/
Tags: фольклор художественная литература литературный альманах альманахъ
Year: 1837
Text
РУСАЛКА
ДНЪСТРОВАЯ
ІКіШ)еш[фе ЗЗоІ^вЙіеічг.
У БУДИМЪ
Письмом Корол. Всеучилиіца Пештаиского.
18 3 7;
Ке ъ тиіпёЬо ока, г гику рііпё па<!ё]е
кѵгііпе. —
КоІЬіг,
П Е Р Е Д С Л I в е.
Судило нам ся послѣдним бути. По-
коли другі Славяне вершка ся доха-
плшют, и естли не уже то нсбавком
побратают-ся с поу ним, ясним сонцем;
нам на долинѣ в густій стденній мрацѣ
гибѣти. Мали и ми наших пѣвцѣв и
наших учителів, али найшли тучи и
бури, тамті занѣмѣли, а народови и
словесности на доугося здрѣмало’ од-
накож язик и хороша душа руска бу-
ла серед Славлянщини, як чиста слеза
дѣвоча в долони серафима. —
Зволила добра доля появити-ся и
у нас збсркам народних наших пѣсень,
и инпіим хорошим и цѣловажним
IV
дѣлам *); е то нам як заране по доу-
гих тмавих ночох, як радость на лицѣ
негцасного, коли лутша надѣя псрем-
чит скрізь сердце его’ сут то здорові
поуно-сильні рістки, о которих нам
цѣлою душею дбати, огрѣвати, пла-
кати и зрощати док під крилом часу
и добрих владнувателѣв хорошею и
крѣпкою засияют величаю.
Не журися Русалочко з над Днѣ-
стра, іцо-сь не прибрана, в нарядѣ
який від природы и простодушного и
добросердного народа твойого прийми-
ла-сь, — стаешь персд твоѣми ссстри-
цями. Они добрі, видачятти, приймут
тя и прикрасят. —
*) Енсшда на зіалороссійкій язык. переложенная
М. Котляревскими тричп ппданая 1798, 1808
и 1809 в С. Петербурзі».
Князя Цертелсва: Оііыт собранія старинных
малороссіГіскпх пѣсен, С. П. 1819.
Мало1юссійскія пѣсни , изданныя Мпхаилом
ѣіаксіімовичем. Москва 1827. тойже издау:
Украинскія народныя пѣсни Моск. 183'1.
Запорожска старина. — Харков 1833—1834. IV.
части. —
Малороссійскія повѣсти изд. Оеновянсньком в
Моск, 1831.
V
Сказати нам дащо о правописи сей
книжонки. Хочемо зачинати, проте
знати нам конче, яке теперѣшному язи-
кови истинное лице ’ за-для-того держа-
лисмо-ся правила: „пиши як чуешь, а
читай як видишь." Из сего огляда прий-
милисмо сербское р (виуу гѵусВи) и
волоское у («у, аѵ Егагт. Воііегсі.,
(Ш, <?У 5 • спѣвау , зрігѵаѵ; душеу
сішзеѵ) а е завсѣда в силѣ уе або ье упо-
требляем (мое, то]е зсмле, %етпІеь за-
городе, хаііогосіе , хакогосііе^ —
Поклони-ся Русалко наша низко
Всечестному Сподареви Николѣ Вере-
щинскому, що тобе звелѣу родитися,
и всѣм що тя пристроѣли пѣснями на-
Мал ©россійскія послотіици — Харков 1833.
Прпказкп малороссійскія изд. Гребеньком. С.
Петерб.
Войцеховпча малороссійскій словарь помѣщен-
іи! й в трудах моск. общества любителей Рос-
сійской словесности Ча. ІИ. 1818. — — В из-
вѣстіях росс. Акад. в кнпікцѣ 7. чнтаем що
Академіе/ куплениГі словарь М а л о р о с-
с і й с к і іі и о р у ч е и о т А к а д е м і и Г о с-
и о д и и у ч л е и у о и о и 11 п‘к о л а то II в а-
и о в іі ч у Г я ѣ д и ч у , л л р л л е М дву м
л то 6 іі т е л я м с л о в е о н о с т и ... з и а то щ н м
VI
родними и Стариною* именно: Тру-
долюбивому Мирославови Илькевичо-
ви, — потом Православови Каукови,
Ивану Бѣлѣньскому, Маркеллу Куль-
чицкому, Мѣнчакевичу— и иншим * —
честьим най буде и слава, а в руских
дѣтех най усерднѣйша подяка! — —
малороссійское нарѣчіе и согла-
сивши м-с я н з усердія к общей
и о л з Ѣ содѣйствовать в сем п р е д-
прівмлемом трудѣ а и м е н о Г ос-
подину К а пн и с т у и Князю Ц е р т е-
леи у/•
Пѣют тако/к хорошо рускмм язиком Че. Гуля-
ка Артемовскій, Тома Падурра, — и инши.
Про маленько мѣстця лише набилиняем о Грам-
матиках Павловского (Моск. 1818.) Лучкая
(81аѵо-В.ійЬепа в Будимѣ 1830.) Левѣцкого
(в Перемишли 1834) — одѣлах (\Ѵас1ахѵа
ж О1е8каРіе8пі роіякіе і гивкіе
1 п й и 6 а 1 і с УЗ 8 к і е § о (у Львовѣ 1833)
и Лозѣньского : Кивко^е ѵѵевііе (в Перемишли
1 835.) < ।
ПѢСНЪ НАРОДНІ.
Р]япё пікоЛп] §8аи перрелѵпё^я] хакіасі овѵѵёіу,
гіѵѵеі лѵгійёіапозеі, ройрога пагосіпояй, §еіі
а ой(ІоЪа гесі.
іКоІІаг \ѵ оЫазеіу 2ріеууапек.
ПЕРЕДГОВОР.
К народним руским пѣсням.
Нарід Руский оден з головних поко-
лѣнь Славяиньских, в серединѣ меж ними,
роскладае-ся по хлѣбородних окрестностьох
з ноза гір Бескидских за Д о н. Він пай
щирше задержеу у своѣх поведѣнках, пѣс-
ньох, обрядах, казках, прислівйох все, іцо
ему передвѣцькі дѣди спадком лишили 5
а коли другіѣ племена Славлян тяглими
загонами лютих чужоплеменників печалені
бували, и чисто питотпа власть рѣками
крьви теряних чяд пересякала, коли на
послѣдок схилили вязи під окови зелѣзні и
лишили-ся самостоянства, Русь заступле-
на була Бескидами, що ся на низу лапцами
X
повязали, и огорнена густими и великими
рѣками, що як сестрицѣ почѣпляли-ся за
руки. , —
Гори як велити, рѣки як сяни *), Слав-
лянщинавколо Бѣлим-богом стерегли сѣдий
передвѣк, злучали Русинів и серед нападів
вражих були засѣком народа, не-чѣм ѣх
так часто в пѣсньох поминают и величяют. —
Святая Русь була селом райских птицъ и
дивів; яспі небеса одѣвали ю чистою опан-
чею, мір віддихау^ любовію—Ру с кій на-
рід буу великим и величаним, порозумѣу
обняу природу, чти/ и до серця ю пригор-
тау, и буу мири гаразд и любовь взаѣмна.-—
Сюда ііалежят небиличні и обрядні
пѣснѣ. — Хрест на землю Руску невне-
сено напрасно , и хочь мѣсто храмів звели-
ся торонкіѣ церкви, священники спѣвали
службу божую бесѣдою власною народа, не
гороѣжилися, не ставилися панами, лиіпе
перед сотнями лѣт, як ще й днеська жили
з мірянами мов отец з дѣтьми, були ѣм
другами, подѣляли смуток и радість під
*) Сян, полоз, смок — <Ігасо. — Примѣрь:
М а I е г ѵ е г Ьогпш, словаръ староческій, из
X. столѣтя- издан у Празѣ;—иНикоріа кга-
Іесіѵѵогйку в судѣ Любушинім. _ Се слово
иридержало-сь у иас доси у иазвѣ рѣки иід
Перемишлем пливучой; бо дуже викрутом
(вужсм) идо.
XI
ѣх низкими стрѣхами. Не було, хтоби за-
берау давніѣ поведѣвки, и затирау з мо-
локом виссані чувства; проповѣдачи вите-
ребляючи богапьство, не перли чужоѣ души
в нарід. Руский нарід правое свѣтловняу
в серца колокучі, а окрашаючи его поверх-
иое лице влюбленими красотами, не запор-
чяу его внутренноѣ чистоти цѣло. —
Свѣт ясний всякими барвами буйно, буйно
процвивау. Доокола різні рукодѣла ставали,
перемишль зрастау широко и вступляу на
вершок все зарімно обнявши бариство ве-
ликое повязало Руский нарід межи собою
и с чужими поколѣпями далеко и широко,
нечѣм и Русь вся напоунена була имѣнями
безчисленними и неперебраними статками.
А коли Руський нарід під верховодом Ве-
ликого Князя в одно тѣло ізрѣо, гостинцѣ
в ширъ и вздоуж покопано, и правду
з простих серць и давних поведѣпків уста-
новлено, аРуска земля честь и славу мала.
В той час на ловах Боя ни пускали
по десять соколов на стадо ле-
бебей, аз уст виливали почесну славу
витязѣв хоробрих и у ми поострювали му-
жеством, а умцѣ черкали золотими буква-
ми пѣснѣ и чудніѣ казкп$ зо сотних цер-
квів Киева блиіцяли золотіѣ хрести по над
облаки, а по майдапах воуновалп-сь тьми
хоробрих молодцѣв у Князѣ сидячи в золо-
XII
тих стільцьох велѣли отрубляти походи да-
лекі, а зелѣзиіѣ полки носадами орали
море руское *) — нечѣм в о6 ря до-
вих пѣсньах так много згадок о кня-
зя х княгиня X) о боярах о едама ш-
ках, о ковальчиках що золото ку-
ют, и о инчих ремѣсничках, которих у ве-
ликой почести Мали. —
Лиш скоро стали сварніѣ князѣ кра-
моли ковати и Русь дробила-ся и падала
а тьми торонкіѣ дивих орд набѣгали кро-
вавими путями, и красні царини рускіѣ
кіньскими орали копитами, а райскіѣ птицѣ
сполошені улетѣли далеко — тай гараздиз
ними. —•
А коли Татари сѣрими воуками на зе-
мли рускій загнѣздили-ся, зійгпла на ню
недоля. Густіѣ осади трупами устелили,
а рѣки крьвою ударили. Недосѣченного,
невиполонепого міру бѣдні послѣдки, ли-
шивши курища давних городів утѣкали в
гори и засѣкали-ся у печерьох, и були в
поуній неугодѣ, без пристановшца, приму-
уені з воуками сѣпати-ся о поживу и з бу-
рянів варити страву. — Тут розродивши-
ся сступали зиова на долину, але сступали
по новую недолю, бо були лукавіѣ гісно-
любцѣ, которі приставши до ворогів, чу-
*) Так данѣ звало-ся море чормос. Нестор.
хш
женѣли , а здвигши-ся з ними ковали чѣ-
пи своѣм братям. — Ночами отогували
небеса луни горячих сел, а вѣтри заносили
зойк стинаного и полоненого міру; а коли
зоря розсвѣчала день бѣлийгонили гайдуки
міран пиусонних, наламъ понужателѣв— із
парода побратимого, томили гірш Татар,крь-
вавий піт обливау буйний полой, а глумлених
тяглими роботами дротяними нагайками на-
пераио.Тим дѣлом Руси и в навалѣ — горе-
сти спипиу-ся и в журбѣ стау думати над
своеу педолеу ужясноу ; но таящораз ся пе-
реполняла , потери учяіцали-ся, непевність
була в имѣпьох гірко придбаиих, пеіцоби
и у власпим житю и стількп любимоѣ ро-
дини, жіпок, дочок та сииів, на которих
лісті остроемі нападали яструби. —•
Так много ужесноѣ недолѣ від :и — на
протѣв буйні привиди руской души, и крас-
на природа, зелепі погаря , цвитущіѣ цари-
пи гпоені кістьома дѣів, ниви золотоколосі,
поуні божого дару — а знова горблячіѣ-ся
могили па рідшіх батьках , та братьох,
тямка мивулоѣ чести, гаразду, и великос-
ти Руси, -— конче надѣляли рускиіі нарід,
вязали до любоѣ отчипи и поперли го в вир
жита , поуного дѣланія, и дикой бородьби
с падею, и овіи стераючий-ся, тягло дер»
ся с крьвавими грудьми, та иськау при-
всрпѣняпсрѣшпих щастлившихБеременъ. —
XIV
Так нарід руский прославляйся, га-
раздувау, бѣдиу-ся, бороу-ся, розбивау ту-
ту и надѣяу-ся, — таким конче и гадкам
его и пѣспям бути.-------
В дум ах розцвивае лицарскими дѣла-
ми буйність , звязана з перепоуненим вну-
тренній призракомъ они сут найчеспѣйшйм
образом борючих-ся и загибаючих стратен-
цѣв. Із Запорожя лицарских дѣл гомін за-
шибау-ся високимп курганами по всей Руси,
а з Бескидів и всяких сторой розбѣгали-ся
мстиві молодцѣ за печальную неволю міран.
Чистий воздух и красна окресности творили
мір гарний и шпаркий, ум одѣвали буй-
ками гадкам и, насадили в серця сильиіѣ
чувства и розцвпліѣ призраки, а Русин всьо
що видѣу, що терпѣу и що дѣну виливау
словами, а виливау з поуиоѣ души Ъ — а
в яким уклау-ся состояию в закорѣнках
свого викопованя-ся з під намету горести
и насилія, так строѣу и свій голое и своѣ
спѣванки, и роздѣлпу ѣх як зажегнене
свѣтло, в різпобарвих цвѣтах горюіцее;и
се здвигло его ще вишче. — М у ж а ц ь к і ѣ
думи суть по найбільшій части биличпими,
и воунюют буйною тай дикою силою. Муж
закликапий падею, славою, або справою па-
рода, лишае родину що го любила, випле-
кала, вилелѣяла солодками словами, ѣде на
крьвавий пир, состри му коня виводят,
XV
сѣделце виносят, а родина цѣла виводит го
слезними очами и журними чадками, бла-
гословлячи го, на широкі степи. — Мам.
ка розговоруе-ся с конем, випитуе-сяптиць,
в серце в копуют-ся тоски печальніѣ, чоло
роз-оруе жаль, а попертого в вир недолѣ
дожуі дрібні полочут, густі терни росчѣсу-
ют, а буйпі вѣтри осушуют. — Зійгпла
блѣдая зоря ; молодцѣ иа ворон коньох по-
летѣли на чорний шлях, и навязали не одну
сотню Татар —и тогди буйна радість роз-
лягла-ся пѣснею по степах. Або огорненіѣ
тьмами Татар, з ростолоченими чашками
в крьви постелили собѣ перестільницю ...
Ворон кінь вѣрненький вбиу-ся по колѣна
в землю, припау до ніжочок свого пана, а
сизий жироѣдний орел осѣу на лоб, насту-
пай на кучерѣ и випивау очи. Смерть на
побійцѣбулау него жепиханьом, лише жур-
ба родини сумуе го, тѣшит ю медівними
словами, пращае стару неньку, що-ся над
ним роспукае. — Гетьман пращае війско,
товаришів и отечину. •—
А коли вечером мѣсяць блѣдий серед
звѣзд меркотючих мрѣе, дѣд сивобородий
с кобзою сѣу при могилѣ, гляпуу по КО"
стьох, що ся Межи травою бѣлѣют, заду-
мау и заспѣвау сумную думку; або при
ватрѣ обступлений молодцами прославляу
досадними словами и сильнѣшчпм нѣж на
XVI
могилѣ голосом мипуліѣ лѣта и минулих
витязѣв. -
Думки (пѣснѣ жіиоцькі) провѣвают
буйною гарностію, и зажегяеними чувства-
ми , повязаними з журбою и тугою. Дѣвочѣ
чувства стелят-ся в них крещачим барвѣн*
ком, крутая рутка узеленяе терповіѣ вѣнь-
цѣ страсти, дивная бородьба з невідмѣи-
ним присудомпроколюе-сяз них. — Обма-
на Козаків, лихая падь що милого забра-
ла , злидпищо го побили, або смерть що
го загорнула, розсерууе дѣвицю,що ся цѣлою
душею влюбила, обгортае роспукою, серцо
зайшлое крьвлею ние , сама розбивае-ся о
камѣнь , під землю западае, під воду йде.
Обманена-ли зрадливим Козаком (ледѣнем,
молодцем) заметуе го жаркими клятвами ,
або неудаючи-ся в тугу и роспуку, падѣе-ся
прикликати го назад, скаче в городец, ко-
па е зѣля, що під бѣлим каменем роете,
чаруе молодця, котрий наглум прилѣтае,
и стае-ся добродушною посмѣшкою милоѣ,
шчо ся его наворотом радуе. —
Козак вѣрний пускае-ся на війиу ити,
мила відпустивши его, хотячи й нехотячи,
лишас-ся з журпими гадками, тужна пѣсонь-
ка розлягае-ся сумпими ярами — лишена
виступае па високу могилу смотрити, чей
милий не ѣде, висилае сиві соколи, та чорні
ворони по вѣсти, котрі або вертают и тѣшат.,
XVII
або мѣсто них снвеньказазуля сумио закуй
погибель милого. Тогди она попала-ся бо-
гатому лютому нелюбови, або якому прой->
дисвѣту, тогда з уснхаючих грудей Тосклі
викопуют-ся вздохи, душа в горованго лѣ-
тае по за гори и снит в піуявно о милень-
ким, згадка й туга сумною пііспего о по-
гиблим спливае. — Другий дочууши-ся на
чужинѣ , що мила присилувана вѣичати-ся
3 вичпм , пайчастѣйше з богачей, невертао
ся у свійпю , розбива-е тугу степами по за
Днѣпр , або присѣвши у могили загомонит
думку о щастю що сплило, а пѣсня,
що нею молодец тужит по своѣй пебозѣ,
не відличае-еявід думки, що то мила спѣвае
у тузѣ по милим *). — Л го б о в н і ѣ п ѣ с в ѣ,
де нема провини туги провѣвают гарною
любостію, веселою буйностію , иетямливим
веселіем, и сут поскочні до Танка. —
До ж і п о ц ь к и х п ѣ сен ь причѣеля-
ЮТся всѣ обрядовіѣ. В сих не той смуток
и го ростъ що в думках. Пѣвцѣ ними за-
*) Межи думками , що розжарепнпми страсть-
ми промовляют, а думами дѣяньом и бор-
бою жегущпм, не льза загородити межу. Они
дивним сиособом хаплтот и обниматот-ся без
розлуки (не включаючп тут чисто биличнпх)
майчаст'Ьпшс розговоруют-ся дѣвпця з леді;-
иьом, спи з матерою и пр. а каждое своею
душею. —
2
хѵш
бувают зелѣзпое жите и проливаіот-ся поу
ними чувствами. Там видит-ся ипчий свѣт;
на чуднйх крилах летит гадка в передвѣк,
любая слобідна ііеТямка огортаедугііу, в них
являе-сЯ Руси и йстиннйм Славляиом,
не любуючим собѣ в борбѣ, лише в тихень-
кмм домапінйм гараздѣі Иа всякое веремне
года суть обряди, суть пѣснѣ: воскрес-
лая весна, настаюче лѣто, обжинки, ко-
пець всѣм роботам и инчі, — скликуют
молодих И старих всього села в по святпі
мѣстця, винѣ коло Церкви, на оболойю,
також у гай, Кладут огнѣ; Молодцѣ гра-
ют своѣм способом, а дѣвицѣ йдут тан-
ком и спѣвают пѣснѣ безконечні, бо и та-
нок безконечний. Лиш танок обрядо-
вий, и голое до пѣсепь обрядових
нестроѣт-ся так, як танок и голое коршеМ-
пий. В буйпій радости россипае руса кра-
савица ясні бипди як дугу по иебесах, тае
чувствами, що ся мѣсячним мрѣпьом в гар-
ній бесѣдливости з еѣ Медових проливагот
усточок; а чим душа воунюесь, то й иа Ли-
ди и в Танку и во всяКим пометѣ тѣла являе-
ся 5 так па прймѣр в Г а ѣ в ц ѣ : „О й Да п-
ч и к у БѣлоданчиК у“ стояча серед кру-
га подружочків дѣвиця, іцо проспѣвуют
тое дѣе -— росчѣсуе косу руками, погла-
ууе брови, злегойька підскакуе, и виберае
одную з круга па свое мѣстце в середину.
