", я маю на оці
Й міеце лишаю на правому боці.
Я ростяв румансе яблуко,
Поділив па штирі на часточки ;
Взрів я кохапку крізь еклепляні віка,
Стиснув до еерця... Це подушка тіко!
9.
Трависто на пні па айвовім.
Обійми юнацкі медові.
Котру ж бороданьчик вітае,
Жаля йій все еерденько крае.
Загортуе сиігом долипи,
Наноситься -снігу й на ринви...
Яка еі мати зродила ?!
Удержать и обіймах не сила!
10.
Оце б я обчиетив еобі помараньчу.
Середину рожами повпо папхав.
Коли б обернулось це^ в земную кулю,
Та й любцю до себе на ній я примчав !
Коли б то я був золотая тарілка
I був би піднесяний милій моій !
Коли б то коханка покроіла платя,
А я би був кравчик — шить суконьку йій!
У глеці муки тіко й е що на споді;
На Бога одного сподіванка вся.
Як буде моім тее любе дівчатко,
Старці! Піде в жертву вам свічка отея.
11.
По базарі — торговиці в Перія)
Похожае дівчя чарівне.
Оловця у руці вона мае,
Пише грамоту — вбити мене.
В тебе брови — то мімц) шнуркуватий!
Втіш мене: підійди ж бо иа чае.
Хоч оддалені наші оеелі,
Але серце едине у нас.
Лично неба, як перше, блакітис ;
Щезла пташка, — востались дітки:
Все в кохаики ключ виситъ яа шиі,
А у мене на серці замки.
12.
Згорнув я хуетоньку мою,
Став рожі рвати для дівчини,
Згадав я й любее дівчя
Й понюхав жадно ту хустину.
Мережана, вопа моя!
Любуня з голови вдоймила.
Вохкі ж очиці утирать —
Зостав мою ширинку, мила.
Я з гір Текірекпх. Обвязав
Я голову, бо маю рану..
Суперниче! Од хустки геть !
Бо це повязка з рук коханих.
’) Пера або Бей-Оглу — передміетс Констапти
нополя.
<) Мім — одна з буки арабскоі (значить, і турец-
коі) азбуки; в ній дійсно можна знайти схожість із
двома бровами. Заной Мохаммеда не сприяв малярству;
натоміеть па еході рознитися до високого ступени ара-
бески і каліграФІя. Красне писано знаходиться в вели-
кім пошановку у мусульман; вміне гарно писати ста-
новить чимале достойіпство. В честь красивого почерку
есть навіть цоеми (напр. об Якуті, див. „Очерк исторіи
Арабской литературы. И. О. Холмогорова".) Мусульмаии
обвішують стіии евоіх оеель стихами з Корана, отак як
ми картинами. Ті стихи також властиво намальовані, а
не написані.
— 284 —
із.
Подивись на виноград,
Як с тичок він ізвисае.
Подивись на брівоньки
Й оченята моі жваві.
I хочай би ти в душі
Злюка був, серджук сердитий,
По на личенько мое
3 сміхом, весело вирни ти.
14.
Я спуекавея внив із того замку;
Ти гукаеш, — вараз я й явився.
Через жаль твій обернувсь я в сірку, —
Ти дмухиеш, і я вже запаливая.
Зйіхав з замку в діл; в кущах нарцису
Я нрипнув свойого кониченька
За дівчиноньку голубооку
Я сім годів вислужив тяженько.
Я — мов палац у безодні моря:
Беввіеть тут, впитать за тебе йіде;
Чае-година уплива без любки.
Жити так зовсім не зветься жити.
Моріжок тонкий-низький, — не коеять ;
Скаламучена вода, — .не петься.
Кажутъ; „Любку кинь". Школи в світі!
Бо солодка любка, мила еерцю.
15.
Пташку я поеадовив на гильці —
Крила-піренько піетряве.
Знову в дівчині я вакохався —
Очі й брівоньки чорняві
Рожу в глечику поетановив я
По середині’ у саді.
Дукача-червінця я навісив
На чоло моій принаді.
Глянь иа міеяць, зорешливе небо,
Глянь на дівчину иа дасі; 5)
Міеяць мій, моі зірки й дівчатко,
Все мое, мое все власне!
16.
Гірко-важко я здихнув грудима —
Іздвигнулись з міеця гори.
Де ж мині не плакать, не отогнати ?!
Я втеряв коханку-зорю!
Я достоту китиця перчиці
I лежу в вас на столі я:
Хоч обличям весело пишнюся,
У нутріж поломинію.
О, коханко в шалю на головці!
В гори-нетрі утікаймо.
Не зазнали в цьому світі щастя, —
За труною одшукаймо.
17 (порівняй 13)
Гляяь на грони й лози винограду,
Глянь на личенько мос прекрасно.
6) Дахи на сході плискуваті і часто заміняють на-
ші балькони.
Байдуже, чи ти мене кохаеш :
Глянь на мене з сміхом щирим, ясиим.
Г. Звенпгородка, Кіевщина. 8. липня 1890 р.
В справі перестрою тов „Просвіти"
/ народних читалень.
На загалыіих зборах тов. „Просвіти ‘ в
Коломиі відіелано мій проект перестрою тов.
„Просвіти" і читалень до вибраноі в тій ціли
анкети. Вона мае сей проект розглянути, та
здати з нього справоздане на загалыіих збо-
рах „Просвіти", котрі виділ товариства мас
скликати до Львова в лютім р. 1891.
Булоби дуже користно для самоі справи,
наколиб уже в анкеті могли 6ути узгляднені
погляди та бажаня самих селян-читальників,
котрі тут найбілыпе інтересовані. Голое йіх
був би і для мене важною сказівкою при ос-
таточнім виготовленю проекту, нім его пред-
ложу анкеті.
Тому-ж звертаюеь отсе до Вп. зарядів
усіх наших читалень з прошеньом, іцоби мій
проект піддали під розвагу читальників, та
прислали ласкаво на моі руки по можности
докладне справоздане, або по крайній мірі
хоть результат наради, вкачуючи при тім на
злі чи добрі боки мого проекту, що поданий в
16 ч. Народа.
Також усякі замітки чи то ноодиноких
читальників, селян та міщан, чи в загалі по-
одиноких людей з інтелігенціі, котрим не рів-
нодушна справа розвою тов. „Просвіти" і на-
ших читалепь народних, прийму із вдячностію,
та предложу в міру йіх важности анкеті.
Олександер Колееса,
в Струтині Нижнім, п. Рожнятів.
ВІД РЕДАКЦІІ. Допизи про загалыіі збори Про-
світи прийшли так нізно, що ми вже ані одно! не мо-
гли поміетити в сім числі. При нагоді просимо наших
дописувателів і прихильників мати на увазі, що допи-
си треба ла д и т и і слати зар аз піеля того, я к
що станеся, інакше сама справа тратить на вазі і
дописи не можуть бути в свій час надрукувані. Ми ж
мусимо передом заповнити майже ціле число, і потім
хиба бисмо казали розбирати дещо іншого, щоби ломі-
стити свіжу статю, бо у нас усего письма на одни наш
лист. Через те виходить, що часом менше важні статі
друковані скорше, піж більше важні, ну, а се звісно, плохо.
Ото-ж, хто хоче, щоби его стати була поміщена в числі
з 1-ого, мусить нам еі доставити найдалі 20-ого пере-
дущого міеяця; хто-ж хоче еі бачити в числі з 15-ого,
мусить то само зробити найдалі до 4-ого того самого
міеяця.
Заміст: Власть темноти, драмат М. Толстого, пер. М. Павлика (дія II.) Про жите наших емігрантів
в Америці, Ів. Гордишинского. При звуках мувики, Михаліни Рошкевич. Жіноча доля в
Скільских горах, В. Охримовича. Литвини в Прусах, Стельлі. Ів турецких народних
піеень, пер. а турецкого А. Хванько. В справі перестрою тов. Просвіти і читалепь,
О. Колесси. Від редакціі.
Видае Михайло П авлик.
Відповідае ва редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі" Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Рік /.
Львів 1. л. жовтпя 1890.
Ч. 19.
я	*
Виходить 1. і 15. .і. I!
: кождого міеяця і ко- і
’І	•	І
•> штуе за рік	1
I в Австро-Угорщині -1 ,
іі гу.іьд а для заграниці Н
। 5 рубл., 12 франків, 10 і
: м.ірок або 2‘/, домра.
I Одно число 20 кр.
НАРО
*= -------- --------
Адрес редакціі: .
Львів, ул. Акадезщ-
; чпа ч. 22.
Дописи бсзпменні ие :
|' будутъ иоміщувані. У- !
житі рукописи пищать- 
!і ея, а неужиті можуть ;
• еобі авторн евоім кош-
том відобрати. В спра-
вах редакційних можна
говорити від 11 до 12
рано і від 2 до 3 пои.
Ь-....... ....-... а
*
Вирок судовий.
В справі скоііфісковапих статей в 17 ч. Парода діетали
ми оеь-який вирок судовий, котрий друкусмо до-слова :
Ся. 15376.
По гейаксуі сгаворузу: „Кагой“ До гик оіѵѵіезаіеі-
иоііо гейакіога ІювроЛупа Ілѵапа Ъ’гапка ѵѵ Ілѵоѵѵі.
ЛѴ ііиепу .Геііо ЛѴеІусгеаЬѵа Сівага! С. к. 8иі1 кгд-
леѵѵу.і ЛІа вргаѵѵ кагпусіі зѵо Ілѵоѵѵі гізхуі па рйЫаѵѵі §. §.
489 і 493 гак. каг. і §. 37 гак. ргаа. висло воЛеггапіе аг-
іукиіц итіезгегепоію ѵѵ сгувіі 17 сгаворуву КагоЛ я Лпіа
1-ко АѴегевпіа 1890 ріЛ парувош: „Іх Віапіеіаѵѵіѵѵвхсхупу
і Исхуіеіі пагоЛпі" тівіуі ѵѵ вокі хпашепа ргочѵупу я §.
300 і 302 гак. каг. і ргоіо ивргаѵгеЛІузѵІепа ісМ. гагіайгс-
па сгегех с. к. ІТокигаіога Леггазѵпоію коп&каіа веД
-сгаворуву. АѴ вІіЛхЬѵце іоію гівгеша ѵѵгЬогопепе у’еві: Лаіеге
гогргсМтапепус іоію агіукиіи і гаЬгапу.) пакІаЛ шауе Ьиіу
гпувясгепуу.
Р О V О В V.
ТепЛепсуіеуи регзгоію агіукиіи уеві роЪиЛуІу сгуіа-
Іисгусіі Ло перггузаипі ргоіуѵѵ гатохпцвгоі кіаяі тпівхсхап
ргсЛвіаѵІа^'е ісіі аиіог ]ако ѵѵогоіііѵѵ і ѵѵухувкіѵѵаегіѵѵ Ъі-
Лпцвго,} кіаву гоЪйиукіѵѵ — а ѵѵ Лаівгіш ивіирі ѵѵувіирауе
ргоіуѵѵ зѵоувкозѵовіу ѵѵ гаііаіі а ргоіуѵѵ ріЛойсугат і ой-
сугаш овоЬеппо вгего аЬуікціиізіа пай рговіут хоѵѵшегоіп
і ивуЬуе ріЛЛаіу іусіі ѵѵхіюггіі ѵѵ орзіпіі риШусхшу вгсхо
ѵѵ регвгіш ивіирі іоію агіукиіи віапозѵуі р.-оѵѵупи г §. 302
гак. каг. а ѵѵ Лгиішп ивіирі ргоѵѵупи я §. §. 300 і 488 і
491 гак. каг. і агі. V гак. я 19 НгиЛпіа 1862 Кг. 8 ЮгЛ.
г 1863 Ь.
АѴ Лгиіііш агіукиіі ивуігуе аиіог сгегег ргеЛвіа-
ѵѵіетіууе вгего ѵѵіавіу вхкііш виі раиздаіпі—роЪиДуіу сху-
іауисгоію До ѵѵгЬогйу і пеиаѵѵувіу ргоіуѵѵ іакоѵѵута і рго-
іуѵѵ исхуіеіаіи с. к. веиіепагуі исгуіеівкоі а Даіе] ргебвіа-
ѵѵіауе исхуіеііѵѵ вгкіі пагоДпусІі уако ѵѵогоіііѵѵ шевгкап-
сіѵѵ кга]и і схегег іоуе ивуііуе роЬиДуіу До пергууагпі
ргоіуѵѵ сііоши віапоѵѵу исгуіеііѵѵ, вгего гпатепціе ргоѵѵу-
пи г §. §. 300 і 302 накопи каг.
Тлкто сіпіа 6 ТУегевпга 1800.
НА ѴѴЯКТ.
Селяне на зборах „Просвіти11 й „об-
щества Качковского".
і.
Загальні збори тов. „Просвіти що від-
булись 28 и. ст. серпня в Коломиі, мусіли за-
цікавити кождого, хто як небудь іитсрёсусся
долею простого народа. Вони тим цікавійті,
що згадане товариство, до тепер лиш своіми
книжонками зачіпало нарід, а аж торік перший,
а сего року другий раз обернулось до него з
живим словом. Таке бодай значене: мае устро
ене поелідних двох загальних зборів на про-
вінціі, дс в обрадах може брати участь велике
число селян з околиці. Як би хто пе дивився
на справу селяпску, якоі би думки нс був про
те, як слід вести роботу коло просвіти народа
щоби его як найборше довести до тоі стспспі
духового розвою, котра би его робила здібиим
стати могучим елементом в політичнім житю
— кождий мусить признати, що заінтересовапе
як найбільших мас народа справами товарис-
тва через пряму участь в обрадах над тими
справами — і для тов. Просвіти, і для народа
самого могло бути лиш хосенпе.
Але і не про одно товариство лише, не
про одну лише просвіту народну йде тут річ.
По вічах народних, такі збори чи то „Просві-
ти чи тов. „Качковского , се одніееньке Іонію,
де наш нарід мае спосібність сам забрати го-
гос і обявити свою волю, а коли при тепері-
шнім положеню політичнім лише мала частина
нашого народа тут в Галичині може від себе
промовити, то на такі обради народні зверне-
ні очи всіх тих, котрі знаютъ, що будучніеть
цілоі Руси-Украіни власне в руках нашого
простого народа.
Ба й поза тоті рамки виходить значене
таких зборів. Коли западні цівіліловані народи
засаду, що нарід лиш тогди може нормально
розвиватися, коли всі его верстви однаку бе-
рутъ участь в цілім політичнім і СУСНІЛЫІІМ
житю, через могуче піднесене кляси робітниц-
коі переводятъ, ба по части й перевели вже в
практиці, — ми, як і всі такі як ми майже
виключно хліборобскі народи, стоімо перед
важним проблемой: „чи встигнем ми через
піднесене нашого простого мужицтва, стати
культурно йім рівними? — чи нам прийдеся,
як вони кажуть, на то ще довго ждати і впе-
— 286 —
ред переходити через тоті попередні Фаза:
переходу нашого мужііцтва через пролетарія!
безземелышй иа робітнпків — і то робітнпків
чужого капіталу Се питане в цілій східпій
Европі від давна отверте, для всіх тпх, що
над ним роздумують, і через мали збори
„Просвіти' не малой інтерес...
Безперечно ті самі згляди руководили
впділом „Просвіти", що він відступив від до-
теперішноі практики устроюваня загальних
зборів у Львові, де участь еслян була дуже
мала, а з інтелігенціі являлись лиш ті самі
виднійші члени товариства. Виділ мабуть за-
хотів через те піддати управу товариства
впливови ширшого завалу, а в першій лініі се-
лян. ') Се его змагане мусіло найти у всіх при-
зиане і від сего звороту мусить кождий надія-
тися, що робота товариства стапе тепер хо-
сенпійша.
На збори прибула справді велика сила
селянства. Виділ товариства мав найлішпу
спосібпість, з одного боку, розбудити між па-
родом прнхильніеть для товариства, а з дру-
гого боку, прислухатись що селян наших
найбільше обходить, а чого вони жадають від
„Просвіти" для себе? Тут пайважнійше було
втягпути присутних в як найширшу дискусію.
Най буде, іцо за для короткою часу мож би бу-
ло перевести дискусію і ухвали лиш пад
одним внссепем, але найби присутні нереко-
иалися, що се йіх громадска рада і що йіх
голое на йій рішае. Ішпі справи, білыпе адмі-
мініетративноі натури, можна завше порііпити
що доста скоро, щоби й урядова так сказати
програма зборів була виповнена. Треба при-
знати, що виділ постарався о те, щоби дати
спосібність зібраним висказати своі думки про
задачі товариства. Предложеиий від виділу* 2)
проект рсФорми філій товариства в реФСраті
д. Колссси як раз надавався до того. Та чи
прийшло до того, до чого повинно було прий-
тя? РеФерент не пожалував праці. щоби свій
проект як найяснійіпе умотивувати, та проти-
вники проекту виступили зараз з нападами на
Формальні сторони проекту і поковали его в
коміеіі, а саму дискусію повели на таку тему
як: чивнеред хліба, ч и вперед про-
світи треба для простолюдина? Му-
жики ие взяли участи в дискусіі, справи нро
те, „чи вперед хліба, чи просвіти , — котра
впрочім надаеся хиба для гумористичиих га-
зет — розуміеся не порішено, а з мужиків
зроблено автоматичну машину до голосованя,
сим разом проти проекту, а так само мож бу-
ло йіх зробити машиною до приняти проекту.
Ну, коли Просвіта мае працювати над виро-
бленем свідомости у нашого простого народа,
а на еі зборах в той спосіб ведуться обра
ди, то...
*) Ми думаемо, що сс зроблено більше для того,
іцоби сама Просвіта, чп то сі львівскі упраиіітслі чим
раз більше вигравалн перед иародом. Ред.
2) Поза кілько знаемо, то д. Колесса впетуиав
самоійстно. Ред.
| Через те зіінпли цілі збори на „впчерпу
I ване порядку дневного", ведені були шабльо-
ново і не інтересно, а селяне нудились і
зівали.
Так само було і з виборами. На зборах
роздавали готові картки з іменами кандидатів,
а при голосуваню відбпрали йіх від голосую-
чих. Колиж голосуючі почали переііиеувати
імена голосуючих, то піелали попа, щоби не
дав того робити. Добра школа приготовляюча
для наших селян до виборів посла! Голова
наговорив в своій бесіді богато поезіі о „гарііих
пародних строях" — „Дѣло" поміетило корсс-
понденцію, що збори „в повні удалися" і йпііа
Іа <опіейі:і
Оі' тому то у нас на такі збори прихо •
дять селяне з актами давно програних судових
процесів. Вони ще й довго так бідуть робити,
як не перестанеся так з ними поступити.
Таке ведене народних справ веде до пс-
удапя, а через то до знеохочепя і опускапя
рук. Треба би памятати нашим „передовим"
людям, іцо невдале діло деморалізуе і мужиків
і іптелігеицпо, і вопи би мепчий гріх мали як
би зовеім нічого ие робили, бо би бодай пе
шкодили.
Др. Р Я
II.
Устроювапе зборів „Просвіти" но провін-
ціі що року в інпгім міецю, мае на ціли: при-
члнятись до розбуджуваия серед простонародя
заінтересованя просвітою, бо уможливляе тим,
котрі не моглиби може ніколи у Львів иа збори
дістатись, хоть'раз па пару рік узріти йіх в
своім чи поблизкім міеті. Се справді слуппю
обдумано. Однак двократна .практика (тогід в
Станіславові, а сего року в Коломиі) могла
перекопати критичних членів і виділ товарис-
тва „Просвіти", що такі збори минаються з
цілею, коли пе в загалі, то бодай в части:
задля невідповідного переводжуваня йіх. Та
заряд того не добачае (гляди „Дѣло" ч. 185:
„В загалі збори удалися з кождого
погляду") або може ему на руку „каламу-
тніеть" таких зборів? Се підозріне годі
оправдати чим іишим, як непорадностію і лі-
нвветвом самогож заряду. Збори такі па про-
вінціі не суть, після Формальною трактована
властивими „загальними зборами" (гляди ,.Ста-
тут тов. „Просвіти" §. 9 і далыпі), а справи
важні, о котрих стаповити повинні Фактичні
члени товариства, подаються під голое людей
ие тямуіцих і не членів, дітей і т. д. Справді
„виділ центральний" не мае злоі волі і посту-
пае автономічно, бо руководиться в і л ь н о ю
волею зборів, алссіеіісіо виходить се на олі-
гархію. Приглянувшися, з яким довірем (сум-
ний доказ непевпости свогс: я) збори одного-
лосно принимали все, що поставлено було за-
рядом „.Іьвівянами", а відкидалп навіть дуже
— 287
для селянства хоссниі внесена (напр тов. О.
Колесси), годі пе ирийтп до такоі коиклюзіі.
ІІрішустім трохи злоі волі у вііділу, а можна
поставити внееенс розвязаня „Просвіти11 або
вислане адрсси до и. Ціпіки, а збори ухва-
лять.
Само „внчерпувапе" порядку дневного
ведено так шабльоново і неінтересно, що се-
ляне не відносили з того в переважній части
жадного хісна — нудились і усипляли. Інте-
лігенція світска і духовна „благую часть із-
брала": проходжгвалась в буФеті. Сего при-
чина відай в тім, що Львівянам тяжко знизи-
тись до уровени мисленя і образована просто-
народя (се йім однак не перешкаджае вести
„Просвіту"). Вони вдоволяютьея Формою (йіх
націоналізм е лиш Формою) і вони говорячи до
хлопа по руски, думаютъ, що то вистарчае
і либонь не припускаютъ, щоби хлоп міг йіх
незрозуміти, а може йім встидно признались,
що суть проводирями парляментно недоросло-
го народу.
От вам доказ в ироцедурі выбору заряду
центрального- Устуиаючий виділ роздав друко
вану лісту пропопованих від себе кандидатів
у центральний заряд на слідуючий рік. Селяне
брали картки — читали і питали: „на-
іцо се?4 Інтелігенція поясняла, що „потому
будете віддавати при голосованю" — Автеи-
тичне ! Чи не лучше булоби скоротати проце-
дуру і не розпаковувати ліст і аж опісля пе-
редати йіх з ці'лою скринею комісіі скрутацій-
ній? Се прецінь вийшлоби па то, иа що в
кінци вийіпла „вільна воля11.
Дальше, читаючі селяне питали, длячого
ліста обнимае імена переважно незиакомі, чо-
му нема прізвища сего або того, „бож він та-
кож чесний патріот". Значиться, селяне не
знали, що мають вибирати заряд центральний
з львівских людей, або скажім інакше: не зна-
ютъ статуту товариства і нсрозуміють поряд-
ку дневного. Виділ центральний забув о тім,
що між присутними може 6ути много, сли не
білыпість людей, котрі не мають поняти о ор-
ганізаціі Товариства і о цілях зборів. Піеля
моеі гадки, потреба 6уло па вступі (а було па
те міеце в цромові др. О. Огоновского) попу-
лярно виложити ціль „Товариства Просвіти" і
зборів, а опісля пояснити порядок дневний і
вести его так, щоби Просвіта не миналася
з его цілею щоби присутний селянин міг бра-
та живу участь в обрадах і пр о свіч ав с я.
Подібно відбуваються справозданя посольскі,
де посол зачинае від пояснюваня констутуціі
і т. д., а тут „світичі-1 „Просвіти11 не тямлять
о тім, — але чей на рік се не повториться!
По роздашо ліети, знайшлаеь опозиція,
котрій не подобалось руговане з виділу О.
Колесси. котрий дае докази, що інтерес това-
риства лежитъ ему на еерцю. Опозиція та взя-
ла в руки „святотатский" олівець і стала пе-
речеркати почет заслужених патріотів, котрі
або по причині інших занять не мають часу,
або приймають почести, для зробленя може по-
чести „Просвіті" і світять опісля своіми пріз-
щамп та не прпсутностію на засіданях. Селяне
зачали також поправляли лісту, та неппсь-
менні просили о то письменних, мотивуючп
свое: жаданс дуже слушно : ,,Д. Романчук гід-
нип бути в вііділі. але-ж маймо милосердіе,
таж і від над силу не иотягне, а він прецінь
мае в еоймі много до роботи — а тут інший
его добре заступить!" Наколи „центральні ро-
здавачі" карток узріли, на іцо заноситься,
виделегували1) о. Порайка, а той під ослоною
„реверенди" в борзі „упорався" і много карток
поправлених відобрав, а вішхав друковані і
заказував йіх кому давати, аж доки він з ка-
пелюхой (урною) не стане на естраді. Все
удалось о. Порайкови дуже добро, лиш діетав
малу адмоніцію від академіків. В запалі .тру-
ду для добра Просвіти" сей патріот хотів на
силу відобрати картки студентови, котрий му
пе імпонував зростом, а котрого селяне обсту-
пили, щоби йім картки поправляв — по, і до-
чувся свого. О. Порайко дав селянам добру
лекцію послушенства, і вопи при виборах не-
муть вагатися, віддати картку легітімаційиу
шандареви на его жадапе. От вам запахуща
квітка просвічуваня на зборах Просвіти!
3 паведепого виходить, що з ногляду на-
віть лиш Формально™, збори не иовелися (як
уважай „Дѣло") а далі вийде на те, що вони
зовсім не удалися.
Проект О. Колесси узнано „відповідним,
слушним, і так дальше, але не на часі" бо
в нас нема 1)енергічних людей в загалі.
Пізнійші бееідники, говорячи протів проекту,
згадали, що на провінціі ті „енергічні люде"
е. Вони навіть заходиться коло закладапя та-
ких повітових товариств, (як О. Колесси), але
до центрального заряду у Львові нема відпо-
відних людей. Тож начатиб від повітів, а на
Львів підождати. (Доки?) Се отвертс і щиро
сказане принято ©плесками і ніхто тому не хо-
тів чіі не смів перечити. Вийшло отже,  що
збори безвідпо потвердили слова д Драгома-
нова („Австро-рускі спомини" III і IV), що
по провінціях праця над людом ведепа молод-
шими людьми, образованіями на думках і ідс-
ях европейских, випереджае „народовців".
Присутні акціонери чи редактори „Дѣла" пс-
редше так ремствуючі на д. Драгомапова, те-
пер мовчали. Правда потвердилась.
2)	у нас нема людей практичних еконо-
мів, а годі на ноодиноких людей звалювати і
відділ науковий (літературний) і практичний
(екопомічний). Ся соФІстерія не перешкаджае
обтяжати напр. д. Романчука і др. ріжними
урядами.
По такім умотивованю анахровізму ре-
Формп коллесівскоі, селяне признали, що вне-
сене не на часі і передали его анкеті до , з р і-
лоі р оз ваги" і розсудженя Інтелігенція
отже чиста, бож селяне сами мдказалиеь від
можливого пожитку з реФорми проектованоі
О. Коллесою. Я би сказав, що селяне дали в *
’) Сего не доказано, чи «го впде.івгов.гно, але
тгізшііше відбирав віп картки до урнн — то і конклюзія:
міг бути впделегованіііі. Н.
— 288 —
себе вмовпти. іцо пропкт не на часі; цікаво,
коли ті, що выявляли „анахронізм", думаютъ
діждатись того „часу'"? Вони може мають па-
дію па екопомістів практичнпх, яких видаетъ
„виділ агропомічшгіі", що закладаеся в Кра-
кові ?...
Тіж самі бесідники ужили еФектовного ні-
би то парадоксу, що трудно сказати, чи спра-
ву економічну антипонувати літературній, чи
па відворог, т. е. чи вперед хліба, чп
в и е р е д просвіти для простолюдина по-
треба ? Однак остаточно не порішено тоі
еправи, хоть приглянувшись і прислухавшись
зборам, мож було впасти на сі розвязане лег-
ко. Я зауважив, іцо чулі патріотнчні деклямаціі
бссідииків (не на „вечерницях “) на темат
„майна в Коломийках" і т. д., не були селяна-
ми оплескувані. Натомість, ели котрий бесі-
дник ужив слова „хлопска інкіра" або „кривда
хлопска", „земля християнска" і т. д., діетав
гучпе „славно!“ Отже самі селяне домагаються
помочи економічноі ели не перед литератур-
ною, то бодай рівнобіжпоі. А прецінь ті самі
селяне передаютъ проект Колесси коміеіі лиш
— з довірія до інтелігентноі громади. Наш
нарід ідеально добрий і гідний енергічнійшоі
помочи від інтелігенціі. Чей коміеія не заведе
покладаних надій 1
От такі моі епостереженя. Дивна річ, що
кореспопдент „Дѣла-, котрий так скропулятно
етснограФУвав всс, пе міг зауважати сего. А
може і павмисие згадуе лиш о „хороіпих стро-
ях народних", о „силі великій спочиваючій в
нашім народі"?
Такими і подібпими запальниками збувас
справу, лиш аби не призиатися до нашоі нс-
удольности. Алеж годі нам самим дуритись !
Скажім еобі правду в очи.
В Рутеніі іде цікаво і відворотно, як в
Европі: У иас люде старі поетизують і ідеа-
лізують всс без практики, а нам, молодим,
потреба вказувати йім практичні „жолудкові
ідеі чи у Шевченка, чи в праці над двигне-
нсм люду.
Слова: „Загальні збори Просвіти дали
дуже гарний образ поступу Просвіти як раз
в тій. части краю, котра щс до недавня ува-
жалася за одну з найтемнійших в краю" і т.
д. потреба уважати за Фразу або що гірше,
за пошиване в чуже піре, бо в працю моло-
дих народників коломийских (знов потвердженс
слів Драгоманова). А і так Фраза ся відноси-
тися не може до загальних зборів, хіба до
продукціі на „селянских вечерницях".
Комерс абсолютно не удався. Львівяне не
зійшлись, бо Е. Левіцкий попсував йім зимою
жолудок нестравними „жолудковими ідеями" у
I Певчеика.
Я. Н.
III.
Будучи на зборах общества М. Качков-
кого 8 и. ст. вересня в Терноиолі, закортіло
мене порушити справу читалень, йіх калатане
житя та розвііі. Слово було просте і приймле-
не від людей, но не знаю, чому над ним не
було дебати ? Відізвалось два чи три голоси,
та решту кинено до коша.
Правда, іцо не було і часу те розбирати,
бо росправи общества і відчити займили бо-
гато часу так, іцо простим людям аж наску-
чилось і ходили слухи поза плечі: „По що
людей тим морочити? Таже вони йіхали по
кільканацять миль, щоби житя розбудити та
душу напоіти і до дому щоеь пожиточного
привезти!" Але дарма — на те статути і па-
раграфу а для обговореня селянских
справ нема иігде місця. Бо сі еправи
там не належать, щоби ми, хлопи, гаіли час,
своіми дурпицями маячили других мисли. Но,
коли люде домагались, щоби було се друко-
ване, що я говорив, то я тілько согрішив, що-м
відізвався, щоби було так друковано, як я го-
ворив — тай тілько, тай стою. В тім присту-
нае до мене якийеь незнакомий пан-отець, вы-
сока личніеть, і, грізно-бурливим поглядом мс-
не зміривши, питаеся: „Ти член?" „Член".
„Неправда, бо ти вже давно членскоі вкладки
не платив!" „То ще заплачу". „Ти кажепі; що
вам попів не треба". „Отче, даруйте, але пе
ту міеце на подібні виводи. Не обидив-ем вас
в нічім, ні вашого стану, ні нікого, а ели хо-
чете побалакати, то пізнійше". „Я тя ту ском-
промітую перед цілим зібранем, скажу тя за
двері випровадити". Га, еслим так согрішив,
то робіть, як ся вам вподобае?" I с тим лич-
ніеть менс опустила, а я поза люде затиснувся
в кутик, іцоби і муха ие чуда — зник-ем з
позору людей, боячись, іцобися не стати по-
дібного рода сценою, як було при виборах2).
Потім вже піепти доходили про духи та
Фонетику і т. д. Правда, не пішло се плазом,
бо вміето справою читалень займитися та бо-
дай дещо о них поговорити, або хоть членам
поручити йіх розвій, як колись давнійше писа-
лось — займленося тим, щоби обмежити віль-
-ніеть впосів членских при таких зборах, щоби
кождий, що хоче внесене свое ставити, пови-
нен дві неділі наперед піелати до центрально-
го виділу до цензури, на що би діетав рішене
говорити або ні, і се було богато голосами
приймлене, но о. Пелехатий збив тое, доводячи,
що не принесе хіена для Общества така стро-
га цензура, обмежаюча волю вільннх, щоби йі-
хати но кільканацять миль і по білыпе —
’) Автор ееі статі, передплатник Народа — один
ів найрозвитійших та найпоступовійших селян і до того
поет. Тілько его бееіда на вагальних зборах общ. Кач-
ковского про переміну читалень викликала загальне
одуіпевлене селян. Тим дикше поступоване тоі свяченоі
личности, про котру автор росказуе. Додамо, що вкладок
не платятъ регулярно сотки членів общ. Качковского (як і
Просвіти) і ніхто йіх за те на загальних зборах не пи-
тав, коли тілько підпирають „інтелігентних" провідників
общества, що звнчайно й самі не платятъ вкладок. От
варто би взнати, чи та сама личніеть тоді не винна що
була товариству. При такім поступованю з селянами,
общество Качковского (як і Просвіта) не далеко зайде.
’) Ч. Думка був підчас вибору до сойму 1889 р.
потурбований жандармами. Ред.
— 289 —
тілько слухати других, а самому нічого не
рііпатп.
Та, воно так, сказавши словами батька
Тараса: „Не пам, Боже, на прюс Тобою стати
Не нам діла Твоі судить, Н а м тіл ько плакать
ила кат ь, п л а кат ь, Іхліб насущими
заміеить Крівавим потом іельозами .
Но, як би ми ввились так як треба, то і сіль
була би своя! Но, в нас не тее. Богато з тих,
котрим доля не тов міров ласки уділила, по-
глядае кривим оком на найменший прояв дум-
ки у простолюдина та хотьби і на найчесній-
пшх основах заявив свое щось, іменують его
таким прізвиіцем, якого з роду-віку не чував.
Правда, як треба йім якоі манІФестаціі, то в
кождім простолюдині, іцо йде йім на руку, ба-
чать героя і борителя знаючого всі язики, но
коли перемине тая хвиля, то знов лізь, хлопе,
в рабску шкаралупу і очікуй тоі хвилі, коли
тя знов на поле слави покличутъ. А вони для
нас, добре що свое вперсонов зборище та
танці повеличаютъ, а в дома хоть гайдука йди
з нужди та хиба до польекого папа лізь, коби
клаптик сіна та вотрубів з ліса. А при тім і
найчеснійшого хлопа о. М. з К. змальовали як
найгіршим драбом.
Даруйте, Високоважний Пане, не з урази
се пишу. Я, яко хлоп темний, всякій інсті-
туціі просвітній щиро еврияю, і бесіда моя не
зробила сорому обществу, ели ю приймили з
одушевлеием і просили надрукувати. Но міні
жаль, що люде так високопоставлепі, котрих
ціль — просвіта іже, во тмі лежащих — свята
і непорочна; котрих ідея нарід і поправа его
безталанноі долі; котрі мають світити кравши-
ми чувствами, — так низько смотрятъ і за
найменшу Формалістику хлопом двері отворя-
ютъ. Се мае бути піднесене розвою і культу-
ри межи мешпими братами, се появ зближеня
до людей!
Варто ще подати ось що: По укінченю
вечерка просили повиходити з салі, щоби еі
уладити до танців. Вийіпов і я і по вечери
гадав вернути, щоби трохи подивитися иа той
красний світ та наслухатись чудовоі музики, а
при тім і слово деяке добре почути. Но я
трохи засидівся в гостинниці, і ось приходятъ
люде, — не знаю, з котрого села, десь від
Золочева, — і в обуреню переговорюються
між собою, по що вони йіхали ? „Ага, — каже
один — вони тогди коло хлопів, як треба
до числа, але щоби чоловік трохи подивився
то не для хлопа! Білыпе ви нас не здурите' ’
Питаю, що таке? „А-во, кажуть, хтіли трохи-
подивитися на забаву, бо колію-смо спізнили
через вечерок, а ту якийеь пан бородатий
взяв тай за двері випросив та так якби ви-
трутив Се за наш труд".
А я дякую Богу, що-м не йшов та обми-
нула мя подібна катастрофа. Дай Боже ліпшо-
го дочекатись.
Купчинці 14. вересня.
ПАВЛО ДУМКА.
।	Зі Снятиніцини.
! В Орельци відбулося дня 10 л. ссрпня
відкрнте читальні. Гостей селян не було дуже
богато, позаяк тоі неділі був дуже великий
дощ, але обширна хата була бптком набита.
Місцевий пан-отець, знаннй чнтачам „Народа"
з 4 і 16 ч. о- Коржинскип не зволив ирийти,
мимо того, що білыпе як десять раз ходили .подо
до него, вимовляючись, що слабий, то що в него
гості але йіхати на передвиборчі збори Поляків-
дідичів, він ніколи ие слабий. О. Трильовский хоть
не діетав запрошена, а прийіхав білыпе як десять
миль до Орельця, хоть тогди була непогода —
честь ему. Не знав, по що жандар через ці-
лий час, доки відбувались збори, сидів під нло-
том у болоті ? Се боязливих людей і настра-
гаило...
Збори відкрив місцевий господар ч. Ва-
силь Григорович. Повитав він гостей дужс
щиро і розказав коротенько іеторію Орелецкоі
читалыіі.
По нім обяспив статута д. Н. К , а від-
так приступлепо до вибору виділу, до котрого
війіпли : Василь Григорович яко голова, Михай-
ло Федюк яко заступник, Михайло Петрюк яко
секретар, Іван Петрюк яко бібліотекар і Гриц-
ко Равлюк яко касіер; на заступників вибрано
Данила Дмитріева і Івана ІОркевича.
По сім бесідував Вп. предсѣдатель збо-
ру, директор Народноі Торговлі зі Снятипа.
Своею бесідою заохочував людей до просвіти
тай подарував для читальні „Народную Исто-
рію Руси" виданя „Общества Качковского"...
Далі бесідував д. Кирило Трильовский
про розвій читаленъ тай йіх мету: розказав в
коротці іеторію напіих мужиків від внесена
паіпцини аж до напіих часів, розказав, іцо
діялося в 1848 році і який вплив зробив сей
рік на наш нарід. Оповів про заложене това-
риства „Просвіти" тай „Общества імени Кач-
ковского “, і о ціли заложена тих товариств. Об-
яснив коротко, що то е читальня і сказав, що
до читальні не треба приходити лиіп тому,
щоби послухати, як будеся читати щось смі-
шного з кінця календаря, але щоби слухати
наукових книжок, а потім так робити, як в
тих книжках е написано. Росказав, як і па що
пани засновали „Кбіко". Говорив, якби то по-
ліппшти нашу господарку, щоби громадяне
спілыю спроваджували собі січкарпі й ішпі
мапіини. А в кінци сказав, що межи членами
читальні мае бути згода, щоби не вважали на
приватні спори і т. д.
По сім віддеклямував д. I. II. з Тулови
„Кудеяр’ стих Невідомого. Далі віддеклямував
господар Михайло Чернявский з Вовчковець
дуже красно „Не загинем" стих С. Метельлього.
Дальше тримав бесіду д. Трильовский, дирек-
тор із Лопатина. Розказав він, що то е теле-
граФ, з чого він ся складае, як ся телеграФУе.
По сім віддеклямував син висіпе згаданого д.
Трилъовского осьмилітний хлопчик , Пещену ди-
тину" так красно, що люде не могли ся нади-
вувати. По деклямаціі бесідував секретар
Орелецкоі читальні, господар Михайло Петрюк.
290
Він говорив. про панщину. „Вповідають напіі
діди, — казав він, — що коли они зійшлися
десь до купи по роботі, то говорили: „коби
ми були вільні, аби ми самі на себе робили,
тобисмо мали всякі достатки, худобу тай гро-
иіі, що би нам не було рівних . I справді йіх
діти дочекалися волі. Погляньмо тепер, — ка-
же М. Пстрюк, — на нага край, на напіі села,
а побачимо, іцо ся зробило. Наші села, збідні-
ли, а не збогатіли, так як наші діди собі гово-
рили. Ми кажемо, — говорив він далі, — що
грунта иоділилися, бо людей прибувае, що по-
датки що раз побільпіаіоться, роки неурожай-
ні, земля спустіла, тож мусимо бідніти. Колиж
так, чомуж інші народи, котрі межи нами жи-
ют не бідніют, але противно ще й богатіют?
Дивімся — каже, — на жидів по міетах. Жид
нодертий, що сірникм продае або ходит по
селах з кошиком за яйцями — дивится, а він
каменицю муруе, та іце й яку, ціла громада
за 10 літ такоі би не поставила! Чому ж, ка-
же, ми бідніем, а жиди богатіют ? Тому, що
ми темні, а жиди просвіщені. Межи нами про-
свіщеному народови гаразд. Жиди, каже, три-!
маются купи, складают гроіпі, закуповуют
спільпо ліси, грунта і гандель увесь у йіх
руках. А ми дивимся, якби нам не можна було
нічо робити". Говорив він далі про вибори до
сойму, в який спосіб пани забирали від мужи-
ків пасовиска, а наконецъ сказав: „Братя, і ми
можемо ще ліпше стояти. Сходімся до чита-
лень не для жартів, але для науки. Закладай-
мо собі крамниці та шпихлірі та каси пожич-
кові, аби ми самі з себе мали користь, щоби-
смо не давали жидам себе використувати“. М.
Петрюк мав ще якийсь відчит пролагожений,
але учувши, що жандарі е за воротами, він
боявся его відчитати. Сей чоловік не хотів з
початку до читальні пристати, а тепер став
иайщирійшим еі членом.
По сім говорив Кирмло Трильовский про
революцію Француску. Нім приступив до речі,
сказав: „Панове братя! се саме, що хочу Вам
тепер говорити, я говорив тогід на Спаса у
Карлові. Найпілися деякі панки тай польсеі
газетники, що зачали на мене кричати, як я
міг щось иодібного простим мужикам говорити.
А тепер прийшов до нас такий „начала", що
відгрожуе мені, що мене навчить. Отже я,
щоби показати, що ми жиемо в державі, де
іетнують якіеь права конституційпі і що я ся
нікого не настрашив, буду ще раз то говорити,
а Вас всіх беру за свідків, чи я що против-
законного скажу, а зараз завтра сам ого-
лошу се в газетах, а хто хоче, може мепе то-
гди чіпати. Чи памятаете о чім була тогід бе-
сіда у Карлові?" Вовчківскі і Орелецкі парубки
зараз нагадали, що розходилося о якусь Бас-
тілію. I тепер розповів д. К. Трильовский, в
якій то неволі стогнав нарід Француский, як
его визискувапо і в який спосіб той нарід ви-
добувся на волю.
По сім бесідував Грицко Запаринюк із
Вовчковець про партіі людей, порівпував стан
наіпих мужиків з жидами. Братя — казав Ва-
иаринюк, — чому орел робит собі гніздо ви-
соко на верху дерева ? Правда, що тому, що-
би там не міг ніхто его зачіпати ? А якби хто
верх став, а він би зробив собі гніздо иизько,
то леда яка біда не давала би ему супокою.
Так само, каже, братя, і з нами. Ми е тим ор-
лом, а вергаок що нас від напасти хоронит,
то наші учені. Якби учених не було, якби не було
кому пам давати дорогу, то би нас кожда
біда зачіпала".
Потім говорив Василь Чернявекий ,з Вов-
чковець про користь-, яку читальня може при-
нести для мужиків тай про едігіеть, яка по-
винна пановати межи членами читальні.
По кождій бесіді, чи там деклямаціі, всі
як інтелігенція так і селяне співали народні
пісні, а на кінци ,Ще не вмерла Украйіна"
а по тім при спільній вечери обговортоваио
всілякі справи.
В Будилові мало відбутись дня 24 л.
Серпня представленб опери „Сватано на Гон-
чарівці". Но староство снятипске заказало..
О сій справі варто обпіирнійпіе поговорити.
Поминемо інші трудности, які мали ті, що
сим представленем занимались, як іцо не мог-
ли книжки діетати, що не мало часу стратили,
нім поодйнокі ролі попереписували, — найбіль-
іпу' трудніеть мали вопи, що не могли знайти
женщин (в попереднім представлспю були
хлопці за дівчат поперебирані). Акторами суть
ирості мужики, отже не мало часу треба 6у-
бо, щоби йіх повиучувати. Дівчат- акторок ді-
стали аж зі Снятина. Вибудоване сцени кош-
товало йіх 8 зр. Дня 21 л. серпня т. 6 у Чст-
вер староство позволило було дати предста-
влено, по иа другий день у Пятницю, раптом
староство піелало до віта до Будилова тай
до голови читальні Василя Кейвана візване,
щоби „піе борпйсіс рггейзіауѵіепіа згіикі „8ѵѵа-
іапіе па Нопсгагіѵѵсі (лггещігга Кдѵіікі" подаю-
чи за причину, що „піе шіогѵоііпіопо, йе Ьуіа
ёДгіе ргап^, ѵѵе Бѵѵоѵѵіе ІиЬ Кгакоѵгіе1) ІиЬ
пгузкаіа рогтеоіепіе УѴузокіе^о Ргегуііріт с к.
Нашіезіпісіѵѵа, і гасЬосІгі оЬаѵѵа ройаги і що
Іокаі іеаігаіпу (кіобоіа) піе Ьуі ]ак ргхеріз каге
котізуопаіпіе яЬасІапу. То, що піе Ьуіа пщеігіе
цгап^, іо ризіа ѵѵутбѵка, бо руский театр ще
1885 року навіть у Снятині дав то иредсталене.
Періпе представлено ,3пімчений Юрко" від-
булось у тій самій стодолі, сам староста був
па тім представленіе особисто і тогди не бу-
ло оЬатеу роіагп, але тепер, здаеея, тому була
оЬаіѵ.'і, що за тиждень були вибори до ради
повітовоі. Гостей у Неділю зачало сходитись
досить, але увидівпіи жандарів (а було йіх
чотири), поверталися. Щож панове Поляки тай
„отецъ" злого в сім театрі добачають, що на-
віть за одним з актбрів жандарі зазирають —
годі зміркувати. Нічого казати сего, годі гарна .
конституція.
Галайда.
Видко, староста снятинский дуже мало тямить,
бо „Сватанв на Гончарівці" грали рускі труни, у Льво-
ві і иа провіищі, сотки рази, від коли настав руский
театр у Галичині, т. в. від 1864.
Редакція.
— 291 —
Лиш дальше по тій дорозі!
Село Настаіцин в Рогатинщині під Бур-
пітином псвеличке й небогато. Мае усего до
780 душ людности та до 150 нумерів. Богачів
жадних нема: бо, окрім трох, чотирох, що, не
знаю, чи і на двайцятьох сидятъ моргах, усі
мають лише по віеім, пять, ба, по три й по
два морги усего пожитку. Отже ціле село скла-
даеся з еамих зарібників, бо чей не вижие дво-
морговий господар враз з родиною зі свого
грунту. Давнійіпими роками було бодай- де пі-
ти на заробок, але відколи став посссором жид
і упали тіені роки, то й людям стало гірше.
Давнійше косили косарі на панскій лузі за
другу трету копицю, а нині за сему, осьму!
I жий, чоловіче, та не знати як ? Передніе і
топливо мали люде немов задармо, бо могли
збирати хаіце в скарбі бурштинскім, але тепер
за жида, відпала і ся полегша, а по дрова
треба йіхати аж за Рогатин і добре платити.
Гірше па всі бок, стало, та нарід якось собі
помагае в недоли. Правда, що нема тоі зажи-
точности, яка в сусідній Станіславівщиііі. але
нарід ще не упав, а, ясно розуміючи свій
хлопский інтерес, ведеся порядно і під мудрим
проводом міецевого пароха, о. Тсофиля Яворо-
вского, щирого прихильпика робітного народу,
беріея енергічно спільними силами до матере-
ялытого свого двигнеия.
Чимало балакалося у нас про іпдивідуа-
лізм нашого народу і деякі мудреці вбивали
нам насильно до голови думку, що ось то Ру-
сини — в притивенстві до Москвинів — мають
великий нахил ирородний до окрсмішности, що
у Русинів кожда одиниця змагае до одинично-
го побуту. Та чи Факт, що син, оженившися, за-
раз відокромлюѳея від батька, а брат не пово-
диться в одній хаті з рідним братом, доказуе
вже наконечно иародний індивідуалізм та що
він добрий, і чи, як ділене грунтів піде даль-
ше в тім самім відношеню, що доси, ми ще
довго зможем вести полемику за руский інди-
відуалізм ? Відай не довго. Бо вже в найблиз-
іпій будучности грозить Галичині ловне жеб-
рацтво; едино за обмежеием безвзглядного по-
ділу може вдержатися бодай половина госпо-
дарів при своій землици. Такоі думки есть і
наш нарід. Коли я розновідав селянам про об-
щину москвипску, то усі годилися на неі, яко
на найліпшу Форму володіня землі, і самі вка-
зували на Чехи, де найстаршого сина лишае
звичайно батько на грунті. Та хоч би наш на-
рід мав нахил до індівідуалізму, то чи ми, ви-
дячи его пагубний вплив, не повинні всіма си-
лами старатися его викоріпити ? Але, слава бо -
гу, у нас ще не так зле з умом народним; наш
нарід мае змисл до громадскоі епільности, що
очевидно доказуе народна пословица: грома-
да — великий чоловік. Ніхто не пристане
так радо до всякоі спілки, як наш селянин,
коли іно побачить в дораднику щиріеть та до-
гледить користь зі спілки. Чому упадають у нас
читалыіі, не просуществовавши деколи й пів
року ? Бо діло ведеся поверховно, Фаерверково,
а в 99 випадках на 100, економічний бит на-
роду лихий. Тому едино добре поступаютъ у
пас ті люде, що дбаючи головно о жолудок
народний, розвиваіоть в пароді — так сказати
— жидівский матеріялізм і підносять нарід
передовсім з матеріялъного упадку. Висіноі на-
уки забажае сам нарід в свій час; пай іно ио-
чуе під собою міцнйй грунт матеріяльний, а
додумаеся певно до потреби висгаоі просвіти,
а тогди не одоліють нас і „врата адови“.
Такоі думки придержувався також о. Яво-
ровский, парох Настащинский в своій роботі
в селі. Зараз на другий рік, як прийшов туди
т. е. 1886 р. залозйив він в селі „Правду На-
стащинску" — на лад такого самого товари-
ства в Закомари. Першого установою товарис-
тва есть помагати бідним руским парохіянам
в нужді, тим, що випожичаеся йім на йіх власні
потреби чи то домашні, чи при госиодарстві, чи
при ремеслі, гроші, і то або цілком без відсотків
або на невеличкий, котрий знов збйрае „Прав-
да“ в користь громади. За ножички від одного
ренского до 49, платиться */« цента відсотку
від кождого золотого на міеяць. Пожички да-
ються на п^ацю, не на грунт, отже і речиіщя
до віддапя пожички товариство жадпого не
устаповляеся, іно іюстановляе рати, коли кож-
дий довжиик мусить конче заплатити міеячний
відсоток і якусь частку на оплату капиталу.
Бо таким робом вменшаеся і капітал довгу і
довжник чим раз мешпе буде оплачувати від-
сотків. Маеток товариства повстав з датків до-
бровільних вкладок членів (по 20 кр. річпо) і
грошей, впливаючих з відправи соборних ака-
ріетів що неділі й свята. Б такий спосіб наз-
биралося поволи стілько гроша, що „Правдяне11
могли приступити до будови громадского
шпихліра, що коштував до 150 зр., а де
сего року було вже 35 корців збіжа. Отець па-
рох ходить щс що року перед різдвом з мо-
литвою по селі і збйрае збіже від хати, кілько
хто може й хоче дати, гарнець чи два до гро-
мадского шпихліра. „Правда11 числить нині 79
членів, цифра велика в порівнашо до иевелич-
кого числа всіх душ в громаді. Кромі самого
вітця пароха, котрий мусів з початку перебо-
роти не одну перепону в селі, придбав собі
ще велику заслугу коло веденя „Правда11 те-
иерппний війт, ч. Василь Рубашний, а відтак
головно ч. Іван Тихий, чоловік дуже енергічний
і права рука/вітця пароха в усіх его иохваль-
них почшіах. I сего року вибрані до виділу то-
вариства, між іншими, о. Яворовский яко голо-
ва, і ч. Іван Тихий яко писар.
Окрім „Правди11 существуе в Настащипі
від давних часів гр ома дска каса по Жит-
кова, котра мае тепер на довгах 477 зр. 85
кр., а в касі готівкою лише 13 зр., бо но по-
воду граду, що вибив буквально усе збіже в
поли, люде розжичили усі гроші. 1 з братс-
коі каси церковноі ножичають парохияне,
так що ніхто пе може нарікати па байдужніеть
односільчан. Всі жертвуютъ своею кервавицею
радо для поратованя з біди свого брата і тим
задаютъ брехню всяким теоріям о якімеь іде,-
альнім індивідуалізмі.
Але найтяжшу борбу прийшлося вести
— 292 —
громадянам таки за з с м а ю; і в сіи злучаю
постояли люде, як могли, за себе, з своім віт-
цем духовним на чолі. Справа малася так: За
папщипи було всіх гоеподарів грунтових в На-
стащині 58. Коло села находиться одна сіно-
жать 191-моргова над Гнилою Липою, котру
то сіножать уживала, піеля старинного звичаю,
вся громада до Юрія, т. е. до 5 мая, а по Ю-
рію мало тих 58 гоеподарів право еі косити.
А іменно кождий з них діетавав „шнгр“ сіно
жати; близше села знав кождий де мае коси-
ти, але в тій части, що від ріки, кидали що
року жребий тому, що там не одпакове сіно.
Якже сіно скосилося, то всі входили знов в
уживане сіножати. Так було від віків. Але з
тих 58 гоеподарів продали деякі свою часть,
..що до купи винесло 31 моргів. I набули жиди
цілком неправно землю, що була прецінь влас-
постію цілоі громади. Громада розпочала в 1887
р. процес за землю, що закінчився аж в 1890
р. угодою. А вів усе діло в імени громади о.
Яворовекий і війт, ч. Василь Рубапіний, яко еі
пленпютенти. Бо іюли рада повітова приказала
жидів вигнати, а ті подали ировізорію, то бур-
штинский суд узиав вправді себе некомнетен-
тним до рііненя ееі прави, але в другій ін-
стапціі суд вмішався на тій підставі, що тут
іде також о право приватне, і громада про-
грала процес; так само і н третій іпстанціі, у
Відни. Тогди отже, щоби не випустити землі
з рук, зробили таке: громада мала облігаціі
на 1800 зр., пожичила ще других 1800 зр,
оплатила гроші жидам, а сама взяла грунт,
котрий за пять літ прийде в иовне еі уживане.
Тепер заінтабульований грунт яко масток гро-
мадский. Найбілыпе натрудився в сій справі
сам о. Яворовекий, котрий не щадив ні часу
ні здоровля Громада так привязалася до него,
що хотіла навіть жертвувати ему велику суму
грошей, аби іно дав зобовязане, що ніколи не
піде з Настащина на інпіу парохію... Честь
сему тихому діятелеви на ноли двигненя наро-
ду до матеріальною добробиту!
На сім міеци годиться нідпести також
відрадний Факт, що ч. Іваи Тихий враз з вій-
том, Василем Рубашним, відкунили від бур-
штипского жида, Янкля Корнбавма, 8 моргів
поля і перепродали йіх вже своім громадянам.
Вони мають ще охоту, пожичити у одного
християнина 5000 зр., щоби закупити для гро-
мади одну цілу парцелю. Дай Боже, щоби ті
почини увінчалися добре! Громада віддала ще
один свій кавалок на досмертне уживане хри-
стиянинови ковалеви, а зато мае ту користь,
що у себе дома есть свій коваль.
I церков помальовала громада заходом
теперіпшого свого иароха і нобудувала новпй
дім парохіяльний, а сего року мала вже взяти-
ея до будови новоі школи та що, коли град
перепікодпв усему. Звіено, що найбілыпий град
в Галичині випав сего року в селах Наста-
щпні, Чагрові і Черневі. Тамтого року голод,
а сего року град, котрий впбив в Настащині
буквально усе, підкосив людей страшно: все
збіже розжичплп, і гроші з кас, і народ стра-
шно приголомшііла біда. Правда, що руский
комітет голодовий нрислав 80 зр., рада пові-
това дала 40 корців жита, виділ краевий при-
слав 150 зр., та дехто жертвував, за старанем
о. Яворовского, як напр. дідич з Дусапова, и.
Чайковский, 6 корців жита — та того всего
за мало. Але, дякувати Богу, що і то есть:
на дальше — надія... А о скілько би то гірше
було, як би не мали громадяне своеі „Правди"
каси иожичковоі да шпіхліру громадского ?
Тому беріть собі всі добрі люде, примір з
того села, бо біда може постигнути всіх !
Жидів в Настащині есть шіетьох, та всі
окрім посесора жиють з дрібного гандлю чи
то з продажи тютюну, чи то з перепродуваня
покладок і т. і, але грунтів хлопских якось не
удаеся забрати — доси ще до 20 моргів хри-
стиянскоі землі в йіх руках. Чув я, що деякі
громадяне роздумують вже і над заложенем
власиого склепу. Дуже спасенна гадка, коби
лиш борше осуществилась, бо таким способом
пе ішов би гріш хлопский в чужі руки. Як
грямадяне Настанщинскі заложатъ руску крам-
ницю, будуть держати рускі часописи — доси
передплачуе громада лише „Батьківщину11, на
котру парубки з коляди даютъ три золоті, а
ч. війт В. Рубашний доплачуе один золотий —
і побудують порядну школу, тогди вселиться
в громаду світ правди і волі. А ще слівце о
школі: Громадяне дуже нарікають, що йім ра-
да шкільна окружна все учительок, а не учи-
телів. Люде нарікають, що нема кому накидае
добре припильнувати і навчити. Правда, що
попередна учителька мало собі задавала праці,
але відай нова поетупае інакше. Опроче, як
самі судкують.
Як бачимо з отсих коротеньких заміток
про село Настанщин, наш нарід горнеся радо
до спільноі праці під мудрим проводом і вміе
відчувати вдячніеть для чоловіка, котрий справ-
ді безкористно працюе для его добра. В Нае-
танщині добре підготовлений грунт для даль-
нюю поступу в напрямі нросвіті і можна ся
було вже сподівати отворена читальні в най-
близшій будучности, бо і самі люде говорятъ,
іцо сходилибися читати книжки, та лиш поки
що нема дс, та коли нещасте елементарне, се
б то голод тамтого року, а град сего року
спинив найменше на кілька років громаду в
еі природпім розвою. Але зерно добре, засіяне
умно добрим вітцем громади, о. Яворовским, між
чесними громадянами, не проиаде марно, але
видаетъ певно стократні овочі.
Не. Я.
БЕЗПРОГРАМОВІСТЬ „НАРОДОВЦІВ«
I ЙІХ БУДУЧНІСТЬ.
іѵ.
Від тоі славноі хвплі. як редакція „1Іравдп“ напи-
сала про „черпано води рсшетом“ у своім „Передній
Слові“, не обвивалася вопа вже через довший час по
поводу „програми11. Замісць того вона заміщувала в
своій часопиеі найріжнородніііші, часто іі прямо нро-
тивні собі по ировіднпм думкам статі, котрі держалпся
купи хіба лшп иа підставі афоризму „в сиоііі хаті своя
правда і сила і воля“. Ая; коли Украіпниі прислали в
| редакцію „Отвергай лист*1, а Драгоманов у „Спт. Вѣдо-
— 293 —
мостахъ" і „Кіевскомъ Телеграфѣ" острійше ніж з-разу
став критикувати неяеність ..Правди", мусіла вона за-
значити, яких держиться думок сама і галицкі украінѵ-
філи в загалі.
„Отвертий лист", про котрий ми що йно зганули,
заміщений у „Правді" з 1873 р. (660-664), був написа-
или ио поводу брошури Н. Загірного (Ст. Качали) и.
з. „Политика Русиновъ", в котрій автор хоч предста-
нляв свою партію консервативною та клерикальною
(если не ультрамонтанскою), та всеж таки прозвав еі
украинскою і через те зайшов поза границі „богом-
спасавмоі" Галичини, і зачіпив і Украйіну.
Се спонукало деяких інтелігентних Украйінців
заявити свій протест і се вчинили вони „Отвертим ли-
стом", в котрім виразно сказано, що вони не можуть
„згодитися з врограмого партиі галицких Федералістів"
(украінофілів), та що „хто не держиться... основ свобо-
ди і народоправства, а у питанях культурних — сво-
боди розуму, той хай непокликуеться на народ і наро-
довців на Украйіні". До сего листу в важала редакція
„Правди" відповідщім додати свою примітку, у котрій
еконстатувавши, мабуть на :/дставі припо відки: „плюнь
ему в очі, а він каже що дощ паде", що „симпатиі
Украйіни і поступовоі Россиі суть по стороні галиц-
ких Русинів-народовців", подав основнійше точки своеі
програми. „Головною цілею Русинів-народовців — пише
вона -— есть хоронепе своеі національности і розвій
свого народа, окремііннего як від польского так і від
великоруского... Всякий, хто визнае одиакі з нами
засади що до нашоі народности належить до пас, без
взгляду на те, яких політичшіх, соціяльних або релігійних
принципів держиться". Здавалобся після такоі заяви кож-
дому чоловікови, що вміе льогічно мислити, що коли до
народовців може належати „всякий без огляду на его пс-
реконаия, то значить „партія пародовска" не мае сталих
одностайнпх поглядів па еправи „суспільиі, культурні і ре-
лігійні", або інакше, що вопа есть партіею чисто на
ціопалыюю, що едино національна думка есть еі осно-
вою, всякі-ж громадекі та культурні думки стоять поза
партіею, поза еі програмою. Тільки-ж помилишея,
чоловіче божий, если будеш прикладати до авторів
„Исреднього Слова" мірку льогічного мислеия. Бо но йіх
думці, помимо того, що всякому вільпо належати до
партіі народно! „такі (сусиільні, культурні і т. д.) засади
суть, тільки що вони не ставляються так остро (1), що-
би поодиноких людей з іншими засадами аж виключали",
і вважайтеж, хоч людей з іншими засадами пе виклю-
чають, то всеж таки „ми і поступовці, ліберали, демо-
крата, не менше як паші брати закордонські!" „Що до
брошури „Политика Русинів" — каже дальше „Правда".
— то... може автор еі де в чім и ріжниться в евоіх
гадках од гадок пами повисите висказаних: значною
однак ся ріжниця навірно не есть" ну і „він
враз есть і чоловіком нашоі партиі1)". Тут вже устае
всяка критика. Коли ви всіх приймаете у свою партію
без огляду на йіх переконаня, то якжеж ви яко партія
можете бути лібералами, демократами, поступовцями
ітд. ітд.? А коли ви ліберали і демократа, то якимже
чином Качала член вашоі партіі, коли він стоіть за
конкордатом, конфссійними школами (против котрих на-
павіть тамтогорічне „Дѣло" виступало), проти цівіль-
пого іплюбу ітд. ітд. Значить, ви яко партія ні ліберали
ні демократа. Так щож ви?...
') Мп пе втягаемо в наш розбір згадапоі брошюрп
Ст. Качали тілько тому, що і „Правда" і „Дѣло" в сс-
горічній „відповідп М. Др-ву“ виперлпся еі. Через те
мп хочемо дати доказ нашоі обектпвностп і може безо-
сновноі шкрупулятностп, а безосиовноі тому, іцо іі сама
„Правда" як бачимо — прпзпав Качалу помимо его
брошури і „пезпачнпх ріжніщь" в поглядах членом своеі
партіі.
Мп... мп партія галицких народовців, котра не
хоче черпати водп решетом і до котроі кождий може
належати, чп ультрамонтапнн, чп атеіет, хоч ми лібе-
ралп і демократа !...
Отсе деччніція галицких народовців ! В прпмітпі
„Правди" до „Отвертого листу" маемо ясний доказ на те,
як вузко-національний погляд перешкоджае витвореню ро-
зумноі суспільноі партіі. У нійми маемо тежнаглядний при-
мір,як про водирі народовців боючиея, щоби задля відмінно-
сти поглядів йіх партія не розпалася, стараються при-
держати при еобі в „і всіх і вся" хоч се, розуміеся, мо-
же удатиея тілько неясности», або крутарством, або
иа послідок піеенітницями та суперечностями.
Драгоманов, котрий — як се видно з его „Спо-
минів" (ПІ-ІѴ ст. 226) — головну в висилці „Отвертого
листу" відіграв ролю, не міг вдоволитася „поясиекями"
„Правди" і зачіпив еі в друге в „Сііт. Вѣдомостяхъ"
і „Кіевск. Телегр", іменно ж в статі „Галицкія отно-
шенія кіевскаго отдѣла слав. благотворительнаго комите-
та". Тількиж сим ра.чом він одержав вже щирійшу та
розумнійшу відповідь. „Руска (украінска) партія в Гали-
чині каже „Правда" — не е властиво партіею полі-
тичною ані соціальною ані навіть літературною ані
якою небудь другою (!!) — ій анальогію годі
знайти між партіями якого небудь іншого народа в сві-
ті (ну, сс правда); вона с національною, складаеся
з всіх тих особистостей, котрі, вважаючи мало-
руский нарід і язик самостійними і окрсмішними і від
польского і від великоруского, хотятъ плеката і роз-
вивати ту иаціональну індівідуальніеть" (Правда 1875
ст. 577-579).
Ми не можемо запускатися в критику усіх тих ви-
писків, котрі подаемо в наших статях. Така робота за-
велаб нас далеко від нашоі теми тай, що найважнійше,
збільшилаб зпачно обем ееі праці, котра на нашу думку
вже й тим сповнилаб свое завдане, колиб мала в еобі
сам сухий матеріял. Тому ми й обмежимося подекуди
на самі виписки, а з другого боку будемо вистерігатися
надто спеціяльних дрібниць. Ми вже й так боімося, що
навкучили ш. читачам „Народа" і если на що поклада-
емо надію, то хіба лиш на гумористичність самого ма-
теріалу....
3 „Правдою" 1877 р. входимо в часи діктатури
Вол. Барвінского. Нім прийдемо до розбору его програ-
мових думок, вважасмо потрібним замітити, що він, тоб
то В. Барвінский, належав до того рода людей, котрі
не вміють як слід перевести консеквентно своеі думки і
через те попадаютъ в неяеність, путапину, або таки й
прямо в противорічпіеть. Хоч чоловік безпечно більше
образований, ніж пересічний галицкий народовець, В.
Барвінский немав тоі острота розуму, тоі сміливостн і
ясности думки, того топкого розуміня і відчу-
вапя потреби міцних тсоретичпих основ в роботі наро-
дній, словом немав тпх спосібностей, котрі суть потрібні
для всякого публіціета. А у Барвінского булп переко-
наня, котрі з часом поруч із розвоем і народовців і
стану еуспільного набпратимуть що раз білыного значе-
пя. Се демократпим з легкпм відтіпком лібералізму. чп
інакше змагаия до вптвореня при іюмочі промилеу і
— 294 —
торговлі богатшпх кляе суспілышх між Руспнамп. Ясна 1
річ, що напрям сей може бути ври теперіііших обста- I
вшіах тілько демократіи шій, але вже сама ціль обме-
жувати буде сей демократизм на плятонічиі Фрази, що
раз більше погодить его в істнуючим ладом „гармоній-
ного й цриродного ровною" — погодить і з клерикалі-
змом, бо звіено, без него світ неревернувбися до гори
ногами.
Як иобачимо, Барвінский мав того рода іиспіра-
ціі", тількиж був він занадто вузкий націонал, був над-
то чоловіком партіі, і то „партіі бев суепільних, куль-
турних і релігійних думок11 (по флтяльній клясивікацп
„Правди"), щоби міг ясно й отверто висказати своі
прінціпи та иа йіх основі зре.Формувати партію народов-
ців. Будемо мали спосібність показати, що Барвінский
сам боявся гуртоваия інтелігентних Русинів відповідно
до йіх поглядів на справи суепільні і культурні, бо в
них віи бачив — і то зовеім слушно — новий, зовеім
відмінний поділ партійной. А до такоі реорганізаціі, як
кажу, Барвінский був неспосібний задля своеі природи,
а може еще більше задля того громадского вихованя,
тих партійних відносин, словом тоі школи перееадного
а тіеного націоналізму 70-их рр., з якоі вийшов.
Після того пояснена, котре ми вважали потрібним
тут приміетити перед самим розбором програмових ду-
мок Барвінского, приступаемо до далыпого показу без-
ирограмовости „народовців".
Перша програма, котру Барнінский висказав в
імсни народовців і на котру, вамітимо, опісля поклику-
вався, — була написана по поводу полеміки з Драгома-
ііовим, а іыепнож по поводу его Отвертого листу п. з.
„Опізнаймося", замііцепого у „Друзі". (Нр. 1-2 з 1877
р), оргапі рускоі радікальноі молодежи. Не можемо вда-
ватися в критику обемистоі „відновіди" Барвінского')
і тому приступаемо безпоссредно до его програми, котру
за для еі несістематичного укладу позволило собі поді-
лити на дві головні части і підряднійші точки.
I. частииа: Узкаемо демократичний стрій суспіль-
ности яко найвідповіднійший для розвою нашоі иаро-
дності, домагаемося рівиоправности для кождоі едипиці,
обезпеченя еі проти визискуваня і покривджепя. получ-
шаня долі нашого народу і піднесеня его добробиту
запобігаючи твореню пролетаріату, — домагаемося усу-
псня пѵжди і всіх обставин, с котрих вона витво-
рюеться;
II. частина: 6дину можливіеть усущеня тих на-
ших замірів добачаемо в просвіті народу веденій в духу
поступовості витиченоі позитивною наукою (в справах
культуршіх); в економічнім поыноженю доходових жерел
яатерияльного биту пародного (розвій ремесла, промислу,
торговлі ітд.) в піднесеню кредиту і власноі помочі
скономічноі маси народу (в справах екоиомічних); узійі-
смо наш народ яко органічну ціліеть, котра повинна
розвпватись у всіх своіх складових частях глрмонійно і
СПІ.1ЫЮ і не узиаемо ніякоі виключиоі супремаціі якоі
небудь клясп чи касти в народнім заступнпцтві (в спра-
’) Про В. Барвінского і сго поглядп нашіпіемо в
осібпііі, спеціяльній статі. Е. Л.	|
 вах суспі.тьно-політпчнпх); на періпім же міеци стоіть :
узнаемо самостійність нашого руского народа, впзнаемо
его право до самостіііного житя ітд. (в справах націо-
нальних) (Див. Правда 1877 ст. 165-166).
На перший погляд здавалобся, що тота програма
есть на скрізь ясною і розумною. Інакше однак пред-
ставиться нам, коли приглянемося йій блпзше. Зачнімо
від ііершоі частипп. Висказуе вона бажаня найпосту-
повиійшого і найгуманвійшого чоловіка. „Ми хочемо
усуненя пролетаріату", „усуненя нужди" і всіх еі ири-
чин („обставин, с котрих вона витворюеться"), хочемо
демократичной» строю сусвільности, значить без усяких
визискувачів і пявок народних ітд. ітд. Ну, і конечно
подумае собі не оден : сей Барвінский, а властиво тоті
народовці то поступові люде, опозіціоніети та револю-
ціонери. Вониж бо хочуть усуненя причин і то усіх
причин нужди. А нужда від того, що не всі однаково
стоять, бож звіено нужда не у всіх, а тілько в одвій,
„найнизшій" части суспільности. А власне тота часть
суспільности найбільше робить-працюе, між тим коли
всякі лихвярі нічого або дуже мало роблять. Ну, а ли-
хвярі, звіенож не йідять землі та не убираються в ма-
шини, тілько живутъ тим, що на них. зробиться. А що
роблять на них бідні, то значить вони живутъ з роботи
бідних або інакше бідні не діетають усього, що яроблять, бо
якби діетавали усе, тоб нічого не лишали лихвярям, отже
лихвярі но малиб в чого жити. Виходить, що лихвярі
визискують працю бідних. А визиекують тому, що в
них е спосіб, средства продукцій с капітал, а у бідних
йіх нема. Якби кождий бідний мав землю і робив тс,
що робить на чужім грунті ітд., тоби небув бідний, тоби
не було пролетаріяту, тобн був демократичний стрій
суспільности, тоби не було причин нужди... Отже, поду-
маете собі, Барвінский і народовці — соціялісти: вопи
хочуть, щоби всі средства продукціі перешили на влас-
ніеть суспільности, робучого люду... Чи не так?...
Ні — чуемо голое Барвінского — ее неправда,
брехня підла, інеікуація — ми того не хочемо, бо се
булаб нівеляція комунізму (Правда 1877 ст. 165) „або
інакше: тогді булпб всі рівпі, не булоб „лихвярів", ну
і... пролетаріяту. Ми того не хочемо! Пехай будутъ
кляси (читаемо в другій частині сго програми), нехай
нарід „розвивасся у всіх частях спільно і гармонійно",
нехай будутъ і касти, ми тілько „не признаемо ніякоі
виключноі супремаціі якоі небудь клясп чи касти в иа-
роднім заступництві", ми хочемо „належитого заступни-
цтва тих інтерееів нашого народа"... Ба, алеж вже сам
тсперішний стан означас, що не всі інтереси,
т. е. не інтереси цілого народа суть „належите" засту-
плені, а лиш певних всрстов. Бо іетноване кляе
значить, що в суспільности цевній пануе ріжнородніеть,
а навіть протцвніеть інтерееів. Если отже звіеиі кляси
в якійсь суспільности істнують, то значить, що йіх інте-
респ суть ліпше репрезентовані, ніж інтереси іиших...
Ну і коли вн стоіте. за капіталіетпчнпм ладом сус-
иільиим, так деж тут — питаемо вас — може бута .но-
ва о „демократичнім строю", о „усуненіо нужди", о
змеишеню, ба й усуиеню пролетаріяту ? Се-ж як рая па
| оборот означае збілыпупапе нужди, прпбілыпуване про-
— 295 —
етаріяту. Не буде прпбілі шуваня пролетаріату —
— відповідять нам — бо на те буде розвій промпелу і
і торговлі. Відпоиідь така для обізнапого з ходом тепе-
рішного розвою, з іеторіею капіталізму і віыпвом его
на впутріпший розклад самоі сусмідьностп, просто смі
піиа. Бо і до чогож всде розвій промислу ? Чи не до
вптворсня іце білыпих мас пролетаріату ? Се знати по,
лвипсп кождий екопоміет, ба, зле кажу, кождий чоловік
іцо мае очі. Таж досить глянути па захід Евроди! Там
розвитий промисл до тахих розмірів, що для людей в
роді Барвінского мігби бути ідеалом, оеущеием найсмі-
лійіиих падій. I чиж там нема пролетаріату? Власпе,
чим білыпе розвиваеся капіталізм, тим білыпе іиирпіають
і густіють ряди пролетаріів. I Барвінский хоче при
своіх проектах і поглядах вменшеня пролетаріату! Правда,
ми признаемо, що при розвою торговлі і промислу до-
бробит збілыпиться, що дехто розбогатіе, але розбогатіе
той, іцо вже щось мае, а не той, іцо мае нічого...
3 усього видко, що програма Барвінского заклю-
чае в собі разячі нротиворічности. Діла перша частина
стоіть в діяметралыіій противности до другоі чаетини.
Перша хоче строю демократичного, друга капіталіетич-
пого ; пер>"а хоче усуненя нужди, зменшепя числа про-
летаріів, друга хоче іце більшоі нужди, хоче. далыпого
ходу експропріяціі...
Що тоту противорічніеть відчував сам Барвіп-
екий, се виходить в его відповіди Драгоманову в „Прав-
ді" з 1879 р. Коли Драгоманов підпо відно до другоі
частипи програми зробив закиди Б-ому, представитель
галицких народовців в оборону навій першу еі частину
псрепоииспу крайне гумаиітарними Фразами а з другоі
навів лиш дві стрічки! (Правда 1879 ст. 378).
Як бачимо, Барвінский зповуж хотів заспокоіти
і всіх і вся, і для одних обставая за рівноправпостію,
усуненем нужди, позітівпою наукою, а для других павіть
за кастовостію ! Розумісся, іцо коли говорив про касту,
то мав па думці попів, а иа скілько паука і мораліза-
торство попів, яко стану, сходиться в „духом ПОЗІТІВПОІ
науки" се вже лишаю до осуду читачам „Парода", як
також духовим потомкам Барвінского, котрі так само
як він на оба боки молотять.
Ось ми навели програму Барвінского і розібрали
еі по еі частииам. Помилявбися однак той, хто думавби,
що і тоту програму, хоч як вигідну для представителя
пародовців, Барвінский на довго задержав. віце в тім
самім річнику „Правди" а павіть в тій самій статі Бар-
віпский заявив, іцо за рускість подаруе і позіт івну на-
уку, а через два міеяці задля льсяльностн иоказав, що
ему байдуже і про справи суспілыіі, про добробит на-
рода, за котрим так дуже побивався у своій „відповіди"
Драгоманову. Коли ми сказали. іцо Барвінский за рус-
кіеть подарував і іюзітівну науку, усякі прогресівні
змаганя в загалі, то маемо на думиі не тілько его по-
гляди па вплив попівства в роботі народній1) але й сей
уступ его „відповіди", у котрім він заявляе, що для
розвою напіональпого Русинів не треба „прогресівноі
програми", а виетачать такі клясичні твори як „Настася".
„ІТаталя", „Вітка бозу", бо і ними здіймуться Русини „до
дійсноі; що раз впднійшоі самостійності иародного жи-
тя" (Пр. 1877 ст. 141). (-.'ще тіепійшим (если се тілько
можливе) націопалом показуеся Барвінский в отсих сло-
вах вискаваних в тій самій статі: „Щоби здвигнути
маси иашого пароду... — потребуемо розвивати власти-
вості нашоі рускоі народности уявлені в йійі іетнорич-
нім житю, в йійі характеру в папіій народній словесно-
сті пеписаній доктриною, в нашім світогляді пароднім".
(тамже ст. 165). Легко добавити, що в тім реченю ви-
сказаний найтіенійший, найвузкогляднійший націоналізм,
а еще лекше зміркувати, що тота заява Бар-ого стоіть
зновуж в суперечиости з его програмою, хоч, додано, вопа
подана зараз таки на тій самій картці (на другім боці.)
Бож там було сказано, що „сдину можливіеть осущепя
наших замірів бачимо в просвіті парода, веденій в духу
поступовості витичепоі позЫвною наукою ітд. ітд". I
якжеж, поспитаемо, погодити одно з другим? Хіба, що
у Барвінского світогляд народний одно з посту новостію
науки? А може бути, що Б-ий мае иа думці соціялыгі
погляди парода, его дсмокративм, в загалі его громадскі
думки ? бслиб так справді було, то не трудно буде за-
мітити, що громадскі думки иашого народа зовсім пе
годиться на іетповапе дечого, на „спілышй і гармо-
нійііий" розвій суснільпости в „усіх йійі частях". Ми
пе маемо збірників пісепь під рукою, щоби навести до-
кази з світогляду иародного чи народноі словеспості
„неписапоі доктриною" •— та всеж таки ми добре тя-
мим тоті пісні, у котрих висказуеться бажане, щоби
„лихвярі" „на дорозі каміньчики били" та „кайдани по-
сиди".' Ми й сами па власпі вуха чуди пісні, в котрих
наймит нарікае та заявляе свою ненависть до „дуків-
лихвярів", — пісні паших безземельпих пролетаріів. Ми
радо хочемо признати, іцо пісні тоті можуть бути про-
дуктом особистих відносин, випливом певних спеціяль-
них Фактів, словом мати у своій генезі ’ чисто міецевий
характер ; але вже те саме, що йіх богато і не в однім
а в кількох, ба й кількаиацяти селах едва піеня співа-
еться, есть доказом, що ненависть до всіх лихвярів есть
вагальною, отже есть основним поглядом „в нашім сві-
тогляді народній" і „в нашій народній словссності, ііс-
писаній доктриною". I хочби то були думки епеціяльно
привязані до певних осіб і спеціяльних Фактів, то й
тоді, колиб вам прпишлося йіх розвивати, отже, конечно
узагалыповати йім відповідну ціль в народпій роботі, в
розвою парода, то й тоді, кажу, ваша робота зовсім не
') Що до попівства, то Барвінский представляй
собі его в якихось ідеальнпх красках первіенпх пропо-
віднцків демократично! вірп Христовоі, вважав его ско-
рпм до поступу паучиого і до чолопіколюбноі роботи в ко-
рнетъ „страждаючоі" людскости. Тоту свою ляменнів-
щппу впеказав Б. у „Соннпх марах . (Пор. теж крити-
ку на Обачного „Соціялістп між ссміпаристамп" в
„Правді" або „Замах на христпяпьство" ..Наші хпбп“ ідт.)
Не потрібуемо додаватп. іцо все те сонні мари тих
котрі нс знаютъ, шо з розвосм .,гармопійнпм‘‘з
збілыпаються і ііетерішміеть і клясовпп егоізмі.
тпм затрачуються чувства альтруіетпчні. елабііс розлміш:
потреб загалу і зрпваються нитки спілыіоетп а пародом.
бсть то патуралышй процес іеторпчппіі, а бажане пере-
мііштп его останови па всегда лиш „сопппмп .чарами"
Фанта стів...
— 296 —
зійдеся зі „спільним роевое» сусшльностн у всіх частях
складових", з існованем каст і кляс, хочби й „без су-
премаціі (хоч тое, як ми показали, при такім стані
не можливе) в народнім заступництві".
Ми замѣтили також, що Барвінский задля льояль-
ности у новій програмі помпнув зовсім бік соціяльний в
народній роботі. Іменнож, коли в 1877 розпочалися про-
неси по поводу соціялізму, крик про комунізм, НІГІЛІЗМ
ітд. був на порядку дневнім. В виду того Барвінский
заявив, що „народня чи тоб украіноФІльека партія по-
ставила своею цілею працю... для просвіти народу і
для розвою словесності — одже для добра свого на-
роду а тим самим і для добра держави австрійской..
Народня партія зорганізувалась в товаристві „Просвіта"
і в „Товаристві імени ПІевченка" відповідно до своеі
цілі, просвіта народу і розвій словесности", (также
517). Про соціяльний бік народного житя нема й слова,
хоч се було доперва чотири-пять місяців від написана
першоі програми (лютий липень !) Притихли деклямаціі
про „усунене нужди", „добробит" і спинене розвою
пролетаріату!
Кінчаючи нашу річ про програму народовців з
1877 року, мусимо еще одно сказати по еі поводу. Імен-
нож мусимо зазначити, що програма тота при евоіх
противорічностях а еще більше при евоім мотивованю
пеяснім і не всюда льогічнім, не схарактеризувала нам,
чим суть властиво народовці. Ми ледви чи й помили-
либся, колиб сказали, що Барвінский склав свою про-
граму більше з конечности сказати щоеь про суспільно-
політічні і культурні прінціпи своеі партіі, хоч, звіено
й тут не держався одноі точки вихідиоі і коли подав
загальні і остаточні змаганя народовців національні і
політичні, то культурні погляди скрив зовсім перед пу-
бликою і заміець них зазначив тілько спосіб просвітноі
роботи між народом, що не становить еще те саме, що
культурні погляди партіі. Яко культурні прінціпи мо-
жнаб подати чи раціоналізм, чи що там, а ие спосіб
при вихованю-просвічуваню мас народних. Одно що
іншого, а друге що іншого.
Але поминім се. Важнійшою, як кажу, ціхою есть
неяеність, поза котрою скриваються самі найосновній-
ші признаки народовців. Ми тому перейдено тепер до
тих слів Барвінского, в котрих він яснійше висказуеся
про свою партію. Ми переходимо до его другоі „відпо-
віди М. Др-у“, заміщеноі в „Правді" з 1879 (ст. 37С 390).
Відповідь тота дуже важна для характеристики . „без-
програмовости" народовців і то тим важнійша, що вий-
шла від еі головного провідника-діктатора, чоловіка як
на галицкого народовця доволі образованого, котрий зна-
чить певне бувби поставив ясну програму, колиб се
було можна, бо, розуміеся, ліпше понимав відносини
партійні і звачіне народовців, ніж хто небудь інший а
головного народовского штабу. 3 другогож боку сам
Барвінский каже в своій „відповіди", що береться роз
яснити „ріжниці в поглядах п. М. Д-ва а народовців"
(ст. 377) і через те его статя набирае лиш тим більшоі
рішучости й ваги.
Щоби не тратити богато місця, наводимо самі
найважпШші замітки. „II. Д-ов, суть слова Барвінского
— каже надіятися Украііінцям на прогрес і тілько на
прогрес,— а народовці хочуть передовсім оживити русь-
кий народ яко национальну ціліеть, відзискати ему
належну самостійність і самоуправу і дати ему змогу
яко само стійній національности йти дорогою по-
ступу. Словом у п. Д-ва на першім міеци прогрес і
тілько прогрес, хоч доволі неозначений (?) а у народов-
ців, на першім пляні народовіеть" бо ми „не віримо,
щоби оден прогрес без попередного здобутя
національноі самостійности’) міг привернути
наш народ до житя" (384-385) „Нам здаеться, що перш
усего праця всіх щирих людей наиіих повинна зверта-
тися до того, щоб наш народ міг жити як народ, щоб
його сини не відчужувались вір його". (386) А тепер
найважвійше: „Отся ріжниця обох питань (на-
ціоналізму і прогресу) мае вагу також в прие-
днуваию прихилыіиків для одноі а другоі
еправи. Около н аці он ал ьно г о питаня м о-
жу т ь і п овинні гр о ма дитись в сі сини н ар оду
— всі Русини — хочби йіх по гляди суспіль-
ні, економічні, релігійні ітд. зовсім (навіть!)
р іжнили сь“... „Словом національно — а суспільно-
економічне питане веде д о в ід м і н н о го, а зовсім
недо однакового групованя людей навіть
тогож самого народу" (Правда 1879 ст. 338)... „Ось чо-
му ми не думаемо—читаемо дальше — щоб було в тім
що небудь поганого, або як каже Дрв. „нечесного", що
за „Правдою" в національнім питашо стаютъ навіть
„Сіоністи" (святоюрці-Римлянс) і що через „Правду"
виробилось „вже й між попівством богато народовців"
(ст. 389) Ось вам важнійші виписки з „відповіди" Бар-
вінского. Вони кажуть, тілько ішпими слона лги, те саме,
що і „Правда" в 1875 року, іменнож, що до народовців
може належати кождий, хочби его погляди суспільпі,
культурні ітд. були зовсім відмінні, або інакше, що
партія народовців немае програми су спільно-культурно!
а лиш програму вузко-національну. Ссть то що йно
висказана, і то рішучо висказана заява Барвінского,
котра так і силоміць вкладае нам в уста питане : на
що Барвінский укладав свою першу програму в 1877
року ? — На що удавав, що его партія мае своі прін-
ціпи, коли знав, що так не есть; що як раз народовці
суть партіею чисто національною без суцільних прінці-
пів ? Таке поступоване у Барвінского тим смішнійіпе,
іцо він сам відчувае, кілько шкоди мігби принести ясно-
ю програмою своій партіі, вже тим самим, що сус-
пільні погляди впмагалиб „відмінного, а зовсім не од-
кового групованя людей навіть тогож самого народу".
I він же значить сам звав, що програма при даних
услівях не можлива, а помимо того ставив програми в
імени народовців...
По при тоту вамітку, яку ми зробили до слів
Б-ого, ми властиво для нашоі теми не маемо нічого
більше добавити. Та всеж таки ми не можемо помянути
ееі нагоди, щоби хоч кількома словами не схарактери-
зувати того способу думаня, який зустрічаемо у Бар-
вінского, а властиво у всіх нашнх тіених иаціоналів в
’) Курзив Б-ого.
297 —
загалі. Условна річ — то йіх погляд на розвій народу й
усеі людскости. От хочби й тут у Барвінского :
яке смішне відріжнюване прогресу від націоналізму!
Так начеб одно і друге то якіеь річи, котрі а собою
нічого не мають спільного, Ормузд і Аріман, або що.
А між тим йіх відношеие ясне як сонце ! Бо вжеж, коли
я, говорячи словами Бар-ского, переношу „прогрес" на.
свій грунт, т. е. если я те, до чого дійшли найпере-
довійпіі народи Европи, ширю між своім народом і че-
рез те підношу его морально до еамих вершків ліюдскоі
думки, до самого „святая святыхъ“ людского чутя,
людских змагань і ідеалів то чиж я тим самим не-
роавиваю своеі націі, чиж не убираю сей прогрес в ха-
рактеристичні чертя націоналізму ? Чи не роавиваю
через те і язика і народних авичаів і обичаів ітд. ітд.,
усего того, що есть альфою і омегою в поглядах тіеного
націонала? Ба і чиж можна в іяший спосіб піднести
тоті признаки націоналівму, як не прогресом, як не тим,
що есть кровію у вселюдскім органіамі, що есть, так
сказати, его мозком, самою основою его духового житя?
Ми навіть просто не розуміемо, як можна приміром
розвивати язик не розвиваючи понять; або розвивати
звичаі та. обичаі народу не підносячи уровеня его мо-
ральних потреб, его громадских і товариских поглядів.
Но нашому, власне той прогрес, тоті космополітичні ідеі
і змаганя се й е зміет в розвою кождого народу, а на-
ціоналізм есть лиш его Формою1), сказатиби, внішними
ознаками его пристосованя-приноровленя до грунту, до
індівідуальпих ирикмет даного народу.
А вони, тоті тіені націонали, хочуть розвою Фор-
ми бев розною зміету!
Ось як приміром ФІлосоФуе Барвінский. „Ми не
віримо —• каже він — щоби оден прогрес без попере-
дного вдобутя національиоі самостійности міг привер-
г/ти наш народ до житя“. Так значить иски що плюнь-
мо на всякий прогрес а здобуваймо найперш національ-
ну самостійність! Дурниця, если наш нарід буде темний
і не буде мав що йіети, коби лиш Русь була. А Русь
тоту то вже хіба св. Николай принеси з неба, бо зві-
снож не здобудуть еі тсмні та голі...
Але Барвінский доказуе слушність своеі думки
та. думки галицких націояалів пе аби-як! Ось потухай-
те ? „Можна бути — каже він — найпоступовійшим
раціоналіетом ітд. а найменче щирим Украінцем" Річ
сама в собі правдива, ие правдива, однак, если мае бути
доказом, що для нас пусті всякі раціоиалізми ітд., бо-
дая нас важне лиш те, щоби кожний був щирим Руси-
') Те саме сказали ми на комерсі по вечерку
Шевченка і замітимо, — хоч се тут властиво не на-
лежитъ, — що аа те щось три рази нападала на нас
редакція „Дѣла* з смішяим дон-кішотским завзятем. Та
от щось в І*|, міеяця написав і д. Др-ов в „Споминах".
що „націоналізм може бути лиш Формою" (Сп. ПІ-ІѴ ст).
проти чого ред. „Дѣла" в своій відповіди несказала вже
ні слова. Найкумеднійіпеж те, що „Зоря", видавана „тов
ім. Шевченка" отже остаюча під зарядом трохи не
усьоі народовскоі олігархіі, написала в 8-ім нрі, майже
рівно в міеяць після моеі промовп отсі слова: „Націона-
лізм — то вічна Форма, в котрій буде з’являтись і ро-
сти людеке житя на землі; це грядка, де сходять і
ростуть самі високі, космополитічні ідеі“ (Зоря 1890 з
15 цвітня, ст. 117). I щож буде з ерсміндою „Дѣла” і
трагікомедіею, яку деякі старші народовці відогралн на
комерсі ?
ном, а чи буде він раціоналіет чи ні, або, іншими словами
чи буде розумний чи темний як глупа ніч — то
то вже байка1). Тепер доперва порозуміете, чому той
самий Б-ий волить такі клясичні твора як „Настася"
„Наталя" „Вітка бозу" ніж увесь европейский прогрес
і через те а гідним подиву геройством показуе, що
висше висказаний прінціп вже сповнився в практиці на
нім і на вихвалюваній галицкій литературі з еі „Ната
лями" „Вітками бозу“ і з іншого того рода дрянею. По-
роауміете дальше, чому Б-ий так радо відкликуеться до
іеторичних прав, світогляду народнього, ,,нейисаиого
доктриною'* ітд. ітд. Порозуміете на послідок, чому на
ст. 2С8 ним редагованоі „Правда', а 1879 р. написано,
що все чужо сторонне есть противонародне.
Всі наші вузкі націонали справді так немов аа-
присяглися не виглянути поза тіені рямки світогляду
народного, поза невеличкий горизонт „своеі премудро-
сти'1. Боючися втратити хотьби частиночку зі своіх
„святощів народних" і премудрости батьків „неписаноі
доктриною", вони трепечуть перед могучею хвилею за-
гально людских змагань, думок і ідеалів. Все поклали
вони в жертву Формальному націоналіамови, свому бого-
ви на земли. Не анаючи, що народна маса двигаеся
силою загально-людскоі науки і аагально-людского по-
ступу, вони ваяли на увагу сам так сказатиб видимий
знак народного житя, его зверхні обяви і йім неслушно
приписали тоті сили, тоті нрикмети, котрих вони справ-
ді не мають. 6 се свого рода Фетішізм, привязаний до
Форми національиоі, Фетішізм, котрий не позваляе поро-
ауміти людям хочби й доброі волі і найліпших замірів,
що під мозайкою індівідуально-національних прикмет
бе одно спільне жерело, криеся одна сильна двигаюча
сила житя!
Евгеній Левіцкий.
Десятил/те царюваня Александра Ш.
Статю під сим титлом прислав нам для Народа
видаий російский діятель, що, позиакомившися перше з
нашою газетою, заявив нам, що годиться на деякі наші
основні думки. Друкуемо его статю, в перекладі на на-
шу мову, тим раднійше, що політична воля й економі-
чна полекпіа для народу в Росіі, — котрих ся статя
бажае, — прямо корисні не тілько нашим братам на
Украйіні, а й нам, Русинам австрійзким. А корисні вони
тим, що аж тоді би а нами не так числилися чужі, тай
самі ми піднеслибися при білыпій стичности з нашими
братами в Росіі, при браку кордону на наші матеріяльні
й моральні плоди, як письменство й т. і. Нарешті,
при політичиій волі й красшій економічній долі на-
роду в Росіі, і між иами самими дуже би бога-
то вмінилося, — от хотьби те, що тоді й наші
') Тим здаеся ааімпонував Б-ий свому біограФови,
котрий пшпе, що він, тобто Б-ий, мав „велике знане",
„широкий погляд па світ", ,,на руску справу" ітд. ітд.
(„Споминка про жите и дѣяльнбеть В. Б-ого Львів 1884
ст. 42 і 66). Ми в чім іншім признаемо заслуги і вар-
тіеть Б-ого, але не признаемо аа иим ні великпх, не-
авичайних состей ні „широких поглядів".
москальофіли стали би далеко поступовійші, бо мали би
в Росіі констітуціііне, вільнодумне правительство, з ко-
трим би мусіли помиритися, коли тимчасом тепер вони,
що до Росіі, противники всякоі волі.
Ся статя ділиться власне на дві половшій: в пер-
шій порівнюеся царюваня Александра ІГ. й Александра
ПІ., — в другій ставиться позптивпі вільнодумні вимоги.
Правду сказавши, нарис політіічно-суспільноі волі для
— 298 —
Росіі вже вироблсний в книжці М. Драгоманова „Воль-
ный Союзъ — Вільна Спілка. Опытъ украинской поли-
тико-соціальной программы. Женева 1884 р., і виробле-
ний далеко ширше й основнійше, тай в бывшими га-
рантіями для украйнскоі народности, ніж у сій статі.
Та гарно було би, якби в Росіі скоро дійшло до
сякоі-такоі волі хоть по такому, як думаеся в от-
еій статі... А нам баниться, що справді до пере-
ніи у Росіі, після ееі статі, може прийти скорше,
особливо, коли так справді переконаний загал лро-
свічених російских людей, як то автор підносить
Треба тілько, щоби той загал не спускайся на
царя, а сам голосно й дружно заявив, чого ему треба—
прямо організуючи по веій Росіі подачу відповідних
петицій від усяких корпорацій і т. п. 3 сим певне буде
мусів числитися й царь, і тілько тоді може й подустить,
коли пс схоче йти протів волі завалу, т. с. губити себе
і свою династію.
___________ Редакція.
I.
Пора роздивитися в царюваню Алексан-
дра III. Се тим уміетнійше, що російскі часо-
писі по неволіі мусять мовчати, а в загранич-
них годі подобати сяк-так безпристрастный
осуд подій теперішного правительства. Західно-
евроиейскі -часописі находиться під впливом
політичних симпатій і аитіпатій, і через те
хвалятъ або гудятъ руский народ та урядову
Росію , після евоіх вузких партійних цілей1).
Окрім Фраицуских чаеописей, котрі пи-
шутъ задля будущого Француско-російекого со
юзу (Аіііапсе і’гапсо-гшззе), усе, що пишутъ про
російскі внутрішиі та внішні еправи, майже
всі інші західно-европейскі часониеі, вводиться
ось на що: в нутрішній політиці Росія пере-
живая добу реакціі й здоптаня всіх вільнолю-
бних та людских реФорм, що завів чи мав за-
вести Александр П; у внішній політиці вона
хитаеся між особистим миролюбетвом царя та
заходами „панславіетів" — збірис імя, під ко-
тре підводять і прихильників Каткова, і сла-
вянофілів, і павіть людей зовсім іншого иа-
прямку, коли вони не поклоняються сліпо За-
падови та не величаютъ „Лігі мира11.
Від коли в західній Европі появилися
люде, шо більше чи менше знаютъ Росія, от
як Леруа Болье, Маккензі Уольлес і інші —
то вони, судячи не після .чужого голосу, поро-
зуміли, що і в царюваню Александра II 6ули
великі прогалини. А про те все таки загально
думаютъ, що якби пе злощасна катастрофа 1
марта 1881 р. (убійство царя. Ред.) то Росія
була би тепер на верху іцаетя, і що Алексан-
др ПІ, своею старорускою політикою, здоптав
святий заповіт, що ему лишив батько день
') Головня представительна Француского русолюб-
ства, д-ка Адан. внае Росію не краспіе найзавзятійших
русоненавистників. Доказ — помііцена в зі часописі
страх безтактна стати Ціона про француско-руско-ав-
стрійский союз, та воина грубих помилок видана д-кою
Адан компіляція гра®а Васілі (саме іма котрого звучитъ
неписьменно); Ьа ваііИе Киззіе. Найоргінальнійшу части-
ну ееі вихвали російских назадницких течій чинить пере-
повнена помилками стати про російскі дворянскі роди,
в котроі визирае самий рабский наклін — понизити за
всяку ціну рід Долгоруких і особливо д-ку ІОрьевску
(неелюбну жінку Александра II. Ред.), до.котроі в Росіі
нікому нема діла і вотрою тепер ніхто не іитересусся.
Не вже „граф Васілі“ справді думае, іцо Романовы
(царский рід. Ред.) можуть дивитися на (неправоложного
Ред.) синя д. Юрьевскоі як на. будуіцото претендента?
перед своею смертію Оповідане Лвруа Болье
про те, як імператор Александр II підпысав
„констітуцію“, в загалі, заневне вірпе. Тіліько-
ж, питаемо, чи справедливо те, що виводять із
сих фэктів ?
Не розбираючи передои еправи про доб-
дійетва, котрих чекають російскі й заграничні
ліберали від констітуційного правительства, —
треба на сам перед відповіети иа інший за-
пит: чи справді десять літ царюваня Алексан-
дра III ЧИНЯТЪ ЯКУСЬ НОВУ добу, що різко від-
бивае від переказів царюваня царя-освободи-
теля ? 11а сей запит прийдеся відповіети дво-
яко, і то інакше, після того, що ми возьмемо
за добу Александра II.
Коли се доба підиятя громадского духа,
що настав за бідами й научками Кримекоі
війни; коли під царюванем Александра Нико-
лаевича ми будемо розуміти іеторіщ перших
років его уирави, тоді, певне, прийдеся приз-
нати, що правительство Александра III в бо-
гато дечому відступило від реФорм Александра
II і де в чому йіх урізало Коли-ж під добою
Александра II розуміти добу кінця пгіедесятих
і ввесь час сімдесятих років, то, покла-
вши руку на серце, прийдеся сказати, що
Александови ІП припав тяжкий спадок.
Прпйдеся сказати, що в внутрішній полі-
тиці — доба Александра II видала : муравьев-
ский поетрах, адмініетративні высылки, кля-
сичні гімназіі — сі справжні гнізда „нігілізму"
-— міеку уставу з чисто купецкою організа-
цівто, що довела до господарки гостинників та
шинкарів, навіть в столичиих міетах; у вніш-
ній політиці - - поклони перед Німцями, друге
видане святого союза і некорисний берлінский
трактат. Сі всі внутрішні і внішні невдачі в
звязку з задержкою і неновним лереведенвм
навіть скорше задуманйх реФорм пе могли
затертиея недовгою либеральною диктатурою
Лрріс-Мелікова. Ся диктатура не могла павіть
відвернути катастрофы. Наставши після того
реакція була зразу тілько конечный наслідком
як поиередноі политики, так і выкликано го нею
виступу анархіетів.
Ми, сучасники другоі половины царюваня
царя-оевободителя, були би-смо дуже близору-
кими та несправедлими людьми, якби скорше
чи пізнійше не почули тоі очивидиоі правди,
що перше десятилітв царюваня Але-
ксандра III се не перерва, а продов-
жка переказів, що лишив его понере-
д н и к. Говорятъ про діятелів теперіганього
царюваня: называютъ Д А. Толстого, Победо-
носцева, Каткова... Та хиба-ж вони не були й
діятелями тамтого царюваня ? Хиба Победоно-
ецев раптом приблизився д Александровы ІП і
став его вірником тілько від тоді, як теие-
рішний царь вступив на престол? Хиба Тол-
стой, яко мініетр народноі просвіти, був лін-
ший, вільнодумнійший, користнійший для Росіі,
ніж той же Толстой в ролі мініетра внутріш-
них справ ? Хиба той же Толістой, яко обер-
прокуратор ев. Синода, менше давив і право-
славіе, і росколъницкі секти, ніж его наслідник
Победоносцев? Хиба гімназіяльна устава сім-
— 299 —
Лесятих років не варта універеитетскоі устави
віеімдесятих і хиба ся остатка не діло рук
Каткова, Леонтьева, Любімова, діятелів, іцо
далеко більше належать до минувшого царю-
ваня, ніж до теперіпшого ? Хиба не звісно за-
гально, що особието Александер III зовсім не
симпатизуе клясичній еиетемі і хто не знае,
що его правительство зррбило перший крок до
поважноі гімназіяльноі реФорми? Будьмо ж
безпристрастні і не припиеуймо теперіпіному
правительству того, що ему накинуло поперс-
дне: довлѣет дневи злоба его—досить
для теперішного правительства й его влаених
помилок.
