ДЗВОНИ
ІШГЯТІ


Олексій ДАНИЛИШИН
ДЗВОНИ ПАМ’ЯТІ
Штрихи національно-визвольної боротьби Жидачівщини 1939-1950-ті роки
Видання друге, доповнене і перероблене
'іГ&Ш
ВИДАВНИЦТВО
«АСТРОЛЯБІЯ»
2007


ББК63.34 [УКР] Д 18 УДК 94 [477]
В основу книги покладено відомості про учасників національно-визвольної боротьби мешканців лише одного району— Жидачівського — Львівської області під час і після Другої світової війни. У книзі подано короткі відомості про членів Організації Українських Націоналістів, бійців Української Повстанської Армії, а також простих громадян, одні з яких полягли в боях, або ж були вбиті без суду і слідства чи страчені за вироком контрольованої тоталітарним режимом судової системи, інші — зазнали нестерпних знущань і поневірянь у тюрмах та концентраційних таборах, або були депортовані у Сибір, Північ, Далекий Схід чи Казахстан. Відомості подано у тій повноті, у якій вдалося зібрати авторові.
Книгу видано за сприяння Львівської обласної ради та Управління у справах поліграфії та телерадіопростору Львівської обласної державної адміністрації.
ISBN 978-966-8657-33-7
©Олексій Данилишин, 2007 ©Видавництво“Астролябія”, 2007


ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ
Упродовж минулого століття ми — українці — тричі піднімались із колін, виборюючи свою свободу; а за часу Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки навіть дійшло до короткотривалої, але такої історично вагомоїзлуки українців Сходу та Заходу Втім, роз'єднаність національних сил і наступ численних супротивників зруйнували наші досягнення. Також 1939року, намагаючись скористатися сприятливим моментом, ми проголосили незалежність Карпатської Укра їни, яку очолив Августин Волошин, та знову тепер вже гітлерівська Німеччина разом із Угорщиною та Польщею розправились із українськими патріотичними силами, а Закарпаття було окуповане угорськими військами.
Учасники національно-визвольних змагань 1917-1921 років, з метою продовження боротьби за нашу свободу, сформували 1920рокуУкраїнську Військову Організацію (УВО), яку очолив полковник Євген Коновалець. У 1929р. на її основі постала Організація Українських Націоналістів (ОУН), яка розпочала величезну героїчну роботу з метою створення на території усіх українських земель самостійної соборної держави. Як сказав колись Євген Коновалець: “У великій світовій драмі ми маємо до вибору..., або бути творцями, або жертвами історії... у вогні залізо перетоплюється на сталь, у боротьбі народ перетворюється на націюСаме у той момент було відкрито нову історичну сторінку наших змагань за свободу—сторінку подвижницької боротьби під проводом ОУН.
З вибухом Другої світової війни перед ОУН виразно постало завдання створення власної державницької концепції, на вироблення якої мали вплив такі історичні події: користуючись зручним моментом, сили ОУН проголосили ЗО червня 1941 року у Львові відновлення Української держави, однак її провідників — Степана Бандеру, Ярослава Стецька і Степана Ленкавського і разом з ними ще близько трьохсот членів ОУН німецькі нацисти арештували і відправили до концтаборів Закзенгаузена і Освенціма, а 15-х керівних діячів — стратили. Тому у вересні 1941 року підпільна І Конференція ОУН заявила, що гітлерівська Німеччина є таким самим ворогом України, як і сталінська Росія. АII Конференція ОУН
5


наголосила у квітні 1942року на необхідності створення і розбудови власних революційно-політичних і військових сил, а також виробила концепцію боротьби “на два фронти супроти совєтського тоталітаризму і німецького нацизму. На Волині з'являються військові формування і Провід ОУН(Б) приймає рішення про об’єднання усіх підрозділів в одному військовому формуванні під назвою“Українська Повстанська Армія”, офіційною датою виникнення якої стає 14 жовтня 1942року; першим командиром УПА став Дмитро Клячківський — “Клим Савур ”. Опісля цього відділи УПА виникають на Поліссі і Галичині. А керівником загонів УПА, які першими завдали відчутних ударів німецьким окупантам, був Сергій Качинський—“Остап”. НІ Конференція ОУН, що проходила у лютому 1943року, чітко сформулювала мету УПА як самостійної збройної формації, яка поділяє мету ОУН, —здобуття Української Самостійної Соборної Держави. Третій — серпневий 1943року—Надзвичайний Великий Збір ОУН затвердив Головою Бюро Проводу ОУН Романа Шухевича, який з листопада цього ж року став Головним командиром УПА.
Про успішну боротьбу УПА з німецькими нацистами свідчить створення на Волині т. зв. “Колківської Республіки”, велика територія якої тривалий час перебувала під контролем УПА. А наприкінці і після Другої світової війни ОУН розпочала тривалу і героїчну боротьбу з військами сталінської Росії. У грудні 1944-червні 1946рр. совєтські окупанти провели три наступальні операції проти ОУН-УПА, у яких брали участь біля одного мільйона окупаційних військ. Підрозділи НКВС навіть застосовують супроти повстанців неконвенційні методи боротьби: у хід іде бактеріологічна зброя, розривні кулі, а полонених без суду і слідства відразу ж після бою розстрілюють або ж привселюдно вішають. У 1947-1948рокахУПАперейшла до підпільних методів боротьби, діяла меншими групами, а згодом ОУН і УПА злилися у єдине збройне підпілля. Сталінська репресивна машина розгортає тотальну систему насилля: лише однієї підозри у зв ’язках з ОУН-УПА вистачає для того, аби "засудити” людину до 10-25 років тюрем чи таборів, учасникам руху опору часто виноситься вирок смерті, під час допитів арештованих піддають нелюдським тортурам, закатованих не дозволяють ховати. Водночас формуються спецпідрозділи НКВС, які, діючи під маскою Служби Безпеки УПА, тероризують мирне населення, намагаючись таким чином дискредитувати український національний визвольний рух. Взимку 1948-1949років супроти збройного підпілля було скеровано чотири дивізії, а у 1949-1950роках військові спецпідрозділи совєтськихкаральнихорганів почали систематично проводити масові облави, намагаючись блокувати дії повстанців. У нерівному бою з МДБ 5 березня 1950року поліг Головний командир УПА та Голова Проводу ОУН в Україні—Роман Шухевич.


З метою знищення УПА та мережі ОУН на Закерзонні, Совєтський /Д Союз підписав із Польщею та Чехословаччиною угоди про насильне переселення українського населення з його одвічних територій на Схід, в УРСР, або на Захід, на анексовані в Німеччини нові польські землі. Тому частина військових підрозділів, з метою ведення пропагандистської ^ боротьби, вирушила 1947року у Західну Європу, хоча основні військові сили залишились на рідних землях для продовження боротьби. Діяльність збройного підпілля фіксується у документах совєтських каральних органів навіть у 1956році, який вважається роком завершення масової організованої боротьби ОУН-УПА за українську державність, хоча, за деякими даними, окремі невеликі формування діяли ще до початку 1960року.
Але ця боротьба не була марною. Мрія багатьох поколінь таки здійснилась — 24 серпня 1991 року був проголошений Акт про державну незалежність Укра їни. І сталось це завдяки довголітній боротьбі славних синів і дочок України, які поклали своє життя на жертовний вівтар свободи, загинувши у нерівній боротьбі, або зазнавши жорстоких катувань та репресій, пройшовши крізь тюрми, табори і депортації.
Завданням цієї книги є, в міру можливостей, вшанувати жертовний чин наших громадян, які наближали день нашої свободи. В основу книги покладені події і факти нашої боротьби, що стосуються одного лише Жидачівського району Львівської області, але вони виразно представляють читачеві те, що діялося в усій Західній Україні. Цей матеріал почерпнутий автором — учасником визвольних змагань і багатолітнім в'язнем совєтських таборів — із власної пам’яті, спогадів інших учасників і свідків тих подій, архівних даних, зібраних Комісією з поновлення прав реабілітованих при Жидачівській районній раді (Архів відділу реабілітованих при Жидачівській районній раді), а також — із публікацій у періодиці (насамперед—у народному часописіЖидачівської районної ради “Новий час”, а також у часописі “За Вільну Україну”, де у 2001 році були опубліковані списки полеглих повстанців у 1944-1953 рр.).
Також автор користувався при підготовці рукопису книгами Петра Содоля ( “Українська Повстанська Армія, 1943-1949: Довідник”), Петра Мірчука (“Нарис історії ОУН” і “Українська Повстанська Армія. 1942-1952”), Василя Лаби (“Історія села Десятник”) і Василя Михайловича (“Месники: документальний нарис про молодіжну підпільну організацію ОУН”). Виявилося, що лише в Жидачівському районі Львівської області репресіям було піддано 7400осіб із 107 населених пунктів. У районі майже немає родини, яка не зазнала б жорстоких утисків з боку “коричневих” і “червоних” окупантів. 2028 осіб — членів ОУН і бійців УПА — упродовж 15 років полягли у боях за свободу рідного краю або були страчені.
7
ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ


1680 осіб, що перебували в ОУН чи УПА або ж допомагали їм, були заарештовані та засуджені за статтями 54- 1а і 54-11 Кримінального кодексуУРСР, запроторені утюрми і концтабори; 3700 осіб, включноз малими дітьми й людьми старшого та похилого віку, відповідно до рішень “Особливих нарад” НКВС та МДБ СССР були насильно депортовані в Сибір та інші віддалені місця заслань.
Дуже сподіваюсь, що розпочату мною і моїм поколінням пошукову роботу щодо жертовної боротьби наших громадян за державну незалежність України продовжить молодше покоління краю.
Наостанок хочу висловити щиросердну подяку за допомогу у виданні цієї книги панові Мирославу Сенику—голові Львівської обласної ради, пані Оксані Бойкович — начальнику Управління у справах поліграфії та телерадіопростору Львівської обласноїдержавноїадміністрації, а також пану Роману Баліцкому — голові Жидачівської районної ради за неоціненну допомогу у підготовці до видання та виданні цієї книги.
Олексій ДАНИЛИШИН


Назви населених пунктів Жидачівського району Львівської області
1.
Антонівка
33.
Жидачів
2.
Баківці
34.
Жирівське
3.
Бережниця
35.
Жирова
4
Бертишів
36.
Журавків
5.
Бориничі
37.
Журавно
6.
Бородчиці
38.
Заболотівці
7.
Бортники
39.
Заліски
8.
Борусів
40.
Загірочко
9.
Бринці-Церковні, Бринці-
41.
Зарічне
Загірні
42.
Заріччя
10.
Букавина
43.
Іванівці
11.
Буянів
44.
Калинівка
12.
Вербиця
45.
Кам’яне
13.
Вибранівка
46.
Квітневе
14.
Вільхівці
47.
Кнісело
15.
Вовчатичі
48.
Кологори
16.
Волиця-Г ніздичівська
49.
Корнелівка
17.
Володимирці
50.
Корчівка
18.
Ганнівці
51.
Которини
19.
Гніздичів
52.
Крехів
20.
Голдовичі
53.
Лапшин
21.
Голешів
54.
Лисків
22.
Г ородище-Королівське
55.
Лівчиці
23.
Г русятичі
56.
Ліщини
24.
Дев’ятники
57.
Лучани
25. Демидів
58.
Любша
26.
Демня-Корчівська, Демня-
59.
Лютинка
Сулятицька
60.
Мазурівка
27.
Дем’янка-Лісна
61.
Маринка
28. Дем’янка-Наддністрянська
62.
Межиріччя
29. Добрівляни
63.
Мельничі
ЗО. Дроховичі
64.
Млиниська-
31.
Дубравка
Смогів
32. Дуліби
65.
Молодинче
9


66. Молотів
67. Монастирець
68. Нові Стрілища
69. Нове Село
70. Новосільці
71. Новошини
72. Облазниця
73. Орішківці
74. Отиневичі
75. Піддністряни
76. Підліски
77. Подорожнє
78. Покрівці
79. Прибілля
80. Протеси
81. Пчани
82. П’ятничани
83. Репехів
84. Рогізно
85. Руда
86. Рудківці
87. Сидорівка
88. Соколівка
89. Старе Село
90. Старі Стрілища
91. Сугрів
92. Сулятичі
93. Тейсарів
94. Тернавка
95. Трибоківці
96. Туради
97. Ходорів
98. Ходорківці
99. Черемхів
100. Чертіж
101. Чижичі
102. Чорний Острів
103. Юшківці


ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН РАЙОНУ, БОРЦІВ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ: ЧЛЕНІВ ОУН, ВОЇНІВ УПА, ІНШИХ ЖИТЕЛІВ, — ПОЛЕГЛИХ У БОРНІ, АРЕШТОВАНИХ І ЗАСУДЖЕНИХ,
А ТАКОЖ ДЕПОРТОВАНИХ РАДЯНСЬКИМ ТОТАЛІТАРНИМ РЕЖИМОМ


с. Антонівка
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Іваник Семен Іванович — 1926 р. н., вояк УПА, загинув у нерівному бою з енкавеесниками в 1946 р. біля с. Антонівки.
2. Лещук Петро Антонович — 1920 р. н., вояк УПА, «Дубенко»*, станичний села, прийняв бій з переважаючою кількістю енкавеесників і підірвався гранатою у с. Антонівці 1948 р. Могила невідома.
3. МаликОмелян Петрович — 1920 р. н.,член ОУН, «Буревій», надрайоновий провідникСБОУН- УПА. Заарештований на явочній квартирі у с. Вой- нилові — у їжу підсипали снодійного, коли прокинувся, на руках були наручники. Розстріляний 1951 р. в м. Києві за вироком військового трибуналу.
4. Савка Іван Прокопович — 1922 р. н., «Сизокрилий», вояк УПА. Поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. ус. Смогові. Могила невідома.
Малик Омелян Петрович
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Бац Володимир Васильович — 1931 р. н.,
10 	р. позбавлення волі (1949-1956)**
2. Благий Омелян — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі.
3. Вербеца Омелян Степанович — 1926 р. н.,
25 р. позбавлення волі (1947-1955).
4. Вайда Катерина Іванівна — 1915 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
5. Ганович Омелян Миколайович —
1928 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1955).
6. Ганович Петро Миколайович — 1930 р. н.,
25 р. позбавлення волі.
7. Ганович Михайло С. — 10 р. позбавлення волі.
8. Гамлій Ярослав — 10 р. позбавлення волі.
9. Дідушинський Омелян Миколайович — еасшлович^
1930 р. н., 25 р. позбавлення волі.
10. Іваник Федір Іванович — 1931 р. н., 7 р. позбавлення волі (1950-
1955).
11. Король Василь Петрович — 1925 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951-
1955).
* 	Тут і далі в лапках подано псевдоніми підпільників.
** Тут і далі в дужках вказано роки перебування в неволі.
13


с. Антонівка Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Іваник Семен Іванович — 1926 р. н., вояк УПА, загинув у нерівному бою з енкавеесниками в 1946 р. біля с. Антонівки.
2. Лещук Петро Антонович — 1920 р. н., вояк УПА, «Дубенко»*, станичний села, прийняв бій з переважаючою кількістю енкавеесників і підірвався гранатою у с. Антонівці 1948 р. Могила невідома.
3. МаликОмелян Петрович — 1920 р. н., член ОУН, «Буревій», надрайоновий провідник СБОУН- УПА. Заарештований на явочній квартирі ус. Вой- нилові — у їжу підсипали снодійного, коли прокинувся, на руках були наручники. Розстріляний 1951 р. в м. Києві за вироком військового трибуналу.
4. Савка Іван Прокопович — 1922 р. н., «Сизокрилий», вояк УПА. Поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. у с. Смогові. Могила невідома.
Малик Омелян Петрович
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Бац Володимир Васильович — 1931 р. н.,
10 	р. позбавлення волі (1949-1956)**.
2. Благий Омелян — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі.
3. Вербеца Омелян Степанович — 1926 р. н.,
25 р. позбавлення волі (1947-1955).
4. Вайда Катерина Іванівна — 1915 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
5. Ганович Омелян Миколайович —
1928 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1955).
6. Ганович Петро Миколайович — 1930 р. н.,
25 р. позбавлення волі.
7. Ганович Михайло С. — 10 р. позбавлення волі.
8. Гамлій Ярослав — 10 р. позбавлення волі.
9. Дідушинський Омелян Миколайович — васмьовм™“*3
1930 р. н., 25 р. позбавлення волі.
10. Іваник Федір Іванович — 1931 р. н., 7 р. позбавлення волі (1950-
1955).
11. Король Василь Петрович — 1925 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951-
1955).
* 	Тут і далі в лапках подано псевдоніми підпільників.
** Тут і далі в дужках вказано роки перебування в неволі.
13
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


12. Лизак Омелян Іванович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі.
13. Лизак Олексій Іванович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі.
14. Лесюк Микола — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі.
15. Малик Юлія Василівна — 1915 р. н., 6 р. позбавлення волі (1951-
1956).
16. Малик Василь Олексійович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
17. Михайлишин Семен Степанович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1954).
18. Савка Василь Прокопович —10 р. позбавлення волі.
19. Щедрик Іван — 10 р. позбавлення волі.
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1958)
1. Вайда Іван Панькович.
2. Вайда Ірина Андріївна.
3. Гамлій Василь — висланий у Сибір.
Красноярський край (1950-1958)
4. Дубчак Василь.
5. Дубчак Анна Петрівна.
6. Дубчак Марія.
7. Малик Галина Омелянівна — 1945 р.н.
Жителі села, розстріляні енкавеесниками без суду
1. Квік Анастасія — 15-річна дівчина, після відправи-маївки і молебню в церкві бігла додому через так званий став, енкавеесники побачили і розстріляли її.
2. Подвірний Михайло —1921 р. н., у 1944 р. мобілізований на радянсько-німецький фронт, повернувся з війни і під час облави розстріляний енкавеесниками.
3. Фрей Петро Семенович — 1930 р. н., скиртував колгоспне сіно і підчас облави розстріляний енкавеесниками.
с. Баківці Полеглі члени ОУН та вояки УПА
1. Винник Іван — вояк УПА, розстріляний ворогами в Баківцях, там і похований.
2. Корпан Прокіп — розстріляний у Баківцях, там і похований.
3. Мойсей Степан — вояк УПА, убитий енкавеесниками біля с. Бертише- ва. Похований у с. Баківцях.
4. Палажій Микола — 1925 р. н., вояк УПА, вбитий під селом Кніселом. Похований у с. Баківцях.
5. Палій Іван — вояк УПА, пропав безвісті.


6. Палій Микола — 1925 р. н., вояк УПА, вбитий при облозі районного центру Нові Стрілища. Там і похований.
7. Працьовитий Іван — 1922 р. н., станичний села. Убитий енкавеесниками в с. Баківцях, де і похований.
8. Працьовитий Михайло — 1921 р. н., вояк УПА. Повертаючись з Карпат, був поранений, потонув підчас переправи у Дністрі.
9. Чорний Онуфрій Михайлович — 1920 р. н., «Степовий» (він же «Сірко»). Загинув 14 серпня 1950 р. у с. Рудківцях.
Всі п’ятеро, перераховані нижче, полягли у нерівному бою з енкавеесниками в Баковецькому лісі в лютому 1947 р. (підлий донощик видав криївку). Поховані у братській могилі в с. Нових Стрілищах.
10. Винник Олекса — вояк УПА.
11. Лаба Олекса — вояк УПА.
12. Наконечний Олекса — вояк УПА.
13. Працьовитий Степан — вояк УПА.
14. Шиян Іван — вояк УПА.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Бегота Степан Іванович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
2. Верес Катерина Михайлівна — 1903 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1960).
3. Горинець Микола Васильович — 1930 р. н., 5 р. позбавлення волі (1950-1953).
4. Дзюба Євген Михайлович — 1939 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1956).
5. Колесник Роман Якович — 1932 р. н., 5 р. позбавлення волі (1950-
1953).
6. Стріжівський Михайло Герасимович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1955).
Депортовані в Сибір
м. Омськ(1947-1960)
1. Витак Ксеня Андріївна — 1884 р. н.
2. Витак Михайло Степанович — 1930 р. н.
Омська обл. (27.10.1947-1956)
3. Телішевський Михайло Іванович — 1883 р. н.
4. Телішевська Катерина Іванівна — 1886 р. н.
5. Телішевська Михайлина Михайлівна — 1931 р. н.
6. Телішевська Емілія Михайлівна — 1947 р. н.
Спецпоселення (1945-1960)
7. Працьовитий Антон Онуфрійович — 1894 р. н.
8. Працьовита Парасковія Василівна — 1902 р. н.
9. Працьовита (Мойсей) Катерина Антонівна — 1920 р. н.
10. Мойсей Олег Степанович — 1944 р. н.


с. Бережниця Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Божак Михайло Васильович — 1902 р. н., член ОУН, засуджений у
1945 	р. на 20 р. каторги, загинув у концтаборі.
2. Вайда Василь Іванович — 1928 р. н., засуджений у 1945 р. на 15 р. каторги, загинув у концтаборі.
3. Котів Григорій — 1918 р. н., член ОУН, загинув у 1953 р.
4. Лісевич Йосип Григорович — 1926 р. н., 10 р. каторги, загинув у концтаборі.
5. Мосій Микола Григорович — 1920 р. н., вояк УПА, поліг у бою, могила невідома.
6. Стадник Іван Гнатович — 1926 р. н., розстріляний НКВС у 1947 р.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Корда Володимир Григорович — 1924 р. н., 18 р. каторги в 1944 р., загинув у 1953 р.
2. Лісевич Григорій — 15 р. каторги.
3. Лісевич Іван Петрович —10 р. каторги, не повернувся з концтабору.
4. Лісевич Антон Іванович — 1926 р. н., 15 р. каторги в 1945 р., не повернувся з концтабору.
5. Мастикаш Михайло — 1900 р. н., член ОУН, директор школи, керівник т-ва «Просвіта», організатор хору — 20 р. каторги, помер у концтаборі.
6. Мастикаш Роман Михайлович — 1924 р. н. (син), 20 р. каторги.
7. Мосій Мартин Григорович — 1921 р. н., 10 р. каторги в 1944 р., не повернувся з концтабору.
8. Маслій Павло Олексійович — 1921 р. н., 15 р. каторги, помер у Колимському концтаборі.
9. Микитин Іван Васильович — 1921 р. н., 10 р. каторги, помер у концтаборі.
10. Пеняк-Корда Наталія Федорівна — 1925 р. н., 20 р. каторги (1944- 1956; Колимські концтабори).
11. Стадник Йосиф Васильович — 1920 р. н., 20 р. каторги в 1944 р.
12. Цимбалюк Василь — 1925 р. н., 10 р. каторги.
Депортовані в Сибір
КоміАРСР, м. Інта( 1952-1956).
1. Бем Марія Тимофіївна — 1922 р. н.
Красноярський край (1950-1960)
2. Бондар Катерина Романівна — 1924 р. н.
Омська обл. (1947— 1955 — 1956)
3. Божак Ольга Михайлівна — 1928 р. н.
4. Божак Микола Михайлович — 1934 р. н.
5. Денис Марія Михайлівна — 1927 р. н.


6. Денис Йосиф Михайлович — 1926 р. н.
7. Денис Ольга Григорівна — 1921 р.-н.
8. Денис Віра Йосипівна — 1947 р. н.
9. Котів Йосиф Михайлович — 1924 р. н.
10. Котів Марія Михайлівна — 1927 р. н.
Архангельськаобл. (1944-1956)
11. Котів Михайло Йосипович — 1875 р. н.
12. Котів Анна Андріївна — 1888 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
13. Лісевич Анна Федорівна — 1887 р. н.
14. Лісевич Михайло Іванович — 1932 р. н.
15. Лісевич Григорій Іванович — 1935 р. н.
Іркутська обл. (1960-1956)
16. Лисевич Йосиф Михайлович — 1901 р. н.
17. Лисевич Розалія Гаврилівна — 1905 р. н.
18. Лисевич Євгенія Йосифівна — 1932 р. н.
19. Лисевич Анна Йосифівна — 1934 р. н.
20. Лисевич Марта Йосифівна — 1927 р. н.
Вислані на спецпоселенняу 1947р.
21. Микитин Марія Григорівна.
22. Микитин Михайло Іванович.
Тюменська обл. (1944-1960)
23. Маслій Олексій Павлович — 1896 р. н.
24. Маслій Марія Василівна — 1898 р. н.
25. Маслій Юлія Олексіївна — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1959)
26. Стадник Меланія Миколаївна — 1878 р. н.
27. Стадник Катерина Василівна — 1929 р. н.
Денис Йосиф Михайлович
Денис Ольга Григорівна
с. Бертишів Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вингльовський Іван — член ОУН, доктор права, адвокат. Закатований у тюрмі на Лонцького, м. Львів (1940-1941).
Наступні троє заарештовані НКВС 1940 р. і закатовані в Дрогобицькій тюрмі.
2. Василик Петро — 1919 р. н., член ОУН (січовий стрілець).
3. Шпелик Василь — 1919 р. н., член ОУН.
4. Шолак Іван — 1914 р. н.
5. Дворчин Андрій — вояк УГА, згодом вояк УПА, поліг у бою з ворогами
1945 	р. у с. Серники Перемишлянського р-ну, похований у с. Соколівці.
17
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
6. Дикий Петро — 1915 р. н., районовий провідник ОУН-УПА. Загинув і похований у с. Фродіа Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.
7. Кіма Петро —1912 р. н., воякУПА, поліг у бою разом з Лабою Стефаном. Похований у с. Бертишеві.
8. Крайківський Михайло — 1922 р. н., вояк сотні УПА «Берези», поліг у бою 1944 р. Похований у с. Бертишеві.
9. Комаринський Василь — 1926 р. н., воякУПА, сотні «Берези», поліг у бою з ворогами 1944 р. у с. Бертишеві, де і похований.
10. Лаба Василь Ількович — 1900 р. н., член ОУН, вояк УПА, де і коли загинув — невідомо.
11. Лаба Стефан Іванович — 1919 р. н., поліг у бою з енкавеесниками. Похований у с. Бертишеві.
12. Магунь Василь — 1910 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1944 р. Похований ус. Бертишеві.
13. Магунь Йосиф— 1913 р. н.,член ОУН, полігу бою з ворогами 1944 р. ус. Бертишеві. Могила невідома.
14. Мацьків Богдан — 1921 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. Могила невідома.
15. Черкас Федір — 1924 р. н., вояк УПА, сотні «Берези», поліг у бою, похований у с. Бертишеві.
16. Чмирик Михайло Васильович — 1921 р. н., вояк УПА, сотні «Берези», поліг у бою з енкавеесниками 1944 р. Похований у с. Бертишеві.
17. Чмир Дмитро Степанович — 1913 р. н., член ОУН, переслідуваний польською владою, відбував покарання у Львові в Бригідках, а також у Березі-Картузькій. У 1941-1942 рр. надрайоновий провідник ОУН на теренах Біберщини. Загинув у жовтні 1943 р. від рук агента НКВС, хутір Гиндрівка.
Наступні двоє загинули на Лисоні в Рогатинському р-ні Івано-Франківської обл.:
18. Гурман Тадей — вояк УПА.
19. Саприка Федір — вояк УПА.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Василик Петро.
2. Гула Микола Олексійович —1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-
1955).
3. Гурман Ганна — член ОУН.
4. Гоц Євстахій — член ОУН.
5. Дворчин Марія — член ОУН.
6. Заставний Богдан Васильович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1953).
7. Кіма Василь — помер у тюрмі.
8. Кіма Петро Левкович — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі.
9. Комаринський Михайло Степанович — 10 р. позбавлення волі.
10. Крайківський СтефанТрохимович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1953).
11. Лаба Микола Михайлович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
18


12. Лаба Теодор.
13. Лаб’як Ярослав Степанович — 1931 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
14. Комаринський Микола Федорович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
15. Магунь Василь Степанович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
16. Магунь Марія.
17 Магунь Микола Михайлович — 1900 р. н., член ОУН, 10 р. позбавлення волі в 1945 р.
18. Магунь Мирон Степанович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
19. Мацьків Наталя Іванівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1956).
20. Працьовитий Василь Степанович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
21. Солтан Михайло Дмитрович — закатований у тюрмі.
22. Стащук Михайло — 10 р. позбавлення волі.
23. Федак Йосип Олексійович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
24. Франків Михайло Васильович — 1914 р.н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
25. Черкас Стефан.
26. Чмир Іван.
27 Чмир Михайло Степанович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
28. 	Шельвах Стефан.
Депортовані в Сибір
Хабаровський край
1. Лаба Катерина Іванівна — 1897 р. н.
2. Лаба Микола Федорович — 1916 р. н.
3. Лаба Стефа Стефанівна — 1921 р. н.
4. Лаба Микола Миколайович — 1945 р. н.
5. Лаба Богдан Миколайович — 1948 р. н.
Спецпоселення, Хабаровський край (1950-1969)
6. Лаба Павло.
7. Лаба Михайло Павлович — 1922 р. н.
8. Лаба Софія Олексіївна — 1924 р. н.
9. Лаба Богдана Михайлівна — 1945 р. н.
Красноярський край (1947-1956)
10. Стащук Катерина І. — 1890 р. н.
11. Стащук Марія Федорівна — 1903 р. н.


Хабаровський край (1950-1958)
12. Малиновський Костянтин Андрійович — 1907 р. н.
13. Малиновська Марія Петрівна — 1916 р. н.
14. Мацьків Богдан Матвійович — 1907 р. н.
15. Мацьків Агафія Федорівна — 1919 р. н.
16. Солонинка Григорій Васильович.
17. Солонинка Катерина Василівна.
Омська обл. (1947-1960)
18. Чмир Агафія Миколаївна — 1924 р. н.
19. Чорній Олексій Васильович — 1916 р. н.
20. Чорній Анна Іванівна — 1921 р. н.
21. Чорній Марія Олексіївна — 1945 р. н.
22. Чорній Василь Олексійович — 1947 р. н.
Хабаровський край (1950-1956)
23. ШпеликФедір Миколайович — 1883 р. н.
24. Шпелик Анна Василівна — 1897 р. н.
25. Шпелик Наталія Федорівна — 1936 р. н.
Хакаська автономна обл. у 1950р.
26. Гапа Іван.
27. Гапа Катерина.
28. Гапа (син).
29. Горін Степан із сім’єю.
30. Козяр Микола.
31. Козяр Катерина.
32. Марущак Михайло Семкович.
33. Марущак Катерина Степанівна.
34. Марущак Агафія Михайлівна.
Хабаровська обл.
35. Франків Марія зі сім’єю.
36. Черкас Катерина.
37. Черкас Марія.
38. Чмир Агафія Миколаївна.
с. Бориничі Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вей Роман Петрович — 1923 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками у с. Бориничах.
2. Голуб Павло Іванович — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. Могила невідома.
3. Гуліт Петро —1907 р. н., член ОУН, вояк УПА, захоплений енкавеесниками в 1947 р., закатований у с. Дроховичах. Місце поховання невідоме.


4. Демчишин Василь Семенович — 1922 р. н., воякУПА, загинув у бою з енкавеесниками у 1946 р. у с. Бориничах. Могила невідома.
5. Денишин Іван Петрович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками у с. Бориничах.
6. Денишин Стефан Якович — 1917 р. н., вояк УПА, загинув у криївці біля с. Бориничі у 1946 р. Похований (орієнтовно) біля Нових Стрілищ.
7. ДреботВасиль Миколайович — 1916 р. н., член ОУН, воякУПА, загинув у бою з енкавеесниками у 1946 р. у с. Дев’ятниках. Могила невідома.
8. Дребот Йосиф Миколайович —1922 р. н., член ОУН, воякУПА, загинув у бою з німецькими окупантами в 1943 р. Похований у с. Бориничах.
9. Дребот Стефан Михайлович — 1919 р. н. Захоплений енкавеесниками в 1945 р. і подальша його доля невідома.
10. Заставний Василь Миколайович — 1915 р. н., член ОУН, районовий провідник пропаганди ОУН-УПА. Загинув у бою з ворогами 1949 р.
11. Клюбка Григорій Федорович — 1909 р. н., член ОУН, вояк УПА. Захоплений у бою з енкавеесниками. Помер у концтаборах (де і коли — невідомо).
12. Ковальчук Яків Васильович — 1924 р. н., воякУПА, «Батько». Загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. у с. Бринцях-Церковних. Могила невідома.
13. Ковальчук Петро Ількович — 1929 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з німцями в 1945 р. Могила невідома.
14. Крижанівський Іван Михайлович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. Похований у с. Бориничах.
15. Крижанівський Йосиф Іванович — 1918 р. н., вояк УПА. Востаннє бачили його влітку 1950 р. Обставини і місце загибелі невідомі.
16. Л юзек Михайло — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. у с. Бориничах. Могила невідома.
17. Маланчук Григорій Іванович — 1923 р. н., вояк УПА, захоплений у бою з енкавеесниками. Помер у сталінських концтаборах в Омську.
18. Манишин Яків Васильович — 1924 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. біля с. Іліва Миколаївського р-ну.
19. Ониськів Андрій Григорович — 1915 р. н., учасник визвольних змагань, загинув у бою з енкавеесниками. Могила невідома.
20. Партика Ярослав Пахомович — 1923 р. н., член ОУН, вояк СБ УПА. Захоплений енкавеесниками, помер від катувань.
21. Пшик Петро — 1911 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. Могила невідома.
22. Равський Іван Григорович — 1911 р. н., районовий провідник ОУН, загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. Похований у с. Бориничах.
23. Скрут Василь Ількович — 1927 р. н., вояк УПА. Захоплений енкавеесниками і закатований у таборах в 1949 р. Могила невідома.
24. Стасина Михайло Петрович — 1915 р. н., член ОУН, вояк СБ УПА. Захоплений енкавеесниками, помер від катувань.
25. Тальчик Петро — 1922 р. н., воякУПА, загинув у бою з енкавеесниками біля с. Стільська Миколаївського р-ну Львівської обл. Дата і місце загибелі невідомі.


26. Фігор Стефан Войткович — 1925 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. біля с. Іліва Миколаївського р-ну.
27. Чух Петро Григорович — 1921 р. н., вояк УПА. Захоплений у бою з енкавеесниками, засуджений на каторгу, помер у сталінських концтаборах.
28. Шаран Стефан Григорович — 1918 р. н., вояк УПА. Заарештований НКВС, закатований насмерть. Похований у с. Бориничах.
29. Шпак Стефан — 1915 р. н., член ОУН, учасник національно-визвольної боротьби. Доля його невідома.
30. Явчій Микола Маркович — 1921 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з німецькими загарбниками в 1943 р. Похований у с. Бориничах.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Буцяк Марія Петрівна.
2. Вей Ганна Іванівна, 1918 р. н., 20 р. позбавлення волі (1951-1956).
3. Газда Степан Миколайович — 1925 р. н.,8р. позбавлення волі (1948-
1954).
4. Денишин Степан Семенович, 1920 р. н., 25 р. позбавлення волі в
1947 	р.
5. Драль Мирон Васильович, 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-
1953).
6. ДреботСтефанія Миколаївна, 8 р. позбавлення волі (1947-1954).
7. Заставна Стефанія Дмитрівна.
8. Коваль Стефанія Данилівна, 1929р.н., 10 р. позбавлення волі (1951-
1956).
9. Кулиняк Петро Михайлович, 1929 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951-
1955).
10. Лопушинський Микола Семенович, 1929 р. н., 5 р. позбавлення волі (1949-1955).
11. Маланчук Микола Петрович, 1926р.н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1954).
12. Маланчук Михайло Костянтинович, 1932 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
13. Маланчук Григорій Іванович, 10 р. позбавлення волі в 1947 р.
14. Спас Марія Григорівна, 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948- 1960).
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1956)
1. Драль Марта-Марія Іванівна — 1889 р. н.
2. Дребот Катерина Прокопівна — 1887 р. н.
3. Дребот Марта Миколаївна — 1907 р. н.
4. Ковальчук Василь Григорович — 1897 р. н.
5. Ковальчук Катерина Яківна — 1892 р. н.
6. Кулиняк Василь Прокопович — 1915 р. н.


7. Кулиняк Софія Прокопівна — 1909 р. н.
8. Троїцький Василь Пилипович — 1883 р. н.
9. Троцко Марія Яківна — 1890 р. н.
10. Шарабура Варвара Іванівна — 1860 р. н.
11. Шаран Григорій Іванович — 1905 р. н.
12. Шаран Ганна Яківна — 1891 р. н.
13. Шаран Петро Григорович.
14. Шаран Степан Пилипович.
Спецпоселенняз 1947р., Омська обл.
15. Стасина Марія Петрівна — 1924 р. н.
16. Шаран Катерина Йосипівна.
17. Шаран Анастасія Андріївна.
18. Шаран Марія Степанівна.
19. Шаран Василь Степанович.
20. Шаран Анна Степанівна.
Красноярський край (депортація 1950р.)
21. Макогін Іван Васильович — 1907 р. н.
22. Макогін Катерина Іванівна — 1942 р. н.
23. Макогін Марія Михайлівна — 1932 р. н.
24. Макогін Ольга Іванівна — 1907 р. н.
Іркутська обл. (1947-1956)
25. Крижанівський Михайло Іванович — 1901 р. н.
26. Крижанівська Анна Дмитрівна — 1901 р. н.
27. Крижанівська Степанія Михайлівна — 1901 р. н.
с. Бородчиці
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Дубовський Іван —1925 р. н., вояк УПА, загинув у боюзенкавеесниками в 1945 р. у с. Бортниках.
2. Долинський Василь — 1923 р. н., член ОУН, вояк УПА, псевдо «Хижак», загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. у с. Стільсько.
3. Дубовський Йосиф — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. ус. Бортниках.
4. Кароль Микола — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р.
5. Качараба Василь — 1912 р. н., вояк УПА, загинув у бою з більшовиками в 1946 р.
6. Король Микола — 1897 р. н., закатований у 1946 р. по-звірячому НКВС.
7. Кука Микола — 1923 р. н., вояк УПА, убитий НКВС ус. Демидові.
8. Кучер Григорій — 1911 р. н., вояк УПА, псевдо «Дуб», з сотні «Сіроманці», загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. під час рейду в Карпати.
9. Лашко Микола — вояк УПА, поліг у бою з НКВС.
23
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Оч
к
<
с
10. Лашко Семен — 1923 р. н., член ОУН, вояк УПА, потрапивши в оточення НКВС, підірвав себе гранатою в 1944 р. у с. Демидові.
11. Мартинів Петро — 1914 р. н., член ОУН з 1939 р., вояк УПА, з 1943 року — псевдо «Шпак»; виданий провокатором, загинув у криївці в Ходорів- ському лісі у 1946 р.
12. Миколин Антін — 1911 р. н., загинув у бою в 1947 р.
13. Николин Михайло —1911 р. н., вояк УПА, з 1943 року вступив у відділ УПА «Енея» на Волині, де був призначений комендантом і взяв активну участь у бойових діях проти німецько-фашистських окупантів, у 1944 р. як досвідчений галичанин був направлений на Ходорівщину з метою мобілізації сотні вояків для поповнення загонів «Енея». Зустрівшись з молоддю сіл Моло- динча, Бортник, Новосільців, Черемхова та Букавини, по дорозі до с. Моло-
това потрапив у засідку НКВС. Відстрілюючись, загинув у нерівному бою над
О Дністровою кручею 5 листопада 1944 р. Похований у с. Молотові біля церкви.
“ 14. Николин Григорій — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою з НКВС у
□І 1945 р. в с. Бортниках.
15. Пашко Микола — 1922 р. н., вояк УПА, убитий під час облави.
16. Пашко Олекса — 1925 р. н., вояк УПА, псевдо «Орлик»; виданий провокатором, загинув у криївці в Ходорівському лісі у 1946 р.
17. Пироговський Йосиф — 1915 р. н., воякУПА, загинув у перестрілці з НКВС у 1944 р. у с. Бородчицях.
18. Пшик Василь — 1912 р. н., вояк УПА, загинув у бою з НКВС у
1946 	р.
19. Шальвіра Іван — 1923 р. н., воякУПА, псевдо «Явір», сотня «Громового»; виданий провокатором, де загинув у криївці в Ходорівському лісі в
1946 	р.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Пшеничко Микола Антонович — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-1956).
2. Хомут Петро Васильович — 1922 р. н., 15 р. позбавлення волі (1946-
1955).
Депортовані в Сибір
Спецпоселення (1940р.), де і померли
1. Пухаль Анастасія Олексіївна — 1889 р. н.
2. Пухаль Парасковія Михайлівна — 1912 р. н.
3. Пухаль Ярослава Григорівна — 1937 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
4. Білоус Софія Миколаївна — 1882 р. н.
5. Білоус Дмитро Прокопович — 1925 р. н.
6. Мартинів Григорій Васильович — 1889 р. н.
(помер через місяць після вивезення).
24


7. Хомут Василь Дмитрович.
8. Хомут Марія Миколаївна.
9. Хомут Степанія Василівна
Омська обл. (1947), пізніше — Якутія
Омська обл. (1947-1960)
10. Шальвіра Марія Ільківна.
11. Шальвіра Стефанія Григорівна.
12. Шальвіра Степан Григорович — 1925 р.н.
13. Шальвіра Петро Григорович.
14. Шальвіра Анна Григорівна.
с. Бортники Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бартковський Володимир Степанович — 1924 р. н., член ОУН, поліг у бою в Карпатах 1947 р.
2. Бартковський Михайло Дмитрович — 1925 р. н., «Сул», районовий провідник ОУН-УПА. Загинув у Норильських таборах.
3. Боднар Антін Іванович — 1927 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1949 р.
4. Боднар Григорій Іванович — 1912 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1945 р.
5. Боднар Микола Іванович — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р.
6. Боднар Михайло Іванович — 1928 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р.
7. Василяк Михайло Іванович — 1920 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р.
8. Войтович Антін Степанович — 1920 р. н., «Любий», член ОУН, поліг у бою 1946 р.
9. Габа Михайло Григорович — 1924 р. н., член ОУН, «Рись», вояк УПА. Поліг у бою з емдебістами 1951 р.
10. Добрянський Володимир Степанович — 1926 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1948 р.
11. Кисіль Петро Федорович — 1922 р. н., вбитий у сибірських таборах в
1949 	р.
12. Кисіль Роман Федорович — 1920 р. н., член ОУН, «Лук», загинув у бою з енкавеесниками 1946 р.
13. Коваль Антін Іванович — 1920 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1947 р.
14. Коткевич Іван Михайлович — 1909 р. н., член ОУН, загинув у 1946 р.
15. Коткевич Степан Миколайович — 1912 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р.
16. Кухарський Михайло Данилович — 1924 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1945 р.
17. Кухарський Роман Данилович — 1924 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами 1945 р.
25
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


18. Левенець Йосафат Миронович — 1919 р. н., член ОУН, воякУПА, рік і місце загибелі невідоме.
19. Логущак Антін Семенович — 1924 р. н., член ОУН, «Олень». Де і коли загинув — невідомо.
20. Логущак Михайло Семенович — 1918 р. н., член ОУН, станичний с. Бортника, «Сивий», загинув у бою в с. Букавині 1947 р.
21. Малійський Микола Іванович — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у бою в 1947 р.
22. Пастух Петро Григорович — 1924 р. н., воякУПА, член ОУН, «Лаба», загинув у бою з енкавеесниками у 1946 р. у с. Городищі.
23. Подоляк Михайло Ількович — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у бою
1945 	р.
24. Проць Антін Панькович — 1924 р. н., воякУПА, впав у бою з ворогами 1945 р. в Карпатах.
25. Проць Григорій Кирилович — 1916 р. н., член ОУН, розстріляний фашистами у м. Стрию.
26. Романович Іван Семенович — 1920 р. н., член ОУН, загинув у 1947 р., де саме — невідомо.
27. Романович Степан Семенович — 1924 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1947 р. у с. Дроховичах, там і похований.
28. Рудий Степан — 1922 р. н., член ОУН, «Бокс», загинув у бою
1945 	р.
29. Самборський Микола Тимкович — 1920 р. н., член ОУН, «Корч», вояк УПА. Загинув у бою з ворогами 1945 р.
30. Слюзар Дмитро — 1919 р. н., член ОУН. Головний провідник ОУН- УПА Львівського краю, член УГВР, «Золотар». Загинув у бою 1945 р. у с. Бесідах Жовківського р-ну.
31. Стахів Іван — 1885 р. н., член ОУН, розстріляний німецькими фашистами 1944 р. в м. Стрию.
32. Стахів Михайло Іванович — 1918р. н., член ОУН, розстріляний німецькими фашистами 1944 р. в м. Стрию.
33. Стахів Петро Іванович — 1924 р. н., член ОУН, розстріляний німецькими фашистами в
1944 	р. вм. Стрию.
34. Труш Антін Григорович — 1927 р. н., загинув у бою з ворогами в 1945 р.
35. Труш Микола — 1918 р. н., голова осередку ОУН у с. Бортниках, вбитий у Березі-Картузькій у 1939 р.
36. Харів Максим Мартинович — 1901 р. н., загинув у бою з ворогами в 1945 р.
37. Хоменко Михайло Петрович — 1929 р. н., загинув у 1949 р.
Слюзар Дмитро


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Василенко Михайло Федорович — 10 р. позбавлення волі.
2. Ганущак Іван Степанович — 1884 р. н., 10 р. позбавлення волі, не повернувся.
3. Дубич Оксана Іллівна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
4. Коваль Петро Іванович — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі.
5. Кухарська Марія Данилівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
6. Приймак Антон Семенович — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949- 1952).
7. Романович Роман Семенович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1950 р.
8. Сенів Михайлина Михайлівна — 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
9. Слюзар Іван Степанович — 1884 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
10. Слюзар Ірина Йосипівна — 10 р. позбавлення волі (дружина «Золотаря»).
11.Стахів Роман Степанович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1954).
12. Хомусяк Богдан Григорович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
13. Цар Михайло Миколайович.
Депортовані в Сибір
Омська обл.
1. Артим Іван — 1901 р. н.
2. Березовський Яків — 1902 р. н.
3. Березовська Марія — 1925 р. н.
4. Березовський Федір Ількович — 1907 р. н.
5. Березовська Юстина Федорівна — 1933 р. н.
Тюменська обл. (1948-1959)
6. Боднар Катерина Іванівна — 1920 р. н.
7. Боднар Ганна Іванівна — 1922 р. н.
Хабаровський край (1949-1959)
8. Баторик Марія Леонтівна — 1885 р. н., втікала з місця поселення, при затриманні вбита.
9. Баторик Михайло Григорович.
Омська обл. (1947-1960)
10. Боднар Катерина Костянтинівна — 1916 р. н.
11. Боднар Віра Михайлівна — 1937 р. н.
Омська обл. (1947-1955)
12. Войтович Ольга Степанівна — 1927 р. н.
27
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Томська обл. (1948-1960)
13. Гавчун Марія Іванівна — 1906 р. н.
14. Гавчун Анна Іванівна — 1914 р. н.
15. Гавчун Марія Миколаївна — 1945 р. м.
КоміАРСР( 1946-1949)
16. Гоба Григорій Іванович — 1889 р. н.
17. Гоба Катерина Євстахівна — 1888 р. н.
18. Гоба Іван Григорович — 1929 р. н.
19. Дякун Антон Миколайович.
Спецпоселення( 1947-1956)
20. Дубик Євдокія Гаврилівна — 1899 р. н.
21. Дубик Петунія Ільківна — 1931 р. н.
22. Дубик Михайло Ількович — 1941 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
23. Дрогомирецький Я куб Іванович — 1904 р. н.
24. Дрогомирецька Анна Якубівна — 1930 р. н.
25. Дрогомирецька Марія Якубівна — 1932 р. н.
Якутська АРСР( 1947-1960)
26. Дмитрук Іван Якимович.
27. Дмитрук Іван Іванович.
28. Дмитрук Михайло Іванович.
29. Зіняк Михайло Михайлович — 1900 р. н.
30. Зіняк Євдокія Іванівна — 1901 р. н.
31. Зіняк Текля Михайлівна — 1936 р. н.
32. Кадюк Петро — 1910 р. н.
33. Кадюк Іван — 1884 р. н.
34. Костишин Євстахій — 1925 р. н.
Омська обл. (1947-1959)
35. Кухарський Данило Гнатович — 1884 р. н.
36. Кухарський Іван Данилович — 1930 р. н.
37. Кухарський Микола Данилович — 1931 р. н.
38. Кухарський Степан Данилович — 1934 р. н.
Омська обл. (1947-1952)
39. Кисіль Федір.
40. Кисіль Парасковія.
41. Кисіль Марія.
42. Коваль Марія.
43. Коваль Михайло Іванович —1925 р. н. ВоякУПА.
44. Комарницький Іван Мирославович.
45. Логущак Катерина Григорівна — 1922 р. н.
46. Логущак Семен Антонович — 1890 р. н.


47. Логущак Степан Семенович — 1920 р. н.
48. Логущак Анна Миколаївна — 1891 р. н.
Томська обл. (1949-1952)
49. Малійська Катерина Степанівна — 1882 р. н.
50. Наконечний Йосиф — 1873 р. н.
51. Наконечна Катерина — 1875 р. н.
52. Ониськів Стефан — 1883 р. н.
53. Проць Марія Григорівна — 1914 р. н.
54. Проць Ярослав Михайлович — 1942 р. н.
55. Проць Ігор Михайлович — 1944 р. н.
Омська обл. (1947-1959)
56. Проць Панько.
57. Проць Палагія.
58. Романович Катерина Степанівна — 1896 р. н.
59. Романович Володимир Семенович — 1936 р. н.
60. Романович Юлія Семенівна — 1934 р. н.
Красноярський край( 1949-1957)
61. Романович Яків — 1898 р. н.
62. Романович Юстина — 1907 р. н.
63. Романович Дем’ян — 1927 р. н.
64. Романович Євген — 1930 р. н.
65. Романович Богдан — 1938 р. н.
66. Романович Тарас — 1940 р. н.
67. Романович Тарас — 1943 р. н.
68. Рудий Микола Семенович.
69. РудаТеодорія Миколаївна.
70. Руда Євдокія Мартинівна.
71. Руда Михайлина Миколаївна.
72. Рудий Степан Миколайович.
73. Рудий Петро Миколайович.
74. Самборський і з ним 2 сестри і брат вивезені в Сибір в 1947 р.
75. Сенів Катерина.
76. Сидор Катерина.
77. Сидор Орест.
78. Сидор Степан.
Спецпоселення( 1949-1956)
79. Скульський Антон Йосифович — 1897 р. н.
80. Стахів Степан Григорович — 1897 р. н.
81. Стахів Марія Дмитрівна — 1904 р. н.
82. Стахів Богдан Степанович — 1940 р. н.
83. Труш Катерина Федорівна — 1876 р. н.
84. Труш Марія Антонівна — 1899 р. н.


Омськ (1947-1958)
85. Хомусяк Марія Іванівна — 1889 р. н.
86. Хомусяк Михайлина Григорівна — 1931 р. н.
87. Хомусяк Адам Григорович — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1954)
88. Штих Євстахій Олексійович.
89. Штих Пелагія Мартинівна.
90. Штих Петро Євстахович.
91. Штих Марія Євстахівна.
92. Штих Юлія Євстахівна.
Приморський край (1950-1958)
93. Кіцела (Брухаль) Ірина Григорівна — 1933 р. н.
Тюменська обл. (1951-1958)
94. Шаран Євдокія Іванівна — 1910 р. н.
95. Януш Пелагія Миколаївна — 1880 р. н.
96. Януш Антін Григорович — 1903 р. н.
97. Януш Катерина Семенівна — 1910 р. н.
98. Януш Михайлина Антонівна — 1946 р. н.
99. Януш Ігор Антонович — 1949 р. н.
100. Януш Стефанія Григорівна — 1927 р. н.
101. Януш Ганна Григорівна — 1921 р. н.
с. Борусів Засуджені за сприяння ОУН та УПА
1. Артим Марія Василівна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1950).
2. Адемяк Ольга Миколаївна.
3. Глибинка Ольга Михайлівна.
4. Дича Наталія — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1951).
5. Кузик Йосип Прокопович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
6. Кузик Стефанія Іванівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1955).
7. Паливода Ольга Михайлівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1954).
8. Продаус Наталія Романівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
9. Тибінько Ольга Миколаївна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
10. Чух Катерина Степанівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1955).
11. Чіпко Стефанія Степанівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі.


Депортовані в Сибір
Іркутська обл. (1946-1957)
1. Кузик Михайло Васильович — 1885 р. н.
2. Кузик Анастасія Михайлівна — 1924 р. н.
3. Кузик Анна Миколаївна — 1892 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
4. Голуб Анастасія Василівна — 1904 р. н.
5. Голуб Катерина Яківна — 1871 р. н.
6. Голуб Іван Миколайович — 1934 р. н.
7. Голуб Богдан Миколайович — 1945 р. н.
8. Жуковський Микола Мартинович — 1866 р. н.
Омська обл. (1948-1955)
9.Кузик Іван Ількович — 1898 р. н.
с. Бринці-Церковні і с. Бринці-Загірні Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Альфавіцький Михайло Володимирович — 1925 р. н., член ОУН, районовий провідник ОУН; де і коли загинув невідомо.
2. Бичишин Микола — 1923 р. н., вояк теренової боївки УПА. Загинув у бою з енкавеесниками. Могила невідома.
3. Василишин Дмитро — 1920 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА. Час і місце загибелі невідоме.
4. Голуб Іван — 1922 р. н., вояк УПА.
5. Голуб Роман — 1922 р. н., вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
6. Заставний Михайло — 1900 р. н., член ОУН, розстріляний німецьким гестапо.
7. Кавський Іван — 1925 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА. Схоплений НКВС, помер у концтаборі.
8. Керницький Євстахій — 1919 р. н., член ОУН, заарештований НКВС у
1940 	р., закатований у тюрмі.
9. Ковальчук Яків Васильович — вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1948 р.
10. Кузик Анна — 1927 р. н., зв’язкова теренового відділу УПА, загинула в бою з ворогами.
11. Кузик Федір — 1922 р. н., вояк УПА «Чорний», загинув в 1947 р.
12. Матус Йосип — 1925 р. н., член ОУН, ройовий сотні УПА «Громового». У 1945 р. в районі с. Дев’ятника поранений у бою з КДБ, попав у полон, засуджений на 15 р. каторги (Магадан). У 1962 р. помер у м. Омську.
13. Пасічник Михайло — 1920 р. н.,член районового проводу ОУН. Місце смерті і могила невідомі.
14. Продиус Михайло — 1920 р. н., вояк кущової боївки УПА, впав у бою з енкавеесниками. Похований у с. Бринцях.
31
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


15. Стасів Василь — 1919 р. н., член ОУН, вбитий ворогами в селі, де і похований.
16. Стасів Іван Теодорович — 1923 р. н., вояк кущової боївки УПА, впав у бою. Могила невідома.
17. СтасівТеодор — 1919 р. н., член ОУН, «Беркут». Полігу бою 1947 р. Могила невідома.
18. Хомин Анна — 1921 р. н., член ОУН, зв’язкова ОУН-УПА, доля її невідома.
19. Хомин Роман — 1919 р. н., член ОУН, вояк УПА, де і коли загинув — невідомо.
20. Ярий Іван — 1921 р. н., вояк кущової боївки УПА, впав у бою з енкавеесниками. Похований у Бринцях-Церковних.
У березні 1946 р. в Бринцях-Церковних у нерівному бою з енкавеесниками загинуло 16 вояків УПА, на плиті вигравірувано імена десяти з них, пошук ще шести продовжується. Далі прізвища та імена десяти відомих:
21. Візний Іван. 26. Козачок Михайло.
22. Візний Тарас. 27. Кучер Іван.
23. Дякун Василь. 28. Левицький Микола.
24. Дякун Михайло. 29. Сисак Михайло.
25. Жовнір Іван. ЗО. Ярош Іван.
Засуджені за сприяння ОУН та УПА
1. Апьфавіцький Микола Іванович — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
2. Альфавіцький Михайло Олексійович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1950).
3. Візний Петро.
4. Гриців (Химук) Анастасія Михайлівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
5. Жовнір Григорій.
6. Климків Іван Пилипович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947—
1955).
7. Козак Михайло.
8. Колодій Михайло Миколайович — 1917 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
9. КорольСтефан Олексійович — 1921 р. н., 6 р. позбавлення волі (1946-
1951).
10. Король Стефанія Олексіївна — 1919 р. н.
11. Коцовський Микола Адамович — 1911 р. н., 10р. позбавлення волі (1941-1955).
12. Лазуркевич Григорій Васильович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
13. Лазуркевич Ярослав Васильович.
14. Литвин Василь Іванович — 1933 р. н.
32


15. Наконечна (Зубенко) Анна Іванівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
16. Наконечний Володимир Григорович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1955).
17 Новак Катерина — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі.
18. Орищин Катерина Степанівна — 1925 р. н.
19. Павлюк Міндора Іванівна — 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
20. Приймач Степан Онуфрійович — 1910р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
21. Прудиус Марія Михайлівна.
22. Прудиус Григорій.
23. Сисак Михайло.
24. Совран Іван Олексійович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1954).
25. Сораколіт Михайло Антонович — 10 р. позбавлення волі.
26. Спасів Володимир Миколайович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
27 Чигирин Василь Петрович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
28. Чигирин Іван Петрович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
29. Шкурлатович Олексій Іванович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
30. Яруш Іван.
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1956)
1. Бариняк Ганна Йосипівна — 1877 р. н.
2. Стецька Ганна Іванівна — 1947 р. н.
3. Стецький Степан Іванович — 1940 р. н.
м. Омськ(1946-1952)
4. Василишин Ганна Адамівна — 1906 р. н.
5. Василишин Володимир Теодорович — 1889 р. н.
6. Гусак Ганна Олексіївна.
Красноярський край (1949-1959)
7. Доскучинська Катерина Миколаївна — 1902 р. н.
8. Доскучинський Ярослав Григорович — 1930 р. н.
9. Доскучинська Інна Григорівна — 1933 р. н.
10. Доскучинський Любомир Григорович — 1938 р. н.
(1947-1960)
11. Наконечна Софія Миколаївна — 1877 р. н.
12. Федорів Михайло А. — 1930 р. н.
13. Федорів Ольга А. — 1937 р. н.


Омська обл. (1947-1958)
14. Коцовська Марія Михайлівна — 1909 р. н.
Тюменська обл. (1947-1949)
15. Лазуркевич Катерина Петрівна — 1903 р. н.
16. Лазуркевич Ярослав Васильович — 1931 р.н.
17. Лазуркевич Зеновій Васильович — 1941 р.н.
18. Лазуркевич Ольга Василівна — 1941 р. н.
19. Лазуркевич Теофіль Васильович — 1945 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
20. Мотис Ганна Миколаївна — 1905 р. н.
21. Мотис Марія Іванівна — 1928 р. н.
22. Мотис Катерина Іванівна — 1940 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
23. Наконечний Григорій Стахович — 1895 р. н.
23. Наконечна Катерина Миколаївна — 1898 р. н.
24. Наконечна Катерина Іванівна — 1922 р. н.
25. Наконечний Микола Григорович — 1929 р. н.
26. Наконечний Богдан Степанович — 1949 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
27. Наконечний Михайло Іванович — 1904 р. н.
28. Наконечна Марія Федорівна — 1906 р. н.
29. Наконечний Іван Михайлович — 1931 р. н.
30. Наконечна Стефанія Михайлівна — 1938 р. н.
31. Наконечний Володимир Михайлович — 1941 р
32. Наконечна Любов Михайлівна — 1947 р. н.
Алтайський край (1940-1945)
33. Наугольник Андрій Степанович — 1900 р. н.
34. Наугольник Катерина Василівна — 1905 р. н.
35. Наугольник Стефанія Андріївна — 1931 р. н.
36. Наугольник Євген Андрійович — 1934 р. н.
Якутська АРСР( 1947-1958)
37. Нюнько Йосиф Андрійович — 1892 р. н.
38. Нюнько Катерина Михайлівна
39. Нюнько Володимир Йосипович — 1930 р. н.
40. Нюнько Михайло Йосипович — 1935 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
41. Продиус Михайло Іванович — 1939 р. н.
42. Продиус Йосиф Іванович — 1939 р. н.
43. Федорів Михайло Андрійович — 1930 р. н.
44. Федорів Ольга Андріївна — 1937 р. н.


45. Наконечна Софія Миколаївна — 1877 р. н.
46. Федорів Василь Апанасович — 1872 р. н.
47. Федорів Розалія Іванівна — 1907 р. н.
Тюменська обл. (1944-1960)
Омська обл. (1947-1956)
48. Чигирин Петро Іванович — 1881 р. н.
49. Чигирин Катерина Франківна — 1884 р. н.
50. Чигирин Михайло Петрович — 1909 р. н.
51. Чигирин Катерина Максимівна — 1813 р. н.
52. Чигирин Степан Михайлович — 1936 р. н.
53. Чигирин Марія Михайлівна — 1945 р. н.
54. Ястремська Марія Михайлівна.
1. Абрамів Павло — 1925 р. н., воякУПА, загинув у бою з енкавеесника- ми в с. Букавині в 1945 р. Похований у с. Молотові.
2. Брик Іван Федорович — 1923 р. н., упав на полі бою з німецькими карателями в 1943 р.
3. Гук Василь Миколайович — 1922 р. н. Загинув від рук німецького гестапо в 1943 р. підчас розвідки. Похований ус. Молотові.
4. Качераба Василь Григорович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Букавина в 1945 р. Могила невідома.
5. Малий Василь Степанович — 1925 р. н., воякУПА, «Хмара». Загинув у бою з кадебістами у 1952 р. Могила невідома.
6. Малий Іван Степанович — 1925 р. н., «Хмара», загинув у бою з ворогами в с. Бортники. Похований у братській могилі у м. Ходорові.
7. Марків Василь Антонович — 1919 р. н., вояк УПА, взятий у полон енкавеесниками у бою і закатований на смерть у м. Ходорові. Могила невідома.
8. Марків Іван Антонович — 1925 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з енкавеесниками у 1945 р. у с. Букавина. Похований у с. Молотові.
9. Марків Петро Іванович — 1923 р. н., воякУПА. Загинув у бою в 1946 р. Могила невідома.
10. Пацевко Йосиф — 1922 р. н., провідник окружного проводу ОУН- УПА (Львівської та Станіславської обл.), загинув у бою з енкавеесниками. Могила невідома.
11. Піняк Михайло Онуфрович — 1916 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з ворогами в 1945 р. у с. Букавині. Похований у с.Молотів.
12. Романович Михайло Васильович — 1927 р. н., воякУПА, загинув у бою з енкавеесниками у с. Букавині. Похований у братській могилі с. Молотова.
13. Романович Стефан Васильович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. у Бориницькому лісі. Могила невідома.
с. Букавина Полеглі члени ОУН і вояки УПА
35
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


14. Філіповський Григорій Семенович — 1919 р. н. Загинув від рук німецького гестапо в 1943 р. підчас розвідки. Похований у с.Молотові.
15. Філіповський Михайло Васильович — 1916 р. н., член ОУН, сотник УПА, «Мотика». Поліг на полі бою в 1946 р. в с. Ліщини, де і похований.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Богун Роман Данилович —1925 р. н., 15 р. позбавлення волі у 1946 р.
2. Кіт Олексій Михайлович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1955).
3. Паньків Іван Степанович — 1922 р. н.
4. Слюсар Іван Степанович — 1924 р. н., 15 р. позбавлення волі у 1949 р.
5. Сирота Йосиф Іванович — 1914 р. н.
6. Філіпчук Олена Іванівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1956).
7. Філіпчук Євстахій Мартинович — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі у 1949 р.
8. Філіпчук Олена Миколаївна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1951).
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1955)
1. Богун Катерина Гнатівна — 1888 р. н.
2. Богун Євдокія Данилівна — 1922 р. н.
3. Богун Ігор Степанович — 1945 р. н.
Вивезені в Сибір у 1946р.
4. Марків Іван Юркович — 1899 р. н.
5. Марків Анна Василівна — 1897 р. н.
6. Марків Стефанія Стефанівна — 1939 р. н.
Омська обл. (1947-1955)
7. Романович Василь Олексійович — 1898 р. н.
Омська обл. (1948-1960)
8. Сирота Йосип Іванович.
9. Сирота Марія Федорівна—1921 р. н.
10. Сирота Віра Йосипівна — 1941 р. н.
с. Буянів Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Брич Матвій — вояк боївки «Зеленого» УПА , загинув у бою з військами НКВС у Буянівському лісі.
2. Брич Павло Пилипович — вояк УПА, поліг у бою з ворогами 1948 р. в Старому Селі. Бився до останнього патрона.


3. Гузій Василь Лук’янович — вояк УПА, спецгрупа «Буревій». Загинув убою 1946 р. Похований у с. Буянові.
4. Гузій Микола Лук’янович — 1918 р. н., «Гора», вояк СБ, охоронець референта СБ «Берези». Загинув 4 листопада 1948 р. у с. Буянові.
5. Гузій Прокіп Лук’янович — вояк УПА, загинув у бою в Буянівському лісі.
6. Зварич Іван — вояк УПА, загинув у перестрілці з каральними загонами калмиків 1944 р. Похований у с. Буянові.
7 Зварич Кость — вояк УПА, відділ «Різуна», загинув у с. Буянові, де і похований.
8. Квасний Василь — член ОУН, вояк УПА, боївка «Берези». Заарештований НКВС 1948 р. Помер у Балхаші в концтаборі (Казахстан).
9. Кизима Григорій — член ОУН, замучений німецьким гестапо 1943 р. у с. Дібрівка.
10. Ковалишин Варвара — вояк УПА, загинула в бою з відділами НКВС у Буянівському лісі. Могила невідома.
11. Кремінь Григорій — вояк УПА, боївки «Зеленого», поліг у бою з ворогами в Буянівському лісі. Похований у с. Буянові.
12. Кремінь Юрій Васильович — 1930 р. н., провідник підпільної молодіжної ОУН «Месники», «Тарас», заарештований НКВС 1950 р. Засуджений військовим трибуналом 14-15 грудня 1950 р. за Ст. 54-1а, 54-11, 54-8 КК УРСР до вищої міри покарання — розстрілу. Вирок виконаний 4 квітня 1951 р. в Дрогобицькій тюрмі на Бригідках. Відмовився на суді писати помилування. Поліг на полі слави як герой України.
13. Кулик Іван — вояк спецбоївки «Буревія» УПА, поліг у бою з ворогами в Буянівському лісі. Похований у с. Буянові 1946 р.
14. Кулик Йосип — вояк УПА. Загинув у бою 1946 р. в Буянівському лісі. Могила невідома.
15. Кулик Кирило — вояк УПА, загинув у бою з карателями в Буянівському лісі, попавши в засідку. Могила невідома.
16. Музичка Євген Григорович — «Летун», сотенний УПА. Поліг у бою з військами НКВС (1946-1947) у Долинському лісі.
17.Стасишин Йосиф —вояк УПА. Загинув у бою з військами НКВС 1946 р. в Буянівському лісі. Могила невідома.
18. Шевчук Данило Петрович — член ОУН. Загинув 1943 р. ус.Бортниках і там похований.
19. Шевчук Михайло Петрович (брат Данила) —вояк УПА. Загинув у бою з відділами МДБ 1946 р. в Монастирецькому хуторі Вільшинки. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Брич Павло Семенович — 1911 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1955).
2. Гузій Тетяна Іванівна — 1893 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949—
1955).


3. Гузій Ганна Йосипівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949—
1956).
4. Гузій Григорій Лук’янович — 1927 р. н., 15 р. каторги (1945-1955).
5. Гузій Меланія Йосипівна — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-
1956).
6. Данчук Микола Іванович — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі (1947-
1956).
7. Качалуба Василь Федорович —1907 р. н., 10 р. каторги (1944-1954).
8. Качалуба Серафима.
9. Качалуба Юрій.
10. Квасний Петро Іванович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1955).
11. Кремінь Анна Василівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1955).
12. Кремінь Дора.
13. Кремінь Йосип Васильович — 1932 р. н., член підпільної молодіжної ОУН «Месники». Заарештований НКВС і засуджений військовим трибуналом 14-15 грудня 1950 р. на 25 р. позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Сибіру, Мордовії, Казахстану. Звільнений через 11 р. У 1961 р. повернувся в рідне село, де його не приписували. Змушений був виїхати в Кривий Ріг Дніпропетровської обл. Все своє свідоме життя присвятив боротьбі за кращу долю рідного народу.
14. Кремінь Купріян Васильович —10 р. позбавлення волі.
15. Кулик Іван Васильович — 1922 р. н., 25 р. позбавлення волі.
16. Кулик Микола Федорович — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950- 1958).
17. Кулик Ярослав Миколайович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1956).
18. Михайлович Григорій Васильович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1953).
19. Муцей Дарія Іванівна — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі (1949-
1956).
20. Чмелик Іван — член ОУН, станичний с. Буянова.
Депортовані в Сибір та Казахстан
Урал, Нижній Тагіл (1945-1949)
1. Брич Михайло Павлович.
Караганда (1940-1950)
2. Зварич Іван Федорович — 1878 р. н.
3. Зварич Василь Іванович — 1908 р. н.
4. Зварич Анастасія Василівна — 1911 р. н.
Казахстан, Кизил Орда (1952-1958)
5. Кремінь Палагія Павлівна — 1904 р. н.
6. Кремінь Михайло Васильович — 1936 р. н.


7. Кремінь Володимир Васильович — 1940 р. н.
8. Кремінь Іван Васильович — 1944 р. н.
Хабаровський край у 1950р.
9. Качалуба Василь Антонович — 1897 р. н.
10. Качалуба Текля Миколаївна — 1902 р. н.
11. Качалуба Розалія Василівна — 1926 р. н.
Хабаровський край (1945-1958)
12. Кулик Юстина Пилипівна — 1892 р. н.
13. Кулик Наталя Василівна — 1923 р. н.
14. Кулик Василь Васильович — 1945 р. н.
15. Кулик Микола Васильович — 1929 р. н.
Хабаровський край (1950-1956)
16. Максимів Юрій Григорович.
17. Максимів Меланія Василівна.
18. Максимів Текля Юріївна.
Актюбінськ (1940-1946)
19. Михайлович-Музичка Марія.
Хабаровський край (1950-1958)
20. Чмелик Іван Федорович.
21. Чмелик Анастасія Миколаївна.
Красноярський край(1941-1947)
22. Шевчук Анна Петрівна.
23. Шевчук Євдокія Іванівна.
24. Шевчук Іван Петрович.
25. Шевчук Пелагія Петрівна.
с. Вербиця Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Александрович К. О. — 1923 р. н., член ОУН, заарештований НКВС, загинув у концтаборі.
2. Василюк Петро Ількович —1923 р. н., член ОУН, заарештований НКВС, загинув від холоду і голоду в концтаборі.
3. Вишняк Микола Михайлович — 1926 р. н., заарештований НКВС і замучений на допитах у Дрогобицькій тюрмі. Могила невідома.
4. Денега Михайло Іванович — 1926 р. н., вояк УПА, загинув під час облави в 1945 р. Похований у с. Вербиці.
5. Дронь Микола Васильович — 1924 р. н., районовий провідник УПА, впав у бою з енкавеесниками в 1945 р. Похований у с. Вербиці.
6. Кпапко Григорій — 1914 р. н., вояк УПА, член ОУН, впав у бою з енкавеесниками в 1945 р., похований у с. Вербиці.
39
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


7. Леськів С. Г. — 1923 р. н., вояк УПА, схоплений у бою і розстріляний енкавеесниками без суду і слідства.
8. Леськів Я. А. — 1923 р. н., член ОУН, заарештований НКВС і замучений у концтаборі.
9. Неїжмак Михайло Васильович — 1924 р. н., вояк УПА, схоплений енкавеесниками в бою і розстріляний без слідства і суду.
10. Неїжмак С. П. — 1923 р. н., член ОУН, заарештований НКВС і загинув у концтаборі.
11. Подоляк Павло — член проводу ОУН.
12. Проців Федір Іванович — 1914 р. н., член ОУН, заарештований НКВС і замордований в тюрмі м. Дрогобича. Могила невідома.
13. Проців Василь Якович — 1923 р. н., районовий провідник ОУН, «Бескид». Поліг в 1957 р. Обставини невідомі.
14. Проців Федір Павлович — 1925 р. н., заарештований НКВС і замордований на допитах у тюрмі м. Дрогобича.
15. Проців М. Д. — 1919 р. н., член ОУН, заарештований НКВС і загинув у концтаборі.
16. Рак Петро Дмитрович — 1924 р. н., вояк УПА, схоплений у бою і розстріляний енкавеесниками.
17. Редька Григорій — член ОУН, «Верховий», районовий і надрайоновий провідник, загинув 1945 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Дронь Василь Миколайович — 1896 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1953).
2. Дронь Анна Іванівна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945- 1954).
3. Проців Михайло Іванович — 1918 р. н., 15 р. позбавлення волі (1961- 1976).
4. Проців Федір Іванович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
5. Проців Марія Іванівна.
6. Проців Стефан Іванович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1953).
7. Осадча Ганна Іванівна — 1913 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945— 1954).
Депортовані в Сибір та Казахстан
1. Неїжмак Василь Степанович.
2. Неїжмак Христина Іванівна.
3. Неїжмак Ольга Василівна — 1928 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
4. Леськів Павло Прокопович — 1900 р. н.
5. Леськів Анастасія Степанівна — 1901 р. н.
6. Леськів Степан Павлович — 1924 р. н.
7. Леськів Ганна Павлівна — 1929 р. н.
8. Леськів Євген Павлович — 1940 р. н.


Омськ( 1947-1956)
9. 	Неїжмак Текля Павлівна — 1891 р. н.
Ю.Неїжмак (Карола) Ольга Пантелеймонівна — 1930 р. н.
Омська обл. (1948-1956)
11. Лесів Христина Іванівна.
12. Проців Марія Федорівна.
Спецпоселенняу 1947р.
13. Леськів Іван Г ригорович.
14. Леськів Г аврило Васильович.
Омська обл. у 1947р.
15. Дронь Ілько Миколайович — 1888 р. н.
16. Дронь Марія Лук’янівна — 1910 р. н.
17. Дронь Стефанія Ільківна — 1925 р. н.
18. Дронь Анастасія Ільківна — 1930 р. н.
19. Дронь Іван Іванович — 1932 р. н.
20. Дронь Ярослава Ільківна — 1945 р. н.
Вивезені в 1945р. в Караганду і там померли
21. Александрович Софія Паньківна — 1912 р. н.
22. Александрович Кузьма Ониськович — 1912 р. н.
с. Вибранівка Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вибранський Михайло — 1926 р. н., вояк УПА.
2. Дочій Володимир — 1913 р. н., член ОУН, учасник національного підпілля 1939-1941 рр., вояк перших відділів самооборони (УНС).
3. Керницький Володимир — 1909 р. н., член ОУН, був у підпіллі 1939-
1941 	рр., вояк УПА.
4. Стасюк Григорій — 1920 р. н., член ОУН, вояк УПА.
5. ЦарицюкМихайло— 1919р. н., член ОУН, буву підпіллі 1939-1941 рр., організатор самооборони (УНС) і кущових боївок УПА.
Усі вони впали в бою з ворогами, коли і де — невідомо.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Дучій Михайло Дмитрович — 1913р.н.,10р. позбавлення волі (1945-
1952).
2. Кіт Іван Іванович — 10 р. позбавлення волі в 1946 р.
3. Кіт Микола Васильович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946- 1954).
4. Німа Іван Якович.
5. Слободян Володимир Іванович — 1912 р. н.
41
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


6. Сорокаліт Микола Олексійович — 1912 р. н.,12 р. позбавлення волі (1949-1957).
7. Труш Катерина Григорівна —1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948- 1954).
8. Чигрин Василь Петрович — 1922 р. н.
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1955)
1. Альфавіцька Наталія Кузьмівна — 1886 р. н.
2. Баранович Іванна Олексіївна — 1926 р. н.
3. Войтович Ольга Михайлівна — 1923 р .н.
Омська обл. (1947-1958)
4. Войтович Володимир Михайлович — 1923 р. н.
5. Горбань Микола Іванович — 1897 р. н.
6. Горбань Марія Гнатівна — 1901 р. н.
Омська обл. (1940-1948)
7. Горбань Стефанія Михайлівна — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
8. Желізко Степан Іванович — 1883 р. н.
9. Желізко Агафія Юрківна — 1898 р. н.
10. Желізко Марія Степанівна — 1930 р. н.
Омська обл. (1947)
11. Кіт Анна Іванівна — 1904 р. н.
12. Кіт Іван Васильович — 1930 р. н.
13. Кіт Роман Васильович — 1939 р. н.
14. Кіт Володимир Михайлович — 1940 р. н.
15. Кіт Михайло Васильович — 1945 р. н.
Красноярський край (1940-1946)
16. Багацький Стефан Миколайович — 1937 р. н.
17. Магорський Михайло Миколайович — 1940 р. н.
18. Михашула Михайло Миколайович — 1907 р. н.
19. Михашула Марія Дмитрівна — 1910 р. н.
20. Савка Ганна Михайлівна — 1914 р. н.
21. Ступницька Стефанія Михайлівна — 1921 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
22. Магорська Марія Петрівна — 1903 р. н.
23. Магорський Володимир Микитович — 1929 р. н.
24. Магорська Катерина Микитівна — 1931 р. н.
25. Магорський Михайло Микитович — 1934 р. н.
26. Магорський Стефан Микитович — 1937 р. н.
27. Магорський Петро Микитович — 1942 р.н.
28. Проців Михайло Іванович — 1886 р. н.
29. Проців Марія Паньківна — 1884 р. н.


30. Проців Ярослав Михайлович — 1924 р. н.
31. Стасюк Юлія Дмитрівна — 1880 р. н.
32. Стасюк Іванна Олексіївна — 1925 р. н.
33. Турай Варвара Миколаївна — 1868 р. н.
Красноярський край (1940-1946)
34. Трусь Катерина Григорівна.
35. Яцківіван Григорович.
36. Яцків Ганна Михайлівна.
37. Яцків Іван Іванович — 1918 р. н.
38. Яцків Парасковія Іванівна — 1914 р. н.
39. Яцків Текля Іванівна — 1916 р. н.
40. Яцків Меланія Іванівна — 1923 р. н.
41. Яцків Меланія Михайлівна — 1933 р. н.
с. Вільхівці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вівнярський Євстахій — вояк УПА, загинув у бою з більшовиками. Похований у братській могилі м. Жидачева.
2. Горин Стефан — 1913 р. н., член ОУН, вояк УПА, захоплений енкавеесниками під час виконання завдання, замордований у Дрогобицькій тюрмі. Могила невідома.
3. Дергало Володимир — член ОУН, заарештований енкавеесниками в 1940 р. Замордований у тюрмі м. Львова.
4. Лисевич Євстахій — член ОУН. Заарештований німецьким гестапо в 1943 р. Страчений через повішення.
5. Озарків Іван — 1917 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Акер Йосип Іванович — 1915 р. н., 15 р. позбавлення волі у 1947 р.
2. Акер Михайло — належав до референтно-пропагандистської групи ОУН, засуджений військовим трибуналом на каторжні роботи, помер у концтаборі.
3. Богоніс Андрій — за співпрацю з УПА заарештований НКВС і засуджений на 25 р. позбавлення волі, помер у концтаборі.
4. Богоніс Володимир — 1929 р. н., зв’язковий УПА, засуджений на 25 р. позбавлення волі.
5. Величко Йосиф — за співпрацю з ОУН-УПА в 1943 р. арештований енкавеесниками, помер у концтаборі.
6. Гарабцьо Андрій — 1906 р. н., 10 р. каторжних робіт.
7. ГарватМихайло — 1916 р. н., заарештований НКВС, замордований на слідстві в Дрогобицькій тюрмі.
8. Горин Євстахій — 1927 р. н., зв’язковий УПА, боївка «Ореста». Засуджений на 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
43
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


9. Горин Марія — 1919 р. н., зв’язкова УПА, 10 р. каторги (1945-1955).
10. Дзвінок Володимир Васильович — 1916 р. н., засуджений на 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
11. Климко Теодозія — за пропаганду ОУН серед людей заарештована НКВС, померла в концтаборі.
12. Матвіїв Володимир — вояк УПА, заарештований НКВС і помер у Сибіру.
13. Пивовар Іван Євстахійович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі в
1947 	р.
За допомогу УПА наступні троє заарештовані НКВС, померли в концтаборах:
14. Скоробогатий Іван — священик.
15. Скоробогата Лідія.
16. Скоробогата Сгефанія.
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1956)
1. ПивоварЄвстахій. 3. Пивовар Марія — 1924 р.н.
2. Пивовар Катерина. 4. Пивовар Наталя — 1927 р.н.
Із заслання не повернулись.
Вивезені на спецпоселення
5. Прокоп’як Євстахій.
6. Прокоп’як Ганна — 1928 р. н.
с. Володимирці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Гишпіль Василь Кирилович — «Сернюк».
2. Гришик Михайло Онуфрійович.
3. Грогодза Петро — «Лобода».
4. Довбняк Семен Іванович — студент політехніки.
5. Ємець Григорій Васильович — «Лоза».
6. Ємець Іван Андрійович — «Явір».
7. Іваник Василь Федорович — «Буревій».
8. Качалуба Олексій Іванович — «Скиба».
9. Кащій Ярослав Михайлович — «Нестор», пропагандист.
10. Кузьмах Іван Андрійович — «Збан», студент.
11. Лепкий Олексій Павлович — «Вітер».
12. Магаль Іван Олексійович — «Свист».
13. Мученик Григорій Іванович — «Круча».
14. Мудрий Олексій Ониськович — «Орлик».
15. Мисак Євген Григорович — «Бандурист».


16. Стасів Семен Данилович — «Рудий».
17. Стасів Яків Іванович — «Фризієр».
18. Табака Михайло Танасович — «Крук».
19. Щедрик Василь Юркович — «Буря».
20. Щедрик Іван Юркович — «Гудз».
21. Гудзоватий Петро Іванович — 1912 р. н., один з чільних провідників ОУН та УПА, «Очере- тенко», «Василь», «Вечера», 5 жовтня 1944 р. був поранений у боях біля Сарн. 15 січня 1946 р. у Котівських лісах на Луччині в бою зі спеціальною групою НКВС, яка діяла під виглядом УПА, енкаве- есники важко поранили й захопили живим у непритомному стані командира ВО «444», поручника Федора Воробця, втому ж бою поранили в ногу
й Петра Гудзоватого, його залишили у криївці в ^%^м™иПеТР° с. Ботині біля Теремна (Сіверський р-н, Волинська обл.), де 29 січня 1946 р. загинув.
22. Гудзоватий Василь Іванович — 1920 р.н., «Гусак», воякСБ. Загинув у нерівному бою з енкавеесниками в кінці 1944 р. біля с. Сулятичі.
23. Гишпіль Петро Кирилович — вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Голешеві.
24. Ковалишин Варвара Танасівна — «Ірина», вояк УПА, впала в бою з енкавеесниками в с. Буянові 1948 р.
25. Мостовий Михайло Йосипович — «Сева», вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Крехові.
26. Пакіж Іван Петрович — 1925 р. н., «Сірий», вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками в с. Любші.
27 Стасів Микола Якович — вояк УПА, впав у бою з енкавеесниками в м. Журавні.
28. Стасів Микола Григорович (див. с. Лівчиці).
29. Табака Ілля Михайлович — «Вовк», вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Сулятичах.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Гретчин Йосиф — 10 р. позбавлення волі.
2. ГрогодзаЯків Іванович.
3. Демків Розалія Володимирівна — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1950).
4. Зомчак Іван Миколайович — 10 р. позбавлення волі.
5. Іваник Володимир Лук’янович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі в
1946 	р.
6. Іваник Григорій Федорович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі.
7. Кащій Юрій Васильович — 1926 р. н., 10 р. каторги (1945-1949).
8. Колос Петро Михайлович — 1906 р. н., 10 р. позбавлення волі в 1946 р.
9. Коцко Дмитро Ількович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі.
10. Кунда Іван Миколайович — 1895 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945- 1949), помер в таборі.
45


11. Кунда Микола Іванович — 1924 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945— 1949).
12. Левицький Володимир (священик) —10 р. позбавлення волі в
1945 р.
13. Лепкий Кирило Юркович —10 р. позбавлення волі.
14. Мисак Петро Іванович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі.
15. Мушеник Василь Іванович — 1930 р. н.
16. Паламар Іван Григорович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1957).
17. Пакіж Анна Петрівна — 10 р. позбавлення волі.
18. Пакіж Петро Прокопович— 1928р. н., 10р. позбавлення волі (1946-
1953).
19. Семчишин Марія Михайлівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі, померла в таборі.
20. Табака Розалія Григорівна — 10 р. позбавлення волі.
21. Табака Петро Васильович.
22. Ткач Марія Миколаївна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947—
1954).
23. Ткач Текля Миколаївна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945- 1952).
24. Федишин Іван Степанович — 10 р. позбавлення волі.
25. Чмелик Василь Прокопович — 10 р. позбавлення волі.
26. Чмелик Михайло Григорович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
27. Чмелик Онуфрій Григорович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі в
1946 р.
Активні підпільники ОУН
28. Мисак Дарія Яківна — померла підчас допитів у Дрогобицькій тюрмі.
29. Мисак Анна Андріївна — підпільниця, переховувалася і померла.
30. Пакіж (Чернеча) Марта Семенівна — переховувалася в монастирі, де і померла.
31. Пакіж Марія Петрівна — вчителька, втікала від переслідування, жила на Івано-Франківщині.
Члени ОУН (четверо), заарештовані НКВС 16 липня 1940 р.
32. Демків Тимофій Йосипович — розстріляний у Дрогобицькій тюрмі.
33. Іваник Йосиф Максимович — доля його невідома.
34. Кащій Гаврило Іванович — розстріляний у Дрогобицькій тюрмі.
35. Хемій Андрій Ількович — є перекази, що під час слідства вискочив у вікно і простромився на паркані.
36. Іваник Василь Григорович — під час масового розстрілу потрапив під трупи і зоставсь живий, переховувався, родину вивезли.
37. Левицький Зеновій Володимирович — син священика. Закатований НКВС у 1941 р. у Львівській тюрмі.
38. Мисак Яким Йосипович — загинув у концтаборі.


39. Мисак Петро Якимович — січовий стрілець. Заарештований НКВС у 1945 р. Загинув у концтаборі.
40. Пакіж Петро Семенович — січовий стрілець. Заарештований НКВС у
1945 	р. Загинув у концтаборі.
41. Табака Григорій Танасович — після відбуття покарання повернувся •51Р
в рідне село і помер. ^
42. Федишин Іван —10 р. позбавлення волі (1947-1956).
43. Шегрин Іван Костянтинович — 1914 р. н., заарештований 1940 р., помер у м. Хмельницькому.
44. Шигрин Кирило Олексійович — загинув у концтаборі.
45. Шигрин Яків Костянтинович — проживав у США.
Депортовані в Сибір та на Північ
Вислані 1940р., повернулись 1947р.
1. Гудзовата Анна (мама П. Гудзоватого).
2. Гудзоватий Володимир (син).
3. Гудзоватий Микола (син).
Не повернулись із Сибіру
4. Гишпіль Кирило.
5. Гишпіль Анна.
6. Гишпіль Стефанія.
7. Гишпіль Дарія.
Актюбінська обл. (1940-1944)
8. Грогодза Софія, померла в Сибіру.
9. Грогодза Люба.
10. ГретчинТекля.
11. Гретчин Євген.
12. Дуловський Казимир Карольович — 1878 р. н.
13. Дуловська Павліна Миколаївна — 1891 р. н.
14. Дуловська Галина Казимирівна — 1924 р. н.
15. Дженджера Андрій, помер у Сибіру.
16. Дженджера Розалія.
Красноярський край (1941-1947)
17. ІваникЄвросинія Олексіївна — 1873 р. н.
18. Іваник Григорій Васильович — 1934 р. н.
19. Іваник Євген Васильович — 1937 р. н.
20. Ємець Василь.
21. Ємець Марта.
22. Ємець Анна.
23. Ємець Андрій.
24. Ємець Андрій Васильович — 1883 р. н., помер у Сибіру.
25. Ємець Розалія (дружина) — померла у Сибіру.
26. Ємець Григорій (внук).
27. Ємець Євгеній (внук).
28. Кащій Василь.
29. Кащій Марія.
47
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Омська обл. (1947-1956)
30. Колос Марія Степанівна — 1904 р. н., померла в Сибіру.
31. Колос Віра Степанівна — 1933 р. н.
32. Колос Надія Петрівна — 1934 р. н.
Іркутська обл. (1946-1956)
33. Лепка Євдокія Іванівна — 1901 р. н.
34. Лепка Розалія.
Красноярський край (1941-1946)
35. Магаль Олексій.
36. Магаль Анна.
37. Магаль Марія.
38. Магаль Марта.
Не повернулись зі Сибіру
39. Качалуба Іван (тато).
40. Качалуба Анастасія (мама).
41. Качалуба Марія (донька).
42. Качалуба Яків (син).
43. Мисак Розалія Іванівна — 1898 р. н.
44. Мисак Микола Іванович — 1923 р. н.
45. Мисак Марія Іванівна — 1927 р. н.
46. Мисак Текля Іванівна — 1935 р. н.
47. Мисак Михайло Іванович — 1937 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
48. Мостовий Йосиф Ониськович — 1869 р. н.
49. Мостовий Василь Йосипович — 1924 р. н.
50. Мостова Анна Михайлівна — 1891 р. н.
Красноярський край (1941-1946)
51. Пакіж Меланія.
52. Стасів Семен.
53. Стасів Анастасія.
54. Стасів Анна.
55. Стасів Меланія.
56. Сітарська Дарія Олексіївна — 1917 р. н.
57. Сітарська Розалія Олексіївна — 1923 р. н.
Не повернулися зі Сибіру
58. Табака Танас.
59. Табака Феська.
Кіровська обл. (1946-1960)
60. Ткач Микола Іванович — 1882 р. н.
61. Ткач Серафима Йосипівна — 1900 р. н.
62. Ткач Григорій Миколайович.
63. Ткач Розалія Миколаївна — 1932 р. н.


Омська обл. (1947-1956)
64. Федишин Степан Васильович.
65. Федишин Юстина Степанівна.
66. Федишин Василь Степанович.
67 Федишин Анна Степанівна.
68. 	Худик Михайло — не повернувся з Сибіру.
(1947-1957)
69. Чернега Семен Гаврилович — 1892 р. н.
70. Чернега Ганна Іванівна.
КоміАРСР( 1946-1959)
71. Чернега Василь Прокопович — 1897 р. н.
72. Чернега Харитина Анастасівна — 1905 р. н.
Вислані в Сибір у 1945р. і там померли
73. Щедрик Юрій Ігнатович — 1891 р. н.
74. Щедрик Анна Андріївна — 1895 р. н.
1. Гавгун Євстахій.
2. Ганущак Євстахій.
3. Ганущак Іван Михайлович — 1925 р. н., «Лата», вояк кущової боївки УПА «Рогача».
4. Ганущак Петро Іванович — 1912 р. н., командир кущової боївки УПА «Рогача». Поліг у бою 23 жовтня 1948 р. у с. Вовчатичі.
5. Ганущак Станіслав Михайлович — 1923 р. н., «Грізний», вояк УПА, поліг у бою між селами Жирова, Піддністряни, Кам’яне 11 червня 1948 р.
6. Ганущак Стефа — 1923 р. н., член ОУН. Загинулау бою вс. Дулібах, де і похована.
7. Дубаневич Володимир — 1926 р. н., вояк УПА.
8. Ковалишин Василь.
9. Коваль Володимир.
10. Кухарський Євген — вояк УПА. Загинув у криївці 1945 р. в лісі Ясенів.
11. Москаль Володимир — 1924 р. н., вояк УПА, «Залізний», загинув
1946 	р.
12. Москаль Іван — вояк УПА, «Ведмідь», загинув 1944 р.
13. Соляк Петро Михайлович — 1925 р. н., «Зозуля», вояк кущової боївки УПА «Рогача», загинув у бою 23 жовтня 1948 р. у с. Вовчатичах.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Гавгун Микола.
2. Ганущак Андрій.
3. Ганущак Микола.
4. Ганущак Онуфра.
с. Вовчатичі Полеглі члени ОУН і вояки УПА
49
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
І
5. Герман Андрій.
6. Дубаневич Василь.
7. Дубаневич Володимир.
8. Коваль Матвій.
9. Ружило Григорій.
10. Сохан Петро Євстахович — 1900 р. н., 10 р. позбавлення волі.
11. Юркевич Степан Андрійович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1955).
12. Юркевич Григорій.
13. Юркевич Володимир.
14. Хемій Федір Михайлович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1. Гураль Роман Михайлович — 1927 р. н., «Сорока», вояк УПА, поліг у бою з НКВС в 1945 р. у с. Покрівцях, могила невідома.
2. Дзявроник Ярослав Миколайович — 1922 р. н., член ОУН, «Малий», вояк УПА. Поліг у бою з НКВС. Похований у рідному селі.
3. Крутий Михайло Іванович — 1922 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами у с. Покрівцях, де і похований.
4. Лесюк Володимир Дмитрович — 1919 р. н., член ОУН, «Вітер», заступник референта СБ райпроводу ОУН. Поліг у бою 18 червня 1949 р. у с. Волиці-Гніздичівській. Могила невідома.
5. Мартинишин Петро Юркович — 1923 р. н., «Сумний», вояк УПА, поліг у бою в с. Волиці-Гніздичівській 8 жовтня 1949 р., де і похований.
1954).
Депортовані в Сибір та на Північ
Кіровська обл. (1946-1958)
1. Дубаневич Василь Іванович — 1901 р. н.
2. ДубаневичТеодозія Миколаївна — 1904 р. н.
Іркутська обл. (1947-1957)
3. Коваль Матвій Карпович — 1891 р. н.
4. Коваль Христина Григорівна — 1897 р. н.
5. Коваль Євгенія Матвіївна — 1925 р. н.
КоміАРСР( 1946-1960)
6. Кухарський Михайло Григорович — 1905 р. н.
7. Кухарська Ольга Миколаївна — 1903 р. н.
Архангельська обл. (1945-1958)
8. Герман Софія Йосипівна — 1905 р. н.
9. Герман Богдан Андрійович — 1930 р. н.
10. Герман Микола Андрійович — 1938 р. н.
с. Волиця-Гніздичівська Полеглі члени ОУН і вояки УПА
50


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА £
1. БарикАнна Михайлівна — 1928 р. н., член ОУН, 10 р. позбавлення
волі (1945-1954). «НІ
2. Богоніс Йосип Іванович — 1913 р. н., член ОУН, 10 р. позбавлення волі в 1946 р., помер у концтаборі.
3. Греськів Володимир Петрович — 1922 р. н., 7 р. позбавлення волі (1947-1953).
4. Гураль Микола Михайлович — 1902 р. н., член ОУН, допоміжно- господарський відділ. Заарештований НКВС і помер у Львівській тюрмі.
5. Гураль Йосиф Михайлович — 1924 р. н., член ОУН, схоплений емде- бістами під час виконання завдання, засуджений до каторги і замордований у 1948 р.
6. Дадак Галина Д. — 1923 р. н., 7 р. позбавлення волі (1952-1956).
7. ДзявроникЄвстахій Миколайович — 1910 р. н., член ОУН, 10 р. позбавлення волі (1946-1953).
8. Климкович Йосип Антонович — 1908 р. н., член ОУН, допоміжна господарська група.
9. Климкович Тадей Йосипович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
10. Лесюк Анна Іванівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
11. Луців Леонтій Микитович — 1920 р. н., член ОУН, заарештований НКВС і замордований у концтаборі.
12. Матвіїв Остап Дмитрович — 1927 р. н., інтендансько-заготовча група УПА, заарештований НКВС, 10 р. позбавлення волі (1944-1954).
13. Мельнишин Антон Федорович — 1927 р. н., 20 р. каторги (1944-
1954). Подальша доля його невідома.
14. Микитин Осип Гаврилович — 1927 р. н., вояк УПА «Орлик», захоплений НКВС у бою, засуджений на 25 р. позбавлення волі.
15. Микитчин Іван Гаврилович — 1922 р. н., член ОУН. Вбитий поляками в 1942 р.
16. Микитчин Іван Григорович — 1927 р. н., допоміжна група УПА, 10 р. позбавлення волі (1944-1954), загинув у концтаборі.
17. Миколин Петро Григорович — 1918 р. н., член ОУН, заарештований НКВС у 1941 р., замордований у ГУЛАГу.
18. Николин Степан Іванович — 1919 р. н., заарештований НКВС у 1948 р., закатований у тюрмі під час допитів.
19. Пиріг Остап Олексійович — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі в
1948 	р.
20. Павлій Євстахій — 1927 р. н., розвідник УПА. Засуджений на каторжні роботи. Помер у концтаборі.
21. Пиріг Стефан Тимофійович —1907 р. н. Господарсько-медична група УПА. Заарештований НКВС. Засуджений і помер у концтаборі.
22. Солдан Вікторія Олексіївна — 1923 р. н., розвідниця відділу УПА, заарештована НКВС і засуджена на каторгу. Подальша її доля невідома.
23. Солдан Люба Олексіївна — 1925 р. н., медсестра УПА. Заарештована і засуджена на каторгу.
51
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


24. Солдан Любомир Олексійович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1953).
25. Солдан Мирослав Іванович — 1927 р. н., 15 р. позбавлення волі (1944-1954).
26. Солдан Мирослава Олексіївна — 1928 р. н., зв’язкова УПА, заарештована НКВС, засуджена на 25 р. позбавлення волі.
27. Солдан Михайло Андрійович — 1920 р. н., член ОУН, «Білий», вояк кущової боївки «Ореста», вбитий НКВС у 1946 р. біля с. Покрівці.
28. Солдан Ярослав Іванович — 1927 р.н., 25 р. позбавлення волі.
29. Федишин Григорій Юркович — 1912 р. н., допоміжна господарська група УПА. Заарештований НКВС і засуджений на каторжні роботи. Подальша його доля невідома.
30. Хомцій Стефан Федорович — «Крук», вояк УПА.
31. Цан Іван Іванович — «Грізний», вояк УПА.
Депортовані в Сибір, на Північ та в Донбас
Красноярський край (1941-1960)
1. Лесюк Дмитро Васильович.
2. Лесюк Анна Іванівна.
3. Лесюк Ірина Дмитрівна.
4. Лесюк Розалія Дмитрівна.
5. Лесюк Іван Дмитрович.
6. Лесюк Степан Дмитрович.
Красноярський край (1947-1960)
7. Салдан Іван Андрійович — 1887 р. н.
8. Салдан Марія Теодорівна — 1898 р. н.
9. Салдан Стефанія — 1930 р. н.
10. Салдан Роман Іванович — 1932 р. н.
11. Салдан Іван Іванович — 1934 р. н.
12. Салдан Василь Іванович — 1936 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
13. Микитчин Григорій Дмитрович — 1896 р. н.
14. Микитчин Марія Іванівна — 1894 р. н.
15. Микитчин Володимир Григорович — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
16. Мельнишин Федір Михайлович — 1902 р. н.
17. Мельнишин Ганна Степанівна — 1906 р. н.
18. Мельнишин Іван Федорович — 1938 р.н.
Омська обл. (1947 — 1960)
19. Матіїв Стефан Дмитрович — 1937 р. н.
20. Матіїв Катерина Федорівна — 1902 р. н.
Кіровськаобл.
21. Товкач Анна Іванівна — 1912 р. н.


22. Товкач Роман Васильович — 1936 р. н.
23. Товкач Катерина Федорівна — 1882 р. н.
Донецька обл. у 1950р.
24. Николин Ігор Степанович.
25. Николин Ольга Василівна.
с. Ганнівці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вайда Іван Антонович — 1908 р. н., засуджений на 10 р. позбавлення волі в 1950 р.
2. Вайда Микола Петрович — 1914 р. н., член ОУН з 1938 p., «Вірний», вояк кущової боївки УПА, з 1944 р. загинув у бою з енкавеесниками 27 серпня 1947 р. Похований у братській могилі жертв політичних репресій поблизу Замкової гори м. Жидачева.
3. Гнатків Петро Іванович — 25 р. позбавлення волі.
4. Греськів Михайло Теодорович — 1921 р. н., член ОУН з 1940 p., вояк кущової боївки УПА. Загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. біля с. Руди. Похований на цвинтарі в с. Ганнівцях.
5. Греськів Степан Юркович — 1912 р. н., член ОУН з 1938 p., служба безпеки при УПА. Загинув у бою з енкавеесниками у Воронівському лісі біля села Ганнівці у 1946 р. Похований на цвинтарі рідного села.
6. Греськів Степан Якович — 1922 р. н., член ОУН з 1940 p., «Береза», вояк УПА з 1942 р. Впав у бою з ворогами, дата смерті і місце поховання невідомі.
7. Мандзяк — вояк УПА. Загинув у бою 1945 р.
8. Марків Володимир Васильович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі в 1946 р.
9. Марків Михайло Миколайович — 1924 р. н., член ОУН з 1940 p., «Лисий», «Лисенко», воїн УПА з 1942 р. Загинув у бою з енкавеесниками в
1945 	р. у с. Жирівському, там і похований на цвинтарі.
10. Марків Михайло Петрович — 1915 р. н., член ОУН з 1938 p., «Калина», вояк УПА з 1942 р. Загинув у бою з енкавеесниками в 1948 р. біля Судової Вишні. Місце поховання невідоме.
11. Марків Мирослав Петрович — 1924 р. н., член ОУН з 1942 р., «Крук», вояк УПА з 1946 р. Загинув у бою з енкавеесниками в 1947 р. у с.Човганах Долинського p-ну Івано-Франківської обл., там і похований.
12. Марків Степан Петрович —1921 р. н., «Олень», пропагандист відділу УПА «Карпати». Загинув у бою з енкавеесниками 25 лютого 1945 р. у с. Нижня Лукавиця Стрийського p-ну, там же і похований в братській могилі на цвинтарі.
13. Невідомий — «Мазепа», «Повстанець». Впав у бою з енкавеесниками в 1946 р. у с. Ганнівцях. Похований у братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
53
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
(V 14. Невідомий — «Верховий», «Повстанець». Впав у бою з енкавеес-
£ никами у с. Ганнівцях. Похований у братській могилі на Замковій горі м. Жи- дачева.
15. Невідомий — «Повстанець». Впав у бою з енкавеесниками в 1946 р. * ус. Ганнівцях. Похований у братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
16. Табака Петро Федорович — 1924 р. н. Народився у с. Йосиповичі Стрийського р-ну, член ОУН з 1938 р. В УПА — з 1944 р., «Шрам». Впав у бою з енкавеесниками в 1948 р. Похований у братській могилі жертв політичних репресій на Замковій горі в м. Жидачеві.
17. Табака Семен Федорович — 1922 р. н., член ОУН, окружний референт, представник районової СБ. У1945 р., потрапивши на засідку енкавеес- ників біля рідної домівки, був убитий. Місце поховання невідоме.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бучковський Михайло Павлович — 1907 р. н., член ОУН з 1930 р., вояк УПА з 1942 р., арештований енкавеесниками в 1947 р., засуджений на
10 	р. каторги. Покарання відбував у Балхаському концтаборі. Повернувся в серпні 1956 р. Помер у 1989 р. Похований на цвинтарі в рідному селі.
2. Бучковський Броніслав Йосипович — 25 р. позбавлення волі.
3. Вайда Йосип Петрович — 1912 р. н., член ОУН з 1938 р., активний і дійовий націоналіст, організатор ОУН по багатьох селах. Арештований енкавеесниками в 1940 р. Запроторений на каторгу в Сибір, працював на підземних роботах. Голод і холод та фізичні знущання нелюдів звели його в могилу в 1943 р. Місце поховання невідоме.
4. Вайда Федір Іванович — 25 р. позбавлення волі.
5. Воробець Михайло Федорович — 25 р. позбавлення волі.
6. Марків Марія Миколаївна — 1922 р. н., член ОУН з 1940 р., станична села, зв’язкова УПА з 1942 р. Заарештована енкавеесниками в 1945 р., довгий час сиділа під слідством. В 1947 р. її засудили на 25 р. каторги. Перебувала в концтаборах Комі АРСР і в Казахстані, виконувала тяжкі фізичні роботи, стала інвалідом, повернулась у 1952 р., хворіє, живе в рідному селі.
7. Марущак Василь Степанович — 1924 р. н. Заарештований НКВС в
1948 	р., засуджений на 10 р. каторги. Перебував у концтаборах Колими, добував залізну руду. Повернувся у 1956 р., живе в рідному селі.
8. Паталай Меланія Антонівна — 1908 р. н. Заарештована енкавеесниками в 1950 р. Засуджена на 5 р. Працювала на будівництві залізниці в Тайшеті Іркутської обл., повернулася в 1956 р. Померла у 1966 р. Похована на цвинтарі в с. Ганнівцях.
9. Садова Меланія Антонівна — 1908 р. н., 5 р. позбавлення волі (1950- 1956).
10. Садовий Петро Миколайович — 1907 р. н., член ОУН з 1930 р., зв’язковий, вояк УПА з 1942 р. Арештований енкавеесниками в 1950 р. Засуджений на 10 р. позбавлення волі. Повернувся з Казахстану в 1959 р. до своїх дітей. Помер у 1999 р. Похований на цвинтарі в рідному селі.
11. Симанів Василь Петрович — 1920 р. н. Народився в с. Павлівці Івано-Франківської обл., член ОУН з 1941 р., «Пісня». Арештований енкавеесниками в 1946 р. Засуджений на 10 р. каторги. Перебував у таборах Комі
54


АРСР, працював на лісоповалі. Звільнений у 1953 р. Повернувся у 1978 р. X! Живе в с. Ганнівцях. ^
12. 	Яськів Ігнатій Йосипович — 1918 р. н., народився в с.Сидорівці. Арештований енкавеесниками в 1950 р. Засуджений на 25 р. концтаборів. Перебував у Воркуті. Повернувся у 1956 р. Помер у 1966 р. Похований на ^8® цвинтарі в с. Ганнівцях.
Депортовані в Сибір
Томська обл. (1950-1958)
1. Бучковський Йосип Петрович.
2. Бучковська Розалія Максимівна.
3. БурковськийЄвстахій Йосипович.
Хабаровський край (1950-1958)
4. Вайда Михайло Якимович — 1913 р. н., станичний.
5. Вайда Марія Михайлівна — 1914 р. н.
6. Вайда Андрій Михайлович — 1936 р. н.
7. Вайда Степан Михайлович — 1932 р. н.
8. Вайда Дарія Михайлівна — 1947 р. н.
9. Вайда Данило Якимович — 1903 р. н.
10. Вайда Анна Костянтинівна — 1904 р. н.
11. Вайда Наталя Данилівна — 1927 р. н.
12. Вайда Степан Данилович — 1929 р. н.
Спецпоселення( 1950-1960), померли
13. Вайда Остап Петрович — 1902 р. н.
14. Вайда Марія Федорівна.
Спецпоселення( 1950-1956)
15. Вайда Марія Федорівна — 1936 р. н.
16. Греськів Ярослава Степанівна (дівоче прізвище Чулу) народилася
1950 	р. в Хабаровському краї, куди були депортовані її батьки в 1949 р., повернулись у 1958 р.
Красноярський край(1941-1947)
17. Марків Петро Павлович — 1884 р. н.
18. Марків Анастасія Василівна — 1890 р. н.
19. Марків Софія Петрівна — 1926 р. н.
20. Марків Катерина Петрівна — 1933 р. н.
Кемеровська обл. (1947-1969)
21. Кряк Олексій Дмитрович — 1931 р. н.
22. Кряк Катерина Михайлівна — 1925 р. н.
Комі АРСР, а потім Караганда (1950-1956)
23. Марущак Степан Васильович.
24. Марущак Меланія Олексіївна.
55
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Томська обл. (1950-1956)
25. Попадюк Федір Олексійович — 1899 р. н.
26. Попадюк Євгенія Йосипівна — 1895 р. н.
27. Попадюк Петро Федорович —1936 р. н.
28. Попадюк-Яськів Анна Федорівна — 1923 р. н.
29. Яськів Степан Гнатович — 1947 р. н.
30. Яськів Михайло Гнатович — 1957 р. н.
смт Гніздичів Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. БачикІванМ. — 1924 р. н., воїн УПА. Загинув у 1946 р. підчас облави. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
2. Борис Федір Семенович — 1918 р. н., член ОУН, студент Львівського політехнічного інституту, розстріляний НКВСу тюрмі, червень 1941 р.
3. Борис Юрій Пилипович — 1917 р. н., член ОУН, «Блакитний», загинув у бою з НКВС 26 травня 1946 р. біля села Гніздичева, станичний. Похований у м. Жидачеві на Замковій горі (братська могила).
4. Васильків Василь — 1905 р. н., симпатик ОУН, загинув разом з двома товаришами восени 1944 р. підчас облави НКВС, вони були спалені в стодолі.
5. Котович Лев Євстахович — 1923 р. н., член юнацтва ОУН, закінчив Стрийську гімназію. Заарештований НКВС в 1940 р. і розстріляний у червні 1941 р. у тюрмі м. Львова.
6. Котович Роман Євстахович — 1922 р. н., член юнацтва ОУН, закінчив Стрийську гімназію. Заарештований НКВС у 1940 р. Засуджений на 10 р. Помер у концтаборі.
7 	Котович Ярослав Євстахович — 1921 р. н., член ОУН, воїн УПА, загинув на Волині.
Брати Лев, Ярослав, Роман — сини директора Гніздичівської школи Котовича Євстахія.
8. Кушнір Григорій Іванович — 1924 р. н., воїн боївки УПА. Восени 1945 р., оточений енкавеес- никами, підірвався гранатою. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
9. Кущнір Іван — 1889 р. н., батько Григорія, заарештований НКВСу 1945 р. Під час допитів замордований у м. Жидачеві. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
10. Кузишин Василь Васильович — 1926 р. н., член юнацтва ОУН, воїн УПА, загинув підчас облави в січні 1946 р. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
11. Кушнір Костянтин Костянтинович — 1914 р. н., член ОУН з 1938 р. «Вихор», районовий провідник. Загинув 26 травня 1946 р. в бою з НКВС
Борис Юрій Пилипович біля с' Гніздичева. Похований на Замковій горі в
м. Жидачеві.
56


£
о
о.
Котович Ярослав Кушнір Костянтин Максимів Антін Іванович о_
Євстахович Костянтинович С
12. Лесюк Григорій Васильович — 1898 р. н., воїн УПА, загинув навесні §
1945 	р. біля с. Лівчиць у бою під час облави. Похований на цвинтарі в с. За- 9
болотівцях. 0
13. Максимів Антін Іванович — 1917 р. н., член ОУН, «Месник». У 1943 р. закінчив підстаршинські курси УПА в Карпатах. У грудні 1946 р. біля села Гніздичева разом з воїнами-побратимами був оточений військами НКВС — у бою загинув. Похований у братській могилі в м. Жидачеві на Замковій горі.
14. Мартинишин Василь Миколайович — 1915 р. н., воїн УПА, «Кармелюк», упав у бою з енкавеесниками восени 1945 р. Похований на цвинтарі в Гніздичеві.
15. Машталір Павло — 1904 р. н., воїн УПА, впав в бою з НКВС у квітні
1945 	р. біля с. Лівчиць. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
16. Меренюк Іван Григорович — 1922 р. н., воїн УПА, вбитий НКВС у Королівці. Похований на цвинтарі в Гніздичеві.
17 Микитчин Євстахій Іванович — 1925 р. н., член юнацтва ОУН, вбитий німецькими фашистами в 1944 р. під час облави села. Похований на цвинтарі.
18. Михайлунів Іван Максимович — 1924 р. н., воїн боївки УПА. Загинув восени 1945 р. підчас облави. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
19. Павловський Володимир Васильович — 1926 р. н., станичний молодіжної ОУН в 1943 р., член ОУН, воїн боївки УПА, зв’язковий проводу ОУН.
У грудні 1946 р. впав в бою з НКВС в с. Гніздичеві, похований на Замковій горі в м. Жидачеві.
20. Павловський Данило Васильович — 1924 р. н., член ОУН, впав у бою з НКВС у 1945 р. біля Деменського лісу. Похований у м. Жидачеві.
21. Павловський Іван — у 1945 р. був поранений і від ран помер. Похований на цвинтарі.
22. Павловський Семен Данилович — 1911р. н., член ОУН, воїн УПА. Загинув біля села Пчани в бою з НКВС восени 1944 р., коли із Жидачівського військкомату везли хлопців переважно 1927 р. н., котрих забирали в армію, у Стрий. Усі хлопці розбіглися. Семена Павловського прив’язали за ноги до фіри і так тягнули до Жидачева. Похований у Жидачеві.
57


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Пиріг Семен Костянтинович
23. Павловський Тимофій (Тимко) Васильович — 1926 р. н., закінчив Стрийську гімназію, провідник молодіжної ОУН. Загинув у 1944 р. По-
' хований на цвинтарі.
24. Павлик Семен Дмитрович — 1927 р. н., воїн боївки УПА. Загинув під час облави в 1946 р.
Похований на цвинтарі.
25. Пилипів Володимир Іванович — 1925 р. н., симпатик ОУН, вбитий НКВС у 1944 р. Похований на цвинтарі.
26. Пилипів Володимир Іванович —1926 р. н., вояк УПА, схоплений енкавеесниками і розстріляний під час допитів.
27. Пиріг Василь Миколайович — 1919 р. н., вбитий у 1945 р. Похований на цвинтарі.
28. Пиріг Дмитро — 1882 р. н., батько станичного Петра Пирога, тесть Василя Васильківа. Усі троє трагічно загинули в криївці у стодолі. їх спалили під час облави.
29. ПирігЄвстахій Іванович — 1921 р. н., воїн боївки УПА, вбитий НКВС у с. Руді у 1946 р., там і похований.
30. Пиріг Йосиф Миколайович — 1921 р. н., воїн боївки УПА. Загинув від куль спецпідрозділу НКВС у 1945 р. Похований на цвинтарі.
31. Пиріг Петро Дмитрович — 1922 р. н., член ОУН, станичний, 27 вересня 1944 р. потрапив у засідку НКВС, був арештований разом з батьком.
Коли їх везли в Жидачів, боївка УПА їх визволила.
Загинув восени 1944 р. під час облави НКВС. Похований на цвинтарі.
32. Пиріг Петро Іванович — 1924 р. н., «Славко», воїн боївки УПА, зв’язковий проводу, загинув
у грудні 1946 р. біля с. Гніздичева, похований на Замковій горі в Жидачеві.
33. ПирігСемен Гнатович— 1916 р. н., «Яструб», воїн боївки районового проводу ОУН, впав у бою з НКВС під с. Заболотівцями. Похований на Замковій горі в Жидачеві.
34. Пиріг Семен Костянтинович — 1922 р. н., «Крига», воїн боївки районного проводу ОУН, загинув у бою з НКВС 26 травня 1946 р. їх загинуло
8 	чоловік. Похований на Замковій горі в Жидачеві.
35. Пущак Михайло Васильович — 1923 р. н., член ОУН, «Чорнота». У
1948 	р. потрапив на засідку енкавеесників біля с. Заболотівців, впав у бою. З ним ще був один повстанець (псевдо «Сокіл») з Лісної Дем’янки, прізвище Верес, він також загинув. Похований у Жидачеві.
36. Салдан Василь Андрійович — 1924 р. н., член ОУН, «Псевдо». Впав у бою з НКВС у 1945 р. біля с. Жирова, там похований на цвинтарі.
37. Салдан Марко Дмитрович — 1922 р. н., воїн боївки УПА, «Ярий», вбитий у 1946 р. енкавеесниками в с. Іванівцях, там і похований.
Пущак Михайло Васильович
58


Салдан Василь Андрійович
СалданМарко
Дмитрович
Чмелик Дмитро Васильович
Швед Василь Іванович
38. Салдан Михайло Іванович — український січовий стрілець, заарештований у 1944 р. НКВС, розстріляний у тюрмі м. Дрогобича.
39. Семчишин Василь Павлович—1921 р. н., член ОУН, впав у бою з НКВС у квітні 1945 р., похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
40. Семчишин Володимир Ількович —
1921 р. н., симпатикОУН, загинув під час облави у 1945 р. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
41. Семчишин Стефан Федорович —
1922 р. н., воїн кущової боївки УПА. Під час оточення енкавеесниками підірвався гранатою. Це було у 1945 р. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
42. Семчишин Іван Семенович — 1916 р. н. У 1945 р. вбитий яструбками, похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
43. Сивик Володимир — 1916 р. н., симпатикОУН. Загинув від кульенка- веесників у 1945 р. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
44. Трембецький Василь Петрович — 1910 р. н., член ОУН. Вбитий у с. Рогізно у 1945 р., там і похований.
45. Тріщ Микола Васильович — 1921 р. н., член ОУН, «Тарка» (с. Рогізно). Загинув у бою з НКВС 25 травня 1946 р. біля с. Гніздичева. Похований у братській могилі м. Жидачева.
46. Тюк Василь — 1915 р. н. У 1946 р. вбитий енкавеесниками у себе на подвір’ї.
47. Тюк Йосиф Якович — 1923 р. н., член ОУН-УПА, загинув навесні 1945 р., потрапивши на засідку НКВС. Похований на цвинтарі ус. Гніздичеві.
48. Хомко Микола Прокопович — 1922 р. н., симпатик ОУН, вбитий польськими колоністами в 1944 р. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
49. Чмелик Дмитро Васильович — 1923 р. н., член ОУН, «Бистрий», референт районового відділу пропаганди. Загинув у 1946 р., потрапивши на засідку енкавеесників. Похований у братській могилі м. Жидачева.
59
ДОВІДКИ ПРС


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Швед Стефанія Олексіївна Борис Михайло Камінський Степан
Тимофійович Миколайович
50. Швед Василь Іванович — 1912 р. н., член ОУН з 1936 р., «Шрам», районовий провідник. Загинув 26 травня 1946 р. у бою з НКВС біля с. Гнізди- чева. У цім бою загинуло 8 повстанців. Всі вони поховані на Замковій горі м. Жидачева в братській могилі.
51. Швед Стефанія Олексіївна — 1921 р. н., член ОУН, «Зірка», станична. Загинула в нерівному бою з НКВС 26 травня 1946 р. Похована в братській могилі м. Жидачева.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Борис Михайло Тимофійович — 1916 р. н., член ОУН з 1936 р. «Ворон», надрайоновий провідник ОУН, заарештований гестапо в 1943 р. в м. Стрию на залізничній станції. З концтабору Ебензее (Австрія) звільнений американською армією 6 травня 1945 р. Був у середовищі УГВР. Сім років працював редактором публіцистичного місячника «Український самостійник» у Мюнхені. Пізніше — координатор інституту імені М.Ореста в Мюнхені. Помер 15 вересня 1992 р. Похований в Мюнхені.
2. Борис Іван Тимофійович — 1909 р. н., заарештований НКВС у 1946 р., засуджений на 10 р. таборів. Повернувся на рідну землю, похований на цвинтарі.
3. Борис Петро Пилипович — 1930 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований в 1946 р., засуджений на 10 р., після звільнення в 1955 р. працював шахтарем в Донбасі, там помер і похований.
4. Борис-Салдан Розалія Федорівна — 1922 р. н. За підпільну працю в 1946 р. арештована, засуджена, покарання відбувала в Магадані на Колимі, у 1956 р. повернулась в рідне село.
5. Височанський Йосиф Миколайович — 1924 р. н., чотовий УПА, засуджений на 15 р. Помер у 1981 р., похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
6. Гніздовський Василь Миколайович — 1923 р. н., член ОУН, станичний 1944-1945 рр., арештований в 1945 р., засуджений на 15 р. каторги. Покарання відбував у Норильських таборах. Після звільнення повернувся на рідну землю, але його не прописували. У 1957 р. виїхав у м. Омськ, де
60


Купець Іван Кушнір Володимир Кузишин Йосиф Іванович
Олексійович Васильович
органи КДБ взяли його на спецоблік. Зі спецпоселення звільнений у 1960 р., на рідну землю повернувся з сім’єю у 1983 р. Помер 1989 р. Похований на цвинтарі в Гніздичеві.
7. Гніздовський Іван Семенович — 1929 р. н. член юнацтва ОУН, арештований НКВС 18 січня 1946 р., засуджений на 10 р. таборів. Звільнений у
1955 	р., повернувся в с. Гніздичів.
8. Зубрицький Михайло Михайлович — 1910 р. н, арештований у лютому 1946 р., у травні засуджений військовим трибуналом МВС Дрогобицької обл. за Ст. 54-10 КК на 10 р. позбавлення волі і позбавленням прав на
5 	р., покарання відбував в Інті. Звільнений у 1955 р., повернувся в с. Гніздичів, похований на цвинтарі в Гніздичеві.
9. Камінський Степан Миколайович — 1932 р. н., народився у с. Люб- ша. У зв’язку з тим, що батько — надрайоновий провідник, мама — член ОУН, арештована в 1945 р., його теж заарештував як «члена банди УПА» 14 жовтня 1949 р. начальник оперативної групи майор КДБ Орлов у м. Жу- равно. Засуджений 14 лютого 1950 р. за Ст. 68а терміном на 5 р. Нині проживає в Гніздичеві.
10. Костюлка Микола Васильович — 1927 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований НКВС у 1945 р., будучи школярем, у м. Жидачеві. Засуджений на 15 р. Покарання відбував у Норильських таборах.
11. Кузишин Іван Михайлович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1958).
12. Кузишин Йосиф Іванович — 1929 р. н., заарештований у 1948 р. Засуджений на 25 р. позбавлення волі і 5 р. позбавлення прав. Покарання відбував у таборах Магадана. Повернувся в с. Гніздичів.
13. Кузишин Іван Якович — 1919 р. н., заарештований НКВС у 1944 р. за підпільну працю в ОУН. Засуджений на 10 р. таборів. Після звільнення переїхав у м. Омськ до сестри і брата, а потім повернувся на рідну землю.
14. Кузишин-Тріщ Марія Василівна — 1921 р. н., член ОУН, заарештована у 1945 р. Засуджена на 15 р. каторги в Норильських таборах, після звільнення переїхала в м. Омськ до батька, який перебував на спецпосе- ленні.
61
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


15. Купець Іван Олексійович — 1923 р. н., симпатик ОУН, заарештований у лютому 1946 р. Засуджений на 10 р. таборів. Проживає у м. Львові.
16. Купець Людвінка — за матеріальну поміч ОУН-УПА заарештована у 1946 р. і засуджена на 10 р. таборів. Повернулась на рідну землю і в ній спочиває.
17. Кушнір Володимир Васильович — 1930 р. н., заарештований у 1949 р. Засуджений за Ст. 54-1а на 25 р. позбавлення волі і 5 р. позбавлення прав. Покарання відбував у таборах Екібастуза, а потім у Казахстані (Карагандинська обл.). Звільнений у 1956 р., повернувся додому.
18. Кушнір Ілько Ількович — 1914 р. н., симпатик ОУН, заарештований у
1945 р., засуджений на 10 р., повернувся на рідну землю, похований на цвинтарі.
19. Кушнір Йосиф Іванович — 1929 р. н., засуджений на 10 р. таборів (1948-1955).
20. Лесюк Василь Ількович — арештований в 1946 р., засуджений на
10 	р. таборів.
21. Лисевич Іван Павлович — 1909 р. н., арештований НКВС у лютому
1946 р., засуджений у травні 1946 р. військовим трибуналом МВС Дрогобицької області за Ст. 54-1а КК на 10 р. позбавлення волі з позбавленням прав на 5 р. Звільнений у 1955 р. Покарання відбував у таборах Казахстану. У с. Гніздичів повернувся 1963 р. Помер у 1978 р.
22. Лисевич Дмитро Павлович — 1922 р. н., воїн УПА, арештований НКВС у 1946 р. Засуджений на 10-р., покарання відбував у таборах Воркути, помер на рідній землі в 1989 р. Восени 1944 р. був поранений у ногу в Об- лазницькому лісі.
23. Лисевич-Данків Дозя Василівна — 1927 р. н., арештована і засуджена на 10 р. таборів за Ст. 54-1а, покарання відбувала в таборах Воркути.
24. Максимів Іван Петрович — 1925 р. н., закінчив Стрийську гімназію у
1943 	р., вступив в дивізію «Галичина». Проживає в Канаді.
25. Максимів Йосиф Петрович — 1928 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований 19 січня 1946 р., засуджений на 10 р. таборів. Від голоду помер у 1949 р. в Красноярському краї, селище Корейка.
26. Максимів Михайло Васильович — 1927 р. н., «Сокіл», член юнацтва ОУН, заарештований восени 1945 р., засуджений на 15 р. каторги заСт. 54-1а, 54. Покарання відбував у таборі Воркути. Працював у шахтах № 6, 29, ЗО, 40. Звільнений у 1956 р., поїхав до батьків, які перебували на спецпоселенні у м. Омську.
27. Марків Володимир Васильович — 1926 р. н., член ОУН, заарештований 18 січня 1946 р. Засуджений на 15 р. за Ст. 54-1а, 54. Повернувся у село в 1956 р. Похований на цвинтарі.
28. Марків Іван Васильович — заарештований у 1946 р. за співпрацю з ОУН-УПА. Засуджений на 10 р. гулагівських таборів. Повернувся у
Максимів Михайло рідне село інвалідом, похований на цвинтарі.
Васильович


29. Марків Йосиф Семенович — 1929 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований НКВС у 1948 р., засуджений на 25 р. таборів і 5 р. позбавлення прав. Покарання відбував у Магаданських таборах.
Звільнений у 1956 р., повернувся на рідну землю.
30. Марків Михайло Васильович народився 21 лютого 1930 р., член юнацтва ОУН, «Сосна», заарештований 18 січня 1946 р., засуджений 15 травня 1946 р. за Ст. 54-1а, 54. Покарання відбував у Мордовських таборах, на лісоповалі. У рідне село повернувся у 1956 р.
31. Марків Семен Іванович — 1886 р. н., заарештований у 1946 р. за матеріальну поміч ОУН- УПА, засуджений на 10 р. сибірських таборів. Повернувся у рідне село і тут похований.
32. Мартинишин Микола Григорович —
1926 	р. н., заарештований і засуджений в 1946 р. на 10 р. таборів, повернувся на рідну землю і в ній спочиває.
33. Меренюк Володимир Григорович —
1930 р. н. За співпрацю з підпіллям заарештований НКВС 18 січня 1946 р. і засуджений на 10 р. таборів, працював на земляних роботах, споруджуючи водоканал. Повернувся у 1953 р.
34. Микитчин Іван Васильович — 1930 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований у січні 1946 р., засуджений на 10 р. Повернувся на рідну землю, похований на цвинтарі.
35. Микитчин Петро Семенович — 1925 р.н., арештований у 1945 р., симпатик УПА, засуджений на 10 р., помер на пароплаві при транспортуванні в’язнів у Магаданський табір.
36. Микитчин Софія Семенівна — 1922 р. н., член ОУН, заарештована у
1945 	р., засуджена на 10 р. Покарання відбувала у Казахстанських таборах. Повернулась на рідну землю. Померла в 1985 р.
37. Микитчин Стефан Михайлович — 1925 р. н. За співпрацю з підпіллям заарештований у 1946 р. і засуджений на 10 р. таборів. Проживає в м. Дрогобичі.
38. Микитчин Федір Андрійович — 1929 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований у 1946 р., засуджений на 10 р. Повернувся в село, похований на цвинтарі.
39. Михайлунів Григорій Матвійович — заарештований у 1946 р. за матеріальну допомогу ОУН-УПА, засуджений на 10 р. таборів. Повернувся у рідне село і тут похований на цвинтарі.
40. Михайлунів Олексій Васильович — 1918 р. н., член ОУН з 1938 р., заарештований НКВС у 1940 р. Засуджений на 10 р., похований на цвинтарі в м. Жидачеві.
Марків Йосиф Семенович
Микитчин Федір Андрійович
63
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Павловський Йосип Олексійович
Павловський Михайло Васильович
ПирігВасиль
Семенович
41. Михайлунів Олексій Кузьмович —
1925 р. н., член ОУН, у 1944 р. був у Карпатах на курсах радистів. У 1946 р. заарештований і засуджений на 15 р. каторги, покарання відбував у таборах Норильська. Повернувся на рідну землю, помер у 1985 р. Похований у с. Руда.
42. Павлик Данило Іванович — 1919 р. н., член ОУН, заарештований і засуджений в 1946 р. на 10 р. Покарання відбував у Норильських таборах. Повернувся на рідну землю. Похований на цвинтарі.
43. Павловський Йосип Олексійович —
1929 р. н., заарештований і засуджений у 1946 р. на 10 р. таборів.
44. Павловський Микола Йосипович за матеріальну поміч УПА заарештований, засуджений на
10 	р., не повернувся.
45. Павловський Михайло Васильович — 1932 р.н., заарештований у 1950 р., засуджений на 25 р. позбавлення волі, повернувся у 1955 р.
46. Пилипів Василь Іванович — 1919 р. н., симпатикОУН, заарештований і засуджений у 1946 р. на 10 р. таборів. Повернувся на рідну землю в 1974 р. Помер у 2001 р.
47. Пиріг Василь Іванович — 1922 р. н., член ОУН, заарештований в 1945 р., засуджений на 20 р. каторги, там помер.
48. Пиріг Василь Павлович — заарештований
1945 	р., засуджений на 10 р. таборів, де помер і похований.
49. Пиріг Василь Семенович —1931 р.н., симпатикОУН, заарештований і засуджений на 5 р. таборів. Покарання відбував на Колимі. У 1954 р. звільнений. Повернувся в Україну 1956 р.
50. Пиріг Володимир Васильович — 1922 р. н., заарештований у 1945 р., засуджений на 20 р. каторги, відбував покарання у Магаданських таборах. Повернувся у 1956 р.
51. Пиріг Домна Антонівна — 1926 р. н., член ОУН, заарештована у 1945 р., засуджена на 10 р. каторги. Покарання відбувала у Казахстані. Повернулась на рідну землю. Померла в 1987 р.
52. Пиріг Іван Васильович — 1928 р. н. За підпільну працю опергрупою ст. лейтенанта Ілліна був заарештований 12 липня 1950 р. Засуджений
9 	вересня 1950 р. військовим трибуналом МВС Дрогобицької обл. за Ст. 54-1а, 54-11 на 25 р.


