/
Text
АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О.. О. ПОТЕБНІ
В. М. Русанівськии
СТРУКТУРА
УКРАЇНСЬКОГО
ДІЄСЛОВА
«НАУКОВА ДУМКА»
КИЇВ—1971
4У
Р88
Пропонована праця є однією з перших спроб з’ясувати
історію структури семантико-мбрфологічного класу слів — діє-
слова — шляхом зіставлення різних синхронних зрізів мови.
Синхронні зрізи відповідають певним періодам у розвитку дав- к
ньої і нової української літературної мови. Принципи періоди-
зації грунтуються на стильовій розгалуженості літературної
мови. Всього протягом XIV—XIX ст. виділяється 6 періодів,
отже, структура дієслова розглядається на 6-ти синхронних
зрізах.
Структура дієслівних основ розглянута в двох планах: фор-
мальному і семантичному. Формальний план аналізу структури
передбачає виділення інвентаря дієслівних морфем та їх варіан-
тів на кожному синхронному зрізі, семантичний — висвітлення
історії граматичних категорій дієслова (змін у морфемному
складі при вираженні тих самих категоріальних значень, роз-
витку нових категоріальних значень та їх формального вира-'
ження та ін.).
Аналіз структури дієслівних основ за синхронними зрізами
дає змогу авторові зробити ряд теоретичних узагальнень про
тенденції мовного розвитку, про співвідношення кількісних і
якісних змін у мові, про питання норми на різних етапах істо-
рії літературної мови.
Відповідальний редактор
доктор філологічних наук М. А. Жовтобрюх
Редакція мовознавчої літератури та словників
Зав. редакцією Я. Мандрика
7-1-1
21-БЗ-17-71М
ВСТУП
Граматичний матеріал
як об’єкт наукового пізнання
§ 1. Граматика як окрема галузь науки про мову займає
особливе місце серед інших лінгвістичних дисциплін. Які в
кожній науці, в лінгвістиці прийнято розрізняти об’єкт пі-
знання— певне явище об’єктивного світу — і-результати пі-
знавання об’єкта — наукові дані, що й визначають наявність
певної галузі знань. Об’єктом, граматики як галузі науки є
скінченна, але в будь-який конкретний . момент незамкнута
система мовних знаків, що служать для оформлення ви-
словлень. Найважливіші завдання наукової граматики поля-
гають у встановленні законів, згідно з якими відбувається
мовне оформлення і вираження думки. Ці закони виявляють
себе у властивих граматичній структурі протиставленнях,
розкриваються тільки при роздвоєнні єдиного і пізнанні
суперечливих частин його, тобто вимагають від дослідника
діалектичного підходу до аналізу мови і її скелета — гра-
матичної структури. «Умова пізнання всіх процесів світу в їх
«саморусі», в їх спонтанейному розвитку, в їх живому жит-
ті,— підкреслює В. І. Ленін, — є пізнання їх як єдності
протилежностей» \
Вивчення граматичної структури починається з аналізу
текстів (писемних і усних) — живої реальності мови. Пер-
шим і безпосереднім завданням граматики як науки є вста-
новлення всіх мінімальних відрізків тексту, які мають зна-
чення (знаків граматичного рівня), вивчення і опис ланцюж-
ків,' у складі яких ці знаки виступають, і розкриття взає-
мовідношень між ними. З цих завдань випливають три тісно
взаємопов’язані аспекти досліджень. Без попереднього вичле-
нування граматичних одиниць неможливе встановлення зна-
кових ланцюжків, а без з’ясування взаємозв’язків між гра-
1 В. І. Ленін, Твори, т. 38, стор. 346.
З
матичними одиницями лишається нерозкритим їхнє значення.
Наукове пояснення будь-якого об’єкта взагалі неможливе
без розкриття системи його істотних властивостей \ До того ж
треба враховувати, що в такому складному об’єкті пізнання,
як мова, може бути неоднаковим сам характер взаємозв’язків.
На кожному окремо взятому синхронному зрізі мова
становить складне переплетіння різних мікросистем; кожен
компонент певної мікросистемц, співвідносячись з іншими її
компонентами, має одне значення. Коли ж він співвідно-
ситься з компонентами інших мікросистем, тобто входить
в іншу мікросистему, то набуває іншого значення. Наприклад^,
флексія -а1 2 може бути протиставлена флексії -и за належністю
до відмінкової і до числової парадигм. У першому випадку
вона разом з тим мусить протиставлятися флексіям -і, -у, -ою
{ламп-а, ламп-и, ламп-і, ламп-у, ламп-ою), у другому опо-
зиція -а- — -и передбачає протиставлення -и — 0— -ам —
-ами—ах (ламп-и, ламп, ламп-ам, ламп^ами^ ламп-ах)
і т. д. Ці протиставлення у межах двох різних мікросиртем
створюють два різні значення флексії -а.
Граматична структура підпорядкована загальній структурі
мови. Вона тісно пов’язана з фонетичними та лексико-семан-
тичними явищами, а в багатьох моментах і обумовлена ними.
Наприклад, чергування морфем -ом та -ем, -ові та -еві
, -ові -0 -ом . . -ові <
уряді -а — -У/^- — - — — —1, -у/т^ї зумовлене фо-
нетично: наявністю в попередній морфемі кінцевого твер-
дого або м’якого чи Шиплячого приголосного. Поява в ук-
раїнській мові морфеми -ІЗМ//-ИЗМ пов’язана з проникненням
до складу української лексики слів іншомовного походження
типу дарвінізм, марксизм, буддизм, снобізм і под.; виді-
лившись в окрему одиницю граматичного рівня, цей суфікс
дістає можливість поєднуватися з морфемами українського
походження, наприклад побутовізм. Таким чином, дослі-
дження явищ граматичного рівня перебуває в тісному взає-
мозв’язку з вивченням явищ фонетики і фонології (сфера морфо-
нології3), а також лексики (сфера граматичної лексикології).
1 Див.: Е. П. Никитин, Типьі научного обьяснения, «Вопросьі
.философии», 1963, № 10, стор. ЗО.
? Пояснення термінів «морфема», «афікс», «флексія» див. далі.
3’ Про розвиток морфонологічних учень і місце морфонології в опи-
совій граматиці див.: «Основні построения описательной грамматики
современного русского литературного язьїка», М., 1966, стор. 9—49;
•О. С. Ахманова, Фонология, морфонология, морфология, Изд-вр
ЖГУ, 1966, стор. 4, 52—62. *
4
§ 2. Сучасна граматична теорія базується на трьох осно-
воположних поглядах на мову, які випливають із засад марк-
систсько-ленінської матеріалістичної діалектики: 1) мова має
суспільний характер; 2) мова змінюється з розвитком люд-
ського суспільства; 3) мова становить систему взаємопов’я-
заних елементів.
Не всі ці три положення однаковою мірою застосовува-
лись і застосовуються при теоретичному осмисленні грама-
тики кожної конкретної мови.
Зокрема, питання про суспільний характер мови найчастіше з’ясо-
вується при аналізі лексики й фразеології, а також при витлумаченні
різних аспектів функціонування мови в людському суспільстві, таких
як інтеграція і диференціація мов, літературна мова і діалекти, тери-
торіальні і соціальні діалекти, мовне контактування і т. ін. Що ж до
вивчення і .витлумачення соціально обумовленого мовного механізму
в. цілому, то тут, в основному, справа не йде далі загальновідомих
і загальноприйнятих у таких випадках декларацій.
Значно краще склалася доля вчення про історичну змінність мови..
Один з найстаріших і найбільш плідних лінгвістичних напрямів — порів-
няльно-історичне мовознавство — справедливо вважається основополож-
ним у становленні лінгвістики як науки. «Наука про мову,— говорить
А. Чікобава, — виникла в XIX ст. в результаті історичного підходу до
фактів мови. Застосування історичної точки зору обумовило відкриття
закономірностей, характерних для мови. Ці закономірності були вияв-
лені в розвитку звукової оболонки слова, у розвитку форм слів. Вони
мали принципове значення:'закономірне означало наукове, з норматив-
ної дисципліни граматика перетворилася в позитивну пояснювальну
науку» Ч Отже, цінність порівняльно-історичного мовознавства полягає
в тому, що з його виникненням мовні факти не просто описуються, а
витлумачуються на основі пізнаваних законів Історичного розвитку
мови, тобто мовознавство набуває характеру точної науки. Факти, яки-
ми оперували представники порівняльно-історичного мовознавства XIX ст.,
не раз привертали увагу класиків марксизму-ленінізму, оскільки ними
наочно підтверджувалась постійна історична змінність явищ об’єктивного
світу 1 2.
З допомогою методів порівняльно-історичного мовознавства можна
аналізувати такі мовні явища, що є фактами сучасних мов у їх діалект-
ній розгалуженості, І такі, попередній стан яких простежується за пи-
семними пам’ятками. Аналізові може бути піддана історія розвитку
фонем, морфем, лексичних і синтаксичних одиниць. Отже, «компара-
тивістика розкриває не тільки спільний вихідний стан, або те, що від
нього лишилося чи в ньому змінилося, а й має досліджувати увесь
1 А. Чикобава, К вопросу о путях развития современной линг-
зистики, ВЯ, 1966, № 4, стор. 45.
2 Див., наприклад, Ф. Енгельс, Анти-Дюрінг, К«, 1953,
стор. 273.
5
історичний розвиток слов’янських мов з їхніми спільностями й відмін-
ностями» ч
Добре забезпечуючи з’ясування історії певного мовного явища,
методи порівняльно-історичного мовознавства не дають змоги витлума-
чити його значення через розкриття всіх складностей глибинних систем-
них зв’язків 1 2. Трапляється ще й тепер, що факти, здобуті з допомогою
порівняльно-історичних методів, переносяться в описові граматики олек-
сандрійського зразка як єдиний, спосіб пояснення внутрішнього змісту
сучасних граматичних форм.
Недоліки порівняльно-історичного мовознавства значною мірою пере-
борені структурною, або функціональною, лінгвістикою, основи якої,
закладені Ф. де Соссюром, О. Бодуеном де Куртене і Л. Щербою, були
розвинуті в 30-х роках. Празьким лінгвістичним гуртком 3.
Як зауважує Л. А. Абрамян, «після виходу в світ «Курсу загаль-
ної лінгвістики» Ф. де Соссюра мовознавство пішло назустріч всеохоп-
люючим тенденціям віку. Однією з найважливіших передумов, що умож-
ливила застосування в мовознавстві логіко-математичних методів, було
розрізнення мови і мовлення і витлумачення мови як системи» 4. Винят-
кова увага до системної організації мови відкриває нові можливості
аналізу тих внутрішніх, глибинних, недоступних безпосередньому спо-
стереженню взаємозв’язків між елементами граматичної структури, які
й є визначальними при витлумаченні змісту кожного окремо взятого
елемента. З метою глибшого пізнання об’єкта функціональна лінгвіс-
тика, відштовхуючись від конкретних, безпосередньо сприйманих мов-
них, фактів (рівень спостереження), встановлює систему абстрактних
величин (рівень конструктів), оперування якими дає змогу економно
й точно описувати виявлені мовні закономірності.
Однак при всьому цьому представники функціональної лінгвістики
часто впадали в іншу крайність: ігнорували діахронічний аспект дос-
лідження мови, зокрема її граматичної структури. Так, Ш. Баллі нама-
гався довести, що основним об’єктом історичного мовознавства є залиш-
ки, минулого, які в сучасній системі мови виступають як відхилення
1 В. Наугапек, К йізіогіскозгоупауасіши рогпапі зупіахе зіо-
уапзкусЬ іахукй, «Оізгку зіоуапзке зупіахе. ЗЬогпік Вгпепзке зупіак-
ііске копГегепсе», Ргаііа, 1962, стор. 69.
2 Проте беззастережне звинувачення компаративістики в ігнору-
ванні системи, як слушно зауважував П. Кузнецов (П. С. Ку знецов,
Еще о гуманизме и дегуманизации, ВЯ, 1966, № 4, стор. 64—65), не
можна визнати правомірним. В такому разі довелося б взагалі запере-
чити будь-яку пізнавальну цінність порівняльно-історичних методів, бо
пізнання об’єкта немислиме без розкриття системи його істотних влас>
тивостей. А між тим, оцінюючи значення порівняльно-історичного мово-
знавства, К. Маркс і Ф. Енгельс зауважували, що воно, як і інші
науки, наприклад, порівняльна анатомія, ботаніка, досягло «великих
успіхів лише завдяки порівнянню і встановленню відмін-
ностей у сфері порівнюваних об’єктів...» ^підкрес-
лення наше.— В. Р.) (К. Маркс і Ф. Енгельс, Твори, т. З,
стор. 422).
3 Див.: ІО. Мас лов, Основнеє направлення структурализма,
•<І’усскнй я.'іі.ік в школо», НИ>(>, .№• 5.
1 Л. А. АорлМян, Гносеолоіїіческие проблемні теории знаков,
11 оі, во АІІ Армянгкоіі ССІ\ Ереван, 1965, стор. 12—13.
6
від норми. Встановити ж усю систему взаємовідношень, що характе-
ризувала мову в якийсь певний період минулого, не можна, а тому-то
не варто до цього й прагнути: всі реконструкції мовних синхронічних
систем не мають такого значення, як докладне вивчення сучасної сис-
теми. Цей висновок приводить до теоретично обгрунтованого антиісто-
ризму в мовознавчих дослідженнях Ч Щоправда, неувага до історії, яка
характеризує деякі напрямки структуралізму, наприклад американський
дескриптивізм, обумовлена специфікою досліджуваного матеріалу: пи-
семно не фіксованими мовами північноамериканських індійців. Що ж до
Празького лінгвістичного товариства, то його члени завжди послідовно
дотримувалися того погляду, що «... діахронічне вивчення не тільки не
усуває поняття системи і функцій, але, навпаки, без урахування цих по-
нять є неповним. З другого боку, і синхронічний опис не може цілком усу-
нути поняття еволюції, бо навіть у синхронічно розгляданому секторі
мови завжди наявна свідомість того, що існуюча стадія змінюється
стадією, яка перебуває в процесі формування» 1 2.
Отже, діахронічний аспект дослідження в лінгвістичній теорії празь-
ких структуралістів не усувається, але до нього ставляться інші вимоги:
в діахронічних дослідженнях треба виходити з понять системи і функ-
цій. На цій самій точці зору стоїть і сучасне французьке функціонально-
структурне мовознавство 3.
Проте в практиці роботи ряд напрямків сучасного структуралізму
виходять з поняття мови як незмінної замкнутої системи. Звичайно,
такий підхід до вивчення мови не задовольняє, насамперед, з методо-
логічного боку. В. І. Ленін, як відомо, наголошував на тому, що при
науковому аналізі явищ треба враховувати, «як певне явище в історії
виникло, які головні етапи в своєму розвитку це явище проходило, і з
точки зору цього його розвитку дивитись, чим дана річ стала тепер» 4.
Неувага до історії не може не позначатися й на тих практичних
рекомендаціях, які повинно давати мовознавство, зокрема знижується
його прогнозуюча роль.
Тому тепер творча увага багатьох мовознавців спрямована на подо-
лання протиставлення порівняльно-історичного і структурного мовознав-
ства, що утворилася в нашій науці внаслідок неправомірного ототож-
нення діахронії з атомічним, а синхронії з системним розглядом еле-
ментів мови 5.
1 Див.: А. О. Білецький, Описова граматика як окрема лінг-
вістична дисципліна, «Наукові записки Київського державного універ-
ситету», т. VI, вип. 1, 1947, стор. 73.
2 «Пражский лингвистический кружок». Сборник статей, «Прогресе»,
М., 1967, стор. 18.
3 «Зовсім не нехтуючи історичними даними різного порядку, лінг-
віст-діахроніст повинен розглядати їх у найостаннішу чергу, лише вичер-
павши всі засоби пояснення мовних явищ, зібрані в результаті вивчення
еволюції структури як такої і дослідження процесів взаємодії» (А. Мар-
тине, Основні общей лингвистики, «Новое в лингвистике», внп. III,
М., 1963, стор. 566).
4 В. І. Ленін, Твори, т. 29, стор. 421.
5 Чи не вперше це питання підняте у названій статті А. О. Білець-
кого: «Навіть послідовну історичну граматику якоїсь мови можна уявити
собі як низку зіставлених описових граматик, виготуваних для різних
щаблів розвитку мови. Звичайно, сьогодні така історична граматика ще
7
Шлях до переборення цієї антиномії відкривають історично-типоло-
гічні методи дослідження. «...Не діахронією, а послідовними синхро-
нічними «горизонтами» діахронічних фіксацій ми можемо встановити,
що відбулося в історії мови» г. Історично-типологічна методика дедалі
ширше використовується в фонологічних дослідженнях. «Реалістичним,
підходом до техніки реконструкції,— говорить Р. Якобсон,-—є ретро-
спективний рух від одного стану мови до іншого і структурне дослі-
дження кожного етапу з погляду даних типології мов» * 1 2. Застосування
цієї методики принципово можливе- і при дослідженні мовних одиниць;
інших рівнів. Цікавою в цьому плані є, зокрема, стаття М. Толстого
про застосування прийому синхронних зрізів до історичного вивчення
південно- і західнослов’янських мов 3. Аналіз історії морфологічної струк-
тури певної мови за синхронними зрізами поки що не проводився.
Незважаючи на недоліки функціональної лінгвістики, розвиток ЇЇ
ідей, безперечно, позитивно позначився на лінгвістичній теорії і, насам-
перед, на теорії граматичних досліджень. Розуміння мови як системи
висунуло на перший план такі теоретичні питання, як взаємодія під-
систем усередині загальної структури мови, в тому числі взаємодія мов-
них рівнів, поняття знаковості, принципи виділення елементів мовної
структури та ін.
Очевидний і при безпосередньому спостереженні факт,
що не всі елементи граматичної структури однаковою мірою
тісно пов’язані між собою, до розвитку функціонального
мовознавства не був об’єктом спеціального дослідження.
А тим часом ясно, що традиційне віднесення слів до пев-
них частин мови відбувається не тільки і не насамперед на
підставі їх змісту, а й з урахуванням наявності чи відсут-
ності в ЇХ структурі певних ВІДОМИХ 3 МОВНОГО ДОСВІДУ ЄЛЄ-
ментів. Наприклад, елемент -б- дозволяє майже безпомил-
ково відносити слово, у складі якого він виступає, до класу
іменників, а отже, зростає ймовірність припущення, що з ним
не здійснена мрія, але здійсненна для тих мов, яким не бракує аргу-
ментації від різних епох їх існування» (стор. 85—86). Див. також:
Ф. О. Н і к і ті н а, Перспективи застосування структурних і матема-
тичних методів при вивченні мовних явищ у діахронії, «Методологічні
питання мовознавства», К-, 1966.
1 А. А. Реформатский, Принципьі синхронного описання язьікаг
«Тезисні докладов на расширенном заседании Ученого совета, посвящен-
ного дискуссии о соотношении синхронного анализа и исторического
исследования язьїка. Институт , язьїкознания АН СССР», М., 1957,
стор. 13.
2 Р. Якобсон, Типологические исследования и их вклад в срав-
нительно-историческое язьїкознание, «Новое в лингвистике», вьіп. III,
Изд-во иностр. л-рн^М., 1963, стор. 104.
3 Див.: Н. И. Толстой, Основнеє задачи изучения в СССР язьь
ков южньїх и западньїх славян, «Краткие сообщения Института славя-
новедения, 33—34. Актуальнеє проблемні славяноведения», М., 1961,
стор. 172.
Я
будуть, поєднуватися флексії, які характеризують іменникову
парадигму: боротьб-а, боротьб-и, боротьб-і і т. д.; еле-
мент -ськ- свідчить про прикметникову структуру слова і,
таким чином, слід чекати, що воно закінчуватиметься прик-
метниковими флексіями: студенгпськ-ий, студентєьк-ого*
студентськ-ому і т. д. Елемент -ник- може однаковою мі-
рою характеризувати іменникові, прикметникові і дієслівні
основи: робіт-ник, робіт-ник-ів, робіт-ник-увати. На-
ведені вище приклади свідчать про відносно тісні зв’язки
елемента -б- з відмінковими флексіями іменника та елемента
-ськ- з відмінковими флексіями прикметника, а також про
порівняно вільні зв’язки елемента -ник- з іменними флек-
сіями та суфіксами дієслівних основ1. Отже, певні групи
морфологічних елементів за ступенем їх взаємної залежності
можуть утворювати окремі мікроструктури всередині грамам
тичної структури мови. Характер взаємозв’язків між мікро-
структурами ще далеко не з’ясований, хоч він становить знач-
ний теоретичний інтерес. Особливо корисно простежити істо-
ричну змінність підсистем, зокрема характер впливу змій
усередині однієї підсистеми на зв’язки з іншими підсисте-
мами і на граматичну структуру в цілому. Цікавих виснов-
ків можна сподіватися і при зіставно-типологічному дослі-
дженні підсистем того самого походження і з тією самою»
функцією в споріднених мовах і на різних етапах розвитку
однієї мови.
§ 3. Розвиток функціонального мовознавства викликав
нову постановку питання про взаємовідношення мови і мис-
лення, змісту і форми. Аналіз цих проблем у світлі остан-
ніх даних суспільних і природничих наук висуває на пер-
ший план дослідження і використання таких понять, як
«мовний знак», «значення» і ін.2 Що розуміти під мовним
знаком? Яка залежність існує між мовними знаками і об’єктив-
ною дійсністю? Що розуміти під формою і змістом мовного
знака? Які є типи мовних знаків? Ці питання поки що не
дістали однозначних відповідей3.
За відношенням до позначуваного знаки можуть бути
поділені на дві категорії: умовні знаки (вони довільна
* Аналогічні приклади на матеріалі російської мови див. у праці.:
Н. А. К а л а м о в а, Введение в язьїкознание. Морфология, Львов, 1966^
стор. 35.
2 Л. А. Абрамян, назв, праця, стор. 15.
3 Див. зб.: «Хеісіїеп писі Зузіеш дег ЗргасЬе», т. І—II. Берлін,
1961—1962.
$
встановлюються людиною і характеризуються відсутністю необ-
хідного причинного зв’язку між знаком і об’єктом) і знаки-
ознаки, пов’язані з означуваним причинним зв’язком* 1. Харак-
терною особливістю мовного знака є те, що він передбачає
існування свідомості, а це зовсім не властиво речам, що
функціонують як знаки2.
Основним знаком, що виступає в процесі мовного спіл-'
кування, є слово.
Відомо, що Ф. де Соссюр визначив слово як білатеральний знак,
обидві сторони якого — означальна (акустичний образ) і означувана
(смисл слова) пов’язані довільним зв’язком. Звідси — можливість вис-
новку про довільність слова як мовного знака. Проте довільність сто-
сується тут лише першої сторони — звукового образу. Це, зокрема,
відзначав і К. Маркс: «Назва якої-небудь речі не має нічого' спільного
з її природою» 3. Що ж до другої сторони слова як знака — його смис-
лу,— то вона відповідає поняттю, тобто відбиттю, відображенню у сві-
домості реальнрго світу, а тому є мотивованою. Отже, слово як мов-
ний знак — і довільне і мотивоване4. Але слово не є єдиним знаком
мовної системи. Складність внутрішньої організації мови дозволяє роз-
різняти в ній знаки, що мають різну природу і різні функції.
Останнім часом набуває дедалі більше прихильників тео-
рія, згідно з якою серед мовних знаків слід розрізняти знаки-
дистинктори (фонеми й деякі морфеми) і знаки-інформатори5
(більшість морфем, слова і номінативні словосполучення).
Значення перших зумовлене лише внутрісистемними зв’яз-
ками і полягає в сигналізації про відмінності між знаками
вищого порядку. Другі характеризуються двома значеннями:
внутрісистемними, тобто сукупністю тих протиставлень, які
визначають його окреме місце в системі6, і зовнішніми, що
•базуються на відношенні до понять як до результату пізнання
* і
1 Л. А. Абрамян, назв, праця, стор. ЗО—31.
2 Т а м же, стор. 47.
3 К. Маркс, Капітал, т. І, кн. І, Держполітвидав УРСР, К-,
1952, стор. 104.
4 Л. А. Абрамян, назв, праця, стор. 123.
* Детальніше про знаки-дистинктори і знаки-інформатори див.:
Ю. С. Маслов, Какие единицьі следует считать знаками?, «Тезисьі
докладов и сообщений на научной дискуссии по проблеме «Язьік и мЬіш-
ление», М., 1965, стор. 75; К. 1 а к о Ь з о п і М. Н а 1 1 е, Ропоіо^іа
а їопеіука, «Росізіа^у ]^гука», "^госіа^— V/а гагара— Кгакбчу, 1964,
стор. 36—37.
“ Див.: Н. С. Трубецкой, Основні фонологии, М., 1960,
< кір 38.
10
об’єктивного світу1. Іншими словами, розрізняються мовний
зміст знака (внутрімовне значення) і його смисл (значення
знака думки).
На наш погляд, ця теорія мовних знаків має глибокий
зміст і може бути використана при обгрунтуванні основних
положень теорії мовних рівнів2. Взаємодію між внутрісис-
темним змістом знака і його смислом можна уявити так.
Носіями смислу є мовні знаки лексичного рівня: слова й сло-
восполучення з номінативним значенням; їм відповідають
побутові й наукові поняття3, що відображають об’єктивний
світ в його безпосередньо сприйманій і науково пізнаній
частині’. Слово або словосполучення з номінативним значен-
ням передає те саме поняття, незалежно від того, в якій
граматичній формі воно вжите. На граматичному рівні від-
бувається, згідно з законами кожної конкретної мови, поєд-
нання номінативних одиниць для вираження певної думки.
Саме тут виявляється структурна складність знаків лексич-
ного рівня4. Кожен з них здебільшого розпадається на ряд
знаків нижчого порядку—морфем, службових слів, що оформ-
ляють словосполучення, і под. Ці останні поділяються на
знаки-інформатори (переважна більшість морфем) і знаки-
дистинктори. Знаки-інформатори можуть'вказувати на дери-
ваційний зв’язок із словами і номінативними словосполу-
ченнями, що виступають носіями понять (кореневі морфеми),
служать для диференціації слів, що виражають протистав-
лені за якоюсь ознакою поняття (за розміром, інтенсивністю
виявлення і под.), або ж виражають загальні ідеї про типи
взаємозалежності явищ об’єктивного світу (відношення рів-
ноправності і взаємної підпорядкованості, об’єктні, коміта-
тивні, інструментальні і под.). Знаки-дистинктори служать
-для розрізнення функціонально відмінних класів слів. Проте
1 Див.: Рг. Тгаупісек, Розіауепі зкІасІЬу V паисе о ]агусе,
«Оіагку зіоуапзке' зупіахе. ЗЬогпік Вгпепзке зупіакііске копїегепсе»,
Ргайа, 1962, стор. 15.
2 Пояснення терміна «мовний рівень» див. на, стор. 14.
3 Слід визнати безумовно правильним зауваження Л. Ковтун про
те, що «значенням слова може бути реалізоване не тільки наукове
поняття, але й поняття, що склалося в суспільній практиці, а також
поняття загальножитейське, яке до певної міри суперечить науковому
і викривляє його» (Л. С. Ковтун, О значений слова, ВЯ, 1955, №5,
стор. 77). Пор.‘ ще: А. Т. Артюх, Роль категорий в теоретическом
синтезе значений, Автореф. канд. дисс., К-, 1965, стор. 5.
4 Див.: Л. Ногеску, МогїетаНска зігикіига зіоуепсіпу, У8АУ,
ВгаНзІауа, 1964, стор. 10.
11
в певному дистрибутивному оточенні вони вживаються і в
функції знаків-інформаторів. Зокрема, до знаків-дистинкторів
на морфологічному рівні можна віднести суфікси дієслівних
основ, які мають обумовлене внутрісистемними зв’язками зна-
чення, але в більшості випадків не відповідають якимось
певним поняттям. Разом з тим у 1 особі однини теперішньо-
майбутнього часу суфікси основ у поєднанні з нульовою
морфемою відіграють роль особового показника1. І, на?
решті, на фонемному рівні виділяються лише знаки-дистинк-<
тори, що служать для розрізнення знаків-інформаторів і зна^
ків-дистинкторів граматичного рівня.
Такий підхід до розуміння системи знаків різних мов-
них рівнів доводить, що при аналізі будь-яких мовних еле-
ментів не можна обмежуватись формальною стороною, ли-
шаючи осторонь їхню семантику. Поширювані в свій час
теорії «невживання семантичних критеріїв» при аналізі мов-
ного матеріалу зазнають тепер принципової критики2.
§ 4. Діалектика розвитку теорії граматики і пов’язаних
з нею методів граматичного дослідження, на наш погляд,
незаперечно доводить, що з’ясування закономірностей роз-
витку граматичної структури не можливе без врахування як
історичної змінності мови, так і її системного характеру.
Як слушно зауважує автор багатьох типологічних дослі-
джень П. Гартман, «абсолютно ясно, що з назвою «наука
про мову» нерозривно пов’язаний історичний підхід до мови,
показ її постійно змінної основної форми і виникнення но-
вих явищ у ній»3.
Слід мати на увазі, що той чи інший мовознавчий на-
прям-не може претендувати на роль теоретичної бази для
всіх граматичних досліджень4. Тим більше неприпустимим
є проголошення останнім словом граматичної теорії одного
1 Див. про це докладніше на стор. 26—27 даної праці.
2 Див.: Ь. Хаумасіохузкі, СІохупе сесЬу ]§гукогпа\узіхуа їипк-
сіопа1пе£о, в кн.: К. ЛакоЬзоп і М. Н а 11 е, Родзіахуу ]^хука, АУгос-
Іа\у — и^агзха^а — Кгакоху,4 1964, стор. 29; Рї. П а п е з, Л. V а с к е к,
Рга^ие Зіибіез іп Зігисіигаї Сгагппіаг Тодау, «Тгауаих Ип^иізіідиез де Рга-
§ие», І, 1964, стор. 24; В. Наугапек, Зійдіиш Ьокетізііку а оЬес-
пе ]агукоуедпа ргоЬІепіаііка, «Зіауіса Рга§епзіа VII. Акіа ІІпіуегзііаііз
Сагоііпае. Ркіїоіо^іса», І, Прага, 1965, стор. 7 та ін.
3 Р. НаНшапп, біе Зргаске аіз Рогт, Моиіоп, 1959, стор. 14.
4 Наприклад, можна погодитися з В. В. Івановим і С. К. Шаумя-
ном, що структурна лінгвістика — це «наука (швидше все-таки галузь
науки. — В. Р.), яка має своїм предметом вивчення мов з погляду їх
перетворення в абстрактні коди, що служать формальними моделями
12
з мовознавчих напрямів або певної граматичної моделі, ство-
реної на базі одного методу. Граматична теорія, спираючись
на положення діалектичного матеріалізму, повинна врахову-
вати всі можливі підходи до аналізу граматичної структури
мови\
Одиниці граматичної структури
§ 5. Термін «структура» запроваджений у мовознавство
М. Трубецьким, Р. Якобсоном і С. Карцевським. Ним вони
користувалися у спільній доповіді, представленій І Міжна-
родному конгресові лінгвістів, у такому значенні: структура
цілого і закони, що ним керують, визначають форму існу-
вання кожного мовного елемента* 1 2 3. Слід розрізняти загальне,
філософське поняття структури і поняття структури певного
об’єкта Загальне визначення поняття «структура» виходить
із визнання нерозривної органічної єдності: 1. Системного
цілого., ,2. Елементів цього системного цілого. 3. Взаємодії
між елементами4.
Визначаючи структуру досліджуваного об’єкта, треба
враховувати цю єдність і конкретизувати стосовно об’єкта еле-
менти його структури. Беручи до уваги, що об’єктом мово-
природних мов» (В. В. И в а н о в и С. К. Ш а у м я н, Лингвистические
проблемні кибернетики и структурйая лингвистика, «Кибернетику на
службу коммунизму», М.—л., 1961, стор. 220). Але якщо співвіднести
це формулювання з визначенням лінгвістичної теорії, що його дають
автори цієї статті («...проблема вивчення кодів і кодування є лінгвістич-
ною проблемою, а теорія кодів *і кодування, загалом кажучи,— лінгвіс-
тичною теорією», там же), і зробити висновок із цих двох засновків,
то звучатиме він недвозначно і, здається, надто претензійно: «струк-
турна лінгвістика — це лінгвістична теорія».
1 Пор. твердження А. О. Білецького, висловлене наприкінці **0-х
років: «Значення компаративістики і дескриптивної граматики можна вимі-
рювати тим, що вони можуть сьогодні дати для загального мовознавства,
і з цього погляду обидві дисципліни дуже корисні і доповнюють одна
одну» (назв, праця, стор. 87).
2 А. 3. Воскобойников, Формирование понятия «структура»
в системно-структурних исследованиях, Автореф. канд. дисс.,М., 1967^
стор. 6.
3 У зв’язку з таким протиставленням виникає питання про виді-
лення в окрему галузь науки структурології — вчення про струк-
- туру матерії і її відображення в структурі свідомості (В. Д. К и в е н к р,
О необходимости структурологии как науки. Тезисьі докладов, Ростов-
ка-Дону, 1964, стор. 10),
4 А. 3. Воскобойников, назв, праця, стор. 9.
ІЗ
знавства" є і мова в цілому, і її окремі рівні (фонематичний,
граматичний, лексичний), і одиниці цих рівнів (фонеми, сло-
воформи, словосполучення, морфеми, семантеми і ін.), не
можна сподіватися єдиного лінгвістичного визначення струк-
тури. Так, мова, очевидно, може розглядатися як така
структура, у якій системно пов’язані фонематичний, грама-
тичний і лексичний рівні, кожен з яких, у свою чергу, є
структурою різного ступеня складності \ Кожна словоформа
є виявом системно-структурної взаємодії всіх рівнів мови,
тому вона є матеріалом для фонологічних, граматичних і лек-
сикологічних досліджень. Однотипні за будовою і за спів-
віднесеністю з поняттями* (а через них і з навколишнім
матеріальним світом) словоформи об’єднуються в семантико-
граматичні класи — частини мови. Коли йдеться про струк-
туру слів, належних до одного класу, то вона розглядається
з погляду внутрішньої організації всіх одиниць саме цього
класу. Так, при встановленні структури дієслова треба вихо-
дити з наявності елементів його морфемного складу, об’єд-
наних у підсистеми двох типів. До першого належать пара-
дигми (їх компоненти виражають різні видові значення у ме-
жах об’єднувального —^категоріального), до другого — ряди
варіантів (морф), кожен з яких може репрезентувати мор-
фему в її парадигматичних зв’язках.
Таке визначення структури дієслова враховує наявність
системно організованого лексико-граматичного класу слів
(об’єкт дослідження), його морфологічних елементів і типів
взаємодії між ними.
§ 6. Граматична структура складається з двох ярусів —
синтаксичного і морфологічного. Слово «ярус» можна визна-
чити як робочий термін, який означає видове поняття, коли
вважати, що поняття «рівень» є родовим.
Вихідним матеріалом при встановленні одиниць обох гра-
матичних ярусів виступає повнозначне слово. Воно є підпо-
рядкованим елементом по відношенню до одиниць синтак-
сичного рівня і разом з тим сукупністю елементів рівня
морфологічного: Синтаксичні одиниці є найскладнішими зна-
ками, що вживаються в процесі мовної комунікації. Ними
1 О. О. Реформатський визначає структуру як «єдність різнорідних
елементів» (А. А. Реформатский, Принципи синхронного описа-
ння язьїка, «Тезиси докладовна расширенном заседании Ученого совета,
посвященном дискуссии о соотношении синхронного анализа и истори-
ческого исследования язьїка. Институт язьїкознания АН СССР», М.,
1957, стор. 10).
14
виражаються думки про навколишню дійсність або нази-
ваються предмети й ознаки навколишньої дійсності.
Відповідно до цього одиниці синтаксичного рівня — син-
таксичні знаки — поділяються на предикативні й номінативні.
Предикативні одиниці є структурно-організованими міні-
мальними за довжиною (нерозгорнутими) реченнями. «Оди-
ницями мови, — говорить Т. П. Ломтєв,— є не тільки слова,
їх форми, морфеми, але й позиційні моделі речень. Речення
тому і є одиницею мови, що воно являє собою готову пози-
ційну модель, позиційну структуру. Як і всяка одиниця
мови, воно не створюється заново у процесі мовлення,
а відтворюється»1 2.
Беручи до уваги друге завдання одиниць синтаксису —
номінацію, можна говорити про їх тісний функціональний
зв’язок з лексичними одиницями. Проте з погляду будови
номінативні синтаксичні одиниці аналогічні тим, що вжи-
ваються для вираження думок,— предикативним.
У семантичній опозиції «номінативні конструкції — пре-
дикативні конструкції» активним членом треба визнати пре-
дикативні, а отже, номінативні, конструкції визначаються
як такі, що не передають предикативних відношень.
Кожна синтаксична < конструкція складається з певної
кількості слів, необхідних для збереження її виражальної
цілісності, у певних граматичних формах. Ці слова (слово-
форми) є константними членами синтаксичних конструкцій.
Набір ядерних предикативних і основних номінативних
(ад’єктивних, адвербіальних, вербально-об’єктних і вербаль-
но-цільових) конструкцій та типів трансформаційних зв’яз-
ків між ними становить специфіку синтаксису кожної мови.
Константні компоненти предикативних і номінативних
конструкцій належать до двох груп. До першої , можна
віднести непредикативні компоненти, у яких морфологічне
значення лишається сталим при будь-якому наповненні
конструкції, до другої — предикативні компоненти, форма
і значення яких змінюються залежно від змісту предикації.
Наприклад, у предикативному типі ЬІпотУМ^ перший
1 Т.П. Ломте в, "Основи синтаксиса современного русского язьїка,
М., 1958, стор. 164.
2 У роботі використані такі символічні позначення: Мпот, Мда1,
Чгеп» ^асс» ^іп8іг» іменники (і співвідносні з ними займенники)
у відповідних відмінкових формах; V — дієслово в особово-часовій
формі (активній або позастановій), Ур—пасивна форма дієслова; ргаер —
15
і третій компоненти можуть бути виражені тільки іменниками
(або співвідносними з ними займенниками) — перший у на-,
зивному, а другий у знахідному відмінку. Що ж до мор-
фологічного вираження V, то воно залежить від можливих
способів віднесення висловлюваної думки до дійсності: це
може бути дієслово в теперішньому, минулому , і майбут-
ньому часі, в наказовому й умовному способі. В конструк-
ції Г4аа(У перший компонент виражається тільки іменником
(або співвідносним -з ним займенником у давальному від-
мінку), другий — дієсловом у будь-якій часовій і способовій
формі і т. д.
Кожна предикативна конструкція, очевидно, має властиві
тільки їй способи перетворення в номінативні. У трансфор-
маційних зв’язках, що існують між предикативними кон-
струкціями, а також між предикативними й номінативними,
знаходить вияв тісний взаємозв’язок синтаксичного й мор-
фологічного рівнів.
В утворенні одиниць синтаксичного рівня — предикатив-
них і номінативних конструкцій — беруть участь одиниці
морфологічного рівня — морфеми* 1, .що виступають насампе-
ред у складі їх константних компонентів.
прийменник, Нрг, Арг, Брг, Ург — іменник, прикметник, прислівник,
і безособове дієслово у функції присудка. Квадратні дужки [ ] вжива-
ються на позначення компонента, що може бути введений у конструк-
цію або вилучений з неї.
1 У традиційне, введене-В мовознавство Бодуеном де Куртене,
визначення морфеми як найдрібнішої лінійно виділюваної значимої
частини слова треба внести уточнення відповідно до прийнятого поділу
лінгвістичних одиниць на знаки-інформатори і знаки-дйстинктори. Без
цього, як справедливо відзначає Г. С. Качкіна («К проблеме значення
морфемьі». Пособие по курсу «Введение в язьїкознание.,..», Л., 1963,
•стор. 5), наведене визначення морфеми «з таким же успіхом можна
віднести й до фонеми, а з певними застереженнями (без слова «най-
дрібніша») і до слова та навіть і речення». Крім того, морфема мож$
бути представлена не однією, а двома і більше одиницями (варіантами,
-або морфами), що служать для вираження того ж самого значення.
Отже, морфема — це мінімальна лінійно виділювана і системно обумов-
лена частина слова (словоформи), що служить знаком-інформатором
і може бути представлена кількома варіантами. І. Ревзін зробив спробу
дати «конструктивневизначення» морфеми (И. И. Ревзин, О логиче-
ской форме лингвистических определений, «Применение логики в наукЄ
и технике», Изд-во АН СССР, М., 1960, стор. 140—148): «Морфема
даної мови є те, що дістаємо застосуванням вказаного вище алгоритму
ГП до слів мови Ь» (стор. 148). Навряд чи таким визначенням можна
користуватися, не ввівши до його складу сам алгоритм. Якщо ж це
зрки , ’ від визначення нічого не лишиться: воно зведеться до
опису однієї з методик виділення морфеми.
16
Проте константні компоненти синтаксичних конструкцій
мають складнішу морфологічну будову, ніж цього вимагає
будова словосполучення, до складу якого вони входять.
Різноманітність синтаксичних одиниць залежить насамперед
від сполучуваності слів, що мають у своїй морфологічній
будові різні показники відмінкових, особових і станових
значень. Але крім того, гкожен компонент словосполучення
має ряд інших показників, що передають різні модальні й
модально-предикативні значення. Наприклад, у тричленній
конструкції Дід ловить рибу (МПопУНасс) перший іменник,
крім того, що він має форму називного відмінка, передає
ще значення чоловічого роду й однини; ці ж значення має
і другий іменник; дієслово, крім представленої 3 особи
однини, може бути виражене у цій позиції ще п’ятьма
особово-числовими формами, мати форму доконаного виду,
виступати з іншими часовими значеннями і т. д. Це все
форми вираження різних кількісних, якісних, часових
і об’єктних відношень, що потенціально існують у надрах
кожної ядерної конструкції. їх реалізація можлива завдяки
тому, що більшість словоформ, вживаних у ядерних кон-
струкціях, є репрезентантами однієї або кількох парадигм —
сукупності взаємопов’язаних морфем, кожна з яких служить
для вираження того ж самого категоріального значення.
Категоріальним значенням можна насамперед назвати
мовно виражене відображення загальних понять об’єктив-
ної дійсності (числа, часу, кількості, ступеня якості і под.)
і способів взаємозв’язків між об’єктивно існуючими яви-
щами і процесами1. Природно, що «між категоріями мови
і філософськими категоріями існує найтісніший зв’язок .. .»2.
Проте поширювати ці значення на всю сукупність пред-
ставлених у різних мовах граматичних категорій не можна:
це суперечило б мовній дійсності. Наприклад, під таке
визначення не потрапила б уся категорія роду іменника,
з цілим рядом застережень довелось би підводити, «підга-
няти,» під нього категорію відмінка і под. Отже/ є такі
граматичні категорії, які не співвідносяться з певними
загальними поняттями об’єктивної дійсності (принаймні
в синхронії), а виступають як засіб . внутрімовної класифі-
кації одиниць. Наприклад, категорія роду поділяє іменники
1 Категорії «є поняттями, що відображають найзагальніші власти-
вості і зв’язки явищ матеріального світу» (О. С. А х м а н о в а, назв,
праця, стор. 85).
2 Див.: А. Г. Артюх, назв, праця, стор* 6.
2 З8й 17
на різні типи відмінювання, категорія 'відмінка є виражен-
ням відношення між граматичним суб’єктом і об’єктами
дії і т. д.
Треба зважати й на те, що. описані тици категоріальних
значень можуть передаватися різними мовними одиницями.
Якщо категоріальне значення виражається протиставленням
морфем, воно оформляється морфологічно. Відповідно до
цього морфологічна категорія — це морфологічний спосіб
вираження категоріального значення.
У ядерних конструкціях реалізується лише частина ком-
понентів морфологічних парадигм. Наприклад, синтаксич-
ними компонентами предикативних конструкцій є іменники
(і співвідносні з ними займенники), що виступають у фор-
мах називного (МП0П1У), давального (КсіаіОрг), знахідного
(МпопЖасс, Масе'УР1') І ОруДНОГО (?<п0:;УРМш1г) ВІДМІНКІВ.
Родовий і місцевий відмінки, як і багато інших морфоло-
гічних форм, виступають лише в складі номінативних кон-
струкцій: голубінь неба (НпотГ4еЄп), ходити в лісі (УМі0С)
і под. Тобто парадигматично зв’язані морфологічні показники
по-різному представлені в обох типах синтаксичних одиниць.
Крім парадигматично зв’язаних морфологічних елемен-
тів, у морфологічну структуру входять і такі морфеми, що
або зовсім не виражають категоріального значення, або ж
виражають його у поєднанні з іншим, індивідуальним
(позакатегоріальним) значенням. До них належать, зокрема,
дієслівні префікси й іменникові суфікси. Ряд позапарадигма-
тйчних морфем виступає при взаємній трансформації преди-
кативних конструкцій і при перетворенні предикативних"
конструкцій в номінативні морфологічним способом. Серед
них, наприклад, суфікси 'активних і пасивних дієприкметни-
ків та дієприслівників: Я закінчив роботу Робота
закінчена тою-*закінчена мною робота; люди працюють-*-
працюючі люди і под. Поза предикативними відношеннями
перебувають також кореневі морфеми.
Набір парадигм і позапарадигматичних морфем становить,
специфіку морфологічного яруса мови.
Оскільки елементи граматичної структури виступають тільки
у складі слів, то всі без винятку морфеми належать до словотворчих1.
Ідеться про словотвір з погляду морфологічної структури слова,
а не його лексичного значення. Сплутування цих понять може приво-
дити до таких несподіваних припущень, які робить; наприклад,
Г. Глісон, ставлячи питання про те, чи не можна всі морфеми, з до-
помогою яких в англійській мові утворюються іменники від прикметни-
18
Але ті елементи, що беруть участь у створенні парадигм і є, при-
родно, носіями категоріальних значень, кваліфікуються і як слово-
творчі, і як словозмінні (або формотворчі) водночас. Тільки при такому
підході до розмежування слово- і формотворчих морфем можна, здає-
ться, відровісти на запитання, «де ж проходить у мові межа між
словозміною і словотворенням»* 1. Кожна словотворча морфема, наприклад
суфікс -тель в іменнику учитель, протиставляється всім іншим мор-
фемам, що не можуть її замінити у цьому слові2. Що ж до формо-
творчих морфем, то вони, крім цієї індивідуалізуючої ознаки, яка, до
речі, доводить їхню словотворчу функцію, мають ще й іншу: проти-
ставляються морфемам, які можуть їх заміняти, не порушуючи при
цьому ні семантики слова, ні належності його форми до певної кате-
горії (роду, числа, відмінка, особи і под.). Наприклад, відмінкові
Закінчення протиставляються одне одному, а поза тим, як елементи
цілої відмінкової парадигми, протиставляються всім разом і кожному
зокрема елементам особової парадигми, родової, числової і под.
Як про це вже йшлося вище, структура дієслова скла-
дається з двох типів систем: 1) парадигм, що служать вира-
женню категоріального значення, і 2) рядів , системно обу-
мовлених, взаємозамінних у межах тієї ж'самої граматичної
функції одиниць; за кожним рядом зберігається назва мор-
фема. У тому випадку, коли морфема складається більше,
ніж з однієї одиниці, її компоненти (варіанти) називаються
морфами3. Трапляються випадки, коли фонематично
кових основ (-пе85, -іїу, 4И), рважати аломорфами (варіантами) однієї
морфеми (Г. Глисон, Введение в дескриптивную лингвистику, М.,
1959, стор. 160).
1 Див.: В. М. Жирмунский, О границах слова, «Морфологи-
ческая структура слова в язьїках различньїх типов», Изд-во АН СССР,
М.— Л., 1963, стор. 17.
, 2 Навряд чи можна визнати правомірним твердження про те, що
словотворчі морфеми не обов’язково є членами протиставлення (див.
И. С. Улуханов, О закономірностях сочетаемости словообразова*
тельньїх морфем, «Русский язьїк. Грамматические исследования», Изд-во
«Наука», М., 1967, стор. 167). Протиставлення — передумова існу-
вання окремої морфеми.
3 Це визначення випливає з тієї характеристики морфи, яку дає
/їй Ч. Гокет (до речі, він увів цей термін у науковий обіг, див.:
СЬ. Носкеїї, РгоЬІешз ої тотрИешіс апаїузіз, «Ьап^иа^е», 1947,
стор. 321—343; його ж, Ьіп§иізііс Еіегпепіз ап<3 іііеіг Реіаііопз,
«Еап§иа§е», V. 37, 1961, стор. 31). У цьому ж значенні терміном
«морфа» користується П. Сгалл (Р. 8 § а 11, Сепегаііупі роріз ]’ахука а
сезка бекііпасе, «Сезкозіоуепзка Акабетіе уеб. Зіидіе а ргасе Ііп^иіз-
ііске», 6, Ргаїїа, 1967, стор. 46); Л. Дюрович називає варіанти морфеми
аломорфемами (Е. бигоуґс, Рагасіі^піаііка зрізоупе] гизііпу, «81о-
уепзке ресіа£О£Іске пакіасіаїеїзіуо», Вгаіізіауа, 1964, стор. 16). Розу-
міння морфи як варіанта, морфеми цілком відповідає розрізненню
в структурі дієслова (як і в інших семантико-граматичних класах слів)
двох типів системних зв’язків. Морфема є репрезентантом обох тинів,
2*
19
тотожні морфи належать до різних морфем. Наприклад,
морфа ніс може виступати у складі морфеми нес-/ніс-
(нести—ніс) і в складі морфеми ніс-/нос-(шс—носа).
У зв’язку з цим морфи, що складають одну морфему,
звуться аломорфами* 1. Може виникнути ще проблема розріз-
нення варіантів (морф) і омонімічних морфем. Варіантом
морфеми (морфою), на відміну від омоніма, ми називаємо
такий елемент морфологічної структури, який у синтагма-
тичному ряду морфем займає ту ж саму позицію, що й
інші варіанти. Наприклад, елементи -ч- і -щ- в дієслівній
структурі давньої української мови, крім спільних функцій,
характеризує ще й спільна позиція: вони виступають після
суфіксів основ теперішнього часу перед морфемою дієпри-
слівника -и або перед відмінковими морфемами дієприкмет-
ника. Отже, їх можна вважати варіантами однієї морфеми.
До варіантів не можна віднести елементи -а та -и, бо кожен
зокрема вживається при творенні дієприслівників теперіш-
нього часу (пор. знаю і знаючи). Перший з них виступає
після суфікса основи теперішнього часу, другий — після
дієприкметниково-дієприслівникового суфікса -ч-(-щ-).
Варіанти морфем (морфи) бувають 4-х типів: а) г р а ф і ч н о -
фонетичними (наприклад, морфи минулого часу -л і -ль у давній
українській літературній мові); б) позиційними, що в свою чергу
поділяються на фонематично обумовлені (наприклад, морфи минулого
часу -в і -0, перший з яких у сучасній літературній мові виступає
в кінцевій позиції після голосних, другий — після приголосних) і син-
тагматично обумовлені (наприклад, морфи -ува і -ує- виступають в
тих самих дієсловах, але перед різними наступними морфемами);
в) морфологічними (до них належать морфи-дублети типу -у,
-ові у давальному відмінку однини іменників чоловічого роду)2;
г) стилістичними (наприклад, морфи -ч- і -щ- у давній укра-
їнській літературній мовіМежа між двома останніми типами не
завжди виразна.
морфа — лише останнього. У багатьох інших працях у поняття морфи
вкладається дещо відмінний зміст (пор. 3. М. Волоцкая та ін.,
назв, праця, стор. 38; 1. Ногеску, Могїешаііска зігикійга зіоуєп-
сіпу, УЗДУ, Вгаіізіауа, 1964, стор. 18 та ін.).
1 СЬ. Носкеії, Ьіп^иізНк ЕІетепіз . . . , стор. 32.
2 Пор. також: Н. А. К а л а м о в\а, назв, праця, стор. 32—33.
з У названій праці 3. М. Волоцької, Т. Н. Молошної і Г. М. Ніко-
лаєвої морфи, залежно від того, перебувають вони чи не перебувають
у відношенні додаткового розподілу, називаються відповідно аломорфами
і варіантами. В число аломорфів неправомірно потрапляють і ті вираз-
ники категоріальних значень, що перебувають поза дієслівною слово-
формою, наприклад частка бш у формах умовного способу (див.:
Ь. Оигоуіс, Кпіка о §гаїіскеі родоЬе гизііпу, «Сезкозіоуепзка гизізііка»,
і. XIII, 1968, І, стор. 71).
20
Та ж сама афіксальна морфема може входити до кіль-
кох парадигм, набуваючи при цьому відповідної кількості
значень. Природно, що число парадигм, до складу яких
належить морфема, дорівнює числу її значень.
Компонентами морфологічних парадигм виступають, як
правило, флексії. Проте цю роль можуть відігравати також
префікси (у видовій кореляції типу робити — з-робити),
суфікси (пор. темний—темн-іш-ий)1, службові слова (пор.
форму 3 особи наказового способу хай пише) і навіть
окремі повнозначні слова, у складі яких виступають кореневі
морфеми. Останнє потребує докладнішого пояснення.
Якщо один з компонентів певної синтаксичної конструк-
ції чи її трансформів виражає модально-предикативну й номі-
нативну ознаки однією словоформою, то це може бути під-
ставою для віднесення всієї парадигми до типу морфологіч-
них; у тому ж випадку, коли для вираження кожної
з ознак і в даній конструкції, і в її трансформах існують
окремі лексичні показники, то йдеться про синтаксичну
парадигму2. Пор., наприклад, конструкції МПОПУ і МП0тАрг-
Змінюючи форми V, переконаємось, що показниками часу
тут виступають матеріально відмінні елементи того самого
слова, яке в усіх формах має однакову співвіднесеність
з денотатом: ліс шум-ить, ліс шум-ів, ліс шум-ітиме',
отже, V має морфологічно виражену часову парадигму.
В конструкції МпопЛрг показником зміни часового значення
служить дієслово-зв’язка: 0 — був—буде {ліс зелений^ ліс
був зелений, ліс буде зелений), рівнозначна за виконува-
ною роллю елементам -ить, -ів, -ітиме в дієслові шуміти.
В обох випадках ідеться про вираження модально-предика-
тивних відношень; у першому для цього використовуються
морфологічні засоби, у другому —синтаксичні. Якщо частина
модально-предикативних форм у цій конструкції або в її
трансформах є синтетичними, то аналітичні форми, що стоять
з ними в одному ряду, треба визнати елементами морфоло-
1 Безумовну рацію має О. О. Реформатський, зауважуючи: «Поділ
на суфікси і флексії грунтується не на їх розташуванні; не обов’язково,
щоб суфікс був за коренем перед флексією, а флексія на Кінці слова;
суфікси і флексії розрізняються за типами граматичного значення»
(А. А. Реформ атский, Введение в язьїкознание, М., 1955,
стор. 208).
2 Так називає це явище Н. Ю. Шведова. Див.: «Основні построения
описательной грамматики современного русского литературного язьїка»,
М., «Наука», 1966, стор. 31.
2І
гічної парадигми. Пор. рос. лес шум-ит, лес шум-ел, лес
будеш шуметь1, Взаємозалежність одиниць морфологіч-
ного й синтаксичного ярусів граматичної структури розкри-
ває схема:
синтаксичні
предикативні
конструкції
-номінативні
кореневі
флексії
Методика виділення одиниць морфологічної
структури і встановлення їх категоріального
значення
§ 7. Морфологічна структура дієслова встановлюється
окремо для кожного історичного періоду в розвитку літе-
ратурної мови.
Процес встановлення морфологічної структури складає-
ться з двох операцій: 1) поділу усіх словоформ на значен-
нєві частини; 2) Об’єднання значеннєвих частин — там, де
це можливо, — у парадигми. Обидві операції становлять
перший етап роботи.
Виділення морфем відбувається в такий спосіб: насам-
перед за допомогою дистрибутивного методу виділяється
інвентар морфем, а далі шляхом застосування можливих
трансформацій перевіряється правомірність їх виділення
1 Див. також: Н. А. Кала мова, назв, праця, стор. 11.
?2
і встановлюються ті додаткові ознаки, що виділяють їх
з-посеред інших морфем-омонімів.
Оскільки об’єктом дослідження є слова, до аналізу
залучаються лише дієслівні словоформи, хоч деякі з еле-
ментів дієслівної структури можуть виступати і в складі
морфологічної структури інших частин мови.
Розрізняються 4 типи дієслівних морфем (перелік
ведеться відповідно до місця морфеми в структурі слово-
форми): 1) Уі—префікси (при наявності кількох префіксів
кожен з них позначається відповідно у^, у^, уі__3...
... Уі-п); 2) х—кореневі морфеми; 3) у2 — суфікси основ;
4) у3 — кінцеві афікси, переважно флексії (при наявності
кількох афіксів, що виступають після суфікса основи,
кожен з них позначається відповідно у3_х, у3_2, у3_3... у3_п).
Отже, дієслівна словоформа має такий вигляд: ух_пху2у3_п.
У межах кожної групи пам’яток, що репрезентує пев-
ний період в історії української літературної мови, еле-
менти структури дієслівних словоформ виділяються окремо.
§ 8. Морфемний аналіз словоформи відбувається в такій
послідовності:
1. Порівнюються різні дієслівні словоформи, що співвід-
носяться з тим же самим десигнатом; при цьому частина
слова, що закінчується фонемою, незмінною у всіх пред-
ставлених формах, залишається для дальшого аналізу,
а відділені кінцеві частини словоформ порівнюються між
собою. Наприклад, у словоформах Чита-та, чита-ю,
чита-в, чшпа-ла, чита-ли, прочита-ний, прочита-не,
чита-ючи, прочита-вши поділ словоформ на дві частини
відбувається після спільної для всіх фонеми /а/.
Після проведеного поділу словоформ на дві частини всі
вони розглядаються як належні до двох різних множин:
1) до множини словоформ за спільною першою частиною
(ряд А: ах, а2, а3 ... ап), і 2) до множини словоформ за
спільною другою частиною (ряд В: Ьх, Ь2, Ь3, ... Ьп).
Якщо слово писа-ти позначити через ахЬх (де ах відпо-
відає ,першій частині, а Ьх— другій), то належність його
до обох множин можна представити так:
ах, Ьх, Ь2, Ь3 . •. ЬПВ
а2
аз
ап
А
23
Аналіз усіх дієслівних словоформ за цією схемою дозво-
ляє розподілити кожну з них на дві частини, причому
в ряду В виявляться усі кінцеві частини.
Наступною процедурою є порівняння виділених кінце-
вих частин словоформ і встановлення можливостей їх даль-
шого поділу.
Частини -ю- —-ючи, -в------вши, -ла---ли об’єднуються в пари
за спільністю першої фонеми (чи сполучення фонем: ю=]’у). Оскільки
лівий компонент першої пари функціонує самостійно, він уважається
окремою морфемою. На цій підставі правий член першої пари розби-
вається на дві частини: -ю-----чи. Фонемосполучення -чи-----вши,
у свою- чергу, означають по дві морфеми: -ч-----и та -вш------и,
бо протиставляються відповідно фонемосполученням -чий і -вший
(рідко). Компоненти третьої пари--ла---ли — є складовою части-
ною цілого ряду протиставлень: -ло, -лий, -лого, -лому, -лим, -лих
і т. д. Кожне з цих фонемосполучень починається приголосною фоне-
мою /л/. ‘Знаходимо фонемосполучення у складі словоформ, які можна
зіставити з наведеним рядом фонемосполучень за спільністю фонемного
складу після /л/; пор.: -ла--на, -ло---но, -лий—-ний, -ле---не,
-лого--ного, -лому----йому і т. д. Тільки для фонемосполучення -ли
відповідником буде -ні. Отже, на основі цих протиставлень можна
виділити морфеми -л- і -н-, а також -а, -о, -ий, -е, -ого, -ому і т. д.