Нам говорятъ про людей основи царюва-
яя Александра II. Та чи ж не то царюване
було добою найенергічнійпюі діяльноети III
Отдѣленія?... Говорятъ про німоту теперішних
часописей. Справді, ее сумний «>акт; тілько ж
чи заборона „Современника" і „Русскаго Сло-
ва11 не варта заборони „Отечественныхъ Запи-
сокъ“? Хиба ми не знаемо, що за царюваня
Алскандра II сказати що небудь про отзей-
еких баронів або виразитиея, що мовляв, у
Роеіі надто богато Німців генералів, мали май-
же за головну зраду ?
Чи ж виходить із того, що ми тепер пе-
реживаемо добу „національних відродин'-, про
котру так голосно звіщають остатні потомки
славяноФІльства ? Певне, ні. Домагаючись без-
приетрастних відносин до доби Александра III,
я власне через те й беру для себе повне право
критичних відносин до неі. Щоби вказати спо-
сіб ліку. треба знати еправдіпіний характер
слабости.
Оглядаючись, без усякого упередженя на іеторію
остатного десятилітя, кождий чесний чоловік муеить
признати, що в початках теперіпшого царюваня, рядом
із полохаючими способами, що постигли не тілько воро-
гів правительства, а й наймирнійших обивателів, пра-
вительство Алесандра ПІ виказало, однако,
явнийнамір зробити дещо в користь наро-
ди их мас. I дещо й справді було зроблено. Скасоване
податку від дупіі, заведене мужицкого поземельного
банку, устави, що хиляться до охорони Фабричних робі-
тииків (хоть як би вони недосконалі) — се все безпе-
речно принесло деяку користь народним масаи.
Оглядаючи інші боки внутрішноі і внішноі поли-
тики Александра Ш, ми бачимо в ній не виключно на-
вадницку течію, а сумішку основ, нерідко супротивних.
Так напр. очевидну неконсеквентність проявило прави-
тельство, іцо до крайін держави. Загнавшись за цеи-
траліетичними прямованями, дорадпики его величества
поряд із заходами вновні демократичними і
справді кориетними, сотворили й цілий ряд способів,
що були на руку тілько вузко-становим інтсресам ро-
сійских дрібних урядників. Така більша частина так
наз. обрус ит елыіих способів. Зразу в Полыці,
піеля того в Прибалтійскій краю і, остатним часом,
у Фінляндіі, поряд із способами, заслугуючими повноі
похвали (треба судити не в погляду віденьских газет, а
•знаючи справу), появилися способи, що йдуть до того,
щоби сотворити вемний рай для російских урядників,
котрі шукають теплих становиск. Давати становиска
людям, иерідко ні до чого не спосібним і, в кождім ра-
зі, певнакомим з місцевим житем, се у дсяких адміні-
страторів значить „держати твердо русску коругву“.
Та мусимо признати, іцо політика Александра Ш що
до окрайін і особливо іцо Приб алтій ског о
краю, все ж таки ліппіа ніж політика минувшого ца-
рюваия. Заложене в Полыці мужицкого банку та вивво-
лепе Естів і Латишів із ярма німецкоі буржуавіі та
прибалтійского рицарства, се всс безперечні заслуги,
хоть які би там були подрібні помилки правительства
при переведеніе тих роформ. На сі помилки, запевне,
треба вказати. Пришибнувши в Прибалтійскія краю па-
новане німецке, а в Фінлядіі шведске1) правительство
нішло с-похова дорогою насильного російщеня. Замість
того, щоби причинятися в Полыці — до ровною поль-
скоі мови, в Литві — литовскоі, в Фінляндіі — ФІНСКОІ,
дорадники Александра ПІ хотятг, справді провести отсю
основу: „Визволяй народні маси від національного і
станового нагніту на те, щоби потім віддати йіх в опіку
російским урядникам“. Хто не спізнае в сім і нашоі
преславноі болгарскоі політики, котра вводиться на те,
що, вивволивши Волгар із ярма Турків та Фанаріотів,
ми „опікувались“ ними при помочи на пів • письмешіих
урядників, нездар-конеулів і надто чванливих генералів?
Сотворяючи на окрайінах і у славянских братів,
російский урядницкий рай, правительство Александра
III було вповні вірне заповітам мйнувшоі доби. Ново
царюване видаеся чим іншим. Маю на думці різке й сумке
противуріче між деякими безперечно „народпицкими"
прямованями і тимистановими дворянско-купецко-семинар -
скими забавами, що хоть і проявилися в сімдесятих ро-
ках, та якось мешпе вискакували вперед і показували
більше сорому. В сім однім друга частина царюваня
Александра II от-як вільнодумнійша ніж теперішна до-
ба (загальна війскова повинніеть). Та й тут. не слід
убілыпувати.
Дворянскі прямованя, що сказались остатним ча-
сом і в часописях, і в законодавстві, правду кажучи,
менше шкідливі ніж інші, по просту через те, що сс-
ред самого дворянства йім прйхильна тілько меншіеть.
А про те, ті прямованя принесли вже досить гіркі пло-
ди; Основавши одною рукою мужицкий банк, прави-
тельство основало другою рукою банк для російского
дворянства. Я не мавби нічого протів закладу, що по-
магак всмлевладільцям визволитися від лихвярів, якби
врешті той заклад помагав тому, щоби земля переходи-
ла в руки хліборобів: та на се мігби зовсім вистатчити
мужицкий банк, котрому хибуе тілько ширшоі і менше
становоі організаціі2).
Замість того, сотворено становий дворянский за-
клад, супротів духа російского дворянства, що ніколи
не було і нс хотіло бути кастою. В уставі банку, як і
в преславнім (сильно обкроснім Государствепиим Сові
том) проекті про вемеких начальників проведено давно
іцезнувший в житю, глупий і пристарий — від визво-
леня мужиків — розділ межи дворянетвом потомковим і
особистим; видано, з засобів біднійщих верстов, облі-
гаціі дворянского банку, т е всі стани покликано під-
держувати дворянску вемску посілість. В адмініетраціі,
навіть в загально-цросвітній школі (циркуляр про діти
локаів і візників) невдатно попробовано загніздити
дворянский дух.
Так само ясні прямованя, котрі варто назвати
адвокатскими або, коли вгодно, с емін ар скими. Я
нічого не маю протів основуваия так наз. церковно-паро-
хіяльних шкіл. Самі по собі ті школи були би навіть
корисні, якби вони не касували, а доповняли земскі
школи. Церковно-парохіяльні школи, в усякім разі, ліп-
ші від сільских учитолів ів капралів, ліппіі від тих не-
вемских народних шкіл, які ми бачили в сімдесятих
роках, в украйінских губерніях. Тілько ж заводити ті
школи явно на те, іцоби вмешпити або павіть скасувати
земскі школи, була груба помилка, явиий наглідок се-
мінарского каетового духа, що без чола приклеюе собі
аФІш православія.
Кастові семінарско адвокатскі прямованя (йіх слід
відріжняти від православія, що, по своім засадам, вима-
гае терпимости й соборноі, земскоі основиі апе-
тити й ідеальчикй консисторских урядників, іще
за Александра II довели до сиетемчтичного на-
гпіту як православія, так і роскольницких
сскт. Ні для кого не тайна, що ва „ліберального“ пра-
‘) Чудно напр., що міщане, а котрих многі такі
ж хлібороби, як і муленки, ие можуть користуватися
мужицкий банком.
••>) В Фінляндіі ПІведи чинять не більше 10°|„
людности, Фінни майже 9О°|о, а тимчасом за державну
мову мають швсдску. 3 сего, аапевне, не виходить,
щоби, випхнувши шведску мову, слід завести роеійску.
—зоо
вительства Александра И священйик мусів йіхати 40,
50 верст, щоби дістатй пашпорт від благочиниого (де-
кана) і то иа те, щоби пойіхати иа ярмарок у місто,
віддалене напр. 20 вердг від сго села. Всім звіено, що
Д. А. Толстой трібував обернути благочинних мало що не
в поліцейских агентів або бодай в шкільних надвир ате-
ліи, і вимагав від них, щоби ставили священиикам но-
та з обичаів!')
Коли так поступали з представителями урядовоі,
пануючоі иеркви, то легко порозуміти настоящу причи-
ну переслідуваня роскольників. В Росіі тілько один
,клерикалізм“ — клерикалізм урядницкий. В початках
теперініного царюваня, роскольники ожили: надіі йіх
були великі. Треба завважати, що в перші роки ца-
рюваня Александра ПІ иерсслідованя справді були
вменшилися. Ліберальний Александр II байдуже дивився
на поліцейскі нагіпки, що йшли напр. протів малорус-
ких евангелистів (невірно звапих штундистами). За сго
царюваря відбувся знаменитий суд над проводирями
новоросійского штундизму’). В початках царюваня Але-
ксандра ПІ штундистів оставили було в спокою. Тіль-
ко-ж семінар ско-адвокатска кліка небавом найшла під-
ходячий повід для викорененя ненавистно! йій раціона-
ліетичноі секта. Дописувателі в поліцейским нюхом,
підбивані урядниками і деякими архипастирями, поста-,
ра.чися представити штунду яко рух, буцім то ворожий
рускій національній ідеі* 3) і навіть явно зрадливий. Лег-
ковірну публіку постарались перекопати, що штундисти
заміеть портрету російского паря, всігди вішають в своіх
хатах портрета німецкого цісаря Вільгельма і княвя
Бісмарка. Ввязавши сю хитру видумку з тим загально
звіеним Фактом, що штундисти дещо переймили від
німецких баптистів (вавважте: ворогів урядового
лютеранства), стали кричати протів німецко-люте-
ранскоі (так!) протівдержавноі пропаганда. Сі крики
викликали нові строй заходи протів штунди.
Ті-ж адвокатско-семінарскі течіі попсували добро-
дійні реФорми, введені правитсльством в Прибалтійскій
краю. Не ограничившися обороною православиих Лати-
піів від німецких консисторій1), иа Що правительство
наше мало повне право, урядники стали проповідниками,
що йім зовеім не до лиця.
Рядом ів дворянскою та адвокатскою течіею, в
Росіі е ще трети, найпагубнійша від усіх інших і ва-
слугуюча назви к у лацкоі.3) Назвати еі буржуазною го-
ді, бо нічого похожого на західно-евроиейску буржуазію у
нас пе може появитися, задля всіх економічиих умов, в
яких находиться Госіи.
Говорючи про економічний лад Росіі, західні писа-
телі, що досліджували еі побит, а також і значка части-
на наших писателів авичайно дають загальну характе-
ристику, котру можна прикласти головно до Великоро-
сіі. Міркуючи про інші частики Росіі, звичайпо
висувають на перше міеце тілько жидівску
справ у, котра, по моему, тілько частина рускоі
справи і котру вовсім не так важно розвязати, як ду-
маютъ многі. Та тут не міеце остановлятися на сій по-
дробиці6). Найважнійше вияснити собі ті загальні умо-
ви, що однако доторкаються і громадскоі і подвірноі,
і вільноі від жидів і заселеноі ними частики російскоі
держави.
В цілій Росіі, не виключаючи російскоі частлни
Польщі, роввиток капіталівму крайне ограниченій цілим
’) Ряд навчаючих Фактів іцо до нагніту пра-
вославія можна найти в звіених „Запискахъ сельска-
го священника", що друкувалися в Русской Стари-
нѣ і вийшли оеібною книжкою
*) В руках автора ееі статі е обшириий матері-
ял про штундивм. Частина его буде передана редакціі
Народа. М. Ф.
рядом умов, як внішних, так і внутрішмих’). Між інши-
ми, гояовно перешкоджар. зростови російского капіталі-
зму его новигідпий стан у боротьбі на всесвітнім ринку.
Обширність просторони, неможливіеть дігната Захід
і Америку в розвитку доріг, дорожпя кредиту
темнота предприемців — се всс заставляе наш
капітал бути тілько неіцаеним товаришем подорожі
західно - европейскою капиталу. Сдиний поважний
продуцент, годен видержати конкуренцію — се мужик
хлібороб і дрібний промисловець (кустар). Виаволити
сего продуцента з неволі дрібного лихвярства, дати ему
простор і отворити ему відхід па его вироби — така по-
винна бути головня завдача рускоі економічноі політики.
Не маючи иа своі услуги основноі умови західного ка-
піталізму — арміі безземельного пролетаріяту, — наш
грубий капітал держиться головно через усякі штучні
піддержуючі способи. Віи не може обійтися без гаран-
тій, пі д п о мог і в и со ких, майже ваборонюю-
чих тариФ. Та була би велика помилка, якби ду-
мати, що такий виключний стан Росіі — щось вічне і
Фанталіетичио наперед назначене в кпизі долі. Тепе-
рішний стан, незвичайно догідний для всликих еконо-
мічних заходів у користь народу, потревае не вічно.
Коли стане. більше людей, намножиться пролетаріяту, то
ыи можемо втеряти наш упривільоваиий стан, і пе спасс
нас тоді ні всликоруске громадске володіне вемлею пі
тепер уже визискувана кулаками артіль (робітницка
спілка). Коли правительство не стане передом об ережне,
коли воно, як передніе, буде помагати розвивати капі-
тал, а не виступати протів него всякими валежниии від
него способами, то у нас повстане своя „буржуазія3,
в найгіршім ровумішо сего слова. Буржуазія західно-
европейска прислужилася в свій час дуже цівілізаціі,
пришибнувши Феодалізм (дідичів) і підніівши ідею полі-
тичноі волі. У нас кяяса капіталіетів може бути тілько
консервативна в найгіршім розуміню слова, т. е. ретро-
градна через те, що може іетиувати тілько при цагу-
бній для пароду політиці.
(Конецъ буде),	М. Ф.
Перший наклад сего числа сконфіскувала ц.
к. проку раторія за статю д. Нестора Яворов-
ского — Вибори до ради повітовоі в
Сннтині і п. староста Арвай. Давши но
тв міеце статю Лиш дальше по тій
дорозі! Не. Я. видаемо число в-друге.
3) Украйінскі штундисти справді відхиляються від
украйінства, напр. мовою та сс для украйінского народу
тілько шкода. А винні сему украйінскі народовці, що не
займаються, як слід, штундистами, такіж йіх провідники
як Костомарів, навіть заявляли російскому урядови, що
беруться побороти штунду, аби він тілько трохи попу-
стив укр. національности. Чи остатка малаби вже ви-
ключати й терпиміеть в справах віри?! Ред.
*) Оетатні в Росіі не ліпші від російскнх конси-
сторій. В Херсонскій губерніі люторанскі пастори не-
рідко викоріняли баптистів при помочи станових і уря-
дників, достоту так, як православні священники, станові
й сільскі війта викоріняли штундистів.
ь) Кулак — у Росіі сільский вивискувач, дерун
із народу. Ред.
“) 3 далыпого виходить, що при переведеню отееі
програми, ся справа щезне сама собою.
’) Порівп. В. В „Судьбы капитализма въ Россіи3.
Після статей Чернишевского, ся книга — едипий само-
стійний твір рускоі економічноі науки.
Заміет: Вирок судовий. Селяне на зборах „Просвіти й общества Качков ског о“, Дра. Яроссви-
ча, Якова ГІевсотюка і Павла Думки. Зі Снятиищини, Галайди. Лиш дальше по тій дорозі,
Пе. Я. Бсзпрограмовість „народовців3 і йіхбудучніеть, IV. Ев Левіцкого. Десятиліт е
царюв апя Александра Щ, М. Ф.
Видае Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Івап Франко.
3 „Друкарні Народноі3 Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Р/к /.
Львів 15. л. жовтпя 1890.
Ч. 20.
--1 ------- - 1
Виходить 1. і 15. л.
кождого міеяця і ко-
штус за рік
в Австро-Угорщині 4
гульд а для заграниці
5 рубя., 12 Франціи, 10
ыарок або 21/, доляра
Одно число 20 кр.
14
и:
НАРО
Я	_____
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКОІ РАДИКАЛЬНО! ПАРТІІ.
Адрес редакціі:
Львів, ул. Академи-
чна ч. 22.
Дописи бевимснні не
будутъ поміщуваиі. У-
житі рукописи нищать-
ся, а неужиті можуть
еобі автори евоім кош-
том відобрати. В спра-
ва* редакційпих можна
говорити від 11 до 12
рано і від 2 до 3 поп.
ПРОГРАМА РУСКО-УКРАІНСКОІ
РАДИКАЛЬНОІ ПАРТП.
Зваживши, іцо теперішні економічні полі-
тичні і культурні потреби нашого простого на-
рода і інтелігенціі такі, іцо обі наші старші
партіі — народовска і москальоФІльска, — при
евоіх основах і цілях, не в стані заспокоіти
тих потреб, — ми, руско-украйінскі радикали.
порозумівшися приватно в днях 4 і 5 н. ст.
жовтня 1890 р., виступасмо отсе яко нова пар-
тія під назвою Р у „с ко-у кр а иі н с к а р а д и
каліиа партія з ось якою програмою:
А. ПРОГРАМА МАКСИМАЛЬНА.
1)	В еправах суспільно-еко н ом і ч-
них змагаемо до переміни способу продукціі
згідно зі здобутками наукового соціялізму, т.
в. хочемо колектівного устрою праці і колек-
тівиоі влаеноети бредств продукційних.
2)	В еправах політичних - хочемо
повноі волі особи, слова, сходии і товариств,
печаті і сумліня, забезпеченя кождій одиииці,
без ріжниці пола, як найповнійшого впливу на
ріпіане всіх питань політичного житя; автоно-
міі громад, повітів, крайів, у еправах, котрі
тілько йіх дотикають; уділеня кождому наро
дови можноети як найповнійшого розвою куль-
турной).
3)	В еправах культурних стоімо на
групті позитівноі науки, за раціоналізмом в
еправах віри і реалізмом в штуці, і домага-
емоея," щоби всі здобутки культури і науки
сталися власноетію всего народа.
Б. ПРОГРАМА МІНІМАЛЬНА:
а) В еправах скопомічних змагае-
мо до матеріяльного добробиту всіх робітних
людей і уеуненя всякого визиекуваня економі-
чного. Щоби до того дійти, уважаемо потріб-
ним перевести па разі отсі реФОрми:
/. Реформа в ціли повздержаня снорого твореня
пролетаріяту.
1)	Знесене податку грунтового і в загалі
річевого і заведене прогрееівного податку до-
х-одового з узглядненем вільного від оподатко-
ваня мінімум іетнованя ;
2)	Виняте з під екзекуціі такоі скількости
грунту з приладами господарскими, котра для
удержаня при житю родини рільника е коне-
чно потрібна, (мінімум екзіетенціі);
3)	Заборона екзекуціі на субстанцію грунті'
а ограничене екзекуціі тілько на дохід з грунту;
4)	Супротивляемося заведеню неподіль-
ности грунтів селянских яко средству до ви-
твореня маеи пролетаріяту рільничого;
5)	Супротивляемося примусовому переве-
деніе комасаціі, котре би грозило покривдже-
нем біднійших селян, але стоімо за підпира-
нем добровільноі камаеаціі через усякі улек-
шеня податкові, стемплеві і правні;
6)	Супротивляемося заведеню цла на про-
дукти рільні і всі продукти конечно потрібні
до житя, бо се утруднюе іетноване біднійшим
верствам, а дономагае тілько до збогачуваня за-
•можних капіталіетів; в загалі есьмо противні
всякому протегованю богатирів і капіталіе-
тів на шкоду бідних верстов.
И. Реформа зміряючі до витеорѳня постій-
ноі громадскоі організаціі народноі продукціі яко
одиноного способу розвязаня питаня суспільного.
1)	Щоби дотеперіпша спільність громад
ска, де вона ще іетнуе, не роспадалася, есьмо
за безоглядним заказом діленя громадского
добра ;
2)	Маючи на ціли, щоби вся земля з ча-
302
сом, в дорозі правній, персйшла на влаеиість
громад, уважаемо потрібним публично допома-
гапе громадам ври набуваню на влаеиість гро-
мадску земель лежачих в йіх границях, через
признане громадам реальиого права першен-
ства при всяких ліцітаціях і продажах з віль-
ноі руки і через угворене відповідноі креди-
товоі й операційноі інстітуціі для достарчуваня
фоидів па такі закупна ;
3)	Задля тоі самоі ціли есьмо за зре®ор-
моваием устави спадковоі в той спосіб, щоби
безтсстаментарне насліджуваие землі було
ограничено лише до найблизших кревних (напр.
до 3-ого коліна) і жінки, а щоби грунт снад-
ковий переходив на влаеиість громади без о-
гляду на те, чп се грунт рустикальний, чи
доміпікалыіий.
4)	Для виобразувапя селян в господарці
громадскій, есьмо за основаием публичних іи-
стітуцій гоеподарско наукових і за організаціею
Фахового надзору над господаркою громад-
скою;
5)	Для виобразуваня народа в продукціі
промисловій і в техніці ціркуляціі продуктів,
есьмо за закладанем і удержуванем громад-
ских спілок иромислових і торговельних :
(>) В загалі есьмо за найоіиршою органі-
заціею всіх людей робітних без ріжниці заводу
в ціли самообороіш протів визискуваия з боку
каніталізму і для взаімноі помочи.
///. Реформа в публичній господарці снар-
бовій.
1)	Жадаемо, щоби через ограничене ви-
датків на мілітарізм і віддапе як найбільше
діл адміиіетраційних в руки самих горожаи,
заведено як пайбілыпу ощадніеть ві всіх ви-
датках нублично-державних і тим способом
улекшено тягар біднійшим верствам і усунено
всі ті міри ФІскалізму, що епиняють економі-
чний поступ особливо кляс біднійших ;
2)	Длятого жадаемо цілковитого знесеня
монополю соли, лотеріі, змепшеня оплат і тя-
гарів ФІскальних від спілкових предприеметв,
знесеня податків иосередних від конечних по-
треб житя, а перенесена йіх на предмсти збит-
кові, знесеня оплат від менших спадків і т. д.
В загалі, стоячи за запевненем кождому міпі-
мум екзіегеиціі вільного від податків, есьмо
за тим білыпим оиодаткованем великих спеку-
ляційпих операцій каиіталіетичпих;
3)	Жадаемо, щоби правительство причи-
иювалося до економічного иіднесеня краю —
через регуляцію рік, охорону ліеів, підномага-
не мас робучих, а не капіталіетів і визиеку-
вачів.
б) В справах політичних.
I. Зваживши, що руско-украйінскій ради-
кальній партіі приходиться поперед усего пра-
цювати в рамах Австріі, ми в обще-державних
справах політичних будемо йти еолідарно з
усякою партіею, котра змагати буде до отеих
реФорм політичних :
1)	Заведене загального, безпоеередного,
тайного голоеованя і уеуненя всяких привілегій
політичних одних станів над другими, остаточ-
но через знесене курій виборчих при виборах
до всяких репрезентацій державних, краевих,
повітових і громадских. Під правом голоеованя
розуміемо актівне і пасівне право вибору. Пра-
во те повинно бути признане як мущинам так
і женщипам;
2)	Реформа теперіпшого мілітаризму в та-
кий спосіб, щоби виобразуване війсковс стало-
ся ділом школи, щоби війска постійні були зие-
сені і натоміеть заведено людове ополчено та
щоби Австрія як найдіяльнійше виступила в
сучаспих змаганях до уеуненя війн, в роді су-
дів мирових міжнародних, розвою права міжиа-
родного, завязуваня правдивих союзів ми-
рових і т. і;
3)	Запановане у внутрдшній політиці Ав-
стріі цравдивого автономізму, котрий би бачив
силу монархіі в як найкрасшім культурпім і
національнім розвою провіпцій і народностей і
в задоволюваню всіх йіх жадань, котрі змага-
ють до ееі ціли;
4)	Рішуча боротьба з усякими ограниче-
нями свободи одиниці, корпорацій, нровінцій і
народностей в заспокоюваню свойіх матеріалъ -
них і духових потреб; боротьба, особливо че-
рев знесене всяких законів виемкових, зусяки-
ми реакційними, екеплуататорскими і антігуман-
ними змаганями чи то одиниць, корпорацій, чи
цілих сіетем урядових;
5)	Популяризація юріедікціі через віддане
справ дрібнійших карних і цівільних до компе-
тенціі судів громадских, розширенс атрибуціі
судіи присяжних на всі важнійпіі проступки і
провини, знесене цензу при виборі судів при-
сяжних і поручене вибору головпоі ліети грома-
дам, заведене як найкоротіпоі процедурой уст-
ноі в справах цівільних, безплатний вимір
— 303
справедливости і відвічальність урядників за
всяке нарушена законів підчас урядованя —
перед судом присяжних.
II Зваживши, іцо руско-украйінскій ради-
кальной партіі приходиться працювати голов-
но в східній Галичині ми в справах крав
вих будемо йти солідарно з усякою партіею чи
груною, котра змагати буде до отсих реФорм
краевих:
1) Як найширший розвій автономіі крае-
воі так, щоби всі жизненні справи краю були
полагоджувані в еамім краю;
2) Усунене централізму і бюрократизму в
справах автономічних і адмініетраційних і за-
певнене горожанам як найбільшого безпосере-
дного впливу на хід усіх справ адмініетраціі
автономічноі і державной
III. Зваживши, іцо розвій мас народних
можливий тілько на грунті національнім, руско-
украйінека радикальна партія в справах націо-
нальних змагати буде до піднеееня почутя
національно! самоевідомости і солидарности в
масах усего руско-украйінекого народа, через
літературу, збори, зйізди, товариства, демон-
страціі, відчити, печать і т. і.
в) В справах просвітпих , руско-
украйінска радикальна партія, вважаючи на те,
іцоби здобутки позітивноі науки сталися вла-
сноетію цілто народа, домагаеся :
а)	Що до організаціі просвіти:
1)	Цілковито безплатно! пауки по школах
народних, ссредних і універсітетах;
2)	Організаціі державно! публично! помо
чи для доставлена епроможности образуватиея
пезаможиим клясам- суспільним;
3)	Можности користаия з науки в школах
народних, середних і універсітетах для всіх
без ріжниці пола.
4)	Підвисшеня видатків на проевіту в
загалі, а проевіту народну особливо.
6)	Що до самоі науки:
1)	Переміни теперішноі еистеми інкілыіоі
з тим, іцоби школи народні були уладжені в
напрямі реальнім і подавали знапе, більше
відповідне вимогам житя громадского:
2)	Переміни теперішноі сисгеми шкілыюі
в тім напрямі щоби розширено обсяг паук
природничих, а обмежепо клясицизм по ссредних
школах, іцоби подавапо здобутки позітивноі
науки і по питаням суспільним та природпи-
чим;
3)	Усуненя з науки шкільноі всякого дог-
матизму.
Не обмсжаючися на науку шкільну, руско
украйінска радикальна партія буде старатися
популяризувати здобутки позітівного вессвітно-
го знаня, особливо наук про справи соціяльні
та економічні.
У Львові, б н. ст. жовтня 1890.
В імеди присутних на зйізді:
Др. Данилович Северин	Павлик Михаила
Левіцкий Евгеній	Франко Іван
Др. Яросевич Роман.
ВЛАСТЬ ТЕМНОТИ.
ДІЯ III. Особи : Яким, Микита Акуліна,
Анися, Анютка, Митрич — старий робітник,
вислужсний вояк, кума Анисі.
ДІЯ III. Петрова хата. Зима. Після 2-оі
діі минуло 9 міеяців. Анися в хатнім убрапю
сидить за ткацким варетатом, робить. Анют-
ка на печи. Митрич, старий робітник.
ПОЯВА I.
Митрич (уходить помалу, роздягаеся).
О, Господи помилуй! Що-ж, но прийіжжав
господар ?
Анися. Га ?
Митрич. Микити з міета не було?
Анися. Нема.
Митрич. Гуляб, видко. О, Господи.
Ани ся. Зробив порядок на гумні ?
Митрич. Аже не як. Усе як треба по-
нрятав, соломою прикрив. Я ие люблю аби-як.
О, Господи ! - Миколо Милостивий 1 (Колупае
мозолі). А то би пора ому й бути.
Анися. Чого ему квапитися. Гроші е,
гуляе, бачу, з дівкою...
Митрич І'роші е, то чому-ж і не гуля-
ти. А Акуліна-ж чого в місто пойіхала?
Анися А питайся еі, чого еі туди чорт
поніе.
М и т р и ч. В місто чого ? В міеті всего
богато, аби тілько за що. (1, Господи!
Анютка. Я, мамко сама пула. Хустку
крамску, каже, тобі куплю, абих так дихала,
каже, куплю; сама, иовідае, вибереш. I убра-
лася вона гарно як: юпку плюпіову наділа і
шаль Француский.
Анися Ой, кажу, що дівочий сором до
порога, а переступила, та й забула. То-то щс
раз безветидниця.
Митри ч. От тобі й на! Чого соромітися?
Гроші с, то й гуляй. О, Господи! чи ще пе
час вечеряти? (Анися мовчить). Піти нагрітися
тимчасом. (Лізс па піч). О, Господи, Матінко
Пресвятая Богородице, Миколо угодниче!
— 304 —
ПОЯВА II. Ті самі и кума.
Кума (входить). Не вернувся, видко,
твій ?
Анися Нема.
Кума. Пора би. Чи нс зайіхав до нашоі
коріпми. Сестра Текля казала, матінко моя,
що там стоіть саней богато з міета.
Анися. Апютко ! А Апютко!
Анют ка. Чого ?
Анися. Побіжи-ко ти, Аніотко, до кор-
шми, подивися. Чи не туда, бо й е, по пяному
зайіхав ?
Анютка (зіекакуе с печи, одягаеся).
Зараз.
Кума. А Акуліну з собою взяв?
Аннея. Таже йіхати би ні за чим. Ізза
неі вся оруда найінлася. До банку, повідае,
треба, взяти гроші, а все тілько вона его
путае.
Кума (хитае головою). Преч би ся каза-
ло. (Мовчапка).
Анютка (в дверях). А коли там, то ска-
зати що?
Анися. Ти тілько подивися, чи там ?
Анютка. Ну що-ж, я живо верпуся.
(Відходить).
ПОЯВА III. Анися, Митрич і кума (Довга
мовчанка).
Митрич (вівкае). О, Господи, Миколо
Милоетивий!
Кума (здригаеся). Охналякав.Хто-ж се?
Анися. Та Митрич — робітник.
Кума. О-о-ох — як настрашив. Я й за-
була. А що, кумо, кажуть, сватали Акуліну ?
Анися (вилізае ізза варстата і сідае
коло стола). Пустилися були з Дідлова, та
видко, чутка е й у пих, пустилися тай тихо,
так і застригло діло. Кому охота ?
Кума. А з Зуева-ж Пизунови?
Анися. ІІосилали сватів. Та також нс
стокмилося. Він і до себе пе припускае.
Кума. А віддавати би треба.
Анися. Та же ще й як треба- Не знаю,
кумо, як зо двора зіпхати, а тут ані руш діло не
ліпиться. Ому не хочсся. Тай йій також. Не на-
гуляйся, видиш, іще з краеунею своею.
Кума. І-і-і, гріхи. Ніхто би такого і в
кавці нс сказав. Адже-ж вітчим йій.
Анися. Ех, кумо. Ошукали мене, оцигапи-
,лп так хитро, що й повіети годі Нічого я з
дуру не завважувала, нічого я не думала,
отак і вамуж ішла. Нічогоеінько не догадува-
лася, а вони вже зпюхалися були.
Кума. О о, се то щс раз!
Анися. А чим далі, тим більше! Бачу,
від мене ховатися стали. Ах, кумо, тай гірко-
ж міні, гірко, гіркс жите мое було. Та якби то
я не любила его.
Кума. Та що вже й казати.
А н-и ся. Тай гірко-ж міні, кумо, від него
кривду таку терпіти. Ох, гірко!
Кума. Що-ж, кажуть, і руки его свср-
біти стали ?
Анися. Всего е. Бувало, нянин сунокі й-
ний був. Нив він і перед тим, та всс, бувало,
люба я ему була, а тепер, як надуеся, так і
пре на мене, стоптати ногами хоче. Оногди
за коси руками вхопив, насилу вирвалася. А
вже дівка гірш зміі. I як тілько таких лютих
земля родить?
Кума. О-о-о! Кумо, тай мізернаж ти, як
бачу ! Якже-то терпіти; бідного приняла, а він
над тобою так збиткуватиея буде. Чому-ж ти
его не уговкаепі?
Анися. Ох, кумко люба! 3 еерцем евоім
що зроблю. Покійник який оетрий був, а все
таки я, як хотіла, так і крутила, а тут не мо-
жу, кумко. Як нобачу его, так. і гнів увесь ми-
неся. Нема у мене протів него й сміливости
піякоі; ходжу перед ним, як мокре курча.
Кума. О-о, кумо! та ее, видко, наслано
на тебе. Матрона, кажуть, тото вміе. Певне
вона.
Анися. Тай я сама, кумо, міркую. Аже-
ж як гірко нераз. Розірвалаби его, бачу. А по-
бачу его, ні пе підоймаеея на него серце.
Кума. Очивудячки наслано. Чи-ж то,
матінко моя, богато треба, аби чоловіка зба-
вити. То-то, подивлюся на тебе, куди що ді-
лося.
Анися. Ноги зіехли як скипки. А на
дурііу, на Акуліну подиви-кося. Аже-ж розхрі-
стана дівка була, чумазна, а тепер подиви-ко-
ся. Відки що взялося. Тай нарядив він еі. Роз-
приндилася, надуласяяк міхур на воді. Та ще,
дарма що дурна, набила еобі в голову: я, по-
відае, газдиня. Дім мій. Батько зо мною его й
оженити хотів. А вже лиха-лиха, Боже твоя
воля. Розсердиться, зо стріхи солому рве.
Кума. О-ох, яке-ж твое лейте, кумо. Іще
й завидуютъ люде, богаті, повідають! Та, вид-
ко, матінко моя, І крізь золото сльози льлють-
ся.
Анися. 6 чому завидувати. Тай богат-
ство все як порох розвіеся. Тратить грошики,
страх.
Кума. Та що-ж бо ти, кумо, уже так
зовсім его самопас пустила? Гроші твоі.
Анися. Коби ти все знала! А то я про
махнулася в одпім.
Кума. Я би, кумо, бувши тобою, просто
до начальника до великого пішла. Гропіі твоі.
Як-же він сміе пускати ? Такого права пема.
Анися. На тото тепер не вважають.
Кум а. Ох, кумо, як подивлюся на тебе:
опустилася ти.
Анися. Опустилася, любко, цілком опус-
тилася. Замотав він менс. I сама нічого не
знаю. О-о, головонько моя бідна!
Кума Іде, бачу, хтоеь. (Наслухае. От-
воряються двері і входить Яким).
ПОЯВА IV. Ті самі й Яким.
Яким (хреститьея, оббивае личаки і роз-
дягаеея). Мир дому сему. Як проживаете ?
Здорова була, невіетко.
Анися. Здоров був, батьку. Чи з двора?
Яким. Думав, тее, дай, значить, піду,
до синка, до синка пройдуся. Нс рано пішов,
пообідав значить, пішов; а то сніг такий, тсе
тяжко, іти, тяжко, от і тсе, оііізнився, значить.
А сииок дома? Дома синок?
— 305 -
Анися. Та нема, в місті.
Я к и м (сідае па лаву). Дільцс до него,
то е, тее, дільцс. Казав, значить, ему оногди,
тее, значить, іцо потребую, казав, кінь здох,
значить, кінь. Гозгрижати, тее треба, коня
хоть якого-такого, коня. Ог і, тее, прийшов,
значить.
Анися. Казав Микита; нрийіде, побала-
каете. (Встае до печи). Повечеряй, а віи надйі-
де. Митричу, а Митричу, іди вечеряти!
Митрич. О, Господи, Миколо Милос-
тивий!
Анися. Іди вечеряти.
Кума. Піду я. Добрапіч вам (Відходить).
ПОЯВА V. Яким, Анися й Митрич.
Митрич (злізае). I не счувся, як уснув.
О, Господи, Миколо угодниче! Здоров був,
дядьку Якиме!
Яким. Е! Митрич! Ти що-ж, значить,
тее ?...
М и т р и ч. Та от роблто у Микити, у сина
твоего живу.
Яким. Дивинося! Значить, тее, робипі у
сина. Дивп-пося!
Митрич. Ото в місті жив у купца, та
проішвся там. От і прийшов у село. Приета-
новища у мене нема, ну й нанявся. (Зівае). О,
Господи!
Яким. Що-ж тсе, чи як там. тее. Ми-
китка що порабляе? Діло, значить, іще яке,
що робітника, значить, тее, робітника наняв ?
Анися. Яке у него діло ? то сам порав-
ся, а тепер нс те па умі, от- і робітника на-
няв.
Митрич. Гроші е, то що-ж ему.
Яким. Се, тее, пуста річ, отсе, ' зовсім,
тсе, пуста річ. Пустісінька. Роспуста, значить.
А н и е я. Та вже роспустивея, роепустив-
ся, що крий Господи.
Яким. То-то, тее, думаеся, якби ліішіе,
тсе, а воно, значить, гірше. В богатстві роз-
пуститься чоловік, розпуститься.
М и т р и ч. 3 гаразду й собака казаться,
з гаразду, як не роспуститиея ! Я з гаразду
як гуляв. Три неділі пив без просипу. Остатні
штани пропив. Ні-за-що більше, ну й покинув.
Тепер зарікся. Ну еі.
Яким. А стара, значить, твоя, де-ж?...
Митрич. Стара, хло, моя на своім міеці.
В місті, по шинках сидитъ. - Чепуруха також,
одно око вибите, друге підбите, і морда на бік
скручена. А твереза, в рот йій пирога з горо-
хом, ніколи не бувае.
. Я ки м. О-о ! що-ж се ? ?
Митрич. А де-ж вояцка жінка дінеся ?
На свое міеце назначена (Мовчапка).
Яким (до Анисі). Що-ж, Микита в міето,
тее, повіз що ? Продавити, значить, повіз що ?
Анися. (Накривае стіл). В порожні по-
йіхав. За грішми пойіхав, у банку гроші брати.
Яким (вечеряе). Що-ж ви йіх, тее, гроші
куди ще дівати хочете —- гроші ?
Анися. Ні, ми йіх не киваемо-. Тілько
20 чи 30 рублів ; наложиться, так узяти треба.
Яким. Узяти треба ? Що-ж йіх брати,
тее, гроші ? Сегодня, значить тее возьмеш,
завтра, значить, возьмеш — так йіх і, тсе, веі
вибереш, значить.
Анися. Тото окромс бери. А гроші всі
цілі.
Яким. Цілі? Як-же, тее, цілі? Ти бери
йіх, а вони, тее, цілі. Як-же, насип ти, тсе,
муки, значить і все тее, в сусік, тее, або
в пшіхлір, та й бери ти відти муку, що-ж во-
на, тее, ціла буде? Се, значить, не тее, ошу-
кують вони. Ти за се дізнайся, а то ошукають
вони. Як-же цілі? Ти, тее, бери, а вони цілі.
Анися. Вже я й не знаю. Нам тоді Іван
Мосеіч порадив. Покладіть, повідае, гроші в
банк: і гроші певнійпіі, і процент діетавати
будете.
Митрич (скінчив йісти). Сс правда. Я
у купця жив. У них -усе так. Поклади гроші
тай лежи на печи, приймай.
Яким. Чудно, тее, говориш ти. Якже, тее,
ириймай, ти, тее, приймай, а йім, значить тсе,
від кого-ж, тее, приймати? Гроші ніби?
Анися. 3 банку гроші дають.
Митрич. Се що? Баба, вона розколуиа-
ти нс може. А ти дивися сюда, я тобі все на
долони виложу. Ти вважай. У тебе, напри-
клад, гроші е, а в мене, наприклад, весна нрий -
шла, земля пуетуе, сіяти нічим; або податки.
От я, значить, прихода»' до тебе — Якиме,
кажу, дай десяточку, а позбираю с поля, тобі
на Покрову віддам, та з десятини хліб зберу
за почекане. Ти, наприклад, бачипі, що у мене
с з чого потягнути: копик, чи коровка, от ти
й кажеш: два чи три рублі віддай за иочека-
не тай тілько. У мене сильцс на піиі, годі
обійтися. Ладно, повідаю, беру десятку. В осе-
ни вертаю, приношу, а три рублі ти осібно з
мене лупиш.
Яким. Адже-ж се, значить, тсе, мужики
Фальшиво так, тее, роблять, коли хто, тее, Бо-
га забув, значить ; сс, значить, пе до ладу.
Митрич. Ти погоди. Воно зараз ва тс-ж
вийдс. Ти вважай, теиерэчки, значить, ти так
зробив, обідрав мене, значить,, а г. Ани-
сі гроші, наприклад, покладні. Йій дівати ні-
куди, тай бабскс діло — пе знае, куди йіх
притокмити. Приходить вона до тебе, чи не
можна, мовить, і з моіх грошей користь мати.
Що-ж, можна, кажеш. От ти і ждеш. Приход-
жу я знов на літо. Дай, повідаю, знов деся-
точку, а я з поклопом... От ти й міркуеш, ко-
ли шкіра на мині ще не переверчена, ще зід-
рати можна, то й даеш Анисини гроші. А ко-
ли, наприклад, нема в мене ані за маковс зер-
но, раз укусити ніщо, то значить, міркуеш, ба-
чипі, що зідрати нічого, зараз і кажеш: сту-
пай, брате, до Бога, і винаходиш якого іишого,
знов даеш і своі й Анисині назначуеш, того
обдираеш. Отсе і значить отой банк. Так він
навкруги й іде. Штука, брате, хитра.
Яким (запальчиво). Та ее тцо-ж? Се, тее,
значить, погань. Се мужики, тее, роблять так,
мужики справді, значить, за гріх, тее, мають.
Се і, тее, не по закону, не по закопу, значить.
Погань сс. Як же то учені, тее...
Митрич. Сс, брате, у них найліобійше
діло. А ти тямуй. От, хто дурнійший, або ба-
— 306 -
ба, та ие може сам гроші в діло пустити, він
і нссе в бапк, а вони, в рот йім ііитльовапого
пирога з горохом, гарбають та тими грошика-
ми й облуплюють народ Штука хитра.
Яким (зітхаючи). Ех, як бачу, тее, і без
грошей, тее, горе, а з грішми, тее, в-двое. Як-
же так, Бог працювати велитъ. А ти, значить,
тее, поклав у банок гроші. тай спи, а гроші
тебе, значить, тее, лежуха годувати будутъ.
Погань се, значить, не но закону се.
Митрич. Не по закону? На се, брате,
тепер не вважають. А як іще облуплюють, до
чиста!. . То-то й е
Яким „(зітхае). Та вже, видко час, тее,
ближиться. Також на виходки, значить тее, |
надивився я в місті! До чого дійшли. Вигладже- '
но, вигладжено, значить, убрано, як гостииниця I
зроблено. А ні на що, все. ні на що. Ох, Бога !
забули. Забули, значить. Забули, забули ми
Бога, Бога. Бодапрости, матінко сйтий, задо-
волепий. (Вилізае ізза стола. Митрич лізе на
ніч).
Анися (попрятуе судину і йіеть). Хоть-
би батько промовив до сумліня, але й сказати •
сором.
Яким. Чого?
Анися. Так, про себе.
ПОЯВА VI. Ті самі й Анютка. Анютка (вхо-
дить).
Яким. А! помічниця! Бігала кудись. Ззя-
бла-ді?
Анютка. Ой озябла страх. Здоров був,
дідику.
Анися. Ну що? Там?
Анютка. Нема. Тілько Авдріян там із
міета, казав, бачив йіх ще в місті, в гостин-
ниці. Батя, повідав, пяний як ніч.
Анися. Йіети, бачу, хочеш? На маеш.
А нютка (іде д печи). Тай холодно ж. I
в руки заиарі зайщли. (Яким роззуваеся. Ани-
ся мие посуду).
А и и с я. Тату !
Яким. Що скажеш?
Анися. Що-ж, Маринка добро живе?
Яким. Нічого. Живе. Бабка, тее, розум-
на, смирна, живе, значить, тее, стараеся. Нічо-
го бабка, значить щира, запопадлива і, тее,
покірпа; бабка, значить, нічого, значить
Анися. А що, кажуть, з вашого села
Маринчиного чоловіка свояки, вашу Акуліну
сватати збиралися. Що, не чути?
Яким. Ніби Миронови ? Теленіли щось ба-
би. Та не вгадно, значить. Притоменно, зна-
чить, не знаю, тее. Баби щось казали. Та не
тямлю я, не тямлю, значить. А що-ж, Мироно-
ви, тее, мужики, значить, тее, нічого.
Анися. Ой, як-же би я рада віддати еі
чим скорше.
Яким. А що?
Анютка (наслухае). ІІрийіхали.
Анися. Ну, не зачіііай йіх. (Мие далі
ложки, не повертаючи голови).
ПОЯВА VII Ті самі й Микита
Микита (в дверях). Анисе, жінко, хто
прийіхав ? (Аниса дивиться і відвертаючися
мовчить).
Микита (грізно). Хто прийіхав? Чи за-
була ?
Анися. Годі дутися. Іди.
Микита (ще грізнійше). Хто прийіхав?
А ни с я (підходить і бере за руку). Ну,
чоловік прийіхав. Іди до хати.
Микита (упираеся).. То-то. Чоловік, а
як звати чоловіка? Говори, як наложиться.
Анися. Та ну тебе — Микитою.
Микита. То-то! Темна — во батькови
говори.
А н и с я. Якимович. Ну !
Микита (в дверях). То-то. Ні, ти ска-
жи, Фамілія як?
Анися (сміеся й тягне за руку). Чили-
кни. Ото надувся.
Микита. То-то (притримуеся за о .вірок).
Ні, ти скажи, котрого ногою Чиликин у хату
ступае ?
Анися. Ну годі — пасту диш.
Микита. Говори, котрого ногою ступае?
Мусиш сказати.
Анися (про себе). Дойість тепер (До
Микити). Ну, лівою. іди-ж.
М и к и т а. То-то.
Анися. Ти дивикося. хто в хаті.
Микит а. Родитель ? Що-ж, я родителей
не. гордую. Родителеви можу честь віддати.
Здоров був, батьку. (Кланяеся ему і подае
руку). Наше вам почтеніе.
Яким (не відповідаючи). Горівка, горівка
значить, що робить. Погань.
Микита Горівка? Що випив? За се до
решти провинив. випив з приятелем, поздо-
ровив.
Анися. Іди лягай хиба.
Микит а. Жінко, дс я стою? кажи!
Анися. Ну — ладно, іди лягай.
М и к и т а. Я ще самовар з родителей
пити буду. Став самовар. Акуліно, іди ж.
ПОЯВА ѴПІ. Ті самі й Акуліна.
Акуліна (убрана іде з купівлею д Ми-
киті). Ти що-ж усе пороскидав? Пряжа де?
Микита. Пряжа ? Пряжа там. Ей, Ми-
тричу! Де ти там ? Заснув ? Іди, коня ви-
пряжи.
Яким (не бачить Акуліни, а дивиться
на сина) Що робить! Старий, значить, тее,
змучився, значить, молотив, а він, тее, надув-
ся. Коня випряжи ТьФу ! погань !
Митрич (злізае с печи, обувае паиучі)
О Господи милостивий! На дворі-варе кінь ?
Змордував-ді. Диви, дуй его горою, як насер-
бався. Но горло. О, Господи! Миколо угодни-
че! (Надівае кожух і йде на двір).
Микита (сідае). Ти мене, тату, прости.
Випив, то правда, ну що-ж діяти? I курка пе.
Чи так ? А ти мене. прости. Що-ж, Митрич,
віи не осердиться, він випряже.
Анися. На правду ставити самовар?
Микита. Став. Водитель прийшов, я з
ним говорити хочу, чай пити буду. (До Аку-
ліни). Купівлю всю зняла?
А к у л і в а. Купівлю ? Свое взяла, а то в
еанях. •— Отсе на, не моя. (Кидае на стіл
звій і ховае в скриню купівлю. Анютка ди-
307 —
виться, як Акуліна укладас, Яким не дивиться
на сила і бере онучі й личаки на ніч).
Анися (відходить із самоваром). I так
иовна скриня — а ще пакупив.
ПОЯВА IX. Яким, Акуліна, Анютка й Микита.
Микита (чиниться тверезий). Ти, тату,
на меие не сердься. Ти думаеш, я пяний? Я
все а всс можу, бо то, як якийеь казав,. вий,
та розум май. Я з тобою, тату зараз розмо-
вляти можу. Всі діла тямлю. За гропіі- нака-
зував, коник іздох, тямлю. Се все можна. Се
всс у нас у руках. Якби грошей треба було
велику суму, то можна би почекати, а то ее
вее можу! Ось вони.
Яким (возиться далі з опучами). Ех,
хлопче, тее, значить, весняний путь, тее, не
дорога.
Микита. Се ти до чого? С пяним
бесіда не розмова? Та ти не бійся. чайку
наиемося. А я все можу, папевне всі діла по-
правити МОЖУ.
Яким (хитае головою). Е, ех-хе-хе!
Микита. Гропіі, оеь де. (Сягае в ке-
шеню, діетае хустку, перебирае поперяпі гро-
ші, виймае 10 рублів). Бери на коня. Бери на
коня, я родителя не можу забути. Обовязаний
 і не покину, бо родитель. На, бери. Дуже про-
сто, пе жалую. (Підходить і пхас Якимові гро-
ші. Яким не бере грошей).
Микита (хапае за руку). Бери, кажуть,
коли даю, я не жалую.
Яким. Не. можу, значить, тее, брати, і
не можу, тее, говорити с собою, значить, бо в
тобі, тее, подоби нема, значить.
Микита. Не пущу, бери. (Пхае Якимові
в руки гроші).
ПОЯВА X. Ті самі й Анися.
Анися (входить і оетановляеся). Та ти
вже возьми. Адже не попуститься.
Яким (бере, хитаючи головою). Ех, го-
рівка! Не чоловік, значить...
Микита. От-так ліпше. Віддаш — до-
бре, а не віддаш — Бог с тобою. Я от як!
(Бачить Акуліну). Акуліно, покажи гостинці.
Акуліна. Чого?
Микита. Покажи гостинці.
Акуліна. Гостинці? Що йіх показувати.
Я вже сховала.
Микита. Добудь, кажу, Анютці подиви-
тися приемно. Покажи, кажу, Анютці. Хустку
крамеку розвяжи. Подай сюда.
Яким О-ох, лихо робиться, коли дивити-
ся. (Лізе на піч).
Акуліна (добувае і кладе на стіл). Ну,
на, що на ее дивитися?
Анютка. Тай гарна-ж. Отся не гірпіа
від Степанидиной
Акуліна, Степанидиноі ? Куди Степа-
нидиній до ееі. (Оживляючись і розкладаючи).
Ади, яка пиіпна... Францу ска
Анютка Тай циц-же, оздобний! У Ма-
шутки такий, тілько той яснійший, по голубім
полю. Отсей страх який гарний.
Микита. То-то. (Анися проходить сердито
в комору, вертаеся з комінком і скатертію і
підходить до стола).
Анися. Ну вас, розложили.
М и ки т а. Ва, ноди-ко-ся сюда!
Анися. Що міпі дивитися! Не бачила
я хиба? Спряч ти. (Стргчуе рукою на землю
хустку).
Акуліна. Ти що кидаеш ? Ти евоім ки-
дай. (Піднимае).
Микита. Анисе! Дивися.
Анися. Чого там дивитися?
Микита. Ти думаеш, я за тебе забув,
дивися сюда. (Показуе звоець і сідае па него).
Тобі гостинецъ. Тілько заслужи. Жівко, на чім
я сиджу ? I
Анися. Годі дуріти. Ие боюсь я тебе.
Що-ж ти, за чиі гроші гуляеш, та своій тов-
стулі гостинці купуеш! За моі.
Акуліна. Як-же твоі! Украсти хотіла,
та нс прийшлося. Іди гет. (Хоче пройти,
тручае).
Анися. Ти що вручается? Я тя трупу.
Акул ін а, Тручу ? Ану-ко лізь. (Напирас
па неі).
Микита. Ну баби, баби. Годі. (Стае по-
межи них).
Акуліна. Також лізе. Мовчала би, за
себе би знала. Ти думаеш, пе знаютъ?
Анися. Що знаютъ? кажи, кажи, що
знаютъ ?
Акуліна. Діло-за тебе знаю.
Анися. Нехтолиця ти, с чужим чолові-
ком живепі?
Акуліна. А ти своего втроіла.
Анися (кидаеся на Акуліну). Брешею!
Микита (здержуе). Анисе! забула?
Анися. Чого страшиш? Не боюсь я тебе.
Микита. Вон! (Обертае Анисю і ви-
тручуе).
Анися. Куди я піду? Не піду я з свого
дому!
Микита. Воп, кажу! I входити пс смій!
Анися. Не піду. (Микита витручак,
Анися плаче і кричитъ, чіпаючиея за одвірок).
Що-ж се, зі свого дому в шию гонять? Що-ж
ти, злодіго, робиш? Думаеш, на тебе вже й
суду нема? Погоди-ж ти!
Микита Ну, ну!
Ани ея. До віта, до урядника піду.
Микита. Воп, кажу! (Витручге).
Анися (ізза дверей). Повііпуся !
ПОЯВА XI. Микита, Акуліна, Анютка й Яким.
Микита. Не бійся.
Анютка. О-о-о! Матінко голубко, ріднс-
сенька! (Плаче).
М и к и т а. Як-же, настрашив я сі дуже.
Ти чого плачеш ? Прийде, не бійся ! Піди, на
самовар подивися. (Анютка виходить).
ПОЯВА ХП. Микита, Яким і Акуліна.
А ку лі па (вбирае купівліо, складае). Ади,
підла, як поплямила. Погоди ж ти, я йій юпку
поріжу. Пра, поріжу.
Микита. Вигнав я еі, ну чого-ж ти?
А к у л і н а. Новий шаль поваляла. Пра,
сука, якби ие пішла, я би йій була очиіці ви-
драпала.
— 308 —
Микита. Годі сердитися. Тобі що сер-
дитися? Якби я еі любив?
Акуліна. Любив? 6 кого любити, тов-
стоморду. Покинув би еі тоді, нічого би не
було. Прогнав би еі до чорта. А дім однако
мій і гроші моі. Також господина, иовідае,
господина, яка вона чоловікові господина ?
Душегубка вона, он хто! 3 тобою то само
зробить.
Микита. Ох, бабячу пащеку не затка
еш нічим. Що папляеш, сама не знаеш ?
Акуліна. Ні, знаю. Не буду з нею жи-
ти. Прожену з двора. Не може вона зо мною
жити. Господина також, не господина вона,
кримінальска шкіра!
Микита. Та годі. Що тобі з нею діли-
ти? Ти на неі не дивися. На мене дивися. Я
господар. Що хочу, то й зроблю. ві незлюбив,
тебе полюбив. Кого хочу, того люблю. Моя
власть А йій зась. Вона у мене от де. (Пока-
зуе під ноги). Ех, гармоніі нема!
На печі колачі,
На припічку каша,
А ми жити будсм,
I ГУЛЯТИ будсм,
А смерть прийде,
Умирати будем.
На псчі колачі,
На припічку каша...
ПОЯВА XIII. Ті самі і Митрич (уходить, роз-
бираеся і лізе на піч).
Митрич. Нодерлися, видко, знов баби,
подрапалися. О, Господи, Миколо милостивий!
Яким (сидить на печі, дістае онучі, ли-
чаки й обуваеся). Лізь, лізь у кут.
Митрич (лізе). Всего не розділять, видко.
О, Господи!
Микита. Дістаяь наливку, с чаем ви-
пемо.
ПОЯВА XIV’. Ті самі й Анютка
Анютка (входить, до Акуліни). Няпько!
самовар гаснути хоче.
Микита. А де мати ?
Анютка. Вона в сінех стоіть, плаче
Микита. То-то, клич еі, вели самовар
нести. Та давай, Акуліпо, судину.
Акуліна Судину? ну щож. (Збйрае
судину).
Микита (дістае наливку, обарінки, осе-
ледці). Се, значить, собі, се бабі пряжу, наФта
там у сінях. А от і гроші. Чекай. (Вере раху-
нок). Зараз полапаюся. (Кидае). Мука пшени-
чна віеім гривен, олій... Батькови 10 рублів.
Тату! іди чай пити. (Мовчанка. Яким сидить
на печі і перевивае онучі).
ПОЯВА XV. Ті самі й Анися.
Анися (вносить самовар) Куди ставити?
Микита. Став на стіл. Що, була у вій-
та? То-то, говори та відкусуй. Ну, годі сер-
дитися. Сідай, ний. (Наливае порцію).- А от і
гостинчик тобі. (Подае звій, на котрім сидів,
Анися бере мовчки, хитаючи головою).
Яким (злізае і надівае кожух. ІІідходить
до ртола, кладе ва него гроші). На, гроші
твоі. Сховай.
Микита (не бачить папірка). Куди йдеш,
убравшйея ?
Яким. А піду, піду я, значить, простіть
Хриета ради. (Бере шапку і иояс).
Микита. От туди! Куди підеш нічною
годиною ?
Яким. Не можу я, значить, тее, в вашім
домі, тее, не можу, значить, бути, бути не
можу, простіть.
Мики т а. Та куди-ж ти від чаю ?
Яким (уперізуючись). Піду, бо, значить,
не добре у тебе, значить, • тее, не добре, Ми-
китко, в домі, тее, не добре: Значить, лихо
ти живеш, Микитко, лихо Піду я-'
Микита. Ну, годі толкувати, сідай чай
пити.
Анися. Що-ж се,, татку, перед людьми
еором буде? Чого-ж ти собі кривдуеш?
Яким. Кривди міні, тее, ніякоі нема,
кривда нема, значить, а тілько < що, тее, бачу
я, значить, що на погибіль, значить, сии мій,
на погибіль син, значить.
Микита. Та яка погибіль? ти докажи.
Яким. Погибіль, погибіль, увесь ти в
погибелі. Я тобі тогід що казав?
Микита. Та чи одно ти міні казав?
Яким. Казав я тобі. тее, про сироту, що
скривдив ти сироту, Марину, значить, скривдив.
Микита. Ото нагадав. Про старі дріж-
джі не споминай двічі, тото минуло...
Яким (запалюючись). Минуло? Ні, брате,
се не минуло. Гріх, значить, гріха чіпаеся, за
собою тягне, і застряг ти, Микитко, в гріеі.
Застряг ти, як бачу, в гріеі. Застряг ти, за-
груз, значить.
Микита. Сідай чай пити, от і вся роз-
мова.
Яким. Не можу я, значить, тее, чай пити.
Бо від скверни від твоеі, значить, тее, гидко
міпі, дуже гадко. Не можу я, тее, с тобою чай
пити.
Микита. I... плете. Іди до стола!.
Яким. Ти в богатстві,  тее, як у сітях, у
сітях ти, значить. Ах, Микитко, душі треба!
Микита. Яке ти маеш повне право в
моім домі, мені дорікати? Та що ти справді
вчепився ? Що я тобі хлопчик, за уха торгати ?
Тепер уже се покинули.
Яким. Отсе справді так, чув я, тепер,
що і, тее, що й батьків за бороди сіпають,
значить та на погибіль тото, на погибіль,
значить.
Микита (сердито). Живемо, у тебе не
просимо а ти-ж до нас прийшов з потребою.
Яким. Гроші? Гроші твоі ондека. По’
жебрах, значить, піду, а не, тее, не возьму,
значить.
Микита. Та годі. I що сердится, ком-
панію розстроюеіп. (Задержуе его за руку).
Яким (скрикуе). Пусти не лишуся. Рад-
ше під плотом переночую, ніж у пакости в
твоій. ТьФу. прости Господи. (Відходить).
ПОЯВА ХПІ. Микита Акуліна, Анися й
Митрич.
Микита. От туди !
— 309
ПОЯВА XVII. Ті самі й Яким.
Яким (отворяе двері). Опамятайся, Ми-
кито! Душі треба! (Відходить).
ПОЯВА XVIII. Микита, Акуліна, Анися й
Митрич.
Акуліна (бере склянки). Що-ж иалива-
вати хиба? (Всі мовчать).
Митрич (вівкае . О, Господи, помилуй мя
грішиого ! (Всі здрвгаютъся).
Микита (лягае на лавицю). Ох, скучно,
скучно. Акулька! Де-ж гармонія?
Акуліна. Гармонія ? Диви, здогадався.
Та ти сі направити віддав. Я налила, пий.
Микита. На хочу я. Гасіть евітло... Ох,
скучно міні, як скучно! (Плаче).
ЗАСЛОНА.
Доля заступника громади.
22 л. вересия помер в Добромірці
старий чоловік, Семен Пічуга. Небощико-
ві не здибати було рівнолітця в сусі-
дних селах, бо вже числив 96 літ, тож і
затямив добре гнет послідних літпанщин-
них, та і сам доволі его закушав, за що
до смерті при всякій нагоді з плачем роз-
казував, дякуючи свободі Він тямив і
троха ліпші часи, хоч і панщинні, бо люде
мали землі подостаток і пан був доволь-
ний меіппим, та не збиткувався над на-
родом, як пізпійше. Но, — мовляв небо-
щик, — як москаль вибрався від нас) (з
Тернопільского округа1), пани землю помі-
ряли і безполовину хлопам відібрали. То-
гди стало хлопам тісно, а двір розширив-
ся і праці від хлопів в-трое тілько по-
требував, що порше. Громада взялася до
нроцесу з паном за забрану землю ; пан
лютився на громаду і немилосердно лю-
дей катовано на панщині і в мандаторс-
кім суді. Як то звичайно, а за панщини
ще тяжіпе було ва папа найти права, тай
громада мусіла все терпіти і процесу зре-
клася...
Де не котрі господарі не змогли пан-
щини відробляти, то двір відбирав в них
грунт на свій вжиток і по панщині не
хтів йім звернути. I знов з паном нро-
цес, а небощик Семен став повномочпи-
ком покривджапих. Дві неділі мучив ман-
датор Семена в темиім ареіпті заковаиого
в заліза і що дня на обід і на вечеру не
9 Тернопілыцина, як зпісно, була якийсь час
іменно від 1809 до 1815 р. під Росісю. Ред.
жалував ему кпйів, щоби відступив від
процесу. Но дармо; не помогли ні погро-
зи, ні обіцяпки. панскі — пі за що нс
важився зрадити справи громадскоі, як
то зробили в сусіднім селі Лубянках
громадскі повпомочники, що віддали на-
нові звиіп сто моргів громадского пасовиска.
Правда, що не малу надгороду дістали
за то від пана, але прото померли ще
борпіе, ніж наш Семен, а споминка о них
проклята. Доки здужав небощик, кажду
труднійшу справу громадску, деб обли-
заний боявся носа показати, він заступай
сміло і вірно.
Небощик мав двох сииів вже жопатих,
та віддав йім свій невеличкий грунтик,
бо надівався голову положити при них.
Але помилився, бо ще обох сииів похо-
вав, а старі немочні лига мусів каратати
в злиднях при чужих дітях, па чужій
ласці, бо свое господарство віддав завча-
су синаи, отже і спало на онуіш, до
ужитку его невіеткам. Мали вони ста-
рого отримувати, але сі, що могли, ви-
робляли ему прикрості, аби его борпіе
зігнати зо світа. (Чи нетребаб бути бать-
кам осторожними, коли віддають господар-
ство дітям ?) На погрібі небіщика було
тілько кільканацятеро людей і то близших
свояків, хоч небощик своіми трудами і
своім віком заслужив на поважну послі-
дну услугу у громади. Поховаио его в
закутку па тім цминтарі, що небощик не '
давно виклопотав кавалок поля на него у
дідичів, а таких, що хиба стілько заслу-
жилися у громади, що еі працею годува-
лися, тих звичайно ховаеся на чольнім
міецю.
Сумно то, дуже сумно, що наші про-
сті люде не тямлять, кому мають бути
вдячні, кого мають поважати. Нехай же,
приміром, вмре яке паие — як плюнув,
рознесуть чутку, і з третого села тягвуть-
ся хлопи на поіріб, застановивши роботу,
а там повитріщують вочи, док який дво-
рак не труне, щоб не заваджати. I іце
менче з папем, але як вмре і такий пан,
що ціле жите натягав хлопску шкіру, то
і на его похороні хлопів тілько, що мало
не подущаться, хоч дуже рідко траФляеся,
щоб пан був на хлопскім погрібі. Над тим
то і сумуе народна приповідка, .що каже:
„вмре богатий — ходім всі ховати, а
вмре бідак — досить піп і дяк“. I хочби
то малося віддавати почесть пе маетку, а
— 310 -
заслугам, які неоощпк положпв длягаразду
суспілыгого, — для добра громади. Ось
через що годиться і Семена Пічугу зга-
датн добром словом.
А. М., селянин
Десятиліте царюваня Александра Ш.
(Конецъ.)
Для вибаыеня Росіі від сумноі будущини, для від-
стороненя вказапих пами реакційних течхй — дворян-
ский і кулацких — ми бачимо тілько одну дорогу, до-
рогу не и р ок мх вемских і земельних реФорм.
Та, щоби докладнійше означити характер доконеч-
них реторм, треба томити, що в Росіі е не тілько „на-
род", а й інтелігенція, котра, однако,' ріжвнться від за-
хідно-свропейскоі і складом і прямованями. Ся іптелі-
гепція — неі образовані люде — не е якавъ осібна кля-
са. Па Заході попятя „інтелігенція" й „буржуазія" май-
же зливаються або бодай зливалися дуже часто ; у нас
вони майже супротивні. На заході розум, просві-
та, наука — слуги капіталу, у нас канітал
виявляс себе головио своею темнотою. На
Заході інтереси нросвічепих кляс часто супротивні інте-
рес.ам мае; у нас тоі супротиввости нема, хоть, вапев-
нс, нема й поввоі тотох.ноетв, бо народ не чув богато
такого, що вже почула інтелігенція.
Я ні-рав не прихильний тим старівникам про на-
род, що, дбаючи власне про себе, ховаються за наро-
дні плечі. Я кажу просто, що інтереси іителігенціі та-
кі-ж законы, як і інтереси иас, коли вони не росходать-
ся з добром тих мас, а тим білыпе, коли полагаютъ то
му добру. Народови, заневне, найперше потрібно землі
і народних, пікіл, з викладом у вародпій мові. Народови
треба дешевих книжок, сільских читалень, іпкіл з ро-
зумним реаліетичвим по зміетови, і моральним по ділі
викладом. Нам треба свободи просвіти, евободи слова,
свобода печати, прилюдности; та хиба ж сс вее проти-
вурічить пародним потрсбам 2 Вудьмо тілько щирі. Ска-
жім народови: „Ми не оиіукае.мо так, як пробила західна
буржуазія, іцо вчинила революцію 1789 р. і в імя сво-
боди, та довела народ до революціі 1848 р. Ми не ста-
пемо слугами капіталу: ми будемо тілом від тіла твого,
кровю від твоеі крови".
Чого ж ми маемо право бажати й вимагати від
царюваня Александра Ш?
Палежучи до лрікціпіяльних цротивииків усяких
революційних прямовань, будучи перекованим „держав-
ником" і, для Росіі, монархіетом, я міркую, що монар-
хічпі перекованя не перешкоджають свобідній критиці
дій царскбі політики. Мовчать тілько раби або підхліб-
ники.
Народ і інтелігенція, своего спільною мудростію
вироблять подрібио далеко ліпшу ирограму, ніж се мо-
жливо для якоі небудь особи. Тим то, нс запускаючися
в подробиці, я назначу тілько кайзагальнійші реФорми,
що чинятъ умови всіх інших, — реФорми, котрі дав-
но іючувають усі передові люде в моій
в 1 т ч и н і.
Щоби знати бажаия народу й інтелігенціі, треба
йім дати можливіеть виказати йіх Щоби сповнити ті
бажаня, доконче треба оргавів, що точно виражають ба-
жаня як народних мас, так і проевічсноі мешпости. .
едину можлш-у до того дорогу вкаг.уютъ зсмскі й
міекі заклади, коли і одні й другі будутъ нсрсроблені на
осповах вссстанових та буде скасоваппіі всякий мастко-
вий ценз. Так иав. просвітиий ценз — по змозі високий
— повинен бути заведений для посад, що еппавді вима-
гають чималого знаня й високоі ііітелігентноети.
Тепер усім то-то розуміючим людей стало ясно,
що Росіі крім міецевих земств, треба докопче й одно-
го загадьпо-державного Земского Збору 1
Діло не в вазві: можна назвати таку інстітуцію й Зсм-
ским Збороы, і Державною Гадою, і Великим Земский
Збором. Діло в тім, іцоби така загальпо-руска Зеыска іи
стітуція не була ані копіею в західних буржуавійних
парляментів, ані відновою любого миогим Земского
собора московскоі Руси — інстітуціі становоі (та
не виключно дорадноі, як думаютъ многі, а закоподанчоі,
доказ —Уложеніе царя Алексѣя.) Ріжниця від за-
хідних парляментів повинна бути найперше і найголов
війіпе в тім, щоби нс довго засідати — найбільше три
зимні ліеяці, інакше робітні люде не будутъ
мочи в них брати участи. I на сім іце не конецъ:
вахідні парляменти тратятъ нимало часу ва такі еправи,
що зовсім повиппі належати до міецевих самоуправ. Роз-
іпиреие круга діяльноети міецевих земств, розширспе
земских освов на Польщу й інші окрайіпи, значно улек-
іпить роботу Земского Збору.
Друге, треба би покинути „кабинет" і солідар-
н у відвічальніеть ыініетрів, котрі на Заході а у пас
нема. Ся „солідарвість" творить партійні кліки і шко-
дить ходови справ, особливо там, де, як у Франціі, мі-
вістерства відміняються майже що дня. Далеко більше
відповідае нашим державним оеиовам уетапова іпдівіду-
альиоі відрічальносто кождого адмініетратора, в тім чи-
слі й ыініетрів, перед короною, при чому, однако, Зем-
скому Зборови повинен бути полишевий почин потяганя
кождого адмініетратора до відвічальности і перед суд,
тай право иредставляти корові про конечніеть діміеіі
сего чи того мініетра. Мало-по-малу, запевне виробиться
практика, після котроі всякий мініетр, іцо надто рівко
відбігае від бажапь народних иредставителів, сам буде
подаватись о дімісію, не чскаючи силуваня.
Та сі всі нолітичні реФорми остапуться майже да-
ремві, коли поровень з нмми пе будутъ іти економічні
ваходи в користь народних мас. ІІайбільшим таким за-
ходом я вважаю розвиток засад, покладених в основу
валожевя мужицкого банку. Маю на гадці ностсневний
викуп усіх дідицких земель, не вик ліо ч аючи міс
к и.х, у користь держави. Ся „націоналізація" землі, ро-
') Дивіть напр. надруковапу в Петербурзі брошу-
ру А. Кирѣева (відповідь В. Соловйбву).
— 311 —
зуміеея, повинна бути актом добровільноі згоди між дер-
жавою і посідателями. Та полагати рішучости посідате-
лів, можна тим, іцо для велико! вемскоі влаевоети уста-
новиться висшнй податок та пер остаіісся даремне нід-
помагати ириватну, особливо білыпу вемску посілість.
Коли, таким чином, дідвцка земля стане перехо-
дити в руки держави, оетатна повинна роздавати еі в
оренду, на довші рсчинці, всім, хто справді ваймаеея
х.чіборобскою мрацею, не розбираючи при тім, чи він му-
жик, чи міщанин, чи Русии, чи Поляк, чи навіть жид.
Для праці і для релігіі, як і для простіти, нема націо-
пальних і станових ріжниць.
Зводячи в купу мінімум прямовань рускоі обраво
ваноі еуепільпости, прямовань пі в чім не супротивних
народним ідеалам і в богато дечому відповідаючих при-
ми»! і почутим навіть масами народними поттебам, ми
можемо сміливо сказати, що вони містяться в словАх:
земля для народа і свобода для всіх. Після
того, програма реФорм, вповні можливих без уеяких по-
важних „потрясенъ “) буде більше-менше ось яка:
I. Постепенпий викуп державою, при помочи На-
родного повомсльного банку, вееі приватноі иовеМельноі
влаенбети, не виключаючи міекоі. Викуп міеких міецево-
стей треба почивати від тих кварталів, де живутъ бі-
днійші обивателі, вадля того, щоби, яко »іога, внпвити
млату ва кватири.
II. Скасоване всіх ст.тпових привілс^ій, як полож-
ний, так і перечних ').
ПІ. Запровід великого вбору або, коли вгодно (ді-
ло не в імю) Земского Вбору, члени котрого вибиратоть-
ся ие поодинокими станами, а вагальним голосоваием.
Для відстороненя шкодливоі централізаціі, некорневого
з економічиого погляду нагону в столиці і, в загалі пе-
реваги столицъ, той Збір васідав по черзі як у столицях,
так і в університетских містах Росіі (включаючи Поль-
щу й Кавказ). Фінляндія задержуе свій лад, з відсторо-
пенем переваги .ПІведів над Фіннами і з ваироводом ро-
сійскоі мови, яко обовявкового предмету науки в
середних і виспіих школах.
Земский Збір, ставши на міеце Государствснного
. Совіту, повинен бути інстітуціею ваконодавчою і контро-
люючою адмініетрацію, не виключаючи мініетрів. Мпгі-
стсрскі пробити не інакше предкладаються до потвердже-
ня голові держави, як піеля одобрена йіх Збором; та в
случаю неодобрспя, мініетр повинен »іати право внести
проект у-друте, тілько ж не скорше, як на другій
сесіі.
IV.	Як найбілыпе ровіпиренс круга діяльности ио-
вітових і губернских інстітуцій, які заводиться і в усіх
тих губерніях, де нема земств. Через ровпгирене міеце-
воі автономіі, круг діяльности Земского Збору ограни-
чуеся на важііійіпі загалыю-державні справи і васіданя
сго можуть бути дуже не довгі: пункт особливо важний
для робітних кляе. Вибирають уеі голови родин (обох
') 6 й такі : дворяне не маіоть права приймати ва
ина бев оеібного дознолу верховно! власти.
полів) і всі не жопаті люде, що живутъ в власних засо-
бів; та зраву, домагатися виборчих прав для женіцип,
булоби не легко: з часом ся справа порушиться сама
собою.
V.	Народна просвіта організувся, беручи на увагу
ііаціоналыіі осібности сего чи того краю. Та скрізь
приймаеся ваеада, ігіеля котроі в народних школах
викладасся в народній мові,' хотьби навіть
не падто обробленій літературно (білору-
ске наріче). в середних школах — тілько
в мовах літературпих. *) В середних і внеших
школах російека державна мова скрізь обовязкова яко
прсдмет науки; викладовою ж мовою вона повинна
бути в губерніях великоруских, білоруских і тих із ма-
лоруских та литовских, іцо самі вискажуться в йіх
користь. В Полыці вводиться польсти наука, крім тих
міецевоетей, де живуть Украйінці (Холмщина); та ні одну
державцу носаду пе може заняти особа, що пе знае ро-
сійскоі мови. Надто, в польских у йів с р ситст ах за-
водиться сістема утраквізму, т. е. поряд із польски-
ми катедрами появляються іі рівнобіжні російскі. Під
Польщею розуміеся виключно Царство Польске, та ніяк
не Литва. Литовскій людности позволяеея пибратп мову
російску, литовску або польску. В приватпих і громад-
ских, т. е. ваведеннх громадами школах, іНяких огра-
ниченъ що до мови не повинно бути, і рішати
про мову мають основателі.
.Тишаеся в новній еилі уже іетнуючий в Росіі за-
кбн, після котрого, ва старанем оенователів, уеякий у-
чебний заклад може діетати права, рівні в державпими
школами. Рішають про сі стараня, зібравши авіетки від
окружних вемских шкільних рад, великі земскі збори
(Земский Збір).
VI.	Стан печати. Се справа дуже проста: тре-
ба скасувати всі цензурві уряди, а пашквіляпіів і не-
елавнпків переслідувати судом присяжних. Бажасся, що-
би печать була поставлена в вовсім такі умови, які е в
Англіі, та не у Франціі, де протів пашквілів единиіі спо-
сіб —- поединок.
Отсе оспови реаюрм, иа котрі царюване Алексан-
дра III »іае ще досить часу! Я не вдаюся в обсуд
справ про організацію артілів, про народні банки і т. і.
Се все подробиці, котрі появляться самі собою.
Головпа рана, від котроі терпитъ тіло Росіі — сс
бевперечно рана б юр ократиз му, котру завважа-
ли ще славяноФІли. Та для боротьби в тою раною ела-
вянофіли пропонували (часом прононують і тепер) нсдо-
’) Раді би ми дуже почути від ш. автора просто
й ясно, до якого розряду прлчисляе він украйінску
мову і чи доііускае він для неі рівне право коми по з
російского, то бодай з польскою? Для пас особливо
важна м о ж и і с т ь ровною, п р и в и а н с, к о н-
ституційна гарантія, а там уже побачи-
мо, які круги зможе захояити украйінска
мова і на кілько вона зрівнаеся з росій-
с к о ю.
Редакція,
— 312
статочнлй спосіб — наворот до становцх аемских
зборів московекоі Руси. Не сумніваюся. іцо іі такі збори
буди бп ліпші від тепсріпшоі уряднпцкоі управи: та ееі
посередноі ступени зовсім не потрібно.
Старі станові рамки розірваиі великим Державины
актом початку минувшого царюваня. Скасовапем крі
пацтва, скасовано Фактнчію іі иотомкове дворянство, іцо
мало право володіти населеними добрами. 3 вапроводом
загальноі війсковоі повинности — остатка в лібералыіих
реформ Александра II. — скасовано й старий служащій!
стаи, і счез розділ між податннмп і неподатними кляпа-
ми. Но іцо ж трібувати обернути назад колесо історіі?
Алекеандр II почав великими реформами, скінчив
сумною реакціею. Алекеандр III почав при умовах ду-
же важкмх. Тепер, коли прийшла врешті пора розета-
тися з важкою минувіойпою і провести нові дороги, він
повипеи узяти на себе почип новоі велпкоі екоиомічяоі
І ПОЛІТИЧМОІ РСФОРМИ.
Ие с.тапемо видумувати вимаячупапих небевпе-
чеиств; я ие вірю в можливіеть якоі небудь
революціі в Росіі, окрім елементарних (напр.
жидівских) погромів. Тілько ж достаточно пебез-
іісчепство уже те, що народ дареніе в тсмноті; що еко-
номічна політика правительства, що одною рукою дае
народови землю — другою рукою піддержуе впадаючу
дідицку аемску поеіліеть, заводить майже вабороняючі
тарифа і підохочуе розвиток куладтва, нереелідуючи
напр. яко проетупок, робітницкі вмови '). Пебезпсчеи-
стно в тім, що іптелігенція, замість мочи служити вітчи-
иі веіми силами свого розуму й образована, засуджена
на стидку та рабску ыовчаику.
В норівмаию в сими с и р а в д і ш пи ми небезпе-
ченстпами, що значить приііид апархіі й шгілізму, що, мов
онуд, періодично вискакуе за все теперішне парювашз?
Сей иривид, як і всі гзліоцінаціі, сотворепий са-
мим правительством.’) Оставлена боці перші два-три ро-
*) Я зовсім не бажаю сказати, що оеуджую безу-
словно діяльність пашого ФІнансового уряду. Заходи д.
Вишеградского — безперечно талановцтого й проворпо-
го фінансіста — задля визволеня Росіі з під впливу бер-
лінскоі біржі ааслугують повного співчутя: уепііиніеть
йіх доказуеея скорим підвиспіепем курсу рубля. Та, як
звичайно у нас діеся, правительство псуе одною рукою
те, що вробило другою. Замість того, щоби, покористу-
вавшиея вигідвим ставом гроіпевого ринку, еміливо вая-
тися ва справу навороту металевого обороту, вали Финан-
совый уряд послухаи крпків Фабрикаптів, іцо жалують-
ся иа дешевизну ваграиичних товарів і на грозячу йім
конкуренцію і, коли вірити заграпичним газетам, уже
підвиепіив усі ввізні мита па. 20°|,. Коли чутка вірна,
то вся користь із підвиспіеня курсу піде в квпісні на-
іпих домашиих капіталіетів.
ІІодібпі штучні заходи для піддержапя рідпого ка-
питалу не рідко мотпвуються навіть „иародіпщкпми'
тенденціями и прпключкою, що коли застаповляться на-
ші Фабрики, то робітники остапуться беи куенпка хліба.
Дурішця! Дайте тпм робіишкам ті самі Фабрики, ва
влаеиість робітшщкоі спілки, і вони підуть прекрасно.
Се не соиіалістична утопія, а дуже нехптре діло.
2) Що до ееі справи, то ш автор помнляеея: все-ж
такп в Росіі, помимо р. правительства тай Біемарка.
були й е революпіонерп, і йіх заходи вее такп корпспі
для иоетупу Росіі. Ред.
кп. коли і правительство, і — иа жаль — більша части-
на суспілыюстп були загукані. Все, що настало піеля
того, доказуе напенпо, що коли апархіетичні прямованя
іетнують доси, то тілько через так назн. заходи протів
авархіетів. Коли ті заходи стянуть міжпароднцмп, не
стане ліпше: правду сказавши, вони завше були міжпа-
родпі. Кому пезвіено, що головннм жерелом апархіетич-
вих прямовань стали остатним часом таііні агентуры,
особливо ті, шо були заведепі кп. Бісмарком ?
Самі „анархіети" прекрасно розуміють ціпу иолі-
цейских заходів. Знають вони також прекрасно, що с.
один тілько спосіб, котрий убе анархію : иоважпі рефор-
мы в користь народа й інтелігенціі *).
Сим ііобідиш — можна сказати Александру III!
М. Ф.
БЕЗПРОГРАМОВІСТЬ „НАРОДОВЦІВ*
I ЙІХ БУДУЧШСТЬ.
ѵ.
Володимир Барвінский був такимясе самим паціо-
налом. Вихований в розгарі партіііноі полсмікн, захо-
плений могучою струню націопаліетичпого ептузіязму з
цілого его фактичною пустотою та поясностію попять то-
діпшоі іптелігепціі, — локійпий Володимир нереняв па
себе тоті хиби, яко член партіі, відданйй йій з душою
і тілом, в одушевленны і горячковоетію прозеліта. ІІал-
кий і екорвй до діла, чоловік епергіі та ініціативи, 1>ар-
віпский став дуже скоро, хоть і пе без завзятоі бороть-
бп з вндпійшими народовцяміі, моралытим, а далі й дііі-
епим провідником партіі. Тількиж уся біда була в тім,
що Барвіпекому. прийіплоея власне тоді стати в головая
партіі, коли вона в перво наблизнлася до дійеного житя,
до практично! роботи, отже в такий чае, коли неясність
програми мусіла пийти ще дужшс па верх, піж перед-
тнм. I дійсно, ми вже бачили, з якою програмою висту-
шів Барвінский в ,Правді0 в 1877; ми бачили й тс, як
той самий Барвінский в два роки опісля (1879) і іце й в
тій самій, ним редагованій „Правді*1 скасував і те, що
нередтим сказав по поводу програми. Для иовпоти пам
приходиться розглянутись у тих ирограмових думках, які
Б-ий висказав в „Дѣлѣ“.
„Дѣло" есть першим виразпііішим обявом ввороту
пародовців до практично! роботи, змагавем партіі до
зреалізованя своіх провідішх думок. Нині, піеля десятіі-
літноі майже практики бачимо, що не все так склалоея
як ждалося, що з тпмп думками, на яких стоіть паро-
довска партія, годі діждатпен о’швпднпх позмтмвних ре-
зультатів, але Барвінский сего непредвпджував і, конечно,
’) Днвіть напр. програму „Соціяліістов-общшшц-
ков‘:, и котрій зовсім отперто говориться таке : політцч-
па свобода відверпе революцію : Иобсдопосцев іГреесер
— прпятелі революціоперів: треба "проводити засаду:
чим гірше, тпм ліпніе. радуватпея ножарам, голодовп й
пошсстп...
— 313 —
такий, яким він був, иредвпдіти не міг, та приступай
до ираці з гарнимп кадіями, з влаетивпм еобі мо.тоцечші
жаром. Иевна річ, що не все, що сказав в .Дѣлѣ" Бар
вінскпй, треба брати за манІФвстацію ці.тоі партіі: таке
поступоване булоб на скрізь Фальшиво, — але всеж та -
ки основы! думки, котрими Барвінский старався погодити
партію нароцовску в дійеиимп потребами народу і через
те вадати йій більше рсалыіий напрям, суть на стктько
характеры! для усеі партіі і так тіеио звязані з еі ста-
ном, з еі внутрішними віцносинами та прінціяльними
основами, що входять через те саме в обсяг нашоі теми
і ми йіх, значить, помянути не можемо.
Головины вавданем, яке еобі иоклав В. Барвінский
осповуючи нову політичиу часопись, було в’едянепе як
пайбільшого числа інтелігенціі під оден прапор : праці
для національною розвою самостійною руско-украйінс-
кого парода. З’единсне таке помогло наступити па полі
чисто тсоретичнім, а властиво не могло так довго насту-
пити, як довго стояла давва сварка ізза далеких формаль-
ны* питанъ явикових і правописних. Натомість білыпе
правдоподібною була злука на полі практично! роботи го-
ловно тому, що пуі ті діссопанси і непорозуміня між „мях-
кими" і „твердимы" пе мали тут при практичній роботі
паймешпого зиаченя. В тім власяе лежитъ причина двох
дуже цікавих Фактів: 1) що „Дѣло" відкидае видимый внак
своеі партіі: Фонетику, а принимае етимольогію, 2) що
и иовім оргапі народовців говориться вже про пустоту
спорів явикових, а занвивас.ся усіх до згоди і снільного
труду задля національною розвою галицких Русинів.
„Доси — каже В. Б-ий в одній із евоіх ирограмових
статей — було у иас аж надто богато паласу о партіях,
Русинів, о йіх заввятій, смертояоспій борбі і очеви-
дно о великій шкоді, яка з того для всіх Руеииів вихо-
дить. Ми вязпаемо отперто, що не бачимо ніякоі реаль-
но! підстави для партійности Руеииів і що иротое нс
прпзиасмо па поаітично-пародйім ноли піяких партій
межи Русинами, бо ие бачимо серед Русинів сунротив-
пости політично пародпих і скономічпих іптересів руского
парода... В своій масі австрійскі Русини остаються по-
родой селянский, мааоміщанским і реміепичим, в коло
котрого громадиться невеличке число інтелігенціі, мате-
ріально і морально з маеою народа тіено звязапоі. В
тій спільпости господареких інтсрссів на-
шого парода лежитъ жерело нашоі сиди народно! і г о-
ловпа основа иашоі політичноі програми
пар одноі"... („Теперѣшна пора а Русины. Дѣло 1880
•і. 7.)
Слова, котрі ми тут навели, можна без иайменшо-
го сумніву вважатп кніптесенціею поглядів, влеказаиих
Баріппсішм в „Дѣлѣ". Мп тому приглянемоея йім блпз-
ше івкажемо йіх головы! думки і піхконечні коисеквсіщіі.
Перше, що найбілыпе разить очі, се відкидувапе
дотснсрііннпх партій. Автор впразно зазначуе, що не
пршіпас жадпих партій між Русинами, що дотеперішні
спори ішажае просто шкідліівпмп для розвою Руеииів.
Ііслііж зважпмо, що спори і подьі па партіі впйш.іп
з иричпп чисто ыаціо палыінх, то дуже цікаво
представиться нам дальше мотпвованс Барвінского. Імен-
нож, по его думці, для наших партій тому нема реаль-
ны* иідстав, бо, як каже, не бачить серед Ру-
спнів ніякоі супротивностп політпчно-народних і еко-
номічних іптересів руского народа11 — противно, він
бачить йіх спільність, а в тій сиільпостп „господареких
інтересів... жерело иашоі програмп народно!". Выходить
отже. що Барвінский критикуй обі партіі, москальоФІль-
ску і украйінофільеку, ві становпска по лі тпчн о-с о-
ціяльного („госнодарскі інтереси"), зі становиска ре-
алыіих потреб люду і виходячи з тоі точки погляду
вважае основи обох сторонництв наших иестіішими, бож
розумісться, пустили суть тоті партіі, іцо не відиовіда-
ють реальный потребам, як се слушно замічае сам Бвр-
вінский. Варто також добавити, що до сего радікальио-
го осуду приходить він як-раз черев те, що в критиці ста-
нув на реальный грунт, па суспільні відносини нашого на-
роду. Легко добачити, що іменно тут лежитъ той Фа-
тальный контраст’між вузко.о основою народовскоі пар-
тіі, а самим житсм в его дійсними, цскучими потребами,
з его ширшими й живыми интересами, далекими від ті-
ено-націоналіетичних думок і забагів. Томуж то і харак-
терно, хоч попри те зовсім нриродно, іцо представитель
народовців як раз тоді, коли хотів наблизитися до ре-
альпих потреб люду, мусів сказати, що основа его пар-
тіі пуста, нспотрібиа.
В домаганюса Барвінского з’единити усіх Руси-
ны до сиілыюі праці иа підставі снілыюсти іптересів
пробивался також думка оперты паші партійні в ід-
носини ие на н а ц і она ль и и х, а па соціяльиих
в іди о с и и а х и а того народу. Думку тоту, коне-
чно, писказав Барвінский мимохіть, не знаючи, що в
пій криеея тота сила, котра в будучности стапеся тим
мотором, що зведе Русинів в зовсім нові і копссквеи-
тиійші, бо еуспілыіо-культурні партіі. Алс він сам пе
розуміе евоіх слів, пс бачив дійсиоі вартости свого по-
мічеия. ІІонихапий ходом розвою иашоі народовскоі
партіі, він стапув ііараз на трівкий грунт і побачив то-
ту прогалину, іцо стояла між „ділом" а „словом®, між
тим, що й зміетом народного розною а тим, що було
основою галицкого украйіііоФІльства. I він скоистатував
тоту ріжпицю, але був надто нсконссиквснтний завдяки
евоім поглядам, щоби еі як треба внкористати. Віп ігад-
то бажав ввести усіх під свій „пародовский" дах, іцоби
домагатися перестрою шіртійного і ваміеть того поба-
чив, — хотячи знова прикрыти усіх і вся, по старому
народовскому звичаю — спільність інтересів попа і хло-
па, спільність інтересів цілого народу. Він не хотів по-
розуміти, що в тій, з малих і середних властителів тай
безземельних ііролетаріів, вложеній суспілыюстіі, суть
теж певні соціяльні аптагонізми, віп пс завважав далі,
що поза масою народною стоіть еще іптелігенція з евоіми
поглядами культурнпми і соціялышми на будучніеть па-
роду, ноглядами, котрі, хочби іі при сиілыіостп ііітере-
сів можуть і суть сіе і'асіо відмінпі. Та ще чудишше,
що тоііжс В. Барвінский (як і ніхто а народовців) пеза-
вважав, що вже саме відклпкунанеся до екопомічипх
інтересів пароду есть повою точкою ішхідігові. що
сфера соціяльпого житя стаповпть зовсім окрему кри-
терію, під котру не пщнадас: вузко-паціоііалістичііпй поді.і
ііартійіпііі. Павпклі до неясности і крутарств.т, до мііиа-
ншш ріжних думок. галіщкі народовці ні трохп неепро-
— 314 —
тпвплиеь слова» Барвінского, ало навіть признали сго,
своім діктатором помимо того, що він, хоч ие свідомо
видав заеуд смерти на усю народну партію, таку, якою
г.она есть, в еі тенерішніи Формі.
А при тім зауважмо, якже се поучіюче, що на
псршім кроці до ширшоі позитивно! програмп народов-
ска партія розпочала критикою своеі власно! бсвосно-
впости! Якже се поучаюче, іцо вона виреклася фонетики.
I чи, питаемо ми — не характерно, если при змаганю
до реально! праці якась партія відкидае те, що власне
було еі знаменем, те, що було так тіено ввязане з сі
партійними прінціпами ?...
Разом в реальним наирямом в „Дѣлѣ" починае
ся також — як се зрештою цілком натурально — ре-
акція проти виеокоі політики (Див. сгат. „Праця на
впѣ“ 1880 ч. 99) і вмагане до згоди з моекальоФІлами.
Але вже й в тім самім річиику були й такі
статі, іцо внова тигли до политиканства („Гадки
Подолянина"... ч. 22-16, „Нравно — політичне ста-
новиско Русинів", „Австрія, ІІѢмеччина й Роеія" і
богато іиших статей і дописів). Так само завели та-
кож надіі на вгоду з партіею москальофільскою1). Та
для читачів напіих попередних статей буде цілком по-
иятпим, іцо й увесь реалыіий напрям не міг довести до
того, чого може бажали сго ініціятори. Нсясність про-
грами стоіть як і давнійше па порядку дневпім. Прінціи
органічного труду, пропагований Барвінским, вертае еіце
перйодично в „Дѣлѣ" аж до пипіішюго дня, алс вже
лиш в Формі пусто! дсклямаціі і патріотичних вазивів до
„патріотін-земляків11. Головною перепоною до осущеня
безпорочно щирих замірів з боку пронодирів народовців
стоіть все еще давна безирограмовіеть...
До неі ми внова повертаемо. Но смерти Вол. Бар-
віпского вважали народовці потрібиим зібрати в одно
сго програмопі думки і поставити йіх як одну одпоцільиу
програму, котроі будутъ держатися. Програма така була
тим білыпе потрібною (если не конечною), що Барвін-
ского прозвали вони головою своеі партіі, еі дійсним
проводиром, отже через те поддали на себе моральний
обовязок, іти тою дорогою, котру він показав у „ІІрав-
ді“, а наипаче в „ДЬлѣ". Треба було тому ясно виека-
злти, чого бажав покійник, яких віп державея прінці-
пів і тактики в народній роботі. Се й зроблено н „Дѣ-
лѣ" з 8 .тютого 1883 р. „Барвінский — сказано там — * і
*) Цікавоб було іі тут близше розглянути причини,
чому згода досі не наступила, помимо чпелепних захо-
дів з обох боків. На сс не можемо дати тут докладноі
відповідн, однак вазпачимо, що і тут причиною були
Формально-національні погляди і неяеніеть громадскоі
думки у нашоі інтелігенціі. Зрештою відсилаемо читана
до самого матеріалу („Правда" з 1872 ст. 249, „Нр. 1873
ст. 38-43, Русская Рада" з 1874 ч. 21 ітд. ітд. а осо-
бливо просимо Ввернути увагу па ..Дѣло" з 1881 ч. 96
і „Слово" з тоі'ож року ц. 137. Для показу щи-
рости в заходах Барвінского коло помирена партій мо-
жпа нагадати, що тоііже сам Б-ціі, що так нромовляв в
„Дѣлѣ" за згодою, шісав рівночасно в „Правді" 1880 р.
що , між легаціею „Слова" а якою небудь рускою про-
грамою пема і пе може бути ніякоі згодп (ст. 73). Як
бачимо, :;а ііозптшпінм чоловіком „Дѣла" стоіть «ще
редактор ..Правди" з своім вувкнм націопалізмом.
ліішяв нам в спадщпні програму, котроі мп иовпнні
держатпсь, сі плекатп і розвивати. Основа тоі програмп
даеться висказати в слідуючнх точках. Опісля йде 6
точок сеі програми: I) звіені вмаганя до авто-
номіі і Федераціі славна — і головне: самостійність
руско-украйіиского народа і его права на питоме жите
(програма націопаліно-політична). П) „Руководячися тою
засадою, ми бажаемо також в житю суейільнім і по-
літичнім, переведена рівнопра.чноети народів і усуне-
ня майоризаціі Тому то ми стоімо за Федеральну про-
граму, котру виписало на своім -знамени теперііпне пра-
вительство гр. Тиффс. Ш) Руководячись тою засадою
пок. редактор „Дѣла" виступав відпорно супротів
польских загорільців". IV) „В нашій домашній політиці
ваняв пок. В. Б-ий від разу ясне і справедливо стано-
вище -. покинути всі Формальні спори а ваміець того взя-
ти ся до поважпоі і витревалоі праці" V) „пок. В.
Барв-ий поруч в пок. В. Навроцкіш ввертав як най-
пильнійіпу увагу иа економічне подвигнеле нашого під-
упавпюго селянства. VI) Виходячи з того псресвідченя,
іцо наше духовенство положило в минувшости великі
заслуги около піддержаня нашоі народности, що
спільно з иародом перенесло гопепя, що не тілько не
етратило в тих тяжких хвилах почутя е д н о с т и 8 и а-
родом, але при першій користнійіпій для нас консте-
ляціі політичній, взяло в своі руки провідництво і іні-
ціятиву д о д у X о в о г о і и о л і т и ч и о г о р о 3 б у д ж с-
пя нашого народу, що і тепер еще воно предста-
пляс оесредок ііашоі інтелігенціі, що протів него голо-
вно звертаютьея і тепер еще числекні удара наших
противників і що затим ніднесенк і по ліпше пс
долі нашого паіпого духовенства може бути
порукою у е п ішп ійшо го роз в о ю наших наро-
ди и х сил — пок. В. Б-ий забирав все і всюди голое,
де ішло о иолішненс сго матеріяльного биту".
Піп до перпюі точки тоі програмп національно-
иолітичноі, то вона безпорочно вовсім ясна і докладиа.
Та на лихо інакше мас ся річ 8 програмовими думками
що до соціяльного і культурпого розвою нашого народа.
Поелухаймо. що сказано по сему поводу в П-ій і Ѵ-ій
точці програми Барвінского. В П-ій точці стоіть написа-
но, що „ми бажаемо також в житю суспільнім і політи-
чнім переведеня рівнонравности і усуненя всякоі майо-
ризаціі, і зараз таки безпосередпо по тій заяві добавлено
пояснено, що стоімо ва Федеральну і автономічну про-
граму гр. ТаФФе Ну, ми дуже добре понимаемо, на
скілько поясняй програма гр. Тяффого політичні зма-
гаия народовців до автопоміі і Федераціі, але як розу-
мітп ріііпоправніеть па полі суспільнім, або усупенс ма-
ііоризаціі на полі еоціяльнпх відносіш, сего ми таки по-
мимо добавки на тему <і>едералізму гр. Тяффого — по-
няти не можемо. Якось пі раз нам не ясно в голові, що
се мав означати тота рівноправніеть в сопіяльних відпо-
спнах. Чи мае то може означати, іцо ми не хочемо, що-
би наш нарід був впзііекуванпй (екопомічно) Поляками
і Жидами? А колитак, то який же сей визиск? Як сго
усунути? Ну, а далі, прпетупім, що прнйіплоб вже до то-
го. що наш нарід пе бувби впзискуванпіі матеріально пі
Поляками, пі жидами, пі в загалі чііжннцямп, то чп сс
вже есть ідеалом народовців, если буде впзцекував свііі
— 315 —
свого? Отже чп тут ходить о чпстпіі націоналізм внзи- і
скувачів чп дійсно о уладженв яеихось ліішіих, здоро- і
війіппх відносин суспільних? Ба, ми моглиб таких пн- !
тань начислити еще дуже богато, питанъ, котрі нам чи-
таючим неяспу Фразу народовскоі програми мимохіть тов-
п.'іять ся одно за одним в нашій голові. А між тими пи-
танями все ще стоіть одно найважнійше, а іменно : що
розуміти під усупенем маноризаціі і переведена рівно-
правности на полі соціяльнім ? Бож, що сего не поясняе
відкликуваиб ся до програми гр. Тйффого, се ясне, як
сонце Вонаж чисто політична і в питаню соціяльнім не
мае жадного вначіня. Длячого отже — питаемо ми на
послідок — иародовці лишили тоту точку своеі програ-
ми неясною, помимо того, що йім впдалася дорога, ко-
тру вивпачив Барвінский, так ясною і пенною ?.. А мо-
жс — скажете ви на тсмні слова II точки дастъ вдо-
воляючу відповіть V точка програми, котра також від-
поситьси до справ суспільно-скономічиих? Зараз поба-
чимо, іцо ні 1 Там сказано — і то вже нс в Формі про-
грами, а некрольоі’у — що Барвінский занимайся еко-
номічіімм піддвмгненем народу, забирав голое в справах
податків, такси війсковоі і т. і. Чи се також програма ?
Чи може в обииженю такси війсковоі лежитъ усуиене
майориваціі па полі суспільнім? А може в унормованю
податку чмншового треба догадуватися переведена рів-
іюііравностн н.т полі суспільних відносин?!
I з ІІ-оі і з Ѵ-оі точки видко, що отся для наро-
довців так ясна програма в справах суспільно-скономі-
чііих есть клясичним образцем неясности. Ми моглиб
павіть в точці Ѵ-ій ееі програми доглянути певного кру-
таретва Бо чомуж, если сс програма, не сказано „мн
хочемо того і того", хочемо робити так і так, Сажаемо
такого, а нс іншого стану суснілыюго, але шдноситьея
в Формі посмертно! зг.гдки ноодиіюкі нистуни Барвінеко-
го в справі податку чиншевого, такси війсковоі, або
щось в тім роді ? Чн маемо думати, що й програма на-
родовців обмежусться па наступи що до вмін такси вій-
сковоі, регуляціі рік і т. д. і чи — додаймо — выступи
тоті мають бути альч-ою і омегою йіх соціялыю-економі-
чпих змагань ?