XIX
Пѣснѣ о б р я д о в і лишились чеспим
святим вѣном дѣдів передхристових; склад
Ѣх не теперѣшний, имена печувапі й позна-
комь В пих встрѣчаем много згадок о бо-
га х С л а в л я н ь с к и х, о раю, р а й с к и х
п т и ц я х, р а й с к и м деревѣ о г а я X
-— Самі имена: Ладканя, Купайла,
Коляда (Колядки зовут такой; грома д-
скими пѣснями) Га г і лкп, (гаѣвки , вес-
ііівки) Русалки (троѣцкіѣ пѣснѣ), Щ е д-
р і в к и свѣдчят тому. — Пѣснѣ тоті сут
золотим поелѣдком счаснѣйших веремень,
коли ще сама лише природа промовляла
до рускоѣ души, а віп ю сильно нагор-
тау у своѣ нѣдра. Тогда дух вивпвау-ся
під небеса, під сонце, мѣсяцъ и зори, и
братау-ся з ними, прикликау ѣх иа землю,
прпкрасиу ними обряди Лади, ивплѣу
ѣх до ладканя, — або злинувши би-
стрим со.колом, лѣтау поза граюшче-е море,
наберау' золота на крила золотити княгиню,
и приносиу кудерие деревце, іцо ся
в рай похилпло и сильпенько зацвило до-
лею будучою; квѣтка тая сняла у коро-
ва й ов и як мѣсяцъ яспим, затикашім звѣз-
дами — все тое являе домасѣ гаразд
будушчий. — У ладканьох проколюе-
ся такой; туга, лиш не такого зарубу як
В думках. Жаль за родиною , за «зѣльнич-
*) >
ком, за вѣнцем дѣвочим, Лякаючи-сй ли-
хого свекра, тулит надѣя счастя маючого
настати за любимим. 1з сего огляду пере-
дній идут сиротиньскіѣ пѣснѣ.
Перед сотнями лѣткнязѣ, княгинѣ,
королѣ, б ояр и увеличали рускую землю.}
паволоки едамашкй, шоукові сви-
ти, з о ло току юиічіѣ ковальчики и
мнчі ремѣснички,которі народови многочес^
нимИ були, посвѣдчяли о непослѣдніи славѣ
дѣдів нашйх; — памятник тому великий
стоѣтдоси, и перестоѣт нас и наші дѣти
у пѣсньох обрядових*
(Вийменоиз ширшой росправй Далибора Ва^
гилевича.)
I. ДУМИ И ДУМКИ.
Со 8І$ яіаіо!
С(кіе Іо пазаусіх сіит роіолѵа?
Харогойвкіск сігіз Іак таіо !
А тііояпа Іа ІиЬолѵа :
О ігхесіі хогхасіі, ІггесЪ кгупісасіі,
8іе<1тіи лѵойхасН , зіисІгіелѵісасЬ,
КхекІЬуя : іс іе Нишу г Іаіу
Рггеписі^ѵвху Ыоріс сіиѵііе ,
І’ггеписіквгу зтиіпе вігаіу
Іпскті §1искп4 "скіез лѵ то^ііе *.
В о Ь <1 а и 2 а I е 8 к і.
Ой поѣхау Романонько
До Сучави на ярмарок,
Там состротиу его Турок:
Ой Романе, Романоньку,
Чи маеш ти родиноньку? —
Ой маю я родимоньку
Одну сестру Оленоиьку, —
Ой Романе, Романочку,
2
Продай сестру Оленочку,
За коники вороніѣ,
Та за сѣдла золотіѣ ,
За вуздела шоуковіѣ
И за станлѣ золотіѣ —
Дам ти коня вороного ,
На другого срѣбла много. —«
Прийшоу Роман до домочку
Склони у на стіл головочку,
Тай гадаб си думочку:
Ни продати Оленочку?....
Встау, зірвау-ся, пішоу з шумом 7
Тілько вихорь за ним свиснуу ,
Дошу удариу з ясниМ громом —
Роман з очий на вѣк згинуу! —
Сестра бѣдна ся дивув,
Певна глядит конца тому,
Серце ѣй ся крае з жалю,
Що Романа не ма дома.
Ьде Роман до домопьку,
Спустиу ма діл головоньку —
Вийшла сестра Оленочка,
Питав-ся вона его:
Ой братчику, Романчику,
Де ти того коня узяу ? —
Минѣ Турчин подаровау,
Дау ми коня вороного,
Дау другого злота много —•
Ой сестричко, Олспочко,
Та свѣтлонькп повимѣтай,
И в покою позакауай ! —
Ой братчику, Романчику,
Тауе завтра не недѣля. —
Ой сестричко, Оленочко ,
Помий двори мостовіѣ,
Застель столи кидровіѣ,
Помий и миски срібпіѣ,
И лижечки золотіѣ! —
Ой братчику, Романчику,
Тауе завтра не різдво. —
Ой сестричко, Оленочко,
И свіѣтлрньки повимащай,
Вікна красно повитирай! —
Ой братчику , Романчику,
Тауе завтра не великдень. —
Ой сестричко, Оленочко,
Русу косу собѣ измий,
Тай красно собѣ заплети ,
Гостей завтра сподѣвай-ся. —
Ах, погляне вона в поле —
Ой братчику, Романчику,
Що то в поли за димове?
Чи то вірли крилма бют-ся,
Чи овчарѣ з турми гонят?
Так сестричко , Оленочко ,
Вірли крилма землю збили,
Порохами скопотили. —
Ой Романе, Романовьку,
Що то в поли за димове ? »
Чи то вірли крилма бют-ся,
Чи овчарѣ з турми гопят?
Ой сестричко , Оленочко ,
Скажу тобѣ правду щиру,
Тото в поли не дпмове;
Нѣ то вірли крилма бют-са
Нѣ овчарѣ з турми гопят;
Диш то Турки и Тата р и,
А всѣ твоѣ сут бояри. —
А Олена, як то вчула
На слугу вѣрну крикнула $
Ой кухарко, кухарочко,
Даіі ми ножа остренького,
До завоя тоненького.
Тонкий завій укроѣла,
Ніж у серце си встромила.
Ой падбѣг брат Романопько
Ой сестричко Оленочко,
Що-ж ти собѣ изробила!
На що-ж ти ся тай пробила?
Вона ему відповѣла:
Лучше тутъ; и погибати ,
Ниж з Турками пробувати.
Приѣжуают Турків много
До Романа па подвіре:
Отвори нам Романоньку,
Ьдем до тя у гостпну ;
Чи дасиш нам Романоньку,
Твою сестру Олевоньку ? —
Ой вевипшоу Романопько,
Вийшла тйлько кухаронька '
5
Ой де той ваш Романопько?
Питают-ся Турки еѣ. —
Ой поѣхау Романопько,
Тай до лѣса по дрѣвонька. —
А деж тота его сестра,
Ого сестра Оленочка ?
Днесь завій собѣ кроѣла
Иіж у серце си устромила. —
Вбѣгли Турки до свѣтлоньки
Видат тѣло Оленоньки,
Взяли Турки Оленочку
Витягнули на повіре,
Тай взяли до ней стрѣляти 5
А потім в штуки рубати,
Що аж калинові луги
3 великоѣ дуже туги,
Зачали-ся розлѣгати. —
Чому кури не пѣете ,
Чому люде не чуете? —
Турки село зрабовали,
Громадами людий гнали, -—
Ой вийду я па могилу
Подивлю-ся у долину.}
Ьдут Турки з Татарами,
И людьми ся подѣляют. —
Прішала-ся зятю теща,
6
Віи сам ѣде па конинѣ,
Тещу веде по терминѣ,
Слѣди кровца заливае,
Чорний порой залѣтае,
Тоту кровцю ізпивае. —
Ой привѣу іо до домоньку:
Вийди, вийди Туркинонько,
Привѣуем ти кухароньку}
Привѣуем ти певілыіицю,
Від Галича робітницю. —
А вона ѣ тай завела,
Три роботѣ загадала :
Оченьками стадо пасти,
Рученьками кужѣль прясти
А ногами колисати. —
Вона дитя колисала
И дитинѣ приспѣвала:
Люлю, люлю Татарчатко!
А по дочцѣ та виучатко !
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужѣль попелѣла,
Бодай дитя окаменѣло ! —>
Учуу тото вѣрний слуга:
Чи ви чули панепонько?
Як вам кляла кухаронька:
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужѣль попелѣла,
Бодай дитя окаменѣло ! —
Вбѣгла хутко Туркинонько,
Бѣгла боса без пояса,
7
7
Та вдарила по личеньку
Свою рідпу матѣпоньку ! —
Долю моя прелюбезна !
Не тілько-м тя годовала,
По личеньку-м тя не била. —
Мамко-ж моя старенькая,
Почом жесь мя изпізнала ? —-.
Як тя баба в купѣль клала ,
На груди ти искра пала,
И потому-м тя пізнала,
Мати моя, мила мати!
Скидай з себе тіѣ лати
Бозьмн дорогіѣ шати
Будеш з нами пановати. —
Лѣпші моѣ убогі лати
Ниж дорогі твоѣ шати. —
Мамко-ж Моя старенькая,
Чи будеш тут пановати,
Чи поѣдеш в рідні краѣ?
Я волѣю бѣдовати,
Ниж. с тобою пановати. —
Слуги-ж моѣ тай вірніѣ,
Пряжѣт конѣ вороніѣ,
Везѣт мамку в еѣ краѣ. —
5.
Гей по під гай зелененькій
Ходит Добуш молоденькій,
На ноженьку налѣгас,
Топірцем се підперае -г-
Тай на хлопцѣ покликае
Ой ви хлопцѣ9 ви молодцѣ ,
Та сходѣтг-ся разом д купцѣ
Бѣгом хлопцѣ, рада бѣгом
Западают стежки снѣгом —<•
Уставайте всѣ раненько ф
уберайте-се борзенько,
У постели скіреніѣ
И волоки шоуковіѣ;
Щоби Кути не минути,
До Косова повернути, —
Ходѣт хлопцѣ тай за мною.
Тай у гору и скалою,
Во підсмо та до Звінки
До Стефановоѣ жінки.
Ой! Добушу, ти пане паш,
Там пригода буде на нас.
Во куда ми лиш бували
А ми зради невидали. —
Тепер зрада тай над намц
Молодими Козаками. —
Но па мене уважайте
По двѣ кулѣ набивайте.
Станьте хлопцѣ під ворота,
А я піду під вікоице:
Чи спиш мое любе ссрце ?
Чи спиш серцс, та чи чуяш
Чи Добупіа заночуеш?
9
Чи спиш серце$ та чй чуеш ^
Ой чи сама ти ночуеш? —
Ой я пе сшо, та все чую,
Розбійника не зночую —
Ой я не сто по все чую
Во вечереньку готую;
Лиш вема Стефана дома
Ще вечера не готова
Буде вопа дуже пильна
И всѣм Людем буде дивна. —«
Чи се кажеш добувати,
Чи будегп сама отвиратй?
Не кажу се добувати,
И не піду отвирати. —*
Пусти суко враз до хати,
Щоб дверий не виваляти* —
Б мене дверѣ тисовіѣ,
В мене замки стальовіѣ —
Не поможут замки твоѣ,
Як підложу плечѣ своѣ. —•
Взяу се Добупі добувати,
Взяли замки відлѣтати —
Скоро Добуш дверѣ ухили/,
Зараз Стефаи в серце стрѣлиу%
В праве плече, в саме ссрце ,
Добупюви кровце тече. —
Ой ти гицлю ти Звінчуку,
То тись мя зѣу через суку;
Треба було не гуляти.
Судѣ правду не казати;
10
Ой бо в суки тілки вѣри
Як иа бистрѣ водѣ пѣни. —
Ще ветау Добуш, вийшоу с кати:
Треба хлопцѣ утѣкати!
Приближѣт-сб брижче д менѣ
Ой якже теженько менѣ!
Ти Ивапе Салагірскій,
Бери мене по ледѣньски,
Возьмѣт мене па топори,
Занесѣт мне в синѣ гори,
В синѣ гори занесѣт мне,
На бѣл камѣнь положѣт мне,
В чорнѣй горѣ положѣте
А сами се розійдѣте,
Срѣбло, злото забирайте,
А сами се розхауайте —
И топірцѣ занехайте
И крови не проливайте}
Аюцка кровце не водице,
Проливати не годит-се!
Ой Добушу, ти пане наш,
Велика пригода на вас.
Деж ми будем зимовати?
Пішли би ми в Угерщину,
В далекую Украѣну,
Но и там зле зробили
И там ми си пришкодили}
Бо хотѣли Цара вбити,
А Царицю з собоу взети. —
Впали Ляхи, всѣх забрали,
11
Руки назад повезя ли,
До копий поприпиналп:
Ой Добушу, ти пане наш,
Велика пригода иа нас!
Де-ж ми будем зимовати.
Тото лѣто лѣтовати ? —
Ой в Чернѣвцьох на риночку,
В тяжких дибах, в зелѣзочку}
Там будете Ничовати,
Там будете двѣ дньовати,
Там будете ночовати,
Будут птицѣ тѣло рвати. —
4.
В славнім мѣстѣ городѣ там була вдова,
Вдова Коповчиха красна, молода}
Мала вона сина одного Бвася,
Тай той ся син на війну паперае:
Гей, гей мати-ж моя, рідпенькая мати!
Пусти мене с Козаками погуляти,
Щоби отцевскую славу не утирати !
Мати го не пускае тай розрауаг:
Ой, сину мій сипу, симу Ввасю!
Чи ти, мій синоньку не маешь де бути?
Чи ти, мій синоньку не маешь що пити?
Чи ти, мійсиноньку Не маешь що ѣсти? —
Гей, гей, матиж моя, рідненькая мати !
Таки пійду с. козаками погуляти,
12
Щоби отцовскую славу не утирати! —-•
Пійшла мати до церкви Богу ся молити ,
А віи зачсу отцовской зброѣ смотрити,
Знайшовши зачеу полою видтерати ,
И чи скорѣй собѣ па герц поспѣшати.----
Дали сусѣди мамѣ до церкви знати,
Покинула вона тай служби слухати \
Сама побѣгла свого сина догапяти :
Ей сипу, мій сипуверни-ся додому!
Ой! не вериу-ся я моя мила мати,
Таки пійду с Козаками погуляти,
Щоби отцевскую славу не утирати ! —
Мати ся вернула: Бодай же тя сипу,
Бодай тя сину, три недолѣ спіткало:
Одна недоля , іцоб тя пани не любили,
Та-й до свого Куриня та-й не приймили }
Друга недоля, би ясні мечи порубали
Трета недоля, щоб тя кулѣ пострѣляли !—•
Як приѣхау Коновченько до обозу —
Там з ним ся всѣ Пани зачели витати,
Его пани дуже собѣ полюбили,
И до Куриня свого его приймили. —
3 самим Царом сѣу снѣдати, обѣдати. —
Его пани пепускаіот-а віи ся паперае:
Ой, пани моѣ, пани вельможніѣ!
Піду я на герц с Козаками погуляти,
Щоби отцевскую славу не утирати!
Ей! Коновчепьку не-йди на герцсКозаками,
Бо як зобачиш с Турків кров, то на кони
зімлѣеш,
15
То на кони зімлѣеш и до дому не приѣдеш.—
Ой, таки я пійду с Козаками погуляти,
Щоби отцевскую славу не утирати! —-
Ой рано, ранесенько и коника сѣдлае,
И коника сѣдлае, и на Бога не згадае,
И на Бога незгадае и на війну ся наперае.
Ой виѣхау с Козаками — и Козаки ся розсту-
пают —
И Козаки ся розступают, и емуБіг допомагае,
Ему Біг допомагае, а віи Турків рубае. —
Ой у вечір прпѣздит віп до домоньку:
Ой чи ѣу ти вечереиьку ? €го Царься питае.
Ой наш Цару, я то тепер рицирства дістау,
Бо я всѣм перед вѣу, жадного ся не стра-
ха/ ! —
Ой рано, ранесенько и горѣуки ся напивае,
И ѣсти ся доправуе, и па війну ся зберае —
Ой, сипу Коновченьку треба ся вперед вмити,
И Богу ся помолнти, вітак на війну пти.—-
Ей, наш Цару ! коли я ся вчера Богу не моли/,
И лиця-м не мну — а я тількоТурків порубау
Ей сину Бвасю! треба ся сипу перед умити,
И Богу ся помолитп и горѣуки ся ненапи-
вати ?
Во ти горѣуки ся напьешь, сои головку по-
хилит,
И зобачут тя Турки — то вони тя пору-
баю т> —
Ей , наш Цару! я ѣх ся не страхаю,
14
Пай ся они мене страхают, як я вийду на
герц погуляти. —-
Гей! поѣхау на війноньку — сои головку
похиляе —
Коникови ся по гривѣ постеляе. —
Ей! взрѣли немовільне Турки, прибѣгли,
его порубали. —
Слава тобѣ Боже! що ми его дістали,
Тото він нас много людий збавиу ! —
А він тогди собѣ припімнуу:
Тото мене моѣй мати слова споткали,
Гей, гей милийБоже ! тото я ѣй не слухау! •—-
Та не кажѣт моѣй мамѣ, щоя так марне
загинуу
Але кажѣт моѣй мамѣ, що три барвѣ на
рік бере,
На веснѣ зеленую, в осени черненькую, а
в зимѣ бѣленькую.
Ой йдут Козаки з війни •— вийшла стара
мати.
Свого сина виглядати,
Ей почела-ся питати:
Всѣ пани з війни ѣдут ,
Мого сина тілько коника ведут ? —
Вона тому не звѣрила —
Ой ! вийшла вона на могилу ,
Подивит-ся у долину,
Всѣ пани з війни ѣдут,
Ей сипа ба рву нссут. —
Вона тому не вѣрила
15
Ище ся запитала:
Чи далеко мій син мде ? —
То віи дуже ба-й заслабау
Що віи свого коня не вѣу,
Що він свою барву не нѣс ? —
Ой, вийшла вона на могилу,
Подивит-ся у долину,
Всѣ пани з війни ѣдут,
Ей сипа голов несут,
Та-й ей показали : —
Ой, вдово Коновчихо
НеМа твого сина Бвася!