Елементи -и та -і об’єднуються в одну морфему -и/-і як її варіанти
(морфи).
Аналіз триває доти, поки не будуть порівняні між собою всі зафік-
совані в аналізованому матеріалі певного періоду дієслівні форми. Усі
морфеми, що йдуть після кінцевої фонеми спільної частини дієслова,
об’єднуються в підклас у3_ь морфеми, що виступають після у з—і,
об’єднуються в підклас у3_2 і т. Д« Результати, проведеної процедури
вважаються остаточними лише після виділення всіх післякореневих мор-
фем, наявних у словоформі.
2. У межах кожного підкласу попередньо виділені мор-
феми за їх спільними категоріальними функціями об’єдну-
ються в парадигми. Якщо при цьому дві або більше мор-
феми виконують однакові функції, вони, як про це вже
говорилося, вважаються варіантами 'однієї морфеми.
За допомогою кінцевих афіксів утворюються родова,
числова, особова, часова і відмінкова (в дієприкметнику)
парадигми. Кожна морфема, що не входить до складу пара-
дигми, утворюваної взаємним протиставленням афіксів, роз-
глядається окремо. Ці морфеми умовно звуться незв’язаними.
Вони використовуються для творення інфінітива, дієприкмет-
ника і дієприслівника, тобто неособових дієслівних утворень
1 О. І. Смирницький при визначенні інфінітива, дієприкметника й
дієприслівника оперує поняттям категорії репрезентації
(див. А. И. Смирницкий, Морфология английского язьїка, М.,
1959* стор. 245—248).
24
3. При встановленні елементів парадигми порівнюються
між собою , всі словоформи, що виступають в одній і тій
же функції. Наприклад, щоб визначити матеріальні вираз-
ники особових значень дієслова читати, кожна з його
особових форм порівнюється з аналогічними особовими
. формами всіх інших зафіксованих в аналізованому матеріалі
певного періоду дієслів; так, читаю ставиться в один ряд з
пишу, роблю, ношу, думаю, гуляю, смію, дрижу і т. д., чи-
таєш —в один ряд з пишеш, робиш, носиш, думаєш, гуляєш,
смієш, дрижиш і т. д., читаємо — в один ряд з пишемо,
робимо, носимо, думаємо, гуляємо, сміємо, дрижимо і т. д.
Спільним компонентом словоформи, що служить для вира-
ження значення 1 особи однини, скрізь виступає -у, -ю або
його позиційний варіант -м1; значення 2 особи однини
передає -ш, значення 1 особи множини---------мо; в днших
особових формах виступатимуть: -0/-ть— у 3 особі однини,
-те — у 2 особі множини і -ть — у 3 особі множини. При
цьому виявляється левна непослідовність поділу: якщо
визнати, .що показником 1 особи є морфи -у, -ю, то у взя-
тому для аналіза дієслові читати вони мусять ' розгляда-
тися і як складові частини морфеми, що вживаються для
передачі 3 особи множини, пор. чита-ю—чита-ють', але
якщо в першому випадку ці морфи справді послідовно
виступають (за винятком атематичних дієслів) показниками
1 особи однини, то в 3 особі множини у частини дієслів
вони чергуються з -а-, -я-.
4. Для дальшого аналізу дієслівних словоформ необхідно
виділити кореневі морфеми. Вони визначаються шляхом
послідовного порівняння дієслівних словоформ із дерива-
ційно пов’язаними з ними словами, що належать до інших
частин мови. Як і афіксальні, кореневі морфеми можуть
виступати в двох або кількох варіантах2,. Наприклад, коре-
1 Кожна морфа подається в її графічному вираженні відповідно
до існуючої у певний період орфографії. Графічно-фонетичні варіанти
морфем у записі відділяються комами, позиційні подаються як дріб
(якщо при цьому дві або більше морфи протиставляються за якоюсь
ознакою іншим морфам, використовуються різні способи запису дробу,
пор.: ‘а~І—--афікс основи інфінітива протиставляється різним афік-
сам основи теперішнього часу), морфологічні й стилістичні варіанти
беруться в квадратні дужки.
2 Пор. також: 3. М. Волоцкая, Т. Н. Молошная,
Т. М. Н и к о л а е в а, назв, праця, стор. 48; Ь. бигоуіс, назв, праця,
стор. 205.
25
нева морфема -ід- має ще варіанти -і-, іш(о)-; варіантами
кореневої морфеми є- виступають морфи су-, -бу- і -буд-:
€, є-ш, су-ть, бу-ти (при-бу-ти), буд-у (при-буд-уУ
Особливо багатими на варіанти кореневих морфем є дієслова
з нульовим суфіксом основи в інфінітиві. Вони, як правило,
засвідчують результати давніх фонетичних чергувань, не
характерних для сучасної української мови. Всі вони по
можливості реєструються в описі структури.
Не вважаються окремими морфами ті варіанти, що від-
бивають сучасні морфонологічні процеси1. Про них розпові-
дається після опису тієї морфеми або парадигми, перед
якими згідно з законами мови має відбутися чергування.
5. Після виділення кореневої морфеми визначаються
суфікси основи. У різних дієслівних словоформах вони
представлені відмінними варіантами. У формах інфінітива
суфікс основи виступає між коренем та інфінітивним суфік-
сом: воз-и?ти, нос-и~ти, сид-і-ти, тремт-і-ти, прац-юва-
ти, каз-а-ти і т.д. Якщо суфікс інфінітива приєднується без-
посередньо до кореня, то вважається, що в цій формі дієслово
має нульовий суфікс основи: нес-ти, вез-ти, сіс-та, біг-ти
і т. д. Цей же. суфікс мають і утворені від інфінітива
форми минулого часу нес-ла, вез-ла, сі-ла, біг-ла і т. д.,
а також (де вони можливі) форми активних дієприкметників
минулого часу.
В пасивних дієприкметниках минулого часу інфінітивні
варіанти суфіксів основи у, багатьох дієсловах зберігаються
(куп-ува-ти — куп-ова-н-ий, опраць-овува-ти -опраць-
овува-н-ий, вигляд-а-ти— вигляд-а-н-ий), але в деяких
втрачаються (нос-и-ти — нош-енчш, біл-и-ти —- біл-ен-иії).
У формах теперішнього часу суфіксом основи є та
частина словоформи, що виступає між коренем Ь особовим
закінченням. У теперішньому часі всі дієслова (за винятком
атематичних) мають суфікси основ, що виступають у двох
(рідше в трьох) позиційних варіантах. Пор.: прац-ює-іи,
прац-юю-ть\ каж-е-іи — каж-у-ть} біл-іє-ш — біл-їю-ть
і под. Форми 2 і 3 особи однини та 1 і 2 особи множини
завжди мають той самий варіант суфікса основи; оскільки
закінчення 1 особи однини у більшості випадків збігається
з суфіксом основи, що виступає в 3 особі множини (прац-
1 Пор.: «Про аломорфему говоримо там, де відмінна фонетична
реалізація не викликана фонетичним законом» (Ь. Оигоуіс, назв, праця,
стор. 16). ’
26
юю — прщ-юю -ть, каж-у — каж-у -ть), то вважається,
що значення 1 особи однини виражається не особовим за-
кінченням, а суфіксом основи. Це положення поширюється
й на ті випадки, коли показник 1 особи однини не збігає-
ться з суфіксом основи 3 особи множини, як нагїриклад:
робл-ю — робл-я-ть, біж-у — біж-а-ть і под. Вважається,
що в цих особових формах уживаються різні варіанти
суфіксів основ. Суфікси основ теперішнього часу виступають
і в інших формах: у дієприслівниках недоконаного виду,
в активних і (якщо вони зберігаються) пасивних дієприкмет-
никах теперішнього часу.
При класифікації суфіксів основ враховуються всі їхні
варіанти. Під окремим суфіксом основи розуміємо такий,
який повністю або в одному із своїх варіантів відрізняється
від інших суфіксів. Наприклад, вважається, що в дієсло-
вах каз-а-ти, жх-а-ти, держ-а-ти маємо три різні
суфікси основи, бо в 2-й особі однини теперішнього часу
їм відповідають варіанти -е-, -ає-, -и-. Кожен із суфіксів
,-у-, -ю-
основ подається як сукупність варіантів: -а-, -я-/—---------;
. ,-аю-, -яю- /у-, -к>М-, -я-
-а -Я-/--------- ; _а. .
* -ає-, -яє- ’ -я-, -1-
6, Останніми виділяються префікси. Основою виділення
служить порівняння всіх зафіксованих у певний період
дієслів із спільним коренем. Частина словоформи, що стоїть
перед коренем, вважаєіься префіксом, якщо: а) у цей же
період вживається безпрефіксне дієслово з тим самим коре-
нем; б) у цей же період вживається дієслово з цим самим
коренем, але з іншим префіксом; в) виділений префікс
виступає і в інших дієсловах. Перша умова не вимагає
додаткових пояснень. Друга стає зрозумілою з таких при-
кладів: в-зу-ти1, роз-зу-ти, ви-зу-ти. Що ж до третьої,
то її слід розуміти так: порівняння двох дієслів з історично
спільним коренем може дати підстави для виділення в окремі
префікси тих цастин, які стоять перед коренем; коли вна-
слідок цього порівняння дістаємо елемент, що виділяється
як префікс у інших випадках (нор., напр.: в-зу-ти, в-кри-
ти\ в-ри-ти\роз-зу-ти, роз-кри-ти, роз-ри-ти), ми вважа-
ємо його префіксом; коли ж шляхом порівняння двох чи
1 Історично в першому дієслові виступає префікс вз- і корінь -у-.
Але в сучасній українській мові стався перерозклад морфем, у^ чому
переконують два наступних приклади.
27
більше дієслів можуть бути виділені частини словоформ, які
в інших дієсловах у функції префіксів не виступають, то
таке виділення вважається штучним. Наприклад, порівняння
дієслів взяти і зняти дає підстави для зарахування до
префіксів таких фонемосполучень, як вз- і зн-; проте
в сучасній українській мові інші дієслова з такими префік-
сами не виступають; тому елемент вз- у дієслові взяти
треба визнати частиною кореня; для кваліфікації фонемо-
сполучення [зн] слід продовжити дієслівний ряд такими
словами, як підняти, відняти', це дозволить виділити в діє-
слові зняти префікс з-, подібно до того, як у дієсловах
підняти й відняти виділяються префікси під- і від-.
Опис морфем у межах кожного періоду еволюції струк-
тури відбувається в такому ж порядку, в якому здійсню-
валося їх виділення.
§ 9. Порівняння стану морфемної структури дієслів
у різні періоди, тобто аналіз «системи у русі» \ дає змогу
простежити її еволюцію. При цьому враховуються не лише
якісні зміни в структурі дієслів, але. й кількісні. Застосо-
вані в роботі статистичні методи засвідчують доцентровий
або відцентровий рух кожної з морфем. Правда, статистич-
ними методами треба користуватися обережно, пам’ятаючи,
що закономірності вживання тих чи інших компонентів
граматичної структури часто залежать від стилю мовлення.
Наприклад, досліджуючи частоту вживання дієприкметни-
ково-дієприслівникових афіксів на матеріалі мови другої
половини XIX— початку XX ст. (один період) та сучасної
мови (другий період) і залучаючи до аналізу в першому
випадку публіцистичні твори, а в другому — художні, можна
прийти до висновку про зниження активності цих елементів
морфологічної структури у наш час, що не відповідає дійс-
ності 1 2. Небезпечним є і порівняння кількісних показників
уживання афіксів у функціонально однотипних, але відда-
лених значними часовими проміжками текстах. Так, не
1 В.Н. Я р ц е в а, Диахроническое йзучение системи язьїка, «Тезисьі
докладов на открьітом расширенном заседании Ученого совета, посвя-
щенном дискуссии о соотношении синхронного анализа и исторического
исследования язьїка. Институт язьїкознания АН СССР», М., 1957,
стор. 16.
2 Див. також про це: В. Н а V г а п е к, К Ііізіогіскозгоупауасіти
рогпапі зупіахе зІоуапзкусИ ]агуки, «Оіагку зіоуапзке зупіахе. ЗЬогпік
Втепзке зупіакііске копіегеисе», РгаИа, 1962, стор. 61.
28
можна порівнювати частоту вживання морфем у панегіриках
початку XVII ст. і в сучасній поезії, оскільки ці твори
побудовані на різних художніх принципах, а отже, різ-
няться добором словоформ. Найдоцільнішим і методологічно
прийнятним є, очевидно, статистичний аналіз текстів певного
періоду, які репрезентують найпоширеніші в цей час стилі
мовлення.
Статистичні підрахунки у межах окремих жанрів здій-
снюються за апробованою раніше методикою1.
§ 10. Якщо першим етапом застосовуваної в роботі мето-
дики є виділення елементів морфемної структури дієслова,
встановлення морфних рядів і парадигм, а також визначення
частоти вживання морфем на різних щаблях розвитку літе-
ратурної мови, то другий етап, як уже згадувалося, перед-
бачає розкриття змін у категоріальних значеннях дієслова,
встановлення їх внутрішньої динаміки через виявлення від-
мінностей в історії функціонування складників парадигми.
Характер і кількість категорій, що виражаються формою
самого дієслова, тобто морфологічним способом, історично
змінюються в процесі розвитку мови2.
Враховується та обставина, що мовний розвиток перед-
бачає постійну взаємодію рівнів мови. Еволюція фоноло-
гічної структури мови може викликати явища омонімії на
морфемному рівні, що нерідко приводить до випадіння окре-
мих морфем. Значення втрачених морфем починають вира-
жати елементи мови, що були раніше складниками інших
парадигм. В один ряд з одиницями морфологічного рівня
можуть ставати, як про це вже йшлося, словосполучення —
одиниці рівня синтаксичного. Таким чином виникають поши-
рені в структурі слов’янських мов морфологічні парадигми,
елементами яких, поряд з морфемами, є словосполучення у
функціях морфем3.
Отже, фактично поняття парадигми як виразника певної
граматичної категорії виходить за межі взаємного проти-
ставлення афіксів. Ця обставина іноді змушує виключати
з парадигматики — інвентаря елементів морфологічної будо-
ви і їх взаємних відношень — поняття граматичних катего-
1 Див.: «Статистичні параметри стилів», за ред. В. С/ Перебийніс, .
«Наукова думка», К., 1967, стор. 31—43.
2 Ь. А п д г е і с г і п, Каїееогіе гпасгепіо^е коп іиеасіі Ьиіеагзкіеі,
Кгакбм, 1938, стор. 5.
3 Пор. В. Н. Я р ц е в а, назв, праця, стор. 18.
29
рій \ Однак без звернення до поняття граматичної категорії
виявляється неможливою сама процедура об’єднання морфем
у парадигми. Інша річ, що в ряді випадків морфемні пара-
дигми не виражають усіх видових значень категорії. Тоді-
то місце морфем і заступають описані вже словосполучення.
Отже, виділення морфем і встановлення взаємовідношень
між ними закономірно передбачає вивчення категорій
у цілому.
1 Пор. Ь. Ґ)игоуіс, назв, праця, стор. 5.
Розділ І
МОРФОЛОГІЧНА
СТРУКТУРА
ДІЄСЛОВА
Дієслово в українській мові XIV—XV ст.
§11. Українська літературна мова XIV—XV ст. пред-
ставлена тільки одним стилем — діловим. Розподіл елементів
мовної структури, в тому числі й дієслівних морфем, зумов-
люється, таким чином, лише мовою ділових документів. Без-
перечно, на цій базі можна виявити всі основні дієслівні
морфеми і встановити взаємовідношення між ними. Але при
цьому не може бути певності, що зафіксовано всі можливі
взаємозв’язки. Що ж до частоти вживання окремих морфем
у текстах, то вона, безсумнівно, не відповідає кількісним
характеристикам загальномовної структури, а відбиває особ-
ливості тільки одного стилю1. Та оскільки інші стилі укра-
їнської літературної мови цього періоду виразно не виявлені, то
якісні й кількісні характеристики морфемної структури україн-
ського дієслова XIV—XV ст. припустимо вважати не лише
стильовими, але й загальномовними.
§ 12. Структура дієслова в українській літературній мові
XIV—XV ст. включає в себе: 1) кінцеві афікси, що об’єд-<
нуються в парадигми для вираження різних категоріальних
значень; 2) суфікси основ, що мають словотворче значення
і подекуди включаються в парадигми, набуваючи, крім слово-
творчих, ще й словозмінних значень; 3) кореневі морфеми;
4) префікси.
1 Ділова мова XIV—XV ст. представлена 20 вибірками по 350
словоформ кожна із грамот № 3, 18, 43, 45, 54, 65, 66, 67, 68, 71,
74, опублікованих у виданні: В. Розов, Южнррусские грамоти, т. І,
К., 1917, і грамот № 15, 28, 33, 46, 55, 62, опублікованих у виданні:
«Українські грамоти XV ст.», «Наукова думка», К., 1965.
31
§ 13. За прийнятою класифікацією кінцевими морфемами
вважаються усі елементи морфемної структури дієслова, що
виступають після тематичних суфіксів (або коренів).
Серед них розрізняються:
Афікс зворотних ДІЄСЛІВ СА, -СА1, що в XIV—
XV ст. був ще не повністю морфологізований: він трапляєть-
ся як у постпозиції, так і в препозиції. Вживаються такі
варіанти афікса зворотних дієслів: са/-са, сй/-сй, сга/-сга
(8іа/-8іа), кожній з цих пар може бути протистав-
лений також позиційний (фонетичний) варіант -с.
Як видно уже з розташування, найчастіше зустрічається
варіант С&/-С&, що відображає давню писемную традицію.
На 7000 словоформ припадає 22 зворотних дієслова: серед
них 21 словоформа, тобто 95,5%, з афіксом са/-са і 1, тобто
4,5%,— з афіксом -сі. З інших текстів було виписано ще
89 зворотних дієслів, серед яких з афіксом трапилося
74, тобто 83,1%, з афіксом сі/-сі — 6, тобто 6,7%; решту
10,2% складають варіанти с&І-сг, сга (зіа), -с і -ся.
Цікаво відзначити, що в цей час уже переважають пост-
позитивні форми; співвідношення постпозитивних і препо-
зитивних зворотних форм в аналізованих вибірках виражається
як 2,7 :1.
За спостереженнями Л. Л. Гумецької, дієслова з препо-
зитивно вживаною часткою са найчастіше трапляються в гра-
мотах з території Галичини; більшість прикладів з постпо-
зитивною часткою походить з волинських документів2.
Найчастотніший графічно-фонетичний варіант са/-са зу-
стрічається незалежно від території написання (чи надання)
грамоти. Його можна зустріти у документах, написаних у Києві,
Зудечові, Перемишлі, на Волині, на території Литви, Польщі
й Молдавії, наприклад: и мьі (3) порадив са. с нашими
кнзи. и с паньї. и с нашєю вірною радою даємь и дали
єсмо (Роз., 65); тоти старци сгодали са. с обою (10) стороноу
(Роз., 45); занужь не оу своє оубиваль са. (Роз., 43); и
наль са оубивати. оув облазничь. дуброву, и оу лісь (Роз.,
43); а тому мунастьірєви. не иілуч^тись ш стго ивана. оу
в’Ьки (Роз., 13); будєть суди т&гатцсь ис королємь (Роз., 3);
1 Репрезентантом морфеми завжди є той її варіант (графічно-фо-
нетичний, позиційний, стилістичний), який у досліджуваному матеріалі
вживається найчастіше.
2Л. Л. Гумецька, Нарис словотворчої системи української
актової мови XIV—XV ст., Вид-во АН УРСР, К., 1958, стор. 228.
32
а оу томь пєрємирьи кто кому криво оучинить надоб’Ь сд
оупо(25)минати старіишему (Роз., 3); Во имд бжиє стан сд
к вічнои рїчи памдти (Роз., 66); а оу сєрє(т)ско(м) трьгу
(п(т) кра(м)ньі(х). абьі гд платило а)(т) гривньї по три гроши
(Укр. гр., 55); ино мьі дорадившись ис нашими паньї и
радою (Укр. гр., 55); и послів ни(х) бли(ж)ни(х). [8] никого
сь не метало (Укр. гр., 28); ажьбьі мьіто нашо не пони-
жалось (Укр. гр., 15) і т. д.
Варіант -сі/сі швидше всього можна вважати фонетич-
ним. Проте вживання його обмежене тільки молдавськими
грамотами, де, як відомо, літери е, і і а, й часто взаємо-
замінювалися1. Тому-то є підстави для віднесення -сі/-сі
і до графічних варіантів зворотного афікса.
Приклади: Щоби не сміли сі умьішати (Укр. гр., 54);
а кто сі покуси(т) нашєго даанїа. й потврь(ж)дєнїд. пору-
шити (Укр. гр., 64); та чєрє(с) долину що сі зоветь пєрєємь
(Укр. гр., 62); еони сі м(т)мєтали со(т) свою присігу (Укр^
гр., 61); и (п(т) т и иі. бгоносньі(х). отець [20] сьбравших-
сі. на бєзбжнаго. ариа (Укр. гр., 46) і ін.
Варіант сь/-сг є виразно фонетичним: давнє д тут пере-
йшло в є (є). Зустрівся він тільки в двох документах: в листі
короля польського Казимира гродненському намісникові
Олександру Юрійовичу (Радомль, 1489 р.) і в розподільчій
грамоті Ванька Чжусича з Квасилова (Львів, 1478 р.). При-
клади: а маю(т) в тоє мостовое городєньское и в бочєчно
помє(р)ное мєрє(ц)коє увгзатисг на светого гана день (Укр.
гр., 19); мні пну ванку досталосе на мою ді(л)ницю ква-
силово (Укр. гр., 31). В обох документах сліди рефлексації
давнього д в є (є) простежуються і в інших випадках.
, Варіант -сга/сга (зіа), очевидно, є графічним відображен-
ням рефлексації давнього, два. Найвірогідніший випадок
уживання сга зафіксований у договірній грамоті Мужила
Бучацького, старости снятинського й коломийського, та його
брата Бартоша Бучацького, старости подільського, з канц-
лером молдавським Михайлом (Снятин, 1454 р.): того бжє
не дай коли бьі сга ємоу пригодйло вьітй ись зємлй молдав-
скоєй пєрєд каким (5) натйскомь оу енгатйні (Роз., 87). Літе-
ра га послідовно вживається тут на місці етимологічного д.
1 В. Ярошенко; Українська мова в молдавських грамотах
XIV—XV ст., «Збірник Комісії для дослідження історії української
мови», т. І, К., 1931, стор. 262—263.
З 388 33
Інші випадки уживання -сга (зіа) зафіксовані в копіях піз-
ніших часів.
Варіант (-с) може свідчити по наявність у мові XIV—
XV ст. фонетичного варіанта зворотного афікса -сь. Але
достатніх підстав категорично відстоювати цю думку немає,
бо (<) зафіксований, по-перше, тільки у кількох випадках,
а по-друге, при винесенні літер над рядок морфеми часто
скорочувались: ді^ло(с) (Укр. гр., 1); Поручилис. кна3
вєликом скирьгайлу. за гридка за костантинови4 (Роз., 25).
Афікси інфінітива, що виступають у таких варіан-
тах: -ти, -тї, -тьі, -т, [-ть], [-чи, -чї]., Варіанти -/тш, -тї і
-тьі умовно виділяються в фонетичні, хоч, як буде показано
нижче, їх з більшою вірогідністю можна вважати графіч-
ними варіантами. Крім того, нерідко трапляється графічний
варіант -т (літера т винесена над рядок), який відповідає,
кожному з наведених вище варіантів1 (крім -*ш, -чї): Варі-
анти -ти і -ть/ безперечно, морфологічні. Г. Ільїнський
обстоює думку, що обидві форми були відомі староруському
і старослов’янському періодам. Причому першу морфему він
етимологічно виводить зі старого місцевого відмінка на -еі
іменникових -і-основ, а другу — із форми знахідного на
-їт тих самих основ2 3.
Абсолютна перевага у вживанні надається варіантові -ти
і його графічним різновидам. Всього в статистично обстежува-
них текстах зустрілося 154 інфінітивні форми (х =; 7,75), з них
інфінітивів на -ти, тї,-тьі 3—141, тобто91,5%, інфінітивів
на -ть— 12, тобто 7,8%, й інфінітивів на -чи — 1, тобто 0,7%.
Варіант -тї трапляється в поодиноких випадках. Зокре-
ма, він зафіксований у грамоті зудечівського старости Ленка
(1424 р.) (де ї вжито не лише в афіксі інфінітива, але й у
флексіях множини дієслів минулого часу), а також у грамо-
ті молдавського воєводи Стефана 1460 р. Наприклад: А има-
ють пана юрковьского л’юді — Из острова [7] и сь юкшо-
1 Очевидно, в тих документах, де переважають інфінітиви на -тії,—
виносне -т = ти, а в тих, де перевага віддається -ть,— т — ть (пор.
Р. П. Па у та рак, Гісторьія інфінітьівау на -ти у беларускай мове,
«Весці Акадзміі навук БССР, серьія грамадскіх навук», № 1, 1964,
стор. 121;,А. М. Бульїка, Вьшасньїя літарьі у старабеларускай пісь-
меннасці, «Беларускі лінгвістьічньї зборнік», «Навука, Тзхніка», Мінск,
1966, стор. 160—161).
2 О. 11 ] і п з к і у, 2иг (ЗезсйісЬІе без Ітрегаііуз іт Кіеіпгиз-
зізсйеп, «ИеіізсйгіН Гйг зіауізске РЬіІоІо^іе», Всі II, ЬеіргІ£, 1925,
стор. 128.
3 Сюди ж віднесено і всі графічні варіанти -т.
34
вєць имають дрьіва роубатї. Але не пастві[8]тї анї свїнєї
оупоущаті оу лісь (Роз., 56); даті (Укр. гр., 55).
Варіант -тьі в текстах, написаних кирилицею, зустрівся
лише в грамоті польського короля Володислава 1379 р. і в
грамоті молдавського воєводи Стефана 1460 р.: об'ьменмпьі,
обротьітьі, пам^татьі (Гр. Волод.); Коли имоу(т) возьипьі
поромо(м) (Укр. гр., 55) Ч Проте в українських грамотах,
написаних латинкою,, буквосполучення -іу виступає дуже
послідовно: ^ідаіу, харіаіуіу, іехдуіу, тохуііу, оЬіа^уіу
(Укр, гр. 20); ргуїохуіу, ^гіаіу (Укр. гр., 25). Ця графічна
особливість може свідчити про те, що в XV ст. уже від-
булося ствердіння (т) перед (и); що ж до абсолютного пере-
важання и у морфемі -ти, то його можна пояснити давньою
правописною традицією.
Фонетичний варіант -ть, засвідчений у таких докумен-
тах: в грамоті польського короля Казимира 1487 р., написа-
ній у Кракові, в грамоті цього ж короля 1489 р., написа-
ній у Петркові, в грамотах Федька Несвідськоґо, виданих
1434 р. в Кременці і 1435 р. в Черняхові, у грамоті князя
Свидригайла Григорієві Стреченовичу, виданій 1437 р. в
Острозі, і в зобов’язанні Яна Бучацького, виданому в Сам-
борі 1458 р. Він виступає тільки в позиції після голосного,
напр.: И какь оони тьш три годьі вьідє(р)жать и будуть намь
личьбу давать (Укр. гр., 15); А всю.тую чотьірьі годьі маєть
в кожьдьі(и) годь собв брать по (д)ва(д)цати ко(п) грошє(и)
(Укр. гр., 18); а вонь. нє досмотривши. моєі вірної, служби,
и веліль. (6) ма имить. бє3 моєі виньї (Роз., 71); и (23).
хочю. вірно и пилно. служить, королю. польском (Роз., 71);
С которьіми жь вон. [...] то иміль чинить (Роз., 71); и
(7) веліла ма бьіль. избавить. горла моєго (Роз., 71); и
такі што вь тьіх иміньєхь собі примьіслить. на новом коре-
ни посадить (Роз., 74); а мьі противь ему нє имаємь ништо-
молвить (Роз., 92); а возємши вольї имаєть на нась свои
піназнй править прєдь королємь (Роз., 92)1 2; имаємь бьіть>
1 Пор. ще: нє могли отпєрєтьі 32 (В. Ярошенко, назв, праця,
стор. 307).
2 Варіант -ть трапляється уже в найдавніших староруських пам’ят-
ках з території України: прид’Ьяху почрьпать (Святославів збірник
1073 р.); не ймуть викусить сьмьрти (Ар?анг. єванг.); оному подоба-
єть рость, а мн-Ь мниться (Добрйл. євангеліє 1164 р.) і т. ін. (див.
Л. А. Булаховський, 3 історичних коментарій до української
мови. Інфінітив та супін, «Мовознавство. Наукові записки Інституту
мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР», К«, 1951, стор. 68).
З*
35
10, имаєть править 10, веліли писать Яц. 13 і. У пооди-
ноких випадках засвідчений фонетичний варіант -т, а також
-/от: а на воиско то кто да иду(т) тоти люди коли прилучишся
самому г(с)ва ми ити [11] (Укр. гр., 54); держат и радити
56, не оустати, ани починат 50, слюбили заплатиш 10,
веліли Луци дідку писапгь и привісити печать Ул. 652.
У грамоті Кейстута торунським купцям (після 1341 р.) за-
свідчена форма торговапгь (Роз., 1), що кваліфікується до-
слідниками як супін3.
Як видно, уживання форм на -ть, -т, -пть в XIV—
XV ст. не було локалізованим. Територія їх поширення не
збігається з сучасним діалектним уживанням форм інфіні-
тива на -ть. Як свідчать матеріали до Атласу української
мови, тепер вони переважають лише в північному наріччі
(крім західнополіських говірок)4.
Окремі приклади вказують на те, що афікси -ти і -ть
могли виступати як паралельні в тому самому тексті, напр.:
не имаєть оуспоминать, ани жяловати ни пред одньїмь
чоловікомь (Улян., 12).
Характерною особливістю українського півуставу XIV—
XV ст., а ще більше скоропису цього ж періоду (як і на-
ступних періодів),, було винесення окремих літер над рядок.
Особливо часто виносилися літери, що служили для передачі
кінцевих морфем. Нерідко над рядком писалася і морфема
-ти, напр.: хочем єго постави™ на суд& (Роз., 3); ва(м)
тд(ж)кодотьі (х) мїсть жда(ти) (Укр. гр., 22).
Частіше винесена над рядок морфема, що передає значен-
ня інфінітива, подається в скороченні: даТ, загинув (Роз., 71);
чіс'тава^ (Роз., 20); ради\ держи? (Роз., 21), <ястерегаТ
(Роз., 23), служи? (Роз., 22), держя? (Роз., 38), бьї? (Роз., 40),
служи1 .(Роз., 83), привиси? (Роз., 39), привісив застави?,
заміни" (Роз., 54) та ін. Цей графічний варіант може від-
повідати кожному з відзначених фонетичних варіантів: -ти,
-ть і -т. Що це справді так, переконує паралельне вживання
1 Три останні приклади взято із згаданої праці В. Ярошенка,
стор. 305.
2 Чотири останні приклади взято із згаданої праці В. Ярошенка,
стор. 305.
3 В. Дем’янчук, Морфологія українських грамот XIV і першої
половини XV в., К., 1928, стор. 33.
4 Г. П. Півтора к, Форми інфінітива в українській мові, «Мово-
знавство», 1968, № 4, стор. 27.
36
в тому самому тексті повних і скорочених варіантів морфеми
інфінітива. Наприклад, у грамоті Федька Несвідського 1434 р.,
де, як уже відзначалося, послідовно вживаються форми
інфінітива на -ть, засвідчені також форми з -т, винесеними
над рядок; пор.: а вонь. не досмотривши. моє-Ь. в^рнок
службьі. и вєл’Ьл'ь (6) ма имить, бєс моєї виньї. (Роз., 71);
не хотачи дії* загину1, мн& (Роз., 71).
Можна припускати, що в цьому випадку -т е графічним
варіантом -ть. Навпаки, у дарчій грамоті чернігівського
князя Свидригайла Максимові Драгу Драгссиновичу 1424 р.
скорочені форми на -т чергуються з повними формами на
-ти, а отже, правильно було б уважати, що на цей раз
•т є графічним варіантом -ти, Пор.: Им4єт. то. держати..
и оуживати, и поживати; волен. продати, (15) и застави*,
шдати. заміни*, (Роз., 54).
Морфологічний варіант -чи засвідчений нечисленними
прикладами: ото нашь господарь Стефань не имаеть ни одного
слова річи (АЗР, І, 26); А што ксмьі казаль сіна насічи
досьіть (Роз., 18); Хочет ми помочи на поставленье митро-
политомь (Роз., ЗО); аньї бьі па(к) могль [18] никто на нєго
речи (Укр. гр., 53); а вон масть прис^(27)[ч]и (Роз., 73).
Останній випадок сумнівний.
Як видно з цих прикладів, афікс -чи мають ті дієслова,
в яких корінь у формах теперішнього часу закінчується
задньоязиковими [к] або [г]. Форми на -чи успадковані дав-
ньою українською мовою від староруської мови, де -чи
утворилось на базі давніших *-кі- перед голосним,
переднього ряду -і.
Афікси дієприслівників і активних дієпри-
кметників теперішнього часу виступають у двох
стилістичних варіантах: -ч- і -щ-. Ця морфема досить поши-
рена (х = 1,65).
Варіант -ч- зустрівся в статистично обстежуваному мате-
ріалі 27 разів, варіант -щ—6 разів. Морфема -ч-, \-щ-\
ніколи не займає кінцевої позиції: після неї виступає або
дієприслівниковий афікс -и, або ж афікси відмінкових форм
дієприкметника. У статистично сбстежуваному матеріалі 21 сло-
воформа з морфемою -ч- є дієприслівниками, 6 — дієприкмет-
никами. Навпаки, усі 7 словоформ з варіантом -щ- виступа-
ють як відмінкові форми дієприкметника. В інших текстах
серед словоформ з афіксом -ч- також переважають дієприслів-
37
ники (у 32 випадках з 35), а серед словоформ з афіксом
-щ— дієприкметники (у ’З-х випадках з 4-х).
Частота вживання афікса не завжди свідчить про його
активність. У цьому, зокрема, переконує співвідношення
кількості форм дієприкметників і дієприслівників із суфік-
сом -ч-. Незважаючи на те, що дієприслівникові форми
абсолютно домінують над дієприкметниковими, кількість різ-
них дієслівних основ, на базі яких творяться обидві форми,
приблизно однакова. Так, з 21 дієприслівникової форми, за-
фіксованої в 20 вибірках, 12 — це дієприслівник чтоучи
(чтучи, читучи), 3 — хотми, 2 — вьшмуючи, 2 — слюбу-
ючи, 1 — ждучи і 1 —розуміючи; тобто представлено всього
6 різних дієслівних основ. Напр.: илй чтучи єго оуслншить
(Роз.,(74); или оуслншить єго читучи (Роз., 71); а так жь
того исного стєцка воєводу хотми особною мл°тью оутіши-
ти... даємн и дали єсмм ему на віки (Роз., 68); и ш єго
нєпридтєлии никого нє вьшмуючи. боронити (Роз., 68); хо-
тми и слюбуючи намь и дітємь нашимь (Роз., 66); нижли
кому в ни(х) дамо на истраву тьімь «ни маю(т) видати нг
ждучи року (Укр. гр., 15); и кь своєму вжитої 1 бічному
<оберну(ти) ка(к) са(м) наліпєи розуміючи (Укр. гр., 28).
Дієприкметники з суфіксом -ч-, хоч і вживаються значно
рідше, ніж дієприслівники, утворюються на базі не набага-
то меншої кількості основ. Так, з 6 дієприкметникових форм,
зафіксованих у 20 вибірках, 5 утворені на базі різних основ.
Напр: и пото(м) будучи(м) и(х) сща(д)ко(м) (Укр. гр., 28);
Сєго. листа, чтучи" (Роз., 54); сь ставм. сь іозєрн. сь мочильї.
со всаки" — текучи". и стоми", водами (Роз., 54); слуха-
ючи" (Роз., 54); И рє’ками Малими В русаву Впада[7]ю-
чими (Роз., 93).
Дієприслівник із суфіксом -щ- трапився з усіх стати-
стично обстежуваних текстів лише 1 раз у молдавській
грамоті: кто нань оузрить или єго оуслншить ч'ьтмци
(Укр. гр., 43). Пор. ще: вьінимающи 51, не ищоущи 51і.
Дієприкметники з суфіксом -щ-, на відміну від дієпри-
кметників з суфіксом -ч-, утворюються на базі дуже обме-
женої кількості дієслівних основ. Так, у проаналізованому
матеріалі всі активні дієприкметники із суфіксом -щ- є утво-
реннями від дієслова бьіти. Напр.: нинєшнимь. и потомь
будущимк (Роз., 65); будущи" (Роз., 74); будущи" (Роз., 54);
1 Див.: В. Ярошенко, назв, праця, стор. 310.
38
будущои (Роз., 54); боудоущії* (Роз., 45); боудущим (Роз.,
64); Бжджщіи(х) (Укр. гр., 41); будущи(м) (Укр. гр., 4) та ін.
Афікс дієприслівників теперішнього часу
-а, -га, -а, -ага -ивага виступає безпосередньо після кореня,
завершуючи структуру словоформи, і є складовою частиною
варіанта суфікса основи тепер, часу: вьімєн-гдеа-ти— вьімєн-
иваю — вьімєн-мвак-ш — вьімєн-і/вгш; призир-а-ти — призи-
р-а/о — призир-аіе-ш—призир-гш; прии-ти—приид-# — приид-
є-ш — приид-а; єх-а-ти — єд-#, єд-є-ш, єд-а; хот-4-ти —
хоч-# — хоч-є-ш — хот-а; чин-«-ти — чин-ю — чин-«-ш —
чин-/#. Як свідчать наведені вище приклади, в основах діє-
слів, що мають у теперішньому часі три варіанти суфікса
основи, афікс дієприслівників теперішнього часу збігається
з суфіксом основи, що виступає в 3 особі множиних: чин-ю —
ЧИН-^-Ш — ЧИН-Ю-Т — ЧИН-И7, ВОЖ-# — ВОД-М-Ш — ВОД-И7 -т —
ВОД-Л7.
В основах тих дієслів, що мають у особових формах те-
перішнього часу два варіанти тематичного суфікса, афікс
дієприслівників виступає як третій, позаособовий варіант
суфікса основи теперішнього часу: призир-аю/призир-яю-т,
призир-ає-ш— призир-бш; ид-#/ид-#-т, ид-є-ш, ид-а. Згодом
під впливом дієприслівникових форм типу чин-кі, вод-ю,
ход-ю форми ид-а, нєс-а і под. перейшли в ид-кі, нес-ю1 2.
У досліджуваних пам’ятках афікс дієприслівників Тепе-
рішнього часу -аю і його позиційний варіайт -ю з графіч-
ними варіантами -а, -а трапляються досить рідко. На 7000
словоформ їх припадає лише 4, тобто середня частота діє-
прислівників з цим афіксом дорівнює 0,2. Інші тексти до-
дали до вже відзначених ще 11 дієприслівникових утворень
з цим афіксом. Приклади:
отходя сєго св-Ьта (Ак. ЮЗР,II,64,1); ижь прида (3) пьрьдь нас пьрьд
зємланьі. филь маковинь и своєю ’братьєю и на има изь гриньком
(Роз;, 40); іегда придєть праве(34)дньїи судин, хо/па су(35)дити живьімь
и мртвьі(36)мь (Роз., 4); а коли соминєть гроша давь єда чєрєсь єго землю
двздцать грошє(и) [13] промьітьі со(т) воза (Укр. гр., 8); а нє вьінимаю
[8] ничого. с того села (Укр. гр., 29); днь. лєжаль призираю той роботи
(Роз., 18); тогдьі влдка. почала ^вказовати. и р’Ькль. -стана, такт»..
(Роз., 53); ничого на себе нє вьімєнива/а (Роз., 65); ничого на себе
нє вьімен&ю (Роз., 84); хто коли сюю грамоту видить. а любо сльїшить
прочитав (Палеогр., 14).
1 Характеристику суфіксів дієслівних основ див. па стор. 64.
2 А. И. Соболевский, Лекции по псторіш русе кого язьїка,
изд. З, М., 1903, стор. 255.
39
Афікс дієприслівників і активних дієпри-
кметників минулого часу виступає у двох позицій-
них варіантах: -вш- (після голосного) і -ш- (після приго-
лосного). У розгляданий період обидва варіанти зустрічаються
досить рідко: їх середня частота дорівнює 1,25. У 20 ана-
лізованих вибірках афікс -вш- зустрівся 16 разів, афікс -ш—
4. У всіх 4-х випадках він уживається в дієприслівнику
почг(н)шщ що поширений у мові молдавських грамот1, на-
приклад: а хотарь тому сєлоу. [3] да є(с) почгншг а)(т) бро-
доу на молдаві (Укр. гр., 33).
В решті документів поряд з дієприслівником почгнши
(Укр. гр., 36), що виступає знов-таки в молдавській грамоті,
вживаються дієприслівники з суфіксом -ш-, утворені від
основ, що мають в інфінітиві нульовий тематичний суфікс:
ргкши (Укр. гр., 41); крім того, суфікс -ш- виступає в діє-
прикметниках і дієприслівниках, утворених від дієслова ити
і похідних від нього префіксальних дієслів (пришодши—
Роз., 92; пришє(д)ши — Укр. гр., ЗО; пришодкиш — Роз., 24;
пришєдши — Роз., 9), а також в окремих дієприкметниках,
утворених безпосередньо від коренів дієслів {сьтворшаго —
Укр. гр., 46; оугождьши(х) — Укр. гр., 33).
У всіх документах суфікс -вш-!-ш- уживається переважно
у дієприслівникових утвореннях: з 20 випадків уживання
дієслів з цим суфіксом у 20 вибірках 18 припадає на дієпри-
слівники і лише 2 на дієприкметники. Причому дієприкмет-
ники минулого часу з суфіксом -вш-/-ш- і в цих і в усіх
інших зафіксованих випадках характерні для документів,
що походять або з Молдавії, або з Галичини. Напр.:
Ги помози рабу свою(1)му юрью болковичю. (2) создавшему црквь
(Роз., 4); мног. добрьіх. люди, ис правом. оум'Ьючи* радьі. оуживши*
(Роз., 38); и за памдть. сто почившїих'ь родитєлєи наши(х) (Укр. гр.,
40); и со(т) т и иі. бгоносньі(х). сотєць. [20] с'ьбравшихсіо, на бєзбжна-
го. ариа. похулившаго. на стаа. троица (Укр. гр., 46) І т. д.
Афікс дієприслівників минулого часу -вь,
-в і його позиційний варіант -02 приєднуються до суфікса
основи інфінітива. Зустрічаються вони дуже рідкоґ в ста-
1 Про історію виникнення цього дієприслівника див.: А. И. Собо-
леве к и й, Лекции по истории русского язьїка, стор. 256.
2 Про'дієприслівникові функції цих афіксів див.: В. Дем’янчук,
назв, праця, стор. 37.
40
тистично обстежуваних текстах трапилося лише 5 дієпри-
слівників з цим суфіксом, тобто їх середня частота дорів-
нює 0,25. Причому всі вони виступають у двох грамотах
великого князя литовського Свидригайла: видєв'ь. и знамє-
нав'Ь службу нам в£рнук). а никдьі нє впущеную. нашєго
в'Ьрно слуги пана андріга. волотовича и мьі (3) порадив сік,
с нашими кнзи. и с паньї. и с нашєю вірною радою даємь
и дали єсмо тому прєдрєчєному пану андрію за єго вірную
службу (4) сєло михлинь (Роз., 65); ижь видів, и знамєнав.
нам службу вірную (Роз., 74).
Дієприслівникові утворення з цим суфіксом фіксуються
також і в інших документах; що походять з території
Великого князівства Литовського, зокрема в Волині, і з
Галичини: в грамотах Свидригайла, Дмитра Ольгердовича,
Михайла Олельковича, Вітовта, в судній грамоті галицьких
єпископів і бояр. Напр.:
видивь и знамєнавь службу нашого вірного слуги (2) пана єсиоа
чусьі и мьі порадивши сж с кндзи и паньї з нашєю вірною радою даєм-ь
и запи(3)суємь пану чуси им'Ьньїа у луцкомь пов'Ьтє (Роз., 70); коли
сж воротдм. сложиР той елю6, тогда хочємь (13) кголдоват. королєв й
іего королици (Роз., 23); И ку(2)пивя то дворєць придати ст£и тр°ци
оу слуцку (Роз., 88); а то тако. ажє король, заплатив?. пжт. соть.
(16) гривень, тьімь. панАм. има вєчисто. дєрждт (Роз., 38).
Дієприслівникові форми з нульовим суфіксом, утворені
від дієслова ити і похідних від нього префіксальних діє-
слів, зустрічаються у двох галицьких грамотах: у грамоті
галицького старости Петраша (Галич, 1401 р.) і в грамоті
галицького старости Бенка (Коломия, 1398 р.): ижє пришєд'ь.
пєрєдь нась. пань. гєрвась. и в£нова(3)ль и оправиль. своюи
жєніь варварі сто гривень (Роз., 31); ижє. пришєд'ь перед
ма. васко мошєнчичь. и позваль коу(3)ндрата. борсинчд.
а) границю... пришед^ вотчичь. даль свою річь. васкові
(Роз., 36).
Афікс -в^-в)/-0 завжди виступає тільки в кінцевій позиції.
Афікс дієприслівників теперішнього і ми-
нулого часу -и, -ї, -ьі, -є, -о, -о завжди виступає в кін-
цевій позиції після дієприкметниково-дієприслівникових афік-
сів -ч-, [-Щ-] та -вш-/-ш-. Належить до числа частотних
афіксів: на 7000 словоформ зустрілося 39 випадків уживан-
ня афікса -и і його графічно-фонетичних варіантів, тобто
їх середня частота становить 1,95. Серед варіантів цього
41
афікса домінує -а (32 випадки вживання з 39 у 20 вибірках),
У переважному вживанні -и переконують й інші тексти:
у 69 випадках уживання дієприслівників з цим суфіксом
варіант -а виступає 57 разів.
На другому місці за частотою вживання стоїть варіант
-є, який слід визнати традиційним (колишня форма називн.
множ.). У 20 вибірках варіант -є трапився 7 разів. Інші
тексти підтверджують, що за частотою вживання варіант -є
перебуває на другому місці: на 69 дієприслівників припадає
5 випадків з морфою -є.
Якщо вживання варіанта -и не обмежене певною* тери-
торією, то -є зустрічається переважно в грамотах, що похо-
дять з Литовської Русі і Польщі, зокрема, в документах,
виданих королем польським Ягеллом, князями Свидригайлом
Ольгердовичем, Дмитром Ольгердовичем, Федором Любарто-
вичем1 та ін. Напр.:
и хопгячє по н’Ьм'ь. аж бьі намь. вє(3)рн*Ьи. послужил (Роз., 32);
порадившеся єсмо с нашими кнзми (Укр. гр., 11); и мьі оусудивше и
оуправивше. с нашими зємланьі (Роз., 43); взозр%>вше. єсмо. на вірную,
•службу, нашєго. в,Ьрног. слуги (Роз., 54). Два випадки вживання цього
афікса зафіксовано також у молдавських грамотах: а хотарь тому сєлоу.
[3] да є(с) почєншє со(т) бродоу на Молдавії (Укр. гр., 33); іл заплатив-
ше. и уто(к)мивши. усе елико више пишє(м) (Укр. гр., 63).
Афікс -ї є графічним варіантом -г/. Він зафіксований
у дарчій грамоті кн. Свидригайла Миткові, виданій у Луцьку
1451 р.: оузрівші (3) Єсмо знамєнитоую намь Слоужбоу
а николи нє замєшканоую Слоуги нашого в£рног (4) пана
митка... дали єсмо Ємоу Сєло (Роз., 85).
Афікс -ьі— графічно-фонетичний варіант -и. Досліджува-
ні пам’ятки писалися мовою, у якій уже відбулася диспа-
латалізація шиплячих приголосних. За давньою традицією
афікс продовжував позначатися літерою и. Проте в окремих
випадках писарі послугувалися тими буквеними знаками,
1 Цікаво відзначити, що кількість варіантів перебуває в безпосе-
редньому зв’язку із ступенем виробленості ділової мови. Наприклад,
в канцеляріях великих князів литовських Олександра і Сигизмунда на-
магаються уникати надмірної строкатості написань. Як справедливо за-
уважує X. Станг, уже в останні роки правління Казимира «в королів-
ських канцеляріях досягли справжнього мистецтва писати, виробився
справжній канцелярський почерк, і це проходить через весь час прав-
ління Олександра і Сигизмунда» (С Ь г. 8. 8іа п£, Віє \¥Є8Ігіі88І8сЬе
КапгІегзргасЬе сіег Вез СгоззГйгзіепіитз Ьііаиеп, Озіо, 1935, стор. 62).
42
які за тодішньої системи письма більше відповідали справж-
ній вимові дієприслівникових форм. Так з’явилися написан-
ня видг(р)жавшьі, хоткічьі, яким у тих же текстах відпо-
відають і інші слова з ьі після шиплячих: оучьіншпи, ши-
роких) і под. Варіант -ьі вживається досить рідко, причому
він зафіксований у документах, що походять з різних тери-
торій; напр.: возрівиїьі (Гр. Волод.); а мають какь вь кажь-
дьі(и) годь давати готови(з)ною вьідг(р)жавшьі по(л)года
шєстьдєСАТь копь шьіроки(х) грошв(и) (Укр. гр., 18); хотючьі
пана Михайла канцлйрга молдавског(3). намьбратомь и прйга-
тєлємь в^чньїмь оучьінитй (Роз., 87).
Варіант -0, як і в інших випадках, виступає лише тоді,
коли кінцеві афікси винесені над ,рядок: и[7]ду(ч) по рибу
(Укр. гр., 60); или єго усльіши(т) чту(ч) (Укр. гр., 50).
Форми з варіантом -о зустрічаються тільки в одному
документі: у присяжній грамоті князя Федька Несвідсько-
го королеві Ягеллу і короні польській (Черняхів, 1435 р.).
Це може бути фонетичний варіант афікса -є, утворений вна-
слідок лабіалізації останнього в позиції після шиплячих:
ино оузрєвшо нєвиность мою. вєлємужнии панове, свтоє кору-
ни полскоє... нє хот&чо дати загинути мні... вибавили
МА (13) бгмь. и жону мою и Д-Ьти мои моцною рукою свтоє
коруни польскоє. ис того нАТь(14)ства (Роз., 72).
Афікс пасивних дієприкметників теперіш-
нього часу -м- належить до низькочастотних. На 7000 сло-
воформ вжито всього 3 дієприкметникові форми з цим суфік-
сом, тобто його середня частота дорівнює 0,15. До того ж
треба враховувати, що морфему -лі- можна вважати афіксом
дієприкметників теперішнього часу лише в тих випадках,-
коли вона приєднується до варіанта тематичного суфікса
теперішнього часу: им&н-ова-ти — им&н-ує-т — им&н-уе-
м-ьій; спас-а-ти — спас-ає-т — спас-ає-м-ьій; зпа-ти —
зна-е-т—зна-е-МгЬій і т. ін. Приєднуючись до суфікса
основи інфінітива, морфема -м- вживається для творення
віддієслівних прикметників, що не беруть участі в форму-
ванні морфологічно-синтаксичних дієслівних парадигм1.
Форми з -лі- не . локалізовані. Вони зафіксовані в гра-
мотах з території Молдавії (переважна більшість), а також
Волині і Польщі, напр.: мьіто. имєнузмо, мьіто. <о(т) мол-
давицє (Укр. гр., 46); и дали єсмьі єму оу нашєи зємли
1 Див. про це на стор. 297—298.
43
дв£ [4] сєл£, им&нуєма. купка гдє є(с) домь єго: и за
прутомь наговин (Укр. гр., 39); Єппсь о)Лкс,Ьй бгом спсає(3)-
маго великого града лоуц(4)ка (Роз., 63); чинимь то
зншємо. (1) вс£мь (Роз., 21) та ін.
Афікс пасивних дієприкметників мину-
лі-, [-НН-, -НЬН-]/-ЄН-, -ЮН-, -ОН- [-ЄНН-]
лого часу --------—---------------------------------- на-
7 -т-
лежить до найчастотніших: на 7000 словоформ припадає 46
пасивних дієприкметників минулого "часу з цим суфіксом,
тобто його середня частота дорівнює 2,3.
В інших документах зафіксовано ще понад 80 дієприкмет-
ників з різними варіантами суфікса пасивності минулого часу.
Варіанти -є«- і -т- уживаються в залежності від
дистрибутивного оточення. Правда, елемент, який виступає
справа — це може бути родовий, числовий або відмінковий
афікс,— не сприяє їх розрізненню. Зате елемент структури
основи, що виступає зліва, визначає вживання наступного
за ним афікса пасивності. Для розрізнення варіантів -«-
і -єн- має значення фонологічна і морфемна структура по-
переднього афікса: якщо афікс кінчається приголосною фо-
немою, вживається тільки варіант -єн-. Цей же варіант
виступає після кореня замість окремих тематичних голосних,
зокрема замість -и-, -і-. У решті випадків тематичний го-
лосний зберігається і після нього фіксується варіант -н-.
Поява варіанта -т- зумовлена функціональними і фоноло-
гічними особливостями попереднього афікса: .він виступає
тільки після двофонемних кореневих морфем, другим компо-
нентом яких* з погляду їх фонемної будови є голосна.-
У текстах переважає варіант -н-: у 20 аналізованих ви-
бірках зафіксовано 18 випадків уживання -н- і 15 -єн.
Переважання варіанта -н- підтверджують і інші тексти.
Тут трапилося 47 пасивних дієприкметників з варіантом -н-
і 18 — з варіантом -єн-, [-он-, -юн-].
Вживання обох варіантів, не залежить від території,
з якої походить той чи інший документ (щоправда, у мол-
давських грамотах в аналогічних ситуаціях віддається пере-
вага афіксові' -нн- чи -єнн-). Напр.:
видєв'ь єсмо знаменитую службу на(м) вірную николи не амєшка-
ную нашого вірного пана вдчковича (Укр. гр., 8); а писана у ту-
рєиску в володимєрьском'ь (Укр. гр., 9); А на поли жита посггного
досьі(т) (Укр. гр., 14); ргосіаііезто гетіи зхуоиі... у сІиЬгожі пе
ргокорапиіи (Укр. гр., 20); а писана сїа грамота и дана оу в'Ьлчи (Укр.
гр., ЗО); але купець дасть свою в*Ьру, аже не имаєть заповіданий
товарі» (Укр. гр., 32); гдє могила копана (Укр. гр., 62); а то все
ку(21)повано. твоїми. ігЬндзми (Роз., 18); и йа оуздавньїхт» листохт».
нє стоить оуписано тоє дворище пьісковича (Роз., 43); па11 юрьии дЬ-
дошйцкии при(4)гнал. па11 игнатовьім лїстом. ажє суть нєправїи ®алшо-
ванїи (Роз., 52); дко. оуіьхана. к нєму. границд. (9) ц) рознова.
чєрєс. поле. (Роз., 54); а псан. в києвє. (Роз., 65); дан оу ланчици
(Роз., 67); и со всими платьі и приходьі вьішє мєнєньїми (Укр. гр., 28).
Позиційний варіант -є«- має, в свою чергу, два фоне-
тичних варіанти: -юн- і -он-. Перший є результатом реф-
лексації довгого [е] в новозакритому складі і зустрічається
в галицьких грамотах: кто на сєи. листь , оузрить. или
пєрє(2)д кьімь будєть. чтюн'ь. (Роз., 31); пєрєдь кьімь коли
буде, тьть листь чтюн'ь (Роз., 33). Голосна [о] другого
фонетичного варіанту виступає в позиції. після шиплячих
і [р]; зустрічається в грамотах з території Литви і Польщі:
и дали єсмо прє(д)рєчону (!) пану ильи в^чковичу (Укр.
гр., 8); шуба собольд волочонад аксамитомь або Адамаш-
кою (Укр. гр., 16); агЬу ше2у пушу па оЬу зіогопу іоііо
(іозтоігопо Ьуіо (Укр. гр., 25).
При творенні дієприкметників з участю варіанта суфік-
са .пасивності -єн-(-он-, -юн-) відбуваються морфонологічні
зміни на місці кіццевих приголосних фонем і фонемоспо-
лучень. Зокрема, в досліджуваних документах зафіксовані
такі явища: перехід кінцевих губних кореня у фонемоспо-
лучення відповідних губних з епентетичним [л]: оустановлєно
(Укр. гр., 55), ставлень (Укр. гр., 12); перехід проривних
зубних у шиплячі: потвєрясєньї (Роз., 54), поноуясє(н)
(Укр. гр., 56), принуясєнь (Роз., 33), освоєному (Роз., 71);.
перехід свистячих у шиплячі: завйшєньї (Роз., 67), прив£-
шєньї (Роз., 87); перехід задньоязикових у шиплячі: прорє-
</єньіхь (Роз., 71), насичено (Роз., 18); перехід ст в шч:
(опушеную (Роз., 65), ишу^єную (Роз., 74).
Третій позиційний варіант суфікса пасивності—т-,
порівняно з і -єн-, вживається досить рідко: у <20 ана-
лізованих вибірках він зустрівся тричі, в інших текстах—•
7 разів. Уживання цього варіанта територіально не обме-
жене, проте чи не найактивніше використовуєгься він
у молдавських грамотах завдяки наявності в них зумовле-
ного дипломатикою дієприкметника проклмп'ь, напр.: таковьі
да є(с) прокл^(т) <о(т) ба (Укр. гр., 33); и да є(с) лро-
клі(т) о)(т) вьсд(х) стьі(х) (там же); прокл&пгь (Укр. гр.,
34, 40, 44), проклять (Укр. гр., 62) та ін.
45
Крім трьох позиційних варіантів з їх фонетичними різ-
новидами, вживаються ще стилістичні варіанти суфіксів па-
сивності -«я-, -ньн-І-енн-. Вони виступають у тій же по-
зиції, що й варіанти -я-/-є«-, але в переважній більшості
випадків трапляються у молдавських грамотах, напр.: и та-
ко(ж). оу тьі(х) вьішє писанньі(х) сє(л) да од не оум£-
шаю(т) соу(д)ци а)(т) га(с) (Укр. гр., 49); г(с)во ми, даємь
и потврьждаємь. села тому прі(д)р(ч)енному монастьірю.
(Укр. гр., 47); и в*6ра возлюбленнаго сна гва ми, илїаша
воєводьі (Укр. гр., 34); а хотарь т4мь(8) вьішє писанньїмь
сєломь (Укр. £р., 46). Афікс -ньн- зафіксований у гра-
моті великого князя литовського Олександра Казимировича,
даній дворянинові Івану Русиновичові (Вільно, 1499 р.):
тоє село вьшіє речен(ь)ное сомино (Укр. гр., 28).
Особово-часові афікси> аориста -хь, -х/-6хь,
-ох, —0/ -є — -0/-є —х-/-ох---стє/-остє —ша, -шд/-оша,
-ошд належать до найменш частотних кінцевих афіксів.
У статистично обстежуваному матеріалі зафіксовано тільки
З дієслова з цими афіксами, тобто їх середня частота становить
0,15. В інших текстах трапилося ще біля трьох десятків
словоформ з особово-часовими афіксами аориста. ,
Форми аориста у досліджуваних текстах об’єднуються
в особово-часову парадигму, в якій носіями' аористичного
значення виступають: афікс І особи однини й множини,
що виражається двома позиційними варіантами: 1) -хь, його
позиційним різновидом -х- і графічним різновидом -х;
2) -охь, його позиційним різновидом -ох- і графічними різ-
новидами -ох, -(«х; афікс 2 особи множини -оте; афікс
З особи множини -н/д (фонетичний варіант -оша та графічні
варіанти ~ша, -ще, -оша, -ошє); афікс решти особово-часо-
вих форм—0.