Псрейдем папослідок до поглидів культурних. По-
мимо рскаями, яку подало „Дѣло“ па тему докладноети
дороги, внзначепоі Барвінский, не находимо в „сго"
програмі ні одного прямого пояснена, кромі Фатально
мотивоваиого в сі ѴІ-ій точці клерікалізму. Ми умисве
заміетили тоту частину в усіма еі мотивами, і просимо
ш. чптачів еще раз йім докладно приглянутися. А піеля
такого глпбшого застаповлсіія лехко буде зміркувати.
що всі вони, тоб то мотива вазиачують зпачінв духовен-
ства в тіено націоп.тльнім розвою: воно, сказано там,
впдержало гоненія, а осталося доси в едностп, конечно
націоііальній, з пародом : воно відограло ролю в нашім
паціоналыіім відродженю, па него падутъ і тепер громи
з боку протпвпиків рускостп і т. і. За теж нема там ні
одного мотиву, що відпоспвбпея до соціялыюго положе-
на духовенства в відпопіеию до маеи народноі, не ма
ні одного словечка про «го культурной вплив на розвій
пароду.
Одпнокпіі. на иершіііі погляд культурнпіі. моітів
есть сей, в котрім кажеся, що духовенство становить
еще тепер солонцу часть нашоі інтелігенціі. Але і тут
річ мае ся зовсім інакше. Бо ес-шб дійсно ходило о про-
світнпй вплпв інтелігенціі на розвій народа, тобп ходи-
ло о еі „якіеть“, значить: чп інтелігенція тота справді
ширить просвіту, чи вона епоеібна зробити селянина ра-
піоналіетом чп може загорілпм католикоя, в загалі тим,
що вважаеся за суть цівілізаційіюго доступу. А еслиб
ходило о „якіеть", то конечно зтілізація згадаиого моти-
ву булаб така: „Стоімо за духовенством, бо воно скрѣ-
пить в своій більшости таку інтелігенцію, котра буде
ширити такі й такі думки, туди й туди поведс парід па
дорові его цівіліваційного розвою". Тількиж в тій сти-
лізаціі, як вона подана в програмі народовців, очивидпо
ходить лиш о скількість інтелігенціі рускоі, отже рСФ.тск-
туе ея лиш на еі руекіеть, або інакше, выходиться в вуз-
ко-націоп альп ого станови ска.
Та нс вапускаючи ся зрештою в отеі стилістичні
тонкости, бачимо як на долони, що иародовці стоять
за духовенством з прпчин вузко шіціоналіетичпих, а мсх-
тують згляди суснільні та культурні — ироява. котру
ми вже з самого початку замітили в основах народов-
скоі партіі.
Зібравши все сказано, видимо, іцо „ясна" програ-
ма народовців « 1883 р. мае в собі програмові думки
лиш в справах національно-політпчних, з рештоюж есть
або образцем крутарства і лехковаженя справ суспіль-
них і проснітпих, або образцем неясности, котра періо-
дично з’являеся в усіх народовских програмах, хочби іі
як захвалюваних що до „докладноети" дороги, котру во-
ни буцім то Еказують народній роботі.
Евгеній Левицкій.
Від редакцп.
3 сим числом, — як назначено в заголов -
ку, — Народ стае органом партіі. Не псрсмі-
пяе віи тим ані своіх дотснеріпіних основ, ані
дотенеріпшого напрямку, ані навіть тону, тіль-
ко що від тепер мусить писати виразнійінс,
згідно з дальшими й близіними цілями партіі.
Щоби па далі пе вийіпло яке непорозумі-
ие, мусимо зараз-же назначити наші відносипи
до своіх і чужих. Наші прихильники обо вя-
за ні від тепер піднирати Народ матеріально
і морально ; матеріально — поголовно перед-
плачуючи Народ (і, розумісся, точно платамиі;
далі, присилаючи наддатки (спис котрих
буде друкуватпея в Иароді) і врешті, вишуку-
ючи для Народа чим раз більше передіілатші-
ків; морально — присилаючи відііовідні праці,
до иомііцувапя в Иароді і дбаючп про такі пра-
ці від інінпх.
316 —
Не всякі праці будутъ від тепер поміщу-
вапі в Народі, а тілько такі, що відповідають
оеь яким завдачам Народа:
Народ мае головно ширити, серед нашого
народа й інтелігенціі, всесвітні поступові дум-
ка і тим сігособом приеднуваги як найбільше
прихильників для програми руско-украйінскоі
радикальноі партіі. Тим то все в Народі му-
сить бути писано як найзрозумілійше для най
іпирших мас нашоі суспільпостн, то б то наро
да й інтелігенціі. Зачіпаючи за найважнійші
подіі дня, тикаючі нашоі суспільпостн і стояти
на грунті всесвітноі науки, Народ мае розби-
рати й критикувати наш сучасний сусггільний
устрій, а також розбирати й критикувати жите
й розвій нашоі суспільности, -особливо еі наза
дницкі думки та привички. Тут мусимо доки
пуги, іцо як доси, так і на далі Народ не мо-
жс поступити так, як поступаютъ органи на-
ших старіпих партій, дс, хто тілько признаеся
до партіі, то вже зараз і вільпий від критики
свого поступованя. Народ критикувати буде й
прихильпивів чи членів руско-украйінскоі пар-
тіі на-рівпі з іншими людьми, а де в чому на-
віть острійше. Людина, котрій справді ходить
о справу, а не о власнг особу, —• такою, ®ак
тичпого критикою певне не образиться/обоніль
на ж прилюдна контроля й критика буде не-
мовби сторожей і заразом підоймою суспілыіоі
моральности як цілоі партіі, так і еі поодиио-
ких членів. 3 того погляду й люде не нашоі
партіі в самім Народі можуть Фактичпо кри-
тикувати наше поступоване, і всякі протестан-
та серед руско-украйінскоі суспільности нехай
будутъ певні, що й йіх голоси — натурально
суспільного характеру — найдутъ міеце в На-
роді. В загалі, редакція Народа, як доси, так і
на далі, буде до своіх і не-свойіх відноситися
рівно критично, рівно безпристрастно.
Дописі будутъ поміщувані в Народі тіль
ко такі, в котрих иідхоплено найхарактерній-
ші прояви й черти нашоі суспільности. А що
члени нашоі партіі мають виступити сміливо
й отверто, то й дописі треба, по змозі, цідпи
суватй власним імям. Сухих матеріалів, строго
научних, надто снеціяльних розвідок і всяких
нецікавих, хотьби й пайціішійших праць, годі
в Народі поміщувати. Поезіі й повіети будутъ
поміщувані тілько такі, котрі мають глибше
суспільпе значіне; Народ не може бути ані
чисто научною, ані хронікарскою газетою, а
мусить бути газетою, скажемо так, суспільного,
живою, що мае розбирати наше суспільпе жи-
те і старатися повернути его після основ на
шоі партіі.
Проеимо-ж усіх людей, котрі схочуть як-,
небудь з нами зноситиея, мати се все на увазі,
щоби потім не бути в претенсіі до редакціі.
Надруковану в сім числі програму
нашоі партіі відбиваемо ще осібно в 5000
примірниках, розсилаемо еі по-білыне в
осередки нашого руху і просимо наших
прихильників розширити та пояснити еі
між нашими робітними людьми, а якби
було треба й можна, то скликувати за-
длятого іі віча народні в ріжпих сторонах
нашоі крайіии. Біднійшим просимо розда-
вати програму даром, заможнійшим про-
давати по 5 кр. і вторговані гроші при-
силати в редакція) Народа, Львів, ул.
Академічна ч. 22. Туди-ж треба всім
обертатися в усяких справах партіі.
Зміет: Програма руско-украйінскоі радикальноі партіі, ігідписана С. Давидовичей, Е.Левіцким’
,М. Навликом, Ів. Франко» і Г. Яросевичсм. Власть темпоти, драмат Л. Толстого, дер.’ М. Павлика
(дія ПІ). Доля заступника громади, А М. Дссятиліте царюваня Александра НІ, (копедь)
М. Ф. В сяирограмовість „народовці в“ і йіх будучиіеть, V, Ев. Левіцкого. Від редакціі.
Видав Михайло Павлик.	Відповідае, ва редакцію Івав Франко.
3 „Друкарні Народноі" Воіітіхя Манецкого, під проводом В. Годака.

Рік /.
Львів 1. л. ПадолисТа 1890.
Ч.
Виходить 1. і 15. л. I
кождого міеяця і ко-
пиру® ва рік
в Лпстро-Угорщииі 4
гульд а для ваграниці
5 рубл., 12 франків, 10.
марок або 21/, доляра.
Одно число 20 кр.
іч
НАРОД
]	Г л [
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСНОІ РАДИНАЛЬЙО! ПАРТІІ.
.. -
 Адрес редакціи
Львів, ул. Академи-
чна ч. 22.
Дописи бевименпі не
будутъ поміщуваиі. У-
житірукописи нищать-
ся, а иеужиті можуть
еобі автори евоім кош-
том відобрати. В спра-
вах редакційяих можна
говорити від 11 до 12
рано і від 2 до 3 пол.
.... .... *!
На дорогу.
Ше ие виступила була наша партія, а вже
люде добрі стали про иеі говорити. „Діло“ пер-
ше, не дозволившися господарів, подало звіет-
ку про ириватний зйізд радикалів та іце й
назвало по імю трох участників зйізду: дра Т.
Окуневского, дра Даниловича та Іл. Гараси-
мовича, — іцо вже зовсім неделікатно. Та, сим
разом, воно пімстилося на самих народовцях,
бо, — як росказують, — коли один із них пі-
іпов у поліцію звідатися, чи дастъ вона добру
кондуіту тим, іцо підписали статут руского
асекураційного товариства, — то там витяг-
нено зі столика те саме число „Діла“, де на-
друкована звіетка про наш зйізд і сказано:
„Ви хочете доброі кондуіти ? Якже ? адже ось-
де ви самі подаете іцо два з тих, іцо підпи-
сали статут, т. е. др. Окуневский і Гарасимо-
вич були па зйізді радикалів?11 Коли-ж до то-
го „Кшуег ЬѵѵоѵѵБкі" накинувся на редакцію
„Діла', назвавши его звіетку про зйізд ради-
калів просто доносом, то редакція „Діла4 (чи
можете еобі здумати іцо прикрійшого. для неі?!)
— стала боронити радикалів, запевняти, що
на зйізді не постановлено нічого протівзаконного,
за що, мовляв, може ручиТи участь таких но-
важних людей, як др. Окуневский, др. Дани-
лович та Гарасимович. Ну, а інші участники
зйізду у ,,Діла“, звіено, не можуть за те ру-
чити, бо не такі поважні. В чім мас бути тота
повага, годі догадатися; може в літах ? так
на зйізді були й старші люде. На всякий слу-
чай, таким винесенем названих участників зйі-
зду, редакція „Діла4 кинула тінь на інших
участників. Вийшло се мабуть мимохіть — очи-
видячки редакція „Діла“, навіть притисиена
до стіни з усіх боків, не може 'зовсім- отряс-
тися з того, в чім вихована — в доносцях на
людей не своеі параФІі. Найкумеднійше-ж те,
що ,,Діло“ тут-же стало толкуВати про ці-
вільну відвагу в еправах партіі, себ то, що
участники зйізду не повинні з тим ховатися і
т. і. Зовсім даремний захід: між нами дуже
маленько таких трусів, котрі би потребували
вчитися цівільноі відваги від редакціі, що зви-
чайно сама по заячому бойіться навіть соло-
мяиих опудів, то е всяких руских недостойників.
Так само, не зовсім віриа звіетка „Діла“ про те,
що почин до зйізду вийшов від підписаного
та Евг. Левіцкого. Потреба осібноі організаці1
відчувалася від давна особливо через те, іцо
народовці систематично викидали з межи себе
радикалів; безпосередний товчок до осібноі
від народовців організаціі дав, — у самий
день похорону останків Міцкевича 4 н. ст. ли-
вня, — народовець, доведений до того роспу-
кою над розладом між народовцями (що влас-
не підчас названого похорону показався в по-
внім блеску) і над браком у них пильноі уваги
до потреб нашого люду; справа ся була зараз
основно обговорена приватно в ширніім кружку,
що й рішив скликати збори радикалів, уложив
йіх програму, розібрав межи себе ре®ерати тай
попросив Франка, Левіцкого і підписаного, ви-
слати запросини зі своіми підписами.
Дуже цікаво, як далі ставилося „Діло“
до нашоі партіі. Діставши в руки програму, в
.20 ч.’ Народа, „Діло“ зразу вивело протів нас
перед свою публіку найтяжшу пушку, (па ли-
хо, вона вже тепер не стріляе і еі бойіться
хиба остатний рутенский шкаралупник): мов-
ляв, після програми, нову партію характери-
зуе соціалістичний устрій і раціоналізм у спра-
вах віри. Інші характеристичні черти партіі,
після тоі ж програми, як позитівізм у науці,
реалізм у пігуці і цілий ряд таких черт із мі-
німалытоі програми, „Діло“ мабуть думало
сховати, тілько-ж чомусь то зараз на другий
день зробило найчеснійше — надрукувало до-
слова цілу програму і таким чином дало в
руки своеі публіки сам документ, після котро-
го вона зможе осудити й те, кілько правди
було в попередних словах редакціі „Діла .
Нарепіті в 227 ч. „Діло“ вселило про на-
шу програму передну етатю. Для користи ре-
дакціі. ми повинні би тото чадо промовчати,
таке воно (вибачте за слово !) невмиване ; та се,
поки іцо едина критика наших заходів, а до того
така характеристична для теперішного стану га-
лицких народовців, що ми мусимо тій статі при-
глянутися. Вона зложена з поверховного сміху,
ирозираючого крізь него плачу над евоім без-
силем і з крайного неуцтва в тих еправах,
про котрі говориться.
Невважаючи на те, що то самі народовці
в „Ділі“ зашуміли про наші заходи (ми брали-
ся до діла дуже смирно), та що Факт зоргані-
зованя партіі з суспілыіою програмою, дале-
ко важший, ніж усе, иро що 15 літ 6уцім-то
— 318 —
„піуміли'11 радикали — авторс тай в „Ділі0
найперше вдаряе в великий бѵбен що
мовляв, наші шумні заходи — звичайні тара
бани (а про те вони, — завважаемо, — дають
зиак до бою). Після того йде сумовита музика
про те, що від коли став виходити „Народ ,
то узнано, що нраця галицких народовців або
недостаточна, або скривлена; іцо націоналізм
пуста Форма; що інтелігенція руска не дбае
про скономніний розвій селянина; що вона над-
то клерикалыіа, консервативна, не мав про-
грами. Отже .несвѣдомый спр .въ галицкихъ и
культурного розвою народу руского въ Австріи
(іцо ми за зпаток!) мбгъ бувъ но выслуханю
криковъ и воплѣвъ органу радикального . дѣй-
ство подумати, що трудъ надъ народомъ рус-
кимъ спочивак, на нещастье того-жь народу и
культуры европейской, въ рукахъ якоись ре-
троградной, темной версгвы чи кліки, за во-
трою бѣднымъ людямъ не буде нѣколн нѣ
просвѣтку нѣ гаразду (завважте насміх над
бідними людьми!) „якъ довго па нолѣ труду
того не станутъ тіі велиты, котрыхъ имена
неважно блестятъ пбдъ сподомъ „максималь-
ной11 и „мінімальнои програмы „русло-украин-
скихъ радикаловъ".
Бідні! які-ж ви карлики! як же нам
вас жаль, що думаете пасміхом із ренре-
з е п т а и т і в зйізду збгти дуже сумму для вас
подію, — організаціі партіі!...
Тут музика з жалю уриваеся, а йде ре-
золюція гімназіяльного учителя, як роздас уче-
ппкам завдачі: мовляв, ваша програма „реи
8іііп гіоіпевііенпі, буядючне, зъ широкимъ закро-
емъ, але въ дѣйсности хитка лѣшінка або ком-
іііляція теорій, котрн жили або жиють посс-
ссдъ народовъ европейскихъ, але котрыхъ до-
мороднй націй радикалы не вмѣли добро пере-
травити въ томъ напрямѣ: іцо для Русиновъ
практично, а що нѣ“.
Добре, нехай і так, що ваше бундючие
слово — правда: що наша програма— репвипі
оІошеМісиш, та в якім-же світлі вийдете ви,
наші учителі, що-сте за 30 літ і того не втя
ли ?! Отже вочекаемо і иобачимо, яку то ви
самоетійпу та нрактичиу програму выдумаете
для Русинів. Сказавши раз свое учительске
слово, що ми не подали нічого орігінального,
редакція „Діла11 з легким серцем критикуе на-
шу максімальну сусііільно-скояомічну програму:
мовляв, се теорія неясна самим ученим соція-
ліетам (а сам, як з усего видно, не читав на
віть ні одпіеінькоі агітаційноі бротури), то й
пс слід для неі зрікатися ііідівідуальноі влас-
ітости і іпдівідуальноі нродукціі (кождому, до-
бродіі, і при колектівнім устрою вільно мати
тс, що треба для его власноі потреби тай про-
дукувати собі в тих границях — іде тілько
о товарову госнодарку); мовляв, проект д.
Франка про ФІльваркову громадеку господарку
пе ввдержав критики (чиеі ? чи певапюі?); тре-
ба було запросити на зйізд бодай посла Гурика,
щоби сказав свою думку про колектівізм.
Справді, сс хиба, що па нашім зйізді не було
селян; ми зразу були рішили запросити й йіх
і далеко ширший круг людей, та нам потім
стали в дорозі непоборимі перешкоди. Та не бій-
теся, прийде іце й до того, тілько вам від то-
го лекше не стане. От, уже з далі надрукова-
ноі дописи з Коломийщини побачитс, що па-
віть в головах богатших селян робиться ре-
волюція в поглядах на особисту та громадеку
власність; а що-ж то в головах тих тйсяч
ваших робітних людей, що маіоть тілько по
грядці грунту, котру й так незабаром зліциту-
ють за довги, — або в головах тих сотой ти-
сяч сільских наймитів, що працюють на чужім?!
Економічна машина йде жваво й у нас і, або від-
разу трощить наших робітних людей, або ііер-
піе викидае йіх з грунтів. Треба-ж якось иа те
радити, і рада едина тота, щоби наші ро-
бітні люде хоть по маленьку скупляли грунти
в громадскі руки тай заводили на них громад *
ску господарку, іцо при епільности чи союзі
громад, одна могла би видержати конкуренцію
з каігі галіетичною, — усе одно, чи Фабричною
ча грунтовою, — господаркою. I се вже й по
чпнають у нас розуміти самі робітні люде но
еелах.
Далі каже „Діло“, що в економічній про-
грамі мінімальній е богато старого і такого,
за чим стоять і нс-радикали, тай додае, що
ми буцім то від уряду домагаемося тілько ре-
гуляціі рік та охорони ліеів. Мовляв: Коіо роі-
8кіе більше домагазся. Може й білыпе, тілько
для тих, котрих воно засгупае, а в кождім ра-
зі не в тім напрямку, в якім ми думаемо.
I в справах політичних наша програма,
мовляв, не богато що сказала нового, бо те саме
говорятъ і ліберали і демократа „Живцемъ зъ
чужого взбрця взята до програмы мінімальнои
точка, щобы вашимъ жѣнкамъ признано право
выбирати и бути выбираніями до всякихъ ре-
презентацій краевыхъ и державныхъ . Редакція
стараеся, далі, й сю справу збути сміхом, алс
ми дуже цікаві, іцо вопа в ній орігінального
видумае? Ми в загалі не маемо прстепсіі, що-
бисмо сказали іцо-пебудь такого, що вже ніхто
піколи на світі не говорив або не думав, —
сегодня на орігіпальніеть полиціею хиба жите-
лі відвічних ліеів, до котрих не доходить і
проміпчик світла з образовапого світа; про
все тс вже думали поодинокі поступові Русини
ми тілько звели вкупу результат нашоі
власноі кільканацятилітноі думки і поставили
те яко програму партіі, котру думаемо систе-
матично проводити. Що вопа похожа на нро-
грами всего поступового в світі, то се тілько
може запевнити всякого, іцо воно не химера,
не що-небудь такого, до чого би, мри всесві-
тній солідарности поступовців, не могло прин-
та. Зрештою, е в ній і щось таке, чого звичайно
небувае в соціялістичних програмах — се захо-
ди здержати витворюване пролетаріяту та
справити людей просто на дорогу колсктівноі
нродукціі через усякі спілки. А що до прак-
тичности, чи непрактичности нашоі програми,
то й се що вслике питане, про котре буде рі-
шати провіпція.1) Зрештою, ми, по змозі, дали
') 3 чужих людей, напр. д. М. <1>. автор ввіенпх
статей в „Народі11, чоловік, що мае добре Роеію тай
західну Европу, нище нам власне: „Ваша программа
— 319 —
людям систсматичну схему тих справ, іцоби
вопи мали над чим подумати, і будучі зйізди
чи віча радикалів зможуть нашу ирограму,
коли буде треба, де в чім поправити,зробити еі
практичнійиюю тай загалом розвити. За сим
певне діло не стане, за се ручать живі, роз-
виваючіея люде. Програмою нашого, вказали
ми також на ті еправи, на котрих можуть і
повинні погодитися всі думаючі, іцирі для.на-
родпих інтересів та поступу Русини. Наша
програма може з часом скупити навколо себе
цілу напіу, фізично й духово працюючу сус-
пілыііеть — наших робітних людей і нравдиву
інтелігенціго.
Повне неуцтво суспілъне виказуе редакція
„Діла", коли думае, ще раціоналізм нашоі про-
грами противурічить тому, що отсе ухвалили
соціялістичні делегата в Гальлв, що, мовляв
„еправи віри уважаемо за річ приватну людей*.
Ми поставили ирограму для себе, як ми бу-
демо в тих еправах поступити, не насилуючи
чужого сумліня, а в гальскім рішеню, як і в
передних таких самісінышх рішенях, сказано
далеко білыпе, ніж ми сказали, бо думаеся
відсторонити релігію від усякого впливу па
суспільні еправи, відсторонити еі з праводав-
ства, шкіл і т. і., збавити еі всикоі державноі і
в загалі публично! помочи, та иолишити на
громади віруючих, .або й на поодиноких людей.
Ми-ж, для суспільности, домагаемося навіть,
щоби скрізь учено релігію, тілько без догма-
тизму, критично і иорівшоючим способом. Зна-
чить, гальска ухвала зовсім не огляднійша, як
каже редакція, від нашого раціопалізму.
Далі ми уложили програму в усіх спра-
вах людского житя, — суснільно-екопомічних,
політичних і просвітних, - - котру думаемо про-
водити па нашім національнім грунті,.а ре-
дакція „Діла" каже, іцо ми „програмы націо-
нальной не списали нѣякои, не знати чому: чи
пс мають си ? чи се може справа за дразлива?
чи ие можуть? чи не смѣютъ?" Так якби то
можна списати яку небудь національну про-
граму, помимо справ суспільно-економічпих,
політичних та просвітних ! Зрештою, стрібуйте
ви списати таку чисто національну програму.
Про те, чи ми воліли би в східно-галицких
школах та урядах бачити полыциву чи рус
чину (т. е. руско-украйіпску мову), ніщо й
росказувати, бо вже-ж сама назва нашоі партіі
і той Факт, іцо ми стоімо за як найширшою
автономіею, тай самі вживаемо руско-украйін-
скоі мови — ясно говорятъ про те, яку мову
ми хочемо- мати на нашій землі 5 тілько, що
нам ще більше ходить о зміет того, що буде
по-руски говорено в школах, урядах, письмен-
стві й товарискім житю. (Ріжниця між нашими
і вашими поглядами на рускість, в еі іетори-
чнім розвою і тенерішнім стані, дуже досадно
показана в статі тов. Охримовича що надру-
кована в сім-же числі.) Того-ж, іцо Русинів
вполнѣ практична Я бы только подставилъ в мѣсто
словъ: радикализмъ, научный соціализмъ — украинскія
слова. Это важно по многимъ причинамъ*.
звалено, в Галичині, під один дах із Поляками,
Русинам піщо страхатися; треба тілько, спіль-
но з польскими робітними та радикальними
людьми добиватися переміпи суспілыіо-політи-
чного устрою, тоді сам собою настане такий
- стан, що Русипи пе будутъ потребували боротися
о Формалыіо-націоиальпі права, се б то о рус-
ку мову в школах і т. і.
Ми подали лёгонький начерк того ладу,
який ми хочемо мати в нашій крайіні, подали
основи наших відносин до евоіх і чужих, і
хоть те, як ми думаемо ставитися до інших
руских та польских, великоруских і т. і. пар-
тій, ми взяли до тактики, — то всё-ж таки і
з оголошеноі програми надто ясно, іцо за зіле
ми думаемо плекати на нашій національній
грядці, який ми лад думаемо на ній завести,
то б то як мае далі розвиватися наша націо-
нальность. Розуміеся, се все буде ясно тим, що
вміють читати, т. е. знаютъ, що значатъ сякі-
такі ужиті нам слова. Коли-ж бо у нас навіть
провідники партій, просвітителі, попросту не
розуміють слів: дивляться і пе видятъ, слуха-
ють і не чують. Якби-ж вони бодай були скром-
нійші — пе говорили про те чого не розумі-
ють ; ба, коли ж бо вони на те провідиики...
Редакція „Діла’ не вірить, щоби наша
партія, як каже „Киг)ег Ьѵѵоіѵькі", стала ко-
лись важним політичним чинником. Що-ж, віра
річ приватна і, як учить досвід, звичайно про-
рочить иевірно. Адже й сербский консерватис-
там і нс снилося, щоби йіх радикали колись
стали силою, а про те сербскі радикали тепер
мають у- руках цілу Сербію (а не забу-
вайте, що то також но найбільшій части се-
ляне). Наша партія ізже тепер стоіть далеко
ліпше, ніж стояли зразу сербскі радикали. Нас
уже не переедідуюгь за наіпі переконаня; ви-
зпавців тих перекованъ між Русинами чим раз
більше, і хоть один львівский учитель-пародо-
вець ще 1.885 р. чванився, що сам вибе ради-
калів, як гниди, то таки Бог ласкав — не дав
нашому супос гатови ріг, і ми не тілько що до-
си доховалися, а й ночули в еобі па тілько
сили, що явно виступили яко партія. Наш вис-
туп нагадае і всім колишнім руским радикала,м
гріхи, чи ідеали йіх молодости і з’единить йіх
з нами для сусиільноі діяльноети, і коли ми
небавом і не вдіемо нічого надто великого,
, то папевне споводуемо грунтовку реоргани-
зацію наших партій на міцнійших основах, ніж
' національні та церковні Формальности : живійші
} члени наших партій будутъ мусіли, коли не
зільлятиея з нами,, то бодай білыпе взятися до
того, що ми — до матеріяльного та просвітного
двигненя народу не в дусі церковіцини та па-
тріотично! бляги, а в такім дусі, в якім дви-
гаються освічені народи па світі, тоб то в дусі.
всесвітно-культурнім, крайній, що один може
двигнути нашу національніеть, чи то наших
людей з йіх матеріяльного та моральной) впадку.
Редакція „Діла" каже вреіпті, що так
вона думае про напіу програму на перший
раз; очивидно, надіёся па поміч із провінціі,
бо в генералыіім штабі не стало концепту.
Що ще скаже „Діло" на нашу програму, нате
- 320 -
ми зовсім нс цікаві, а цікаві ми, чи встані на-
родовці виступити з своею програмою. Наша
сила в вашій як і в москальофільскій безпро-
грамовости та в тім, що загалом наші обста-
вшій корисні для нашоі програми, отже, коли
ви хочете помірятися з нами та вдержати при
собі бодай тоту частину народу, що в „Про-
світі", то мусите виступити з чимось ясним і
реальним. Іншого виходу нема, Хиба що ви
почекаете, поки вас не пібють ще й наші ка-
толики, т. е. поки йім папа або хто не накаже
виступити яко партія з соціялыюю програмою.
Усе промовляе за тим, що й така партія у нас
пезабаром повстанс. А. може ви чекаете на те,
щоби вас і москальоФіли випередили? А от і
москальоФІли; скажемо й про те, як вопи по-
ставилися до основапя нашоі партіі.
„Червоная Русь4 зараз ггідхопила те,
щи писало „Діло" про зйізд радикалів і зая-
вила при тім, що про все чередой- знала') та
пе писала нічого через те, що се студентскі
заходи — дарма що на зборах, окрім людей
з давно укінчсним університетским образованем
(між ними нимало й докторів — титул, ко-
трий так обожають наші старой партіі). були
ще тілько слухачі університету — значить
виспюго паукового закладу, котрого напр. ре-
дактор „Ч. Руси", д. Марків і не бачив. Та-
ким ми нікому не думаемо дорікати, але-ж
власне через те й д Марків, що сам нескінчив
гімназіі, повлнсн уже раз перестати воювати
„учениками", з котрих, по сго думці, головно
екладаеся „молодо" чи „наймолодше похоліне'1,
бо під ним розуміються й старші віком люде (на
віть іюверх 40 літ), що не годиться ані з .тоска
льоФІлами (старі), ані з пародовцями (молоді).
Так само невірно й те, буцім то наші при-
хильники „видятъ въ Шевченку и Федьковичѣ
образецъ политическою, литературною, эконо-
мическою, общественною и релігійного напра-
вленія" (Ч. Р. ч. 226), бо у тих, любих нам
украиінских діячів е хиба тілько здоров зер
па в справах економічпих, суспільних і релі-
і'ійних; до образца йім у тих справах далеко
вже хотьби через те, що вони тими справами
не займалися систематично. Релакця Ч. Руси
зробила би ліпше, якби не стала була на
перспечаню з Кене і<еіе Ргездс нашоі програми
максимально! і частики з політичноі мінімальноі
— а якби надрукувала всю програму та
р о сказала своім читателям, з чим вона не го-
диться Се особливо було би цікаво в справах
пол тичиих. Вже-ж пора зрозум ти, іцо народ
’) Частника запросии була случайно писана на
кватирі у одного москальоФіла-академіка, що очисидячки
ронніе межи старіпих москальоФІлів подану там нрогра-
му вйізду (иічого іншого він не знав тай не міг знати.
Зрештою, ми з нічим не крилися, і якби напр. в ре
дакціі „Черв. Руси" знали були щось пепевного, то би
По своему звичаю, знобили були 8 того ліиший ужиток,
і паи би не так легко було пішло ві зйіздом). Отже мо-
лодому москальоФІлови не завадить знати, що хто хоче
бути справді образованны чоловіком, повипсп в
таких разах ирякусувати язик. Чейжс пора молодіжі
москальофільскій вибратиея а доііощицкого болота, в ко-
трім по пуха бродить частина іііх старших братій, а иа
самім нереді редакція „Черв. Руси".
годі далі зацитькувати тілько „пашою дер-
зою", „пашою азбукою" та іншими святошами
— треба й перед ним виступити з ясною гіо-
літичною, економічною та суспільною програ-
мою. Що бодай ті селяне, що в общ.. Качков
скою, дале станутъ від вас того домагатися,
на се вказуе те, що на сегорічних зборах об
щества вони горяче привита.™ слово ч. Павла
Думки..
Далеко цікавійше говорить про те д. О.
А. М. в відтинку „Страхопуда" (ч. 19) п. з.
Вздолжь и поперекъ.
„Въ Галичинѣ, — сказано там, — произо-
шли надняхъ два необыкновенный Факты, взвол-
новавшій до дна всѣ слои нашего общества.
О нихъ астрономъ и хмарникъ, Фальбъ, не
предсказывалъ, потому они случились совер-
шенно неожиданно". Перший ®акт — нещасте
дра Ом. Огоновского, на котрого рівночасно
капали і уніятска консисторія' (заборона Житя
Шевченка з 1876 р.), і православний оборонецъ
украйіноФІльства д. Пипін, що на-прах скрити
кував Исторію р. литературы Огоновского (ав-
тор при тім перебріхуе зміет „Житя Шевчен-
ка" і як учсник визших шкіл нападае на осо
бу д. Огоновского). „Другій Фактъ, но уже
большого значенія, состоитъ въ томъ, що чле-
ны украинофильской партіи, находясь въ -по-
стоянномъ прогревѣ, дошли до образованія но-
вой, радикальной партіи Тотъ Фактъ можно
было предвидѣти, такъ якъ украинофильство,
представляемое „Дѣлом4, лишено всякого ос-
нованія Оторвавшись отъ исторической поч-
вы, оно не даетъ взамѣнъ ея ніякой основной
точки, на которой можно было бы твердо ста-
ти. Естественно, що мыслящій люди не могли
быти удовлетворены несбыточными мечтами
въ родѣ возсозданія Сѣчи, или не могучи воз-
вратитесь па путь историческою розвитія
русского народа, избрали путь новомодною
прогресса — соціализмъ. Тотъ „Исходъ ра-
дикаловъ изъ (галицкого) украиноФильства, отъ
людей варваръ" долженъ былъ послѣдовати
еще и потому, такъ якъ радикалы, все таки
люди идеи, тяготились Фарисействомъ, велѣв-
шимъ имъ притворяюсь людьми вѣрующими,
между тѣмъ якъ въ дѣлахъ вѣры они раціо •
налисты, приказывавшимъ имъ притворяюсь
русскими, хотя бы и украинскими патріотами,
1 между тѣмъ якъ они въ сущности не призна-
ютъ ніякой народности .(?!) Они запѣли украино-
фильскимъ утилитаристамъ Шевченкову пѣснь:
„А кричите, ,= що несете і душу і шкуру за
отечество! Йій Богу, овеча натура! Дурний
шию підставляе, і не знае за що...'* и выбра-
лись ві> свояси, щобъ осчастливити галицко-
русскій народъ тѣмъ, чего они сами еще нс
имѣютъ, а именно: всеобщею, подачею го-
лосовъ, ровноправностыо женщинъ, вѣротерпи-
мостью и другими идеальными благами. Щобы
старый украиноФИлы радовались тѣмъ, що ихъ
дѣти, ихъ надежда и упованіе, отошли тамъ,
откуда пѣтъ возврата, того нельзя утверждати.
Во всякомъ случаѣ они имѣютъ удобный слу-
чай видѣти плоды посѣянною ними зерна".
В сих словах москальофіла д. О. А. М.
— 321 —
цікаво те, що з радости над горем папшх на-
родовців, він забувся і призвае, що „молодо
поколіне" — „люди мыслящій" і „люди идеи",
що якоеь дуже відбивае від того, що про'те
.поколіне" писано в „Стр." та „Ч. Руси", під ре-
дакціею О. А. Маркова. А воно би москальоФІль-
ским головачам не конче нашим „виходом"
радуватися, одно, через те, що ми все таки й
на далі будемо близші до народовців і не в
однім будемо йти спільно з ними; а друге,
через те, що наша партія ачейже притягне
до себе й москальоФІльску молодіж, тай не
одного зі старших діятелів, —; коли тілько ви
тимчасом від себе не поставите такоі програ-
ми, котра би для ваших розумнійших людей
стала намість нашоі. На всякий случай д. Мар-
кову чеснійше би в самій „Ч. Руси" скритнку-
вати наш виступ, ніж, — як нам бачиться, —
пускати штубацкі бріхні в „И. Ігеіе Ргевзе",
„Неиіасйеб ѴоІкбЫаН" і др...
От і все^ що сказали про наш виступ
рускі газети. Йіх слабі напади та брак доте-
перішного ружя — доносів і т. і., з одного
боку, показують поступ серед нашоі суспіль-
ности, а з другого боку, показлоть, що наші
заходи не такі то вже безпідставпі, щоби йім
не було місця в нашій крайіні. До того тепер
паші провідники мусіли порозуміти, що з пар-
тіею годі так поступатм, як вони поступали з по-
одинокими людьми, що з нею таки треба числи-
тися тим більше, що з таким напрямком по-
чинаюсь числитися в цілій Австріі. Напір по-
ступового напрямку показався такий сильний,
що- неред ним подалися й ті, що давнійше
репетували, викидали та мучили людей за одно
иризнане до таких засад.
На нровінцй наш виступ наробив ще
білыпого шуму між Русинами, і е певна надія,
що все зложиться в нашу користь — бодай
селяне і все поступовійше з обох старших
партій будутъ за нами. Поки що противного
нам тілько те, що три передплатники „Народа"
відпали (тілько-ж, що після митроноличоі ку-
ренди протів „Народа"), і то один світский
народовець, два другі попи, також народовці.
Один із них, дуже видний і старший народо-
вець — пише нам при тім таке: „За Вашого
(Франкового) честного імени я пренумерував
„Народ". Пізнійше достеріг я, що то не наш
„Народ руский, лиш „1е реиріе" або „Неш-
нсЬев Ѵоік". Потерпіть же, Панове, крихту,
аж побачим, що зділали доброго на світі реи-
ріе і Ѵоік, аж тогди буде час і на наш Народ,
алс, розуміеся: руский!"
Ой, отче, кому як кому, а вам би тре-
ба знати, що богато вже зробив народ Фран-
цуский і німецкий навіть для нас Русинів;
якби не йіх подвиги та не йіх розум, то ми й
доси були би рабами та темняками. Хотіли би
ми, щоби наш народ бодай так стояв тепер,
як у Франціі та Німеччині; хотіли би, щоби й
наша газета зрівналася з Францускими та ні-.
мецкими радикальними газетами. Нам вапіе
зрівнане дуже приемне, хоть образовані
Французи та Німці, почувши таке, певне по-
витріщують очи. Зрештою, хто хоче тереіти і
ждати; хто думае, що такі заходи, як наші,
„не на часі" — нехай здоров жде, аж Німці Та
Французи самі станутъ таке робити на нашій
Украйіні. Ми не завидуемо таким Русинам і в
йіх сліди не підемо...
3 чужих відзивів про нашу партію, ми
звернемо увагу тепер тілько на деякі ворожі
нам голоси. Вони роздалися в деяких німецких
газетах та в більшій частииі польских, при чому
ті газети зійшлися в бріхнях на нову руску
партію — дармй, що зрештою завзято воро-
гують. Так велико-каніталіетична Иеие Ггеіе
Ргезке і Вгіеппік Роккі, пустили в світ брі-
хоньку, що руско-украйінску партію заложили
два польскі журналіети, або, після Пгіепп'ік Р.
два сотрудники Киг)ега Ьѵгосѵзкіеро, се б то
Ів. Франко та нідписаний дарма, що сама
редакція К Ь\ѵ остатного ніколи не вважала
за сотрудника, бо він робив тілько коректу, а
від яких пять міеяців уже й того не робить ;
Франко-ж е руско-украйінский писатель, а
тілько побіч того працюе в К. Ьѵѵ.. де зреш-
тою користнійше служить постлюві рускоі
еправи, ніж не один сотруднйк руских газет.
Коли-ж №ие Ггеіе Ргевзе подала, в телеграмі зі
Львова, напіу максімальпу програму і дещо з
політичноі мінімальноі, то велико-панскі польскі
газети—Сх а® і Ргге^ЦН ударили на гвалт, що,
мовляв „рго^гатет геі рагрі Ь^Нхіе Преніе Но
гпіеыепіа іітсіі\ѵісіиа1пе| ѵѵіакпозсі, Но муЦріепіа
ѵѵвгеікіе) геіі^іі, Но гЬиггепіа ѵѵагузікіе^о іе^о
со ІБГпіе]'е, і Но розЕаѵѵіепіа паЮтіазЕ ротухібѵѵ
котипівЕусгпуск і «ос]а1І5Еус2пусЬ“. Навіть бу-
цім то демократичний „кхіеппік Роккі" посвя-
чуе нам у 290 ч. ворожу передову етатю, де
нашим виступом стараеся побити ,.Киг)ега
Ьчл-оѵѵякіеро", що став но нашім боці (див. пе-
редову етатю в 289 ч. п. з. ЬГотее вегоппісеѵѵо
гибкіе). „Огіеппік Роккі", — так само як на
другий день „Діло", пе дуже вірить в те,
щоби иаша партія виросла па хѵайпу сгуппік
роГпусгпуаіе пЬоІеѵѵапіа &о6.іщ )’е8Е ггесга, ге
рггуЬуі поѵѵу воіпзгпік гут, кібігу ѵкгбН ІпНи
8Іе)з піесЬ^с і гох^огусгепіе, кібгху корщ ргхе-
разб роті^Нгу ^тіп^. а Иѵѵогет (ми, противно,
хочемо зільляти двори з громадами — до того
йдуть відповідні уступи нашоі політичноі
тай економічноі програми). Затим завважуб
„ІІ/.іеппік Роккі", що таким починаютъ захо-
дитися й німецкі соціялісти, що рішили під-
ступнти до люду польского в Познаньскій,
наводить етатю Е)хіеппіка Рохпапякіе^о, що взи-
вас шляхту й духовенство польске стати про-
тів того нападу і кінчить так: „і ту ро-ѵѵіп-
пкту 51аіщс гаг епегщегпіе Но ѵѵаікі рггесіѵѵ
Гут вгкоНпікот і піе Норизгсгас ісЬ Но ІиНи,
кгбге^о Ееог)е гакіе, )акіе та рго^гат »гаНу-
каібѵ?», Но ргипги то&а герзис і хИетогаІІ-
гоѵѵаб".
IIГо „Вхіеппік Роккі" розуміе під демора-
лізаціею народа, легко догадатися — ему хо-
дить о те, щоби народ сліпо йшов за двором,
вибирав на послів самих польских нанів і т. і.
Грозьби его ми не дуже лякаемося. Ми в сій
— 322 —
справі станемо з его прихильнпками до бо-
ротьби спільно з Русинами старших партій;
іцо ж до того, щоби нас не допуска™ до па
роду, то „Охіеппік Р.“ трохи за пізно йохо-
пився, бо ми вже давно серед народу, і паша
програма вийшла з огляду на его теиерішні
потреби, его наегрій.
Нарешті згадаемо, як до нас поставилися
краківскі демократа. Йолѵа КеГогта посвячуе
нам у 244 ч. передну статю н. з. Низко икга-
іпакіе Щгоппісімо гасіукаіпе, в котрій, після
Киг,ега Ьѵѵоѵѵзкіе^о, подае головне з нашоі
програми, за тим повторяй злоіцаені слова Ді-
ла і кінчить так:
2 оЬоѵѵЦгки риЫісузГусгпе^о оЬгпа)’ату па-
згусЬ сгуіеіпікбѵѵ г газасіаші поѵѵе^о зігоппіе-
ідѵа роЗа)ас }е^о ргоі»гат і сі^іепіа. 8асі паяя
о гайукаІасЬ гизкісЬ піе тохе \ѵураз6 сііа
піек когхузгпіе, го Ьохѵіет со ту Бунту па
ріегѵѵзгут розѵаѵѵііі ріапіе, кѵѵевіуа пагосіо-
ѵѵозсіоѵѵа, зскосігі лѵ рго^гатіе гасіукаібхѵ Зо
гг^Зи розШІаГбѵѵ піетаі оЬо]^іпусЬ. Такі рго-
&гат, ;ак. §о розіаѵѵііо поіѵе зггоппіеіѵѵо гинкіе,
роЗрінас то§а гаНукаІінсі хѵіозсу, піетіессу,
Ьінграпнсу, і г. 4. Ьуіе Гуіко ѵѵ гуіиіе гтіепіо-
по хѵугагу „икгаіпнко-гизкіе’, па „чѵіозкіе, піе-
тіескіе ІиЬ Г. р “ і ѵѵ Іекзсіе рго^гати Г^ізат^
иѵѵг§1^сіпіопо ггпіап^.
То, о со пат згсхе^біпіе ісігіе, тіапоѵѵі
сіе, па }акіет віапоѵѵізки згап^ гаЗу-
каіі ѵѵ нгонипки Зо Роіакбѵѵ — о іега
піе тбхѵщ апі ніоіѵа, тііехгр ]ак іаЗпети рга-
ѵѵіе яІгоппісГѵѵи роікѵсгпети піе тогпа хагги-
сіс, ге ѵѵзгунгко, Зо сге§о багу )езі гіе, Сак
нато та ві^ ггесг г гаЗукаІаті гивкіті. Ніевге-
іу ! То, со г х^Зап ісЬ )евГ віивгпе, іе^о Зота§а-
)а бі^ іакге Зетокгасі іппусЬ пагоЗбѵѵ, а ровіиіаіа
поѵѵе, ;акіе скс^ хавгсхеріс па Ге) гіеті, піе Гак
Іаіѵѵо ві§ рггу)т^ На &гипсіе роівкіт ІиЬ гивкіт
піе Сак рг^Зко ге;3хіе ровіеѵѵ оЬсу.
Осібно на сі всі закидн Ы. ВеГогтѵ не
потребуемо відповідати, бо вже-смо на головні
відповіли вДілу“; скажемо тілько, що що до
Поляків (як і що до Москалів. Мадяр, Волохів
і т. і.,) то будемо держатися ось-ного: бороть-
ба протів у сякого старшованя, з одного, і сою-
зка дружба з польскими робітними людьми та
приятелями свободи і поступу, з другого боку.
ІЦо де в чім і польскі демократа ітимуть
спільно з нами, виходить з власних слів Н
Ееіогту.
Знаемо добре, що наведені повисше воро-
жі нам польскі голоси, пе остануть тілько го-
лосами, що за ними піде протів нас звіетна
частина польскоі, а то й рускоі суспільности,
іменно тота, котрій народні справи зовеім не
в голові; що через те нам і тснер ще не прий
деся йти по рожах, — але-ж можемо нотіши-
тися тим, що в самій Галичині будемо мати за
собою все справді поступове в рускій, польсти
а по части йжидівскій суспільности. Ми певнісінь-
кі, що будемо мати за собою і всіх щирих іюсту-
повців у Росіі, особливо на Украйіні *) а також
в Австріі (як і в решті світа), особливо-ж ро-
бітницкі організаціі та йіх світлих провідників
і борців за людскі права. На доказ того, ми
можемо тепер навести письмо від звіеного по-
сла Перпсрсторфсра, котрого мови в відёньскій
раді державній трясутъ цілою Австріекъ Пись-
мо адресовано до Ів. Франка, яко співробітни-
ка Ко . Рѵѵ. і в перекладі на нашу мову зву-
читъ так:
„Відень, 15 жовіня 1890.
Вельми шановний Добродію! В нисьмі и
11 с. м. піднисанім між іншими й Вами, зві-
іцаете мене про оснонане рускоі радикальноі
партіі. Правда, міні мабуть ледви прийдеся,
прямо підпирати Ваніі прямованя, та розуміеся
само собою, що я йім бажаю як найлііппого
усніху. Бодай-жс Вам иовелося, зияти свій люд
до енергічпоі діяльности, щоби він зміг також
працювати коло будівлі людскоі свободи та за
гального щастя. Любов до свого люду — най-
дорожше добро для всякого мужа, поможе Вам
найти настояіці способи. Прошу поздоровити й
іиших добродіів членів викопавчого комітету,
також підііисаних на нисьмі до мене, тай о-
стаю щиро Вам відданим — Пернерстор<і>ер“.
Прихильність кількох таких людей, як д.
Псрнерсторфер, стане нам зовеім за всякі грозъ
би чужих і цвірінькапе своіх. Тілько організаціі
однодушя, праці і праці снергіі і такту, а но
бідимо скорше, ніж хто-нсбудь думае.
М. Павлик.
3 Коломийщини.
8 жовтня с. р. перед відйіздом посла сой-
мового, дра Окуневского па сегорічпу сесію
соймову, зібрався у дра Даниловича кружок
виднійших селян з нашого повіту (23) і інтелі-
генціі (2 священники і 4 світскі), щоби відйіж-
джаючому послови дати інФОрмацію про справи
повіту Паради відбулися під проводом о.
Крушельпицкого, віце-маршалка нашоі ради но-
вітовоі. На самім початку заявив посол, що пс-
редовсім отсими справами займсся в соймі: вне-
се інтерпеляцію до правительства в справі не-
потрібного висиланя війска до Гвіздця для у-
смиреня мнимого бунту селян і процесів з тим
Фактом звязапих, а також в справі розвязаня
’) Влаенс дістасмо з Украйіни віетку, що одна
частина свімих Украйінців (мелодіи і) вовсім соліцари-
вуеся в програмою нашоі партіі. навіть в подробицях мі-
німальноі програми, а друга частина (старші) годиться в
нами в осповних справах і будуть підпирати пашу пар-
тію, тай еі орган „Народ* Ся віетка иайдорожша нам в у-
сего, бо таким чином, при обопілыіій праці, снергіі та
помочи нам чей поведеся зблиаитя Галичину в Украйі-
ною так, як вони ще ніколи пе були зближені. Само
собою розуміеся, що наша партія робити буде всс мо-
жливе, іцоби віыинути на відстороненв іюлітпчного гне-
ту на Украйіні, на добуте політичпоі свободи, до
чого, по пятому, тепер повинні бутя папряжгні всі
украйінскі вили, — вапевне в союві и такими-ж силами
іппгих народностей Росіі.
— 323 —
відбувшихся в Коломиі зборів „Просвіти; далі
обіцяв посол енергічно іпдпирати справу під-
висшеня оплати за Форшпани, котру то справу
підніс посол на передній сесіі на внесок ту-
тепіного селянина Василя Барчука з Печеніжц-
на, а в кінці заявив посол, що старатися буде,
щоби на індсмнізацію • панщизняну позич-
ки не затягати, але щоби індемнізацію як
найскорше сплатити і справи тоі иозбутися.
Селяне. також заявили, що годиться з тим,
щоби через позичку краеву оплату індемніза-
ціі на довший час не розтягати, але волілиби, I
хотьби з білыпнми жертвами, раз уже сплатити
і збутися тоі гпавщинн“.
Опісля розночалися наради над поодино-
кими справами, котрі зібрані послови поручали.
О. Крупіельницкий підніс справу регуляціі Пру-
та і поручив послови, щоби того справою, ко-
тра для коломийского повіту мае дуже велику
вагу, бо виливи Прута роблять величезні шко-
ди, — як найщирійшс заиявся, бо довголітні
заходи виділу повітового в тій справі доси ні-
чбго не вдіяли. Просутні постановили, щоби
всі надпрутскі громадн Коломийского і Спятин-
ского повіту вносили в тій справі петиціі до
сойму.
Цікава була, далі, парада над закупном
грунтів через громади. Селянин Петро Мелник
підніс, щоби камера відпродувала громадам
толоки, котрі і так колись громади вживали.
О. Войнаровский закинув, що ліпше би було,
аби грунтів не купувати на громадску влас-
н'сть, але розпарцелговати між поодиноких се-
лян, бо грунт в руках господаря білыпу ко-
ристь приносить, як в руках громади. Мимо
того, що о. Войнаровский говорив о недбалос-
ти наших громад і поступовій господарці Нім-
ців, котрі не мають громадских толік, але
увесь грунт розділюють, — то однако всі
присутні селяне однодушно заяви-
ли, що коли викунляти від камери чи
в дідичів, то лишенъ на спільну гро-
мадску влаеиість. Селяне зовсім справе-
дливо говорили, що парцеляція спомагае ли-
ше богачів, а на спільній толоці, то бідний мо-
же хоть худобинку собі пасти. На закид о.
Войнаровского, що при парцеляціі грунту кож-
дий господар може свій кавалок грунту дітем
лишити, а при спільности Громадскій іде на
чужих, відповіди селяне (Никола Семчич,. Іван
Олешок і др.), що власне громадский грунт
безпечнійше доховаеся до дітей, ніж грунт роз-
нарцельований, бо поодиноких гоеподарів лекше
жиди та банки зліцитують, ніж громаду. Коли
зважимо, що зібрані селяне були по більшій
части що-найзаможнійші і що навіть вони за
громадского спільностію і за долею бідних об-
ставали, то ся розправа е найліпшим свідоц-
твом, що почуте спільности громадскоі сильне
у наіпих селян і що хотьби де такого почутя і
не було хотьби панувала крайня індівідуалыііеть
то теперіпіні обставшій економічні сами пруть
сільский нарід до спільности. При сій справі
піднесено також, щоби банк краевий лекше і
під ліпшими умовами давав позички на закуп
но грунтів, а о. Войнаровский підніс, що нам
би конче треба такоі інституціі, як селянский
банк у Росіі, котрий 90°/о ціни купна грунту
селянам па закунно позичае.
Довша бесіда розвинулася також пад про-
ектом краевого 'закона санітарного. Селяне, як
Василь Сулятицкий, Іван Вихтюк і інші стояли
всс при тім, що у нас люде по селах мруть
більше з нужди, як з недостачі лікарского до-
зору і що заведене громадских лікарів нало-
жить лише тяга]і на громади, а великого хіена
не буде, бо панекі лікарі і так не дуже щиро
будутъ займатися здоровем селян. Врешті, на
внесок о Крушельницкого, порішили збори, що-
би посол старався, аби на случай заведеня
громадских лікарів, удержане йіх пішло на
кошт держави, а на внесок дра Даниловича,
іцоби громадам запевнено як пайбільший внлив
при іменованю тих лікарів.
Крім сих справ обговорювано ще проект
нового закона для малих міет і міеточок, при
чім Василь Варчук с Печеніжина підніс кош-
товніеть міекого заряду і поручив послови, ста •
ратися, щоби новий закон не покладав ще
білыпих тягарів і не творив посад для неробів
на кошт громадский. Нарешті Кирило Геник і
мной селяне обговорювали справу вивозу дерева
з ліеів камералышх і достави шутру на доро-
ги, і заявили бажане, щоби ті роботи віддава-
но прямо громадам, а не жидам пшекулянтам,
котрі відтак селян визискутоть.
Крім тих зборів у Коломиі, зайіздив іще
др. Окуневский, для порозуміня з виборцями,
до Балинець, ТроФанівки, Остапковець і до
Яблопова. Всюди селяне представляли своі мі-
сцеві справи і жалоби, а в Яблонові напр. най-
більше напирали на те, щоби уряд громадский
вибирано, так як давнійше, на три роки а не
на шіеть, бо чим довше війти урядують, тим
більше стаються самовільними і на голое гро-
мади не дбають.
В загалі, під коли в нашій Коломийщині
почалося всі справи обговорговати разом з се-
лянами на всілякпх зборах, то став очивидний
поступ селян в розвою політичнім. Чим раз
білыпий круг селян займаеся справами політи-
чними і економічними, і починаютъ йіх чим раз
ліпше розуміти. Тому-ж то всякі збори, віча,
справозданя і публичне обговорюване разом з
селянами уеяких справ, новинки у нас раз-у-
раз, по цілім краю, устроюватися, бо то едина
і найпевнійша дорога горожапского розвою на-
Перший нанлад сконфіскувала нам ц. н. прокураторін за віетну про понутсних панів
старостів та пропінацію. За подібні віетни про скятинсного п. старосту гНароди уже був снон-
фіекований. Ян мірнувмо, то у нас, в нонстітуційній державі, тепер не вільно нічогосіньно сниза-
ти на панів старостів. В загалі тепер русні газети, ян гДілои, „Червовая Русьи і т. і. пиль-,
но нонфіснуються за всяну нритину урндових осіб. Слушно завважують редакціі русних газет,
що таного не бувало й за часів попередного прокуратора, п. Гіртлера, перенесеного зі Львова.
321 —
рода. Тілько тою дорогою дійдемо до того, що
нарід стане сам свідомо своі права виконува-
ти, а тоді підкупства та напір навіть не ми-
слимі.
д.
Кілька критичних думок про жите
та розвій галицко-рускоі інтелігенціі.
і.
Коли тілько стану роздумувати над розвосм, жи-
тем і задачами галицко-рускоі т. зв. інтелігептноі суе-
пілыюсти, то мені стае або невиновно сумно, або не-
виновно лично. Коли бачу, що галицко-рускій „інтелі-
генціі" недостас інтелігенціі, недоетае суспільноі самосві-
домости, що еі пронимае відраза до критики, іцо серед
неі пануютъ допотопні, застарілі погляди н.і світ, жите
і людей, копсервативні основи і кастова попівска за-
корузлість; коли відтак бачу, іцо наша інтелігснтна сус-
пільність на скрізь апатична, до знаня нс цікава, до
діла неохоча і незавзята, що серед неі прояви сервілі-
зму нерідкі, іцо много затрачених талантів, а мало людей
з ідесю і характером, що жите нашоі інтелігенціі якесь
ялове, вяле, без змісту — коли всс то бачу, то ціла
гал. руска „інтелігенція11 являеся мспі чимс.ь дуже нуж-
дснним. Коли-ж оглянуся і на те, які еі ждуть задачі, а
яка сі будучніеть, чого ждуть від неі нарід і поступ, а
що вона може йім дати, то тогди являеся вона мені
чимсь дуже безнадійним.
Олова ті мечу я сміло в лицо усій нашій птелігеп
тній суспільности, бо я глубоко персконаний о йіх прав-
дивости. I на оден я тілько: пе в моіх же уст слова ті-
вперве виходять. Но все-ж таки загал наш доволі безду-
мний і зарозумілиіі а проводирі і публіцистика доволі об-
лудиі, то-ж хоть я сказав правду, всс-ж таки долітають до
моіх ух з усіх сторон отакі слова: „Е! то пусті Фраза
молоденького, горячепького чоловіка, котрий тілько й
уміе, що критикувати. А вжеж иігде правди діти, і у
нас найдеся неодна хиба, але-ж хто під сонцем від хиб
свобідний? Натоміеть нимало у нас прояв вельми від-
радних: справа руска е кождим дней поступае і кріи-
шае, рух національиий і політична організація стаютъ
чим раз живійші, обхоплюють чим раз ширші круги,
література збогачуеся поболи, але постійно творами ве-
ликого значеня і непослідноі стіішостп, робота освітна
видала богаті овочі, згадаймо тілько Просвіту і читаль-
ні ; суть у нас вже значні початки економічноі органі-
заціі і т. д. і т. д. На кождий спосіб, критикувати, то
ще невелика штука, тай хіена з того пема ніякого: 
возьми но ти ся, паничу, за діло, а зараз тобі вся твоя
критика з голови вилетить“. Такі слова почую я в го-
лое ; дехто-ж „розумнійший" шепотом додасть : „Почасти
воно правда те, що ви кажете; алс бійтеся Бога, як
можна і так апатичну інтелігенцію знеохочувати такими
терпкими речами! Ви обижаете еі чувства, ви нідкопу-
ете у інтелігенціі віру в своі сиди а у народа довіріе
до священства!“ Слова ті, і в голое і по тихо сказані
мігбнм с чистки еерцем зігнорувати, колиб я глядів
тілько иа йіх з.міет, колиб зважав тілько на те, що в
них сказано. Але-ж треба дивитися також на те, хто
такий слова ті говорить. А що се суть слова ліпшоі ча-
сти загалу і проводирів нашоі іптелігентноі суспільности,
то-ж нерозумно булоби в ними нечислитиея. Мушу отже
моі думки про нашу інтелігенцію розвинути, а чувства
викликані ними роз’яенити, і показати, що моім словам
зовсім нехибуе фяктичноі підстави.
Виетарчить тілько пойіхати на перший ліпший
празник, весілс, вечерниці або яку небудь нагоду, де в
білыпий зйізд иашоі інтелігенціі, щоби наглядно пере-
конатися о поражаю чій недостачі інтелігенціі у нашоі
інтелігенціі. Застанете там значне число священників і
кількох світеких інтелігентів. Увесь час празника, іме-
нин, вечерницъ чи іншого там торжества всі вони нічо-
го іншого нероблять, тілько грають в карти. Слова ті
треба брати дословно : як тілько прийіде піп і злізе з
воза, зараз сідае за карточний стіл; на віз сідае також,
вставши просто від карточного стола. Очевидно, я від-
числюю тут тоті ХВИ.Й, котрі проводиться в церкві, на
постелі або за обідом. Тогди вже воии в карти негра-
ють; однак хвялі ті то тілько короткі исрестанки прц-
значені ва те, щоби грачі відзпекали силу і гумор та
іцоби могли відтак с подвоспим завзятсм молотити кар-
ти на столі. Такі перерви конечні, сели три дни і три
ночи зарядом неустанно гримаеся кулаками по столі.
Який вплив мають карти на ыоральну сторону
грачів і на економічне положене родни, про те я гово-
рити не стану. Я знаю тілько, що серед нашоі суспіль-
ности нимало одинимь, що прихожан дре, про виховане
дітей нс дбае, жінка від роботи ледви жива, а немав
н;.віть в чім межи люде, показатися, а він пойіде до мі-
ета і програе всі гроші. Мной поші, вибпраючися в го-
стину, забираютъ з собою карти, щоби, если би борони
Боже, небуло в гостяпі карт, ненудитися. Я свого часу
дпвувався, як можна так много і так неустанно грати в
карти і завів на ту тему розмову з одною иопадянкою.
„Я зовсім недивуюся — сказала вона. Прошу вас, ска-
жись, що-ж попи будутъ робити на празнику або вечер-
ницях, як иебудуть в карти грати? Та-ж вони би на
смерть позануджувалися". Скажете: нехайби діекусію
красите завели. Отож то й в, що наші попи понайбіль-
шііі части майже до ніякоі діекусіі неспосібні і неохочі.
Ту мушу додати, іцо і в картолюбстві і в спосібности
до діекусіі люде світскі зовсім недалеко утекли від попів:
вониж „кость от іх кости і кров от іх крови"... Зайдіть
до першого-ліпшого касина руского чи в етолпці чи в
провінціяльнім міеті, а застанете там всегда міето ожи-
влено! діекусіі оживлену гру в карти. Що наша інтелі-
генція неспосібна до діекусіі, об тім я пересвідчився з
ріжних боків. На діекусію і розмову иосвячуеся я дуже
мало часу. На такім празнику, вечерницях, іменинах і
подібнпх нагодах, розмовляють і діекутують мущини
тілько в тих критичних хвплях, коли вже абсолютно
немож в карти грати, т е. за обідом або при ветаваню
з постелі. За обідом очевидно розмова йде. о сті.іько, о
скілько прппрошунане, віюшеіге і сніваш; многолітствій
— 325 -
і говорене компліментів неприглушують звичайноі бе
сіди.
Міеце товарнскоі діскусй дуже часто заетупае
розказуваие анекдоток і Фацецій. Звичайно находиться
якийсь охотник, котрий бавить ціле товариство розка-
зуванем глупих і масних Фацецій. При росказуваню та-
ких Фацецій справді треба сміятися, але звичайно не з
фацеціі а з оповідача і товариства. Звичайно оповідач
жертвуе себе товариетву і робить з себе комплетного
блазиа. Суть одиниці, котрі в той спосіб жертвуються
при кождій нагоді і треба признати, що деякнм воно
дуже до лиця, дарма, що священник. Розумісся, кожда
околиця мае собі властиві Фацеціі, котрі при кождій на-
годі по кілька раз росказуються.
Для відміни оповідае собі ціле товариство о ду-
хах, снах, пукаючих етоликах і всяких дивних, але
правдивих пригодах. На таких оповідаиях проводиться
нераз цілі вечери.
Поважні розговори межи мущинами ідуть звичай-
но про справи приватні, будепні: про господарство,
про прихожан, про клопоти з дітьми і т. д. Мушу за
мітити, що того рода розговори межи хлопами суть да
леко інтереснійші, ніж межи інтелігенціею. На „політи-
ку“, т. в. на справи публичпого, загального зпачепя
розмова сходить рідпіе. Діскусй того рода бувають зви-
чайно або дуже вялі і неіптересні, або надто вже го-
рячі і глуві. Дуже много е таких единицъ, котрі неумі-
ють розумно рота отворити, то-ж щоби ратувати свое
каноніцке або деканскс достоинство і ионагу, мовчать
завзято і тілько киваютъ головами. В той спосіб виску-
ють потрійно. Поперше, не потребуютъ напружати своіх
сил інтелектуальних; по друге, закрываютъ свое іителе-
ктуальне убожество; по трете, вискують в оиініі вагалу
і в опініі пп. старости, маршалка, іпепектора, дідича ітд.
В загалі наш загал мало інтересуеся загальпими,
публичними справами і діскусія на той темат вивязуеся
не сама собою, як се бувае тогди, коли всім одна і та
сама думка преся на уста Діскуеію таку впкликують
живійші і розумшйші люде і самі-ж стараються еі як
так шддержати. Очивидно, що така діскусія виходить
звичайно млава і нудна. Такою бувае вона майже все,
коли межи діекутуючими покажеся згідніеть думок. Ко-
ли-ж настане суперечка, то переходить правильно в
сварку, особливо тогди, коли діскусія е прінціпіяльна, т.
е. коли спір зайде приміром о те, чи Червоная Русь бре-
ніе, чи ні, чи Фонетика веде до пекла, чи пі; чи Шев-
ченко був атеіет, чи ні; чи ОсаФат Кунцевич е святий,
чи ві; чи Наумовцч збештався, чи иі ітд. Справи ті в
ширших кружках нашоі інтелігенціі розвязуються таким
еиоеобом : А.: „Ая вам кажу, що Червоная Русь брсіпе,
а Марков то послідпий падлец". Б. ,А я вам кажу, що
всі украпінці дураки і злодіі: слідовательно все то, що
они говорятъ есть лож“.
Або так.’ А: ,А я тп кажу, що К—впч був по-
еліднпй собака'. Б.: Колп-ж так. то ти сам собака, бо
тп брешеш”.
В загалі суперечка прінціпіяльна е серед нашоі
інтелігенціі поки що неможлива. Недостача знаки, пута-
нила понять, непривичніеть до думаня перемінюють еі в
сварку або й корчемну лайку. Місто увійти в суть річи,
плаваеся поверха: в місто щоби увійти в думку супе-
речника. ловиться его за слова, в місто аргументами
логічнпми, воюеся особистими притиками, а коли спір
заостриться, лайкою. Очивидно, що така діскусія ніколп
нерозяснюе справи, но ще затемнюе еі: а той, хто йій
прислухуеся, чуе по скінченій діскусй біль голови і
вражіне подібне до кацен-ямеру. Одна попадя, приелу-
хуючися з боку суперечкам мущин, сказала: „доста-ми
вже надоіли тоти карти, але мають вони так глупо і
обридливо перечитися, то вже воліють в карти грати...
Лиш коби не Фербля“, додала вона по хвилі.
Ту замітмти треба, що серед нашоі сусігільноети
женщина уважаеся зовсім недостойною т. зв. „полити-
ки", (то е всякоі діскусй про справи не приватні і не
буденні): ані женщини між собою, ані з мущинами та-
ких справ не обговорюють. Як мущини так і женщини
держаться твердо тоі засади, що „дурна баба" непо-
винна мііпатися до „политики". Розговори кібіців з па-
нянками бувають правильно без зміету і без змислу.
3 діскусій наших мужів зміркуете також, що у
нашоі інтелігенціі засіб знаыя і очитаня так уже малий,
що годі собі представити менший у людей, що мають
т. зв. академічне образованы. Діскусй загальноі натури
обертаються звичайно около справ біжучих, порупіуваних
н часописях політичних, імспно руских. або около справ
чисто попівских. Всі ті діекуеіі непредставляють об-
лпвшого інтересу для слідителя житя нашоі сусыільно-
сти, бо в них оиеруеся відомостями набутими з прочи-
тана иослідиоі часописи або з попівскоі практики. Інтс-
реснійші суть так зв. спори цартійні. В них часом тре-
ба ужити аргументів з іеторіі, з філологіі, часом навіть
з етиографіі і літератури. В тих то діскусіях виступае
невіжество нашоі інтелігенціі в цілій своій наготі. 3 них
показуеся, що о всіх тих річах, о котрих у нас пере-
читься, не зпасся нічогосінько. О іеторіі, особливож
рускій, немае наша інтелігенція найменшого поняти.
Найважнійші иодіі і найславнійші діячі рускоі іеторіі
не знані пересічному галицкому чоловікови бодай з
імени. Тілько деякі проводирі і деякі . дуже образоваиі11
можуть похвалитися поверховним знанем найелементар-
нійших річей з рідноі іеторіі. Весь засіб знамя філоло-
гічного, в котрім ще Галичане найміцыійші, вводиться на
справу правописиу, та на висміване язичія або язика укра-
йінского. О літературі россійскій мае иаш загал як-раз
таке саме поняте, як і о китайскій.
Літературу малор уску знаеся також дуже слабо,
бо дуже мало читаеся. Пересічний галицкий чоловік чи-
тае Дѣло або Червовую Русь, особливо новинки : нічого
більше, иічого менше. Велико число патріотів, стовпів
Руси, провідників повіту наложить до таких виключнпх
читателів Дѣла або Черв. Руси. Суть однак люде. котрі
свою лектуру обмежують на побіжне прочитуване ку-
ренд, шематизму і календаря. Ту належать миогі поче-
тні і діііені киношки, деканп, люде старшоі дати, люде
поважпо мпелячі, люде, котрі до нічого иемішаютьсн,
иазв. „тпхі но ревиі патріотіГ1 ітд. ітд.
Суть наконецъ також люде, що читаютъ де що
— 326 —
більше крім Дѣла або Черв. Руси Ту належать однак
самі провідники, дітераторп, учені, люде впсокого обра-
зована і перевериені голови, як ятеісти, соціялісти,
еманципаитки і ир. Отцове і господинове, котрі чита-
ютъ що найбільше Дѣло чи Черв. Русь, уважаютъ на-
рушенем своеі поваги читати щось більше над те, що
читаютъ. Читати літературно-белетристичні часописи,
романа, иоевіі, книжки паукові й інші т. зв. дурниці
уважаеся у них если не гріхом, то що найменше дітпн-
ством. Коротко сказавши, серед нашоі суспільности па-
нуе відраза до книжок. Дехто любить еі тим оправдува-
ти, що у нас пема що читати, що наша література
убога і иеінтересна. На те мушу замітити, що, попер-
ше, література малоруска все ще таки заслугуе на
більше читане у нашоі імтелігеііціі, а по друге, що
если література убога і иеінтересна, то сама суспіль-
ність собі винна.
Знане етнографіі, зпанз свого пароду обмежуеся
у нас. на вишиваню народних строів, на співашо дсяких
напів-народних піеень, і на висказувашо аФориимів в
роді того, що хлоп свипя, лінюх, що хлоіюви треба
бука ітд. Впрочім і то треба признати, що інтелігенція
паша все ще сама може бути иредметом інтсресшіх і
обемистих занисок етиограФІчних, особливо по части
демомологіі і народноі медиципи, і під тим згллдом мало
ріжнитьея від хлопа. Том; коли ви в розмові з галицким
чоловіком зійдетс случайно па якусь справу з обсягу
наук природничих то будьте певні, що галицкий чоло-
вік з академічпим образованем буде завзято і горячо
боронити отеі пезбиті правди: 1) що суть духи, чорти,
пукаючі столики і нр., що віп сам бачив такого а та-
кого духа, що ему самому лучилаея така а така при-
года „дивна але правдива"; 2) що суть уроки а углс
змітувапе па воду в зад, е нехибне средство; 3) що
жито псромінюсся в ячміпь.; 4) що гадила мав іпіеть
мар ніг ітд. ітд.
Ту мушу замітити, що все, що я ту наиоджу яко
приміри, не е видумане, але пережито і перебуте. О
тім, що називаеся европейске образовано, о тім пема
мови то не вже у пересічного чоловіка, ало у світичів і
проводирів нашоі суспільности. Діскусій над найважній-
шими пптапями часу серед нашоі інтслігенсіі иепочуете
майже ніколи. Но припустім, що ви европейский чоло-
вік, з европейскими поглядами і прививками, і хочете
завести европейску діскусію: приміром про стійність
супружества, про вплив нужди на проступство, про за-
дачі літератури, про иаучний позитивізм, про дарвінізм,
про еманціпацію жінок, про устрій капіталіетмчипй іти.
Я ручу, що вам виовні неудасться завести діскусіі.
Сели ви про оден зі згаданих предметів почнете гово-
рити так, як говорить чоловік европейский до чоловіка
европейского, то побачитс, що вас- незрозуміють і або
будутъ головою кпватп, або рукою махати і плечо м
идвигати. белп-ж ви вже порозумі.іп, що між чоловіком
галпцкпм а европейский е певна ріжнпця, і зачнете
о тих ’нредметах говорити популярно, то иобачпте, що
ваш еобесіднпк вам нехибно епротпвпться і перпшм ар-
гумеитом, котрого ужпе, побе вас до-чнета. так, що вам
н тііі же хвплі відіііде охота до балаканя. Коля вп
приміром почнете говорити про соціялізм. то ваш собе-
сіднпк зараз замітить. що злодіі — то практичні, кон-
секвентні соціялісти і комуніетп, если отже. вп бороните
соціялізму, то ви сами злодіп ітд. Коли вн зачнете го-
ворити про дарвінізм, так в:<ш еобесіднпк зараз же за-
мітить, що ваш дідо иепреміпно мусів бути малною, а
если ви — внук малпи, так з вами нема що говорити.
Коли зачнете говорити про хиби сучасиого супружества,
то почуете таку бесіду : „Якто? ви шіетупаете протів
супружества, протів родини? Прошу вас, якби небуло
супружества, тогди би всі діти були пеправоложні! То-
гди і ви булиби неправоложиі, а може бути, що вас би
зовеім не було!" Відтак підуть ріжні масні замітки і ви
найліпше зробите, если замовкнете. вели ви почнете гово-
рити про детермінізм і про те, що сама суспільність
попихае до проступку, то знов ваш собссідник прийде
до заключена, що на такий спосіб вільно уеім красти,
розбивати, бо кождий скаже, що він псвипеп...
3 розтоворів між пашою інтслігенцішо нересвід-
читеся, що суенілыііс.ть наша на скрізь клерикалыіа.
Дух попівский і ношвека кастовіеть пронимаютъ сі ші-
скрізь. (.'ели ви вистуиитс протів якоіеь хиби нашого
духовенства, тогди назовутъ вас здрадпиком, ізвергом
і ворогом цілоі рускоі суспільности, і скажутъ вам: ви
евнпя, що па власне корите рие. Так само скажутъ вам,
если ви якомусь понови закинете таку ваду, такий гріх,
котрий с в певпій мірі гріхом усеі касти, приміром кар-
тяретво, ретроградпіеть і т. і. Если-ж ни приміром
будете робити закид якомусь понови, що ва много пе,
то вам признаютъ, іцо справді суть одипиці, котрі ро-
блять встид і закалу нашому чссиому духовенству, алс
що пегодиться о тім голоспо говорити, бо па тім тра-
тить повага священства. Зависимість Дѣла і Червоноі
Руси від митрополита, до котрого обі часоииеи стоять в
явній опозиціі, свідчить пайлішие о тім, в якім степени
суспільність наша клерикалыіа. Ще щасте, що пиішшіі
князі церкви не суть патріотично успособлепі, бо тогди
би митрополит був головпим цензором всякоі рускоі ча-
сописи, всякоі рускоі книжки і величали би сго киязем
1 провідииком Русинів.
Ви читали певно, які то величапя попнеав пред-
ставитель народовців, Гр. Цсглінскпй, в Зорі, в часопи-
си белетристичній — такому митрополит!, як Сильвсстср!
Він всличав его пророком, що втихомирить бурні хвплі
галицкого житя, що буде керманичом ровбптоі рускоі
лодки! Але дарма, Григорій Григоріевич пеумів видер-
жати характеру. Адже знаете, яка доля постигла ие-
щасних „Аргонавтів". Відного клерикальною Григорія
Григоріевича скликано ворогом священства, обвинено
его, що він підкопус повагу священства. А за що ? За
тс тілько..що поваживея впвести на сцену питомців.
Кобп вп бачили, як озлоблювалися наші отцове і то
неті.іько кацаті. а і народовці! Червоная Русь впкорл-
стала сю пагоду дуже зручно, іцобп пршіодобатпея сус-
пільностп і були то дни, в котрих многим иародовцям
Червона Русь ліпше подобалася, як Дѣло. Статя помі-
щена в Народі під заг. „Як виховуються наші ііімос-
цяпкп?" виклпкалп серед нашоі селг.скоі публікп велпке
штодовапс. а авторці діетавалпея печуваиі комплімептп.
— 327 —
Впрочім обявп попівскоі кастовости суть у нас
так будешіі, іцо нетреба йіх далеко шукати. От і мені
недавно іірнключилося таке. Був я па рідкім торжеетві
родніінім в одній домі свящеиипчім в горах. Було там
до сотки гостей, майже самі священники в родинами.
Коли вже за обідом вииито за здоровле кождого гостя
з окрема і нідеііівано кількадесять „Многая ліга~, тогди
почалися тоасти загалыіі. I так перший тоаст загальний.
то був тоаст и честь руского духовенства, внесеній!
одпнм знатшім світским народовцем, однпоким предста-
вителей світекоі інтелігенціі на тім ираинику. Зміет его
промови був мешпе-білыпе такий : „Всі стани, кпязі,
бояре, шляхта відступили від своеі народности і від
віри батькіп евоіх, а тілько одно духовенство остало
г.ірнпм своій народности. Церков і священство с пай-
кріпшим ваборолом иашоі народности ітд. Я пю за здо-
ровле патріотичною руского духовенства, щоби Бог до-
дав ему сил до патріотичних подвигів !“ Коли вииито
сей тоаст, встав оден евященник і почав говорити менше
білыпе тими словами : „Церков і священство <-: дійсио
однпоким ваборолом рускоі народности. Церков нам да-
ла все, що ми віаем.- дала нам азбуку, дала нам язпк,
дала нам проевіту і даже то прекрасное многая літа, і
то дала нам ев. церков. Якби не ев. наша руска цер-
ков, то би небуло руского народа, пебулоби Гусииіп.
На священство спадае весь тягар патріотичних нодви-
гів, патріотично! роботи. На священників явалюеся
нею вину за всякі пеудачі. Снітскі люде уміють тілько
критикувати священників, а самі неробять нічого. Прос-
тый нарід пстілько невоиагае священпикам в йіх роботи
але щс йім заваджас: хлоп се камінь у и і г свя-
щенника. Так отже па священство спадаютъ всі тя-
гари, всі труди. Треба, щоби і снітскі полагали свящеи-
ішкам в йіх роботі — для того я вношу, винити за
Здоровле вееі світекоі інтелігенціі рускоі11. Опіеля забрав
я голое і почав мепше-білыис так говорити : „Вииито
за здоровле двох стаиів руских, я хочу винити за здо-
ровлв стану третого, за здоровле хлопів. Правда, що
хлопи самі не суть ще так патріотично успособлспі як
інтелігенція, але причина того зовсім ясна. Поперше,
хлоп с щс замяло освічений, іцоби міг одушевлятися
відорванпми націопальннми ідеями, тим білыпе, що
не видитъ з них для себе бодай на разі ніякого хіена;
відтак, его нужда так му донікае, що віп навіть немав
часу думати о політиці і о патріотизма. Пезабуваймо
однак, що еслиби хлоп негодував иас, то с і світеку і
духовку інтелігенцію, евоім гірко зароблспим хлібом,
то ми би і жити помогли, не то довершувати патріотич-
ііих подвигів. I то пезабуваймо, що коли вже річ про
народніеть, то хлоп енльнійше при ній витревав, ніж
священство, котре у пас було свого часу спольщилося,
я яа Украйіні і за Бескпдом стало ворогом своеі наро-
дности. Для того я думаю, що передовсім треба було
вппити за здоровле еелянс... Однак педали мспі докіп
читп впеокопочтенпі отцове. .Тедвн я згадав, що хлоп
годуе нас хлібом гірко зароб.іеішм, зараз підіііс ся в
цілііі салі великій крпк, іпум і гамір так, що я еам се-
бе печув, а до мі-іІР доліталп тілько урнвапі крики:
„Ага, акаФістп. парастаеп! Ага, пени друть! А за що
вас батько до школи иоснлав! А ви ие ионівекпіі спи?!
А дпвп, соціяліет ! Знаемо ми вас, що ви за зілечко
знаемо з Діла! Ваш Народ то ворог народа! Тай Дѣло
ваше ун.тде, хоть сам го на якогось чорта трпмаю!11 (А
треба знати, що цоелідпі слова впкрикував завзято
[ молоднй евященник, селянский сші. Вже то правда, що
у всякім заводі иочаткуючі люде суть найзавзятійші і
найгорячійші і серед нашого духовенства: найприкрійші
для народу пони, то селянскі і мііцанскі сини.1) Не
тілько що я тоаст сам мусів випитп, бо крім двох світ-
ских людей ніхто зі мною не щтуркнуг.ся чаркою, але
немного бракувало, а були би мене викииули з салі. I
в самім ділі такий бувби мя постиг конецъ, если би
господарі дому і велика часть гостей небулп моі свояки
і знакомі. Два старші іюни, котрих „затронути!! мною
воирос помяло тронул“ сейчас відйіхали во свояеи.
Я зміркував, що па такі тоасти венастала ще
пора серед нашоі суспільности. 3 росказаиоі приводи
видко дуже добре, як попівска кастовість обгориула на-
шу суспілыііеть. Про те й говорити нічого більше:
інакше й исможе бути серед суспільности, котроі кож-
дий член в або іііп або іюнович, або що найменше по-
шг.ский зять, а більша часть членів с і одно і друге і
трете від разу. Що така суспілыііеть мусить бути ре-
троградна про се також говорити нічого.
3 росказапого видко також дуже добре, який то
дсмократизм у иашоі інтелігенціі. вели іптелігенція на-
ша с по части бодай в засаді демократична, то в тім
нічого дивного: попи самі суть по части рілышками, — а
йіх положена економічпе стоіть в простім відноиіепю до
економічного положена прихожап. Крім того ідеі ггаціо-
налыіі у Русинів мусять мати закраску демократами у. Що
однак дсмократизм галицко-рускоі інтелігенціі идуже пео-
зпачепий, дуже умірспий і копсервативний, дуже іювер-
ховпий і проблематичпий, ее річ доказана. I то річ дока-
зана, що в демократизма тім все таки е значпа частина
аристократизму і попівских інтересів. Наше духовенство
неможс еобі виобразити ані Руси ані хлопа без попа.
Серед нашоі інтелігенціі ііерідко можна стрітитися з
поглядом, що панщину заскоро внесено, що хлопам за
паіпциии було ліпше і що хлопи були ліпші, що школи
і копетитуціі хлопови ненотрібно, натоміеть конче ію-
трібний бук ітд. Миаюволі насувасся на думку, що як
би нс Европа та пе Німці, то памі нарід ще й доси би
двигаз ярмо пашцини і абсолютизму.
Великою хибою нашоі іителігенціі е апатія. Серед
неі дуже мало ініціятиви, дуже мало предприіичивости,
а ще менше завзятя і витрівалости; дуже мало відвагн
цівільноі, дуже много сервілізму. Про прояви тих хиб
мені нічого говорити: про се вже говорить Дѣло, оч-і-
ціяльна, що так скажу, часопись нашоі суспілыіоетп.
Певно, що далобнея много більше сказати, ніж в Дѣлѣ
говориться, бо і Дѣло само непадто грішять відг.агою
цівільною. Однак се за много занялобп нам місця, про
те я волю бодай на хвнльку застаповитпся над ирпчп-
1) Автор очпвмдііо мас на оці своі сторопп. Деіп-
де бувае. іцо власне мужицкі сини наііліпіпі для народу
। і паііиостуновіііші. І'ед.
— 328 —
намп тоі апатіі. Здаеея, що апатія е хпбою не тілько
рускоі, але і польскоі галицкоі інтелігенціі. Люде, що
прпівджають до Галичини з заграниці, приміром з Цар-
ства польекого або в Украйпіи, кажутъ, що ігіте.іігентні
Галичане ходятъ якби заспані і що но тім дуже легко
півнати галицкого чоловіка. Здаеея, що економічний
упадок і застій краю, що брак промислу, брак житя
Фабричною суть причиною ееі апатіі, ееі сонности.
Однак треба признати, що інтелігентні Поляки суть
вправді менше спосібні, але більше рухливі і білыпе го-
рячі, як Русини. Причиною того, здаеея. есть ее, що
польска інтелігенція жие по міетах, а руска переважно
по селах ; а звісно, як сільске жите вколисув до сну.
Тож не диво, що жите нашоі інтелігенціі плине дуже
тихими і дуже плиткими, тай доволі брудними Филями.
Однак нігде правди діти, і Русиіг бувае часом
горячий і завзятий, а іменно тілько тогди, коли попе-
речиться з другим Русином аа яку марницю. Так глу-
пою ваеліпленя партійною як у нае, нігде певно не-
знайдете. Венедикт Ружицкий, діяльний патріот-моска-
льофіл, бувби сам за жадні гроші не взяв до руки Дѣла
або якоі небудь книжки чи чаеописи виданоі украин-
цами. Я знов знаю таке індівідуум, що коли до него хто
новерне, то на вступі в самих дверех питае: „чи ви
украйінец чи твсрдий‘?“ і если украйінець, то до хати
непуетить ; а коли ви стрітившиея з ним, скажете „мос
поважане", то він вам руки иеподасть.
II.
Вже звиж пів столітя, як суспільність наша про-
будилася, стрепенулася з вікового сиу до нового житя,
як суспільність наша розвиваеся і поступае. В часі того
розвою суспільність наша успіла видати з себе сотки
патріотів, поетів, писателів, редакторів, політикін, послів,
учених (одного тілько року появилося йіх щось 99), про-
відників, отверезителів і цросвітителів парода ; множес-
тво всіляких часописей політичних, літературних, цер-
ковиих, проетонародних, Фахових, множество язиків і
правописей, множество ріжпих книжочок призначених
для освіти народа, велику силу всяких товариств і ін-
стітуцій руских, велику мясу читалень і т. і. Здавало-
бися, що результати півстолітного розвою дуже блестячі,
що поступ нашоі суспільности дуже великий. Так мо-
глоби нам здаватися, коли би ми гляділи тілько на чи-
сло добутків нашого розвою, коли би ми знали иаш
розвій тілько поверховно ; коли-ж ми споглянемо також
на те, які то у нас були ті патріота, поети, писателі,
редакторы, політики, посли, учені, товариства, інстітуціі,
чаеописи, читальні і т. і., коли ми заглянемо нашій
суспільности „в саме серце, глубоко, глубоко", то найде
нас велико розчароване. Покажеся, що розвій нашоі
суспільности був в пайвисшім степеші Формальний, ио-
верховпий. Зискалисьмо лиш тілько, що суспільність
наша сталася троха руска; зрештою оеталася вона та-
каж темна, обскурна, ретроградна, клерикальна, апатич-
на і убогадухом,як і була. Галнцко-руска суспільність не
еплувалася в своім розвою позбутп своіх хпб: вопа
тілько дбала о те, щоби <-і нужда, еі гріхи і мороки
сталися щпро-рускимп. Суспільність наша стреміла в
своім розвою до того, щоби колись могла уподобимся
тим ослам, що то в великім иориві патріотизму хвали-
лиея, що у них навіть хвостіі щиро-ослячі. Представте
собі іюпадянку, зовсім необразовану, котра встидаеся
говорити по руски, а говорить по польски; представ-
те собі далі, що тота попадянка пронимался руским
духом, то е починае говорити по руски, убираеся в на-
родний стрій і іде на руский вечерок, впрочім остае
така глупа як була, зискуе натоміеть титул патріотки.
Отсе і маете образ нашоі суспільности і еі поступу;
впрочім образ сей не е голим символом, его можна і
треба брати дословно.
Так е! Галицкі освічені Русини роввивалися тіль-
ко яко Русини ; яко люде вони майже нерозвивалися.
„Нехай суспільність буде еобі ретроградна, і темна,
нехай буде клерикальна і сервілістичиа, аби тілько
була руека! аби і та темнота, і той сервілізм і клери-
калізм, і ретроградніеть — аби і вони були щиро-руекі!
Нехай гімназіі будуть собі які хочуть, най в них, що
влізеся, чим-небудь напихаютъ молоді голови, аби тіль-
ко ті гімназіі були рускі, аби і сама система оглуплю-
ваня, аби і вона була руска! Нехай старости, суди будуть
собі,які хочуть аби тілько письмо та свята р. шанували.Не-
хай рускі часописи будутъ еобі ще дрантивійші від польеких,
аби тілько були рускі. Нехай посли рускі клапяються
перед правительством, нехай при ниборах діються наду-.
житя, нехай щезае і конституція і автономія — аби
тілько се вийшло в хоеен рускоі справи. Нехай усе га-
лицке сміте і болото, нехай буде собі й далі смітем і
болотом, нехай буде ще більшим, аби тілько було рус-
ким". Так міркували і нераз міркують провідники га-
лицко-рускоі суспільности. Но, о диво ! Мимо що для
рускости все посвячусся, мимо що докладно знаеся, в
котрій тра«>іці котрого для не було «респондентки
рускоі, мимо того успіхи рускости суть зовсім незнаній.
Все таки елемент польский панув в краю, все таки еле-
мепт руский на всіх точках крайне понижений і при-
гноблений, все таки сама інтелігенція руска не е ще
зовсім руска. А чому так ? Тому, що розвій нашоі ін-
телігенціі був поверховний, Формальний. Інтелігентна
суспільність наша розвивалася тілько що до рускости,
а рускіеть то Форма. А Форма без зміету немислима.
Ирипустім, що я хочу пропагувати рускіеть. Очивидно,
що я більше зроблю для рускости, если буду об чім ие-
будь говорити по руски, ніж о рускости по польски.
Однак я пеможу говорити по руски, щоби рівночасно
щось не сказати, я неможу написати руско: книжки,
щоби рівночасно щось неиаписати. вели я однак попи-
шу або наговорю самі дурниці, річи глупі і иенікані, то
мене ніхто небуде слухати, ніхто не буде слухати мосі
рущпни і рускіеть через те нічого незискас. ЗІоже і та-
ко лучитися, що мене впеміють за глупу книжку, за
глупу бесіду, а разом з нею висміють і ту рущииу, ко-
трою я іюслугувався. вели я однак скажу по руски щось
розумного і інтересного, то тогди найду много слухачів,
воня побачать, що по руски можна говорити розумні і
інтересні річи і тим я заохочу многпх і собі-ж говорити по
руски ІЦе ліпше буде, если я напишу розумну і іитересну
книжку: еі многі будуть читати, многі переконаються,
— 329 —
іцо по пуски можна писати книжки, многі з неі научать-
ся, як треба по руски писати і говорити ітд., словом,
моя книжка зробить для руекости дуже много, хотяй в
ній про руекість і згадуватися нспотрібуе. Показуеся,
іцо успіхи форми заложатъ від змісту тоі Форми; пока-
зувся, що для самоі-ж руекости справа, об чім говориться,
об чім пишеся по руски, е що найменше так важна, як
справа, чи в загалі говорити та писати по руски. Того
однак незрозуміли наші писателі, політики і проводирі.
Ниходячи а становища, що руекість важнійша від сус-
пільности, писателі наші писали" граматики і росправи
язикоеловні, цілими дееятилітями спорили про книжний
язик і правопись, а познали того, що кілька інтересних
книжок, приміром повістей, переведених на руский язик
булиби принесли далеко білыпий хосен нетілько дли
суспільности, але і для самого-ж усталеня і виробленя
руского язика і правописи. — Показалося, що наша лі-
тература, наші патріота, наші посли, наші товариства і
т. і. принесли дуже мало хіена не тілько для суспільно-
сти, але і для руекости, помимо, що всі пони если не
на ділі, то в засаді були на скрізь рускі і для руекости
поевячені. А чому? Тому, що зміет йіх, що внутрішна
йіх вартіеть була дуже мала, що література була мертва, що
патріота були пеінтелігентиі, що посли були ссрвіліети-
чні, що товариства були апатичні ітд. Показалося, що
драите і сміте, хотяйби воно сталося та скрізь рускс,
вее таки остаиеея дрантем і смітвм; не буде в него хі-
спа ні для руекости ні для суспільпости. Ѳсли-ж серед
нашоі інтслігентноі суспільности руекість зробила які-
таці успіхи і суспільність тота сталася переважно руска,
то се заслуга не самоі руекости, не самого національ-
но™ Формалізму, а тих поступових — культуриих, с.ус-
нілъпих і політичних ідей та стремленъ, котрі становили
зміет руекости вели виступлене рускоі трійці і появле-
нс рускоі Русалки Дністровоі- уважаеся хвилею пробу-
дженя і відродженя Русинів галицких і вихідною точ-
кою йіх розвою, то не треба також і сего забувати, що
революційна сила Русалки Дністровоі лежала не в рус-
коети, але в сі хлопскости і в еі світекости. I перед тим
були рускі книжки, а преці вони не розбудили суспіль-
ности, а преці йіх неконФІскувала сама-ж суспільність ;
і перед там буларускізть, але руекість мертва, панека,
церковка.
Так само і брошурки Горбаля і Кобилянского (Но-
Іоз па Ноіов і БІоѵо па БІоѵо), в котрих були поміщепі
перші вірші Федьковича, завдячують свое революційие
значене — світекости і поступовости думок.
Подібно і поезіі Шевченка порушили нашу сус-
пільність не своею рускостію, а своіми демократичними,
поступовими думками, своіми зміетом. I если в 70 тих
роках під впливом Драгоманова немало москальоФІлів
перейшло в табор народовців, так се знову не завдяки
украйіиоФільству (бо украйінофільство і перед тим
було), а завдяки там поступових ідсям, котрі становили
зміет Драгоманівского украйіпофільства. Сила ле'жпть
ие в руекости, не в украйіноФільстві, а в тім, яка рус-
кіеть, яке украйінофільство, який йіх зміет. Пасувасся
одно, дуже важно питане: чому ті демократами! і посту-
пові змаганя, чому в загалі всякі ідеі занесені на гл-
лицко-рускии грунт з Евроии, з Росіі, з Украйній, ко-
трі викликали той цоверховний розвій нашоі суепільно
ста, чому вони не викликали внутріпшого розвою сус-
пільности, або чому по крайній мірі внутрішній розвій
такий млавий, внутрішний поступ такий незначний ?
Інакше сказавши, чому тоті демократична поступові ідеі
і змаганя зробили нашу суспільність руекою, а лишили
еі темною, ретроградною, клерикальною, апатичною ітд?
Причина того лежить в самій же суспільности. Обста-
вини суепільні, культурні і політичні зробили нашу сус-
пільність в внеокім степени консервативною. 3 наіікрае-
ших і найжизненнійших ідей і стремленъ запесених на
галицко руский грунт суспільність наша вибирае пос-
тійно тс, що найгірше і найменше важно, а липкіе і
відкидуе те, що найліпше, найважнійше і иайхосщшій-
ше. В той спосіб суспільність наша убивас і викри'влюс
найкрасші ідеі, найхосеннійші стремленя, а через те
відбирае. йім йіх рсволюційну силу і робить йіх безеиль-
ними супротив свого зацоФаня, супротив своеі безвла-
дности. Иайкрасше зерно засіяне на галицко-рускім
грунті приносить пайиужденнійші і найпотворпійші ово-
чі. О тім поучуе розвій цілоі нашоі суспільности. Во-
зьмім хотьби моекальофільство. Наші, галицкі москальо-
філи переняли від Госіі тілько те, що найгірше і най-
нужденнійіпе. МоекальоФІлам иодобасся, що в Росіі і
цар, і войско і чиновники і поліція і цензура і рубель
— усе, усе руске ; йім подобасся в Росіі абсолютизму
гнет політичиий і національний, православіе, правопись
ітд. Рубель то щс справді найліпша річ, котра моека-
льоФІлам в Росіі подобасся. Благородій стремленя росій-
скоі суспільности до поступу, до свободи політичноі, до
справедливости сусшльноі нашим моекальоа>ілам незиапі
і чужі так само, як і богата і прекрасна література
російска, а особливо бслетристика, полна житя, полна
поступових, людских ідей. Галицкий москальофіл не-
мігби в Росіі діетати доступу в порядно, образовано
товариство. —Дехто думае, іцо моекальофільство, се вже
таке погане насінс, що з него нічого путнього вирости
не в силі. Ні, не так. Се суспільність наша така пога-
на почва, що на ній і вдорове і гарно насінс видас
найпоганійші овочі. Моекальофільство проявилося також
у Сербіи, Хорватіи, Словінців, Чс.хів ітд. але у них
москальо4>ільство зовеім інакше виглядае, йім воно рад-
ше з хіеном приходиться, ніж зі шкодою. Сербскі або
ческі москальоФІли не пишутъ язичіем, ие ведутъ кор-
чемних лайок ізза двох сс, не суть сервілістами і ретро-
градами і вони навіть репрезентують поступовий елс-
мент в краю і суспільности. А зважмо, що у них е
моска.чьоФІлі ство тілько політичне і вже для того самого
що иолітичне, мусить почивати більше на симпатіі до
російскоі держави чим на симпатіі до російскоі суспільно-
сти. У нас однак проявилося моекальофільство культурно :
силуютьея ввести роеійский язик, літературу, культуру.
А культурно моекальофільство новппноби бути поетупо-
ве, бо російска суспільність образована і література
суть поступові. Культурно моекальофільство повннноби
було нашу суспільність посунути на перед, бо російска
суспільпість і література далеко випередилп нашу. Че-
рез культурно моекальофільство повиннібули ті думки й
ідеі, що пронимаютъ роеійску суспілыіість і літературу
перейти в нашу суспільність і літературу. Тогди моска-
ззо —
льофілп булиби найноступовійпюю і може найсильніишою
партіею в краю. Однак все то несталося. Моска.іьофіль-
ство культурно видало у нас зовсім інакші овочі, а вин-
но тому не москальоФІльство, а наша суспільність. Серед
нашоі суспільности москальофільстго не могло приняти
іншого виду. Тай впрочім ретроградніеть, сервіліззр
язичіе, спори за буква, обрядовіеть ітд. булиби у нас
були і без москальофільетва. Тож пилиться ті, котрі ду-
маютъ, що у нае можливе е поступове москальоФІльство.
АІоекальоФіл, котрий доріе до того, щоби стати посту-
повцем, той тим самим уже дороете до того, щоби ста
ти народовцем. Впрочім іеторія наіпого ровною дас нам
численні приміри, як під впливом поступових думок
москальоФіли поставали народовцями. Вона нас також
учить, що поступового москагьофіла Галичина доси не-
бачила.
I яародовці суть пзодом дегенеруючого впливу
суспільности. Шевченко у народовців уважасся пів бо-
гом: видко, вони стоять на тім степени розвою, коли
то чоловік потребуй творити собі богів. I дійсно в Ше-
вченка сотворили собі вони бога і то більше на образ і
подобіе своі;, як на образ і подобіе дійсного Шевченка.
3 поезій Шевченка деклямусся тілько ііевні міеця і пс-
нні поезіі, інші криеся і зацитькуеся. Вибирасся ті по-
езіі, котрі найменше дразнить консервативні інстинкти
нашоі суспільности. Кобзаря Шевчснкового цензуруй наша
суспільність а власне сіпровідники негірше від російскоі
цсивурн: гляди Кобзар з Бібліотеки Зорі.1) Се вже справді
дуже сумний знак, коли суспільність сама цензуруе і об-
тинае поезіі незабутного батька-віщупа, котрий еі тими
ноезіями до житя вбудив. Словам Шевченка підсув&еся
свій влаений змисл. Цитатами з Шевченка побиваютъ
зацоФаиці па обходах роковин его смерти як раз тих
людей, що перепялися его поступовими і демократични-
ми ідеями. На вечерницях устроюваних в роковини его
смерти виголоіпуеся ретрограды і клсрикальні промови.
(Иромови Цеглінского і Вахнянипа). Много е таких,
що величаютъ Шевченка, менше таких, що его читаютъ,
дуже мало таких, що сто розуміють. Уважасся білыпе
на Форму поезій, на слова, а не вводиться в йіх змисл,
значить, поезіі ЛІевченков понимаютьея илитко і по-
верховпо. Говорить вагально, що Шевчснкова муза ввела
Федьковича, бо від коли топ почав наслідувати Шев-
ченка, звелиея его поезіі на ні наіцо. Так, се правда,
але треба додати, що Федьковича ввела та муза Шев-
ченка, що перейіпла через призму галицких народовців.
Иародовці вказали Фсдьковпчовп на Шевченка яко па
взір достойний наслідувапя, але невказали, що іменпо
етановить суть Шевчепковпх поезій і що імеішо треба
наслідувати. Федьковпч цезрозуміп Шевченка, так само
як незрозуміла его паіібі.іыпа часть пародовців і він пе-
*) ІЦс недавно, виды г1Іросвіти“ думав видати
цензуровано™ Шевченка .для пароду, та Д О. Колосса
впіе, щобп для пароду видати повного, : хиба для іп-
телігенціі цензуровапого — обіцппаііого в усіх боків.
Впділові заеоромі.іпся і стало па тім, що мае віііітп
тілько нецеіізуронашій Шевченко для всіх. Тілько, коли
се буде — ось у чім штука! Ред.
ренив від Шевченка тілько манзру, тілько Форму, а що
пемав тоі Форми чим заповннтп, тож ті вірші его му-
еіли впйтп нусті, без зміету.
Також поступові думки яапсссні до нае з Западу
Европи вішачуються у нае. Стремлевс до образовапостп
і культурности скріппло у нас свого часу аристократн-
чпо-конеервативні і кастові іиетпнкти, воно впкликало
змагань до так званоі покосвоі літератури, покоевого
язика. Язичіем писано для того, щоби неписатя по-хлоп-
ски, але по пански. (Церковщина і аристократичпі іи-
стинкти булиби у нас витворили язичіе і тогди, коли
би у нас ніякого москальофільетва небуло). Діяльність
Северина Шеховича поучас нас о тім найліпіпе. I най*
новійші поступові ідеі видали у товаришіе Січи далеко
ие такі овочі, яких би надіятися було можна. Вони зу-
міли ііроспособити поступові ідеі до своіх егоіетичних
цілей. Перенявшися ідссю космополітизму, многі з них
плюнули на галицке смітя і найшли собі хліб в далекій
чужипі: вони нсвідвдачилися народови, що йіх згодував
своею кервавицею.