Турки его порубали,
И на смерть пострѣляли ! —
5.
Гопят мамко па сторожу,
Під чорпий лѣс па могилу,
Видпт ми ся моя мамко,
Що вѣдау я там загину? —
Відперай-ся мій синоньку
Що тя болит головонька. —•
Гопят мамко па сторожу,
Під Чорпий лѣс на могилу,
Впдит ми ся моя мамко,
Що ли бонъ я там загину? —
Відперай-ся мій синоньку
Що коника та-й не маешь. —
16
Коня дали осѣдлали,
На сторожу виправили.,..
Ьду милю, ѣду другу,
Ьду нічку, одну, другу —
Мій коничок ослабае’,
Сон головку П0ХИЛЯ6.
Я присилиу кониченька
Во дубонька зелепого,
Сам приклониу головоньку
На маленьку годиноньку —
Ой я заснуу моя мамко!
Ой прибѣгли Татароньки,
Аркан втяли-коня взяли,
Дѣвцѣ бранцѣ даровали.
Ой, устаю ранесенько,
Нема-ж. мого ворон коня! —
* *
*
Ой вийду я на могилу ,
Подивлю-ся у долину :
Ьдут Ляхи па три шляхи,
А Козаки па чотири,
Щоб ѣм копѣ припочили,
А Татари на всьо поле 5 —
Меже ними дѣвка бранка
Сидит собѣ на конику,
На вдобишім бо-й синопька,
Русу косу розчесуе,
Дрібне листе пописуе,
Там у воду пометуе:
Плинь-же, плинь-же дрібне листе,
До моего тата в гостѣ ,
Пехай тато не сумуе,
Пай ми посаг не готуе;
Ой вже-ж бо я посаг мала
Під явором зелененьким,
Тай с Турчином молоденьким,
Ис Турчином Арабипом
Та-й з нещирим Татариномъ
* *.
*
Ой вийду я на могилу ,
Подивлю-ся у долину:
Долів, долів, долинами
Ьдут Турки с Татарами,
Межи ними віз кований,
А в тім возѣ Михай лежит
Порубаний, пострѣляний ...
Капле кровця у кирницю,
3 кирниченьки рѣчка тече,
А над рѣчкоу ворон краче —
Михаева мати плаче} -—
Не плач мати, не журися!
Не дуже мя порубано,
Не дуже мя пострѣляно,
Головонька на четверо
18
19
А серденько на шестеро,
А рученьки на штучемьки
А ніжечки на гешечки,
Бѣле тѣло-як мак мѣло !--------
6.
Ой Морозе! Морозине, преславний Козаче,
Гей, за тобою цѣла Литва йукраѣна плаче;
Не так таяукраѣна як тое гердо-війско. —
Гей, плаче, плаче Морозима йдучи рапо на
мѣсто.
Над-ѣхали Козаченьки , запитали-ся еѣ :
Чего плачешь Морозимо йдучи рано на
мѣсто?
Ой, не плач Морозимо, ой, не плач не
жури-ся,
Гей сѣдай з нами Козаками меду, вина на-
пеш-ся.
Чогось мемѣ, моѣ братя, мед, вино не
пет-ся!..
Гей, за царскими воротами Гердовійско з
Швсдом бет-ся.
А з за гори високоѣ гердовійско виступас —
Гей, маперед Морозны сивим копем вигра-
вае. —
Ой, під гору камѣпную покопані шанцѣ;
Ой злапали Морозила, та в недѣленьку в
ранцѣ. —
Ой, злапали Морозима, пазад руки звязали,
Гей ! назад руки звязали-до судара віддали.—
Посадили Морозипа на тисовіѣ стільцѣ ,
Гей , зняли, зняли зМорозина счересом чер-
вѣнцѣ.
Посадили Морозила та па жоутім пѣсочку ,
Гей! зняли, зняли з Морозима шоуковую
сорочку!
Посадили Морозима па високій могилѣ.
Гей! поглядай-ся Морозные по всѣй своѣи
Украѣнѣ! —
Украѣпа !------милийБоже, як тее Гер-
довійско !
Проіцай-же ми стара нене и ти любая прічко !
7.
Ой поѣхау Ьвасенько
Сѣм лѣт на війну,
Ой відѣхау Гапзупепьку
Па матѣнку рідну. —
Казау еѣ годувати
Пшеничним хлѣбом;
А вопа ѣ году вала
Лютим ягцуром. —-
Казау еѣ папувати
Солодким медом;
20
А вона ѣ напувала
Гірьким полипом. —•
Казау еѣ стелитоньки
Бѣлі перини}
А вона еѣ стелила
Колющі тернини. —
А з вечера Гапзуненька
Цѣну ломила,
А в піуночи Ганзуненька
Сина повила,
На розсвѣтѣ Гапзуненька
Духи спустила,
До обѣду Гапзуненьзѣ
Тай зазвонили,
До полудня Гапзуненьцѣ
Трунву зробили,
До вечера Ганзу пеньку
В яму зло ;к или.---
Ой приѣхау Ьвасенько
Сѣм лѣт из війни,
Ой запукау ой застукау
У новѣ ворота:
Вийди, вийди Ганзуненько
Сама молода!
Ой не вийшла Гапзуненька
Ино его свѣсть,
Уповѣла Ьвасеви
Недобрую вѣсть. —-
Не ѣхау вже Ьвасенько
На матусин двір,
21
Ой поѣхау Ьвасенько
На Ганусии гріб.
Ой поставку кониченька
Та у головоиьках
А шабельку ясненькую
Та у ноженьках
А сам припау молоденькій
Просто сердеиька:
Промовь, промовь, Ганусепько
Хоть едине слівце!
Чи кажеш ми женитоньки?
Чи кажеш ми тужитоньки?
Гей ! гей , Гапусю моя !
Не кажу ти женитоньки ,
Не кажу ти тужитоньки
Гей, гей Ьвасепьку мій!
Возьми собѣ жоутог* пѣсочку,
Посѣй го г, моѣм зѣльночку,
Гей, гей Ьвасеньку мій!
Як той пѣсочок буде сходити,
Тодѣ ся будеш Ьвасю женити ,
Гей! гей Ьвасеньку мій ! —>
8.
Брат из сестрою по риночку ходит,
По риночку ходит, до сестри гов'орит:
Сестро-ж моя ! пора тобѣ за-муж. -—
22
По дай мене брате за селянина ,
Видай мене брате за мѣщанина}
Бо у мѣщанина щаслива. година.,
Бо у мѣщанина новая деревня,
Новая деревнд, великая сеймня,
По новій деревнѣ люблю похоуати,
Звеликою сеймнею люблю розмовляти....
Задуднѣла земля на иовім помостѣ —
Приѣзуае брат до сестри в гостѣ :
Помагай-біг сестро! чи дуже здорова? —
Не питай-ся брате, чи дуже здорова,
Запптай-ся брате, яка моя доля? —
Нагайка друтянка з плечнй не звѣсала
Шоукова хусточка. від слозів зітлѣла,
Тѣлож мое бѣленькое крівлю обкипѣло. —•
Ото тобѣ сестро новая деревня,
Новая деревня великая сеймня}
По новій деревни любищ похоуати,
3 великою сеймнею любиш розмовляти. —
9.
Ой в зеленім городочку
Два явороньки гнут-ся}
На дѣвоігцѣ молоденькій
Два ледѣники бют-ся. —
Вдовин сип говори’!' гарно :
Та уже погодѣмо!
23
Не так то ми побратиме
Тот побоец стріймо ,
Ено вийдѣмо собѣ
На долину рівну
Та одни одному
Право в серденько мѣрмо. —•
Попович стрѣлиу —
Долину перемѣриу,
Вдовии син стрѣлиу
Право в серденько вцѣлиу:
Ой, тотож тобѣ побратиме
Молодая дѣвка,
В твоѣм серци срѣбная стрѣлка !
Возьми ти собѣ молодую дѣвку,
Та вийми з серця срѣбную стрѣлку. —
Тяжко каменеви верх води плисти,
Ще тяжче з серця стрѣлку винимати. —
Вдовиному сипу на вѣсѣлю скачут,
А поповичеви у головках плачут;
Вдовиного сина та до шлюбу ведут,
А поповича під мораву везут;
Вдовин син буде та на свѣтѣ жити,
А поповичъ під моравою гнити. —
10.
Ой, цѣлнй день Кременюшка анѣ ѣу, анѣ
пи Г,
Ой, цѣлий день Кремепюпіка у тузѣходиу,
24
Ой, своѣ пеньки, мамки по за столи садиу,
Ой, а своѣ сукнѣ дорогі в скринѣ ховау,
Ой, а своѣ вина, пива позаточувау,
Ой, а своѣ вороп копѣ та на стайнѣ ставиу.
Ой, поѣхау Кремешошка та за три войнѣ,
Ой, а его неньки, мамки зависливѣ були,
Ой, писали дрібні листи до него слали:
Ой, вже-ж твоѣ неньки, мамки порозганяні,
Ой, вже-ж твоѣ сукнѣ дорогі посхоуувані,
Ой, вже-ж твоѣ вина, пива повитачувані,
Ой, вже-ж твоѣ ворон конѣ та поз-ѣжуувані,
Ой, приѣхау Кремешошка ой из трьох
войнів,
Ой запукау, та застукау у нові ворота:
Вийди, вийди , Катерипьо сама молода!
Вийшла, вийшла Катерина відчипяти ворота,
А віп еѣ стяу головоньку из плеча....
Оп, прийпіоу-же Кремешошка до новой
стаенки ,
Оіт, вже-ж его вороп конѣ позастоювані,
Ой, пішоу-же Кремешошка до своѣй пив-
ницѣ
Ой, вже-ж его вина, пива позацвѣтовані,
Ой, пішоу'-же Кремешошка ой до своѣй
скрипѣ
Ой , вже-ж бо его сукнѣ дорогі та позлс-
жовапі,
Ой, пішоу-же Кремешошка до новой свѣ-
тлицѣ ,
Ой, вже-ж его неньки, мамки позасиуувані —
25
А старая его мати на крѣселку сиднт ,
Маленькое воробятко па руках держит:
Теперь-же я моя мати,щоб Бога ся не бону,
Теперь-би я тобѣ мати до порога главу
стяу. *)
И.
Коли Турки войовали,
Бѣлу челядь заберали ,
И в нашоѣ попадоньки
Взяли они три дѣвоньки.
Едну взяли по пре-конѣ,
По пре-конѣ на ременѣ,
Другу взяли по пре-возѣ,
По пре-возѣ на мотузѣ,
Трету взяли в чорні мажѣ. —-
Що ю взяли по пре-конѣ,
По пре-конѣ на ременѣ,
Тота плаче: Ой Боже-ж мій!
Косо моя жоутенькая!
Не мати тя росчѣсуѳ ,
Візник бичем розтрѣпуе!
Що іо взяли по пре-возѣ,
По пре-возѣ на мотузѣ ,
!?) Примѣра : Пѣсни Малороссійскія изд. Мак-
сіімовичем кн. 1. ,Длая ,п,іать.“
26
Тотаплаче тота кричит:
Ой Боже-ж мій1 ніжки моѣ!
Ніжки моѣ бѣленькіѣ !
Не мати вас умивае,
Пѣсок пальцѣ роз-ѣдае,
Кровца пуки заливае!
Що ю взяли в чорні мажѣ,
Тота плаче, тота кричит:
Ой, Боже-ж мій, очка моѣ!
Очка моѣ чорненькіѣ,
Тілько о р с у к проходили,
А бѣлий свѣт невидѣли!
12.
А в педѣлопьку рано стала нам ся новина •
Підмовила Гапзуненька богацького сипа :
Покииь-же ти богатство а я покину дѣти,
Ой ходѣмо ми на украйноньку мешкаііепь-
ка глядѣти !..
Ой пійшоу Ьвась, пійшоу с плугом поле
орати
Взяла-ся его Гапзуненька нз дому виберати.
Ой оре Ьвась, оре сивими волами —•
Не видати Ганзунеиьки ис чорними бровами,
Ой, оре Ьвась, орс, та-й стау спочивати——
Ой, десь моей Ганзунеиьки из дому не ви-
дати ! —-
27
Ой, сѣу Ьвась иа ксня, ой поѣхау до дому:
Айѣ палено, анѣ варено, бо лебонь нема
кому ?
Прийшоу Ьвась до хати, взяу-ся дѣтий пи-
тати :
Ой, дѣти-ж моѣ дрібнесенькі! де ся вам
дѣла мати? —
Ой пійшла наша мати а в чай по корови,
А нам тілько йно повѣла: будьте дѣти
здорові! —
Ой пійшлаж наша мати а в гай по теляти,
А нам тілько йно вповѣла: ой не вашая,
дѣти , мати!
Ой, бодай тіѣ лози, та спалили морози!
Ой, бодай тебе, ой Ганзуненько побили
моѣ сльози!
Ой взяу Ьвась дитипу - та поглянуу в ква-
тиру,
Верни-ся, верни Ганзуню сердце та уважай
на дитину! —
15.
Вийду я, вийду в садок вишкевпй, стану
си задумаю ,
Виломлю си з рожѣ квѣтку пущу по Ду-
наю :
Ой, плини, плиші рожова квѣтко по тім
тихим дунаю,
28
Ой 5 плиии, плиии рожова квѣтко де я бра-
тенька маю! —
Ой плила, плила из рожѣ квѣтка, и стала
спочивати ,
Вийшоу брат з хати, вийшоу брат з хати
зимноѣ води брати:
Ой ци-ж ти сестро, ци-ж ти небого сѣмлѣт
хоровала,
Що з рожѣ квѣтка, що з рожѣ квѣтка
в тім дунаю зівяла ? —
Не хоровалам я мій братеньку анѣ дня, нѣ
годинки,
Тільком сѣ в пала в катівскі руки негід-
ному сипу.
Чом-есв не прийшоу анѣ приѣхау як я лист
писала,
Ци-сь коня не мау ци-сь дороги не знау,
ци мати не казала? —
Ой, коня-ж я мау и дорогу знау, и мати
ми казала,
Молодша сестра, бодай не зросла! з сѣдлом
коня сховала, —-
14.
Ой, о в поли два дуби
Схилилп-ся до купи,
Межи тими дубами
29
Там вербонька стояла,
Під вербою свѣтлоиька ,
В тій свѣтлопцѣ дѣвонька
По свѣтлоицѣ ходила ,
Косу росу чесала,
Косу росу чесала
На молодцѣ моргала. —
Л ви хлопцѣ молодцѣ
Скажѣт моѣй дѣвоиьцѣ,
Пай она мя не любит,
Най собѣ лѣт не губит,
Я е хлопець войсковий,
Брати-м ѣ не готовий. —•
Як дѣвчина то вчула,
До городця скочила,
Накопала корѣня
С під бѣлого камѣня,
Мочила го в молоцѣ,
Чаровала молодц’е.
Стала корѣнь варити,
Взяу-ся милий журити.
Ой гце корѣнь не вкипѣу,
А вже милий прилетѣу. —•
ІЦо-ж тя милий принесло,
Ой ци човеи, ци весло ? —
Принесла тя дѣвчина,
Шо з чорними очима. —
Якже милий то буде,
Хто-ж тя до дом поведе? —
1
50
Заведе мя дѣвчина
Шо с чорними очима. —
15.
Ой, там при долинѣ, ой, там при потоцѣ
Пют мед горѣ/к у Козаки молодцѣ 5
Межи ними ГетьМан склони/ головоньку ,
Склони/ головоньку коню на гривоньку: —
Братя-ж моѣ, братя! чого-сь ми тяженько!
Чого-сь ми тяженько на мое сердепько!
Либонь-бо я забиу свого близенького,
Свого близенького брата рідпенького.
Не дивуйте братя, що я брата забиу;
За димом не видно, за стрѣльбоу невчуе. —
Витачайте, братя! вози кованіѣ,
Виводѣте братя, конѣ вороніѣ,
Запрягайте в шлиѣ іплиѣ ремѣнніѣ;
Вивеземо брата межи три дорозѣ,
Межи три дорозѣ на биті гостинцѣ,
Викоплемо ему глибоку долину,
Висиплемо на нѣм високу могилу,
Посадимо на нѣм троякое зѣля:
Першос зѣленько пахнющий васильок ,
Другое зѣленько крещачий барвѣвок,
Третое зѣленько рутка дрібнесенька. —
Будут дѣвки прихоуати тее зѣля рвати,
Вудут мого брата, брата споминати:
51
Ой, не той-то тут лежмт, іцо панщину
робит,
Ино той тут лежит, що у війску служит! —
16.
Ой, в садочку зеленім зазуля ковала,
По під садочок здавна стежочка бувала $
Ой, зайшла-же туди пишная молодиця,
Тоненька, висока , румяненького лиця 5
Ой пішла-ж она горою, не долиною,
Та иайшла она рожепьку из калиною,
Узяла она тую калипоньку ѣсти,
Заносят-же еѣ від матѣночкп вѣсти;
Узяла она та роженьку пригинати,
Взялиж-бо ею дрібні сльози обмивати.
Ой вилетѣли двѣ пташки з густого гѣля,
Винесли-си они по двѣ квѣточки зѣля.
Ой, квѣти-ж моѣ, квѣти моѣ, квѣти!
Де-же я вас маю перед соненьком дѣти? —
Ой, поклади нас в свѣтлопьцѣ та на по-
лицѣ ,
Та підливай ѣх медом и пивом в скляницѣ. —
Нѣж малаби я ним зѣленько підливати,
Болѣлаби я ним маменьку на повати;
Во тое зѣля зівяпе а ще кратче буде,
Матѣнонька умре, а уже друга не буде,
4 *
52
Хоть оиа буде, то уже буде студепснька,
Не пристаые оиа до моего сердепька ’ —
17.
Уже Ьвасепькови в иамастиреньку звошгг,
Ой уже и иа нас сусѣди говорят.
Встала иоПовичка в печи затопила,
Свого синоиька Айдруся не будила. —
Прийшла половичка Айдруся будити,
Не могла через кровцю переступити.
Скоро Поповичка па ту кров ступила ,
Зараз она и па порозѣ умлѣла. —
Ой, взяли слуги за Попопьком клиКаТй :
Ой, иди поповьку поповичку підняти! —
Не йшоу* попоиько поповичку підняти ,
Но сѣу на коника ТеКлѣ здоганяти.
Догоняли Текли на тисовім мостѣ:
Вертай, вертай Текльо до свекрохи в гостѣ!
Переплила Текла як бѣлое гуся}
Десь подѣла Текльо полового Айдруся?
Перевели Текли без Пожарскс поле, —
Теклина матеиька йдучи у млѣвае,
Теклипі слѣдоньки кровца заливас.
А Теклин батепько у намастирь входит,
Папа Забійського на Таляри просут:
Рач пане Забійській сто талярів взяти ,
Тилъко ми не руч Теклѣ головки стати.-—
Я не рачу сто Талярів взяти,
Я не ручу Теклѣ головки стяти,
Тилько ручу Текли живцем закопати.
Привели Текли над Андрусеву ямку :
Я Андруся не любила з Андрусем не ляжу.
Привели Текли над Ьвасеву ямку :
Я Ьвася полюбила, и з Ьвасем ляжу.
18.
Ой, вилетѣу сокіл та з лѣса на поле,
Ой, сѣу собѣ сокіл на високій горѣ,
А з гори політѣу па високу сосну,
Вѣтер повѣвае, сосна ся хиляе :
Не хиляй-ся сосио бо-й так менѣ тоскно!