Найчастіше вживається афікс 1 особи. При цьому по-
зиційний варіант -х'ь(-х-, -х) виступає після голосних, а по-
зиційний варіант -охг(-ох-, -ох) — після приголосних. Якщо
обидва варіанти перебувакдь у кінцевій позиції, то вони
передають значення однини. На множинне значення вказує
спеціальний афікс 1 особи множини1; з його приєднанням
афікс 1 особи втрачає, звичайно, кінцеву позицію. При-
клади:
1 Про особово-часові афікси див. на стор. 52—63.
46
И дадо(х) монастиру (Укр. гр., 34); и ваплати(х). азь г(сд)вск
ми. уси тоти више писаній пин'Ьзи (Укр. гр., 63); и размьісли* на*
своєм срдци (Роз., 83); єщє изволихомь. и избрахомль. сєб'Ь два дни:
іако да са поєть намь бж(с)тв(н)аа Литургїа (Укр. гр., 40); и прило-
жихом'ь в'ь ’нєм'ь <о(т) нашєго имїьнїа, єлико да могжть вживати (Укр/
гр., 40).
На другому місці за кількістю випадків фіксації пере-
буває афікс 2—3 особи однини—0. У текстах словоформи:
з цим афіксом передають значення тільки 3 особи однини,
напр.: а)[1]жє произволи. г(в)во ми. ншимь блґи(м). произ-
волєниємь. (Укр. гр., 46); ожє прїидє прі(д) нами... на(ш)
вЬрньїй па(н) братоу(л) (Укр. гр., 56); блгопроизволи Щ
г(д)во ми. (Укр. гр., 62).
Афікс 3 особи множини -«/а, -ша, -шє/-оіи&, -оша, -ошє
за вживаністю перебуває на третьому місці. Варіант -шег
що зустрічається тільки в молдавських і закарпатських:
грамотах, є наслідком графічного сплутування а з е1. При-
клади: и оучдстїє да има(т) сь т£ми єжє вьзкпишь на ха
спса нашєго (Укр. гр., 33); їж прїидоша прд(д) нам(и)...
ива(н) снь васко(в) со(т) хородни(к) (Укр. гр., 61); ажєба-
лица воєвода, драгв мещєрь. сьзи(б)дашє црковь (Укр.
гр., 65); возопите П2.
Афікси аориста переважають у текстах молдавських гра-
мот (див. попередні приклади), а також у документах, ща
вийшли із стін монастирів, наприклад, у духовній гра-
моті київського князя Андрія Володимировича, написаній
у Києво-Печерському монастирі 16 червня 1446 р.: и раз-
мьіслих на своєм срДцьі (Роз., 83).
Афікс минулого часу —/-0- виступає у вигляді
трьох позиційних варіантів. Перший позиційний варіант
вживається після голосних або між голосними, другий —
після голосних у кінцевій позиції, третій — тільки після
приголосних у кінцевій позиції. Афікс ^-/-0- належить до
високочастотних: на 7000 словоформ у 20 вибірках припадає
680 дієслівних форм з цим афіксом, тобто його середня
1 Див.: В. Ярошенко, назв, праця, стор. 307.
2 Останній приклад узято з названої праці В. Ярошенка,
стор. 307.
47
частота дорівнює 34,5. В усіх випадках (в статистично об-
стежуваних текстах) уживається тільки. варіант -л- (зрідка
-л), тобто уживання інших варіантів практично дорівнює
нулеві.
Підставою для виділення варіанта -0- є декілька форм,
що зустрілися в текстах, які статистично не обстежувалися,
зокрема в грамоті руського старости Івана Срімського
(Львів, 1412 р.): ино коли бьі єго богь нє дай воитє с того
світа (9) сшєдд'Ь ано на єго діти сулимовь има сполна
спасти... (Роз., 44); у грамоті Свидригайла Ольгердовича
(Луцьк, 1445 р.): а пань ивань (45) мушата рєкт> прєдь
нами (Роз., 81).
Варіант -л- належить до найчастотніших дієслівних афік-
сів. Він уживається незалежно від територіального похо-
дження пам’ятки: даровала єсми своєю до(б)рою волею
мужа своє(г) (Укр. гр., 21); А по камьцє іїітобьі стояла
за двадьцать копь г(р)шє(и) (Укр. гр., і 15); а пак ли бьі
збігла (ЗО) чоловікь а николи єго не бь/(31)[ло] бьі
(Роз., 73); па$ ли бьі кто нагабал'ь у той дідинині панюю
росовую (Роз., 48); тогдьі ємоу. кондрать. нє (4) хотіла.
штповідити (Роз., 36); и веліла бьілт> ма горла моєго из-
бавити (Роз., 72) і т. л*
В окремих молдавських і галицьких грамотах замість
варіанта -лі> виступає його графічний різновид -ль, напр.:
то(т) истинньїи вєрига ва(та)мань. т&гальсь. сь ротьі(4)-
мпановьі сьґньї за хотарь (Укр. гр., 36); пан. татомирь. ба-
лицкии. довєль своихь границь, и заскаль, по тотьі врочища.
старци собьчими. и на то помочноє даль (Роз., 45).
В поодиноких випадках, зокрема після виносних літер
і перед енклітиками, у кінцевій позиції виступає графічний
різновид -л, напр.: алє щобьі оукріпи(л) и потвєр(да)л
(Укр. гр., 48); (всподарь мои вєликии король, дал ми на-
містнича(4)ти оу луцьску. (Роз., 15); Сє газь вєликьії
кна3(1) дмитриї а)лгирдови(2)чь. помолалсй єсмь (3) боу ї
стої бци (Роз., 17).
Якщо афікс минулого часу у кінцевій позиції виноси-
ться над рядок, то він також передається лише літерою л.
Фонетичний варіант -в, що виступає на місці -л'ь (-л)
у кінцевій позиції, у текстах, написаних безпосередньо
в XIV—XV ст., зустрівся лише 1 раз: Хто бьі На нє145
Посмотрити Любо чтучи (1) Єго Слухати будєт хот№
(Роз., 93).
48
Він фіксується також у пізніших копіях, написаних ла-
тинкою, напр.: Коіогиіи кирш дід пазг Зіеско (Укр.
гр., 20).
Родові афікси дієприкметників і форм ми-
нулого часу -ьій, -ии/-и/-0------ага, -ад/-а---оє/-о на-
лежать до високочастотних. Вони властиві формам мину-
лого часу особових дієслів і всім дієприкметникам. На
7000 словоформ, зафіксованих у 20 вибірках, припадає 174
родових форми особових дієслів минулого часу або дієпри-
кметників. Тому-то середня частота родових афіксів дорів-
нює 8,6. Афікси -6Ш, -ии, -їй—аю, -ад—оє, з одного
боку, та -0—а—о, з другого, розрізняються своїм ди-
стрибутивним оточенням: перші виступають, як правило,
після суфіксів ~щ-\ -н-, -нн-і-єн, -єнн-\ -т-, -м-,
другі — у формах минулого часу на -л-. Перші
є разом з тим формами називного відмінка однини відпо-
відного роду і репрезентують іменну відмінкову парадигму;
другі вживаються як показники чоловічого, жіночого і се-
реднього роду і співвідносяться тільки з формами множини.
Проте разом з тим, виступаючи в дієприкметникових утво-
реннях, вони широко вживаються і як морфологічні варіанти
афіксів -ии/-и—аю, -ад—оє. Пор.: коли чолов^кь
тот обви(2\)неньіи домовь прийде при,Ь(22)дєт тогдьі по єго
оуіха(23)нь£ трєтии днь право маєт (24) бьіти (Роз., 73);
ничимь нє принужєн'ь (Роз., 33).
Афікс -ьій виступає в трьох варіантах: -ьіи, -ии, -їи\
афікс -ад—також у трьох: -ад, -аю, -ііг, афікс -оє —
в одному. Приклади:
владиславь вьібраньїй ку би( 1 )скупству влоцлавскому (Роз., 67);
але купець дасть свою вЬру, ажє нє имаєть заповіданий товарі»
(Укр. гр., 32); па11 юрьии д'Ьдошицкии при(4)гнал. па11 игнатовьімлїс-
том- аже суть нєправїи ІЇалшованїи (Роз., 52); шуба собольд волоче-
ная аксамитомт» або Адамапгькою (Укр. гр., 16); вед таїа. верху имє-
нованаь м'Ьста (Роз., 74); пр'Ьстїа и чи(с)тїа. и пр%>блгослов^н1ьи
вл(д)чца наша бца (Укр. гр., 62); тоє вьіше писанов село сомино дер-
жа(л) козари(н) (Укр. гр., 28).
У формах минулого часу, а також в окремих дієпри-
кметникових формах показник чоловічого роду виступає
в трьох графічних варіантах: (частіше), -ь та -0 (рідше).
Афікси жіночого й середнього роду варіантів не мають.
Уживання повних чи коротких родових форм не обу-
мовлене походженням документа з певної території.
4 388
49
Числові афікси дієприкметників і форм
"ИИ , ,-и .
минулого часу ”/"ЬІЄ/~—ад/-а вживаються для ви-
раження значення множини та двоїни і співвідносяться
з усіма родовими афіксами як виразниками однини. При-
родно, що частота вживання числових афіксів відносно
висока: до загальної кількості родових афіксів додається
ще сума афіксів, уживаних зі значенням множини. На 7000
словоформ, представлених у 20 вибірках, припадає 269 чис-
лових афіксів (172 афікси однини і 97 множини). Отже,
середня частота всіх числових афіксів становить 13,45.
При цьому середня частота афіксів множини дорівнює 4,85,
тобто співвідношення однини й множини становить ^3: 1.
Уживання афіксів -ьш, -ии-, -ьіє, з одного боку, та -и,
-ьі,— з другого, обумовлене особливостями двох Іменних
парадигм, що функціонують у системі дієслова. Афікс -ьш,
-ии, -ьіе відповідає афіксам -ьш, -ии, -їй—яа, -аю -іи —
-оє, що виступають в однині. Відповідно афікс -и, -ьі є еле-
ментом парадигми, в якій називний однини представлений
афіксами -г, -0 а—о. Приклади:
по нємь будущи^и (Роз., 65); право, такь папіло, ажє тотьі ли(9)-
сти. о^мр'ьтвєньїи. оуморєньїи. на в'Ькьі (Роз., 64); посолили. бьшР.
є викупити, тогдьі. тьіх и. копії', имаєть. бити. дано. (9) слузі», на-
шєму. юркови (Роз., 55); аж бьі в'Ьчностьїо листовь. били. потвєр-
жє(2)ньі. (Роз., 54); послужили (Гр. Волод.).
Уживання афіксів -и та -ьі спирається ще на традицію
розрізнення родових значень у множині: -и виступає як
афікс чоловічого — середнього роду,-6/ — як афікс жіночого.
Проте в цей час відзначені форми уже сплутувалися1.
Зрідка в аналізованих пам’ятках вживаються афікси
двоїни -яа, -а, напр.: вед тага. верху ймєнованаю м£ста
(Роз., 74); тогДі єсмо вьіихали (9) ись зємланьі и сь стар-
ци. смолвивьши са. и вона два прилюбила. оучинили єсмо
имь грани(10)цю (Роз., 37); и дали єсмьі єму оу нашєи
зємли дв'Ь (4) селі», им&нуєма. купка гдє є(с) домь єго: и за
прутомь наговин (Укр. гр., 39).
Родові і числові афікси, що виступають у кінцевій по-
зиції ПІСЛЯ дієприкметникових афіксів -Ч-, -вШ-І-Ш’,
-л-, [-//«-]/-єн-, -т-, -л-, є разом з тим елементами
відмінкової парадигми.
1 Див.: В. Дем’янчук, назв, праця, стор. 36.
50
До складу відмінкової парадигми входить 6 різ-
них функціональних афіксів, кожен з яких представлений
чотирма різновидами: показниками чоловічого, середнього
і жіночого роду та спільними для всіх показниками мно-
жини.
Іменні (відмінково-числові) афікси у складі дієслівних
словоформ — досить помітне явище. У статистично обстежу-
ваному матеріалі виявлено 42 дієприкметники з відмінко-
вими афіксами. Середня частота відмінкових афіксів дорів-
нює 2,1.
Афікси першого — називного — відмінка були розгля-
нуті в числі родових і числових афіксів. Нижче наводяться
інші, вживані в документах, відмінкові закінчення.
Афікси однини чоловічого і середнього роду:
2. (род.) -ого, [-аго]: посееного (Укр. гр., 14), писаннаго (Укр. гр., 47);
3. (дав.) -ому/-ему: освяченому (Роз., 71), создавшему (Роз.,. 4);
4. (знах.) як наз. або род.: заповіданньїи (Укр. гр., 32), напечений
(Укр. гр., 6); писаное (Укр. гр., 28);
5. (ор,) -ьїмь: писанньїм'ь (Укр. гр., 28);
6. (місц.) не представлений.
Афікси однини жіночого роду:
2. не представлений;
3. -ои: будущой (Роз., 54);
4. -ую, -ию: впущеную (Роз., 74), лєжачию (Роз., 51);
5. -ою: изрушеною (Роз., 21);
6. не представлений.
Афікси множини:
2. -ьіхт>, -ьіх/-их, [-їихі>, -їих]: прорєченьїх'ь (Роз., 71), <&бгьЯханьі*
(Роз., 54), почивши(х) (Укр. гр., 62), ст>бравшїи(х)с& (Укр. гр.^
47), почившїикь (Укр. гр., 40);
3. -имт», -им, [-їим'ь]: будучими (Роз., 71), будущим (Роз., 74), па-
чившїим'ь (Укр. гр., 34);
4. як наз. або род.: писаньїи (Укр гр., 56), кованьї* (Роз., 63);
5. -ьіми/-ими: мєненьїми (Укр. гр., 28), впадаючими (Роз., 93);
6. як род.
У молдавських грамотах поряд із староукраїнськими
відмінковими афіксами в окремих відмінках вживаються та-
кож церковнослов’янські, зокрема стягнений афікс -аго
у род. однини чоловічого — середнього роду і нестягнені
афікси -їих'ь(-їих), -їим'ь, -їих'ь(-їих) відповідно в родово-
му, давальному й місцевому відмінках множини, напр.:
4*
51
а на то вЬра нашєго г(с)п(д)ства вьішє писаннаго (Укр. гр., 33);
и вЬра возлюблєннаго сна гва ми, илїаша воєводьі (Укр. гр., 34); да
є(ст) проклять. (о(т) г(с)а ба вьседрь[19] жителі, сьтдоршаго небо
и землю (Укр. гр., 46); и за памАть. сто почившїих'ь родитєлєи на-
ши(х) (Укр. гр., 40).
Афікси наказового способу -и/-ь, -0 -и-/-ь-,
-0- належать до числа найменш частотних: на 7000 слово-
форм, представлених у 20 вибірках, трапилося лише 3 діє-
слівних форми з цим афіксом, тобто його середня частота
дорівнює 0,15. В інших текстах зафіксовано ще 12 синте-
тичних форм наказового способу.
Афікс наказового способу представлений двома позицій-
ними варіантами: після голосного кореня, тематичного го-
лосного, а також після приголосного кореня (у дієсловах
з нульовим варіантом суфікса основи в інфінітиві) вживає-
ться -и, в інших випадках уживається або -6, або -0 (гра-
фічно-фонетичні різновиди), напр.: відай (Роз., 3), не дай
(Роз., 44), помози (Роз., 4), поиди (Укр. гр., 8), не дай
(Роз., 28); боуди (Роз., 83), будь (Роз., 24, 28), буд
(Роз., 44), стан са (Роз., 65), стань с& (Роз., 47, 66, 6Й)
та ін.
Афікс наказового способу -и/-ь9 -0 є разом з тим показ-
ником 2 особи однини. У множині вживається афікс -и-/-ь-9
-0-, що не має особового значення, оскільки для вираження
особи вживаються спеціальні афікси (див. про це далі).
Цікаво, що в досліджуваному матеріалі не зустрівся
характерний для української мови афікс наказового способу
який виступає перед особовими закінченнями множини
у дієсловах V, X, XII класів1. Дослідники фіксують його
вже в Пандектах Антіоха 1307 р., Галицькому євангелії
1266 р., Полікарповому євангелії 1307 р., Луцькому єван-
гелії XIV ст. та ін.2 Зокрема, в останній пам’ятці засвід-
чені такі форми, як виходіте 50, дадіте 50, 103а, 235,
{не) пршпюіїсіте 50, ищіте 53а та ін.3
Особові афікси -0/-мь, -мь, -м—шь, -ш,
{-ши]/-си--ТЬ, [-ТЬ, -Т]/-0-МЬ, -М, [-МО], [-ММ, -ми] —
1 Класифікація дієслів за суфіксами основ подана на стор. 64
цієї праці.
2 П. Б у з у к, Говірка Луцької євангелії XV ст., «Збірник комі-
сії для дослідження історії української мови», т. І, К., 1931,
•стор. 132.
3 Там же.
£2
-те---ть, [-ть, -т] характеризуються дуже високою часто-
тою вживання. У статистично обстежуваному матеріалі за-
фіксовано 312 особових форм дієслова. Середня частота
дієслів з особовими афіксами дорівнює 15,6. Проте розподіл
різних особових афіксів у тексті дуже нерівномірний. Най-
вища частота вживання характеризує афікс 3 особи однини
-ть, \-пть, -т]/-0: відповідно до загальної кількості особо-
вих дієслів форми з цим афіксом становлять 49,0%. Вжи-
ваність дієслівних словоформ з іншими особовими афіксами
характеризується такими показниками:
з .афіксом 1 особи множини — 25,3%;
» 3 » » —20,2%;
» 1 особи однини — 3,9%;
» 2 » » — 1,6%.
Переважне вживання серед особових словоформ дієслів
з афіксами 3 особи однини"й множини та 1 особи множини
підтверджують й інші тексти. Форми 2 особи обох чисел,
особливо множини, предсіавлені поодинокими випадками
вживання.
За існуючою традицією особові афікси розглядають і як
показники теперішнього часу, і як показники майбутнього
часу доконаного виду. Справді, афікси -0/-мь, -м—шь, -ш,
[-ши]/-си—ть, [-/то, -т],/-0—ть, [-пгь, -т] уживаються
тільки в формах теперішньо-майбутнього часу. Що ж до
афіксів -м'ь, -м, [-лю], [-мьі, -ми] і -те, то вони, крім того,
є виразниками й інших дієслівних значень. Як уже вказу-
валось, афікс 1 особи множини -ж*©, -м, [-ж>], \-мьі, -ми]
виступає ще у відповідних формах аориста і наказового
способу, а афікс 2 особи множини -те — у відповідних фор-
мах наказового способу.
Форма 1 особи однини теперішньо-майбутнього часу
утворюється за допомогою двох морфологічних варіантів
афікса: -0 і і -М'ь, -мь, -м. Перший варіант характерний
для переважної більшості тематичних дієслів. Він виступає
у кінцевій позиції після варіанта суфікса основи, що вжи-
вається як у цій формі, так і в формі 3 особи множини:
1 Нульовий афікс у цій' формі виділяється на даному синхронному
зрізі. Етимологічно в цій позиції виступає фонема /р/, що, в свою
чергу, очевидно, складається з довгої голосної -о-, після якої йде но-
сова приголосна (А. М е й е, Общеславянский язьік, Изд-во иностранной
л-рьі, М., 1961, стор. 249).
5а
им-ію-0 (Укр. тр., 7); гогпа^аіи-0 (Укр. гр., 20); та-іи-0
(Укр. гр., 20); созна-ваю-0 (Укр. гр., 21); свідч-ю-0 (Укр.
гр., 29); вєл-ю-0 (Роз., 1); доконч-иваю-0 (Роз., 7); оусльїш-
ю-0 (Роз., 15); чин-ю-0 (Роз., 15); им-аю-0 (Роз., 23-а);
дєрж-ю-0 (Роз., 35); хрч-ю-0 (Роз., 71); хоч-у-0 (Роз., 72);
при-ступ-аю-0 (Роз., 71) та ін. Цей же афікс уживається
у 1 особі однини майбутнього часу від дієслова бити*.
буд-у-0 (Роз., 3).
Другий варіант* що має графічні різновиди -лгь, -жь та
-м, виступає насамперед в атематичних дієсловах: єс-лгь
(Роз., 71), да-ж'З (Роз., 81). У донесенні перемишльського
судді Костька королеві Ягеллу (1386—1418 рр.) вживається
форма кс-жь (Роз., 18). Афікс -мь(-мь, -м) зрідка виступає
також у тематичних дієсловах, зокрема в формах 1 особи
однини, утворених від дієслів з суфіксом -ва- (в таких, ви-
падках особовий афікс уживається після афікса основи те-
перішнього часу, що збігається з афіксом основи інфінітива),
а також у формі Г особи однини від дієслова имати, напр.:
позна-ва-мь (Роз., 37, 57), вьізна-ва-м (Роз., 46), позна-ва-м
(Роз., 24), им-а-м'ь (Роз., 35). У тематичних дієсловах ва-
ріант -мь, -мь, -м використовується в цьому значенні пара-
лельно з варіантом -ю-0. Пор.: визнавань то симь листомь
нашим’ (Роз., 92); по єго животі не имамь. искати. иньїхь'
с ,*»*>
Гдрвь (Роз., 35) і вьізнаваю то симь. листом. нашим.
(Роз., 71); а ю сло(у)жбо(у) коли на воино(у) поити то(9)-
гдьі а имаю за пана дробьіша засто(у)пати (Укр. гр., 12).
Афікс 2 особи однини -шь, -ш, [-иш]/-си зустрічається
переважно в своєму другому морфологічному варіанті, ха-
рактерному для атематичних дієслів, напр.: г-си (Укр. гр.,
15), к~си (Роз., 18)\ У поодиноких документах засвідчені
форми на -иі і -шь: боишся (Ак. ЮЗР, II, 65), вернешь
(Ак. ЮЗР, II, 65).
Афікс 3 особи однини представлений чотирма варіан-
тами: -ть, -т'б,
1 У формі 2 особи однини теперішнього часу від дієслова бьипи
шляхом порівняння її з іншими особовими формами цього дієслова
можна було б виділяти афікс -и: юс-мк, Юс-и, Юс-пгь, гєс-мо, Юс-тє.
На перешкоді цьому стоять форми 2 особи однини від інших атематич-
них дієслів: да-м/ь — да-си, І-лгб — 1-си. На користь виділення афікса
-си говорить і його етимологія: афікс -зі виступає Після нетематичних
основ, що закінчуються на приголосні: Юси (*ез-), ,дас« (гіасі-), ^си (е4-),
в^си (уесІ-) (див.: А. Мейе, назв, праця, стор. 253).
54
Останній є морфологічним варіантом трьох попередніх.
Він уживається дуже рідко і виступає тільки після варіантів
теперішнього часу афіксів основи -є-, -ає-, -ває-, -ьіває-
(~иває-), -ує-, -іє~; останні в цих випадках виступають
у кінцевій йозиції і служать показниками 3 особи однини.
Напр.:
а што може причини(4)ти болте межи тЬми вжитки то на свою
пол'ЬпшіЬньге (Роз., 9); перєдь кьімь коли буде, тьть листь чтюнь.
(Роз., 33); то иваноко тучндкь имае заступити (Роз., 48); кому ж то
єго) боу(3}дє гіотрєбно (Роз., 56); коли чолов^кь тот а>бви(21)нєньіи до-
мовь прийде при£(22)дєт (Роз., 73).
Усі ці приклади взято з галицьких грамот, де вони зу-
стрічаються найчастіше; можна висловлювати здогад, що
в XIV—XV ст. вживання варіанта -0 у 3 особі однини було
характерне для певної території. Щоправда, місце поширен-
ня афікса -0 не можна обмежити лише територією Галичи-
ни, оскільки форми з цим афіксом трапляються і в доку-
ментах, що походять з Волині, наприклад, у дарчій грамоті
князя Свидригайла, виданій Федорові Жуку (Луцьк, 1445 р.):
кому жь боудє. єго потрєбизна (Роз., 80). Про вживаність
цих закінчень у волинських говірках свідчать й інші доку-
менти, зокрема Луцьке євангеліє XIV ст., де зустрічаються
форми сьбоуде сю (15а); е (40а) і боуде (81а)1. Дослідник
мови цієї пам’ятки П. Бузук вважає, що тут, як і в інших
давньоукраїнських рукописах (у Несторовім житії Теодосія
Печерського, у Євсевієвому євангелії 1283 р., у Пандектах
Антіоха 1307 р. та ін.) «відбивається та морфологічна риса,
що віддавна заховується в українській мові,— а саме, брак
закінчення -ть у дієслові 1-ї кон’югації»2.
Щодо -ть і -ть, то локалізувати вживання кожного
з цих варіантів не вдається. Обидва вони .зустрічаються
в документах, що походять з території Центральної Украї-
ни, Галичини, Молдавії, Польщі, Литви. їх паралельне
вживання засвідчене і в давньобілоруській писемності3.
Вживання варіанта -ть повсюдно переважає, крім грамот
з території Молдавії.
1 П. Бузук, Говірка Луцької євангелії XIV в., «Збірник ко-
місії для дослідження історії української мови», т. І, стор. 131.
2 Т а м же.
3 А. М. Б у л ьі к а, Вьінасньїя літарьі у старабеларускай пісь-
меннасці, «Беларускі • лінгвістьічньї зборнік», «Навука. Тзхніца»,
стор. 159.
55
Приклади:
Центральна Україна:, а кто вьсхочєть жєнЬ моєи и Д’Ь-
тєм моим служит. и они служат (Роз., 83); а любо кому ленко прика-
жеть по своєм животі тому та(15)ко жь тад села держати вйчно
(Роз., 69); хто на нь. возрить. или єго чтучи оусльїшить (Роз., 65);
можєпіь соб'Ь пол'Ьпшивати (Роз., 65); и со всіши платні што к тому
им-Ьнью слушаєть (Роз., 65); со вс'Ьм’ь с тьімь што к то(м)[у] селу
служить. (Укр. гр., 4) і под.
Галичина: тогда (6) имаєть. па(н). васко. дати оувазаньге
(Укр. гр., 29); <о(т) сей маткьі. бжь'Ь. што при^деть (Укр. гр., 29);
но пу(т) што лежить коу шєстовича дворищу (Укр. гр., ЗО); покола
дунино держить до бєрєгь днЬстра (Роз., 2); а волень продати, а и
за дарь да. ко(11)му коли хочєть (Роз., 2); А кто на то (6) оуста-
неть тоть заплатить гривну золота виньї (Роз., 8); а с того имЛ>гєть.
кназю служити, трими стріьлци. (Роз., 12); а имать мишь слу(18)жити
кролеви стр'Ьльцємь на каждую воину (Роз., 23а).
Факти уживання -пгь у галицьких грамотах менш досто-
вірні, оскільки всі вони зафіксовані в документах, що дру-
кувалися з фотокопій або навіть копій пізнішого часу':
так єсмо то оуложили колик[о] (5) са пригодипгь ижь поидєть
к[То] (6) за сво'Ьмь злодйєм'ь гордчим (7) пьітом (Роз., 73); маєеть
пан того села запла(33)[ти]ти им'Ьньем'ь того збіЬгло(34)[г]о чоловіка
(Роз., 73); А изь рдшювьскои волости. приходить поль тригьа
ста (17) колод (Роз., 18).
Молдавія: а и мається поставити ц’Ьну сукн'Ь оу сочав-Ь (Укр.
гр., 32); што бьіло дати ему оу сирдть. то имєть дати в дорогини
(Укр. гр., 32); але купець дасть свою віьру (Укр. гр., 32); идєжє
оупадаєть оу молдовицу (Укр. гр., 33), та путомь дол& оу пото(к)
што истичеть [!] <о(т) виногра(д) (Укр. гр., 34); ись вьс'Ьми тралами
колико упадаєть у(т) загорнЬ (Укр. гр., 52); а што привезєть изь
бесарабь (Укр. гр., 32); идєжє оупадаєть оу молдавоу (Укр. гр., 33);
што оузможеть соб'Ь юсадити (Укр. гр., 39); дог де бждемь вь живо-
ті. тоє да са поєть за наше здравїе (Укр. гр., 40); кто пакь оузрить
или єго оусльїшить чьтади (Укр. гр., 43); и ступа що сукно (6) <&пи-
хаєть (Укр. гр., 46)1.
Польща: маю(т) намь да(ти) на (с)вєтого михаила день па(т)-
соть золотьіхь што при(и)дгть (Укр. гр., 15); какь трєти(и) годь
вьі(и)дгть (Укр. гр., 17); имаїеть служити ис того вс’Ьго намь
(Роз., 29); То геть нашь ска(р)бь (Укр. гр., 18) та ін.
Литва: а коли <яминєть гроша давь еда черєсь єго землю
двадцдть гроше(и) [13] промьітьі ю(т) воза (Укр. гр., 8); а хто соль
вєзєть <о(т) воза грошь мьіта (Укр. гр., 8); Таїа земла да(в)но лежить
1 На думку В. Ярошенка, для молдавських грамот закінчення -ть
треба вважати за'Традиційні, а закінчення ~і(-т і -ть)— за живо-
мовні (назв, праця, стор. 305).
56
пуста (Укр. гр., 26); и какь ся в границахь своихь здавна и тєпєрь
вь собє маєть (Укр. гр., 27); какоє [6] то єсть село (Укр. гр., 28);
хто на него посмотрить (Укр. гр., 28); ка(к) дасть бо(г) с тое дороги
са вернє(м) (Укр. гр., 22); а какь зь нихь один зомрєть а нє зоста-
вить по собе сьіновь (Укр. гр., 27); хто на него посмотрить або
чтучи єго усльїшит/ь (Укр. гр., 27) та ін.
У грамотах з території Волині і Закарпаття зафіксовані
тільки форми з афіксом -ть, напр.:
поко(у)ль вода га взольєть (Укр. гр., 12); ажє самь нє можеть
(27) заплатити (Роз., 3); дасть тому то дичьство кто єго петяжєть
(Роз., 3); докола мирь стоить (Роз., 3); кто нє оусхочєть далЬи миру
держати (Роз., 3); кь володимирю вступаються потол'Ь. по оуимицю
по. п£(3)счаньіи бродь (Роз., 7); а госта не приневолити, но куда
хочє(8)ть тудьі поидєть (Роз., 7); гдє падаєть. с-ьпьнца [11] оу тису
(Укр. гр., 65); дондєжє ся влЬчє(ть) сЬма є(г) и корєнь (Закарп.);
аіцє ли кто пр(^>)сткпить заповЬ(д) сіж (Закарп.) та ін.
Варіант -т виступає здебільшого в трьох випадках:
а) перед афіксом -са, напр.:
а хто (12) Сєи наш листь пороши1*, и в наше приданє ймгт ся.
уступати (Роз., 94); судите я со (32) мною пєрєдь бгмь (Роз., 4); коли
прилучитсА самому г(с)ва ми ити [11] на вои(с)ко (Укр. гр., 54); раз-
соудит ся сь мною пріИ бгомь (Роз., 83); ако да поєтея намт>
Бж(с)вннаа литургїа (Укр. гр./ 41); и полакомитея добьітку книгьі
се А (Закарп.);
б) у копіях пізнішого часу, написаних латинським пись-
мом, напр.: згіо к іугп Їо1х¥агкот гсіатаїа ргузіизхаіеі
(Укр. гр., 23); в) при винесенні афікса над рядок; у цьому
випадку -т є графічним варіантом і -/пь, і -т*©1, пор.:
знаємь то. симь нашим. листомь. оусимь. кто нань. возрит.
или оусльі^)іиить єго чтучи. (Роз., 42); кт[о] нань оузри(т)>
или єго оу[2\сльішигіть чтучи (Укр. гр., 45).
Афікс 1 особи множини виступає у трьох основних ва-
ріантах----М'Ь, -мо і -мьі, причому перший і третій з них
мають ще ряд графічних різновидів: -ж'з, -ж, -жь; -ж&, -ж«.
Варіанти -ж*© і -жо, очевидно, слід визнати морфологічними^
варіант -мьі—стилістичним.
1 Білоруський дослідник А. Булико справедливо вбачає у вине-
сенні кінцевого т над рядок спосіб, що дозволяв «читати скорочені на-
писання залежно від особистих смаків і освіченості тогочасного читача»
(А. М. Бульїка, назв, праця, стор. 159).
57
Найпоширенішим є варіант -лгь. Він зустрічається в до-
кументах, що походять з території Наддніпрянщини, Во-
лині, Галичини, Молдавії, Польщі, Литви і Білорусії.
Приклади:
Наддніпрянщина: даєм'ь вЬдати симь нашими, листомь
(Роз., 65).
Волинь: мьі ислюбуємо, тоть мирь держати в&лми твердо.
(Роз., 3); а за изб'Ьга можем'ь єго до(30)бьіти и вьідати (Роз., 3); чи-
нимь. свідочно (2) своимь. листомь. (Роз., 10); потверживаїєм'ь. того
«свои(5)мь. листомь. (Роз., 10); даєм'ь и записуємо пану чуси имЬньа
у луцкомь повіьтє (Роз., 70); даєм'ь И дали Єсмо Ємоу село дольгие
іпии (Роз., 86) та ін.
Галичина: Ак тому придаем’ь куньї (Ґр. Лева); чиним'ь свй-
дочно. и знаємо, симь нашимь листомь (Роз., 43); а мьі сд поддаєм'ь
вже бьі оуздль оу нашємь им'Ьнии оу Карловіь пдтьдесдть воловь
(Роз., 92); а мьі противь ему нє имаєм'ь ништо молвить (Роз., 92);
чиним'ь знаменито симь нашимь ли(с)то(м) (Укр. гр., 31) та ін.
Молдавія: слюбили есми и слюбуем'ь (Улян., 8); чиним'ь зна-
менито (Укр. гр., 32, 33); да оутв'ьрдим'ь. на(ш) монастирь (Укр. гр.,
,46); даєм'ь и попгвр'ьждаєм'ь. села тому пріь(д)р(ч)енному монастирю
(Укр. гр., 47); слюбуем'ь и слюбили есми. и даєм'ь и дали есми. се(с)
.лист на(ш). (Укр. гр., 51).
Польща: слюбили гесмо и слюбуем'ь (Роз., 21); знаємо, чиним'ь
(Роз., 27); и иставлмем'ь. и юста(6)вили гесмо (Роз., 29); и мьі магм'ь
лмь тьіи пєндзи на личьбє положити (Укр. гр., 15) і ін.
А П Л
Б і л о ру с і я і Литва: коли сд воротим сложив той елю0,
тогда хочемо (13) кголдоват. королев и кго королици. (Роз., 23); чи-
ним'ь знамєнит. тьімь. листом (Роз., 23); слюбуем'ь (Укр. гр., 7); чи-
ним'ь знаменито (Укр. гр., 8); даєм'ь ведадати (Укр. гр., 8) і под.
У цих же і в інших документах широко представлені
форми 1 особи множини з афіксом -«м, що вживається перед
афіксом -сд або при винесенні закінчення слова над рядок.
Напр.: поруч&ємсь (6) по солехна штож служит єму епдрю
«своєму ко(7)рол вєрно (Роз., 22); чини* знакомито и даємь
видати (Роз., 65); чини(м) знаменито (Укр. гр., 51), вкспо-
.мі5н&хії(м) (Закарп.) і под.
Як відображення другого південнослов’янського впливу,
в окремих грамотах, переважно молдавських, зустрічається
афікс, -мь— графічний різновид афікса -лгь. Напр.: гако да
утв'ьрьди(м). и оукріпимь. стьш на(ш) монастирь о>(т) пут-
нои (Укр. гр., 62); имаємь. єму дати, нашь городь сндтин
(11) и коломьію (Роз., 42).
£8
Варіант -мо вживається в незначній кількості випадків,
але представлений в грамотах, що репрезентують як власне
українську територію, так і сусідні землі. Так, він трапля-
ється в грамотах, виданих у Києві, на Волині, в Галичині,
на Закарпатті, у Польщі, Литві й Молдавії. Щоправда,
грамоти, написані поза , межами України, за винятком пооди-
ноких молдавських, стосувалися мешканців Волині й Гали-
чини, наприклад, грамота воєводи молдавського" Стефана
львівським купцям (Сучава, 1460 р.)., грамота.великого князя
литовського Олександра • Іванові Русиновичу про надання
йому села у Володимирському повіті (Вільно, 1499 р.), гра-
мота великого князя литовського Олександра землянам
Володимирського повіту (Троки, 1498 р.), грамоти короля
польського Казимира ’з приводу запродажу луцького й во-
лодимирського мита (Краків, 1487 р. і Петрків, 1489 р.)
та ін.
Приклади:
Волинь і Галичина: которому... надаємо волности в(шеля;-
ко& (Роз., 76); а сь кимь мьі будемо смирни, и онь зь нами (Роз., 76);
оного приймуемо и прьіяли єсмо (Роз., 76); єсмо (Роз., 68, 74); чинимо
то знаменито, симь нашим листо)м (Роз., 64); приводимо то ку віучной
памАти (Роз., 53); чинимо то знаменито (Роз., 45); мьі єсмо вьіслали
нашєго оурддника (Роз., 45) та ін.
Наддніпрянщина: и печать на(15)шю велЬли єсмо приві-
сити к сему нашему листу (Роз., 65) і ін.
Закарпаття: даємо відомо [4] симь наши(м) листомь (Укр.
гр. ,65).
Молдавія: акю да поновимо, и оукр^пимо, Монастирі оз(т)
Н'Ьмца в'ьзн(с)енїа г(д)на (Укр. гр., 40); и попгвр'ьждаємо, тому пріь(д)-
рєченном(у). монастирю (Укр. гр., 46); єсмо (Укр. гр., 55); чинимо
1388і, маємо 51, имаємо 12, мамо 21, имамо ЗО, слюбуємо 12,
будемо ЗО, хочемо 21, вийдемо 32, проходим® 21, поддаємо са 12,
пошлемо 32 та ін.
Польща і ""Литва: гемо ему виньни (Укр. гр., 18); А кому
дамо в нихь гроши зєманомь и двораномь наши(м) (Укр. гр., 15)
та ін.
У всіх засвідчених випадках флексія -мо виступає
в 1 особі множини теперішньо-майбутнього часу. Твердження
П. Г. Житецького про те, що «закінчення мо з’явилося
передовсім у формах наказового способу (книга повчань
Єфрема Сіріна XIII в.), потім поширилось на 1 особу
1 Цей і наведені далі приклади взяточ з названої праці В. Яро-
шенка, стор. 306.
59
теперішнього часу дійсного способу»1, видається недостатньо
аргументованим.
Звичайно, серед цих прикладів не можуть розглядатися
ті, в яких помітна виразна тенденція до сплутування ь і о.
У цих випадках -мо виступає графічним різновидом -мк,
напр.: а налю оу тьі часьі вість давати, што бьіхсшо пособ-
лдли (Роз., 19).
Форми на -ми в цей час уже можна розглядати як да-
нину церковнослов’янській традиції. їх уживання не обме-
жене якоюсь певною територією: вони наявні у грамотах,
написаних у Житомирі, Луцьку, Ланчиці, Перемишлі,
Львові, Кракові, Троках, Сучаві2. Напр.:
іавно чьінимьі симь ншимь листо(м) (Укр. гр., 4); нє имамьі. ино(г)
г(с)дрд [5] искати (Укр. гр., 6); ївсмьі (Роз., 18); вьізнавамьі тьім то
листом (Роз., 51); а подлугь. смолвьі. «ставили, ієсмьі. бЬлєцко. при
б'Ьлц'Ь (Роз., 51); чинимьі (Роз., 54); и мьі при нЬмь так же слюбуеми
радити и сами держати непорушно (Роз., 67); так же и мьі ннй слюбуємьі
и записуємьі сд (Роз., 67); ижє даємьі и дали є(2)смьі листь нашь
(Роз., 68); а чинимьі его правьімь Щчичем и д-Ьдичомь (Роз., 68).
Цікаво, що афікс -ми нерідко зустрічається в тих же
грамотах, де вживається І -м'ь та -мо3.
У молдавських грамотах нерідко трапляються форми
Г особи множини теперішнього часу від дієслова бити на
-ми\ іесми (див. Укр. гр., 33, 46, 62 та ін.); це звичайне
для молдавських документів поплутання *ьі та и4. Пор. ще:
хочєми 78, запиСуєми 84, слюбуеми^А, визнавами 22, 235.
Афікс 2 особи множини -те варіантів не має6. Як уже
1П. Житецкий, Очерк литературной истории малорусского
наречия в XVII веке..., К., 1889, стор. 49.
2 Висловлювана в літературі думка про те, що флексія -мьі є, ха-
рактерною ознакою галицьких грамот (Сйг. 8. 8 і а п Иіе хуєзі-
пі58І8сЬе КапхІеізргасЬе без Огоззїйгзіепіишз Ьііаиеп, ”8гШег Щ&Ш
оу сіеі Могзке Уісіепзкарз— Акасіетіі Озіо”, II. Нізі.—Рііоз. к. 1,
1935, № 2, стор. 6) є, очевидно, неточною.
3 Див.: В. Дем’янчук, Морфологія українських грамот XIV
і першої половини XV в., К., 1928, стор. 33.
4 Див.: СНг. 8. 8іап§, назв, праця, стор. 7.
5 Див.: В. Ярошенко, назв, праця, стор. 306.
6 Форма на -ть з’являється пізніше. Її вважали результатом фо-
нетичного переходу [е] в [о] із збереженням м’якості попереднього
приголосного (А. И. Соболевский, Лекции по истории русского
язьїка, изд. 3-є, М., 1909, стор. 95; А. Крьімский, Украинская
грамматика, т. І, вьіп. 1, М., 1907, стор. 197; С. М. Кульбакин,
Украинский язьїк. Кратний очерк исторической фонетики и морфологии,
Харьков, 1919, стор. 78 та ін.).
60
відзначалося, вживається він дуже рідко; всього зафіксо-
вано 7 випадків: поки вьі с ними пєрє(д) нами [13] ичиви-
сто станете и права свои положите (Укр. гр., 22); нє
блюдитесА. ничєго. (3) поидите (Роз., 1); а коли которьіи.
торговець поидєть. торговать ис торунж (4) через бєрєстиє
до лучьска бєз пєчали будте (Роз., 1); ищите своєго а
мьі29 вамь дамо (Роз., 26); Просимь вашеі милости, чтобьі
есте оучинили иньїі листь (Улян., 3).
Афікс 3 особи множини має на один варіант менше, ніж
афікс 3 особи однини; відсутній варіант -0. Крім . того,
афікс 3 особи множини виступає після другого або тре-
тього варіанта суфікса основи теперішнього часу, тоді як
афікс 3 особи однини після' першого варіанта суфікса
основи.
Із двох морфологічних варіантів афікса — -ть і -пгь—
в абсолютній більшості випадків уживається -ть. Він за-
фіксований у грамотах, написаних як на Україні, так і поза
її межами.
Приклади:
Волинь: да пробудуть же непорушно (Роз., 11); а кого. коли.
ис,ьігр^чють. людии. к собЬ (Роз., 10); ймуть давати, дань, оу та-
тарьі (Роз., 10); А коли брать» кнджа поидуть на королд (Роз., 7);
не займати намь королева зємлЬ ни єго людии што єго слухають
(Роз., 3).
Галичина: што на тоть (1) листь оузоздрАть (Роз., 23а);
ка
тогдьі коундрать .оу заль. свою границю, и листомь и знамє(12)ньі. што
на лЬстЬ. сіроАть (Роз., 36); што и потом могуть бьіт (Роз., 40); ижє
соу($)ть листове неправий (Роз., 45); што суть даліи подписани
(Роз., 51); ажє (2) оубивають са. оу землю, оу црквную (Роз., 53);
рЬчи. которьіи жь. в часу, бьівають (Роз., 54); имають дрьіва роу-
баті (Роз., 56) та ін.
Польща, Литва, Білорусія: нєха(и) еони тую землю
держать (Укр. гр., 26); за(н)жє нє могуть татаровє зє(м)ль свои(х)
продава(ти) (Укр. гр., 24); <они в ковнє тргують (Укр. гр., 22); какь
два годьі вьі(и)дуть (Укр. гр., 19); какь чотьі(рьі) годьі вьі(и)дуть
(Укр. гр., 18); А мають в тог мато увєзатисд (Укр. гр., 18); и какь
юни таи три года вьідг(р)жать и будуть намь личьбу давать (Укр.
гр., 15) і ін.
Молдавія: волно имь ходити и торгувати соби по оусЬхь
торгах нашихь што коли изнаидуть (Укр. гр., 32); а коли ймуть
купити татарьскьіи товарь оу сочавЬ (Укр. гр., 32); со оусими извори
что оупадають оу молдаву (Укр. гр., 33); що будуть брати рибу
у хотар загорнЬи (Укр. гр., 52) та ін.
Варіант -т'ь фіксують лише документи з території Мол-
давії, напр.: са воротАть, имаюпть, купшк (Укр. гр.,32);
61
Статистичні характеристики кінцевих
Позиція X а ах є
кінцеві -ти, -ТЇ, -ТЬІ, £Г, [-ть], [-чи, -чї] -а, -а, -іа -аіа, -иваїа -ВЬ, -В/-0 -0/-мь, -м—-шь, -щ, [-ши]/-си ть, [-ть, <г]/-0—МЬ, -м, [-мо], [-мьі, -ми]—те— -ть, [-ть, -т] 7,75 0,20 0 15,6 5,57 0,40 0 6,05 1,24 0,89 0 1,37 0,31 8,72 0 0,17
передкінцевий -М-/-Н-, [-НН-, -НЬН-]/-ЄН-, -ЮН-, -ОН-, [-ЄНН-1/-Т- .-ЛЬ, -Л, "ЛЬ -Л-/ /’0 ВЬ, -в -Ч-, 1-Щ-] -ВШ-/-Ш- 2,4 34,5 1,65 1,25 1,78 10,20 1,62 1,41 0,39 2,30 0,36 0,31 0,32 0,23 0,43 0,48
в обох - позиціях -хь, -х/-охь, -ОХ 0 0— - Х-/-ОХ -СТЄ/-ОСТЄ—ша, -шд/-оша, -оша -и/-ь, -0 И-/-Б-, -0- - 0,15 0,15 0,47 0,35 0,11 0,08 1,44 1,04
відокремлю- _ ваний кінцевий са/-са, с^-с^, сіа/-сіа, се/-се 1,10 1,22 0,33 0,588
-с
могкпть (Укр. гр., 40); не имаюпгь (Укр. гр.,
49); имоуть, идоупть, маютк, имаюпть (Укр. гр., 55)
та ін.
Варіант -т, як і в однині, може бути графічним різ-
новидом обох морфологічних варіантів. Він уживається при
винесенні афікса над рядок, у позиції перед -сд і в копіях
пізнішого часу, написаних латинкою, напр.: а маю(т) шни
только жь кор(чом'ь). мети колько пєрєдь тьімь бьівало
(Укр. гр., 17); а на головно(м) мьітіз оу сшчаві <о(т) ві
кантари що имоутсь. важити, а роу(б)ли сєрєбра (Укр. гр.,
55); а Маіеі ш(е)1епіуі па ууоупи іегбуіу хіоу хешіі затп
г Оусгуггіу шоіеу коїі гакіісгиі (Укр. гр., 20) і т. д.
В. Дем’янчук звертає також увагу. на форми 3 особи
множини без -тьі-т'ь-. лєжа (Роз., 50), имаю (Роз., 57).
62
(афіксів в українській мові XIV—XV ст.
Таблиця Ь
Позиція у3__2 X о °х є
-И, -ї, -ЬІ, -є, -о, -о 1,05 1,16 0,26 0,39
-ьш, -ий/-и/-0—ад, -аа/-а—оє/-о 6,50 5,50 1,23 0,37
-ии/-и — ад/-а 4,87 3,30 0,73 0,2$
-ьіи/-ьі
-ьіи, -ИИ/-И/-0—ого, [-аго] ому, . 2,10 2,34 0,52 0,4$
-єму ЬІМЬ і т. д.* 1
1 У цій парадигмі фіксуються лише матеріально відмінні елементи^
Як слушно зауважує дослідник, «ці форми не цілком певні»..
Можливо, вони пояснюються пропуском титли1.
Особові афікси виступають зрідка ще в двоїні: зафіксо-
вано афікс 1 особи двоїни -ва: на всєм. мьі два ись (13\
братомоимь. цілуєва крсть (Роз., 15); а нє исправива.
судить намь бь.(Роз., 15); мьі Ивашко и Вилча имаєва 482 3;
Тогдьі мьі имаєва того исного Романа опять поставити
(Улян., 12).
Статистичні характеристики кінцевих афіксів див. на
табл. 1.
§ 14. Суфікси основ складаються з трьох-чотирьох
варіантів; один варіант — суфікс основи інфінітива, три?
інших — суфікси основи теперішнього часу у різних особо-
вих формах. Розрізняються три позиції, в яких можливі
різні модифікації суфікса основи в теперішньому часі:
1. форми 2 і 3 особи однини та 1 і 2 особи мно^
жини;
2. форми 1 особи однини;
3. форми 3 особи множини.
Якщо варіант суфікса основи у 2-й і 3-й позиціях той
самий, позначається лише 2-а позиція. Пор.: оупад-а-ти —
/ . / -аю-\ .
оупад-шо — оупад-яє-ш — оупад-а/о-ть І -а- / і дєрж-а>.
-ти — держ-# — дєрж-и-шь — держ-а-ть -а- / : .
1 В. Д е м’я н ч ук, назв, праця, стор. 34.
2 Приклад узято з названої праці В. Ярошенка, стор. 306.
6$
Всього матеріал пам’яток XIV — XV ст. дає змогу виді-
лити 12 класів тематичних дієслів:
/ -ую- / -иваю-/-ьіваю-
-ова-, -ува- / - -ива-, -ьіва- / —-------------------
। . / -ує- а ц '________________/ -иває-/-ьівае- .
/ -ю- ’ ’ / -иваю- ’
-ва- / — -ва- / ----
/ -є- / -ває-
Ш/-аю-, -аю- Ттт « /-Ью-, -ию-
. -а-, -а- /---------; IV. -’Ь-, -и- / ——2-------;
/ -ає-, -Ає- ’ / -'Ьє-, -иє-
V. -а-, -а-, VI. -и- -є- / »
VII. -ну-/^1; VIII. -0-/ — :
7 / -нє- / -нє- ’
IX. -0./^; X. -и-, -ЬР, ^-/:ю-/-а-’ й-- -А~;
/ -є- / -и-, -ьь, -^-
VI / -Ю-/-И-, -А- V т Т у. / -Ю-/-И-, -А- .
XI. -а-, -а- / —'— ------ XII. -*Ь-, -є-, -и- / —-—’----->
/ -и- ’ / -и-
У межах І і II класів розрізняються по дві підгрупи
позиційних афіксів; так, у І класі суфікс -ова-^-ува-1
виступає після приголосних кореня; коли ж корінь закін-
чується на голосну фонему, вживаєтся позиційний варіант
цього ж афікса -ва- /—•’; у II класі відповідно після при-
голосних виступає варіант -ива-, -ьіва- / -----, після
[ -иває-і-ьіває-
/ -ваю-
голосних — варіант -ва- /----.
г / -ває-
Вживаність кожного з тематичних суфіксів далеко не
однакова. Певне уявлення дає про це табл. 2, в якій за-
фіксовані абсолютні й середні частоти тематичних суфіксів.
У І класі за додатковою дистрибуцією, як уже з’ясо-
вувалось, виділено два підкласи. Історично перший підклас
€ похідним від другого. Він має такі фонетичні різновиди:
-ова-1 (найпоширеніший), -ува-1 ~~ і ева-1
(останній вживається дуже рідко).
У досліджуваному матеріалі перший варіант виступає
в досить широкому колі дієслів, серед яких багато з імен-
ними коренями: в^ступоватисе (Укр. гр., 31); голдовати
(Роз., 23, 72, АЗР, І, 27), голдовал'ь (Роз., 67), голдовали
(Роз., 21); доказовати (Роз., 76); миловати (Роз., 66),
64
Таблиця 2
Частота вживання тематичних суфіксів і атематичних дієслів
в українській мові XIV—XV ст.
1 Основи 1 Суфікс Загаль- на кіль- кість X а °Х є
І тематичні І ,-ую- -ова-, -ува-/—— -УЄ- .-ю- -ва-/— -є- /-иваю/-ьіваю- / -иває-/-ьіває- -ива-, -ьіва- / / ,-ваю- / -ва-/ і -ває- -а-, -А-./-аю-' -дю~ -ає-, -ає- -Ью-, -ию- -ь-, -и-/—- -ІзЄ-, -иє- -а-, -а-, -и-/— -є- V ,-у-, -ю- -И-, -Є-/— -є- ,-ну- -Ну-/—— -нє- ,-ну- -0-/—і- ' -нє- „ . -ю/-а-, -а-, -а- -и-, -ьь, -1-/ ’ 4— -и-, -ьь, -Ь- ,-ю/-йь, -а- -а-, -а-/— -и- * х , -Ю/-И-, -А- -є-, -И-/— -и- 44 17 .96 13 56 10 7 25 95 171 40 25 2,20 1,50 4,80 0,65 2,80 0,50 0,35 1,25 4,75 8,55 2,00 1,25 2,14 2,31 3,12 1,31 2,87 0,81 0,65 1,26 3,48 2,64 1,52 1,09 0,48 0,51 0,69 0,29 0,64 0,18 0,14 0,28 0,78 0,59 0,34 0,24 0,43 0,67 0,28 0,87 0,45 0,71 0,78 0,44 0,32 0,13 0,33 0,37
— 192 9,60 4,31 0,96 0,20
змилювавшись (Роз., 93); отправовати (Роз., 76); покро-
вами (Роз., 85), даровала (Укр. ґр., 21),' даровали, (Роз., 55);
купова(ти) (Укр. гр., 22), купую(т) (Укр. гр., 22); пєча-
ловат* (Роз., 14), пєчалдватись (Роз., 14); торгова(ти)
(Укр. гр., 22, 55), торгувати (Укр. гр., 32), тргують
(Укр. гр., 22); вгкойотііу (Укр. гр., 20); имьнуемо (Укр.
5 388 65
гр., 40), имєнованаю (Роз., 74), мєнованаю (Роз., 65); при-
силовани (Укр. гр., 69); вінова(3)л'ь (Роз., 31); отправо-
вати (Роз., 76); поціловал (Роз., 71); ц^ловал (Роз., 34),
ц^луєва (Роз. 15); валшованіи (Роз., 52); жаловали (Укр.
гр., 22, 24); пожаловали (Укр. гр., 4), жаловали (Роз., 45,
52, 53, 60, 64), пожаловали (Роз., 26); приимуемо (Роз., 76);
прика\\1)зуємьі (Роз., 66); слюбуємь (Роз., 42); ислю-
буємь (Роз., 3) та ін.
Як відзначає Л. Л. Гумецька, «суфікс -ова- вже
в XIV — XV ст. оформляв у слов’янських мовах запозичені
іншомовні дієслова або на основі запозичених іншомовних
імен творив слов’янські дієслова: пор. голдовати (Р., 72) <
Спольськ. 1іо1сІох¥ас < нім. Иоісі, фалиіовати (Р., 60, 64) <
< польськ. їаізгохуас < нім. їаІ8ск<лат. їаїзиз .. .»х.
Кількість коренів, з якими поєднується варіант -ва- / і
значно обмеженіша. У переважній більшості випадків цей
варіант виступає у дієслові давати і в похідних від нього,
напр.: давати (Укр. гр., 8, 10, 17, 18, 19, 49, 55; Роз., 10,
12, 19, 54); давать (Укр. гр., 15); дава(л) (Укр. гр., 15,
18; Роз., 18).
У поєднанні з іншими коренями варіант -ва-1 ви-
ступає дуже рідко: добувати (Укр. гр., 61); юстава*
(Роз., 20); кованьї* (Роз., 63).
II клас, як і І, складається з двох підкласів; до пер-
шого належать дієслова з суфіксом основи -ива- /-----------
І '1180.6-
або його фонетично-графічних варіантів -ива-1 та
1 Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 210.
9 т ,. / -ю- . / -иваю- / -ваю-
л Історично суфікс -ва- / — , як і -ива- / -----та -ва- / ----- ,
/ -є- / -ивае- / -ває-
,. / ~аю‘
належить до одного класу з суфіксом -а- / ; власне на основі
цього останнього розвинулися всі попередні (*Ь1ш-а-іі >» * Ьіш-иа-іі 2>
2>Ьу-уа-іі), але вже в стародавній період суфікси -а- / ,
1-ю- / -ваю- *
-ва- / — та -ва- / ------- були окремими елементами словотворчої
/ -є- / -ває-
системи, мали різну продуктивність і виступали в складі певного
кола дієслів. Тому розглядати їх як варіанти одного й того ж суфікса
в староукраїнській мові було б анахронізмом.
66
! -єваю-
єва- -евае-9 що вистУпають після коренів з кінцевими при-
голосними; до другого — дієслова з суфіксом основи
/ -ваю-
-ва- ’ що вживається після коренів з кінцевими
голосними. Історично перший варіант також, очевидно,
є похідним від другого. Варіант -єва- / засвідчений
у непохідному дієслові обіщеваючи (Улян., 8).
г» • / -иваю- / -ьіваю-
Варіант -ива- / , -ьіва- / ~ає виступає здебіль-
шого в. похідних префіксальних дієсловах і поєднується із
відносно значною кількістю кореневих морфем, напр.: по-
твєрживагвм/ь (Роз., 10); ^саживати (Роз., 59); роспахи-
вати (Роз., 59); єьімєниваю (Роз., 65); росширивати (Роз.,
65, 74); пол^піиивати (Роз., 65, 74, 75, 84, 85, 86);
(япьипьівали (Роз., 28); оуказьівали ,(Роз., 66); докончиваю
(Роз., 7); закладьівать (АЗР, 1, 21); записьіваемь (АЗ 1/84,
І); причинивали (Арх., VI11/4, VIII); сказьіваепгь (Арх.,
І/УІ, П)1.
Вживання цього суфікса в безпрефіксних дієсловах —
Явище оказіональне. Подібні приклади зафіксовані лише
в розподільчій грамоті руського старости Гнівоша (Вишня,
1393): хоживало, хоживали (Укр. гр., 28).
Варіант -ва-1 поєднується з обмеженим колом коре-
невих морфем. Він виступає в ітеративних (безпрефіксних)
формах або в корелятивах недоконаного виду (префіксаль-
них), утворених на базі дієслів бьіти, бити, жити, знати,
міти. Напр.:
бьівало (Укр. гр., 17, 18), бьіва№Т (Роз., 23), бьівають (Роз., 54),
добьівал (Роз., 44), до (10) бьівати (Роз. 74); вьізнавае (м) (Укр. гр.,.
ЗО), визнавам (Роз., 46), вьізнавамьі (Роз., 51), визнаваю (Роз., 71),
вьізнавам'ь (Роз., 92), сознаваю (Укр. гр., 21), гогпа^аіи (Укр.
гр., 20), познавам (Роз., 24), познавали (Роз., 23а, 28), по (1) знаваю
(Роз., 40), познавам'ь (Роз., 57); оуживали (Укр. гр., 46), вживати
(Укр. гр., 40), оуживати (Роз., 54), поживати (Роз., 54); с& оу-
бивати (Роз., 43); оубиваль са (Роз., 43); не м^вали (Укр. гр., 22)
та ін.
1 Три останні приклади взято з названої праці Л. Л. Гумецької,
стор. 186.
5* 67
Дієслова III класу є одними з найпоширеніших1.