позбавлення волі і 5 р. позбавлення прав. У1956 р. був звільнений і повернувся додому.
53. Пиріг Михайло Антонович — 1914 р. н., член ОУН-УПА, заарештований у 1946 р., засуджений на 10 р. каторги. Повернувся на рідну землю. У 1985 р. помер, похований на цвинтарі.
54. Пиріг Михайло Семенович — 1925 р. н., член ОУН-УПА з 1943 р., «Жайворонок», заарештований у 1946 р., засуджений на 10 р. каторги. Покарання відбував у таборах Комі АРСР і Казахстану. Звільнений з концтабору у 1955 р. із забороною виїзду на Україну. Повернувся на рідну землю в 1961 р.
55. Пиріг Павло Васильович — 1930 р. н. У
1946 р. засуджений на 5 р. Пиріг Іван Васильович
56. Пиріг Семен Антонович — 1923 р. н., член
ОУН з 1943 р., «Вовк», заарештований у лютому 1946 р., засуджений у травні 1946 р. за Ст. 54-16 і 54 КК військовим трибуналом МВС Дрогобицької області на 10 р. каторги з позбавленням прав на 5 р. Покарання відбував у таборах Норильська.
57. Пиріг Семен Васильович — 1924 р. н. Заарештований в 1944 р., засуджений на 10 р. таборів. Повернувся на рідну землю, помер.
58. Пиріг Семен Васильович — 1925 р. н., заарештований НКВСу 1945 р., засуджений на 10 р. каторги. Перебував у Магаданських таборах, повернувся в 1957 р.
59. Пиріг Юлія Йосипівна — 1912 р. н., член ОУН, заарештована і засуджена в 1945 р. на 15 р. каторги. Покарання відбувала в Норильську. Повернулася в село, померла в 1988 р.
60. Пущак Іван Васильович — 1928 р. н., член молодіжної ОУН, заарештований і засуджений у 1945 р. на 10 р. таборів і там помер.
61. ПущакІлько Миколайович — 1907р. н., симпатикОУН, війте. Гнізди- чева за німецьких окупантів. Заарештований і засуджений у 1944 р. на 10 р. каторги. Покарання відбував у Норильську. У 1957 р. повернувся на рідну землю, де і помер.
62. Пущак Петро Васильович — 1928 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований і засуджений у 1946 р. на 10 р. каторги. У1955 р. повернувся на рідну землю. Помер.
63. Салдан ВасильТимкович — 1922р. н., симпатикОУН, заарештований і засуджений у 1946 р. на 10 р. таборів. У1956 р. повернувся на рідну землю.
64. Салдан Володимир — 1929 р. н., симпатик ОУН, заарештований у
1949 	р., засуджений на 25 р. таборів і 5 р. позбавлення прав. У1956 р. повернувся на рідну землю, похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
65. Салдан Іван Гаврилович — 1924 р. н., заарештований у 1940 р. Засуджений. З табору не повернувся.
66. Салдан Йосип Антонович — 1929 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований і засуджений у 1946 р. на 10 р. таборів. Повернувся на рідну землю і в ній спочиває.


£
67. Салдан Михайло Іванович — 1921 р. н., член ОУН, заарештований у 1944 р. і засуджений на 20 р. каторги. На рідну землю повернувся у
1956 	р. Похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
68. Салдан Михайло Іванович — 1922 р. н. У 1946 р. був арештований НКВС за співпрацю з підпіллям, засуджений на 20 р. таборів. У 1955 р. звільнений. Дружина Салдан Настя перебувала на спецпоселенні у м. Омську. Там він помер і похований.
< 69. Салдан Розалія Гаврилівна — 1922 р. н.,
С симпатик ОУН. Заарештована НКВС у 1946 р., за-
суджена на 10 р. таборів. Після звільнення прожи-
I вала в Красноярську. Там і померла.
О СалданМихайло 70. Салдан Семен — за співпрацю з підпіллям
СО Іванович
(V) був заарештований НКВС і засуджений на 10 р.
сї таборів. Після звільнення у 1955 р. переїхав до дружини Салдан Катерини Яківни в м. Омськ, де помер і похований.
71. Салдан Семен Дмитрович — за матеріальну поміч ОУН-УПА був заарештований у 1946 р. і засуджений на 10 р. таборів, звідки не повернувся.
72. Салдан Стефанія Федорівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1946 	р., Норильськітабори.
73. Салдан Ярослав Федорович — 1930 р. н., член юнацтва ОУН, «Явір». Заарештований у 1946 р., засуджений на 10 р. таборів. Покарання відбував у Норильських таборах. Повернувся на рідну землю, помер у 1995 р., похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
74. Семчишин Анна — за матеріальну поміч ОУН-УПА заарештована НКВС у 1946 р., засуджена на 10 р. таборів. Додому не повернулась, померла в таборі.
75. Семчишин Володимир Федорович — 1930 р. н., член молодіжної ОУН, заарештований у 1946 р., засуджений на 10 р. таборів. У село повернувся 1956 р. Похований на цвинтарі.
76. Семчишин Стефанія Пилипівна — 1922 р. н., член ОУН, заарештована у 1945 р., засуджена на 10 р. каторги. Померла у 1952 р. в таборі м. Норильська.
77. Терлюк Василь Іванович — 1907 р. н., симпатик ОУН. Заарештований НКВС у лютому 1946 р. Засуджений на 10 р. таборів. Після звільнення переїхав до дружини Терлюк Стефанії Дмитрівни в м. Омськ, де вона перебувала на спецпоселенні. Повернувся на рідну землю і в ній спочиває.
78. Терлюк Дмитро Васильович — 1930 р. н. Заарештований у 1948 р. Засуджений на 25 р. позбавлення волі і 5 р. позбавлення прав. Після звільнення переїхав до мами на спецпоселення у м. Омськ.
79. Трембецький Олекса Петрович—член ОУН, заарештований у 1946 р., засуджений на 10 р. таборів. В 1956 р. звільнений. Повернувся на рідну землю і в ній спочиває.
80. Тюк Василь Якович — 1908 р. н., симпатик ОУН, заарештований у
1946 	р. Засуджений на 10 р. таборів. У 1955 р. повернувся на рідну землю і в ній спочиває.
66


81 .Ференс Іван — за співпрацю з підпіллям ОУН заарештований 1946 р., засуджений на 10 р. позбавлення волі. У 1955 р. звільнений, повернувся на
82. 	Чмелик Дмитро Григорович — 1928 р. н., 25 р. позбавлення волі
83. Швед Анна Федорівна — 1914р. н. За співпрацю з ОУН-УПА у 1949 р. заарештована НКВС, засуджена за Ст. 54-11, покарання відбувала у Казахстані (селище Кенгір, Джезказганський р-н, Карагандинська обл.). У 1956 р. звільнена з табору. Пережила табірне Кенгірське повстання політв’язнів у 1954 р., в якому загинуло 500 політв’язнів, переважно жінки, від куль і під гусеницями танків. Переїхавши в м. Омськ, була взята на спецоблік КДБ. На спецпоселенні перебувала до осені 1960 р. На рідну землю повернулась у 1969 р. Померла 1998 р. Похована на цвинтарі в с. Гніздичеві.
84. Швед Дмитро Семенович — 1889 р. н., за матеріальну поміч ОУН- УПА був заарештований НКВС у 1946 р. Засуджений на 10 р. таборів. У 1955 р. звільнений, повернувся на рідну землю і в ній спочиває.
85. Швед Микола Михайлович — 1922 р. н., член ОУН, заарештований у 1945 р. Засуджений на 20 р. каторги. У таборі і загинув.
86. Швед Михайло Васильович —1930 р. н. За співпрацю і зв’язки з ОУН-УПА заарештований НКВС у 1946 р. Засуджений на 10 р. таборів і 5 р. позбавлення прав. Покарання відбував у таборах Казахстану, а потім — м. Норильська. Брав активну участь в табірнім повстанні політв’язнів м. Норильська у 1953 р. Повернувся на рідну землю, помер у грудні 2000 р. Похований на цвинтарі с. Гніздичева.
87. Швед Семен Васильович — 1929 р. н., за ШведМихайло зв’язок 3 підпіллям ОУН заарештований наприкінці Васильович
1946 	р., засуджений на 10 р. таборів, після звільнення перебував на спецпоселенні.
88. Яциків Володимир Павлович — 1929 р. н., член юнацтва ОУН, заарештований у 1945 р. на 8 р. таборів, там загинув.
89. Яциків Олекса Дмитрович —1909 р. н., симпатикОУН, заарештований у лютому 1946 р., засуджений військовим трибуналом військ МВС Дрогобицької області за Ст. 54-1а КК на 10 р. таборів з позбавленням прав на 5 р. Звільнений у 1955 р. Повернувся на рідну землю і в ній спочиває.
1. Купець Федір Йосипович — 1882 р. н., помер на засланні.
2. Максимів Євдокія — там і померла.
3. Максимів Василь Іванович — помер на засланні.
4. Максимів Текля.
5. Салдан Андрій — помер на засланні.
6. Салдан Софія.
7. Трембецька Катерина Василівна — 1890 р. н., померла на засланні.
(1947-1954).
рідну землю і в ній спочиває.
Депортовані в Сибір та на Північ
Архангельська обл., кінець 1944р.
67
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
8. 	Трембецький Лев Олексійович.
Спецпоселення. Кіровська обл., весна 1946р.
£& 9. Мартинишин Марія Миколаївна — за активну співпрацю з ОУН-УПА
була вислана в Сибір.
10. Михайлунів Марія Мафтеївна — із спецпоселення втекла, була за- » арештована, засуджена на 3 р. таборів, опісля перебувала на спецпоселенні
в Караганді.
11. Михайлунів Кузьма — 1882 р. н., помер на засланні.
12. Михайлунів Ксенія Данилівна — 1882 р. н.
13. Михайлунів Данило Кузьмович — 1919 р. н.
14. Михайлунів Анна Дмитрівна — 1911 р. н.
15. Михайлунів Віра Данилівна — 1949 р. н.
16. Павлик Іван — помер на спецпоселенні.
17. Павлик Софія.
18. Пиріг Іван — 1891 р. н., помер на спецпоселенні.
19. Пиріг Анна — 1896 р. н.
20. Пиріг Дмитро Іванович — 1924 р. н., помер в Казахстані.
21. Пиріг Стефанія Іванівна — 1934 р. н.
22. Пиріг Данило.
23. Пиріг Людвінка.
24. Пиріг Катерина Данилівна.
25. Пиріг Костянтин Данилович.
26. Пиріг Гнат — помер на засланні.
27 Пиріг Софія Гнатівна.
28. Пущак Розалія Онуфріївна — 1897 р. н.
29. Пущак Ярослав Васильович — 1941 р. н.
30. Пущак Володимир Васильович — 1939 р. н.
31. Пущак Іван Васильович — 1930 р. н.
32. Пущак Василь Михайлович.
33. Пущак Катерина Іванівна — 1947 р. н., із заслання втекла, переховувалась до 1953 р.
34. Пущак Марія Василівна — 1931 р. н., із заслання втекла, заарештована у 1949 р., засуджена на 3 р. таборів, покарання відбувала в Комі АРСР, після табору — 2 роки на спецпоселенні.
35. Трембецька Марія — 1921 р. н.
36. Трембецький Зеновій Олексійович — 1946 р. н.
(1946-1960)
37. Борис Пилип — 1879 р. н., помер на засланні.
38. Борис Семен Пилипович — 1923 р. н.
39. Борис Йосиф Пилипович — 1925 р. н.
40. Борис Софія Андріївна — 1885 р. н.
(1947-1950)
41. Салдан Федір Іванович — 1884 р. н.
42. Салдан Анастасія Кузьмівна — 1903 р. н.
(1947-1956)
43. Меренюк Анастасія — 1896 р. н., померла на засланні.
44. Меренюк Ярослав Григорович — 1940 р. н.
45. Меренюк Стефанія Григорівна.
68


Кіровська обл. (1946-1954) Т)
46. 	Пиріг Катерина Йосифівна — із спецпоселення втекла, заарешто- ^ вана і засуджена на 3 р. таборів.
47 Яциків Марія Іванівна — із заслання втекла, засуджена на 3 роки таборів, діти перебували в дитбудинку.
48. Яциків Роман Олексійович.
49. Яциків Ярослав Олексійович.
м. Омськ, із жовтня 1947р.
50. Максимів Петро Іванович — 1898 р. н.
51. Максимів Розалія Кузьмівна — 1901 р. н. Померла на засланні у 1950 р.
52. Максимів Катерина Петрівна — 1927 р. н., померла в Омську.
(1947-1956)
53. Кузишин Яків — помер на засланні.
54. Кузишин Стефанія Яківна — 1928 р. н.
55. Кузишин Йосиф Якович — 1931 р. н.
56. Павлик Дмитро — 1891 р. н., помер на засланні.
57. Павлик Софія.
58. Павлик Стефанія Дмитрівна — 1924 р. н.
59. Павлик Семен Дмитрович — 1946 р. н.
60. Салдан Дмитро — помер на засланні.
61. Салдан Катерина.
(1947-1956)
62. Лисевич Катерина Павлівна — 1914 р. н.
63. Лисевич Іван Іванович — 1946 р. н.
64. Лисевич Мирон Іванович — 1934 р. н., помер 1952 р. в м. Омську.
65. Микитчин Михайло Костянтинович — 1893 р. н., помер на засланні.
66. Микитчин Розалія Семенівна — 1888 р. н., померла на засланні.
67. Микитчин Стефанія Михайлівна — 1927 р. н.
68. Микитчин Дмитро Іванович — 1915 р. н.
69. Пилипів Григорій Іванович — помер на засланні.
70. Пилипів Катерина.
71. Семчишин Розалія Павлівна — 1928 р. н.
72. Семчишин Євстахій Павлович — 1927 р. н.
73. Швед Дмитро — 1914 р. н.
(1947-1960)
74. Салдан Катерина Яківна — померла в Омську.
75. Салдан Марія Семенівна — померла в Омську.
76. Салдан Тимофій.
77. Салдан Настя — вона і двоє її малолітніх дітей померли в Омську.
78. Салдан Іван Михайлович — 1934 р. н.
79. Семчишин Софія — померла на засланні.
80. Солданчин Дем’ян Миколайович — 1879 р. н.
81. Тюк Яків — помер на засланні.
(1947-1954)
82. Гніздовська-Братина Анна Миколаївна — 1925 р. н.
83. Максимів Василь Костянтинович — 1896 р. н.
69
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Максимів Іван Васильович
84. Максимів Анна Іванівна — 1899 р. н.
85. Максимів Іван Васильович — 1930 р. н.
86. Пиріг Андрій Ількович.
87. Пиріг Софія Миколаївна.
88. Пиріг Розалія Андріївна — 1927 р. н.
89. Пиріг Ілько Андрійович — 1930 р. н., подружжя Розалія та Ілько заарештовані у вересні 1948 р. і вислані в м. Омськ.
Омська обл. (1947-1958)
90. Борис Софія.
91. Купець Катерина.
92. Купець Софія Федорівна — 1928 р. н.
93. Купець Ольга Федорівна — 1932 р. н.
94. Купець Василь Федорович — 1934 р. н., помер в Омську
95. Павловська-Борис Текля Пилипівна — 1914 р.н. (1947-1956).
96. Семчишин Софія — померла на засланні.
97. Швед Василь.
98. Швед Ганна Василівна — 1930 р. н. (1947— 1957).
Омська обл. (1947-1959)
99. Пиріг Розалія Семенівна — 1901 р. н. У
1945 	р. вивезена в Хабаровський край. Повернулась у 1956 р.
100. Пиріг Василь — 1859 р. н. (1945-1956).
101. Швед Текля — 1891 р. н., заарештована в
1947 	р. і виселена на спецпоселення в м. Омськ, звідки втекла додому і переховувалась від КДБ до 1953 р.
102. Швед Йосиф Васильович — 1932 р. н., член юнацтва ОУН, навчався в Стрийській гімназії,
заарештований у 1948 р. із 10 класу школи № 5 м. Стрия. Після слідства КДБ висланий на спецпоселення в м. Омськ, повернувся у 1971 р.
103. Швед Іван Васильович — 1887 р. н,, заарештований КДБ у 1949 р. Висланий на спецпоселення в м. Омськ. Повернувся у 1961 р., помер у 1963 р., похований на цвинтарі в рідному селі.
Хабаровський край, січень 1948р., на Різдво Христове
104. Іванів Мирон Іванович (1949-1960).
105. Пиріг Іван Ількович — помер на засланні.
106. Пиріг Розалія Іванівна.
107 Пиріг-Людкевич Софія Іванівна — 1924 р. н.
108. Тюк Анна Іванівна — 1918 р. н.
109. Тюк Марія Василівна — 1940 р. н.
Швед Иосиф Васильович


Кіровська обл. (1946-1960)
110. Чмелик Василь Григорович — 1891 р. н.
111. Чмелик Розалія Дмитрівна — 1897 р. н.
112. Чмелик Михайло Васильович — 1928 р. н.
113. Чмелик Софія Василівна — 1932 р. н.
114. Чмелик Іван Васильович — 1940 р. н.
с. Голдовичі Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Дідух Степан Михайлович — 1930 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1952 р. у с. Юшківцях.
2. Драла Ярослав Андрійович — 1927 р. н., «Зенко», вояк УПА, загинув убою 1950 р.
3. Трусь Григорій Михайлович — 1920 р. н., «Тигр», вояк УПА, загинув у бою з ворогами ОУН та УПА 1950 р. у с. Рудківцях.
Засуджені за участь і сприяння ОУН і УПА
1. 	Трусь Іван Михайлович — 1916 р. н., 15 р. каторги (1945-1955).
Депортовані в Сибір
Спецпоселення, Омська обл. у 1948р.
1. Бендик Петро Павлович.
2. Бендик Катерина Дмитрівна — 1890 р. н.
3. Бендик Степан Петрович — 1925 р. н.
4. Бендик Анна Петрівна — 1931 р. н.
5. Бендик Микола Петрович — 1933 р. н.
Спецпоселення (1948-1960)
6. Попик Михайло С. — 1901 р. н.
7. Попик Марія Іванівна — 1914 р. н.
8. Попик Ольга Михайлівна — 1938 р. н.
9. Попик Степан Михайлович — 1945 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
10. Тихоліз Юрій Григорович — 1881 р. н.
11. Тихоліз Андрій Юркович — 1913 р. н.
12. Тихоліз Люба Василівна — 1924 р. н.
13. Тихоліз Марія Юрківна — 1930 р. н.
14. Тихоліз Володимир Андрійович — 1946 р. н.
15. Тихоліз Ганна Юрківна — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
16. Трусь Михайло Іванович — 1882 р.н.
17 ТрусьТереза — 1887р. н.
18. Трусь Агафія Михайлівна — 1912 р. н.
19. Трусь Василь Миколайович — 1931 р. н.
20. Трусь Остап Миколайович — 1941 р. н.


м. Омськ(1947-1956)
21. Бендик Анна Іванівна — 1926 р. н.
22. Бендик Володимир Петрович — 1944 р. н.
23. Клапко Ганна Олексіївна — 1875 р. н.
24. Клапко Катерина Іванівна — 1932 р. н.
25. Клапко Василь Іванович — 1934 р. н.
26. Макієвич Василь Іванович — 1905 р. н.
27. Макієвич Марія Іванівна — 1905 р. н.
Іркутська обл. (1951-1958)
28. Мигович Василь Михайлович — 1918 р. н.
29. Мигович Марія Михайлівна — 1922 р. н.
30. Мигович Ксенія Михайлівна — 1926 р. н.
м. Омськ(1947-1956)
31. Макієвич Василь Іванович — 1905 р. н.
32. Макієвич Галина Василівна — 1943 р. н.
Спецпоселення(1947-1958)
33. Когут Іван Тимофійович — 1886 р. н.
34. Когут Марія Степанівна — 1900 р. н.
35. Когут Ганна Іванівна.
36. Когун Степан Іванович.
37. Когут Василь Іванович.
Омська обл. (1949-1960)
39. Кухар Микола Федорович — 1894 р. н.
40. Кухар Ксенія Іванівна — 1900 р. н.
41. Кухар Мирослав Миколайович — 1937 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
42. Бендик Степан Михайлович — 1875 р. н.
43. Бендик Михайло Степанович — 1920 р. н.
44. Бендик Пелагія Михайлівна — 1925 р. н.
45. Бендик Агафія Степанівна — 1914 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
46. Стеців Григорій Іванович — 1889 р. н.
47 Стеців Ксенія Василівна — 1902 р. н.
48. Стеців Степан Григорович — 1928 р. н.
49. СтецівСтепанида Федорівна — 1929 р. н.
Омська обл. (1949-1959)
50. Стеців Марія Григорівна — 1931 р. н.
м.Омськ( 1947-1957)
51. Бик Марія Михайлівна — 1927 р. н.
52. Бик Іван Михайлович — 1918 р. н.
53. Бик Михайло Іванович — 1944 р. н.
54. Нагірняк Катерина Андріївна — 1896 р. н.
55. Нагірняк Агафія Михайлівна — 1937 р. н.
56. Нагірняк Катерина Федорівна — 1866 р. н.


с. Голешів
Село, що розкинулось на лівому березі річки Дністер, дало Україні цілу когорту самовідданих борців за її незалежність. Тут ще в 30-х роках XX століття діяла чисельна організація ОУН. Керував нею Іван Матвіїв. Серед найак- »ЗЕ тивніших членів — Андрій Левенець, його брати Микола та Іван, Володимир Паздерський з братами Миколою та Іваном, Василь Матвіїв, Михайло Пастух, Михайло Когут з братами, Василь Луців, Микола Комарницький та багато інших. Григорій Басараб був першим очільником «Просвіти», його змінив Михайло Пастух. Згодом Андрій Левенець організував тут відділ УПА, а Володимир Паздерський проводив вишкіл перших сільських вояків УПА. В село часто приїжджав односелець Андрій Луців, гімназист, а потім студент юридичного факультету Львівського університету, його випускник. Сюди нерідко навідувались видатні діячі ОУН-УПА Степан Бандера, Ярослав Стецько, Роман Шу- хевич, Микола Лебедь.
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Андрейків Андрій — 1919 р. н., вояк кущової боївки УПА самооборони СБ, упав у бою з НКВС під час облави у 1946 р. Похований в рідному селі Голешеві.
2. Гнатів Федір — 1912 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою під час більшовицької облави в с. Голешеві у 1947 р., де і похований.
3. Денишин Михайло — вояк сотні «Кармелюка» УПА, загинув у бою
1948 	р.
4. Дереш Анна — 1920 р. н. Зв’язкова УПА. Під час виконання бойового завдання упала в бою з військами МДБ у с. Букавині, могила невідома.
5. Когут Микола Олексійович — 1909 р. н., член ОУН, заарештований НКВС і закатований під час допитів. Похований у с. Голешеві.
6. Когут Микола — 1921 р. н. «Крук», похідна група УПА. Впав смертю героя у бою з каральними загонами більшовиків у 1948 р. у с. Буянові. Могила невідома.
7. Комарницький Іван — 1922 р. н., зв’язковий теренової боївки УПА. Загинув у бою в 1948 р. у с. Голешеві, де й похований.
8. Комарницький Михайло — 1925 р. н., вояк боївки УПА. Загинув у бою під час більшовицької облави в с. Млиниська у 1947 р. Похований у с. Голешеві.
9. Левенець Андрій — 1915 р. н., член ОУН, «Кармелюк», сотенний сотні «Кармелюка». Загинув у бою з НКВС у с. Буянові у 1948 р., могила невідома.
10. Левенець Іван Андрійович — 1922 р. н., зв’язковий кущової боївки УПА. Виконуючи завдання, був убитий НКВС у 1946 р., похований у с. Голешеві.
11. Левенець Микола — вояк УПА, загинув у нерівному бою з ворогом.
12. Левенець Марко — 1908 р. н., член ОУН, вояк боївки УПА. Захоплений НКВС під час виконання завдання в 1946 р. і по-звірячому замордований. Похований у с.Голешів.
13. Лучак Богдан — вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками.
73


14. Марко Олекса Антонович — 1927 р. н., зв’язковий УПА, захоплений у полон більшовиками і заколотий багнетами. Понівечене тіло знайшли у лісі й поховали на цвинтарі.
15. Ониськів Микола Іванович — 1918 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з каральними загонами КДБ у 1947 р. у с. Голешеві, де і похований.
16. Ониськів Іван Іванович — 1924 р. н., вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
17. Паздерський Антон — вояк УПА, захоплений у полон під час облави
1946 	р. Кати жорстоко знущались над ним, викололи йому та ще двом вище згаданим побратимам Миколі Когуту та Маркові Левенцю очі, відтак зв’язали Антона і Миколу колючим дротом і ще живими скинули їх у принагідну могилу — окопи, вириті під час проходження тут фронту, а Марка — трохи далі в рів.
18. Паздерський Іван — вояк УПА, загинув у бою.
19. Паздерський Микола — сотник УПА, загинув у нерівнім бою з карателями у Чорному лісі на Івано-Франківщині.
20. Паздерський Федір Іванович — 1924 р. н., «Кисіль», вояк кущової боївки «Крука». Загинув у бою з ворогами у 1946 р., похований у с. Голешеві.
21. Пастух Василь — 1920 р. н., вояк теренової боївки УПА «Кармелю- ка». Загинув у бою в 1947 р., похований у с. Голешеві.
22. Тимчишин Михайло — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою під час облави в 1947 р., похований у с. Голешеві.
23. Юзьків Іван — 1914 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки, упав у бою з НКВС у 1947 р. Похований у с. Голешеві.
24. Ільчишин Параска — 1918 р. н.
25. Левенець Анна — 1912 р. н.
26. Ярицька Марія — 1927 р. н.
Троє останні під час нападу НКВС на село були заарештовані і тут же прошиті кулеметними чергами за допомогу воякам кущової боївки УПА. Поховані у с. Голешеві як борці за волю України.
27. Комарницький Антон Дмитрович — 1904 р. н., вояк загону «Вихо- ра», загинув у бою 11 вересня 1947 р. у с. Голешеві.
28. Ярецький Михайло Григорович — вояк боївки «Вихора», загинув
11 	вересня 1947 р. ус. Голешеві.
Засуджені за допомогу УПА
1. Баранович Федір Дмитрович — 1933 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951-
1954).
2. Баранович Терентій Іванович — 1925 р. н. 10 р. позбавлення волі в
1949 	р.
3. Барин Максим Іванович — 1905 р. н., 6 р. позбавлення волі.
4. Василик Гнат Миколайович — 1922 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-1957).
5. Дрогомирецька Марія Михайлівна — 1909 р. н. 10 р. позбавлення волі в 1945 р.
6. Коваль Марія Григорівна — 1910 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951 — 1956).
7 Коваль Григорій Федорович — 1935 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951- 1956).


8. Когут Марія Данилівна — 1930 р.н., 5 р. позбавлення волі (1950-
1956). %
9. Лучак Ярослав Павлович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948- 1956).
10. Ониськів Микола Михайлович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі «8® (1946-1954).
11. Паздерський Володимир Іванович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1940-1950).
12. Пастух Катерина Костянтинівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
13. Пастух Михайло Романович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
14. Танасійчук Іван Іванович — 1932 р. н.
Депортовані в Сибір
Спецпоселення( 1949-1958)
1. Когут Іван Федорович — 1922 р. н.
2. Когут Ганна Іванівна — 1927 р. н.
3. Когут Олексій Федорович — 1926 р. н.
4. Когут Олена Андріївна — 1887 р. н.
5. Когут Марія Іванівна — 1949 р. н.
Спецпоселення (1949-1958)
Іркутська обл. (1946-1956)
6. Паздерський Іван Іванович — 1903 р. н.
7 Паздерська Марія Іванівна — 1903 р. н.
8. Паздерська Ольга Іванівна.
9. Паздерський Богдан Іванович — 1935 р. н.
10. Паздерська Мирослава Іванівна — 1940 р. н.
Хабаровський край (1949-1956)
11. Бацик Марія Василівна — 1889 р. н.
12. Бацик Ілля Панькович — 1881 р. н.
13. Бацик Василь Ількович — 1923 р. н.
14. Бацик Михайло Ількович — 1925 р. н.
15. Бацик Катерина Ільківна — 1931 р. н.
16. Бацик Анна Ільківна — 1936 р. н.
Омська обл. (1946-1956)
17 Басараб Микола з родиною.
18. Белінська-Левенець Ольга Андріївна -- 1927 р. н.
19. Бєлінський Василь — 1931 р. н.
20. Белінська Ольга — 1927 р. н.
21. Кисіль Іван з родиною.
22. Кухарський Антон з родиною.
23. Микитин Яків з родиною.
24. ХомикФедір Васильович.
25. Хорош Катерина Ільківна.
75
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Омська обл. (1947-1957)
26. Левенець Катерина Володимирівна — 1885 р. н.
27. Левенець Григорій Андрійович — 1930 р. н.
28. Левенець Володимир Андрійович — 1932 р. н.
с. Городище-Королівське Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Баглай Петро Миколайович.
2. Баглай Іван Миколайович.
3. Балук Григорій Миколайович.
4. Балук Дмитро Миколайович.
5. Балук Микола Йосипович.
6. Балук Степан Микитович — 1931 р. н.
7. Вербовська Катерина Гнатівна —1921 р. н., зв’язкова і друкарка райо- нового проводу ОУН-УПА. Загинула 14 серпня 1950 р. у с. Рудківцях.
8. Бачинський Степан Михайлович.
9. Гамкало Григорій Ількович — член районового проводу ОУН.
10. Гамкало Микола Іванович.
11. Гамкало Михайло Романович.
12. Григлевич Левко Степанович.
13. Гулей Григорій Купріянович.
14. Гулей Микола Пилипович.
15. Гулей Микола Федорович.
16. Гулей Теодор Пилипович.
17. Домашівська Катерина Гнатівна.
18. Домашівський Дмитро.
19. Дук Степан Іванович.
20. Заборський Степан Андрійович.
21. Іванців Володимир.
22. Ілечко Гнат Йосипович.
23. Косовський Йосип Юркович.
24. Корецький Григорій.
25. Мигович Степан Андрійович.
26. Неїжмак Кирило.
27. Партика Григорій.
28. Партика Іван Маркович.
29. Прохира Теодор.
30. Пундор Степан Панькович.
31. Пухаль Григорій Романович — член районового проводу ОУН.
32. Стахів Мирослав Михайлович — 1927 р. н., «Верлик», вояк УПА, охоронець ходорівського райпроводу ОУН-УПА. Поліг у бою 29 червня
1946 	р. у с. Городище.
33. Томашівський Дмитро Метафорович — 1920 р. н., «Ромб», командир ходорівського районового проводу ОУН-УПА. Поліг у бою з енкавеесниками 14 серпня 1950 р. у с. Рудківцях.


34. 	Ханас Андрій Іванович.
36. Чад Йосиф Федорович.
37. Чад Михайло Миколайович — 1933 р. н., «Тихий», загинув 1951 р.
38. Чад Степан Федорович.
39. Чапляк Андрій.
40. ЧаплякТеодор.
41. Яворський Г ригорій Павлович.
42. Яворський Роман Павлович — 1928 р. н., «Голуб», воякУПА, охоронець районового проводу ОУН. Поліг у бою 25 червня 1949 р. у с. Руда.
43. Яремко Василь Михайлович — 1920 р. н., поліг у бою 1948 р.
44. Яремко Йосиф Михайлович.
45. Яремко Степан Михайлович — 1922 р. н., член ОУН, поліг у бою 1948 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Гамкало Петро Андрійович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі в 1948 р.
2. Гулей Микола Йосипович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1954).
3. Гулей Андрій Теодорович.
4. Гулей Марія Степанівна.
5. Гунців Григорій.
6. Климкович Емануїл.
7. Климикович Осип.
8. Корж Михайло — 1923 р. н., 10 р. каторги (1947-1956).
9. Кутянський Микола Григорович — 1921 р. н., 15 р. каторги (1945—
1955).
10. Микитей Андрій.
11. Стахів (Прокопович) Ганна Михайлівна — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
12. Стегніцький Микола Васильович — 1924 р. н., 5 р. позбавлення волі (1947-1954).
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1958)
1. Бачинський Теодор Михайлович — 1909 р. н.
2. Бучинський Михайло Федорович — 1875 р. н.
3. Бучинська Анастасія Михайлівна — 1921 р. н.
4. Бучинська Степанія Михайлівна — 1927 р. н.
5. Бучинська Агафія Михайлівна — 1931 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
6. Гулей Іван Дмитрович — 1922 р. н.
7. Гулей Стефанія Антонівна — 1923 р. н.
8. Гулей Микола Дмитрович — 1924 р. н.
9. Гулей Катерина Дмитрівна — 1929 р. н.
10. Дудич Катерина Купріянівна — 1881 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Омська обл. (1947-1952)
11. Даниленко Василь Тимкович — 1921 р. н.
Хабаровський край (1950-1956)
12. Іванців Анна Паньківна — 1892 р. н.
13. Іванців Катерина Іванівна — 1925 р. н.
14. Іванців Марія Іванівна — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
15. Пшик Марія Федорівна — 1900 р. н.
16. Пшик Микола Іванович.
17. Пшик Дмитро Іванович.
18. Пшик Катерина Іванівна.
19. Пшик Анна Іванівна.
20. Пшик Ігор Іванович.
Хабаровський край (1950-1958)
21. Скавровський Йосиф Павлович.
22. Скавровська Стефанія Михайлівна.
23. Скавровська Ольга Йосипівна.
24. Скавровський Михайло Йосипович.
Омська обл. (1947-1959)
25. Яремко Михайло Васильович — 1883 р. н.
26. Яремко Розалія Степанівна — 1897 р. н.
27. Яремко Стефанія Михайлівна — 1937 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
28. Шуйко Микола Іванович — 1915 р. н.
29. Шуйко Анна Дмитрівна — 1921 р. н.
30. Шуйко Іван Миколайович — 1946 р. н.
Хабаровський край (1950-1960)
31. Балук Микита.
32. Балук Микола.
33. Вербовський Гнат.
34. Гамкало Андрій.
35. Гамкало Микола.
36. Гулей Степан.
37. Думашевська Катерина Никифорівна — 1923 р. н.
38. Думашевський Євген Дмитрович — 1947 р. н.
39. Кпимкович Стефанія.
40. Корпан Григорій Іванович — 1910 р. н.
41. Корпан-Рапньовська Марія Іванівна — 1907 р. н.
42. Рапньовський Лазар Михайлович — 1918 р. н.
43. Стахів Михайло.
Омська обл., вивезені 1947р.
44. Федоришин Агафія Стахівна — 1885 р. н.
78


45. Федоришин Василь Йосипович — 1932 р. н.
46. Федоришин Йосиф Васильович — 1885 р. н.
Іркутська обл. (1946-1957)
47 Федоришин Купріян Степанович — 1889 р. н.
48. Федоришин Марія Дмитрівна — 1895 р. н.
49. Федоришин Ганна Купріянівна — 1910 р. н.
50. Федоришин Анастасія Андріївна — 1922 р. н.
51. Федоришин Іван Купріянович — 1927 р. н.
52. Федоришин Анастасія Купріянівна — 1928 р. н.
53. Федоришин Євдокія Купріянівна — 1930 р. н.
54. Федоришин Катерина Купріянівна — 1929 р. н.
55. Федоришин Федір Купріянович — 1932 р. н.
56. Федоришин Микола Купріянович — 1936 р. н.
м. Омськ( 1947-1958-1960)
57. Мигович Андрій Миколайович.
58. Мигович Євдокія Томівна.
59. Мигович Ганна Андріївна.
м. Омськ( 1947-1958)
60. ШарабураСофран Йосипович.
61. Шарабура Дмитро Андрійович.
62. Шарабура Йосиф Дмитрович.
Спецпоселенняу 1948р.
63. Шарабура Дмитро Купріянович — 1931 р. н.
64. Шарабура Ярослав Дмитрович — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
65. Шуйко Микола Іванович — 1915 р. н.
66. Шуйко Іван Миколайович — 1946 р. н.
Омська обл. (1947-1952)
67. Даниленко Василь Тимкович — 1921 р. н.
с. Грусятичі Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Басараб Йосиф — 1923 р. н., вояк УПА, впав у бою в Карпатах, могила невідома.
2. Верес Йосиф Іванович — 1918 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з НКВСу с. Грусятичаху 1946 р., де і похований.
3. Верес Йосиф Михайлович — 1922 р. н., загинув у бою з ворогами у с. Грусятичах у 1946 р., де і похований.
4. Герич Роман — 1923 р. н., «Соловій», вояк УПА, загинув у бою з НКВС у 1949 р. у Рогатинському р-ні Івано-Франківської обл., могила невідома.
79
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


5. Герич Василь —
господар дому.
6. Герич Марія —
його дружина, розстріляні без суду НКВС під час грабунку в хаті.
7. Даниленко Андрій — вояк УПА, розстріляний на подвір’ї власної хати.
8. Климко Петро — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у бою з ворогами в горах Карпатах, моги-
Лютий Стефан Ількович Лютий Андрій Ількович
Ла НЄВІДОМа.
9. Лютий Йосиф Данилович — 1923 р. н., «Платон», вояк УПА, загинув у бою з НКВС у 1947 р., могила невідома.
10. Лютий Стефан Ількович — 1923 р. н., «Сірко», «Орлик», вояк УПА, загинув у бою з ворогами в 1947 р. у с. Лівчицях, могила невідома.
11. Лютий Андрій Ількович — 1925 р.н., «Береза», вбили енкавеесники в 1945 р. у с. Грусятичах, де й похований.
12. Лялюк Йосиф — вояк УПА, схоплений НКВС і без суду закатований.
13. Могила Степан — 1921 р. н., «Мирон», вояк УПА, впав у бою з НКВС у 1948 р., могила невідома.
14. Павлінський Юліан — вояк УПА, схоплений НКВС і закатований у селі.
15. Рій Йосиф — 1920 р. н., вояк УПА, схоплений НКВС у Карпатах, засуджений військовим трибуналом, помер в Карагандинському концтаборі.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Басараб Дмитро Васильович — 1933 р. н., 25 р. позбавлення волі (1955-1956).
2. Баглай Роман — 1926 р. н., 5 р. позбавлення волі (1950-1955).
3. Будник Іван Петрович — 1924 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951- 1956).
4. Верес Йосиф Іванович — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі.
5. Верес Василь Дмитрович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі.
6. Верес Іван Васильович — 1903 р. н., 25 р. позбавлення волі.
7. Грицай Іван Пантелеймонович — 1924 р. н.
8. Гузар Левко Михайлович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі (1952— 1956).
9. Данилейко Йосиф Степанович — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі у
1951 	р.
10. Івановський Іван Федорович — 1920 р. н., 25 р. позбавлення волі.
11. Коровець Йосиф Олексійович — 1929 р.н., 25 р. позбавлення волі (1948-1956).
12. Коровець Зеновій Дмитрович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі.
13. Мандзій Йосиф — помер в етапному вагоні по дорозі в концтабір.
80


14. Масний Дмитро — помер в етапному вагоні по дорозі.
15. Павлінська Катерина — 10 р. позбавлення волі.
16. Савків Іван Йосифович — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі (1952-
1956).
17 Телішевський Іван Миколайович — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі (станичний села).
18. Шевчишин Андрій Михайлович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
Депортовані в Сибір
Спецпоселення, Іркутська обл. (1946-1950)
1. Лютий Данило Іванович — 1904 р. н.
2. Люта Катерина.
3. Лютий Ілля Степанович.
4. Люта Пелагія Іванівна.
Іркутська обл. (1946-1957)
5. Коровець Микола Семенович — 1896 р. н.
6. Коровець Євдокія Іванівна — 1902 р. н.
Хабаровський край (1950-1958)
7. Милимук Степан Іванович — 1905 р. н.
8. Милимук Катерина Василівна — 1910 р. н.
9. Милимук Василь Степанович — 1930 р. н.
10. Милимук Іван Степанович — 1931 р. н.
11. Милимук Євген Степанович — 1944 р. н.
Красноярський край (1950-1953)
12. Цюра Василь Антонович — 1889 р. н.
13. Цюра Катерина Степанівна — 1896 р. н.
14. Цюра Степан Васильович — 1930 р. н.
Тюменська обл. (1951-1957)
15. Павлінський Юліан Йосипович — 1904 р. н.
16. Павлінська Ганна Василівна — 1921 р. н.
17 Павлінський Йосип Юліанович — 1945 р. н.
18. Павлінська Катерина Юліанівна — 1950 р. н.
Іркутська обл. (1946-1955)
19. Могила Дмитро Іванович — 1904 р. н.
20. Могила Пелагія Іванівна.
21. Могила Йосифа Дмитрівна.
22. Могила Агафія Дмитрівна — 1936 р. н.
(1947-1959)
23. Верес МихайлоТеодорович — 1884 р. н.
24. Верес Тетяна Іванівна — 1886 р. н.
25. Верес Микола Михайлович — 1927 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
КоміАРСР( 1946-1953)
26. Гереч Катерина Федорівна — 1888 р. н.
27. Антонюк Василь і з ним 4 особи сім’ї.
Хабаровський край (1950-1958)
28. Олійник Григорій Теодорович — 1895 р. н.
29. Олійник Тетяна Прокопівна — 1900 р. н.
30. Олійник Андрій Григорович — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1955)
31. Верес Василь Іванович — 1906 р. н.
32. Гураль Василь.
33. Даниленко Стефан.
34. Олійник Григорій.
35. Турчин Катерина.
36. Турчин Михайло.
с. Дев’ятники Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Василишин Микола — «Подачний», кущовий провідник УПА. Загинув у березні 1945 р. у с. Дев’ятниках, утрьох підірвали себе гранатою у криївці.
2. Візний Василь — поліг у бою з енкавеесниками у лісах біля с. Глібо- вичі у листопаді 1944 р. Похований у с. Вибранівці.
3. Візний Микола.
4. Візний Петро.
5. Візний Федір.
Всіх трьох, вище названих, у 1944 р. під час облави у с. Дев’ятниках було розстріляно військами НКВС.
6. Дякон Василь (1923-1944), розстріляний німцями.
7. Дякон Михайло (1921-1944), загинув у бою біля с. Глібович.
8. Дякон Іван — 1927 р.н., арештований НКВС, подальша його доля невідома.
9. Дякон Ярослав — 1913 р. н., учитель, член ОУН, магістр права, в/о головного референта СБ при проводі ОУН-УПА, полковник. Нагороджений УГВР срібним хрестом «За заслуги». Загинув 9 листопада 1948 р. Могила невідома.
10. Заставний Василь.
11. Івасик Михайло Олексійович — розстріляний енкавеесниками 4 грудня 1945 р.
12. Кисіль Михайло — загинув восени 1945 р.
13. Кубай Андрій — 1914 р. н., загинув у бою
6 	березня 1945 р. у с. Піддністрянах. Знищив
кількох ворогів, останньою кулею — себе. Дякон Ярослав
82


Заставний Василь
14. Кубай Мирослав
— 1920 р. н., розстріляний гестапо в 1941 р. під Полтавою.
15. Куляш Йосип —
1923 р. н., «Хрін»,
«Владко», служив у СБ.
Поліг у бою 1946 р. біля м. Броди.
16. Кучер Іван — загинув у бою в лісі біля с. Вибранівки, листопад 1944 р.
17. Липа Петро Іванович — активний член ОУН. У 1939 р. перейшов польський кордон і пішов боронити Карпатську Україну в її змаганнях за свою незалежність. В одному з боїв був захоплений угорцями і переданий польській владі, яка посадила його в Стрийську тюрму, звідки йому вдалося вийти. Після приходу визволителів зі Сходу продовжує революційну діяльність, вояк УПА. В одному з боїв у лісі під селом Чижичі був тяжко поранений і потрапив у більшовицький полон, де його по-звірячому вбили, перерізавши горло бритвою.
18. Майдан Іван.
19. Микієвич Микола — 1924 р. н., сотенний УПА. Загинув у Карпатах 1947 р. біля с. Литвиця.
20. Микуш Василь — 1928 р. н. Загинув під час облави 4 червня 1945 р.
21. Микуш Михайло — «Байда». Був убитий більшовиками у засідці під час перевезення зброї.
22. Михашула Григорій.
23. Паздерський Іван — загинув восени 1945 р.
24. Сисак Михайло — поліг у бою 1945 р. біля села Борусів.
25. Сокальчук Павло.
26. Спас Володимир — поліг у бою з енкавеесниками 1945 р. в лісі біля с. Дев’ятники.
27. Хандога Андрій.
28. Хміль Григорій.
29. Чипелик Павло — загинув 4 червня 1945 р.
30. Чмир Ярослав Васильович — 1926 р.н., розстріляний енкавеесниками 4 грудня 1945 р.
31. Шиделко Василь — 1926 р.н. Загинув у березні 1945 р.
32. Шпепик Павло — загинув 4 липня 1945 р.
Куляш Йосип
Микуш Василь
Микуш Михайло
83
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Загинули від рук енкавеесників, замаскованих під СБ УПА
1. Борячок Г ригорій.
2. Кисіль Михайло.
3. Кіндзераіван.
4. Корсик Микола.
5. Лалак Василь.
6. Магунь Іван.
7. Поглад Магда.
8. Поглад Марина.
9.СтрусьЮрко.
10. Халявка Василь.
11. Халявка Михайло і сім’я.
12. Халявка Надія.
13. Шежинський Павло.
14. Шежинська, імені сельчани не знають.
Знищені НКВС без суду та замучені в тюрмах (1945-1950)
1. Візний Михайло.
2. Гураль Микола.
3. Комарницький Стефан.
4. Кубай Агафія.
5. Куляш Михайло.
6. Кучер Павло.
7. Кучер Марія.
8. Спас Олекса.
9. Шиделко Стефан.
10. Шиделко Агафія Степанівна.
11. ЛаликЯрослав Трохимович — 1911 р. н.,
розумово недорозвинутий. Енкавеесники вимагали у нього інформації про тих, кого шукали. Його вбили у 1945 р. на очах у людей, перед тим поламавши йому кінцівки. КучерМарія
12. Магунь Катерина — загинула під час перестрілки між повстанцями і енкавеесниками 1948 р.
Без слідства і суду НКВС замордували двох підлітків. Це:
1. 	Заставний Степан. 2. Кушлик Микола.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Балук Катерина Василівна — 1909 р. н., 8 р. позбавлення волі.
2. Вирста Катерина Григорівна — 1925 р. н.
3. Візний Євген Михайлович — 1931 р. н., 25 р. позбавлення волі.
4. Вовк Ксенія Степанівна.
5. Гурман Іван.
6. Дуда (Липа) Марія Іванівна — 1926 р. н., «Фея», розвідниця, зв’язкова районового проводу ОУН-УПА, 25 р. позбавлення волі (1947-1955).
7. Дякон Іван — 1927 р. н., арештований в армії, подальша доля його невідома.
8. Жовнір Михайло Степанович — 1931 р. н., 25 р. позбавлення волі.
9. Кисіль Петро —10 р. позбавлення волі.
10. Кіндзера Михайло.
84


11. КуликовичІрина.
12. Кушлик Василь — 25 р. позбавлення волі.
13. Кушлик Петро —10 р. позбавлення волі.
14. Магунь Петро — 25 р. позбавлення волі.
15. Мельник Іван Іванович — 1914 р. н., 20 р. позбавлення волі.
16. Милимук Іван Михайлович — 1914 р. н.,
10 	р. позбавлення волі (1950-1956).
17. Німа Іван Якович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1954).
18. Пришляк Марія Петрівна.
19. Сусік Дмитро —10 р. позбавлення волі.
20. Філіповська Катерина — 10 р. позбавлення волі.
21. Філіповський Микола — 10 р. позбавлення волі.
22. Філіповська Олена — померла в підпіллі.
23. Шиделко Михайло Степанович —
1922 	р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
СусікДмитро
Філіповський Микола
Депортовані в Сибір
1. Вирста Григорій, з дочкою.
2. Візний Павло.
3. Візний Михайло.
4. Візна Катерина.
5. Візний Стефан.
6. Візний Євген.
7. Візна Агафія.
8. Дякон Стефанія.
9. Дякон Люба.
10. Дякон Микола.
11. Жовнір Стефан Іванович — 1900 р. н.
12. Жовнір Марія Федорівна — 1902 р. н.
13. Жовнір Михайло Степанович — 1927 р. н.
14. Кубай Антін Іванович — 1886 р. н.
Алтайський край (1940-1946)
15. Жовнір Степан Іванович — 1900 р. н.
16. Жовнір Марія Федорівна — 1902 р. н.
17. Жовнір Михайло Степанович — 1927 р. н.
18. Жовнір Олена Степанівна — 1929 р. н.
19. Жовнір Іван Степанович — 1931 р. н.
20. Жовнір Роман Степанович — 1934 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
21. Комаринський Степан Васильович — 1906 р. н.
22. Комаринська Катерина Андріївна — 1915 р. н.
23. Комаринський Богдан Степанович — 1942 р. н.
85


24. Комаринська Уляна Степанівна — 1944 р. н.
25. Комаринська Марія Степанівна — 1948 р. н.
Спецпоселення( 1950-1958)
26. Кучер Петро Миколайович — 1890 р. н.
27. Кучер Анна Антонівна — 1890 р. н.
28. Кучер Йосиф Петрович — 1928 р. н.
29. Кучер Марія Петрівна — 1924 р. н.
(1947-1958)
30. Спас Ганна Олексіївна — 1907 р. н.
31. Спас Петро Олексійович — 1926 р. н.
32. Спас Михайло Олексійович — 1928 р. н.
33. Спас Люба Олексіївна — 1941 р. н.
34. Спас Іван Олексійович — 1936 р. н.
Алтайський край і в Омську обл.( 1940-1946; 1947-1950)
35. Поглод Михайло Ількович — 1895 р. н.
36. Поглод Олена Яківна — 1900 р. н.
37. Поглод Ганна Михайлівна — 1927 р. н.
38. Поглод Софія Михайлівна — 1925 р. н.
39. Поглод Степан Михайлович — 1929 р. н.
40. Поглод Іван Михайлович — 1931 р. н.
Омська обл. у 1947р.
41. Кисіль Агафія.
42. Кисіль Василь.
43. Кубай Настя Макарівна — 1895 р. н.
44. Кубай Василь Антонович — 1917 р. н.
45. Кубай Іван Антонович — 1930 р. н.
46. Кубай Агафія.
47 Куляш Ганна.
48. Куляш Микола — 1925 р. н., помер у Сибіру.
49. Липа (Дуда) Марія.
50. Поглод Агафія Михайлівна.
51. Поглод Ярослав Васильович.
52. Поглод Михайлина Василівна.
53. Чмир Василь Андрійович — 1898 р.н.
54. Чмир Марія Антонівна — 1903 р. н.; за втечу із спецпосе- лення (1948-1951) була ув’язнена.
Омська обл. (1947-1960)
55. Кучер Павло Михайлович — 1884 р. н.
56. Кучер Катерина Павлівна — 1930 р. н.
57. Кучер Марія Федорівна — 1896 р. н.
58. Микуш Іван.
59. Микуш Магдалина.
60. Поглод Агафія.
61. Поглод Михайло.
62. Поглод Ярослав.


63. Поглод Михайло.
64. Поглод Іван.
65. Спас Ганна.
66. Спас Володимир.
67. СпасМирон.
68. Філіповська Катерина.
69. Філіповська Надія.
70. Філіповський Володимир.
71. Чмир Катерина.
72. Чмир Василь.
73. Чмир Настя.
74. Шиделко Катерина.
75. Шиделко Микола.
76. Шиделко Агафія.
77. Шиделко Стефанія.
Кемеровська обл. (1947-1960)
78. Куляш Михайло Йосипович — 1895 р. н.
79. Куляш Анна Йосипівна — 1900 р. н.
80. Куляш Михайло Йосипович — 1925 р. н.
с. Демидів Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. БрикТеодор — 1908 р. н., член ОУН.
2. Дядишин Микола — 1920 р. н.
3. Жидловський Микола — 1923 р. н.
4. Жидловський Стефан — 1926 р. н., «Верба».
5. Івасишин Михайло — 1925 р. н., член ОУН.
6. Калинець Андрій — 1923 р. н.
7. Кіт Іван — 1922 р. н.
8. Кіт Микола Михайлович — 1920 р. н., «Тигр», командир кущової боївки ОУН, поліг у бою 1948 р. у с. Бортниках.
9. Кривий Григорій — 1922 р. н.
10. Левицький Михайло — 1923 р. н.
11. Масик Василь — 1918 р. н., член ОУН.
12. Підгірний Микола — 1923 р. н.
13. Підгірний Михайло — 1923 р. н.
14. Підгірний Іван — 1920 р. н.
15. Підгірний Михайло Федорович — 1923 р. н., «Чорний».
16. Сливка Микола — 1922 р. н., «Моряк», сотник УПА.
17 Сірчинський Василь — 1917 р. н., член ОУН.
18. Сірчинський Богдан — 1914 р. н., член ОУН, «Стебельце».
19. Стриганин Іван — 1922 р. н.
20. Стиранівський Стефан — 1922 р. н.
21. Стиранівський Петро — 1922 р. н.
22. Українець Іван — 1920 р. н.
87
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Іванишин Марія Василівна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
2. Мельничий Микола — священик, арештований НКВС у 1940 р.
3. Сливка Микола — голова «Просвіти» села. Заарештований НКВС в 1940 р. Подальша доля його невідома.
4. Став’яж Володимир Михайлович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі.
5. Хома Ганна Іванівна — 1902 р.н., 15 р. каторги в 1945 р.
Депортовані в Сибір
Іркутська обл. (1946-1957)
1. Кіт Михайло Микитович — 1893 р. н.
2. Кіт Катерина Іванівна — 1895 р. н.
3. Кіт Марія Михайлівна — 1927 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
4. Каїнський Микола. 13. Озарків Ольга.
5. Каїнський Михайло. 14. Паньків Стефан.
6. Каїнська Орися. 15. Паньків Марія.
7. Каїнський Василь. 16. Паньків Катерина.
8. Мусій Марія. 17. ПаньківСтефа.
9. МусійФедір. 18. Підгірний Василь.
10. Мусій Ірина. 19. Підгірна Марія.
11. Озарків Теодор. 20. Підгірний Іван.
12. Озарків Єва. 21. Підгірний Микола.
Омська обл. (1947 — 1960)
22. Сірочинський Григорій Андрійович — 1886 р. н.
23. Сірочинська Ганна Юрківна — 1882 р. н.
24. Сірочинський Євстахій Григорович — 1923 р. н.
25. Сірочинський Ярослав Григорович — 1926 р. н.
26. Сірочинський Володимир Григорович — 1924 р. н.
Омська обл. (19471960)
27 Стиранівська Пелагія Олексіївна — 1896 р. н.
28. Стиранівська Ганна Миколаївна — 1931 р. н.
29. Стиранівський Микола Миколайович — 1933 р. н.
Іркутська обл. у 1947р.
30. Сливка Катерина — померла в Сибіру.
31. Сливка Богдан — помер у Сибіру.
Омська обл. (1948 — 1960)
32. Сирота Марія Федорівна — 1921 р. н.
33. Сирота Віра Йосипівна — 1941 р. н.


с. Демня-Корчівська і с. Демня-Сулятицька
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вознюк Василь — 1918 р. н., розстріляний енкавеесниками біля власного дому.
2. Мельник Іван Миколайович — 1921 р. н., вояк УПА, «Остап», загинув у лісовому масиві, тіло забрали в Журавно. Могила невідома.
3. Мельник Василь Іванович — 1919 р.н., вояк УПА. Загинув у бою з ворогами в с. Володимирцях. Похований ус. Демівці.
4. Огоновський Олексій Якович — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою з ворогами в лісі і похований у Демні.
5. Павлик Федір Семенович — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в лісі. Забраний у Журавно. Могила невідома.
6. Попадюк Василь Панькович — 1919 р. н., «Щупак», вояк УПА, упав у бою в місцевому лісі 1946 р. Могила невідома.
7. Савчин Степан Стахович — 1905 р. н.
8. Савчин Марія — 1906 р. н., дружина С. Савчина; подружжя вбито енкавеесниками в Сулятичах у 1946 р., там і поховані.
9. Савчин Іван Степанович — 1921 р. н., вояк УПА, «Ясень». Захоплений в криївці енкавеесниками в селі. Могила невідома.
10. Садовський Михайло Іванович — 1917 р. н., вояк УПА. Захоплений під час облави в лісі. Розстріляний у селі.
11. Садовська Марія Стахівна — 1918 р. н. Затримана енкавеесниками під час облави в лісі. Розстріляна у селі.
12. Яворський Іван Дмитрович — 1917 р. н., вояк УПА, вбитий у лісі, забраний у Журавно. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Вітрів Анна Адамівна — 1905 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
2. Садовська Євдокія Василівна — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
Депортовані в Сибір Спецпоселення
1. Мельник Розалія Павлівна.
2. Мельник Микола Павлович.
3. Мельник Володимир Павлович.
У 1940р. вислані на спецпоселення
4. Мельник Павло Миколайович — 1900 р. н.
5. Мельник Ганна Григорівна — 1910 р. н.
6. Мельник Розалія Павлівна — 1932 р. н.
7. Мельник Володимир Павлович — 1937 р. н.
8. Мельник Микола Павлович — 1930 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
с. Дем’янка-Лісна Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Верес Іван(1922-1948).
2. Верес Михайло (1921 -1944).
3. Дубик Микола (1918-1945).
4. Зубрицький Василь (1927-1947).
5. Королик Григорій (1914-1947).
6. Маркевич Ярослав (1930-1947).
7. Петріца Василь — 1918 р. н., «Орест», референт СБ Жидачівського райпроводу ОУН-УПА. Поліг у бою з ворогами 24 червня 1950 р. у с. Пчани.
8. Талама Володимир — 1922 р. н., «Тур», член райпроводу ОУН-УПА. Впав у бою з енкавеесниками 24 червня 1950 р. у с. Пчани.
9. Цап Іван (1919-1948).
10. Цап Михайло (1918-1948).
11. Цап Іван (1921-1946).
12. Цап Федір (1921-1944).
13. Шабата Роман (1919-1950).
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Василишин Микола Іванович — 1913 р. н., 25 р. позбавлення волі.
2. Василишин Марія —15 р. позбавлення волі.
3. Зубрицький Наум — заарештований енкавеесниками, помер в тюрмі.
4. Кушнір Василь — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1952), на спецпоселенні 1952-1956 рр.
5. Маркевич Іван Михайлович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1950 	р.
6. Маркевич Микола — заарештований енкавеесниками, помер у концтаборі. 7 Маркевич Олена Антонівна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі
(1946-1954).
8. Маркевич Юрко —10 р. позбавлення волі.
9. Осяніцька Стефа — 10 р. позбавлення волі.
10. Пашко Люба Василівна — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі.
11. Репецький Євстахій Михайлович — 1923 р. н., 15 р. позбавлення волі, у 1945 р. помер у тюрмі.
12. Репецький Петро Іванович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
13. Талама Розалія Яківна — 1902 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950—
1957).
14. Цап Ганна Іванівна — 10 р. позбавлення волі у 1947 р., померла в таборі.
15. Цап Йосип Михайлович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947- 1956).
16. Цап Василь — загинув у таборі.
17. Цап Юрко — загинув у таборі.
18. Цап Анна — 10 р. позбавлення волі.
19. Цетлер Ясько —10 р. позбавлення волі.
90


Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1956)
1. Василишин Розалія Михайлівна — 1890 р. н.
2. Василишин Катерина Федорівна.
3. Василишин Розалія Федорівна.
Актюбінська обл. у 1940р.
4. Кушнірський з родиною — не повернулись з Сибіру.
5. Маркевич Катерина Василівна — 1896 р. н.
6. Маркевич Текля Миколаївна — 1922 р. н.
7. Маркевич Єфросинія Миколаївна — 1924 р. н.
8. Маркевич Іван Миколайович — 1928 р. н.
9. Маркевич Марія Миколаївна — 1937 р. н.
10. Маркевич Демидора Миколаївна — 1934 р. н.
11. Цап Василь з родиною — не повернулись з Сибіру.
с. Дем’янка-Наддністрянська Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Голубка Володимир Михайлович — 1926 р. н., коли і де загинув невідомо.
2. Куртник Михайло Михайлович — 1922 р. н., «Залізняк», командир кущової боївки УПА. Полігу бою в с. Д.-Наддністрянській 19 вересня 1950 р.
3. Мельницький Йосип Юліанович — 1922 р. н., «Липа», вояк УПА, полігу бою з енкавеесниками у 1945 р. Тіло скинули в ріку Дністер. Могила невідома.
4. Талама Іван Олексійович — 1922 р. н., «Лис», вояк кущової боївки УПА «Мая», поліг у бою з ворогами, вересень 1948 р.
5. Талама Стефан Олексійович — 1920 р. н., вояк кущової боївки УПА «Ореста», поліг у бою з енкавеесниками 1947 р. Похований у братській могилі м. Жидачева.
6. Шиманський Іван — загинув 1944 р. від рук енкавеесників у с. Д.-Наддністрянській, де і похований.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бодюк Василь Михайлович — 1908 р. н., 7 р. позбавлення волі.
2. Бодюк Ганна Федорівна — 1908 р. н., 7 р. позбавлення волі.
3. Вівсик Ганна Федорівна —1931 р.н., 10р. позбавлення волі (1947-1954).
4. Гнатів Микола Васильович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1956).
5. Голечко Микола Якович — 1896 р. н., 7 р. позбавлення волі.
6. Голубко Стефанія Михайлівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
7. Лисевич Іван Миколайович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-
1954).
8. Машталір Василь Федорович — 1929 р. н.
9. Мицалик Михайло Іванович — 1929 р. н., 15 р. позбавлення волі у
1944 	р.
91
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
10. Польовий Павло Антонович — 1927 р. н., 5 р. позбавлення волі (1947-1952).
11. Прийма Петро Прокопович — 1932 р. н.
12. Шиманська Люба Василівна — 1931 р. н.
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1956)
1. Івахів Марія Іванівна — 1899 р. н.
2. Івахів Віра Іванівна — 1929 р. н.
3. Івахів Володимир Іванович — 1932 р. н.
Тюменська обл. у 1944р.
4. Кардаш Марія Михайлівна — 1890 р. н.
Архангельська обл. (1944-1957)
5. Голубко Михайло Павлович — 1894 р. н.
6. Голубко Парасковія Миколаївна — 1901 р. н.
7 Голубко Іван Михайлович — 1929 р. н.
8. 	Голубко Анна Михайлівна — 1940 р. н.
с. Добрівляни Полеглі в боях члени ОУН і вояки УПА
1. Василенко Володимир — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1946 р.
2. Кащинський Володимир — 1922 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1946 р.
3. Міщук Микола — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р.
4. Польовий Омелян — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1946 р.
5. Садоха Григорій — вояк УПА, поліг у бою 1945 р.
6. Свистак Андрій — 1925 р. н., поліг убою 1946 р.
7 Свистак Микола — 1922 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1946 р.
8. Стиранівський Григорій — 1925 р. н., вояк УПА, поліг убою 1946 р.
9. Стиранівський Іван — 1922 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1946 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Василенко Михайло Федорович — 1931 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-1956).
2. Григорщук Михайло — 1922 р. н.
3. Женчук Мар’ян — 1925 р. н.
4. Карпінський Мирон Володимирович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
5. Музичин Павліна Григорівна — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1956).
6. Рудий Іван — 1924 р. н.
7. Садоха Володимир Йосифович — 1924 р. н.
8. Садоха Михайло Володимирович — 1924 р.н.
9. Середній Микола Михайлович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1954).
92


10. Стиранівський Микола — 1920 р. н.
11. Стиранівський Ярослав — 1927 р. н.
12. Терещук Степан Антонович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1954).
13. Химук Григорій Іванович — 1922 р. н.
14. Химук Євстахій — 1927 р. н.
15. Яскерська Михайлина — 1925 р. н.
Всі вони не повернулись з концтаборів.
Депортовані в Сибір
1. Василенко Іван — 1897 р. н.
2. Василенко Марія — 1898 р. н.
3. Григорщук Микола — 1892 р. н.
4. Григорщук Катерина — 1895 р. н.
5. Григорщук Михайло — 1922 р. н.
6. Женчук Іван — 1890 р. н.
7. Женчук Ганна — 1892 р. н.
8. Женчук Мар’ян — 1925 р. н.
9. Кашинська Ганна — 1914 р. н.
м.Омськ( 1947-1957)
10. Міщук Григорій Васильович — 1897 р. н.
11. Міщук Юстина Григорівна — 1906 р. н.
12. Міщук Марія Григорівна.
13. Міщук Михайлина Григорівна.
14. Міщук Ольга Григорівна.
15. Міщук Катерина Григорівна.
Красноярський край (1950-1958)
16. Музичин Григорій Григорович — 1886 р. н.
17. Музичин Парасковія Онуфріївна — 1896 р. н.
18. Музичин Катерина Григорівна — 1924 р. н.
19. Музичин Ганна Григорівна — 1930 р. н.
20. Музичин Петро Григорович — 1932 р. н.
21. Музичин Ярослав Григорович — 1937 р. н.
22. Польова Варвара.
23. Польовий Мартин.
Омська обл. (1947-1956)
24. Рудий Василь Іванович — 1893 р. н.
25. Руда Ганна Йосипівна — 1904 р. н.
26. Руда Марія Василівна — 1926 р. н.
27 Руда Михайлина Василівна — 1929 р. н.
Омська обл. у 1947р.
28. Баковська Віра Михайлівна — 1926 р. н.
Спецпоселення (1947-1956)
29. Стиранівська Марія — 1905 р. н.
30. Стиранівська Стефанія — 1930 р. н.
93
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Омська обл. (1947-1960)
31. Свистак Данило Васильович — 1890 р. н.
32. Свистак Ганна Василівна — 1894 р. н.
33. Свистак Ярослав Данилович — 1928 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
34. Стиранівський Андрій Григорович — 1886 р. н.
35. Стиранівська Анна Михайлівна — 1886 р. н.
36. Стиранівський Михайло Андрійович.
37. Стиранівський Микола Андрійович — 1920 р. н.
38. Стиранівська Катерина Андріївна — 1932 р. н.
39. Стиранівський Андрій Андрійович.
Красноярський край у 1950р.
40. Хімук Ганна — 1901 р. н.
41. Хімук Палагія Андріївна — 1900 р. н.
42. Яскерський Іван — 1888 р. н.
43. Яскерська Варвара — 1890 р. н.
с. Дроховичі Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бариляк Василь Григорович — 1908 р. н., старшинського чину УПА, поліг у бою з більшовиками 1949 р. у с. Юшківцях.
2. Бариляк Іван Григорович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у криївці біля с. Дрохович 1950 р.
3. Бариляк Микола Васильович — 1910 р. н., вояк УПА. Поліг у бою 1949-1950 рр.
4. Бориляк Іван — 1925 р.н., «Богдан», член ОУН, загинув 1948 р.
5. Герман Василь Андрійович — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1950 р. біля рідного села.
6. Дяків Григорій Костянтинович — 1921 р. н., вояк УПА, захоплений енкавеесниками 1950 р. Подальша його доля невідома.
7. Ленишин Андрій Іванович — 1920 р. н., вояк УПА. Захоплений енкавеесниками 1950 р. Подальша його доля невідома.
8. ЛускавецьАнастасія Григорівна —1927 р. н., активна учасниця партизанського руху, проживала в с. Зимна Вода.
9. Макогін Катерина Йосипівна — 1925 р. н., зв’язкова ОУН-УПА. Де і коли загинула — невідомо.
10. Нагірняк Михайло Іванович — 1914 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1949 р. біля села Юшківці.
11. Пастернак Антін Михайлович — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою
1950 	р. ус. Дроховичах.
12. Троцко Василь Петрович — 1921 р. н., вояк УПА, де і коли загинув— невідомо.
94


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Артим Степан Антонович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1955).
2. Владика Анастасія Григорівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
3. Ленишин Максим Григорович —10 р. позбавлення волі у 1946 р.
4. Ленишин Василь Павлович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
5. Нагірняк Ярослав Іванович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1948 	р.
Депортовані в Сибір та Узбекистан
Омська обл. (1948-1957)
1. Ленишин Марія Семенівна — 1884 р. н.
2. Ленишин Григорій Максимович — 1926 р. н.
3. Ленишин Микола Максимович — 1914 р. н.
4. Ленишин Катерина — 1913 р. н.
Узбекистан (1941-1945)
5. Маланчук (Талама) Стефанія Йосипівна — 1925 р. н.
6. Нагірняк Марія Григорівна — 1885 р. н.
7. Нагірняк Іван Костянтинович — 1881 р. н.
Спецпоселення
8. Артим Анастасія Юрківна — 1890 р. н.
9. Артим Федір Антонович — 1926 р. н.
10. Бик Розалія Іванівна — 1875 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
11. Троцко Розалія Дмитрівна.
12. Троцко Йосиф Г ригорович.
13. Троцко Анна Григорівна.
с. Дубравка Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Винник Михайло — 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
2. Кулик Павло — 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
3. Мисак Максим Романович — 1893 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
4. Паньків Іван Федорович — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі.
Депортовані в Сибір
1. Паньків Марія — 1912 р. н. 3. Паньків Анастасія.
2. Паньків Стефанія — 1931 р. н.


с. Дуліби
Полеглі в боях члени ОУН і вояки УПА
1. Баглай Микола Іванович — 1917 р. н., «Сивий», вояк УПА, поліг у бою з карателями 1947 р. у с. Ліщині. Могила невідома.
2. Баглай Іван Васильович — 1921 р. н., «Оріх», вояк УПА. Захоплений енкавеесниками в грудні 1944 р. і закатований у тюрмі м. Ходорова.
3. Базарних Степан Франкович — 1913 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами в с. Дулібах, де і похований.
4. Білий Теодор Іванович — 1920 р. н., вояк кущової боївки УПА, поліг у бою в с. Ліщині. Похований у с. Дулібах.
5. Верес Іван Андрійович — «Лис», вояк УПА з охорони «Максима». Поліг у бою 4 грудня 1946 р. у с. Грусятичах.
6. Вовк Теодор Михайлович — 1915 р. н., чотовий УПА, «Лев». Захоплений енкавеесниками 1944р. ус. Баківцяхпідчасоблави. Закатованийутюрмі м. Дрогобича.
7. Гураль Антін Пантелеймонович — 1914 р. н., член ОУН, вбитий 1941 р. біля с. Яглуш Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. Перепохований на цвинтарі в с. Дулібах.
8. Гураль Григорій Пантелеймонович — 1919 р. н., «Максим», обласний провідник ОУН-УПА. Поліг у бою з ворогами 4 грудня 1946 р. у с. Грусятичах. Могила невідома.
9. Гураль Роман Михайлович — 1920 р. н., вояк кущової боївки УПА, загинув у бою 1944 р. у с. Ліщині. Похований на цвинтарі в с. Дулібах.
10. Масний Іван Данилович — «Яровий», син селянина, закінчив початкову школу. А далі його виховували, як і його ровесників, в національному дусі «Просвіти» і товариства «Січ». Став членом ОУН, а згодом добровільно пішов в УПА. Пройшов старшинський вишкіл і став командиром, чотовим УПА. В одному з боїв 1944 р. енкавеесники запропонували скласти зброю, відповів кулями зі скоростріла. Знайшов його мертвим у лісі Іван Грішний. Ризикуючи життям, Дмитро Багрій і Степан Березка з лісу таємно перевезли
Базарник Степан Франкович
Гу раль Григорій Пантелеймонович
Масний Іван Данилович


Прокопів Богдан Стеців Василь
Семенович Іванович
тіло «Ярового» в село Підгородищі Перемиш- лянського р-ну. Виготовили труну і поховали повстанця там же на цвинтарі.
11. Прокопів Богдан Семенович — 1912 р. н.,
«Буря», «Степан», член крайового проводу ОУН і провідник СБ Карпатського краю. Поліг у бою з військами НКВС 8 листопада 1947 р. на горі у лісі біля с. Гринів Перемишлянського р-ну. Там полягло п’ять українських повстанців-героїв — «Мирон», «Степан», «Зеник», «Сталевий», «Довбач».
На місці, де була криївка, висипана символічна могила.
12. Стеців Василь Іванович — 1915 р. н., «Павук», обласний провідник пропаганди ОУН-УПА.
Поліг у бою з ворогами 1944 р., був вересень, дозрівали ягоди червоної калини, про яку так гарно і мелодійно любив співати повстанець «Павук», а було це в с. Під’яркові Перемишлянського р-ну. Його таємно поховали на цвинтарі цього ж села.
13. Стеців Олександра Іванівна — 1925 р. н., «Рута», «Іскра», зв’язкова- медсестра УПА. 6 липня 1944 р. її підступно оточили енкавеесники в с. Підгородищі Перемишлянського р-ну, і вона, зрозумівши свою безвихідь, обороняючись до останнього патрона, пішла зі світу з палкими словами: «Прощай, люба Україно, слава героям УПА!» Похована на цвинтарі цього ж села.
14. Труш Нестор Миколайович — вояк УПА.
Наступні четверо сельчан не були вояками УПА, їх енкавеесники розстріляли під час облави у селі:
15. Базарник Михайло Франкович — 1912 р. н.
16. Іванів Степан Андрійович — 1912 р. н.
17. Михайлюк Андрій Дмитрович — 1911 р. н.
18. Михайлюк Степан Михайлович — 1927 р. н.
Стеців Олександра Іванівна
Труш Нестор Миколайович
97
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баглай Василь Пантелеймонович — член ОУН, «Летун», вояк УПА. Повернувся з концтабору. Закінчив Львівський медінститут. Працював хірургом ум. Комарно.
2. Бойко Дмитро Степанович — 1924 р. н., вояк УПА, сотні «Сіроманці», повернувся з таборів. Проживав на Волині.
3. Борик Василь Андрійович — 1923 р. н., навчався в рідній школі м. Ходорова, з 1938 р.— в Рогатинській гімназії. Уроки війни 1941-1945 рр. гімназисти були активними учасниками національно-визвольної бороть¬
би. 	Він, член молодіжної організації «Юнаки», був призначений повітовим референтом, проводив агітацію і виховну роботу серед молоді в селах, член крайового проводу ОУН. В УПА мав доручення підробляти документи для підпільників ОУН. У бою між селами Підгородище — Романів сотня «Сокіл», до якої належав Василь Борик, змушена була відступити, його схопили енкавеесники. Був у цивільному одязі і мав при собі документ,
який засвідчував, що він — Сливко Володимир. Подальше, під час тримісячних тортур він ні в чому не зізнався. Відправили його до Червоної Армії. Після закінчення війни 1945 р. повернувся, за підозрою підробленого прізвища — знову слідство, допити і тортури НКВС. Не зізнався. Одружився і разом з дружиною вчителювали в школі с. Монастирець, але часті перевірки і переслідування виснажували його психіку, нерви і в 1952 р. трагічно загинув.
4. Вишиваний Теофіл Пантелеймонович — 1923 р. н., член ОУН, «Чорнота». Повернувся з концтаборів. Помер у Роздолі.
5. Герич Володимир Васильович — 1923 р. н., член ОУН, «Грізний», вояк УПА, 25 р. позбавлення волі (1946-1956). Похований у м. Ходорові.
6. Гураль Іван Пантелеймонович — 1923 р. н., член ОУН, вояк УПА, 25 р. позбавлення волі (1949-
1956). Похований у с. Дулібах біля брата Антона.
7. Горін Микола Васильович — 1922 р. н., вояк УПА, сотні «Савича», помер у Караганді.
8. Гураль Степан Теодорович — 1922 р. н., вояк УПА, повернувся з концтаборів. Замешкав на Волині.
9. Іванів Іван Климович — 1925 р. н., вояк УПА, сотні «Сіроманці». Повернувся з концтаборів. Проживав у Стрию. 15 р. позбавлення волі (1945—
1955).
10. КручакЙосафат Васильович — 1922 р. н., вояк УПА, сотні «Савика». Повернувся з таборів. Замешкав у Запорізькій обл.
Гураль Іван Масний Йосип Іванович — 1891 р. н., 10 р.
Пантелеймонович позбавлення волі (1945-1953).
Вишиваний Теофіл Пантелеймонович


г5 К
їк
12. Масний Матвій Петрович — 1924 р. н., 15 р. позбавлення волі у 1944 р.
13. Масний Степан Йосипович.
14. Пазина К. О, — 1924 р. н., воякУПА, охорона провідника «Максима».
Повернувся з таборів. Замешкав у Харківській обл. .
15. Пухаль Дмитро Федорович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі *2® (1950-1955).
16. Солтан Володимир Михайлович — 1924 р. н., 20 р. позбавлення волі у 1947 р.
17. Солтан Михайло Володимирович — 20 р. позбавлення волі (1945-1956).
18. Солтин Михайло Володимирович — 1924 р. н., член ОУН, «Марченко», вояк УПА, сотні «Савича». Повернувся з таборів. Помер у м. Рогатині.
19. Ставничий Федір Павлович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1954).
20. Стеців Іван Гнатович — 1908 р. н., член ОУН, станичний. Повернувся з таборів, помер у Ходорові.
21. Тарнавський Семен Теодорович — 1922 р. н., вояк УПА, сотні «Савича». Помер у Караганді.
22. ФілякВасиль Іванович —1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1953).
23. Філяк Федір Іванович — 1905 р.н., 6 р. позбавлення волі (1948-1953).
Депортовані в Сибір
22 	грудня 1944 р. у селі Дуліби під час облави захоплено 71 чоловік і депортовано в Караганду і Воркуту, 23 з них не повернулись.
Іркутська обл. (1946-1952)
1. Баглай Василь Якович — 1896 р. н.
Омська обл. у 1947р.
2. Телішевський Омелян Миколайович — 1913 р. н.
Спецпоселення (1950-1957)
3. Гураль Костянтин Іванович — 1922 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
4. Герич Ольга Василівна — 1913 р. н.
5. Герович Василь Стахович — 1879 р. н.
Іркутська обл. (1946-1956)
6. Гураль Федір Костянтинович — 1904 р. н.
7 Гураль Катерина Йосипівна — 1904 р. н.
8. Гураль Анастасія Миколаївна — 1920 р. н.
9. Гураль Пелагія Теодорівна — 1929 р. н.
10. Гураль Богдан Степанович — 1943 р. н.
Іркутська обл. (1946-1951)
12. Бойко Катерина Іванівна — 1894 р. н.
Красноярський край у 1950р.
13. Милимук Федір Іванович — 1894 р. н.
14. Милимук Настя Ільківна — 1902 р. н.
15. Милимук Катерина Федорівна — 1931 р. н.
99


16. Милимук Оксана Федорівна — 1933 р. н.
17. Милимук Стефанія Федорівна — 1946 р. н.
18. Милимук Іван Федорович — 1937 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
19. Милимук Богдан Іванович — 1918 р. н.
20. Милимук Текля Дмитрівна — 1923 р. н.
21. Милимук Марія Богданівна — 1943 р. н.
22. Милимук Зеновія Богданівна — 1947 р. н.
23. Милимук Іван Богданович — 1950 р. н.
м. Омськ( 1947-1948)
24. Масна Ксеня Антонівна — 1909 р. н.
25. Масна Теофілія Петрівна — 1936 р. н.
26. Масна Анна Петрівна — 1940 р. н.
27 Масна Катерина Петрівна — 1942 р. н.
Красноярський край (1950-1960)
28. Прокопів Віктор Семенович — 1916 р. н.
29. Прокопів Варвара Степанівна — 1928 р. н.
30. Прокопів Надія Вікторівна — 1948 р. н.
31. Прокопів Ксеня Степанівна — 1878 р. н.
Омська обл. (1948-1951)
32. Ставничий Павло Пилипович — 1905 р. н.
33. Ставничий Пилип Павлович — 1875 р. н.
Вислані в 1946р.
34. Стеців Марія Іванівна — 1907 р. н.
35. Стеців Йосиф Іванович — 1930 р. н.
36. Стеців Агафія Іванівна — 1933 р. н.
Красноярський край(1950-1957)
37 Папіровський Василь Євстахович — 1898 р. н.
38. Папіровська Анна Антонівна — 1900 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
39. Філяк Ганна Іванівна — 1908 р. н.
40. Філяк Михайло Федорович — 1932 р. н.
41. Філяк Василь Федорович— 1937 р. н.
42. Філяк Пелагія Михайлівна — 1929 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
43. Федорів Анна Іванівна — 1894 р. н.
44. Федорів Ксеня Яківна — 1925 р. н
45. Федорів Юстина Яківна — 1927 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
46. Чолій Йосип Іванович — 1924 р. н.
47. Чолій Анастасія Іванівна — 1926 р. н.
48. Чолій Іван Йосипович.


м. Жидачів Замордовані у катівні НКВС 1941 року
1. Баранкевич Антон Антонович — 1907 р. н., господар.
2. Баранкевич Іван — 1910 р. н., муляр.
3. Бобик Петро Андрійович — 1914 р. н., столяр.
4. Богоніс Володимир — 1900 р. н., службовець.
5. Гивель Григорій Антонович — 1898 р. н., господар.
6. Гивель Степан Ількович— 1914 р. н., господар.
7. Давидчак Михайло — 1910 р. н., службовець.
8. Давидчак Антон Антонович — 1908 р. н., різьбяр.
9. Давидчак Клим Іванович — 1907 р. н., швець.
10. Дахній Петро — 1890 р. н., власник цегельно-бетонного цеху.
11. Дахній Микола Петрович — 1918 р. н., м’ясник.
12. Дахній Василь Петрович — 1921 р. н., студент.
13. Климкович Степан Йосипович — 1908 р. н., музикант.
14. Ковалишин Йосип Михайлович — 1899 р. н., столяр.
15. Кукуян Михайло Семенович — 1913 р. н., муляр.
16. Кушлик Роман Володимирович — 1914 р. н., студент.
17. Лукавецький Василь — 1889 р. н., кравець.
18. Малинович Михайло Андрійович — 1910 р. н., студент.
19. Малиновський Михайло Андрійович — 1910 р. н., зав. магазину.
20. Мацук Микола Ількович — 1910 р. н., робітник залізниці.
21. Мацук Микола — 1889 р. н., столяр.
22. Савчин Василь — 1899 р. н., масар.
23. Серафин Клим Андрійович — 1910 р. н., господар.
24. Серафин Володимир Михайлович — 1910 р. н., швець.
25. Серафин Михайло Михайлович — 1907 р. н., кравець.
26. Сивик Володимир — 1888 р. н., господар.
27. Сивик Микола Володимирович — 1918 р. н.
28. Сивик Роман Теодорович — 1914 р. н., студент.
29. Сивик Ярослав Теодорович — 1921 р. н., студент.
30. Снігура Євген Миколайович — 1910 р. н., футболіст.
31. Стасина Микола Андрійович — 1889 р. н., столяр.
32. Стасина Михайло Андрійович — 1889 р. н., кравець.
33. Тижбір Іван Михайлович — 1914 р. н., кравець.
34. Шминець Іван — 1912 р. н., лікар.
35. Юрків Михайло Петрович — 1887 р. н., сотник УГА, доктор-правник, адвокат, голова повітового товариства «Просвіта».
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баранкевич Володимир Антонович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
2. Баранкевич Анна Михайлівна.
3. Бичковят Василь Іванович — 1911 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1954).
101
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Верес Михайло Васильович
Верес Олена Степанівна
Дидина Гоигорій Петрович
4. Бобик Остап Антонович — 1913 р. н., 10 р.
позбавлення волі (1946-1955).
5. Верес Михайло Васильович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1955).
6. Верес Олена Степанівна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
7. Вільшанецька Стефанія Теодорівна.
8. Вінтонів Михайло Миколайович — 1934 р. н., 5 р. позбавлення волі.
9. Вінтонів Марія Осипівна — 1910 р. н., 7 р. позбавлення волі.
10. Галечка Катерина Василівна —1912 р. н., 10 р. позбавлення волі.
11. Гивель Євген. Спалений у концтаборі «Ос- венцім».
12. Голембійовський Йосип Степанович —
1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1954).
13. Городишинська Іванна Іванівна —
1927 	р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
14. Гусак Филимон Дмитрович.
15. Гузар Леонтій Михайлович.
16. Давидчак (Коханевич) Іванна Василівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945—
1952).
17 Денис Йосиф Михайлович — 1926 р. н.
5 р. позбавлення волі.
18. Дидина Григорій Петрович — 1926 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1956, Воркута).
19. Дорош Василь Михайлович — 5 р. позбавлення волі (1945-1949, Воркута).
20. Дубик Йосиф Іванович — 1899 р. н., як куркуль 5 р. позбавлення волі в 1948 р.
21. Дубик Василь Іванович — 1912р. н., 10р. позбавлення волі у 1944 р.
22. Дубик Володимир Іванович — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
23. Дубик Ірина —10 р. позбавлення волі у
1946 	р.
24. Івасів Андрій Михайлович — 1913 р. н., 5 р. позбавлення волі у 1947 р.
25. Камцій Матвій Михайлович.
26. Климкович Галина Дмитрівна.
27. Кобрій Андрій Іванович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955, Тайшет).
28. Комарницький Антон Григорович — 1921 р. н., 5р. позбавлення волі (1950-1953, Воркута).
29. Кориновський Василь Михайлович — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1951 р.


30. Коханевич Іван- на Василівна.
31. Крамар Павло Адамович — 1919 р. н.,
10 р. позбавлення волі (1948-1953).
32. Крачковська Віра Йосипівна.
33. Кузишин Іван Якович.
34. Кузишин Марія Василівна.
35. Лашко Микола Федорович — 15р. позбавлення волі у 1947 р. Кузишин Марія
_ і_ Василівна
36. Лучин Ярослав
Іванович.
37. Люсак Василь Федорович.
38. Лялюк Іван Г ригорович.
39. Малинович Марія Григорівна — 1887 р. н.
Засуджений у 1949 р.
40. Мартинишин Ольга Михайлівна — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі.
41. Михайлович Олекса Васильович.
42. Михайлович Стефан Михайлович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1954).
43. Михайлюк Богдан Васильович —1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1955).
44. Михайлюк Микол а Йосипович —1922 р. н., 25 р. позбавлення волі у 1947 р.
45. Муцей Андрій Онисимович — 1902 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1946 р.
46. Найда Микола Михайлович — 1908 р. н.,
10 	р. позбавлення волі у 1945 р.
47. Найда Іван Антонович — 1920 р. н., 8 р. позбавлення волі (1940-1948).
48. Наконечний Григорій Мирославович —
1923 	р. н.
49. Пастух Оксана Іванівна —10 р. позбавлення волі (1950-1955, Тайшет).
50. Пилипів Василь Іванович.
51. Пилипів Текля Василівна.
52. Підлісецька Марта Остапівна.
53. Плюгич Дмитро — 10 р. позбавлення волі.
54. Поладин Марія Василівна.
55. ПронюкПарасковія Василівна.
56. Репецький Петро Іванович.
Кузишин Іван Якович
ПастухОксана
Іванівна
Пилипів Текля Василівна


57. Ріп’як Микола Йосипович — 1896 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1945 	р.
58. Сабодашко Анастасія Іванівна — 1918 р. н. 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
59. Серафим Іван Олександрович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
60. Серафим Микола Антонович —10 р. позбавлення волі.
61. Снігура Іванна Іванівна.
62. Стасина Іван Михайлович — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі.
63. Стасина Петро Михайлович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1940-1950).
64. Стецюра (Петрош) Ганна Федорівна — 1922 р. н.
65. Тижбір Микола Миколайович — 1915 р. н., 10 р. позбавлення волі (1940-1950).
66. Ткаченко Текля Миколаївна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954, Воркута).
67. Точ Марія Василівна.
68. Тріщ Софія Ільківна.
69. Труш Василь Іванович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі.
70. Цимбалюк Василь Мартинович —10 р. позбавлення волі.
71. ШаранюкТимкоФедорович.
72. Шух Роман Романович.
73. Яворський Юліан Михайлович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1954, Ухта).
74. Ярема Йосиф Іванович.
Депортовані в Сибір та на Північ
Томська обл. (1950-1956)
1. Богдан Антон Петрович — 1881 р. н.
2. Богдан Ольга Іванівна — 1888 р. н.
3. Богдан (Кашинська) Наталія Антонівна — 1913 р. н.
4. Кушлик Михайло Антонович — 1919 р. н.
5. Кушлик Роман Романович — 1941 р. н.
Омська обл. (вивезені в 1947р.)
6. Гишпіль Кирило Максимович — 1889 р. н.
7. Гишпіль Ганна Стасівна — 1906 р. н.
8. Гишпіль Стефа Кирилівна — 1930 р. н.
9. Гишпіль Дарія Кирилівна — 1937 р. н.
10. Гишпіль Іван Кирилович — 1941 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
11. Дахній Федір Г ригорович.
12. Дахній Ярослав Григорович.
13. Дахній Ірина Григорівна.


Хабаровський край (1949-1960)
14. Вовк Євдокія Дмитрівна — 1904 р. н.
15. Дидина (Вовк) Анна Михайлівна — 1937 р. н.
Спецпоселення(1949-1958)
15. Семенів ТеодорМиронович.
16. Семенів Ольга Василівна.
Красноярський край (1950-1960)
17. Костирко Михайло Федорович — 1894 р. н.
18. Костирко Розалія Петрівна — 1895 р. н.
19. Костирко Іванна Михайлівна — 1925 р. н.
20. Костирко Катерина Михайлівна — 1927 р. н.
21. Костирко Петро Михайлович — 1929 р. н.
Спецпоселення (1949-1957)
22. Озарків Микола Йосипович — 1907 р. н.
23. Озарків Микола Миколайович — 1938 р. н.
24. Озарків Теодорія Василівна — 1912 р. н.
25. Озарків Анна Миколаївна — 1933 р. н.
Красноярський край (1946-1955)
26. Проць Юлія Михайлівна.
м. Омську 1947р.
27. Плютач Юлія Іванівна — 1905 р. н.
28. Плютач Марія Дмитрівна — 1932 р. н.
29. Плютач Анна Дмитрівна — 1934 р. н.
30. Плютач Богдан Дмитрович — 1940 р. н.
31. Плютач Ярослав Дмитрович — 1938 р. н.
Красноярський край у 1950р.
32. Серафим Михайло Іванович — 1892 р. н.
33. Серафим Володимир Михайлович — 1928 р. н.
34. Серафим Наталія Михайлівна — 1927 р. н.
35. Серафим Ігор Володимирович — 1950 р. н.
Красноярський край (1950-1959)
36. Салієвич Михайло Іванович — 1898 р. н.
37. Салієвич Катерина Григорівна — 1906 р. н.
38. Салієвич Роман Михайлович — 1928 р. н.
39. Салієвич Богдан Михайлович — 1939 р. н.
Іркутська обл. (1950-1958)
40. Сивик Євген Михайлович — 1925 р. н.
41. Сивик Михайло Петрович — 1892 р. н.
42. Сивик Леонід Михайлович — 1927 р. н.
43. Сивик Марія Михайлівна — 1930 р. н.
Дидина (Вовк) Анна
Серафим Володимир Михайлович
Серафим Наталія Михайлівна


Омська обл. (1947-1950)
44. Стасина Марія Степанівна — 1916 р. н.
Спецпоселення в КоміАРСРу 1940р.
45. Салій Станіслав Євстахович.
46. Салій Марія Захарівна — 1916 р. н.
47. Салій Антон Станіславович — 1924 р. н.
48. Салій Софія Станіславівна — 1931 р. н.
49. Салій Іван Станіславович — 1922 р. н.
(1950-1956)
50. Снігура Андрій Васильович — 1882 р. н.
51. Снігура Катерина Іванівна — 1904 р. н.
52. Снігура Теодор Андрійович — 1947 р. н.
с. Жирівське Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бабій Анна Андріївна — 1923 р. н., впала у бою з енкавеесниками в рідному селі, де і коли похована — невідомо.
2. Бабій Михайло Андрійович — 1918 р. н., за співпрацю з ОУН-УПА замордований енкавеесниками в рідному селі, де і похований.
3. Бабій Іван Андрійович — 1921 р. н., замордований енкавеесниками за допомогу УПА, похований у рідному селі.
4. Вільшанецький Микола Васильович — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Лисовичах Стрийського р-ну, могила невідома.
5. Гілецький Василь Ількович — 1926 р. н., схоплений енкавеесниками, засуджений, загинув у Воркуті під час повстання, шахта № 29.
6. Ковалишин Василь Якимович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Жирівському, де і похований.
7 	Коцко Олексій Йосифович — 1918 р. н., член ОУН, впав у бою з ворогами, де і коли загинув і де похований — невідомо.
8. Курик Михайло Миколайович — 1921 р. н., «Верховий», вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Дубрівці. Могила невідома.
9. Лещук Василь Петрович — 1923 р. н., вояк УПА, впав у бою з енкавеесниками в с. Жирівському.
10. Лещук Федір Петрович — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1946 р. Могила невідома.
11. Лизак Володимир Ярославович — 1930 р. н., загинув у бою з енкавеесниками в с. Жирівському 10 квітня 1948 р., де і похований.
12. Мороз Дем’ян Григорович — 1921 р. н., вояк УПА, героїчно впав у бою з енкавеесниками, підірвавшись гранатою в с. Жирівському, де і похований.
13. Мороз Євстахій Пантелеймонович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Жирівському, де і похований.
14. Мороз Йосип Григорович — 1925 р. н., воякУПА(братДем’яна), впав у бою, підірвавшись останньою гранатою в с. Жирівському, де і похований.
106


15. Попович Михайло Григорович — 1926 р. н., вояк УПА, загинув у нерівному бою з енкавеесниками 1945 р. в рідному селі, де і похований.
16. Сирота Іван — член ОУН, арештований енкавеесниками, подальша його доля невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Беймук Петро Михайлович — 1922 р. н., загинув у концтаборі, коли і де — невідомо.
2. Ватилик Іван Прокопович — 1922 р. н., загинув у концтаборі, коли і де — невідомо.
3. Ватилик Михайло Прокопович — 1926 р. н., загинув у концтаборі, коли і де — невідомо.
4. Ватилик Василь Прокопович — 1928 р. н., 25 р. позбавлення волі.
5. Ватилик Йосиф Прокопович — 1924 р. н., загинув у концтаборі, коли і де — невідомо.
6. Вільшанецький Іван Васильович — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1956).
7. Височан Федір Петрович — 1903 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
8. Іваник Федір Кирилович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948—
1953).
9. Іваник Петро Кирилович — 1921 р. н.
10. Лизак Дмитро Миколайович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі. Помер у концтаборі.
11. Медюх Ганна Миколаївна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі.
12. Малик Марія Остапівна — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1955).
13. Мороз Ганна Паньківна — 1923 р. н., 20 р. позбавлення волі (1946-
1955).
14. Мороз Іван Григорович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-
1956).
15. Мороз Микола Григорович — 1916 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1951). Помер у концтаборі.
16. Попович Анастасія Миколаївна — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
17 Попович Іван Антонович — 1918 р. н.
18. Проць Михайло Костянтинович — 5 р. позбавлення волі у 1947 р.
19. Проць Катерина Антонівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
20. Проць Михайло Євстахович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
21. Романович Омелян Іванович — 1930 р. н.
22. Ференц Йосиф Антонович — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі.
23. Яськів Михайло Іванович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі.
24. Яськів Микола Петрович — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі.
25. Яськів Михайло Петрович — 25 р. позбавлення волі.
26. Яськів Володимир Ількович — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі.


Депортовані в Сибір
ск
1. Бабій Андрій зі сім’єю.
2. Ватилик Прокіп зі сім’єю.
Амурська обл. (1949-1956)
3. Вільшанецький Василь Миронович — 1898 р. н.
4. Вільшанецька Анастасія Василівна — 1896 р. н.
5. Вільшанецька Марія Василівна — 1925 р. н.
^ 6. Вільшанецька Парфирія Василівна — 1929 р. н.
< Хабаровський край у 1949р.
7. 	Височан Михайло Семенович — 1905 р. н.
X 8. Височан Петро Федорович — 1930 р. н.
ї 9. Височан Анастасія Федорівна — 1934 р. н.
m 10. Височан Василь Федорович — 1940 р. н.
со
сі Омська обл. (1947-1956)
11. Іваник Марія Юрнвна — 1921 р. н.
12. Іваник Ганна Петрівна — 1943 р. н.
13. Іваник Ігор Петрович — 1947 р. н.
Амурська обл. (1947-1960)
14. Лизак Микола Максимович — 1903 р. н.
15. Лизак Меланія Григорівна — 1918 р. н.
16. Лизак Парасковія Миколаївна — 1934 р. н.
17. Лизак Василь Миколайович — 1936 р. н.
18. Лизак Віра Миколаївна — 1945 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
19. Мандзій Дмитро Петрович — 1886 р. н.
20. Мандзій Анастасія Прокопівна — 1886 р. н.
21. Мандзій Марія Дмитрівна — 1926 р. н.
Вивезені в Омську обл. і там померли
22. Мороз Панько Микитович — 1862 р. н.
23. Мороз Меланія Орестівна — 1882 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
24. Попович Григорій.
25. Проць Софія Остапівна — 1930 р. н.
26. Проць Марія Остапівна — 1928 р. н.
27. Романович Володимир Іванович — 1931 р. н.
28. Романович Іван.
Амурська обл. (1949-1956)
29. Ференц Антон Іванович — 1891 р. н.
30. Ференц Марія Лук’янівна — 1901 р. н.
31. Ференц Софія Антонівна — 1933 р. н.
108


32. Ференц Емілія Антонівна — 1935 р. н.
33. Ференц Василь Антонович — 1940 р. н.
34. Яськів Іван Прокопович (помер у Сибіру).
с. Жирова
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Балицький Андрій — 1925 р. н., вояк УПА (станичний юнацтва), загинув у бою 1944 р. в с. Жирова.
2. Білоус Василь — 1922 р. н., «Граніт», вояк УПА, загинув у бою 1945 р. вс. Кам’яному.
3. Давидів Іван — 1917 р. н., член ОУН, розстріляний німецьким гестапо у 1944 р. в м. Дрогобичі.
4. КіндрасьФедь — 1922 р. н., член ОУН, загинув 1945 р. вс. Кам’яному.
5. Кіндрась Микола — 1925 р. н., член юнацтва ОУН, вояк УПА, схоплений у криївці.
6. Пивовар Іван — 1926 р. н., вояк УПА; де загинув, невідомо.
7 	Прокоп’як Степан — 1925 р. н., член ОУН. У 1942-43 рр. був висланий на підпільну працю в Німеччину, арештований і закатований у концтаборі.
8. Солонинка Євстахій — 1922 р. н., «Неситий», вояк УПА, загинув у бою в с. Піддністрянах.
9. Сомик Дмитро — 1917 р. н., «Крук», вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Кам’яному.
10. Сохан Михайло — тяжко ранений у бою, вдома помер.
11. Тітик Петро — 1925 р. н., член юнацтва ОУН, де і коли загинув — невідомо.
12. Щербатий Григорій Михайлович — 1922 р. н., член ОУН, «Гайовий», командир кущової боївки УПА, студент Львівського університету, організатор ОУН у селі Жирова. Тривалий час був у підпіллі, внаслідок важких обставин підпільної праці захворів туберкульозом, помер і похований в с. Жирова.
13. Щербатий Дмитро — 1922 р. н., член ОУН, загинув 1945 р. у бою з енкавеесниками в с. Кам’яному.
14. Щербатий Іван — 1925 р. н., вояк УПА. Загинув 1946 р.
Загинули в криївці у Ходорівському лісі, яку видав провокатор
15. Вербовський Дмитро — 1922 р. н., член ОУН, «Грім», вояк УПА.
16. Завадюк Микола — 1921 р. н., член ОУН, «Смерека», вояк УПА.
17. Зеленка Микола — 1923 р. н., вояк УПА, «Хитрий».
18. Іванців Василь — 1922 р. н., член ОУН, «Тур».
19. Пшеничний Стефан — 1924 р. н., член ОУН, «Дніпровий», вояк УПА.
20. Щербатий Володимир —1921 р. н., член ОУН, станичний села, «Граб- чук», вояк УПА.
109
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Вербовська Марія Миколаївна — 1925 р. н., З р. позбавлення волі з спецпоселенням (1947-1949) і висилкою (1949-1958).
2. Гнидка Володимир Федорович — 1931 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1956).
3. Давидів Дмитро Михайлович — 1925 р. н., член юнацтва ОУН, вояк УПА, арештований, організатор табірного повстання в Норильському концтаборі, там під час повстання і убитий.
4. Іванців Іван — закатований у Стрийській тюрмі.
5. Кіндрась Михайло — 1926 р. н., загинув на каторзі.
6. Клим Ілля — закатований у Стрийській тюрмі.
7. Радик Петро Васильович — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі (1944-
1955).
8. Рудий Іван — 1920 р. н., загинув на каторзі.
9. Солонинка Володимир — 1926 р. н., загинув на каторзі.
10. Тітик Федір Дмитрович — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-
1956).
Депортовані в Сибір
Іркутська обл. у 1946р.
1. Давидів Йосиф Дмитрович — 1890 р. н.
2. Давидів Софія Костянтинівна — 1897 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
3. Завадюк Яків Андрійович— 1880 р. н.
4. Завадюк Софія Яківна — 1930 р. н.
5. Завадюк Андрій Якубович — 1932 р. н.
6. Завадюк Ірина Якубівна — 1934 р. н.
7 	Завадюк Розалія Яківна — 1938 р. н.
8. Завадюк Євгенія Яківна — 1940 р. н.
Челябінська обл. (1950-1956)
9. Николин Прокіп — 1912 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
10. Пшеничний Милафій Семкович — 1872 р. н.
11. Пшенична Катерина Дмитрівна — 1884 р. н.
12. Пшеничний Іван Милафійович — 1929 р. н.
13. Пшенична Марія Милафіївна — 1931 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
14. Тітик Розалія Костянтинівна — 1910 р. н.
15. Тітик Євгенія Петрівна — 1945 р. н.


Омська обл. (1947-1956)
16. 	БоднарчукМирон.
17 Боднарук Розалія з дітьми.
18. Вербовський Михайло з родиною.
19. Іванців Михайло з дружиною.
20. Пивовар Максим з дружиною.
21. Пивовар Михайло з родиною.
22. Сохан Марія з родиною.
23. Троцко Яків Іванович — 1880 р. н.
24. Троцко Ганна Григорівна — 1890 р. н.
25. Троцко Марія Яківна — 1924 р. н.
26. Троцко Євдокія Яківна — 1932 р. н.
27. Щербата Анна з донькою.
28. Щербатий Дмитро з родиною.
с. Журавків Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бабак Василь Ількович — 1920 р. н., вояк УПА, взятий у полон підчас бою з енкавеесниками. Засуджений на 25 р. позбавлення волі. Подальша доля невідома.
2. Гвоздик Михайло Ількович — 1928 р. н., вояк УПА, поліг у бою з НКВС.
3. Красіцький Йосиф— 1921 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р. Могила невідома.
4. Микитин Йосиф Васильович— 1921 р. н., вояк УПА. Пропав безвісти.
5. Мусій Петро Михайлович — 1922 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами. Могила невідома.
6. Мітлович Антін Михайлович — 1917 р. н., член ОУН, займав старшинський чин, поліг у криївці під час облоги енкавеесниками.
7. Пеняк Микола Васильович — 1926 р. н., розвідник УПА, загинув у криївці під час оточення енкавеесниками 1945 р.
8. Пеняк Михайло Степанович — 1919 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою 17 січня 1945 р.
9. Смолінський Броніслав Андрійович — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бовдур Анастасія — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р. (Но- рильськ).
2. Гуменчук Петро Іванович — 1898 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1946 р.
3. Лесевич Ганна Миколаївна — 10 р. позбавлення волі у 1944 р. (Но- рильськ).
4. Лесевич Марія Василівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі.
5. Прокопишин Розалія Йосипівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі.


Депортовані в Сибір та на Північ
Спецпоселення( 1947-1959)
1. Гвоздик Ілько — помер у Сибіру.
2. Гвоздик Текля — померла в Сибіру.
3. Гвоздик Ольга Ільківна — не повернулась.
4. Красіцький Йосиф Йосифович — 1936 р. н.
5. Красіцький Стах Йосифович — 1941 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
6. Мусій Михайло Васильович — помер в Омську.
7. Мусій Ольга Дмитрівна.
8. Мусій Василь Михайлович — 1921 р. н.
9. Мусій Марія Михайлівна — 1930 р. н.
10. Мусій Євстахій Михайлович — 1932 р. н.
11. Мусій Анна Михайлівна — 1925 р. н.
Архангельська обл. у 1944р.
12. ПенякСтефан Михайлович.
13. Пеняк Пелагія Михайлівна.
14. Пеняк Євгенія Стефанівна.
15. Смоленська Ольга — 1900 р. н.
16. Смоленська Ганна — 1930 р. н.
17. Смульська Ольга Михайлівна.
18. Смульська Олена Андріївна.
19. Смульська Олександра Андріївна.
смт Журавно
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Басараба Дмитро — 1916 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1941 р. і закатований у Дрогобицькій тюрмі.
2. Брич Йосиф Микитович — 1925 р. н., «Острий», вояк УПА, поліг у бою, похований у с. Антонівці.
3. Бойсан Петро Дмитрович — 1928р. н., помер у концтаборі ГУЛАГу.
4. Бойсан Степан Данилович — 1913 р. н., «Щупак», повітовий провідник ОУН-УПА, перезахоронений ус. Которини.
5. Ганкевич — член ОУН, вчитель, вбитий МДБ на площі в смт Журавно.
6. Гаранько Семен Дмитрович — 1929 р. н., вояк УПА, де поліг — невідомо.
7. Демків Василь Тимофійович — 1921 р. н., «Вітер», вояк УПА. Коли і де поліг — невідомо.
8. Демків Микола Йосифович — 1917 р. н., вояк УПА. Коли і де поліг — невідомо.
9. Демків Григорій Йосипович — 1915 р. н., вояк УПА. Коли іде поліг — невідомо.
112


10. Демків Тимофій Йосипович — 1915 р. н., вояк УПА, де поліг—невідомо.
11. Демків Федір Федорович — 1918 р. н., воякУПА, де поліг — невідомо.
12. Добрянський Микола Семенович — 1925 р. н., «Чорнота», воякУПА, ^5® поліг у бою з військами НКВС 2 травня 1948 р. в с. Буянові (Вигодський ліс).
13. Ковалишин Меланія Григорівна — 1923 р. н., «Черемха», воякУПА. *5©
Де полягла у бою — невідомо. ~
14. Ковалишин Степан Прокопович — 1914 р. н., вояк боївки УПА, «Річка», поліг у бою 10 листопада 1947 р. в лісовому масиві біля с. Новошини.
15. Кузик Костянтин Прокопович — 1914 р. н., вояк УПА, де загинув, невідомо.
16. Кузик Семен Михайлович — 1919 р. н., «Скала», районовий провідник ОУН-УПА. Похований у с. Антонівці.
17. Куциківан Федорович — 1923 р. н., «Явір».
18. Куцик Яків — 1902 р. н., член ОНУ, поранений поляками в смт Жу- равноу 1941 р.
19. Лебіщак Микола Юркович — 1911 р. н., член ОУН, заарештований НКВС у 1941 р. і закатований у Дрогобицькій тюрмі.
20. МіськоТеофіл — 1908 р. н., член ОУН, заарештований НКВС у 1941 р. і закатований у Дрогобицькій тюрмі.
21. Мундяк Федір Михайлович — 1918 р. н., вояк УПА, поліг у бою, похований у с. Буянові.
22. Паламар Іван —член ОУН, заарештований НКВС у 1941 р. і закатований у Дрогобицькій тюрмі.
23. Пристайчук Володимир Іванович — 1919 р. н., «Золотарчук», вояк УПА, поліг невідомо де.
24. Салалуй Адам — 1919 р.н., заарештований НКВС в 1941 р. ізакатова- ний у Дрогобицькій тюрмі.
25. Свид Василь Йосифович — 1915 р. н., вояк УПА, похований в смт Жу- равно.
26. Табака Петро Якович — 1923 р. н., воякУПА, поліг у бою з ворогами на теренах Волині.
27. Цукорник Степан Дмитрович — 1918 р. н., «Житний», вояк УПА, похований у с. Антонівці.
28. Якимишин Григорій Іванович — 1919 р. н., «Хмара», вояк УПА, загинув невідомо де.
29. Якимишин Степан — сотник, повітовий провідник ОУН.
30. Яремків Микола Йосипович — 1919 р. н., воякУПА, загинув невідомо де.
31. «Франц» — вояк УПА, похований у с. Журавенка.
Вояки ОУН-УПА із сотні УПА «Вікторія», теренових боївок, які впали на полі бою
1. Бойко Василь Кирилович.
2. Бойко Василь Олексійович.
3. Бойко Микола Кирилович.
4. Бойко Йосиф Григорович.
5. Борщак Йосиф Гаврилович.
6. Височан Василь Олексійович.
113
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


42. Франків Ганна — 8 р. позбавлення волі після повернення з Сибіру.
43. Чмир Олексій Степанович.
44. Якимишин Григорій Олексійович — 1909 р. н., 5 р. позбавлення волі (1945-1949).
45. Яремків Стефанія — 10 р. позбавлення волі.
46. Якимишин Тетяна Кирилівна.
Депортовані в Сибір та на Північ
Омська обл. (1947-1958)
1. Беймук Олексій Антонович — 1905 р. н.
2. Беймук Розалія Дмитрівна — 1906 р. н.
3. Беймук Іван Олексійович — 1931 р. н.
4. Беймук Михайло Олексійович — 1935 р. н.
5. Беймук Юстина Олексіївна — 1939 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
6. Яремків Розалія Іванівна — 1887 р. н.
7. Яремків Петро Йосипович — 1920 р. н.
8. Яремків Стефанія Йосипівна — 1925 р. н., 5 р. позбавлення волі за втечу з Сибіру 1948-1953.
Красноярський край у 1947р.
9. Телька Григорій Ількович.
10. Телька Катерина Іванівна — 1902 р. н.
11. Телька Володимир Григорович — 1932 р. н.
12. Телька Ілля Григорович — 1940 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
13. Бойсан Іван — 3 особи.
14. Бойсан Марія Дмитрівна.
15. Брич Микита — 3 особи.
16. Демків Юлія — 2 особи.
17. Ковалишин Любомир Мар’янович — 1942 р. н.
18. Кузик Марія Олексіївна — 1919 р. н.
19. Лаврись Семен — 4 особи.
20. Лагоцька Людвига Михайлівна — 1911 р. н.
21. Лагоцька Стефа Матвіївна — 1929 р. н.
22. Лагоцька Віра Матвіївна — 1936 р. н.
23. Мундяк Микола Іванович — 2 особи.
24. Салій Павло — 3 особи.
25. Свірська Марія — 2 особи.
26. Солдан Розалія Титівна — 2 особи.
27. Яцишин Данило — 2 особи.
Омська обл. (1947-1958)
28. Довгань Розалія Стефанівна — 1910 р. н.
29. Довгань Марія Дмитрівна — 1931 р. н.
30. Довгань Стефан Дмитрович — 1934 р. н.


Красноярський край(1941-1947)
31. Мундяк Михайло Іванович — 1882 р. н.
32. Мундяк Єфросинія Герасимівна — 1888 р. н.
33. Мундяк Микола Михайлович — 1912 р. н.
34. Мундяк Стефанія Михайлівна — 1923 р. н.
35. Мундяк Марія Михайлівна — 1920 р. н.
36. Мундяк Христина Миколаївна — 1921 р. н.
Іркутська обл. у 1946р.
37. Щербата Анна Григорівна — 1905 р. н.
Хабаровський край (1950-1956)
38. Приймач Павло Онуфрійович — 1916 р. н.
39. Приймач Ольга Василівна — 1921 р. н.
40. Приймач Любов Павлівна — 1942 р. н.
м.Омськ( 1947-1960)
41. ПристайчукІванСтахович — 1878 р. н.
42. Пристайчук Євдокія Іванівна — 1891 р. н.
43. Пристайчук Василь Іванович — 1925 р. н.
44. Пристайчук Іван Іванович — 1929 р. н.
Кіровська обл. (1946-1955)
45. Демків Антон Миколайович — 1890 р. н.
46. Демків Марія Семенівна — 1894 р. н.
Омська обл. (1947-1955)
47. Кучулеба (Федоришин) Марія Антонівна — 1905 р. н.
48. Кучулеба Матвій — 1934 р. н.
49. Кучулеба ГеоргійТеодорович — 1938 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
50. Цукорник Марія Іванівна — 1926 р. н.
51. Цукорник Ганна Григорівна — 1901 р. н.
52. Цукорник Стефанія Іванівна — 1930 р. н.
53. Цукорник Юлія Іванівна — 1934 р. н.
Омська обл. (1948-1953)
54. Яремків Стефанія Йосипівна — 1925 р. н. За втечу із спецпоселення засуджена на 5 р. позбавлення волі.
КоміАРСР, Юлютого 1940р.
55. Леврись Семен — 3 особи.
56. Попадин Марія — 2 особи.
57. Франків Ганна — 5 осіб.


с. Заболотівці
Полеглі члени ОУН
1. Бем Франко Гнатович — 1914 р. н., член ОУН, «Грім», «Рак», командир теренової боївки СБ Жидачівського райпроводу. Поліг у бою з енкавеесника- ми у с. Бережниці 29 вересня 1952 р.
2. Бем Казимир Гнатович — 1920 р. н. Заарештований енкавеесниками в 1940 р. і розстріляний у Стрийській тюрмі.
Наступних трьох повстанців енкавеесники оточили у криївці (на полі «Перешли») і запропонували здатись. У відповідь та цю ганебну пропозицію стався гранатний вибух, всі вони загинули за волю України як герої.
3. Бем Кароль Гнатович — 1918 р. н., член ОУН.
4. Гнатишин Микола Григорович — 1921 р. н.
5. Лесюк Теодор Г ригорович.
6. Лесюк Григорій — 1894 р. н., член ОУН, розстріляний у 1945 р. енкавеесниками.
7. Микитин Йосиф Васильович — 1920 р. н., член ОУН, воякУПА, поліг в бою з енкавеесниками у 1946 р. на Святвечір у лісі біля с. Рогізне.
8. Николин Володимир Васильович — 1921 р. н., воякУПА, впав у бою біля с. Заболотівці в 1947 р.
9. Семен Михайло Євстахійович — 1922 р. н.
10. Тимків Василь Йосипович — член ОУН, активний діяч національно- визвольного руху, трагічно загинув у 1947 р.
11. Федишин Федір Михайлович — 1921 р. н., вояк кущової боївки УПА «Шрама», поліг у бою 1947 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бем Іван Гнатович — член ОУН, 25 р. позбавлення волі у 1947 р.
2. Денис Василь Якубович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
3. Денис Євдокія Микитівна — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948- 1956).
4. Денис Володимир Васильович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
5. Денис Ольга Олексіївна — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1956).
6. Денис Софія Олексіївна — 15 р. позбавлення волі (1945-1955).
7. Денис Наталія Федорівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
8. Денис Петро —10 р. позбавлення волі у 1946 р., помер у тюрмі.
9. Денис Стефан — 10 р. позбавлення волі.
10. Заболоцький Микола Михайлович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1948 р.
11. Засанський Іван Васильович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1955).
12. Засанський Іван Феліксович — 1901 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
13. Засанська Меланія Іванівна — 1928 р. н., 7 р. позбавлення волі (1947-1954).
14. Засанський Михайло Леонович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі.


15. Захарків Іван Павлович —1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1955).
16. їжак Володимир Йосипович — 10 р. позбавлення волі
17 Кобрій Андрій Іванович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
18. Корецька Євдокія Пилипівна — 1908 р. н., 10 р. позбавлення волі.
19. Корецька Софія Йосипівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
20. Корецький Михайло Йосипович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
21. Лозяк Михайло Йосипович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1953).
22. Меренюк Микола Михайлович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1953).
23. Микитин Володимир Васильович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
24. Микитин Дмитро Мартинович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1946 р.
25. Опока Розалія Григорівна — член окружного проводу ОУН; заарештована НКВС і засуджена.
26. Опока Федір Григорович — 1911 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
27. Пиріг Василь — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р., помер у концтаборі.
28. Підзамків Василь Володимирович —
1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
32. Семен Юлія — 1924 р. н., 25 р. позбавлення волі у 1948 р.
29. Семчишин Микола Іванович — 15 р. позбавлення волі у 1945 р.
30. Федишин Микол а Дмитрович— 1921 р. н.,
10 	р. позбавлення волі (1949-1954).
31. Філіп Тадей Войнович — 1927 р. н., 10 р.
позбавлення ВОЛІ У 1947 р. ФедишинМикола
33. Шминець Володимир Михайлович — Дмитрович
1928 	р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
34. Цимбалюк Василь Миколайович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1955).
35. Якимишин Ярослав Миколайович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Якутська АРСР( 1949-1955)
1. Баран Микола. 3. Бем Розалія.
2. Баран Меланія. 4. Бем Марія — дружина Івана.
5. Денис Ілько Васильович — 1895 р. н.
6. Денис Анастасія Йосипівна — 1904 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
7. Денис Олексій Васильович — 1899 р. н.
8. Денис Юлія Михайлівна — 1899 р. н.


Омськаобл. у 1947р., не повернулись із Сибіру
9. Денис Федір Васильович — 1888 р. н.
10. Денис Розалія Степанівна — 1883 р. н.
11. Денис Ганна Федорівна — 1926 р. н.
12. Денис Надія Федорівна — 1930 р. н.
13. Денис Ольга Федорівна — 1928 р. н.
14. Денис Катерина Федорівна — 1939 р. н.
15. Денис Володимир Федорович — 1928 р. н.
Омська обл. у 1947р.
16. Засанський Петро Іванович — 1933 р. н.
17. Засанська Марія Олексіївна — 1903 р. н.
Омська обл. (1946-1956)
18. Івахів Іван.
19. Івахів Розалія.
20. їжак Йосиф Михайлович — 1897 р. н.
21. їжак Розалія Семенівна — 1899 р. н.
22. їжак Михайло Йосипович — 1920 р. н.
26. Капраль Йосиф.
27. Капраль Ганна.
28. Капраль Марія.
29. Капраль Ольга.
30. Капраль Дарія.
31. Капраль Михайло.
32. Капраль Анастасія.
33. Корецька Софія.
34. Меренюк Анастасія.
35. Меренюк Ганна.
36. Микитин Василь.
37. Микитин Володимир.
38. Микитин Анна. КапрапьМарія Капраль Ольга
39. Николин Василь Андрійович — 1877 р. н.
40. Николин Анастасія Олексіївна — 1888 р. н.
Омська обл. (1941-1958)
23. Кобрій Розалія Василівна.
24. Кобрій Анна Іванівна.
25. Кобрій Наталя Іванівна.
Архангельська обл. у 1947р.
Амурська обл. (1949-1953)
42. Підзамків Ганна.
43. Підзамків Василь,
44. Підзамків Федір.
41. 	Підзамків Володимир.
45. Підзамків Юлія.
46. Підзамків Ганна.
47. Підзамків Марія.