Ой вдарила стрѣлка з високого неба,
Кого-ж она убила? •— Вдовиного сина! —
Не-ма кому дати до матеньки знати,
Щоби прийшла мати сина поховати. —
Ой, падлетѣлп три зазуленьки,
Всѣ три просивенъки, та всѣ три смутпеиькі.
Ой одна упала по конецъ головки —
А друга упала по конецъ иіжочок —
А трета упала по конецъ серденька —
По конецъ головки-то мати старенька,
По конецъ ніжочок — сестричка ріднеііька,
По конецъ серденька-то его миленька.
Де матенъка плаче, кровавая рѣчка.
54
Де плаче сестричка, слѣзная кирпичка,
Де плаче миленька, сухая стеженька.
Бо матенька плаче, від року до року,
А сестричка плаче, лиш си нагадае
А миленька плаче , иншу гадку мае ,
Ипшу гадку мае, о иншім гадае, —
19.
Насунула хмара с Підгіря,
Надлетѣу сокіл с Поділя,
Козак ся питау сокола:
Чи не бувау ти в далекім краю?
Чи не чувау ти о якій новинѣ ?
Чи не тужит дѣвчина по менѣ? —
Ой тужит, тужит, на ліжку лежит,
Правоу ся ручкой за серце держит. —
Прилетѣу сокіл, та-й промовляе:
Радуй-ся дѣвчино, гість до тебе йде!
А дѣвчина ся урадовала,
Своѣй челядоньцѣ свѣтелце дала ;
Свѣти челядонько як в день так в ночи ,
Пай я ся надивлю милому в очи,
Ой, чи не змарнѣу з Уманя вдучи...
Ой, змарнѣу-ем, змарнѣу, дѣвчино змарнѣу,
То все через тебе щом тя невидѣу! —
35
20.
Ой дуброво, дубровопько!
Та доброго пана маешь,
Що ся в однім року
Трома барви приодѣваешь} —
Одна барва зелеиенька,
Всему свѣту миленька.
Друга барва жоутенька,
Всему свѣту сумненька.
Третя барва бѣленька,
Всему свѣту студененька.
ЛЕЛЬЯЛЬПА ПЬСОИЬКА.
Ой, ходит Сон
Коло вікон,
А Дрѣмота
Коло плота;
Пита е-с я
Сон Дрѣмоти:
Де будемо
Иочувати ? —
Де хатонька
Тепленькая,
Де дмтинонька
Маленькая. —-
36
II. ОБРЯДОВІ ПѢСНѢ
А. КОЛЯДКИ.
(Від Калушѣ зібрау Д. Вагилевичь.)
1.
Ой! у садоньку павоньки ходят,
Павоньки ходят , пѣремько ронят.
Ходит за мими красна дѣвонька,
Пѣренько збират в рукавецъ кладе,
3 рукавце бере па столик кладе,
3 столика бере вѣночок плете,
Все примѣрее на головоньку;
Диви-се пенько, чи оздібненько ? —
Пійшла дѣвчина рано по воду.
Та сходили-се буйні вѣтрове,
Буйні вѣтрове, шайні дожуове,
Шайнули вѣнком під крутий берег,
Під крутий берег в глубокій думай,
Плине вѣиочок крайом Дуцайом
А вна за мето все берегою,
Та мздибае три рибареве,
Три рибареве панскіѣ слуги:
37
Май-біг, помай-біг три рибареве,
Три рибареве, папскіѣ слуги !
Ци ие стрѣчали , ци не спіймали
Павляний вѣнок чистий бервѣнок ? —
Ой ми стрѣчали тай ми спіймали ,
Та іцо нам бу де за переемец ? —
Одному буде золотий перстень,
Другому буде хустка від боку
Третому буде сама молода
Сама молода та як ягода. —
2.
А з гори, з долу вѣтер повѣвау
Дунай висихау, зѣльом заростау,
Зѣльом трепѣтьом вшеляким цвѣтом —-
Дивное звѣре спасая зѣле,
Спасае зѣле сивий оленець ,
На тім оленци пядесять ріжків
Пядесять ріжків, един тарелець,
На тім тарелци золотий стільчик
На тім стільчику чемний молодець
На гусли грая, красно спѣвас.
Надійшоу д нему батенько его:
Ти сину сидишь, а нпч не видишь,
Турки, Татари Підгіря взяли,
Полой забрали долѣв пі гнали.
Сѣдлай ми тату копя бистрого,
58
Злагодь ми тату меча острого;
Пай я поѣду Турки догоню,
Мое Підгіря назад обороню,
Назад оберну красче осауу,
Ой як догониу та-й ѣх розрониу ,
Свое Підгіря назад обернуу,
Назад обернуу красче осадиу. —
Ой, осадиу він три села людьми:
Ой, та едно село старими людьми
А друге село парубочками
А трете село дѣвчиноньками }
Старіѣ люди усѣм судили,
А парубочки в війську служили
А дѣвчиноньки шитоиьки шили.
5.
Та вжеж до тебе в рік Біг приходит,
В рік Біг приходит три товарищѣ.
Первий товариш ясне сонѣнько,
Другий товариш та бѣлий мѣсець?
Третий товариш та дробей доа<уик. —
А іцо-ж нам рече первий товариш?
Первий товариш яспе сонѣнько:
„Ой як я зійду разом з зореми,
Та врадуе-сс весь мір на земли,
А іцо-ж нам рече другий товариш ?
Другий товариш та бѣлий мѣсець:
59
„Ой як я зійду темноѣ ночи,
Та врадуе-се весь мір иа земли.
А іцо-ж нам рече третій товариш?
Третий товариш та дрібеіі дожуик:
„Ой як я зійду разом з зореми,
Та врадуе-се жито, пшенице,
Жито пшенице, всека пашнице 5
А як я зійду мѣсеце Мая,
Та врадуе-се весь мір иа земли... —
4.
Ой в горѣ, в горѣ, в шоуковій травѣ,
Та в тій травици стоѣт наметец,
Па тѣм намѣтци золотий стільчик }
Па тім стілчику можиий панонько ,
Двома орѣшки да цитаючи,
Трома яблучки підкмдаючи}
Вицитау коня та с під короля,
А в того коня золота грива,
Шоуковий хвостик срѣбні копита} —
Шоуковий хвостик слѣд замѣтае,
Срѣбні копита кремѣнь лупают,
Кремѣнь лупают церков муруют,
Муруют же ѣ с трома верхами,
С трома верхами, з двома віконцп. —
В одно віконце изходит сонце,
В друге віконце мѣсець заходит,
40
Л в райскі дворѣ сам господь ходит,
Сам господь ходит, службоиьку служиту
Службоиьку служит , иайперше Богу,
А по Богови божой матери,
А по матери господареви. —
5.
Ой рано, рано куроиьки пѣли ,
Ой а иіе раньше паш панонько устау
Ой устау, устау три свѣчи зсукау. —>
При однѣй свѣчи личенько у'мивау,
При другій свѣчѣ шатоньки уберау,
При третій свѣчѣ коники сѣдлау,
Ой сѣдлау, сѣдлау, в поле виѣжуау,
В поле виѣжуау, с коньом розмовляу:
Ти коню сивий будь ми іцесливий,
Будь ми іцесливий на три до розѣ,
На три дорозѣ та-й у три землѣ
Одна дорога та в Волоськую,
Друга дорога та в Нѣмецькую,
Трета дорога та в Турецькую..
3 Волощини йде волики веде ,
3 Нѣмеччиии йде коники веде ,
3 Туреччиии йде грошики несе. —-
Та ноликами на хлѣб робити,
А грошиками війску платити ,
А кониками з військом ся бити. —-
11
6.
Ой из за гори, за зелепоѣ
Виходит же нам чорна хмаронька,
Але не еж То чорна хмаронька.
Але по еж то Н а п е р е д о в е ц ь ,
Иапередовець красний молодецъ,
Заперезау-се чорноу ожиноу,
За тоу ожиноу та три трубоньки;
Одна трубонька та роговая ,
Друга трубонька та зубровая,
Трета трубонька та золотая.
Та як затрубит у роговую,
Урадуе-ся вся звѣрь у поли;
Та як затрубит а» в зубровую,
Та врадуе-се уся риба у водѣ;
Та як затрубит а в золотую
Та врадуе-се увесь мір на земли. —-
7,
Була в батенька нова свѣтлонька,
А коло нсѣ садок сауеиий,
Садок сауений злотом ряшений,
А в тім садочку зелене вино. —
Стереглаж его красна дѣвонька,
Та стерегучи шитѣнко шила,
Шитѣлко шила твердо уснула:
42
Та надлетѣли райскі пташеньки ,
Сѣли упали на злоту рясу,
А злота ряса та зазвенѣла,
В тім се дѣвонька з сну пробудила:
Ой, тушу! гушу! райскі пташечки,
Не вам то батько садочок садну,
Садочок садну, все злотом рясну,
Зелене вино самѣй надобно }
Маю братѣнька на оженѣню,
Сама молода на відданѣдю. — *)
Б. Г А Г I Л.К, И.
(Від Золочева.)
1.
Боротаре, воротарс,
Бітвори воротонька ! —.
А хто воріт кличе? —
Князеві служеньки. —
А іи, о за дар везут?
Яріѣ пчолоньки. —
Ой щеж-бо нам мало. —
А ми вам додамо. —
•) Примѣри: Пѣсни малороссійскія изд. Мих.
Максимовичъ. Москва 1827.
43"
А що-ж нам додаете? —
Молоду дѣвоньку
В рутянім вѣноньку. —
2.
Ой Данчику, Бѣлоданчику!
Поплинъ поплинъ по Дунайчику,
Росчеши коси росі,
И чорнеиькіѣ брови 5
Возьми-ся за під боки
Покажи своѣ скоки
Возьми-ся за під вижки,
Шукай собѣ товаришки,
Вибери собѣ другу
3 калинового лугу.
Ой нѣкто там не бувау
Де се явір розвивау,
Ой яворе явороньку зелененькій! -—
Два мѣсяцѣ ясних,
Два парубки краспих,
Ой яворе явороньку зелененькій ! —-
Ой, един ми красний
В селѣ Ивасепько! — Ой яворе — ---------
А другпй ми красний
В селѣ Мпханенько! -— Ой яворе яво-
роньку — —-— —
44
* #
а-
Ой нѣхто там не бу вау
Де се явір розвивау — ой яворе —----~
Двѣ зороньцѣ ясних
Двѣ дѣвоньцѣ красних. Ой яворе.-----
А ед на ми красна
В селѣ Оленопька -— ой яворе — —
А друга ми красна
В селѣ Кулинонька — ой яворе
А на Ивасеви
Вишита сорочка — ой яворе — —
Ой хто-ж то му вишивау?
Прокопова дочка. — Ой яворе — —
А на Оленоньцѣ
Трясущий вѣночок — ой яворе.------
Ой хто-ж то ѣй куповау
Степанів синочок — ой аворе — —
А на Миханеви
Вишита сорочка — ой яворе — —
Ой хто-ж то му вишивау
Андрѣэва дочка — ой яворе -----
А на Кулинопьцѣ
Трясущий вѣночок — ой яворе — —
А хто-ж его куповау
Миронів синочок. Ой яворе. — — —
45
В. Л А Д К А II Я.
(Від Перемишля.)
1.
(Коли брат княгини косу росплѣтас.)
Треба косу росплѣтати,
Треба вѣпец закладати. —
Пійшла княгинойка,
Пійшла Горпинойка
До городейка
Бѣлими ножейками,
Рѣже барвѣнок
Собѣ на вѣнок
Бѣлими ручейками
Прийшла до неѣ
Матипойка еѣ:
Що робиш дитинойко? —
Рѣжу барвѣнок
Собѣ на вѣнок,
На свою головойку.
Ой чи-ж я тобѣ,
Моя матинойко!
Не била вигіднейка ?
Шо ти мя даеш,
Ти мя силуеш,
А я іцс молодейка
Не дуже розумпейка. —
46
Ой я тя даю,
Я тя силую,
Зо своѣй головойки,
3 люцкоѣ обмовойки.
2.
(При вѣпкоплетинах.)
Е у лузѣ калина
Бѣлим цвѣтом зацвила:
Пійиіли бйдружки рвати,
Не дала ся уломати $
Пішла Горпинойка,
Пішла Княгинойка
Наломила си квѣту,
3 калинового цвѣту 5
Пришила до свѣтлойки
Межи красні дѣвойки,
Поставила на столойку
ІГротів свого линейка,
Питала ся батейка:
Ци буду я такая
Як калинойка тая? —
Будеш дитипойко будеш
Поки у мене будеііц
Л як від мене піідеш
Спада красойка с тебе
47
Из тебе молодо!,
Из косойки жоутоѣ. —*
3.
(Сиротипьская.)
Вийди Маланойко молодейкая
Подиви ся всгоденейко:
Ци не стоѣт твій батейко
У которого порожейка?—-
Ой! зпаюж бо я знаю,
Що батейка не маю}
Пішлю ворону
В чужу сторону
По свою родинойку}
Пішлю зазулго
В сирую Землю
По своего батейка.
Ворона летит
Вѣсти приносит:
.Буде ту родииойка.
Зазуля летит,
Вѣсти приносит:
Не буде твій батейко;
Сира зем лейка,
Тяжк іѣ дверейка,
.Годѣ ѣх вітворитіь
48
Апѣ оконца,
Ясного сопца
На тебе са подивити.
Юж мій батейко
Мій соколейко
Перед милим Богом стоѣт,
Вѣрне ся Богу молит:
Спусти-» мене Божейку!
3 неба на землейку ,
Ияй-же са подивлю
На свое дптятойко.
Ти душейко благая!
Тебе там не потреба 5
Мае она там дружейки
Вѣрпіѣ услужейки,
Они ей вѣнец нарядят,
На посаг посадят ,
Нарядят як. панятойко
Посадят як сиротойко! —-
4.
(Від Стриа.)
Просила Горпипонька
Своего батенька:
Батснько мій любпй!
Запирай воротенька,
Не пусти кпеженька ,
49
Не пусти Василенька. —
Дитинопько моя люба!
Як го ие пускати?
Коли віи се просит
Коли віи се стелит,
Хмелем коло двора,
Бервѣнком коло стола,
Соколом за столом.
(Сиротииьская.)
Кнегинѣ матиночка
В перед Бога стоѣт,
На охрест руки держит,
Бога се просит :
Спусти мене боже!
Над село хмароу
А в село дрібним дожуам,
Ясним сонцем воконцем;
Ней-же я се подивю
Чи красно дите убрано ? —
Убрано як панетко ,
Иосаусно як сиротство... -—-
50
Сѣяла кнегипонька долю
Стоячи над водою:
Плиіш доле з водою,
Я поплину с тобою ,
Там ми си спочинемо
Тай листе поппшемо
До мами пішлемо,
Ней-же мама знае,
Що меііе малу дае
Не научивши меие ,.
Всекоѣ роботи \
Научет меие люди,
Тогди мамѣ жель буде..
7.
Вода лужепьки забрала
И камѣне дрібнепьке,
Лищ едного камѣне не брала ,
Що дѣвчина па. нѣм стояла,
Росу косу чесала:
Не пади, коса, па камѣнь,
Но пади , коса , у зѣльничок }
Во на камени зсѣчепі-се,
А у зѣльпичку приймсш-сс. —
51
8.
Просила кнегипонька
Своего братечка:
Братчику-ж мій любий!
Сѣдлай кониченька,
Ьдь у чистое поле
По стадо вороное,
Зажени-бо его
До зѣльника мого,
Ней зѣле випасе
И на копитах вииесе:
Конѣ моѣ вороніѣ
Витопчѣт зѣле мое
Ней се по минѣ не зістае,
Подружичкам на радости
Матѣночцѣ на желости}
Бо що матѣночка глене:
А деж тото дитетичко ,
Що садило зѣлечко! —
9.
Мовила , говорила
Ярая пшеніще:
Не подоба моя
У стозѣ стояти,
Але подоба моя
У короваю розростати. —
52
Мовила говорила
Чсрвона калина:
Не подоба моя
У лузѣ стояти
Але подоба моя
У короваю сняти. —
Де ти калино росла ?
Що-сь така красна,
Тонка, висока
Лисгьом широка?
У лузѣ при кирници,
При студенній кирници,
Від вѣтру буйненького,
Від дожуу дрібненького,
Від соіще яснеиького!
Десь дѣвчино росла?
що-сь така красна? —
У тата в холодочку,
При солодкім медочку! —
(Від Бережян.)
10.
(Коли па посаг садят.)
Злетѣли два апгели з неба
Ой, сѣли, пали Марисоньцѣ на подвѣре,
А з подвіре в застіуное віконце
53
А з вікопце на тисові столи,
А з столів па лѣнніѣ обруси,
А з обрусів на пшепичпі хлѣбове,
А з хлѣбових на румене личенько,
А з румсного личенька на барвѣнковий
вѣночок,
А з вѣночка на мушлѣновий рубочок. —
11.
(При вѣнкоплетинах.)
На д летѣло потвтко це, це, ііе!
Сѣло собѣ в віконенько шчебече —
А за столом паненочки глаголет,
Марисоньцѣ вѣночок лагодст. —
12.
(Мѣіцаньска — коли ѣдут до молодоѣ в
недѣлю.)
Ьдьмо, поѣдьмо
Польом, болоньом
Пѣском, камѣньом —
Пѣсок буде шумѣти,
Камѣнь буде дуднѣти;
Вчуют нас люди,
54
Славно нам буде,
Вчуют селяне
Що ѣдут мѣсчане. —
15.
(При вѣнкоплетинах.)
Вѣнку, мій вѣнку
3 кресчечого барвѣнку,
€ном те еден вила,
И том те не сходила;
В суботу по полудни ,
В недѣлю всю дниноньку,
В понедѣлок годиионьку;
Далабим те малювати,
Шчоби в тобѣ погуляти,
Далабим те золотити,
Шчоби в тобѣ походити. —
(Від Коломнѣ.)
14.
(с кінця вѣсѣля,)
Лежели берви бервѣнкові —
Благослови Боже,
55
И ти божая мати,
Деревце убирати! —
Райское деревенько.
Перед райом стояло
Та в рай се похилело,
Тай сильненько зацвило. —
15.
(Коли деревце убирают.)
Колесом, колесом в гору сонце йде,
В пашой Марисечки рай се ве 5
Марисечко дѣвочко хто-ж тобѣ той рай
дау? —
Дау менѣ Біг и батенько мій. —
16.
(Коли отець княгинѣ вѣпец наряуае.)
Не напороть паде,
Отец вѣнок кладе
Бѣлими рученьками,
Дрібпими слозопьками. —« 1
Розшѣйнули-се оси,
56
Покотили-се коси,
3 близка-се кланеючи ,
Отцеви матѣночцѣ декуючи. —
17.
(Коли вѣсѣле відійде до Князя, свахи спѣ
вают.)
Встаю я скоро свѣт,
Педивлю-се на подвіре, леше слѣд
Де кованѣ залубмицѣ стояли,
Де воронѣ коиички ірзали,
Тотѣж мою Марисечку взели. —
Чи я тобѣ мамко не дитетко?
Шчо ти меие даеш прічки,
Протѣв темноѣ нічки. —
Дай-же менѣ мамко соло ветко,
Аби менѣ раненько шчебетало,
Щоби меие раненько пробууало;
Во чужая матѣночка не збудит,
Хиба піде до сусѣди посудит:
Отпж моя невѣстице такая
Як у лѣсѣ колодиіце гнилая.