,. І -аю-, -&ю- [ . „ /-аю-\
Суфікс -а-, -а- / ——І етимологічний -а- / вжи-
вається у безпрефіксних і в утворених на їх базі префік-
сальних дієсловах, напр.:
слоухаю(т) (Укр. гр., 55), слоухали (Укр. гр., 56)-, слухають
(Роз., 3), слухаючи*1 (Роз., 55), слухати (Роз., 93), прислухают
(Роз.,.54), слушало (Укр. гр., 8), сЛуиіає(т) (Укр. гр., 31), слу-
шаівть (Роз., 2, 3), слушало (Роз., 9, 13), слушати (Роз., 13),
слу(5)шаєть (Роз., 65), вьіслуїиали (Роз., 44), прислушають
(Роз., 68).
Серед дієслів цього класу дуже поширені ті, що мають
кореневу морфему -им- та її «фонетичний вариант -м-\
имаю (Укр. гр., 12), имаєть (Укр. гр., 29; Роз., 33, 39,45,71,74
та ін.), имаєіт (Укр, гр., 32, 46, 49 та ін.), имає(м) (Укр. гр., 53),
имаємь (Роз., 92)2, имають (Роз., 45), имаюпть (Укр. гр., 32), имают
(Роз., 51), имаю(т) (Укр. гр., 49), има(л) (Укр. гр., 55), имали
(Укр. гр., 64).
Широка вживаність суфікса -а- / пояснюється також
тим, що з його допомогою часто утворюються префіксальні
корелятиви недоконаного виду до дієслів інших класів3.
Суфікс основи дієслів IV к л а с у -й- / ^графічний
варіант -и- /зафіксований лише в 6 дієсловах: иміти,
сміти, розуміти (і похідних), володіти, поспіти, оуміти,
напр.:
нй им&ю (Укр. гр., 7), имаєть (Роз. ,68), им^єт (Роз., 54), им^єма
(Укр. гр., 9, Роз., 42), имають (Роз., 10, 54, 67), имЬл'ь (Роз., 18,
71), им%»ли (Укр. гр., 31), им^льї (Роз., 54), имивши (Роз., 12); см^єт’ь
(Укр. гр., 32),‘ нє сміоєть (Укр. гр., 52), сми(л) (Укр. гр., 55);
вразу(3)м&л'& (Роз., 69), оурозумівши (Роз., 66), розуміючи (Укр.
гр., 28); володети (Палеогр., 14); перозріїу (Укр. гр., 25); оумЛ»ючих
(Роз., 38).
-аю-
До числа поширених афіксів належить суфікс основи
1 Л. Л. Гумецька нараховує в досліджуваному нею матеріалі
91 приклад з цим суфіксом (назв, праця, стор. 180).
2 У текстах зрідка трапляються церковнослов’янські особові форми
із варіантом суфікса інфінітива: не имамьі (Укр. гр., 6).
« Докладніше див. про це на стор. 225—^226.
68
дієслів V класу -а-, -а-, -гаПроте кількість коре-
нів, з якими він поєднується, незначна. Переважна більшість
зафіксованих у грамотах XIV — XV ст. дієслів, у яких
виступає цей суфікс, —часто вживані писати (псати),
брати, казати, звати, іхати і похідні від них. Напр.:
са пишєть (Роз., 31), пишє(м) (Укр. гр., 55, 63), писали
(Роз., 13; Укр. гр., 10), писа(л) (Укр. гр., 33, 64), писали (Укр.
гр., 26), писахомль (Укр. гр., 40), писаха(м) (Укр. гр., 64), писать
(Укр. гр., 19, 24, 27; Роз., 10, 28), писан (Роз., 2), писа(н) (Укр.
гр., 12, 18), пса(н) (Укр. гр., 4, 6, 7, 26, 28), пса* (Роз., 65), писана
(Укр. гр., 9, ЗО);
брати (Укр. гр., 8, 15, 18, 49, 52, 58; Роз., 18),' брать (Укр.
гр., 18), брали (Роз., 18), избєрє(т) (Укр. гр., 33, 44, 46, 56),
избь(26)рьть (Роз., 4), побраль (Роз., 45), вибрали (Роз., 18), вьі-
браньїи (Роз., 67), гаЬгаІу (Укр. гр., 25), набрали (Укр. гр., 53),
сьбравшихсіа (Укр. гр., 46), с^бравийи(х)с& (Укр; гр., 47);
казала (Роз., 18, 49), кахаїу (Укр. гр., 25), казали (Укр. гр., 11,
28; Роз., 54), оуказалт» (Роз., 43), оуказали (Роз., 43, 45), оуказати
(Роз., 45), нє вказали (Укр. гр., 24), всказа(л) (Укр. гр., 26), при-
кажеть (Роз., 69), заказа(л) би (Укр. гр., 19);
с^ зовєть (Укр. гр., 62), вьізвали (Роз., 79), зазвали (Укр. гр., 22),'
позвала (Роз., 36), позваль (Роз., 45), позвали (Роз., 51);
єда (Укр. гр., 8), поихати (Укр. гр., 51), роіесЬа! (Укр. гр., 20),
вьії>хал,ь (Роз., 36), вьіихал (Роз., 49), ^уісЬаіу (Укр. гр., 25), зачхали
(Роз.,43), оуіьхана (Роз., 54), розь^хали (Роз., 53), (ьбфкханьї* (Роз., 54),
пршвхал'ь (Роз., 18) і т. д/
Суфікс -а- / є також компонентом морфологічної
структури дієслів ждати, пахати, дімпи, а також пре-
фіксальних утворень, що винйкли на базі дієслів слати,
гнати, в&зати, орати, искати, сипати, пр&тати, кли-
кати, сімпи і под.
Суфікс основи VI класу -і-, ~и~, -є-1 (етимо-
логічний -і-1 в аналізованому матеріалі з належною
вірогідністю виступає лише в дієслові хотіти і в похід-
них від нього префіксальних утвореннях, напр.; хсчю
(Роз., 71), хочу (Роз., 72), хочеть (Роз., -7), оусхочєть
(Роз., 3), хочемо (Роз., 1, 3), хочвми (Роз., 20), сйоіу-
1 Л. Л. Гумецька нараховує 84 приклади (назв, праця, стор. 191).
69
Ііезто (Укр. гр., 20), хотіли (Укр. гр., 9),^ бьь хотгли
(Укр. гр., 18), хотЯлТ) (Роз., 36, 66), хоті>л (Роз., 74),
хотгли (Укр. гр., 15), Ьу сйоШ (Укр. гр., 20) і под.
В особових формах цього дієслова, крім варіантів суфікса
основи -//(-ю) та -є-, може виступати і варіант -ю-(-д-).
Пор.: хотіли (Роз., 66, 68, 87).
Причому, в 3 особі множини цей варіант, здається, пере-
важає* 1, пор.: а колиж доростуть літ тогдьі хотьт личбьі
йме* своєго сопєкатєлника (Вісл. ст.); тогдьі я и діти моі
мають іхати коудьі хотмп (АгсН- хх. 8., 60).
Дієслівні основи VII і VIII класів в особових фор-
мах мають* спільні варіанти тематичного суфікса -ну-
і -«є-.
Отже, розрізнення обох класів відбувається у формах
інфінітива і в похідних від них формах минулого часу.
До VII класу належать ті дієслова, які в основі
інфінітива послідовно зберігають суфікс -ну-, напр.: шбер-
нути (Укр. гр., 28; Роз., 54); (ябєрнєпть (Укр. (гр., 48);
вєрноули (Укр. гр., 11); сд вєрнє(м) (Укр. гр., 22); оупо-
м&нути (Роз., 66); нє хотічи дат. загинув мн£ (Роз., 71);
згинула (Укр. гр.,- 27); покинув7>ши (Арх., 1/УІ, 1); угле-
нувиш (АЮЗ, 1/24)2 З і под. Сюди ж належать дієслова,
в яких основа інфінітива з нульовим суфіксом неможлива,
наприклад, вернути, минути і похідні від них оминути,
проминути, привернути і под. Дієслова з коренем на
голосну переносять суфіксальне [н] у співвідносні з ними
дієслова недоконаного виду з суфіксом -а-1 ; ми-ну-
ти — мин-а-ти.
Якщо основа інфінітива виступає з обома суфіксами —
-ну- і -0-, —то вона мо^е розглядатися і в VII, і в VIII кла-
сах, напр.: присягнути (Укр. гр., 61), але прись(2Т)(ч)и
(Роз., 73); відповідно: присЯгну(л) (Укр. гр., 61), але при-
с^глі) (Роз., 67, 71) і под. Пор. ще: тЯгноу(л) (Укр.
1 Л. Л. Гумецька твердить, ідо «дієслово хотіти, згідно з старо-
руським і старослов’янським станом, творить форми теперішнього часу
від основи на -е- (хочеть, хочемо . . .), але форми дієприкметника
і дієприслівника теперішнього часу — від основ на -и- (хот&че)» (назв,
праця, стор. 198). Очевидно, від основи на -и- творяться і форми
З особи множини теперішньо-майбутнього часу.
2 Два останніх приклади взято з названої праці Л. Л. Гумецької,
стор. 195.
70
гр., 55), але т&гло (Роз., 74; Укр. гр., 8, 12)1; сюди ж,
очевидно, слід віднести і форму побігнеть (від *побігнути).
До . VIII класу можна зарахувати ті дієслова, які
в аналізованому матеріалі не мають форм інфінітива і мину-
лого часу з суфіксом -ну-, напр.: стати (Роз.; 3) (з -н-
суфіксального походження — у формах теперіш-
нього часу) і почати (Укр. гр., 17) (з -н- кореневого похо-
дження —п- < -ьн— у формах теперішнього часу), почати
(Укр. гр., 17) і под. До VIII класу слід відносити і форми
проклк(т) (Укр. гр., 33) (також з -н- кореневого похо-
дження у формах теперішнього часу), проклі(т) (Укр.
гр., 33), проклять (Укр. гр., 44), бо неозначена форма
Цього дієслова з суфіксом -ну- навряд чи можлива.
Суфікс основи IX класу -0- / — виступає
в багатьох дієсловах; через те частота вживання дієслів
з суфіксом основи IX класу'досить висока, хоч сам він не
належить до числа продуктивних. Корені дієслів, що поєд-
нуються з цим суфіксом, можуть закінчуватися на при-
голосну і на голосну. При цьому дієслова з коренем на ,
задньоязикову приголосну можуть її втрачати, приймаючи
афікс інфінітива -чи: могти і мочи, с±кти і с±чи\ при-
голосна кореня (або її рефлекси) у таких випадках висту-
пають в особових формах.
Серед дієслів, що мають корінь на приголосну, найча-
стіше вживаються мпи, вести, везти, текти (течи), нести,
спасти, могти (мочи), чести, ректи- (речи) і похідні від
них префіксальні утворення, напр.:
идєть (Укр. гр., 9, 14, 28; Роз., 45), поити (Роз., З, 7; Укр.
гр., 12), поидеть (Роз., 1, 3, 7), поидуть (Роз.; 3), поиди (Укр. гр., 8),
пошо(л) (Укр. гр., 61), причти (Укр. гр., 27; Роз., 54), при(и)дгть
(Укр.^гр., 15}, при^деть (Укр. гр., 29), прїидє(т) (Укр. гр., 49), при-
дг(т) (Укр. гр.. 19), триидє(т) (Укр. гр., 55), нашло (Роз., 45),
&тоити (Роз., 32), изнаидуть (Укр. гр., 32); довєль (Роз., 45), вивели
(Роз., 43); вєзеть (Укр. гр., 8), везуть (Укр. гр., 14), повезти (Укр.
гр., 32, 55), повезете (Укр. гр., 32), привезете (Укр. гр., 32), при-
вєзоу(т) (Укр. гр., 55), вивезти (Укр. гр., 55); тєкучим (Роз., 54),
истичеть (Укр. гр., 34); принесли (Укр. гр., 50, 55); спасти (Укр.
гр., 27); оузможепть (Укр. гр., 39); чести (Укр. гр., 11), чьсти (Изв,
1 Дієслово т/мти могло сприйматися і як таке, що належить до
IX класу, тобто має суфікс основи -0- / .За це промовляє форма
поткжеть (Роз., 3).
71
ІХ/5, 50/І)1, чтучи (Укр. гр., 8, 10, 21, 27, 28, 31, 33, 46, 62;
Роз., 42, 43, 65, 66, 68, 74), чту(Чг) (Укр. гр., 50), чтоучи (Укр.
гр., 55; Роз., 45), читучи (Роз., 71), чтюнь (Роз., 31), чтучим
(Роз., 54, 55), ч’ьтл.щи (Укр. гр., 43); р^чють (Роз.,9), р^кл’ь
(Роз., 53, 73), рухома (Укр. гр., 40), р$>кь (Роз., 81); р^хоі(м) (Укр.
гр., 41), рєкоша (Укр. гр., 46), рєкучи (Роз., 12; Укр. гр., 61) і т. д.
Поодинокими прикладами представлені також дієслова
з коренем, на приголосну трести, сікти (і січи), блюсти,
(ьбрісти (два останніх — церковнослов’янізми) і похідні
від них префіксальні утворення. Напр.: стр&стьі (Укр.
гр., 32), трести (Укр. гр., 55); насічи (Роз., 18), насі-
чено (Роз., 18); блюсти (Роз., 15); сд <дбріщ&(т) (Укр.
гр., 40) і под.
Решта дієслів IX класу мають корінь, що закінчується
на голосну. У текстах зафіксовані такі дієслова цього типу:
жити, пити, бити, почити, шити, знати2, піти,
а тахож похідні від них префіксальні. Напр.:
жити (Роз., 66), жили (Роз., 83); пити (Роз., 18), пить (Роз., 5,
13); са • взольєть (Укр. гр., 12); бьючи (Укр. гр., 26), била (Укр.
гр., 21), би(л) (Укр. гр., 28), забили (Укр. гр., 28); почившіим'ь (Укр.
гр., 34), почивиіїих'ь (Укр. гр., 40), почивши(х) (Укр. гр., 46); пошита
(Роз., 13); познавиш (Роз., об); да са поепгь (Укр. гр., ,40); сожьже-
ного (Роз., 3) та ін.
Одним із поширених дієслів, що має суфікс основи
IX класу, є юти (&ти, н&тії).
В особових формах дієслів X, XI і XII класів регу-
лярно виступають три варіанти тематичного афікса: -ю-,
-Л7-(-д-) та -и-. Основи цих дієслів, як можна було пере-
свідчитись, різняться лише в інфінітиві та в похідних від
нього формах.
Найпродуктивнішим3 з усіх тематичних афіксів є суфікс
V , / -ю/-а-, -ю-, -а- (
основи X класу -и-, -ьі-, -і- / —-—~— І етимологічний
/ -Ю-1-Ю-Г . . . ,
-ц- / —-—, що є відповідником давніх слов янських основ
на *-і-, співвідносних *-еіо-І. В аналізованих текстах зустрі-
1 Приклад взято з названої праці Л. Л. Гумецької, стор. 193.
2 Віднесення цього дієслова до одного класу з прислухати, визво-
лити і под., що можна знайти в окремих працях (див. Л. Л. Гу-
мецька, назв, праця, стор. 185), не виправдане ні з погляду струк-
турних особливостей дієслова у розгляданий період, ні історично.
3 Див. також Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 174.
72
лося близько сотні дієслівних коренів, з якими поєднується
цей тематичний суфікс. Напр.1:
боронити, (Роз., 67, 68), боронйл'ь (Укр. гр., 15, 17, 18); важити
(Укр. гр., 55), с'Ь важи(т) (Укр. гр., 55); варити (Укр. гр., 17, 32)*
вари(т) (Укр. гр., 17); возити (Укр. гр., 55), вивозити (Укр. гр., 32)*
вивозити (Укр. гр., 32); воротити (Роз., 19^ Укр. гр., 32, 55)*
са вороти(т) (Укр. гр., 55), са воротлтгь (Укр. гр., 32); не гонити
(Укр. гр., 8); се живити (Укр. гр., 14); іехсіуіу (Укр. гр., 20), зт^з)-
ди(м) (Укр. гр., 22), ви^здияя (Роз., 9), обь^здил (Роз., 9), &зди(я)
(Укр. гр., 14), приЧьздия?> (Роз., 83), є(з)дили би (Укр. гр., 47); косити
(Роз., 77), покосиль (Роз., 45); купи(ти) (Укр. гр., 22), купити (Укр.
гр., 24, 32), коупити (Укр. гр., 55), коупи(т) (Укр. гр., 55), купить
(Укр. гр., 32), коуп&(т) (Укр. гр., 55), купила (Роз., 13; Укр.*гр., 32),.
купи(л) (Укр. гр., 13), коупия’ь (Укр. гр., 11), киріхм- (Укр. гр., 20),
купили (Укр. гр., 32), коупили (Укр. гр., 55), к^[2]пив,д (Роз., 88)*
покупити (Роз., 73), покупивши (Роз., 73), викупити (Укр. гр., 9),
викупить (Роз., 16); ловити (Роз., 6); манити са (Роз., 3), менєними
(Укр. гр., 28), замєнити (Укр. гр., 8), замінити (Роз., 12, 24)*
зам^нит (Роз., 54) і ін.
Характерно, що переважна більшість основ доконаного
виду із суфіксом -и-1 є похідними. До непохід-
них, слідом за Л. Л. Гумецькою2, можна віднести лише
поодинокі дієслова доконаного виду: воротити, купити*
пустити.
Суфікс -и-1 виступає також у різних формах
дієслів: бавити, благословити, [про]вадити, водити, волити*
волочити, вопити, [.. Дзвісити, ганити, годити, грани-
чити, [щкДдолжити, ділити, зьічити (жичити), клонити»
кріпити, [из]кусити, [.. Длегчити, ловити, ломити, ло-
жити, [.. Длучити, ліпити, [.. Дліцити, любити, мирити*
множити, морити, мр'ьтвити та ін3.
Суфікс основи XI класу -а-, -а-/ —(етимо-
1 Далі наведені лише ті безпрефіксні дієслова, від яких зафіксо-
вані форми інфінітива. Тут же подано похідні префіксальні утворення.1
2 Я. Я. Гумецька, назв, праця, стор. 199.
З Твердження Я. Я. Гумецької (назв, праця, Стор. 180) про те, що
«за винятком префіксального дієслова поліпшити (АЮЗ.1/25), утво-
реного від прикметникової форми вищого ступеня, усі префіксовані діє-
слова утворені від співвідносних безпрефіксних дієслів», є, очевидно*
не зовсім точним; пор. не вживані без префіксів [. . Двіьсити, [про]-
должити, [язДкусити, [.* Длегчити, [.. Длучити, [. . Дліцити та ін.
7а
/ -Ю/-Л7-. . І -Ю[-Ю- \
логічний-ю- / —/ ——-------------------1 виступає в дієсловах
держати, сльїшати, стояти, лежати, боятись1.
Приклади вживання дієслівних форм з різними варіан-
тами суфікса основи -а- / :
держати (Укр. гр., 27; Роз., З, 8, 54, 67, 68), дг(р)жати (Укр.
гр., 15, 18, 19), держат (Роз., 21, 23,-58), держл^1 (Роз., 38), держю
(Роз., 35), держить (Роз., 2; Укр. гр., 9), де.(р)жьі(т) (Укр. гр., 24),
держать (Укр. гр., 26), дгржалт> (Укр. гр., 4), держа(л) (Укр. гр., 28),
держала (Укр. гр., 21), держали (Роз. 43, 68; Укр. гр., 55), дг(р)-
жали (Укр. гр., 15), держали (Укр. гр., 32), вьідг(р)жать (Укр.
гр., 15), вьідг(р)жавшьі (Укр. гр., 18), подр'ьжи™' (Роз., 94); оусльїшю
(Роз., 15), оусльїшить (Роз., 43), оусл(ш)ьть (Укр. гр., 10), усльіши(т)
(Укр. гр., 31) та ін.
Суфікс основи XII класу -є-, -и-1
(етимологічний -і-1 виступає в дієсловах смот-
ріти2, веліти, видіти, сидіти, зріти, еедіти, гльдіти
і терпіти та в похідних від них префіксальних утво-
реннях, напр.:
смотргли (Укр. гр., 24), досмотрили (Укр. гр., 22), дозтоігопо
(Укр. гр., 25), досмотривши (Роз., 71); не велю (Роз., 1), вєлі>(лУь
(Роз., 71), вглгл (Укр. гр., 18), вєлили (Роз., 81), веліли (Укр. гр., 21,
33; Роз., 65), повелить (Роз., 15); видевть (Укр. гр., 8; Роз., 65, 74),
видавши (Укр. гр., 35; Роз., 68); с^д^ть (Роз., 18), судили (Роз., 18),
с^д^ли (Роз., 44); возрить (Роз., 28, 35, 65, 66, 68, 74), в'ьзр^т)
(Укр. гр., 60, 62), взозрЬвшє (Роз., 54); пов’Ьди(л) (Укр. гр., 28),
т
повгдили (Укр. гр., 24), повєдили (Укр. гр., 27), (лповид^лгь- (Роз., 60),
гльдіти (Укр., гр., 14) та ін. ,
1 До цього ж класу («непродуктивного типу») Л. Л. Гумецька
відносить дієслово бажати (назв, праця, стор. 195). Проте форма інфі-
нітива від цього слова не зафіксована, а тому особові варіанти суфікса
—-— можна об єднувати і з -0- (гіпотетичний варіант суфікса основи
інфінітива). У цьому разі суфікс основи дієслова *б^гти треба було б
виділити в окремий клас.
2 Л. Л. Гумецька (назв, праця, стор. 179) правильно відзначає,
що в суфіксі дієслова смотр^ти відбилося хитання дієслів з основою
на -ити, успадкованою від староруської доби, і на -^>ти — старорусь-
ким новотвором.
74
Атематичні дієслова, природно, перебувають поза
класифікацією дієслів за суфіксами основ. Тому тут не
провадиться докладний аналіз їх. Слід лише зауважити,
що хоч вони зустрічаються у текстах частіше, ніж тема-
тичні дієслова будь-якого класу, число їх невелике. До них
належать часто вживані дієслова бьіти і дати та похідні
від них префіксальні утворення, а також дієслова ^сти
і (ятпов^сти.
Форми дієслова бьіти (і похідних префіксальних діє-
слів) групуються навколо трьох парадигматично пов’язаних
кореневих морфем: ес- (в особових формах теперішнього
часу), -буд-1 (в особових формах майбутнього часу і діє-
прикметниково-дієприслівникових утвореннях теперішнього
часу) і -бь/- (у формах інфінітива, минулого часу і дієприк-
метниково-дієприслівникових формах минулого часу).
Наприклад:
іесмь (Роз., 18), ксм'Ь (Роз., 71), есми (Ак. ЮЗР, II,
64), ієси (Роз., 18),. гси (Укр. гр., 19), іесть (Роз., 13),
єсть (Укр. гр., 28), ксмьі (Роз., 18, 92), е(с)ми (Укр.
гр., 12), іесмо (Роз., 45), єсмо (АЗР, 1, 26), гскмо (Укр.
гр., 18), есме (Изв. ІХ/5/50)2; есте (Роз., 1, 26), суть
(Роз., 9), соу(6)ть (Роз., 45), соу(т) (Укр. гр., 55), су(т)
(Укр. гр., 46) і ін.; в цей час уже зрідка трапляються ско-
рочені особово-часові форми, напр.: смьі (Роз., 49);
буду (Роз., 3), будучи(м) (Укр. гр., ЗО), будучії (Роз., 93),
боудоучомоу (Роз., 86), будущои (Роз., 54) та ін.;
бьіти3 (Укр. гр., 46), бьіль (Роз., 71), бьіло (Роз., 2,
23а, 24, 71), бьиа (Роз., 91), бьіли (Роз., 90), бьільї (Роз., 54)
і т. д.4;
1 Л. Л. Гумецька відносить форми буду, будєіиь, будєть і т. д.
до одного класу з ити, юти і с^сти, які згідно з нашою класифіка-
цією відносяться до IX класу. Сюди ж дослідниця зараховує і діє-
слово Іохати, що віднесене в цій праці-до V класу (^х-а-ти— %>д-у)
(назв, праця, стор. 69). Підстави для цього є (пор. буд-у, буд-є-шь,
буд-є-ть і т. д.), якщо не брати до уваги, що -буд- є варіантом коре-
... / -би- - ,
невої морфеми єс-1 . Коли ж враховувати цю обставину, то діє-
слово бити разом з усіма його формами треба відносити до атематичних.
2 Приклад узято з названої праці Л. Л. Гумецької, стор. 194.
У копіях пізнішого чагу відображено вплив кореня па
корінь би : не Ініїо (Укр гр., 20).
4 Лив., зокрема, «1 )<>ііі,ііії елонарі.'», доданий до видання: Л )жно
русские грамогьі, еобр. Влад. Роюві.ім», т. І, над. Огделеніїя русского
язьїка и словесності! Академіїп наук, К-, 1917, стор. 4 б.
75
пребудуть (Роз., 11), добьіль (Роз., 43) і ін.;
дати (Роз., З, 15, 26, 72, 76, 80, 81, 84—86), даті
(Укр. гр., 55), дать (Роз., 81), дамь (Роз., 81), дасть
(Роз., ЗО,. Укр. гр., 32), дамо (Роз., 26), даньї (Роз., 42),
дадуть (Роз., 18), даду(т) (Укр. гр., 50) та ін.;
видати (Роз., 3; Укр. гр., 15), <ь(т)дати (Укр. гр., 13),
подано (Укр. гр., 14), придаль (Роз., 2), продали (Роз., 6),
оуздали (Роз., 6), создавшєму (Роз., 4);
т т
(оповість (Роз., 3), соповиділ'ь (Роз., 60).
За зразком атематичних нерідко дієвідмінюється і діє-
слово имати: имам/ь (Роз., 35).
Між різними словотворчими класами існує постійна
конкуренція, що приводить до виникнення лексичних дубле-
тів: впадаеть//оупадуеть, обічюемьі//обїчаем<ьі полепьшо-
вати/1 поліпшити і под.1 Коливання у виборі словотвор-
чого типу виявляється, зокрема, при вид створенні2.
§ 15. Морфонологічні явища на межі морфем
і чергування кореневих морфем. При поєднанні
дієслівних коренів з різними варіантами суфіксів основ V,
VI, IX, X і XII класів можна помітити явища морфоно-
логічного і морфологічного порядку.
Морфонологічні явища — це чергування кінцевих фонем,
кореня, що бувають:
1) в усіх особових формах перед суфіксом -а-1 ,
а також перед афіксами наказового способу; при цьому
/з/>/ж/ (першою подається фонема в позиції перед -а-,"
другою — в позиції перед /т/ > /ч/, /с/ > /ш/, /ск/>
>/шч/, /х/>/ш/, напр.: писали (Укр. гр., 26) — пишє(м)
(Укр. гр., 55, 63), всказа(л) (Укр. гр., 26) — прикажєть
(Роз., 69), паха(л) (Укр. гр., 26) — пишуть (Укр. гр., 26),
испр^тати (Роз., 26) — ис'ьпр&чють (Роз., 10), искати
(Роз.л 34, 35) — ищите (Роз., 26);
2) в усіх особових формах дієслова хотіти перед суфік-
сом -'Ь-1 , а також перед суфіксами наказового спо-
собу на місці фонеми /т/ виступає /ч/, напр.: хотіли (Укр.
гр., 9) — хочю (Роз., 71), хочу (Роз., 72) хочємь 24, 55,
1 Див. Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 197.
2 Докладніше див.” про це на стор. 228.
76
47, 83, хочемо 21, хочємьі 78і і под.; засвідчена в доку-
ментах форма хотми (Роз., 23, 68, 71) промовляє, однак,
за те, що в дієприслівниково-дієприкметникових формах
теперішнього часу, а отже, і в формі 3 особи множини
теперішнього часу замість 'сподіваного варіанта суфікса
основи -ю- може виступати варіант -а-, перед яким чергу-
вання, не відбувається;
3) у 2 і 3 особах однини та в 1 і 2 особах множини
перед суфіксом -0-1 у~’е ю', а також перед дієприкметни-
ковим суфіксом -єн- в основах IX класу /к/ > /ч/, /г/ >
>/ж/, напр.: рі>клч> (Роз., 53) — реченому (Роз., 84), моглч>
(Роз., 45) — можеть (Роз., 65); 1 особа однини і 3 мно-
жини, а також дієприкметниково-дієприслівникові форми
теперішнього часу можуть або відбивати, або ж не від-
бивати це чергування, напр.: р^чють (Роз., 9), але. рєкучи
(Роз., 12), могуть (Роз., 9, 12, 40, 43), могоуть (Роз., 8)
і под.;
4) у 1 особі однини перед суфіксом -и-1 ,
а також перед дієприкметниковим суфіксом -єн-, -он- в осно-
вах X класу /б/ > /бл/, /в/ > /вл/, /м/ > /мл/, /п/ > /пл/,
/д/ > /ж/, /з/ > /ж/, /с/ > /ш/, /ст/ > /шч/, /т/ > /ч/, напр.:
вч>злюбленнаго (Укр. гр., 37), ставити (Роз., 3) — ставлен'ь
(Укр. гр., 12), принуженч) (Роз., 33), привішєньї (Роз., 87),
впущеную (Роз., 82) і под.;
5) очевидно, у 1; особі однини перед суфіксом
-Ь- / ЮІ.^_ ’ ~А~ в основах XII класу /б/ >/бл/, /п/ >
> /пл/, /д/ > /ж/; проте в пам’ятках не зафіксовані форми,
що мають відбивати ці зміни.
Морфологічними явищами слід уважати чергування коре-
невих морфем у формах того ж самого дієслова. Вони вияв-
ляються2:
1) в основах V класу: -і>х-І-ід-, -бр-І-бер-, -зв-І-зов-,
-сл-І-шл-, -гн-І-жен-, {-і-У-им-',
2) в основах IX класу: .шо(д).
/ -ид-, -вес-І-вєд-,
1 Три останніх приклади взято з названої праці В. Ярошенка,
стор. 309.
2 Тут наводяться лише ті корені, які зафіксовані в аналізованому
матеріалі.
77
-жи-І-жив-, почи-/почи[]]-, -или-/-иш[]]-і -зна-/-зна[]]-, -п%>-/
-по[]]-, -пи-/-п[]]-, -ли-/л[]]-, -би-/-б[і]-.
§ 16. Кореневі морфеми. У цій роботі не ставиться
завдання дати перелік усіх кореневих дієслівних морфем.
З погляду граматики нас можуть зацікавити лише найча-
стотніші дієслівні морфеми. У табл. З подано шість най-
більше вживаних дієслівних коренів. Середня частота
кожного з них більша одиниці, тобто перевищує середню
частоту окремих афіксів.
Таблиця З,
Частота вживання найпоширеніших кореневих дієслівних
морфем в українській мові ХІУ—ХХ ст.
Морфема Загальна кількість X а ах є
бьі-, -буд-, -єс-, -су- 146 7,3 3,63 0,81 20,6
-1Д-/-ИМ- 68 ' 3,4 3,24 0,72 41,5
-да- 74 3,7 3,23 0,72 38,1
-чин- 31 1,6 1,47 0,33 40,4
ш , -слу—-/-сльїш- ЗО 1,5 1,20 0,27 35,5
-и- . -шє(д/ ВД 25 1,25 1,51 0,34 53,3
Висока частотність кожної з цих кореневих морфем
пояснюється різними причинами. Насамперед треба відзна-
чити, що на вживання певних слів накладає відбиток спе-
цифіка стилю. Оскільки аналізовані тексти є юридичними
документами, то не дивно, що в них часто зустрічаються
дієслова з коренями -чин- (чинити, вчинити, причинити
і под.), -слу™-/-сльіш- (слушати — слухати, прислушали,
оусльїшати, сльїшати і под.), -пис- (писати, записати,
вписати, вьіписати, написати і под.). Крім того, дієслово
чинити нерідко входить до складу словосполучень, що
являють собою усталені формули канцелярського письма;
напр.: чиним® знаменито (Укр. гр., 31), чиним® знамена^
(Роз., 23), чини(м) знаменито (Укр. гр., 55, Роз., 74),
знаменито чиним (Укр. гр., 62), знаменито чинимьі
(Роз., 66, 68) і под.
Ще частіше у складі сталих сполук фразеологічного
типу виступає дієслово дати, напр.: даємо відомо
(Укр. гр., 65), дали юбіщанїє (Укр. гр., 40), за дар® дати
(Роз., 80), помоч® давал® (Укр. гр., 18) і под. Зокрема»
78
дієслово дати активно використовується у складі формул то-
дішньої дипломатики, напр.: и даем/ь и дали есми. сє(с) ли(ст)
наш (Укр. гр., 51); даемт> гсмоу. и дали гесмо (Роз., 29);,
и дали и потвердили есми ємоу (Укр. гр., 42); и на то
дали смо ему свои ли(ст) (Укр. гр., ЗО); дали єсмо ємоу
село (Роз., 35) і под. Корінь -да- виступає також у складі
таких поширених у діловому стилі похідних дієслів, як
продати і &тдати.
Продуктивність кореневої морфеми пояс-
нюється, очевидно, її широкими словотворчими можливостями:
вона поєднується з усіма морфемами-префіксами: ити,
приити, найти, поити, вьіити, заити, перейти і ін. При
цьому кожне похідне префіксальне дієслово має, як правило,
декілька значень.
Висока частотність кореневих морфем -бь/-, -буд-, -єс-9
-су- і -ю-І-им- пояснюється також їх участюгу створенні
фразеологічних одиниць (пор., наприклад: без почали будте —
Роз., 1; будеть потрєбизна — Роз., 54, 74; будеть потрєбно —
Роз., 69, 74; Укр. гр., 8; знаменито будь — Роз., 28 і под.)
і значними дериваційними можливостями. До цих двох
причин приєднується третя, у даному разі найістотніша:
дієслова з цими кореневими морфемами використовуються
в словосполученнях, які заступають відсутні флективні
засоби вираження граматичних значень (давноминулий час,
перфект, майбутній недоконаний, аналітичні форми пасива
і под.) (див. про це у розд. II). Отже, високочастотні коре-
неві морфеми можуть виконувати функцію граматичних
показників і є основою для виникнення нових граматичних
афіксів.
§ 17-18. Преф і кси. У мові пам’яток XIV—XV ст. пере-
важають безпрефіксні дієслова. У 20 вибірках, що охоплюють
7000 словоформ, зустрілося 791 дієслівна словоформа, із
них префіксальних — 2?7. Отже, префіксальні дієслова
складають лише близько 35,2% від загальної кількості
дієслів.
Виділення префіксів на такому обмеженому матеріалі,
який репрезентує українську _ літературну мову XIV—
XV ст., — досить складна процедура, зокрема коли йдеться
про встановлення основних типів і їх варіантів. У роботі
припускається, що тими самими префіксами слід визнавати
ті морфеми, які можуть взаємозамінюватись у словоформі
без утрати нею здатності виступати в тій самій лінгвістич-
79
ній ситуації (йдеться насамперед про її поєднуваність із
іншими словоформами). На цій підставі виділяються такі
префікси: оу-, у-/вь-, в-; по-; при-; прї-, за-; вьі-, ви-; <о-,
«о-/о)бь-, <об-, обь-, об-; про-; —зь"’ с"—/зо-, со-;
г изь-, из-/ись-, ис- ’
ВЬЗ-, ВЗ-/ВЬС-, вс-
<оть-, гот-, оть-, от-; ------------!---Ц— ------; на-; до-;
оуз-, уз-/оус-, ус-
рмт,., роз-, [рауь-, раз-] . прЬ-]; пєред. [пред-];
ЛОДЬ-, ПОД-.
Частота префіксів різна (див. табл. 4).
Розгляньмо кожен з префіксів за їх Спадною частотою.
Префікс оу-, у-І&ь-, в- об’єднує в собі два колишніх
префікси — оу- та в^ь-. Варіанти оу-, у- зустрічаються
значно частіше, ніж варіанти &ь-, в-: в аналізованих текстах
Таблиця 4
Частота вживання префіксів в українській мові XIV—XV ст.
Префікси „ За- гальна кіль- кість X а ах е
безпрефіксні 514 25,7 8,57 1,92 0,14
Ру-, у-/вь-, в-1 68 3,45 3,12 0,69 0,39
по- 56 2,80 3,06 0,68 0,48
при-, прї- 36 1,60 0,41 0,09 0,11
за- 18 0,90 1,45 0,32 0,69
ВЬІ-, ви- 15 0,75 0,82 0,18 0,47
<£>-, 0-/(обь-, (об-, обь-, об- 15 0,75 0,82 0,18 0,47
про- 13 0,65 0,72 0,16 0,48
зь-, з-/сь-, с- / -—-— / зо-, со- 13 0,65 1,42 0,31 0,93
ИЗЬ-, ИЗ-/ИСЬ-, ИС- /
-(ОТЬ-, (ОТ-, оть-, от- 11 0,55 0,66 0,15 0,53
вьз-, вз-/вьс-^_вс- 12 0,55 0,97 0,21 0,75
оуз-, уз-/оус-, ус-
на- 8 0,40 1,07 0,24 1,17
до- 4 0,20 0,40 0,09 0,88
розь-, роз-, [разь-, раз-] 4 0,20 0,40 0,09 0,88
рос-, [рас-]
пере-, [пре-, пр'Ь-] 2 0,10 0,30 0,07 1,40
перед-, [пред-] 0 0 0 0 0
ЇІОДЬ- под- 0 0 0 0 0
1 Л. Л. Гумецька (назв, праця, стор. 218) неправомірно відносить префікс
®=/У« до числа непродуктивних. У досліджуваних текстах цей префікс не лише .
най частоти іший, а й бере активну участь у словотворенні.
ЗО
перші трапилися 59 разів, другі — 9. Проте в більшості
випадків позиційні варіанти вільно взаємозамінюються,
напр.: оузри(т) (Укр. гр., 46, 55, 58) — в^зр^т) (Укр. гр.,
60, 62), оукажеть (Роз., 36) — вкажеть (Роз., 36), оука-
зали (Роз., 43, 45) — вказали (Укр. гр., 24), оупадаеть
(Укр. гр., 33, 52) — впадаючими (Роз., 93), оуписано
(Роз., 43) — впишют (Роз., 41), оурозумівши (Роз., 66) —
вразу{3)м±л'ь (Роз., 69) і под.
Не зафіксовані відповідники з варіантом в- до
дієслів: оукр^пити, оуставити, оустановити, увгзатисг,
сік оубивати, оуживати, оуділати, оуложити, оумр-ьт-
вити, оуморити, оутвр^дити, сік оупоминати, оупомікнути,
оумьіслити, оутокмити, оулєгчити, оусудити, оуправити,
оутаити, упросити, сік умішати і ін. Щоправда, ці
дієслова трапляються досить рідко, а тому вживання їх
лише з оу-, у- не свідчить про те, що в них не може
виступати варіант вк-, в-. На користь цього говорить і той
факт, що серед дієслів, які зустрілися з варіантом оу-,
є й такі, в яких етимологічно має виступати вк- напр.: Але
нє пастві(8)ті ані свінєі оупоущатї оу л£сь (Роз., 56).
Якщо ж дієслово зафіксоване тільки з варіантом в- (напри-
клад впаміктати), то це знов-таки не говорить за те, що
варіант оу- тут неможливий.
Приєднання префікса оу-/в-, як правило, тільки модифі-
кувало значення безпрефіксного дієслова, не порушуючи
смислових зв’язків з новоутвореним дієсловом1.
Префікс по- поєднується з досить значною кількістю
дієслівних коренів. У деяких лексемах він входить до
складу зв’язаних основ і виділяється лише тому, що може
бути замінений іншими префіксами, наприклад: починати
(Роз., 28), почати (Укр. гр., 17) — начати2, У дієслові
почити префікс по- виділяється тільки етимологічно. Мор-
фема -чи-, за свідченням джерел XIV—XV ст:, самостійно
уже не функціонує і разом з колишнім префіксом по-
утворює новий дієслівний корінь почи- (почивши(х) —
Укр. гр., 62). До випадків, коли префікс по- виступає
у складі зв’язаних основ, але виділяється як окрема струк-
турна одиниця, можуть бути також віднесені: покусит,ь
(Укр. гр., 34, 46), поручили0 (Роз., 25), пособлікли (Роз., 19),
1 Див. Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 213.
2 И. И. Срезневский, Материальї дляСловаря древнерусского
язьїка, т. II, СПб., 1895, стор. 349.
6 388 81
порушити (Укр. гр., 34, 47), поноуже(н) (Укр. гр., 56),
пожцчило (Роз., 19). Правомірність виділення в них пре-
фікса по- як окремої морфеми підтверджує матеріал пізні-
ших століть.
У більшості, випадків префікс по- вказує на скерова-
ність дії і поєднується переважно з дієсловами на означення
руху: поставити (Укр. гр., 55, Роз., 72), поихати
(Укр. гр., 51), поидєть (Роз., 3), погнати (Укр. гр., 55),
повезти (Укр. гр., 55), послали (Укр. гр., 36), положите
(Укр. гр., 22) і ін.
Як засіб творення нових слів префікс по- разом із
суфіксами основ поєднується з прикметниковими коренями:
са нг понижало (Укр. гр., 18), поле(х)чили (Укр. гр., 55),
поліпшивати (Роз., 74) і под.
Активну роль відіграє префікс по- у творенні відповід-
ників доконаного виду до недоконаних дієслів, напр.: посія-
ного (Укр. гр., 14), помолилсь (Роз., .17), пояти (Роз., 76),
посадить (Роз., 65), поєднались (Роз., 28), пожаловали
(Укр. гр., 4), помраль (Роз., 45), поцілова* (Роз., 71),
посмотрить (Роз., 3), подровати (Роз., 85).
Префікс по- може також служити для вираження різних
способі# дії (АкНопзагіеп) \
Префікс при- (графічні варіанти прї- і зрідка — при-)
завдячує своїй поширеності насамперед тим, що вживається
в дієсловах руху, напр.: пришли (Укр. гр., 55), при(и)деть
(Укр. гр., 15), прїидє(т) (Укр. гр., 49), при(и)дуть
(Укр. гр., 15), прийде™ (Роз., 71), приида (Роз., 43, 45),
приходите (Роз., 18), приити (Роз., 54), прцшол'ь (Роз., 66);
привєзоу(т) (Укр. г]х, 55); приіхати (АЗР, 1,25), прию-
халк (Роз., 18); принесли (Укр. гр., 55); приступаю (Роз.,
71); пригнал (Роз., 52); присилали (Укр. гр., 26) та ін.
Крім того, префікс при- виступає в складі дієслів прислу-
хати (прислушати), привісити, приложити, придати,
приказати, поширених у жанрі ділового письма, напр.:
прислухало (Укр. гр., 28),. прислухають (Роз., 71), при-
слухаю™ (Роз., 54), прислушають (Роз., 68); привісити
(Роз., 65), привісит (Роз., 54); приложил'ь (Роз., 7); придати
(Роз., 88), придала (Роз., 2); прикажеть (Роз., 69) і под.
Проте префікс при- досить активно поєднується і з ін-
шими кореневими морфемами, надаючи дієслову значення:
1 Див. про це на стор. 229—237.
82
додаткової ознаки, напр.: приради(т) (Укр. гр., 33),
примножити (Роз., 65), примислить (Роз., 65), призирал'ь
(Роз., 18);
наближення до об’єкта:. привернули (Роз., 81), прикло-
нити (Роз., 87), прьшмуемо и прияли (Роз., 76); приста-
нете (Роз., 66);
фінітивності: присудили (Укр. гр., 24), прилучишся (Укр.
гр., 54), причинити (Роз., 9), присиловати (Укр. гр., 63).
Ослаблена артикуляція [и] в ненаголошеній позиції,
. очевидно, приводила до сплутування префіксів при- і пре<
превісити (Гр. Волод.).
Префікс за- вживається передусім у дієсловах, що
означають заборону, напр.: заказа(л) (Укр. гр., 19), зака-
жали (Роз., 1), заповіданий (Укр. гр., 32), забороняли
(Укр. гр., 22). Отже, поширеність префікса знову-таки
зумовлюється стильовими ознаками досліджуваних документів.
Коло дієслів, вживання яких диктується змістом ділових
документів, можна розширити ще такими: заплатити (Роз.,
40), заміни(ти) (Укр. гр., 28), завісили (Роз., 10), запи-
савши) (Укр. гр., 28), завьдаю(т) (Укр. гр., 15).
Як у наведених вище, так і в інших випадках, префікс
за- має переважно фінітивне значення. Пор. ще: забили
(Укр. гр., 28), займати (Роз., 3), заставила (Укр. гр., 14),
заіхали (Роз., 43), закопалі (Роз., 56) та ін. Крім
того, префікс за- вживається із значенням наближення до
об’єкта: гакіісгиі (Укр. гр., 20), зазвали (Укр. гр., 20).
Префікс вьі-, ви- виступає насамперед з просторовим
значенням: вказує на вилучення суб’єкта або об’єкта дії
з певного середовища. У зв’язку з цим префікс ви- часто
поєднується з коренями, що передають рух, напр.: вивели
(Роз., 43, 49), ви(и)дуть (Укр. гр., 19), виихал (Роз., 49),
виходи(т) (Укр. гр., 62), вивезти (Укр. гр., 55); це ж зна-
чення виступає в дієсловах вибавити, виимовати і визвати,
пор.: и вибавили - мд ... ис того дтсва (Роз., 71); никого
нє вьшмуючи (Роз., 67); виявили (Улян., 8).
В решті випадків префікс ви- має фінітивно-результативне
значення1: виписании (Укр. гр., 21), виписано (Роз., 69),
виписани (Роз., 37), еьізнаваю (Роз., 71), визнали (Роз., 45),
визнавам (Роз., 46), видати (Укр. гр., 15, Роз., 3), вику-
1 Пор. також: Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 213.
6*
83
пити (Роз., 55), вислушми (Роз., 44), вислали (Роз., 45),
вибраний (Роз., 67) та ін. У кожному з цих дієслів зна-
чення фінітивності може бути передане й іншими префіксами,
пор.: твій имє(н)га свои ... в£рху виписании (Укр. гр., 21) —
прєжє написаному (Роз., 27); влодиславь вьібраньїи ку
би(1)скупству влоцлавскому (Роз., 67) — кого бь избьреть
(Роз., 4) і под. Префікс ви- підкреслює також тривалість
виявлення ознаки, напр.: а мають какь вь кажьдьі(и) годь
давати готови(з)ною видг(р)жавиіи по(л)года шєстьдєсать
копь шьіроки(х) грошє(и) (Укр. гр., 18); и свою (8) вьіслоугу.
Ижє єсмь вислоужи* на своих гсдарєхь (Роз., 83).
Префікс Ш-, о-/шбь-, обь-, об- має здебільшого фінітивне
значення, напр.: всадити (Укр. гр., 39), шсаживати (Роз..
59); оставиш (Роз. 44), оставляючи (Роз., 46); вчистити
(Роз., 45) і под. У дієсловах на означення руху префікс
(й-І^б'ь- вказує на дію, що відбувається навколо якогось
об’єкта, напр.: <&б'ьгж,ьдчати (Укр. гр., 18), ^бк^хани*
(Роз., 54), аминєть (Укр., гр., 8) і под. Крім того, цей
префікс може передавати дистрибутивне значення — поши-
рення дії на ряд об’єктів: тако сми мьі опитали старцєвь
(Роз., 49).
Варіанти со- і соб'д- можна вважати позиційними: перший,
як свідчать попередні приклади, виступає перед приголосним,
другий — перед голосними та /, напр.: обернути (Укр. гр., 28),
оЬіаюуїу (Укр. гр., 20), ^бииска(л) (Укр. гр., 26).
Префікс про- найчастіше виступає в дієслові продати
(на 13 випадків уживання префікса про- у 20 аналізованих
вибірках 8 припадає на різні форми дієслова продати —
продавати), напр.: продати (Укр. гр., ІЗ, 28, 32, 55; Роз.,
2, 8, 24, 54, 65, 80), продава(ти) (Укр. гр., 22) та ін.
В інших дієсловах префікс про- уживається на озна-
чення:
руху дії через певний об’єкт: прошла (Роз., 71), перго-
корапиіи (Укр. гр., 20), промрють (Роз., 10);
фінітивності: прокля(т) (Укр. гр., 33), промєнити
(Роз., 65), проминули (Роз. 54), проречених^ (Роз., 71),
произволи (Укр. гр., 46) і под.
Префікс про- поєднується також із прикметниковими
коренями для утворення дієслів з часовим поняттям, напр.:
продо(л)жи(т) (Укр. гр., 31). У дієслові провадити (про-
вадиш)— Укр. гр., 49) префікс про- виступає в складі
зв’язаної основи.
84
Префікс —зь~2-3Усь?.-£.\., /зо со- об’єднує в собі
г изь-, из-/ись-, ис- 7
два колишніх префікси: зк-Ісь- та из^-Іись-. У досліджу-
ваних документах значення цих префіксів розрізняються
лише в словах церковнослов’янського походження, пор.:
сьтвори(х) (Укр. гр., 37), сьтворшаго (Укр. гр., 46),
скбравшїи(х)сік (Укр. гр. 47), сьзидашє (Укр. гр., 65) —
изьгемльтс^ (Роз., 4), избьрєть (Роз., 4), изволихомь
(Укр. гр., 40), избрахом'ь (Укр. гр., 40, 41), испл'ьнил'ь
(Укр. гр., 40, 41).
В тодішній українській мові обидва префікси мали фіні-
тивне значення і розрізнялися уже з погляду фонетики,
а не семантики: из-Іис- виступає як дублет з-/с-, якщо
останній передує приголосній фонемі кореня, напр.: слюбили
(Роз. 67) — ислюбуємь (Роз., 3), сгодили са (Роз., 45) —
изгодили са (Роз., 52), смолвивьши са (Роз., 37) — исмо-
вивши сік (Роз. 53), спущать (Укр. гр., 14)—испустить
(Роз., 71). Пор. також: исьіпали (11) могилу (Роз., 37);
а кого. коли, искпрікчють (Роз., 10); што коли изнаидуть
(Укр. гр., 32); оу пото(к) што истичєть [!] <п(т) виногра(д)
(Укр. гр., 34); избавить. горла моєго (Роз., 71) і под.
У дієслові избрати у значенні «вибрати одно з ...» тра-
диційно продовжуй вживатися префікс из- (поруч із вьі~):
кого бгь избєре(т) (Укр. гр., 44) \ Проте в інших значен-
нях цього ж дієслова префікс из- є фонетичним варіантом
префікса з-, напр.: и вьсємоу. родоу єи. кто сі изберє(т).
набли(ж) (Укр. гр. 56).
Перед дзвінкими приголосними фонемами і перед голос-
ними здебільшого виступає варіант з-, перед глухими — с-,
пор.: зломит (Роз., 23а), звісили (Укр. гр., 4), згинула
(Укр. гр., 27) —страти(л) (Укр. гр,, 61), справила (Роз., 66),
справлікл,ь (Роз., 66).
Перед коренями,' що починаються двома приголосними,,
може виступати варіант зо-/со-, напр.: зовутї/ь) (Гол., 6),
зомрепть (Укр. гр., 27), сознаваю (Укр. гр., 21), /огпашаіи
(Укр. гр., 20), зостати (Роз., 66), сожьжєного (Роз., 3)
і т. д.
т-т 1 . вьз-, вз-/вьс-, вс- . „
Префікс - оуз_ уз,/оус. ус~' УТВОРЮЄ °ДИН 3 найдовших
рядів різноманітних Стилістичних, фонетичних і графічних
варіантів.
1 Пор. Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 213 (виноска 1).
85
Насамперед треба відзначити, що варіанти цього префікса
виступають у зв’язаній основі дієслова в'ьзюти, східно-
слов’янське походження якого^не викликає сумнівів. Тут
варіанти суфікса безперечно відбивають ті фонетичні зако-
номірності, що характеризують тодішню українську мову:
чергування [у] з [у] і утворення нових складів при збігові
кількох приголосних, напр.: оуз&ти (Укр. гр. 9), оуз^ти
(Укр. гр., 38), оузмпо (Роз., 19), узявши (Укр. гр., 53),
дуз^лі) (Укр. гр., 29), оуз&ли (Роз., 37)—вгзй/тш (Укр. гр.,
46), вз&ти, (Роз., 74), вз&ли (Роз., 18, 80)—возму(т)
(Укр. гр., 53), возметь (Укр. гр., 32) і под. Що ж до
написань типу в'ьзме(т) (Укр. гр., 55), возємши (Роз., 92),
воземтлии (Роз., 23а), то їх, мабуть, можна витлумачити як
графічні варіанти, що з’явилися під впливом церковносло-
в’янської мови.
У словах, запозичених з церковнослов’янської мови,
властиві українській мові фонетичні чергування не відобра-
жаються, напр.: в^з'ьпиіи^1 (Укр. гр., 40), втяьпишь
(Укр. гр., 33), в^злюбленнаго (Укр. гр., 87). Певним
відступом від цього правила є графічне відображення
вокалізації ь в закритому складі: возлюблєннаго (Укр.
гр., 34).
Якщо префікс в73-/в7с- виступав у складі широко вжи-
ваного слова східнослов’янського походження або ж такого
церковнослов’янського/ що повністю прижилося на новому
грунті, його звукове наповнення відбивало закономірності
тогочасної української фонетики. Напр., поєднуючись з ко-
ренем -зкр-, префікс б73-/воз- втрачає кінцевий приголосний:
возрить (Роз., 28, 35, 65, 66, 68, 74), возревшє (Роз., 29)
і под. При цьому можливий і інший варіант фонетичної
зміни у префіксі в7)3-Івоз< кінцевий приголосний зберігається,
але після нього розвивається з’єднувальний о: взозрівшє
(Роз., 54). Замість початкового приголосного [в] у префіксі
часто виступає [у], напр.: оузоздр&ть (Роз., 23а, 24, 28
і іш).
У всіх відзначених випадках префікс в7)3- (і його варіанти)
1 У цьому слові кореневою морфемою, очевидно, слід визнати
--би- (див. л. А. Булаховский, 3 історичних коментаріїв до
української мови; Протетичні приголосні, «Мовознавство. Наукові
записки Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АНУРСР», т. IX,
К., 1951, стор. 61).
86
має інгресивне значення, тобто вказує на «момент досягнення
результату в процесі виникнення явища» \
Префікс (оть-; ют-, оть-, от- має лише графічні
варіанти. Найчастіше він вносить у зміст твореного з його
допомогою дієслова значення відокремлення, віддалення,
напр.: влучити (Роз., 34), впустить (Роз., 71), &(т)пу-
стили (Укр. гр., 55), ®(т)дати (Укр. гр., 28), ®(т)ньти
(Роз., 39), шнимати (Роз., 68), їїіимєт'ь (Роз., 4), метати
(Роз., 20), мстават (Роз., 20), мсту пали (Роз., 68),
мділили (Роз., 28); отлучен,ь буде (Асу., 459)1 2 3 і ін. Най-
виразніше значення віддалення виступає в дієсловах руху:
^тоьіти (Роз., 37).
Крім того, префікс може вживатися з фінітивним
значенням: отправовати (Роз., 76), м повість (Роз., 3),
итповідити (Роз., 36).
Префікс на- вживається переважно як засіб творення
нових дієслів, напр.: на(и)ти (Укр. гр., 53), нашло (Роз., 45),
надаємо (Роз., 76), наївмалк (Роз., 18), наложили (Роз.,
18) і ін. Цей же префікс уживається для вираження резуль-
тату інтенсивно виконуваної діїа, напр.: а што ксмьі казаль
сЬна насічи досьіть (Роз., 18); а наибу(л)шє. <о(т) турко(в).
ижє набрали, и бє(4)ру(т) по ку(л)кось разо(в) (Укр. гр., 53).
Префікс до- виступає в дієсловах, що мають інший
зміст, ніж відповідні безпрефіксні; їх власна семантика
невиразна, напр.: бити — добити (Роз., 3) — добивати
(Роз., 74); волити — звалити — дозволити (Укр. гр., 22),
стати — досталосє (Укр. гр., 31), конати — доконали
(Роз., 36; Укр. гр., 32). У тих випадках, коли префікс до-
лише частково модифікує значення кореня, він вказує пере-
важно на результативність дії, напр.: докончиваю (Роз., 7),
досмотрили (Укр. гр., 22), досмотривши (Роз., 71), дора-
дившись (Укр. гр., 55) і под.
г, . розь-, роз-, [разь-, раз-]
Варіанти префікса ----------——Н5-——- належать
г г 'г рос-, [рас-]
до різних стильових шарів. Варіанти раз^-, раз-/рас-, вжи-
ваються в словах церковнослов’янського походження: нераз-
дєлимаа (Укр. гр., 62), размислих (Роз., 83). В інших
1 Див. И. А. Калини н, Категория вида в русском глаголе,
«Трудьі Горьковского гос. пед. ин-та им. А. М. Горького», внп. VIII,
1940, стор. 197.
2 Приклад взято з названої праці Л. Л. Гумецької, стор. 213.
3 Пор. Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 214.
87
випадках варіанти раз- і роз- виступають паралельно, поєд-
нуючись з тими ж самими коренями» напр.: разсоудшпсь
(Роз., 83) і росудшпсь (Роз., 17), са росуди(т) (Роз., 94) \
Існування варіантів роз і рос- має фонетичне підгрунтя:
перед дзвінкими приголосними і [/] виступає варіант роз-,
перед глухими—рос-, напр.: розгнівала (Роз., 66), роз-
ділили (Врем., 5), ро&ьіхати (Роз., 49), але росширивати
(Роз., 65, 74), роширити (Укр. гр., 8) і под.
Префікс роз- має декілька значень, зокрема фінітивне
(розгнівал'ь), дистрибутивне (роз'ьіхати}1 2 *, наростання ознаки
(росширивати).
З погляду походження префікс’ раз- можна виділити
і в дієслові розорити (раз-орити)\ але ні безпрефіксне
дієслово *орити> ні це ж дієслово з іншим префіксом
в українській мові XIV—XV ст. не засвідчені. Тому
в дієслові розорити на цьому синхронному зрізі виділяється
корінь розор-.
Варіанти префікса пере-, [пре-] мають стилістичне
навантаження. Варіант пре- виступає здебільшого у словах
церковнослов’янського походження, напр.: пробудуть (Роз.,
11)4 В українських словах виступає варіант пере-, що
передає просторове поняття — вказує на рух через якийсь
об’єкт, напр.: переступивши (Роз., 66), переходи™ (Роз., 52),
переходить (Роз., 45); в окремих випадках пере- замінюється
тут його церковнослов’янським варіантом без якогось пев-
ного смислового навантаження, напр.: щобьі прєвозници
превозили єго бєз ни(17)которого мАШканїа (Укр. гр., 49);
нє преможеному (Улян., 8).
У статистично опрацьованих вибірках префікси перед-,
[пред-, прєдьЧ і подь-, под- не зустрілися зовсім. В інших
текстах варіант пред-, прєдь- фіксується лише в дієприк-
метнику церковнослов ’ янського походження предрєченьш:
предреченому (Роз., 65, 74, 75), приреченому (Роз., 82),
предьрєчному (Роз., 81). Що ж до варіантів префікса под^-,
1 Тільки з варіантом раз- зафіксоване слово раздрушити
(Укр. гр., 62, 64).
2 Щоправда, тут значення дистрибутивності виступає не дуже
виразно, оскільки, як правильно зауважує Л. Л. Гумецька, дієслово
роз'&кхати має переносне термінологічне значення (назв, праця,
стор. 213).
8 Див. Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 218.
4 Л. Л. Гумецька кваліфікує значення префікса як таке, що вира-
жає обмеженість тривання дії (назв, праця, стор. 214).
88
то вони поєднуються з рядом дієслівних коренів, вказуючи
на спрямування дії знизу вгору, до певного об’єкта, або ж
на її здійснення нижче якогось об’єкта, напр.: по(д)ніти
(Укр. гр., 53), подписани (Укр. гр., 51), сд поддаєм'ь
(Роз., 92), под'ьдаваючєсь (Роз., 21), подперєти, (Роз.,
52, 60).