Сусііілыіість паша викривлюе ідеі ланссені в шо
з поза еі меж, з Украйіни, з Росіі, з Европи. Однак ідеі
входятъ в суспільність і розширяються в йій не самі
собою, а через людей. Людей тих, що вносили і вносятъ
в нашу суспільність якіеь ідеі, якееь жите, якийсь рух,
сусііілыіість наша також викривлюе, випачув. А впкри-
влки-:, випачуе сусмілыпсть тих людей в той спосіб, що
вопи замість щоби підпести загал до тоі висотіі, ва ко-
трій йім удалося станути, омять сходить па ті низини,
па котрих пробувас загал, і замість щвби загал мав пе-
репятися йіх ідеями, вони самі відпекуються своіх ідеіі
і вертають опять до світогляду загалу. . Ь'сли-ж одипиця
занадто сильна, щоби дати вмкривитися, зігнутиея, то
суспільність зломить сі, роздавить, зішіцить. В кождім
разі темний загал суспільности відносить побіду в бор-
бі з світлійшою единицею: в першім случаю змушуе
одипицю до соромного іііддаиства, в другій случаю уби-
вас еі. Ироява ся е так давна, як давпий наш розвій
народний. Вже перша трійця руска досвідчила, що то
значить виступити против галицко руского загалу — і
его провідпиків. Шашкевича і Вагилевича галицко-руска
суспільність убила, убила фізично, бо оба вони умерли
завчасно з всликоі нужди, неусііівши зробити тото, щоби
могли зробити.Головацкого-ж викривала наша суснільністг.,
убила морально. Так само вмкривила суспільність Миколу
Устіяповича, Дідицкого, Наумовича й інших людей. Всі
ті люде в перших літах своеі діяльиоети стояли бсспе •
реччо висше як при склопі своего житя. Всі вопи зразу
були білыпе демократами і народовцями, всі вопи на
старіеть поставали аристократами, моекальоФІлами. Жите
всіх тпх людей е обраиом псуетанпого упадку і поворо-
ту до загалу. Дехто скаже, що сс не еуепі.іьпіеть. а мо-
скальоФІльство ввело іііх. Правда, що загал пебув ще
тогди перепятпй моекалг.оФІльством. але елсменти моска-
льоФІльстна, галицкого москальофільетва, ее первіеші і
коріпиа властіівіеть галицкоі еуепілі.поетп, — і Голо-
вацкпіі. Ус.тіяповпч. Дідпцкпіі, Наумоішч, бредучи чпм
рав глубже в моекадьофі.іьетво, може про око іі підда
лялпея від суспільности, та в самім ді.іі, в сути річи
-— 331 —
вони повертали до неі. ІІодібно впкривпла і остаточно
томила наша суспілыііеть Климковпча. Споеібннй сей
чоловік, снершу редактор украШноФільекоі Лети, мусів
для куенпка хліба змінити иереевідченя і стати редак-
тором Славянскоі Зарі. Талантливі, горячі, завзяті і по-
стуиові молодці (іО-тпх років, як Горбаль, Кобилянский
Аитін, Якимович, Гнатюк, Заревич, В. ПІашкевич звели-
ся опіеля на ні па іцо і если одні а них непроявили аов-
сім ніякоі діяльноети. другі віддалися піянству і ван-
іаеію померли, тчеті зовсім притихли, то сему беепе-
речно випна суспілыііеть.
Коли перейдено до часів новійіиих і найновійшях,
то побачимо, іцо суепільністг, наша повикривлювала
також многих поступовц.в-радикалів. Той, хто колись
був редактором Світа, став ниці редактор Дѣла. Той,
хто був колись горячим приклонипком ідей Драгоманова,
аідрікся нині всего постуііоветва, став лоялышм біоро-
кратом, перенявся па скрізь клсрикально-конссрзатив-
ним світоглядом нашого завалу і коли побачить на ули-
ці свого давного знакомого Франка, удас, іцо его иев-
ияе і обходить его з далека. Колпшвій пріятель Дра-
Романова, одна з світлих постатей в его Споминах, ни-
ні адвокатскою своею практикою зовсім нс показуе ра-
дикальною чоловіка, він може пайретроградпійший на-
родог.ець. Той, іцо колись був горячим радикалом і сно-
магав переводами Дрібну Бібліотеку, нині во.ііз бути
рсФереитом тсатралыіим в Рускій Бесіді. ) А той, іцо й
нині ще зовеся радпкалыіим поелом, завзято ириплеску-
вав Вахнянииови, коли той на ІІІевченківекім комерсі
ганьбив в глупий спосіб радикалыіу молодіж. Словом,
ті, іцо були иа упіверситеті горячими і рухливимп ра-
дикалами, ирисмирпіли і притихли зовсім, коли посто-
нали адвокатами і лікарями. і або пристали до консер-
вативііих народовців або жиють еобі в одиночку та
збивають грошенята. Люде ті много обіцювали і маючи
інші якс-таке становиіце і забезпечипий кусник хліба,
моглиби легко сиовнити надіі в них покладапі, якби
по убиваіошій вплив суспільности. Навіть такий Франко
і той свого часу під впливом народовців охолов був
троха для евоіх ідсалів. Просимо зважити, в другого бо-
ку, іцо се був як раз час (1883 4), коли народовці були
найблизші до Франкових ідсалів. Ред.)
Коли у пас люде ідеі і характеру, котрих і так
немного, бідують і умираютъ завчаспо на сухоти, з иу-
жди або голоду, а люде с талантом иівечаться; коли
талаповитих і рухлииійпшх молодців рускпх ирогошо-
ють з гімназій ва постунові перссвідчеия, то і ту па
нашу еуенілыпеть спадае дуже велика часть вини.
Убиваючий вплив сус.нільности проявився також
па нубліцистнці. Перші рочшіки Слова, Науки, Русскоі
Ради стоять значііо внеше від поелідиих. Коли заміеть
украйіпоФільскііх, Вечерниць, Мети і Правди стали впхо-
дити ііародовскі Діло і Зоря, то був се також зпачішіі
крок до суспілыюстп, зпачпиіі крок в зад. Ріжипця ме-
жи Вечерппцямп, Метою, Правдою, з одноі, а Дѣлом і
Зорею, в другоі сторопн, лежитъ в тім, іцо иоелідпі лі-
пше підходить під ретрограды погляди і ирцвпчкп га
лццко-руекого загалу: білыпий клерпкалізм, білынпй
*) В самім тім мп ще не бачимо нічого злого. Ред.
сервілізм, більша млавіеть і об.іуда — ось і все, чим
віддаліьшея Дѣло і Зоря від Правди. Мети, Вечерниць.
а наближплпся до суспільности, до загалу. Що такой;
Формою наблпжіыися, се само собою розуміеся, бож у
нашоі іілптко мцелячоі публікп — Форма, се найважніи-
ша річ. Вмісно Фонетики заведено етімологію, вміето
язика з-украйініценого, язпк чисто-галпцкип , вміето
украііінофільства — народовство. Педурно-ж москаль о-
Філи воліють назпватц народовців — украиінцями : вони
знають, іцо поелідна назва білыпе разить ухо галццкого
чоловіка, чим перша. Иедурно-ж і самі народовці волі-
ють називатнея народовцями: вони знають, іцо під тою
паевою вопи для суспільности приемігійші, як під пер-
шою. А і одні і другі знають добре, що назва у нашоі
еуепільногти все етановить. Коли я в розмові з одпим
лызівским проФесором виступив протів облуди народов-
ців, протів того, що вони всякими способами зміняють-
ея, щоби іно принодобатися темному і глупому загалови,
то він сказав, що се така політика народовців і Дѣла,
політика дуже добра і единоспасенна, що тілько в той
спосіб удаеться народовцям иотягнути за собою загал.
I ту иавів мені зараз такий иримір. „Знаете, каже віп,
питаюся м одного священника, чи він москальофіл чи
украііінофіл. А віп мені відпонідае: я ані москальофіл
ані украйіноФіл, іно належу до партіі „Дѣла11. А маете
знати, що се був доволі образованнй чоловік: а що-ж
доперва такі, що па тих еправах менше розуміютьея.
Вопи зараз стають народовцями і в той спосіб паша
партія зиекуе чим раз більше прихильнишв і поступая
в псрсд“.
Так говорив проФсеор, а я еяухав і думав над
тим, кого білыпе жалувати, чи бідпого евящешіика, що
дався так надути, чи ирофесора, що в таких екс.перімсп-
тах бачить спасеніе Руси.
Справді, в той спосіб партія народовців зиекуе
чим раз більше нрихильииків, алс чи постунае
висред, велико пиганв. Місто, щоби загал мав
прийти. до народовців, народовці прийніли
до загалу: сеж преці все одно! А іцо
загал на тім незискуе, если его утвсрджуеся в
его ретроградних поглядах і привичках, про
те й говорити нічого.
Також і на Батыавіцині видко, як вона
чим раз більше приноровлюеся до забагів по-
півскоі суспільности. ІЦо часописи радикальні:
І'ромздський Друг, Дзвіп, Молот, С’ьвіт, Народ,
поставлені в хронологічнім порядку, ие копче
представляютъ постуиу іцо до ясности і смі-
лости прінцініяльпих думок, се також річ ііев-
на, се також дегенеруючий вплив еуспіль-
иости. ’)
') Тут позволпмо еобі завважати, іцо ш. апторовп,
в „Громадськім Друзі", що ми-ж вндапаліі. мабуть імионуі:
тон, спосіб зисказувапя епоіх переконапь. Не пашому-ж
чутю „11арод“ хоть і не такий різкиіі іцо до Ферми, так
за те і осповпіцшпп пріишніялыіо, і глубіпс сягаі; в паші
суепілыіі нідпоешш, пе зпег.іряючися при тім вееевітшім
іцііро-иоетупоіиім оепоиам. Так думаемо пе ми одні —
все таки ііітересовані люде — ай загал Украііііщів, і
то не тілько радикалів. а іі чистііх паціоііаліп, окрім
пег.е.шчкоі купкп - нрііхіілыіііків „Правди0 Иерші вва-
жають ..Парод“ зовсім добрим і наіівідііовіднііііішм те-
перішяому етанови руско-украйіяскпх справ, а про дру-
„Література, кажуть, е вірним зеркалом
житя суспільности". Поговірка та показуеся
зовеім правдивою в приложеніе до галицко-
рускоі літератури: вона е справді вірним зер-
калом галицко-рускоі суспільности. Однак вір-
ним називаю я те зеркало не для того, іцоби
в нім можна побачити вірний образ нашоі
суспільности (до того ще дуже далеко!), але
для того, іцо тото зеркало точніеінько таке
нужденне, як і суспільність. Нужда нашоі сус-
пільности відбилася вірно вправді не в нашій,
але на нашій літературі. Я вже не стану го-
ворити про церковщину, мертвеччину та язи-
чіе москальоФІльскоі літератури : про се вже
воробці цвіркати перестали. Я тілько скажу,
що церковіцина. мертвеччина і язичіе, сс най-
ріднійші діти нашоі попівскоі суспільности:
все те орігінальний, еамостійний еі витвір,
всім тим восхищалаея свого часу наша сус-
пільність. Тож коли вже загально признаною
правдою вважаеся, що від галицкоі москальо-
ФІльскоі або ліпше сказати, аристократично-
попівскоі літератури, сего правдивого „воз-
зрѣнія страшилища нічого куріознійшого нема
на цілім світі, то бодай в части признати се
треба рідній матери тоі літератури, нашій
суспільности. Народовці позбулися тілько по-
верховних хиб тоі куріозноі літератури, то е
церковщини і язичія, вони позбулися мертвеч-
чини Форми, однак мертвеччина зміету, хоть
в меншім степени, осталася найхарактерній-
шою чертою також і в народовскій літерату-
рі. Мертвеччина опанувала всі поля нашоі лі-
тератури : науку, поезію, політику Читайте
іеторію літератури Огоновского, читайте поезіі
Масляка, читайте вступні статі Дѣла, а если
при тій лектурі неуснсте, то не раз подумаете
собі: яке то все без житя, без зміету, яке то
шабльонове, вимушене, млаве, яке то все
безмірно плитке!
Найсумнійшим обявом в нашій літературі
а разом найхарактернійшим для еі мертвеччи-
ни —• се брак повіети, брак роману, іменнож
роману суспільного. Колиб не Федькович та
не Франко, то ми би немалы і одного імсни,
котрим в обсязі белетристики моглибисьмо по-
хвалитися. Однак ані повіетей Франка ані
Федьковича немож зачислити до умствснних иро-
дуктів нашоі інтелігентноі суспільности і то з
двох причин. Поперше, ані Федькович ані
Франко побуди синами нашоі інтелігенціі, вони
гих ось-що нам ниіис один украйіпекий народовець: „я
сам не належу до соціялістів, алс а „Иародом" мусю
годитися немало в усьоыу, через его основність і кон-
секвентність, чим він і подобаеться як міні, так і другим
Украйінцям, читаючимВашу часопись!" Остатним же часом
та вагальна іірихильніеть Украйінців до „Народа" вия-
вилася твк наглядно, що нам про таке навіть не сни-
лося. Так само думаютъ про „Народ" і Галичане стар-
іпих партій, дарма, що для користи своіх партій про те
мовчать. Тілько дехто з них зважпться сішіути его з
боку, тай ті признаютъ, що в своім напрямку „Народ"
оеновна газета Наводимо ее зовеім не для хвальби, —
бо, по нашому, Народови ще дуже богато хибуе, — а
для поиененя, що пе все номіркованіеть тону му-
еить значити „наворот до суспідьноети". До того Наро-
доіщ дуже далеко. Ред.
6ули сипами хло пеки ми. Жите і світогляд
нашоі інтелігенціі були йім зовеім чужі. По-
ходжене і пересвідченя обох сих авторів від-
тяли йіх хінским муром від нашоі інтелігентноі
суспільносги і забеспечили йіх тим способом
від еі пагубного впливу, хотяй не зовеім. Бо
если в літературній діяльности Федьковича і
Франка бачимо деякі уемні черти, деякі илями,
то суть се сліди впливу нашоі інтелігентноі
суспільности. По друге, сюжсти повіетей обох
сих авторів взяті по найбілыпій части з житя
селян; Франко бере також сюжети з житя ін-
піих верств і груп суспільних: однак ані Федь-
кович ані Франко не дали нам повіетей, в ко-
трих би малювалося жите нашоі, рускоі інте-
лігенціі. Читайте повіети і образки Франка.
Найдете там найріжнороднійші типи, іменнож
сільскі. Богаті і бідні господарі, халупники,
.зарібники, реміеники, робітники, злодіі, жебра-
ки, арештанти; домашні тирани жінок і дітей,
грізні матері і свекри, пригнетені дочки, не-
віетки, і наймити, старці; мужі, молодіж і ді-
ти-школярі; війти, прйсяжні, иленіпотенти;
сільскі консерватисти і сільскі філософл; сіль-
скі учителі, шандари, всякі панки і підпанки;
цигани; найріжнороднійші типи жидів і жиді-
вок: всете крутиться перед вашими очима начев
калейдоскопі. Побачите в чім калейдоскопі всякі
типи, тілько не ті, котрі мож побачити на по-
коях наших попів і на руских „вечерницях".
Я не знаю як для кого, а для мене сесь Факі'
вельми застановляючий.
Оплатилобися критично розслідити, чому
то наша, галицко-руска інтелігентна суспіль-
ніеть ані не в силі видати з себе повістярского
таланту ані не в силі дати сюжету до по-
віети талантам стоячим поза нею. На кождий
спосіб есть се фякг кидаючий дуже, дуже су-
мне світло на жите нашоі інтелігенціі. Заспи
в літературі вказун на застій в житю. — 3
чого складаеся наша література? 1) з статей
дневникарских, без більшоі вартости, млавих і
поверховних, ненаучних і неінтересних, котрих
значенс і вплив обмежався одним днем; 2) з
ноезійок ліричних, без глибшого чувства, без
глибшоі думки і без релвФних образів, пере-
мелюючих в нескіпченість одні і ті самі мо-
тіви: а іменно „народні святощі", „любов до
дівчини" і „заведені надіі" ; 3) з строго-нау-
чних росправ іеторичних, археологічних, котрі
знаменуе персдовсім брак научного методу, а
відтак нсінтсрссність зміету. Галицко-рускі
учені Формально силуються писати як раз най-
більше про такі річи, котрі всякого живого
чоловіка як найменше обходятъ. Тож кромі
еамих авторів мало хто читая йіх многоцінні
твори. Ту належать такі галицко-рускі учені,
як Головацкий, Петрушевич, ПІараневич, Ого-
новский Партицкий, отже як бачимо, самі ко-
рІФеі галицко-рускі науки.
Та що вже й говорити про те! Літера-
тура мусить викривитись, випачитись і знія-
читись серед такоі суспільности, серед котроі
все викривлене, випачене! Серед нашоі сус-
пільности інтелігентноі викривлений навіть
найнатуралыіійший порядок річи. У нашоі
— ззз —
еусііілыіостн справа нравошісна ііриміром на-
жнійша ніж язикова, язикова важнінша ніж ,іі- ;
тературна, а обрядова ваяпіійша, ніж націо- •
налыю-иолітичііа, націопально-політична важ- ;
нійніа ніж загалыю - культурна і суснілыіа.
ІІартіі твориться не на підставі відмінностсп
поглядів іцо до найнажнійишх питанъ культур-
них і суепілышх, алс на підставі того, чи хто
ужнвае мягкоі чи твердоі правоіпіеи. До одноі
партіі належать людс, котріби належали в Ев-
роііі до дееятьох, люде-ж, іцо в Европі твори-
ли би одну партію, належать у нас до ріжинх
партій.
В. Охримович.
Соц/яліетичний зйізд у Гальле.
Одно з найголовнійших питанъ XIX сто-
літя, се питано робітницке. Розвязкою сего пи-
тана суспільного заняті всі майже людс, висту-
паючі на іпирпіу, публичну чи то громадску а-
рену, без огляду на те, яких вони поглядів на
иояви суспільні і якби вони нажали залагодитн
сі пскучі потреби теперішпоі доби, сю „злобу
дня", одпим словом без огляду на то, до яких
вони належать гуртів суспілыю-політичпих.
Вже хочби сося зверхпя полна, великого
заінтересованя справою робітпицкою, вказуе, іцо
сеся справа, се не якась химера, іцо виплска-
лась в голові кількох педовольців, іцо се про-
тивно справа жива, іцо вопа глибоко сягае; ко-
рінем в групт тсперіпіпого житя, тенерііппого
ладу суспільного.
Иевпа річ, іцо в завязку ми бачимо сю
справу вже давпійіпс, алеж в цілій новни, ясно
означена стае вопа доцерва в нашім столітю.
Вона немов приходить на норядок дпевпий всс-
світиоі іеторіі...
Тим Фактором сусііілыіим, іцо імеппо в
теперіішіу добу відограе таку могучу ролю,
се маса робучого люду, се иролетаріат. Колиж
прото зважимо, іцо чинник сей доперва з повпим
розвоем каніталіетичііого ладу стаи збнтнй в
одну масу-Фаляпгу ироти богатирів-капіталі-
стів, іцо зедипепе каніталів единить та скуиляв
білыиі маси робітників, то ми порозуміемо, чо-
му се імеппо в паші дни питаін: робітницке
розливаеся такою могучою хвилею й захоплюс
людей, іцо далеко не такі то вражливі на но-
яви житя громадского.
Коли велики й персворот <і>рапцуский, з
кіпця мішувпіого столітя здобув „волю" каиі-
талу, визволпв сили сто з пут серсдновічного
Февдалізму, то ми бачимо, іцо пезабаром опі-
сля починаються нерші проблески самостійной)
виступу робітннцкоі клясп. Ті сумеречности,
які вийшлп на верх з розвоем вільного каиіта-
лу, з розвоем ніирпіоі каіііталіетичноі Форма
продукціі, зачіиили пайперпіе критично думаючі
одішиці; розяспяіочп ті темпі боки нового ладу
нерші, сказатиб, заступники пролетаріату яко
осібноі, одноцільноі клясп суспілыіоі, снуютъ
тканину нового ладу суеиілыіого, котрий би
,ІІарод- ч. 21.
більше відновідав шімогам чпетого розуму та
справедливости. С’с и е иеріод так званого уто-
пійного соціялізму. Алеж побіч ееі критично-
теоретичноі робота сих періпих провідників со-
ціялізму, зросгае и сеся реальна сила, реальна
его нідкладка, зростае рух робітницкнй.
Веліікий зріет каіііталіетичноі продукціі
з еі конечнимп наслідкамн — громадженя ве-
ликих каииталів й визискувапя великих мас
робучого люду — віікликав тим самим іживій-
ший рух серед тогож таки самого пролетаріа-
ту.
Зорганізовані житем по великих осеред-
ках Фабричпих, свідомі свові сили, свого ста-
новища в сусііільности, пролвтаріі (наймити)
вистунають до боротьбн з капіталізмом, тоб то
з визискувачами-капіталістамн. Змаганя сесі,
спсріпу доривочпі, нсясні або й безцілыіі —
зростають іцо раз то виспіс, обхоилюють іцо
раз то ширпіі круги пролетаріів й зединяються
В ОДІіу-СУЦІЛЫІУ и свідому свові мсти бо-
ротьбу...
Теііер вже и тсорстичний бік руху сего
набирай білыпе визпачиих рисів; заміеть укла-
дати в своій голові певпі схсми будучого крас-
иіого ладу суспілыіого, теоретики четвертаго
стану, тоб то пролетаріату, білыпе дивлять ея
па еамі псрсміпи суспілыіо-екоііомічних відно-
син і стараються підхопити головний іютік,
головпу струю великого руху соціялыюго.
Критикуючи відпосиііи теперіппіі, вони
показують й ті завязки пових відносип іцо нс-
мипучо мусять дорогою суснілыіоі еволюціі
довести до нового ладу.
Теорія соціялізму з вижип абстрактно!
справедливости, , правда* й чпетого розуму
сходить па низшій дійсного житя і в масах
зоргапізовапого ладом капіталіетичним проле-
таріату бачить сей могучий чинник, іцо нере-
міпить дотепсріииіу Форму суснілыіоі продукціі
й прочистить дорогу висшій Формі.
(Іей повий зворот ми бачимо вже в Ове-
на, іцо бажав імеппо білыпими спілками-оселя-
ми, уладжепими па засаді рівности, зробити
хоч почип до великоі псрсміпи еволюціі. ІІімец-
кий ііропагапдіет Ваіітлінг стае на иолі роз-
будженого руху робітіпіцкого і хоч по части
бачить в пролетаріяті могучу суспільну
силу.
Алсік на міциих осповах рсалыюго житя,
па осповах точпоі критики теперішпих поряд-
ків — ішегавив соціялізм донерва німецкий
вчепий Карлі. Марке та его товарнш Фр- Ен-
гсльс.
Ми не маемо на дуыці, подавати тут раз-
бору его тсорстичних виводів, его іноді геніяль-
иоі критики самнх пайголовншпіих підвалип
капіталіетичноі або товаровоі продукціі, а хо-
чемо тілько вказатн па тс, як тіено виводи те-
орсгпчпі соціялізму Маркса або, як звпчаііно го-
ворить, научного соціялізму, звязагіі з розвоем
екопомічппх відноспн...
Доснть сказати, іцо оба вони (Марке та
Енгельс) внроелп в околішях падрсньских, де
паіібілынс може з цілоі тодііпноі Німеччини
розвнлііея снеція.іыіі прпкмети капі та.ііетичпоі

Форми нродукціі та іцо пізнійше вони прожи-
вали й займали ся студіями в Англіі, дс про-
мисл новочасний стойіть найвиеше, коли взя-
ти па увагу краі свропсйскі.
Так само як виводи тсоретичні, й прак-
тична діяльність застунників пролетаріяту —
звертасся до робітникій. В Англіі ширший та-
кий рух появляеся вже в половині трицятих
років. Сс 6 рух т. з чартистів.
Иочаток его йде від р. 1834-5, коли імеп-
но поставлено певні домаганя робучого люду
(Сііагі-и, відси і назва походить) а „ Паціопаль-
ні збори" йіх делегатів в Лондопі (1839) —
були вже всличпим иарляментом робітпичим.
Програму чартистів підписали 3 міліони ро-
бучих людей
Рух сей зроетае бсзпастанно до кіпця со-
рокових років. Наступай, правда, опісля иев-
ний застій та супокій (так, як сс звичайно
движепя усі, хочби суснільноі натури, идутъ
ритмічним, хвилюючим током), алеж в шіетьде
сятих роках ми бачимо засяоване „Межипаро
дноі Робітницкоі Спілки", а перед сим пропаган-
ду Ляссаля в Німеччипі та его „Німецкий звя-.
зок робітпицкий". I коли сей остатпий звязок
був, так як і ціла агітаторска діяльність пімс-
цкого вченого, могучнм товчком до орга-
нізаціі німецкого пролетаріату, то знову І’обіт-
пицка Мсжннародпа Спілка свойім впливом на
Англію, Францію л інші краі західно-европей-
скі причипилась до розбудженя самосвідомостн
серед мас західпо-европейскою пролетаріяту.
Цікаводля пас буде знову завизжати, іцо
зростови Інтернаціонамки печатали подіі еко-
номічні, вказуючі па певдоволенз робітпи-
ків, як пр. стрейки чи змови робітницкі. Для
показу' сего навсдсмо от хочби такий Факт, іцо
по стрейках в копен, Ьуо । та 8г Е'іѵппе з
1868-9 р., котрий скінчив ся проливом крови *)
приступило до „Спілки" 50.000 людей.
В загалі, иочинаючи тими часами, відбу-
ваються всіляки зйізди та збори чи то соція-
лістів чи просто робітнпків і де далі все ча-
стійіпе бачимо змови робітницкі, уложепі в
певний лад, з певпою організаціею. I коли пр.
недавно порушено в Бельгіі думку загально-
робітпицкоі змови, то не треба забувати, іцо
вже серед руху чартистів виринула та сама
думка.
Що-ж тикаеся конгресів та зборів, то до-
сить нрзгадати ті іцорічпі головні зйізди деле-
гатів „Інтсрпаціопальноі Спілки" або знову
збори Німецкого Ввязку, котрий по счерти Ляе-
саля оставав нід проводом Ііівайцера.
А що усі ті зверхні признаки вказують
па глибші причини, па пекучі потреби и вимо-
ги житя суспільного, про се мабуть не треба
багато й казати.
Алеж сеся нова сила, іцо проявилась па
зверх в чпелепних стрейках (змовах), зйіздах
) Каіптллісти завеігди кликали па помі'і війско,
щоб приборкати бупгіиішчпй пролетаріят, хоч боронили
теоріі повноі волі одиииці, вйыіоі конкуренціи й стояли I
ва те, щоби держава не мічіаласг. у справи громадскі. '
та конгросах, чи то ширшнх ч:і білыпе ооме-
женііх місцсвих, мусіла пробнватись крізь ріж-
ні перешкоди та греблі. Буржуація, або інак-
ше пляса пепродукуюча, іцо при кінці минув-
іного столітя голосила волю, ріпиіегь та бра-
терство, а головно домагалась волі визиску,
волі для свойіх інтерееів і в революцію проти
Февдалыіих пут нотягнула за собою и пролетарі 
ят, — добившись до мсти, стала партіею по-
рядку, стала сторожей іетиуючого ладу суспіль-
ного. Па Ляссаля сыпались градом стріли ча-
сописів, органів буржуаціі. Тс само діетавало
ся й ііппим прихильшншм пролетаріату, а коли
в сімдесятих роках заучились атептати иа ні-
мецкого цісаря, вороги нового руху причіпн-
лись до сеі нодіі й остаточно в жовтни 1878 р.
вийшов готовий вже „закои державний проти
пебезпечних змагань соціяльпоі демократѣ*...
Па підставі сеі постанови, пімецка поліція без-
печно півсчила всілякі броіпури й письма соці-
яліетпчпі, розвязувала товариства, збори та
зйізди, не говорячи вже про ті кривди й гоне-
нія, яких мусіли зазнати проводирі суснільноі
демократія
Ми згадуемо обішірнійіпе трохи про роз-
вііі сего СУСПІЛЬНОГО руху в Німсччині, бо зйізд
у Гальле, котрий власне недавно відбувся, в
важніш стапом па шляху соціально) сволюціі
імеппо в Німсччині. Остатпим копгрссом німец-
ких дсмократів суспільних, котрий відбув ся
на землі иімецкій, був конгрсс в місті Гота.
Нізпіпші зйізди (а було йіх три до тсперішно-
го копгрсеу), мусіли відбуватися по за межами
Німеччиіш, в Швайцаріі та Даніі...
А прецінь, хоч як лютувала реакція в Ні-
меччипі, змагань пролетаріату вона не вспіла
придавити. Подіі теперішного року е нагляд-
ная дока іом могучоі сили соціяльноі демократіі;
вопи е наглядним показом, які то иеобчислені
й безцыьні змаганя рсакціі, спинити струю жи-
тя СУСПІЛЬНОГО.
3 того огляду, який подав посол і пись-
мениик соціялістичний А. Бебель в свойім спра-
воздашо (з 13 т. м) можна переконатись о тім
незвичайнім зрості соціялыіо-демократичноі пар-
тіі. Коли двацять років тому назад пра ви-
борах до думи державноі випало на соціяль-
пих демократіи тільки звиж 100.000 голосів, то
при виборах сего року ся невеличка жменя
вросла майже до 1 7а міліоновоі громади. Перед
звіепим вже „закопом' з 1878 р., було 42 пи-
сем іюлітичних, а 14 спеціяльних, Фахових. На
те було 160.000 пренумераторів. Тепер числа
ті піднялись па 59, 43 і 600.000. Колиж до то-
го зважимо, як зростав фопд головний, як він
з 37.000 марок поступив па 95.009, на 188 000
(як сс показували справозданя на заграпичних
трох конгресах з часів „виімкового закону"),
коли зважимо, що тегіерішпий фоіід виносить
нонад 350.000, то матимемо статистичиий показ
скорого розвою соціяліетичноі партіі.
А не треба забувати, що сс було в часи
„закопу виімкового", котрий був эвернений
проти соціялістів (хоч ним князь Бісмарк ко-
ристувався й проти іиших своіх неприхильиа-
ків).
— 335 —
Не треба забувати, іцо силою тоі поста-
нови засуджено проносами около 300 людей,
900 мусіло покидати свій рідний край а 1'/2
тисячі дісталося до тюрми. Колиб зрахувати
ті кари тюрсмпі, які припали па долю соція-
лістів, то вопи становилиби всличезпу суму-
1000 років!!
I ссся велика, тиеячелітна кара не змо-
гла здавпти світлих змагань персдових людей
й маси пролетаріату, змагань до визволсня
людскоі праці з тих пут, в яких вопа тепер
іпідіе, сих змагань до красших умов житя !
Се мабуть доволі переконуюча поява і
дальше не треба сі поясіповати..
Тепер пам стянуть зрозумілі й інші подіі.
Тепер ми зрозуміемо, як слід, і вибори до Ра-
ди державноі, в котрих найсильнійшою показа-
лась партія робітпицка, і зпесепе закопа вііім-
ков го і уступлено „зслізного канцлера" кн.
Бісмарка...
Усе те звязанс з собою ланцухом прпчипо-
вим, котрий сягае до теперішного зйізду в
Гальле.
Недавно, бо доперва 1 жовтня святкувалц
німецкі соціялісти знесене виімкового закону,
а вслід за сим, корлстуючись відраднійпіим
втаном, як дотепер. скликали вопи збори до
міета Гальле над р. Салею в Саксопіі. Збори
сі розпочалися 12 жовтня в псділю вечером і
трівали аж до 19 т. м.
Хоч сс й збори німецких соціяльпих де-
мократів, але вопи мають потрохи характер
межинароднпй, хоч може пе в тій мірі, іцо пр.
торічний ковгрес робітпичий в Парижи.
Воно зрештою й не може бути інакше.
Торічний зйізд 6ув зладжепнй павмиспе в
ціли певного порозуміпя між соціялістами з рі-
жних краів свропейских, конгрес в Гальле, ее
немов перший іюхід тріюмФальпий иобідноі су-
епілыюі демократіі німецкоі ,. Фактом, безпосе-
редно звязаним з паризким збором — се ро-
бітницке свято 1. мая, свято межинародне, ко-
тре навіть в нашім краю озвало ся могучим
відгомоном.
Конгрес німецкий тсіісріппіий головио
звернув увагу на тактику й організацію ні-
мецкоі соціялістичвоі партіі,
А прецінь чнелом висланих - делегатів віп
дорівнюе торічпим зборам. Йіх було 366 чи може
й білыпе, а побіч німецких делегатів прийіхали
делегата й з інших краів (з Англіі, з Парижа,
з Бельгіі, з Голяпдіі, з ІПвеціі, з ИІваііцаріі,
з Австріі і з Полыні).
Між ними е 5 жінок, бо, як се власне по-
становлено на тенерішних зборах, жінки можуть
бути делегатами на таких конгресах чи то зйіз-
дах.,
Ми не хочемо подавати докладного сира
воздана з сього зйізду в его хронольогічнім
порядку; се би насза далеко завело, а в реш-
ті у нас нема ще під рукою повпих звіеток
про цілий хід дсбат Гальского конгрссу. Ви-
старчить подати ті еправи, про які була
бссіда.
Найважпійпіе, се була роенрава про орга-
пізацію сторонництва. Вже міеяць тому назад
подав посол Зінгср перед 2-тисячним збором
робітників пляп організаціі. На тепер по дов-
пгій дискусіі вибрали зібрапі комісію для уло-
жена остаточного пляпу організаціі, іцо вже те-
пер і оголоіпений. Зі справ тактичиих говорили
па зйізді про свято 1 мая, іцо воно мае оста-
тись і па далі святой робучого люду й обходи-
лись відповідно до відносин певного краю чи
пароду.
Про письма й часоішси, впіе дсл. Авер,
щоб обережпо поступали, засновуючи йіх й о-
стро вветунати проти всяких спекуляцій га-
зстярскнх, а головио помавати іетпуючій вже
робітішцкій печаті. Цікаво, що збір ухвалив за-
ложити осібну польску й альзацко-льотаринеку
часонись, іцоби таким способом пропаганда
іпирпіе могла розвнтись в сих краях. Мимо то-
го, посол Лібкпехт радив ввернути білыпу у-
вагу па сільский нролетаріят, а коли можна,
то заклясти для него спсціяльний орган, ча-
сопись.
Проти сего розуміеся не ма іцо й казати;
аджеж нролетаріят рільпичий ви носить в Ні-
меччипі числом по над 5 міліонів людей. Сесі
виводи Лібкпехта визвалм горячі відзиви в
польскій консервативвій печаті, накликуючій
польску суспільність, іменно иопівство, щоби
виступило одиостайпо проти сих замірів со-
ціаліетичпих.
Алс пайцікавійпіе, що „Шіеппік Роізкі"
звів до купи сесі бажапя Лібкпехта з програ-
мою радикальпоі руско-украйіпскоі партіі: що
ось, мовляв, і ті і ті ширять між народом пе-
хіть, певдоволене іі копаютъ пропасть між дво-
ром і громадою.
В загалі часойисі й німецкі и заграничпі
з великою увагою дивили ся на сей зйізд; де •
які (як пр. Влііу Теіе^гарЬ) великі надіі покла-
дали па „роскол4 який зарнсувавея між пар-
ламентарною Фракціею, а алиментами білыпе
радикальними й революційііими. Буржуазна „Но-
ва Проса" з видимою втіхою повторила слова
Лібкпехта проти „Опозиціі": іцо, мовляв, бом-
бу кинути потраФить кождий дурень і о-
ссл і т. і.
Алеж хоч і як жива була дискусія і хоч
протягнула ся 9 годин, то все таки надіі на
цілковптий розділ — зовсім не оправдалиея.
Можна навіть сказати, що сеся невеличка Фрак-
ція оипозпційна е в части творчим елемептом
в партіі й пемов Охоронним ередством проти
застою й „забаіненя"...
ІЦо до інших справ тактики й пропагап-
дп, то згадатн треба про змови. О скілько змо--
ви такі пс доводятъ до ціли, вони просто
шкідливі, бо зрештою йіх значепе лежитъ го-
ловно в тій дружности, до якоі привикають
робучі масп. Згадували ми також про жінок,
іцо на копгресі жінкям признано право, явля-
тись делегатами на всякі зйізди та збори, а
цікаво, іцо власне в час-і конгрссу в Гальле від-
бував ся зйізд робітників Французких в міеті
ЬіІІе. На тім зйізді проводила серед варад на-
ні Аделя Марке, дочка згадапого висше екопо-
міета й основателя научпого соціялізму.
Збори теперіпші показують сим, що пов-
— 336 —
не визволене жіноцтва, повна, еманцииація мо-
жлива тілько з визволеием пролетаріяту.
Що до справ віри, на внесено Лібкпехта
рііпено, що з огляду тактичпого треба еі вва-
жати зовсім особистою справою. Пошкодити
справі емапципаціі робітництва, вона певне нс
пошкодить.
Отсе були ті важиійпгі еправи, про котрі
йшла дискусія на зборах... Як ми вже вис-
іпе завначили, конгрес сей білыпе німецкий,
вже хочби з того боку, іцо річи йпіли про
еправи німецкоі партіі соціялістичноі, коли між
тим пр. на великім конгрссі мипувшого року
головну вагу покладено па межинародпу едніеть
пролетаріяту й делегата з ріжних краів Евро-
пи говорили про розвій та зріет соціялізму,
як він де проявляй ся. I на еегорічиім зйізді
були делегата з інших краів, але вони головно
прийіхали, щоби разом з німецкими однодумця-
ми й співробітниками обходити свято побідіі
соціялізму...
Що се. дійсно зпак побіди,- на те досить
буде приглявутись ріжпим проявам житя тепе-
ріпіноі доби... Адже-ж недавно була конферен-
ція берлінска, недавно був іптернаціональний
конгрес католиків - ультрамоіітапів, конгрес
франкфуртский в еправах соціяльно-політачних,
а кілька неділь тому (по звіетці „Вегііпег Ѵоікз
ЫаІЬ") в Берліні заснувалось „Товариство в
ціли боротьби з деструктивпими прямоваиями
соціально! демократіі*...
Говорили про Гальле, ми мимоволі припа-
дали еобі міето Гольле в Англіі, де недавно,
власне в тім міеяці — відбув ея конгрес цер-
ковиий. I о дмвне диво! па сім „церковпім"
конгресі майже внключпо тільки й було бссіди,
що нро найріжнороднійіиі питаия суспілыіі, про
відносиии церкви до робітницкого питапя, до
СОЦІЯЛІЗМУ і т. і.
Справді! чи нс диво, що такі лікчемпі
питана, „жолудкові" ідеі (страх!) займають
так дуже людей, котрі думаютъ про щоеь
трохи виспюго, котрих думка в царстві „не
от міра сего" ! Дивно се диво, а особливо для
напіих галицких „ідеаліетів"!,...
Могучим тактом бе пульс суснілыіого жи-
тя, могучі сили пролетаріяту вистуиають що
раз то виразпійпіе, щораз то смілійіис до бою
за своі права. Везнастаииі змови виринають
сего, як і мипувшого року, то тут то там в
пайріжнороднійших закутках краів европей-
скйх; збори, зйізди, ввязки й свята робітницкі
идутъ одні за другими, а усе те заставляй на-
віть найзавзятійіпих ворогів „черни" заду-
матись...
А як пильно дивили ся вони иа нипіш-
ний збір в Гальле! Велика увага й таемна пе-
хіть виднілась навіть крізі. поволоку удапоі
байдужности. Г>о й справді, що за сила й зав-
зято у тих німецких суепільпих демократіи!
Вони пережили й закоп виімковиіі, его кари,
тюрми, ковФІскати, вигнапя й коли .про его
творця, Бисмарка, теперіпіного затворника з
ЕгіейгісЬзгиЬе, в Німеччині не говорятъ інакше
як тільки: ев І8І еіп іойіег Мапп (се мертвецъ),
то проводники пролетаріяту святкують свято
побіди...
Але чи дивниця, іцо таке завзяте ми ба-
чимо там, де такі високі думки провідні? Ад-
же вони звязані з собою в одно людскими нер-
вами ; адже високі заміри з іпирокпм світогля-
дом додаютъ широкою розмаху силам, гарту-
ють волю, міць і постанову, постояти за них
„хоч до вагину0...
У Львові і0/10 1890.
Микола Ганксвич.
Самостійність „Дма“ перед людскою
культурою.)
Якби пе тс, що вступва статя „Діла" в
ч. 227 — перший прилюдиий голое від наро-
довскоі партіі про програму руско-украйіпскоі
радикально! партіі, то на неі не варто би бу-
ло навіть уваги звертати, бо в ній нема жа-
дніеькоі об’ективпоі критики зміету критико-
вати програми, а лише просте лаяне на людей,
що без дозволу .Діла" чи кого, иоважилися
уложити еобі самостійну програму і з псю
отверто выступити. Зрештою, та статя писана
зовсім в дусі промови гімназіялыюго учителя
з катедри до непокірпих его новазі учеників,
котрий інших письменних виробів, крім репзшп
(завдачі), пе знае, і котрий завлюбки вндівби
всюди тілько репза гіотсзііса щоби по них
евоім червопим чорыилом до вподоби йіздити,
а вкіпці, побачивши, що репзппі під нго, в
підручпику вичптапий тсмат пе підходить, на-
писати на нім трет у і еобі па вічпу памятку
в каталозі запотуватн. Одно якось дивпепько
впадае в- очи, що оргапи народовскоі партіі за
верпіок уееі критики і дотспу мають бурсацкі
прізвища та пгколярекі слова. Як скаже, що
якась праця, то лихе репзіпп йошезіісиш, а як
додаетъ щс до того, іцо авторы „іптубаки"
(див. Зеркало ч. 19), то вже всю свою мудріеть
висадив і тілько руки з радости затирае, як
„зйіздив" противника. Льнівским учнтелям все,
бачу, видиться, що вопи в школі на катедрі,
і іншого погляду на світ, як з катедри на
лавки, вони и нс розуміють. Най йім буде так!
Але вопи, сараки, мабуть нс знають, що таке
бакалярство вже і в лавках шкільних не нахо-
дитъ всликоі пошани, а по за лавками, то во-
ио вже хиба тілько смііпить. Такий же, розу-
міеся, і топ критики „Діла" з его „бубнами"
та „тарабанами" і „репеа-ми". Ті слова мають
бути единим смертоносним ружей на радика-
') Сю стати» діетали ми кже після того, як була вло-
жена персдова стати п. в. Па дорогу. Друкувмоеі вже
осібио. в додатку до ці.то-аркушевого числа тим радпій-
ше, що вона доііошіяс те, іцо там еказапо ,,Ді.чу“. Ред.
— 337 —
лів, бо інакшого способу побороти йіх не най-
шла редакція ;,Діла“...
Редакція „Діла“ закидуе пам, що ми
свою програму основали па чужих взірцях ба
й „живцем увяли з чужих взірців"; що нсма в
ній домашноі мудрости, а тілько те, іцо вже
другі лгоде па широкій світі давно передума-
ли. Не знаю, чи сей закид автор статі в „Ді-
лі“ брав на серйо, ли тілько так, іцоби що-
небудь сказати ? Нрсцінь в напіих часах ні-
котра одиішця, а тим більше цілий нарід не
жив виключно своею мудростію Веі здобутки
духа й розуму, де б вони не взялися — влас-
ніеть цілого світа, і кождий з нас жив „чужим
розумом11. Якби ми всі буди ограиичилися тілько
на те, до чого власним розумом дійдсмо, а
нічого чужого не приймали, то прийіпдо би на-
шому народови тснер стояти на тім степени
культури, що Готентоти, або й пизше. Ссго-ж
„Діло“ чейже не хочс для нашого парода ? Зреш-
тою, хотьби й хотіло, то таки нам не замкнутися
від світа і „чужих взірпів". От, ви, панове
учнтелі, любите все прибирати ироФесорску
повагу — а чому-ж ви самі тілько чуже, по
чужим взірцям уложене на силу втискаете в
голови учспиків, павіть не питаючи, чи то для
них Практичпе, чи придатне на що ? Чому ви не
покинете впити греки, латипи, фізики, матема-
тики, іеторіі і т. і? Та-ж сс всс не пашим пи-
томенним руским розумом видумане, та ж вопо
чужс, піеля чужих взірців уложене ! ]»а тут, в
книжці ви розумівте, що культура сиільна всім
народам, тілько як па нашого бідолаіпного му-
жика глянете, тай кажете, що ему від того
зась. Але-ж тепер світ розвиваеся зовсім не
по бакалярски, і наги мужик мае право до
вессвітпоі культури, нарівпі з американский
міліонером Отже нічого дивпого, що ми, ради-
кали, иішли за теоріями, котрі жиють між ос-
вічепими народами. Куди ж нам іти, як не ту-
да, куда идутъ усякі культурпі народи?! Не
хай редакція „Діла“ попаяю ласкано якусь
таку орігіналыіу, від. решти світа замкневу
дорогу ііоступови нашого парода! Просимо.
Так само й протів цілоі майже нашоі мі-
німальноі нрограми, не нашила редакція „Ді-
ла“ жадного закиду, лиш хиба .той, що пема в
ній нічого нового, що не лише наіпі радикали
за всю стоять. Тим красше для нас, що ми не
самі, іцо ввесь лібсрально-дсмократичний світ
за нами; то-ж свідчить лише, що ми па добру
дорогу стали; адже ж якбисмо щось під сонцем
небувалого поставили в програму, тогди би
лише можна еі назвати хиткою, бундіочною.
Одного лише не сказала редакція „Діла“ а то,
що тих йій давно знакомих ліберальиц демо-
кратичних точок, партія народовців і еі орган
„Діло“ доси консеквентно ве трималися, аігі раз
не старалиея, певио та свідомо стати під пра-
пором бодай тоі частики нашоі міпімальноі про-
грами, котру й редакція „Діла“ мае за добру,
тілько, потонувши в самій Формі народною
постуцу — паціоналізмі, не зуміли тій Формі
дати ніякого одноцільного змісту, і так якби
боялиея жите нашого народу вивести поза
рамці галицкоі обрядовскоі ’рутевщини. Змага-
ня поодиноких осіб, підносити деякі справи
ширшого закрою, були доси тілько поодиноки-
ми вроявами, що виходили білыпе з особисто-
го почину, а не з свідомости ціли у партіі і
еі консеквентно зорганізованоі роботи. То-ж
велика вже булаби заслуга тих людей, котрі
би зуміли суспільному житю нашого парода
надати трівку підставу широкою, консеквен-
тною демократизму. 3 тими гадками присту-
пали до роботи автора програми нашоі ради-
кальноі партіі, і то не для того, іцоби та гро-
мада людей перецінювала своі сили, алс щоби
раз уже тому ділу зробити початок.
Кпить собі, хоть злегка „Діло“ на саму
гадку, що піеля нашоі програми моглиби до
руского клюбу і посолки ввійти! На се вже
не знав наш критгік що сказати, тілько в гад-
ці засміявся. До него преціпь не зголошували-
ся Русинки, кандидатки па поелів, у него на-
іпі женщини не Упоминалися своіх црав люд-
ских і горояіансгаих, тому-ж віп і каже сміло,
що паші женщини не почувають потреби мати
повпі права чоловіка, котрих остаточним вира-
зом е повпі права вільного горожанина. Але
не говорить наш критик, чи шітався хто на-
ших Русипок, як вони своім теперішним ноло-
жепем вдоволепі, чи дали ми йім можпіеть
виобразувати в собі духову самостійність і
спосібпість висказуватися прилюдно про' своі
потреби?? Міні здаеся, що якби так добре ио-
питап, то би тілько духових терпіпь і приду-
шупапого певдоволепя нігде пе подибав, як у
нашім жіноцтві. Еритикови „Діла“ здаеся, що
своім посмішковапем, одпим замахом убе ііочу-
те людскоі гідности у ваших жінок. Але-ж во-
ио так страшно не е: помимо критики „Діла“
світ собі далі поступае і гуманний розвій все-
світноі культури скорим кроком змагае до то-
го, щоби й жінка стала свобідною людиною,
горожапином.
Але ж пайтяаапим, розумівся, гріхом про-
грами радикалів, е в очах „Діла“ йіх отверте
призпапе до соціялізму. В тім то й лихо, каже
„Діло“, іцо радикали, не знати па що і по що,
не питаючися нікого, а вже найменте редакціі
„Діла", поставили в програму для нашого на-
роду змагане до колсктівного устрою праці
і колектівноі власпости ередств продукцій-
них? Не 6 то одпако таке велике лихо, як ре-
дакціі „Діла“ видиться. Лихо хиба тілько в
тім, що редакція ,,ДілаЕ' не хочс або пе вміе
зрозуміти справи. Таже-ж сама редакція „Діла*
каже, іцо протів демократазмови нічого не мае
і зрештою раз-у-раз голосить, іцо всі Русини,
отже й редакція „Діла“, демократа, т. с. при-
хильпики пакована пароду. А чи-ж можливий
повний консеквентний демократизм без соція-
лізму? Чи-ж можливо запевпити кождій одини-
ці новні права свобідного чоловіка і горожани-
на без скасованя залежности економічноі ?
Чейже-ж і редакція „Діла“ знав, що рівпіеть
прав при нерівности екопомічпій — крайне
противенство ? Нрсцінь і редакція „Діла“ і
всі пародовці все голосятъ, що й вони би хо-
тіли добробиту пароду і скасованя визискува-
пя. А найже-ж подастъ редакція „Діла*1 примір
— Й38 -
хоть одного, рсалыіу вартість маючого прое-
кту — тривкого, повного стасована економі-
чного визискуваня, крім соціялізму, т. 6. крім
гуртівного устрою праці і гуртівноі власности
средств рродукційних, до котрих змагають со-
ціялісти. А пе б то теорія така дуже далека і
мрачна, як редакціі „Діла здаеся. Переко-
вано, що тілько громадянска орга-
нізація нродукціі остаточно розвяже
теп е р іпін у су сп і л юпу справу — ста-
ло вже цілком ясно міліопам людей
в Европі і в Америці, і вони се може
яснійше розуміють, ніж кожда іішіа партія,
ціль своеі програми. Зрозуміла се добре й
буржуазія, котра вже тепер навіть не трібуе
теоретично полсмізувати з соціялізмом, а тіль-
ко борониться від чим раз білыігого напору,
фізичною силою. Воно може бути, що редакціі
„Діла" не одно неясно, але з того іце не ви-
ходить, іцоби соціял-демократи пе знали ясно,
чого вони хотятъ і чому вопи того хотятъ.
Отже на запит, чому . руско украйінскі
радикали пішли за програмою соціялістів —
та сама відповідь, що на запити: чому по
наших еелах чим раз більше твориться пролета-
ріяту? чому капіталіетична конкуренція чим раз
більше убивао напіих дрібних властитслів землі?
чому в загалі стан економічпий нашого парода
тіено звязапий з екоиомічпим стаііом іиших наро-
дів? Значить, як ішпі народи забираюгься до
ноправи свого биту, так само мусить і панг нарід
братися. Редакція „Діла“ давненько думае собі,
ІЦО соціялізм тілько для Фабричпоі нродукціі,
а для нашого селянина-хлібороба він зовеім
непрактичний. Тимчасом треба ба йій знати,
що соціялісти змагають перемінити ввесь лад
продукційного світа без ріжниці, чи продукція
відбуваеся в «абриці, чи па вілыіім полі - і
справа польова ніколи не була байдужа для
соціялістів, бо навіть Головина: основатель па-
укового соціялізму, К. Марке велику частину
свого твору (іііз Карііаі т. I. посвятпв справі
польових робітників. Отже запит, чи грома-
дівский лад нродукціі і громадівска власність
средств продукційних, практичпі для нашого
народа, значить то само, чи то практично для
нашого народа вийти з стану пролетарія, чу-
жого наймита і тсмного мужика та стати пеза-
лежним, екопомічно забезпеченвм, свобідним чо-
ловіком — на виеоті гуманпоі культура людско-
сти. Мені здаеся, що сему жаден тямущий сс-
лянип не спротививбиея, а тим мешне д.
Гурик.
Факт, що протів запровктовапоі в Народі
д. Франком ФІльварковоі госіюдарки шднсслисл
деякі закиди від 'селян — не мае жадноі ваги
протів соціялізму. По перше, хотьби ще наші
селяне не прийшли до „виспіого змислу еко-
номічного“, як посміваеся „Діло“, то біда йіх
его скоро навчить, а по друте, о скілько я сам
допитувався селян, то протів проектови д.
Франка власне для того підносилися закиди і,
по мойій думці, зовеім СЛУШНІ, що той проект
не чисто громадівский, а оснований на нерів-
ности прав до землі на спільнім ФІльварку і в
части па насилій праці, що доконче мусить
спровадити замотанипу в обрахунках при по-
ділі продуктів і зисків. Зрештою спільне вжи-
ваііе средств продукційних е у нас в многих
громадах, не кажу вже про толоки, але при
машнпах, іцо ва спілыіу власпісгь громади
закуповують.
Тепер, іцо до віри, то не знаю, чи ре-
дакція гДіла 6 за пс-раціопалізмом, т. р. не-
разумностію в справах віри? А може радить з
коліпопрсклопенісм приймятп всі напади цер-
кри на вілыйсть людского духа і пауки — от
хотьби така куренда протів ноцулярпоі праці
д. Ом. Огоновского про Шевчепка?! Алс зов-
сім йій пе вдалося, що покпшалася тут па зйізд
соціял-дсмократів в Гальле. На зйізді тім ру-
шено справу, чн би атсізм не оголосити яко
офіціялыіс віроіеповідапе соціялістів, і при тім
рішеио зовеім слушпо іцо в справах віри, ко-
тра остаточно б філософічним поглядом на ці-
ліеть свіга і людского духа — доконечнл но-
вча свобода приватного перекопана. Але-ж
рівпочасно рішеио отверту, снергічпу боротьбу
протів клерикалізму і всякому визискуваню
чувств віри. На тім становиску стали й ра-
дчкали, подаючи, щоби релігійні переконапя
піддавати вільній крмтиці людскоі думки
Нарешті, іцо до національности, то про-
грама радикалів надто ясна: повпніі культур-
ний розвій вставлеиий в програму максімалыгу,
а в мінімальпій точка та всесторонне роззита.
ІЦо поодипоких точоз нолітики паціоналыыі
подрібпо по списано, то очивидячки через тс,
що всіх подробиць в програмі годі поміетити,
і на тс с програма мінімалыіа, іцоби бі від ча-
су до часу в дгсі програми м.іксамальпоі до 
повинти. В загалі, коли які жаданя в програмі
мінімалыіій для прлміру посгавлсні, то ще не
значить що більше жадаііь програма не ста-
ВЛЯб.
Пусто бойіться також редакція „Діла“,
іцоби радикали не були за всрховеиством По-
ляків над Русинами в Галичині — того з йіх
програми цілком пе видко. Противно, постави-
вши в програму таку радикальпу реформу як
загальнс безпосередпе голосованб і знесене
курій виборчих ві всіх репреззитаціях держа-
вшіх і краевпх, не то охоронясся Русинів від
польекого верховенства, але навіть забезпечуе-
ся Русинам білыпіеть в цілій управі краевій.
Може редакція „Діла" не мати надіі на
успіх програми радикалів; не повинні і ради-
кали западто рожсвими мадіями бавитися, але
в вибранім напрямі вільно йім і повинні щиро,
вптревало працювати, бо-ж нсрсдовсім рішае
снергія і прація, а вага справ, поставлепих в
програму — певна запорука, що труд йіх не
промине бозхосенно для доступу нашого на-
рода.
Др. Северин Данилович.
аз^~
БРЕШИ, ТА ЗНАЙ МІРУ!
В 230 ч. „Червовой Руси*, в допи-
сі з Шспапдори в Америці, читаемо між
ііішим ось-що:
„Здѣшнія англичане озлоблены на
насъ, па поляковъ и литвиновъ, которымъ
то пародамъ даютъ общое названіе Нипз
Ьип^агісиз У англичанъ господствуетъ
принципъ: Америка для американцевъ
(Атсгіса із ГогіЬс атеіісап). Той нена-
висти пати люди сами виноваты. О на-
шихъ людяхъ выражались всѣ весьма
хорошо, пока не загостила сюда газетка
„Народ*. Набухавшись той газетки, нѣко-
торый галичане изъ ОлиФанта, задумали
подложити желѣзный штабы па рельсы
(шипи) желѣзной дороги, бо то, по ихъ
мнѣнію, геройство. Счастье, що машинистъ
замѣтилъ то заблаговременно. Исповѣдни-
ковъ „Народа* половили по тому поводу
и посадили въ тюрьму. То событіе было
причиною, що англичане стали па нашихъ
людей смотрити съ подозрѣніемъ и под-
пили противъ пасъ крикъ... Наши люди
возрадовались,, когда вычитали въ „Чер-
вовой Руси", іцо „папа* Романа Касара-
бу ізлодія, іцо в Америці обікрав наших
інтелігентпих людей. Ред.) приговорили (у
Львові) на тюрму и всѣ говорятъ, що
такая судьба ждетъ еще другихъ „пановъ*
(себ то світских інт. Русинів в Америці!)
Ми подали сю виниску тілько для па-
ших числснних читателів в Америці, що пев-
не не то не читаютъ, а й не бачать „Ч. Ру-
си* , щоби вони знали, що про них пуска-
ютъ у світ йіх шенандорскі онікуни, а зовсім
не для того, щоби збивати те, що в тій
виписці говориться. Класти від давна зві-
сного в Галичині злодія Касарабу, па рі-
вні з інтелігеитними Русинами в Америці,
— на се треба великоі відваги, що може
не добре скіпчитися для редакціі „Чер-
вовой Гуси*; але, виводити з папрямку
чи ідей „Народа* — постанову покласти
на шипи від зелізпиці штаби, — поста-
нову, котроі може й не було, —- або ка-
зати, що через „Народ* Американці лихі
на наших людей (як, зрештою, піеля вла-
сних слів дописувателя, і на Поляків та
Литвинів, що мабуть не читаютъ „Наро-
да") — на се треба вже або остатного
моральпого відродка, або чисто божевіль-
ного чоловіка. Ми зовсім не дивуемося,
що такі помисли можуіь вироджуватися
в головах деяких Рутенців в Америці, бо
аж там, на волі, йіх рабска натура вихо-
дить в повнім блеску, а дивуемося редак-
ціі „Червоной Руси*, що таку, небуваль-
щйну друкуе. Повинна-ж бути якась гра-
ница газетярскоі діяльности навіть для тих,
що, як „Червоная Русь*, не дуже цере-
мониться з противником. Що-би собі по-
думала про нас редакція „Червоной Ру-
си* , якби ми напр./ в „Народі* надруку-
вали статю, що сякий-такий, набухавши-
ся „Червоной Руси*, взяв тай підпалив...
ну, хоть раду новітову?! Адже-эк сей
приклад не бувби мешпе імовірний, ніж
той, який про „Народ* подае „Ч. Русь*?!
Отже, братику, бреши та зпай міру, бо
сам себе губиіп ув очах власних читате-
лів, котрих наівпіеть також чейже мае
своі границі...
Дописка. Ми тілько що мали казати
друкувати сой пів аркупі, коли діетали 20 ч.
берсжанского „Посланника*, а в нім подибали
довить цікаву допись цароха шенандорского,
о. К. Апдруховича Подаемо конецъ тоі донисі
також па увагу наших американских читате
лів, бо він дуже характеризуе... самого о. Ан-
друховича. О. Андрухович колись в Галичині
навіть радикальствував і тілько д. Сіменови-
чеви мае ноднкувати за те, що з голодного
міеця дістався до Америки. В Америці о. Ан-
друховичеви стало лішпс матеріально, та се
не вийіпло в користь американскоі Гуси, бо,
па добру половину, він причипивса до впа-
дку всіх руских організаційиих завязків в
Америці, а тепер іце й чорнить тих, що йіх
були заложили тай піддержували. Не завиду-
емо такоі слави.
„Страшнй рѣчи — иовідае о. Андрухович,
— дѣютъ ся въ Олифантѣ. Тамъ одинъ панъ
(Сѣмен.) ширитъ идеѣ газетки „Народ*. Для
лѣпшого поводженя онъ каже людямъ, що „На-
родѣ Митрополитъ одобривъ курендого, и ро-
битъ такъ: спроваджуе пиво, поитъ людей (ро-
зумѣе ся пе за свой грошѣ, а за чій ? легко
догадати ся), а Аттакъ бтбирае отъ нихъ при-
сягу, що того а того будутъ держати ся... На-
слѣдіи того такй: одинъ другому чести не бт-
дае, вѣчнй сварки, обокрасти другого то не
грѣхъ а заробокъ; исповѣдникъ новыхъ засадъ
не вагае ся кривоприсягнути; набунтованп
противъ богатыхъ они не вагаютъ ся пбдложи-
ти що на шины желѣзной дороги, не смотрятъ,
що сотки жить людскихъ пбде марне, по не-
винному! Ажь волося на головѣ встае! И бач-
те, нема кому того пекольного дѣла спаралѣ-
жовати! бсть одинъ поблизько священникъ,
Запотонкій, але той о то не дбае; онъ кобы
охрестивъ, шлюбъ давъ, та грошѣ взявъ....... а
що ббльше, то... Була-бы саме добра міссія
§40
Для о. Обушкевича; але о. Обушкевичь чогось
тамъ такожь ие похочуе- Тымчасомъ народъ
упадае черезъ „ Народ.и
Просимо наших американских ирихьлыш-
ків пояснити сю справу. Отцу-ж Андрухови-
чеви радимо, попуститися „Парода“, бо ми
маемо в руках купу таких документів, що як
йіх оголосимо, то не вмиеся і в десятьох
водах.	Редакція.
ПЕРЕПИСКА РЕДАКЦІІ. Д. X. Ск. Мило паи, що
разом з іншими еолідаривуетеся з нашою програмою прін-
ціпіяльно, та дивитсся на неі, як на „логічпу сістему вня-
снепя і переведеня в Громадскій діяльноети загальних
ідсалів", бо тут деякі Гутеиці як-рая протів таких загадь -
них ідсалів (йім, бачите, любійший наш попівекнй світо-
гляд в его святощами). Спасибі, іцо по зыозі, хоть самі
бсретеся помотати „Народови" матеріально і морально а
ще більше спасибі за то, що-сте такі чуткі па те. що
друкусся в „Пароді". Відновімо Вам на Ваші запити і
закиди. Винні, статя з віршами справді не дуже исхо-
дить під папрямок „Народа", алс-ж но за те від авто-
рів нам годі вимагатн, щоби вопи лепремінно з нами
годилися, як Ви кажете; нераз і не свій чоловік, оео
бливо спеціяліст, ііашшіе щоеь дуже ііідходящого, і ми
таким людям тілько вдячпі. Зрештою, названий Вами
автор власне писав нам, що майже зовсім з Народом
годиться. Ваших допиеей ми не поміетили просто че-
рез те, що йіх нс діетали (окрім приводи з нересслеп-
цями ще в початках с. р. приводи, котру пі до чого бу-
ло причепити, та оиовіданечка „Викидки сусііілыюсти",
що, як ми Вам писали, дуже елабе). Тепер до иаиваж-
нійшого, до статі д. М, Ф. (котра, зараз кажучи, в Га-
личині дуже подобалась, особливо тим студеитам, що з
Росіі вмяться в наших школах). Протів неі різко висту-
шів один емігрант із МІвейцаріі, не розберсмо, через
що, мабуть через те, що д. М. Ф. досить орігінально і
по нашому, богато де в чім правдиво дивиться на. Росію
та Европу тай по своему хоче спасати Росію. Той емі-
граят також писав нам і протів нашоі уваги — оргапі-
заціі в Росіі подачі петицій за політичну волю від кор-
порацій (земства, учені корпорацій клюбл і т. і.), котру
ми подали тілько для прикладу, як один спосіб зверпути
на сю справу загалыіу увагу, спосіб не так то нікчем-
иий, як думае емігрант, і так то неможливий, як дума-
ете Ви. Ддже-ж подачею нстнціі від читальні відепьскоі
почавея в Двстріі рух констітуційний. Особливо в Росіі,
де за політичну волю робітні люде мабуть не станутъ
— можна падіятися сі тілько від еамоі інтелігентпо еус-
пілыюсти, т. с. від дружиого, організованого но всіх
усюдах напору еі на царский уряд, а в тім напорі нс
малу ролю перед ширшою публікою відограе ясно з«ор-
му.чованс еі бажань в пстиціях і т. і. публікаціях. Тоді
може й найдеся хто, що за тими домаганями стане, во-
ни мабуть і будутъ розширеиі; в усякім разі, так ро-
сійска суспілыііеть діеталаби білыпе, ніж пальцем не
виваючи і тілько приймаючи вгори те, що йій дадутъ.
Ви кажете, що треба тілько праці. Ми власне дуже
були би раді, якби побачили працю Украйіиців для здо-
бутя еобі політичноі волі, тілько-ж із Ваших влаених
слів виходить, що Украйінцям годі ва що путнього вая-
тися через те, щойіх інс затаке лереслідують. Так що-ж
йім діяти? ждати ? парікати иа долю ? Сего оетатиього
по Вашому тай по нашому, не слід; треба до чогось
братися. До чого-ж і як? Над сим доконче треба Укра-
йінцям застаиовитися. Но нашому. Украйінцям доконче
треба робити щоеь такого, щоби в Росіі скорше наста-
ла політична воля.
Кажсмо: нолітичйа ноля, а не який-пебудь попуей,
бо він'звнчайно робиться в дрібних або Формальних
еправах, на кони дорожших справ — людских і горо-
жанеких пр:.в, тай знов те, що да?іи, можуть, коли схо-
чуть, узити назад. Ми маемо звіетки з двох супротив-
пих еобі російских таборів — що в Росіі пебавом ма-
ють настати важні псрсміпн, звіеио, з гори, і через то
статя д. М. Ф. мае дсяке практично япачіпе. Ви кажете,
що попа сама еобі противурічить '(?)> «4° попа навіть
еерніліетичпа (?) і дивуетсся, як ми могли надрукувати
(татю перскояаного „державника" і „монархіета". Ми,
звіеио, й тут маемо своі перекопаня, та мусимо завва-
жати, що пам годі раз-у-раз повторятся, годі до кож-
діеінького уступу чужих статей давати своі уваги, бо в
такім разі йіх перав булоби білыпе, ніж треба. Особли-
во годі пам сс робити в дрібних, пе прінцішяльпих
еправах. Отже, в сій пригоді позвольте еобі сказати,
що „державниками" с напр. і німецкі соціал-демократа,
а н „монархи" англійскій далеко більша політична во-
ля, ніиг напр. в републіці францускій. Тим то й ми ду-
мавмо, що Росія скорше буде порядною констітуційпою
монархіею, ніж порядною рсііублікоіо, де котроі не за-
раз дороете в Росіі головпа опора ренублііш — про-
стий народ. В загалі -ж Форма верховною уряду мае дуже
мало стичпости а розвовм краю; то-ж, заміеть оглядати-
ея на верхи, красше старатися, щоби споди були добрі
і міцні. Статя-ж д. М. Ф. вже тим важна, що вопа ста-
расся від тих, що заходаться коло иаяваних переміи,
виторгувата більше, піж пони думаютъ або розуміють
дати. Коли Вам сего ва мало, або коли воно не те, чо-
го треба Украйіпі, то бодай про те пипііть, подавайте
свій голое до „Народа", пехай світ бачить, чого Вам
треба, чого треба Украйіні політнчпо і т. і. 3 мовчанки
ж вийде хиба тілько те, що вже перед пазваиими пере
мінами Украйіпці оетаиуться пі п спх, пі в тих. Коли ж
Ви бодай доиисі до „Народа" но веій Украйіпі зоргані-
вуетс порядно, то вільпий політично та образоваиий
світ, бачучи стаи Украйіпи і домаганя сі іителігенціі та
простого народу, — стане но Вашім боці і тоді Ви й
вгори більше діетапете. Сама оіііпія західпоі Европа та
Америки сегодня всличсзна сида, тілько еі треба раз-у-
раз піддержувати, а стараючися СФормуловати бажаня
Украйіпи, Ви тпм самим збудите сонниіі та ліпивий еі
загал, тай заставите его до яких заходів задля своеі вда-
сноі волі. Тілько-ж і серед Вапіоі праці і Ваших захо-
дів у тім папрямку, позвольте іпшим людям, як д М.
Ф., думати по своему, чи то й зі своего боку підходити
до політичпоі полі, бо так до неі скорше прийде. Ми
певпі, що Ви за сі наші слова не пропиваетесь і що на-
ші стосунки через се пе зміняться. Ми щиро перскоиапі,
що красше нам перечитися, піяг мовчати, бо так ми чей
договоримося до чогось путнього для Украйіпи. Ми раді
йій послужити, тілько-ж без Вашоі навіть морально! но-
мочі, се бути не може: ми пс знаемо, як слід, Вашого
стану та Ваших балсапь — а паша практична діяльніеть
мусить бути, поки що обернена головпо на Галичину
(а, но змозі і на Буковину та угорску Русь).
Просимо тих людей, котрим ми ио-
розѵилали нашу програму, подавати еі з
села до села так, щоби дійшла до кожді-
сінькоі громади і до кождіеінького това-
риства сільских робітних людей.
Поправка. Заміеть мае, па ст. 318, 2 стоипсць,
2 рад ізнизу, повинно бути знае.
Зміет: На дорогу, М Павлика.. 3 Коломийщини, Д. Кілька критичних думок про жите та роз-
вій галицко-рускоі інтелігенціі ІП, В. Охримовича. Соціялістичний зйізд у Гальле, Ми-
коли Гапкевича. Сй м остій яіет ь „Діла" перед люд скою культу р ою, дра Северина Дани-
ловича. Бреши, та знай міру! редакціі Народа. Переписка редакціі.
Видав Михайло Павлик.	Відповідае за редакці ю Ів ап <Іраы;о.
3 «Друка-рні Народноі" Войтіха Манецкого, під проводом В. Годака.
Рік /.
Львів 15. л. падолиста 1890.
Ч. 22.
і...........
Виходить 1. і 15. л-
кождого міеяця і ко-
пгауб за рік
в Австро-Угорщині 4
гульд а для загравиці
5 рубл., 12 фраиків, 10
ларок або 2 м, доляра.
Одно число 20 кр.
а.....  — --------
к .............
іі Адрес редакціі:
'! Львів, ул. Акадсми-
; чна ч. 22.
1 Дописи бе.зименні не
। будутъ поміщувані. У-
' житі рукописи пищать -
' ся, а неужиті можуть
і собі автора своім кош-
1 том відобрати. В спра-
вах редакційних можна
говорити від 11 до 12
рано і від 2 до 3 поп.
... „а
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКОІ РАДИКАЛЬНО! ПАРТІІ.
Росіяне про нашу партію.
ІІетербурска щоденна газета „День"
посвячуе нам передову статю в 845 ч., котру
отсе перепечатувмо до слова. Завважаемо, що
ми до російскоі мови й літератури стоімо так
само, як сербскі радикали, т. е. признаемо еі
велику культурну вагу, та при тім не ду-
маемо зрікатися руско-украйінскоі мови й праці
для'власного розвою так як се роблять сербскі
радикали. 3 а г а л о м - ж е, „російска культу-
ра11 не потягне нас бодай доти, доки Росія
нестане свобідною державою, чи
то союзом свобідних народностей. Тут
мн неноправні западники.
Редакція.
Надпяхъ въ Галичинѣ произошло событіе,
обратившее на себя вниманіе всей западносла-
вянской печати, но, но обыкновенію, почти не-
замеченное русскою прессою, такъ много тол-
кующею о славянахъ безъ достаточнаго знанія
славянскихъ дѣлъ. Мы говоримъ о возникновеніи
въ Галичинѣ новой политической партіи, при-
нявшей имя русско-украинской ради-
кальной партіи и во многомъ сходной съ
сербскими радикалами, которые, въ настоящее
время пользуются въ Россіи столь широкою и
заслуженною популярностью. Даже судьбы
обѣихъ партій весьма сходны. Какъ извѣстно,
начало сербскаго „радикализма" весьма отлича-
ется отъ его нынѣшняго состоянія. Вначалѣ
сербское радикальное движеніе имѣло нѣсколь-
ко неясный, не то національный, не то космо-
политическій характеръ, имѣло примѣсь раз-
ныхъ западно-европейскихъ ученій, вполнѣ при-
мѣнимыхъ къ Англіи или къ Бельгіи,- но вовсе
не подходящихъ къ экономическому и культур-
ному состоянію Сербіи и т. п. Мало-по-малу,
однако, въ сербской радикальной партіи люди
дѣла, люди, ясно понимавшіе практическія за-
дачи, взяли веркъ надъ туманными теоретика-
ми, и партія стала вполнѣ народною, единст-
венною народною въ Сербіи Совершенію по-
добный процессъ развитія прошли галицко-рус-
скіе радикалы. Десять лѣтъ тому назадъ они
интересовались болѣе теоретическими догмата-
ми, чѣмъ непосредственными практическими
задачами. Теперь отъ прежней теоретической
подкладки осталось лишь вѣрное пониманіе
нѣкоторыхъ отвлеченныхъ вопросовъ, вродѣ
ученія о цѣнности и о капиталѣ, всѣ же по-
стороннія наслоенія уступили мѣсто здравому
отношенію къ дѣйствительности.
Наднякъ главные представители повой
галицко русской партіи, какъ уже извѣстно чи-
тателямъ нашей газеты изъ напечатанной на-
дняхъ телеграммы, разослали по всей Галичи-
нѣ, а частью и въ другихъ областяхъ Австріи,
5,000 экземпляровъ напечатанной ими „про-
граммы" будущей дѣятельности зтой партіи.
Если отбросить нѣкоторыя искусственныя и
черезчуръ уже теоретическія выраженія, то въ
общемъ, слѣдуетъ признать полную удовлет-
ворительность новой программы. Га/іицко-рус-
ская или, какъ она себя называетъ, русско-
украинская радикальная партія рѣзко отли-
чается отъ обѣихъ старыхъ партій. Въ то
время, какъ украинскіе иародовцы" гонятся
исключительно за Формальнымъ понятіемъ о
народности и, разсуждая о народныхъ правахъ,
нерѣдко мирятся съ австрійскими и польско-
шляхетскими теченіями, новая партія добива-
ется настоящей экономической и политической
независимости народныхъ массъ. Отъ „моска-
лвфиловъ" новая партія отличается тѣмъ, что
вмѣсто преклоненія передъ разными ретрогра-
дными журнальными партіями, вмѣсто увлече-
нія однимъ лишь внѣшнимъ могуществомъ
Россіи (односторонность, свойственная отчасти
и другимъ славянскимъ партіямъ, даже младо-
чехамъ, повторяющимъ злополучныя слова Па-
лацкаго: границы языковъ образуетъ только
мечъ) — вмѣсто всего этого, новая галицко-
русская партія стремится, прежде всего къ
усвоенію тѣхъ культурныхъ началъ,
которыя выработаны русскимъ об-
щее тв омъ.
Для ознакомленія съ программою новой
партіи, мы укажемъ на нѣкоторые изъ ея су-
щественнѣйшихъ пунктовъ. Въ экономической
области партія добивается развитія общинныхъ
и артельныхъ началъ; требуетъ уничтоженія
монополій (вродѣ существующей въ Австріи
соляной монополіи), лоттерей, обременитель-
нихъ налоговъ; добивается прекращенія суб-
сидій крупнымъ капиталамъ и умноженія суб-
сидій народнымъ предпріятіямъ, развитія мѣръ,
•— 342 —
сокращающихъ ростовщичество и т. п. Въ об-
ласти политической новая партія, сознавая,
что ей приходится дѣйствовать, прежде всего,
въ предѣлахъ легальныхъ рамокъ австрійской
конституціи, добивается непосредственной все-
общей закрытой подачи голосовъ; отмѣны со-
словныхъ и иныхъ привпллегій; упраздненія
системы курія при выборахъ (эта система да-
етъ перевѣсъ въ Галичинѣ — польской шля-
хтѣ, въ Чехіи Феодаламъ). Партія желаетъ пре-
доставленія избирательныхъ правъ также жен-
щинамъ; требуетъ реформы нынѣшняго австрій-
скаго милитаризма, полагая, что для державы,
состоящей изъ различныхъ народностей, наи-
лучшею военною системою является швейцар-
ская система. Въ Швейцаріи, какъ извѣстно,
центръ тяжести военнаго воспитанія перенесли
въ школу: двѣнацятилѣтніе мальчуганы уже
упражняются въ школѣ, стрѣляя въ цѣль изъ
настоящихъ ружей веттерли и участвуя въ
особо организованныхъ военныхъ маневрахъ
Галицкіе радикалы желаютъ, чтобы въ Австріи,
по примѣру Швейцаріи, постоянная армія бы
ла замѣнена милиціей, чтобы военное образо-
ваніе получалось постепенно въ школѣ, не от-
нимая времени у взрослыхъ рабочихъ и чтобы
Австрія приняла дѣятельнѣйшее участіе во
всѣхъ международныхъ совѣщаніяхъ, клонящихся
къ упраздненію войнъ, къ развитію междуна-
роднаго права, установленію международныхъ
СУДИЛИЩЪ и т. п.
Все это, конечно, требованія, которыя
весьма мало повліяютъ па австрійское прави-
тельство ; по въ исторіи развитія самосознанія
галицко-русекаго народа они будутъ играть
весьма важную роль и въ зтомъ смыслѣ ихъ
значеніе велико. Надо же когда-нибудь поста-
вить программу болѣе широкую, чѣмъ та, ко
торую выставляли до сихъ поръ обѣ старыя
галицкія партіи. Намъ кажется, что со време-
немъ къ этой программѣ присоединятся лучшіе
изъ народовцевь и москалеФиловъ. Народовцы
поймутъ, что широкая экономическая и поли-
тическая программа радикаловъ ни мало пс
идетъ въ разрѣзъ съ ихъ любовью къ мало-
русской рѣчи; москалефилы, въ свою оче-
редь поймутъ, что эта программа не уда-
ляетъ, а сближаетъ галицкую Русь съ Россіей.
Возвращаясь къ изреченію Палацкаго: „грани-
цы народностей образуетъ мечъ', мы можемъ
сказать, что мечъ бываетъ пс только въ рус-
кихъ, по и въ нѣмецкихъ рукахъ, что ис-
пытали на себѣ соплеменники того же Палац-
каго, но нынѣшніе чехи доказали нѣмцамъ,
какъ зФемерно господство, основанное только
мечемъ. Связь Россіи со всѣми славянами и,
въ частности, съ Галвцкою Русью, основана
на томъ, что сильнѣе вецкаго меча : на міро-
вомъ значеніи русской культуры, единствен
пой мір овой культуры. которая го-
дится для славянъ. Это выражено даже нашимъ
величайшимъ поэтомъ Пушкинымъ. Призывая
славянскіе ручьи къ сліянію въ русскомъ морѣ,
онъ разумѣло, подъ этимъ никакъ пс господ-
ство русскаго меча, а исключительно культур-
ное господство, подразумѣвая подъ этимъ, что
изъ всѣхъ славянскихъ культуръ, одна лишь
русская, кромѣ чисто національнаго значенія
(которое имѣютъ всѣ культуры) обладаетъ,
другимъ — высшимъ м і р о в ы м ъ, наравнѣ
съ тремя великими западными культурами —
французскою, германскою, англійскою. Эта ис-
тина до сихъ поръ плохо понимается даже
многими друзьями Россіи, пе говоря ужо о не-
другахъ. Галицко-русскіе радикалы, насколько
можно судить по началу ихъ партіи, кажется
поняли или вскорѣ поймутъ существенное
различіе между національными культурами —
такова галицко-русская и міровыми — такова
русская или, какъ говорятъ поляки, россійская.
Въ этомъ пониманіи лежитъ ключъ къ разрѣ-
шенію вопроса о славянской взаимности. Ус-
военіе русскаго языка, русскаго просвѣщенія
ие противорѣчивъ развитію отдѣльныхъ сла-
вянскихъ народностей а является необходи-
мымъ его дополненіемъ. Да не подумаетъ
читатель, что мы проповѣдуемъ нѣчто вродѣ
польскаго „мессіанизма’ (ученіе о спасеніи
Европы отъ невѣрія и пролетаріата) или сла-
вянофильскаго обновленія „гнилой Европы".
Признавая великія достоинства западныхъ
культуръ, мы полагаемъ, однако, что въ сла-
вянскомъ мірѣ только русская культура мо-
жетъ пустить прочные корни и стать культу-
рою „мірового”.
Конечно подъ словомъ „культура" мы
подразумѣвасмъ исключительно духовныя, ум-
ственныя и нравственныя богатства русскаго
парода и предполагаемъ вполнѣ добровольное
и сознательное усвоеніе этихъ сокровищъ дру-
гими славянскими народностями".
Ну, що-ж па се „Червоная Русь" і „Діло"?
3 АМЕРИКИ.
Вільзбері Па 21 н. ст. жовтня.
Давно мали Ви яку новину з нашоі
Америки. Читали ми пару тижшв тому
письмо в. Гордишипского з Фрілянду, але
ми пе го дни здатися па его слово. II. Г.
пише, що стори комнанщкі то зроблені
иа выгоду людям, коли то неправда. Сто-
ри компапіцкі, хотьби і в Фріляпді, зро-
блепі на тс, аби з людей як найбільше
грошей зібрати. Протів тих сторів
стоять всі робітники і нераз вони ро-
били мітінги та писали до сойму (конгре-
су), аби скасовапо стори компаиіцкі, бо
вони змушують людей, котрі працюють
під компаніею, аби брали в йіх сторах.
Ціна там найвисша на всю околицю. Все
а все по таких сторах по кілька або по
кількадесять цептів дорожше, то як то
може стати людям па вигоду ? Де а де,
а в Фріляиді, ДрІФтоні, Джеді, Гайлянді,
— 343 —
т. е. на плейзах (місцях Ред.), котрі нале-
жать до Какса, ціна е так низыса за. ро-
боту, як в цілій Пепсильваніі пе е. Де
інде, ось якби в Вільзберах робітник бе-
ре 145 до 175 центів за роботу, а за ту
саму роботу Какс платить від 115 до
135, або й низіпе. Під Каксом робітники
дістаготь і 50 центів денно, а старий ко-
ли пікуе (чистить угля. Ред.) дістае 75
ц., по іпших брехах (копальнях Ред.)
платять від 75 до 100 ц. Правда і се,
що робітники, котрі роблять під Каксом,
роблять неустанно, бо він пайтуныпе(?)
може продати, але, що з того, коли таке
знижене плаци дуже шкодить робітникам
по цілій Америці. Тому під Каксом Ан-
гліей праві не роблять, лем наші люде,
бо Авглік не годен обстати на такій пла-
ци. Тому Англікам і Какс дае ліпшу
плацу, та не так плацу, як роботу ліпшу,
дорожшу. Та вже нома що й говорити,
щоби плаца була тут вимірена як суцо
(?), така, аби робітник ангельский міг ви-
жити. Та якби плаца була справедливо
вимірена, то на що би робітники день
на день робили страйки?
Для наших людей, то плаца і в по-
ловину видавалабися добра, бо наші люде
нуждепно жиють, а як порахують туте-
шні центи на австріяцкі, то йім дуже
вельо видаеся. Тай паші .люде мало мають
видатку. Правда, йідять мясо і три рази
на день, і пиво та палюнку попиваютъ
тай незлі шати посять, але по гавзах
барз плавно вииатрае (по кватирах дуже
зле виглядае. Ред.), а не так як пише п.
Гордишинскнй з Фрілянду (Д. Гордишин-
ский очивидно мав на оці тих робітників,
що ліише стоять і можуть мати осібні
кватири. Ред.) По гавзах духота, по кіль-
канацять люда у одноі газдині на бурді
(кватира, харч і право. Ред.) та тому і
не може бути порядку і чистоти, бо лю-
де приходить очернені, як саджа. Досить
е, як повість Англік: „Той Ьѵе Ьке а
Нип^агіап теп" (ти мешкаеш, як Унгар).
6 й такі газдині, що не.тримають бор-
дінгерів, у тих мож чистійше знайти, але
не так, як в ангельских робітників, і та-
ких дуже мало е. Ті, котрі тримають які
бізнеса (іптереси), то ті мешкають ще но-
ряднійше, і за тих якбо писав п. Горди-
шинский, що „порядок у наших робітшіх
людей дома і поза домом такиий, що го-
тов кождого часу приймйти в гостину і
найзнатнійшого гостя" Поділу на станн
иема такого, як- у нас у краю, але на
іптелігенцію і не-інтелігенцію е, і де би
не пішов чоловік по світі, то все зпайде
такий поділ, бо інтелігенція у чоловіка пе
належитъ до стану, але залежить від біль-
шого або меншого образована чоловіка і
его моральноі поведіпки.
Не годимось також з п. Гордишин-
ским що до иодоройкі морской Подорож
морска мучить, але цілком не е небеспе-
чпа. Тисячі випадків мож начислити, що
слабосильні люде перейізджають через мо-
ре, а доперва по довшім часі на суші
умираютъ. Таже відома річ, що доктори при-
писують слабим морскі купелі та морский
воздух. Звичайно діти зовсім не слабу-
ють, а слабосильні перебувають хоробу
морску далеко лекше, як сплыіі та здоро-
ві люде.
Не хотіли ми лишити читателів. „На-
рода" в блуді о тутешних стосунках, по
сему ми і відиовіли п. Гордиіпинскому.
Дуже нам то прикро, що не прийшлось
нам потвердити его красних річей о на-
род і наш.м, але ми самому пародови
шкодили бисмо, якби ми его спосіб житя
і его поведінку наганну закривили.
Радний з Шенапдору.
ВЛАСТЬ ТЕМНОТИ.
Дія IV. Особи ІѴ-тоі діі. Микита, Матрона, Аллея,
Анютка, Митрич, еусідкл, кума, сват — нопурий мужик.
ДІЯ IV. Осінь. Вечір. Місяць світить. Нутро двора.
В середнні сіпи, на право теша хата і ворота, на ліво
холодна хата і льох. В хаті пути розмову й пяиі крики.
Сусідка выходить із сіпсіі, кличе д собі Анисину куму.
ПОЯВА I. Кума й сусідка.
Сусідка Чому-ж Акуліна не вийшла ?
Кума Чому пе вийшла? I рада би вин-
ти, та ніколи, бачиш. Прийіхали спати княгиню
обзирати, а вона, матінко моя, в холодиій ле-
житъ, і ока не вкаже, сердешна.
Сусідка. Та іцо ж так?
Кума. Наврочили, кажутъ, за живіт ухо-
пило
Сусідка. Та не вже-ж?
Кума. А що ж би (Шепче в ухо).
Сусідка. Ну? Ото іце раз гріх. Аджс
дізнаються свати.
Кума. Де-ж йім дізнаватися? Пяиі всі.
Та більше за віном убиваються. Чиж то мало
даютъ за дівкою ? Два кожухи, матінко моя,
жупанів пасть, піалъ Фраіщуский, полотей та-
кож щось богато, та грошей, кажутъ, дві сотці.
— 344
С у с і дк а. Ну, сс вже й грошем не рад
будеш. Сором такий.
Кума. Шпі— От-як сват. (Замовкають і
входятъ до сіней).
ПОЯВА ІІ. Сват (сам виходить із сіней, гикае).
Сват. Упрів.Парно страх. Прохолодитися
трііпки. (Стоіть, відеапуе). I Бог йі знав як...
щоеь пе того, не тішить... Ну, та як стара? .
ПОЯВА III. Сват і Матрона.
Матрона (виходить також із сіней). Я
дивлюся : де сват ? де сват ? А ти, батеньку,
во де... Ну, що-ж, голубчику, слава ти Господи,
все як палежиться. Сватати не хвалитися. А
якесте прийшли за добрим ділом, так, дасть
Бог, і вік дякувати будете. А відданиця, зна-
еш така, що годі. Такоі дівки в околиці поту-
кати.
Сват. Воно то так, та грошиків щоби
не пропустити.
Матрона. А за гроші пе толкуй. Що
йій від родичів призначепо,' все при ній. Чи
легко тсперішними часи, три півсотці.
Сват. Ми еобі й не кривдуемо, а своя
дитина. Всс як найліпше хочеся.
Матрона. Я тобі, свату, вірпу правду
кажу: якби не я, поки житя би тобі не найти.
До них Кормилині також посикали, та вже я
перешкодила. А за гропіі правду кажу - як по
кійник, царство ему небесно, номмрав, то й
наказував, щоби в дім удовиця Микиту при-
няла, бо я від сина все знаю, а грошики, зна-
чить, Акуліні. Адже-ж інший би иокористував-
ся, а Микита всі до чиста віддае. Чи то легко,
тількі гроіпищі.
Сват. Люде кажуть, що йій білыпі на-
лежаться гроші, Легінь таки штудорний.
Матр она. I голубчики білі. В чужих
руках окраець великий ; що було, то й даютъ.
Я тобі кажу, вибий то еобі з голови. Приби-
вай твердше. Дівка ти яка, як бобок гарна
Сват. Воно то так. Ми одно з бабою
міркуемо за дівку : чому не вийгпла? Дума-
емо, що-ж так хора?
Матрона. І-і... Вона хора? Та протів
неі на всю околицю нема. Дівка як вилита. А
робітна страх. Приглуховата, то правда. Ну,
та червоточинка червовому яблучкови не ва-
дить. А що не вийшла, то, бачиіп, із очей.
Наврочили еі. I знаю, чия сука змайструвала.
Знали, бач, що сватаютъ, ну й наслали. Та я
відмовити знаю. Завтра встане дівка. Ти за
дівку не бійся.
Сват. Та що-ж, діло готово.
Матрона. То-то, ти вже того, і не
оступайся. Та менс не забудь. Старалась я
також. Уже ти не лиши...
Голое баби із сіней. Коли йіхати, то
йіхати, іди-ж, Іване.
Сват. Зараз. (Відходить. Товпляться в
сінях, відйіздять).
ПОЯВА IV. Анися й Анютка.
Анютка (вибігае з сіней і кличе д еобі
Анисю). Мамочко!
Ан и с я. Чого ?
Анютка. Мамочко, ходи сюда, а то
вчують (відходить з нею під шопу).
Анися. Ну чого? Де Акуліна?
Анютка. Вона в шпіхлір пішла- Що
вона там робить, страх! Абих так дихала, пе-
ма, повідае, сили терпіти. Закричу, мовить, на
ввесь голое. Абих так дихала.
Анися. Та чей підожде. Нехай гостей
відпровадимо.
Анютка Ох. мамочко! Тяжко йій як.
Тай сердиться. Даремне, повідае, вони мене
пропиваютъ. Я, повідае, не піду замуж. Я, по-
відае, умру. Мамочко, аби, бо й е, вона не
вмерла ? Страх, я боюся !
Анися. Небійся, не умре; а ти не ходи
д ній Іди (Анися й Анютка відходять).
ПОЯВА V, Митрич (сам. Іде від воріт і бере-
ся припрятувати натрясено сіно). О, Господи.
Миколо милостивий. Горівчищі що видудлили,
Та й духу-ж напустили. Аж па подвірю воняе.
Та ні не хочу, ну еі. Ади, яке накидали
сіна ! Йіети ие йідять, тілько збивають. Ди-
вишея. вязка. Ото смердить! Гсйби під посом.
Ну, еі! (Зівае) Спатичас! Та нс хочеся до ха
ти йти. Так павкруги носа і вися, Тай смер-
дяча-ж, проклята. (Чути — відйіздять). Ну,
відйіхали, о Господи, Миколо милостивий ! Та-
кож путаються, одні одііих ошукують. А пусто
ти все.
ПОЯВА VI. Митрич і Микита,
Микита (входить). Митричу! Іди хиба
па піч, я запрячу
Митрич. Ну що-ж; ти вівцям кинь.
1 Цо-ж відпровадили ?
Микита. Відпровадили, та пе ладно все.
Уже й пе знаю, як бути.
Митрич. От щс раз дурниця! Що-ж
тут, иа те дім для виховапя. Там, хто хоч,
его викинь, він усе спрячс. Давай, кілько хоч,
не питаютъ. Та ще гроші дають. Тілько піди
за мамку. Тепер се просто.
М и к и т а. Ти, Митричу, дивися, якби
що до чого, нс ляпай.
Митрич. А міні що, замітай слід, як
знаеш. Ади, горівчище від тебе смердить як.
Піду до хати. (Відходить зіваючи). О, Господи !
ПОЯВА VII. Микита (довго мовчить, сідае на
сани.
Анися (виходить) Де-ж ти тут?
Микита. Ось дечки!
Анися. Чого сидиш? Ждати ніколи. За-
раз виносити треба.
Микита. Що-ж робити будемо?
Анися Я тобі кажу що. Те й роби.
Микита. Та ви би в дім. для вихованя,
коли що.
Анися. Возьми тай неси, коли маепі охо
ту. Па. пакости лакім, а скараскатися, бачу,
нема відваги.
М и к и т а. Що діяти ?
Анися. Кажу, іди в льох, яму викопай.
Микита. Та ви би так як небудь.
Анися (кривлячися ему) .Так як-не-
— 345 —
будь! Годі, видко, так. А ти би загоді ду-
мав. Іди, куди иосилааоть.
Микита. Ах! Діла, діла.
ПОЯВА IX. Ті самі й Анютка.
А н ю т к а. Мамочко ! Вабка кличе. Певне
у няньки дитинка, абих так дихала, — закри-
чала.
А и и с я. ІЦо бреіпеіп, иідвіялоби тя! Ко-
тята там нявкають. Іди до хати, та спи. А то
я тебе.
Анютка. Мамочко, любочко, пра, бігме...
Анися (замахусся на неі). Я тебе. Абих
духу твого ие чула.
А н ю т к а (втікае).
Анися (Микиті). Іди, роби, що кажуть!
(Відходить).
ПОЯВА X. Микита (сам, довго мивчить).
М ик и т а. Ну, діла ! Ох, тоті баби. Віда!
Ти, повідають, загоді думавби. Коли загоді
думати ? Коли думати ? Що-ж, тогід учепила-
ся отся Анися. Ну, що-ж? Хиба я монах ?
Умер господар, що-ж, я й гріх мокрив, як мае
бути. Тут моеі причини нема. Хиба-ж то мало
бувае так? А тут тоті порошки. Хиба-ж я
до того намовив ? Та якби я знав, я би еі, су-
ку,' убив тоді. Справді, убивби! Вмііііала в то-
ті пакости, паскудница ! Тай обридла-ж вона
міні від тоді. На-коли міпі мама сказала тоді,
обридла, обридла вона міні, абих еі не бачив.
Ну, як із нею жити ? Тай иііпло отсе у нас!...
Стала ота дівка вішатися. Що-ж міпі! Не я,
то другий. А воно от що! Та знов таки мові
причини нема ніякоі. Ох, діла. . (Сидить заду-
маний). Тай сміливі-ж тоті баби — що загада-
ли. Та не піду я на се.
ПОЯВА XI. Микита й Матрона (з ліхтарнею і
рискалем поквашю виходить).
М а т р о и а. А ти-ж чого сидиш, як курка
па яйцях ? Тобі що жінка казала ? Лагодь
діло.
Микита. Що-ж робити будете?
Матрона. Та ми знаемо, що робити,
тілько ти свое лагодь.
Микита. Запугаете ви мене.
Матрона. Ти що-ж? Хиба цофятися га-
даніи? До чого дійтло, а ти й цо®атися.
Микита. Адже-ж се таке діло! Жива
душа також.
Матрона. Е, жива душа! Що там, лсд-
ви душа держиться. А куди его діти ? Піди,
понеси до виховавчого, — однако вмре, а по-
мова піде, зараз розславлятъ, і лишиться дівка
па нашу голову.
Микита. А як узнаютъ ?
Матрона. В своім домі, та не зробити
діла. Так ізробимо, що й не занахне. Тілько
роби, що кажу. А то наше діло бабске, також
без мужика апі раз не можна. На-ко рискаль, та
влізь, та й зладь там. А я посвічу.
Микита. Що зладити? 
Матрона (по-шепки). Ямку викомай. А
тоді винесемо і живо еирячемо там. От вона
знов кличе. Іди-ж! А я ігіду.
Микита. А що-ж, умерло воно?
М а т р о н а. Звіено, умерло. Тілько скор
іпе треба. А то народ не полягав. Учуютъ, по-
бачать, йім усего, підлим, треба. А урядник
вечір ііриходив. А ти от що. (Подае рискаль).
Полізь у льох. Там у кутику викопай ямку,
Землиця мягка, тоді знову зрівиаеш. Земля-ма-
тінка нікому не скаже, як корова язиком зли-
же. Іди-ж, іди, синку.
Микита. Запутаете ви мене. Ну вас,
зовеім. Справді, піду гет. Робіть самі, як зна-
ете.
ПОЯВА ХЦ. Ті самі й Анися.
Анися (із дверей). Що-ж, чи викопав
він?
Матрона. Ти що-ж ігішла? Куди поді-
ла его ?
Анися. Всріткою ирикрила. Не чути бу-
де. Що-ж він, викопав?
Матрона. Не хоче.
Анися (вискакуе люта). Не хоче! А в
креміналі воигі плодити хоче ?!. . Зараз піду,
все урядникови скажу. Пропадати за одним
заходом. Зараз усе скажу!
Микита (переляканий). Що скажеш?
Анися. Що? Все скажу! Гроші хто
взяв? Ти! (Микита мовчить). А трутизви хто
давав? Я давала! Та ти знав, знав, знав!
3 тобою в змові була!
Матропа. Та годі бо. Ти, Микитко, чо-
го йЬкишея ? Ну, що-ж діяти? Потрудитися
треба. Іди, ягідко. •
Анися. Диви нося, який ми чметий! Не
хоче! наглумився ти надомною, та годі. Попо-
йіздив ти па мені, та й моя черга прийшла.
Іди, кажу, а то я те ’зроблю! На рискаль, на!
ІДИ!
Микита. Та иу бо, що вчепилася? (Бере
рискаль, та корчиться). Не хочу, не ігіду.
Анися. Не підеш? (Зачинас кричати).
Народс! Е-е!
Матрона (закривае йій рот). Що ти!
Одуріла ! Він піде... Іди, синку, іди, дитинко.
А и и с я, Зараз гвалту закричу.
Микита. Та годі! Ех, той народ! Та
ви скорше хиба. Уже за одним заходом. (Іде
д льохови).
М а т р о и а. Та, вже то таке, ягідко, умів,
гуляти, умійже й кінці ховати.
А и и с я (все запалена). Зпущався він па-
домною з причеиою своею! Та годі! Нехай не
я одна. Нсхай-ко й віп душегубецъ буде. Діз-
наеся, як то.
Мат р она. Ну, ну, запалилася. А ти,
молодице, не сердьея, а потихоньку, та пома-
леньку', як ліпше. Іди д дівці. Він потрудиться.
(Іде за ним із ліхтарнею. Микита влізае до
льоху).
Анися. Ѳму й задушити велю відродя
свое погане. (Все запалена). Намучилася я са-
ма, Петрові кости пересипаючи. Нехай і він
стрібуе. Не пожалую себе; сказала, не пожа-
лую !
Микита (з льоху). Посвіти-ко ти!
— 346 —
Матрона (світить. до Анисі). Копае;
іди, неси.
Аниса. Постій над ним. А то він, ііід-
лий, ніде гет. А я.піду та винссу.
Матр о н а. Дивися, охрестити не забудь.
А то я потруджуся Хрестик е?
А н и с я. Найду, я знаю як. (Відходить).
ПОЯВА XIII. Матрона сама і Микита (в льоху).
М а трои а. Також розвередилася баба-
Тай то правда, кривда. Ну, та слава Богу,
нехай тілько се діло прикриемо, і кінці в во-
ду. Зіііхаемо дівку без гріха. Останеся синок
і житиме спокійпо. Дім, слава Богу, повна ча-
ша. Тай мене не забуде. Без Матрони
що-би вони 6ули? Нічого-би йім не обдумати
(До льоху). Готово-варе, синку?
Микита (вилізае, голову видко). Чого-ж
там? Нссіть 1 Що валандаетеся? Побити,
то робити !
ПОЯВА XIV. Ті самі й Анися (Матрона іде д
сіням і здибае Анисю. Анися виходить з дити-
ною, завитою в. шмати).
М атр о и а. Що ж, охрестила ?
Анися. Ба, та як-же? Насилу відняла,
— не дае. (Підходить і иодае Микиті).
Микита (не бере). Та ти сама знеси.
Анися. На, бери, кажу! (Кидае ему ди-
тину).
Микита (підхоплюе). Жива! Матінко рі-
дна, киваеся ! Жива! Що-ж я з нею буду...
Анися (вихоплюе дитину ему з рук і
кидае в льох). Задуши скорпіе, не буде жи-
ва. (Стручуе Микиту вниз). Твое діло, ти й
закінчи.
Матрона (сідае на східцях). Жалісливий
він. Трудно ему, сердечному. Ну, та що-ж!
Ого гріх також. (Анися стоіть над льохом.
Матрона сідае на східцях від ганку, позирае
на неі і говорить). Ьі-і! Як налякався; ну, та
що-ж, хоть і трудно, а все таки годі. Куди ді-
пешея ? Також, нодумаеш, як іноді просятъ
дітей! Отже-ж Бог не дае, — все мертвеньких
родятъ. От хотьби попадя.. А тут не треба
его, тай живий. (Дивиться д льохови). Мабуть
скінчнв. (До Анисі). ІІу що ?
Анися (дивлячися в льох). Дошкою при-
крив, тай на дошку сів. Певне скінчив.
Матрона. О-ох! I рад би не грішити,
а що подіеш?
Микита (вилізае, трясеся ввесь). Жива
все! Не можу! Жива!
А ни с я. А жива, то куди-ж ти ? (Хоче
его сверти).
Микита (кидаеся на неі). Іди ти, убю
я тебе! (Хапае еі за руку, вона вириваеся,
він біжить за нею з рискалем. Матрона ки-
даеся д нему на зустріч, зупиняе его. Анися
втікан на ганок. Матрона хоче відняти рис-
кахъ).
Микит а. Убю, і тебе убю, іди ! (Матро-
на вті'кае д Анисі на ганок. Микита оетано-
вляеся). Убю! Бсіх убю!
Матрона. Се з переляг»’. Нічого, то не-
ремине.	і
Мики т а. Що-ж се вони зробили ? .Що
вони зо мною зробили? Пищала як.. Як за-
хруститъ нідо мною. Що вони зо мною зроби-
ли ?! I жива все, справді, жива ! (Мовчить і
наслухае). Пищитъ... Во пищитъ. (Біжить ід
льохови).
М а т р о на (до Анисі). Іди, видко, зарити
хоче. Микито, тобі би ліхтаршо.