Амурська обл. (1949-1953)
48. Лісевич Марія Антонівна — 1924 р. н.
49. Семчишин Меланія Теодорівна — 1900 р. н.
50. Семчишин Ганна Миколаївна — 1936 р. н.
51. Семчишин Євстахій.
Читинська обл. (1949-1958)
52. Мотика Ганна — 3 особи.
53. Стрийський Іван Михайлович — 1888 р. н.
54. Стрийська Парасковія Федорівна — 1900 р. н.
55. Стрийський Михайло Іванович — 1920 р. н.
56. Стрийська Ганна Іванівна — 1923 р. н.
Архангельська обл. (1944-1947)
57. Баран Ганна Михайлівна — 1922 р. н.
58. Денис Богдан Васильович — 1940 р. н.
59. Семчишин Софія Іванівна — 1907 р. н. (1947-1960).
60. Федишин Михайло Миколайович — 1928 р. н.
61. Федишин Софія.
62. Федишин Степанія.
63. Федишин Наталія.
64. Федишин Володимир.
65. Шминець Михайло Онисимович — 1888 р. н.
66. Шминець Ганна.
67. Шминець Анастасія Бартківна — 1894 р. н.
68. Шминець Стефан Михайлович — 1919 р. н.
Читинська обл. (1949-1957)
69. Якимишин Микола Михайлович — 1895 р. н.
70. Якимишин Анна Іванівна — 1902 р. н.
71. Якимишин Ольга Миколаївна — 1927 р. н.
72. Якимишин Михайло Миколайович -1928 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
73. Микитин Анна Йосипівна — 1895 р. н.
74. Микитин Володимир Васильович — 1927 р. н.
^ „ Родина Якимишинів. Сидять Микола
Красноярський край Михайлович та Анна Михайлівна, стоять син
у 1946р. Ярослав Миколайович з дружиною Стефою
75. Марущак Михайло Семенович — 1892 р. н.
76. Марущак Агафія Михайлівна — 1935 р. н.
77. Марущак Катерина Степанівна — 1897 р. н.
121
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Омська обл. (1947-1958)
78. Федишин Микола Васильович — 1897 р. н.
79. Федишин Меланія Олексіївна — 1898 р. н.
80. Федишин Василь Миколайович — 1928 р. н.
Іркутська обл. (1947-1957)
81. Шминець Марія Іванівна.
82. Яськів Дмитро Іванович — 1895 р. н.
83. Яськів Ганна Йосипівна.
84. Яськів Володимир Дмитрович.
с. Заліски Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бондарчук Іван — 1908 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками, підірвався гранатою 1946 р.
2. Бондарчук Стах Іванович — 1922 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Рудківцях.
3. Бондарчук Василь Іванович — 1924 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Демидові (батько Іван і два сини — Стах та Василь).
4. Винницький Маркіян — священик.
5. Гамзій Іван — станичний, загинув 1946 р. у рідному селі.
6. Донський Іван — 1924 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Молотові.
7. Дубовський Стефан Максимович — вояк УПА, помер від ран у криївці.
8. Дубовський Григорій Максимович — 1923 р. н., вояк УПА, поліг під час облави в бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Залісках.
9. Дубовський Семен — вояк УПА, поліг у бою під час облави.
10. Дубовський Мирон — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами на теренах Волині.
11. Забавчук Стефан — 1914 р. н., член ОУН, поліг від рук німецького гестапо у 1942 р. в с. Добрівлянах.
12. Качаруба Василь — 1914 р. н., вояк УПА, вбитий енаведистами на очах у матері в рідному селі 1945 р.
13. Кіт Микола — 1923 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Залісках.
14. Кравець Василь — «Сталь», вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками.
15. Кука Йосиф — 1915 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами 1945 р. під час облави.
16. Кука Стефан Олексійович — 1924 р. н., «Завзятий», «Зорян», командир кущової боївки УПА, поліг у бою з енкавеесниками 5 лютого 1949 р. в с. Букавині.
17. Мілинський Роман — 1920 р. н., член ОУН, загинув у виданій зрадником криївці 1953 р. в с. Кам’яному.
18. Могильний Федір Іванович— 1913 р. н., член ОУН. Був заарештований НКВС і помер у 1947 р. в концтаборі Карело-Фінської АР.


19. Николин Іван — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами на теренах Волині.
20. Пацевко Євстахій Степанович — 1923 р. н., член ОУН, «Смерека», окружний провідник ОУН-УПА.
21. Переговський Богдан — 1924 р. н., «Хмара», вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками в с. Ляшках.
22. Пихович Андрій — 1916 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Молотові.
23. Салій Степан — 1918 р. н., вояк УПА, помер у криївці від ран.
24. Салій Петро — вояк УПА, поліг у бою з ворогами на теренах Волині.
25. Сомик Василь — 1920 р. н., поліг у бою з енкавеесниками 1946 р.
26. Сомик Олексій — 1909 р. н., «Славко», член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р.
27. Цибуля Йосиф — вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Жирові.
28. Шальвіра Василь — 1921 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1944 р. вс. Піддністрянах.
29. Пацевко Атанас.
30. Чаплак Михайло.
31. Чаплак Василь.
Останніх трьох заарештував НКВС, без суду і слідства їх розстріляли за селом під лісом, там поховані.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Дубовський Йосиф Максимович — 1917 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
2. Кебало Дарія Олексіївна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944- 1954, Норильськ).
3. Лашко Дмитро Іванович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
4. Олійник Микола Данилович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
5. Пашко Степан Іванович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
6. Пашко Віра Йосипівна — 1927 р. н., 6 р. позбавлення волі (1950- 1956).
7. Салій МартаОстапівна — 1921 р.н.,10р. позбавлення волі (1950-1956).
8. Стручинський Андрій Іванович — 1915 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
9. Фенчин Костик — лікар в УПА. Схоплений енкавеесниками, відбував покарання в концтаборах.
10. Чаплик Семен Іванович — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
Депортовані в Сибір
(1950-1957)
1. Пивовар Михайло Максимович — 1920 р. н.
2. Чоплак Марта Марківна.
3. Чоплак Григорій Михайлович.
4. Чоплак Стефанія Михайлівна.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
7. Чоплак Марія Федорівна — 1924 р. н.
8. Чоплак Катерина Василівна — 1944 р. н.
9. Чоплак Семен Іванович — 1897 р. н.
10. Чоплак Софія Йосипівна — 1892 р. н.
5. Пацевко Степан Маркович.
6. Пацевко Ганна Атанасівна.
Хабаровський край (1950-1956)
Омська обл. (1947-1960)
Омська обл. (1947-1956)
11. Олійник Данило Володимирович — 1887 р. н.
12. Олійник Марія Іванівна — 1890 р. н.
13. Олійник Стефан Данилович — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
14. Кука Олексій Іванович — 1884 р. н.
15. Кука Катерина Іванівна — 1893 р. н.
16. Кука Василь Олексійович — 1929 р. н.
17. Кука Дмитро Олексійович — 1920 р. н.
18. Переговська Ганна Пилипівна — 1886 р. н.
19. Переговська Юлія Михайлівна — 1924 р. н.
20. Переговська Антонія Михайлівна — 1931 р. н.
Якутська АРСР( 1947-1960)
21. Ронська Стефанія Григорівна — 1918 р. н.
22. Ронський Мирон Васильович — 1945 р. н.
с. Загірочко Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бойко Михайло Миколайович — 1919 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками у с. Провали в 1945 р.
2. Волинський Михайло Гаврилович — вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками у с. Провали 1945 р.
3. Волинець Роман — член ОУН, вояк УПА, загинув на Івано-Франківщині.
4. Волинець Остап — член ОУН, де і коли загинув — невідомо.
5. Гавгун Євстахій Миколайович — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. у лісі Провали. Могила невідома.
6. Ганущак Андрій Григорович — вояк теренової боївки УПА, загинув у бою з ворогами у лісі Провали.
7. Ганущак Андрій Миколайович — вояк теренової боївки УПА, загинув у бою з ворогами в 1945 р. у с. Загірочко, де і похований.
8. Завойований Михайло Федорович — член ОУН, арештований енкавеесниками в 1945 р. і закатований у тюрмі м. Дрогобича. Могила невідома.
Омська обл. (1947-1956)
124


9. Завойований Андрій Степанович — вояк УПА, «Чорнота», загинув у бою в лісі Вороньку.
10. Заславський Стефан Іванович — 1932 р. н., вояк УПА, у безвиході, щоб не потрапити у неволю, застрелився.
11. Каменський Андрій Іванович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у 1945 р. в криївці в лісі Гриди.
12. Карпінський Володимир Миколайович — 1921 р. н., вояк теренової боївки УПА, загинув у лісі Грида в 1946 р.
13. Коритовський Михайло Микитович — вояк боївки УПА, «Корінь», загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. біля с. Загіречка.
14. Коритовський Петро Максимович — вояк УПА, «Горіх», загинув у бою з енкавеесниками у 1945 р. в лісі Вороньку, могила невідома.
15. Краївський Василь — 1916 р. н., «Легінь», районовий провідник ОУН, вояк спецгрупи УПА, загинув у бою з ворогами у с. Станківцях, січень 1951 р. Там і похований у братській могилі (з ним загинуло ще п’ять повстанців).
16. Кутний Йосиф Карпович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. в лісі Грида у криївці.
17. Кутний Роман Гнатович — вояк теренової боївки, «Вовк», загинув у бою 1948 р. у с. Загіречку, де й похований.
18. Кухарський Євген Васильович — вояк УПА, загинув у нерівному бою з енкавеесниками в 1945 р. біля с. Загіречка.
19. Макушевський Василь Іванович — 1919 р. н., член ОУН, «Гусак», вояк УПА, поліг смертю героя у 1945 р. у с. Вибранівці.
20. Польовий Роман Кирилович — вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. у лісі Провали.
21. Проців Іван Олексійович — 1926 р. н., впав у бою з енкавеесниками в 1946 р. в с. Загірочко.
22. Проців Михайло Олексович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув у криївці
1945 	р. у лісі Провали.
23. Свистак Михайло Андрійович — 1925 р. н., «Думка», загинув у бою з ворогами в с. Загірочко.
24. Терещук Іван Якович — вояк УПА, впав у бою 1945 р. у лісі Провали.
25. Хомут Андрій Пилипович — 1922 р. н., вояк УПА, «Сорока», загинув убою 1945 р. Могила невідома.
26. Шаран Андрій Іванович — вояк кущової боївки УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. в с. Дев’ятниках. Там і похований.
27. Шаран Микола Ількович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в 1945 р. у лісі Грида.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бобик Маріан Миколайович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
2. Вербовський Йосип Миколайович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1954).
3. Галинович Семен Васильович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1956).


4. Ганущак Михайло Федорович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
5. Завойований Михайло Федорович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі в 1944 р.
6. Іванців Михайло Захарович — 1915 р. н., 25 р. позбавлення волі. (1946-1956).
7. Іванців Ярослав Васильович — 1921 р. н., засуджений у 1945 р. на
10 	р. позбавлення волі.
8. Карпінський Микола Григорович — 1911 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
9. Карпінський Михайло Олексійович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1953).
10. Кудлик Федір Дмитрович — 1924 р. н., засуджений у 1945 р. на 10 р. позбавлення волі.
11. Крачковський Йосиф Миколайович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
12. Костів Михайло Маркович — 1927 р. н. 10 р. позбавлення волі (1945-
1954).
13. Краївський Семен Якович — заарештований енкавеесниками і засуджений, помер у концтаборі, могила невідома.
14. Лижник Петро Степанович — 1906 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1954).
15. Паленичко Йосип Дмитрович — 1913 р. н., 10 р. позбавлення волі (1953-1956).
16. Процікевич Григорій Тимофійович — вояк УПА, взятий у полон енкавеесниками і засуджений на 10 р. каторги, помер у концтаборі. Могила невідома.
17. Середній Андрій Йосипович — 1932 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-1956).
18. Фенцик Іван Петрович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949- 1956).
19. Хомут Василь Іванович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1954).
20. Хомут Ярослав Пилипович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
21. Шевців Володимир Онуфрійович — 15 р. позбавлення волі (1950-
1955).
Депортовані в Сибір
Омська обл.
1. Вербовський Володимир Михайлович — 1925 р. н.
2. Вербовська Марія Михайлівна — 1931 р. н.
Якутська обл. (1947-1960)
3. Завойований Степан Олексійович — 1887 р. н.
4. Завойований Володимир Степанович — 1935 р. н.
5. Завойований Петро Степанович — 1928 р. н.


Омська обл. у 1947р.
6. 	Кутна Катерина Кирилівна — 1888 р. н.
7 Кутна Марія Гнатівна — 1932 р. н.
8. Несімко Василь Григорович — 1889 р. н.
9. Несімко Юстина Іванівна — 1891 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
10. Кутний Карпо Андрійович.
11. Кутна Софія Карпівна.
12. Кутна Катерина Карпівна.
13. Кутний Андрій Карпович.
14. Кутний Петро Карпович.
15. Терещук Марія Паньківна — 1897 р. н.
16. Терещук Розалія Яківна — 1927 р. н.
17 Терещук Михайло Якович — 1925 р. н.
18. Терещук Василь Якович — 1933 р. н.
Томська обл. (1949-1958)
19. Березовський Михайло Іванович — 1896 р. н.
20. Березовська Христина Федорівна — 1898 р. н.
21. Березовський Микола Михайлович — 1935 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
22. Велинська Розалія Михайлівна.
23. Велинська Магдалина Михайлівна.
24. Велинська Ольга Михайлівна.
25. Велинська Катерина Михайлівна.
26. Велинський Ярослав Михайлович.
27. Ганущак Григорій Андрійович — 1888 р. н.
28. Ганущак Марія Василівна — 1898 р. н.
29. Ганущак Галина Григорівна — 1925 р. н.
30. Ганущак Катерина Григорівна — 1930 р. н.
31. Ганущак Марія Григорівна — 1932 р. н.
32. Ганущак Степан Григорович — 1927 р. н.
с. Зарічне
Полеглі в боях члени ОУН і вояки УПА
1. Вітрук Йосип — вояк УПА.
2. Вітрук Федір — вояк УПА.
3. Коваль Микола — вояк УПА.
4. Кулик Василь — заступник референта СБ Журавнівського надрайон- ного проводу ОУН. Поліг у бою 23 березня 1948 р. в с. Маринці.
5. Романик Степан — вояк УПА.
6. Романик Григорій — вояк УПА.
7. Шевчук Павло — вояк УПА, загинув 1953 р.
8. Ямнич Юрій Васильович — 1923 р. н., вояк УПА, загинув 1953 р. Похований у с. Зарічному.
127
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Вітрук Стефанія Федорівна —10 р. позбавлення волі.
2. Гриців Василь Антонович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947- 1959).
3. Гриців Йосип Юркович — 10 р. позбавлення волі.
4. Гриців Марія Федорівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі.
5. Гудзоватий Степан Михайлович — 10 р. позбавлення волі.
6. Демчук Дмитро Ярославович — 10р. позбавлення волі (1949-1956).
7. Козак Меланія Федорівна —10 р. позбавлення волі.
8. Мудрий Ярослав — 1928 р. н., у 1947 р. пішов в УПА і не повернувся, за те вивезли в Сибір родину.
9. Пристайчук Ілля Васильович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
10. Стадник Іван Михайлович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
11. Терень Григорій Михайлович — 10 р. позбавлення волі.
12. Терень Марія Миколаївна —10 р. позбавлення волі.
13. Терень Василь Євстахійович — 10 р. позбавлення волі.
14. Хром’як Наталія Яківна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1955).
15. Хром’як Василь Данилович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
16. Юрович Стефан Андрійович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Архангельська обл. (1947-1956)
1. Андрійків Прокіп Андрійович — 1902 р. н.
2. Андрійків Варвара Іванівна — 1904 р. н.
3. Андрійків Василь Прокопович — 1930 р. н.
4. Андрійків Володимир Прокопович — 1936 р. н.
На висилці(1944-1947)
5. Коваль Палагія А. — 1884 р. н.
6. Коваль Михайло Федорович — 1908 р. н.
7 	Коваль Євдокія Яківна — 1910 р. н.
8. Коваль Йосиф Михайлович — 1940 р. н.
Тюменська обл. (1952-1956)
9. Мудра Софія Савівна — 1907 р. н.
10. Мудра Марія Юрківна — 1937 р. н.
11. Мудрий Богдан Юркович — 1938 р. н.
Архангельська обл. (1947-1952-1965)
12. Терень Євстахій Михайлович.
13. Терень Меланія Євстахівна.
14. Терень Степанія Євстахівна.
15. Терень Володимир Євстахович.
16. Терень Марія Євстахівна.


17. 	Терень Анастасія Євстахівна.
Омська обл. (1947-1958)
18. Вітрук Меланія Іванівна — 1908 р. н.
19. Вітрук Василь Федорович — 1933 р. н.
КоміАРСРу 1940р.
20. Кальмук Михайло Антонович — 1888 р. н.
21. Кальмук Марія Петрівна — 1910 р. н.
22. Кальмук Олександр Михайлович — 1917 р. н.
23. Кальмук Климентій Михайлович — 1910 р. н.
24. Кальмук Софія Климентівна — 1935 р. н.
25. Кальмук Анна Василівна — 1910 р. н.
26. Кальмук Ярослав Климентійович — 1931 р. н.
27. Кальмук Михайло Климентійович — 1937 р. н.
с. Заріччя
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Верес Михайло Миколайович — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами 1947 р., похований у братській могилі м. Жидачева.
2. Волицький Григорій — 1918 р. н., вояк кущової боївки УПА, схоплений енкавеесниками в 1945 р. і повішений у м. Жидачеві. Похований у братській могилі м. Жидачева.
3. Волицький Михайло — 1917 р. н., вояк кущової боївки УПА, поліг у бою 1946 р. в с. Заріччі, похований у братській могилі м. Жидачева.
4. Волицький Микола — 1920 р. н., вояк кущової боївки УПА, поліг у бою з ворогами 1946 р., похований у братській могилі м. Жидачева.
5. Гамзій Василь — 1923 р. н., вояк кущової боївки УПА, захоплений енкавеесниками і повішений у м. Жидачеві 1945 р. Похований у братській могилі м. Жидачева.
6. Равлик Михайло — 1922 р. н., вояк УПА, пропав безвісти.
7. Рибак Семен Семенович — 1924 р. н., вояк УПА, «Соловій», поліг у бою з енкавеесниками 1946 р., похований у братській могилі м. Жидачева.
8. Смерека Володимир Миколайович — 1919 р. н., вояк СБ рай проводу «Воронець», поліг у бою 18 лютого 1949 р. в Новому Селі.
9. Хомин Михайло — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. Похований у братській могилі в м. Жидачеві.
10. Щур Микола — 1922 р. н., вояк УПА. Де і коли поліг — невідомо.
11. Щурко Іван Олексійович — 1927 р. н., вояк СБ УПА, «Олесь», поліг у бою з емдебістами 18 лютого 1949 р. в Новому Селі.
1. Бойко Ярослав Іванович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947— 1956).
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
129
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


IV 2. Бойко Олександра Григорівна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі
Л* (1945-1954).
3. Бєлінський Михайло Петрович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954). _
4. Бойко Йосип Васильович — 1928 р. н.
лі 5. Волицький Василь Михайлович — 1901 р. н., 10 р. позбавлення волі
» у 1944 р.
р 6. Гаврилик Марія Микитівна — 1927 р. н.
ск 7. Гамзій Софія Михайлівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
^ 1953).
8. Гелечко Стефанія Михайлівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі С (1947-1955).
9. ЗубрицькаЛюбовГнатівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946- X 1956).
О 10. Клячик Марія Василівна — 1923 р. н.
^ 11. Малицька Софія Іванівна — 1925 р. н., 6 р. позбавлення волі (1948-
С[ 1956).
12. Пашко Любов Василівна — 1930 р. н.
13. Перістий Йосип Петрович — 1928 р. н.
14. Рибак Василь Іванович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1953).
15. Сабодашко Євстахій Васильович — 1923 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-1955).
16.Стецько Ганна Василівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1956).
17. Суська Юлія Парасківна — 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
18. Франків Анна Миколаївна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1955).
19. Хомин Федір Михайлович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
20. Щурко Михайло Семенович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
21. Янушевська Стефа Федорівна — засуджена у 1947 р.
22. Яремко Йосиф Михайлович — 10 р. позбавлення волі (1947-1953).
Депортовані в Сибір та на Північ
Омська обл. (1947-1956)
1. Верес Микола Семенович — 1885 р. н.
2. Верес Феодосія Миколаївна — 1919 р. н.
3. Верес Розалія Миколаївна — 1923 р. н.
4. Верес Катерина Миколаївна — 1931 р. н.
5. Верес Євстафія Миколаївна — 1938 р. н.
6. Верес Василь Миколайович — 1938 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
7. Бойко Іван Іванович — 1905 р. н.
8. Бойко Розалія Федорівна — 1907 р. н.
9. Бойко Михайло Іванович — 1932 р. н.
10. Бойко Василь Іванович — 1934 р. н.
130


11. Бойко Федір Іванович — 1934 р. н.
12. Бойко Іван Іванович — 1942 р. н.
13. Бойко Анастасія Іванівна — 1936 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
14. Бєлінський Петро Іванович — 1891 р. н.
15. Белінська Марія Василівна — 1894 р. н.
16. Бєлінський Василь Петрович — 1925 р. н.
17. Бєлінський Микола Петрович — 1931 р. н.
18. Дук Михайло Іванович.
19. Дук Розалія Іванівна.
Спецпоселення( 1947-1958)
20. Стрілець Іван Михайлович.
21. Стрілець Стефанія Михайлівна.
Томська обл. (1950-1966)
22. Бойко Василь Федорович — 1900 р. н.
23. Бойко Анастасія Ільківна — 1900 р. н.
24. Бойко Анна — 1887 р. н.
25. Бойко Ганна Василівна — 1935 р. н.
26. Горак Михайло Йосипович — 1930 р. н.
27. Горак Юлія Миколаївна — 1928 р. н.
28. Гуркало Павло Миколайович — 1901 р. н.
29. Гуркало Розалія Йосипівна — 1903 р. н.
30. Гуркало Катерина Павлівна — 1929 р. н.
31. Гуркало Володимир Павлович — 1935 р. н.
32. Федишин Стефанія Михайлівна — 1929 р. н.
Томська обл. у 1950р.
33. Волицький Іван Васильович — 1887 р. н.
34. Волицький Микола Іванович — 1928 р. н.
35. Волицький Василь Іванович — 1923 р. н.
КоміАРСРу 1939р.
36. Черчик Василь Іванович — 1887 р. н.
37. Черчик Катерина Іванівна — 1893 р. н.
38. Черчик Іван Васильович — 1922 р. н.
39. Черчик Степан Васильович — 1924 р. н.
40. Черчик Роман Васильович — 1925 р. н.
41. Черчик Степанія Василівна — 1928 р. н.
42. Черчик Софія Василівна — 1930 р. н.
43. Черчик Ганна Василівна — 1932 р. н.
Сибір, 1940р.
44. Салій Євстахій Пилипович.
45. Салій Марія Захарівна.
46. Салій Софія Євстахівна.
47. Салій Іван Євстахович.
48. Салій Микола Євстахович.
131
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Омська обл. (1947-1960)
49. Щурко-РоїкАнна Олексіївна — 1930 р. н.
50. Щурко Олексій Миколайович — 1891 р. н.
51. Щурко Розалія Семенівна — 1902 р. н.
52. Щурко Катерина Олексіївна — 1938 р. н.
53. Яремко Катерина Миколаївна — 1931 р. н.
Спецпоселення в Комі АРСР
54. Пшеничко Антон Васильович — 1896 р. н.
55. Пшеничко Агафія Миколаївна — 1888 р. н.
56. Пшеничко Микола Антонович — 1921 р. н.
57. Пшеничко Марія Ільківна — 1878 р. н.
58. Пшеничко Марія Антонівна — 1932 р. н.
59. Пшеничко Ольга Антонівна — 1923 р. н.
60. Пшеничко Василь Антонович — 1931 р. н.
61. Пшеничко Ірина Антонівна — 1937 р. н.
Спецпоселення(1947-1956)
62. Хомин Катерина Костянтинівна — 1885 р. н.
63. Хомин Михайлина — 1920 р. н.
64. Хомин Ярослава Михайлівна — 1933 р. н.
65. Хомин Ганна Михайлівна — 1928 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
66. Волицька Анастасія Іванівна — 1891 р. н.
67. Волицький Микола Петрович — 1928 р. н.
68. Волицький Ярослав Петрович — 1930 р. н.
69. Волицький Василь Петрович — 1922 р. н.
Красноярський край (1941-1960)
70. Волицький Гнат Іванович.
71. Волицька Розалія Іванівна.
72. Волицька Ганна Іванівна.
Омська обл. (1947-1958)
73. Зубрицька Ганна Миколаївна — 1921 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
74. Зубрицький Василь Федорович.
75. Зубрицька Катерина Олексіївна.
76. Зубрицька Надія Василівна.
77. Зубрицький Федір Васильович.
Спецпоселення (1944-1958)
78. Зубрицька Катерина Дмитрівна — 1886 р. н.
79. Зубрицька Марія Миколаївна — 1927 р. н.
80. Зубрицький Ярослав Миколайович — 1929 р
Омська обл. (1947-1956)
81. Киячик Парасковія Теодорівна — 1906 р. н.
82. Киячик Віра Василівна — 1929 р. н.
83. Киячик Михайло Васильович — 1931 р. н.
84. КиячикТеодор Васильович — 1933 р. н.


85. Киячик Анастасія Василівна — 1937 р. н.
Спецпоселенняу 1946р.
86. Волицький Василь Іванович — 1886 р. н.
87. Волицька Розалія Іванівна — 1887 р. н.
88. Волицький Іван Васильович — 1919 р. н.
89. Волицька Ганна Василівна — 1921 р. н.
90. Волицький Григорій Васильович — 1927 р. н.
91. Волицький Михайло — 1931 р. н.
92. Лесь Ганна Дмитрівна — 1930 р. н.
Спецпоселення
93. Павлюк Матвій Семенович — 1880 р. н.
94. Павлюк Гелена Федорівна — 1895 р. н.
95. Павлюк Марія Матвіївна — 1916 р. н.
96. Павлюк Стефанія Матвіївна — 1920 р. н.
97. Павлюк Михайлина Матвіївна — 1926 р. н.
99. Павлюк Іван Матвійович — 1914 р. н.
100. Павлюк Станіслав Матвійович — 1922 р. н.
КоміАРСР( 1940-1947)
101. Франків Микола Іванович — 1897 р. н.
102. Франків Марія Миколаївна — 1896 р. н.
103. Франків Анна Миколаївна — 1924 р. н.
104. Франків Микола Миколайович — 1930 р. н.
105. Франків Розалія Миколаївна — 1933 р. н.
Красноярський край( 1950-1956)
106. Щур Марія Семенівна.
107. Щур Євген Васильович.
108. Щур Люба Михайлівна.
Спецпоселенняу 1946р.
109. Яремко Михайло Дмитрович — 1897 р. н.
110. Яремко Анастасія Йосипівна — 1900 р. н.
111. Яремко Богдан Михайлович — 1932 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
112. Гуркало Семен Миколайович — 1895 р. н.
113. Гуркало Стефанія Михайлівна — 1918 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
114. Равлик Марія Василівна — 1907 р. н.
115. Равлик Михайло Іванович — 1930 р. н.
116. Равлик Василь Іванович — 1940 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
117. Рибак Іван Васильович — 1904 р. н.
118. Рибак Катерина Михайлівна — 1906 р. н.
119. Рибак Анна Іванівна.
120. Рибак Стефа Іванівна.
121. Рибак Іван Іванович.
122. Рибак Богдан Іванович.
133
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


с. Іванівці
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Павличко Іван Михайлович — 1922 р. н., член ОУН, «Перебендя», «Голуб», вояк боївки УПА «Ореста», впав у бою в 1947 р. Похований у братській могилі м. Жидачева.
2. Регіц (батько Михайла), член ОУН, вояк УПА, виданий зрадником і замордований енкавеесниками під час слідства. Могила невідома.
3. ЧехутСтецько Павлович — 1916 р. н., активний член ОУН, заарештований енкавеесниками в 1941 р. й розстріляний у Львівській тюрмі «Замар- стинів».
4. Шейц Євгенія Іванівна — 1927 р. н., член ОУН, вбита енкавеесниками у 1945 р. під час виконання завдання. Похована в с. Іванівцях.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Андрусишин Євгенія Миколаївна — 1931 р. н., зв’язкова УПА, арештована підчас виконання завдання в 1948 р., засуджена на каторжні роботи.
2. Бавура Михайло — 1916 р. н., вояк УПА, пропав безвісти, могила невідома.
3. Бавура Іван Олексійович — 1905 р. н., член ОУН, помер.
4. Затварніцький Казимир Михайлович — 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
5. Кофлик Василь — 1908 р. н., член ОУН, 10 р. позбавлення волі.
6. Кукуян Михайло Іванович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-
1954).
7. Регіц Михайло — 1927 р. н., вояк УПА, схоплений НКВС і засуджений на каторжні роботи в ГУЛАГу.
8. Рибацький Василь Іванович — 1920 р. н., працівник господарського відділу УПА при станиці села. Заарештований НКВС і засуджений на каторжні роботи в концтаборах, де і помер.
9. Татчин Олексій Степанович — 1924 р. н., учасник визвольних змагань ОУН-УПА, групи зв’язку, під час виконання завдань схоплений НКВС, засуджений на 10 р. позбавлення волі (1946-1953).
10. Татчин Ярослав Якимович — 1912 р. н., член ОУН, заарештований НКВС у 1941 р., утік, вдруге арештований у 1948 р., засуджений на каторжні роботи в ГУЛАГу. Подальша його доля невідома.
11. Татчин Марія Миколаївна — 1927 р. н., зв’язкова кущової боївки «Ореста», засуджена на 7 р. позбавлення волі (1947-1954).
12. Татчин Дмитро Михайлович — 1911 р. н., член ОУН, учасник національно-визвольної боротьби, пропав безвісти.
13. Чехут Павло — 1895 р. н., отець-декан, парох села Іванівці, член ОУН, заарештований НКВС у 1944 р., замордований у концтаборах. Могила невідома.
14. Яцура Семен Андрійович — 1925 р. н., належав до господарської групи УПА, заарештований у 1945 р. і засуджений на каторжні роботи.


Депортовані в Сибір
Хабаровський край( 1949-1956)
1. Андрущишин Анастасія Іванівна — 1880 р. н.
2. Андрущишин Микола Павлович — 1907 р. н.
3. Андрущишин Юстина Степанівна — 1906 р. н.
4. Андрущишин Катерина Михайлівна — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
5. Затварницький Михайло Михайлович — 1900 р. н.
6. Затварницька Марія Михайлівна — 1930 р. н.
7. Затварницька Юлія Михайлівна — 1931 р. н.
8. Затварницький Йосип Михайлович — 1934 р. н.
9. Кукуян Євгенія Іванівна — 1925 р. н., вислана на спецпоселення в Омську обл., звідки втекла, засуджена на 5 р. позбавлення волі, на засланні та в таборах перебувала з 1947 до 1956 р.
10. Кукуян Розалія Андріївна — 1888 р. н., вислана в Омську обл. (1949- 1950).
Омська обл. (1948-1956)
11. Кофлик Розалія Йосипівна — 1920 р. н.
12. Кофлик Любов Василівна — 1933 р. н.
13. Кофлик Омелян Васильович — 1941 р. н.
14. Кофлик Юліан Васильович — 1944 р. н.
Хабаровський край з 1949р.
15. Кофлик Петро Степанович — 1910 р. н., член ОУН.
16. Кофлик Марія Михайлівна — 1920 р. н.
17. Кофлик Анна Петрівна — 1940 р. н.
18. Кофлик Люба Петрівна — 1947 р. н.
Хабаровський край (1949-1960)
19. Павлічка Стефанія Олексіївна — 1897 р. н.
20. Павлічка Марія Михайлівна — 1929 р.н.
м. Омськ (1948-1958)
21. Регец Станіслав Броніславович — 1931 р. н.
22. Регец Марія Гнатівна — 1896 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
23. Яцура Володимир Антонович — 1905 р. н.
24. Яцура Іванна Семенівна — 1912 р. н.
с. Калинівка Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баглай Роман Михайлович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі.
2. Баглай Степан Іванович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946 —
1955).
135
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


3. Курдан Марія Іванівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення^олі (1950 —
1956).
4. Мацкула Іван Михайлович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946 — 1955).
5. Працьовитий Василь Стефанович.
Депортовані в Сибір
Омська обл. у 1947р. (1947-1955)
1. Баглай Михайло Іванович — 1897 р. н.
Омська обл.
2. Заяць Анна Андріївна — 1902 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
3. Мацкула Михайло Микитович — 1888 р. н.
4. Мацкула Оксана Михайлівна — 1928 р. н.
5. Мацкула Стефанія Михайлівна — 1931 р. н.
с. Кам’яне (раніше Чортория)
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
Яскравим свідченням жертовності в ім’я України була родина Матвія Сидора з Кам’яного, яка дала свій, хатній, осередок ОУН-УПА — чотирьох синів, троє з них загинули мученицькою смертю, а Сидор Микола Матвійович (1913-1993) пройшов тернистий шлях українця — борця за волю і незалежність України. Навчався у Бережанській учительській семінарії, Українському вільному університеті в Празі, організатор осередку ОУН у селі, активний учасник боїв за Карпатську Україну, один з керівників похідної групи УПА-Південь, референт пропаганди окружного штабу УПА (1943-1944). Після війни емігрував за кордон. У 50-х роках XX ст. заснував у Нью-Йорку українське видавництво «Говерла». Полум’яний український публіцист та письменник у діаспорі. В його доробку кілька десятків книг, зокрема «Мої мандри», «Від Сяну по Крим», «Між молотом і ковадлом» та ін.
1. Венчик Іван — 1922 р. н., активіст ОУН-УПА. Загинув у 1945 р. підчас облави НКВС у рідному селі.
2. Завадюк Григорій — 1917 р. н., член ОУН, розстріляний німецьким гестапо з групою націоналістів у 1943 р. в м. Ходорові і там похований.
3. Завадюк Микола — 1923 р. н., вояк УПА, загинув 1945 р. разом з Володимиром Матвіївим у криївці.
4. Завадюк Стефан — 1919 р. н., вояк УПА, загинув у бою з більшовиками 1944 р. біля с. Чорний Острів.
5. Кремінський Микола — 1922 р. н., вояк УПА, загинув 1945 р. разом з Володимиром Матвіївим у криївці.
6. Лалак Микола — вояк кущової самооборони, арештований НКВС, загинув у 1948 р. у Норильському таборі.


7. Матвіїв Володимир — «Шугай», командир кущової боївки самооборони. Особливо вміло командував кущем під час боїв з енкавеесницькими загонами наприкінці грудня 1944 р. між селами Городище і Чорним Островом. Загинув у нерівному бою, оточений енкавеесниками у криївці під сільською кооперативою в с. Чортория-Кам’яне навесні 1945 р.
8. Николин Іван — 1924 р. н., вояк УПА, активіст служби безпеки, загинув біля с. Кам’яного 1945 р.
9. Олійник Василь — молодий вояк УПА, загинув у 1949 р. біля с. Доб- рівляни.
10. Пастернак Григорій Пилипович — 1907 р. н., загинуву 1947 р.
11. Свобода Федір — 1910 р. н., активний член ОУН і «Просвіти», поліг у бою взимку 1945 р. між селами Кам’яне і Рудківці.
12. Сидор Іван — активний член ОУН, був ув’язнений польською полі- цієюу 1934р. Згодом — станичнийсела, «Ян Корч». Знищений НКВСу 1956 р.
13. Сидор Петро — 1919 р. н. Командував сотнею УПА. У 1946 р. на Андріївські вечорниці вирішив провідати рідних. За доносом зрадника вранці енкавеесники оточили хату, де перебував Петро. Загинув у нерівному бою з більшовиками.
14. Сидор Григорій — командир кущової боївки УПА, загинув у 1948 р. в с. Мальчицях, що біля смт Мшани під Львовом. З відмороженими ногами повстанці переносили його через населені пункти. Загін УПА попав в оточення загонів НКВС. Григорій наказав своїм побратимам відступати, а сам довгий час прицільним кулеметним вогнем прикривав відхід групи повстанців. Вже поранений, у безвиході підірвав себе гранатою. Обгорілий труп енкавеесники завезли у м. Яворів. Могила невідома.
15. Чорний Микола — 1901 р. н., член ОУН, загинув в 1945 р. під час облав НКВС у рідному селі.
16. Чопак Григорій — активіст ОУН-УПА, загинув у 1945 р. підчас облав НКВС у рідному селі.
17. Іііранк Володимир — вояк самооборони УПА, активіст служби безпеки, загинув біля Кам’яного 1945 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Безручко Степанія — «Мірта», зв’язкова (станична), була арештована і піддана тортурам, але не видала жодного свідчення проти повстанців.
2. Венчак Микола — вояк кущової самооборони, арештований НКВС 1946 р., відбував покарання в Норильських таборах.
3. Венчак Степан — вояк кущової самооборони, арештований НКВС 1946 р., відбував покарання в Норильських таборах.
4. Голяк Марія — «Лілія», зв’язкова.
5. Крачковська Меланія Василівна — 1925 р. н.
6. Лашко Антоніна Федорівна — 1928 р. н.
7. Максимчук Катерина Олексіївна.
8. Мельникович Богдан Миколайович.
9. Олійник Семен — вояк кущової самооборони, арештований НКВС
1946 	р., відбував покарання в Норильських таборах.
10. Паняк Катерина — «Степова», зв’язкова.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Відважні дівчата — С. Безручко, М. Голяк, К. Паняк, — будучи зв’язкови- £ ми, переносили повідомлення («штахетки»). Кілька разів «штахетки», запе- @8^ чені у пиріжки, дівчата доставляли у Львів, Стрий, Зимну Воду та ін.
В^Іг^ 11. Продиус Ольга Михайлівна — 10 р. позбавлення волі.
12. Продиус Михайло Михайлович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі.
13. Мендоха Стефан Васильович — 1924 р. н.
14. ХимукСтепан Васильович — 1926 р. н., вояк кущової самооборони, 15 р. позбавлення волі у Норильських таборах.
15. Химук Володимир — вояк кущової самооборони, арештований НКВС у 1946 р., відбував покарання в Норильських таборах.
с. Квітневе Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Баб’як Іван. 6. Підвірний Петро.
2. Баб’як Михайло. 7. Підвірний Михайло.
3. Крупка Петро. 8. ФостикТеодор.
4. ЛевикТеодор. 9. Холявка Іван.
5. Миськів Стефан.
Всі вони — вояки кущової боївки УПА, загинули в одному й тому ж бою з енкавеесниками 1945 p., поховані в рідному селі.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Андрійчук Юрко. 3. Денега Стефан.
2. Денега Богдан. 4. Кибало Теодор.
5. Козар Іван Гаврилович — 1905 р. н., 15 р. позбавлення волі у 1945 р.
6. Саприка Михайло Григорович — помер в тюрмі.
7. ФостикЯрослав Федорович — 1916 р. н., 7 р. позбавлення волі (1950-
1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Пермська обл., у 1940р.
1. Керда Михайло Теодорович — 1899 р. н.
2. Керда Анна Іванівна — 1905 р. н.
3. Керда Павлина Михайлівна — 1905 р. н.
4. Керда Ірина Михайлівна — 1927 р. н.
5. Керда Ольга Михайлівна — 1931 р. н.
6. Керда Ярослав Михайлович — 1929 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
7. Миськів Петро Миколайович — 1901 р. н.
8. Миськів Ганна Петрівна — 1902 р. н.
9. Миськів Палагія Петрівна — 1933 р. н.
138


10. Миськів Ганна Петрівна — 1944 р. н.
11. Миськів Петро Петрович — 1901 р. н.
Томська обл., у 1950р.
12. Саприка Ганна Василівна — 1890 р. н.
13. Саприка Василь Ігорович — 1920 р. н.
14. Саприка Катерина Миколаївна — 1913 р. н.
15. Саприка Павліна Григорівна — 1925 р. н.
16. Саприка Михайло Григорович — 1930 р. н.
17. Саприка Ярослава Василівна — 1939 р. н.
18. Саприка Зеновій Васильович — 1941 р. н.
19. Саприка Степанія — 1940 р. н.
Барнаул( 1939-1945)
20. Фостик Микола Якович — 1904 р. н.
21. Фостик Ганна Григорівна.
22. Фостик Марія Миколаївна.
23. Фостик Мирон Миколайович.
24. Фостик Іван Миколайович.
25. Фостик Яцко Миколайович.
Омська обл. (1947-1956)
26. Чайка Іван Степанович — 1908 р. н.
27. Чайка Анастасія Михайлівна — 1908 р. н.
28. Чайка Наталія Іванівна — 1928 р. н.
29. Чайка Стефанія Іванівна — 1930 р. н.
30. Чайка Теодор Іванович — 1932 р. н.
31. Чайка Ольга Іванівна — 1934 р. н.
32. Чайка Ярослав Іванович — 1937 р. н.
33. Чайка Надія Іванівна — 1940 р. н.
Алтайський край (1940-1946)
34. Корда Федір Юркович — 1868 р. н.
35. Корда Ганна — 1878 р. н.
36. Корда Ганна Федорівна — 1922 р. н.
Алтайський край(1940-1947)
37. Вус Йосиф Андрійович — 1884 р. н.
38. Вус Марія Іванівна — 1891 р. н.
39. Вус Ганна Йосипівна — 1919 р. н.
Новосибірська обл. (1940-1946)
40. Керда Андрій Теодорович — 1897 р. н.
41. Керда Юлія Іванівна — 1894 р. н.
42. Керда Володимир Андрійович — 1925 р. н.
43. Керда Богдан Андрійович — 1932 р. н.
44. Керда Омелян Андрійович — 1931 р. н.
45. Керда Ярослав Андрійович — 1935 р. н.


с. Кнісело
На початку 30-х р. XX ст. у селі був створений і активно діяв осередок ОУН, засновником якого був Лебідь Микола, а очільником — Горинь Микола.
Членами осередку були:
1. 	Крива Марія. 2. Липовий Михайло. 3. Тибор Іван.
4. 	Телішевський Григорій.
У 1939 р. польська поліція арештувала їх і засудила на каторгу в Березі- Картузькій.
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Безіменний Ярослав — 1929 р. н., зв’язковий ОУН-УПА, арештований і замордований в 1947 р. на допитах у тюрмі Нових Стрілищ. Похований вс. Кніселі.
2. Горинь Агафія — замордована 1948 р. місцевими комсомольцями, зокрема жителем с. Дев’ятник та його групою, які ходили на облави.
3. Горинь Петро — 1927 р. н., член ОУН, розстріляний НКВС у 1941 р. Похований в с.Кніселі.
4. Липа Василь — член ОУН, «Максим», чотовий сотні «Граба», поліг у бою з німцями 27 квітня 1944 р.
5. Липа Степан — член ОУН, директор школи в с. Кніселі.
7. Лаб’як Стефан — вояк третьої сотні УПА «Льви».
6. Миколинський Роман Олексійович — 1929 р. н., зв’язковий ОУН-УПА. Заарештований і замордований на допитах 1947 р. у смт Нових Стрілищах.
8. Підручний Іван — «Крук», вояк першої сотні УПА «Льви». В одному із боїв карателі МДБ оточили їх, двох повстанців, С. Лаб’яката І. Підручного. У перестрілці в них не стало патронів. У безвиході, щоб не здатись ворогам живими, Степан та Іван обнялись і поклали між собою гранату, котра розірвала їм груди. Привезли їх у село на упізнання. У Лаб’яка Степана не було батьків. Начальник МДБ спитав матір Івана: «Чи це твій син?» — «Тут нема мойого сина Івана», — відповіла мати. З аналогічним запитанням звернувсь і до батька. Батько Івана вкляк на коліна перед сином і поцілував його закривавлене обличчя. Батьки Івана жили бідно, своєї власної землі не мали, працювали на пана. Начальник МДБ промовив з докором і матюком: «Ти ж бідняк, вигодував сина одинадцятим снопом» (тобто 10 снопів треба було вижати серпом і обмолотити для пана, тільки одинадцятий для себе). У відповідь батько встав з колін, обтер сльозу і з болем на серці промовив: «Я своїх синів виховав бути чесними, любити і захищати рідну землю, вигодував мозолистим одинадцятим снопом, а радянська влада принесла їм смерть. У 1940 р. забрала старшого сина Миколу, і він пропав безвісти, а сьогодні принесла смерть другому сину, Івану».
9. Повстанець — «Орел», уродженець с. Глібович Перемишлянського р-ну, вояк третьої сотні УПА «Льви», кулеметник, поліг у бою з ворогами в січні 1945 р. Похований ус. Кніселі.
10. Підручний Микола — заарештований НКВС 1941 р. Подальша його доля невідома.
11. Федоришин Михайло — 1920 р. н., «Стефаник», член крайового проводу ОУН, підступно захоплений МДБ і замордований у м. Нових Стрілищах, яке на той час було районним центром.


12. Чухній Роман — 1909 р. н., «Кармелкж», командир кущової боївки УПА.
1 	квітня 1946 р. в с. Кнісело прибув численний гарнізон енкавеесників. Повстанців було 23. Почався бій. Вони стрибнули під берег річки і вели оборону, відступаючи в напрямку с. Бертишева. У цьому бою поранено «Кармелюка», підібрати його з поля бою було неможливо і він просив свого брата Юрія, щоб не залишив його живим... Серед повстанців були поранені, але всі відступили.
13. Чухній Юрко — 1907 р. н., вояк кущової боївки УПА, у 1948 р. попав в оточення, йому запропонували здатись, обіцяючи «рай на землі», переконавшись, що даремні намагання, його розстріляли на полі бою. Похований разом з братом Романом у спільній могилі в Кніселі.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Березовський Данило Васильович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1951).
2. Вишиваний Микола Федорович — 1924 р. н., 25 р. позбавлення волі (1945-1955).
3. Івахів Петро — 1924 р. н., «Смерека», член підпільної молодіжної ОУН з 1941 р., активний учасник визвольного руху, зв’язковий районового проводу ОУН-УПА, 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
4. Кравець Михайло Васильович — 1920 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
5. Крупка Стефанія Петрівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1954).
6. Лаб’як Анастасія Мартинівна — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
7. Ошуст Михайло Гаврилович — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
Депортовані в Сибір
Томська обл. (1950-1955)
1. Березовський Василь Іванович — 1887 р. н.
2. Березовська Марія Миколаївна — 1891 р. н.
м. Омськ(1947-1956)
3. Вовк Анна Іванівна — 1892 р. н.
4. Вовк Катерина Павлівна — 1929 р. н.
5. Ревуцький Іван Антонович — 1869 р. н.
Томська обл. (1950-1956)
6. Вовк Іван Павлович — 1911 р. н.
7 	Вовк Юзефа Антонівна — 1922 р. н.
8. 	Вовк Богдан Іванович — 1945 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
9. Гірняк Василь Іванович. 11. Гірняк Марія Василівна.
10. Гірняк Марія Іванівна. 12. Гірняк Василь Васильович.
Томська обл. (1950-1958)
13. Ревуцький Іван Петрович — 1897 р. н.
14. Ревуцька Тетяна Юрківна — 1900 р. н.
15. Ревуцька Ольга Іванівна — 1945 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Хабаровський край (1950-1956)
16. Ревуцький Павло Іванович — 1897 р. н.
17. Ревуцька Катерина Франківна — 1902 р. н.
18. Ревуцька Марія Павлівна — 1923 р. н.
19. Ревуцька Ярослава Павлівна — 1934 р. н.
Хабаровський край (1950-1958)
20. Хар Степан Матвійович. 24. Хар Іван Матвійович.
21. Хар Марія Василівна. 25. Телішевський Хома.
22. Хар Богдан Степанович. 26. Крива Софія — 1917 р. н.
23. Хар Михайло Степанович.
с. Кологори Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Борачок Михайло Олексович — 1905 р. н., член ОУН, поліг у бою 1945 р.
2. Борачок Михайло Васильович — вояк кущової боївки УПА, поліг у бою 1945 р.
3. Борачок Василь — 1920 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами 1946 р. разом із сотником Ю. Козаком у 1946 р.
4. Гринчишин Михайло Дмитрович — вояк УПА, поліг у бою під час облави карателями 5 березня 1945 р. в с. Кологорах.
5. Горбань Василь — вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками під час облави у селі Кологорах 5 березня 1945 р.
6. Дзюбинський Степан — вояк УПА, поліг у бою 1945 р.
7. Козак Юрко — 1913 р. н., сотник УПА, поліг у бою з переважаючими силами НКВС 1946 р.
8. Степовий Андрій Валентинович — 1920 р. н., вояк кущової боївки УПА, поліг у бою.
9. Степовий Михайло Валентинович — 1912 р. н., вояк УПА.
10. Телішевський Іван Васильович — 1913 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р.
11. Телішевський Роман Васильович — 1920 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р.
Депортовані в Сибір
Красноярський край(1940-1947)
1. Борачок Михайло Іванович — 1882 р. н.
2. Козак Михайло Іванович — 1882 р. н.
3. Козак Євдокія Василівна — 1885 р. н.
4. Козак Катерина Михайлівна — 1932 р. н.
5. Козуб Ольга Петрівна — 1933 р. н.
6. Козуб Тетяна Василівна — 1910 р. н.
7. Салата Василь Михайлович — 1900 р. н.
8. Салата Катерина Іванівна — 1889 р. н.
9. Салата Тетяна Василівна — 1910 р. н.
10. Телішевська Євдокія Олексіївна.
142


с. Корнелівка
1. 	Кістяк Іван — вояк УПА, розстріляний енкавеесниками в 1945 р. на
теренах Стрийщини.
с. Корчівка
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Гамлій Терен — 1918 р. н., воякСБ, загинув підчас облави енкавеес- ників у 1945 р. Могила невідома.
2. Зуб Дмитро — 1921 р. н., вояк СБ. Загинув у бою з енкавеесниками у
1945 	р. Похований ус. Зарічному.
3. Зуб Михайло — 1922 р. н., член ОУН, загинув від рук енкавеесників у
1945 	р., місце поховання невідоме.
4. Лісовський Ілько — 1925 р. н., «Сокіл». Схоплений під час облави енкавеесників у 1945 р. Могила невідома.
5. Матпшин Дмитро — 1919 р. н., вояк УПА.
6. МатГГшин Микита — 1917 р. н., вояк СБ, загинув під час облави енкавеесників. Могила невідома.
7. Олеськів Василь — 1911 р. н., вояк УПА. Схоплений під час облави в лісі 1945 р., де був убитий. Похований у Корчівському лісі.
8. Гавловський Василь — 1921 р. н., вояк УПА.
9. Вільшанецький Іван — 1926 р. н., вояк УПА.
10. Ягунчак Іван — 1920 р. н., вояк УПА.
Останні четверо під час облави не здалися енкавеесникам і підірвались гранатами в криївці у 1945 р., там і поховані.
11. ПетрінецьВолодимир — 1908 р. н.,членОУН, воякСБ, «ПереЬіглии». Енкавеесники із засідки підпалили хату, в якій він знаходився, але він не здався, загинув у вогні в с. Лискові 1945 р., де і похований.
12. Романик Іван В. — 1926 р. н. Схоплений енкавеесниками під час облави в 1945 р. і вбитий. Похований у с. Антонівка.
13. Роп’як Михайло — 1922 р. н., член ОУН. Загинув від рук енкавеесників у 1940 р., місце поховання невідоме.
14. Сіховський Іван — 1908 р. н., «Лещун», член ОУН, міжрайоновий зв’язковий. У1945 р. у с. Корчівці енкавеесники в засаді тяжко поранили, але на допиті він ні в чому не зізнався. Від ножових поранень помер. Тіло забрали від НКВС, яке лежало кілька днів. Місце поховання невідоме.
15. Гамлій Петро — 1919 р. н.
16. Петрінець Василь — 1912 р. н.
17. Романик Іван Ф. — 1920 р. н.
Під час облави в с. Корчівці останні троє відступили із сотнею «Вікторія» і загинули на полі с. Корчівки в 1945 р. Поховані у братській могилі разом з вояками сотні УПА «Вікторія» в с. Корчівці.
18. Блажевський В. 20. ПроскурчакП. 22. Стасик В.
19. Блажевський Г. 21. Стасик В.
Останні п’ятеро — жителі хутора у лісі, куди часто навідувались повстанці. Хутір енкавеесники спалили, а їх розстріляли у 1945 р. Поховані у Корчівському лісі.
143
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Вільшанецька Марія — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1955).
2. Гавловська Анастасія Миколаївна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
3. Лісовський Микола Антонович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
4. Лісовська Палагія Іванівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
5. ПетринецьЗеновіяЯківна — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1954).
6. Федан Василь Іванович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Омська обл. (1948-1951)
1. Гавловська Параска Юрківна — 1892 р. н.
2. Гавловська Павліна Миколаївна — 1924 р. н.
3. Гавловський Степан Миколайович — 1931 р. н.
4. Гавловська Анастасія Олексіївна — 1928 р. н.
Кіровська обл. (1946-1958)
5. Лісовський Павло Ількович — 1884 р. н.
6. Лісовська Павліна Павлівна — 1923 р. н.
7. Лісовська Варвара Гаврилівна — 1890 р. н.
8. Лісовський Теодорій Павлович — 1930 р. н.
Актюбінськ (1940-1946)
9. Роп’як Василь Михайлович — 1886 р. н.
10. Роп’як Ксенія Гнатівна — 1890 р. н.
11. Роп’як Володимир Васильович — 1930 р. н.
Омська обл. (1948-1951)
12. Сіховська Аделя Антонівна — 1918 р. н.
13. Сіховський Іван Іванович — 1946 р. н.
Красноярський край (1941-1952)
14. Петринець (Филипчук) Ганна Миколаївна — 1908 р. н.
15. Яворський Іван Гнатович — 1909 р. н.
16. Яворська Павліна Миколаївна — 1912 р. н.
17. Яворський Василь Іванович — 1938 р. н.
18. Яворська Анастасія Юріївна — 1886 р. н.
с. Которини
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. 	Дрогобицький Михайло Андрійович — вояк УПА, коли і де загинув, невідомо.


2. Кремінь Ярослав — 1924 р. н., член ОУН, заколотий багнетами енка- веесників. Похований ус. Которинах.
3. Кремінь Марія — замордована більшовиками, заколота багнетами як член ОУН. Похована в с. Которинах.
4. Лесів Петро — член ОУН, заколотий енкавеесниками в с. Которини, де й похований.
5. Лесів Микола Петрович — 1941 р. н., член ОУН, загинув у бою з енкавеесниками. Похований у рідному селі.
6. Мазур Василь Михайлович — 1932 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками, де і коли похований — невідомо.
7. Магаль Гаврило Михайлович — 1916 р. н., член ОУН, загинув від зрадника-ястребка. Похований ус. Которинах.
8. Магаль Анна Іванівна — 1929 р. н., зв’язкова ОУН-УПА, вбита енкавеесниками.
9. Магаль Параня — 1895 р. н., член ОУН, вбита енкавеесниками підчас облави, виконуючи бойове завдання.
10. Піх Семен Олексійович — вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Которинах, де й похований.
11. Побігун Софія — станична юнацтва, заарештована енкавеесниками, загинула в таборах ГУЛАГу.
12. Салій Василь Іванович — член ОУН. Загинув від рук енкавеесників, похований у рідному селі.
13. Табачук Йосиф Климович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув у бою в
1945 	р. Могила невідома.
14. Салій Петро — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1944 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Латинський Петро Олексійович — 1915 р. н., 5 р. позбавлення волі у 1950 р.
2. Мазур Микола Миколайович — 1915 р. н., 25 р. позбавлення волі у 1950 р.
3. Магаль Марія Юрківна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
4. Мартинів Василь Павлович.
5. Романів Анастасія Іванівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Омська обл.
1. Вільшанецька Гафія Романівна — 1884 р. н.
2. Вільшанецька Анастасія Миколаївна — 1926 р. н.
3. Вільшанецька Розалія Миколаївна — 1933 р. н.
КоміАРСР( 1940-1946)
4. Літинський Павло Олексійович — 1918 р. н.
5. Літинський Петро Олексійович — 1915 р. н.
(1940-1946)
6. Костельна Наталія Михайлівна — 1888 р. н.
7. Мартинів Іван Васильович — 1915 р. н.
8. Мартинів Анастасія Миколаївна — 1915 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
9. Мартинів Марія Іванівна — 1938 р. н.
10. Мартинів Василь Іванович — 1886 р. н.
11. Мартинів Анастасія Олексіївна — 1907 р. н.
12. Мартинів Розалія Пилипівна — 1931 р. н.
13. Мартинів Анна Павлівна — 1941 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
Спецпоселення( 1947-1956)
14. Дрогобицький Семен Іванович.
15. Дрогобицька Анастасія Іванівна
16. Дрогобицький Павло Семенович
17. Дрогобицька Олена Семенівна.
18. Дрогобицький Семко Павлович.
1. Благий Василь Матвійович — 1924 р. н., вояк УПА, розстріляний енкавеесниками 1945 р. у рідному селі біля клубу.
2. Благий Василь Пилипович — 1912 р. н., вояк УПА, розстріляний енкавеесниками 1945 р. під час облави.
3. Благий Олекса Пилипович, Благий Федір Дмитрович, Ворко Микола Михайлович і невідомий повстанець, родом із с. Володимирівці, — не здалися в полон, оточені енкавеесниками у криївці в лісі біля Нового Села, і загинули як герої у 1946 р.; могила невідома.
4. Ворко Михайло Пилипович — 1899 р. н., розстріляний енкавеесниками під хрестом між селами Крехів і Сидорівка: за зятя і сина — бійців УПА.
5. Федорчак Федір Дмитрович —1913 р. н., захоплений енкавеесниками в полі біля Крехова під час облави і розстріляний без суду і слідства 1945 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Благий Григорій Васильович — 1924 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
2. Козак Дмитро Васильович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
3. Козак Анна Федорівна — 1922 р. н., 6 р. позбавлення волі (1951-1955).
4. Литвин Василь Іванович — 1933 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
5. Пронюк Степан Костянтинович — 1919 р.н., 10 р. позбавлення волі у
1945 	р., помер у концтаборі 1948 р.
6. Пронюк Гнат Костянтинович.
1. Баранович Андрій Андрійович — 1921 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Лапшині. Похований ус. Голешеві.
2. Бондар Микола Андрійович — 1927 р. н., «Сокіл», чотовий УПА. Поліг у бою з НКВС 1945 р. в с. Лапшині. Похований у с. Голешеві.
с. Крехів Полеглі члени ОУН і вояки УПА
с. Лапшин Полеглі члени ОУН і вояки УПА
146


3. Бондар Євдокія Андріївна — 1924 р. н., повстанська медична сестра, полягла в бою з ворогами 1945 р. Могила невідома.
4. Гнатів Федір Маркович — 1920 р. н., «Діброва», сотник УПА, поліг у бою з НКВС 1945 р. в с. Лапшині. Похований ус. Голешеві.
5. Кулик Василь — 1920 р. н., вояк УПА, поліг у бою з НКВС в с. Букавині, там і похований.
6. Михайлунів Йосафат — 1924 р. н., «Горішок». Поліг у бою з НКВС
1946 	р. Могила невідома.
7. Паздерський Михайло Степанович —1927 р. н. Поліг у бою з ворогами 1945 р. в с. Лапшині. Похований ус. Голешеві.
8. Пастух Володимир Йосифович —1927 р. н. Поліг у бою 1945 р. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баранович Теодор Дмитрович — 1924 р. н., «Бура».
2. Брич Катерина Федорівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1954).
3. ВисочанОлена Іванівна — 1919р. н., 10р. позбавлення волів 1946р.
4. Височан Микола Євдокимович.
5. Михайлунів Катерина —1926 р. н. Зв’язкова УПА, 10 р. позбавлення волі.
6. Михайлунів Ірина Дмитрівна — 1908 р. н., 10 р. позбавлення волі в
1946 	р.
7. Олексин Ірина Д. — 1908 р. н., 8 р. позбавлення волі у 1946 р.; не повернулась.
8. Поздерська Марія Андріївна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
9. Соловей Григорій Прохорович — 1924 р. н.
10. Соловей Марія Андріївна — 1925 р. н., «Калина», зв’язкова ОУН-УПА.
Депортовані в Сибір
Хабаровський край (1949-1960)
1. Пастух Йосиф Васильович — 1898 р. н.
2. Пастух Пелагія Іванівна — 1902 р. н.
3. Пастух Марія Йосипівна — 1933 р. н.
4. Пастух Микола Йосипович — 1923 р. н.
5. Пастух Марія Іванівна — 1923 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
6. Височан Олена Іванівна — 1920 р. н.
с. Лисків
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Гонський Іван — 1921 р. н., «Ворон», вояк УПА, взятий у криївці і закатований енкавеесниками. Похований у с. Лискові.
2. Кос Микола — 1922 р. н., «Моряк», захоплений у криївці 1945 р., закатований енкавеесниками під час допиту. Похований у с. Лискові.
3. Павлик Іван — 1922 р. н., «Вітер», вояк УПА, взятий у криївці у с. Лискові у 1945 р., закатований енкавеесниками підчас допиту. Похований ус. Лискові.
147
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


4. 	Стехнович Роман — 1921 р. н., «Сливка», вояк УПА, взятий у криївці у с. Лискові 1945 р. і закатований енкавеесниками під час допиту. Похований у с. Лискові.
Під час виборів 1945 р. до Верховної Ради СРСР боївка УПА напала на виборчу дільницю, де було вбито двох енкавеесників. Енксівеесники взяли як заручників 20 селян с. Лискова, яких підозрювали у зв’язках з УПА і без слідства та суду розстріляли, всі поховані на цвинтарі:
1. Бойчук Д.
2. БарнасьС.
3. ВаськовичФ.
4. ГудзоватийС.
5. Лемкач В.
6. Литвин М.
7. Пищук Р.
8. Пищук Г.
9. Рібун П.
10. Савчин Й.
11. Слюсар І.
12. Стефанидин Г.
13. Угринишин Р.
14. Шимків С.
15. Федорович В.
16. Шевчук В.
17. Ямнич В.
18. Ямнич Г.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Ватилик Юрій Іванович — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947—
1954).
2. Гудзоватий Іван Іванович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
3. Мисак Марія Костянтинівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1953).
4. РоманикСемен Іванович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1955).
5. Слюсар Степан Іванович — 1884 р. н., заарештований енкавеесниками в 1941 р. і подальша його доля невідома.
6. Слюсар Ганна Василівна — 1890 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1953).
7. Явний Іван Данилович — 1887 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
8. Ямнич Михайло Петрович — 1922 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-
1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Спецпоселення(1947-1957)
1. Кос Федір Михайлович — 1897 р. н.
2. Кос Олена А. — 1892 р. н.
3. Кос Марія Федорівна — 1937 р. н.
4. Кос Анна Федорівна — 1936 р. н.
Архангельська обл. (1946-1952)
5. Мисак Костянтин Олександрович — 1888 р. н.
6. Мисяк Анна Романівна — 1894 р. н.
7. Мисяк-Легайда Парасковія — 1864 р. н.


с. Лівчиці
Полеглі члени ОУН і вояки УПА ЛН
1. Витак Микола Данилович — 1924 р. н., вояк кущової боївки УПА з
1944 	р. У 1945 р. під час облави в с. Лівчицях вбитии енкавеесниками, похо- ваний на цвинтарі рідного села.
2. Гаджера Остап Юркович — 1911 р. н., «Не- Тйі
чай», член УВО, член ОУН з 1930 р., як активіст ОУН був переслідуваний польськими, німецькими і со- вєтськими окупантами. Повстанець, міжрайонний провідник СБ. Впав у бою з енкавеесниками восени 1944 р. у Старому Селі, що на Журавенщині.
3. Гаджера Антін Миколайович — 1922 р. н., член ОУН. Арештований в 1940 р. Замордований у Дрогобицькій тюрмі в 1941 р. Могила невідома.
4. Дрекало Михайло Антонович — 1923 р. н., вояк кущової боївки УПА з 1944р. У 1945р. впавубою підчас облави. Похований на цвинтарі в рідному селі.
5. Зубрицький Євстахій Павлович — 1924 р.
н., член ОУН з 1939 р., «Комета». З 1944 р. вояк кущової боївки УПА. Загинув у 1945 р. Похований гаджераОстап на цвинтарі у рідному селі. Юркович
6. Івашків Іван Юркович — 1922 р. н., член
ОУН з 1939 р. Арештований енкавеесниками у 1940 р. Замордований катами в Дрогобицькій тюрмі у 1941 р. Могила невідома.
7. Крехтяк Євстахій Ількович — 1924 р. н., вояк кущової боївки УПА.
Під час облави загинув від рук енкавеесників. Похований на цвинтарі у рідному селі.
8. Крехтяк Йосип Васильович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА.
У 1945 р. підчас облави, тікаючи до лісу, був розстріляний енкавеесниками. Похований на цвинтарі в рідному селі.
9. Крехтяк Володимир Іванович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА з
1944 	р., трагічно загинув у 1945 р., похований на цвинтарі у рідному селі.
10. Кухар Ярослав Євстахійович — 1926 р. н., член ОУН, «Голуб», вояк кущової боївки УПА. 1945 р. Осінь. Неділя. Під час облави перебував у криївці в парку на території школи-інтернату. Сестра Ярослава Юля і його кохана дівчина Пітула Євгенія йшли в село Руду до церкви. Довідавшись, що в селі облава, енкавеесники шукають їх, вони також сховались у криївці. Через деякий час енкавеесники оточили криївку. «Голуб» довго відстрілювався, коли ж не стало набоїв, дівчата попросили розстріляти їх, щоб не потрапити до рук ворогів. Внаслідок цього обидві були поранені. Сестру Юлію повезли до Львова, дорогою вона померла. Євгенію вилікували і засудили на 10 р. каторги. «Голуб» застрелив себе. Над його тілом енкавеесники по-звірячому познущались, а далі кинули біля могили борцям за волю України, а ще пізніше — у річку. Родина тайком витягнула знівечене тіло і поховала в рідному селі. «Голуб» був відважним і хоробрим повстанцем. Одного разу, коли енкавеесники-облавники їхали із Заболотівець до с. Жирова через ліс, він сам-один відкрив вогонь по двох фірах з енкавеесниками. Внаслідок цього кілька їх загинуло, а решта розвернулась і повтікала в район.
149
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


11. Кухар Юлія Євстахівна — 1929 р. н., сестра Ярослава Кухара, належала до жіночої сітки ОУН. Була поранена. Дорогою, коли везли енкавеесни- ки до Львова, померла. Могила невідома.
12. Люлюківан Петрович — 1927 р. н., воїн УПАз 1944 р., «Крук», зв’язковий. У 1945 р. у Дунаєвському лісі удвох з товаришем впали в нерівному бою з енкавеесниками. Кати знущались над їхніми тілами. Іванову голову відрубали і привезли в село Лівчиці на упізнання. Могила невідома.
13. Нежухівська Марія Йосипівна — 1921 р. н., член ОУН, «Зірка». Повстанець УПА з 1944 р., сотня «Червоний Хрест». Пізніше воювала з більшовиками на теренах Жидачівщини. Була вбита. Могила невідома.
14. Нежухівський Йосип Данилович — 1926 р. н., член ОУН, «Колодязний», вояк сотні УПА «Вікторія». У 1945 р. на Новий-старий рік сотня перебувала на постої в с. Корчівці. Війська енкавеесників за допомогою авіації оточили село і прилеглий ліс. У нерівному бою впало 50 повстанців, в тому числі «Колодязний». Похований у братській могилі за с. Корчівкою.
15. Олеськів Марія Петрівна — 1912 р. н., член ОУН. Арештована НКВС в 1940 р. Замордована катами в Дрогобицькій тюрмі, могила невідома.
16. Павлів Микола Федорович — 1914 р. н., член ОУН. Арештований НКВС у 1940 р. Замордований у Дрогобицькій тюрмі в 1941 р. Могила невідома.
17. Півторак Гнат Миколайович — 1929 р. н.,член ОУН з 1941 р., «Сокіл», вояк в охороні провідника «Мая» — дружив з медсестрою із східних областей України. Гнат мав там вуйка, і «Май» взяв цю адресу і, щоб закрити свої темні справи, убив двох своїх охоронців, в тому числі Гната. Це було в 1949 р. За це повстанці «Мая» вбили.
18. Пітула Микола Йосипович — 1897 р. н., служив в Українських Січових Стрільцях, вояк УПА, «Пшеничний». Впав у бою з енкавеесниками в
1946 	р. разом із сином Йосипом під Рогізнянським лісом. Похований ще із п’ятьма повстанцями в одній могилі в с. Рогізному.
19. Пітула Йосип Миколайович — 1924 р. н., член ОУН, «Громовий». Впав у бою з енкавеесниками разом з батьком і ще чотирма повстанцями.
20. Пітула Петро Іванович — 1922 р. н., член ОУН, «Щупак». Вояк кущової боївки УПА, зв’язковий при районовому провіднику «Зеленому». Відважний повстанець. Одного разу в с. Лівчицях вечеряв у братової жінки. Стійкові повідомили, що в селі з’явилися хлопці в мазепинках. Йому було відомо, що того вечора, крім нього, в селі не повинно бути нікого. Він швидко накинув шкіряну куртку на плечі, в руки взяв автомат і вискочив у сіни, а в дверях — переодягнені енкавеесники. Вони схопили його за поли куртки, він куртку залишив у їхніх руках, а сам утік. Загинув 1946 р. разом з районовим провідником Миколою Стасівим, «Зеленим», у Лівчицькому лісі.
21. Пітула Євстахій Антонович — 1926 р. н., член ОУН, «Ярема», вояк кущової боївки УПА в охороні провідника Миколи Стасіва («Зеленого»).
22. Пітула Євстахій Йосипович — 1924 р. н., вояк кущової боївки УПА, трагічно загинув у 1945 р., похований на цвинтарі у рідному селі.
23. Пітула Йосип Данилович — 1922 р. н., прихильник ОУН і УПА. Загинув в криївці 1946 р. Похований у рідному селі.
24. Пітула Іван Павлович — 1911 р. н. У 1945 р. в селі була облава. Він зранку вийшов зі своєї хати і став на поріг, енкавеесники, що йшли дорогою, прицільно вистрілили в нього. Похований на цвинтарі у рідному селі.


25. Сагайдак Василь Михайлович — 1922 р. н., член ОУН, вояк кущо- вої боївки УПА, «Левко». Загинув у криївці в Лівчицькому лісі разом із «Зе- леним» у нерівному бою під час облави.
26. Салдан Антін Гнатович — 1915 р. н., член ОУН, «Морозенко», вояк^ї^
кущової боївки УПА з 1944 р., трагічно загинув у 1945 р., похований на цвин- *5® тарі у рідному селі. ~
27. Салдан Андрій Йосипович — 1914 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у Дрогобицькій тюрмі. Могила невідома.
28. Салдан Йосип Данилович — 1924 р. н., вояк кущової боївки УПА з
1944 	р., трагічно загинув у 1945 р., похований на цвинтарі у рідному селі.
29. Салдан Йосип Ількович — 1930 р. н., прихильник ОУН і УПА. У1945 р. під час облави села енкавеесники взяли його на фіру з собою, де під час перестрілки з повстанцями випадково загинув.
30. Салдан Ярослав Данилович — 1924 р. н., член ОУН, вояк УПА, «Кремінь». Загинув під час облави в бою з енкавеесниками в селі Йосиповичі в 1945 р. Могила невідома.
31. Салдан Софія Миколаївна — 1927 р. н., прихильниця ОУН і УПА. Енкавеесники схопили її на шляху на Заболотівці біля мурованого моста.
У Жидачеві Софію дуже мучили, але вона ні в чому не зізналась. У Львівській тюрмі в 1947 р. її замордували. Могила невідома.
32. Семен Йосип Григорович — 1923 р. н., воїн кущової боївки УПА, «Вітровий». Перебував у криївці разом із провідником «Зеленим», коли криївка вже була оточена енкавеесниками, він вискочив наверх і в перестрілці був поранений. Непритомним дорогою в м. Жидачів помер. Похований у братській могилі в м. Жидачеві на Замковій горі.
33. Семен Микола Васильович — 1919р. н., член ОУН. Заарештований НКВС в 1941 р., є відомості, що замордований у таборах. Могила невідома.
34. Семен Микола Федорович — 1922 р. н., член ОУН. Заарештований енкавеесниками у 1940 р. Замордований у Дрогобицькій тюрмі у 1941 р.
Могила невідома.
34. 	Семен Юрко Григорович — 1923 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА, «Грім», станичний.
У 1945 р. разом з повстанцями Миколою Пітулою і його сином Йосифом Пітулою загинув у нерівному бою з енкавеесниками під Рогізнянським лісом.
Усіх їх, 6 повстанців, поховано в братській могилі на цвинтарі в с. Рогізному.
36. 	Стасів Микола Григорович — народився Семен Юрко в селі Володимирі, що наЖуравенщині, член ОУН, Григорович вояк УПА, «Зелений», районовий провідник СБ. У
1946 	р. разом із п’ятьма повстанцями (Миколою Твердохлібом, «Зенон», Петром Пітулою, «Щупак», Василем Сагайдаком, «Левко», Євстахієм Пітулою, «Ярема», Йосипом Семеном, «Вітровий») перебував у криївці. Коли енкавеесники оточили її і хотіли взяти повстанців живими, Йосип Семен вискочив наверх і в перестрілці з більшовиками був важко поранений.
Коли його везли до Жидачева, дорогою помер. П’ятеро повстанців, в тому
151
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
числі і провідник «Зелений», розстріляли себе, щоб не здатись ворогові живими. Тільки один, «Шум», родом з села Жирова, здався живим і потім виказував усе, що знав. Але і його енкавеесники не помилували — судили. Ганьбою і зрадою врятувався. Через багато років приїжджав у рідне село, але громада не вибачила юдиної зради, і він змушений був покинути село. Тіла п’ятьох повстанців витягли з криївки, привезли в село Лівчиці, нагими скинули біля могили, збиткуючись над трупами. Тіло «Зеленого» прив’язали до конячого хвоста і тягли довкола могили «Борцям за волю України», а через 3 дні кинули тіла всіх у пивницю, що в парку школи-інтернату і підірвали гранатами. Родина і односельчани тайком зібрали їхні останки і поховали на цвинтарі в селі Лівчиці як героїв, які віддали своє життя за волю України. Односельчани склали пісню «Що навістилось раз в неділю, в селі Лівчицях це було» і ось уже 50 років співають в хвилини смутку:
Що навістилось раз в неділю, в селі Лівчицях це було,
Такого смутку і розпуки ще у Лівчицях не було.
Привів катів аж до криївки і власноручно відокрив:
«Вставайте друзі, я з харчами», — таке до них він говорив.
А як почули друзі зраду, кращі з них не піддались:
Кати живих нас не заберуть — і глухі стріли роздавались.
Упав «Зелений» з Твердохлібом і ще двоє друзів вірних їх.
Шаліли злосні і погані, як їх мертвими витягали,
Кривавий одяг поздирали, в село їх нагих привезли.
І покидали під могилу, три дні лежали там вони.
Потім забрали до фільварку і у пивницю кинули.
Ату пивницю разом з ними підмінували, рознесли.
Не тішся, враже, що вбив тіло, та їхні душі, їх не вбив,
їх дух повстанський, дух геройський все поміж нами буде жив.
Під час більшовицької окупації Жидачівщини у 1944—45 рр. частина парубків з певних причин не була мобілізована в Червону Армію. Військкомат зібрав їх з кількох сіл району у Лівчицький ліс для заготівлі деревини і прорубування смуги обабіч дороги, щоб оперативним групам НКВС було
безпечніше пересуватись. Час від часу військові з автомашинами приїжджали і забирали складометри дров. Якось, приїхавши в ліс, військовики набрались відваги і почали стріляти з кулеметів по деревах, кущах з викриками: «Виходи, бандь- ора, здавайсь!» Повстанці, які були на той час в лісі, не відгукнулись на ці дурні московитські позивні. Але коли це повторилось іншим разом, провідник «Зелений» дав наказ відгукнутись на ординські постріли і викрики. Повстанці відкрили прицільний вогонь, внаслідок цього загинуло кілька ворожих ординців і згоріло 2 вантажні машини, а решта втекла і вже більше не повторювала такої «відваги».
ТвердохлібМихайло ТвеРД°^д.іб Михайло Йосипович -
Йосипович 19~\2 р. н., член ОУН з 1930 р., в УПА з 1944 р.
152


Районовий провідник СБ на Стрийщині. У 1946 р. впав у бою з енкавеес- никами.
38. Твердохліб Микола Йосипович — 1915 р. н., член ОУН, «Зенон», вояк кущової боївки УПА. Загинув разом із провідником «Зеленим» у Лівчицькому лісі.
39. Ткач Йосип Євстахійович — 1926 р. н., вояк сотні УПА. У 1945 р. впав у бою з енкавеесниками в с. Смогові. Могила невідома.
У 	1943 р. біля с. Лівчиць було вбито німецького військового урядовця. За те гестапо зігнало всіх людей на площу і кожний десятий з чоловіків потрапив під розстріл — всього 20 осіб. Всіх їх забрали в Дрогобицьку тюрму, але там при німецькій поліції служив односельчанин, поляк Кубрихт Володимир Мечиславович — 1922 р. н. Він пообіцяв врятувати їх, а якщо задум не вдасться — відкриє камери і разом з ними втече. Сельчани зібрали харчові продукти, завезли німцям і в такий спосіб викупили їх. Це були:
1. Вайда ЙосифТимкович — 1910 р. н.
2. Вайда Йосиф Якимович — 1908 р. н.
3. Гаджера Микола Дмитрович — 1886 р. н.
4. Дуб Василь Євстахович — 1903 р. н.
5. Крехтяк Антін Петрович — 1912 р. н.
6. Крехтяк Василь Йосипович — 1902 р. н.
7. Крехтяк Іван Йосипович — 1902 р.н.
8. Сагайдак Антін Дмитрович — 1906 р. н.
9. Сагайдак Антін Юркович — 1886 р. н.
10. Сагайдак Антін Юркович — 1921 р. н.
11. Сагайдак Данило Гнатович — 1900 р. н.
12. Сагайдак Іван Гнатович — 1902 р. н.
13. Сагайдак Йосип Олексович — 1910 р. н.
14. Сагайдак Йосиф Юркович — 1910 р. н.
15. Сагайдак Микола Павлович — 1886 р. н.
16. Сагайдак Йосиф Миколайович (син) — 1922 р. н.
17. Салдан Євстахій Петрович — 1882 р. н.
18. Салдан Степан Миколайович — 1919 р. н.
19. Сенчій Данило.
20. Твердохліб Антін Йосипович — 1900 р. н.
СПИСОК
національно-свідомих громадян села Лівчиць, котрі служили в Українських Січових Стрільцях, були членами ОУН, порядними господарями. Щоб уникнути переслідувань і арештів НКВС, вони змушені були виїхати за межі України, на Захід, і опинились у США:
1. Гаджера Йосип Миколайович — 1916 р. н., член ОУН.
2. Крехтяк Антін Петрович — 1913 р. н., член ОУН.
3. Крехтяк Микола Остапович — 1922 р. н., член ОУН.
4. Пітула Микола Михайлович — 1915 р. н., член ОУН.
5. Салдан Гринь Ількович — 1898 р. н., січовий стрілець.
6. Салдан Юлія.


7. Салдан Ярослав — 1929 р. н., член ОУН.
8. Салдан Гнат Антонович.
9. Салдан Ганна.
10. Салдан Ярослав Гнатович — 1912 р. н., член ОУН.
11. Салдан Ольга Гнатівна — 1922 р. н., член ОУН.
12. Салдан Мирон Гнатович — 1924 р. н., член ОУН.
13. Салдан Степан Миколайович — 1919 р. н., член ОУН.
14. Сенчій Василь Ількович — 1912 р. н., член ОУН.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Байтало Йосип Федорович — 1904 р. н., у 1946 р. 10 р. позбавлення волі.
2. Бачинський Гнат Миколайович — 1925 р. н., вояк кущової боївки УПА з 1944 р. У 1946 р. під час облави в Лівчицькому лісі (де виявили криївку) неподалік с. Лівчиць був поранений енкавеесниками, які його забрали і засудили на 10 р. концтаборів. Повернувся з Інти у 1956 р. Помер і похований у Богородчанах Івано-Франківської обл.
3. В айда Йосип Якимович — 1908 р. н., прихильник ОУН і УПА, був у підпіллі. Арештований енкавеесниками у 1946 р., засуджений на 10 р. каторги. Повернувся у 1956 р. Похований на цвинтарі в рідному селі.
4. Вайда Михайло Олексійович — 1926 р. н., прихильник ОУН і УПА, арештований енкавеесниками в 1946 р., засуджений на 10 р. каторги. Перебував у концтаборах в Комі АРСР. Живе в с. Лівчицях.
5. Витак Іван Антонович — 1924 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА з 1944 р. У 1946 р. під час облави в Лівчицькому лісі був схоплений енкавеесниками. Засуджений на 10 р. каторги (Комі АРСР). Проживає на Хмельниччині.
6. Дрекало Іван Климович — 1923 р. н., прихильник ОУН і УПА. У 1945 р. в с. Лівчицях між повстанцями і енкавеесниками відбувся короткочасний бій. Енкавеесники заарештували Івана, засудили на 10 р. каторги. Помер за загадкових обставин по дорозі з таборів додому. Похований десь на Лу- ганщині.
7. Кобрій Михайло Миколайович — 1925 р. н., вояк кущової боївки УПА з 1944 р. У1945 р. зголосився на заклик совєтської влади, однак був засуджений на 10 р. каторги у концтаборі Інти, повернувся й живе у рідному селі.
8. Крехтяк Василь Йосипович — 1903 р. н., член ОУН. За німецької влади був війтом села. Арештований енкавеесниками у 1945 р., засуджений на 25 р. концтаборів. Перебував у Норильську. Повернувся. Похований у рідному селі.
9. Крехтяк Гнат Петрович — 1919 р. н., арештований 1946 р., 10 р. позбавлення волі. Повернувся. Похований у м. Жидачеві.
10. Кухар Стась Данилович — 1904 р. н.
11. Кухар Михайло — 1914 р. н., арештований у 1945 р., засуджений на
10 	р. позбавлення волі. Повернувся у 1956 р. Живе в с. Лівчицях.
12. ЛанчакЄвстахій Йосипович—1921 р. н., арештований 1946 р., 10р. позбавлення волі. Повернувся. Похований у м. Жидачеві.


13. Лесів Йосип Григорович — 1900 р. н., член УВО і ОУН з1930 р., у 1918 р. — доброволець Української Галицької Армії (УГА), упродовж двох років — в’язень польського концтабору Катовіце, де чудом вижив, у 1930 р. створив осередок ОУН в с. Лівчицях. У 1949 р. засуджений судом ПРИКВО на 25 р. позбавлення волі в спецтабо- рах Комі АРСР. Повернувся у 1959 р., діждався Дня проголошення незалежності України, помер у 1991 р. Похований на цвинтарі у с. Лівчицях.
14. Лесюк Володимир Миколайович — 1922 р. н., арештований у 1947 р., засуджений на 10 р. позбавлення волі. Повернувся у 1956 р. Похований на цвинтарі в рідному селі.
15. Люлюк Василь Євстахович — 1924 р. н., Лесівйосип
ВОЇН кущової боївки УПА. У 1946 р. під час облави Григорович
заарештований енкавеесниками. Засуджений на 10 р. каторги. Холод і голод, нелюдські умови праці передчасно звели його в могилу. Дата смерті і місце поховання невідомі.
16. Мака Микола Мартинович — 1924 р. н., прихильник ОУН і УПА. Арештований у 1950 р. під час облави у криївці на власному подвір’ї. Засуджений на 25 р. спецтаборів. Працюючи на шахтах, став інвалідом. Повернувся, передчасно помер. Похований на цвинтарі у рідному селі.
17. Мака Ганна Йосифівна — 1926 р. н., прихильниця ОУН і УПА. Арештована енкавеесниками у 1947 р. Засуджена на 10 р. таборів разом з чоловіком Миколою. Повернулася у 1956 р. Живе в с. Лівчицях.
18. Медюх Юлія Йосипівна — 1921 р. н., член жіночої спілки ОУН, «Оксана». Зв’язкова ОУН. Заарештована енкавеесниками у 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги в Норильських концтаборах. Повернулася, вийшла заміж за політв’язня Пирога Семена. Померла і похована на цвинтарі у с. Гніздичеві.
19. Миколин Йосип — 1919 р. н., з 1944 р. — вояк кущової боївки УПА. У
1945 	р. під час облави села був схоплений енкавеесниками за селом біля річки. Засуджений на 10 р. каторги, з таборів не повернувся. Могила невідома.
32. Павлів Ольга Йосипівна — 1930 р. н. Прихильник ОУН і УПА. Арештована енкавеесниками у 1946 р. Засуджена на 10 р. каторги. Повернулася, живе в рідному селі.
33. Павлів Йосиф Федорович — 1904 р. н., прихильник ОУН і УПА. Арештований енкавеесниками у 1946 р. Засуджений на 15 р. каторги. Повернувся у 1946 р. Похований на цвинтарі в рідному селі.
34. Півторак Михайло Якович — 1910 р. н., прихильник ОУН і УПА. Арештований енкавеесниками у 1946р. Засуджений на 10 р. каторги. Повернувся. Помер. Похований на цвинтарі в рідному селі.
35. Півторак Микола Гнатович — 1900 р. н., прихильник ОУН і УПА. Арештований енкавеесниками у 1946 р. Засуджений на 10 р. каторги Карагандинських концтаборів. Повернувся у 1956 р.
36. Пітула Данило Васильович — 1909 р. н. Прихильник ОУН і УПА, священик УГКЦ в селі Лівчицях. За релігійні і національні переконання ареш-
155


С[
тований енкавеесниками у 1946 р. Засуджений на 15 р. каторги у концтаборах Норильська. Повернувся і помер на парафії смт Журавно у 1970 р. Похований на цвинтарі в м. Стрию.
22. Пітула Василь Григорович— 1926р. н., вояк кущової боївки з 1944 р. Схоплений енкавеесниками в Лівчицькому лісі у 1946 р. під час облави. Засуджений на 10 р. каторги. Живе в Донбасі.
23. Пітула Ілько Антонович — 1926 р. н., вояк кущової боївки УПА з
Р 1944 р. Схоплений енкавеесниками у Лівчицькому лісі в 1946 р. підчас обла-
? ви. Засуджений на 10 р. каторги. Живе на Житомирщині.
^ 37. Пітула Василь Панькович — 1902 р. н., прихильник ОУН і УПА. Ареш-
^ тований енкавеесниками у 1947 р. Засуджений на 10 р. каторги. Під час допитів у Жидачеві кати позбавили його здоров’я і того ж року він помер у ЗІ тюрмі в Караганді. Могила невідома.
0 38. Пітула Євгенія Антонівна — 1928 р. н. Прихильниця ОУН і УПА. У
т 1946 р. в криївці в с. Лівчицях була поранена. Засуджена на 10 р. і там зали¬
ті!}. шилась. Подальша її доля невідома.
20. Пітула Михайло Гнатович — 1924 р. н., вояк кущової боївки УПА, «Клим». У 1946 р. схоплений енкавеесниками в Лівчицькому лісі під час облави. Засуджений на 10 р. каторги. Живу Луганську, звідки привезли його мертвим і поховали на цвинтарі у рідному селі.
21. Пітула Федір Іванович — 1906 р. н., прихильник ОУН і УПА. Арештований НКВСу 1945 р. Засуджений на 25 р. спецтаборів «Карлагу». Повернувся у 1956 р. Помер. Похований на цвинтарі у рідному селі.
24. Сагайдак Василь Михайлович — 1928 р. н., вояк УПА з 1944 р., «Соловій». Заарештований у 1947 р. Засуджений на 10 р. каторги в концтаборі Караганди. Повернувся. Похований на цвинтарі в рідному селі.
25. Сагайдак Йосип Миколайович — 1924 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА, «Буревій». Схоплений підчас облави енкавеесниками в Лівчицькому лісі у 1946 р. Засуджений на 10 р. каторги. Помер у Луганській області, там і похований.
26. Салдан Володимир Миколайович — 1924 р. н., член ОУН, вояк УПА з 1944 р. В УПА захворів на ноги, тому провід дозволив йому зголоситись. Був бойовим і активним вояком ОУН і УПА. Про це НКВС не довідалось. Тому його не судили. Помер у м. Стрию, де й похований.
27. Салдан Микола Миколайович — 1930 р. н., прихильник ОУН і УПА. Будучи студентом, за пропаганду ідей ОУН серед студентства заарештований у 1949 р. Засуджений на 10 р. таборів. Повернувся. Жив у м. Жидачеві. Помер, там і похований.
29. Семен Антін Васильович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА. У
1946 	р. схоплений енкавеесниками в Лівчицькому лісі. Живе у Херсоні.
30. Семен Антін Миколайович — 1924 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА. Схоплений енкавеесниками у Лівчицькому лісі 1946 р. під час облави. Засуджений на 10 р. каторги. Повернувся із концтаборів. Живе у Червонограді.
31. Семен Ілько Васильович — 1922 р. н., прихильник ОУН і УПА. Заарештований енкавеесниками у 1946 р. Засуджений на 10 р. каторги.
156


28. 	Сенюра Йосип Григорович — 1919 р. н., член ОУН. Заарештований енкавеесниками у 1940 р. За його розповіддю, з тюрми йому вдалося втекти в 1941 р. під час масових розстрілів в’язнів у Дрогобицькій тюрмі.
39. Ткач Катерина Йосипівна —1922 р. н., член ОУН, станична. Арештована енкавеесниками у 1946 р. Засуджена на 10 р. каторги. Живе у Латвії.
40. Ференс Микола Йосипович — 1906 р. н., прихильник ОУН і УПА. Під час облави енкавеесники знайшли зброю на його подвір’ї, його заарештували і засудили на 15 р. каторги. Повернувся у 1956 р. Помер і похований на цвинтарі в с. Гніздичеві.
Депортовані в Сибір та на Північ
Красноярський край у 1941 р., не повернулись
1. Гаджера Василь Юркович.
2. Гаджера Ганна.
3. Гаджера Євгенія.
4. Гаджера Марія.
м. Омськ (1948-1959)
5. Гаджера Микола Йосифович — 1887 р. н.
6. Гаджера Марія Федорівна — 1889 р. н.
7. Гаджера Михайло Миколайович — 1937 р. н.
Хабаровський край (1948-1958)
8. Дрекало Антін Михайлович.
9. Дрекало Катерина Іванівна — 1922 р. н.
10. Дрекало Йосиф Миколайович — 1945 р. н.
11. Дрекало Марія Іванівна — 1947 р. н.
Архангельська обл. (1948-1958)
12. Зубрицький Павло Іванович — 1899 р. н.
13. Зубрицька Катерина Захарівна — 1902 р. н.
14. Зубрицька Марія Павлівна — 1927 р. н.
15. Зубрицький Йосиф Павлович — 1936 р. н.
Хабаровський край у 1949р.
16. Кобрій Микола Павлович — 1898 р. н.
17. Кобрій Ольга Миколаївна — 1926 р. н.
Красноярський край (1941-1951)
18. КрехтякЄвстахій Йосипович — 1899 р. н.
19. Крехтяк Катерина Прокопівна — 1899 р. н.
м.Омськ( 1949-1959)
20. Крехтяк Ілько Васильович — 1902 р. н.
21. Крехтяк Розалія — 1919 р. н.
22. Крехтяк Йосип Ількович — 1927 р. н.
23. Крехтяк Ольга Ільківна — 1931 р. н.
24. Крехтяк Марія Ільківна — 1940 р. н.


25. Крехтяк Ярослав Ількович — 1944 р. н.
Іркутська обл. у 1946р.
26. Лесів Василь Гаврилович — 1902 р. н.
27. Лесів Катерина Василівна — 1891 р. н.
28. Лесів Марія Василівна — 1929 р. н.
29. Ремез Василь Антонович — 1927 р. н.
Хабаровський край у 1948р., неповернувся
30. Люлюк Йосип Євстахійович — 1931 р. н.
Хабаровський край у 1948р., там і померла
31. Липницька Марія Каролівна — 1908 р. н.
Красноярський край у 1948р., там і залишились
32. Липницька Ольга Йосипівна — 1929 р. н.
33. Николин Анна Йосипівна — 1931 р. н.
Красноярський край (1950-1962)
34. Медюхіван Васильович.
35. МедюхАнна.
36. Медюх Катерина Іванівна — 1927 р. н.
37. Медюх Василь Іванович — 1929 р. н.
38. Медюх Марія Іванівна — 1932 р. н.
Красноярський край (1941-1948)
39. Пітула Михайло Гнатович — 1887 р. н.
40. Пітула Домка Григорівна — 1855 р. н.
41. Пітула Євдокія Миколаївна — 1890 р. н.
42. Пітула Наталія Михайлівна — 1909 р. н.
43. Пітула Данило Михайлович — 1919 р. н.
44. Пітула Володимир Михайлович — 1924 р. н.
45. Пітула Омелян Михайлович — 1932 р. н.
Хабаровський край (1948-1959)
46. Пітула Гринь Петрович.
47. Пітула Анна Федорівна — 1904 р. н.
48. Пітула Йосип Григорович — 1927 р. н.
49. Пітула Євдокія Йосипівна — 1923 р. н.
Красноярський край (1950-1962)
50. Проць Василь Костянтинович — 1892 р. н.
51. Проць Марія Федорівна — 1903 р. н.
Хабаровський край (1944-1950), там і померли
52. Пітула Домка Юрківна — 1886 р. н.
53. Пітула Василь Гнатович.


Хабаровський край у 1948р., не повернулась
54. Пітула Юлія Михайлівна — 1900 р. н.
м. Омськ (1949-1958)
55. Пітула Розалія — 1902 р. н.
56. Пітула Євгенія Миколаївна — 1930 р. н.
57. Пітула Марія Миколаївна — 1933 р. н.
58. Пітула Анастасія Юрківна — 1907 р. н., там
Сибір 1948р., неповернулись
59. Пітула Домка Юрківна.
60. Пітула Іван.
61. Пітула Євгенія.
Хабаровський край (1948-1958)
62. Пітула Антін Данилович — 1882 р. н.
63. Пітула Домка Юрківна — 1888 р. н.
64. Пітула Йосип — 1921 р. н.
65. Пітула Михайло — 1931 р. н.
Омськ( 1949-1952)
66. Сагайдак Михайло Васильович — 1902 р. н.
67. Сагайдак Розалія Юрківна — 1906 р. н.
68. Сагайдак Йосип Михайлович — 1931 р. н.
Хабаровський край( 1948-1949)
69. Сагайдак Юстина Михайлівна — 1889 р. н.
70. Сагайдак Марія Михайлівна — 1929 р. н.
Красноярський край у 1941 р., не повернулись
71. Салдан Микола Васильович — 1881 р. н.
72. Салдан Маланка.
73. Салдан Василь Миколайович — 1906 р. н.
74. Салдан Розалія Йосипівна — 1915 р. н.
Архангельська обл. у 1949р.
75. Семен Гринь Михайлович — 1889 р. н.
76. Семен Євдокія Григорівна — 1909 р. н.
77. Семен Марія Григорівна.
78. Семен Йосип Григорович — 1936 р. н.
79. Семен Ярослав Григорович — 1938 р. н.
м. Омську 1949р., неповернулись
80. Семен Ілько Васильович — 1922 р. н.
81. Семен Анастасія Михайлівна — 1922 р. н.
Хабаровський край (1949-1956)
82. Сагайдак Микола Павлович — 1897 р. н.
83. Сагайдак Євгенія Тимківна — 1897 р. н.
159
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Сибіру 1948р., неповернулись
84. Семен Г ригорій Петрович.
85. Семен Катерина.
86. Семен Юлія Григорівна — 1927 р. н.
Красноярський край (1941-1952)
87. Сенчій Гнат Ількович — 1900 р. н.
88. Сенчій Параня Михайлівна — 1896 р. н.
89. Сенчій Володимир Гнатович — 1931 р. н.
90. Сенчій Катерина Гнатівна — 1933 р. н.
Тюменська обл. у 1944р.
91. Твердохліб Антін Йосипович — 1900 р. н.
92. Твердохліб Анна Іванівна — 1900 р. н.
93. Твердохліб Йосип Антонович — 1932 р. н.
94. Твердохліб Володимир Антонович — 1934 р. н.
Хабаровський край (1948-1959)
95. Ткач Йосип Васильович.
96. Ткач Анастасія Яківна.
97. Ткач Микола Йосипович — 1927 р. н.
98. Ткач Михайло Йосипович — 1930 р. н.
99. Ткач Марія Йосипівна — 1933 р. н.
100. Ткач Євгенія Йосипівна — 1937 р. н.
м. Омську 1949р.
101. Павлів Євгенія Ільківна — 1886 р. н.
с. ЛІЩИНИ Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бурбела Андрій Іванович — 1915 р. н., районовий провідник ОУН- УПА. Де і коли загинув — невідомо.
2. Борик Михайло Якович 1921 р. н., член ОУН, зв’язковий УПА, загинув під час облави 1945 р. в с. Ліщинах.
3. Борочок Михайло — 1920 р. н., член ОУН, загинув у криївці 1947 р. в с. Ліщинах (разом з О. Трибором).
4. Вишиваний Стефан Іванович — 1921 р. н., вояк УПА, «Вихор», загинув у бою з енкавеесниками у 1947 р. у с. Ліщинах.
5. Вишиваний Богдан Іванович — 1925 р. н., «Ластівка», сотенний, загинув у бою з енкавеесниками 1947 р. у с. Ліщинах.
6. Желізний Василь Антонович — 1915 р. н., член ОУН, загинув у криївці
1947 	р. (разом з братом) в с. Ліщинах.
7. Желізний Іван Антонович — 1924 р. н., вояк УПА, «Граб», загинув у бою 1945 р.
8. Заєць Стефан Миколайович — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1947 р. в с. Ліщинах.


9. Ковальський Василь Дмитрович — 1924 р. н., воякУПА, «Граб», загинув у бою 1945 р.
10. Ковальський Андрій Дмитрович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув у криївці 1947 р.
11. Ковальський Андрій Іванович — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у криївці 1947 р. в с. Орішківцях.
12. Ковальчук Ярослав Григорович — 1925 р. н., член ОУН, «Ластівка», загинув у бою з енкавеесниками 1947 р. в с. Ліщинах.
13. Максимович Михайло — 1923 р. н., член ОУН, воякУПА, помер.
14. Хоткій Федір Миколайович — 1925 р. н., командир кущової боївки УПА. Де і коли загинув — невідомо (1947).
15. Шиманський Андрій Іванович — 1922 р. н., воякУПА, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Ліщинах.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бориківан Миколайович — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-
1956).
2. Бурбела Андрій Романович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
3. Вишиваний Іван Васильович — 1886 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
4. Гамкало Ярослав Іванович — 1928 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-
1956).
5. Ніклевич Микола Ількович. У 1946 р. без суду розстріляний енкавеесниками на власному подвір’ї.
6. Польова Стефанія Василівна — 1925 р. н., 7 р. позбавлення волі (1948-1952).
7. Турчин Андрій Федорович — 1917 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1954).
Депортовані в Сибір
Іркутська обл. (1946-1960)
1. Вишивана Марія Іванівна — 1885 р. н.
2. Вишиваний Володимир Іванович — 1920 р. н.
Хабаровський край( 1950-1958)
3. Дудка Іван Захарович. 7. Дудка Софія Іванівна.
4. Дудка Марія Андріївна. 8. Максимович Марія Михайлівна.
5. Дудка Стефан Іванович. 9. Досяк Ганна Андріївна.
6. Дудка Ірина Іванівна.
Хабаровський край( 1950-1955)
10. Ковальський Ярослав Федорович — 1933 р. н.
11. Ковальська Марія Федорівна — 1936 р. н.
12. Ковальський Василь Іванович — 1949 р. н.


Хабаровський край (1950-1958)
13. Мацкула Григорій Андрійович — 1912 р. н.
14. Мацкула Анастасія Григорівна — 1926 р. н.
15. Мацкула Оксана Григорівна — 1945 р. н.
16. Мацкула Андрій Григорович — 1940 р. н.
17. Мацкула Ярослав Григорович — 1949р. н.
Омська обл. (1947-1958)
18. Максимович Петро Іванович — 1910 р. н.
19. Максимович Ксенія Іванівна — 1912 р. н.
20. Максимович Ірина Петрівна — 1933 р. н.
21. Максимович Марія Петрівна — 1944 р. н.
Іркутська обл. (1946-1950)
22. Максимович Максим Дмитрович — 1900 р. н.
Хабаровський край (1950-1958)
23. Рій Гнат Іванович — 1907 р. н.
24. Рій Параска Федорівна — 1906 р. н.
25. Рій Марія Гнатівна — 1932 р. н.
Томська обл. (1950-1960)
26. Українець Марія М. — 1922 р. н.
27. Українець Катерина — 1900 р. н.
28. Українець Микола — 1896 р. н.
29. Українець Володимир М. — 1930 р. н.
30. Українець Софія Миколаївна — 1943 р. н.
31. Українець Катерина В. — 1943 р. н.
Хабаровський край (1950-1958)
32. Худяк Анна Миколаївна — 1909 р. н.
33. Худяк Микола Йосифатович — 1930 р. н.
34. Худяк Володимир Йосифатович — 1945 р. н.
с. Лучани Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Блищак Василь Михайлович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА. Загинув у бою з переважаючими силами ворога 1945 р. в с. Прибігші. Могила невідома.
2. Візний Йосиф Павлович — 1921 р. н., «Гонтар», заступник командира кущової боївки УПА. Виконуючи завдання, був заарештований НКВС. Засуджений. Загинув у Норильських таборах.
3. Вовк Микола Андрійович — 1912 р. н., член ОУН, «Андрій», окружний референт ОУН. Замордований у червні 1941 р. в тюрмі Лонцькогоу м. Львові. Похований у братській могилі у Львові.
4. Гавриляк Марія — зв’язкова цієї ж теренової боївки УПА. Загинула з групою повстанців в криївці, згоріла дотла. Останки поховані у с. Лучанах.


5. Гриник Федір Михайлович — 1921 р. н., «Нестор», «Любий», надрайоновий провідник ОУН. Загинув в с. Юшківцях 1946 р., виданий місцевим зрадником. Похований у смт Нових Стрілищах.
6. Гурман Михайло Андрійович — 1904 р. н., член ОУН. Вбитий енкавеесниками під час облави.
7. Довгий Василь Іванович — 1923 р. н., «Корч», вояк УПА, загинув в с. Юшківцях 1946 р. Виданий місцевим зрадником. Похований в братській могилі у смт Нових Стрілищах.
8. Кулик Петро — 1913 р. н., член УОН. Замордований енкавеесниками. Могила невідома.
9. Лесів Григорій Олексійович — 1925 р. н., «Максим», вояк теренової боївки УПА, впав у бою 28 серпня 1948 р. у с. Лешках. Похований у смт Нових Стрілищах.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баглай Василь Андрійович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі.
2. Баглай Марія Іванівна — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі (1952-
1956).
3. Вега Михайло Іванович — 1918 р. н., «Грім», член ОУН з 1939 р. Виконував обов’язки станичного (1946-1950). У 1950 р. виданий зрадником, заарештований і засуджений трибуналом на 25 р. Перебував у Норильських таборах.
4. Довга Арія Іванівна — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-1956).
5. Довгий Іван Олексійович — 1928 р. н., 5 р. позбавлення волі (1949-
1954).
6. Довгий Степан А. — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
7. Михашула Стефанія — 1928 р. н., зв’язкова теренового зв’язку ОУН- УПА, видана зрадником під час виконання завдання. Засуджена на 25 р. позбавлення волі. Перебувала в концтаборі «Кінгір» Карагандинської обл.
8. Ошуст Степан Андрійович — 1923 р. н.
9. Палега Юстина — 1914 р. н., 5 р. позбавлення волі (1947-1952).
10. Палега Павло Дмитрович — 1909 р. н., 5 р. позбавлення волі (1947-
1953).
11. Петрик Анна Михайлівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1956).
12. Путас Стефанія Йосипівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1947 	р.
13. Сулима Олексій Васильович — 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
Депортовані в Сибір, Казахстан та на Північ
Омська обл. (1948-1956)
1. Бабій Михайло Петрович — 1903 р. н.
2. Бабій Катерина Онуфріївна — 1862 р. н.
3. Бабій Стефан Михайлович — 1935 р. н.
Архангельська обл. (1944-1947)
4. Біла Анастасія Іванівна — 1900 р. н.
5. Біла Анна Іванівна — 1936 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
6. 	Біла Степанія Іванівна — 1934 р.н.
£• Архангельська обл. (1944-1949)
7. 	Білоус Катерина — 1924 р. н.
&£/ 8. Довга Анна Іванівна — 1912 р. н.
^ 9. Довга Катерина Трохимівна — 1936 р. н.
От 10. Довгий Володимир Трохимович — 1944 р. н.
11. Задурський Іван Олексійович — 1874 р. н.
12. Задурська Марія Іванівна — 1930 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
13. Заремба Катерина Григорівна — 1924р. н.
14. Палега Олекса Захарович — 1901 р. н.
15. Палега Тетяна Василівна — 1898 р. н.
16. Палега Текля Олексіївна — 1925 р. н.
17. Палега Захар Олексійович — 1930 р. н.
18. Палега Анна Олексіївна — 1932 р. н.
19. Палега Василь Олексійович — 1934 р. н.
20. Палега Марія Олексіївна — 1947 р. н.
Омська обл. (1947-1959)
21. Пляцковська Анастасія Антонівна — 1889 р. н.
22. Пляцковський Іван Григорович — 1887 р. н.
23. Пляцковська Катерина Іванівна — 1927 р. н.
24. Пляцковська Марія Іванівна — 1946 р. н.
25. Пляцковський Петро Іванович — 1946 р. н.
Омська обл. (1947-1959)
26. Пляцковський Ярослав Іванович — 1929 р. н.
м. Омськ(1947-1956)
27. Петрик Микола Михайлович — 1900 р. н.
28. Петрик Марія Іванівна — 1904 р. н.
Карагандинська обл. (1945-1953)
29. Пляцковський Михайло Павлович — 1921 р. н.
(1947-1960)
30. Пляцковський Ярослав Іванович — 1929 р. н.
31. Пляцковський Михайло Іванович — 1925 р. н.
32. Трусь Анна Павлівна — 1897 р. н.
33. Трусь Михайло В. — 1903 р. н.
34. Трусь Ірина Михайлівна — 1930 р. н.
Архангельська обл. (1944-1947)
35. Чухній Катерина Севастьянівна — 1903 р. н.
36. Чухній Марія Степанівна — 1928 р. н.
37. Чухній Ганна Степанівна — 1933 р. н.
38. Чухній Степанія Степанівна — 1938 р. н.
164


с. Любша
Полеглі члени ОУН і вояки УПА «ДЯ
I. Арділь Василь — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками
1945 	р. на полі біля с. Любші. Могила невідома. V«;
2. Бойчук Петро Іванович— 1920р. н., «Бере- за», надрайоновий провідник ОУН, командир кущової боївки УПА, поліг у бою 1949 р. в с. Буянові. Могила невідома.
3. Бойко Микола — 1926 р. н., вояк УПА. Поліг у бою 1948 р. в с. Дунайцях. Могила невідома.
4. Благий Микола — 1929 р. н., «Пімста», вояк УПА, поліг у бою 1949 р. в с. Любші. Могила невідома.
5. Бундук Іван — 1921 р. н., вояк сотні УПА «Вікторія», поліг у бою з ворогами в Чорному лісі. Могила невідома.
6. Височан Іван Федорович — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою.
7. Гаранчук Яків — 1919 р. н., «Джус», вояк УПА, поліг у бою 1948 р., потрапивши в с. Смогові у засідку.
8. Демків Олексій — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками
1945 	р.
9. Демків Семен — 1929 р. н., «Стефко», вояк УПА, поліг у бою 1947 р. в с. Дунайцях. Могила невідома.
10. Демків Йосип — 1926 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Дунайці. Могила невідома.
II. Іваник Трохим — 1921 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Лискові. Могила невідома.
12. 	Камінський Микола Андрійович — 1910 р. н., «Кремінь», районо- вий провідник ОУН-УПА, поліг у бою з карателями МДБ 1951 р. в с. Мазурівці. Могила невідома.
13. Камінський Василь Андрійович —
1918 р. н., член ОУН, вояксотні УПА «Вікторія». Поліг убою 1948 р. в Чорному лісі. Могила невідома.
14. Кацедан Дмитро Петрович — 1924 р. н., «Кучер», вояк кущової боївки райпроводу ОУН- УПА. Поліг у бою 22 серпня 1950 р. в с. Буянові.
15. Ленцик Іван — 1918 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з ворогами 1945 р. в с. Лівчицях. Могила невідома.
16. Ленцик Йосиф — вояк УПА, поліг у бою у с. Дунайцях 1948 р. Могила невідома.
17. Макіш Іван Петрович — 1924 р. н., вояк УПА.
Камінський Василь 18- Мартинович Іван — 1923 р. н„ вояк сотні
Андрійович УПА «Вікторія», поліг у бою в Чорному лісі.
Бойчук Петро Іванович
165
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


19. Моспанюк Іван — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою у полі біля с. Любші, похований у цьому ж селі.
20. Моспанюк Петро — 1921 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесника- ми на Любанці 1944 р. Похований в с. Любші.
21. Моспанюк Павло — 1926 р. н. Заарештований НКВС у 1946 р. і замордований у Дрогобицькій тюрмі. Могила невідома.
22. Моспанюк Петро — 1920 р. н. (брат Павла), заарештований енкавеесниками 1946 р. і замордований у Дрогобицькій тюрмі.
23. Моспанюк Яків Федорович— 1929 р. н., воякУПА, полігубою 1949 р. на хуторі Дунай ці. Могила невідома.
24. Петринець Григорій Григорович — 1910 р. н., член ОУН, заарештований НКВС і замордований катами. Могила невідома.
25. Роп’як Іван Миколайович — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою з карателями НКВС на хуторі Дунайці під час облави. Могила невідома.
26. Роп’як Антін — 1910 р. н., вояк сотні УПА «Вікторія», поліг у бою з військами НКВС у 1945 р. Похований у братській могилі в с. Корчівці.
27. Роп’як Стефан —1918 р. н.,член ОУН, заарештований НКВС і замордований в с. Журавні. Могила невідома.
28. Семків Стефан Лукич — 1922 р. н., вояк УПА, поліг у криївці 1945 р. Могила невідома.
29. Томащук Іван — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою з карателями
1945 	р. в с. Млиниська, де і похований.
30. Тріщ Олекса — 1921 р. н., вояк сотні УПА «Вікторія» з 1944 р., поліг у бою з військами НКВС у с. Корчівці, де і похований у братській могилі.
31. Федан Олекса Степанович — 1908 р. н.
32. Фрідріх Антін Степанович — 1912 р. н., вояк УПА, поліг у бою біля сіл Смогів—Млиниська.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Арділь Олексій Федорович —10 р. позбавлення волі у 1941 р.
2. Баглай Олексій Миколайович — 1910 р. н., 15 р. позбавлення волі.
3. Бойко Тимко Васильович — 1913 р. н., член ОУН. Заарештований енкавеесниками 1944 р. і засуджений на 15 р. позбавлення волі. Помер у концтаборі.
4. Блага Анна — 1928 р. н., член ОУН. Заарештована енкавеесниками, засуджена на каторжні роботи. Померла у концтаборі. Могила невідома.
5. Височан Марко — 1923 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС, засуджений, загинув у концтаборі. Могила невідома.
6. Височан Семен Федорович — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі (1949-
1956).
7. Височан Текля Тимофіївна — 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
8. Височан Катерина Тимківна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
9. Височан Федір Маркович — 10 р. позбавлення волі.
10. Гандзій Дем’ян — 1914 р. н., 12 р. позбавлення волі (1945-1956).
11. Гутник Федір Іванович — 10 р. позбавлення волі у 1948 р.
166


12. КамінськаЄвдокія Степанівна —1913 р. н., член ОУН, заарештована енкавеесниками. Померла у пересильній тюрмі м. Львова.
13. Манюк Микола Васильович — 1921 р. н., вояк УПА, поранений в бою з військами НКВС, захоплений і засуджений на каторжні роботи в ГУЛАГах Магадана. Повернувся, помер.
14. Мартинович Василь Васильович —
1929 	р. н., 8 р. позбавлення волі (1947-1955).
15. Мельник Микола Васильович —1912 р. н.,
10 р. позбавлення волі у 1946 р.
16. МоспанюкАнастасія Василівна —1892 р. н.,
7 	р. позбавлення волі у 1949 р.
17. Петуляк Іван Миколайович — 1924 р. н., ж .
10 	р. позбавлення волі (1948-1953). ^“вна ”
18. Свид Тимофій Тимофійович — 1920 р. н., заарештований у 1940 р.
19. СлюсарчукОсип — 1917р. н., член ОУН, заарештований НКВС 1939 р., дивом визволився з початком війни 1941 р. і з приходом «визволителів» був удруге заарештований і засуджений на каторжні роботи.
20. Табачишин Микола Іванович.
21. Федан Павло Васильович — 1921 р. н. У 1945-1952 рр. — у концтаборах, у 1952-1956 рр. — на спецпоселенні.
Депортовані в Сибір та на Північ
Архангельська обл. у 1944р., там і померли
1. Бойко Василь Тимкович — 1887 р. н.
2. Бойко Катерина Тимківна — 1889 р. н.
Архангельська обл. (1945-1957)
3. Арділь Григорій Якимович — 1897 р. н.
4. Арділь Марія Федорівна — 1900 р. н.
5. Арділь Микола Григорович — 1940 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
6. Демків Іван Григорович — 1895 р. н.
7. Демків Василь Іванович.
8. Демків Дмитро Іванович.
9. Демків Матвій Іванович.
10. Демків Анна Іванівна.
Кемеровська обл. (1945-1956)
11. Демків Яків Васильович — 1903 р. н.
12. Демків Євдокія Матвіївна — 1906 р. н.
13. Демків Іван Якович — 1929 р. н.
14. Демків Марія Яківна — 1937 р. н.
167


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
15. 	Демків Микола Якович — 1940 р. н. КоміАРСР( 1946-1956)
16. Семків ЛукаТимкович — 1887 р. н.
17. Семків Розалія Яківна — 1900 р. н.
Читинська обл. (1949-1957-1960)
18. Блага Марія Василівна — 1904 р. н.
19. Блага Анна Семенівна — 1933 р. н.
20. Благий ОрестСеменович — 1935 р. н.
Спецпоселення( 1947-1956)
21. Тимощук Анна Ільківна — 1879 р. н.
22. Тимощук Анастасія Михайлівна — 1925 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
23. Гаранчук Олена Іванівна — 1921 р. н.
Спецпоселенняу 1945р.
24. Арділь Марія Олексіївна — 1901 р. н.
1. Думин Михайло Петрович — 1919 р. н., член ОУН, працівник і член «Просвіти». Заарештований енкавеесниками у 1940 р. Подальша його доля невідома.
2. Мазур Петро Максимович — 1919 р. н., член ОУН, працівник громадської «Просвіти». Заарештований енкавеесниками у 1940 р. Подальша його доля невідома.
3. Бурій Василь Йосифович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
4. Бойсан Семен Герасимович — засуджений.
5. Гаразд Ярослав Іванович — 1910 р. н., член ОУН, станичний села.
6. Гаразд Йосиф Миколайович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
7. Камінський Михайло Семенович — 1918 р. н., член ОУН, 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
8. Кулик Микита — 1904 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1953).
9. Муцей Василь Йосипович — 1908 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1957).
10. Трач Ольга Іванівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1953).
с. Лютинка
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1956)
1. Бегей Марія Максимівна — 1899 р. н.
2. Бегей Володимир Ількович — 1901 р. н.
3. Бегей Василь Володимирович — 1931 р. н.
168


Омська обл. (1947-1958)
4. Камінська Тереза Іванівна — 1897 р. н.
5. Камінська Іванна Савівна — 1936 р. н.
6. Камінський Степан Савкович — 1937 р. н.
7. Камінський Іван Савкович — 1924 р. н.
с. Мазурівка
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. БойсанСтефан — 1914 р. н., сотник УПА.
2. Демків Семен — 1920 р. н., вояк УПА, поліг у бою з НКВС 1948 р. в с. Мазурівка. Тіло кати кинули в р. Дністер.
3. Камінський Василь — 1928 р. н., вояк УПА, розстріляний у с. Чертіж.
4. Кузик Михайло — вояк УПА, поліг у бою в с. Антонівці, там і похований.
5. ЛенцикЙосиф Петрович — 1914 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з НКВС 1948 р. в с. Дунаєць.
6. Паламар Семен — 1924 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1948 р. в с. Ма- зурівці.
7. Паламар Іван Йосипович — 1930 р. н., поліг у бою 1948 р. в с. Ма- зурівці.
8. Цукорник Степан — вояк УПА, поліг у бою з НКВС в с. Антонівці, там і похований.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Галамай Дмитро Йосипович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі.
2. Кисіль Марія Пилипівна — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-
1955).
3. Кисіль Михайло Йосипович — 10 р. позбавлення волі (1951-1955).
4. Кисіль Катерина Андріївна — 1916 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951-
1955).
5. Кисіль Василь — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-1956).
6. Кухар Павло Васильович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
7. Малик Карпо Іванович — 1929 р. н., 8 р. позбавлення волі (1947-
1955).
8. Микитин Іван Іванович — 25 р. позбавлення волі.
9. Паламар Петро Йосипович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1954).
10. Рип’як Микола —10 р. позбавлення волі.
11. Федецький Дмитро Григорович — 10 р. позбавлення волі у 1948 р.
12. Юхман Яків Семенович — 7 р. позбавлення волі у 1951 р.
Депортовані в Сибір
1. Арділь Олекса. 2. Арділь Магда.
З.АрдільФедір. 4. Благий Михайло.
169


5. 	Благий Семко.
7. 	Благий Олекса.
9. 	БлагаСтефа.
11. 	Гілецький Гринь.
13. 	ГутникАнастасія.
15. 	Демків Я вдоха.
17. 	Демків Юля.
19. 	Демків Дмитро.
21. 	Король Іван Романович.
23. 	Ленцик Меланія Михайлівна.
25. 	Мартинович Василь.
27. 	Манюк Марія.
29. 	Моспанюк Василь.
31. 	Паламар Анастасія.
33. 	Томащук Михайло.
35. 	Яків Павло.
6. 	Блага Марія.
8. 	Блага Анна.
10. 	Бойсан Ольга Дмитрівна.
12. 	Гілецька Марія.
14. 	Демків Яків.
16. Демків Іван.
18. 	Демків Матвій.
20. Демків Михайло.
22. 	Ленцик Катерина.
24. 	Мартинович Анна.
26. Манюк Василь.
28. Моспанюк Анастасія.
ЗО. Паламар Катерина.
32. 	Семків Василь.
34. 	Томащук Анастасія.
36. 	Яськів Павло.
с. Маринка
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Глушій Федір Іванович — 1903 р. н., «Цезар», вояк кущової боїв- киСБ.
2. Куцик Іван Федорович — 1922 р. н., «Явір», керівник референтури СБ Журавичівського надрайонового проводу ОУН-УПА.
3. Пшенецький Дмитро Олексійович — 1929 р. н., «Ігор», член надрайонової референтури СБ, загинув 04.10.1948 р.
4. Салдан Стефанія Антонівна — 1930 р. н., друкарка референтури Жу- равненського надрайонового проводу СБ ОУН-УПА. Загинула в криївці у с. Маринка 23.03.1948 р.
5. Салдан Йосиф Антонович, член ОУН старшинського чину, і повстанець «Орел» — оточені в криївці у с. Маринці підірвалися гранатою.
5. 	Салдан Данило Антонович — вояк УПА, розстріляний енкавєесника- ми за с. Маринка 1946 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Федишин Василь Антонович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
2. Федишин Ганна Антонівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
3. Яцишин Анна Григорівна — 1923 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-
1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
КоміАРСР( 1945-1955)
1. Арділь Микол а Теодорович — 1900 р. н.
Омська обл. (1947-1956-1960)
2. Салдан Анастасія Іванівна — 1909 р. н.


3. Салдан Антін Данилович — 1894 р. н.
4. Салдан Анна Антонівна — 1925 р. н.
5. Салдан Мирон Антонович — 1934 р. н.
6. Салдан Євгенія Антонівна — 1937 р. н
7. Салдан Любов Антонівна — 1947 р. н.
с. Межиріччя
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Борис Григорій Остапович — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами 16 червня 1946 р.
2. Борис Євстахій Петрович — «Орловський», вояк УПА, загинув 17 вересня 1947 р.
3. Горак Петро Йосипович — 1922 р. н.
4. Данилів Василь Михайлович — 1926 р. н.
5. Данилів Онуфрій Михайлович — 1921 р. н.
6. Івах Андрій Григорович — 1921 р. н., вояк УПА.
7. Івах Михайло Миколайович — 1921 р. н., вояк УПА.
8. Кіячик Павло В. — 1918 р. н.
9. Лучин Катерина Михайлівна — 1938 р. н.
10. Лучин Микола Іванович — 1921 р. н.
11. Музика Микола Семенович — 1919 р. н.
12. Михайлюк Дмитро Іванович — 1923 р. н., загинув 1946 р.
13. Романів Василь Іванович — 1910 р. н.
14. Романів Йосип Іванович — 1921 р. н.
15. Романів Михайло Іванович — 1926 р. н.
16. Романів Іван Іванович — 1921 р. н.
17 СтасівТеодорА. — 1912р. н.
18. Таршавський Михайло Федорович — 1926 р. н.
19. Федорів ІванТрохимович — 1919 р. н., загинув 1944 р.
20. Федорів Іван Григорович — 1926 р. н., загинув 1946 р.
21. Федорів Іван Спиридонович — 1924 р. н.
22. Франків Петро Михайлович — 1927 р. н.
23. Франків Микола Теодорович — 1921 р. н.
24. Харів Григорій Іванович — 1924 р. н.
25. Харів Іван Григорович — 1924 р. н., загинув 1947 р.
26. Шалата Василь.
27 Гоменчук Андрій Миколайович — 1923 р. н., загинув 1944 р.
28. 	Михайлюк Петро Костянтинович — 1928 р. н., «Довбуш», загинув
1 Борис Андрій Васильович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1954).
2. 	Брич Іван Григорович — 1905 р. н. 10 р. позбавлення волі (1945— 1956).
1948 	р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
171
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


3. Галів Євгенія Андріївна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1956).
4. Данилів Василь Мартинович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
5. Джива Андрій Панькович — 1923 р. н., 15 р. позбавлення волі (1946- 1956).
6. Корвацький Іван Петрович — 1899 р. н., 15 р. позбавлення волі (1946-
1955).
7. Лучин Ярослав Ілліч — 1932 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
8. Михайлик Катерина Василівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
9. Романів Ганна Іванівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
10. Романів Розалія Миколаївна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
11. Романів Михайло Григорович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
12. Романів Михайлина Михайлівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1953).
13. Сивак Іван Мар’янович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1956).
14. Сивак Михайло Іванович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1956).
15. Стасів Михайло Іванович — 10 р. позбавлення волі у 1950 р.
16. Теслин Григорій Михайлович —15 р. позбавлення волі (1947-1963).
17. Федорів Пилип Адамович — 1928 р. н., 25 р. позбавлення волі (1947- 1963).
18. Франків Ганна Данилівна — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
19. Харів Антоніна Іванівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
Депортовані в Сибір та на Північ
(1947-1958)
1. Сивак Іван Семенович — 1899 р. н.
2. Сивак Надія Іванівна — 1944 р. н.
3. Сивак Катерина Іванівна — 1921 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
4. Гуменчук Григорій Андрійович — 1902 р. н.
5. Гуменчук Марія Григорівна — 1929 р. н.
6. Гуменчук Анна Миколаївна — 1903 р. н.
7. Гуменчук Катерина Григорівна — 1934 р. н.
Омська обл. у 1947р.
8. Михайлюк Костянтин Мартинович — 1894 р. н.
9. Михайлюк Олена Ільківна — 1904 р. н.
10. Михайлюк Марія Костянтинівна — 1938 р. н.
11. Михайлюк Софія Костянтинівна — 1938 р. н.
12. Михайлюк Ярослав Костянтинович — 1941 р. н.


13. Михайлюк Микола Костянтинович — 1947 р. н.
14. Михайлюк Іван Костянтинович — 1947 р. н.
15. Михайлюк Володимир Костянтинович — 1932 р. н.
16. Михайлюк Михайло Костянтинович — 1926 р. н.
Хабаровський край( 1949-1956)
17 Михайлюк Василь Іванович — 1893 р. н.
18. Михайлюк Марія Іванівна — 1893 р. н.
19. Михайлюк Розалія Василівна — 1929 р. н.
м. Омськ(1947-1956)
20. Пундор Катерина Іванівна.
21. Пундор Богдан Степанович.
22. Пундор Ярослав Степанович.
23. Пундор Андрій Степанович.
Хабаровський край (1949-1958)
24. Романів Марко Маркович — 1913 р. н.
25. Романів Серафима Теодорівна — 1911 р. н.
26. Романів Ганна Марківна — 1933 р. н.
27 Романів Марія Марківна — 1942 р. н.
28. Романів Катерина Марківна — 1940 р. н.
29. Романів Ольга Марківна — 1945 р. н.
м. Омськ( 1947-1957)
30. Ярош Катерина Василівна.
31. Ярош Анна Іванівна.
Хабаровський край( 1949-1956)
32. Джива Анастасія Іванівна — 1920 р. н.
33. Джива Марія Андріївна — 1945 р. н.
Хабаровський край( 1949-1960)
34. Федорів Трохим Миколайович — 1891 р. н.
35. Федорів Анастасія Петрівна — 1906 р. н.
36. Федорів Ганна Трохимівна — 1928 р. н.
37. Федорів Текля Трохимівна — 1932 р. н.
38. Федорів Євгенія Трохимівна — 1936 р. н.
39. Федорів МихайлоТрохимович — 1938 р. н.
Красноярський край у 1950р.
40. Франків Іван Миколайович — 1931 р. н.
41. Франків Анна Михайлівна — 1931 р. н.
42. Джіва Михайло Адамович — 1900 р. н.
Хабаровський край (1949-1956)
43. Франків Фотина Матвіївна — 1896 р. н.
44. Франків Анна Федорівна.
173
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Хабаровський край (1949-1958)
45. Яворська Марія Данилівна — 1919 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
46. Гуменчук Григорій Андрійович — 1902 р. н.
47. Гуменчук Анна Миколаївна — 1903 р. н.
48. Гуменчук Марія Григорівна — 1929 р. н.
49. Гуменчук Катерина Григорівна — 1934 р. н.
Кіровська обл. (1946-1955—58—60)
50. Горак Филипіна Андріївна — 1900 р. н.
51. ГоракМихайло Йосипович — 1933 р. н.
52. Горак Анна Йосипівна — 1926 р. н.
53. ГоракЙосиф Йосифович — 1945 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
54. Теслин Текля Костянтинівна — 1885 р. н.
55. Теслин Катерина Марківна — 1921 р. н.
Омська обл. (1947-1958—1960)
56. Данилів Розалія Гнатівна — 1905 р. н.
57. Данилів Анастасія Василівна — 1927 р. н.
58. Данилів Василь Васильович — 1931 р. н.
59. Николин Іван Михайлович — 1902 р. н.
60. Николин Ганна Василівна — 1907 р. н.
61. Николин Михайло Іванович — 1928 р. н.
62. Николин Андрій Іванович — 1930 р. н.
63. Николин Ганна Іванівна — 1937 р. н.
64. Николин Ярослав Іванович — 1932 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
65. Романів Іван Михайлович.
66. Романів Марія Григорівна.
67. Романів Іван Іванович.
68. Романів Катерина Іванівна.
69. Романів Ганна Іванівна.
70. Романів Ольга Іванівна.
71. Романів Марія Іванівна.
Омська обл. у 1947р.
72. Романів Анастасія Михайлівна — 1889 р.
Хабаровський край у 1949р.
73. Михайлюк Агафія Дмитрівна — 1900 р. н.
74. Михайлюк Микола Олексійович — 1909 р.
75. Михайлюк Анна Миколаївна — 1937 р. н.