Відзначені вище фонетичні явища, що зумовлюють існу-
вання різних фонетичних варіантів префікса, поширені
в усіх грамотах незалежно від їх територіального похо-
дження.
Що ж до використання префіксів церковнослов’янського
походження, то в цьому відношенні ведуть перед молдавські
грамоти.
Дієслово в українській мові
XVI—першої половини XVII ст.
§ 19. Характерні ознаки українського дієслова цього
періоду можна описати, базуючись на чотирьох основних
стилях, які найвиразніше репрезентують літературну мову:
діловому, художньому, полемічному і канонічному. В роботі
розглянуті також окремі риси наукового стилю, зародження
якого в давній українській літературній мові відноситься
до початку XVII ст.; проте статистичне опрацювання на-
укових текстів проведене не було. В основу статистичних
підрахунків покладено 40 вибірок по 500 слів; кожен
з чотирьох названих стилів представлений десятьма вибір-
ками \
1 Ділову мову репрезентують вибірки із таких документів:
«Актова книга Житомирського- міського уряду кінця XVI ст. (1582—
1588)», «Наукова думка», К., 1965, акти № З, 13, 26, 27, 28, 43, 61;
«Актьі, относящиеся к истории Западной России, собранньїе и изданньїе
Археографическою комиссиею», т. IV (1588—1632), СПб., 1851,
акти № 88, 113, 215; «Архив Юго-Западной России, издаваемьій Врб-
менною комиссиею по разбору древних актов . . .», ч. 8, т. III. Актьі
о брачном праве и семейном бьіте, К., 1909. («Запис княжни Ганни
Матвіївни Четвертинської», Луцьк, 1570); ч. З, т. І. «Актьі о козаках»,
К-, 1863 («Скарга кн. А. Вишневецького на Йосифа Лісовського та
інших слуг своїх», Володимир, 1606); мова художньої літератури
представлена вибірками з творів: «В'Ьзерункь цноть превел. о. Е. Пле-.
тенецкого» О. Мітури (В. Перетц, Панегірик, «ВЬзерункь цноть ...»,
К., 1909, стор. 8—13); вірші П. Беринди на різдво Христове та інші
дні (В. Рєзанов, Драма українська, вип. 1, К-, 1926, стор. 58—65);
«Христось Пасхсонь» (там же, стор. 74—76); «Розмншлян’е о муц*Ь
89
§ 20. Загальна схема структури дієслова у цей період,
як і у всі наступні, лишається без змін. Найпомітніші
Зрушення відбуваються серед кореневих морфем і кінцевих
афіксів.
У зв’язку із значним розширенням сфер функціонування
літературної мови зростає її словниковий склад, збільшується
кількість дієслівних коренів. Певною мірою це позначається
на продуктивності суфіксів основ і префіксів. Проте нових
елементів граматичної структури серед них не з’являється.
Новими одиницями поповнюється арсенал кінцевих морфем.
§ 21. Кінцеві морфеми тут і далі будемо розглядати
в тому порядку, який прийнятий у першому підрозділі.
Нові морфеми, що їх не фіксує попередній період, зручно
розглядати першими.
Форми майбутнього часу на -му, -меш і т. д.
у цей період перебувають на півдорозі від аналітичних до
синтетичних. У літературній мові вони трапляються рідко.
Зокрема, в статистично обстежуваному матеріалі їх не
зафіксовано зовсім. В інших пам’ятках вони спорадично
трапляються, відбиваючи, очевидно, ті процеси,’ що відбу-
ваються у розмовній мові Ч Місце форм теперішнього часу
колишнього доконаного дієслова юти, що в XVI — на
початку XVII ст. виконують уже афіксальну роль, ще не
фіксоване: по відношенню до інфінітива вони виступають
як у препозиції, так і в постпозиції. Напр.:
Христа Спасителя нашего» Й. Волковича (там же, стор. 99—101);
«Слово о збуреню пекла» (там же, стор. 143—145); Інтермедія до драми
Я. Гаватовича «Тга^ебіа аІЬо хуіхегипк зшіегсі .. .» («Українські інтер-
медії XVII—XVIII ст. Пам’ятки давньої української літератури»,
Вйд-во АНУРСР, К., 1960, стор. 35—39); панегірик М. Рогозі
ь(С. Голубев, Панегирик, поднесенньїй в 1591 г. Львовскйм братст-
вом митрополиту Михайлу Рогозе — окремий відбиток, стор. 24—27);
з полемічної літератури були розглянуті твори І. Вишенського
(Ив. Вишенський, Сочинения, М.—Л., Изд-во АНСССР, 1955,
стор. 17, 42, 152, 158, 187); «Палинодія» 3. Копистенського («Русская
историческая бйблиотека», т. 4, «Памятники полемической литературьі
в Западной Руси», кн; І, Спб., 1876, стор. 318—320, 339—341, 358—
360); «Пересторога» («Актьі, относящиеся к истории Западной России,
собранньїе и изданньїе Археографическою комиссиею», т. IV (1588—1632),
СПб., 1851, стор. 204—205, 210—211); канонічна література
представлена вибірками з «Пересопницького євангелія» 1556—1561 (збері-
гається в Державній публічній бібліотеці АН УРСР, відділ рукописів,
І, 15512).
1 І. М: Керницький, Система словозміни в українській мові.
На матеріалі пам’яток XVI ст., «Наукова думка», К.» 1967, стор. 235.
... а хто имепть вь томь ихь дворів кононовскомь жити, тоть
маеть давати третій грошь пословщиньї нашимь Печерскимь людемь
в помощь (АЮЗР, І/УІ, 14); кто мепть в^ровати слову Божому, тоть
будеть вьітьвязан вьіть гр&ху (МУР, 52); .. . и тьі, простий члв&че,
смотри, што намь мепть хосновати на другумь св^тіЬ (МУР, 62);
... айно, коли мьі, хрестяне, жити меме иманюмь нашимь (МУР, 95);
... на шстатокь тіло твоє умерлоє торгатимупг (ДОС, 33).
Отже, XVI—перша половина XVII ст. — це період
перетворення словосполучення шму+ інфінітив» у аналі-
тичну, а згодом і в синтетичну форму вираження майбут-
нього часу. Немає сумніву в тому,і що ця форма виникла
на східнослов’янському, власне уже на українському, грунті.
У цьому переконують численні словосполучення, до складу
яких входила коренева морфема -ю-/-им- і які вживалися
переважно для вираження різних модальних відтінків, насам-
перед значення обов’язковості виконання дії в майбутньому.
Висловлювана свого часу думка про те, що виникненням
форми «інфінітив + лп/» українська мова зобов’язана мол-
давсько-румунському впливові1, не зустріла прихильників2.
Другим- новим морфологічним явищем, формою, що
поширилася в XVI — першій половині XVII ст., був мину-
лий особовий час, який витворився не без польського
впливу на базі колишнього перфекта3.
Афікси минулого особового часу об’єднуються в пара-
-ємь, -єм/-омь
дигму:------------------єсь, -єс/-сь, -с —0 —смьі, -сьмьі,
-СЬМЬІ, -СЬМИ, [-СМО, -змо], [-хмьі, -хмо]----СТЄ — -0.
Частота уживання цих афіксів ’ порівняно невисока (х —
2,62) і стилістично зумовлена. Форми з особовими афіксами
минулого часу не характерні для перекладів канонічної
літератури (в статистично обстежених уривках з «Пересоп-
ницького євангелія» не зустрілося жодної форми); мало вони
трапляються і в інших стилях, крім художнього (в статис-
тично обстежених уривках з художньої літератури трапилося
76 особових форм минулого часу на 5000 словоформ, тоді
1 Див. І. В. Шаровольський, Прийдучий час на -му, «За-
писки історично-філологічного відділу ВУАН», кн. XIII—XIV, К-, 1927,
стор. 283—284.
2 Див. І. М. Керницький, назв., праця, стор. 235.
3 Мова-XIV—XV ст. дає лише поодинокі приклади подібного вжи-
вання колишньої зв’язки, а тому ці форми в попередньому періоді не
розглядалися. Проте, можливо, їх зародження припадає ще десь на
XIII ст., бо така форма фіксується в Галицько-Волинському літопису
(див. І. М. Керницький, назв, праця, стор. 204).
91
як в інших трьох стилях разом узятих — ЗО на 15000 сло-
воформ).
Місце особових афіксів минулого часу не фіксоване.
У 46 випадках вони вживаються у постпозиції по відношенню
до дієслова, у складі якого вони виступають, а в 60 випад-
ках— у препозиції. Перебуваючи у препозиції, особові
афікси минулого часу, як правило, приєднуються до службо-
вих слів, напр.:
абьіл/'б осв^дчил'ь (Пал., 318), желгь чинилт> (Пал., 359), и єщєлгз
сю (о то старсигь (Слово, 145), що-л* я виграл (Інт., 38), бьім'ь точила
(Розм., 101); которогось визнала (Пал., 359), абьісь заступала
(Пан. Рог., 26), що-сь ме на сьвіт народила (Інт., 38); штояжь/ ува-
рили (Пал., 320), гбщмьі ходили (Пал., 320), жехмьі могли (Бер., 61),
Кдьіслю/ пильновали (Бер., 61), Колі-злю там у корчмі пила! (Інт., 32),
бьі-сьми ся не погодили (АЗР, IV, 153); штос/ле ‘сльїшали (Пал., 320),
абьісте ходили (Пал., 320), Абьіс/иє пре3 чистосте бьіли Хоу Матками
(Бер., 59) та ін.
Можливі й такі випадки, коли показник особи поєднується
з будь-яким іншим словом у реченні або ж уживається
самостійно і стоїть безпосередньо перед дієсловом, напр.:
ставитилгд са о у мислила (В. цн., 13); оноись оумиловаль
(В. цн., 12); мьісм/6/ пришли (Бер., 61); сь пришол (Інт., 38);
А сонь рєкь: иншею простоюстежкою емь переиіол (УЄТр.,52).
Форма 1 особи однини виступає у вигляді двох позицій-
них варіантів: -єм (має ще графічний різновид -ємь та
фонетичний варіант -ож'ь) і -м (з графічним різновидом -жг).
Перший виступає після приголосних, другий — після голосних.
У постпозиції ці варіанти відповідають: -єм— чоловічому
родові, -м— жіночому і середньому, напр.: усльїшалем
(В., 17), виділем (В., 17) (і тут же: поменил есми —
В., 158; показал есмь — В., 158), взялемся (Пал., 319),
взялем'ь (Пал., 319), заложилем'Ь (Пал., 339), возрадовалєм'ьсю
(Розм., 145), б£лем (Бер., 61), билємг (Слово, 144), єьіда-
лем*ь (Розм., 101), учинила-м/ь (АЗР, IV, 503) та ін.
Форма 2 особи однини виступає у трьох варіантах: -єсь
(з графічними різновидами -єс, -єсь)1 та -сь (з графічним
різновидом -с). Як і варіанти першої особи, варіанти дру-
гої, виступаючи у постпозиції по відношенню до дієслова,
1 Цей варіант засвідчують, зокрема, закарпатські тексти (див.
Ласло Дзжз, Очерки по истории закарпатских говоров, Изд-во
АН Венгрии, Будапешт, 1967, стор. 152).
92
протиставляються за родовою ознакою: доп&лесь (В. цн. 12),
упалесь (Розм., 99), вйзналесь (Розм., 100), збудоеале0
(В. цн., 11) та ін.
Варіанти афікса 1 особи множини об’єднуються в чотири
групи: графічно-фонетичні—смьі, -сьмьі, -сьмьі і -сьми,
їх морфологічний варіант -смо (-змо), морфологічні варіанти
-сме (-зме) і -хмьі, -хмо.
Варіанти -смьг і -смо відповідають варіантам -мьі та -мо,
вживаним у 1 особі множини теперішньо-майбутнього часу.
Проте, якщо в XVI—першій половині XVII ст. у кількіс-
ному відношенні афікс -мо домінує над -мьі, то, навпаки,
-смо зустрічається рідше, ніж -смьі. Природно припускати,
що переважання -смьі над -смо пояснюється впливом польсь-
кої мови на українську граматичну систему.
Варіант -сме, -зме поширений у закарпатських рукописах
початку XVII ст., напр.: ... Храмь зме святьій збудовали
(Рапк., 300) \
Вплив польської мови певною мірою відбиває морфоло-
гічний варіант -хмьі, який зустрічається нерідко в тих
самих текстах, що й -смьі, напр.: почалихмьі (Бер., 65) —
почалист>мьі (Бер., 65). Його появу можна пояснити впливом
частки умовного способу бьіхом'ь (колишньої форми аориста)
на особові афікси минулого часу: бьіхом*ь (абьіхом'ь) >
>бьіхмьі (абьіхмьі) >хмьі\ Пор. ще приклади: бьі-сьми ся
не погодили (АЗР, IV, 153), тамєхлш гакь и пєршє всє зась
1 Див. також: Ласло Дзжз, назв, праця, стор. 152. Цікаво
також відзначити, що форма 1 особи множини допоміжного дієслова
есме часто зустрічається в російських північно-західних пам’ятках
(новгородських, псковських, смоленських, полоцьких) у XIII—XIV ст.
і пізніше (див. В. И. Борковский, П. С. Кузнецов, Истори-
ческая грамматика русского язьїка, изд. 2-е, «Наука», М., 1965, стор. 274),
а також у білоруській мові XIV—XVIII ст. (див. «Нарьісьі па гісторьіі
беларускай мовьі», Мінск, 1957, стор. 234).
2 Пор. також: І. Керницький, назв, праця, стор. 194. Гіпотеза
О. Огоновського («Зіікііеп аиГ сієш СеЬіеІе дег гиіЬепізсЬеп ЗргасЬе»,
Львів, 1880, стор. 145), підтримана П. Житецьким (назв, праця,
стор. 69), про те, що форми на -хмьі виникли на базі «/ех смш>, де
І ех (іес) аналогійного утворення до бьіх, не знаходить зараз підтримки.
Вона не пояснює, чому форми з -х властиві тільки 1 особі множини.
На користь походження -хмьі з абьіхмьі промовляє також паралельне
уживання -х'ь и мь у 1 особі множини в формах умовного способу,
засвідчене в Актовій книзі Володимирського (на Волині) міського суду
другої половини XVI ст.: абьіхі) я казаль і поряд: А хотя бьімь хотєл
та ін. (А. С. Колодяжний, До характеристики мови актової книги
Володимирського (на Волині) міського суду другої половини XVI ст.,
«Питання історичного розвитку української мови», X., 1959, стор. 64).
93
вдале нашли (Бер., 65), потьімєхль/ са оуклонйли (Бер., 64),
Гдесблш привітали (Бер., 64) та ін. Наступним етапом
була морфологічна адаптація цього афікса на українському
грунті: -хмьі > -хмо \
Афікс 2 особи множини' виступає тільки в одному ва-
ріанті—стє, напр.: Абьістє пре® чйстость бйли Хоу Мат-
ками (Бер., 59), штосте сльїшали (Пал., 320), абьісте
ходили (Пал., 20) та ін.
У 3 особі однини і множини уживаються нульові афікси.
Саме за цією ознакою форми 3 особи протиставляються
всім іншим особовим формам.
Решта кінцевих морфем дієслова у мові XVI—першої
половини XVII ст. відповідає аналогічним структурним
елементам українського дієслова, що вживалися в поперед-
ньому періоді. Різниця полягає лише в частоті вживання
морфем і подекуди в кількості варіантів.
Афікс зворотних дієслів в основному виступає
у трьох варіантах: с&І-сь, сюї-скі, се/-се.1 2; кожній з цих
пар уже нерідко протиставляється позиційний (фонетичний)
варіант -с.
Уживання варіанта сє/-сє певною мірою локалізоване:
він виступає в документах, що написані в Житомирі,
Луцьку, Володимирі, напр.: напо(л)нившис& (Ж-, 13), се
собрали (Ж., 13), добитеє (АЮЗР, 3/1, 150), але тут же:
справившися (Ж., 61), постановивши ся (Ж., 27), за-
бравши ся (Ж-, 26), ся бавиигь (АЗР, IV, 121) та ін.
На розрізнення варіантів сь/-с& та сю/-сю територіальне
походження пам’ятки не впливає.
Позиційний варіант -с представлений у цей період
досить значною кількістю прикладів: оутішити(с) (ПЄ,
25 зв.), нахиливши(с) (ПЄ, 377), скончались (В., 158) [1],
забавлятис (В., 158) та ін.
В поодиноких випадках передається графічно асиміляція
(с)->(ц) під впливом попереднього (т), напр.: скитаетца
(В., 158).
1 На поширення цієї форми, очевидно, певний вплив справила
польська- мова. Проте вважати її запозиченням з польської (див.
Л. Л. Гумецька, А. І. Жураускі. Гісторьія беларускай літературнай
мови, «Мовознавство», 1968, № 4, стор. 87) немає достатніх підстав, бо
вона може бути і результатом прямого розвитку староруських форм
аориста.
2 Тут не беруться до уваги тексти, в яких при публікації змінено
правопис оригіналу.
94
Середня частота вживання дієслів з афіксом сю/-сю та
його варіантами дорівнює 8,8.
Як і в попередній період/ місце сю ще не фіксоване:
афікс вживається як у пост-, так і в препозиції. Щоправда,
постпозитивне вживання афікса переважає. Так, із 353 зво-
ротних дієслів, що зустрілися в статистично обстежуваних
текстах (на 20 тис. словоформ), 258 мають -сю у постпо-
зиції, 95 — у препозиції. Тобто співвідношення постпози-
тивних і препозитивних зворотних форм в аналізованих
вибірках виражається як 2,8:1.
Афікс інфінітива виступає в трьох морфологічних
варіантах: -ти, -тьі, [-ть, -т], [-чи, -ч]. Морфологічний
варіант -ть має графічний різновид -т, що вживається зде-
більшого тоді, коли кінцева літера, т виноситься над рядок.
Порівняно з попереднім періодом зросла середня частота
інфінітивної морфеми: х= 10,1.
З трьох морфологічних варіантів найпоширенішим' є
перший1. Другий зустрічається спорадично, незалежно від
стилю мовлення, напр.: имать (В., 152), молчать (В. цн., 12),
убить (Розм., 101), бить (Розм., 100) та ін.; варіант -т
найчастіше виступає в діловому стилі: добитеє (АЮЗР, 3/1,
150), бит (АЮЗР, 8/ІП, 217), зна(т} (Ж., 13), би(т)
(Ж-, 13), росказа(т) (Ж-, 43) І ін.
За спостереженнями І. М. Керницького, форми на -ть
частіше трапляються у пам’ятках з Волині, Київщини та
Чернігівщини, рідше—в текстах, написаних у Галичині та
в Молдавії2.
Варіант -чи виступає переважно в тих же дієсловах,
які зафіксовані в мові пам’яток попереднього періоду: речи
(ПЄ, 137 зв., В цн., 12), мочи (ПЄ, 142), спомочи (АЮЗР,
1/1,41). Як свідчать тодішні словники, форми на -чи на
той час були вже даниною традиції, хоч інколи відбивали
й діалектні риси.
Так, у «Лексиконі» П. Беринди3 дієслово речи не наво-
диться; старослов’янська форма рещй тлумачиться так:
мовити слово (стор. 109); що ж до старослов’янського мощй,
то воно також має українські відповідники здужати, змочи
(стор. 65). Вживаність другої форми у тодішніх діалектах
1 Див. також: І. М. К е р н иц ь ки й, назв, праця, стор. 251—254.
2 І. М. Керницький, назв, праця, стор. 253.
3 «Лексикон словенороський Памви Беринди». Підготовка тексту і
вступна стаття В. В. Німчука, Вид-во АН УРСР, К-, 1961.
95
важко заперечувати, бо вони й зараз поширені в багатьох
говірках х. ,
Афікси дієприслівників і активних діє-
прикметників теперішнього часу, як ів поперед-
ній період, виступають у двох стилістичних варіантах: -ч-
і -щ-. Уживання цієї морфеми в XVI — першій половині
XVII ст. помітно зростає: її середня частота = 5,08.
Уживання обох варіантів залежить від мовного стилю.
У мові ділової і художньої літератури майже повсюдно
переважає варіант -ч-. Так, у статистично обстежуваному мов-
ному матеріалі, що репрезентує діловий стиль, зустрілося
56 дієслівних форм із цим афіксом, причому всі* вони міс-
тять варіант -ч-; у вибірках з художньої літератури трапи-
лася 31 форма з варіантом -ч- і жодної з варіантом -щ-.
У полемічній і канонічній літературі варіант -щ- представ-
лений досить широко, але все ж форми з варіантом -ч-
переважають. Вибірки з полемічної літератури містять
42 форми з варіантом -ч- і 21 з варіантом -щ-\ вибірки з ка-
нонічної літератури мають відповідно 34 і 19 форм.
Як і в мові попереднього періоду, дієприслівникові
форми вживаються частіше, ніж дієприкметникові, причому
дієприслівникові афікси в переважній кількості випадків
уживаються після варіанта -ч-, напр.:
коштуючи (В., 42), стараючися (В., 158), ухваляючи (В., 152), не
хотечи (АЮЗР, 8/ІІІ, 217), не вимовляючи (АЗР, IV, 503), «є даючи
(Ж., 13), судячи (ПЄ, 377), поси(л)[а]ючї (ПЄ, 24), рєкоучи (ПЄ, 137 зв.,
138, 139 зв., 244 зв., 246, 230 зв., 378 та ін.), идоучи (ПЄ, 138,
139 зв.), направляючи (У Є Устр., 152) і т. д.1 2
Значно розширилося й коло дієприкметників з афіксом-ч-:
фигуруючего (Пал., 359), варуючих (Пал., 359), хвалячийся (В., 17),
лежачого (В., 42), льжачихі) (Ж-, 61)\ лгжачоую (ПЄ, 440), розум^ю-
чихся (В., 17), прославляючих (В., 17), кличучого (В., 17), блюзнячого
(В., 17) та ін.3
Активні дієприкметники теперішнього часу з варіантом
-щ- здебільшого вживаються як церковнослов’янізми, що не
мають відповідників з варіантом -ч-, напр.: 'имущи (АЗР,
IV, 121), могуще (АЗР, IV, 121), глющи(м) (ПЄ, 25),
1 Ф. Т. Жилко, Нариси з діалектології української мови,
вид. II, «Радянська школа», К., 1966, стор. 93.
2 І. М. Керницький фіксує уживання в цей же час пооди-
ноких дієприслівників з варіантом -щ- (назв, праця, стор. 272).
3 Див. також: І. М. Керницький, назв, праця, стор. 255—256.
96
лжоущей, (ПЄ, ЗО зв.), ал'чоущій (ПЄ, ЗО зв.). Проте
можливі й форми дієприкметників з варіантом -щ-> що є
стилістичними дублетами до відповідних українських з варі-
антом -ч-, напр.: с^ай{ш(ПЄ, 29), прйходьщагд (ПЄ, 27 зв.),
видьщи (В., 158), последующие (В., 158), знаходящаяся,
вступующимся (Пер., 210) та ін.
Афікс дієприслівників теперішнього часу
-а, -а, -яа, що виступає безпосередньо після дієслівних
коренів, уживається так само рідко, як і в попередній період
(його середня частота = 0,22). Як статистично обстежувані
тексти, так і інші джерела, що засвідчують ці форми,
належать або до канонічного, або до ділового стилів: зла
(ПЄ, 24 зв., 25 зв., 26, 26 зв., 27 зв. та ін.), прдповєдаь
(ПЄ, 26), принаглуя (АЗР, IV, 121), оклеветая (АЗР, IV,
121), не престая (АЗР, IV, 121).
Афікс дієприслівників і активних діє-
прикметників минулогочасу -вш-, -вьш-, -вьш-/-ш-
значно розширює межі свого вживання, як територіальні,
так і стильові. Він досить широко представлений у всіх
розгляданих джерелах цього періоду. Порівняно з мовою
XIV—XV ст. його середня частота значно зростає і стано-
вить 4,73.
Як і в мові українських грамот XIV—XV ст., суфікс
-вій-1-ш- виступає переважно в дієприслівниках, напр.:
забавившися (В., 42), згордевши (В., 158), зеретичившися (В., 187),
изрьівши (В., 17), положивши (Пал., 340), преложивши (Пал., 359),
утявши (Пал., 359), давши (Пер., 204), поприятел^вшися (Пер., 204),
пославши (Пер., 210), оукрьівши (В. цн., 11), м^вши (В. цн., 13),
почавши (Рапк., 300), спорудивши (Бер., 58), приготовившись (Бер.,
58), сь памятавши (Бер., 61) і ін.
Дещо зросло і вживання активних дієприкметників мину-
лого часу з цим суфіксом. Поряд з традиційними церковно-
слов’янськими формами типу рбжьшоусь (ПЄ, 23 зв.),
ю в лишаюсь (ПЄ, 24) і под., утвореними від дієслівних
коренів за допомогою колишнього суфікса -'ь-І'ьш- (після
основ на -ііі—]ь), виступають східнослов’янські: рдсві-
тившоу/д (ПЄ, 31), оттолкнувшийся (В., 137), погрязнув-
ший (В., 17), погибшую (УЄ Устр., 151) і под.
Як свідчать наведені приклади, переважає вживання
позиційного варіанта -вш-. І це зрозуміло. Адже ж суфікси
основ інфінітива, за якими йдуть дієприслівниково-дієпри-
кметникові афікси минулого часу, закінчуються на голосну.
7 388
97
Варіант -ш- послідовно вживається в дієсловах IX класу
з нульовим суфіксом інфінітива і коренем на приголосну,
напр.: вл'кзши (В., 42), приведиш (В., 158), вьішедиш
(Бер., 64), нагледишся (Бер., 65), вгледиш (АЗР, IV, 121)
і под. Увагу дослідників привертає той факт, що в цих
утвореннях виступає той самий варіант кореневої морфеми,
що і в формах минулого часу на -л<ь. При цьому кінцеві
[т], [д] кореня перед суфіксом -ш- здебільшого"зберігаються,
але вже трапляються й випадки деформованих кореневих
морфем—без кінцевих [д], [т]; пор. вшодши (АЮЗР, 7/1,77)
і вьішо*іии (ЛУБ, 58, І)1.
Афікс -вь, -в/-©, -т>, що в пам’ятках попереднього
періоду засвідчений лише в кінцевій позиції як суфікс діє-
прислівників минулого часу, у мові досліджуваного періоду
зрідка має ще варіант -в-/-0-, що виступає в членних діє-
прикметниках, напр.: непокоривьіх'ь (АЗР, IV,... 121), не
в^дьій (В., 187), сошеділй (ПЄ, 369). Це відображення ста-
рого протиставлення -вг і -віл- як родових показників, пор.
ст.-сл.: бьів'ьишіа (ж. р.), бьжьіиею (сер. р.), але бьівьій
(ч. р.)2. Українська ділова мова XIV—XV ст. цієї форми
не фіксує,, але- в розгляданий період її зрідка вживають,
як і інші церковнослов’янізми, зі стилістичною метою.
В інших випадках афікс -в'ь, -в/-0, уживається як
дієприслівниковий, напр.: оболеві^., 158), изслепив (В., 158),
прошє(д) (ПЄ, 230), кріс^тйв'ся (ПЄ., 27) та ін3.
Частота вживання цих_ форм порівняно з попереднім
періодом ще зменшується (х=0,15)4.
Афікс дієприслівників теперішнього і ми-
нулого часу, що виступає в кінцевій позиції після діє-
1 І. М. Керницький, назв, праця, стор. 274.
Л Див. «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських
мов», за ред. О. С. Мельничука, «Наукова думка», К., 1966, стор. 241.
3 Приклади дієприслівників із цим суфіксом за іншими джерелами
див. у названій праці І. М. Керницького, стор.-274. '
4 Можна припускати, що занепад дієприслівників з цим суфіксом
у давній українській мові був викликаний тим, що в них, порівняно зі
староруською добою, розвинулося секундарне значення одночасності,
тобто вони стали передавати дії, одночасні з діями, вираженими осо-
бовими формами дієслів (див. V, Вагпеі, Рагіісіріит ргеіегііі асііуі
І. - зіоуєз песіокоцауусії V гизііпе, „РЬі1о1о£іса Зиррі.—-Зіауіса Рґа^епзіа”,
І., 1959, стор. 171). У зв’язку з цим значення передування дії закрі-
пилося за формами на -віи-и (-иі-и), а значення одночасовості стали
передавати форми на -ч-и. Дієприслівники на -в'Б, -в/о, -•& виявилися
зайвими.
98
прикметниковотдієприслівникових морфем, має в основному
ті ж варіанти, що були властиві йому в попередньому
періоді: -п, -ї, -ь/, [-є]. Не засвідчені лише варіанти -о та
-0, що може промовляти за більшу унормованість літера-
турної мови XVI—'Першої половини XVII ст. від мови
ділових пам’яток XIV—XV ст*
Частота вживання цих афіксів порівняно з попереднім
періодом значно зростає (х=7,60).
Найпоширенішим лишається традиційний варіант-и, напр.:
коштуючи (В., 42), будучи (В., 187), зводячи (Пал., 319), прокладаючи
(Пал., 339), виражаючи (Бер., 64)„ закриваючи (Хр, п., 76), ся ляка-
ючи (Хр. п., 76), варуючи (АЗР, IV, 154), «є даючи (Ж-, 13), имаючи
(Ж., 3), т&гноучи (ПЄ, 440), оучачи (ПЄ, 370), с^д&чи (ПЄ, 377),
плачоучи(с) (ПЄ, 25), мбвьчй (ПЄ, ЗО, 141, 244 зв.); влізши (В., 42)
та ін.
У «Пересопницькому євангелії» досить часто трапляються .
традиційно-графічний варіант -і* та традиційно-морфологічний
варіант -є, напр.: рекучі (439 зв.), взнавші (449 зв.), пбсьі-
{л){а]ючї (24), глюще (23 зв.), исп6відающе(2& зв.), па(д}ше
(24 зв.)', пришє(д)шє (24 зв.), шє(д)шє (24) та ін. Ці форми
зустрічаються і в інших пам’ятках конфесіонального змісту1.
Графічний варіант -6/, що відбиває справжню вимову
афікса дієприслівників теперішнього і минулого часу, зуст-
річається переважно , у тому стилі, який найменше зв’яза-
ний з церковнослов’янськими традиціями і допускає най-
більші вільності стосовно існуючих на той час норм,—
у стилі'ділової літератури, напр.: почоншьі (АЮЗР, 1/1,141)»
паметаючьі (АЮЗР, 1/1,39) служечьі, ставечьі (АЮЗР»
1/1, 33), напоминаючьі, видячьі (АЮЗР, VII/!,65) та ін/
Але оскільки літерою и в цей період передавалася і фонема
[и] і фонема [і], то заміна двофункціональної літери и
однофункціональною обмежується, очевидно, лише докумен-
тами з певних канцелярій.
Афікс пасивних дієприкметників теперіш-
нього часу -м-/-ом- зустрічається спорадично в окремих
джерелах. Його середня частота дорівнює 0,22. Поява дру-
гого варіанта афікса—ом- пояснюється тим, що в текстах
трапляються поодинокі церковнослов’янізми, у яких варіант
кореня в теперішньому часі закінчується на приголосну,
пор.: неосвЬти-лі-ую (В., 42), непостижи-лі-ьій (В., 17),
1 І. М. Керницький, назв, праця, стор. 277.
7*
99
спасае-ж-ьіх (В., 158), некончає-ж-ое (Луб, 10, І)1, але зов-ож-
чая (В, 158), вед-ож-ьіхь (АЮЗР, 3/1, 149), зов-ож-ьій (АЗР,
IV, 121). Словоформи, у яких афікс -м-/-ом- виступає не
після суфікса дієслівної основи, напр.: /л/х-а-ти, але рух-
ом-ая (АЮЗР, 3/1, 150),—дієприкметниками не вважаються.
Афікс пасивних дієприкметників мину-
-Н-, [-НН-1/-ЄН-, -АН-, -ОН-, [-ЄНН-1
лого часу ---------------------------—------і в розгляда-
ний період належить до найчастотніших дієприкметнико-
вих афіксів (х 7,40).
Варіанти цього афікса, як і в XIV—XV ст., розрізня-
ються позиційно (за морфологічними й фонемними ознаками)
і стилістично.
Морфологічними варіантами є -н- (та всі інші його фоне-
тичні й стилістичні різновиди) і -т-. Останній виступає
лише після двофонемних кореневих морфем на голосну. До
них належать морфеми -бьі-, -ли-, -или-, -ча-, -ю-(-ню-), -кля-,
-ви-, -крьі-. Напр.:
забитому (УЄ, 13174, 135)2, облитихь (АЮЗР, 7/1, 79), нє ши-
тиме (ПЄ, 439 зв.), подшитий (АЮЗР, 3/1, 150), початеє (АЮЗР,
8/Ш, 217), <л(т)ю(пї) (ПЄ, 139), приняпгь (АЮЗР, З/1, 149), нє понллпо
(В. цн., 13), вньлпи (Бер., 16), взятую (Пал., 360), проклятую (Пан.
Рог., 24), повитий (Бер., 64), прикритеє (Бер., 61) та ін.
Після інших кореневих морфем виступають 'варіанти -н-,
[-як-] (після голосної) та -єн-, -ак-, -он-, [-єни-] (після при-
голосної). Пор.:
испьітан (В., 42), звань (Рапк., 300), основан (В., 187), подано
(Пал., 320), названа (В., 187), припоясань (Пан. Рог., 24), пріймовано
(АЗР, IV, 154), побрано (Ж-, 13) і зоставлений (АЮЗР, З/1, 149),
оуздоров'лєнь (ПЄ, 229 зв.), розділень (ПЄ, 142), (асоуж^дєнии (ПЄ,
228 зв.), рушений (УЄ Устр., 78) та ін.
Оскільки афікси дієслівних основ переважно закінчу-
ються на голосну, то природно, що повсюдно в текстах
переважає афікс -н-.
Варіант -&н- є графічним. Він представлений поодино-
кими випадками: прєзр&ньїй (В. цн., 10).
Варіант -он- за всіма ознаками є фонетичним. Він висту-
пає після шиплячих приголосних та/р/, як правило, в на-
голошеній позиції, напр.: преречоньїе (АЮЗР, 3/1, 149),
поприсяжоньїлсь (АЗР, IV, 153), осажоного (АЮЗР, 1/1,96),
1 Приклад узято з названої праці І. М. Керницького, стор. 259.
2 Т а м же, стор. 263.
100
ювороньї (КА, 622) та ін. В інших випадках уживається
варіант -єн- (причому, не тільки в галицьких та молдав-
ських пам’ятках* 1, а, як свідчать наведені далі приклади,
і в джерелах іншого територіального походження): зеретиче-
ньій (В., 187), розсаженьї (В., 42), розрФлиеньїх (В., 42),
понижен (В., 187), скаржено (Пер., 210), зр&жєньїй (В. цн.,
11), нє зличєноє (Бер., 62).
Варіанти -нн-/-єнн-, як данина церковнослов’янській
традиції, уживаються в усіх стилях, найчастіше —в кано-
нічному і полемічному. Вони виступають у тій же позиції,
що й варіанти -н-І-єн-, за винятком коротких дієприкметни-
ків чоловічого роду, напр.:
пофальшованная (В., 158), именованнмй (В., 187), реченному (В., 17),
потаенную (Пер., 211), названими (Пал., 359), заповеданного (Слово,
145), умиленими (Слово, 101), кованнмй “(Пан. Рог., 24), наостреннмй
(Пан. Рог., 24), данною (АЗР, IV, 153) та ін.
В тих випадках, коли в дієприкметнику немає інших
афіксів церковнослов’янського походження, він може ужи-
ватися і з варіантом -н-І-єн-, напр.: наполненньїми (В., 42)—
пополненьїй (Пал., 319), основанна (В., 158) — основана
(В., 187), вьішенаписанноі (&ЗР, IV, 153) — написано (ПЄ,
24, 28 зв., 228) та ін.
Парадигма особово-часових афіксів аориста,
запозичуваних з церковнослов’янської ’ мови, безперечно не
зазнала в XVI—першій половині XVII ст. якихось змін.
У статистично обстежуваному матеріалі зустрілося 15 форм
аориста, серед яких переважають форми 3 особи однини.
Приклади: біх-ь (АЗР, IV, 121), благовдлих'ь (ПЄ, 27 зв.),
написа (В., 152), рече (В., 17), рєчє (Пб, 27 зв.), проценті
(АЗР, IV, 121), гла (ПЄ, 27 зв.), поидоша (ПЄ, 24), оувй-
діша (ПЄ, 29). Середня частота вживання цієї форми =
= 0,38, тобто вища, ніж у попередньому періоді. Проте основ-
на маса прикладів припадає на «Пересопницьке євангеліє»,
де в перекладі зберігається багато особливостей — серед них
і граматичних — церковнослов’янського оригіналу2 з..
1 Див. І. М. Керницький, назв, праця, стор. 261.
2 Форми імперфекта- зустрічаються ще рідше. їх подекуди уживає
І. Вишенський, трапляються вони й в учительних євангеліях (див.
І. М. Керницький, назв, праця, стор. 200). Причому особові
і часові форми імперфекта вживаються інколи неправильно. У зв’язку
з. цим при аналізі морфемної структури українського дієслова в цей
період форми імперфекта до уваги не беруться.
101
Афікс минулого часу, як і в попередній період,
виступає у вигляді трьох позиційних варіантів: /-о-.
Як бачимо, і кількість, і якість варіантів цього афікса
лишилася тією ж, що й раніше. Він належить до найчас-
тотніших дієслівних афіксів (х==31,55).
Порівняно з попереднім періодом зростає кількість
варіантів -в- та -в-1 у формах чоловічого роду: вьторгся
(В.г 187), рек (В., 17), прос'терь (ПЄ, 140 зв.), повркг'ь
(ПЄ, 230 зв.); солгав (В., 152), вторгнувся (В., 187), по-
мислива (Слово, 145), да(в) (Ж., 13) та ін.2 Цікаво від-
значити, що поширення варіантів -0/-^, -в та -0-/-Я- відбу-
вається одночасно. Цю особливість відзначав ще В. Сімович3 4,
пояснюючи на цій підставі аналогійне виникнення -<?т>
у формах минулого часу під впливом дієприкметникових
форм на -в. Але як доводить матеріал і цього, і
попереднього періоду, форми дієприслівників з афіксом
-0/-в*д, -в уживалися на той час уже рідко і виступали
переважно стилістичними варіантами поширених форм з афік-
сами -ш-/-вш-. Зважаючи на цю стилістичну неспіввіднос-
ність обох афіксів (—/-0- та -0/-в-ь, -в), навряд' чи можна
припускати тут якісь аналогійні процеси у розвиткові кож-
ного з них. .Швидше можна пристати до думки тих дослід-
ників, які обстоюють фонетичне походження варіанта -в-
(л > в)
1 П. Г. Житецький допускав неточність, твердячи, що -в. на місці
-ль вперше зустрілося в «Лексисі» Зизанія 1596 р. (П. Житецкий,
назв, праця, стор. 87). Приклади такої заміни траплялися й раніше
(див. стор. 48).
2 Приклади з інших пам’яток див. ще: С. П. Бевзенко, Істо-
рична морфологія української мови, Ужгород, 1960, стор. 314, а також
у названих працях І. М. Керницького (стор. 205, 210—213) і Ласло
Деже (стор. 152—153).
З В. С і м о в й ч, Поява со (а) після голосних у формі минулого
часу чол. роду однини українського дієслова типу: читав (суіаи),
знав (гпай), «II ті^бгупагобо^у г]’агсі зіа^ізіб^ (П1о1о£О№ зіо^іапзкусй).
геїегаібч¥, Зексіа І. Л^гукогпа^зіто», АУагзга^а, 1934, стор.
114—116.
4 А. А. Потебн&рО звукових особенностях русских наречий,
«Филологические записки», Воронеж, 1865, стор. 135; Е. О^опо^зкі,
8ІШІІЄП аиї бет (ЗеЬіеіе бег гиіЬепізсІїеп ЗргасЬе, Львів, 1880, стор. 68;
А. И. Соболевский, ' Лекции . . , стор. 124; А. А. Шах матов,
Очерк древнейшею периода истории русского язьїка, «Знциклопедия
славянской филологии»,,вьіп. XI, Пг., 1915, стор. 307—309; Є. Тим-
102
Найпоширенішим варіантом у цей час був -л-. Дистри-
бутивне оточення варіанта -л- порівняно з попереднім періо-
дом дещо змінилося. Як уже відзначалося, виникли особові
форми минулого часу, у яких афікси -елгд,- -ш; -ом^І-мл^
-м та інші виступають після афікса минулого часу. Крім
того, значного поширення набули форми активного дієпри-
кметника минулого часу, що творяться за допомогою афікса
-л- і відмінкових закінчень дієприкметника, напр.: зб^сккльїй
(В., 187), прилегльїх'ь (Пер., 2П), пришльїй (Пер., 211),
нє&беиїлз™ (В. цн., 9), припалую (В. цн., 12), оупадльїй
(Бер., 65), згиноулую (Бер., 65) та ін.
Родові афікси дієприкметників і форм мину-
лого часу -ьій, -ИЙ/-И/-0, -ь —ага, -а а/-а—оє /-о, як і ра-
ніше, є високочастотними. їх коло розширилося внаслідок ви-
никнення активних дієприкметників минулого часу. У кореляції
членних і нечленних родових форм сталися певні зрушення:
нечленні форми поступово закріплюються за особовими фор-
мами минулого часу, а членні — за дієприкметниками. Таким
чином, на цей період припадає початок розподілу родових
афіксів на дві парадигми: власне родову парадигму -0, -*&,
-ь—а—о і дієприкметникову родову парадигму -ий, -ьій, -їй —
-аю, -а& — -об, що відтепер розглядатиметься як частина
іменної парадигми дієприкметників.
Афікси парадигми -0, -*&, -ь — -а —-о характеризуються
високою частотою вживання (х=23, 85), причому найуживані-
шим є афікс чоловічого роду -0, -*&, -ь. Безперечно, в опи-
суваний період варіанти -0, -ь є чисто графічними, що
доводять приклади: могл (В., 42) —моглт> (В. цн., . 13),
вьішол (В. цн., 9) — вьішоль (ПЄ, 138), виділ (В.-,, 42) —
виділи (ПЄ, 27 зв.), бьілі> (Пал., 319) — бьіль (ПЄ, 25,
137, 137 зв., 247, 244 зв., 260 та ін.) і т. д.
Ці ж варіанти виступають і в коротких формах пасив-
них дієприкметників: основин (В., 187), назван (В. 187),
(ПЄ, 139); пршіоясан'ь (Пан. Рог., 24\ уписані)
(АЮЗР, 3/1, 149), принят/ь (АЮЗР, 3/1, 149); в7)вв(д)єнь
ченко, Історія українського язика, вид. II, 1930, стор. 183—184;
«Курс сучасної української літературної мови», за ред. Л. А. Булахов-
ського, т. І, К., 1951, стор. 476; О. Безпалько, М. Бойчук,
М. Жовтобрюх та ін., Історична граматика української мови,
К., 1957, стор. 159—161; І. М. Керницький, назв, праця, стор.
207 та ін.
103
(ПЄ, 27 зв.), мболочєнь (ПЄ, 247), оуздоровлень (ПЄ, 245)1
та ін.
Афікси коротких форм жіночого і середнього роду варі-
антів не мають.
Афікси множини дієприкметників і форм
.. . -ЬІЄ
минулого часу -ьіи, чи/-— протиставля-
ються родовим афіксам як виразникам однини. Афікси двоїни
поза особовою парадигмою теперішньо-майбутнього часу не
засвідчені2.
Як і родові, афікси множини розпадаються на дві групи,
функції яких у цей період розподіляються уже досить чітко:
, . .. , -ЬІЄ
афікс ~ьш, -ш/--гт- виступає переважно в дієприкметни-
-иє, ~іє
ках, афікс — у формах минулого часу особових дієслів.
Середня частота афікса — дорівнює 10,78.
Функції варіантів -и та -ьі не можна назвати чисто гра-
фічними: варіантові -и віддається перевага у формах мину-
лого часу особових дієслів, варіантові -ьі — у наз. відмінку
множини коротких дієприкметників, напр.: варили (Пал., 320),
утаили (В., 158), міли (Пер., 210), бьіли (Бер., 59), отво-
дили (Хр. п., 76), збирали (Пан. Рог., 27); сочиненньї (В., 152),
уважаньї (Пал., 341), вьісаженьї (АЗР, IV, 153), позаби-
ваної (Ж., 61), искоушєньї (ПЄ; 27 зв.). Однак не мало
трапляється й таких прикладів, коли -и виступає в дієприк-
метниках, а -ьі — у формах минулого часу особових дієслів:
збудована (Пал., 360), поганбени (Пан. Рог., 25), насьічєни
(ПЄ, ЗО зв.), послани (ПЄ, 245); по(с)нульі (Ж., 13) та ін.
Іменні (відмінково-числові) афікси входять
до складу трьох парадигм: чоловічо-середнього роду однини,
жіночого роду однини і парадигми множини.
Афікси однини чоловічого і середнього роду:
І. (наз.) -ьіи/-ий,--ій-оє, -єє. любимьій (В., 158), неусьіпающий
ДВ., 42), хотящій (Пал., 360) — учиненное (Пал., 341), стоящее
(В., 187);
2. (род). -ого/-єго, [-аго], [-а]: заказаного (Розм., 145), заказаннаго
(Розм., 145), оуздоров'лєн'на (ПЄ, 245 зв.);
1 Часте вживання коротких форм пасивних дієприкметників фік-
сується у закарпатських текстах (див. Ласло Д з ж з, назв. Драця,
стор. 155).
2 Пор. І. М. Керницький, назв, праця, стор. 218.
104
3. (дав.) -ому/-ему, [-оу]: виш'ьменованому (АЗР, IV, 503), рожьшоусь,
(ПЄ, 23 зв.);
4. (знах.) як називний або родовий;
5. (ор.) -ьімь, -ьім/-имь, -им, -ім: набудованими (Пал., 340), (абнажоним
(Б. цн., 11), будучими (АЮЗР, 3/1, 149), глщи(м) (ПЄ, 25), нєоугасак-
щі(м) (ПЄ, 27);
6. (місц.) -омь, -ом: на учиненому (Пал., 360), в?> идучо(м) (Ж-, 28).
Афікси однини жіночого роду:
1. -аіа, -ад: ювл'ьшакісь (ПЄ, 24), пофальшованная (В., 158), мальванаь
(Ж., 43);
2. -ой, -о£/-€и, -є£, [-ія]: будучой (Ж-, 61), вьішеписанноіь (АЗР,
IV, 153), л1жоущей (ПЄ, ЗО зв.), грядущія (Пер., 211);
3. -ои/ -еи1
4. -ую, [-у]: несв^тимую (В., 42), збудовану (Пал., 360);
5. -ою: данною (АЗР, IV, 153);
6. -ои: в писанои (Пал., 358).
Афікси множини:
1. -ьіє/-иє, [-ьіи, -на,-їй]: реченньїе (В., 158), последующие (В., 158),
с'ькроушєіЩньї^ (ПЄ, 228 зв.), влословящіи (Пал., 318), помгнгньїи
(Ж-,61);
2. -нхь, -ьіх/-ихь, -их; споряженьїх'ь (Пал., 341), разріьіиеньїх (В., 42),
біьглих'ь (Розм., 143), противящихся (АЗР, IV, 502);
3. -ьімь,-нм/-имь,-им: будучими (АЗР, IV, 502), названим (Бер., 61),
вступующимся (Пер., 210);
4. як називний або родовий;
5. -ьіми/-ими: наполненними (В., 42), належачими (АЮЗР, 8/ІП, 216);
6. -нхь/-их'ь: лгжачих'ь (Ж-, 61).
Середня частота вживання відмінкових афіксів дієпри-
кметника становить 7,07. Порівняно з попереднім періодом,
спадає вживаність відмінкових закінчень церковнослов’ян-
ського походження. І все ж, навіть усупереч приписам
граматики М. Смотрицького, у цей період продовжують ще
вживатися відмінкові форми коротких дієприкметників,
у тому числі й в атрибутивній функції2.
Афікси наказового способу -и/-ь,-о, -ь—
/-о- утворюють парадигму, що складається з двох членів:
афікса однини і афікса множини. На відміну від поперед-
нього періоду, афікс множини відрізняється від афікса
однини не лише позиційно, а й матеріально.
Афікс однини складається з двох позиційних варіантів:
афікс -и (у ненаголошеній позиції після голосного—й)
1 Див. С. П. Бевзенко, Історична морфологія.., стор. 266—267»
2 Див. П. Житецкий, назв, праця, стор. 34.
105
завжди виступає в дієсловах І—III, IX, XI класів, напр.:
ляментуй (Розм., 101); ведай (В., 138), виймай (В., 187),
вьіпущай (Розм., Л01), почекай (ПЄ, 27), не с^г рішай (ПЄ,
378); умри (В., 42), иди (ПЄ, 25 зв., 378), прійди.(Т\&, 245),
не бойся (В., 158), біжи (Розм., 100, ПЄ, 24 зв.) та ін.
У дієсловах V, X і XII класів флексія -и виступає в тому
разі, коли в основі інфінітива цаголос падає на голосний
тематичного суфікса, напр.: отогнати— отжени (В.~, 187),
показати — покажи (В., 17), брати — бери (Інт., 37), ио
кати—ищи (ПЄ, 29 зв.); излічйтис^— излічис& (ПЄ, 229),
поустйтись — поустиак (ПЄ, 28) та ін. Відхилення трап-
ляються рідко і сприймаються як вплив церковнослов’янської
мови, наприклад, вери (Інт., 38). У решті випадків’висту-
пають варіанти -0, -6, напр.: плакати — плач'ь (Розм.,
101), соизвблити — соизволь (Розм., 101), рачити — рачт>
(Розм., 101), обачити — обачк (Хр. п., 74) і под.
У дієсловах VII—VIII класів варіант -и вживається
тоді, коли корені цих дієслів закінчуються на приголосну,
напр.: ся верни (Інт., 37), оумолкни (ПЄ, 230 зв.). Коли ж
кінцевою фонемою кореня є голосна, то в 2 особі однини
наказового способу виступає варіант -ь, напр.: стань (Хр.
п., 74), встань (ПЄ, 24 зв., 25 зв., 137 звч 138) та ін.
В атематичних дієсловах після приголосних звичайно вжи-
ваються варіанти -0, -б1. Проте не виключена й поява
у цій позиції під впливом церковнослов’янської мови ва-
ріанта -и. Пор.: боудь (Бер., 65), але буди (Пан. Рог., 24).
Після голосних уживається -й: дай (Інт., 36).
Уживання варіантів афіксів наказового способу в мно-
жині обумовлене їх відповідниками в однині. Якщо в однині
виступає варіант -0 або -й, то він зберігається і в множині,
напр.: радоуйм&сь (Бер., 28), співайте (Бер., 59), Юда-
вайтє (Бер., 59), стойте (Бер., 61), ся покланяйте (Пан.
Рог., 25), визнавайте (Пан. Рог., 25), познавайте (Пан.
Рог., 27), ся присмотруйте (Пан. Рог., 27) та ін.
, Афікси наказового способу однини, що виступають у ви-
гляді варіантів -ь, -г, -0, у множині, як правило, також
зберігаються, напр.: боу^те (Бер., 61), повіжте (ПЄ, 24)
і под,
Афіксові -и у множині відповідає афікс -і-, характер-
ний для дієслів усіх Жласів, крім І—IV: пои (ди) (ПЄ,
1 С. П. Бевзенко («Історична морфологія...», стор. 333) зазначає,
що атематичні дієслова мали флексію -ь в 2 особі однини наказового
способу уже в найдавніші часи.
106
441 зв.) — поидіте (ПЄ, 246 зв.), оучини (ПЄ, 229, 245) —
учиніте (Пан. Рог., 26); пор. ще: подносімо (Бер., 59),
виходімо (Бер., 59), хотімо (Бер., 59) і под.
Отже, в матеріальному вираженні афіксів наказового
способу однини й множини е певна специфіка. Якщо число-
вим показником у наказовому способі, утвореному з допо-
могою афіксів -г, -0 (-й), виступають особово-числові
афікси -мо і -те, (їх наявність указує на множину, а від-
сутність— на однину), то афікс -и має корелятив -і-, що
поєднує в собі і значення наказового способу, і значення
множини. Правда, в цей час трапляється вже чимало при-
кладів утрати кінцевої [е] в афіксі 2 особи множини: за-
мість -те виступає -т/ь або -ть1, що свідчить про початок
диференціації особових афіксів теперішнього часу і наказо-
вого способу в цій формі.
Афікси наказового способу у текстах XVI — першої по-
ловини XVII ст. трапляються не часто. У юридичних доку-
ментах їх майже немає. В інших стилях вони вживаються
приблизно однаково. Середня частота імперативних морфем
дорівнює 3,55.
Афікси, вживані в особовому значенні, кіль-
кісно й якісно мало відрізняються від тих, що характери-
зували попередній період: -0/ -мь, -мь, -м, -ми, —ш, -шь,
-шь, [-ши]/ -СЬ, -СИ-----ТЬ, [-ТЬ, -Т] /-0----МО, -МО), [~МЬІ,
-ми], [-мь, -м, -мь]—те—ть, [-ть, -т]. Наіір.:
мозлю (В., 42; Пал., 318, 340), отпов^даю (В., 187), приступую
(Пал., 340), прошу (В., 187), вспоминам (Хр. п., 75); придамо (Пал.,
319), єсмь (В., 158; Слово, 145), есми (В., 17, 158), мам (Інт., 38);
учиш (В., 42), маєш (В/, 152); можешь (В., 158); маешь (Пан.
Рог., 24); ищеши (АЗР, IV, 121), седиши (В., 42), пьипаеши (В., 42);
еси (В., 42, 158; Пан. Рог., 24; АЗР, IV, 121; ПЄ, 24, 27 зв., 28, 141,
246 зв., 244 зв.); есь (В., 17), есь (ПЄ, 229);
єсть (В., 158; Пал., 320; Пер., ,204), радить (В., 152), видить
(В., 187), нє віьсть (Слово, 144), Поведаєть (ПЄ, 29 зв.); не оуйдєіт
(В. цн., 13), можете (Бер., 59)., владаепть (Хр. п., 75), в^дагт'ь (Ж-,
26); об^цует (Пал., 340), знайдеш (В., 42), допускає(т) (Ж-, 61),
маг(т) (Ж., 43); ма (ПЄ, ЗО), буде (Пан. Рог., 27), пан^є (Пан.
Рог., 26), може (Пан. Рог., 27), ратув' (Пан. Рог., 26), вийде
(Рапк., 300);
маємо (АЗР, IV, 154), об'^цуемо (АЗР, IV, 154), єсмо (АЗР,
IV, 121); имамьі (ПЄ, '26 зв.), есмьі (Рог., 25), єсмй (ПЄ, 25, 245);
полегаем'ь (Пал., 341), віьруем'ь (Пал., 319), маемі) (АЗР, IV, 153),
в*ьдає(м) (ПЄ, 320); тжидаємь (ПЄ, 246 зв.);
1 С. П. Б е в з е н к о, назв, праця, стор. 337.
107
соудите (ПЄ, 378 зв.), есте (ПЄ, 31, 138, 139 зв., 246 зв., 247,
379), найдете (ПЄ, 24), оузрите (ПЄ, 370 зв.), мислите (ПЄ, 137 зв.),
речете (ПЄ, 229), поид^те (ПЄ, 246 зв.), ропоч^>те (ПЄ, 368 зв.),
веселитесь (ПЄ, ЗО зв.), покайтесь (ПЄ, 29), оуготовайтє (ПЄ, 26),
маєте (ПЄ, 379 зв.), нє можете (ПЄ, 379), знаєте (ПЄ, 378 зв.);
прагнуть (В.; 158), суть (В., 152, 187, Пал.,' 320, 341, Пер.,
205), вид ять (Пан. Рог., 25), в'стають (ПЄ, 247), живоуть (ПЄ, 247);
научають (Пал., 341), ставять (Хр. п., 76); волочат (В. 42), вовут
(В., 187), волокут (Пал., 319), берут (Пал., 320), проквитают
(В. цн., 8), минают (В. цн. 11) і т. д.
До наведеної ^вище парадигми особово-часових афіксів, вживаних
в однині й множині, слід ще додати афікс двоїни -та, що зрідка
виступає в канонічних текстах, напр.: идіьта (ПЄ, 29).
Незважаючи на незначні зміни в арсеналі особово-часо-
вих афіксів описуваного періоду порівняно з попереднім,
впадає в око три нових явища: 1) рівномірніший розподіл
у текстах усіх особових морфем; 2) слабша пов’язаність
окремих варіантів того ж самого афікса з територіальним
походженням пам’ятки; 3) активізація деяких варіантів,
що в попередній період виступали як оказіональні.
Якщо в попередній період форми 2 особи однини, і особ-
ливо множини, представлені поодинокими прикладами, то
тепер вони є звичайним явищем, особливо в текстах ху-
дожньої, полемічної і канонічної літератури. Це позначає-
ться на відносному зниженні частоти вживання інших осо-
бово-часових форм.
В цілому ж особові форми теперішнього і майбутнього
простого часів в аналізованих текстах мають значну перевагу
над рештою кінцевих афіксів: х = 29,6.
Поширення окремих варіантів афіксів з певних місцево-
стей на всю територію України пояснюється діянням двох
протилежних тенденцій: проникненням народних форм у пи-
семно фіксовану мову і посиленням орієнтації на норми цер-
ковнослов’янської мови. Прикладом вияву першої тенденції
є вихід форм 3 особи однини, утворюваних за допомогою
нульових афіксів, за межі Галичини й Волині1. Вони трап-
ляються, наприклад, у «Візерунку цнот...», написаному
1 Не можна не зважати й на поширену в літературі думку про те,
що «окремі слов’янські мови, серед них і праруська, дістали від пра-
слов’янської утворення 3 особи однини теперішнього часу без закінчення,—
на тематичну голосну» (С. М. Кульбакин, Украинский язьїк. Крат-
кий очерк исторической фонетики и морфологии, стор. 75; С. П. Б е в-
зенко, Історична морфологія.., стор. 283 та ін.).
108
в Києві (є — В. цн., 9). Характерні вони й для закарпат-
ських текстів1.
Поширеність форм 3 особи однини з нульовим закін-
ченням, характерних для дієслів з голосною /е/ у складі
суфікса основи теперішнього часу, справила вплив і на діє-
слова, що мають в основі теперішнього часу суфікс -и-2.
Протилежна тенденція виявляється у ширшому, порівняно
з попереднім періодом, уживанні церковнослов’янського ва-
ріанта -іии—афікса 2 особи однини3. Пор. седиши (В., 42),
гльїтаеили (В., 42), впадаеиш (В., 17), приткнєши (ПЄ, 28)
і под. З огляду на те, що афікс -ши вживається паралельно
з його варіантами -ш'б, -шь, -щ, причому переважно в ре-
лігійних текстах і в тих авторів, які послугуються й іншими
церковнослов’янізмами, є підстави припускати, що в XVI —
першій половині XVII ст. цей афікс вживався уже тільки
з стилістичною метою.
Основним варіантом афіксів 3 особи однини й множини
повсюдно виступає 4, що раніше переважав тільки в мол-
давських грамотах. Тепер він стає панівним навіть у текстах
з території Волині, тобто там, де раніше його взагалі не фік-
сували, напр.: кому того будептьпотреба ведати(АЮЗР, 8/Ш,
216); которьій такь вь собе маепть (АЮЗР, З/1, 149); але: ко-
торьій листь так ся в собе маеть (АЮЗР, 8/111, 216). Щодо
причин поширення цього варіанта, то вони, очевидно, перебу-
вали в тісному зв’язку з* фонетичним процесом ствердіння [т]
в афіксах 3 особи однини й множини, що знайшов відбиття
в документах уже XV ст. Можна припускати, що ця фоне-
тична закономірність, характерна насамперед для народних
говорів Галичини, стала згодом панівною в літературній
мові. Це можна зрозуміти, якщо взяти до уваги роль Львова
в українському книгодрукуванні тих часів, а в зв’язку з цим
1 Ласло Дзжз, Очерки по истории закарпатських говоров,
стор. 151.