Микита (не відповідаючи, слухае коло
льоху). ЬІе чути. Причулося. (Відходить і
остановляеся). I як захрустятъ підомною
кіеточки. Кр... кр... Що вони зо мною
зробили ? (Знов наслухае). Знов пищитъ, справ-
ді, пищитъ. Що-ж се ? Мамко, а мамко ! (Під-
ходить до неі).
Матрона. Що, синку ?
Микита. Матінко, рідпенька, не можу я
більше. Нічого пе можу. Матінко ріднесенька,
пожалуй ти мене.
М а т р о н а. Ох, тай налякав-жежея ти,
сердечний. Ходи, ходи, горівочки хиба випий
для сміливости.
Микита. Матінко ріднесенька, дійшло,
видко, до мене. Що ви зо мною зробили? Як
захрустятъ тоті кіеточки, та як запищитъ!...
Матінко ріднесенька. Що ви зо мною зробили?
(Відходить і сідае па сани).
М а т р о н а. Ходи, дитиико, випий. Воно
певне. в ночи ляк бере. А ночекай, розвиднеся,
та, бач, диинка, друга мине, і думати забудеш.
ІІочекай, дівку віддамо і думати забудемо. А
то випий, виний, ходи. Я вже сама припрячу
в льоху.
Микита (стрясаеся). Горівки лишилося
там ? Чи не зато ?! (Відходить. Анися, котра
ввесь час стояла в сінях, остуцаеся).
ПОЯВА XV. Матрона й Анися.
Матр она Іди, іди, ягідко, а вже я по-
труджуся, нолізу сама, закопаю. Рискаль куди
то він тут кинув ? (Находить рискаль, спускайся
в льох до половшій). Анисе, ходи-ко сюда, по-
світи хиба.
Анися. А він-же що?
Матрона. Та напудився дуже. Напрасно
вже дуже ти наперла на него. Не займай,
опамятаеся; Бог з ним, уже сама я потруджу-
ся. Ліхтарню постав тут. Я іюбачу. (Матрона
ховаеся в льоху).
Анися (на двері, куди пішов Микита).
Що, догулявся? Широкий ти 6ув, тепер пого-
ди, сам стрібуеш, як-то. Не будеш такий гор-
дий!
ПОЯВА XVI. Ті самі й Микита (вискакуе із
сіией д льохови).
Микита. Мамко, а мамко!
Матрона (висуваеся з льоху). Чого,
синку ?
Микита (наслухае). Не закопуй, жива
вона. Хиба-ж не чуспі? Жива! Во пищитъ...
Во... ЧУТИ...
Матрона. Та де вже пищати? Адже
ти еі на пиріг розплескай. Всю головку роз
трощив.
Микита. Що-ж се? (Затикае уха). Все
— 347 —
пищить ! Пропав я. Пропав ! Що вопи зо мною
зробили ?!... Куди піду я?!.. (Сідае па східцях).
ЗАСЛОНА.
ВІДМІНА. Заміеть появ ХШ, XIV, XV і XVI, діі
IV, можна читати отею відміну.
СЦЕНА 2 га. Хата Ідіі.
ПОЯВА I. Анютка (розібрана лежитъ на задній
лаві під сіраком). Митрич сидитъ па варстаті
та курить).
Митрич. Ади, духу напустили, в рот
йім питльованого пирога з горохом. Мимо лили
добро. I тютюном пе закурипі. Так у носі й
крутить. О Господи! Спати, видко. (Підходить
до лямпки, хоче скрутити).
А и ю т к а (схаплюеся, сідае). Дідику, пе
гаси, голубчику.
Митрич. Чому не гасити?
Анютка. А на дворі гомонілн як. (На-
слухае). Чуепі, знов до пшихліра пішли ?
Митрич. Тобі чого ? Адже тебе не пи-
таютъ. Лягай, та спи. А я от скручу світло.
(Скручуеі.
Анютка. Дідику, золотий 1 Не гаси ціл-
ком. Ти хоть за миіпачс очко лиши, а то стра-
шно.
Митрич (сміеся). Ну, ладно, ладно. (Сі-
дае коло неі). Чого страшно ?
Анютка. Як ие страшно, дідику! Нянь-
ка як билася. О скрвню головою билася. (По
шейки). Адже-ж я знаю... у неі дитинка ро-
дитися хоче... Вже, бачу, вродилася...
Митрич. А ти цустуле, бодай тя жаби
зажабали. Все тобі знати треба. Лягай, та
спи. (Анютка лягая). От так. (Накринае еі).
От так. А то богато знати будеш, скоро по-
старіешея.
Анютка. А ти на ніч иідеш?
Митрич. А куди-яс ? — То-то, глупа,
як бачу. (Иакривае еі ще і встае йти). От так
лежи, тай спи. (Іде до нечі).
Анютка. Разочок крикнула, а тепер не
чути.
Митрич. О Господи, Миколо милости-
вий!... Чого не чути?
Анютка. Дитинки.
Митрич. А нема еі, то й не чути.
Анютка. А я чула, абих так дихала,
що чула. Тоненько так.
Мит р ич. Богато ти чула. А чула ти, як
от таку дівчину, як ти, дітосіка в мішок ки-
нув, тай ну еі.
Анютка. Який дітосіка?
М и т р и ч. А от такий саыий. (Лізе на
ніч). Тай славна-ж нині ніч, тепла. Любо! О,
Господи, Миколо милостивий!
Анютка. Дідику! Ти засвепі?
Митрич. А що-ж ти думала — сніванки
виводити буду? (Мовчанка).
А н ю т к а. Дідику, а дідику ! Копаютъ!
Бігме, копаютъ — чу ! Абих так дихала, ко-
паютъ.
Митрич. Що тобі ЩШЙШЛО до голови
— копаютъ ? В ночи копаютъ. Хто копае ? Ко-
рова чіхаеся. А ти — копаютъ! Спи, кажу, бо
зараз світло загашу.
Анютка. Голубчику, дідику, нс гаси.
Ие буду... Бігме, пе буду. Страшно міні
М и т р и ч. Страшно ? Ти не бійся нічого,
то й не буде страшно. А. то сама боіться і
страшно, повідае. Як-же нс страшно, коли ти
боішея? От ще раз дівчинище дурна. (Мов-
чанка — сверщок)
Аню тка (но-шеики). Дідику, а дідику !
Ти спиш ?
Митрич. Ну, чого ще?
Анютка. Щ;а-ж то дітосіка !
Митрич. А от яка. Ото, як нопадеся
така-ж, як ти — не спить, віп і прийде з
мішком, та дівчину шустъ у мішок, та сам ту-
ди-ж, з головою, підойме йій сороччину, тай
ну бити.
Аню т к а. Та чим же він бив ?
Митрич. А віпик возьме.
Анютка. Та він там не побачить, у
МІШКУ.
Митрич. Не бійся, побачить.
Анютка, А я его вкушу.
Митрич Пі, хло, сто не вкусиш.
А н го т к а Дідику, ідс хтось ! Хто то ?
А, матіпки рідні! Хто то?
Митрич. Іде, то йде. Чого-ж ти ? Мати,
бачу, йде.
ПОЯВА II. Ті самі й Анися (входить).
Анися Апютко! (Анютка чиниться, що
спить). Митричу!
Митрич. Чого?
Анися. Що світло світите? Ми в холо-
дній ляжемо.
Митрич. Та от тілько що ляг. Я за-
гашу.
Анися (шукае в скрииі і ворчитъ). Коли
треба, его ніяк і пе найдеш.
Митрич. Та чого ти шукаеш?
Анися. Хрсстика шукаю, охрестити
треба. Ие дай Боже, умре ! Нехрещеиа ! Адже
гріх!
М и т р и ч. А то як же, звіепо, як ся на-
лежитъ треба... Що, нашила?
Анися. Пайшла. (Відходить).
ПОЯВА ІП. Митрич і Анютка.
Митрич. То-то, а то би я свій дав. О,
Господи !
Анютка (схаплюеся і дрожитъ). О-о, ді-
дику! Не засипай ти, Христа ради, страш-
но як!
Митрич. Та чого страшно ?
Анютка. Умре певне дитинка? У тети
Арини також баба охрестила, воно й умерло.
М и т р и ч. Умре, поховають.
Анютка. Та може воно би й нс вмерло,
та баба Матрона тут. Адже-ж. я чула, що ба-
ба Матрона говорила, абих так дихала, чула.
Митрич. Що чула? Спи, кажу. Накрий-
ся з головою, тай годі.
Анютка. А коби живе було, я би его
піетувала.
348 —
Ми тр ич (вівкае). О, Господи!
Анютка. Куди-ж его подінуть ?
Митрич. Туди й подінуть, куди треба.
Не журися. Спи, кажу. От мати прийде —
вона тебе! (Мовчанка).
Анютка. Дідику! Адже ж дівчинку, ти
казав, не убили?
Митрич. Тоту? О, тота дівчинка на
люде вийшла!
Анютка. Як ти, дідику, казав, най-
шли еі ?
Митрич. Та так і нашли.
Анютка. Та де-ж найшли? Ти скажи.
Митрич В йіхнім домі й найшли. Прий-
іпли в село, стали жовняри шарити по хатах,
а то, та сама дівчинка на черевині лежить.
Хотіли еі вбити. Та так міні гірко стало, взяв
я еі на руку, ба, та бо не даеся. Тяжка стала,
як пять пудів у ній зробилося; а руками ха-
паеся, за іцо попало, не відорвеіп ніяк. Ну,
взяв я еі, та по головці, по головці. А стряпа-
та, як йіжак. Гладжу я, гладжу — затихла.
Помочив сухарика — дав йій. Таки зрозуміла.
Погризла. Що з нею діяти? Взяли еі. Взяли,,
стали годувати, та годувати, та так привикла,
з собою в похід узяли, так з нами й іпіла. Гар-
на дівчинка була.
Анютка. Що-ж, а нехрещена?
М и т р и ч. А хто йі знае. Казали, не
цілком. Бо народ не наський.
Анютка. Із Німців?
Митрич. Е що ти : з Німців, не з Нім-
ців, а азіяти. Вони так якби жиди а також
не жиди. Із Поляків, а азіяти, Крудли... Круг-
ли йім на прізвище. Та вже забув я. Дівчинку
Сашкою назвали. Сашка, а гарна була. Отже,
от усе забув, а на дівчинку, в рот йій пит-
льованого пирога з горохом якбих дивився.
Тілько й тямлю з усеі служби. Як били тямлю,
та от дівчинка в памяти. Повисне, бувало, на
шиі і несеш еі. Така дівчинка була, іцо годі,
та іцо? Віддали потім Ротиого жінка за доньку
взяла. I на люде вийшла. Жалували як вояки!
Анютка. А от, дідику, також тато, я
тямлю, як умирав. Ти ще пе був у нас. То він
закликав Микиту, тай повідае ; прости мене,
повідае, Микито... а сам заплакав. (Зітхае). Та-
кож як жалісно.
Митрич. Та то-то й е...
Анютка. Дідику, а дідику. От знов шу-
мятъ щось у льоху. Ай, матінки, сестриці го-
лубоньки! Ох, дідику, заподіють вони що йій.
Стратять вони еі. Адже малесеньке воно... 0-
о! (Накриваеся з головою і плаче).
Митрич (наслухае) I справді щось па-
костятъ, дуй йіх горою. А пакостниці тоті
баби. Мужиків похвалити годі, а вже баби...
Тоті, як звірі лісові. Нічого не бояться.
Анютка (підводиться). Дідику, а дідику!
Митрич. Ну чого ще?
Анютка. Оногди старецъ ночував —
казав, що дитина умре — его душечка просто
на небо піде Чи правда се ?
Митрич. Хто его знае. Мабуть так. А
що?	'	!
Анютка. Та хоть би й я умерла. (За-
ходиться з плачу).
Митрич. Умреш, тайно тобі,
Анютка. До десять рік усе дитина, ду-
ша д Богови може ще піде, а то-ж ісиаску-
дишся.
Митрич. Та ще й як ісііаскудишся ! Ва
шій сестрі. як не спаскудитися? Хто вас учить?
Що ти иобачиш ? Що вчуеш ? Тілько саму
погань. Я хоть не велико вчений, а дещо та-
ки знаю, все не як сільска баба.
Сільска баба що? Сама плюта. Вашоі
сестри в Росіі великі міліони, а всі як кертиці
сліпі, — нічого не знаете. Як коровячу смерть
об’орувати, всякі чари, та як під банта діти
носити д курам — се знаютъ.
Анютка. Мама справді носила.
Митрич. Ото-то й е. Міліонів вас кіль-
ко баб та дівок, а всі як звірі лісові. Як ви-
росла, так і помре. Нічого не видала, нічого
не чувала. Мущина, той хоть у коршмі, або
прем у креміналі, при нагоді. або в війску, як
я, дізнаеся дещо. А баба що ? Вона не то іцо
про Бога, вона й про пятницю пе знае то.тком,
яка ? Пятниця, пятница, а спитай, яка - вона
й не знае. Так як щенята сліпі повзуть, мор-
дами в гній тичуть.. Тілько й знаютъ, що спі-
ванки своі дурацки- го-го, го-го .. А що го-го?—
самі не знаютъ...
Анютка. А я, дідику, Отченашу до по
ловини знаю.
М и т р и ч. Знаеш ти богато ! Тай вима
гати від вас також годі. Хто вас учить ?
Тілько пяний мужик повчить деколи нагайкою.
Тілько й науки. Уже й не знаю, хто за вас
відповідати буде. За рекрутів, то дядька або
старшого потягнуть. А за вашу сестру і но-
тягнути нікого. Так без пастуха худоба най-
пакостливійша, баби тоті — найглупійіпнй ваш
стан. Найпустійпіий ваш стан.
Анютка. А як- же бути ?
Митрич. А так і бути... Завийся з го-
ловою та спи. О, Господи ! (Мовчанка — свер-
щок).
А н ю т к а (схаплюеся). Дідику ! кричитъ
хтось, о! чуеш ? Бігме, кричитъ. Дідику, лю-
бий, сюди йде.
Митрич. Кажу, з головою накрийся.
ПОЯВА IV. Ті самі, Микита й Матрона.
Микита (входить). Що вони зо мною
зробили ? Що вони зо мною зробили?!..,
М а т р о н а. Випий, випий, ягідко, горі-
лочки. Що ти? (Дістае горілку і ставить).
М и к и т а, Давай, чи не запю ?
М а т р о н а. Тихпіе ! Адже не сплять.
На, випий.
Мики т а. Що-ж се ? Пощо ви се зага-
дали? Віднесли би куда.
Матрона (по шепки). Посидь, посидь
тут, випий ще, а то покури. Воно розірве
Думку.
Мики т а Матінко рідна, діиіпло, вид-
ко, до мене. Як запищитъ, та як захрустятъ
тоті кісточки кр-кр, не чоловік я став.
349
Матрона. І-і- ІЦо говѵршп чпсті дур-
ппці. Воно певне— в ночи ляк бере, а почскай,
ронішднсея. днііпі.ті, друга мнпе, і думати забу-
деш. (Підходить до Мпкнтп, кладс ему руку
на плечо).
М и к и та. Іди від мене. Що ви зо мною
зробили ?
Мат р о и а. Та що-ж, бо ти синку? (Бе-
ре <-:го за руку).
М и к и т а. Іди тп від мене ! Убю ! Мі
пі тепер усс одно. Убю!
Матрона. Ах, ах, напудився як! Та
ііди хиба спати.
Микита. ІІікуди міні йти, ироиав я!
Матрона (хнтае головою). Ох, ох,
ніти попрятати, а він обсидиться, мине
ее его. (Відходить).
ПОЯВА V. Микита, Митрич, Анютка.
Микита (сидитъ закривши лице рука-
ми, Митрич і Анютка завмерли). Пищить,
еправді, пищить, во, во... чути... зарие вона
его, еправді зарие ! (Біжить у двері). Матінко,
не заривай, живе воно...
ПОЯВА VI. Ті самі й Матрона.
М а т р о и а (вертаючися, по-шенки). Та
іцо ти? Христов із тобою! і іцо не причувся.
Дс-ж живому бути! Аджс й кіеточки всі по-
троіцепі.
М и к и.та. Давай ще горівки ! (Пе).
М а т р о и а. Іди, синку. Заснсш тепер,
нічого.
Микита (стоіть, слухае). Живе все..
во., пищить. Хиба ж не чуеін ? Во!
М а т р о и а. Та ні-бо !
Микита. Матінко рідпа! Пропав я. Що
ви зо мною зробили ? Куди я піду ? (Вибігае з
хати, Матрона за ним).
ПОЯВА VII- Митрич і Анютка.
Анютка. Дідику, любий, голобчику, за-
душили вони еі.
Митрич (сердито). Спи, кажу. Ах ти,
жабнули би тебе жаби! От я тебе віником!
Сни, кажу!
Анютка. Дідику золотий! Хапае мене
хтось за плечі, хапае хтось, лапами хапае. Ді-
дику любий, абих так дихала, не видержу. Ді-
дику, золотий, пусти ти мене на ніч ! Пусти ти
мене Христа ради... Хапае... хапае... Аа! (Бі
-жить ід печі).
Ми три ч. Диви, як налякали дівчину,
— тото паскудниці, бодай йіх жаби зажабали.
Ну, лізь хиба.
Аню тк а (лізс на ніч). Та ти не иди
нікуди.
Митрич. Куди я піду ? Лізь, Лізь! О
Господи, Миколо угодниче! Матір Пресвятая
Богородице Казавска. Як налякали дівчину.
(Накривае еі). То-то, дурненька, еправді, дур-
нснька... Налякали, еправді, паскудниці, в рот
рім іштльованого пирога з горохом.
3 А С Л О Н А.
Дещо про націоналізм на Украйіні.
(Доинсь з Украіііни).
„Тснсрішня цівілізація ес велика сиілка
любови і взаемности" (Е. М. сіе Ѵо^пё, Ье
гошап гп88ѳ, III, 1*88), і від тіеі обопільное-
ти, від ебміпу думок не відгородитися ніякими
фінскими теоріями-му рами, отже треба від-усю-
ди брати, іцо е наиліпшого, найііоступовійпіого,
засвоювати его собі в своій національній Формі,
для свого народу, не розбуджувати паціональ-
ну ненависть, а лагодити еі витолкуванем за-
гальноі цілі людскости — до великоі ідеі гу-
манности. Такий нормальний звязок між на-
ціональним як Формою та унівсрсальним. Але-ж
хиба се нова думка ? не вже еі „націоналізм11
щс й досі не знае ? Адже-ж сто літ назад Гер -
дер в своіх „Ісіееп гпг СгевсЬісйсе (Іег РІііІо-
корЫе сіег МепксЫіеіС неріпий новідав се Він
то перший, як каже Блюнчлі, зрозумів, що між
загалыто-людским і національним нема супере-
ки а тіений звязок, він усюди прислухався до
„Голосів Народів (БНттеп сіег Ѵоікег), маючи
на оці свою велику ідсю гуманности (Нптапі-
іаЬ), він, піеля образу Гейне, дивився на люд-
скість як па арту в руці великого артиста;
кождий народ — була то одна струна у нього
і на сій вслитснскій арФІ Гердер розумів ве-
лику гармонію, що повставала з ріжних акордів"
(ІК Віопѣвскіі Сгѳвскісйѣе сіег неиегеп Бсааѣа-
ѵѵІ88еп8скаН МйпсЬеп 1881, 3-Ье Аиз§).
Гердер періпий підвіе право кождоі на-
родности на незалежний та вільний розвиток
еі духових сил і на політичну автономію Ото
було зміетом першого націоналізму. Алс з то-
го-ж часу багато води утекло. Націоналізм, що
коренився в чистому джереві народности, ко-
трого зміетом була як не як любов до прос-
того люду, пошановане і признано его мрав в
політичпім і духовім житю, і котрий навіть був
заборонений, — змінився в націоналізм урядо-
вий, державний, в теорію, котра в широке
Формально поняте вкладувала дуже вузкі иро-
грами певноі верстви (шляхетства, буржуазіі);
з націоналізму, як каже д. Слонімский, вилуни-
лось таке страховище, що змагалося зниіцити
усякі людскі і народні права. В загалі націо-
налізм ніколи не мав постійного виразного
зміету, а ідеею тою керували свідомо в быв-
шій або меншій мірі ті чи інші п а и у ю ч і
над народом верстви. Вони давали
ему реальний, дійсний зміет, отже тепер треба
завше обертатися з тим словом дуже обереж-
но — не вабитися его симпатичним минулим,
а пилы-гійше вдумуватися в его дійсний сенс,
щоб добре розуміти, на ч и й м ли и в о-
д а и л и н е. Сказати-ж : „я націоналіет"
дуже мало: бути солідарним з ці
лою націею, то річ неможлива,
то значить н і з к и м не бути
с о л і д а р и и м. Тепер кождий повинен іци-
ро. отверто сказати, за ким він стоіть: хто за
простий люд, хто за аристократію й буржуазію;
крутити хвостом тут не можна, тай ніхто не
— 350
може тепер присвоювати еобі права говорити
в імя цілоі націі і міркувати, що можна ира-
цювати для всіх верстов та станів. I поета
і вчені — всі однаково иідпадають тут одно-
му обовязку чести і совісти. I тепер, коли ми
бачимо, як в міру того, як простий люд при-
ходить до самопізнаня і почутя евоіх прав,
тою ідеею націоналізму дуже хитро хотятъ спи-
лити розвій в народі ідей політичних, почутя
евоіх еоціялыіих прав! Тепер годі тішитися
гучііими Фразами, годі крутити : показуйте,
панове, виразну програму по всім питаням:
філософским, політичним, соціяльно-економічнпм.
Хто еі не показуе, той або еі не мае, або хи-
труе. Нам таких націоналіетів не треба, бо йіх
націоналізм дуже частенько збиваеться на хи-
тро пракриту думку пануваня тоі або другоі
з прівілейованих верстов. Нам же, — ска-
жемо отверто, — не треба У к р а й і и и
ні шляхетскоі. ні попів е ко і, ні
буржуазно!. Ми не думаемо за-
водити й свого в л а с и о г о держа-
ви о г о централізму, і и е в т і ш а-
т и м е нас т е, який Дер ж и м о р д а
потягне нас в кутузку і на якій
він мові р о скаже нам, що права
чоловіка не про нас писані!
Серед усіх славянских народів можна по-
стерегти те-ж сліди однаковоі повсюди еволю-
ціі національного прінціпу. Чисте джерело на-
родности почало мінитися зараз же, як тільки
націоналізмом стали перейматися висші стани
(норівняйте І’ігера колишнього з теперішиим).
Висші стани, попівство, переймаючись ідеею
національною, зараз же змушували до великих
уступств у самім зміеті; вони переймали Фор-
му (мову) і думали спилити тим великий потік
народиього житя. В міру того, наскільки збли-
жались до ідеі національно! урядові верстви,
духовенство й висші стани, націоналізм все
більше і більше страчував значіня і вартіеть.
нсрероблявся в рсакційний, нротивнародній на-
нрямок. У нас, у Русинів націоналізм незамі-
тно може для самого себе зближаеться тепер
до панства, шляхетства1) віддаючи ради такоі
всликоі чести (бути в нанских хоромах), задля
одного признана украйінскоі мови весь доро-
гий зміет нашого демократичного житя, зго-
жуючись навіт на „Б’ісіёе гинве“ Соловйова.
’Іи-ж сей націоналізм вартий свого минулого ?
Чи се-ж не зайіжжена шкапа? Чи-ж на него
підуть тепер народи з йіх прямованям до ре-
лігійноі, політичноі і соціально! волі ?! Був кінь
та зйіздився.
*) Читайте напр. „Иравду“ II., шіи. VI. 1890,
іцо з поводу 25-літних роковый діяльноети В. В. Анто-
новича ііагадуе отсі его слова зі „Гііовідіі“: 3 часом і
серед польскоі шляхетскоі громади, що епднть но Укра-
йіні, — раніііиі чп ііізііііші стане моральною потребою
иьвертаня до народу і свідомість немппучоі потреби
працюватп на корысть народа', і каже, що: дожпв
Володпмпр Бон ифят с вп ч до того, що справ-
дилось се его сподівапя і що фяктів-ді такоі
евідомости серед Поляків вже не м а л о.'
Я би вважав свою розмову про націона-
лізм покінченою, коли-б у нас в Росіі були,
бодай Формально, такі ж політичні обставшій
житя, як в Австріі. Констітуція і Федеративна
автономія, хоч які невидні в Австріі але-ж
без них ніякий поступ неможливий і певно,
що поки народи Росіі не вибо-
р Ю Т Ь С О б І II ОЛ І Т И Ч Н О І ВО Л І, —- ІІ і
про яке небудь норма ль не житя
імови бути не може. Але у нас пануе
централізм не тілько культурний, але й уря-
довий; наша інтелігенція винародовляеться, не
знае свого люду і не уміе бути ему користною
навіть тоді, коли мае добрий наьгір. Як задер-
жати еі на ріднім групті, се великоі важности
питаня, нимало про се можна сказати, але вже
іпіпим разом. Знов, іцо до народничоі програ-
ми. Безперечно, що наша інтелігенція, як і
великоруска, иемае застарілих, нанских пере-
судів, і діло народне, иужицке, в нашій сто-
роні піде куди красше, як у Вас, в першу-ж
вільну хвилин.ѵ-; тепер-же, коли справа про
політичну волю стае найбілыпе пекучою спра-
вою, котру перш усього треба розвязати, по-
виіпіі настати інші стосунки між ріжними на-
родними і не-народними програмами. залежію
від того, на скільки тим і другим потрібна по-
літична воля. Але й тут наш націоналізм зов-
сім безкрилий та безсилий: він бойіться і дум-
ки про боротьбу хоч би у далекій 6у-
дуіцині, він не вірить йій, покликаючись на
антропологічні черти Великорусів, котрі ні-
би-то сотворені для покори й уляганя силі.
Всю надію наш націоналізм покладае на доро-
гу „ходатайств" та „заходів" коло великих
урядників, або-ж чекае якоі-будь політичноі
інтервенціі. Як бачите, і в сім ділі з нашим
націоналізмом а ні до чого не дійдеш. Тимча-
сом в і и м а в м а л е н ь к у р а ц і ю і с т п о в а
ня. 3 номочю студій но іеторіі, через роман
тичне чутя до своеі народности і старовиии,
він і досі збуджуе у нас неясно, темпе, роман-
тичне почутя до свого рідного, до рідноі мо-
ви, до евоіх могил, котрі роскриються, загово-
рятъ про колипіню славу, занедбану, забиту
славу; переповнюе молоде серце якоюсь гор-
дости) до свого, до своеі національно! минув-
пінни, мимохіть наводить і па думку про тс-
перііпніеть, будущину... Національно почутя
виклицане таким способом, хоч яке воно неяо-
не, з браку інших жерел та способів,
все-ж таки удержуе де кого на ріднім групті.
Отже націоналізм, як почутя, як сред-
ство, може бути допущений і тепер. Треба
тільки, щоб зараз же, як він з’явився, прояс-
нити й розвити его ширшою европейскою дум-
кою, бо сам він пе видае і невидасть ніяких
свіжих овочів (Везідейніеть та безталанніеть
шЛшх молодих поетів виходить власне з браку
ширпіих думок, та і в загалі ні один правди-
вой поет, ні один артист не утворив ніколи
нічого путнього в імя ретроградства). Коли мп
хочемо, що-б до нас горнулись нс тілько
нездарні, темні та пікчемні сил н
(див. в 9 ч. Народа цікаву доііись и. з. Укра-
ііінска молодіж), а вся молодіж, ми
-— 351
повинні намятати, іцо талаиовнта молодіж на-
ша винародовлялась і буде вннародовлятпсь
до того часу, п о к и в своім при р о д и і м
порпваню до світла та поступу буде
бачити в пануючих культурах шир-
шип світогляд, світлійші завдапя й
вигляди. I коли тільки наше украпінство не
вкаже йій широко! і глибокоі стежки вільного
поступового розвою в дусі европейскмх ідеалів,
молодіж в лучшій еі частині завше буде від
нас відвертатися. Незабаром прийдуть віль-
нійпіі часи в Росіі, повіе теплой з опівно-
чі і наша молодіж знову кинеться в рамена
„обіцеру скости". Крайня пора настала, об тім
подумати, крайни пора 1 Годі вже орати чужі
ниви; скажемо разом з Франком:
Не пора не нора, не пора,
Москалеві й Ляхові служити 1
Довершилась Украйіни кривда стара,—
Нам пора для Украйіни жити!
Харьків 29 авг.
Ноп ещ>.
Росіянин про украйінску та російску
мову.
(Письмо в редакцію „Народа").
Сс письмо вдоволило нас і вдоволилоби
щс більше, якби всі ті люде, до котрих нале-
жать ш. автор, так само думали і твердо по-
становили, так само поступити іцо до всіх мов
і всіх народностей Росіі. Не маемо нічого й
протів того, щоби російска мова відограла та-
ку культурну ролю, як названі в письмі „все-
світні" мови, тілько рішучо противимися тій
ролі, яку тепер відграе російска мова в руках
російского правительства, се б то обрусе-
н і ю. По за те, ми переконані, іцо всякий об
разований Русин повинен знати російску мову
й письменство (Украйінці вже й так йіх зна-
ютъ), та при тім, розуміеся, не покидати й
мбвИ' свого люду, а послугуватися нею в пись-
менстві й житю, бо інакше наша інтелігенція
відривалабися від простого народу і він би не
поступав. Знане російскоі мови й письменства
серед образованих Русинів мало би гарний.
вплив на всі наші партіі. Між ініпим і мос-
кильофіли або стали би постуііовійшими людьми,
демократами, або стратилиби всяке значіне на-
віть перед урядовою Росіею. На се вже й тепер
е деакі озиаки. Хто з Русинів чи Украйінців не
годиться тут із нами, того просимо мати пе-
ред очима Факт, що в Австро-Угорщині е чп-
малий гурт таких . інтелігентних “ Русинів, ко-
трі не хочуть іншоі мови тай літератури, крім
російскоі. Отже проста річ — дати тим людім
щось такого в мові російскій, щоби йіх прихи-
| лити до якого небудь люду та поступу, а ее
і вже іі тепер може зробити російска літерату-
| ра, по білыпііі части поступова, демократична.
Редакція.
В увазі до моеі статі про царюване Але-
ксандра III, на ст. 311 Вашого іпановноі часо-
пиеі, Ви питаете мене: „до якого розряду
причисляе він (автор) украйінску мову і чи
допускае він для неі рівне право коли не з
російского, то бодай з польскою?4 Запит надто
важний для того, щоби я се міг оставити без
тоі „простоі та ясноі“ відповіді, котроі бажае
від мене шановна Редакція.
Відповідь моя буде, справді, дуже проста
й ясна: южно-руску чи, як Ви еі звете, руско-
украйінску мову я причисляю, очивидячки, до
розраду мов літературних. Таке причислене не
е діло смаку або нереконаня, а осиовуеся на
безперечнім ф а к т і іетнованя южно-рус-
коі (украйінскоі) літератури. Сей Факт може
будити запал і надіі одних, ненависть і інсіну-
аціі других — се все справа нереконаня і
чувства, та Факт остаеся Фактом. Украйінска
література іетнуе і навіть розвиваеся, невва-
жаіочи на всі стісняючі еі поліцейскі та соціалъ -
ні рамки1).
Після сеі рішучоі відповіді, позвольте мі-
ні зробити деякі пояснена, з котрих Ви изба-
вите причини, чому я в своій загальній статі
(про доконечні реФорми в Росіі) обізвався про
украйінску мову тілько найзагальнійше.
Діло в тім, що справі про мову іноді на-
даютъ надто вбільшене значіне і виходять з
того такі рухи, як напр, ваш „народовский".
Справа „язикова" важна, що й казати, та як
тілько ми еі сганемо ставити на перше міеце,
носитися з нею, як каже Украйінець, як з пи-
саною торбою, то з того нічогосінько не вийде.
Навивороть, раз ми поставимо широку політи-
чну, економічну та соціяльну програму, то зі
скасованем усяких ішліцейских стіснень і
переслідовань, само собою розуміеся, пропадутъ
і всякі стісненя для розвитку якоі-небудь мови і якоі-ие
будь літератури. Приклад : коли ми будемо добиватися
свободи украйінскоі мови на кошт іиших свобід (грішок,
у котрий впадай навіть Костомаров), то з того вийде
тілько брак усякоі свободи Коли-ж ми прямо скажемо,
що треба скасувати цензуру, т, в. будемо боротися про-
тів загальних стіснень, що постигаютъ і обще-руску
^російску) літературну мову, і малоруску, і польску, і
всяку іншу, тоді ми матимемо певні результати, уже
через те, що наших прихильників стане в-де-
сятеро біл ыне2) і що, після екасованя цензурм, сво-
бода всякоі, в тім числі й украйінскоі мови, явиться
сама собою.
*) Соціяльні — напр. помосковлене білыностн ііі-
телігенціі на юзі Росіі. ЗІ. •!’.
’) Цідчеркуемо се міеце для всяких сепаратистів,
та чей вонп порозуміють, в чім сила всяких спілі-инх,
союзних виступів, Ред.
— 352 —
Ви повідасте, іцо найважнійтпе — правда гаран-
тія, а там уже побачпмо, які круги накопить украйінска
лова. Пророчити про те. що буде, певне, трудно, та
важно передои сяк-так еобі его представити. Позволю
обі насказати гіпотезу, осиопану па безперечних ч?ак-
тах. Для всякого не упереджепого чоловіка очивидно.
що всі славяпскі народности, а особливо украйінска і з
еі галузей особливо та, що населяе оба боки Дніпра 
далеко шільнійінс пристас, що до мови й літератури,
до російскоі мови, ніж папр. Датчане і Голяндці до Піи-
ців і Аптличан, та, що-ж ми бачимо ? Маючи зовсім
ііезалежпі, орігіналыіі і свобідио розвиваючіея літерату-
ри, Датчане (невважаючи на иолітичпу вражду а ІІімеч-
чиною) і Голяндці раз-у-рая ноелугуються німецкою
(рідіне англійскою) мовоіо. Вопи поступаютъ так аавщ :,
коли, остлвляючи свою національиу авдіторію, бажают:-,
щоби йіх слухав увееъ цівіліиованші світ. Та що Датчане
і Голяндці? Чи-ж то давно, піыецка нова грала
иодібну ролю для деяких Славин, що вже зовсім годі
похвалити ?
Всякий, хто розуміе дурниціо теорій усяких во-
ЛЯІІІКІСТІВ ) (в тім чиелі й тих, що пишутъ рускил во-
ляпікоы у „Чсрвоиій Руси*;, иопипен признати, іцо с
кілька мои, котрим судиться грата, окрім національной
ще и с ію в і г я у ролю, — мов, котрі люде повинні знати
ва всім образованіи світі. Впору „гумапізму0
такими мовами були латипска і грецка; в пашу пору
реального зпапя, такими мовами в, иски що францус-
ка, пімецка й англійека. Та е шімало Фактів докавую-
чих, що иезабаром подібна-ж роля буде на лежати-я й
„роеійскій" мові —• і ті льк о йій одпійіз числа
славяне ких. Не стану перечислити тих Фактів —
богато а них загально-згіені, на ішні треба надто міеця.
Отже, нризпаючи новиу свободу ровною веіх язи-
кіи і веіх літератур, я вважаю обовязковим (пе в по-
-ііцейскім, а в чисто культуряіы змислі слова) для
всякого Славянина і ночастно для всякого Украйінця
(Русина) старатися вилчити роеійску нону.
М Ф
Ческа молодпк про нашу партію.
Саворіз севкёію вілкіепізіѵа, що вже другий рік
виходить у Празі, иодае в 17 ч. повпу програму руско-
украйіпскоі радикальпоі партіі а такою передковою:
„В днях 4 і 6 м. жовтня с. р. у Лыюві уторилась
нова партія руска під імям „Руско-украйіпска радикаль-
на. партія". Про сі програму наші щоденні часописі, по
своему звичаю, пе богато розвелися; подали тілько ко-
ротеиып звіетки. А про те нову партію годі логковажи-
ти: еі програма відповідас духови й вимогам пори. Зна-
чить, е сс партія, котрій наложиться будучніеть.
„В програмі тоі партіі лежить також бажане най-
пшршоі автоноыіі в рамах австрійскоі держави; ми Че-
') Воляпіком звуть.від недавня ковану, поживу
мову, котру малиби всі люде на світі розуміти. 3 того,
розуыіеся, нічого не виходить. Ред.
хи найперіпе колись внеказали те бадганя а також «е-
дера.ціі (Поляцкого: Іііеа зЬііи гакопзкёію); пізнійше
ограничились ми тілько на себе самих, домагаючись
державною права ческого, а притім накликали ми до
автономій Домагансм автономій нова партія руска етае
поруч з усіми партіями, котрі також маютъ в ирогрнмі
автономію. Але з другого боку, дармо б у нас шукати
партіі, котра би мала таку иовиу і виразио висказану
програму, як стоя руска. Наші партіі маютъ білыпе мениіе
докладну програму тілько в енравах політичних, але в
справах еуенільних і культурпих або не додумались доси
до яепійшого етановиска, або і вовсім не ирацтовалн иад
тим, або й не хотіли працювати. боячися показати барву
та граючи нодвійпу гру (наир. в справі робітницкій і жі-
почій), або евідомо стоять иа старих пааадпицких осно-
нах. Руска радикальна партія отперто, прямо стала па
боці поступових думок еуенільних і покляла йіх у свою
програму •— (відси й назва сі радикальна). Стоячи й
самі при таких поступових думках, ми можемо тілько
радо повитати ею пову партію. С се початок звороту в
нашій державі, котрий мусить прийти і црийде.
„Те, що у нас діеея, примуіпуе нас додати ще
, ось які далыні уваги. У иас пайбілыпе потрібпо такоі
партіі, котра би прямо заявила себе в енравах суепіль-
пих і культурпих То, що роблять наші партіі супроти
справи жіпочоі та робітницкоі, ее но бйіыпій части полі-
тика струси; а час не стоіть, ідс все вперед і змстс
веіх, хто веде таку політику і тих, хто стоіть нри ній,
евідомо чи неевідомо. А при тім зметешо моглиби бути
бурі і катастроФи. Тому ложна запобігти тілько веденсм
иолітики в дусі часу, а пе держаной ві на старих про-
тертих коліях, не доктриперством, не дволичностіго, не
кокетовансм, з одного боку, я нрихилышками іетную-
чнх порядків, а з другого боку, з борцами нового ладу.
Наша иолітика, еправді, не л користь нашого народа,
мае характер викліочпо паціоиальний : але-ж боріочпея
о шіродпіеть, можна мати напрям і в справах иолітич-
пих та еуенільних, ба не тілько можна, але й копче
потрібно, бо інакпіе буде тут течія подвійна, .зовсім
одна від одноі незалежна: одна, нвіепа з минувшими і
щоденних газст, якаеь іюнерховна, в котрій буцім то і с
все наше т. зв. політичпе, народпе жите, а друга, звіека
тілько декому, для мас заслонена тайною, грізна, ненави-
стна і ворожа, але поступаюча звільла та пехибпо, здобу-
ваюча собі прихильяиків і між людьми не прямо інтере-
совапими, але перенятими духом часу і натхпутими гума-
нностію. Ся друга течія творить евоі газети, свою літе-
ратуру ; вона знесе верхніе течію, коли та не змінить
евого традіщійного папряму і не схоче зрівпатися з ни-
жиьою. Потрібпа затим партія, котра би ставши на осио-
ві ідей еуенільних, регульовала сей другий напрям,пода-
валаби паліим соціялістам свій розум, свое серце і свою
руку, все, іцо мае. Вимагае него не еам суспілыіий ін-
терес нашого народа, але й національний.
„ІЦо доси у нас нема такоі партіі, причина сего
лежить головно в тій односторонности цілого нашого
вихованя, що мае на оці . самі тілько націоналъні і по-
літичні справи. Односторонпість се може й іеторично
натуральна і на тепер потрібна, алс вона пе виключуе
— згз —
зовеім дбаня і за справи суепільні. Програму новоі
рускоі партіі оголошуемо для того, що доси в чаеопи-
сях наших не була оголошепа, неновой се була дрібни-
ця, а також і задля еі іптереспости і науковоі ясности,
а головно для того, що програма ся так близка, а по
білыпій части навіть така сама, як і програма нашого
письма і тих, що за ним стоять. В нашім письмі нераз
говорили ми про пеминучу потребу солидарности з ін-
шими Славянами австрійскими, виіілпваючу зі спільних
іптересіп і з одпакого майже положеня, і про потребу
уложепя програми в дусі тоі солидарности. I в тоі при-
чини оголошуемо отеіо програму. Ми переконані, що
руска радикальна партія не довго у нас буде одинока,
що до неі пристанутъ і інші партіі елавянскі, такі, про
які ми говорили, котрі мусять як пайшвидше утворитися
(Увага ся була вже написана, коли орган ческих „реа-
ліетів" Саз, у ч. 44 з 1 иадол. подав „Парно програми
людовоі". Не маючи вже міеци в сім числі, записуемо
со ось тут, иадіючись подати в слідуючих чис-лах свою
думку про сю програму) “
Тілько Саворів севкёію БІшІевізіѵѵа. Коли ми раді
помііценому на салім переді голосови російекому, пока-
вуючому кориспий наворот до украйінскоі справи там,
де би его найменше можна було сподіватися, — то тим
радиійші ми тілько що навсдспому голосови чоскоі моло-
діжі, котра й собі робить важний зворот у чсскім паіцопаль-
нім піовіні.чмі, що служив і служить доси ва взір нашим
иащопалышм шовіпіетам обох партій. Ми гордимося тою
честію, яко нам отсе робить ческа молодіж тим білыпе,
що до утвореня наіпоі партіі на білыпу половину довела
наша унівсрситетека молодіж, і не сумнівасмося, іцо в
ясскій молодіжі, в тій будучиости чее,кого пароду, мати-
момо снс.ргічііого союзника. Горячо бажаемо утвореня,
серед усіх Славяп, особливо-ж серед „старших братів"-—
Великорусів, партіи иайвідповідпійших йіх теішрінпюму
суспільному, культурному й політичпому етанови, і со-
юзно! діяльности з ними всіма для загальпого добра.
Редакція.
пауки ішла лиш іс порою скептицизму й протикоран-
ского руху3). А скрізь, де паиуе закон Пророка, там
глупа ніч. Ве-лике лихо цриніе іелям і Туркай, і Пер-
сам !
Але думка .кодека раз у-раз силуеться визполпти-
ея і побороти гніт. Так і Перси, котрі вже колись сво-
ею культурою перетворили своіх аавоювателів — Гре-
кін, почали підконуватися й під арабский іелям. Як мп
бачимо боротьбу оеобистости й мислі проти папства в
Европі, так і тут. Часом протести проти іетнуючнх по
рядків виражались в появах сект (порівняй Альбігойців
і далыпих в Евроі/і), — поді в виродливих Формах
найкрайнійшого соціялізму та комунізму, иноді в сим
патичиих’). Се. був протсст простого люду; проповідники
(переважя.і. : > щ певчепі) мали тілько тимчаеовий ус-
піх. Впливовіише ділав су«>ізм, — доктрина, якоі три-
маеться і тепер загал образозаних Псреів. (В еуфізмі
можна одпіукати чималу близіоть до шштеізму; частина
суФІів — міетики). До суфіів иалежав і славнозвіснпп
поет Псрсіі і всього сніту — Шемседдіп Гаеів, котрий
у гариих віршах прославляй людску моральніеть по-над
усяким міетичиим ученям і понад усякою еподівап-
кою на винагороду за гробом. Нростійіпе ска-
зати: ідеі і ГаФІза, і цілого ряду других вротс-
стантів усяких відтізків — сс був раціоналізм. Заііерс-
чузалася, напр усяка обрядніеть, потреба молитви, хо-
діпя до мечети і т. и.; заперсчувалася заборопа пита
випо, веселитися; пе узяавалося за пеморальніеть лю-
бовні утіхи і т. и, — гіризиавалося тільки еднну, спіль-
иу усім людны моральніеть. Словом, тут з’явище, яке
ми постсрегавмо скрізь. Правда, що од таких ідей легко
перейти до оігікурізму, як воно діеве й ставалося в
Персіі (та же й грецкий епікурізм пиродивея з філософіі,
котра спершу була близька до первівноі стоіцкоі), але-
ж і епікурівм був пожадапійшпй, ніж обскурантний іе-
лям. „Я пю вино, жипу весело і тощо ... пс по Кора
ну" — ся гадка доводила до другоі: „51 смію такечки
жити“ і за тим до трстьоі: „Я смію ніколи і в нічому
ие послухатися Корану, а ке.руватиек своім розумом".
Один із перских протестантів —
Хейям.
Коли п загалі паповаііс клерикалізму приносить с
собою пітьму, скиняе людску думку, персбивас носту-
пові, то надто се треба сказати за пановаия іеляму,
котрий так ворожо дивиться на усе, що по-за Кораном.
„Ля іляга ілля' ллагу („Немо бога, опрочо Аллаха")
Отсе рсчсня міетить в собі найбілылу мудріеть, найбіль-
шу науку, висптоі за котру, як иавчае Корпи, і вбагпу-
ти ие можна. Де мусульманство, там глибока темнота
лига’ на народ. Араби тоді тільки зробилп великі при-
слуги людскості і проспали світлом кулътури під час за-
гальиого европейского мороку, коли зріклися свого Фа-
натизму й нетерпимости та критично одпсслися до „уру-
ченя себе Богові" (,,іслямон“): власне од царюваня
халіФІв Гарун-ур-раптіда (у 813) та сипа его Аль-Маъму-
на (-(- 833) Звіено, як ворожо відносився до мохамме-
данства Аль-Маъ-мун1) Пора процвітаня арабскоі
') Про сю замітну іеторичиу особу варто прочи-
тати статю Гоголя: .Аль-Мамунъ".
2) Просто проти Корану іііпла Баееорска школа,
що видала, снциклопсдичний „Збірник друзів чпетотіт й
чесности“. Білыпість же арабских мислителів бажала
погодити Коран з грецкою філософівю, витолковуючи
его по своему. Див. „Очеркъ исторіи араб. литературы
И. Н. Холмогорова, ст. , 05 — 324.
г) Рекло („Земля и люди", IX, 178 — 180) опові-
дав за секту Баба, що проязилася мало не за наших
часів. I Баб згииув, як усі его ііоиередпики. А як каже
псрска іеторія „Наме-е-хосрован („Писали за царів"),
то дуже цікава секта з’явилася була само перед мохам-
мсданством в Псрсіі, за дитинства Хосроя Аповшірвана:
секта Мождека, що заперечувада власність і еімго. По-
зади сам цар Гобад був прихидьпиком Моягдска (він
.навіть передложив ему свою жінку, матір Новшірвада);
то це вчепя хутко роспбвсюднилося, і нід покровом ца-
ря, теорія здійснялася на нрактииі. Довгий час після
того діти не знали, хто йіх батько, а батьки, тямили пе
білыпе. Мастки багатирів і достойпиків попадали в руки
голоти. Нарешті аристократія перска лриборкала царя,
алс мождеківців пс спинила. Ледві за царюваня Новшір-
вана секту було знищепо : молодий цар силу людей
повбивав і закопав живих у землю, а прочих помилував
„бо пікого б у царетві пе зосталося", каже іеторик
— 354 —
В загалі весела, повна житя людииа нс так легко дастъ
себе забити-ватукати усякими забобонами, як людина
понура, смутна.
Ширити полый гадки було дуже зручно через
поетів, котрі популярізують теорію. Звіспий ГаФіз с вже
пост піянійщиіі (1 1389), але Перси мають і ранійшого —
Хейяма, за котрого з Евроцсйців рідко хто чував. Тим
часом варто ввернути увагу на цього пароднього поета.
Хейям жив в епоху Сельджукидів. за часів слав-
иого войовника-султана Сенджара Мелік-шаха (1072 —
1092). За его дитинячі роки тай за усе его житя дуже
мало можна взпати, бо духовенство рав-у-раз переслі-
дувало Хейяма і сго твори, а по смерті поета скупову-
вало твори сго і про его та епалювало. Псрский іеторик
Рева-Кулі-Хан, каже, що Хейям і еултан Сеиджар нчи-
ли ея в тій самій школі і зійшлися вдачами. Зробившись
султаиом, Сспджар вавсіди підтримував свого шкільного
побратима, і як що Хейям зробив менче, ніж можна б
було сподіватися, то пояснясться се скаженими перепо-
нами в боку могутних муфтіів, мулл і т. и. священників,
котрих він бичував у вірпіах. Духовники не один раз
.важилися ва житя свого ворога, котрий вренітою не
сгавав од цього обережнійпіим. Вія каже евоім другам;
Мое узброенс і дужа оборона
То правда с чееностю: я вибрав йіх еобі.
I доки мій язик не заніміе в роті,
Вони страшеняий меч ворожій нсій юрбі.
В своіы городі Иотавурі Хейям звікував свос скро-
мно і вольне житя, .дуже бли.чькее до тіі картини, яку
віп лалюс в евоіх вірпіах. Круг сго завше гуртувалося
багато ого щирих прихилг.пиків. Світскі власти відпоеи-
лися повеігди добре до царского приятеля, який
справді таки подобався усім; через те духовники нс
могли иічогосіньхо вдіяти і мусіли обмежатися прокля-
тямп та замахами иа житя Хейямове.
Вмср поет на 517-му році Геджри (тепер 1308
рік Геджри, отже 794 роки назад, в год облоги хресто-
носцями Пікеі). Роза-Кулі-Хап зве его незрівнаиим му-
дрецем і лікарем і номіщае в свою книжку коло 20
екромнійших і мудрійпіих Хейямових віріпів. та додав,
що поааяк Хейям вважасться ва шкодливого атеіета,
то він не гурт розбалакуватиметься за його (себ то іе-
торик лякаеться). Отак житепись сего противника іеляму
зостаеться нам нсвідомою.
Вірші Хейяма дуже популярні в своій вітчипі.
Образовати Перси читаютъ сго дуже залюбки, бо поді-
ляють его думки; правда, більпіе йім подобаються ті
вірші Хейяма, де вони бачуть простий ешкурізм. Йіх
положено й на голое; епівачіги часто йіх одсиівують
перед висшим с.таном. Діти вчать одповідні йіх віку
вірші па память у школі. При сунеречках люблять для
нереконаня навести що-небудь з Хейяма. Багато 8 його
четвороетихів стали пародніми прислівями. Так само
стали популярними і силапісень ГаФІаа. Бачучи йіх
вплив, духовенство вжило по смерті поетів такого спо-
собу. Почало вчити, що і ГаФІза, і Хейяма треба розу-
мітн алегорично, — ніби-то піеііі про пянство, гульпю
то що — означаютъ духове вігоенв правдами віри, Алла-
ховим -откровеням. Така міетична поезія е таки в му-
сульман і зветься суфічною. (Дуже славшій е поет Омар-
бен-Фарес). Але сміливо можна бути певному, що Гяфіз
і Хейям не належали до цього гурту, бо інакше не бу-
ли би страждали од псреслідувань (Дйвіг;, про се
в ,Сопр д’оеіі впг Іа ѵіе еі Іев ёегііз йе Наіех. Раг
ІІеЕгётегу. Лоигп АТаі. 1-58). Тай сучасні світскі Пер-
си не хтять розуміти Хейяма переносно.
На кінці наведу кілька віршів Хейяма, які я не-
реложив розміром первошіеу. Загал його віршів напи-
саний такими четверницями („І’убаі").
1.	С Тобою і в шинку душа моя говорить;
Це ж краще, ніж мурчать без тебе в вірт.ірі.
О Боже, джерело усякоі Іетоти!
Спали мене, як хоч, а схочеш — похвали.
2.	О мулло,1) досвіду ми маем біліп од тебе,
I в нашим пянствоы всім од тебе тверевіш:
Ліи з винограду кров пемо, а ти — з людипи.
Скажи-ж по щирості: ну, хто із нас лютіш?
3.	Товариіпуй в людьми отвертими, црямими,
Па тисячу Фарсанг* 2) од лесного тікай.
3 рук благородного пий сміливо й отруту,
Лукавого-ж і мед на землю висипай.
4.	Безжурно тисячу Махмудів і Аязіз3)
Пожерли небеса, що плохо так мовчать.
Затям це й пий вино, бо в друге вже не жить :
Один раз кинеш світ, — вже більше не видать!
5.	В палатах, до колись Джемпгід’) вино иив ,ч чаші,
Там копи плодиться, леви ночуютъ там.
А цар Беграм, котрий мегав аркан на гуріи’),
В могильні пазурі влетів і той Беграм.
Хванько Крнмський
Переписка редакціі.
О. П. в Ц, Ми поклажи перше самі пояснити
свою програму ; коли ж Вам і тоді буде дещо неясно
або не так, якби Вам хотілося, то маете право, домага-
тися від нас, щоби-емо Ваше письмо поміетили, і ми се
зробимо. Цікаво нам тепер завважати тілько, що, коли
наші галицкі, рускі й польскі народовці, кажуть, іцо
*) Мулла — ыохаммеданский піи
2) Фарсанга (древня парасанга), або фарсаха-6
верстов.
2) Махмуд газневидский (997-1028) завоюватель
Індіі. Аяз — його мудрий мініетр.
’) Джемшід — так Перси звуть Дарія. Його ца-
рюваня вони уявляють еобі якимсь щасливим часом:
„За царя Джемшіда" — це так, як, мовляв, наше: „За
царя Гороха, коли людців було трохи".
’) Беграм IV (420-438) сильно був підаіе военну
славу Персіи своіми походами. Його прозвали Беграм
е-гур, бо він тяжко любив полюваня па диких ослів -
гурів, навіть помер на ловах ва ними, провалившись у
якуеь петеч.
— 355 —
ми скопіювали свою програму з західно европейски,
іменно соціалістичиих, — то Ви виказуете, що вона вір-
на копія теперіішшх галицких етоеунків і що навіть ми,
складачі тоі програми — ФотограФІчні сила, па котрих
ті стосунки ясно відбилися. Що-ж, ніхто зі шкіри евосі
не вискочить.
Е. С. Ваша „І'озмова зі штуидистом” по пашим 
закопай нецензурна, а львівсйій црокураторіі Украйіна
зовсім байдужа. — Р. Они. Ми мусіли першу половину
дописі Кол-е^о пропустити — пехай красиіе про нас хто
інший пито, всс одно Ви ие витолкусте нічого апі тим
людім, що знаютъ Факти, та умиспс крутятъ, ані тим,
що самих творів не бачили. Що тепсрішний стаи Укра-
йіііців може довести до роспуки, се щира правда, та
як ів сего вийти — ес вже Ваша справа. ІГоданями за
дозвіл украйінскоі мони, Украйіні не поможеш. О г влас-
но тим Украйінцям, що лають Великорусів, вартоби бо-
дай мати псред очима недавній приклад д. Кониського
та Цсбриковоі. Украинецъ нодав просьбу за украйінску
мову, а Великоруска за повні людскі й горожанскі пра-
вя для веіх. Таких і ще яркійших прикладів пайдемо
нимало, коли порівнаемо Украйіпців з роеійскими рево-
люціонерами. Справді нічого не матине Украйіна, поки
Ущіайінці безповоротно непокинуть грунту веяких „хо-
датайств" та не стянуть на грунт політичпоі волі, за-
гальноі для вееі Роеіі, і не будутъ тоі волі сіплыю в .
іпшими пародами добиватися (бо думати, що Украйіну
можна відірвати від Роеіі — па се треба великоі, делі-
катио кажучи... Фаг-ітазіі). Тут ми з Вами вповні годимо-
ся і раді, що пе даетеся вбити з тоі едино спаеепноі
дороги у. шовініетам... Но нашому, всякі, а надто дуже
дслікатпі спори про капітал іпрацю, тепер для по ступу
Роеіі пі на іцо пе придадуті.ся, і навіть шкодливі. тим,
ню можуть иайкраспіі сили відвести від перпгоі, немину-
чоі завдачі усіх щирих діятелів Роеіі — від здобутя по-
літичноі волі. Троба-ж мати псред очима приклад ро-
сійских революціонерів. іцо вже, боле, пройшли пору
варіня в своім соку по кружках та вибрали-
ся на дорогу політичпоі волі. Не вже-ж Украйіні треба
осібно проходити крізь таке чистилище ? На те щось
заносятъ спори, що ночав в Вами О. II. Ми ще раз
повторяемо а Вами, що в Роеіі перше треба
зро бити так, щоби всім вільпо було хоть
спор ити прилюдно. Врешті позвольте Вам па сій
дорові щиро подякувати за ту велику прихильніеть і по-
міч, яку рав-у-раз виказуете й особі, не вважаючи на
те, що самі живете в дуже прикрім стані. Будьте певпі,
що ми Вас усіх так само маемо на думці і раді Вам
віддячити, тілько, чим і як? справді пе знаемо. Хиба
тілько службою ділу? Так і вона тепер може бути не-
велика, вадля здоровля. Поки що, потішаелося висшою
думкою. Сміливо кажемо, що се періпий приклад сердеч-
но! особистоі і товарискоі звяви між Галичанами та
Украйінцями, стмоі, нерозірвимоі—а се пайліпша запо-
рука того, що й праця пата пе ігіде в ростіч, як то
досі завше бувало.
В. Р. (оба) і Приятель Лемків. Наші дописі не мо-
жуть бути друкопані — за дрібні Факта. — Д. Клим
Обух. Годі нам поміетити Наших статей про карти та
„Просвітян", раз через те, що вопи, як на важніеть
справи, надто довгі, а, по друге, через те, що н допись
про „Проспітяи" уже за пізио иадійшла. Зрештою бу-
де пже в них, поки що. — Радний в Шеиаидору. Дру-
гу частину Вагаоі дописі про рускі пепорозуміня, про-
пускаемо, бо чей вони вже тепер скінчаться, коли о.
Андрухович з Америки відкликапий. Зрештою, вона ду-
же цінпа і послужить нам яко матеріял до иаписаия
іеторіі впадку Руси американскоі. Крайня пора амери-
канский Руеииам, знову порозумітиея та організуватися.
ОлІФантским людям рідимо не вибирати своіх грошей ів
Торговлі, поки вона Ае стане міцно па ноги. Так можпа
все завалити. Вважте, що оліфантска Торговля мас кіль-
катисяч догтів у довжників; старайте-ж ся, перше той
довг стяг.іу:.і, а потім домагайтеся своіх грошей. — Е.
К. в М. Ми Вам „Народ" регулярно.посылаемо, — зпа
чить, нечиста сила. — М. Коц. в В. Ваш переклад опо
віданя Потапенка Задля хозяйства для шс не
годиться; по Ваіпій волі, ми віддали его редакціі „Зорі”
Др. Е. М. в Іет. Друга частина „Читаленъ", ще,
на лихо, пе вийшла, іпші виданя посылаемо. Ви пише-
те : „Чому „Народ" не друкуеся в друкарні ІПевчснка?
Гріш новинен лишитися межи своіми. У Русиніп і так
біда і нужда", 3 2 і 3 ч. Народа, що Вам піелалисмо,
дізпаетеея, чому яких 1200 зр. річно (як на тепер)
мусить іти иа польску друкарню, де друкуеся
„Ргяе^іай4 Зрештою, друкарпя Шсвченка не дуже то
й руска: директор Поляк, нмпнніет Поляк, робітниці
Польки, богато зецерів також Поляки, а чистий в.іробок
(коли який е) не йде і пе може йти на надто корисні
для руского загалу ціли. Ми нічого пе мазмо й протів
робітних Поляків, та все така „близша сорочка ніж сі-
рак“ — не гарно те, щ'о Русины мусять поиовірятаея
по польеких друкарнях, а вже зовсім погано те, що
друкарня Шсвченка, заложена за украйіпскі гроші, не
хотіла друкувати „Народа", подекуди органу Украйіпців,
хоть друкуе польско езуітскі та жидівско-купецкі речі.
Тепер ми вже не рупіимося з нашоі друкарпі; се і иепо-
трібно, і було би педелікатно тим, що вопя приняла нас
у иайприкрійший час, а зрештою ми нею зовсім задово-
лені, між ініиош й тим, що букви гарні — ие похожі
иа пезграбні та позбивані букви в ПІевченкіпскііі
друкарні.
РУСКА БЕСІДА в САМБОРІ. Ми розіелали кіль-
касот примірників ‘.0 ч. „Народа”, де програма, на-зви-
ще того, що выслали передплатникам. Іа того заверчено
нам 7 примірників, між іншнми й від Вас. Та сей ос-
татиий примірник так помязапий та понсовапий грубез-
ним червоним оливцем, що, як якби-емо в того судили
про товариство, то мусіли би-смо сумніватися, чи во-
но складасся з доврілих мужів, чи з дітсй?
Коли разить брак усякого вихованя у поодиноких
Руеинів, то тим більше воно кидасся в очи, коли се.
гурт людей, та ще й „образ’ованих". Члени товариетва
повинпі ввернути увагу виділових на те, що такі дитип-
ства не підяосять товариетва. Примірником тим можемо
служити всякому, особливо тим, що студіюють ступінь куль-
тури, на якім стоіть наш „образованій” брат Русии.
„Темпий" селянип того не зробить. Зрештою, потіште-
ся тим, що е ще лінші від Вас. Ото одни священ-
— 396 —
ник попросту вкрав, шелапий иа чужи.й адрес паке-
тик паіпих „Програм" і внищин йіх нишком, чим иро-
бив нам і моральну і безиосередну матеріяльну шкоду
(аоверх 2 зр.) Можемо его назвати, кому би треба.
РЕДАКЦІЯ ПРАВДИ ві ЛЬВОВІ. Ми мали би дс-
що відповісти на неіоднисаш (!) „дбписі в Москви та
Чернигівіцини", иоиіщсні в остатнім випиеку „Правди",
та там, немов якаеь чужа рука, попставляла такі брехли-
ві та глупі уваги про Драгоманова іті. що ми би не шапу-
вали себе й д. Драгоманова, якби на таку писанину від-
новідали. Ми аа критикою, навіть острою, та не ва не-
образованостію. Такою „украйінскою культурою" не
побореш „роеійскоі некультурности11.
Д. О. Я. КОНИСЬКИЙ. Пишете, добродію, п Зо-
рі“ (ч. 21, ст. 329): „чи велика-ж ріжяиця між ідеяыи
„Возсоединенія" (Куліша) і тим „единствомъ" культури,
про яке пас поучаютъ в другого кутка ?!“ 3 сего видно,
що ідеі „Возсоединенія" Вам зовсім неввіені. По думці
Куліша, народ украйінский, а особливо козацтво — се
була дич, Украйіиа-ж перед польский панованем була
майже пустине.ю. Шляхта польска була першим ров-
садииком культури на Украйіні. Війни козацкі були не
боротьбоіо за волю народну, а диким руйнованвм усякоі
культури. На вміяу шляхті польскій прийшло московске
чинопництво та солдатство, яко другий розсадник куль-
тури па Украйіні. Петро Великий і Катерина II но
думці Куліша, стоять на рівш-в Яремою Вишневецким
і Степаном Чарницким, яко найбілыпі добродіі Украйіпи.
Народні кобзарі, що оспівувалп гніт украйінского наро-
ду під Польщею — ее, по думці Куліша пяиі брехуііи;
в йіх число понав і найбільший кобзар Украйіни Та-
рас Шевченко. Скажіть же, будьте ласкаві з якого се
„другого кутка" Ви чули такі самі ідеі? Чи нс від того
чоловіка, котрий піені народні і твори Шевченка мае за
найвисший витвір украйінекого генія? Чи но від тото
чоловіка, котрого вся діяльніеть — отперта боротьба
з царскин чиповпицтвом і централіваційними забагами
як Поляків, так і Москалів ? А про „единство культури,
про котре говорить той чоловік, не будемо з Вами ба-
лакати, бо хто нс хоче розуміти, то гірпіе, ніж не може.
Снижено тілько одно, що класти сего чоловіка (М. Дра-
гоманова) в „обрусителі" та „об'единитслі", значить не
знати таких его ираці., як „Восточная политика Герма-
ніи и обрусеніе", „По вопросу о малорусской литературѣ",
„Ва ІіНегаіпге оіікгаіпіеппе ргоесгііе раг 1е Еонѵегпетепі
гикес „Украйіна і центри", „Книжка, грунт і препят-
ствія", „Историческая Польша и великоруссжан демокра-
тія" — не кажучи вже про праці спеціялыгі, посвячсні
украйінскому ііародовнавству. Справді, добродію, можемо
Вам тілько рекоыендувати Ваші влаені слова, висказані
в тііі-жс самій Ваіпій статі : „чим письменник талаио-
витійпінй, чим епергічиійший з його робітпик, чим ви-
датнійший його патріотизм, чим білып пе вдовольпяс
його сучаене жите звичайпе, чим горячійше рветься
душа його полагодити найгірші і найблиеші болячки
свого краю, тим білып зазнае він перебою, ганьби і
клевсти"... Затямтс се еобі.
ЧИТ. СТАРОМІІЦИНА. Ваші паріканя зовсім
справедлива будемо старатися писати зрозумілійше,
хоть усе таки мусимо сказати, що проеті люде розумі-
ють нас мало не так через мову (ми-ж лишено народ-
ною мовою), як через те, що вачіпавмо неввіені або
незровумілі для них еправи.
Від редакціі.
Вже дале кінчиться рік нашому видавпицтву,
то-ж просимо наших довжників, вирівнати з пами
рахуики, бо іпакще нікому не станемо на-рік иосилати
„Народа". Ми своі обовяаки перед читателями епопняемо,
то й маемо право домагатися того-ж від них. Особливо те-
пер, коли ми виступаемо яко .партія, мусимо бути точні.
„Народ" уже би ие зле стоив, якби всі передіыатники
заплатили ввесь довг (йіх тепер е до 350 і прябувають
нові), а так ще мусіли добрі люде з Украйіни доклада-
ти. Снодіваемоея, що на далі того не буде. Наша пар-
тія помаленьку неремагае нашу суспільшсть і вже може
виказатиея деакими побідами Так напр. білыпіеть чле-
нів „Академічпого Братства" вже наші мрихильяики:
вопи пибрали на сем рік самих евоіх виділових — голо-
вою' вибраиии В. Охримович, Евг. Левіцкий заступником
голови і т. д. Краківска „Академічиа Громада" також
по нашім боці, то само знаемо приватно про членів
віденьскоі „Січі". Далі, одного нашого члена, д. Ілярія
Гараеимовича, директора „Гуцульекоі Спілки" в Коло-
миі (котру при нагоді, горячо поручаемо, особливо
Украйінцям) вибрапо до управляючого совіта „Народ-
но! Торговлі" (тут треба піднести терпиміеть народов-
ців, котрі дуже радо приняли ту кандидатуру і всі ва
нею голосували, при чім моекальоФІли зовсім провали-
лися). Та сим і ішшім ніщо нам так дуже хвалитися,
бо напр. новий еовіт „Народно! Торговлі", а в чаености
д. Гараспмович — сдиний справді фяховий чоловік у
руских промислових еправах — мають сповнити велику
завдачу п „Народній Торговлі", в котрій, за попередпоі
управи ие йшло так, якби слід (особливо, вагальио лю-
де нарікали на нлохий товар). Надто до нашоі програми
хмляться й люде старших партій, навіть священники,
котрі розуміють, іцо таке „раціоиалівм." тай знають, що
напр. у Сербіі більша чаетипа попів — радикали. Маемо
надію, що исбавом наша програма, що до бсзпосерсд-
ного народного двигненя, буде принята вагалыгійше, а мо-
же й ровширена — та се все не повинно нам давати
права, опочити хотьби на хвилю. Противно, новишш-смо
прадювати далі, тихо, без шуму, та певно, здобуваючи
нядь-ио пяди твердий галицкий грунт для іюпоі діяль-
ности, нового ладу. Найголовнійше тепер треба двиг-
нути висіпс орган нашоі партіі „Народ", і тут ловкаго
наша опора — точніеть передплатників. Просимо сс
мати на увазі.—При нагоді мусимо втихомирити тих на-
ших передплатииків, що передплатили й Франкові оіго-
віданя п. в „В поті чола". Самі оповіданя вже надруко-
вані, хибус ще тілько передмови і через те книжка не
роасиласся. Та, на всякий случай, сс буде в печатках
грудня с. р.
Увага в 21 ч. „Парода" про виділових „Просвіти11
була о стілько певірпл, що О. Колеесі ходило о те, .що-
би видано усі твори Шевченка, і то а пояснснями, так
іцоби йіх міг і люд читати. В тім дусі промовлнв О.
Колесса по засіданю виділу Просвіти. Виділ рішив но-
старатись о повие виданс творів Шевченка, але без
докладних поясненъ.
Зміст: Росіяне про п ашу партію, ред. „Дня". 3 Америки, Радного в Шснандори. Власть тсмноти.
драмат Л. Толстого, пер. М. Павлика (дія IV.) Дещо про націоналізм па Украйіпі, Коп-е^о.
Росіянин про украйінску та роеійску мову; М. <1>. Ческа молодіж про нашу п артію.
Один із псреких протсстантів — Хейям, Хванька Кримеького. Переписка редакціі.
Від редакціі. *
Видав Михайло Навлик.	Відпозідав за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарпі Народноі" Войтіха Манецкого, під проводом ВТодака.
Р/к А
Львів 1. л. трудна 1890.
Ч. 23.
я
ы.
я
Виходить 1. і 15. л-
кождого місяця і ко-
штуе за рік •
в Австро-Угорщині 4
гульд а для заграниці
5 рубл., 12 франків, -10
ыарок або 21/, доляра.
Одно число 20 кр.
я=..--..=====
Адрес редакціі:
Львів, ул. Академи-
чна ч. 22.
Дописи безименні не
будутъ поміщувані. У-
житі рукописи нліцать-
ся, а меужиті можуть
собі авторй своім кош-
том відобрати. В спра-
вах редакційних можна
говорити від 11 до 12
рано і від 2 до 3 пои.
:.....==-----------ГЫ
ОРГАН РУСКО-УКРАІНСКОІ РАДИКАЛЬНО! ПАРТІІ.
Мінпй кріцу за лошіцу!
Від кількох неділь ходятъ по Львові і по краю
чутки про якіеь переговори якихоеь Руеинів-пародозцін
з якимись представниками якихоеь властей. Говоримо
так нсозначено не для політики, а для того, ще справді
суть річи поки що видався певловимою. Алс се не зна-
чить, що річи самоі пема. О кілько ми авасмо, перегово-
ри справді велися і то з ріжпих боків і мабуть довели
до певного кінця. Знаемо напевно, що в клюбі руских
послів була мова про ті переговори і то така, що деякі
посли-москальоФІли, зачувши про переговори, запитали
голову клюбу, д. Романчука, чи се правда, а той відпо-
вів, що справді переговори всдутьея і що ті, котрі йіх
ведутъ, стоять вірпо па еторожі інтерееів Руси. 3 дру-
гого боку, читали ми в Кепе &еіе Ргевее рішуче заперс-
чене правительства, немов би переговори ті велися уря-
дово; значить, вони ведуться пів-урядово, бо -ж не можна
допустити, щоби ті достойники держаніи, що перегово-
рюються з Русинами, робили се па власпу руку. Що
переговори довели до певпого еінцп, ва се иавмо дока-
зи в промовах послів Романчука 1 Січинекого на соймі,
25 і 20 иадолиста. Посол Романчук висказак щось таке,
що віп назвав „програмою галицких Русинів11, а що
власне назвати треба здобуткои тих иереговорів. Ьи-
глядас воно ось-як: 1) вірніеть для Австріі і династіі,
2) вірніеть для гр. к. церкви, 3) пародпіеть, язик і лі-
тература руска, 4) уміреиий лібераліпм і 5) старанс о
розвій селянства і міщанетва руекого. „Програму" сю
дуже похвалили в соймі такі пани, як Мадейский (одни
із верховодників Станьчиків) і паміетпик гр. Вадені. II.
Мадейский радо ствсрдив, що програма народовців око в
око така, як програма Станьчиків, а гр. Бадепі поясиив
між ііішіім, що вірніеть дли гр. к. церкви представляй
собі так, що всі Русини будутъ іти за проводом киязів
гр. к. церкви, себ то наших владик. В благородиім за-
палі додав до сего Січинский, (котрий пайбільше пати-
скав на благодатпіеть ввязку Русинів в Римом), що иа-
родовці змагають до того, щоби до. галицкоі Руси,
значить і до повпешоі програми приставали всі Ру-
сини закордонові — Украйінці. I посол Романчук, і
посол Січипский, і п. Мадейский, і гр. Бадепі, вгі-
дно стояли на тім, що одна з найголовнійших цілей
Русинів галицких мас бути поборюване москадьочч-
льства.' Не диво, щО посли носкальоШп вчудися сим
дуже живо доткпені так, що деякі хотіли навіть висту
нити з клюбу руского, до чого мабуть таки прийде.
Ііітереснс становище, яке заняли до сеі справи
чаеописі рускі. Про переговори правительства и Руси-
нами. періна донесла К. Ггеіе Ргеязе. „Діло“ нсредруко-
вало сс донесено, пе додавши від себе ані слова іюлс-
неня. Патомість „П. Русь", у ветушіій статі в 255 ч.
л. з. Поли т и к а к о м и р о м и с с а остро вдарила па
ті переговори, иаяиваючн йіх мало що по врадою іпте-
рссів народних. Па сей нашід пе нашило „Діло11 ніякоі
віднонідп крім голослошюго запевшмпг, що слова „Ч.
Руси" сс „ввичайпі іпсінуаціі". Самого Факту персгово-
рів і заключено! згоди „Діло“ очинидио не сміло за-
перечити. О екілько ми знаемо, згода та заключена по-
таемпо кількома народовцями навіть без вѣдомости всіх
послів народовців не то москальоФІлів із клюбу руского, та
провінціі,. з деякими достойпикамц польско-австрійскими,»
міетить в собі білыне-меішіе ось які пункта: Русини прий-
мають висшс виеказапу д. Романчукои програму, а надто
зобовязуюті.ся не робити правительству клопотів ані в еой-
мі, апі в раді державній. Тс „неробити клоиотів“ розуміеся
в такий спосіб, щоби Русини не підносили прилюдно надто
дразлшшх справ і інтерпеляцій. А коли би при недале-
ких виборах до ради державно! в ’Іехах побудили- мо-
лодо-чехп і розбнлаея тенерішна білыпість пардяментар-
ііп, так що для подержана правительства показалась би
потреба утіюрнтн нову більшіеть із значку Поляків и
німецкимн клерикалами і великими панами суцротін лі-
беральііих Німців і мо.тодо-чехів (сі оетатні задумуюгь
сполучпти всіх поступових послів славапских ув одни
клюб славянский), — то щобп рускі посли прилучилиса
до шляхетеко-клернкальноі правиці. За тс правительство
мало обіцятп Русинам 8 кріеел посольскпх в раді дер-
жавшій, заведена другоі рускоі гімпазіі в Бучачі, заве-
дено рускоі учнтельскоі семінаріі в Коломиі, відповідапе
урядів на рускі подана, но рускп і рускими буквами,
рускі написи на скриньках почтовпх і т. і., і мабуть ще
в додатку ваведене Фонетики в школах.
Нам впдптьсн, що всі,- хто вірить в силу і жпанеи-
ніеть свого парода, в сго розвій і будущппу, можуть
мати тілько одну думку про таку згоду, і згорп мусять
відказати тпм посдам, котрі би вийніли в такоі згоди, т.
е. власне булибп іменовані правительетвом, усякого пра-
ва до заетупуваня руского народа в Бідні. Паи видитъ-
ся, що будущими для руского народа ие купиться та
кимп дотайппмп торгами ; еі можна тілько впборотп і
— 3&6 —
Удобути нёяастанною працеві над народом і з народом.
Правительству, а особливо его галицким прихильникам,
ходило очивидячки головно о те, щоби розбити клюб
Руский і в вагалі обезсилити руску опозицію. Виходить
ее и цілого ряду фяктів. I так піеля 269 ч. „Червоной
Руси", найбілыпе впяивові Поляки пропопували ще то-
рік членам руского клюбу-москальофілам, щоби самі, без
відомости інших членів клюбу-народовців, переговорю-
валиея в правительетвом. „Старо-русскій послы," — ска
зано в Чі Гуси—заявили на то, іцо они одни перего-
воровъ вести не могутъ и но будутъ, такъ якъ
русскій посольскій клюбъ считаютъ одною цѣлостію и въ
данномъ случаѣ готовы предложити клубу, іцобы, яко
такій, вступилъ въ переговоры". Ся справа певне була
обеоворювана на айівді москальоФілів, іцо, як знаемо з
доброго жереда, — відбувся іце в липню с. р. в Інсбру-
ку, в Тиролю, де, як звіено, пробувае Адольф Іванович
Добрянский і его зять Юліяп Геровский. 1 там, видно,
не нрийіпло до угоди.
Далі, заявляемо, іцо й до декого з нашоі ради-
кально! партіі підходили зовсім не урядово деякі уря-
дові ФІгури, обіцюючи нам підмогу в ваміп за підпирапе
правительства и краю і за приеднуване російских Украй-
іпців до Аветріі. Очивидио, па підмогу тих кругів ми не
цолакомилися, а «искапали суиротів них свое становище
в такий рішучий і, як нам видиться, ясний епосіб, що
вопи взвали иа відиовіднс, лишити нас паіпііі влаеній
долі.
В кінці треба додати, іцо від кількох міеяців упер-
то держиться віеть, иемов то з иовим роком мае появи-
тися, на урядові гроші, нова руска щодсяиа газета, ви-
давана в дусі клерикальнім і урядовім. Мала би се бути
підоііма для міцного ворганізованя клерикально! партіі
серед Рузинів. Вже з того, іцо екавав паміетник у сой-
мі 27 падолиста, видно ясно, що правительство тілько
таку клерикальну партію руску вважа(:заге§іегшір$('а1іщ
і іцо, значить, пародовці, приймаючи програму, подікто-
вану йім правительетвом, стають на похилій стежці,
котра йіх може завести усюди, куди хочете, тілько не
до народа. Ми очивидячки не в еилі народовців спини-
ти, не в праві заборонити йім псреговорховатися, з ким
угодно, тілько-ж бачиться, маемо повне право домагати-
ея від них, щоби те, до чого вони в ким-небудь догово-
рилися, не звали „програмою Русинів", себ то веіх Ру-
еппів, бо-ж окрім народовців, у Галичині е іце й іпигі
партіі, папр. радикальна, котра мае ішцу програму.
Одно те, що патент иа единих добрих Русинів, дали от-
се народовцям некомпетентні круги, а друге те, що...
нам просто лячио за поступ руско-украйінскоі справи.
Ми й самі поборюемо наше реакційне москяльофіль-
етво, але так само поборюемо і реакційне народов-
ство для того тілько, іцо всякі реакційні заходи, чи вони
робляться в імя „едикоі Руси від Тиси до Камчатки"
чи „від Сину до Дону", чи вреиіті „від Сипу до Збруча",
 уважаемо однако шкідливими для нашого народного
ровною тим більше, іцо ті границі етнограФічні маютъ у
нас зовсім теоретично зпачіне і ані крихіточки не впаи-
ваютъ на ирактичну політику. Для того ваяву народов-
ців, що вони хочуть поборювати москйльофільство та
ще й в ввязку з правительетвом і пыяхетско-клсрикаль-
ними елементами польскими, ми вважаемо рівновначііою
в. рішучим поворотом народовців на бік реакцій з рішу-
чим зірвансм з усякихги украйінофільскими традиціями,
значить і з занедбанем усякоі правдиво-націояальноі
програми. Бо-ж не можна назвати національною
таку програму, котра остаточно мусить ще розширити
той рів, якиіі е між австрійскою та російскою Украііі-
иою, мусить ослабити руско-украйіиекпй народ і его
іптелігенцію через ровдроблене, ваміеть скріплювати и
них почуте солидарности. Ми дуже бойімося, що побо-
рюване москальоФІльства а ввязку з правительетвом та
шляхтою рішучо йаведе наших народовців на ту дорогу,
по котрій вони і доси вже ставили перші нссміливі
кроки — на дорогу денунціяцій, кружковоі виключности,
сектярекого Фанатизму, стіснюваия прав особистих уся-
кого Русина, думати так або іігакше в справах наро-
дних. Се вже, коли би справді настало, мусілоби мати
найшкідливійпіий вплив на нашу еуспільпість не тілько
з погляду політйчного, але й з погляду моралыюго. Та-
ка програма, як нам бачиться, не поборе москальоФІль-
ства, тілько зміцнить вузкий шовінізм та сервілізм, па
котрі уже й тепер галицка Русь сильно хоруе. Що
ми не дуже помиляемоеь. що воно щось на те вихо-
дить, видно з ликуючоі персдовиці „Діла" ч. 257. Тут ве-
личайся назвапий нами вистуй д. Романчука в соймі і
внеся вискавану ним „програму" ввключно вказапою
Русииам теперішними політичними обставипами в Галя-
чиііі, з одного боку, і „почутьемъ нашого достоиньства
народного, почутьемъ . нашои самостойности національ-
ной, свѣдомостію нашихъ потребъ національно політпч-
ныхъ та культлшьіхъ и досвѣдами зъ исторіи", в дру-
гого боку. Далі, кажеся в тій етаті, що всякі іиші рускі
гурти в Галичині — се тілько Фракцій що йіх програми
перечать програмі д. Романчука та що всі іиші рускі
гурти в Галичині „своими чипами кошіромітують Русь
галицку". Очивидячки, що в число названих „Ділом"
„руских Фракцій", цопали й ми, руско-украйіпекі ради-
кали, і що орган галицких народовців мае й.напгу про-
граму за шкідну для рускоі справи. А що наша нрогра-
ма йде до як пайбілылоі волі та поступу в державі й
краю, між іншими і для Русинів, то... нехай уенкий ви-
водить із сего, що зпае. Що польскі шляхтичіі т. і. тут пс
в тімя биті, про те переконують нас слова Сиаеп, котриіі
жде від народовців Фактичного поборюваня москальо-
ФІльства тай руского радикалізму і каже, що аж тоді
Поляки робитимуть народовцям внторговані уступки.
Ми певиі, що такі заходи радше відіихнуть Украйіпців
від Аветріі, і що вони здобудуться на вагальний протест
протів такоі украйінскоі політики галицких народовців.
Ми від себе протів неі протестуемо і кличемо: „Ува-
жайте, панове громада, кого вам вибиратияа послів до
ради державноі 1 Шукайте собі тілько таких кандидатів,
що стоятимуть за вашими справами та справами за-
галъноі с.вободи, доконче потрібноі для нашого розвою-
Стійте твердо при таких кандидатах і пс лякайтеся, коли
ті сили,.що доси стояли протів усіх щирих Русинів,
тепер станутъ на боці своіх вибраних в межи них.
Стійте, як доси, в оповиціі до правительства і вимагай-
ге того від своіх кандидатів. Руским послам, — Щісдста-
вникам руского демосу, — не міеце на правиці, між кле-
359 -
Цикадами та великими панами руским послам
міеце на крайній лівиці, побіч Пернерс-
торферів; рускому народови та щирій рускій інте-
лігсіщіі не вдаватися на ніякі торги, а добиватися пов-
них людски* і горожанских прав ыожиости певного
економічного, політичного та культурного ровною, в
союзі в такими-ж людьми інших народностей Австріі.
Редакція.
Радикальний посол.
Коли тамтого року великопанский посол Роз-
вадовский образив руский клюб, то з усіх его
членів найшовся один тілько чоловік, др. Теофіль
Окуневский, що чинно росправився за те з п. Роз-.
вадовским. Поступай дра Окуневского був ради-
кальний, і ми й через те назвали его радикальним
послом. Коли-ж сего року одна частина руского
нлюбу пішла на те, що висше росказано, а друга
— москальофіли показалася, в промові дра Анто-
невича, крайними реакціонерами та сервілістами (др.
Антоневич заявив, що москальофіли не думаютъ
приймати руско-украйінскоі літератури, бо вона,
вся смердить Жэнгвою і змагають до зруйнова-
ня всіх читалень народних, бо вони .ширять „а-
нархію“ та „деморалізаціюи, остаточно-ж заявив
згоду з програмою народовців, с тим додатком,
що коли народовскі бесідники заявили ограничену
льояльніеть для Австрі', то москальофіли заявля-
ютъ льояльніеть без границъ); коли всі ті рускі
посли, народовці і москальофіли, що завше так
грвміли протів езуітів та Змартвихвстанців, —
тепер, при дебаті над запомогою для сих оста-
тних 27 падолиста, мовчали, мов води в рот
набрали, а частина йіх навіть голосувала за за-
помогою для Змартвихвстанців, — то знов та-
ки, один др. Окуневский, на власну руну заявив
рішу^о, що 'голосувати буде протіе названоі.
позйЦіі, .через те, що такі патри в свій час
погубили і Польщу, і Унрайіну, / ' тепер гублять
тай губипіи будутъ Русинів. тай Украйінців. Про
тів них^.поцинрц.^рвщв..,,уутцея -протеши, поки
хоть одна руска' душа засідае в соймі' При тім
др. .Окуневский . відповів панам Полянам тай п.
наміетнинови — котрі радили Русинам запи-
суватися під прапор західно-европейсноі культури
і католіцізму, - що сих двох річей годі мішати
в одно, бо католіцізм завше стояв протів прав-
диваго поступу і праедивоі культури, що доназу-
ють такі жертви, як Галилей, Гус і Джіордано
Бруно, з котрих першого мучено, а двох оста-
тних навіть спалено. Тим то др,  Окуневский і
заявив, що під прапор католіцізму, а тим самим і
під прапор наших владин ніколи не піде, як не пі-
де і під прапор православія, котре було й е слу-
гою темндти та деспотизму.
На другий день, наш митрополит С. Сем-
братович,- забрав голое і виразив свій жаль, що
син такого п 'римірного священника, чолоеін, котрий
колись е гімназіі був такий смирний та набож-
ний, обізвався так про католіцізм. На се заявив
др.' Окуневский, що в соймі нема поповичів, а е
посли, і він, яко посол, ще раз каже, що евоіх
слів не бере назад, що при евоіх поглндах сто-
іть і стояти буде і ніяних упімнень від ніяних
властей не прийме. Вкінці додав др. 0. що гово-
рить се під відвічальностію ще не веріфікованого
посла (як звіено, сойм і доси не потвердив ви-
бору дра 0. і соймова білыпіеть могла би уне-
еажнити его вибір)
Сими своіми виступами др. Окуневский став
фактично на грунт ' одноі з головних основ нашоі
радикально! партіі — раціоналізму, став чинно
на бік нашоі радикально! партіі та один у соймі
спротивився угодовій політищ з усіма еі наслід-
ками, став нй бік опозиціі супротів правитель
ства в загалі. Підносимо сей факт радо, тим
більше, що він ^ае нам право надіятися на
поміч дра Окуневского при -організованю опозиціі
супротів правительства в тім напрямі, що вило-
жвний в передовій статі. Сподіемося, що провін-
ція попре нас громадно.	Редакція.
Аби тілько по руски!
Пишім лише по руски! Такий
оклик лунае, бстатним часом, по всій галицкій
Руси. Під таким заголовком подае й „Діло“ (в252
ч.) ось-яку новинку, повторену радо й іншими
народовскими та й москальоФІльскими газетами:
„До Глубічка великого зйіхав делегат судовий
перевести секвестрацію на користь жида Зе-
ліга Фельбербавма. А що подане о секве-
страцію внесене було в рускій мові, тож
і рішене судове видано по руски П. делегат,
не вмііочи по руски, каже до жида: „Піе чгіеіп
со Іи иарізапо; щк ]а рггерготайгаі ке-
кѵѵезігас]^? „А що мені до того, відиовідае
жид, я вас, нане делегате, преціпь не буду
вчити по рускил. Біда ! делегат в клопоті, до
кого би то удатися, щоби ему ііерсчитав су-
дове припоручене, аж вкінці жид змилувався
над неуком руского язика і покликав одного
селянина, щоби відчитав руске письмо з суду
і догіоміг орігінальному делегатови виконати
игг^ббѵѵаніе. Прийпгов наш селянин, письмо
відчитав, а відчитавши, висказав свое велико
.здивованё^ що п. делегат не уміе по руски, а
він-же, .хлоп, уміе і по руски і по польски !“
"Просто й ясно. Нехай пропадае хлопска
земля, аби тілько подане і вирок на ліцітацію
були писані по руски, та аби й той, що пере-
водить ліцітацію, умів по руски, бо інакше
можна би, крий Господи, лишити ліцітованому
бодай на якийеь час перекопана, що грунт
іще в его руках! Ось що значить, мову класти
висше всего. Ми не дивуемося, що в сій наго-
ді раді спільно, і жнд, і дописуватель, і ре-
дакціі рускі, бо очивидячки тут остатних
обходить тілько мова, першого тілько хлопский
грунт, а дивуемося, що той письменний селя-
нин промовив" до делегата про мову, а змовчав
про те, що в тій мові ухвалено. Чи й не чув
того? Сумніваемося. Отже шануймо свою мову,
знаймо еі," взкиваймо еі скрізь, де треба, тілько
не забуваймо, що важнійше від мови е те, що
в ній говориться, чи пипісея, або до чого воно
веде, а то впинимося загально в такім, як отсе
росказано. А велика білыпіеть рускоі інтелі-
генціі таки па тій дорозі.	М. И.
— 3(50 —
Соціологія руских послів.
і.
Дуже часто бувае у нас, іцо коли заго-
ворити про які небудь важнійші реФорми сус-
пільні, так зараз почуеш з уст ріжпих людей:
„Е, наш край дого не дозрілий!" Кілька разів
мн чуліі, що наш край недозрілий був до зне-
сспя паніцини, до заведеня конституціі, при-
мусу шкілыюго і т. і., так що нас зовеім не
дивувалоби, якби ми в найблизшій будущині
почули, що пані край, а власне люд, недозрі-
лий до дихаия свіжим воздухом і споживаня
тілько хліба й страви, кілько потрібно для
розвою чоловіка. Найсумнійше те, що про та-
ку педозріліеть звичайно говорятъ люде, котрі
себе вважають великими практиками і голосятъ
світови, що вони стоять на „рідпім, питомім, на-
ціональнім грунті" та „числиться зобставивами".
От хотьби й турецкий посол, д. Кость
Телішевский 1 Но его думці, висказаній в про-
мові соймовій, за внеском зміни соймовоі ор-
дииаціі виборчоі, засада загальпого голосованя
се „річ, до котроі людскість повинна стреміти,
алс ноки що, на нині, річ неужиточна, а може
навіть і шкідна для загального розвитку". Ш.
посол „числиться з Фактичиими даними: з по-
глядами більшости сойму (шляхти польскоі.
Ред). та правительства" і думае, що „ані ба
жаня, ані погляди народу ще не доспіли ва
тілько, щоби собі здати докладиу справу в
далскосягл ости загального голосованя, ані те-
нерішпа система державна тій засаді не есть
прихильпа". Що теверіпша система державна
не е прихильпа тій засаді, се розуміеся само
собою, бо ніяка система державна не е і не
може бути прихильпа засаді, що змагае до еі
цілковитого перестрою. Що шляхта галицка
йій нсирихильна, сс також зрозуміле, бо засада
та нівечить до репіти шляхстскі привилеі, а
змагане шляхти йде до того, щоби робучий
народ і но віки вічні 6ув до житя ііолітичного
недозрілий. Але-ж цікаво знати, чийіх інте-
ресів боронить у соймі д. Телішевский? Чи
інтерееів правительства, що так з ним дуже
числиться ? чи інтерееів шляхти, що так ними
турбуеся? 1 який власпе доказ може він дати на
тс, що наш народ пе дозрів до загального голо-
сованя? ПІ. посол турецкий навіть не думав
давати який небудь доказ; очивйдно, він такий
певний тоі недозрілости нашого народа, іцо
навіть розмову про те вважас ненотрібною.
Та, иа лихо ему, напр. мужики снятинского
повіту взяли се діло з другого кінця і ухвали-
ли, добивается в соймі і в раді державній за-
галыюго голосованя. Та ми певні, що сей Факт
і другі подібні Факти не швидко ще вибготь
із голов наших „практичних політиків" знаме-
виту ідею недозрілости народноі, бо ідея та 6
у них виразом одноі слабости — я е в і р и
в жизнеиніеть народа, без огляду на
тс, чи самі себе вопи звуть „настоящими рус-
скими" чи народовцями.
Ся невіра спонукала Теліпгевского до та-
ких скоків у зга даній нромові. що варто йім
близще приглянутися. Д. Т., не бажаючи за*
галыюгр голосованя, домагаеся тілько, щоби го-
лоерване, на підставі теперішноі ординаціі ви-
борчоі, було безпосередне, т. е. щоби ті, котрі
тепер по еелах вибирають виборців, що опісля го-
лосуютъ на посла, —самі безпосередно голосу-
валй на посла. Голосувати малиби тілько ті, що
платятъ податки. Тілько ш. посол якось кумедно
розумін плачене податків. „Си засада, — каже
він, — признае тим, котрі дають гроші на
оплату всіх потреб державних, право, щоби
забирали голое і ріщали, як той гріш ужити*.
ІИ. посол мабуть ніколи не бачив на очи 6у-
джету державною, бо очивидячки не знае, що
майже воловина всіх дохбдів державних похо-
дить із т. зв. податків поеередних, котрі пла-
тить кождий, алс то кождий член держави,
мущини і жінки, старі і діти. А прецінь пла-
чене податків поеередних у нас не дае права
голосованя, і вже само консеквентне переведе-
не его власноі засади,—плати податків, — значи-
лоби заведене загального нрава голосованя. За •
6ув ш. посол іце про один податок, може най-
тяжщий з усіх, податок крови-рекрута, котрий
в наІібільшій мірі платятъ найбіднійші, т. е най-
численнійпіі верстви, іменно ті, котрі ш. посол
уважае недозрілими до забираня голосу про
те, де і за що мае бути кров йіх пролита ?
Для доповненя характеристики соціоло-
гічних поглядів посла д. Телішевского, годить-
ся піднести ще одну річ. Ш. посол дуже остро
вдарйв па засаду заступництва інтерееів. По
его думці, „такоі засади на ділі нема па світі,
то фікція, ілюзія". Значить, фікція і ілюзія те,
що посол Телішевский заступае інтереси се-
лянскі. Сго виборці повинні се собі добре за-
тямитиіпро нагоді запитати его, чийі властиво
інтереси в н заступае ? і чи в загалі заступае
які небудь інтереси, чи ні? По думці д. Телі-
шевского, „окреміеть інтерееів білыпоі і мен-
шоі посілости в нашім краю абсолютно не мае
раціі, а могла би мати рацію одинока окре-
міеть народна". Окреміеть інтерееів більшоі і
меншоі посілости винаишли Б&хи та Шмерлінги,
„іцоби край, котрий до того часу становив
ціліеть і відроджувався на підставі почутя за-
гального добра та йшов одною дорогою, роз-
бити на окремі табори суепільні". Читаючи сс,
просто думаеш, що посол Телішевский вчора з
неба впав. По его думці, перед 1861 роком у
нас не 6уло ані хлопа, ані пана, не було пан-
щини, не було визискуваня, не було 1846 року,
не було боротьби за ліеи і пасовиска, а тілько
була „ціліеть і відроджене на підставі почутя
загального добра". Окремі верстви суепільні,
а значить і йіх окремі інтереси, були, по дум-
ці д. Т-ого, нодіктовані з Відня ; доба консті-
туційна, що почалася від 1861 р., була власне
тілѣко рхйнованем того відродженя, котре цви-
ло за часів нанщинй та абсолютизму. Справді,
коли посол Романчук признався в соймі, що
суть політики руских послів е „поміркований
лібералізм", то мусимо сказати, що посол Те-
лішевский дуже-дуже поміркований ліберал.
Редакція.
— 361 —
ВЛАСТЬ ТЕМНОТИ.
ДТЯ V. Особи Ѵ-тоі діі: Микита, Анися, Акуліна, Яким,
Матрона, Анютка, Марина, муж Маринин, 1-ша дівка. 2-га
дівка, урядиик, звовчик, дружба, сваха, князь Акущнин,
війт, гості, баби, дівки, народ на весілю.
ДІЯ V. Гумно. Иа самім псрсді оборіг, на ліво тік,
на право стодола, з отворенный двсрима, в дверях соло-
ма, в глубині видно двір і чути епіванки та бубен. Ідуть
доріжкою мимо стодоли д хаті дві дівці.
ПОЯВА I, ДвІ дівці,
1-ша дівка. От, Видиш, як пройшли,
і землі не заваляли, а сл обадою біда ! болото...
(Остановляються, отираютъ соломою ноги).
1-ша дівка. (дивиться в солому і ба-
чить щоеь). А се що тут ?
2-га дівка. (придивляеся). Се Митрич,
йіхній робітник. Ади, як упився.
1-ша д і в ка. Та він, бачу, пе пив ? !
2-га дівка. До поданоі днини, видко.
1-ша дівка. Диви-нося, він, видко, сюда
за соломою прийшов. Ади й посторонок у ру-
ках, та так і заснув.
2-га дівка (наелухае). Все ще ладна-
ють. Певне, ще не благословили. Акуліпа. ка-
жутъ, і заводити не заводила.
1-ша дівка. Мама казала, не рада йде.
Йій вітчим нагрозив, а то би ні за що не
пішла. Адже-ж за неі що говорили!
ПОЯВА II. Ті самі й Марина (догоняе дівки)
М а р и н а. Здорові були, дівчата I
Дівки. Здорові були, тіточко!
Марина. На вееелс, любятка?
1-ша дівка. Та вже но нашім. Так, по-
дивитися.
Марина. Викличте-но там мого старого,
Семена з Зуева. Знаете чей?
1-ша дівка. Та як не знати? Рідня
він-ді князеви.
Марина. Як-же, свояк мому госпрдареви
князь.
2-га дівка. Чомуж сама не йдеш? На
весілс та не йти.
Марина. Не хочеея, голубко, тай ніколи.
Йіхати треба Ми на весілс й не збиралися.
Ми з вівсом у міето. На попас стали, а старо-
го мого й зазвали.
1-ша дівка. А ви-ж до кого зайіхали?
до Федоровича?
Марина. У него. Так я тут постою, а
ти виклич. голубко, мого старого Виклич, го-
лубочко. Скажи: баба, твоя, Марина веіліла йі-
хати; товариші запрягаютъ.
1-ша дівка Що-ж, ладно, коли сама
не підеш. (Дівки відходять стежкою до двора
Чути епіванки та бубен).
ПОЯВА Ш. Марина (сама).
Марина (задумуеся). Піти би не завади-
ло, та не хочеся, бо не бачилась я з ним від
тоді, коли мя відрікся. Другий рік. А кинула
би я оком, як він живе я своею Алисою. Ка-
жуть люде — незлагода у них. Баба вона не-
делікатна, норовиста. Згадував вік чей не раз.
Полакомився па стиле жите. Мене проміияв.
Ну, та Бог з иим, я злого нс памятаю. Тоді
гірко було Ах, гірко було! А тепер перстерпіло-
ся на еобі і забула. А рада бих ся подивити
на него .. (Дивиться ід дворови, бачить Мики-
ту). Ади! Чого-ж се він іде? Певне дівки ему
сказали ? II (о-ж се він від гостей пішов ? Піду
я гет.
ПОЯВА IV. Марина й Микита (іде зразу по-
гшоиивпіи голову і махаючи руками та бормоче.)
Марина. Тай похмурний же !
Микита (бачить Марину, пізпае). Мари-
но! Приятелю коханий, Мариночко! Ти чого?
Марина. Я за евоім старим.
Микита. Чому-ж на весілс пе прийшла?
Подивилабися, посміялибися з мене.
Марина. Чого-ж мені сміятися? Я за го-
сподарей прийшла.
Микита. Ех, Мариночко! (Хоче еі об-
няти).
Марина (сердито відхнляеся). А ти, Ми-
кито, не будь такий зручний. То було, та ми-
нуло. За господарей прийшла. У вас він бачу?
Микита. Не згадувати, значить, давно-
го? Не велиш.
Марина. Давного ніщо згадувати. Що
6уло, то минуло.
Микита. I не вернеш, значить ?
Марина. I не вернеся. Та що-ж ти пі-
шов? Господар, та з весіля пііпов?
Микита (сідае в солому). II (о пішов ?
Ех, коби ти знала та відала!... Скуплю міні,
Марино, так скупіно, аби й нс дивитися. Виліз
ізза стола тай пішов, від людей пішов, аби тілько
нс бачити нікого.
Марина (підходить ід нему близше).
Що-ж таке?
Микита. А те, що йідою ие зайім, нп-
тем не запю, спанем не засплю. Ах, тошно мі
ні, так тошно. А найдужше тошно міпі, Мари-
почко, що сам я, і ні с ким міні моего горя
розігнати.
Марина. Без горя, Микито, пе прожи-
вещ. Та я свое проплакала і минухося.
Микита. Се про давнійше, про старе.
Ех, приятелю, проплакала ти свое горе, а міні
от дійшло!
Марина. Та що-ж так?
Микита. А те, що обридло міні все мое
жите. Сам еобі обрид. Ех, Марино, не вміла ти
мене держати, погубила ти мене тай себе!
Що-ж, хиба се жите?
Марина (стоіть коло стодоли, плаче та
здержуеся). Я на свое жите, Микито, пе нарі-
каю. Мое жите, дай Боже всякому. Я не нарі-
каю. Покаялась я тоді старому моему. Про-
стив він мене. I не докоряе, Я на свое жите
не нарікаю. Старий смирний. I нриязпий для
мене, я его діти одівато, обминаю! Він мене та-
кож жалуе. Чого-ж міні жалуватися ? Так, вид-
но, Бог судив. А твое жите що-ж? У богат-
стві ти...
Микита. Мое жите!... Тілько весіля трі-
— 362 —
вожити нс хочеся, а от узян би отсей посто-
ропок (бере в руки посторонок із соломи), та
на отсій перекладині перекинувби Та сильце
зладивби гарненько, та виліз на перекладину,
та головою туди. От яке мое лейте!
Марина. Та ну-бо, Христос іс. тобою!
Микита. Ти думаеш, я на жарт? Дума-
ніи, що пяний ? Я не пяний. Мене тепер і ия-
ніеть не береся. А туск іззів мене, туск. До
репіти, так зайів, іцо нічо міні пе' миле! Ех,
Мариночко, тілько я пожив з тобою, тямиш, на
залізниці ночи ночували?