с. Мельничі Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Благун Григорій — член ОУН, розстріляний німецьким гестапо (кал-‘ миками)у 1944 р.
2. Василів Іван Семенович — 1929 р. н., член молодіжної підпільної ОУН. Заарештований НКВС і замордований у тюрмі. Могила невідома.
3. Василів Володимир Семенович — 1929 р. н., член молодіжної підпільної ОУН. Заарештований НКВС і замордований у тюрмі. Могила невідома.
4. Ганькевич Володимир — член ОУН, вчитель школи. Заарештований НКВС 1941 р. і замордований у тюрмі.
5. Ганькевич Ірина — член ОУН, вчителька школи, розстріляна німецьким гестапо (карателями-калмиками) в 1944 р.
6. Довбняк Василь Семенович — член ОУН, розстріляний німецькими карателями-калмиками 1944 р.
7. Камінський Микола Савович — член ОУН, розстріляний німецькими карателями-калмиками в 1944 р.
8. Лесів Стефан — 1929 р. н., член молодіжної підпільної ОУН. Заарештований НКВС і замордований у тюрмі. Могила невідома.
9. Мудрий Юрій Іванович — член ОУН, заарештований НКВС 1940 р. Закатований у тюрмі. Могила невідома.
10. Табака Микола Васильович — член ОУН, учасник визвольної боротьби, розстріляний німецькими карателями у 1944 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Брич Марія Іванівна.
2. Брухаль Ярослав Григорович — 1922 р. н., 25 р. позбавлення волі (1949-1956).
3. Векляк Семен Матвійович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
4. Данькевич Ярослав Володимирович.
5. Джулинський Іван Гнатович.
6. Жолобко Микола Федорович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1955).
7. Кармеліта Антон Іванович — 1894р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-
1955).
8. КузикСемен Григорович — 1894 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1941 р.
9. Табака Степан Васильович — 1928 р. н.
10. Томащук Олексій Семенович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
11. Чехрій Іван Васильович — 1929 р. н., вояк УПА, взятий у полон НКВС. Засуджений на 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
12. Чехрій Микола Федорович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
13. Чмелик Олексій Григорович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
14. Яворський Олекса Савович — 1918 р. н., член ОУН, активний учасник визвольних змагань, старший господарник УПА. Заарештований НКВС у
1944 	р. Засуджений на каторжні роботи. Помер у концтаборі.
175


с. Млиниська-Смогів
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Баглай Федір Миколайович — 1920 р. н., вояк теренової боївки УПА «Зимного», впав у бою з енкавеесниками 1945 р. Могила невідома.
2. Бабак Василь Павлович — 1920 р. н., вояк теренової боївки УПА «Зимного», впав у бою з ворогами 1946 р., могила невідома.
3. Бабак Василь Іванович — 1926 р. н., вояктереновоїбоївки УПА «Зимного», впав у бою з енкавеесниками в с. Новошинах 1946 р., там і похований.
4. Бабак Василь Ількович — 1921 р. н., вояктеренової боївки УПА «Зимного», впав у бою з енкавеесниками в с. Новошинах, там і похований.
5. Бабак Роман Ількович — 1926 р.н., вояк теренової боївки УПА «Зимного», впав у бою з енкавеесниками в с. Новошинах 1946 р., там і похований.
6. Богдан Іван Михайлович — 1923 р. н., вояк теренової боївки УПА «Зимного», упав у бою із загарбниками в с. Смогові 1945 р., могила невідома.
7. Богдан Федір Михайлович — 1920 р. н., вояктеренової боївки УПА «Зимного», упав у бою із енкавеесниками в с. Смогові 1945 р., могила невідома.
8. Бойко Стах Васильович — 1918р. н., вояк кущової боївки «Кременя», загинув 17 січня 1948 р. в с. Млиниськах.
9. Волинський Юліан Антонович — 1927 р. н., «Голуб», «Щирий», вояк теренової боївки УПА «Зимного», упав у бою з ворогами 25 серпня 1947 р. в с. Тернавці.
10. Гринишин Петро вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Козачівці Болехівського р-ну.
11. Гринишин Явдоха — 1921 р. н., замордована енкавеесниками у військовому гарнізоні в Журавні 1945 р., могила невідома.
12. Гринишин Йосиф Федорович — 1926 р. н., вояктеренової боївки УПА «Зимного», впав у бою з енкавеесниками у 1952 р. Місце загибелі невідоме.
13. Дяків Ілько — 1908 р. н., член ОУН, у безвихідному становищі підчас боїв з ворогами застрелився, могила невідома.
14. Клецан Антін — 1923 р.н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками у с. Козівці Болехівського р-ну, похований у с. Корчівці в братській могилі.
15. Недоступ Данило Ількович — 1925 р. н., впав у бою з ворогами в с. Смогові 1945 р., могила невідома.
16. Недоступ Йосиф Ількович — 1921 р. н., «Підкова», вояктеренової боївки УПА «Зимного», впав у бою з ворогами у с. Смогові 1945 р., могила невідома.
17. Опока Михайло — 1920 р.н., вояк УПА, замордований енкавеесниками. Могила невідома.
18. Опока Стефан Данилович — 1928 р. н., вояк УПА, замордований енкавеесниками. Могила невідома.
19. Сидор Григорій Григорович — 1914 р. н., сотник УПА, впав у бою з енкавеесниками 1945 р. Могила невідома.
20. Сидор Данило Петрович — 1923 р. н., вояк теренової боївки УПА, впав у бою з ворогами 1946 р. Могила невідома.


21. Цимбаліста Олена Ільківна — 1914 р. н., убита енкавеесниками в 1946 р.
22. Яремків Іван Михайлович — 1926 р. н., вояк теренової боївки УПА «Зеленого», впав у бою 1946 р. Могила невідома.
23. Сидір Ілля Миколайович — 1923 р. н., «Стрий», він же «Веселий»,( вояк боївки СБ райпроводу ОУН. Загинув у с. Буянові 11 жовтня 1948 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Андрейків Семен — 1912 р. н.
2. Буряковський Аполінарій —1928 р. н., 8 р. позбавлення волі (1947-1953).
3. Галюс Яків Михайлович — 1931 р. н., 7 р. позбавлення волі (1947-1953).
4. Гринишин Йосиф Федорович —1931 р. н., член молодіжної підпільної ОУН «Месники», засуджений військовим трибуналом на 25 р. позбавлення волі у 1950 р. Загинув у концтаборі «Комишлаг» у 1954 р.
5. ГутникАнастасія Іванівна —1923 р. н., 8. р. позбавлення волі (1947-1955).
6. Гутник Йосиф.
7. Дяків Антін — 1908 р. н.
8. Дяків Катерина — 1926 р. н., 18 р. позбавлення волі (1944-1954).
9. Капраль Микола — 1906 р. н.
10. Красіцький Володимир Миколайович —1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1955).
11. Кисіль Олексій Петрович — 1928 р. н.
12. Крехтяк Іван Михайлович — 1915 р. н., 25 р. позбавлення волі.
13. Недоступ Федір Васильович — 1923 р. н., 8 р. позбавлення волі (1945-1953).
14. Опока Степан Данилович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-
1956).
15. Нова Іван Дмитрович — 1922 р. н.
16. Пожарський Йосиф Антонович — 1929 р. н., помер у тюрмі.
17. Польонько Йосиф Степанович — 1908 р. н.
18. СвередюкЙосиф Іванович — 1924р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-
1956).
19. Скульська Анна Йосипівна — 1926 р. н.
20. Скульський Антін Миколайович — 1924 р. н.
21. Семків Микола Семенович — 1926 р. н.
22. Юхман Антін Федорович — 1930 р. н., член молодіжної підпільної ОУН «Месники». Засуджений військовим трибуналом на 25 р. позбавлення волі у 1950 р. В 1956 р. звільнений з Воркутинських концтаборів. Нелюдські концтабірні умови життя і праці підірвали здоров’я, часто хворів і передчасно помер в 1995 р. в с. Підберезці Пустомитівського р-ну.
23. Юхман Михайло Семенович — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1952).
Депортовані в Сибір та на Північ
Кіровська обл. у 1946р.
1. Сидор Анастасія Дмитрівна — 1926 р. н.
2. Сидор Текля Дмитрівна — 1930 р. н.
177


£
<
с
X
І
О
со
го
СІ
3. Сидор Параска Дмитрівна — 1928 р. н.
КоміАРСР( 1953-1956)
4. Юхман Євдокія Михайлівна — 1929 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
5. Кручок Михайло Іванович — 1893 р. н.
6. Кручок Марія Йосипівна — 1901 р. н.
7. Кручок Анастасія Михайлівна — 1929 р. н.
8. КручокОрест Михайлович — 1938 р. н.
КоміАРСР( 1944-1946)
9. Юхман Текля Йосипівна — 1906 р. н.
КоміАРСР( 1945-1952)
10. Сидор Микола Степанович — 1900 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
11. Буряковський Михайло Данилович — 1903 р. н.
12. Буряковська Катерина Григорівна — 1909 р. н.
13. Буряковська Ольга Михайлівна — 1926 р. н.
14. Буряковський Володимир Михайлович — 1933 р. н.
15. Буряковська Олександра Михайлівна — 1935 р. н.
16. Клецман Марія Михайлівна — 1930 р. н.
17. Когут Іван Федорович —1927 р. н.
18. Когут Ганна Іванівна — 1926 р. н.
19. Німеровська Ольга Григорівна — 1926 р. н.
20. Озарук Ольга Михайлівна — 1936 р. н.
21. Поточна Текля Дмитрівна — 1930 р. н.
22. Сидор Марія.
23. Скульська Ганна Йосипівна — 1926 р. н.
24. Сидор Ольга Миколаївна — 1936 р. н.
25. Опока Стефан Данилович — 1928 р. н.
26. Фрей Євдокія Василівна — 1924 р. н.
27. Чекалюк Марія Матвіївна — 1933 р. н.
28. Юхман Текля Василівна — 1906 р. н.
29. Яремків Євдокія Григорівна — 1941 р. н.
с. Молодинче
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Баран Михайло Антонович — 1908 р. н., член ОУН, головний про- відник-референт ОУН-УПА на Підкарпатті (Коломия). Поліг від рук німецького гестапо у 1943 р.
2. БаранЙосифАнтонович — 1914р. н.,членОУНз 1934року, «Віхола», член крайового проводу ОУН-УПА. Поліг від рук німецького гестапо у 1944 р. в м. Коломия Івано-Франківської обл., там і похований.
178


3. Баран Стефан Филимонович — 1919 р. н., вояк УПА, поліг у бою в
1945 	р. на теренах Бережанщини, могила невідома.
4. Баран Василь Олексійович — 1920 р. н., вояк УПА, поліг у бою, коли і де — невідомо.
5. Бенець Михайло Петрович — 1923 р. н., вояк сотні «Сіроманці», поліг убою в 1946 р. Могила невідома.
6. Бенець Іван Петрович — 1925 р. н., «Крук», вояк сотні УПА «Сіроманці», поліг у бою в 1946 р. в с. Лукавці. Похований у с. Молодинче.
7. Бенець Михайло Петрович — 1925 р. н., «Шпак», вояк кущової боївки УПА. Поліг у бою з ворогами в 1946 р. Могила невідома.
8. Бенець Іван Михайлович — 1925 р. н., вояк теренової боївки УПА, поліг у бою з військами НКВС у 1945 р. Могила невідома.
9. Бенець Павло Пилипович — 1922 р. н., вояк сотні УПА «Сіроманці», поліг у бою з карателями у 1947 р. в Затуринському лісі Підгаєцького р-ну у відділі УПА командира «Бистрого».
10. Бенець Федір Дмитрович — 1927 р. н., «Соловейко», працівник підпільної друкарні відділу пропаганди ОУН-УПА. Поліг у 1945 р. в Романів- ському лісі, там у братській могилі і похований.
11. Брик Іван Андрійович — 1919 р. н., «Завадія», член ОУН, станичний села. Замучений НКВС в Саратовській тюрмі у 1945 р.
12. Брик Роман Михайлович — 1926 р. н., вояк сотні УПА «Сіроманці». Поліг у бою в 1945 р. в лісах біля с. Романова Перемишлянського р-ну. Могила невідома.
13. Ворона Григорій Федорович — 1923 р. н., вояк УПА. Де і коли загинув — невідомо.
14. ГесЙосиф Якубович — 1914 р. н., «Гонта», надрайоновий провідник СБ ОУН-УПА, окружний комендант ВПЖ (військово-польова жандармерія при відділах УПА). Катований карателями в 1947 р. та повішений на площі м. Ходорова.
15. Гес Едуард Якубович — 1926 р. н., теренова служба безпеки ОУН. Поліг у бою з карателями в с. Журові Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. у 1946 р.
16. Калинець Андрій Миколайович — 1926 р. н., член ОУН. Поліг у бою з німецьким гестапо у 1943 р.
17. Коваль Андрій Миколайович — 1926 р. н., вояк УПА, поліг у бою з німецьким гестапо у 1943 р.
18. Коваль Степан Васильович — 1913 р. н., «Косач», командир сотні УПА «Сіроманці», яка діяла на теренах Ходорівщини, Бережанщини та Рога- тинщини, поліг у бою з військами НКВС у 1946 р. Могила невідома.
19. Коваль Григорій Іванович — 1910 р. н., член ОУН, «Перський», провідник з пропаганди при районовій референтурі. Поліг у бою з ворогами у
1945 	р. на околиці м. Ходорова.
20. Коваль Михайло Васильович — 1908 р. н., член ОУН, командир кущової боївки УПА. Поліг у бою в с. Антонівці у 1945 р. Могила невідома.
21. Коваль Микола Васильович — 1905 р. н., член ОУН. Поліг у бою в
1945 	р.
22. Коцовський Іван Петрович — 1920 р. н., вояк боївки УПА, поліг у бою з карателями НКВС у с. Черемхові 14 січня 1949 р. Похований у братській могилі м. Ходорова.
179


23. Коцовський Іван Дмитрович — 1920 р. н., «Лис», вояк УПА. Поліг у бою у Карпатах у 1946 р.
24. Кузьмінський Роман Пилипович — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою з німецьким гестапо у 1943 р. як герой на хуторі Слобода. Похований у с. Підмихайлівці.
25. Кузьмінський Іван Пилипович — 1922 р. н., вояк УПА. Поліг у боях з військами НКВС в Романівських лісах біля Львова.
26. Кухарський Іван Михайлович — 1925 р.н., «Тачанка», вояк відділу пропаганди УПА, поліг у бою з карателями НКВС в с. Черемхові Рогатинсько- го р-ну Івано-Франківської обл.
27. Левицький Стефан Іванович — 1920 р.н., відділ пропаганди ОУН-УПА, поліг у бою з НКВС у Романівських лісах, де і похований.
28. Левицький Микола Васильович —
1914 р. н., «Жабко», «Юг», активний діяч визвольного руху, член ОУН з 1934 року, працював керівником друкарні в м. Ходорові, де друкувалися і підпільні документи ОУН. Був обласним референтом пропаганди ОУН-УПА. Поліг на полі слави 7 жовтня 1945 р. біля с. Виспи на Рогатинщині.
29. Левицький Іван Петрович — 1922 р. н.,
«Чекурко», вояк сотні УПА «Гайдамаки» (сотенний «Ясьмін»). Зв’язковий головного проводу ОУН- УПА на Львівщині. Поліг у бою з ворогами 2 лютого 1947 р. в с. Бортниках. Могила невідома.
30. Левицький Степан Петрович — 1926 р. н.,
«Лента», провідник відділу пропаганди ОУН-УПА сотні «Жабко» з 1944 по 1946 рр. Головний пропагандист у відділах Львівського краю. Поліг у бою з військами карателів у 1947 р. в Романівських лісах.
31. Лялька Роман Михайлович — 1925 р. н., вояк УПА, працівник підпільної друкарні ОУН-УПА у відділі пропаганди. Поліг у бою в Романівських лісах.
32. Олійник Петро Васильович — 1909 р. н., член ОУН, студент юридичного факультету Львівського університету. Військовий вишкіл пройшов у м. Кракові, ау 1939-1941 роках за ініціативою ОУН — у Німеччині. Одружений з Марією Захтирко. У 1941 р. —і учасник похідних груп ОУН в Східну Україну. Обласний провідник ОУН на Дніпропетровщині. У 1942 р. — в’язень-смертник фашистських тюрем, звідки був визволений боївкою ОУН. Організатор збройних відділів УПА на Південній Рівненщині та Кременеччині. У 1943 р. під псевдонімом
«Еней» призначений командиром ВОЄННОЇ округи Пам'ятник полковнику (ВО) «Богун». У 1944 р. Петрові Олійнику присвоєно ^мол<^нче?'ЙНИКУВ
Олійник Петро Васильович


звання полковника. У1945 р. йому доручають керівництво проводом ОУН Східно- го краю і організаційним референтом ОУН Західного краю України. Вільно во- лодів польською, російською, німецькою, англійською мовами, спілкувався ру- мунською, угорською і чеською. Поліг у бою з військами НКВС17 лютого 1946 р. біля с. Рудники Маневицького р-ну Волинської обл. УГВР посмертно нагороди- *3®
ла «Енея» за бойові заслуги орденом Хоробрости — Золотим Хрестом. 4ҐГ
33. Олійник Микола Васильович — 1926 р. н., вояк УПА, працівник
підпільної друкарні відділу пропаганди ОУН-УПА. Поліг у бою з ворогами в І
Романівських лісах біля Львова в 1946 р. 5-
34. Олійник Йосип Трохимович — 1927 р. н., вояк сотні УПА «Сіроманці». <
Поліг у бою у 1945 р. Могила невідома. ^
35. Труш Василь Михайлович — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою з О
карателями у 1947 р. в с. Лукавець. Похований у с. Молодинче. і—
36. Хомусяк Антін Йосипович — 1910 р. н., член ОУН. Надрайоновий ре- о
ферент пропаганди ОУН, поліг у бою з німецьким гестапо у 1943 р. в с. Підми- ^
хайлівці Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл., там і похований.
37. Хомусяк Павло Йосипович — 1913 р. н., член ОУН, командир теренової §
боївки ОУН-УПА, поліг у бою з карателями НКВС у с. Підмихайлівцях у 1945 р. З
38. Хомусяк Михайло Миколайович — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою 99
з ворогами в 1945 р. в Романівських лісах, де і похований. ^
39. Хомусяк Іван Олексійович — 1925 р. н., вояк відділу пропаганди УПА. Поліг у бою в 1945 р. в Романівських лісах, там і похований.
40. Хомусяк Мирон Йосипович — 1924 р. н., вояк теренової боївки ОУН.
Поліг у бою з німецькими окупантами у 1943 році в с. Слобода. Похований в с. Підмихайлівцях.
41. Шинальський Стефан Іванович — 1924 р. н., вояк кущової боївки УПА. Поліг у бою в с. Молодинче, там і похований.
42. Шидловський Антін Володимирович — 1915 р. н., вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
43. Хомусяк Василь Михайлович— 1919р. н., воякУПА, 14жовтня 1944 р. у бункері в с. Підцністрянах був поранений і в числі трьох добитий багнетами, коли їх везли до м. Ходорова.
Вояки УПА, які загинули під час облави в криївках
44. Вівчарський Федір Михайлович — 1920 р. н.
45. Коваль Михайло Іванович — 1922 р. н.
46. Сенишин Василь Іванович — 1916 р. н.
Повстанці, які після рейдового походу відпочивали на лісничівці біля с. Молодинче, облавники-енкавеесники оточили їх і розстріляли в 1945 р.
47. Кадюк Омелян Васильович — 1926 р. н.
48. Кузьмінський Іван Михайлович — 1922 р. н.
49. Олійник Андрій Федорович — 1914 р. н.
50. Сохан Михайло Степанович — 1920 р. н.
51. Труш Григорій Федорович — 1907 р. н.
52. Труш Іван Пилипович — 1922 р. н.
На місці трагічної події — Хрест пам’яті. Всі вони поховані на цвинтарі в с. Молодинче.
181


Під час облави втікала і була розстріляна енкавеесниками на цвинтарі
53. Легка Стефанія Юліанівна — 1928 р. н.
54. Коцовський Петро Дмитрович — 1926 р. н., «Ігор», воякУПА із самооборони, пізніше легалізувався, працював на Жидачівській паперовій фабриці, але пильне око МДБ стежило за ним і в серпні 1956 р., замордувавши його, імітувало нещасний випадок, викинувши на залізничне полотно (зі слів очевидця).
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баран Пилип — 1916 р. н.
2. Баковський Роман — 1929 р. н.
3. Крижанівський Микола — 1922 р. н.
4. Кузьмінський Петро — 1905 р. н.
5. Левицький Роман Іванович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1958).
6. Левицький Данило — 1930 р. н.
7. Музика Степан Іванович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1956).
8. Пахальчук Михайло — 1930 р. н.
9. Хомусяк Петро — 1919 р. н.
Депортовані в Сибір та Казахстан
Красноярський край (1946-1957)
1. Кухарський Михайло Іванович — 1883 р. н.
2. Кухарська Меланія Михайлівна — 1903 р. н.
3. Кухарський Василь Михайлович — 1923 р. н.
4. Кухарський Євген Михайлович — 1929 р. н.
5. Кухарська Катерина Михайлівна — 1935 р. н.
6. Кухарська Марія Михайлівна — 1931 р. н.
Іркутська обл. (1946-1949)
7. Крижанівський Дмитро Михайлович — 1897 р. н.
8. Крижанівська Єфросинія Теодорівна — 1904 р. н.
Іркутська обл. (1945-1955)
9. Брик Катерина Степанівна — 1919 р. н.
10. Брик Степан Іванович — 1941 р. н.
11. Брик Андрій Іванович — 1943 р. н.
12. Брик Євген Іванович — 1948 р. н.
Іркутська обл. (1946-1956)
13. Бенець Пилип.
14. Бенець Йосип.
15. Бенець Дмитро.
16. Бенець Петро.
17. Ворона Федір Григорович — 1888 р. н.


18. Ворона Анастасія Григорівна — 1896 р. н.
19. Ворона Параскевія Федорівна — 1927 р. н.
20. Гордій Парасковія Федорівна, з чотирма членами сім’ї.
21. Левицький Роман — 1928 р. н., з трьома членами сім’ї.
22. Левицька Катерина Степанівна — 1913 р. н.
23. Левицька Марія.
24. Музика Степан — 1925 р. н.
25. Олійник Дарія Миколаївна.
26. Олійник Юстина.
27. Олійник Трофим.
Іркутська обл. (1946-1955)
28. Кузьмінський Степан Іванович — 1890 р. н.
29. Кузьмінська Анастасія Петрівна — 1895 р. н.
30. Кузьмінська Марія Степанівна — 1919 р. н.
31. Кузьмінський Іван Степанович — 1929 р. н.
32. Труш Пилип Іванович — 1886 р. н.
33. Труш Євдокія Пилипівна — 1895 р. н.
Іркутська обл. (1946-1958)
34. ХомусякОлексій Михайлович.
35. Хомусяк Марія Іванівна.
36. Хомусяк Євдокія Олексіївна.
37. Хомусяк Микола Олексійович.
38. Хомусяк Михайло Олексійович.
39. Хомусяк Роман Олексійович.
Чимкентська обл. (1941-1960)
40. Коваль Іван Петрович — 1869 р. н.
41. Коваль Михайло Іванович — 1905 р. н.
42. Коваль Євдокія Антонівна — 1912 р. н.
43. Коваль Василь Іванович — 1920 р. н.
44. Коваль Антін Михайлович — 1932 р. н.
45. Коваль Ольга Михайлівна — 1934 р. н.
46. Хомусяк Юстина.
47 Шинальський Іван.
Омська обл. (1947-1960)
48. Труш Михайло Петрович.
49. Труш Катерина Василівна.
50. Труш Анна Михайлівна.
Омська обл. (1947-1958)
51. Баран Олексій Ількович — 1893 р. н.
52. Баран Дарія Михайлівна — 1902 р. н.
53. Баран Марія Олексіївна — 1930 р. н.
183
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


с. Молотів
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Барабаш Іван Миколайович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
2. Гук Василь — 1919 р. н., 25 р. позбавлення волі.
3. Паньків Катерина Степанівна — 1925 р. н., зв’язкова УПА, 20 р. позбавлення волі, померла в таборах.
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1958)
1. Паньків Стефан Данилович — 1893 р. н.
2. Паньків Марія Лук’янівна — 1900 р. н.
3. Паньків Стефан Стефанович — 1939 р. н.
4. Каїнський Михайло. 7. Каїнський Василь.
5. Каїнська Катерина. 8. Каїнський Іван.
6. Каїнський Микола.
Ніхто з Каїнських не повернувся додому.
с. Монастирець
Добровольці Української Галицької Армії (УГА)
1. Брич Семен Гаврилович.
2. Гринцяк Михайло.
3. Івасишин Семен Іванович — сотник (УСС).
4. Калин Микола Йосипович. 11. Лаврись Василь Олексійович.
5. Камінський Антін. 12. Магаль Григорій Карпович.
6. Книш Григорій Степанович. 13. Марчук Андрій Хомович.
7. Колос Іван Кирилович. 14. Німко Пилип Гаврилович.
8. Кривцун Максим. 15. Німко Федір Прокопович.
9. Кулик Микола Семенович. 16. Порціна Андрій.
10. Лаврись Федір Панасович. 17. Судук Сидір Ількович.
18. Шараневич Микола Олексійович — сотник (УСС).
19. Шевчук Кирило.
20. Шевчук Степан.
21. Шевчук Микола.
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Брич Ганна Іванівна — 1929 р. н., розвідниця, вояк УПА, полягла в бою 1950 р. в смт Жовтневому Івано-Франківської обл. Могила невідома.
2. Книш Григорій Степанович — 1930 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками в 1949 р. Могила невідома.
3. Кулик Іван Васильович — 1913 р. н., член ОУН, поліг у бою з енкавеесниками в с. Монастирці, де й похований.
4. Лесів Григорій — член ОУН, загинув 1946 р. у Монастирці, похований у братській могилі у смт Войнилова Івано-Франківської обл.


5. Лесів Семен Сидорович — 1932 р. н. Загинув 9 жовтня 1949 р. в с. Мо- настирці.
6. Магаль Василь Семенович — 1928 р. н., вояк УПА, поліг у бою на теренах Івано-Франківщини 1950 р. Могила невідома.
7. Мазур Семен Григорович — 1923 р. н., вояк УПА. Загинув 1945 р. в смт Журавні біля місцевого управління МДБ. Могила невідома.
8. Ольшанецький Дмитро — загинув 1946 р. в с.Монастирці.
9. Старовецький Степан Васильович — вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1946 р. в Монастирецькомулісі. Могила невідома.
10. Судук Василь Михайлович — 1914 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув
1946 р. у криївці в с. Монастирці.
11. Телька Яків Іванович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув 1946 р. Могила невідома.
12. Шараневич Іван Миколайович — 1930 р. н., «Василько», вояк УПА, загинув на лісовому зрубі біля с. Вишнів разом з ним загинув невідомий повстанець «Річка».
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Брич Іван Григорович — 1905 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1952).
2. Брич Семен Гаврилович — 1890 р. н.
3. Василів Федір Семенович — 1930 р. н.
4. Гризак Софія Михайлівна — 1925 р. н.
5. Гризак Михайло Михайлович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
6. Журавківська Марія Григорівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1955).
7. Івасишин Яків Іванович — 25 р. позбавлення волі у 1950 р.
8. Іваськів Семен Іванович.
9. Колос Іван Кирилович — 1908 р. н.
10. Колос Марія Федорівна — 1925 р. н.
11. Кривцун Федір Григорович — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі в
1947 р.
12. Кулик Меланія Бартківна — 1926 р. н.
13. Кулик Іван Олексійович — 1913 р. н.
14. Куцик Михайло Григорович — 1919 р. н., член ОУН. Замордований червоними катами 1940 р. в Дрогобицькій тюрмі.
15. Ламиш Марія Григорівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
16. Ламиш Степан Терентійович — 1879 р. н.
17. Лаврись Василь Пилипович — 1914 р. н.
18. Лаврись Іван Михайлович — 1915 р. н.
19. Лаврись Григорій Олексійович — заарештований НКВС 21 червня 1941 р., подальша його доля невідома.
20. Липа Іван Юркович — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі (1945-1951).
21. Любезний Іван Андрійович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
22. Мазур Іван Васильович — 1932 р. н.
23. Марчук Семен Степанович — 1915 р. н., член ОУН з 1939 р. Розстріляний НКВС 1941 р. в Дрогобицькій тюрмі.


24. Німко Григорій Йосипович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1955).
25. Попович Михайло Григорович — 1920 р. н., 5 р. позбавлення волі (1948-1953), а далі — на висилці.
26. Порцина Дмитро Андрійович — 1913 р. н., член ОУН з 1935 р. Замордований НКВС 1941 р. в Дрогобицькій тюрмі.
27. Романів Петро Олексійович — 1929 р. н.
28. Романів Ксенія Василівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1956).
29. Сокирко Орина Михайлівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
30. Сокирко Степан Тимофійович — 1892 р. н.
31. Стехнович Олекса Якович — 1904 р. н.
32. Судук Меланія Михайлівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
33. Телька Анастасія Іванівна — 1924 р. н.
34. Телька Марія Іванівна — 1927 р. н.
35. Телька Михайло Онуфрійович — 1927 р. н.
36. Телька Михайло Пилипович — 1922 р. н.
37. Телька Анастасія Андріївна — 1909 р. н.
38. Шараневич Микола Олексійович — 1896 р. н., сотник УСС, 25 р. позбавлення волі у 1944 р., відбував 12 р. ув’язнення.
39. Шевчук Марія Іванівна — 1922 р. н.
Розстріляні НКВС без слідства і суду
1. Німко Йосип — 70-річний селянин.
2. Табака Михайло — повернувся з фронту, інвалід війни 1945 р., ходив на милицях.
3. Хлопчина-підліток, що не мав приписного свідоцтва, розстріляний на хуторі Тартак.
Депортовані в Сибір, Казахстан та на Північ
Омська обл. (1947-1956)
1. Брич Марія Іванівна — 1907 р. н.
2. Брич Ганна Іванівна — 1928 р. н.
3. Брич Мирослава Іванівна — 1946 р. н.
4. Брич Степан Іванович — 1944 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
5. Гризак Анна Микитівна — 1887 р. н.
6. Гризак Анастасія Михайлівна — 1930 р. н.
7. Гризак Михайло Михайлович — 1932 р. н.
Актюбінськ( 1940-1946)
8. Кулик Меланія Миколаївна — 1915 р. н.
9. Сокирко Віра Іванівна — 1936 р. н.
10. Сокирко Володимир Іванович — 1937 р. н.
Спецпоселення(1941-1962)
11. Куцяк Варвара Пилипівна — 1889 р. н.


12. Куцяк Микола Григорович — 1926 р. н.
13. Куцяк Василь Григорович — 1920 р. н.
14. Куцяк Катерина Григорівна.
Красноярський край (1950-1957)
15. Лаврись Григорій Миколайович — 1907 р. н.
16. Лаврись Марія Лаврентпвна — 1899 р. н.
17. Лаврись Парасковія Григорівна — 1933 р. н.
18. Лаврись Василь Григорович — 1939 р. н.
19. Лаврись Іван Григорович — 1940 р. н.
КоміАРСРу 1945р.
20. Лесів Марія Михайлівна.
21. Ломиш Григорій Іванович — 1897 р. н.
22. Ломиш Меланія.
23. Ломиш Ганна.
24. Ломиш Михайло.
Красноярський край (1950-1960)
25. Лаврись Євдокія.
26. Лаврись Данило.
27. Магаль Семен Карлович — 1896 р. н.
28. Магаль Ганна Миколаївна — 1910 р. н.
29. Магаль Єфросинія Семенівна — 1931 р. н.
30. Магаль Микола Семенович — 1932 р. н.
Казахстану 1940р.
31. Мудра Меланія.
КоміАРСР( 1940-1944)
32. Романишин Параска Онуфріївна — 1900 р. н.
33. Романишин Василь Матвійович.
34. Романишин Михайло Матвійович.
35. Романишин Микола Матвійович.
36. Романишин Петро Матвійович.
37. Романишин Йосип Матвійович.
38. Романишин Іван Матвійович.
39. Романишин Наталія Матвіївна.
40. Романишин Марія Матвіївна.
41. Романишин Олександр Матвійович.
Красноярський край (1950-1958)
42. Стасишин Федір Васильович — 1906 р. н.
43. Стасишин Марія Семенівна — 1906 р. н.
44. Стасишин Йосиф Федорович.
45. Стасишин Михайло Федорович — 1945 р. н.
46. Стасишин Богдан Федорович.
Омська обл. (1947-1955)
47. Старов’єцький Василь Андрійович — 1896 р. н.
48. Старов’єцька Павліна Олексіївна — 1902 р. н.
49. Старов’єцька Розалія Василівна — 1932 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ’ЯТІ
Красноярський край (1950-1957)
50. Стехнович Меланія Федорівна із сестрою Паранею.
51. Шараневич Юстина Федорівна — 1909 р. н.
52. Шараневич Олександр Миколайович — 1932 р. н.
53. Шараневич Катерина Миколаївна — 1938 р. н.
с. Нове Село
Полеглі члени ОУН, вояки УПА
1. Карасевич Володимир — арештований енкавеесниками і без суду замордований. Могила невідома.
2. Карасевич Анна — арештована енкавеесниками і без суду замордована. Могила невідома.
3. Мазурик Іван — вояк УПА, впав у бою в 1947 р. Могила невідома.
4. Прийма Стефан — «Левко», вояк теренової боївки УПА. Загинув у бою з енкавеесниками 1950 р. Могила невідома.
5. Яворський Йосиф — вояк теренової боївки УПА, загинув у бою з енкавеесниками, тіло завезли в Журавне, могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бурик Михайло. 4. КарасевичЗеновій.
2. Бурик Володимир. 5. Карасевич Марія.
3. Духняк Андрій — 1920 р. н. 6. КоникСтефан.
7. Лесюк Михайло Михайлович — 1923 р. н.
8. Лесюк Степан Миколайович — 1925 р. н.
9. Лесюк Ольга.
10. Маршак Петро.
11. Маршак Анастасія.
12. Прийма Йосиф.
13. Прийма Анна.
14. Прийма Параскевія.
15. Роїк Іван Степанович — 1923 р. н.
16. Файфрук Стефан. 18. Файфрук Петро.
17. Файфрук Марія. 19. Файфрук Левко.
Депортовані в Сибір
1. Бойко Михайло. 3. Бойко Йосиф.
2. Бойко Анастасія. 4. Бойко Марія.
Омська обл. (1947-1956)
5. Лесюк Микола Михайлович — 1881 р. н.
6. Лесюк Євдокія Миколаївна — 1893 р. н.
7. Лесюк Парасковія Ільківна — 1891 р. н.
8. Лесюк Михайло Миколайович — 1923 р. н.
9. Лесюк Ольга Миколаївна — 1938 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
10. Мазирик Іван.
188


11. Мазурик Катерина.
12. Медюх Ганна Петрівна — 1874 р. н.
13. Медюх Катерина Данилівна — 1917 р. н.
14. Медюх Антін Йосипович — 1944 р. н.
15. Медюх Володимир.
Іркутська обл. (1950-1953)
16. Маршалок Микола Федорович — 1908 р. н.
17. Маршалок Марія Миколаївна — 1940 р. н.
18. Маршалок Анастасія Прокопівна — 1913 р. н.
19. Маршалок Василь Миколайович — 1944 р. н.
Красноярський край у 1950р.
20. Медюх Станіслав Йосипович — 1894 р. н.
21. Медюх Анастасія Федорівна— 1894р. н.
22. Медюх Оксана Степанівна — 1930 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
23. Прийма Прокіп.
24. Прийма Катерина.
25. РоїкЄвдокія Іванівна — 1907 р. н.
26. Роїк Стефан.
27. РоїкЙосифСтефанович.
28. Роїк Іван Степанович.
29. Роїк Федір Степанович.
30. Роїк Софія Степанівна.
Омська обл. (1947-1958)
31. Прийма Олена Дмитрівна.
32. Прийма Петро Прокопович.
Спецпоселення( 1947-1958)
33. Стасишин Марія Антонівна — 1875 р. н.
34. Стасишин Анастасія Василівна — 1910 р. н.
35. Стасишин Марія Михайлівна — 1932 р. н.
36. Стасишин Ольга Михайлівна — 1934 р. н.
37. Стасишин Анна Михайлівна — 1936 р. н.
38. Яворський Василь.
39. Яворська Анастасія.
смт Нові Стрілища
Патріоти, розстріляні НКВС у червні 1941 р. перед втечею радянських силовиків з райцентру Нові Стрілища
1. Дякун Федір Андрійович — 1909 р. н.
2. Дякун Богдан Михайлович — 1923 р. н.
3. Кіндзера Федір — 1892 р. н.
4. Кіндзер Микита Федорович — 1914 р. н.
5. Липа Данило Лукич — 1882 р. н.
6. Симонік Іван Семенович — 1900 р. н.


Члени окружного проводу ОУН, розстріляні німецькими окупантами наприкінці липня 1944 р. в м.Жидачеві, пере- поховані в Нових Стрілищах
7. Бордун Степан Михайлович — 1921 р. н.
8. Гузар Ярослав Васильович — 1924 р. н.
9. Шиманський Степан Дмитрович — 1925 р. н.
Вояки теренової сотні УПА «Левка», полеглі в бою
6 	вересня 1944 р. в лісах між селами Романів — Стоки Перемишлянського р-ну
10. Баковський Михайло Йосипович — 1920 р. н.
11. Баковський Василь Миколайович — 1925 р. н.
12. Баковський Степан Васильович — 1916 р. н.
13. Вовк Мирослав Олексійович — 1912 р. н.
14. Вовк Олексій Онуфрійович — 1922 р. н.
15. Дякун Іван Степанович — 1916 р. н.
16. Дякун Михайло Семенович — 1910 р. н.
17. Кіндзер Іван Федорович — 1890 р. н.
18. Репецький Іван Михайлович — 1924 р. н.
19. Тихий Гнат Петрович — 1925 р. н.
20. Шиманський Володимир Семенович — 1922 р. н.
Всі вони поховані в спільній могилі на місці боїв біля с. Стоки.
Члени ОУН і вояки УПА, полеглі на хуторі Любешка у 1945 р.
21. Боянівський Михайло Миколайович — 1924 р. н.
22. Дорош Степан Михайлович — 1927 р. н.
23. Коблан Василь Миколайович — 1918 р. н.
24. Мончак Петро.
25. Телішевський Степан Антонович — 1923 р. н.
26. Чаковський Степан Миколайович — 1923 р. н.
Інші полеглі члени ОУН і вояки УПА
27. Березовський Іван Андрійович — 1924 р. н., симпатикОУН, загинув у 1946 р. біля с. Вибранівки.
28. Вдовичин Василь Михайлович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками на Рогатинщині.
29. Верес Остап Панькович — 1919 р. н., «Малий», командир групи самооборони, загинув у бою з ворогами 1950 р.
30. Верес Василь Панькович — 1925 р. н., вояк УПА, помер від туберкульозу в 1947 р.
31. Верес Богдан Панькович — 1926 р. н., член ОУН, загинув у бою з енкавеесниками 1944 р. на Рогатинщині.
32. Верес Михайло Андрійович — 1922 р. н., вояк УПА.
33. Вовк Михайло Іванович — 1927 р. н., вояк УПА.


34. Ганусяк Володимир Михайлович —
1923 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесни- ками на околиці с. Трибоківець.
35. Гельнер Мирослав Михайлович —
1924 р. н., тереновий провідник Служби Безпеки ОУН, розстріляний більшовиками 1950 р. в м. Стрию.
36. Герич Михайло Панькович — 1918 р. н., вояк УПА, загинув у бою з ворогами 1946 р.
37. Гірняк Данило Дмитрович — 1925 р. н., вояк УПА, загинувубоюзенкавеесникамиу 1946 р. біля с. Старих Стрілищ, похований у Нових Стріли щах.
38. Грек Михайло Данилович — 1921 р. н.,
член ОУН, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р. Ди*иЙПетРо біля с. Вибранівки.
39. Дикий Петро — 1915 р. н., член ОУН, «Вуйко», надрайоновий провідник СБ ОУН, впав у бою з енкавеесниками 1946 р.
40. Дорош Євген — 1909 р. н., вчитель місцевої школи, голова товариства «Просвіта», замордований у тюрмі 1946 р.
41. Дорош Степан Михайлович — 1927 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р.
42. Дорош Андрій Васильович — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у бою
1947 	р. в Баковецькому лісі.
43. Дякун Богдан Михайлович — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у 1944 р.
44. Задорецький Михайло Іванович — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р. біля с. Трибоківець.
45. Задорецька Марія Іванівна — 1922 р.н., член ОУН, керівник теренового Червоного Хреста. Заарештована енкавеесниками. Померла в таборах Джезказгану Карагандинської обл.
Фото 1943р. Зліва направо: Гельнер Мирослав Михайлович, КондратМихайло Онуфрійович, Дякун Степан Петрович, Лебідь Василь Михайлович, Голішний Петро
191


ск
к
<
с
X
І
О Кондрат Михайло
Ш Онуфрійович
СО
сі
Лебідь Василь Михайлович
Липа Ганна Данилівна
46. Задорецький Михайло Євгенович —
1925 	р. н., «Байрак». Загинув у бою 1944 р. (командир кущової боївки УПА).
47. Кондрат Михайло Онуфрійович —1916 р. н., «Скитан», «Юр», член ОУН з 30-х р. XX ст. Керівник місцевого, а відтак районного і окружного Проводів ОУН. Переслідуваний у 30-х роках польською поліцією, у 1939-1941 рр. — органами НКВС. Обласний організаційний референт (1943-1945), тимчасовий крайовий провідник ОУН Львівщини 1944 р. Крайовий організаційний референт крайового проводу (1945-1946). Загинув 22 лютого 1946 р. на хуторі Кам’янка біля с. Лесяни Рогатинського р-ну Івано- Франківської обл. (з групою побратимів підірвались гранатами у криївці) під час облави військ НКВС. Місце поховання невідоме.
48. Коцан Гліб — 1909 р. н., вчитель школи, замордований енкавеесниками у тюрмі 1946 р. в с. Любешки Рогатинського р-ну.
49. Коблан Г ригорій Степанович — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками у 1946 р. в с. Любешки Рогатинського р-ну.
50. Лебедь Василь Михайлович — 1912 р. н., сотник УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Кліщівка Рогатинського р-ну у 1946 р., перепохова- ний в смт Нові Стрілища у спільній могилі з батьками.
51. Липа Ганна Данилівна — 1917 р. н., «Тамара», закінчила семикласну народну школу в смт Нові Стрілища. З 1935 р. — член юнацтва ОУН, відтак член ОУН. З 1939 р. — у глибокому підпіллі, зв’язкова крайового закордонного Проводу ОУН. У 1939-1941 рр. неодноразово переходила кордон (через р. Буг). Заарештована 10 березня 1946 р. енкавеесниками в с. Дичків на Рогатинщині. У критичній ситуації під час допиту розірвала гранатою себе і слідчого, похована на цвинтарі в с. Дичках. Мешканці с. Дичок гідно вшановують її пам’ять. Учні школи доглядають її могилу, в шкільній кімнаті історії ОУН-УПА — окремий стенд, присвячений Ганні-Тамарі.
52. Липа Богдан Данилович — 1920 р. н., вояк теренових відділів УПА на Волині з початку 1943 р. Потрапивши в німецький полон, розстріляний німцями біля Чорткова восени 1943 р., там і похований у братській могилі.
53. МацьківЄвстахій Матвійович —1926 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р.
192


54. Ніклевич Михайло Іванович — 1924 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1946 р. між селами Трибоківці—Любша.
55. Охоцький Іван Миколайович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою
1945 	р.
56. Охоцький Володимир Миколайович — 1923 р. н., вояк УПА, загинув убою 1946 р.
57. Поглод Микола Максимович — 1928 р. н., вояк УПА, замордований енкавеесниками 1946 р. в тюрмі м. Дрогобича.
58. Поглод Степан Миколайович — 1914 р. н., надрайоновий провідник ОУН, «Орлик». Загинув 1952 р., похований у смт Нові Стрілища.
59. Серевіцька Стефанія Іванівна — 1924 р. н., розвідниця УПА, організатор УЧХ (Український Червоний Хрест), загинула у бою з енкавеесниками у с. Лучанах, де й похована.
60. Федишин Іван Федорович — 1925 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. Похований у с. Старі Стрілища.
61. Шиманський Володимир Семенович — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р.
62. Штерцер Лімак— 1913 р. н., «Богдан», один з перших лікарів-євреїв УПА в Галичині. У 1946 р. — лікар куреня УПА «Бондаренка» третьої військової округи «Лисоня». Загинув у Ізраїлі, де проживав зі своїм братом Абрамом.
63. Штерцер Абрам — «Андрій», лікар УПА. Загинув з братом Лімаком в автокатастрофі у Ізраїлі.
64. Якимович Мирослав Юркович — 1918 р. н., симпатик ОУН, вбитий енкавеесниками на подвір’ї рідного дому.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баковський Ярослав Миколайович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1955).
2. Березовський Данило Васильович.
3. Бурбан Іван Михайлович —1917 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1955).
4. Василишин Анастасія Михайлівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
5. Вдовичин Ольга Михайлівна — 1921 р. н.
6. Вдовичин Петро Андрійович — 1888 р. н., 7 р. позбавлення волі за куркульство (1949-1953).
7 	Вовк Григорій Іванович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
8. Гірняк Максим Данилович — 1923 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-
1955).
9. Дорош Костянтин Миколайович.
10. Дорош Володимир Васильович — 1909 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
11. Дорош Василь Миколайович — 1904 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1953).
12. Дорош Василь Михайлович — 10 р. позбавлення волі (1944-1946).


13. Дорош Михайло Миколайович — у 1950 р. позбавлення волі.
14. Дякун Стах Семенович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-
1955).
15. Дякун Степан Петрович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1956).
16. Дякун Юрій Степанович — 1900 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
17. Дребіт Григорій Михайлович — 1906 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
18. Задерецький Василь Михайлович — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
19. Задерецький Степан Михайлович.
20. Іванців Михайло Михайлович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
21. Кибало Петро Олексійович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
22. Кибало Іван Васильович — 1900 р. н., 10 р. каторги в 1945 р.
23. Кибало Одарка Олексіївна.
24. Кибало Богдан Онуфрійович — 1933 р. н.
25. Ковалів Степан (священик).
26. Ковпак Іван Миколайович.
27. Крупка Ярослав Григорович — 1921 р. н., 10 р. каторги (1944-1954).
28. Крупка Володимир Васильович — 1923 р. н., 10 р. каторги (1945-
1953).
29. Козік Ольга Григорівна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1954).
30. Кусий Петро Миколайович.
31. Лебедь Ганна Михайлівна — 1913 р. н.
32. Лісовий Степан Михайлович — 1921 р. н., арештований енкавеес- никами в 1949 р., розстріляний 1950 р.
33. Липовий Ярослав Данилович — 1922 р. н., 10 р. каторги (1944-1954).
34. Макогонський Дмитро Іванович — 1898 р. н., 10 р. каторги в 1945 р.
35. Микитів Роман Степанович — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
36. Нижникевич (Гельнер) Агафія Василівна — 1923 р. н., 7 р. позбавлення волі (1946-1952).
37. Охоцька Софія Миколаївна.
38. Поглод Василь Максимович — 1924 р. н.
39. Поглод Володимир Васильович — 1927 р. н.
40. Романюк Василь Л. — 10 р. позбавлення волі.
41. Савула Андрій.
42. Савула Степан Іванович — 1920 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-
1956).
43. Симонік Володимир Васильович.
44. Скрут Богдан Степанович — 1925 р. н.,25р. позбавлення волі (1950-
1955).
45. Хандога Павло Микитович — 1904 р. н., 25 р. позбавлення волі у
1950 	р.


46. Хандога Михайлина Павлівна.
47. Шевців Михайло Дмитрович — 1897 р. н.,
10 	р. каторги в 1944 р.
48. Шпакович Степан Васильович — 1926 р. н.,
народився у с. Залип’я Рогатинського р-ну Івано- Франківської обл., «Симон», провідник юнацької сітки ОУН (1942-1944) в рідному селі, вояк УПА (1944-1945) у сотні «Буйних», сотенний сотні «Овоч», курінний «Бондаренко» третього військової округи «Лисоня». Захворів, потім легалізувався й замешкав у Нових Стрілищах.
Депортовані в Сибір, Казахстан і на Північ
Архангельська обл. у 1946р.
1. Баковський Микола Степанович — 1896 р. н.
Спецпоселення в Томській обл. у 1950р.
2. Баснівський Йосиф Миколайович -1896 р. н.
3. Баснівська Палагія Юрківна — 1909 р. н.
4. Баснівський Ярослав Йосипович — 1933 р. н.
5. Баснівська Марія Йосипівна — 1937 р. н.
6. Баснівський Василь Йосипович — 1941 р. н.
Спецпоселення у 1956р.
7. Мацьків Олексій Матвійович.
8. Мацьків Тетяна Василівна.
9. Мацьків Марія Олексіївна — 1932 р. н.
Томська обл. у 1950р.
10. Вдовичин Михайло Степанович — 1887 р. н.
11. Вдовичин Анна Паньківна — 1900 р. н.
12. Вдовичин Іван Михайлович — 1931 р. н.
13. Вдовичин Катерина Семенівна — 1909 р. н.
14. Вдовичин Богдан Михайлович — 1933 р. н.
15. Вдовичин Степанія Михайлівна — 1935 р. н.
16. Вдовичин Ярослав Михайлович — 1929 р. н.
Красноярський край( 1950-1960)
17. Коблан Марія Миколаївна — 1909 р. н.
18. Коблан Михайло Миколайович — 1934 р. н.
Архангельська обл. (1945-1948)
19. Висилик Стефанія Семенівна — 1928 р. н.
20. Ревуцька Стефанія — 1924 р. н.
21. Фелькір Осипа Степанівна — 1914 р. н.
Шпакович Степан Володимирович


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Красноярський край (1950-1956)
22. Верес Ніна Григорівна — 1922 р. н.
23. Верес Стефа Пантелеймонівна — 1911 р. н.
24. Верес Софія Андріївна — 1934 р. н.
25. Верес Ольга — 1946 р. н.
26. Верес Ліда — 1950 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
27 Задорожний Іван Михайлович — 1896 р. н.
28. Задорецька Агафія Данилівна — 1896 р. н.
29. Задорецька Ольга Іванівна — 1930 р. н.
30. Задорецький Данило Іванович — 1934 р. н.
31. Задорецька Стефанія Іванівна — 1924 р. н.
32. Задорецький Володимир Іванович — 1929 р. н.
33. Задорецький Богдан — 1923 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
34. Дякун Юрій Васильович — 1896 р. н.
35. Дякун Ганна Олексіївна — 1910 р. н.
36. Дякун Іванна Юріївна — 1936 р. н.
37. Дякун Лідія Юріївна — 1941 р. н.
38. Дякун Олекса Юрійович — 1946 р. н.
39. Дякун Стефанія — 1940 р. н.
Красноярський край (1950-1960)
40. Лисий Корнелій Семенович — 1904 р. н.
41. Лиса Ганна Миколаївна — 1906 р. н.
42. Лисий Броніслав Корнилович — 1930 р. н.
43. Лиса Віра Корнеліївна — 1936 р. н.
44. Лиса Наталя Корнеліївна — 1945 р. н.
45. Лиса Віра Степанівна — 1934 р. н.
46. Лисий Михайло Корнилович.
Томська обл. (1950-1958)
47 Мацьків Матвій Федорович — 1880 р. н.
48. Мацьків Пелагія Петрівна — 1894 р. н.
49. Мацьків Ольга Матвіївна — 1931 р. н.
Іркутська обл. (1950-1957)
50. Дорош Агафія Данилівна — 1906 р. н.
51. Дорош Богдан Костянтинович — 1930 р. н.
52. Дорош Степан Костянтинович — 1942 р. н.
53. Дорош Михайло Костянтинович — 1943 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
54. Хандога Іванна Василівна — 1904 р. н.
55. Хандога Надія Павлівна — 1934 р. н.
196


56. Хандога Марія Павлівна — 1936 р. н.
57. Хандога Галина Павлівна — 1942 р. н.
Архангельська обл. (1945-1956)
58. Кибало Олексій Герасимович.
59. Кибало Анастасія Василівна.
60. Кибало Стефанія Олексіївна.
Іркутська обл. (1946-1960)
61. Задорецький Євгеній Якимович — 1903 р. н.
62. Задорецька Софія Костянтинівна — 1895 р. н.
63. Задорецька Любов Євгенівна — 1928 р. н.
64. Задорецький Ярослав Євгенович — 1932 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
65. Гельнер Степан Павлович — 1904 р. н.
66. Гельнер Ірина Олексіївна — 1904 р. н.
67. Гельнер Ярослава Степанівна — 1934 р. н.
Казахська РСР( 1941-1954)
68. Грек Данило Прокопович — 1880 р. н.
69. Грек Агафія Федорівна — 1891 р. н.
70. Грек Пелагія Данилівна — 1923 р. н.
71. Грек Богдан Данилович — 1926 р. н.
72. Грек Марія Данилівна — 1930 р. н.
Пермська обл. (1945-1960)
73. Поглод Петро Миколайович — 1908 р. н.
Омська обл. (1947-1959)
74. Дякун Богдан Данилович — 1927 р. н.
75. Дякун Надія Василівна — 1930 р. н.
76. Дякун Василь Степанович — 1897 р. н.
77. Дякун Анна Петрівна — 1893 р. н.
Красноярський край (1950-1957)
78. Дорош Омелян Васильович.
79. Дорош Стефанія Данилівна.
80. Дорош Оксана Омелянівна.
81. Дорош Зеновія Омелянівна.
Архангельська обл. (1945-1947)
82. Копичин Михайло Григорович — 1883 р. н.
83. Копичин Ганна Денегіна — 1889 р. н.
84. Копичин Стефанія Михайлівна — 1915 р. н.
м. Омськ(1947-1960)
85. Християнин Михайло Климович — 1888 р. н.


86. Християнин Анна Матвіївна — 1898 р. н.
87. Симоні Михайлина Михайлівна — 1923 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
88. Шевців Віра Михайлівна — 1927 р. н.
89. Шевців Романія Михайлівна — 1929 р. н.
90. Шевців Катерина Гнатівна — 1893 р. н.
Спецпоселенняу 1950р.
91. Мацьків Матвій Федорович.
92. Мацьків Пелагія Петрівна.
93. Мацьків Ольга Матвіївна — 1931 р. н.
м. Омськ( 1947-1955)
94. Кибало Катерина Йосипівна — 1895 р. н.
95. Кибало Роман Іванович — 1935 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
96. Гельнер Володимир Юрійович — 1921 р. н.
97. Гельнер Степанія Юріївна — 1925 р. н.
98. Гельнер Юрій Володимирович — 1949 р. н.
99. ГузарСтефанія Миколаївна — 1927 р. н., у 1947 р. була вислана, а в 1949 р. за втечу позбавлена волі на 3 роки, звільнена у 1951 р. з подальшим перебуванням на спецпоселенні до 1960 р. в Омській обл.
Омська обл. (1947-1960)
100. Гузар Марія Йосипівна — 1897 р. н.
101. Гузар Михайлина Степанівна — 1930 р. н.
102. Гузар Михайло Степанович — 1922 р.н.
103. Гузар Ярослава Степанівна — 1934 р. н.
104. Гузар Петро Степанович — 1936 р. н.
105. Гузар Віра Степанівна — 1940 р. н.
106. Гузар Михайло Степанович — 1930 р. н., за втечу з місця виселення засуджений на 3 р. позбавлення волі (1949-1952) з подальшим перебуванням на спецпоселенні.
Архангельська обл. у 1945р.
107 Березовська Євдокія Олексіївна — 1901 р. н.
108. Березовська Михайлина Олексіївна — 1925 р. н.
109. Березовський Олексій Дмитрович — 1889 р. н.
Архангельська обл. (1944-1960)
110. Гельнер Олексій Франкович.
111. Гельнер Пелагія Микитівна.
112. Гельнер Надія Олексіївна.
113. Гельнер Ігор Олексійович.
114. Охотська Марія Миколаївна.


Іркутська обл. (1951-1957)
115. Кибало Богдан Онуфрійович — 1933 р. н.
116. Кибало Онуфрій Степанович — 1904 р. н.
117. Кибало Катерина Іванівна — 1896 р. н.
Іркутська обл. (1951-1957)
118. Кибало Марія Онуфріївна — 1930 р. н.
119. Кибало Стефанія Онуфріївна — 1936 р. н.
м. Омськ( 1948-1968)
120. Кіндзер Олексій Миколайович — 1903 р. н.
121. Кіндзер Ксенія Онуфріївна — 1903 р. н.
122. Кіндзер Михайло Олексійович — 1925 р. н.
123. Кіндзер Ярослав Олексійович — 1938 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
124. Баковська Текля.
125. Баковський Йосиф.
126. Березовський Степан Андрійович.
127. Березовська Ганна.
128. Бордун Василь.
129. Бордун Ганна Василівна.
130. Бордун Ліда Василівна.
131. Бордун Богдан Васильович.
132. Вдовичин Катерина Семенівна.
133. Вдовичин Ярослав Михайлович.
134. Верес Катерина.
135. Вишиваний Петро.
136. Вишивана Пелагія.
137. Вовк Іван Олексійович.
138. Вовк Катерина.
139. Вовк Арсен Іванович.
140. Вовк Іван Григорович.
141. Вовк Марія.
142. Вовк Іван Іванович.
143. Вовк Петро Васильович.
144. Вовк Євгенія Михайлівна.
145. Вовк Софія Петрівна.
146. Вовк Люся Петрівна.
147 Ганусяк Михайло.
148. Ганусяк Євдокія.
149. Гельнер Богдан Степанович.
150. Герич Василь Пантелеймонович.
151. Герич Михайлина.
152. Герич Марія Василівна.
153. Герич Ярослав Васильович.
154. Герич Леонід Васильович.
155. Герич Марія.
199
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
156. Гельнер Михайло.
157. Гел ьнер Софія.
158. ГрузьАнастасія.
159. Дика Наталія Олексіївна.
160. Дорош Іван Васильович — 1907 р. н.
161. Дорош Євдокія Іванівна — 1913 р. н.
162. Дорош Богдан Іванович — 1940 р. н.
163. Дорош Михайло.
164. Дорош Текля.
165. Дорош (ім’я невідоме).
166. Дорош Євдокія Андріївна.
167. Дорош Катерина Василівна.
168. Дорош Роман Васильович.
169. Задорецька Меланія.
170. Задорецький Михайло.
171. Кибало Михайло.
172. Кибало Ганна.
173. Коблан Олекса.
174. Ковпак Володимир Миколайович.
175. Ковпак Андрій.
176. Козак Іван.
177. Козак Катерина.
178. КондратМарія Юріївна.
179. Кондрат Ігор Михайлович.
180. Кондрат Галина Михайлівна.
181. Копчин Марія Михайлівна.
182. Копчин Андрій Михайлович.
183. Крупка Василь.
184. Крупка Варвара.
185. Куса Марія Іванівна.
186. Мацьків Олекса.
187. Ніклевич Іван.
188. Ніклевич Остап Іванович — 1929 р. н.
189. Охоцька Агафія Миколаївна.
190. Поглод Максим Миколайович.
191. Поглод Євдокія.
192. Поглод Романія Максимівна.
193. Репецький Михайло.
194. Репецька Пелагія.
195. Симонік Йосиф Іванович.
196. Симонік Агафія.
197. Федишин Федір.
198. Федишин (ім’я невідоме).
199. Фіцалович Стефанія Іванівна.
200. Фіцалович Степан Іванович.
200


с. Новосільці
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Артим Степан — 1924 р. н., вояк сотні УПА «Сіроманці».
2. Вишняк Іван — 1921 р. н., схоплений НКВС під час облави і закатований у Дрогобицькій тюрмі у 1945 р.
3. Вишняк Федір — 1911 р. н., член ОУН, вбитий енкавеесниками підчас облави в с. Новосільцях у 1945 р., там і похований.
4. Дунька Дмитро — 1920 р. н., член ОУН. Енкавеесники забрали з власного дому і закатували, місце поховання невідоме.
5. Дунька Михайло — 1923 р. н., вояк СБ УПА. Поранений, помер у криївці - шпиталику у 1945 р., похований у с. Новосільцях.
6. Журавківський Михайло — 1922 р. н.,член ОУН, розстріляний німецьким гестапо в 1943 р. в м. Стрию.
7. Журавківський Онуфрій — член ОУН, вбитий під час облави в с. Новосільцях 1945 р., там і похований.
8. Журавківський Степан — 1924 р. н., вояк УПА сотні «Сіроманці». Схоплений під час облави у 1945 р. Закатований у тюрмі.
9. Кадюк Дмитро — 1888 р. н., член ОУН, заарештований НКВС підчас облави. Замордований у концтаборах.
10. Кадюк Іван — 1928 р. н., вояк СБ. Схоплений енкавеесниками у засідці, підірвав себе гранатою в с. Вербиці 1945 р.
11. Кадюк Петро (брат Івана) — 1924 р. н., вояк СБ УПА. Загинув у бою з енкавеесниками під час облави в с. Новосільцях у 1947 р., залишивши для себе останню кулю, щоб не здатись живим.
12. Кадюк Михайло — 1922 р. н., «Семченко», референт районного відділу пропаганди. Загинув у бою в 1953 р. у с. Бовшів Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.
13. Костишин Михайло — 1923 р. н., член кущового проводу ОУН-УПА. Загинув у бою з енкавеесниками в с. Чорний Острів, там і похований.
14. Костишин Олекса — 1923 р. н., вояк СБ УПА, загинув у бою з енкавеесниками під час облави у 1944 р. Похований у с. Новосільцях.
15. Кулик Дмитро — 1910 р. н., член ОУН, убитий під час облави в с. Новосільцях у 1945 р., тут і похований.
16. Михашула Ярослав — 1927 р. н., вояк СБ УПА. У 1947 р. емдебісти оточили стодолу в с. Мо- лодинче, в якому вів бій, підірвав себе гранатою і згорів.
17 Михашула Євстахій — 1910 р. н., член КадюкМихайло
ОУН, розстріляний енкавеесниками без слідства і суду у рідній хаті. Похований у с. Новосільцях.
18. 	Наконечна Тереза — 1921 р. н., «Бистра», медсестра сотні УПА «Полтавці». Схоплена емдебістами у 1948 р., закатована в концтаборі на Колимі.
201


19. НеїжмакОлекса — 1914 р. н., член ОУН. Закатований енкавеесника- ми в с. Новосільцях у 1945 р., тут і похований.
20. Олійник Михайло — 1923 р.н., вояк сотні УПА «Сіроманці», медична служба. Загинув у бою на Волині, там і похований.
21. Подвадцятник Володимир — 1922 р. н., член ОУН. Розстріляний у 1943 р. німецьким гестапо в м. Стрию.
22. Подвадцятник Степан — член ОУН, убитий енкавеесниками під час облави в с. Новосільцях у 1945 р., тут і похований.
23. Польовий Іван — 1922 р. н., член ОУН, вояк УПА, впав у бою з донськими козаками в 1944 р. у с. Воскресінці Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.
24. Романович Володимир — 1922 р. н., член проводу ОУН-УПА, загинув у бою під час облави в 1944 р. в с. Новосільцях. Там і похований.
25. Сохан Федір— 1923р. н., вояк УПА. Упав у бою з ворогами у 1944р. в с. Підгірці. Там і похований.
26. Сохан Степан — 1924 р. н., станичний с. Підліски. Схоплений енкавеесниками і закатований у 1947 р. під час допитів. Могила невідома.
27. Сохан Ярослав — вояк самооборони, де і коли загинув — невідомо.
28. Старух Михайло — 1923 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками в с. Голодовичаху 1944 р., там і похований.
29. Труш Богдан — 1925 р. н., охоронець проводу ОУН-УПА. Впав у бою з енкавеесниками під час облави у 1945 р.
30. Труш Степан — підпільний редактор пропаганди. Де і коли загинув — невідомо.
31. Труш Якуб — член ОУН, схоплений енкавеесниками під час облави, загинув у концтаборі.
32. Українець Павло — 1922 р. н., районовий провідник ОУН-УПА. Поліг у бою з ворогами під час облави в с. Рудківці, там і похований.
33. Штик Михайло — 1907 р. н., член ОУН, у безвиході підірвався гранатою в криївці 1945 р. у с. Новосільцях, тут і похований.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Артим Павло Іванович — 1921 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945—
1956).
2. Вишняк Юлія Андріївна — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1956).
3. Драгомирецький Дем’ян — 1927 р. н.
4. Масич Дем’ян — 1926 р. н.
Депортовані в Сибір
1. Артим Іван — 1901 р. н.
2. Березовська Марія — 1925 р. н.
3. Березовський Федір — 1906 р.н.
4. Березовський Яків — 1902 р. н.
5. Кадюк Іван — 1884 р. н.


6. Кадюк Петро — 1910 р. н.
7. Кониськів Стефан — 1925 р. н.
8. Костишин Євстахій — 1925 р. н.
9. ЛисакТереза — 1902 р. н.
10. Наконечна Катерина — 1875 р. н.
11. Наконечний Йосиф — 1873 р. н.
12. Романович Богдан — 1938 р. н.
13. Романович Дем’ян — 1927 р. н.
14. Романович Євген — 1930 р. н.
15. Романович Тарас — 1940 р. н.
16. Романович Юстина — 1907 р. н.
17. Романович Яків — 1898 р. н.
18. Сохан Федір — 1904 р. н.
19. Сохан Анна — 1903 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
20. Драгомирецький Я куб Іванович — 1904 р. н.
21. Драгомирецька Анна Якубівна — 1930 р. н.
22. Драгомирецька Марія Якубівна — 1932 р. н.
с. Новошини
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бортник Микола Іванович — 1923 р. н., за допомогу УПА заарештований енкавеесниками і замучений у Львівській тюрмі. Могила невідома.
2. Бітів Данило Прокопович — 1921 р. н., «Оріх», вояк УПА, впав у бою з ворогами в 1946 р. Могила невідома.
3. Галатин Йосиф Олексович — 1924 р. н., вояк УПА, загинув в с. Ново- шинах.
4. Галатин Олекса Олексович — 1920 р. н., провідник окружного проводу ОУН-УПА. Вбитий провокатором НКВС у 1947 р. Могила невідома.
5. Дмитрук Михайло Антонович — 1923 р. н., вояк УПА, вбитий у бою з НКВС у 1945 р. Похований у с. Новошинах.
6. Дмитрук Василь Іванович — 1925 р. н., вояк боївки УПА «Верхового», впав у бою з ворогами у грудні 1946 р.
7 Дюк Григорій Мартинович — 1908 р. н., член ОУН, «Крук», вояк сотні УПА «Вікторія», впав у бою у с. Которин.
8. Зіняк Іван Миколайович — 1925 р. н., «Береза», вояк боївки УПА «Верхового», загинув у бою в с. Новошинах.
9. Когут Стефан Іванович — 1921 р. н., вояк сотні УПА «Вікторія», впав у бою в Корчівці. Похований у братській могилі вояків УПА в с. Корчівці.
10. Кучер Іван Михайлович — 1920 р. н., вояк УПА, впав у бою за волю на Калузьких теренах. Могила невідома.
11. Малик Стефан Романович — 1921 р. н., вояк боївки УПА «Верхового», загинув у бою з більшовиками 1943 р. в с. Новошинах.
203
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


12. Михайлишин Микола Кирилович — 1926 р. н., «Чумак», впав у бою з енкавеесниками у с. Журавкові. Могила невідома.
13. Михайлишин Мирон Йосипович — 1926 р. н., «Круп», вояк УПА,
* загинув у бою з енкавеесниками у 1946 р. в с. Новошинах, тут і похований.
14. Михайлишин Прокіп Олексійович — 1921 р. н., вояк УПА, впав у бою з енкавеесниками у 1945 р. Похований у с. Новошинах.
15. Михайлишин Стефан Олексійович — 1926 р. н., член ОУН. Заарештований енкавеесниками. Подальша його доля невідома.
16. Музика Степан Панькович — 1927 р. н., «Гонта», вояк боївки УПА «Верхового», загинув у бою з енкавеесниками у 1946 р. в с. Новошинах.
17. Редька Григорій Андрійович — 1923 р. н., «Верховий», надрайоновий провідник УПА, командир боївки «Верхового». Загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Новошинах.
18. Редька Стефан Данилович — 1920 р. н., вояк боївки УПА «Верхового», загинув у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Новошинах.
19. Смик Михайло Ількович — 1921 р. н., «Мороз», вояк боївки УПА «Верхового». Загинув у 1946 р. в с. Новошинах.
20. Шараневич Іван — 1927 р. н., вояк УПА, загинув у 1951 р. в с. Вишневі. Могила невідома.
21. Шумило Пилип Петрович — 1915 р. н., член ОУН. Підступно вбитий більшовицьким провокатором, похований у с. Новошинах.
22. Шумило Петро — «Молот».
23. Ярема Павло Дмитрович — 1922 р. н., «Річка», чотовий УПА, член ОУН. Вбитий ворогами у 1951 р. в с. Вишневі Рогатинського р-ну Івано- Франківської обл. Могила невідома.
24. Ярема Іван — «Дуб», вояк УПА, загинув у 1950 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бортник Текля Іванівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1955).
2. Зіняк Олексій Михайлович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
3. Зіняк Ганна Семенівна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі, згодом — поселення в Омській обл. до 1961 р.
4. Зварич Юстина Гнатівна — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі в 1950 р.
5. Ільків Галина Василівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1955).
6. Костюк Ганна Миколаївна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1954).
7. Колесник Роман Якович — 1932 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1953).
8. Музика Василь Андрійович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
9. Пульчій Петро — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1950 р.
10. Редька Ганна Онуфріївна — 1913 р. н., 5 р. позбавлення волі у 1950 р.
11. Саміло Михайло Онуфрійович — 1911 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
204


12. Стибельський Володимир Васильович — 1928 р. н., 6 р. позбавлення волі (1950-1955).
13. Федоляк Михайло Васильович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
14. Шкода Іван Миколайович — 1916 р. н.,10 р. позбавлення волі (1948-
1952).
15. Юрчак Степан Степанович — 1931 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1958).
16. Ярема Василь Олексійович — 1891 р. н., засуджений у 1948 р.
17. Ярема Степан Григорович — 1920 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-
1955).
18. Ярема Антоніна Михайлівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
Депортовані в Сибір
Омська обл. у 1947р.
1. Бортник Іван Васильович.
2. Бортник Параска Пилипівна.
3. Бортник Михайло Іванович.
(1948-1960)
4. Зіняк Михайло М. — 1900 р. н.
5. Зіняк Євдокія І. — 1901 р. н.
6. Зіняк Текля — 1930 р. н.
Омська обл. (1948-1950)
7 Зіняк Степан Михайлович — 1931 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
8. Романович Анна Василівна — 1877 р. н.
9. Нітарський Петро Михайлович — 1921 р. н.
10. Нітарська Анастасія Максимівна — 1923 р. н.
11. Нітарський Михайло Петрович — 1949 р. н.
Омська обл. (1948-1959)
12. Редько Анастасія Микитівна — 1881 р. н.
13. Редько Михайло Данилович — 1907 р. н.
14. Редько Розалія Іванівна — 1919 р. н.
Красноярський край (1951-1959)
15. Редька Григорій Панькович.
16. Редька Марія Іванівна.
17. Редька Михайло Григорович.
18. Редька Стефанія Григорівна.
19. Романів Анна В. — 1877 р. н.
20. Романів Марія — 1928 р. н.
205


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
21. Саміло Степан Онуфрійович.
22. Саміло Онуфрій Федорович.
23. Саміло Марія Федорівна.
Тюменська обл. (1951-1957)
Омська обл. (1947-1957)
24. Ярема Галина Василівна — 1932 р. н.
25. Ярема Василь Федорович — 1892 р. н.
26. Ярема Агафія Семківна — 1895 р. н.
Красноярський край (1941-1952)
27. Ярема Февронія Іванівна — 1897 р. н.
28. Ярема Михайло Іванович — 1914 р. н.
29. Ярема Стефа Іванівна — 1927 р. н.
30. Ярема Марія Іванівна — 1930 р. н.
31. Ярема Григорій Олексійович — 1887 р. н.
32. Ярема Олексій Григорович — 1928 р. н. У 1947 р. були вивезені на спецпоселення, звідки Олексій утік, був схоплений і перебував в ув’язненні (1950-1960).
1. Данилишин Йосип Петрович — 1920 р. н., член ОУН, розстріляний НКВС підчас облави у 1947 р. Похований ус. Облазниці.
2. Мазурик Іван Васильович — 1919 р. н., воякУПА. Загинув на полі бою з більшовиками в с. Махлинець. Могила невідома.
3. Проць Василь Данилович — 1909 р. н., член ОУН і провідник сільської сітки ОУН. Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі у 1941 р. Могила невідома.
4. Пауш Василь Антонович — 1922 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі в 1941 р. Могила невідома.
5. Пауш Павло Антонович — 1916 р. н., член ОУН. «Павлюк», активний діяч «Просвіти». Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі в 1941 р. Могила невідома.
6. Пауш Стась Антонович — 1919 р. н., член ОУН. Підрайоновий провідник СБ на Стрийщині. Загинув на полі бою з більшовиками у с. Довге. Могила невідома.
7. Петрушка Василь Франкович — 1912 р. н., член ОУН, «Софрон». Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі у 1941 р.
8. Прийма Василь Прокопович — 1917 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі у 1941 р. Могила невідома.
9. Прийма Степан Прокопович — 1919 р. н., член ОУН, воякУПА. Загинув в бою у 1948 р. в с. Махлинець. Могила невідома.
10. Роїк Степан Семенович — 1911 р. н., член ОУН, «Сеньор». Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі у 1941 р. Могила невідома.
с. Облазниця Полеглі члени ОУН і вояки УПА
206


Церковний хор с. Облазниці. Сидить у центрі диригент Василь Чигрій; у першому ряду перший ліворуч — Роїк Андрій Васильович, п’ятий — Проць Василь Данилович; у другому ряду третя ліворуч — Роїк Наталія Василівна, п’ята — Матвіїв (Прийма)
Марія Василівна, шоста — ПаушАнастасія Антонівна; у третьому ряду перший ліворуч — Данилишин Йосиф Петрович, дев’ятий — Кушнір Степан Федорович, у четвертому шостий ліворуч — Пауш Євстахій Антонович
11. Роїк Андрій Васильович — 1919 р. н., член ОУН з 1936 р., «Слава». Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі у 1941 р. Могила невідома.
12. Роїк Василь Олексійович — 1908 р. н., член ОУН з 1932 р., «Кастор». Заарештований НКВС у 1940 р. Замордований у тюрмі 1941 р. Могила невідома.
13. Роїк Петро Олексійович — 1922 р. н., член ОУН, воякУПА. Загинув на полі бою в 1947 р. на Холмщині. Могила невідома.
14. Роїк Йосиф Олексійович — 1920 р. н., член ОУН, підрайоновий провідник СБ. Загинув на полі бою з ворогом. Могила невідома.
15. Роїк Максим Дмитрович — симпатикОУН-УПА. Заарештований НКВС, помер у тюрмі м. Чернівців. Могила невідома.
16. Роїк Іван Семенович — 1900 р. н., симпатик ОУН. У 1946 р. вбитий НКВС на власному подвір’ї під час облави, коли провокатор Проць Йосиф Дмитрович привів показати криївку.
17 Стриганин Михайло — до ОУН не належав. Вбитий під час облави у
1946 	р. Похований ус. Облазниці.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бабій Катерина Петрівна — 1928 р. н. Належала до дівочої мережі ОУН. Заарештована НКВС у 1945 р., засуджена на 10 р. каторги. У 1956 р. повернулася на Україну. Похована в м. Калуші.
2. Беймук Петро Степанович — 1923 р. н., член ОУН, воякУПАз 1944р., сотня «Месники», був учасником багатьох боїв з більшовиками. Схоплений
207
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Бойко Оксана Петрівна
Данилишин Олексій Васильович
Іванків (Роїк) Гонора Петрівна
в 1947 р. підчас облави. Засуджений на 10 р. каторги, відбував покарання в концтаборах Ворку- ти. Повернувшись у 1956 р., проживав ум. Стрию, помер 22 грудня 2000 року, похований у м. Стрию.
3. Бойко Оксана Петрівна — 1928 р. н., належала до дівочої мережі ОУН, заарештована НКВС в 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги, покарання відбувала в концтаборах Норильська, табір 7, її номер Ж 238. Проживала на Тернопільщині.
4. Войціховський Василь Миколайович — 1912 р. н., член ОУН, «Сорвіль», перебував у підпіллі, а в 1943 р. виїхав за кордон, подальша доля його невідома.
5. Гудзовата Марія Степанівна — 1927 р. н., належала до дівочої мережі ОУН, заарештована НКВС у 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги. Проживала на Волині.
6. Данилишин Петро Михайлович — 1900 р. н., заарештований НКВС у 1947 р. за куркульство — конфіскували майно і хату. Помер у 1951 р. в таборі біля м. Хуста. Могила невідома.
7. Данилишин Олексій Васильович-1931 р. н., член молодіжної організації ОУН «Месники», заарештований Стрийським НКВС 28 червня 1950 р., будучи студентом Стрийського педучилища. Засуджений військовим трибуналом ПРИКВО на 25 р. спецтаборів і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Покарання відбував у концтаборах Джезказгана Карагандинської обл., табір п/скр 392/ 1-3-2, табірний номер СЕЕ-769. Повернувся у 1956 р. Живе в смт Гніздичеві.
8. Іванків (Роїк) Гонора Петрівна —1928 р. н., належала до дівочої мережі ОУН, заарештована НКВС у 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги, покарання відбувала в концтаборі Бурлач-Магадан Т-1-607 Повернулася у 1956 р. Проживала в смт Гніздичеві. Померла у 1994 р. і похована в с. Облазниці.
9. Іванків Параня Степанівна — 1927 р. н., належала до дівочої мережі ОУН, заарештована НКВС в 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги, покарання (1945-1954) відбувала в концтаборах Но- рильська-9. Проживала в м. Червонограді.
10. Іванків Ольга Степанівна — 1927 р. н., належала до дівочої мережі ОУН, заарештована


НКВС в 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги. Відбувши 10 р. в концтаборах, повернулася в м. Стрий.
11. Козак Іван Степанович — 1922 р. н., вояк сотні УПА «Месники». Схоплений під час облави у
1946 	р. Засуджений на 10 р. каторги (1946-1955).
Повернувся в с. Облазниця.
12. Коник Марія Іванівна — 1927 р. н., належала до дівочої мережі ОУН, заарештована НКВС у 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги, повернулася в Україну у 1956 р. Живе в м. Дрогобичі.
13. Кушнір Степан Федорович — 1922 р. н., прихильник ОУН. Заарештований у 1946 р., засуджений на 10 р. каторги. Повернувся на Рівненщину там і помер.
14. Ладан Стефа Олексіївна — 1927 р. н., належала до дівочої мережі ОУН, заарештована НКВС у 1945 р. Засуджена на 10 р. каторги, покарання відбувала в концтаборі Бурлаг-Магадан Т-1607, повернулася.
15. МартинюкСтасьВасильович — 1906 р. н., національно свідома людина, симпатик ОУН. Заарештований НКВС у 1945 р. Засуджений на 10 р. каторги. Покарання відбував у концтаборах Вор- кути, повернувся у 1956 р. Помер у 1997 р. Похований у с. Облазниця.
16. Матвіїв Степан Васильович — 1921 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1946 р., засуджений на 10 р. каторги. Жив у Кривому Розі.
17. Матвіїв Микола Йосипович — 1924 р. н., служив у дивізії «Галичина». Заарештований НКВС у 1944 р. Засуджений на 10 р. каторги. Покарання відбував у таборах Магадана. Повернувся у 1954 р. Помер і похований у с. Облазниці.
18. Пауш Василь Васильович — 1897 р. н., був активним членом «Просвіти». В його домі «Просвіта» винаймала кімнату впродовж 10 р. У 1944 р. працював фінагентом, зібрав багато грошей і віддав на користь ОУН, а більшовикам заявив, що гроші в нього забрали. За це його засудили на 10 р. таборів, які відбув у м. Вологді. Повернувся у село. Похований у с. Облазниця.
19. Проць Василь Дмитрович — 1919 р. н., член ОУН, станичний села. Заарештований НКВС у 1945 р., переніс тортури в тюрмі під час допитів. Урешті-решт без суду його помістили у психлікарню, де пробув 37 р. під наглядом. Помер у 1986 р. Похований в с. Облазниця.
20. Проць Йосип Дмитрович — 1923 р. н. Заарештований НКВС за допомогу ОУН. Під час допитів зламався, видав криївку. Засуджений на 10 р. каторги. Після звільнення залишився в Новосибірській обл., ст. Михайлів- ка,с. Андрусівка.
Козак Іван Степанович
Ладан Стефа Олексіївна
209
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
21. Роїк Володимир Йосипович — 1926 р. н., член ОУН, вояк сотні «Месники». Схоплений підчас облави у 1945 р. Засуджений на 10 р. каторги. Покарання відбував у таборах Воркути. Повернувся у 1956 р. Жив у Гніздичеві. Помер у 1995 р. Похований у с. Облазниці.
22. Роїк Йосиф Васильович — 1924 р. н., служив у дивізії «Галичина», звідки зі зброєю втік і став вояком УПА, роєвим у кущі «Олені». Під час облави схоплений НКВС. Засуджений на 10 р. каторги. Повернувся у 1956 р. Похований у с. Облазниці.
23. Роїк Йосиф Іванович — 1927 р. н., член ОУН, зв’язківець. Заарештований НКВС у 1947 р. ..
Засуджений на 10 р. каторги. Покарання відбував £сиповичИМИР у концтаборах Колими. Табірний номер А-1159. Повернувся у 1956 р. Не приписували. Повернувся на Колиму і приїхав аж 1966 р. Живу м. Стрию.
24. Роїк Євгенія Дмитрівна — 1927 р. н., належала до дівочої мережі ОУН. Заарештована НКВС у березні 1945 р. Під час допитів зламалась, дала свідчення проти своїх подруг. Засуджена на 10 р. Живе в с. Загірне Стрийсь- кого району.
25. Семен Степан Данилович — 1920 р. н., член ОУН, провідник хліборобського вишколу молоді. Заарештований НКВС у 1940 р. Помер у шахтах Воркути.
26. Старушкевич Тадей Олексійович —
1929 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1956).
27. Ярошко Василь Петрович — 1920 р. н., член ОУН «Скоба». Заарештований НКВС у 1940 р.
Пробув на спецпоселенні 15 р. (Печора, Омськ,
Казахстан), потім переїхав у м. Кременчук, побудував хату. У 1987 р. помер, там і похований.
28. Ярошко Йосиф Петрович — 1923 р. н., член
ОУН. Заарештований НКВС у 1944 р. на Стрийщині.
Засуджений на 15 р. каторги. Помер у 1947 р. в л а .. ^ .. Ярошко Иосиф
Магаданських таборах. Могила невідома. Петрович
Депортовані в Сибір та Казахстан
Спецпоселенняу 1940р.
1. Войціховський Микола — 1897 р. н.
2. Войціховська Олена — 1905 р. н., померла в Сибіру.
Спецпоселення, Казахстан
3. Бойко Іван Михайлович — 1926 р. н., арештований НКВС у 1946 р. Насильно висланий на спецпоселення у Казахстан, де і залишився.
210


4. Іванків Федір Степанович — 1926 р. н., арештований НКВС у 1946 р. Насильно висланий на спецпоселення у Караганду, де і залишився.
5. Іванків Василь Миколайович — 1925 р. н., арештований НКВС у 1946 р. Насильно висланий на спецпоселення у Казахстан, звідки зробив спробу втекти, але його в дорозі спіймали і судили. Повернувся в село у 1956 р. Помер, похований у рідному селі.
6. Матвіїв Федір Петрович — 1925 р. н., арештований НКВС у 1946 р., насильно висланий у Казахстан на спецпоселення, звідки втік, переховувався вдома. Проживав у м. Жидачеві.
На цих чотирьох хлопців сексот доніс в НКВС, що вони готувались поповнити лави УПА. їх арештували і привезли у Дрогобицьку тюрму, але тюремні камери були переповнені і їх без суду і слідства вивезли на спецпоселення.
Іркутська обл. (1947-1955)
7. Іванків Степан Прокопович — 1900 р. н.
8. Іванків Євдокія Йосипівна.
9. Іванків Катерина Степанівна — 1926 р. н.
10. Іванків Прокіп Степанович — 1929 р. н.
11. Іванків Йосип Степанович — 1940 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
12. Бабій Петро Павлович — 1890 р. н.
13. Бабій Софія Петрівна — 1930 р. н.
Помер в Сибіру
14. Ладан Олекса Олексійович — 1908 р. н.
Вивезені у 1940р.
15. Пауш Євдокія.
16. Пауш Настя Антонівна.
17. Пауш Анна Антонівна.
Спецпоселення (1947-1958)
18. Прийма Йосип Прокопович — 1922 р. н.
19. Прийма Марія Василівна — 1925 р. н.
Красноярський край у 1947р.
20. Роїк Олекса Петрович помер у Сибіру.
21. Роїк Настя Іванівна.
22. Роїк Микола Олексійович.
Омську 1946р.
23. Роїк Юстина Степанівна — 1921 р. н.
Спецпоселення у 1941 р., не повернулись
24. Роїк Михайло Андрійович.
25. Роїк Марія Василівна.
Вивезена у Сибір у 1941 р.
26. Роїк Анна Григорівна.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Іркутська обл. (1951-1958)
27. Кавулич Михайло Андрійович — 1900 р. н.
28. Кавулич Єва Ільківна — 1905 р. н.
29. Кавулич Марія Михайлівна — 1937 р. н.
30. Кавулич Михайло Михайлович — 1933 р. н.
31. Кавулич Євген Михайлович — 1940 р. н.
Іркутська обл. (1945-1957)
32. Ярошко Петро Андрійович — 1906 р. н.
33. Ярошко Анна Олексіївна — 1900 р. н.
34. Ярошко Степан Петрович — 1927 р. н.
35. Ярошко Марія Петрівна — 1929 р. н.
36. Ярошко Ольга Петрівна — 1932 р. н.
Родина Ярошків. Зліва направо, сидять: Петро Ярошко (батько), Анна Ярошко (мама), Діна Ярошко (невістка), син Василь; стоять: Марія Ярошко (дочка), Степан Ярошко (син), Ольга Ярошко (дочка)
с. Орішківці
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бурбела Михайло — вояк УПА.
2. Довганик Дмитро — вояк УПА.
3. Кузик Іван — вояк УПА.
4. Ковальський Андрій — вояк УПА.
5. Коцінський Іван — провідник куща «Дем’ян». Загинув у 1953 р.
212


6. Коцінський Михайло — вояк УПА «Гонта», загинув у 1953 р.
7. Коцінський Петро — малолітній, замордований НКВСу 1946 р.
8. Пілящук Іван — арештований НКВС, подальша його доля невідома.
9. Федоришин Юрій — 1927 р. н., «Голуб», розстріляний НКВС 1947 р. (зв’язковий).
10. Федоришин Олекса — вояк УПА.
11. Харів Михайло — похований у с. Городище.
12. Чайковська Агафія — зв’язкова УПА (19-річна), замордована МДБ.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Лаб’як Ганна Михайлівна — 1932 р. н.
2. Мелех Катерина Андріївна — 1923 р. н.
3. Мороз Іван — 10 р. позбавлення волі.
4. Мороз Євдокія Ільківна — 1924 р. н.
5. Петрикович Марія Миколаївна.
6. Польовий Іван Васильович — 1925 р. н.
7 Савків Ганна Ільківна — 1923 р. н.
8. Федоришин Петро — 5 р. позбавлення волі.
9. Федоришин Анна Йосипівна — 5 р. позбавлення волі.
10. Філіповська Катерина Романівна — 1923 р. н.
11. Чайковська Пелагія Франківна — 1916 р. н.
12. Чайковська Юстина Романівна — 1927 р. н.
13. Чмир Катерина Василівна — 1923 р. н.
14. Шиманський Йосиф — 10 р. позбавлення волі.
Депортовані в Сибір та на Північ
Алтайський край, Барнаул (1941-1945)
1. Кузенко Юрій Петрович — 1908 р. н.
2. Кузенко Степан Іванович — 1914 р. н.
3. Кузенко Ярослава Юріївна — 1938 р. н.
4. Кузенко Орина Дмитрівна — 1922 р. н.
5. Кузенко Микола Дмитрович — 1925 р. н.
Хабаровський край (1950-1958)
6. Вирста Петро Йосипович — 1913 р. н.
7 	Вирста Олеся Петрівна — 1949 р. н.
8. Вирста Катерина Петрівна — 1921 р. н.
9. Вирста Богдана Петрівна — 1945 р. н.
10. ВовкСтефанія Ільківна — 1930 р. н., депортована з сім’єю.
11. Федоришин Микола Петрович — 1934 р. н.
Іркутська обл. (1946-1949)
12. Польовий Михайло Іванович — 1904 р. н.
13. Польова Катерина Олексіївна — 1904 р. н.
14. Польова Юзефа Михайлівна — 1934 р. н.
15. Польова Ганна Михайлівна — 1932 р. н.


16. Польова Стефа Михайлівна — 1939 р. н.
Спецпоселення( 1940-1956)
17. Бабій Юстина Д. — 1880 р. н.
18. Бабій Катерина — 1923 р. н.
19. Бабій Марія Онуфріївна — 1925 р. н.
20. Бабій Надія В. — 1949 р. н.
21. Бабій Богдан В. — 1946 р. н.
22. Бабій Іван Федорович — 1949 р. н.
23. Бабій Василь Онуфрійович — 1925 р. н.
Алтайський край( 1940-1946)
24. Харів Андрій Семенович — 1898 р. н.
25. Харів Марія Костянтинівна — 1900 р. н.
26. Харів Михаїл Андрійович — 1921 р. н.
27. Харів Катерина Андріївна — 1923 р. н.
28. Харів Ксеня Андріївна — 1925 р. н.
29. Харів Микола Андрійович — 1929 р. н.
30. Харів Степан Андрійович — 1932 р. н.
31. Харів Ганна Андріївна — 1934 р. н.
Іркутська обл. (1950-1958)
32. Вовк Микола Миколайович.
33. Федоришин Андрій Онуфрійович.
34. Федоришин Пелагія Іванівна.
35. Федоришин Агафія Андріївна.
36. Федоришин Василь Андрійович.
37. Федоришин Марія Василівна.
38. Федоришин Надія Василівна.
КоміАРСР( 1946-1950)
39. Федоришин Марія Романівна — 1912 р. н.
40. Федоришин Володимир Якимович — 1936 р.
41. Федоришин Ольга Якимівна — 1940 р. н.
42. Федоришин Софія Якимівна — 1943 р. н.
Алтайський край (1940-1945)
43. Бабій Роман Тимкович — 1898 р. н.
44. Бабій Ганна Стахівна — 1899 р. н.
45. Бабій Микола Романович — 1921 р. н.
46. Бабій Катерина Романівна — 1923 р. н.
47. Бабій Стефанія Романівна — 1933 р. н.
48. Бабій Юстина Романівна — 1927 р. н.
Хабаровський край (1950-1960)
49. Чайковський Іван Васильович — 1895 р. н.
50. Чайковська Марія Іванівна — 1896 р. н.
51. Чайковський Михайло Іванович — 1925 р. н.
52. Чайковський Іван Михайлович — 1950 р. н.


53. Чайковська Юстина Романівна — 1927 р. н.
Іркутська обл. (1946-1955)
54. Чайковська Пелагія Франківна — 1916 р. н.
55. Чайковська Катерина Василівна — 1943 р. н.
56. Чайковська Ярослава Василівна — 1937 р. н.
Хабаровський край (1950-1958)
57. Гузар Іван Михайлович — 1923 р. н.
58. Гузар Катерина Пилипівна — 1896 р. н.
59. Коцінський з родиною.
60. Кузенко Катерина Захарівна.
с. Отиневичі Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. БалукАнна.
2. Блюз Йосиф.
3. Бодак Василь.
4. Босумак Володимир.
5. Босумак Михайло.
6. Гаврон Володимир.
7. Головацький Ілерій.
8. ГоловчакМикола.
9. Гулей Григорій.
10. Гулей Іван.
11. Гулей Микола.
13. Заборський Микола.
14. Завадовський Андрій.
15. Завадовський Василь.
16. Завадовський Іван.
17. Завадовський Йосип.
18. Завадовський Михайло.
19. Завадовський Степан.
20. Климкович Володимир.
21. Климкович Микола.
22. Козакевич Володимир.
23. Коптюх Степан.
12. 	Гулей Ярослав.
24. 	Костик Василь — член райпроводу ОУН, окружний провідник. Загинув 1948 р. на теренах Словаччини.
25. Костик Йосип. 28. Кравець Семен.
26. Коцовський Ілля. 29. Кравець Степан.
27. Кравець Михайло. ЗО. Куций Володимир.
31. 	Мигович Йосип — «Ігор», у безвихідній ситуації, аби не потрапити до рук ворога, застрелився в с. Ляшки.
32. Мигович Михайло.
33. Мудрий Степан.
34. Полінгер Петро.
35. Пшик Михайло.
36. Ревуцький Микола.
37. Солтан Йосип.
38. Сохан Михайло.
39. СтегніцькийТеодор.
40. Стегніцький Григорій.
41. Сяроківан.
42. Сярок Любомир.
43. Сярок Станіслав.
44. Федоришин Ілля.
45. III о робу ра Нестор.
46. Шуйко Володимир.
47. Яворський Роман.
48. Яскерський Петро.
215
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баранова (Басмак) Розалія Миколаївна —10 р. позбавлення волі (1945-1954).
2. Балук Василь Костянтинович.
3. Василевська Теодора Ільківна.
4. Галевич Леопольд — заарештований НКВС у 1940 р.
5. Завадовський Семен Дмитрович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
6. Завадовська Февронія Ільківна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1959).
7. Зіньковська Катерина Олексіївна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
8. Каптюх Євстахій Федорович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
9. КоцовськаСтефа Йосипівна —1926 р. н., 5 р. позбавлення волі (1951-
1953).
10. Канчук Стефан Михайлович.
11. Свирська Стефанія Іванівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1952-1956).
12. Сярок (Писик) Марія Іванівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
13. Шуйко Іван Якович — 1913 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
14. Щербитий Микола Іванович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
15. Юрик Анна Миколаївна.
Розстріляні німецьким гестапо у 1942 р.
1. Завадовський Григорій.
2. Завадовський Петро.
3. Зелений Микола.
4. Климкович Йосип.
5. Костик Петро.
6. Стегніцький Тома.
7. Стегніцький Іван.
8. Стегніцька Анна.
9. Стегніцька Олюська.
10. Топчак Євстахій.
Січові стрільці, які загинули за незалежність України у Першій світовій війні
1. Балук Семен.
2. Балук Олекса.
3. Безп’ятий Василь.
4. Гаврон Федір.
5. Зелений Володимир.
6. Зелений Михайло.
7. Зінковський Степан.
8. Іваніцький Федір.
9. Іваніцький Прокіп.
10. Іваніцький Григорій.
11. Костик Василь.
12. Кузів Іван.
13. Мода Данило.
14. Мудрий Тимко.
15. Походжай Василь.
16. Походжай Ілля, «Рій».
17. Пук Михайло.
18. Ревуцький Петро.
19. Стегніцький Василь.
20. Федоришин Григорій.


Депортовані в Сибір та Казахстан
1. Блюс Микола Васильович — 1882 р. н.
2. Блюс Ганна Яківна — 1887 р. н.
3. Блюс Стах Миколайович — 1931 р. н.
Актюбінськ (1940-1945)
4. Галевич Іванна Леопольдівна — 1924 р. н.
5. Галевич Микола Леопольдович — 1926 р. н.
6. Галевич Ганна Леопольдівна — 1932 р. н.
7. Галевич Богдана Леопольдівна — 1939 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
8. Головчак Петро Романович — 1904 р. н.
9. Головчак Марія Володимирівна — 1921 р. н.
10. Головчак Леся Петрівна — 1940 р. н.
11. Головчак Галина Петрівна — 1943 р. н.
Томська обл. (1950-1957)
12. Гулей Марія Іванівна — 1907 р. н.
13. Гулей Олег Миколайович — 1933 р. н.
14. Гулей Іван Миколайович — 1934 р. н.
15. Гулей Марта Миколаївна — 1938 р. н.
Хабаровський край (1949-1958)
16. Головчак Кузьма Миколайович — 1871 р. н.
17. Головчак Софія Марківна — 1884 р. н.
18. Головчак Юстина Кузьмівна — 1923 р. н.
19. Головчак Ганна Кузьмівна — 1933 р. н.
Іркутська обл. у 1946р.
20. Завадовський Микола Васильович — 1874 р. н.
21. Завадовська Марія Йосипівна — 1890 р. н.
Архангельська обл. (1944-1954)
22. Забаровський Федір Онуфрійович — 1896 р. н.
23. Забаровська Цецілія Онуфріївна — 1907 р. н.
Омська обл. у 1947р.
24. Завадовський Дмитро Васильович — 1896 р. н.
25. Завадовська Катерина Петрівна — 1895 р. н.
Хабаровський край (1950-1958)
26. Коцовський Микола Гнатович — 1889 р. н.
27. Коцовська Катерина Андріївна — 1909 р. н.
28. Коцовський Йосип Миколайович — 1930 р. н.
29. Коцовський Андрій Миколайович — 1933 р. н.
30. Коцовський Антін Миколайович — 1934 р. н.
31. Коцовська Ганна Миколаївна — 1927 р. н.
Спецпоселення( 1947-1959)
32. Коцовська Катерина Іванівна — 1900 р. н.


33. Коцовський Микола Костянтинович — 1894 р. н.
34. Коцовська Ярослава Миколаївна — 1927 р. н.
35. Коцовський Богдан Миколайович — 1933 р. н.
36. Коцовський Мирон Миколайович — 1937 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
37. Климкович Федір Данилович — 1888 р. н.
38. Климкович Марія Гаврилівна — 1897 р. н.
39. Климкович Катерина Федорівна — 1928 р. н.
40. Климкович Ганна Федорівна — 1932 р. н.
41. Климкович Ольга Федорівна — 1936 р. н.
42. Климкович Людмила Федорівна — 1941 р. н.
43. Климкович Ярослав Федорович — 1938 р. н.
44. Климкович Степан Федорович — 1947 р. н.
м. Омськ( 1947-1960)
45. КоптюхСтепан Михайлович — 1934 р. н.
46. Мудрий Тимофій Теодорович — 1893 р. н.
47. Мудра Марія Володимирівна — 1908 р. н.
48. Мудрий Ярослав Тимофійович — 1936 р. н.
49. Мудрий Богдан Тимофійович — 1944 р. н.
50. Мудра Марія Тимофіївна — 1934 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
51. Пшик Дмитро Гнатович — 1876 р. н.
52. Пшик Наталія Олексіївна — 1885 р. н.
53. Пшик Катерина Дмитрівна — 1923 р. н.
Хабаровський край (1949-1958)
54. Свірський Андрій Захарович — 1905 р. н.
55. Свірська Ольга Томівна — 1911 р. н.
56. Свірська Стефанія Андріївна — 1942 р. н.
57. Свірська Анна Андріївна — 1935 р. н.
с. Піддністряни Вояки УПА, поховані в братській могилі у с. Піддністряни (14 жовтня 1944 р.)
1. Олійник Іван Дмитрович — 1923 р. н., поручник с. Піддністряни.
2. Верес Іван Григорович — 1921 р. н., с. Гранки-Кути.
3. Івах Микола Ількович — 1918 р. н., с. Рудківці.
4. Карачевський Іван — 1928 р. н., с. Підліски.
5. Ковальський Григорій Семенович — 1913 р. н., с. Станківці.
6. Коник Василь Миколайович — 1921 р. н., с. Підгірці.
7. Кравс Мирон Стахович — 1924 р. н., с. Піддністряни.
8. Мазепа Михайло Григорович — 1920 р. н., с. Березівці.
9. Мандрик Іван Іванович — 1914 р. н., с. Піддністряни.
10. Мартинів Дмитро Григорович — 1919 р. н., с. Березівці.


11. Млюзан Василь Васильович — 1918р. н., с. Станківці.
12. Олійник Марія Миколаївна — 1921 р. н., с. Піддністряни. 7^
13. Пшик Михайло Васильович — 1921 р. н., с. Піддністряни.
14. Ратич Петро Васильович — 1919 р. н., с. Тужанівці.
15. Сомик Степан Михайлович — 1921 р. н., с. Піддністряни.
16. Троцько Василь Якович — 1919 р. н., с. Руда.
17. Хомусяк Василь — 1919 р. н., с. Молодинче.
18. Цюра Йосип Степанович — 1921 р. н., с. Березівці.
19. Шарабура Степан Дмитрович — 1921 р. н., с. Піддністряни.
20. Шранк Володимир Якович — 1913 р. н., с. Піддністряни.
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бухтяк Василь Ількович — 1914 р. н.
2. Бухтяк Петро Ількович — 1922 р. н.
3. Гупало Петро Федорович — 1924 р. н.
4. Дяків Микола Степанович — 1914 р. н., вояк кущової боївки УПА, загинув у бою в 1945 р. в с. Піддністрянах, тут і похований.
5. Клецан Ярослав.
6. Кравс Мирон Євстахійович — 1924 р. Загинув у с. Піддністрянах.
7. Мандрик Іван Іванович — 1914 р. н., загинув у с. Піддністрянах.
8. Олійник Василь Дмитрович — 1914 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА «Довбуша». Загинув у бою 25 грудня 1948 р. в с. Станківцях.
9. Олійник Марія Миколаївна — 1921 р. н., загинула у с. Піддністрянах.
10. ПастернакСтефан Петрович — 1921 р. н.
11. Пастернак Іван Петрович — 1926 р. н., «Голуб», станичний.
12. Підкович Василь Данилович.
13. Пшик Василь Йосипович — 1919 р. н., вояк УПА кущової боївки «Рогача». Загинув у бою 1948 р.
14. Пшик Михайло Васильович.
15. Пшик Василь Мойсейович — 1912 р. н.
16. Пшик Василь Якимович — 1917 р. н.
17. Ратич Михайло Степанович — 1924 р. н.
18. Сомик Петро Васильович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА. Загинув у 1945 р. Похований у с. Рудківцях.
19. Сомик Стефан Михайлович —1921 р. н., загинув ус. Піддністрянах.
20. Сомик Василь — вояк УПА з 1944 р. Здійснив атетант на уповноваженого НКВС 7 серпня 1946 р.
21. Федишин Іван Якович — 1926 р. н.
22. Чопак Григорій Йосипович — загинув у 1944 р.
Загинули за невідомих обставин
1. Боднарчук Василь. 4. Олійник Микола Іванович.
2. Боднарчук Степан. 5. Онім Василь Сидорович.
3. Нагірняк Василь. 6. Ратич Степан Григорович.
7 	Забовчук Василь — «Білий», вояк УПА, де народився — невідомо. Загинув 19 січня 1947 р. в с. Піддністрянах.
219
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


г\ Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
деГ 1. Гринчишин Петро Васильович.
2. 	Дунька Юлія Євстахівна — 10 р. позбавлення волі (1947-1954). 9?^ 3. Король Григорій Васильович — 1911 р. н., 10 р. позбавлення волі
З? (1946-1955).
/Ж 4. Кука-Гринишин Марія Луківна — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі
(1947-1952).
р 5. Пашко Кирило Онуфрійович — 1916 р. н.
□ч 6. Сомик Кость Васильович — 1922 р. н.
^ 7. Сомик Роман Васильович — 1923 р. н.
^ 8. Сливинський Василь Михайлович — 1914 р. н., 12 р. позбавлення
С волі (1947-1956).
9. 	Сливинський Михайло Михайлович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення ^ волі (1945-1956).
О 10. Хомут Петро Васильович — 1922 р. н.
са 11. Хомусяк Богдан Григорович — 1925 р. н.
^ 12. Хомусяк Адам Григорович — 1931 р. н.
Депортовані в Сибір та Казахстан
Казахстані 1944-1946)
1. Боднарчук Ганна Петрівна — 1933 р. н.
2. Людкевич Софія Ільківна — 1930 р. н.
3. Пашко Розалія Йосипівна — 1930 р. н.
4. Прокоп’як Василь Миколайович — 1909 р. н.
Якутська АРСР( 1947-1957)
5. Король Анастасія Семенівна — 1919 р. н.
6. Король Василь Григорович — 1882 р. н.
7. Король Марія Олексіївна — 1890 р. н.
8. Король Степан Васильович — 1921 р. н.
9. Король Марія Григорівна — 1946 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
10. Корпан Григорій Павлович — 1889 р. н.
11. Корпан Марія Григорівна — 1895 р. н.
12. Корпан Маркіян Григорович — 1932 р. н.
Середня Азія (1940-1945)
13. Кокотович Станіслав Федорович — 1896 р. н.
Якутська АРСР( 1947-1960)
14. Олійник Агафія Матвіївна — 1880 р. н.
15. Олійник Григорій Дмитрович — 1924 р. н.
16. Олійник Степанія Дмитрівна — 1926 р. н.
17. Олійник Володимир Дмитрович — 1925 р. н.
Виселені в Сибір 1950р.
18. Сомик Василь Ількович — 1897 р. н.
19. Сомик Юстина Іванівна — 1902 р. н.
220


20. Сомик Костянтин Васильович — 1929 р. н.
21. Сомик Ілля Іванович — 1870 р. н.
22. Сомик Парасковія Григорівна — 1879 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
23. Словінська Катерина Савівна — 1915 р. н.
24. Словінська Ганна Іванівна — 1940 р. н.
25. Словінський Степан Іванович — 1942 р. н.
Хабаровський край( 1948-1953)
26. Дунька Євдокія Іванівна — 1899 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
27. Федин Володимир Лук’янович.
28. Шарабура Дмитро Федорович — 1900 р. н.
29. Шарабура Ганна Тарасівна — 1930 р. н.
30. Шарабура Софія Дмитрівна.
с. Підліски
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Біловус Юрко — симпатик ОУН, загинув під час облави у 1945 р.
2. Давид Володимир — член ОУН, «Летун», загинув у бою з ен- кавеесниками у 1949 р. в с. Лукавець Букачівського р-ну Івано-Франківської обл.
3. Дрогомирецький Богдан — член ОУН, вояк ЕКВ. Загинув у криївці в лісі Ясенів Ходорівського р-ну в 1940 р.
4. Карачевський Михайло Васильович — «Буйтур», повітовий господарчий, який організував збір продуктів, що відправлялись на терени Карпат для УПА. Загинув у бою з ворогами в 1946 р. в с. Ясенів Ходорівського р-ну.
5. Карачевський Іван Васильович — член ОУН, вояк УПА, загинув у криївці 1945 р. ус. Піддністряни, їх тоді загинуло разом 18 повстанців.
6. Карачевський Осип Васильович — вояк УПА. Де і коли загинув — невідомо.
7. Катола Василь — член ОУН, вояк УПА, загинув у бою в 1946 р.
8. Мошончук Микола Васильович — член ОУН, «Бор», командир відділу УПА, член крайового проводу ОУН-УПА.
9. Рак Микола — член ОУН, районовий провідник СБ, «Зенко», загинув у бою в 1951 р. у Гринівському лісі, натрапивши на засідку енкавеесників.
10.Семен Юрко Григорович — вояк УПА.
11. Сохан Петро — член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з ворогами у
1946 	р. разом з В. Католою.
12. Сохан Степан — закатований у липні 1947 р. стрийським сексотом «Микитою».
13. Сохан Ярослав — член ОУН, вояк УПА, впав у бою з енкавеесниками у
1949 	р. в с. Лукавець Букачівського р-ну Івано-Франківської обл.
221
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Лисак Стефан Михайлович — член ОУН з 1943 р. Був станичним у с. Підлісках (1945-1947). Брав участь у визволенні вояків сотні «Сіроманці», які потрапили в полон до більшовиків у с. Сугрові, був заарештований і засуджений на 10 р. позбавлення волі в таборах ГУЛАГу.
2. Лисак Іван Михайлович — 1928 р. н., «Стефко», група розвідки. Був заарештований і засуджений на 10 р. позбавлення волі у таборах ГУЛАГу.
3. Сохан Михайло — командир СКВ. У1946 р. в бою був тяжко поранений, потрапив до рук енкавеесників, був засуджений на каторжні роботи. Помер.
Депортовані в Сибір
Омська обл. у 1947р.
1. Лисак Тереза Іванівна — 1902 р. н.
2. Лисак Іван Михайлович — 1923 р. н.
Хабаровський край
3. Мошончук Василь Дмитрович.
4. Мошончук Ганна Іванівна.
5. Мошончук Марія Василівна.
Іркутська обл. (1946-1956-1960)
6. Гула Марія Михайлівна — 1898 р. н.
7. Гула Тереза Степанівна — 1928 р. н.
8. Гула Іван Степанович — 1931 р. н.
9. Гула Анна Степанівна — 1933 р. н.
Омська обл. (1947-1950)
10. Давид Ганна Іванівна — 1897 р. н.
11. Давид Богдан Михайлович — 1930 р. н.
Хабаровський край( 1948-1960)
12. 	Рак Катерина Федорівна — 1923 р. н., разом з трьома членами сім’ї.
с. Подорожнє Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Воробець — вояк СБ, охоронець надрайонового провідника СБ «Буревія».
2. Демчук Матвій Іванович — «Славко», СБ ОУН. Загинув в Н. Селі у 1946 р.
3. Прийма — вояк теренової боївки УПА «Буревія».
4. Лико Володимир — 1921 р. н., «Данило», окружний провідник ре- ферентури пропаганди ОУН-УПА, впав у бою 17 січня 1948 р. в с. Верхня Лукавиця Стрийського р-ну.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Андрейців Євдокія Василівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1955).
2. Блага Стефанія Іванівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.


3. Благий Іван Миколайович — 1903 р. н., 5 р. позбавлення волі.
4. Вітрук Стефанія Федорівна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1954). ^$3
5. Вибранівський Микола Іванович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1956).
6. Гребінь Марія Миколаївна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1954). Та
7. Ковалів Іван Федорович — 1885 р. н., 7 р. позбавлення волі (1948-1954). _
8. Козак Меланія Федорівна —1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945- оч
1954). С[
9. Кулак Володимир Прокопович — 1913 р. н., 10 р. позбавлення волі ^
(1948-1955). ^
10. Малик Федір Миколайович — 1898 р. н. о2
11. Найда Василь Іванович — 1915 р. н., 20 р. позбавлення волі (1945-1955). ■—
12. Олеськів Василь Матвійович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі О
(1947-1964). ^
13. Олеськів Марія Петрівна — 1909 р. н.
14. Олеськів Володимир Михайлович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення ^
волі (1948-1956). д
15. Холосницька Павліна Григорівна — 1920 р. н., полька, за участь в со
ОУН — 10 р. позбавлення волі в Норильських концтаборах. О
16. Чигирин Стефан Михайлович.
Депортовані в Сибір та на Північ
Омська обл. (1947-1958-1960)
1. ПодолюкСтепан Іванович.
2. Подолюк Євгенія Василівна.
3. Подолюк Нестор Степанович.
4. Подолюк Володимир Степанович.
Омська обл. (1947-1958-1960)
5. Семен Анастасія Семенівна — 1901 р. н.
6. Семен Анна Дмитрівна — 1930 р. н.
7. Семен Марія Дмитрівна — 1933 р. н.
8. Семен Анастасія Дмитрівна — 1939 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
9. Олеськів Марія Петрівна — 1909 р. н.
10. Олеськів Степанія Теодорівна — 1940 р. н.
Архангельська обл. у 1944р., там і померли
11 	.Найда Іван Степанович — 1874 р. н.
12. Найда Євдокія К. — 1877 р. н.
Красноярський край (1941 — 1946)
13. Ольшанецький Іван Васильович — 1871 р. н.
14. Ольшанецька Розалія Семенівна — 1881 р. н
15. Ольшанецька Ольга Іванівна — 1920 р. н.
16. Ольшанецька Параска Іванівна — 1924 р. н.
223


с. Покрівці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Баран Микита — 1925 р. н., член ОУН, «Гонта», займав старшинський чин у кущовій боївці УПА з 1944 р. Вбитий енкавеесниками в 1947 р.
2. Волошин Василь Ількович — 1914 р. н., член ОУН, «Крук». У 1950 р. впав у нерівному бою з енкавеесниками біля лісу с. Махлинець. Похований у братській могилі жертв політичних репресій поблизу Замкової гори м. Жи- дачева.
3. Волошин Степан Якович — 1926 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА. У 1947 р. вбитий у бою з енкавеесниками в с. Заболотівці. Похований у братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
4. Дзвоник Степан Васильович — 1929 р. н., вояк кущової боївки УПА. У
1948 	р. під час облави за ним гнались енкавеесники до Воронівського лісу (між селами Ганнівці і Покрівці), виліз на сосну, однак пес натрапив на слід і за безвихідних обставин, щоб не попастись в руки живим, загинув як герой.
5. Жовтий Степан Степанович — 1916 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА. У 1949 р. під час облави в с. Покрівцях, тікаючи від переслідування енкавеесниками, загинув від ворожої кулі біля хати Волошина Якова. Тіло вбитого забрали в Жидачів. Похований у братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
6. Климкович Василь Степанович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА. Загинув у 1947 р. разом з Іваном Климковичем. Похований у братській могилі на Замковій горі у Жидачеві.
7. Климкович Михайло Петрович — 1923 р. н., вояк кущової боївки УПА. Загинув у 1947 р. разом з Іваном Климковичем та Василем Климковичем.
8. Климкович Іван Васильович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА. У
1947 	р. після нічного рейду на світанку добрались до першої хати на початку села — Кпимковича Василя, втомлені полягали спати. Ястребки і облавники в якийсь спосіб дізналися, обступили хату і кинули через вікно гранату. Загинуло п’ятеро повстанців. Тіла їхні забрали в м. Жидачів. Поховані в братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
9. Козак Степан Юркович —1923 р. н., член ОУН, займав старшинський чин в УПА. У1947 р. загинув у бою з енкавеесниками в с. Пчанах.
10. Матвіїв Василь Панькович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА. У
1947 	р. загинув у нерівному бою з енкавеесниками. Похований в братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
11. Машталер Василь Степанович — 1927 р. н., вояк кущової боївки УПА. Загинув у 1947 р. разом з Климковичами.
12. Найда Федір — 1926 р. н., член ОУН з 1941 р. Сотенний в УПА «Карпати». Більше відомостей про нього немає.
13. Перевізник Михайло Григорович — 1922 р. н., член ОУН, займав старшинський чин в УПА. У 1949 р. у нерівному бою з військовими енкавеесниками загинув на Бакоцино біля Журавно.
14. Пилип Хома Якович — 1921 р. н., член ОУН. У час відсутності Волошина Василя заступав його по чину в кущовій боївці УПА. Впав у нерівному бою з військовими енкавеесниками. Похований у с. Стриганці Стрийського р-ну.


