Author: Літинський В.  

Tags: словник   геодезія  

ISBN: 966 7343 -23-5

Year: 2001

Text
                    БІБЛІОТЕКА ДЕРЖАВНОГО ФОНДУ
ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
„ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
Геодезичний
енциклопедичний
словник
За редакцією
Володимира Літинського
Львів
Євросвіт
2001


УДК 528 ББК26. 12я21 Г354 Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією Володимира Літинського. - Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.: іл. ISBN 966 7343-23-5 Геодезичний енциклопедичний словник - перше в Україні енциклопедичне видання в галузі геодезії та суміжних з нею наук. Словник містить майже 3800 статей з топографії, вищої геодезії, геодезичної астрономії, космічної геодезії, планетодезїї, фізичної геодезії, інженерної геодезії, геодезичної гравіметрії, морської геодезії, картографії, аерофотознімання, фотограмметрії, геоде- зичного, фотограмметричного та аерознімального приладобудування, кадастру, теорії матема- тичного опрацювання результатів геодезичних вимірювань. Назви статей також подано росій- ською, англійською та німецькою мовами. Для широкого кола фахівців геодезичних спеціальностей - науковців, викладачів, інженерів, студентів, а також спеціалістів суміжних з геодезією наук. Geodetic encyclopedic dictionary /V. Litynskyj. - Lviv: Eurosvit, 2001. - 668 P.: ill. ISBN 966 7343-23-5 Geodetic encyclopedic dictionary is thefirstin Ukraine reference-encyclopedic publication in the branch of geodesy and related sciences. The dictionary contains about 3800 articles concerning topography, higher geodesy, geodetic astronomy, space geodesy, physical geodesy, engineering geodesy, geodetic gravimetry, marine geodesy, cartography, aerophotosurveing, photogrammetry, geodetic, photogram- metric and aerophotosurveing instrument making, cadastre, theory of mathematic processing of results of geodetic measurements. Titles of articles are also done in Russian, English and German languages. The dictionary is oriented for the wide range of specialists of geodetic sciences - academics, scientists, engineers, students and for specialists of related sciences. АВТОРИ: П.І.Баран, А.Л .Бондар, Х.В.Бурпггинська, Б.І .Волосецький, І.М.Ґудз, П.Д.Двуліт, Ю.П .Дейнека, О.Л .Дорожинський, А.Т .Дульцев, Ф.Д .Заблоцький, П.М.Зазуляк, І.Н.Кметко, Я.М .Костецька, В.О.Літинський, Г.О .Мещеряков, П.В .Павлів, М.І.Русин, С.Г .Савчук, І.С .Тревого, Л.С .Хижак, А.Л .Церклевич Рецензенти: В.О .Боровий, д-р . техн . наук, проф., зав. кафедри автоматизації геодезичних вимірювань Київського національного університету будівництва і архітектури; Р.М .Рудий, д-р техн. наук, зав. кафедри інженерної геодезії Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. ISBN 966 7343-23-5 © ВЛітинський, 2001 ©ДФФД, 2001 © Євросвіт, 2001
Десятим роковинам Незалежності України ПЕРЕДНЄ СЛОВО Пропонуємо Читачеві Геодезичний енциклопедичний словник - перше в Україні енциклопедичне видання в галузі геодезії та суміжних наук. Словник містить понад 3800 статей, що стосуються геодезичної інструментальної бази та інженерних геодезичних вимірювань, світло- і радіовимірювань, GPS та інших вимірювальних методів, опра- цювання результатів цих вимірювань, геодезичного, фотограмметричного та аерозні- мального приладобудування, картографії, фотограмметрії, геодезичної астрономії і космічної геодезії, теорії фігури Землі і планетодезії, гравіметрії, теорії ймовірності і теорії похибок, геодинаміки, кадастру, інших галузей геодезичної науки і практики. Подано біографічні відомості про українських учених у царині геодезичних наук (на жаль, не про всіх). Нехай Читач не дивується, що знайде у словнику статті про прилади чи технології, які використовувалися у недалекому минулому, позаяк словник за при- значенням енциклопедичний. Висвітлюючи у Словнику сучасний стан геодезичної науки, автори зібрали й упо- рядкували найуживанішу наукову українську термінологію, зробили спробу по-новому записати низку сучасних понять, термінів, намагаючись уникнути недоречних росіяніз- мів чи інших чужомовних слів (як у гаслах, так і в тлумаченнях статей). Безперечно, збережено запозичені терміни, що з давніх давен органічно влилися в українську термінологічну лексику. Змінено написання деяких термінів і слів загальної лексики (зокрема, проекція, ґрунт, Швайцарія, Ґавсс, магнетний замість проекція, грунт, Швейцарія, Гаусс, магнітний). Ідея створення Геодезичного енциклопедичного словника виникла майже 10 років тому. Над ним працювали провідні учені геодезичної науки України (21 автор). Висловлюємо щиру вдячність усім, хто сприяв підготовці та виданню Геодезичного енциклопедичного словника, зокрема, Державному фондові фундаментальних досліджень, Фундації ім. О.Ольжича в СІЛА, Українсько-Австрійському бюро кооперації в науці, освіті та культурі у Львові. Дякуємо також громадянинові США Володимирові Літинському, без допомоги якого праця над Словником могла б бути припинена, громадянам США А.Підвербецькому, М.Бучаку, М.Касіянчуку, І.Мокею, М.Середовичу, А.Дурбаку, Т.Дурбак, Т.Шепелявому, Ю.Шепелявій, Я.Кушніру, М.Завиському, М.Фосс, Д.Коцану, І.Романишину, О.Калці, Г.Ільницькому, Т.Ракочію, М.Сенеті та громадянинові Литви Р. Байді. Сподіваємось, що Читач прихильно зустріне видання Геодезичного енциклопедичного словника і він буде корисним не лише для фахівців, а й для широкого кола читачів.
Геодезія — одна з небагатьох галузей науки, яка органічно поєд- нує фундаментальні проблеми вивчення нашої планети та прикладні проблеми забезпечення різних галузей науки та господарства необхідною координатною, картографічною і топографічною інформацією. В Україні сформувалися і стали відомі у світі наукові школи з різних напрямів геодезії, а саме: теорії фігури Землі, теорії математичного опрацювання геодезичних вимірювань, рефракції. Провідне місце серед них посідає колектив учених-геодезистів Національного університету „Львівська політехніка "-ініціаторів створення „Геодезичного енциклопедичного словника ". Словник містить понад 3800 статей, які охоплюють майже всі напрями сучасної геодезичної науки. Дуже важливо, що назви статей подані також російською, англійською та німецькою мовами, що сприятиме уніфікації термінології та інтеграції геодезичної науки України у світову систему. Вітаю авторів Словника та широке коло його користувачів з визначною подією у науковому житті України - виходом у світ унікального „Геодезичного енциклопедичного словника". Ярослав Яцків, академік НАН України
СТРУКТУРА СЛОВНИКА 1. Статті в Словнику подані за абеткою. 2. Архітектоніка розміщення статей на сторінках Словника двошпальтова (дво- колонкова). 3. Структура статей така: спочатку великими літерами подано назву статті українською мовою (жирними), у дужках (курсивом) - переклад російською, англійською та німецькою мовами, а відтак її змістове тлумачення (пояснення), яке, якщо потрібно, доповнюється формулами, рисунками, таблицями. 4. Назви статей здебільшого побудовані так, що першим стоїть основне слово, а далі - слова, що уточнюють і остаточно формулюють назву. 5. Назви, що складаються з кількох слів, можуть починатися з відповідного прикмет- никового чи якогось іншого означення. Чітко визначеного порядку розташування слів у назві немає; напр., є стаття з назвою Ряд розподілу статистичний, а не Статистичний ряд розподілу, чи Випадкова функція, а не Функція випадкова, хоч є і Розмічувальне креслення, а не Креслення розмічувальне. Тому статтю слід шукати за одним або іншим варіантом її назви. 6. Назви статей, що стосуються навчальних закладів, подані переважно за змістовою ознакою, а не за географічним розташуванням останніх, напр., Наукові записки Львівського політехнічного інституту, а не Львівського політехнічного інституту Наукові записки. 7. Якщо в назві статті є прізвище або ім'я, то його найчастіше винесено на перше місце, напр. „Бейєса формула ". 8. Посилання на назви статей у тексті подані в розрядку, напр., теодоліт у статті ТЕОДОЛІТ ЛАЗЕРНИЙ, або в дужках, напр., (див. Координати астрономічні) у статті ПУНКТ ЛАПЛАСА. 9. Дати, що позначають рік, подані без слова „рік", або літери „р.", хіба, як виняток, коли без цих означень не можна обійтись. Також не вказана літера „м" як означення великих і відомих міст, напр., Київ. 10. Якщо слова, які є складовими назви статті, повторюються в тексті, їх позначають початковими літерами назви, напр., П. с. к. у статті ПОХИБКА СЕРЕДНЯ КВАДРАТИЧНА. 11. Слово, виділене курсивом у тексті статті, посилює вагомість терміна. 12. Ілюстративний матеріал подано в колонках тексту і зазвичай на тій же сторінці, що й стаття. Якщо в тексті є декілька рисунків, їх позначено літерами а, 6, ... Якщо потрібне посилання на ілюстрацію, якої немає у статті, то посилаються на назву статті, де є ця ілюстрація або назву статті і номер рис., напр., (див. Проекція Ґавсса- Крюґера, рис., б) у статті РЕДУКЦІЙНА ЗАДАЧА ПРОЄКЦІЇ ҐАВССА-КРЮҐЕРА. 13. Довідковий матеріал, зокрема табличний, переважно розташований на тій же сторінці, що й стаття, якої він стосується, напр., таблиці з даними, що характеризують точність геодезичної мережі, після статті ДЕРЖАВНА ГЕОДЕЗИЧНА МЕРЕЖА. 14. Стаття завершується номером (номерами), який відповідає прізвищу автора у списку: 1. Баран П.І. 2. Бондар A.JI. 3. Бурштинська Х.В. 4. Волосецький Б.І. 5. Ґудз І.М. 6. Двуліт П.Д. 7. Дейнека Ю.П. 8. Дорожинський O.JI. 9. Дульцев А.Т. 10. Заблоцький Ф.Д.
11. Зазуляк П.М. 12. Кметко І.Н . 13. Костецька Я.М. 14. Літинський В.О. 15. Мещеряков Г.О. 16. Павлів П.В. 17. Русин М.І. 18. Савчук С.Г . 19. Тревого І.С. 20. Хижак Л.С. 21.Церклевич АЛ. Якщо номера немає, це означає, що її уклали редактори або написали: С. Перій {Рефракція вертикальна і статті, що з нею пов'язані), А. Согор (ТМОГВ), А. Філіпов (Засічка лінійна просторова, Зрівноваження методом Попова), О. Дрбал (Персонали та Геодезичні книги українською мовою), Р. Тартачинський (Персоналії), А. Островський (Персоналії), І. Герасимчук (Висота еквівалентна), І. Цюпак (статті з космічної геодезії). Редагування статей здійснили О. Дорожинський та І. Ґудз. Список скорочень АГТ - астрономо-геодезичне товари- мін. - мінімальний ство наз. - називається (називають) англ. - англійський напр. - наприклад араб. - арабський нім. - німецький голланд. - голландський н.р.м. - над рівнем моря грец. - грецький рис. - рисунок ГУГК - Головне управління геодезії і с/г - сільськогосподарський картографії сер.кв. - середнє квадратичне ГУГКК - Головне управління геодезії, син. - синонім картографії і кадастру т. - точка дат. - датський та ін. - та інші ДГМ - державна геодезична мережа т-во - товариство див. - дивись техн. - технічний заст. - застаріле т.зв. - так званий ін-т - інститут ТМОГВ - теорія математичного італ. - італійський опрацювання геодезичних іт.ін. - і таке інше вимірів кл. -к лас угор. - угорський лат. — латинський УГУ — Українське Геодезичне Льв. АГТ - Львівське астрономо- Управління геодезичне товариство ун-т - університет макс. - максимальний франц. - французький м-б - масштаб швайц. - швейцарський МАС - міжнародна астрономічна ШНТ - штучне небесне тіло спілка ШСЗ - штучний супутник Землі Зауваження та пропозиції просимо надсилати на адресу: Інститут геодезії Видавництво „Євросвіт" Національного університету м. Львів 79005 „Львівська політехніка" а/с 6700 вул. Степана Бандери, 12 Львів 79013
Аберація 7 А А АБЕРАЦІЯ (аберрация; aberration; Aberrationf): порушення гомоцентричності променів, що вийшли з оптичної системи (пучки променів, що вийшли з однієї точ- ки і зійшлися в одній точці, наз. гомоцен- тричними). Є: сферична А., хроматична А., дисторсія, кома, астигматизм, кривина по- ля зображення. Хроматична та сферична А., кома і астигматизм спотворюють зобра- ження точки, дисторсія - лінії, а кривина поля - площини. Монохроматична А. ви- никає під час проходження крізь оптичну систему монохроматичного випроміню- вання, а хроматична - випромінювання спектрального складу. Сферична А. полягає у тому, що під час по- будови зображення крайні від оптичної осі промені, переходячи крізь лінзу, перетина- ються ближче до лінзи, ніж ті, що ближче до осі. Внаслідок цього зображення точок перетворюються на світляні плями різного діаметра. Якщо точковий об'єкт знімання зміститься відносно оптичної осі, то отри- маємо зображення, яке наз. комою. Кому, як і сферичну А., зменшують добиранням форми лінз і показника заломлення світла. Об'єктив, у якому виправлено сферичну аберацію та кому, наз. апланатом. Хроматична А. виникає через те, що показ- ник заломлення світла залежить від його частоти і промені різної довжини хвиль за- ломлюються по-різному (напр., фіолетові промені заломлюються сильніше і зобра- ження фокусується ближче до лінзи, а чер- воні - далі). Зображення точки матиме виг- ляд плями з різнобарвною смугастою об- лямівкою. Щоб усунути хроматичну А., застосовують лінзи з різними показниками заломлення. Об'єктив, у якому усунено хроматичну А., наз. апохроматом. Астигматизм полягає в тому, що жмут променів під час побудови зображення точ- кового об'єкта, розташованого поза оптич- ною віссю, потрапляє на лінзу різної кри- вини вздовж паралелей і меридіанів. Через це промені, що лежать у площині, яку виз- начають об'єкт та оптична вісь, заломлю- ються по-іншому ніж ті, що розташовані у перпендикулярних площинах. Для усунен- ня астигматизму використовують лінзи різ- ної кривини, товщини та коефіцієнта за- ломлення. Об'єктив, у якому усунено астиг- матизм, наз. астигматом. Кривина поля зображення полягає в тому, що зображення предмета, розташованого у площині, перпендикулярній до оптичної осі, різке не у площині, а на вигнутій по- верхні. Кривину поля усувають разом з астигматизмом. Дисторсія - геометрична невідповідність предмета і зображення, отриманого за до- помогою діафрагми (див. Ортоскопія об'єктивів). Через це негативне явище зображення, побудоване оптичною систе- мою, буде спотворене і не подібне до ори- гіналу (об'єкта чи предмета). Різні види дисторсії виникають унаслідок того, що і під час формування зображення використо- вуються різні частини лінзи. До причин, які породжують дисторсію, належать насам- перед сферична аберація та зміна кутового збільшення у вхідному й вихідному отво- рах оптичної системи. Суттєво зменшити дисторсію можна розташуванням діафраг- ми між лінзами об'єктива, що й практику- ють у фотокамерах, зорових трубах тощо. З. АБЕРАЦІЯ АСТРОНОМІЧНА (астро- номическая аберрация; astronomical aber- ration; astronomische Aberration J): різниця між видимим напрямом на світило й істин- ним, який бачив би в той же момент спос- терігач, який не рухається. Позаяк астро- номічні спостереження виконуються на Землі, що обертається навколо своєї осі та рухається навколо Сонця й разом із Сонцем переміщується серед зір, то спостерігач ру-
Аберація добова 8 А хається зі швидкістю, сумірною зі швид- кістю світла, і бачить світило не в тому на- прямі, в якому він бачив би його в цей же момент, перебуваючи в спокої. Добова А. а . пов'язана з рухом спостерігача разом із Землею навколо її осі (лінійна швидкість обертання точок земної поверхні на еква- торі становить 0,46 км-с" 1 ). Вона досягає 0,32* і враховується під час опрацювання астрономічних спостережень. Річна А. а. пов'язана з рухом Землі навколо Сонця (середня швидкість руху Землі по екліп- тиці 29,75 км-с" 1 ). Річна А. а. залежить від координат світила, його годинного кута та швидкості руху Землі й досягає 20,5". Вплив річної А. а. враховується під час виз- начення координат небесних світил. 10. АБЕРАЦІЯ ДОБОВА (суточная аберра- ция; diurnal aberration; tagliche Aberration f): див. Аберація астрономічна. 10. АБЕРАЦІЯ РІЧНА (годичная аберрация; annual aberration; jahrliche Aberration j): див. Аберація астрономічна. 10. АБРАЗІЯ (абразия; abrasion; Abrasion J): руйнування берегів морів і водойм хвиля- ми, течіями, припливами та відпливами. 4. АБРИС (абрис; sketch; Handriss т): заст. слово (див. Зарис). 14. АБСОЛЮТНА ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ (абсолютная влажность воздуха; absolute humidity; absolute Luftfeuchtigkeit f): див. Вологість повітря. 13 АБСОЛЮТНИЙ ІНТЕРФЕРЕНЦІЙ- НИЙ МЕТОД (абсолютный интерферен- ционный метод; absolute meethod of inter- ference; absolute Interferenzemethodej): най- точніший з усіх сучасних методів лінійних вимірювань. Дає змогу визначати довжи- ну відрізка з точністю півдовжини хвилі ви- димої або інфрачервоної ділянки спектра, тобто 0,3 мкм. А. і. м. ґрунтується на яви- щах, що спостерігаються під час відбиття монохроматичного променя від прозорої плоскопаралельної пластинки, товщина якої є вимірювана лінія. Падаючи на плас- тинку, промінь розділяється на дві частини. Одна відбивається від верхньої грані плас- тинки, а інша - входить у пластинку, від- бивається від її нижньої грані і виходить паралельно до першої частини променя. Промінь падає на пластинку перпендику- лярно до її граней. Тому різниця оптичних шляхів двох частин променя А = 2dn, де d - товщина пластинки, п - її показник за- ломлення. Для отримання інтерференцій- ної картини обидві частини променя зби- рають у фокальній площині відфокусова- ного на безмежність об'єктива. Інтенсив- ність світла в центрі інтерференційної кар- тини залежить від співвідношення різниці А оптичних шляхів обох частин променя і його довжини хвилі X. Це відношення ніаз. порядком інтерференції: А/Х = N + EJ де N - ціла, а є - дробова частини порядку інтерференції. Якщо є = 0, то в центрі кар- тини є максимум, а якщо є = 0,5 - мінімум. Для інших значень є отримуємо проміжні значення інтенсивності, а навколо центра є центральне кільце. Вимірюючи діаметр кільця, визначають дробову частину поряд- ку інтерференції. Цілу її частину отриму- ють, перелічивши темні смуги інтерферен- ційної картини, які проходять через одну її точку зі зміною товщини пластинки від 0 до d. Цю кількість смуг фіксують авто- матичним пристроєм. Якщо d дорівнюва- тиме1м,тоNбільше10 б . Визначивши порядок інтерференції та зна- ючи довжину хвилі променя і показник за- ломлення пластини, знаходять її товщину . (N+e)X а= . 2п Це основна формула А. і. м., яка показує, що в цьому методі вимірювана віддаль ви- ражається в довжинах світлової хвилі. Абсолютні інтерференційні вимірювання виконують за допомогою приладів, в осно- ву яких покладено нерівноплечовий ін- терферометр Майкельсона. В ньому плоскопаралельну повітряну пластинку утворюють зображення нерухомого дзерка- ла НД' і рухоме дзеркало РД. Дзеркало РД встановлюють на віддалі d від зображення дзеркала НД, яку треба виміряти.
Абсолютний показник.. 9 А НД Каретка Д НД'-—і /н^ \!Іазер\—- ; f і ІНапрямні r "Q— Труба П}}}}}))Екран Спрощено процес визначення порядку ін- терференції (цілої і дробової частин) поля- гає в застосуванні двочастотного абсолют- ного інтерференційного методу, коли вико- ристовують джерело випромінювання двох довжин хвиль, різниця частот яких лежить у радіодіапазоні. Промені обох довжин хвиль потрапляють на нерухоме і рухоме дзеркала інтерферометра. Частини, які піс- ля відбиття від нерухомого дзеркала про- йшли крізь напівпрозору пластинку Д, нак- ладаються, внаслідок чого отримують опор- не коливання низької частоти. Так само нак- ладаються коливання, які відбились від ру- хомого дзеркала та від пластинки Д. Резуль- татом цього буде низькочастотне сигнальне коливання. Далі визначають різницю фаз опорного і сигнального коливань. Цілу кіль- кість періодів у ній підраховують за кількі- стю циклів зміни різниці фаз під час пере- міщення рухомого дзеркала від зображення нерухомого дзеркала до досягнення вимі- рюваної віддалі d, яку також знаходять за формулою (див. вище). Довжини ліній, які можна визначити А. і. м., обмежуються довжиною когерентності дже- рела світла і впливом атмосфери. Під час використання теплових джерел чітку інтер- ференційну картину одержують на відстані не більше ЗО см. За допомогою лазерів цим методом визначають віддаль у декілька де- сятків, а навіть сотень метрів. Завдяки за- стосуванню лазерів спростились пристрої для абсолютних інтерференційних вимі- рювань та організація їх проведення, що сприяло промисловому виготовленню ін- терференційних відцалемірів. 13. АБСОЛЮТНИЙ ПОКАЗНИК ЗАЛОМ- ЛЕННЯ (абсолютный показатель прелом- ления; absolute index of refraction; absolute Brechungszahl f): відношення швидкості поширення електромагнетних коливань с у вакуумі до їх швидкості v у середовищі: п= c/v. Характеризує взаємодію частинок сере- довища з електромагнетними коливання- ми. Значення А. п. з. залежить від кількості частинок в одиниці об'єму середовища, тобто від його густини, а також від взаєм- ного розміщення і резонансної частоти час- тинок та частоти електромагнетних коли- вань. Більший А. п. з. властивий середови- щу з більшою густиною. А. п . з . повітря об- числюють, знаючи температуру, атмосфер- ний тиск і вологість повітря. 13. АБСОЛЮТНІ ВИМІРЮВАННЯ СИЛИ ВАГИ (абсолютные измерения силы тя- жести; absolute measurement of gravity; ab- solute Schwereeinwirkungsmessungf): вимі- рювання повного значення прискорення сили ваги в пункті спостережень допомагає розв'язати дві фундаментальні проблеми геодезії та геофізики: вивчення варіацій си- ли ваги з часом і створення національної опорної Гравіметричної мережі. Абсолютне вимірювання проводять двома методами: маятниковим і балістичним. У маятникових спостереженнях використовують обер- тальні та ниткові маятники. Балістичний ме- тод ґрунтується на законі прямолінійного рівномірно-прискореного падіння тіла. 6. АБСТРАКТНІСТЬ КАРТИ (абстракт- ность карты; abstraction of the map; Kar- tenabstraktionj): властивість карти, що ви- являється під час її складання завдяки зас- тосуванню прийомів картографічної генералізації. На будь-якій карті здебіль- шого відображається суб'єктивно-об'єк- тивна дійсність. 5. АВТОГРАФ (автограф; autograph; Auto- graph п, Autogramm п): універсальний сте- реофотограмметричний прилад механічно- го типу. Фірма-виробник - Вільда (Швай-
А втоколіматор 10 А царія). Модель А-7 призначена для опра- цювання наземних та аерофотознімків, для складання топографічних карт і планів, а також для виконання фототріангуляційних робіт. Модель А-8 дає змогу опрацьовувати планові аерофотознімки з подібними про- ектувальними зв'язками (фокусна віддаль приладу 98-215 мм), модель А-9 - широ- кокутні та надширококутні знімки (фокус- на віддаль приладу 40-77 мм). Модель А- 10 дає змогу створювати великомасштабні плани, а також цифрові моделі місцевості та рельєфу, розвивати фототріангуляцію. 8. АВТОКОЛІМАТОР (автоколлиматор; autocollimator; Autokollimatorm): оптичний прилад, що складається з зорової труби і відліковош пристрою; використовують для вимірювання малих кутів на засадах ав- токолімації. 21. АВТОКОЛІМАЦІЯ (автоколлимация; autocoltimation; Autokollimationj): явище спо- стереження відбитого зображення підсвіче- ної сітки ниток зорової труби від дзерка- ла, перпендикулярного до її візирної осі. Використовують під час точних вимірювань напрямів. 1. АВТОМАТИЗАЦІЯ СТЕРЕОВИМІ- РЮВАНЬ (автоматизация стереоизме- рений; automation of stereomeasurements; Automatisierung f der stereophotogrammet- rischen Messungen f ply. виконання фото- грамметричних вимірювань автоматични- ми приладами без участі оператора або за його часткової участі. Є складовою циф- рової фотограмметрії, яка своєю чергою передбачає: сканування зображень, коре- ляцію однойменних точок стереопари, автоматизоване викреслювання та побудо- ву цифрової моделі рельєфу, створення ортофотокарт. Можливий технологічний варіант, коли оператор виконує стереоско- пічні вимірювання для всіх фотограм- метричних задач, а їх розв'язують аналітич- ним методом на ПЕОМ. 8. АВТОМАТИЗОВАНА КАРТОГРАФІЧ- НА СИСТЕМА (автоматизированная картографическая система; automated cartographic system; automatisches Karto- graphiensystem n): виробнича система, яка об'єднує комплекси технічних, програм- них та інформаційних засобів автоматизо- ваного складання й оновлення традиційних і цифрових карт, організованих з підсис- тем, що забезпечують введення в ЕОМ кар- тографічної інформації, її опрацювання і зберігання, а також виведення карт циф- рових і видавничих оригіналів. 21. АВТОМАТИЗОВАНА КАРТОГРАФІЧ- НА ТЕХНОЛОГІЯ (автоматизирован- ная картографическая технология; auto- mated cartographic technology; automatische Kartographientechnologiej): сукупність ме- тодів організації інформаційного та про- грамного забезпечення, розроблених для певної архітектури обчислювальних засо- бів, які використовуються в процесах авто- матизованого виготовлення цифрових, то- пографічних та ін. карт. 21 . АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ДЕР- ЖАВНОГО МІСТОБУДІВНОГО КА- ДАСТРУ (автоматизированная система государственного городского кадастра; automated system of state urban cadastre; automatisches System n des Staatskatasters n der Stadtj): сукупність інформаційного, лінгвістичного, математичного, програм- ного, технічного, організаційного, мето- дичного, правового та економічного забез- печення для збирання, опрацювання, збе- реження і видачі даних містобудівного ка- дастру автоматизованим способом у гра- фічному чи текстовому вигляді. 21. АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА ТО- ПОГРАФО-ГЕОДЕЗИЧНИХ ВИМІРЮ- ВАНЬ (автоматизированная система то- пографо-геодезических измерений; automa- ted system of topographic-geodetic measure- ments; automatisches System n der topogra- phische und geodetische Aufnahme f): мобі- льна топографо-геодезична вимірювальна система для проведення знімальних робіт та опрацювання отриманих даних, включ- но з їх графічним зображенням у польо- вих умовах. 21 .
Автоматизоване.. 11 А АВТОМАТИЗОВАНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ ГЕОДЕЗИСТА (АРМ-Г) (автоматизиро- ванноерабочее место геодезиста; automa- ted working place of geodesist; automati- sierter Arbeitsplatz m des Landvermessers m (des Geodats m)): комплекс технічних і про- грамних засобів, які забезпечують автома- тизацію обчислень геодезичних задач. 21 . АВТОМАТИЧНА МІЖПЛАНЕТНА СТАНЦІЯ (автоматическая межпланет- ная станция; automatic interplanetary sta- tion; automatische zwischenplanetarische Station/): тип космічного літального апара- та, який може тривалий час перебувати в космосі, є носієм спеціальної знімальної апаратури, містить системи передавання інформації на Землю. А. м. с. можуть від- відувати космонавти для проведення спе- ціальних досліджень, заміни бортової апа- ратури тощо. 3. АВТОРЕФЛЕКСІЯ (авторефлексия; auto- reflection; Autoreflexion f): явище спосте- реження в дзеркалі, встановленому перпен- дикулярно до візирної осітрубитеодоліта, зображення візирної марки, закріпленої на об'єктив труби так, що її симетричні штри- хи рівновідцалені від оптичного центра об'єктива. Використовують для вивірення конструкцій машин та устаткування. 1. АВТОРСЬКИЙ ЕСКІЗ КАРТИ (авторс- кий эскиз карты; autor's draft of the map; Autorenkartenskizze f): первісний варіант змісту запроектованої карти, виконаний на блідо-голубому відбитку основи кар- ти географічної, одержаного з раніше виданої карти в масштабі та проекції, близьких до карти, що складається. 5. АВТОРСЬКИЙ МАКЕТ КАРТИ (ав- торский макет карты; author's model of the map; Autorenkartenentwurf m, Autoren- exemplar n): складений на підготовленій раніше основі карти географічній, містить повний обсяг спеціального змісту і легенду карти. А . м. к . виконують за даними основних джерел, з використанням прийнятих умовних позначень і настанов щодо фарбового оформлення проектованої карти. 5. АДДИТАМЕНТ (аддитамент; additive substance; Additament п): субстанція додана до іншої для її поліпшення (див. Розв'я- зування сфероїдних трикутників). 17. АДИТИВНИЙ СПОСІБ ОТРИМАННЯ КОЛЬОРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ (аддитив- ный способ получения цветных изображе- ний; additive methods ofgetting colour repre- sentations; Additivverfahren n der Erhaltung fder Farbbilder n pi): грунтується на мож- ливості отримати будь-який колір змішу- ванням трьох основних кольорів - синього (С), зеленого (3) і червоного (Ч). За допо- могою цих кольорів отримують додаткові кольори: голубий (Г), жовтий (Ж) і пурпу- ровий (П), а також чорний (Чр). Синій, зе- лений і червоний світлофільтри наз. ади- тивними світлофільтрами. В А. с. о. к. з. об'єкт фотографують на чорно-білу плівку через три світлофільтри: С, 3 і Ч. Із нега- тивів отримують чорно-білі діапозитиви, які проектують на екран через такі ж світ- лофільтри; на екрані з'являється кольоро- ве зображення об'єкта. Цей спосіб вико- ристовують для отримання кольорових по- зитивних зображень на кольоровій пози- тивній плівці або фотопапері. 3. АДІАБАТА (адиабата; adiabatic line; Adiabate f): лінія, що зображує на графіку адіабатний процес. 5. АДІАБАТНА ОБОЛОНКА (адиабатная оболочка; adiabatic mantle; adiabatische Hiillej): теплоізоляційна оболонка, що уне- можливлює будь-який теплообмін тіла з оточуючим середовищем. 5. АДІАБАТНИЙ ПРОЦЕС (адиабатный процесс; adiabatic process; adiabatischer Verlauf m (Prozefi m )): термодинамічний процес, що відбувається без теплообміну з навколишнім середовищем, тобто систе- ма не отримує теплоти ззовні й назовні її не віддає; це здійснюється за допомогою адіабатної оболонки. 5. АЕРОГРАФ (аэрограф; aerograph; Aero- graph т): прилад, яким наносять тонкий шар фарби на папір, тканину тощо за до- помогою стисненого повітря; застосовує-
Аероґравіметр 12 А ться під час укладання оригіналів карт, ви- готовлення плакатів та виконання інших оформлювальних робіт. 5. АЕРОҐРАВІМЕТР (аэрогравиметр; aerial gravimeter; Aerogravimeter n): гравіметр, призначений для відносного вимірювання сили ваги на літальному апараті. 6. АЕРОДИНАМІЧНИЙ ПАРАДОКС СУ- ПУТНИКА (аэродинамический парадокс спутника; aerodynamic satellite paradox; aerodynamisches Paradox n des Satellits m): явище, коли напрям тангенційного прис- корення супутника протилежний напряму сили опору атмосфери. Причина А. п. с. полягає в тому, що рух під дією гальму- вання атмосфери відбувається не по колу, а по спіралі. 3. АЕРОКОСМІЧНЕ ЗНІМАННЯ (аэро- космическая съемка; aerospace survey; aerokosmische Aufnahmef): отримання зоб- раження місцевості з різних літальних апа- ратів за допомогою спеціальної апаратури. Під час А. з . фіксується енергія електро- магнетного спектра, відбита від об'єктів місцевості. Залежно від того, які зони електромагнетних хвиль використовують під час знімання і як записують інформа- цію про об'єкт, розрізняють фотографічні та нефотографічні зображення. До не- фотографічних належать телевізійні, елек- тронно-оптичні, радіотеплові, радіолока- ційні зображення, які розширюють можли- вості отримання інформації про місцевість, стан довкілля та природні ресурси. Важли- ву роль у технологічній системі отриман- ня інформації про об'єкт відіграє аерофото- знімання. Його виконують за допомогою фотокамер, записуючи інформацію на фо- топлівку. Космічне знімання виконують для створення карт, дослідження природ- них ресурсів, вивчення геологічної будови Землі, метеорологічних процесів, стану за- брудненості довкілля, тобто процесів, дія яких поширюється на цілі регіони. 3. АЕРОЛОГІЯ (аэрология; aerology; Aero- logie f): розділ метеорології, що вивчає фі- зичні та динамічні процеси і явища у верх- ніх шарах атмосфери (вище приземного шару), а також методи їх дослідження. 5. АЕРОМАГНЕТОМЕТР (аэромагнито- метр; aeromagnetometer; Aeromagnetome- ter n): прилад для вимірювання магнетного поля Землі (див. Знімання аеромагнет- не) з літального апарата (зокрема, з ШСЗ). Вплив магнетного поля останнього на да- вач А. знищується автоматичними компен- саторами, а точніші вимірювання викону- ють, коли давач А. буксирують у спеціаль- ній гондолі на відстані 30-50 м від літаль- ного апарата. Є ферозондувальний А., про- тонний А., квантовий А. 5. АЕРОРАДІОНІВЕЛЮВАННЯ (аэрора- дионивелирование; aeroradio levelling; Aerofunknivellierung f): метод визначення висот HN точок місцевості під час аеро- фотознімання; виконують радіовисото- міром вимірювання висот Hs, лету (у мо- мент експозиції кожного знімка) та стато- скопом змін AHS. висоти лету відносно ви- хідної ізобаричної поверхні В. Для визна- чення HN, потрібно знати висоту точки HN[ на початку маршруту. Тоді HNi =Нщ +HSi -AHSi+AHS. - HSj. Передбачається, що поверхня ізоба- ри ч н а В паралельна до рівневої поверхні V. Для контролю вимірювання визначають ви- соту опорної точки в кінці маршруту. Одер- жану нев'язку розподіляють між знайденими висотами точок пропорційно до їх віддален- ня від початкової точки маршруту. 7. АЕРОФІЛЬМ (аэрофильм; aerofilm; Aero- film п): фотоплівка, на яку поміщається більше ніж один кадр зображення. Звичай-
Аерофотоапарат.. 13 А но А. має довжину близько 60 м. Експоно- ваний А. отримують після аерофотозні- мання, проявлений А. - після фотогра- фічної обробки - негативного процесу. 8. АЕРОФОТОАПАРАТ ЩІЛИННИЙ (ще- левой аэрофотоаппарат; aerial scanning (slotted) camera; Schlitzkameraf, Ritzluftbild- kamera f): апарат, в якому реалізований принцип неперервного фотографування смуги місцевості, яка під час руху літака проектується на вузьку, перпендикулярну до напряму лету, щілину, розташовану в фокальній площині аерофотоапарата. Су- війна фотоплівка безперервно перемоту- ється з такою ж швидкістю, з якою перемі- щається спроектоване через щілину зобра- ження. В результаті такого фотографуван- ня отримують суцільний фотознімок міс- цевості у вигляді довгої стрічки, а не окре- мих кадрів. 8. АЕРОФОТОГЕОДЕЗІЯ (аэрофотогео- дезия; aerophotogeodesy; Luftbildgeodasief, Luftbildvermessungskundej): інженерна спе- ціальність, що існувала в навчальних зак- ладах СРСР; значно ширше поняття - фотограмметрія. 8. АЕРОФОТОГРАММЕТРІЯ (аэрофото- грамметрия; airphotogrammetry; Aeropho- togrammetrie f, Luftbildphotogrammetrie f; Bildflug m): розділ фотограмметрії, який вивчає геометричні властивості аерофо- тознімка та пари знімків, теорію транс- формування аерофотознімків, теорію по- будови геометричної моделі об'єкта, аерофототріангуляції, опрацювання знімків на фотограмметричних приладах, створення оригіналів карт. 8. АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (аэрофото- съемка; aerialphotography; Luftaufnahmefj: фотографування земної поверхні з літаль- ного апарата. Виконують для складання топографічних карт, вивчення та обліку лі- сових, земельних угідь і водних ресурсів, землевпорядкування, рельєфу, ландшафтів, техногенних процесів, проектування інже- нерних споруд, проведення геолого-розві- дувальних робіт тощо. Здійснюється аеро- фотоапаратами, призначеними для плано- вого, перспективного та панорамного фо- тографування. Найпоширеніше планове А., коли кут нахилу знімка менше 3°. Фотогра- фування місцевості здійснюється з поздовж- нім перекриттям суміжних знімків на 60 %, що дає змогу отримати за допомогою сте- реоскопічних приладів об'ємну модель міс- цевості. А. поділяють на топографічне і те- матичне. Розвиток А. тісно пов'язаний з роз- витком авіації та космонавтики. За фото- знімками складають топографічні карти і фотопродукцію: ортофотоматеріали, фото- плани, фотосхеми, фотокарти. 8. АЕРОФОТОЗНІМОК (аэрофотоснимок; photography (image); Luftbildn): фотографіч- не зображення об'єкта (місцевості), отрима- не аерофотокамерою, встановленою на літальному апараті. А . горизонтальний-зні- мок, кут нахилу якого дорівнює нулеві; А. плановий - знімок, кут нахилу якого не пе- ревищує 3°; А. перспективний - знімок, кут нахилу якого більше 3°. 8. АЕРОФОТОЗНІМОК ТОПОГРАФІЧ- НИЙ (топографический аэрофотоснимок; topographical aerial photography (image); topographisches Luftbild n): аерофото- 3німок з високими метричними і зобра- жувальними характеристиками, який вико- ристовується для створення топографічних матеріалів: карт, фотокарт, цифрових мо- делей місцевості, ситуації та рельєфу. 8. АЕРОФОТОКАМЕРА (аэрофотокамера; aerocamera; Luftbildkamera J): пристрій для отримання фотографічного зображення міс- цевості на світлочутливому матеріалі під час аерофотознімання. Найчастіше застосо- вуються кадрові А. (рис.) . Основні вузли А.: знімальна камера/, касетаII, аерофотоустава III, командний пристрій Ж А. розташована у фотовідсіку літального апарата. Знімальна камера складається з внутріш- нього блока 1 та зовнішнього корпуса 2. Внутрішній блок використовується для по- будови оптичного зображення за допомо- гою об'єктива. Між компонентами об'єк- тива 3 розташований аерофотозакривач 4. Верхня основа 5 оптичного блока є пло- щиною прикладної рамки, до якої в момент
Аерофотокамера.. 14 А фотографування притискається фотомате- ріал 6. Це відбувається за допомогою спе- ціального вирівнювального пристрою, який працює найчастіше на пневматичній осно- ві та складається з притискувального стола 7 та вирівнювального скла 8. Розміри світ- лового вікна визначають формат аерофото- знімка. Касета дає змогу зберігати аерофотоплів- ку, вирівнювати її в площині в момент екс- позиції та перемотувати на потрібний від- різок. Касетою є світлонепроникна короб- ка, в якій встановлено механізм перемоту- вання з двома шпульками. Під час фото- графування фільм перемотується зі шпуль- ки 9 на шпульку 10, проходячи над при- кладною рамкою. Зовнішній корпус 2 зні- мальної камери захищає внутрішній блок і є основою для монтажу касети і закріплен- ня аерофотоустави. Аерофотоустава оберігає А. від зовніш- ніх і внутрішніх вібрацій, поштовхів, уда- рів тощо. Вона з'єднує А. з літальним апа- ратом. Підвішений стан А. дає змогу змен- шити кути нахилу знімків або здійснити її орієнтацію стосовно напряму лету. Командний пристрій дистанційно керує роботою А. На ньому встановлюють об- числений інтервал між експозиціями, що дає змогу автоматизувати весь процес аеро- фотознімання. Сучасні А. забезпечують автоматичне увімкнення та вимкнення, по- ворот на кут знесення, а також визначення та утримання експозиції. Командний пристрій забезпечує керування допоміжними при- строями одночасно з роботою А. 3. АЕРОФОТОКАМЕРА ПАНОРАМНА (іаэрофотокамера панорамная; panoramic aerocamera; Panoramakamera f): аеро- фотокамера, за допомогою якої земна по- верхня подається сумою окремих зобра- жень, отриманих за законом центральної проекції. В результаті панорамного аеро- фотографування отримують смуги-панора- ми, які деколи зображають земну поверхню від горизонту до горизонту. 3. АЕРОФОТОКАМЕРА ЩІЛИННА (ще- левая аэрофотокамера; slotted aerocame- ra; Ritzluftbildkameraf): аерофотокаме- ра, для безперервного фотографування по- верхні об'єкта на фотографічний матеріал через щілину камери. У А. щ. рух фотома- теріалу та літального апарата синхронізо- вано. 3. АЕРОФОТОПЛІВКА (аэрофотопленка; aerofilm; Luftfilm т, Aerofilm т): див. Фо- тографічні матеріали. 8. АЕРОФОТОТОПОГРАФІЯ (аэрофото- топография; aerophototopography; Luft- bildtopographie f): розділ фотограммет- рії, що вивчає й опрацьовує методи та за- соби створення карт топографічних за матеріалами аерофотознімання. Дос- ліджує геометричні властивості аерофо- т о з н і м к а і стереоскопічної пари, розроб- ляє фотограмметричні прилади для скла- дання карт, методи польового і каме- рального топографічного дешифруван- ня знімків. Є два методи аерофототопо- графічного знімання-комбінований і сте- реотопографічний. Комбінований метод включає складання контурної частини карти на основі трансформування знімків і польове знімання мензульне рельєфу. У стереотопографічному методі в польо- вих умовах виконують дешифрування знімків, визначають геодезичні координати й висоти деяких точок місцевості. В каме- ральних умовах, опрацьовуючи аерофото-
Азимут.. 15 А знімки, за допомогою фотограмметричних приладів отримують контурну та висотну частини карти, складають і готують до ви- дання оригінал карти. Тепер А. пов'язана з автоматизацією процесів складання карт на основі використання ЕОМ, засобів ком- п'ютерної графіки та створення автомати- зованих картографічних систем. 8. АЗИМУТ АСТРОНОМІЧНИЙ (астро- номический азимут; astronomical azimuth; astronomisches Azimut n): двогранний кут, утворений площиною астрономічного ме- ридіана пункту спостережень і площиною вертикала земного предмета. Відлічує- ться від північного напряму астрономіч- ного меридіана за годинниковою стрілкою від 0 до 360°. У астрономії сферичній відлічують від точки півдня. 10. АЗИМУТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геодезиче- ский азимут; geodetic azimuth; geodetica- geodatisches Azimut n): якщо на поверхні еліпсоїда вибрати на геодезичній лінії S дві довільні т. Qx і Q2, І Т. <2, прийняти за по- чаткову, а т. Q2 - за кінцеву, то напрям QXQ2 наз. прямим, а напрям Q2Q\ - оберненим напрямом лінії S. Напрям лінії в деякій точці поверхні встановлюється кутом на- прямним, утвореним однією з координат- них ліній і заданою лінією, точніше, кутом між дотичними до цих ліній. На поверхні земного еліпсоїда за напрямний кут при- ймають кут між дотичними до меридіана і до заданої лінії; відлічується від північного напряму меридіана за ходом годинникової стрілки. Цей кут наз. А . г . (позначається літе- рою А). А. г . може бути двогранний кут між площиною геодезичного меридіана і нор- мальною площиною, що містить дотичну до заданої лінії. В будь-якій точці на поверхні еліпсоїда азимут А{ геодезичної лінії наз. азимутом прямим, якщо він показує пря- мий напрям лінії, і азимутом оберненим Л2, якщо вказує наїїзворотний напрям. Пря- мий і обернений азимути в заданій точці лінії відрізняються один від одного на 180°. Пря- мий азимут^! у початковій точці Qx наз. ази- мутом початковим. Проекцію А. г. на карті також наз. А. г. 17. АЗИМУТ ЛАПЛАСА (азимут Лапласа; Laplace's azimuth; Laplacesches Azimut n): азимут геодезичний, що обчислюється за формулою А-а - (А - L)sia(p, яку наз. рівнянням Лапласа. Щоб отримати А. Л., потрібно на геодезичному пункті з відомими координатами геодезични- ми В і L визначити зі спостережень ази- мут астрономічний сі та довготу астрономічну Я (див. Пункт Лапла- са). Рівняння Лапласа слушне лише за умови паралельності полярної осі рефе- ренц-еліпсоїда та осі Світу. 17. АЗИМУТ МАГНЕТНИЙ (магнитный азимут; magnetic azimuth; magnetisches Azimut n): горизонтальний кут Аи, відлічу- ваний за ходом годинникової стрілки від північного напряму NM магнетного мери- діана в деякій т. В до заданого напряму ВС. А. м. змінюється від 0 до 360°; на місце- вості вимірюється за допомогою бусолі (компаса). Зв'язок між азимутом астро- номічним А і А. м. однієї й тієї ж лінії виражається формулою А-Ам +S, де <5- схилення магнетної стрілки, яке при- ймається на схід від істинного меридіана зі знаком „+", на захід - зі знаком „-". 12. ANM
Азимут. 16 А АЗИМУТ НАПРЯМУ В ПРОЄКЦІЇ {ази- мут направления в проекции; azimuth ofany direction in projection; Azimut n der Richtung f in der Abbildung f (in der Projektion f)): тобто в зображенні; якщо за поверхню Землі математичну прийнято еліпсоїд, А. н . в п . визначають за формулою er f ctg4= — ctga+^-, Mh h де e,f— коефіцієнти Ґавсса; h - яко- біан у картографії; Мі г-радіуси кри- вини меридіанів і паралелей еліпсоїда; а і А - азимути будь-якого напряму на еліпсо- їді та його зображення на площині. 5. АЗИМУТ ОБЕРНЕНИЙ (обратный ази- мут; inverse azimuth; Gegenazimut п): див. Азимут геодезичний. 17. АЗИМУТ ПОЧАТКОВИЙ (начальный азимут; initial azimuth; Anfangsazimut п): див. Азимут геодезичний. 17. АЗИМУТ ПРЯМИЙ (прямой азимут; di- rect azimuth; direktes Azimut n): див. Азимут геодезичний. 17. АЗИМУТ СВІТИЛА (азимут светила; azimuth of star; Azimut n des Himmelkdrpers m): див. Координати небесні. 10. АКВАТИНТА (акватинта; aquatint; Aquatintaf): 1) ручний спосіб виготовлення друкарської форми у вигляді заглибле- ної гравюри на металі; 2) метод гравіюван- ня, що полягає у щавленні кислотою вкри- тої тонким шаром асфальтного або кані- фольного пилу металевої пластинки, на яку голкою (або пензликом кислотовідпорним лаком) нанесено зображення. 5. АКВАТИПІЯ (акватипия; water-ink prin- ting): відтворення в поліграфії малюнків водяними (знежиреними) фарбами. 5. АКВАТОРІЯ (акватория; defined area of water; Aquatoriej)-. ділянка водної поверхні у визначених межах району моря або пор- ту. А . порту використовують для стоянки суден під час навантаження - розвантажен- ня та їх ремонту, для випробування війсь- кової техніки тощо. 6. АКОМОДАЦІЯ ОКА (аккомодация гла- за; eye accomodation; Akkomodation f des Auges n): здатність ока до одночасного чіт- кого бачення предметів, неоднаково відда- лених від нього. Досягається зміною кри- вини кришталика ока, на який діє скоро- чення мускулів ока. Що ближче предмет до спостерігача, то сильніше скорочуються мускули і збільшується кривина кришта- лика; це дає змогу сфокусувати зображення предмета на сітківці. 8. АКСЕЛЕРОМЕТР (акселерометр; ассе- lerometer; Accelerometer п): прилад для ви- мірювання прискорень у транспортних ма- шинах, літальних апаратах тощо. Викорис- товують також у геодезичних приладах, напр. у гіротеодолітах. 6. АКТ РОЗПЛАНУВАННЯ (актразбивки; records of layout; Aktef der Absteckung J): протокол про розпланування і закріплення на місцевості осей споруди головних (основних) або її частини. 1. АКТИВНИЙ ВІДБИВАЧ (активный от- ражатель; active reflector; aktiver Reflek- torm)\ див. Відбивач. 13. АКТИНОГРАФ (актинограф; actino- graph; Aktinograph n): прилад, що записує інтенсивність сонячної радіації. 5. АКТИНОМЕТР (актинометр; actinometer; Aktinometer п): метеоприлац для вимірювання інтенсивності прямої сонячної радіації. Диск зі срібної, зачорненої з одного боку фольги, розташований у трубці, є приймачем сонячної енергії. За диском у трубці місіться зіркопо- дібна батарея, яка своєрідно з'єднана з ним, з корпусом приладу, а також із гальванометром. Під час спостережень трубку націлюють на Сонце так, щоб зачорнений бік диска був пер- пецдикулярний до сонячних променів. Інтен- сивність прямої радіації визначається різницею температур приймача і корпусу приладу. Орієнтування А. на північ здійснюється за допомогою магнетної стрілки на підставці, а націлювання на Сонце - обертанням трубки навколо осі Світу за допомогою шкали широт. Широко відомий термоелект- ричний А. Савінова—Янишевського. 19.