Марина. Ти, Микито, не рази, де набо-
ліло. Я слюб узяла і ти також. Гріх мій про-
щений, а давного не займай...
Микита. Що-ж міні зі своім серцем дія-
ти? Куди дітися?
Мари н а. Що діяти ? Жінка у тебе е, на
другі не будь ласий, а свою бережи. Любив
ти Анисю, то й люби.
Микита. Ех, тота міні Анися — полин
гіркий; вона міні гей суха- трава ноги спутала.
Марина. Яка вже е, все жінка... Та що
толкувати? Іди радше д гОстям, та міні чо-
ловіка виклич.
Микита. Ех, якби ти зпала всі діла...
Та що говорити!
ПОЯВА V. Микита, Марина, еі чоловік і А-
нютка.
Ч о л о в і к Марини н (виходить від дво-
ра червоний, пяний) Марино! Господине! Ста-
ра! тут-варе ти?
М и к и т а. От і твій господар іде, тебе
кличс. Іди!
М а р и н а. А ти що-ж ?
М и к и т а. Я ? Я полежу. (Лягае в со-
лому).
Ч о л о в і к М а р и и и н. Де-ж вона ?
А н ю т к а. А он вона, коло сто доли.
Чоловік Маринин. Чего стоіш ?
Іди па весіле! Господарі кажуть тобі йти,
честь ізробити. Зараз пойіде весіле, і ми пі-
демо.
М а р и н а (виходить на зустріч чоловіко
ви). Та не хотілося.
Чоловік М а р и п и н. Іди, кажу. Ви-
немо по порціі, ІІетруиеви оприпікови на здорове.
Господарі гніваються, а ми па все поспіемо.
(Чоловік Маринин обіймае еі і, потикаючися
з нею разом відходить).
ПОЯВА VI. Микита й Анютка
Микита (підводиться і сідае на соло-
му). Ех, побачив я еі, ще тошнійпіе стало.
Тілько й було житя, що з нею. Ні за-що, ні-
про-що погубив свій вік; погубив я свою го-
лову ! (Лягае). Куди дінуся ? Ах! Розстунися,
мати сиро земле!
А н ю т к а (бачить Микиту і біжить ід
нему). Тату, а тату! Тебе шукають. Всі уже,
і хрестний благословили. Абих так дихала,
благословили, уже сердиться.
Микита (про себе) Куди дінуся ?
А и ю т к а Ти чого ? ІЦо говориш ?
. М и к и т а. Нічого я не говорю Що вче-
пилася ?
Анютка. Татку! ходім-бо ! (Микита
ловчить. Анютка тягне его за руку). Тату,
іди-ж бо благословити! справді, сердиться, ла-
ють.
М и ки та (виривае руку). Дай покій!
А н ю т к а Та, ну-бо !
Микита (грозить йій посторонком). Сту-
пай, кажу ! Я тобі !
А н ют ка. То я-ж маму пришлю (Втікае).
ПОЯВА VII. Микита сам
Микита (підводиться). Ну, як я піду ?
3 . яким лицем ? Як я йій ув очи гляну ?
(Лягае знов). Ох, якби дира в землю, сховав
би ся. Не бачилиби мене люде, не бачивби ііі-
кого. (Знов підводиться). Та не піду я... Най
счезають зовсім. Не піду. (Знимае чоботи і бе-
ре посторонок; робить з него сильце, закидае
на шию). От-так.
ПОЯВА VIII. Микита і Матрона. (Бачить ма-
тір. Знимае посторонок із піиі і лягае знов у
солому).
Матрона (підходить скоро). Микито,
а Микито! Ади, й не обзиваеся. Микиточко,
іди, іди, ягідко. Нетерпеливиться народ.
Микита. Ах, що ви зо мною зробили?
Не чоловік я став.
Матрона. Та чого ти? Іди, синку, як
палежиться, поблагославити, та й на бік. Ад-
же-ж чекае народ.
Микита. Як міні благословляти?
Матрона. Звісно, як Хиба-жне знаеш?
Микита. Знаю я, знаю. Та кого благо-
словити буду ? Що я з нею зробив ?
Матрона. Що-жізробив? Ото ще згадуе!
Ніхто не знае: ві кіт, ні кітка, ні пін Микит-
ка. А дівка сама іде.
Микита. Та як іде ?
Матрона. Звісно, зо-страху йде. Та
йде-ж. Та іцо-ж діяти? Тоді би думала. А те-
пер йій упиратися годі. I сватам також крив-
ди нема. Оглядали два рази дівку, тай гроши-
ки у неі. Все шито, крито.
Микита. А в льоху-ж що?
Матрона (сміеся). Що в льоху? Капу-
ста, гриби, картоФля, бачу. Що старе згаду-
вати ?
М и кит а. Рад би я ие згадувати. Та не
можу. На-коли подумаю, так от і чую. Ох, що
ви зо мною зробили ?
Матрона. Та іцо-ж ти справді вере-
дуеіл ?
Микита (обертаеся ниць). Мамо! не
муч ти мене. Міні от поки дійшло ! :
Матрона. Та все-ж таки треба. I так
говорить народ, а тут раптом піпюв -батько,
нейде; благословити не осмілиться. Зараз сто-
сувати станутъ. Коли почнеіп боятися, зараз
догадуватися станутъ. Ходи відважно, не зро
блять злодіем. А то тікаеш від вовка, наско-
чипі на медведя. Найдужше міни не показуй, не
лакайся, хлопче, а то гірігіе визнають.
—- 363 —
Микита. Ех, запутали ви мене.
Матрона. Та годі, ходім. А вийди та
поблагослови; все, як повинно бути, як нале-
житься, тай годі.
Микита (лежить ниць). Не можу я!
Матрона (сама  з собою). I іцо сталося?
Все нічого, нічого, та раптом нашило. Навро-
чили, видко. Микитко, вставай ! Диви, онде. й
Анися іде, гостей покинула.
ПОЯВА IX. Микита, Матрона й Анися.
Анися (убрана, червопа, пяпа). I гарно
так, матінко. Так гарно, чеено! I як варод
задоволений!... Де-ж він?
Матрона. Осьде, ягідко, осьде. В соло-
му ляг тай лежить. Нейде.
Микита (дивиться на жінку). Диви, та-
кож пяна. Як бачу — з дупіі пре. Як з нею
жити? (Обертаеся ниць). Убю я еі коли небудь.
Гірше буде.
Анися Он куди, в солому зарився. Упив-
ся-варе ? (Сміеся). Полежала би й я з тобою
тут, па ніколи. Ходім, доведу. А вже як гарно
в домі! Приемно подивитися. I гармонія! Гра-
ють баби, гарно як. Пяні всі, уже так велично,
так гарно!
М и к и т а. Що гарно ?
Анися. Весіле гучне, весіле. Всі люде
кажуть, на диво яке весіле. Так чеено, гарно
все. Іди-ж. Разом підемо... я винила, та дове-
ду. (Вере Микиту за руку).
Микита (вириваеся з відразою). Іди са-
ма. Я прийду.
Анися. Чого воркочеш ! Всіх бід ізбу-
лися, розлучницю віддали, жити нам тілько,
радуватися Все так чеено, по закону. Уже так
я рада, що й сказати годі. Немов я за тебе
в-друге заму ж іду... І-і! народ так задрво-
лепий! Всі дякують. I гості все гарні. I Йван
Мойсеіч, тай пан урядник. Також честь зро-
били.
М и к и т а. Ну й сиди з ними, по-що прий-
іпла ?
Анися. Та справді йти треба. А то-ж
но якому, господарі пішли і гостей лишили?
А гості все гарні.
Микита (встас, оббирае з себе солому).
Ідіть, а я зараз прийду.
Матрона. Нічна зазуля денпу переку-
пала. Мене не послухав, а за жінкою зараз
пішов (Матрона й Анися ідуть).
Матрона. Ну, йдеіп?
Микита. Зараз прийду. Ви йдіть, я
слідом. Прийду, благословити буду... (Баби
остановляються). Ідіть... а я слідом. Ідіть-же.
(Баби відходять).
Микита (дивиться за ними задуманий).
ПОЯВА X. Микита сам, потім Митрич.
Микита (сідае і роззуваеся). Так і иі-
шов я ! Як-же! Ні, ви потукайте, чи нема
на перекладинъ Росправив сильце, та скочив
із иерикладини і шукай мене. I посторонок,
боле, осьде. (Задумуеся). То би розігнав хоть-
яке горе — розігнавби! А то он воно де, в
еерці воно, не виймепі ніяк. (Кривиться Анисі) х
„Гарно, і-і гарно як! Полежу з тобою!“ У!
шкорбо стара, ііідла! На ж тобі, обіймайся зо
мною, як із перекладини здоймуть. Все одно.
(Хапае посторонок, трібуе его).
Митрич (няний піднимаеся, не пускае
посторонка). Не дам. Нікому не дам. Сам при-
несу. Сказав принесу соломи — і принесу! Ми-
китко, то ти ? (Сміеся). Ах, чорте! Варе за
соломою ?
Микита. Давай посторонок!
Митрич. Ні, погоди. Післали мепе му-
жики. Я принесу... (Піднимаеся на ноги, почи-
нае згрібати солому/ та нотикаеея, поправляйся
і під конецъ иадае). Сі верх. Перемогла! ..
Микита. Давай-же ліци!
Митрич. Сказав — не дам Ах, Микит-
ко, дурний ти як свинский пуп. (Сміеся). Лю-
блю тебе! а дурний ти. Ти дивишея, іцо я
впився. А міні. чорт с тобою! Ти думаеш, ти
міні потрібний ?... Ти дивися на мене ! Я ка-
пралъ! Дурак, не вміеш сказати: унтер-ОФІцір
гренадерского ея Велічества найпершого пол-
ку, — цареві, вітчині служив вірою і правдою.
А хто я ? Ти думаеш, я вояк ? Ні, я не вояк,
а я пайостатнійший чоловік, сирота я, заблу-
да я. Зарікся я пити. А тепер став пити!..
Що-ж, ти думаеш, я боюся тебе ? А як-же !
Нікого не боюся. Запив, то запив! Тепер не-
ділі дві смалити буду, карточ>лі під оріхом по-
саджу. До хреста прошося, шапку пропю, аб-
шид заставлю і не боюся нікого. Мене в полку
били, абим не пив! Сікли, сікли... „а що, пові-
дають, будеш ?.Буду, повідаю. Чого йіх бо-
ятися; от який я! Який е, такого Бог да®.
Зарікся — не пити. Не пив. Тепер запив, ню!
I не боюся нікого. Бо не брешу, а як правда...
Чого йіх боятися? Ось вам, як якийеь казав,
я! Міні піп один казав. Диявол — він архи-
хвалько. Як, повідае, почав ти хвалитися, за-
раз ти й налякаешея. А як став лякатися лю-
дей, зараз він безпятий, зараз і сцапав тебе і
попер, куди ему треба. А що я не боюся лю-
дей, то міні й лехко. Начхаю ему в бороду,
лабатому, матери его поросятини. Нічого він
міні не зробить. На, кажу, викуси!
Микита (хреститься). I іцо-ж се я,
справді ? (Кидае посторонок).
Митрич. Чого?
М ики та (піднимаеся). Не кажеш бояти-
ся людей?
Митрич. 6 чого боятися. Ти на них
у парні подивися. Всі з одного тіета.
У одного товстійше черево, у другого
худше; тілько й ріжниці в них. 6 кого бояти-
ся, в рот йім питльованого пирога з горохом.
ПОЯВА XI. Микита, Митрич і Матрона (вихо-
дить із двора).
Ма трона (кличе). Та йди-ж бо вже раз!
Микита. Ох! Та й ліишс так. Іду! (Іде
ід дворові).
СЦЕНА 2-га. ІІереміна декораціі. Хата 1-оі діі
новна народу, що сидить за столами і стоіть. В пере-
дній куті Акуліна з князем. На стоя! образи і хліб.
Між гостями Мар ин а, чоловік сі, урядник. Баби
співають піені. Анися честус горівкою. Піені вти-
і ють.
— 364 —
ПОЯВА I. Анися, Марина, Маринин чоловік,
Акуліна, князь, звощик, сваха, дружба, Матро-
на, гості і народ.
Звощик. Йіхати, то йіхати, а церков
хиба близько?
Д р у ж б а. А от зажди, вітчим ноблаго-
словить. Та де-ж він?
Анися. Іде, зараз іде,. любятка. Випий
те ще по порціі, не піівайтеея.
Свах а. Що-ж так довго? Уже від коли
чекаемо!
Анися. Прийде. Зараз прийде. Стрижена
дівка коси не зайдете, не пропаде. Пийтс, гос
теньки. (Честуе горівкою). Зараз іде. Попирай-
те ще, красуні, поки що.
.3 в о щ и к. Та вже всі епіванки виспівали,
чекаючи. (Баби співають, серед піені входить
Микита і Яким).
ПОЯВА II. Ті самі.’ Микита й Яким.
Микита (держить Якима за руку і пхае
навперед себе). Іди, батеньку, без тебе годі.
Я к и м. Не люблю я, значить, тее..
Микита (на баби). Годі, перестаньте.
(Оглядае всіх у хаті). Марино, ти тут ?
Сваха. Іди, бери образ, благослови.
Микита. Погоди, е час. (Оглядаеся).
Акуліно, ти ТУТ?
Сваха. Та що ти народ перекликаеш ?
Дс-ж йій бути ? Що він чудний такий..
Анися. Батеньки рідпі! Та що-ж він
роззутий ?
Микита. Татку, ти тут? Дивися па ме-
не ! Миро иравославний, ви всі тут, і я тут!
Ось вам я! (Падае ва коліна).
Анися. Мнкитко, що ее ти? О, голо-
вонько моя!
Сваха. От тобі й на!
Матрона. Я й повідаю: перепився він
Француским, бачу, занадто. Одерзайся, що ти?
(Хочуть підняти. его, віп пе звертае пі на ко-
го уваги, дивиться навперед себе).
Микита. Мире иравославний! Винен я,
каятися хочу.
Матрона (тащить сго за плечо). Що
ти, з розуму зііппов? Любятка, віп збився з
глузду, виведіть его.
Микита (відпихае еі нлечем). Дай
спокій! А ти, татку, слухай Перше діло! Ма-
ринко, дивися сюда. (Клапяеся йій у ноги і
нідпимаеся). Винен я перед тобою, обіцяв те-
бе замуж узяти, звів тебе. Тебе ошукав, но-
кинув, прости мене Христа ради. (Знов кла-
няеся в ноги).
Анися. I чого розтуманівся ? Не до ли-
ня зовсім. Що ніхто не питай. Встань ти, що
всредуеш ?
Матрона. Оіох, наслано се па него. I
іцо се сталося ? Наврочспий віп. .'"стань, іцо
иуете іілетеш? (Тягне сго).
Микита (трясе головою). Нс руш! Про
сти, Марино. Грішний я перед тобою, прости
Христа ради. (Марина закрывайся руками,
мог.чи'гь).
Анися. Встань, кажу, що начиняется!!
Згадувати загадав. Годі вередувати. Сором!
О! головонько моя! Що се він, одурів зовсім.
.Микита (відтручун жінку, обертаеся д
Акулій). Акуліно, до тебе бесіда тепер. Слу-
хайте, мире иравославний! Окаяпний я. Акулі-
но! винен я перед тобою. Твій батько не
своею смертію помер. Трутизною отроіли сго.
Анися (скрикуе). Головонько моя! Та
що він ?
Матрона. Не свій чоловік. Виведіть сго.
(Народ підходить, хоче взяти сго).
Яким (заступас руками). Чекай! Ви, хло,
тее, чекай, значить!
М и к и т а. Акуліно, я сго трутизною от-
роів. Прости мене, Христа ради.
Акуліна (схаплюеся). Бреіпе він! Я
знаю хто.
Сваха. Що ти? Ти сиди.
Яким. О, Господи! Гріх, гріх.
Урядник. Беріть его! А віта піпіліть
та десятників. Треба акт ісписати. Встань-ко
ти, ходи сюда.
Яким (па урядника). А ти, значить, тсе,
ясні тузики, тее, значить, погоди. Дай він, тее,
скаже, значить.
Урядник (Якимови). Ти, старий, диви-
ся, пс мішайся. Я мушу списати акт.
Яким. Який ти, тее. Погоди, кажу. Про
ахту, тсе, пе толкуй, значить. Тут, тее, боже
діло іде... пасся чоловік, значить, а ти, тее,
ахту..
Урядник. Віта!
Я ким. Дай, боже діло скінчиться, значить,
тоді, значить ти і, тее, сповняй, значить.
Микита. Іще, Акуліно, перед тобою
гріх мій великий, звів я тебе, прости Христа
ради! (Клапяеся йій у ноги).
Акуліна (виходить ізза стола). Пусти
мене, не піду я замуж! Він міні велів, а тепер
пе піду.
У р я д и и к. Повтори, що сказав еси.
М и к и т а. Погодіть, пане уряднику, дай-
те договорити.
Я к и м (радіееііький). Говори, дитятко,
все говори — лекше буде. Кайся Богови, не
бійся людей. Бог, Бог! Він во!...
Микита. Отроів я батька, погубив я,
пес, і допьку. Я мав над нею власть, погубив
еі і дитинку.
А к у л і н а. Правда се, правда
Микита. В льоху дошкою дитинку еі
задушив. Сидів па ній... дупіив.... а в ній кіе-
точки хрустіли. (Плаче). I закопав у землю. Я
зробив, я сам!
Акуліна Бреіпе! Я веліла ..
Микита Не борони ти мене! Не боюсь
я тепер нікого! Прости мене, мире православ-
ний ! (Клапяеся до-землі). (Мовчанка).
Урядник. Вяжіть его, весіле ваше, ви-
дно, розбилося. (Підходить народ із ременями).
Микита. Погоди, уепіеіи... (Батькови
кланяеся в ноги). Батеньку рідний! Прости і
ти менс окаянного ! Говорив ти міні з самого
першу, як я до ееі блудноі погани взявся, го-
ворив ти міні : „Кігтик застряг і всій птичці
смерть", не послухав я, пёс, твоего слова, і
— 365 —
вийшло по твоему. Прости мене Христа ради.
Яким (радісенькйй). Бог простить, ди-
тятко рідне. (Обіймае его). Себе не пожалував,
Він тебе пожалуе, Бог, Бог! Він во !
ПОЯВА III. Ті самі й війт.
В і й т (уходить). Десятників і тут бо-
гато.
У р я д н и к. Зараз протокол зробимо.
Микиту вяжуть).
Акул іи а (підходить, стае прровень). Я
скажу правду. Випитуй і мене.
Микита (звязаний). Нічого вмпитувати.
Все я сам зробив. Я й задумав, мое й діло.
Ведіть, куди знаете. Білыпе нічого пе скажу !
ЗАСЛОНА.
Опікуни міщан.
Не давро тому і до нас, до Калупта, за-
витала Ваша газета „Народ", про котру ми
до тепер пічогіеінько і пе знали, бо бачите,
тут до нас рідко щось доброго і доходить, а
то длятого, іцо маемо западто богато опікунів,
на наші думки та працю; а ті стоять якби
на сторожи, аби до нас яка відоміеть або яка
ліпіпа часописъ не дійшла. Про одного такого
опікуна хотілибисмо вам дещо росказати. Се
о. Губчак і его син Спірідіон котрий покинув-
ши гімназію, а пе маючи. що дома робити, за-
ложив хор міщанский в Калуши. Міщане 6ули
тому дуже раді і тішилися з такоі прихиль-
ности попівского панича, до бідпійших по біль-
шій частині і мало учсних міщан, а передов-
сім' молодці радо учащали па той спів, дивую-
чися, що батько нашого дірігента на се поз-
валяе (бо він вже з засади всяким просвітним
починкам противиться).
По якімсь часі хор співав досить красно
в церкві і на вечерницях, котрі собі самі мі-
щане справляли. Іншим, старшим міщанам се
дуже подобалося, і вони зачали сей хор запро-
шувати на похорони і т. і., за що давали на-
пюму уиравителеви маленьку надгороду. Но
з часом наш Спірідіон зачав рідіпе сходитися
з міщаііами і нідчас співу обходився з сіііва-
ками як зі своіми підданими і то цілком по-
дібно, як его батько з своіми парафіянами. 3
співаками вже нігде не хотів показуватися,
хіба на похорони, де вже не пристае на до-
бровільній надгороді, але торгуеся і бере ма-
ло що менше, ніж его батько, котрий тим спо-
собом мае подвійну заплату. Ото-ж аж тепер
ми спізнали, чому то так сердечно Спірідіон з
початку заходився коло хору і чому батько
его тому не противився. .Ще й інший фякт
свідчнть про се. Одного разу зібралися наші
міщане співаки в селі Пійлі коло Калуша, де
власне бі'в празник і відспі вали богослужене під
проводом іншого молодця, котрий спів не мен-
ше від Спірідіопа рѵзумів. По сім запросили
йіх селяне до себе, де при розговорах і співах
забавлялися до пізпоі пори. Коли о сім дові-
дався.С., зачав лаяти остатними словами мо-
лодців, що поважилися десь співати без его
дозволена, а передовсім сего молодця, що
управляв сим співом. В неділю, коли сей мі-
щанин прийшов на хори до церкви, і помимо
того, що вже цілком не тиркався до співу, С.
Губчак з подібним собі братом Михайлом взяв
д. П. Т за карк і витрутив з хорів, так якби
церков лиш до него і его батька належалй.
Наш товариш, порадившися старших міщац,
заложив собі осібний хор, до котрого міщане
далеко раднійше горнулися, і, розвиваіоться
далеко ліпше і свобіднійше ніж під проводом
поповичів. Тепер! заворушилась на нас (бо, ба-
читс, й я до того хору належу), ціла попівска
родина, а передовсім батько з синами і хотячи
нас в біду ввалити, підозрівають о якіеь ведоз-
волені річи Длятого памовили бурміетра п. Т.
(котрий з своі сторони нам цілком не противить-
ся), щоби той казав д. Т. П. прикликати і зам-
кнути, а сам Спірідіон пішов до него (ніби то
по своі ноти) шукати за недозволеними річамй;
і доиерва батько д.Т. П. (уживши адвоката)
постарався, що его випустили з вязниці. Но
на тім еще не конець. В наступуючу неділю
о. Губчак на проповіди видумував несотворені
річи на д. Т. П. і его товаришів, котрих хтів
від пего відстрашити і казав, що йіх сканіе
позамикати, а зі своі сторони не дасть йім
слюбу ані не буде сповідати. По такій грозьбі
кількох міщан від нас, хоть перадо, відсту-
пили, боячйсь за слюб. 3 того видно, як нашо-
му понови о тое ходить, аби хто інший не
взяв грошей за похорон, лиш він та его син ;
хоть новоповсталому хорови (не задовго маемо
тут у себе заложити читальню) о тім і не
спиться, аби виключно лищ на погреби ходи-
ти. А вже й щось подібного було зайшло —
бо коли помер оден наш товариш і родичі его
запросили нас, абисьмо хоть співом віддали
остатну прислугу покійникови (хоть і ми самі
булиби тое учинили, розуміеся, не за гроші),
то о. Губчак, такой боячйсь, аби нам не за-
платили, заявив, іцо нас накаже жандармами
розігнати або не буде умершого ховати, і ми
МУСІЛИ ВСТУПИТИСЯ.
Що до вас, моі товариші, котріете ся
до тепер не дали відстрашити вашим попон
від зачатого діла, то позіетапьте такими і ма
дальше, і не бійтеся того, що вам піп говорить
бо, як видите, то его вигади і ему дуже на-
ручно, вас від читальні і інших просвітвих по-
чинків відтягати.
Правду каже пословица, що „лиш в мутній
воді добре рибу довити11, так само і з нами:
доки, будем темними, доги і нами всякий буде
опікуватися не в нашу користь, но як ми почнем
читати більше книжок і газет, через що довіда-
емося, як собі поступаютъ наші братя в інших
сторонах нашого краю, то тогди забезнечимо
свою працю від усяких кривдителів. Тогди і сини
нашого попа перестанутъ живитися вашим гірко
запрацьованим хлібом і будутъ мусіли самі на
той хліб заробляти, а не „бомки“ бити но міеті,
як до тепер Тепер о. Г. накидуе міщанам
якусь газету „Червоную Русь“, на котру вони,
не сміючи нічого отцу казати, тілько илечима
— 366- —
порушують, бо кажуть, адо навіть язика тоі
газети добре не розуміють. Мігбим еще много
фйктів навести, котрі би ся тичили виключно
лиш самого попа, алс сим разом подаю лиш
сей до відймости наших братів селян і мііцан,
котрі часто згадують про своіх опікунів. .Може
отці подібні о. Губчакови, через такі дописи
колись перестанутъ обходитися з парохіянами як
з вівцями, но будутъ обходитися з нами ЯК 3
людьми, через що й самі перестанутъ нарікати,
що нарід йіх не ніануе і не мае до них довіря;
а йіх архипастир у Львові також через те са-
ме може перестане вічно видавати куренди на
ті газети, що то вади таким вопам витикають,
а натомість звернеся до них еамих і накаже
йім з народом білыпе по людски обходитися.
Міщанин.
Людска кривда в Станіславівіциш.
Страх лихо, не по людски поступаютъ
собі у нас денекотрі війти по еелах. От
наприклад п. Винничук, війт з Угринова до-
лішного, бувпіий учитель сельский, тенеріш-
ний член виділу ради повітовоі, оглядач, віце-
дяк, кандидат на посла до сойму і т. і. стра-
ш но збив одного нарубка з Угринова горішно-
го за то, іцо той хотів женитися з дівчиною з
Угринова долішного, котру п. Винничук на
силу за свого великого приятеля віддати хотів.
Або війт з Оііришовецъ, послухавши ради сво-
го „душ-пастиря" — хотів парібка, котрого
пер ед тим був замкнув до арешту — завести
босого і простоволосого до церкви, — но той
недався і війта заскаржив до суду. Нема то
моя; е в цілій Австріі такоі сваволі, яку вира-
бляють деякі наші війти з писарнми своіми по
еелах. От хотьби і п. Абрум Фалик, війт з
Кнігинина, котрий за кілька літ доброго гос-
подарованя в громаді — витяг громаді кілька
тйсяч з кишені, а сам натомість з бідного
іпинкаря став ся властителей кількох домів
Було сего за богато де котрим громадянам,
отже занесли скаргу на свого війта до ради
повітовоі, котра виделегувала в тій справі п.
Буржинского, котрий назбирав много фяктів
з довголітноі господарки сего сельского коро-
лика. Зарівно, як доносить „Діло", порушив сю
справу в виділі краевім п. Гурик, через що
зйіхав до Кнігинина радця виділу краевого п
Міхальский, а переглянувши справоздане де-
легата ради повітовоі і переслухавіпи свідків.
„увілыіив" п. Фалика від так тяжкого урядо-
ваня. Но чй то нащо придасться, побачимо по
виборах громадских, котрі в тих днях відбу-
тися мають. Булоби ся добре також стало, як-
би п. радця був заглянув і де Загвіздя, де,
як ся показало, минувшого року писар громад-
ский п. С'трільців побираючи через штири ро-
ки податки від громадян, не віддавав йіх до
уряду нодаткового, але складав до власноі
кишені і при своій надзвичайній ощадности
потряФив взбирати для себе з півтора тисяча
золотих. Задивувало 6уло то кількох громадян,
як и С’трільців міг тілько грошей назбирати і
.дкби о тім ие міі' знати війт, котрий вміе до-
бре читати і писати. Довідавши ся о тім міс-
цевий парох о. Каратніцкий, великий приятель
війта, повикидав насамперед сих „безбожних
бунтівників11 з церковного братства, а далі
оголосив протів них Формальну війну. Ходили
вправді наші селяне зі- скаргою на попа аж
два рази до станіславівского владики, але на
дармо, бо піп як воював так і воюе. Селяне
вже і самі переконалиея, що ліпше булоби ііі-
ти до самого старости і ему ту справу добре
представити, а не тратити на дармо часу на
ходженю до владики. Що се так, на те най-
лііппим доказом е куренда львівского митропо-
лита, видана протів газети „Народ" лиш за то,
I що витикала і витикае блуди інтелігенціі,
отжеж і попам. Якби то ми в Австріі мали
право загального голосованя, то чогди би і най-
біднійші могли вибрати своіх послів до ради
громадскоі, повітовоі, сойму і ради державноі,
то тогдибисьмо могли не лиш усунути ті на-
дужитя, які ся. тепер в денекотрих містах і
еелах діготь, але також внести ті права, після
котрих з одноі сторони богато людей мусить
тілько всякі тягарі поносити, не маючи з того
майже жадноі користи, —-аз другоі сторони
маленьке число людей поносить малі тягарі, а
зато мае всякі користи. Читав-бм в літі в я-
кійсь газеті, що п. мініетер ТаФФе — котрий
сказав колись ті памятні слова: „що есьмо всі
рівні перед правой— загадав був в Австріі
запровадити право загального голосованя, але
богачі «му сказали, що до того би не допус-
тили.
Іванів.
Наин селяне й радикалізм.
Номіщаючи понизше дуже цікаве письмо ч.
Павла Думки, мусимо завважатп ось що. Перше. Що
„Народ° для загалу наших сільских людей за мало зро-
зумілий і аа мало тикас йіх бевпосередних справ — се
правда. На се звертали пашу- увагу від самого початку
і се й ми самі чули, та годі було зовеім махнути рукою
на нашу інтелігенцію, серед котроі власне від 1889 р.
великий рух, але й велика заліішанииа в дуиках, вели-
ка ростіч в усяких починках. А що без інтелігенціі на-
рід не встані двигнутися, то ми й мусіли ввернути на
неі велику увагу і проорувати йій стежку до просто-
иародя, словом, ми мусіли підготовляти інтелігецяію до
народноі елужби. Через тс мусіло в „Народі" вийти бо-
гато. критики, богато суперсчки про справи, котрі на-
ших селян безпосередно не обходить, а за сим безпо-
середні лрактичні селянскі справи пе зайыили в „Наро-
ді0 такого видного міеця, як ми бажали. Мимохіть і
писали ми в „Народі4 за мало понятно для загалу на-
ших селян. Зрештою, переконуг.мося, що таки годі ви-
давати газету, рівно .чрозумілу і рівно - цікаву, і для
— 367
ввсше вчених, і длн мало вчених, або й зовсім темпих.
Сю справу іми взяли сими днями мід обряду, і постано-
вили розвязатц еі радикально, т. е. видавати, від’ ново-
го року, іцр. одну осібну газету для наших сільских
людей, газету,, котра буде йти в той еамий бік, що
„Народ”, тілько що буде тикати безносередві, практичиі
справи наших робітвих людей. „Народ” буде, як досі,
критикувати стаи нашоі суспільности, прояснювати на-’
шій інтелігенціі стаи нашого простонародя, вказувати
на поступ серед інших народів, виробляти думки про
повий лад, який треба у иае заводити — словом, „Па-
род” буде, так сказати, учительскою семінаріею, а нона
газета народною ійколоЮ. При тім-же, від нового року
„Парод“ буде й органом Украйіпців у Роеіі. Рояумісся,
що обі газети будуть доповпнтисн і що інтелігеитні
члени нашоі партіі, по міетах і селах, обовявані будуть
пренумерувати обі газети, і обом помагати. Так само й
більше вчені робітві люде по селах найдутъ і в „На-
роді”, не одно цікаве й потрібне для них.
Що до другого — що до „господарів” та вайми-
тів, то тут ч. Думка, сам від себе, рушив справу дуже
важну, вад котрою, по поводу нашоі програми, дуже
побиваються і інтелігеитні члени нашоі партіі, Русини
та Украйінці, і ще більше, ті прихильвики Фабричних
робітників, котрих наш виступ дуже обійшов. Отже
власпе сі остатні закинули нам, що ми, в вашій про-
грамі, обстали тілько за господарями, а зовсім не за
наймитами, на котрих, по йіх думці, і у нас мусить
покладитися соціаліетична справа Противно, вже зі
слів ч. Думки виходить, що наші „господарі” будуть
думати, що ми обстаемо тілько за наймитами і з них
хочемо творити нашу партію. Як бачите, противуріче
велике. Фабричні соціалісти нігде досі не бачило, в соціалі-
стичпмх програмах, мужика, і йім чудно, що ми йіх втяг-
вули в свою програму. Вони кажутъ, що перше всі гое-
подарі мусять зійти на наймитів, і аж потім пристанутъ
до спільноі господарки; а ми, напротів хочемо
наших господарів перековати, що не треба чекати, аж
ніхто з них не буде мати землі, а треба вже тепер
гуртуватися хоть тими грунтами; що маютъ, та опаса-
тися так' від неминучоі загибелі. Наші господарі, вага
лом иуждепнійпіе стоять від великоміеких робітників,
навіть наших; йіх зарібки не иожва иавіть ріввати з со-
бою ; вони по вайбільшій части пе маіоть наймитів,
коли тимчасом велика частина великоміеких робітників
не обходиться без слуг. Отже власве за такими госпо-
дарями ми иусимо стояти, мусимо йіх боронити від
усякого здирства та вказувати йій дорогу, по котрій
можуть дійти до чим раз білыпого добробиту і чим раз
більшоі просвіти. Такі наші господарі не маютъ ' най-
меншоі причини відтягатися від усяких сільских найми-
тів, що працюють на чужім; противно, вони ‘ повинни
дружитися і спільно добиватися ліпшоі долі бо-ж пере-
важна білыпіеть наших „господарів1* і самі, працю-
ють яко наймита ва панскім і т. і. Інша річ
ті богатирі, по наших селах, що оброблиються тілько
наймитами та наймичками. Тут ми безоглядно стояли і
будем‘6 стояти на боці наймитів та наймичок, котрих
будемо оргавізувати і віеяйо боронити. Отже, Фабричні
соціалісти, внетупаіочи протів того, 'що ми хочемо по-
магати господарям, доказують, що не знаютъ стану яа-
ших господарів; госііодарі-ж, котрі не прихильні най-
митам, нё розумноть, що йіх вині-вавтра жде така сама
доля і що, значить, треба про се передом думати і за-
безпечитися. А едина до того беспека — в спільвости
робітвих людей, в спільній, громадскій господарці. Гро-
мади вже тепер повинни набувати від дворів та від
камеригрунти інапр. віддавати йіх в аренду тим людім,
що иало мають, або й зовсім не маютъ грунту, тілько під
умовою, що не будуть ділитися грунтом, а спільно госпо-
дарити. До того будуть помалу приставати й ті госпо-
дарі, що мало мают/ грунту, та не можуть ані вйжити
з него, ані его оборонити від ліцитаціі. Таким чином
зиоже помалу дійти до того, що наші громади матимуть
увесь грувт у евоій етороні, а маючи его спільно, ніко-
ли не допустятъ до того, щоби він як-небудь вимкнувся
йім ів рук, бо Громада великий чоловік.
Коли вже про се бесіда, то згадаемо, при нагоді, й
про статю о. ОсаФата Кобринского п. а. Безземель-
ный, пр олетар і атъ въ Галичинѣ, що поміщева в
254 ч. „Червоной Руси”, на самім переді. Ся стати пи-
сана під безпосередним вражінем иашоі програми (о.
Кобринский с парохом села Мишина під Колоніею, де
наш рух тепер вайсильнійший), і ввивае наших ши^іів у
раді державній та в сойиі, щоби сею справою занялися,
а іменно, щоби держава і край помогали селянам поку-
пувати, на осібну власність, грунта панскі, камеральві та
фундаційні. Автор малюе теперішну плоху господарку
ва тих великих грунтах, впевняе, що наші дрібыі госпо-
дарі господарили би ліпше, і на доказ того, що наш
нарід був би ва тим, наводить громади, що набулй або
хотать набути від камери землю. Для нас стата о. Коб-
ринского цікава ще й тии, що тут у-перве в „Черйоній
Руси” згадуеся поважно про нашу партію. Ось слова
о. Кобринского (в перекладі з руского воляпіку):. ,,Спа-
ти (іншим Русивам) не пора; так названі радикали
прочухались і вони будутъ знати, що для народу докон-
че потрібно, вони покинуть деякі „мріі“ і будуть дбати
про те, що для народу доконечне потрібно, а то вай-
пёрше про наділи землі. Може деякі радикали будуть
уже тепер кандидувати ва послів до ради дер-,
жавноі, та чи удержаться, чи ні, не звати. Однако, що
за 6 літ пильноі праці вони ввійдуть до ради держав-
ввоі та вияхуть наших клерикалів, то пророчу йій на-
серіо. Ехігеша ве іап^шй (крайности стикаютьея)“. Не
знаемо, чи то в вини самого о. Кобринского, чй з
вини редакціи „Червоной Руси”, сей відзив че-
сного автора вийшов досить ненсвий, бо не зна-
еио докладно, що він мае, в нашій програмі, за мріі, а
3 чим годиться, і через те ми дуже були би ндячні ч.
авторови, якби докладно розібраз нашу програму. Иски
що нам ясно хиба тілько те, що о. Кобринский е не за
спільвою, громадскою власностію грунтовою та за силь-
ною ва ній працею, — чого хочемо ми,-—а за розкавал-
кованем, ва осібну власність і працю, навіть тих
груятів, котрі би громади набували від неробітнвх
людей. Отже нам було би дуже цікаво знати,
іцо перехилило о. Кобринского на бік індівідуаль-
иоі грунтовоі господарки тай власяости, бо ми и досі
тамимо его дужё цінні статі в Коломийскій „Русской
— 368 —
Радѣ" (з половики 70-тих років), статі, в котрих о.
Коврйпский розвивав широкі кляни комуністичноі гро-
маДекоі госкодарки. Тоді ті статі не ввернули на себе
уваічі, але тепер, коли вже і серед нашоі івтелігеп-
ціі, і серед народу, досить сильно вросло почуте
до. спілки, — варто ті статі на-ново добути та
босудити. Ми рішучо нротивні тому, | іцоби пабуту
від йеробітних людей громадами землю, ковальцюв-
ати, бо се людей від нужди не вратуе: за кілька,
або ва кільканацять літ тоті дрібні кавалочки внов по-
ліцитують, ! наші люде о станутъ без землі. Тепер уся-
ка гоСподарка, на цілім свій, іде до того, що збивае
вкупу матеріял до праці — ремісвичоі чи рільничоі. I
се и слуіпно, бо тілько так можна підвссти видатність
усякоі праці; біда тілько в тім, що се .від давня
розуміють надто добре тілько иеробітні люде, Фабри-
кантш тайсякі дідичі, а ие скрізь розуміють робітні лю-
де, особливо ті, що працюють коло хліба. Возгону люд-
ского витвору до екуплюваня всего сирого матеріялу і
праці, наші робітні люде ніяк не здержать і, коли не
зрозуміють того, що ііім конче треба хапатися того са-
мого, т. в. гуртовавд праці та матеріалу до неі — грун-
тів, то названа витцірча машина похапае йіх по одному
усіх і коробить наймитами скорше, ніж гадаютъ. В най-
митстві, та іце такім малоплатнім, як наше хліборобске
наймитство, нидіють скоро сили і розум, котрих усе таки,
більпіе може бути у тих, що працюють на свойім. При
йіх спільности, і одного й другого, було би далеко більше;
з тоі ніколи спільпого грунтового посідапя і спільноі
господарки, виходили би чим раз здоровійші та розумпій-
ші поколіня, котрі бп мало но малу помогли впорядкувати
громадску господарку в цілім краю. Ось чому ми анерта-
емсся, з такими думками, нс тілько до наших наймитіп,
а й до господарів Загал інтслігснтпих Русинів усіх пар,-
тііі, ие мае наймепшоі причини, робити тут інакпіе.
як ми, ие бути за соціялізаціею праці й матеріялу до неі
бо-ж інтелігенція руска також без своеі землі. Таке усус-
вільнене прямо повинні ироповідуватн і приняти! Русини
усяких партій і верстов, як д. Думка та о. Кобрипскин,
і ще більше рускі товариства, особливо ті, що мають
займатпея такими справами, як москальоФІльске О б-
щ ество поку пк’и земель. Протів засади спільно-
сти земляноі та праці, котре би сс товариство прийміыо,
не бувби ніхто власне в Росіі, — де деяким людям
заложить иа сім товаристві,—бо в Росіі так.т спільність
нічого дивного, навіть для уряду. Справді. уже в чім, як у
чім, а в еправах господареких повинні вгодитися з ра-
дикалами, і народовці, і москальофіли, і навіть католи-
ки-Русиня. В названій статі, о. Кобринский першаді
взивае наше доховевство, щоби занялося доконечно
соціяльиою справою. Нехайже-ж ті священники, що Са-
жаютъ народови добра, справді про се подумаютъ і ста-
нутъ тут також ца грувті спільности.
М. Павлпк.
Радбим де чого богато написати, но
іце не зовсім я второпав, як стоімо до
себе, але що у Вас елрро дальне, отже і
я осміляюсь дедке скадаіти, заким ліпше
порозуміемось.
Правда, Народ не одну річ вивів за-
куліеову, котроі ми, сліпці, перше не до-
бачали; пбрушив устрій читалень, котрий,
дай Боже, щоб ввійшов в жите; не лиже-
ся ні з попами, ні з дяками, за що діе-
тав адаФтему, алс й може мені дещо при-
знаете правди.
Перше, що Ваша йасопись за мало
порушуе справ нашого сельского житя,
щоби і мепше мислячих білыпе займала,
а при тім Вашу щиріеть до его розвитку
білыпе пізпавали, а розбори критичні та
наукові хоть мають велйку свою вартість,
но ми, вибачте, щё на тім дурпі, отже
булобп добре, дещо трохи б'льше епра-
вам иростонародя посвятити, будь про
читальні, будь про обставшій громадекі,
як се по трохи було; при тім і такі по-
вісти і повіетки розцікавляючі, щоби міг
своі заціпешлі нерви нераз трохи якоёь
розрухати. А при тім нарід, -обзнакомив-
шися з Вапіим ходом ліпше і, видячи, що
Вн ие словами, но і чинами доводите і
пим не потураете (не гордуете. Ред.), —
буде видів програму живу, котру потра-
фить добро зрозуміти, котроі му жадна
курейда не відстрашить. Ви самі сказали,
що Ваша ираця повинна йти знизу, себ
то від иростонародя, отже і для того кла-
ду, щоби Ваша часонись білыпе уваги
на те ввергала.
Люде гнуться, як ті лози, куди ві-
тер віе, так і ми, темиі; Заговорить хто
яке ириклоішс слівцс та вдарить в тую
зболілу струну народного і людского чутя,
то стаеся в очах півбогом-пророком, що
мае рай на землі засадити, — но, ели
зачне брати поза межу та не в тую
струпу грати, то опускаютъ люде такого
пророка і зариваються знов в своі пори,
доки який повий нс появиться, щоби Ірю
струну порушити, як у нас сталося з
деякими путеводителями. Во орган живий
потрафить живоі роздобути. Так і нині
дивимось за тим Мойсеем, щоби добув
живоі струі ; щоби став чинником нашого
заматерівшого житя; щоби розбудив межи
нами могучий культ божества просвіти і
зрівнав нас з другими людьми.
Отже Ви, світлі героі, стаючи на но-
ве поле слави, стаючи на грунт нашого
національной» і культурной» розвитку,
стаючи до ноправи волі-долі нещасного
люду, если вас ие лякае ні повінь бурли-
ва, ні човио дрантиве, і свому роду хоче-
-369
те вовни золотоі дістати, — старайтесь
дійти до тоі рани віковоі, котра змулила
і сточила наші Соки; старайтесь дійти до
того осередка болю, і відповідного ліку
йому напитати, і в дповідними дозами за-
давити, щоби вйросла нова громада, віл'ь-
на, як орел степу і оживила славу дідів
своіх і батьків лукавкі.
Друге, що до сврав робітшічих. Иа.
тім также порозумітись ие можем. Правда,
е то красна і гуманна ціль — помигати
одні другим, а іце тим білыпе слабшим,
але не еден з цоміж нас скаже: „Мигос-
подарі, не наймити, не зарібники; пас ся
справа не займаё". Хоть може не еден
стоімо гірше від зарібника (ми самі в се-
бе зарібники), але завше чванимося: „Я
господар ! що мені до кого, най там самі
про себе дбають, а в нас зарібники ті,
що в скарбах, отже, коли хочуть попра-
вити свою долю—пай ся вчуть". Но де-ж
йім до науки, то не одні животрупи з
цілов свойов родинов; дс ему гадати о
тім, що е люде, що дбають о поправу
е.го долі! Він лобиваеся про кавалок хліба,
котрого нераз по кілька днів не видае, но
о деякім лехвари (сербанці. Ред\ мусить
працювати, заквм випрбсить ту нуждепну
орнанію (ординарію, заплату в збіжу. Ред.)
Огже, если Ви не тим оком глядите, если
труд маленький простолюда хочете з ви-
сокіш зрівнати, то би треба добирати та-
кйх аргументів і образів, щоби відносини
едного до другого зближити, щоби той
зовимий господар не гордив біднійптим і
мав си за обовязок про другого дбати;
іцоби і такий міекий робітник чи госпо-
дар міг зближитись до того селюха та
еден другого кривим оком не мірив, но.
щоби порозуміли обставини суспільного
житя і взаімноі праці.
! Павло Думка.
Про американску Русь.
Давно ми вже не писали про американску Русь.
Та і не -було іцо радіевою про неі писати. О. Андрухо-
вич, в особистоі уразр, виступив протів усіх тихсві-
тлііііпих Русинів. іцо почали були заводити між наіітими
робітними людьми гарний лад просвітний, а по части й
суспільний, і дбвів був до- того, то ті всі оріанізаційіііиа-
ііязкі повпадали, що до одного. В своій вагонистости, "о.
Андрухович чорнив тих світлійших Русинів, між пими:й
о. Волянского, • по американских і деявих наших крак-
ріх гааетах,ик „Червонки Русь" і^Посдлнншсь", ніби то
боронючи віру іі нарід, а властиво стараючися обілйти
себе перед своіми духовнймм властями, іцоби тілько не
звертали уваги па его приватпе жите та не відкликува-
ли сго з Америки. О. Андрухович так опутав „Червову-
ю Русь", іцо та пе схотіла навіть від о. Волянского но-
Містити Фактичного спростованя тих бріхонь, які о. Ан-
друхович кйпув у „Ч. Руси“ на особу о. Волянского.
Правду кажучи, о. Андрухович виказав не малу енергію
іі відвагу, котрі були би дуже корисні, якби о. Андру-
хович усе повертав на добре та иоступовс. Ото, коли
вже й львівскому митрополиті броеия о. Андруховнча
стало за богато (бо о. Андрухович силоміць не пустив
на парохію до ІПенаидори о. Обушкевцча, москальоФІ-
ла), і віи візвав его, щоби до 30 день верц/в у Таличи-
ву, Під загроаою скиненя з попівства, то о. Андр ухович,
(як знаемо від паочних свідків) так се оголосив у цёр-
кві: „Моі милі парафіяне ! Розпуіцеио чутку по місті,-’що
мене его преосвященство митрополит відкликав з пара-
фіі. Не віртс тому: я діетав письмо від митрополиіа,' в
котрім він хвалить мене, а вам всім, іцо стоіте при мині
вірнс,' посилае свое благословенство". Тай потім,-тіоли
вже стало звіено, що сго митрополит таки відклиі&в/' о.
Андрухович і ие думав уступити ся і мав говорити, Іцо
ему исто ііЗпів та митрополитів нічого не вробитвг'Як
кажемъ, ся снергія була би дуже похвальна, икби вона
. була обернена на добро; ба, коли-ж бо воно -як-' раз ііа-
вивброть.- О. Андрухович довій, своім поступованем, До
того, Що етав на ножі навіть в тою горсткою ёвоіхпа-
рдфіяй, що були при нім осталися. Вони не схотіли' ні-
чого- платити о. Андруховичеви, отже він порадив  Сббі
так: поставив перед дверми церковники поліціянта; ко-
трий відбирав від кождото, хто входив до церкви, по
10 центів і хто не давав, або кого о. Андрухович ; ше
бажав пустити до церкви, того поліціянт вів .за об-
шивку. за двері!..	.. >,
..Та, вже, боле, почалася реакція протів такото не-
ладу тай протів о. Андруховнча між самими . рускими
попами, що в. Америці. А б йіх там уже, без о. Андру-
ховича, 9, в них 2 Галичане, безженні: о.. Грушка (Джер-
зі Сіті коло Нового Йорку) та Обушкевлч (в Шамо-
ках) і 7 угорскі Русини: о Гулович (нежонатий, в Фрі
лянді), б. Волкай (жонатий в Газельтоні), о. Запотоцйий
(Жонатіій, в Кіигстояі)( о. Вислоцкий (жонатий, в Оді-
Фанті), о. Дзюбай (нежонатий, в Відьвбері),' о. СтеФан
Яцкович (швагер о. Дзюбая) і врешті о. Алексій'Товт
(Мінсаполіс, держава Мінесота). Отже власне сей остат-
яий задумав скликати соборчик, на котрім би можна бу-
ло з’едииити тих наших священників, і зробити лад бо-
дай у справах церковних. Той соборчик справді відбув-
Ся 2Й жовтвя у о. Дзюбая, в Вільзбері. Не знаемо докла-
дно про наради й ухвали того соборчика,—знаемо
тілько, що порушено й ковечву потребу якого видав-
ництва для тамошних Русинів. Поручено о. ГрушЦІ за-
купити букви (друкарни „Америки", заложена о. Воляп-
ским, очивидячкя зниділа), після чого священники мали
би вложити потрібний капітал і взятися до видавництва
гавети (передніе такий капітал на друкарню давали на-
роды! Торговлі та о. Волянский).
Обіжник о. Товта, запрошуючвй на той соборчик
підішеав був і о. Андрухович і явпвс.т в Вільзбері, т»
~ 5?0 —
(спільно в о. Гуловкчем) ие хотів іти до о. Дзюбая, по-
кликуючцсь на якісь особиста урази, тілько домагався,
щоби. соборчик відбувся де в. готелю, на що тамті не
пристали, і соборчик відбувся без наяваних вітців. Не-
бавом піеля того, в 59 ч. „Роіака те Ашсгусе, я 31 жов-
тня, появилася допись в описом того соборчика. В ній
сказано, буцім то на соборчик буди донущені й світскі
Русини, а до того кальвіни.; що буцім то оо. Андрухо-
вич та Гулович поставили внесок, щоби тамтих виклю-
цсир, та йіх висміяно ; що буцім то соборчик ухвалив:
1)" не піддаватися американски» епископам, бо - вони
хотять людей влатинізувати, 2) на епископів не інта-
бслювати дібр нсрухомих і 3) старатися о власн'ого а-
ностольского вікаріи, бо американскі епископи тирани.
Якже-би ее не повслося, то зібраиі ва соборчику мали за-
явити, іцо перейдуть на православіе. В стаи піднесепо,
що вірними папі оетавуті.ся тілько оо. Андрухович та
Гулович. Иахил до нгизми проявився -ді через те, що
між зібраними були жонаті ноли; йіх Рим хоче уеупути,
вони-ж ні за іцо не хотятъ проміняти американских до-,
лярів на худі австрійскі гульдени, і відси шизма і (що ж
би ви думали?) — гнЪе! говуэ'вкі! В статі-виразво пл-
щеся:, „СЯотепа гав гріе оііугутеа і іціэ.і гиЪеІ говдзкі,
рггу рошосу кббгеуо згеггу віе ргатеовіатена ргорацапДа
ротіебху квіейаті %г. к. те Саіісіі". „ 2пату теурайкі, і іо
кйкапайсіе іакіей, ге квіега ииіссу тег Сгаіцуі рорггесііогіхі-
1і па вхугте, — Іий усбпак піе роігайіі опі пакіопіе, аЬу
рожей! га іек рггукіайет*. Так само стамеея і в Амери
ні: і.Ы'йа рорі вгуггшйуссу11, та не будуть мати при-
хйльників, бо люд руекий привязаний-ді.до апостольскоі
столицъ
Не будеыо опрокидати бріхонь в сій статі, що -—
як нас запевняють американскі Русины, — походить від
о. Андруховича. Підносимо се тілько длятого, іцоби га-
лицка публика зміркувала, кілько правди могло бути в
статях о. Андруховича, так пильно поміщуваиих у „Чер-
вбній Руси" протів- світлійших американских Русинів,
протів о. Волянского а при нагоді й Протів „Народа". „Чер-
неній Руси" ми не завидусмо такого союзника.
Не внаемо, як далі піде в Америці рух руекий пЬ -
сля упадку сего несовістного диктатора, та певно бодай,
те, що американска Русь відітхне відьнійіпе, коли тілько
він устуіпіться, чого горячо, бажащть і духовві і світскі
Русини в Америці., Для -доповнена образутеиерішного
стану Руси американскоі, подасмо отсе. писане 3 над.
Письмо -з Америки. '	’
. і	'  •-
Хоть які терпіла клопоти .Русь амсрикгйаска від
тутешного диктатора о. Андруховича і хоть жите, з тоі
причини, майже на. цілий .піврік. було заумердо, а вцё-,ж
таки, вдд якогось часу, нарід. приходить .до себе. -Ніхто
би не повірив, як стращяо тероризував ваш о. Булянже..
ввесь иарід, кілько він написався по польских газетах
крайноі брехні, але все час зміпив: иарід успокоівся і
нстернеливо дожидае вигнаня бувщого героя. .Торариств.
між народом прибуло. Сам о. Грушка,, пізнавщи . дійет-
віеть, поводи пристав на другу. сторону, взявся до пра*
ці та заложив в околиці Дегвеу 8ііу чотири товариетва
церковно-світскі, тай вабрався до йудови церкви, бо іі
Джерджі Сіті була тілько мала капллчка. .Веіх товари-
щъ греко-католиків буде до 40, але біда в тім, що угор.-
скі Русини радпіе. думаться зі Словаками, як з Галицки-
ми Русинами і майже виключно уживають в тов.іри'етвах
бесіди словацкоі Раді би ми, щоби такі соборники, як
недавно в Вільзберах, відбували ея частійше, бо вопи
вближилиби до себе та заприязнили наше духовенство,
а се чейже вийіпло би на добро народній справі.
Робота у нас поправилася через реформу цлову
Мс. Кіпііу-ого. Вугля вже ліппіе відходить, бо фабрики
маючи запеввений відбут своіх виробів, ліпіпе стали ро-
бити. Віктуали, як мясо, мука і т. і. дешевіють посте-
пенно, хоть і поволи. задля малого вивозу. За тс убраня
вовняні иа разі трохи підскочили, але всі нредвиджують,
що ціна вовни дуже піде в гору, бо головно вовиу
спроваджувано вза границі, переважно в Австраліи Ріжпі
люде всіляко судятъ про реформу цлову, але з неі буде
бодай та користь для партій американских, що піднсссся
або партія републиканска, або демократична. Перша з
них стоіть за високим цлом, друга за як вайнизшнм,
або й за цілковитим знесснсм цла. Отже, від того, якс
буде цло, залежатиме те, котра партія піде вгору ; але
як буде,. се покажи будучніеть.
Стори рускі як стояли, так і стоять та о стілько
змінилось, що закладанс сторів на взір „Народпих Тор-
говель" у краю, оказалось непрактичвим, а то по тій
причині. Нарід нащ пробував тут тілько часово і час
від часу то відйізджають люде до краю то знов на йіх
міеце прибувають нові. Звичайно той відйізджае до
краю, що Прозбирав троха гроша. Річ ясна, що-власно
той, хто мае найбільше гроша, той і дав до „Торговлі",
алс-ж і той самий відйізджае до краю. 3 того виходить
надзвичайно великі клопоти для утгравитслів, бо наш
нарід не розбирас, чи він дав ва акцію чи на процент
гроші, але як ему иапишуть: „Мій ІпЪу тигго", або
„тці ІпЬу вупу рьгуігііжц Ьо )а пі пмщі йаіу йоЬі га<1е“,
то він іде до управителя і жадас своіх грошей, бо він
вже шіфкарту купив. А позаяк сей рік минаючий був
8овсім безррбітний, бо зима була дуже мягка, і не .було,
чого сидіти, людей,, то-ж день на день відйізджалц люде ...
. до краю, а гим самим жадали і .грошей.,Тр,с<ІА’:іДц''тЙго''
зважити, що за готівку тут не щщдоеся,. отлщ,через 5-
міеяців люде дуже позадовжувались, а значка .часть і
ііеревандрувала спітами, забираючи з собою і долги.
Спе.рти такоге чоловіка не мож, раз, що він, немаючи
з чого жити, мусить десь піти за варобком, а друге,
. право не повваляе, Довжник вільний від доразьноі. заплати
довгу, ели заявить, що хоче заплатити і ізикажеся, що
немае чим. Що-ж лекшс чоловікови повіети як; „Я ти
заплачу, як буду.мав" А віхто му не доведе; що ве мае
чим заплатити, бо, він цонти зашие під пазуху і аі.
гіуАС Ото хиб^-.які оказались при торговлях.. Для того
тепер між народом вилпнула гадка, .ириватним особой
відпродати торговлі. На підставі отже того, продано
Торговлю в Джермен свому таки чоловікови, а так само
думаютъ зробцти д по других місцевостях і полагодитн
справи фінансові так,.щоби члени Торговель не понесли
жадпоі страти.
Піеля' мінімального обчиеленя, яке священники На
— з?і
Лемківіцині між собою мали зробити, як довідувмося,
виемігруватк мало до Америки над 18 тисяч пашого
народу-Лемків. Доки емігрували мущини, то емігрували,
а тсиср почали ва ними і дівчата, бо бачуть, що в краю
йім посивіготь коси, наколи и Америці перекидай хлоп-
цами мов орішками. Лучаютьен випадки, що одна дів-
чина до священника рано приходить з одним, и полудйе
з другцм, а вечером з трстим до запису. Рай і годі.
Л е м к о.
Робітницка партія в Галичині.
Рух соціаліс,тинной серед львівских робітників
иочався з першими рускнми соціалістичними процесами
1877 та 1878 р. Рускі соціалісти, як видавець і відві-
чальний редактор „Народа", перші стали писати соціа-
лістичні статі в заложеній 1878 р. „Ргасу". Тоді-ж обер-
нулись до львівских робітників і польскі соціалісти, як
д. Б. Лімановскціі і молодші. Серед польских соціаліс-
тичних процесіп у Кракові 1878 та 1880 р, навКоло
„Ргасу“ повстав кружок польских, жидівских і руских
соціалістів, котрі зовсім усуспільнили „Ргасе" і пробили
ві дуже цікавим органом нового руху в Галичині. Імен-
но ві Львові робітники стали громадно виступати на
вічах, де ухвалювали ріжні соціалістичні домаганя і т. і.
Та, після того, „Ріам“ персбувала ріжие. через що
вплив еі на робітників чим раз меншів, хоть рух робіт-
ницкий у Галичині, під уеякими впливами, чим раз
білыпе ріс. Зарисувались виразно два робітницкі табори
— прихилыіиків „Ргасу'1 і еі иротивників. Сі остатйі за-
ложили сего року новий орган робітницкий Коіюіпік.
Тоді й ,Ргаса“, що доти виходила дуже нерегулярно,
стала виходити регулярно, і очивидячки піднеелася. За-
дививіпися иа такий величний та згідний виступ німец-
ких соціалістів і, як нам баниться, на нашу радикальну
парню, прихильники ІіоЬоіпіка й Ргасу стали порозумі-
ватися і, після довгих та основиих приватних нарад
виступили 15 надо листа як одна партія — робі-
тиицка, 8 двома органами, ІІоЬоіпікісш і Ргаса, що
мають бути ведені згідно. Для ведевя редакцій вибране
два комітети, а іменно до комітету ВоЪоіпіка вибрано:
Мавьковского, Обірка, Бара, Смоковского та Гуржицко-
го ; до комітету Ргасу: Данилюка, Гудеца, Еліапіевича,
Нейбавера і Дашинского.
В відозві, помііценій в обох газетах, нова партія
пе ставить програми, заявляс тілько, що стоятиме на
групті правнім, а зрештою пристас до ' програми
німецких соціальпих демократія (кажемо се на тій під-
ставі, що нова партія звеея виразно соціяльно-демокра-
тичною). По нашому, оголошенв такоі програми доконче
иотрібке вже хотьби через те; що загал галицких ро-
бітників і програми німецких соціяльних демократій не
знас. Запсвне, іцо в головвім, галлцкі робітники повинни
йти сііільпо з робітниками всего просвічевого світа, але-ж
у нас найшлибися й спеціяльпі потреби робітницкі, за-
спокоеня котрих треба добиватися і можна добитися
скорше, віж самого соц. демократичного ладу. Тоді ясно
стало би, яке напр, ставовиско займае нова партія серед
ріжних партій — польских, руских, жидівских і т. і. в
краю й державі?
Нову партію ми розуміемо т{ік, що вона обійма-
тиме Фабричних робітників та реміеників усеі Галичини.
Робітники хліборобскі, иже задля бкромішноети своеі
праці а, в одній частині Галичини. і задля окремішности
мови (рускоі), мусять, по наглому організ/ватпеи осібно,
хоть, розуміеся, в союзі з партіею робітнипкою. Власне
наша радикальна партія мае на оці хліборобский робітний
люд у східній Галичині, а сподівмося, що Така-ж партія
хліборобска новстане і в вахідній Галичині. Правда, на-
зваві робітницкі органи, дорікають нам хлопством та про-
тивурічем із соціалістичними думками, але- се, по нашо-
іпу, чисте иенорояуміпв, котре помалу проиаде Само
собою. Ми радо витаемо нову партію і заявляемо, що
будемо йти з нею дружно до.двигяеня робітіюго люду
все одно чи Фабри чного чи хліборобского і до за проводу
всякоі волі та просвіти.
Ще одно. Органи новоі робітницкоі партіі вихо-
дять в польскій мові, та 8 того не треба виводити, що
партія чисто польска. Навивороть, нова Складаеся 8 По-
ляків, Русивів, Жидів і т. і. робітників. Партія вшивая
мови польскоі очивидячки тілько через те, що по міетах
Галичини еі всі робітники найліпше розуміють. Давіпйшс,
на підставі того Факту заграничні польекі соціалістичні
писателі, записували ввесь робітницкий' рух, вавіть у
східній Галичині, під дах іеторичноі Польщі. Ми певііі,
що тепер того не буде, одно через те, що робітники
галицкі не дадуться вловити на ніякий націоиальний
НЮВІЯІ8М, а друге, через тс, що не такі тепер люде
стоять на переді галицкого робітницкого руху. Зреілтою,
члени новоі робітницкоі партіі, обертаючися до псяких
робітних людей в Галичині, будутъ вживати і жидівскоі
розговорноі і рускоі мови, і вже й тейер напр. афіші
віча в 14 груди», будутъ друковаігі в усіх трох мовах,
і на самих зборах бесідники говорнтимуть і по руекц.
Редакція.
3 тюремних сонётів.
XXVII.
Сидів ПУСТИННИК біля свого скиту
Серед ліеів безмірних та безлюдних
I слухав пташок голосів пречудних
I вітру в гилю гііеню СУМОВИТУ.
Аж бач голубка, ,его пташка біла,
Що вже два дні не знать де пропадала.
Ту ж іюнад ним крильцями стрінотала,
I тихо в него на колінах сіла.
Старий погладить хтів йійі руков
Тай обімлів: ті крильця сніжнобілі.
Обризькала червона людска кров.
I зойкнув дід: „Прокляті, зсатанілі
Часи, коли з оселъ людеких в. сей ліе
На крилах голуб людску кров приніе
— 372
ххѵш:
Россіе, краю туги і терпіня,
Чиж не такий ти час прэходиш нині?
В трівоги й самолюбія пустині
Позабивались старші поколіня,
Тремтить вся сила краю як заклята,
А тимчасом на лютий бій за волю
Летятъ маліі діти голубята,
Кістьми лягаютъ у сніжному полю.
Россіе, краю крайностів жорстоких !
Твій витяз Святогор дріма в печарі,
Козацка воля спить в степах широких,
А дівчина голубка на бульварі
Платком, а не лицарскою трубою
Сігнал дае до кроволитя й бою.
13 вересня 1889.
. Іван Франко
В справі робітних людей / женщин
у Галичині.
Дня 14. ст. грудня с. р. буде у Львові, в великій
салі ратушевій від 10 год. рано народне віч задля об-
говорена загального, безсередного, тайного голосованя.
На тім вічу будутъ робітні люде та йіх прихильники
з усіх народностей Галичини, між іншими й члени на-
іпоі .радикалыюі партіі, іцо мае иаведену повисите спра-
ву в. своій програмі. Просимо-ж наших членів на про-
вінціі, іцоби, по змозі, явилися на тих зборах спільно
з нащими сільсіоіми робітними людьми, для котрих за-
гальне голосоване так само важне, як і для міских ро-
бітників — як се вжр доказали селяне і мііцане снятин-
ского повіту, іцо ухвалили внести в сій справі петицію
до ради державной
Завважаемо, що й зібрані на згаданім народнім
вічу у Львові будуть підписуваіи таку-ж петицію. Тим
то й просимо тих паших прихильників,. іцо вже перше
не почали акціі між селянами та ніщанами, за вагальним
гососоваием, — як се робиться ва Покутю, — збирати
такі підписи від мущин і женщин та присилати на наші
руки. Письма й телеграми для віча приймае також наша
редакція, а’в день зборів треба йіх прямо слати під а-
дресою: Львів, ратуш, народне віче.
Нарешті нідносимо, що на тім вічу будуть і
женщини, котрих ся справа також безпосередно обхо-
дить. Львовянки дуже нею заінтересувалися. Ось яку
відозву написали деякі в них, відовву що ходить при-
ватно- з рук до рук, між Польками, Жидівками та Русин-
ками. Львова:
,До наших женщин! Справа дуже важна і доти-
каюча загалу женщин, буде небавом порушена публично.
Народне віче, що небавом мае бути скликане, для
обговореня справи загального голосованя, дае й нам
нагоду упімнутися о наші права людекі й горожанскі.
„В передових освічених державах европейских,
справа допуету женщин до голосованя вя:е від давна на
порядку дяевнім. Вимовні та енергічні представниці пу-
блично! опініі словом і пером домагаються рівноуправ-
неия женщин у салі увівСрситетекій, в судовій палаті,
на полі політичнім і на іиших полях суспільного житя.
Перед переконуючою силою йіх аргументів, при слушно-
сти йіх домагань, отворяються чим раз частійше для
женщин домівки знаня й науки, в краю-ж свободи, в
Америці, вавнають уже женщини благодатних наслідків
впконуваня своіх горожапских прав.
„Чн-ж тілько польскі, рускі та жидівскі жепщиии
мають оставатися позаду за загальшш ноступовим рухом ?
Чи-ж тілько вони маіоть своею мовчанкою стверджувати
кривдне для них підозріне, що вони недозрілі духово,
що не вміють відчути власного покорена, не епосібні за-
бажати того, що йім слушно наложиться??
„Пора й нам винтя зі стану насйвности і здобути
ся на перший саиостійний крок. Користаймо з нагоди,
зберім ся численно на народнім вічу дня 14 грудня,
заманіфестуймо численними иідписами наші нереконаня,
СФормулуймо наші бажаня і ііристаньмо до численно!
громади женщин, свідомих своеі людскоі гідности і до-
магаючихся для своего полу прав горожанских, иа рівні
з іншими, а в першім ряді права загального голосо-
ваня0.
Пе сумніваемося, що ея відовва припади до смаку
й загалови наших женщин та що й вони численно по-
являться на львівскім народнім вічу, навіть з про-
вінціі, тим більше, >цо віче.мае мати характер всекрае-
вий, а не тілько місцевий Се добра нагода для наших
Русинок зійтися в поступовими Польками, Жидівками й
іншими в нашім краю, і спільно добиватися свойіх
прав.
Як звіено, наші поступові Русинки пода-
ли в свій час петицію до ради державноі о допуст
женщин до університетів та отворено жіночих гімназій.
Отже власне, названо народне віче може спонукати
й Польок, Жидівок і інпгих женщин нашого краю, зро-
бити то само — виелатм й від себе такі ж петиціі з
численними иідписами. В раді державній маіоть тепер
над жіночими петиціями радити, отже чим більше йіх
буде і чим більше жеящин буде на них ігідписано. тим
красше. Нам бачиться, що женщина» усяких вір і на-
родностей на шого краю треба доконче зібратися на віче
для устроеня бодай нриватних жіночих гімназій. В такім
разі вайшлибися певне на те й приватні фонди і сили,
а тоді вже й правительство тай рада державна мусілиби
в тим Фаістом числитися і мусіли би допустити укінчені
гімназіеткк в університети. Тай в загалі треба. зважити,
що такі справи, як жіноча, можна гарно розвязати
тілько дружно: вони не національні, а інтер -національні,
міжнародні.
М. П.
Д. Іванів у Станіславові. Першоі половики Валю
дописі про надужитя стаиіславівскоі поліціі, ми не мо-
гли надрукувати з огляду на конФіскату. Посилаемо ма-
теріял д. ПерперсторФерови, до ужитку в раді держав-
ній. Так само будемо робити 8 усакими надужитями,
про котрі нам не позволяе писати львівска прокураторы
Зміет: Міияй кріцу ва лошіцу! редакціі Народа. Радикальний посол, редакціі Народа. Аби
тілько по руски! М. II. Соціологія руских послів I, редакціі Народа Власть темноти,
драмат Л. Толстого, пер. М. Павлика, (дія V, конецъ). Опікуни міщап, Міщанина. Лю дска крив-
да в С тавіелавівщині, Іванова. Н аші селяне й рад и калівм, М. Павлика і Павла Думки.
Про американску Русь, редакціі Народа і Лейка. Робітн ицка п артія в Галичин і, редакціі
Народа. 3 тюремпих сонетів XXVII-XXVIII, Ів. Франка. В справі робітних людей і жен-
зди н у Галичині. М. II. Переписка редакціі.
Ридав Михайло Павлик.	Відповідае за редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі0 Войтіха Маиецкого, під проводом В.Годака.
Рік /.
Львів 15. л. трудна 1890.
У 24.
и ••••:?
Виходить 1. і 15. .! [
кождого місяця і ко- ,
і штув за рік
і в 'Австро-Угорщині 4
II
іі гульд а для заграннці
І; 5 рубл., 12 франків. 10
I' марок або 21/, Доляра.
Одно число 20 кр.
і
Ц------,---
рг-----------	я
Адрес редакціи ।
Львів, ул. Академи- і
чна ч. 22.
|' Дописц безименні не .
будуть поміщувані. У-
житі рукописи ншцать-
। ся, а неужиті можуть
собі автора своім коіп-
том відобрати. В спра-
. вах редакційних можна
| говорити від 11 до 12
! рано і від 2 до 3 пои.
ы.. .... ... _ .... а
ОРГАН РУСКО-УНРАІНСКОІ РАДИКАЛЬНО! ПАРТП.
Неполітична политика.
I.
Правду кажуть, що люде тому тілько
знаютъ ціну, тим тілько вміють орудувати, іцо
самі собі придбають, зароблять. Се слово прав-
да не тілько в господарстві особистім, а й у
державнім, у політиці. От напіим Русинам по-
літична воля, з правами особи, з соймами, дер-
жавними радами — упала з неба, без того,
що б вони самі дли неі палецъ об палецъ уда-
рили, без того, щоб вони боролись за неі, як
Німці, Угри, Поляки, ‘Іехи і др. 1 ось уже 30
років проходить з того часу, або, коли раху-
вати з 1848 р., то й білыпе ніж 40, а все ні-
ші люде не знаютъ навіть, як і ступити йім
по вільному. Молена б і тут, як і в друтих по-
дібних справах, хоч трохи вкоротити науку
власноі боротьби дослідом поступованя других
людей, наукою іеторичною. Так на лихо наші
Русини найменше люблять учитись, і може ті,
іцо накидаютъ себе в навчителі других, най-
менше. Не диво, що в головах наших людей
по більшій части ще такий мозок, який виро-
бився перед 1848 р. Вони все- стоять на колі-
нах та бють поклони, звертають уваги, надіі,
посилають подяки просьби до того, що
вже вмерло піеля 1848-1867 р. і вже не верне
ся ніколи, — і зовсім не вміють стати на но-
ги, на своі власні ноги та дбати про свою си-
лу працею на власному грунті. Иподі видиться
мов би то лиха година навчила чомусь Руси-
нів, що вони бсруться за розум, — та ось по-
віе несподіваний вітрець, і впять пішло по
старому !
Такий суд безпремінно видавби усякий
освічений европеецъ, коли б почув те, що гово
рили наші политики в остатні дні недавньоі
сесіі галицкого сойму.
Боже! з якими там поважними лицами,
якими поважними голосами, про які важні речі
там говорилось ! Про політичну програму Ру-
синів, та ще й не самих галицких, а веіх : і
буковипских, і угорских, і російских, так мов би
то остатні дали невним бесідникам хоч би Фор-
мально право за них говорити ! А як розважиш
над. тим, що говорилось, то вийде все подібне
до того, як маленькі діточки граються у війну
подушками заміець бомб. В ніби то політичних
розмовах наших політиків бракувало найбільше
власне політики, навіть елементарного пізнаня
того, які справи політичні, так що про них
молена говорити в політичних радах, а які ні.
Навіть ітоді, коли соймові бесідники зачинали
дійсно політичні справи, показувалось, що во-
ни тілько граються словами з політичноі мови,
а влаетивого змислу йіх не розуміють!
Почнемо з програмовоі примови д. Роман-
чука, котра й підняла всю отсю 6учу. Д. Р.
сказав: „Програмою Русинів есть : признане
самостійности своеі народности і своего язика
і особливша дбаліеть о свій язик і свою наро-
дніеть; вірніеть для австрійскоі держави і на-
нуючоі динаегіі; вірніеть для греко-католицкоі
церкви; уміренний лібералізмі, нарешті, стара-
не о розвій селянства й міщанства"-
Поясняючи першу точку ееі програми, д.
Романчук прочитав цілу лекцію про іеторію
літературноі мови в Галичині з 1848 р. і за-
кіпчив еі такою Формулою : „Мп ані депіе Еи-
іЬепі паііопе Роіош, ані §епіе ЕаіЪепі паііопе
Еназі, але ми есьмо щшіе ВніЬепі наііопе Еп-
Ніепі’. Як іеторично-літературна лекція з ет-
нограФІчним виводом, ся частина промови д.
Р. слабенька вже через те, що вона починаеся
тілько від 1848 р., а не напр від преподо
бного Нестора й говорить тілько про по-
гляди самих Русинів галицких а лишае
напр. Украйінців, таких як Костомаров,
— цепіе ЕпіЪешіз паііопе Визвиз, і при тому
зовсім не Мозсоѵііиз, коли д. Р. очивидно теж-
самить отсі два вирази. Але головне діло в
тім, що політична рада — сойм краевий зов-
сім не відповідне міеце для таких лекцій. Мі-
сце для них академія наук, науковий конгрес
і т. і, де кожда думка розбираеся вільно зо
веіх боків і де не можна вживати аргументів
від лояльности для держави, від приписів ад-
мініетративних і т. і.
Пехай д. Романчук перегляне іеторію веіх
політичних рад Европи, — нігде він не знайде
приміру таких іеторично-літературних студій,
як ті, котрі нам показуе галицкий сойм. Літе-
ратура й етнограФІя мають тілько одну точку
спільну з політикою — се законы чи припиеи,
котрі оііреділяють примус чи волю вживати
звіені мови в адмініетраціі, в суді, в школі.
Коли яка мова якоі частини людности в дер-
жаві, чи в краю заборонена в сих закладах.
— 374 —
— люде, що вживають ееі мови, можуть в ію-
літпчипх радах домагатися права для ееі мови.
Алс сиеціяльні історично-літературні, стилісти-
чиі еправи ие можуть бути обговорені в полі-
тичних радах та ще й перед чужими, котрі,
навіть при безсторонности, — якоі ж певно ні-
хто не вбачить в теперішних соймах галицких.
— пекомнетентні судити про такі еправи.
Візьмім примір. В Бельгіі живутъ народи
двох мов: Францускоі й Фламанскоі. При но-
чатках новоі бельгійскоі держави остатки мова
була майже вовсім позбавлела свого права в
публичному житю, але згодом сторонники еі
виробили для неі в парламентах закони, котрі
поставили еі майже на рівііі з Фрапцускою.
Тільки ж при сему Фламанскі політики ніколи
не пускались у парламентах в спеціальности
історично-літературні, не ставили урядових
етиограФІчпих Формул об тім, іцо вони цен’е,
а іцо на и пе. Напр. були часи, коли Фламанскі
паціопали, звертаючи увагу на церкву (котру
теж галицкі політики, як д. Романчук, (Ачин-
ский і т. і. переплутуютъ з народностію), вва-
жали свою людніеть, нереважпо католицку, за
осібпу цен’.е і ів-ііопе від голланскоі. Згодом
такі погляди персміпились, і Фламанскі паціо-
пали признали себе пс тілько пяііопе. але й
йспіе за одно з Голлапцями і відповідно тому
зреФормували свою правопись, направили пра-
цю над литературною новою і т. і. Тепер у
Фламанців іде новий нроцее — вироб відпо-
сип до літсратурііоі мови німецкоі (пеи-іюсіі
йсиійеіі).
Тілько се все для Фламанців еправи йіх,
хатпі, акадсмічпі, а не парламснтскі, бо до
спілыюго двом пародам парламенту й уряду
належить знати тілько одно: чи но при Фран-
цу скій мові може, чи мусить бути урядовою й
й друга мова, Фламанска — яку там еобі Фла
маііці вироблять самі. Якби були Фламапці по-
ставили свою справу в парламентах бельгій-
ских інакше, то вийшлоби, що власне йіх ко-
лишні противники, Валлони Францускоі мови,
давали би йім закони для йіх літератури, сти-
лю, стпограФІі.
Та, скажутъ пам як звнчайно : то Бель-
гія, а то Австрія, та щс й Галичина. В Ав-
стріі, як тілько Русини иідпяли голову, зараз
йіх спитали: хто ви ? чи часом пе ІГізяеп ?
Коли ні, то можете жити, а коли  Кіі-жеп, то
вмирайте. А далі й Поляки, котрі в 1848 р. цс
хотілизнати й Русинів (ВиіЬепеп), тепер ще
так-сяк згожуються терпіти йіх, а вже Киззеп
пі за іцо Так ось, кажуть, Галпчанам і треба
числитися з такими практичними обставянами.
На таких розмовах всього білыпе видно
тс, скілько в головах Русинів засталося щс
лаксйского мозку метерніховских чаеів. Самі
такі запити, як: „хто вп такі? чи не Риі8зеп?“
можлпві 6ули тілько з боку тих людей, котрі
звиклп думати, що народи живутъ для них і
по стількіі, по стількп йім се вверху дозволено,
а пе для самих себе. А з другого боку те, що
люде стали відиовідатп на такі запити, пока-
зув, іцо вопи сами ссбс не звиклп ціпитп. Тс-
пер звіево, що ще перед 1448 р. була в Галп-
' чнні „погодинска колонія44, котра вважала себе
' русскими, і однакож і ті люде відповідали,
що вони члени народу самостійного, писали
„росправи" о самостійности язика Русинів і
навіть такі самісінькі похвалки проти некато-
лицкого Восходу, які чуемо тепер від д. Січин-
ского. Другі щиро вважали себе членами осіб-
ноі, або малорускоі, або рутенскоі (австрійскоі)
націі, хоч, як теж тепер видно, не дуже то
ясно розуміли ознаки тіеі націі. В усякім разі
ніхто не догадайся відповіети на урядовий за-
пит: „хто ми такі — те наше діло, а
вам тільки треба знати, іцо ми еобі
х о ч емп полу чити св ов и р а в о на и а-
шііі землі".
Хибно ночатс діло, пішло й далі- но слизь-
кій дорозі: лицемірства й лакейства, взаемних
доносів і т. і. I так воно йде й досі, не гля-
дючи на те, іцо тепер вже вияснились націо-
пальні еправи по всьому світу і в самій Авс-
тріі навіть закони на стілько змінились, що
запити й умови, які ставив уряд Русинам у
1848 р, зовсім стаютъ анахрошзмом. Ми напр
згадали Фламанців На них видно, що частина
людности звіеноі держави може бути наііопе
еі цепіе однакова з людностію держави сусі-
дноі і всс таки зоставатись у першій державі.
Примір відносин Італіянців швейцарских до
ПІвайцаріі й королевства Італіі, іцо виросло
після 1848 р., учить тому-ж самому, 3 другого
боку примір Ірлапців показуе, іцо можна гово-
ри™ англійскою мовою і все таки хотіти від-
ділитись державно від Англіі. Примір Альзаціі
иоказуе, що можна бути Иімцями і не хотіти
зоставатися в пімецкій державі і т. д. і т. д.
Такі приміри ноказують, що національна
мова й д е р ж а в и а п р и й а л с ж н і с т ь
осібпі одна від одноі. Значить, і га-
лицкі Русини можуть бути павіть такими са-
мими Москалями, як і Калужане, і всс таки
зоставатись лояльными австрійцами. В усякім
разі, в Австріі тепер конституція признас пра-
во за всіма мовами людности держави і ні
одна статя тіеі коистітуціі не дае ні держа-
вному урядові, пі краевому, ні в краях зміпіа-
ного національного складу, якій небудь частині
людности, права рішати про мову другоі час-
тини, другоі національности А Русини галицкі
все ще самі говорятъ і другим позволяютъ го-
ворити в політичних радах про те, що таке
Русь, правдива, неправдива, — паііопе, цепіе
і навіть кресіе!
Яка з того виходить непевніеть стану і
шкода для Русинів галицких, вже по части було
сказано. Очивидно, іцо при такім стані еправи
завше хтось чужіій може піднімати питане про
те, на скі л ьк и і в якій ф ор м і Русини
мають право жити? і завше міряти та
поправляти йіх рускість. Не так давно Рутен-
ці святоюрскі, чп иогодинскі обвинувачували
перед урядом галицких народовців, закидаючи
йім, іцо воии вжпвають не законну гаИіепіесЬе
ЕапсІез.^ргасЬе, а чужу, ковакізсЬ-икгаінізсЬе.
Тепер св. Юр прихпливсь до народовців і те-
пер старим Рутснцям уже закидаютъ перед
урядом, іцо вопи вііламуються з закоішоі пі-
— 375
НіРпівсЬе [лгкіезвргасіір. I безііеречно, на сій
фазі лакейства Ру генія не зостаиеться. Літера-
турно стнографічний символ віри, котрий д.
Романчук вніс на апробацію у львівскпй сойм, '
відчиня двері всякому орудованю чужих людей !
в руских духових справах, тим більпіе, іцо д.
Романчук приилутав до політики не тілько мо-
ву, а иавіть „иародиість", то б то річ дуже
складну і навіть неясну, ми зважуемось ска-
зати: неяену і для самого д. Романчука, хоч
він і поставив у програму своеі партіі (единоі,
по его Формулам, легально! партіі серед Руси-
нів Австріі) — „о с о б л и в ш у дбалість о
свою иародність". Зовсім консеквентно бу-
дс після такого висгуиу д. Романчука і его
партіі, коли політичний уряд будс контролю-
вати у Русинів одежу, музику, весільні обряди
і т. !., як він уже контролюе, через хибну но
станову справи, релігійні обряди Русинів. хрс-
сти, відходи на прощу і т. і.
Не може бути спору, іцо д. Романчук при
зпав тому урядові право коптролі над релігіеао
Русинів, поставивши в політичну програму Ру-
синів „вірність для греко-католяцкоі церкви4
нарівні з вірностію для австрійскоі держави.
Ми не будемо зупинятися на подоробицях
всього уступу в промові д. Романчука про ві-
ру, ні на промові д. Січинского котра обшир-
но розвива резона д Романчука. Дитпііство
аргументаціі, пезпане, або перскручуванй <₽ак-
тів з іеторіі й рслігійпого стану Галичини, ко-
зацкоі Украйіни та Московщини, снодіваемось,
кипулися в очі иавіть іпкільним учепикам’). За-
мітимо тілько одно, що власне людям релігій-
ним отся опортуиіегичпо-паціопальпа круганина
обох бссідників, а падто священника, муеііть
показатись просто огидною, бо рслігійпий
чоловік дсржиться ТІ6І, чи другоі віри зовсім
пс через те, іцо вона ділить его національно,
чи як там, від сусідів, а через то, іцо его со-
віеть кажс ему, іцо та віра правдивійша (че-
рез те між ііппим тенер нема вже власне па
ціопальних вір 1) Ми зуііинимось на тому, іцо
всі отсі греко-католицкі заяви дд. Романчука
й товариіпів, у політачному зборі, яким с га-
лицкий сойм, зовсім не па міеці, бо §. 14 ав-
стрійского констітуційпого закопу з 1867 р.
говорить ясно, іцо в Австріі: „для всіх за-
беспечепа повпа свобода віри й со-
вісти“ і що „вживане ирав горожан-
ских і політичних не заложить від
ре лігі йио го вір оіеповіданя".
Після такого закону, коли б хто навіть з
церковиих достойників у соймі затрсбував від
якоі людини, чи частини людности, іцоби вопа
безнремінно держалась якоі пебудь церкви, то
справжній полігмк. навіть найрелігійпійший,
мусів би его енпнити, заявивши, іцо віра тепер
відділена від політики. Ми дуже дивуемось,
чому так не зробпв маршалок сойму галпцко-
') Ми порадцлпбп політпкам га.шцкпм, літерат.ім,
депутата»! і т. і., котрі в;к.‘ скіпчіип шко.іи і котрнм
хочеея говорили про Госію з Укр.ііііііою. про нрпвбе.іа-
вік, нітуиду і т. і. причитати хочбц напр. ді.го Ілігпу
Веаиііеи — Ьа Ки$яіс сі !е« Кіія-фч, котрі- иі-реложепо іі
на німецку мову.
го , або чому д. Окуневскпй в своій промові
не вказав просто на неконстітуційність про-
грами д. Романчука, котрий переплутав те,
що закон австрійский давно вже розділив? Се
було би далеко білыие до речі, ніж розмови
про іеторнчну вартіеть римского, чи грецкого
православія ‘,і.
Мені якось соромно говорити з боку прін-
ціпіального про обовязковіеть римского католі-
цізму для Русинів, бо я-ж не можу допусти-
ти, щоби д. Романчук не знав, що напр. бу-
ковинскі Русини не папіети і що Федькович,
чоловік не незвіений і ві .'Іьвові, писав иавіть
иіені в котрих він рівняв папу з антихристом,
що противні католицтву й другим церквам
рухи е но всіх народах і що від них вже не
убереглась і Галичина. Звісно, д. Романчук
вільніеінький вважати римский католицизм за
найлііипу віру і навіть за найліишу науку, та
тілько-ж не може він відмовити рускости й мі-
сця в полігичній громаді ні православному Федь-
ковичу з Буковинцями, ні людім вільноі науки,
яких вже нимало й серед галицких Русинів 2).
Дві оетатні точки в програмі д. Роман-
чука, про лібералізм і розвій селянства й мі-
щанства, справді політичпого характеру, та
тілько вяложені вопи так, як ні один справді
політичний діяч ніколи таких річей не викла-
дав, тоб то без усяких рсальних подробиць і
дуже темно навіть у загальній Формуліровці.
) Ми паовиі годинося а ш. «второй, що сі веі
рочиови під іяті буліі аоииім не, на міеці, тількож мусн-
мі> ііаипажатіі, іцо р.гв вона булн нідняті і иавіть одо-
б.іені чаетшнно руеких иош:і і білыпостію польскою;
раа, нід ыіетавлсіікм у соіімі е.средновічним прапороя,
готовиться и краю пехід угодоиціл нротів уеіх Гуеиіііп,
іцо іііакіпе. думають, — то д. Окуневскому мало було
сказати, іцо ее всо нелегально, (він, бачимо, іі ска-
зан, іцо віра не належнть до соііму), а треба було кон-
чи й занротестувати нротів оіііки церковноі, яку Ру-
еппам накадають з ріжних боків, бо та опіка мае. дли
нае важно виачіпв іі тенер. Коли взяти на унагу те,
як наша Рутенія, чи нірать, чп ні, клонить голову пе-
ред усякою церковіцііиою т.і іцо доен ні одни Ру-
тепець не зважиися стало і консеквентно противити-
ся хотьбн нелегалышм нретснсіям нашнх г.ладик, то
вистуіш д. Окуневкого, та ще в соймі, серед таких
нрикрих сцен мають для Галичинн велико, осиовне
уначіпс. Адже-ж мптронолнт, мов евредног.ічний інквізі-
тор, а пс носол заявпіі у соймі, іцо хто іпакінС ду-
май, ніж угодовці, тому пема міеця і: І'алнчііні! 1 ее
він готов викопуватн на своіх підвлаеішх. Ось і най-
лініна відиог.ідь тим, котрі дпвувалпс.я, чому мн в осію
ви паіноі радикально! партіі ноклалп іі раціоііалізм. У
нас раціоналізму докоиечпе треба на кождім ноступі
руского жіітя. що так опутапе церковіцііиою. Сю ясиу
знізду, раціоналі.ім, нобачив, серед звіеного торгу іі д
Окуневскпй тай стаи но і:і боці, дарма, іцо ще недавно був
протнвішй пашііі максіма.іыіііі програмі. Які важиі для
руекоі справи, а пагубні для такоі иагубноі угодовщп-
ііц, ті внетуни д. Окупсвского і як глубоко ще епдпть
евптоюрщііпа навіть у го.іовах .репрезеит.иітів" пароду
руского — законодателів, видно буде наіікрагніе з того,
що білыпіеть руских поелів. иавіть москальофілів страх
дра. Окупсвского від его остатного крону здержувала
мов.тяв, бііітеснВога, що вн рпбнтс? іті Внняток учпішв
одни евітскпіі моекальотіл ще одни хрпетяппн, іцо на-
віть за охочувлли д. Ок. до сго внетупів. Редакція.
) Дли нас вистуй д. Романчука тпм іірикріііііііііі,
що він-же довгі ліга вів народи}’ газету .,Г>аті,ківіцпну“
власне в дусі наскрізь евітекім, вілыйм і тактично дока-
зуг.ав. ню віра не на.кжлть до ііолітпкіі та що взанние
г.пк іикаю; Ру.-пнііі задай відчіниоетц думой - ікчіміене
І Для русі;»і ецраг.и інкідіппе.	і'ед.
*
— 376 —
Д. Романчук каже, що лібералізм Русинів
дуже уміренний і навіть прибавля: нехай він
не разить і найзавзятійших консерватистів
(слід думати: австрійских). Але що то власне
значить уміренний, дуже уміренний? Р>о-ж зві-
сно, що для однібі політичноі партіі й уряду,
котрий еі держаться або котра держиться у-
рядом — уміренно, то для другоі невміренно,
що для одних дуже, то для других не ду-
же! Далі що то такий за лібералізм, котрий
не вразить і навзавзятійпіих консерваторів ?
Нехай би д. Романчук винайшов де-небудь в
Европі і в самій Аветріі в парламента, чи в
соймах такий .лібералізм з програмою скілько
небудь ясною, тоб то політичною!
Читаючи такі слова, думаеш не про по-
важного політика, голову депутатского клубу,
а про того цигана, котрий дурив пана, роска-
зуючи, що він ішов проміж дощ. Так той ци-
гап хоч просто дурив пана, а д. Романчук
справді дума проскочити проміж дощ!
Не богато ліпше виложена й топка про
розвій (економічний) селянства й міщанства.
Д. Романчук поспішаеся прибавити, що его
партія: „того розвою глядитъ пе дорогою ра-
дикальною, але дорогою постепснного розвою,
одвічаючого характерові народу, его замилу-
ваню в іпдівідуалізмі, дорогою, яку іеторія ему
витичила“. Тут що слово, то туман і плутани-
па. Періи усього слова радикально і по-
с т е н с п п о зовсім пе противігі одно другому
Можна бажати радікальноі зміпи норядків і йти
до неі постепенно. Між Францускими соціалі-
стами е напр. партія, котра зветься посеібі-
ліетами, що все рівно, що й постспенники.
I соціа.іісти німецкі мають програму постспсп-
них зміи і окоиечиу — радікальну. А до того
й слово радікалізм також пусто як і слово лі-
бералізм, поки під ними не поставлена іюдрі-
бна ирограма реФорм. Поки іцо, д. Романчук
такоі програми не дав, а вона тілько й могла
надати его програмі справді політичпу барву.
Про слова д. Романчука про характер иа-
шого народу, его іеторичну дорогу, про іпдіві-
дуалізм, — якось соромно говорити. Чи ж так
легко опреділити характер народу, щоб на пе-
го покликуватись у політично-економічиих про-
грамах? Забув хиба д Романчук, що колись пани
покликувалисьвласне пахарактернашогопароду,
іюли боронили панщину ? Та що пани! Ми па-
мятабмо, як в 1875 р., один з пайви-
днійпіих народовців, Корнило Суіпксвнч при
10-15 душах у Кібві сказав нам: „ви стоіте
за тим, щоб нашям хлопай дали бізіыис землі.'
Але ви не знаете нашого народу: дайте ему
землю, то він ляжс під грушкою, та и спати
ме“. А з другого боку можу вказати на при-
мір знавців нашого народу, котрі кажуть, що
его характеру відповіда рівний переділ землі
між панами іі мужиками. Котру з сих двох ха-
рактерпстпк д. Романчук візьме за підставу
до своеі економічпоі програми ?
Що до іеторпчпоі дороги, то в нашій, як
і в усякій іеторіі, зпапдемо всього і між іншим
чпмало зовсім пе умірспного, а дуже радікаль-
пог<», так що пок.іпк на іеторичну дорогу пай-
цустійіпий з усіх поклнків, а надто для умірен-
ного ліберала.
Словами про індівідуалізм, д. Романчук,
очивидно, думав обілити свою партію від заки-
дів про соціалізм Та тільки впять д. Р. забув,
що б соціаліети і мов навмисне найменше умі-
репні, котрі стоять зя найрадикальнійший інді-
відуалізм : се а н а р х і с т и. А до того слово
індівідуалізм само по собі без подрібного поя-
сненя, впять пусте. В нашому народі були й
о усякі спілки й громади, е родове й сільеке
володінб землею і т. і. Не кажемо вже про те,
що людина —- звір громадский у загалі і що
без стоваришеня не можна розвиватись і ру-
скому плебсу, як не розвиваються без нього й
богатіпі кляси.
Тепер нам слід би розібрати й промови
д. Антоневича, так ми не маемо йіх тексту
скілько небудь повного, а на виклад йіх у пар-
тійному „Ділів не хочемо здатись По всьо-
му видно, впрочім, що д. Антоневич де в чо-
му, напр. в думках про безумовпу лояльніеть
ще дальше носупувсь за 1848 р., иіж пародов-
ці і при тому не замітив, що тепер в самих
урядових крутах в Аветріі вже не вимагають
такоі лояльности. Звісно, д. Антоневич думав
якось оборопитись від виводів дд. Романчука
й Січипского про тс, що хто не пристае на йіх
літсратурну Формулу, той відступпик від свое-
го парода, а далі й нелоялыіий австрівць. Та
тільки боронитись треба зручнійіпе, бо згадка
щіо Женеву й пакидане еі па рахунок дд. Ро-
манчука й др. вже через те пезручпа, що в
Жсневі всього знайдепі: і раціоналізму й па-
ПІЗМ.У, і анархіета князя Крапоткина і консер-
ватиста гр. Арпіма, і хто зпа, чи пе доведетъ
ся щс й самому д Антоновичу друкуватись у
Жсневі ?
Ми оглянули „політичніеть" в промовах
ріжпих галицко руских політиків в остатніх
засіданях сойму галицкого. Тепер треба гля-
нути, який практичпий стаи річей для Русинів
виробилн сі промови. Про се скажемо в даль-
іцому листі.
М. Драгоманов.
Нові царскі самодури та украйінскі
громадяне.
(До пи съ з Украйіни).
Знов маемо освідчити вас з’явипами на-
шого житя, ще одною крівавою одзпакою, що
не раз вирізуеться на жнтбписі руского народа.
Як чулн про наших земских начальників, то
це про них. Псредаемо Вам дійсний ®акт, з’я-
вившийся в осени в Харківскій губериіі незаба-
ром піеля постановки земских начальників на-
міеть впборннх од громади „мирових11. В за-
штатному городі Золочеві став земским началь-
нпком якипсь ІІротопопов, за два роки псред тим
скіпчивіппй правнпчші впділ Харківского уни-
верситету. Перші початки своеі праці він з’я-
впв такою розмовою : „прирожденно міні ш>-
чутк тако, що я не можу бачпги перед себе
— 377 —
мужика в щапці“. I відтак стрінувшись з се-
лянином, котрий не вправлявся вкинути шапки,
він збивав еі з голови ціпком. Иа питано се-
лянина : „за що ви бетесь?4 — одповідь була
одна: „я земський начальник, що хочу, те й
роблю; я маю право карати і милувати“. I
дійсно, багато де кого він карав. Якось зус-
трів він на дорозі гончара з возом горпіків,
зупиняе его, питае відки, а потім, вбивши з
голови его шапку, дае приказ свому - возпиці
перекинути віз, сам-же, бо горшки. В другий
раз те ж стрінув він на дорозі якогось візника
і бідоласі цьому довелось покопітувати адміні-
страційного дубця. Селяне з сусідних сел, чу-
ючи таке, тільки вдвигали плечима, бо павіть
ніхто певне не знав, що то за земскі началь-
ники і ва-віщо вони.
В городі Золочеві Протопопов мав свою
камеру, він там судив, а по волостях ще не
йіздив. Коли швидко по селах пішла така' чу-
тка про випадок самосуду земского начальни-
ка. Син одного заможнього селянина, Сірого,
директора йрестянекого земелыюго банку по-
бив злодія, котрий украв ключ із залізного
плуга, па з’явивши про пропажу земскому иа-
чалыіикові. Злодій пожалівся Протопопову1 на
сина Сірого. Земский начальник покликав его
у волость на суд. Син Сірого з’явився, він па-
рубок був міцний, дужак на увесь Золочів. Ото
Протопопов і роспочав суд тим, що надів на
руку кастет (Ьніііохег) і став бити йім Сірого
по шиі та по виду. Селяне, котрі тут були,
бачучи таке діло, вийгали із волости. Началь-
ник і Сірий лишились на самоті... Що між ни-
ми було далі, не звістно, тільки не забаром
земский начальник вискочив з правленя, лаю-
чись на селян за те, що вийшли. Селяне знов
увійшли у волость. Вся долівка, мостина була
у крові. Парубок Сірий стояв з кровавим ви-
дом і просив розібрати его діло, як слід. Па
кінець того жалібника-злодія потрусили і знай-
шли у него ключ. Після такого начальниківского
самосуду, батько Сірого зарікався ‘не лишити
це діло і йіздив до губернатора ; губсрнатор
вислав снравника, але цей не найшов, як каже,
досить доказів, бо Протопопов звслів тимчасом
зстругати з долівки кров рубанком. Так це
і скінчилось, тільки йде мова, що старий Сірий
пойіде в Петербург.
Одже прийшла година земскому начальпи-
кові Протопопові йіздить по волостях і чита-
ти новий закон. Читаючи его, він кожний раз
налягав на те, що мае власть усіх пороти різ-
ками, коли схоче. У однім селі котрийсь із
селян спитав: „за віщо-ж він буде йіх бита?"
Заміеть одповіді, Протопопов випоров его. Пі-
сля секуціі селянин піднявся, згарбав Протопо-
пова, повалив, зірвав з его штани і висік ти-
ми-ж різками. Остатні селяне тільки дивились
та голосом піддобрювали свого товариша. Після
такоі еправи, скрізь по. селах пішов гомін та
розмова між селянами про те лихо, що з’яви-
лось знов на світі; „то, мабуть, знов хочуть
нас зробити панскими; треба не приступати
на новий закон, бо він не від царя, а від па-
нів". На земского начальника по селах стали
дивитись дуже косо. Не забаром він зібрав
Довжанску волость із сел Довжика, Цапівки
Міроповки й інших і обершвея до громади
знов з такою мовою: „Як царь, так і мініетри
порішшіи вас порота, бо тілько тоді вийде,
путне з мужика, коли ему добре наддаш. Я
земский начальник і постановлений пазірати за
вами, знайте: над вами царь, над вами я. Хо-
дім у церков!!...“ — „По що ? спитав один із
селян. — „Ах, ти осел, болван! ти міні, зем-
скому пачальникові су перечити загадав ?“ і су-
нувся на его і сполоснув его нагаем. Селяне
притиснулись один до другого і трошки прида-
вили Протопопова, як у лещатах. Помяли, по-
мяли і розступились. Протопопов розрепету-
вався, селяне те-ж збептужились. „Все бити,
та бити, та за що-ж, роскажіть толком ? То
це ми знов будсм панскими!? Ні сего не буде,
бий его!!“ Вони знов насунулись. Урядник бу-
ло метпувся у громаду, ему пробили голову. —
„Не, дамо рук, ие приступило па новий закон,
бо він панский. Сього не буде!!4 Пишучи про
це, треба згадата, що Протопопов узяв з со-
бою лікаря, що-б показати ему, як він буде
заводити новий „порядок". Лікарь бачучи, що
порядок буде пе безпешний, дав тягу до око-
номіі князя Голицина під гуканя та тюканя се-
лян. Коло окономіі він зустрів управителя ма-
етків, котрий кудись вийіздив. Той почувгои,
що таке травилось, пойіхав визволяти началь-
ника. Селяне управителя понажали і розступи-
лись. Вів вислобопив помятого Протопопова.
Днів через 4 після цего було прислано дві со-
тні козаків на постой. При роздвореню казаків
жінки перечили, били йіх рогачами і не пус-
кали за браму. Але якось втихомирилось і во-
ни стали постосм. Швидко прийіхав справник
з становим і зібрав схід (громадекі збори).
Справвик. силувався вияснити селянам, що зем-
ских начальників постановлено від царя, а не
від нанів. Селяне не йняли віри і уперто ка-
зали свое: „иі, се від нанів, ти такий же пан,
як і всі, хочеш -зробити пас панскими!!“ Свра-
вник і становий почали „усмирять". Станово-
му перебили руку, а еправника тако-ж помяли.