2 Приклади форм 3 особи однини теперішнього часу без кінцевого
афікса, утворених від дієслів з суфіксом основи , -а-/ —
(типу муси, належи, держи, хвали і под.), наведені з названої праці
І. М. Керницького, стор. 189—190.
3 Див. А. Соболевский, назв, праця, стор. 157.
4 Досліджуваний матеріал не дає змоги підтвердити спостереження
І. М. Керницького, нібито флексія -ть і в цей період повсюдно пере*
важає (назв, праця, стор. 184).
109
і авторитет культивованих тут форм. Формі на -т/ь відда-
валася перевага і в тодішніх граматиках. . Так, М. Смот-
рицький, орієнтуючись на західні українські говірки, освя-
чував її в своїй «Граматице словенской» як своєрідну норму1.
Отже, є всі підстави приєднатися до думки, що форми на
-т/ь—східнослов’янський новотвір, який виник не раніше,
ніж у XIII ст.2, і став у XVI—XVII ст. панівним в укра-
їнській літературній мові.
Змінилося співвідношення в частоті вживання варіантів
афікса 1 особи множини. Найчастотнішим стає варіант-жо, що
поширений по всій території України і виступає в пам’ят-
ках усіх тодішніх функціональних стилів3. Варіант - лга, -м,
якому в попередній період віддавалася абсолютна перевага,
відходить на периферію системи. Він також уживається
в усіх стилях, зокрема досить часто в ділових документах,
без якогось певного стилістичного навантаження, але трап-
ляється тепер значно рідше4. Варіант -мь зустрічається лише
в «Пересопницькому євангелії» (серед досліджуваних докумен-
тів), відбиваючи другий південнослов’янський вплив у гра-
фіці. Дієслова з цим варіантом афікса зустрічаються і в ру-
кописних учительних євангеліях XVI ст., напр.: нехочемьсь
оу них оу3нати (УЄ, 31, 81 зв.)5. Його можна кваліфіку-
вати як графічно-стилістичний. Відмінну роль відіграють
варіанти -да, -ми, Вони зрідка виступають у релігійній і ді-
1 Див. ҐЬ Жйтецкий, Очерк литературной истории.., стор.
103—104. ( .
й Див. А. И. Соболевский, Лекции.., 159—160; Н. Д у р н о в о,
Очерк истории русского язьїка, М.—Л., 1924, стор. 315—316; Л. А. Б у-
лаховский, Курс русского' литературного язьїка, .т. II, Ю, 1953,
сїор. 194 і далі; С. Обнорский, Образование глагольньїх форм
З лица настоящего времени в русском язьіке, «Извест’йя АН СССР»,
ОЛЯ, 1941, №3, стор. 29—48; П. С. Кузнецов, К истории форм 3-го
лица настоящего времени глагола в русском язьіке, «Зіауіа», 1. XXV,
8. 2, Прага, 1956, стор. 175—183; С. П. Бевзенко, Історична
Морфологія.., стор. 277 та ін.
3 Див. І. М. Керницький, назв, праця, стор. 132.
4 Цілком імовірно, що уживання варіантів -мо та -м, як і в су-
часній мові, залежало від ритміко-інтонаційних особливостей. П. С. Куз-
нецов припускає наявність такої ситуації уже від початку появи обох
форм у праслов’янській мові: «Наявність паралельних форм з -ь і з -о
може пояснюватися тим, що перші початково виступали в абсолютному
Кінці (перед паузою), а другі—в тісному поєднанні дієслівної основи
з наступними словами...» (В. И. Б о р к о в с к и й, П. С. К у з н е ц о в,
Йсторическая грамматика русского язьїка..*, стор. 274). Пор. також:
«Нарьісьі па гісторьіі беларускай мовьі», Мінск, 1957, стор. 294.
і Див. І. М. Керницький,* назв, 'праця, стор. 192.
110
ловій літературі як данина церковнослов’янській традиції.,
їх місце в системі варіантів морфеми зі значенням 1 особи
множини можна - визначати як морфологічно-стилістичне.
Окремо треба згадати цро вживання варіантів -ми, -ми
у формі 1 особи множини від дієслова бити. Тут вони ви-
ступають значно частіше, ніж в інших дієсловах і, здається,
не відіграють ніякої стилістичної ролі \ Досить сказати,
що на 20 тис. словоформ у статистично обстежуваних тек-
стах трапилося 5 форм дієслів 1 особи множини теперіш-
ньо-майбутнього часу, на -жь/, -ми і серед них 4 — це форми
дієслова бити* 2.
Характерно, що варіант -ми містять переважно також:
скорочені форми, напр.: и всЬхь бовіьмь збавеню словомь
и писмомь повиннисжь/ чинити старане (Пал., 319); Абьі нась
за упорньїхь не внималь, освідчити віру и правду свою
повиннихжь/ (Пал., 319) і под. Як уже згадувалось, ця особ-
ливість може розглядатися і як непрямий доказ впливу
польського -ту на збереження й поширення цих варіантів,
афікса в українській мові.
Статистичні характеристики кінцевих афіксів див. у табл. 5.
§ 22. Суфікси основ. Кількість варіантів основ по-
рівняно з попереднім періодом не змінюється. Що ж до
кількості самих 1 суфіксів, то поряд з 12 попередніми з’яв-
ляється 13-й суфікс -0-/^—^-* що утворився внаслідок кон-
тамінації суфіксів -0-/—^ та -а-/ ~а~. Відбулися також
ПеВНІ ЗМІНИ ЩОДО аКТИВНОСТІ ОКремИХ СуфІКСІВ ОСНОВ у СЛОт
вотворчому процесі.
І клас, як і раніше, складається з двох підкласів*
-ова-/—-^ (після приголосних) і -ва-/^"'(після голосних).
У XVI—XVII ст. з цим суфіксом уживаються насам-
перед ті дієслова, що були характерні й для попереднього
періоду:
вьіписоуе(т) (ПЄ, 140), голдовати (Хр. п., 76), дарую (АЗР,
IV, 503), дароваль (ПЄ, 246 зв.), жаловаль (ПЄ, )40 зв.), имєнуепгь
(Слово, 143), именуепкь (Пан. Рог., 27), мєноуєпгь (Бер., 60), мйлуетк
г3а спостереженнями С. П. Бевзенка («Історична морфологія...»,
стор. 286), форми на -мьі найчастіше виступають саме в атематичних
дієсловах уже в найдавніші часи.
2 Форми минулого часу, у яких особовий афікс також має в своєму
складі морфему -мьі, -ми, тут до уваги не бралися.
Ш
Статистичні характеристики кінцевих афіксів дієслова
Позиція У3_£ X а °х Є
кінцеві -ти, -ТЬІ, [-ть, -т], [-чи, -ч] -а, -а, -аж -ВЬ, -В/-0, -Ь -а/-мь, -мь, -м, -ми—ш, -шь, -шь, [-ши]/-сь, -си—ть, [-ть, -т]/-а —мо, -ма, [-мьі, -ми], [-мь, -м, -мь] тє — -ть, [-ть, -т] -му мєшь мєть, [-мєть] — -мємо, [-мємє] мєтє —муть, [-муть] -€МЬ, -ЄМ/-ОМЬ, -ОМ . 10,1 0,22 0,15 29,60 0 2,62 5,99 0,91 0,40 17,18 0 4,37 0,94 0,14 0,069 2,69 0 0,09 0,182 1,22 0,823 0,178 0 0,45
-мь, -м -С 0 смьі, -сьмьі, -сьмьі, -сьми, [-смо, -змо], [-хмьі, -хмо]—стє 0
передкінцеві -М-/-ОМ- -Н-, [-НН-1/-ЄН-, [-ЄНН-], -ОН-, -АН- 0,22 7,40 31,65 5,08 4,72 0,91 4,17 3,42 3,29 4,59 0,14 . 0,66 0,54 0,52 0,73 1,22 0,178 0,032 0,206 0,300
-т- -л- . ~/-0- -Ч-, [-Щ-] -вш-, -вьш-, -вьш-/-ш-
в обох позиціях -ХЬ/-ОХЬ 0 0 Х-/-ОХ -стє/-осте ша/- оша -и/-ь, -е, -ь—и-/-*Ь-/-0- 0,37 3,55 0,91 4,90 0,14 0,77 0,731 0,424
відокрем- люваний кінцевий СА/-СА, са/-сіа, се/-се 8,8 5,43 0,86 0,1.91
-с
(Пан. Рог., 27), ознаймую (АЗР, IV, 502), показоваль (АЗР, IV, 503),
прїймоуючи (Бер., 63), радуючися (Пан. Рог., 26), росказуепть (Пан.
Рог., 26) і ін.
Проте коло дієслів1 з суфіксом -ова-/ порівняно з по-
переднім періодом значно розширюється (див. табл. 6). Оче-
видно, слід визнати* що на активізацію суфікса мала вплив
польська мова. Немає сумніву, що такі слова, як панує
(Пан. Рог., 26), зопсовати (Пан. Рог.),. потребую (Інт.,
112
Таблиця 5
українській мові XVI — першої половини XVII ст.
Позиція У3—2 X а °х &
-И, -ї, -Н, -Є 7,60 5,22 0,825 0,213
-ьій, -ИЙ/-И/-6, -ь, -ь—аа, -аж/-а—оє/-о 23,85 11,70 1,85 0,152
.. , -ьіє -ЬІИ, -їй/ — /-ЬІ, -и 10,77 8,65 1,37 0,249
-И€, -1€
-ьій, -ИЙ/-ОЄ, -єє—ого/-€го, [-аго], 7,07 4,37 0,69 0,172
[-а] —-ому/-єму, [-оу] і т. д.
36), жартуєш (Інт., 38), пильновали (Бер., 61) і под.,
українська мова запозичила з польської або за посеред-
ництвом польської. Цей же афікс з’являється у багатьох
широко вживаних дієсловах східно- або спільнослов’янського
походження, напр.: ся присмотруйте (Пан. Рог., 27), спра-
вуеть (Пан. Рог., 25), простуєте (Пан. Рог., 25), звіст-
вуючи (Бер., 62), звістовали (Бер., 65), дивую сю (Слово,
144), розмножують (Слово, 143), ні правує^ (В. цн., 9),
вступуєть (В. цн., 9) і под.
Окремі дієслова можуть без зміни значення уживатися
, . , -аю- . -ию-
з двома суфіксами: поряд з -«-/-^-появляється-ова-/-^-,
напр.: оповіддю (Бер., 61), вступуеть (В. цн., 9) та ін.
Особливо помітна активізація суфікса -ова-Г-^ у діє-
"Уе*
словах, що були запозичені українською мовою з французь-
кої і німецької за польським посередництвом, напр.:
будовати (Слово, 145), вбудовано (ПЄ, 230), гамуйте (Пан. Рог.,
27), ся влитуеть (Пан. Рог., 26), корикговбти (Бер., 65), мо(р)дова(л)
(Ж., 13), ратоуючи (Бер., 65), абьісь ратоваль (Пан. Рог., 26), ратуе
(Пан. Рог., 21), пророкують (Слово, 143), оіиацов&ньїй (Слово, 64),
шацует, оферую (АЗР, IV, 503), фундовати (АЗР, IV, 121) та ін.*.
Коло дієслів, уживаних з варіантом -ва-/ — * порівняно
-є-
з попереднім періодом не розширюється. Найчастіше, як
1 Про польське посередництво при запозиченні цих слів українською
мовою див. також: М. Л. X у д а ш, Спостереження над лексичними
полонізмами в українській актовій мові кінця XVI — початку XVII ст.,
«Дослідження І матеріали з української мови», т. III, Вид-во АН УРСР,
К., 1960, стор. 121—139.
8 388 113
Таблиця 6
Частота вживання тематичних суфіксів і атематичних дієслів
в українській мові XVI — першої половини, XVII ст.
Основи] Суфікс Загальна кількість X а сх 8
| тематичні | .-ую -ова-, -ува-/-—- .-ю- -ва-/— -Є- -оваю-, [-иваю-] . ,,-оває-, [-иває-] -ова-, [-ива-]/ — * 1 1 .-ваю- -ва-/ -ває- .-аю-, -аю-, -аю- -а, -а-, -а-/ * -ає-, -ає-, -ає- -Ь-/— -1>є- ,-у-, -ю- . -а-, -и-, -а-/— -є- , -а- . . У -Є; -й- -*ь-/ -Є- ,-ну- -нє- • -е-/Х‘ -є- . /"У> -ю/-а~, -и-, -а- ' -и- а „ . ,-У. -ю/-а-, -а-, -А- -а-, -а-, -А-/ - -и- „ ,-У> -ю/-а-, -а-, -а- *Ь-, -є-, -и- ——-—2 — ’ -и- 4-/Ш1 -и- 256 78 547 75 255 36 63 72 649 843 109 112 1 6,4 1,95 13,67 1,87, 6,37 0,9 1,57 1,80 16,22 21,07 2,47 2,80 \ 0,03 5,53 1,98 5,27 2,46 4,92 0,99 1,22 1,95 10,0 9,86 2,0 3,08 0,012 0,874 0,311 0,833 0,390 0,777 0,156 0,190 0,308 1,58 1,56 0,316 0,48 0,019 0,27 0,31 0,12 0,41 0,25 0,23 0,24 0,33. 0,129 0,145 0,252 0,335 1,24
атема-і тичні 610 15,25 8,33 ' 1,32 0,17
і колись, з цим варіантом поєднується корінь -да-, напр.:
давати (Хр. п., 76), даваль (Пер., 210), отдает-ь (Пан.
Рог., 37), вьідает (В. цн., 9) і под. Крім того, варіант
И4
,-ю-
-ва-І— може поєднуватися з коренями -ста-, -плю-, -ку-,
(-ко-): стають (ПЄ, 247), престая (АЗР, IV, 121), оустаеть
(В. цн., 9), плювали (Хр. п., 76) і ін.
Суфікси основи II класу виступають у вигляді двох ва-
ріантів: -ова-, [-ива-]/-----Ц/ (після приголосних) та
-оває-, [-иває-]
(після голосних).
Перший варіант у розгляданий період зустрічається не
часто: воживали (Пер., 210); І язьік сердцу послушньїй зу-
полному, отбираеть слова и новьіе стихи сьділоваептя (Пан.
Рог., 25)Ч Що ж до другого, то він регулярно поєднується
з кореневими морфемами -би-, -б&/-, -ви-, -гра-, -жи-9 -зна-,
-крьі-, -ли-, -почи-, -розумі-, -смі- (-сьмі-, -сьмє-), -ши-,
напр.:
побиває(т) (ПЄ, 23), позбива(л) (Ж-, 3), позабивали (Ж-, 61);
бивайте (Пан. Рог., 27), бивають (ПЄ, 247), бивала (АЗР, IV, 502);
са повиваєш1 (Бер., 59); заграваючи (Бер., 65); заживали (Пан. Рог.»
25), вьживали (Ж., 26), уживати (АЗР, IV, 503);
визнаваючи (Бер., 64), визнавають (Слово, 143), дознавано (В.
цн., 9); закриваючи (Хр. п., 76), нехг ся виливають (Хр. п., 75); по-
чиваєть (Бер., 59), юпочиваль (ПЄ, 441 зв.); не. разуміваю (Слово,
144), порозуміватися (АЗР, IV, 153); ся насьмєваєиі (Інт., 38); сшй-
ваючи (Хр. п., 76), с'іиивалй (ПЄ, 29 зв.), прйиіиває(т) (ПЄ, 139)
та ін.
Афікс поєднувався з обмеженим колом корене-
вих морфем, які, однак, відзначалися досить високою часто-
тою вживання. Завдяки цій останній обставині афікс
.-ваю- . . . . . .
~ва^^ває- пос,дав пом1тне місце серед інших суфіксів основ
і нерідко заступав собою варіант суфікса основи І класу
-ви-/-—, напр.: Бо тамь самь Богь пребьіваеть и вь потре-
бахь ратунок подаваепгь (Пан. Рог., 27).
У цей час фіксується й досить широке вживання афікса
. -ваю-
-ва-/---- у дієсловах недоконаного виду, що виступають
-ває-
-ію-
як кореляти до дієслів доконаного виду з афіксом
При цьому в основі дієслів недоконаного виду перед афік-
1 Ширший список дієслів з цим суфіксом див. у названій праці
Ц. Житецького, стор. 109—ПО.
8* 115
сом зберігається афікс -і-, напр.: полютїваю
(Бер., Сл., 87), в-ьждєліваю (Бер., Сл., 90) і под.
Суфікс основи дієслів III класу -а-, -га-,
,-аю-, -аю-, -аю- ...
~ як 1 Раніше, належить числа наи-
частотніших, оскільки продовжує вживатися як один з основ-
них засобів імперфективації, напр.:
видати (Бер., 61); витати (Бер., 62), витають (Бер., 60), вита-
ючи- (Пан. Рог., 26); владаеть (Пан. Рог., 27); волаючи (Бер., 64);
волал (Ж-, 13); ся встидають (Пан. Рог., 25); виражаючи (Бер., 64),
виступає™ (Бер., 60); запевняють (Слово, 143); нехай ся запалають
(Пан. Рог., 25); абьісь заступаль (Пан. Рог., 26); заховаеть (Пан. Рог.,
26), заховавши (Бер., 63); ся збирали (Пан. Рог., 27); з’зиваєт13 (Бер.,
59); са дочєкала (Бер. 60); маю (Інт., 38), маєш (Інт., 38), ся маєш
(Інт., 35), немаєшь (Пан. Рог., 27) і т. д.
Як і раніше, серед дієслів цього класу значною часто-
тою вживання характеризується коренева морфема -лг- (рідше
-ши-): х = 6,0, а = 3,77, о-= 1,99, є = 38,9%.
Суфікс основи дієслів IV класу -£-/у текстах
XVI—першої половини XVII ст. трапляється досить рідко.
Найпоширенішим дієсловом, що містило цей суфікс, було
(и)мїти, напр.: О, якесь небо, и тьі слонце, стерпіло:
И до перунова ся луку неміло... (Хр. п., 75). Проте тодішні
словники, зокрема «Лексікошь славенорюсскїй» П. Беринди,
містять немало дієслів IV класу. Серед них виділяються:
а) дієслова, що передають певний стан діючого суб’єкта:
шалію (Бер., Сл., 74), владію (Бер., Сл., 16), дурію (Бер.,
Сл., 6, 74) та ін.; б) дієслова, що передають наростання
певної ознаки: стверділи (Бер., Сл., 121), глупію (Бер.,
Сл., 6) та ін.
Коло дієслів,- що вживаються з тематичним суфіксом
V,-V-, -Ю-
класу -а-, -га-, , лишається, в основному, тим
же самим, що й у попередній період. Як і раніше, цей су-
фікс здебільшого виступає в дієсловах писцти, брати, ка-
зати, звати, їхати і в похідних префіксальних утвореннях.
Крім того, вживається ще біля трьох десятків корене-
вих морфем, що поєднуються з цим тематичним суфіксом,
тобто більше, ніж у попередній період. Проте немає під-
став гадати, що збільшення кількості дієслів V класу ви-
кликане появою новотворів. Вживані у XVI—першій поло-
не
вині XVII ст. дієслова цього класу, безперечно, існували
й раніше, але просто не були виявлені у зв’язку з обмеже-
ністю матеріалу. Приклади:
вьзал'ка (ПЄ, 27 зв., 139 зв.); звязати (Хр. п., 75), звіза(в)ши
(Ж., 3), вьіженоу (ПЄ, 368); вьігна(ли) (ПЄ, ЗО зв., 229 зв.), вигна-
ний (ПЄ, ЗО зв.); продрали (ПЄ, 137 зв.); сіа (Слово, 143), сга
д^епгь (Слово, 144); пожали (Ж-, 28); ищеши (АЗР, IV, 121), искати
(ПЄ, 24 зв.), искаль (ПЄ, 25 зв.), иищ (ПЄ, 29 зв.); поколебле(т) са
(ПЄ, 247); помазаль (ПЄ, 228 зв.); помітили (Ж-, 26), заметали (ПЄ,
439 зв.), опоіашетб (ПЄ, 441 зв.), припоясань (Пан. Рог., 24); палати
(АЗР, IV, 502); не пла(ч) (ПЄ, 245 зв.); плещ^мо (Пан. Рог., 26);
попрала (АЗР, IV, 121); са не прорьвала (ПЄ, 440), порвавши (Хр.
п., 75); засіяно (Ж-, 28); послала (Слово, 144), послами (ПЄ, 245),
прислаль (ПЄ, 246 зв.); см^млемсь (Слово, 145); насипаньі(х) ^., 3);
потоптали (Ж., 28) і Ін.
Окремо слід відзначити уживання в «Пересопницькому
євангелії» поряд з дієсловом роптати (рдп'тали — 368 зв.)
цього ж дієслова у формі ропотати (ропочітє — 368 зв.),
у якому виділяється суфікс -от-. Це може свідчити про
початок розвитку дієслів зі значенням повторюваності дії
на -стати.
З суфіксом VI класу -*Ь-/, як і раніше, вжи-
вається тільки дієслово хотіти і похідні від' нього пре-
фіксальні дієслова, напр.:
хочу (Бер., Сл., 17), не лочешь (В. цн., 9), лотечи (АЮЗР, 8/ІП,
217), хотечи (Пер., 210), лот&л'ь (АЗР, IV, 503; Слово, 144), лот^ль
(ПЄ, 141, 244, 441 зв.), хотіла (ПЄ, 25), хотіли (Хр. п., 76), хо-
тіли (Бер., 60), схочеш (Інт., 35) І ін.
Активність дієслів VIIкласуз суфіксом -ну-/ по-
рівняно з попереднім періодом дещо зростає (див. табл. 6).
До безсумнівних випадків уживання дієслів VII класу на-
лежать такі, як вернути, владну ти, гаснути, горнути,
гьінути, виникнути, * линути, * минути, молинути, пра-
гнути, пхнути, ткнути, що послідовно зберігають тема-
тичний суфікс в основах інфінітива, напр.: сд вернуль (ПЄ,
23 зв.), <&бе(р)ну(л) (Ж., 3), <йбернувьшис& (ПЄ, 245);
владну (Бер., Сл., 16); у гасне т (Бер., Сл., II); загорнула
(Хр. п., 76), неогорненьїй (Хр. п., 75); пбгьіноу(т) (ПЄ,
139 зв.), гинути (АЗР, IV, 503); виникнути (Бер., Сл., 20).
Крім того, до VII класу належать дієслова дінути,
вр'ьгнути, схнути, тр'ьгнути, тягнути та ін., які можуть
117
втрачати суфікс -ну- в інфінітиві і, частіше, у формах ми-
нулого часу. Напр.: подали (Ж., 3), поврьгь (ПЄ, 230 зв.),
зьврт>г3ли (ПЄ, 230), оусхло'ую (ПЄ, 140), ш(т)рьгнє(т)сА
(ПЄ, 139), притягли (Пер., 211) і под. В коло дієслів
VII класу можуть втягатися також дієслова з кореневими
морфемами -біг- і -ляк.-, напр.: обачь Небо, що ся стало,
и злякнися (Хр. п., 74).
До VIII класу (суфікс основи -07 належать діє-
слова, що мають кореневі морфеми -кла- (-клас-), -пад-
(-пас-), -ста-, -ча-, напр.:
проклятую (Пан. Рог., 24); паднєїиь (ПЄ,Л28); стануть (Хр. п.»
74), стань (Хр. п., 74), стан1 (ПЄ, 140), стал1* (Бер., 61), достану
(Інт., 35), деталь (ПЄ, 138), в1ставхиш (ПЄ, 25 зв., 229 зв.), в1 стань
(ПЄ, 24 зв., 25 зв., 246), восталєсь (ПЄ, 9), повстануть (Лр. п., 74),
повстань (ПЄ, 142), перєсталь (ПЄ, 231); почавити (ПЄ, 377 зв.),
початое (АЮЗР, 8/ІП, 217) і. т. д.
Суфікс основи дієслів IX класу, як і раніше, висту-
пає після приголосних і після голосних. Частота вживання
дієслів з цим суфіксом досить висока,-але коло кореневих
морфем, після яких може виступати -0-/~, лишається об-
меженим.
Після приголосних суфікс основи IX класу найчастіше
виступає в таких безпрефіксних і похідних префіксальних
дієсловах: вести, *волочи (*влечи), ити, класти, колоти,
красти, *лечи, *мерєти (*мєрти), мочи, нести, пасти
(паду), пасти (пасу), *присячи, речи, *стеречи, сісти,
*січи, *течи, цвісти, чести.
Не збільшується і кількість дієслів цього класу, у яких
коренева морфема кінчається на голосну. Щоправда, більша
вибірка дає змогу відшукати ряд дієслів, що не були за-
фіксовані в попередній період. Так, поряд з дієсловами
бити, жити, знати, пити, почити, піти, шити і похід-
ними від них префіксальними у текстах XVI — першої по-
ловини XVII ст. знаходимо ще вити, дбати, крити (крьіти),
лити, сміти. Напр.:
біючи (Пан. Рог., 26), забити (ПЄ, 379), забили (Ж., 13); повйтов
(Бер., 62), повйтьій (Бер., 64); дбаєш® (В. цн., 10); знати (Слово, 144),
вна(т) (Ж-, 13), знаю (Інт., 38), знаєш (Інт., 35); жйвоу (ПЄ, 370),
живеш® (АЗР, IV, 121), жйвоуть (ПЄ, 370), жиль (ПЄ, 25 зв., 28 зв.),
жил® (Слово, 144); закривши (Хр. п., 75), прикрйтоє (Бер., 61),
118
оукрьітй (ПЄ, 31); прол^е(т)сь (ПЄ, 139 зв.); пити (ПЄ, 369 зв.);
см^ти (Хр. п., 74), не см^ль (ПЄ, 440); нєшитьімь (ПЄ, 439 зв.),
по(д)ишт[ьі](и) (Ж., 13) та ін.'
Як і раніше, широко вживається у поєднанні з суфік-
сом основи IX класу коренева морфема -га-,-д-/-ши-, напр.:
^(т)ня(л) (Ж., 3), взявши (Ж., 13), взято (Ж., 13), взяли
(Ж., 13); розняли (АЗР, IV, 153) і т. д.
л.- V /‘У, -ю/-а-,-а-,-іа- ч
Суфікс основи X класу -и-/ -------—-------— належить
до найбільш частотних. Він представлений в дієсловах,
успадкованих від попередніх епох, і широко використову-
ється у дієслівному словотворі. Характерною особливістю
цього суфікса є те, що він поєднується як з непохідними
дієслівними кореневими морфемами '{бавити, будити, висіти,
годити, носити, палити, скочити, ставити, ступити,
ходити та ін.), так і з кореневими морфемами іменнико-
вого і прикметникового походження {блазнити — блазен—
Бер., Сл., 158; винити — вина—Бер., Сл., 15; вірити —
віра — Бер., Сл., 24; глумитись — глумь — Бер., Сл., 25;
молвити, мовити — молва — Бер., Сл., 65; крамолити —
крамола — Бер., Сл., 55; мислити—мисль— Бер., Сл., 66;
свободити.— свобода — Бер., Сл., 1Н; свідчити — свідок^—
Бер., Сл., 112; світити—світле — Бер., Сл., 112; сла-
вити— слава — Бер., Сл., 115; служити — слуга — Бер.,
Сл., 117; троудитись—труд'ь— Бер., Сл., 134; ближи-
тися — близко — Бер., Сл., 10; веселитись — весела, весе-
ліє — Бер., Сл., 15; наситити — сить, сйтость — Бер.,
Сл., 130; стончити — тонкій — Бер., Сл., 132; острити —
котрий, метрость — Бер., Сл., 154; нагладитись—сла-
докь — Бер., Сл., 115 та ін.).
Суфікс -и-Гу' — і * відзначався високою продук-
тивністю та широкою вживаністю і в інших слов’янських
мовах \ зокрема в польській. Ця обставина уможливлювала
. . . * . . -иі-а
порівняно легке засвоєння дієслів з суфіксом -и-І , що
проникали з польської мови в українську. В XVI —пер-
шій половині XVII ст. у мові всіх жанрів з’являються
дієслова, які раніше не фіксувалися, напр.:
1 «Ця модель в слов’янських діалектах використана для утворення
безмежної кількості нових дієслів, особливо відіменних з фактитивним
значенням...» (А. Мейе, Общеславянский язьік, М., 1951, стор. 192).
119
бачучи (Пер., 24), обачь (Хр. п., 74), (^бачили (Ж., 13), переба-
чильі^р. п., 75), не перебачиль (Бер., 63); не бр&дьчись (Бер., 61);
валчшпи (Пан. Рог., 27); велбити (Пан. Рог., 26), оувельбена
(Бер., 65), оувєльб'вньїе (Бер., 60); жичу (Інт., 37), вьічу (Бер., Сл., 36);
закрочила (Хр. п., 75); рйчил* (Бер., 63), рачиль (Хр. п., 75); потра-
фити (Хр. п., 75) та ін.
Суфікс основи XI класу -а-, -га- -а-/--------------—--------,
як і раніше, виступає в дієсловах бдга/пмгга, держати, ле-
жати, слишати, стояти. Досліджуваний матеріал дає
змогу додати до них ще д ржати, гучати, кричати, мл'ьчати,
спати, а також дієслово бажати, яке в інфінітиві й фор-
мах минулого часу вживається також з нульовим суфіксом,
а, отже, може бути віднесене й до XIII класу тематичних
дієслів. Приклади:
ся бояти (Хр. п., 74), ся боять (Хр. п., 75), (ПЄ, 25 зв.);
де(р)жи(ть) (Ж-, 3), держала (Ж-, 61), (ьд’ержати (Бер., Сл., 9),
содержить (АЗР, IV, 121); лежи™ (Бер., 64), лЬжить (ПЄ, 440), ле-
жаль (ПЄ, 137 зв.), лежала (ПЄ, 440 зв.); слишати (АЮЗР, ІІІ/8,
216)1, сльіша(т) (ПЄ, 247), сльїшали (ПЄ, 246 зв.), сльииань (ПЄ, 25),
слшиав1ши (ПЄ, 377 зв.); стояти (Хр. п., 74; АЗР, IV, 154), стои™
(В. цн., 10), стоить (Ж-, 13), достоит-ь (АЗР, IV, 121); горьі нехь
држат* (Хр. п., 74); гучатг (Пан. Рог., 26); кріїчалй (ПЄ, 141), кри-
чачи (ПЄ, 231), закричаль (ПЄ, 230); млічати (ПЄ, 140 зв.); спали
(АЮЗР, 3/1, 149), спячо(г)[о] (Ж., 13); бажати (ПЄ, 26 зв.), б^жи
(ПЄ, 24 зв.) та ін.
Суфікс основи XII класу -і-, -є-, -и-/‘ю* ,
як і раніше, характеризується невисокою частотою вживання.
Він виступає в тих же дієсловах, що були зафіксовані
в попередній період. До списку відомих уже дієслів з цим
суфіксом — ведіти, веліти, видіти, глядіти, зріти,
сидіти, смотріти, терпіти — додаються ще брміти,
летіти, жадіти, шуміти, напр.:
Щ повидл л*ь (ПЄ, 27, 27 зв., 378 зв.), <&(т)повидІ£>в'іий (ПЄ, 139,
139 зв.), повіьдїьли (ПЄ, 246), повидіьли (ПЄ, 246), поведили (Ж., 27);
велить (ПЄ, 230 зв.); видати (ПЄ, 247; В., 42), видши (Інт., 35),
вйди(т) (ПЄ, 368 зв.), видам* (В. цн., 10), видим (В. цн., 10), ва-
дять (Пан. Рог., 25), оувйдіьша (ПЄ, 29), позавидЬл* (Слово, 144);
ш пригльдел* (Слово, 144); пр^зр^л* (В. цн., 10), проз(д)р%ли (ПЄ,
1 В основі інфінітива цього дієслова може також уживатися суфікс
•а(сльіхалц — В*» 62), який, проте, відсутній в основі теперіш-
нього часу.
120
246 зв.), пбзр^ьль (ПЄ, 140 зв.), оуз(д)р^>ль (ПЄ, 29, 29 зв.), оуз(д)-
р£в(иш (ПЄ, ЗО); лечу (Бер., Сл., 80); с4>ди(т) (ПЄ, 138), сЧьдкль
(ПЄ, 438 зв.), (ЯМлй (ПЄ, 138 зв.), с^д&чи (ПЄ, 377); насмотрйли
(Бер., 61), осмотру (Інт., 37), посмотрйвши (Бер., 64); ^терп^ти
(Слово, 144), трьпит (В., 42), стерпіло (Хр. п., 75); брми™ (В. цн.,
9); жддЬтй (ПЄ, 368); шуміти (УЄ Устр., 42).
Суфікс -о-/ зрідка може виступати після корене-
вої морфеми -біг-, напр.: отбівли (В., 62) — біжит (В.,
42). Беручи до уваги, що таке поєднання варіантів не ви-
ступає в жодному іншому суфіксі основи, виділяємо суфікс
-07як показник XIII класу.
Кількість атематичних дієслів, природно*, не збіль-
шується.) Як і раніше, це дієслова бьіти, дати, їсти
і вісти, а також похідні від них.
Парадигматично пов’язані кореневі морфеми дієслова
бити збільшуються на одну: поряд з морфемами єс-, -буд-
і -бьі- з’являється, очевидно, під впливом морфеми -буд-,
морфема -бг/-1. В досліджуваному матеріалі вона виступає
тільки у формах минулого часу. Поряд з морфемою єс-
у формах теперішнього часу під польським впливом вжи-
вається морфема єст-, що виникла внаслідок злиття коре-
невої морфеми єс- і афіксальної -т (-пгь, -ть) в одну мор-
фему. Трапляються також випадки вживання скорочених
адорфем: єс- > -с, -сь\ єсмь > -єм, -ємь. Приклади:
всмь (ПЄ, 27, 368 зв.; Слово, 145), єм (Інт., 37), єси (ПЄ, 24,
27 зв., 28, 141, 244 зв., 246 зв., 230 зв.), еси (Пан. Рог., 24), щас-
ливаасб тьі (Бер., 63), любаась тьі намь (Бер., 64), єстесь (Бер., 64),
ест (Бер., 61), єсть (Ж-, 61; АЗР, IV, 502), єсть (Розм., 99), есмьі
(Пан. Рог., 25), єсмо (Ж., 27; АЗР, IV, 121), есьмо (АЗР^ІУ, 153),
смо (ПЄ, 29 зв.), есте (ПЄ, 31, 138, 139 зв., 246 зв.), су™ (В. цн.,
9), соуть (ПЄ, 140), бьипи (ПЄ, ЗО, 139 зв.; Бер., 60), бьіть (Розм.,
100), бил-ь (Ж., 61; Пер., 211), бьіль (ПЄ, 25, 27 зв., 137, 137 зв.,
142, 245 зв., 247), бьілєм (Бер., 61), бьіли (Ж-, 61), бьіло (Ж., 13),
билк (Слово, 143), було (Слово, 145), була (Слово, 143), буду (Ж., 3;
Інт., 35) і т. д.
Як кореневі, так і афіксальні морфеми інших атема-
тичнйх дієслів не зазнали змін. Наприклад:
1 Див. А. Крьімский, Украинская грамматика..., т. І, вьіп. 1,
стор. 484. У праці Ф. П. Медведєва «Нариси з української історичної
граматики» (Харків, 1964, стор. 219) це явище датується другою поло-
виною XVII ст.
121
дати (Пан. Рог., 27; Бер., 61), да(м) (Інт., 36), дасть (В. цн., 10),
да(л) (Ж. 13), даль (Хр. п., 75), даЦв) (Ж,, 13), дап (В. цн., 9),
падаль (Ж-, 61, Пер., 211), приданому (Ж., 61), продаль (ПЄ,
141 зв.), создаль (Слово, 144)х;
не віьсть (Слово,! 144), заповЬ(ст) (ПЄ, 28), заповЬль (Слово,
145), повіь(м) (ПЄ, 24 зв.), ^повіжте (ПЄ, 24);
Ю<}ти (ПЄ, 141 зв.), %>сти (Бер., Сл., 5), юсть (ПЄ, 138 зв.),
исть (ПЄ, 370), иль (ПЄ, 136 зв), •Ьл® (Слово, 145), їла (Слово, 145),
йлй (ПЄ, 370), ся нашій (Інт., 35).-
§ 23. Характер морфологічних і морфонологічних явищ,
що супроводжують поєднання в дієслівних основах коре-
невих і афіксальних морфем, лишається той самий, що
і в попередньому періоді.
До морфологічних явищ належать:
1) чергування [з] > [ж], Ік] > [ч], [т] > [ч], [с] > [ш],
[ск] > [шч], [б] > [бл], [м] > [мл] в усіх особових формах
індикатива та імператива перед суфіксом -а- Iу ’вю , напр.:
помазаль (ПЄ, 228 зв.)—з'мажєт'сь (ПЄ, 31); казали
(Ж., 26) — кажу (Бер., Сл., 70), кажєиіь (ПЄ, 377), ка-
жете (Пан. Рог., 24); плакати (Бер., Сл., 82)—плачете
(Бер., Сл., 82), нє пла(ч) (ПЄ, 245 зв.), плачоучи(с) (ПЄ,
25); Заметали (ПЄ, 439 зв.) — замєчітє (ПЄ, 439 зв.);
апоюсальсА (ПЄ, 439 зв.) — апоюшєть (ПЄ, 441 зв.),
писа(л) (Ж., 3) — пишемо (АЗР, IV, 121); искаль (ПЄ,
25 зв.) — ищеши (АЗР, IV, 121), ищи (ПЄ, 29 зв.); ко-
ліблє(т)с& (ПЄ, 247); внємлю (Бер., Сл., 21);
2) Чергування [т] > [ч] в усіх особових формах індика-
тива, крім 3 особи множини, перед суфіксом :
хотіли (Хр. п., 76) —хочу (Бер., Сл., 36), хочєш'ь (В. цн., 9),
але хотіти, хотєчи (АЮЗР, 8/Ш, 217);
3) Чергування [г] > [ж], [к] > [ч] в усіх особових фор-
мах індикатива, крім 1 особи однини і 3 особи множини
перед суфіксом ; ці ж морфонологічні зміни від-
буваються перед суфіксом -єн- у пасивних дієприкметниках,
утворених від дієслів IX класу, що мають у теперішньому
часі кінцеві /г/ або /к/ кореня, напр.: мочи (ПЄ, 142),
1 Коренева морфема -да-, як і в попередній період, широко вико-
ристовується в усталених юридичних термінах (див. М. Л. Худаш,
Лексика українських ділових документів кінця XVI —початку XVII ст.,
Вид-во АН УРСР, К., 1961, стор. 87).
122
змочй (Бер., Сл., 65) — могу (Слово, 143), могупть (Ж., 13) —
•може (ПЄ, 142); речи (ПЄ, 137 зв.)—рєкоу (ПЄ, 245),
рєкоу (т) (ПЄ, ЗО зв.) — рече (ПЄ, 27 зв.), речєнноє (ПЄ,
25, 25 зв.);
4) Чергування [б] > [бл], [в] >[вл], [м] >[мл], [п] > [пл],
[д] > [ж], [дж], [жд], [з] > [ж], [с] > [ш], [ст]> [шч],
[т] >'[ч] у 1 особі однини перед суфіксом основи
гУ, -Ю/-Ю-У -А- .
-и-/~---_2— і- в пасивних дієприкметниках, утворених
від цих дієслів, перед суфіксом -єя-, напр.:
гублю (Бер., Сл., 84), вязлюблю (Бер., Сл., 18); мовити (ПЄ, 26 зв.,
228 зв., 247)—мбв1лю (ПЄ, 138), бл&дословйш (Бер., Сл., 11)—бльдословлю
(Бер/, Сл., 11); кормлюся (Бер., <л., 32); вднтпит (Бер., Сл., 119) —
вонтплю (Бер., Сл., 73); соудитє (ПЄ, 378 зв.) — (лсоуж^деньїй (ПЄ,
228 зв.), соужоф- (ПЄ, 378); бр^диш (Бер., Сл., 11) — бриджу (Бер.,
Сл. 11), шкоджу (Бер., Сл., 18); приплодйти (Бер., Сл., 83) — спло-
женое (Бер., Сл., 67); поражений (ПЄ, ЗО); ис 'коцсйшь (ПЄ, 28) —
искоушеньї (ПЄ, 27 зв.); носити (ПЄ, 27) — подношу (Бер., Сл., 12);
вьскрсйль (ПЄ, 368) — вкскріноу.' (ПЄ, 369 зв.); кр(с)тйть (ПЄ, 27) —
крщоу (ПЄ, 26 зв.), крєщєнь (ПЄ, 26); гощу (Бер., Сл., 16); плєщї
руками (Бер., Сл., 82); ївйлчу (Бер., Сл., 70), колочу (Бер., Сл., 80),
трачу .(Бер., Сл., 84) та ін.
5) Чергування /б/ > /бл/, /п/ > /пл/, /д/ > /ж/, /жд/,
/т/ > /ч/ у 1 особі однини перед суфіксом ’ ,
напр.:
скорботи—скорблю (Бер.,Сл., 115); тірпіти (Слово. 144)—трьплю
(Бер., Сл., 132), терплю (Бер., Сл., 122); видати (ПЄ, 247, В., 42,
Бер., Сл., 15) — вйжду, вижу (Бер., Сл., 15); лечу (Бер., Сл., 80)
та ін.
6) Чергування /г/ > /ж/ в особових формах дієслова
бігти перед суфіксом -07'-^- , пор.: отбігли (В., 62) —
біжшп (В., 42).
Морфологічні явища при утворенні форм дієслів, що
належать до одного класу, як і раніше, виявляються в діє-
словах V і IX класів:
1) у дієсловах V класу варіанти кореневих морфем, що
виступають в основах інфінітива, протиставляються варіан-
там, що вживаються в основах теперішнього часу: -бр-І-бвр-
(брати — Ж., 28, але избєрє(т)— ПЄ, 27), -зв-/-гюл-
(прозвань — Бер., Сл., 70, але зовомьій— ЛЗР, IV, 121),
12»
-гн-І-жєн- (вьігнал'ь — Слово, 144, але еьіженоу — ПЄ, 364),
-др-/-дер- (продрали — ПЄ, 137 зв., але дере(т)), -єх-І-єд-
(ехати — ПЄ, 24 зв., але еду) та ін.;
2) у дієсловах IX класу варіанти кореневих морфем,
що виступають в основах інфінітива, також перебувають
у кореляції з варіантами, вживаними тільки в основах те-
перішнього часу: -вес-І-вєд-(вести— АЗР, IV, 503, але ве-
день— ПЄ, 27 зв.), -«-/-----------—------------(итй —
’ ” -ииі-, -ши-, -їй-, -іие-, -шо-, -шєд- '
ПЄ, 25 зв., 139зв., але йде — ПЄ, 441 зв., йшла — ПЄ, 24 зв.,
подьаили — Ж., 27, шли — ПЄ, ЗО, 138 зв., вьішель — ПЄ,
138, в'шо(л) — ПЄ, 139 зв., вьішєдшии — Бер., 64),
-жи-І-жив- (жиль— ПЄ, 25, але жйеоуть—ПЄ, 370), -па-,
-пас-І-пад- (упалг— Пер., 40, але падше — ПЄ, 24 зв.,
оупадльїй—Бер., 65), -крас-І-крад- (красти — Ж., 27, але
вкра(д)ши се — Ж., 13), -мере-, -мер-/-мрє- (помєрєтй—
ПЄ, 379 зв., умерти — Пер., 210, але помрете — ПЄ,
379) та ін.; усі кореневі морфеми дієслів ,ІХ класу, що
мають в інфінітиві перед морфемою -ти голосну, чергуються
з відповідними кореневими морфемами, що кінчаються в осно-
вах теперішнього Пасу на ЦІ: -би-І-б[]\-, -ли-!-л[\]-,
-мьі-І-мьі\]}-, -пи-І-пЦ}, -««[]]-, -зна-/-зна[]]- та ін.,
напр.: зна(т) (Ж., 13)—знаю (Інт., 38), пити (ПЄ,
369 зв.)—пйє(т) (ПЄ, 137 зв.) та ін.
§ 24. Кореневі морфеми. Частота вживання окре-
мих кореневих дієслівних морфем зазнає, порівняно з попе-
реднім періодом, небагато змін (див. табл. 7).
Таблиця 7
Найчастотніші кореневі морфеми в українській мові
XVI — першої половини XVII ст. (діловий стиль)
Морфема Загальна кількість X - а °х в
-бьі-/€С- -буд-/-су- 87 8,7 3,23 1,02 22,9
-ц-/-им- 60 6,0 3,77 1,19 38,9
-да- 28 2,8 1,99 0,63 22,7
-вЬд- 21 2,1 1,37 0,44 41,0
-ИШ-, -Ш-, -ШЄД- 20 2,0 1,79 0,57 55,0
-чин- 14 1,4 1,69 0,53 74,0
124
Причини поширеності цих кореневих морфем у текстах
ділового (і не тільки ділового) письма XVI — першої поло-
вини XVII ст. ті ж самі, що і в попередній період (див.
стор. 78—79). Звертає на себе увагу зростання частоти
вживання морфеми -кі-І-им-. Причину цього явища можна
вбачати в тому, що морфема -ю-І-им-, виступаючи в допо-
міжних дієсловах, які входять до складу сталих словоспо-
лучень з модальним значенням, втрачає поняттєву співвід-
носність і поступово перетворюється з кореневої в афік-
сальну.
§ 25. Префікси. Стосовно загального числа дієслівних
словоформ кількість префіксальних досить значна: вона
становить 47,1 % (на 3706 дієслівних словоформ припадає
1746 префіксальних). Отже, у мові XVI — першої половини
XVII ст. помічається виразна тенденція до збільшення частки
префіксації у дієслівному словотворі.
§ 26. Зростання префіксальних дієслівних словоформ,
природно, позначається на активності окремих префіксів.
У XVI — першій половині XVII ст. високочастотним ли-
шається префікс* оу~* у а° ’ 6 , а також префікси по-, [пі/-]
та при-, прї- (див. табл. 8). Причому значно зростає час-
тота вживання префікса по-, який стає в цей період най-
уживанішим. Помітно зростає також частота вживання
, . . • З'Ь-, зь-.з-Ісь-, с- /зо-, Гзє-1
префіксів на-; за-; вьі-, ви-; —’——— / ———та ін.
г ’ из~, изь’/ис- / со-
Префікс в~ , як і раніше, виступає у вигляді
двох фонетичних варіантів: у- та в-. Переважає перший
варіант. Взаємозамінність обох варіантів викликає появу
третього, контамінованого варіанта уво-(< у-вть-):
увойти (Пер., 211). Випадки чергування /у/ з /в/ у цих
префіксах трапляються досить часто, напр.:
впали (Пал., 204), впала (АЗР, IV, 121), впадеши (В., 17) — упаль
(Пер., 210), оупадавмю (Бер., 64), упадльїй (Бер., 65); в1стань (ПЄ,
24 зв., 25 зв., 137 зв., 138), виставиш (ПЄ, 25, 25 зв., 138, 440 зв.) —
устала (Пер., 24); гв-&вє(д)[є]нб (ПЄ, 27 зв.) — уведеньїе (Пал., 204),
увести (АЗР, IV, 154); уламавши сє (Ж», 13), вломилися (АЮЗР,
8/ІП, 150) — ся уломивши (АЮЗР, 3/1, 150); виживали (Ж., 26),
вживань (АЮЗР, 8/ПІ, 216) — уживати (АЗР, IV, 503) і под.
У багатьох випадках на місці етимологічного вт>- ужи-
вається оу- і навпаки, напр.: оускочи(л) в море (ПЄ, 439 зв.),
//писань (АЮЗР, 3/1, 150), вдарити (Розм., 100), впала
(АЗР, IV, 153) і ін.
125
Таблиця 8
Частота вживання префіксів в українській літературній
мові XVI — першої половини XVII ст.
Префікси Загальна кількість X а ’х а
оу-, У"/В'Ь-, в- 261 6,53 4,07 0,643 0,184
уво- 342
по-, [пу-] 8,55 4,30 0,679 0,180
при-, прї- 167 4,18 3,01 0,491 0,229
за- 86 2,15 1,98 0,313 0,285
ВВІ-, ви- 102 2,55 2,20 0,347 0,267
(О-, О-/соб-, обь-, об-ь-, об- 115 2,88 2,68 0,423 0,289
про- 27 0,68 0,82 0,129 0,374
зг-, зь- з- /сь-, с- /зо-, [зе-] 250 6,25 3,96 0,625 0,196
ИЗ-, изь- / ис- / со-
(ОТЬ-, ШТ-, от- 83 2,08 2,75 0,435 0,410
од- 69
оуз-, уз-/вз*ь-, В*ЬЗ-, ВЗ-, ВОЗ-, 1,73 1,63 . 0,257 0,291 у
возо-/вьс-, ВОС-, вс- І 24
на- 3,10 2,39 0,377 0,207
до- 33 0,83 0,942 0,149 . 0,354
роз-, розо-, розь-, [раз-] 33 0,82 0,83 0,131 0,313
рос-, [рас-] пере-, [пре-] 35 0,78 1,09 0,172 0,431
перед-, [пред-] 1 0,025 —. — —
под- 18 0,45 0,91 0,145 0,63
Але префікси в’Ь- та оу- не завжди можуть виступати
як фонетичні варіанти. Зокрема, префікс оу-, у-, як пра-
вило, не перебуває у фонологічній кореляції з вО-, в-,
якщо він виступає як показник доконаного виду у дієсло-
вах з прикметниковими коренями, напр.: упокоиваетися
(В, 17), униженьш (В., 17), уволненьш, (Пал., 359), упев-
няємо (АЗР, IV, 154), удостоило (Пал., 339), оукрасити
(В. цн., 12), убілити (Розм., 100) і под.
Префікс по- виступає у вигляді двох фонетичних варіан-
тів: по- і пу-. Останній має суто локальне вживання: він
зустрівся в «Інтермедіях» Я. Гаватовича (пубрал— 38,
пузнаєш — 36) і, очевидно, відбиває прадавнє нерозріз-
нення [о] та [у], характерне для ряду південно-східних
говорів \
1 Див. Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 191.
126
Дальше зростання продуктивності префікса по- викли-
кане насамперед тим, що він дедалі активніше перебирає
на себе функції- основного засобу перфективації, напр.:
посміюнь (ПЄ,- 25), покайтесь (ПЄ, 26, 29), поклонитись
(ПЄ, 23 зв.), помйловаль (ПЄ, 246), повірили (Пер., 24),
поламал (В., 152), похвалил і т. д. Щоправда, значення
доконаного виду, що його одержує дієслово з приєднанням
цього префікса, нерідко супроводжується значенням дистри-
бутивності, напр.: помрете (ПЄ, 379), повезати (Ж., 28),
потоптали (Ж., 28), . пограби(л) (Ж., 43), погиноу(т)
(ПЄ, 139 зв.) і под. Проте значення дистрибутивності може
вважатися окремим граматичним значенням лише тоді, коли
його вираження перебуває поза видовою кореляцією: діє-
слово доконаного виду зі значенням дистрибутивності про-
тиставляється дієслову доконаного ж виду без значення
дистрибутивності. Це буває тоді, коли префікс по- приєд-
нується до префіксального дієслова. У такому випадку ви-
никає дві корелятивні пари: здьіймовали— здьЛняли (ви-
дова)' 3>' '
Префікс -по- бере також активну участь у творенні но-
вих дієслів, особливо на базі іменних коренів, напр.: по-
пріятеливишся (Пер., 204), постьідалися (Пал., 318), по-
соромлю (В., 17), попижєньі(х) (Бер., 58) і ін.'
Префікс при-, прї- пересувається за, частотою вжи-
вання на четверте місце, поступаючись перед префіксом
зв- та його варіантами. Відносний спад у частоті вживання,
очевидно, пояснюється тим, що матеріал для аналізу взято
з різних, стилів. Тому слова з префіксом при-, які були
в попередньому періоді однією з ознак ділового стилю
(типу прослухати, привісити, придати, приказати і под.)
займають тут менш помітне місце. Загальна ж кількість
дієслів, засвідчених з префіксом при-, безперечно зростає.
Як і раніше, ця морфема уживається:
для означення наближення в дієсловах пересування,
напр.:
Прїйти (ПЄ, 246 зв., 379), пришли (ПЄ, 23 зв., 137, 141; Бер., 62);
прибігли (В., 158); прИхал-ь (Пер., 210), приїхавши (Ж., 13); при-
несіте (Пан. Рог., 25); прйхожоу (ПЄ, 378 зв.); прйволочє(т) (ПЄ,
368 зв.); притягли (Пер,, 204) та ін.;
1 Докладніше див. про це на стор. 237.
127
для означення наближення, приєднання в інших дієсло-
вах, напр.:
пріймаю(т) (ПЄ, 247); прйткнвиш (ПЄ, 28); прислйль (ПЄ, 246 зв.),
приамаль (Ж., 28); са приближииіь (ПЄ, 245 зв.); прйз'вавіши (ПЄ,
24, 142, 246); прйпливае(т) (ПЄ, 139); придало (АЗР, IV, 502);
привлекла (В., 158) і под.;
для вираження додаткової ознаки дії, напр.:
привлащати (АЗР, IV, 503), примножити(АЗР. IV, 503), припадаеть
(АЗР, IV, 153), прирожоного (АЮЗР, 8/ІП, 217), прислухаючие
(АЮЗР, 8/ІП, 217), си приглюдєл'ь (Слово, 144), присмотруйте
(Пан. Рог., 27) та ін.;
для передачі фінітивності дії, напр.:
присуненую (Ж-, 61), приковано (Пал., 320), примушоньш (Пал., 318),
припомн^ти (В. цн., 11), са приготови(л) (Бер., 61) і под.
Префікс за- уживається в двох значеннях: він пере-
дає або початок дії, або її кінець, завершеність.
Приклади уживання префікса за- в значенні початку
дії нечисленні: забртміла (Бер., 60), закрочила (Хр. п., 75),
зачалєм/ь (Слово, 145), ся запалають (Пан. Рог., 25)
і под.
Фінітивне значення префікс за- має в таких дієсловах:
забавлятис (В., 158), забавившися (В., 142), ся забавлю
(Інт., 37); забили (Ж., 13), забити (ПЄ, 379); забрано
(Пер., 210), забрати (Ж., 28); забігаючи (АЗР, IV, 121),
завитає(т) (Бер., 58), заводити (АЮЗР, 8/ІП, 217); за-
горнула (Хр. п., 76); заграваючи (Бер., 65); загоубилії
(ПЄ, 140 зв.); задавал-ь (АЗР, IV, 154), задавали (Пал.,
319); заживаєш* (Розм., 101), заживали (Пан. Рог., 25),
зажили (Пал., 341); зажмури(л) (В., 42); заказуєш (В.,
152), закриваючи (Хр. п., 76) та ін.
Префікс вьі-, ви-, як і раніше, уживається в двох
значеннях: вказує на вилучення, виділення чогось із пев-
ного середовища за допомогою дії, значення якої розкри-
вається кореневою морфемою, або ж указує на фінітивність
і результативність дії.
Перше значення найчастіше виступає в дієсловах, що
-вказують на рух, пересування, напр.: в&шєль (ПЄ, 138),
вьіхбжали (ПЄ, 26), вьаиє(д)иіи (ПЄ, 140, зв., 141), в&иїлй
(ПЄ, 141 зв., 247), в&шедши (Бер., 64); вьіганмпи (ПЄ,
141, 142), вьіженоу(т) (ПЄ, ЗО зв.), вйгна(ли) (ПЄ, ЗОзв.),
128
вйгнаньїй (ПЄ, ЗО зв.), вигналь (Слово, 144); виходім®
(Бер., 59); вьігхали (Ж., 28) і под. Це ж значення висту-
пає і в багатьох інших дієсловах: в&сьіпана (ПЄ, ЗО), вьі-
пущаєть (Розм., 100), вьіпоуститй (ПЄ, 228 зв.), випус-
тять (Пер., 204); вивисивишся (Пан. Рог., 24); вьідііраль
(Розм., 99); не вьітручаючи (АЗР, IV, 503) і под.
Зростає кількість випадків уживання префікса вьі- у фі-
нітивно-результативному значенні, напр.: випльнило (ПЄ, 25);
в&січено (ПЄ, 26 зв.); вьібрйний (Бер., 64); виграл (Інт., 38);
вьірозумела (АЮЗР, 8/НІ, 217); вьіученьїе (Пер., 204);
вьізнал'ь (Пал., 359); вьікрестилися (Пер., 205) і т. д.
Варіанти префікса <»-, о-/<об-, обь-, обь-, об-, як і ра-
ніше, зводяться до двох основних морфологічних — о- та об-.
Поява варіанта об- зумовлюється насамперед фонологічними
причинами: він завжди виступає в позиції перед початковою
голосною або Щ кореня, напр.: ®бьхьвльли (ПЄ, 141),
обуздань (АЗР, IV, 121), об-ьяви (В., 17) і под. Вимальо-
вується також семантична зумовленість в уживанні варіан-
та об-; він використовується в дієсловах пересування на
означення руху,' що відбувається навколо чогось, напр.:
обходить (АЗР, IV, 121), обвести (В. цн., 13), ибхбдиль
(ПЄ, 29 зв.) і под. Варіант об- завжди ‘ виступає також
у дієсловах обвинюти, обличати: ибвинити (ПЄ, 377),
обьвинили (ПЄ, 140); обличати (АЗР,'IV, 121).
Зростає роль префікса о- в утворенні нових дієслів на
базі прикметникових коренів, зокрема в поєднанні з запе-
речною часткою нє (рнечювствіли— В., 137), а також
у творенні корелятивів доконаного' виду до безпрефіксних
дієслів IV класу зі значенням розвитку якоїсь ознаки
(рзимніло— Пер., 205; обезуміл— В., 42; окамєнє(нн)и—
ПЄ, 140 зв.) і под.
Як видовий показник, афікс о- виступає в дієсловах на
означення чуттів: ^бачили (Ж., 13), обачиш'ь (Пер., 204),
обачиш (Пал., 318); опатрили (Пер., 211).
Префікс про- має досить невиразну семантику. Пер-
вісно він указував на скерування руху зсередини об’єкта
йазозні через якусь перепону або рух крізь об’єкт як пе-
репону. Сліди цього значення збереглися в таких дієсловах,
як проквитае(т) (Бер., 58), проценті (АЗР, IV, 121);
проростую (Бер., Сл., 101); протягаю (Бер., Сл., 101);
просіяли доброд-Ьтельми своими (Пер., 205); прбліє(т)с^
(ПЄ, 139 зв.); прбтереби(т) (ПЄ, 27); прошє(д) (ПЄ, 230);
прозираю(т) (ПЄ, 246 зв.) і под. Цей же префікс може
9 388 129
виражати, близьке до першого значення зруйнування пере-
шкоди: широко очи продрал еси (В., 42), продрали (ПЄ,
137 зв.), проз(д)ріли (ПЄ, 246 зв.), поширення дії на весь
об’єкт: простирати (Розм., 101) і под.
ГТ « • ЗЬ-, зь-, з-/ст>-, С- ,30-, [зє-1
П Р е Ф1 к с из., изь./ис’ .../ перебуває на тре-
тьому місці серед інших префіксів за частотою вживаний.
У XVI — першій половині XVII ст. виступають в основному
ті ж варіанти префікса, що і в XIV—XV ст. Новим варіан-
том є 'полонізм зє-, що вживається поряд з українським
варіантом зо- і церковнослов’янським со-, пор.г сє собрали
(Ж., 13) — зобравиш ся (Ж., 26), зобра(л)су (ПЄ, 141 зв.),
зепсовати (Розм., 100, Хр. п., 76) — зопсовати (Пан.