Актуалізація.. 17 А АКТУАЛІЗАЦІЯ ДАНИХ КАДАСТРУ (іактуализация данных кадастра; updating of cadastral data; Fortfuhrung der Katasre- daten f pi): приведення кадастрової ін- формації до повної відповідності зі станом об'єктів на певний момент часу. 21 . АЛГОРИТМ ҐАВССА (алгоритм Гаусса; Gauss algorithm; Gaussisscher Algorithmus m): правила, за допомогою яких можна обчислити коефіцієнти еквівалентних нормальних рівнянь: 1. Кожний коефіцієнт або вільний член алгоритму складається з двох членів; пер- ший позначається тими самими літерами, що й алгоритм, тільки з індексом меншим, на одиницю. 2. Другий член - дріб, знаменник якого до- рівнює квадратичному коефіцієнтові, що є біля невідомого, яке не береться до уваги, а чисельник складається з двох многочле- нів, які утворюються зі знаменника замі- ною обох його літер на ті, що входять до складу першого члена. Різниця першого і другого членів становить алгоритм Ґавсса. Напр.: [pbb. 1] 20. АЛІДАДА (алидада; alidad(e); Alidade j): частина геодезичного приладу з елемен- тами відлікового пристрою, розташована співвісно з лімбом. Звичайно, це лінійка, на кінцях якої в геодезичних приладах є пристрої (штрих, верньєр, шкала, мік- роскоп, мікрометр), що фіксують кут повороту А. відносно лімба. В оптичних теодолітах ці відлікові пристрої не розта- шовані безпосередньо на кінцях А. (як лі- нійки її нема). У теодолітах - частина, що обертається навколо лімба, наз. алідадною. Подекуди А. наз. лінійку кіпрегеля. 14. АЛІНІОМЕТР (алиниометр; alignment device; Aliniometer п): прилад для створних спостережень. Складається із зорової тру- би великого збільшення (40-45*) на під- ставці, окулярного або оптичного мікро- метра, точного рівня накладного та пристрою для примусового центрування на пунктах створу. Горизонтального та вертикального кругів немає. Трубу можна нахиляти під кутом ±30°. Похибка вимірювання відхилень від створу - гори- зонтальних зміщень - залежить здебільшо- го від типу мікрометра і віддалення визна- чуваної точки від приладу; характеризує- ться кореляційною залежністю т = (0,01 + + 0,0035) мм, де 5- віддаль візування, м. 1. АЛЮМІНОГРАФІЯ (алюминография; aluminography; Aluminographief): спосіб дру- ку плоского з використання друкарської форми на тонкій (0,6-0,8 мм) алюмінієвій пластинці. Застосовують для друкування карт, плакатів, репродукцій тощо. 5. АЛЬБЕДО (альбедо; albedo; Albedo j): ве- личина, що характеризує здатність повер- хні будь-якого тіла відбивати потік елект- ромагнетного випромінювання, що падає на неї. А. дорівнює відношенню відбитого потоку до падаючого (див. Альбедо Землі). 5. АЛЬБЕДО ЗЕМЛІ (альбедо Земли; albedo ofEarth; Erdalbedof): відношення кількості променистої енергії Сонця, відбитої від поверхні Землі, до кількості енергії, що падає на цю поверхню. В середньому А. 3. становить 45%. 5. АЛЬБЕДОМЕТР (альбедометр; albedo- meter; Albedometer п): прилад для вимірю- вання альбедо різних фізичних тіл (див. Піранометр). 19. АЛЬГРАФІЯ (альграфія; algraphy; Algra- phiej): див. Алюмінографія. 5. АЛЬМУКАНТАРАТ (альмукантарат; circle of altitude, aimukantar; Almukantarat m): мале коло на поверхні кулі за умови ста- лої вертикалі z (див. Система коорди- нат); це також будь-яке мале коло небес- ної сфери, паралельне горизонтові. 5. АЛЬТИТУДА (НАБЛИЖЕНА ВИСО- ТА) (альтитуда (приближенная высота); altitude; Altitude n): висота точки спосте- реження н. р. м., де тиск -Р0, а температура -10. А.уточках1і2позначаютьН[іІҐ2і визначають за формулами: 2 745-1
Амплітуда 18 А "і "г де N = 18470; РхіР2- атмосферний тиск у точках 1 і 2. Для спрощеного знаходження Н[ та II2 існують таблиці. (Напр., М.В . Пев- цов склав таблиці, прийнявши Р0 — 760 мм рт. стгі t = 15°С. Перевищення h із викорис- танням А. обчислюють за формулою h = (H'2-H[) + (H2-H[)atm, де а = 0,003665; tm - середня температура, tm=<,h+t2)!2. 19 . АМПЛІТУДА (амплитуда; amplitude; Amplitude j)\ 1) найбільше значення періо- дично змінюваної величини; 2) різниця між двома крайніми показами (штрихами) на шкалі приладу (напр., термометр). 5. АМПЛІТУДА КОЛИВАНЬ МАЯТНИ- КА (амплитуда колебаний маятника; ampli- tude ofpendulum oscillation; Amplitude f der Pendelschwingungenfpl): куг «максимального відхилення маятника від стану рівноваги. Пе- ріод коливання маятника залежить від амплі- туди. Під час вимірювань прискорення сили ваги А. к. м. у середньому дорівнює 10', а в деяких випадках - 30 -40'. Приведення періоду коливань маятника до нескінченно малої амплітуди здійснюють урахуванням поправки за амплітуду. Для обчислення ці- єї поправки з точністю 0,5-10 -8 с, якщо а = 50', амплітуду коливань потрібно вимі- рювати з точністю 1,1*. Є два методи вимі- рювання А. к . м.: фотографічний і фо- тоелектронний, які забезпечують реєст- рацію амплітуди з точністю Ґ. 6. АМПУЛА РІВНЯ (ампула уровня; level vial; Libellesampulle f)\ прозорий резервуар, гер- метично залютований після заповнення його рідиною, внутрішня поверхня якого харак- теризується певним радіусом кривини. 14. АНАГРАФ (анаграф; anagraph; Anagraph от): аналітичний універсальний стереофо- тограмметричний прилад, розроблений в Центр, наук. - досл. ін-ті геодезії, картогра- фії і аерофотознімання (Москва). Основні блоки А.: стереокомпаратор (вимірю- вальний прилад), ЕОМ (для розв'язування потрібних фотограмметричних задач), реє- стратор просторових координат, координа- тограф. У м. Вінниці на заводі „Аерогеопри- лад" випускали серійно „Анаграф-2". 8. АНАЛАТИЧНА ТОЧКА (аналлатичес- кая точка; anallatic point; anallatischer Punkt m): вершина паралактичного кута в оптичних віддалемірах, яка розташована біля проекції горизонтальної осі обертання приладу на візирну вісь зорової труби. 14. АНАЛІЗ (анализ; analysis; Analyse J): метод дослідження, який полягає втому,що об'єкт дослідження (предмет, явище, процес) роз- глядається як система, поділена на складові елементи для вивчення кожного з них і з'ясування їх ролі та місця в системі. 21 . АНАЛІЗ ГАРМОНІЧНИЙ (гармоничес- кий анализ; harmonic analysis; harmonische AnalyseJ): аналіз параметрів процесів за до- помогою зображення функцій у вигляді ря- дів чи інтегралів Фур'є. 21 . АНАЛІЗ ДИСКРИМІНАНТНИЙ (дис- криминантный анализ; discriminant analy- sis; diskriminirische Analysef): багатовимір- ний статистичний аналіз, що дає змогу роз- в'язувати задачі на поділ сукупностей спо- стережень. 21 . АНАЛІЗАТОР (анализатор; analizer; Analysator т): оптичний пристрій для пе- ретворення характеру поляризації і детек- тування поляризованого світла. Будова А. така ж, як і поляризаторів. Площину, в якій відбуваються коливання в промені пі- сля проходження А., наз. площиною А. Інтенсивність /0 плоскополяризованого променя після проходження А. дорівнює І = /„cosy 2 , де У - кут між площиною коли- вань спадного променя і площиною А. Ця формула виражає Малюса закон. 13. АНАЛІТИЧНА СТЕРЕОФОТОГРАМ- МЕТРИЧНА СИСТЕМА (аналитичес- кая стереофотогралшетрическая систе- ма; analyticalphotogrammetry system; ana-
Аналітичне визначення.. 19 А lytisches Stereoauswertungssystem л): комп- лекс для ручного, напівавтоматичного або автоматичного опрацювання фотознім- ків: стереофотограмметричний прилад (найчастіше стереокомпаратор), ЕОМ, пристрої введення-виведення зображення, координатограф, програмне забезпе- чення для аналітичного розв'язання фото- грамметричних задач, пристрої для ство- рення картографічних матеріалів. 8. АНАЛІТИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕ- МЕНТІВ ПРИВЕДЕННЯ (аналитичес- кое определение элементов приведения; analytical determination of reduction ele- ments; analytische BestimmungfderZentrie- rungselemente npi): використовують, якщо лінійні елементи приведення переви- щують 0,5 м або якщо геодезичними пунк- тами С є споруди, на яких не можна вста- новити прилад. Біля геодезичного пункту С закріплюють і вимірюють два базиси АВ, AT, довжину яких вибирають такою, щоб кут засічки з цих базисів пункту С наближався до 60°, а віддалі до нього були в 1,5-2 рази більші від перевищення пункту С відносно пунк- тів А і В. Вимірюють кути СС та /3 між ба- зисами і візирною ціллю і пунктом Г та кут У між напрямом на сусідній пункт і напря- мом на один із кінців базису. За даними вимірювань, в умовній системі, обчислюють координати точки встанов- лення теодоліта xT = btgPT/(tgPT + tgaT); уТ = xTtgaT та візирної цілі xc=btgpc/(tgl3c + tgac)- Ус = хс*8 а с> де b - довжина базису АВ. Розв'язавши обернену геодезичну задачу, отримують значення лінійного елемента приведення / та його дирекційний кут. Розв'язавши обер- нену задачу між точками встановлення тео- доліта і того кінця базису, до якого виміря- ний кут у, напр. т. В, отримують дирек- ційний кут напряму ТВ. Різниця дирекцій- них кутів лінійного елемента та напряму на кінець базису дає змогу визначити кут (р. Кутовий елемент зведення © = 360° -у + ф. Аналогічно знаходять елементи приведен- ня за даними вимірювань на другому бази- сі. Остаточним значенням є середнє ариф- метичне із двох незалежних визначень. 13. АНАЛІТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК ПРО- ЄКТУ (аналитический расчет проекта; analytical calculation of design; analitische Abrechnungfdes Entwurfes m): обчислення за проектними розмірами (віддалями і ку- тами) координат перетину осей споруд, проїздів, червоних ліній забудови або обчислення за вихідними координатами (взятими з плану графічно або одержаними із геодезичних вимірювань на місцевості) довжин ліній і кутів повороту осі споруди. Для трас - визначення елементів прямих і кривих, проектних висот, ухилів; для опор- них будинків - перевірка координат точок, що розташовані на їх рогах. Прив'язка го- ловних (розмічувальних) осей до пунктів геодезичної основи. Під час А. р. п. най- частіше застосовуються прямі та обер- нені геодезичні задачі, визначення ко- ординат точки перетину двох прямих, ко- ординат центра колової споруди, елемен- тів колових кривих. 1. АНГСТРЕМ (ангстрем; angstrom; Ang- stromeinheit j): позасистемна одиниця дов- жини: іА = 10 м. Названо на честь швед, фізика A. J. Angstrom. 21 .
Анемометр 20 А АНЕМОМЕТР (анемометр; anemometer; Anemometer п): метеоприлад для вимірю- вання швидкості вітру. Існує декілька кон- струкцій А. В геодезії використовують чашкуваті А. або з млинком іншої форми. Швидкість вітру визначається кількістю обертів рухомої частини приладу за пев- ний проміжок часу. 19. АНЕРОЇД (анероид; aneroid; Aneroid п): див. Барометри. 19. АНІЗОТРОПІЯ ПРУЖНИХ ВЛАСТИ- ВОСТЕЙ {анизотропияупругих свойств; anisotrophy ofresilient properties; Anisotro- pic fder elastischen Eigenschaftenfne): ві- дображає залежність пружних параметрів мінералів, кристалів від напрямів у геоло- гічному середовищі. Якщо пружні власти- вості однакові в усіх напрямах, то середо- вище наз. ізотропним. 4. АНКЛАВ (анклаб; unclab; Enklavej): ви- ділена замкнутою межею невелика ділянка території, що належить юридичній особі, яка володіє правами на іншу територію. 21. АНОМАЛІЯ (аномалия; anomaly; Апота- lie f): відхилення від норми, від загальної закономірності; ненормальність; неправи- льність. 5. АНОМАЛІЯ БУҐЕ (аномалия Буге; Вои- guer anomaly; Bouguer Anomalie f): анома- лія сили ваги, обчислена з урахуванням змі- ни сили ваги у вільному повітрі й при- тягання плоского проміжного шару мас. Цю аномалію названо в честь фран. ученого Буге, який уперше застосував її у дослід- женнях під час експедиції в Перу в сер. XVIII ст. А.Б. обчислюють за формулою AgE={g-Y\n-2nf8H\ де (g - у)в п - аномалія у вільному повітрі; 2itf8HY - редукція Буге; 8 - густина про- міжного шару; Нг - висота нормальна. Вона характеризує вплив аномальних мас, розташованих нижче земної поверхні. А .Б . використовують у гравіметричній розвідці з метою дослідження геологічної будови верх- ніх шарів земної кори, а також пошуку ко- рисних копалин. У геодезії А. Б. застосо- вують для непрямої інтерполяції аномалій у вільному повітрігірськихрайонів. 6. АНОМАЛІЯ ВИСОТИ (аномалия высо- ты; altitude anomaly; Hoheanomalief): див. Висота нормальна. 17. АНОМАЛІЯ ДРУГИХ ПОХІДНИХ ПО- ТЕНЦІЯЛУ СИЛИ ВАГИ (аномалия вто- рых производных потенциала силы тяжес- ти; anomaly of derivative of second order of gravity potential; Anomalie fder zweiten Po- tentialen n pi der Schwerebeschleunigung f): різниця між спостережуваним значенням других похідних потенціаялу сили ваги і нормальними їх значеннями з урахуванням поправки за рельєф. їх використовують у гравіметричній розвідці для дослідження гравіметричного поля неглибоко розташова- них аномальних тіл. За А. д. п. п. с. в. ство- рюють карти повного аномального градієнта сили ваги та карти градієнтів кривини. 6. АНОМАЛІЯ ЕКСЦЕНТРИЧНА (эксцен- трическая аномалия; eccentric anomaly; exzentrische Anomalief): математична функ- ція, що використовується в небесній механіці та геодезії космічній в об- численнях орбіт і позицій небесних об'єк- тів.А.е. - це кут Е = ПОхт (рис. Ано- малія істинна)уплощиніорбіти еліп- тичної небесного тіла т з вершиною в її центрі О,, відлічений від напряму на пе- рицентр П за рухом т до напряму на точку т, що є перетином допоміжного кола AmП з продовженням перпендикуляра mk, про- веденого з т до АП-лінії апсид. Радіус до- поміжного кола 0,Я дорівнює великій пів- осі орбіти. А. е. є проміжною величиною, яка зв'язує середню Мта істинну v аномалії: Е=M + esiaE;
Аномалія. 21 А Е = 2arctg{[(l - е)/(1 + е)Г tg(u/2)}, дее-ексцентриситет орбіти.Значен- ня.А.Е. - 0 -360°.9. АНОМАЛІЯ ІЗОСТАТИЧНА (изоста- тическая аномалия; isostatic anomaly; iso- statischeAnomalief): аномалія сили ва- ги з редукцією за топографічні та компен- саційні маси. Характеризує відхилення верхнього шару Землі (кора та верхня мантія) від стану ізостазії. 21. АНОМАЛІЯ ІСТИННА (истинная ано- малия; true anomaly; Wahranomalie f): або аномалія справжня, кут і? = ПОт у площи- ні орбіти еліптичної небесного тіла т з вершиною в її фокусі О (в якому місти- ться центр мас планети, що притягує це ті- ло), відлічений від напряму на перицентр П до напряму на біжуче розташування тіла т.А.і. - одна з полярних координат орбітальних, задопомогою якихнайча- стіше визначають миттєві розташування ШСЗ на еліптичних орбітах і які уможлив- люють обчислення за відомими елемен- тами орбіт координат супутників в інер- ційній (тобто геоцентричній екваторіаль- ній зоряній) системі Oxyz. 9. АНОМАЛІЯ СЕРЕДНЯ (средняя ано- малия; mean anomaly; mittlere Anomalief): математична функція, що використовуєть- ся в небесній механіці та геодезії космічній для обчислення орбіт і розта- шування небесних об'єктів. А . с . - дуга М = Пт" (рис. Аномалія істинна) до- поміжного кола Пт'т'А (радіус кола 0\П=а, де а - велика піввісь орбіти), відлічена від перицентра Я, яку прохо- дить допоміжна точка т", рухаючись зі сталою середньою кутовою швидкістю ш (наз. рухом середнім, со = 2я/Г, де Г- період повного оберту точок т, т і т" на своїх орбітах), за такий самий час, за який небесне тіло т, що рухається зі змінною швидкістю по еліптичній орбіті, проходить лугу Пт. А. с. обчислюється за елемен- тами орбіти M=n(t-г), деи= (/л/а 3 )1/ 2 , де t - поточний момент часу; Т - момент одночасного проходження т, т і т через перицентр; /л - геоцентрична гравітаційна стала. Значення А.с . 0-360°. 9. АНОМАЛІЯ СИЛИ ВАГИ (аномалия си- лы тяжести; anomaly ofgravity; Anomalie fder Schwerekraftj): різниця між виміряним і нормальним (теоретичним) значеннями сили ваги Ag = g — y. Якщо виміряне і нормальне значення сили ваги стосуються однієї точки, то таку аномалію наз. чис- тою, а якщо до різних - змішаною А. с. в. Щоб обчислити А. с. в. у точці фізичної поверхні Землі, треба перенести нор- мальне значення сили ваги з поверхні рів- невого еліпсоїда в цю точку. Така дія наз. редукуванням, а поправки - редукціями. На поверхні Землі А. с. в. становлять де- кілька десятків мілігал, а в горах і в райо- нах глибоководних западин досягають де- кількох сотень мілігал. А. с. в. використо- вують для складання гравіметричних карт, за якими можна визначити такі харак- теристики гравітаційного поля, як збурю- вальний потенціял, аномалія висоти, від- хилення прямовисних ліній. 6. АНОМАЛІЯ СИЛИ ВАГИ У ВІЛЬНО- МУ ПОВІТРІ (аномалия силы тяжести в свободном воздухе; anomaly of gravity in afree air; Freiluftanomaliefder Schwerekraft j): різниця між виміряним значенням сили ваги g в т. Мі його нормальним значенням уут.N: (g~Y)B.n=(gM ~YN) = gM ~(Yo +Л У)> Ay = -0,3086(1 + 0,00071 cos 2 B)Hr + + 0,00723# r2 - 10" 6 , H=H Y +£,
Аномалія.. 22 А де у0 - нормальна сила ваги на рівневому еліпсоїді в т. М„; Ау - поправка за висоту; Ну - нормальна висота; В - широта геодезична. Якщо нормальна висота ви- разиться в метрах, то поправка Ау - мілі- галах. Цю поправку наз. редукцією у віль- ному повітрі. А. с. в. у в. п . залежить від рельєфу місцевості, а тому її лінійна інтер- поляція не дає задовільних результатів. 6. АНОМАЛІЯ СПРАВЖНЯ (истинная аномалия; true anomaly; tatsachliche Ano- malie f): див. Аномалія істинна. 9. АНОМАЛІЯ ФАЯ (аномалия Фая; ano- maly of Fau; Anomalie f von Faye): ано- малія сили ваги, яку одержують зі спів- відношення де (g-y)B[I - аномалія сили ваги у вільному повітрі; 8gp - поправка в си- лу ваги за рельєф. У рівнинній місцевості, де поправками за рельєф можна знехтува- ти, А.Ф . майже такі, як аномалії у вільно- му повітрі. 6. АНТЕННИЙ ПРИСТРІЙ РАДІОВІД- ДАЛЕМІРА (антенное устройство ра- диодальномера; antenna device of radio range-finder; Antenne des Mikrowellendis- tanzmessers m)\ призначений для переда- вання та приймання надвисокочастотних несучих коливань. Антенний пристрій 10- сантиметрових радіовіддалемірів склада- ється з активного вібратора 4 (півхвильо- вого диполя), рефлектора 5 і параболічного дзеркала 2. Між вібратором 4 та кабелем 1, яким подають випромінювані коливання на вібратор, є симетрувальна втулка З (рис., а). Випромінювання з вібратора реф- лектор спрямовує на параболічне дзеркало для формування пучка. В радіовіддалемі- рах 3-сантиметрового діапазону викорис- товують дводзеркальні антени, в яких не- сучі коливання випромінюються безпосе- редньо зі звуженого кінця 2 хвилевода 1 (рис., б). Вони відбиваються від дзеркала З і потрапляють на параболічне дзеркало 4, яке формує пучок. 13. 4 2 З з ГНК б АНТИКВА (антиква; antiqua; Antiquaf): шрифт із заокругленими обрисами, на від- міну від готичного, форма якого ріжкова. 5. АНТРОПОЛОГІЯ (антропология; antro- pology; Anthropologic J): наука про поход- ження та еволюцію людини, утворення людських рас і нормальні видозміни фізич- ної будови людини. Сформувалася в сер. XIX ст. За результатами досліджень А. складають карти антропологічні. 5. АПАРАТУРА ДЛЯ ФОТОГРАФУВАН- НЯ МІСЯЦЯ (аппаратура для фотогра- фирования Луны; equipment for Moon sur- veing; Apparaturffiir die Mondaufnahme J): комплекс автоматичних пристроїв, який містить фотографічні та знімальні системи нефотографічні. А. д. ф. м. найчастіше складається з двох фотокамер з різними фокусними відстанями, які здійс- нюють фотографування на одну й ту ж плівку, пристрою для оброблення фото- плівки, сканувального і передавального пристроїв. Зчитування зображення викону- ється просвічуванням плівки вузьким світ- ловим променем. Світловий потік, який пройшов крізь плівку, модулюється про- порційно до щільності почорніння плівки
Апекс 23 А і фокусується на фотокатоді помножувача, звідки електричні сигнали після підсилен- ня транслюються на Землю, де зображен- ня відновлюється на екрані електронно- променевої трубки, а потім знову фотогра- фується. 3. АПЕКС (апекс; apex; Apex т): точка пе- ретину вектора швидкості руху пункту спо- стереження з небесною сферою. 10. АПЕРТУРА (апертура; apex; Apertur f): 1) отвір оптичної системи, що залежить від розмірів лінз або діафрагм; 2) куто- ва А. - кут між крайніми променями пуч- ка світла чи радіоактивного проміння, що потрапляє у прилад; 3) числова А. - до- буток показника заломлення середо- вища на синус апертурного кута. 5. АПЛІКАТА (аппликата; Z-AXIS; Applikate J): назва однієї із трьох декартових коор- динат, що визначають положення точки в просторі відносно заданої прямокутної системи координат. Інколи А. вважають висоту точки. 5. АПОАСТР (апоастр; apastron): найвідца- леніша від головної зорі точка орбіти зорі- супутника. 5. АПОГЕЙ (апогей; apogee; Apogdum п, Аро- gcium п, Erdferne j): див. Апоцентр. 10. АПОСЕЛЕНІЙ (апоселений; apolune): див. Апоцентр. 5. АПОЦЕНТР (апоцентр; apocenter; Аро- zentrumп):точкаорбіти еліптичної не- бесного тіла, найвіддаленіша від її фоку- са, в якому міститься центр притягання цього тіла. А.! діаметрально протилежний йому перицентр є точками перетину еліпса орбіти з його великою віссю. Від- повідно до назви тіла, яке є центром при- тягання (Земля, Сонце, Місяць тощо), за- мість А. вживають терміни апогей, апо- гелій, апоселеній тощо. Діаметр орбіти, що з'єднує А. та перицентр, наз. лінією ап- сид. 9. АПРОКСИМАЦІЯ (аппроксимация; ap- proximation; Approximation f)\ наближене вираження одних величин або геометрич- них образів через інші - простіші. А . дає змогу дослідити числові характеристики і якісні властивості об'єкта. Напр., А. кри- вих ліній ламаними, довільних неперер- вних функцій - многочленами, систем ди- ференційних рівнянь, які описують пове- дінку досліджуваної нелінійної системи - системою лінійних рівнянь тощо. 6. АР (ар; are; Аг п): позасистемна одиниця площі:1ар=100кв.м.14. АРГУМЕНТ ПЕРИГЕЮ (аргумент пери- гея; argument of perigee; Argument des Perygaums n (der Erdnahef)): див. Аргу- мент перицентра. 9. АРГУМЕНТ ПЕРИЦЕНТРА (аргумент перицентра; argument of pericenter; Argu- ment m des Perizentrums n): один з кепле- рових елементів орбіти небесного ті- ла, що характеризує орієнтацію орбіти у своїй площині. А.п . - кут (О (рис. Елемен- ти орбіти) з вершиною в центрі притя- гання О між напрямами на висхідний ву- зол Ni на перицентр 77, що відлічується в бік руху небесного тіла в межах 0-360°. Залежно від назви притягального тіла з центром у т. О (Земля, Сонце, Місяць то- що), замість А. п. вживають терміни: аргу- мент перигею, аргумент перигелію, аргу- мент периселенію тощо. 9. АРҐУМЕНТ ШИРОТИ (аргумент широ- ты; argument of latitude; Argument m der Breite j)\ кут и = NOm у площині орбіти не- бесного тіла т з вершиною в центрі при- тягання (у фокусі О орбіти), (див. рис. Еле- менти орбіти; Аномалія істинна),що відлічується від напряму на висхідний ву- зол ON до радіуса-вектора /-тіла т за ходом його руху від 0 до 360°. А . ш . дорівнює су- міарґументу перицентра сотаанома- лії істинної V і може використовувати- ся як кутова полярна координата для виз- начення розташування небесного тіла на своїй орбіті замість V. 9. АРЕАЛ (ареал; areal; Areal п): частина земної поверхні, що характеризується в своїх межах певною ознакою (напр., поши- рення в межах А. того або іншого виду тва- рин, рослин). А . є абсолютні та відносні. Абсолютний А. - це такий А., поза межами якого об'єкт чи явище не існують; віднос-
Ареалогія 24 А ний А. встановлюють зазвичай за перева- гою в означених межах того чи іншого яви- ща або за певними властивостями цього явища. На карті зміст А. можна подати по- різному: позначенням суцільною (штрихо- вою) лінією його площі, зафарбуванням або штрихуванням площі, розмічанням підпису чи розташуванням відповідного підпису або рисунка, що характеризує це явище. Можна зобразити А. на карті без позначення його меж. 5. АРЕАЛОГІЯ (ареалогия; areology; Areo- graphief): теж саме, що й хорологія. 5. АРЕОГРАФІЯ (ареографія; areography): розділ планетної астрономії, що вивчає й описує деталі які видно на поверхні Марса. 5. АРЕОЇД (ареоид; areoid; Areoid): поверхня рівня потенціялу сили ваги Марса, яка має обмежувати у просторі тіло такого ж об'є- му і маси, як і реальна планета. Якщо для Землі поверхня рівня (геоїд) фіксується умовою, що вона має збігатися із середньою поверхнею океанів і морів, то за відсутності води на Марсі вибір м-бу фігури ареоїда дещо проблематичний. Тому за А. прий- мають одну з поверхонь рівня, досить близь- ку до середньої ізобаричної поверхні 6,1•10 2 Па, яку вважають нульовим рівнем під час барометричного визначення висот фізичної поверхні, або до фізичної повер- хні планети. 11. АРЕТИРНИЙ ПРИСТРІЙ ГЕОДЕ- ЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (арретирующее устройство геодезического прибора; arresting device; Arretiervorrichtung f des geodatischen Gerates n): пристрій, що ви- вільнює від навантаження рухому части- ну механізму, щоб запобігти механічним діям на неї, коли прилад не працює. Вико- ристовують у таких геодезичних приладах, як високоточні теодоліти, гіротеодо- літи, гравіметри тощо. 14. АРКУШ ЦИФРОВОЇ КАРТИ НОМЕН- КЛАТУРНИЙ (номенклатурный лист цифровой карты; nomenclature sheet of di- gital map; nomenklaturisches Blatt n der Di- gitalkarte f): цифрова карта, межі територі- альної належності якої встановлені згідно з прийнятою системою розграфлення карт. 5. АРМІЛЯРНА СФЕРА (армилярная сфе- ра; armillary sphere; Armillarpharef): астро- номічний інструмент, який використову- вали в давнину для визначення координат небесних світил. 5. АРХІВ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦИФРО- ВОГО КАРТОГРАФУВАННЯ (инфор- мационный архив цифрового картографи- рования; information archive of digital map- ping; Informationsarchiv n der Digitalauf- nahmef): комплекс технічних і програмних засобів накопичення, збереження карт цифрових і обміну їх в автоматизованій картографічній системі. 5. АРХІВНА ГРАФІЧНА КОПІЯ (архивная графическая копия; graphical archive copy; gra- phische Kopie fder Urkundensammlungf): гра- фічне відображення на твердій основі чи на електронних носіях метричної інформації. 21. АСИМПТОТА (асимптота; asymptote; Asymptote f): пряма, яка не має жодної спільної точки з певною кривою (напр., па- раболою, гіперболою), що необмежено наближається до цієї прямої. Найпростіше визначати А., паралельну до осей коорди- нат. Рівняння А., паралельної до осі Оу: х — С — const, і в цьому випадку під час руху по відповідній безмежній гілці х —> С, а у —» Інакше, усі А. кривої у =Дзс), па- ралельні до осі Оу, можна одержати, зна- йшовши ті значення х=С,з наближенням до якиxf(x) прямує до безмежності. Для встановлення розташування кривої відно- сно своєї А., слід знайти знак_Дх), коли х прямує до С з лівого чи з правого боку. Аналогічно А., паралельна до осі Ох (як- що вона існує), визначається рівнянням у—С =const,деС=lim/(JC).7. АСКОРЕКОРД (аскорекорд; Ascorecord; Askorekord т): фотограмметричний прилад для монокулярного вимірювання плоских прямокутних координат точок фотознімка; виробник-фірма К.Цайсс, (м. Йена, Німеч- чина). Складається з каретки та вимірюва- льної системи, яка забезпечує монокулярне спостереження знімка. Для фотограммет- ричних робіт потрібне попереднє марку- вання точок на суміжних знімках; лише тоді
Аскоремат 25 А забезпечується висока точність фотограм- метричного опрацювання знімків. Точки маркують за допомогою спеціальних при- ладів (напр., для лазерного маркування ство- рено прилад „Transmark"). Точність відлі- ків шкал координат приладу 0,1 мкм. 8. АСКОРЕМАТ (аскоремат; Ascoremat; Askoremat т): автоматизований моноком- паратор фірми К. Цайсс (м. Йена, Німеч- чина), створений на базі приладу „А с ко- ре корд". Прилад призначений для моно- кулярних вимірювань координат маркова- них точок на знімках з точністю 1-2 мкм. Автоматизація забезпечується ЕОМ, що дає змогу автоматично реєструвати резу- льтати вимірювань і аналітично опрацьо- вувати знімки під час вимірювань (т. зв. ре- жим реального часу). 8. АСТАЗУВАННЯ (астазирование; astati- zing; Astasierung f)\ 1) збільшення чутли- вості Гравіметра за допомогою спеціальних пристроїв, які змінюють момент сили ва- ги. Астазовані системи працюють у поло- женні рівноваги, які близькі до нестійких. А. можна здійснити зміною кута нахилу, за допомогою додаткових пружин, елект- ричних або магнетних сил; 2) ослаблення впливу земного магнетизму на магнетну стрілку вимірювального приладу. 6. АСТЕНОСФЕРА (астеносфера; asteno- sphere; Astenospheref): шар пониженої міц- ності, твердості та в'язкості у верхній ман- тії Землі, що виявляється у зменшенні зна- чень швидкостей хвиль сейсмічних і густини мінералів. Розташований на гли- бині майже 100 км під континентами і май- же 50 км - під океанами, нижня межа - на глибині 250-500 км. 4. АСТЕРОЇДИ (астероиды; asteroids; Aste- roide m pi): це космічні тіла, що обертаються по еліптичних орбітах навколо Сонця зі швидкістю близько 20 км/с на віддалі 2,2- 3,2 а.о. від Сонця, утворюючи т. зв. асте- роїдний пояс (кільце); більшість А. знахо- диться між орбітами Марса та Юпітера. До А. належать тіла розміром до сотень кілометрів, але не менше 1 км у діаметрі. Всього відкрито близько 3 тис. А., а обчис- лення показують, що їхня кількість може до- сягати 30 тис. Загальна маса всіх А. стано- вить близько 0,001 маси Землі. Найбільший зА. - Церера (діаметр близько 1000 км), Паллада ~ 600 км, Веста ~ 500 км. А. ще наз. малими планетами. 11; 18. АСТИГМАТИЗМ (астигматизм; astigma- tism; Astigmatismus т)\ див. Аберація. 3. АСТРОГРАФ (астрограф; astrograph; Astrograph т): астрономічний оптичний прилад, (напр., телескоп) для фотографу- вання неба, здебільшого для розв'язування астрометричних задач. 10. АСТРОДИНАМІКА (астродинамика; astrodynamics; Astrodynamikf): найужива- ніша назва розділу небесної механіки, в якому вивчаються рухи ПІНТ. А. грунту- ється на математичному дослідженні рів- нянь руху ПІНТ, які є звичайними дифе- ренційними рівняннями. А. частково кори- стується методами класичної небесної ме- ханіки. Водночас, оскільки „набір" сил, які визначають рух ПІНТ, у задачах А. шир- ший, рівняння руху часто набагато склад- ніші. Для їх розв'язування і аналізу ство- рюються також нові методи. Крім того, в А. виникає низка специфічних задач: проек- тування орбіт, яке зводиться до визначен- ня умов запуску і програми керування ПІНТ; побудова аналітичних, напіваналітичних або чисельних теорій руху ПІНТ, за якими мож- на визначити їх розташування в просторі на певний момент часу; аналіз і проекту- вання обертового руху ПІНТ відносно їх центра інерції. 9. АСТРОКОМПАС (астрокомпас; astro- compass; Astrokompass т): див. Компас в аерофотозніманні. 5. АСТРОЛЯБІЯ (астролябия; astrolabe; Astrolabium п): кутовимірний прилад, який використовували в минулому для визна- чення широті довгот за спостереженнями світил поза меридіаном. У сучасній астрометрії використовують призмову А. Данжона (безособову А.) для визначен- ня широти і часу зі спостережень зір поза меридіаном на висоті близько 60° над го- ризонтом. 10.
Астрометрія 26 А АСТРОМЕТРІЯ (астрометрия; astromet- іу; Astrometrie f): розділ астрономії, що є базовим для всіх астрономічних наук. Го- ловні завдання А.: 1. Побудова фундамен- тальної системи небесних сферичних коор- динат. 2 . Вивчення обертового руху Землі для дослідження нерівномірності її обер- тання, руху земних полюсів, астрономіч- ного визначення часу і деяких значень астро- номічних сталих. З . Астрономічна орієнтація в космосі: визначення розташування на земній поверхні, в космічному просторі, на Місяці та ін. небесних тілах. 10. АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ (астрономическая обсерватория; astrono- mic observatory; astronomisches Observato- rium n): науково-дослідна установа, де спо- стерігають і вивчають небесні світила і яви- ща, а також опрацьовують теоретичні пи- тання астрономії. А. о. є: астрометрич- ні, астрофізичні, радіоастрономічні. Близь- кі до А. о. є геофізичні, гравіметричні, гео- динамічні обсерваторії. Крім наземних, є також орбітальні обсерваторії. Серед кла- сичних А. о. найвідоміші Грінвіцька (Ве- лика Британія), Пулковська (Росія), Маунт Вілсон (США). Серед орбітальних-астро- метрична обсерваторія Hipparcos (визна- чення високоточних координат і паралаксів зір, напр., новий фундаментальний зоря- ний каталог FK6), астрофізична обсер- ваторія з космічним телескопом Хаббла (Hubble Space Telescope). Провідною А. о. України є Головна астро- номічна обсерваторія (ГАО) НАН України. Вона розташована на південній околиці м. Києва в Голосіївському лісі. Статус ГАО був затверджений 1944, відкрили її 1949. Першим директором ГАО був академік А.Я .Орлов. З 1975 і досі її директором є акад. НАН України Я. С . Яцків. Під його керів- ництвом ГАО перетворилася на науково- дослідний астрономічний інститут з різно- манітною тематикою робіт та отримала ши- роке міжнародне визнання. Одним із важ- ливих напрямів роботи ГАО є дослідження обертання Землі методами астрометрії і геодезії космічної (Український центр визначення параметрів орієнтації Землі). Досить відома Кримська астрофізична обсерваторія, заснована 1945 на базі Си- меїзької обсерваторії, а також Миколаївсь- ка А. о ., яка спеціалізується на астрометрич- них дослідженнях і була заснована 1912 як відділення Пулковської обсерваторії. Дослідження з астрономічної тематики про- водять і в А. о ., створених при ун-тах Украї- ни: Національному ун-ті ім. Тараса Шевчен- ка (м. Київ, 1845), Одеському національному ун-ті ім. 1.1. Мечникова (1871), Львівському національному ун-ті ім. Івана Франка (1907), Харківському національному ун-ті (1808). Крім суто астрономічних в Україні є: Пол- тавська гравіметрична обсерваторія (1926), Лабораторія космічних досліджень Ужго- родського національного ун-ту. 18. АСТРОНОМІЧНА ОДИНИЦЯ (астро- номическая единица; astronomical unit; ast- ronomische Einheitf): одиниця віддалі, що в астрономії дорівнює середній віддалі від Землі до Сонця. За рекомендацією МАС А. о. дорівнює 149,6-10 6 км. 11. АСТРОНОМІЧНИЙ ЩОРІЧНИК (іастрономический ежегодник; astronomi- cal annual; astronomisches Jahrbuch n): ви- дання, в якому подаються координати небесні Сонця, планет і зір на певні мо- менти часу, а також різні допоміжні аст- рономічні таблиці. 18. АСТРОНОМІЧНІ КАТАЛОГИ (астро- номические каталоги; astronomical catalo- gues; astronomische Kataloge mpi): впоряд- ковані списки небесних світил, об'єд- наних за однією або декількома характе- ристиками. Значну частину А. к. станов- лять зоряні каталоги. 18. АСТРОНОМІЧНІ ПРИЛАДИ (астро- номические инструменты; astronomical inst- ruments; astronomische Geratenpl): прилади та інструменти, які використовують для виконання астрономічних спостережень. Основні з них: прилади для вимірювання кутів і годинники астрономічні. 10. АСТРОНОМІЧНІ РЕДУКЦІЇ (астроно- мические редукции; astronomical reductions; astronomische Reduktionen fpl): поправки в координати небесного світила за вплив
Астрономічні сталі 27 А прецесії, нутації, аберації, паралаксу, власного руху зорі, астрономічної реф- ракції, які враховуються під час визначення координат небесного світила. За допомогою А. р . здійснюється перехід від середніх ко- ординат світила до видимих і навпаки. Видимі координати небесного світила — координати, отримані безпосередньо в мо- мент спостережень світила і виправлені по- правками за приладові похибки і астроно- мічну рефракцію. Істинні координати сві- тила -видимі координати, в яких не береться до уваги вплив добової і річної аберацій. Середні координати світила - істинні ко- ординати на момент спостереження світила, в яких вилучено вплив нутації. Ці коорди- нати на момент спостереження t можна перєобчислити для будь-якого іншого мо- менту часу 7і (середина року, стандартна епо- ха, епоха зоряного каталогу), враховуючи вплив прецесії за час (Т- і). Астрономічна рефракція - відхилення світлового променя від прямолінійного напряму під час його про- ходження крізь атмосферу Землі. Через це світило спостерігають не на зенітній відстаніz,якцебулоббезатмосфери,ана z, яка відрізняється від z на кут рефракції р, при цьому z' =z — р . В астрономії для ви- правлень результатів спостережень за вплив А. р . застосовують спеціальні таблиці, напр. „Таблицы рефракции", складені в Пулковсь- кій обсерваторії. 18. АСТРОНОМІЧНІ СТАЛІ (астрономи- ческие постоянные; astronomical constants; astronomisclie Konstanten f pi): параметри, що характеризують орбіту Землі, її роз- міри та форму, обертання навколо осі, спів- відношення її маси з масою Місяця, Сон- ця і планет. А.с . фундаментальні - сукуп- ність величин, числові значення яких, що виводяться з великої кількості спостере- жень, відповідають математичним співвід- ношенням між цими величинами. Оскіль- ки абсолютну узгодженість у прийнятих значеннях і значеннях, отриманих зі спо- стережень, одержати неможливо, то під час створення системи фундаментальних ста- лих різниця між ними має бути мінімаль- на. Першу систему А. с. прийнято на Між- народній конференції директорів націона- льних астрономічних щорічників у Парижі 1896. Більшість А. с. обчислив і запропо- нував амер. астроном С. Ньюком. Висока якість проведеної ним роботи дала змогу зберегти загальноприйняту систему А. с. без будь-яких змін до 1964. Упродовж май- же 70 років існування цієї системи розви- нуті і з успіхом використані принципово нові методи астрономічних спостережень, які підвищили точність спостережень. У серпні 1964 на XII з'їзді МАС у м. Гамбур- зі затверджено нову систему А. с .,яку при- йняли для впровадження в національні та міжнародні ефемериди, починаючи з ви- пусків на 1968.3 часом і ця система заста- ріла, тому потрібно було створити нову, яка мала включати числові значення сталих і параметрів, що відповідають сучасним ре- зультатам визначень, отриманих під час до- сліджень Місяця і планет за допомогою космічних літальних апаратів. Крім того, потрібно було усунути деякі розбіж- ності в системі А. с . МАС (1964). 1976 на XVI і XVII Генеральних асамблеях МАС затвердили нову систему А. с., яка ре- комендується для практичного викорис- тання в астрометрії і ефемеридній астрономії. Система А. с. МАС (1976) (див. табл.), де одиниці виміру: метр, кіло- грам, секунда є одиницями довжини, маси і часу в (SI), покликана забезпечити узгод- женість для застосування в суміжних нау- ках. Астрономічна одиниця часу дорівнює інтервалові часу в одну добу (D), яка має 86400 с. Інтервал у 36525 діб дорівнює одному юліанському сторіччю (див. Одиниці міри часу). Астрономічна оди- ниця маси дорівнює масі Сонця. Астроно- мічна одиниця довжини дорівнює такій дов- жині А, для якої ґавссова гравітаційна ста- ла А: набуває значення 0,01720209895, якщо одиницями вимірювань є астрономічні одиниці довжини, маси і часу. 18.
Астрономічні таблиці 28 А АСТРОНОМІЧНІ ТАБЛИЦІ (астроно- мические таблицы; astronomical tables; astronomische Tabellenfpl): таблиці, які ви- користовують для опрацювання астроно- мічних спостережень. 18. АСТРОНОМІЯ (астрономия; astronomy; Astronomief): наука про закони руху, будову і розвиток небесних світил та їх систем і Всесвіту загалом. Сучасна А. складається з таких основних розділів: сферична А., астрометрія, геодезична А, теоретична А. і небесна механіка, астрофізика, зоряна А., космогонія, космологія. Сферична А. вивчає методи астрономічних вимірювань на небесній сфері, методи опра- цювання позиційних спостережень. Фундаментальні астрономічні сталі Noз.п. 1 Стала | Позначення | Числове значення | Розмірність Визначальна стала 1 |Гавссова гравітаційна стала 1 К | 0.01720209895 | Основні сталі 2 Швидкість світла с 299792458 м/с 3 Світловий проміжок для одиничної відстані (абера- ційний час) 499,004782 с 4 Екваторіальний радіус Землі аЕ 6378140 м 5 Динамічний коефіцієнт форми Землі J2 0,00108263 6 Геоцентрична гравітаційна стала GE 3,986005-10 14 м 3 /с 2 7 Гравітаційна стала Кевен- діша G 6,672-10"" м 3 /кг-с 2 8 Відношення маси Місяця до маси Землі М 0,01230002 9 Загальна прецесія по дов- готі в юліанському століт- ті для стандартної епохи J2000.0 Р 5029 ",0966 10 Нахил екліптики до еква- тора в стандартну епоху J2000.0 є 23°26'21",448 Похідні сталі 11 Стала нутації в стандартну епоху J2000.0 N 9 ",2025 12 Одинична відстань СТа=А 1,49597870-Ю 11 м 13 Паралакс Сонця arcsin(a£ / А)=пс 8",794148 14 Стала аберації в стандарт- ну епоху J 2000.0 X 20",49552 15 Стиснення Землі f 0,00335281= =1/298,257 16 Геліоцентрична гравітацій- на стала A3kl/D2 = GS 1,32712438-Ю 20 м 3 /с 2 17 Відношення маси Сонця до маси Землі (•GS)/(GE) = S/E 332946,0 18 Відношення маси Сонця до маси Системи - Зем- ля+Місяць (S/E)l( l+fi) 328900,5 19 Маса Сонця (GS)/G = S 1,9891-10'" кг
Астрономія... 29 Ґрунтується на сферичній тригонометрії. Астрометрія опрацьовує методи та ство- рює прилади д ля визначення координат сві- тил (фундаментальна астрометрія), астро- номічних координат та азимутів напрямів: на суші (А. геодезична), на морі (мор- ська А.), у повітрі (авіаційна А.). Теоретична А. і небесна механіка розроб- ляють методи визначення орбіт і складання ефемерид небесних тіл, що взаємодіють за законом всесвітнього тяжіння. В теоретич- ній А. розглядається незбурений, а в небес- ній механіці - збурений рух. Астрофізика вивчає фізичні властивості та хімічний склад небесних тіл за їх проме- невою енергією; поділяється на теоретичну і практичну; одним із її важливих розділів є радіоастрономія. Зоряна А. визначає закономірності розпо- ділу та руху зір і зоряних систем. Космогонія вивчає походження і розвиток небесних тіл, і насамперед сонячної сис- теми (планетна космогонія, зоряна космо- гонія). Космологія визначає загальні закономірно- сті будови Всесвіту і вивчає зміни у ньо- му. 10. АСТРОНОМІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (геоде- зическая астрономия; geodetic astronomy; geodatische Astronomie /): а с тр о н о м і я, що вивчає астрономічні способи визначення часу, астрономічних широт, довгот і ази- мутів точок земної поверхні. Відомими ве- личинами для визначення широт, довгот і азимутів є координати небесних світил, що вибираються з астрономічних каталогів на моменти спостережень, а вимірюваними - час, зенітні відстані світил і горизонтальні кути між ними. 10. АСТРОНОМО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПРИ- ЛАД (астрономо-геодезический прибор; astrogeodetic device; astronomisches geodci- tisches Gerat n): прилад, призначений для астрономічних визначень. 14. АСТРОФІЗИКА (астрофизика; astrophy- sics; Astrophisikf): див. Астрономія. 10. АСТРОФОТОГРАФІЯ (астрофотогра- фия; astronomical photography; Astrophoto- graphie J): астрономічні спостереження з використанням астрономічних приладів для фотографування небесних об'єктів і процесів, які відбуваються в Сонячній сис- темі, в далеких галактиках, та аналіз цих спостережень. 3. АСТРОФОТОМЕТРІЯ (астрофото- метрия; astrophotometry; Astrophotometrie f): розділ практичної астрофізики, зав- данням якого є опрацювання методів вимі- рювання, як і самого вимірювання блиску зір і яскравості небесних об'єктів фотогра- фічним та фотоелектричним способами. 5. АТЕНЮАТОР (аттенюатор; attenuator; Abschwacherm, Attenuator т): пристрій для зменшення електричної потужності або на- пруги. У світловіддалемірах це сітка, яку закріплюють на об'єктиві приймальної оп- тичної системи для послаблення відбитого світлового потоку. Її використовують під час вимірювань світловіддалеміром корот- ких ліній. 13. АТЕСТАТ МЕТРОЛОГІЧНИЙ (метро- логический аттестат; metrological cer- tificate; metrologisches Zeugnis n (Atest m)): документ, в якому зафіксовані результати атестації приладу з висновком про його придатність для застосування за призна- ченням. 21. АТЕСТАЦІЯ МЕТРОЛОГІЧНА (аттес- тация метрологическая; metrological cer- tification; metrologische Eichung f): атес- тація, яка зумовлює визначення метроло- гічних характеристик засобів і методик ви- мірювань. 21. АТЛАС (атлас; atlas; Atlas т)\ цілісний картографічний твір зі систематизованою сукупністю карт, виконаних за загальною програмою. Карти А. взаємно узгоджують- ся і часто доповнюють одна одну; зазвичай, для карт використовуються проекції і м-би, які полегшують порівняння карт. Картам А. властиві загальні прийоми генераліза- ції, системи умовних позначень, шрифти тощо. Крім карт, дуже часто в А. даються пояснювальні тексти, довідкові матеріали, графіки, фотографії тощо. А ., як і карти, класифікують (див. Класифікація атла-
Атлас.. ЗО А сів). Перший український навчальний А. „Географічний атлас" уклав проф. Мирон Кордуба, і був надрукований 1912. 5. АТЛАС ЗАГАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС- НИЙ (общий комплексний атлас; general complex atlas; Generalatlas n): див. Кла- сифікація географічних атласів. 5. АТЛАС ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНИЙ (общегеографический атлас; general com- plex atlas; gesamtgeographischer Atlas m): див. Класифікація географічних атласів. 5. АТЛАС КОЛЬОРІВ (атлас цветов; atlas of colours; Farbenatlas m): систематизована збірка взірцевих кольорів, яку можна вико- ристати в картографо-геодезичній і полігра- фічній практиці для визначення (вимірю- вання) кольорів, їх добору та оцінки. 5. АТЛАС КОМПЛЕКСНИЙ (комплексный атлас; complex atlas; Komplexatlas m): атлас, карти якого доволі стисло, наочно і якнайповніше подають різноманітні дані та відомості про природу, населення, госпо- дарство й економіку конкретної території. 5. АТЛАС НАЦІОНАЛЬНИЙ (националь- ный атлас; national atlas; nationaler Atlas m): атл ас, що найповніше подає об'єктив- ну інформацію про певну конкретну дер- жаву в її сучасних межах, зосереджуючи увагу на її найважливіших і характерних особливостях. А. н., як і будь-який атлас, створюється і виготовляється відповідни- ми картографічними й поліграфічними засобами. Здебільшого А. н. є атласами комплексними. Відіграють важливу роль у популяризації природних багатств, еко- номічних, господарських, культурних до- сягнень за кордоном. 5. АТЛАС РЕГІОНАЛЬНИЙ (региональный атлас; regional atlas; Regionalatlas т): атлас комплексний території, що ха- рактеризується сукупністю притаманних їй ознак (напр., фізико-географічних, еко- номічних, мовних). 5. АТЛАС ТЕМАТИЧНИЙ (тематический атлас;subject (thematic) atlas; thematischer Atlas m): див. Класифікація геогра- фічних атласів. 5. АТМОСФЕРА ВІЛЬНА (свободная атмосфера; free atmosphere; freie Atmo- sphdrej): розташована на такій віддалі від підстильної поверхні Землі, на якій ця по- верхня не впливає на неї. 14. АТМОСФЕРА ЗЕМЛІ (атмосфера Зем- ли; atmosphere of the Earth; Erdatmosphare f)\ газова оболонка, що оточує Землю й обертається разом з нею під дією сили ваги. В нижніх шарах, на висотах до 20 км у А. 3. є водяна пара (від 3% в екваторіальних районах до в Антарктиді), кіль- кість якої з висотою швидко зменшується. Тиск і густина повітря з висотою зменшу- ються. Атмосферний тиск р на рівні моря приблизно дорівнює еквівалентному тиску ртутного стовпчика заввишки 760 мм (760 мм рт. ст. = 760 тор = 1013250 дн-см~ 2 = 1,01325 бар = 1 атм = 101325 Па = 10333 мм вод. ст.) . На висоті h, де густина повітря р, прискорення сили ваги g, тиск змінює- ться за залежністюр = pgh. Температура з висотою змінюється складніше і залежно від її розподілу А. 3 . поділяють на тропо- сферу, перехідний шар - тропопаузу, стра- тосферу, мезосферу, термосферу (мезосфе- ру і термосферу також наз. Ионосферою), екзосферу (сфера розсіювання). Тропосфе- ра простягається від поверхні Землі до ви- соти 8-10 км у полярних і 16-18 км в ек- ваторіальних районах. У тропосфері зосе- реджено 80% маси А. 3 ., а в її нижніх ша- рах (5 км) - майже половину. Нижній шар тропосфери (декілька десятків метрів) наз. приземним шаром, а шар на висоті 500— 1500 м - граничним. У приземному шарі турбулентний обмін помітно впливає на до- < бовий хід метеорологічних характеристик. Маса А.З . становить близько 5,15-10 15 т. За міжнародною угодою прийнята стандарт- на А.З ., для якої на рівні моря: темпера- тура є стала і становить 15°С, на висотах понад 11 км температура -56,5°С; тиск 760 мм рт. ст.; густина 0,124966 кГ-с^м" 4 ; нормальне прискорення сили ваги 9,80665 м-с~ 2 ; відносна вологість 0%; температурний градієнт до висоти 11 км - 6,5°С на 1 км висоти. 14.
Атмосферний тиск 31 А АТМОСФЕРНИЙ ТИСК (атмосферное давление; atmospheric pressure; Luftdruck m, atmospharischer Druck m): сила, з якою вер- тикальний стовп атмосферного повітря тис- не на одиницю площі горизонтальної по- верхні. А . т. вимірюють у паскалях: 1 Па = =1Н-м~ 2 . Позасистемна одиниця А. т. мілі- метр ртутного стовпчика: 1 мм рт. ст. = = 133,322 Па. Найуживаніша одиниця тис- ку 1 гПа= 100 Па. 13. АТРИБУТ (атрибут; attribute; Attributn): характеристика об'єкта, що дає відповіді на запитання: що, де, коли, як багато. Від- повіді подаються величинами, які зберіга- ються в базі даних. Картографічні А. опи- сують, як відобразити інформацію на карті. Семантичні А. описують картографічні об'єкти (що це, скільки коштує, коли по- будоване). 21. АФЕЛІЙ (афелий; aphelion; Aphel п): най- віддаленіша від Сонця точка орбіти не- бесного тіла (планети, штучного супут- ника), що рухається навколо Сонця. 10. БАГАТОСТУПЕНЕВИЙ СПОСІБ ВИ- КЛЮЧЕННЯ БАГАТОЗНАЧНОСТІ (многоступенчатый способ решения мно- гозначности; multi-stage method of determi- ning the variety of meanings; vielstufige Verfahren f pi der Vieldeutigkeitsldsung f): застосовують у віддалемірах фазових, де вимірювальні частоти змінюють диск- ретно. Найпоширеніший спосіб визначен- ня числа цілих періодів у різниці фаз на одній із вимірювальних частот, яку наз. основною. Ціле число періодів зображають у вигляді многочлена, число членів у якого дорівнює числу частот у віддалемірі. Коли їх є чотири, то матимемо такий многочлен: Nl=(f/f,)a + (fl/f3)b + + (f/f2)c + d. (1) Коефіцієнти: а = 5наб/(0/2/4)"54; Ь = (/і//2)<54 ~83\ С = (Л//ъ) 8 ъ~ 8 г> d = (fl/f2)82-8l, Тут fx-.fi,- вимірювальні частоти, 5,... <54 - виміряні на цих частотах фазові доміри в частинах періоду; 5наб - наближене значення довжини лінії. Одержані значення коефіцієнтів a, b, с, d заокруглюють до най- ближчого цілого, і за формулою (1) одер- жують значення Ny За вимірювальними частотами можна однозначно отримати дов- жину лінії, не більшу від півдовжини хви- лі найнижчої частоти, яку наз. однозначно визначуваною віддаллю від далеміра. Б. с. в. б . за наявності цифрового фазометра дає змогу автоматизувати процес виключення багатозначності. Цей спосіб вимагає вимі- рювальних частот, які відрізняються між собою в сотні, і, навіть, у тисячі разів, що є незручним. Тому у віддалемірах з анало- говими фазометрами фазові доміри на всіх частотах, крім першої, одержують опосе- редковано. В них замість частотf2,f3, ••• є допоміжні частоти fi —f\—fi>Уз~f\ —Уз? ••••> близькі до fi. На цих частотах і на частоті fi виконують фазові вимірювання, а потім обчислюють фазові доміри <52, <53, ... за формулами 8і=8І-8;+П, якщо /, найбільша з частот. Коли ж вона найменша, то 81=8'і-5, + п. У цих формулах п = 0, якщо результат від- німання додатнийіи = 1,коли-від'ємний. 13. БАЗА АДМІНІСТРАТИВНИХ ДАНИХ (база административных данных; admini- strative data base; Administrativdatenbasef)\ сукупність певним чином упорядкованих масивів адміністративних даних, а також мовних і програмних засобів, що сприяють доступу до цих даних і їх зберіганню. 5.