18.
(Коли перемѣтку иаряуают.)
Летѣла бѣла пава,
Всѣ дѣвки помянула
57
Лсш на Марусечку упала :
Розмишлей собѣ,
Чи не жель тобѣ ?
Молода Марисечко ! —
Всѣ дѣвки грают,
Коси всѣ мают,
А тебе не приймают.
(Від Золочева.)
19.
(Короваеви.)
Ой раюиі, мій раю
Пшепичний короваю !
3 семи кирниць водице
3 семи стогів пшекицс. —
* *
Л в нашоѣ печи
Золотіѣ плечи.
А срѣбніѣ крила,
Щоб коровой гнѣтила. —
.20.
(В четвер при вѣнкоплетинах.)
Но під садочок по під вишяевий зелений,
Туди-ж ми ѣхау молодпй Василемько,
58
Изняу шапочку мзияу и слуха у:
А яж-то мовиу, шчо зазуленьки ковали,
А то папяночки вѣночки вили й спѣвали.
21.
(На предани.)
По під гай зелененькій
Пау снѣжок молоденькій,
Там куноиьки походили.
Слѣдоньків наробили.
Слѣдом матѣнонько, слѣдом
За своею донькою,
Дай-же ѣй Боже де послѣдити,
3 собою до дому взяти.
Вийди Марусенько вийди,
Може ти е кривдонькою
Бозьмемо тя назад з собою. —
Нема Марусеньки дома,
Пішла спати в солому.
А в якую? — в ячмѣпную. —*
А в чию ? — в сусѣдиую’ —-
К Л А Д А Н Я.
Як п мѣю так пѣго.
приповѣдка народна.
61
3 Г А Д К А.
Заспѣваю що минуло >,
Передвѣцкій згану чяс9
Як весело колись було
Як. то сумно пинѣ в нас !
Святовида ’) лиця яспі
За .Лабою й) Славлян чтиу >
Купайловий 1 2 3) танок краспий
Царицами вѣтром спѣу. —
Гай ся па честь гарной Да ди 4)
Пѣньом дѣвиць розлягау,
1) Свято в и д. бог Славлян надлабских и над.»
бальтицких виображатоіций сонце. —
2) Лаба АІЬіз Лпѵіпз. —
3) Купайло, бог Плодів земмих. Опис обря-
дів Купайлопих пайдеш кромѣ иніпих в Ис-
торіи Малой Россіи Дм. Бантыш КаменсХого
ч. ш. стр. 84. ігрям.
4) Лада, бог милости , ладу п женпдби або
весѣля- доси у нас пѣсни весѣльні зовут ся
л а д к а н я.
6
62
Мір[впйдяцѣ для Коляди *)
Веселячись сиопи кла^. —
Над ярою Волтавою 8)
Суд Любушин 1 2 3) мир давау з,
Над Днѣпром славотицьою
Так Ярослав ся вславляу. 4)
По за бѣлими водами
Бѣлий гнѣздо орел виу •
А рускими сторонами
Звін вѣчовий гомотѣуь —
Новгорода сила й слава
Свѣтом цѣлим зголосла^
Киева золота глава
Під небеса ся звела.
Слави дочка величала
На свѣт цѣлый сняла
1) Коляда бог миру, й пировайя.
2) В о л т а в а рѣка у Ческій земли 9)?0ІЬаіі
3) За Княгини Лтобуши спомииатот-ся первий
раз у Чехіи сісзку ргалѵсіоііаіпе зри Кгаіо-
сКѵогяку гикорій: 8ап<1 П^'Ьийіп.
4) Ярослав Володиміровичь (4019) зчиниу збер-
ку прав руских знакому під именсм П р а в*
А и р у С К О И- ---
63
Пѣснь Люмира пѣснь Бонна ’)
Голоснѣсше ѣй гула. —
Пипѣ думка йде сумпенько
Темним лѣсом гомонит,
За Дунай, за Днѣпр туженько
Згадка журна лиш летит.
По над Днѣстра берег крутий
Гамор га ли 5ь розлягат —•
Там сум душу хапле лютпй
Б безвѣсть гадка пропадат. —
Городища де бували
Днесь могили ся звели,
Богів храми де стояли
Грехіт мохи поросли. —
По за води по за тихі
3 Славоу гаразд пробувау —
Загудѣвши вихорь лпхий
И слѣди их позмѣтау! —
4) Люмир и Боян пѣвцѣ стародавной Славлян-
іциліп -— сей на Руси той у хі схів — зри Слово
о полку Игоря-и КгаІоіКѵогвку гиііоріз.
6 *
64
Красна РетразАркомою ")
Пилом вѣчним припали,
Дѣти вѣрні з матерною
Десь в безвѣстьох изчезли...
Де ворони ся злѣтаЮт
Колись славшій стону тин 1 2)
Тяжкі мраки днесь лягают
Як на ногах татар и н. 3)
Щасте гаразд з під могили
Гомонем лиш залѣтат}
Як Славляне колись жили
Журна думка лиш з гадат;
Из Русина щирой груди
В побратимий летит край,
Побратимі де сут люди
По за Вому за Дунай, —
Руслан Ш а іи к е в и ч ь;
1) Преславни городи у Славляи над нинѣшним
морей Балтицкіш.
2)Твердогород, замок.—ПримѢри : Милятин Гус-
ятни, Рогатый, Чориятия , Славетин и м. и.
3) ПовЬдатот люди , іцо Татари вертаючи с но»
лонянпм міром у ег.ійию, коли ставали на
нічлѣги повязаяом шілоняіщим лягали нано*
ги, щоб НС НОутЬкііЛИ,
65
П О Г О Ц Я. ♦)
Чи то сокіл пташку жене ?
Чи то буря хмару несе ?
Чи люта уума летит?
Нѣ!... то Козак конем садит!..
Гуляй вороиеиькій гуляй
Врага постигай!
Відобемо дѣвчиноньку
Пана твоего сестропьку.
Як прилетишь поздоровит,
И поплеще и промовит ,
Погодуе тя рукою,
Рученькою бѣленькою,
И напоѣт тя водою
Водонькою студеніюю,
Гуляй, гуляй на всѣ сили'
Чрез болота, чрез .могили,
Чрез дуброви , через луки !..
Потаньцюем с Татарпном!
Непагрѣю-сь вражим сином
Як попаду в мои руки
Скоро блпепу му шаблею
Розільецця бѣс мазею ! —
*) Посла мародноѣ казкп.
66
Иа ту правду забожиу-ся...
А зогиувши-ся дугою
До коника приложиу-ся
Шпаркоу полетѣу стрѣлою,
Айѣ его не спипяе
Рів анѣ могила
Вѣтром их перелѣтае
Якби мара го носила.
Куда гонишь бѣсноватий !..
Свѣт вже смерком почорнѣу ?
Сумненько пугач запѣу
Нѣ там людей, нѣ там хати! —
Блуд ту свище, туман грае,
В густі лѣси заведе 5
Козак на се не зважае
Гомонит си та й жене.
Стану у-к земли припадае,
Послухатн де дудпит,
Знов па верх ся вихопляе
Бистрим соколом летит.
И счез стрѣлоу в густій мрацѣ
Дудонь замоучае,
Може лѣг вже де в байрацѣ
Тай воук доѣдае.
67
Де-сь поѣхау ти козаче ?
Темно тихо и страшненько , —-
Чясом лнш норой закряче
Закряче сумненько. —
♦ *
Чи то вірли крильми бют-я ?
Чи зірки сияют?
Нѣ!.. то Козак з врагом трут-ся
Мечами блискают.
Та вже Татар утомиу-ся,
К земли сильно вдарен пау...
Ще раз двиг-ся роз-яриу-ся
И дѣвчинѣ необачній
Головоньку з плеча зпяу
И купуу-ся мов звѣрь лютий
Козак сильпий на врага,
Грудь росколоу,щоб добути,
Серце диве Татара.
Завѣз сестру до домоньку,
Поховау ю у садочку,
Посадпу над неу руточку,
А в головках калпноньку.
Сам затужиу тай заплака/
Тай стау-ся сумненьким,
68
Тай затужи/ тай заспѣвау
Голосом михеньким :..
„Якби я в сей сторопоиьцѣ
Якби я безрідяий жиу
Батько пенька в могилопьцѣ
Тай сестрицю враг вмертвиуч
Ходѣм коню в чужиноньку
Думочку думати,
Ходѣм коню на Украйноньку
Степами блукати. —.
Руслан ШашкевичЬл
ДВА В 6 И О Ч К И.
По під гайом залененьким
Чиста рѣчка тече,
Па яворѣ зеленой ькпм
Соловѣй щебечс;
Сидит дѣвчя над рѣчкою
Два вѣночки уѣила9
И ручкою бѣленькою
Па воду пустила.
69
Одип вѣнець з барвѣночку ,
А другий з рутоиьки,
Один вѣнець Козаченька
Другий дѣвчиноньки.
ІТоплиу вѣпок из барвѣнку
Воуия го сѣпае
А остау ся из рутоиьки
Бо берег спииж-...
„Поѣхау мій Козачемько
В далеку дорогу,
Мене лишиу молоденьку
Самую небогу!
Верни-сь вѣнку из барвѣнку,
Приплинь к береженьку!
Верни-сь милий з Украѣни,
Пристань ко серденьку !..
Колиж. вѣнку пз барвѣнку,
Сплинешь к береженьку?
Коли вернешь з украѣни
Милий Козачеиьку ? ....
Заковала зазулевька
В гаю в серединѣ,
Дж ся стало страшно, сумно
Молодій дѣвчинѣ;: —
70
— „В Украѣііѣ па могилѣ
Зацвила калина,..
Там лежит твій Козаченько,
Бѣдна сиротина!
А коли ся води вернут
Що за сѣм лѣт уплили
Тодѣ верне-сь з Украини
Козачок твій милий. —
Ярослав Головацкій.
Р О С П у К А.
По за тихими водами
Сумно тай смеркло-ся ;
О як голое меж горами
Щасте розбило-ся!
Летит ворон чорнокрилий —
За ним загудѣло ;
Щасте мое гаразд милий
На вѣки знидѣло. —
Тяжко голубу малому
Гори перебити,
Ой ще тяжче безродному
На сем свѣтѣ жити.
71
Ти зазуле сивенькая
Закуй ми сумненько
Най роспука тай лютая
Вирве ми серденько. —
Руслан Шашкевичь.
Б Е С II I В К А.
Цвѣтка дрібная
Молила пеньку
Весну раненьку:
„Нене рідная!
Вволи ми волю,
Дай минѣ домо 5
Щоб я зацвила,
Весь луг скрасила,
Щоби я була
Як соіще ясна ,
Як зоря красна,
Щобим згорнула
Весь свѣт до себе !4С
— „Долю голубко,
Жяль минѣ тебе
Горная любко,
Бо вихорь свиспе
Мороз потисне,
Буря загуде;
Краса змарнѣе,
12
Личко счорпѣс ,
Головоньку склонишь
Л исто ивки з рои ишь ,
Жяло серцю буде. —
Руслан Шашксвичь,
М А Д Е Й.
На високій чорногорѣ
Буйні вѣтри вѣют,
Но зеленій полой ивѣ
Сѣри воуки ВИЮТ}
Тисяч коней вороиеньких
В байраках ирзае,
Тисяч гарних ледѣшіків
Коники сѣдлае.
А ватажко сивий Мадей
Зморщиу густі брови
Чорні очи забл пщялп
Та жаждою крови. ——
По верх копей ясной арій.
Прапора сняли
Байраками и дебрамп
Ратищя мелкая и : —
❖
*
Мрачно, скучно по майданѣ ,
Пі'гьма-ся чернѣе..
'!Ъ
Огнѣ горят по шалашѣох ,
Лехкій вѣтер вѣе
Мадей велѣу чятовати
Густаго дебрею}
Гоміп далеко клекоче:
„Вертаймо Мадею,
3 верх Бескида глухий дубот ,
Бором ся шибае,
Тѣмою вихром ѣдут Угри
Дебръ сЯ улягае. —
„Иѣт вертать-ся сив МадеЮ
С соромом до дому 5
Глухоу пущеу темиоу иочеу
Блудити по лому?
3 безчестпими очепьками
Ясно соицезрѣти ,
3 безчестпими губоиъками
Богу ся молити $
Кіньми зорю долиномьку,
Засѣю стрѣлами,
Переломлю вражі тучи,
IIролю кровѣ рѣками! —
Та вже сива бородопько
Не тобѣ ся бити —
Під зеленоу муравовькоу
В деревпщп гнити 5
Не тобѣ уже спру землю
Тулами стелити,
Пе тобѣ уже сражу кровцю
Ратііщом точити. —
74
* ф
*
Трублят роги жубровіи,
Сумио конѣ рзают,
ІПумят тучі срѣбних стрѣлок
Та мечи брящают. —
А 3 байрака летит шпарко
Острое ратище,
Заточиу ся під Мадейом
Кіиѣ на колодище...
Люто кликне сивий Мадей
А дебрѣ заклекоче —
Воуком верже-сь в врали тучи
Зубми заскрегоче.
Куда мелькпе ясним мечем
Кровѣ рѣкою точит,
Куда ратпщом засвище
Кіпь ѣзду я волочит. —
И рев лютший, мрак темнѣйший
По сирѣм Майданѣ...
Звонят .копѣ брящят мечи,
Тьмют стрѣли каляні. —-
А з Мадея девять стрѣлок
Ссут кровцю теплую ,
3 бѣлих грудей три ратища
Влекут ся землею. —
Сивий Мадей утомиу-ся
И ноженьки мдлѣют,
3 слѣдів кровця виступас
Груди-ся чорнѣют. — —«
75
Вежеж за іпию ужеуками
К мажи привязаний,
За рученьки и ноженьки
Бкований в камдани. —•
й «
9
Вилетѣла зазуленька
Сѣла на тополи —
Заковала жялібнеиько
Мадей у неволи. —
Ой , зазуле сивенькая !
Не ковай сумненько,
Не Задавай серцю тучи
И так менѣ тяжеиько!
Ноги зелѣзо зривае
И в руКи-ся уѣло,
Кровцьо^ груди обкипѣли
Тѣло почернѣло. —
Моѣ други бѣлогруди
В БесКидах дрѣмают,
А ворони чорні крячут
Кровщо поппвают!
Моѣх вѣрпих ледѣників
Кости ся бѣлѣют
Сѣрі воуки стѣкают-ся
Трупи рвут и виют ! —•
Ой, полети ковагочп
За темненькі звори,
76
На золеній лѣвадоньцѣ
Бѣлѣют ся дворіЦ
Не кажи рідному сину
Що мя, уковали;
Лише мене па вѣсѣле,
На силу призвали,
3 студеноѣ кирничепьки
Медом упоѣли,
А під зимну колодоньку,
Спати положили. —
Д а л и 6 о р
В агилевичь.
ТуГАЗА МИЛОЮ.
Из за гори из за лѣса
Вѣтрец повѣвае,
Скажи , скажи тпхий вѣтра
Як ся мила мае?!
Чи здорова чи весела ,
Личко румяненько
Чи суму6, чи горуе
Чи личко блѣденькв
Во я тужу, бо я плачу
Слезами вмиваюсь,
Веселоѣ годиноньки
Вже не падѣваю-сь !
77
Кобй менѣ крильцѣ мати,
Соколом злетѣти,
Тяжку тугу из серденька
При мидій розбити!
Ой лѣтау-бим ой лѣтау-бим
Що день и що ночи,
Щоб ся милій у сивеньки
Надивити очи.
Ой лѣтау-бим, ой лѣтау-бим
Заряму ясними,
Щоб менѣ ся натѣшити
Ручками бѣлими.
Ой лѣтау-бим, ой лѣтау-бим
Свѣтом бѣлесеньким,
Щоб Менѣ ся натѣшити
Личком румяненьким.
Ой лѣтау-бим, ой лѣтау-бим
Вечером тихеньким ,
Щоб менѣ ся натѣшити
Ходочком дрібненьким.
Ой лѣтау-бим ой лѣтау-бим
Лѣсами горами ,
Щоб менѣ ся натѣшити
Милими словами.
78
Ах я бѣдний нещасливий
Да й крилець не маю,
Сохну , чяхну в далечинѣ
Всяк день умираю!
Р у с л а н Ш а шк св и чь.
С У М Р А К ВЕЧЕРНИЙ.
Сонце ясне померкло, свѣт пѣтьма насѣла,
В ширь и вздоуж до окала сум ся роз-
лягас,
Чагарами густими тьма воуків завила,
Над тином опустѣлим галок гамор
грае
Там неіцасен думаю тяжка мовь могила
Серед степу о північ сумненько думае.
Згадка в души печальній тужно згомотѣла,
Бо сплинули радощи, як Днѣстер спли-
вае!
Нависло ясне небо чорними хмарами,
Тяжкими гузті бори склопплп-сь тутами,
Зойкнули дуброви и лѣса застогиали.
79
Весело ми стоу гудьбоу, тай с тими лѣсами,
Мило ми з буйним иѣтром, з блудними
марами,
Студенна тая доля к серденьку при
пала. —
Руслан Шашкевичь.
Ж У Л И И И КАЛИН А.
К а з к а.
Глухо, тихо до окола
Всьо в темку счезае,
По над Днѣстром по над бистрим
Сив туман лягае,
Лиш далеко в густих корчох
Тлгот воучі зірницѣ
Аиш далеко очаретом
Сверкают лучницѣ. —
Жулин блудсн самооден
Обманцями ходит,
Чероз густе хаще дреся,
Болотами бродит,
Ходит, гошіт, не тямпт-ся,
Облудом, пітъ мою,
Шум и закру т у головѣ,
Шибае-сь собою. —
7 *
80
И спиниУ'-ся на березѣ,
Головочку склони/
И тяженько задумау'-ся,
И сльози не врониу ...
Румяное лице зблѣдло.
И губи зівяли
Серце его и горованю,
И душа в печали 5
II кленучи сам собою
Взяу-ся нарѣкати:
„Проклятая розлучпице!
На що свѣт вязати ! ?
Розігнала-сь дрібні дѣти ...
На що-сь мя зводила ? ’
Через тебе лишиу милу.
Ти мя опечалила —~
Буу-ѣм тобѣ все вѣрненькій
Згадувау гадочки —
Все пропало, минуло-сн,
Заростут стежочки.
Ти не була менѣ щира
К собѣ-сь прилагала,
Як роздау-ѣм срѣбло. злото,
3 мене-сь ся смѣяла. —
У грудь пинѣ роспукою
Печаль ся копае,
Ах змарнѣу-ем, почормѣу-ем
Серце ми ся крае! — —
Чи Я х01,1 у, чи я ляжу
Житьом проклинаю,
81
Бѣдпе серце зайшло крови
Сльози проливаю!
Щасте знило мир розбиу-ся
Лиш менѣ тужити
Лутче гнити в сирѣй земли,
Як під сопцем жити ! —
* ь
*
А по Днѣстру бют во/ноньки
В крутім береженьку
Ватра верх воунь розляла-ся
Скрізь пітьму темиеиьку
Сині тумани димять-ся,
А з ватри хилит.ся
Гарна дѣва, круглолица
бы свита ряспит-ся...