„Не оддамо рук! не нриступимо на новий за-
кон!" Маючи на думці розділити схід, щоб
легше з ним справитись, справник звелів кож-
ному староста (війтові) відрізнити свойіх се-
лян. „Не розділимось ми ніколи! рене-
тували селяне; „Нас одна свята з емля
породила, мй всі бунтовщики. Не
треба нам земских начальників, вер-
ніть нам мировий суд! Карайте всіх
нас, а розділятись ми не будем!" Тоді
справник скомандував козакам, іцо стояли ко-
ло сходу на ноготові, бити громаду нагаями.
Після бійки, в котру замішались навіть і жін-
ки, парубки і дівчата, козаки подались назад
і на міеці лишилось богато порапених селян,
чимало і козаків. Днів через три прийізджае й
віце-губернатор Харківский Милютин. Знову
зібрали усю Довжанску волость. Але Милютину
лучилось те саме, іцо й справнику, вони его
трошки помяли (Милютин тепер взяв однуск
із Харькова). Тимчасом нарепіті схід положив
— 378
так: — „іцо як не буде цъого зсмского на-
чальника Протопопова, то оддамо руки (підпи-
шемось)“.. Па третій день знов прийіпло 5
рот москалів (вояків) і стали постоем. Селяне
відправили до губернатора 7 виборних . іцоб
просити зміни Протопопова. На дорозі йіх
зустрів справник, забрав бумагу неренисав
іменя, а після йіх заарештував, як перших
бунтарів-приводців. Бачучи разор постосм вій-
ска свого хозяйства, иозаяк кожна сімя по-
винна була щоденпо пекти по пів пуда хліба
на москалів, а козацким коням із громадскоі
гамазеі (шпіхліра) було забрано, до 800 пудів
вівса, селяне на кінці покорились, кажучи: —
„Бунтовали ми, але мабуть пічого проти па-
нів не зробимо, оддамо руки!“... Москалі про-
стояли ще 2 тиждия, козаки довше. Адміні-
страція заареттувала ще двадцать чоловік.
Тепер вони у Харькові сидятъ в тюрьмі.
Перпіс вони були на становищі „політичес-
ких“, та губернатор почувши, що вопи мають
кояапій свое ліжко, звелів одібрати ностіль.
Кожний із вязників ще вірить, що правда за
йіми, що йім не буде тяжкоі кари, що це бу-
ла номилка.. Що далі буде, не знаем. Прото-
попов не так давно вийінов з Уряду.
Дописуючи Вам про це діло, гірке почу-
тя обгортае душу за напіу землю, тяжко стае
чоловіку, у котросо ще пе виссали до остат-
нього серце і критичняй погляд па напіе жите.
Що день то нова і нова звіетка .столичпих"
вигадок. і важно стае у грудях серед самоволі
абсолютизму, наруги і знищеня наіпоі гро-
мади.
IX ст. ст. X. 1890.
М. Марніенко.
Парада в справах економічних в
Снятиш.
Що в ночатках вадолиста зібралося в
Снятипі кількапацять міщан і кілька людей з
інтелігенціі, щоби нарадитись над тим, які би
жаданя поставити до апкети впбраноі на ио-
слідних зборах „Просвіти" для нолагодженя
внесеня Ол. Колссси. Думки і погляди були
всілякі, стало однак па тім, що належитъ еще
запросити представителів усіх громад снятин-
ского повіту і що. окрім жадапь звернених до
анкети, треба також порушити ще ішпі спра-
ви економічні Особливо треба епитатися селян,
яких йім в загалі треба спілок і товариств, і
якби йіх устроіти так, щоби принесли йім
справді якуеь користь. Назначено одже на 23
надолиста обппірнійшу параду і запрошено
на ню виднійших людей з кождого села. Щоби
упихнутъ непотрібнрго розголосу і заколоту, по-
становлено, що зібране мае бути принятые і
обмежене -лишенъ на запрошені особи відпові-
дно до §. 2. закону про збори з 15. надолиста
1867. В. 3. Д. Ч. 135*)
На зібрапе нрибуло над 40 запрошених
осіб. 3 декотрих громад однакож не явилмся
прсдставителі і можна се витолкувати собі тим,
що погода була дуже негарна та тим, що де-
куда (як напр. в селі К.) водяться такі добро-
діі, що немилі для себе часописи і письма по-
просту закрадають. Нім ще приступлено до
властивих нарад. представив зібраним тов. К.
Трильовский справу загальпого голосованя,
котре е тепер найважнійіпою політичною спра-
вою і до котрого мусять змагати усі, що про-
стому народови справді прихильні, а головно
сам нарід, если бажае доборотись до справді-
шпого вплііву на законодавство і в загалі на
політичне жите. В тім дусі промовляв також
Др. Данилович. Він представив зібраним, який
хосеп відносить нарід з права загальпого го-
лосованя в тнх державах, де воно вже заведе-
не і оновів про недавні збори відепьских де-
мократів. Тов К. Трильовский відчитав одже
петиціі звернепі до сойму, до ради державноі і
домагаючіея заведена загальпого, для всіх рі-
впого, безпосередного і тайного права голосо-
ваня при виборах до всіх пародних репрезен-
тацій, ночім йіх усі нрисутні підписали.
Тепер розпочались наряди вяд властивим
предметом збору. Відкрив йіх т К. Трильове
кий і представив в якій ціли запрошено при-
сутнйх. У нас треба доконечно взятись усіми
силами до закладаня товариств і спілок, котрі
бн приносили народови матеріяльну користь
та поправляли его добробит, так як самі чи-
тальні еще не вистарчать для ееі ціли. В тім
напрямі поставив уже т. Ол. Колесса відпові-
дне внееене на зборах „Просвіти“ і вибрано
навіть анкету, що мала его докладно розібрати.
Доси однак не дае вона ніякого знаку житя,
виходить одже, що вибрані до неі легковажать
собі попросту волю та інтереси народа. Треба
одже дати йій пізнати, як парід про се думае
та застановитись над тим, яка би організація
була найлучша. При сій нагоді познакомлять
ся зібрані зі статутами товариства „народних
спілок11 у Коломиі, висланими уже до наміе-
ництва, і повинні також обговорити справу
крамниць, кас пожичкових та нппхлірів. На
внесено бесідпика, вибрано однодушно головою
зборів т. А. Кушніра, начальника сиятинскоі
„II. Торговлѣ, а секретарями о. Григорчука
та т. О. Данкевича.
Після того забрав голое о. Ір. Бариш і
представив хід нарад на в передній зборі мі-
’) При тіи случайности ввергаемо увагу напшх
людей, іцо наложить частійлге користатн з дотичного
параграфу закону про вбори, щоби старости, а особенно
жандармерія до него вже рав приза ичаілись. А то вопи
поводиться так, якби о его іетповаиіо пічого пе знали
і пишущій сі слова мав вже два процеси по сій при-
чинъ 2-го грудня ставай знову в Сгытинскім суді Др.
Данилович також по причині псобвпакомленя жандар-
меріі в ваконом о зборах, та суд сго увільпив, ще й
поучив жандарма, що безправно явився на такі приват-
ні збори. Названі снятннскі збори з 23 надолиста обій-
шлися без того — мабуть староство наше вже зрозумі-
ло законніеть таких зборів.
379 —
щан. Тепер, - сказав він, — іде головно о
тс, іцоби за сягнути думки селян що до пору-
піених справ. Т. К. Трильовский обяснив одже,
як мае ся річ з впесенем т. Ол. Колссси. У нас
треба ковче перевести економічну оргавізацію,
бо інакпіе хто другий через попирані з гори
„к61ка“ возьме нам грунт з під ніг. Тимчасом
львівским патріотам, як видно, сс цілком бай-
дуже та все таки мусять вопи бодай про люд-
ске око щось зробити з вибраною анкетою і
тому тра поставити до неі невні жаданя. Що-
би з економічпоі організаціі могло щось вийти,
треба передовсім уникати непотрібноі центра-
лізаціі. Годі чейже, щоби зі Львова мож успі-
івно впливати на економічний рух в Снятив-
іцині або Тернопілъщині, так як до того треба
стикатися з народом безпосередно. В проти-
внім случаю можна лише дійти до такоі смі-
шноі і безхосенноі бюрократіоманіі як в „кбі-
касЬ“. При тім треба і се взяти на увагу, що
теперішні народовскі верховоди до такоі робо-
ти неспосібні, >бо з селянами майже пс стиска-
ютъся. ІІайлучіпим доказом тоі йіх неспосібио-
сти е хочби те, що повітом львівским, котрий
маютъ під боком, вони цілком не займаються,
і не е в силі ні одних виборів перевести в нім
піеля своеі волі. При тім годі персйматися за-
падто великим довірем до людей, що не побо-
ялися на послідних зборах ДІросвіти" ужити
навіть не зовсім чистих штучок, щоби лиш
не допустити до виділу нелюбого йім Ол.
Колессу, котрий власне поставив внесено що
до економічпоі організаціі. Таким одже спо-
собом мусимо триматися засади доцентраліза-
ціі і тому то пайлучпіе булоби, іцоби по
міетах повітових, або вже найменше
окружних, завязувано товариетва цілком
самостійні, котріби на взір „кбіек“ переводили
економічну оргавізацію. В той спосіб малаби і
провінціональна інтелігенція спосібність до ро-
боти, і моглаби свою енергію зверпути на щось
хосеннійшого ніж на такі патріотична фімфи,
до яких нпр. взялось пару скучаючих на селі
паноткиків з під Еоломиі з своім товариством
„Оборона". (Вони пробуютъ позбутися таким
легким способом впливу радикалів на народили
рух !) Коли би однак робота просвітноі анкети
мала лишенъ скінчитись на завізваню нашого
завалу до завязуваня окружних товариств, то
народовскі проводирі 6ули бо дуже раді з та-
кого домаганя, бо воно давалоби йім добру
пагоду умити руки від цілоі справи. Тому то
треба завізвати анкету, щоби у Львові завяза-
ла центр, котрий би посередничив поміж. пооди-
нокими окружпими огранізаціями, подавав йім
потрібні інФормаціі і т д. Своею дорогою і
Львів мусить також постаратися о організацію
для свого округа.
Потім забрав голое Др. С. Данилович і
представив в довшій промові, в який спосіб
можна поревести окру жну організацію. Сели би
навіть і в усіх селах позакладувано крамниці
то всеж таки не могли би вони принести мно-
го хіена доти, доки не ввійшлиби в стислу
звязь зі собою. Тому то уложили Коломийці
статут товариетва „народних спілок“, котре
то товариство мае за задачу злучнти усі
крамниці і другі товариетва з скономічними
цілями веіх доокрестних повітів у одну ціліеть.
Др. Данилович прочитав одже головні точки
постанови статуту, подаючи при тім докладні
пояснена. Поодинокі на селах і міетах основа-
ні „спілки народпі" мають старатись о піддер-
жанс читаленъ і засновувати при своім боці
також крамниці, каси пожичкові та шпіхлірі.
Товариетва ті будутъ вповні самостійні, однак
поодинокі „спілки" мають від кождого свого
члена платити 10 ^кр. на рік до головного за-
ряду в Коломиі. За ті гроші мае удсржуватись
потрібпий до веденя діл перзонал урядничий,
покриватась кошта корсспонденцій і т д. Го-
ловний Заряд мае уділяти спілкам всякого ро-
да поміч і пораду, посередничити при закуппі
товарів і при всім тім руководитесь бажапями
і потребами спілок. В такий лише спосіб мож
буде підпести і опанувати рух економічний і
призвйчаіти наш нарід до спільиого ділапя.
Подавши потім виясненя па дотичні запити зі
счоропн тов. Запаренюка, Ст. Дутчака та К.
Трильовского, вніе Др. Данилович, щоби зіб-
рані ухвалили, що годиться ва прсдставлепий
статут і що би зараз по прннятю его до вѣдо-
мости через наміепицтво, забрались до закла-
даня спілок в снятинскім ііовіті. Внесене те
одноголосно принято.
Т. К. Трильовский реФсрував тепер спра-
ву крамииць, шпіхлірів та кас пожичкових. У
нас треба уважати на кождім кро-
ці н а т е, щоби в ир о б лю в а т и в и а-
роді громадский дух, почутс спіль-
но с т н і н т е р е с і в та п р и у ч у в а т и
его до сиілънойо . г р о м а д с к о г о в с-
деня всяких починів, маючих на ці-
ли піднесене его добробиту. Тому, хо-
тя і се вже добрий знак, коли поодинокі се-
ляне закладають на свій власний рахунок крам-
ниці, то все таки повинні ми старатись, щоби
до таких предпріемств бралося більше людей
злучивиіися в спілку. Лише в той спосіб мо-
жуть ся у нас виробити люде переняті чистим
громадским духом, котрі будутъ спосібні вая-
тися пізиійше і до труднійших предпріемств.
До того в спілках можна буде все уважати на
те, щоби у веіх ділах поводитися чесно і сум-
лінно, наколи поодинокі предпріемці все таки
більше виставлеиі на всіляки покуси, против
котрих при не великій просвіті між нагпим на-
родом — не так легко устоятись. Треба одже
заздалегідь уважати, щоби на міеце чужих па-
вуків і пявок не виробити своіх власних, як
напр. річ маеся в многих губерніях Роеіі, віль-
пих впрочім цілком від жидів. Притім і в спіл-
кових крамницях треба добре уважати па те,
щоби не доходило до такого, як нпр. в снятин-
скім „кбіки' дс часто запиваються члени до
безобразія, а потім провалюють собі голови.
Крамниці повинні бути доступні для веіх і
платити податок. так як з товариствами спо-
живчими лише много заходів та клопоту, а
можна легко наразитись на грошеві кари. Се-
ляне, на біду, дуже бояться всякого податку і
тому нераз даються піддурити „коікапі" чу-
380 —
ючи, що вопи йеилатять ніякого податку. Од-
иакож 8 зол. 40 кр. се ще не така велика су-
ма, щоби еі можна настрапіитись ! Тому то на-
лежить чим скорше, заки ще розпочнуть свое
ділане „спілки" взятись до закладаня спілко-
вих крамниць, а дуже добрі поради в тій
справі подае В. Нагірний в евоім „Пораднику
для крамниць" виданім Просвітою".
Крім крамниць поручувано у нас усе за-
клацати еще каси ножичкові та шпіхлірі. Од-
накож, хотя кождий з патріотів мав ті слова
безупинно на язиці, то все таки неподавано
народови майже ніяких рад в тих еправах.
Давнійше закладані громадекі каси та шпіхлі-
рі оказалися з многих зглядів непрактичними
і тому повинно закладатися йіх в Формі само-
стійних товариств. Для кас видали добрі під-
ручники Дри К. Левіцкій і Дрималик. Наилуч-
ше однак (як вже висказанося на попередній
нараді міщан) лучити оба товариства в одно,
як се зроблено в статутах „Власноі помочи"
пиданих накладом черновецко! „Рускоі Бесіди".
Належить однак поробити в них кілька мало
значуючих, однак конечних змін. На внесене
бесідника, зібрані ухвалили, щоби взяти ся
як найскорше до закладуваня спілкових крам-
ниць та „Власних помочей". По статути до
сих послідних тра удаватися до т. К. Три-
льовского (Будилів, п. Снятин).
Крім того забирали еще голое в усіляких
еправах дотичачих обговорюваних предметів
також многі міщане та селяне. I так т. Іван
В. Дутчак зі Снятина звернув увагу на те, що
„спілки" повинні старатися довести до того,
щоби взяти в своі руки торговлю збіжем. На
се зауважав оден з присутних, що се може на-
ступити аж нізнійше, коли організація до-
статочно розвинеея і скріпиться, а заразом
виробляться еносібиі до таких предпріемнетв
люде. Т. Ст. Дутчак зі Снятина підніе, що
шпіхлірі будутъ мати велику вагу по селах, а
т. Стеяанюк з Потічка зауважав, що вони бу-
дутъ надзвичайно хосенні, так як жиди вико-
ристуютъ селян при пожичках збіжа в стра-
шенний спосіб. По многих дрібнійших поясне-
нях Др. Даниловича і інших, відчитав т. К.
Трильовский ось яку резолюцію, вистосовану до
вросвітноі анкети.
„Зібрані 23 падолиста 1890 р. в Снятині
селяне і міщане снятинского повіту упрашають
Хв. Анкету, щоби при евоіх нарадах зволила
слідуючі бажаня йіх взяти під розвагу :
„Належить завізвати наш загал, а особен-
но філіі „Просвіти" до завязуваня по повіто-
вих або бодай окружних міетах товариств в
ціли економічноі організаціі. нашого селянства
і міщанства. У Львові належить завязати
центр для удержана потрібноі звязи, подаваня
інФормацій, вироблюваня запомог і т. д. для
товариств повітових чи окружних, котрі од-
нак мають бути вповні независимі від львівс
кого центра. Центр мае становити тіло осібне
від „Просвіти".
„В кінці зібрані просятъ Анкету, щоби
справами йій порученими енергічнійше як до-
си. занялась і про своі пяради подавала публи-
чні справозданя".
До тоі резолюціі вніе о. Бариш поправку,
щоби міето слів „енергічнійше як доси", поста-
вити слова „вже раз”, почім сю резолюцію
враз з поправкою одноголосно принято.')
Тепер попращав голова зібраня д. А. Ку-
шнір гостей щирим словом і вонн розійшлися
домів, публизко чотиро-годинній нараді.
Клим Обух,
Г. Успенский про Власть темнота. *)
Нимало Украйіпців узяло нам за зле те, що ми
поміетили в „Народі" нереклад „Власти темноти". Ми
вдалиея, одно, иа славу, яку сей драмат мае в цілім
просвічеиім евіті, а друге, вам самим видитьея, що тут
автор виказав усю силу свого таланту і знамя велико-
руского народного житя. Що се так, нехай посвідчить і
отея статя д. Г. Успенского, найліпшого знатока вели-
коруского житя. Поміщаемо сю етатю ще особливо че-
рез те, що вона ровбирае та поясшге драмат,- При наго-
ді завважаемо, що один молодший Украйінець ніелав
був свій переклад „Власти темноти" в редакцію „Зорі",
та вопа не то що не схотіла его иадрукувати (мовляв:
„иевідповідне для папіоі публики”!) а й затратила ііе-
реклад, так, іцо ми мусіли ваятися за ту прапю, на-но-
во. Що наш нереклад потребуй іце поправок і виглади,
се ми самі чуемо, тілько ж завважаемо, що перекласти
„Власть темиоти" навіть на украйінеке — штука дуже
нелегка.	М. П.
Міні видитьея, що драмат Власть т с м н о т и,
крім нагадки культурному чоловікови вро его обовязки
до не-культурного ыеншого брата, мігби сго .заставити
задуматися й загалом над ладом культурно! громади,
заставивби подумати і подумати кріпко і многосторонне
в загалі про такий лад житя, в котрімбули би немож-
ливі рани, розйідаючі теперііпну культурну верству гро-
мади і проникаючі вже, як то доказус Власть тем-
мноти, в маси, в товпу темііих людей.
Справді, драмат Л. Н. Толстого — драмат куль-
турпий, тілько що відбуваеся серед мужиків ; усі его
складові частини — частини культурного ладу житя,
а не народного, і міні завше видавалося трохи чу-
дно, що культурний читатель") сего драмату лякасся
*) Названа анкета, вложена з дра Ол. Огоновс-
кого, Романчука, дра Савчака, Гурика, Грушкевича, дра
К. Левіцкого та Ол. Колесси, зібралась була 30 падол. і
вредила, щоби в статути Просвіти вставити постанови
про оргапізацію читалень та е.кономічне піднесене наро-
ду, і віддала проект д. Колесси дру К. Левіцкому до
перегляду з правничого боку та справозданя на най-
блившім. засіданю анкети. Чи що в того вийде — поба-
чимо. Ред.
2) Див. Сочиненія. Спб. 1889, II, 1057-1062.
а) Сей вираз треба пояснити. Один русский писа-
тель, з котрим я зовсім годлсуся, характеризуй, ріжницю
381 —
напр. жорстокоети діючих у нім оеіб, іцо «били дитину.
„Кіеточки хрустни»!“ в иереляком говорить читатель або
чмтатслька. — Ні, се страшенно! Сего годі виставляти
на сцені! В публиці доконечне будутъ м.’ііти!“
Щоби читатель від разу ыіг бячити огромну ріж-
иицю ладу, т. е. сути і плану, після котрого розложені
людскі відносини в ладі неробітпім і в ладі робітніы, я
звертаю его увагу на слова Петра, сказані иим у пер-
шій появі першоі діі, мало то не на першій етороні
драмату: „Якби.я не х о р и й, покижитя'мого
не взявби робітника". Сі слова до-разу рисуютъ
зовсім не той лад житя, котрим привикли жити ми, лю-
де культурно! громади. Хто в тій громаді може сказати,
що вму не треба робітника, що він обійдеся еам, що
врешті тілько крайня потреба, несподівапа біда заста-
вляютъ покоритися тому нещастю користати в чу-
жоі праці? В культурной громаді всі потребуютъ і живутъ
чужою іірацею і всі в той же час служатъ чужому ділу
— всі робітпики, всі наняті і всилуваві жити, наймаючи
інших. Тим то, щоби серед народу міг відбутися куль-
турний драмат) який ми бачимо ві Власти темноти,
треба, щоби й лад народного жити попсувався після
культурного взірия; се в драматі й виходить.
Петро, завзятий „господар“, чоловік увесь занятий
ріжиосторонною діяльностію хліборобскоі праці, раптом
удовіе, і вдовіе уже в літах немолодих, коли на голові
у иего уже доросла донька. Якби у него’,не було гро-
шей, а якби н авкруги него не був та кий не’
л ад, що позволяе грошам оберну тиса в силу,
що би діяв Петро ? Він напевне би ослаб, огромна час-
тина жіиочоі праці, нербвривно вплетена в круг его
власноі праці, після смерти жіпки завмерлаби й омер-
твилаби его мужицке, трудове діло. Треба жіпки. Але
там, де всі „самі господарі“, хто піде за него, старого,
дітного? Кожда дівка сама буде господинею і матерію;
а стару, вдову взяти ему не буде треба — не буде з
нею, зі старою, того тепла в трудовім житю, що було в
житю Петра з жіпкою, з котрого вони, запевне того не
чуючи, жили однако, зовсім равом і при тім на всі бо-
ки. Вез грошей і бев мощности застосувати йіх до діла,
Петро так би й зачах, якби не взяв у двір мужа евоеі
між інтелігентним і культурним чоловіком, яко ріжницю
між настояіцим і підробленим дорогим камеием. I підро-
блеішй дорогий камінь може коштувати тисячі і ні в
чім на око не гірший від ваетоящого, та тілько на
око. Можна володіти веіми прекрасними прикметами чо-
ловіка інтелігентного і и тойже час не чути іцироі по-
треби тих прикмет, т. е. можна мати грубе, дике серце,
що піддаеся всякій неправда, і в тойже час під впливом
кудьтурних привичок, культурноі выучки, видаватися
чоловіком широкого й щирого серця. Інтелігентний чо-
ловік противно — нсвільник щирости серця, ЧОЛОВІК, в
котрім не може бути тіпи прямованя змякпіити, застосу-
вати до обставии, так сказати нарозумити свою щиріеть
і через те, захоплспий такою чи іншою ідеею, він не
може відречися від конееквептвого сі роввитку до кін-
ця, хоть би той конецъ і була смерть, огромпе особисте
горе і т. д. Вживаючи вирав „культурна громада"
я розумію громаду, котра при зверхнім добрім вигляді і
добрім вихованю, не зовсім іще добре виглядае і добре
вихована в своій внутрішній суті і, обурюючись на
словах протів зла, в глубині серця може мас его навіть
і пе за зло. Г. У.
доиьки Та й па се треба вже розладу чого-небудь „сво-
его”, власиого господарства, щоби хто-небудь захотів
іти в люде, в чужий дім, за чоловіка. Але Петро — за-
ввятий мужик; він іперед смертію не може відорватиея
від нероврилних пут, звязуючих его в житем; ледвы во-
лочучи поги і чуючи передсмертний холод, вінусе таки
бормоче щось про картоФЛі, про коня, про поле —. все
для него важне, сутне, все те ввійіпло ему в тіло й
кров, і все те для него — жите. Такому чоловікови
годі брати зятя, годі поправити розстроений ыеханізм
житя, приймаючи в свое діло нового господаря — у
иего самого богато ^страсти й апетиту до житя.
I от він робить перший культурный гріх — же-
ниться, старий, в молодою дівкою Анисею;
молода, гарна, роботяща Анися ні за що не пішлаби за
I старого, не полакомилабися на его господарство, якби
тілько лад народного житя не був вахитаний і розстро-
ений. Вона вийшлаби замуж ко смаку (хотьби за того
Микиту, котрого „нужда” зробила робітником на зеліз-
ниці), вийшла би за муж у свій час за зовсім відиовід-
ного йій парубка 1 жила би своім домой, св оім гос-
подарство»; та, повторяю, народний лад уже захитаний,
попеовапий і в нім уже е властивий культурній громаді
тип гарноі, жвавоі, молодоі дівчини, ко трій ніщо
йіети, котру нужда уже заставляе вийти за старого,
продатися
Про рідаіо Анисі нічого не сказано в драматі Л.
Н. Толстого ; но видно в нім ні батька, иі матери і мо-
жна думати, що Петро, зрозумівши еі сирітство, иоста-
новив, задля любви до живого гоеподарского житя, ску-
сити молоду дівку, то с наймити, купити за грошдеі
молоду жіночу силу, жіноче тепло, живущими течіями
звязуточе і звеселяіоче міліони дрібпиць гоеподарского
житя.
Гроші, а головио, уже розстроений осередок, по-
могли ему зробити насильпе діло, заставили Анисю по-
коритися ; та Петро невне знае, що він согрішив (і се
чуеся в драматі), що ізза евоеі любви до житя провииив
перед тою-ж любвою до житя — в Анисі; він і оелаб, і
охляв, і розхорувавея через те, що, очивидячки, ста-
рався Анисю привязати до господарства не одним
тілько рахупком на безбідие жите. Та він уже пожив
на своім віку з своею першою жінкою, а Анися — мо-
лода, і Петро, при всім своім стараню, ослаб сильно,
роскис і так роекие, що мусів узяти робітника Ми-
киту.
3 другого боку, й Анися очивидячки жила с Пе-
трой тілько через те, що нужда заставила — жила с
Петром як з наймателем, т. е. снісько так, як Анна Ка-
реніна') і як усяка героіня теперішного буржуазного
роману, і ніякі заходи Петра, яко чоловіка, привязати сі
до чужого діла — еі, в душі котроі захонана родима
жадоба самостійности, житя на свій смак, із „своім"
*) Анна Кареиіна — так затитуловапа иайкрасша
повіеть гр. .ІГ. Н. Толстого, де героіня виходить замуж
не по любві і через те иотім любить ішиого отверто і
живо з ним, покинувши свого чоловіка, та таке прикрс,
серед уйідаючоі „культурно!" громади, жите доводить еі
до самовбійства. М. П.
— 382 —
чоловіком — ніякі такі находи ие доводили ні до чого,
серіи навивного послуху від Анисі; Петро оелаб, а йій
усе бай дуже доти, доки не явился Микита, то е
вастоящий Анисіи суджепий, подружс як раа для неі.
I знов таки, щоби Микита, той пишпий хлопецъ,
міг попасти в робітники, знов таки треба було
перше розладу народиоі ецени. Такому легіневи, по гп
родному иорядкови житя, коли віп доріс, треба було
прямо взяти слюб і жити своім господарство», ало и у-
жда, неыожливість уже тепер таким слазним молодятам,
як Анися й Микита, жити своім господарством, жити
,по божому", гонитъ Микиту па зелізнищо за рублем,
як і Анисю гонитъ па'жіпку до старого ; таким члном
виходить ті самі нещирі, нсдобровільиі, еклеені грішми
стосунки, що чинятъ сути у особливість купонного ладу
тепсріпіноі громади'2). Треба було втроіти Петра, убити
Акулішіиу дитину для того, іцоби Микита й Анися мо-
гли стати в ті натуральні стосувки, в котрих вони ста-
ли би без усяких злодійетв, якби тілько условини наро-
дною житя не були ломлені та нищеиі. Микита, іцо
живе з Аписею, з Мариною і з Акуліною, доказуе тілько
те, що в пароднім оеередку, як і в культурнім, ему годі
було жити по-мужицки, ваяти в свій час жіяку і
жити господарством ; іцо в народнім оеередку вчинилиеа
такі нсвигідні улови, через котрі Анися мусить прода-
мся старому, Маринка, заліеть подружи, піти на веліз-
нпціо на денний заробок, а Акуліна мусить знищнти
Аписю, зайш.лу в чуасий дім госиодиіію, щоби верйутн
собі право господарити в своім домі.
Якби ие розлад народною осередка, що дас гро-
ша м силу — не продалабися Анися, не пішов би в ро-
бітвііки Микита, і Петро, вставится без куплено! праці,
віддавби Акуліну за муж, як наложиться. Та розлад, іцо
дав силу грошам, уже настав у народвім оеередку і
Обернув уеі особи в драматі в людей піддапих одні
одпим, ввязапих нуждою, коли тимчасом у пепопсова-
нім 1 незахитаііім пароднім ладі житя ті самі люде бу-
ли би людьми самостійными — кождий і кожда — і
звязки між ними були би не в ізія нужди, хліба, а власне
в імя обопільноі самостійности, незалежностк від нужди.
Адже-ж от хотьби Маринка: загнана нуждою на
зелізниіцо, сходиться з Микитою не як чоловік і жінка.
Ані йій, атіі ему не можна зробити сего там, то е
не можна бути чоловіком і жівкою. Шітаеся: яка
була би доля Маринки, якби еі не спасло село? Бона
би напевне пропала, сталаби нехтолицею. Та село дало
йій свое господарство і аробило еі чоловіком. В розстро
сній-же родиві Петра всі відносиии людей уже „пілдані",
не пародіи. Петро підданий Анисі; він етарасся при-
вязати еі до своего, чужого йій діла, беся й безсиліе;
Анися піддана Петровіі в нужди — терпитъ его як чоло-
віка, тілько через те, що йіеть его хліб, Микита — ро-
бітник, підданий Петровы також із нужди. Та у веіх в
дупіі ,с жадоба незалежноети, самостійности, і щоби тій
жадобі можна було пвійти в жите, треба спонпити цілиіі
рад проступків, то в зниіцити пасилыіі звязи.
Возьміть періний-ліііший сучаепий ромаи, ри-
сиіочпй жптв і звичаі сучасноі культурноі верстви, і ви
скрізь найдете д о-стетку такийже драмат, як той,
що показлнвй ві Власти темноти. Золя, Дюма, Бур-
же, Серао, Мопассан — уеі ті жііпопиеці сучасних зви-
чаів культурно! верстви свропейскоі громади показують
нам імеппо те, що тепер у нас почіиіав діятися на селі.
Скрізь — иасильні ввязки, ввязки вадля нужды, скрізь
обопільна неволя, підданіеть і в той же час жадоба
выйти з тоі' путанини — жадоба, що йдс поровень в
ошувою, хитростію, ваховаиою поганію, найбілыпе упі-
дляючими терпіпями.
Понижено людского достоінетва — от що імен-
но й страшенно, що власне й стрясас в тім сучаснім,
культурнім драматі. Стрібуйте Паіір оповіети новою
мужика Якима (з драматі Власть темноти) а го-
ловно подивитися его- оком па житс хотьби Тургеігівс-
коі Хрипи (в Дымѣ), і ви налакаетесь від иелюдскости
людей, серсд котрих минуло еі жите. От уже де „кі
сточки тріщать
ві, хоропгу і молоду дівчину, исвинну і чисту,
родитель-князь для поправлена своіх маеткопих обета-
вин иостановляе відступити якіііеь особі, в котроіо він
іюзнакомляеея на балю в дворянскім зборі. ві умисне
одягають так, щоби „особа" заржала і вахотіла. Особа
заржала і потім, щоби підле діло прикрыти гарним на
око покривалом, переиродала чи псревідступила Хрипу
генералу Ратмірову. Вопа довгі літа живе з ним,
раз-у-раз чуючи. що живе тілько про око, зиаючи, що
тіло еі куплено і що сили душі идутъ на те, щоби се
погане діло, ся роспуста еі і еі чоловіка мала якось ли--
це. Таким чиііом уся завалина, забабраиа грузькими
лапами, тота нещаена уже боіться бути щирою і тілько
„крадькома" може за ціле свое жите сказати один рав
щирс слово коханому чоловікови, тай то в коморі на
якійсь скрині. тілько „крадучись", як злодій, і знов
один тілько раз у житю, продана, куплена і відкуплона,
може вопа віддати дорогому чоловікови якийс-ь довг.
I все на-скоро, в одну мінуту. Прнбігла, віддала довг і
втекла знов брехати ціле лейте, жити за наймом. „Пе
но божому се, значить, тее — еказавби яким, вислу-
хавши сю легку Тургепівску повіеть. — Погань се!...
Душу поваляли, душу, значить, божу запакостили у
діакиСе, тее, гріх велнкий, тес, значить, гріх
псред Богом!" Але-ж еей і власне такий гріх нена-
станпий, щодениий, обовявковий для нашоі педо-
робленоі культурноі громади, і от через що чудно,
що воиа-ж лякаеея „кіеточок11 Толстоского драмату.
'") Купой — відтішка від банковою паперу, на
котру берсся процент від вложених у банку грошей.
Про богатою чоловіка, що живе процептом чи лихвою,
кажеся: „він тілько відтиііае купона". Еупониий лад
житя — той, де ті, котрі мають гроші, наймають робіт
ника за дешевше, ніж варіо те, іцо він уробить. і тою
надвишкою живутъ. М. П.
Показчик до студій сустльно-еконо-
мтних народних поглядів.
Одна з головних завдач нашоі радикально! партіі
— знати докладно моральный і матеріальный стаи рус
— 383 —
ко украйінского народу, щоби ясно бачити поле своеі
діяльноети. Тим то кождий член нашоі партіі й обовя-
заний пильно придивлятиея народному житю. Подаемо
отсе показчик до таких студій, владжемий після програ-
ми бувюого кісвысого відділу Императорскаго Геогра-
фическаго Общества. Показчик сей пе міетить у еобі
всіх запитів, на котрі треба відповіети, а всс таки ті
вапити, які е, можуть навести й на те, иа що не ввер-
нено уваги. Друкуемо сей показчик уже в сім числі
через те, що тепер, на свята, найлішпа нагода ровно-
чати такі студій Результата студій просимо присилати
в редакцію „Народа11, і ми йіх по вмозі й вартости бу-
демо оголопгувати.
Редакція.
Родина, еі голова, члени, йіх езаімні стосунни.
1)	Чому народ дивиться на сімейне жите в пова-
жансы ? Яку конечніеть, выгоду і вдоволене бачить він
в житю сімейнім? Чи вважас нарід звірів, що живутъ
сімями, ва розумнійпшх ?
2)	Яке поияте мають про б а ть.к а сімйі яко про
еі голову: чому він іменво голова сімйі? В яких случаях
вму не годиться бути головним у сімйі? Як дивляться
на батька, що не вміе бути правдивим головою в сімйі?
Які прикмети, по думці народу, вважаються гарнпми
для батька сімйі а які злими ? Яка власть і наклада н
нею обовявки, що до решти членів і справ сімйі мас
належатись батькові, по думці пароду? На скілько і в
яких случаях можливо, по думці народу, щоби та власть
належала й матери ? Чи бувае і чи може бути мати
зовсім рівпоправною з батькой яко головою сімйі? Як
дивиться нарід на ее в загалі і на подібні случаі ? (Осо-
бливо, коли батько й мати обое — люде під кождим
оглядом достойні).
2)	Які власне прикмети матери яко голови сі-
мйі, жінки, господині і виховательки дітей уважаютъ за
добрі чи влі *? Як, по думці народу, добрий муж повинен
відноситиея до жінки ? Чого він від неі може вимагати
і з чого може бути нёвдоволений? Якими прикметами
повинна відзначуватись добра жінка і як повинна но-
стунати супротів мужа ? Які поступки чи іюведінка
мужа або жінки одно супротів одного вважаються за
злі і неморальні ? Чи с ріжниця в стосунку до жінки, ко-
ли муж приймак ? Як поступаютъ в жінками мужі вояки,
що вернули аі службы ? Чи видно в сім случаю ріжницю
зі звичайними народнилш ввичаями ? Як -відносяться до
того мужики ?
4)	Які обовязки, що до сімйі уважаються за при-
належніеть всякого ыоралыюго чоловіка? Які поступки
вважаються ва моралыіі, а які за неморальні в стосун-
ках поодипоких членів сім йі між собою, до старших
від себе, до рівних і молодших?
5)	На кілько близкими вважаються родичі (кре-
вні) з других родпн, а також звязапі куміветвом, сватів-
ством і т. п. Що ліпше, по думці народу, неморальний
кревний, чи чужий та благородный чоловік?
6)	Чи вважаються наймити й наймички за
членів сімйі, чи ва посторонних? Який йіх стан в за-
гальнім сімейнім житю, іііді, праці, відпочинку і т. щ
Чи вони тілько працюють в родиною, чи іі піддані’йііі
і вважаються за людей нившого гатунку? Як з ними
обходиться і па кілько пони вважаються за евоіх в рі
жних родинних пригодах, празниках, торжествах і т. щ?
Яку працю поручують йім ввичайно? Яка ріжниця к
поглядах на прислугу і в сі стані у ріжних верстов лю-
дности ? (у мужиків, міщан, іпляхти, духовенства, діди-
чів, жидів, сільских властей і т. п.)
7)	Сімейне вихованс дітей. Як старші чле-
ни сімйі і особливо батько й мати, відносяться до ви-
хованя молодших ? Чи вважають вихованс за конечно і
на які его бокп ввертагбть увагу? Які прикмети вважа-
ють потрібним рознити в дитині (добріеть, терпеливіеть,
працьовитіеть, посидючість, справедливість, пожалуванс
других і т. п.) Які до сего вживаються способи та нід-
ходи ? Які способности стараються розвити в дітях ?
(вирахованс вручніеть, розсудок I т. п.) Яке зпанс вва-
жають потрібним подавати найперше і як сго подаютъ?
Яким знанем в дітях дорожать родичі? Які способи ви-
хованя в звичаю, які вживаються нагороди чи кари ?
На кілько б ит с вважаеся за конечно средство при до-
машній вихованю? Чи видно ріжницю між виховапем
хлопців і дівчат і від якого віку зачипасся ріжниця рів-
ко показуватись ? Яка ріжниця в вихованю та повс-
дінці з дітьми у людей ріжних вір I верстов (мужиків,
міщан, жидів, духовенства, дідичів, Русинів, Поляків,
кольоніетів і т. п.)?
8)	Чому вважаеся за конечне одружитися? Як
дивиться нарід на нежонатих і невіддані дівки? Чи
вважаеся за коиечпу озиаку гарного сімейиого житя
любов і згода між членами сімйі ? Як дивиться нарід
иа сімейний ровлад і незгоду, розбмтс сімйі через свар-
ки і т. п.
9)	Чому нарід вважас за добре, щоби одруже-
ний член сімйі творив нову сімю і ос-ібне господарство?
Які стосунки між родительскою родиною і родинами ді-
тей? Чи видно згідніеть або ріжницю в тім згляді між
людьми ріжних племеи, верстов, вір і маетків ? В яких
случаях діточі сімйі живутъ з родительскою разом і ко-
ли будуготг.ся хати на дві половина ? Що в мастку е
спільпого, а що оеібного, коли такі сімйі живутъ разом?
! Чи с осібна гоеводарка жіноча, яка і на що оберта-
іоться доходи з неі ? Чи мають що оеібного діти з ма-
стку або що — і відки?
Суспільність.
'Верстви. Ніколи. Моралыіі сть іопіпія
и у б л и ч н а.
1)	Яких людей дуже ліанують в (мужицкій, мі-
щанекім, жидівскім, папскім, попівскім) товаристві: бо-
гатих, розумних, учених, письмсыяих, чим небудь ко-
риених, урядників, тих, що мають ввязки з високопоста-
вленими особами ? Як поводиться такі люде супротів
решти і чи вважаеся горда поведінка за злу чи тілько
за дозволене сознано своеі гідпости? Як повинні; по
думці народу, поводитися сільскі власти, що до решти
людства ?
2)	Чи видно в муипштві намрямок у богатих ві-
докромлюватись в осібце товариство і бокувати від бі-
— 384 —
днійших? Чи е нахил хвалитися богатство» або заслуга-
ми предтйв і в загалі, як дивиться нарід на такий чи
інший рід чоловіка ? Як димяться мужики на вислуже-
пих воякіг, і як ставлять себе сі остатиі супротів мужи-
ків ? Чим вислужепі вояки по найбілыпій части займа-
ються і який йіх стаи в місцевім товаристві.
3)	На кілько вважае нарід ва конечпу для себе
письменність і в загалі просвіту ? Чому вважае сі для
себе ва корисну чи некорисну, пожадану чи ні ? Яку
повагу мають в сслі письменні люде і до чого йім най-
білыпе застоеовувати свое внане ? 3 якими просьбами
пайчастійіпс звертаються до иих?
4)	Як думае нарід, що до конечности школи: чи
вважае еі за потрібиу ? Чи вважае і ня кілько за ко-
рисне видавати на неі і'рсніі, чого вимагае нарід від
школи? Яке внане вважае нарід за потрібне для своіх
дітей і коли иевдоволений теперіпіною шкільною наукою,
то які недостатки бачить, як в самім навчаню так і в
устрою школи? (Чи тяжка для него школа через подат-
ки або сідриване дітей від роботи, чи через непрак-
тичпіеть навчаня, неуспіпшість его, чи иевдоволений
учитс.тем? і т. п.) Коли в селі е, крім школи, люде, ко-
трі ваймаються навчаігем (дяки, вислужепі вояки, писарі
і т. г.), то як відноситься нарід до йіх діяльпости? Чи
дас йім плату і яку ? Чи радо посилають діти до школи.
б)	Як довго (до якого віку) вважають за потрібне
посилати діти до школи? Яке знанс й прикмети, по
думці народу повинен мати чоловік, що кінчить школу?
Що повинен він, по думці народу, робити після скінче-
ня школи: чи взиматися гоеподарством, чи бути на
с.іужбі Громадскій або цісарскій (писарем і т. і.,) чи
далі вчитиея в ішних школах? Що частійте бувае і до
чого родичі й нарід більше прихильні? що вважають за
діішіе?
(>) Чи вважае нарід за корисне й копечііе вихову-
кати в школах дівчата? Чи вважаеся для иих за по-
трібне виховане на рівні в хлопцями, або коли вважаеся
закориснс мевшу просвіту, то яке власне зиапе вважають
за потрібне для дівчат ? До якого віку посилають до
школи дівчата і до чого служить йім письменність піс-
ля екінченя школи ?
7)	Чи займаються навчанем- письменні женщины по
селах і як на се дивиться нарід ? Чи вважае нарід зако-
рисие учити в школах рукоділа й ремесла? Чи бувають в
народі случаі самостійного бев посторопноіпоради почину в
якім небудь (виховавчім) шкільпім чи промисловім за-
повзятю (рггейвіеЪіотзЬѵіе) ? Яких в тім случаю думок
держиться громада і як вона висказуеся в тім случаю ?
Задлячого (помимо ввичаю) мало в народі охоти до ви-
учуваня осібних занять, окрім господарства? Чому ті
заняти вважаються немов за припалежніеть жидів або
чужинців ? Чому в загалі нарід пе стараеся про навчане
своіх дітей реміела?
8)	Які в загалі справи вважаються за моральиі
1 чесноти, а які за хиби чи проступки ? Які е поняти
в народі про працю, дружбу, малженску любов і
вірніеть, побратимство, ціло-ж мудріе (споіа ра-
піепвка і т. і.), милосерда, пянство, гпеморальиість“,
лінивство, безбожніеть, віролометво, брехяивіеть, зло-
дѣйство, убійство і т. и. ? Які влаепе поступки
відпонідають назвапим хибам і чеспотам ? Що
вважаеся за обовязкове для кождого моральиого'чолові-
ка і що чинить особливу чесноту?
9)	Що і в яких случаях уважаеся до дарована а
що безоглядно за проступок (напр. крадіж ліса, паші, і
крадіж грошей, товару?)
10)	Як цінить нарід угііяе гарно господарити і
добувати богатство? Як розріжняе нарід средства набу-
ваня і які вважае за неморальні ? На кілько вважаеся
за морально не повичити грошей або хліба тому, що
потрібуе або брати від него проценты?
11)	Яким способом ввичайно оказуеся поміч: пря-
цею, повичкою хліба або грошей, чи просто дурно? В
яких случаях як поступаютъ? Чи вважаеся за зле або
прикре. звертатися за такою помочію ? До кого чаетійше
звертаються: до родичів, знакомих чи громади?
12)	Якими поступками і чим в загалі показус
нарід поважане до осіб на се ваелугуючих ? Яким спо-
собом иокавуеся догана й маловажене людей немораль-
них ? Якими прізниіцами виражаеся думка про людей,
що дбають тілько про себе в некористь сімйі чи гро-
мади ?
13)	На кілько дорожать публичною опіпіею — і
яка за сильна ся остатка (т. е. чи почувае себе в нс-
гарнім стані той, про котрого пішла недобра сла-
ва?) Чи однако чутна ся недобра слава дли бідного і
богатого чоловіка? Чи вважаеся за потрібне стісііятися
в висказі думки про чоловіка богатого або займаючого
видне стаиовиеко ? Чи вважають за нотрібне такі особи,
не вважаючя на свою силу, заслужити на прихильніеть
і добру думку суспільности?
Громада.
1)	ГІа що, по думці народу-, іетиуе громадгі і від-
ки вона взялаея ? Чп вважае нарід громадекий устрій
закладом случайним, чи думае, шо се неминуча умова
епільпого житя де кілько людей? Чи думае нарід, що
може обійтись бсв громадекого устрою і яку користь
бачить дли себе в тім, що его держиться.
2)	Як велика погнана до думки громади (жіапіа)
і па кілько думка та вважаеся за неминучу та обовяз-
кову для кождого (Громада — великий чоловік! що
громаді — те й бабі!) Чи може бути одни чоловік, хоть
би на якім високім становиску, висший від громади?
Коли се при нагодах і случаеся, то чи вважаеся за до-
бре і в загалі як на се дивлятьея, якби иавіть чоловік,
що став повиш громади, справді був чееним чоловіком?
3)	Чи вважаються громадскі справи за важнійші
для кождого, віж усі інші справи (особиеті, сімсйні
і т. д.)? 3 якою пошаною, по думці народу треба відно-
ситпсь до громадеких еирав ? Чи вважаеся за морально
обовяваюче для кождого брати участь ’ в громадеких
зборах, справах, розмовах і чи не вважаеся за зле від-
казатися від того?
4)	На кілько сильно розвиті Формальні відносипи
— 385 —
до еправи громадскоі і чи бувають случаі невважноі від-
носини громади до евоіх справ? Від яких причин за-
ложатъ подібні случаі?
5)	Як дивляться на людей, котрі займаютьея Гро-
мадскими справами внекористь евоім особистим і сімей-
ним інтересам?
6)	Чи вважаеся за річ конечну для виповненя
громадских обовязків відзначуватись оеобливими опосіб-
иостями духа ? 3 як великою повагою чи завистію від-
носитъся нарід до людей, що провадять громадекі спра-
ви ? Які прикмети повинен, но думці народу, мати
такий громадский чоловік ?
7)	Який погляд в народі на участь женщин в
громадских еправах? Чи признаютъ, що вони еиосібні,
ва рівні з мущинами, вести такі еправи, або чи, ио
думці народу, повинни брати з них участь через (га
ровгеЛпіеіѵгепі) муіцин? Як відноситься нарід до елу-
чаів сновнюваня громадских обовязків женщинами ? Чи
в даній місцевости ие мішалися часом жепіципн в гро-
мадскі еправи і як гадкув нарід про такі случаі ?
8)	Як дивиться нарід на людей, що б.гжаюгь вся-
ких нових уетанов, що напираютъ на дійетва протів
ввичаір і т. іг. і як таких людей навиваютъ ? Чи Можна,
відзпачити і чи відзначуе нарід в громаді людей, що
боронятъ старовину і прсдківскі обичаі та переказп,
хоть би і в пекористь інтересам громади? Як назива-
ють таких людей і як відносяться до йіх думок (гйап)?
Чи ділиться иноді громада в тім ввгляді па групи і чи
поводиться такими вглядами (т. е. наклонностію до ста-
рого чи нового) при виборах і т. н.
9)	Як дивиться иарід на обовязки сільских влас-
тей і якими вглядами поводиться при йіх виборі ? Чому
иноді бувають шгбори невдачні: чи для байдужности
громади, чи сильного впливу в боку і т. п.?
10)	Як ладнатоться публичні еправи в тих вер-
ствах, де нема громади (у жидів, міщан, купців, дідичів)?
Докладпий опие жидівского кагалу, сго устрою, прав,
постапов, обичаів і т. і.'в заетосованю до громади.
Рада поеітова.
1) По що, по думці народу, іетнують ради повіто-
ві? Як думае нарід про ту участь, яку віп може мати в
еправах рад повітових ? Чи розуміе він свою рівноправ-
ніеть в тім случаю в кисшими верствами ? На кілько
іетнуе в народі недовіре до закладів рад повітових і
коли е недовіре, то в яких. причин, чи через те, що на-
рід не розуміе сути діла, чи через те, шо переконаний
про свою безсильшсть, яко членів рад повітових, чи
через недостаток нисьменних і ділових, спосібних людей
серед пароду до ееі еправи? Чи врешті з яких інших
причин ?
2) Як дивиться нарід на вибирапих ним людей до
рад повітових і чого від них вимагас ? Які підходи вжи-
ваються до вибору тоі чи ішпоі особи і які средства
до того вживаються (підкуп, вплив властей і т. п.)?
Які за сильні носторонні впливи в сім случаю і відки
вони йдуть?
8) Чи вважас себе громада в праві домагатисгі
справозданя вибраних нею членів ради повітовоі з того,
як вони поступали і в загалі чи слідить за йіх діяль-
ностіго ? Чи при виборах вибрані обовязані так або
інакше поступати, чи поручу® йім громада старатиеь о
о те чи інпіе діло, напр. о вмеишене податків і т. і.?
4) Як дивиться нарід на податки й повинности
рад повітових? Чи вважае він йіх за конечпі? Коли
ними певдоволений, то чому, чи ва для йіх тагару,
чи несправсдливого ровложеня, чи злого ужитку еум
трудности повинностей ?
I
Сойм
(То само, що про ради понітові).
Енономічні понята народу.
1)	Яким чином повстаютъ громадекі суми, иа які
ціли, иа чій роспорядок, і які способи контролі йіх іет-
нують у народу ? Як ужиткус громада а громадских
капіталів, який ужиток уважаеся ва ліппшй і чому?
2)	Чи вважае нарід за корисне обертати громад-
е.кі гроші для набутку громадскоі-ж грунтовоі власно-
сти? Як дивиться яарід на таку влаеніеть і який спосіб
унажас за ліпший для користованя з неі ? (гуртова об-
робка, чи наем за чипш або як ?)
3)	Коли воліеся особиста влаеніеть, то яку користь
бачить в ній нарід и порівнаню до власиости громад-
скоі ?
4)	Що таке в загалі називае парід власііостію ?
Які умови набутя, по думці народній, конечпі для того,
щоби признати за влаеніеть якусь річ, напр. хату, одіж,
хліб, гроші і т. і. (т. е. чи працю па те, чи що ішпе)?
б)	Які, по думці народу, е способи набутя плав-
ности? Як відноситься нарід до лихвярства, хапчи пости
і скупости, яко до средств здобувати гроші ?
С) Чи с предметы, котрі нарід уважае за такі, що
нс можуть належати до нікого виключно і на хіеноване
з котрих мае право кождий ? Чи бувають такі нарушеия
осібноі власностй, котрі пайсилыгійше переслідуються
громадскою опініею, і навіть уважаються за недобрі ?
Чому нарід думае, що в таких случаях можна вкрасти?
7)	Коли вичать зерна иа засів, госнодарскі при-
ряди і т. і., то чи думае нарід, що за се можна брати
надгороду ?
8)	Чи вважае нарід за пригідне й корисне вяза-
тися для роботи або якого небудь заповвятя в егіілку
чи воліе робити по-одному ? Чи при більшім ділі вважае
за пригідне поручати кожду окрему часть праці окрс-
мим людям, чи всі роблять одно й то само ? (напр. жни-
ва, згрібуване і йвязуване снопів). Чи, по думці народу,
набувас при тім робітник велику вправу і павик в ро-
роботі ?
9)	В який спосіб в даній місцевости оцішоеея
мраця робітника, після часу, після того, кілько зробив і
т. і. Чи приймаеся в рахуиок трудніеть роботи, уміліеть
робітника і т. і. і які умови робляться в тім згляді ?
10)	Як ділиться виек в якій робітній спілці. Як
— 386 —
устроепі спілкові заповзятя (предприеметва) т. с. як
складаеся капітал на купівлю іпетрументів і т. і., хто
управляв ділом, як розділюсся праця між учасниками а
потім домд?При розділі доходу кому допадаеся більша
пайка: чи тому, хто вніс білыпе грошей па перший по-
чаток, чи тому, хто білыпе ираіцовав ? Піеля чого нарід
поетупае при розділі так чи інакше ?
11)	При продажі иродуктів, в який споеіб казна- 
чуеся йім ціна, т. е. що тут береся в рахунок,- плата
за працю, за матсріял і чи дочисляеся ще що для чис-
таго виску? Коли дочисляеея виск, то чи чуе нарід, що
мае право его діетати? (Напр. сільский швсць робить
чоботи; назиачуючи плату, він бере в рахупок: 1) ціну
матеріалу, 2) ва роботу, і чи бере щз що за для ви-
ску? Або : мужик назиаючи ціну ка муку, чи додае до
Л.ІНИ зерна тілько видатоква мливо (амслепе), чи що іцо
небудь собі для виску? Як толкуе він свое право на
остатний додаток ?
12)	Як поясшое нарід підвиешене або внижепе
плати за роботу? Коли він невдоволений істнуючою
платою, то які средства вважае за можливі для еі під
висшсня ? Чи вживаються иноді (і ким імеппо) особли-
ві способи і средства, щоби знивити робітну плату,
напр. завдатки на заплату податків, купівлю пасіня
весною, віддапе толоки і стерву на пасовиско, змова
між робітппками і т. і.)
і-б Як поксшое нарід підвиешене і знпжепе ціни
па збіжс, титоп, сіль і іиші товари ? В яких случах
иарід сам уважае за потрібие підвисшити ціпу за
своі вироби і як сс оправдуе ? Яких сиособів уживають
купці і т. і. особи для павмисного внижепя або підвие-
піеня цін ? Яким епособом скуповують напр. збіжс ве-
ликі купці через дрібних і «ьакторів ? Чи даютъ вони
всю плату чи тілько завдатки? Чи вважае нарід за ви-
гідие запродувати збіжс і решту добутків наперед або
на ко ре и и? Як поясиюе иарід подібні случаі ?
Поняти народу про державу й людсність.
1) Яке е понята в народі про державу, прави-
тельство, урядників, війскову службу, рекрутчину та
реяіту державних повинностей і податків?
2) Якими признаками відзначуе себе нарід даноі
місцсвости від других народів і від яких імеппо ? Яке
поняте мае нарід про ішпі народи? що ему звісно
про них і про ті міеця, котрі вони ваймають ?
Ь) Чи робить иарід ріжницю в відиосивах до дру-
гих народностей піеля віри (т. ё. чи однако ставить
себе до християн інших обрядів і нс-христян/?
4) Чи с в нашім народі чувство вивисшеня себе
над другі народи, чи вважае себе нарід висшии в чім
небудь або ліпшим від Иодяків, Пімців, Жидів, Фран-
цузів і т. і.
о) Чи с в нашім народі неприязне або навіть во-
роже відпошене до других народів, і коли с, то з яких
причин? (чому напр. Німців називають иноді чортов ।
Німпі і т. і.)? Як думас нарід про конечніеть, користь
або шкоду війнн з другими народами і в яких случаях
уважае він війпу за конечну ?
6) Як дивиться нарід на псрейманс чого від дру-
гих Ііародів ? Чи по думці народу, гарно переймати ко-
риспе зиане м наклади від чужинців, чи твердо иереко-
маяий, ще кра сіи е свое лата не, аніж чу же
х ап ано!
Пісня переселенья.
Зібрався на старість і я мандрувати...
Брати моі милі/ не лайте мене!
Піду того щастя в чужині шукати,
Бо з дому недоля та горе жеие.
Женуть вони грізно і грізно лякають -—
Піду до Амуру, туди ген на всхід,
Ліси непроглядні мене там сховають
У замете буря сніггіми мій слід.
Прощай, Украйіно 1 Ти знаош, чи мало
За плугом мозолив я руки своі,
Та ба ! Все даремно і марно пропало
И тікати доводиться в дальні краі.
Що візьме робітник з нещасиого поля,
Коли урожаю Господь пе дас ?
Пішов би у найми — богатому воля:
За плату бере він здоровя твое.
Своя-ж нива вбога: посіеш — уродить
Бурян, будяки та колючий курай;
Втомилась земли ця: що року скородить
Йійі без спочиву — спахалась у край!
Проіцайте-ж! Не лайте, що я Украйіну
Покинув і в землю далеку іду :
Там знов може горе і муки зустріну,
Алс-ж... може й щастя в чужині знайду.
А. Галка.
3 тюремних сонетів.
И.
Сижу в тюрмі, мов в засідці стрілепь,
Усякий звір поперед мене мчиться,
Не криеея від мене, не боіться,
Показуе, в чому хто е мистець.
Лис—злодій тут, не скромник, не святець,
I вовк не музикант, а просто вбійця,
Медвідь дерун і лютий кровопійця,
Забув про жарти, бубен і танець.
Ту всяку видно наголо особу,
Мов Фрак роздівпіи й мундур урядовий,
Вони і людску скинули подобу.
Я в засідці дрібніі точу стріли
I налипаю лук свій все готовий
Ну, бачніеть, звірі! не хиблю я ціли!
387
III.
Як я невавиджу вас, вп маіпипп,
Що трете кости, рвете серце в грудях,
Вбиваете живую душу в людях
I нотім кажете; „Що-ж, ми певинпи!
„Нас на такі заведено пружини,
„Ми мусимо! В самих пераз вся суть, ах,
,, Бунту еся... Та що робить! Не будь, ах,
„У нас тих пут, становища, родишь.
Як я пепавпджу вас, добрі, щпрі,
Що служите неправді, підлоті, —
Чи служите у злій, чи в добрім вірі!...
Ні, ті, іцо в добрій вірі служить, ті
Неііавиепі м ні, в найбілыній мірі,
Як на рабі тім нута золой.
IV.
Що вовк вівцю йість—жалко, та не диво,
На те він вовк, розбійник, душогубсць.
Но як би віл, спокійний травоскубець;
Принявся враз живее рвать мясиво?...
Що ширить тьму у рясі темполюбець,
Що кат у Фракту точить кров як пиво,
Що злодій-Фарясей основи живо
Спаса—се зле,тазлий в злім не проступець
Но чесний чоловік, іцо злому служить;
Своею честю покривае мідпий
Лоб підлоти, а стиха плаче й тужить, —
Се вид пайвисшоі погорди гідпий,
Се вид Пилата, що Христа на муки
Віддав, а сам умив прилюдно руки.
V.
Пилат Христа віддав катам на муки
I мовив: Я невинен, вам бажалось!
Взяв воду і прилюдно вмивши руки
Пішов обідать, мов ніщо й не сталось.
Та сталось так; пемов на вид гадюки,
На вид его у ростіч все пускалось —
Раби, прислуга... навіть заметалось
Безстрашно серце в воіпа-звірюки.
Пішов на кришу, де чекала жінка,
Так та з страху лиш окрикнула в нетямі,
В низ верглась і розбилаея об камінь
Пішов в покій, де в пуху спить дитинка,
Так та лиш витріщила оченята
На него й вмерла диким жахом стята.
VI.
I бог поклав клеймо па грудь Пплата,
•Жите, смерть, тіло й дух его прокляв
Гірш Каіпа, бо Каін, вбивши брата,
Не мив рук з крови, винним чуьсь, тікав.
А сей, що правду чисту в руки ката
Віддав, одвіт від себе відпихав ;
То й правда вся була ему відпята,
Все, чим він жив, гордивсь і віддихав.
Сімя его пропала наче тіяь
I кесар з служби з ганьбою нрогпав,
I рідний город випхпув з своіх стін
Старый, слабий край шляху віп стогнав,
Шматка просив, та до кінця ворожі
Камінем в него кидали нрохожі.
ѵп.
А як умср, хтось трупа взяв за ноги
I вкипув в яму й камнями прикидав, —
Та через піч труп знов нокрай дороги
Лежав—гріб тіло кляте з себе видав.
Тоді стягли тсрнів, бодячя купу
1 трупа вергли й жар подвергли лютий ;
Терни згоріли, та нічого трупу
В огни пе сталось, він лежав неткнутий.
Тоді каміне жорнове на шию,
На руки й ноги начепивши, в море
Прокляте тіло вергли в чорториіо.
Та повривались шнури копопляні,
А труп Пилата, веій землі на горе
Ще й доси плавле десь по океані
9. жовтня 1889.
Іван Франко.
— 388 —
В справі угоди.
Угода між народовцями і правительство»!
сс Факт такий важпий і характеристичнип, іцо
пояснсне і розбір его е тепер для кождоі рус-
коі політичноі часописі конечний. Зібравши вже
в попереднім числі важнійші иодробиці того
Факту, ми посвячуемо ему білыпу половину
отсего числа і, бачиться, іце будемо мусіли не-
раз до него вернути. В статях д Даниловича,
Драгоманова й Левіцкого, читателі наші най-
дутъ оцінку сего Факту з ріжних боків; ми від
себе подамо тілько деякі доповненя.
Поперед усего треба завважати, що з
Формального боку Факт сей довершений 6ув
зовсім неладно. Бо, коли посли-народовці з по-
слами-москальоФІлами злучилися в один клюб і
коли в тім клюбі поставлена була засада солі-
дарности і сказано, що в еправах основних ні
один посол не сміе на свою руку, без поради
з клюбом, нічого робити, ані говорити в соймі,
— то очивидно і д. Романчук, яко голова
клюбу, не мав права, виголошувати своеі про-
грами, без порозуміня з клюбом, тай то щс
такоі програми, на котру, по его. словам, му-
сять згодитися всі Русини. 3 того ПОГЛЯДУ,
справедливі докори москяльофілів, тим білыпе,
що як дізнаемося з „Червоной Руси“, прави-
тельство іце мипувшого року хотіло з ними
торгуватися, та вони зреклися торгу на вла-
сну руку. Правда, Діло толкуе се так, іцо клюб
руский перед тим ухвалив був, щоби Роман-
чук говорив при буджетовій росправі про
еправи політичні, та толковане се дуже недо-
статочно, бо ж певно клюб, ухваляючи се, був
переконаний, що Романчук виступить в дусі
дотеперішноі політики Русинів. Закиди, підне-
сені протів Романчука, дотикають так само й
других послів, що вели переговори з прави-
тельством і виступали в соймі в обороні своеі
угоди.
Друга і далеко важнійша неФормальність
е та. що зміну політики Русинів розпочали
народовскі посли без порозуміня не то вже з
своіми виборцями -мужиками, котрі чейже по-
винні мати в сій справі якийеь голое, а навіть
з іпиршим крутой інтелігентних Русинів-наро-
довців із провінціі. Правда, на кілька неділь
перед тим (1 л. падолиста) відбувся у Львові
досить численний зйізд членів „Народноі Ра-
ди“. Переговори з правительством уже тоді
велися, та, на кілько знаемо, ніхто з верхово-
дів угоди не сказав зібраним про неі нічого
виразно. Може бути, що декому шептано щоеь
до уха, та чи-ж так робляться тага діла? Ад-
же-ж напр. у Чехах справа угоди з правитель-
ством із давен давна ведеся як найпубличній-
ше: про неі говориться ще перед доконанем
кождого найменшого кроку отверто і ясно, по
газетах, на зйіздах і вічах, у справозданях
посольских і спеціяльних коміеіях. Коли-ж пра-
вительство забажало хоть на якийеь час захо-
вати в тайпі своі кроки, то мусіло аж до Ві-
дпя скликати конференцію угодову, тай то про
ві нарадн за кілька день знав уже ввесь народ
ческий. Та за те в Чехах справа угоди е спра-
вою цілого народа, а не якоі-небудь купки
то іі здобутки еі мусять вийти такі, іцоби від-
новідали впмогам цілого народа, а не унодо-
баням і інтересам якоіеь купки Отсе секре-
тнпчане і ховане за пазуху справ найважній-
ших, ми вважаемо дуже великим гріхом наро-
довців ; воно може убити і найліпшу справу.
Але чи-ж справді справа довершеноі уго-
ди може вважатися найліпшою, так як се, з
великим шумом, голосятъ еі прихильники? Зваж-
мо безсторонно всі момента, котрі тут вхо-
дятъ в рахунок.
Поперед усего, іцо дае угода найважній-
шому інтересентови — мужикам? Можемо ска-
зати сміливо, що нічогіеінько. Бо-ж 8 манда-
тів до ради державноі, котрі правительство
обіцяло здобути для Русинів, поминаючи вже
неконституційність ееі обіцянки, не можуть
принести для руского мужицтва наймешпоі ко-
ристи. Раз через те, що 8 послів у раді дер
жавній, не е майже ніяка сила і дуже рідко
можуть найтися в положеню рішаючім бороть-
бу парляментарну на сей або на той бік. Був
час, що Русини мали й білыпе послів у раді
державній а крім деякчх егіпендій для своя-
ків та авансів для себе — нічого не здобули
А, по друге, правительство вже згори загоро-
дило тим послам дорогу до всякого самостій-
ного виступу, бо покладено йім умову, або на-
лежати до Коіа роізкіецо, або творити осібний
клюб, але все належати до правиці і голосува
ти за правительством тоді, коли воно поста-
вить квестію кабінетову, то значить, коли за-
грозить, що в разі неухваленя якоіеь еправи,
міністерство подасться до диміеіі. 3 дотепе-
рішноі практики знаемо, що правительство гр.
ТаФОго дуже часто вживало сего постраху і при
его помочи, протів волі білыпости послів, пе-
реводило такі ухвали, як реформу податку від
горівки, від цукру, викупно галицкоі індемн за-
ціі і т. і. Можна сказати на певно, що в буду-
чій раді державній правительство тим частійіне
уживатиме сего способу, чим хиткійша і ріж
нороднійша буде та білыпіеть парляментарна,
на котрій воно буде опиратися. Значить, по-
сли рускі, належачидо правиці, будутъ змушс-
ні голосувати за правительством у всіх важ-
нійших еправах, не зважлючи зовсім на інте-
рес свого краю і евоіх виборців. Але сего не
досить. Вони будутъ звязані клюбовою солідар-
ностію правиці і ві всіх навіть найдрібнійших
еправах і без нарушена тоі солідарности не
будутъ могли ані ставити внесків, ані вносили
інтерпеляцій, ані навіть виголошувати таких
промов, котрі би справді відповідали інтере-
сам йіх виборців. Значить, в сім разі, як і зав
сігди в іегоріі „свобідний союз“ слабого з силь-
ним 6 власне вступленем на службу до силь-
ного
Подумаймо іце, яка буде та правиця, з
котрою мають іти солідарно рускі посли-наро-
довці, вибрані мужиками. 3 усего, що тепер
видно в нутрішній політиці австрійскій, ви-
ходить, що коли в Чехах розібеся ческо-німец-
ка угода, то міністерство гр. ТаФОго бодай в
— 389 —
части уступить, нове-ж міністеретво етрібуе
ще до якогось часу опертиея, так само як і
теперішне, на елементах „консервативних“ а
власне клерикально-шляхетских, тілько що за-
мість Чехів, котрі перейдутъ в опозицію, прші-
де умірковано-ліберальна часть Німців Що до
Чехів, то мабггь партія староческа вийде з
недалеких виборів до ради державноі ще
слабіпою, ніж вийшла з недавніх виборів до
сойму. Верх у краю мають уже тепер молодо-
чехи, котрі, крім рішучоі програми національ-
но!, голосятъ думки дуже ноступові та лібе-
ральні і вже тепер нераз у справах свободи і
рівноправности голосували разом з опозиціею.
Вони утворять в раді державній сильний опо-
зиційний і рішучо ліберальний клюб, до ко-
трого пристанутъ мабуть і інші по ели славян-
скі, і котрий мае зватися клюбом славянским.
Дуже то гарно буде виглядати, коли народов-
скі мужицкі посли рускі будутъ голосувати, а
може й промовляти в раді державній нротів
ліберальних і поступових послів славянских у
спілці в магнатами та клерикалами. Ще гарній-
ше буде виглядати, коли рускі мужики, з сво-
іми жалобами і кривдами, будутъ мусіли обер-
татися до Чехів або до Німців, а ті станутъ
боронити руских людей супротів руских послів.
Само собою розуміеся, що раз улізши між такі
воропи, рускі „умірковані ліберали4, будутъ му-
сіли, кракати як і вони, то значить, будутъ
мусіли в данім разі ставати рішучо на бік
реакціі, голосувати напр. за обрядовими шко-
лами, за винятковими законами протів усяких
— іетів та — філів, а може й протів своіх вла-
сних братів у Галичині, А яка з того всего ко-
ристь для руских мужиків? судіть самі.
Смішно й говорити про користи, 3 інших
здобутків народовскоі угоди, для мужиків. Що
йім за користь з руских написів на скринках
почтових або й на самім наміетництві ? Чи ду-
же вони потовстіють від найточнійшого поша-
нованя прав рускоі мови і букв по ц. к. ста-
роствах, або від уведеня рускоі переписки в
школах народних ? Яка для них користь на-
віть із заведена одноі рускоі гімназіі та.семі-
наріі учительскоі, коли нема мови про зміну
самоі системи науковоі в тих школах, і коли
достуи до тих шкіл е для мужицких дітей, за-
для високих оплат, майже неможливий"? Яка
користь для мужиків із перенесена руских у-
рядників із західноі Галичини до східноі, з у-
становленя посади руского референта шкільно-
го при міністерстві освіти, або хотьби зі зміни
особи ректора духовноі семінаріі у Львові? бо
й се (несмійтеся!) належитъ до здобутків на-
родовскоі угоди? Одним словом можемо сказа-
ти по совісти: мужики наші на утоді нічогі-
сінько не скористали, противно, стратили дуже
богато. Поперед усего, стратили кількох послів
соймових, і то найліпших, до котрих доси мали
повне довіре, а котрі тепер по нашій думці
надужили того довіря, і сумніваемось, чи вже
его коли-небудь відзискають. Далі не забувай-
мо, що поміч правительства, при надходячих
виборах певне буде така сама для руских кан-
дидатів, яка була доси для нольских, т. е., що
„Народ“ ч. 24.
коли руского мужика доси заставляли, звіенпми
способами, голосувати на панів-ІІоляків, то тс-
пер, такими самими способами, сго заставлять
голосувати на дд. Романчука, Січпнского, Тс-
лішевского і братію. Запевне, мужпкам се прпп-
де однаково за солодко, і хпба може патріо-
тичне пути иотішить йіх, іцо ось, мовляв, доси
силували голосувати на чужого, а тепер, Богу
дякувати, силують на свого. Зовсім так, як то-
му медведеви в казці, котрого тягли до меду
і уха обірвали, а тягли від меду, то й хвіет
урвали.
Але погляньмо далі, які користи принесе
угода для інтелігенціі рускоі ? Інтелігенція та,
доси слаба і малочисленна, і хоть діяльніеть
еі в користь робучого люду далеко ще не та-
ка, якою би повинна бути, ба навіть при те-
періганих обставинах могла би бути, то все
таки признати мусимо, що загалом інтелігенція
руска, світска й духовна при всіх своіх хибах
і недостатках таки білыпе хилиться до про-
стого люду, білыпе сприяе ему і робить для
него, ніж напр. інтелігенція польски. Значить,
скріплене і піднесене тоі інтелігенціі рускоі мо-
лена би остаточно також уважати корисним для
наших загально народних інтересів. 3 того по-
гляду, а також із погляду чисто людского, му-
симо вважати корисним здобутком перенесе-
не тих кількадесять руских урядників та учи-
телів, що доси сидятъ на Мазурах, назад між
свій люд. Вони певно скріиилиби у нас ряди
інтелігенціі і внеслиби в них не один добрий
досвід та не одну здорову думку тим білыпе,
що доси звичайно найспосібігійших і найенср-
гічнійших людей, яко небеспечних, переношено
на Мазури. Але-ж тут власне варто би знати,
чи вмовляючись о перенесене тих Русииів
назад у рускі повіти, наші угодовці вмовляли
ся про всіх, чи тілько про людей евоеі тіеній-
шоі параФІі? Коли би се остатне справдилося,
то се бувби поступок такий скандальний, що
вся вартіеть сего здобутка щезла би супро-
тів него.
Найбілыпе здобутків обіцюе Русинам уго-
да на полі шкільництва. Се й не диво, коли
поміркуемо, що власне вчителі (Барвінский, Ро-
манчук, Огоновский і т. і) були го ловкими за-
водчиками ееі угоди. Стоячи найблизше іпте-
ресів шкільних, вони про них найбілыпе й дба-
ють. Певна річ, руска гімназія, руска семіиарія
учительски, се здобутки важні іцінні, особливо
з погляду національного. Вони розширюють пра-
ва рускоі мови і еі вживане, творятъ певні,
хоть і невеличкі осередки рускоі інтелігенціі,
відчиняють. рускій університетскій молодіжі до-
ступ до певних посад, на котрі конкуренція ду-
же обмежена, побілыпують і скріплюють руску
шкільну літературу, значить усе таки можуть
з часом причинитися і до піднесеня освіти ру-
ского народа і здобути ему білыпу повагу і
пошану у чужих. Та тілько й тут ми мусимо
завважати одно. Ні один безеторонніш чоловік
не заперечить того Факту, що доси одинока
руска гімназія у Львові не тілько іцо пе була
взірцевою з погляду наукового, а противно,
давала й дае своім ученикам знанію меншпй
9
— 390 —
засіб .знаня и загалыюі освітп, ніж інпгі гімна-
зіі, навіть по таких провінціяльшіх міетах, як
Стрин, Коломна або Дрогобич. Про се ми мали
пагоду переконатпея, водячи знайоміеть з мно-
гими десятками ученпків рускоі гімназіі, від
яких 1(5 літ. Що найсумнійше, так се те, що
іменно націопалыгі причини впливали на те об-
иижене рівня освіти в тій гімназіі. Длятого,
що се одинока руска гімназія, учителі ста-
ралися стерегти учепиків від усего такого, що,
но йіх сервілістичним поглядам, моглоби ском-
промітувати заклад, а натоміеть втовкмачували в
йіх голови як найбілыпе всякоі мертвеччини, що
очивидно нікого пе скомпромітуе. Доходило до
того, що напр. вихованці ославленоі бурей
Змартвихвстанців, в самій тій бурсі дізнавали-
ся далеко більше и основнійше про такий ®акт,
як революція Француска, ніж у рускій'гімназіі.
Всяке живійше заінтересоване, чи то природни-
чою, чи іеторичною, чи сусиільною наукою, в у-
чеників рускоі гімназіі, учителі вважали гріхом і
„політикою“; ми знаемо учителя тоі гімназіі,
котрий про Дарвіна, перед учениками не вира-
жався ніколи інакіпе, як „дурак Дарвін“. То-
му то за ввесь час іетнованя рускоі гімназіі,
ми пе бачимо, щоби з неі вийшов хоть один
виднійпшй чоловік, котрий би заняв яке-небудь
міеце, чи то в науці, чи в якій інпіій публи-
чній ираці рускій, коли тимчасом ті люде мо-
лодшого поколіня, що тепер займають видній-
ші міеця навіть у народовців, вийшли або з
провінціі, або з інших гімназій львівских (з ви-
імком хиба одного молодого вчепого Кокурудза).
Отсе то власне вмепшуе в наших очах важ-
ность сего здобутка, особливо, коли зважимо,
як дорого він окуплений, не забуваючи при тім,
що й інпгі гімназіі, польскі й німецкі, вироблю-
ють у нас таких самих, або ще и лііппих ру-
ских діячів, а навіть дають йім таке саме,
або ще й ліпше знане рускоі мови. Може бу-
ти, що сс не все так буде, та доки воно так
в, треба бути щирими і не закривати очей на
сю велику хибу.
Чи велика, користь для рускоі інтелігенціі
прийде з обіцяноі в угоді посади референта
для руского шкільництва при міністерстві осві-
ти, наперед сказати не можиа, се в значній
мірі залежати ме від особи того референта.
Але при паную чій тепер в Аветріі системі
шкільпій і при тих обставинах, серед яких у-
клалася угода, згори сказати можемо, що кори-
сти сего здобутка будутъ дуже малі, більше
особисті, ніж загальні і що посада та дуже
легко статися може посадою генерального де-
нунціянта в справах руских. Пригадаймо собі
дуже немудрі і безтактні підходи народовців
до деяких шеФІв секційних у Відні, напр. в
справі посади переводчика Вѣстника за-
коновъ державныхъ, то будемо мати
маленький образецъ того напряму, в який за-
певно, в дусі теперіпіноі угоди, працюватиме
той реФерент. Бойімось, щоби та концесія не
принесла Руси більше сорому і шкоди, ніж по-
житку.
Доси ми говорили про користи угоди, так
як коли би все обіцяпе Русинам 6уло вже в йіх
руках. Та чи так воно справді *? Вже по угоді,
по виголошеню програми Романчука, наміет-
нпк у кінцевіп промові в соймі заявив рішучо,
що Русини не мають надіятися нічого білыпе
понад те, що йім обіцяно прилюдно в соймі, а
в соймі обіцяно йім те, о іцо вони власне й не
просили, то е утраквізм у деяких школах. Ми
знаемо на певно, що се освідчене наміетника
в першій хвилі впало було мов довбня на го-
лову наіпим народовцям і іцо вони зараз на
другий день гуртом пішли до наміетника, просячи
его пояснити сі слова. Ми пе знаемо, що ска-
зав йім иаміетник і як уцитькав йіх страх,
знаемо тілько те що піеля ееі розмови, вони
знов піднесли голову і набрали певности.
Може бути, що нашстник дав йім якіеь га-
рантіі, що все обіцяне буде йім дане, хоть ми
й не можемо здумати собі, які гарантіі може
дати достойник, котрий нині е, а завтра, при
зміні системи політичноі, може не бути. Най-
ліпшою гарантіею було би заневне хоть част-
кове сповнене обіцянок, та доси, крім руских
написів на скринках почтових у Львові, ні на
що більше якось не заноситься. Противно, нам
говорено, що наміетник іменно просив Русинів
о терпеливіеть, бо він ді всего від разу не мо-
же дати, і орган станьчиківский Сгаз виразно
писав, що коли обіцянки, дані Русинам, мають
бути сповнені, то нардовці поперед усего по-
винні ділами доказати, що на серіо розуміють
свою програму, то значить повинні поборювати
москальоФІльство і радикалізм. То само заявив
і Рг/е«1^<1. Коли би справді так мало бути, то
можна з гори сказати, що всі обіцянки, дані
народовцям, остануться грушками на вербі,
бо-ж противники Русинів в кождім разі можуть
сказати: „Ні, ще не пора, давайте ще більше
доказів своеі льояльности!"
Погляньмо-ж тепер на сю річ з другого
боку і стараймося оцінити те, що тратятъ Ру-
сини через сю угоду. Ми вже сказали, що му-
жики рускі стратили кількох спосібних послів,
котрі, хоть вибрані ними з великим трудом і
посвяченем, стратили віру в жизненніеть і си-
лу свого люду і вхопилися за нанску клямку,
надіючися, таким способом, здобути деякі о-
крушки, хоть не для. люду, то бодай для дс-
кого із своіх близьких. Але й увесь руекий
народ стратив тут не менше, бо-ж нині вже
годі сумніватися, що руекий клюб соймовий
розбитим, через угоду, значить, Русини в соймі
львівскім не становлять ікадноі сили, не можуть
ставити внесків, ані вносити інтерпеляцій, так
іцо й та невеличка діяльніеть в користь про-
стого люду, яку почали були рускі посли під-
час то-річноі сесіі соймовоі, тепер сталася
неможливою. Ми сказали вже також, що тор-
гуючися з правительетвом о мандата посолъ-
скі, посли рускі потоптали ту саму констіту-
цію, котра, по словам д. Романчука, так тіено
вяже Русинів з Австріекъ Іменно пристали во-
ни на те, протів чого доси так горячо і достой-
но виступали, т. е. на вмішуване правитель-
ственних органів до виборів і на переводжене
кандидатів урядових, а пристали длятого тіль-
ко, що бачили в тім користь для своеі партіі.
— 391
Видно з того, що інтереси партіі дорожші для
нпх, ніж інтереси горожанскоі свободи, і що
слова йіх про тіснпй звязок Русинів з Австрі-
ей) на полі констітуційнім були нещирі, бо інак-
іце вони не допустилиби нарушувати ту кон-
ституцію. В тім погляді утверджуе нас промова
о. Січинского, котрий з крайнпм цинізмом го-
ворив до Станьчиків, що мовляв ось ви стойте
при Австріі і богато вже внстояли для себе,
а ми доси не вистояли нічого, але таки хочемо
щоеь вистояти.
Велика шкода з ееі угоди для Русинів
вийде, по нашому, ще к та, що вона на нро-
вінціі заострить партійні свари, роздори та
взаімиі нідозріваня, котрі вже помалу почали
були стихати супротів реальноі праці для до-
бра народа. Ми вже тепер бачимо, що рускі
газети, навіть нопулярні, дуже богато місця
носвячують тій угоді і говорятъ про неі так,
що се тілько заострити може партійні спори,
суверенности і викликати тисячні спори ізза
справ пустих і далеких, коли тимчасом еправи
важні і близкі лишатися будутъ без уваги або
промовчуватися будутъ одною партіею, на пе-
рекір другій. Той засіб моральною розстрою,
що вносить угода в нашу суспільність буде
може найтяжшим гріхом еі авторів. Почати
хотьби з того, що угода та вже тепер пере-
путала всякі моральні понятя у многих людей
чесних і навіть досить критичних, так що во-
ни ие бачуть усеі недостойности сего кроку, ані
хибности розпочатоі дороги і готові вважати
угоду початком відродин руских, найбілыпим
здобутком Руси від 1848 р. Ми чули від деко-
го з таких людей слова, котрих можности ще
перед кількома днями в йіх устах ми були би
ніколи не припустили: „Тепер, мовляв, денунці-
яція буде зовсім легальна і чесна річ, бо коли ми
з правительством приятелі, то приятелеви можна
все сказати". А коли зважймо, що такі хороби
моральні дуже заразливі, особливо в нашій
Галичині, то мусимо тепер уже почувати ве-
ликий страл перед тим, що нам принесе неда-
лека будущина, тим білыпе, що й наші моска-
льофіли в тім пункті не схочуть остатися по-
заду народовців.
Але головні трудности для загалу Руси-
нів лежать в самій програмі Романчука. Ми
бачимо йіх особливо в 2-гій точці тоі програ-
ми, котра вимагае від усіх Русинів галицких
оставати „вірно при гр. к. церкві". Ми не бу-
демо повторити тих розумних слів, які по по-
воду ееі точки висказав д. Драгоманов, а тіль-
ко додамо, що заява така з уст народовців,
що в значній части яко люде світскі приватно
признаються до поглядів вільнодумних, е на-
скрізь неіцирою, е цинічним вмііианем релігіі
до політики і вже задля того самого мусить
бути нам противна. На ділі-ж заява та значить
не шо інше, як поступлене народовців під про-
від митрополита, того самого, котрий підписав
дозвіл на поручене взуітам реФорми Василіян;
котрий не належить до „Просвіти", а е патро-
ном польских „Кбіек гоіпісгусіі “; котрий ще
бувши суфраганом, старався наклонити відпо-
ручників духовенства руского, щоби підписали
просьбу до паші о завсденв безжспности; ко-
трий, ненрошений впкопував духовну цензуру
над руекпмп часопиеями та книжками, павіть
народовекимп; однпм словом, котрий і; римским
католиком більше ніж Руснном. Куди поведс
народовців такий провідшік, не тяжко вшіро-
рокуватп, і ми вже й тепер у промові Роман-
чука бачимо деякі вказівкп на той шлях. Вка-
жемо тілько на знаменитой уступ тоі промови,
де сказано, що віра гр. кат. , з одноі сторони
вяже Русинів з йіх минувшостію, з йіх брать-
ми на Буковині і в Украйіні, зі світом схід-
ним, а, з другоі сторони вяже йіх зі світом ціві-
лізованим заходу". Від разу видно, що ее ска-
зав учитель філологіі клясичноі, котрий дуже
слабо знае іеторію навіть свого рідного наро-
да. Інакше він не сказавби, що унія вяже Ру-
синів з Украйіпою, бо знав би, іцо то унія бу-
ла причиною довгоі та важкоі боротьби в путрі
малоруского народа і остаточно принесла пе-
зміримі шкоди цілому его духовому і політич-
ному розвоеви. Не говоривби також д. Роман-
чук про те, що унія вяже нас з цівілізованим
заходом, коли знавби, що та унія в миііувшині
не дала нашому народови майже нічого, не ли-
шила в літературі южнорускій ані одного цін-
ного памятника (крім хиба Богогласника, по-
пасти також православною, а то й апокріфі-
чного), натоміеть знаменито причинювалася до
польонізаціі рускоі інтелігеиц’і, і в остатних
часах сталася мостом, по котрому йде до нас
езуітска та клерикальна пропаганда. Ми про-
силиби д. Романчука вказати нам, де і як унія
вяже нас з цівілізованим заходом" ? О кілько
ми знаемо, вона вяже нас хиба з Ватикапом,
але звязків еі з Парижем, Лондопом, Женевою
і т. і. ми якось не могли добавити.
Деякі народовці, з котрими ми про се го-
ворили, висказувались про сю точку так, що,
мовляв, коли митрополит заявляе свою згоду з
„напіою" програмою, то чому-ж нам его не
приняти? не слід-же нам его відпихати, коли
сам приходить". А коли ми на се відповідали,
що діло стоіть зовсім інакше і що правитель-
ство самому д. Романчукови і его товаришам
не хотіло вірити, аж доки митрополит не при-
стане до ееі програми і яко умову сповненя
евоіх обіцянок поставило те, щоби народовці
все робйли за згодою митрополита, то нам, по
старому" галицкому звичаю, відповіли : „Е ! та
се так тілько говориться, для оиортунізму.
Аже-ж програма не пишеся для вас і для мене
а для тих, котрих хочемо зловити; а треба
нам буде завтра іншоі програми, то ми іншу
зробимо, але вірити тому всему чейже не тре-
ба ?“ Про моральну вартіеть таких слів, ніщо
й говорити. Та нам бачиться, що люде, котрі
привчилися грати в такий опортунізм, швидко
привчаться, для оиортунізму, ходити на воло-
воді митрополита і стоячих за ним бзуітів. А
вже-ж певно, що такі люде не станутъ твер-
до в обороні напр. світекоі та носгуповоі иро-
світи народа, супротів заходів бзуітів або та-
ких на-нів езуітских товариств, як заложене
недавно руске товариство св. Павла. Адже-ж
народовці і доси. навіть без угоди, не могли
— 392 —
идобутися па піякпіі ріпіучиіі внетуц еунротів
таких заходів, а Ді.іо про згадане товарпство
пс написало иавіть одного слова від себе.
Отсе були би і'оловнійіпі уваги, котрі ми
вважаемо своім обовязком висказати по поводу
угоди і програми Романчука. Ми чуемо, що те-
ма наша ще далеко не вичерпана і ми навіть
не перебрали ще всіх здобутків обіцяних Ру-
си нам, от хотьби згадати й ту велику ласку,
що правительство не буде видавати свого
органу по руеки, щоби не робити конкуренціі
„Ділу“, а тілько ограничиться на невеличкім
рускім додатку до урядовоі „Сагеіу Ьѵ/оѵѵвкіе]",
щоби рускі мужики мали хоть ту сатівФакцію,
що за йіх дорогі оплати, ліцітаціі йіх грунтів
бголошувані будутъ по руски. Одним словом,
куди глянь — всюди благодать. Тілько дай
Боже видержати.
Редакція.
БЕЗПРОГРАМОВІСТЬ НАРОДОВЦІВ
I ЙІХ БУДУЧНІСТЬ.
(Конецъ.)
Від 1883 року, т. е. від часу паписаня „Програми
Барвіпекого", котра но думці народовців „вказуе дуже
ясну дорогу" для народпоі роботи, „Дѣло" переходило
иайріжпородшйіііі „відтіпки", навіть і клерпкальні ио-
клони стапіелавівскому епискоиови. Можна сказати, іцо
ііоііо тепер не иодае від себе иових думок; одипокпм
своім завдаием вважае боронити того, що робить народов-
ска партія, :: іпіціятивою однак — а вже про програму
й говорити пічого — воно не виступае иіколи, хіба
скрпваючися за"„письма в провііщіі". Через те „Дѣло"
робить вражіпе страшешіого нездецидоваия, безжизне-
пости і млявости. Се безперечио плоди первородного га-
лицко-руского еріха — безпрограмовости. Піддаючися
під внлив вагалу, „Дѣло" не може йти консеквентно
вперед та де далі затрачуе й тоті реальні елементи, які
мало колись ва світлих (в порівнаню до тепер) часів
Барвіпекого. бго роля вводиться поводи на прикри-
вапе та боронене кождого явного руху в своій
партіі бев огляду на его напрям, так, що „Дѣлу" при-
ходиться нераз противорічитп собі самому та боронити
того, іцо вважало перед хвилего влим і некористшім
для народно! справи.
Три головні навороти склалися з народоіщями по-
за „Дѣлом" від року 1883. Перший, се епоха „Пелешів-
щини", гучна, з широкая значінем і впливом на загал.
другий, се Програма „Народно! Ради", що перейшла
майже нсзамітно; третий, се вистуи Романчука і Това-
рпшів у соймі.
Зачпемо від „наиюго владики", епископа Стані-
славівского, о. Пелеша. Свою політцчну кареру розпочав
він промовою сопловою з дня 4-ого січня 1886 р. Вис-
казавши иетолеранцію, якоі  прядержуеся „на полі ре-
лігійшм а особливо догматичнім" (!), о. Пелеш перехо-
дить до іеторпчного значіня уніі церковноі в розвою
малоруского народа. „I отсе щаелпва думка уніі —казав
він — не випшла від полі.екого правительства, ні від
Риму, ні від інппіх закоиів (!), тілько викликала еі
внутрішна потреба в серці кождого добролиелячого
Русина. Було се наііліпше щастс для рускоі цер.
квн, що при склоні XVI ст. унію не заключено, а
обновлено". Значиться, унія була і е жизненною потре-
бою руского народа і тому народовекни владика нере-
конаннй, що „народовці певно будутъ працюватп на
основах церкви, малорускоі літератури і Австріі1)
Промова о. Пелеша дуже а дуже вподобалася
народовцям. Вони підняли оклик радости і тріюмфу* 2 * 4).
Виглядало так, начеб вони вперве довідались, що вони
таке с. „Ось диви, мовляв, іцо с народовці, чия правда,
шія кривда і чиі ми діти". О. Пелеш — иише Дѣло по-
давши резюме „рѣчи нашого Владыки" — положив
конецъ штучно витвореній путаниці понять о рускім на-
роді в Галичині так що до стремленъ его соціальная,
як релігійних і иаціональних", та подав програму, „до-
рогу кождому серцю рускому". Заслуга о. Пелеша тим
більша, що дехто хотів ввести вародовців „в підозріш;
у тих верстов, що мали рішати о судьбі народу руско-
го в Галичині". Але ва щасте, народовці і нарід руский
зглядом тих верстов, що „маютъ рішати о его судьбі"
точпісіиько такі льояльпі, як і отець Пелеш. Тому то
„очистити загал руского народу від сего пеоправданого
підозріня, а заразом представити в вірнім світлі его
затемнену програму взяв собі за задачу Преосв. Еп.
ІОліян і довершив еі в цілости в иовиім значінго сего
слова" („Дѣло" 1886, ч. 142). Як банимо, о. Пелеш віді-
грав хоту саму ролю, що й Барвіпский. Барвіпский по-
ставив в 1883 р. „ясну програму", опісся вопа затемпи-
лася, але о. Пелеш зиов сі роз’яспив „так, що до стрем-
ленъ еоціялышх, як релігійних і иаціональних"-
Тпмчасоы в дуже короткій часі тота програма
знов затемпилася. Коли іменно о. Пелеш надто вже
став хилитися в той бік, в котрий его вели думки ви-
сказані в соймі, „Дѣло" зміркувало, що ліпше заявитися
за безпрограмовостію. Вже в 72 ч. „Дѣла" з 1886 р.
каже орган народовців в статі п. з. „Рѣшуче слово"
(навіть!), що у нас партій (отже і програм) нема, а в
лиш партія руска і неруска. „Чи суть у нас партіі, пи-
тайся цікаво „Дѣло" — і зараз же таки резолютно від-
повідае, що нібито „борба" партійна есть; партій-же у
у Русипів не то Галицких, але і всіх, які лиш суть не-
ма". (Чи буъбись читателю впав коли на таку геніялыіу
думку?!) Бо під партіями треба розуміти партію пр,
консервативну, клерікальну ітд. — народовці-ж собі на-
піонали і білын пічого. Тота відповідь „Дѣла" нага-
дуе відповідь „Правда з 1875 р.
За кілька міеяців „Дѣло" заставало знов іпшоі,
а причину подав донисувате.іь варшавскоі „Ргагтеіу" і
член редакціі „Кшдега Іігоѵвк-ого", закинувши „Дѣлу"
неясиість програми. Нема й сумніву, що закид такий
*) Кнгіе.г Ъѵсетакі 1886, ч. 6.
2) Солідарність усіх народовців з програмою Ііе-
леша виеказав др. Омелян Огоновский на торжеетвеинім
бенькеті в Станіелавові дня 10 січня 1886. Днв. Киг)ег
Іи’оиѣкі, ч. 12.
— 393
муеів обурити до живого тих, котрі вже тілько разів
вказувалп свою „яспу дорогу8. „Ні я відсп иі звідтн -—
пішіс „Дѣло" чеппвея „КпЩег Ітгоѵгвкі8, щоби народовці
в „Дѣлѣ8 оголосііли свою програму політпчну і робить йім
закнд, що партія „Пролома" есть щпрійшою, бо не та-
іііться з свою гравітаціею до Роеіі8. Але того рода
критика народовців е неоправданъ і „Дѣло" раз на все
відповідае словами „багеіу Хасійшезігхапзкіе]", що „Ру-
сини народовці держаться тпх ідеалів, які висказав у
своіх поемах Тарас Шевченко8. Розуміеся, се-ж уже
прецшь сказав також еп. Пелеш !...
VI.
Безііеречно найпоступовійшою на перший погляд
програмою з усіх, які коли небудь виголосили наро-
довці, е програма „Народноі Ради" з р. 1888, написана
цроФссором львівского університету, дром Олександром
Огоновским, а відчитана і одноголосно принята на за-
гальних зборах сего товариетва. Подаемо головні еі
точки:
Па перпгім міеці стоіть самостійність малоруско-
го народу. „Свідомі своеі індівідуалыгости народноі, сто-
імо надовсс за охороною і розвоем нашоі народности,—
ми поступовці і ліберали.
„Правдивим лібералізмом уважаемо лиш такий,
котрий і иритивпикови дае повну свободу — противні
ми отже всякому визискуваню свобід на користь по-
одиноких лиш кляс, партій або народів; исторія указуе
нам надто люд, яко підставу нашого пародного биту і
сили: ми хочемо оттак добитися правди для того люду,
— ми демократа.
„А наше міеце в громаді народів славянских —
кажуть вам шукати ідеалу жптя правно-нолітичного в
Федералівмі, — ми Федераліети.
„Хотячи свобідно розвиватись під покровом Авс-
тріі стоімо вірно при престолі Габсбургів — але есьмо
прптивниками централіетичноі вірноконстітуційности.
Що до справ екопомічних то „ставимо обовязком
нашим оборону селянства і маломіщанства".
„В теоретичних питанях культурпих лишаемо
кождому повну свободу пересвідченя, — але віра і на-
рід, обряд і народность звязані у нас так тіепо з собою,
що тих святощей легковажити не сміемо8. („Дѣло8 з р.
1888, ч. 20).
Отсими словами, котрі ми що йно навели, виска-
зані провідні думки програми „Народноі Ради8. Не знаю
вже чому, але в суперечці зо світским иародовцем вам
не раз па закид консерватизму назовутъ програму дра
Огоновского, яко найлііппим, неоепоримий доказ, що
народовці не відкидають европейских ідей, противно, е
прогресівні і демократична Кажу виразно, що не знаю
чому, бо на ділі з програмп з 1888 року годі вичптатп
на певно, чи вона поступова чи ретроградна. То купа
блискучпх Фраз, за котрпмп нема відповідних конкре-
тних понять, нема того, з чимби ви могли числитися
як з певними позітівнимп даними.
Не буду здійматн річ про питане вузконаціональ-
пе. Воно поставлено, як зрештою ві веіх програмах на-
родовців, без двозначноети та без впкрутів. Для нас
важпіііша програма по пптаням політпчпим, в широкія
зпачіню того слова, економічнпм та культурним і туди
ми звернемо наші заміткп критпчні. В справах політп-
чно-економічних народовці в програмі „Народноі Ради8
вважають себе лібераламп і демократами. „Ми —
сказано там — противні всякому визискуваню свобід
на коршяь поодинокцх лига кляс, партій або народів —
хочемо будучности нашоі шукати в розвою згіднім з
духом часу, а іцо іеторія „вказуе нам люд яко підставу
народного биту" отже ми хочемо отак (як ?) добитись
правди для того люду8 — ми поступовці, ліберали і
демократа. Кождий зі мною згодитьсн, що заява, в той
спосіб написана, виглядас дуже гуманно. Я навіть сум-
ніваюся, чи знайшовбися хоч оден Русин, котрий би
сказав, що на неі не подписуеся. Бо й хто-ж не хоче
„правди8 для люду, або не бажае усуненя визиску прав
політичних в користь одно! кляси, одноі партіі, одного
народу?... Але нам якось не хочеся нірити тим блис-
кучим, хоч як чолоніколюбним Фразам, може тому, що
знаемо йіх жерело, йіх іеторію і йіх Фактичну стійніеть.
Поперед усего лібералізм, як кожда ідея, е про-
е чимось вічним і
третого стану, так
дуктом іеторичним і яко такий не
сталим. Тісно звязаний з розвптком
названоі середноі, буржуазійноі кляси західно-европей-
ских суспільностей, він змінювався так, як змінювалося
значінс і іеторична роля буржуазіі, і тоді коли вона му-
еіла боротися з ладом Феодальним, та стояла в опозиціі
до іетнуючого стану суспільного, лібералізм був ідеею
на скрізь посту-повою та революційною. Головпо покли-
кав буржуазію до боротьби з суспільностію новий спо-
сіб витворюваня. Зародки великоі сучасноі продукціі,
названоі Марксом капіталіетичпоіо, не могли поміетити-
ся в тіепих рамках ііорядків цехових та кріпацкпх. Йім
треба було більшоі волі, независимости витворюваня,
числешіійших мас пролетаріату, знесеня всяких приві-
лейів і пут капіталу. Що в тах змаганях стояли на пе-
репоні всі умови тодішного політичного і суспільного, а
навіть духового житя — про се й згадунати нічого.
Феодалізм прикував люд робучий до землі, держава
стояла при кермі зносин торговельних, а неввичайпо
сцентралізована в XVII і ХѴШ ст. вміла захопити усе
в своі міцні руки так, що вдавалося, що тодішних по-
рядків не здоліе вломити ніяка сила в світі. До тогож
з морального боку клерикалізм був зиаменитим речником
іетнуючого тоді з божоі ласки порядку. Католіцізм мо-
жна вважати безпечно копіею середновічного ладу, а его
['іерархію образом Феодально! зависимости., Як кажу,
стан третий муеів поборота і державу і змонополізований
промисл і середновічні погляди. Вже в боротьбах релі-
гійних новійших віків він заявив свій перший протест,
революціею францускою сповнив тоту ролю в поступі
людскости, яку ему назначила іеторія. Свобода політа-
чна, независпмість одиниці від держави в справах еко-
номічних — ось тоті ідеали, за котрі буржуазія кров
проливала, жите жертвувала на барикадах парижских.
Але часи змінилися. Остатний акт революційного
лібералізму крив в еобі початки реакціі, приніе нову
Фазу его розвою. Безповоротно преминули „сііе зеЬбпеп
Таче ѵоп Агаіциея" і на чудово-гариих образах, які ма-
лювала в боротьбі о добро людскости буржуазія, висту
— 394 --
пили чорні пятна, незаговні рани недолі та невдоволеня.
Показалося, що лібералізм, о екілько виходить поза гра-
пиці інтересів богацтва, е утопіею, та не може вдоволи-
тп усіх бажань суспільностей XIX-ого столітя. Він вппи-
сав на евоім стягу иезависимість одиииці — XIX ст. е
віком найгіршого визпеку, наймицтва великих маг про
летаріяту. Він хотів свободи політичноі — нині люд ро-
бучий остаеея без голосу, без належного ему впливу на
хід політичного житя; він бажав просвіти для загалу —
нині вона е прмвілеем богатирів, бо бідним і борониться
з усіх боків, і обрізуеся просвіту, і вони не мають як
добиратися до неі!...