База віддалеміра 32 Б БАЗА ВІДДАЛЕМІРА (база дальномера; base of range-finder; Basisf des Entfernungs- messers m): сторона трикутника, що лежить навпроти кута паралактичного відда- леміра. 14. БАЗА ДАНИХ АРХІВНА (архивная база данных; archival data base; Archivesdaten- basef): зафіксована в певний момент копія бази даних, створеної раніше. 21. БАЗА ДАНИХ ІЄРАРХІЧНА (иерархи- ческая база данных; hiearchical data base; hierarchiesche Datenbase j): набір даних, організованих за принципом кореневого дерева так, що кожній вершині відповідає певна група елементів даних. 21. БАЗА ДАНИХ ІНФОРМАЦІЙНА (ин- формационная база данных; information data base; Informationsdatenbase J): набір семантичних даних, що стосуються певної предметної області. 21 . БАЗА ДАНИХ ОПЕРАТИВНА (опера- тивная база данных; operative data base; Operativdatenbase f): сукупність карто- графічних даних, що зберігаються у тимча- совому автоматизованому сховищі з висо- кою оперативністю їх оновлення. 5. БАЗА ДАНИХ РЕДАГУВАННЯ (база данных редактирования; data base of map editing; Redagierensdatenbase f): база кар- тографічних даних, де накопичується, збе- рігається і видається цифрова інформація про місцевість для редагування цифрової карти. 5. БАЗА ДАНИХ РЕЛЯЦІЙНА (реляцион- ная база данных; relational data base; Relationsdatenbase f): логічно організована база даних як набір відношень (прямокут- них двовимірних таблиць, рядки яких - індексовані записи - відповідають набору значень атрибутів об'єкта, а стовпчики в шапці таблиці - поля - характеризують тип атрибута: бінарний, числовий, символь- ний, його розмір та ім'я атрибута) над ді- лянками визначення елементів даних. 21. БАЗА ДАНИХ ТЕХНОЛОГІЧНА (тех- нологическая база данных; technological data base; technologische Datenbase f): база картографічних даних для тимчасового зберігання даних довідкового та інформа- ційного характеру про місцевість з метою забезпечити технологічне опрацювання цифрової інформації про неї. 5. БАЗА ЗОБРАЖЕННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВЕКТОРНА (векторная база представ- ления цифровой картографической инфор- мации; vectoral base of the image of the di- gital cartographical information; Vektorab- bildungsbase f von digitalen Kartographien- informationf): подання цифрової метричної інформації у вигляді певної кількості век- торів відповідної довжини та їх орієнту- вання. 5. БАЗА КАДАСТРОВИХ ДАНИХ (база кадастровых данных; cadastral data base; Katasterdatenbase f): сукупність кадастро- вої інформації, що відображає стан об'єк- тів або явищ, їхні властивості та взаємо- відношення. 5. БАЗА КАРТОГРАФІЧНИХ ДАНИХ (база картографических данных; cartographical data base; Kartographiendatenbase J): сукуп- ність утворених певним чином масивів циф- рової картографічної інформації та про- грамних засобів, що забезпечують доступ до цих даних, їх зберігання та видачу. 5. БАЗИС ВЗІРЦЕВИЙ (образцовый базис; standard basis; Vorbildbasis f, Musterbasis f): геодезична побудова, яка складається із закріплених на місцевості точок, що утво- рюють інтервали, довжини яких відомі із заданою точністю. Б. в. призначений для перевірки, випробувань, метрологічної ате- стації та дослідження геодезичних відда- лемірів і віддалемірної частини електрон- них тахеометрів у польових умовах. Б. в. класифікують за точністю, діапазоном ви- мірювань та призначенням. Згідно з лока- льною схемою перевірки для геодезичних засобів вимірювання довжин, Б. в . характе- ризується розрядністю, наведеною в табл. Кількість точок і довжин інтервалів бази- су регламентується нормативно-технічною документацією. Пункти Б. в. закріплюють спеціальними стійкими знаками. Періодич- ність метрологічної перевірки польових
Базис.. 33 Б Б. в . встановлює метрологічна служба. Інтервали поширених Б. в. 2-, 3-, 4-го розрядів під час метрологічної атестації вимірюють приладами базисними, ви- сокоточними світловіддалемірами, інтерферометрами a6oGPS. 19. БАЗИС ВИМІРЮВАЛЬНИЙ (измери- тельный базис; measuring basis; Mefibasis f): інструментальна база для визначення віддалі паралактичним методом, яку вста- новлюють теодолітом перпендикулярно (деколи під кутом) до лінії візування. 1. БАЗИС ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геодезический базис; geodetic basis; geodatische Basis f): див. Базис взірцевий. Базисами також наз. виміряні сторони в мережах базис- них тріангуляції 1 та 2 кл. їх довжина в мережі тріангуляції 1 кл. має бути не менше 6 км, а відносна похибка його довжини не може перевищувати 1:400000. 13. БАЗИС ГРАВІМЕТРИЧНИЙ (гравимет- рический базис; gravimetric basis; gravime- trische Basis f): еталонний базис, застосо- вують для еталонування гравіметрів. Для визначення ціни поділки відлікового пристрою гравіметрів створюють міжна- родні, національні та місцеві Б. ґ., пункти для яких вибирають так, щоб різниця сили ваги між ними була максимальна. Для цьо- го їх розташовують уздовж меридіана або на схилах гір, використовуючи залежність сили ваги від висоти. Вимірювання на пунктах базису виконують з високою точ- ністю, щоб уникнути систематичних похи- бок у результатах еталонування. 6. БАЗИС ЕРОЗІЇ (базис эрозии; erosion basis; Erosionsbasis f): горизонтальна по- верхня, на рівні якої водяний потік (річка, струмок) втрачає руйнівну силу, нижче яко- го він не може поглиблювати своє ложе (русло). Загальним (головним) Б. е. є рівень Світового океану, місцевий (тимчасовий) Б. е. - рівень води під час падіння водного потоку у водойму чи водотік. 4. БАЗИС ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ (инженерно-геодезический базис; enginee- ring-geodetic basis; Verniessungsingenieur- basisf): вихідна лінія, що використовується для знімання або розмічування споруди, напр., способом прямої кутової планової або просторової засічок. 1. БАЗИС ОЧНИЙ (глазной базис; eye basis; Augenabstand пі)- , віддаль між передніми вузловими точками лівого та правого очей. Змінюється у різних людей від 58 до 72 мм; середнє значення Б. о. - 65 мм. 8. БАЗИС ПАРАЛАКТИЧНИЙ (параллак- тический базис; parallactic basis; parallak- tische Basis f): використовується у полі- гонометрії паралактичній. На місце- вості вибирають і вимірюють малий базис, розташований упоперек або вздовж лінії полігонометрії. Лінія, що вимірюється, утворює разом з базисом та геометричними побудовами, які їх зв'язують, паралактичну ланку (див. Ланки полігонометрії). 19. БАЗИС ПРОЄКТУВА1ІНЯ (базис проек- тирования; projection basis; Projektierung- sbasis f): віддаль між центрами проекцій лівого та правого знімків. 8. Характеристика розрядності базису взірцевого Розряд базису Точність Межа ви- мірювання, км Призначення 0 1—3-10 7 0,1-1 Робочий еталон 1 3-5 -10" 7 1-20 Атестація високоточних світловіддалемірів 2 1-1,5-Ю" 6 1-20 Атестація геодезичних і топографічних електромагнетних віддалемірів 3 3—4-Ю -6 2-5 Перевірка радіовіддалемірів та окремих типів світловіддалемірів 4 2—3•10 5 0,3-1 Перевірка віддалемірів геометричного і меха- нічного типів З
Базис.. 34 Б БАЗИС СТЕРЕОСКОПА (базис стерео- скопа; stereoscope basis; Stereoskopsbasis f): віддаль між центрами великих дзеркал сте- реоскопа. 8. БАЗИС ФОТОГРАФУВАННЯ (базис фо- тографирования; photobase, air basis; Auf- nahmebasis f): віддаль між двома точками, з яких виконується фотографування об'єкта. 8. БАЙТ (байт; byte; Byte т): група бітів, пе- реважно 6 або 8, що розглядається як одне; місце (у пам'яті або на іншому пристрої зберігання) для зберігання цієї групи бітів. 14; 21. БАКЕН (бакен; buoy; Bakentonne f): пла- вучий знак у річках, який встановлюють на якорі для позначення навігаційної не- безпеки. 6. БАЛАНСОМІР (балансомер; device for measurement of radiation balance; Balance- messer n): прилад для вимірювання радіа- ційного балансу (різниця між припливом і віддачею) природної поверхні. Першим приладом такого типу (1923) був абсолют- ний піргеометр Міхельсона. Він складає- ться з масивного мідного нікельованого диска. В центрі диска прорізана щілина, в якій натягнуті (у площинах поверхні дис- ка) дві однакові зачорнені пластинки, до яких підклеєна термобатарея. Верхня пла- стинка отримує енергію зустрічного ви- промінювання, а нижня - ґрунту і частину зустрічного, відбитого ґрунтом. Різниця цих двох потоків енергії дорівнює ефектив- ному випромінюванню земної поверхні. На цій же основі побудовані Б. Лютерштейна, Скворцова і Янішевського, в яких баланс земної поверхні вимірюється різницями температур смужок у відносних одиницях шкали гальванометра. 14. БАНК АДМІНІСТРАТИВНИХ ДАНИХ (банк административных данных; admi- nistrative data bank; Bank f der Administra- tionsdaten fpl): комплекс технічних, про- грамних, інформаційних та організаційних засобів централізованого накопичення, зберігання, опрацювання та використання даних для автоматизованого керування процесом виготовлення цифрових карт, включаючи відповідні бази адміністратив- них даних і систему керування ними. 5. БАНК КАРТОГРАФІЧНИХ ДАНИХ (банк картографических данных; carto- graphical data bank; kartographische Daten- bank f): система інформаційних, матема- тичних, програмних, мовних, організацій- них і технічних засобів, для централізова- ного накопичення, зберігання та багато- функціонального використання цифрових карт місцевості, щоб отримувати потрібну інформацію. 5. БАНК ЦИФРОВИХ КАРТ (банк цифро- вых карт; digital maps bank; Bank f von di- gitalen Karten fpl): сукупність технічних, програмних, інформаційних і мовних засо- бів централізованого накопичення, збері- гання, опрацювання та видачі цифрової картографічної інформації для подальшого використання. 5. БАНКА (банка; sandbank; Bankef): підви- щена частина морського дна, мілкіша, ніж навколишні райони моря. Б . вважають не- безпечною для судноплавства, якщо її гли- бина не перевищує 20 м. 6. БАР (бар; bar; Barn): див. Одиницятис- ку(1бар=10 5 Па). 20. БАРИЦЕНТР (барицентр; barycenter; Baryzentrum п): центр мас системи Зем- ля + Місяць, розташований на прямій, що з'єднує центри мас Землі та Місяця, на від- далі ~ 4670 км від центра мас Землі. Від- даль від центра мас Землі до барицентра визначається за формулою d=A/(1+ цЛ де А - середня віддаль між Землею та Місяцем; /л = М</Мф - відношення маси Місяця до маси Землі. 11. БАРИЧНИЙ СТУПІНЬ ВИСОТИ (ба- рическая ступень высоты; baric altitude stage; barometrische Hohenstufe): верти- кальна віддаль (у метрах), на якій атмо- сферний тиск змінюється на одиницю (1 гПа, 1 мбар або 1 мм рт. ст.), падаючи догори і збільшується донизу - до Землі.
Барограма 35 Б Розмірність Б. с. в. - м/гПа, м/мбар або м/мм рт. ст. Наближене значення Б. с. в. - 11,5 м/мм рт. ст. до висоти 500 м. На висо- тах 500-1000 м близько 12,0 м. Б. с. в. - змінна величина, яка залежить від тиску і температури повітря. Б. с. в. позначають АН. Її або обчислюють за формулою або вибирають із таблиць згідно з аргумен- тами гсер = (f, +t2)/2, Рсер = (Р, + Р2)/2, де t і Р- температураітискповітрявт.1і2; а - коефіцієнт лінійного розширення повіт- ря. Перевищення h за допомогою АН об- числюють за формулою h = AH(Pl - Р2). 19 . БАРОГРАМА (барограмма; barogramme; Barogramm n): стрічка, на якій записані ко- ливання атмосферного тиску. 5. БАРОГРАФ (барограф; barograph; Ba- rograph п): метеоприлад (анероїдний або ртутний) для автоматичного і безперерв- ного запису атмосферного тиску. Відо- мі: стаціонарний метеорологічний Б., струнний мікробарограф СМБ, мікроба- рограф СВ-5 фірми „Асканія", Б. з диск- ретним фотозаписом системи „Альтіко- дер". Б . має чутливий елемент, який реагує на зміну тиску і з'єднаний через систему важелів з писальним пером. Б. є анероїдні та ртутні. Найбільшу точність реєстрації зміни тиску забезпечує СМБ - 0,06 мб. 19. БАРОКАМЕРА (барокамера; altitude chamber; Barokameraf): герметично закри- та камера, в якій штучно створюють зни- жений або підвищений барометричний тиск. Б ., в яких можна змінювати темпера- туру, наз. термобарокамерами. Б. обладнані оглядовими вікнами, люками, звуковою і світловою сигналізацією, переговорним пристроєм тощо. Об'єм Б. - від декількох десятків літрів до сотень метрів кубічних. 6. БАРОКЛІННІСТЬ (бароклинность; baroclinity): розподіл маси рідини, коли густина є функцією двох параметрів; для атмосфери такими параметрами є тиск і температура, в океані - температура і со- лоність води. В такій атмосфері поверхні однакової густини або однакового пито- мого об'єму не збігаються з поверхнями ізобаричними. 5. БАРОМЕТР (барометр; barometer; Barometer п): прилад для вимірювання атмосферного тиску. Бувають Б. рідин- ні (ртутні), газові (диференційні), пружин- ні (анероїди, мікробарометри), гіпсотермо- метри. Найпоширеніші в практиці баро- метричного нівелювання барометри-ане- роїди та мікробарометри. В основі дії ртут- них Б. лежить закон гідростатистики: атмо- сферний тиск вимірюється стовпом ріди- ни, що зрівноважує його. Перші ртутні Б. відомі з XVII ст. Застосовують чашковий, інспекторський та контрольний ртутні Б. Чашковим Б. можна вимірювати тиск по- вітря з точністю ±0,13 гПа, і його викорис- товують на опорних барометричних стан- ціях. Інспекторські Б. застосовують на опорних барометричних станціях для ви- мірювання тиску та інспектування. Можна використовувати на базі експедиції як ета- лон. Точність ±0,08 гПа. Контрольний Б. використовують переважно як еталон. Точ- ність ±0,06 гПа. Тиск, виміряний ртутним Б., коректують поправками за зрівнювання показів приладу з еталонним Б., за геогра- фічну широту і висоту н. р . м . Пружинні Б. з'явилися у XVIII-XIX ст. Сучасні анеро- їди обладнані безповітряними металевими коробочками з тонкими кришками, які пру- жинять під час зміни тиску. Система важе- лів передає ці зміни висоти на стрілку при- ладу, яка вказує значення тиску на шкалі Б. Цей відлік виправляють поправками: за шкалу і температуру Б., а також за порівню- вання показників Б. з показниками стаціо- нарного ртутного Б. Відомі Б. - анероїди БАММ (точність 0,25-0,40 гПа), МД-49 -2, МД-49 -А (точність 0,20-0,25 гПа). Мікро- барометри забезпечують точність вимірю- вання тиску 0,04-0,07 гПа завдяки засто- суванню точнішої вимірювальної системи. Відомі мікробарометри ОМБ-1, МБНП, МБ-03, Асканія (ФРН), Паулін (США) та ін. В І -ті геотехнічної механіки НАН Украї- ни розроблено прецизійні мікробарометри
Барометрична формула 36 Б МБЦ з цифровим відліком. Чутливим еле- ментом у ньому є блок анероїдних коробок. Працює в компенсаційному методі вимі- рювання з пружинним силовим компен- сатором. Точність визначення тиску на станції 0,04-0,05 гПа. Газовим (диферен- ційним) Б., який створив Д.І .Менделєєв (1874), можна визначати різницю атмо- сферного тиску у двох точках з точністю 0,4 гПа. У ЦНДІГКіА (Москва) розроблені деякі оригінальні конструкцій газового Б. (точність 0,07-0,13 гПа). Інструментальна точність газового Б". фірми „Асканія" - 0,025 гПа. Основна частина газового Б. - балон, заповнений газом (за певного атмо- сферного тиску), з'єднаний з манометром, заповненим рідиною малої густини. За до- помогою триходового крана можна здійс- нювати зв'язок „балон-манометр" або „ба- лон-атмосфера-манометр". 19. БАРОМЕТРИЧНА ФОРМУЛА {бароме- трическая формула; barometric formula): див. Нівелювання барометричне. 19. БАРОМЕТРИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ ГРАВІМЕТРА (барометрический коэф- фициент гравиметра; barometric gravi- meter coefficient; barometrischer Koejfizient m des Gravimeters n): відношення величи- ни зміни показів гравіметра до зміни атмо- сферного тиску або уявна зміна сили ваги, зумовлена зміною атмосферного тиску. Б. к. г . визначають за формулою k р^ J_r " dp cr 0 273 де р0 - густина повітря за нормальних атмосферних умов; О - ефективна густи- на пружистої системи; Р() - нормальний атмосферний тиск; t - температура. Зна- чення Б. к . г. залежить від густини мате- ріалу маси пружистої системи. Щоб уник- нути впливу атмосферного тиску, пружисті системи гравіметрів поміщають у герме- тично закритий посуд або в рідину. 6. БАРОМЕТРИЧНИЙ КОЕФІЦІЄНТ МАЯТНИКА (барометрический коэффи- циент маятника; barometric pendulum coe- fficient; barometrischer Koejfizient m des Pendels n): залежність зміни періоду коли- вань маятника від зміни атмосферного тис- ку. Поправку за густину навколишнього се- редовища в період коливання маятника визначають за формулою АТр = -AD - вЛ5, де D - густина повітря; А, В- барометричні коефіцієнти, які залежать від форми та роз- мірів маятника. Щоб зменшити вплив змін- ної густини повітря, маятниковий прилад герметизують і вакуумують, підтримуючи сталий тиск декілька мілібарів. Значення Б. к . м. одержують за результатами спеціаль- них лабораторних досліджень. 6. БАРОСКОП (бароскоп; baroscope; Ваго- skop п): прилад для спостереження змін атмосферного тиску. 5. БАРОТЕРМОГРАФ (баротермограф; barothermograph; Ваго thermograph пі): самописний прилад для реєстрації атмо- сферного тиску й температури повітря. 5. БАРОТРОПНІСТЬ (баротропность; barotropy; Barotropie f): розподіл маси ріди- ни, коли густина є функцією лише одного параметра; дляатмосфери Б. визначається лише тиском. У такій атмосфері поверхні однакової густини або однакового питомого об'єму збігаються з поверхнями ізоба- ричними. Атмосфера є баротропною лише короткий час на невеликих частинах; загалом атмосфера є бароклінною. 5. БАСЕЙН РІЧКИ (бассейн реки; river (drainage) basin; Flufibecken n): Б. p. скла- дається з поверхневого водотоку та під- земного водозбору. Поверхневий водо- стік - частина земної поверхні, з якої стік води потрапляє в річкову систему. Підзем- ний водозбір - товща крихких відкладів, з яких вода потрапляє в річку. Поверхневий водотік і підземний водозбір не збігаються, тому Б. р. вважають площу поверхневого стоку, межами якої є вододіли. 7. БАСКЕРВІЛЬ (баскервиль): друкарський шрифт, характерною ознакою якого є чіт- кість малюнка. Використовують здебіль- шого для складання книжкового тексту. Створив у XVIII ст. англ. друкар Дж. Бас- кервіль. 5.
Батометр 37 Б БАТОМЕТР (батометр; bathometer; Bathometer п): гідрологічний прилад для взяття проб води з різних глибин у морях, озерах та ін. водоймах для дослідження її фізичних і ХІМІЧНИХ властивостей. Б. вимі- рюють також температуру води досліджу- ваного шару за допомогою глибоководних метеорологічних термометрів, які встанов- люють у рамі його корпусу. 6. БАШМАК (башмак; footplate; Frosch m, UnterlagsplatteJ): див. Підкладень ніве- лірний. 16. БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ПІДРАХУНОК ІМОВІРНОСТЕЙ (непосредственный подсчет вероятностей; direct calculation of probability; unmittelbare Wahrscheinlich- keitsrechnung f): для випробувань, в яких можна наперед підрахувати кількість усіх можливих випадків і кількість випадків, що сприяють появі деякої події А. Ймовірність появи цієї події можна обчислити за фор- мулою Р(А) = т/п, де п - кількість усіх ви- падків, т - кількість сприятливих випадків. Напр., ймовірність появи додатної похибки під час одного вимірювання становить 1/2, тому що кількість сприятливих випадків - 1, кількість усіх випадків — 2 . 20 . БЕЙЄСА ФОРМУЛА (формула Бейеса; Beyes formula; Formel f von Beyes): вико- ристовується для обчислення зміни ймові- рності подійНх, Н2,..., //„, які наз. гіпоте- зами, складають повну групу подій і несу- місні через появу деякої події А. Ця ймо- вірність обчислюється за формулою PiHjA)- /=і де і = 1,2, ..., п, P(Hj) - ймовірність г'-ї гі- потези до появи подіїР(НІ/А) і Р(А/НІ) - умовні гіпотези відповідно до подій Ні і А. 20. БЕРЕГ (берег; coast; Uferm, Kiistef): смуга суші в зоні постійної взаємодії водної по- верхні водотоку чи водойми зі сухо- долом, яка зазнає безпосередньої і безпе- рервної дії води. 4. БЕРЕГОВІ СМУГИ ВОДНИХ ШЛЯХІВ (береговые полосы водных путей; coastal strips of aquatic ways; Ufersstreife der Wasserswege in pi): на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних із судноплав- ством, встановлюються берегові смуги. Розміри Б. с. в. ш. та господарську діяль- ність на них визначає „Водний кодекс України". Порядок встановлення Б. с. в. ш. та користування ними регламентує Кабінет Міністрів України. 4. БЕРНУЛЛІ ТЕОРЕМА (теорема Вер- нути; Bernoulli theorem; Lehrsatz т von Bernoulli): одна з граничних теорем теорії ймовірностей. Вона формулю- ється так: з необмеженим збільшенням числа випробувань частота появи події Р за ймовірністю прямує до її ймовірності Р, тобто Р (|Р*-/?|<а)>1-5, п— де а і S - як завгодно малі додатні числа. Ця теорема зв'язує частоту, яку можна одер- жати з експерименту, з імовірністю. 20. БЕРНУЛЛІ ФОРМУЛА (формула Вер- нути; Bernuolli formula; Bernoullische For- mel J): дає змогу обчислити ймовірність по- яви деякої події А т разів за п випробову- вань, якщо ймовірність від випробовуван- ня до випробовування залишається стала. Р;;\А) = C"p m qn - m , " tn\(n — m)\ де Р',"(А) - ймовірність появи події А т разів за п випробовувань; Р - ймовірність появи події А для одного випробовування; q — ймовірність протилежної події для одного випробовування: 0! = \,р + q = 1. 20. Б'ЄФ (бьеф; headrace; Bjdjf п): частина річки, водойми, каналу, що примикає до во- допідпірної споруди (греблі, шлюзу). Роз- різняють верхній, нижній і проміжний Б. 4. БІАКСІАЛЬНА ОПТИЧНА СИСТЕМА (биаксиальная оптическая система; bia- xial optical system; biaxielles optisches Sys-
Бібліотека.. 38 Б tem л): приймально-передавальна оптична система світловіддалеміра, в якій переда- вальна і приймальна частини суміщені, а їх головні оптичні осі паралельні. 13. БІБЛІОТЕКА АДАПТОВАНИХ УМОВ- НИХ ЗНАКІВ (библиотека адаптиро- ванных условных знаков; library of the adap- ted conventional symbols; Bibliothek f der Adaptationskartenzeichen): сукупність ко- дів, характеристик геометричного опису та програмного забезпечення викреслювання спрощених умовних позначень, сформова- на за певною структурою на машинному носієві. 5. БІБЛІОТЕКА ЕТАЛОНІВ ГРАФІЧНИХ ЗОБРАЖЕНЬ (библиотека эталонов гра- фических изображений; library of graphical images standards; Bibliothek f der graphi- schen Eichabbildungenfpl): сукупність циф- рових даних про ознаки графічного зобра- ження, достатніх для його розпізнавання, що зберігаються на машинному носієві. 5. БІОСФЕРА (биосфера; biosphere; Віо- spharef): одна зі сфер географічної оболон- ки Землі, що утворюється на межі атмо- сфери, гідросфери і земної кори. Ха- рактеризується: наявністю живих організ- мів (рослини, мікроорганізми, тварини) і виникненням ґрунтів, які створюють непе- рервну „плівку життя" на планеті. Межа Б. встановлюється залежно від розподілу організмів: верхня межа збігається з озо- новим шаром в атмосфері (25-30 км), ниж- ня - з дном глибоководних впадин океанів і корою вивітрювання на суші. Концентра- ція організмів у Б. спостерігається у вер- стві завтовшки декілька десятків метрів. Ця верства в межах Б., де поширені рос- лини, наз. фітогеосферою. 4. БІПРИЗМА (бипризма; biprism; Doppel- prisma и): подвійна призма, складена з двох оптичних клинів під кутом, близьким до 180°, яка розділяє світлові промені. Б. за- стосовують в оптичних віддалемірах под- війного зображення для розділення зоб- раження рейки, у фотометричних - для утворення коливань когерентних хвиль світла, внаслідок якої виникає інтер- ференція світла. 14. БІСЕКТОР (биссектор; bisector; Bisektor пі): 1) два штрихи сітки ниток зорової труби, що використовуються сумісно для наведення на візирну ціль; 2) уявна вісь си- метрії між двома нитками сітки, розташо- ваними паралельно або під деяким кутом у трубі геодезичного приладу; 3) прилад (інструмент), який поділяє плоский кут навпіл. 14. БІТ (бит; bit; Bit и): окрема цифра бінар- ного запису - 0 або 1; найменша одиниця інформації, яка показує наявність або від- сутність певної ознаки. 14; 21. БЛЕНДА (бленда; blind, lens cover; Blen- de j): пристрій у вигляді циліндра або ко- нуса, який захищає об'єктив від потрап- ляння в оптичну систему небажаних про- менів світла. 14. БЛОК ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ ЕЛЕКТРОННИЙ (электронный блок гео- дезического прибора; electronic block of geodetic device; Elektronenteil m des Ver- messungsgerats): частина конструкції гео- дезичного приладу, що містить елементи електроніки. 14. БЛОК-ДІАГРАМА (блок-диаграмма; block-diagram; Block-Diagramm f): триви- мірний картографічний рисунок будь-якої поверхні, зокрема поверхні Землі, разом з її поперечними і поздовжніми вертикаль- ними перерізами, як усередині, так і назов- ні цієї поверхні. 5. БЛОК ЖИВЛЕННЯ (блок питания; sup- ply unit; Energieabteilungf): частина приладу (напр., віддалеміра електронного), призначена для перетворення постійного або змінного струму, отримуваного від дже- рела живлення, на струми з напругою, пот- рібною для роботи вузлів приладу. 13. БОД (бод; baud; Baud л): одиниця швид- кості передавання інформації, що дорівнює кількості елементарних сигналів (бітів) за секунду. 21; 14. БОДОНІ (бодони; Bodonischrift т): один із вимірів друкарського шрифту, що ха- рактеризуються особливою художністю і
Болід 39 Б чіткістю. Створив італ. друкар Бодоні на початку XIX ст. 5. БОЛІД (болід; bolid; helleres Meteor n): великий і винятково яскравий метеор. 5. БОЛОМЕТР (болометр; bolometer; Bolo- meter ri): прилад для виявлення або ви- мірювання променистої енергії в широ- кому діапазоні довжин хвиль; принцип ро- боти ґрунтується на зміні електричного опору термочутливого елемента в резуль- таті поглинання цим елементом енергії ви- мірюваного випромінювання. 5. БОЛОТО (болото; marsh; Sumpfm, Moor п): надмірно зволожена ділянка земної по- верхні, заросла вологолюбною рослинні- стю, на якій розвивається болотний тип ґрунтоутворення і зазвичай накопичуєть- ся торф. Б. поділяються на прохідні та не- прохідні. 5. БОНІТЕТ (бонитет; quality class; Вопі- tat J): економічно значущі показники (ха- рактеристики) продуктивно-господарської групи об'єктів чи угідь, що відрізняють їх від інших подібних об'єктів, угідь. 21. БОНІТУВАННЯ (бонитирование; quality classification; Bonitierungf): 1) порівняльна якісна оцінка природних ресурсів (вод, ґрунтів, лісів, особин тваринного світу, за- повідних територій тощо) для їх класифі- кації та раціонального використання. 2) визначення якості ґрунтів і розподіл їх за класами бонітету для оподаткування. 4. БОНІТУВАННЯ ҐРУНТІВ (бонитиров- ание почв; soil quality classification; Boden- bonitierung): порівняльна оцінка якостей грунтів за природною родючістю, яка зу- мовлюється їх природними властивостями, що корелюються з урожайністю основних с/г культур при порівняльних рівнях агро- техніки й інтенсивності землеробства. Б. г. є уточненим агрономічним групуванням ґрунтів, коли облік якості за природною ро- дючістю виражається в балах через порів- няння їх за середньою багаторічною уро- жайністю основних с/г культур, а на при- родних кормових угіддях - за виходом сіна і зеленої маси. 4. БОНІТУВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНЕ (ре- креационное бонитирование; quality clas- sification; rekreative Bonitierung J): оцінка придатності територій для рекреаційного використання. 21. БОРГЕС (боргес; bourgeois; Borgis j): друкарський шрифт, кегль якого становить 9 пунктів (близью 3,38 мм). Застосовують для складання газетних та ін. текстів. 5. БОРОВИЙ ВАЛЕНТИН ОЛЕКСАНД- РОВИЧ (22.09.1941). У 1955-59 навчався в Київському топографічному технікумі. У 1959-62 був на топографо-геодезичних ро- ботах в Українському аерогеодезичнОму підприємстві. З 1962 навчався в Московсь- кому ін-ті інженерів геодезії, аерофотозні- мання та картографії (МІІГАІК), який за- кінчив 1967. 1967 -86 працював на заводі „Арсенал", займався розробленням і до- сліджешіямгювих геодезичних і спеціаль- них вимірювальних приладів. Із 1986 доц., а з 1998 - проф. кафедри інженерної гео- дезії Київського національного ун-ту будів- ництва і архітектури (КНУБА). 1980 захис- тив кандидатську, 1996-докторську дисер- тації. Має майже 80 наукових праць, із них понад 10 авторських свідоцтв на винаходи та патенти. Основний напрям наукової дія- льності - розробка і дослідження автоко- лімаційних, лазерних та ін. спеціальних приладів, автоматизація високоточних інженерно-геодезичних робіт. БРІВКА (бровка; embankment shoulder; Abhangslinie, Abhangsrand, Abhangsgratli- nie m): перегин схилу, що утворює верхній край якої-небудь форми чи її елемента (уступу, схилу, яру, тераси, плато, рову, на- сипу тощо). 4. БРІВКА ДОЛИНИ (бровка долины; valley embankment shoulder; Talabhangslinie J): зо- на з'єднання схилів долини з навколишнім рельєфом. 4. БУДИНОК ЖИТЛОВИЙ (жилой дом; inhabited building; Wohnhaus n): будівля з номером і адресою, призначена для постій- ного довготривалого проживання. 4.
Будівельний нуль 40 Б БУДІВЕЛЬНИЙ НУЛЬ (строительный ноль; building zero; Baunullpunkt m): про- ектна висота підлоги першого поверху. Абсолютна висота Б. н. задається в проекті споруди. Під час виконання будівельно- монтажних робіт від Б. н. відлічують умов- ні позначки окремих елементів споруди. Б. н. встановлюють геометричним нівелю- ванням і закріплють на будівельному май- данчику або позначають на стіні споруди (роблять фарбою горизонтальну риску;,7. БУДІВЛЯ {здание; building; Gebaude п): на- земна споруда з приміщеннями для прожи- вання, діяльності людей, зберігання про- дукції і сировини, утримування тварин. 4. БУДОВА ЗЕМЛІ (строение Земли; structure of the Earth; Erdbau m): див. Земля. БУЙ (буй; buoy; Bakentonne J): плавучий знак у морі різної форми та кольору для огородження фарватерів у морі, підтримки частин риболовного тралу, позначення міс- ця розташування предмета, рятування лю- дей тощо. Для подачі звукових і радіосиг- налів на Б. встановлюють ліхтарі та дже- рела їх живлення, а також додаткові при- строї. Далекосяжність Б. до 10 мор. миль . 6 . БУКВА (буква; letter; Buchstabe т): час- тина будь-якого шрифту. Б. складається з основного і неосновного елементів. Крім них, є ще різних форм підсічки (надсічки), краплеподібні та ріжкові елементи, а також ніжки, стрілки, причому підсічки (надсіч- ки) можуть бути одно- та двобічні. 5. Ріжковий Стрічка елемент Товирша основного Ширина „ і елемента . чукт. Неосновний \Підсічка ВнутрішнійJ " просвіт Надрядкова „ І /частина Надсічка Верхне у^^ \ заокруглення i)pr una І частина V / •Краплеподібний елемент -Чг Простір між бутами Нажне Г/ідсічка заокругмння Ніжки БУСОЛЬ (буссоль; surveyor's compass; Bussolej): прилад для вимірювання на міс- цевості азимутів магнетних. Основні частини Б. — кільце з кутовими поділками та магнетна стрілка, яка обертається на вістрі шпиля в центрі кільця. Для візування Б. використовують діоптри. Під час вимі- рювань Б. встановлюють на штативі, розта- шовують на знімальному планшеті, або тримають у руках. Б., кругла або у вигляді коробки, міститься зазвичай у комплекті \ теодолітів і кіпрегелів. И наз. також орієнтиром-бусоллю (О. -б .). Для ви- мірювання магнетних азимутів О. -б. вста- новлюють на теодоліті. Орієнтують і за- кріплюють лімб теодоліта так, щоб при су- міщенні нульових штрихів Б. з кінцями стрілки відлік лімба дорівнював нулеві. Після цього трубу теодоліта спрямовують у потрібному напрямі та знаходять магнет- ний азимут цього напряму, відлічуючи його горизонтальний круг. Необхідною умовою при цьому є паралельність площини, яка проходить через нульовий діаметр Б. з площиною колімаційною. Для орієн- тування планшета за допомогою Б. її ско- шений бік прикладають до однієї зі сторін квадратної рамки планшета та повертають його навколо вертикальної осі інструмента доти, доки вільна магнетна стрілка вста- новиться за напрямом, що збігається з ну- льовим діаметром Б. Планшет закріплю- ють, і лінія рамки, до якої прикладена Б., займе напрям магнетного меридіана. Якщо планшет повернути на кут, що дорівнює схиленню магнетної стрілки, то рамка буде зорієнтована за істинним меридіаном. 12.
Бусоль.. 41 Б БУСОЛЬ КРУГОВА (круговая буссоль; ring compass; kreisformige Bussole, Kreis- bussolef): бусоль, робочою мірою якої є кругова шкала. 14. БУСОЛЬ ЦИЛІНДРИЧНА (цилиндриче- ская буссоль; tubular compass; Rohrenbu- ssole/):орієнтир-бусоль, що є всередині циліндра. 14. БУТКЕВИЧ АДОЛЬФ ВЕНІАМІНО- ВИЧ (18.06.1914 - 11 .07.1983) Народився в с.Тисуль Кемеровської обл. (Росія). У 1932-35 закінчив курси техніків-топогра- фів, курси тріангуляторів, підготовчі курси вступників до вищих навчальних закладів при робфаці Томського держун-ту. Після закінчення (1940) астрономо-геодезичного факультету Новосибірського інженерно- будівельного ін-ту працював асистентом кафедри астрономії в НІІГАіК. 1950 захис- тив кандидатську дисертацію, 1964 - ВАГА АРИФМЕТИЧНОЇ СЕРЕДИНИ {вес арифметической середины; weight of arithmetical mean; Gewicht n des arythmeti- schen Mittels n): величина P, яка харак- теризує ступінь довіри до середнього ариф- метичного. Якщо у вимірах відсутні систе- матичні похибки, то Р = с-п, де с - коефі- цієнт, п - кількість вимірів. Для вимірів із систематичними похибками де Д-похибка середня квадратична одиниці ваги; М-похибка середня квадратична загальної арифметич- ної середини; тй - сер. кв. похибка, що характеризує вплив випадкових похибок; и - їх кількість; ms - сер. кв. похибка, що харак- теризує вплив систематичних похибок; k - їх кількість. 20. ВАГА ВИМІРУ (вес измерения; weight of measurement; Messungsgewicht n): ступінь довіри до результату вимірювання. Якщо ві- дома похибка середня квадратична вимірів т, В. в . буде величина, обернено про- порційна квадратові сер. кв. похибки, тобто докторську „Решение некоторых основных и специальных задач высшей геодезии". 3 1960 обіймав посаду проф., 1966 отримав вчене звання проф. кафедри вищої геодезії. З 1968 зав. кафедри космічної геодезії та астрономії у Львівському політехн. ін-ті, а з 1974 проф. кафедри вищої геодезії та астрономії. Під його керівництвом захи- щено 9 кандидатських дисертацій. Автор понад 150 наукових праць, відомий учений в галузі геодезичної астрономії, сфероїдної геодезії та математичної картографії. Наго- роджений медалями „За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні" (1945) та „За перемогу над Німеччиною" (1945), знач- ком ГУГК „Відмінник геодезії і карто- графії" (1969), медаллю ім. М. В. Ломоно- сова товариства „Знання", а також почес- ними грамотами Мінвузу СРСР. 9. \ Р=к/т 2 =(р/т) 2 , де к - коефіцієнт пропорційності; к = р 2 ' f.і — сер. кв. похибка одиниці виміру; т — сер. кв. похибка виміру. Для визначення точності геодезичних мереж к приймають рівним одиниці, що спрощує обчислення згідно з формулою Р = \/т 2 . Зауважимо, що вибір к не впливає на значення ваги пункту, який визначають, напр., як суму ваг ходів, що в ньому сходяться. Водночас, для визначення похибки ходу за формулою т = цЦр похибку jU потрібно приймати стандартною для заданого виду вимірю- вань, напр., 2, 5 і 10 мм для нівелювання II, III і IV кл. точності. Під час зрівнова- ження геодезичних мереж величину ц зна- ходять за формулою р. = yj[ii2]/(n-k), де $ - флуктуації (і = 1,2,.. ,,п), п - кількість вимірів; к-кількість визначуваних величин. Часто в геодезичній практиці за В. в . прий- мають величину, пропорційну кількості прийомів, обернено пропорційну довжині ходів або кількості станцій тощо. 20; 1.
Вага загальної... 42 в ВАГА ЗАГАЛЬНОЇ АРИФМЕТИЧНОЇ СЕРЕДИНИ (вес общей арифметической середины; weight of general arithmetic mean; Gewichn des allgemeinen arythmetischen Mittel n): величина, що дорівнює сумі ваг р окремих результатів вимірів, з яких одержана загальна арифметична се- редина, тобто Р = [р\ 20. ВАГА ФУНКЦІЇ ЗРІВНОВАЖЕНИХ ВЕЛИЧИН (вес функции уравненных ве- личин; weight of function of adjusted mag- nitudes; FunktionsgewichtnderAusgleichungs- grdssenfpl): щоб обчислити сер. кв. похибку функції зрівноважених величин, треба зна- ти вагу функції. В параметричному методі цю вагу обчислюють за формулою 1_УІ 2 ,Ш , PF [аа] [ЬЬ\] Ш+- • + (і) [сс2] К"- 1 )]' де /,,/2, ...,f„- частинні похідні від фун- кції за аргументами хх,хг, ...,хп відповідно. Коефіцієнти [Щ[Щ...,[УГ И1(И-1)], [Ш], [сс2], ...,[tt(n- 1)] обчислюються за алгоритмом Ґавсса. Якщо виміри нерівноточні, то в знаменни- ку кожного члена формули буде присутня вагаР. 20 . ВАГА ФУНКЦІЇ В КОРЕЛАТНОМУ МЕТОДІ ЗРІВНОВАЖЕННЯ (вес функ- ции при коррелатном методе уравнивания; function weight on correlative methods of adjustment; Funktionsgewicht n bei Korrela- tenmethodef der Ausgleichungf): обернена величина В. ф. в к. м. з. обчислюється за формулою 1 ДА, [al/pf [(ЬХ/р)!]2 Р [аа/р] [(ЬХ/р) 1] [(rX/p)(r-I)]2 [(rr/p)(r-l)]2 ' коли нерівноточні виміри, і (1) 1 :[АА]- [aXf [bX\f [аа] [bb\] [rA(r-l)]2 [rr(r-l)] ' ' якщо виміри рівноточні. Тут Я, - частинні похідні від функції по поправках, взятих у точці /„ /2,..., Іп, а всі члени, крім перших двох, і в чисельнику і в знаменнику є алго- ритмами Ґавсса. 20 . ВАГОВІ КОЕФІЦІЄНТИ (весовые коэф- фициенты; weight coefficients; Gewichts- koeffiziente f рї): використовуються для обчислення похибок середніх квадра- тичних вирівняних значень аргу- ментів і похибок середніх квадра- тичних функцій. В. к. одержують із розв'язку п систем рівнянь, які відрізняю- ться від системи нормальних рівнянь тіль- ки назвою невідомих і вільними членами. В першій системі невідомими будуть В. к. Q\.\> Qi.2> •••' Qi.n' вільним членом у пер- шому рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0. У другій системі невідомими будуть В. к . 62.1' 62.2> • • • > Qi.n> вільним членом у друго- му рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0.1, нарешті, в п-й системі невідомими будуть В- к - (?„.!> Q„.2> ••> Qn.n> 3 ВІЛЬНИМ членом у «-му рівнянні - мінус 1, а у всіх інших - 0. Кількість В. к . дорівнює п 2 . 20. ВАЙГЕЛЬ КАСПАР (10.06Л880- 04.07.1941). 1909 -ад'юнкт, 1912-проф., зав. кафедри геодезії. 1909 йому - першо- му геодезисту Вищої політехнічної школи, присвоєне вчене звання д-ра техн. наук. 28.06 .1921 - обрано зав. утвореної кафед- ри геодезії І. 1923 - обраний дійсним чле- ном Академії наук, опублікував підручник „Rachunek wyrownawczy wedle metody naj- mniejszych kwadratow, oraz jego zastoso- wanie przy rozmierzaniu kraju". 1929 -30 - ректор Львівської політехніки. 1938 - ви - дав підручник „Geodezja/Miernictwo". ВАЛЬНИЦІ (подшипники; bearings; Lager n): напрямні обертового руху. За видом тертя виділяють В. з тертям ковзання, В. з тертям кочення. Найбільше застосування у прецизій- них, зокрема фотограмметричних, приладах мають кулькові В., (мале тертя, невимог- ливість до змащування, нечутливість до температури, добра взаємозамінність). 8 .
Варіації.. 43 в ВАРІАЦІЇ СИЛИ ВАГИ (вариации силы тяжести; variations of gravity; Variation f der Schwerebeschleunigung): зміни приско- рення сили ваги в часі у заданій точці вна- слідок зміни її висоти н. р . м ., розміщенням притягувальних мас всередині Землі і дії космічних тіл. 6 . ВАРІАЦІЇ СИЛИ ВАГИ ПРИПЛИВНІ (приливные вариации силы тяжести; tidal variations of gravity; Flutvariation f der Schwerebeschleunigung j): варіації сили ваги, на зміну яких найбільше впливають Місяць і Сонце. Ці зміни найкраще вивче- ні й мають цінну інформацію для дослід- жень внутрішньої будови Землі. За резуль- татами гравіметричних спостережень вра- ховують поправку, якою вилучають вплив притягання Місяця і Сонця. Для її обчис- лення з точністю 10 мкҐал використовують наближену формулу S„ = 1,2—p(3cos 2 z -1), Р де т - маса небесного тіла (Місяця, Сон- ця); R - середній радіус Землі; р - відстань між центром мас Землі та збурювальним небесним тілом; z - геоцентрична зенітна відстань небесного тіла. Цю поправку до- дають до виміряного значення сили ваги. Найбільша зміна сили ваги через сумісний вплив Місяця та Сонця для деформованої Землі може досягати 0,3 мҐал. Спостере- ження припливних змін сили ваги викону- ють на припливних станціях за допомогою статичних високоточних гравіметрів. 6 . ВАРІАЦІЯ ДАНИХ ВИМІРЮВАНЬ {ва- риация данных измерений; variation of measurement data; Variation f der Mefidaten fpl): міра розсіювання спостережень вхід- ного сигналу засобів вимірювання. 21 . ВАРІОМЕТР В АЕРОФОТОЗНІМАННІ (варіометр в аэрофотосъемке; variometer in aerial survey; Variometer n bei der Bild- luftf): високочутливий диференційний ма- нометр, який вимірює різницю між атмо- сферним тиском і тиском повітря в кор- пусі приладу; застосовується в аерозніман- ні. Зміна атмосферного тиску сигналізує про зміну висоти лету літака відносно поверхні ізобаричної. Це дає змогу ви- тримувати горизонтальність лету літака. 8 . ВАРІОМЕТР ГРАВІТАЦІЙНИЙ (грави- тационный вариометр; gravitation vario- meter; Gravitationsvariometern): прилад для вимірювання зміни сили ваги в горизон- тальному напрямі та кривини поверхонь однакового потенціялу других похідних сили ваги. В. г . складається з трьох частин: верхньої 1, де розташовані чутлива систе- ма і фотокамера 4; середньої 2, де роз- ташовані годинниковий механізм і автома- тичний пристрій для установлення верхньої частини в потрібному азимуті; нижньої З, що є масивним штативом. На практиці гра- вірозвідувальних робіт найчастіше вико- ристовують варіометри ВГ-1 та Е-60 . 6 . ВАРТІСТЬ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ (стоимость земельного участка; land par- cel value; Wert m des Grundstucks пі): роз- рахована на певний час у грошовому ви- раженні вартість земельної власності. 4 . ВАРТІСТЬ НЕРУХОМОСТІ (стои- мость недвижимости; real property value; Wert m der Liegenschaft f (Immobilien pi)): цінність та корисність нерухомого майна, об'єкта власності тощо, визначена в гро- шовому вимірі на певний час. 4 . ВАТЕРПАС (ватерпас; water level; Rich- tungwaagef, Waterpaji n): прилад для виз-
Ватман 44 В начення перевищення і вимірювання кутів нахилу: маятниковий В. - складається зі стрижня завдовжки 1,5 м, який закінчу- ється підкладнем. На стрижні вільно під- вішена рамка здіоптрами.Очний діоптр може пересуватися вздовж шкали з куто- вими поділками. Точність визначення пе- ревищення 0,5 м на 1 км ходу; рівневий В. - горизонтальна рейка завдовжки 3—4 м, до якої прикріплений циліндричний рівень, і вертикальна (вимірна) з сантиметровими поділками, яку встановлюють у прямови- сне положення за допомогою рівня сферичного, прикріпленого до неї. Точність - 0,5 см на одну станцію. Обидва В. перевіряють подвійним нівелюван- ням. 14 . ВАТМАН (ватман; whatman; whatmans paper; Papier n fur Zeichnung f, Whatmans Papier n): високої якості папір для креслен- ня тушшю або малювання; поверхня В. шорстка, що створює певний опір під час стирання. Виготовляється ручним^рпосо- бом із ганчір'яної маси. Назва від імені англ. промисловця XVIII ст. Дж. Ватма- на. 5. ВЕЗИКУЛЯРНИЙ ФОТОГРАФІЧНИЙ ПРОЦЕС (везикулярный фотографиче- ский процесс; vesicularphotographic process; vesikularer Photoverlauf m): ґрунтується на здатності деяких хемічних сполук розкла- датися під дією світла з виділенням газу, який утворює в світлочутливому шарі фо- томатеріалу мікроскопічні бульбашки. Під час експонування в шарі під дією світла утворюються бульбашки газу діаметром близько 5 мкм. Це зображення нетривке. Везикулярні матеріали проявляють нагрі- ванням, унаслідок чого полімер розм'якшу- ється, газ, розширюючись, ущільнює стінки бульбашкових камер. Для закріплення зоб- раження В. ф . п . засвічують, після чого ма- теріал витримують деякий час, щоб вийшов газ на неекспонованих ділянках. 3 . ВЕКТОР ЛАПЛАСА (вектор Лапласа; Laplase's vector; Laplacescher Vektor m): нерухомий вектор (див. рис. Елементи орбіти) І / \= /Л-е, спрямований з центра мас планети О в перицентр П незбуреної орбіти небесного тіла ш, компоненти якого (/"і,/2,/з) є довільними сталими інтегралів Лапласа незбуреного руху тіла т та строго пов'язані з його елементами орбіти: /,= p.- e(coscocosQ-sincosini3cos/), /2 = ^-e(coscusini2 + sin(«cosi3cos0, /з =/г-є -shift) sin/, де /л - геоцентрична гравітаційна стала; е, (О, Q,/'-відповідноексцентриситет,аргу- мент перицентра, довгота висхідного вузла та нахилення орбіти. Отже, В. Л . визначає орієнтацію великої осі орбіти АП в коор- динатному просторі Oxyz, і, тим самим, орієнтацію орбіти в своїй площині: а = arctg (c3f3/(cj2-c2f)), де с = [с1,с2,съ\ 1 - вектор моменту кількості руху. 9 . ВЕКТОР МОМЕНТУ КІЛЬКОСТІ РУ- ХУ (вектор момента количества движе- ния; vector of moment of motion quantity; Vektor m der Bewegungsmomentsanzahl f): нерухомий вектор (див. рис. Елементи орбіти) І с |= р, спрямований у полюс незбуреної орбіти небесного тіла те, ком- понента якого (с,, с2, с3) є довільними ста- лими інтегралів площ незбуреного руху цього тіла та пов'язані з його елементами орбіти-довготою висхідного вузла Q, на- хиленням і та аргументом перицентра (О: І2 = arctg(-c,/c2); і = arctg( yjcf+сї /с}); (О = arctg(с3/з/(с,/2 - c2f)), Де f = U\,hJ:з]' - вектор Лапласа. В. м . к. р. визначає орієнтацію площини орбіти в координатному просторі Oxyz. 9 . ВЕКТОРИЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КАРТО- ГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (векто- ризация цифровой картографической информации; vectorization of cartographical information; Digitalkartenvektorisierung f): перетворення растрової форми зображення на векторну з використанням програмних продуктів векторизації на ЕОМ. 21 .