Краспе личко блѣденькое
И очи чорпепькі —
Розсипают-ся густенько
Косоиьки жоутепькі —
Клекотят воунопьки бистрі,
Глухо тихо бют-ся
По верх воунь тумаші синѣ
Ватроу зливают-ся...
Жулиіі руки звѣу злсгонька..
Лице ростлѣвае,
К гарпій призтупиу Калинѣ
С тиха промовляе :
82
Чо ти туда блудна ходишь,
Люба красавица?
Чего глядят чорні очи
Блѣдна круглолице?
Чи близькій дім чи далекій.
Дорога бріднява
Як гляну па тя марнѣю
Миленька бѣлява!
Темна нічка бистра рѣчка,
Студем вихорѣ вѣе.
Занесу тя до домоньку
Грудь моя загрѣе.
* *
*
Поглядае вѣдьма укосом,
Кплячи-сь посмѣхае
Очи вугльом ярим тлѣют ...
К пьому промовляе:
„Горе тобѣ невдячнику!..
Загниешь марненько!.
За про тебе клялам житьом
Кзісхло серденько,
Дни и ночи сльози лялам,
А за вѣрность мою
Мене-сь забивау пещи ре
Лишиу сиротою !..
Присягау па редомпою
А другую-сь любиу ,
Я в сльозах ся розпливала
Ти з неу ся голубиу;
85
Лутше було не любити
Ниж любовь зрауати ! —
Горе тобѣ невдячнику
Марне загибати ! —
В бистрім Днѣстру глухо тихо
Пѣсочок дрібнеиькій
На днѣ двір мій з воунь прозристих
Ясиий, студененькій,
Пѣсок очи виѣдаб
В синій колобанѣ
Скучно там е и сумненько
Тяжке горуване}
Свѣтличепька без оконоц,
Сонце не загрѣе
Сама журго-ся собою
Вѣтер не завѣе.
Заведу тя мій миленькій
В тую свѣтличспьку,
Обійму тя, поцюлую,
Пригорну к серденьку,
Постелю ти ладно гладко
Пѣсочок дрібнеиькій,
Покладу ти під головку
Та рѣнець бѣленькій'” —
Вѣдьма чорпими очами
Скрізь ссрце прошила,
Свита рѣсно провѣвала
Вся ватрою тлѣла,
Під неу земля ся розпала..
И щезла клинучи; —
84
По верх поломѣиь падала
Сина клекотючи. —
Закрутиу-ся буйний вѣтер
На роздорожищи,
Клубит лѣску туманами
И кипит и свище,
И луч синий ясно сверкне ,
Счезне, знов затлѣе,
Серед вихра забѣлѣе,
Ние , маячѣе...
Глухий гоміи до окола
Хаіцѣ ся згинают ,
И трѣскучий гром удариу
Граньцѣ-сь розсипают.
*
Жулинови проканули
Слозоньки дрібпепьки,
Стигло серце спечалене ,
В роспуцѣ лютепькій -
Бе-ся в груди бѣлоу рукоу
И клипе собою,
И сердепько промерзало,
Заплило крьвою.
„Ах Калино красавице,
Щире-сь мя любила!. .
Гореж менѣ, .вже-сь не моя
На що-сь мя лишила!
85
Куда зпила-сь в вир безвѣсти,
Де твоѣ слѣдоньки ?
Там студено вельми темно,
Шептят червачоньки.
Ще зажди, на стиг верни-ся!.
Лай вѣчне спращаю,
Ах возьми мене з собою
Пай ся не лишаю !..
Та вже-ж я тя не прикличу,
За мене недбаешь —
Та вже-ж я тя не приплачу, —
О менѣ не знаешь —
Ніжки твсѣ скоропадні
Вже ледом застигли
Ручки твоѣ бѣленькій
Вже угльом згорѣли,
Очка твоѣ чорненькіи
Вже пополовѣлп
Губи твоѣ румяпеньки
Уже посинѣли. —
Не будешь дрібними слови
К менѣ промовляти,
Нѣ бѣлими рученьками
К собѣ пригортати,
И Жулин замоук... думая,
Дрожу го пронимая
86
Нич не видит, нич не, чуя}
Жяльом прозябай. —
И роспука хапле ледом
Серце закрьвлеие,
В головѣ ся зкрутило
Оченьками жеііе,
Розсмѣяу-ся глухо, дико
Схитау головою..
Верг-ся в синий вир глубокій
В рѣку бистрепькую.
И вир підним ростушгу-ся
До дна играючи,
И закипѣу пак по верха
Сильно воунюючи —
Котилп-ся каламу тні
Воупѣ берегами,
И вихорь гнау споловѣле
Листе туманами —.
А далеко чсрлеиіи
Лупи розляли-ся,
А далеко чорпявіи
Хмари котили-ся
*
На розсвѣтѣ красит зоря
Та небо ясное,
К.ОТИТ-СЯ з за хмар золотпх
Соіще черленое,
87
И вже синий туман счезау
3 очеретів густих,
Буйний вѣтер прогапяу-ся
По остепах пустих ,
А по Днѣстру та два тѣла
В воуньох ся крутили
Разом Жулин и Калина
За руки-ся держѣли —
Внунѣ верх них коломутні
Красні сукнѣ дерлп
Виючи-ся баранами
Бѣлі боки терли. —
У Калини в рѣчи чясом
Усмѣх озіркау-ся
Гарна була журпа була,
Волос розсипау-ся,
У Жулина лице сине ,
Печаль Скопала-ся,
Зуби твердо ся затяли
И грудь падула-ся —
И винссли води тѣла
Па рѣнець дрібнеиькій,
Замулепі бѣлоу пѣиоу
Як снѣжок бѣлепькі.
Тут злетѣли ворон тучи
Яобамп схитали. —
Тѣло зьобалп Калини
Очи вигіпвали. —
А Жулина не торкпули-ся,
3 далека кружали —
88
Як над него надлетѣли
Падали , здихали , —
Во закляла го Калина
Словами твердыми
В ужа с свѣту не тиряти-ся
Вѣками вѣчними. —
Ворони го приодѣли
Чорними .крилами
Вихрове го об'китили
Пѣску туманами
Аж верх него насипади
Могилу круглую
Що морогом не урастае
Па память вѣчную. —
Д а л и 6 о р В а г и л е в и ч ь
89
О Л Е Н А.
казка.
Музика рѣзко від уха заграу, а бабто
загудѣу, то в лад вибиваючи моторні дѣв-
чата аж піднимау, а хоть ноги потомлені
до круглого рвали-ся танка; гарпі хлопцѣ
в підкови до складу кресали, позираючи
радосно кождий по своей дѣвчинѣ; сванень-
ки з молодцами стиснувши-ся в кутку ко-
ло притѣчкахочь дрібненько по частенько
витрясали крупник из чарочки, недбаючи,
собѣ раднепьки, на старих своих доугову-
сих господарів на другім боцѣ в кутѣ ко-
ло скринѣ спорою мѣрою попиваючнх. Ву-
ло то весѣлечко. -
Гей , хлопцѣ, чи спите! щосте-ся по-
забували ? кликнуу гожий дружбитонька
з великою шоуком шитою хусткою у бо-
ка, досадним голосом, дѣвчята радіби гоп-
цговали, а в вас якби душѣ нестало; махнуу
тяпкою вѣицем барвѣнковшѵі стрійною, по-
гладпу чорненькій хоть невеличкій вус,
90
91
розгорнуу волосѣчко у чола, глянуу по
дѣвчятах, винѣс одную з калинового луга,
напретиу музпцѣ „або грай або гроші від-
дай, моргнуу на ІОрця, и станули до шпар-
кого козачка.
Хоть з дерева листъ упау,
Морій подовѣе,
Весѣлечко господь дау
Радо нам ся дѣе ’
ІО р ц ь о.
Хоть на дворѣ ніч темпа
Гей, темна ночонька
В нас свѣтлпченька ясна
Красні дѣвчятонька.
Д р у ж в а.
Сокіл в бѣлий двір вдетѣу
К чорнон галоньцѣ.
Княжпнепько наги приспѣу
К русій дѣвчипоньцѣ.
К) р ц ь о.
Путе ! жваві хлопаки ,
Лсдѣники горні,
Витішаите і опак и
Хлончята моториі.
Ба й свахи не дармовали, бо и ѣм не
йно що всѣм разом сауати коровай, іце и
потапьціовати ковче, шоб ся коровай вдау
красен, та ясним сонцем на столѣ засияу,
тай добру долю принѣс; а Олена пишна
княгиня, як русалочка гарна ще раз, вѣн-
ком барвѣнковим золото-зелеііим стрійна,
ѣх веселій придивляла-сь охотѣ, та часто
в лехкій коломийцѣ розковану русу косу
на легкій кругом пускала вѣтер. —
Багь! и наш вдалий Василько приспѣу
дарити нашу княгиню; хоть о пізній ве-
черѣ, но становій за тее зосвоѣми красяи-
ми спѣвапочками. „Що-сь ти нам сумний,
тайсам; кажи, може яка лиха пригода!44..
Приступиу и старий батеиько, сивий голу-
бонько, та принѣс спорпй кухоль горѣлки
с медом: „Но, жвавиіі Козаче! бодай здо-
ров буу !44 надппу и подау ему „вѣдау
утомиу-ссь-ся, покрѣпп СИЛИ.44 —
Відобрау подяковаС, поставцу, втер
лице, —тай стау промовляти: „Вертаю из
Дубровпичь, булпсмо у дворѣ, просити Па-
на Старостпчя на вѣсѣлс — він бачпмо не
дуже нам рад буу, схпюрпу-сп, люто по
нас глянуу, відверпуу--ся; но нсбавком зпо-
ва промокну солодко , вложпу Семенькови
кілька талярцѣв ясппх в ааіеню, . обѣцяу
прийти , тай відправиу але впдко було по
ним якую-сь нерадість. — Пе встиглпсмо
92
93
ві дойти може на двайцять кроків —~ „Се-
меньку!44 кликнуу, відчинивши оконце.—-
Семенько як стояу поскочиу ид дворови,
„скакай, казау менѣ, домѣу? я духом
приспѣю.44 —
Уже зступау-ем к долинѣ, мау-ем скру-
тити по за високу могилу Татарскую, о-
глянууши-ся назад себе, взрѣу-см, сила при
вечерній мрацѣ доглянути льзя було, Се-
менька} спізнау-ем го по легких ногах,
спускати ся вискоком ко старому круто-
му шляхови, що то о ним так много ста-
рі повѣдают люди. — Куда ему шля, не
знаю и не вгадаю 5 що-сь то лихого буде,
лисица мя перебѣгла, та й ворон на хрестѣ
сѣм раз закракау. —- Але док житя ми ста-
не не забуду того Козака з бандуркою и
густокрутою бородою, котрою дакуда си-
вий кудау-ся волос, як верг на мене чор-
шім соколим оком, якби гранею мя обей-
пау — віп тогди саме, колисмо ступили
па поріг свѣтлицѣ у дворѣ кінчи/ спѣванку
тими словами:
— —_ —~ , з татарской неволи
Конецъ моей пѣсни, конецъ и недоли. —
Сонцс спочило - смсркло-ся —- тиха
гіітьма насѣла тихі та ускі зворивѣтср
буйний осѣнний метау Хмарами від верха до
верха, и гпаУ споловѣлим листьом з гір в
гемні роздоли, то знов під кручу стреме-
пу, скриплячи голими гѣлями відвѣчной ду-
бики мовь величаючи ся своею лютостію, а
ругаючи-сь з ѣх недуги; звѣрь шелепотѣу
чатарами за жиром, чясами воук голодом пер-
тий дивими завиу голосами, перѣсті опеки ,
закляті над безвѣстями стояти, здавали-ся
при настиглій нічпій мрацѣ проживати , та
своѣ мѣняти становища, проходячи-ся мовь
нічні мари , — бо як то кажут „у страха
великі очи. Смѣло ступау відважний Семей
по круглім грехотѣ, и по розметаних кос-
тьох , переступау колоди підносячи високо
ноги , и з притиска ѣх ставляу, щоб го яка
мара не підбила ; чорна пітьма го за очи
хватала, скоро взрѣу тумани по корчьох,
волосе му горою ся звело, кров сястинала,
а страх за серце якби мертвецъ зимною
ймау рукою, а не лзя казати, щоб не мау
відвачи, бо ся не раз добре довело, — але
з маленька чувау о заклятих дѣвицях , о
ска мѣнѣ лих лицарях о недоступленних про
змиѣ райских птицях -— то о однооких
Татарах, людоѣдах, великанах, и о многих.
инчих лихих духах — а скоро то всьо ста»
нуло на умѣ ройом (а чяс, ніч темпа, и
мѣстце, гори дебри и чагари по тому були)
94
то тогдп и найсмѣльшому трусом ставатк,
-— а Семей посмѣховуючий-ся назазір всу-
ка або медведя, при найменшім лопотѣ
застигау, бо то вѣдау з лихим не с пиро-
гами. —
Замаячѣло в далечинѣ гий ватроу ши-
роко розложенною; було то ему, що жень-
чикам в жаркім лѣтѣ вѣтрец холоднень-
кий — вдпвііу-ся в нго цѣлого душею, а ра-
дість в его души Калиного зацвила-и втихо-
мириу-ся дух его, як природа по шайній
тучі, и зрадовало-ся серце в нпм вельми як
колиби ясне лице своей Олени взрѣу.....
Затрѣщѣло корчами по сухимломачю, та-й
го переймило — скамѣнѣу — заголосило:
„з татарской неволи
Конец моѣй пѣсни конец и недоли, —
прожну, бо спізпау Данилка, що го у дво-
рѣ впдѣу, що то так дико и люто як роз-
бишака впглядау, що то на обѣцянку Па-
на бути на весѣлю, к стѣнѣ по бѣсовски
ся усмѣхнуу. — Утѣшиу-ся видячи его, а
зрадувау-ся білыпе скоро учуу: „Одна нам
дорогастис го за руку и побратали-сь и
разом в двійнѣ ступали крсмѣнчятою стеж-
кою під круту гору к високій ватрѣ. —
Підойшли на мѣстце. Семепько взрѣв»
ііш из за дуба кідьканайцять бородачів при
широко росложеним огни, иагапуу си два-
найцять розбішшків в казцѣ що вѣсѣльц?»
95
відрѣзали и пекли па рожнп, наляк-ся, спи-*
нну-ся, анѣ кроком наперед, и мау-ся верс-
тати. „Не страхай-са ,и промовиу Данилко,
„не такий дѣдько страшиий як го малюют
— приступи , тауе ти хрестянип не враг,
не бисурман , лише бѣдиий селянин. —
„Мабуть наш жвавий Бандуриста Да-
нилко, озвало-ся кілька грубих голосів,
несе віи нам що-сь потѣшного; для него
нема нѣ ворот, нѣ зелѣзних дверий“ — и
поскочили в сторону, відкіль голое йшоу,
привели обох згориули-ся к Данилови всѣ
питаючи яким свѣтом довершити ѣм гадку,
бо Данилко николи на дармо не трудиу-ся
— а радуючим-ся тамтим около Данилка,
и поппваючих могорич на будучу добру
справу, Семенько сумувау присмотруваю-
чи-сь, тотим дивоглядам з укоса , то руч-
ницям, то ясним топірцям стремлячим до-
кола курища, то барильцѣз горѣукою } од-
накож чястѣйше поглядау в чорний лѣс, чи
не явит-ся яка стара стежка, вточи и спа-
сти-ся. — Ало нагануу си его побратим Да-
нилко свого товарища, приступи^ днему
с кухльом: „Бодай здоров буу ! тися нам
змадобишь, не сумуй, зрадуешь-ся нинѣ а
с тобою многі твоѣх сусѣд — пий на по-
гибель врагам, так чинимо всѣ, так чинпт
и наш ватажко — От бачъ ! и біи иде, пий,
й *
96
а втѣшит-ся тобю.“ Але Семеневи недосоли
було, взрѣуши его, и мало іцо кухля не
упустиу — бо такого нѣ видау нѣ слихау,
нѣ видумати міг. — Стануу Медведюк під»
небесною чорногорою, барки его у Бески-
дах камѣнь, дуб, его правиця, брови его
як двѣ чорні хмари, а очи его 3 під тих
хмар двѣ моунѣ, а борода его ніч темпа
осѣнна, а голое его грім серед лѣта, а сту-
пиу ногою земля отогнала, верг-ся на врага
буй-туром валиу. — „Мовь , як-есь ся
справку. “ —-
„Вѣдомо, думка украѣнска и стѣну
перебе“ озвау ся Данилко, — „бандури-
стою війшоу-ем у замок. Старец Дмитро
(так го там зовут) шо мя впустиу, загля-
нууши в мене бандурку, просиу мя насиль-
но, абши ему заграу та заспѣвау — заспѣ-
вау-ем ему вѣдому пѣсоньку оТатарех кон-
чивши святим Николаем, а заспѣвау-ем ему
до серця, и полюбиу мя вельми, побратались-
мо-ся, и завѣу-мя евтлицѣ замковой, хвалячи
перед Паном бандурку мою и моѣ думки,
а я рад тому буу. Доспѣвуючи пѣсню взрѣу-
ем входячих того-тут молодца з другим, и
просиди Папа па вѣсѣля, обѣцяу-ся лиш
видко було, якуюсь лиху гадку точиу в
своѣй головѣ, („неудась вражий сину“ ду-
мау-ем собѣ) відспѣвау-ем — взяу таляра,
тай пійшоу, и зустрѣѵ-ем старого Дмитра
97
ждаючого мепо під дверми. Прохоуали-смо-
ся по обѣйстю замковім, старий свое, а я
свое 5 віи щось там билиниу о Татарах, а я
тимчясом придивляуем-ся} — від горбка
стѣна найнижча, „тамтуда, казау старий,
наш Степанко не раз бѣгау на вечерницѣ,
а вертау яккури другим опадом запѣли.“ —
„Ваш Пан, мовлю до него, виберае-ся на
вѣсѣле.“ —„Правда до Семена, казау конѣ
сѣдлати, и що найжвавші хлопцѣ в цѣлім
замку с собою бере, що-сь він на гадцѣ
мае ... віи часами дурѣе... а може, може
лише погуляти. — Не жаль бо то и погу-
ляти па таким весѣлечку, дѣвчят як звѣзд
на небѣ, а всѣ красні; а иайкрасча Олена
сама молода, як сам мовляу } лице в неѣ як
соненько ранком , а очи як зірнички перед
досвѣтом , голосочок як звіночок, а ноги
вѣтрец легонькій, а руки спѣжок бѣлень-
кий, а сама як—як—гарная ланя. — Ту ста-
рому язик по кутках бѣгау, закуку рѣчиу-
ся и здавау-ся молоднѣти.“-------„Годѣ!
не теряймо чясу, не нам о тім бесѣдувати,
озвау-ся силѣний ватажко, „па конѣ! —
Ванько с шестома узамок, забери що нам
ся здасть, а що не возьмешь разом з зам-
ком пай огнем сяде! не много там труду
буде, однакож доведется якяк справишь. —
А ти Семена поведешь нас па вѣсѣля, потапь-
цюем з грабителями вражйми сипами. —
98
Роз6ѣгли~ся вѣтром по байракак за
кіньми , огонь погас — грань меркотѣла —
куриіце ся лишило — втихоіинрило-ся.