Рог., 27) і под.
В описуваний період ще виразнішою стає тенденція ужи-
вати варіант с- перед глухими приголосними, варіант з—
перед дзвінкими, варіанти зо- та из-Іис- —перед сполученням
приголосних, напр.:
спочивае(т) (Бер., 59); справити (АЗР, IV, 503), справившися
(Ж., 61), нехай справи(т) (Бер., 58); спорудивши (Бер., 58); спали(л)
(Ж., 26), спали (АЮЗР, 8/Ш, 216); спьипати (Бер., 60); складати
(Бер., 65), су не скупили (Хр. п., 75), скупившися (АЮЗР, 3/1, 150);
склонилемся (Пал., 318) і под.;
збудовати (Хр. п., 75), збудовале(с) (В. цн., 11), збудовану (Пал.,
360); не збоудє(т) (Бер., 60), збьілосу (ПЄ, 25); су не з'блаз'нить
(ПЄ, 247); згиноулую (Бер., 65); згрішити (Слово, 144); здолати
(В. цн., 13); су здарило (Бер., 62); з^зивдет* (Бер., 59) і под.;'
избранний (АЗР, IV, 121), избраль (В., 17), из'бере(т) п'шеницк
(ПЄ, 27); изгріьшили (Слово, 144); зостали (Пер., 204), зоставает'ь
(Пал., 339), зоставила (Пал., 318), зостаю (Ж., 61); *зобра(л)су (ПЄ,
141 зв.), здбралосу (ПЄ, 138) і под.
Уживання варіантів префікса залежно від фоно-
логічної позиції становило норму тодішньої літературної
мови. При цьому бралася до уваги не лише фонологічна
структура слова, а й інші обставини, зокрема ритмомело-
дичні особливості тексту, походження слова, традиція його
уживання і под. Наприклад, варіанти из-Іис- виступали не
тільки перед дальшою кореневою морфемою, що починалася
сполученням приголосних, а й для збереження певного вір-
шового розміру, напр.:
Але іа том} барзо позавид-Ьль,
Адама й'Євї оужємь из розуму извіьл'ь
(Слово, 144).
130
Варіанти из-Іис- вживаються традиційно в дієсловах ста-
рослов’янського походження типу попустити, исцілити,
попові дати, искоусити, излічити; варіант со- (а також
сг-)— в дієсловах согрішати (сьгрішати), сознати, со-
вертати, содержати, сочиняти, садіватися, состояти,
сотворити, соизволити і под., напр.: не с-ьгрєшай (ПЄ,
378), сознал'ь (Ж., 43, 61); соверіиати (АЗР, IV, 121);
содержащая (В., 137); содіватися (Пер., 205); состоит
(В., 158); сотворил-ь (Слово, 144); соизволь (Розм., 101)
і под.
Традиційність інколи бере верх над передачею звучання
і при написанні варіантів з-/с-. Так, як правило, перед
наступним [в] кореня виступає варіант з-: зьвріг'ли (ПЄ,
230), звіствуючи (Бер., 62), звірений (Бер., 63), звязати
(Хр. п., 75), звитяжила (Розм., 99). Але в дієслові цер-
ковнослов’янського походження свершитися пишеться с-:
свершился (Пер., 210).
т-г . . ВЗТ>-, ВЬЗ-, ВЗ-, ВОЗ-, ВОЗО-/В'ЬС-, ВОС-, вс-
Префікс -----------------------’---------------’-----1, як
г оуз-, уз- ’
видно, складається з великої кількості варіантів: ся вязно-
сиш (В., 42), взбіснівши (В., 187), созрадовалемг сю (Сло-
во, 145), возопиют (В., 187); в^скршоу (ЦЄ, 369), воспи-
тал (В., 158), вскрєсшпи (В. цн., 12); оузхборонуючи
(ПЄ, 27). Як і раніше, всі дієслова з цим префіксом, за
винятком східнослов’янського взюти і українських кальок
з церковнослов’янської мови типу оузборонмпи, належать
до церковнослов'янізмів або ж пишуться під впливом цер-
ковнослов’янської орфографічної традиції
У префіксі (0/72- в XVI—першій половині XVII ст.
вперше можна простежити асиміляцію кінцевої приголосної
/т/ > /д/ під впливом дзвінкої початкової фонеми кореня.
Поряд з графічними варіантами (о/ті-б-, (о/72- і от- з’являється
фонетичний варіант од<
(^тьпровадили (Ж-, 28), <&(т)шє(д)ши(м) (ПЄ, 24 зв.); (л(т)иіибль
(ПЄ, 141 зв.), ся отвираюпть (Хр. п., 74), огпдает'ь (Пан. Рог., 27),
нехайже отнесупть (Пан. Рог., 25), отидє (ПЄ, 25); однесу (Інт., 37).
о « • л • <0/7275-, (и/72-, от-
Змін у семантиці префікса--------'---------- в цей період
не зафіксовано.
1 Див. А. Крнмский, Украинская грамматика.., т. І, вьш. 1,
стор. 522.
131
Префікс на-, як і раніше, бере активну участь у діє-
слівному словотворенні. Виразно окреслюється група дієслів
зі значенням результату інтенсивно виконуваної дії: ного-
товал'ь (В. цн., 11), саг насмотрили (Бер., 60), намуровали
(Пер., 204), нанесли (Пер., 204) і под. Значно активніше, ніж
раніше, словотворча роль префікса на- поєднується з ввдо-
творчою. Він виступає засобом перфективації багатьох без-
префіксних дієслів недоконаного виду, напр.:
наготовил'ь (В. цн., 11); ся наили (Інт., 35); накормйла (Бер*., 6Ц;
наоаприл (В., 42); написал'ь (Пал., 359); народила (Інт., 38), нарбдилсь.
ЖЄ> 23 зв.); насмажено (Інт., 35); насьіпаньі(Х) (Ж-, 3); насьічєнй
, Є, ЗО зв.); наоучил(сік) (ПЄ, 369); нахилившись, (ПЄ, 337, 337 зв.)
і под.
Префікс до- зберігає значення виразника результатив-
ності дії; причому поєднання префікса до- з кореневою
морфемою, як правило, змінює, модифікує семантику остан-
ньої: добитеє (АЮЗР, 3/1, 150), достатися (АЗР, IV, 503),
доказавши (АЮЗР, З/1, 150), сд ддт'кнули (ПЄ, 141),
дбпусти(л) (ПЄ, 27), довідалея (Пер., 210), довести
(Пал., 358),' досчупати (В., 187), нє,допнє(т) (В. цн., 13),
доп&лесь (В. цн., 12), дочєкати (Бер., 59), дознали (Пан.
Рог./27) та Ін.
Префікс Р03’’ представлений числен-
ними варіантами: ро(з)дава(л) (Ж., 3), розогнавиш (АЮЗР,
3/1, 150), рбзьгневйл'сь ЛЛЄ, 25), разрішеньі(х) (В., 42),
росказуеть (Пан. Рог., 26), распростирал'ь (Розм., 99).
Як свідчать наведені приклади*, на вживання варіантів
цього префікса впливає міжморфемна фонетика. Варіанти
роз-, [раз-] виступають переважно перед дзвінкими приго-
лосними, варіанти рос-, [рас-] — перед глухими, напр.:
розділилися (Пер., 204), разрішеньїх (В., 42), не розганали (Інт.,
35), рбз'дєлил'сь „(ПЄ, 142), ро(з)дава(л) (Ж-,, 3), розпяли (АЗІ5, IV,
.153); росказа(т) (Ж-, 43), роскидали (Ж-, 3), рбсхожовалась (ПЄ,
230 зв.), рбспалєноє (ПЄ, 440), распростирал'ь (Розм., 99), ‘растврри
(В., 187) і под.
При збігові кінцевої приголосної префікса з початко-
вою /с/ кореня подвоєння приголосних, як правило, не пе-
редається, напр.: ся не роступивши (Хр. п., 75), р&слаб-
лвн'номоу (ПЄ, 137 зв.), рбслабленіном0у~‘(ТЇЄ, 138), рбсві-
тивиюую (ПЄ, 31) і под. Проте асиміляція кінцевої /з/ за
глухістю, очевидно, не стала вимовною нормою, оскільки
132
на письмі часто зустрічаємо уживання префікса роз- перед
глухими приголосними,-напр.: рбзса(ди)ть (ПЄ, 139 зв.),
нех'ь ся розпадают'ь (Хр. п., 74), розпустимо (Інт., .35),
разрішеньїх (В., 42) і под.
Префікс роз- (і його варіанти) має ті ж значення, що
й у попередній період: дистрибутивне (розділилися
Пер., 204, розсаженьї — В., 42, разсівает—В., 152, не
розганали — Інт., 35, ро(з)дава(л) — Ж., З, роздвоюсь—
АЗР, IV, 121), фінітивно-результативне (розьгневал'сь—ПЄ,
25, рдсвітившоую— ПЄ, 31, рбстворились—ПЄ, 27 зв.,
рослаблєн1номоу — ПЄ, 138, ро(з)жарило—В. цн., 13,
розвєсєлйти— Бер., 60, розсудити — В., 158) і значення
наростання ознаки (розширяти—Пер., 204).
Префікс пере-, [пре-] уживається в словах церковно-
слов’янського походження або в українізованих церковно-
слов’янських словах. Тут обвдва варіанти означають дії, що
передають певні зміни в стані суб’єкта або об’єкта: про-
кладаючи (Пал., 339), прокладаю (Розм., 100), превознесся
(АЗР, IV, 121); перебьівае(т) (Бер., 59), перемогупть
(Пал., 320) і под.
В словах українського походження уживається, повного-
лосний варіант пере-, що означає зміну місцеположення
(в дієсловах руху), повторення дії або поділ об’єкта на час-
тини, напр.: перєєхалй (ПЄ, 439 зв.), пєрєз'валь има сймо-
новй пєтрь (ПЄ, 141 зв.), и оухо... перетято (Ж.-, 68).
Префікс пред- у статистично обстежуваних текстах
трапився' лише один раз у слові пре(д)ложенньій (ПЄ,
139 зв.— 140).
Префікс под- має досить широке коло значень. Він,
як і раніше, може вказувати на спрямування дії знизу
вгору, до певного об’єкта, або ж на її здійснення нижче
якогось об’єкта, напр.: -пбднєсешь роукьі (ПЄ, 441 зв.),
пб(д)нєсьшисА (ПЄ, 377 зв.), са по(д)носімо (Бер., 59),
поднєсепсь (Бер., 65); подписалися (Пер., 211), подпи-
суеть (Пал., 360). 'Крім того, префікс псд- передає зна-
чення спонукання до дії (псдмсвил-ь— Пер., 211), набли-
ження до об’єкта (подьішли-смо — Ж., 27), неповноти дина-
мічної ознаки (по(д)пильі(м)—Ж., 913).
133
Дієслово в давній українській літературній мові
другої половини XVII—XVIII ст.
§ 27. Українська літературна мова другої половини
XVII—-XVIII ст. продовжувала традиції, успадковані від
попереднього періоду. Специфічними ознаками літературної
мови цього часу були, з одного боку, дальше проникнення
до її складу народнорозмовних форм, а з другого — актив-
ніше використання елементів церковнослов’янської мови1.
Основна увага в цьому розділі звертається саме на ви-
користання народнорозмовних і церковнослов’янських елемен-
тів у структурі дієслова, на статистичні закономірності
уживання дієслівних морфем у п’яти стилях (офіційно-діло-
вому, релігійно-проповідницькому, історцко-мемуарному,
поетичному і драматичному)2, на появу нових варіантів
морфем і на зміни в їх семантиці.
1 П. П. Плющ, Русская «простая мова» на Украяне в XVI—
XVIII веках, «Начальний зтап формирования русского национального
язьїка», Изд-во ЛГУ, 1961, стор. 219.
2 Для характеристики ділового стилю використано 10 вибірок
із таких джерел: « Проток у ль до записованя справ поточньїхь на
рокь 1690», Чернигов, 1852, стор. 58—62, 120—123; «Актовая книга
Стародубского городового уряда 1693 г.», под ред. В. Модзалевского,
Чернигов, 1914, стор. 69—71; «Актовьіе книги Полтавского городового
уряда XVII века», ред. и прим. В. Модзалевского, вьш. І, Чернигов,
1912, стор. 27—29, 163—165; вьіп. II, Чернигов, І912, стор. 78—81,
163—165; «Архив ЮгО’Западной России, издаваемьій Временною комис-
сиею по разбору древних актов...», ч. З, т. II, К., 1868, стор. 633—
634; «Актова книга Житомирського гродського суду 1649—1650 рр.».
Зберігається в Державному історичному архіві УРСР (Київ), ф. 11,
оп. 1, од. зб. 13, арк. 15—16, 35—35 зв.; релігійно-проповід-
ті и ц ь к и й стиль представлений 10 вибірками з творів: І. Г а л я т о в-
ский, Ключ розум'Ьнїд, К., 1659; Казаньє на прєсображенїє Гднє,
стор, 134—135 а; Казань^ второз, на Успєнїе Прстьіа Бца, стор. 762—
763а: Казан’є втброє, на Страсти Хвьі, стор. 76—77а; А. Радиви-
ловский, Огородок Марій Бцьі, К-, 1676, стор. 641—642, 696—698,
854—856; «Рукописний збірник проповідей XVIII ст.». Зберігається
у Відділі рукописів ЦНБ, І, 28, 42, стор. 1—2, 2—За, За—4, 6—7;
літописний стиль репрезентують 10 вибірок із трьох козацьких
літописів: «Дотопись собьітій вь Юго-Западной Россіи, в XVII в.». Со-
ставиль Самоиль Величко, бьівший канцелярист канцелярій Войска
Запорожского, 1720; *т. II, К-, 1851, стор. 80, 106—108, 161—163,
364—366; «Дотопись Григорія Грабянки». Издана Временною комис-
сиею для разбора древних актов, К-, 1854, стор. 190—192, 238—240;
«Дотопись Самовидца по новооткрьітьім спискамь сь приложеніемь
трехь малороссійских хроник...», К-, 1878, стор. ЗО—32, 98—100,
133—135; поезія представлена 10 вибірками з таких творів: Кли-
134
§ 28. Нові кінцеві афікси чи їх варіанти в цей
період не виникають. Відбуваються лише часткові зміни
в частоті вживання морфем та їх окремих варіантів.
Кістяком дієслівної структури, як і раніше, виступають
елементи української мови з тими обмеженнями, які накла-
дає на їх уживання правописна традиція, успадкована від
давньоруського періоду.
У більшості стилів української літературної мови другої
половини XVII—XVIII ст., зокрема в релігійно-проповід-
ницькому, частково в літописному і в художньому, яскраво
виявлені дві протилежні тенденції: використання церковно-
слов’янських елементів і насичення мови живомовними ва-
ріантами морфем.
§ 29. Найпоказовішою ознакою стійкості дієслівної
структури в цей період є незмінність суфіксів основ.
І їх кількість, і характер варіантів, і частота вживання
лишилися в принципі тими ж самими, що і в попередній
період (див. табл. 9).
Невеликі зміни в частоті вживання окремих суфіксів
дієслівних основ і атематичних дієслів можна пояснити
зародженням нових тенденцій у розвитку структури.
Спад у частоті вживання суфікса -ова-/'-^ та його ва-
ріантів (від х=6,4до х=5,62) можна пояснити зменшенням
припливу в цей час лексичних запозичень з польської і че-
рез польську мову. Проте це зовсім не означає, що роль
суфікса основи І класу зменшується. Навпаки, за його до-
помогою твориться в той час низка похідних дієслів на
М Є Н Т 1 й З і н о в і ї в, Вірші. Приповісті посполиті. Машинопис, під-,
готовлений до друку І. П. Чепігою та В. П. Колосовою за' рукописом,
що зберігається у відділі рукописів ЦНБ АН УРСР, інв., VIII. 73,
арк. 4—6 зв., 13 зв.— 16, 28 зв.— ЗО зв., 50—52, 75 зв.—77 зв.;
«Вірша, сказиванна 1790 году в світлій день князю Григорію Петро-
вичу Потемкину козаками чорноморцями». Вміщена в рукописній книзі
кінця XVIII ст. «Наставленій врачебнмя», що зберігається у Відділі
рукописів ЦНБ АН УРСР, інв. н. І. 7574, стор. 108—110, 110—112;
«Вірша» 1786 р. (сатира на духівництво). Міститься в рукописній
книзі «Наставленій врачебнмя», стор. 143—145, 145—148, 148—150;
драматургію представляють 10 вибірок із творів «Милость божія».
Рукопис І половини XVIII ст. зберігається у Відділі рукописів
ЦНБ АН УРСР, інв. н. І. 6527, стор. 361—362 а, 362а—364, 364—
365а, 365а—367, 367—369, 369—370а, 370а—372, 372а—374; Г. Ко-
ни с ь к и й, «Воскресеніє мертви»). Хрестоматія давньої української
літератури. Упорядкував О. І. Білецький, вид. II, «Радянська школа»,
К-, 1952, стор. 344—346,’ 346—348.
135
Таблиця 9 Частота вживання тематичних суфіксів і атематичних дієслів в українській літературній мові другої половини XVII—XVIII ст.
£ а о
а о а д Суфікси ви сз а а .5 оо м X а °х - в
. -ую-
5,62 2,82 0,40 0,139
. -ю- -ва-/ -є- хСОІ
_ _ -иваю-, І-єваю-] -ива-, [ -єва- ]/ ; -иває-, [-єває-] 97 1,94 2,31 0,33 0,333
, -ваю- -ва-/ -ває-
,-аю-, -аю-, -аю- -а-, -а-, -А-/ 2 -ає-, -ає-, -ає- 689 13,78 8,00 1,12 0,015
-і-/— ' -’Ьє- 46' 0,92 1,65 0,23 0,279
/-у-, -Ю- -а-, -а-, -а-/— 346 6,92 3,55 0,50 0,055
-є-
1 2 Ь /’НУ“ ну-^ 48 69 0,96 1,38 1,18 * 1,66 0,17 0,24 0,341 0,334
-не- 137 2,74 2,05 0,29 0,206
і ф |*< 732 14,64 6,44 0,91г 0,122
,-у, -ю/-а-, -а-, -а- -и-/— :— -и- 993 19,86 8,23 1,16 0,119
,-у, -ю/-а-, -а-, -А- -М - -А-/- * ' 1 ' 84 1,68 2,54 1,52 2,27 -0,21 0,32 • 0,245 0,248
*а , ІД , ”М“/ -и- /-У, -ю/-а-, -а-, -А- + _ _м- - д - / 7 ’ ‘ 127
о , “ІД , ~/а~/ -и-
,-у/-а- -0-/— -и- 4 0,08. — — —-
І атема-1 тичиі 522 10,44 5,15 0,73 0,137
136
базі суто українських, переважно іменних, кореневих мор-
фем. Напр.:
Заночовую (Син., 116); зва(д)жую (Син., 117); ' поліпшую (Син., 114);
встрогвати (К. Зін., 74); жшпе-лству(и)ть (К. Зін., 29); ползоватьіся'
(В. 1786, 144); пожитковати (Ак. Ст., 70); приписуючи (Вел., II, 364);
частовал'ь (Прот.,-122),,,частую (Син., 169) та ін.
У цей період уперше зустрічаються випадки редуплікації
суфікса -ова-, що є наслідком активного творення кореля-
тивних вцдових пар,- напр.: пораховую (Син., 145), прг-
диспутовую -(Син., 147).
Поряд з варіантом -ова- в інфінітиві виступає, щоправда,
дуже рідко, варіант -ува-х, наприклад, згадувати (Акт.
-Ст.)1 2. Цей варіант суфікса інфінітива, як відомо3, виник
під впливом варіантів -ую-І-ує-, що виступають у формах
теперішнього часу,
З’являються не фіксовані раніше, лексеми з суфіксом
ОСНОВИ , ХОЧ в цілому, як і раніше, цей суфікс не
відзначається продуктивністю. Серед дієслів IV класу те-
пер уже можна виділити дві виразні групи: а) дієслова,
що вживаються на означення стану (вл'аділи—Ак. Ст., 70,
АЮЗР, З/ІІ, 634; боліють— К. Зін., 53; одолі(т)—
К. Зін., 56; нагріти — К. Зін., 60 зв.; хорівши— К.
Зін., 18; принидівь — В. 1790, 109; розумієте— Галят.,
76 та ін.); б) дієслова, що передають наростання якісної
ознаки (то синіє, то. красніє, бо брат злого духа — В. 1790,
111; худіти—Мил.' б., 372а; див. ще дієслова, наведені
в реєстрі словника «Синоніма славеноросская»: гнюснію —
108, дозрілий — 111, дурію — 112, закаменілий — 115,
згустілий — 118, лінивію — 125, твердію — 161).
Чітко окреслилася група дієслів V класу, Вірогідність
появи дієслова з суфіксом основи у визначеній
1 П. Г. Житецький зауважував з цього приводу: ^Українські*
письменники XVII ст. уникали .вживати у в дієсловах на -ова-, хоча
в народній мові, без сумніву, у *гой час чулося в цих випадках і у
поряд з о. У деяких формах цих дієслів з’являється у і в книжній
українській мові XVII ст.» (П. Житецкий, назв, праця, стор. 86).
2 Ф. А. Непийвода, Форми дієслів в, «Актовій книзі Старо-
дубського міського уряду 17 ст.», «Наукові записки Черкаського дер-
жавного педінституту ім. 300-рІччя возз’єднання України з Росією», т. V.
Серія філологічних наук, вип. 5, 1960, стор. 168.
3 Див. С. М. Кульбакин, Украинский язьїк.., Харьков, 1919,
стор. 88.
137
сукупності текстів з певною частотою (х=6,92) найвища
серед усіх дієслівних афіксів: вона становить 94,5%. Проте
число кореневих морфем, що поєднуються з суфіксом основи
V класу, лишається дуже 'обмеженим. В словнику «Сино-
німа славеноросская» їх зафіксовано 18: -бр-І-бер-, -бод-,
-брєх-/-брєш-, -жд-, -гн-/-жєн-, -смій-, -зв-/-ззв-,
-клик-1 клич-, -лай-, -лг-/-лж-, -надій-, -каз-І-каж-,
-плак-/-плач-, - плеск-/плещ-, -рв-, -тес-/-теш-, -трепет-1-тре-
пет,-, -ЧЄС-/-ЧЄШ-. Статистично обстежувані тексти додають
до'них ще три: -др-/-дер-, -ча-/-чай-, -мет-І-меч-, напр.:
вьідрав'ь (ЖГС, 15 зв.), чаючи (Вел., II, 80), метати (Вел.,
П, 80).
Аналізований матеріал доводить, що в другій половині
XVII—XVIII ст. мало ще використовується суфікс VII класу
•ну-Г~ як засіб перфективації. Серед безпрефіксних діє-
слів цього класу засвідчено лише п’ять зі значенням доко-
наного виду: вернути, присягнути, пхнути, ткнути,
кинути, які, проте, здебільшого виступають у поєднанні
з префіксами, напр.:
ся вг(р)нути (Син., 102), вернула (Ак. Ст., 93), обернути
(АКПГУ, II, 80); прися(г) (ЖГС, 15 зв.); зопхни (Син., 119);
зот(к)нулі) (Син., 119), се до(т)кнг(т) (ЖГС, 35 зв.); подкиньно
(Син., 143), скину (в) ши (К. Зін., 76).-
Помітно спадає вживання атематичних дієслів (від х = 15,25
при є = 0,17 до х = 10,44 при є =0,137). Очевидно, це
пов’язано з завершенням процесу становлення аналітичних
форм, у якому брало участь дієслово бити. Проте це діє-
слово продовжує ще активно вживатися в усіх особових
формах, як східнослов’янських, так і в запозичених з поль-
ської мови. Пор.: гсмь (Проп., 1а), єси (Радив., 697), єст/ь
(Проп., 1а), геть (Мил. б., 370), суть (Галят., 76); ьстгм
(Галят., 763), гстьсь (Проп., 1а) і т. д. Нерідкі випадки,
коли в інфінітиві і в минулому часі поряд з кореневою
морфемою -би- виступає -бу-: билг (Радив., 697), але бувг
(К. Зін., 71), була (К. Зін., 46). Особливо часто варіант
-бу- виступає в похідних префіксальних дієсловах, напр.:
добувати (Вел., II, 162), пробува(т) (К. Зін., 41), пробути
(В. 1786, 146), позабути (В., 1786, 146), добуло (Вел.,
II, 366) та ін.
Цікаво відзначити, що «Синоніма славеноросская» поде-
куди фіксує дієслівні форми, що не набули на той час
138
великого поширення. Наприклад, у реєстрі цього словника
широко представлені дієслова недоконаного виду з суфіксом
основи II класу, що виступають корелятивами до дієслів
доконаного виду IV класу типу зньїдіваю—119, зрозуміі-
ваю — 120, щслабіваю — 137, затвє(р)дііваю—116, а також
до префіксальних дієслів III класу типу ійчєкиваю—138,
&іиу киваю — 138, замєшкиваю — 116,
заховиваю — 116 і под. Внаслідок цього
дієслова II класу за кількістю пред-
ставлених у реєстрі словника посідають
тут четверте місце (див.'табл. 10). На-
справді ж дієслова з цим суфіксом трап-
ляються у текстах досить рідко, а тому
в статистично обстежуваному матеріалі
вони займають з-поміж дієслів інших
класів лише восьме місце.
Таблиця 10
Вживаність дієслів
різних класів
у «Синонімі славено-
росскій» (в процентах
до загальної кількості
тематичних дієслів,
ужитих в реєстрі
словника)
§ ЗО. Звернімося тепер до церков-
нослов’янських і живомовних варіан-
тів, якими були представлені перед-
кінцеві, кінцеві і початкові афікси.
Церковнослов’янський елемент, як
уже відзначалося, виступає в цей пе-
ріод дуже виразно. Цьому сприяє та
обставина, що церковнослов’янські
тексти нерідко вмонтовуються у ви-
клад, який ведеться давньоукраїнською
мовою, напр.: Рабг твой єсмг аз*ь,
боАйсл Га иіюности моє а (Радив.,
698); ... такт» мовит стьіи Ісоань
в Апокалифи: Побіжда^й нє имапгь
врєдитись ш смерти... (Галят.,
Класи дієслів Вживаність, %
І 28,1
11 5,3
III 38,2
IV 1,2
V 1,8
VI —
VII 1.7
VIII —
IX 3,8
X 17,2*
XI 1,2
XII 1,5
хш —
762 а); А X Спситє(л) са(мь) просити нась учить: ища(и)
рєчє обрящє(т) и прося(и) получипгь (К. Зин., 49) і под.
Однак поширеність церковнослов’янських варіантів серед
елементів морфологічної структури дієслова пояснюється не
тільки і не стільки цим. Справа в тому, що церковнослов’ян-
ський елемент не можна виелімінувати з структури того-
часної української літературної мови.'Він відіграє і функ-
ціонально-стилістичну, і структурну роль.
Серед кінцевих афіксів зустрічаються такі церковно-
слов’янські варіанти:
139
- є — афікс коротких дієприкметників, уживаних в діє-
прислівниковому значенні поряд з українським афіксом
-и(-ьі): глющз (Проп., 4), С'ьплет'шє (Проп., 3) та ін.;
- аго, [-а]—у та інші флексії дієприкметників — повних
і коротких: сідйщаго (Проп., 4), трвозваннаг^ (Радив.,
641), избранну (Проп., За), іабранщ (Мил. б., 372а) і под.;
- а, -а, -аю, -йа — дієприкметниково-дієприслівникові
•афікси в позиції перед відмінковими формами дієприкмет-
ників: теорій (Радив., 697), 6оайса (Радив.,-698), сходяй
(Галят., 135); ці ж афікси можуть перебувати і в абсолют-
ному кінці слова, утворюючи дієприслівники теперішнього
часу: укоря/к (К. Зін., 53), «є дава/к (К. Зін., 53),' оум'кік
(Прот., 2а), стенаю (Мил. б., 361а), сокрушая '(Мил. б.,
361а), истязуя (Граб., 190),' смотра (Граб., 190); але при
цьому слід мати на увазі, що не всі дієприслівники з цими
афіксами—данина церковнослов’янській традиції: частина
з. них успадкована живою українською мовою від поперед-
ніх епох свого спонтанного розвитку; пор.: изьійдг же вонь
Іс, носа тєрновь вінець... (Проп., 4) і На ви(д) глядь
здоров(ь)А испьіту(и) (К. Зін., 7); А смерть шлюха, стоя
слуха (В. 1790, 110); Стала трястись, мисля спастись
(В. 1790, 110) і под.;
- в-ь, -в/-0, -ь — афікси дієприслівників і дієприкметників
минулого часу: оударей (Проп., 4), сотворивій (Мил. б., 367),
прозрів^ (Мил. б.,, 369), дг(р)знув~ь (Мил. б., 369) і под.;
- ши — флексія 2 особи однини та -мьі — флексія 1 особи
множини теперішньо-майбутнього часу: хощшаї (К. Зін.,
61 зв., Проп., 1), будьши (В. 1786, 150), знаеши (Проп., 1а);
вії мьі (К. Зін., 5), имами (Проп., 1) та ін.
Серед передкінцевих афіксів церковнослов’янські варіанти
мають активні дієприкметники теперішнього часу і пасивні
дієприкметники минулого часу: -н-І-ен------нн-І-єнн-, -ч—
-щ-, напр.:
купленного (Ак. Ст., 71), поменен'ьного (АКПГУ, І, 164), избранну
(Проп., За), избранного (Проп., За), обрадованная (Галят., 763);
зме(р)зающихг> (К. Зін., 16), хотящьіхь (К- Зін., 1), сідьщаго
(Проп., 4), побї>ждающгму (Галят., 762), предлежащую (Вел., II, 365),
надходящея (Вел., II, 162) та ін.
Пасивні дієприкметники з суфіксом -нн-І-енн- трапляються
в різних текстах незалежно від стилю. Що ж до активних
дієприкметників теперішнього часу з церковнослов’янським
варіантом суфікса, то вони, як правило, не характерні для
140
ділових документів. В інших стилях дієприкметники з су-
фіксом -щ- вживаються також обмежено. Як відзначав
П. Г. Житецький, у Галятовського та інших його сучасни-
ків, що писали книжною українською мовою, форми на -щій
поза текстами святого письма дуже рідкісні: «скрізь панує
народна форма коротких дієприкметників з закінченням -чи
і утворювана від неї повна форма з закінченням -чий»1.
До цього в цілому правильного спостереження слід внести
невеликі корективи: траплялися, випадки, коли тогочасні
письменники цілком свідомо використовували форми на
-щий поза церковнослов’янським текстом. Це було тоді,
коли: а) відповідна українська форма на -чій сприймалася б
як штучне утворення; б) формі на -щий віддавалася пере-
вага з стилістичних міркувань. Пор. у Літописі С. Ве-
личка: належачій (106), але надходящея (162); у К. Зі-
новієва: хулячих^ (ЗО), утікаючих^ (31), позичаючих?) (31),
случаючи(х)ся (10), але хотящьіх'ь (1) і под.
До церковнослов’янізмів належить і суфікс пасивних
дієприкметників теперішнього часу -м-, що не має зовсім
українських відповідників; будучи єдиним репрезентантом
морфеми, цей афікс зрідка зустрічається в різних текстах^
незалежно від їх стилю, напр.: прозиваемимь (Прот., 123),
ньиспов'Ьдимьіх-ь (Мил. б., 361а), стг(р)пимих?> (Мил. б.,
361а), желаемій (Вел., II, 80), ратуемой (Вел.-, II, 162),
називавшій (Граб., 239).
Очевидно, не без впливу церковнослов’янської традиції
в тогочасній українській мові суфікс -віи-І-ш- використо-
вується не лише в дієприслівниках минулого часу, але
й в активних дієприкметниках: осліпши(и) (К. Зін., 51 зв.),
дихавших (Вел., II, 162), простовавимй (Вел., II, 162),
бившого (Граб., 191) та ін.
У другій половині XVII—XVIII ст. активізувалося
вживання форм аориста, а в окремих джерелах (наприклад,
в Літописі. Граб’янки) й імперфекта. Статистично обстежу-,
вані пам’ятки дають змогу відновити майже всю особово-
часову парадигму аориста:
шградих'ь» (Проп., 2а), бьись (Радив., 696), спах'б (Галят., 134);
побідихом-ь (Мил. б., 369), видіхом'ь (Проп., 2а); сподобиіиася (Радив.,
642), напоища (Галят., 134); сіїіївориста (Проп., 6а) і ін.
Форми аориста можна зустріти в усіх стилях мови, в тому
числі й у діловому. Наприклад, Акти Полтавського міського
1 П. Житецкий, назв, праця, стор. 135.
141
уряду фіксують форму хотіхг (І, 146)т. Проте окремі
значні за обсягом джерела, наприклад «Літопис Самовидця»,
не засвідчують жодної аористної форми1 2.
З -форм імперфекта засвідчені лише 3 особа однини
і 3 особа множини: имімие (Проп., 2а), бяшь (К. Зін., 2),
стра(ж)дашь (К. Зін., 2); стомсу (Проп., 4), покрьівсіїсу
(Проп., 4), літаху (Проп., 4), являхуся (Граб., 259) та ін.
Меншою мірою трапляються церковнослов’янізми серед
префіксів. Продовжує функціонувати як окрема морфема
префікс воз- та його варіанти вос-, вз-, вс-: возможгмь
(В. 1786, 146), возврат&сь (Галят., 76а), восхотіл'ь (К. Зін.,
59), воскресь (В. 1790, 108), взьійдг (Галят., 134) та ін.
У поодиноких словах засвідчені окремі церковносло-
в’янські префікси сн-Іисн-, вн-, низ-: иснійду(т) (Проп., 1),
енїисти (Проп., 6), низпо(ш)ли (Мил. б., 367).
Як варіанти українських префіксів з-/с-, роз-/рос-, пере-,
перед- виступають відповідні церковнослов’янські из-/ис-,
со-3, раз-/рас-, пре-, пред-, напр.:
ізнгмагаюпгь (К. Зін., 77 зв.), исполнкіюіт> (Мил. б., 361а),
избавлье(т) (Проп., 3), ископама (Проп., 2); сотворимо. (Проп., 2),
собрал^ (Вел., II, 162), сотворила (К. Зін., 5); прекладали (АКПГУ,
І, 28); прьтьрп^ти (К. Зін., 29); предваривши (Вел., II, 107) та ін.
Отже, кількість церковнослов’янських елементів в струк-
турі дієслова української літературної мови другої половини
XVII — початку XVIII ст. не тільки не зменшилася, а навіть
стала відчутнішою.
Проте живомовні елементи неухильно пробивали собі
дорогу в літературну мову. В цей період вони також не
1 Див. Л. О. Сам.ійленко, Форми дієслів дійсного способу
в актових книгах Полтавського городового уряду II половини XVII ст.,
«Праці Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова»,
р. ХСУП, т. 151. Серія філологічних наук, Одеса, 1961, стор. 94.
2 Л. І. Б а тюк, Спостереження над морфологічними особливостями
літопису Самовидця, «Дослідження з української мови», Вид-во АН УРСР,
К-, 1958, стор. 48.
3 Незалежно від церковнослов’янських існували також українські
варіанти мз-, изо-/ис- та зо-, що розвинулися фонетичним шляхом,
напр.: измо(в)лявся (В. 1790, 108), истираюпгь (Мил. б., 361а),
измемкавши (Вел., II, зотргтг ^Галят., 76а), зоставали (АКПГУ,
І, 164), зопсованньїми (Проп., 2а); зобравми (Самов., 100) і под.
На відміну від церковнослов'янських, українські варіанти виступають
лише в певній фонетичній позиції: из-/-ис після приголосних поперед-
нього слова, зо— перед сполученням двох або більше приголосних
фонем.
142
становили ще окремої структури. Проте на їх основі можна
побудувати модель, що значною мірою збігатиметься
з структурою дієслова в живій народній мові. Це варто
зробити для того, щоб був матеріал (хоч і штучно препаро-
ваний) для порівняння з структурою дієслова, представленою
в літературній мові пізніших періодів.
Не можна не згадати, що в написанні морфем помітна
тенденція до відображення їх вимови.
Серед кінцевих афіксів треба відзначити поширене
вживання варіанта -и суфікса множини дієслів минулого
часу (говорили— В. 1786, 143; протерли — В. 1790, 109;
перемінили — В. 1786, 150; пребивали— В. 1786, 146;
не желали — В. 1786, 146 та ін.), і варіанта -ти суфікса
інфінітива (донести — В. 1786, 143; пускати — В. 1790, 108;
заготовляти — В. „ 1786, 145; не носити — В. 1766, 146
та ін.). Треба одразу ж застерегти, що ці форми зустрі-
чаються уже переважно в другій половині XVIII ст. Про-
тягом усього періоду повсюдно переважають традиційні
варіанти -и та -ти.
При розгляді передкінцевих афіксів не можна не
помітити значної активізації варіантів -в/-0 афікса мину-
лого часу, напр.:
стаеь (В. 1786, 146), крав (АКПГУ, І, 27), наслав'Ь (В. 1790,
ПО), набре.ха(в) (В. 1790, 109), нє читав (В. 1786, 146); простер^
(Проп., 6а), прися(г) (ЖГС, 15 зв.), поліз® (В. 1790, 109), привикь
(В. 1786, 147) і багато ін.
Серед початкових афіксів звертає на себе увагу вживання
префікса од-, одо-, шд- поряд з його традиційними варіан-
тами шт-, от-, напр.: отказались (В. 1786, 146), ш(т)пи-
шу(т) (К. Зін., 18), мтьіймуеть (Галят., 76), ся отдавали
(Вел., II, 108), але ^(д)даю (ЖГС, 35 зв.), ^(д)прави(т)
(ЖГС, 35 зв.), одослал'ь (Вел., II, 364), одобрсипи (Вел.,
II, 180) та ін.
Вплив живої вимови відображає написання префіксів
пу(д)- І при-', пудвеселяепть (К. Зін., 66), пу(д)пивши
(К. Зін., 53 зв.); призивати (К. Зін., 28 зв.) і'под.
(див. табл. 11).
Окремо слід зупинитися на деяких тенденціях у розвитку
морфологічної структури дієслова в цей період.
Насамперед, треба відзначити значне зменшення особових
форм минулого часу. Якщо в XVI —першій половині XVII ст.
особові афікси вживалися з середньою частотою 2,62 (при
143
Таблиця 11
Частота вживання префіксів в українській літературній мові
другої половини XVII—XVIII ст.
Префікси Загальна кількість X а а
оу-, у-/вь-, В- 262 5,24 3,36 0,47 .0,176
по- 373 7,46 4,01 0,58 0,152
при-, прї- 185 3,70 2,37 0,33 0,175
за- 118 2,36 2,44 0;34 0,294
вьь, ви- 83 1,66 1,46 0,21 0,243
(О-, о-/соб-, об- 94 1,88 2,16 0,30 0,318
про- 69 1,38- 1,51 0,21 0,298
зь-, з-/сь-, с- /зо-, [зє-] 285 5,70 3,10 0,44 0,151
ІЗ-, ИЗ-/ИС- / со-
(*)ТЬ-, (ОТ-, оть-, от- 107 2,14 2,16 0,30 0,278
СОД-, ОД-, одо-
на- 142 2,85 2,72 0,38 0,230
до- 62 1,25 1,80 0,25 0,406
роз-, розо-, [раз-] 46 0,92 1,25 0,18 0,376
рос-, [рас-]
пере-, [пре-] 52 1,04 1.17 .0,17 0,311
перед-, [пред-]1 9 0,18 — — —
ВЗ-, ВОЗ-/ВС-, вос- 69 1,38 1,90 0,27 0,38
ПОД-, подо-, пуд- 16 0,32 — — —
над- 5 0,10 — — —
СН-/ИСН- 2 0,04 — —
вн- 1 0,02 — — —
НИЗ- " 1 0,02 — — —
У тих випадках, коли X < 0,5, величини ст, ст^ і е не обраховуються.
-є — 0,45), то в другій половині XVII — XVIII ст. їхсередня
частота дорівнює 0,6 (при в — 0,55) (табл. 12). Щоправда,
особові форми минулого часу зустрічаються в усіх стилях
і в різних' джерелах, незалежно від їх територіального
походження, напр.:
упросилемь (Прот., 121), продалем (АКПГУ, II, 81), могль(м)
(К. Зін., 15), л'Ьлєлї'5 (Проп., 1а), тое-смо казали (АКПГУ, І, 28),
розказалисмо (АЮЗР, 3/П, 634).
Як і раніше, поряд' з афіксом 1 особи множини -смо
зустрічається варіант -хмо і навіть нескорочена форма ехмо *.
1 Див. Л. О. Самійленк о/назв. праця,’ стор. 97.
144
Дослідники фіксують у Полтавських актах ряд випадків
неправильного уживання особових закінчень у формах дієслів
минулого часу: -смо уживається не лише в 1 особі множини,
а й у 1 особі однини; крім того, особові закінчення мину-
лого часу відносяться інколи до особових форм теперішнього
часу1. З цього випливає, що вживання особових форм
минулого часу було вже ознакою традиції.
Форми майбутнього часу з кореневим -им- трапляються
тепер значно частіше, ніж у попередній період: мовитимєть
(Г. К., 140), вйдітимуть (іЬ. 139), бачитимуть (ІЬ. 140),
лежатимєм'ь, лежатимете (Рад. Ог. 281), мітимут'ь,
матимуть (іЬ. 329)2. І все ж у статистично обстежуваних
текстах не зустрілося жодної синтетичної форми майбут-
нього часу.
На шляху до виділення в окрему категоріальну мор-
фему— показник предикативної форми дієприкметникового
походження — стоїть афікс -о, що є за походженням показ-
ником середнього роду. Про це свідчать поодинокі форми
стягнених дієприкметників на -е, пор.: задавано (Проп., 3),
отпущено (Самов., 197), забито (Вел., II, 366), але зажи-
ване (Вел., II, 107). Це протиставлення є ознакою розме-
жування обох форм.
Певні зміни відбулися в уживанні морфологічних варіан-
тів інфінітива. Якщо раніше неозначені форми дієслова на
-ть, -ть і -т були досить рідкісним явищем, то тепер
в окремих джерелах (наприклад, у «Віршах» 1786 і 1790 рр.)
вони не набагато поступаються перед формами на -ти3.
Окремі нові явища спостерігаємо в уживанні варіантів
особових флексій.
Так, у 3 особі однини поряд з традиційними закінчен-
нями -ть і -ть в дієсловах І — IX класів, а також в ате-
матичних уже досить часто трапляються форми з нульовим
афіксом, причому в ряді випадків він виступає після ско-
роченого суфікса основи, напр.: думає (В. 1790, 109), нє
хоче (В. 1790, 109), нє може (ЖГС, 33), нє зможе (К. Зін.,
56); слуха (В., 1790, ПО), біга (В. 1790, 108) Та ін.
У Полтавських актах на 70 форм 3 особи однини дієслів
І — IX класів із закінченням -т вжито 60 дієслів, без
1 Див. Л. О. С а м і й л е н к о, назв, праця, стор. 97—98.
2 П. Житецкий, назв, праця, стор. 53.
9 Ф. А. Непийвода нараховує в Стародубських актах інфінітивів
на -ти — 86,5%, на т® (-т)—11%, на ть—1,5% (назв, праця,
стор. 171).
10 388
145
Частота вживання кінцевих афіксів дієслова в українській
Позиція Уд_1 X а °х 8
кінцеві -ТИ, -ТЬІ, [-ть, -ть, -т], [-чи] а, -а, -аа , -аа -ВЬ, -в/-0, -ь -0/-МЬ, -М—ш, -шь,’[-ши]/-си—ть, -Т, [-ТЬ]/-0 МЬ, -М, [-МО, -МИІ, [-мн] —те —ть, -т, [-ть] -му МЄШЬ М€ТЬ, [-МЄТЬ] М€МО, [-мємє] —мєтє —муть, [-муть] -ємь, -єм/-мь, -м—есь, -єс/-сь, -С 0 смо, [-СМИ], [-ХМЬІ, -хмо] СТЄ 0 12,78 1,02 0,14 24,38 0,6 8,00 1,70 0,40 19.20 1,23 1,13 0,24 0,06 2,72 0,17 0,180 0,460 0,840 0,220 0,550
передкінцеві { -н-, [-нн-]/-ен-, [-ЄНН-], -он- м / 5,64 23,78 4,78 4,28 0,59 13,10 4,58 4,07 0,59 1,85 0,65 0,57 0,205 0,152 0,141 0.261
-т- -л- -Ч-, [-Щ-] -ВШ-/-Ш-
в обох позиціях -ХЬ/-ОХЬ 0 — --0 Х-/-ОХ -стє/-осте —ша/-оша -шє —ху1 -И/-Ц -Ь, -0 И-/-’Ь-/-0- 1,74 0 4,00 3,16 0 ' 5,49 0,45 0 0,78 0,504 0 0,380
відокр. кінцевий СИ/-СІД, СА/-СА -СЬ, -с 6,98 3,81 0,54 0,150
1 Імперфект у пам’ятках цього періоду зустрічається лише в двох формах
і має низьку частоту вживання, а тому порахований разом з аористом.
закінчення —10 (форми на -ся до уваги не бралися)1.
У Стародубських актах фіксується тільки закінчення -лгг 2.
Форми 3 особи однини з нульовим афіксом часто зустрі-
чаються в художній літературі, зокрема,, у віршах К. Зіно-
віева і навіть у драмі «Милость божія», мова якої рясно
пересипана церковнослов’янізмами. Трапляються вони і в лі-
тописах 3.
1 Л. О. Самійл^нко, назв, праця, стор. 91.
2 Ф. А. Непийвода, назв, праця, стор. 171.
8 Л. Б а тюк, назв, праця, стор. 49.
146
Таблиця 12
літературній мові другої половини XVII—XVIII ст.
Позиція Уд_2 X а °х *
-И, -ЬІ 6,12 6,42 0,91 0,290
-Є, -*Ь Ь1, -и 7,64 6,11 0,86 0,220
-о, -ь — -а —о, [-є] 17,46 11,62 1,64 0,130
-НЙ, -ИЙ, -ЇЙ/-ОЄ, ЄЄ ОГО/-ЄГО, [-аго], [-а]—ому/-єму, [-у] і т. д. 7,58 4,99 . 0,71 0,180
У 1 особі множини теперішнього часу, на відміну від
попереднього періоду, переважає флексія -мо, м. У нака-
зовому способі закінчення -мо, -м вживається також досить
часто: продадімо (В. 1786, 145), живімо (К. Зін., 21),
роздарімо (В. 1786, 147), поговорімо (В. 1786, 148),
молімса (Проп.,- 2) і под. Як спостеріг ще П. Г. Житець-
кий, «закінчення 1 ос. мн. мо безумовно зберігається, коли
суфікс наказ, сп. і перетворюється в йоту або замінюється
пом’якшенням приголосного: даймо, станьмо-, та коли суфікс
і утримується, то' закінчення мо іноді скорочується в м:
ходім, несім-»1. Пор. форми з -мо: зділаймо (В. 1786,145),
зостава(й)мо (К. Зін., 64. зв.), але глядімо (Проп., 4, 6).
§ 31. Аналізуючи народні елементи’в мові другої поло-
вини XVII —XVIII ст., слід пам’ятати, що об’єктом до-
слідження є літературна українська.мова другбї поло-
вини XVII—XVIII ст. А отже, в ній треба брати до уваги
не лише живомовні, а всі представлені в текстах елементи
дієслівної структури. Ця. структура в усьому основному
збігається з структурою дієслова попереднього періоду.
Дієслово в новій українській літературній мові
XVIII — першої половини XIX ст.
§ 32. Нова українська літературна мова, що веде свій по-
чаток з середини XVIII ст., представлена трьома основними
стилями: художньою прозою, поезією і народною драмою
комедійного спрямування. В поезії виразно виділяються два
жанрових різновиди, кожен з яких може за характером мов-
них особливостей вважатися окремим стилем. Це лірична
1П. Житецкий, назв, праця, стор. 135.
10*
147
поезія, що бере початок в народній пісні і продовжується
в творчості «руської трійці» (М. Шашкевича, І. Вагилевича
та Я. Головацького) і харківської школи романтиків (Л. Бо-
ровиковського, А. Метлинського та ін.),, і сатирично-бурлескна,
започаткована в творчості мандрованих дяків, в численних
безіменних сатирах та віршах І. Некрашевича, геніально
продовжена в «Енеїді» І. Котляревського і відображена
в байках Є. Гребінки та П. Гулака-Артемовського.
Статистична обробка матеріалу ведеться, отже, за чотирма
групами текстів* 1.
Характерною особливістю літературної мови цього періоду
є її орієнтація на розмовно-народну, здебільшого діалектну
стихію. Проте, якщо в інтермедіях мовні партії персонажів
лише копіювали місцеві говірки, то в пізніших творах, зокрема
в «Енеїді» І. Котляревського, уже відчутна настанова на
свідомий відбір слір і форм. Так, проф. , М. Петров
уважає, що І. Котляревський «зберіг у своїх творах україн-
ську мову XVIII віку, але очистив її від надто грубого
1 3 кожної групи текстів зроблено по 10 вибірок обсягом у 500 сло-
воформ. Художня проза представлена вибірками з творів Г.Квіт-
ки-Основ’яненка: Г. Квітка-Основ’ яненко, Вибрані твори в од-
ному томі, Держлітвидав, К-, 1937, стор. З—4, 17—18, 32—33, 83—84,
166—167, 287—288, 239—240, 327—328, 367—368. Бурлескну
й сатиричну поезію представляють такі тексти: І.Некра-
шевич, Заговор на попа. Міститься в рукописній книзі «Наставленія
врачебньїя», що зберігається у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР., інв.
н. І. 7574, стор. 118—120, 120—122; І. П. Котляревський^
Повне зібрання творів у 2-х томах, Вид-во АН УРСР, т. І, К-, 1952,
стор. 48—53, 55—59, 65—68, 210—213, 290—293; Є. Гребінка,
Твори в 5-ти томах, Держлітвидав, т. І, К-, 1957, стор. 43—47;
П. Гулак-Артемовський, Байки, балади, лірика, «Радянський
письменник», К., 1958, стор. 49—51, 58—61. Лірична поезія
репрезентована такими вибірками: «Рукописна книжка з записами релі-
гійних і народних ліричних пісень, зробленими Базилем Кукуловським
у 1791 р.». Зберігається у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР, інв. н. 1.
7541, арк. 40—41, 50зв.-51зв.; «Рукописна збірка пісень початку
і середини XIX ст.». Зберігається у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР,
інв. н. І. 3820, арк. 24—25; Л. Боровиковський, Повне зібрання
творів, «Наукова думка», К., 1967, стор. 85—88, 92—97; Твори
М. Шашкевича і Я. Головацького, вид. 2, Львів, 1913,
стор. 15—18, 149—153, 350—354. Драматична література
представлена вибірками з п’єс І. П. Котляревського та українських
інтермедій середини XVIII ст.: І. П. .Котляревський, Повне зіб-
ранні творів у 2-х томах, т. 2, Вид-во АН УРСР К., 1953, стор. 5—7,
9—11, 15—17, 17—19, 35—37, 39—40; Українські інтермедії XVIІ—
XVIII ст., «Пам’ятки давньої української літератури», Вид-во АН УРСР,
К.» 1960, стор. 129—132, 164—168, 196—196, 202—204.
148
змісту та макаронізмів і підпорядкував її вимогам і фор-
мам сучасної російської літератури. Досить порівняти інтер-
медії Довгалевського і Г. Кониського або Ганського з «Енеї-
дою» Котляревського, щоб побачити незмірні переваги остан-
ньої над інтермедіями щодо стриманості і пристойності»1.
Автор першої граматики української мови О. Павловський,
визначаючи можливі шляхи розвитку української літератур-
ної мови, вважав* що вона мусить живитися з двох джерел:
1) живої розмовної мови мешканців міста середньої верстви
і 2) мови фольклору. Обидва джерела органічно поеднуються
у мовній творчості Г. Квітки-Основ’яненка. Широко вико-
ристані народнопісенні традиції у мові українських роман-
тиків першої половини XIX ст.2
Церковнослов’янський елемент у цей період посідає в
літературній мові досить скромне місце. Він використовує-
ться переважно в тій мірі, у якій його відображала жива
розмовна мова різних шарів тодішнього українського насе-
лення. Так, і в інтермедіях та інтерлюдіях, і в творах
І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки цер-
ковнослов’янські слова і форми, а також елементи старої
канцелярської мови використовуються для характеристики
мови попів, дячків, писарів, суддів та ін. Проте, як слушно
зауважує Г. Левченко, «у ряді випадків елементи цієї книж-
ної мови використовувались як конструктивний стилістично-
мовний матеріал у створенні нової літературної мови і при-
стосувались до тих мовних форм, які вимагались розвитком
нової літератури»3.
§ 33. Структура дієслова у мові цього періоду відповідає
в основному структурі живої української мови другої поло-
вини XVII—XVIII ст. Разом з тим у ній фіксується значно
більша кількість варіантів морфем, що пояснюється як від-
носно слабкою унормованістю тогочасної літературної мови,
так і широтою її діалектної бази.
§ 34. Серед нових кінцевих морфем слід відзначити
лише остаточний вихід з прикметникової парадигми афікса
-о.— показника предикативних неозначено-особових форм
з попереднім суфіксом пасивних дієприкметників минулого
1 Н. Петров, Очерки истории украинской литературьі XIX в.,
К-, 1884, стор. 29—ЗО.
2 Див. Г. А. Левченко, Нариси з історії української літера-
турної мови першої пол. XIX ст., «Радянська школа», К.-Х.', 1946',
стор. 98.
3 Там же, стор. 15.
149
часу: велено (Кв.-Осн., 239), написано (Котляр., 2, 16),
сказано (Греб., 55) та ін. ,
Синтетичні форми майбутнього часу на-му,-меш
1т. д. продовжують конкурувати з аналітичними, напр.:
йтиме (Боровик., 75), знатимемо (Кв.-Осн., 239), бачити-
мемо -Оса., 239) та ін. Проте частота вживання цих
форм (х=0,2) лишається невисокою.
Форми минулого особового часу існують як
живі лише в творах західноукраїнських письменників, напр.:
був-єм (Вагил., 351), роздав-ем (Вагил., 351), сь любив
(Вагил., 353), розігнала-сь (Вагил., 351) та ін. Ці форми
регламентує і написана в 1823 р. «Грамматнка . дзьїка сла-
вєнорускогш» І. Могильницького:
Я читавемі, ламі, ломі або ямі читаві, ла, ло
Ти —»—весь, лась, лось або тись читаві, ла, ло
Ми читалисмо або лшсмо читали
Ви читалисте або вмете —»— (171).
Наддніпрянські і слобожанські джерела фіксують цю
форму лише як реліктову.
Афікс зворотдих дієслів 'ся£я вживається пе-
реважно у постпозиції, приєднуючись до форм інфінітива,
особових форм теперішньо-майбутнього і майбутнього часу,
форм минулого часу, імператива і зрідка, в староукраїнських
і церковнослов’янських словах,—до форм дієприкметника,
напр.: женитись (Котляр., 2, 7); гнуться (Котляр., 2,5),
призираеться (Кв.-Основ., 167); уклався (Г.-Артем., 49),
урвалася (Котляр., 2, 10), убравшись (Інт., 166), озираю-
чись (Кв.-Основ., 17) і под.
Нескорочений варіант уживається в усіх без винятку
формах. В залежності від ритмомелодійних особливостей
мови він може чергуватися із своїм скороченим варіантом
-сь. Чергування не відбувається у формах інфінітива на.
-ть і після закінчення -ть форм 3 особи однини і множини
теперішньо-майбутнього часу, напр.: стелються (Боровик.,
73), прозирається (Кв.-Основ., 167) і под. У цих формах
можливе фонетичне написання -ться як -цьця, -ця або -тця:
здаіцьця, рицьця1, дивиця (Некраш., 122), рьвуць (Б. Ку-
кул., 4О.зв.), бкРць (Б. Кукул., 40 зв.) та ін.
1 Див. М. А. Жовтобрюх, Мова української преси (до сере-
дини дев’яностих років XIX ст.), Вид-во АН УРСР, К., 1963, стор. 48.
150
Препозитивне вживання ся фіксується у мові західно-
українських письменників і в фольклорі західноукраїнського
походження, напр.: ся вславляв (Шашк., 9), нє буду га тебе
бити бо сю вмЬєшь Умовити (Б. Кукул., 51 зв.).
Афікс інфінітива на території Наддніпрянщини,
а частково й Західної України виступає в двох основних
варіантах: -ти і -ть, напр.:
знати (Інт.. 164), їсти (Греб., 46), нарікати (Вагил., 350), слу-
жити (Котляр., 2, 10), убиратись (Котляр., 2, 39); судить (Греб., 48),
вробить (Греб., 48), пить (Греб., 58), спать (Б. Кукул., 40), їхать
(Боровик., 85) та ін.
Вживання обох варіантів на Східній Україні часто зале-
жить від авторських уподобань. Скажімо, І. Котляревський,
Л. Боровиковський, Г. Квітка-Основ’яненко, не уникаючи
форм на -ть, все ж віддають виразну перевагу формам на
-ти. Є. Гребінка і П. Гулак-Артемовський, навпаки, час-
тіше вдаються до використання в інфінітиві варіанта -ть.
Це ж вагання щодо обо£ варіантів помітне і в лексикогра-
фічних працях цього періоду. Якщо П. Білецький-Носенко
наводить у своєму словнику форми інфінітива з варіантом
морфеми -ти, то О. Павловський в «Кратком малороссийском
словаре» наводить лише форми - на -ть, а в разі наявності
зворотного афікса —на -цьця, напр.: здаіцьця (26), будую,
довав'ь, вйть (27), гаптую, товдв'Ь, товать (31), добуваю,
вав'ь, вать (34), брешу, хав-ь, хбть(27) і под. Виняток станов-
лять лише дієслова з коренями на приголосний (скубти —58),
а також дієслово мати (45). Пор. ще приклади з Є. Гре-'
бінки: із’їсти (47), рости (52) і под.
У західноукраїнських говорах зберігається морфема інфі-
нітива -чи. Вона виступає в дієсловах IX класу, які мають
у минулому часі варіант кореневої морфеми, що'закінчується
на задньоязиковий або фарингальний приголосний. Так, гра-
матика І. Могильницького регламентує форми стричи, печи,
стеречи (148), лечи (154), веречи, речи (155).
Афікси дієприслівників і активних діє-
прикметників теперішнього часу виступають
у двох стилістичних варіантах: -ч- і -щ-. Другий варіант
уживається в поодиноких випадках в дієприкметниках ста-
рослов’янського походження, використовуваних переважно
для характеристики мови персонажів, наприклад, продол-
жающий (Котляр., 2, 11). Дієприкметники з афіксом -ч- у
статистично обстежуваному матеріалі взагалі не зустрілися.
151
Це перебуває у згоді з твердженням О. Павловськрго про
те, що «причастім ни настоящаго, ни прошедшаго времень
у Малороссїянь совсімь ніть» (21). І все ж форми дієприк-
метників на -чий існують у свідомості людей, що дотримую-
ться традицій давньої літературної мови. Так, П. Білецький-
Носенко, орієнтуючись в усьому основному на народні форми,
вводить до реєстру свого словника активні дієприкметники
теперішнього часу типу квитнучій (182), торохтячій (355)
і под. Ці форми, поряд з їх церковнослов’янськими варіан-
тами, охарактеризовані і в граматиці І. Могильницького:
«Оконченя причастія залога дЬйствиА Бремене настоящого
на чій, ча, чое вь діалекті рускомь посполитшое єсть,
нежели славянское окончане на щій, ща, щое, вь ніко-
торьіхь тьілко писмахь рускихь уживаное» (183)х.