15. Сидор Пилип Федорович — 1919 р. н., член ОУН, станичний, впав у ^ бою в с. Стриганцях 1944 р., там і похований.
16. Сидор Михайло Васильович — 1925 р. н., вояк сотні УПА з 1944 р. ^8© Впав у бою з енкавеесниками на теренах Карпат. Могила невідома.
17. Стриганин Степан Олексійович — 1925 р. н., вояк кущової боївки ^5® УПА з 1944 р. У бою з енкавеесниками був поранений. Стікаючи кров’ю, зали- ЛїГ шив слід, вороги, переслідуючи його, вбили. Похований у с. Пчанах.
18. Хома Василь Михайлович — 1926 р. н., член ОУН, «Шпак», вояк СБ.
У 1948 р. під час облави, переслідуваний ворогом, відстрілюючись, загинув як герой від кулі енкавеесників. Похований у братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
19. Хома Анастасія Михайлівна — 1922 р. н., станична села, сестра повстанця Василя Хоми, член ОУН. Активно допомагала ОУН-УПА. Під час облави в с. Покрівцях, переслідувана енкавеесниками, тікаючи, була поранена, однак не здалася ворогам. Останні слова її були приблизно такі: «Я боролась за неньку Україну. Смерть окупантам!» Ворожа куля настигла її на подвір’ї Василя Климовича. Загинула смертю героїні.
20. ІІІабан Степан Юркович — 1922 р. н., член ОУН. Займав старшинський чин у кущовій боївці УПА. У 1948 р. під час облави в с. Покрівцях енка- веесники поранили його в Канюки Степана. Поранений, відстрілюючись, почав тікати, заховався у Хоми Пантелеймона Федоровича, кати хотіли взяти його живим, але в критичний момент застрелився і помер як герой за волю України.
21. Янкевич Стах Ількович — 1927 р. н., член ОУН, «Коник», вояк кущової боївки УПА. Загинув у нерівному бою з енкавеесниками в 1948 р. в селі Воля-Гніздичівська. Похований у братській могилі на Замковій горі м. Жидачева.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бабій Михайло Михайлович — 1894 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1945 	р., помер у концтаборі.
2. Василишин Ганна Василівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
3. Волошин Розалія Яківна — 1925 р. н., за співпрацю і допомогу ОУН- УПА арештована енкавеесниками у 1945 р., засуджена на 10 р. позбавлення волі. Заслана в концтабори Красноярського краю. Проживає на Кубані.
4. Канюка Степанія — 1923 р. н.
5. Климкович Микола Степанович — 1907 р. н.
6. Матвіїв Степан — 1900 р. н.
7. Машталер Анастасія Петрівна — 1922 р. н., за співпрацю і допомогу ОУН-УПА в 1946 р. арештована енкавеесниками. Засуджена на 10 р. позбавлення волі. Проживає в Хабаровському краї.
8. Машталер Федір Васильович — 1919 р. н., 15 р. позбавлення волі у
1951 	р.
9. Панчук Георгій Костянтинович — 1931 р. н., народився в с. Берес- тень Костопільського р-ну Рівненської обл. Прихильник ОУН-УПА. Арешто-
225
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Оч
<
С=
X
І
О
ш
00
СІ
ваний енкавеесниками у 1948 р. Засуджений на 10 р. позбавлення волі. Перебував в Комі АРСР, станція Лимно в Інтинському вугільному басейні. Звільнений у 1954 р. Повернувся, але його не приписували. Був направлений у м. Шахтарськ Донецької обл. Цього року повернувся, живе в с. Покрівцях.
10. Стриганин Марія Василівна — 1915 р. н., станична села, у 1946 р. заарештована, засуджена. Покарання відбувала у концтаборах Норильська. Повернулася у 1957 р. Живе в смт Журавно.
11. Стриганин Марія Степанівна — 1918 р. н.
12. Соболевська (Машталер) Катерина Іванівна — 1925 р. н. Працювала в сітці ОУН-УПА. У 1946 р. заарештована НКВС. Про тяжке і героїчне життя читай статтю, написану Костів Марією Федорівною. Повернулася, померла 2001 р., похована на цвинтарі рідного села.
13. Хома Ганна Миколаївна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1957).
14. ІІІабан Василь Степанович — 1920 р. н., член ОУН, був національно свідомою людиною. Самоучка. Володів кількома іноземними мовами. У1938 р. організував зустріч громади села з єпископом Будкою. За дорученням ОУН-УПА декілька разів переходив західний кордон. Подальша його доля невідома.
15. Щурко Степан Григорович — 1923 р. н., член ОУН, «Бігун», вояк сотні УПА. Служив в охороні полковника Олекси Гасина, «Лицар». У1946 р. підчас облави схоплений енкавеесниками. Засуджений на 20 р. позбавлення волі. Перебував у концтаборах Норильська, Красноярського краю, працював у шахтах. Три рази пробував втекти, але не вдалось. Був активним учасником повстання в таборі. У 1956 р. повернувся у рідне село, але його не приписували. Змушений був виїхати знову у Красноярський край. Повернувся у 1959 р., спочатку працював у колгоспі, а пізніше на Стрий- ському заводі «Металіст». Помер у 1997 р. Похований на цвинтарі в с. Покрівцях.
Шабан Василь Степанович
Щурко Степан Григорович
Депортовані в Сибір та Казахстан
Омська обл.
1. Волошин Дмитро Ількович — 1933 р. н.
Красноярський край (1948-1957)
2. Волошин Розалія Михайлівна — 1911 р. н.
3. Волошин Ярослав Федорович — 1938 р. н.
226


4. Волошин Степан Федорович — 1943 р. н.
Казахстан
5. Волошин Анна — 1927 р. н.
6. Волошин Марія Олексіївна — 1891 р. н.
7 Волошин Парасковія Гаврилівна — 1928 р. н.
8. Волошин Микола Гаврилович — 1919 р. н.
Хабаровський край (1949-1958)
9. Василишин Василь Васильович — 1917 р. н.
10. Василишин Текля Іванівна — 1923 р. н.
11. Василишин Мирон Васильович — 1945 р. н.
12. Василишин Ярослав Васильович — 1946 р. н.
13. Василишин Іван Васильович — 1950 р. н.
Красноярський край (1949-1962)
14. Дзвоник (Кардаш) Марія Василівна — 1932 р. н.
15. Кардаш Володимир Іванович — 1931 р. н.
16. Кардаш Богдан Володимирович — 1954 р. н.
Красноярський край (1949-1959)
17. Барик Ганна Василівна — 1928 р. н.
18. Барик Катерина Василівна — 1920 р. н.
19. Барик Євдокія Василівна — 1931 р. н.
Красноярський край( 1949-1959)
20. Крехтяк Михайло Петрович — 1894 р. н.
21. Крехтяк Розалія Михайлівна — 1899 р. н.
Красноярський край( 1949-1959)
22. Климкович Петро Іванович — 1900 р. н.
23. Климкович Розалія Федорівна — 1900 р. н.
24. Климкович Катерина Петрівна — 1930 р. н.
25. Климкович Степан Петрович.
26. Василишин Михайло Васильович.
У1949 р. вивезені за сина Михайла.
Свердловська обл.
27. Канюка Михайлина Василівна — 1930 р. н.
28. Канюка Василь Михайлович — 1900 р. н.
29. Канюка Ганна Василівна — 1907 р. н.
30. Канюка Василь Васильович — 1932 р. н.
31. Канюка Стефанія Василівна — 1940 р. н.
Красноярський край (1949-1961)
32. Леканка Василь Михайлович — 1910 р. н.
33. Леканка Катерина Онуфріївна — 1917 р. н.
34. Леканка Парасковія Василівна — 1940 р. н.
227


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
IV 35. Леканка Софія Василівна — 1945 р. н.
г!г 36. Щурко Марія Петрівна.
Красноярський край
^2? 37. Леканка Анна Михайлівна — 1921 р. н.
38. Мартинишин Марія Петрівна — 1941 р. н.
Красноярський край (1949-1958)
39. Жовтий Дмитро Карпович — 1923 р. н.
40. Жовтий Володимир Дмитрович — 1951 р. н.
41. Жовта Марія Дмитрівна — 1948 р. н.
42. Марків Меланія Василівна — 1926 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
43. Машталер Степан Августинович — 1904 р. н.
44. Машталер Розалія Василівна — 1908 р. н.
45. Машталер Катерина Степанівна — 1932 р. н.
46. Машталер Михайло Степанович — 1935 р. н.
47. Машталер Петро Степанович — 1947 р. н.
48. Машталер Степан Степанович — 1944 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
49. Панчук Анастасія Михайлівна — 1929 р. н.
50. Панчук Володимир Георгійович — 1961 р. н.
51. Панчук Галина Григорівна — 1958 р. н.
52. Стриганин Євдокія Петрівна — 1873 р. н.
53. Стриганин Степан Васильович — 1900 р. н.
54. Стриганин-Горецька Ганна Степанівна — 1931 р. н.
55. Стриганин Ярослав Степанович — 1938 р. н.
Вивезені за сестру Марію, повернулись у 1965 р.
56. Щурко Василь Григорович — 1923 р. н.
57. Щурко Парасковія Миколаївна — 1904 р. н.
58. Щурко Василь Васильович — 1938 р. н.
59. Щурко Ганна Василівна — 1928 р. н.
м. Омськ( 1949-1965)
60. Янкевич Ілля Григорович — 1904 р. н.
61. Янкевич Євдокія — 1909 р. н.
62. Янкевич (Мельнишин) Анастасія Ільківна — 1931 р. н.
63. Янкевич (Кушпер) Розалія Ільківна — 1934 р. н.
64. Янкевич Михайло Ількович — 1944 р. н.
Красноярський край (1949-1950)
65. Балабон Михайло Максимович — 1904 р. н.
66. Балабон Розалія Олексіївна — 1910 р. н.
67 Балабон Олексій Михайлович — 1929 р. н.
68. Балабон Василь Михайлович — 1933 р. н.
69. Балабон Ганна Михайлівна — 1932 р. н.
228


70. Балабон Михайло Михайлович — 1937 р. н.
м. Омськ( 1947-1958)
71. Жовта Катерина Корнеліївна — 1915 р. н.
72. Жовта Розалія Федорівна — 1892 р. н.
73. Жовта Марія Іванівна — 1937 р. н.
74. Жовтий Василь Іванович — 1941 р. н.
75. Жовтий Михайло Іванович — 1943 р. н.
Хабаровський край (1949-1957)
76. Жовтий Федір Карпович — 1898 р. н.
77. Жовта Катерина Гаврилівна — 1890 р. н.
78. Машталір Магда Гаврилівна — 1897 р. н.
79. Жовтий Дмитро Федорович — 1923 р. н.
80. Жовта Ірина Дмитрівна — 1949 р. н.
81. Канюка Степан Семенович.
82. Канюка Микола Семенович.
Красноярський край (1949-1960)
83. Дзвоник Василь Ількович — 1909 р. н.
84. Дзвоник Катерина Петрівна — 1909 р. н.
85. Дзвоник Марія Василівна — 1932 р. н.
86. Дзвоник Надія Василівна — 1936 р. н.
87. Дзвоник Василь Васильович — 1939 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
88. Волошин Ілля Якович — 1885 р. н.
89. Волошин Марія Дмитрівна — 1900 р. н.
90. Волошин Марія Ільківна — 1926 р. н.
91. Волошин Параска Ільківна — 1926 р. н.
92. Волошин Дмитро Ількович — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
93. Волошин Яків Петрович — 1901 р. н.
94. Волошин Євдокія Степанівна — 1906 р. н.
95. Волошин Микола Якович — 1931 р. н.
96. Волошин Парасковія Яківна — 1935 р. н.
97. Волошин Марія Яківна — 1935 р. н.
Хабаровський край( 1949-1956)
98. Перевізник Розалія Дмитрівна — 1888 р. н.
99. Перевізник Ольга Григорівна — 1893 р. н.
100. ПеревізникСтефан Григорович — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
101. Шабан Юрій Іванович — 1888 р. н., помер у Сибіру.
102. Шабан Анна Максимівна — 1893 р. н., померла в Сибіру.
103. Шабан Василь Юркович — 1932 р. н.
229
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


с. Прибілля
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бурбела Михайло Григорович — 1913 р. н., «Клим», член ОУН з 1933 р., станичний села. 31944 р. надрайоновий провідник ОУН. Поліг у бою з каральними військами НКВС 1945 р. в с. Прибіллі, де і похований.
2. Вовк Микола — 1911 р. н., член ОУН з 1932 р., провідник Львівської
Р округи ОУН з липня 1940 р.,« Андрій», крайовий провідник пропаганди, ареш-
Е* тований енкавеесниками у вересні 1940 р., на так званому «Процесі 59-х» у
^ січні 1941 р. отримав смертний вирок, який невдовзі було виконано.
< 3. Кухар Марта Федорівна — 1921 р. н., зв’язкова теренової боївки УПА
с (допоміжна група). Похована в с. Прибіллі.
X 4. Лялюк Василь Петрович — 1913 р. н., «Сизий», окружний референт
X ОУН, організатор і командир місцевої боївки УПА. Заарештований НКВС, по-
2 мер у тюрмі.
со 5. Микиєвич Петро Михайлович — 1921 р. н., «Олесь», член ОУН, органі-
сї затор і керівник молодіжної ОУН «Юнак», вояк кущової боївки УПА. Поліг у
бою з військами НКВС 5 серпня 1945 р. в с. Трибоківцях. Похований біля с. Жабокряки (Квітневе).
6. Микиєвич Стефан Павлович — 1912 р. н., член ОУН, станичний (1945-
1946). Поліг у бою з військами НКВС у с. Прибілля, де і похований.
7. Павлів Йосиф Андрійович — 1890 р. н. Закатований НКВС у тюрмі.
8. Пілан Михайло Євстахович — 1920 р. н., «Осип», тереновий референт ОУН. Поліг у бою з ворогами в 1950 р. в Ілівському лісі. Могила невідома.
9. Хандога Ярослав Миколайович — 1920 р. н., член ОУН, учасник похідних груп ОУН на Схід України (1942-1943). Пропав безвісти.
Загинули від рук НКВС в криївці 1945 р. (наступні четверо):
10. Гурман Михайло Миколайович — 1920 р. н.
11. Дребіт Микола Іванович — 1925 р. н.
12. Кулик Ксенія Іванівна — 1922 р. н.
13. Кузишин Петро — 1924 р. н.
14. Німа Василь — 1922 р. н., станичний села, поліг у нерівному бою з НКВС у 1947 р., похований у Нових Стрілищах.
15. Олинський Микола Іванович — 1924 р. н., був убитий під час виборів 1944 р. Похований на цвинтарі в с. Чорний Острів.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Б’єга Михайло Іванович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950—
1955).
2. Венгрин Марія Петрівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1954).
3. Витязь Дмитро Степанович — 1907 р. н., арештований, 10 р. позбавлення волі (1950-1955), помер у концтаборі.
4. Візний Йосип Павлович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі, забрали з Червоної Армії в 1945 р.
230


5. Вовк Стефан Михайлович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946- 1955)
6. Горін Дмитро Григорович — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-
1955).
7. Гречуха Олексій Михайлович — 1924 р. н.
8. Іванівський Степан Лук’янович — 1907 р. н., арештований НКВС і помер у тюрмі 1950 р.
9. КибалоЮзефа Йосипівна —1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
10. Козак Павло Якович — 1905 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950- 1955).
11. Кулик Дмитро Іванович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р., помер у 1950 р. в концтаборі.
12. Магунь Мирослав Степанович.
13. Мацкула Іван Михайлович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі.
14. Микиєвич Василь Миколайович — 1924 р. н., член ОУН, «Юнак». Закатований у концтаборі.
15. Микиєвич Іван Іванович — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1955).
16. Милимук Михайло Дмитрович — 1902 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
17 Милимук Богдан Михайлович — 1935 р. н., 10 р. позбавлення волі за розповсюдження листівок ОУН-УПА.
18. Михашула Михайло Дмитрович — 1906 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
19. Михашула Степанія Миколаївна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1955).
20. Павлів Йосиф Андрійович — 1890 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1955).
21. Павлів Марія Дмитрівна — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1955).
22. Павлів Петро Петрович — 1915 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-
1955).
23. Присажнюк Михайло Михайлович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
24. Ревуцький Михайло Степанович — 1925 р. н., член ОУН, «Юнак». Заарештований НКВС і замордований у концтаборі.
25. Солонинка Михайло Миколайович — 1897 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
26. Турчин Іван Петрович — 1904 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950—
1955).
27. Турчин Михайло Васильович — 1915 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
28. Хандога Степан Миколайович — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
29. Хандога Стефан Миколайович — 1916 р. н., «Грім». Надрайоновий провідник ОУН. Заарештований НКВС у 1945 р. Засуджений на 10 р. позбавлення волі, повернувся, помер у с. Прибіллі.
30. Чмир Василь — 1895 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Депортовані в Сибір
1. Дідух Стефанія Климівна — 1924 р. н.
2. Працьовитий Василь Степанович — 1924 р. н.
3. Присяжних Ганна Іванівна.
Іркутська обл. у 1940р. (не повернулись)
4. Павлів Катерина Іванівна — 1908 р. н.
5. Павлів Ганна Йосипівна — 1927 р. н.
6. Павлів Андрій Йосипович — 1929 р. н.
7. Павлів Стефанія Йосипівна — 1933 р. н.
8. Павлів Володимир Йосипович — 1940 р. н.
9. Покальчук Стефа Михайлівна.
с. Протеси Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Балита ГнатТадейович — вояк УПА, військовий член, хорунжий УПА, впав у бою з енкавеесниками 1950 р. в с. Грабівцях на Івано-Франківщині, де й похоронений.
2. Бура Михайло Микитович —1918 р. н., член ОУН, розстріляний німецьким гестапо в 1944 р., похоронений у Протесах.
3. Бура Василь Микитович — 1925 р. н., вояк УПА, впав у бою з енкавеесниками в с. Володимирцях. Могила невідома.
4. Винник Стефан Якович — вояк УПА, воював до 1950 р., помер і похований в с. Протеси.
5. Довгий Стефан — 1924 р. н., вбитий у бою з енкавеесниками у 1945 р. в с. Протесах, де й похоронений.
6. Дмитришин Михайло Петрович — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р., похоронений у с. Протесах.
7. Ількович Василь Іванович — член ОУН, замордований німцями в
1944 	р., похований ус. Протесах.
8. Ількович Володимир Антонович — член ОУН, вояк УПА, де і коли загинув — невідомо.
9. Костельна Варвара Михайлівна — зв’язкова УПА, загинула під час виконання бойового завдання. Похована в с. Протесах.
10. Лопух Дмитро Андрійович — 1916 р. н., станичний села, член ОУН. Вбитий енкавеесниками у 1946 р. Похований у с. Протесах.
11. Лопух Трохим Андрійович — член ОУН. Заарештований енкавеесниками і замордований у концтаборах.
12. Майоха Володимир Матвійович — 1924 р. н., вояк УПА, впав у бою з енкавеесниками у 1945 р., похований у Протесах.
13. Німко Михайло Маркович — 1923 р. н., вояк УПА, впав у бою, похоронений в Протесах.
14. Ніжаловський Андрій Михайлович — 1920 р. н., вояк сотні УПА «Бея». Загинув у бою 1945 р.
15. Федоляк Богдан Олексійович — 1925 р. н., вояк УПА, впав у бою в 1946 р. в с. Грабівцях на Івано-Франківщині, де й похований.
232


16. Федоляк Василь Дмитрович — вояк УПА. Коли і де загинув — невідомо.
17. Федоляк Кирило Ількович — вояк УПА. Впав у бою з енкавеесника- ми. Похоронений ус. Протесах.
18. Федоляк Пилип Матвійович — 1926 р. н., вояк УПА, загинув у бою з ворогами у 1946 р. Похований у Протесах.
19. Чернецький Михайло Дмитрович — 1925 р. н., вояк сотні УПА «Тютюнника», загинув у бою в с. Сівці-Войнилівські у 1946 р. на Івано-Франків- щині. Могила невідома.
20. Шкірко Теодозій Федорович — вояк УПА. Де і коли загинув, невідомо.
21. Стефаник Василь Михайлович — 1930 р. н., вояк кущової боївки УПА «Дзвона». Загинув у лісі с. Протеси 26 січня 1949 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Балита Марія Олексіївна — 1927 р. н., позбавлення волі (1946-1953).
2. Федоляк Микола Йосипович — 1928 р. н., 15 р. позбавлення волі (1947-1956).
3. Харів Василь Миколайович — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1946 р.
Депортовані в Сибір та на Північ
Архангельська обл. (1944-1956)
1. Жовнір Ганна Федорівна.
2. Жовнір Марія Василівна.
3. Жовнір Михайло Васильович.
Омська обл. (1947-1960)
4. Балита Олексій Федорович — 1899 р. н.
5. Балита Розалія Йосипівна — 1907 р. н.
6. Балита Ольга Олексіївна — 1938 р. н.
7. Балита Парасковія Олексіївна — 1942 р. н.
8. Балита Василь Олексійович — 1940 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
9. Федоляк Олексій Федорович — 1887 р. н.
10. Федоляк Розалія Степанівна — 1897 р. н.
11. Федоляк Орина Олексіївна — 1927 р. н.
12. Федоляк Марія Олексіївна — 1929 р. н.
13. Федоляк Анна Олексіївна — 1934 р. н.
14. Федоляк Юлія Олексіївна — 1939 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
15. Федоляк Михайло Дмитрович — 1895 р. н.
16. Федоляк Анастасія Михайлівна — 1930 р. н.
17. Федоляк Микола Михайлович — 1936 р. н.
18. Федоляк Ганна Михайлівна — 1943 р. н.
19. Федоляк Пелагія Іванівна — 1903 р. н.
20. Федоляк Ольга Михайлівна — 1934 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Кіровська обл. (1945-1956)
21. 	Балита Марія Михайлівна — 1913 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
22. Дмитришин Дмитро Петрович — 1886 р. н.
23. Дмитришин Анастасія Прокопівна — 1886 р. н.
24. Дмитришин Марія Дмитрівна — 1926 р. н.
с. Пчани
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Верес Іван Васильович — 1923 р. н., «Соловій», загинув у бою біля с. Гніздичів у 1949 р. Могила невідома.
2. Верес Михайло Васильович — 1923 р. н., впав у бою з НКВСв 1947 р. в с. Дем’янка-Лісна, де і похований.
3. Дубик Микола Олексійович — «Бурлака», вояк боївки УПА «Ореста», загинув у бою в 1945 році в с. Рудники, де і похований.
4. Зубрицький Наум — 1890 р. н., член ОУН, замордований у Дрогобицькій тюрмі у 1948 р. Могила невідома.
5. Зубрицький Василь Наумович — 1927 р. н., «Байда», загинув у нерівному бою з НКВС в лісі, розірвався гранатою, похований у братській могилі в м. Жидачеві.
6. Кардаш Роман — 1929 р. н., вояк «Ореста», загинув у бою з НКВС біля с. Дем’янка-Лісна у 1949 р. Могила невідома.
7. Колотник Григорій — 1906 р. н., загинув у бою в 1946 р. вс. Дем’янка- Лісна. Могила невідома.
8. Кривко Василь Іванович — 1915 р. н., загинув у бою з НКВС у 1949 р. в с. Туради, могила невідома.
9. Маркевич Микола — 1898 р. н., член ОУН, заарештований НКВС у 1940 р., замордований у тюрмі, могила невідома.
10. Маркевич Федір Васильович — 1904 р. н., член ОУН, замордований поляками у 1939 р. Місце поховання невідоме.
11. Маркевич Григорій Васильович — 1923 р. н., «Лев», загинув у бою з НКВС в 1944 р. в с. Дем’янка-Лісна, де і похований.
12. Маркевич Ярослав Федорович — 1930 р. н., упав смертю героя в бою з НКВС в 1947 р. у Вільховецькому лісі. Похований у братській могилі в м. Жидачеві.
13. Попко Яким — член ОУН, замордований поляками у 1939 р.
14. Репецький Остап — 1925 р. н., заарештований НКВС у 1945 р., замордований катами, могила невідома.
15. Цап Ганна Іванівна — 1929 р. н., зв’язкова УПА, замордована у 1950 р. у Стрийській тюрмі. Могила невідома.
16. Цап Іван Михайлович — 1921 р. н., загинув у бою з НКВС у 1946 р. в с. Заболотівці, де і похований.
17. Цап Іван Федорович — 1888 р. н., загинув у бою з НКВС у 1946 р. в с. Дем’янка-Лісна, де і похований.
18. Цап Михайло Васильович — 1918 р. н., член ОУН, вояк боївки УПА «Ореста», загинув смертю героя в криївці в с. Заболотівці у 1946 р., де і похований.
234


19. Цап Федір Іванович — 1920 р. н., загинув у бою з НКВС у 1944 р. в с. Дем’янка-Лісна, де і похований.
20. Юрків Михайло Іванович — 1914 р. н., «Дзюбка», вояк кущової бої- вки УПА «Залізняка», загинув 8 жовтня 1950 р. в с. Пчанах.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бохінська Марія Федорівна — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
2. БуцякЯрослав Микитович —1931 р.н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1954).
3. Висоцький Антін Іванович — 1929 р. н., 15 р. позбавлення волі (1947- 1962).
4. Вікшта Гаврило Степанович — 1890 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
5. Вікшта Марія Гаврилівна — 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
6. Герей Михайло Олексійович — 1905 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1954).
7 Івасик Ганна Іванівна — 1926 р. н., 6 р. позбавлення волі (1951-
1956).
8. Козак (Бойчук) Марія Федорівна — 1921 р.н., 10 р. позбавлення волі (1947-1950).
9. Колоченик Марія Григорівна.
10. Маршалок Володимир Іванович — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1956).
11. Ратич Петро Григорович — 1925 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-
1956).
12. Соболевська Марія Остапівна — 1927 р. н., 5 р. позбавлення волі (1947-1950).
13. Стеблій Марія Євгенівна.
14. Чопик Дмитро Антонович — 1927 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-
1956).
Депортовані в Сибір та на Північ
Омська обл. (1950-1960)
1. Бєган Василь Іванович — 1899 р. н.
2. Бєган Парасковія Іванівна — 1898 р. н.
3. Бєган Євген Євстахович — 1931 р. н.
4. Бєган Володимир Васильович.
Омська обл. (1947-1957)
5. Керман Семен Михайлович — 1878 р. н.
6. Керман Генія Гнатівна — 1888 р. н.
7. Керман Михайло Семенович — 1912 р. н.
8. Керман Мілько Семенович — 1922 р. н.
Спецпоселення(1947-1957)
9. Герей Степанія І. — 1909 р. н.
10. Герей Ірина С. — 1930 р. н.
235
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
11. 	Герей Олена С. — 1940 р. н.
М 12. Герей Олексій С. — 1934 р. н.
Омська обл. (1947-1950)
ддР 13. Шеремета Марія Василівна — 1894 р. н.
14. Шеремета Надія Іванівна — 1932 р. н.
15. Шеремета Михайлина Іванівна — 1934 р. н.
Архангельська обл. (1947-1960)
16. Прокоп’як Євстахій Олександрович — 1925 р. н.
17. Прокоп’як Олександр Іванович — 1900 р. н.
18. Прокоп’як Марія Лаврентіївна — 1903 р. н.
19. Прокоп’як Надія Олександрівна — 1929 р. н.
Омська обл. (1949-1956)
20. Пасемко Михайло Михайлович — 1933 р. н.
21. Пасемко Ольга Михайлівна — 1935 р. н.
22. Фурко Анна Миколаївна — 1927 р. н.
Омська обл. (1947-1956, де і померли)
23. Дробняк Остап Михайлович — 1898 р. н.
24. Дробняк Ганна Дмитрівна — 1900 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
25. Стеблій Олексій Іванович — 1888 р. н.
26. Стеблій Галина Михайлівна — 1909 р. н.
27. Стеблій Надія Олексіївна — 1930 р. н.
28. Стеблій Стефанія Олексіївна — 1933 р. н.
29. Стеблій Олексій Олексійович — 1940 р. н.
Кемеровська обл. (1947-1956)
30. Романюк Марія Іванівна — 1889 р. н.
31. Романюк Роман Данилович — 1929 р. н.
32. Романюк Надія Данилівна — 1933 р. н.
Спецпоселення (1944-1956)
33. Романюк Федір Данилович — 1924 р. н.
с. П’ятничани Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вишневський Василь.
2. Вишневський Микола.
3. Герчаківський Михайло.
4. ГоменчукЙосиф.
5. Горбатий Іван.
6. Горбатий Іван Олексійович — 1915 р. н., «Сірко», загинув 1953 р. в с. Вибранівці.
7. Задорецький Пилип.
236


8. Задорецький Іван.
9. Задорожний Василь.
10. Заремба Ярослав.
11. Клапко Михайло Васильович — 1919 р. н., загинув 1947 р.
12. Кравець Володимир.
12. 	Кульчицький Григорій.
14. Савран Михайло.
15. Телішевський Стефан.
16. Шлиян Михайло.
Усі поховані в с. ГТятничани.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Заремба Степан Іванович —1926 р. н., 5 р. позбавлення волі (1949-1954).
2. Чуковський Йосиф Юліанович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1955).
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1958)
1. Заремба Василь Степанович — 1876 р. н., помер у 1948 р.
2. Заремба Марія Михайлівна — 1902 р. н.
3. Заремба Софія Василівна — 1923 р. н.
4. Заремба Степанія Василівна — 1926 р. н.
5. Заремба Василь Васильович — 1935 р. н.
6. Заремба Олег Михайлович — 1944 р. н.
Тюменська обл. (1951-1958)
7. Кульчицький Іван Григорович — 1891 р. н.
8. Кульчицька Магда Ільківна — 1888 р. н.
9. Кульчицький Степан Іванович — 1929 р. н.
Іркутська обл. (1946-1960)
10. Телішевський Іван Васильович — 1890 р. н.
11. Телішевська Ганна Миколаївна — 1895 р. н.
12. Телішевський Михайло Іванович — 1920 р. н.
Тюменська обл. (1951-1958)
13. Підвірний Микола Антонович — 1908 р. н.
14. Підвірна Катерина Степанівна — 1910 р. н.
15. Підвірна Марія Миколаївна — 1933 р. н.
16. Підвірний Зеновій Михайлович — 1941 р. н.
с. Репехів
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Бачинський Микола — вояк сотні УПА «Берези», коли і де загинув — невідомо.
2. Коваль Василь — вояк СБ УПА, де і коли загинув — невідомо.
3. Коваль Микола — вояк СБ УПА, де і коли загинув — невідомо.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
4. Коваль Стефан — вояк сотні УПА «Сіроманці», впав у бою, де і коли — невідомо. У лютому 1947 р. підлий слуга-донощик комуністичного режиму видав у Баковецькому лісі криївку восьми вояків УПА і тут загинули рідні брати.
5. Малькута Микола. 6. Малькута Ілько.
7. Поручинський Антін — «Береза», член ОУН, сотник УПА сотні «Берези».
8. Палій Микола — вояк сотні УПА «Берези».
9. Чорній Онуфрій — вояк кущової боївки УПА, де і коли загинув — невідомо.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бегота Степан Іванович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1952).
2. Борняк Микола.
3. Борняк Марія — 1908 р. н.
4. ВовкСтефан.
5. Драла Микола Михайлович — 1910 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1952).
6. Лабаїван.
7. Литвин Дмитро Іванович — 1905 р. н., арештований 1946 р.
8. Мерко Катерина Іванівна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
9. Палій Дмитро Антонович —1908 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1953).
10. Палій Степан Антонович — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
11. Палій Іван.
12. Порученська Катерина. 14. ФранківСтефанія.
13.Тебінко Катерина. 15. ЧмирСтефан.
Депортовані в Сибір
Омська обл. у 1948р.
1. Вовк Марія Антонівна — 1895 р. н.
2. ВовкЯрослав Петрович — 1933 р. н.
3. Вовк Петро Ількович — 1895 р. н.
4. Вовк Ганна Петрівна — 1936 р. н.
5. Вовк Марія Петрівна — 1944 р. н.
6. Вовк Михайло Петрович — 1930 р. н.
7 Вовк Степан Петрович — 1926 р. н.
Омська обл. у 1947р.
8. Макуш Оксана Василівна — 1906 р. н.
9. Макуш Анна Василівна — 1875 р. н.
10. Макуш Тетяна Іванівна — 1939 р. н.
11. Макуш Петро Іванович — 1935 р. н.
12. Палій Текля Василівна — 1903 р. н.
13. Палій Михайло Антонович — 1931 р. н.
14. ЧипакТекля.
Омська обл. (1948-1956)
15. Франків Варвара Ільківна — 1912 р. н.
238


с- Рогізно
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Баран Євстахій Степанович — 1924 р. н., вояк кущової боївки УПА, упав у бою з енкавеесниками у 1946 р. Похований у с. Рогізно.
2. Богуслав Гнат Миколайович — 1924 р. н., член ОУН, впав у бою з енкавеесниками 1947 р. Похований ус. Рогізно.
3. Воробець Микола Васильович — 1923 р. н., «Орел» СБ ОУН, виданий провокатором. Прийняв бій, у безвиході останню кулю вистрелив собі у скроню 27 квітня 1952 р. Похований у с. Рогізно.
4. Гриник Василь Миколайович — 1920 р. н., вояк УПА, потрапив у засідку чекістів і був убитий. Могила невідома.
5. Гриник Михайло —вбитий енкавеесниками 1945 р. Похований ус. Ро- гізне.
6. Гутник Стефан Пилипович — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р. у с. Рогізно. Могила невідома.
7. Іванчук Євстахій Миколайович — 1923 р. н., впав у бою з енкавеесниками у 1946 р. Могила невідома.
8. Іванчук Ілько Михайлович — 1922 р. н., вояк УПА, впав у бою з ворогами 1946 р. Могила невідома.
9. Іванчук Василь Григорович — 1914 р. н., член ОУН, станичний села, впав у бою з енкавеесниками 1946 р. Похований у братській могилі у м. Жи- дачеві.
10. Лизак Микола Васильович — 1918 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками у 1946 р. Могила невідома.
11. Підлужний Василь Костянтинович — 1926 р. н., вояк УПА, впав у бою з ворогами 1946 р. в с. Рогізно. Могила невідома.
12. Точ Адам-Богдан Афтанович — 1947 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1947 р. Могила невідома.
13. Тріщ Микола Іванович — 1926 р. н., вояк УПА, вбитий у бою з ворогами. Похований у братській могилі м. Жидачева.
14. Тріщ Іван Дмитрович — 1922 р. н., член ОУН, вояк УПА, впав у бою з ворогами. Могила невідома.
15. Тріщ Стефан Григорович — 1902 р. н., член ОУН, вояк кущової боївки УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р. в с. Рогізно. Могила невідома.
16. Тріщ Антон Пилипович — 1910 р. н., член ОУН, вояк УПА, впав у бою з ворогами 1949 р. Могила невідома.
17. Швед Михайло Петрович — 1918 р. н., член ОУН, вояк УПА. Загинув у бою з ворогами 1946 р. Могила невідома.
18. Швед Стефан Лук’янович — 1910 р. н., член ОУН, загинув в с. Рогізно в 1946 р. Могила невідома.
19. Швед Григорій Олексійович — 1924 р. н., вояк УПА, впав у бою з ворогами в с. Рогізно, де і похований.
Вояки кущової боївки, які загинули в одному бою 1946 р., усі п’ятеро поховані в с. Рогізно:
20. Данилишин Іван Асафатович — 1924 р. н.
21. Тильчак Антон Миколайович — 1920 р. н.
22. Тріщ Василь Михайлович — 1924 р. н.
23. Тріщ Микола Васильович — 1924 р. н.


24. Яцикович Володимир Миколайович — 1913 р. н.
25. Баран Степан Іванович — вояк УПА, загинув у бою.
26. Гвоздик Василь — вояк УПА, загинув у бою.
27. Дереш Іван Степанович — 1924 р. н., вояк УПА, впав у бою з ворогами. Похований у с. Рогізно.
28. Пеняк Дмитро Степанович —1908 р. н., розстріляний енкавеесника- ми без суду на власному подвір’ї 1946 р. Похований у с. Рогізно.
29. Тріщ Федір — похований на цвинтарі в с. Рогізно.
30. Яцкевич Антін — вояк УПА, загинув у бою.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Барняк Михайло — закатований НКВС у тюрмі 1946 р.
2. Гладкий Стефан Тимофійович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі в 1946 р.
3. ІванчукСофія Михайлівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1955).
4. Сомик Михайло Васильович.
5. Тріщ Василь Тимофійович — 1890 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1949 	р.
6. Тріщ Михайло Васильович.
7. Т ріщ Василь Г ригорович.
8. Тріщ Марія Василівна.
9. Швед Микола Михайлович.
Депортовані в Сибір та на Північ
Красноярський край (1950-1960)
1. Боднар Катерина Василівна — 1924 р. н.
2. Боднар Марія Олексіївна.
Спецпоселення у 1946р.
3. Барняк Микола Михайлович.
4. Барняк Марія Гнатівна.
Кіровська обл. (1946-1955)
5. Воробець Ганна Василівна — 1926 р. н.
6. Воробець Василь Антонович — 1891 р. н.
7. Воробець Анастасія Семенівна — 1900 р. н.
8. Воробець Марія Василівна — 1921 р. н.
9. Воробець Стефа Василівна — 1938 р. н.
10. Воробець Євстахій Васильович — 1928 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
11. Воробець Стефа Василівна — 1936 р. н.
12. Воробець Василь Петрович — 1924 р. н.
13. Воробець Стефан Васильович — 1930 р. н.
14. Воробець Анастасія Петрівна — 1929 р. н.
Кіровська обл. (1946-1950)
15. Гвоздик Анастасія Федорівна.
16. Гвоздик Катерина Трохимівна.


17. Гвоздик Петро Васильович.
18. Гвоздик Анна Василівна.
Тюменська обл. (1944-1960)
19. Гриник Микола Васильович.
20. Гриник Анастасія Михайлівна.
21. Гриник Станіслав Миколайович.
Красноярський край
22. Данилишин Анастасія Григорівна — 1923 р. н.
23. Данилишин Петро Васильович — 1949 р. н.
24. Данилишин Софія Андріївна — 1901 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
25. Іванчук Розалія Костянтинівна — 1921 р. н.
26. Іванчук Ярослав Стахович — 1940 р. н.
27. Іванчук Марія Євстахівна — 1946 р. н.
Спецпоселення
28. Кольчан Василь М. — 1920 р. н.
29. Кольчан Варвара М. — 1914 р. н.
30. Кольчан Катерина В. — 1880 р. н.
Кіровська обл. (1947-1955)
31. Король Павло Андрійович.
32. Король Павліна Андріївна.
Іркутська обл. (1951-1966)
33. Михайлик Григорій Якович — 1902 р. н.
34. Михайлик Пелагія Лук’янівна — 1910 р. н.
35. Михайлик Ганна Григорівна — 1938 р. н.
36. Михайлик Марія Григорівна — 1940 р. н.
м. Омськ(1947-1953)
37. Сомик Василь Федорович — 1878 р. н.
38. Тріщ Микола Степанович — 1940 р. н.
Спецпоселення(1947-1960)
39. Тріщ Михайло Тимкович — 1889 р. н.
40. Тріщ Меланія Іванівна — 1907 р. н.
41. Тріщ Іван Михайлович — 1928 р. н.
42. Тріщ Софія Михайлівна — 1932 р. н.
43. Тріщ Ганна Михайлівна — 1946 р. н.
Хабаровський край (1949-1958-1960)
44. Тріщ Василь Дмитрович — 1912 р. н.
45. Тріщ Ольга Дмитрівна — 1920 р. н.
46. Тріщ Катерина Василівна — 1942 р. н.
47. Тріщ Ярослав Васильович — 1937 р. н.
48. Тріщ Іван Васильович — 1949 р. н.
Омська обл. (1946-47-1960)
49. Тріщ Григорій Іванович — 1934 р. н.
241
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
50. Тріщ Іван Миколайович — 1891 р. н.
51. Тріщ Агафія Михайлівна — 1896 р. н.
52. Тріщ Василь Іванович — 1921 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
53. Тріщ Іван Григорович.
54. Тріщ Євдокія Антонівна.
Омська обл. (1947-1955)
55. Швед Зеновій Степанович — 1934 р. н.
56. Швед Матвій Григорович — 1863 р. н.
57. Швед Марія Степанівна — 1936 р. н.
58. Швед Стефа Степанівна — 1940 р. н.
Хабаровський край
59. Швед Михайло Андрійович — 1902 р. н.
60. Швед Розалія Антонівна — 1907 р. н.
61. Швед Ольга Михайлівна — 1930 р. н.
62. Швед Володимир Михайлович — 1936 р. н.
63. Швед Марія Михайлівна — 1945 р. н.
64. Барняк Марія Кузьмівна із старенькою мамою і сином (3 особи).
65. Баран Степан Андрійович з дружиною (2 особи).
66. Богуслав Софія з сином (2 особи).
67. Гунців Катерина.
68. Гунців Дем’ян з дружиною, дочкою і двома внуками (5 осіб).
69. Тріщ Ольга Василівна.
70. Швед Марія Петрівна — 1927 р. н.
71. ШведСтефан Захарович — 1925 р. н.
72. Швед Василь Степанович — 1950 р. н.
73. Швед Степан Іванович з дружиною і трьома дітьми (5 осіб).
74. Швед Софія з сином (2 особи).
75. Яцикевич Онуфрій з дружиною (2 особи).
76. Яцикевич Варвара з двома дітьми (3 особи).
1. Воробець Йосиф Антонович — 1915 р. н., прихильник ОУН-УПА. У
1945 	р. арештований енкавеесниками, пропав безвісти.
2. Качайло Павло (рік народження невідомий). Був національно свідомою людиною, мав юридичну освіту допомагав односельчанам порадами у різних потребах. У1939 р. з приходом радянської влади на загальних зборах села був обраний депутатом з нагоди з’єднання західноукраїнських земель з УРСР, виступив з промовою, а після виступу його забрали енкавеесники в автомашину і вже не повернувся. Подальша його доля невідома.
Красноярський край
с. Руда
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
242


3. Мазепа Іван — 1892 р. н. У 1943 р. арештований німцями і не повернувся.
4. Ференц Антін Йосипович — 1910 р. н., прихильник ОУН і УПА. У1944 р.
арештований НКВС і замордований під час тортур на допиті в Дрогобицькій 4 ^ тюрмі. Могила невідома. V©
5. Ференц Тимофій Антонович — 1902 р. н., прихильник ОУН і УПА, за- арештований НКВС у 1944 р. Замордований у тюрмі під час допитів.
6. Ференц Іван — 1892 р. н. У 1943 р. арештований німцями і не повер- І
нувся. §
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА ^
1. Людкевич Йосип — 1890 р. н., прихильник ОУН-УПА, арештований £
НКВС у 1944 р., засуджений на 10 р. каторги, а подальша доля його невідома. _
2. Соколовський Іван — 1923 р. н., вояк УПА. В 1946 р. арештований
НКВС, засуджений на 10 р. каторги. Повернувся у 1957 р. Помер і похований ^
на Журавенщині. X
3. Ференц Марія Тимофіївна —1925 р. н., член ОУН. У1945 р. арештова- ^
на НКВС, засуджена на 10 р. каторги. Працювала в копальнях золота і десь 55
там у холодних обіймах Сибіру загинула. Могила невідома. О
4. Ференц МихайлинаТимофіївна — 1927 р. н., прихильниця ОУН і УПА, ^ у 1945 р. арештована НКВС. Засуджена на 10 р. каторги, через 10 р. повернулась. Але її не приписували. Виїхала у Хмельницьку обл.
Депортовані в Сибір
Іркутська обл. (1950-1956)
1. Воробець Антін — 1892 р. н.
2. Воробець Євстахій Іванович — 1911 р. н.
3. Воробець Анна Антонівна — 1914 р. н.
4. Воробець Віра Євстахівна — 1933 р. н.
5. Воробець Мирон Євстахович — 1947 р. н.
Спецпоселення( 1940-1957)
6. Качайло Анна — 1905 р. н.
7. Качайло Ярослав Павлович — 1933 р. н.
8. Качайло Федір Павлович — 1935 р. н.
Хабаровський край (1950-1956)
9. Кульчицький Іван — 1910 р. н.
10. Кульчицька Михайлина — 1917 р. н.
11. Кульчицька Чеслава Іванівна — 1932 р. н.
12. Кульчицький Йосиф Іванович — 1931 р. н.
13. Людкевич Михайло — 1909 р. н.
14. Людкевич Іван Йосифович — 1928 р. н.
15. Людкевич Стефа Михайлівна — 1927 р. н.
16. Людкевич Адам Михайлович — 1935 р. н.
17. Людкевич Роман Йосипович — 1930 р. н.
243


Амурський край (1950-1958)
18. Майкут Марія Володимирівна — 1890 р. н.
19. Майкут Йосиф Петрович — 1886 р. н.
20. Майкут Володимир Йосифович — 1928 р. н.
21. Майкут Євстахій Йосифович — 1931 р. н.
22. Майкут Марія Йосифівна — 1934 р. н.
23. Людкевич Людвич Іванівна. ????
Депортовані в Сибір і там померли
24. Людкевич Іван Йосипович — 1928 р. н.
25. Людкевич Роман Йосипович — 1930 р. н.
26. Людкевич Казимира Йосипівна — 1933 р. н.
с. Рудківці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Білик Дмитро — 1912 р. н., станичний села, заарештований НКВС 1946 р. і замордований в селі. Могила невідома.
2. Бондарчук Василь Іванович — 1925 р. н., «Луговий», вояк куща УПА «Зоряний», поліг у бою 21 вересня 1949 р. в с. Демидові.
3. Бондарчук Стах — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у 1949 р.
4. Боднарчук Стефанія — медсестра кущової боївки. Загинула.
5. Борак Степан — 1914 р. н., вояк УПА, розстріляний військами НКВС
1946 	р. підчас облави. Могила невідома.
6. Васильків Степан — вояк УПА, поліг у бою з карателями НКВС.
7. Івах Микола — 1919 р. н., вояк УПА, поліг ус. Піддністряни 1944 р.
8. Киліян Володимир — загинув у 1946 р.
9. Коваль Семен — 1927 р. н., вояк УПА, закатований у тюрмі.
10. Колодій Катерина — 1924 р. н., зв’язкова УПА, захоплена НКВС і замордована. Могила невідома.
11. Король Семен— 1921 р. н., вояк УПА, заарештований НКВСізакато- ваний в тюрмі підчас слідства. Могила невідома.
12. Крупак Григорій Іванович — 1923 р. н., «Довбуш», вояк кущової боївки «Рішучого», поліг 10 квітня 1948 р. в с.Піддністрянах.
13. Мандрик Іван — розстріляний німцями навесні 1944 р.
14. Мастицький Григорій — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою під час облави в с. Станківцях Миколаївського р-ну.
15. Могильний Михайло — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою з більшовиками під час облави в с. Городище у 1946 р.
16. Пундор Андрій — заарештований НКВС і подальша його доля невідома.
17. Румінський Степан — 1919 р. н., вояк УПА, підчас оточення криївки карателями НКВС підірвався гранатою. Могила невідома. 1955 р.
18. Словінський Роман — 1923 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами. Могила невідома.
19. Сомик Дмитро — вояк УПА, пропав безвісти.
20. Троцко Іван — вояк УПА, пропав безвісти.


21. Троцко Павло — 1925 р. н., заарештований НКВС. Засуджений. Помер у тюрмі.
22. Троцко Василь — 1919 р. н., воякУПА, поліг у бою з ворогами 1944 р. у с. Піддністрянах, там і похований.
Поранені вояки УПА
1. Горин Василь — вояк УПА, поранений у бою.
2. Гринькевич Д. — вояк УПА, поранений у бою.
3. Кіліян Михайло — вояк УПА, поранений у бою.
4. Грицик Петро — вояк УПА, поранений у бою з ворогами, без ніг повернувся додому.
5. Троцко Пилип — вояк УПА, без ноги повернувся додому і помер.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баглай Степан Андрійович — 1924 р. н.
2. Горин Анна Дмитрівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
3. Король Семен Лаврович— 1913 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1946 р.
4. Крупак Катерина Петрівна.
5. Крачковський Йосип Миколайович — 1927 р. н.
6. Кіндрась Андрій Григорович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1948 	р.
7. Орищин Дмитро Йосипович.
8. Пашко Кирило Онуфрійович — за нездачу зерна — 8 р. позбавлення волі (1948-1953).
9. Пашко Ольга Юріївна — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
10. Пашко Кость Васильович — 1927 р. н.
11. Пшик Марія Яківна — 1924 р. н., тікала з висилки, її судили і знову була на спецпоселенні з 1948 по 1956 р.
12. Сенчій Микола Йосипович — 1926 р. н.
13. Сомик Михайло Пилипович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
14. Тихоліз Катерина Миколаївна — 1905 р. н.
Депортовані в Сибір
(1947-1954)
1. Баглай Андрій Олексійович — 1885 р. н.
2. Баглай Февронія Василівна — 1890 р. н.
3. Баглай Володимир Андрійович — 1929 р. н.
Спецпоселення( 1947-1959)
4. Білик Анна Михайлівна — 1908 р. н.
5. Білик Мар’яна Дмитрівна — 1944 р. н.
6. Гладкий Михайло Іванович — 1933 р. н.
7. Гладка Розалія Петрівна — 1935 р. н.
8. Гладка Стефанія Михайлівна — 1913 р. н.
9. Ковальчук Володимир Павлович — 1922 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
\ Спецпоселення (1950-1959)
10. Колодій Володимир Павлович — 1922 р. н.
11. Колодій Стефанія Іванівна — 1921 р. н.
12. Колодій Василь Володимирович — 1948 р. н.
13. Колодій Ігор Володимирович — 1946 р. н.
14. Людкевич Софія Ільківна — 1930 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
15. Могильний Василь Михайлович.
16. Могильна Катерина Михайлівна.
17. Могильна Анастасія Василівна.
18. Могильний Дмитро Васильович.
19. Поглод Іван Михайлович — 1931 р. н.
м. Омськ(1947-1958)
20. Процько Марія Петрівна — 1924 р. н.
21. Процько Євдокія Павлівна — 1904 р. н.
22. Пундор Розалія Тарасівна — 1906 р. н.
23. Пундор Стефан Андрійович — 1931 р. н.
24. Пшик Марія Яківна — 1924 р. н.
25. Савула Марія Нуфрівна — 1929 р. н.
26. Санчишин Ольга Стефанівна — 1922 р. н.
27. Сомик Іван Пилипович — 1921 р. н.
28. Сомик Марія Семенівна — 1925 р. н.
29. Черчик Марія Ільківна — 1930 р. н.
(1950-1958)
30. Сомик Олена Іванівна — 1885 р. н.
31. Сомик Анна Іванівна — 1947 р. н.
32. Сомик Іван Пилипович — 1921 р. н.
33. Сомик Марія Семківна — 1925 р. н.
Омська обл. у 1947р.
34. Пашко Йосиф Григорович — 1896 р. н.
35. Пашко Анастасія Іванівна — 1960 р. н.
36. Пашко Катерина Григорівна — 1904 р. н.
37. Пашко Розалія Йосипівна — 1930 р. н.
38. Троцко Яків Іванович — 1880 р. н.
39. Троцко Ганна Григорівна — 1890 р. н.
40. Троцко Марія Яківна — 1924 р. н.
41. Троцко Євдокія Яківна — 1922 р. н.
42. Троцко Катерина Яківна — 1927 р. н.
Спецпоселення (1951-1965)
43. Троцко Євдокія Павлівна — 1904 р. н.
44. Троцко Петро Григорович — 1893 р. н.
45. Троцко Марія Петрівна — 1931 р. н.
46. Троцко Стефанія Петрівна — 1944 р. н.
47. Троцко Ольга Петрівна — 1947 р. н.
246


Спецпоселення
48. Щерба Анна Яківна — 1922 р. н.
49. Щерба Михайло Семенович — 1927 р. н.
50. Щерба Катерина Семенівна — 1930 р. н.
с. Сидорівка
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Олеськів Олексій Матвійович.
2. Олеськів Дмитро Іванович — 1924 р. н.
3. Ярошко Іван Прокопович — 1927 р. н.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Боднар Петро Іванович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі.
2. ГачакАнастасія Петрівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1955).
3. Головатий Василь Йосипович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949-1955).
4. Козак Олексій Дмитрович —1921 р.н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1952).
5. Мандзій Марія Михайлівна — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі.
6. Мельник Петро Васильович — 1924 р. н.
7. Мельник Ганна Степанівна.
8. Олеськів Василь Іванович.
9. Процюк Василь Михайлович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1950 р.
10. Рип’як Марія — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
11. Трубич Іван Степанович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1955).
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1946-1960)
1. Ярошко Катерина Іванівна — 1906 р. н.
2. Ярошко Володимир Прокопович — 1925 р. н.
3. Ярошко Прокіп Федорович — 1892 р. н.
с. Соколівка
Полеглі члени ОУН
1. Рудницький Ярослав — 1922 р. н., член ОУН, брав участь у похідних групах на Схід України 1942-1943 рр. За відомостями — розстріляний німецьким гестапо у Харкові. Могила невідома.
2. Черевенко Ілько — 1922 р. н., член ОУН, референт похідних груп на Схід України. Розстріляний німецьким гестапо у 1943 р. Могила невідома.


3. 	Яцишин Стефан — 1924 р. н., член ОУН, референт похідних груп на Схід України. Пропав безвісті.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Пікула Стефанія Михайлівна.
2. Сас Володимир Антонович.
3. Сас Михайлина Іванівна.
1. Савран Катерина Федорівна — 1902 р. н.
2. Савран Михайлина Іванівна — 1928 р. н.
3. Савран Володимир Антонович — 1923 р. н.
Красноярський край (1949-1958)
4. Охримович Анна Гаврилівна — 1900 р. н.
5. Охримович Петро Ількович — 1892 р. н.
6. Охримович Володимир Петрович — 1934 р. н.
7. Охримович Михайло Петрович — 1937 р. н.
8. Охримович Микола Петрович — 1939 р. н.
9. Охримович Марія Петрівна — 1928 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
10. Дулька Олексій Кирилович — 1903 р. н.
11. Дулька Методій Олексійович — 1933 р. н.
Після розпаду Австро-Угорської імперії в село повернулось багато вояків, які служили в австрійському війську. У Журавні в приміщенні фільварку перебувала на постої угорська військова частина. Хлопці з сіл Журавнівщини під проводом Салія Гната — студента Калуської гімназії, взявши білий прапор, зайшли у цю військову частину, і після коротких переговорів угорці здали зброю і кінний обоз, їх всіх відпустили додому. Після цього 28 чоловіків села маршем пішли до Стрия, де влились у лави Другої Української Г алицької Армії.
Депортовані в Сибір
Якутська обл. (1947-1960)
Старе Село
Список добровольців:
1. Белейчук Василь.
2. Белейчук Йосиф.
3. Белейчук Федір.
4. Белейчук Семен.
5. Брич Микола.
6. Гавриляк Григорій.
7. Гавриляк Яків.
8. Довбняк Дмитро.
9. Іваськів Йосиф.
10. Іваськів Андрій.
11. Колос Федір.
12. Костельний Василь.
13. Костельний Іван.
14. Кулик Іван.
15. Кониськів Юрій.
16. Лаврись Г ригорій.
17. Лесів Василь.
18. ПавелкоТерентій.
19. Романів Василь.
20. Романів Іван.
21. Салій Гнат.
22. Салій Степан.
23. Салій Василь.
24. Стехнович Григорій.
25. Стехнович Іван.
26. Судак Олекса.
27. Томащук Іван.
28. Чорнявий Степан.


Члени Української Військової Організації (УВО):
1. Белейчук Семен.
2. Белейчук Йосиф.
3. Костельний Василь — голова кооперативу «Нове життя».
4. Колос Федір — голова читальні «Просвіти» (1923-1939).
5. Салій Степан.
6. Чернявий Степан.
Осередок ОУН (1929-1944)
1. Белейчук Степан.
2. Гренджока Степан.
8. Попадин Михайло.
9. Салій Юрко.
10. Салій Михайло.
11. Салій Семен.
12. Салій Василь.
13. Салій Остап — станичний ОУН.
3. Іваськів Василь.
4. Іваськів Михайло
5. Кривцун Петро.
6. Литвин Василь.
7. 	Попадин Петро.
Члени юнацької ОУН (1938-1944)
1. Брич Іван.
2. ГризакФедір.
3. Іваськів Іван.
4. Костельний Йосиф — станичний.
5. Лесів Микола.
6. Мазур Семен.
7. Попадин Іван.
8. Стехнович Василь Гр.
9. Стехнович Василь Мих.
10. Салій Семен М.
11. Чехрій Федір.
Полеглі члени ОУН І ВОЯКИ УПА Костельний Йосиф
1. Гризак Федір Іванович — 1926 р. н., член юнацької ОУН, згодом — вояк УПА, поліг у бою з чекістами 1946 р.
2. Драган Данило — член ОУН, вояк УПА, поліг у бою під час облави
1946 	р. в Старому Селі.
3. Лесів Григорій Максимович — 1918 р. н., «Бистрий», воякУПА, полігу бою 1946 р. Могила невідома.
4. Лесів Микола Іванович — 1925 р. н., «Лис», вояк УПА, поліг у бою з військами НКВС 1945 р.
5. Салій Петро — 1922 р. н., розстріляний німцями у 1943 р.
6. Стехнович Василь Григорович — 1925 р. н., «Чумак», воякУПА, поліг у бою 1946 р. Могила невідома.
Розстріляні облавниками в селі без суду
1. Благий Стефан — 1925 р. н.
2. Брич Павло — 1917 р. н.
3. Іваськів Михайло.
4. Книш Федір — 1908 р. н.
5. Ломиш Йосиф — 1917 р. н.
6. Романів Петро Іванович — 1908 р. н.
249
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
7. Салій Петро Федорович — 1900 р. н.
8. Хитровський Василь Григорович — 1924 р. н.
1. Блага Анна.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
2. Брич Марія Онуфріївна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949—
1956).
3. Гаврилів Меланія.
4. ГаврилякСтефанія.
5. Голуб Микола.
6. Ємець Григорій Андрійович — 1908 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
7. Іваськів Іван Гнатович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1955).
8. Іваськів Семен Миколайович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
9. Іваськів Семен Васильович.
10. Костельний Йосиф Васильович — 1925 р. н., член ОУН, воякбоївки УПА «Зимного» з травня до листопада 1944 р., був арештований НКВС під час засідки на переправі через Дністер, отримав 10 р. позбавлення волі (1944-1952). Після проголошення незалежності Української держави включився у відбудову церкви, яка була впродовж 27 р. закрита і знищена, не було ні вікон, ні дверей. За свої кошти спорудив пам’ятник жертвам, репресованим і полеглим односельчанам (1940-1950) за волю України.
11. Лаврись Василь Антонович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
12. Литвин Василь Іванович — 1933 р. н., 6 р. позбавлення волі.
13. Маркович Іван Антонович — 1914 р. н., закатований НКВС у тюрмі.
14. Попадин Іван Йосипович — 1916 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1940 р. Загинув у концтаборі.
15. Романів Михайло Дмитрович.
16. Романів Дмитро Онуфрійович — 10 р. позбавлення волі (1945-
1954).
17. Романів Григорій Дмитрович — 1916 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1940 р. Загинув у концтаборі.
18. Салій Семен Михайлович — 1926 р. н., член юнацької ОУН, станичний юнацтва. Заарештований НКВС у 1944 р. Загинув у концтаборі 1947 р.
19. Салій Остап Федорович — 1920 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС у 1940 р. Закатований у тюрмі.
20. Салій Семен Федорович — 1916 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС в 1940 р. Закатований у тюрмі.
21. Салій Василь Федорович — 1920 р. н., член ОУН. Заарештований НКВС в 1940 р. Закатований у тюрмі.
22. Сокирка Василь — 1921 р. н., помер у концтаборі.
23. Стехнович Михайло.
24. Стехнович Василь.
250


25. Фурман Микола — 1917 р. н., закатований в тюрмі.
26. Чмелик Ганна Іванівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1954).
27. Чорнівий Степан.
Депортовані в Сибір та на Північ
1. Гавриляк Василь.
2. Гавриляк Михайлина — померла в Сибіру.
Омська обл. (1948-1956)
3. Іваськів Хома Антонович — 1901 р. н.
4. Іваськів Анна Степанівна — 1904 р. н.
Омська обл. у 1947р.
5. Іваськів Василь Степанович — 1893 р. н.
6. Іваськів Ксеня Данилівна — 1891 р. н.
7. Іваськів Євстахій Васильович — 1931 р. н.
8. Іваськів Микола Васильович — 1939 р. н.
9. Іваськів Розалія.
Архангельська обл. (1947-1959)
10. Ємець Василь Олексійович — 1899 р. н.
11. Ємець Марія Григорівна — 1904 р. н.
12. Ємець Олексій Васильович — 1938 р. н.
13. Ємець Мирон Васильович — 1941 р. н.
14. Ємець Богдан Васильович — 1944 р. н.
15. Ємець Ганна — 1930 р. н.
16. Костельний Дмитро.
17. Костельна Олена.
18. Костельна Софія.
КоміАРСР( 1940-1946)
19. Лаврись Антон Антонович — 1887 р. н.
20. Лаврись Меланія Пилипівна — 1889 р. н.
21. Лаврись Василь Антонович — 1921 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
22. Маркевич Марія Миколаївна — 1910 р. н., померла в Сибіру.
23. Маркевич Семен Іванович — 1934 р. н., помер в Сибіру.
24. Маркевич Розалія Іванівна — 1942 р. н., померла в Сибіру.
25. Приймич Ольга. 28. Стехнович Катерина.
26. Приймич Люба. 29. Стехнович Павліна.
27. Приймич Павло. ЗО. Стехнович Настя.
Омська обл. (1947-1956)
31. Фурман Катерина Іванівна. 32. Фурман Марія.
251
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


смт Старі Стрілища
<
с=
X
І
о
ш
го
с[
Загинули в боротьбі з поляками
1. Прокопів Михайло — 1919 р. н., голова проводу ОУН в селі Старі Стрілища, вбитий поляками 1939 р. Похований на цвинтарі.
2. Ракус Михайло — 1919 р. н., член ОУН, вбитий поляками 1939 р. Похований на цвинтарі села.
3. Туринський Богдан — 1924 р. н., вбитий поляками 1939 р., похований у селі.
Розстріляні німцями влітку 1944 р.
1. Бережанський Іван.
2. Блашків Василь.
3. Блашків Йосиф.
4. Блашків Володимир.
5. Блашків Марія.
6. Блашків Наталія — член ОУН.
7. Готраіван.
8. Готра Ярослав.
9. Карковський Юрій.
в м. Жидачеві
10. Лаб’як Антін.
11. Литвин Олексій.
12. Похольчишин Іван.
13. РусякІван.
14. Турчин Василь.
15. Турчин Дмитро.
16. Турчин Іван.
17. Турчин Марія.
18. Шкіль Микола.
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Базарник Йосиф — 1922 р. н., вбитий енкавеесниками 1945 р.
2. Базарник Степан — 1924 р. н., вояк СБ, вбитий НКВС 1945 р.
3. Баковський Олекса — 1912 р. н., референт крайового проводу ОУН, вбитий енкавеесниками 1946 р.
4. Баковський Володимир — 1922 р. н., вбитий у 1945 р.
5. Вовк Степан — 1919 р. н., поліг у бою 1946 р.
6. Гвоздик Дмитро — 1923 р. н., загинув 1945 р.
7. Гузар Василь — 1924 р. н., вояк УПА, поліг 1944 р.
8. Дорош Микола — 1911 р. н., вояк УПА, загинув 1945 р.
9. Кибало Володимир — 1925 р. н., вояк УПА, загинув 1945 р.
10. Кривий Михайло Олексійович — 1927 р. н., член ОУН, розстріляний енкавеесниками 1945 р. у м. Дрогобичі.
11. Кривий Олекса — 1911 р. н., член ОУН, розстріляний енкавеесниками 1945 р. у Дрогобичі.
12. Кобилецький Григорій — 1924 р. н., розстріляний енкавеесниками
1945 	р. у Дрогобичі.
13. Ковпак Ярослав — 1925 р. н., член ОУН, загинув 1945 р.
14. Копичин Петро — загинув 1946 р.
15. Копичин Микола Михайлович — 1922 р. н., загинув у бою 1950 р., похований у смт Нові Стрілища.
16. Липа Іван — 1927 р. н., вояк УПА, загинув 1945 р.
17. Лободинська Марія — 1920 р. н., загинула 1947 р.
18. Лучків Микола — 1923 р. н., вбитий 1944 р., похований ус. Прибин.
252


19. Мазовський Павло — 1922 р. н., «Мстислав», член ОУН, вояк СБ, загинув у бою 1950 р.
Похований у смт Нові Стрілища.
20. Мелех Василь — 1922р. н., член ОУН, вбитий енкавеесниками 1946 р., похований у смт
Н. 	Стрілища.
21. Мирка Михайло — 1924р. н., загинув 1946 р.
22. Наугольник Микола — 1920 р. н., провідник СБ, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р.
23. Ревуцький Микола Іванович — 1918 р. н., загинув 1945 р.
24. Ревуцький Микола Романович —1918 р. н.,
«Яструб», районовий референт СБ ОУН, загинув у 1945 р.
25. Федишин Яміль — 1925 р. н., загинув у МелехВасиль
1945 	р.
26. Хандій Василь — 1924 р. н., вояк УПА, загинув у 1946 р.
27. Хандій Михайло — 1922 р. н., загинув у бою 1946 р.
28. Хемій Василь — 1922 р. н., вояк УПА, загинув 1945 р.
29. Чаковський Орест — 1925 р. н., член ОУН, помер у таборі 1945 р.
30. Чорній Василь Ількович — 1927 р. н., вбитий 1945 р.
31. Шевців Максим — 1912 р. н., член ОУН, загинув 1946 р.
32. Шкамбара Михайло — 1914 р. н., «Кедр», обласний провідник ОУН, загинув у бою з енкавеесниками 1944 р.
Засуджені за участь і співпрацю з ОУН та УПА
1. Баковський Орест.
2. Березовський Володимир Степанович — 1930 р. н., 7 р. позбавлення волі (1951-1954).
3. Вдовичин Василь — загинув у таборі підчас Норильського повстання.
4. Дякун Марія — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі.
5. Копчин Дмитро Михайлович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1956).
6. Копчин Василь — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі.
7. Кибало Степан — 1917 р. н., 10 р. позбавлення волі.
8. Лободинська Марія Петрівна — 1918 р. н., загинула в с. Вовчатичі, керівник гр. Червоного Хреста.
9. Лялюк Ганна Петрівна — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
10. Лялюк Стефанія Петрівна — 1925 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1955).
11. Мойсей Богдан Васильович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1951-1956).
12. Мазовський Євген Григорович — 10 р. позбавлення волі.
13. Набір Володимир Іванович — 1926 р. н., помер підчас пересилки у
1950 	р.
14. Небір Василь — помер у Львові 1956 р. на пересильному пункті.
15. Павлів Люба Василівна — 1932 р. н., 7 р. позбавлення волі (1950-
1956).


16. Павлів Михайло Васильович — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-1960).
17. Павлів Іван Степанович — 1985 р. н. Помер у таборі.
18. Павлів Володимир Семенович — 25 р. позбавлення волі.
19. Самусь Степан — помер на виселці, 10 р. позбавлення волі.
20. Семчишин Петро Лук’янович — 1924 р. н., 7 р. позбавлення волі (1950-1955).
21. Сенишин Іван — помер на пересильному пункті у 1950 р.
22. Федчишин Іван Петрович —1897р. н., 10 р. позбавлення воліу 1948 р.
23. Хемій Емілія Григорівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1955).
24. Чмир Олексій Степанович — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Спецпоселення( 1946-1958)
1. Блажків Фелікс Михайлович — 1882 р. н.
2. Блажків Анна Степанівна — 1891 р. н.
3. Блажків Володимир Феліксович — 1921 р. н.
Спецпоселенняу 1950р.
4. БазарникЯрослав Степанович.
5. Базарник Степан.
6. Базарник Агафія Олексіївна.
7. Базарник Мирослав Ярославович.
8. Базарник Віра Ярославівна.
м. Томськ (1950-1953)
9. Вдовичин Михайло Іванович — 1898 р. н.
10. Вдовичин Софія Степанівна — 1903 р. н.
Іркутська обл. (1950-1956)
11. Ревуцький Степан Олексійович — 1899 р. н.
12. Ревуцька Марія Михайлівна — 1900 р. н.
13. Ревуцька Віра Степанівна — 1934 р. н.
14. Ревуцький Михайло Степанович — 1930 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
15. Копчин Іван Васильович — 1921 р. н.
16. Копчин Михайлина Гаврилівна — 1922 р. н.
17. Копчин Тетяна Дмитрівна — 1890 р. н.
18. Копчин Катерина Василівна — 1927 р. н.
19. Копчин Ярослав Іванович — 1948 р. н.
Красноярський край (1950-1960)
20. Лаба Ольга Іванівна — 1921 р. н.
21. Лаба Марія Олексіївна — 1897 р. н.
22. Лаба Михайло Іванович — 1936 р. н.


Томська обл. у 1950р.
23. Ревуцький Костянтин Миколайович — 1905 р. н
24. Ревуцька Анна Семенівна — 1920 р. н.
25. Ревуцький Григорій Миколайович — 1920 р. н.
26. Ревуцька Михайлина Миколаївна — 1918 р. н.
27. Ревуцька Катерина Костянтинівна — 1946 р. н.
28. Ревуцька Агафія Костянтинівна.
29. Ревуцький Микола Костянтинович.
Красноярський край у 1950р.
30. Гузар Ольга Степанівна — 1932 р. н.
31. Кривий Іван Михайлович — 1900 р. н.
32. Крива Агафія Миколаївна — 1903 р. н.
33. Крива Стефанія Іванівна — 1930 р. н.
34. Крива Ольга Іванівна — 1930 р. н.
35. Мойсей Григорій з родиною (6 осіб, 4 дітей).
36. Церкез Оксана Стахівна — 1882 р. н.
Спецпоселення( 1950-1958)
37. Блажків Петро Михайлович -1882 р. н.
38. Блажків Варвара Дмитрівна — 1889 р. н.
39. Блажків Михайлина Андріївна — 1924 р. н.
40. Блажків Степан Петрович — 1925 р. н.
41. Блажків Стефанія Петрівна — 1931 р. н.
42. Кебало Михайло Васильович — 1923 р. н.
43. Кебало Стефанія Михайлівна — 1922 р. н.
44. Кебало Василь Михайлович — 1946 р. н.
Іркутська обл. (1950-1958)
45. Ревуцький Михайло Олексович — 1890 р. н.
46. Ревуцька Анна Петрівна — 1904 р. н.
47 Ревуцька Марія Михайлівна — 1932 р. н.
48. Ревуцька Ольга Михайлівна — 1937 р. н.
Іркутська обл. (1946-1948)
49. Сухай Іван Іванович — 1929 р. н.
Тюменська обл. (1950-1958)
50. Телішевський Павло Григорович — 1905 р. н.
51. Телішевський Ярослав Павлович — 1936 р. н.
52. Телішевський Василь Павлович — 1947 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
53. Шиманський Степан Прокопович — 1899 р. н.
54. Шиманська Теодозія Степанівна — 1945 р. н.
55. Шиманський Роман Степанович — 1947 р. н.
56. Шиманська Віра Григорівна — 1937 р. н.
57 Шиманська Текля Олексіївна — 1920 р. н.
255
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Іркутська обл. (1946-1957)
58. Сухай Марія Іванівна — 1924 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
59. Федишин Петро Миколайович — 1896 р. н.
60. Федишин Стефанія Василівна — 1895 р. н.
61. Федишин Людмила Петрівна — 1926 р. н.
62. Федишин Ольга Петрівна — 1932 р. н.
Іркутська обл. (1946-1955)
63. Хемій Григорій Якович — 1885 р. н.
64. Хемій Текля — 1889 р. н.
Архангельська обл. (1947-1960)
65. Чмир Степан Дмитрович.
66. Чмир Єва Степанівна.
67. Чмир Марія Степанівна.
68. Чмир Петро Степанович.
Красноярський край (1950-1960)
69. Баковський Ярослав Васильович — 1912 р. н.
70. Баковська Агафія Семенівна — 1919 р. н.
71. Баковський Михайло Ярославович — 1945 р. н.
72. Баковська Романія Ярославівна — 1950 р. н.
Іркутська обл. (1946-1947)
73. Мелех Агафія Ільківна — 1902 р. н.
74. Мелех Ольга Федорівна — 1928 р. н.
Омська обл. (1946-1956)
75. Базарник Степан Йосипович.
76. Базарник Степанія Василівна.
77. Базарник Дарія Степанівна.
78. Базарник Ярослав Степанович.
79. Базарник Богдан Степанович.
80. Базарник Дмитро Степанович.
81. Базарник Василь Степанович.
Вивезені разом з родинами
82. Вовк Петро.
83. Вдовишин Михайло.
84. ГабрільМирон.
85. Гузар Марія.
86. Дорош Текля.
87. Кебало Михайло.
88. Лаб’як Василь.
89. Лободинський Петро.
90. Лободинська Парасковія.
91. Лотоцькі Марія.
92. Наконечна Ольга Петрівна.
93. Наконечна Текля.
94. Хемій Григорій.
95. Шиманський Степан.


с. Сугрів
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Атаманів Петро Іванович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув від кулі більшовика біля с. Вовчатичі 1945 р. Могила невідома.
2. Базарко Іван Лукич — 1916 р. н., вояк УПА, убитий ворогами в 1945 р. біля с. Вовчатичі. Перепохоронений у Ходорові в братській могилі.
3. Гула Іван Васильович — 1907 р. н., вояк УПА, убитий підчас облави у
1945 	р. в с. Сугрові, похований на цвинтарі.
4. Івашкевич Богдан Миколайович — 1923 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з більшовиками у 1944 р. біля с. Сугрова. Похований на цвинтарі села.
5. Карачевський Іван Тимкович — 1922 р. н., убитий під час облави біля с. Сугрова в 1945 р. Похований на цвинтарі села.
6. Катола Іван Юркович — 1919 р. н., член ОУН. Загинув від німецької кулі у 1944 р. поблизу с. Новосільців. Похований на цвинтарі в с. Воскресінці Івано-Франківської обл.
7. Катола Степан Юркович — 1923 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з більшовиками біля села Воскресінці у 1944 р., похований на цвинтарі с. Воскресінці.
8. Качараль Іван Степанович — 1921 р. н., вояк УПА, загинув під час більшовицької облави в с. Сугрові у 1944 р., похований на цвинтарі.
9. Лукавецький Іван Ількович — 1919 р. н., член ОУН «Бистрий», вояк УПА, убитий в 1945 р. у криївці під час облави. Перепохований у Ходорові у братській могилі.
10. Павлюк Михайло Лукич — 1926 р. н., загинув у бою підчас облави у
1945 	р. в с. Сугрові. Похований на цвинтарі.
11. Процкевич Василь Федорович — 1920 р. н., член ОУН, вояк УПА, впав у бою з ворогами біля с. Кам’яного 1945 р. Могила невідома.
12. Скорчинський Володимир — 1925 р. н., член ОУН, вояк УПА «Бистрий». Загинув у криївці під час облави у 1945 р. Перепохований в братській могилі м. Ходорова.
13. Слобода Павло Михайлович — 1921 р. н., вояк УПА, впав у бою з енкавеесниками в 1948 р. біля м. Рогатина. Могила невідома.
14. Хрущ Микола Миколайович — 1927 р. н., член ОУН, вояк УПА «Хмара». Загинув у криївці у 1945 р. під час облави. Перепохований у Ходорові у братській могилі.
15. Хрущ Володимир Антонович — 1920 р. н., вояк УПА, «Сосонка». Загинув у бою з більшовиками в 1948 р. біля с. Підлісок. Перепохований у братській могилі м. Ходорова.
Добровольці, які захищали Карпатську Україну
1 Закорченний Микола Степанович — 1915 р. н., застрелений поляками за перехід кордону в 1939 р.
2. 	Проців Василь Федорович — 1919 р. н., застрелений поляками за перехід кордону в 1939 р.


Розстріляні у січні 1944 р. німцями
1. Івашкевич Микола Степанович — 1897 р. н.
2. Катола Петро Пилипович — 1900 р. н.
3. Печений Дмитро Миколайович — 1917 р. н.
4. Печений Олекса Миколайович — 1917 р. н.
5. Печений Федір Миколайович — 1915 р. н.
6. Процікевич Микола Федорович — 1912 р. н.
7. Слобода Олекса Михайлович — 1912 р. н.
Розстріляна НКВС без суду і слідства:
8. Церковна Катерина, мати трьох малолітніх дітей.
Поранений у ногу:
9. Наконечний Юрко.
Засуджені за сприяння УПА
1. Базарко Григорій Костянтинович — 1916 р. н., «Сокира», чотовий УПА. Захоплений енкавеесниками, був засуджений на каторжні роботи. Після повернення проживав у Одеській обл. (Березівський р-н, Жовтівка). Помер у 1974 р., там і похований.
2. Висилега (Косач) Ганна Іванівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
3. Залецький Іван Дмитрович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
4. Катола Михайло Петрович — 1900 р. н., 5 р. позбавлення волі.
5. Катола Марія Степанівна — 1928 р. н., 5 р. позбавлення волі (1945-1949).
6. Катола Олексій Миколайович — 1928 р. н., З р. позбавлення волі (1947-1949).
7. Кобрин Михайло Григорович — 1930 р. н., прихильник ОУН-УПА. Засуджений на каторжні роботи, повернувся, помер в 1963 р., похований на цвинтарі рідного села.
8. Кресан Павло Миколайович — 1912 р. н., вояк УПА, загинув у таборах Сибіру в 1946 р.
9. Маркевич Павліна Степанівна — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1955).
10. Печений Петро Гаврилович — 1920 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-1956).
11. Слобода Павло Петрович—1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
Депортовані в Сибір
Омська обл. (1947-1958)
1. Братина Анастасія Кирилівна — 1908 р. н.
2. Братина Федір Анастасович — 1924 р. н.
3. Братина Кирило Анастасович — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
4. Залецький Дмитро Якимович — 1881 р. н.
5. Залецька Ксенія Миколаївна — 1897 р. н.
6. Залецька Марія Дмитрівна — 1924 р. н.
7. Залецький Петро Дмитрович — 1931 р. н.


Спецпоселення
8. Катола Євдокія Дмитрівна.
9. Катола Ганна Михайлівна.
10. Катола Богдан Михайлович.
Казахстан (1941-1956)
11. Кобрин Павло Михайлович — 1895 р. н.
12. Кобрин Христина Григорівна — 1900 р. н.
13. Кобрин Стефанія Павлівна — 1927 р. н.
Омська обл. у 1947р.
14. Слобода Петро Юркович — 1892 р. н.
15. Слобода Розалія Миколаївна — 1900 р. н.
16. Слобода Анна Петрівна — 1925 р. н.
17. Слобода Євдокія Петрівна — 1927 р. н.
Омська обл. (1947-1955)
18. Василева-Гуменна Катерина Іванівна — 1929 р. н.
19. Василева Іван Прокопович — 1886 р. н.
с. Сулятичі
Розстріляні польськими так званими «пляцувками» як українські націоналісти
1. Куприк Олексій, його дружина та дочка (3 особи).
2. Прийма Стефан. 3. Прийма-дружина. 4. Прийма Матвій.
Розстріляні німецьким гестапо 28 квітня 1944 р. як українські націоналісти
1. Бойчук І. В. 14. Ольшанецький В. Ф.
2. Вітрів М. І. 15. Ольшанецький Ф. Д.
3. Залозецький І. Д. 16. Ольшанецький І. С.
4. Залозецький Е. Ю. 17. Ольшанецький Ф. І.
5. Луговий В. М. 18. Ольшанецький Ф. В.
6. ЛуговийФ.С. 19. Ольшанецький М. Ф.
7. ЛюлюкГ. Ф. 20. Прийма М. М.
8. Матійчук В. М. 21. Прийма В. М.
9. Наконечний І. К. 22. Трубич В. Ф.
10. Наконечний І. Й. 23. Трубич І. В.
11. Ольшанецький В. Г. 24. ЯворськийІ. А.
12. Ольшанецький М. Б. 25. Ярема В. Й.
13. Ольшанецький Г. М. 26. ЯремаМ. Г.
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вітрів Степан — 1926 р. н., «Галайда», вояк УПА, поліг у бою з карателями 1947 р. в с. Сидорівці.
2. Вітрів Василь — 1915 р. н., «Сибір», член ОУН, вояк теренової боївки, поліг у бою з ворогами 1947 р. в с. Баличах.
259
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


3. Вітрів Йосиф — 1921 р. н., «Палій», вояк кущової боївки УПА. Поліг у бою з НКВС 1947 р. в с. Володимирцях.
4. Гірняк Василь — 1924 р. н., вояк УПА, працював при референтурі УПА. Загинув за невідомих обставин.
5. Залозецький Іван — 1918 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою на території Чехословаччини.
6. Залозецький Володимир — 1924 р. н., «Яструб», «Мороз», вояк кущової боївки «Явір», поліг у бою 7 травня 1947 р.
7. Луговий Дмитро — 1914 р. н., «Горобець», член ОУН, поліг у бою з військами МДБ 1944 р. в Новому Селі.
8. Лялюк Іван — 1918 р. н., «Дубовий», член ОУН, районовий провідник СБ на теренах Журавнівщини. Поліг у бою 1947 р. в с. Сулятичах.
9. Матвійчик Іван — 1921 р. н., «Жаркий», вояк кущової боївки УПА, поліг у бою 1947 р. в с. Сулятичах.
10. Матульський Василь — 1922 р. н., станичний. Захоплений НКВС, спечений живим на кухні сільської ради в с. Сулятичах в 1946 р., похований у рідному селі.
11. Мінів Петро — 1915 р. н., «Явір», член ОУН, вояк теренової боївки УПА, поліг у бою з військами НКВС 1947 р. в с. Баличах Стрийського р-ну.
12. Наконечний Михайло — 1923 р. н., «Ярема», поліг у бою з енкавеесниками 1945 р.
13. Наконечний Михайло — 1918 р. н., член ОУН, вояк бойових груп СКВ, поліг у бою 1948 р.
14. Наконечний Стефан — вояк УПА, поліг у бою 16 січня 1946 р.
15. Наконечний Федір — 1921 р. н., член ОУН, особистий охоронець вищого проводу УПА. Подальша його доля невідома.
16. Ольшанський Дмитро — «Бук», районовий провідник у військовій справі. Підірваний гранатою в криївці, яку вислідили енкавеесники.
17. Ольшанецький Гнат — 1920 р. н., «Срібний», вояк УПА, поліг у бою з карателями 2 квітня 1947 р. в с. Баличах Стрийського р-ну.
18. Ольшанецький Федір — 1922 р. н., вояк кущової боївки УПА, поліг у бою під час облави — у безвиході підірвався гранатою у 1945 р.
19. Ольшанецький Матвій — 1923 р. н., «Набутий», вояк з охорони боївки надрайонного провідника «Вівчаря», поліг у бою з ворогами 10 червня 1948 р. в с. Смогові.
20. Ольшанецький Іван — 1919 р. н., член ОУН, підстаршина теренової боївки УПА, поліг у бою 1947 р.
21. Ольшанецький Іван — 1915 р. н., член ОУН, організатор перших бойових груп СКВ, організував кущову боївку УПА (1943-1944). Подальша його доля невідома.
22. Павлик Микола — 1922 р. н., «Грізний», вояк кущової боївки. Під час бою в с. Крехові 1951 р. захоплений у полон військами НКВС і засуджений на смерть.
23. РигГяк Іван — 1920 р. н., «Буковий», вояк теренової боївки УПА, поліг у бою з ворогами в с. Антонівці.
24. Рип’як Василь — 1920 р. н., вояк УПА, поліг у бою з каральними загонами МДБ у 1947 р.
25. Рип’як Іван — 1925 р. н., поліг у бою з ворогами 16 січня 1946 р.


26. Трубич Василь — член ОУН, організатор перших груп СКВ, поліг у бою під час облави — у безвиході підірвався гранатою 1946 р. в Балицькому лісі.
27. Чорнопольський Іван — вояк УПА, поліг на полі бою під час облави
1945 	р.
28. Яворський Федір — член ОУН, вояк відділу самооборони, поліг під *5®
час сутички з патрулями в с. Козари. 4|ГГ
29. Яворський Степан — 1924 р. н., «Чорний», вояк УПА, поліг у бою з ”
енкавеесниками у 1948 р. в с. Ляховичах Стрийського р-ну. X
30. Яворський Микола — 1918 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з ^
ворогами 9 травня 1945 р. <
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА О
1. Вітрів Дмитро Ількович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949- *“
1956). О
2. Вітрів Федір — 1908 р. н., 25 р. позбавлення волі у 1947 р. С
3. Вітрів Федір — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі. 21
4. Вітрів Анастасія — 1914 р. н., 15 р. позбавлення волі (1950-1956). ^
5. Вітрук Микола Іванович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950- З
1956). О
6. Заловецька Стефанія Іванівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі сІ (1949-1956).
7. Кониськів Іван В. — 1939 р. н., 10 р. позбавлення волі за зберігання зброї, не повернувся з каторги.
8. Луговий Богдан — 1933 р. н., 25 р. позбавлення волі.
9. Матульська Настя — 1932 р. н., 8 р. позбавлення волі за збирання
колосків.
10. Наконечний Василь — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі.
11. Наконечна Розалія — 1932 р. н., 8 р. позбавлення волі за збирання колосся на полі.
12. Наконечна Олена Григорівна.
13. Ольшанецька Настя — 8 р. позбавлення волі за куркульство.
14. Павлик Микола Петрович — 1922 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-
1956).
15. Петрінець Пелагія Іванівна.
16. Трубач Іван Петрович — 1911 р. н., 10 р. позбавлення воЛі (1946- 1955).
17. Трубич Текля — 8 р. позбавлення волі.
18. Яворський Юрко — 1908 р. н., 10 р. позбавлення волі.
19. Яворська Володимира — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі.
20. Яворський Іван В. — 1919 р. н., засуджений на 5 р. позбавлення волі за куркульство.
21. Яворський Дмитро — 1891 р. н., 5 р. позбавлення волі за куркульство.
22. Яворська Анна — 1898 р. н., 8 р. позбавлення волі за куркульство.
23. Яворський Стефан — 1884 р. н., 5 р. позбавлення волі за куркульство.
24. Яворський Федьо — 10 р. позбавлення волі в 1945 р. за куркульство.
261


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Депортовані в Сибір
& м.Омськ( 1947-1960)
I. Рип’як Парасковія Григорівна — 1900 р. н.
ф## 2. Рип’як Марія Василівна — 1920 р. н.
м.Омськ( 1947-1956)
3. Вітрів Парасковія Миколаївна — 1907 р. н.
4. Вітрів Василь Миколайович — 1930 р. н.
5. Вітрів Ганна Миколаївна — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
6. Яворський Федір Г натович — 1903 р. н.
7. Яворська Анастасія Степанівна — 1908 р. н.
8. Яворська Магдалина Федорівна — 1926 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
9. Вітрів Михайло Йосипович — 1894 р. н.
10. Вітрів Катерина Гнатівна — 1892 р. н.
II. Вітрів Марія Михайлівна — 1932 р. н.
12. Вітрів Василь Кузьмович — 1934 р. н.
13. Вітрів Парасковія Михайлівна — 1926 р. н.
Омська обл. (1948-1958)
14. Ольшанецька Євдокія Матвіївна.
15. Ольшанецький Василь Романович.
16. Ольшанецька Парасковія Іванівна.
17. Ольшанецький Микола Романович.
(1947-1960)
18. Гірняк Харитон Іванович — 1895 р. н.
19. Гірняк Павліна Ільківна — 1898 р. н.
20. Гірняк Анна Харитонівна — 1931 р. н.
21. Гірняк Степан Харитонович — 1935 р. н.
22. Гірняк Іван Харитонович — 1940 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
23. Матульський Тимофій Андрійович — 1894 р. н.
24. Матульська Анна Матвіївна — 1900 р. н.
25. Матульський Дмитро Тимофійович — 1926 р. н.
26. Матульська Марія Тимофіївна — 1931 р. н.
м. Омськ(1947-1960)
27. Вітрів Марія Юрківна — 1930 р. н.
28. Вітрів Катерина Іванівна — 1879 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
29. Ольшанецький Федір Гнатович.
30. Ольшанецька Анастасія Михайлівна.
31. Ольшанецька Парасковія Федорівна.
Омська обл. (1947-1958)
32. Павлик Семен Матвійович — 1891 р. н.
262


33. Павлик Олена Михайлівна — 1908 р. н.
34. Павлик Парасковія Семенівна — 1932 р. н.
35. Павлик Іван Семенович — 1934 р. н.
36. Павлик Марія Семенівна — 1932 р. н.
Мордовська АРСР( 1946-1956)
37. Яворський Степан Іванович — 1894 р. н.
38. Яворська Анна Василівна — 1898 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
39. Ольшанецький Федір Андрійович — 1892 р. н.
40. Ольшанецька Меланія Іванівна — 1898 р. н.
41. Ольшанецький Володимир Теодорович — 1934 р. н.
м. Омськ( 1947-1959)
42. Яворський Йосип Григорович — 1886 р. н.
43. Яворська Анна Семенівна — 1887 р. н.
44. Яворська Парасковія Степанівна — 1920 р. н.
45. Яворська Марія Миколаївна — 1940 р. н.
м. Омськ (1941-1960)
46. Матійчук Дмитро Йосипович — 1895 р. н.
47. Матійчук Катерина Григорівна — 1905 р. н.
48. Матійчук Марія Дмитрівна — 1927 р. н.
49. Матійчук Степан Дмитрович — 1932 р. н.
с. Тейсарів
Полеглі члени ОУН і вояки У ПА
1. БоднарТеодор Петрович — пропав безвісти.
2. Боднар Роман Петрович — 1918 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. Похований у с. Тейсарові.
3. Бойко Микола Федорович —1921 р. н., вояк УПА, загинув у бою з енкавеесниками 1946 р. у с. Держові Миколаївського р-ну. Могила невідома.
4. Бойко Микола Іванович — 1925 р. н., вояк боївки «Ореста», загинув
1946 	р. ус. Тейсарові. Там і похований.
5. Бойко Дмитро Іванович — 1922 р. н., вояк УПА. Час смерті й місце поховання невідомі.
6. Бойко Михайло Іванович — 1920 р. н., заарештований енкавеесниками і закатований у тюрмі. Могила невідома.
7. Буцяк Іван Федорович — вояк боївки УПА. Загинув у бою з ворогами
1946 	р. Похований у с. Тейсарові у братській могилі.
8. Буцяк Григорій Ількович — 1908 р. н., вояк УПА боївки «Ореста», загинув у бою з каральними загонами 1945 р. в Дем’янському лісі. Похований у братській могилі с. Тейсарова.
9. Буцяк Петро Миколайович — 1911 р.н.,член ОУН. Упав у бою з німцями 1943 р., похований у братській могилі с. Тейсарова.
10. Буцяк Іван Миколайович — вояк УПА, загинув у бою з чекістами
1946 	р. Похований у братській могилі с. Тейсарова.
263
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


11. Буцяк Василь Степанович — вояк УПА. Час і місце загибелі невідомі.
12. Буцяк Михайло Іванович — 1911 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув у бою з ворогами 1947 р. Похований у с.Тейсарові.
13. Вайсберг Остап Михайлович — 1923 р. н., вояк боївки «Ореста». Загинув у бою з чекістами 1947 р. Могила невідома.
14. Василишин Михайло Степанович — загинув у с. Тейсарові. Могила невідома.
15. Герей Федір Олексійович — 1922 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з карателями біля с. Тейсарова. Могила невідома.
16. Герей Олексій Олексійович — вояк боївки «Ореста». Загинув у бою з ворогами 1946 р. в с.Тейсарові. Похований тут у братській могилі.
17. Герей Євстахій Дмитрович —1909 р. н., член ОУН, вояк УПА, загинув убою з енкавеесниками 1945 р. Похований у братській могилі ус. Тейсарові.
18. Герей Микола Олексійович — 1916 р. н., член ОУН. Закатований енкавеесниками в тюрмі 1945 р. Могила невідома.
19. Гнатик Андрій Дмитрович — 1925 р. н., вояк спеціального відділу УПА. Час і місце загибелі невідомі.
20. Гуменний Василь Остапович — 1927 р. н., вояк боївки УПА «Ореста». Загинув у бою з каральними загонами в с. Тейсарові 1948 р., могила невідома.
21. Дробушир Василь Стефанович — вояк УПА, загинув у нерівному бою проти загону чекістів у 1946 р. Похований у братській могилі с. Тейсарова.
22. Дробушур Михайло — вояк відділу УПА. Загинув у бою з ворогами в с. Кутах. Могила невідома.
23. Жовтий Петро Васильович — вояк рейдового відділу УПА. Загинув у бою 1946 р. на Стрийщині. Могила невідома.
24. Катаран Микола Миколайович —1925 р. н., вояк похідних груп УПА, загинув 1946 р. на Стрийщині. Могила невідома.
25. Кизима Петро Миколайович — 1922 р. н., вояк похідних груп. Загинув у бою 1945 р. на Стрийщині. Могила невідома.
26. Курилів Федір Юркович — 1919 р. н., член ОУН, вояк УПА. Загинуву бою проти каральних органів 1946 р. у с. Пчанах. Похований в братській могилі с. Тейсарова.
27. Маршалок Микола Миколайович — 1922 р. н. Загинув у бою з більшовиками 1945 р. в с. Тейсарові. Похований у братській могилі с. Тейсарова.
28. Микитчак Іван Дмитрович — 1922 р. н., вояк УПА, загинув у бою
1946 	р. Похований у братській могилі с. Тейсарова.
29. Мороз Андрій Антонович — 1922 р. н., вояк УПА. Загинув у бою з каральними відділами 1945 р. в с. Межиріччі. Похований у братській могилі с. Тейсарова.
30. Мрака Михайло Юркович — 1921 р. н., вояк боївки УПА «Ореста», поліг у бою з ворогами 1945 р. Похований у с. Тейсарові.
31. Нечай Микола Миколайович — 1925 р. н., вояк похідних груп УПА, загинув у бою з військами НКВС 1945 р. на теренах Стрийщини. Могила невідома.


32. Паньків Олексій Дмитрович — вояк боївки «Ореста», загинув у бою з ворогами 1946 р. в с. Дем’янка. Похований у братській могилі с. Тейсарова.
33. Попович Василь Михайлович — вояк похідних груп УПА. Загинув у
бою 1946 р. в с. Держові Миколаївського р-ну. Могила невідома. еуч
34. Попович Микола Михайлович — 1928 р. н., вояк УПА, загинуву бою «8© з енкавеесниками 1946 р. в с. Держів Миколаївського р-ну. Могила неві- ~ дома.
35. Сьомак Василь Петрович — 1914 р. н., член ОУН. Замордований у тюрмі на допитах.
36. Угера Катерина Ільківна — 1921 р. н. Зв’язкова УПА. Замордована чекістами у тюрмі 1945 р. Могила невідома.
37. Угера Микола Ількович — 1928 р. н., вояк УПА, пропав безвісти.
38. Угера Остап Андрійович — 1925 р. н., вояк боївки «Ореста». Загинув убою 1948 р. Похований ус. Тейсарів.
39. Цюняк Василь Миколайович — вояк УПА. Загинув у бою 1948 р. Похований у с. Тейсарові.
40. Фільварків Олекса Іванович — 1924 р. н., вояк похідних груп УПА. Загинув у бою з ворогами 1947 р. у Держівському лісі Миколаївського р-ну. Могила невідома.
41. Фільварків Петро Іванович — член ОУН. Замордований енкавеесниками в тюрмі. Могила невідома.
42. Фільварків Марія Федорівна — зв’язкова УПА, загинула у бою з енкавеесниками у Дем’янівському лісі. Похована у с. Тейсарові.
43. Хлипавка Василь Олексійович — 1929 р. н., вояк похідних груп УПА, загинув у бою 1946 р. в Держівському лісі Миколаївського р-ну. Могила невідома.
44. Хлипавка Іван Миколайович — 1925 р. н., вояк боївки «Ореста», оточений енкавеесниками, вів бій цілий день, підірвався останньою гранатою. Похований в с.Тейсарові.
45. Юрчишин Федір Федорович — 1924 р. н., воїн рейдової сотні УПА «Вікторія», загинув у бою на Журавенщині. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бойко Василь Васильович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1953).
2. Буцяк Степан Петрович — 1923 р. н. Замордований катами НКВС в тюрмі. Могила невідома.
3. Буцяк Марія Петрівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі.
4. Вайсберг Михайло Миколайович — 1921 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-1956).
5. Ганчій Василь Васильович — 1922 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-1955).
6. Ганчій Люба Філаретівна — засуджена.
7. Готь Леонід Григорович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947- 1955).
8. Герей Іван Олексійович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1954).
265
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


9. Герей Федір Михайлович — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-
1954).
10. Герей Розалія Миколаївна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
11. Герей Григорій Олексійович — 1928 р. н., 15 р. позбавлення волі (1947-1955).
12. Л юсак Василь Федорович — 1924 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-
1955).
13. ЛюсакФедір Іванович —1902 р. н., член ОУН. Замордований у тюрмі
1947 	р. Могила невідома.
14. Мацюняківан Федорович — 1930 р. н., 5 р. позбавлення волі (1947-
1954).
15. Попович Микола Михайлович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
16. Сімак Микола Олексійович — 1929 р. н., 15 р. позбавлення волі (1947-1955).
17. Убейко Григорій Іванович — 1930 р. н., 5 р. позбавлення волі (1947- 1952).
18. Хлипавка Василь Васильович — 1929 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945-1954).
19. Хлипавка Василь Васильович — 25 р. позбавлення волі.
Депортовані в Сибір та на Північ
Іркутська обл., Усольє Сибірське (1949-1958)
1. Берник Богдан Миколайович.
2. Бойко Розалія Федорівна — 1941 р. н.
3. Буцяк Іван Іванович.
4. Буцяк Марія Дмитрівна — 1941 р. н.
5. Вайсберг Марія Іванівна — 1905 р. н.
6. Вейсберг Марія Петрівна — 1926 р. н.
7. Вейсберг Василь Петрович — 1934 р. н.
8. Вейсберг Дарія Петрівна — 1946 р. н.
9. Вейсберг Петро Петрович — 1929 р. н.
10. Василишин Василь Федорович — 1924 р. н.
11. Ганчій Григорій Васильович — 1924 р. н.
12. Герей Розалія Федорівна — 1941 р. н.
13. Герей Іван Іванович — 1930 р. н.
14. Герей Євдокія Пилипівна — 1927 р. н.
15. Кобрин Марія Неонівна — 1934 р. н.
16. Матульська Марія Олексіївна — 1919 р. н.
17. Матульський Дмитро Тимофійович — 1926 р. н.
18. Микитчак ВасильТеодорович — 1947 р. н.
19. Микитчак Розалія Романівна — 1928 р. н.
20. Микитчак Марія Петрівна — 1919 р. н.
21. Павловська Марія Андріївна — 1912 р. н.
22. Федишин Анастасія Іванівна — 1939 р. н.
23. Чапля Стефанія Михайлівна — 1931 р. н.


Хабаровський край у 1949р.
24. Соколовський Іван Петрович — 1885 р. н.
25. Соколовська Єфросинія Григорівна — 1897 р. н.
26. Соколовський Микола Іванович — 1924 р. н.
27. Соколовська Марія Іванівна — 1934 р. н.
м. Омськ( 1947-1956)
28. Люсак Федір Васильович — 1900 р. н.
29. Люсак Марія Юрківна — 1901 р. н.
30. Люсак Микола Федорович — 1932 р. н.
Спецпоселення
31. Катеран Іван М. — 1914 р. н.
32. Катеран Катерина — 1921 р. н.
33. Катеран Іван Іванович — 1941 р. н.
Спецпоселення (1949-1956)
34. Ситницька Анна Ю. — 1920 р. н.
35. Ситницька Розалія В. — 1941 р. н.
Хабаровський край (1949-1957)
36. МикитчакТеодорТеодорович —1917р. н.
37. Микитчак Марія Андріївна — 1919 р. н.
38. Микитчак Іван Теодорович — 1944 р. н.
39. Микитчак Василь Теодорович — 1947 р. н.
Омська обл. у 1947р.
40. Герей Марія Олексіївна — 1919 р. н.
41. Герей Парасковія Олексіївна — 1925 р. н.
42. Герей Федір Олексійович — 1935 р. н.
Хабаровський край (1949-1956)
43. Масловська (Вейсберг) Марія Антонівна — 1921 р. н.
У 1949р. вивезені в Іркутську обл.
44. Гнатків Степан Андрійович.
45. Гнатків Парасковія Федорівна.
46. Гнатків Анна Степанівна.
Красноярський край (1949-1956)
47. Ганчій Єфросинія Іванівна — 1924 р. н.
48. Ганчій Анастасія Василівна — 1944 р. н.
49. Сьомаківан Миколайович — 1912 р. н.
50. Сьомак Єфросинія Юріївна — 1920 р. н.
51. Сьомак Анастасія Іванівна — 1939 р. н.
52. Сьомак Марія Іванівна — 1942 р. н.
Іркутська обл. (1949-1958)
53. Буцяк Парасковія Семенівна — 1914 р. н.
54. Буцяк Марія Ільківна — 1932 р. н.
55. Буцяк Ганна Ільківна — 1943 р. н.
267


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
56. Буцяк Іван Ількович — 1945 р. н.
57. Вейсберг Петро Петрович — 1929 р. н.
58. Вейсберг Анастасія Ільківна — 1930 р. н.
Хабаровський край (1949-1956)
59. Ганчій Василь Юркович — 1887 р. н.
60. Ганчій Параска Федорівна — 1885 р. н.
61. Ганчій Федір Васильович — 1927 р. н.
62. Ганчій Григорій Васильович — 1930 р. н.
Томська обл. (1950-1958)
63. Гладка Анна Григорівна — 1913 р. н.
64. Гладкий Іван Васильович — 1929 р. н.
65. Гладка Марія Василівна — 1944 р. н.
Іркутська обл. (1949-1960)
66. Буцяк Катерина Миколаївна — 1897 р. н.
67. БуцякЄвстахій Федорович — 1931 р. н.
68. Буцяк Розалія Федорівна — 1924 р. н.
69. Герей Михайло Михайлович — 1915 р. н.
70. Герей Маркіян Михайлович — 1945 р. н.
Красноярський край (1949-1958)
71. Буцяк Іван Іванович.
72. Буцяк Марія Петрівна.
73. Буцяк Анна Федорівна.
74. Буцяк Марія Михайлівна.
75. Юрчишин Єфросинія Григорівна — 1893 р. н.
76. Юрчишин Ганна Федорівна — 1931 р. н.
77. Юрчишин Григорій Федорович — 1932 р. н.
78. Юрчишин Михайло Федорович — 1934 р. н.
Хабаровський край (1949-1956)
79. Ситницька Анна Юріївна — 1920 р. н.
80. Ситницька Розалія Василівна — 1941 р. н.
Омська обл.
81. Сімак Олексій Миколайович — 1900 р. н.
82. Сімак Парасковія Тимківна — 1906 р. н.
83. Сімак Марія Олексіївна — 1944 р. н.
Омська обл. (1947-1957)
84. Василишин Федір Семенович — 1907 р. н.
85. Василишин Парасковія Петрівна — 1914 р. н.
86. Василишин Яросько Федорович — 1936 р. н.
87. Василишин Марія Федорівна — 1941 р. н.
88. Василишин Дмитро Федорович — 1943 р. н.
89. Василишин Андрій Федорович — 1946 р. н.
У 1949р. виселені в Красноярський край
90. Клінковський Карпо Федорович — 1906 р. н.
91. Клінковський Остап Карпович — 1936 р. н.
268


92. Клінковська Розалія Миколаївна — 1908 р. н.
93. Клінковська Ірина Карпівна — 1941 р. н.
94. Клінковський Іван Карпович — 1932 р. н.
95. Клінковська Дарія Карпівна — 1946 р. н.
Кіровська обл. (1946-1955)
96. Хлипавка Василь Васильович — 1896 р. н.
97. Хлипавка Анна Іванівна — 1909 р. н.
с. Тернавка
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Векляк Іван Прокопович — 1910 р. н.
2. Вовчок Андрій Антонович.
3. Гретчин Володимир Степанович.
4. Гретчин Микола Йосипович.
5. Данилишин Стефан Матвійович — 1928 р. н., «Дарвін», пропагандист районового проводу ОУН-УПА, поліг у бою з військами НКВС 1947 р.
6. Данилишин Василь Матвійович — ройовий сотні УПА «Месники», де поліг — невідомо.
7. Дорож Іван Степанович.
8. Зуб Тимофій.
9. Зуб ГригорійТимофійович.
10. Кацедан Василь Данилович.
11. Литвин Григорій.
12. Михайлович Йосип Петрович — 1930 р. н., член молодіжної підпільної ОУН «Месники», «Мирон». Заарештований НКВС у 1950 р. Засуджений Прикарпатським військовим трибуналом 14-15 грудня
1950 р. до вищої міри покарання — розстрілу. Вирок виконаний 27 квітня
1951 р.
13. Мудрий Михайло Кирилович — 1918 р. н., «Остап», член ОУН з
1939 	р., член центрального проводу ОУН. Крайовий провідник ОУН Харківської обл. Загинув від підступної руки комуністичного агента у 1942 р.
14. Стехнович Роман Михайлович.
15. Стехнович Іван Михайлович.
16. Стасишин Григорій Тимофійович.
17. Хімій Ярослав Тимофійович —«Грім», повітовий провідник СБ, поліг у бою з військами НКВС. Могила невідома.
18. Шевчук Г ригорій Петрович.
19. Шевчук Василь Григорович.
20. Шевчук Антон Петрович.
21. Кацедан Іван Пилипович.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Борщак Анастасія Романівна — 1924 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
2. Вовчок Стефанія Д. — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі.


3. Гретчин Олександра Семенівна — зв’язкова УПА, 10 р. позбавлення волі.
4. Камінський Володимир Павлович — 1925 р. н., член молодіжної підпільної ОУН «Месники». Засуджений на 25 р. позбавлення волі (1950-
1956).
5. Михайлович Марія Пилипівна — 1903 р. н. (1952-1953).
6. Мудрий Степан Прокопович — 1931 р. н., «Збурлай», член молодіжної підпільної ОУН. Засуджений на 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
7. Савчин Стефанія Данилівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1946).
8. Хемій Василь Іванович — 1927 р. н., член молодіжної підпільної ОУН «Месники». Засуджений військовим трибуналом на 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
9. Хемій Євген Михайлович — 1931 р. н., член молодіжної підпільної ОНУ «Месники». Засуджений військовим трибуналом на 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
10. Хемій-Камінська Євгенія Тимофіївна — 1926 р. н., член ОУН з 1942 р., районовапровідниця юнацтва, «Тигриця». З грудня 1944р. пройшла вишкіл медсестер. Навчання проходило у Сколівському р-ні у селах Тру- ханів, Кам’янка, Бубнище. їх охороняла сотня «Вікторія». Закінчила навчання у січні 1945 р. в с. Кам’янка, була призначена надрайоновою медсестрою, «Уляна». Працювала у сотні «Бродича», боївці «Маковецького», боївці Донського, кущі «Граби». 9 квітня 1946 р. по дорозі до Стебника, щоб поповнити медикаментами аптеку, потрапила в засідку загону стрибків, серед яких був колишній повстанець «Ярко», що перейшов на ворожий бік і видав її. Була засуджена на 10 р. позбавлення волі. Звільнена з Воркутинських таборів 1956 р. Повернулась в Україну, відійшла у вічність.
11. Чмелик Марія Миколаївна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
Депортовані в Сибір та на Північ
Спецпоселення(1947-1958)
1. Гретчин Наталія Юріївна.
2. Гретчин Володимир Миколайович.
3. Михайлович Марія Пилипівна.
4. Михайлович Лідія Петрівна.
5. Кулик Захар Федорович — 1887 р. н.
6. Кулик Февронія Ю. — 1895 р. н.
7. Кулик Олександр Захарович — 1929 р. н.
8. Кулик Василь Захарович — 1838 р. н.
9. Кулик Ганна Захарівна — 1934 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
10. Кулик Розалія Іванівна — 1914 р. н.
11. Кулик Павліна Василівна — 1938 р. н.
12. Кулик Богдан Васильович — 1940 р. н.


КоміАРСРу 1945р.
13. Кацедан Анна Яківна — 1900 р. н.
14. Кацедан Ярослав Пилипович — 1931 р. н.
15. Кацедан Михайло Пилипович — 1933 р. н.
16. Кацедан Василь Філіпович — 1932 р. н.
17. Кацедан Денис Степанович — 1884 р. н., помер на засланні.
с. Трибоківці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Пушкар Михайло — загинув 1946 р. у бою в рідному селі, де і похований.
2. Пушкар Іван — загинув 1946 р. у бою в рідному селі, де і похований.
3. Чмир Іван Федорович — 1925 р., «Старий», загинув 2 листопада 1950 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Герич Марія.
2. Найда Ганна Йосипівна — 1919 р. н.
3. Дранківська Олеся Олексіївна — 1893 р. н.
4. Чмир Олексій.
5. Царіца Василь —член ОУН, замордований НКВС у Дрогобицькій тюрмі.
6. Дранківський Михайло Максимович — 1891 р. н.
7. Дранківська Олеся Олексіївна — 1893 р. н.
8. Дранківський Іван Михайлович — 1928 р. н.
9. Дзюбинська Ганна Павлівна.
Омська обл. (1947-1956)
10. Підвірний Василь Олексійович — 1894 р. н.
11. Підвірна Пелагея Олексіївна — 1892 р. н.
12. Підвірний Іван Васильович — 1922 р. н.
13. Підвірна Катерина Василівна — 1922 р. н.
14. Підвірна Павліна Василівна — 1941 р. н.
15. Дзюбинська Ганна Павлівна — 1925 р. н.
16. Дзюбинський Володимир Петрович — 1926 р. н.
Депортовані в Сибір та на Північ
1. Дзюбинський Володимир П. — 1926 р. н.
2. Дзюбинська Анна П. — 1925 р. н.
Красноярський край (1950-1956)
3. Серкес Катерина О. — 1895 р. н.
4. Серкес Іванна — 1938 р. н.
5. Серкес Іван П. — 1937 р. н.
Архангельська обл. (1945-1946)
271
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
с. Туради Полеглі члени ОУН і вояки У ПА
f» 1. Звіринський Іван — 1924 р. н., «Грім», вояк УПА, загинув у бою з
енкавеесниками в с. Заболотівці в 1947 р. Похований у м. Жидачеві в братській могилі.
2. Кецкало Катерина — зв’язкова УПА боївки «Ореста». Заарештована енкавеесниками і засуджена на каторжні роботи.
3. Маркевич Михайло — 1924 р. н., вояк УПА боївки «Ореста», загинув у бою з енкавеесниками у Вільховецькому лісі. Похований в с. Іванівцях.
4. Машталір Іван — 1923 р. н.
5. Гаврилів Іван.
6. Беньо з окружного проводу ОУН.
7. Невідомий.
Всі чотири останні були членами ОУН (окружний провід), загинули в с. Волиця-Гніздичівська у 1944 р. під час нападу так званої польської банди «Пляцуфки» на село, там і поховані.
8. Дорак Василь — 1915 р. н.
9. Машталір Василь — 1915 р. н.
Обидва були членами ОУН, арештовані німецьким гестапо і розстріляні в Стрийській тюрмі навесні 1944 р. Могили невідомі.
10. Маланюк (рік нар. та ім’я невідомі) — член ОУН. Замордований на допитах у Жидачівському МДБ у 1947 р. Похований у братській могилі м. Жи- дачева.
11. Маркевич Володимир — вояк УПА, загинув на теренах Дрогобиччи- ни, могила невідома.
12. Машталір Микола — член ОУН, заарештований енкавеесниками у
1940 	р. і страчений 21 червня 1941 р. в Стрийській тюрмі. Перепохований в братській могилі в Стрию.
13. Машталір Євгенія — належала до допоміжної господарської групи боївки УПА «Ореста». Заарештована енкавеесниками. Подальша її доля невідома.
14. Пасемко Петро — 1905 р. н., член ОУН, схоплений у бою з енкавеесниками і замордований на допитах 1947 р. в Жидачівському МДБ. Похований у братській могилі м. Жидачева.
15. Стецик Михайло Павлович — 1922 р. н., «Желізняк», вояк куреня «Рена», впав у бою з енкавеесниками 1 січня 1945 р. на хуторі Пила Стрийсь- кого р-ну, де і похований у братській могилі.
16. Тадчин Стефан — 1916 р. н., член ОУН, вояк боївки УПА «Ореста», впав у бою під лісом неподалік с. Туради. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Ванчицький Степан Степанович — 1924 р. н., 10 р. каторги (1947- 1952).
2. Дадак Марія Степанівна — 1908 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946— 1955).
272


3. Карпінська Ірина Петрівна — 1928 р. н., 10р. позбавлення волі (1946—
1954).
4. Кецкало Катерина Іванівна — 1915 р. н., 10 р. каторги (1945-
1955).
5. Климкович Теодозій Антонович — 1906 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
6. Козак Степан Миколайович — 1927 р. н., 1949-1956.
7. Пасемко Петро Лук’янович — 1897 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1947 	р.
8. Дадак Марія — зв’язкова УПА. Заарештована НКВС і засуджена на каторжні роботи.
Депортовані в Сибір та на Північ
Кіровська обл. (1947-1960)
1. Васильків Марія Петрівна — 1913 р. н.
2. Васильків Степан Петрович — 1941 р. н.
3. Васильків Ярослав Петрович — 1945 р. н.
Кіровська обл. (1946-1960)
4. Васильків Петро Степанович — 1907 р. н.
5. Васильків Ярослав Петрович — 1945 р. н.
6. Васильків Степан Петрович — 1939 р. н.
7. Васильків Володимир Петрович — 1941 р. н.
8. Васильків Ірина Петрівна — 1927 р. н.
9. Васильків Марія Петрівна — 1913 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
10. Машталір Петро Гнатович — 1901 р. н.
11. Машталір Розалія Дмитрівна — 1909 р. н.
12. Машталір Марія Петрівна — 1931 р. н.
13. Машталір Василь Петрович — 1938 р. н.
14. Машталір Корнелій Петрович — 1942 р. н.
Омська обл. (1947-1958)
15. Машталір Іван Семенович — 1893 р. н.
16. Машталір Олександра Василівна — 1900 р. н.
17. Машталір Марія Іванівна — 1931 р. н.
18. Машталір Віра Іванівна — 1941 р. н.
Кіровська обл. (1946-1959)
19. Харівський Михайло Григорович — 1905 р. н.
20. Харівська Катерина Михайлівна — 1902 р. н.
21. Харівський Роман Михайлович — 1928 р. н.
22. Кецкало Марія — зв’язкова ОУН-УПА, вивезена на спецпосе- лення.
23. Маланюк (ім’я та рік народження невідомі), разом з дітьми вивезені в Сибір, де померли з голоду.
24. Машталір Гнат з дружиною вивезені в Сибір і там померли.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
м. Ходорів
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Абрагамович Володимир — 1924 р. н., вояк боївки УПА, поліг у бою з ворогами 1950 р.
2. Баран Микола — 1912 р. н., вояк УПА, загинув у бою з ворогами
1947 	р.
3. Бончевський Богдан — 1918 р. н., полігубоюзенкавеесниками 1945 р. (вояк куреня УПА «Сіроманці»).
4. Бончевський Адам — 1919 р. н., член ОУН, поліг у бою 1945 р.
5. Гошовський Пилип — 1891 р. н., директор «Рідної школи» у Ходорові, член ОУН. Замордований НКВС у 1941 р. у Львівській тюрмі на Лонцького.
6. Головенко Дмитро —1893 р. н., член ОУН. Арештований НКВС 22 червня 1941 р. Розстріляний. Могила невідома.
7. Головенко Стефан — 1919 р. н., член ОУН. Арештований НКВС 22 червня 1941 р. Розстріляний. Могила невідома.
8. Демків Петро — 1915 р. н., воякСБ, підірвався гранатою у криївці 1945 р. під Біберкою (у безвихідній ситуації).
9. Долгий Яків — 1883 р. н., священик, член «Рідної школи». Голова організації товариства української мови. Закатований енкавеесниками
1945 	р. у Карагандинському ГУЛАГу. Могила невідома.
10. Дунець Теодор — 1921 р. н. Поліг у бою з німцями 1943 р. Похований у Ходорові.
11. Журавківський Онуфрій — 1910 р. н., член ОУН, вояк боївки самооборони. Загинув у бою з енкавеесниками 1944 р.
12. Калинець Володимир — вояк УПА, коли і
де загинув, невідомо. Калинецьіван
13. Калинець Іван Семенович — 1921 р. н., Семенович член ОУН, «Крук». У 1942 р. гестапо пробувало арештувати його, але він утік і перебував на нелегальному становищі, вступив у лави УПА, брав
участь у бойових рейдах в Карпатах, у 1945 р. перебував на Волині, де і коли загинув, невідомо.
14. Калинець Мирон Семенович — 1925 р. н., член ОУН, «Крук», вояк УПА. У 1943 р. працював у друкарні м. Ходорова. Восени того ж року друкарню вночі перевезли фірами в с. Дев’ятники і він працює там у підпіллі, друкуючи літературу ОУН-УПА. У середині 1944 р. його переводять на Волинь, де зустрічається з братом Іваном. Навесні 1945 р. рейд повертається до с. Юшківці, а восени 1945 р. він загинув у бою. Похований на цвинтарі в с. Юшківцях.
15. КалинецьТеофіл — 1914р. н., член ОУН, КалинецьМирон вояк УПА, ПОЛІГ у бою 1944 р. Семенович
274


16. Калинець Юрій — 1924р. н., «Юрій», воякУПА, поліг у бою з більшо- ^} виками 1946 р. Похований у с. Явне. ^
17. Кецало Богдан Антонович —1911 р.н., член ОУН, воякУПА, підірвався гранатою 1944 р. в криївці в с. Молотові.
18. Климкович Ярослав — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енка- веесниками 1945 р. в с. Бортниках.
19. Кловак Михайло — 1926 р. н., воякУПА, поліг у бою з енкавеесника- ми 1946 р. Могила невідома.
20. Коцовський Володимир Гнатович — 1923 р. н., вояк боївки самооборони, загинув 1944 р.
21. Кудлик Іван Михайлович — 1918 р. н., член ОУН, закатований НКВС у 1939 р.
22. Наконечний Василь — 1916 р. н., член ОУН, арештований НКВС
22 	червня 1941 р. Розстріляний. Могила невідома.
23. Олійник Володимир Петрович — 1925 р. н., загинув у бою з ворогами 1945 р.
24. Пастернак Григорій Пилипович — вояк УПА, поліг у бою з ворогами
1945 р. Перезахоронений на Ходорівському цвинтарі.
25. Пастернак Микола Григорович —1922 р. н. (син Григорія Пастернака), вояк УПА, поліг у бою з більшовиками 1945 р.
26. Сунак Михайло — 1915 р. н., член ОУН, арештований НКВС 22 червня 1941 р., розстріляний, могила невідома.
27. Струк Казимир —1905 р. н., арештований 22 червня 1941 р., розстріляний НКВС. Могила невідома.
28. Струк Франко — 1908 р. н., член ОУН, арештований НКВС 22 червня
1941 	р. Розстріляний. Могила невідома.
29. Скорчинський Володимир — воякУПА, поліг у бою з ворогами 1945 р. Могила невідома.
30. Тишкевич Євстахій — вбитий енкавеесниками 1947 р.
31. Труш Роман — 1902 р. н., вояк УПА, поліг у бою з ворогами
1944 	р.
32. ФеренчакТадей — 1922 р. н., воякУПА, впав у бою 1945 р.
33. Ференчак Роман — 1924 р. н., вояк УПА, коли і де загинув, невідомо.
34. Чмир Зеновій Тадейович — 1925 р. н., вояк УПА, поліг у бою з енкавеесниками 1945 р.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Баглай Степан Іванович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1946 р.
2. Багорик Михайло Григорович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1949 	р.
3. Багорик Катерина Федорівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1948 	р.
4. Баковський Роман Іванович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1955).
5. Бобик Мар’ян Миколайович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
275
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


6. Булка Іванна Григорівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1946 	р.
7. Войнович Мирон Михайлович — 1916 р. н., 7 р. позбавлення волі.
8. Баран Текля Михайлівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948—
1955).
9. Березовський Володимир Степанович — 1930 р. н., пробув у таборі 4 р.
10. Гладкий Йосиф Лук’янович — 1922 р. н., 7 р. позбавлення волі у 1950 р.
11. Гелемей Ганна Дмитрівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі в
1946 	р.
12. Головенко Роман Дмитрович — 1928 р. н., вояк УПА, 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
13. Гаргат Григорій Ількович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1951).
14. Гриник Володимир Юркович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
15. Гриців Йосиф Юркович — 1930 р. н., 10 р. позбавлення волі (1950-
1956).
16. Гулей Микола Йосифович — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
17. Дидишин Микола Олексійович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
18. Длябога Роман Олексійович — 1907 р. н., 12 р. позбавлення волі (1949-1957).
19. Єфремова Олександра — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
20. Журавківський Володимир Йосифович — 1922 р. н., 25 р. позбавлення волі.
21. КалинецьЗеновійСеменович —1929 р. н., в дитячі роки допомагав підпіллю ОУН, член юнацької ОУН при Ходорівській СШ № 1. У 1947 р. при спробі арешту пішов у підпілля, у 1950 р. прийшов
з 	повинною, його забрали в армію, однак у 1958 р. арештовують і засуджують терміном на 5 р. позбавлення волі за статтею 54-1 а КК УРСР. Повернувся з таборів 1961 р.
22. Калинець Михайло Семенович —1922 р. н.,
член ОУН, «Зубр». У 1943 р. німецьке гестапо заарештувало його, але йому вдалося втекти, він вступив у лави УПА. У березні 1949 р. заарештований емдебістами. Військовий трибунал в Дрогобичі виніс вирок —10 р. позбавлення волі. Покарання відбував В Джезказган на шахтах. Повер- Калинець Михайло нувся 1956 р. Семенович
23. КибалоЮзефа Йосипівна —1921 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1946 р.
24. Кіт Анна Миколаївна — 1926 р. н., 25 р. позбавлення волі у 1951 р.
25. Кобрин Євгенія Миколаївна — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1945 	р.
26. Коваль Михайло Романович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1956).


27. Кокот Катерина-Ксенія — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-
1955).
28. Копій Іван Йосифович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948—
1955).
29. Кременівська Анна Григорівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
30. Кривоголовий Богдан Іванович — 1928 р. н., 25 р. позбавлення волі (1948-1956).
31. Левицька Ольга Іванівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1949 р.
32. Лецун Антон Антонович — 1914 р. н., 10 р. позбавлення волі (1953-
1955).
33. Липовий Ярослав Данилович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1944 р.
34. Лисак Іван Михайлович — 1928 р. н., 15 р. позбавлення волі у 1957 р.
35. Любінецька Євгенія Антонівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1946 р.
36. Малик Анна Семенівна — 1925 р. н., 8 р. позбавлення волі у 1940 р.
37. Мироненко Ольга Яківна — 1928 р. н., 25 р. позбавлення волі у
1949 р.
38. Мовчан Степан Миколайович — 1923 р. н., 25 р. позбавлення волі (1949-1957).
39. Мочарних Василь Тарасович — 1930 р. н., 25 р. позбавлення волі у
1948 	р.
40. Осімницький Нестор Іванович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954). Згодом — на спецпоселенні до 1961 р.
41. Охендушко Володимир Степанович — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі у 1948 р.
42. Прокопів Анна Михайлівна — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі у
1950 р.
43. Проців Михайло Іванович —1918 р. н., 15 р. позбавлення волі у 1951 р.
44. Салій Микола Іванович — 1911 р. н., 25 р. позбавлення волі (1949-
1955).
45. Сас Дмитро Прокопович — 1925 р. н., 20 р. каторги (1945-1956).
46. Сенчина Ярослава Михайлівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
47. Середній Микола Михайлович — 1931 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1951 р.
48. Стемарівська Ольга В. — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1949 р.
49. Ратич Василь Іванович — 1918 р. н., 10 р. позбавлення волі (1941-
1952).
50. Тихоненко Мирослава — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
51. Тотамир Олександр Дмитрович — 1916 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1952).
52. Федорів Микола Юрович — 25 р. позбавлення волі (1951-1956).
53. Хома Степан Михайлович — 1928 р. н., 25 р. позбавлення волі у
1950 	р.


54. Чемерис КарпоТимофійович — 1904 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1956).
55. Чечіль Йосип Павлович — 1905 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-
1955).
56. Чопик Олексій Хомович — 1919р.н.,15р. позбавл єн ня волі у 1946 р.
57. Шашкевич Йосип — священик м. Ходорова, 25 р. позбавлення волі у 1950 р.
58. Шептицький Антон Костянтинович — 1918 р. н., 10р. позбавлення волі у 1946 р.
59. Шептицька Марія Федорівна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1961 р.
60. Шкіра Іван Іванович — 1911 р. н., 10 р. позбавлення волі (1949—
1955).
61. Юрченко Степанія Григорівна — 1926 р. н., 5 р. позбавлення волі у
1951 	р.
У 	Ходорівській середній школі була створена підпільна організація «Юні месники» (1945 р.), до складу якої ввійшли:
62. Гулей Микола — 1929 р. н., «Месник», провідник організації, 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
63. Гурський Семен — «Степовик», відповідальний за пропаганду, 25 р. позбавлення волі.
64. Масич Дем’ян — «Орлик», заступник провідника, 10 р. позбавлення волі.
65. Яворський Роман — «Голуб», вчасно перейшов на нелегальне становище і загинув у рідному селі Городище.
Депортовані в Сибір
1. Бендик Ганна Іванівна — 1926 р. н. (1948-1956).
2. Беднарчик Юлія Григорівна — 1923 р. н. (1947-1960).
3. Васюнець Анна Григорівна — 1926 р. н. (1947-1960).
4. Васильчик Марія Іванівна — 1923 р. н. (1951-1956).
5. Витрикуш Петро Михайлович — 1944 р. н. (1947-1958).
6. Гемелей Катерина Дмитрівна — 1923 р. н. (1947-1960).
7. Герман Микола Андрійович — 1938 р. н. (1945-1958).
8. Дембіцький Степан Іванович — 1937 р. н. (1941-1945).
9. Доскочинська Ярослава — 1939 р. н. (1950-1958).
10. Задерецький Володимир Іванович — 1929 р. н. (1947-1956).
11. Зубенко Володимир Миколайович — 1925 р. н. (1947-1956).
12. Зубенко Степанія Іванівна — 1930 р. н. (1947-1960).
13. Змисна Ольга Іванівна — 1930 р. н. (1946-1956).
14. Іванців Катерина Іванівна — 1925 р. н. (1950-1956).
15. Івашків Євгеній Йосифович — 1938 р. н. (1950-1956).
16. Кашинська Наталія Антонівна — 1913 р. н. (1950-1956).
17. Кіцера Ірина Григорівна — 1933 р. н. (1950-1958).
18. Каїнська Любомира Йосипівна — 1933 р. н. (1948-1953).


19. Коцовська Валерія Іванівна — 1922 р. н. (1944-1950).
20. Куц Марія Петрівна — 1925 р. н. (1950-1960).
21. Краївська Марія Миколаївна — 1933 р. н. (1940-1946).
22. Лаба Степанія Степанівна — 1921 р. н. (1950-1956).
23. Левенець Марія Григорівна — 1932 р. н. (1947-1958).
24. Липова Євдокія Юрківна — 1927 р. н. (1947-1960).
25. Левицькі Степанія Дан. — 1926 р. н. (1947-1956).
26. Логущак Катерина Григорівна — 1926 р. н. (1950-1957).
27. Рудий Ярослав Миколайович — 1942 р. н. (1949-1957).
28. Савчин Ярослав Іванович — 1931 р. н. (1950-1960).
29. Савчин Юлія Василівна — 1933 р. н. (1947-1955).
30. Стасик Володимир Іванович — 1946 р. н. (1947-1955).
31. Токар Іван Дмитрович — 1925 р. н. (1947-1958).
32. ТрушТеофіля Петрівна — 1936 р. н. (1947-1948).
33. Труш Марія Яківна — 1932 р. н. (1947-1957).
34. Хомин Федір Юркович — 1924 р. н. (1950-1954).
35. Чопик Марія Тимківна — 1922 р. н. (1949-1960).
36. Штих Катерина Павлівна — 1930 р. н. (1948-1958).
37. Щерба Ольга Степанівна — 1935 р. н. (1948-1958).
38. Щуйко Анна Дмитрівна — 1921 р. н. (1947-1960).
39. Юськів Ігор Ількович — 1939 р. н. (1949-1957).
40. Януш Анна Григорівна — 1921 р. н. (1951-1958).
41. Басумак Анна Ільківна — 1923 р. н. (1940-1946).
42. Белегай Віра Йосифівна — 1941 р. н. (1947-1960).
43. Белегай Мирослав Петрович — 1963 р. н. (н-в 1965).
44. Білінська Володимира Сем. — 1931 р. н. (1947-1956).
45. Бойко Оксана Павлівна — 1953 р. н. (н-в 1956).
46. Бурачок Ганна Михайлівна — 1926 р. н. (1950-1956).
47. Бурка Марія Іванівна — 1929 р. н. (1947-1954).
48. Герасимків Надія Михайлівна — 1951 р. н. (н-в 1958).
49. Грецко Анна Василівна — 1951 р. н. (н-в 1960).
50. ГривулОрестаОрестівна— 1954р. н. (н-в
1957).
51. Гулій Ольга Федорівна — 1928 р. н. (1946-
1947).
52. Гучко Катерина Ст. —1931 р. н. (1947-1950).
53. Вакулін Галина Марківна — 1931 р. н.
(1947-1956).
54. Демчишин Марта Львівна — 1929 р. н.
(1950-1957).
55. Демчишин Зеновій Львович — 1940 р. н.
(1950-1956).
56. Драпак Стефанія Василівна — 1947 р. н.
(1947-1956).
57. Зем’як Іван Захарович — 1921 р. н. (1940- „ л
1 а а я\ Демчишин Зеновій
1у4о). Львович
279
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


58. 	Зубанський Станіслав Мар. — 1934 р. н. (1951-1958).
59.ЗубанськаСтефаніяОнуфр. — 1936р. н. (1951-1957).
60. Іванців Марія Онуфріївна — 1930 р. н. (1951-1957).
61. Ільчишин Ярослав Васильович — 1933 р. н. (1940-1945).
62. КалинецьЯрослава Степанівна — 1934р. н. (1950-1951).
63. Капелюх Ірина Михайлівна — 1936 р. н. (1947-1957).
64. Катола Богдан Михайлович — 1930 р. н. (1947-1957).
65. Катола Ольга Пантелеймонівна — 1930 р. н. (1947-1958).
66. Керда Богдан Андрійович — 1932 р. н. (1940-1946).
67. Кінзер Катерина Василівна — 1929 р. н. (1947-1957).
68. Кіт Оксана Григорівна — 1926 р. н. (1941-1946).
69. Кобрин Степанія Павлівна — 1927 р. н. (1941-1956).
70. Кобрин Люба Михайлівна — 1956 р. н. (н-в 1960).
71. Ковалишин Іван Михайлович — 1942 р. н. (1950-1954).
72. Козак Ярослава Андріївна — 1935 р. н. (1940-1945).
73. Колодій Ольга Паньківна — 1956 р. н. (н-в 1956).
74. Копій Богдан Йосифович — 1936 р. н. (1948-1953).
75. Кремінська Емілія Дмитрівна — 1940 р. н. (1947-1960).
76. Курик Оксана Михайлівна — 1949 р. н. (н-в 1958).
77. Левенець Володимир Андрійович — 1932 р. н. (1947-1957).
78. Левенець Марія Іванівна — 1949 р. н. (1949-1958).
79. Левицька Слава Антонівна — 1951 р. н. (н-в 1960).
80. Левицька Ольга Антонівна — 1962 р. н. (н-в 1962).
81. Магарська Галина Миколаївна — 1956 р. н. (н-в 1960).
82. Масна Галина Василівна — 1943 р. н. (1947-1956).
83. Матульська Стефанія Григорівна — 1927 р. н. (1951-1958).
84. Мацьків Микола Богданович — 1955 р. н. (н-в 1958).
85. МисакЛюбаФедорівна — 1941 р. н. (1947-1957).
86. Музичин Петро Григорович — 1932 р. н. (1950-1958).
87. Музичин Мирослава Іванівна — 1940 р. н. (1946-1956).
88. Осімницька Олександра С. — 1929 р. н. (1947-1956).
89. Осімницький Роман Іванович — 1934 р. н. (1947-1956).
90. Переговська Анна Михайлівна — 1945 р. н. (н-в 1956).
91. Прунак Михайло Васильович — 1954 р. н. (н-в 1960).
92. Пундор Степан Андрійович — 1931 р. н. (1947-1958).
93. Пундор Степанія Олексіївна — 1922 р. н. (1947-1960).
94. Пундор Марія Василівна — 1932 р. н. (1947-1956).
95. Романик Анна Василівна — 1941 р. н. (1950-1956).
96. РочнякМарта Ільківна — 1935 р. н. (1947-1958).
97. Семків Агафія Іванівна — 1933 р. н. (1946-1947).
98. Семків Емілія Йосипівна — 1934 р. н. (1945-1956).
99. Стеців Степан Григорович — 1928 р. н. (1947-1960).
100. Стеців Ігор Степанович — 1952 р. н. (н-в 1956).
101. Стеців Володимир Степанович — 1955 р. н. (н-в 1956).
102. Туркас Марія Михайлівна — 1933 р. н. (1950-1958).
103. Штих Петро Євстахович — 1929 р. н. (1947-1954).
104. Шумська Катерина Йосифівна — 1945 р. н. (н-в 1956).
105. Васюнець Михайло Миколайович — 1925 р. н. (1947-1960).