* *
*
„Через густу враз дубину
Соколами молодцѣ,
„Ой заплачешь вражий сину
Як взришь яспі топірцѣ!“
загремѣло в далечинѣ •— а голое ду-
бровами високими розлягау-ся верхами,
тай заблудпу гомонем в чорішх безвѣстьох,
лише ще дудонь тряс землею тай знеміг, —
и зпов тихо и знов сумпо, лише вѣтер ярами
засковичс, тай ворони закрячут, радуючи-
ся на будучий жир, — Мрачно и тихо, бо
поскакали ногами скоропадними завоучими
очами, — допали лазу край чорпого лѣса. —-
Гей! мабуть зорѣе! озвау-ся новобра-
нецъ , гляньте !...
„Неглупе’“ загримѣу велит ватажко,
Ванько зажег си скіпку. „-----Абивидко
було з погребів старі виточятп медисс оз-
вау-ся старий бородатий Бойчук, та гля-
нуу на кухоль за ременем . . . „Тай наші,
бодай здорові, червѣнцями-ся підкидают“
мовиу третий.... А Ватажко: „цитьте!
дудонь — конѣ в байраки , —- хлопцѣ за
99
дуби !.. федь на чати; як взриш закрячешь
-— потягнѣт мусатами топірцѣ! потом ти-
хо , іцоб вас и муха не чула, бо !... не тра
вам казати.и — Напретиу та й ступиу у
чагар. —
Не доуго ждали, тупот-ся змагау, дер-
ли конѣ аж земля отогнала! „кра-кра-
кра !“... „хлопцѣ в лад !“ загомотѣу вср-
ховодпик. — — Зазвонили топірцѣ та ме-
чи, искри-ся посипали мовь з дпмпѣ, стер-
ли-ся двѣ хмарѣ бючи моунями по чорних
воздухах, а Медведюк буй-туром верг-ся па
супротивника, вибиу меч зо жменѣ, зави-
нуу яспим топірцем, тай вигнау вражу ду-
шу лукаву пегіднпка щелиною в головѣ.;
приймиу з опалих поганих рук зорю на
розсвѣтѣ, Оленочку гарную. Челядь гра-
блива поборена, одна порубана друга по-
вязана. —
„Семеньку, прийми твою віддаппицю.
Прискочиу Семенько в пояс склониу-ся,
стис — го за колѣна, хотѣу промовити, под-
яковатп,— лишь не удау за про радіеть.—
Приспѣу и дружба з молодими ледѣнями
свойого села, гонячи возьмителя, але дѣло
Уже довершеное зустрѣлп. Уже Медведюк
хотяй пепрошепий дружба скупиу княгиню
Мечем; а они ся вельми жалько.вали, що
не лишено було ѣм нагрѣти грабителеви чу-
принп, отпекали персти в твердий кулак.
100
тай затинали зубами. — „^же ми ему кар-
ку на нагнули аж на землю поклоном упау.
и вѣдау не зведе-ся, аж мабуть на Осафа-
товой доливѣ бачь, окаяиник з весѣля
голоден вертае та сиру землю ѣсть44 озвау-
ся верховодник силыіий, и потрутиу го
ногою. —•
А Семенько ся не тямиу з радости, при-
гортау свою надѣю к собѣ, а она его бѣли-
ми обнимала руками , та румяное цѣлова-
ла личко, аж ся ватажко мимохітне засмѣ-
яу наголос. — Обое приступили к ньому, и
просили го: „Хотяй на годинку на круп-
ничок, та на солодкій медок, та може де
роздобудем якого талярця. — „А музика!
тамто музика !44 перебиу дружба, „добре
тот казау, іцо му лихо в пальцьох сидит,
так дрібнепько мне козачка. — „Майте-ся
гаразд! менѣ там не бути44 промовиу Мед~
ведюк тай відвернуу-ся. — „У вас перше
пют, а потом танцюют, в нас навідвороть,
перше танцюют а потому пют; а могоричь,
в тім нашого Ванька голова ? буде мѣд гор-
ѣлка, червѣнцѣ та талярцѣ, тай гарні пѣ-
соньки „була бесѣда вуса мого Бойчука. —-
„Хлотцѣ наконѣ, та до иаших !44 кликнуу
ватажко —- тай счезли. —
Русла и Ш а ш кев ич ь.
ПЕРЁВОДИ.
105
а. Пѣснѣ народпі Сербскіѣ.
ДѢВЧИНА А РИВЛ.
Дѣвчина край моря сидѣла,
Сама до себе так говорила:
„Ой’ милий ти мій Боже !
Чи е іцо ширше над море?
Чи е іцо доуше над поле?
Чи е іцо швидче над коня?
Чи е іцо над мед солодше,
Чи е іцо над брата дорожче?
Риба д ней з води говорила:
„Дѣвчино ! мало ти знаешь! *)
ПІиршое небо иад море,
До^шое море над поле,
ПІвидші суть над коня очи
Від меда солодший цукорь,
Над брата дорожчий милий ! —
Р. Ш.
*) Будало у Сербіи, нага брат бис.казау дур-
ненькій, дурно» ати й.
104
ДѢВЧИНА ДО РОЖИ.
Ах! моя водо студенная!
И моя роже румяная!
Чого-сь ти так рано процвила?
Не маю, комуб тя вчяхнути.
Вчянулабим тя неньцѣ,
Та неньки не маю 5
Вчяхнулабим тя сестрицѣ,
Сестра ся віддала ;
Вчяхнулабим тя братови
Братчик у війско пійшоу ;
Вчяхнулабим тя милому,
Та миленькій далеко
За трома горами зеленими
За трома водами студеними. —
Р. Ш.
ПУСТА ДѢВЧИНА.
Дѣвчинонька водоу бродит,
Ноги ся бѣлѣют;
За неу ходит молод хлопець
Смѣс-ся, регоче:
Броди, броди дѣвчинонько,
Бодай мойоу була!
Коб а знала и вѣдала ,
Що я твоя буду;
105
Молоком-бим ся вмивала
Щоби бѣла була —
Рожею-бим ся втерала,
Щоб румяна була 5
Шоуком-бим ся вперезала
Щоби тонка була. —
Р. Ш.
ДѢВЧИНА ЛИЦЕ МИЮЧА.
Дѣвчина си личко умивала
И миючи к лицю говорила:
Коб я знала (личко мое личко!)
Що тя старий буде цюловати,
Пішла-би я горою зеленоу,
Весь полин-бим по горѣ зібрала ,
Изнего-бим воду вицѣдила,
Мила-бим: тя нею в кождий району
Як стар поцѣлуе, щоби-сь гірке було. —
А коб знала (личко мое личко)!
Що тя молод буде цюловати $
Пішла-би я у зѣльник зелепий,
Всю би рожу в зѣлыіику зібрала,
Пак би з пеѣ вицѣдила воду,
Мила-бим тя нею іцо заране}
Щоб як поцюлус молодому пахло,
Щоб му пахло и миленьке було —
106
Волю з молодим по горах ходити,
Як зо старим по бѣлому двору;
Волю з молодим на камени спати,
Як зо старим на мягеньким шоуку.
Р. Ш.
АНГЕЛЧИНІ ВОРОТА.
Високо ся сокіл впвиу —-
Висшѣ городу ворота;
Ворота рка там Ангелка ,
Сонцем голову завила,
Мѣсяцьом ся вперезала
И звѣздами затикала. —
Р. III.
ЗНАТЕЛЬ.
Ой дѣвчино, ой Милена!
Сѣдай менѣ край колѣна.;
Пай ся люди не дивуют,
И ми знаем де цюлуют:
Межи очи удовицѣ,
А дѣвчата межи цицѣ.
Руслан Шаиік свичъ
107
ТРИ т у 3 ь.
Соловѣй пташина
Усѣм спокій дала;
Минѣ молодому
Три тузѣ задала :
Ой нерва ми туга
На моѣм серденьку,
Шо мя молодого
Ненька не женила;
А друга ми туга
На моѣм серденьку,
Шо мій ворон коник
Підо мноу не грае;
А третя ми туга
На моѣм серденьку
Шо ся моя мила
На мя розсердила.
Копайте ми яму
На полѣ широким,
Двѣ стопѣ широку,
Доугу на чотире.
Вижче головоньки
Рожу посадѣте ,
А нижче ніжочок
Воду мспустѣте.
Як молод перейде,
Най ся затикае;
108
Як старый перейде
Най ся прохолодит.
Я. Г.
СМЕРТЬ М И Л И X.
Двое милихіцире ся любило,
При одній ся водицѣ уліивали,
В один рушник личко утирали.
Лѣтенько минае , а нѣхто не знае
А на друге лѣто усѣ ся дізнали,
Дізнали-ся и отецъ и мати,
Мати не дастъ , шоб ѣм ся любити ,
Розлучила дороге и миле. —
Милий милой через звѣзду каже:
Умри мила вечер у су боту,
А я молод рано у недѣлю. —>
Шо сказали тоте и учинили:
Вмерла мила вечер у суботу,
Вмер миленькій рано у недѣлю.
Поховали одно близь другого
А скрізь семлю руки ѣм злучили,
В руки дали яблука зелені 5
Мало часу потому минуло,
А над милим роете ялъ зелена,
Над милою роженъка румяна $
Обвила-ся рожа на ялицѣ,
Як шоук мяхкий коло красних цвѣтів.
Ярослав Голова ц кій.
109
б. Из Ческоѣ
корольодворской рукописи.
к и т и ц я.
Вѣе вѣтронько з лѣсів князевих ,
бѣжит миленька ко потоку.
В ковапі вѣдра черпле водицю,
водою к дѣвѣ плине китиця,
Кита пахнюща з рож и фіяуків ,
яла-ся дѣва киту довити ,
пала, ой! впала в студену воду.
Кобих вѣдала китице красна
хто тя в порхоньку насадиу землю
тому-бих дала золотий перстень.
Кобих вѣдала китице красна
хто тебе ликом звязау мяченьким
тому-бих дала з коси еглицю^
Кобих вѣдала китице кразпа
хто тя студенноу пустиу водицеу,
тому-бих дала вѣнец з головки.
Р. Ш.
110
о л ь и ь.
Бѣгау Олѣнь но горах,
скакау сторонами
по горах по долинах
красні пароги носиу.
Красними парогами
густий лѣс продирау;
по лѣсѣ скакау
легкими ногами.
Ой, тут молодец хоуувау по горах ’
долинами ходи^ в люті боѣ ,
горду зброю на собѣ носиу;
твердоу збройоу глоти врагів розбивау.
Нѣт вже молодця у горах!
Поско5иу нань люто лестний враг
заскалиу очи злобоу розжарені
вдариу тяжким молотой в груди,
застогнали мутно лѣси жалостиві
з молодця випер душу душицю.
Се-ся вилетѣла красним тяглим горлом
3 горла красними устами.
Ой тут лежит, тепла кровь
тече за душею , що злинула,
сира земля тье кровцю горячу. —
В кождій дѣвѣ жялосливе сердце. —
Лежит ледѣнь у земли холодній,
на ледѣню роете дубец, дуб
росклада-есь в суки ширше й ширше.
ш
Ходит Олѣиь с красними рогами
скаче на ногах на шпарких ,
горѣ в листье спинат тонке горло.
Злѣтают-ся тоупи бистрих кругавцѣв
зо всього лѣса тут на тѣнний дуб
усѣ покракуют на дубѣ:
„Пау молодец злобою врага.44
Всѣ дѣви плакали молодця.
В. III.
ЛИШЕНА.
Лх, ви лѣси т'маві лѣси
лѣси милетиньскі!
Чом ви ся зеленѣете
зимѣ лѣтѣ рівні?
Рада^бим я не плакала
не нудила сердцьом,
но скажѣте добрі люде
ХТоб озьде не плака^.
Де мій батько, батько милий 9
загребаний в ямѣ.
Де моя мати добра мати ,
трава на нѣй роете.
НѢ МИ брата, анѣ еесТри,
милого ми взяли ! —
Р. Ш.
112
3 А 3 У Л Я.
В ширим полѣ дубец стоѣт,
на дубѣ зазулиця,
заковала, заплакала,
іцо не всѣ еда яро.
Якби стигло житце в полѣ ;
слиб яро всѣгда було?
як яблуко в садѣ стигло,
слиб лѣто всѣгда було ? —
Якби мерг у стозѣ колос,
слиб осѣнь всѣгда була
якби дѣвѣ тяжко було
слиб сама всѣгда була. —
Руслан Шашкевичь.
СТАРИНА.
115
СТАРИНА е то пѣснь хороша звеняча,
що різнмм способом в пашѣ часи загомонюе,
що різпим настройом озивае-ся з передвѣка
до нас — и раз тихим миленьким голосом
промовляе, обнимая солодким чувством
сердця, а з нова піднимае величною силою
душу, чудуе казау-бись надприродними
дѣлами ум послѣдних, — то знова зале-
бедит тужно, плачем голубипим дѣдів роз-
плакуе сипи — то знова обвѣвуя потѣхою
и радощи в сердця на сорта я, а в душах зво-
дит святую почесть покійним праотцям. —
Старина я то великій образ , я то зерка.
ло як вода чистое в котрім незмущенное
являе-ся лице столѣтей. Там тобѣ внуче
глянути, а взришь, як твоѣ отци, твоѣ
дѣди жили, що дѣялн, що ѣх веселило,
радувало, а що печалило , акоя сонце межи
ними сняло, як думали, яким духом об-
нимали природу, окрестности, свѣт цѣлий,
ским ся стирали, и як се на них дѣлало,
який ѣхсвѣт вмутренний, а який зверхний,
що ѣх надѣляло до сильною дѣяпя, а що
ѣм силу віднимало, який ѣх язик, яка
бесѣда, яка ѣх душа, якя сердце — сло-
вом, якими хотѣли перед тобою явити-ся,
и що по тобѣ ждали. —
Сесе всьо для нас не бридня. Чужина
нас займая, чомужби машина не прилягла
до сердця, не проморила до душ нацтнх
116
сильним словом. — Окрухи, ба великі ку-
снѣ сего образа, сего чудного зеркала при-
держади-сь до пинѣ, переховали-сь по цер-
квах, по манастирьских книжницьох , по
честпих священниках, по пѣсмолюбних дя-
ках, нещоби и під низкими стрѣхами, по
сановитих господарах, — которе вони че-
стят, и переховуют мовь сватий цодарок
з неба. Сукромі голоси бринят по всей
Руси (то пѣснеу, то казкоуѵ, то небили-
цею, то поведѣнкою, то приповѣдкою, то
заганкою, то обрядоми м, и) лишь ѣх скли-
кати в одно, а стане пѣснь велика, доуга,
безконечна, що цѣдим свѣтом загуде, що
сильно розгремит славу перѣдпих и нинѣш-
пих лѣт всього народа, —-
Знайшли-сь многоучені мужеве, (лишь
ѣх не годѣ на так великое дѣло) що зани-
мают-ся хотячи згорнути тоту неувядаему
красоту передвѣцьку, —• Честь и поуна
цодяка не мине ѣх} коб лишь не далеко
відсувади радость нашу, и що скорше да-
ли нам госповати-ся тим,що придбали своѣ-
МИ трудами. —-
Рус л а н Ш а шк е вич ь,
117
Лѣтай, лѣтай сивий орле по глубокой до-
линѣ !
Засилают Ляхи листи по всей Украѣнѣ.
Живѣт, живѣт Украѣнцѣ не бійтесь иичого
Повѣшано в ПятигорахКозаченьків много!
ІѴІрѣе мрѣе леей мѣсяцъ, а в недѣлю рано
У сотника Авлевенчика Авлаврѣна Козаків
повязано. —
Отамап-же з Савудою пана Рейментара про-
сят,
А до Бога жалібнеиько своѣ руки зносят:
Визволь-же нас, милий Боже, а с тоей не-
волѣ!
А пан Рейментар ѣм отказу-6:
У мѣете скурвисинове Поляків воевати ,
Да ужеж-то вам потреба в Пятигорах по-
гпбати.
Щебетау-же соловѣенько різпими голосами,
Да вмили-ся Козаченьки дрібними сльозами :
А не слухати було Заяця, миліѣ братя!
Бѣгау, бѣга у Заяцъ теперь у сѣть упау,
Не едеи-же Козак добрий через него пропа/!
А вдарено в Бѣлій-Церквѣ з грозноѣ гар-
мати ,
Та заплакала не едная козацькая мати.
А вдарено у Киевѣ з грозиоѣ рушницѣ,
Там заплакали за Козачспьком рідніѣ се-
стрицѣ :
118
А витягпеп в Пятигорах из тугого лука
Да уже-жпане Рейментару е тобою розлука.
Кляла Цариця, вельможна Панѣ,
Норное море проклинала:
Водай-же море не процвитало ,
Вѣчними часи висихало1
Да що мого синка единичика ,
Единичика у себе взяло! —
Циби я войску не заплатила
Червоними золатими,
Да бѣленькими талярами?
Ци би я войска неприодѣла
Червоною китайкою
За услугу козацкую? —
А в недѣлей ьку пораненьку
Збирали-ся громадоньки
До козацкоѣ порадоньки. —
Стали ради додавати,
Одколь Варни доставити,
И всѣх Турків в пей забрати?
Ой ци с поля, цили з моря
Цили с тоѣ рѣчки невелички? —> —
Послали посла як під Варну. •—•
Поймау-же посев турчанипа,
Старенького ворожбита 5
Стали его випитовати:
Одколь Варни доставали ?
119
Ой ци с поля, ци из моря,
Ци из тоѣ рѣчки невелички ? —
Анѣ с поля, анѣ з моря,
Ино с тоѣ рѣчки невелички! — —
Л в недѣленьку пораненьку
Бѣгут, пливут човенцями ,
Поблескуют весолцями , —.
Вдарили разом с самопалов,
Седми пядес.,.. от запалов,
Як полсодкою из гармати. —
Стали усѣ Козаки до ней ся добувати,
Стали Турки яарѣкати. —
Стали Варни доставити ,
Стали Турки утѣкати,
Тую рѣчку проклинати:
Бодай рѣчка не процвитала !
Вѣчними часи висихала,
Що нас Турків в себе взяла!-----
Була Варна здавна славна ,
Славнѣишіѣ Козаченьки,
Що тоѣ Варни мѣста достали,
А в ней Турків забрали, —
Казау ми батенько пігнати кози
В зелену дуброву в густіѣ лози,
Кричала лаяла дѣдчая мати
Збудила з свѣтаня не дала спати,
За снуу я так крѣпко спау три годинѣ
120
А все-ж то матенько з дѣдчой причини,
Під веду голову продру очоньки
Обачу, іцо не маш моей козоньки.
Бѣгаю по лѣсѣ сюда не туда,
Назад ся вертаю не знаю куда.
Оглянь-ся, и бѣгу прудко до лѣса
Ци ей не зѣли волки до бѣса?
Бѣгаю по лѣсѣ собою нууу
Щось лежит под садом з далека вижу
Обачу и з близька дѣвчину спячу,
Не смѣю збудити тільки не плачу.