Величина.. 45 В ВЕЛИЧИНА (величина; magnitude, value, quantity; Grosse f (Grosse zahl j)): характе- ристика речовини, тіла, поля, явища, про- цесу, інформації тощо, яка може виділятися якісно і визначатися кількісно. 21 . ВЕЛИЧИНА ВЕКТОРНА (векторная величина; vector magnitude; Vektorgrofie f): величина, значення якої може бути вира- жене декількома дійсними числами. 21 . ВЕЛИЧИНА ВИМІРЯНА (измеренная величина; measured magnitude; Mefigrofie f): числовий результат вимірювання, виконаного за допомогою відповідного приладу. 7 . ВЕЛИЧИНА ВИПАДКОВА (случайная величина; accidental (random) value; Zu- fallsgrofie): величина, яка може набути, бу- дь-якого наперед невідомого значення. В. в . може бути перервною і неперервною. Перервна В. в. -в е лич ина, яка може набути те чи інше дискретне значення з визначеної кількості значень, які можна перелічити. Напр., кількість потраплянь з 3 пострілів може бути 0, 1, 2, 3. Неперервна В. в. - ве- личина, яка може набути одне з великої кількості значень, які перелічити не можна. ^ Напр., похибка виміру. 20 . ВЕЛИЧИНА ГЕОПОТЕНЦІЯЛЬНА (ЧИСЛО ГЕОПОТЕНЦІЯЛЬНЕ) (гео- потенциальная величина; geopotential va- lue; Geopotentialsgrosse f, Schwerepo- tentialleszahlf): різниця потенціялів сили ваги WM- W0, З оберненим знаком, у бі- жучій т. М і в нуль-пункті нівелювання О (рис. Висота виміряна). Якщо між т. О і М виконано геометричне нівелювання і в точках стояння рейок виміряно силу ваги g, то В. г. Смт. Мвідносно т. О отримають за формулою См= \gdh = - (WM-W0), ом де dh - елементарне нівелірне перевищен- ня. Геопотенціял не залежить від шляху ні- велювання. 17. ВЕЛИЧИНА НАДЛИШКОВА (избы- точная величина; redundant magnitude; uberflussige Grosse f): величина, виміряна понад потрібну кількість. 7 . ВЕЛИЧИНА НЕОБХІДНА (необходимая величина; necessary magnitudes; notwendige Grofie /): величина, яку треба знати (вимі- ряти), щоб знайти значення шуканих ве- личин. 7 . ВЕЛИЧИНА ОБЧИСЛЕНА (вычислен- ная величина; calculated magnitude; Rech- nungsgrofie f): числове значення функції виміряних величин. 7 . ВЕЛИЧИНА СКАЛЯРНА (величина ска- лярная; scalar magnitude; Skalargrdfie f): величина, значення якої може бути вира- жене одним дійсним числом без урахуван- ня напряму або іншої якої-небудь ознаки, напр., площа, об'єм, температура. 21 . ВЕЛИЧИНА ФІЗИЧНА (физическая величина; physical magnitude; physikale Grofie f): характеристика властивості чи стану матерії, явища або процесу, загальна в якісному відношенні для багатьох об'єк- тів, але в кількісному індивідуальна для кожного зокрема, яка виражається тільки з використанням шкали відношень. 21. ВЕЛИЧИНИ ВИПАДКОВІ ЗАЛЕЖНІ (НЕЗАЛЕЖНІ) (зависимые (независи- мые) случайные величины; dependent (inde- pendent) random magnitudes; abhcingige (,unabhangige) Zufallsgrossenfpl): випадко- ві величиниXi У наз. залежними, якщо по- ява однієї з них змінює закон розподі- лу іншої; якщо ж не змінює, то величини Хі Yназ. незалежними. Це можна записа- ти так:fiy/x) =fiy), якщо величини неза- лежні, ifiy/x) Ф fiy), якщо величини за- лежні; fiy/x) - умовна щільність роз- поділу, тобто щільність розподілу Г за умови, що X також існує; fiy) - безумовна щільність розподілу величини Y. 20 . ВЕНЕРА (Венера; Venus; Venus f): друга від Сонця планета сонячної системи, орбіта якої розташована між орбітами Меркурія і Землі. Середній радіус - 6051,53 ± 0,03 км, планетоцентрична гравітаційна стала - 324858,15 ±0,17 KMV2 . ЯК І Земля, має по- тужну атмосферу. Період обертання нав- коло осі становить 243,2 земних діб, а пе- ріод оббігу навколо Сонця ~225 діб. Унас-
Венінг-Мейнеса метод 46 в лідок того що напрям обертання навколо осі зворотний напряму орбітального руху, на Венері спостерігається два сходи і два заходи Сонця за один оберт навколо Сон- ця, тобто тривалість сонячних діб на В. ста- новить близько 120 земних діб. Завдяки дослідженням, проведеним за допомогою радянських космічних апаратів типу „Ве- нера" і американських „Марінер", вивчено глобальні особливості гравітаційного по- ля, побудовані гіпсометричні карти висот поверхні та геологічні карти окремих райо- нів, здійснено аналіз будови атмосфери. Супутників В. не має. 11. ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА МЕТОД (метод Венинг-Мейнеса; Venning-Maines's me- thod; Formelfvon Vening Meinesz): метод виключення впливу на рух маятника гори- зонтальних прискорень під час вимірювань на морі сили ваги динамічним способом. Венінг-Мейнес запропонував спосіб вимі- рювання періоду коливання маятника фіктивного, який зводиться до визначен- ня різниці кутових відхилень двох ідентич- них маятників, що коливаються в одній площині. 6. ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА Q-ФУНКЦІЯ (Ве- нинг-Мейнеса Q-функция; Vening Meinesz' Q-function; Vening Meinesz Q Funktion f): використовується в Венінг-Мейнеса формулах, які виражають значення від- хилень прямовисних ліній по широті і довготі через аномалії сили ваги Ag\ де S = S(p,уА)-Стокса функція. 15. ВЕНІНГ-МЕЙНЕСА ФОРМУЛИ (фор- мулы Венинг-Мейнеса; Vening-Meyness formulas; Vening Meinesz Formel f): у ну- льовому наближенні Молоденського задачі виражають значення відхилень прямовисних ліній по широті і в напря- мі першого вертикала щ через аномалії си- ли ваги Ag: jл2л %= J $ AgQ cos Adif/dA", 2яоо jл2л J?0 = -—J J 4gG sin Ady/dA, 2лоо де Q-Венінг-Мейнеса функція. 15. ВЕРНЬЄР (верньер; vernier; Nonius m): пристрій, призначений для підвищення точності відліку шкали вимірювальних приладів. В. - невелика рухома шкала на алідаді з п рівних поділок, розмір яких від- різняється від розміру поділок І основної нерухомої шкали (лімба) на величину t, яка наз. точністю В. Нульовий штрих 0 прий- мають за вказівник В. Точність В. обчис- люють за формулою t = 1/п. п поділок Якщо розмір поділки на лімбі /= 1°, то точність В. для наведеного прикладу: f=l°/4 =15'. 12. ВЕРТЕКС (вертекс; vertex; Vertex т): 1) точка небесної сфери, до якої пере- важно спрямовані пекулярні (власні пере- міщення, незалежні від руху Сонячної сис- теми) рухи зір. В астрономії вважають, що на небесній сфері є два В., які діа- метрально протилежно розташовані між собою і координати яких у галактичній сис- темі координат небесних дорівнюють: /=344°,b= -1°і/=144°,b=+1°;2)У проекції Меркатора точкою В. є точка ортодроми,найвіддаленіша від локсод- ромий) точка сліду орбіти ШСЗ,щомає найбільшу географічну широту. 5; 9. ВЕРТИКАЛ (вертикал; vertical; Vertikalef): великеколонебесної сфери,якепроходить через зеніт і будь-яку точку небесної сфе- ри. У сферичній системі координат (див. рис. Система координат) В. наз. довжину дуги z великогоколаміжт.АіВ,дет. Аєполюсом полярної криволінійної системи координат. Положення В. визначається азимутом а, що дорівнює двогранному кутові між площина-
Вертикал.. 47 в ми біжучого і початкового вертикалів. Останній звичайно є лінією меридіана, на якій розташована т. А. 5 . ВЕРТИКАЛ ПЕРШИЙ (первый верти- кал; prime vertical; erste Vertikale f)\ див. Небесна сфера; Радіуси кривини головні. 17. ВЕРТИКАЛ СВІТИЛА (вертикал све- тила; star vertical; Vertikale des Himmel- skorpers m): див. Небесна сфера. 10 . ВЕРТИКАЛЬ ЗНІМКА ГОЛОВНА (главная вертикаль снимка; main vertical line of photograph; Hauptvertikale des Bildes n): пряма, утворена перерізом двох площин — знімка та головної вертикальної площи- ни, яка проходить через центр проекції, перпендикулярно до площини предмета (об'єкта). 8 . ВЕРТИКАЛЬНА ВІСЬ ГЕОДЕЗИЧНО- ГО ПРИЛАДУ (вертикальная ось геоде- зического прибора; vertical axis; vertikale Achsefdes Vermessungsgerates n): вісь обер- тання алідади горизонтального круга ку- товимірного приладу; вісь обертання в го- ризонтальній площині відносно підставки, для некутовимірних геодезичних прила- дів. На рис. зображені вертикальні вісі тео- долітів. 14 . ІР3 Ч\ЧN ВЕРТИКАЛЬНЕ РОЗПЛАНОВУВАН- НЯ (вертикальная планировка; vertical planning; hohenmassige Aufbereitung f des Gelandes n): перетворення рельєфу для на- дання йому форми, потрібної для розта- шування інженерних споруд, забезпечення нормальних умов їх експлуатації та орга- нізації поверхневого стоку опадів. Водно- час визначають форму поверхні перетво- рення, висоти її характерних точок, стрім- кість схилів, об'єми земляних мас та їх пе- реміщення, забезпечуючи, в міру можли- вості, баланс земляних робіт. Розрахунки виконують аналітичним і графоаналітич- ним методами. 1. ВЕРШИНА КУТА ПОВОРОТУ ТРАСИ (вершина угла поворота трассы; turning point of traverse; der Eckpunkt m in der Tra- ssenbiegung f(o. der Wegkehref)): точка, в якій змінюється напрям траси. 1 . ВИБІР БАЗИСУ ФОТОГРАФУВАННЯ (выбор базиса фотографирования; choise of photo basis; Auswahlf der Basisaufnahme j)\ вибір на місцевості положення фото- станцій за умови їх мінімальної кількості, максимального охоплення зніманням усієї території, зменшення кількості та розмірів „мертвих зон" та забезпечення потрібної точності стереофотограмметричного зні- мання. 8 . ВИБІР ПРОЄКЦІЇ (выбор проекции; choice of projection; Projektionswahl j): сис- тема логічних та математичних операцій для вибору з-поміж значної кількості проекцій найкращої для конкретної карти. Основні чинники, які слід враховувати: 1. Географічне розташування основної те- риторії, для якої складається карта, розміри цієї території і її конфігурація, ступінь по- казу на карті суміжної території. 2. Загальний характер карти, її призначен- ня, спеціалізація, м-б карти (хоча б набли- жено), дані про задачі, які можна розв'я- зувати за допомогою цієї карти, і вимоги щодо точності розв'язання, способи ви- користання карти (настільна, стінна), компонування карти, розміри рамок та ін. до- даткові умови практичного використання
Вибірка 48 карти. 3. Характер і допустимі величини спотворень, розподіл спотворень, вимоги щодо ортогональності й симетричності картографічної сітки, характер зображен- ня географічних полюсів, зорове сприй- няття сферичності поверхні Землі тощо. 5 . ВИБІРКА (выборка; sample; Auswahl f): 1. остаточний набір значень випадкових ве- личин, одержаних у результаті спостере- жень; 2. видача даних за замовленням. 21 . ВИВІРЕННЯ ВЕРТИКАЛЬНОСТІ КОНСТРУКЦІЇ (выверка вертикальности конструкции; vertical adjustment ofconstruc- tion; Eichung f der Konstruktionsenkrecht- stellungj): контроль відхилення конструкції від вертикалі у двох взаємно перпендику- лярних напрямах. Побічно забезпечує спів- вісність збірних елементів конструкції. 1. ВИВІРЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ВИСОТ- НЕ (выверка конструкции высотная; alti- tude adjustment of construction; Hohenei- chung f der Konstruktion f): геодезичний контроль висотного положення будівельної конструкції. Побічно може забезпечувати горизонтальність збірних конструкцій. 1. ВИВІРЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ ПЛАНО- ВЕ (выверка конструкции плановая; plane adjustment of construction; die Planenei- chung f der Konstruktion j): геодезичний контроль розташування осі конструкції від- носно головних або розмічувальних осей споруди (див. Вісь споруди головна). Може забезпечувати прямолінійність збір- них конструкцій. 1. ВИВІРЕННЯ МОСТА КРАНА (выверка моста крана; adjustment of crane bridge; Eichung f der Kransbrucke f): контроль гео- метричних параметрів моста крана, взаєм- ного положення тягових коліс, їх розвалу і сходження, дослідження прогину пробним вантажем. 1 . ВИВІРЕННЯ ОБЕРТОВОЇ ПЕЧІ (вы- верка вращающейся печи; adjustment of ro- tary kiln; die Eichung f des Drehofens m): контроль просторового положення осі обертової печі, вальцьових опор, тягового та веденого трибів. 1. В^ ВИВІРЕННЯ ПІДКРАНОВИХ КОЛІЙ (выверка подкрановых путей; adjustment of crane runways; Eichung f der Unterkraneg- leise n pi): контроль планового положення осі та ширини колії, висотного положення головок рейок. 1. ВИВІТРЮВАННЯ (выветривание; аео- lation; Verwitterungf): сукупність фізичних, фізико-хемічних і біологічних процесів, які змінюють склад, стан і властивості гірсь- ких порід у верхній частині земної кори під впливом атмосфери, гідросфери і біосфери, а також антропогенної діяль- ності. 4 . ВИГОТОВЛЕННЯ ВИДАВНИЧИХ ШТРИХОВИХ ОРИГІНАЛІВ (изготов- ление издательских штриховых ориги- налов; making line publish originals; Her- stellungf der Herausgabeschrajfenoriginalen n pi): 1) креслення на непрозорій основі: фо- тографують оригінал карти складаль- ний, з негатива отримують блідо-голубу копію з позитивним зображенням на папе- рі, наклеєному на тверду основу - відпо- відної товщини алюмінієвий лист. Далі ви- креслюють штрихові елементи змісту, а після коректури і відповідного схвалення редактора і ВТК отримують один суміще- ний видавничий штриховий оригінал. Його виготовляють у м-бі видання, а деколи і в дещо збільшеному м-бі, але перед виготов- ленням з нього друкарських форм його приводять до м-бу видання, чим зменшу- ються огріхи креслення так, що їх важко розгледіти на такому оригіналі; 2) креслен- ня на прозорому пластикові: виготовляю- ться, зазвичай, розчленовані видавничі оригінали в м-бі видання. На матований бік пластику наносять рисунок складального оригіналу, який і відтворюється високоякіс- ним кресленням, та наклеюють для від- повідного кольору підписи, виготовлені фотонабором на фотоматеріалах із шаром, який можна зняти; 3) гравіюванням: виго- товляються розчленовані видавничі штри- хові оригінали в м-бі видання. Гравіювання виконується на пластику, покритому гра- віювальним шаром, на який копіюється ри-
Виготовлення.. 49 в сунок з негатива складального оригіналу, штрихові елементи якого на гравіювально- му шарі прорізують відповідними різцями. В результаті отримують видавничий оригі- нал з прозорими штриховими елементами на непрозорому фоні. Гравіювання за якіс- тю вище від креслення і його легше меха- нізувати. 5 . ВИГОТОВЛЕННЯ ГОЛУБИХ КОПІЙ (изготовление голубых копий; production of blue copies; Herstellung f der Blaukopien f pi): можна здійснити двома способами: світлокопіюванням і друкуванням. В . г . к . світлокопіюванням (ціанотипний спосіб) полягає в тому, що на поверхню відповід- ного розміру високоякісного паперу (ват- ману) наносять шар світлочутливого роз- чину в темній кімнаті, де він у підвішено- му стані висихає. Відтак папір з цим світ- лочутливим шаром кладуть у просту або пневматичну копіювальну раму, на нього кладуть негатив із зображенням відповід- ного картматеріалу і експонують насвітлю- ванням сонячними променями. Тривалість експозиції залежить від якості розчину, не- гатива і насвітлювання; її визначають в ко- жному окремому випадку методом проб. Час завершення експозиції встановлюють за появою на папері тонких частин рисун- ка, що виконується в затемненій кімнаті не- великим підняттям негатива над папером. Після експозиції виймають з рами насвіт- лений папір, промивають чистою водою і висушують. Часом завершення промиван- ня вважають час, коли вода, якою проми- вають голубу копію, чиста. Звичайно це триває півгодини. Суттєвим недоліком цьо- го методу є деформація паперу в результа- ті промивання і висихання. Для зменшен- ня деформації папір зі світлочутливим ша- ром приклеюють казеїновим клеєм до рів- ного скла, експонують, промивають і ви- сушують. Можна висушити голубі копії в сушильному пристрої як у фотографуван- ні. В. г. к. друкуванням зводиться до отри- мання на пластинці алюмінію друкарської форми і пізнішого їх друкування на одно- фарбовій офсетній машині. 5 . ВИГОТОВЛЕННЯ ДРУКАРСЬКИХ ФОРМ (изготовление печатных форм; plate-making; Herstellung f der Druckformen n pi): здійснюється за допомогою негатив- ного або позитивного копіювання. Один зі способів В. д . ф . негативним копіюванням полягає у тому, що відповідного розміру і товщини алюмінієву пластинку 1 (рис., а) спочатку промивають, знежирюють та на- дають її поверхні зернинного вигляду, збільшуючи величину поверхні за рахунок дрібних заглибин. На цю поверхню нано- сять спеціальний світлочутливий шар 2, який під дією світла під час експозиції змі- нює фізико-хемічні властивості. Негатив З зі зображенням оригіналу карти вида- вничого, для якого треба виготовити дру- карську форму, кладуть на світлочутливий шар і засвітлюють його, внаслідок цього частини шару під прозорою частиною не- гатива задублюються (частини шару 1 за- штриховані вертикальними лініями на рис., б, в), отримуючи властивість не роз- чинятися у воді. Знявши після експонуван- ня негатив і покривши засвітлену поверх- ню пластинки фарбою 5 (рис., в), проявля- ють її у воді, внаслідок цього незадублені частини шару б (рис., г) набухають і під дією води разом з фарбою змиваються. На задублених частинах утворюється плівка 7, яка й є друкарським елементом друкар - ської (машинної) форми.Запудривши попередньо ці елементи тальком, покрива- ють поверхню форми гідрофілізуючим розчином (здебільшого колодієм, або дек- стрином з ортофосфорною кислотою), що сприяє зміцненню з'єднання друкарсько- го елемента з поверхнею форми і набухан- ню колодію (декстрину) під час зволожен- ня форми. Такою друкарською формою мо- жна видрукувати до 50 тис. відбитків. В. д. ф . позитивним копіюванням здійсню- ється за допомогою діапозитива, зобра- ження на якому експонують, як і в способі негативного копіювання, на алюмінієву пластинку, покриту світлочутливим ша- ром. Тут також задублюють прозорі час- тини діапозитива, але вони відповідають 4 745-1
Видання карт 50 В уже пробільним елементам форми. Після проявлення незадублені частини шару зми- ваються, а задублені - щавлять спиртовим розчином хлорного заліза, відтак пластин- ку промивають і просушують. Далі друкар- ські елементи покривають лаком, наносять шар фарби і 2% розчином сірчаної кисло- ти змивають разом з фарбою шар задубле- ної частини. Гідрофілізація здійснюється аналогічно негативному копіюванню. За допомогою такої форми можна видрукува- ти удвічі більший тираж, ніж у випадку ви- користання форми негативного копіюван- ня. Використання біметалевих пластинок (мідь + нікель, мідь + хром та ін.) для В. д. ф . значно збільшує тиражоздатність цих форм. А оскільки тут друкуючі елемен- ти розташовані дещо вище ніж поверхня пробільних елементів, то це будуть друкар- ські форми друку високого. На друкарській формі для друку глибо- кого друкуючі елементи розташовані ниж- че від поверхні пробільних елементів. На від- повідно підготовлену поверхню металевої пластинки фотографічним способом нано- сять рисунок картографічного зображення відповідної фарби видавничого оригіналу. Друкуючі елементи цього рисунка отриму- ють на цій формі хемічним щавленням. Ра- ніше ці елементи отримували вирізуванням рисунка вручну, тобто гравіюванням. Друкарську форму для друку плоского, де друкуючі і пробільні елементи практи- чно розташовані в одній площині, отриму- ють за допомогою фотографії. Один зі спо- собів полягає в тому, що на поверхню під- готовленої пластинки наносять шар альбу- міну з хромовокислими солями, розташо- вують на ньому розчленований негатив і експонують його, в результаті цього на пла- стинці матимемо задублені і незадублені частини. Далі всю верхню поверхню плас- тинки покривають фарбою і проявляють її, в результаті цього незадублений колоїд ра- зом з фарбою змивається і на пластинці за- лишаються покриті фарбою друкуючі еле- менти (на задубленому колодієві). Під час цього відбувається зажирення поверхні формного матеріалу через задублену плів- ку альбуміну. Під час друкування друкую- чі елементи форми змочуються зв'язуваль- ною речовиною друкарської фарби і затри- мують її на собі. Пробільні елементи на- томість обробляються гідрофілізуючими розчинами, і вони отримують гідрофільні властивості. Під час друкування пробіль- ні елементи перед друкуванням кожного відбитка карти зволожуються водою. Отже основне завдання В. д. ф. для плос- кого друку полягає в отриманні стійкого вибіркового змочування водою пробільних елементів друкарських форм, а друкуючих елементів - друкарською фарбою. 5. —2 5 ВИДАННЯ КАРТ (издание карт; тар production; Kartenausgabe f, Kartenedition j): галузь науки і виробництва, де вивчають, розробляють та здійснюють на практиці процеси, що зводяться до друкування в потрібній кількості різноманітних кар- тографічних творів, зокрема і карт. В. к. грунтується на досягненнях техніки і тех- нології поліграфічного виробництва. 5.
Видність геодезична 51 В ВИДНІСТЬ ВЗАЄМНА МІЖ ПУНК- ТАМИ (взаимная видимость между пунк- тами; mutual visibility between points; ge- genseitige Sichtbarkeitfzwischen der Punkten m pi): відсутність перешкод для візирного променя між геодезичним приладом та ві- зирною ціллю. 13 . ВИДНІСТЬ ГЕОДЕЗИЧНА (геодезиче- ская видимость; geodetic visibility; geo- datische Sichtbarkeit f): забезпечення нор- мальних умов спостереження візирних ціл ей. В. г. треба розглядати у двох аспек- тах. По-перше, як відсутність перешкод на шляху проходження візирного проме- ня, її наз. також прямою оптичною вид- ністю. По-друге, як вплив стану атмосфери на якість зображення візирних цілей під час спостереження їх зоровою трубою при- ладу, або на величину сигналу під час ви- мірювання іншими приладами. Геометрич- ну видність забезпечують під час рекогнос- тування місцевості й обчислюють, вико- ристовуючи карту топографічну. Най- більша віддаль S (км) у відкритій рівнин- ній місцевості, на якій будуть взаємно видні дві точки з висотами hx і h2 (м) над Землею: Для зменшення атмо- сферних впливів (забрудненість повітря, туман, серпанок, пил) спостереження вико- нують у найсприятливіших умовах. 19 . ВИЗНАЧЕННЯ ВИСОТ ЗНАКІВ (оп- ределение высот пунктов; determination of point altitude; Bestimmungfder Vermessung- ssignalshohenfpl (Vermessungstiirmhohef): виконується під час проектування дер- жавних геодезичних мереж.Знакина пунктах геодезичних будують для за- безпечення безперешкодного проходження світлового променя між сусідніми пункта- ми мережі геодезичної. Під час В. в . з . враховують кривину Землі, викривлення світлового променя в приземному шарі атмосфери, наявні перешкоди вздовж вимі- рювального променя, вимогу інструкції щодо мінімальної висоти а проходження променя над перешкодою. В . в . з . здійсню- ють аналітично і графічно. а — 7ST——— І; Аналітично висоти І знаків двох сусідніх пунктів А і В визначають за формулами: 4=К + V+ail„ = h„+ Vb+ a.Tyrha,hb- перевищення перешкоди С над пунктами А і В, Va, Vb - поправки за кривину Землі та вплив рефракції для цих же пунктів. Ці по- правки обчислюють за формулами: К=s 2 a(\-k)lR і Vb = sl(l-k)/R, дек-коефіцієнт рефракції, який дорівнює 0,14;R=6371км- радіусЗемлі;sa іsb - віддаль від пунктів А і В до перешкоди С. Визначені за цими формулами висоти зна- ків є оптимальними, якщо перешкода роз- ташована приблизно на однаковій віддалі від вказаних пунктів. Якщо вона не посе- редині, то висоти пунктів уточнюють за до- помогою формул: 'о(оп) =S aD, on) =S b®\ D= (lbsa+lasb)l(sl+s 2 b). Якщо в одному пункті є декілька напря- мів, то для кожного з них отримаємо різні висоти знака в цьому пункті, з яких виби- рають максимальну. Якщо В. в. з. викону- ють графічно, то будують профіль лінії між вказаними пунктами і, використовуючи криві, побудовані на прозорій пластинці для врахування кривини Землі та викрив- лення променя, знаходять потрібну висоту знаків. 13 . ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ НА ЕЛІПСОЇДІ ГЕОДЕЗИЧНИМИ ЗА- СІЧКАМИ (определение координат на эллипсоиде геодезическими засечками; de- termination of coordinates on the ellipsoid by geodetic intersection; Koordinatenbestim- mung f auf dem Ellipsoid n durch geodati-
Визначення координат.. 52 В schen Einschneiden п pi): загальна схема розв'язування геодезичних засічок: а) пе- рехід від заданих і виміряних елементів на еліпсоїді до відповідних елементів на ку- лі; б) розв'язування засічки на кулі; в) пе- рехід від визначених елементів на кулі до відповідних елементів еліпсо'іда, тобто шу- каних результатів геодезичної засічки. Під час розв'язування геодезичних засічок до- цільно використовувати сферичне зобра- ження еліпсоїда на кулі. Зображення будь-якої поверхні на кулі оди- ничного радіуса наз. сферичним, якщо нор- малі у відповідних точках цієї поверхні та сфери паралельні, паралельні між собою теж осі обертання цих поверхонь. Якщо, крім того, площини початкових меридіа- нів паралельні, то у випадку зображення еліпсоїда на кулі між сферичними і геоде- зичними координатами існують рівності: (p = B,X=L. Для переходу з еліпсоїда на кулю треба зна- ти наближені координати визначуваного пункту. Тому геодезичні засічки розв'язу- ють переважно методом послідовних на- ближень. У першому наближенні розв'я- зують засічку на кулі, приймаючи задані геодезичні координати і виміряні на еліп- соїді величини за сферичні. Отримавши на- ближені координати визначуваної точки, редукують виміряні на еліпсоїді величини на кулю, після цього вдруге розв'язують за- дачу на кулі та обчислюють нові значення координат визначуваної точки. З цими но- вими значеннями координат повторюють редукування, після цього розв'язують за- січку на кулі втретє й обчислюють остато- чні значення координат визначуваного пун- кту. Замість другого редукування і третьо- го розв'язування засічки на кулі можна ви- користовувати інший шлях - обчислення диференційних поправок до наближених координат. 17 . ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ НА ЕЛІ- ПСОЇДІ КУТОВОЮ ГЕОДЕЗИЧНОЮ ЗАСІЧКОЮ (определение координат на эллипсоиде угловой геодезической засеч- кой; determination of coordinates on the ellip- soid by angular geodetic intersection; Koor- dinatenbestimmung f auf dem Ellipsoid n durch geodatischen Winkelanschnitt n): ви- хідними є геодезичні координати ВL{, В2, L2 т. Qx і Q2 та азимути Ап, Л23 геодезич- них ліній з цих точок на визначувану т. Q3 (див.Засічка геодезична на еліпсої- ді). Послідовність розв'язування: 1) Розв'язування оберненої геодезичної за- дачі на кулі між вихідними пунктами за формулами (5)-(7) (див. Розв'язування головних геодезичних задач на ку- лі): ті= 18021 = _ = £. cos^sin^-sin^cosfijcos^-z,) q' sin([2-Z1)cosSl соЩ sin5, cos^ -£,)-sinS, cosfi2' /?sina,2+</cosO|2 (1) sinB, sinfi2 +cos5, cos5, cos^ _ A) 2) Перше наближення: а) обчислення ку- тів Д=а,2-і413, /32 - ^23 -а2|; б) обчис- лення сферичних віддалей сг13,ст23за фор- мулами (1) (див. Визначення коорди- нат на кулі кутовою засічкою); в) об- числення широти пункту Q3 за першою із формул (2) (див. Визначення коорди- нат на кулі кутовою засічкою). sinB3 = sin 5, coscr13 + + cosZ?1sincr13cosA13; г) обчислення поправок азимутів А12, А13 - за формулами теорії сферичного зображен- ня еліпсоїда на кулі: «/з - Д'З = Sin «„,(>•,з хі3); sine,, дг,-з = cos і?,-cos 4-з; (2) Уа= sin 2?, -sin53 cosCTi3 sina,.. sinao; = cos Вj sin Ai3. Дei' = 1,2. 3) Друге наближення: а) обчислення кутів Д =a12-a13, Р2=а23-а21, а з ними - б) обчислення сферичних віддалей аі3, а23 як у п. 2-6; в) обчислення широти пункту Qy
Визначення координат.. 53 В sinS3 = sin В, coscr13 + + cos і?! sin(713 cosa13; г) обчислення поправок азимутів, як у пер- шому наближенні. 4) Третє наближення. Виконується анало- гічно як друге наближення; завершується обчисленням остаточних координат пунк- ту Q3 з контролем: широти за формулою sinB3 = sin В, cos <7,з + + COS Ві sin СТ,з cosai3, різниці довгот tg(L,-A) = sincr;3 sina,-3 COS B, COS C7i3 - sin B; sin СГ;з cos a,-3' деі=1,2.17. ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ НА ЕЛІ- ПСОЇДІ ЛІНІЙНОЮ ГЕОДЕЗИЧНОЮ ЗАСІЧКОЮ (определение координат на эллипсоиде линейной геодезической засеч- кой; determination ofcoordinates on the ellip- soid by linear geodetic intersection; Koor- dinatenbestimmung f auf dem Ellipsoid n durch geodatischen Linienschitt n): вихідни- ми є геодезичні координати В„ Z,„ В2, Ь2 тгг. Qx і Q2 та довжини геодезичних ліній ,5,3, s23, що з'єднують задані точки з визна- чуваною т. Q3 (див. Засічка геодезич- на на еліпсоїді). Послідовність обчис- лень: 1) Розв 'язування оберненої геодезичної за- дачі на кулі між вихідними пунктами, ана- логічно яку п. 1 (Визначення коорди- нат на еліпсоїді кутовою геодезич- ною засічкою)-отримуємо азимути ап, сс2і і сферичну віддаль <тІ2- 2) Обчислення азимутів Ц3 і ССгі у першо- му наближенні, за формулами п. 2 (В изна- чення координат на кулі лінійною засічкою), в яких приймають ст із = •%/Р» а гг ~ %/Р» де Р0 = 6378245. 3) Уточнення сферичних від далей <713 і <Т23 за формулами, + ЩСУ'із -(ЄЛз -67y,.3)sina,.3]/P0; де cos 2 a0i = l-(cosB,. sinal3) 2 ; APj = (10619+67 cos 2 a0i)cos 2 a0i; Q, = 31966+107cos 2 a0i; sinB3 = sinB, COS(7|3 + + cosB, sin (Т|'з cosa13; xi3 = 2sinB, sinB3 - cos 2 a0i coscr-3; уІЗ = (cos 4 a0i-2x 2 }) cos cr-3; і = 1,2. 4) Обчислення азимутів al3 і a23 у другому наближенні за формулами п.2 (Визначен- ня координат на кулі лінійною за- січкою). 5) Обчислення наближених геодезичних координат Q3, за уточненими азимутами і сферичними віддалями з використанням формул sinВ3 = sinВіcos<7;3 + + cos Ві sin (ті3 cos aj3, _ sin сг,з sin a,,3 COS Bj cos<7;3 - sin B, sin<7;3 cos ai3' де/= 1,2. Замість третього наближення можна обчис- лити диференційні поправки до наближе- них координат В3, Lj. Для цього: 6) Розв'язують обернені геодезичні задачі на еліпсоїді для отримання довжин геоде- зичних ліній між вихідними пунктами і ви- значуваним з використанням наближених координат Bj, L3. 1) Обчислюють диференційні поправки dB3, dL3. Для цього складають два рівнян- ня поправок такого вигляду: a,;®'+Ь^Ц = с,, де _ sinВ3cos(Ті3 - sinВ, COS В3 sin <7,з ' bj = cos Вj sin а,з = sina0i; С,. =0,03234(5,3-^). 8) Обчислюють остаточні значення коор- динат визначуваного пункту: В3=В3+dB3,L3=L3+dL3.17.
Визначення координат.. 54 В ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ НА КУЛІ ЗАСІЧКАМИ (определение координат на шаре засечками; determination of coordina- tes on the sphere by intersection; Koordina- tenbestimmung f auf der Kugelf durch Ein- schneiden n pi): аналогічно із засічкою геодезичною на еліпсоїді, метою будь-якого виду засічок на сфері є визна- чення координат сферичних (р і А де- якої точки за сферичними координатами вихідних пунктів, а також кутовими чи лі- нійними величинами на поверхні кулі, що зв'язують вихідні пункти з визначуваними. Відповідно до окресленої суті засічок на кулі, схема їх використання зводиться до: знаходження полярних координат визначу- ваної точки, тобто азимута а і сферичної віддалі сг від однієї із заданих точок до ви- значуваної; розв'язування задачі геоде- зичної прямої між вихідною і визначу- ваною точкою для визначення широти і до- вготи останньої. 17 . ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ НА КУЛІ КУТОВОЮ ЗАСІЧКОЮ (определение координат на шаре угловой засечкой; de- termination of coordinates on the sphere by angular intersection; Koordinatenbestimmung f auf der Kugel f durch Winkelanschnitt n): за відомими широтами і (p2 і різницею дов- гот А]2 двох пунктів Qx і Q2 (ДИВ. Визна- чення координат на кулі лінійною засічкою), а також азимутами аІЗ і ОС23 з цих пунктів на визначуваний пункт Q3, зна- ходять координати ф3 і Aj цього пункту. За- дачу розв'язують так: 1) Розв'язування задачі геодезичної оберненої між пунктами Qx і Q2 для ви- значення сферичної віддалі СГІ2 і азимутів а12 і (X,j, із використанням формули (5) - (7)(див.Розв'язування головних гео- дезичних задач на кулі). 2) Обчислення кутів /З, = а12 ~аІЗ, Р2 = a23-a2t 3) Обчислення сферичних віддалей сг13 і <у23 за формулами sin В. cos /З, ctg<T,3 = •д . 2 + sinp2sin<rl2 COS/З, sin/32 coscr12 sin P2 sin crl2 cos /3, sin /3, ctg a23= p Sin P, sincr12 (1) + sin /3, cos /32 coserl2 sin/3, sina12 4) Розв'язування задачі геодезичної прямої міжт.£>ііQi,адляконтролю,міжт.Q2і Q3: для визначення широти та довготи пункту Q3 за формулами (2), що отримані на основі формул (2), (3) і першої форму- ли із (1) (див. Розв'язування головних гео- дезичних задач на кулі). sin<p3 = sirup,- cos<rf3 +cosq)j sinCTl3 cosa,3; tg(p3 = sin(p3 jд/і-sin 2 <p3 ; tgK =sincr,3sinai3x (2) x (cos (pj cos(T,3 -sin<p, sin і7,з cosa/3) _l , де A,,- - різниця довгот пунктів Q3 і Q-, і = 1, 2. 17. ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ НА КУЛІ ЛІНІЙНОЮ ЗАСІЧКОЮ 0определение координат на шаре линейной засечкой; determination of coordinates on the sphere by linear intersection; Koordinatenbesti- mmung f auf der Kugel f durch Linienschnitt n): задані широти (p{ і (p2, різниця довгот вихідних пунктів і А]2, а також сферичні віддалі <713 і СТ2з вихідними пунктами і визначуваним Q3. Знайти координати <р3 і Аз пункту Q3. Послідовність розв'язуван- ня задачі: 1) Виконавши обчислення, передбачені п. 1 (див. Визначення координат на кулі кутовою засічкою), знаходять азимути а12, СС21 і сферичну віддаль <ТІ2. 2) Обчислюють кути /3, і /32:
Визначення координат.. 55 В п COSCT-U -COSCTp coscrn cospj= - —; sincr12sincr13 n COSСГ,,-COS(T,, coscr„ ' cos p2 - —, sincr12sin(T23 Після цього знаходять азимути: віз = а 12 ~ А»®23 = а 21 +А- 3) Розв'язують задачі геодезичні прямі між точками Ql і Q3 для контролю між точ- ками Q2 І 23; виконують обчислення, перед- бачені п. 4 (див. Визначення координат на кулі кутовою засічкою). 17 . ВИЗНАЧЕННЯ ФАЗОВОГО ДОМІРУ ПОСЕРЕДНЄ (косвенное определение фа- зового домера; indirect determination of pha- se additional distance; indirekte Phasenrest- bestimmungf): використовують у багатосту- пеневому способі виключення багатозна- чності, коли вимірювальні частоти мусять відрізнятися між собою в десятки, сотні й тисячі разів. Для кожної з цих частот слід мати окремий генератор. У віддалемірах з фіксованими частотами звичайно всі час- тоти близькі між собою, що дає змогу ге- нерувати їх в одному генераторі, до якого приєднують коливні контури з потрібними частотами. Одна з частот основна (f0Q„), на ній виконують найточніші вимірювання. Інші - допоміжні. їх визначають за фор- мулою f- =/осн ±fm, дefi(S) - значення ча - стот, потрібні для розв'язання багатознач- ності. На всіх частотах виконують фазові вимірювання, внаслідок яких одержують фазові доміри аосн і а[ в поділках шкали фазометра. Фазові доміри на частотах fi(6) обчислюють за формулою «/=«осн- а 'і + ЯКЩО/осн > fi> іа,= а\-аосн +п,якщоf- >/осн. Тут п = 0, якщо різниця відліків додатна і п = Ашк, якщо різниця відліків від'ємна; Ашк - ціна всієї шкали фазометра. 13 . ВИКЛЮЧЕННЯ БАГАТОЗНАЧНОСТІ В ФАЗОВИХ ВІДДАЛЕМІРАХ (решение многозначности в фазовых дальномерах; the varity of meanings in phase range-finders; VieldeutigkeitldsungfinPhasendistanzmesser m): Див. Фазовий метод визначення віддалей. 13 . ВИКЛЮЧНО ЕКОНОМІЧНА ЗОНА (іисключительно экономическая зона; ex- clusively economic zone; ausschliefilich Wirt- schaftszone f)\ район відкритого моря, який перебуває за межею моря терито- ріального і прилягає до нього. У В. е . з. прибережна держава здійснює: суверенні права з метою розвідки, розробки та збе- рігання природних ресурсів у водах, на морському дні і в його надрах; юрисдик- цію стосовно створення та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, захисту се- редовища. Ширина В. е. з. не має переви- щувати 200 мор. миль. 6 . ВИКОНАВЧИЙ ДОКУМЕНТ (испол- нительный документ; executive documen- tation; Vollzugsdokument и): схематичне креслення або план (поверховий, поярус- ний, погоризонтний), розріз і профіль, яким фіксують завершення етапу будівель- но-монтажних робіт. 1 . ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬ- КОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕН- НЯ (использование земель сельскохозяй- ственного назначения; using of agricultural land; Ausnutzung f des landwirtschaftlichen Bodens): землі передаються: громадянам у власність і у користування для ведення осо- бистого підсобного господарства, садівни- цтва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; громадянам, колективним та коо-
Використання карт 56 В перативним сільськогосподарським під- приємствам і організаціям для ведення то- варного сільськогосподарського вироб- ництва; сільськогосподарським науково- дослідним установам та навчальним зак- ладам, сільським ПТУ і загальноосвітнім школам для досліджень і навчання, для ве- дення сільського господарства; несільсько- господарським підприємствам, установам, організаціям, громадським об'єднанням та релігійним організаціям для ведення під- собного сільського господарства. У випад- ках, передбачених законодавством Украї- ни, землі сільськогосподарського призна- чення можуть надаватись для ведення сіль- ського господарства й іншим організаціям (Земельний кодекс України). 4 . ВИКОРИСТАННЯ КАРТ (использование карт; using of maps; Ausnutzungfder Karten fpl): зводиться до картографічного методу дослідження зображених накарті явищ ре- альної дійсності за темою досліджень. Зміст деяких етапів (хоча б останніх двох) у ме- тоді пізнання картографічного міс- тить питання В. к. 5. ВИЛУЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ (отчуждение земельного участка; alienation of land parcel; Parifikat n des Landstucks m) акт вилучення земельної ділянки у юридич- ної особи з додатком кадастрових даних. 21 . ВИМИВИНА (вымоина; gully): овальної форми водорийний колодязь, що утворю- ється в дні виярка, видолинка, балки, який виклинюється вниз по лінії падіння. В. від- ділені великими ділянками задернованого дна, і при подальшому розвитку зливаю- ться в долинну В., що є першою стадією донного розмивання. 4 . ВИМІРИ НЕРІВНОТОЧНІ (неравното- чные измерения; measurements of unequal accuracy; ungleichgenaue Messungen fpl): вимірювання, що проводяться в неоднако- вих умовах (точність інструментів, квалі- фікація виконавців, вплив зовнішнього се- редовища тощо). Для поєднання і порів- няння таких вимірів між собою вводять по- няття ваги виміру. 20 . ВИМІРИ НЕРІВНОТОЧНІ ПОДВІЙНІ (двойные неравноточные измерения; doub- le measurements of unequal accuracy; ung- leichgenaue Doppelmessungenfpl): вимірю- вання однієї і тієї ж величини двічі, вико- нані в неоднакових умовах (точність при- ладів, кваліфікація виконавців, вплив зов- нішніх умов тощо). Похибка середня квадратична одиниці ваги за резуль- татами и-подвійних нерівноточних вимірів обчислюється за формулою p=J[pd2]/2n, де d—різниці між подвійними вимірами,/? — ваги окремих різниць, які прийняті для кожної різниці однаковими. 20 . ВИМІРИ РІВНОТОЧНІ (измерения рав- ноточные; equally accurate measurements; gleichgenaue Messungen): однорідні резуль- тати вимірювань отримані одним і тим же приладом (або різними одного класу точ- ності), одним і тим же, або рівноточним методом, за однакових умов. 11 . ВИМІРИ РІВНОТОЧНІ ПОДВІЙНІ (двойные равноточные измерения; double equally accurate measurements; gleichge- naue Doppelmessungen fpl): вимірювання однієї і тієї ж величини двічі в однакових умовах (точність приладів, кваліфікація ви- конавців, вплив зовнішнього середовища тощо). Напр., вимірювання кута теодолі- том двома півприйомами; вимірювання лі- нії в прямому та оберненому напрямах. 20. ВИМІРНИЙ ДРІТ (мерная проволока; wire; Mefidraht т): дріт зі шкалами на кінцях, який під час вимірювань чіпляють на блочних станках зі встановленим натягом. 14 . ВИМІРНІСТЬ КАРТИ (измеримость карты; map measurabilit; Messkarteneigen- schaftf): властивість карти, що забезпечує можливість виконання на карті відповідних вимірювань, щоб із врахуванням особли- востей її математичної основи одержати від- повідну інформацію для розв'язування зав- дань як наукового, так і виробничого харак- теру. Добра В. к. передбачає вимірювання з високою точністю. 5 .
Вимірювальні коливання 57 в ВИМІРЮВАЛЬНІ КОЛИВАННЯ (изме- рительные колебания; measuring ascilla- tions; Mefischwingungen fpl)\ див. Елект- ронні віддалеміри тафазовий метод визначення віддалей. 13. ВИМІРЮВАННЯ ГЛИБИН (промеры глубин; depth measurement; Tiefenmessun- gen f): виконують для визначення рельєфу дна водойм і водотоків. В . г . виконують в окремих точках, використовуючи рейки, мірки, лоти (ручний або механічний), а та- кож профілографи-ехолоти. Звукові вимі- рювання глибини, які ґрунтуються на здат- ності хвилі відбиватись від поверхні роз- ділення двох середовищ, в одній з яких по- ширюється ця хвиля. Звукові вимірюван- ня глибини виконують ехолотами і зводять- ся до вимірювання проміжку часу, потріб- ного для проходження звукового імпульсу у воді. Швидкість звуку у воді приймають за величину відому та сталу. 4; 6. ВИМІРЮВАННЯ ГОРИЗОНТАЛЬНО- ГО КУТА ТЕОДОЛІТНОГО ХОДУ (изме- рение горизонтального угла в теодолитном ходе; measurement of horizontal angles; Horizontalwinkelmessungfdes Theodolitenmgs m): теодоліт встановлюють у робоче поло- ження у вершині кута й спрямовують трубу спочатку на задній напрям під час вимірю- вання правого за ходом горизонтального ку- та, а потім - на передній і відлічують гори- зонтальний круг. Величину кута отримують як різницю відліків наведення на задній та передній напрями. Для отримання лівого за ходом кута знаходять різницю відліків перед- нього і заднього напрямів. Зазвичай В. г . к . т . х. виконують двічі: коли вертикальний круг теодоліта розташований праворуч від зорової труби (КП -1 -й півприйом) та ліворуч (KJI - 2-й півприйом); це становить один прийом. Між півприйомами змінюють положення лімба. 12. ВИМІРЮВАННЯ ЗАЛЕЖНІ (зависимые измерения; dependent measurements; abhan- gige Messungen f pi): якщо хоча б одна з умов, перелічених у вимірюваннях не- залежних, не виконується, вимірювання будуть залежними. З математичної точки зору В. з ., якщо кореляційний момент КхуФ0. ВИМІРЮВАННЯ КУТА НАХИЛУ (измерение угла наклона; measurement of vertical angle; Neigungsmessungf): складає- ться з візування на точку спостереження та відліків вертикального круга теодоліта, коли цей круг розташований ліворуч (KJI) та праворуч (КП) від зорової труби. Фор- мули для обчислення кутів нахилу зале- жать від порядку оцифрування вертикаль- ного круга; напр., для теодоліта 2Т30: V=(КП-КП)/2, МО=(КП+ КЛ)/2, V=КЛ-МО, V=МО - КП, де МО - місце нуля вертикального круга; V - кут нахилу. Ці формули засто- совують для всіх типів теодолітів, у яких основний вертикальний круг КЛ. Для тео- долітів, де основним кругом є КП, у фор- мулах треба поміняти місцями відліки КЛ і КП (основним кругом є той, відліки по якому відповідають реальному нахиленню труби). Оскільки в теодолітах є різні сис- теми оцифрування вертикальних кругів, то до відліків більше 0° і менше 90° треба до- давати 360°, а до відліків більше 90° і мен- ше 180-180°. 12. ВИМІРЮВАННЯ КУТІВ У ПОЛІГО- НОМЕТРІЇ (измерение углов в полигоно- метрии; angle measuring of ground-sur- veying; Winkelmessung f in der Polygonie- rungf): технологічний процес кутовимір- них робіт, що здійснюється відповідно до теоретично обґрунтованих нормативних документів. Виконують теодолітами типу Т05іТІв1і2кл., ТІіТ2у3і4кл., Т2і Т5 - у 1 і 2 розрядах. У полігонометрії 4 кл. 1 і 2 розрядів зазвичай застосовують три- штативну систему з точністю центру- вання приладів 1 мм. Якщо спостережен- ня виконують з геодезичних сигналів еле- менти редукції і центрування визна- чають графічно на центрувальному листі з дотриманням відпоповідних допусків. В. к. у п. виконують способами комбінацій і кругових прийомів. Для випадку двох
Вимірювання незалежні 58 в напрямів у полігонометрії 4 кл. 1 і 2 роз- рядів використовують спосіб вимірювання окремого кута. На пунктах полігонометрії 1 кл. кути вимірюють рівними частинами не менше, ніж за дві видимості. В інших класах і розрядах кути вимірюють упро- довж однієї видимості. Кількість прийомів залежить від способу вимірювання, класу, розряду полігонометрії і типу теодоліта. Результати вимірювання окремих кутів або напрямів на пунктах полігонометрії мають бути в межах допусків, визначених інст- рукцією. Контролюються розходження в прийомах, коливання подвійної похибки колімаційної, замикання горизонту і коли- вання напрямів, зведених до загального ну- ля в способі кругових прийомів. Якщо ви- явлено браковані виміри, їх повторюють після основної програми. Бажано викону- вати кутові вимірювання одночасно з лі- нійними. 19. ВИМІРЮВАННЯ НЕЗАЛЕЖНІ (jнезави- симые измерения; independent measure- ments; unabhangige Messungenfpl): два ви- мірювання можна вважати незалежними, якщо вони виконуються за різних зовніш- ніх умов, різними приладами та методами. Інакше, коли немає підстав стверджувати, що вплив умов на вимірювання однаковий. В. н . з математичної точки зору, якщо ко- ефіцієнт кореляції Кху = 0. ВИМІРЮВАННЯ ОХОПЛЕННЯМ (из- мерение обхватом; measurement by girth; Abmessungfmit der Umfassungf): спосіб ви- значення зовнішнього діаметра жорстких тіл обертання (вал, труба) вимірюванням довжини кола рулеткою з охопленням цьо- го округлого тіла. 1. ВИМІРЮВАННЯ СТОРІН ПОЛІГО- НОМЕТРІЇ (измерение сторон полигоно- метрії; linear measuring of ground-sur- veying; Seitenmessung f in Polygonierung f): технологічний процес визначення довжин сторін полігонометрії, відповідно до тео- ретично обгрунтованих нормативних до- кументів. Сторони полігонометрії 1,2,3 кл. вимірюють здебільшого світловіддале- мірами та радіовіддалемірами. Тип віддалеміра визначають у технічному про- екті. Периметри ходів, їх кількість, довжи- ни ліній, кількість прийомів і точність лі- нійних вимірювань залежать від класу (розряду) полігонометрії і регламентують- ся інструкцією. Сер. кв . похибку mD вимі- рювання сторони D полігонометрії конк- ретним віддалеміром mD=a+b-lO~ 6 D, де а і b - коефіцієнти, що залежать від ти- пу віддалеміра. Метрологічну атестацію віддалемірів здійснюють двічі-тричі на рік на геодезичному базисі взірцевому.Лі- нійні вимірювання виконують у будь-який час доби за сприятливих метеоумов. По- казник заломлення повітря визнача- ють з метеоданих, виміряних на кінцях лі- ній. Якщо D < 2 км, метеорологічне спо- стереження виконують лише в одній точ- ці. У полігонометрії 4 кл., 1 і 2 розрядів зазвичай застосовують систему три- штативну з точністю центрування при- ладів 1мм. Якщо спостереженя виконують із геодезичних сигналів, елементи ре- дукції і центрування визначають гра- фічно на центрувальному листі з дотриман- ням відповідних допусків. Сторони полі- гонометрії 4 кл., 1 і 2 розрядів вимірюють топографічними електронними світло- віддалемірами і тахеометрами, і в окремих випадках традиційними методами і приладами. 19. ВИНЕСЕННЯ ПРОЄКТНОГО КОН- ТУРУ ВОДОСХОВИЩА (вынос проект- ного контура водохранилища; transfer ofde- sign contour of water storage on the ground; Absteckungf der Entwurfkonturfdes Wasser- behalters m): позначення на місцевості то- чок контуру водосховища (горизонталі затоплення), які мають висоти нормально- го підпірного рівня. 4. ВИПАДКИ (ШАНСИ) (случаи (шансы); cases (chances); Zufalle mpl(Chancenf pl))\ якщо події, що становлять повну групу по- дій, є несумісними і рівноможливими, то та- кі події наз. випадками. Напр., під час одно- го кидання грального кубика можливі такі шість випадків: поява 1,2,3,4,5,6 очок. 20.