Калинець Семен Михайлович
На фото: сидять Розалія Калинець, їїсин Михайло та дочка Володимира, стоїть дочка Ольга
Омська обл. (1947-1956)
106. Калинець Семен Михайлович — 1895 р. н.
107. Калинець Розалія Іванівна — 1900 р. н.
108. Калинець Тимофій Семенович — 1927 р. н.
109. Калинець Зеновій Семенович — 1929 р. н.
110. Калинець (Бачинська) Володимира Семенівна — 1931 р. н.
111. Калинець Ольга Семенівна — 1933 р. н.
112. Калинець Ярослав Семенович — 1939 р. н.
Чотири старші сини Семена Михайловича Калинця перебували в УПА, всього в родині Семена Михайловича і Розалії Іванівни Калинець було восьмеро дітей (дві доньки і шестеро синів, всі виховані в національному дусі). 5 березня 1948 р. Семен Михайлович замерз у лісі, всі інші 1956 р. повернулися в Україну.
с. Ходорківці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Дулька Василь Іванович — 1923 р. н., вояк кущової боївки УПА, поліг у бою з каральними загонами МДБ у 1948 р. Похований у с. Ходор- ківцях.
2. Рисик Олекса Миколайович — 1913 р. н. Заарештований НКВС і закатований підчас допитів 1946 р. Могила невідома.
3. Шевчук Михайло Стефанович — 1928 р. н., вояк кущової боївки УПА, поліг у бою з військами МДБ у 1948 р. Похований у с. Ходорківцях.
4. Шевчук Олекса Олексійович — 1922 р. н., член ОУН, вояк УПА, поліг у бою з ворогами 1948 р. Похований у с. Ходорківцях.
281
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Рисик Володимир — 1921 р. н., «Сорока», вояк похідної сотні УПА в Карпати. Був поранений у бою і захоплений у полон карателем НКВС. Засуджений на 10 р., покарання відбував у таборі Норильська.
2. Софрон Андрій Іванович — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946—
1955).
3. Шевчук Стефанія Андріївна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1958).
Депортовані в Сибір та на Північ
Архангельська обл. (1944-1946)
1. Дулько Ганна Андріївна — 1887 р. н.
2. Дулько Софія Іванівна — 1926 р. н.
3. Дулько Йосиф Іванович — 1928 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
4. Задорожна Марія Іванівна — 1924 р. н.
5. Козак Іван Максимович — 1882 р. н.
6. Козак Ганна Іванівна — 1924 р. н.
Архангельська обл. (1946-1956)
7. Михалинець Катерина Андріївна.
8. Поглод Марія Йосифівна — 1898 р. н.
9. Поглод Стефанія Теодорівна — 1931 р. н.
10. Поглод Любов Теодорівна — 1931 р. н.
Архангельська обл. (1944-1957)
11. Рисак Люба Андріївна.
12. Рисак Володимир Михайлович — 1921 р. н.
13. Сафрон Микола Іванович — 1916 р. н.
14. Сафрон Текля Іванівна — 1908 р. н.
Архангельська обл. (1945-1948)
15. Трач Федір Миколайович — 1921 р. н.
16. Трач Стефанія Андріївна — 1925 р. н.
17. Шевчук Михайло Іванович — 1880 р. н.
18. Шевчук Анна Михайлівна — 1888 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
19. Шевчук Степан Степанович — 1921 р. н.
20. Шевчук Юлія Степанівна — 1931 р. н.
21. Шевчук Степанія Матвіївна — 1926 р. н.
Архангельська обл. (1945-1950)
22. Шевчук Василь Іванович — 1898 р. н.
23. Шевчук Софія Миколаївна — 1898 р. н.


Тюменська обл. (1946-1958)
24. Шевчук Андрій Іванович.
25. Шевчук Ярослав Андрійович.
26. Шевчук Марія Олексіївна.
с. Черемхів
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Артим Йосафат — 1920 р. н., «Тютюнник», вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
2. Артим Софрон — 1922 р. н., вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
3. Буняк Михайло — 1923 р. н., «Сивий», вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
4. Гавзер Михайло — 1919 р. н., вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
5. Гавзер Іван — 1918 р. н., «Кручений», загинув у криївці разом з дружиною Катериною.
6. Гавзер Катерина — 1922 р. н., загинула разом з чоловіком в криївці, місце поховання невідоме.
7. Грабницький Ярослав — 1924 р. н., «Мороз», загинув у с. Черемхові, місце поховання невідоме.
8. Гуцало Григорій — 1922 р. н., вояк УПА, коли іде загинув — невідомо.
9. Данилів Юрій — 1923 р. н., вояк УПА, де і коли загинув — невідомо.
10. Дуда Михайло Іванович — 1923 р. н., вояк УПА, коли і де загинув — невідомо.
11. Кузів Ольга — 1923 р. н., схоплена КДБ у Львові на явочній квартирі і замордована катами в тюрмі.
12. Масловський Дем’ян — 1925 р. н., вояк УПА. Загинув у 1947 р. в с. Молодинчому. Могила невідома.
13. Олійник Григорій — 1923 р. н., «Грім», політвиховник сотні УПА «Сіроманці», загинув і похований у с. Залісці Зборівського р-ну Тернопільської обл. в братській могилі.
14. Сікорський Микола Іванович — 1924 р. н., «Червоний», вояк кущової боївки УПА «Рогача», загинув у бою 14 жовтня 1947 р. в с. Черемхові.
15. Стегній Михайло Григорович — 1921 р. н., «Лис», вояк УПА, загинув у травні 1945 р. в с. Чорний Острів, там і похований.
Розстріляні без слідства і суду опергрупами НКВСтаМДБ
1. Гуцало Михайло — 1916 р. н., розстріляний у 1945 р.
2. Гуцало Микола — 1917 р. н., розстріляний у 1945 р.
3. Натовська Анеля — 1928 р. н., розстріляна у 1945 р.
4. Рипновський Михайло — 1916 р. н., розстріляний у 1945 р.
5. Сокирка Богдан — 1927 р. н., розстріляний у 1945 р.
6. Стегній Ярослав — 1927 р. н., розстріляний у 1947 р.


Поховані на цвинтарі в с. Черемхові
7. Дуда Михайло — 1921 р. н., «Богун», вояк УПА, загинув між селами Борусів — Бориничі 1946 р. Могила невідома.
8. Труш Петро — 1923 р. н., вояк УПА, де і коли загинув — невідомо.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Вітрів Текля Василівна — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-
1956).
2. Венгринович Андрій Сильвестрович — 1903 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
3. Грабницька Текля — 1923 р. н., «Серце», 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
4. Луців Михайло Іванович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1948 р.
5. Луців Іван Панькович — 1921 р. н. Зголосився радянській владі у
1947 	р., а у 1948 р. засуджений на 10 р. позбавлення волі, подальша його доля невідома.
6. Масловська Ольга — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р.
7. Макар Омелян — 1922 р. н. Був поранений енкавеесниками у 1945 р., засуджений на 10 р. позбавлення волі.
8. Масловський Михайло — 1918 р. н. Арештований НКВС у 1944 р., подальша його доля невідома.
9. Михайлишин Степан Іванович — 1920 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1955).
10. Петрів Євген Іванович — 1912 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1945 р., подальша його доля невідома.
11. Сороковський Михайло — арештований НКВС у 1944 р. і закатований на допитах під час слідства.
12. Сороковська Марія — померла в Магаданському концтаборі.
13. Сороковська Анна Михайлівна — заарештована НКВС, подальша її доля невідома.
14. Сороковський Федір Михайлович — заарештований НКВС і закатований в тюрмі під час допитів.
15. Стегній Іван Григорович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі.
16. Стегній Михайло — 1893 р. н., висланий у Сибір. За втечу із Сибіру засуджений на 10 р. позбавлення волі.
Депортовані у Сибір та на Північ
Алтайський край (1940-1946)
1. Андрущенко Михайло — 1909 р. н.
2. Андрущенко Анна Михайлівна — 1875 р. н.
3. Андрущенко Григорій Михайлович — 1919 р. н.
4. Андрущенко Володимир Михайлович — 1922 р. н.
КоміАРСР( 1946-1956).
5. Петрів Іван Степанович — 1885 р. н.


Зем’яківан Захарович
6. Петрів Марія Ільківна — 1889 р. н.
7. Петрів Ярослава Іванівна — 1937 р. н.
Алтайський край( 1940-1946)
8. Зем’якЗахар Софронович — 1875 р. н.
9. Зем’як Катерина Сидорівна — 1895 р. н.
10. Зем’як Іван Захарович —1921 р. н.
11. Зем’як Тетяна Захарівна — 1930 р. н.
12. Зем’як Матвій Захарович — 1903 р. н.
13. Зем’як Калина Лазарівна — 1905 р. н.
14. Зем’як Марія Матвіївна — 1933 р. н.
Алтайський край (1940-1945)
15. Ільчишин Василь Андрійович — 1875 р. н.
16. Ільчишин Марія Андріївна — 1890 р. н.
17. Ільчишин Микола Васильович — 1926 р. н.
18. Ільчишин Іван Васильович — 1931 р. н.
19. Ільчишин Ярослав Васильович — 1933 р. н.
Красноярський край у 1950р.
20. Луців Г ригорій Федорович.
21. Луців Анна Михайлівна.
22. Луців Зенон Г ригорович.
23. Луців Дем’ян Григорович.
24. Луців Люба Григорівна.
Іркутська обл. (1940-1946)
25. Олійник Йосиф Михайлович — 1913 р. н.
26. Олійник Дарія Миколаївна — 1914 р. н.
27. Олійник Михайло Йосифович — 1934 р. н.
Алтайський край (1940-1946)
28. Риковець ІлькоАсафатович.
29. Риковець Марія Максимівна.
30. Риковець Микола Ількович.
31. Риковець Серафима Іванівна.
32. Риковець Юлія Миколаївна.
33. Риковець Мирон Миколайович.
34. Масловська Катерина — 1902 р. н., вислана ум. Омськ у 1947 р. і там померла.
35. Масловська Марія — 1916 р. н., вислана в Сибір у 1950 р. і там померла.
Вислана в Сибір 1946р.
36. 	Стегній Парасковія — 1900 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
с. Чертіж
Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Гос Йосип — розстріляний німцями.
2. Гудзоватий Михайло Олексійович — вояк УПА, «Гордієнко», поліг у бою 1947 р.
3. Гудзоватий Петро Олексійович — 1921 р. н., «Коваль» («Гордієнко»), вояк УПА, поліг у бою з ворогами у 1948 р. в с. Подорожнє.
4. Пасічник Семен Андрійович — закатований поляками 1938 р.
Бійці кущової боївки УПА, командира «Богдана».
5. «Богдан» — прізвище та ім’я невідомі, поліг у бою з енкавеесниками, попавши у засідку між селами Лисків, Корчівка, Зарічне.
6. Бойко Михайло К. — 1921 р. н., «Береза».
7. Бойко Василь. 14. Кацедан Василь — «Залізняк».
8. Веспянський Іван. 15. Кузишин Ілля.
9. Височан Василь. 16. Кузишин Володимир.
10. Гудзоватий Василь. 17. Пасічник Михайло.
11. Гудзоватий Павло. 18. Савчин Василь.
12. Гудзоватий Іван. 19. Савчин Михайло.
13. Івазів Василь. 20. Серветник Василь.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бойко Стефанія Юрківна — 1923 р. н., 15 р. позбавлення волі (1945- 1955).
2. Височан Микола Олексійович — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі (1949-1956).
3. Височан Михайло Дмитрович — 1929 р. н., 25 р. позбавлення волі (1950-1956).
4. Височан Меланія Петрівна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946- 1955).
5. Височан Євдокія Іванівна — 1927 р. н., З р. позбавлення волі (1946- 1949).
6. Гудзоватий Павло Іванович — заарештований 1945 р., 10 р. позбавлення волі (1945-1955).
6. Гудзовата Парасковія Степанівна — 1922 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
7. Гудзоватий Іван Іванович — 1923 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946- 1955).
8. Дрозд Марія Степанівна — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1944-1954).
9. Пасічник Анастасія Стасівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
10. Серветник Микола Лесевич — 1921 р. н., 25 р. позбавлення волі у
1951 	р.
11. Сокальський Ілля Олексійович — 1886 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
12. Сокальська Марія Андріївна — 1902 р. н., 6 р. позбавлення волі у
1948 	р.
13. Черепуля Дмитро Павлович — 1921 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
286


Депортовані в Сибір та на Північ ^
Омська обл. (1947-1960) ф
1. 	Бойко Анастасія Кирилівна — 1920 р. н.
м. Омськ(1947-1953) *>|
2. Височан Іван Олексійович.
3. Височан Йосип Олексійович.
4. Височан Петро Олексійович.
5. Височан Павліна Олексіївна.
6. Височан Марія Іванівна.
м. Омськ( 1947-1953)
7. Височан Іван Андрійович — 1884 р. н.
8. Височан Парасковія Іванівна — 1892 р. н.
9. Височан Іван Михайлович — 1926 р. н.
Архангельська обл. (1944-1956)
10. Гудзоватий Степан Ількович — 1892 р. н.
11. Гудзовата Анастасія Теодорівна — 1898 р. н.
Омська обл. (1948-1956)
12. Пасічник Магда Йосипівна.
13. Пасічник Парасковія Євстахівна.
14. Пасічник Іван Євстахович.
15. Пасічник Василь Євстахович.
16. Пасічник Анастасія Євстахівна.
Красноярський край (1950-1955)
17. Малочковський Олексій Йосипович — 1894 р. н.
18. Малочковська Федорія Федорівна — 1896 р. н.
19. Малочковська Олександра Олексіївна — 1932 р. н.
Красноярський край (1950-1955)
20. Височан Парасковія Дмитрівна — 1895 р. н.
21. Височан Стефанія Іванівна — 1932 р. н.
22. Височан Євдокія Іванівна — 1929 р. н.
Тюменська обл. (1944-1957—60)
23. Савчин Параска Андріївна — 1894 р. н.
24. Савчин Марта Степанівна — 1925 р. н.
25. Савчин Іван Степанович — 1925 р. н.
26. Савчин ПавлінсІ Степанівна — 1932 р. н.
27. Савчин Анастасія Степанівна — 1939 р. н.
Красноярський край (1950-1958)
28. Кулик Тетяна Степанівна — 1900 р. н.
29. Кулик Анна Григорівна — 1932 р. н.
30. Кулик Василь Григорович — 1940 р. н.
31. Кулик Михайло Григорович.
Архангельська обл. (1944-1956)
32. Бойко Юрій Микитович — 1885 р. н.
287
ДОВІДКИ ПРО ГРОМАДЯН


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
33. Бойко Тетяна Василівна — 1898 р. н.
34. Бойко Софія Юрїївна — 1933 р. н.
Красноярський край(1950-1957)
35. Василишин Параска Володимирівна — 1892 р. н.
36. Василишин Анна Павлівна — 1924 р. н.
37. Василишин Анастасія Павлівна — 1925 р. н.
38. Василишин Марта Павлівна — 1932 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
39. Гос Марта Іванівна — 1910 р. н.
40. Гос Михайло Дмитрович— 1933 р. н.
41. Гос Володимир Дмитрович — 1937 р. н.
42. Гос Іван Дмитрович — 1941 р. н.
43. Гудзоватий Іван Павлович — 1895 р. н.
44. Гудзовата Марія Микитівна — 1897 р. н.
45. Гудзовата Анна Іванівна — 1923 р. н.
46. Гудзоватий Петро Іванович — 1928 р. н.
47. Гудзоватий Іван Миколайович — 1945 р. н.
КоміАРСР( 1945-1960)
48. Гудзовата Олена Яківна — 1880 р. н.
49. Кизимишин Марія Василівна — 1921 р. н.
50. Кизимишин Анастасія Володимирівна — 1941 р. ^
с. Чижичї Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Вибранівський Михайло — 1924 р. н., вояк УПА, впав у бою 1949 р., могила невідома.
2. Заставний Михайло — 1900 р. н., член ОУН, закатований емдебіста- ми у 1948 р. Могила невідома.
3. Заставний Микола — 1920 р. н., впав у бою з енкавеесниками в 1945 р., могила невідома.
4. Заставний Василь — 1919 р. н., «Шелест», вояк теренової боївки УПА. Поліг смертю героя у бою з енкавеесниками 1945 р. Могила невідома.
5. Заставна Ганна — 1915 р. н., замордована більшовицькими катами. Могила невідома.
6. Кусяк Василь — 1926 р. н., вояк УПА, загинув на полі бою з енкавеесниками 1944 р., похований у с. Чижичі.
7. Пасічник Йосип — «Богдан», вояк військової польової жандармерії УПА. Загинув підчас бою в облозі у 1948 р. Могила невідома.
8. Пасічник Михайло — 1925 р. н., вояк УПА, впав у бою з ворогами 1949 р., могила невідома.
9. Цітний Василь — 1925 р. н., видатний діяч теренового відділу УПА, впав у бою у 1949 р. Могила невідома.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Вибранівський Михайло — 1926 р. н.
2. Гринишин Степан — 1930 р. н.
288


3. Дейнека Марія — 1926 р. н.
4. Йоняк Михайло Йосипович — 1931 р. н., 6 р. позбавлення волі.
5. Кузима Анна Олексіївна — 1909 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946- 1954).
6. Ленишин Степан Миколайович — 1931 р. н., 25 р. позбавлення волі (1951-1956).
7. Ломиш Любов Теодорівна — 1916 р. н.
8. Пасічник Ярослав — 1916 р. н.
9. Пасічник Анна Іванівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1956).
10. Савран Марія Олексіївна — 1924 р. н.
11. Цітний Іван — 1920 р. н.
Депортовані в Сибір
Красноярський край (1950-1960)
1. Поглод Розалія Федорівна — 1880 р. н.
2. Поглод Катерина Федорівна — 1906 р. н.
3. Поглод Іван Антонович — 1903 р. н.
4. Поглод Ірина Іванівна — 1938 р. н.
5. Поглод Леся Іванівна — 1945 р. н.
6. Поглод Володимир Іванович — 1948 р. н.
Якутська АРСР( 1947-1958)
7. Кусяк Іван Михайлович — 1898 р. н.
8. Кусяк Михайло Іванович — 1928 р. н.
9. Кусяк Йосип Іванович — 1931 р. н.
10. Кусяк Ярослав Йосипович —1940 р. н.
Красноярський край (1950 — 1956)
11. Саврон Анастасія Луківна — 1900 р. н.
12. Саврон Володимир Олексійович — 1929 р. н.
13. Саврон Богдан Олексійович — 1941 р. н.
14. Саврон Марія Олексіївна.
Омська обл. (1947 — 1956)
15. Дейнека Марія Іванівна — 1913 р. н.
16. Дейнека МихайлоТеодорович— 1941 р. н.
17. Дейнека ЛюбовТеодорівна— 1943 р. н.
с. Чорний Острів Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. 	Бабак Пилип. 2. Бабій Григорій. 3. Бабій Іван.
Всі троє — вояки кущових і теренових боївок УПА, які впали у боях за волю України, інших даних про них ніхто не пам’ятає.
4. Бабій Володимир — вояк УПА, повішений у Нових Стрілищах.
5. Бабій Теодор — 1908 р. н., вояк УПА «Ігор», загинув 22 січня 1950 р. у с. Рудківці.
6. Білик Федір — вояк УПА.


7. Деркач Микола — вояк УПА.
8. Кобельник Йосип.
9. Кобельник Микола — розстріляний гестапо у 1943 р. у Чорткові.
10. Кобельник Михайло — вояк УПА, загинув у 1947 р.
11. Король Володимир Миколайович — розстріляний гестапо 1943 р. в с. Дроховичі.
12. Костишин Михайло — вояк УПА.
13. Курчаба Олексій Петрович — розстріляний німцями у 1942 р.
14. Лозинський Пилип — вояк УПА.
15. Мисько Стефан — 1922 р. н., член ОУН, розстріляний німецьким гестапо в 1943 р., могила невідома.
16. Мисько Іван — 1925 р. н., вояк кущової боївки УПА. Впав у бою з енкавеесниками у 1946 р., могила невідома.
17. Паливода Василь — 1924 р. н., вояк тернової боївки УПА, впав у бою з енкавеесниками 1946 р., могила невідома.
18. Павлів Ярослав — вояк УПА.
19. Патик Михайло — розстріляний гестапо у 1943 р. у Чорткові.
20. Підкович Іван — вояк УПА.
21. Рибак Михайло — вояк УПА.
22. Скрутовський Петро Семенович — районовий провідник СБ ОУН.
23. Сокальчук Юрій — 1923 р. н., вояк кущової боївки УПА, загинув у бою під час облави в 1944 р. Похований в с.Чорний Острів.
24. Стегній Михайло — вояк УПА.
25. Тарасович Микола — вояк УПА.
26. Федоришин Роман Михайлович.
27. Чайка Михайло — вояк УПА.
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бабак Микола. 3. Богдан Михайло.
2. Богдан Йосиф. 4. Горинь Василь.
5. Грищак Володимир Васильович — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі.
6. Грищак Марія Михайлівна — 1927 р. н., 10 р. позбавлення волі (1945-1954).
7. Горинь Василь.
8. Гурський Семен Іванович.
9. Івах Богдан Кирилович.
10. Камінський Василь Йосипович — 1925 р. н.
11. Костецька (Петрик) Марія Йосипівна — 1926 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947 — 1956)
12. Костецький Євген Михайлович — 1928 р. н., 10 р. позбавлення волі (1948-1955).
13. Костецький Михайло Васильович — 1900 р. н., 10 р. позбавлення волі у 1947 р.
14. Костецький Петро Васильович.
15. Костецький Петро Дмитрович.
16. Коцан (директор школи).


17. Курчаба Богдан Петрович.
18. Курчаба Леонід — член ОУН, закінчив медичні студії, заарештований гестапо у 1941 р. Загинув у концтаборі.
19. Курчаба Петро —1881 р. н., священик, помер 1953 р. в Іркутську.
20. Л ьонгер Анастас.
21. Л ьонгер Софія Анастасівна.
22. Сенів Ірина Гілерівна — 1933 р. н., 5 р. позбавлення волі (1950-1955).
23. Скрутовський Микита.
24. Скрутовський Петро Барткович.
25. Федишин Степан.
Депортовані в Сибір, на Північ та Кавказ
Омська обл. (1947-1958)
1. Денега Григорій Михайлович — 1897 р. н.
2. Денега Марія Ільківна — 1898 р. н.
3. Заремба Василь Григорович — 1930 р. н.
4. Заремба Катерина Григорівна — 1924 р. н.
5. Заремба Володимир Пилипович — 1926 р. н.
6. Заремба Марія Володимирівна — 1949 р. н.
7. Заремба Ганна Володимирівна — 1947 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
8. Івах Кирило Якимович — 1901 р. н.
9. Івах Анна Андріївна — 1902 р. н. та двох діточок.
Спецпоселення( 1946-1960)
10. Петрик Микола Франкович — 1903 р. н.
11. Петрик Анна Григорівна — 1907 р. н.
Краснодарський край у 1950р.
12. Дума Степан Іванович — 1899 р. н.
13. Дума Парасковія Трохимівна — 1893 р. н.
Якутська АРСР( 1947-1958)
14. Костецький Дмитро Йосипович.
15. Костецький Семен Йосипович.
16. Костецька Анастасія Петрівна.
17. Костецький Василь Дмитрович.
18. Костецька Степанія Ільківна.
Хабаровський край (1949-1960)
19. Бабій Агафія Михайлівна — 1908 р. н.
20. Бабій Марія Теодорівна — 1938 р. н.
Архангельська обл. (1944-1958)
21. Кобельник Катерина Іванівна — 1914 р. н.
22. Кобельник Ярослав Йосипович —1937 р. н.
23. Кобельник Ганна Йосипівна — 1941 р. н.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
24. Кобельник Марія Миколаївна — 1911 р. н.
25. Кобельник Григорій Михайлович — 1933 р. н.
26. Мудрий Богдан Олексійович — 1944 р. н.
27. Трусь Марія Василівна — 1949 р. н.
Хабаровський край
с. Юшківці Полеглі члени ОУН і вояки УПА
1. Балук Михайло — 1925 р. н., член ОУН. Замордований поляками в с. Берездівцях у 1944 р. Похований у с. Юшківцях.
2. Борачок Стефан — 1921 р. н., вояк охорони районового проводу ОУН, поліг у бою з ворогами в с. Юшківцях. Похований в смт Нових Стрілищах.
3. Вільшанський Богдан — виходець із с. Верхнє Синьовидне, «Орел», відділ пропаганди ОУН. Загинув у бою з ворогами 1945 р.
4. Візний Петро — 1912 р. н. Загинув від рук НКВС 1944 р. Похований у с. Юшківцях.
5. Галасовський Петро — 1919 р. н., чотовий УПА, упав у бою в с. Руда, похований у с. Кам’яне 1945 р.
6. Гасюк Афанасій — 1927 р. н. Замордований польськими фольксдой- черами в с. Берездівцях у 1944 р. Похований в с. Юшківцях.
7. Герман Роман — 1924 р. н., вояк УПА, поліг у бою 1945 р. у с. Юшківцях під час облави.
8. Заставний Андрій — 1919 р. н., член крайової референтури ОУН- УПА. Загинув у бою з більшовицькими бандами 1945 р. в с. Горожанна Миколаївського р-ну.
9. Кароль Микола — 1914 р. н. Замордований польськими фольксдой- черами в с. Берездівцях 1944 р. Похований у с. Юшківцях.
10. Кароль Михайло — 1920 р. н., вояк УПА. Загинув у бою під час облави у 1944 р. Помер від ран. Похований у с. Юшківцях.
11. Корінь Гринь — 1914 р. н., охоронець проводу ОУН, поліг у бою в с. Юшківцях 1945 р. Похований у Нових Стрілищах.
12. Клапко Григорій — 1921 р. н., ройовий служби безпеки УПА. Поліг у бою в Карпатах. Могила невідома.
13. Корінь Василь — 1921 р. н., ройовий УПА, де і коли загинув — невідомо.
14. Лаба Антін — 1898 р. н., сотенний війська УСС, загинув у бою 1918 р. під Львовом. Похований у с. Юшківцях.
15. Мазовський Стефан — 1914 р. н., член ОУН. Повітовий провідник ОУН. Загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Юшківцях, де й похований.
16. Мрук Михайло — 1915 р. н. Загинув під час облави від рук НКВС у 1944р.
17. Позаченюк Йосиф — «Шугай», виходець із Вінницької обл., за фахом журналіст. Загинув у бою з енкавеесниками 22 грудня 1945 р. Похований у с. Юшківцях.
18. Попик Григорій — 1919 р. н. Замордований польськими фольксдой- черами у 1944 р. в с. Берездівцях. Похований у с. Юшківцях.
292


19. Скрут Іван — 1920 р. н., вояк УПА, загинув у бою з НКВС в с. Наконечному Яворівського р-ну в 1945 р.
20. Хомуляк Катерина — 1922 р. н., зв’язкова СБ. Загинула від рук НКВС 1945 р. під час облави під час виконання завдання в с. Кам’янівцях, там і похована.
21. Цмоць Кость — «Модест», виходець із Сколівщини, член обласної референтури СБ. Загинув 22 грудня 1944 р. Похований ус. Юшківцях.
22. Шеделюк Степан — 1920 р. н., ройовий УПА, загинув у 1945 р. у с. Юшківцях, де і похований.
Загинули в січні 1945 р. у селі троє невідомих з м. Ходорова, поховані в Юшківцях:
23. «Зелений».
24. «Колінець».
25. «Всеволод».
Засуджені за участь і сприяння ОУН та УПА
1. Бурячок Катерина Петрівна — 1919 р. н., 10 р. позбавлення волі (1946-1955).
2. Галосовська Марія Олексіївна — 1929 р. н., 10 р. позбавлення волі (1947-1954).
3. Горін Тимофій — закатований у тюрмі м. Дрогобича.
4. Горін Марія — зв’язкова УПА, 10 р. позбавлення волі.
5. Вирста Петро.
6. Горін Петро — вдалося влаштувати втечу, помер у США.
7. Попик Василь Григорович — 10 р. позбавлення волі у 1946 р., помер в тюрмі м. Львова.
8. Смоляк Мирон —1926 р. н., зв’язковий УПА, захоплений енкавеесника- ми підчас виконання бойового завдання, засуджений на 10 р. позбавлення волі. Повернувся. Помер у рідному селі.
9. НІ и дел ко Андрій Франкович — 1885 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1945 	р.
10. Шиделко Агафія Андріївна — 1925 р. н., 10 р. позбавлення волі у
1949 	р.
До учасників ОУН і УПА належали також
1. Горін Іван Петрович.
2. Галасовський Василь.
3. Поглод Михайло Павлович — 1925 р. н., член ОУН, вояк сотні УПА.
Депортовані в Сибір та Казахстан
Омська обл.
1. Байло Іван Миколайович — 1928 р. н., 1950 р.
Карагандау 1944р.
2. Бардак Володимир Свиридович — 1909 р. н.
Омська обл. (1947-1960)
Поглод Михайло
3. Корінь Іван Васильович — 1908 р. н. Павлович


4. Корінь Ганна Іванівна — 1910 р. н.
5. Корінь Остап Іванович — 1939 р. н.
Омська обл. (1947-1956)
6. Бурячок Петро Федорович—1881 р. н.
7. Бурячок Ганна Іванівна — 1886 р. н.
8. Бурячок Анастасія Петрівна — 1923 р. н.
Магаданська обл. (1947-1956)
9. Хомуляк Агафія Петрівна — 1969 р. н.
10. Хомуляк Володимир Іванович — 1944 р. н.
Омська обл.
11. Шиделко Марія Петрівна — 1901 р. н.
12. Шиделко Марія Андріївна — 1929 р. н.
13. Шиделко Михайло Андрійович — 1931 р. н.
Краснодарський край
14. Горинь Ксенія Григорівна — 1906 р. н.
15. Горинь Агафія Петрівна — 1931 р. н.
16. Горинь Марія Петрівна — 1934 р. н.
17. Горинь Степан Петрович — 1937 р. н.
18. Горинь Богдан Петрович — 1942 р. н.
19. Чмир Анна.
20. Чмир Іван Антонович — 1922 р. н.
21. Чмир Василь Антонович — 1925 р. н.
22. Чмир Ольга Антонівна — 1928 р. н.
23. Балук (сім’я), імена невідомі.


ПРОВІДНИКИ
ОУН-УПА
ЖИДАЧІВЩИНИ


с. Антонівка
1. Малик Омелян Петрович — 1920 р. н., «Буревій», надрайоновий про- ^2 відник СБ ОУН-УПА. Заарештований НКВС на явочній квартирі в м. Войни- лйКд лові Івано-Франківської обл. (в їжу всипали снодійне), за вироком військо- вого трибуналу розстріляний у Києві 1951 р.
с. Бертишів
2. Вингльовський Іван — член ОУН, доктор права, адвокат. Заарештований НКВС і закатований у Львівській тюрмі на Лонцького 1940-1941 рр.
3. Дикий Петро — 1915 р. н., районовий провідник ОУН-УПА. Загинув на теренах Рогатинського р-ну Івано-Франківської області, там і похований.
4. Чмир Дмитро Степанович — 1914 р. н., член ОУН з 1932 р. Навчався у Львівській гімназії. Його неодноразово заарештовувала польська влада. Покарання відбував у Львові на Бригідкахіу Березі-Картузькій. У1941-1942 рр.
— 	надрайоновий провідник ОУН на теренах Бібреччини. У с. Бертишеві працював у підпільній друкарні, де друкувались матеріали ОУН. З приходом більшовиків у 1944 р. друкарню перенесли в с. Дев’ятники. Загинув у жовтні
1943 	р. на хуторі Гиндрівка біля с. Старі Стрілища.
с. Бориничі
5. Заставний Василь — 1915 р. н., член ОУН, районовий провідник ОУН- УПА. Загинув у бою з емдебістами 1949 р.
6. Равський Іван Григорович — 1911 р. н., районовий провідник ОУН.
Поліг у бою з енкавеесниками 1945 р. Похований в Бориничах.
с. Бородчиці
7. Николин Михайло — 1919 р. н., воякУПАз 1943 р., вступив у відділ «Енея» на Волині, де призначений комендантом, бере активну участь у бойових діях проти німецько-фашистських окупантів. У 1944 р. його направляють на Ходорівщину з метою залучення до сотні вояків, щоб направити їх на Волинь для поповнення загонів «Енея». Зустрівшись з молоддю сіл Молодинче, Бортники, Новосільці, Черемхова та Букавини, дорогою до с. Молотів потрапив у засідку НКВС. Відстрілюючись, загинув у нерівному бою над Дністровою кручею 5 листопада 1944 р. Похований у с. Молотові.
с. Бортники
8. Бартківський Михайло Дмитрович — 1925 р. н., «Сул». Районовий провідник ОУН-УПА. Заарештований НКВС. Засуджений. Загинув у Норильсь- ких концтаборах.
9. Слюзар Дмитро — 1919 р. н., член ОУН 30-х р. «Золотар», «Арпад». Закінчив гімназію. Як студент юридичного університету переслідувався польською поліцією. З утвердженням на Західній Україні після вересня 1939 р. радянського тоталітаризму, НКВС почало тут масові репресії, спочатку інтелігенції, потім — розкуркулення багатших селян, депортації в Сибір, перепов-
297
ПРОВІДНИКИ ОУН-УПА ЖИДАЧІВЩИНИ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
^ нювались тюрми Львова, Дрогобича, Стрия. Студенти Львівського універси- £ тету теж включились у підпільну роботу, внаслідок чого восени 1940 р. поча- уУь лись масові арешти. У 1941 р. відбувся судовий процес над студентами, відомий під назвою «Процес 59-х». Із них сорок одного було засуджено до розстрілу, інших вісімнадцятьох засуджено до 10-15 р. ув’язнення. Дмитра ~ Слюзаря було засуджено на кару смерті, яку згодом двадцятьом підсудним скасували, замінивши 10-15 роками тюремного ув’язнення. Дмитрові — 10 роками. Після визволення з тюрми у Бердичеві в кінці червня 1941 р. він — обласний провідник ОУН Львівщини, а з 1944 р. — крайовий провідник ОУН на теренах Івано-Франківщини і Львівщини (на північ від р. Дністер). Загинув 1945 р. у бою з чекістами в с. Бесіди Жовківського р-ну. За заслуги у боротьбі з окупантами УГВР посмертно нагородила його найвищою відзнакою для цивільних осіб — Золотим Хрестом Заслуги.
с. Бринці-Церковні, с. Бринці-Загірні
10. Альфавіцький Михайло Олексійович — 1925 р. н. Районовий провідник ОУН, де і коли загинув — невідомо.
11. Матус Йосип — 1925 р. н.,член ОУН, районовий сотні УПА «Громового», у бою з енкавеесниками поблизу с. Дев’ятник поранений, захоплений у полон. Засуджений на 15 р. каторги (Магадан). У 1962 р. помер в Омську.
12. Пасічник Михайло — 1920 р. н., член районового проводу ОУН, де і коли загинув — невідомо.
с. Букавина
13. Пацевко Йосиф — 1922 р. н., провідник окружного проводу ОУН (Львівської та частини Станіславської областей). Поліг у бою з окупантами. Могила невідома.
14. Філіповський Михайло Васильович — 1916 р. н., член ОУН, «Мотика», сотенний УПА. Поліг на полі бою 1946 р. в с. Ліщині, де й похований.
с. Буянів
15. Кремінь Юрій Васильович —1930 р. н., «Тарас». Провідник підпільної молодіжної організації ОУН «Месники» з 1948 р. Заарештований НКВС у
1950 	р. Засуджений військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 14-15 грудня 1950 р. заСт. 54-1а, 54-11, 54-8 до вищої міри покарання — розстрілу. Вирок виконаний на світанку 4 квітня 1951 р. в Дрогобицькій тюрмі на Бригідках. Заяву про помилування писати відмовився. Поліг на полі слави як герой України.
16. Музичка Євген Григорович — член ОУН, «Летун», сотенний УПА. Поліг у бою з військами карателів 1946-1947 р. в Долинському лісі.
с. Вербиця
17. Дронь Микола Васильович — 1924 р. н., районовий провідникОУН- УПА(1944-1945). Полігу бою з енкавеесниками 1945 р. Похованийвс. Вербиця.
298


18. Проців Василь Якович — 1923 р. н., районовий провідник ОУН-УПА. Загинув за невідомих обставин у 1957 р.
с. Вовчатичі
19. Ганущак Петро Іванович — 1912 р. н., «Рогач», командир кущової боївки УПА «Рогача». Поліг у бою з окупантами 23 жовтня 1948 р. в с. Вов- чатичах.
с. Волиця-Гніздичівська
20. Лесюк Володимир Дмитрович — 1919р. н., «Вітер», заступник референта СБ районового проводу ОУН-УПА. Загинув у бою з енкавеесника- ми 18 червня 1949 р. в с. Волиці-Гніздичівській.
с. Володимирці
21. Гудзоватий Петро Іванович — 1912 р. н. Початкову школу закінчив у рідному селі, продовжив навчатися у дяка в сусідньому селі Зарічному. На початку 30-х р. закінчив дяківську школу у Львові, почав працювати дяком у селах Верчани та Підгірці. На Стрийщині у с. Верчанах організовує хор, вчителює у сільській школі. З 1935 р. — диригент хору в м. Долині, включається у національно-визвольну боротьбу, розгорнуту ОУН. У 1937 р. польська влада заарештувала його за приналежність до ОУН і засудила на шість місяців ув’язнення в Стрийській тюрмі. З 1938 р. живе в рідному селі, де як борець за українську державність розгортає через легальну «Просвіту» просвітницьку працю на згуртування молоді та підготовку юнаків і юнок рідного села, а також с. Журавне і навколишніх сіл до національних змагань. З приходом більшовицької влади з осені 1939 р. переходить на нелегальне становище і з листопада того ж року перебуває у захопленій німцями Польщі. Спочатку служить у вербовій службі військових об’єктів поблизу Кракова. З 1941 р. зголошується до українського військового формування ДУН (Дружина українських націоналістів) і стає диригентом курінного хору. Курінь «Соловейко» пройшов шляхами Ряшева, Радимна, Львова, Тернополя, Проскурова та Вінниці. Його вояки з великим захопленням вітали акт відновлення самостійності України, проголошений у Львові ЗО червня 1941 р. А після його скасування Гітлером, дружинники стали старшинами повстанських загонів. Хорунжий Петро Гудзоватий з 1943 р. діяв під псевдонімами «Очеретенко», «Василь», «Вечера», був курінним політвиховником Східної рейдуючої групи УПА, з листопада 1943 р. — заступник командира та шеф штабу воєнної округи «Тютюнник», що базувалася у Корецькому районі на Рівненщині, а тереном її діяльності була Житомирщина. Завдання групи полягало у створенні баз на теренах Житомирщини та витіснення з цих територій червоних партизан. До важливих завдань рейдуючих груп ВО «Тютюнник» належало проведення пропагандистської та політвиховної роботи серед населення. У серпні 1944 р. на базі воєнних округів «Заграва» та «Тютюнник» було створено ВО «444» УПА-Північ. Хорунжого Петра Гудзоватого призначено заступником командира та шефом штабу цієї округи. У регулярних арміях — заступник командувача, начальник штабу дивізії. 5 жовтня 1944 р. він був
299
ПРОВІДНИКИ ОУН-УПА ЖИДАЧІВЩИНИ


важко поранений у боях біля Сарн. 15 січня 1946 р. у Котівських лісах на Луччині в бою зі спецгрупою НКВС, яка діяла під маскою УПА, був важко поранений у ногу. Його залишили на лікування в криївці в с. Ботині біля Теремна (нині — Ківерцівський р-н Волинської обл.). Там же в криївці 29 січня
1946 	р. і загинув.
22. Кащій Ярослав Михайлович — «Нестор», пропагандист районового проводу ОУН.
23. Стасів Микола Григорович — 1922 р. н., «Зелений», командир кущової боївки УПА. Поліг у нерівному бою з військами НКВС 1946 р. в Лівчиць- кому лісі.
с. Ганнівці
24. Марків Степан Петрович — 1921 р. н., «Олень», пропагандист відділу УПА «Карпати». Поліг у бою з енкавеесниками 25 лютого 1945 р. в с. Нижня Лукавиця Стрийського р-ну, там і похований на цвинтарі в братській могилі.
25. Табака Семен Федорович — 1922 р. н., окружний референт ОУН, представник районної СБ, потрапив у засідку енкавеесників біля рідної домівки і був убитий. Могила невідома.
с. Гніздичів
26. Борис Михайло Тимофійович — 1916 р. н., «Ворон», член ОУН з 1936 р. н., надрайоновий провідник ОУН. Заарештований німецьким гестапо у 1943 р. в м.Стрию. З концтабору Ебензее (Австрія) звільнений американською армією в травні 1945 р. Був активістом УГВР. Сім років працював редактором журналу «Український самостійник» у Мюнхені. Пізніше — координатор інституту ім. Ореста в Мюнхені, видав багато книжок. Помер 15 вересня 1992 р., похований у Мюнхені.
27. Кушнір Костянтин Костянтинович — 1914 р. н., «Вихор», член ОУН
з 	1938 р. Районовий провідник ОУН-УПА. Загинув у нерівному бою з режимними військами 26 травня 1946 р. біля с. Гніздичева. Похований на Замковій горі у м. Жидачеві.
28. Швед Василь Іванович — 1912 р. н., «Шрам», член ОУН з 1936 р. Районовий провідник ОУН-УПА. Загинув у бою 26 травня 1946 р. Похований на Замковій горі у м. Жидачеві.
29. Швед Стефанія Олексіївна — 1921 р. н., «Зірка». Підрайонова провідниця жіночої мережі ОУН на теренах Жидачівщини і Стрийщини. Загинула 26 травня 1946 р. Похована на Замковій горі.
30. Чмелик Дмитро Васильович — 1923 р. н., «Бистрий». Референт районного відділу пропаганди. Загинув у 1946 р., потрапивши в засідку енкавеесників.
с. Голешів
31. Левенець Андрій — 1915 р. н., член ОУН, «Кармелюк», сотенний УПА сотні «Кармелюка». Поліг у бою з емдебістами 1948 р. в с. Буянові. Могила невідома.


с. Городище
32. 	Балук Олексій — «Вірний», член районового проводу ОУН (1950—
33. 	Томашевський Дмитро — «Ромб», районовий провідник ОУН-УПА
34. 	Дякон Ярослав — народився 2 лютого 1913 р., член ОУН, «Мирон». Політв’язень польських тюрем. Легально працював сільським вчителем біля Львова (1939-1944). Підпільно перебував на різних посадах референтури ОБ ОУН. Обласний референт СБ Львівщини (1942-1944). З 1945 р. — крайовий референт СБ Львівського краю. З 1947 р. — виконувач обов’язків головного референта СБ при Проводі ОУН. Полковник СБ. Нагороджений УГВР Срібним Хрестом Заслуги у 1947 р. Загинув 8 листопада 1948 р. разом з чотирма побратимами (Прокопів Богдан — «Буря», «Степан», провідник СБ Прикарпатського краю; Ковалик Михайло — «Сталевий» з с. Гринева; Сохан Василь — «Довбич» з с. Гринева; член проводу СБ «Зеник» з Івано-Фран- ківщини). Для всіх них останнім пристанищем була криївка на горі під Гри- нівом у Шпильчинському лісі Пустомитівського району, в якій зберігався архів документів УПА. Вони зібрались тут, щоб йрого упорядкувати і заховати у надійнішому місці для майбутніх поколінь. Самі мали опісля розійтися зимувати поодинці. Із розповіді очевидця, який заготовляв у лісі дрова, відомо, що десь після обіду почалась стрілянина, яка тривала довго, лише під вечір емдебісти приїхали в село, забрали звідти трьох чоловік із кіньми, запряженими до воза, завантаженого соломою. Підвели до зруйнованої криївки і наказали п’ятнадцятилітньому хлопцеві залізти туди... В середині все горіло, вогонь підбиравсь до повстанців, які лежали один біля одного. Вони пострілялись. Запам’ятались підліткові маленькі золоті тризубці на одязі і більші — на пряжках ременів. Всі були при зброї; одежа, чоботи були порізані ножем. Навколо — порозкидані папери і гроші, що горіли. Багато з них — знищені і пожовклі. Пізніше він дізнавсь, що це від сірчаної кислоти. На столі строяла друкарська машинка, примус, радіоприймач і фотоапарат, були автомати і кулемети, запас продуктів.
Мертвих повстанців витягли і поклали на воза. В одного з мертвих були сильно попечені руки, напевно, від кислоти. Отак загинули національні герої. Берімо з них приклад вірності й відданості Україні.
35. Кіт Микола Михайлович — 1920 р. н., «Тигр», командир кущової боївки УПА. Поліг у бою з окупантами 1948 р. в с. Бортники.
36. Сливка Микола — 1922 р. н., «Моряк», сотенний УПА.
с. Дем’янка-Лісна
37. Петріца Василь Іванович — 1920 р. н., «Орест», референт СБЖида- чівського районного проводу ОУН-УПА. Поліг у бою з карателями МДБ 24 березня 1952 р. в с. Пчанах. Похований у братській могилі м. Жидачева.
1951).
(1950).
с. Дев’ятники
с. Демидів
301
ПРОВІДНИКИ ОУН-УПА ЖИДАЧІВЩИНИ


38. Талама Володимир Михайлович — 1922 р. н., «Тур», член районо- вого проводу ОУН-УПА. Поліг у бою 24 червня 1952 р. Похований у братській могилі м. Жидачева.
с. Дем’янка-Наддністрянська
39. Куртник Михайло Михайлович — 1922 р. н., «Залізняк», командир кущової боївки УПА (боївка «Залізняка»). Поліг у бою з окупантами 19 вересня 1950 р. в рідному селі.
с. Дроховичі
40. Нагірняк Григорій —«Мирон», районовий провідник ОУН-УПА (1945- 1951).
41. Нагірняк Михайло — «Буй-Тур», підрайоновий провідник ОУН-УПА. Загинув у 1947р.
с. Дуліби
42. Вовк Теодор Михайлович — 1915 р. н., «Лев», чотовий УПА. Захоплений енкавеесниками підчас облави. Закатований у Дрогобицькій тюрмі.
43. ГуральАнтін Пантелеймонович — 1914р. н., член ОУН, вбитий 1941 р. біля с. Яглуш Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. Перепохований на цвинтарі в с. Дулібах.
44. Гураль Григорій Пантелеймонович — 1919 р. н., «Максим», обласний провідник ОУН-УПА. Поліг у бою 4 грудня 1946 р. в с. Грусятичах. Могила невідома.
45. Масний Іван Данилович — член ОУН, чотовий УПА, загинув у бою 1944 р. в с. Підгородцях Перемишлянського р-ну. Похований в цьому ж селі.
46. Прокопів Богдан Семенович — 1912 р. н., «Буря», «Степан», член крайового проводу ОУН, провідник СБ Прикарпатського краю, надійний помічник полковника «Мирона» (Дякона Ярослава). Поліг у бою з військами МДБ 8 листопада 1948 р. на горі під Гриневом у лісі.
47. Стеців Василь Іванович — 1913 р. н., «Павук», обласний провідник пропаганди ОУН-УПА. Поліг у бою з енкавеесниками 1944 р. Був вересень місяць, дозрівали грона червоної калини, про які так гарно і мелодійно любив співати повстанець, а було це в с. Під’яркові Перемишлянського р-ну, де його таємно поховали на цвинтарі.
48. Стеців Олександра Іванівна — 1924 р. н., член ОУН, «Рута», «Іскра», обласна зв’язкова ОУН-УПА, медсестра УПА. Полягла на полі бою 6 липня
1944 	р. в с. Підгородці Перемишлянського р-ну, у безвиході оборонялась до останнього патрона і покинула цей світ з палкими словами: «Прощай, люба Україно» «Слава героям УПА!» Похована на цвинтарі цього ж села.
м. Жидачів
49. Юрків Михайло Петрович — 1887 р. н., сотник УГА, доктор-правник, адвокат, голова повітового товариства «Просвіта». Замордований у катівні НКВСу 1941 р.


с. Жирова
50. Щербатий Володимир — 1923 р. н., командир кущової боївки УПА.
Загинув у 1946 р. «Зї
♦V?
смт Журавно
51. Бойсан Степан Данилович — 1913 р. н., член ОУН, «Щупак», повіто-
вий провідник ОУН-УПА. Перепохований в с. Которини. X
52. Кузик Семен Михайлович — 1919 р. н., член ОУН, «Скала», районо- ^
вий провідник ОУН-УПА. Похований у с. Антонівці. ^
53. Якимишин Степан — повітовий провідник ОУН. со
т
с. Заболотівці ^
54. Бем Франко Гнатович — 1914 р. н., член ОУН, «Грім», «Рак», коман- 5
дир теренової боївки СБ районового проводу. Загинув у криївці разом з ^
трьома повстанцями на полі «Перешли» біля села Бережниці 29 вересня <
1952 	р. Емдебісти оточили їх, запропонували здатись — у відповідь почувся ^
гранатний вибух, і повстанці загинули як герої за волю України. І
с. Загірочко °
55. Краївський Василь — 1916 р. н., «Легінь», районовий провідник ОУН,
вояк спецгрупи УПА. Загинув у бою з окупантами в січні 1951 р. ус.Станцівкях, X
де і похований у братській могилі — з ним загинуло ще п’ять повстанців.
І ез
со
с. Заліски 2
п.
56. Кука Степан Олексійович — 1924 р. н., «Зорян», «Завзятий», командир кущової боївки УПА. Поліг у бою 5 лютого 1949 р. в с. Букавині.
57. Мілинський Роман — 1920 р. н., «Рішучий», «Хрін», командир кущової боївки УПА. Загинув у криївці 1953 р. в с. Кам’яному.
58. Пацевко Євстахій Степанович — 1920 р. н., член ОУН, «Смерічка», окружний провідник ОУН-УПА, загинув у 1952 р.
с. Зарічне
59. Кулик Василь — заступник референта СБ Журавківського надрайонового проводу ОУН. Загинув на хуторі Маринка 23 вересня 1948 р.
с. Іванівці
60. Чехут Павло — 1895 р. н., отець-декан, парох с. Іванівців, член ОУН. Заарештований НКВС у 1941 р. Закатований у Львівській тюрмі Замарстинів.
с. Кам’яне
Яскравим прикладом жертовності в ім’я України була сім’я Сидора Матвія. У його хаті знаходився осередок ОУН, до якого входили сини — Микола, Петро, Григорій, Іван.
303


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
61. Сидор Микола (1913-1993) — пройшов тернистий шлях українця — £ борця за волю і незалежність держави. Навчався у Бережанській учительській
семінарії, в Українському вільному університеті у Празі, організатор осеред- ку ОУН в селі. Учасник боїв за Карпатську Україну, один із керівників похідної М? групи УПА-Південь. Референт пропаганди окружного штабу УПА (1943-1944), Л* пізніше на теренах Дорохівщини Тернопільської обл. організовує роботу ^ млина, який працював день і ніч, а також «грабарню», де вироблялись шкіряні
вироби для підпілля і УПА. Був виритий тунель криївки до 700 м, який проіснував до 1947 р. У 50-х роках XX ст. засновує у Нью-Йорку українське видавництво «Говерла». Публіцист, відомий письменник. У його особистому доробку кілька десятків книг, зокрема «Мої мандри», «Від Сяну по Крим», «Між молотом і ковадлом».
62. Сидор Петро —1919 р. н., командував сотнею. У1946 р. на «Андріївські вечорниці» вирішив провідати рідних. Вранці енкавеесники оточили хату, де перебував, і він загинув у нерівному бою.
63. Сидор Григорій — командир кущової боївки, загинув у 1948 р. в с. Маль- чиці біля ст. Мшани під Львовом. Пораненого, з відмороженими ногами повстанці переносили його через населені пункти. Загін УПА потрапив в оточення. Григорій наказав своїм побратимам відступати, а сам прицільним кулеметним вогнем прикривав відхід фупи повстанців. У безвиході підірвав себе гранатою.
64. Сидор Іван — активний член ОУН, ув’язнений польською поліцією на
4 	роки у 1934 р. Згодом — станичний села Чортория-Кам’яне, «Ян-Корч». Знищений карателями 1956 р.
65. Матвіїв Володимир — «Шугай», командував кущем самооборони, особливо відзначився підчас боїв загонами енкавеесників наприкінці грудня 1944 р. між селами Городище і Чорний Острів на Ходорівщині. Ще з двома повстанцями поліг у нерівному бою — їх оточили карателі у криївці під сільською коопера- тивою в с. Кам’яне навесні 1945 р.
с. Кнісело
66. Федоришин Михайло — 1920 р. н., «Стефаник», член крайового проводу ОУН. Підступно захоплений МДБ і замордований у Нових Стріли- щах.
67. Чухній Роман — 1909 р. н., «Кармелюк», воїн кущової боївки УПА. Поліг у бою 1 квітня 1946 р. неподалік с. Бертишева, був важко поранений, а винести його з поля бою було неможливо. Похований у рідному селі.
68. Липа Василь — «Максим», чотовий сотні УПА «Граба», загинув у бою з німцями 27 квітня 1944 р.
с. Кологори
69. Козак Юрко — 1913 р. н., сотенний УПА. Загинув у бою 1946 р.
с. Корчівка
70. Сіховський Іван — 1908 р. н., член ОУН, «Лесцун», міжрайоновий зв’язковий ОУН-УПА. У1945 р. в Корчівці енкавеесники в засідці його важко поранили, під час допитів ні в чому не зізнався. Помер від ножових ран катів. Тіло забрали в Журавно під НКВС, де лежало кілька днів. Могила невідома.
304


с. Лапшин
71. Боднар Микола Андрійович — 1927 р. н., «Сокіл», чотовий УПА. Загинув у бою з військами НКВС 1945 р. вс. Лапшині. Похований ус. Голе-,
ШЄВІ.
72. Боднар Євдокія Андріївна — 1924 р. н. Повстанська медсестра. Загинула в бою 1945 р. Могила невідома.
73. Гнатів Федір Маркович — 1920 р. н., «Діброва», сотенний УПА. Загинув у бою з енкавеесниками в с. Лапшині. Похований у с. Голешеві.
С. ЛІВЧИЦІ
74. Гаджера Остап Юркович — 1911 р. н., член ОУН з 1930 р., «Нечай». За активну працю в ОУН переслідуваний польськими та німецькими окупантами. Міжрайоновий провідник СБ ОУН-УПА. Поліг у бою з облавниками
1944 	р. у Старому Селі на Журавенщині.
75. Твердохліб Михайло Йосипович — 1912 р. н., член ОУН з 1930 р., районовий провідник ОУН-УПА на Стрийських теренах з 1944 р. У 1946 р. поліг у бою з енкавеесниками.
с. Ліщини
76. Бурбела Андрій Іванович — 1915 р. н., районовий провідник ОУН- УПА. Де і коли загинув — невідомо.
77. Вишиваний Богдан Іванович — 1925 р. н., «Ластівка», сотенний УПА. Загинув у бою з ворогами 1945 р.
78. Хоптій Федір Миколайович — 1925 р. н., командир кущової боївки УПА. Де і коли загинув — невідомо.
с. Лучани
79. Вовк Микола Андрійович — 1912 р. н., з 1939 р. — окружний референт ОУН. Заарештований НКВС у червні 1941 р., замордований більшовицькими катами в тюрмі на Лонцького у м. Львові.
с.Любша
80. Бойчук Петро Іванович — 1920 р. н., «Береза». Надрайоновий провідник, командир кущової боївки УПА, загинув у бою 28 жовтня 1848 р. в с. Буянові. Могила невідома.
81. Каменський Микола Андрійович — 1910 р. н., «Кремінь», районовий провідник ОУН-УПА. Загинув у с. Мазурівці 22 квітня 1951 р. в нерівному бою з опергрупою МДБ. Хату оточили, наказали здатись, він відстрілювався, співаючи гімн «Ще не вмерла Україна», поки його не стало (зі слів очевидця). Могила невідома.
хутір Маринка
82. Пшенецький Петро Олексійович — 1929 р. н., член надрайонової референтури ОУН, поліг у бою 4 жовтня 1948 р. у лісовому масиві Журав- но — Подорожнє.
305


с. Млиниська-Смогів
83. Сидор Григорій — 1918 р. н., сотенний УПА. Поліг у бою з енкавеесниками 1945 р. Могила невідома.
с. Монастирець
84. Шараневич Микола Олексійович — 1896 р. н., сотник Українських Січових Стрільців. Заарештований НКВС 1944 р. Відбув 12 р. ув’язнення.
с. Молодинче
85. Баран Йосиф Антонович — 1914 р. н., член ОУН з 1934 р., «Віхола», член крайового проводу ОУН-УПА Львівського краю, його організаційний референт (1942-1944). Загинув від рук німецького гестапо у 1944 р. в м. Коломиї Івано-Франківської обл., де і похований.
86. Баран Михайло Антонович — 1908 р. н., член ОУН, головний референт ОУН на Коломийщині. Загинув від рук німецького гестапо в 1943 р., похований у Коломиї.
87. Бенець Федір Дмитрович — 1927 р. н., «Соловейко», працівник підпільної друкарні, пропагандист ідей ОУН-УПА. Загинув у 1945 р. в Романі- вських лісах.
88. Гес Йосип Якубович — 1914 р. н., «Гонта», надрайоновий провідник СБ ОУН, окружний комендант ВПЖ (військово-польової жандармерії) при відділах УПА. Схоплений емдебістами у 1947 р., катований ними і повішений у м. Ходорові на площі.
89. Коваль Степан Васильович —1913 р. н., «Косач», спочатку був бойовим чотовим, а з 1944 р. — командир сотні УПА «Сіроманці», яка воювала з окупантами на Бережанщині, Ходорівщині та Рогатинщині. Поліг у бою з військами НКВС 23 лютого 1946 р. в с. Городище на Тернопільщині — на подвір’ї (на постої) зав’язався бій. Поклавши з десяток енкавеесників, тут загинули «Косач», «Бескид», «Хитрун» та «Шум». Могила невідома.
90. Коваль Михайло Васильович — 1908 р. н., командир кущової боївки УПА. Поліг у бою в с. Антонівці 1945 р. Могила невідома.
91. Коваль Григорій Іванович — 1910 р. н., член ОУН, «Перський». Пропагандист при районовій референтурі ОУН. Поліг у бою з енкавеесниками
1945 	р. на околиці м. Ходорова.
92. Левицький Микола Васильович — 1914 р. н., «Жабко», «Юг», член ОУН з 1934 р., активний організатор і діяч національно-визвольного руху на Ходорівщині. Працював керівником друкарні в м. Ходорові, де друкувались нелегально підпільні документи ОУН. У 1938-1939 рр. брав участь у становленні Карпатської України. Тогочасні події на Закарпатті викликали великий ентузіазм та оптимістичні надії серед молоді Галичини, тому майже з кожного села Жидачівщини по кілька добровольців нелегально переходили на другий бік Карпат і ставали в ряди Карпатської Січі. Туди потрапив і М. Левицький разом з А. Хомусяком, Б. Прокопівим, про що йдеться у книзі Миколи Левицького «13 днів у Карпатській України» (1941 р.). Тоді чимало українських січовиків потрапило до рук угорців, які передали їх польській поліції. У1939 р. відбувся судовий процес в Бережанах, де Микола Левиць-


кий отримав 13 р. тюремного ув’язнення. Але до тюрми не потрапив — вискочив через вікно вагона. Загинув 7 жовтня 1945 р. біля с. Виспа Рога- ту
тинського р-ну Івано-Франківської обл. Невдовзі після його трагічної смерті в с. Молодинче на вороному коні прискакав повстанець-вістун і привіз рідній матері прошитий ворожою кулею батьків, а може, дідів кожух, в якому •З©
Микола зігрівався в час повстанських походів. ~
93. 	Олійник Петро Васильович — 1909 р. н., член ОУН з 1929 р., студент юридичного факультету Львівського університету. 19 березня 1934 р. в Бережанах в окружному суді розпочався великий політичний судовий процес над дев’ятьма українцями. Серед звинувачених у державній зраді значились імена студента університету Петра Олійника, учня торгової школи Миколи Левицького, гімназиста Михайла Барана, працівника кооперативу Миколи Труша, заробітчанина Антона Шидковського, рільників Михайла Гетьмана, Григорія Левицького, Степана Коваля, Йосипа Барана. Вину Петра Олійника не змогли довести, і йому вдалося уникнути ув’язнення, але його виключили з університету. У 1937 р. він виїхав до Кракова, де проходив військовий вишкіл, там одружився з юною красунею, уродженкою с. Гримайлова, що на Тернопільщині, Марією Затиркою, зв’язковою Центрального Проводу ОУН, випускницею Тернопільської гімназії. У 1939- 1941 рр. перебував у Німеччині. У 1941 р. — учасник похідних груп ОУН в Східну Україну. Обласний провідник ОУН на Дніпропетровщині. У 1942 р. — в’язень-смертник німецьких фашистських тюрем, звідки був визволений боївкою ОУН. Організатор перших загонів УПА на Кременеччині та Південній Рівненщині. У 1943 р. під псевдонімом «Еней» призначений командиром воєнної округи (ВО) «Богун» при УПА «Північ». У 1944 р. «Енею» присвоєно звання полковника. Відділи Петра Олійника вели активну боротьбу проти німців та червоних партизанів, які тероризували місцеве українське населення. Військовий талант полковника-стратега «Енея» розкрився під час двох тяжких для УПА боїв: 15 квітня 1944 р. біля Людвиполя та 24-25 квітня біля села Гурби. Під Людвиполем повстанські відділи, оточені до зубів озброєними спецчастинами НКВС, відбили багато атак противника, знищили 5 ворожих танків.
У бою під Турбами 5000 оточених повстанців два дні бились з 30-ма тисячами добре озброєних енкавеесників, а потім вирвались з оточення в три різні сторони. Особиста заслуга «Енея» в тім, що повстанське військо не було розбите. Після останнього бою під Турбами полковник «Еней» поділив повстанські відділи на невеликі групи і наказав розійтися по терену, заховатись у глухих хуторах та в лісах з тим, щоб діждатись часу, поки противник відтягне свої сили.
Перед приходом фронту у 1944 р. «Еней», щоб зберегти своїх людей і уникнути зайвого кровопролиття, уклав таємний договір про взаємний ненапад з угорськими військами. У 1944-1945 рр. «Енею» доручають керівництво Проводом ОУН Східного краю і призначають організаційним референтом ОУН Західного краю (1945-1946).
Повстанцям стало відомо, що Сталін дав наказ покінчити з УПА, вивезти половину населення України в Сибір, а ці території заселити «інородцями».
Тому бійці «Енея» хотіли захопити радянського маршала Ватутіна живим як
307
ПРОВІДНИКИ ОУН-УПА ЖИДАЧІВЩИНИ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
заручника, але у перестрілці він був смертельно поранений. Ще на початку £ 1944 р. агенти більшовицької розвідки пробрались у ряди УПА і спробували
зробити розкол, зліквідувавши ОУН і створивши більшовицьку НВРО (на- родно-визвольну революційну організацію). Завдяки завжди мудрій полі- тиці полковника «Енея» це їм не вдалося. У відплату НКВС влаштувало справжнє полювання на Петра Олійника, намагаючись його знищити. 17 лютого 1946 р., коли «Еней» з охороною їхав до с. Омельно і зупинився відпочити на хуторі Глинки в домі селянки Квач Ірини, група енкавеесників, яку привів сюди слід від повстанських саней, оточила хутір. Зав’язався нерівний бій, у якому і загинув славетний повстанський полковник «Еней». Так енка- веесники помстились герою за його мужність, безмежну відданість і любов до України. УГВР посмертно нагородила «Енея» орденом хоробрости — «Золотим Хрестом Бойової Заслуги». Письменник Улас Самчук у своїй книзі «Чого не гоїть огонь» писав: «Еней» був від ніг до голови вояк, не мав маршальських претензій та отаманських комплексів і завжди був готовий на подвиг і жертву».
У1944 р. Петро Олійник, щоб зберегти свою дружину Марію та ще ненароджене дитя, відправив її до матері в с. Гримайлів, а щоб агентура НКВС не шукала її, скрізь пройшли чутки про її загибель у дорозі. Через кілька місяців Марія народила сина, якого охрестили Андрієм. Петро зрідка передавав їй через довірених людей короткі листи до початку 1946 р. Нелегка це доля — бути дружиною повстанського полковника, та Марія Олійник ніколи не шкодувала, що зв’язала своє життя з цим сміливим та гарним чоловіком. Своєму синові Андрію, коли він вже підріс, говорила: «Твій батько — прославлений командир УПА, полковник «Еней». Він віддав своє життя за вільну Україну. Я ж була зв’язковою центрального проводу, тільки ти, синку, про це нікому не кажи. Почекай, про мого чоловіка — твого батька — народ ще пісні складатиме». Прошуміли літа. Слова Марії сповнились, але вона не дожила до цих світлих днів. Ось вірш талановитої поетеси, яка ще у 1929 р. писала:
О 	Укра їно, о мамо рідна!
Чому ти досі нещасна, бідна?
Де твої діти, сини-соколята?
Ох, мої діти у чистім полі в сирих могилах, доню, лежать, про золоті мрії, про волю снять...
Ох, мої діти уже ніколи не стануть з гробу і в чистім полі на прю не стануть із ворогами, не оборонять мене шаблями.
А зростають внуки-вірлята, вони розгорнуть свої крилята, — вони сміливо злетять угору зустрінуть грізну бурю сувору.
308


На них надія велика в мене, вони піднімуть моє знамено, вони повернуть дідівську славу, здобудуть волю, честь і державу!
Цей вірш, присвячений січовим стрільцям, став символом боротьби ук¬
раїнців за своє національне визволення протягом всього XX століття.
94. 	Хомусяк Антін Васильович — 1910 р. н., член ОУН, надрайоновий референт ОУН з пропаганди. Загинув у бою з німецьким гестапо у 1943 р. в селі Підмихайлівці Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл., там і похований.
95. Верес Остап Панькович —1919 р. н., «Малий», командир групи самооборони. Загинув у бою з більшовицькими окупантами 1950 р.
96. Кельнер Мирослав Михайлович — 1924 р. н., тереновий провідник СБ ОУН. Розстріляний емдебістами 1950 р. в м. Стрию.
97. Задорецька Марія Іванівна — 1922 р. н., членкиня ОУН, керівник теренового Червоного Хреста. Заарештована НКВС. Померла в концтаборах Джезказгану Карагандинської обл.
98. Задорецький Михайло Євгенович — 1925 р. н., «Байрак», командир кущової боївки. Загинув у бою 1944 р.
99. Карпенко Дмитро — 1917 р. н., «Яструб», виходець з Полтавської області. Ширший життєпис невідомий. Старший лейтенант-танкіст Червоної Армії. Обставини його вступу до ОУН невідомі. У серпні 1943 р. на вишколі УНС у Карпатах — рядовий стрілець куреня «Гайдамаки». Під час вишколу вів розмови на ідеологічні теми, призначений, мабуть, політвиховником сотні «Сіроманці». З початку 1944 р. — командир сотні «Сіроманці» у складі ВО «Лисоня». У квітні того ж року переходить із сотнею на антипольський фронт ВО «Буг» на Холмщині, а у вересні повертається до ВО «Лисоня» і стає командиром куреня в ранзі хорунжого. Курінь під його командою веде низку завзятих та успішних боїв із військами НКВС. Найвідоміший бій відбувся під Уневом 29 вересня 1944 р. Дуже добрий бойовий командир, надзвичайно відважний і рішучий жартівник і улюбленець рядового стрілецтва. Загинув під час нападу на районний центр Нові Стрілища 17 грудня 1944 р. — вже при завершенні успішної операції ворожа куля смертельно поранила курінного «Яструба». Наступного дня його поховано з усіма військовими почестями на цвинтарі хутора Кам’янка, що вигідно розкинувся на межі трьох областей — Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської. За кілька кілометрів від Золотої Поляни, де він восени 1943 р. організував героїчну сотню «Сіроманців». З нагоди 62-ї річниці УПА та 60-річчя смерті легендарного командира на кладовищі встановлено пам’ятник «Яструбу», Дмитрові Карпенку, вихідцю з Полтавщини (2004 р.).
100. Кондрат Михайло Онуфрійович — 1916 р. н., член ОУН з 30-х р. XX ст., «Скитан», «Юр», керівник місцевого, а відтак районного і окружного проводу ОУН. Переслідувався польською «охранкою», потім органами НКВС (1939-1941). Обласний організаційний референт (1943-1945), тимчасовий крайовий провідник Львівщини у 1944 р. Організаційний референт крайово-
смт Нові Стрілища
309
ПРОВІДНИКИ ОУН-УПА ЖИДАЧІВЩИНИ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
го проводу (1945-1946). Загинув 22 серпня 1946 р. на хуторі Кам’янка біля села Лесяни Рогатинсько- го р-ну (з групою повстанців підірвались гранатами в криївці під час облави режимних військ карателів). Місце поховання невідоме.
101. Лебедь Василь Михайлович — 1912 р. н. Сотник Української Повстанської Армії. Загинув у бою з енкавеесниками в с. Кпіщівна Рогатинсько- го р-ну в 1946 р. За незалежної України перепохо- ваний в спільній могилі з батьками в смт Нових Стрілищах.
102. Лебедь Микола Михайлович —1910 р. н., «Максим», «Рубан», «Олег», «Ігор», «Ярополк», «Мирко» і інші. Семикласну школу закінчив у Нових Стрілищах, Львівську гімназію — у 1930 р. Організатор і керівник юнацтва ОУН в Галичині. У 1932-1934 рр. — зв’язковий між крайовою екзе-
кутивою в Галичині та Проводом ОУН за кордоном. Виданий німецьким гестапо Польщі у 1934 р. Засуджений на кару смерті за підозрою у вбивстві польського міністра внутрішніх справ П’єрацького. Кару смерті замінено на довічне ув’язнення. Після визволення з тюрми у 1939 р. — член революційного Проводу ОУН, другий заступникС. Бандери. Міністр державної безпеки в уряді Ярослава Стецька (липень 1941 р.). У 1941-1943 рр. у зв’язку з арештом Проводу ОУН і Степана Бандери — урядуючий Провідник ОУН, розшукувався гестапо, один з організаторів УПА (зокрема Самооборони в Галичині 1943 р.). Генеральний секретар закордонних справ УГВР. За дорученням УГВР виїхав на Захід для встановлення зв’язків та організації допомоги від західних альянтів. Дипломатична діяльність в Італії (1945-1947), Німеччині (1947-1949), з грудня 1949 р. — у США. Член редколегії літопису УПА, автор першої монографії УПА. Засновник і голова корпорації «Пролог», автор багатьох статей у журналах «Сучасна Україна», «Сучасність», «Український самостійник». Помер 19 липня 1988 р. в м. Пітсбургу (США), там і похований.
103. 	Липа Ганна Данилівна. Народилася 10 березня 1917 р. Закінчила семикласну народну школу в смт Нових Стрілищах. Член юнацтва ОУН, відтак — член ОУН, «Тамара». З 1939 р. в глибокому підпіллі. Зв’язкова крайового закордонного Проводу ОУН. У 1939-1941 рр. неодноразово переходила кордон через річку Буг — була невеликого зросту. Під час втечі у червні 1941 р. енкавеесники розстріляли батька — Данила Липу. У часи німецької окупації — теж у підпіллі. Працює пропагандистом в окружному Проводі ОУН, організатором заходів з обговорення збройного опору окупантам та санітарної служби УПА. Під час повторної окупації України більшовиками у 1944 р. «Тамара» продовжує боротьбу на найбільш відповідальних ділянках. Розвідниця, зв’язкова Проводу ОУН. Заарештована НКВС 10 березня 1946 р. в с. Дичків Рогатинського р-ну. Піддалась жорстоким тортурам, але нічого не сказала, в критичний момент під час допиту схопила гранату і підірвала себе і слідчого. Похована на цвинтарі в селі Дичках,
Лебедь Микола Михайлович
310


мешканці якого гідно вшановують пам’ять Ганни Липи. Учні школи доглядають її могилу. У шкільній кімнаті історії боротьби ОУН-УПА —■ окремий стенд, присвячений Ганні-«Тамарі».
104. Поглод Степан Миколайович — 1914 р. н., «Орлик», надрайоновий провідник ОУН-УПА. Загинув 1952 року, похований у смт Нових Стріли- щах.
105. Сервіцька Стефанія Іванівна — 1924 р. н., розвідниця УПА, організатор УЧХ (Український Червоний Хрест). Полягла у бою з енкавеесниками у
1945 	р. в с. Лучанах, де й похована.
с. Новошини
106. Галатин Олексій Олексійович — 1920 р. н., «Зимний», окружний провідник ОУН-УПА. Вбитий провокатором МДБу 1947 р. Могила невідома.
107. Редька Григорій Андрійович — 1923 р. н., «Верховий», надрайоновий провідник ОУН, командир кущової боївки УПА «Верхового». Загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Новошинах.
108. Ярема Павло Дмитрович — 1922 р. н., «Річка», чотовий УПА. Вбитий емдебістами 1951 р. в с. Вишнів Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. Могила невідома.
с. Новосільці
109. Кадюк Михайло — 1922 р. н., «Семченко», референт районового відділу пропаганди ОУН-УПА, загинув 1953 р. у с. Бовшів Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.
110. Українець Павло — 1922 р. н., районовий провідник ОУН-УПА. Поліг у бою з енкавеесниками під час облави в с. Рудківцях, там і похований.
111. Романович Володимир — 1922 р. н., член районового проводу ОУН. Загинув 1944 р. підчас облави в с. Новосільцях, там і похований.
с. Облазниця
112. Пауш Євстахій Антонович — 1919 р. н., член ОУН, підрайоновий провідник ОБ на Стрийщині. Поліг у бою в с. Довге.
113. Роїк Йосип Олексійович — 1920 р. н., член ОУН, підрайоновий провідник ОБ ОУН-УПА. Де і коли загинув — невідомо.
с. Орішківці
114. Коцінський Іван — «Дем’ян», командир кущової боївки УПА. Загинув у 1953 р.
с. Отиневичі
115. Костик Василь — 1918 р. н., «Дніпровий», окружний провідник ОУН- УПА (1943-1948). Загинув 1948 р.
с. Піддністряни
116. Олійник Іван Дмитрович — 1923 р. н., поручник, командир підрозділу УПА. Загинув 14 жовтня 1944 р. Разом з ним загинули ще 20 повстанців. Похований у братській могилі с. Піддністряни.


с. Підліски
117. Карачевський Михайло Васильович — «Буй-Тур», повітовий господарчий, який організовував збір продуктів, що відправлялись на терени Карпат для УПА. Загинув у бою з карателями НКВС у 1946 р. в Ясинівському лісі.
118. Рак Микола — 1916 р. н., «Зенко», районовий, а потім надрайоновий провідник СБ. Загинув у засідці емдебістів 1951 р. в Гринівському лісі.
119. Моиіончук Микола Васильович — член ОУН, «Бор», командир відділу УПА, член крайового проводу ОУН-УПА.
с. Подорожнє
120. Демчук Матвій Іванович — «Славко», районовий референт СБ ОУН з питань пропаганди. Загинув 6 жовтня 1946 р. в Новому Селі.
121. Лико Володимир — 1921 р. н., «Данило», окружний провідник референтури пропаганди ОУН-УПА, впав у бою 17 січня 1948 р. в с. Верхня Лукавиця Стрийського р-ну.
с. Покрівці
122. Найда Федір — 1926 р. н., член ОУН з 1941 р., сотенний у відділах УПА «Карпати». Коли і де загинув — невідомо.
с. Прибілля
123. Бурбела Михайло Григорович — 1913 р. н., член ОУН з 1932 р., станичний, «Клин». З 1944 р. — надрайоновий провідник ОУН. Загинув у бою з каральними військами НКВС 1945 р. у с. Прибіллі, де й похований.
124. Пілан Михайло Євстахійович — 1920 р. н., «Осип», тереновий референт ОУН. Загинув у бою з каральними військами МДБ у 1950 р. Могила невідома.
125. Вовк Микола — 1911 р. н. Початкову школу закінчив в рідному селі, продовжував освіту в українській гімназії у Львові. У 1930 р. втратив батька, змушений був через нестатки залишити навчання — по закінченні сьомого класу (було їх шестеро дітей). Допомагав матері, одночасно підготувався до іспиту, який склав екстерном 25 листопада 1932 р. В цьому ж році вступив в ОУН. У1936 р. вступає на гуманістичний факультет Львівського університету, вивчає німецьку філологію і виконує різні відповідальні доручення ОУН. У липні 1940 р. закінчує університет. Із травня 1940 р. тримав контакт з організаційним відділом крайової екзекутиви ОУН. На початку червня крайовий провідник ОУН Мирон Дмитро («Максим») призначив Миколу Вовка («Андрія») провідником Львівської округи (Бібрецький, Винни- ківський, Рудківський, Щирецький, Городецький, Куликівський). Загальна кількість членів ОУН тут становила близько 350 осіб. Літо 1940 р. принесло відчутні втрати для ОУН, ряд членів крайової екзекутиви загинули або потрапили до рук НКВС. Миколу призначено крайовим провідником пропаганди. 10 вересня 1940 р. заарештований НКВС. Суд так званих 59-х відбувся 16-18 січня 1941 р. у Львові. Вовк Микола отримав смертний вирок, який було виконано.


126. Лялюк Василь Петрович — 1913 р. н., член ОУН, «Сизий», окруж-
ний референт ОУН, організатор і командир місцевої боївки УПА. Заарешто- ваний НКВС і помер в тюрмі. ^5®
127. Хандога Степан Миколайович — 1916 р. н., «Грім», надрайоновий провідник ОУН-УПА. Взятий енкавеесниками в полон у 1945 р. Засуджений *3© на 10 р. каторги. Повернувся. Помер і похований у рідному селі.
с. Репехів г
128. Поручинський Антін — член ОУН, «Береза», сотенний сотні УПА х
«Берези». ^
С. Рудківці сд
129. Могильний Михайло — 1923 р. н., «Степан», командир кущової ^
боївки УПА, після загибелі «Чорноти» (Щербатого Володимира) поліг у бою с[
з більшовиками під час облави в с. Городище. ^
с. Соколівка <
130. Черевенко Ілько — 1922 р. н., член ОУН, референт похідних груп ОУН ^
на схід України 1941 р., розстріляний німецьким гестапо 1943 р. Могила не- і
відома. ^
с. Старі Стрілища £
131. 	Чаковський Олекса — 1912 р. н., референт крайового проводу
О
ОУН. Вбитий енкавеесниками 1946 р. ^
132. Наугольник Микола — 1910р. н., провідник СБ ОУН. Загинувубою X
з енкавеесниками 1945 р.
133. Ревуцький Микола Романович — 1918 р. н., «Яструб», районовий 55
референт СБ ОУН. Загинув у 1945 р. О
134. Шкаламбура Михайло — 1914 р. н., «Кедр», обласний провідник ^
ОУН. Поліг у бою з енкавеесниками 1944 р.
с. Сугрів
135. Базарко Григорій Костянтинович — 1916 р. н., «Сокира», чотовий УПА. Захоплений енкавеесниками. Засуджений на каторжні роботи. Замешкав в Одеській обл. Помер у 1974 р., там і похований.
с. Сулятичі
136. Лялюк Іван — 1918 р. н., член ОУН, «Дубовий», районовий провідник СБ на теренах Журавнівщини. Поліг у бою 17 липня 1947 р. в с. Сулятичах.
137. Ольшанецький Дмитро — «Бук», районовий провідник УПА у військових справах. Підірвався гранатою в криївці, яку вислідили енка- веесники.
138. Мінів Петро — 1915 р. н., член ОУН, «Явір», командир кущової боївки УПА. Загинув у с. Баличах Стрийського р-ну.
с. Тернавка
139. Данилишин Степан Матвійович — 1928 р. н., «Дарвін», пропагандист районового проводу ОУН-УПА, поліг у бою з військами МДБ у 1947 р.
313


140. Мудрий Михайло Кирилович — 1918 р. н., «Остап», член ОУН з 1939 р., член центрального проводу ОУН. Крайовий провідник ОУН Харківської обл. Загинув від підступної руки комуністичного агента у 1942 р.
141. Хімій Ярослав Тимофійович — «Грім», повітовий провідник ОБ ОУН. Поліг у бою з військами НКВС 1946 р. Могила невідома.
142. Камінська (Хімій) Євгенія Тимофіївна — 1926 р. н., «Уляна», старша медсестра відділу УПА «Карпати». Працювала у сотні «Бродича», боївках «Маковецького», «Донського», кущі «Граба». 9 квітня 1946 р. дорогою до Стебника Дрогобицького р-ну, щоб поповнити медикаментами свою аптеку, потрапила в засідку енкавеесників. Засуджена на 10 р. позбавлення волі, через 10 р. повернулась в Україну.
143. Данилишин Василь Матвійович — ройовий сотні УПА «Месники», коли і де загинув — невідомо.
м. Ходорів
144. Гошовський Пилип — 1891 р. н., член ОУН, директор «Рідної школи» у Ходорові. Замордований НКВС 1941 р. в Львівській тюрмі на Лонцько- го.
с. Черемхів
145. Олійник Григорій — 1923 р. н., «Грім», політвиховник сотні УПА «Сіроманці», сотенний «Косач». Загинув у бою 1946 р. в с. Залісці Зборівського р-ну Тернопільської обл., де і похований в братській могилі.
с. Чижичі
146. Цітний Василь — 1925 р. н., вояк УПА, старшинський чин теренового відділу. Поліг у бою з емдебістами 1949 р. Могила невідома.
с. Юшківці
147. Корінь Григорій — районовий провідник ОУН-УПА. Впав у бою з енкавеесниками 1945 р. Похований у смт Нових Стрілищах.
148. Лаба Антін — 1888 р. н., сотник Українських Січових Стрільців. Загинув у бою 1918 р. під Львовом. Похований в с. Юшківцях.
149. Мазовський Стефан — 1914 р. н., член ОУН, повітовий провідник ОУН. Загинув у бою з енкавеесниками 1945 р. в с. Юшківцях, похований у смт Нових Стрілищах.
150. Цмоць Кость — «Модест», член ОУН, член повітової референтури СБ. Поліг у бою 1944 р. в с. Юшківцях.


ЗА ЩО БОРОЛАСЯ УПА: ДОКУМЕНТИ І МАТЕРІАЛИ


З політичної Декларації У ПА
Ми, українські націоналісти, боремось зате, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі.
Ми боремось проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ Уй!
поневолює культурно і політично та визискує економічно другі народи, тому ми проти СРСР і проти німецької «Нової Європи».
Ми з усією рішучістю боремось проти всіх інтернаціоналістичних і фаши- ^
стсько-націонал-соціалістичних програм і політичних концепцій, бо вони є >
інструментом завойовницької політики імперіалістів. Ми за повне визволен- ня українського народу з-під московсько-більшовицького та німецького ярма, О
за побудову УССД без панів, поміщиків, капіталістів, без більшовицьких ^
комісарів, енкавеесників і партійних паразитів. О
У рядах Української Повстанської Армії (УПА) борються українські селяни, 9г
робітники та інтелігенція проти гнобителів, за національне і соціальне виз- ш
волення, за новий державний порядок і за новий соціальний лад в Україні. Q
Політичну силу організовує, розбудовує і закріплює Організація Украї- ^
нських Націоналістів (ОУН). Військову силу українського народу становить в сучасний момент визвольно-революційна Українська Повстанська Армія ^
(УПА).
Українська Самостійна Соборна Держава змагатиме до постійної дружби і співпраці з самостійними державами вільних народів, змагатиме до тривалого миру.
Вересень 1943р. Провід Організації Українських Націоналістів.
Присяга вояка Української Повстанської Армії
Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Проводом Народу Українського:
Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою, нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном
Буду виконувати всі накази зверхників.
Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.
Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.
Коли я порушу або відступлю від цієї присяги, то мене покарає суворий закон Української Національної революції і спаде на мене зневага Українського народу.
317


За що боролася УПА
(Із архівних документів)
Українська Повстанська Армія боролася за Українську Самостійну Соборну Державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі. Знищення національного поневолення та експлуатації нації нацією, система вільних народів у власних, самостійних державах — це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання у цілому світі.
УПА боролася проти імперіалістів та імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА боролася проти СРСР і проти німецької «Нової Європи».
УПА з усією рішучістю боролася проти інтернаціоналістичних, фашистських і націонап-соціапістичних програм і політичних концепцій, бо вони є знаряддям завойовницької політики імперіалістів. Тому УПА проти російського комуно-більшовизму і проти німецького націонал-соціалізму.
УПА проти того, щоб один народ, здійснюючи імперіалістичні цілі, «визволяв», брав під «охорону», під «опіку» інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст — поневолення, насильство, грабунок. Тому УПА боролася проти російсько-більшовицьких і німецьких загарбників, щоби очистити Україну від усіх «опікунів» і «визволителів» і здобути Українську Самостійну Соборну Державу, в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможно й культурно жити та розвиватися.
УПА боролася за повне визволення українського народу з-під московсько-більшовицького ярма, за побудову УССД без поміщиків, без капіталістів та без більшовицьких комісарів, енкавеесників і партійних паразитів.
В Українській Державі влада вважатиме за найвищий свій обов’язок інтереси народу. Не маючи загарбницьких цілей та поневолених країн і пригноблених народів у своїй державі, народна влада в Україні не витрачатиме часу, енергії та коштів на творення апарату гноблення. Українська народна влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціального ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу.
В лавах УПА українські селяни, робітники та інтелігенти боролися:
1. За Українську Самостійну Соборну Державу; за національне й соціальне визволення; за новий державний порядок та новий суспільний лад.
2. За знищення більшовицької експлуататорсько-кріпацької системи в організації сільського господарства. Виходячи з того, що земля є власністю народу, українська державна влада не накидатиме селянам однієї форми користування землею. Тому в Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне користування землею залежно від волі селян. За безплатну передачу селянам західних українських областей всіх поміщицьких, монастирських та церковних земель.
3. За те, щоб велика промисловість була національно-державною власністю, а дрібна кооперативно-громадською; за участь робітників у керівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип у керівництві.


4. За загальний восьмигодинний робочий день. Понаднормова праця Х!| може бути тільки вільною, як і кожна праця взагалі, і робітник отримувати- ту ме за неї окрему зарплату; за справедливу оплату праці, за участь робіт- ників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиме таку зарплату, яка потрібна для забезпечення матеріальних і духовних потреб цілої його сім’ї. •5© При річних підсумках господарського стану підприємств кожний робітник ~ одержуватиме: у громадсько-кооперативних підприємствах дивіденд, а в національно-державних — премію; за вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці; за свободу профспілок. За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способів експлуатації працюючих.
5. За вільне ремесло; за добровільне об’єднання ремісників в артілях; за право ремісника вийти з артілі та індивідуально виконувати працю і вільно розпоряджатися своїм заробітком.
6. За національно-державну організацію великої торгівлі; за громадсько-кооперативну дрібну торгівлю та за дрібну приватну торгівлю; за вільні базари.
7. За повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов’язках; за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій; за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку в шахтах, рудниках та на інших важких промислах і внаслідок цього не руйнувала свого здоров’я. За державну охорону материнства. Батько сім’ї одержуватиме, крім плати за свою працю, додаткову платню на утримання жінки і неповнолітніх дітей. Лише в таких умовах жінка матиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальний обов’язок матері і виховательки молодого покоління.
8. За обов’язкове середнє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народної маси шляхом поширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, театрів тощо; за поширення вищого і фахового шкільництва; за невпинний ріст висококваліфікованих кадрів, фахівців на всіх ділянках життя.
За вільний доступ молоді до всіх вищих навчальних закладів тощо.
За забезпечення студентства стипендіями, харчами, мешканнями та навчальними приладдями; за всебічний гармонійний розвиток молодого покоління — моральний, розумовий та фізичний, за вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства.
9. За пошану до праці інтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучи цілком спокійний про завтрашній день та про долю сім’ї, міг віддатися культурно-творчій праці; мав потрібні умови для праці над собою; постійно збагачував своє знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.
10. За повне забезпечення всіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва. За широке запровадження охорони народного здоров’я, за поширення сітки лікарень, санаторіїв, курортів та будинків відпочинку, за збільшення лікарських кадрів. За право працюючих на безплатне користування усіма закладами охорони здоров’я. За особливу державну опіку над дітьми і молоддю, поширення сітки дитячих ясел та садків, санаторіїв,
319
ЗА ЩО БОРОЛАСЬ УПА


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
5^ таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоплення всієї дітвори і молоді державними закладами опіки та виховання.
11. За свободу друку, слова, думки, переконань, віри і світогляду. Проти офіційного насаджування суспільності світоглядних доктрин і догм. За вільне визнання і виконування культів, які не суперечать громадській моралі. За
~ відокремлення церковних організацій від держави. За культурні взаємини з іншими народами; за право виїзду громадян за кордон для навчання, лікування та пізнання життя і культурних надбань інших народів.
12. За повне право національних меншостей плекати свою власну за формою і змістом національну культуру.
13. За рівність усіх громадян України, незалежно від їх національності, в державних та громадських правах і обов’язках; за рівне право на працю, заробіток і відпочинок.
14. За вільну українську за формою і змістом культуру; за героїчну духовність; за високу мораль; за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.
Головне Командування Української Повстанської Армії
Подано за окремою брошурою «За що боролася УПА: До 60-річчя УПА» (1942—2002). — К.: Українська Видавнича Спілка, 2002.
ДЕКАЛОГ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА
(Автор Степан Ленкавський)
Я Дух одвічноїстихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:
1. Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.
3. Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володи- мирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з тим, з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української Держави.
320


44 ПРАВИЛА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА
(Написані кров ’ю на стіні польської в ’язниці)
Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм предкам завойовувати світ, водила їх під мури Царгорода, поза Каспій та Віслу, здвигнула могутню Українську Державу. Мечем і плугом зазначувала границі своєї владарності, в боротьбі проти орд сповняла історичну місію України, що проявлялася в державницьких чинах і творчих замірах Великих Гетьманів і Геніїв, які піднялися з руїни до нового революційного чину й державного будівництва, посягає тепер владно по нове життя і творить могутню епоху Українського Націоналізму й наказує Тобі: встань і борись! Слухай і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись, і творила нове життя по власній уподобі і по своїй волі.
1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.
2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея нації.
3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї нації, борись та працюй для великого майбутнього.
4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.
5. Залізна дисципліна щодо ідеї та Проводу і обов’язок праці є Твоєю чеснотою.
6. Пам’ятай, що Україна покликана до творення нового життя, тому працюй для її могутності та розвитку.
7. Плекай дух волі у творчості, неси всюди ідею Правди країни і закріплюй в життя її історичну місію.
8. Твоєю найбільшою любов’ю є Українська Нація, а Твоїми братами — всі члени української національної спільноти.
9. Будь вірний ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.
10. Красу і радість життя вбачай у невпинному прагненні на вершини духу, ідеї і чину.
11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе ні сліз, ні милосердя чи пасивного роздумування, а мужності та активного життя.
12. Знай, що найкраще віддаси Богові шану через Націю та в ім’я Нації чинною любов’ю до України, суворою мораллю борця та творця вільного державного життя.
13. Здобувай знання, що допоможе Тобі опанувати світ і життя, піднести Україну і перемогти ворогів.
14. Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю всієї Нації.
15. Пам’ятай, що найбільшим злочином є шкодити своїй Нації.
16. Твоїми ворогами є вороги Твоєї Нації.
17. З ворогами поступай так, як того вимагає добро і велич Твоєї Нації.
18. Знай, що найкращою ознакою українця є мужній характер і вояцька честь, а охороною України — меч.
19. Постійно пізнавай, удосконалюй себе — здобудеш світ і життя.


20. Знай, що світ і життя — це боротьба, а в боротьбі перемагає той, хто має силу.
21. Тоді ти повноцінна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно прагнеш до вершини.
22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку і завзято змагає до цілі.
23. Для перемоги треба витривалості й постійного зусилля в діянні й боротьбі.
24. Кожночасно будь готовий на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці.
25. Будь перший у боротьбі і перемагай життя, щоби здобути для Нації вінець перемоги.
26. Живи ризиком, небезпеками і постійним змагом та погорджуй всякою вигодою і спокійним життям філістера.
27. Радо і без нарікань виконуй покладені на Тебе обов’язки, щоби влас- ною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво.
28. Пам’ятай, що провідництво вимагає постійної праці і великих зусиль.
29. Будь сильний і незламний навіть перед лицем смерті і всяких терпінь.
30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.
31. Пам’ятай, що милостиню приймає тільки немічний жебрак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя.
32. Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя.
33. Будь скромний і шляхетний, але не знай слабкості і покори.
34. Співчуття з велетнями духу Тебе підносить, а співчуття з підлими і безхарактерними людьми ослаблює, подай братню руку тим, хто бажає, як і Ти, йти до вершин.
35. Не заздри нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.
36. Будь товариський. Пов’язуй побратимство духу з ідеєю і зброєю в житті, праці й боротьбі.
37. Пов’язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров.
38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити себе в наставлені тенета. Для здобуття ворожої тайни вживай навіть підступу.
39. Шануй жінок, що мають стати тобі подругами духу, ідеї і чину, але гидуй розгнузданими.
40. Цінуй високо материнство як джерело продовження життя. З Твоєї родини створи оплот чистоти Нації.
41. Люби і опікуйся дітворою як майбутнім Нації.
42. Плекай фізичні сили, щоби тим видатніше працювати для своєї Нації.
43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла.
44. Що робиш, роби сумлінно й так, якби воно мало залишитись навічно та стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.


12 ПРИКМЕТ ХАРАКТЕРУ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА
1. Завжди готовий — значить, що він є вояком української революційної армії. Він бореться на великому всеохоплюючому фронті української національної революції, віддаючи всі свої сили, готовий кожної хвилини віддати своє життя. Український націоналіст є завжди у повній бойовій готовності.
2. Безкорисливий — це значить, що ідею українського націоналізму й службу їй ставить він вище всіх скарбів світу цього. Для неї він проміняє з радістю можливість спокійного та вигідного життя на тверду долю вояка- борця, теплу хату — на окопи чи тюрму. Щастя шукає і знаходить він у радості боротьби і перемоги на службі великій святій справі. Лише у щасті української нації — щастя українського націоналіста. Її воля, слава і могутність — його найбільше бажання.
3. Чесний — це значить, що він ім’я націоналіста носить гідно й ніколи не сплямить його ніяким нечесним вчинком. Він завжди дотримується високих вимог націоналістичної моралі. Мораль опортуністичного світу породжує і плекає бездіяльність, страх, фарисейство та угодовство. Мораль націоналістична — це мораль нового світу, світу чину й боротьби, її засади високі й тверді. Вона є основою чинного і чистого, мов кришталь, характеру українського націоналіста — лицаря-революціонера.
4. Дисциплінований — це значить, що він безоглядно підпорядкований і вірний аж до смерті ідеї українського націоналізму, Організації Українських Націоналістів і своїм провідникам. Кожний наказ для нього святий. Він знає, що дисципліна — це основа організації сили, а анархія — це руїна. Тому він завжди підтримує авторитет Проводу української нації і Організації.
5. Активний та ініціативний — це значить, що він бореться усіма силами, використовуючи всі можливості, кожну хвилину для добра великої справи — української національної революції. Він не знає бездіяльності. У нього за думкою і словом іде чин, мов за блискавкою грім. Бо життя — це рух, боротьба, а спокій — це застій і холодна смерть. Кожну ідею, організацію чи людину він оцінює по ділах, а не по словах. Пасивність — це прикмета раба. Пасивності раба протиставляє він творчу ініціативу і напружену активність борця-провідника.
6. Відважний — це значить, що він завжди відважно і безстрашно протиставляється усім перешкодам і небезпекам. Він не знає, що таке страх. Заяча вдача боягуза йому чужа і гидка.
7. Рішучий — це значить, що він кожний наказ і кожну свою постанову виконує рішуче, без вагань. Постановив — зробив.
8. Витривалий — це значить, що він завжди бореться завзято і витривало. Він знає, що без витривалості, доведеної до впертості, немає перемоги.
9. Врівноважений — це значить, що він у всіх випадках життя має повну рівновагу духу. Життя українського націоналіста повне трудів, перешкод і небезпек. Щоб їх перебороти, щоб опанувати становище, зібрати всі сили для удару у відповідне місце, треба насамперед опанувати себе. Тому український націоналіст у підпіллі й у відкритому бою, в окопах і в тюрмі, в тріумфі
323
ЗА ЩО БОРОЛАСЬ УПА


чи на сходах шибениці, завжди врівноважений, завжди однаково спокійний, гордий і усміхнений. Вміє по-лицарськи перемагати і по-геройськи вмирати.
10. Точний — це значить, що він завжди дотримується точності в житті аж до дрібниць.
11. Здоровий — це значить, що він хоче бути здоровим. Він хоче, щоби молоде українське покоління було здоровим. Україна потребує сильних і здорових тілом та духом синів. Тому він у міру можливості спрямовує та поширює руханку і спорт, не нищить свого здоров’я розпутним життям та вживанням отрут — не п’є і не курить. В українського націоналіста велика ідея в серці, вогонь революційного духу в грудях.
12. Обережний — це значить, що він завжди суворо дотримується усіх засад конспірації.
Зродились ми великої години
ГІМН (марш) ОУН
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гніт і гнів на ворогів.
І ось ідемо у бою життєвому,
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Не хочемо ні слави, ні заплати,
Заплатою нам розкіш боротьби.
Солодше нам у бою умирати,
Як жити в путах, мов німі раби.
Доволі нам руїни і незгоди;
Не сміє брат на брата йти у бій.
Під синьо-жовтим прапором свободи З’єднаєм весь великий нарід свій.
Велику Правду для усіх єдину Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад все!
Веде нас в бій борців упавших слава,
Для нас закон найвищий та наказ —
Соборна Українська Держава Вільна, міцна, від Тиси по Кавказ!


Молитва революціонера
Україно, Мати Героїв, до серця мого прилинь бурею вітру кавказького, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських дзвонів — нехай у Тобі відроджусь, славою Твоєю опромінюся, бо Ти — все життя, бо Ти — все моє щастя. Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць у понурі ранки, принеси мені зойки катованих у льохах, і тюрмах, і на засланні, щоби віра моя була гранітом, щоби росло завзяття, міць, щоби сміло я йшов у бій так, як ішли герої за Тебе. За Твою славу, за Твої святі ідеї, щоби пімстити ганьбу на волі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Кругами, у Кінгірі, Воркуті, геройську смерть героїв Української Нації, Української Національної Революції — полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського, Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа і тисячі інших незнаних нам, що їх кості порозкидані або тайком загребені.
Спали вогнем життєтворчим усю кволість у серці мойому. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому.
У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя рости мене до ясних чинів. У чинах тих хай знайду я смерть голодну, смерть у муках за Тебе. І розпли- нусь в Тобі я, і вічно житиму в Тобі, відвічна Україно, могутня і Соборна.


♦
Kfr
w


ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У СПОГАДАХ І ПУБЛІЦИСТИЧНИХ НАРИСАХ


подвиг
Учаснику бойових дій УПА Ганні Липі, родом з Нових Стрілищ, яка героїчно загинула в с. Дичках Рогатинського району, там знаходиться її могила.
У Нових Стрілищах героїні споруджено пам'ятник.
Стрілою мчать літа у безвість,
І з ними кануть імена.
Одним судилась вічна слава,
А для інших — забуття.
Півстоліття вже минає.
Як Ти лежиш в сирій землі,
Та пам’ять наша не вмирає,
Бо Ти загинула в борні За волю матері-Вкраїни, Майбутнє рідної землі.
Тоді була Ти молодою,
Немов троянда розцвіла,
І замість милувать красою В УПА Ти з хлопцями пішла.
Палка любов до України Долала страх і серця біль,
Ти йшла стежиною підпілля Назустріч волі в смертний бій.
Ходила часто у розвідку І біля серця берегла Листи секретні, що в боївку Із центра-проводу несла.
В сільську хатину ген у Дичках Ти серед ночі увійшла Й пакет-завдання своєчасно В надійні руки віддала.
Утома й сон Тебе, голубко, Здолали миттю. Ти здалась, Свою головоньку крихітну Схилила низько край стола.
329
ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У СПОГАДАХ


І сниться мати, схудла, бідна,
Устами вп’ялась до чола Й крізь сльози шепче: «Доню рідна,
Свою ти доленьку знайшла».
Та раптом — регіт, дикий регіт Прогнав і сон, і втому враз,
Стиснулось серце, кров застигла,
В очах стемніло. Довгий час Мовчала. Встала, простогнала Та й... зрозуміла — вже кінець.
У тій хатині — перший допит,
Сидить на лаві кат-вусач,
Очима свердлить стан дівочий,
А біля нього — сам стукач.
— 	Малчіш, бандитка, — гаркнув люто...
Гуде пекельно в голові.
Поглянула навкруг — і зір упав На дві гранати на столі.
Мов блискавка, майнула думка —
І вже граната у руці.
Остання мить. Страшенний вибух —
В калюжі крові кат лежить.
І Ти героєм славним впала За рідну землю, за народ,
Своїм життям Ти шлях проклала До ясних зір і тихих вод.
На цвинтарі сільському в Дичках Дубовий хрест стоїть,
В могилі цій із Нових Стрілищ Дочка Вкраїни вічно спить.
Спокійно спи, Ганнусю мила,
Твої посіви вже зійшли,
Вільною стала Україна,
І ми позбулись пут і тьми.
22.10.2002
Петро ҐЕДЗЬ, вчитель-пенсіонер з Нових Стрілищ


Повстанці в полон не здаються
Було це 26 травня 1946 року. Чудовий сонячний день — неділя. Кругом буяла весна — найкраща пора року. Жителі селища Гніздичева були в церкві на Богослужінні. І раптом на околиці села, за залізницею, біля криївки, почалась стрілянина із зброї різного калібру, рвались гранати. В нерівний бій вступили чотири повстанці.
Неподалік знаходилася одна криївка, із якої на підмогу оточеним прибули ще чотири вояки УПА. Бій тривав понад дві години. Повстанці знищили сімох енкавеесників, але були і поранені: після бою більшовики своїх вбитих і поранених вивезли на платформах бронепоїзда. Окупанти за будь- яку ціну намагались захопити повстанців живими, бо були добре поінформовані, що це підпільний провід ОУН-УПА. Незабаром надійшла допомога з гарнізону — сили ворога у декілька разів були більшими. Кільце оточення звужувалось. Повстанці вирішили — краще героїчна смерть, аніж ганебне життя в неволі і рабстві. Вони не здались. Пролилась кров повстанська на рідну чорну родючу батьківську землю. Усі восьмеро поклали свої голови на цім полі за Волю України. Серед них і дві жінки-патріотки. Назвемо усіх поіменно:
1. Кушнір Костянтин Костянтинович — 1914 р. н., член ОУН, «Вихор», районовий провідник ОУН-УПА.
2. Швед Василь Іванович — 1912 р. н., член ОУН з 1934 р., «Шрам», районовий провідник ОУН-УПА.
3. Швед Стефанія Олексіївна — 1921 р. н., член ОУН з 1941 р., «Зірка», підрайонова провідниця жіночої мережі ОУН на теренах Жидачівщини і Стрий- щини.
4. Борис Юрій Пилипович — 1917 р. н., «Блакитний», станичний села.
5. Пиріг Семен Костянтинович — 1922 р. н., «Крига», вояк УПА.
6. Тріщ Микола Васильович — 1921 р. н., «Тарка», вояк УПА, родом із с. Рогізне.
7 Невідома — «Одарка».
8. 	Невідомий — «Лесів».
Слід зазначити, що с. Гніздичів мало славні сторінки своєї історії, адже в 40-50-х роках тут був центр округи ОУН, куди входило чимало навколишніх сіл. За рікою Стрий знаходився штаб округи. У часи німецької окупації райо- новим провідником був відважний бойко, хлопець із Сколівщини, «Роман». У різні періоди районовими провідниками ОУН були Кушнір К. К. та Швед В. І. Варто згадати, що на згаданому полі, де відбувся бій, неподалік стояв дерев’яний хрест, встановлений в часи австро-угорської неволі. До цього хреста кожного року приходили на Зелені свята з церковною процесією і священиком селяни, щоб спільною молитвою прославити Бога і просити кращої долі для українського народу, щасливих жнив і доброго врожаю. В часи національно-визвольної боротьби 40-50-х р. тут було місце стійки і зв’язку. Сюди вела повстанська стежка, або як тоді казали — лінія. Біля цього хреста зв’язковий зустрічав провідників ОУН-УПА — про це розповідав Пиріг Семен Антонович, котрий у свій час виконував різні доручення зв’язкового, господарника та ін. Біля цього хреста в будь-яку погоду — холодну, морозну,


снігову чи дощову — виходив на зв’язок, інколи змушений був відстояти до чотирьох годин і тільки після цього залишав свій пост.
Кожний зв’язковий, вийшовши на стежку, за дорученням проводу зустрі- чав відповідну особу, вживав усіх необхідних заходів щодо безпеки та умов відпочинку. Ось чому неподалік цього місця в останні роки визвольної бо- ’/Ж ротьби були збудовані криївки. На цім полі останнього бою повстанців вдячні односельчани висипали символічну могилу, що височить як свідок трагіч- р них часів червоного терору. Односельці досі співають, складену по свіжих
^ слідах пісню-баладу:
<
В неділю рано ще всі люди спали,
[£ Повстанську криївку зрадники продали,
Як у нашій церкві «Вірую» співали.
Страшні скоростріли по полю стріляли.
О Упав там Блакитний, Вихор і Зірка з Шрамом,
со І впало ще з ними друзів їх п’ять.
^ Як їх повитягали, над ними знущались,
їх руки і ноги в колеса впихали.
Як їх селом везли — їх діти стояли,
Своїх батьків рідненьких вони не впізнали. Хоч сльози втирали і серця їх щеміли,
Вони не кричали, все перетерпіли,
А тепер по полі повстанські могили,
Де життя скінчили молоденькі сили.
Про оці могили всім треба знати,
Бо вони величні, горді, як Карпати.
Олексій ДАНИЛИШИН
Операція «Кохавино»
Друга світова війна сколихнула Україну з новою силою. На нашій благодатній землі розпочався смертельний двобій між найбільшими тогочасними потугами — фашистською Німеччиною та більшовицькою Росією. Це був бій за Україну, за володіння її безмежними багатствами. У цей визначальний час українські патріоти взяли до рук зброю, щоб стати на захист рідної землі
і 	дати відсіч окупантам. Боротьбу очолила Організація Українських Націоналістів — ОУН. Для оборони своєї землі, своїх осель та родин спочатку були створені відділи самооборони, які згодом перетворились в Українську Повстанську Армію — УПА.
Якщо партизанський рух у Польщі, Югославії, Франції мав підтримку з боку інших держав, УПА спиралась тільки на власні сили й допомогу народу.
На колишній території Кохавина, сьогодні селища Гніздичів, знаходилась паперова фабрика. Поруч нині — парк та місцевий стадіон. А під час Другої світової війни там були матеріальні склади не тільки фабричного, а й військового призначення. У серпні 1943 року до директора фабрики, німця, зателефонували, що на підприємство приїжджає на перевірку комісія. Незабаром
332


<
на мотоциклі у військовій формі приїхав офіцер в чині майора. При зустрічі з директором мову вели німецькою. Перевіривши роботу підприємства, майор детально оглянув склади, поцікавився розстановкою сил охорони, до складу якої входило понад двадцять добре озброєних вояків.
У пізню осінню пору 1943 року на Кохавинську фабрику було вчинено збройний напад. Нападники розмовляли німецькою мовою з віденським акцентом. Спочатку обрізали телефонний зв’язок, на всіх підходах і дорогах розставили пости. Охорону фабрики роззброїли, зняли верхній форменний одяг. Все проходило безшумно. Однак склалася критична ситуація і кулеметною чергою змушені були зняти постового на прохідній. Випадково поранило односельчанина Миколу Семчишина, але він залишився живим. З навколишніх сіл було організовано біля 60 возів з кіньми. На територію складів їх пропускали по черзі, навантажували матеріальними цінностями і у супроводі військовиків оперативно вивозили в стоки річки Стрий в Гніздичеві, частину — на Волицю-Гніздичівську і в Ходорів. Операція проводилась під керівництвом майора, який колись приїжджав на фабрику. А ним, як пізніше виявилось, був ш районовий провідник ОУН на Жидачівщині «Роман» (вчитель зі Стрийщини, про якого і досі нічого невідомо). За дорученням крайового проводу ОУН О
«Романом» з відділом самооборони Стрийщини і за участю членів ОУН Гнізди- о
чева та інших сіл було вивезено зі складів зброю, сукно, шкіру, пасові ремені, ш
з яких пізніше в Карпатах шили взуття і одяг для повстанців. Вивезли також <
багато різних речей, які ставали в нагоді партизанам. У цій операції брали ^
участь члени ОУН з Гніздичева Василь Швед, Костянтин Кушнір, Семен Пиріг, с;
Данило Павловський, Йосиф Тюк, Михайло Салдан, Михайло Пущак, Василь О
Семчишин, Василь Салдан, Антон Максимів, Василь Гніздовський, Михайло оо
Климович, Петро Крехтяк, Петро Пиріг з с. Покрівців й багато інших, але нині §
важко встановити їхні імена. Через три дні німці провели пошуки, пройшлись місцями тимчасового схову, але нічого не знайшли. Ніхто за це не постраждав, а німці не дізнались, хто був організатором цієї операції.
Минуло біля 60 р. з того часу, але й нині варто відзначити продуману до найдрібніших деталей підготовку і саму операцію «Кохавино», а також високу дисципліну людей із самооборони. Все, що було вилучено, доставили у Карпати за призначенням. Ніхто не мав права взяти навіть цигарки — такою високою була дисципліна, відвага, свідомість, мораль і гордість за доручену справу заради чину великої ідеї — любові до України.
З розповіді Семена Пирога Записав Олексій ДАНИЛИШИН
Подія в Бортниках
Неподалік села Бортники, на окраїні лісосмуги була криївка, у якій в час негоди чи в разі потреби у відпочинку переховувалися повстанці. За доносом зрадника енкавеесники з першої і навіть другої спроби не могли знайти добре замаскованого входу до неї. І лише коли негідник позначив вхід до криївки натягнутою білою ниткою, карателі оточили криївку, в якій в той час перебували повстанці «Любий», «Бокс», «Корч», «Лук» — про них вже йшло-
333


ся у списку загиблих у Бортниках воїнів УПА. Енкавеесники запропонували повстанцям здатись. Вони швидко знищили наявні у криївці документи, урочисто заспівали «Ще не вмерла Україна» — і одразу ж прогриміли три пістолетні постріли, а відтак — вибух гранати, нею підірвався четвертий повстанець. Про героїчну смерть повстанців складено пісню, яку з 1946 року ще й досі співають односельчани.
Олексій ДАНИЛИШИН
Український патріот зі Сходу: Йосип Позичанюк
Йосип Іванович Позичанюк народився 1913 року в с. Дашеві (теперішній Іллінецький район Вінницької області). Закінчив Літературно-мовний факультет Інституту соціального виховання. Спочатку Йосип працював у Вінницькій комсомольській газеті, а восени 1939 року його, як здібного журналіста, Центральний Комітет ЛКСМУ скерував у редакцію Львівської обласної комсомольської газети.
Так склалися обставини, що Йосип здружився із сином відомого західноукраїнського письменника Василя Стефаника — Юрієм, який із листопада 1939 року очолив кафедру української мови Львівського ветеринарного інституту, де ректором був, також відряджений зі Сходу, професор Іван Чинченко. Як згадує Йосип Позичанюк, Юрій Стефаник дав йому почитати кілька книжечок про події 1918 року у Львові та Галичині. З того часу він став переконаним українським патріотом, а ЗО червня 1941 року Йосипа було призначено членом уряду (державним секретарем Міністерства інформації
і 	пропаганди) новопроголошеної Української Держави — Українського Державного Правління, — очолюваного Ярославом Стецьком.
У липні 1941 року, в складі похідних груп ОУН (разом із Ю. Стефаником, О. Гай-Головком, І. Чинченком, В. Куком, П. Дужим та ін.), подався у центральні райони України для проведення національно-патріотичної роботи серед місцевого населення; також спеціальна група ОУН мала проголосити Акт відновлення Української Держави у Києві. Утім 31 серпня 1941 року під Києвом, у Василькові, гестапо арештувало членів похідної групи і лише не багатьом вдалося уникнути ув’язнення та смерті.
Йосипа Позичанюка спочатку ув’язнили у Краківській тюрмі, а коли у 1942 році його перевозили до концентраційного табору «Аушвіц», йому вдалося втекти. У серпні 1943 року Третій Великий Збір ОУН обрав його до Головної Ради, а згодом, у липні 1944 року, коли постав найвищий орган підпільної української влади — Українська Головна Визвольна Рада — він став її членом. Під його редакцією виходили такі часописи УПА, як «За Україну», «За Українську Державу», він входив до редколегій інших підпільних видань ОУН під псевдо «Шугай», «Шаблюк», «Євшан», «Стожар», «Чубенко», а також керував програмою передач підпільної радіостанції «Вільна Україна». 22 грудня 1944 року групу повстанців, до складу якої входив і сам Йосип Позичанюк (за свідченням учасника цих подій — Петра Дужого), атакували каральним загоном НКВС. Супроти дев’яти повстанців діяло кількасот енкавеесників. У цьому нерівному бою і загинув наш герой. Живими вийшли з бою Іван Пе- ленський (псевдо «Гонта»), Петро Дужий, зв’язківець «Прикрий» й два інші


<
І
(невідомі) зв’язківці. Поховано визначного українського патріота разом з іншими повстанцями — Костянтином Цмоцем (1914 р.н., псевдо «Модест»), Богданом Вільшанським (1910 р.н., псевдо «Орел»), ім’я четвертого загиб- лого повстанця невідоме — у братській могилі на Юшківському цвинтарі.
Вічна пам’ять загиблим героям! *5®
Олексій ДАНИЛИШИН ЛҐГ
Видання ОУН-УПА <
На початку 1943 р. Крайовий провід ОУН прислав у Дев’ятники групу лю- ^
дей із 9 осіб: редакторів, друкарів та осіб інших поліграфічних професій, які О
мали завдання організувати випуск літератури ОУН. Група називалась «Ре- ^
ферентурою пропаганди Крайового проводу». Вона була розділена на окремі групки по 2-3 особи у селах Дев’ятники, Юшківці, Бертишів, Голдо- ^
вичі. Усією групою керував Дужий Петро («Дорош» — «Аркадій») — член <
Центрального Проводу ОУН. У Дев’ятниках народились член референтури ^
Дмитро Сусік, член ОУН з 1930-х р., з 1937 р. — повітовий провідник ОУН. З ^
цього ж села походив обласний провідник СБ Ярослав Дякон, а вони добре о_
знали людей та інші деталі у своєму терені: спочатку штаб референтури О
розмістивсь у хаті господаря Поглода, а коли ця квартира видалася ненадійною, штаб влаштувався в бункері 3 х 3,5 м на глибині 3-х метрів під стодолою Миколи та Катерини Філіповських. Запасний вихід був довжиною 10— 15
12 	метрів, висотою 1,2 метра. Вентиляція була підведена поміж каміння 0
фундаменту. У бункері влаштували четверо поверхових нар, лавки, стіл з ш
друкарською машинкою, карбідною лампою та архівні підшивки підпільних ^
видань. Референтуру у Дев’ятниках відвідували Р. Шухевич, М. Лебідь, Я. Ста- со
рух, Д. Маївський. Останній, до речі, в 1941 р. був поранений і таємно привезений сюди на лікування. Бункер копали в кінці 1944 р. вдень, а ночами вивозили землю і висипали в річку впродовж 2-3 тижнів. Продукти доставляли кущовий М. Василишин та станичний Ярослав Чмир. Референтурі підпорядковувались дві друкарні: у Бертишеві (умовна назва «Вінниця») та в Юш- ківцях (умовна назва «Полтава»). У кожній друкарні були каси шрифтів та по одній друкарській машині — тегельна та плоско друкарська, а також техніка для оперативного друкування обмеженої кількості примірників. Були тут також радіоприймачі, звідки черпали інформацію про події в світі. З цих сіл виходили відомі видання ОУН-УПА: «За Самостійність», «Повстанець», «Щоденні вісті», сатиричний журнал «Перець», листівки. У вересні 1944 р. виникла загроза існування друкарні «Полтава». Кілька разів була облава і хтось із солдатів проговорився, що шукають друкарську машинку. її швидко розібрали і втопили в річці. Продовжувала роботу друкарня «Вінниця», де, крім вищезгаданих видань, виходив місячник «Ідея і чин» — орган Головного Проводу ОУН. Але і вона змушена була у грудні припинити свою роботу — закопали друкарську машинку в лісі. Продовжувала діяти друкарня під кодовою назвою «Прага» на хуторі Гедзівка біля села Стільсько, успішно працювала з 1942 до осені 1945 року. У неділю, 3 червня 1945 р. с. Дев’ятники було оточене великими силами НКВС, на 20 автомашинах разом з 20 возами та танком у село прибуло біля 600 облавників. Першого дня ознайомились з
335


місцевістю. Другого зранку розвалили танком дві хати, розстріляли шістьох вояків УПА і того ж дня знайшли бункер. Послідувала пропозиція здатись, але ніхто не слухав їх. Сусік Дмитро, керівник друкарні «Полтава» (він же «Гриць», «Річард»), і Микола Філіповський намагались розгребти рукам вимішану з соломою землю в місці запасного виходу до стодоли на сусідньому подвір’ї (забули взяти в бункер лопату), але енкавеесники кинули у бункер газову гранату. Непритомних, їх витягували через розширений отвір криївки і складали на подвір’ї. Лікарі приводили до пам’яті отруєних. Під вечір їх повезли машиною до Львова, а звідти згодом до Києва. Крім двох вищезгаданих, це ^ були: Микола Дужий («Вировий», «Роман») — редактор журналу «Повста-
< нець», Євген Мирослав («Влас», «Ігор») — господарський референт Толовій ного Проводу ОУН, керівник друкарні «Вінниця», Іван Пеленський («Гонтар»,
X «Олекса») — начальник особистої охорони Дужого, Марія Юрчак-Долинець-
^ ка — друкарка референтури, дружина П. Дужого. Мертвим солдати витягнули
2 полковника УПА Михайла Медвідя («Кремінь»), який у головному штабі як
со один із заступників Р. Шухевича працював у центрі технічного зв’язку. Ось
^ така трагічна подія з багатьма невідомими сталася у Дев’ятниках.
Василь ЛАБА
Записка члена ОУН Дмитра Думашівського
(Разом зі своєю дружиною, щоб не здатись живими в руки енкавеес- ників, вони прийняли у криївці героїчну смерть).
«...Коли немає душевного задоволення, все виглядає чуже, все виглядає забороненим. Чому? Колись собі чоловік думав, що перед собою має 30-40 р. життя і має їх до диспозиції, планує їх використати, то тепер навпаки просить Бога, щоб пройшов спокійно день, а не роки...
Аж моторошно робиться, коли подумати, що прийдеться загинути у чужій стороні, чи у рові, чи під плотом, чи в лісі у якімосьярі. Але трудно... Любиться Вітчизну і її поле як любить коханий свою... За нами вже двадцять і кілька років життя. Що ж ми зазнали за той час? Чого нажили? Хіба плачу, стогону, страху і жалю. Чи наше покоління зазнало розквітного веселого життя? Чи зазнало того гуляння, тих забав кохання? Ні! Але годі! Зараз не до цього. Мусимо погодитись з тим, що є. Мусимо сказати собі, що така воля Божа, що цей жорстокий час припав якраз на нас. Коли б були цього не приспали наші предки, то доля у нас була б далеко легша. Але якщо проспимо наш визвольний рух, то будуть проклинати нас наші нащадки. Коли пустились на цей шлях, мусимо його довершити або загинути у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу. Ми зробили так, як колись грецький півбог Геракл.
Він опинився на роздоріжжі. Одна богиня йому запропонувала дорогу, повну добра і радості. Але який кінець дороги — мовчанка.
Тоді друга богиня запропонувала дорогу, повну перешкод, голод, холод. А який кінець — запитав Геракл.
Поборовши вперто всі перешкоди, на кінці сонце золоте, — відповіла вона. Геракл вибрав оцю дорогу».
Віра ЧАЙКОВСЬКА, с. Соколівка.
Подано зі скороченням авторки.
336


<
І
Публіцист і культурний діяч з Гніздичева
У рухівському часописі «Народна газета» (№ 42, жовтень 1992 р.) було надруковано некролог — розшук спадкоємців українського публіциста і куль-( турного діяча в діаспорі Михайла Тимофійовича Бориса або хоча б людей, які його знали ще за часів перебування на рідній землі. Невдовзі з’ясувало- ^ЇГ
ся, що це наш земляк, колишній житель смт Гніздичева — ще один яскра- ™
вий приклад того, яке важке ярмо витримував наш народ за часів панування х
у нас коричневої чуми і комуно-більшовицьких окупантів. Арештований за одних окупантів, він пройшов свій тернистий шлях до свободи, а, побоюю- ^
чись московитів, приховував до останнього часу всі дані про себе, щоб не постраждала родина. ^
и
Некролог-розшук ^
15 вересня 1992 р. у Мюнхені помер публіцист і культурний діяч, коорди- ^
натор інституту літератури імені М. Ореста Михайло Тимофійович Борис. На- ^
родився він 1 вересня 1916 р. (за офіційними даними у Стрию), але і місце о_
народження і саме прізвище Михайла Тимофійовича — вигадані, а справжні О
нікому невідомі, бо ж про себе він не оповідав нічого і нікому. У жалобному повідомленні зазначено: «З молодих р. включився в націоналістичний рух, за що був переслідуваний, включно із запроторенням до німецького кон- 15
центраційного табору...» ^
Знаємо, що це був табір в Ебензее (Верхня Австрія), де аж до кінця війни т
застосовували гільйотину... З табору він виніс хронічну ішіалгію, до якої в ^
останні роки долучалася хвороба Паркінсона. Протягом перших повоєнних р. со
Михайло Тимофійович був активний в Лізі Політв’язнів та в Антибільшовицькому Блоці народів, але згодом перейшов до середовища УГВР. Протягом семи р. був редактором публіцистичного місячника «Український самостійник». Завдяки праці в цьому журналі він зблизився з Михайлом Костьо- вичем Орестом-Зеровим, який став для нього, за його власним висловом, духовним батьком. (Стриманий і скупий на похвалу М. Орест писав тоді до автора цих рядків, що йому дедалі більше подобається М. Борис).
Припускаю, що саме під впливом Ореста М. Борис взагалі відійшов від політично-громадської діяльності, увійшов до створеного М. Орестом інституту літератури, а після смерті засновника став координатором й довів до кінця Орестові видавничі задуми. Під його фактичним керівництвом інститут, якому ми привласнили ім’я засновника, випустив насамперед ті книжки, що їх публікації перешкодила передчасна Орестова смерть. А саме збірку М. Ореста «Пізні вруна», збірник «Безсмертні» та «Строфіку» І.Качуровсько- го. Усе це з любов’ю, відданістю, коли за винагороду стало саме здійснення задуму. Трохи пізніше під його технічним наглядом інститут видав «Пісню про білий парус» І. Качуровського, «Три збірки» Плужника та «Вибране» Петрарки. За ініціативою М.Бориса укладено великий збірник пам’яті Є. Коновал ьця. Хвороба перешкодила йому писати розбірливо, то він зі своїх нечитабельних нотаток продиктував, а згодом видав політологічну працю «Викорінюймо наші хиби».
337


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Хто ж він — цей скромний і відданий працівник української літератури? Звідки він походить? Яке його справжнє прізвище?
Говорив він бездоганно літературною мовою, без жодних діалектових ‘ огріхів... Народився він не в Стрию і не в Галичині, бо ж був православний, якби ж був волиняк або, як дехто вважає, поліщук, тож не мусів би вигадувати собі нового місця народження аж у Стрию, а назвав би котресь із Волинсько-поліських міст, що були під Польщею. Найвірогідніше припущення: Михайло Тимофійович Борис потрапив до Галичини як командир Червоної Армії, мав зв’язки з ОУН, а влітку 1941 р. під час відступу цієї армії пішов у підпілля. Звідкись відомо, що він мав брата — ніхто не знає: меншого чи старшого.
Лишилась його бібліотека, лишилось обставлене помешкання в Мюнхені. Може, десь знайдуться його спадкоємці чи бодай люди, які назвуть нам його справжнє прізвище.
Ігор КАЧУРОВСЬКИЙ
Михайло — наш сучасник
Борис Михайло Тимофійович народився в с. Гніздичеві. У родині Анни і Тимофія Борисів було шестеро дітей. Родичі їх виховали працьовитими, чесними, в дусі християнської моралі, любові до свого народу і рідного краю. У Михайла було три брати і дві сестри. Він був наймолодшим у сім’ї. Михайло народився 1 вересня 1916 р. Закінчив 7 класів у Гніздичеві, захоплювався літературою й історією, був членом «Просвіти». Він часто виступав з рефератами в будинку «Просвіти» під час святкувань національних свят за часів панської Польщі, які в той час переслідувалися польською владою. М. Т. організував у селі братство, члени якого прийняли присягу в церкві не курити і не пити алкогольні напої. За фахом кравець, Михайло з молодих літ брав активну участь у національно-визвольному русі. В 1936 р. став членом ОУН. Служив у польській армії. Під час більшовицької окупації 1939-1941 рр. був у підпільній організації ОУН надрайоновим провідником.
Після проголошення Акта про незалежність України в м. Львові ЗО червня 1941 р. Михайло Тимофійович був членом українського комітету м. Жи- дачева, брав активну участь у похованні жертв комуністичного режиму в м. Жидачеві після розправи над ними совітських окупантів у червні 1941 р., мав промову після їх поховання.
Коли німецькі окупанти вороже поставились до акту про незалежність України і почався терор проти членів ОУН (р), Михайло Тимофійович пішов у підпілля, перебував у проводі ОУН на Сколівщині під псевдо «Ворон». Документи (аусвайс) мав на інше прізвище. У 1943 р. проїздом з с. Гніздиче- ва на Сколівщину на станції в м. Стрию був заарештований гестапо. Видала Михайла Тимофійовича вчителька с. Гніздичева, за національністю полька. Два місяці гестапо вело слідство в тюрмі м. Стрия. Він ні в чому не зізнався і був відправлений в концтабір. Спочатку з концтабора було кілька листів, а пізніше про Михайла Тимофійовича ніхто нічого не знав. Рідні думали, що він загинув у концтаборі.
338


Михайло Борис до арешту був нежонатий, хата, в якій він народився і жив, стоїть і донині. Оскільки два старші брати і сестра Михайла Тимофійови- ча одружились, вони жили окремими сім’ями і уже померли. Детальніше про рідних Михайла, які жили під одним дахом. Тато і мама Михайла Тимоф- ійовича померли у 40-х роках. Сестра Павловська-Борис Розалія Тимофіїв- •2©
на з чоловіком Павловським Василем Даниловичем були на спецпоселенні тГ
у Кіровській обл. Розалія там померла від голоду, холоду і тяжкої праці, чоловік повернувся в село, помер. їхні діти? Павловський Данило Васильо- X
вич — 1924 р. н., член ОУН-УПА, загинув у бою з НКВС 1945 р., Павловський ^
Тимофій Васильович — 1926 р. н., закінчив Стрийську гімназію, провідник <
молодіжної ОУН, трагічно загинув у 1944 р. Брат Борис Іван Тимофійович у 1946 р. заарештований і засуджений на 10 р. □;
Низький уклін і вічна слава невтомному борцеві за волю України Михайлу О
Тимофійовичу Борису, який присвятив все своє життя одній меті — побу- >>
дові Української Самостійної Соборної Держави! ^
ш
Семен ПИРІГ, колишній член ОУН _й
Йосип ШВЕД, колишній член молодіжної ОУН Q
о_
о
ш
Спомин пам’яті Миколи Левицького <
В моїй пам’яті Микола Левицький залишився як активний громадсько- ^
політичний діяч на теренах Ходорівщини. О
Будучи працівником філії «Сільський господар», Микола Левицький ра- ^
зом з інженером філії Миколою Самотішиним у 1936-1937 рр. організували X
в селі Чорний Острів ветеринарні курси, а пізніше, майже через півроку, з професором філії «Просвіти» паном Герасим’юком — просвітянські курси. Слухачами обох курсів була переважно свідома молодь, яка вела велику просвітянську роботу в селах. Я був учасником обох курсів, на яких осягнув багато знань з ведення сільського господарства та просвітянської роботи.
Там я познайомився з багатьма провідними людьми району. Це — Богдан Прокопів (Дуліби), Василь Костик (Отиневичі), Гриць Гамкало, Федір Лушпар, Микола Пухаль (Городище), Василь Вишиваний (Ліщини).
Спільно з «Просвітою» у 1937 році М. Левицький організував похід молоді до Крилоса біля м. Галича. Учасниками походу були хлопці й дівчата з сіл Ходорівщини — понад сто чоловік. В перших рядах колони — дівчата на чолі з Ганною Липою, за ними йшли колоною хлопці — доріст, а далі вже — всі старші. У Крилосі ми розглянули розкопки старовинного Галицького замку, зустрілися зі студентами Львівщини та Станіславщини, що працювали на розкопках...
Мета походу: вивчення географії та історії Галицького князівства, життя в польових умовах, вивчення теренів та гарт молоді.
Подібний похід був організований і до м. Львова. Провідником цього походу був інженер філії «Сільський господар» Микола Самотішин. У Львові ми відвідали Личаківський цвинтар, церкву Святого Юра і університет ім. Івана Франка.
сп
339


1-го вересня 1939 року почалась німецько-польська війна. Вже наступного дня німецькі літаки бомбили м. Ходорів. Упродовж місяця Польща капітулювала. З багатьох польських в’язниць звільнилися засуджені члени ОУН.
І ось одного вересневого дня несподівано відбулася моя зустріч з Миколою Левицьким. Мені було доручено провідником трійки членів ОУН, Йосафа- том Артимом («Тютюнник»), доставити зброю в с. Дуліби (п’ять гранат та чотири пістолети). Зброя упакована в мішок-наплічник, обложена яблуками — на вигляд у мішку-наплічнику відро яблук. У Дулібах, біля млина, мене мав зустріти Микола Стеців. Подальші інструкції буде дано в с. Дулібах. Треба йти полями, оминати людні місця, з Богом!
Минаючи села Підліски, Сугрів, Садки, я добрався до Дуліб. Біля млина мене зустрів Микола Стеців. Він сказав про місце зустрічі з районовим провідником. Невдовзі на сіножатях, в корчах лозини, я помітив двох чоловіків. Коли підійшов ближче, впізнав Миколу Левицького. Микола підійшов до мене, обняв і поцілував. Я, звичайно, весь, як кажуть, горів, але за кілька хвилин прийшов до тями. Ось така була моя остання зустріч з районовим провідником ОУН Миколою Левицьким. Ми попрощалися, і я пішов додому. Добрався вже поза північ, ліг в стодолі на сіно і заснув. Рано тато розбудив мене і сказав, що в селі дзвонили дзвони, зібрали людей, і всі пішли до Ходорова, озброївшись хто чим — вилами, сокирами тощо, бо в Ходорові поліція мордує людей.
Я швиденько перевдягнувся і через Ясинівський ліс пішов до Ходорова. У центрі міста біля приміщення суду зібралися люди — кричать, вимагають розправи над польською поліцією. Коло суду (нині школа № 3) зібралася вся жандармерія Бібрського повіту. Проти цивільного населення у вікна виставили кулемети і чекали на прихід радянських військ. Біля 12 години дня до Ходорова приїхали радянські танки. Один з них під’їхав, застиг навпроти суду і направив дуло гармати на двері суду. Через пару хвилин з танка вийшов радянський офіцер і кілька солдат, вони пішли в приміщення суду. Через півгодини польські поліцаї почали виходити з приміщення на площу біля тюрми, вже без зброї, вишикувалися у два ряди. І там же, біля них, наче з-під землі, появився Микола Левицький. Його появу люди зустріли бурно, із захопленням. Микола у святковому костюмі, у вишитій сорочці з червоною герасівкою підійшов до поліцаїв і щось з ними говорив, а як наблизився радянський офіцер, він повернувся і вийшов на площу до сотень людей з Ходорівщини. Людям сказав, щоб розходилися по домівках, що вся польська поліція арештована советами. Поліцаї, гусаком один за одним, зайшли в приміщення тюрми. Совєтські солдати (танкісти) закрили двері за ними на замок і з суду вже не виходили. Танк зі спрямованою гарматою у двері суду непорушно стояв на місці. Люди ще довго гомоніли, поки не розійшлися по домівках. Наступного дня вранці біля суду вже не було ні совєтських танків, ні польських поліцаїв.
А ще вчора я вдруге, востаннє бачив районового провідника ОУН Миколу Левицького.
Народився Микола 4 листопада 1914 року в с. Молодинче. Усе свідоме життя прожив у вирі боротьби за Українську Державу — всього 31 рік.
7 жовтня 1945 року Микола Левицький («Жабко») загинув — попав на засідку енкавеесників поблизу Мельнівських лісів.