Причина тих хиб лібералізму лежитъ глибоко в
розвою капіталіетичноі продукціі. Теперішна господарка
суспільна уладжена на основі власности індівідуальноі
і витворюваня для суспільности при помочі безземель-
них наймитів, пролетаріяту. Значиться, при сучасних
порядках струмепти праці, земля і Фабрики е в руках
богатих одиниць, панів-капіталіетів. Числом воии раз-
враз мешпають. Розпоряджаіочи цілими масами людей,
вони можуть при помочі все поступаючих вперед здо-
бутків технічних подати своі продукти дешевше та че-
рез те убиваютъ таких, у котрих нема стільки средств
продукційиих, дрібних реміеників-промпеловців і посе-
редно дрібних властнпків землі, селян. Тим способом
капіталізм переводить в наймитів що раз білыпі маси
котрі не маючи нічого білып кромі рук, мусять
иа ринку енродавати свою силу та за ввесь
день тяжкоі праці заробляти на нужденне жить. Яка-ж
тут свобода одиниці, де тут повпа воля, коли вона рі-
виасться голодпій смерти ? коли білыпіеть мусить пра-
цювати, де лиіп може, і за те, що йій дадутъ ?! Чимже
тут тоті лібералыіі Фрази про просвіту для загалу, коли
білыпости нема коли та за що вчитися, коли механічиа
праця міліонів убивае і тоті спосібности і тоті думки,
які в них е ?
Лібералізм вийіпов від волі загалыюі, але дав еі
тільки богатшим клясам суспільности, дав еі тим, котрі
мають відповідні средства матеріяльні. Судьба лібера-
лізму поучае нас найлінше, що поняте свободи людскоі
і всіх тих ідеалів, котрі вона собою обіймае, тіено звя-
зані з матеріяльними, на скрізь обективними умовами
житя, що найкрасіпі бажаня сповняються лиш для тоі
кляси, котра виборе еобі ролю кермапича і властителя
дібр суспільних.
До захонленя в своі руки струментів і землі та
присвоена еобі поки-що змонополізованих здобутків
людскоі праці фізичноі та духовоі, йде власне пролета-
рія!. Він хоче здобути еобі вплив на жите сусиільне і
політичне, він хоче мати в евоіх руках при помочи без-
посередного, тайного і загального толосованя, власть
політичну, щоби еі вжити до переведена тих реч>орм,
які лежать в інтересі робітноі кляси в теперішній сус-
пільности. Але длятого, що нролетаріят е четвертою,
остатною клясою, длятого, що заведе колективну влас-
ніеть средств продукційних і спільну працю, — він вдо-
буде добро загалу, він знесе і визискуване „свобід кон-
стітуційпих в користь одноі лиш кляси, партіі або на-
роду11, бо знесе і антагонізм сучасних клясових
інтересів. Се, як бачимо, е ідся четвертого ст ану
ие третого, ідея соціаліетпчна, а не лібералыіа.
Лібералізм як раз стоіть иа перепопі до ві осу-
щеня. Він хоче задержати теперішннп лад і чим дужше
розвивавея нролетаріят і кріпшають его ідеалп, тим
більше стае лібералізм реакційнпм і некопсеквентиим.
бго розвій веде до его власноі негаціі; воля, котру ко-
лись проповідував для загалу, стаеся мопополем іцо
раз меніпоі купкп вибраних людей, що ні раз не хочуть
сповнпти евоіх, колись так шумно голошених прінці-
пів, бо в них, в йіх осущеню, іюни елушно бачать
власипй упадок.
Як в еправах політичних, так і економічних лібе-
ралізм е охороною інтересів щасливоі меншости, а в
еправах культурних хоч і признае для себе вільно-
думніеть, свободу совісти і такі інпгі раціоналіетичні
прінціпи, то помимо того, нарід хотівби на віки вічні
удержати під кнутом середневічноі церковщини та
строго! моралі. Віи проповідуе те, проти чого сам ви-
ступав і виступае, він противорічить еобі, він двоіться
сам у еобі. В тім вгляді его можна порівнати з капіта-
лізмом, котрого зрештою е лиш теоретпчним відбитком.
I капіталізм, поступавши вперед, виховуе розвивас
свою власну негацію. Оснований на індівідуальній влас-
ноети, він ецентралізовуе еі,- отже зміцняе індівідуалізм
в посіданю. Але власне через те спосіб продукціі стаеся
що раз більше суспільним, або інакше стаеся числен-
нійшою кляса, котроі ідеалом е завести як раз колскті-
візм, чи інакше спільність власности і праці.
Збираючм до купи сказано про лібералізм, ми ба-
чимо в его розвою дві фззи, прогреву і реакцій Але тут
і там, в першій і другій Фазі, все навертаеся нам иа
очі его матеріальна основа — буржуазія. В XVI, XVII,
XVIII і початку XIX ст. вона боролась о пановане и
суспільности, тепер вона боресь о те, щоби на тім ста-
новиску як найдовше удержатися. Значить, все боро-
лась вона не о загальне, а о свое клясове добро, о ін-
тереси великих промисловціп, панів-капіталіетів.
Обертаемося тепер назад до програми дра Ол.
Огоновского, а іменно до его заяви, іцо народовці е по-
ступовцямй, лібераламп і демократами. Після сказаного
про те, що е лібералізм та лібералыіі перекопана, нам
не трудно буде зміркувати не тільки хибніеть, але і
неконсеквентність програми „Народноі Ради“. Беремо за
слово дра Огоновского і питаемося его, як розумів він
свій висказ: „Ми поступовці і лібералали"? Передовсім
ліберали ?
Отже міг розуміти трояко : або на полі економіч-
нім, або політичнім, або культурнім. Зараз побачимо,
що на всі три можливі пояснена е в самій програмі
категорично заперечене.
ІІрипустім, що др. Огоновский мав на думці лібе-
раліем з боку економічного. Коли так, то др. Огоновс-
кий хоче розвою капіталу, продукціі Фабричиоі та вели-
коі господарки рільноі. Іншими словами, др. Огоновский
хоче, щоби упав дрібний промисл, іцоби дрібні реміени-
ки та властителі дрібноі посілости перейшли в наймитів,
в нролетаріят, без котрого неможливий при теперішнім
ладі суспільнім розвій каиіталізму. Однак др. Огоновс-
кий заперечуе рішучо того рода нрипущене. „На пер-
— 395
шіи міеці — читаемо в програмі — ставимо обовязком
иапшм оборону економічішх інтересів нашого селянства
і маломіщанства". Значить, др. Огоновский ие розумів
тут лібералізму під зглядоя економічним. Ідіи далі. Ложе
політичним ? „ІІравдивпм ліберллізмом уважаемо лиш
такий, котрий і противниковп дае повпу свободу —
противні ми отже всякому визпскуваню свобід на ко-
ристь поодиноких лиш кляс, партій або народів“. Гече-
нс се е противорічне само в собі. Ми, здаеся, сказали
досить, щоби показати, що сучасний лібералізм іде до
того, щоби визискувати свобода політичні лиш на ка-
рнетъ третого стану. Знссти всяке визискуване се ідея
соціалістична і так понятий лібералізм перестае бути
лібералізмом. До того, замітимо, ціле реченс дуже нена-
учно. Коли его розібрати логічно, то виходить так, що
по думці дра Огоиовского всі кляси, партіі і народи
можуть визискувати свободи політичні. Лишаемо на бо-
ці виражене: „партіі і народи11 задля неясности тих по-
нять, а возьмемо на увагу кляси сусшлыгі. Не вже-ж
думае др. Огоновский, що дві кляси можуть рівночасно
визискувати свободи політичні на свою користь ? Але-ж
між ними пануе антагонізм інтересів, значить, що е
визискане приміром для капіталіетів, те с втрачене
для пролетаріяту і на відворот.
Думку, іцо усунене визискуваня свобід можливе
помимо іетнованя кляс, мусить відкинути кожний, хто
признае, що людскість не стояла на одиім міеці а роз-
вивалася. Рівне визискуване свобід моглоби бути лиш
тоді, коли би інтереси всіх кляс були собі рівні, або
одинаково все васшчсоені. На перший случай не булоби
кляс, бо вони стоять розвовм антагонизму інтересів, а
так самсу! в другім случаю, бо він принимае йіх іден-
тичніетьі йіх спільність для всіх. Коли-ж би припустити,
що антощзм с сталий, т. з. що сила буржуазіі, в загалі
всіх станів незмінясся, то требаби припустити, що вже
Адам був капіталіетом а Ева наймитом, або як хоче-
те — що між малпами антропомор<і>ічними пануютъ точ-
ніеінько такі самі антагонізми суспільно-клясові, як
приміром в сучасній Англіі.
Не менше не дасться приложити лібералізм дра
Огоиовского до поглядів культурних. в ж виразно
сказано в програмі: „В теоретичних питанях культурних
лишаемо кождому новну свободу пересвідченя, — але
віра і нарід, обряд і народніеть звязані у нас так тіеио
з собою, що тих святощей легковажити не смісмо“. Іи-
шими словами, др. Огоновский признаеся до клерікаліз-
му, а се вже таки ніяк не дасться погодити з лібе-
ральними переконанями. Смішно також, що др. Огонов-
ский бачить „дух часу і ідеі віку“ не то в вірі а на-
віть в обряді, в уніяцтві. Через те, нам здаеться, ша-
новний професор до чиста здескрідетував блискучу фра-
зу, в котрій хвалиться, що „ми — поступовці“.
В розборі наіпім ввернули ми доси увагу на разя
чі протйворічиости між поодинокими частинами про-
грамй „Народно! Ради". Нам остасся ще застановитися
над тими еі міецями, в котрих виступае на верх наро-
довска безпрограмовіеть і тіено з нею звязаний вузкий
націоналізм. Особливо-ж просимо ш. читателів застано-
витися над тілько разів вже цітованою точкою програ-
I ми по пнтаням культурннм. Що значить „лишаемо сво-
I боду переконань" а рівночасно есьмо клерікалами, не
і легковажимо таких святощей, як віра і обряд ? Чи ие
значить се, що до нас вільно належати і безвірнпм і
правовірним, атеіетам і найвузкогляднійшим католикам?
Чи не значить се безпрограмовіеть по питаням куль-
турним ?
Мимохіть ми мусимо поскитатися також, на що
було так рішучо ставити другі точки програмові в спра-
вах економічних та політичшіх? Не вже-ж культура не
обіймас всіх боків народного житя — отже політичних
і суспільних ? А коли так, то якже погодити безпрогра-
мовіеть одного з програмовостію другого? Але може
бути, нам скажутъ, що питаня культурні вже тим са-
мим, що йіх ставиться окремо, не треба мііпати з інши-
ми боками народного житя. В такім случаю, т. е. коли
культуру будемо понимати в найтіенійшім еі значіню,
ми попросимо дра Огоиовского вказати нам хочби одно
питане культури, котре.б не мало значіня суспільно-по-
літичного та економічного, і на відворот? Значить, як-
же вийти з того лябірінту противорічностей ? Як пого-
дити „лишаемо повну свободу переконань" з рештою
програми ? I коли партія якась лишас свободу певних
переконань, то значить, що вона з того боку не е пар-
тіею, а в такім случаю еі програма в тих справах непо-
трібна. Отже непотрібна була й програма дра Огонов-
ского, а він еі таки ставить. Від чогож такі неконсс-
квенціі ? I на се маемо відповідь у дра Огоиовского : від
тіеного націоналізму. „Віра і нарід — сказано до слова
в програмі — обряд і народніеть звязані у нас так тіе-
но з собою, що тих святощей лехковажити не сміемо,"
або інакше: ми жертвуемо „ідеі віку і дух часу" на-
ціоналізмови, бо его знаменем характерним ё віра і об-
ряд, значить те, що стоіть проти ідей і духа та змагань
XIX ст.
Після програми „Народноі Ради" ми моглиби
прямо перейти до промов Романчука і товаришів, бо
через увесь той час народовці не висказувались так
рішучо з своіми пронідними думками. Щоби однак да-
ти, о скілько можна, иовний образ, ие пропускаючи ні
одноі важнійпюі подіі, ми нагадаемо ще дві промови на
вечерках в честь ПІевченка, п. Цеглинского в р. 1887 і
п. Вахиянина в р. 1890. В першій представив автор
„Аргонавтів" себе й народовців клерікалами (коли не
ультрамонтами), в другій д. Вахнянин заявився проти
всякого поступу та европейских думок в користь фаль-
шиво понятого націоналізму. В остатній справі забирало
голое також „Дѣло" і в обороні народовского пред-
ставителя, яким був д. Вахнянин на вечерку ПІевченка
зазначило, що остатною метою народовців е удержати
почуте національне, а все інше, питане суспільне, еко-
номічне, розвій думки й здорово! науки, треба віддожи-
ти на пізнійше. Колись, як вроете між загалом, в народі
почуте рускости, то вже „ми впорядкуемось" тоді так,
як того вимагас вдача нашоі націі". („Дѣло" 1890 ч 72).
Варто запримітити, що програма дра Огоиовского від-
ділюс собою обі крайне ретроградна промови вечеркові,
так, що в хронологічнім порядку вони ось як наступають
по собі: 1887 — промова д. Цеглинского; 1888 — про-
грама „Народноі Ради", 1890 — промова д. Вахиянина
— 396 —
VII.
3 отсим ми наближилпся вже до пацііовійшнх по-
дій дня, подій, що довершнлнея на наших очах і мають
в розвою галицко-рускнх партій перворядне, прінціпі-
яльие зиачіие. Говорю про внетуп д Романчука та ого
Товаришів в соймі. Тепер, коли я пишу мою етатіо,
читачі „Народа0 та широка руска громада вже певно
довідалися докладно про зміет промов послів-иародовців
в ріжних руских і польских часописей. Я скажу тому
зовсім ие богато по йіх поводу, менпіе принаймій, ніж
вони заслугують. Мииі здаеся, що кождий, хочби й як
нскритичний чоловік, сам зможе зміркувати тенденцію
та основні думки найновійшоі иародовскоі програми і
як слід оцінити вагу та стійвість сего, по моему, епо-
хального поступку. I коли я беруея писати про иего,
то вкажу лиш иа те, що мене тут в моій статі інтере-
суе. Я вкажу, конечно, генезу сих подій, йіх причини
та коисеквенціі, розкрию той грунт, иа котрому воии
виросли і мусіли довести до того, до чого й справді
довели. Що-ж тикаеся зміету промов, то я наведу міеця
самі, иа мій погляд, найхарактернійші, при чім промови
поелів Романчука та Січинского буду вважатй за одну,
бо вони себе взаімно поясняютъ і доповняють, а в ні-
чім собі не противорічать.
Основою новоі, а ліпше сказати остатиоі програ-
ми иародовскоі е — ідея австрійска. Тою ідеею
переиятий ввесі, нарід руекий в Галичині і для неі він
„спосібний до жертв далеко ідучих, дуже великих", бо
Аветріі „він завсігди остансся віриим". Яке б собі
було правительство „чи консервативно, чи лібералыге,
чи централіетичне11, віи все був „на скрізь льоялыіим"
і длятого „к о жде австрійске правительство повинно
супротмв так на скрізь льоялыіого і своіии иайжизпен-
нійшими інтерееами з австрійскою державою звязаного
народу, оказувати повну зичливіеть0.
Причини тоі безмежноі вірности та любови до
Аветріі лежать в в і д и о с и и а х національних Ру-
синів. Австрія — се одиноке наше національно прибі-
жище і „ми мусимо конче під загрозою уступлена в бо-
евища паціональиого, під загрозою погибели, мусимо
той закуток Руси, де одинока можливіеть па дорозі ле-
гальній розвиватиея, де одинока можніеть добнватися
тих прав національних, уважати той закуток яко серце.
своеі вітчини, і мусимо державу тую, котра дае нам
можніеть розвою, уважати яко другу свою вітчину".
Хоч Русини і доси „вірио стоили11 прн Аветріі і нічого
не вистояли“, то однак воии і тепер стаютъ псред нею
в піддані союзники, бо йіх іитерес звязаний в еі інте-
ресами в борбі з варварский Всходом. „Чим більшу силу
ми тут в Аветріі собі виробимо, тим і білыпе і глубше
пятно тота сила наша надасть силі наших братів за
кордоиом, а тим і певнійша побіда Заходу над Всходом.
Тут не тілько інтерес Малоі Руси, тут ие тілько іитерес
Аветріі, яко держави, алс тут інтерес світовоі ваги“-
Длятого всі, хто дорожить цівілізаціею, повинні скріпи-
ти малорускість в Галичині з еі цівілізаційннми прик-
метами, а тоді вже тая сила уділиться з пятном цівілі-
заціі европейскоі і братам иашим, тій другій частині
народа малоруского, жпвучого за Збручем". Вопи, оче-
видно, ні тоі сили не мають, ні тпх прпкмет цівілізацііі-
них, бо не живутъ в льояльности для репрезентаптки
Заходу, Аветріі і в католіцпзмі. -Віра католнцка вяже
галицких Русинів „зі світом цівілізованпм Заходу’ і від-
діляс йіх також під зглядом рслігііппім від народу
россійского" (Романчук1). „Віра католнцка дае також
оден момент більше до відрізнепя національности руско
го народу від россійского. В серцп кождого патріота
малоруского е ідеал малоруский. Русин мусить бути з
конечности добрим католиком, а щиріеть до католицизму’
мусить бути у народу’ малоруского тим білыпа, що на-
рід малоруский, а особливо его провідники (о. Січин-
ский, Романчук і т. і.) знають, мусять знати, де і чого
ідуть і приспособится у всі оружія, іцоби розіграти
борбу межи Заходом і Всходом". Католіцизм отже і
цівілізацію, понятя з рештою ідентичиі, понесутъ наро-
довці на Украйіну, де вже тепер штундою цроявляеся
буит „генія малоруского народу проти царославія" (в
користь католіцизму ?)
Так отже Австрія і Галицка Русь повинні бачити
в собі союзників проти исцівілізоваиого Всходу. Коли
Австрія боіться доси опозиціі у народовців, то иомиляе-
ся дуже. Йіх опозиція не може иіколи бути пебезпеч-
иою, е навіть безоеновною, бо воии „по при світекій
іителігенціі опираються всеж таки головпо па духовен-
стві і сслянстві, а то прсціж елемеити зовсім конеер-
вативпі" („Дѣло0 чч. 258-259).
Ось вам зміет обох промов, сама суть иайповій-
іпоі програми народовців, висказаіюі послами Романчу-
ком та Січииским’) ві стійність покажеся паи ще ліпше,
наколи возьмемо ла увагу і тоті концесіі, які за те обі-
цяло зробити правительство Русипам яко Русинам, як
також тоті услівя, котрі воно поклало народовцям, ус-
лівя крайпоі льояльности та ссрвілізму. Народовці зго-
дилися иа них, і за ціну малозначних, національних
уступок жертвували інтерсси мужиків, спільність в усім,
що становить чипннки ноступу, суть пипііпноі ціишза-
ціі, ідеали віку, словом з усім, що поступовс, гуманно і
незалежне. Во що-ж значить іти за правительетвом
проти опозиціі ? Чи ие значить се боронити в цілій
Аветріі інтересів паиів, шляхти, капіталіетів проти му-
жицтва і пролетаріату ? Що значить згожуватись на
затаюване „дразливих еправ“, як не зрікатися нрава
голосу, замикати собі уста і уста своім виборцям, отже
одурювати йіх і топтати свободи констітуційні, котрі
") А щож буде з Украйінцями і Русинами право-
славними на БуКовині ?!...
2) Про програму тоту пише „Дѣло": „Доси руска
справа була мовби якоюсь мрачною заслоною закрыта.
I ніхто з Русинів не май смілости заслону ту стягнути
хоч таке розяснене есть в політяці конечностію, а у
Русинів конечностію тим більшою, що руска справа на-
віть мужам управляючнм державою все була якоюсь
загадкою. Нині та справа розясиеиа, вона стянула на
чисто"! („Дѣло" ч. 261). То еаме каже „Народна Рада"
в ігисьмі до пос. Романчука, іменно що „програма по-
чала що раз більше затемнюватися", але він еі поста-
вив „иа чистім0. Дивно нам однак, на якій підставі „На-
родна Рада" каже, що таку саму програму постави-
ла „при своім оспованю"? Не вже-ж справді так ? (.Іист
„Нар Ради" до д. Романчука в „Дѣлѣ" ч. 263)
397 —
нім признано основпими азкэплмп держави і за котрі
колись кров евоа, пролили тисячі. міліони? Що значить
проиагуватп католіцізм і еервілізм серед цілого мало-
руского народа, як не платати на сго будучніеть, его
людекі права, его постуи, его освіту ?!...
Справді, дорого окуплено скрнньки ночтові, за
велику ціну інтересів екопомічішх, політпчннх та куль-
турппх здобуто деякі уступки для руекостп, для язика,
для тііх боків пародпоі жпзііі, від котрих не двнгаеея
маеа, пе, зиекуе пі хліба ні освіти.. Тепсрішні часи
дуже иагадують паи роки 40-кові і 60-ті. Перед паші очи
виступають числоппі рускі посли, рожег.і надіі на бу-
дучніеть Руси, маиіфсстн і еервіліетичні заяви. Але як
омаиа вони зиикають параз і остаеся політична скосте-
ніліеть, реакція, і народ, як був, темний та голпіі... Ру-
тснством зачалоея наше иолітичне жите, в оиозицію
розвипулося в 80-тих роках, рутепством і скінчилося.
Перший акт повернув в нова. Від чого зачали, на тім
і скіичнли. Такий то сумпиіі, болючий ФІнал галпцкоі
бсзпрограмовости I...
А все-ж таки пе зовсім тим скіпчили, чим зачала,
ііііиініинй поступок народовців мае в еобі богато де
чого відиіпиого та харакгерпого. На нім мояаіа заири-
мітптн вплив змінсних обставки і людей, вплив іеторіі,
котра ніколи ие повертае з тим, що діеталося в еі ну-
тро, іцо налеікить вже до минувпппіи. Нонин е силыіій-
ше зашіачепий кастовий елемент нопівекий і тоті чип-
ппки, котрі з пародовціп зроблять — зрештою пе з
усіх а з одноі, перспажпоі частини — партію консе.р-
вативпо-клерикальпу. Ще в епойій першій статі про
„безир^/грамопіе.ть пародовціп і йіх будучніеть" пред-
сказанія перелои в пародопекій партіі, котра, як я ее.
иоказав, рознадсся па нові суепілыго-культурпі сторои-
пццтва. Сторопництва тоті будутг, розвиватися рівпо-
мірпо з тим, як буде постучати и.і перед зріжпицкова-
нс-діФерспціяція поглядів, а передонсім іптересів в па-
шій суспілыюети. Мушу сконетатуватн, іцо процее сей,
котрий оетаточію иредвидіти було по трудно, уже еиов-
нивея і еповнився скорше, ніж я сподівався. Зворот в но-
літиці народовців, безоглядно висказапий еервілізм ва-
міеть нопередиоі опозиціі, сс власне ирояв діферснція-
ціі поглядів, перпіий почни нового гуртованя партійною
між Русинами.
Для показу, що погляд мій е слушпиіі і правди-
вий, я позволю еобі ще раз глибпіе заетановитиея пад
народовцями і тиною інтелігенціею в загалі. Народовці
складалися і екладаються доси в переваленій части в
священства. Сзітека інтелігенція, і тепер дуже нечис-
ленна, обмежалася зразу на десятки, коли не на одшш-
ці, евідомі народного житя, коли тимчасом усвідомлених
попів було богато-богато більше Були однак причини,
котрі нс позволяли руекому духовенству зорганізуватн-
ся в партію клерікальну. До того було ще за мало ро-
зуміня евоіх кастовпх інтересіи, а за богато почутя
спільности з народом, до котрого хилплося попіветво
білыпе або меише давлено тими самими, що іі він, па-
пуіочими, а чужими по національному походжепю, еле-
ментами. 3 другого боку однак священство ие могло
зрозумітп іптересів мужпцтва, пе могло стати рс-
чнпком его діііеннх потреб. Стояли тут ва перепои
„Народ" ч, 24.
ие тілько вихованс. а ще бі.тыие то етапог.неко,
яке духовенство занимай п органгзмі еусиілыіім.
В тоіі спосіб з самого початку пе було у інтелігенціі
га.шцкоі свідомостіі іптересів якоі небудь верстви еуе-
иілыюі, пі мужпцтва пі священства, хоч власне через
те відчув.ілаея спільність з усего масэю народною. Що
спільність тота при педоетачі суепілышх і кулиурних
мотпиів мусіла обмежатпея па самі річи Формалыіі —
сего пе треба поясню вати, бо се е конечная, се розуміе
ся само собою. Значиться .інтелігенція11 наша ввернула
увагу па язпк, правонпеь, обряд яко ціху національну
ітд. — словом розвпнула поняти і програму вузкого п.т-
ціоналізму, але. помогла поставити ясноі і конееквептноі
програми но питаням економічнпм, еуешльпо-політичпим
та культуршім. В тім отже, т. в. в малім зріжішцьовашо
інтересів, лежить причина га-іицкоі бсзпрограмовости.
Несвідомість еуепільпа, чи ліпше сказати пезпане,
на якій опертися верстві, вияенюіоть паи також і то
стаповиеко, яке занимали галицко-рускі партіі зглядом
правительства. Річ ясна, іцо консеквентно опозіціішим
може бути лиш елемент придавлеиий, отже в тенеріпі-
ній сусиілыіостн мужпцтво і в загалі пизші верстви,
маси робучого люду, іііх інтереси вічно псзаспоковні,
йіх потреби чим раз чиеле.ініійіні, розростагочіси рівио-
мірио зі етепепем іііх визиекувапя і пужди, в поступом
часу, з кождого хвилипою. Тут опозиція пе. може перей-
ти в еервілізм, коли хоче тих іптересів боронити, коли
хоче добра мужпцтва. Іпакпіе а попіветвом, котре по
найбілыпе с консервативно та льоялыіе, пе придатие
до опозиціі, хиба лиш в іптерееах своеі касти, і то в
случаях ііезвичайиих, виняткових. Чимже-ж відповідно
до того могла бути гаяицка іптелігенція, а народовці
спеціально, хитаючіея між інтересам и мужицтва і попів?
Могли бути лиш едементом пссталим, раз поетуповнм,
другий раз реакційпим, раз стояти в оіювиціі, другий
раз заявляли свое рутенстно і еервілізм. 1 так було
дійсно. Мов маятник вихилюваяиея вони то в сей то в
той бік, мов мрішлив і відплив моря то підиосилися то
опадали, все змінчиві, все пеконсеквентііі. Іііх црогра-
ми то вірний образ сего руху від одноі верстви до дру-
гоі. По одній боці стоять програми Барвінского і дра
Огоновского та деякі заяви „Правда14, по другім рутеи-
іцина, програма Педеіиа, промови Цеглиііского, Вахняпи-
па і Ромапчука-Січішского Хвилі крізіеу, еказавбим
хвилі, в котрих вплпвіі одного і другого рівноваяіились
в перехідиій точці зсровіи, відбилнея в заявах бсзпро-
грамовости в р. 1873 і 1875 в „Правді" та 1886 в „Дѣ«
лВ“ („Рѣшучс слово"). А поиад усім стоіть спільне
огниво обох верстов еуспілыіих, поиівства та мужицтва,
вузкий, Формальний націоналізм.
Але часи змінилиея. Зріжницьованс інтересів по-
ступало що раз дальше, аж пока пе привело до впраз-
ного роздору. Нині иіп у нас стае з кождпм дпем більше
свідомнй своеі кастовости і зрнвае нитки сімпатіі та
звязку з народом. Чимчпкевичі, тоті хоч не теоретично
виховані. але жптем вішлекані демократа, спочиваюіь в
гробі. а на іііх міеце стають Джулннскі, Боброшічі і
інші. Так само і давшій дсмократизм наблрак повпх
сил. здобувае еобі більше тривкпй грунт. шізволюючііея
— 398 —
в ФІлянтропійностп патріяхально-христнянскоі Любови, а
етаючпся теоріею рсальних інтересів, відбнтком клясо-
вих потреб. Словой, в давного хаосу понять вптворю-
тоться поволн окремі від себе групн, а з тим і нові
групи партійні. 3 народовців внділюеся виразниіі еле-
мент опозиційний в Формі партіі радикально!, що вира-
зно стае на грунті мужицких інтересів; а в кілька мі-
сяців опісля виходить друга програма, виділюеся еле-
мент коисервативний, сервілістичиии та клерикальний
в Формі угодовщини Романчука-Січпиекого і Товаришів.
Йім скоріие чи півиійше не оставалось нічого іншого
робити, як те, що зробили. Вони школи не стояли на
грунті інтересів мужицких’), не мали за собою мас, йіх
оповиція мусіла бути слаба і хімерна. А елемеит касто-
во-попівский кріпшав і в той спосіб есрвілізм, наворот
на бік реакціі, клерікалізму і лояльности, був лиш пи-
танем часу, скажемо конечностію. Напослідок хвнля то-
та наступила, а зиевіра в иарод і опозицію, що віе із
ва кождоі майже стрічки народовских промов соймових,
скінчилася угодою з правительством. Така еі генеза і
сі значіне в розвою наших партій і нашоі інтелігенціі.
Інтереси правительства якось дивним дивом зій-
шлися з тою переміною, що доконувалася в партіі на-
родовскій. 3 одного боку, далеко йдучі аспіраціі Поля-
ків, що так недвозмачно вийшли па верх при обході в
честь Міцкевича (імеино підчас персиссеня его тліипих
останків до Кракова), з другого боку, москальоФІльство
і процес Книша, змусили уряд австрійский, оглянутися
за новими союзниками в Галичині. В своіх промовах
Романчук, Січипскиіі, а навіть сам наміетпнк ясно вис-
казали, що розходиться йім о борбу зі Бсходом, о по-
борюванс тих слсментів, котрі вмагають до единства з
росіискою державою. Що тут ходило також о ІТоляків,
ее здаеся дуже правдоподібис. „Бо тепер з правнтель-
етвом австрійский стоіть так як колиб чоловік, маючий
дві ноги і дві силыгі підстави для иих, стояв тілько на
одній позі і опирайся иа одній ігідставі“ (Слова Роман-
чука). А маючи дві підстави під собою, вопо матнме па
чім оисртись, паколиб одна з них вахиталася. Нова
партія правительственна руска буде тому знаменитим
лаицюхом, кулею при позі ІІоляків, котрих буде дер-
жати при преетолі Габебургів.
Ие знаю, о екілько тоті причини, котрі ми павели,
дійствували па компроміе народовців з урядом. Може
бути иавіть, що Австрія мала в тім евоі дальше йдучі
пляни, а широта комбіпаціі иолітичпі, котрих розбиратн
і відгадувати ие беремось. Все-ж таки не можемо, кіп-
чаючи свою статю, пе сказати кількох с.іів про галицке
москальоФІльство і его відношепе до держави австрій-
скоі, тим більше, що з тим вяжсся судьба і будучпіеть
певних прямовапь паіпоі суспільностп.
Тспсрішний стаи Австріі представляй собою бо-
ротьбу двох цілком відмінппх си.т, — централізаціі і де-
централізаціі. Капіталізм австрійский, що розвпваеся
що раз дужше в центрі промпелового житя, у Відні та
околпці, убивае рух продукційний по провінціях, стяга
ючп в один осередок усі йіх сиди промислові Але іі те.
що е, ему не вистае. Він веде з конечности до безна-
стаиного вбілыпеня числа продуктів, а тим самим шу-
кае для себе новпх рпиків, і розуміеся не иа Заході. де
зуетрівся б з сильною конкуренціей), а на Всході.
Рівночасно проявлявся інший рух по провінціях
Змагаючи до ’ иезалежности промнелу міецевого від
центрального капіталізму, вони хочуть автоиоміі
скономічноі, або вмагають до Росіі, котра ие змо-
же визискувати йіх сил продукційних, бо не май
так широко розвитих порядків капіталіетичиих. За-
краска москальоФІльства е тому у всіх партій австрій-
ских проявом децентралізаціі, а через те саме проявом
дуже иебезпечним для держави. Помиляються однак
тоті, що бояться москальоФІльства галицкого. Виплекаис
иа грунті тіеиого націоналізму, москальоФІльство наше
мае в своій оеиові попівскі аристократичні тепдепціі,
котрі заспокоіти зовсім не трудно.') Саме іетновапе
партіі клерікальноі і сервілістичноі, партіі, висшоі по
свому, що так скажу, типу ніж вузкопаціональні оснопи
мяхких і твердих, знищить галицке москальоФІльство в
давній Формі, і то тим білыпе, що через уступки в ко-
ристь язика руского і йіх вузко-иаціоиаліетичпих зма-
гань, москальофіли будутъ заспокоені в тім, що в одни
з йіх головних поетулятів. Ми не порочимо однак, що и
Галичині може розвинутися також другого рода „мовка-
льофільстно”, але па тс треба, іцоби Роеія дала ковсті-
туцію, завела у себе красіпі порядки політичні, бо під
ярмо деспотизму пс піддадуться тоті, що вже користа-
ють з волі, свобід копстітуційиих.
Йвгспій Лсвіцкий.
Народовецкий 8іааІ88ігеісЬ / народна
справа.
Стойімо іцс під вражінем тих голосвих
подій, іцо відбулися 3 кіещсм ссгорічиоі сссіі
соймовоі, в соймі і в клюбі рускім. Ще нам
мовби в вухах звенитъ, тота замішапипа зая-
вленъ і нрограм, тих любоіців, якими взаімно
обсипувалися польска шляхта, рускі посли, ру-
ский митрополит і наміетпик. Здаеся нам, іцо
ще видимо, як рускі посли, ті заступники стра-
ждаючого руского народу, на котрих він ди-
вився як на Самсонів в боротьбі за его долю,
— один навперед другого прутъ ся, іцоби ста-
тися гідними похвали з уст сміючоіся в ДУН1І
іиляхти, як мовби иа вздогони, ЦІЛУГОТЬ руки
достойипка, к.іякають під благословенство
митрополита. Справді, той жалко • смішіпій дра-
мат, якпіі розіграв ся в соймі, похожій'! дуже
’) Посо.д Тсліпісвскші сказав в своііі промові. що
засади заступппцтва інтересів пе мас па світі а іцо до
Галпчніщ то тут „окреміеть інтересів -бщішіоі і меіішоі
поеілостп абсолютно не мае раціі, а могла бп матп рацію
одинока окреміеть народна ~ !!
’) Ще в „Зорі Гал.‘‘ з 1А'>2 ипеап М (пхаііло)
М (алппопекпп), що длятого треба „іннюго твердого-’
язика, щоби „не остапатпся в простонародіи" (ст. 152).
Таких впппсок можна подати дуже а дуже богато.
— 399 —
на наші галицкі пири, де зійдуть ся Русини
і Поляки і доки тверезі сварятъ ся на ріжні
теми політичні, аж наконецъ як уже усі добре
ііідохочені, иідносить хтось тоаст „косЬидну
і тогди усі ні з сего ні з того цілуються
і заявляютъ, що вони всі великі приятеліодиоі
гадки і одних перекопанъ, та серед обіймів і
взаімних компліментів розходять ся. Таку ве-
селу штуку відай дехто загадав устроіти га-
лицким поелам соймовим на розйізднім, через
руских послів з йіх заявленями. Комедія тота
як иа комедію, булаби доста добре пішла, як-
би не малий діссонанс з боку дра Окуневского і
не цілковита утрата притомности з боку дра
Антоновича.
Так представляе ся нам на провінціі той
драмат соймовий, беручи его з веселоі сторо-
ни. Але він, на жаль, не 6ув лишенъ для за-
бавки знудженоі сухими диспутами шляхти,
він мав мати для Русинів також принціпіялыіе
політичие значіне. Партія иародовска видитъ в
йім точку звороту в нашім житю політичнім;
тото з горожанскою гідностію не зіідне пони-
жена деяких руских послів стираютъ ся иаро-
довці і йіх. орган „Діло“ представити як довід
найбільшоі зрілости політичноі тих послів, як
великий реалышй здобуток в нашім житю по-
літичнім, бо поза тою комедіею мають стояти
ріжні обіцянки. зі сторони правительства, котрі-
би мали принести рішучу користь нашому на-
родови.
Виступ руских послів иародовскоі пар-
тіъ в соймі 6ув наслідком переговорів лю-
дей з партіі иародовскоі с правительетвом;
здобутки тих переговорів мали бути для нашо-
го мужицкого народа очевидно так великі, що
за них, піеля гадки народовців львівских, мож-
на було поелам народовцям зробити жертву з
себе і поиижитися публично, а навіть розбити
едніеть тоі одиноі легально! репрезентаціі на-
шого народу, якою був до тепер руекий клюб
соймовий. Тож варто застановитися над тою
народовскою загодою с правительетвом і еі
іеторіею і розсудити еі зі становища нашого
народу і его користи. Возьмім річ пасампсред
с самоі Формально! сторони. Справа на світ
вийшла при росправі буджетовій, коли п. Ро-
манчук в свою бесіду вплів програму партіі
народовців, зазначивши виразно противенство
протів партіі москальофілів Сам в собі такий
висказ програми можна би уважати за висказ
особистого переконаня і так се на разі „Діло“
представляло. Однакож дальший хід дискусіі
зарав виявив, що то 6ув уложений зворот в
політиці послів иародовскоі партіі. В нашім
соймі давали ся уже не раз чути такі націо-
нальпо-клерикальні заяви австрійскоі льояльно-
сти від поодиноких Русинів, однак вони мина-
ли все без значнійшого вражіня і без уваги з
боку шляхти і правительства. Тепер же, коли
п. Романчук зі становища клерикально-прави-
тельственного націоналізму виступив протів
партіі моекальоФІльскоі, виступили ще острій-
ше протів тоі партіі другі посли-народовці, а
притім шляхта з отвертими раменами приймае
народовців, мовби блудні вівці, наміетник бере
I йіх в свою опіку, а митронолит віднаходить в
них своіх рідних синів, а всі враз напираютъ
на народовців, щоби дальше поступали но тій
дорозі, щоби цілковито зірвали с послами про-
тивно! партіі і від них цілковито відвернули-
ся. Все тото виглядало пемов приготоване иа
те, щоби несподівано послів не-иародовскоі
партіі перед соймом публично скомпромітува-
ти, і щоби народовці могли йім публично по-
казати: що осъ то ми удостоілися ласки пра-
вительства, а вам від того зась!“
Наразі не мож було й знати, за які то
ласки зважилися посли народовскі на таку де-
монстрацію, і з противноі партіі закидували
народовцям особисті і приватні інтерееи при
надходячих виборах до ради державно!. Вцравді
посол Телішевский с плачучим серцем боро-
нився від того закиду, але все-ж таки чутка
йде, що то так цілком без привати не обійшло
ся, а впрочім не далека будучніеть покаже.
Пізнійше аж „розоблачило ся“, що е також надія
на деякі загально-народні уступки. Але поминув-
ши на разі ті обіцянки, питаемо, чи сама Фор-
ма поступованя народовців при сій нагоді бу-
ла правильна і з інтересом народним згідна?
Хоть як старалася редакція „Діла“ представи-
ти легальніеть поступованя пародовских послів
протів руского клюбу, то все таки ніяка прач-
ка не обмие йіх с того закиду, що вони про-
тів руского клюбу поступили в спосіб негідний;
що по-тайно зломали регулямін того клюбу і
завзяли ся без ніякоі причини розбити той
клюб. Говорім, як хочемо, а все таки, коли на-
родовскі посли приступили до спільного клюбу
і узнали спільний регулямін клюбовий, то такі
справи, як переговорюване в імени цілого на-
рода в рішаючих питанях всенародиих, уложе-
не і публичне заявлене програми поступованя
цілого народу в стосунку до правительства і
Поляків, повинни були бути Формально ведені
в цілім клюбі. А також едніеть клюбова не по-
зволяе, щоби народовскі посли на утіху шлях-
ти виступили с прінціпіяльно-ворожими нава-
дами протів свойіх товаришів с клюбу, чим
лише дали нагоду многим руским поелам з о-
дноі і другоі партіі осмішитися с своею незрі-
лостію політичною. Який вже там руекий клюб
і був, то все таки творили его посли, котрих
чоло нашого народу з великим трудом і по-
священем вибрало, в котрих увссь руекий на-
рід зложив свое довіре. Всі рускі посли без о-
гляду на партіі поступали доси на вні цілком
правильно і під зглядом солидарности в соймі
неможуть посли народовскі жадному послови з
іншоі партіі нічого закинути. Коли народовскі
посли виділи — як каже „Діло“, — що в клю-
бі рускім 6ули иеприміримі напрями, то не
треба було від разу в спільний клюб лучити
ся, але 6уло народовцям завязати окремий
клюб. Не треба було ще ееі сесіі установляти
спільний регулямін, щоби его відтак безлично
ломати. Закид той тим більше убивае народов-
ців, що, як знаемо, правительство тамтого ро-
ку почало було переговори з москальОФІль-
скою партіею, але посли с тоі партіі заявили,
що на власну руку без відомости клюбу не
— 400 —
хочуть нічого робити. Народовці через свій
оргаи „Діло" звиняються, що правительство
хоче мати до діла лишенъ з льояльними при-
хильвиками Аветріі, а москальоФІли буцім то
такими не в. Що до того, то, по перше. на-
віть не всі народовскі посли були втягнені до
тоі угодовоі акціі, а чейже поёли Романчук і
Телішевский не поважуться сказати, що у Сав-
чака, Гаморака і інших менша „льояльніеть
австрійска", як у них. По друге, чим зможуть
вони виказати нельоялыііеть хотьби. одного по-
сла с противноі партіі? Бо припуетім навіть
у тоі партіі плятонічне москвофільство на полі
культурнім і літературнім. то воно ще само в
собі „льояльности австрійскій" не перешкаджае.
Москальофільским було передом навіть само
правительство австрійске (напр. в 1849 році) і
хто зна, чи з іншим зворотом межинародноі
політики не станемся воно колись знов таким.
Впрочім слово льоальніеть мае дуже широкий
змисл і органи правительственні називають не-
льоялыюстю всяку онозицію протів кождора-
зовому системови правительственному, а пре-
ціжь без опозиціі не обійде' ся жадна коисти-
туційна держава. Вкінці, коли народовці бе-
рутъ ся людей інших переконань обкидувати
підозрінем нельояльпости перед правительетвом
і с того тяпнути для своеі партіі зиски, то тим
самим стаютъ на становиску иоліцейско-шніон-
скім, стаютъ ся противниками вільного розвою
переконань і стремлінь в народі. Таке стано-
вище може навіть на самих народовцях тяжко
пімститися, бо заведе йіх в таку „льояльніеть",
с котроі і повороту не буде. Таке становиско
руско-народиого посла е зрадою інтересів его
виборців-мужиків, котрі лише через постоянну
і снергічну опозицію протів теперіпіиому си-
стемови правительственному, зможуть дійти до
понрави свого положена.
Не дастъ ся одже ніяким способом успра-
ведливити поступоване народовских послів про-
тів руского клюбу. Противно 1 Як уже знаемо,
правительство оберталося до веіх партій, на-
віть до радікалів, значить було в такім поло-
жена), що конче ему треба було якось Русинів
зацитькати. Значить, коли б і народовці не бу-
ли хотіли переговОрювати ся на власну руку,
то воно мусілоби було тракгувати з цілим клю-
бом руским і тоді певно можна було о много
більше і під кориснійшими умовами зискати.
В такім разі й угода була би більше прилюд-
ною, народною, а не лише закуліеовою. А те-
пер так стойіть, що най що хоче хто скаже, то
виходить, що народовці для корысти своеі лише
партіі і поодиноких своіх сторонииків перешвін-
длювали справу.
Але не лише спроневірили ся посли на-
родовскі протів солідарности в рускім клюбі.
Ті, що договорювалися з правительетвом понех-
тували цілий нарід. Діло так ііринціпіяльного
значеня повинно вести ся прилюдно за відомо-
стію і співуділом самого народа. Коли вже по-
треба було і вияснити СТОСУНОК Русинів до
правительства і поставити ему рускі жаданя,
то належало справу тую дати насамперед під
нр илю дну оцінку народа на вічах, зборах і в
часописях. Умови наші з правительетвом по-
винеи знати увесь загал і в них уділ брати,
лиш тогди можуть вони мати якусь вартіеть і
поводжеие, а всякі поза плечима пароду, заку-
сові торги единицъ були все і будутъ неудачни-
ки. Дивно і жалко, що наші народовці і йіх
посли, котрі на кождім міеці голосятъ, що у
них нарід підстава, осмілили ся так зневажа-
ти волю народу, що его долю тихонько стор-
гували, не запитавшися его навіть, чи у него
нема яких важнійших иотреб, як рускі напиеи
на скринках почтових і т. і. Сумно- то дуже,
що ті посли, котрі нёраз в шумних Фразах від-
кликували ся до народа, не мали відваги від-
кликатися до него в тій рішучій хвилі. Чомуж
вони властиво звуться народовцямн? па кімже
властиво думаютъ вони опиратися? Та ба! у
наших народовців, хоть вони так називають
себе, дикі поняти о тім народі. Піеля йіх гад-
ки, народ то якась темна маса без чутя, котра
лишенъ на то е, щоби нею премудрі голови львів-
ских народовців повергали, як ФІрм'ан батогом.
А вони справді так думаютъ. Коли недавно о-
ден посол руекий сказав предеідателеви руско-
го клюбу Д- Романчукови, що він хоче поряди-
тися зі свойіми виборпями, то той засміяв ся
на таку гадку і сказав: „знаемо, яке то пита-
не, виборці все так скажутъ, як ся вам схоче".
Отже піеля переконаня предеідателя руского
клюбу, ті виборці, що серед такоі евідомо ве •
деноі боротьби виборчоі вибрали своіх руских
послів, не мають ніякого свого власного пёре-
копаня і не е дозрілі, нічого осудити. Пощо ж
відкликувати ся бундючно до голосу народу,
коли тому народови жадного свідомого голосу
не признаете? Чиж не виходить то на те са-
ме, що польска шляхта Русинам закидуе, що
цілий руско пародний рух, то лише бунтоване
деяких незадоволених борителів ? Па тім самім
становищі станули народовці. Тайно, без запи-
ту народу заключили якусь угоду з нашими у-
правляючими верствами і думаютъ, що уже
справа цілого руского народу полагоджеиа.
Тим способом лишенъ п отвердили шляхоцку
теорію о борителях. Чи то так виглядае в иа-
родовскім толкованю засада, котру с такою
бундючиостю нераз висказували: все для народу
і через народ? Так зле воно однак не е з на-
родом, як панове народовці думаютъ. Народ
мае свою волю, своі потреби, він висказував і
буде висказувати свій голое, але при тім за-
тямить собі, що народовці знаютъ его голое
лишенъ при виборах, а більше ні.
Якби справа тоі угоди дискутувала ся
була публично в часописях, на вічах і зборах,
якби була велася поважно через цілий клюб
згідно з волею народу, тоби руска справа да-
леко більше і реальнійших здобутків зискала,
рускі посли не потребували були публично
взаімно обсмішувати ся, і ціла Угода не вий-
шла би була такою мертворожденною та пе
складною, якою вона вийшла з закуліеових
тайників народовецких.
Такою мізерною вийшла угодова робота
народовців, коли йій придивимося с Формаль-
ною боку. Але ще більше мізерною е вона в
— 401
самій сути річи. ІІридивім ся, іцо мають зиска-
ти народовці для Русинів від правительства і
за що ? Задля тайности цілоі тоі роботи зразу
усі здивувалися, за що то народовці так на-
гло в одній мінуті перескочили з опозиціі на
сторону правительства і загради в ого дуду?
Посли навіть прийіхавши до дому, не знали до-
бре, яка надгорода чекае йіх за йіх гречність,
бо намістник при відйізді сказав, що не було
жадних зобовязань, а навіть депутаціі угодов-
ців, котра до него по соймі удала ся, сказав,
що най будутъ терпеливі, бо всего нараз не
може дати. С того виходить, що правительство'
тото дасть і в такий спосіб, як воно само схо-
че. Русини мають покорити ся цілком, а уряд
дасть йім за то. що его ласка. Ото перший
наслідок тайности договорів: жадних прилю-
дних зобовязань нема, загал до жадних вира-
зио озиачсиих приречеиь не може відкликати
ся, а мусить лишенъ сумирно ждати. Прави-
тельство отжС взлядом Русинів стойіть на тім,
на чім стояло, * а Русини розбили свій клюб,
знигцили можність опозиційноі боротьби протів
правительства і здали ся ему на ласку і нела-
ску. Вложили насамперед оруже до рук узбро-
еного противника, а потому хотятъ з иим го-
дити ся.
Алеж вже поволи повиясшовали ся ті у-
ступки, які мають Русини від правительства
діетати. Всі вони ие мають ніякого основного
зиачіня, ие зміняють ані троха в прінціпі ста-
новища Руеииів в краю і державі; всі вони
такі, що і при дотеперішиій опозиціі Русинів
далиби ся"здобути. Рускі відповіди. иа рускі
письма належать ся нам і після тёперішних.
законів, і тут Русини потребували лише дій
сно рускі письма до властей писати і на за-
ховуване законів настоювати. Переиесене уря-
ди иків-Русинів з Мазурів на Русь не прииесе
великого хіена, коли ті урядники будутъ мусі-
ли 6ути Русинами иа льоялыіий з гори припи-
саний спосіб. Заложене новоі рускоі гімназіі, чи
паралельки і семінаріі учительскоі, булоби й так
само с честію здобуло ся в опозиціі, як здобу-
ло ся паралельки в Перемишлі. Чи там в мі-
ністерстві просвіти чи іншім буде сидіти Ру-
сии ііолякуіочий, чи льояльний иародовець, ко-
трий все буде робити після указу клерикаль-
но-шляхоцкого правительства, то иа одно вий-
де. А так само не спасе нашого народа з біди
задрукований по руски иапір, котрий буде на-
містництво даром розсилати, аиі написи рускі
хотьби не знати де поставленъ Що-ж до обі-
цяних правительствениих руских маидатів до
ради державноі, то се по просту встид перед
цілим світом. Рускі посли, нібито демо-
кра ти , котрі проти нешановаия
вільности виборів доси раз-у-раз
боролися, годиться, щоби правитель-
ство назиачувало послів і тим спо-
собом освячують насильство иад
вілыюю волею виборців, пищать
право свобідиого вибору репрезен-
таціі народиоі, насуютъ осиови на-
шоі конституціі державноі. От який
то дсмократизм у народовців! Сего одного до-
сить, щоби від таких угодовців кождий, кому
дорогий свобідний розвій нолітичний мас наро-
ду, з погордою відвериувся.
Але-ж, запитаю тепер, чиж усі ті обіцян-
ки тривкі, а коли вони усі сповнять ся, то чи
се вплине рішучо і тревало на зміиу положе-
на Русинів в краю, хотьби лише під зглядом
національним? Очевидно, що ні. Всі ті обіцян-
ки виходять лише на дар в ласки правитель-
ства і правительство може той дар кождоі
хвилі відобрати, бож він.ие змінюе тих основ,
котрі е причиною нашого незавидного положе-
на. Коли вже нам траФляла ся спосібність стя-
нути троха на ноги, то треба 6уло так става-
ти, щоби вже і відтак не мож було нас звали-
ти. Треба 6уло отже жадати зміни цілоі орди-
націі виборчоі у всіх репрезентаціях в дусі
чисто демократичнім і заведеия коли вже ие
загального, то хоть принаймі безпосередного
голосоваия так, щоби можна перевагу шля-
хоцко-польского . елементу в корени підтяти.
Без такоі основиоі зміни Русини в Галичині,
навіть під зглядом національним, будутъ усе
лишенъ иа ласці правительства, котре як нині
йіх попирае, так завтра може знов від них
відступити і всьо Полякам відщати, як то вже
й бувало. Для розвою руского елементу в Га-
личині і для піднесеия мас руского народу, да-
леко важиійші і корисиійші: загальна свобода
політична, нетикалыііеть прав горожаиских і
ограничено впливу правительства иа наше па-
родію жите до як-наймеишого міиімум, як иаді-
лене з ласки якою-там клясою з руским ви-
кладовим язиком. Усуньте в коріни можність
верховодства шляхти і дайте повну волю'де-
мократичному рухови між руским народом, а то-
ді і руский язик запануе ие лише в одній гім-
назіі, але в цілій австрійскій Руси і то так
могучо, що вже его жадна зміна урядовоі
політики зі здобутого стаиовиска ие вижеие.
На такім прінцшіялыіім стаиовиску могла стя-
нути угода лиш тогди, колиби була ведена
прилюдно при співуділі цілого народа, але за-
кулісові переговори поодиноких лицъ, що мали
впрочім лише партійио-націоналіетичні інтере-
си на оці, мусіли здобути лише такі дрібиі у-
ступки.
Пригляньмо ся тепер, яку програму за ті
славні обіцяііки ставлятоть народовці для бу
дущого житя політичного Русинів ? Програма
та, як усі правительствеині заяви, мае то до
себе, що інакше звучитъ, а інакше маеся розу-
міти. Виголошеиа по сім Романчуком програма
виглядае на нелітне невиние дитятко. В ній
властиво нічого ясно ие сказано, але в своій
цілости і при складі обставин, що зложилися на
порід тоі дитиии, виходить воиа програмою
клерикалыіо-правительственного раболіпія. II..іі-
лішпою характеристикою тоі програми е те,
що піднесене мас нашого народу, міщанства і
селянства зіпхиуто аж иа самий конецъ і збу-
то кількома словами — очевидно яко річ най-
меншоі ваги. . Основою цілоі програми е : пля-
тонічний націоналізм, котрий в програмі нази-
ваеся любвою до своеі народности і язика,
— 402 —
римский клерикалізм, котрий названо з лсхка
— вірностю для грско-католицкоі церкви, і
рабоніпіе неред правительство», котре назва-
но умірковапим (розуміеся ц. к.) лібсралізмом.
Про точку о піднесеню селянства і мѣщан-
ства не ма що й говорити, бо вона цілком по-
рожня і яке то ,піднесепе“ мае бути, зовсім
не сказано. Се програма, котрого народовці ду-
маютъ не лишенъ підиести руский нарід у Га-
личині, але й Украйіну до себе притягнути.
Чиж можливий правдивий поступ иародний при
такій програмі? Вже еам ®акт, що нарід наш
як в Австріі, так і в Украіні не ввесь нале-
житъ до гр. к. церкви, показуе, шо видвигиене
римского клерикализму яко чинника політичного
мусілоби наробити великого заколоту в самім
нутрі Русинів. Бо хоть народовці сею програ-
мою приписалися до поклику папского: рег ѵок
КпгЬепоз врего Огіепгет сопѵеггегкіит (через
вас, Русинів, надіюсь навернути східні краі. т.
е. Россію, до римского католіцізму, що впро-
чім з бесідн посла Січинского при росправі
буджстовій аж надто ясно виходить) то однак
не думаю, щоби Украіна не виділа для себе
іншого ратуику, як в католіцизмі та уніі, про-
тив котрих наше козацтво боролося і тілько
крови проляло. Коли наші народовці думаютъ
спомагати місіі Змартвихвстанців і інших 6зу-
ітів для ширеня католіцизму в Славянщиві, то
щаслива йім дорога. За то вправді можуть по-
діставати папскі ордери, • але тілько й усього.
В загалі трохи за пізно вибрали ся народовці з
втяганем віри до суснільно-політичноі програ-
ми. Тепер уже минули ті часа в щлім світі, а
і Русини маютъ далеко білыпе важнійших річей
до роботи, ніж ломати собі голову над тим, ко-
тра віра лішпа, чи католіцизм, чи православіе.
Рускому народови зовсім байдужс, чи він свою
віру діетав з Риму чи не з Риму, він мае інші
важнійші, реальні справи. Простой нарід доти-
кае віра більше з екоиомічного боку, як ось
видатки на церкви і обряди, і ту власне же-
рело штунди, а не в тузі за католіцизмом, як
виходить з бесіди мосла Січинского. Звязатися
з клер. а при тім так петолерантним і дог-
матичним, як католицкий, значить по просту
зречи ся всякого свобідпого діланя і віддати
всьо в руки ерархіі, понівства, поставити за-
пору всякій розумній критиці, а тим самим
цілому поступови народа. Народовці видно за-
тужили за святоюрскою цензурою на Шевчев-
ка і інших шизматицких писателів украінских
і віддають ся під покровительство митрополита,
щоби щасливо дійти до того / стану, іцоби цілу
нашу літературу становив молитвенник, а ро-
ЗУйіеся, на чистім народнім язиці.
5гміркований лібералізм, то вже найвссе-
лійгаа точка цілоі програми, бо чоловік, чита-
ючи еі, доконче мусить засміяти ся. Цікавий я
дуже, якби д. Романчук вияснив близпіе, що
тото е той уміркований лібералізм ? Чому вже
не лібералізм, і длячого уміркований? хто і як
далеко мае его міркувати? Чн мае его мірку-
вати митрополит, чи може наміетпик? Здае ся,
що вони оба і в тім власне суть річи. Що ми-
трополит і наміетпик так той уміркований
ц. к. лібералізм розуміють і іцо народовці то
само пічого іншого не маютъ на гадці, видно з
того, що но програмовім заявленіе в соймі ми-
трополит поступив собі так якби він був ви-
ключиим управителей політики рускоі і всі
Русини мали лише его слухати. Він подякував
коміеіі пікільній іменем всіх Русинів за то, що
внеску Романчука майже зовсім не увзглядни-
ла, а з Русинів ніхто, навіть внескодавецъ го-
лосу не забрав. Характер митрополічого вер-
ховодства найліпше обявив ся в его особистім
нанорі на дра Окупсвского, з чого видно, що
тепер не. можна буде рускому послови навіть
вільного слова сказати без дозволу „пастйрів
церкви“. 3 другого боку по заяві народовців,
особи близько стоячі до наміеника попросту
диктували руским послам що мають говорити.
Так н. іг. траФило ся п. Гаморакови неред его
бесідою в справі рад новітових. Так виглядае
перший початок того уміркованого ц. к. лібе-
ралізму народовецкого. То лишенъ ветуп. За
тим прийде вибір п. народовців до ради держав-
но! яко назначених кандидатів митроноліталь-
но-правительственних, через поборюваие проти-
вних партій, розуміе ся хотьби навіть при по-
мочи властей, до котрих то „сгупбѵѵ" наміетпик
і шляхта публично народовців взивають, а вони
виразно в „Ділі‘ того підіймаються.
От таке то лагодять народовці Руси У-
краіні в імени еі самостійности національной
Самостійність та мае стояти під сторожею ка-
толицкого езуітства і австрійских політичних
властей, а кінчити ся вона мае на руских на-
писях і рускім письмі, бо навіть введена ру-
ского язика яко урядового в східпій Галичині
пе мали народовці смілости зажадати.
Рускі народовці у Львові станули па тім
самім становиску, що й народовці в Буковині.
Постановили так само ноліцейством вислугува-
ти ся органам правительствениим, а в Галичй-
пі ще до того пішли в службу римскому уль-
трамонтанству. Дуже лихо то свідчить о силі
партіі народовців, коли вона аж таких опіку-
нів потребуе, щоби прийти до значіня. Львівскі
народовці, наслідуючн буковииских, від котрих
впрочім тота акція угодова почалася, перера-
хували ся троха в однім В Буковині ще па-
нуютъ ті старо-австрійскі стосупки, що прави-
тельство може безпооередпо змосити ся, с вс-
трою хоче партіею, але у нас зносини прави-
тельства з иародовцями мусять переходити че-
рез рури польскоі іпляхти а то заведе наро-
довців там, відки уже й повороту до руского
мужика не буде.
Наміетпик може тріумфувати: за одно
ніщо розбив руску опозицію. Але чи руский
мужик на тім що зискае? Ні, нічого, цілком пі-
чого! Мужикови апі крипіка хліба з того не
прибуде, а стратить много. Руска інтелігенція і
понівство, заспокоівши по трохи свою націо-
нальну амбіцію, покине мужика і ціле наше
руске політичне жите ограничить на динльо-
матичні переговори з органами нравительствен-
иими. Самостійність народа і его економічне
нідвигнене може йти лише знизу через свідому
участь цілих мае народу, і той рух почав у
— 403 —
нас досить красно роста. Народовці, освятив-
ши в ирінціпі засаду, що ие сам народ без ні-
яких опікупів мае виборювати еобі долю, але
лишенъ мае вдоволятися тим, що з гори діета-
не, стали в еуперечности зі свобідиим розвоем
руского мужицтва, а тим самим стали протів
него. Тим способом скопали еобі народовці са-
ми гріб. Не поможуть йім нічого, ані штири
мітри, котрі під йіх відозвами блестятъ, ані
хотьби не знати кілько авдіенцій у наміениц-
тві. Проявів свідомости нашого мужицтва не
убють уже ані еп’скопскмй жезл, ані заходи
властей, і нарід наш, мимо народовскоі угоди,
піде еобі своею дорогою, за покотом загально-
лгодского поступу без наших нових ц. к. гр.
кат. умірковаио - лібералыіих народно - руских
клерикалів.
Др. Северин Дапилович.
Ще.про угоду та еі плоди.
До попередного основного голосу а Коломийіцини,
додати треба, як де інде ставлиться наші ировіиніальні
люде до угодопоі еправи. Розуміеся, по будемо тут роз-
бирати тих лпетів про угоду, іцо друкуються в „Ділі",
бо як сама редакція майже .пі всім, іцо ізза того пише,
стараеся затуманити провинцію, так і провініііа,тып."шетп в
„Ділі" стараються підбити еі, щоби стала за угодовця-
ми, або й Фальшують еі думку, кажучи, іцо буцім то
вопа нея (з дуже малими виімками) восхпщаеся програ-
мою д. Романчука (лнет із Золочівского ч. 268). Тілько
в Перемишлі найшовся автор, підплеапий буквами А. С.
іцо в евоіх листах (ч. 266 і 268) інкнізігорством перей-
шов навіть евоіх львівских в угоді братів. Тай тих ли-
етів у „Ділі" до сегодня всего 4 (від 3 авторів). Видно,
що навіть пародовска провінція не дуже то восхиіцаеся
Воно було би щс видкійпіе, якби редакція , Діласка-
зала нам, кілько листів діетала протів угоди? В загалі
руска провінція не думае освідчуватися за угодою, бодай
йена пігде задля того прилюдних зборів. Тілько само
„Діло" надрукувало в 267 ч. відойву до Русинів повітів
бережапского, підгаецкого та рогатииского, щоби на 23
я. ст. грудки аійшлиея до Берсжан па віче та поперли
угодовців. У тій відозві з великою уподобою паводяться
еказані в соймі інквізаторскі слова пашого митрополита:
„Хто не держиться тоі програми, для того нема тут
місця"; далі страшиться наших людей, іцо як не зій-
дутьея та не похвалятъ угодовскоі програми, то уряд
не персстане йіх підозрівати за ши.чму, панславіам і т. і.
і кіпчитъ так: „хто не бдрѣкъся иапюн правдивой цер-
кви и узиае еи зверхникб'въ, той па наше вѣче прибу-
де!“ Як йвіено, й Шевченко та Костомарів були горячі
панславісти, то б то прихилыіики волі й просвіти усіх
славянских народів і йіх союзпого політичного житя.
Значить, берожанскі народовці згори доносятъ і на
прихильників такоі украйіпскоі політики. Зрештою, сей
донос, при гр. к. церковности тоі відоави, зовсім пе
дивний ; дивно тілько те, як міг таку відоаву піднисати
світекий; поступовий чоловік, адпокат краевий у Бсре-
жанах, др. Андрій Чайковскнй ? Справді, чорні дни по-
чинаються на галицкій землі...
За то, як раз інакше дивдяться па угоду доиису-
ватслі „Червовой Руси" (ч. 266 і 269). Іменно гідна
всякоі уваги дошіеь „із західпоі Галичини". Автор під-
посить противуріче в діяльноети д Романчука, котрий
щс тогід дорікав правительству, що воно давить всі
рускі партіі, а тепер каже, що воно може давити одких,
аби тілько було прихильис до других. Автор слушно
дорікав д. Ромапчукови, що зовсім певміено завів у сой-
мі розмову про льояльніеть чи нелояльніеть евоіх това-
рншів і земляків, і каже: „Кто есть измѣнникомъ дер-
жавы, кто дѣлаетъ противозаконно ? — то належитъ
до суда, а не до сойма, которого первою задачею есть :
заниматись культурою края и его внутреннимъ благо-
устройствомъ". Щс важнійші отсі слова автора: „за-
копкой защиты и безпристрастности (а нс нагінки, як
бажають угодовці М. П.) со стороны правительствен-
ныхъ органовъ можетъ требовати каждый гражданинъ,
даже преступникъ. Отношеніями гражданъ въ державѣ
управляютъ закопы, который нисаны не для одной
партіи, а для всѣхъ гражданъ". Народовці і так бороли-
ся протів старих; мали-ж би вопи від тепер ужинати
таких способів, як трутизпа, насильство і т. і.‘? Та ка
боротьба заборонена закопами. Ані мова, аиі етнографія
ані .птература не належать до сойму, де може бути хи-
бо кілька людей, іцо па таких еправах розуміються.
Так само стоіть діло з послухом для наших владик.
„Такое повиновеніе запрещаютъ опять державііып за-
коны, который не знаютъ державы въ державѣ и не
придаютъ церковнымъ князямъ ніякоіі другой власти
лишь духовную принадлежащую имъ ио ихъ званію.
Сами наши церковный князи едва-ли имѣютъ притяза-
ніе на свою власть, которая есть исключительною
принадлежностію державы".
Подібні протести протів угоди заявляіотг. в Ч,
Руси і доиисувателі з еамоі ехідноі Галичини: іа Брод-
ского, Стрийского, від Рави рускоі, з Коломийского, від
Бороденки, із Поділя, від Рогатина. Майже ві всіх тих
допнеях говориться, що Русини назваиих еторін із пе-
реляком та роепукою приняли віетку про розбите рус-
кого клюбу, рускоі опозиціі. „Всс розбито, — пише
„Выбиратель, голосовавшій на народовца" від Бороден-
ки, — вее лежитъ йодъ ногами противника и мы нс
имѣемъ лица поднести очи въ виду нашихъ побѣдо-
носцевъ". Тут-жо слушно докорясся д. Белею за тс, що
тогід, при виборах до сойму, ааскакував коло старих
повіту городенского і воии на него голосували, хоть
чули під Поляків докори ва те, що голосуютъ па такого
пебеспечііого нігі.тіета; а тепер колшппій еоціаліет, д.
Белей пішов під прапор правительства і в „Ділі" зве евоіх
„старих" виборців арадникамитлвапродамцями. Такі самі
докори дістаються й д. Романчуковя і другим, па котрих
ті-ж „старі" також голосували. Протів д. Романчука під-
пессно ще той Факт, іцо він сам тогід на зборах нотаблів
иредложив програму примирепя руских партій, котру всі
з провінціі і народовці, і москальофіли горячо приняли
(ми знаемо, що д. Романчук, задля свого угодолюбства
з москальофілами, нимало витерпів від правовірпих львів-
ских народовців, що пропивали его павіть москальбФІльским
заироданцем). Зі всіх допиеей. „Ч. Руси" слушно роз-
даються протести протів завин народовских бесідників
- 404 —
у соймі та статей у „Ділі", буцім то загал галицких
москальоФілів, особливо священників — аапродаыці піиз-
матицкі та зраднйки рускоі народности й держави
(справді, і народовці, і звіені круги таке гвахтують, не -
мовби то хто з йіх противників валив Австрію) Про-
тестуючи протів того всего,- дописувателі, очивидячки на-
віть священники докоряють о. Січинекому ва те, іцо
вмішав віру до політики, а допиеуватель від Рогатина,
д. Азъ-Азъ навіть таке шнпе: „Ложію есть и парадоксъ
п. СЬчииского „кто чувствуетъ себе малороссомъ, тотъ
непремѣнно есть католикомъ". А Шевченко, Кулишъ,
Франко, Павликъ, Воробкевичъ, Драгомановъ, Федько-
вичъ, Пыгулякъ и весь буковииско-русскій народъ, то не
малороссы? Или то католики въ понятіяхъ п. Сѣчин-
ского?" Нареіпті допиеуватель із Поділя як пайслушній-
іпс заявляй: „не признаемъ никому права исполненіе
державныхъ законовъ дѣлати зависимымъ отъ якихъ
пибудь условій, который въ законахъ не находятся".
Сі всі протссти дійіпли би свого, якби тілько
наші москальоФІльскі протестанты загалом держалися
точно тих основ, які зазначив допиеуватель із західпоі
Галячини, т. е. того, що иіякі власти не мають права
пинатися в домашні рускі справи і цензурувати йіх
рсдігійпі, етнографічпі і т. і. погляди й переконаня. Пай-
красшнй здобуток галицких Русинів за остатні роки —
була власне терпиміеть супротів противника, спільпа обо-
рона людей усіх руских партій супротів правительствеп-
ннх орі'анів, що найкрасше показалося в цілія ряді іп-
терпеляцій руского клюбу, павіть на початку оста-
тноі сссіі. Пайтяжший, по нашому, гріх дд. Романчука
й Товаришів — власне те, іцо своім вистуном вопи зні
вечнли ту солідарність Руеинів в обороиі евоіх горо-
жанских прав, поділили Русинів на патентованих і пе-
иатентовапих, роз’ярили в них оййть ворожню, чим і влек-
гпилн правительствениим органам йіх роботу. Тим то й
пайбілыпа заслуга москальоФілів була би та, якби вони
яагальпо зрозуміли, що поставивши таку програму
та перейшовши иа бік правительства—народовці зробили
поганов еамій сути. На лихо, сего загал москальоФілів
не рояуміе. 3 промов дра Антоновича в соймі, з голосів
па недавних загальних зборах членів „Неродного Дому",
зі статей редакціі „Ч. Руси", „Р. Слова" і т. і. видно
одно — жаль львівеких москальоФілів, що не вопи до-
ступили ласки правительства й церк. кяязів. В пясь мі
пиділу яолітичного москальоФільского товариетва „Рус-
ская Рада", з признаием для Антоновича, нідноситься,
що не народовці, а моекальофіли .стоять на грунті рускоі
програми з 1848 р., а редакція „Ч. Руси" завважуе, що
народовці по-просту безправно присвоіли собі тоту про-
граму ; що москальоФІли і/ вся галицка Русь були би
приймили програму д. Романчука, якби вона була по-
ставлена від усего руского клюбу. Нарешті редакція
,,Ч. Руси" з всликим натиском підносить, що народ руе-
кий повинен тут виступати .тілько протів способу,
як програму з 1848 р. обновлено. 3 другого
боку, й відозва угодовека „до Русинів галицкоі землі",
піднисана всіми нашими чотирма владиками, затим дд.
Романчуком, Савчаком та виділом „Народноі Ради" (дри
Олокс. Огоновский та Кость Левіцкий), жалуеея на те,
що Русинів і тепер не вважають за „підпору держави і
тропу".')
Як бачимо, і пародовці, і львівскі москальоФІли
раді сповнити, при боці правительства, таку саму служ-
бу, яку сповнилц в 1848 !) роках галицкі та угорскі Ру-
сины. Тоді Русини торгували для себе уступки ва ціну
поборепя революціі в Відні, Празі, на УТрах, у Галичи-
ні. Та, поборюючы революцію, Русини тим самим по-
могли скасувати загальні горожанскі свободи, і реакція
затопила й йіх самих. Тепер правительство очив, хочс
вжиты Руеинів протів усяких вільшйших рухів в Аветріі.
Що з того можр вийти, дуже легко догадітися : крайне,
звужепе й тих украйінских та поступових змагань, які
всс таки були в галицкім народовстві, а зрештою бо-
ротьба протів усего руского, що не підійдс під мірку
клерикально-правительетвепного народоветва.
Що новий реакційний союз піде головно протів
світекого поступового руху, — піщо й росказувати. Та
се для світскнх Русинів не. першинка. Далеко «аталь-
нійша народовецка угода для політичпоі і в аагалі гро-
мадскоі діялыюсти нашого попівства. Пародовці при-
знали верховенство наших владиіс навіть у иояітиці
отже ті владики будуть тепер виступати пе то протів
вілыюі волі наших лопів, навіть народовців, при полі-
тпчних акціях, а й протів паймешпого кроку в користь
йіх громадян, коли тілько гой крок ступлеиий буде не
туди, куди ему назначено в св. ІОрі чи в Відні. Коли
зважимо, що угода поставила в дуже прикрий стая
навіть послів-попів, іменно Гаморака та Сірка, котрі
попали між молот і ковадло, між своіх виборців і вла-
дик, — то легко буде норозуміти, що від тепер загал
руского духовенства не зможс ставати до боротьби за
політичні свободи для парода і т. і. А так буде тим
певційпіе, що львівским народовцям із владиками на
переді, стаие до помочи й дехто інший. Вже й тепер,
як піднесено в „'Червоной Руси", старости, збираючи
переднлатпиків на щодеыний руекий додзток до урядо-
воі „(Загеіу Іѵѵоѵѵякіе.і", пильно иотують, хто - з понів
прихильник, а хто противинк угодовоі політики, і хто
знае, що тим людім пе хибне ніколи ані рішучости, ані
споеобів до того,—той може бути певпий, що перед ни-
ми дуже-дуже богато лопів-москальофілів у всім по-
пасся, — дарма, що переважна йіх більшіеть навіть не
думала про яку небудь иелояльпіеть, ані псбачила, як
виглядае російскнй рубель. Таким чином, повстане у
') При пагоді мусимо подчеркнути, що в сій ві-
дозві програма д. Романчука сФальшовапа на тілько,
що заміець сго 4 точки (уміренний лібералізм), тут по-
ставлено : „Мы стоило за коыституційиымъ у строемъ
австрійской державы, зъ еи правами и свободами, я за
рбвноправностію усѣхъ еп народовъ". Коли так, то но
що-ж було нриставати иа які-нсбудь умови та виходити
з онозиціі? Русинам належаться повні права, вже па
підставі оеновиих державиих законів, а веякі угоди
етіеняють або й касують ті законы.
') Старости підиосять, що сей додаток мае по волі
правительства як найбілыпе, ширитися між народом.
Коли він буде пе плохо редаговаиий, то при евоій
дешевизні, (одно число 1 кр., ыа міеяць 20 кр.) закасуе
пе тілько „Ватьківщину" і т. і. популярні газети,
а й „Діло" Віщуючи се, народовці лячним лпком
псрелякалися тим більше, що се явний доказ, що пра-
вительство таки йім не вірить і хоче мати иа них по
гоішча.
— 405 —
одна велнчезна клерикально руска партія із народовців-
угодовців, із католиків і мякших москальоФІлів, — пар-
тія, котра, очивидячки буде займатнся народом, та не
так, як то робили зразу навіть галицкі народовців, осо-
бливо д. Романчук у „Батьківщипі*. До сеі партіі ма-
буть примажуться й львівскі москальоФІли, коли не з
туги за патентом лі.ояльности, то з боязни, щоби наіпі
владики ие видали протів йіх органів куренд, чим би
йіх мабуть до-разу знищили.
Але-ж певяе, піо не всі москальоФІли скапітулю-
ють, а не скапітулюють іменно ті з них, що чеено пе-
реконані в правоті своіх погаядів — національній ед-
ности Русинів з Москалями, та не мають нічого сігільного
в тими немногими людьми, що то за кілька остатних
років протратили кілька міліонів російских грошей. Вже
з наведених повисше виписок видно, що такі чеені
москальоФІли у нас в і що вони стають ' на добру доро-
гу — на дорогу законности усяких поглядів між Руси-
нами. Відси вже тілько один ступінь до того, щоби й
боронити тоі законности, без огляду на те, які у кого
ті погляди. МоскальоФІли галицкі тепер загалом попали
в такий самісінький, а може й гірший стан, у якім були
ми, рускі соціялісти від другоі половшій 70-тих років.
Тепер наші москальоФІли, через котрих головно тоді
так сталося, чейже порозуміють вагально, що плохо
зробили і чейже бодай чеснійші з них ніколи на давну
дорогу не ввернуть. Ми иавіть перскоиані, що ті чее-
нійіпі москальоФІли, — розумівся, головно світскі, —
утворять тепер бодай завязок осібноі поступовоі моска-
льофільскоі партіі, т. в. такоі, котра вживалаби для ін-
телігенціі російскоі мови, стояла за російеким письмен-
ством та культурною едвостію з Росіею, тілько ж • рів-
ночасно була би наскрівь констітуційна, навіть супротів
Росіі, і демократична. Така партія віддалаби великі
услуги і австрійскій Руси, і самій Росіі, то й мала би
иовну симпатію російскоі громади. Така партія мала би
велику будучність не то серед усіх Русинів, т. е. Мало-
й Великорусів, а й серед усіх Славян. Нічого похожого,
на „зраду“ Русинів, в основах такоі партіі не булоби,
як нема того і в теперішних етнограФічних поглядах
наших москальоФІлів, аби тілько вони взялися діпше й
‘за проетонародну літературу в народній мові, доконче
потрібну для двигненя руско-украйінского народу.
Відірване людей поступових від наших народов-
ців-угодовців і сервілістів-москальоФІлів і бодай де в
чім йіх союзна діяльність, — се по нашому, единий ви-
хід із клерикально-консервативвого потому, що грозить
Галичині. Нам бачиться, що іменно провінція дійіпла би
до того, і вратувалиби, не одну свободу, якби загоді
застамовилаея иад тим, до чого довести му сить наро-
довецка угода. На всякий случай, ся справа мусить
бути розібрана на цілім раді зйівдів та віч, і тоді ми
бодай будемо знати, що справді думае провінція, що
справді думае загал Русинів'? Нам видиться, що таке
иояснене повинні розпочати рускі посли, скликуючи
своіх виборців. Особливо посли народовці, як д. Роман-
чук, Телішевский та Січинский перші обовявапі скли-
кати як найширщий круг своіх виборців і інших гро-
мадян і бодай усправеддивитися перед ними. Чейже не
будутъ чекатщ аж йіх самі виборці до того візвуть...
„Народ* ч. 24.
А „поки се да те, да оне“, львівекі народовці
роспочали сильну агітацію на провінціі й у Львові. У
Львові вони в першій лініі стали завзято поборювати
радікалізм серед львівскоі університетскоі молодіжі. Мо-
лода йіх прихильники, члени „Академічного Братства*
— між котрими головну ролю грають сини перших уго-
довців, — задумавши повалити радикалів, домогайся
того, що скликано надзвичайні збори назвавого товарис-
тва на 7 грудня Тут. зверіфіковано й уневажнено одно-
голосно попередні вибори ваділу, але при новім голо-
сованю впбрано на-ново головою товарища Охрнмовича
(білыпостію 23 голосів супротів 19), після чого вибрано
на-раз той самий виділ, що передніе. Значить, радика-
ли знов побідили, а побіда була сим разом тим світлій-
ша, що народовці-консерватисти вжили всіх сил і всіх
способів, аби тілько звалити радикальний виділ. Стар-
шим народовцям-угодовцям залежало дуже на тім, що
би „йіх молодіж не компромітувала“, то в, щоби в
Братстві не було радикалів або щоби бодай ті радика-
ли.не верховодили в товаристві. Тож старші народовці
впаивали, як могли, на консервативних братчиків та
під’юджували йіх протів радикалів. Коли-ж усе те ні на
що не придалося, коли в Братстві таки взяли верх ра-
дикали (котрі з свого боку, зовсім не напружувались),
то старші народовці беруться на інші способи. Тепер
ходить йім о те, щоби Братство підкопати і або всилу-
вати до капітуляціі, або зовсім знищити, зруйиувати.
Обминаемо вже те, що, як провідники світских иародов-
ців, так і високі церковні особи згідно забороііюють
сиоім синам чи своякам (в одній частині, не йіх лихо,
радикалам) належати до радикадьного Академічного
Братства. Занотуемо чутки далеко сумнійші, та при тім
документно достовірні. Ото нові ц. к. Рутенці старають-
ся о те, щоби виділ краевий на видав Братству ухвале-
ноі соймом запомоги 200 зр. доти, доки в йім верхово-
дитимуть радикали. Сим старші народовці й лякають кон-
сервативних братчиків. Виділ краевий може не дати
Братству тих 200 зр-, тим білыпе, що таи садить одни
народовець-угодовець, др. Савчак; тілько-ж такий по-
ступок бувби по нашому безправний. До того, одна ви-
сока духовна особа, з котрою тепер народовці в тіенім
союзі, заповідае приватно, що на Братство буде звер-
нена увага ц. к. поліціі, котра буцім то буде там робити
ревізіі іті. іті. поки товариство не етане чисто-наро-
довске. Та, хотьби яким чудом і повелося викурити з
Братства радикалів, то все таки товариство не буде та-
ке, якого хочеся старшим угодовцям, бо й братчики „кои-
серватцсти11 таки годиться з основними думками ради-
калів, а .не годиться тілько з острим, по йіхньому, тоном
радикалів та е тим, що радикали зовсім зривають з
народовцями.
Як бачимо,' старші народовці та йіх союзники
грають тепер супротів Братства таку самісіиьку ролю,
яку в свій час відограли старші москальоФІли супротів
„Академического Кружка“. Тілько-ж се йім зовсім не
поведеся. Радикали „Акад. Братства* нічого протівза-
конного не роблять, то й не бояться ревізій ані проце-
сів, котрі можуть тілько соромом упасти на привідців
такого переконуваня своіх противників. 3 другого боку,
радикали Ак. Братства на тілько тверді в своіх цере-
4
— 406 —
конанях, що не дадуться угодовцям, ані стероризувати
ані здеморалізувати, тай не продадутъ своіх перекопанъ,
евоеі чести і совісти ані за 200 зр., ані за інші обіцяи-
ки чи дарунки (бо народовці, одлий боком, підкопуіоть
товариство, а другим обіцяють ему притулок, щоби по-
казати, що вони ему добра бажахоть. Тілько-ж.се ро-
биться виключно в надіі, що Братство поправиться, то е
піддасться народовскій політиці). Се все ще тілько цвіт
повоі народовскоі політики, а певне будутъ і ягоди.
Сі Факти докавують, що під хпкодливими для авст.
правительства напрямами, котрі народовці беруться по-
борювати, — справді треба розуміти й руский радікгъ-
лівм. Що пародовці виступлять протів него й на про-
вінціі, виходить ясно хотьби з отеих слів привначеноі
для народу „Батьківщпни" (ч. 48): „Правительство про-
тивно и твердымъ и радикаламъ. О твердыхъ каже, що
они ради бы, абы: Москаль сюда прійшовъ и вабравъ
пашь край та завѣвъ тогды и свою мову и свою вѣру;
а о радикалахъ каже, що опи хотятъ перевернути весь
ладъ, бо ради бы, абы народъ вбдрѣкъ ся всякой
вѣры а обходивъ ся безъ священниковъ и бевъ цер-
квей и таке инше". Пе кажемо вже про те, чи то чес-
но від редакціі народноі газсти, що згадуе про прихпль-
ників наших' робітних людей тілько словами правитель-
ства ; завважаемо тілько, що, коли правительство що
про нас каже, то каже зовсім не те, бо в наіній про-
граыі і діяльности віра займав як • найменше міеця, а
йде нам головно о суспільно-економічний лад.
Знак до бою з радікалізмом подае „Діло", що в
270 ч. почало на нас іптурм, чи то ряд статей п. а. „Ра-
дикалы противъ народовцѣвъ“. Тілько-ж ті ета ті поча,
то писати в такій петямі  і таким первіеним споеобом
що ми з них ие віщуемо посіди для народовскоі полі-
тпки. Заждемо кінця тай „радикальній" лайці та крутпі
тепер же скажемо тілько ось що. Редакція „Діла“ вве
„Парод“ органом іш. Павлика и Франка (порше вона
звала его тілько органом першого), ми-ж радимо наро-
довскій партіі рішити, чи „Дѣло" справді еі оргап, чи
тілько орган тих, що під иим підписані т. е. Белея та
Кахнікевича? Коли се остатне буде народовскій партіі
смакувати, то ми нічого протів того не масло...
Для іеторіі, мусимо піднести ще один Факт. Голо-
вну ролю в угоді народовців во звіенимн кругами відо-
грали (побіч буковинских народовців) прихильникп
львівскоі „Правда". Тим чуднійпіе, що ніхто а ніхто з
них не хоче отверто признатися до „Правди". Ред.
„Червоной Руси“ вкавала була па д. Ол. Барвінского
так той у „Ділі“ умив руки від „Правди11 додаючи, що
редактор „Правди" д. Павло Кирчів. Алеж ми наневно
знаемо, що д. Кирчів, як і попередний відвічалъний ре-
дактор „Правди“ д. Стропский, тут ні при чім, а пер-
ший навіть не годиться з політикою „Правда", хоть
чомусь то еі підписуе. Та що-ж се за політична купа,
коли ніхто бодай з еі галицких приналежників не хоче
виступити прилюдно ? що се ва політика, до котроі не
хотять признатися самі еі проводирі ? куда вона може
повести Украйіну ?...
Ми тілько що хотіли давати складати отею статю,
коли діетали в руки 270 ч. Первоной Руси Найшаи ми-
там далыпі дописи протів угоди, а іменно із Калуіпа,
із-Станіславова, в Верховики, ів Немирова. В, доішеі з.
Калупіа сказано, що на двох мриватних зборах, на од-
нім з котрих було й кілька народовців—усі зібрані за-
явили, що не годиться з поступком д. Романчука, ко?
трий зломив свое слово дане виборцям, що поступати-
ме еолідарно в усіма рускими послами і буде старатись
о примірене руских партій. Крім того „всѣ говорившій
о событіяхъ въ соймѣ однголасно признали, що лучше
честно упасти въ борьбѣ, чѣмъ нечестнымъ путемъ до-
стигнути даже господствованія". Допиеуватель яавважуе
іцо особливо попи люті на д. Романчука і а того можна
думати, що невдача народовців почнеся від Калуша.
Підносить іще дописуватель, що тепер самі Поляки
еміються з Русинів через те, що розбита йіх опозиція.
То само піднесено і в дописі з Немирова з тим, що в
тих сторонах народ таке говорив про остатні подіі в
соймі, що стидно й казати.')
В сім-же числі „Ч. Руси" находимо й звіетку про
те, що 9 грудня була у нашого митрополита москальо-
фільска депутація з деяких кридошан перемиеких, львів-
ских і станіолавівских, посла Герасимовича і дра Літнн-
екого. Депутація, — котра говорила з митрополитом три
години, — назначила, що старо-руска партія держиться
програми з 1848 р, просить митрополита мосвідчити
перед правительство!!, що йіх партія не, хилиться до
шизми ані до Росіі, противна тому, щоби в політику
втягатя справи релігіині та етиографічпі і врешті на
відході, заявила, що хоче мати вільиу руку в справі не-
далеки* виборів до ради державное Тут-же падрукова-
ний протест кількох москальофільских патріотів із нро-
вінціі протів висказу „Діла", буцім то старорускій партіі
') Аж в остатній хвилі, появилпся „Дѣлѣ" (ч.
271), два письма признака для д. Гомйнчука
— зі Стрия та Рогатина з 57 підписами, між котри-
ми е й кілька женщин (які народовці хитрі: як треба
підперти йіх політику, то добра й женщина, а як мп, в
своій програмі, поклали домагатися для женщин прав
иолітичних, то оргап народовців „Діло" висміяло
такі зкіночі претенсіі!) Отже коли прикро читати адреси
признана для дра Антоневича, що в соймі тілько екомпро-
.мітував москальоФІлів, то вже просто емішпо читати
признаки для д. Романчука, що може й нехотячи скошро-
мітував цілу руско-украйінеку справу, замкнувши еі в
тіені рамки клерикалізму та союзу во звіепими високими
кругами. Підписані зі Стрия вірять навіть, що наіи
народ не бажас і не потребув іншоі програми, що буцім
то посли-народовці „вывели нашу народну справу пе-
редъ очи всей Европы, ровкутавши ей зъ тыхъ сѣтей,
въ имглы неясностей, въ туману обскурантизму, котры-
ми сповита она довго лежала". Через те-ді імена тих
послів-народовців народ „запише въ памяти потомковъ
„отъ рода и въ родъ". Ой, правда, що запише і почи-
нателів такоі руско-украйінскоі політики, і тих, що йім
шлють адреси, тілько не для ‘ вдячности... Не забуто й
ва Украйіну. Нідппсані в Рогатинского раді словам. п
наміетнлка в соймі, що-ді в Австріі Русини все бу-
дутъ мати, і кажуть: „мы зъ тоскою п жаломъ розду-
мусмъ надъ недолею нашихъ братовъ-Украинцѣвъ, котра
не можуть дбждатися признана имъ правъ природныхъ
и людскости : але няй лишь крѣпко вѣрятъ въ несмер-
тельнбеть святощей и спольныхъ памъ идеаловъ нашихъ
народныхъ, а та тверда вѣра сполучить насъ и покличе
до повного житя—- она двигне насъ!“ Даремні надіі! ні-
где в світі не здобуто собі політичноі свободи одною
вірою в „евятоіці й ідеали народні“ та ще такі, які тепер
виставили народовці па глум Европі й усему проеві-
чеаому світови.
— 407 —
„милѣйшій абсолютизмъ, чѣмъ конституційная свобода".
'Та болючий удар угодовій політиці народовців
завдав обширна допись із Відня д. Осипа 11-кого,
що падрукована на самім переді п. в. Молодежь
противъ новой ары. Тут росказано, що украйіно-
Фільска молодіж „Січі“ та москальофільска молодіж „Бу-
ковины" рішучо й вгідно запротестувала протів наро-
довскоі угоди, ваявидася протів раболіігпоі політики
партіі народовскоі, як і староі тай погодтаазя на опо-
зиціі лротів правительства і на економічиих еправах
вашого иростонародя. Сю допись варто всю падрукувати
в „Народі" або бодай докладно розібрати тим більше, що
в ній зачеплена й наша програма. Та вже тепер нема на
те ані часу, ані місця. Докинемо тілько, що те, що „Бу-
ковинці" на такім погоди лися з Січовиками, доказуе
правду наших слів. про те, що у нас поступова москальо-
фільска партія можлива. Завести еі може власне мос-
кальофільска молодіж. „Діло" (271 ч.), авіено екрегоче
зубами на таку згоду „Січовиків" з „Буковинцами", зве
еі хоробливим гіроявом і брепіе, буцім то сим радикали
а „Січи" пішли під команду „ обвинителя “ Володимира
Дудикевича з „Буковияи". Редакція „Діла" дае при тім
завдаток на нову народрвску політику, роскривае повяе
імя допиеувателя „Червовой Руси" (д. О. Партицкого)...
На сім кладезю точку, бо інакше не екінчили би ми,
якби хотіли далі довити угодовскі чи прда'івугодовекі
Факти, котрі множиться майже з кождою годиною.
13 п. ст. трудна.
М. Павлик
ДОДАТОК. Поки прийшла черга на друк нашоі
статі льв. народовці вспіли трохи підбити нровінцію. Яко 3
ревультат того піддуреня „Діло" надрукувало поверх 10
ппсем і признавъ для д. Романчука й „одномишлепни-
ків“, де наівні автори величаютъ йіх виступ геройсгвом,
а деякі з них навіть додаютъ, що мовляв, „годѣ и пред-
ставити собѣ, щобы Русины инакше могли думати и
поступити, анѣжь такъ, якъ высказавъ п, Романчук у-
своѣй програмѣ" (ч. 274). А про те навіть в таких за-
пальчивих листів віе дух иепевности того, чого чоловік
боронить. Коли-ж би оголооити, як кождий такий лпет
укладався і що при тім локазувалося, то й вийшло би,
що навіть у авторів тих листів бувае чорна непев-
ніеть, чи добре вони зробили? Ми знаемо папевве, що
автор одного з пайперших і найпоетичиійших признанъ
для д. Романчука, виразно до того прпанавен. А напр.
каяускі народовці, заперечуючи звіетку подану в Ч.
Руси, що й вони не похваляють виступу д. Романчука,—
все таки кажуть, що треба виждати, поки вияспитьея
ситуація і причини поступку д. Романчука. Нічого біль-
ше нс вияснпться, хиба ще затемниться. Аджс-ж пра-
вительство павіть заперечуе, щоби наміетник перегово-
рювався з народовцями в его імени (читайте: правительство
не бсспечить ні за що з того, що наміетник Русинам
обіцяв ;) а з Поляків одні (великі пани) нічого пе схочуть
Русинам дати, бо ее для них некорисно, а другі не вмо-
жуть супротів того нічого вдіяти; а зрештою, хотьби
хто-небудь обіцяв і державцу самостійність Украйіпі,
з польскими . чи німецкими князями, то поступок
,д. Романчука й товаришів не стаие від того
красший, і Русинам ані Украйінцям від того ані на по-
лое ие буде ліпше вже хотьби через те, що від обіцян-
ки до сповненя дуже далеко. Народовці очивидячки ма-
ють повне право дурніеінько компромітуватися, тілько-ж
в йіх власнім інтересі, в інт’ вузко національно! рускоі
еправи ми щиро радимо бодай тим, що на провінціі пе рва-
тися до підппсів та манифестацій в користь угодовців, бо
чим більше буде підписів оголошених, тим менше оста-
неся людей, котрі далі зможуть повести пародовеку
справу. Очивидпо, маемо тут на думці переконаних на-
родовців, людей думки і праці, а ие тих, що отсе в-цер-
ше повплавили на світ зі евоіх шкаралуп і тілько на те,
щоби подписати признане для д. Романчука, бо се прі-
емно евітским і церковним властям. Таким здобутком
для теперіпгноі політики народовскоі „Діло" слушно мо-
же гордитися...
Руске економічно-просвітне това-
риство.
Намістництво потвердило статут коломий-
.скоро Товариства „Народних Снілок", устро-
еного на взір Тоѵѵаг/.ущѵѵа Кбіек гоІпісиусЬ,
тілько без его хиб. Товариство мас црацювати
в покуцкій частині Галичини над піднесенем до-
бробиту й просвіти народу через закладане но
міетах, міеточках і селах „Народних Спілок",
опіку над ними й спомогане йіх, ноучуване на-
рода устно й письменно, закладанс читалень,
бібліотек, кас ощадности і позичкових, зсипів
збіжа, промислово-торгойельних снілок і скле-
пиків, иабуванс доброго насіня, мапіин, нри-
ладів господареких, устроюване вистав госпо-
дарских і примислових, взірцсвих господарств
і варстатів, висилане вандруючих учителів,
устроюване відчитів і практичних демонстра-
цій рільничо-промиелових, научних і забавпих
вечерниць но міетах, міеточках і селах, і ви-
даване популярних часописей і книжок непо-
літичного зміету.
Звичайним членом Товариства буде кож-
да, на підставі статуту товариства основана
„Народна Сігілка". Вона тілько платить по 10
кр. від кождого члена в рік до центрального
заряду, а зрештою буде еобі зовсім незалежна.
За те користатиме з усіх вигод товариства, і
на загцльні збори Товариства мас право ви-
оплати по двох відпоручників з правой голосу.
Підпомогаючим членом Товариства с кожда
особа, що вступить до товариства і зобовяже-
ся платити 1 зр. у рік. Підпомогаючі члени всі
мають, на загальних зборах товариства, право
голосу.
Близше про се товариство папишемо піз-
нійше, тепер-же завважаемо тілько. що сго за-
ложили радикали і воно, як видно, буде чинити
досить широкі рамки для йіх практично! ді-
яльности. Перший се раз Русини беруться до
такоі широкоі економічно-просвітноі організа-
ціі. Важний се крок, але й велика жде членів
тоі організаціі праця і відвічальніеть. Та е
певна надія, що справа піде хоть поволи, та
за те твердо й добре. Не сумніваемося, що за
— 408 —
приміром Покути підуть і інші сторони Галичнни
та Буковини Статут товариетва „Народних Спі-
лок“ підписали : Др. ТеоФІль Окуневский, Іла-
рий Гарасимович, др. Северии Данилович,
Олекса Печерский, Тома Печерский, Кирило
Трильовский і о. Кирило Гаморак, іюсол.
Від редакци.
Сим числом кінчимо періпий рік нашого видав-
ництва. Доданий до 1. ч. докладний перегляд річей, по-
міщених в сім році. поможе нашим читателям, близше
розглянути справи, нами порушені, тай оцінити вартіеть
самого видавництва, а іменно зміркувати, що нового ми
внесли межи Русинів та як сновнили свою завдачу.
Від себе скажемо хиба, що ми не тілько теоретично
зазначили конечніеть перестрою руеко-украйінекого
партійного житя, на основах соціялыіих, але й постави-
ли ті основи і своім пракТичним виступом —заснованем
руско-украйінскоі радикальноі партіі, дали товчок до
такого перестрою, Супротів нашого виетупу, народовці
й моекальоФІли мусіли або поставити своі програми,
або допустити до того, щоби йіх прихильники ку-
пилися навколо нашоі програми. Особливо грозило
се народовскій партіі, та еі спасла, на хвилю,
ласка божа і — наш виступ. Аж піеля виетупу
руеко-украйінскоі радикально! партіі, правительство по-
вірило, що народовці чиеті, мов новонарожденне дитя
від уеяких — ізмів ; воно й обернулося до них, вони
поставили в соймі свою „програму“, і так хитро-мудро
увільнилися від поставлена справжноі програми. 3
другого боку, й москальофіли доси не поставили своеі
програми, переважна-ж йіх більшіеть, іменно етарші люде
раді зробити то само, що народовці, т. е. також перей-
ти на бік правительства, на тих самих умовах, якби
тілько йіх приняли. Правительство, взявши під свое
крило народовців, очивидячки хоче так усилувати й
москальоФілів, щоби туди-ж поперли, а що етаршим
моекальоФІлам ее не першинка, то мабуть не далекий
чае, коли з обох названих руских партій повстане одна
маса ц. к. греко католиків, що одні навперед одних бу-
дуть вислугуватиея правительству та его прихильникам,
хоть і будуть між собою жертися за те, що впаде для
Русинів від правительства.
В усякім разі, прінціпіально в опозиціі сто-
імо тілько ми, руско-украйінскі радикали Се ставить
нас Фактично на еамім переді не тілько руско-украйін-
скоі опозиціі (то б то й тих народовпів і москальоФілів,
що не підуть на угоду), а й ставить нас на еамім пере-
ді руско-украйінского руху в загалі, бо-ж годі навіть
на хвилю подумати, що він може бути греко-като.чиц-
кий та цісарско-королевский.
Почетне ее для нае міеце, але й дуже важке. Те-
пер. бо нам треба буде тим ёнергічнійше розвити й по-
витивну діяльніеть, а на ее треба чималих моральних і
матеріяльних ваеобів. Піднимаемося ееі вавдачі тілько в
тім переконаню, що прихильники наші зроблять всякг.
можливі жертви задля моральноі й матеріяльноі піддерж-
ки наших видавництв і в загалі наших ваходів, на
котрі ми, як доси, не маемо ніяких фондів. Як найбіль-
ший круг передплатників та точніеть в приеилці перед-
плати — ось найтвердший грунт для наших видавництв.
Отсим і роеписуемо передплату на „Народѣ, на-
рік 1891. Буде вона така сама, що й 1890., т. е. 4 зр.
ва рік в Австро-Угорщині, 7 рублів для Роеіі (зі звіених
причин), 12 Франків, 10 марок або 2*/, доляра для за-
границі. Се дуже низька ціна, коли вважити, кілько
міетитьея в „Народі“. От напр. оповідане Лескова „На-
краю світа“ займило Т|в нашого аркуша середним пиеь-
мом, в первотворі-ж то само займае 9 аркупгів білыпим
’письмом. Не кажемо вже про наш дрібний друк, котрим.
зрештою, на-рік, по змозі, не будемо друкувати статей, бо
читателі загально нарікали, що не можуть читати. Му-
симо завважати, що передплатиу ціну на „Народ“ 4 зр.
пазначуемо тілько для тих, що зараз пришлютъ перед-
плату, бо ми думаемо „Народ* значно розширити, а то-
ді мабуть будемо мусіли підвисшити й ціну для тих
передплатників, котріби зголосилисн пізнійше. Числа на
показ розсилати не будемо і 1 ч. з 1891 пішлемо вже
тілько нашим дійсним передплатникам.
При нагоді просимо наших передплатників, пода-
вити нам точно й свій стаи т. е. чим хто займаеся. Се-
го нам треба для перегляду, в яких кругах наші заходи
найбільше приймаються. Просимо також, доконче нам
заявити, хто вважае себе членом нашоі партіі, т. е. хто
годиться в иашою програмою цілком, чи в части і
береся піеля того постукати ? Ми мусимо мати повний
епие своіх членів для того, щоби знати, до кого в Да-
ніи разі можна обернутися і на кого можна спуститися.
Просимо тілько мати на увазі, що належніеть до партіі
годі легковажити. Партія морально відвічальна за кож-
дий крок кождого свого члена, отже-ж ніхто з них ие
повинен робити нічого такого, що-би не годилося з на-
шою програмою і партію компромітувало, бо ее най-
більше шкодить справі. Нам треба людей з засадами —-
рішучих, сталих і певних.
Ухвалена в Снятині 23 падолиста петиція за без-
поеередне, загальне і тайне голоеованз вислана в свій
час, як нам доносить еі автори, до сойму на руки пос-
ла Романчука, яко голови руского клюбу, та, о скілько
ми знаемо, не була внесена в соймі. Може би д. посол
зволив ею справу пояснити?
ПОПРАВКА. На ст. 375. другий стовпець, 2 рядок-
внизу зам. викликане мае бути виклинане; тамже
рядок 8 Внизу піеля „москальоФІл" пропущено та.
Зміет: Неполітичнаполітика I, М. Драгоманова. Нові царскі само дури та украйінекі гро-
ма дя н е, М. Марніенка. Парада в справах економічних в Снятині, Клима Обуха. Г. У с-
пенский про „Власть темно ти". Показчикдо студій суспільно-екойомічних на-
родних поглядів. Піеня переселенця, А. Галки. 3 тюремних сонетів П-ѴІП, Ів. Франка.
В справі угоди, редакціі Народа. Безпрограмовість народовців і йіх будучніеть
(конецъ), Ев Левіцкого. Народовский Біааіззігеісіі і народна справа, дра Сев. Даниловича.
Ще про угоду та еі плоди, М Павлика. Руске е ко н о мі чно - пр о с в і т н е товариство.
Від р едакці і. Д. Романчук і загальне голосоване.
Видае Михайло Павлик.	Відповідае ва редакцію Іван Франко.
3 „Друкарні Народноі“ Войтіха Манецкого, під проводом ІВ. Годака.