Випадки сприятливі 59 В ВИПАДКИ СПРИЯТЛИВІ (,содейству- ющие случаи; assisting cases; beistandige Zufalle m pi): випадки, коли поява одного з них призводить до появи певної події. На- пр., під час одного кидання грального ку- бика можливих випадків є 6, тобто поява 1,2,3,4,5,6очок.НехайподіяА- поява непарної кількості очок. Цій події сприя- ють такі випадки: поява 1,3,5 очок. Ці ви- падки наз. сприятливими. 20 . ВИПАДКОВА ФУНКЦІЯ (случайная функция; accidental (random) function; Zu- fallsfunktion f): функція, яка в результаті випробувань може набути того чи іншого конкретного вигляду, наперед невідомо якого. Конкретний вигляд, який матиме функція в результаті випробовування, наз. реалізацією випадкової функції. На рис., а, б, в, зображені реалізації В.Ф . 20 . • Уft) О +W т\ \° Xft)Jх ВИПРАВЛЕННЯ ОПЕРАТИВНЕ (ис- правление оперативное; operative correc- tion; operative Korrektionf Berichtigung f Verbesserung f): виправлення цифрової ін- формації про місцевість унаслідок отри- мання цієї інформації та її опрацювання. 5 . ВИПРАВЛЕННЯ ЦИФРОВОЇ КАРТО- ГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (исправ- ление цифровой картографической инфор- мации; correction of the digital cartographi- cal information; Korrektion derdigitalen Kar- teninformation): усунення похибок у циф- ровій картографічній інформації під час її редагування та контролю. 5 . ВИПРОБОВУВАННЯ ПРИЛАДІВ (ис- пытание приборов; device testing; Gerate- prilfungf Geratetest m): сукупність експери- ментальних операцій, які проводяться для встановлення відповідності приладу за своїми технічними параметрами, розміра- ми і характеристиками стосовно вимог нормативно-технічної документації. В . п . поділяють на приймальні та контрольні. Перші виконують для затвердження типу виробу, другі - для підтвердження в ньому встановлених вимог. Останні потрібно про- водити в умовах, наближених до виробни- чих. Проводять випробовування як засобів вимірювань, так і їх пристроїв. 2 . ВИПРОМІНЮВАЧ ТЕПЛОВИЙ (теп- ловой излучатель; thermal radiator; Warme- ausstrahlungsgerat n): джерело випроміню- вання (власних або відбитих) інфрачерво- них променів. Під час теплового (інфрачер- воного) знімання поверхні Землі викорис- товують три діапазони спектра з довжина- ми хвиль: ближній - 0,7-2,5 мкм, середній — 3,4—4,2 мкм, далекий — 8,0-12,2 мкм. 8 . ВИРІВНЮВАННЯ (уравнивание; adjust- ment; Ausgleichung f): опрацювання функ- ціонально залежних результатів вимірю- вань з метою ліквідації неузгоджень, які ви- никають внаслідок дії похибок вимірю- вань. Напр., у трикутнику кути х,, х2, х3 функціонально пов'язані, тобто хх + х2 + + дг3 = 180°. Унаслідок дії похибок вимірю- вань сума виміряних значень /,, /2, /3 дорів- нюватиме 180° + щ, де (У, - деяка нев'яз- ка, зумовлена похибками вимірювань. Лік- відація цієї нев'язки тим чи іншим методом наз. В. Син. В. - зрівноважування. 20 . ВИРІВНЮВАННЯ БАГАТОГРУПОВЕ (многогрупповое уравнивание; multigroup adjustment; Gruppenausgleichung f): у гео- дезичних мережах може виникати дуже ба- гато рівнянь умовних (навіть декілька сотень), а отже, такою буде і кількість рів- нянь корелат нормальних. Розв'язу- вати такі системи прямими методами не завжди доцільно. Тому систему умовних рівнянь поділяють на S груп, перетворю- ючи коефіцієнти так, щоб відповідні групи
Вирівнювання.. 60 в нормальних рівнянь корелат були незалеж- ні, а сума поправок, одержаних за резуль- татами розв'язування кожної групи, дорів- нювала поправці, яку б одержали, розв'я- зуючи всю систему рівнянь, тобто де/= 1,2,... п; V-, V",..., V^ - (поправки, одержані з розв'язку 1-ї, 2-ї,..., 5-ї групи системи). 20. ВИРІВНЮВАННЯ КОСМІЧНОЇ ФО- ТОТРІАНГУЛЯЦІЇ (уравнивание кос- мической фототриангуляции; adjustment of space phototriangulation; Ausgleichung f der Weltraumphototriangulation j): сумісне математичне опрацювання фотограммет- ричних вимірів (топографічних космічних фотознімків, знімків зоряного неба), лазер- них, допплерівських і радіотехнічних тра- єкторних вимірів. 8 . ВИРІВНЮВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ МЕРЕЖІ МЕТОДОМ ПОЛІГОНІВ (уравнивание свободной сети методом по- лигонов; adjustment offree network by me- thod ofpolygons; Ausgleichung f des ojfenen Netzes n mit derPolygonmethode f)'. метод, який опрацював проф. Попов, належить до методів роздільного зрівноваження поліго- нометричних мереж. На кожному його ета- пі застосовується корелатне зрівноважен- ня. Під час обчислень визначають поправ- ки в кути, які виключають нев'язки fp від- разу в усіх полігонах. За виправленими ку- тами і виміряними довжинами сторін обчи- слюють прирости Ах, Ау координат між вузловими точками у кожному ході, нев'яз- ки fXj, 4 у кожному полігоні і поправки величин Ах, Ау. За зрівняними значен- нями Ах, Ау визначають координати A", Y вузлових точок. У зрівнюванні кутів допус- кають, що на кожному пункті вимірю- вались напрями. Тому відсутні умовні рівняння горизонту й у вільній мережі є лише умови фігур, кількість яких дорівнює кількості зімкнених полігонів. Нормальні рівняння корелат складають за схемою мережі, на якій (див. рис.) зазна- чені назви і номери пунктів та полігонів, напрями обходу полігонів під час обчис- лення нев'язок, зображено кутові нев'язки /д виражені в секундах, координатні не- в'язки /г., fy. виражені в метрах, кількість сторін Иу,-, Пу, (ntj — Лу;) для кожного ходу та довжина цих ходів L, км. Останні розгля- даються як обернені ваги обчислених при- ростів Де, Ау. Кожному напряму присвоюють обернену вагу 0,5. Тоді квадратичний (завжди додат- ний) коефіцієнт при корелаті, номер якої збігається з номером рівняння (або поліго- на), дорівнює загальній кількості сторін у цьому полігоні (оберненій вазі суми кутів). Коефіцієнти при решті корелат дорівню- ють кількості сторін у ходах, спільних для суміжних полігонів, і їх записують зі зна- ком „-" . Для схеми, зображеної на рис., нормальні рівняння корелат виглядають так: I. - n2lk2 + (и, + пІ2 + nl3)kl- ппкг =0 II. - n2lk,+(n2+n2l + n23)k2-n23k3+f^ =0 ПІ. -"зЛі-ппк2+(л3+п3|+и32)к3+ =0 Поправки в кути обчислюються за форму- лами: полігон І 8,=д2=53= = кІ-к2 8А,=кх -1/2к3, <5D[=кх -1/2к2-1/2 к2, <Ц - 1/ 2*2. полігон II 8А2 = к2-1/2к1, 8С2=к2-і/2к3, 8D 2= к2-1/2к1-1/2 полігон III 8} =<56 =fc3,57 = к3-к2,8В3 = —fc^^^^)8С2~~ У2 '^А*" = £3- У2К- У2К
Вирівнювання.. 61 В Під час вирівнювання приростів координат Ах нормальні рівняння координат вигля- дають так: І. ИАВ+LB0+LDA)k{- LDAk2- LBDk}+Д =0 II. ~^М>КХ+(LAD +LOC+LCA)k2 - L^K} +FXI =0 III. ~LDBKL — +(LDB +LBC +LCD)KJ+FXI =0 Нормальні рівняння під час вирівнювання приростів Ау відрізняються від наведених вище лише вільними членами. Поправки в приростах Ах отримують за формулами: I- 8BD = LBD(kt -к^)', 5 DA = LDA(kl-k2). И- &AD= (^2 = ~K})LDC 8ca = k2LCA. ILL = ~ ~ LBCKЗ: 8CD = LCO(K} ~K2) Аналогічно обчислюють поправки в Ay. Одержавши врівноважені координати вуз- лових точок, кожен хід між ними, якщо треба, зрівноважують окремо як поодинокий. 2 ВИРІВНЮВАННЯ ПЛІВКИ (выравни- вание пленки; film alignment; Filmebnung f): див. Механізм вирівнювання фо- топлівки. 8 . ВИРІВНЮВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ РЯДІВ (уравнивание статистических рядов; adjustment of statistic raws; Ausglei- chung fder statischen Reihen fpl): знаход- ження закону розподілу, який описує статистичний матеріал згідно з експери- ментальними даними. Основні методи апроксимацій експериментального матеріа- лу кривою закону розподілу: метод момен- тів і метод найменших квадратів. 20 . ВИСОК (отвес; plummet; Lot п, Richt- schnurf): центрир механічний маятни- кового типу. їх поділяють на В. ниткові та виски жорсткі, аза способом центруван- ня—на В. прямі та В. сторчкові. 14 . ВИСОК ЖОРСТКИЙ (жесткий отвес; rigid plummet; Zentrierstock m, Zentrierstab m, starres Lot n): центрир механічний, у якому прямовисною лінією є штанга, з'єд- нана зі скріплювальним гвинтом штатива або закріплена безпосередньо на знаку. 14 . ВИСОК ПРЯМИЙ (прямой отвес; direct plummet; direktes Lot n): прилад, який скла- дається із нитки або струни та почепленого до неї вантажу і використовується для ви- мірювання вертикальності конструкцій. 1 . ВИСОК СТОРЧКОВИЙ (обратный отвес; inverse plummet; Rucklot n): висок, у якому точка закріплення (якір) нитки або струни розташована внизу, а поплавок (вантаж) у резервуарі з рідиною - вгорі. Застосовується для вимірювання верти- кальності гребель гідроелектростанцій, по- будови орієнтувальних баз у спорудах спе- ціального призначення. 1. ВИСОТА АБСОЛЮТНА (абсолютная высота; height above sealevel (absolute ele- vation); absolute Hdhef(des Gelandepunktes m))): відрізок прямовисної лінії від точки на фізичній поверхні Землі до рівневої поверх- ні, яка прийнята в Державній геодезичній мережі за вихідну (нульову). На території України В. а . відлічують від середнього рів- ня Балтійського моря, зафіксованого як нуль Кронштадтського футштока. У різні ча- си висоти в Україні відлічували від Чорного і Азовського морів на півдні та від Адріа- тичного - на заході. 16 .
Висота.. 62 В ВИСОТА ВИМІРЯНА (измеренная вы- сота; measured elevation; Mefihdhe f): ви- сота Имт.Мш фізичній поверхні Землі над нуль-пунктом О (геоїд) нівелювання, одер- жана інтегруванням виміряних між т. О і М перевищень dh, тобто hM = \dh. ом Через непаралельність рівневих поверхонь В. в., визначена за результатами нівелю- вання різними трасами (напр., ODM і ОСМ), не однакова. 17. М Фізіим оверхня Землі ВИСОТА ДИНАМІЧНА (динамическая высота; dynamic elevation; dynamische Ho- he f): величина, що має розмірність дов- жини, досить близька до висоти вимі- ряної, а її числове значення одержують діленням величини геопотенціяльної на деяке стале нормальне значення сили ваги у,тобто Я,дин ^=4\gdh,, У Уом ВИСОТА ВІДНОСНА (относительная высота; relative elevation; relative Hohe f): висота будь-якої точки земної поверхні від- носно іншої точки, рівнева поверхня якої прийнята за вихідну. Дорівнює різниці ви- сот абсолютних цих точок, тобто пере- вищенню між цими точками. 16 . ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНА (.геодезическая высота; geodetic elevation; geodatische Hohe f): див. Координати геодезичні; Висота нормальна. 17. ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНОГО ЗНАКА (высота геодезического знака; height of geodetic point; Vermessungssignalhohef)\ ви- бирається такою, щоб під час спостере- жень із сусідніх пунктів була забезпечена пряма видимість. Розрізняють дві висоти геодезичного знака: від поверхні землі до столика для приладу та до верху візирного циліндра. Різниця між ними в геодезичних сигналах 2-3 м. (Див. Визначення ви- сот знаків). 13 . ВИСОТА ГІПСОМЕТРИЧНА (гипсо- метрическая высота; hypsometric eleva- tion; hypsometrische Hohef): те ж, що й ви- сота абсолютна. 17. де См — геопотенціяльна величина т. М. В . д ., як і геопотенціяльні величини, однакові для всіх точок однієї рівневої по- верхні; вони не залежать від шляху ніве- лювання. В межах невеликої ділянки лег- ко добрати значення у, близьке до реаль- них значень g; коли територія велика, або коли вона характеризується великими пе- репадами висот, ця задача значно усклад- нюється. В . д . застосовуються під час прое- ктування та будівництва великих за пло- щею гідротехнічних споруд, де суттєвою є умова сталості висот однієї рівневої по- верхні. 16, 17. ВИСОТА ЕКВІВАЛЕНТНА (эквивален- тная высота; equivalent elevation; aquiva- lente Hohe f): величина, для врахування впливурефракції вертикальної на ре- зультати визначення висот пунктів із ні- велювання тригонометричного. В . е . найповніше характеризує умови прохо- дження візирного променя над поверхнею землі. Обчислюється за формулою 1 95/ К S2l 0h* " де S - віддаль від пункту спостереження до візирної цілі; dlt - інтервали, на які по- ділена віддаль 5; /,• - віддаль від візирної цілі до середини /-го інтервалу; hi - серед- ні висоти візирного променя над землею в г'-му інтервалі; g—степінь, що залежить від стратифікації атмосфери (1/3 < g < 4/3). Уперше поняття В. е . ввели О. О . Ізотов та Л. П. Пеллінен.
Висота.. 63 В высота; normal elevation; Normalhohe f): HY M т. M фізичної поверхні Землі наз. від- різок MQMJ СИЛОВОЇ лінії, що проходить че- рез точку Му полі потенціялу сили ва- ги нормального, між рівневими поверх- нями U= U0 (рівневий еліпсоїд) і иМ2 = и0-См, де См-величина гео- потенціяльна точки М. Відрізок М2М названої лінії - аномалія висоти .В.н. визначають за формулою УтМ УтМ ОМ де у„,м ~ середнє значення нормальної си- ли ваги по лінії МцМ2. Якщо від точок фі- зичної поверхні Землі відкласти по сило- вих лініях нормального Гравітаційного по- ля вниз їх нормальні висоти, то отримаємо поверхню квазігеоїда. Тоді В. н . можна розглядати як висоту точки фізичної по- верхні Землі над квазігеоїдом, аномалію висоти як висоту квазігеоїда над відліко- воюповерхнею,ависота геодезичнаН дорівнює сумі нормальної висоти і анома- лії висоти. Суттєвих поправок за те, що гео- дезичні висоти відкладають не по силових лініях нормального поля, а по нормалях до референц-еліпсоїда, не виникає. Якщо від- ліковою поверхнею є рівневий еліпсоїд нормального поля, то Нм = H Y M+fм,якпр референц-еліпсоїд,тоНм -Н у и +С,М. Ви- соти £ визначають за допомогою гравімет- ричних карт, висоти (аномалії висот) f - методом нівелювання астрономічно- го чи астрономо-гравіметричного. Пере- вагою нормальних висот є те, що вони від- повідають такому поділу геодезичної ви- соти Яна висоту гіпсометричну Ну і геоїдну £ частину, коли кожну з них можна визначити однозначно і строго за вимірами нафізичній поверхні Землі. В загаль- ному випадку нормальні висоти точок, роз- ташованих на одній рівневій поверхні, різ- ні, оскільки значення у змінюється зі змі- ною широти. 17. ВИСОТА ОРТОМЕТРИЧНА (ортомет- рическая высота; orthometric elevation; orthometrische Hdhef): висота точки фізич- ної поверхні Землі над поверхнею геоїда, відкладена по силових лініях поля сили ва- ги (чи по прямовисних лініях), що прохо- дять через ЦЮ точку. В. О. Hff т. М дорів- нює відрізку СМ (див. Висота виміря- на). Числове значення В. о . H g отримують діленням величини геопотенціяльної Смна середнє інтегральне (можна брати се- реднє) значення сили ваги gM уздовж лінії силової (чи відрізка прямовисної лінії) См, тобто =— \gdh. SmM SmM ОМ В. о. заданої точки не залежить від шляху нівелювання; В. о. різних точок однієї рів- невої поверхні можуть бути різні. Оскільки безпосередніх значень сили ваги вздовж лі- нії См всередині земної кори не маємо, то величина gmM може бути обчислена з деяки- ми припущеннями про розподіл густин всередині Землі. Тому геометрично чітке поняття В. о. насправді строго не реалізує- ться. 17. ВИСОТА ПЕРЕРІЗУ РЕЛЬЄФУ (высо- та сечения рельефа; contour interval; Schichtlinienabstand m, Hohenlinienabstand
Висота.. 64 В т, Aquidistanz j): віддаль між сусідніми січними рівневими поверхнями, коли рельєф зображується на карті горизонта- лями. Віддаль між горизонталями наз. закладенням. В. п. р. встановлюють залеж- но від м-бу карти та характеру місцевості, згідно з діючими інструкціями з топогра- фічного знімання. 12. ВИСОТА ПЛАНЕТОГРАФІЧНА (плане- тографическая высота; planetographic height; planetographische Hohe j): відрізок нормалі (перевищення) від прийнятої рефе- ренц-поверхні (поверхні відліку) до точ- ки на поверхні планети. Залежно від пара- метрів прийнятої референц-поверхні В. п. можуть бути від'ємними і додатними. 11. ВИСОТА ПРИЛАДУ (высота прибора; height of instrument; Gerateshohe f): прямо- висний відрізок від закріпленої точки зем- ної поверхні до центра вертикального круга теодоліта або до візирної осі труби нівеліра, приведеного до робочого ста- ну. 12. ВИСОТА СВІТИЛА (высота светила; altitude; Himmelskorperhohe f): Див. Координати небесні. 10. ВИСОТА ФОТОГРАФУВАННЯ (высо- та фотографирования; flight altitude; Aufnahmehohe f): віддаль від центра проекції до об'єкта по надирній лінії, тобто прямовисно. 8. ВИСОТИ ГЕОМЕТРИЧНІ (геометри- ческие высоты; geometrical altitudes; geo- metrische Hohen f pi): віддалі (відрізки гео- метричних ліній виска чи нормалей до еліп- соїда GRS'80), виміряні від поверхні гео- центричного еліпсоїда GRS'80/WGS-M до пункту на фізичній поверхні Землі. 17. ВИСОТНА ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧ- НА МЕРЕЖА (высотная инженерно-гео - дезическая сеть; leveling geodetic network; Vermessungshohennetz n): система пунктів з визначеними висотами для інженерних потреб, точність побудови якої залежить від потрібної точності визначення висот на об'єкті. 1. ВИСОТНА ОПОРНА ТОЧКА (высот- ный опознак; elevation control point; Ausgangshdhenpunkt m): точка на фотознім- ку, висоту якої визначено із геодезичних ви- мірювань, ідентифікована як на знімку, так і на місцевості. В . о . т . використовуються для зменшення впливу похибок елементів внутрішнього і зовнішнього геодезично- го орієнтування моделі об'єкта, побу- дованої фотограмметричним методом або для зменшення деформації мережі просто- рової фототріангуляції. 8. ВИСОТНІ ПОЗНАЧКИ (высотные от- метки; altimetric data; Kotef, HdhenzahlJ): підписані на карті абсолютні або відносні висоти (глибини) точок земної поверхні - суші та морського дна. В. п. є потрібним доповненням у будь-якому способі зобра- ження рельєфу на картах; зображення ре- льєфу тільки В. п. може бути точним, але не наочним. 5. ВИСОТОМІР (высотомер; altimeter; Hdhenmesser т): прилад для вимірювання різниці висот фотографування сусід- ніх центрів проекцій незалежно від дійсної висоти лету (статоскопи, ста- тометр, диференційний висотомір). Баро- метричний В. працює на принципі фіксації зміни атмосферного тиску зі зміною висо- ти. У рідинному В. зміна тиску фіксується положенням рідини в обох колінах ^-по- дібної манометричної трубки. Такі прила- ди наз. статоскопами; вони фіксують різ- ницю висот фотографування з точні- стю 0,5-1 м. В анероїдних висотомірах приймачами тиску є мембранні брижовані трубки або спіралі. Від зміни тиску зміню- ється прогин трубки чи кут повертання спі- ралі, що легко перетворюється на зміну ви- соти лету (в метрах). Гіпсотермічний В. ґрунтується на залежності температури ки- піння рідини від пружності водяної пари над її поверхнею. Такий прилад чутливий до змін температури на соті-тисячні част- ки градуса; вимірювання температури здій- снюють термоелектричним способом, а відтак зміну висоти перетворюють на мет- ри. Інерційний В. грунтується на подвійно- му інтегруванні вертикальних прискорень літака. Давачами прискорень є акселеро-
Висотомір. 65 В метри, пов'язані з гіро стабілізованою платформою. Відхилення від горизон- тального лету фіксується з точністю до де- сятих часток метра. 8. ВИСОТОМІР ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геоде- зический высотомер; geodetic altimeter; vermessungskundiger (geodatischer) Hdhen- messer m): геодезичний прилад для визна- чення висот або перевищень. 14. ВИСОТОМІР ГІДРОМЕХАНІЧНИЙ (гидромеханический высотомер; hydrome- chanical level; hydromechanischer Hohen- messerm): висотомір геодезичний, за допомогою якого перевищення визначають як функцію надлишкового тиску або ваку- уму, створюваного стовпом рідини в гід- ростатичній системі. 14. ВИСОТОМІР ГІДРОСТАТИЧНИЙ (гидростатический высотомер; hydrosta- tic level; hydrostatischer Hdhenmesser m): висотомір геодезичний, яким визнача- ють перевищення за зміною рівня рідини в сполучених посудинах. 14 . ВИТІК РІЧКИ (истокреки; river headst- ream; Flussquelle J): місце, де починається постійна течія води в руслі. 4. ВИТОК ОРБІТИ (виток орбиты; orbit coil; Bahnwindung f, Satellitenumdrehung j): частина траєкторії руху ШСЗ, що дорівнює одному повному оберту супутника навколо планети. За його початок найчастіше прий- мається вузол орбіти висхідний (Див. Вузли орбіти супутника планети). 9. ВИТРАТИ ВОДИ (расход воды; water flow rate; Wasserverbrauch m): величина, що дорівнює кількості води, яка проходить че- рез живий переріз (див. водостік) за оди- ницю часу (м 3 -с _1 ). 4. ВИТРИМКА (выдержка; exposure; Beli- chtungf, Belichtungsdauer j): проміжок ча- су, за який точка світлочутливого шару фо- топлівки перебуває під дією світлової ене- ргії, що пройшла через закривач. Розріз- няють витримку фактичну тавитрим- ку ефективну. Що менша різниця між фактичною і ефективною В., то доскона- ліший закривач. 8. ВИТРИМКА ЕФЕКТИВНА (эффектив- ная выдержка; effective exposure; ejfektive Belichtung f): одна з характеристик закри- вача фотоапарата. Описується формулою Е = at, де а - оптичний коефіцієнт корисної дії закривача, t - фактична витримка. 8. ВИТРИМКА ФАКТИЧНА (фактическая выдержка; factual exposure; tatsachliche Belichtung f, tatsachliche Belichtungsdauer j): час за який приймач променевої ене- ргії (фотоапарат) зазнавав дії світла, так що = t0 + tn +13, де t0 - час початкового від- криття закривача; tn - час повного відкрит- тя закривача; t3 - час закриття закривача. 8 . ВИТЯГ ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ (выписка из земельного кадастра; extract of land cadastre; Registerauszug m, Auszug m aus der Liegenschaftsevidenz f): дані, ви- брані із текстової частини земельного ка- дастру у потрібних формі та об'ємі. 21 . ВИХІДНІ ДАНІ КАРТИ (исходные дан- ные карты; initial map data; Ausgangsdaten n pi der Kartef): дані, які переважно пода- ються за зовнішньою рамкою карти в її правому нижньому куті. Це: назва устано- ви, що склала карту, або прізвище автора, назва установи, що видрукувала карту, і її адреса, замовник і номер замовлення, пріз- вища редактора, технічного редактора, кон- сультантів, формат карти і т. ін.; якщо карту вже видавали, то вказується, яке це за порядком видання (друге, третє, онов- лене, доповнене тощо). 5. ВИШУКУВАННЯ ІНЖЕНЕРНІ (изы- скания инженерные; engineering surveys; Ingenieruntersuchungen fpl)'- комплекс ро- біт, які виконуються для одержання відо- мостей, потрібних для вибору економічно доцільного та технічно обгрунтованого роз- ташування споруди, а також для розв'язання основних питань, пов'язаних з проектуван- ням, будівництвом та експлуатацією спору- ди. Розрізняють економічні та технічні В. і. В. і. економічні виконують для обґрунту- вання рентабельності будівництва об'єкта у визначеному місці. Вони складаються з вивчення виробничих умов району, тран-
Вишукування.. 66 В спортних зв'язків, енергетичних і сировин- них ресурсів тощо. В. і. технічні виконують для визначення технічних можливостей будівництва об'єк- та. Сюди входять топографо-геодезичні, інженерно-геологічні, гідрогеологічні, грунтові та ін. роботи. У двостадійному проектуванні (найпоши- ренішому в Україні) В. і. поділяють на по- передні (для складання технічного проекту і кошторисної документації) та остаточні (для складання робочих креслень). 7 . ВИШУКУВАННЯ ІНЖЕНЕРНО-ГЕО- ДЕЗИЧНІ (инженерно-геодезические изыскания; engineering-geodetic survey; ingeniergeodatische Untersuchungen f pi): комплекс робіт, які виконують з метою вив- чення топографічних умов району будів- ництва. В. і .-г . зводяться до: збору та ана- лізу матеріалів, виконаних топографо-гео - дезичних робіт на ділянці будівництва; створення або оновлення геодезичних ме- реж для виконання знімання топогра- фічного таперенесення проекту спо- руди на місцевість; виконання велико- масштабного знімання, знімання під- земних комунікацій і споруд; трасу- вання лінійних споруд; геодезичної при- в'язки геологічних виробок, геофізичних і геологічних створів; погодження питань відведення земель, забезпечення електро- енергією, газом, водою та ін. видами жит- тєдіяльності, а також місць примикання пі- д'їзних доріг та ін. комунікацій. 7 . ВІДБИВАЧ (отражатель; reflector; Ref- lektor m): частина електронного віддалемі- ра, яку встановлюють на одному з кінців вимірюваної лінії. На В. потрапляє коли- вання, які випромінює передавач, і відби- ває їх у напрямі приймача, що встановле- ний біля передавача. Пасивні В., відбива- ють випромінювання передавача, не зміню- ючи і не підсилюючи його; активні В., при- ймаючи випромінювання передавача, під- силюють їх, вносять у них деякі зміни і піс- ля цього посилають на приймач. Пасивні В. використовують у світловідцалемірахта електронних тахеометрах, активні - у ра- діовіддалемірах. 13 . ВІДБИВАЧ АКТИВНИЙ (активный от- ражатель; active reflector; aktiv Reflektor m): див. Відбивач. 13 . ВІДБИВАЧ ДЗЕРКАЛЬНО-ЛІНЗОВИЙ (зеркально-линзовый отражатель; cata- dioptric reflector; Spigel- und Linsenreflek- torm): див. Відбивачі світловіддале- міра. 13 . ВІДБИВАЧ КУТНИКОВИЙ (уголковый отражатель; angular reflector; Winkelref- lektorm): металевий відбивач у вигляді жо- рстко зв'язаних між собою взаємно перпе- ндикулярних плоских граней трикутної, секторної або прямокутної форми, які від- бивають електромагнетну енергію, що па- дає на них, у протилежному напрямі. Його застосовують у радіолокації, балістичних гравіметрах тощо. 6 . ВІДБИВАЧ ПАСИВНИЙ (пассивный отражатель; passive reflector; passiver Reflektor m): див. Відбивач. 13 . ВІДБИВАЧ ПРИЗМОВИЙ (призменный отражатель; prism reflector; Prismaref- lektor m): див. Відбивач світловідда- леміра. 13 . ВІДБИВАЧ СВІТЛОВІДДАЛЕМІРА (отражатель светодальномера; light ran- ge- finder reflector; Reflektor m des elekt- rooptischen Distanzmessers m): частина світловіддалеміра, яка відбиває світло- вий потік, що випромінює передавач, у на- прямі на приймач віддалеміра. В . с . - па- сивний відбивач. Основною в ньому є дзер- кальна поверхня. В . с . є дзеркально-лінзові та призмові. Дзеркально-лінзовий склада- ється з об'єктива і дзеркала, розташованого в фокусі об'єктива перпендикулярно до йо- го оптичної осі (рис., а). За таким розташу- ванням дзеркала промінь, який падає на об'єктив, паралельний до променя, що ви- ходить з нього. Ця паралельність збері- гається, якщо промінь, що падає на об'єк- тив, утворює з оптичною віссю об'єктива кут менше 1°. У призмовихкутниковихВ. с . використовують трипельпризми - три- гранні піраміди, бічні грані яких є рів- нобедреними прямокутними трикутника- ми, прямі кути яких розташовані при вер-
Відбиток карти 67 В шині пірамід, а основа - рівносторонній трикутник. Промінь падає на основу призми; у ній відбувається повне внутрішнє відбиван- ня від кожної бічної грані, після чого промінь виходить з призми черезїїоснову паралельно до променя що падає (рис., б). Паралельність зберігається, якщо кут між напрямом про- меня, що падає, і перпендикуляром до основи призми не перевищує 20°. Шлях променя в призмі дорівнює подвійній висоті призми. Для зменшення маси відбивачів та по- легшення їх виготовлення слід зменшувати розміри елементів відбивача. Для відбиття якнайбільшого світлового потоку відбивач складають з декількох призм або декількох дзеркально-лінзових елементів, тобто В. с . бувають, звичайно, мозаїчними. 13 . ВІДБИТОК КАРТИ (оттиск карты; тар copy; Kartenabzug от): рисунок на папері чи якомусь іншому матеріалі зображення картографічного укладеної карти, що отримують відтисканням на цьому мате- ріалідрукарської форми, друкуючі еле- менти якої попередньо покривають фар- бою. 5. ВІДГІН ВІРАЖУ (отгон виража; change of curve sections): плавний перехід від дво- схилого поперечного профілю на прямій ділянці дороги до односхилого профілю на кривій з ухилом і = 0,0079w 2 - 7?_1 ,деи- швидкість руху транспорту, кмтод"', R - радіус кривої, м. 1 . ВІДДАЛЕМІР ГЕОДЕЗИЧНИЙ (<геоде- зический дальномер; geodetic range-finder, geodetic distance meter; geodatischer Entfer- nungsmesser m): геодезичний прилад для визначення віддалі, коли міру довжини не відкладають безпосередньо вздовж вимірю- ваної лінії. (див. Світловіддалеміри). 14. ВІДДАЛЕМІР ГЕОМЕТРИЧНИЙ (гео- метрический дальномер; geometric range- finder; geometrischer Entfernungsmesser m): віддалемір геодезичний, що грунтуєть- ся на принципі розв'язування трикутника. 14. ВІДДАЛЕМІР ГЕТЕРОДИННИЙ З АК- ТИВНИМ ВІДБИВАЧЕМ (гетеродинний дальномер с активным отражателем; he- terodyne range-finder with active reflector; Entfernungsmesser mmit dem Hilfsgenerator m und aktiver Reflektor m): фазовий відда- лемір, що складається з двох приймально- передавальних станцій, які встановлюють на кінцях вимірюваної лінії. Станцію, яка випромінює вимірювальні коливання і на якій проводять фазові вимірювання, наз. головною. Станцію, яка є активним відби- вачем, наз. керованою. У ній є гетеродин для зниження частоти та сигнальний змі- шувач. Вона випромінює коливання гете- родина, а приймаючи коливання головної станції, випромінює також сигнальні коли- вання. Обидві станції мають приймачі ко- ливань, які випромінює друга станція. На головній станції є опорний змішувач, на який потрапляють вимірювальні коливання безпосередньо з генератора вимірювальних коливань і коливання гетеродина, прийняті із керованої станції. Виділені з нього низькочас- тотні коливання подають на один вхід фазо- метра. На інший його вхід подають коливання з приймача, який приймає з керованої станції низькочастотні коливання, одержані із сигналь- ною змішувача Різниця фаз низькочастотних коливань A\jf = 2лfx, де/- частота вимі- рювальних коливань, х = 2sjb - час двора- зового проходження вимірюваної лінії s ко- ливаннями, швидкість яких Виміряна різниця фаз не залежить від частоти і по- чаткової фази коливань гетеродина. Отже, коливання високих частот, які випроміню-
Віддалемір... 68 В ють головна і керована станції, можуть бути некогерентними. Тому В. г. з а . в . наз . некогерентними відцалемірами з активним відбивачем. Різниця фаз низькочастотних коливань є такою ж, як різниця фаз вимі- рювальних коливань у звичайному фазо- вому віддалемірі. Схему такого віддале- міра запропонували в 30-х роках XX ст. акад. JI . І. Мандельштам і Н. Д. Папалексі. На ній ґрунтується робота всіх сучасних геодезичних радіовіддалемірів. 13 . Головна станція Ґенератир тмірюнальни коливань Передавач шмірктальнш < - коливань Керована станція Приймач > чимірювальнш коливань Сигнальниі змішувач Опорный імішувач Приймач коливань гетеродина Передавач коливань гетеродина [Гетеродйн\ ВІДДАЛЕМІР ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ (дифференциальный дальномер; differential range-finder; Differenzentfernungsmesser m): віддалемір подвійного зображення з диференційним мікрометром. 14 . ВІДДАЛЕМІР ЕЛЕКТРОМАГНЕТ- НИЙ (электромагнитный дальномер; electromagnetic range-finder; elektromagne- tischer Entfernungsmesser m)\ див. Відда- лемір геодезичний; Віддалеміри електронні. 14 . ВІДДАЛЕМІР З АКТИВНИМ ВІДБИ- ВАЧЕМ НЕКОГЕРЕНТНИЙ (некогере- нтный дальномер с активным отражате- лем; incoherent range-finder with active ref- lector; Entfernungsmesser m mit der Hilfs- generator m und aktivem Reflektor): див. Віддалемір гетеродинний з актив- ним відбивачем. 13 . ВІДДАЛЕМІР З ВЛАСНОЮ БАЗОЮ (внутрибазный дальномер; inner-base ran- ge-finder; Entfernungsmesser m mit eigener Basisf): віддалемір подвійного зоб- раження з базою на приладі. 14 . ВІДДАЛЕМІР ІМПУЛЬСНИЙ (импуль- сный дальномер; pulsing range-finder; Impulsentfernungsmesser m): віддалемір електромагнетний, в якому застосова- но часовий метод вимірювання. 14 . ВІДДАЛЕМІР ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНИЙ (интерференционный дальномер; interfe- rence range-finder; Interferenzentfernungs- messer m): електронний віддалемір, принцип дії якого ґрунтується на абсолю- тному інтерференційному методі. Основою його конструкції є інтерферо- метр Майкельсона, в якому дзеркала замінені найчастіше призмами для збіль- шення допусків у точності їх взаємного орієнтування. В. і., де джерелом світла є ла- зер, наз. лазерними інтерферометрами. Віддалеміри, в яких реалізовано двочасто- тний абсолютний інтерференційний метод, наз. гетеродинними інтерферометрами. У таких віддалемірах джерело світла випро- мінює оптичні коливання двох близьких спектральний ліній, різниця частот яких міститься в радіодіапазоні. У табл. подані основні характеристики найвідоміших ла- зерних В. і. 13 . Назва від- далеміра Радіус дії, м Точність Метод вимірювання Метрилас МІ00-Е ЗО 0,3мкм+ІО" 7 D Абсолютний інтерференц. метол (одночастотний) Хьюлетт- Паккард 60 5* ІО" 7 D Двочастотний метод ДІП-2 60 5-Ю" 7 D Двочастотний метод ЛА 3002 ЗО 5-10~' D Двочастотний метол 1ПЛ-30К ЗО 1,5 -10*0 Абсолютний інтерференц. метод (одночастотний) ВІДДАЛЕМІР ЛАЗЕРНИЙ (лазерный дальномер; laser range-finder; Laserentfern- ungsmesser m): світловіддалемір, вип- ромінювачем якого є лазер. 14 . ВІДДАЛЕМІР НИТКОВИЙ (нитяной дальномер; cross-wire range-finder; Stri- chentfernungsmesser m): зорова труба з нит- ками в полі зору. Належить до віддалемірів з постійним (у номограмних приладах геодезичнихзі змінним) кутом та змін- ною базою. Базою для В. н. є рейка з по- ділками. Вимірювана віддаль D пропор- ційна кількості поділок / між нитками і зв'язана у зоровій трубі аналатичній співвідношенням D = k-l, де k - постійне число, яке визначають або на базисі, або вимірюванням кута між нитками. Залеж- но від типу В. н. вимірюють нахилену від- даль або її горизонтальну проекцію. Точ- ність вимірювання довжини лінії 1:200- 1:600. У 1674 Монтанарі використовував подібний до В. н. пристрій, а 1810 Георг
Віддалемір... 69 В Рейхенбах застосував у трубі відцалемірні нитки. 14. ВІДДАЛЕМІР ПОДВІЙНОГО ЗОБРА- ЖЕННЯ (дальномер двойного изображе- ния; double-image range-finder; Doppelbil- dentfernungsmesserm): див. Віддалеміри оптичні. 14. ВІДДАЛЕМІР РЕДУКЦІЙНИЙ (редук- ционный дальномер; self-reducing range-fin- der, reduction distance meter; reduction dis- tance meter; Reduktionsentfernungsmesser m): віддалемір геодезичний, яким без- посередньо визначають горизонтальні про- екції вимірюваних ліній. 14. ВІДДАЛЕМІР СТЕРЕОСКОПІЧНИЙ (стереоскопический дальномер; stereosco- pic range-finder; Stereoentfernungsmesser m): віддалемір геодезичний з внут- рішньою базою, в якому використовують явище стереоефекту зображення цілі. 14. ВІДДАЛЕМІР ТРАНСВЕРСАЛЬНОГО ТИПУ (дальномер трансверсального ти- па; transversal cross-wire meter; Transver- salentfernungsmesser m): віддалемір нит- ковий, в якому для вимірювання віддалі використано рейку зі шкалою у вигляді по- перечного м-бу. 14. ВІДДАЛЕМІР ФАЗОВИЙ (фазовый да- льномер; phase range-finder; Phasendistanz- messer m): див. Фазовий метод визна- чення віддалей. 13. ВІДДАЛЕМІРИ ГЕТЕРОДИННІ (гете- родинные дальномеры; heterodyne range- finders; Entfernungsmesser m mit dem Hilfs- generator m): група фазових віддалемірів, у яких перед порівнянням фаз прямих і відбитих коливань знижують їх частоту ге - теродинуванням. У В. г., крім джерела і передавача вимірювальних коливань, від- бивача, приймача і фазометра, є ще гете- родин і два змішувачі: опорний і сигналь- ний. Зі змішувачів отримують низькочас- тотні відповідно опорні та сигнальні коли- вання. Різницю фаз цих коливань, що до- рівнює (рп - <рв, вимірює фазометр (див. Фазовий метод). Гетеродин і сигналь- ний змішувач можуть бути в тому ж блоці віддалеміра, в якому є джерело і передавач вимірювальних коливань, або у відбивачі. У першому випадку маємо В. г . з пасивним, ав другому-з активним відбивачем. Перший варіант використано в більшості сучасних світловіддалемірів. 13. ВІДДАЛЕМІРИ ЕЛЕКТРОННІ (элект- ронные дальномеры; electronic rang-fin- ders; elektronische Distanzmesserm pi): при- лади для визначення довжин ліній. їх ро- бота ґрунтується на визначенні часу, за який електромагнетні хвилі проходять ви- мірювану лінію, або на визначенні відомої його функції. У В . е . використовують електро- магнетні хвилі, які в атмосфері поширюю- ться прямолінійно. Цій умові відповідають хвилі оптичного діапазону або надвисо- кочастотні радіохвилі. Відповідно до вико- ристаних хвиль В. е. поділяють на світло- віддалеміри і радіовіддалеміри. Час т про- ходження електромагнетними хвилями лі- ній, які вимірюють геодезисти, становить М0^-110~ 8 с. Якщо довжини ліній визна- чають з точністю 0,1-3 см, то час треба ви- міряти з похибкою не більше 0,3-Ю" 11 - 1-1СГ 10 с. Початок і кінець проміжку часу потрібно фіксувати в точках, віддалених між собою на довжину вимірюваної лінії. Це створює значні технічні труднощі. У В. е . хвилі проходять лінію двічі: з одного її кінця до іншого, там відбиваються від- бивачем і йдуть у зворотному напрямі, до приймача, встановленого біля передавача. I— kfii^P^ і 5 * Завдяки цьому можна фіксувати в одній то- чці початок і кінець проміжку часу, за який хвилі пройшли лінію АВ двічі. Її довжина S = $т/2, де і? - швидкість поширення електромагнетних хвиль в атмосфері. Отже, В. е. складається з двох частин, які встановлюють на різних кінцях лінії. На одному кінці - передавач, приймач і вимі- рювальний пристрій, а на іншому — відби- вач електромагнетних хвиль. У більшості В. е . коливання, які випромінює передавач,
Віддалемір... 70 В модулюють коливаннями нижчої частоти, з довжиною хвилі яких порівнюють дов- жину лінії. Ці коливання і їх частоти наз. вимірювальними, або масштабними. Коли- вання, які модулюють вимірювальні коли- вання, наз. несучими. Залежно від того, яку величину вимірює вимірювальний при- стрій, є фазові, часові, частотні, інтерфе- ренційні В. е. 13. ВІДДАЛЕМІРИ ОПТИЧНІ (оптические дальномеры; optical range-finder, optical distance meter; optische Entfernungsmesser m pi): віддалемір геометричний, в якому для визначення віддалей використо- вуються оптичні елементи. В. о. можна виз- начати від даль посереднім методом за фор- мулою D = pl/(p, де <р-кут паралактичний віддалемі- ра, який вимірюють або задають прила- дом; / - сталий або змінний базис, розта- шований перпендикулярно до лінії, яку вимірюють, р = 206265". Величину D можна визначити, вимірюючи (р або /. Згід- но з цією умовою В. о. поділяють на від- далеміри: зі сталим кутом, зі сталим бази- сом та зі змінними (діастимометричним) кутом і базисом. Останній тип В. о. реалі- зовано в тахеометрах номограмних та кіпрегелях, які автоматично забезпечу- ють перехід від нахиленої віддалі D до її горизонтальної проекції d. Конструктивно В. о. поділяють на ниткові та подвійного зображення.Віддалемір нитковий зас- тосовують у зорових трубах геодезичних приладів. У точних і технічних теодолітах, нівелірах їх функцію виконують горизон- тальні штрихи сітки ниток, a D дорівнює: D=pl/cp+c=kl+c, де І - віддаль на рейці між проекціями віддалемірних штрихів; (р - сталий кут між віддалемірними штрихами, (при (р — 34°38' коефіцієнт к = 100); с - стала поправка від- далеміра. В номограмних кіпрегелях і та- хеометрах функцію ниткового віддалеміра виконують основна крива і криві горизон- тальних віддалей, a d знаходять за форму- лою d = Kl, в якій коефіцієнт К дорівнює 100 або 200. Значення к і К визначають з досліджень приладів. Точність визначення D і d нитковим віддалеміром становить 1:300. В . о. подвійного зображення має пристрої для утворення двох зображень візирної цілі і вимірювання взаємного зміщення цих зображень. За ДСТУ їх по- діляють на Д-2, ДНР-5, ДН-8. Віддалемір Д-2 - автономний прилад зі змінним пара- лактичним кутом і постійним горизонталь- ним або вертикальним базисом та комбіно- ваним компенсатором, вимірює віддаль 40-400 м з точністю 1:6000. Віддаль обчис- люють за формулою де К- коефіцієнт віддалеміра; N- кількість використаних баз на рейці; (ркі(ри- стала та змінна частини паралактичного кута; 5а і 8, - поправки за нахил лінії і температуру. Віддалемір ДНР-5 - насадка (на об'єктив труби теодоліта) зі сталим кутом і змінним вертикальним базисом та клиновим ком- пенсатором. Діапазон вимірювань: 20- 180 м з точністю 1:1500-1:2000. Лінії ре- дукуються, якщо кути нахилу v < 12°. Від- даль визначають за формулою d = Kl +с Віддалемір ДН-8 - насадка (на об'єктив теодоліта) зі змінним паралактичним ку- том, сталим базисом і лінзовим компенса- тором. Ним можна вимірювати віддалі від 50 до 700 м по горизонтальній рейці з точ- ністю 1:1500. Віддаль знаходять за форму- лою d= — +с+<5„+<5,. <р Коефіцієнти К відцалемірів визначають за результатами досліджень. 19. ВІДДАЛЕМІРНИЙ МЕТОД СУПУТ- НИКОВИХ НАВІГАЦІЙНИХ СИСТЕМ (дальномерный метод спутниковых нави- гационных систем; range-finding method of satellite navigation systems; Abstand- messungsmethodefderNavigationssatelliten- systeme n pi): метод визначення координат
Віддаленість 71 В рухомого об'єкта, коли вимірюється наві- гаційно-геодезичний параметр (НГП) - на - хилена віддаль від судна до супутника. Кожному виміряному НГП у просторі від- повідає певна поверхня положення (сфе- ра), яку називають ізоповерхнею. 6 . ВІДДАЛЕНІСТЬ (отстояние; distance; Entfernungf, Entfernungf, Distanzj): віддаль від фотостанції до точки об'єкта під час знімання фототеодолітного. 8 . ВІДДАЛЬ ГОРИЗОНТАЛЬНА (горизон- тальное расстояние; horizontal distance; Horizontalabstand m, Horizontaldistanz J): лінія, що з'єднує точки з однаковими ви- сотами. 13 . ВІДДАЛЬ ЕПІЦЕНТРАЛЬНА (эпицент- ральное расстояние; epicentre distance; Epizentrumsweite f): віддаль від епіцент- ра землетрусу до заданої точки земної поверхні, яка вимірюється в лінійній мірі дутою великого кола або відповідним цент- ральним кутом. 4 . ВІДДАЛЬ ЗВЕДЕНА (приведенное рас- стояние; reduced distance; Strecke f in der Gauschen Abbildung f): віддаль, зведена на поверхню віднесення, напр., на горизон- тальну площину одного з кінців лінії. 14 . ВІДДАЛЬ ПОХИЛА (наклонное рассто- яние; inclined distance; Neigungsabstandm): лінія, що з'єднує точки з різними висота- ми (див. Редукційна задача геодезії). 13 . ВІДКРИТЕ МОРЕ (открытое море; open sea; hohe (ojfene) See; hohe (offene) Seef): морський простір, який не належить ні до територіального моря, ні до виключно економічної зони. Основою правового режиму В. м . є принцип свободи. Це озна- чає, що воно відкрите для загального рів- ного і вільного користування усіма держа- вами. 6 . ВІДЛІК (отсчет; reading; Ablesungf): ве- личина відрізка або дуги між нульовим штрихом та відліковим індексом що доти- кається до шкали або спроектований на не- ї. 14. ВІДМИВАННЯ (отмывка; bruch-shading; Lavieren n, Schattierung f): один зі спосо- бів тіньової пластики, коли об'ємне тривимірне зображення рельєфу на плос- кій поверхні отримується поступовим, без- перервним переходом від темного тону до світлого. Основний елемент світлотіні, який передає основні форми рельєфу, - це власна тінь нерівностей земної поверхні. Остання залежить від обраного напряму освітлення, тобто від розташування дже- рела світла. Розрізняють В. рельєфу у пря- мовисному, бічному і комбінованому осві- тленні. Зображення отримується розмиван- ням туші за допомогою спеціальних пенз- ликів. 5 . ВІДМІТКА ШКАЛИ (отметка шкалы; scale mark; Skalezeichen n): (риска, точка, зу- бець тощо) знак на шкалі, що відповідає деякому значенню вимірюваної величини. 14 . ВІДНОСНА ПОХИБКА СТОРОНИ (относительная ошибка стороны; relative error of side; relative Seitensfehler m): по- хибка відно сна, яку прийнято зобража- ти як 1 :N, N = s:m, де s—довжина сторони, т- її похибка абсолютна. 13 . ВІДНОСНА ЯСКРАВІСТЬ ТРУБИ (относительная яркость трубы; relative brightness of telescope; relative Helligkeit f des Fernrohres n)\ див. Оптичні ха- рактеристики зорової труби. 14 . ВІДНОСНЕ СПОТВОРЕННЯ ДОВ- ЖИН (относительное искажение длин; relative linear deformation; relative Lan- genverzerrung f): див. Спотворення в картографії. 5 . ВІДНОСНЕ СПОТВОРЕННЯ ПЛОЩ (относительное искажение площадей; relative area distortion; relative Flachenver- zerrungf): див. Спотворення в карто- графії. 5 . ВІДНОСНИЙ ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНИЙ МЕТОД (относительный интерферен- ционный метод; relative interference me- thod; relative Interferenzmethode f der Distanzmessung f): варіант інтерференцій- ного методу вимірювання віддалей, що дає змогу з точністю 2-3 мкм відкладати на мі- сцевості відрізки, які в ціле число разів бі- льше від еталонної віддалі. Його наз. та - кож методом оптичного помноження від-
Відносний показник.. 72 В далі. У В . і . м . використана інтерференція двох частин білого променя, які пройшли різні шляхи, для визначення рівності дов- жин цих шляхів. Метод опрацював 1930 фін. геодезист Вяйсяль. Джерело світла Він теж запропонував оптичну схему реа- лізації В. і . м ., яка реалізована в інтерфе- рометрі Вяйсяля і складається з джерела білого світла з коліматором, дзеркал Dt, D2 і Z)3 та оптичної труби Т. Віддаль sel між дзеркалами D, і D2 є еталонною. Її визна- чають абсолютним інтерференційним ме- тодом. Дзеркало D3 встановлюють так, щоб віддаль від нього до дзеркала D2 була в ці- ле число разів більша за set. Підставка дзер- кала £)3 має мікрометрові гвинти для його переміщення. Випромінювання з джерела світла розділяється на дві частини на на- півпрозорому краю дзеркала D2. Одна з них проходить крізь нього і потрапляє на дзер- кало £>3, відбивається від нього, проходить повз дзеркала D2 \Dl та входить у трубу Т. Друга частина відбивається від дзеркала D2, потрапляє на дзеркало Z),, ще декілька разів проходить шлях між дзеркалами Z), і D2, і, нарешті, відбившись від дзеркала D2, теж входить у трубу. Ці промені творять на екрані, розташованому в фокусі труби, світлу пляму. Переміщуючи дзеркало D3, досягають появи на екрані інтерференцій- ної картини. Вона є ознакою виконання рів- няння 2kset = 25-з точністю, що дорівнює довжині когерентності джерела світла. Джерела білого світла є максимально не- когерентними. Тому довжина когерентно- сті становить лише 2-3 мкм. В. і. м. вико- ристовують для створення метрологічних базисів. Еталонна віддаль sel дорівнює 1- 1,2 м, а коефіцієнт помноження k може ма- ти значення 2,3,... 6. Тому після виконан- ня описаних вище вимірювань одержимо малий відрізок. Для збільшення його ви- конують наступний етап вимірювань, під час яких уже віддаль S + Sel вважають ета- лонною. Таких етапів може бути декілька. Під час створення базису в Нуммелі (Фін- ляндія) довжина першого еталона дорівню- вала 1 м, процесів помноження віддалі бу- ло проведено 6: 1мх6х4х3х3х2х 2 = 864 м. Створення базисів довжиною близько 1 км проведенням відносних ін- терференційних вимірювань дуже склад- не і вимагає великих затрат. Значно часті- ше цей метод використовують для створен- ня інтерференційних компараторів довжи- ною 24 м. 13. ВІДНОСНИЙ ПОКАЗНИК ЗАЛОМ- ЛЕННЯ (относительный показатель пре- ломления; relative refractive index; relativer Brechungswert m, Brechungszahl f): див. Показник заломлення. 13 . ВІДНОСНІ ВИМІРЮВАННЯ сили ВАГИ (относительные измерения силы тяжести; relative gravity measurements; relative Schwerkraftsmessungf): вимірюван- ня різниці (приросту) сили ваги в пунктах спостережень. Під час В. в . с . в . визнача - ють лише одну величину - або довжину (деформацію пружини), або час (частоту коливань маятника, струни). Ці вимірюван- ня виконують маятниковими приладами, статичними та струнними гравіметрами. 6 . ВІДНОШЕННЯ ОБ'ЄКТІВ МІСЦЕВОС- ТІ ПРОСТОРОВО-ЛОГІЧНЕ (про- странственно-логическое отношение объек- тов местности; dimensional-logical relation ofthe objects locality; raumlogisches Verhaltnis n zwischen den Gelandeobjekte n pi): відношення між об'єктами місцевості або об'єктами, відображеними на картах, що встановлюють їх просторові взаємозв'язки і логіку відношення один до одного. 5 .