Тоді ще трупи не забирали. Поховали його і доглядали за місцем похо- вання жінки, що були зв’язані з підпіллям.
Рівно через 45 р. від дня смерті 7 жовтня 1990 року в селі Виспа Рога- ^5® тинського району Івано-Франківської області відновлено його могилу. По- ставлено хрест і відправлено поминальну панахиду. «8®
Уродженка села Молодинче, вчителька Ходорівської середньої школи жГ
№ 1 Меланія Лялька відгукнулася на цю подію віршем: ”
Півстоліття минає, як смерть Ти прийняв,
За Вкраїну Ти впав, вірний друже.
Та у вдячних серцях Ти живеш, не пропав.
Україна Тебе не забуде!
Боже! Дай цій душі упокій І прийми в своє царство небесне.
Хто не зрадив ідей, хто вмирав у борні,
Хай у пам’яті людській воскресне!
Іван ЗЕМ'ЯК, учасник подій
Незабутнє Різдво Христове 1940 року
Вже на початку навчального року у всіх навчальних закладах не тільки заборонено релігію, власті посилено вели антирелігійну пропаганду. На противагу більшовицькій пропаганді підпільною організацією ОУН активно проводилась ідейно-політична і релігійна робота серед студентства, населення міст і сіл.
Студентська молодь міст і сіл до Різдва Христового готувала вертепи та колядки.
По селах і містах лунали колядки, засуджуючи загарбницьку політику московських окупантів, нищення релігії і церкви, християнства. Донині пам’ятаю колядку:
Нова радість стала, яка не бувала.
Над Вертепом звіздар ясна, світу засіяла.
А на Україні страшна звістка стала,
Від московської навали земля застогнала.
Землю хочуть взяти, церкву зруйнувати, Щоб на землі українській довго панувати.
Та — ми не сумуймо, в обороні станьмо, Віру батьків потоптати ворогам не даймо.
Христос народився — Славімо Його!
341
ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У СПОГАДАХ


Колядували невеликими групами — завдання було охопити кожне село по кілька хат з усіх чотирьох сторін села.
Провідником нашої групи був Йосафат Артим («Тютюнник»). До групи входили студенти: Михайло Дуда («Богун») і я, Іван Зем’як («Вітовський»). Пам’ятаю, як люди плакали, запрошуючи до хати. До хати ми ніде не заходили. Наша група колядників колядувала у Бортниках. Бортницька група — в Молодинчому, Молодинчецька — у Новосільцях і т. д.
Після Різдва Христового студенти знову сіли за шкільні лавки. На душі було неспокійно. У школі обстановка з кожним днем ставала складнішою, багато хто з нас кожної хвилини був готовий до арешту. Студентам нашого класу було по 18-20 р.
Більшість активно працювала в громадських організаціях села і міста. Назву тільки окремих: Стефа Ганущак, Ольга Москаль, Стефа і Марія Са- ляк з Вовчатич, Володимира Гаврон, Ольга Кудлик з Ходорова, Микола Стеців, Василь Борик, Олекса Вовк, Микола Кузякі з Дуліб, Григорій Кіт, Микола Кіт з Демидова, мої односельці з Черемхова: Ольга Масловська, Ольга Кузів, Петро Труш, Іван Стегній, Михайло Дуда, я, Іван Зем’як, і багато інших. І ось 10 січня 1940 року на лекції з української літератури (читав п. Вишиваний з Ліщина) в наш клас ввійшли двоє військових з НКВС, а ще двоє залишилися в коридорі. Один з них в класі проголосив: «Товариш Зем’як, пойдем в канцелярію директора». Я стою наче задеревілий. Повторно: «Пойдем, пойдем». Я отямився і, виходячи з класу, сказав: «Друзі! Можливо, ми вже більше ніколи не побачимося. Будемо вірні своїй Батьківщині!» Мене виштовхнули за двері. Усе я зрозумів на станції, коли побачив поїзд з товарними вагонами, а в них знедолених людей. У вагоні була вже наша сім’я. Старенький тато, мама, восьмирічна сестричка Тетяна, брат Матвій зі своєю дружиною і двома дівчатками, старшій Катрусі — 8, а меншій Марійці — 5 р. Мені було 19, але в списках НКВС було 17 (з 1923 року). Товарні вагони були переповнені людьми, малі діти, старі немічні жінки і чоловіки, хворі і здорові — все перемішалося в пекло. Поїзд під охороною військ НКВС вирушив на Львів, а відтак на Схід. Покидаючи рідні галицькі села і міста, мозок свердлили думки: куди, на смерть чи на каторгу?
Уже за Уралом, однієї ночі приснився дивний сон. Я в рідному селі, у читальні «Просвіти», стою на сцені і декламую односельцям вірш Лесі Українки, і запам’яталися мені ці слова:
Я на гору, круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать.
І несучи вагу цю важкую,
Буду пісню веселу співать...
Цей сон вселив в мене віру і надію, а ті слова української поетеси не покидали мене в найскрутніші хвилини, за найважчих життєвих випробувань.
Везли нас від рідної землі цілий місяць. У час заправки паровоза за водою і паливом нам давали чотири відра води на вагон і по сто грамів хліба на


душу. На початку лютого 1940 року доставили нас в Алтайський край, у безмежні ліси — на лісорозробки. Поселили у величезних бараках. При вході і виході з бараку — кімнати охоронців НКВС. Розташувалися ми на дощатих нарах, а вже на другий день погнали нас на роботу. Сибірські морози, сніги до одного метра, люди голодні, напівроздягнуті — хто в черевиках, хто в чоботях, без теплого одягу — ось так почалося наше життя. Працювати було дуже тяжко, норми виробітку високі. При їх невиконанні на половину знижували і так мізерну пайку хліба. На працюючого давали 400, а на непрацюючого 200 г на добу. З настанням весни почалась дизентерія. Ніхто нікого не лікував. Померли сотні людей.
22 	червня 1941 року почалася радянсько-німецька війна. Життя стало ще важчим. Ніхто не знав відпочинку. Люди стали механічними роботами. Позбавлені всякої інформації про події в світі, ми жили з дня на день з надією на визволення. Хто мав бути нашим визволителем, ми не знали. Мріяли про повернення на рідну землю. Найгірше гнітило думку те, що ми були приречені на постійне поселення у цих холодних краях до кінця свого життя.
У 1941 р. пішли з життя мій рідний тато та брата Матвія дружина. Обидва з братом ми копали ями і хоронили своїх рідних. Харчів було ще менше, все йшло для фронту. Життя стало надзвичайно важким.
У1945 р. закінчилася війна. З нас зняли комендатуру, видали паспорти на проживання в даному районі без права виїзду. Через рік після закінчення війни з Японією, обставини життя поселенців стали менш контрольованими. Поселенці за Великої України 1930-1935 р. стали виїжджати хто куди. Нам у червні 1946 року теж дивом вдалося вирватися з червоного пекла сатани на рідну землю. Але і тут постали різні життєві проблеми. Колишнє наше господарство — земля, хата з будівлями — не наша. Воно націоналізоване і є власністю держави. На нашій господарці жив переселенець з Польщі, був власником хати, будівель і земельної ділянки.
Ми пішли поміж родину в селі Долинянах, але ніколи не покидали надії про власну рідну оселю, про рідну землю.
На наші звернення до районних владних структур, жодної позитивної відповіді не було. Я зрозумів, що для влади ми небажані громадяни Ходорів- ського району.
Але сільська влада і населення села ставилися до нас добре.
Поселенець, поселений у нашій хаті, був настільки доброю людиною, що дозволив нам поселитись у другу половину хати. Починати життя вже в рідному селі треба було з нуля. Навесні 1947 року окремі селяни відпустили нам частину нашої землі, яку вони вживали, допомогли насінням, зорати, посіяти, і ми почали господарювати на своїй власній землі. Та ненадовго дарувала нам доля займатися своїм господарством. У 1949 році почалася масова колективізація. Більшовики в кожному селі створили загони озброєних яст- ребків для охорони соціалістичної власності (колгоспного добра) та боротьби з підпіллям — бандерівцями. Життя селян і боротьба підпілля з кожним днем ставали смертельним.
Дуже боляче було переносити смерть друзів, знайомих, які гинули, потрапляючи на більшовицькі засідки, а також зради своїх сексотів.
Гинули останні борці за Волю України.


Серед них і мої друзі шкільних років: Іван Стегній («Шрамко») з с. Черемхова, Михайло Левицький («Чепурко») з Молодинча, Михайло Логущак («Сивий») загинули в селі Бортники 21 лютого 1947 року — попали на засідку опергрупи МДБ. Ярослав Климкович («Простий») з Ходорова загинув під час облави в селі Бортники 1948 року. Микола Кіт з Демидова, мій однокласник, — теж під час облави в селі Бортники 1948 року. Василь Краївський («Легінь») з села Загіречко, мій приятель по просвітянській, національно- виховній роботі, ще за польської влади — загинув у березні 1952 року, в криївці на полях Тужанівці — Підгірці.
На початку колективізації моя сестричка Настуня познайомилась з хлопцем з села Долинян, вийшла за нього заміж і перейшла жити з чоловіком в с. Долиняни. Мені вдалося влаштуватись на роботу в Ходорові у раймінгаз, агентом зі заготівлі на три села: Новосільці, Черемхів, Молодинче. Буваючи в селах, я бачив нужденне життя селян, утискуваних податками — контингентами, здачею державі збіжжя, молока, м’яса, яєць, шкір з тварин та вовни. Як тільки міг, допомагав людям. В селах Молодинчі і Черемхові були розумні секретарі сільських рад: Дмитро Лялька, Микита Михайлинин, з ними можна було працювати і багатьом господарствам зменшити здачу контингентів.
Люди, які мене знали ще до приходу совєтів, розповідали про боротьбу в підпіллі, про ненадійних односельців, з якими треба бути обережним. Я вивчав кожний двір і відповідно реагував, хто є хто.
Я щасливий, що дожив до здійснення віковічної мрії нашого українського народу — самостійної незалежної Української держави.
Звертаюсь до всіх українців, громадян різного віку, щоб у ці важкі часи творення Української державності наш народ, особливо молоде покоління, маючи історичні надбання своїх батьків, дідів і прадідів, не стояли осторонь розбудови й зміцнення нашої державності. Тільки ділова активність, єдність дій, самовіддана праця, повага один до одного — запорука вільної, самостійної, незалежної України.
Слава Україні!
Іван ЗЕМ’ЯК,
м. Ходорів
Життя, як спалах зірки
Був наказ — До походу! До зброї! Україна розп’ята в вогнях,
Кожна хата родила героїв,
Месник руку могутню підняв.
Неможливо збудувати держави, не знаючи своєї історії, не шануючи тих, хто за тебе з любов’ю віддав своє життя.
За 12 кілометрів на південний захід від м. Жидачева, на правому березі річки Бережниця, розкинулося село Лівчиці. Славне село зі своїми з давніх- давен християнськими традиціями, вишиванками, роботящими, співучими, веселими і дотепними людьми, звитяжними в національно-визвольній боротьбі.


Понад 80 осіб тільки за більшовицько-комунівської системи були репре- совані. З них загинуло зі зброєю в руках на полі бою 40 кращих синів і дочок,
Та не про всіх я веду свою розповідь, а про людину складної долі, людину ^8© легендарну, яка символізує незламність і незнищенність української нації у боротьбі за волю і незалежність України. ую
У сім’ї Гаджери-батька і матері Домки з роду Люлюк у листопаді 1911 року ~ народилася четверта дитина, син, якого охрестили ім’ям Остап. Сім’я не була дуже заможною, але національно свідомою. Ще коли Остап був малим, померла мати, а батько оженився вдруге. Усіх їх було семеро дітей, сім ложок. Нелегко було їх прогодувати і виховати. Часто Остап з батьком відвідував хату-читальню «Просвіта», де уважно вслухався в розповіді про героїчні походи і перемоги козаків із Січі Запорізької над турками і татарами, про свіжі спогади ще живих учасників Українського Січового Стрілецтва в часи Першої світової війни, а також здобуття української державності в 1918 р. і гірку її втрату.
Вступивши в перший клас сільської школи, Остап, хоч не вмів ще писати, але вже читав книжки, мав добру пам’ять і дуже вміло переказував зміст прочитаного. У шкільні роки перечитав всі книжки, які були в сільській хаті- читальні і бібліотеці священика.
Швидкоплинно минали юнацькі роки, підростав Остап, але не таким, як всі інші діти і його ровесники.
Він бачив знедолений і гноблений поляками свій народ. Мріяв якось допомогти, визволити його з ярма. Тому горнувся до світла знань, мав «Кобзар» Тараса Шевченка, з яким не розставався все своє коротке життя. Напам’ять вивчив багато поем і віршів, які чудово декламував. З джерел літературної спадщини Великого Наддніпрянця черпав ідею патріотизму, українського націоналізму.
Ще у 1891 році з нагоди 30-ї річниці смерті Т. Шевченка студенти з Великої України поклялись на могилі в Каневі боротися за вільну Україну. Тоді ж була створена перша націоналістична організація «Братство тарасівців», до складу якого ввійшли Микола Міхновський, Борис Грінченко, Іван Липа та інші. Сто років минуло, як Міхновський написав першу працю «Самостійна Україна», яка швидко розійшлася по всій Україні. Кожне її речення ламало рабську психологію, надихало до боротьби. Тут було вперше чітко і категорично поставлено питання побудови Української держави. Дослівно: «Стаємо до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і безпощадної. Віримо в свої сили та національні і виповнимо свій обов’язок. Ми вписуємо на своєму прапорі слова: «Одна-єдина нероздільна вільна Самостійна Україна від Карпат по Кавказ. І доки хоч на одному клаптику землі пануватиме чужинець всі покоління українців йтимуть на війну, ми виголошуємо, що візьмемо силою те, що нам належить». Таким був початок боротьби 1918-1920-х та наступних років XX ст. М. Міхновський був здібним організатором і мав надзвичайний хист у військовій справі. Саме він став першим організатором армії УНР. Знищили його люті вороги 1924 р. Для продовження цих революційних ідей у 1920 р. створено Українську Військову Організацію (УВО), на основі якої у 1929 р. було створено Організацію Українських Націоналістів (ОУН). На чолі першої і другої організації стояв Євген Коновалець, який у
345
ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У СПОГАДАХ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
{V свій час говорив: «У великій світовій драмі наших днів маємо бути творцями
£ або жертвами історії». Сили національного духу всі патріоти України черпали
98^ і від Івана Франка: «Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті святою думкою,
а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом забуті! Ми ломимо скалу, рівняє- ^8* мо правді путі. І щастя всіх прийде по наших аж кістках» («Каменярі»). І від
надзвичайної жінки Лесі Українки: «Так, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись...» Від Василя Стефаника, з твору якого постав чорно-червоний прапор ОУН — «чорна українська земля» і червона кров, пролита за Україну. Остап не зміг здобути високої освіти, зате мав непересічні здібності, зразкову працелюбність, кмітливий і твердий характер. Протягом короткого революційного життя був завжди з книжкою і набоями в польовій торбі. Поеми і вірші ставали девізом і змістом його виголошених промов і звернень в рідному та навколишніх селах серед молоді і дорослих, які горнулися до нього. Словом, він знаходив ключ до сердець і розуму тих німих рабів, які вставали з колін, захищаючи свої права в різний спосіб, а на поклик: «До зброї» — брали її в руки і без страху, з великою любов’ю до України і народу йшли у бій проти різноколірних окупантів.
У буремні 20-ті роки XX століття Остап наче народжується вдруге і присвячує своє життя боротьбі за кращу долю і волю України. Під впливом і за допомогою патріота села, колишнього січового стрільця Йосифа Лесіва (який був набагато старший від Остапа і за свої переконання сидів у польському концтаборі, а пізніше був засуджений на 25 р. совєтських концтаборів, де відбув 10 р.) він організовує в с. Лівчицях УВО, а в 1929 році — молодіжну організацію ОУН. Пізніше Остап, псевдо «Нечай», створює перші клітини ОУН в селах Йосиповичах, Гніздичеві, Дашаві, Облазниці, Ганнівцях, Забо- лотівцяхта інших селах. З тих пір, де тільки відбуваються якісь національно- патріотичні заходи, він на власному авторовері їде туди, навіть у віддалені села Журавнівщини, куди несе слово правди. У 30-ті роки ОУН стала досить помітною політичною силою. Завдяки їй почала розвиватися національна свідомість серед селян. Польська поліція переслідувала ОУН. «Нечай» 2 рази виривається з її рук. Коли він виступав в Народному домі с. Дашави, поліція намагалася забрати його зі сцени. В ту мить він вистрибує через вікно, сідає на ровер, який заховав на сусідньому подвір’ї, і тікає. Поки поліція провела обшук, «Нечай» вже вибрався з села і попрямував дорогою до села Ганні- вець. Коли оглянувся, побачив, що його переслідують на мотоциклі. Він кладе ровер посередині дороги і починає його ремонтувати. Допустивши на певну відстань мотоцикл, стріляє з револьвера і попадає в колесо. Два поліцаї зупинилися в паніці. Нечай сідає знов на ровер і незабаром він уже в рідному селі. Переодягнувшись у святочну вишивану дівочу сорочку і спідницю, з’являється серед сільських дівчат, які традиційно кожної неділі і свята виходили на центральну вулицю, щоб когось побачити, а радше себе показати, поспівати і таке інше. На цей раз дівчата мужньо повели себе, не зрадили побратима, а вороги не впізнали Остапа. А якось одного разу поліція догнала його в с. Антонівці. Коли вже наступали йому на п’яти, він звернув на подвір’я Антона Ремеза, виліз на смереку і там в густому гіллі просидів, поки поліція не обшукала все подвір’я. Потім ще багато разів під час облав «Не- чаю» в жіночому одязі вдавалося виходити з критичних ситуацій. На запи-
346


тання, чому не стріляв у поліціянтів, він відповідав: «Вони на службі, у них, напевно, сім’ї і діти. Я тільки вжив певних заходів, щоб втекти і не попасти в тюрму Берези-Картузької».
Напередодні Другої світової війни у колах Львівської «Молодої громади», що була об’єднанням колишніх старшин Української Галицької Армії (УГА) в той час зародилась думка проте, щоб українці з моменту вибуху війни підняли загальне антипольське повстання на Західних українських землях. Цей план особливо підтримував сотник Дмитро Паліїв. Знаючи, одначе, що такий план можна здійснити тільки тоді, коли за його реалізацію візьметься ОУН. Для цього потрібна згода Проводу українських націоналістів (ПУН). Однак ПУН запевняв про прихильність деяких німецьких кіл до українських державницьких прагнень, а з другого боку — ставлення гітлерівської Німеччини до подій в Карпатській Україні, яку Гітлер віддав Мадярщині, вказувало на зовсім протилежне.
До того ж митрополит А. Шептицький поінформував Провід ОУН на ЗУЗ
<
про домовленості Німеччини з СРСР щодо окупації західноукраїнських зе- ш
мель більшовикам на випадок розгрому Польщі. Тому членство КЕ ОУН на ь?
ЗУЗ отримало інструкцію організувати на випадок оборонні дії для захисту О
українського населення від польського погрому, якщо б він стався. Такі о
збройні сутички українців з польськими військами відбулися на Миколаїв- ш
щині над Дністром, Щиреччені і Стрийщині, а також у селах Жидачівщини, <
які належали до цих повітів. 10 вересня 1939 р. з ініціативи членів ОУН Васи- ля Демури з Демні та Остапа (Дмитра) Гаджери з села Лівчиці, який протягом с;
одного року ховався в Миколаївських лісах, роззброєно польську владу в О
селахДемня, Устє, Надітичі, Веринь, Крупсько, Розділ, Іллів, Стільсько, Бере- оо
зина й Демня-Надцністрянська. Всіх чоловіків від 18 до 35 р. було мобілізо- §
вано. Польську охорону залізничного моста на Дністрі біля Розвадова було ліквідовано, а також роззброєно кілька ватаг польських мародерів.
У Жидачеві були скупчені відділи польської поліції, евакуйовані з округ Дрогобича і Самбора — біля 600 вояків, які 14 вересня 1939 р. виступили на згадані українські села. В обороні сіл постало біля 500 українських слабо озброєних повстанців. Бої тривали три дні. Перша сутичка відбулась біля с. Волцінів (Заріччя), в якій загинуло 3 повстанці і 17 польських поліцаїв, в Дем’янці та у Надітичах загинуло 46 поліціантів.
Поляки знущались над селянами і палили села, а через три дні польські поліційні відділи залишили ті села і через Стрий втекли на Мадярщину. (Детальніше про ці події — у книзі Петра Мірчука «Нарис історії ОУН». — Том 1. —
С. 685-686).
У 1939 році, коли розпалася польська держава, у «золотому вересні» на зміну польським окупантам приходять «московські визволителі», яких спочатку зустрічали квітами. Остапа обрали секретарем сільської ради, а пізніше громада села як освічену людину делегувала його депутатом в Дрогобич на збори з нагоди з’єднання Західної України з УРСР. Але повернувшись з обласних зборів, він звернувся до своїх побратимів і сказав, що то не та Україна, про яку вони мріяли...
Вже на початку 1940 р. НКВС проводить масові арешти не тільки членів ОУН, а й всіх тих, хто мав певну освіту, словом, всю еліту. У селі Лівчицях
347


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
{V арештують 9 чоловік, в тому числі і Остапа Гаджеру. У тюрмі Дрогобича про-
£ водять допити. НКВС мало детальні відомості про «Нечая» як референта
пропаганди ідей ОУН на теренах Жидачівщини і Стрийщини, про те, що він вчив молодь, як користуватися зброєю і влучно стріляти. Його піддають фізичним та морально-психологічним тортурам, щоб зізнався, де захована ~ зброя. У «Нечая» зароджується таємний план. Він переконує чекістів, що особисто покаже місце схову. У супроводі трьох енкавеесників він приводить їх на своє подвір’я, заводить у возівню (приміщення, де знаходиться весь інвентар для обробітку землі), вказуючи на місце в кутку. Чекісти самі ведуть розкопки, пускають у селі провокаційну чутку, що, мовляв, «Нечай» у всьому зізнався. В Остапа ж одна думка — життя і боротьба або... Лопата торкається якогось заліза, відлунює звук. Чекісти зосередилися на цьому. Нечай моментально скидає попередньо розшнуровані черевики і стрибає в кукурудзу. Почалася стрілянина, але на перешкоді в городі були жінки, котрі терли льон. Ще три дні шукали Остапа в селі, але за ним і слід простив. Того ж вечора він підійшов до Йосифа Лесіва, а вже наступного дня по зв’язку була передана інформація для членів ОУН про відхід у глибоке підпілля. Того ж року вивозять у Сибір його старшого брата Василя і ще п’ятьох членів його сім’ї, помер батько. ЗО червня 1941 року прийшли німецько-нацистські «визволителі». У Львові відбулися Українські Національні Збори, які проголосили відновлення Української Самостійної держави. Львівське радіо повідомило про це населення Західної України. Повсюдно в селах ОУН створює Український уряд. Остап Гаджера стає секретарем сільської ради, Йосиф Лесів займає посаду начальника української поліції. Та Гітлер на акт ЗО червня 1941 року зреагував украй вороже. Гестапо з його наказу вже у липні заарештовує С. Бандеру, Я. Стецька і ще близько 300 провідних членів ОУН. Внаслідок цього Йосиф Лесів як член ОУН зрікається служити ворогові і йде у підпілля. «Нечай» виконує завдання ОУН і веде пропагандистську діяльність, готує українське населення до активної боротьби з німецькими окупантами, збирає та складає зброю, масово навчає членів ОУН і молодь військової справи.
У м. Ходорові німцями і владою міста організовується ярмарок, або ж виставка сільськогосподарської продукції, куди з’їхалось багато селян, а також молоді. «Нечай» також прибув сюди, став на одну із фір у центрі і виголосив промову. Важко сьогодні говорити про конкретний зміст, але через донощиків гестапо отримало переказ сказаного. Воно оточило ярмарок і намагалося схопити оратора. «Нечай» вчасно зникає з «трибуни», стрибає на інший віз і залазить під сидіння. Йосиф Лесів накидає хомута на віз із сіном, і вони повільно виїжджають з Ходорова. З тих пір гестапо часто навідується в село, щоб заарештувати його, але безуспішно. Остап Гаджера, Микола Твердохліб, Антон Салдан перебувають на військовому вишколі в горах Карпатах. І ось «Нечай» вже зрідка появляється у селі. Займаючи посаду міжрайонового провідника СБ, зі зброєю в руках воює спочатку проти німецьких, а потім проти московських окупантів у різних куточках Галицького краю. Ще багато разів йому доводилось щасливо виходити зі скрутних ситуацій...
Дуже скупі відомості про останні роки його життя. Жовтень 1944. «Нечай» в охороні чотирьох повстанців, рейдуючи з далеких сторін, лінією зв’язку
348


прибув у Старе Село на Журавнівщині. Втомившись, змушені були відпочити хоч кілька годин, щоб ще до сходу сонця переправитись через річку Дністер. Човен, замаскований біля берега густими похиленими зеленими гілками верболозу, був напоготові. І перевізник десь поблизу — на чатах. Повстанці прилягли у сіні на оборозі. Швидко заснули, не відаючи про те, що це їхня остання ніч. Невідомо, що кому снилося. Але всі наче у сні почули Лу
голос дівчини: «Хлопці, облава». У повстанців були секретні папери з важ- ливою інформацією, тому вони спочатку взялися нищити її на місці, щоб не X
попала ворогові, а на це потрібен був час. Вороже кільце звужувалось. По- ^
встанці прийняли нерівний бій. «Нечай», відстрілюючись, пробивався з ото- <
чення. Ще б мить... але на цей раз куля влучила йому в голову. Він упав на чорну українську землю, за яку боровся проти трьох ворожих орд. А кров ^
червона зросила батьківське поле і цю останню їхню повстанську стежку. О
Важко пораненого вкинули на воза і поспішили в Журавне, щоб там насо- >
лоджуватись муками героя і продовжувати свій сатанинський допит — допит ^
«старшого брата-визволителя». Але з Божої волі душа повстанця відійшла ш
у вічність, тіло, напевно, вкинули в осінні холодні обійми річки Дністер. Так практикував московський кат, щоб замести свої криваві сліди. О
Не стало повстанця. Він з честю прийняв смерть зі зброєю в руках на полі о
бою, не залишивши ні одного патрона. ш
Прожив наш герой 33 роки. З них 15 присвятив збройній боротьбі. І ось <
«Нечай» народжується втретє в пам’яті прийдешніх поколінь. Вже у вільній ^
незалежній Україні близька родина на цвинтарі в с. Лівчицях висипала сим- волічну могилу і поставила хрест пам’яті, а на таблиці — напис: «В пам’ять О
борцю за волю України Гаджері Остапу Юрійовичу 1911 р. н., псевдо «Не- го
чай». §
Про його героїчну боротьбу і смерть побратими склали пісню, яку ось уже 55 р. співають односельчани і співатимуть доти, поки житиме Україна, а житиме вона вічно!
Пісня про Нечая
Нічка була темна, Всюди було тихо.
На старе, старе село Наступало лихо.
Посхилялись друзі. Що будем робити? Обізвався Нечай: «Будемо ся бити».
Там спало спокійно П’ять друзів-Героїв І приснився їм сон: «Ставайте до бою!»
Вставайте,вставайте, Дівчина сказала,
У селі москалі,
Вже буде облава.
Недовго він бився —
Не стало набоїв.
Прошила ’го куля Смерть стріла Героя.
Прощай, Україно,
Іти, рідний краю,
За тебе вмираю,
Бо рідні не маю.
Олексій ДАНИЛИШИН
349


Невигадана історія із життя політв’язня
Ясної весняної днини 17 березня 1945 року у селі Покрівцях було заарештовано молоду карооку дівчину, зв’язкову УПА Машталер Катерину Іванівну, 1925 року народження. Після довгих роздумів та міркувань Катерина прикинулась глухонімою. У тюрмі м. Жидачева пробула 2 місяці, а 1 травня її забирають у дрогобицьку тюрму на Бригідках. Ні слова не промовила Катя. Тоді її привозять у Львів на Кульпарківську. Два тижні мучили допитами. Тюремна медкомісія призначила Катерині сім доз наркозу, щоб заговорила, але з Божою допомогою їй вдалося промовчати. В лютому 1946 року знов беруть на комісію, піддають страшним тортурам. Але вона знову вистояла і не зронила ні звуку. В липні взяли на повторну комісію до спецлікаря, який комісує глухонімих. Після довгих обстежень Катю визнали глухонімою. Через кілька днів молоду зв’язкову знов везуть у дрогобицьку тюрму. За півтора року поневірянь вона навчилась вдавати з себе людину несповна розуму. Там почала бавитись усім, що потрапляло їй під руки, особливо іграшками. Одного разу за такою забавою вона не побачила, що за нею спостерігає слідчий. Несподівано він вдарив палкою по столу, і дівчина сильно здригнулась. Тоді слідчий підійшов до неї і сказав: «То ти така глухоніма?!» Повернувся і пішов. Катя стала дуже переживати, що тепер з нею буде, і молилася Богу. Через кілька тижнів дівчину знову повезли на комісію і признали, що в неї «детская болезнь». Незважаючи на це, Катерина все бачила ясно і розуміла. У всьому їй допомагала молитва та стійкий і твердий характер.
Після чергової комісії Катерині дали спокій. Через півроку з’їхалося все тюремне начальство на раду. І знову повели Катю на огляд. Коли вона побачила таку велику кількість людей, дуже настрашилась, що з нею тепер буде, і розплакалась. Але її визнали хворою і глухонімою, звільнили з-під варти і почати лікувати. Призначили 10 переливань крові, після чого їй дуже хотілось їсти, їжу Катерині приносили, але вона не могла їсти, і санітари все забирали собі. Голод дуже мучив дівчину, і вона розплакалась вголос. Всі, хто був тут, прибігали подивитись на неї і почути її голос. Лікарі були дуже раді, що лікування пішло на користь. Та Катерина вперто мовчала. Тоді почали готувати до електрошоку. Брали в кабінет, закладали кафтан, клали на стіл, повистригали за вухами волосся і підключали струм. Більше вона нічого не пам’ятала. Після чергового сеансу заносили в палату. Таких процедур прийняла десять. Як Каті потім розповідали медсестри, вона була чорна як земля, і їй пророкували прожити не більше одного — двох років. Але вірячи в Божу силу, вона дуже молилася, щоб Господь їй допоміг. Потім підселили в кімнату з підсудною дівчиною із Східної України, яка розмовляла. Якось та почула, що Катя молиться вголос (дівчина думала, що сусідка спить). Тоді стала благати, щоб вона її не видала. Та змовчала, за що Катя була їй дуже вдячна.
Коли закінчився курс лікування, з нею почали обходитись краще, уже не брали на допити, і Катерина нарешті заговорила. Усі були дуже раді, що лікування пішло на користь. Та ніхто й здогадатися не міг, що вона прикидалася.
Оскільки Катерина була послушна і добра, її залишили працювати на кухні.
Але туга за домом не покидала її. Тепер вона могла їздити куди захоче і коли захоче.
17 жовтня 1948 року Катерина повернулася до свого рідного села. Після трьох років тюремних поневірянь Катерина Іванівна вийшла заміж, згодом народила і виховала трьох дітей, дочекалася шести онуків і одного правнука. Прожила 76 р.
М. КОСТІВ,
с. Покрівці


Про сотні УПА «Месники» і «Вікторія»
Вступ. Про що шепочуть Карпатські ліси?
Минуло понад 60 років з того пам’ятного часу, як українськими повстанцями вперше були протоптані стежки в лісах Волині і в Карпатах, звідти ще і досі доноситься відлуння героїчних і трагічних подій років національно- визвольної боротьби українців у XX столітті.
Сьогодні над уже зарослими стежками, над зруйнованими землянками тужно шумлять у глибокій задумі столітні дуби, буки, тиси, сосни і смереки як свідки цих подій.
Думаємо і ми про тих безстрашних лицарів — учорашніх сільських хлопців і навіть дівчат, які покинули свої домівки, батьків, рідних, коханих, взявши зброю в руки в далекому 1942 році, і пішли воювати, аби здобути волю для України, проти «коричневих» і «червоних» окупантів, які захопили наші землі, багатства і, мов ті звірі, чатували на наше життя.
Називали себе ці хлопці по-різному, щоби ворог не знав їхніх справжніх імен, щоби не постраждали їхні родини. А разом їх називали: Українська Повстанська Армія.
Сотня «Месники» та їґ командири
Сотня «Месники» була створена 1944 року на теренах двох районів — Жидачівського і Стрийсь- кого, за рікою Свіча — притокою Дністра, з різних малих відділів української народної самооборони (УНС), які створювались у 1942-1943 роках для охорони галицьких сіл від ворожих нападників. На заклик Організації Українських Націоналістів (ОУН) в УПА вступали добровільно.
Сотником «Месників» був Микола Миколайович Сенів, 1920 р.н. із села Верчани, що на Стрий- щині, член ОУН із 1936 року, псевдо — «Корній».
Навчався в Стрийській українській гімназії. У1938 році за підпільну працю в ОУН польська поліція СенівМикола арештує Миколу. Суд виносить вирок — три роки тюрми в Березі-Картузькій. У 1939 р. після розпаду польської держави він утікає з тюрми і опиняється у Зальцбурзі, де проходить старшинський військовий вишкіл. У 1942 р., переслідуваний німецьким Гестапо, втікає і повертається в рідне село. Не забарившись довго в селі, проходить військовий вишкіл у Карпатах, стає тереновим командиром УНС і веде активну роботу з організації і озброєння повстанських відділів. У1944 р. очолює сотню «Месники». Цього ж таки року в лави сотні прибув і його побратим — односельчанин Павло Тиркус, 1923 р. н., член ОУН із 1941 року, псевдо — ТиркусПавло
< ш _а і— О
о_
0 ш <
1 -О
О
00
оо
X
со
351


<
1=
X
І
О
со
го
Сї
«Карпо»: той спочатку був на фронті, в Карпатах його було поранено, він втікає зі зброєю в руках і його зараховують до почту сотника «Корнія». Ще довго вони плече до плеча воюють із червоною напастю.
Ось що повідав авторові очевидець і учасник тих подій — Петро Беймук, 1924 р. н., пс. «Борис», родом із с. Облазниця, що на Жидачівщині. Першими його знайомими в сотні були повстанці «Муха» з Івано-Франківщини, «Воробець» із Закарпаття. Вони були чотовими. «Савка» із Антонівки, «Летун» із Великих Дідушич, «Грім» зі Львова були ройовими. «Вовк» з Івано-Франківщини Беймук Петро був головним розвідником сотні.
Сотня налічувала спочатку дві чоти (80 вояків). Багато з них були вже вишколені, хтось служив у відділі «Соловей», хтось у дивізії «Галичина», хтось у польському війську, а дехто — у військовому вишколі в Карпатах. Інші ж залишили радянсько-німецький фронт у Карпатах. Усі вони були вишколені і обізнані у військовій справі, але були серед них і новачки. Першим їхнім бойовим хрещенням була успішна засідка, влаштована двома роями в лісі біля дороги Жирова— Крехів. Такі засідки, ретельно підготовлені розвідкою, були головною тактикою боротьби сотні. Сотник «Корній» ніколи не виступав навмання: «Не знаєш броду — не лізь у воду». До бою повстанців РоїкВолодимир готував особисто сам, вказуючи на можливі не-
передбачувані ситуації, помилки при стрільбі, обговорюючи недоліки бойових операцій. Він був душею сотні, за що всі його любили і поважали.
Будучи на постої в с. Журавенка, що на Бакоцино, яке за природну красу повстанці називали «Українською Швейцарією», люди доповіли, що над р. Дністер у верболозах окриваються дві особи у військовій формі. При захоплені їх виявилося, що це були німці, які відстали від своєї військової частини, що відступала на Захід. Здаватися в полон боялися, аби більшовики їх не розстріляли. В село не заходили, бо боялись совєтських партизанів, але здогадувалися, що існує якась опозиційна сила, тому що часто чули обопільні постріли. Були дуже худі, адже харчувались тим, що росло в лісі і полі.
Сотник «Корній» володів німецькою мовою і пояснив, що УПА бореться за самостійну Українську державу. Німці заявили, що хочуть вступити в ряди УПА і боротись проти більшовизму. Та «Корній» відповів, що прийняти їх не може з політичних міркувань: якщо хтось попаде в полон до енкавеесників або ж буде поранений, то весь світ знатиме, що УПА співпрацює з нацистами. Утім, проявляючи гуманність щодо полонених, він заопікувався ними і їх було переправлено в Карпати і вони без перешкод перетнули кордон, опинившись в Угорщині. Через декілька днів повстанці знову повернулись в
352


«Українську Швейцарію» і розвідка донесла, що енкавеесники готують обла- ву на села цього терену і планують вивозити людей до Сибіру. Сотня отрима- ла наказ залишити село, щоби не потерпіли люди, і розташувалась у лісі. Облавники рухались з м. Букачівці Рогатинського району. Сотня заздалегідь вибрала вигідну позицію в буковому лісі неподалік дороги. Коли московські ординці, несучи зброю на плечах, наблизились на близьку віддаль, сотня, за ~ командою, відкрила прицільний вогонь. Спочатку серед ворога почалась паніка, але енкавеесники швидко опам’ятались і відкрили сильний кулеметний вогонь по повстанських позиціях. Бій був завзятий, на голови повстанців сипались густо скошені гілки дерев і кущів.
Енкавеесники, переважаючи своєю чисельністю, намагались підібратись до їхніх позицій і кричали: «Бандэры, здавайтесь!» Утім, повстанці були добре замасковані, з позицій не відступали, зброя лежала на стійких опорах гілок, коренів і пнів, а руки не тряслись. Тож ворог, зазнавши значних втрат, був змушений відступити. Сотня, за командою, була піднята з позицій і перейшла вбрід через Дністер. За відносно короткий час повстанці, без перешкод і втрат, вже були на іншому терені біля Свічі.
У Карпатах більшовики занесли бактерії тифу, через що деякі повстанці з тих теренів заразилися, окрім того, багато перестудилося, були також поранені, тож відчувалася гостра потреба в ліках. Саме в той час, у селі Бали- чах Зарічних, кілька днів на постої був курінь командира «Різуна» і той звернувся до нашої сотні, аби вона допомогла дістати спирту, що був потрібний для дезінфекції медичних інструментів, а також для виготовлення ліків у шпиталях УПА. Ройовий «Савка» зі с. Антонівки, повстанець «Борис» і ще кілька вояків із куреня без особливих перешкод добрались до Жирівського спиртзаводу. Наповнивши кілька бочок і бідонів спиртом, вони на возах доставили до р. Свічі, а далі було забезпечено доставку до Балич Зарічних, і потім — в Карпати. Та коли ройовий «Савка» і повстанець «Борис» долучились до своєї сотні, то за ними вже тривала ворожа погоня. Енкавеесники гадали, що повстанці напились і їх можна буде легко взяти, утім, до спирту ніхто не мав права і доторкнутись. Розвідка донесла, що в Турі Великі, в Чертіжі є багато ворожого війська. Коли б сотня «Месники» затрималась хоча б на день, то могли б бути значні втрати. Та все ж сотню притиснули до р. Свічі. Вода прибула, було дуже холодно, і посередині вирувала сильна течія. Поодинці переправитись було б неможливо, а тому бійці по чотири брались за руки, зброю вішали на шию і в такий спосіб переправились через річку, і далі ворог вже не переслідував їх.
На щастя, повстанці потрапили до якогось хутора, який нещодавно залишили мешканці, в домах позакривали вікна, щоби не було видно світла, порозпалювали печі, висушили одяг, взуття, напекли картоплі, відновили сили і на ранок вже були на краю лісу біля Сихова і тільки чули стрілянину в Демній-Сулятицькій і в Баличах Зарічних. В цих теренах проводились облави і багато повстанців тоді було вбито або ж захоплено в полон.
Ми залишились живими, завдячуючи сотникові «Корнію», який не втомлювався повторювати: «Хлопці, ми не регулярна армія, яка може окопатись і має свій тил і резерви, які можуть прийти на допомогу, або може відступити на свою територію. В нас такої можливості немає». Тому він вважав, що
353
ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У СПОГАДАХ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
5^. найголовнішим для партизанської тактики боротьби є те, аби ніхто не знав,
£ звідки ми прийшли і куди відійшли: тактичний рух сотні був такий, щоби не
затримуватись довго на одному місці, що утруднювало розвідку для ворога. Це не давало йому змоги успішно проводити облави, засідки, і тим його паралізувало.
Ми провели ще багато успішних засідок у с. В. Дідушичах, с. Баличах Зарічних, с. Олексичах. У Підгірцях облавники, не встигнувши навіть вистрелити, були знищені на двох машинах. Великих втрат ворог зазнав 1944 року, взимку і навесні 1945 року. Вдалі бойові акції надихали повстанців на велику відвагу. Та сотник «Корній» не наказував, а просив: «Хлопці, будьте відважні, але й обережні, бо у ворога нова зброя, сухі і не заіржавілі набої. При облозі ворога маскуйтесь так, аби вас не виявив снайпер. Особливо добре слід маскуватись кулеметникам, бо за вами ворог полює в першу чергу, не будьте легковажними, бо легковажність вам дорого коштуватиме». Таким чином повстанці воювали і разом із тим вчилися тактично правильно вести бойові дії та перемагати.
Захопивши у бою кілька автомашин і обозів зі зброєю та одностроями, ми ранньою весною поміняли німецьку зброю на радянську, оскільки у нас вже не вистачало набоїв. Ці трофеї ми здобули на постої в Баличах Зарічних, де до нас приєднався також і курінь «Різуна». За наказом командира, знаючи, що енкавеесники готують облаву на цих теренах, ми організували засідку біля с. Олексичі на шосе Стрий-Журавно. Друга чота сотні «Месники» розташувалась біля М. Дідушич. Ройовий «Летун», що був родом із В. Дідушич, добре знав місцевість і допоміг якнайкраще облаштувати засідку на під’їзді до р. Свіча. Оскільки перед тим падав мокрий сніг і дорога перетворилась на багнюку, енкавеесники, що їхали на п’ятьох автомашинах, були змушені перед пагорбом, що перед мостом, залишивши зброю, висісти і пхати авта. Коли вони зібралися докупи, по них, за командою, відкрили прицільний вогонь із кулеметів та іншої зброї. Такої поразки від упівців енкавеесники у Львівській області на той час, напевно, ще не зазнавали ніколи. Забравши з автівок усі трофеї, повстанці почали відступати. Але тут на горизонті з’явилась інша автомашина. Тоді по ній відкрив вогонь кулеметник «Байда», утім, через необережність він дістав снайперську кулю в голову. Уникаючи продовження бою, що міг мати непередбачувані наслідки, повстанці поклали загиблого на шинель і, відступаючи, потягли його в село, де на подвір’ї одного господаря сховали під березовим гіллям, а на другий день його поховали сільські хлопці. Більше втрат повстанці не зазнали. Не було поранених чи вбитих і у відділі куреня «Різуна».
Ось деякі дані про цього видатного командира УПА: Андрусяк Василь, псевда — «Різун», «Грегіт», народився в м. Снятин Івано-Франківської області. Син міського робітника, одружений. Закінчив чотири класи гімназії. У
1933 	р. арештований польською поліцією за приналежність до ОУН, шість місяців велося слідство і навчання перервалося. Активний член і керівник товариств «Просвіта», «Сокіл». З приходом більшовиків у 1939 році, за дорученням ОУН, служить у міліції, ув’язнений до тюрми НКВС на 6 місяців, після звільнення в серпні 1940 року переходить за кордон на Захід. Весною 1940 року вступає до легіону «Ролянд», проходить піхотинський вишкіл, бере
354


участь у поході в Україну. Восени 1941 року повертається додому, стає повітовим, згодом окружним провідником ОУН, членом обласного військового штабу. Влітку 1943 року одним із перших вступає до Української народної самооборони (УНС) із завданням організувати Відділ особливого призна-' чення (ВОП), у липні цього ж року командує відділом із 17-ти вояків, у вересні — чотою, в листопаді — відділ стає сотнею УПА «Змії». З початку 1944 року сотня дає кадри для творення інших сотень у Чорному лісі, а «Різун» у ранзі хорунжого виконує обов’язки курінного командира. В 1944 році його курінь «Скажені» у боях з обома окупантами стає одним з найкращих бойових одиниць УПА-Захід. Найвідомішим був бій 9 липня 1944 року на горі Лопата в Долинському районі, в якому курінь відбивав атаки кількох полків німців та угорців упродовж дня. Весною 1945 року був нагороджений Золотим Хрестом бойової заслуги 2-го класу і призначений командиром Станіс- лавського тактичного відділку «Чорний ліс» (об’єднував п’ять бойових куренів УПА), був підвищений до поручника. За 1945 рік встигає написати бро-
<
шуру «Як перемагати», одержує четверту срібну зірку за поранення, звання ио
сотника, а з початку 1946 — підвищений до майора. Загинув 24 лютого 1946 н-
року у бою з 215-м стрілецьким полком військ НКВС під командуванням О
ст. лейтенанта Євтухіна в Чорному лісі Богородчанського району Івано-Фран- о
ківської області. Посмертно нагороджений УГВР найвищою бойовою відзна- ш
кою — Золотим Хрестом бойової заслуги 1 -го класу і званням полковника. У <
1948 	р. підпілля видало брошуру «Полковник Грегіт-Різун». ^5
Через декілька днів за донесенням розвідки сотня «Месники» провела ^
засідку за селом Стрілки. Хлопці добре замаскувались, бо там росло багато О
молодих ялинок і навіть постелили гілляччя на сніг, щоби не було так холод- со
но лежати. Приблизно через дві години над’їхало п’ять фір енкавеесників. §
Вони сиділи на возах і тримали зброю в руках, але мало хто з них встиг вистрілити. І ось наприкінці бою хтось зі сторони ворога почав кричати: «Не стріляйте, ми здаємось!» У відповідь пролунав наказ: «Руки вгору, ідіть до нас». Все, що потрібно було, з фір забрали повстанці, а коней прогнали в бік Стрия.
Сотня відступила в глибину лісу. Кожному рою було дозволено розпалити вогонь із сухого гілля, щоби менше було диму. Навколо було розставлено варту. На запитання сотника: «Чому здались в полон?» Два полонені пояснили, що вони з Брянської області, в них усе зруйноване, роботи немає, тому вони за домовленістю приїхали в Стрий охороняти аеродром. Декілька місяців були на службі охоронцями, а пізніше їх забрали до військ НКВС на облави. Вони пам’ятають, як їхніх дідів комуністи вивезли до Сибіру і там із холоду і голоду ті померли. їм важко було слухати той плач людей і бачити кривду, вислуховувати прокльони на їхню адресу, тому вони й вирішили при нагоді здатися в полон до УПА, а там хай буде що буде. На запитання: «Чи ви бажаєте повернутись до Стрия?», вони відповіли: «Ні, бо за те, що ми здались і склали зброю нас чекатиме смерть, а в кращому випадку — 10 років каторги». Тому вони попросили сотника помилувати їх і відправити до найближчої залізничної станції, а там вони на товарних вагонах доберуться до Донбасу. Тоді сотник пояснив: «Хоч ми виглядаємо не привабливо, але душі наші чисті, ми не воюємо проти солдатів, а проти більшовицької системи на
355


своїх етнічних землях. Ми не зазіхаємо на чужі багатства і землі. Ми боремося за свою власну державу, щоби бути господарями у ній. Полонених ми не вбиваємо». Потім він звернувся до стрільців «Карпа» і «Бориса», бо вони були взуті в чоботи, а на полях лежав сніг, аби вони відпровадили їх. Стрільці стали обурюватися, наполягати на страті полонених, адже ворог з ними нещадний і знущається навіть над мертвими... Та сотник не поступився, говорячи: «Слово правди, яке вони скажуть про нас, матиме велику вагу. Бої, які ми ведемо проти ворога, не дадуть нам тієї повноти змісту боротьби, що вимагає від нас Провід ОУН. Потрібно вести ще й політичну пропагандистську роботу, аби весь світ знав про нашу справедливу боротьбу за Українську Самостійну Соборну Державу. Тому мусимо репрезентувати її гідно». «Кар- по» і «Борис» довели полонених до Верчан, де вже було чути шум від паровозів, і побажали щасливої дороги. Тоді один із полонених промовив: «Тепер ми переконались, що ви дійсно люди».
У якусь вечірню пору, коли сотня прямувала в сторону села Розгірче, усі почули стрілянину з різного виду зброї. Сотник «Корній» відчув, що десь там побратими по зброї ждуть допомоги, і повстанці швидким маршем рушили на допомогу і вже скоро атакували зі спини московських ординців, які переважаючою військовою силою намагались оточити курінь «Бойки». Більшовики в паніці почали відступати. Тоді їм на допомогу прибув бронепоїзд, з якого почали обстрілювати позиції сотні. Але їхні міни вибухали десь далеко в полі, а сотня знаходилась за 200 метрів від позицій ворога, завдаючи йому значної шкоди.
Порозумівшись з допомогою ракет, курінь «Бойки», яким командував «Трясило», і сотня «Месники» одночасно відступили майже без втрат. Сотня відійшла до лісу біля с. Танява Болехівського району. Повстанці знову були вдячні сотникові «Корнію», бо в бою він був на першій лінії з вояками най- слабшої чоти, знаходив найвигідніше місце, звідки мав найкращий зв’язок, аби могти орієнтуватися в ході операції. Він завжди був, наче диригент в оркестрі, де мусила бути гармонія усіх дій, де усі мали знати, коли кому стріляти і де справжніми королями бойового поля були добре замасковані кулеметники, що постійно мусили, за командами сотника, змінювати позиції.
Приблизно через день, коли сотня базувалась в цьому лісі, розвідник сотні «Вовк» повернувся із завдання, та не попрямував до штабного вогню, щоби доповісти про ситуацію, яка склалася на даному терені, а був напідпитку і прийшов до вогню одного із роїв і тут його зустрів сотник. Побачивши його в такому стані, він розсердився і, глянувши уважно на «Вовка», сказав: «Ще ніхто всю горілку не перепив і москалів не перебив. Я вам говорив про це, а ви далі за своє». Розвідник на те відповів, що потрапив на весілля і там дізнався, що його жінку і двох дітей вивезли у Сибір і через те він хильнув горілки. Йому з очей потекли сльози. Тоді сотник поклав йому руку на плече і мовив: «Не переживай, друже, ми ще повоюємо, а жінка не пропаде, там наших багато. Дасть Бог повернеться», і пішов від них. Тоді «Вовк» сказав, що готовий «віддати життя за такого сотника».
Різні пригоди зустрічались повстанцям, коли вони мандрували селами, лісами і горами, були веселі і сумні, трагічні і не дуже. Так, коли сотня була на постої в Баличах Зарічних, повстанець «Борис» стояв на варті і почув одну розмову. Недалечко від нього один із старшин зустрівся з дівчиною, яку,


напевно, кохав. При зустрічі вони міцно обнялись, але через деякий час вона вивільнилась із його обіймів і відійшла в бік. Тоді старшина промовив: «Так ти мене не любиш?» Оленка, так звали цю красуню, відказала: «Як можна не любити такого гарного хлопця та ще й старшинського чину, але що 4 буде із нашої любові? Я також дещо роблю для вас, і про це, напевно, знають сексоти. Як я сама попаду в тюрму чи на виселку в Сибір, то собі якось раду дам, а якщо з дитиною, і, не дай Бог, щось з тобою станеться, то що тоді? Дитину нашу виховають яничаром. Якщо ми переживемо ті лихоліття, тоді я буду твоя і тільки, а тепер...» Вона міцно обняла, поцілувала повстанця і пішла. Він ніяково повернувся і, побачив вартового, промовив: «Вона права і має цілковиту рацію, а насильно брати, то за такий вчинок — голову знімуть». Минуло понад п’ятдесят років, наш свідок відвідав це село і перепитав про ту дівчину і почув таке: її арештували, судили і після багатьох років каторжних робіт вона передчасно померла, і навічно її прах спочив у непривітному холодному Сибірському краю. Геройськи, на полі бою, загинув і її коханий.
<
Будучи на постої в Демні-Сулятицькій, сотник відправив стрільця в роз- ш
відку, бо в селах Сулятичах і Баличах Подорожніх стояли більшовицькі гар- н?
нізони, і він змушений був два рази переходити вбрід через р. Свічу, а вже О
була пізня осіння пора. Виконавши доручення, повернувся пізно ввечері, о
мокрий і голодний, а вечері не залишилось. Він запримітив у сінях хати, де ш
відпочивали побратими, бочівку з сиром, а в сінях було темно, тож і вирі- <
шив сиром вгамувати голод, і добре поласував. На це господиня дому по- ^5
скаржилась ройовому. Той вишикував усіх у дворі і строго перепитав: «Хто с;
з’їв сир?» Розвідник признався, що пішки пройшов майже 20 км, дуже вто- О
мився і зголоднів. Бочівки стояли в сінях і він не бачив, скільки з’їв. Тоді Г0
господиня спитала, що відчув його шлунок. Той відповів, що нічого, бо сир §
був дуже, дуже смачний. На те господиня дому і всі хлопці розсміялись, вона махнула рукою і, сміючись, просила сотника, аби той не карав розвідника.
На початку січня 1945 року, командування УПА забрало сотника «Корнія». Прощання було коротке: «Сотня струнко! На плече кріс! Крісом честь віддай! Праворуч глянь!» В ту прощальну хвилину майже в кожного повстанця застряв у горлі якийсь клубок. Вони любили його, як доброго батька, бо своєю поведінкою, простотою і чеснотою він полонив їхні серця і став прикладом в їхньому нелегкому повстанському житті.
На місце «Корнія» командування УПА призначило сотником «Нечая», який був родом із Нагуєвич, що на Дрогобиччині. У 1939 р. він емігрував на Захід, де проходив вишкіл у старшинській школі. У 1941 р. він повернувся і очолив загін теренової народної самооборони, воював у Карпатах проти партизанів Ковпака, завдаючи їм великих втрат. З ними прибули також двоє повстанців під псевдами «Курт» і «Сірко».
Сотник «Нечай» був дуже строгим і вимогливим до своїх підлеглих. Любив дисципліну. За будь-яку провину карав. Своєю поведінкою надавався бути командиром регулярних військ, що живуть у казармах. З самого початку він заявив, що хоче навести порядок на теренах Дрогобиччини та Сам- бірщини.
Коли ми були на постої в Кавчому Куті, до сотника прибігла дівчина і повідомила, що до села Вовснів (Межиріччя), що на Жидачівщині, приїхали
357


енкавеесники на п’ятьох фірах і готуються вивозити людей до Сибіру. Відразу ж, без попередньої розвідки, було дано команду: «Дві чоти в бойовому виряді марш!» І вони в швидкому темпі добралися до села, бігши по рівному відкритому полі. Ворог помітив повстанців і першим відкрив кулеметний
і 	мінометний вогонь по їхніх позиціях. З самого початку було вбито їхнього кулеметника, а також двох офіцерів-енкавеесників. Тільки тоді «Нечай» зрозумів, що ворогів більше від повстанців, і наказав відступити. Вже ввечері вони прибули в с. Держів Миколаївського району. З Держова повстанці направились рейдом через Дорожів, Колодруби та інші села. В цих селах було багато молодих людей, які не були мобілізовані на фронт, але лише поодинокі спілкувались із ними. В селах Дрогобиччини зустрічались громади баптистів: вони не шкодили їм, але й не помагали, а коли повстанці заходили в їхні хати, то вони просто залишали їх. На Святвечір 1945 року вони прибули в рідне село сотника — Нагуєвичі. Три дні повстанці просвяткували там, ходили колядували, їх радо зустрічали. Ніхто їх не видав. На цих теренах вони провели кілька бойових акцій з підрозділами НКВС, але в результаті і одні, і другі зазнали значних втрат. Далі сотня попрямувала на Самбірщину, села якої розташовані далеко одне від одного, територія була заліснена, траплялись болотисті місця і трясовиння, які навіть зимою не замерзали. Такі терени були придатні для невеликих відділів або груп із місцевого населення, які добре знали свою місцевість. Маневрувати у випадку облави було дуже важко, та й з харчуванням не все було гаразд. їх постійно переслідували війська ворога. Бойові операції не підкріплювались розвідкою, вони нічого не знали про пересування ворога, який постійно наступав на п’яти. Така ситуація відчутно сковувала їхні дії. Навіть поранених не було де розмістити, щоби забезпечити їхню безпеку. Все це викликало невдоволення серед повстанців. У тяжкі критичні ситуації вони часто добрим словом згадували попереднього сотника. Зима не здавала своїх позицій, тиснули морози. Повстанці прибули в одне село, щоби хоч трохи зігрітись і тільки-но поснули, оголосили тривогу. Вискочивши із хат, вони зрозуміли, що їх оточено, вони метнулися до лісу, але звідтіль почали стріляти. Тоді ройовий «Летун», а був він відважний і везучий — як говорили повстанці, швидко зорієнтувався в ситуації. Тож «Летун» разом зі штабним лікарем «Голубом» непомітно підібрались до ворожої засідки, розстріляли кулеметне гніздо, і рій кинувся в те «вікно» і щасливо вийшов із оточення, а сусідній рій, будучи далі від них, залишив на полі бою шість побратимів.
«Нечай» нервував, коли був сердитий, обзивав своїх підлеглих, чіплявся до найменших дрібниць, врешті його зненавиділи. Вояки говорили поміж собою, що за останні три місяці вони втратили своїх побратимів більше, аніж за рік командування «Корнія». Незабаром, після цієїтрагедії, їх знову обстріляли з мінометів біля якоїсь залізниці. Були вбиті, і двох поранених повстанці змушені були нести дуже далеко, аж до села Медвежого, де був актив ОУН. Тоді сотник «Нечай» наказав повертатись на Дрогобиччину. Хтось із повстанців крикнув: «Ми повертаємось на свої попередні терени». «Україна не є на своєму терені — Україна від Сяну по Кавказ», — у відповідь почули голос сотника. Тут закричали: «Ворог справа», і всі побігли ліворуч від «Нечая». З ним залишилось тільки двоє — «Курт» і «Сірко». На ходу передали, що сотнею коман-
358


дує «Муха» (чотовий першої чоти), а чотовим назначено «Летуна». «Муха» був талановитим, відважним воїном, ще з 1942 року командував загоном народної самооборони, вів бої з німцями і совєтськими партизанами, здобував зброю. І його хлопці складали хребет сотні «Месники» в 1944 році. І так вони під проводом «Мухи» добрались до теренів попереднього базування за ріку Свіча. Залишилось їх не так вже й багато: 40-50 бійців. жГ
Настала довгождана весна 1945 року. Усіх охопила сильна втома: далися взнаки голод, холод, рейдові марші в морозну зиму, переслідування воро- X
гом. У селах лісистої місцевості, куди вони прибули, вичерпувались продук- і
тові запаси, бо кожного дня треба було когось годувати. Тому посилали <;
господарників у багатші села, у бідних людей було заборонено щось брати. ^
А коли вибору не було, тоді приходилось тамувати голод багаторічними за- □;
пасами: горохом, квасолею, бобом, житніми сухарями, вівсяними ощипка- О
ми, сушеними яблуками і грушами, які вони зберігали на всяк випадок. >
Нищилось взуття, літом доводилось носити личаки. Однак на долю ніхто не нарікав. У сотні залишались фізично загартовані, обстріляні, морально й ш
ідейно стійкі повстанці. Практично це були смертники. Від дощу, морозу, £
вітру гартувались їхні молодецькі тіла. І як часто співалося: «вітер обсушить, О
а мороз не зрушить, тим наше тіло міцне». Навіть у важкі хвилини вони о
жартували і крізь сльози сміялись, співали пісень. Велика любов до Бога і ш
України надавали їм наснаги, сили і віри, з якою вони йшли у бій. Стрільці <
сотні гордились, що нарешті служать в українській армії, що захищають від ^
ворога своїх батьків, рідні хати і села, прабатьківську землю, що не пролива- ють кров на фронтах, захищаючи інтереси інших держав, а ще гірше — О
ворогів-поневолювачів. Збройно вони не могли перемогти ворога, але це го
була перемога незнищенного духа української нації.
Десь наприкінці червня 1945 року сотню «Месники» викликали в Карпати. Згідно з наказом командування УПА — за підбурювання до дизертирства, за невиконання наказу сотника «Нечая», за самовільне присвоєння сотенного звання, був винесений вирок до розстрілу чотового «Муху», а сотенним було призначено «Летуна». Після цих подій, біля села Труханів сотню «Месники» об’єднали з куренем «Бойки», в якому, внаслідок кривавих боїв з ворогом, залишилось біля 200 вояків. У складі цього куреня була сотня «Бродича», в якій з 1 березня 1944 року став вояком Матвій Іваник зі Стрия.
Курінним «Бойків» був Михайло Бабич, 1910 р. н., псевдо «Трясило», народився у с. Нижнє Синьовидне, що на Сколівщині, відомий діяч ОУН з тридцятих років. Неодноразово був заарештований польською поліцією, приділяв велику увагу роботі з молоддю, займався також виданням підпільної літератури. Військовий вишкіл пройшов у польському війську, служив у батальйоні «Нахтігаль», брав участь у створенні Української Народної Самооборони. Курінь «Бойки» він організував у жовтні 1944 року, ставши його першим командиром; учасник багатьох боїв із російськими окупантами. Сотня імені Богдана Хмельницького, що входила до цього куреня, залишалася непереможною до 24 липня 1948 року — до часу її розформування і переходу до збройного підпілля ОУН. Загинув 19 березня
1946 	року, обороняючи криївку у лісі біля с. Кам’янка: тоді у боротьбі із повстанцями було використано заборонену хімічну зброю. Його тіло, ра-
X
со
359


зом із тілами полеглих друзів, карателі завезли до районного центру — м. Сколе і викинули на т. зв. «Альтанці».
У перших числах серпня 1945 року надійшов наказ командування УПА вирушати за кордон у Чехословаччину. Там вони отримали так звану «залізну порцію»: сухарі, кілька кісток цукру, кусок сухої ковбаси. Перед відходом оголошено звернення до вояків: «Хто не може, або не хоче йти з нами, може залишитися». З рядів вийшло шість осіб. Здали зброю і покинули повстанців. Сотня, з тугою на серці, вирушила в рейд. Коли зупинилися на перепочинок в с. Головацьке, жінки, які втратили своїх чоловіків, попросили накосити трави на сіно для худоби. Ті радо погодились. Один чоловік із села клепав і правив коси, а вони на полонинах викосили, що тільки можна було. Жінки в дерев’яних бочівках з герметично закритими кришками принесли гарячий обід і дуже дякували їм за їхню працю.
За допомогою місцевих людей вони перетнули Карпатський перевал, де проходив кордон між Галичиною і Закарпаттям, який дуже ретельно охороняли вороги, аби ідеї національно-визвольної боротьби не поширювались по той бік Карпат. Недалеко м. Сваляви повстанці зайшли в село, щоби повечеряти. Селяни принесли газету і вказали на брехливу статтю, що маємо Радянську Україну, що ліси, поле, заводи — все наше, то якої України хочемо. Коли сотенний «Летун» відлучився від гурту і підійшов до потічка, щоби помитися, то до нього підбігло п’ятеро косарів і закричали: «Ходи-но, бандюго з Польщі, на міліцію». Та «Летун» вихопив з-під одягу автомат і націлився на них. Тоді вони почали проситися і він їх відпустив. Однак вони відразу ж повідомили енкавеесників і ті пішли слідом за повстанцями. За ніч вони відірвалися від переслідування і зайшли в густий ліс, де ріс один лиш ясен і тис. Тут повстанці зупинилися перепочити і розвідка повідомила, що вони попали в оточення совєтських військ. Вирішили викрасти «язика», щоби дізнатися, що то за військо. Через деякий час привели двох солдат, які були родом із Житомирщини. Вони розказали, що то армія Четвертого Українського фронту повертається із Німеччини на Японський фронт. Танки і артилерію повезли потягами, а армію хочуть за одно використати, щоби прочесати ліси і очистити Карпати від німецьких нацистів, що залишились. Тоді політ- виховник УПА, псевдо «Батько», детально розповів, хто вони такі і за що борються. Солдати дуже налякались. Тоді курінний «Трясило» заспокоїв їх і сказав, що вони є нашими братами і полонених ми не страчуємо. То тільки енкавеесники невинних людей вбивають або ж вивозять у Сибір. На фронтах вони перенесли так багато терпінь і мук, а Бог дарував їм життя. їх удома ждуть дружини, діти і внуки, тож хай повертаються в свою частину і скажуть їхнім старшинам, що заночували в молодиць. Та загалом, фронтовики воювати не хотіли, уникали сутичок із повстанцями, а інколи навіть домовлялися, щоби не нападати одне на одного.
Врешті, повстанцям було наказано окремо чотами і роями розійтись в усіх напрямках, щоби під прикриттям ночі вийти з оточення, а збірний пункт було призначено в с. Танява. Коли всі розійшлись, зчинилась сильна стрілянина. Два дні тривали кровопролитні бої. Ось що розповідав повстанець «Борис»: ройовий Данилишин зі села Тернавки, що на Жидачівщині, пішов на хитрощі — він сказав, що «більшовики не догадаються, що хтось зали-


шився на цьому місці, а через день ми роздивимося, як пройти через село, яке було видно з північного боку. Тож вони сховались у непрохідних густих кущах ожини і малини. Наступного дня, як тільки-но почало смеркати, проскочили через село і натрапили на засідку, з якої почали стріляти. Тоді вони розбіглися в різні боки. Повстанець «Борис» і його побратим із Каменки-Струмелової вдвох добрались до с. Латірки. Звідти добрий чоловік переправив їх через кордон у с. Гусне, де знаходилась прикордонна застава, і вони направились у бік Мохнача. В цій місцевості десь бере свій початок ріка Стрий. Поволі добрались вони до збірного пункту в с. Танява. Назустріч вийшли хлопці і дівчата, які чергували, і повідомили, що в село прибув гарнізон НКВС: вони напевно в якийсь спосіб дізналися про місце їхнього збору.
Була дана команда невеликими групами повертатися на свої терени і чекати нового наказу. Вони обоє відправились назад. Так добирались і інші стрільці. Всі чекали, коли покличуть їх у сотню. Але цього не сталося. Ось яка доля спіткала деяких із них:
• Беймук Петро (1920-2000), член ОУН із 1941 року, псевдо «Борис», повстанець із 1944 року,
1946 	року за наводкою сексота був схоплений НКВС, суджений на 10 років каторги, яку він «від дзвінка до дзвінка» відбував у концтаборах Вор- кути, належав до Братства ОУН-УПА, до останьої хвилини перебував у рядах борців за кращу долю рідного народу і на цьому пості помер у 2000 році, похований на цвинтарі в Стрию;
• повстанці із с. Дашава: Сікора Яків (1919— 1945), псевдо «Чайка», Кобрин Степан (1921 -1947), псевдо «Вишневецький», обидвоє були в сотні «Корнія», «Чайка» був у почті сотника. У вересні 1945 року повстанцям «Чайці», «Вишневецькому» та «Міні» (прізвище якого невідоме) було дано секретне доручення на Дашавських теренах: вони утрьох зайшли до умовної хати Гапія Якова (біля млина), на виході з хати енкавеесники зустріли їх автоматним вогнем, ніч була місячна, «Чайка» йшов першим і був убитий, а господар хати, «Вишневецький» і «Міна» — поранені; вороги, відступаючи, захопили тіло «Чайки» і завезли його на німецький цвинтар в с. Загірне. Спроба підпільників викрасти тіло не була успішною—тіло охороняли, поки
Сікора Яків
Кобрин Степан
<
Ш
-О
І—
О
о_
0 ш <
1 _0 СЦ
О
со
го
X
со
Стельмахович Лев
361


Могила повстанця “Чайки”
воно не розклалось, і лише тоді закопали. Зараз на цій могилі стоїть хрест пам’яті; а повстанцям «Вишневецькому» і «Міні» надали медичну допомогу і, вилікувавшись, вони продовжили боротьбу; подальша доля їх невідома;
• Стельмахович Лев, 1925 р. н., родом із с. Конюхова, що на Стрийщині, член ОУН із 1943 р., псевдо «Жайворонок». Навчався в Стрийській гімназії, вступив до УПА в 1943 р., закінчив старшинську школу в «Олені», воював у складі куреня «Бойки». Учасник боїв у лісах біля с. Сопіт Сколівського району. Перебуваючи на лікуванні у рідному селі був виданий зрадником. Арештований енкавеесниками і засуджений в грудні 1945 р. на 15 років ув’язнення, яке відбував у Воркутинських таборах.
Іоник Матвій, 1926 р. н., родом із с. Сопіт Сколівського району, із
1945 	р. — боєць сотні «Бродича», що входила до куреня «Бойки». У цьому бою був поранений в голову і живіт. Після одужання, під час виконання завдання у м. Сколе, його було схоплено і засуджено на 15 років таборів.
• аби з’ясувати, якою була подальша доля славного героя — сотника УПА «Корнія», автор зустрічався з багатьма людьми із різних сіл двох районів і потрохи зібрав деякі відомості про нього і про його односельчан-патріотів. Згідно з наказом командування УПА, сотникові «Корнію» доручили невеликий загін повстанців, аби знищити небезпечну опергрупу енкавеесників на Стрийщині, яка своїми бандитськими діями нищила підпільників і знущалась над цивільним населенням. Цьому загонові вдалося знищити цей підрозділ ворога. Потому провід ОУН-УПА призначив «Корнія» окружним провідником служби безпеки;
• односельчани «Корнія» (с. Верчани): Бабій Іван (1910 р.н.), член ОУН з 1936 року, активний і діяльний пропагандист національно-визвольного руху, перебував на нелегальному становищі, заарештований в 1947 р., засуджений на 15 років каторги в Сибіру, подальша доля його невідома; Білик Олена (1920-1947), членкиня жіночої мережі ОУН із 1938 року, навчалась у Стрийській українській гімназії, віддана патріотка, арештована 1941 року за антибільшовицьку пропаганду і замордована в Стрийській тюрмі; Гаврильців


Марія (1921-1948), членкиня жіночої мережі ОУН із 1938 року, псевдо «Ластівка», розвідниця ОУН і УПА, 1948 року в бою з енкавеесниками важко поранена в с. Угольна Стрийського району, через відсутність належної медичної допомоги невдовзі померла в цьому ж селі, похована у братській 4 могилі на цвинтарі біля церкви; Маркоць Христина (1923-1947), членкиня жіночої сітки ОУН з 1939 року, псевда: «Леся», «Ластівка», зв’язкова ОУН і УПА, загинула в криївці господаря Петра Цюнечка в с. Комарів Стрийського району, перед смертю знищила секретні документи і друкарську машинку, енкавеесники стріляли в криївку ракетами і від їх диму вона задихнулась, коли її виносили мертву, то очевидці стверджували, що її рот був заповнений клаптиками паперу зі знищених документів, тіло її забрали в м. Стрий; Маркоць Дмитро (1890 р. н.) та його дружина Марія (1893 р. н.) були прихильниками ОУН, вивезені у 1939 р. в Сибір на каторгу за національно-визвольну боротьбу їхньої дочки Христини, подальша доля їх невідома; Мельник Іван (1920 р. н.), член ОУН з кінця 30-х років, повстанець, в УПА з 1944 року, був у
<
X
сй
сотні, подальша доля його невідома; Пекар Михайло (1922-1948), член юнац- ш
тва ОУН із 1938 року, закінчив Стрийську гімназію, навчався у Львівському н?
таємному університеті, в УПА з 1943 року, проходив вишкіл пропагандистів у О
Карпатах, пропагандист кущової боївки на Стрийщині, загинув під час пере- о
стрілки з енкавеесниками в м. Львові, місце поховання невідоме; Ференц ш
Роман (1918-1941), член ОУН із 1936 року, закінчив Стрийську українську <
гімназію, пройшов вишкіл розвідників у 1940 році за кордоном, працівник ^
СБ ОУН, член похідних груп ОУН на східні терени України, арештований гес- тапівцями в 1941 р. і замордований у нацистському концтаборі, місце похо- О
вання невідоме; Ференц Ольга (1920-1945), членкиня жіночої мережі ОУН го
із 1938 року, псевдо «Підгорянка» (рідна сестра Романа), закінчила Стрийську гімназію, вчителювала в с. Верчани, окружний провідник жіночої мережі ОУН, окружний керівник зв’язку УПА, загинула в бою з енкавеесниками на теренах с. Розгірче Стрийського району, вночі вірні друзі (Марія Попович — «Гуцулка» — районова провідниця жіночої мережі ОУН, Василь Цюрко — «Запорожець» — станичний юнацтва ОУН с. Жулин, Михайло Вацко — «Дуб» — повстанець, перевезли тіло загиблої в с. Жулин і поховали в братській могилі на цвинтарі; Ференц Михайло (1883 р.н.), активний і дієвий прихильник ОУН і УПА, греко-католицький священик с. Верчани, за відмову підписати згоду про підпорядкування Московському патріархатові, за націоналістичну працю сина Романа і дочки Ольги, разом із дружиною Катериною вивезений на каторгу в Сибір, подальша їхня доля невідома; Яцків Дмитро (1908-1942), член УВО з 20-х років, член ОУН з 1929 року, навчався в Стрийській українській гімназії, в 30-х роках покликаний бути повітовим провідником ОУН на Стрийщині, працював у «Просвіті» , «Соколі», підчас окупації Стрийщини німецькими військами емігрував на Захід, зупинився в м. Сянок, де у 1939- 1940 роках був окружним директором Союзу кооперативів, на початку війни із СССР, у 1941 році, з похідною групою ОУН прибув до Львова, брав участь у проголошенні Акта відновлення державності України, був призначений заступником міністра народної господарки, разом із іншими членами державного правління 15 вересня 1941 року був заарештований гестапо, кинутий до в’язниці Ментелюпіх у Кракові, а пізніше переведений до концтабору
363


в Аушвіці, де і загинув, місце поховання невідоме; Гудзоватий Петро (1912— £ 1946), народився в с. Володимирці Жидачівського району в сім’ї хлібороба,
№5^ початкову освіту здобув у рідному селі, пізніше закінчив семінарію у Львові,
член ОУН із початку 30-х років, з 1932 року працює дяком у с. Верчани і > с. Підгірці Стрийського району, організатор і керівник хору в с. Верчани, вчи¬
телює в сільській школі, ті, хто його пам’ятають, кажуть, що він мав сильний і гарний голос, знав багато пісень і навіть складав їх, був веселої вдачі і твердої р волі, дуже вродливий і мав великий вплив на молодь, зокрема і на Миколу
Сеніва — майбутнього сотника «Корнія», за дорученням ОУН проводив згур- ^ тування молоді та підготовляв їх до національно-визвольних змагань, у
< 1935 році працював диригентом хору в м. Долині, де був заарештований
^ польською владою за приналежність до ОУН і сидів у Стрийській тюрмі, з
X 1939 року переходить на нелегальне становище, подальша доля невідома;
^ Петро Гудзоватий, діє під псевдонімом «Очеретко» у ранзі хорунжого (1943—
2 1944), з листопада 1943 року — заступник командира УПА-Північ, шеф штабу
со воєнної округи, загинув у бою з військами НКВС на Волині.
сї
Бій на хуторі Береги
За переказами, сотник «Корній» загинув у травні 1945 року. Саме тоді повстанці прибули із Карпат у с. Голобутів. Повечерявши у сільській школі, вони з першими сутінками відправились у напрямку с. Нежухів, а далі — до хутора Береги. Серед них і був сотник «Корній», його побратим «Карпо» та декілька осіб старшинського чину УПА зі своєю охороною. День перед тим до с. Добряни прибув із Карпат і Михайло Дереж, псевдо «Моряк», завітавши до своєї сестри Анни, аби зустрітися з дружиною Мілею і побачити свою дворічну донечку. Він попросив, щоб йому приготували білизну і сухарі, адже терміново потрібно у Карпати. Саме 24 травня до нього завітав районо- вий провідник Василь Швець, псевдо «Кармелюк», вони довго говорили і, врешті, відправились на хутір Береги, що був за 5 кілометрів від села: там повинна була відбутись важлива нарада. Хутір розташований у лісистій місцевості, а тому деякі жителі у ці непевні часи полишили свої хати і жили в своїх рідних у сусідніх селах, навідуючись лише вдень, аби порядкувати на своїх городах і в садках. Повстанці, добравшись до крайньої хати, яка була порожня, розставили варту і полягали спати. Та хтось, напевно-таки, знав про те і повідомив НКВС: саме в час твердого сну, перед світанком 25 травня, окупанти оточили хутір. На жаль, ніхто не може сьогодні детально розповісти, як саме загинули в тому нерівному бою наші повстанці в цю ніч. У навколишніх селах довго було чути постріли з різної зброї, не стихали кулемети, рвалися гранати. Ніхто не здався живим до рук ворога. 20 повстанців героїчно полягли на полі бою.
Наступного дня після трагічної події на хуторі до голови сільської ради Івана Тарнавського прийшли енкавеесники і наказали «хоронить бандэр». Коли голова прибув на місце подій, то побачив викопану широку, але неглибоку яму і чотирьох жінок, які, встеливши дно ями соломою, збирали закривавлені тіла повстанців і опускали їх до ями. Коли на другий день сюди прибігли Михайлова сестра Анна і його дружина Міля, то побачили, що вся хата була в крові, а на підлозі було багато попелу і недогорілих шматків паперу.
364


А десь через тиждень в Миколи Герасиміва із с. Добряни заквартирував повстанець «Чорноморець». Микола почув його розмову із підпільницею Лесею про те, що на хуторі загинув сотник «Корній», але серед загиблих повстанців не було декого з тих, хто мав би там бути. Та незабаром поширилась чутка, що косарі, які косили траву десь за 500 метрів від місця трагічних подій, знайшли в траві розкладене тіло чоловіка, впізнати якого було вже неможливо. Він був поранений у живіт, перев’язаний бинтом і сорочкою, яку він розірвав, аби, напевно, зупинити кров. Хлопці із с. Заплатин перенесли останки на хутір і поховали поряд із могилою побратимів. Трохи пізніше на це місце, крадькома, щоби не запримітив ворог, прийшли Анна і Міля, але тіла вже не застали. Утім, Міля, напевно на те була Божа воля, знайшла неподалік шапку-мазепинку і впізнала ниточку, якою вона пришивала ґудзика до шапки свого чоловіка. Ось так виявилося, що загиблим був повстанець «Моряк». Прориваючись із оточення, він був поранений, сам перев’язав собі рани і, стікаючи кров’ю, намагався заповзти у безпечне місце. Напевно, сподіваючись на допомогу, бо, як говорили люди, хтось із перехожих чув стогін, але боявся підійти. При зустрічі з Ярославом Самком, що з села Не- жухів, мені вдалося дізнатися, що з оточення вдалося вийти сотникові УПА Василеві Тимчишину, псевдо «Орел», який постійно носив військову форму радянського офіцера в чині капітана і якому раніше вже тричі вдавалося виходити із критичної ситуації, коли його намагалися схопити енкаве- есники. Так сталося і вчетверте — той раз на хуторі Береги: як тільки-но почало світати, він підійшов до солдат, наказав їм кудись іти, а сам швидко зник біля річки Колодниці, що протікала недалеко. Солдати, побачивши свого капітана, зрозуміли, що їх обмануто і розпочали пошуки сотника. Але наздогнати його не змогли, а тому почали стріляти і поранили його в обидві ноги.
«Орел», стікаючи кров’ю, сховався під густим кущем верболозу, сяк-так перев’язав рани і, затаївши подих, просидів там більше
Могила на хуторі Береги
Вшанування пам *яті полеглих на хуторі Береги
365
ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У СПОГАДАХ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Дереш Михайло
МазякАндрій
Ковальський Василь
години. Коли небезпека проминула, почав переходити вбрід річку. Спочатку вода була неглибока, потім, де була яма, переплив річку і, ховаючись, доповз вздовж берега до с. Заплатин. Звідти сільські хлопці перевезли його в Голобутів, де йому було надано медичну допомогу. На щастя, кістки ніг не були ушкоджені і його переправили в Карпати. Десь через рік сотник «Орел» був важко поранений в бою з енкавеесниками біля с. Жулин. Селяни сховали героя, але він, без належної медичної допомоги, помер. Поховали його на сільському цвинтарі. Також із оточення зміг вийти повстанець Дмитро Коцюк( 1924-1945), народжений в с. Голо- бітів. Член ОУН із 1943 року, в УПА з 1944 року. Наприкінці 1943 року заарештований німецьким гестапо за відмову служити в «баудінсті» і запроторений до концтабору на Персенківці, біля Львова. Коли відступали німецькі війська, йому вдалося звільнитись і втекти. На хуторі прийняв бій з енкавеесниками, був поранений в руку, але також зміг вибратися з оточення і вилікуватись. Але дещо пізніше він, разом зі своїм батьком, загинув у бою з енкавеесниками біля свого рідного села. Таким чином, тоді, на світанку 25 травня, вдалося вирватися із оточення на хуторі Береги трьом повстанцям.
Минали роки. Не стало й хутора Береги. І на могилі і довкола неї, де пролилася кров повстанців, все поросло лісом і буйними травами. Але посередині могили виросла велика груша, наче хрест пам’яті. Невідомо хто її посадив. Десь у 80-х роках XX століття ця груша рясно вродила. Саме сюди, серед літа, коли груша налилась плодами, прибув якийсь невідомий гість (напевно з КДБ). Оглянувши це місце, він наказав з коренем викорчувати цю грушу. Довго опиралося дерево потужному тракторові, який з різних боків заходився вивертати її із землі. Врешті упала буйна груша в зеленому, як рута, листі і в рясних пахучих плодах, але корінь таки залишився в рідній землі... Потрощене, знівечене дерево затягли в старе русло Колодниці. Так, напевно, замітав свої криваві сліди кат, який боявся навіть мертвих повстанців. Боявся, що може колись хтось спитає: «Хто лежить у цій могилі? Хто умертвив їх?» Дозволено пишатись на нашій землі чужинським могилам: австрійським, російським, німецьким, польським... Лише наші, українські, могили вороги
366


розорювали, зносили, затоптували, засівали бур’янами, аби й сліду їх не залишилось. Та дарма, дух української нації незнищенний. Ми вічні, бо ми — в грудках землі, в камені, в дереві, в травах і зіллі, в подиху вітру. Московському окупантові не вдалося змусити забути наших героїв, які віддали своє життя за волю України. Народ зберіг їх у своїй пам’яті. І на місці загибелі героїв мешканці навколишніх сіл насипали високу могилу, встановили березовий хрест і на табличці висікли імена полеглих. Тепер там стоїть капличка, щороку відправляється поминальна Служба Божа при великій кількості людей із навколишніх сіл та районів, а також — побратимів по зброї.
Короткі відомості про повстанців, які полягли на полі бою з енкавеесниками 25 травня 1945року на хуторі Береги, біля села Заплатин Стрийського району.
Сенів Микола (1920-1945), народився в селі Верчани, член ОУН із 1936 року, псевдо «Корній», сотник УПА;
Тиркус Павло (1923-1945) народився в селі Верчани, член ОУН із 1941 року, псевдо «Карпо», член почту сотника «Корнія»;
Дереш Михайло (1916-1945), народився в селі Добряни, член ОУН із 1941 року, псевдо «Моряк», командир боївки УПА з 1943 року;
Білецький Павло (1927-1945) народився в селі Добрівляни, член юнацтва ОУН із 1941 року, в УПА із 1944 року;
Мазяк Андрій (1912-1945), народився в селі Добряни, член ОУН із 1930 року, псевдо «Білий», в УПА з 1943 року;
Ковальський Василь (1921-1945), народився в селі Лисятичі, член ОУН із 1939 року, в УПА з
1943 року;
Ощанський Михайло (1917-1945), народився в селі Тейсарів Жидачівського району, в УПА з
1944 року;
Татарин Михайло (1925-1945), народився в селі Нежухів, член ОУН із 1943 року, в УПА з 1944 року;
Бас Федір (1926-1945), народився в селі Нежухів, член юнацтва ОУН, в УПА з 1944 року;
Диба Іван (1922-1945), народився в Стрию, член ОУН із 1941 року, в УПА з 1944 року;
Возний Євстахій
Швець Василь
<
Ш
-О
к-
О
а.
0 ш <
1 _д
о
са
оо
X
ш
Павлів Петро
367


Чайковський Василь (1920-1945), народився в селі Завадів, член ОУН із 1930 року, станичний села Завадів;
Возний Євстахій (1911-1945), народився в селі Семегинів, член ОУН із
1934 	року, псевда — «Вуж», «Луговий», станичний села, в УПА з 1944 року;
Швець Василь (1914-1945), народився в Хмельницькому, псевдо «Кар- мелюк», сотник УПА, офіцер радянської армії у чині капітана, в час окупації Стрия перейшов на бік УПА для боротьби з комуністичним режимом, командир кущової боївки;
Станківський Дмитро (1909-1945), народився в селі Заплатин, член ОУН із 1930 року, член почту командира «Кармелюка»;
Держко Василь (1916-1945), народився в Стрию, член ОУН із 1930 року, сотник УПА;
Тимчак Ілля (1915-1945), народився в селі Добрівляни, в УПА з 1944 року, член ОУН;
Стасів Іван (7-1945), народився в селі Добрівляни, в УПА з 1944 року, член ОУН;
Павлів Петро (1921-1945), народився в селі Вівня, член ОУН, псевдо «Малина», зв’язковий, в УПА з 1943 року;
Березецький Петро (1921-1945), народився в селі Голобутів, член ОУН із 1939 року, в УПА з 1943 року, член почту командира «Кармелюка»;
Костів Василь (1921-1945), народився в селі Голобутів, член ОУН із
1943 	року, в УПА з 1943 року.
Пісня про бій на хуторі Береги
І розлетілась сумна вістка По наших селах і містах,
Що впали хлопці молодії На тих нещасних Берегах.
Як розпочався справжній бій,
А «Кармелюка» уже не стало,
Упав зігнувшись «Білий»
І вийшов «Пріма» та не впору,
Бо не судилось йому жить І скриком: «Хлопці! Ну до бою!»
А бій реве, гуде, шумить,
Хлопці падають, бо сил не мають,
Комуна преться без ваги.
«Дружино, браття, ще раз дружино», —
Кричить «Моряк» вже без ноги.
«Моряк» пробивсь, хлопців не стало,
Він впав від болю і лежить.
Згадав про хлопців — сумно стало,
А кров рікою вже біжить,
Упали хлопці, славно впали,
Бо за Україну вони полягли.
Та їх ідея ще живе,
А в бій Бандера поведе.


Секретарю ЦК КП(б)У тов. Хрущову Информация
О 	ходе борьбы с бандитами по районам Дрогобычской обл. за период с
20 	мая по 20 июля 1945 г.
24 	мая в Мединическое РОНКВС поступили очередные данные о том, что в селе Кавсько бандиты собирают для себя деньги и продукты.
В ночь на 25 мая у селе Кавсько были организованы в двух местах засады. Одна из засад задержала подводу с ехавшими на ней четырьма бандитами. На допросе бандиты показали, что они едут на хутор Береги Стрыйского р-на, где находится банда «Остапа». Для ликвидации этой банды была срочно организована оперативно-боевая группа в колличестве 36 человек и в эту же ночь направлена на хутор Береги.
На рассвете 25 мая хутор был окружен. В результате завязавшегося боя убито 22 бандита и лишь трем удалось спастись.
Взяты трофеи: 4 ручные пулемета, 13 винтовок, 3 автомата, 5 пистолетов, 10 гранат и 1000 патронов.
Секретарь Дрогобычского обкома КП(б)У С. Олексеенко
(2) Я не вношу ніяких пропозицій, але в нас є факти, коли ястребки вбивають дільничних уповноважених. Зараз націоналісти об’явили мобілізацію в свої боївки, наказали всім робітникам у лісі і на підприємствах залишити роботу.
У нас є масові прояви дизертирства з шахт «Озокериту», лісу та інших установ. Було б не погано, так як у 1928-1929 роках, провести загальну мобілізацію в ФЗУ і не дати бандитам зробити з них бандитів.
Останнє: підкріпити область військовими силами і звернутись із відоз- вою-ультиматумом, у якій вказати термін явки і цей термін підкріпити військовими ударами, репресіями і так покінчити з українськими фашистами. Інакше ми будемо тягатись ще довго, нести великі втрати в своїх людях, і все ж таки ми прийдемо до цього, що треба об’явити терор.
Секретар обкому КП(б)У С. Олексеєнко
З копії документа архіву КДБ, який знаходиться в Народному музеї національно-визвольної боротьби ОУН і УПА в с. Кавсько Стрийського району, відомо, що про збір грошей і продуктів для повстанців в с. Кавсько 24 травня 1945 р. повідомив мешканець села, який співпрацював із НКВС, а про присутність повстанців на хуторі Береги зізнався на допиті хтось із двох, що були захоплені зі зброєю під час засідки.
Обох їх засудили на 10 років каторги.
З 1956 року після звільнення вони замешкали в Донецькій обл. Один із них приїжджав в с. Кавсько, а другого, напевно, мучило сумління, стид та ганьба або ж страх перекрили йому дорогу до рідного села.
369
ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У СПОГАДАХ


Героїчний чин сотні «Вікторія»
с*
35
<
с=
о
СО
Сотня «Вікторія» була створена на Волині. Під час наближення радянсько-німецького фронту відійшла у Карпати, щоби легше перейти лінію фронту.
Із розповіді Степана Хім’яка, 1925 р.н., вихідця
з 	м. Болехова, якого 19-річним хлопцем, ще за німецької окупації, взяли ранньою весною 1944 року на військовий вишкіл в УПА, що знаходився біля села Козаківки, але коли наближався фронт до Карпат, їх розпустили по домівках. Автору невідомо, в яких умовах сотні «Вікторія» доводилось рейдувати з Волині до Карпат і через лінію фронту. Достеменно відомо тільки те, що сотня отаборилася на території між селами Тисів, Паляниця,
Труханів, Розгірче Болехівського району Станіс- со лавської області і там проводився набір хлопців
^ для її поповнення. Степан Хім’як разом зі своїм
другом із Болехова Богданом Герциком також вступили до цієї сотні. Саме тоді прибуло поповнення добровольців, організоване ОУН зі Стрийсь- Хім’як Степан кого та Жидачівського районів. Сотня «Вікторія»
була в повній бойовій готовності, вишколена, так що її відразу довелося воювати супроти енкавеесницьких карателів. Недалеко від Сколе повстанці захопили радіостанцію, проводили вилазки в села Розгірче, Семегинів, Лукавець, Горішнє, Долішнє, звільняли людей, яких вивозили до Сибіру. Степан — «Горобець» — перебував у розвідгрупі, його останні точки були села Тинява і Тисів.
Ось що розповідала покійна Євгенія Хемій-Каменська, 1926 р.н., ізс. Тер- навки Журавнівського району, яка ще малолітньою вступила в ОУН у 1942 році, а через 2 роки стала районовою провідницею юнацтва під псевдо «Тигриця». В грудні 1944 року кур’єр проводу ОУН сповістила, що їй слід пройти вишкіл медичних сестер. Було їх десятеро дівчат і двоє хлопців. Навчання проводилось у Сколівському районі при сотні «Вікторія», яка охороняла вишкіл і була розташована у селах Труханів, Кам’янка, Бубнища: як згадувала Євгенія, на Різдво вони ще разом колядували. Згодом, як стверджував Степан, вони перейшли на терени тодішнього Журавнівського району, по дорозі прийняли бій із енкавеесниками в с. Лани Сколівські, що на Стрий- щині, і не дали їм змоги вивезти людей до Сибіру. Під новий (старий) рік із 12 на 13 січня 1945 року Провід ОУН-УПА поставив перед сотнею «Вікторія» завдання захопити в м. Журавно відділи КДБ і МВД, визволити в’язнів, але більшовики були завчасно повідомлені і добре укріпилися і після невдалого бою, повстанці відступили.
В цій акції брали участь сотні «Вікторія» і «Летуни». «Летуни» відступили в ліси понад р. Свічею, де утримували свої позиції. Сотня «Вікторія» прийшла в с. Корчівку на вечерю, по декілька осіб їх розмістили по хатах. Для безпеки розставили стійки вартових, постів було вісім. Повстанець Степан стояв на шостому. Коли тільки-но почало світати, з боку Калуша і Журавна почувся гул моторів: наближалась небезпека. Одні свідки стверджують, що в селі на той момент був відсутній сотник, інші ж свідчать, що сотник був на
370


місці і навіть конем під’їхав до одного з вартових і зі своїм охоронцем, узбе- ком за національністю, псевдо «Антипко», і запитував: «Що, будемо воюва- ти? Чи ні?»
Спочатку, коли почали стріляти по селі з танкеток та іншої зброї, запану- вала паніка, але надійшов наказ прийняти бій і виходити з оточення. Бій тривав зранку і майже до вечірніх сутінок. Десь біля 11-12 годин дня на горизонті з’явилися 2 літаки із Стрийського летовища, які на низькій висоті кружляли над селом і строчили кулеметними чергами по дахах домівок, ^
цивільному населенню, повстанцях, аж поки повстанські кулемети не відкри- <;
ли вогонь по цих «кукурудзяниках» (так називали в народі двокрилі літаки): сЗ
врешті вони, напевно пошкоджені, зникли з горизонту і більше не поверта- лись. А в обідню пору зі сторони Станіславщини прибуло чисельне більшо- О
вицьке підкріплення, яке в кілька разів перевищувало повстанців, та ще й із С
значною кількістю бронетехніки. Сотня була повністю оточена, перебувала ^
майже в критичній ситуації, доходило навіть до рукопашного бою. Прикрит- >
тям і водночас виходом послужив неглибокий яр, так званий «церковний» ^
потік. Більшовики намагались перекрити і його, але десь на виході ріс столітній ьо
вже дуб, під яким замаскувався повстанець із кулеметом і строчив по кара- н-
телях, прикриваючи повстанців, що відступали. Як говорили очевидці, що О
якби не той кулеметник, то напевно полягла б уся сотня. Дуб, під яким прий- 0
няв свій останній бій кулеметник, був посічений так, наче його порубали ш
сокирою. І під тим дубом поліг як герой кулеметник Ігор, поліг сорок П’ЯТИМ у цьому нерівному бою. Всі вони поховані на Корчівському полі, де насипана X
могила, з хрестом. Карпати здригались у цей зимовий день від жорстокої ^
битви. Енкавеесники вперто протистояли українським повстанцям. Вибира- О
ючись із оточення, вони були змушені повзти по-пластунськи, тягнути за СО
собою поранених, бо ворог стріляв безперестанку. Повстанці в різний спосіб х
і в різні боки виходили з оточення. Важко зараз встановити, скільки їх вийш- 00
ло з оточення. Автор припускає, що якщо це була бойова сотня, то тоді, в 1944-1945 роках, вона могла нараховувати щонайменше 100-120 осіб.
Дехто спробував заховатись у селі Корчівці. Ось який трагічний випадок стався з одним із повстанців: жінки заховали його в ямі гною, яку встелили соломою, а зверху прикрили дверима. Притрясли гноєм, але, поспішаючи, залишили кутик дверей не замаскованим. Карателі, які перевіряли кожну хату і подвір’я, помітили і підняли двері, витягли повстанця і закатували. А ось яка доля спіткала тих, які вийшли з оточення. Повстанець Степан був поранений у ногу. Коли, врешті, він із сотником вийшли із оточення, то разом з іншими їх виявилося лише шістнадцять. Троє з них, під час переходу через річку, провалились і пішли під лід. Двоє втопились, і лише одного, закарпатця, витягли з крижаної води. Він мав обморожені ноги і не зміг рухатись, його залишили в якомусь селі біля Корчівки. Дорогою перев’язували поранених. Вибирались лісами, закритими місцинами. Спочатку поранених несли, потім люди по селах, допомагаючи харчами, кіньми, інформацією, забирали поранених. Далі прибули в колишній табір. Степанові зробили операцію, витягли осколки. Рани швидко гоїлися. Сотник залишив зі собою чотирьох хлопців, а решту перевів до куреня «Бойки». Степан згодом попав до куреня «Чорноти» і ще майже два роки воював із окупантами. Наприкінці 1946 року потрапив в оточення, де його, пораненого, захопили енкавеесники, судили і відправили відбувати покарання в концтабори Джез- казгану. Повернувся до Болехова в 1956 році.
371


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Гойсак Михайло Скоблик Володимир Гнатів Михайло
Перелік повстанців, які полягли у бою 14 січня 1945 року і поховані в братській могилі:
1. Гамлій Петро — 1918 р. н.;
2. Петринець Василь — 1912 р. н., «Байда»;
3. Романик Іван — 1920 р. н.; зі с. Любші:
4. Ропяк Антон — 1910 р. н.;
5. Тріну Олекса — 1921 р. н.; зі с. Зарічне:
6. Добрянський Орест;
зі с. Лівчиці:
7 Нежухівський Йосиф Д. — 1926 р. н., «Колодязний»; зі с. Новошино:
8. Когут Степан Іванович — 1921 р. н.; зіс. Тернавки:
9. Кацедан Василь;
зі смт Журавно (Володимирці):
10. Стасів Василь; зі Старого Села:
11. Стехнович Василь;
із невстановлених населених пунктів:
12.Гудзоватий, «Гусак»;
13. Дубовик Іван;
14. Ігор — кулеметник;
15. Козар В., «Кобрин»;
16. Кудлик, «Вовк»;
17. Осика Василь;
18. Повстанець «Залізняк»; зі Стрийщини:
19. Буцяк Василь — 1912 р. н., «Вишня»;
20.Жемевко Дмитро Іванович, «Жаркий»;
21 	.Юрків Василь Миколайович — 1923 р. н., «Дуб».
372


Паньків Михайло
Канюга Микола
Галій Микола
Повстанці, які вийшли з оточення і полягли в інших місцях:
23. Бундук Іван — 1921 р. н. — обидва вихідці зі с. Любша, полягли в бою у Чорному лісі на Івано-Франківщині;
24. Дюк Григорій Мартинович — 1908 р. н., «Крук», виходець зі с. Ново- шини, поліг в бою в с. Которини;
25. Галій Микола — 1922 р.н., «Кармелюк», кулеметник, із дозволу ОУН- УПА легалізувався, проживав під чужим прізвищем, заарештований НКВС, засуджений на 10 років позбавлення волі;
26. Гнатів Михайло — 1922 р. н., «Сулима», поліг у бою 1947 р. на саме Різдво;
27. Гойсак Михайло Петрович — 1926 р. н., народився в с. Дашаві Стрийського району, зв’язковий ОУН-УПА, «Мишко», заарештований НКВС і засуджений на 10 років позбавлення волі, надав свідчення, що з сотні «Вікторія» під час бою пробилися з оточення його односельчани:
28. Камінський Василь Андрійович, 1918 р. н.;
29. Канюга Микола Павлович — 1921 р. н., поліг у бою 27 лютого 1949 p.;
Зліва направо: Михайлович Василь, Рудник Василь, Сікора Ілько
Сікораілько


29. Канюга Петро Павлович —1915р. н., «Мазепа», «Крук», поліг у бою
1946 р. в Дашавському лісі;
30. Паньків Михайло -1922 р. н., поліг у бою 1946 року;
31.СкобликВолодимир—1907р. н., «Довбуш»,чотовий,полігубою 1947 р. в Сихові, карателі його тіло зачепили ланцюгом і волочили через усе село;
32. Сікора Богдан-1923 р. н., «Кармелюк», «Журба», поліг у бою в червні
1947 року на Дашавських теренах.
В цій теренованій боївці також були односельчани:
33. Михайлович Василь -1912 р. н., «Кавка», зв’язковий УПА з 1942 р., заарештований НКВС, 1943 року засуджений на 25 років позбавлення волі;
34. Рудник Василь — 1941 р. н., «Залізняк», поліг у бою 4 травня
1947 	р.;
35. Сікора Ілько — 1912 р. н., «Комар», полігубою в червні 1947 р.
Повстанці із сотні «Вікторія» зі Стрийського району, які пережили всі лихоліття і залишилися живими:
36. Глинський Микола;
37. Жемевко Василь;
38. Пак Василь;
39. Петришин Іван.
Повстанці, перезахоронені із Карпат в братську могилу у Корчівці:
40. Гринчишин Петро;
41. Клецан Антон — 1923 р. н., зі с. Смогів;
42. Мартинович Іван, «Тур», зі с. Любша;
43. Чотовий «Муха», з Тернопільщини.
Подій без причин і наслідків не буває. Ось одна із версій, що в с. Корчівку був спеціально підісланий агент МДБ, який приїхав у гості як родич жінки Антона Лісовського, а жінка була за національністю росіянкою. В гостях він перебував місяць, а може, більше. Цей «родич» блукав по околицях села, розмовляв із людьми, а наші люди були дуже довірливі, так що про все можна було дізнатись без особливих труднощів.
Корчівка, як і навколишні села, розташована близько до лісів, перелісків, пересічених ярами і низовинами, а далі лежав Чорний ліс. Ці ліси тягнулися вглиб Карпат. До районного центру Журавно в той час автобуси не їздили, а люди ходили пішки або пересувалися кіньми, запряженими у вози і то зрідка, при крайній потребі. Дороги були під наглядом спостерігачів-підпільників. Сексотам, а було їх немало, було ризиковано ходити часто до міста, бо можна було накликати на себе підозру. В той день чи вечір, коли сотня «Вікторія» розмістилася по хатах на вечерю і відпочинок, наш «родич» попередньо все вивідавши, взяв радіопередавач, який зберігав у стодолі в якійсь старій бочці, і повідомив про все емдебістам. Ось така коротенька історія 60-річної давності про сотню «Вікторію» з багатьма невідомими....
Встановлено, що командир сотні УПА «Вікторія» Онуфрій Гречанюк народився в с. Забережня Богородчанського району Івано-Франківської області. Він був середнього росту, мав каштанове волосся, гарний на вроду, дуже акуратний, сміливий і рішучий, був добре відомий на свої теренах. Поліг у бою з енкавеесниками у 1951 р. На той час він командував невеликою боївкою. Мав двох братів і сестру. Його батьки були вивезені до Сибіру.
Олексій ДАНИЛИШИН
374


«МЕСНИКИ»:
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ
НАРИС
ПРО
МОЛОДІЖНУ
ПІДПІЛЬНУ
ОРГАНІЗАЦІЮ
ОУН


Вступ
«Месники» — плід журналістських пошуків про молодіжну підпільну організацію ОУН, яка діяла в післявоєнні роки на території Журавнівського, Жидачівського, Стрийського районів Дрогобицької області та Рогатинського району Станіславської області. В основу його лягли матеріали судової справи із архіву КДБ, розповіді свідків та учасників цих подій.
Частина нарисів публікувалась у 1998 році в газеті «Високий Замок». У цьому ж році за підсумками творчого конкурсу, який проходив в рамках третього Міжнародного фестивалю журналістики, за опубліковані матеріали автор був нагороджений найвищою нагородою оргкомітету фестивалю — бронзовою статуеткою «Істина» з присвоєнням звання «Журналіст року».
Василь МИХАЙЛОВИЧ
ЗАМІСТЬ ПРОЛОГУ
Протокол допроса
29 июня 1950 года г. Стрый
Я, оперуполномоченный стрыйского ГОМГБ старший лейтенант Ковмир, допросил задержанного Креминь Юрия Васильевича 1930 г.р., уроженца и жителя села Буянов Журавновского района Дрогобычской области, украинца, гражданина СССР, беспартийного, холост, образование 10 классов, из крестьян-се- редняков, работавшего заместителем землеустроителя в г. Бу- качевцы, Букачевского района, Станиславской области.
Вопрос: Вы задержаны как участник молодежной антисоветской националистической организации. Расскажите по существу, когда, где и при каких обстоятельствах Вы вступили в ОУН?
Ответ: Членом антисоветской ОУН я никогда не был и в настоящее время ее членом не являюсь.
Вопрос: Вы говорите неправду, так как следствие располагает достоверными данными о Вашей принадлежности к ОУН?
Ответ: Я говорю, что членом организации украинских националистов я не являюсь и никогда не был.
Протокол допроса
1 июля 1950 года г. Стрый
Я, оперуполномоченный стрыйского ГОМГБ старший лейтенант Ковмир, допросил задержанного Креминь Юрия Васильевича 1930 г. р., уроженца и жителя села Буянов Журавновского района Дрогобычской области, украинца, гражданина СССР, беспартийного, холост, образование 10 классов, из крестьян-се- редняков, работавшего заместителем землеустроителя в г. Бу- качевцы, Букачевского района, Станиславской области.
Вопрос: Расскажите, с какого времени Вы состоите в организации украинских националистов и какое положение Вы занимаете в этой организации?
Ответ: Членом украинских националистов являюсь с декабря месяца
1949 	года и с этого же времени являюсь ее руководителем.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
ДЕЛО N2 00377
»Г Совершенно секретно
£« ПРИГОВОР
3*/ Именем Союза Советских Социалистических Республик 1950 года декабря 14-15 дня Военный Трибунал Прикарпатского военного округа в закрытом судебном заседании в г.Дрогобыч в составе председательствующего Члена Военного Трибунала Прикво гвардии полковника юстиции Новицкого, народных заседателей: майора Семенова и младшего лейтенанта Ло- мовцева при секретаре капитане Жеребове рассмотрели дело N2 00377 по обвинению —
1. Креминь Юрия Васильевича, рождения 1930 года, уроженца и жителя села Буянов Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, холостого, беспартийного, со средним образованием, несудившегося и
2. Михайловича Иосифа Петровича, рождения 1930 года, уроженца и жителя села Тернавка Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, со средним образованием, холостого, беспартийного, несудившегося, — обоих в преступлениях, предусмотренных ст.ст. 54-1 «а», 54-8 и 54-11 УК УССР;
3. Мерчука Ивана Дмитриевича, рождения 1931 года, уроженца села Добривляны Стрыйского района Дрогобычской области, жителя города Стрый Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца с образованием 7 классов средней школы, холостого, беспартийного, несудившегося;
4. Химий Василия Ивановича, рождения 1927 года, уроженца села Тернавка Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, холостого, беспартийного, несудившегося;
5. Креминь Иосифа Васильевича, рождения 13 февраля 1932 года, уроженца и жителя села Буянов Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, холостого, беспартийного, несудившегося;
6. Мудрого Степана Прокоповича, рождения 1931 года, уроженца и жителя села Тернавка Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, холостого, беспартийного, несудившегося
7. Гринишина Иосифа Федоровича, рождения 1931 года, уроженца и жителя села Смогив Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, холистого, беспартийного, несудившегося;
8. Юхман Антона Федоровича, рождения 1930 года, уроженца и жителя села Смогив Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, холостого, беспартийного, несудившегося;
9. Ябковского Любомира Ивановича, рождения 1928 года, уроженца и жителя села Журив Букачевского района Станиславской области, гражданина СССР, украинца, со средним образованием, холостого, беспартийного, несудившегося;
378


10. Каминского Владимира Павловича, рождения 1925 года, уроженца села Тернавка Журавновского района Дрогобычской области, жителя горо- да Жидачев Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, холостого, беспартийного, несудившегося, — всех восьме-
рых в преступлениях, предусмотреныхст.ст.54-1«а», 17-54-8 и 54-1 УК УССР; V®
11. Данилишина Алексея Васильевича, рождения 1931 года, уроженца села Облазница Жидачевского района Дрогобычской области, жителя города Стрый Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с незаконченным средним педагогическим образованием, холостого, беспартийного, несудившегося
12. Хемий Евгения Михайловича, рождения 1931 года, уроженца села Тернавка Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с незаконченным средним образованием, холостого, беспартийного, несудившегося и
13. Шабан Андрея Николаевича, рождения 1931 года, уроженца и жителя села Луги-Лисятические Стрыйского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, холостого, беспартийного, несудившегося — всех троих в преступлениях, предусмотренных ст.ст. 54-1 «а» и 54-11 УК УССР
14. Буцерка Мирона Юрковича, рождения 1931 года, уроженца села Подорожное Стрыйского района Дрогобычской области, жителя города Стрый Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с незаконченным средним образованием, холостого, беспартийного, несудившегося — в преступлениях, предусмотренных ст.54-10 ч.Н УК УССР и
15. Поливода Семена Семеновича, рождения 1920 года, уроженца села Лищины Перемышлянского повита (Польша), жителя села Смогив Журавновского района Дрогобычской области, гражданина СССР, украинца, с низшим образованием, женатого, беспартийного, несудившегося — в преступлении, предусмотренном ст. 196 УК УССР.
Данным предварительного и судебного следствия Военный Трибунал Прикво
Установил:
В Журавновском районе Дрогобычской области с момента изгнания во время Великой Отечественной войны немецких оккупантов из Дрогобычской области стала действовать подпольная антисоветская организация украинских буржуазных националистов.
Креминь Юрий, проживающий в селе Буянов Журавновского района Дрогобычской области, был враждебно настроен к советской власти и встречаясь с участниками «ОУН» разделял взгляды украинских буржуазных националистов.
С целью принятия участия в вооружённой борьбе против советской власти Креминь Юрий осенью 1949 года разыскал скрывавшегося в лесу от органов советской власти бандита «ОУН» под псевдонимом «Шпак», установил с ним, а также с другими бандитами «ОУН» связь и тогда же осенью
1949 	года Креминь Юрий добровольно вступил в организацию украинских буржуазных националистов под псевдонимом «Тарас».
379
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
1^ Вступив таким образом в «ОУН» Креминь Юрий стал акть ^о выпол- £ нять преступные задания главарей банды «ОУН», а также в сосе^/Х^х селах @8^ и населенных пунктах широкую организационную националистичьс^ол^ антисоветскую деятельность по созданию молодежной националистичес- кой террористической организации для проведения вооруженной борь- ~ бы против советской власти под эгидой украинских буржуазных националистов.
Получая от главарей банды «ОУН» антисоветскую националистическую литературу, Креминь Юрий занимался ее изучением, а затем передавал ее враждебно настроенной к советской власти местной молодеже с целью подготовки ее для вступления в «ОУН».
В начале 1950 года Креминь Юрий создал подпольную террористическую молодежную организацию «ОУН» из числа враждебно настроенной к советской власти местной украинской молодежи.
В январе 1950 года в организацию влился ранее связанный с «ОУН» обвиняемый по настоящему делу Каминский — враждебно настроенный к советской власти.
В марте 1950 года Креминь Юрий установил преступную связь с враждебно настроенным к советскому строю, ранее связанным с бандой «ОУН» через бандита Ярослава Мудрого, бывшим студентом третьего курса Стрый- ского педагогического училища обвиняемым по настоящему делу Михайловичем Иосифом. Михайлович Иосиф тогда же добровольно вступил в «ОУН» в упомянутую выше молодежную террористическую организацию под псевдонимом «Мирон» и принял активное участие в организационной деятельности организации.
В мае 1950 года в «ОУН» вступил враждебно настроенный к советской власти выходец из репресированной органами советской власти семьи обвиняемый по настоящему делу Мерчук Иван, который сразу включился в активную деятельность в составе террористической организации под псевдонимом «Ярема».
Таким путем на протяжении весны 1950 года при активной антисоветской организационной деятельности обвиняемых по делу Креминь Юрия, Михайловича Иосифа и Мерчука Ивана в «ОУН» были вовлечены обвиняемые по настоящему делу: брат Креминь Юрия — Креминь Иосиф под псевдонимом «Гринь», Шабан — под псевдонимом «Заяц», Гринишин Иосиф, Химий Василий, Юхман, Хемий Евгений, Ябковский Любомир, Мудрый Степан и Данилишин. По заданию главарей банды «ОУН» Креминь Юрия, Михайловича и Мерчука из значительного большинства перечисленных выше обвиняемых создали разветвленную молодежную террористическую организацию украинских буржуазных националистов, которая развернула преступную деятельность на территории Журавновского, Стрыйского и Жида- чевского районов Дрогобычской области, в том числе и в Стрыйском педагогическом училище, а также на территории Букачевского района Станиславской области.
В упомянутую террористическую организацию вошли Креминь Юрий, Михайлович Иосиф, Мерчук Иван, Каминский, Креминь Иосиф, Мудрый Степан, Юхман, Химий Василий, Ябковский и Гринишин Иосиф.
380


Главарем этой антисоветской террористической организации был назначен Креминь Юрий, а его заместителями Михайлович Иосиф и Мерчук Иван, при этом Михайлович выполнял обязанности заместителя главаря банды по пропаганде, а Мерчук — обязанности заместителя по организа-4 ции и проведению специальной террористической деятельности и приобретению оружия путем убийства работников МГБ для вооружения банды «ОУН» с целью последующего расширения вооруженной борьбы против советской власти. О
Созданная упомянутым путем молодежная террористическая организа- ^
ция украинских националистов ставила перед собой следующие задачи: <
совершение террористических актов над советско-партийным активом в ^
селах и районных центрах, над работниками МГБ и МВД, размножение и >Х
распространение среди населения антисоветской и националистической ^
литературы и листовок, выявление и физическое уничтожение местных -О
жителей лояльно настроенных к советской власти, проведение специаль- ^
ной разведки в пользу «ОУН» и «УПА», распространение антисоветской на- I—
ционалистической литературы среди учащейся молодежи и вовлечение этой ш
молодежи в «ОУН». ^
Практическая преступная деятельность каждого из обвиняемых харак- ^ теризуется слудующими преступлениями: О
Креминь, Михайлович и Мерчук, будучи ярыми врагами советского строя С[
и являясь главарями указанной выше банды «ОУН», помимо проведения -
активной организационной деятельности, лично сами участвовали в совер- ^
шении тяжких злодеяний. ^
В начале 1950 года Креминь Юрий от главарей «ОУН» на вооружение ^
своей террористической группы получил две боевых ВИНТОВКИ, ОДИН ПИСТО- Ш
лет и револьвер с патронами по всем этим видам оружия.
23 	июня 1950 года Креминь Юрий и Михайлович в ночное время вооружились указанными винтовками и ушли в село Дубравку Журавновского района Дрогобычской области с целью совершения террористического акта над участковым, уполномоченным милиции Мартыновичем, при этом Михайлович заранее выследил, где проживал Мартынович, а также изучил тропу, по которой обычно проходил милиционер Мартынович.
Под покровом темноты Креминь Юрий и Михайлович 23 июня 1950 года с целью совершения террористического акта над Мартыновичем устроили засаду около дома, в котором проживал Мартынович. Подкараулив указанным образом направлявшегося к своему дому Мартыновича, Креминь Юрий и Михайлович выскочили из засады и внезапно напали на Мартыновича. Первым на Мартыновича напал Креминь Юрий и ударом винтовки выбил из рук Мартыновича винтовку, которой он был вооружен, а затем Михайлович и Креминь стали избивать Мартыновича прикладами винтовок по голове и таким образом размозжили Мартыновичу голову. Полагая, что Мартынович убит, Креминь Юрий взял у Мартыновича находившийся у него на вооружении пистолет «ТТ», а Михайлович взял себе винтовку Мартыновича и затем скрылись. Отнятое у Мартыно- вета оружие было обращено на вооружение террористической организации «ОУН».
£
381


Подобранный без признаков жизни Мартынович до настоящего времени находится в тяжелом состоянии и вопрос о возможности выздоровления Мартыновича, как это видно из заключения врачей, лечащими врачами не гарантируется.
Креминь Юрий и Михайлович, снабжая членов своей организации оружием, одновременно давали участникам организации Юхману и Гринишину Иосифу задание совершить террористический акт над участковым уполномоченным милиции в селе Бережница, для чего в июне 1950 года снабдили их оружием. Тогда же в июне 1950 года Мудрому Степану и Креминь Иосифу — Михайлович и Креминь Юрий давали задание совершить террористические акты над участковым уполномоченным милиции и бойцами группы охраны общественного порядка в селе Станков Стрыйского района Дрого- бычской области (селе Станковцы Войниловского района Станиславской области — В.М.) для чего снабдили их боевыми винтовками, а Мерчук Ивана, возглавлявшего выполнение этого задания, снабдили пистолетом.
В феврале и июне 1950 года Креминь Юрий и Михайлович давали задание Каминскому и Ябковскому совершить ряд террористических актов над работниками МГБ и участковыми уполномоченными милиции в местечке Букачев Станиславской области и в Жидачевском районе Дрогобычской области, для чего Ябковский через Каминского был снабжен оружием и боеприпасами.
По заданию Креминь Юрия и Михайловича все участники организации занимались проведением специальной разведки в пользу банды «ОУН».
Такие задания давались Креминь Иосифу по разведке в Калушском училище трудовых резервов, где учился Креминь Иосиф. Хемий Евгению давалось задание составить список руководящих работников Жидачевского бумажного комбината.
Одновременно Креминь и Михайлович до дня ареста проводили систематическую активную работу по вовлечению в «ОУН» местной молодежи и распространяли националистическую литературу.
Мерчук Иван, будучи враждебно настроенным к советской власти, в мае 1950 года добровольно вступил в «ОУН» под псевдонимом «Ярема». Находясь в террористической организации, возглавляемой Креминь Иосифом (Юрием — В.М.) в качестве заместителя главаря этой организации Мерчук как ярый враг советской власти со дня вступления в «ОУН» и до момента ареста проводил активную организаторскую националистическую антисоветскую деятельность.
Мерчук организовывал и лично участвовал в засадах на представителей и работников милиции, занимался распространением антисоветской националистической литературы, вовлекая в «ОУН» новых членов. Так, в мае
1950 	года Мерчук Иван вовлек в «ОУН» обвиняемого по делу Шабан под псевдонимом «Заяц» и дал ему задание также заниматься вербовкой и собиранием разведывательных сведений.
25 	июня 1950 года по своей личной инициативе и с одобрения Креминь Юрия и Михайловича получил от последних две винтовки и пистолет, вооружил винтовками Креминь Иосифа и Мудрого Степана, а сам вооружился пистолетом и с целью совершения террористических актов вывел Креминь


Иосифа и Мудрого Степана в село Станков, где согласно ранее проведенной разведке устроил засаду и в течение всей ночи поджидал удобного момента для совершения террористических актов над участковым уполномоченным милиции и бойцами группы охраны общественного порядка с целью приобретения оружия для упомянутой выше террористической банды. Однако по независящим от Мерчук обстоятельствам организационно подготовленное совершение террористических актов не было осуществлено, так как работники милиции и бойцы охраны общественного порядка в указанную ночь случайно у места засады не патрулировали.
27 июня 1950 года Мерчук вооружился пистолетом, который ранее был отнят Креминь Юрием и Михайловичем у милиционера Мартыновича, и совместно с обвиняемым по настоящему делу Химий Василием ушел в село Добривляны Стрыйского района с целью совершить террористический акт над участковым уполномоченным милиции. Прибыв в село Добровляны, Мерчук совместно с Химий Василием разыскивал участкового уполномоченного милиции, а также поручал произвести соответствующую разведку по этому вопросу другим участникам «ОУН», однако террористический акт не сумел совершить по независящим от него обстоятельствам, так как не мог разыскать милиционера.
В тот же вечер 27 июня 1950 года Мерчук там же совместно с Химий Василием был с поличным задержан солдатами войск МГБ.
При задержании Мерчук пытался оказать сопротивление и произвел выстрел из пистолета.
Во время задержания у Мерчук был изъят пистолет «ТТ» с патронами, принадлежащий милиционеру Мартыновичу, а также была изъята антисоветская националистическая литература, которую ему по прочтению возвратил обвиняемый по делу Данилишин.
Помимо описанной выше враждебной советскому строю деятельности Мерчук выполнял задания Михайловича как заместителя главаря банды по пропаганде, в деле связи, а также распространял через участника «ОУН» обвиняемого по делу Данилишина антисоветскую националистическую литературу среди студентов Стрыйского педучилища. В июне 1950 года Мерчук передал от Креминь Юрия и Михайловича для обвиняемого по делу Данилишина несколько националистических антисоветских книг и брошюр для последующего их распространения среди студентов Стрыйского педучилища. В канцелярии Стрыйского педучилища Мерчук по заданию Креминь Юрия и Михайловича намеревался похитить для банды «ОУН» пишущую машинку и для этого в июне 1950 года Мерчук провел соответствующую разведку. Задание не выполнил в связи с арестом.
Химий Василий в июне 1950 года добровольно вступил в «ОУН» и состоял до момента ареста в террористической банде, возглавляемой Креминь Юрием, Михайловичем и Мерчук Иваном.
27 июня 1950 года Химий Василий совместно с обвиняемым по настоящему делу Мерчук Иваном намеревался совершить террористический акт над участковым милиции в селе Добривляны Стрыйского района.
Мудрый в октябре 1949 года добровольно вступил в «ОУН» и под псевдонимом «Збурлай» выполнял различные задания главаря банды «ОУН» и


других бандитов по проведению специальной разведки, выполнял задания по связи, а таже снабжал бандитов «ОУН» продуктами питания и табачными изделиями...
Креминь Иосиф в начале июня 1950 года по предложению своего брата бандита «ОУН» обвиняемого по настоящему делу Креминь Юрия добровольно вступил в «ОУН» и под псевдонимом «Гриць» принимал активное участие во всех преступлениях банды террористов, возглавляемой Креминь Юрием...
Гринишин Иосиф и Юхман Антон в июне 1950 года по предложению главаря банды Креминь Юрия добровольно вступили в организацию «ОУН» в террористическую группу, возглавляемую Креминь Юрием и тогда же согласились по заданию Креминь и Михайловича принять участие с Грини- шиным Семеном (дело в отношении которого выделено в отдельное производство) в непосредственном совершении террористического акта над участковым уполномоченным милиции в селе Бережница, для чего получили от Креминь Юрия через участника «ОУН» Гринишина Семена один пистолет и револьвер с патронами к ним. Полученные от Креминь Юрия пистолет и револьвер Юхман отдал на хранение родственнику — обвиняемому по делу Поливода, у которого они и были изъяты органами следствия.
Ябковский Любомир в феврале 1950 года по предложению Креминя Юрия, с которым он находился на одной квартире, добровольно вступил в «ОУН» и согласился участвовать в террористической деятельности против представителей советской власти и партийного актива в составе упомянутой выше террористичекской банды, возглавляемой Креминь Юрием. Тогда же Ябковский согласился лично выполнить задание Креминь Юрия по убийству участкового уполномоченного милиции, работников МГБ и представителей советско-партийного актива в местечке Букачев (Букачевци— В.М.) Станиславской области. Для совершения террористических актов Ябковский через обвиняемого по делу Каминского получил от Креминь Юрия револьвер «наган», а познее еще дополнительно и пистолет с патронами к ним, однако Ябковский указанного задания не выполнил по независящим от него обстоятельствам в связи с арестом.
Каминский, будучи враждебно настроенным к советскому строю, разделял взгляды украинских буржуазных националистов, тогда же установил связи с главарем террористической банды обвиняемым по делу Креминь Юрием и влился в террористическую организацию, возглавляемую бандитом Креминь Юрием.
В феврале 1950 года Каминский по заданию Креминь Юрия дважды производил разведку по селу Чертиж для установления места пребывания в этом селе солдат советской армии. По проведении разведки Каминский о результатах докладывал главарю упомянутой выше банды Креминь Юрию.
В конце мая 1950 года Каминский согласился выполнить задания главарей банды «ОУН» по совершению террористического акта над одним участковым уполномоченным милиции в Жидачевском районе, для этой цели проводил разведку, однако задания не выполнил, так как не сумел приобрести оружия.