И стисну дѣвчинѣ бѣлѣ ручопьки,
Оглянет-ся отворит чорні очоньки,
Кричала лаяла я не лякау-ся
Най-же оченка на цюльовау-ся, —*
121
А се я панъ лемко староста Зоудечовь-
скій, свѣдчю сімъ своимъ лістомъ каждо-
моу добромоу кто коли нань оузрить, іли
хто колі его оуслыпіить чтоучи, Комоужъ
то его боуде потребно Аже есми розъѣха-
ди граніцю межи паномъ юрковьскімъ, и
паномъ ивашкомъ борыніцкимъ межі остро-
ва и дроховічь, и закопы есмо закопалі
вѣчный. А имають пана іорковьского люді
мзь острова ись юкшовець имають дрыва
роубаті, але не паствіті, ані свінеі оупоу-
щаті оу лѣсь. А закопы копалі панъ ми-
халъ малеховьскій, папъ григорь бартошовь-
скій а слуга мой илко. А при томь свѣдці
былі, панъ дмитрь ролчьковічь, а панъ
Петръ цебровьскій, а панъ янъ зоубрьскій,
а панъ куліковьскій, а панъ сенько проце-
вічь, а панъ татомирь баліцкій, а иныхь
прі томь досыть добрыхъ было. А к семоу
листу приложіли есмо свою (пе) чать подь
дѣты рождества христова^д дѣть и у дѣть
к д го лѣта. — (1424.)
П ри мѣтка. Сей лист списан на пергаменѣ;
у спода привѣшена печать воскова надисо-
вана лѣтами и затерта.
122
КОРОТКА ВѢДОМОСТЬ
о рукописах Славянских и Руских находя-
іцмх ся в книжници Монастиря Св Василія
Вел. у Львовѣ. —
1. Біблія старого завѣта — влист— 7038
листів, без початку и кінця, писау Дми-
тро из Зѣнкова Писарчик (може Сѣнків в
Чортківским) лѣта 1576 и пізнѣгцче, як
па 5057 листѣ читаемо. — Переведена на
рускій язик (однак дуже мѣшаний за Слав-
янский) просто из Сврейского. —
2. Свангеліе в 8 цѣ, 195 листів из
кінця XVI столѣтя — оправлене в черле-
пий аксамит зо золоченими гранями.
3. Дѣянія Св. Апостол в лист — 585
листів. —На 21 листѣ образСв. Свангелисти
Луки —- не старше книга сн як с кінця XVI
столѣтя. —
4. С л у ж е б и и к •— и Толкованіе св.
Служби в 4цѣ, 161 листів без початку и
кінця.
5. С л у Же б н и к т. е служба Божа Св.
Іоанна Злат., Василія Вел. и Преждесвяіцен-
на, в 4цѣ, 94 листів — перпюго листа и
конечних недостае —- видит ся бути из кін-
ця XV столѣтя. —
125
6. Евхологіои или Требник в
4цѣ, 128 листів, без початку и кінця. —
7. Пролог, житія Святих уложені
послѣ мѣсяцослова на всяк день, від мѣся-
ца Марта до Августа — в лист 482 ли-
стів. —
8. Синаксарь (Поученія для Ино -
ков и мірских) в лист, 499 листів — 1 до
Юго листа Предисловіе и Оглавленіе. — Поу-
ченій (Словес) 63. — Писау сю книгу (як
ма 14тім листѣ и послѣдпих пипіе) Архи-
діякон Васіяп Уставник Уневскій 1601
года. —
9. Пролог (житія св.)від мѣсяца Сеп-
темврія до февраля—в лист, 422 листів —
на кінци увага , шо списан сей Пролог лѣта
1518 (7026), а даровапий до Унява Мона-
стира Антопіем Епіскопом Перемиским и
Самборским (7093) 1535.
10. Про л ог -—без початку и кінця—
починае ся від послѣдних день Априля, а
канець на остатнім Августа, в лист 196
листів.
Л.Пролог,від мѣсяца Марта до Ав-
густа — в 4цѣ, 564 листів — при грече-
ским назвищѣ мѣсяцѣв е и руське : Марот
рекомий Сухій Марец, Април рек. Бере-
зень, Май рек. Травень, Іюп рек.» Травень,
іюл рек. Липец, Август рек. Зарень. —
12. Пролог (списан в два стоупи)
124
від Сентября до Декабря (віс) в лмст, 455
лист. першій лист и конецъ видертий — на
25 лист. стоѣт год 1646,а на 38 и далыиих,
шо ся книга дана „з ласки пана Евстафія
Жерембица Мултанинамещапина и оби-
вателя Лвовского до Монастира Задаровско-
го храму Св. ІТреп. Парасковеи и проч.—.
13. Пролог, від Септемврія до по-
чатку Априля в лист, 408 л. написан 1715
года, в двох стоупах. Окрім греческой
назви декуда и руська : Септемв. рек. Руин,
Декемвр. рек. Студинец, Генварь рек. Про-
синецъ, февруарій або февраль рек. Сѣченъ.
Март рек. Сухій, Априль рек. Березень.—
14. В книжцѣ едній в лист на 188 ли-
стах Сербляном писаній, я то пізнати из
слов: се, те мѣсто: ся, тя, паметь,
6зик, месо мѣсто: память, я з ы К,
мясо, наслѣдні рѣчи: лист 1 до 104. Ѳео-
филакта Архіепіскопа Блъгарскаго («іс) Тол-
кованіе Евангелія Св. Матѳея. 105—115.
Св. Іоанна Злат. слово о соуетній жизни
сен о оусьпших. 114—130. Св. Ефрема: о
соудѣ и о любви и о покаяній — (відси до
кіицяскорописю) 151—157. Аѳанасія Архі-
епіскопа Александр. к Андіоху кнезу. 158—
164. Житіе Св. Варлаама и Іосафата (тут
кілька листів видертих) 165—188. Паметь
и житіе блаженаго оучитсля нашего Костан
125
типа философа, пръваго наставника Сло-
веньскому языку (конець видертий.) —•
15. Житія Святихсих (в .лист) 1 —
99. Леонтія Черноризца повѣсть житію и
чюдесам Св. Еппа Григорія. 100—144. Ле-
онтія Еппа Неополѣ Кипрскаго острова о
останцѣ жити я Св. Ар.Еппа Александрійска-
го Іоанна Милостиваго. 145—185. Житіе
Св. Григорія Двоесловца. 186—172. Аѳа-
насія Вел. Патр. Алекс. слово ославлено к
заповѣдей Божиим. — Також Сербскій пи-
сау видно из слов. девето, чедо, се,
мѣсто девято, чадо, ся. —
16. Книги С в. Кирилла Архі-
епископа Іерусалимскаго — Поученія о
Тайнах и инч. в лист 142. листів. -—
17. Книги Св. Іоанна Дамаскина
в лист, листів 286 —• язик дуже зруіце-
ний. —
18. Собраніе б о ж е с т в. слов
(бесѣди церковн.) Св. Іоанна Злат. и ин-
них различних словес в лист, 500 листів,
писаное в лѣто 1567 (як на л. 45 и посл.
стоѣт). при короли польским Жигмопто-
вичу Августу, и при Еппи Премиском и
Самбор. Антоніи Раднловском, при Ста-
ростѣ Премиск. Іорданѣ Спитку пануКра-
ховск.. рукою Гаврилца сипа Романова, ре-
месла Гарбарского на предмѣстю ^.вовским.
126
(в Перемишли) и записано до церкви Св.
Георгія. •—
19. Поучені я (в розговорах души
с тѣлом) в лист^ листів 210. —
20. Книга влист содержаща: л. 1—8.
О молчаніи И безмолвіи И тихом житіи, еже
составлятіся могущупрежде всего: от оша-
янія языка и кротость сердца. 9—10. Ска-
заніе главизнаМ настоящей книги. 11—218.
Св. Ісаака Сирина Постника и отшелника
бывшаго Еппа града Киневія словеса пост-
ниЧеска (91. словес) Відси скорописю. 219—
266. Пила Кавасиа краткое толкованіе на
божест. Литургію. 267'—291. Максима Мни-
ха о церковной Мистагогіи. 292—318. Св.
отца нашего Германа Ар. Ешіа Костантина
града церковп. вещей созерцаніе и тайное
разумѣніе. 319-—365. Толк. и іізясн. Св.
Литург. 366—384. Память и житіе бла-
жен. учителя нашего Костантина философа
перваго наставника роду россійскому и
всему языку словенскому списано из биліо-
теки хилипдарской лаври Сербской. 385—
412. Житіе блаженнаго Антон. Еел* напи-
сано св. Аѳанасіем Ар. Еппом Алекс. —
21. Сфрема Сирина Поученія
к братіи, 120 Поуч. в лист, 275 листів. —
22. Правила церковная (Кормчая
книга) в лист, 403 листів, содержась 1—11
Оглавленіе. 12—-50. Св. Апостол правила.
127
51—153. О Св. Соборах. 154—177. Св.
Василія Вел. от посланія иже ко Афилохію
Еппу Иконійскому и ко Діодору и ко ин-
нѣм нѣквдх посланій правила, 178. Св. Ва-
сил. о бремеци съгрѣшающих правил 26.
179. —От кпиг божеств. повелѣніи бо-
жественныя кончики и Оустиніяна (віс)
Царя различи, заповѣди.— 206 —- О зако-
на* Богом даных Мойсееви. 211. Толкова-
ніе божест. Служби, 224. — Тол к. о апост.
соборн. церквѣ. 241 — Посланіи Патріар-
хов и Еппов. 249 — Сказаніе 12 Апостол
о Латинѣ и о прѣсноцѣх. 282 — К Ар.Еппу
Римскому от Іоанна Митропол. Рускаго о
опрѣсноцѣх. *) 289 — О Ѳрянцѣх и про-
чіих Латинѣх. 291. — Блажен. Епифанія
Еппа Кицрійск. повѣсть о ересѣх. 519. —
Правила ведиких и мадих Соборов, 355. •—
Іоанна Митропол, Рускаго нареченнаго проро-
каХрістова написавшаго правило церковное
от св. книгъ в кратцѣ Іакову чръноризцу **)
363. — Правила Кирилла Митроп Рускаго,
и съшедгпих ся Еппь Далмата Ново город-
скаго , Игнатіа Ростовского, Ѳеогноста
Переяславскаго, Симеона Полотскаго на по-
ставленіе Еппа Серапиона Володымерь-
*) Іоанн III. Митроп. Киевскій и всея Руси
номер 1166.
**) Іоанн II. Мнтр. Кнев. від 1080 до 1089.
10*
128
скаго. *) — 586 — Илія Новогородскый
Ар. Еппь исправилъ съ бѣлогородскымь Еп-
пом. — 388 —Правило Максима Митроп.
Рускаго. — 596 •—• Правило о церковных
люде* и о десятина* и о мѣрилѣ* градскик
и о судѣ* Епископьскых. **)
23. Съ чиненіе по съставѣх объятіи*
въсѣх винъ сщенных и божест. правилъ по-
троуждено же въ коупѣ и сложено , иже въ
сщенноинокы* послѣдніим Матѳіомь в лист,
328 листів. — На остатнім листѣ написа-
но: Ісо. Александр воевода бжіею млстію
гспдар въсеи Молдовлахіискои земли оже
блгопроизволих гсдвами натлим блгим про-
изволеніем чстим и свѣтлим срдцем и пос-
ла хом сію книгу рекомаа (віс) правила ве-
ликая стихоць въселенских Правослаиному
кнѣзу (віс) и великомоу царю вьсея вели-
кія Русія Иваноу Василіевичу вдѣто 1564.
септемвріа мца 18.
24. Правила церковная в лист,
содержае в собѣ. 1—-15, Правила Аиостол-
ская. 16—121. О седмиСоборах вселенски*
122 —140. Св. Василія Вел. посланіе к Ам-
*) Кирилл II. бу у Митрой. Кисв. и все я Руеи
1250—1282. Собор сей буу Киевѣ 1274. —
ѵі>) Сіі; закони да^ Св. Владимір Вел. Кн. Ки-
евскій — зрівнай Карамзина Ист. гос. рос. Т. і.
II римѣч. етор. 200 и К а к о ѵѵ і е с к і е ц о Р г л ѵѵ --
Да Низка Тош. I. яіг. 117.
129
филохію л Діодору. 141 —161. Заповѣди
Устиніава Царя. 162—166. Избраніе от за-
кона Вогом даннаго Мойсееви.— 167—198.
Толкованіе бож. служби — о св. апостол-
стѣй церквѣ — о соединеніи и проч. 199.
Посланія Патріархов и Ешіскоп. 207. Ска-
заніе 12 Апостол о Латинѣ и о опрѣсноцѣх.
245. О ересѣх всѣх. — 27 0—286. Въпросы
и отвѣты о брацѣх беззаконный — 5 лис-
тів Сказаніе главам содержащим ся всей
кпизѣ.
При декотрих книга* находятся при-
мѣтки и увагп Високоученного Іеромонаха
Модеста Гриневецкого — котрі колись в
піиршій росправѣ помѣстити гадаю. —
Ярослав Готовацкій.
150
РуСКОб ВЕСЬЛЕ описаное іерез I. Лозѣпь-
ского в Перемишли — в типографіи вла-
дичній гр. кат, 1855.,
Велика и всехвяльна була гадка писа-
теля сего дѣла, згорнути ладканя, при-
вести ѣх в лад, и приложити к нпм опис
обрядів весѣльних народа руского. ГГутру-
диу-ся писатель не мало, заким ѣх з по-
меж народа, з вѣчноѣ каз.ау-бись нетямки
двиг, також з других писателѣв вцпяу и
всякую пѣснь на ея питомим постановку
мѣстци. *) Лишь жальковати-ся, іцо іце и
половшій всѣх обрядів и пѣсень по всей Ру-
си спѣваемих не зібрау— лишь догацочка,
що не ветрѣчаем в сей книжцѣ того, чого-
смо ждали, и чого при зберцѣ народних
пѣсень не льза забувати. — К чемуби нам
придалисъ зберки народних, перед всѣма
обрядових пѣсень, з якого станища нам ся
Шкода, що П. Л. не госновау-ся многоцѣки-
им дЬлом Г. Дмитра Бантиш-Каменского :
Исторія Малой Россіи , — Моск. 1830. —•
Часть. III.
151
Присмотрувати наних и самся присмотрю-
ва^, як давні тиѣ пѣсни и обряди, и про
що доси не зветочѣли и не перего монѣли,
котрі передвѣцькі а котрі нинѣшні, яка
в них всѣх разом мисль ; Що там дѣют
князѣ,, княгинѣ, бояри . хоругви, коровай,
кудерне деревце в ним, золотокуючі ко-
вальчики , що косу росковуют, едамашки,
паволока, посаг, Хлѣб и сіль, козаки, ску-
пили, и много енчого; — на останок о
Напѣвѣ и складѣ пѣсень Весѣльиих, чим
відличают-ся від думок, чабарашок , іпу-
мок, коломийок, и снчих пѣсень руских ?
— о сем всѣм нѣ слѣдуй писатель бѣля
того тозлегонька незнакомо перемчяу, або
Моу^чкй цѣло Мимолишиу. — Язик и пра-
вопись в сесѣм хороШім дѣлѣ, (не мовлю
В пѣсньох) Пертшій мало а вторая цѣло ,
Не рускі. Величію Красні дѣви (ладканя);
Нрйбрау влаХматене наське переплѣу крас-
ні пахнющі цвѣти терниноу и бодлаками,
нарядиу чужі мисли и слока нагинками
рускими, и поставку на ѣх причолку ди-
Еогляди Кві^сіж, падѵѵцкйху, «еінкіа іавпо,
віагойсіпу, сЬогопіу, ігісііо, и аще дуже мно-
го снчих, що истинного Русина ужесают.
Найбільшою обманою, ба неспрощен-
ним грѣхом в сем дѣлѣ 6, що писатель
відвегши Азбуку питому рускую, приняу
букви ляцькіѣ, котрі цѣло не пристают
152
к нашому язикови. *) Чи годит-ся безчес-
тити святиіно? чи годит-ся потручати но-
гою сивенького старця, що ся нами від
молодости нашой опѣкувау, заступау від
бури, хорониу перед жегущим огнем, при-
даржувау душу в тлѣпиім тѣлѣ? Чи го-
дит-ся відвергати Азбуку святого Кирилла
любомудрця високоумпого, многоученпого,
що ся так добревдивиу в язик славлянскій,
що бистрим соколовим оком проймиу го
навскрізь, що сильним думающим духом
обняу всѣ голоси величного звенящого язи-
ка Славлян, а знаючи добре, що ѣх нѣ гре-
ческими нѣ римскими буквами не льза пи-
сати , яу-ся подати нам су кромі знаки,
писменні сотворити Азбуку народно-сла-
вляньскую, и звѣу дѣло піднебесное , с ко-
трим кромѣ греческой и латиньской нѣ од-
на травопись з помеж тая многа язиків
рімиѣ придержати иездужат? — Лишиу-ся
тот подарок сего великого мужа святим
вайчестнѣйшим , найдорожчим спадком ,
котрого нам всѣ завидугот, котрий нас пе-
ред веським прославляе свѣтом, до кото-
*) Глянь народолюбивий читателю: О(1ро\ѵіеЛ
па /ліапіе о \ѵрго\ѵа<Іаеппі ЛЬесайіа роіккіе-
<1о різпііеппісіѵѵа гпхкіецо (Г. Левѣцкого)
ѵѵ Ргиеіпуяіи 1835. — Азбука і АЬеспНіо —
(ІЛѵа^і па<1 го.чрга\ѵа) О нргопасіаепіи АЬе-
са4іа роіякіе^о (Іо ріягпіепінсілѵа гнякіе^о —
іаіаге 1836. —
133
рого наші дѣди цѣлим сердцьом прилага-
ли, неугасимою милостію обнимали, вѣчно-
дбаючим оком стерегли, и питомими грудь -
ми заступали. — И чиж ійожно було инак-
иіе ? Азбука святого кирила була нам не-
бесною, незборимою твердею перед довер-
шенним знидѣньом, була найкрѣплѣсчим
стоупом, несхолибимою скалою , па котрій
Русь святая через тілько столѣтей люто пе-
чалена , крепко стояла. — Е то дѣва рай-
ская звѣздострійна озорена добродѣйною
силою, що нас теплим солоденьким дохом
овѣвуе; еѣ то чудпе дѣло, що ми досп
СУСИМАМИ! —
О б с я г сей к к и ж о ч к и.
стор.
Передсліве .... . Ш.
Пѣснѣ народні.
Передговор к народи, пѣсням . .IX.
I. Думи и Думки . . 21
II. Обрядові пѣснѣ
Л. Колядки. .... . 36
Б. Гагілки .... . 42
В. Ладканя .... . 45
Складаня.
Згадка ..... . 61
Погоня ..... . 65
Два вѣночки .... . 68
Роспука ..... . 70
Беснівка ..... . 71
Мадей ..... . 72
Туга за милою .... . 76
Сумрак вечерний . 78
Жулин и калина , казка . , . 79
Олена , казка .... . 89
Переводи, а. Пѣснѣ народні сербскі:
Дѣвчина а риба . 103
Дѣвчина до рожи . . 104
Пуста дѣвчина
Дѣвчина лице миюча . . .105
Ангелчині ворота . . . .106
Знатель ..... —
Три тузѣ . . . . . 107
Смерть милих . . • .108
б. Из корольодвірской рукописи:
Китиця . . . . .109
Олѣнь . . . . .110
Лишена . . . . .111
Зазуля . . . . .112
Старина:
Передговор к Старинѣ . .115
Пѣснѣ зо староѣ руѣоштси . .117
Розмеаіе Острова и Дроховичь,
з образцем . . . .121
Вѣдомость о рукописах Слав.
и руск. прижницѣ Монас.
св. Вас. у Львовѣ . .122
Мисль о руским весѣлю описаним
через Лозѣньского . .150