Відомість кодування 73 В ВІДОМІСТЬ КОДУВАННЯ (ведомость кодирования; code index; Kodierungsliste f): документ у вигляді таблиці для формалі- зованого запису схематичної інформації про об'єкти, які включають у зміст циф- рової карти місцевості. 5. ВІДСТАНЬ ПОЛЯРНА (полярное рас- стояние; polar distance; Polardistanz m, Polarabstand m): див. Координати не- бесні. 10. ВІДТ СЕВЕРИН (* 1862-14 .03 .1912): У 1880-89 брав участь у створенні нівелір- ної мережі Львова. 1888 - асистент кафед- ри геодезії та сферичної астрономії Вищої політехнічної школи, 1889 - зав., 1893 - проф. цієї кафедри. Після поділу цієї ка- федри на дві керує кафедрою геодезії аж до 1912. 1905 -06-ректор Вищої політех- нічної школи. 1899 опублікував у 4 част, навч. посібник „Miernictwo". 1891-93 - проф. Промислової школи у Львові. 1901- 03 - разом з В. Ляскою опублікував два на- вчальні посібники: „Miernictwo І" і „Mier- nictwo И". 1909-опублікувавразом зЯ.То- бічиком навч. посібник „Wykfady katastra і ustaw mierniczych". 5; 14. ВІДУЄВ МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ (16.01 Л910-17.06Л980). Народився в м. Острог Рівненської обл. Інженер-земле- впорядник-геодезист, закінчив Харків, землевпорядно-геодезичний ін-т (1930). Інженерну діяльність розпочав з посади заступника головного маркшейдера в м. Алдан (Якутія), з 1933 -ст. інженер-гео- дезист Наркомзему УРСР і науковий спів- робітник НДІ землеробства (Харків-Київ), 1941-45 - інженер картографічної частини Радянської армії, з 1945 - зав. кафедри гео- дезії і декан факультету Київського гідро- меліоративного ін-ту, з 1949 - зав. кафедри інженерної геодезії Київського інженерно- будівельного ін-ту. Звання доц. присвоєно 1947, ступінь канд. техн. наук - 1948, д-ра техн. наук та проф. - 1954. Докторська ди- сертація „Проектування рельєфу (спеціаль- на частина інженерної геодезії)". Підготував понад 35 кандидатів і докторів наук. Автор понад 250 наукових праць. Серед них 30 мо- нографій, підручники, посібники, довід- ники, статті загальним обсягом понад 300 друкованих аркушів. ВІДФАРБОВУВАННЯ ОСЕЙ (откраска осей; axis demarcation; Achsenabfarbung j): спосіб закріплення (маркування) осей спо- руд на стінах прилеглих будівель або міс- цевих предметів. В. о. застосовують у тих випадках, коли недоцільно або неможливо зробити обгороджування, напр., на щільно забудованій території. В. о. здійснюють за допомогою трьох рисок - середньої і двох бічних. Середню риску наносять тонкою кольоровою незмивною лінією, а дві бічні кольорові смужки - на однаковій віддалі від середньої. 7. ВІДХИЛЕННЯ ВЕРХНЄ ГРАНИЧНЕ (верхнее предельное отклонение; upper li- mited deviation; hocligrenzende Abweichung f): алгебрична різниця між найбільшим граничним і номінальним значеннями гео- метричного параметра. 1. ВІДХИЛЕННЯ ГРАНИЧНЕ (предельное отклонение; limited deviation; Grenzenab- weichung f): алгебрична різниця між гра- ничним і номінальним значеннями геомет- ричного параметра. 1. ВІДХИЛЕННЯ ДІЙСНЕ (действитель- ное отклонение; real deviation; reale Abwei- chung f, reale Abweichung f, Wahrabwei- chung f): алгебрична різниця між дійсним і номінальним значеннями геометричного параметра. 1. ВІДХИЛЕННЯ МОНТАЖНЕ (монтаж- ное отклонение; erection deviation; Monta- geabweichungf): різниця між проектним та отриманим після монтажних робіт поло- женням конструкції. 1. ВІДХИЛЕННЯ НИЖНЄ ГРАНИЧНЕ (нижнєє предельное отклонение; lower li- mited deviation; untergrenzende Abweichung J): алгебрична різниця між найменшим гра- ничним і номінальним значеннями геомет- ричного параметра. 1. ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ (ВІДХИЛЕННЯ ВИСКА) (уклонение от- весной линии (уклонение отвеса); plumb- line deviation; Lotabweichung f): кут и в
Відхилення.. 74 в деякій т. Мна фізичній поверхні Землі між напрямами лінії прямовисної та нор- малі до поверхні еліпсоїда земного. В. п. л. визначається величиною кута и, що наз. відхиленням прямовисної лінії повним та азимутом в площини, в якій роз- ташований цей кут. Зазвичай В. п. л. пода- ється проекціями повного В. п. л. и на пло - щини меридіана і першого вертикала зада- ної точки. Проекція на площину меридіана наз. складовою відхилення прямовисної лінії в меридіані і позначається а на площину першого вертикала - складовою відхилення прямовисної лінії в першому вертикалі і поз- начається ї]. Геометрична суть складових Е, і і] і формули для знаходження їх значень об- ґрунтовується так. Навколо т. М описана допоміжна сфера одиничного радіуса, на якій показано напрями з точки М: Za - напрям на астрономічний зеніт, що збігається з пря- мовисною лінією; Zr - напрям на геодезич- ний зеніт, що відповідає нормалі до земного еліпсоїда; Р - напрям на полюс Світу, пара- лельний до осі обертання Землі. Дуги ве- ликих кіл, що утворюють сферичний три- кутник Z.dZrP, дорівнюють: PZa = 90° - (р — астрономічній полярній відстані, PZT = 90° - В - геодезичній полярній відстані, ZaZr = и - повному відхиленню прямовисної лінії в т. М . Постулюється, що в астрономічній (ф, Я) і геодезичній (В, L) системах координат використовується один і той же напрям на полюс Світу, а астрономічні і геодезичні довготи відлічують від одного й того ж по- чаткового меридіана РГр, кут у вершині Р трикутника ZaZ,P дорівнює (Я - L). Дуга KZV перпендикулярна до сліду геодезично- го меридіана PZn дорівнює 7] і є складовою В. п . л . у першому вертикалі, дуга меридіана KZr = £ — складовою В. п. л. у меридіані. Складові і ї] В. п . л . у заданому пункті пов'язані з астрономічними ((р, Я) та гео- дезичними (В, L) координатами цього пункту залежностями: % = <р-В, г] = (A-L)cosB; вирази для и і в мають такий вигляд: u= ^ 2 +r] 2 ,tge=r1/l Складова В. п . л. $ у напрямі MN, зада- ному геодезичним азимутом А, визначаєть- ся за формулою & = £cosA + rismA- Якщо Z і z - геодезична і астрономічна зенітні відстані заданого напряму, то Z-z = x9. В. п. л., визначене зіставленням астроно- мічних і геодезичних координат наз. аст - рономо-геодезичним В. п. л . Астрономо- геодезичні В. п. л. наз. ще В. п. л. у геомет- ричному визначенні. В . п. л. наз. віднос- ними, якщо для їх отримання використані широти і довготи геодезичні відпо- відають системі координат рефе- р е н ц н і й, і абсолютними, якщо ці величи- ни відповідають системі координат загальноземній.Кутміждотичнимидо силових ліній реального і нормального по- лів сили ваги (кут між прямовисною лінією і напрямом нормальної сили ваги) наз. від- хиленням прямовисної лінії в фізичному визначенні. Складові В. п. л . у геометрич- ному визначенні Г) і в фізичному виз- наченні Т]' пов'язані рівностями: £' = £-0,171'ЯЬі18Іп2Д, і)' = г]. 17. ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ АБСОЛЮТНЕ (абсолютное уклонение отвесной линии; absolute plumb-line devia- tion; absolute Lotabweichung j): див. Від- хилення прямовисної лінії. 17.
Відхилення.. 75 В ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНИ АСТРОНОМО-ГЕОДЕЗИЧНЕ (астро- номо-геодезическое уклонение отвесной линии; astronomic-geodetic plumb-line de- viation; astronomische geodatische Lotab- weichung f): див. Відхилення прямо- висної лінії. 17. ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ В ГЕОМЕТРИЧНОМУ ВИЗНАЧЕННІ (уклонение отвесной линии в геометричес- ком определении; plumb-line deviation in geometrical definition; relative Interferenz- methodefder Distanzmessung f): див. Від- хилення прямовисної лінії. 17. ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ВІДНОСНЕ {уклонение отвесной линии относительное; relative plumb-line devia- tion; relative Lotabweichungf): див. Відхи- лення прямовисної лінії. 17. ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ПОВНЕ {уклонение отвесной линии пол- ное; full (complete) plumb-line deviation; Vollabweichung der Lottlinie f): див. Від- хилення прямовисної лінії. 17. ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ТОПОГРАФО-ІЗОСТАТИЧНЕ (mono- графо-изостатическое уклонение отвес- ной линии; topographical isostatic plumb-line deviation; topographische isostatische Lo- tabweichungf): відхилення прямовис- \ та компенсуючих мас частини земної ноі лінії -I L що визначаються з ураху- m ванням впливу топографічного рельєфу '«ті ЧгJ поверхні, розташованої між рівнем Світо- вого океану і поверхнею ізостатичної ком- пенсації . Значення Іг ] обчислюють W Ы з урахуванням параметрів топографічного рельєфу (висотного і планового положен- ня елементів рельєфу) в деякій області нав- коло заданої точки, густини земної кори та густини Землі, а j - на основі гіпотези Ы ізостатичної компенсації або ізостазії. Сума отриманих значень і буде В. п. л. т-і. Застосування В. п. л. т-і . в геодезичних ро- ботах було викликано відсутністю потріб- них Гравіметричних даних. Досить відо- мим стало використання В. п. л. т-і . під час опрацювання градусних вимірювань у США. 18. ВІДХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИЗНАЧЕННІ (ВІД- ХИЛЕННЯ ПРЯМОВИСНОЇ ЛІНІЇ ГРАВІМЕТРИЧНЕ) (уклонение отвесной линии в физическом определении (грави- метрическое уклонение отвесной линии); plumb-line deviation in phisical definition (gravimetrical plumb-line deviation); Lotab- weichung f in physischer Interpretation f, (gravimetrische Lotabweichungf)): див. Від- хилення прямовисної лінії. 17. ВІДХИЛЕННЯ РОЗМІЧУВАЛЬНЕ (разбивочное отклонение; layout deviation; Absteckungstoleranz f, Absteckungabwei- chung f): різниця між номінальним та дійс- ним значеннями розмічуваної величини. 1. ВІДХИЛЕННЯ СПІВВІСНОСТІ У СПОЛУЧНОМУ ХОДІ (отклонение соосности в сбойке; deviation of tunnel axis inconnection; Abweichung f der Mitachsung fim Vereinigugszug m (Verbingungszug m)): планове (горизонтальне) і висотне (верти- кальне) відхилення осей тунелю, одержа- них унаслідок прокладання зустрічних під- земних ходів. 1. ВІЗИР (визир; sighting device; Sucherfern- roohr n, Sucherfernrohr n, Visier n): див. Приціл. 14. ВІЗИР АЕРОФОТОЗНІМНИЙ (визир аэрофотосъемочный; aerosurvey viewfin- der Luftaujhahmevisiern, (Richtfernrohrn)): прилад для візуального контролю за летом літака під час знімання, що зводиться до: визначення бокового відхилення літака від заданої траси лету, вибору контрольних орієнтирів, визначення моментів проход- ження точок початку та кінця маршрутів, кута знесення літака. Один з кращих — ши- рококутний коліматорний В. а. - дає змогу спостерігати місцевість вздовж маршруту
Візирна 76 В прикуті поля зору 105° і впоперек мар- шруту до 10°, розвертати оптичну систему на кут знесення ±30°, вимірювати верти- кальні кути до ±85°. 8 . ВІЗИРКА (визирка;finder-pole; Visierkorn п): застаріле, див. Прицілка. 1 . ВІЗИРНА ВІСЬ (визирная ось; sighting axis; Zielachsef): уявна лінія, що проходять через задню головну точку об'єктива і центр сітки ниток. Це поняття стосується зазвичай неламаних труб геодезичних при- ладів. 14 . ВІЗИРНА ЛІНІЯ (визирная линия; sigh- ting line; Ziellinie f): лінія, яку отримуємо під час проектування нерухомої сітки ни- ток об'єктивом зорової труби в простір предметів, якщо переміщувати фокусува- льну лінзу. 14 . ВІЗИРНА МАРКА (визирная марка; sigh- ting mark; Visiermarke /): візирна ціль у вигляді пластини з рисунком, симетричним відносно осі обертання пластини. 14 . ВІЗИРНА ЦІЛЬ (визирная цель; signal object; Visierziel n): об'єкт, який спостері- гають під час вимірювань. 14 . ВІЗИРНИЙ ПРОМІНЬ (визирный луч; directional (sighting) ray; Visierstrahl m): уяв- на лінія, що проходить через передню го- ловну точку об'єктива і центр сітки ниток, що проектується на точку спостереження. 14 . ВІЗИРНИЙ ЦИЛІНДР (визирный ци- линдр; sighting cylinder; Visierzylinder m (des Vermessungsturn n)): візирна ціль гео- дезичного знака (див. Зовнішні гео- дезичні знаки). Його виготовляють із радіально закріплених пластин, пофарбо- ваних у чорний або білий колір, залежно від того, на який фон цей циліндр проектується. У знаках пунктів 1 кл. В . ц. має висоту 1 м, діаметр 0,5 м, у знаках пунктів 2, 3 кл. їх висота 0,6 м, а діаметр 0,3 м. Над В. ц . посередині виступає шпиль висотою 0,6 м і діаметром 8 см. В . ц . закріплюють над да- хом геодезичного сигналу або над геоде- зичною пірамідою на висоті 0,8-1,0 м так, щоб його вісь симетрії була на одній вер- тикальній прямій з маркою центра геодезичного пункту. 13 . ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КАРТО- ГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ (визуали- зация цифровой картографической ин- формации; visualization of digital cartograp- hic information; Visualisierungf der digitalen Karteninformation f): відображення, за до- помогою засобів машинної графіки перет- вореної на графічну форму цифрової ін- формації. 5 . ВІНЬЄТУВАННЯ (виньетирование; vig- netting; Vignethierungf): часткове затемнен- ня пучка променів, які потрапляють у вхід- не вічко оптичної системи, зрізання опра- вою об'єктива нахилених крайніх проме- нів. Для зменшення впливу В. і забезпе- чення рівномірнішої освітленості зобра- ження застосовують різні способи: абера- ційне В., коли збільшується вхідне вічко під час віддалення від центра поля; відті- нювання об'єктива або світлофільтра з ви- користанням тонкої напівпрозорої мета- левої плівки нерівномірної щільності, нак- ладеної на один з елементів об'єктива або на світлофільтр; збільшення діаметрів пе- редніх і задніх лінз; створення оптичних систем із від'ємною дисторсією (див. Абе- рація). Оправа лінз об'єктива і діафрагма не впливають на промені, які проходять по- близу головної осі; вхідне вічко зображу- ється у вигляді кола діаметром d0 і площею 5П; частина крайніх променів, які потрап- ляють в об'єктив під кутом /3, затримуєть- ся оправою. Діаметр вхідного вічка транс- формується у відрізок d\ коло - у фігуру площею Sp. Коефіцієнт В. Kfi = Sp/S0. 3. ВІРАЖ (вираж; tight turn; Kehrtkun'e j): 1) Ділянка колії залізниці або полотна ав- тодороги з одностороннім поперечним ухи- лом до центра кривої. Утворюється поступо-
Віртуальний 77 В вим обертанням колії (полотна автодороги) навколо внутрішньої рейки (краю проїзної частини) до одержання односхилого попе- речного профілю з ухилом J = 0,0079v 2 /i?, де v - швидкість руху транспорту, кмтод -1 ; R - радіус кривої, м. 2) Фігура пілотажу. Розрізняють: правиль- ний - лет літака по колу з постійними швид- кістю, висотою і креном (див. Крен літа- ка); глибокий - з креном більше 45°; гори- зонтальний - у горизонтальній площині; стійкий - з креном 30°, найуживаніший під час аерофотознімання. 8. ВІРТУАЛЬНИЙ (виртуальный; virtual; virtuale): означення, яке характеризує про- цес, або обладнання в процесі опрацюван- ня даних, які ніби реально існують, оскіль- ки всі функції реалізуються іншими засо- бами. 21. ВІСЬ {ось; axis; Achsef): деталь, призна- чена для підтримання обертових частин приладу без передавання крутильних мо- ментів. 14. ВІСЬ ДОПОМІЖНА (вспомогательная ось; additional axis; Hilfsachse f): вісь спо- руди, паралельна до головної або іншої осі (переважно на кратну віддаль), для закріп- лення осей або для обходу перешкоди, напр., якщо у створі цих осей нема прямої видимості. 1. ВІСЬ ЕКЛІПТИКИ (ось эклиптики; ecliptic axis; Ekliptikachse f): див. Небес- на сфера. 10. ВІСЬ КРУГЛОГО РІВНЯ (ось круглого уровня; axis of circular level; Achsef der Do- senlibellef): заст. Див. Вісь сферичного рівня. 14. ВІСЬ ОПТИЧНА (оптическая ось; optical axis; optische Achsef): лінзи (увігнутого чи випуклого дзеркала) - пряма лінія, що с віс- сю симетрії заломлюючих поверхонь лін- зи (відбивної поверхні дзеркала); прохо- дить через центри цих поверхонь, перпен- дикулярно до них. Оптичні поверхні з В. о. наз. осесиметричними. В. о. оптичної сис- теми - загальна вісь симетрії всіх лінз і дзеркал, що входять у цю систему. 14. ВІСЬ РІВНЯ (ось ypoвня;evel axis; Achse f der Libelle j): див. Вісь сферичного рівня;Вісь циліндричного рівня. 14 ВІСЬ РОЗМІЧУВАЛЬНА (ось разбивоч- ная; layout axis; Absteckungsachse j): вісь споруди, відносно якої в розмічувальних кресленнях наводять дані для винесення споруди або її окремих частин. В. р. буду- ють відповідно до технічних вимог та з точ- ністю, яка встановлена в проекті виконання геодезичних робіт. 7. ВІСЬ СВІТЛОВА ЛАЗЕРНА (световая лазерная ось; light laser axis; Lichtlaser- achsef): пряма, яка задана віссю орієнто- ваного в просторі світлового (лазерного) пучка. 1. ВІСЬ СВІТУ (ось Мира; World axis; Weltachsef): див. Небесна сфера. 10. ВІСЬ СПОРУДИ ВЕРТИКАЛЬНА (вер- тикальная ось сооружения; vertical const- ruction axis; Vertikalachsef des Gebaudes n): вертикальна лінія симетрії висотної спо- руди (димар, телевежа, щогла тощо). 1. ВІСЬ СПОРУДИ ГОЛОВНА (главная ось сооружения; principal construction axis: Hauptachse f des Bauwerkes (des Gebaudes n)): вісь симетрії контуру споруди. В бу- динках і спорудах прямокутної форми ви- бирають поздовжню і поперечну головні осі, яким не заважають конструкції, напр., колони. В спорудах /7-подібної форми ра- ціонально розглядати одну поздовжню та дві поперечні головні осі, а в спорудах ве- жового типу (щогли, вежі) - три або чо- тири головні осі. 1. ВІСЬ СПОРУДИ ЛІНІЙНОГО ТИПУ (ось сооружения линейного типа; axis of construction of linear type; die Achsefvoti der Linearanlagef(derTrassef)): див. Траса. 7 . ВІСЬ СПОРУДИ МОНТАЖНА (мон- тажная ось сооружения; erection axis of construction; Montage-Gebciuderachse f): геометрична лінія, паралельна до осей кон- струкцій. Може збігатися з гранями конст- рукцій (напр., для напрямної технологічної лінії) або віднесена від граней конструкції на невелику відстань (100-200 м). У пер-
Вісь споруди.. 78 В шому випадку положення конструкції кон- тролюють по грані теодолітом, а в другому - способом нівелювання бокового. 1. ВІСЬ СПОРУДИ ОСНОВНА (основная ось сооружения; basic construction axis; Haiiptachsefcles Bauwerkes (des Gebaudesj): вісь, яка визначає положення контуру спо- руди; переважно проходить по лінії симет- рії утримувальних конструкцій (стін, пане- лей, колон). Для малих споруд основні осі розмічають від головних осей, а для великих — від пунктів геодезичної основи. 1. ВІСЬ СПОРУДИ РОЗМІЧУВАЛЬНА (разбивочиая ось сооружения; layout axis of construction; Absteckungsachse fdes Ge- baudes n)\ лінія, яка загалом збігається з віссю симетрії споруди або конструкції (пе- реважно фундаментів, системи анкерних прогоничів тощо) і від якоїрозмічують вісь або грань збірних фундаментів, внутріш- ню грань палуба тощо. 1. ВІСЬ СПОРУДИ ТЕХНОЛОГІЧНА (технологическая ось сооружения; techno- logical construction axis; technologist-lie Ge- bdudeachse f): вісь, споруди монтаж- на, розташована паралельно до осей фун- даменту і по краю технологічного устат- кування, напр., по грані її напрямної. 1. ВІСЬ СФЕРИЧНОГО РІВНЯ (ось круг- лого уровня; axis of circular level; Achse f der Dosenlibelle f): нормаль до сферичної поверхні ампули, що проходить через нуль-пункт рівня сферичного. 14. ВІСЬ ЦИЛІНДРИЧНОГО РІВНЯ (ось циллиндрического уровня; axis of cylindrical level; Achsef derRohrenlibelle /): пряма, що проходить через нуль-пункт рівня і до- тична до дуги поздовжнього перерізу ампули. 14. ВІЧКО (очко; typeface; Augenlidchen п): друкуюча поверхня дзеркального зобра- ження букви чи значка на літері дру- карській чилітері фотонабірній. 5. ВЛАСНИЙ РУХ ЗОРІ (собственное дви- жение звезды; own movement ofa star; cige- ne Sternbewegung f): зміщення зорі на не- бесній сфері в площині, перпендикуляр- ній до променя зору. Серед спостережува- них рухів зір на небесній сфері є також і їх рух навколо центра Галактики, і відхилен- ня, що є наслідком переміщення Сонця серед зір. Складова В. р. з. по колу схи- лень наз. В. р. з. по схиленню - pis, а складовапо паралелі світила добовій ца cos8, де - В. р. з. по прямому сходженню. 18. ВЛАСНІ КОЛИВАННЯ ЗЕМЛІ (собст- венные колебания Земли; own oscillations ofthe Earth; Selbstschwingungen fpi der Erde f): коливання, що виникають під час силь- них землетрусів; періоди їх - хвилини, де- сятки хвилин. Виділяють два основні ти- пи коливань: сфероїдні і крутильні. За спектром В. к. 3. можна уточнити відо- мості про розподіл густини і пружистих властивостей Землі. 4. ВЛАСНІСТЬ (собственность; ownership; Eigentum f): належність фізичній або юри- дичній особі права на матеріальні, валютні, нематеріальні цінності (землі, ліси, банків- ські вклади, духовні скарби тощо). 4. ВЛАСНІСТЬ НА ЗЕМЛЮ (собствен- ность на землю; land ownership; Bodeneigen- tum J): належність фізичній або юридичній особі, територіальній громаді або державі земельних ділянок на правах володіння, ко- ристування чи розпорядження ними. 4. ВЛАСНІСТЬ НЕРУХОМА (недвижішая собственность; real property; Inimobilien pl)\ земля, будівлі, споруди та інженерно- технічна інфраструктура на певній терито- рії, що с приватною власністю, або у корис- туванні. 4. ВЛАСТИВОСТІ ВИПАДКОВИХ ПО- ХИБОК (свойства случайных погрешнос- тей; properties (attributes) of random errors): величина (похибка виміру), яка підпоряд- ковується чотирьом властивостям: - не має перевищувати певну наперед ві- дому межу; - малі похибки трапляються частіше, ніж великі; - додатні похибки трапляються так само часто, як і ті, що дорівнюють їм за абсо- лютною величиною від'ємні;
Властивості.. 79 в - середнє арифметичне випадкових похи- бок прямус до нуля при необмеженому зро- станні кількості п похибок, тобто: lim и—><« Х4-, 1=1 / де Д--похибка випадкова. 20 . ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТІВ МЕХАНІЧ- НІ (механические свойства почв; mecha- nical properties of soils; mechanische Bocle- neigenschaften f pi): визначають їх поведі- нку під дією зовнішніх умов (навантажен- ня) і проявляються в опорі руйнуванню і деформації. Стисливість ґрунту характери- зується коефіцієнтом відносної стисливо- сті або модулем загальної деформації. 4. ВНУТРІШНЄ ОРІЄНТУВАННЯ ЗНІМ- КА (внутреннее ориентирование снимка; interior image orientation; innere Bildorien- ticrungf): зафіксоване положення площини знімка відносно центра проекції (об'єк- тива). Це одне з основних понять у фото- грамметрії та фотозніманні. Воно харак- теризується елементами внутрішньо- го орієнтування фотознімка - фо- кусною віддаллю фотокамери і коорди- натами головної точки знімка. 8. ВНУТРІШНЯ МОДУЛЯЦІЯ СВІТЛА (внутренняя модуляция света; interior light modulation; innere Lichtmodulation f): спо- сіб модуляції, в якому модулюється світ- ловий потік безпосередньою дією на дже- рело світла. В. м. с. можна здійснювати в газорозрядних лампах, лазерах і світло- діодах. Найпростіше її виконують у на- півпровідникових лазерах та світлодіодах, в яких існує майже лінійна залежність між потужністю випромінювання і значенням струму через р - и-перехід. 13. ВОГНИЩЕ (ФОКУС) ЗЕМЛЕТРУСУ (очаг (фокус) землетрясения; center (focus) of earthquake; Erdbebenherd m): зона все- редині Землі, де виникають руйнування і залишкові деформації. Центр цієї зони наз. гіпоцентром землетрусу. 4. ВОДИ ПІДЗЕМНІ (подземные воды; un- derground water; unterirdisches Wasser /;): залягають у верхній частині земної кори. За умовами залягання виділяють В. п: верхові, грунтові, міжпластові, карстові і тріщинні. Верхові В. п. залягають на не- великій глибині (1-2 м) у зоні вільного про- никнення повітря, збираються над лінза- ми водонепроникних порід. Ґрунтові В. п. залягають постійним водоносним горизо- нтом на першому від поверхні водонепро- никному шарі, заповнюючи водоносний горизонт (шар шпаруватих чи тріщинува- тих гірських порід). Вони тісно зв'язані з поверхневими водами (ріками, озерами, водосховищами) і змінюють свій рівень за- лежно від зміни їх рівня. Міжпластові В. п. залягають між водонепроникними пласта- ми. Міжпластові води, підтиском, наз. на- пірними артезіанськими. Карстові В. п. за - лягають у карстових пустотах, утворених внаслідок розчинення і видужування гірсь- ких порід. Тріщинні В. п. заповнюють трі- щини гірських порід і можуть бути як на- пірними, так і безнапірними. 4. ВОДНЕ НІВЕЛЮВАННЯ (водное ни- велирование; water levelling; Wassernivelle- ment n, hydrostatisches Nivellement n (Hd- lienmessung f)): спосіб передавання висот від одного водовимірного поста до іншо- го, за даними синхронних вимірювань від рівня води на цих постах. 6. ВОДНИЙ КАДАСТР (водный кадастр; water cadastre; Wasserevidenzf): системати- зовані зведення відомостей про водні ре- сурси. (Див. Державний водний ка- дастр). 4. ВОДОДІЛ (водораздел; water-parting; Wasserscheidef): лінія, що розмежовує річ- кові басейни, проходить по найвищих точ- ках земної поверхні, розташованої між во- дозборами суміжних річкових систем. 4. ВОДОЗАБІР (водозабор; water intake; Wa- sserabnahnief): гідротехнічна споруда для забирання води з водойми, водотоку або підземних джерел для господарських потреб водопостачання, вироблення електро- енергії тощо. 4. ВОДОЗБІР (водосбор; drainage area; Was- sersammlung f): частина земної поверхні, товщі ґрунтів та гірських порід, із яких во- да надходить у водотік або водойму. 4.
Водойма 80 В ВОДОЙМА (водоем; pond; Wasserbecken п, Wasserbehalter т, Wasserreservoir n): вод- ний об'єкт у заглибленні земної поверхні зі сповільненою течією або її відсутністю. Основні морфометричні параметри: дов- жина і ширина, довжина і зрізаність бере- гової лінії, площа і об'єм води, глибина. 4 . ВОДОМІРНИЙ ПОСТ (водомерный пост; water-measuring station; Pegel п, Ре- gelpunkt т): місце на річці, озері або водо- сховищі, вибране з дотриманням певних правил і обладнане спеціальним устатку- ванням для систематичних вимірювань ви- соти рівня води. В. п. поділяють на постій- ні, що належать управлінню гідрометеоро- логічної служби, і тимчасові. Конструктив- но В. п . може бути рейковим, пальовим або постом із самописами рівнів чи лімнігра- фами. Нуль графіка В. п. - умовний почат- ковий відлік, до якого, як до відлікової по- верхні, приводять висоти рівнів води. На В. п. встановлюють два репери - контроль- ний і основний. Контрольний репер вико- ристовують для систематичних контроль- них визначень висот вимірюваних точок, висоту якого перевіряють відносно основ- ного репера. 4. ВОДООХОРОННІ ЗОНИ (водоохранные зоны; zones of water protection; Wasser- schutzzonenfpl): встановлюються для спри- ятливого режиму водних об'єктів, запобі- гання їх забрудненню і обмілінню, захисту флори і фауни, зменшення коливань стоку вздовж річок і морів, навколо озер, водо- сховищ та ін. водойм; вони є природоохо- ронними територіями, господарська діяль- ність у межах яких регулюється. На тери- торії В. з. забороняється: використовувати стійкі та сильнодіючі пестициди, споруд- жувати кладовища, скотомогильники, зва- лища та поля фільтрації неочищених стіч- них вод тощо. Зовнішні межі В. з. визна- чаються спеціально опрацьованими проек- тами. Порядок визначення розмірів і меж В. з. зон та режим господарювання в них встановлює Кабінет Міністрів України. 4. ВОДОСХОВИЩЕ (водохранилище; water storage basin; Wasserbehalter m): штучна водойма, утворена водопідпірною спору- дою на водотоку з метою регулювання сто- ку води. У верхньому б'єфі рівень води встановлюється на т. зв. нормальному під- пірному рівні, що визначається на місце- вості горизонталлю затоплення. 4. ВОДОТІК (водоток; stream flow; Wasser- flufl m, Leek n, Traufe f): узагальнене по- няття водних об'єктів (ріка, струмок, ка- нал), в яких вода тече в природному або штучному заглибленні земної поверхні (руслі). В. характеризується гідрологічни- ми і морфометричиими параметрами: гідрологічні -рівні води, падіння, ухил, швидкість течії, витрати води, норми сто- ку води і напосів; морфометричні -дов- жина і ширина річки, площа поперечного перерізу, змочений периметр, середня гли- бина і площа водозбору. 4. ВОЙТЕНКО СТЕПАН ПЕТРОВИЧ (01.01.1940). Навчався в Київському топо- графічному технікумі. Працював техні- ком - топографом у Казахстані. 1967 закін- чив Київський інженерно-будівельнин ін- т (КІБ1) за спеціальністю „інженерна гео- дезія". Із 1967 - асистент, доц., проф. ка- федри інженерної геодезії КІБІ. 1971 захис- тив канд. дисертацію. Наукова діяльність спрямована на проблему розв'язання точ- ності геодезичних робіт у будівельно-мон- тажному будівництві та монтажі техноло- гічного устаткування. 1994 захистив док- торську дисертацію, а 1995 отримав учене звання проф. З 1994 декан факультету місь- кого будівництва, а з 1998 - завідувач ка- федри інженерної геодезії КНУБА. Автор майже 100 наукових праць, серед яких 14 монографій, довідники, иавч. посібники, нормативні документи. Очолює роботу науково-методичної комісії Міносвіти і науки України з геодезії, картографії та зем- левпорядкування. В О К А БУЛ А (но ка аул а; vocable; Vokabular (іит)п): 1) окреме чужомовне слово, запи- сане рідною мовою; 2) заголовок словни- кової статгі. 5. ВОЛОГІСТЬ ВІДНОСНА (относитель- ная влажность; relative moisture; relative Fe- uchtigkeitj): див. Вологість повітря. 13.
Вологість повітря 81 В ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ (влажность воз- духа; air humidity; Luftfeuchtigkeit f): вміст водяної пари в повітрі. В. п . характеризу- ють такі показники: пружність водяної па- ри, абсолютна та відносна вологість. Пру- жність водяної пари є, або її парціальний тиск - частина атмосферного тиску, яку створює наявна в атмосфері водяна пара. Для кожної температури повітря пружність водяної пари не може перевищувати деяко- го граничного значення Е, яке наз. пруж- ністю насичення, або насиченою пружні- стю водяної пари. Пружність насичення зростає зі збільшенням температури пові- тря. Абсолютна вологість а - це маса во- дяної пари в грамах, яка міститься в 1 м повітря. Між абсолютною вологістю та па- рціальним тиском існує така залежність a = 0,8<?/(l + af), де а = 1/273,15 - термічний коефіцієнт об'ємного розширення ідеального газу; t- температура повітря, 0°С. Під відносною вологістю В розуміють відношення наяв- ної пружності до пружності насичення во- дяної пари у відсотках: В = £)• 100. ІЗ. ВОЛОГІСТЬ ПОРОДИ (влажность по- роды; soil dampness; Gesteinfeuchtigkeit. f, Felsenfeuchtigkeitf): відношення маси води до маси абсолютно сухої породи в заданому об'ємі, виражене у відсотках. 4. ВОХРА (вохра; Ocker т): природний мі- неральний пігмент від блідо-жовтого до коричневого кольорів. Застосовують для виготовлення фарб. 5. ВПЛИВ „ЗЕМЛІ" НА РЕЗУЛЬТАТИ ВИМІРЮВАНЬ РАДІ ОВІДД А Л ЕМІ- РОМ (влияние,, земли " на результаты ра- диодальпомерных измерений; influence of the „ Earth " on the results of radio range-fin- der measurements; Einflufi der „Erde" auf die resultate von Mikrowellenentfernungme- sser): спотворення виміряного значення різниці фаз унаслідок приймання антеною не тільки хвиль, які пройшли віддаль між станціями по прямій, але й тих, які потра- пили на землю, відбились від неї і були прийняті антеною станції. (Див. Критерій впливу „землі"на радіовіддалемірні виміри). 13. ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИ- ЩА НА ЛІНІЙНІ ВИМІРЮВАННЯ (влияние внешней среды на линейные изме- рения; influence of the environment on the linear measurements; Umwelteinflufi m auf die Entfernungmessungenfpi): поділяють на вплив метеорологічних величин, в резуль- таті якого виникають помилки в швидкості поширення несучих коливань, та вплив цих же величин на показники роботи віддале- міра, здебільшого на вимірювальну часто- ту. Для термостатованого генератора ви- мірювальних коливань вплив зовнішнього середовища на вимірювальну частоту не- значний. На результати вимірювань радіо- віддалемірами, крім того, впливає „зем- ля". 13. ВРІЗАННЯ НА КАРТІ (врезка на карте; insent on the map; Nebenkarte f Beikarte J): частина карти, обмежена лініями різної фор- ми і розташована всередині рамки карти внутрішньої. Часто є одним із елементів компонування карти. Для В. н. к. зазви- чай використовують ту площу карти, на якій з певних причин недоцільно подавати кар- тографічне зображення (напр., зобра- жена на цій площі територія зайва чи не по- в'язана з тематикою карти, а також коли вна- слідок прийнятої проекції ця площа дуже спотворюється). 5. ВСЕУКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ПРИ- ВАТНИХ ГЕОДЕЗИСТІВ І КАРТО- ГРАФІВ (Всеукраинская ассоциация част- ных геодезистов и картографов; All-Ukrai- nian association ofprivate geoclesists and car- tographers; Allukrainische VereinigungfPri- watgeodaten in pi unci Privatkartogrciphen m pi): громадська організація, яка об'єднує громадян і приватних підприємців Украї- ни, основною діяльністю яких є виконання топографо-геодезичних, картографічних та кадастрових робіт. Асоціація зареєстрова- на і працює в Україні з листопада 1998. На- лічує 14 територіальних осередків. Цент- ральний офіс - у Києві. Покликана спри-
Вставка.. 82 В яти виконанню топографо-геодезичних, картографічних та кадастрових робіт при- ватними підприємцями, захищати еконо- мічні інтереси та соціальні права членів асоціації. 2 . ВСТАВКА ТРАСИ ПРЯМА (прямая вставка трассы; straight insert of traverse; direktes Trasseeinsatz n): пряма частина осі споруди, розташована між двома суміж- ними коловими або перехідними кривими чи від початку (кінця) примикання траси до однієї з кривих. 1. ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ (установление границ; boundary demarcation; Grenzen- bestimmung f, Grundstiickteilung J): процес розмежування земної поверхні, зайнятої с/ г чи іншими угіддями на території, при- значеній під забудову, що належить фізич- ним або юридичним особам, із оформлен- ням цієї дії юридичним актом. 4 . ВУАЛЬ ФОТОГРАФІЧНА (вуаль фото- графическая; photographischer Schleier т): потемніння в неосвітлених ділянках про- явленого фотозображення, що знижує його контрастність. В . ф . здебільшого властива високочутливим фотоматеріалам. 5 . ВУЗЛИ ОРБІТИ СУПУТНИКА ПЛА- НЕТИ (узлы орбиты спутника планети; node of orbit of planet satellite; Bahnknoten m pi des Planetensatellits m)\ точки перети- ну орбіти супутника з площиною екватора планети. Вузол (рис. Елементи орбіти), в якому супутник переходить у зону дода- тних схилень, наз. висхідним. Пряме схо- дження цієї точки, що наз. довготою ви- східного вузла, є одним з кеплерових елементів орбіти. Вузол NH, в якому супу- тник переходить у зону від'ємних схилень, наз. низхідним, або спадним. 9 . ВУЗОЛ ОРБІТИ ВИСХІДНИЙ (восходя- щий узел орбиты; ascending node of an orbit; aufsteigender Bahnknotenpunkt m): одна із двох точок перетину орбіти планети з пло- щиною екліптики (або супутника планети з площиною її екватора), в якій небесне ті- ло переходить із південної півкулі небес- ної сфери в північну, і координатами якої визначається положення лінії вузлів - пе - ретину відповідних площин (див. Вузли орбіти супутника планети). 9 . ВУЗОЛ ОРБІТИ НИЗХІДНИЙ (нисхо- дящий узел орбиты; descending node of an orbit; absteigender Bahnknotenpunkt m): або вузол спадний (див. Вузли орбіти су- путника планети). 9 . ВУЗОЛ ОРБІТИ СПАДНИЙ (нисходя- щий узел орбиты; descending node of an orbit; absteigender Bahnknotenpunkt in): або вузол низхідний (див. Вузли орбіти супутника планети). 9 . ВХІДНИЙ (ВИХІДНИЙ) ОТВІР ОБ'ЄКТИВА (входной (выходной) зрачок объектива; entrance {exit) pupil of objective; Eintrittspupille f (Austrittspupille f) des Objektivs n): вхідний - реальна діафрагма (відомих розмірів), яку видно з боку пред- мета під найменшим кутом; вихідний - реальна діафрагма (відомих розмірів), яку видно з боку зображення під найменшим кутом. 8 .
Гавань 83 г Г ГАВАНЬ (гавань; harbour; Hafen, т): час- тина акваторії порту, прилегла до причалів, добре захищена від хвиль, вітру і течій, призначена для стояння і вантажно-роз- вантажувальних операцій суден. 6 . ГАЛАКТИКА (Галактика; Galacxy; Gala- xisf)\ космічна система зір (понад 100 млрд) та міжзоряного середовища, що має певну структуру та загальну динаміку. Основою нашої Г., до якої належить і Сонячна сис- тема, є Молочний (Чумацький) Шлях - на- громадження значної кількості зір, що зли- ваються в широку білувату смугу, яка про- ходить через усе небо. Діаметр Г. досягає 30000 пк. 10 . ГАЛС (галс; tack; Hals т): шлях судна (від повороту до повороту) або маршрут дос- лідницького судна. Розміщення Г. залежить від виду і мети проміру. Найпоширеніше знімання за системою прямолінійних гал- сів, розташованих на однаковій віддалі один від одного. їх напрям має збігатися з напрямом найбільшого розчленування ре- льєфу дна. Крім паралельного розміщення галсів, можуть виконуватись вимірювання глибин за радіальними, перехресними і зигзагоподібними галсами. 6 . ГАЛЬМУВАННЯ АТМОСФЕРНЕ (ат- мосферное торможение; atmospheric bra- king; atmospharisches Bremsen n): гальму- вання ШНТ в атмосфері планети. Його зна- чення перебуває у складній залежності від густини атмосфери, розмірів, форми та ма- си небесного тіла і зростає зі зниженням орбіти. Г. а. призводить до збурення орбіт ШСЗ,які помітні до висоти майже 2000 км, і унеможливлює тривале існування супут- ників на висоті менше 160-180 км. 9 . ГАММА-АСТРОНОМІЯ (гамма-астро- номия; gamma-astronomy; Gamma-Astrono- mie f): один із напрямів позаатмосферної астрономії, що вивчає космічні тіла за їх гамма-випромінюванням. Початок Г.-а . по - кладено 1961, коли апаратура, встановле- на на американському ШСЗ „Експлорер- 11", зареєструвала гамма-випромішоваи- ня. 5. ГАНЗЕНА ЗАДАЧА (задача Ганзена; Ganzen's problem; Hansen'sche Aufgabe): визначення координат двох пунктів Р і Q за виміряними на них кутами між відоми- ми А і В та визначуваними пунктами Р і Q. Точку Р приймають за початок умовних пло- ских прямокутних координат X'PY', а на- прям PQ - за додатний напрям осі ординат Y'. Віддаль PQ умовно приймають за оди- ницю, тоді Yq = 1, a X'q = 0. Розв'язуючи за- січки кутові прямі одноразові,обчи- слюють умовні координати точок А і В і за цими координатами і координатами точок Р і Q - прямий і обернений умовні дирек- ційні кути напрямів АВ, AQ, АР, ВА, BP і BQ. За цими дирекційними кутами обчис- люють потрібні кути у вершинах вихідних пунктів А і В. Тепер, приймаючи за вихідні реальні координати точок А і В та розв'язу- ючи прямі засічки, знаходимо реальні ко- ординати точок Р і Q. 14 . fA " ,-"t B " / / '—Г Р Q ГАРНІТУРА ШРИФТУ (гарнитура шрифта; typeface; Schriftgarnitur f): пов- ний комплект друкарських шрифтів різних накреслень і кегл і в, але однакових за ма- люнком вічка. Г. ш. поділяють: за жир- ністю шрифту, за шириною шрифту (широкі, розширені, нормальні, звужені, вузькі), за зображенням (курсивний і дру- карський), за нахилом (прямі та нахи- лені). 5 .
Гарт 84 г ГАРТ (гарт, hard; Hartguss т): сплав оли- ва, сурми (антимону) й цини, деколи з до- даваниям міді. Використовують для відли- вання набірних літер друкарських. 5 . ГВИНТ ВИПРАВНИЙ (юстировочный винт; setting screw (adjusting screw); Justier- schraube j): використовують для виправ- лення приладу. 14. ГВИНТ ВСТАНОВЛЮВАЛЬНИЙ (уста- новочный винт; setting screw; Stellschraube f)\ частина пристрою встановлюва- льного геодезичного приладу,призна- чена для взаємного переміщення вузлів і встановлення їх у робоче положення. 7 . ГВИНТ ЕЛЕВАЦІЙНИЙ (элевационный винт; tilting leveling screw; Elevations- schraubef): пристрій встановлюваль- ний геодезичного приладу для нахи- лювання рівня. Точна різьба з малим кро- ком Г. е. дає змогу з великою точністю вста- новлювати в і с ь рівня. Г. е. єу рівні Та- лькотта, нівелірах Н-3, Н-1, Н-05 та ін. На головці Г. е. деяких високоточних ніве- лірів (напр., Н-1) є поділки для відлічуван- ня величини обертання гвинта і фіксуван- ня його положення. 16. ГВИНТ ПАРАЛАКТИЧНИЙ (параллак- тический винт; parallax screw; parallak- tische Schraube /): гвинт, унаслідок обер- тання якого переміщується паралактична каретка (зазвичай, стереофотограмметри- чного приладу). Це переміщення фіксує- ться за допомогою шкал різних типів. 8. ГВИНТ СКРІПЛЮВАЛЬНИЙ (стано- вой винт; tripod clamp; Anzugschraube f): гвинт для закріплення геодезичного при- ладу на штативі або інших конструкці- ях. Усередині Г. с. може бути наскрізний отвір для центрування приладу. 14 . ГВИНТ СТАНОВИЙ (становой винт; tripod clamp; Anzugschraubef): див. Гвинт скріплювальний. 7. ГВИНТ СТОПОРНИЙ (стопорный винт; fixing screw; Stopperschraube j): гвинт для закріплення рухомого вузла геодезичного приладу в заданому положенні. 7 . ГВИНТ ФОКУСУВАЛЬНИЙ (фокусиру- ющий винт; focusing screw; Fokussirungs- schraube j): спеціальний пристрій зорової труби для пересування фокусувальиої лі- нзи, закріпленої у трубці, що розташована всередині зорової труби приладу. Г. ф. складається з кільця, розташованого на корпусі зорової труби, внутрішньої труб- ки з фокусувальною лінзою та різьби, яка з'єднує кільце з трубкою. Переміщаючи лінзу всередині зорової труби, спостерігач досягає чіткого зображення предмета, на який спрямована труба. 12. ГВИНТ ХОДОВИЙ (ходовой винт; sliding screw; Gangschraube f )'• гвинт, унаслідок обертання якого переміщається загальна ка- ретка або рухома частина оптичної систе- ми (фотограмметричного приладу). 8 . ГВИНТ ЮСТУВАЛЬНИЙ (юстировоч- ный винт; adjusting screw; Justierschraube f): гвинт для встановлення деталей гео- дезичних приладів відповідно до їх геоме- тричних схем. 7. ГВИНТИ НАВІДНІ (наводящие винты; slow-motion screw; Visierschraubef): части- на навідного пристрою геодезичного при- ладу для плавного і повільного обертання окремих його частин у горизонтальній чи вертикальній площинах. 7 . ГВИНТИ ПІДІЙМАЛЬНІ (подъемные винты; foot screw; Stellschraube f Fuss- schraube f): частина горизонтувального пристрою, призначена для встановлення у прямовисне положення осі обертання гео- дезичного приладу. Крок різьби Г. п.,що вмонтовані в підставці приладу, більший від кроку різьби гвинтів навідних. 7. ГЕКТАР (гектар; hektare; Hektar т): по- засистемна одиниця площі: 1 га = 10 4 м". 21. ГЕКТОГРАФ (гектограф; hectograph; Hektograph т): простий копіювальний при- лад для розмножування (до 100 відбитків) тексту та ілюстрацій. Принцип роботи Г. грунтується на здатності застиглого жела- тинового шару сприймати спеціальну фар- бу оригіналу, а потім передавати її на при- тискні аркуші паперу. 5. ГЕКТОГРАФІЯ (гектография; hectogra- ph}'; Hektographief): спосіб друкування ко- пій тексту та ілюстрацій за допомогою гек- тографа. 5.