В июне 1950 года главарями банды «ОУН» Каминский был назначен про- ХД пагандистом банды «ОУН», но к этой работе приступить не успел в связи с арестом.
Данил ишин, будучи студентом второго курса Стрыйского педагогичес- кого училища, в июне 1950 года по предложению обвиняемого по делу у© Михайловича добровольно вступил в организацию украинских буржуазных ~
националистов и по заданию Михайловича выявлял связи студентов Стрыйского педагогического училища, антисоветски настроенных лиц с целью вовлечения их в «ОУН» и создания в стенах Стрыйского педагогического училища подпольной антисоветской националистической организации. С этой целью Данилишин получал от обвиняемого по делу Мерчук Ивана националистическую антисоветскую литературу и распространял ее среди враждебно настроенных к советской власти студентов Стрыйского педагогического училища.
На протяжении 1950 года Динилишин неоднократно передавал для чтения националистическую антисоветскую литературу обвиняемому по делу Буцерка и другим студентам педагогического училища.
Хемий Евгений, будучи враждебно настроенным к советскому строю, разделял взгляды украинских буржуазных националистов и в начале июля
1950 	года по предложению обвиняемого по делу Михайловича добровольно. вступил в «ОУН» и тогда же согласился выполнять задание Михайловича по собиранию разведывательных сведений в пользу террористической банды «ОУН» о руководящих работниках Жидачевского бумажного комбината, где он, Хемий, работал.
Выполняя задание Михайловича, Хемий Евгений собрал сведения о руководящих работниках бумажного комбината и составил по специальной форме подробный список на 17 работников Жидачевского бумажного комбината.
Шабан, будучи антисоветски настроенным и разделяя взгляды украинских буржуазных националистов, по предложению обвиняемого по делу Мерчук Ивана в мае 1950 года добровольно вступил в «ОУН» под псевдонимом «Заяц» и тогда же получил от Мерчука специальное задание по выявлению среди населения лиц, оказывающих помощь органам советской власти в борьбе с бандитами «ОУН». Тогда же Шабан согласился выполнять это задание, а также проводить среди молодежи вербовки в члены «ОУН» и распространять среди населения антисоветскую литературу и листовки.
Выполняя задание обвиняемого Мерчука, Шабан вербовал в «ОУН» жителей села Луги-Лисятические граждан Мясак Алексея и Бурец Евгению (виправлено «Елену» — В.М.), а когда последние согласились вступить в «ОУН», то Шабан дал им задание проводить в селе разведку в пользу бандитов «ОУН».
Буцерка, будучи антисоветски настроенным и являясь студентом Стрыйского педагогического училища, в июне 1950 года систематически получал для чтения от обвиняемого по делу участника «ОУН» Данилишина антисоветскую националистическую литературу, доставлявшуюся в стены училища Мерчук Иваном от главарей банды «ОУН» Михайловича и Креминь Юрия. Полученную таким путем антисоветскую националистическую литературу
385
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


Буцерка хранил в общежитии в своих личных вещах. Во время ареста у Буцерка было изъято несколько книг антисоветского националистического содержания.
Поливода в июня 1950 года по просьбе родственника своей жены обвиняемого по настоящему делу участника «ОУН» террориста Юхман Антона, принял на хранение один пистолет и один револьвер, которые хранил у себя в сарае до момента ареста. Перед арестом Поливода указанные пистолет и револьвер забросил в колодец, откуда они во время обыска были добыты самим Поливодой по предложению следственных органов.
По всех пунктах обвинения, описанным выше, все обвиняемые по настоящему делу—Креминь Юрий, Михайлович, Мерчук, Химий Василий, Креминь Иосиф, Мудрый Степан, Гринишин Иосиф, Юхман, Ябковский, Каминский, Данилишин, Хемий Евгений, Шабан, Буцерка и Поливода, полностью признали свою вину в судебном заседании.
Кроме этого, их виновность подтверждается взаимными их показаниями в суде, материалами дела, материалами допрошенных в суде свидетелей Гринишина Семена и Борщак Марты, актом судебно-медицинского заключения о состоянии здоровья Мартыновича, случайно оставшегося в живых, а также вещественными доказательствами по делу, изъятыми в обвиняемых — двумя пистолетами, одним револьвером, тремя боевыми винтовками и патронами к ним, изъятой у обвиняемых антисоветской националистической литературой, а также изъятой у обвиняемого Хемий Евгения тетрадью со списком руководящих работников Жидачевского бумажного комбината.
На основании изложенного Военный Трибунал Прикво признал Креминь Юрия и Михайлович Иосифа в совершении преступлений, предусмотренных ст.ст.54-1 «а», 54-8 и 54-11 УК УССР.
Мерчук, Химий Василия, Креминь Иосифа, Мудрого Степана, Гринишина Иосифа, Юхман Антона, Ябковского Любомира и Каминского Владимира— всех восьмерых в совершении преступлений, предусмотренных ст.ст. 54- 1 «а», 17-54-8 и 54-11 УК УССР.
Данилишина Алексея, Хемия Евгения и Шабан Андрея — всех троих в совершении преступлений, предусмотренных ст.ст. 54-1 «а» и 54-11 УК УССР и Поливода Семена в совершении преступлений, предусмотренных ст. 196 УК УССР.
При этом Военный Трибунал Прикво учитывал, что как судом, так и предварительным следствием не було установлено, чтобы во время пребывания в «ОУН» Химий Василий, Креминь Иосиф, Мудрый Степан, Гринишин Иосиф, Юхман Антон, Ябковский Любомир, Данилишин, Хемий Евгений и Шабан Андрей являлись бы непосредственными исполнителями особо тяжких злодеяний, считает нецелесообразным применять в отношении их полную санкцию ст. 54-1 «а» УК УССР.
Одновременно Военный Трибунал Прикво, учитывая особую тяжесть преступлений, совершенных обвиняемыми Креминь Юрием, Михайлович Иосифом и Мерчук Иваном, их активную антисоветскую организационную деятельность в террористической организации, а также учитывая особу со¬
386


циальную опасность их личности, Военный Трибунал Прикво. руководствуясь ст.ст. 296 и 297 УПК УССР и ст.45 УК УССР
Приговорил:
Креминь Юрия Васильевича Михайлович Иосифа Петровича и Мерчук Ивана Дмитровича — всех троих по совокупности совершенных преступлений на основании ст. 54-1 «а» УК УССР повергнуть высшей мере уголовного наказания — расстрелу каждого, с конфискацией всего имущества.
Химий Василия Ивановича, Креминь Иосифа Васильевича, Гринишина Иосифа Федоровича, Юхман Антона Федоровича, Ябковского Любомира Ивановича и Каминского Владимира Павловича — всех семерых по совокупности совершенных преступлений
Данилишина Алексея Васильевича, Хемий Евгения Михайловича и Ша- бан Андрея Николаевича — всех десятерых на основании ст. ст. 54-1 «а» УК УССР подвергнуть заключению в исправительно-трудовых лагерях сроком на двадцать пять (25) лет каждого, с поражением в правах, предусмотренных п.п. «а», «б», «в», ст.29 УК УССР сроком на пять (5) лет каждого, всех с конфискацией имущества.
Буцерка Мирона Юрковича на основании ст. 54-10 ч.2 УК УССР с санкцией ст. 54-2 УК УССР в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 25 мая 1947 года об отмене смертной казни подвергнуть заключению в исправительно-трудовом лагере сроком на двадцать пять (25) лет, с поражением в правах, предусмотренных п.п. «а», «б», «в» ст. 29 УК УССР, сроком на пять (5) лет с конфискацией всего имущества.
Поливода Семена Семеновича на основании ст. 196 УК УССР лишить свободы в исправительно-трудовом лагере сроком на пять (5) лет с поражением в правах предусмотренным п.п. «а», «б», «в» ст. 29 УК УССР сроком на три (3) года. Лишить Поливода правительственной награды — медали «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 —
1945 	г.г.»
Настоящий приговор в части обвинений по ст. 54-8 УК УССР в осуждении осужденных Креминь Юрия, Михайлович Иосифа, Мерчук Ивана, Химий Василия, Креминь Иосифа, Мудрого Степана, Гринишина Иосифа, Юхман Антона, Ябковского Любомира, Каминского Владимира является окончательным и обжалованию не подлежит. В остальной части в отношении всех пятнадцати осужденных настоящий приговор может быть обжалован в кас- сационом порядке в Военную Коллегию Верховного суда СССР в течение пяти дней со дня вручения копии приговора осужденным через Военный Трибунал Прикво.


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Юрко Кремінь, 1930р. н., ізс. БуянівЖидачівського району. Засуджений до розстрілу. Страчений 4 квітня 1951 р.
Йосип Михайлович, 1930р. н., ізс. Тернавка Жидачівського району. Засуджений до розстрілу. Страчений 27 квітня 1951р.
ІванМерчук, 1931 р.н., із с. Добрівляни Стрийського району. Засуджений до розстрілу. Страчений 27 квітня 1951р.
Василь Хемій, 1927р.н., ізс. Тернавка Жидачівського району. Засуджений до розстрілу. Проживав на Одещині.
Йосип Кремінь, 1932р. н., ізс. БуянівЖидачівського району. Засуджений на 25 років. Живе у м. Стрию.
Антін Юхман. 1930р. н., ізс. СмогівЖидачівського району. Засуджений на 25 років. Помер у 1981 р. ус. Підберезці Пустомитівського р-ну
388


Йосип Гринишин. 1931 р. н., ізс. СмогівЖидачівського району. Засуджений на 25років. Загинуву 1954р. в «Камишлагере».
Любомир Ябковський,
1928 р. н., із с. Журів Рогатинського району. Засуджений на 25років. Помер у Журові 2000р.
Володимир Ка мінський, 1925р. н., ізс. Тернавка Жидачівського району. Засуджений на 25років. Помер.
Олексій Данилишин,
1931 р. н., із с. Облазниця Жидачівського району. Засуджений на 25 років. Живе в с.Гніздичеві Жидачівського району.
Андрій Шабан, 1931 р.н., із с. Луги-Лисятицькі Стрийського району. Засуджений на 25років. Померу 1985р.
Євген Хемій, 1931 р. н., ізс. Тернавка Жидачівського району. Засуджений на 25 років. Помер і похований ум. Калуші
389
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Степан Мудрий, 1931 р.н., ізс. ТернавкаЖидачівського району. Засуджений на 25 років.
Мирон Буцерка. 1931 р.н., із с. Подорожнє Стрийського району. Засуджений на 25років. Живе у Донецькій області
НЕОПАЛИМА КУПИНА
14-15 грудня 1950 року в Дрогобичі за закритими дверима військовий трибунал ПрикВО розглядав справу підпільної молодіжної організації «Месники». Майже півстоліття ця справа з грифом «Цілком таємно» зберігалася в архівах КДБ. Та в народі кажуть: нема нічого таємного, щоб не стало явним...
Те, що раніше пильно ховалось за сімома замками, тепер стає відомим. Я мав нагоду ознайомитися з матеріалами цієї справи. Три товстих томи з протоколами допитів, судового засідання відновлюють трагічну, а водночас героїчну сторінку визвольних змагань на західноукраїнських землях у післявоєнні роки.
В енкавеесницьких катівнях заарештовані провели майже півроку. Після нескінченних допитів та катувань їх нарешті зібрали разом у зал суду. Не всі до цього були знайомими. Навіть провідник організації Юрко Кремінь визнав, що декого із заарештованих він побачив уперше тут, у суді. Такими були закони конспірації, підпільної роботи. Такий порядок сам запровадив: знати тільки про те, з чим сам маєш справу, знати тільки тих товаришів, з якими йдеш на завдання. Дотримання цих правил врятувало багатьох підпільників. Юрко не побачив на суді Йосипа Мудрого та Ярослава Мудрого
з 	Тернавки, Михайла Височина з Чертіжа, з якими започатковував організацію. Дехто уникнув арешту, встиг втекти і перейти на нелегальне становище, інших не видали, і про їхні імена не дізналися енкавеесники.
Більшість із заарештованих підпільників тільки тут, у суді, дізналися, хто був у них провідником, дехто теж уперше побачив Юрка, особисто відчув його силу духу.
Потім багато чуток поширювалося про мужню поведінку керівника підпільної організації у суді. Та говорилось про це нишком, щоб ніхто цього не почув. Бо тільки за поширення цих чуток можна було потрапити у Сибір.
390


Тепер можна з протокольною точністю передати його слова, які він кинув в обличчя ворогам. Катування і тортури не зламали його волі і мужності. Він ту як міг вигороджував своїх товаришів, брав вину на себе.
Тут, правда, треба зробити суттєве застереження. Усі протоколи, як^КЖ слідства, так і судового засідання, причесувались під один гребінь. Жоден із *5© слідчих не наважився передати слова заарештованого про те, що метою ~ організації була боротьба за самостійну Україну. В протоколах записувалось за «так називаемую» самостоятельную Украйну». Як правило, слова «самостоятельная Украйна» брались у лапки, а перед
цими словами обов’язково ставили приставку «так називаемая».
Тому і до протоколів суду слід ставитися з певними застереженнями. Але і відредаговані, виправлені, наведені чужою мовою (усі матеріали і слідства, і суду велись російською мовою), вони передають високий моральний дух заарештованих підпільників.
Процитую декілька фрагментів з протоколу судового засідання. На запитання судді, чи вважає себе винним, Юрко Кремінь відповів:
«Все, що вказано в зачитаному звинувачувальному висновку, я здійснив, але винним себе не визнаю, оскільки мої дії не є злочином проти українського народу. Тому притягнуто мене до відповідальності несправедливо. Більшовики мене і моїх товаришів називають бандитами, але я себе бандитом не вважаю. Я український революціонер і вважаю, що маю право боротись проти більшовиків, які є експлуататорами українського та інших народів.
ОУН веде боротьбу за створення української самостійної соборної держави, в основі якої буде демократична влада.
Всю діяльність групи із здійснення терактів я організував особисто, боровся свідомо за щастя українського народу, проти радянської влади, проти більшовиків».
Так само мужньо і твердо прозвучали його слова після закінчення судового розгляду: «Я як український націоналіст-революціонер вів роботу проти радянської влади, за звільнення українського народу. Віддано мене до суду несправедливо, оскільки я боровся за демократичну Україну. Жодних прохань перед більшовиками не маю».
їх звинувачували за багатьма статтями, найпершою була — за зраду Батьківщини. А за то була найбільша кара — розстріл або 25 літ ув’язнення.
Юрко знав, що його чекає, тому й вирок про присудження до розстрілу зустрів спокійно: «Я від більшовиків іншого не чекав, — заявив він в останньому слові. — Я активно боровся проти радянської влади як український націоналіст-революціонер і тому вважаю вирок несправедливим. Але в більшовиків, яких ненавиджу, просити пощади не буду».
Знову хочу нагадати: цитати з протоколу судового засідання передають тільки загальний зміст того, про що говорилось на суді. Готуючи нарис про «Месників», я зустрівся з Йосипом Кременем, братом Юрка, а також і Олексієм Данилишиним, яких судили тоді разом із їх провідником. Вони добре запам’ятали виступ Юрка на суді. Та й без того зрозуміло, що судді фразу «боровся за самостійну Україну» виправили на «демократичну Україну». Не піднялась рука секретаря суду вивести слона, що у «московських катів пощади просити не буде». Записали — «у більшовиків».
391
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


ш
Судді: полковник юстиції Новицький, так звані «народні засідателі» (ось тут цілком доречні і приставка, і лапки): майор Семенов та молодший лейтенант Ломовцев — морально програли двобій з молодими підпільниками.
^Що з того, що за їхніми плечима була могутня імперія з її драконівськими
* законами, а за спинами підпільників чатували озброєні солдати — суддям не
вистачило не те що мужності, а просто службового сумління довести достовірні виступи на суді. Хоробрості їм не додало й усвідомлення того, що рі справу з грифом «цілком таємно» буде заховано назавжди від людського
^ ока до енкавеесницького архіву.
^ Ще на одну деталь хочу звернути увагу. Суд відбувався наприкінці 1950
< року. То був період, коли визвольна війна пішла на спад. Були розпорошені ними або відступили за кордон на Захід частини УПА.
X Опір продовжували невеликі групи повстанців, що перебували у підпіллі.
І Незважаючи на такі історичні обставини, група юнаків кинула виклик мо-
О гутній імперії. Зрозуміло, що на перемогу вони не могли сподіватися. Вони
го хотіли засвідчити, що визвольна боротьба не припинилась, що силою не
СІ можна здолати дух народу, його прагнення до незалежності. На вівтар жер¬
товності вони поклали життя, щоб тільки не згасла неопалима купина.
Вирок був жорстоким: Юрка Кременя, Йосипа Михайловича та Івана Мер- чука — розстріляти. По 25 років ГУЛАГівських концтаборів дістали Василь Хемій, Йосип Кремінь, Степан Мудрий, Йосип Гринишин, Антон Юхман, Любомир Ябковський, Володимир Камінський, Олексій Данилишин, Євген Хемій, Андрій Шабан, Мирон Буцерка.
їх засудили за зраду Батьківщини. Ті, що загинули, досі носять тавро зрадників. Хоч як то не звучить нині безглуздо стосовно людей, які боролись за незалежність рідної Батьківщини, але такою сумною є дійсність. Суд відхилив клопотання про реабілітацію керівників підпільної організації «Месники». Наш вищий законодавчий орган досі не визначився щодо оцінки дій людей, які брали участь у національно-визвольній боротьбі на західноукраїнських землях. Та, очевидно, то вже суто формальна справа, їх виправдала історія. Принаймні, самостійна Україна, за яку вони боролись, пишеться без приставки «такназиваемая»...
«ТАРАС»
У Василя Кременя була велика селянська сім’я: дочка і п’ятеро синів. Юрко, найстарший серед хлопців, вважався вченою людиною у селі, бо закінчив середню школу. На той час таку освіту мали, крім нього, тільки вчительки початкової школи, які навчали селянських дітей грамоти. Отож і мріяв селянин з чотирма моргами землі дати найстаршому кращу долю, щоб розумом заробляв собі хліб насущний. Ой, якби-то знав, до чого той розум доведе!
Закінчував Юрко школу в Журавному, бо тільки в районі була десятирічка. А то від Буянова сім кілометрів. Правда, якщо перейти вбрід через Свічу, то можна якийсь гак зрізати. Ось так і долав щодня той шлях до науки — і в сльотливу погоду, і в снігопад. А коли вже сильні сніговії мели чи морози тріскучі били, просився на нічліг до родичів чи знайомих.
А вже скільки радості було в сім’ї, коли став працювати. Правда, роботу знайшов аж в Букачівцях у сусідній Станіславській області. Зате в
392


райцентрі, землевпорядником у райземвідділі. А то давало гарантовану платню. Чи про ліпшу кар’єру для сина мріяв селянин?
Квартирував Юрко у вдови Ганни Ваньків, чоловік якої, працівник райвійськкомату, загинув у
1944 	році. Слідчі скрупульозно задокументували цей період життя. Хоч ні господиня, ні, тим більше, її загиблий чоловік до справи, яку вони розслідували, жодної дотичності не мали. їх більше цікавило, які стосунки мав Юрко з Любомиром Яб- ковським, який з ним разом жив на квартирі у вдови. Любомир був із села Журова, вчився у Букач- івцях в десятому класі. Недавній випускник і десятикласник швидко порозумілись між собою. Юрко побачив у ньому однодумця і відверто говорив про те, що його хвилювало. Про те, що рідіють ряди патріотів, які зі зброєю в руках відстоюють волю України. Що більшовики жорстоким терором хочуть зламати національний дух...
Вдома, на квартирі, вести такі розмови було небезпечно, остерігались господині. Донесе ен- кавеесникам — і в Сибіру опиняться. То ж говорили про все, усамітнившись десь у садку чи на леваді за містечком.
Із дальших подій видно, що Юрко повністю довіряв Любомиру. В матеріалах слідства є такий епізод. Перш ніж залучити до організації Володимира Камінського з Тернавки, Юрко вирішив його випробувати. З Володимиром його познайомив односелець Володимира Степан Мудрий, член їхньої організації.
Юрко довго розмовляв з Володимиром наодинці. Розпитував, як живе, чим займається. Володимир на той час працював у Жидачеві, на будівництві паперового комбінату. І Юрко хотів дізнатися, звідки набирають робітників, чи немає там надійних друзів. Сам розповів про ОУН, про бандерівців, за що вони борються. Наостанку дав Володимиру «наган» і доручив передати його в Букачівцях Любомиру Яб- ковському, пояснивши, де можна його знайти, щоб не привертати особливої уваги людей.
Було досить небезпечно пронести зброю через декілька сіл. Хлопця могли перестріти у дорозі облавники чи ястребки. То чи не злякається, не передумає? Володимир витримав випробування. Через декілька днів Юрко дістав повідомлення, що зброю доставлено адресату.
Ярослав Мудрий
Михайло Височин
Провідник УПА «Береза» (Петро Бойчук із села ХІюбша Журавнівського району). Героїчнозагинув у бою з енкавеесниками біля села Буянів 28 жовтня 1948 р.
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


Отже, ще працюючи у Букачівцях, Юрко підбирав хлопців до підпільної організації. Недавно Йосип Кремінь розповідав, що там було створено надійну бойову групу. Любомир, який потрапив до рук енкавеесників, не видав товаришів, і, завдячуючи йому, усі вони залишились на волі.
Та з матеріалів слідства випливає, що підпільну організацію Юрко почав створювати у грудні 1949 року. У той день він зустрівся у лісі зі своїм односельцем Матвієм Бричом, який був відомим серед повстанців під псевдо «Шпак». Під час цієї зустрічі «Шпак», який добре знав Юрка, доручив йому створити підпільну організацію, дав йому псевдонім «Тарас» і вручив пістолет іноземної марки.
Такою є версія енкавеесників. Цілком ймовірно, що Юрко мав контакти зі своїми односельцями, які перебували на нелегальному становищі, в тому числі і зі «Шпаком». Та Йосип Кремінь вважає, що хрещеним батьком «Месників» буї і надрайонний провідник СБ «Береза». Від нього підпільники одержували завдання, йому передавали інформацію, яку зібрали. Та справжнього імені «Берези» вони не знали. Тільки десь краєм вуха чули, що родом він начебто з Любші.
Під час німецької окупації працював у Ходорові. Підтримували зв’язки із «Черненком», але то теж був добре законспірований повстанець.
Характерно, що в тритомній справі «Месників» жодного разу не згадуються ані «Береза», ані «Черненко». Чомусь чекісти не пов’язували діяльність підпільників з іменами відомих повстанців, які завдавали їм багато клопотів.
Зате інколи вони розробляли свої версії і під них «підганяли» показання заарештованих.
— 	Мене примусили підписати зізнання, — розповідає Йосип Кремінь, — що я нібито мав завдання збирати домашні адреси комсомольців, учнів, з якими вчився у Калуському ремісничому училищі. Жодних доказів чекісти не мали, тому зробили висновок, що цього завдання я не виконав. То для мене було меншим злом. Бо якби признався, що насправді збирав адреси енкавеесників, або й нападав на них увечері на вулиці з хлопцями і відбирав зброю, то катували би ще дужче...
Йосип часто зустрічався з повстанцями. У справі зафіксовано до десяти таких контактів. Але знову ж таки зі своїми односельцями — тим же «Шпаком» та його однофамільцем Павлом Бричом. Він купував для них цигарки, повідомляв, чи не навідувались у село облавники. Та ніхто з підпільників не признався, що збирав інформацію про рух військових ешелонів через станції в Жидачеві, Дрогобичі, Стрию, Калуші, і що ці повідомлення потім потрапляли до «Берези» або до «Черненка».
Гадаю, що псевдонім «Тарас» Юрко сам собі вибрав, а не охрестив його такою підпільною кличкою «Шпак», як то вказано в матеріалах слідства. На то є у мене свої аргументи. В їхній бідній сільській хаті настільною книгою, крім Біблії, був «Кобзар». Шевченко був улюбленим поетом Юрка. Хлопця захоплював бунтарський дух, несхитність Тараса. Моя пам’ять зберегла ще одну подію тих літ, коли ставили у сільському клубі п’єсу «Назар Стодоля». Режисером і виконавцем головної ролі був Юрко Кремінь.
Юрко любив читати. Коли, бувало, він корову виганяв на пасовище, то в його руках завжди була книга. Нас, сільських підлітків, дуже цікавило, якою


наукою він забиває собі голову. Про те, яку літературу він читав, я дізнався недавно з пожовклих сторінок тритомної справи — «антисоветская», «националистическая»...
Недовго працював Юрко землевпорядником. Одного разу прийшов серед тижня додому і сказав, що з роботи його звільнили через те, що відмовився вступити у комсомол. Батьки посумували трохи та й заспокоїлись на тому: аби не було гірше. Бо вже й тої землі не мали — все забрали до колгоспу. Приїхало одного разу під вечір у село все районне начальство, декілька автомашин з солдатами, зігнали всіх селян до клубу і, викликаючи поодинці, змусили підписувати заяви. А вранці повідомили, що в Буянові створено колгосп імені Ковпака.
Отож і думав Василь Кремінь, якби-то тільки лихі часи пережити. Бог з нею, з тою наукою, з тою роботою... А Юрко мав більше часу для підпільної роботи. Близько заприятелював з Ярославом Мудрим із сусіднього села Тер- навка. Для людського ока ніби парубкували, до дівчат залицялись, а поміж собою вели зовсім інші розмови — кого з хлопців можна залучити до підпільної роботи, кому можна довіритись.
Ярослав, який взяв собі псевдонім «Остап», познайомив Юрка зі своїм односельцем Йосипом Михайловичем. Його сім’я у Тарнавці була досить знаною. Батько Йосипа був просвітером у громаді баптистів. Люди трохи криво дивились на сектантів, але поважали їх за чесність та працьовитість.
Юрко швидко зійшовся з Йосипом. То був освічений, досить талановитий юнак. Він встиг закінчити два курси Стрийського педучилища, але потім його відрахували через те, що й Юрка: відмовився вступити у комсомол. Йосип повернувся у село і допомагав батькам у господарстві. Він добре грав на скрипці, вмів малювати. Декорації до постановки «Назар Стодоля» — то була справа його рук.
Так було сформовано керівне ядро організації «Месники». Про їх роль ніхто з підпільників не знав. Лише найближчі друзі могли хіба що здогадуватись. Такі були закони конспірації.
Юрко постійно нагадував друзям, що треба дотримуватись конспірації, бути пильними, остерігатись, щоб у їхні ряди не заслали провокаторів. Бо всюди лютував терор. Жорстокими репресіями влада намагалася подавити будь-який опір. Хапали і судили навіть за підозрінням.
— 	Якось перед храмовим празником розклеїв я листівки біля церкви, — розповідав Йосип Кремінь. — Ох, і сполоху то наробило! Облавники нишпорили по селі, допитували підозрілих. Схопили Ганю Дорошеву — просто тому, напевно, що їх хата найближче до церкви.
Крамольною вважалася вся література, яку видавала за польської окупації «Просвіта». Навіть сільськогосподарські календарі. А підпільники поширювали серед молоді брошури «Хто такі бандерівці і за що вони борються», «Опір фашизму», «За вільну Україну». Саме ці книжки потрапили пізніше до рук енкавеесників і вважалися серйозним речовим доказом звинувачення.
Уночі перед Зеленими святами Юрко разом з Йосипом встановили на могилі січових стрільців березовий хрест. Цей випадок теж мав чималий відголосок у навколишніх селах. Нишпорили чекісти, пробували вивідати


щось у людей їхні таємні агенти. Коли це не мало наслідку, могилу зрівняли з землею.
Хоч то були й небезпечні акції, вони не задовольняли Юрка. Його мрією була друкарська машинка. Своїми намірами поділився з наближчими друзями. Ось тоді згадав Йосип Михайлович, що має у Стрию доброго знайомого Івана Мерчука. Сам він родом із села Добрівляни Стрийського району, у 1944 році його батька засудили, і сім’я, щоб уникнути репресій, перебралася р до міста. Під час навчання в училищі Йосип квартирував у Мерчуків, хлопці й
5* подружились.
^ Юрко відразу ж вхопився за цю ниточку. Йосип запросив Мерчука до себе
< в гості. У Тарнавці й відбулася їхня перша зустріч.
^ Іван працював на будівництві Дашавського газопроводу, мав змогу бува-
X ти у різних місцях. Отож і пообіцяв дізнатись, у яких районних установах є
ЗС друкарські машинки.
2 На то потрібен був якийсь час. А Юркові хотілося швидше починати
го рішучіші дії, щоб люди знали, що визвольна боротьба не припиняється. Та
^ найперше треба було дістати зброю. Дістати зброю можна було тільки у
ворога — у тих же ястребків, енкавеесників...
У матеріалах справи досить детально висвітлюється епізод нападу на дільничного у селі Дубравка, який стався 23 червня 1950 р. Власне, цей епізод і дав підставу трибуналу кваліфікувати дії підпільників як терористичні акти і засудити керівників організації до вищої міри покарання. Тим більше, що до нападу були безпосередньо причетні Юрко Кремінь та Йосип Михайлович.
Як випливає із матеріалів слідства, у той день Юрко разом з Йосипом, взявши зі схованки гвинтівки, пішли увечері в сусіднє село Дубравку, щоб обеззброїти місцевого дільничного. То була п’ятниця. У цей день в село привозили кіно, і всі ястребки збирались увечері у клубі. Дільничний, користуючись нагодою, наносив у цей час «візит» одній вдовичці. Влаштувавши засідку коло її хати, хлопці напали на міліціонера, побили прикладами і забрали гвинтівку та пістолет.
Так подавався цей епізод і на суді. Та Йосип Кремінь твердо переконаний, що слідство йшло за заздалегідь розробленим сценарієм. Наступного дня після подій у Дубравці Юрко йому розповідав, що туди він ходив разом з Йосипом, щоб відвідати тезку останнього — Йосипа Мудрого, який теж був членом підпільної організації. Коли повертались назад, зіткнулись по дорозі з дільничним. Зі слухів знали, що той любить хизуватися зброєю, часто лякаючи селян окриком: «Стій! Руки вгору!». З таким же окриком він наскочив і на хлопців. Та Юрко схопив націлену на нього гвинтівку, вирвав її з рук дільничного і ударом приклада повалив його на землю. Як пізніше з’ясувалось, дільничний згодом поправився і дальше ніс справно свою службу.
А підпільники поповнили свій арсенал ще однією гвинтівкою і пістолетом.
Успішна операція окрилила підпільників. Через два дні вони вирішили зробити нову вилазку. То була неділя, і на вихідний день приїхав до друзів у Тернавку Іван Мерчук. З друкарською машинкою справа ще не зрушилась з місця, і він захотів попробувати себе в бойовій обстановці.
396


На операцію пішли втрьох: Іван Мерчук, Йосип Кремінь та Степан Мудрий. На цей раз вирішили провести акцію у селі Станькова, що у Войнилі- вському районі Станіславської області. Добиратись туди треба через Чорний ліс, та Йосип добре знав дорогу і провів до місця товаришів без особ-' ливих пригод.
Та операція закінчилась безрезультатно. Тієї ночі не потрапили на засідку. Так із нічим повернулись на світанку додому. Та невдача не вселила зневіри. Навпаки, усі загорілись бажанням активніше залучитися до збройної боротьби.
Взявши зі собою пістолет, що його роздобули в Дубравці, Іван Мерчук пообіцяв провести бойову акцію у рідних Добрівлянах. Йосип Гринишин зі своєю боївкою мав обеззброїти дільничного у селі Бережниця Жидачівсь- кого району. Антон Юхман одержав завдання відібрати зброю в ястребків з
І
Голешева... -О
Та наприкінці червня розпочались арешти. Й досі невідомо, як енкавеес- ^
ники натрапили на слід підпільників. Не можна того зрозуміти і з матеріалів судової справи. Очевидно, в архівах КДБ зберігаються й інші матеріали, які ш
стосуються справи «Месників», та їх і досі заховано від людського ока. ^
Чорним птахом долетіла звістка про арешти до Буянова, до Юрка. Він мав ^
ще можливість втекти — до лісу рукою подати від їхньої хати. Але він не хотів о
ховатися. сі
— Я до того давно готовий, — казав він батькам.— Хочу бути з хлопцями ■;
до кінця. ^
їх стрийко Михайло Кремінь хотів врятувати Йосипа. Коли забрали Юрка, X
відправив до Калуша доньку, щоб попередила Йосипа про біду. ^
— Лети, Ганю, як можеш швидше. Може, Йосип ще втече. ш
Справді, ніби на крилах подолала ті двадцять кілометрів дівчина. Босоніж <
примчала в Калуш, до училища, але Йосипа вже не застала.
— Мене викликали з уроку, ніби до директора, — згадує тепер той день Йосип Кремінь. — А там у кабінеті скрутили руки, зв’язали — і через чорний хід — у місцеву тюрму. Потім кудись повезли. Куди — я не бачив, бо лежав у кузові долілиць із зав’язаними руками та ще й накритий брезентом. Коли нарешті приїхали, зрозумів, що привезли до Стрия.
Відразу ж розпочалися допити. Я все заперечував, хоч енкавеесники вже дещо знали, в тому числі і про нашу невдалу операцію в Станькові. Мене жорстоко били — були у них справжні майстри цієї справи, знали, де найболючіші місця. Не хочу навіть і тепер про це згадувати. Тоді привели на очну ставку Івана Мерчука, який уже розповів про нашу операцію в Станькові. Я й далі все заперечував. Тоді кати сказали, що допитуватимуть Юрка у мене на очах. Я чув його зойки за стіною, знав, що він теж буде відпиратись. Тоді я став погоджуватися з тим, що вже знали слідчі.
Півроку тривало слідство у справі «Месників». Спочатку в Стрию, потім у Дрогобичі, тоді обласному центрі. А в середині грудня відбувся суд...
Майже чотири місяці засуджені до страти чекали на розстріл. Юрко сидів в камері смертників. Жорстокий вирок не зламав його.
— Він і в тюрмі підтримував наш дух, — згадує Олексій Данилишин. — Я був у сусідній камері, так званій «двадцять п’ятці». Ми освоїли секрети тюремного
397


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
зв язку І з допомогою «коників» налагодили з ним контакт. Що таке «коник»? Після умовного стуку в стінку в’язні через віконце перекидують у сусідню камеру записку, прив’язану на нитці. Так ми запускали Юркові папір, олівець, а від нього одержували записки.
Не можна було не дивуватись його мужності і силі духу. Він не скаржився на свою долю. Чекаючи розстрілу, Юрко радив не розчаровуватись, переконував, що наша свята справа не пропаде даром. Жертвуючи собою, він писав, щоб ми берегли себе, витримали всі випробування, бо ще будемо потрібні Україні.
Розстріляли його на світанку 4 квітня 1951 року в тій же Дрогобицькій тюрмі. А три тижні згодом, 27 квітня, там само стратили Йосипа Михайловича та Івана Мерчука.
Не витримав такого жорстокого удару батько. Кулі, які випущено в Юрка, рикошетом вдарили і в його серце. Він занедужав, та й більше не встав з ліжка.
А матері з трьома малолітніми синами судилась ще довга хресна дорога. Разом з іншими нещасними бранцями вивозили сім’ю у невідомий край.
— 	Везли нас за етапом, через пересильні тюрми, — згадує Михайло, найстарший з тих трьох синів. — Пробували ми тюремної баланди в багатьох в’язницях, починаючи з Борислава. Всюди вона була однаково гіркою — і у львівських «Бригідках», і в київській, харківській, чкаловській та й інших тюрмах. Викинули нас у Кзил-Орді. Якби не підібрали добрі люди, то й загинули б там. Якась сердешна жінка, що сама втекла з України, поселила нас у своєму сараї. Мати захворіла, три місяці лежала в лікарні, а я як старший ходив у комендатуру відмічатися...
Витримала, всі труднощі перенесла мати, і як та птаха, що вертається з вирію, привезла дітей назад у рідне село...
А Йосипа ще довго носила доля по ГУЛАГівських тюрмах.
Члени підпільної організації «Месники» (зверху зліва направо) Василь Лаврись, Василь Гоицишин, Юрко Кремінь, (у другому ряді) Іван Сокирко з однокласниками Журавнівської школи.
398


ЇМ ДЗВОНИ НЕ ГРАЛИ..
Події півстолітньої давності уже стали надбанням історії. Та ще живі ок- &
ремі учасники і свідки тих подій, спогади і розповіді яких допоможуть відтво¬
рити героїчні сторінки визвольних змагань. То для нинішнього і майбутніх
поколінь особливо цінно. Бо десятиліттями ці події або замовчувалися, або так паплюжились, що на них не залишалось жодної світлої плями.
Та час все ставить на свої місця. Тепер маємо змогу змити брудні ідеологічні нашарування тоталітарного режиму, за допомогою документів і очевидців розкрити одну із героїчних сторінок нашої історії.
«З великим задоволенням прочитав нарис про «Месників», — пише учитель зі Стрия, колишній політв’язень Іван Андрійович Черепущак. — Про цю підпільну організацію і про Юрка Креміня часто розповідаю людям, носився з думкою дізнатись дещо більше і написати про них.
Доля звела мене з Юрком у Дрогобицькій тюрмі в камері № 7, яка чомусь називалася «офіцерською». Камера, довжиною до десяти метрів, а шириною — до шести, знаходилася в підвальному приміщенні тюрми, а перебували в ній у час слідства до 70-80 політв’язнів. «Умебльована» лише «парашею» — чавунною бочкою для фекалий та сечі. У камері були тільки два маленьких заґратовані віконця під стелею та металеві двері з «вічком». Було тісно, як у бочці, не вистачало повітря, від «параші» несло смородом. В’язні могли тільки стояти або сидіти на голій підлозі. Зарослі, побиті, від голоду темніло в очах. Годували так, щоб тільки не померли, а передачі під час слідства були заборонені.
Мою увагу привернули два молоді хлопці, які лежали навпроти під стіною. Вони стиха розмовляли між собою або впівголосом співали тужливі українські пісні та заборонені про УПА. Я з ними познайомився. То були учасники підпільної організації «Месники» Юрко Кремінь та Василь Хемій. Обидвоє були у вишитих брудних сорочках, з побитими, в синцях обличчями, зарослі і тим були подібні між собою, як близнюки. Але коли стояли, то було видно, що Василь зростом вищий від Юрка.
Дні в камері, коли не викликали на допити, були довгі, як вічність. Коли ми ближче познайомились, вони розповіли мені дещо про підпільну організацію «Месники». Зокрема, що діяла вона на теренах Журавнівського, Жи- дачівського, Стрийського і Рогатинського районів. Підпільники ставили своїм завданням знайомити молодь з історією України, боротьбою УПА, виготовляли і розклеювали антирадянські листівки, письмово погрожували радянським активістам, застерігали юнаків та дівчат від вступу в комсомол.
Мали гвинтівку та пістолет, відібрані у дільничного міліціонера (насправді енкеведисти вилучили у підпільників значно більше зброї — авт.).
Я потрапив у цю камеру 1 листопада 1950 року. Під час слідства хлопці вели себе мужньо, як справжні патріоти. Залякування, тортури, голод не зламали їх. Особливо виділявся Юрко. Він як міг вигороджував своїх друзів, всю «вину» брав на себе. Відверто говорив, що він борець за волю України, що його батьківщина Україна, а не СРСР.
Ще про одну рису його характеру хочу сказати — Юрко був великий мрійник. Скільки ми не розмовляли, він завжди повертався до однієї теми —
399
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


волі України. Він часто задавав питання, цікавився тим, чого не знав. Він ніколи не говорив про смерть, хоча знав, що його чекає. Як міг, я підтримував Юрка, хоч і мені було важко. Адже також не знав, яка доля мені судиться. Та після розмови з ним на душі ставало легше.
Пам’ятаю, якось Юрко запропонував план втечі з тюрми. А план був такий. Ввечері, під час перевірки, коли наглядачі прийдуть у камеру, накинутись на них, зв’язати, забрати ключі, випустити в’язнів з інших камер і зі зброєю пробиватись до виходу. На словах все виглядало досить заманливо, але нереально. Тюремні камери були в підвалах, а між підвалом і поверхом були залізні двері на замку, ключ від якого мав начальник охорони. Крім того, і вихід на вулицю був закритий такими ж дверима з охороною. До того ж тюрма була оточена вишками з вартовими і сигналізацією. Юрко не погоджувався з моїми аргументами, казав, що хоробрістю можна все взяти, що не треба бути боягузами.
Пізніше, коли я повернувся з Сибіру, дізнався, що так само сміливо, відчайдушно він поводився на суді. А потім, коли зачитали смертельний вирок, відмовився просити помилування у ворогів».
Про незламність, силу духа провідника підпільної організації, інших її бійців пише в своєму листі і Микола Іванович Брик із села Конюхова Стрийського району. Мабуть, читачі пам’ятають, що в цьому селі недавно відкрили пам’ятник своєму землякові, начальнику штабу УПА Олексі Гасину, відомому серед повстанців під псевдонімом «Лицар». Батько Миколи Брика був в охороні «Лицаря» і загинув разом з іншими охоронцями в 1951 році, а сім’ю його вислали в Сибір. «Спочатку мене з мамою забрали в Дрогобицьку тюрму, а звідти перевели в Самбірську, — пише він у листі. — Там я сидів в камері разом з учителем із села Ясинка Турківського району Йосипом Матвійовичем Макаром, засудженим до розстрілу. То була дуже скромна і розумна людина. Ми з ним швидко зійшлися, і він багато розповідав. Від нього я дізнався і про Юрка Кременя.
Після вироку Йосип Макар спочатку сидів в Дрогобицькій тюрмі, в камері смертників. Гнітюча і важка була там атмосфера, де на кожного в’язня, сьогодні чи завтра, чекала куля. Та ось у камеру, розповідав мені Йосип Макар, кинули ще одного смертника — Юрка Кременя. А він зайшов наче не на розправу, а ніби на весілля — з усмішкою, дотепами. Моральний дух усім підняв. Принесли якось йому два листки чистого паперу, щоб помилування просив, а він папір віддав в’язням на куриво. І смерть він зустрів мужньо, як справжній патріот.
Розстріляли також Йосипа Макара. Він знак на стіні такій мені залишив — хрест на церковній бані. То я знав, що після пересуду його повели на розстріл.
А потім доля звела мене з Йосипом, рідним братом Юрка Кременя. Вперше зустрілись ми на пересилці у львівській тюрмі восени 1951 року. Звідти етапом нас відправили в Красноярський край. По дорозі і у пересильних тюрмах Йосип завжди заступався за політв’язнів, захищав їх від злодіїв та бандитів. Пам’ятаю, яку Красноярську Йосип розправився з балан- диром —так називався кухар із в’язнів, який роздавав зупу. Сам він був із кримінальних, то й злодіям черпав знизу, з крупою, а політичним одна водичка діставалась. Ось Йосип відлупив його добре. Коли мої чоботи злодії


програли в карти, Йосип і тут не дав мене скривдити. Сам за то потім відсидів три доби в карцері. ^
У 1954 році, коли я працював в каторжній зоні на Джезказганських рудни- ^5® ках, пригнали сюди етапом і Йосипа Кременя. Знову нас звела докупи неве- села доля. Тут, правда, було зі мною ще троє односельчан, а також Йосипів побратим Олексій Данилишин із «Месників». Свою молоду силу, здоров’я ~ ми залишили на тій каторзі, даючи «родінє» мідну руду».
Тоді ще не було на карті міста Джезказган. В піщаних степах стояли оточені колючим дротом тюремні бараки. їх заселяли сотні тисяч в’язнів. Всі ці поселення в ГУЛАГівських документах іменувались «Степьлагерь». Тут у каторжних умовах добували і мідну руду, помирали від виснаження, голоду, від куль охоронників тисячі людей, у переважній більшості з західноукраїнських земель і з прибалтійських країн. Тепер дехто стверджує, що незалежність України дісталась нам безкровно. То чиї кістки розсіяні в казахських степах, сибірській тайзі, за що віддали життя, здоров’я тисячі українських юнаків і дівчат? Коли говоримо про нашу незалежність, маємо пам’ятати і про них.
«ТОЙ, ХТО БУВ, НЕЗАБУДЕ...»
Підвальна камера метрів з два на чотири. У кутку — дірка, прикрита дерев’яною кришкою. Вгорі ледь жевріє лампочка. Під стелею — маленьке віконце з ґратами, до яких як не стрибай, не дотягнешся руками. І собачий холод, що, здається, проймає до самих кісток. А на тілі — тільки нижня білизна. Щоб не задубіти, треба весь час ходити. Але як рухатись, коли так знесилений, що хочеться впасти на бетонну долівку.
То карцер у Самбірській тюрмі. Сюди Йосипа привезли після суду. Тоді йому і запропонували: «Будешь сотруднічать с нами — помилуєм брата, не расстреляем... Він ще не остив після суду, ще звучали у вухах горді Юркові слова, що в московських катів помилування просити не буде. Тому й не стримався. «Ти, москалю паршивий! Мій братнє просив пощади, а ти хочеш, щоб я його зрадив?!» — кинув він енкавеесникові. За то й дали йому сім діб карцеру.
Холодно, зуб на зуб не потрапляє. Мучить голод. На день дають тільки трохи хліба та півлітра теплої води. Втім, поки її донесуть, від тепла вже нічого не залишається, навіть душу не зігріє. Так три дні, а на четвертий дають миску тюремної баланди — прозорої рідини з якоюсь крупою, яку можна порахувати на дні.
Опівночі приносять дерев’яний тапчан. Але хіба заснеш при такій холоднечі? Бо немає ані подушки, ані чим накритись. А о п’ятій вже забирають ту «постіль».
Та найбільше мучать думки. Якенкавеесники напали на слід підпільників?
Хтось видав? І найстрашніша, від якої аж на душі шкребе: чи не було серед них зрадника?
Голова пухла від думок. Пам’ять послужливо перебирала епізод за епізодом. Арешт, допити. І той перший допиту Калуській тюрмі, коли йому, викликавши з уроку, скрутили в директорському кабінеті руки і зв’язали їх міцно ззаду.
401
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


Директором ремісничого училища, де вчився, була фронтовичка майор Марія Трешковська. Учні знали: вдома в неї є автомат, а у сумочці носила пістолет. Не раз радилися з хлопцями, як би ту зброю вилучити у бойової директорки. Та про то знали тільки Степан Ничай та Іван Отаманчук із Пере- возець. Обидва — з Войнилівського району. Хлопці надійні. На них міг покластися повністю.
У камері, куди його вкинули після арешту, прочитав видряпану на стіні фразу, яка чомусь зразу вкарбувалася у пам’ять: «Той, хто був, не забуде, хто не був, той буде». Зразу не зрозумів її змісту. Аж потім, коли пройшов ГУЛАГівськими таборами, глибоко розкрилась її філософська мудрість. У «Божественній комедії» Данте описано дев’ять кругів пекла. Він перейшов через 36.36 різних таборів ГУЛАГу: сибірських, казахських, мордовських...
Тато все було попереду. А тут, в карцері Самбірської тюрми, мучився болісними думками, прокручував у пам’яті те, що пережив за останні півроку.
Ось як майже через п’ятдесят років він описав свій арешт, коли його кинули в Калуську тюрму, що на вул. Станіславській.
«Увечері мене викликали на допит. За столом сидів худий капітан, а поруч стояли ще два офіцери.
— Как фамилия? — Я назвався.
— К какой организации принадлежишь?
— До профспілкової. Маю квиток.
— Расскажи по-хорошему, что т ы делал в селе Станькив ночью 22 июля?
— Йшов через село до Калуша.
— Ты должен догадаться, что мы все о тебе знаем. Отпираться бесполезно.
Капітан прочитав коротку лекцію про Радянський Союз і Китай — яка то могутня сила, а що ми, бандити, можемо вдіяти проти них?
— Неужели ты не понимаешь, что ты в наших руках, и мы сделаем с тобой все, что захотим. Ты все расскажешь. Нетакие, как ты, все выкладывали.
Вставши з-за столу, він ударив мене коліном у живіт. Мені перехопило подих, я зігнувся вдвоє.
— Ну как, будешь говорить? — почув над собою і відчув різкий удар по хребту.
Я впав на підлогу. Тоді кат став мене копати кирзовими чоботами, примовляючи:
— Ну как, ты еще живой? Признавайся, или я тебя прикончу.
З рота мені текла кров. Щоб стримати стогін, я зубами кусав губи.
— Смотри, какой бандит злой. Губы грызет от злости, — доходили до свідомості злосливі репліки енкавеесника.
— Куришь?
Я заперечливо похитав головою.
Він запалив «Казбек» і гарячим кінцем почав запихати мені в рот. Я крутив головою, обпікаючи губи, а він зловтішно сміявся.
Потім зайшли два ястребки. Один з них був з наголо простриженою головою.


— Що, ще не признався? Зараз заговорить, — промовив він.
Сильним ударом мене знову звалили на землю, зняли черевики і зв’язали ноги. Потім стягнули зв’язані руки і ноги докупи. Від страшенного болю в суглобах я закричав, знепритомнів. Мене облили водою і невпинно повторювали: «Будешь говорить?».
Я взагалі не міг вимовити слова. Хотілося швидше померти, щоб тільки позбутися тортур.
Коли після води трохи отямився, ястребок почав бити мене палицею по п’ятах. Кожен удар відзивався гострим болем у голові.
Коли побачили, що я вже зовсім безсилий, розв’язали ноги, повісили на шию черевики і, взявши під руки, потягли в камеру...
Через якийсь час на мене накинули плащ-намет, підвели до вантажної машини і, відкривши задній борт, як лантух, кинули мене в кузов. Я лежав під лавкою долілиць, прикритий плащ-наметом, а конвоїри сиділи зверху, поклавши на мене ноги.
Так ми доїхали до Стрия, зробивши коротку зупинку в Журавному. У Стрию з машини мене зняли, розв’язали нарешті руки і завели на другий поверх.
Тут я почув нелюдські зойки Юрка, зрозумів, що і брата заарештували, що стався провал. іГ
Мене знову допитував енкавеесник з капітанськими погонами, знову за- О
дав такі ж питання, як і в Калуші: до якої організації належу, що робив у Стань кові. Я відповідав завчено: до профспілкової, ішов до Калуша...
— Не строй из себя умника. Будешь говорить или мы тебя прикончим
У нас все говорят. Или отнимем у тебя здоровье и подохнешь, если жи- х
вой останешься. А ну-ка, становись к стенке на пальцах, руки подними ^
вверх. ^
Все тіло боліло, руки не слухались, були мов чужі. Я спробував все ж виконати команду. На мене посипались удари. Я впав.
— Здоровый бандит, имели б солдати по чем из автомата шпарить, — глузував між тим капітан.
Коли побачили, що вже не можу стояти на ногах, посадили на стілець і сказали покласти руки на стіл. Як тільки руки опинились на столі, кат з усієї сили вдарив палицею по пальцях. Я вихопив руки, немов з окропу, і відмовився знову ставити їх на стіл.
Тоді мені руки зв’язали ззаду, кинули на підлогу і почали піднімати за руки вгору. Здавалося, що всі суглоби тріщать, біль був нестерпним. Я знепритомнів, мене відливали водою. Я вже не мав сили навіть сидіти на стільці, зразу ж падав на підлогу...
Фізичні муки залишились у пам’яті. Тепер боліла душа. Від важких думок і, здавалось, навіть від того холоду, що пронизував до самих кісток.
Не один раз потім кидали його у карцери — в Омську, Красноярську... Але той, у Самборі, запам’ятався найбільше.
Втім, який Омськ? Красноярськ? То тільки на конвертах вказувались великі міста, а далі стояв номер поштової скриньки. Ті «скриньки» були розкидані за сотні кілометрів від міст, здебільшого в глухій тайзі або в піщаній пустелі далеко від людських осель. Бараки, оточені високою загорожею з
з
СІ
403


В’язні спецтабору «Озерлаг»—у четвертому ряді (зліва направо) третій — Володимир
Горбовий, четвертий—Петро Дужий, сьомий — Йосип Кремінь, восьмий — Ігор Костишин зі Стрия (1958р.)
вартовими на вежах, однотипні, без архітектурної видумки і подібні, як близнюки. Хіба що у тайзі табори були оточені дерев’яним частоколом, а в степах — кам’яним муром і вартові вишки були засклені.
Наприкінці 1953 року потрапив Йосип у карцеру сибірському таборі. Вліпили йому тоді 15 діб за бійку із «суками». Точніше, то була не бійка, а ціле побоїще. З одного боку — декількасот злодіїв та бандитів з ножами, з іншого — політв’язні, озброєні рейками з розібраних нар. Якби не ввели у табір солдат, хтозна чим би закінчилось для багатьох те побоїще. У бійці Йосип не потерпів. То йому компенсував генерал-майор Запівакін, відправивши на 15 діб у карцер.
Тоді вижив завдяки Євгену Хемію, побратиму з «Месників». По різних таборах розкидала їх доля. На пересилках, від нових ув’язнених через другі- треті руки дізнавались вони один про одного. І справжнім святом була випадкова зустріч десь у пересильній тюрмі чи на етапі.
Йосип знав, що Євген перебував у центральній лікарні «Комишлага». Туди він потрапив з дизентерією. Хірург з німецьких військовополонених, якого всі називали професором, примітив кмітливого хлопця, залишив при собі асистентом. Євген допомагав йому під час операцій, робив перев’язки, а коли професора кудись забрали, сам залишився у тій в’язничній лікарні за хірурга та травматолога. Табірне начальство не дуже переймалось, що він не мав диплома та освіти.


Від в’язнів, які звертались по медичну допомогу, Євген дізнався, що Йосипа запроторили у карцер «Комишлага». Через вільнонайманого лікаря, який мав туди доступ, передав для нього добрий кусень сала — десь кіло- грама з півтора. «Такого доброго сала, — каже тепер Йосип, — я в житті ще не їв. Грубе, на цілу долоню і аж у роті розпливалося. Я розділив його, щоб *5© на кожен день мав по шматочку, заховав у пічку. Наглядачі дивувалися, ~
чому я бадьоро тримаюся на їх голодних харчах».
За довгі роки ув’язнення не один раз відчув підтримку вірних друзів, пізнав силу братерства. Допомагали і виручали в скрутну хвилину не тільки давні товариші, але й нові знайомі, з якими звела його доля у таборах. Назавжди запам’ятався благородний вчинок Ярослава Мельника, ровесника і краянина із села Лисків Жидачівського району. З ним Йосип зустрівся в Тай- шетських таборах. 25 молодих хлопців, серед них Мирон Мотига з Трускав- ця, теж краянин, завезли в тайгу будувати новий табір під номером 028. Туг працювали на лісоповалі, вантажили кругляк у вагони — важка виснажлива праця при поганих харчах. Та й там не обійшлося без карцера. Посадили за розправу зі «стукачем» — всюди були такі, що бігали до «кума» (так називали оперуповноваженого НКВС) з доносами.
Коли Йосипа посадили в карцер, Ярослав приносив йому свій пайок. Ризикуючи потрапити під кулі охорони, він пролазив попід колючим дротом до бараку-карцера і передавав через маленьке заґратоване віконце харчі.
Ось яку характеристику Йосипу дав начальник підрозділу п/с 410/5-15 Татаринові «Находясь в исправительно-трудовом лагере, КреминьИ.В. имел ряд нарушений лагерного режима. 20.ХІ.1951 г. получил трое суток штрафного изолятора за избиение заключенного. 21.1.1954 г. получил выговор за отказ от работы. 12.11.1954 г. за нелегальную переписку получил 15 суток.
27.1.1955 г. за отказ от работы поставлен на строгий режим. 28.4. 1958 г. за хранение ножа получил 7 суток штрафного изолятора. 11 .XI. 1959 г. получил трое суток штрафного изолятора. Прибыл в подразделение п/я 410/5-19
1 	.VII. 1958 г. 22.ХІ.1959 г. за отказ от работы заключен на трое суток штрафного изолятора. Характеризуется с отрицательной стороны».
Та в тому табірному житті була не тільки та «отрицательная сторона». У глухій тайзі за колючим дротом познайомився Йосип з багатьма відомими людьми — Петром Дужим, Григорієм Пришляком, Михайлом Сорокою, адвокатом Володимиром Горбовим, який захищав свого часу Степана Банде- ру на судовому процесі. Там, у зоні, за сотні кілометрів від Братська, зустрів багатьох краян — учасників визвольної боротьби: Григорія Чмелика із Во- лодимирець Жидачівського району, Михайла Адаміва зі Станіславщини, Ігоря Костишина зі Стрия, Володимира Гливу із Коломиї. За віком Йосип був наймолодшим і ним як могли опікувались. Особливу турботу виявив Володимир Горбовий. То був кремезний чоловік з чорною пов’язкою на оці, яке втратив на фронті ще під час Першої світової війни. Він мав незаперечний авторитет серед ув’язнених. Навіть запеклі злодії ставились до нього з повагою і шанобливо знімали перед ним шапку.
— 	У концтаборах провів я десять років і десять місяців, — розповідає Йосип. — Про то можна було б написати цілу повість. Про людей, які там поневірялись. І про таких благородних, як Володимир Горбовий, і про підлих,
405
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
які ставали провокаторами, а тепер видають себе за національних героїв. £ Були і такі, але не хочу називати їх, хай Бог їм буде суддею.
Не можу суворо судити і тих, хто наглядав за нами. Бо й охоронці здебіль- шого були рабами тієї жорстокої системи. Охорона жила в тій самій сибірській
* 	тайзі, в тих самих суворих кліматичних умовах, відірвана від життя, хіба що харчувалася ліпше. Конвоїри, як і ми, теж певною мірою були рабами. Були серед них люди, які й допомагали нам чим могли. Запам’ятав добре Василя Синьожука зі Станіславщини — зі Снятинського або Рожнятинського району. Він відбував строкову службу у військах МДБ як конвоїр. Василь ділився з нами харчами, а на Великдень навіть приніс пляшку горілки — нечувана розкіш для в’язнів. Якщо він ще живе, дуже хотів би зустрітися з ним тепер, подякувати за все...
Тепер Йосип Кремінь живе у Кривому Розі. Після ув’язнення не міг в рідних місцях прижитися. На роботу не брали: у паспорті відмітка, що документ видано на підставі довідки. А то для всіх кадровиків попередження: суб’єкт небезпечний, повернувся з ув’язнення. Та й дільничний інспектор не давав спокою. Мати бідкалася: ліпше виїдь, синку, подалі від злих очей, щоб знову в тюрму не забрали. Знайшла адресу знайомих сельчан, які переїхали у Кривий Ріг, ось до них і подався.
Там не виявляли такої пильності, як вдома. Взяли на роботу шофером, був потім механіком. Сам спорудив невеличку хатину, бо на квартиру годі було сподіватися. І тут над ним чатувало пильне око КДБ.
Тисячі галичан таким чином прижились у Кривому Розі. Там обзавелися сім’ями, породичалися. Про це довідався вже пізніше, коли Україна здобула незалежність. Організував міжнародне товариство політв’язнів та репресованих, яке й очолював. Обрали його також заступником голови міського комітету захисту прав людини. Зареєстрував обласну газету «Політв’язень і репресований», видав п’ять номерів. Правда, для того довелось пожертвувати нажитим добром. Продав свою хату, щоб мати кошти на листівки, прокламації.
Його активності можна позаздрити. Приміськими поїздами, з багатьма пересадками (пенсії на поїздку в пасажирському вагоні не вистачить) приїжджає на Львівщину за українськими підручниками для воїнів криворізького гарнізону та шкіл міста. Щасливий, що у місті, де раніше не було жодної української школи, тепер уже в чотирьох діти навчаються рідною мовою. Забезпечив військові частини криворізького гарнізону літературою з історії України, символікою. Справді святковою подією для військовиків міста був день, коли доставив гуманітарну допомогу із Жидачева — масло, мед, цукор, всього харчів 10 тонн. А потім машину з ліками пригнав. «Львівфарм» на шістнадцять тисяч гривень різних ліків передав криворізькому гарнізону за два роки.
Ще плекає одну заповітну мрію: зібрати докупи всіх членів підпільної організації — тих, які пройшли ГУЛАГівськими таборами, кого обминула та лиха доля. Згадати разом добрим словом тих, хто не побачив Україну незалежною, самостійною. За що терпіли, за що боролись і вмирали...
406


УНІВЕРСИТЕТИ ОЛЕКСІЯ ДАН ИЛ ИШИНА
Був теплий весняний день 1950 року. Дитячим гамором наповнився не- великий скверик на центральній площі Стрия. Та гомін відразу стихав, як по шутрованій доріжці карбованим кроком проходили військовики в червоних погонах. Дітлахи проводили їх запитливими круглими оченятами, а матері інстинктивно підтягували ближче до себе візочки з немовлятами. У тогоріч- ТЙІ ному буянні весни, здавалось, навіть навколишнє повітря було наповнене атмосферою тривоги і непевності...
А в кутку скверика, на лавочці під крислатим дубом, про щось стиха розмовляли троє юнаків. На них не звертали особливої уваги. Бо сюди у погожі дні часто приходили студенти місцевого педучилища готуватись до екзаменів. Тут, на їхню думку, ліпше, ніж в перенаселеній кімнаті гуртожитку, сприймалася педагогічна наука.
Про ту розмову в скверику тепер може розповісти тільки Олексій Дани- лишин. Двох інших його співрозмовників через рік розстріляли в Дрогобицькій в’язниці.
Нема про ту зустріч згадки в матеріалах слідства та військового трибуналу, який розглядав справу «Месників». Олексієві вдалося приховати той факт, що він особисто був знайомий з керівником підпільної організації Юрком Кременем, а слідчі не вибили такого зізнання в інших двох учасників тієї зустрічі.
Одного із них Олексій знав добре. З Йосипом Михайловичем вони майже два роки вчилися разом у педучилищі, були близькими приятелями. Та згодом Йосипа відрахували з училища — ніби за неуспішність та пропуски занять. Так офіційно формулювалось у наказі. Насправді ж причиною відрахування було те, що Йосип відмовився вступити в комсомол. Дирекція до того ж дізналася, що Йосип походить з глибоко християнської родини, отже сповідує на релігійному ґрунті чужі ідеологічні погляди. А, зрозуміло, що з таким світоглядом, не може бути вихователем молодого покоління.
Час від часу вони зустрічались, і Олексій охоче розповідав йому про училище, про те, як вихователі напускають на студентів більшовицький дурман, доказують, що чорне — є біле. Після однієї з таких розмов Йосип сказав, що з ним хоче зустрітись один із його добре знайомих хлопців. Він не назвав його імені, промовив те стишеним голосом, і Олексій зрозумів, що щось більше розпитувати не варто.
Ось такі події передували тій зустрічі у стрийському скверику. Під час розмови Олексій зрозумів, що Тарас (так назвав себе юнак) не просто так зацікавився його особою. Вони були приблизно одного віку, але Тарас відразу ж оволодів ініціативою.
Втім, не буду втомлювати читача авторськими домислами. Я попросив Олексія Данилишина, щоб він виклав свої письмові спогади про ту зустріч.
То вже історія, а для неї немає нічого ціннішого, ніж розповідь самого очевидця і учасника подій.
«Тарас (тільки під час суду я дізнався, що то був керівник підпільної організації Юрко Кремінь) був фанатиком і своєю вірою заражав інших. І водночас був обережний, розсудливий і нагадував, що треба суворо дотримува-
407
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


тись конспірації. Ми детально обговорювали тактику боротьби проти кому- но-більшовицької системи. Зокрема, про розширення підпільної мережі в педучилищі, про роботу серед студентів. Тарас говорив, що не маємо права ставити під удар життя і долі юнаків, що на боротьбу з московськими окупан- тами потрібно поставити Слово, пробуджувати у молоді національну свідомість і патріотичну гордість, готовність до боротьби за самостійну українську державу. Для того серед молоді треба поширювати підпільну літера- рі туру ОУН, а також історичні книжки про національно-визвольну боротьбу ^ періоду козацтва, січових стрільців, навіть журнал «Сільський господар» —
^ на той час то все було забороненою літературою.
< Згодом я зрозумів, наскільки розумними і корисними були ті поради. У
^ гуртожитку на дозвіллі ми обговорювали те, що прочитали, дискутували. А
X на лекціях студенти ставили викладачам такі питання, за які інколи і на ком-
сомольських зборах їх «пісочили», офіційно попереджали або виключали з
2 	училища.
со Посіяні зерна пізніше дали добрі сходи. Педучилище готувало вчителів
^ молодших класів для сільських шкіл. Дискусії, розмови впливали на форму¬
вання їхнього світогляду, і дітей вони виховували в національному дусі. Чимало з них за це зазнавали переслідувань і репресій. І згодом, коли я повернувся з таборів, ніхто із однокурсників не відвертав голову вбік, вдаючи, що не впізнає мене. Легше ставало на душі, коли відчував міцний потиск їхніх рук.
Все то було згодом. А під час тої зустрічі в скверику ми говорили, яким чином найпереконливіше доводити, хто такі більшовики і що собою являє московська імперія, як найбільше симпатиків залучити до нашої справи, щоб у відповідний час вони могли піднятись на боротьбу під знаменем тризуба і синьо-жовтого прапора.
При тому Тарас попереджав, щоб остерігались провокаторів та ворожих агентів. Що треба формувати осередки не більше, як з трьох осіб. Кожного перед тим потрібно всебічно вивчити. Ось які вимоги ставились перед майбутніми підпільниками. Щоб він виховувався в свідомій українській християнській родині. Перевагу віддавали тим, які походять з родини, що вже зазнала переслідувань за національні переконання. Підпільник має бути морально і фізично здоровим, успішно навчатись, займатись спортом, мати авторитет серед однолітків. Звертали увагу і на такі погані звички, як куріння і схильність до алкоголю. Щоб умів терпляче вислухати співрозмовника, мав тверді національні переконання. Запам’яталась дослівно така фраза — «щоб міг не говорити те, про що думаєш, а думати те, про що говориш». І найголовніше — був готовий на самопожертву задля великої ідеї ОУН.
Тарас дивився далеко вперед. Він говорив, що Україні потрібні освічені люди, щоб могли керувати державою, коли здобудемо незалежність. Казав, що коли тут не зможемо здобути освіту, то здобудемо її за кордоном — там є Вільний український університет. Центральний провід вирішив переправити нелегально через кордон на навчання групу молоді».
Тепер Олексій Данилишин вже точно не пригадує, чи то у скверику, чи то, може, підчас іншої зустрічі Йосип Михайлович попередив, щодо нього прийде зв’язковий і доставить йому нелегальну літературу. Порозумітися між
408


собою вони мали за допомогою пароля. «Чи є у вас книжка «Педагогіка?» — запитає зв’язковий. — «Є, але вона мені потрібна», такою була умовна відповідь.
Справді, через декілька днів у гуртожиток прийшов юнак і поцікавився, чи може поговорити з Олексієм Данилишиним. Коли обидва вийшли в коридор, незнайомий назвав пароль. Почувши відгук, вручив загорнутий в газету пакунок і худко зник. Правда, попередив, що по книжку зайде через два тижні.
Так до студентів педучилища потрапили брошурки «Опір фашизму», «Хто такі бандерівці» і «Український народ в боротьбі з російським імперіалізмом». Читати їх дав товаришам, яким повністю довіряв.
Доскіпливі слідчі пізніше долучили до судової справи не тільки ті «крамольні» брошури. Небезпечними, на їхню думку, були і такі книжки, як «Нариси історії української літератури», історичні романи Андрія Чайківського. У повісті «Есаул Підкова» знайшли і запротоколювали написані олівцем фрази: «Генерал Тарас Чупринка», «Прем’єр Стецько», «УПА, 1942 р.», «СБ УГВР», «Воля народам — воля людини». Очевидно, хтось із студентів для пам’яті зробив нотатки у книзі і забув їх витерти.
Та підсудні одноголосно запевняли, що книжки купили на базарі ще за часів німецької окупації і на ті записи не звертали уваги.
Під час очної ставки Олексія познайомили зі зв’язковим, який доставляв літературу. Тоді ж і дізнався його ім’я — Іван Мерчук. Потім разом з іншими «месниками» два дні сиділи під конвоєм на суді у Дрогобицькій в’язниці. Юрка Кременя, Йосипа Михайловича і Івана Мерчука засудили до розстрілу, а студентам педучилища Олексію Данилишину і Мирону Буцерку дали по 25 років ГУЛАГівських концтаборів.
Після суду Олексія майже півроку ще утримували в Дрогобицькій тюрмі. Грубі ті тюремні мури, але й через них пробивались вістки від товаришів по неволі. А в сусідстві була камера смертників, у якій чекав на виконання жорстокого вироку Юрко Кремінь. Через вікно з допомогою «коників» в’язні налагодили з ним зв’язок. Від нього отримували записки. Засуджений на смерть не нарікав на свою долю. Він радив товаришам не падати духом, бути стійкими під час життєвих випробувань, висловлював тверду віру в щасливе майбутнє України.
Навесні в тиху квітневу ніч 1951 року Юрка Кременя розстріляли. Наступного дня ця сумна звістка пробилась через усі тюремні мури. А через два тижні стратили Йосипа Михайловича і Івана Мерчука.
На решту членів підпільної молодіжної організації чекала довга хресна дорога. Олексія Данилишина відправили добувати мідну руду в далекі казахстанські степи. Понад два місяці тривала виснажлива дорога. Прибув він туди аж на Покрову.
Тепер там відоме місто Джезказган. А тоді то були піщані степи з колючими вітрами. На географічних картах, які вивчали в педучилищі, вони позначались як незаселені безлюдні місця. Тут справді не було населених місць, не було людей — були лише в'язні на правах рабів та їх охорона, беріївські поселення під назвою «Степлаг». Через 20-30 кілометрів — стандартні дерев’яні бараки, огороджені колючим дротом, з вартовими
409
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


Степлагівськийконцтабір. Джезказган, п/скр392/2, селищеНікольськ. Ліворуч— 1-ий лагерний пункт суворого режиму для засуджених на 25 р. позбавлення волі, праворуч— 2-ий лагерний пункт для засуджених на 10—15— 20 р. позбавлення волі (знято з висоти шахтних насипів породи мідних руд)
вежами по краях. Вони стали наче невід’ємною частиною похмурого степового пейзажу. Ще дуже псували той краєвид відкриті кар’єри, у яких, наче мурашки, копошились цілими днями тисячі в’язнів», добуваючи мідну РУДУ-
То була справжня каторга. Ув’язнених змушували працювати до знемоги. За поганих харчів люди швидко виснажувались, гинули, як мухи. Змалку привчені до труднощів, до недоїдання, українські юнаки, які, як і Олексій, потрапивши у табори, стійкіше переносили важкі життєві умови. Найкволі- шими були німецькі військовополонені. Колись вгодовані, впевнені, вони швидко перетворювалися на ходячі скелети, а згодом знаходили останнє пристанище на таборному цвинтарі.
У таких умовах люди ставали дистрофіками. Симптом тої популярної табірної хвороби визначали дуже простим способом — не зовнішнім виглядом, а на звук. Коли в’язень сідав на нари і чувся стук кісток до дерева — значить уже дійшов до кондиції. Далі на нього чекала одна дорога — на безіменний табірний цвинтар.
Та Олексієві вдалось вижити. Випадок чи збіг обставин звів його з Євгеном Хемієм, з яким раніше вчились у педучилищі, а потім разом сиділи на лаві підсудних, у Дрогобицькій в’язниці. По безкрайніх сибірських просторах, помережаних ГУЛАГівськими концтаборами, розкидали їх кати. Але щаслива доля, а може, то й Божа воля, час від часу зводила їх докупи.
З якоїсь причини Євгена Хемія перевели з Сибіру в Казахстан і, оскільки вже мав певну медичну практику, залишили фельдшером у «степлагівській»


лікарні. Йому вдалось влаштувати Олексія в лікарню, взяв його під свою опіку, давав уколи, підгодовував чим міг і таки поставив на ноги.
Незважаючи на нелюдські умови, жорстокі утиски, в’язні боролись за право на життя. Широкий резонанс набуло Кінгірське озброєне повстання, яке пізніше описав Олександр Солженіцин у своєму романі «Архіпелаг Гулаг». Його жорстоко придушили, від куль, а найбільше від танкових гусениць загинуло майже 600 в’язнів, з них 500 дівчат, переважно із Західної України.
Відлуння повстання докотилось і до штрафного табору 392/3, де відбував покарання Олексій Данилишин. Ув’язнені відмовились виходити на каторжні роботи, оголосили голодівку. Тоді в зону запустили чотири танки.
З гуркотом і скреготом стальні потвори поїздили поміж бараками, постріляли холостими патронами. Але то була тільки психічна атака, на більше табірне начальство не насмілилось. Були вже часи хрущовської відлиги. З Москви прибула представницька комісія і почала переглядати справи засуджених. Після «сортування» із 7 тисяч ув’язнених за колючим дротом залишилось тільки 620. Серед тих, кому посміхнулася доля, опинився і Олексій.
Та то тільки називалось воля. Бо слідом, куди б не йшов, тягнулася за >
ним табірна тінь. На роботу не брали, кадровики відразу ж насторожува- ^
лись, взявши в руки паспорт, виданий на підставі табірної довідки. А коли ^
дізнавались, за що сидів, то й не хотіли навіть розмову вести про працевлаштування. X
Допомогло те, що в Роздолі розпочалась всесоюзна будова. З усіх ку- ^
точків тодішнього Союзу з’їхалися люди на будівництво хімічного промис- І
лового гіганту, на спорудження нового міста. У тому вавилонському сто- впотворінні Олексію вдалося загубити ту свою тінь. У Роздолі його прийняли ^
в будівельну бригаду.
І в особистому житті посміхнулася доля. Через шість років, після поневірянь і таборів, він знов зустрівся з Ганною, з якою знався ще зі студентських часів. Закінчивши педучилище, дівчина працювала вчителькою у Лівчицькій школі Жидачівського району. Незабаром вони побралися.
Коли дещо внормувалося життя, хотів і Олексій закінчити свою педагогічну науку. На той час їх педучилище перевели в Самбір. Звертався з заявами до директора, в Міністерство освіти та одержав категоричну відмову. Зрозумів, що нема чого втішатись ілюзіями, що шлях до педагога йому перекрито назавжди.
Працював в різних будівельних організаціях, закінчив, правда, заочно Стрийський технікум механізації і електрофікації сільського господарства і з посади заступника начальника пересувної мехколони пішов на пенсію.
Тепер Олексій Данилишин живе у Гніздичеві, на краю селища, в будинку, який спорудив своїми руками. Вдома залишились тільки з Ганною Тео- дорівною, яка до самої пенсії вчила сільських дітей у тій самій Лівчицькій школі.
Олексій Данилишин вважає себе щасливою людиною. А найщасливішим днем у своєму житті вважає 22 січня 1990 року, коли тримав в руках синьо- жовтий прапор у живому ланцюзі єднання всіх українців заходу і сходу на трасі недалеко від Збруча. Наснаги додає усвідомлення того, що безпосе-
з
411


Політв’язні-українці 1 -го лагпункту суворого режиму Стєплагу. Зліва направо: у першому ряду перший—Олексій Данилишин з с. Облазниця Жидачівського району, другий — Василь Кноль з Волині, п'ятий —Прокіп Балу к з с. Чернів Рогатинського району; у другому ряду перший — Ігор Михайлів з Буського району, другий—Василь Шандрукз Тернопільщини; у третьому третій—вояк УПА із с. Бутин Сокальського району Павлишин, восьмий—Євген Хемій із с. Тернавки Жидачівського району
Кладовище інтинського режимного табору №5(1953-1954)


Бараки інтинського режимного табору №2(1953-1954)
«Мертва дорога». Будівництво залізниці за Полярним колом


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Олексій Данилишин, сучасне фото
редньо причетний до становлення Української держави, що ще у далекі чорні дні відстоював право на її незалежність. Та з гіркотою бачить, як теперішні політики велику святу справу, за яку жертвували «месники» своїм життям, перетворюють деколи на фарс, як через особисті амбіції не можуть дійти між собою згоди.
— 	Тоді нам було набагато важче, але ми були разом, — каже він. — Ми були згуртовані великою ідеєю і за неї були готові на все. Такої самопожертви бракує нинішнім політикам.
ПОТОЙ БІК ДНІСТРА
Після поневірянь у ГУЛАГівських таборах Любомир Ябковський повернувся у рідне село Журів, що на Рогатинщині. Саме завдяки йому і його друзям географія підпільної організації «Месники» поширила свій вплив по той бік Дністра, на терени місцевості, історично пов’язаної для нас з іменем легендарної Роксолани.
З матеріалів судової справи, розповідей його побратимів в моїй уяві вимальовувався образ стійкого, кмітливого хлопця, здатного на самопожертву в ім’я великої ідеї. Та образ був дещо абстрактний. Його могла би оживити безпосередня зустріч з героєм нарису. Однак так склалося, що
414


зустрітись нам не довелось. З Журова надійшла сумна звістка, що Любо- мир Ябковський помер. Не стало ще одного учасника і свідка тих подій, що стали для нас уже історією. Можливо, для майбутніх поколінь вона буде такою ж славною сторінкою, як і періоду Роксолани.
Про Любомира Ябковського і його підпільну групу написав свої спогади Олексій Данилишин. Багато часу вони провели разом — і в тюрмах, і в табо- ЛїГ
рах. Любомир розповів своєму побратимові те, чого він не видав своїм ка- ”
там під жорстокими тортурами. Завдяки його мужності на волі залишилось (J
багато підпільників. Особливо цінне в спогадах те, що названі імена цих ^
людей, можливо, дехто з них ще живий. <
«Ще за німецької окупації в Журові була створена група самооборони, ^
яка захищала селян від грабіжників, бандитів. Вона складалась із молодих і >Х
сильних хлопців, озброєних вилами, дрючками, пізніше — трофейною ^
зброєю, — такі витоки майбутньої підпільної організації бачить Олексій Да- -О
нилишин. — 3 цих хлопців пізніше поповнювались УПА, «Месники». ^
В групу, крім Любомира Ябковського, входили Богдан Бобик та Дмитро і—
Гринишин, хлопці трохи старші віком, яким довелось уже побувати в німець- ш
кому концтаборі. Ройовим журівської самооборони був Володимир Паньків, ^
псевдо «Аскольд» — він загинув у 1945 році під час енкавеесницької обла- ^
ви: щоб не здатись живим у руки ворога, застрілив себе і дружину. О
Групу підтримували молоді симпатики Ярослав Бобик, Володимир Ген- ct
жик, Тарас Собатович. Вірним побратимом Ябковського був Іван Зозуляк із села Човганів Стрийського району, який наймитував у Журові в однієї вдови. §
Пізніше він воював у сотні УПА, а коли сотня з певних обставин була роз- X
формована, повернувся в село і жив під прізвищем Микитчин Іван. Він був (j
сміливим і відчайдушним підпільником. Часто їздив у Стрий, Болехів, звідки ш
привозив підпільну літературу. А одного разу з такого «відрядження» зі Стрия <
привіз пістолет і планшет, в якому були якісь документи і облігації.
Коли хлопці запитали, звідки така здобич, відповів: «Роззброїв більшовицького босяка і наказав утікати йому з України». Через місяць він знову поїхав до Стрия, але більше не повернувся. Пізніше дійшли чутки, що зла доля звела його з тим «босяком», який впізнав його. Через декілька років сусід Ябковського зустрів Івана на Колимі...
Ябковський познайомився з Юрком Кременем у Букачівцях — тодішньому райцентрі, Вони були близькими друзями, жили разом на одній квартирі.
Якось у неділю приїхали у Журин. Любомир зібрав надійних хлопців, разом з Юрком розповіли про ОУН, УПА. Хлопці принесли хрест і тризуб, і, поклавши на святі реліквії руку, склали присягу на довічне служіння ідеям ОУН і українському народові. Крім Любомира Ябковського, присягу прийняли Володимир Генжак, Ярослав Бобик, Богдан Гринишин, Володимир Беркій, Отто Беркій. Провідником підпільної групи обрали Любомира Ябковського, псевдо «Яструб», його заступником — Володимира Генжака.
До рук катів ніхто з них не потрапив, Ябковський жодного не видав...
А мені все то Любомир розповідав уже після суду, у Дрогобицькій тюрмі.
Жили ми в одній камері і близько подружились. Ми уникли більшовицької кулі, розстрілу не дали, але смерть підстерігала на кожному кроці. Навіть від хвороби. У лютому 1951 року я важко захворів, тюремний лікар поставив
415


діагноз — жовтуха. Для хворих у тюрмі була окрема камера, але начальство чомусь не ізолювало мене від інших в’язнів. Може, то й краще для мене було. Бо якби не вірні друзі, то й, напевне, не вижив би. Організм мій був ’ досить виснажений. Бо під час слідства і після суду мені не дозволяли одержувати продуктові передачі, хоч згорьована мати двічі на місяць згідно з тюремним графіком привозила з дому харчі. Чотирнадцять місяців, 28 разів приїздила мати, але передач не приймали...
Протягом двох місяців мене лікував Любомир. Давав свої сухарі, цукор, поїв теплим солодким сиропом. Такого посилиного харчування виявилося достатньом, щоб молодий організм здолав хворобу. Помагали й прогулянки, в’язні камери (а нас було в камері біля 50 осіб) мали право побути на свіжому повітрі 15 хвилин. Ось мене й брали попід руки з однієї сторони Любомир, а з другої — Василь Хемій і виводили на прогулянковий майданчик. Так я поступово й оклигав.
Згодом Ябковського перевели у Самбірську тюрму, а потім через Львів відправили в етап. В етапному поїзді зустрівся з Антоном Юхманом. Спочатку ходили чутки, що везуть в’язнів у Казахстан, але у Москві поїзд змінив курс на північ.
Замість гарячих казахських суховіїв в’язнів чекали пекучі північні морози. Правда, для акліматизації всіх спочатку два тижні протримали у так званому карантині. Бо для рабської праці потрібна була «рабсила».
Після сортування «рабсили», Юхмана як фізично міцнішого направили на роботу у шахту добувати вугілля. Ябковського визнали напівінвалідом і дали легшу роботу — в аварійну бригаду для очищення доріг від снігу. Але то для наших місць прокидати сніг є ніби забавкою. А у Воркуті морози до 40 і більше градусів. Щоправда, на роботу з табору виводили при температурі не нижче 40 градусів. Але одного разу, коли ртуть на барометрі опустилась до позначки 46, конвой вручив шести в’язням аварійної бригади сани і лопати і відправив вивозити сніг із військової частини. Чотири полонених німці, які були в бригаді, вже через годину обморозили обличчя і відмовились працювати на такому холоді — їх відправили у тюремний шпиталь. Ябковсь- кий з товаришем мусіли працювати вдвох, стежачи один за одним, чи не біліють щоки і ніс. При такому симптомі треба було негайно розтирати обличчя, щоб не обморозитись.
Деколи снігові бурани тривали тижнями. Тоді аварійні бригади працювали і вдень, і вночі. Треба було очищати колії, щоб відправляти залізницею вантажі з вугіллям.
А де було набрати сили для такої роботи? Правда, шахтарів годували трохи ліпше. Якщо вони виконували план, їм давали 5-7 котел, такими категоріями кваліфікувалась калорійність їжі. Решта в’язнів харчувалась по 1-2 котлі, на день два рази давали якусь баланду, трохи ячмінної каші, яку називали в’язні кірзовою, і 600 грамів гливкого хліба. Від постійного голоду зводило живіт, навіть сон не брав після важкої праці.
Згодом Юхмана перевели в Інту, там бракувало шахтарів. Звідти він присилав листи з новинами, а коли одержував за роботу якусь платню, то і грішми помагав. Декілька рублів — і то велике благо для в’язня...
Не витримали такого рабського життя люди. Після смерті Сталіна в’язні Воркутинського табору збунтувались, оголосили страйк і припинили роботу.
416


Для совєтського режиму — то була нечувана подія. Відкрито виступити про- ти керівництва, висувати свої вимоги — і ще де, за колючим дротом? Табір оточили війська з танками, розстрілювали непокірних. Криваві воркутинські події дістали широкий розголос. Відгомін про повстання пронісся по всій ГУЛАГівській імперії, про нього говорило закордонне радіо. «8©
Після придушення повстання ці новини приносили вільнонаймані. Як не намагались ізолювати в’язнів від світу, завжди знаходились якісь щілини для новин з волі, а потім вони уже поширювались табором своїми звичними каналами.
Ябковського після тих кривавих подій перевели на роботу на вугільний склад сьомої шахти. Тут він познайомився і близько зійшовся із двома священиками — о. Дмитренком і о. Кладочником, а також із в’язнем з Дрогобиччини Падиликом, який працював пожежником у таборі. Пожежна частина на релігійні свята для них ставала Божим храмом. Священики відправляли тут Службу Божу, просили у Всевишнього допомоги і розради.
І можна сказати, що надалі доля для Ябковського була прихильнішою.
Хоч хресна дорога ще стелилась йому через табори Абезь (тобто з тайги в тундру), мордовські, та все-таки довела його в рідне село Журів.
Працюючи у колгоспі, відгодовував вдома худобу на продаж, а на виручені кошти збудував хату. З дружиною Галиною виховали двоє дітей — дочку і сина, дочекались онуків. Дочекався і щасливого дня — проголошення незалежності України. Та каторжна праця в ГУЛАГівських таборах, важкі життєві умови підірвали здоров’я. У 2000 році Любомир Ябковський помер».
ПЕРЕВІРКА В «БОЧЦІ»
У попередніх нарисах мова йшла про підпільників, яких сумна доля звела докупи на судовому засіданні військового трибуналу в Дрогобицькій тюрмі 14-15 грудня 1950 року. Протоколи допитів, судового засідання, різні документи тритомної справи загалом дають більш-менш цілісну картину діяльності підпільної молодіжної організації.
Та все ж мене не покидала думка, що за кадром залишилися люди, до яких тоді не добралися енкавеесники і про яких в умовах глибокої конспірації не могли знати підпільники, що опинилися в енкавеесницьких катівнях.
Про це міг би розповісти хіба керівник підпільної організації Юрко Кремінь.
Та енкавеесницька куля обірвала його життя квітневої ночі 1951 року. Навіть невідомо, де його могила...
І ось лист з Івано-Франківська. «До вас звертається один із членів молодіжної організації «Месники», — з хвилюванням читаю рівні каліграфічні рядки. — 3 великою увагою, рівно ж і з великим сумом я прочитав нариси, надруковані в часописі «Високий Замок». Признаюсь, що в мене назрівала думка написати спогади про Юрка Кременя, але ваш нарис з використанням документів КДБ перевершив мої сподівання. Мене вразила та кількість молодих людей, які зазнали тяжких репресій.
Як видно з матеріалів цього процесу, Юрко і його побратими зуміли вберегти багатьох друзів, особливо тих, які започаткували цю організацію. А
417
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


створено її було ще в лютому 1948 року. Хата, в котрій відбулось перше організаційне засідання, збереглась і досі. На жаль, господиня цієї хати у минулому році померла. Хату, мабуть, будуть розбирати.
Юрко розробив тайнопис, і заяви про вступ та клятва були написані зашифрованим алфавітом. Документи ми заховали на стриху під дахівкою. Пізніше Юрко їх забрав звідти і про подальшу їх долю я не знаю.
Ядром організації були однокласники Юрка (не всі, звичайно) з Журав- ненської середньої школи. Брат Юрка Йосип не був на той час членом організації (за віком), але, як мені відомо, виконував його окремі доручення. Згодом він став найближчим помічником Юрка в боротьбі із зайдами. Мені дуже хотілося б зустрітися з цим мужнім хлопцем. Нам було би про що поговорити.
З матеріалів слідства випливає, що підпільну організацію створено в грудні 1949 року. Але ще у травні 1948 року були розклеєні листівки у Журавному, навіть біля райкому. Листівки були написані від руки, друкованими літерами з підписом «Местники» (пізніше ми Юркові зауважили, що тут літера «т» не потрібна, з чим він погодився).
В березні (або в лютому) 1949 року в Журавному відбулась акція більш складного характеру. Її здійснили Юрко разом з товаришем по боротьбі (він уже помер). Як наслідок цієї акції автора цього листа було заарештовано. Однак енкавеесникам не вдалося «розв’язати язика», і мене відпустили на волю. Під час зустрічі з вами розповім про це детальніше. Юрко був поза підозрою, але на якийсь час припинив активну діяльність. Нам вдалося завершити навчання у школі. Частину хлопців, у тому числі й мене, було призвано в армію. Дальші події описано у вашому нарисі.
Юрко професійно готувався до боротьби з ворогом, але визнавав тільки збройну форму боротьби. Хоч до мене він ставився по-особливому. Казав, що я повинен вчитись дальше, що такі люди, як я, потрібні Україні. Вважав, що я повинен бути істориком або літератором. Забігаючи наперед, скажу, що доля підготувала мені іншу професію. Але я залишився на тих засадах, про які мріяли в юності.
Влітку 1951 року (ми служили в армії разом зі шкільним товаришем В.Л.) ми довідались з листів про загибель Юрка, але деталей не знали. Тяжко перенісши його втрату, ми чекали гіршого у своїй долі. Але лихо обійшло нас стороною. Ми зрозуміли, що Юрко був нашим вірним другом навіть у найтяжчі хвилини свого мученицького життя.
Я згідний, що він міг би уникнути арешту. Але не загибелі. Він свідомо готувався до зустрічі з ворогом, та, на жаль, переоцінив свої можливості. Ворог виявився підступнішим і тортурами домігся великих жертв.
Моє серце і душу огортає великий сум за цими прекрасними людьми, моїми ровесниками, які були скошені рукою ненависного ката. Не всіх я їх знав, але з глибокою шаною ставлюся до їх подвигу. Для нас їхня трагедія стала незагоєною раною.
Вам особисто, пане Василю, я вдячний сердечно, що ви донесли до людей світлу пам’ять про цих юнаків — борців за нашу незалежність. Прекрасний місяць квітень став місяцем трауру, місяцем глибокого суму за Юрком Кременем, Йосипом Михайловичем, Іваном Мерчуком та іншими мужніми хлопцями, які не дожили до наших днів.


Буду радий, якщо захочете зустрітись зі мною, щоб продовжити розмову про тих хлопців, які не щадили свого життя в ім’я щастя інших.
З глибокою повагою Василь Грицишин».
Так склалося, що з В. Грицишиним зустрілись ми у Стрию, у будинку політв’язнів. Сюди приїхали з Кривого Рога Йосип Кремінь, випускникЖурав- ненської школи початку 50-х років Василь Попович, тепер доцент Львівського ~
лісотехнічного університету, та автор листа з Івано-Франківська.
Високий, сивий, Василь Грицишин на свої літа виглядав ще досить моложаво. Розповідав про події, які відбувалися півстоліття тому, з такими подробицями і деталями, що в глибині душі я дивувався, як то все в його пам’яті збереглось. Втім, окремі епізоди доповнювали інші співрозмовники. Розмова тривала близько чотирьох годин. Диктофон намотав дві повні касети.
Передам те, про що почув, з документальною точністю. Бо то вже наша історія.
— 	З Юрком ми вчилися в одному класі Журавненської школи. У сорокові роки середня школа була тільки в райцентрі, і ми, селянські діти, які тягнулись до науки, добирались до школи по бездоріжжю, без всякого транспорту з усіх навколишніх сіл.
Родом я із Зарічного, то й мені ще й через Свічу вбрід треба переходити. Отож я квартирував у знайомих в Журавному, а потім жив у Марти Емець, тітки в Володимирцях, що за два кілометри від містечка. От у цій хаті й було, якщо теперішньою мовою висловитись, організаційно створено молодіжну підпільну організацію «Месники».
Тітчина хата була досить зручним і надійним місцем. Дядько загинув на фронті, і вона була ніби поза підозрою в енкавеесників і їх таємних прислужників. Коли ми збирались разом, тітка, щоб не заважати «вчитись», йшла на посиденьки до сусідів. А може, й здогадувалась, якою наукою ми цікавилися.
У той день Юрко приніс текст клятви. Написано її було тайнописом. Замість літер — трикутники, кільця, крапки... Як я писав у листі, підписаний кожним текст клятви ми заховали під дахом тітчиної хати, потім Юрко переховав в інше місце. Ні про клятву, ні про тих хлопців, які її приймали, енкавеесники не дізнались. Юрко не видав своїх побратимів. Завдяки йому ми залишились живими.
Нас було сім хлопців — дев’ятикласники Журавненської школи. Я й досі не можу порушити слова клятви — не видавати своїх товаришів. Можу назвати тільки тих, хто вже не живе.
Отже, крім Юрка, який був нашим визнаним лідером, і мене, в підпільну організацію входив Василь Лаврись із Старого Села. То був найближчий Юрків товариш, вони були як нерозлийвода. Саме про нього я писав у листі, не назвавши повного імені, бо ще вагався, чи маю на то право. Разом з ним Юрко здійснив одну збройну акцію в Журавному, про яку розповім пізніше, — вона певною мірою відбилась і на моїй долі. Так склалося, що з Василем Лаврисем після закінчення школи ми разом вчилися у сержантській школі, служили в армії. Там з листів і дізналися про сумну долю наших товаришів. Василь залишився на понадстрокову службу — не
419
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Василь Грицишин з дружиною (внизу справа) в родинному колі.
хотів, а може, й боявся повертатись додому. Бо той «тайняк», на якого вчинили разом з Юрком замах, залишився живим. Міг би й впізнати, хто того лютневого вечора в нього стріляв... Так Василь й не повернувся у рідний край, помер на чужині.
Поставили того дня підписи під клятвою Іван Сокирко із села Монасти- рець (останні роки він жив у Долині Івано-Франківської області). Володимир Грогодза із села Володимирці — зараз живе у Кіровоградській області. Знаю, що один із «Месників», родом із села Млиниська, живе у Львові, гадаю, що теж міг би вийти із підпілля і відкрити якусь сторінку підпільної організації.
Вели ми переважно культурницьку роботу. Вивчали історію України Гру- шевського — мали багатотомне гарне видання. Відомий журавненський адвокат, якого вислали в Сибір, зумів якось сховати його і воно потрапило до наших рук. Обговорювали те, що прочитали, не тільки у мене на квартирі, але й в школі, у класі — за шкільною партою. Навіть дівчата (серед них і Рузя з Володимирець, яка через кілька років стала моєю дружиною) підсміювались: «Хлопці знову про щось шепочуться. Секретами займаються».
Нам дуже хотілось залучити до підпільної роботи когось із дорослих. Подобався нам вчитель історії Дмитро Карпенко. Якось повели з ним про це обережну розмову.
— 	Ви молоді романтики, — відповів він. — Як подорослішаєте, то й вивітриться те все вам з голови.
Ми й справді були романтиками. А якби Карпенко нас «заклав»? Чимало тоді вчителів, можливо, не завжди зі своєї волі, співпрацювало з караль-
420


ними органами. І тільки за читання історії Гру- шевського ми могли опинитись у Сибіру. Та
був порядною людиною, не доніс про нашу розмову.
Карпенко, як виявилося,
Василь Гоицишин (справа) та Василь Лаврись під час служби в армії (жовтень 1949р.).
Що могли ми, гурт хлопчаків, вчинити проти могутньої імперської машини, яка підім’яла під себе пів-Європи? Звичайно, ми були романтиками. На той час і визвольні змагання
фактично завершились, жевріли ще окремі вогнища спротиву. Та ми хотіли нагадати окупантам, що вони завчасно справляють перемогу, що народ їм не підкорився.
Прагнучи зіпсувати їм Першотравневі свята, ми на той день розкидали по містечку листівки. І раділи, що в райкомі то викликало переполох, що заметушились нишпорки, розшукуючи підпільників.
Окремо хочу розповісти про ту збройну акцію, про яку згадував вище. Було то наприкінці лютого 1949 року. Вже був вечірній час, та в школі йшли уроки. Два пістолетні постріли, наче два удари батога, пролунали поруч. Учитель на хвилину перервав пояснення біля дошки. Прислухався: було тихо, і він далі продовжував спокійно урок. А я сидів, як на голках.
Того вечора Юрко разом з Василем Лаврисем мали намір покарати одного із місцевих запроданців — не хочу називати того імені, щоб не кидати тіні на його дітей, які виросли порядними, національно свідомими людьми. Ми знали достовірно: він був таємним агентом, видавав людей, які мали зв’язки з повстанцями. До того ж мав пістолет, яким інколи любив хизуватись, будучи на доброму підпитку.
Хлопці підстерегли його недалеко від школи, і Юрко майже впритул двічі вистрелив у нього. Коли він упав, хлопці забрали в нього пістолет і зникли в негустих вечірніх сутінках.
Постріли, хоч і були близькими, виявились не смертельними. Підстрелений «тайняк» незабаром очуняв від шоку і доповз до квартири начальника райвідділу НКВС Прибитка, який жив недалеко від школи. Той підняв за тривогою гарнізон, але за підпільниками вже й слід застиг.
З тією акцією пов’язана, як я вже говорив, подальша доля Василя Лаври- ся. Торкнулась вона і мене. Напередодні Юрко помінявся зі мною верхнім одягом. Він дав мені свою куртку, а сам взяв мою шинелю. Ту довгу солдатську шинелю батько купив мені на базарі в якогось демобілізованого вояка. З цілком зрозумілої причини: бо то була найдешевша одежина, на яку вистачило грошей. Я був високий, худий, а ота шинеля мене ще дужче витягувала, що давало підстави для кпин.
421
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


Оскільки лише я у школі мав таку шинелю, то слід привів нишпорок до мене. Бо коли агент прийшов до тями і до нього повернулася мова (місяців зо два він не говорив — чи справді не міг, чи вдавав німого), то описав прикмети своїх нападників. І зрозуміло, що відразу йому впала в око довга солдатська шинеля.
Мене заарештували, почалися допити. Звинувачення в тероризмі я спростував. У мене було залізне алібі. Весь клас бачив, що під час тої акції я був на уроці. Та тоді просто було потрапити в тюрму, але нелегко вийти. Мене почали допитувати, що я знаю про своїх односельчан із Зарічного, які пішли у повстанці. Я знав, як треба відповідати: не чув, не бачив, не знаю... Хоч допити тривали довго, слідчі не виявляли особливої наполегливості. їх тактика стала зрозумілою мені дещо пізніше, коли в камеру кинули ще одного в’язня — знайомого чоловіка із сусіднього села. Він ходив по селах і лагодив людям годинники, але, як я тепер розумію, не то було його основним завданням. Ось і в камері він почав виявляти особливу цікавість до своїх знайомих з мого села — а знав він багато людей. І ніби між іншим розпитував і про тих, що зникли із села, що ними цікавились й енкавеесники під час допитів.
Він вдавав із себе дуже доброго. Ділився навіть передачами, які приносила йому дружина. А оскільки мені не видавали їжі, пам’ятаю, його суп мені смакував, але язика тримав за зубами.
Мене незабаром випустили, і я тільки підсміювався в душі над досить примітивними методами енкавеесників. Свята наївність! Згодом я переконався, як вміла підступно і підло вивідувати інформацію ця служба.
Минуло небагато часу після мого арешту, як мене викликав до себе комсорг школи — була така посада у післявоєнні роки. Як правило, займали її демобілізовані офіцери, які створювали у школах комсомольські організації, або, як ми тоді говорили, тягнули до комсомолу. Вже вкотре він повів зі мною мову про вступ до комсомолу. Обіцяв, що з червоним квитком без проблем вступлю до інституту, що про мій вступ до комсомолу ніхто не дізнається, отже, нема чого боятись бандерівців. Одне слово, правив теревені, які я вже чув не раз. Я слухав їх, а сам думав, як би швидше добратись додому, бо від ранку, як пішов до школи, то не мав ще нічого в роті.
Вже й уроки закінчилися, а він все мучив мене своєю балаканиною. Вже потім я зрозумів: він чекав, поки всі розійдуться, щоб свідків не було.
Як тільки я ступив за поріг школи, мене взяли попід руки два озброєні енкавеесники і наказали йти разом з ними до райвідділу.
Допитував мене сам начальник райвідділу. Знову питання крутились навколо моїх односельчан, які перебували у підпіллі. Я знову твердив: не чув, не бачив, не знаю. А він був ніби глухий, по декілька разів повторював ті ж питання. І так до самої півночі. Мені вже й їсти перехотілось. Був знесилений, хотів, щоб тільки дали спокій. Але коли мені підсунули протокол допиту, ніби я щиро розповів про все, що знаю, одне слово, зробив донос на людей, я категорично відмовився його підписувати.
Знову все почалося спочатку. Я вже втомився повторювати одні й ті ж слова. А мені знову сфальсифікований протокол підсовують. Тільки третій


варіант підписав. Теж не безгрішний, але загалом для мене прийнятний. Хо- тілось, щоб усе швидше закінчилось і я міг піти додому. Бо була глуха ніч і йти треба по заметеній снігом дорозі через поле.
Наче відгадавши мої думки, Прибитко, для якого нічна робота, очевидно, була звичною, бадьоро промовив: ^5©
— Не волнуйся, парень, мои ребята тебя доставят целым и здоровым ~ под самую хату.
Він дав старшому лейтенанту Краснову протокол допиту, який той на моїх очах вклав у планшетку, і наказав супроводжувати мене у Володимирці.
У супроводі ескорту з п’яти чи шести облавників я пішов додому. Прокладаючи в снігу стежку, вервечкою дійшли ми до черемхи. Так називається місцевість десь посередині між Журавном і Володимирцями, де росла черемха. Дерево давно всохло, сліду від нього не залишилось, але назва місцевості залишилась і досі.
Із засніжених кущів, що росли коло дерева, пролунали автоматні черги.
Мої конвоїри — напевне, так точніше варто назвати цей ескорт, — в паніці заметушились. Старший лейтенант схопився за автомат.
— За Родину! За Сталина! — ще встиг гукнути, але відразу ж упав, скошений влучними пострілами. За якусь мить на снігу лежала решта облавників.
Тільки мене жодна куля не зачепила. Наче був справді заворожений.
З кущів вискочило декілька озброєних людей. Я навіть не встиг роздивитися своїх визволителів. Мені накинули на голову мішок і, схопивши попід руки, бігцем потягнули в поле. Так по снігу, спотикаючись на кожному кроці, пробігли декілька кілометрів. Нарешті захекані і спітнілі зупинились. Мені зняли з голови мішок. Я окинув поглядом місцевість, але не міг збагнути, де перебуваю.
— Зараз подивимось, кого ми на той світ відправили, — сказав один із повстанців, напевне, якийсь старшина, розстібаючи знайомий мені планшет убитого старшого лейтенанта.
Підсвічуючи ліхтариком, він перебрав якісь папери. Потім взяв протокол допиту.
— Ось яку ми пташку спіймали! — вигукнув він. — То ми рятували, виявляється, зрадника. Подивіться, він всіх, кого міг, видав, запроданець проклятий!
Він голосно прочитав уривок з протоколу, той перший варіант, який я відмовився підписати. Мені волосся на голові стало дибки.
— Але то все вигадки! — крикнув я. — Я такого не говорив.
— А то твій підпис?
Справді, я пізнав свій почерк. Розгублений і наляканий, я навіть не зміг збагнути, як зробив такий фокус Прибитко. Та й часу не було на відгадування шарад. Розлючені повстанці тут же винесли мені вирок: розстріляти на місці як зрадника українського народу. Один із них відступив декілька кроків, зняв з плеча гвинтівку і клацнув затвором. Я стояв, як приречений до страти, розуміючи, що ніякі благання і пояснення нічого не змінять. Все відбувалось, наче в страшному сні.
— Може, не варто поспішати з розстрілом? — підійшов до старшини один із повстанців. — Візьмемо його із собою у ліс і ще раз допитаємо.
423
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


— Маєш рацію, друже, — погодився той. — Розстріляти завжди встигнемо. Мені знову накинули на голову мішок і повели в невідомому напрямку.
Нарешті спустились драбинкою донизу. Коли зняли з голови мішок, побачив, що перебуваю в обшитому дошками бункері. На столі блимала гасова лампа, поруч стояла друкарська машинка, лежали якісь папери.
Знову почався допит. Я щиро розповів усе, що трапилось зі мною цієї ночі: і як мене затримав комсорг, як мене допитували, як підступно сфальсифікований протокол. Здається, мені повірили. В усякому разі, поводились лагідніше, а надалі й зовсім приймали як цілком свого.
— А як підеш з нами воювати за самостійну Україну, то й зовсім не будемо мати до тебе претензій, — казав мені старшина. — Нам потрібні молоді грамотні хлопці. Будеш на цій машинці друкувати листівки, можеш складати вірші, але щоб були патріотичні, за Україну.
У моїй голові все перекрутилось. Спочатку мені пропонували співпрацювати енкавеесники, тепер до себе заманюють повстанці. То була якась фантастична ніч. Але я був як заведений: я з ними не йшов і з вами не піду.
— А чому не підеш? Чи ти не патріот України?
— Я хочу вчитись, більше мені нічого не треба.
Не знаю, скільки разів тієї ночі я повторив «хочу вчитись». Сотню — не менше. На якісь інші аргументи просто не був здатний.
Десь уже на світанку мені знову накинули на голову мішок і вивели з бункера. Цього разу дорога була недовгою. Десь через п’ять хвилин зняли мішок і відпустили.
Я оглянувся — і не повірив очам. Я знаходився в Журавному, на Побережжі, знайомій вулиці, де колись квартирував. Далі йти я не мав уже сил і постукав у вікно до знайомих людей.
Мене впустили до хати, дали помитись, нагодували. Вгамувавши голод, я коротко розповів, що зі мною сталось у минулу ніч. Сказав, що хотів би піти до черемхи, і поки снігом не замело, подивитись, чи є там кров, інші сліди від нічного бою.
— Яка кров? Які сліди? — каже господар притишеним голосом. — Не будь дурним, хлопче. Хутко біжи в НКВС і про все розкажи, як тебе хотіли завербувати бандерівці. Ти потрапив у «бочку» — так називаються фальшиві бункери, де господарюють енкавеесники під виглядом повстанців. Якби ти погодився співпрацювати з ними — всі документи знову таким же шляхом, як біля черемхи, потрапили би до рук енкавеес. А звідти була би одна дорога — до Сибіру.
Того ж дня я розповів у НКВС, що зі мною трапилось. Все, як на сповіді. А
з 	«убитим» старшим лейтенантом Красновим зустрівся вже наступного дня під час повторного обшуку у тітчиній хаті
Наприкінці нашої розмови у Стрию я запитав Василя Грицишина, як склалася його подальша доля. Після служби в армії він вступив на геологорозвідувальний факультет Львівського політехнічного інституту. Без особливих труднощів, бо школу закінчив зі срібною медаллю.
424


Багато літ провів у Сибіру, в різних експедиціях, потім, коли трохи підрос- ли діти, повернувся в рідні краї. Хотів, щоб діти вчилися в рідній школі, щоб росли на рідній землі. Розвідував підземні надра Карпат. А в 1972 році, захи- стивши кандидатську дисертацію, перейшов на наукову роботу в Івано-Фран- ківський інститут нафти і газу. Став доцентом, має багато наукових праць, є •З© членом вченої ради вузу. Але й далі захоплюється літературою, пише вірші. ~ Правда, вже не на ліричні теми. Як член ради осередку «Просвіти» твердо відстоює пріоритет рідної мови в навчальному процесі.
Я попросив Василя Грицишина згадати вірш, який він написав п’ятдесят років тому. Юрко Кремінь хотів, щоб підпільна організація мала свою пісню. Василь назвав вірш «Я вірю, що прийде весна». Він описав «зимовий холод», що «з півночі бурунить орди чорних хмар», берізки, що стоять біля лісу, мов свічки, прозоро натякаючи на більшовицьких поневолювачів і патріотів, що стали на боротьбу з ними. Наприкінці молодий поет відійшов від алегорій:
«А як крига скресне, сонце зійде вранці,
З 	півдня легіт вітру принесе птахів, їхній спів весною закличе повстанців Брати зброю в руки, йти на ворогів».
Юрко тоді казав, що забагато лірики, треба більше патріотизму. Та Василь Грицишин пам’ятає вірш й досі, як все інше, що пов’язане з долею його побратимів.
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
СПРАВКА
Приговор Воєнного Трибунала Прикво от 14-15/ХП. 1950 года в отношении осужденного к ВМН (расстрелу) Креминь Юрия Васильевича приведен в исполнение 4 апреля 1951 года.
Начальник отдела «А» УМ ГБ по Дрогобычской области майор Сиваченко
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
СПРАВКА
Приговор Военного Трибунала Прикво от 14-15/XII. 1950 года в отношении осужденного к ВМН (расстрелу) Михайлович Иосифа Петровича приведен в исполнение 27 апреля 1951 года.
Начальник отдела «А» УМГБ по Дрогобычской области майор Сиваченко
425
МЕСНИКИ: ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ НАРИС


СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
СПРАВКА
Приговор Военного Трибунала Прикво от 14-15/ XII. 1950 года в отношении осужденного к ВМН (расстрелу) Мерчука Ивана Дмитриевича приведен в исполнение 27 апреля 1951 года.
Начальник отдела «А» УМ ГБ по Дрогобычской области майор Сиваченко
Начальнику тюрмы N2 1 У МВД Дрогобычской области Город Дрогобыч
СПРАВКА
О 	вступлении приговора в законную силу.
Приговор Военного Трибунала Прикво от 15 декабря 1950 года по делу Креминь Иосифа Васильевича осужденного по ст.ст.54-1 «а» УК УССР к 25 годам заключения в ИТЛ как необжалованный в установленный законом срок вступил в законную силу с 21 декабря 1950 года подлежит немедленному исполнению.
Председатель Военного Трибунала Прикво Полковник юстиции А.Мурашин
ВОЕННОМУ ТРИБУНАЛУ ПРИКВО г. ЛЬВОВА
Народний суд Журавнівського району повідомляє, що майно засуджених Кремінь Йосифа Васильовича та Кремінь Юрія Васильовича народним судом конфісковано і передано до Журавнівського райфінвідділу 27/Х.1951 р. для реалізації в прибуток держави.
Народний суддя Журавнівського району Чумаков Судовий виконавець Журавнівського району Терещенко


НАШ
КРАЙ:
СВІТЛИНИ


Кожен з нас від народження до сконунесе в серці любов до місцини, де народився, де пройшло його дитинство, де малям вперше прилучився до Бога через рідну церкву.
Ми, патріоти України, в’язні жорстоких катівень радянського тоталітаризму, для кого найдорожчими були слова «Бог і Україна», може, й тому, і насамперед тому, знесли непосильний тягар тортур, що роками й десятиліттями плекали в душі надію ще хоч раз повернутись у рідне село, містечко, місто, в батьківську оселю, рідну церкву, яка була нашою духовною колискою. Нижче подаємо найдавніші зразки народного дерев ’яного храмового будівництва Жидачівщини, зігріті любов ’ю багатьох поколінь краян.
Олексій ДАНИЛИШИН


Греко-католицька церква ус. Кохавино
Вознесенська дерев’яна церква у центрі с. Межиріччя. Пам’ятка архітектуриXIX ст., 1812 р.
429
НАШ КРАЙ: СВІТЛИНИ


і церква у центрі с. Іванівці. Пам’ятка архітектури XVI ст.
Дерев’яна церква ус. Волиця-Гніздичівська.
Пам’ятка архітектуриXIX ст., 1840 р.


Миколаївська дерев'яна церква у центрі с. Монастирець. Пам ’ятка архітектури XIX ст., 1812 р.
Дерев *яна церква на околиці с. Голдовичі.
Пам 9ятка архітектури XVIII ст., 1772 р.
431
НАШ КРАЙ: СВІТЛИНИ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Дерев ’яна церква у центрі с. Черемхів. Пам ’ятка архітектури XIX ст., 1870 р.
Дерев ’яна церква у центрі с. Бортники. Пам’ятка архітектуриXVIII ст., 1800 р.
432


Введенська дерев 'яна церква у центрі с. Антонівка.
Пам 'ятка архітектури XIX ст., 1886 р.
Дерев’яна церква у центрі с. Вербиця. Пам’ятка архітектури XIX ст., 1859 р.
433


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Дерев'яна церква у центрі с. Чертіж. Пам'ятка архітектури XIX ст., 1873 р.
Введенська дерев9яна церква у центрі с. Квітневе.
Пам гятка архітектури XVIII ст., 1772р.
434


У ПАМ’ЯТІ НАРОДНІЙ
Пам’ятник борцям за волю України сіл Нові Стрілища і Старі Стрілища
Пам’ятник борцям за волю України вм.Ходорові
Меморіальна плита на місці енкавеесницькоїкатівні в м. Ходорові
435
НАШ КРАЙ: СВІТЛИНИ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Пам'ятникборцямза волю України біля санаторію «Говерла» в м. Моршині
Пам’ятник воїнам Української Народної Республіки (УНР), розстріляним ум. Базарна Житомирщині 1921 р. Вшанування пам'яті полеглих Братством ОУН — УПА Галичини
436


Вшанування пам’яті вихідців із Галичини, розстріляних за участь у боях за Карпатську Україну. Карпати, Верецький перевал, могили полеглих, Братство ОУН—УПА, 1998р.
437


Братство ОУН—УПАЖидачівщини біля музею в Білогорщі, де в нерівному бою з карателями МДБ поліг генерал-хорунжий, командувач УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка)
Могила полеглих за волю України вояків УПА ус. Антонівці, 2006р.


МАПА
ЖИДАЧІВСЬКОГО
РАЙОНУ


ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
ЕПІЛОГ
Шановний читачу, юний друже, прочитавши цю книгу, вдумайся у трагічні цифри. Проходячи повз могили із березовими хрестами, зупинись і запитай себе, чому вони є? Прочитай, хто тут лежить, коли він поліг і за що? Не залишайся байдужим, як не були байдужими і вони. Не з бандитами боролись окупанти усіх мастей, а з народом, що боронив свою волю, незалежність і своє невід’ємне право мати власну самостійну державу. Задумайся, як казав колись наш Шевченко, чиї ми сини, яких батьків, і за що були закуті?!
Я не міг написати про кожного, згаданого у цій книзі, багато, та й це, мабуть, не під силу нікому. Вибачте мені, якщо когось таки проминув, або ж вписав неточні дані: надто мало вже залишилось учасників та свідків цих подій, а архівних документів майже не збереглося, та й хто знає, чи вони писались взагалі. Врешті, кожен може доповнити мою працю.
442


ЗМІСТ
Передмова до другого видання. Олексій ДАНИЛИ ШИН 5
Назви населених пунктів Жидачівського району 9
Довідки про громадян району, борців за українську державність: членів ОУН, воїнів УПА, інших жителів, — полеглих у борні, арештованих і засуджених, а також депортованих радянським
тоталітарним режимом 11
* с. Антонівка 13
с. Баківці 14
с. Бережниця 16
с. Бертишів 17
с. Бориничі 20
с. Бородчиці 23
с. Бортники 25
с. Борусів ЗО
с. Бринці-Церковні і с. Бринці-Загірні 31
с. Букавина 35
с. Буянів 36
с. Вербиця 39
с. Вибранівка 41
с. Вільхівці 43
с. Володимирці 44
с. Вовчатичі 49
с. Волиця-Гніздичівська 50
с. Ганнівці 53
* 	смт Гніздичів 56
с. Голдовичі 71
с. Голешів 73
с. Городище-Королівське 76
с. Грусятичі 79
с. Дев’ятники 82
с. Демидів 87
с. Демня-Корчівська і с. Демня-Сулятицька 89
с. Дем’янка-Лісна . 90
с. Дем’янка-Наддністрянська 91


. 92
..94
. 95
..96
101
106
109
111
112
118
122
124
127
129
134
135
136
138
140
142
143
143
145
146
146
147
149
160
162
165
168
, 169
. 170
171
. 175
. 176
178
. 184
184
188
189
.201
.203
.206
212
215
218
с. Добрівляни
с. Дроховичі
с. Дубравка
с. Дуліби
м. Жидачів с. Жирівське у с. Жирова с. Журавків
і 	смт Журавно с. Заболотівці
с. Заліски
с. Загірочко
с. Зарічне
с. Заріччя
с. Іванівці
с. Калинівка
с. Кам’яне (раніше Чортория)
с. Квітневе
с. Кнісело
с. Кологори
* 	с. Корнелівка , с. Корчівка
с. Которини
с. Крехів с. Лапшин
с. Лисків
с. Лівчиці
с. Ліщини с. Лучани с. Любша с. Лютинка
с. Мазурівка
с. Маринка
с. Межиріччя
с. Мельничі
с. Млиниська-Смогів
с. Молодинче
с. Молотів
с. Монастирець
с. Нове Село
смт Нові Стрілища
с. Новосільці
с. Новошини
с. Облазниця
с. Орішківці
с. Отиневичі
с. Піддністряни


у
со
с. Підліски 221
с. Подорожнє 222 ^
с. Покрівці 224
с. Прибілля 230
с. Протеси 232
с. Пчани 234 іВи
с. П’ятничани 236 *
с. Репехів 237
с. Рогізно 239
с. Руда 242
с. Рудківці 244
с. Сидорівка 247
с. Соколівка 247
Старе Село 248
смт Старі Стрілища 252
с. Сугрів 257
с. Сулятичі 259
с. Тейсарів 263
с. Тернавка 269
с. Трибоківці 271
с. Туради 272
і 	м. Ходорів 274
с. Ходорківці 281
с. Черемхів 283
с. Чертіж 286
с. Чижичі 288
с. Чорний Острів 289
с. Юшківці 292
Провідники ОУН-УПА Жидачівщини 295
За що боролася УПА: документи і матеріали 315
Визвольна боротьба у спогадах і публіцистичних нарисах 327
«Месники»: документальний нарис про молодіжну підпільну організацію ОУН....375
Наш край: світлини 427
Мапа Жидачівського району 439
Епілог 442


ДЛЯ НОТАТОК


Краєзнавче видання
ДАНИЛИШИН Олексій Михайлович ДЗВОНИ ПАМ'ЯТІ
Штрихи національно-визвольної боротьби Жидачівщини. 1939-1950-ті роки.
Відповідальний за випуск Олег Фешовець Редактор і коректор Наталія Романяк
Дизайнер Юрій Крукевич
Підписано до друку 01.11.2007. Формат 60x90 1/16 Папір офсетний. Ґарнітура Прагматика.
Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 28,00.
Зам. 3-008/006
Видавництво "Астролябія", ТзОВ
а/с 66, Львів 79000 Україна
Тел.: + 38032 243 56 72
Тел./факс: + 38032 243 56 71
Моб. тел.: + 38050 431 54 64
Ел. пошта: info@astrolabium.com.ua
\Л/еЬ-сторінка: http://www.astrolabium.com.ua
Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців ДК № 967
Данияишин О. М. Дзвони пам'яті. Штрихи національно-визвольної боротьби Жидачівщини. 1939-1950-ті роки. Друге видання, доповнене і перероблене. — Львів: Астролябія, 2007. — 448 с.
В основу книги покладено відомості про учасників національно-визвольної боротьби мешканців лише одного району — Жидачівського — Львівської області під час і після Другої світової війни. У книзі подано короткі відомості про членів Організації Українських Націоналістів, бійців Української Повстанської Армії, а також простих громадян, одні з яких полягли в боях, або ж були вбиті без суду і слідства чи страчені за вироком контрольованої тоталітарним режимом судової системи, інші — зазнали нестерпних знущань і поневірянь у тюрмах та концентраційних таборах, або були депортовані у Сибір, Північ, Далекий Схід чи Казахстан. Відомості подано у тій повноті, у якій вдалося зібрати авторові.
ІБВМ 978-966-8657-33-7 УДК 94 [477]