Геліограма 85 Г ГЕЛІОГРАМА (гелиограмма; heliogram; Heliogramm m): зображення поверхні Сон- ця, отримане за допомогою геліографа.5 . ГЕЛІОГРАФ (гелиограф; heliograph; He- liograph my. 1) прилад для автоматичної реєстрації тривалості сонячного сяяння впродовж доби; 2) телескоп для фотогра- фування Сонця. 5 . ГЕЛІОСКОП (гелиоскоп; helioscope; Не- lioskop п): телескоп для візуального вивчен- ня поверхні Сонця. 5 . ГЕЛІОСТАТ (гелиостат; heliostat; Не- liostat пі): допоміжний астрономічний при- лад, у якому за допомогою годинникового механізму плоске дзеркало повертається так, що відбите від нього сонячне проміння збері- гає напрям, паралельний осі світу. 5 . ГЕЛІОТРОП (гелиотроп; heliotrope; Не- liotrop п): пристрій, що застосовується під час вимірювань кутів у тріангуляції. Основною частиною Г. є дзеркало, що від- биває сонячні промені з пункту, напрям на який вимірюється, до пункту, де перебуває спостерігач. 5 . ГЕЛІОФІЗИКА (гелиофизика; heliophy- sics; Heliophysikf): розділ астрономії, що вивчає проблеми Сонця і здебільшого яви- ща, що відбуваються на його поверхні. 5 . ГЕЛЬМЕРТА ФОРМУЛА (формула Ге- льмерта; Gelmert's formula; Helmert'sche Formel j): для обчислення нормального зна- чення прискорення сили ваги /0 на повер- хні рівневого еліпсоїда у0 =978,030 -(1 + 0,005302 -sin 2 В- -0,000007-sin 2 2 В), де В - геодезична широта. Цю формулу Гельмерт одержав за результатами опрацю- вання спостережень, виконаних на 1603 пунктах. 6 . ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНА (,картографическая генерализация; carto- graphical generalization; kartografische Ge- neralisation j): творчий процес, що зводить- ся до відбору і узагальнення зображуваних на карті об'єктів (явищ) відповідно до її призначення й м-бу, а також особливостей території, яку зображують на карті. Най- краще з цих трьох чинників принцип Г. к . пояснює м-б (напр., 1 км 2 на картах м-бу 1:10000, 1:100000, 1:1000000 займає від- повідно 1 дм 2 , 1см 2 і1мм 2 ),атомуневсе те, що зобразилось на першій карті, зобра- зиться так само докладно на другій, а тим більше на третій. Позаяк м-б часто зале- жить від призначення карти, останнє є виз- начальним у Г. к . Принципи і вказівки щодо здійснення Г. к . для конкретної карти по- даються у плані редакційному. 5 . ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНА АВТОМАТИЗОВАНА (автоматизиро- ванная картографическая генерализация; automated cartographical generalization; kartografische automatisierte Generalisation f): процес опрацювання за допомогою ЕОМ цифрової картографічної інформації для відбору й узагальнення об'єктів, зоб- ражуваних на створюваній цифровій карті, відповідно до її м-бу, призначення та особ- ливостей території, яка картографується. 5 . ГЕНЕРАЛЬНА КАР ГА УКРАЇНИ (Гене- ральная карта Украины; General map of Ukraine; Generalkarte f der Ukraine): склав франц. інженер і військовий картограф граф Гійом Левассер де Боплан (1600-75) за даними, отриманими під час перебуван- ня в Україні в складі польської коронної армії 1630—47. Перший варіант цієї карти, складений 1639, був рукописним і мав на- зву „Tabula Geographica Ukrainska" (Укра- їнська географічна карта) і містився в атла- сі Фрідріха Гетканта, виданому в Гданську 1648. М-б карти близько 1:1500000, орієн- тована на південь, розмір 44,5X62,5 см. Найповніше на ній відображена широтна смуга 47-50°, особливо гідрографічна ме- режа і населені пункти біля Дніпра, Бугу та Дністра. Друге видання цієї карти під назвою в перекладі „Загальний план Ди- ких полів, по простому України. З належ- ними провінціями" було видруковане в Гданську 1648 у м-бі майже 1:1800000, роз- мір 42X54,5 см, орієнтована на південь. Один з варіантів цієї карти 1660 було ви- користано як додаток до другого видання „Опису України" Боплана. Він дещо бідні- ший за змістом, але доповнений зображен-
Генеральний план 86 г ням Кримського піво-ва. Генеральна карта України Г. Боплана вже в північній орієн- тації в м-бі (майже 1:1590000) з 1660 була серед карт атласів Я. Янсона та його спад- коємців, як „Новий атлас", „Великий атлас", „Atlas Contractus", а в „The English Atlas" (1680) була вміщена її репродукція, яку переробив Я. Янсон. Ця карта довгі ро- ки була західноєвропейським картографам картографічним матеріалом для укладання карт, що охоплювали територію України. 5 . ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН (генеральный план; general plan; Generalplan т): основна частина проекту, в якій показано розташу- вання основних і допоміжних споруд, інже- нерних мереж, транспортних комунікацій, а також упорядкування території. Залежно від змісту планувальних рішень, як топо- графічну основу для Г. п. використовують топографічні карти в м-бах 1:2000- 1:10000. Розрізняють проектні та виконавчі Г. п . На проектному (основному) Г. п. по- казують проектні та існуючі споруди, а та- кож координати і висоти опорних точок; на виконавчому, крім запроектованих об'єктів, щойно побудовані. Г. п. розроб- ляють та уточнюють на всіх стадіях проек- тування. Він є основним документом для пе- ренесення об'єкта на місцевість. Окремий вид проектного Г. п. - будівельний генера- льний план (будгенплан), на якому проек- тують розташування тимчасових і допо- міжних споруд, потрібних під час будівни- цтва основного об'єкта. їх розташовують так, щоб вони не заважали будівництву основного об'єкта. 7. ГЕОБОТАНІКА (геоботаника; Geobo- tanic; Geobotanik f): наука про рослинний покрив Землі, зокрема, про рослинні угру- повання, їхній склад, будову, поширення і розподіл по території, взаємозв'язки. Син. - фітоценологія. 5 . ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ НА КАРТІ (гео- графические названия на карте; geogra- phic names; geographische Nahmen aufder Karte j): власні імена географічних об'єк- тів, що зображаються на карті. 5. ГЕОГРАФІЯ ЛІНГВІСТИЧНА (лингви- стичекая география; linguistic geography; linguistische Geographicf): розділ діалекто- логії, що вивчає територіальне поширення елементів мови, якими діалекти цієї мови відрізняються між собою. 5. ГЕОДЕЗИСТ (геодезист; geodesist; Geo- dat, т): фахівецьзгеодезії -знавець і до- слідник її. 17. ГЕОДЕЗИЧНА БУДІВЕЛЬНА СІТКА (геодезическая строительная сетка; geo- detic construction network; Vermessungsbau- netz, n): особливий вид геодезичної осно- ви (переважно в промисловому будівницт- ві), сторони якої паралельні до осей біль- шості будинків та споруд заданої терито- рії будівництва. Завдяки цьому значно по- легшується процес обчислення елементів прив'язки споруд до геодезичної основи, особливо, коли використовуються прямо- кутні координати. За конструкцією Г. б. с. - система чотирикутників або квадратів зі сторонами кратними 10-20 м завдовжки 50-200 м, розташована на території май- бутнього будівництва. Гранична відносна похибка взаємного положення суміжних пунктів сітки не перевищує 1:5000, 1:10000 та 1:25000 відповідно у будівництві спо- руд із залізобетонних, металевих конструк- цій та монтажу обладнання технологічних ліній. Г. б. с. проектують на генеральному плані промислової зони так, щоб її пункти не потрапили в зону земляних робіт. Розрізняють два методи побудови Г. б. с. на місцевості: осьовий (трасування) і редуку- вання. В першому методі на основі вихід- них пунктів способом трасування розмі- чають проектне положення кожного пунк- ту, виконуючи точну побудову горизонта- льних кутів і відстаней. У другому методі пункти сітки спочатку розташовують на- ближено (у межах до 1-3 м), а потім точни- ми геодезичними вимірюваннями, напр., способами полігонометрії, засічок, трила- терації, одержують їх фактичні координа- ти. Порівнюючи їх з проектними значен- нями, обчислюють редукції і\. і rv як по- правки до фактичних координат і, відкла-
Геодезична лінія 87 Г даючи їх, знаходять проектне положення пунктів сітки. При великих редукціях до- цільно користуватися полярним способом, обчислюючи полярні величини: а,. = arctg(ry j гх)\ г = ^гх+г г у, де аг, г - відповідно дирекційний кут ре- дукції та її лінійна величина. Відредуковані та закріплені пункти сітки не лише фор- мують на місцевості систему паралельних ліній, але й використовуються як репери висотної геодезичної основи. 1. ГЕОДЕЗИЧНА ЛІНІЯ {геодезическая ли- ния; geodetic line; Vermessungslinie f geo- datische Linief): крива на поверхні, в кож- ній точці якої її головна нормаль збігаєть- ся з нормаллю до поверхні. Г. л. - лінія най- коротшої віддалі між двома точками на по- верхні. Г. л . на площині - пряма лінія, на сфері - дуга великого кола. В загальному випадку Г. л. - лінія двоякої кривини, яка має властивість як кривини, так і кручення. Вираз -рівняння диференційне Г. л., що ха- рактеризує зміну азимута А під час руху вздовж Г. л. (В - широта геодезична, JV - радіус кривини головний першого вертикала). Рівність r sin А = С , що наз. рівнянням Клеро Г. л., відображає важли- ву властивість Г. л. на поверхні обертан- ня: добуток радіуса паралелі г на синус ази- мута є стала величина С в усіх точках Г. л . 17. ГЕОДЕЗИЧНА ОСВІТА В УКРАЇНІ (геодезическое образование в Украине; geo- detic education in Ukraine; Vermessungsbil- dung in der Ukraine)', геодезичні дисциплі- ни викладали у Києво-Могилянській ака- демії, Харківському колегіумі та Львівсь- кому ун-ті, де ще 1784 була організована кафедра прикладної геодезії. З 1839 курс „Геодезія та способи визначення геодезич- ного положення" читали у Київському ун- ті. З 1844 геодезію викладають у „Львівсь- кій політехніці", де 1871 засновано першу в Україні кафедру геодезії та сферичної астрономії. 1921 у „Львівській політехніці" відкрито геодезичне відділення з трьома кафедрами. 1922 відкритий Харківський геодезичний та землевпорядний ін-т, який 1930 став Харківським геодезичним ін- том. 1927 у Харкові відкрито Український науково-дослідний ін-т географії та карто- графії. 1945 у „Львівській політехніці" за- початковано геодезичний факультет, на якому тепер є п'ять кафедр. (Див. Підго- товка геодезичних кадрів). 2. ГЕОДЕЗИЧНА ПІДГОТОВКА ПРОЄК- ТУ (геодезическая подготовка проекта; geodetic preparation of project; geodatische Entwurfsvorbereitung): процес проектуван- ня, який включає графічний метод підго- товки проектних параметрів або аналітичні розрахунки координат характерних точок забудови, складання розпланувальних креслень з даними прив'язки головних осей до пунктів геодезичної основи, роз- робку проекту виконання геодезичних ро- біт. Обсяг обчислень і точність проектних величин залежать від способу проектуван- ня. В аналітичному способі всі проектні да- ні знаходять математичними та геодезич- ними обчисленнями. Розміри елементів проекту задають, виходячи із технологіч- них розрахунків та схеми горизонтального планування. При цьому генеральний план об'єкта використовується як наочний засіб проектних ухвалень. Аналітичний спосіб переважно застосовують під час реконст- рукції та розширення промислових підпри- ємств, залізничних вузлів, будівництва ту- нелів і метрополітену. В графічному спосо- бі, який переважно використовують у прак- тиці, частину вихідних даних для проекту- вання визначають графічно з топографіч- ної карти (віддаль між будинками, розміри земляних споруд, координати контурних точок), а розміри споруд, координати рогів опорних будинків - аналітично. Якщо проект споруди не пов'язаний з існуючою забудовою, то часто надають перевагу гра- фічному способу, в якому всі розміри, кути і координати характерних точок об'єкта визначають із карти графічно. 1 .
Геодезична розпланувальна.. 88 г ГЕОДЕЗИЧНА РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОСНОВА ВНУТРІШНЯ (внутренняя геодезическаяразбивочная основа; internal geodetic network for laying out of building; inner geoddtischer Absteckungsgrund in): геодезична мережа, побудована всередині споруди для контролю зведення її надзем- ної частини. 1. ГЕОДЕЗИЧНА РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОСНОВА ЗОВНІШНЯ (внешняя геодези- ческая разбивочная основа; external geo- detic network for laying out of building; cius- serlicher geoddtischer Absteckungsgrund m): геодезична мережа, побудована за межами споруди для контролю будівельних робіт на стадії нульового циклу і зведення над- земної частини споруди. 1. ГЕОДЕЗИЧНА СЛУЖБА (геодезическая служба; geodetic service; Vermessungs- dienst, m): з 1822 основний обсяг топогра- фічних знімань на території України, що належала до Російської імперії, здійснював Корпус військових топографів. Великий обсяг знімань в Україні було виконано для генерального межування. Топографічні знімання українських земель, що перебу- вали в складі Австро-Угорщини, викону- вав Військовий географічний ін-т (Відень). Були створені дві спеціальні карти в м-бах 1:75000 і 1:25000, однокольорові, рельєф зображувався штрихами. На основі довго- тривалих топографічних знімань і частко- во фотограмметричних робіт у Росії, Авст- ро-Угорщині і почасти в Німеччині під кін. ХІХ-на поч. XX ст. створено основні то- пографічні карти українських земель. Після розвалу Російської імперії і проголо- шення У HP у 1918 було створено УГУ. За час існування УГУ видало 54 аркуші спе- ціальної карти України в м-бі 1:1050000, фізичну карту України П. А. Тутковського у м-бі 1:1680000 і два плани Киева па шес- ти аркушах (з українською номенклатурою та горизонталями). Після завоювання УНР Росією УГУ перестало існувати. Із завер- шенням громадянської війни і встановлен- ням радянської влади в Україні 1924 у Хар- кові заново створено УГУ, основне завдан- ня якого полягало в забезпеченні господар- ства Південного економічного району (те- риторія України, Молдови, Криму) потріб- ними топографо-геодезичними даними, розвитку і підтриманні астрономо-геоде- зичних мереж на належному рівні. У зв'яз- ку зі зростанням потреб народного госпо- дарства в топографічних матеріалах та гео- дезичних даних 1930 УГУ було реоргані- зоване в Український геодезичний трест (У ГТ); однак 1933 УГТ передано на правах комплексної партії в Український геолого- гідро-геодезичний трест Головного геоло- го-геодезичного управління. У 1930 -35 діяльність картографо-геодезичної служби в Україні здебільшого була спрямована на падання послуг різним відомчим організа- ціям. Роботи з державного картографуван- ня різко скоротились, знімання виконува- лось на замовлення відомств на договір- них засадах. Це були великомасштабні зні- мання, включаючи м-б 1:2000. У другій по- ловині 1930-х років значний обсяг геоде- зичних і топографічних робіт на території України в промислових районах Донбасу та Дніпробуду проводило Вище геодезичне управління (ВГУ) Росії. В кінці 1938 на основі ВГУ організували ГУГК при РНК СРСР і з цього часу топографо-геодезичні роботи планував Держплан СРСР. ГУГК при РНК СРСР згодом перейменоване в Ка- бінет геодезії і картографії СРСР, а відтак у ГУГК при Раді Міністрів СРСР. Цей орган координував усі топографо-геоде- зичні та картографічні роботи в СРСР. 2. ГЕОДЕЗИЧНА ТОЧКА (геодезическая точка; geodetic point; geoddtischer Punkt rn): точка кривої па поверхні, в якій головна нормаль (лінія перетину нормальної пло- щини і площини стичної) кривої збіга- ється з нормаллю до поверхні. Будь-який нормальний переріз має хоча б одну Г. т . Усі точки геодезичної лінії - геодезичні. 17 . ГЕОДЕЗИЧНЕ (АБСОЛЮТНЕ) ОРІЄНТУВАННЯ МОДЕЛІ (геодези- ческое (абсолютное) ориентирование мо- дели; geodetic orientation of model; geoda- tische Orientienmg f des Modells): визна-
Геодезичне коло 89 г ~х' ^ср Y= Z Z cP чення м-бу геометричної моделі об'єкта, нахилу та лінійних переміщень просторо- вої фотограмметричної системи координат для орієнтування моделі стосовно заданої геодезичної чи абсолютної системи коор- динат. З математичної точки зору це про- цес визначення семи елементів геодезич- ного орієнтування: масштабного коефіці- єнта, поздовжнього та поперечного нахи- лів, кута розвороту, переміщень уздовж осей X, Y, Z. Виконується зазвичай з вико- ристанням просторових координат опор- них точок аналітичним або графоаналітич- ним способами. Аналітичний спосіб ґрун- тується на розв'язуванні системи лінеари- зованих рівнянь: (1+0, деХ0, Y0, Z0, a, CO, k, t-елементи Г. о. м., X, Y,Z-координата точки моделі в геодезичній (абсолютній) системі координат, Хср, Уср, Zcp координати цієї ж точки в фотограммет- ричній системі координат; А - матриця напрямних косинусів. Графоаналітичний спосіб застосовується під час оброблення знімків на приладах універсальних стереофотограмметричних. Кількість опорних точок на стереопару, зазвичай, чотири. Елементи Г. о. м. безпосередньо не визначають, а добиваються збіжності гео- дезичних і фотограмметричних координат на цих точках. Методика Г. о. м. для різних приладів описана в літературі. 8. ГЕОДЕЗИЧНЕ КОЛО (геодезическая ок- ружность; geodetic circumference; geocld- tischer Kreis m): якщо з деякої точки на по- верхні еліпсоїда провести безліч геодезич- них ліній однакової довжини, то, з'єднав- ши кінці цих ліній, отримаємо криву дво- якої кривини - геодезичне коло. 17. ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЗНАК (геодезический знак; geodetic monument; geodatisches Zeichen n): див. Зовнішній геодезич- ний знак. 13. ГЕОДЕЗИЧНИЙ МОНІТОРИНГ (гео- дезический мониторинг; geodetic monito- ring; geodcitische Uberwachung f): перма- нентні (безперервні) або дискретні (пе- рервні) спостереження за просторовими деформаціями земної поверхні, будівель і споруд, технологічного обладнання. Мето- ди Г. м.: спостереження приймачами GPS; лінійно-кутові мережі; створені спостере- ження; геометричне, гідростатичне, гідро- динамічне, мікронівелювання; астроно- мічні та гравіметричні спостереження. 21 . ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ (геодезический пункт; geodetic point (station); geodatischer Punktm): пунктгеодезичної мережі,за- кріплений на місцевості центром з можли- вою побудовою над ним зовнішнього геодезичного знака, координати якого визначені геодезичними методами. Г. п. заз- вичай наз. за методом визначення його по- ложення (пункт полігонометрії, пункт трі- ангуляції, пункт GPS, висотний пункт). 13 . ГЕОДЕЗИЧНІ ДОППЛЕРІВСЬКІ ПРИЙМАЧІ (геодезические допплеров- ские приемники; geodetic Doppler's recei- ver; geodcitische Dopplersempfanger m pi): прилади для визначення їх місця розташу- вання на основі Допплера ефекту. 14. ГЕОДЕЗИЧНІ КНИГИ УКРАЇНСЬ- КОЮ МОВОЮ (геодезические книги на украинском языке; geodetic books in Ukrai- nian; vermessungstechnische Biicher in der ukrainischer Sprache): БУГАИ П.Т. Теорія помилок і спосіб най- менших квадратів. Ч. І. - Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1960. - 366 е.: іл. БУРШТИНСЬКА Х.В. Аерофотографія: Підруч. - Львів: Льв. АГТ, 1999. - 356 с.: 183 іл. ГОЛУБ Г. Про тих, хто землю міряє: На- рис : Для мол. та сер. шк . віку / Худ. Сергій Василенко. - К.: Веселка, 1986. - 19 с.: іл. ГРАБИНА Л.О . Геодезія. Ч. І, вип. 1. - Прага: Укр. Громадський Видавничий Фонд, 1928. - 38 3 с.
Геодезичні книги. 90 Г ГРАБИНА Л.О. Геодезія. Ч. І, вип. 2. - Прага: Укр. Громадський Видавничий Фонд, 1928.- 222 с. ГРАБИНА Л.О . Геодезійні фрагменти на Україні та їх упорядкування. - Подєбради: Вид. Т-ва при УГА, 1927. - 16 с. ГРАБИНА Л.О . Еволюція стародавньої техніки межування на Україні. - Б. м. в., 1929. - 36с. - Окремий відбиток із „Зап. Укр. господар, акад. у Подєбрадах". - Т. 2, вип. 2. - Подєбради, 1929. - С. 1-37 . ГРАБИНА Л.О . Катастральні і технічні тріянґуляції. - Подєбради: Спілка гідро- техніків і меліораторів при УГА, 1931. - 404 с.: 196 іл. ГРАБИНА Л.О. Короткий історичний на- рис розвитку геодезичних вимірів. - Прага: Укр. Громадський Видавничий Фонд, 1928. - 75 е.: 1 карта. - Прим. - Окремий відби- ток з підручника „Геодезія". Ч. 1, вип. 1. ГРАБИНА Л.О. Межова справа на Україні за Козаччини (1648-1764). - Подєбради: Вид. Т-ва при УГА, 1931. - 16 с. Окремий відбиток з „Записок Укр. Господар. Акад. у Подєбрадах". - Том3,вип.2. - Подєбра- ди, 1930. -С . 1-16. ГРАБИНА Л.О . Нижча геодезія. - Вступ: Курс лекцій, читаних упродовж двох се- местрів 1922-23 акад. р. для студентів с.- г., інженерного та аграрно-лісового відділів Укр. Господар. Акад. - Подєбради: Вид. Т - ва при УГА, 1922. - 37 с.: іл. ГРАБИНА Л.О . Нижча геодезія. Ч. 1. - По- дєбради: Вид. Тов. при УГА, 1923.-45 7 с.: іл. ГРАБИНА Л.О . Нижча геодезія. Ч. 2. - По- дєбради: Вид. Тов. при УГА, 1925. -14 32 с.: іл. ДВУЛ1Т П. Д . Гравіметрія. - Львів: Льв. АГТ, 1998. - 196 с.: іл. ДЕЙНЕКА Ю.П . Геодезичні роботи в ту- нелебудуванні: Підручник - Львів: ДУ „Львівська політехніка" - Льв. АГТ, 1999. -220 с.: іл. ДУМА Д.П. Космічні геодезисти. - К.: Наук, думка, 1969. - 62 с.: іл. Інженерна геодезія / М.Г ВІДУЄВ, Д.І. РА- КИТОВ, В.В. ПОДРЕЗАН та ін. - К.: Держбудвидав УРСР, 1959.- 4 57 с. Інженерна геодезія: Лабораторні роботи. Ч. 1/ П.Г . ЧЕРНЯГА, Г.Г. ЛЕБІДЬ, М.П . МАЛЬЧУК та ін. /За ред. П. Г. ЧЕР- НЯГИ. - Рівне: Льв. АГТ, 1999. - 137 с.: 45 іл. КОСТЕЦЬКА Я. Геодезичні прилади. - Ч. 2 . Електринні геодезичні прилади. - Львів: Престиж інформ, 2000. -32 4 с.: іл. КУЛИЦЬКИЙ М. Читання топографічних карт. - Львів, 1935. МАТУСЕВИЧ К.М ., СЕМЕНОВ В.Є. Най- простіші вимірювання на місцевості. - К.: Рад. шк., 1981.- 40 с.: іл. МОНІН І. Ф. Вища геодезія: Підруч. - К.: Вища шк., 1993.-230 с.: іл. МОТОРНИЙ А.Д. Нижча геодезія. - Ч. 2: Мензульне здіймання. -Харків-К.: ОНТВУ: Техніко-теорет. в-во, 1933. - 103 с.: іл. ПЕРОВИЧ Л.М., ВОЛОСЕЦЬКИЙ Б.І. Основи кадастру. - Львів-Коломия, 2000. -132 с. РАТУШНЯК Г.С. Інженерна геодезія: Прак- тикум. - К.: Вища шк., 1992. - 262 с.: іл. Російсько-український геодезичний слов- ник і А.Д . МОТОРНИЙ, Т.І. ПАНЬКО, В.О. ЛІТИНСЬКИЙ, В.А . МОТОРНИЙ. - Вінниця: ГУГКК, 1994.- 4 07 с. РОЩИН О.М . Цікава геодезія. - К .: Рад. шк ., 1973,- 160 с.: іл. Російсько-український перелік умовних скорочень, назв і характеристик топогра- фічних об'єктів для карт м-бу 1:10 000 і планів м-бів 1:5000,1:2000,1:1000, 1:500/ В.О . ЛІТИНСЬКИЙ,Т.І. ПАНЬКО, С.П. ЯМЕ - ЛИНЕЦЬ. - К.: ГУГКК, 1992. - 39 с. САВЧУК С.Г . Вища геодезія /Сфероїдна геодезія: Підруч. - Львів: Ліга-Прес, 2000- 248 с. СЕРДОБИНСЬКИЙ А.Ф. Тріянгуляція. - Харків: Вид-во Харк. геодез. та земельн. ін-ту, 1930.-2 9 6 с.
Геодезичні світловіддалеміри 91 Г Словник-довідник з кадастру, геодезії та моніторингу природних ресурсів (Основні терміни і поняття) /М.Д . ВОЛОЩУК, Б.І . ВОЛОСЕЦЬКИЙ, М.І . ГАГАЛЮК та ін. За ред. Л . М. ПЕРОВИЧА . - Львів, 1998. - 170 с. ТАРТАЧИНСЬКИЙ P.M., ДЕЙНЕКА Ю.П., СМІРНОВА О.М., ТАРТАЧИНСЬКА З.Р., ХОМ'ЯК B.C ., ГУБАР Ю.П . Практикум з інженерної геодезії. Оцінка точності проек- тів спеціальних мереж /Навч. посібник. Міносвіти і науки України. - Інноваційне підприємство „СТІП", 2001. 175 с. ЮРКІВСЬКИЙ Р.Г. Ця загадкова фігура Землі. - К.: Рад. шк., 1988. - 80с.:іл. - Літ. 15. ЮРКІВСЬКИЙ Р.Г . Інженерна геодезія: Навч. посібн. -К .: НМКВО, 1991. -2 2 0 с.: 102 іл., З табл. - Укр.- рос. словник (с. 129 — 216). ГЕОДЕЗИЧНІ СВІТЛОВІДДАЛЕМІРИ (геодезические светодалъномеры; geodetic light range-finders; geodatische Lichtsabstand- messer): див. Світловіддалеміри. 13 . ГЕОДЕЗИЧНІ СИГНАЛИ ЗВИЧАЙНІ І СКЛАДНІ (простые и сложные геодези- ческие сигналы; simple and compound geo- detic signals; einfache und zusammengesetzte geodatische Zeichen): див. Зовнішній геодезичний знак. 13 . ГЕОДЕЗИЧНІ ТОВАРИСТВА УКРАЇ- НИ (Геодезические общества Украины; Geodetical societies of Ukraine; geodatische Gesellschaften in der Ukraine): громадські організації, створені на основі Закону про об'єднання громадян, які об'єднують фа- хівців-геодезистів і спеціалістів спорідне- них професій: 1. УТ ГАЗК; 2. АГТ (Львів- ська, Донецька організації) 3. Українське товариство фотограмметрії та дистанцій- ного зондування. Утворились після набут- тя Україною незалежності і мають юридич- ний статус. Найбільшим є УТ ГАЗК, яке налічує 442 члени, має обласні та дві регіо- нальні організації. Найбільшою організацією в УТ ГАЗК є Західна регіональна організація з центром у Львові, яка об'єднує майже 150 фахівців із семи областей Західної України. УТ ГАЗК входить у найбільшу в світі фе- дерацію геодезистів інтернаціональ- ну (FIG) з 1994. УТ ГАЗК об'єднує на доб- ровільних засадах інженерно-технічних працівників, учених, фахівців, робітників, викладачів, студентів вищих навчальних закладів, учнів технікумів геодезичного про- філю та інших фахівців, які працюють у галузі геодезії, картографії, землевпорядку- вання тощо. Головна мета товариств - об'єд- нати зусилля для забезпечення науково-тех- нічного прогресу; захисту професійних і со- ціальних прав фахівців; підняття престижу професії; організації і проведення конгресів, конференцій, симпозіумів, семінарів, виста- вок, конкурсів тощо. 2. ГЕОДЕЗІЯ (геодезия, geodesy; Vermess- ungswesen n; Geodasie f Feldmesskunst j): наука, що вивчає фігуру та зовнішнє граві- таційне поле Землі та ін. планет, розробляє методи створення геодезичної основи на всю поверхню Землі або на окремі її ділян- ки, опрацьовує методи зображення поверх- ні Землі на картах, а також способи вимі- рювань на місцевості під час виконання наукових та інженерних робіт. Вивчення фігури Землі тісно пов'язане з відомостями про її зовнішнє гравітацій- не поле, а також зі створенням геодезич- ної основи на всю поверхню Землі або на значні за розмірами території і розв'язуєть- ся Г. у взаємодії з астрономією та граві- метрією. Розділи цих наук, що мають від- ношення до задач Г. наз. відповідно аст- рономією геодезичною та гравімет- рією геодезичною. Фігура Землі - це рівнева поверхня сили ваги, яка наз. гео- їдом. Складність фігури геоїда не дає змо- ги прийняти її за ту геометричну поверх- ню, на якій можна проводити математичні опрацювання даних безпосередніх вимі-
Геодезія.. 92 г рювань. Тому однією з задач Г. є знаход- ження такої математичної поверхні, яка бу- ла б близька до поверхні геоїда. Історично першою такою поверхнею була куля. Про- те теоретичні дослідження, а також опра- цювання результатів астрономо-геодезичних робіт показали, що найпростішою матема- тичною фігурою і водночас близькою до геоїдає еліпсоїд обертання з малим по- лярним стисненням. Визначення розмірів Землі і вивчення її фі- гури на основі сукупності геодезичних, астрономічних, гравіметричних і супутни- кових вимірювань належить до розділу Г., який ще в XIX ст. наз. вищою геодезією. Задача визначення фігури Землі поділяєть- ся на дві головні проблеми. Перша поля- гає у визначенні розмірів такого еліпсоїда, який би найбільше наближався до розмі- рів Землі (геоїда), та правильного його роз- ташування в тілі Землі (орієнтування), а друга - у визначенні відхилень поверхні геоїда від поверхні прийнятого еліпсоїда. Вища геодезія передусім геометрично роз- в'язує ці проблеми. Частина вищої геодезії, що вивчає геомет- рію еліпсоїда земного, наз. геодезією сфероїдною, або математичною. Питання визначення фігури і Гравітацій- ного поля Землі розглядаються в геодезії теоретичній. Вивчення фігури Землі можливе й іншим шляхом - фізичним. Цим займається гео- дезія фізична. Методи і засоби вимірювань, спрямовані на розв'язування задачі вивчення фігури та зовнішнього гравітаційного поля Землі, розглядаються в астрономії геодезичній, гравіметрії, геодезії космічній. Розділ Г., який вивчає й уточнює парамет- ри фігури та гравітаційне поле фізичної по- верхні морів і океанів, а також топографію і гравітаційне поле дна океанів і морів, наз. геодезією морською. Зображенням фізичної поверхні Землі та ін. космічних тіл займається картографія. Детальним вивченням фізичної поверхні Землі, дослідженням способів зображення цієї поверхні у вигляді графічних і цифро- вих карт та вертикальних профілів займа- ється топографія. Створенням геодезичних мереж, вивчен- ням топографічних умов району будівни- цтва для проектування промислового, жит- лового, дорожньо-транспортного, гідро- технічного, сільськогосподарського будів- ництва, винесенням проектів, здійсненням геодезичного контролю за встановленням конструкцій і технологічного обладнання в запроектоване положення, спостережен- нями за деформаціями цих споруд і облад- нання в процесі їх експлуатації займаєть- ся геодезія інженерна. Принципово нові можливості у створенні опорних геодезичних мереж, вивченні фі- гури та зовнішнього гравітаційного поля Землі, а також у розв'язанні багатьох інже- нерних задач відкривають методи і засоби геодезії космічної. Г. вивчає геодинамічні явища, пов'язані з планетарною та регіональною еволюцією Землі. Рухи літосферних плит і земної ко- ри, переміщення центра мас та осі обер- тання в тілі Землі, зміну берегових ліній та рівнів морів і океанів, нерівномірність обертання, зміну фігури та зовнішнього Гравітаційного поля Землі в часі вивчають- ся як складні взаємопов'язані явища, зу- мовлені зміною внутрішньої будови Зем- лі, місячно-сонячними припливними де- формаціями та власним обертанням Землі відносно свого центра мас. ГЕОДЕЗІЯ В БУДІВНИЦТВІ (геодезия в строительстве; construction geodesy; Bau- vermessung f): розділ геодезії інженер- ної, який розв'язує задачі геодезичного контролю технологічних процесів будів- ництва інженерних споруд. 1. ГЕОДЕЗІЯ В ПІДЗЕМНОМУ БУДІВ- НИЦТВІ (геодезия в подземном строи- тельстве; underground construction geo- desy; Vermessungstechnikf in unterirdischem Baubetrieb m (Aufbauf)): розділ геодезії інженерної, методи геодезичних робіт якого використовуються під час будівницт- ва та експлуатації підземних (підводних) споруд. 1.
Геодезія.. 93 г ГЕОДЕЗІЯ В ПРОМИСЛОВОСТІ {гео- дезия в промышленности; industry survey; Industrievermessungstechnikf): розділ гео- дезії інженерної, в якому розв'язують задачі геодезичного контролю під час мон- тажу, експлуатації та налагодження техно- логічного обладнання. 1 . ГЕОДЕЗІЯ ДИНАМІЧНА (динамическая геодезия; dynamic survey; dynamische Geodasiej): розділ геодезії інженерної, в якому розглядаються геодезичні методи та прилади для визначення траєкторії швидкорухомих об'єктів (літаки, ракети тощо). 1 . ГЕОДЕЗІЯ ІНЖЕНЕРНА (инженерная геодезия; engineering geodesy; Ingenieur- geodasie, f): розділ геодезії, який вивчає методи вимірювань та вимірювальні при- лади для вишукувань, проектування, будів- ництва, монтажу та експлуатації інженер- них споруд і технологічного промислового устаткування. Складається з таких видів робіт: - створення теорії і методи основних ви- дів інженерно-геодезичних робіт; - збирання та підготовка топографо-гео - дезичної вихідної інформації для складан- ня проекту виконання геодезичних робіт; - побудова планової та висотної геодезич- ної основи та виконання топографічного знімання у великих м-бах для проектуван- ня та будівництва інженерних споруд; - геодезичні розрахунки для горизонталь- ного планування споруд з опрацювання да- них для перенесення проектів споруд, скла- дання проектів вертикального планування території будівництва; - створення розпланувальної основи для будівництва; - виконання геодезичних розпланувальних робіт; - геодезичний контроль точності геомет- ричних параметрів споруд та конструкцій; - виконавче знімання; - геодезичні методи визначення деформа- цій конструкцій споруд і технологічного устаткування. 1. „ГЕОДЕЗІЯ, КАРТОГРАФІЯ ТА АЕРО- ФОТОЗНІМАННЯ" („Геодезия, карто- графия и аэрофотосъемка "; „ Geodesy, Cartography and Aerophotosurveing"; „ Geo- dasief, Kartographiefund Luftaufnahnef): міжвідомчий науково-технічний збірник, що видається у Львівському політехнічно- му ін-ті (нині Національний ун-т „Львівсь- ка політехніка") з 1964. Редакційна коле- гія збірника, що працювала на громадсь- ких засадах на геодезичному факультеті цього ж навчального закладу, складалася з учених та відомих спеціалістів науки і ви- робництва із зазначених у назві збірника галузей знань. Першу редколегію з 15 осіб очолив видатний учений у галузі теорії фі- гури Землі проф. М . К . Мигаль. Збірник видавали здебільшого двома (1969 - трьо- ма) випусками щорічно, накладом майже 1000 примірників, а 3-й і 4-й випуски (1965, 1966) було видруковано по 1700. Формат 1-го випуску - книжковий (60Х90'/16); з 2-го по 22-й - журнальний (70X108 '/16), з 23- го випуску - знову книжковий. Обсяг кож- ного випуску - майже 10 друк, аркушів (у середньому близько 20 статей). Мова збір- ника (до середини 90-х років) - російська і лише в 4-му випуску 1966 була надруко- вана українською мовою стаття О. С . Ма- кара „Дослідження точності визначування положення паралактичного базису в пер- пендикулярних паралактичних схемах" (с. 33 -36). У збірнику публікували резуль- тати наукових і виробничого характеру до- сліджень працівники навчальних закладів і виробничих установ не лише України, а й Росії, Литви, Білорусі, Молдови, Поль- щі. Авторський колектив збірника налічує понад 600 прізвищ. Співавторами окремих статей були студенти вищих навчальних закладів. Склад редакційної колегії змінювався як щодо кількості (12-17 осіб), так і щодоїїучас- ників. Членами редколегії були Д. М . Оілоб- лін (Донецьк), О. І . Кобилін, Г.С. Сомов (Харків); П.К Заморій, М.П Відуєв, В.М . Сер- дюков, А. С. Харченко, О. М. Маринич, О. М. Колесник, П. М. Шевчук, О. С. Лиси- чанський, Г. М. Буглов (Київ).
Геодезія.. 94 г 13 1972 відповідальними редакторами були декани геодезичного факультету Львівсь- кої політехніки: Т.Н . Чалюк, Д.І. Масліч, М. І . Кравцов. Нині редколегію очолює ди- ректор Ін-ту геодезії цього ж ун-ту - д -р фіз- мат. наук П.М. Зазуляк. У збірнику, крім традиційних рубрик за на- звою збірника, є розділи: „Хроніка", „Дис- кусії і рецензії", „Листи до редакції", в яких друкуються повідомлення про результати науково-технічних конференцій, матеріали нарад з актуальних наукових і виробничих питань геодезії, статті дискусійного харак- теру, рецензії на окремі видання (моногра- фії, підручники, наукові статті), листи, не- крологи тощо. 58-й випуск збірника, що ви- йшов друком 1997, повністю присвячений результатам роботи 1-ї Міжнародної нау- ково-практичної конференції „Кадастр, фо- тограмметрія, геоінформатика - сучасні технології та перспективи розвитку". В ньому надруковані доповіді та тези допо- відей, що обговорювались на засіданні кон- ференції в ун-ті „Львівська політехніка" 9- 14 червня 1997, учених і спеціалістів не ли- ше України, але й Німеччини, Польщі, США та Швеції. У випуску обсягом 264 с., крім передмови українською і англійською мова- ми, надруковано 69 доповідей і тези допові- дей українською (48), англійською (12), ро- сійською (10), польською (1) мовами. Фор- мат випуску 70X100 '/1б. 2000 вийшов у світ 60-й випуск збірни- ка накладом 150 примірників формату 70X100 '/1б, в якому опубліковано 24 стат- ті 36 авторів. 5 . ГЕОДЕЗІЯ КІНЕМАТИЧНА (кинемати- ческая геодезия; kinematic geodesy; kinema- tische Vermessungstechnik,j): розділ геодезії інженерної, в якому вивчають методи гео- дезичних спостережень за осіданням, змі- щенням та деформаціями об'єктів, інже- нерних споруд або їх окремих частин. 1 . ГЕОДЕЗІЯ КОСМІЧНА (космическая геодезия; space geodesy; Weltraumgeodasie,f): галузь геодезії, де її задачі розв'язуються за допомогою спостережень ШСЗ та деяких інших небесних об'єктів (висотних куль- зондів з імпульсними лампами-спалахами; відбивачів лазерних променів, доставлених на поверхню Місяця; позагалактичних джерел радіосигналів високостабільної частоти то- що). У Г. к . застосовують оптичні (візуальні, фотографічні, телевізійні, лазерні), радіотех- нічні (радіовіддалемірні, допплерівські, інтер- ферометричні) та комбіновані види спосте- режень. У зафіксовані моменти часу, з точ- ністю 1-0,1 мс, визначаються зазвичай або то- поцентричні напрями на ШСЗ (схиленнята пряме сходження світила) відносно опорних зір, або топоцентричні віддалі до ШСЗ. Спостереження не вимагають взаємної видності між наземними пунктами і не пов'язані з прямовисними лініями. Віддалі між сусідніми геодезичними пунктами під час передачі координат і створення опорних мереж в окремих методах можуть бути майже будь-якими - від кількох метрів до кількох ти- сяч кілометрів. Одночасно визначають пла- нове і висотне положення пунктів. Радіо- технічні спостереження не залежать від ме- теорологічних умов і часу доби. Всі обчис- лення виконують у декартових координатах х, у, z (завдяки чому зникає проблема реду- кування вимірюваних величин на референц- еліпсоїд). Розроблено оперативні методи, що дають змогу визначати координати пунктів із досить високою точністю в реальному часі (див. Глобальна позиційна система). Координати точок земної поверхні і мит- тєвих положень ШСЗ можна визначати як у просторових глобальних геоцентричних системах координат (СК), так і в локаль- них, референцних. Методи розв'язання геодезичних задач, що застосовуються в Г. к ., поділяються на ди- намічні, геометричні та орбітальні. Динамічні методи загальніші. У них на ос- нові повторних спостережень ШСЗ з ме- режі пунктів, розташованих на будь-якій віддалі між собою на планеті, координати яких з певною точністю відомі наперед, визначаються збурення - тобто зміни еле- ментів орбіт супутників з часом (див. Рух небесних тіл збурений). У рів- няння спостережень включаються, як не-
Геодезія.. 95 г відомі, поправки координат пунктів, в еле- менти орбіти, в параметри зовнішнього гравітаційного поля Землі, в параметри бу- дови верхніх шарів атмосфери. Розв'язан- ня системи таких рівнянь послідовними наближеннями приводить: до визначення положення пунктів у загальноземній сис- темі координат Oxyz, з початком у центрі мас Землі; до уточнення орбіт ШСЗ; до уточнення моделей зовнішнього гравіта- ційного поля планети (напр., Система координат WGS-84; модель геопо- тенціялу WGS-84) та будови верхніх шарів атмосфери. Геометричні, або синхронні методи вико- ристовують ШСЗ тільки як високі цілі для спостережень і взагалі не вимагають знан- ня елементів орбіт чи якихось параметрів їх руху. Вони грунтуються на одночасних спостереженнях ШСЗ з кількох наземних пунктів, серед яких має бути не менше 2— 4 (залежно від виду спостережень) пунк- тів з відомими координатами, і новий, координати якого треба визначити. Здійс- нивши спостереження кількох ШСЗ або одного й того ж на кількох проходженнях через спільну зону видимості пунктів, спо- чатку, за спостереженнями з вихідних, пря- мими просторовими засічками обчислю- ють координати ШСЗ на момент спільних спостережень, після цього з розв'язку обер- неної просторової засічки знаходять коор- динати нового пункту, за результатами спо- стережень, виконаних на ньому. Тут поло- ження нового пункту визначається в сис- темі координат вихідних пунктів. Відстані між пунктами можуть бути 150-4000 км. За допомогою геометричних методів мож- на розвивати регіональні та глобальні про- сторові опорні геодезичні мережі, викону- вати геодезичну прив'язку віддалених пунктів до існуючих мереж, визначати гео- дезичні зв'язки між окремими локальними системами тощо. Орбітальні методи - проміжні між дина- мічними та геометричними. У них, на від- міну від динамічних, відомі зовнішнє гра- вітаційне поле і будова атмосфери Землі. А на відміну від геометричних, координати ШСЗ на момент спостережень (tc) обчис- люються за елементами їх орбіт. Елементи орбіт ШСЗ визначаються спеціальними контрольними станціями в інші епохи (te), тому враховують збурення елементів за до- помогою гравітаційних параметрів, нехту- ючи похибками параметрів в інтервалі часу t-te, що не має перевищувати 1-2 періоди (Т) обертання ШСЗ навколо планети. Окре- мі орбітальні методи відрізняються між собою прийнятими в них моделями геоґра- вітаційного поля. Вони застосовуються для передавання координат на великі віддалі, для створення великих, навіть глобальних, опорних геоцентричних мереж геодезич- них пунктів, для уточнення параметрів земного еліпсоїда, а також як перше наб- лиження в розв'язку загального динаміч- ного методу. В орбітальному методі корот- ких дуг (коли tc — te не більше 774 або 772), призначеному для передачі координат на віддаль 400-600 км, елементи орбіт не уточнюються. Цей метод покладено в основу сучасних супутникових навігацій- них систем. Застосування орбітальних ме- тодів сприяло значному прогресу геодезії у 1980-90. (Див. Глобальна позиційна система; Нівелювання супутнико- ве). Як окрема дисципліна Г. к . сформувалася 1958-60, відразу ж після запуску перших ШСЗ, хоча ідеї динамічного та геометрич- ного методів відомі з XVIII ст. і частково застосовувались ще в досупутниковий пе- ріод завдяки спробам геодезичного вико- ристання спостережень Місяця. За остан- ні десятиріччя створено принципово нові методи побудови геодезичних мереж (кос- мічна тріангуляція, допплерівські спосте- реження ШСЗ, лазерна локація ШСЗ, ла- зерна локація Місяця, радіоінтерферомет- рія з наддовгою базою (РНДБ), метод GPS тощо), що є економічнішими, ефективні- шими і точнішими від традиційних назем- них. Створений метод безпосереднього ні- велювання водної поверхні океанів, морів, льодовиків (див. Нівелювання супут-
Геодезія.. 96 г н и ко в е) дав змогу покрити щільними про- філями поверхні океанів і морів, уточнити форму геоїда і параметри загальноземного еліпсоїда. За спостереженнями еволюції орбіт ШСЗ, з використанням гравіметрич- них даних, побудовано моделі зовнішнього гравітаційного поля Землі, що описуються рядом сферичних функцій до 360-го поряд- ку. Завдяки ефективності створених мето- дів, Г. к. розв'язує всі основні задачі гео- дезії. Напр., методами лазерної локації, РНДБ і GPS побудована мережа ITRF (International Terrestrishe Referenc Frame) - понад 140 перманентних станцій, що реа- лізує геоцентричну просторову загально- земну систему координат і в якій відносні положення пунктів визначено з точністю 0,01 м, а геоцентричні - 0,5-0,7 м. Методом GPS побудовані EUREF (європейська ре- ференцна мережа, охоплює 30 пунктів на території 12 країн і є регіональним згущен- ням ITRF, пункти визначені з точністю 0,01-0,03 м), CEGRN (центральноєвро- пейська геодинамічна референцна GPS-ме - режа, 37 пунктів з 14 країн, система коор- динат ITRF'94, точність 0,02-0,03 м, що- річні повторні визначення), Фундамента- льна GPS-мережа України (13 пунктів, сто- рони 150-300 км, точність ~ 0,01 м). Метод GPS широко використовується в інженер- них роботах та в геодезичному зніманні територій. 9 . ГЕОДЕЗІЯ МОРСЬКА (морская геоде- зия; marine geodesy; Seevermessungf): роз- діл геодезії, основним науковим завдан- ням якого є вивчення та уточнення пара- метрів фігури та гравітаційного поля фі- зичної поверхні морів і океанів, а також вивчення топографії і гравітаційного поля дна океанів і морів. Основним науково- технічним завданням Г. м . є визначення, з такою ж як і геодезичними методами на су- ші точністю, місця розташування об'єктів на морській поверхні в гідросфері, на дні морів і океанів у єдиній системі коорди- нат. Морські геодезичні роботи виконують- ся для розв'язання таких основних проб- лем: визначення місця розташування мор- ських об'єктів (надводні та підводні, ста- ціонарні або рухомі судна, носії науково- дослідної, пошуково-розвідувальної, зні- мальної та ін. апаратури; підводні, надво- дні або донні геодезичні знаки; платфор- ми для свердління, естакади; пристрої для виконання океанографічних та океаноло- гічних досліджень); всебічне і детальне вивчення геоїда в межах Світового океа- ну і його фізичної поверхні. 6 . ГЕОДЕЗІЯ НА ТРАНСПОРТІ (геодезия на транспорте; transport geodesy; Ver- messungstechnik im Verkehrwesen): розділ геодезії інженерної, який розв'язує задачі, пов'язані з вишукуванням, проектуванням, будівництвом та експлуатацією транспорт- них споруд (автодороги, залізниці, мости, аеропорти, магістральні трубоводи, лінії електропередач, линвові дороги тощо). 1. ГЕОДЕЗІЯ ПРИКЛАДНА (геодезия при- кладная; applied geodesy; angewandte Geo- dasief): вивчає методи геодезичного і то- пографічного забезпечення різних госпо- дарських та наукових завдань, що виника- ють під час досліджень природних ресур- сів, розробки корисних копалин, а також у будівництві. У вужчому розумінні Г. п. вив - чає методи геодезичного і топографічного забезпечення проектування, будівництва і експлуатації інженерних споруд. 1. ГЕОДЕЗІЯ СФЕРОЇДНА (сфероидиче- ская геодезия; spheroid geodesy; spharoi- dische Geodasie j): розділ вищої геодезії, який вивчає геометрію еліпсоїда земно- го та розглядає математичні методи роз- в'язування геодезичних задач на його по- верхні, передусім методи визначення взає- много положення точок на цій поверхні в системі координат геодезичних В і L. Це основна частина Г. с ., яку можна назва- ти геодезією на сфероїді. В Г . с . результа- ти геодезичних вимірювань на фізичній поверхні Землі, що є вихідними дани- ми для розв'язування геодезичних задач, стосуються поверхні еліпсоїда, тобто віль- ні від впливу відхилень виска (див. Реду- кційна задача геодезії). Поряд із сис- темою геодезичних координат у Г. с. вивча -
Геодезія.. 97 г ють систему плоских координат (див. За- стосування проекції Ґавсса-Крюґе- ра в геодезичних і топографічних роботах), для встановлення якої застосо- вують певну геодезичну проекцію повер- хні еліпсоїда на площину. Перехід до сис- теми плоских координат суттєво полегшує використання останніх під час створення топографічних карт і розв'язування бага- тьох інженерно-геодезичних задач на не- великих ділянках земної поверхні. Г . с . роз- глядає також способи зображення еліпсої- да на кулі, оскільки еліпсоїд за формою близький до неї і фрагменти розв'язуван- ня задач на еліпсоїді утотожнюються з роз- в'язуванням їх на кулі. Нарешті, у Г. с . вив - чають методи визначення взаємного поло- ження точок, що розташовані над поверх- нею еліпсоїда - безпосередньо на земній поверхні (на малих висотах) чи в навколо- земному просторі (на великих висотах) - у системі просторових геодезичних коор- динат В, L, Н або в системі просторових декартових координаті, Y, Z (див. Еліп- соїд земний). Г. с. інколи наз. матема- тичною чи геометричною геодезією. 17. ГЕОДЕЗІЯ ТЕОРЕТИЧНА (Ітеоретиче- ская геодезия; theoretical geodesy; hdhere Geodasie f): розділ вищої геодезії, який розв'язує геодезичними методами основ- ну наукову задачу геодезії - визначення ф і - гури Землі та її зовнішнього гравітацій- ного поля і їх змін у часі. Переважно під дійсною фігурою Землі розуміють фігуру фізичної поверхні Землі, тобто повер- хню суші і незбурену поверхню океанів, морів і озер (рис. Геоїд). Основну задачу вищої геодезії формулюють зазвичай як ви- значення положення деякої мережі опор- них точок вказаної поверхні в єдиній сис- темі просторових координат. Віддалі між точками такої мережі можуть дорівнюва- ти сотні, а то й тисячі кілометрів (у космі- чних геодезичних побудовах), а можуть до- рівнювати віддалям між пунктами класич- них геодезичних мереж, тобто декілька чи декілька десятків кілометрів. Поряд із виз- наченням фігури фізичної поверхні Землі важливо визначити положення фігур рів- невих поверхонь реального потенціялу сили ваги. Важливуроль тут відіграє по- верхня геоїда - рівнева поверхня поля си- ли ваги, що проходить через початок від- ліку висот. Принципова невизначеність фі- гури геоїда, без знання розподілу мас усе- редині Землі, зумовила введення (М.С .Мо- лоденський) фігури квазігеоїда -повер- хні, що визначається за наземними вимі- рюваннями. Для наукового і практичного використан- ня потрібна узагальнена, досить проста ма- тематична апроксимація фігури Землі. Оп- тимальним зображенням фігури Землі є еліпсоїд земний, параметри якого до- бирають за умови найбільшої відповідно- сті фігурі геоїда. Земний еліпсоїд відпові- дних параметрів зорієнтований у тілі Зем- лі, стає поверхнею віднесення, на яку ре- дукують результати безпосередніх вимірю- вань на фізичній поверхні Землі. Із розвитком засобів вивчення фігури Зем- лі і її гравітаційного поля, з підвищенням їх точності, збільшенням ймовірності час- тих повторень вимірювань розширюється кінематичний аспект геодезії - визначен - ня змін положень точок земної поверхні та елементів земного гравітаційного поля з часом. На всіх етапах вивчення фігури Зе- млі потрібне сумісне використання резуль- татів геодезичних, астрономічних та граві- метричних вимірювань, а в окремих випа- дках і результатів спостережень ШСЗ. 17. ГЕОДЕЗІЯ У ЛЬВІВСЬКІЙ ПОЛІТЕХ- НІЦІ (геодезия во Львовской политехни- ке; geodesy in Lviv Polytechnic institute; Geodasie f in Polytechnischer Hochschule Lviv): як навчальну дисципліну під назвою геометрія практична вивчали у Львів- ській технічній академії (1844), на базі якої було відкрито Львівську політехнічну шко- лу (1877), Львівську політехніку (1921), а згодом політехнічний ін-т (1939), офіцій- на назва якого тепер: Національний ун-т „Львівська політехніка". На останньому курсі трирічного технічного відділення академії в 40-х роках XIX ст. на цю дисци-
Геодезія.. 98 г пліну виділялось 3 год. на тиждень і 2 год. на т. зв. ситуаційне рисування та вивчення геодезичних інструментів, з якими літом виконували навчальну практику. Із 1852 кі- лькість годин на вивчення цих дисциплін становила відповідно по 5. 18 червня 1871 в академії була організована кафедра гео- дезії та сферичної астрономії, першим за- відувачем якої був Зброжек Домінік. Згодом удвічі збільшено кількість годин на вивчення геодезичних дисциплін: нижчу і вищу геодезію та ситуаційне рисування, а курс сферичної астрономії введено для сту- дентів інженерного відділення 1886-87 - З год. на тиждень упродовж двох семест- рів. Під час будівництва нового навчаль- ного корпусу (1874-77) по вул. С. Банде- ри, 12 збудовано т. зв. меридіанний стовп першої башти астрономічної обсерваторії і 1878 відкрито метеорологічну станцію 2- го розряду, яку 1880 включено в мережу станцій 1-го розряду. 1894 кафедру геоде- зії та сферичної астрономії розділили на дві: геодезії (завідувач - Северин Відт) і сферичної астрономії та вищої геодезії (Вацлав Ляска з листопада 1895). 1896 на інженерному відділенні було відкрито дворічні курси геометрів, які започатку- вали геодезичну спеціальність. Завдяки зу- силлям В. Ляски, 1901 відкрито сейсміч- ну станцію, яка підпорядковувалась (і фі- нансувалась) Центр, управлінню метроло- гії та геодинаміки у Відні. 1908 кафедру сферичної астрономії та вищої геодезії очо- лив Люціян Грабовський (до цього проф. астрон. обсерваторії Краківського ун-ту), 1912 зав. кафедри геодезії став проф. Каспар Вайгель. Курси геометрів з 1898 до 1919 закінчили, отримавши дип- лом геометра, 405 студентів. У 1919/20 відкрито геодезичне відділення на інженерному факультеті, термін навчан- ня на якому тривав три, з 1929/30 - чоти- ри роки. Тоді кафедру геодезії поділили на кафедру геодезії І (зав. К. Вайгель) і кафе- дру геодезії II (зав. Владислав Войтан). Збільшилось навчальне навантаження як кількісно, так і якісно, - з'явились нові дис- ципліни, обсяг попередніх значно розши- рився. На кафедрах виконувалась посиль- на наукова робота, а на астроном, обсерва- торії, метеорологічній і сейсмічній стан- ціях за відповідними планами і програма- ми - спостереження. Наприкінці 1939 розпочались заняття на геодезичному від діленні у Львівському по- літехнічному ін-ті і в червні 1941 відбувся захист дипломних робіт. Після війни ін-т відновив роботу у вересні 1944, а з вересня 1945 почались навчальні заняття на організованому проф. А. Д. Мо- торним, за розпорядженням міністерства, геодезичному факультеті з астрономо- і карто графо-геодезичною спеціальностями (1951 відбувся другий і останній випуск ін- женерів картографо-геодезистів, а спеціа- льність - наземна польова геодезія - зго- дом була замінена на інженерно-геодезичну). Геодезію за окремими програмами читали не тільки на геодезичному, але й на інже- нерно-будівельному, архітектурному, гео- лого-розвідувальному, нафтовому факуль- тетах усіх форм навчання. Збільшується кі- лькісний склад кафедр, підвищується нау- кова кваліфікація педагогічних кадрів. 1952 на факультеті організували кафедру інженерної геодезії, 1963 - аерофотогео- дезії і 1967 - теорії математичної обробки геодезичних вимірювань. 1968 кафедру ви- щої геодезії і астрономії поділили на дві: астрономії і космічної геодезії (зав. А. В. - Буткевич) і вищої геодезії і гравіметрії (зав. М. К. Мигаль). Ці кафедри 1974 об'єдна- но в кафедру вищої геодезії і астрономії (зав. В. О. Коваленко). Очолювали геоде- зичний факультет: А. Д. Моторний (1945- 52), М. К . Мигаль (1952-57, керував гео- лого-розвідувальним факультетом, який організовано після об'єднання геодезично- го і нафтового факультетів), О. В. Заводов- ський (1957-59, керував геологорозвідува- льним, а 1959-61 геодезичним факульте- тами), В. О. Коваленко (1961-66), Т. Н. Ча- люк (1966-77), Д. І. Масліч (1977-81), М. І. Кравцов (1981-93), П. М. Зазуляк (з 1993). Тепер на факультеті є кафедри:
Геодезія.. 99 г 1) геодезії - А. Д . Моторний (1945-64), В. О . Коваленко (березень-вересень 1964), Д. І. Масліч (вересень 1964-76), A. JI. Ос- тровський (1976-93), О. І. Мороз (з 1993); 2) прикладної геодезії і кадастру (раніше наз.: інженерної геодезії (1952-59), інже- нерної геодезії і аерофотознімання (1959- 63), інженерної геодезії (1963-94). їх очо- лювали: О. В. Заводовський (1952-62), І. Ф . Монін (1962-85), P. М . Тартачинсь- кий (1985-94), Л. М. Перович (з 1994); 3) аерофотогеодезії- О. С. Лисичанський (1963-67), В. Я. Фінковський (1967-86), М. І. Кравцов (1987-89), О. Л. Дорожинсь- кий (з 1990); 4) вищої геодезії і астрономії-О. І. Коби- лін (1945-49), М. К. Мигаль (1949-74), В. О . Коваленко (1974-85), Ф. Д. Заболо- цький (з 1985). 5) теорії обробки геодезичних вимірювань -Г. О . Мещеряков (1969-90), М. Д. Йосип- чук (1990-2000), П. М. Зазуляк (з 2001). З 1966 на факультеті працює галузева нау- ково-дослідна лабораторія з вивчення впливу атмосфери на результати астроно- мо-геодезичних вимірювань. У 1992-93 відкрито три науково-дослідні лабораторії, де досліджуються проблеми геоінформа- тики, геодинаміки та теоретичної геодезії. На факультеті майже щороку організову- ються науково-теоретичні і науково-прак- тичні конференції, зокрема й міжнародні. У січні 2001 минуло 56 років з часу орга- нізації у „Львівській політехніці" геодезич- ного факультету. За цей час підготовлено понад 6 тис. висококваліфікованих спеціа- лістів геодезичного профілю, зокрема й з геоінформаційних систем і технологій. На факультеті з 1964 видається міжвідом- чий науково-технічний збірник „Геоде- зія, картографія та аерофотозні- мання". 5. ГЕОДЕЗІЯ ФІЗИЧНА (физическая геоде- зия; physical geodesy; physikalische Geo- dasiej): частина вищоїгеодезії яка вивчає методидослідження фігур и 3емлі якфі- зичного і геометричного тіла на основі за- конів механіки і дослідних даних - резуль- татів геодезичних, гравіметричних і астро- номічних вимірювань. Г. ф. розглядає ме- тоди визначення параметрів еліпсоїда земного і методи вивчення дійсної фігу- ри Землі відносно вибраного еліпсоїда як поверхні віднесення чи порівняння. Вив- чення фігури Землі грунтується на визна- ченні дійсного зовнішнього Гравітаційно- го поля Землі, тому у Г. ф. значна увага при- діляється теорії потенція л у сили ваги Землі і його визначенню за результатами перелічених вище вимірювань. До Г. ф. мо- жна віднести питання використання гео- дезичних даних для вивчення деформації земної поверхні і внутрішньої будови Землі як фізичного тіла. Через Г. ф. гео- дезія входить до складу науки про Землю як сукупності знань, що дають геофізика, геологія та ін. науки. Замість напряму сили ваги Землі уГ. ф . вивчається напруженість цієї сили, що ви- ражається прискоренням, яке вона надає ті- лам. Напруженість сили ваги залежить від фігури рівневої поверхні і від розподілу мас усередині Землі. За певних умов ці два впливи можна розділити й отримати залеж- ність між напруженістю сили ваги і фігу- рою геоїда в чистому вигляді (Стокеа теорія визначення фігури Землі). Цю задачу можна розв'язати, якщо відома напруженість сили ваги у всіх точках зем- ної поверхні. Проте визначення фігури гео- їда за даними наземних вимірювань без знання внутрішньої будови Землі прин- ципово неможливе. Теорія, що дає змогу вивчати замість фігури геоїда фігуру фі- зичної поверхні Землі з використан- ням проміжної поверхні - квазігеоїда і її зовнішнього гравітаційного поля, розроб- лена Молоденським. Якщо залежність між напруженістю сили ваги і фігурою геоїда є фундаментальною для геодезії, то питання вивчення розподі- лу мас як усередині Землі, так і у верхніх частинах земної кори має велике значення для геофізики та геології. Через різнома- нітність задач виклад фізичного шляху до- слідження фігури Землі може набувати до-
Геодет 100 Г сить своєрідних форм і назв: теорія фігу- ри Землі, гравітаційна розвідка, приклад- на геофізика. 17. ГЕОДЕТ (геодезист; geodesist; Geodatm): заст. термін. Див. Геодезист. 17. ГЕОДИНАМІКА (геодинамика; geody- namics; Geodynamik, f): наука, що дослі- джує причини, характер і зміни в часі ди- намічних процесів, які відбуваються під дією геофізичних силових полів (гравіта- ційного, магнетного, термічного тощо) у тілі планети, в атмосфері, а також у її до- бовому обертанні і в орбітальному русі. Тобто вивчаються сучасні рухи континен- тів, літосферних плит, гірських споруд, ло- кальних брил земної кори, рухи земної ко- ри техногенного походження, зміни пара- метрів фігури Землі та її зовнішнього гравітаційного поля, зміни положення центра мас, осі обертання і координат полюса планети, зміни тривалості доби то- що. Здебільшого річні геодинамічні варіа- ції мають значення: < 6 см, < 10 мҐал, < 0,002". Ці дослідження спільні для наук про Землю -геодезії, геології, геофізи- ки, географії та ін. і для астрономічних наук-астрометрії,небесної механі- ки, астродинаміки та ін. Відповідно до геосфер Г. поділяють на ди- наміку: ядра, мантії, літосфери, гідросфе- ри та атмосфери Землі, навколишнього космічного простору. Вивчення трьох пер- ших геосфер об'єднують у динаміку Зем- лі, яку досліджує динамічна геологія. Вив- ченням зовнішніх сфер займаються: дина- міка гідросфери - океанологія, лімнологія і гідрологія; динаміка атмосфери — метео - рологія; динаміка навколишнього косміч- ного простору. Г. зовнішніх сфер має від- ношення до Г. настільки, наскільки проце- си, що відбуваються в цих геосферах, впли- вають на процеси в літосфері та у мантії Землі. Динамічна геологія вивчає проце- си, які відбуваються в надрах і на поверхні Землі. Процеси, що відбуваються в надрах Землі, спричинені фізико-хемічними пере- твореннями в підкоровому субстраті і по- в'язані з глибинними тектонічними проце- сами. їх наслідком є тектонічні рухи та утво- рення вивержених порід, що проявляються у землетрусах і виверженнях вулканів, які вивчає сейсмотектоніка. Геодезія дає найточніші методи для ство- рення єдиної системи відліку, побудови геодинамічних і фундаментальних мереж опорних пунктів, для вимірювання та ви- значення багатьох геодинамічних ефектів. Найефективнішими виявилися сучасні ме- тоди, створені в геодезії космічній (аналіз збурень орбіт ШСЗ, лазерна лока- ція супутників і Місяця, допплерівські ви- значення, радіоінтерферометрія з наддов- гою базою, метод глобальної позиційної системи, супутникове нівелювання тощо), застосування яких привело до створення геодинаміки космічної. 9; 4. ГЕОДИНАМІКА КОСМІЧНА (косми- ческая геодинамика; space geodynamics; Weltraumsgeodynamik, f): розділ геодезії космічної, в якому задачі геодинаміки розв'язуються за допомогою таких мето- дів, як радіоінтерферометрія з наддовгою базою, лазерна локація, GPS, супутникове нівелювання, аналіз збурень орбіт ШСЗ тощо. 9 . ГЕОДИНАМІЧНИЙ ПОЛІГОН (геоди- намический полигон; geodynamic polygon; geodynamisches Polygon n)\ територія, в ме- жах якої виконують комплексні геодезичні, геофізичні, гідрологічні, сейсмічні та ін. перманентні та дискретні дослідження для визначення просторових деформацій земної кори, будівель і споруд, вивчення причин цих деформацій і прогнозування їх у просторі та часі. 21 . ГЕОІЗОТЕРМА (геоизотерліа; geoiso- therm; Geoisothermef): площина однакової температури Землі під її поверхнею. 17. ГЕОІКОНІКА (геоиконика; geoikonica; Geoikonik f): наукова дисципліна, яка вив- чає теорію географічних зображень, мето- ди їх аналізу, розпізнавання образів, пере- творення та моделювання. 21 . ГЕОІНФОРМАТИКА (геоинформатика; geoinformatics; Geoinformatik f): наукова дисципліна, яка охоплює низку наукових
Геоінформаційна.. 101 г напрямів, пов язаних з вивченням геопрос- тору як цілісної системи з її властивостями, способом відображення та автоматичного опрацювання інформації на ЕОМ. Вивчає принципи, технічні та програмні засоби і технологію отримання, накопичення, пере- давання та опрацювання просторової ін- формації і формування на цій основі но- вих уявлень про навколишній світ. Г. ви- никла на стику наук про Землю (географія, геологія та ін.), наукових дисциплін (кар- тографія, фотограмметрія, дистанційне зондування Землі) та комп'ютерної інже- нерії (комп'ютерна графіка, бази даних, автоматизоване розпізнавання образів). 21 . ГЕОІНФОРМАЦІЙНА (ГЕОГРАФІЧ- НА) СИСТЕМА (ГІС) (геоинформа- ционная (географическая) система (ГИС); Geografical Information System (GIS); Geo- informationssystem n): людино-комп'ютер- ний з апаратно-програмним забезпеченням комплекс, який інтегрує просторово-коор- диновані дані про територію для їх ефек- тивного використання під час розв'язання багатьох задач, пов'язаних з обліком та плануванням територій, аналізом та моде- люванням ситуацій, керуванням різними галузями господарства, які функціонально залежать від просторового розташування і територіальної організації суспільства. Головні компоненти ГІС: вихідні дані, тех- нічні та програмні засоби, бази даних і ко- ристувач. Основними джерелами вихідних даних є карти, аерофото- та космічні знім- ки, статистичні матеріали, спеціалізовані тематичні відомості про об'єкт. Технічні засоби - комп'ютери, пристрої введення- виведення зображень, графіки, тексти то- що. За функціональними ознаками ГІС по- діляються на універсальні та тематичні (спеціалізовані). Поняття ГІС уперше бу- ло введене 1963 Р. Ф. Толмінсоном (Ка- нада) під час впровадження в практику обчислювальної системи, яка оперувала географічними даними. Проблемами ГІС займаються науковці та практики всіх кон- тинентів, близько ста ун-тів і фірм. Щоріч- ний обсяг ГІС-індустрії досягає 10- 12 млрд доларів США. 21. ГЕОЇД (ГЕОЇДА ПОВЕРХНЯ) (геоид (поверхность геоида); geoid (geoid surfa- ce); Geoid n): рівнева поверхня реального потенціялу сили ваги, що збігається в океані з його незбуреним середнім рівнем, уявно продовжена під материками так, щоб напрями прямовисних ліній перетинали її завжди під прямим кутом. Проте через різ- ницю температури та солоності води в різ- них частинах Світового океану та ін. при- чини поверхня Г. не збігається із зазначеним рівнем. За деякими оцінками, відхилення середнього рівня моря від Г. у відкритих частинах Світового океану може досягати 1 м. Тому розрізняють поверхню Г. і т. зв. топографічну поверхню морів і океанів. Оскільки фігура Г. залежить від невідомого розподілу мас всередині Землі, то вона, строго кажучи, за наземними вимірами не визначається. 17. Фізична поверхня Землі Незбурепа топографічна поверхня «Ф^бвШЬ морів і океанів Нуль-пункт нівелювань ГЕОЛОГІЧНИИ РОЗРІЗ (геологический разрез; geologic(al) section; geologischer Schnitt m): проекція гірських порід залежно від їх глибини залягання на умовну верти- кальну площину, проведену по лінії розрі- зу. Під Г . р. подається характеристика гір- ських порід. 4. ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ (геологические процессы; geological processes; geologi- scher Verlaufm (Prozess m)): процеси, які змінюють склад, структуру, рельєф і гли- бинну будову Землі. 4 . ГЕОМАТИКА (геоматика; geomatica; Geomatikf): галузь знань, що поєднує гео- дезичні вимірювання з комп'ютерними інформаційними технологіями опрацюван- ня і подання результатів, зокрема з гео- інформаційними географічними системами. 21.
Геоменсори 102 Г ГЕОМЕНСОРИ (геоменсоры; geomensor; Geomensoren m pi): прецизійні світло- віддалеміри англійської фірми Ком-Рад. Г. розроблені на базі мекометрів. Г. CR - 204, що виготовляється з 1985, можна ви- мірювати лінії довжиною від 10 м до 10 км з точністю 0,1 мм + 0,1 мм/км. У комплект Г. CR -204 входять, крім приймопередавача і відбивача, метеорологічні давачі, за допо- могою яких вимірюють метеорологічні ве- личини не тільки біля приймопередавача і відбивача, але ще у декількох (не менше чо- тирьох) точках променя між ними. Джере- лом світла Г. є ксенонова лампа, а фазомет- ром-поздовжнякомпенсаційна комір- ка Поккельса. Змінюючи частоту, визна- чають мінімальну інтенсивність світла після проходження комірки. Діапазон зміни вимі- рювальної частоти 455^495 МГц. Для під- вищення точності реєстрації різниці фаз ви- користано метод мерехтіння.Маса при- ймопередавача 26 кг. 13. ГЕОМЕТР (геодезист; geodesist; Geodat т): заст. термін, син. геодезист. 17 . ГЕОМЕТРИЧНА МОДЕЛЬ ОБ'ЄКТА (геометрическая модель объекта; geomet- rical model of object; geometrisches Objekt- modell n): поверхня, утворена сукупністю точок перетину двох (кількох) зв'язок про- ектувальних променів, що виходять від двох (кількох) фотознімків. Г. м. о. утворю- ється взаємним орієнтуванням двох (кіль- кох) знімків. Подібна Г. м. о. утворюється перетином відповідних променів двох по- дібних зв'язок, а перетворена Г. м. о .-дво- ма перетвореними зв'язками. Для подібної моделі її м-б обчислюється як відношення відрізка на моделі до відповідного йому відрізка на місцевості або як відношення базису проектування до базису фо- тографування. Для перетвореної моделі розрізняють горизонтальний м-б 1/тТ і вертикальний м-б 1/«?в; між якими існує залежність 1/тв = K/mv, це К- коефіцієнт перетворення зв'язок. Своєю чергою, К = F//, де F і/відповідно фокусні відда- лі проектувальної та фотографувальної камер. 8. ГЕОМЕТРИЧНА ОПТИКА (геометри- ческая оптика; geometric(al) optics; geo- metrische Optikf): розділ променевої опти- ки, який вивчає закони поширення світла і теорію оптичних приладів на основі уяв- лень, що світлові промені (напрями поши- рення світлової енергії) - геометричні прямі лінії. Г. о. є граничним випадком хвильової оптики, коли можна нехтувати довжиною хвиль світла порівняно з розмі- рами отворів оптичних систем. Теорія і обчислення Г. о. ґрунтуються на принципі суперпозиції (вислідний ефект складно- го процесу, що є сумою ефектів, за умови, що останні не впливають один на одного), на факті прямолінійного поширення світла, законах відбиття і заломлення світла. 14 . ГЕОМЕТРИЧНЕ РОЗХОДЖЕННЯ (геометрическоерасхождение; geometrical divergence; geometrisches Auseinanderlaufen n): явище зменшення густини потоку сей- смічної енергії зі збільшенням віддалі від гіпоцентра землетрусу до точки спо- стереження. 4. ГЕОМЕТРИЧНІ УМОВИ ТРАНСФОР- МУВАННЯ ЗНІМКІВ (геометрические условия трансформирования снимков; geo- metrical conditions of phototransformation, rectification; geometrische Bedingungen der Bildentzerrung f): вимоги, дотримуючись яких, отримаємо зі знімка зображення пра- вильної (не спотвореної) форми і в задано- му м-бі (після трансформування аер о фотознімків): Умова 1. Центр проектування повинен бу- ти в площині головної вертикалі знім- ка на прямій, що проходить через голов- ну точку сходу знімка паралельно до площини екрана трансформатора. Умова 2. Центр проектування S мусить бу- ти на віддалі SI = //sin а від головної точ- ки сходу / знімка (f - фокусна віддаль знім- ка; а - кут нахилу знімка). Умова 3. Віддаль від головної точки сходу І знімка до екрана трансформатора вздовж головної вертикалі знімка дорівнює: IV= =H/(Msina), де Я - висота фотографуван- ня; V- площа перетину головної верти- калі знімка з площиною екрана; М-м -б карти. 8.
Геоморфологія 103 г ГЕОМОРФОЛОГІЯ (геоморфология; geomorphology; Geomorphologie f): наука про рельєф земної поверхні (суші, дна океанів і морів); вивчає зовнішні обриси, походження, вік рельєфу, історію розвитку і сучасну динаміку та закономірності його географічного поширення. Знання Г. пот- рібні геодезистам і картографам для пра- вильного відображення рельєфу на картах географічних, особливо на спеціальних, геоморфологічних. 5. ГЕОРАН (георан; georan; Georan т): див. Світловіддалеміри двохвильові. 13. ГЕОСИНКЛІНАЛІ (геосинклинали; geo- syncline; Geosynklinale f): зони високої ру- хомості, контрастних змін геодинамічних напруг, великої потужності відкладів, знач- ного розчленування і підвищеної проник- ності земної кори, що виражається в актив- ному магматизмі і метаморфізмі. Це ліній- но витягнуті, дугоподібно вигнуті або мо- заїчно побудовані зони земної кори, зарод- ження і розвиток яких тісно зв'язані з гли- бинними розломами. В початкових стадіях розвитку характеризуються переважно опусканнями і морськими умовами, а в кін- цевих — переважно підняттям і процесами гороутворення. Потужність і будова земної кори та верхньої мантії в межах Г. харак- теризується значною диференціацією. Г . притаманні гравітаційні та магнетні ано- малії, висока сейсмічність. 4. ГЕОТЕКТОНІКА (геотектоника; geo- tectonics; Geotektonikf): наука про внутріш- ню будову Землі, процеси, які відбуваю- ться в її надрах і закономірності геологіч- ного розвитку та сучасної геодинаміки. Г. вивчає будову верхньої оболонки Землі - літосфери, розвиток і рухи літосфер- них блоків та геологічних структур, їх зв'я- зок із сейсмічністю та сучасними рухами земної поверхні. Г. визначає закономірно- сті залягання і часову послідовність фор- мування геологічних структур шарів і по- рід, процеси, що супроводжуються нако- пиченням геологічних відкладів та їх пере- розподілом. Дослідження цих закономір- ностей і процесів ґрунтується на викорис- танні методів Г. (структурний, формацій- ний, аналіз перерв і неузгодженостей фа- цій, товщини осадів, вулканів, порівняль- ної палеотектоніки та ін.), а також методів і даних суміжних наук (геофізики, геоде- зії, геоморфології тощо). Вивчення законо- мірностей та інформація Г. потрібні для по- шуків родовищ корисних копалин, інжене- рно-геологічних вишукувань тощо. 4. ГЕОФІЗИКА (геофизика; geophysics; Geophysik f): комплекс наук, що вивчають фізичні властивості Землі, зокрема, в її твердій (літосфера), рідкій (гідросфе- ра) і газовій (атмосфера землі) оболон- ках, які взаємодіють між собою. Геофізичні дослідження зводяться до вивчення та ана- лізу фізичних полів і явищ на земній по- верхні, у шахтах, свердловинах, глибоких морях, на різних висотах в атмосфері і в навколишньому космічному просторі. За даними геофізичних досліджень отриму- ють інформацію про будову надр Землі, її водної і повітряної оболонок. Г. дає теоре- тичні знання про внутрішню будову Землі та її взаємодію з космічними тілами - Сон- цем, Місяцем і планетами. Г. тісно пов'я- зана з геологією, геодезією, географією, геохімією, фізикою таастрономією. Зав- дання „геодезичної" Г. - врахувати вплив геофізичних явищ на результати геодезич- них вимірювань. Геодезія фізична ви- користовує геофізичні методи визначення товщини земної кори або картографуван- ня поверхні Мохоровичича, гравіметрич- них редукцій та розв'язування проблем граничних задач у теорії гравітаційного по- тенціялу. 6. ГЕОХЕМІЯ (геохимия; geochemistry; Geo- chemief ): наука про хемічний склад Землі й розміщення на ній хемічних елементів, про закономірності розподілу і міграції цих елементів у різних геосферах тощо. Роз- різняють Г.: аналітичну, фізичну, літосфе- ри, регіональну, гідро-, радіо і біогеохемію, ландшафту, літогенезу тощо. Г. - одна з тео- ретичних основ пошуків корисних копа- лин. За матеріалами Г. складають карти геохемічні. 5.
Геоцентричний 104 Г ГЕОЦЕНТРИЧНИЙ {геоцентрический; geocentric; geozentrisch): той, що стосуєть- ся центра Землі або Землі як центра. 17 . ГЕРЦ {герц; hertz; Hertz п): одиниця час- тоти (Гц) періодичного процесу, коли за 1 с відбувається один цикл процесу; визнача- ється за формулою / = 1/Т, де Т - період коливання. Похідні: кілогерц (1 кГц = =10 3 Гц) і мегагерц (1 МГц = 10 6 Гц). 14. ГЕТЕРОДИН {гетеродин; heterodyne osci- llator; Hilfsgenerator п): допоміжний гене- ратор, який застосовують у віддалемірах для зниження частоти вимірювальних коливань перед вимірюванням різниці фаз. 13 . ГЕТЕРОДИНУВАННЯ {гетеродиниро- вание; heterodyning; Senkungfder Frequenz fdurch der Mischung j): спосіб зменшення частоти, який використовують у фазових віддалемірах. Для реалізації Г. треба мати гетеродин та два змішувачі: опорний і сигнальний. Прямі коливання Відбиті коливання І[ Опорний — [Гетеродин]—*[Сигиильииі\\ [ змішувач j [ змішувач у І Сигнальні Опорні J коливання коливання На обидва змішувачі надходять коливання з гетеродина. Крім них, на опорний змішу- вач подають прямі коливання з генератора вимірювальних коливань, а на сигнальний - відбиті коливання з приймача. Частоту прямих і відбитих коливань наз. вимірю- вальною. Вона близька до частоти гетеро- дина. Із кожного змішувача виділяють ни- зькочастотні коливання, частота яких до- рівнює різниці вимірювальної частоти і частоти гетеродина. А їх фаза дорівнює різ- ниці фаз коливань, які надходять на змішу- вачі. Коливання низької частоти зі змішу- вачів подають на фазометр. Виміряна ним різниця фаз дорівнює різниці фази прямого і відбитого коливань у межах одного пе- ріоду, тобто при гетеродинуванні зберіга- ється різниця фаз. 13. ГЕТЕРОСФЕРА {гетеросфера; hetero- sphere; Heterospharef): шари атмосфери Землі, розташовані вище 100-120 км, де склад повітря змінюється з висотою вна- слідок дисоціації молекул від дії ультрафіо- летових променів. 5. ГИРЛО РІЧКИ {устье реки; river outlet; Mundung, f): місце впадіння річки в море, озеро або іншу річку. Великі річки при впа- дінні в море утворюють багаторукавні гир- ла, т. зв. дельти. 4. ГІГА {гига; giga; Giga): префікс до найме- нування фізичних величин, дорівнює 10 9 вихідних одиниць, напр., 1 ГГц (гіга- герц) = 10 9 Гц. 14. ГІГРОГРАФ {гигрограф; hygrograph; Hygrograph те): самописний прилад для безперервної реєстрації відносної волого- сті повітря. 5. ГІГРОМЕТР {гігрометр; hygrometer; Hygrometer те): прилад для визначення во- логості повітря. З-поміж Г. найпоширеніші психрометр і волосяний Г. Останнім вимі- рюють відносну вологість повітря за змі- ною його вологості. 5. ГІГРОТЕРМОГРАФ {гигротермограф; hygrotermograph; Hygrothermograph те): са- мописний метеорологічний прилад, який безперервно реєструє вологість повітря і температуру. 5. ГІДРАВЛІЧНИЙ РАДІУС ВОДОТОКУ {гидравлическийрадиус водотока; hydrau- lic radius of stream flow; hydraulischer Wa- sserleckradius m): визначається за форму- лою R = co/p, де со - площа живого пе- рерізу водотоку; р - змочений пери- метр. 4. ГІДРОАКУСТИКА {гидроакустика; hy- dro-acoustics; Hydroakustik f): розділ акус- тики, який вивчає поширення звукових хвиль у реальному водному середовищі для підводної локації, зв'язку тощо. 6. ГІДРОАКУСТИЧНА НАВІГАЦІЙНА СИСТЕМА {гидроакустическая навига- ционная система; hydro-acoustic navigation system; hydroakustisches Satellitensystem n fur Navigation n): комплекс гідроакустич- них засобів для визначення в місцевій координатній системі місця знаходження надводних або підводних суден та апаратів. Початок координатної системи закріпля- ють на судні або на дні моря. Місце розта- шування визначають відносно донних мая- ків (транспордерів) віддалемірним, різ-
Гідроакустичний лаг 105 г ницевим, кутомірним або відцалемірно-ку- томірним методами. Останні поділяються на довгобазисні, короткобазисні та ультра- короткобазисні. 6. ГІДРОАКУСТИЧНИЙ ЛАГ (гидроакус- тический лаг; hydro-acoustic log; hydroaku- stisches Log n): гідроакустична станція для визначення швидкості судна відносно мор- ського дна (абсолютної швидкості) і кута знесення судна. Робота Г. л. грунтується на вимірюванні допплерівського зсуву частоти в режимі безперервного випро- мінювання. В комплекті станції є пристрій, за допомогою якого можна обчислити про- йдений судном шлях, інтегруючи його швидкість за час руху. 6. ГІДРОГЕОЛОГІЯ (гидрогеология; hyd- rogeology; Hydrogeologie f): наука про під- земні води; вивчає їх фізичні властивості та хемічний склад, процеси формування, залягання і закономірності їх поширення та руху, а також режим, баланс і взаємо- дію цих вод з гірськими породами. Дані Г. використовують для водопостачання, зро- шування та ін. потреб, як і для складання карт гідрологічних. 5. ГІДРОГРАФ (гидрограф; hydrograph; Hydrograph т): графік зміни в часі витрат води в створі поперечного перерізу річки. Ілюструє характер водного стоку за рік, се- зон, під час повені чи межені. 5 . ГІДРОГРАФ СТОКУ (гидрограф стока; hydrograph of drainage; Abfliessenshydro- graph m)\ див. Гідрограф. 4. ГІДРОГРАФІЯ (гидрография; hydrograp- hy; Hydrographief): галузь гідрології, що вивчає водні об'єкти суходолу, їхнє поло- ження, походження, розміри, режим та за- кономірності поширення і їх зв'язки з іншими природними явищами, використо- вуючи при цьому методи і засоби багатьох наукігалузей знань (геодезії, топогра- фії, аерофотознімання, геодезичної і морської астрономії, навігації, морської геології, геофізики, гідрології). 6. ГІДРОІЗОБАТИ (гидроизобаты; hydro- isobathes; Hydroisobathef): ізолінії гли- бин дзеркала підземних вод від земної по- верхні. 5. ГІДРОІЗОГІПСИ (гидроизогипсы; hydro- isohypses; Hydroisohypsef): ізолінії висот дзеркала підземних вод відносно відліко- вої поверхні. 5. ГІДРОІЗОПЛЕТИ (гидроизоплеты; hyd- roisoplethes; Hydroisoplethef): ізолінії во- логості ґрунту на різних глибинах і в різ- ний час; точки однакових рівнів води в окремих колодязях у різний час. 5. ГІДРОІЗОТЕРМИ (гидроизотермы; hydroisotherms; Hydrotherme f): ізолінії температури води у певній товщі гірської породи. 5. ГІДРОЛОГІЯ (гидрология; hydrology; Hydrologie f): наука, що вивчає природні води. Основні проблеми Г. - дослідження кругообігу води в природі і впливу на ньо- го діяльності людини, просторово-часовий аналіз гідрологічних елементів. Г. поділя- ють на Г. моря (океанологія) та Г. суходолу (Г. річок, озерознавство, болотознавство та Г. підземних вод). 6. ГІДРОЛОКАТОР (гидролокатор; hydro- locator (sonar); Hydropositionierung f): гід- роакустична станція для визначення коор- динат надводного і підводного об'єктів. Віддаль до об'єкта визначають за часом проходження випромінюваного і відбитого імпульсу звуку, кути - за напрямом відби- того імпульсу. 6. ГІДРОМЕТРІЯ (гидрометрия; hydromet- ry; Hydrometrie f): розділ гідрології, що розробляє методи визначення величин, які характеризують режим водних об'єктів. Завдання Г. - вимірювання рівнів, глибин, рельєфу дна, течій, пульсацій швидкостей і тисків, витрат води, наносів, спостере- ження за термічним і льодовим режимами потоків. 6. ГІДРОСФЕРА (гидросфера; hydrosphere; Hydrosphare f): перервна водна оболонка Землі, розташована між атмосферою і зем- ною корою. Г. - сукупність морів, океанів, озер, річок, боліт, а також підземних вод. Площа Г. близько 71% земної поверхні. 6. ГІДУВАННЯ (гидирование; star guiding; Sternfolgen п): в астрономії: зводиться до того, що під час фотографування небесно-
Гіперболічна.. 106 Г го світила спостерігач за допомогою навід- них гвинтів або спеціальних пристроїв те- лескопа утримує зображення небесного сві- тила на перетині сітки ниток окулярного мікрометра, встановленого у фокальній площині допоміжної труби, т. зв. гіда, тоб- то зводиться до усунення відхилення опти- чної осі телескопа від напряму на небесне світило, що виникає здебільшого через не- справність роботи годинникового механіз- му під час оберту телескопа за добовим ру- хом світила, а також через атмосферну ре- фракцію. Г. здебільшого здійснюється авто- матично. 5. ГІПЕРБОЛІЧНА РАДІОНАВІГАЦІЙ- НА СИСТЕМА (гиперболическая радио- навигационная система; hyperbolic radio- navigation system; Hyperbelfunknavigations- system f): сукупність радіоелектронного обладнання, яке встановлюють на кораблі або літаку для визначення його місця пере- бування за різницею часу надходження імпульсів від декількох пар наземних ра- діостанцій, які синхронно працюють, коор- динати яких відомі. Лінії з однаковою різ- ницею часу надходження сигналів від кож- ної пари станцій (гіперболи) фіксуються на спеціальних картах. Місцем перебування об'єкта буде точка перетину гіпербол. 6 . ГІПЕРБОЛІЧНА СІТКА ІЗОЛІНІЙ (ги- перболическая сетка изолиний; hyperbolic grid of isolines; Hyperbelgitter der Isolinien fpl): сітка ізоліній, яка відповідає виміря- ному навігаційно-геодезичному параметру різниць віддалей від рухомого об'єкта до двох опорних пунктів (базисних станцій гі- перболічної системи). їх наносять на план- шет певного м-бу на віддалі 3-4 см. Обчис- лення і побудову Г. с. і. виконують: за попе- редньо побудованими сітками ізоліній стадіометричними відносно обох фо- кусів гіпербол; за координатами точок гі- пербол; за точками перетину гіпербол з прямими, паралельними до однієї з голов- них осей. 6. ГІПОЦЕНТР ЗЕМЛЕТРУСУ (гипо- центр землетрясения; earthquake centrum; Hypozentrum n des Erdbebens n): див. Вогнище (фокус) землетрусу. 4 . ГІПСОМЕТРИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ (гипсометрическая окраска; hypsometric painting; hypsometrisches Farben n): забар- влення на карті гіпсометричних сту- пенів згідно з прийнятою шкалою кольо- рів. Г. з . суттєво підвищує сприйняття зоб- раження рельєфу на картах, а тим самим підвищує їх читаність. 5. ГІПСОМЕТРІЯ (гипсометрия; hypsomet- ry; Hypsometrie f): розділ геодезії, який вивчає методи вимірювання висот точок на земній поверхні над прийнятим рівнем (рівневою поверхнею, що проходить через початок відліку) і відображення на карті ре- льєфу земної поверхні. 17. ГІПСОТЕРМОМЕТР (гипсотермометр; hypsothermometer; Hypsothermometer п): прилад для визначення висоти точки н. р. м. за температурою пари води під час її кипіння. Пружність пари майже дорівнює зовнішньому тиску повітря. Вимірявши температуру пари, визначають її пруж- ність. Користуючись залежністю атмо- сферного тиску від висоти, знаходять ви- соту точки, яка відповідає виміряній пруж- ності пари. Г. складається з кип'ятильника, залитого дистильованою водою та встанов- леного над спиртовим пальником. У верх- ній його частині закріплюють термометр зі шкалою, яка дає змогу відлічувати темпе- ратуру з точністю до 0,01°. Термометр за- кріплюють так, щоб пара мала доступ до всієї його поверхні. Для обчислення висо- ти точки використовують формулу Лап- ласа: Я2 - Я, =18400\g{P[ /р2)(1+at)х х(1 + 0,378[е/ р])(1 + 0,026 cos 2(р) х х (1 + 3,14-10~ 7 Я), де Я2-Я, - різниця висот, м; а = 1/273; t = (?, +t2)/2 - середня температура шару повітря, °С; е/р = 0,5(6,//?, +е2 /р2)- се - реднє арифметичне відношення пружності водяної пари до тиску повітря; (р - широта місця спостережень; Н = (Я, +Н2)/2 - сер. арифметична висота. На точність результатів обчислень впливає точність вимірювання тиску р і темпера-
Гірокомпас 107 Г тури t, найменше - точність вимірювання вологості є і сили ваги. Для менш точних обчислень користуються спрощеною фор- мулою Н = 16000(1 + at)(P[ - р2)(Рі + р2). 1. ГІРОКОМПАС (гирокомпас; gyrostatic compass; Gyrokompa/3 m): прилад із гіро- скопічним чутливим елементом для гіро- скопічного способу визначення астрономічного азимута заданого на- пряму. 14. ГІРОКУРСОВКАЗІВНИК (гирокурсо- указатель; gyro-course detector; Gyrorich- tungsanzeiger m): прилад наземної навіга- ції, який видає інформацію у вигляді кур- сового кута і дає змогу орієнтувати авто- мобіль, на якому він установлений, в по- трібному напрямі. Головна вісь його гіро- скопа зберігає зорієнтований напрям, але автоматично не встановлюється в площині меридіана, тому Г. інколи наз. гіронапів- компасом. Середня похибка в орієнтуванні за допомогою гірокурсовказівника -5% пройденого шляху або в кутовій мірі ~3°. 7. ГІРОСКОП (гироскоп; gyroscope; Gyro- skop n): швидкообертове тверде тіло, вісь обертання якого може змінювати свій на- прям у просторі. В гіроскопічних при- строях Г. - це зазвичай закріплений у кар- дановому почепі ротор симетричної фор- ми, що обертається навколо осі симетрії. Г. застосовують у теодолітах гіроско- пічних, навігаційних приладах, системах автономного руху літаків, ракет тощо. Є дві основні властивості Г.: властивість ста- білізації, яка полягає в тому, що коли на Г. не діють зовнішні сили, то його головна вісь зберігає незмінним (стабілізує) свій на- прям у світовому просторі; властивість прецесії, яка полягає в тому, що під дією зовнішніх сил Г. обертається навколо точ- ки почепу, намагаючись сумістити найко- ротшим шляхом вектор кінематичного мо- менту з вектором моменту зовнішніх сил. Термін Г. ввів 1852 франц. фізик JI. Фуко, який так назвав свій прилад для лаборато- рних досліджень добового обертання Зе- млі. В цьому приладі основною частиною був швидкообертовий маховик-ротор. При- кладами гіроскопічних пристроїв є вібра- ційні, лазерні, ядерні Г. Досі визначено понад сто фізичних явищ і принципів, на основі яких можна опрацьовувати гіроско- пічні прилади і системи, серед них і при- лади гіроскопічного орієнтування. 5; 14. ГІРОСКОПІЧНИЙ ЕФЕКТ ПІД ЧАС АЕРОФОТОЗНІМАННЯ (гироскопи- ческий эффект при аэрофотосъемке; gy- roscopic effect when aerial survey; gyrosko- pischer Effekt m wahrend der Luftbildauf- nahmef): властивість гіроскопа зберігати незмінним положення своїх осей; викорис- товується для утримування курсу літака під час прокладання аерофотознімальних мар- шрутів, стабілізації положення прикладної рамки аерофотоапарата на маршруті пара- лельно до лінії горизонту, визначення та фіксації кутів нахилу знімка в момент фо- тографування, визначення кутових швид- костей та прискорень. 8. ГІРОСКОПІЧНИЙ СПОСІБ ВИЗНА- ЧЕННЯ АСТРОНОМІЧНОГО АЗИ- МУТА (гироскопический способ определе- ния астрономического азимута; gyrosco- pic methodfor determination of astronomical azimuth; gyroskopisches Verfahren n derBes- timmung f des astronomischen Azimuts n): у теодоліті гіроскопічному спостеріга- ють в окулярі автоколіматора зображення штрихів його шкали і синхронно з азиму- тальним рухом чутливого елемента обер- тають (гідують - супроводжують чутливий елемент) за допомогою редуктора алідаду і корпус гіроблока. Разом з корпусом гі- роблока обертають кінці струмопроводів і верхній затискач торсійної стрічки. Так за- побігають їх закручуванню під час руху чутливого елемента. На підході до точок реверсії рух чутливого елемента сповіль- нюється, зупиняється та змінюється на зво- ротний. В момент зупинки чутливого еле- мента беруть відлік горизонтального круга в допоміжний окуляр. У протилежній точці реверсії так само беруть відлік. За цими відліками обчислюють відлік Nccp. Далі спрямовують зорову трубу теодоліта
Гіростабілізатор 108 г вздовж лінії, азимут якої визначають, і беруть відлік М горизонтального круга. Астрономічний азимут лінії, визначений гіротеодолітом, обчислюють за формулами: « =«гір+ Л ; «гір-М ~ N 0> N0=N^+AN; AN = сР0, де а - астрономічний азимут лінії; агір - азимут за гіроскопом; А - поправка гіро- теодоліта, яка визначається порівнянням астрономічного а та гіроскопічного агір азимутів еталонної сторони А = а*-агір; М - відлік горизонтального круга при спрямуванні труби на кінцеву точку лінії, для якої визначають азимут; N0 - відлік го- ризонтального круга, який відповідає кін- цевому положенню рівноваги вимушених коливань чутливого елемента; N - від- лік горизонтального круга, який відповідає середньому положенню динамічної рівно- ваги чутливого елемента і обчислюється за відліками в чотирьох точках реверсії; AN - поправка за нуль-пункт торсіона; с - кое- фіцієнт, який характеризує закручування торсіона гіромотора (визначається за від- ліками в точках реверсії і задається в пас- порті гіротеодоліта); Р0-положення нуль- пункту, яке визначається за відліками шка- ли автоколіматора в точках реверсії. Зна- чення /Vcep знаходять за формулами: N 1.JV-M . JV сер 2> 1 ~ 2' N, _п2+щ.N, _п3+щ 2' J 2' де п{, п2, Щ, п4 - відліки в точках реверсії. Коефіцієнт с визначають з точністю не нижче ОД": с= 40 -(N'3-N;)-(N'2-N;) Ж (N'3-N;)+(N'2-N;) Цією формулою рекомендується користу- ватись, якщо амплітуда коливань чутливого елемента менше 20'. Значення коефіцієнта с змінюється залежно від широти. Якщо в точці з широтою <р0 цей коефіцієнт визна- чений і дорівнює с0, то в точці з широтою <р, коефіцієнт с, обчислюють за формулою _ c0cos<p0 С, =- cos<p, Перехід від астрономічного (X до геоде- зичного СХГ азимута здійснюють за фор- мулою аг =а +8,дед - поправказа від- хилення прямовисної лінії. Для переходу до дирекційного кута а лінії треба геоде- зичний азимут ССТ виправити поправкою у за зближення меридіанів та поправкою (5| 2 - за кривину зображення геодезичної лінії на площині в проекції Ґавсса-Крюгера: а=аг-у+5,2 =а+8-у +5,2. Для коротких ліній поправки можна не враховувати. 7. ГІРОСТАБІЛІЗАТОР (гиростабили- затор; gyrostabilizer; Gyrostabilisator т): система, в якій компенсуються збурюваль- ні моменти, що діють на рамки гіроскопа. Залежно від кількості осей стабілізації є одновісні або двовісні Г. 8. ГІРОСТАБІЛІЗОВАНА ПЛАТФОРМА (гиростабилизированная платформа; gyro-stabilized platform; gyrostabilisierter Wagen m): платформа, кутове положення якої відносно заданих напрямів підтриму- ється незмінним за допомогою гіроскопів та допоміжних засобів. Тут використову- ється властивість гіроскопа зберігати по- чаткове, задане йому кутове положення. 6 . ГІРОТЕОДОЛІТ (гиротеодолит; gyro- theodolite; Gyrotheodolit т): див. Теодоліт гіроскопічний. 14. ГІРСЬКА ПОРОДА (горная порода; rock (geological material); Gestein n, Felsen m, Fels m)\ природна сукупність мінералів більш-менш постійного мінерального і хе- мічного складу, що є окремим геологічним тілом у земній корі. За умовами утворення Г. п. поділяються на магматичні, осадові та метаморфічні. 4. ГІРСЬКИЙ ТИСК (горное давление; rock pressure; Bergdruck m): сили, які характе- ризують порушення рівноваги напружено-
Гістерезис 109 Г го стану всередині гірського масиву внаслі- док виймання гірських порід і спрямовані в бік виробки. 4. ГІСТЕРЕЗИС (гистерезис; hysteresis; Hysterese f): спостерігається у тих випад- ках, коли стан тіла визначається зовніш- німи умовами не тільки в цей, а й у попе- редні моменти часу. Розрізняють пружний, магнетний, діелектричний та електричний Г. Напр., пружний Г. - відставання в часі розвитку деформації пружного тіла від на- пруження. Явище Г. враховують під час ви- готовлення чутливих пружних систем су- часних гравіметрів. 14. ГІСТОГРАМА (гистограмма; histogram; Gistogramm т): графічне зображення ста- тистичного ряду розподілу, в якому по осі абсцис відкладають інтервали і на довжині інтервалу будують прямокутник, площа якого дорівнює відповідній частоті. Для по- будови Г. треба частоту кожного інтервалу поділити на його довжину і отримане число прийняти за висоту прямокутника. 20 . Г У. н* ГЛИБИНА ГОСТРОСТІ (глубина резко- сти; intensity of sharpness; Scharfentiefe f): величина зміщення фокальної площини об'єктива, коли гострість оптичного зобра- ження майже не змінюється. Деколи Г. г . наз. глибиною зображуваного простору. 5 . ГЛИБИНА ПОТОКУ (ОЗЕРА) (глубина потока (озера); depth of stream (lake); Stromtiefe (Seetiefe)f): вертикальна віддаль від вільної поверхні потоку до дна або від- даль у площині живого перерізу водо- току від вільної поверхні потоку до дна; вертикальна віддаль від поверхні води до дна потоку (озера). 4. ГЛИБИНА РІЗКОСТІ ОБ'ЄКТИВА (глу- бина резкости объектива; intensity of the object-glass sharpness; Schcirfentiefe des Objektives n): границя допустимого пере- міщення площини зображення, в межах якої об'єктивом будується майже різке зоб- раження різновіддалених предметів. Г. р. о . збільшується зі зменшенням фокусної від- стані і відносного отвору об'єктива, а та- кож зі збільшенням віддалі до площини різ- кого наведення. 3. ГЛИБИНОМІР (глубиномер; device for measurements of depth; Tiefenmesser m): прилад для вимірювання глибини річок, озер і морів. Здебільшого використовують ехолот, принцип дії якого грунтується на локації дна ультразвуковою хвилею. Гене- ратор та приймач ультразвукових коливань закріплюють на кораблі нижче ватерлінії. Похибка вимірювання 0,1-0,2 м, яка для невеликих глибин практично не залежить від глибини водоймища. 1 . ГЛОБАЛЬНА НАВІГАЦІЙНА СУПУТ- НИКОВА СИСТЕМА (глобальная нави- гационная спутниковая система; Global Navigation Satellite System; globales Sate- litensystem nfiir Navigation f): див. ГЛО - НАСС. 9. ГЛОБАЛЬНА ПОЗИЦІЙНА СИСТЕ- МА (глобальная система местоопре- деления; Global Positioning System; globales Positionssystem (GPS) n): супутникова pa- діогеодезична система, призначена для ефективного розв'язання комплексу навіга- ційних та геодезичних задач у деякій єди- ній загальноземній просторовій геоцент- ричній системі відліку, як в оперативному, так і в неоперативному режимі. Геодезичне застосування Г. п. с. в неоперативному ре- жимі, порівняно з традиційними наземни- ми методами, суттєво скорочує затрати ча- су і коштів, підвищує точність координат- них визначень, полегшує роботу спостері- гача, не залежить від метеорологічних умов і часу доби, має інші важливі переваги, але вимагає певної видності неба для вільного приймання супутникових радіосигналів та використання комп'ютерів і спеціальних пакетів програм для обчислення спосте- режень. Г. п. с. складається з трьох сегмен- тів: космічного, контрольного та корис- тувачів.
Глобальна позиційна.. 110 Г Космічний сегмент —певнакількість (18— 24) спеціальних ШСЗ, виведених на такі орбіти, щоб у будь-який момент часу над горизонтом кожної точки земної поверхні на висоті > 5 е перебувало не менше чоти- рьох космічних апаратів (КА). Усі КА одно- часно, за визначеною програмою, випро- мінюють спеціальні навігаційні сигнали. Для цього кожний КА обладнується висо- костабільним Генератором частоти, атом- ним годинником, процесором та комплек- том радіоелектронних приладів для при- ймання відповідної інформації від конт- рольного сегмента, для її збереження та не- перервного генерування, т. зв. навігаційних радіосигналів. Сигнали, з метою виключи- ти вплив йоносферної рефракції, транслю- ються на двох несучих частотах. Обидві хвилі модулюються закодованими познач- ками часу та навігаційним повідомленням, тобто прогнозованою інформацією про елементи орбіти КА (бортові ефемериди), поправку його бортового годинника, пара- метри моделі рефракції сигналів тощо. Контрольний сегмент складається з роз- несених по земній кулі станцій перманент- ного стеження - вимірювання відстаней до всіх КА, координаційного та обчислюва- льного центрів, обсерваторії служби часу та станцій радіозв'язку з КА. Контрольний сегмент стало відстежує всі КА системи, оцінює та прогнозує зміни їх елементів ор- біт, поправок годинників, стану кожного КА, усієї Г. п . с . і засилає відповідну інфор- мацію та керівні команди через станції зв'язку в бортові процесори КА. Сегмент користувачів — множина всіх операторів та автоматичних станцій, які в певний момент визначають за допомогою спеціальних приймачів Г. п. с .- сигналів координати свого місця перебування або навігаційні параметри своїх транспортних засобів, поправки годинників і т. ін. Одно- часно може працювати необмежена кіль- кість приймачів. Визначені координати стосуються фазового центра антени прий- мача, яка на час цих позиційних визначень встановлюється над центром геодезичного пункту (пункту спостережень). Геодезич- ний приймач Г. п. с.- сигналів має власний генератор частоти, годинник, генератор ко- пії супутникових сигналів, обчислюваль- ний блок, блок пам'яті тощо. Процес спо- стережень повністю автоматизований: при- ймач реєструє сигнали одночасно від кіль- кох (>4) КА, синхронізує свій годинник до 1 мке із супутниковими, вимірює час т;, витрачений на поширення сигналів від кожного КА до приймача, дешифрує наві- гаційне повідомлення, очищує несучі час- тоти від модульованої інформації і вимірює зміни різниць фаз несучих хвиль, набуті су- путниковими сигналами на своєму шляху. Дані вимірювань та навігаційного повідом- лення разом із зафіксованими моментами спостережень заносяться до блоку пам'яті. В оперативному режимі приймач кожної секунди обчислює псевдовіддалі, тобто ви- міряні топоцентричні відстані, до спосте- режуваних КА, р, = ст,- (де с - швидкість електромагнетних хвиль у вакуумі, і - но- мер спостережуваного КА), заданими бор- тових ефемерид визначає геоцентричні ко- ординати Xj, У[, Z- цих КА, із системи рів- нянь РЇ = (*,-Хр)2 + (УІ -Ур)2 + (*/-zp? знаходить геоцентричні координати пунк- ту хр, ур, zp, перетворює їх на еліпсоїдні координати Вр, Lp, Нр відносно певного загальноземного еліпсоїда і висвічує остан- ні на екрані. Точність таких миттєвих абсо- лютних визначень положення пункту може становити ~15 -30 м. Якщо в приймач уве- дені відповідні параметри трансформації, можуть оперативно визначатися коорди- нати пунктів у деякій референцній системі. В постоперативному режимі всі дані після завершення спостережень з блоку пам'яті приймача переписуються в комп'ютер і виконуються точніші обчислення. В геоде- зичних визначеннях, зазвичай в постопе- ративному режимі, спільно обчислюють ре- зультати спостережень тих самих КА, ви- конаних одночасно у різних пунктах. При цьому використовують, як Т^ так і точніші,
Глобальна система.. Ill Г фазові вимірювання, а також, якщо потріб- но, замість бортових-уточнені ефемериди КА. В результаті таких відносних визна- чень отримують геодезичні (хордові) век- тори, тобто різниці координат пунктів Ах, Ay, Az. Довжини векторів можуть стано- вити від кількох метрів до 400-500 км і більше. Точність їх визначень, залежно від довжини d, тривалості синхронних спо- стережень і типу використаних ефемерид КА, становить (10_6 — 10" 9 )с/. Сукупність визначених векторів між геодезичними пунктами створює просторову координат- ну мережу Г. п. с.- пунктів. На сучасному етапі функціонують дві Г. п. с .: (Див. НАВСТАР (США), ГЛОНАСС (Росія)). 9 . ГЛОБАЛЬНА СИСТЕМА МІСЦЕВИ- ЗНАЧЕННЯ (глобальная система мес- тоопределения; Global Positioning System; globales Positions system (GPS) n): див. Гло- бальна позиційна система. 9. ГЛОБУС (глобус; terrestrial globe; Globus т): куляста модель Землі з відповідним картографічним зображенням. На Г. збері- гаються сталий м-б, геометрична подіб- ність фігур, як і співвідношення площ, що дає змогу зробити правильний висновок про співвідношення між окремими части- нами поверхні Землі, завдяки чому Г. най- частіше застосовують у навчальній прак- тиці. М-б . Г . 1:30000000-1:80000000, для їх виготовлення використовують т. зв. фю- зу. Виготовляються і спеціальні Г. (напр., для пояснення внутрішньої будови Землі тощо). Крім Г. Землі, на практиці застосо- вуються Г. небесної сфери, Місяця, планет та ін. Заслуговує на увагу т. зв. глобус проекційний. 5 . ГЛОБУС КОРНЕЛІУСА (глобус Корне- лиуса; globe of Cornelius; Globus m von Cornelius): виготовлений 1660-70; на ньо- му зображена територія по обидва боки Дніпра й підписана великими літерами „Ukraina". На цьому ж глобусі територію між Московією і Ногайською Татарією під- писано малими буквами „осгаіпа" (окраї- на), що означало окраїну Московської дер- жави. Ці назви подані окремо і свідчать про недопустимість ототожнення слів „Украї- на" і „окраїна" та про хибність пояснення, що назва „Україна" стосувалась окраїнної території російської держави. 5. ГЛОБУС НЕБЕСНИЙ (небесный глобус; celestial globe; Himmelglobus пі): куля, що зображає небесну сферу, з позначення- ми на ній найяскравіших зір та координат- ної сітки у вигляді основних кіл небесної сфери. За допомогою Г. н. можна наочно розв'язувати прості задачі сферичної аст- рономії. 5. ГЛОБУС ПРОЄКЦІЙНИЙ (проекци- онный глобус; projective globe; Projektions- globus, пі): глобус, у якому лінії меридіа- нів і паралелей виготовлені з дроту відпо- відної товщини. Використовують для уна- очнення способу одержання деяких карто- графічних проекцій на картинній площи- ні, для наближеної оцінки спотворень у різ- них точках перетину цієї сітки. Для зруч- ності Г. п. можна роз'єднати на півкулі. 5 . ГЛОНАСС (ГЛОНАСС; GLONASS; GLONASS): глобальна позиційна си- стема, створена в Ро