Афікс -ч- використовується переважно в дієприслівниках
теперішнього часу: бажаючи (Греб., 53), хрестячись (Греб.,
58), сидючи (Кв^Основ., 17), ‘дивлячись. (Кв.-Основ.,- 32),
шануючи (Котляр., 2, 6), умираючи (Котляр., 2, 17), вигля-
даючи (Боровик., 95), ідучи (Боровик., 78), клекотючи (Вагил.,
354), кленучи (Вагил., 350), сідячи (Інт., 166) і под.
І все ж порівняно з попереднім періодом частота вжи-
вання афікса -ч- значно спадає (х=0,75), тоді як у поперед-
ній період середня частота цього ж афікса дорівнювала
4,78.
Афікс дієприслівників теперішнього часу
-я уживається рідко: його середня частота дорівнює лише
0,1. Подекуди форму дієприслівника на -я можна розгля-
дати як елемент стилізації під давньоукраїнську мову, напр.:
глядя на сіє, І я собі на умі (Котляр., 2, 12). Проте харак-
терна вона й для народнорозмовної мови: глядя (Боровик.,
75), стоя (Боровик., 75) і под.
Афікс -ВШ-/-Ш- вживається майже повсюдно тільки
в дієприслівниках минулого часу, напр.: поба-
чивши (Котляр., 2, 10), намальовавши (Кв.-Основ., 3), полю-
бивши (Кв-Основ., 84), задравши (Греб., 49), прилізши
(Г.-Артем., 49), загудівши (Шашк., 10).
Форми активних дієприкметників минулого часу з цим
афіксом уживаються в художній літературі лише для сти-
лізації під офіційно-ділову мову, напр.: ібо і пострадав-
1 Форми активних дієприкметників у цей період далеко ширше
вживаються на Західній Україні, ніж на Східній (див. М. А. Ж о в-
тобрюх, назв, праця, стор. 93).’
152
ший от ізверга Мазепи за вірність к государю і отечеству...
(Котляр., 2, 53).
Афікс дієприслівників теперішнього і ми-
нулого часу-и, як свідчать наведені вище приклади, ви-
ступає в кінцевій позиції після афіксів -ч- і -вш/-ш-. Частота
його вживання, порівняно з попереднім періодом, значно
спадає (х=2,37; у попередній період х=6,2).
Афікс пасивних дієприкметників теперіш-
нього часу -м- практично не вживається: в статистично
обстежуваних текстах не зустрілося жодної форми. Проте
в граматиці І. Могильницького дієприкметники на -мьій, як
данина традиції, наводяться серед дієслівних форм: звемьій
(147), печемьій (148), снуемьій (150), віемьій (151), малюе-
мьій (151) і под. Фіксує їх і словник П. Білецького-Носенка:
славимьій, кохаемий, оремьій (232).
Афікс пасивних дієприкметників мину-
лого часу —— також уживається досить рідко (див.
табл. 13), причому в непоодиноких випадках дієприкметники
з цим суфіксом мають тенденцію до ад’єктивізацїї. До діє-
прикметників недоконаного виду з цим афіксом О. Павлов-
ський в «Кратком малороссійском словаре» подає російські
відповідники як у формі дієприкметників, так і в формі
прикметників: Дзюбаньщ, ая, еі — исклеваньїй, рябой (33);
Льїціованьїй, Ная, неі — ворочаньїй (на другую сторону) (43);
Мурований, ная, неі— кирпичньїй (46).
Афікс минулого часу, як і в попередні періоди,
виступає у вигляді трьох позиційних варіантів: —/«. Як і
раніше, він належить до числа найчастотніших дієслівних
афіксів (х=35,47 при є=0,11).
В цей час уживання кожного з варіантів повністю зале-
жить від його фонологічної позиції: між голосними висту-
пає етимологічно первинний -л- (нє чула — Б. Кукул., 50 зв.,
зводила — Вагил., 351, було—Шашк., 9, забреніли — Голов.,
149), в кінцевій позиції після голосної—в (забув — Кот-
ляр., 2,6, приихав'ь — Б. Кукул., 50 зв., склонив— Вагил.,
350, давав — Шашк., 9), в кінцевій позиції після приголос-
ної—» (принюс — Інт., 129, естеріх — Інт., 131, потряс—
Котляр., 2,6). Зрідка у мові персонажів, стилізованій під
давньоукраїнську чи церковнослов’янську, уживається -л
у кінцевій позиції після голосних: настал (Котляр., 2,6),
наміревал (Котляр., 2,10) і под.
153
Частота вживання кінцевих афіксів в українській літе
ПОЗИЦІЯ Загальна кількість X а °х е
-ти, -ть, [-чи] 451 11,27 5,73 0,91 0,16
-я 4 0,1 —— — —
’м -0/-М Ш/-СИ 0/-ТЬ, [-т] 1483 37,07 12 1,89 0,09
0) —мо, -м—те ТЬ, [-Т] 0,2
ас № -му —меш —ме —мемо — 8 — — —
-мете —муть
-ем/-ем -єсь/-єсь 16 0,4
-м -сь
-сьмо/-смо—сьте/-СТЄ 0
"м -ен- -Н-/ Г 1, -ЄН-
§ 58 1,45 1,48 " 0,23 0,31
ас
О сх, -1 “ -Л- . т-Л0 1419 35,47 12,8 2,03 0,11
-Ч-, [-Щ-] , ЗО 0,75 0,27 0,04 0,10
-ВШ-/-Ш- 59 1,48 1,73 0,27 0,36
обох ози- іях 1 т? 304 7,6 5,25 0,89 0,23
«С’Й -ь -ь-
відо- кремлю кінце- вий ся/-ся -сь 517 12,92 5,68 0,89 0,14
Активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -л- в .
статистично обстежуваному тексті не зустрілися. Не фіксує
їх і найповніший на той час словник П. Білецького-Носенка.
Родові афікси дієприкметників і форм
минулого часу складаються з трьох парадигм-: членної
(-ий —ая —оє), нечленної (-о —а —о) і стягненої
<(-и —, -а —е). Родові афікси форм минулого часу завжди
належать до нечленної . парадигмй: говорив (Котляр., 2,39),
орав (Інт., 166), сіяв (Інт., 166) — утекла (Котляр., 2,13),
вийшла (Боровик., 85), робила (Інт., 166)—ухватило (Боро-
вик., 93), виступало (Шашк., 16), сидіЛо (Інт., 166). Зрідка
трапляються випадки вживання зі стилістичною метою дієпри-
кметників чоловічого роду в нечленній формі, напр.: ізучен
<54
Таблиця" 13
ратурній мові другої половини XVIII—середини XIX ст.
Позиція Уз—2 р’ X а °х е
-И 95 2,37 2,75 0,44 0,36
-0/-ИЙ И/-І 262 6,55 4,69 0,74 0,22
-е/-ий —е/-о —а 1162 29,05 11,70 1,85 0,12
„. -є -ий/— —ого —ому і т. д. 57 1,42 1,31 0,21 0,28
(Котляр., 2,11). Тодішні граматики і словники рекомендують
уживати дієприкметники в членній формі: дзюбаньїй, ая,
оі (Павл., 33), лічений, ная, неі (Павл., 43). П. Білець-
кий-Носенко дає таку характеристику сполученню афіксів
-ний: «Окончательнмй корень ймень прилагательньїхь'и при-
частій страдательньїхь мужеского рода, единственнаго числа,
женскаго рода -ная; средняго -нее» (249). Граматика І. Мо-
гильнйцького рекомендує вживати членні форми в чолові-
чому й середньому родах, стягнену—-в жіночому роді: іду-
чій, а, ое; іхавшій, а, ое; ідячій, а, е (Іое); івшій, а, о
(Іое) (164) і под. Проте в практиці переважає уживання
членної форми чоловічого роду при стягнених формах жіно-
чого і середнього, тобто: -ий - -а—е. Напр.: вистроений
(Котляр., 2,32), збитий (Інт., 201)—вкрита (Кв.-Основ.,
368), втоптана (Боровик., 73), виставлена (Котляр., 2,33) —
підперезане(Кв.-Основ., 4), підстрижене (Кв.-Основ., 4) і под.
Афікси множини дієприкметників і форм
минулого часу в мові другої половини XVIII — середи-
ни XIX ст. чітко розрізняються.
Показникам однини дієприкметників у називному відмінку
-ий—а—е протиставляється показник множини -і, напр.:
поналагоджувані (Кв.-Основ., 166), криті (Голов., 152),
і под. У тодішніх граматиках і словниках за традицією вка-
зуються ще членні форми на -іи (даючій — Грам. Мог., 182),
-ии, (рйвний, Б.-Нрс., 249). Проте в статистично обстежу-
ваних текстах членні форми дієприкметників у множині не
засвідчені, а, отже, вживаються вони досить рідко. Певного
поширення набули в цей час у дієприкметниках і засвідчені
О. Павловським для прикметників форми на -иі, -и (гар-
ниі, гарні — 10), проте аналізований матеріал їх не фіксує.
155
М. А. Жовтобрюх, розглядаючи мову тодішньої публіцис-
тики, на підтвердження вживаності цих флексій також подає
як приклади тільки прикметники1.
Показникам однини минулого часу -е —а —о протистав-
ляється у множині не зв’язана відмінковою парадигмою флек-
сія -и, напр.: забреніли (Голов., 149), стрілєли (Шашк., 16),
спали (Інт., 196), пропхали (Інт., 196) та ін.
Іменні (відмінково-числові) афікси зустрі-
чаються в дієприкметникових формах рідко (х = 1,42). В цілому
парадигми чоловічо-середнього і жіночого роду однини, та
парадигма множини, поширювані на дієприкметникові форми,
не розходяться з відповідними парадигмами прикметників
твердої групи. Об’єднавши зразки відмінювання прикметни-
ків, наведені в граматиках О. Павловського (стор. 10) та
І. Могильницького (стор. 122—123), можна представити від-
мінково-числові парадигми в такому складі:
Афікси однини чоловічого і середнього роду:
1. (наз.) -ий, -е, [-1>е]
2. (род.) -ого
3. (дав.) -ому
4. (знах.) як називний або родовий
5. (ор.) -им
6. (місц.) -им
Афікси однини жіночого роду:
1. -а, [-ая]
2. -оі
3. -ий
4. -у, [-ую]
5. -ою, [-ов]
6. -ий
Афікси множини:
1. -ьі, [-ні], [-не]
2. -их
3. -им
4. як називний або родовий
5. -ими
6. -их
1 М. А. Жовтобрюх, назв, праця, стор. 89.
156
Афікси наказового способу утворюють пара-
дигму, що складається з двох членів: показника однини
-И . -і- 1
----і,показника множини --------- .
-йЛ ' -й-/ —
-0 -0-
.Кожен афікс складається з чотирьох варіантів, причому
між варіантами однини й множини існує така співвіднос-
ність:
- и—і- (прядй— прядйть— Б.-Нос., 305, пожени —
пожените — Б.-Нос. 288, піди — Некр., 118 —
ходімо — Некр., 119, ворушьі—ворушймо — Павл.,
20, ворухнй— ворухнімо — Павл., 20, иди — идімт>,
неси —несімо, бери — берім-ь, клади — кладім-ь —
Грам. Мог., 175);
- й —й- (май — маймо, питай — питаймо — Б.-Нос., 46,
дай — Інт., 164 — отдаймо — Інт., 167, . милуй —
милуймо, плюй — плюймо — Грам. Мог., 175);
- ь—ь- (плюнь — Інт., 168 — плюньте, забудь — Інт., 129 —
забудьте)-,
-е—0- (вір—Інт., 168, але руште—Інт., 131).
Уживання різних варіантів наказового способу обумов-
лене, як і в попередній період, структурно-акцентологіч-
ними особливостями дієслівних основ.
Варіанти -и—і- уживаються в дієсловах V, X і XII
класів, коли в основі інфінітива наголос падає на голосний
тематичного суфікса, і в дієсловах VII, VIII, ІХіХІ кла-
сів, коли їх кореневі морфеми закінчуються на приголосні,
напр.: просйти — проси (Б. Кукул., 40), любити — люби
(Б. Кукул., 41), брати — бер(и) (Б. Кукул., 41), глядіти—
гледи (Інт., 130), сказати — скажи (Котляр., 2,33), ворух-
нути—ворухнй (Павл., 20), мчати — мчи (Боровик., 88),
але сісти — сядь (Інт., 129) і под. Сюди ж відноситься
дієслово XIII класу бігти—біжи, біжімо (Грам. Мог., 156).
Варіанти -й —й- виступають завжди в дієсловах І—IV
класів, а також у дієсловах V, IX, X, XI класів з коре-
невою морфемою на []’] або на голосну, напр.: жартувати —
не жартуй (Б. Кукул., 41), сподіватися — сподівайся (Інт.,
198), сватати — сватай (Боровик., 92), гаятися—гайся
(Боровик., 86) і под.
1 Виділення -й/-й- та -ь/-б- як окремих афіксів проводиться лише
за графічною подобою писемної мови. З фонологічного погляду тут вис-
упає -о. Пор. зна-ю — зна-й [знару— знаі-о], сяд-у—сяд-ь \с‘ад-у—
'ад’-0\.
157
Варіанти -ь—ь- уживаються в дієсловах V, VII, VIII
і X класів після м'яких приголосних [д’], [т’], '[з’], [с*],
[л’], [н’], якщо у формі інфінітива цих дієслів наголос не
падає на голосну суфікса основи, напр.: їхати — їдь (Бо-
ровик., 76), плюнути— плюнь (Інт., 168), стати — стан[ь]-
мо— (Інт., 129), гудити — гудь (Інт., 202), тратити —
трать ти, тратьте ви (Грам. Мог., 157) і под. Ці ж
варіанти виступають і в атематичному дієслові бути та
похідних від нього: забудь (Інт., 130).
І, нарешті, варіанти -е—е- виступають в дієсловах
V, VI, IX і X класів після твердих приголосних, зокрема
після шиплячих, що постали як результат пом’якшення
задньоязикових, напр.: плачте (Котляр., 2,19), склич (Бо-
ровик., 88), хочь, хочте (Грам. Мог., 146), лягти — ляж
(і лязь — Грам. Мог., 154), вірити — вір (Інт., 168), ру-
шити — руште (Інт., 131). Сюди ж відноситься атематичне
дієслово їсти: ьижь, ьйжьте (Б.-Нос., 162), ічь ти, ічмо
ми, ічте ви (Грам. Мог., 164) і т. д.
Особово-часова парадигма складається з афік-
сів -«7-м —ш/-си —е/-ть, [-т] —мо, -м —те —ть, [-т].
Порівняно з попереднім періодом впадає у вічі більша уніфі-
кація особових афіксів: зникають варіанти церковнослов’ян-
ського походження, лишаються лише живомовні форми.
Разом з тим норма в уживанні особових афіксів на той
час ще не встановилася. Це стосується певною мірою форм 1
особи однини та множини і, головним чином, форм 3 особи
однини та множини.
У першій особі однини неусталеність виявляється не в
уживанні особових * афіксів, а в тих морфонологічних яви-
щах, що супроводжують поєднання показників особи з су-
фіксами основ. Це стосується частково дієслів IX класу
з кореневими морфемами на задньоязикові приголосні. За
свідченням текстів художньої літератури й фольклору, а.та-
кож тодішніх граматик і словників, у період зародження
і формування нової української літературної мови чергу-
вання /г/>/ж/, /к/>/ч/, закономірне в більшості особових
форм дієслів IX кдасу, ще не завжди поширювалося за ана-
логією на форми 1 особи однини і. (меншою мірою) 3 особи
множини.
У текстах здебільшого зустрічаються форми 1 особи одни-
ни і 3 особи множини з /ж/ і /ч/ в кореневій морфемі:
можу (Кв.-Основ., 83), стережуть (Г.-Артем., 50), печуть
158
(Інт., 202), печуться (Боровик., 74) і под.; але: не мову
(Котляр., 2,12).
Найбільшу різноманітність форм можна спостерігати
у 3 особі однини. Крім традиційно-закономірних форм.з-є
після суфікса основи -е-, -є- та -ть після суфікса основи
-а-, -ї- трапляються форми:
а) з -ть після суфікса основи -е-, -е-, напр.: ростеть
(Котляр., 2,5), ровняєть (Котляр.,' 2,7), напасеть (Б. Ку-
кул., 40), можеть (Інт., 164), брешеть (О. Павл., 84)
і под.1;
б) з -0 і -е замість суфікса основи -«-, -Ї-, напр.: постеле
(Боровик., 86), баче (Кв.-Основ., 17)2;
в) з пропуском /]’е/ у суфіксах основ дієслів II—ПІ
класу перед показником особи напр.: зна (Кв.-Основ., 83,
Інт., 131, Котляр., 2,14), дума (Кв.-Основ., 17), співа
(Кв.-Основ., 18), полегча (Котляр., 2,5) і под.; ці форми
характеризують лише твори східноукраїнських авторів;
г) із діалектним варіантом закінчення -т після суфікса
основи -и-, напр.: нагороди* (Б. Кукул., 40), стоїш (Шашк.,
16), бродиш (Вагил., 350) і под.; ці форми властиві лише
мові авторів із Західної України;
д) з пропуском /ж/ перед суфіксом основи -є- у дієслові
казати (тільки на Слобожанщині): кае (Кв.-Основ., 3), але
каже (Кв.-Основ., 326 та ін.);
е) з опусканням флексії -ть перед наступним -ся (тільки
в мові західноукраїнських письменників): дре ся (Вагил., 350),
повяжеся (Голов., 150),. але й розів'єш ся (Шашк., 17),
розільєть ся (Шашк., 13), радується (Голов., 149) та ін.
У 1 особі множини частіше виступає флексія -мо, хоч
нерідко у мові того ж самого джерела може трапитися й
флексія -м. Перша форма фіксується як провідна і в тодіш-
ній граматичній та лексикографічній літературі, напр.:
ворушимо (Павл., 18), співаімо (Павл., 15), йдемо
1 Як зауважує Л. А. Булаховський, «вживання -ть у 3 особі
однини — це данина традиції, навряд чи тут можна припускати російсь-
кий вплив або пояснювати ці форми -як аналогійні до утворень з суфік-
сом -и- в особових формах» (Л. А. Б у л а х о в с'ь к и й, Питання похо-
дження української мови, Вид-во АН УРСР, К-, 1956, стор. 14). Друге
положення спірне (див. стор. 187).
2 Ці форми можуть уважатися типовими для говірок Степової
України та Слобожанщини (див. Л. А. Булаховський, назв, пра-
ця, стор. 14). Як правило, у 3 особі множини їм відповідають форми
на -у-ть, -ю-ть, вживані замість закономірних тут форм на ,-а-ть, -я-ть,
напр.: бачуть (Кв.-Основ., 17), відхристються (Кв.-Основ., 18) і-под.
159
(Б.-Нос., 125), возимо, лазимо (Б.;Нос., 160), хочемо (Грам.
Мог., 145), глоджемо (Грам. Мог., 146) і т. д. У мові
письменників, як східних, так і західних, а також у мові
фольклору уживаються обидві форми, напр.: будемо, ходімо
(Некраш., 119) — будем, підем (Некраш., 119), будемо(Інт.,
129) — знаєм, засіваєм (Інт., 164), остерегаемся (Котляр.,
2,12)—тернемо (Котляр., 2,41), відобємо (Шашк., 12) —
потанцюєм (Шашк., 13) та ін.
Вживання варіантів -мо та -м в особових формах тепе-
рішньо-майбутнього часу не зумовлене структурними особли-
востями дієслівних форм. Інша річ, коли звернутися до
форм 1 особи множини наказового способу. Тут паралельне
вживання варіантів -мо та -м можливе тільки після афік-
са -і- (-і-), напр.: ходімо (Некраш., 119), але дмухнім
(Котляр., І, 88) і под. Аналогічна ситуація з уживан-
ням показника 2 особи множини -те в наказовому способі:
після афіксів -Й-, -ь-, -є- він ніколи не скорочується: кін-
чайте (Котляр., 2,39), плачте (Котляр., 2,19) і под. Після
афікса -і- (-і-) у більшості випадків продовжує за давньою
традицією вживатися -те, але вже помітна виразна тен-
денція заступати цей афікс його скороченим .варіантом -ть,
напр.: підождіте (Боровик., 97), скажіте, кликніте
(Г.-Артем., 50), погодітгст (Б. Кукул., 40 зв.), робіте,
зв’яжіте, ведіте (Котляр., 1,40), але весел'іт Ся (Голов.,
153), кладіть (Г.-Артем., 51), лупіть (Г.-Артем. 51) та ін.1
У 3 особі множини вживається або флексія -ть, або
-т, напр.: віють (Котляр., 2,5), значать (Котляр., 2,39);
гримят (Шашк., 16), ржут (Шашк., 15), тлют (Вагил.,
350) і под. Флексія -т виступає тільки в мові західно-
українських письменників..
§ 35. Суфікси основ. У новій українській літера^
турній мові вживаються ті ж суфікси основ, які були влас-
тиві давній українській літературній мові. Проте в функ-
ціонуванні суфіксів основ сталися певні зміни. Окремі
суфікси, що раніше були непродуктивними і вживалися
в малочастотних дієсловах, помітно активізуються (див.
табл. 14).
Насамперед це стосується суфікса основ VII класу
1 Закінчення -те (з твердою /т/ перед /е/) у говірках Слобожан-
щини могло скорочуватися в -т-: сидіт(-е), ходІт(-е) (див. Л. А. Бу-
лаховськлй, назв, праця, стор. 13). Проте в досліджуваному мате-
ріалі ці форми не засвідчені.
160
Таблиця 14
Частота вживання тематичних суфіксів в українській
літературній мові другої половини XVIIIсередини XIX ст.
1 Основи 1 Суфікси Загальна кількість X о °х е
.-ую- -ова-, -ува-/—~ 177 4,42 2,48 '0,39 0,17
;-ю- -ва-/— -є-
ч .-ваю- -ва-/ -ває- 45 1,12 1,35 0,21 0,37
.-аю-, -яю- -а-, -я-/ -ає-, -яє- 600 15,00 5,54 0,88 0,12
-1Є- 56 1,4 1,57 0,25 0,35
-у-, -ю- -а-, -я-— ’ -Є-, -є- 442 11,05 5,49 0,87 0,15
тематичні 4^1 ? я"| я 48 175 1,2 4,8 1,62 3,26 0,26 0,51 0,42 0,24
-ну- -0-/—— -не- 69 1,72 1,57 0,25 0,28
-у. -Ю- -е-, -є- 694 17,35 5,90 0,93 0,11
.. ,"У» -ю/-а-, -я- -И-, -І-/Л2 —2 847 21,17 6,34' 1,00 0,09.
,-у, -ю/-а-, -я- -а-, -я-/~—і—Л— ' 126 3,15 2,53 0,40 0,25
І -у, -Ю/-Я- -и- 87 2,17 2,11 0,33 0,29'
.-у/-Я- -и- 6 0,15 — — —
атема- тичні 341 9,02 4,43 0,70 0,15
11 388 16І
•чу-1—^.і частота вживання якого зростає більш як утроє.
Очевидно, на цей період припадає активний розвиток одно-
кратності в українському дієслові. Наприклад, у словнику
П. Білецького-Носенка знаходимо біля двох десятків діє-
слівних пар, об’єднаних в одну статтю за ознакою «багато-
кратність/однократність», напр.: бришкати, — бришкнути
(62), гепати — гепнути (97), зхибати— зхибнути (160)
та ін. Взаємним протиставленням префіксальних дієслівних
основ III і VII класів утворюються видові пари: взникати—
взнйкнути (75), огортати—огорнути (157), пригортати —
пригорнути (299).
Дещо зростає активність уживання суфікса основи IV
класу • Це відбувається у зв’язку з розвитком лек-
сико-семантичної категорії якості в українському дієслові:
і тексти художньої літератури, і словники засвідчують
десятки слів, які, утворившись на базі прикметникових
коренів, передають наростання певної ознаки, напр.: сиріє
(Б.-Нос., 327), червонйти (Б.-Нос., 387),забіліє (Вагил., 354),
поблідніла (Боровик., 93), змарніла (Греб., 56), пожовтіла
(Греб., 56) та ін. Серед дієслів із цим суфіксом з’являються
також народні, не фіксовані раніше дієслова, що передають
стан діючого суб’єкта: животити (Б.-Нос., 138), одурйти
(Б.-Нос., 252), ошалйти(Б.-Нос., 268), радити (Б.-Нос., 308),
бовванйти (Б.-Нос., 342), мліє (Шашк., 16) і под.
Очевидно, у розвитку категорії якості брав участь
і суфікс основи III класу з допомогою якого утво-
рювались специфічно українські форми дієслів від вищого
ступеня якісних прикметників, напр.: гладшати, поглад-
шати (Б.-Нос., 99), полипшати (Б.-Нос., 290) і под.
Вживання народно-розмовної дієслівної лексики у новій
українській літературній мові приводить до значного роз-
ширення кола дієслів, що означають звучання, зокрема
звуконаслідувальних. Дієслова звучання оформляються
в основному суфіксами основ V, XI і XII класів.
Традиційне коло дієслів із суфіксом -а-, роз-
ширюється за рахунок таких дієслів звучання, як клек-
тати (135)1, куткудакати (201), цокотати (201), муги-
1 Усі нижченаведені приклади взято із словника П. Білецького-
Носенка.
162
кати (230), муркотати (231), скреготати (331), скрекетати
(331), стрекотати (342), туркотати(3№) і под. В багатьох
дієсловах, що мають у твірній основі суфікс -от-, може висту-
пати і суфікс основи XII класу -і-/ я _ц— , напр.: цокотити
(383), лопотйти (212), муркотйти (231), скреготйтиіЗЗ].'),
стрекотйти (342), туркотйти (359) і под.
Дієслова звучання XI класу (суфікс основи -а-,
'я' ) мають своєрідну структуру: у них перед
суфіксом основи виступає словотворчий суфікс -Ч-, що
є рефлексом суфікса -к-, характерного для багатократних
дієслів III класу. Пор.: брязкати — бряжчати, боркати —
бурчати і т. д. Співвідношення суфіксів -к- і -ч- відобра-
жає кореляцію значень розчленованої повторюваної і нероз-
членованої інтенсивної дій. Дієслова з суфіксом -ч- трапля-
ються досить часто, недаремно частота вживання дієслів
XI класу порівняно з попереднім періодом зростає вдвічі.
Цікаві процеси відбуваються в дієсловах І класу. Се-
ред дієслів з суфіксом -ова-, -ува-1—— подекуди ще трап-
~Уе'
ляються іншомовні запозичення (типу темперую, ровйвгь,
вать — Павл., 60), але здебільшого за допомогою цього
суфікса твориться суто українська лексика, зокрема на озна-
чення діяльності або способу поведінки за назвою профе-
сії, віку, нахилів і под. При цьому іменники, на базі яких
творяться дієслова, можуть бути запозиченими, але давно
акліматизованими на грунті української мови, оточеними
багатьма похідними словами, напр.: бурлаковати (64),
бурмистровати (64), винниковати (77), війтовати (81),
вороговати (85), гамаровати (93) і т. д, Всього в слов-
нику Білецького-Носенка, звідки взято ці приклади, наве-
дено понад 70 подібних дієслів. Тому, незважаючи на
спад частоти дієслів І класу, його позиції в структурі
української мови зміцнюються. Дієслова І класу репрезен-
тують один з найпродуктивніших типів творення українсь-
кої дієслівної лексики. Недаремно в диференційному україн-
сько-російському словнику, доданому до граматики О. Пав-
ловського, кількість дієслів І класу дорівнює 23,4% від за-
гальної кількості наведених тут дієслів, посідаючи третє
місце серед дієслів інших класів^див. табл. 15).
Як і раніше, суфікс дієслівних основ І класу має в інфі-
нітиві два варіанти—ова- та -ува-, причому перший перева-
11*
163
жає. Так, у згаданому вже словнику, доданому до грама-
тики О. Павловського, з 38 дієслів І,класу лише 4 ужито
з варіантом -ува-: дякую, кувавь, вать (34), нагадую, дувавя>,
вать (46), одкарйбкуюся, кувйвся, вацьця (48), полудную,
нувавь, вать (52). У словнику П. Білецького-Носенка зна-
ходимо полудновати (291), але изгадувати (г. д.). См. Зга-.
Таблиця 15
Вживаність дієслів
різних класів у.
«Грамматике мало-
российского наречи я»
О. Павловського
(в процентах до
загальної кількості
тематичних дієслів,
ужитих в реєстрі
словника)
Класи ДІЄСЛІВ Вживаність, %
І 23,4
II 3,3
ПІ 36,0
IV 1,3
V 4,0
VI —.
VII 3,3
VIII —
IX 2,7
X 24,7
XI
XII 1,3
XIII —
дувати (165). Крім того, в цьому слов-
нику з варіантом -ува- наведено дієсло-
ва нахлучувати (239), пидвечеркувати
(279), приказувати (299), приспйву-
вати (ЗОЇ), мережувати (222).
У статистично обстежуваних текс-
тах абсолютна перевага також від-
дається варіантові -ова-, напр.: роз-
казовав, жаловався (Котляр., 2, 10),
виціловала (Кв.-Основ., 288) та ін.1
Дієслова з варіантом -ува- вживав
І. Некрашевич: покоштувала (121),
попувати (122).
З допомогою високопродуктивних
.. . ,-ию-
суфіксів основ, зокрема -ова-/-^-_
.-иІ-а-.-я- . ,-вю-
та -ц-/ у и'—, рідше можуть
утворюватись дієслова-синоніми. Деякі
з них можна зустріти у словнику
П. Білецького-Носенка, напр.: отама-
нити— атамановатй (46), отамйни-
ти.— отамановати (266), бабовати —
бабити (48), барбарити—барбард-
вапги (51), гетманити — гетмановати
(97) та ін.
§36. Префікси. В другій половині XVIII — середині
XIX ст. різко спадає частота вживання префіксів церковно-
слов’янського походження. В цей час уже не використову- •
ються варіанти раз- і рас-, префікси сн-/исн-, вн-.
Проте зрідка трапляються ще — переважно в стилізаціях
під староукраїнську мову — префікси [пред-] та
1 Л. А. Булаховський відзначав, що І. П. Котляревський користував-
ся тільки суфіксом -ова- і що ця ж форма була типова для П. П. Гу-
лака-Артемовського, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка та ін. (назв, праця,
стор. 15).
164
варіант [пре-], напр.: возстанеть (Кв.-Основ., 167), вос-
претить (Котляр., 2, 41), воспослідовало (Котляр., 2, 10),
взволновалась (Котляр., 2, 6), предстал (Котляр., 2, 6), пред-
віщаєть (Котляр., 2, 7) та ін.
Решта префіксів, уживаних у цей період, — народнороз-
мовні. їх фонетична структура відповідає фонетичним зако-
нам української мови.
Усі префікси, що закінчуються на приголосний, висту-
пають у трьох варіантах: уживаючись перед голосними і оди-
ничними приголосними, вони зберігають свою етимологічну
форму, а перед сполученнями приголосних та перед /// зде-
більшого поширюють свій фонемний склад, приєднуючи до
кінцевої приголосної голосні /о/, /і/, рідше /у/: об-/обі-\
з-1 зо-, зі-, зу-;від-/відо-, віді-; роз-/розі-, під-/підо-, піді-.
Напр.:
обходиться (Некраш., 119), обмив (Боровик., 87), обнесуть (Г.-Ар-
тем., 59), але обідрать (Греб., 46); вмерз (Інт., 131), зблідло (Ва-
гил., 350), з'їла (Боровик., 78), зріс (Котляр., 2,13), але зійдуться
(Боровик., 75), вівяли (Вагил., 350), забралось (Греб., 57), .зустріти
(Боровик., 95), зупинився (Г.-Артем., 60); відцідила (Боровик., 74),
відрізав (Кв.-Основ., 17), відняв (Некраш., 119), але відобемо (Шашк.,
12), відімкнувся (Боровик., 95), видирваний(1нт., 203); розточив (Кот-
ляр., 2,13), розметав (Шашк., 11), розлялося (Вагил., 353), роздасть
(Кв.-Основ., 33), розкладає (Боровик., 74), але розібрати (Котляр.,
2,33), розірвавсь (Шашк., 12) і т. д.
Префікс з-, поряд з варіантами зо-, зі- та зу-, має ще,
найчастіше після приголосних попередніх слів, варіанти із-,
ізо-, ізі-, напр.: із'їжджайте (Боровик., 95), ізвівся (Кот-
ляр., 13), ізогнувся (Котляр., 2, 12), ізігнувся (Котляр.,
2,9) і под.
У трьох фонетичних варіантах виступає префікс
напр.: уродить (Г.-Артем., 59)—вродило (Г.-Артем., 59),
умер (Котляр., 2,13) — вмерла (Боровик., 92), убиваються
(Котляр., 2,33) — вбиватись (Г.-Артем., 60), утікати (Інт.,
132) — втікав (Шашк., 12); увійде (Кв.-Основ., 167) і под.
Префікси по- і до- перед наступним’/// (навіть тоді,
коли він утрачений) виступають у варіантах пі-, ді-, напр.:
піду (Котляр.,' 2,11), піймав (Г.-Артем., 60), піди (Не-
краш., 118); дійдеться (Кв.-Основ., 239) і под.
Порівняно з попереднім періодом дещо змінилася частота
вживання окремих префіксів. Як видно з табл. 16, це сто-
сується насамперед префіксів по-/пі-', —ї^~їзГіїс^0''
165
зі~, зу-, [со-]; за-; роз-/розі-. Частота вживання їх зростає,
що можна насамперед пояснити широким відображенням
у цей час формованих лексико-граматичних категорій родів
ДІЇ.
Крім того, префікси по-/пі- та /зо‘> зі-,
зу-, [со-] стають у цей час головним засобом перфективації
дієслів.
Дієслово в сучасній українській літературній мові
(друга половина XIX — початок XX ст.
і початок XX ст.—60-і роки XX ст.)
§ 38. З другої половини XIX ст. відбувається процес
уніфікації нової української літературної мови, що приводить
Таблиця 16
Частота вживання префіксів в українській 4 літературній мові
другої половини XVIII—середини XIX ст.
Префікси Загальна кількість X а °х 8
У-/В- 167 4,17 2,07 0,33 0,15
уві-
ПО-/ПІ- 348 8,70 4,19 0,66 0,15
при- 127 3,17 2,68 0,42 0,23
за- 203 5,06 3,68 0,58 0,22
ви- 89 2,22 2,24 0,35 0,31
.об- . °’/обІ- 74 1,85 1,62 0,26 0,27
про- 74 1,85 2,02 0,32 0,ЗГ
ІЗ-/ІС-/30'’ 31’’ зу'’ [со’] 312 7,80 3,69 0,58 0,14
на- 94 2,35 2,13 0,34 0,28
до-/ді- 65 1,63 2,01 0,32 0,38
од- І від- 62 1,55 1,51 0,24 0,30
' ОТ- / ВІДО-, ВІДІ-
роз-/розі- 86 2,15 2,56 0,41 0,37
пере-, [пре-] [пред-] 27 0,67 0,96 0,15 0,43
1 0,03 — — —
[воз-] / [ВЗ-] [вос- ] / [вс ] 9 0,22 — —
ПІД-/ПІДО-, піді- 34 0,85 1,47 0,23 0,53
над- 1 0,03 —- — —
166
у післяжовтневий період, особливо з возз’єднанням усіх
українських земель у єдиній державі, до вироблення пи-
семного й уснорозмовного моноліту в галузі фонетики, формо-
і слововживання1.
Обидва періоди в розвитку української літературної мови
від середини XIX ст. об’єднують спільні процеси: 1) станов-
лення загальнонаціональних норм на базі наддніпрянських
говорів; 2) скорочення кількості варіантів морфем; 3) усу-
нення вузьколокальних парадигм. Разом з тим кожен період
характеризується певними особливостями щодо частоти вжи-
вання словотворчих та словозмінних морфем.
Відзначені спільні й відмінні особливості розвитку ук-
раїнської літературної мови в обидва періоди характерні
й для еволюції структури дієслова.
У роботі дається спільна для обох періодів якісна харак-
теристика структури дієслова, але кількісні показники обра-
ховуються для кожного періоду окремо. Це дає змогу
простежити тенденції розвитку словотворчих і словозмінних
елементів структури2 З.
1 І. к. Білодід, Контакти української мови з іншими слов’ян-
ськими і уніфікація її\усної літературної форми, «VI Міжнародний з’їзд
славістів», «Наукова думка», К.» 1968, стор. 34.
2 Статистичні характеристики елементів структури українського
дієслова другої половини XIX—початку XX ст. здобуто на матеріалі
п’яти стилів, представлених на той час у літературній мові: трьох ху-
дожніх (поезії, прози і драматургії), публіцистичного і наукового.
З кожного стилю було відібрано по 10 вибірок довжиною в 500 слово-
форм. Поезія представлена такими вибірками: Т. Г. Шевченко,
Повне зібрання творів у 10-ти томах, т. І, К-, Вид-во АН УРСР, 1951,
стор. 5—8, 28—32, 114—117; Леся Українка, Твори в 5-ти томах,
т. І, К., Держ. вид-во художньої л-ри, 1951, стор. 340—343, 387—389,
404—406; І. Франк о, Твори в 20-ти томах, т. 10, К-, Держ. вид-во
художньої л-ри, 1951, стор. 90—94, 267—269; С. Руданський,
Твори, К-, Держ. вид-во художньої л-ри, 1959, стор. 269—273, 276—
280. Художню прозу репрезентують: І. Нечуй-Левицький,
Зібрання творів у 10-ти томах, т. 5, К., «Наукова думка», 1966, стор.
145—146, 335—336; І. Ф ранко, Твори в 20-ти томах, т. 7, К.» Держ.
вид-во художньої л-ри, 1951, стор. 112—113; т. 8, 1951, стор. 58—59;
В. Стефаник, Повне зібрання творів у 3-х томах, т. І, К., Вид-во
АН УРСР, 1949, стор. 75—76, 216—217; М. Коцюбинський,
Твори в 3-х томах, т. 2, К-, Держ. вид-во художньої л-ри, 1955, стор.
106—107, 312—313; Панас Мирний, Твори в 5-ти томах, т. 2, К.»
Вид-во АН УРСР, 1954, стор. 62—63; т. З, 1954, стор. 174—175.
Драматургію представляють вибірки: І. Ф ранко, Твори в 20-ти
томах, т. 9, К., Держ. вид-во художньої д-ри, 1952, стор. 80—81,
205—208; Леся Українка, Твори в 5-ти томах, т. З, К.» Держ.
167
§ 39; Характерною особливістю мови 20—60-х років
XX ст. є зменшення в ній питомої ваги дієслівних форм.
Якщо в період другої половини XIX— початку XX ст. вжи-
вання дієслова характеризується такими показниками: х =
вид-во художньої л-ри, 1952, стор. 8—11, 194—196; М. Кропивниць-
кий, Твори в 6-ти томах, т. 5, К., Держ. вид-во художньої - л-ри,
1959, стор. 171—174, .563—565; І, К. Тобілевич, Твори в 3-х то-
мах, т. І, К., Держ. вид-во художньої л-ри, 1960, стор. 177—179,
211—213; М. Стариць'Кий, Вибрані твори, К-, Держ. вид-во худож-
ньої л-ри, 1959, стор. 231—233; С. Васильченко, Твори в 4-х то-
мах, т. З, К-, Вид-во АН УРСР, 1960, стор. 86—88. З публіци-
стичного стилю взято такі вибірки: ж. «Рада», № 33 від 9 лютого
1907 р., К., стор. 1; № 47 від 25 лютого 1907 р., стор. 1; альманах
«Українська хата», річн. III, К., 1911, стор. ЗО—31, 53—55; літера-
турно-науковий вісник «Правда», число 2 від ЗО січня 1876, р., стор.
73—74; число 19 від 15 жовтня 1876 р., стор. 757—758; ж. «Основа»
(«Южно-русский литературно-ученьїй вестник»), СПб., 1861, №*1, стор.
310—311, 319—320; «Діло» від 4 січня 1911 р., Львів, стор. 1; від 16
лютого 1911р., Львів, стор. 1. Науковий стиль представляють
такі вибірки: І. Ф ранко, Твори в 20-ти томах, т. 16, К., Держ.
вид-во художньої л-ри, 1955, стор. 106—107, 251—252, 271—272;
А. Є. К р и м с ь к й й,' Деякі непевні крітерії для діялектольогічної кляси-
фікації староруських рукописів, Львів, 1906, стор. 15—18, 39—40;
Д. Баталій, Магдебурське Право на Лівобічній Україні, в кн. «Розвідки
про міста і міщанство на Україні—Русі в XV—XIII в.», ч. І, Львів,
1903, стор. 387—389, 396—398; М. Драгоманів, Шевченко,, украї-
нофіли й соціалізм, Львів, 1906, стор. 37—38, 61—62; М. Драгома-
н і в, Галицько-руське письменство, Львів, 1876, стор. 13—15.
Статистична характеристика дієслівних морфем в українській
літературній мові 20—60-х рр. XX ст. дається на основі аналізу 7 сти-
лів: трьох художніх, публіцистичного, наукового, офіційно-ділового та
ораторського. З кожного стилю бралося 10 вибірок, що містять по 500
слів кожна. З художньої літератури було взято ЗО вибірок: по 10 на
кожний художній стиль—прозу, поезію і драматургію. Аналізувалася
мова таких авторів: О. Гончар. Твори в 5-ти томах, т. І, К., Вид-во
художньої л-ри, 1966, стор. 17—18, 102—104; О. Довженко, Зача-
рована Десна, К., «Рад. письменник», 1957, стор. 461—462; 469—470;
М. Стельмах, Хліб і сіль, К., «Рад. письменник», 1959, стор. 168—169;
його ж, Твори в 5-титомах, т. З, К., Держлітвидав, 1962, стор. 297—
298; І. Вільде, Стежинами життя, Львів, «Вільна Україна», 1949,
стор. 59—61; її ж, Твори в 5-ти томах, К., «Дніпро»; 1967, т. 1, стор.
293—294; П. Панч, Твори в 5-ти томах, К., Держлітвидав, 1962,
стор. 122—124; т. 4, стор. 316—317; А. Малишко, Твори в 3-х
томах, т. З, К., Держ. вид-'во художньої л-ри, 1957, стор. 325—329,
454—456; М. Рильський, Твори в 10-ти томах, т. З, К., Держ.
вид-во художньої л-ри, 1961, стор. 104—107; т. 2, стор. 324—327;
В. Сосюра, Твори в 3-х томах, т. І, К., Держ. видтво художньої
л-ри, стор. 347—349, 460—462; М. Бажай, Твори в 2-х томах, т. І,
К.» Держлітвидав України, 1946, стор. 73—77, 265—268; П. Тичина,
168
= 86, а = 24,57, <з~ = 3,47, є = 0,08, то у 20—60-ті роки
ці показники змінюються: х = 66, а = 27,67, а- = 3,31, є =
= 0,098.
Пояснення цьому явищу слід шукати у дальшій розчле-
нованості речення, у насиченні його іменами, насамперед
в науковому і діловому стилях. Так, середня частота вжи-
вання дієслівних форм у діловому етилі української літе-
ратурної мови, що розвивається з 20-х років XX ст., у
2,3 раза нижча, ніж у стилях художньої літератури. За
частотою вживання дієслівних морфем науковий стиль також
прогресує у бік офіційно-ділового: якщо в середині XIX —
на початку XX ст. середня частота дієслівних форм дорів-
нювала 63,9 на 500 словоформ, то в радянський період на
Вибрані поезії, К., «Радянська школа», 1952, стор. 138—142; його ж,
Вірші й поеми, К-, «Рад. письменник», 1950, стор. 366—399;
О. Левада, Вибрані п’єси, К-, Держ. вид-во художньої л-ри, 1959,.
стор. 5—7, 71—72; Ю. Яновський, Твори в 5-ти томах, т. З,
К., Держ. вид-во художньої л-ри, стор. 149—150, 348—350; І. Ми-,
китенко, Вибрані твори в 2-х томах, т. І, К., 1957, стор. 87—89,
221—223; І. Кочерга, Твори в 3-х томах, т. І, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1956, стор. 587—589; т. 2, стор. 255—257; О. Кор-
нійчук, Твори в 5-ти томах, т. З, К., «Дніпро», 1967, стор. 255—257;
т. 4, стор. 215—217. Публіцистичні тексти представляють вибірки
з газет «Вісті» (від 10 січня і 26 березня 1936 р.); «Робітнича газета»
(від 11 і 12 квітня 1968 р.), «Радянська Україна» (від 27 березня
1968 р.), «Літературна Україна» (від 2 лютого 1968 р. і від 5 березня
1968 р.), а також з журналу «Комуніст України» (№ 2, 1968). Для
характеристики н а у ко в ого стилю вибірки бралися з таких книг:
«Історія української літератури в 8-ми томах», т. І, К«, «Наукова
думка», 1967, стор. 207—208; т. 2, стор. 161—163; І. К. Білодід,
Розвиток мов соціалістичних націй СРСР, К., «Наукова думка», 1967,
стор. 9—11, 16—18; В. Г. Бон дарчу к, Геологія України, К.» Вид-во
АН УРСР, 1959, стор. 252—253; «Нові способи вирощування буряків»,
К«, Держсільгоспвидав, 1956, стор. 39—41; «Історія Української РСР»,
К., Вид-во АН УРСР, 1957, стор. 77—78; «Прикладна механіка»,-
т. 2, вип. 4, К., 1956, стор. 357, 425--426; К. А. Шмигловський,
Шкідники поля, городу та саду, К-, «Рад. школа», 1949, стор. 114.
Офіційно-діловий стиль представлений вибірками з таких дже-
рел: «Спільні заходи (Міністерства освіти УРСР і ЦК ЛКСМУ) по під-
готовці і відзначенню 40-річчя піонерської організації ім. В. І. Леніна
та поліпшенню роботи позашкільних установ УРСР», К-, «Рад. школа»,
1961, стор. 1—3; «Міністерство освіти УРСР. Організаційно-календар-
ний план статистичної звітності органів і закладів народної освіти на
1946 рік», стор. 1—2, 7—8; «Конституція (Основний Закон) УРСР»,
Видання Верховної Ради Української РСР, К., 1960, стор. 3—6, 12—
15, 21—23; Загальнообов’язкове рішення № 12 Київської міськради
(5 сесія XI скликання) «Про додержання санітарного стану в м. Києві»»
«Вечірній Київ» (від 8 квітня 1968 р.); Загальнообов’язкове рішення
169
ту ж кількість словоформ припадає в середньому лише 49,1
дієслівних.
Дещо спадає частота вживання дієслів і в художніх
стилях, зокрема в поезії: від х = 113,2 до х = 85,1 на
500 словоформ.
Загальне зниження частоти вживання дієслівних слово-
форм треба враховувати при порівнянні статистичних харак-
теристик тих самих морфем, вживаних відповідно в дожовт-
невий період і в радянський час. Для цього необхідно ви-
значити коефіцієнт співвідношення середніх частот у перший
і другий періоди. Якщо позначити середню частоту дієслів
у дожовтневий час через х3, а в радянський час через х2,
то Кс (коефіцієнт співвідношення) = . Підставивши чис-
х2
лові значення середніх частот, дістанемо Кс = 1,39. Тепер
при порівнянні середніх частот певної морфеми, визначених
для обох періодів, необхідно середню частоту другого періоду
помножити на 1,39. Скажімо, статистичні характеристики
. . . ,-ваю- „
тематичного суфікса -ва-/ на перший погляд говорять
про відносне зменшення його ролі в структурі дієслова
(х1= 1,36, х2= 1,19). Якщо ж помножимо Х2 на Кс, ТО
дістанемо величину 1,65, яка свідчить про зростання кіль-
кості дієслів з цим суфіксом.
§ 40. В аналізовані періоди з загальної структури літе-
ратурної мови випадає парадигма особових форм ми-
нулого часу. Її релікти, що виступають зрідка в мові
художньої літератури (а також дореволюційної західноук-
раїнської публіцистики), -відбивають особливості окремих
південно-західних говірок, напр.: -м викосив (Стеф., 217),
був-єм, взив-єм, їхав-єм (Стеф., 76), вичитали-смо (Прав-
№ 7 Київської міськради (5 сесія XI скликання), «Вечірній Київ» (від
$ квітня 1968 р.); Загальнообов’язкове рішення № 8 Київської міськ-
ради (5 сесія XI скликання), «Вечірній Київ» (від 3 квітня 1968 р.);
Додаток до рішення Київської міськради № 12 від 20 лютого 1968 р.,
«Вечірній Київ» (від 8 квітня 1968 р.). Ораторський стиль репре-
зентують вибірки з таких джерел: Засідання Верховної Ради Українсь-
кої РСР сьомого скликання (перша сесія), К.» Політвидав України,
1967, стор. 39—41, 49—50, 52—53, 85—87, 110—111; Засідання Вер-
ховної Ради-Української РСР сьомого скликання (друга сесія). Стено-
графічний звіт, К., Політвидав України, 1967, стор. 87—89, 105—106,
121—122, 129—131; Урочистий вечір, присвячений 100-річчю від дня
народження Максима Горького, «Радянська Україна» (від 27 березня
1968 р.).
170
да, 74), Абисте жили сто літ, соколята! (Антон., 418)
і под.
Крім цих афіксів, у говорах української мови виступають
ще після приголосних кореня: у 1 особі однини -ем, (-і)ім,
-им(-ием), у 2 особі однини— -]ЄС, -]іс, -ис(-иес), 1 особі
множини -с'мо(-з'мо), -сми(-зми), -с'ми(-з'ми), -сме, у
2 особі множини -сте(-стие), -ст'е(-с'тие)х.
§ 41. Решта кінцевих афіксів, вживаних у попередні
періоди, характерна й для літературної мови від середини
XIX ст. до наших днів. Окремі варіанти афіксів, не потрап-
ляючи в усі стилі літературної мови, лишаються, однак,
у мові художньої літератури, виступаючи або як ознака
авторських уподобань, або, частіше, як засіб створення мов-
них партій персонажів.
Афікси майбутнього часу недоконаного виду
-му —-мені —ме—мемо—мете—муть поширені в усіх
стилях, але вживаються, як і раніше, досить рідко. їх середня
частота і в дожовтневий, і в радянський періоди (з враху-
ванням Кс) лишається однаковою (див. таблиці 17 і 18).
Це пояснюється насамперед тим, що форми майбутнього часу
не відзначаються високою частотою в жодному стилі. Так,
у мові поезії, де майбутній час представлений найширше,
його середня частота дорівнює лише 9,6 на 500 словоформ.
У мові ж суспільно-політичної літератури його частота спа-
дає до 2,371 2.
Неозначена форма утворюється від основ минулого
часу за допомогою суфіксів -ти, -ть. Скорочений варіант
суфікса -ть (тільки після голосних) уживається поряд з пов-
ним варіантом -ти в усному літературному мовленні
й художньо-белетристичних стилях літературної мови. У нау-
ковому, публіцистичному і діловому стилях сучасної укра-
їнської літературної мови інфінітив виступає тільки з суфік-
1 Ф. Т. Жилко, Нариси з діалектології української мови, К.»
«Рад. школа», 1966, стор. 100. Див. також: І. Верхратський,
Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів, ч. І, Львів, 1899,
стор. 86; його ж, Про Говір галицьких лемків, Львів, 1902, стор. 140;
Б. В. Кобилянський, Про залишки перфекта в південно-західній
групі діалектів української мови, «Укр. мова в школі», 1953, № 3;
Д. Г. Бандрівський, Говірки Підбузького району Львівської
області, К., Вид-во АН УРСР, 1960, стор. 71—72.
2 Див. «Статистичні параметри стилів», стор. 99.
171
Частота вживання кінцевих афіксів в українській літе
Позиція Загальна Кількість X 9 °х 8
кінцеві -ти, -ть -я -0/-М Ш/-СИ—о/-ть — -мо, -м те ТЬ -му —меш —ме —мемо — -мете —муть 570 1664 12 11,4 33,3 0,24 6,10 18,29 0,85 2,58 0,15 0,15
« Я ,-ен- -Н-/ -єн- 152 1610 69 41 3,04 32,2 1,38 0,82 3,19 14,04 1,40 1,12 0,45 1,98 0,20 0,16 0,29 0,12 0,28 0,38
передній -т- -л- / -ч- -ВШ-/-Ш-
в обох позиціях -п 1-/ -ь -ь- 242 4,84 6,22 0,88 0,36
сом -ти. Поряд з загальновживаними афіксами -ти і -ть
у говорах подекуди фіксується -/п1 2.
Подібно до іменника, інфінітивні форми окремих дієслів
(спати, їсти., пити, купати, гуляти) можуть виступати
із суфіксами пестливості: -тки, -точки, -тоньки, -туні, -тусі,
напр.: їстки, їсточки, їстоньки, спатусі, спатуні. Кожен
з цих суфіксів є своєрідним симбіозом суфікса інфінітива -ти
і зменшувально-пестливих іменникових суфіксів -к-, -очк-,
-оньк-, -ун'-, -ус'-: -т(к)и, -т(очк)и, -т(оньк)и, -пг(ун)ї^,
-т(ус)і. Крім того, у дієсловах з пестливим значенням
можуть уживатися суфікс -ці, що виступає безпосередньо
після кореня (купці), та -унці, який додається до частини
інфінітивного суфікса т (спатунці).
1 Див. В. С. В а щ е н к о, Полтавські говори, Вид-во ХДУ,
1957, стор. 207; Т. ІВ. Назарова, Інфінітиви на -т у середньо-
поліських говорах, «Питання граматики і лексикології української мови»,
Вйд-во АН УРСР, К., 1963, стор. 3—16.
2 У суфіксах -т(ун)і, -т(ус)і після м’яких приголосних /н'/ та /с'/
замість /и/ виступає /і/.
172
Таблиця 17
ратурній мові другої половини XIX —початку XX ст.
Позиція 2 Загальна кількість X а °х з
-и 102 2,04 1,89 0,27 0,26
-0 36 0,72 1,77 0,25 0,67
-0/-ИЙ И/-І’ 401 8,02 6,20 0,88 0,21
-0/-ий—о/-е—а 1105 22,10 11,90 1,68 0,15
-,-Є/-Є ‘ -ий/ ого—ому 1 т. д. -ЄЄ 128 2,56 2,28 0,40 0,31
-ся/-сь 675 13,50 5,21 0,74 0,11
Такі інфінітиви не пов’язані з іншими дієслівними утво-
реннями: їм не відповідають ні особові дієслова, ні дієпри-
кметники, ні дієприслівники. Зменшено-пестливі інфінітивні
форми характерні для усного мовлення і відбиваються
в белетристичних стилях. Напр.: «І їстоньки — не їм, і пи-
тоньки—не п’ю...» (Глібов, 24); «За сонцем хмаронька
пливе... І сонце спатоньки зове ...» (Шевч., II, 203).
Стабілізується позиція афікса -ся/-сь; якщо в другій
половині XIX—на початку XX ст. він ще подекуди
в творах західноукраїнських письменників виступає у пре-
позиції, то все ж постпозитивне вживання його переважає,
напр.:
вештались (Н.-Лев, 5,145), створилися (Франко, 7,143), дивлюсь
(Коцюб., 2,106), вдається (Коцюб., 2,106),. закаламутилась (Мирн.,
2,62), підсунувся (Мирн., 2,62), бався (Л. Укр., 3,194), споритись
(Л. Укр., 3,11), оженився (Кроп., 5,5оЗ), хочеться (Тобіл., 1,177),
ковзаються (Стар., 231) та ін.
Ця тенденція стала нормою літературної мови, а тому
в наш час препозитивне вживання ся, окрім випадків сти-
лізації тексту і традиційної формули звертання як ся маєш?,
не зустрічається. У південно-західних говірках (зокрема,
в покутських, подільських, надсянських і наддністрянських),
як і раніше, ся-І-ся вживається і в постпозиції, і в пре-
позиції х.
1 Є. К. Т и м ч е н к о, Одна діалектна особливість вживання
морфеми ся, «Мовознавство», т. VI, К-, 1948, стор. 74; Д. Г. Бан-
дрівський, назв, праця, стор. 74 та ін.
173
Частота вживання кінцевих афіксів в українській літературній
Позиція Загальна кількість X а ах е
кінцеві -ти, -ть -0/-М Ш/-СИ —о/-ть — -мо, -м —те —ть -му —меш —ме —мемо — -мете —муть 473 1680 12 6,87 24,00 0,17 8,14 15,14 0,97 1,81 0,28 0,15
передкінцеві -ен- -Н-/ -єн- •т- -л- . -ч- -ВШ-/-Ш- 339 1613 117 49 4,84 23,04 1,67 0,70 4,24 17,49 1,81 1,09 0,51 2,09 0,23 0,13 0,21 0,17 0,27 0,36
в обох позиц. ,-0 . ,-Й- -И/— — -1-/— -ь -ь- 123 1,76 3,94 0,48 0,53
У діалектах, крім варіантів -ся/-сь, вживаються щес'е,
с'і, с'и1, -с2. Це певного мірою знайшло відбиття і в до-
жовтневій художній ^літературі, зокрема у В. Стефаника:
переродив си (Стеф., 1,216), збилиси (Стеф., 1,217) і под.
Літературні варіанти -ся і -сь виступають як частково
позиційно обумовлені. У 3 особі однини й можини теперіш-
нього і майбутнього доконаного часу уживається тільки -ся.
Цей варіант здебільшого виступає також у формах мину-
лого часу на -0 та -в, напр.: зупинився (Стельм., 168),
з’явився (Вільде, Ст., 60), вперся (Франко,"9,80), опинився
(Кроп., 5,171), спрягся (Тобіл., 1,179), хоч прокотивсь
(Рада, 1), зареготавсь (Шевч., 1,7) і под. У дієприслівниках
теперішнього і минулого часу, навпаки, літературною нор-
мою можна вважати вживання варіанта -сь, напр.: схилив-
шись, утомившись (Л. Укр., 1,343), сміючись (Шевч., 1,5);
1 Див. Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 94.
8 Дйв. Т. В. Назарова, назв, праця, стор. 10.
174
мові 20 — 60-х років XX ст.
Таблиця 18
Позиція Уз—2 Загальна кількість X а ах е
-И 155 2,21 2,48 0,29 0,26
-0 64 0,91 1,68 0,20 0,43
-0/-ИЙ И/-І 405 5,79 5,59 0,65 0,22
-0/-ий—о/-е—а „ "е 1140 16,29 14,53 1,74 0,21
-ии/— ОГО —ому і т. д. 310 4,43 3,96 0,47 0,21
-ся/-сь 708 10,11 5,55 0,66 0,13
проте в мові західноукраїнських письменників тут може
виступати й нескорочений варіант, напр.: обертаючися
(Франко, 8,59).
В інших дієслівних формах уживання варіантів -ся та -сь
залежить не від їх структури, а від ритмо-інтонаційних
особливостей контексту, в якому виступає дана форма. Проте
здебільшого після попереднього голосного виступає -сь, після
приголосного —ся.
Афікс активних дієприкметників і дієпри-
сл-івників теперішнього часу -ч- закріплюється
як єдиний літературний варіант. Щоправда, Т. Г. Шевченко
з стилістичною метою нерідко вдавався до активних дієприк-
метників церковнослов’янського походження з афіксом -щ-:
діющих (1,345), незрящим (1,266), скорбящих (11,251). Ши-
роко вживаними в поезії Т. Г. Шевченка є складні слова цер-
ковнослов’янського походження з другою дієприкметниковою
частиною: злоначинающий, доброзиждущий, животворящий
і под.1 Проте вживання церковнослов’янського варіанта -щ-
в активних дієприкметниках не стало літературною нормою.
'•З другої половини XIX ст., особливо з зародженням науко-
вої і публіцистичної літератури, поступово набуває прав
громадянства відновлена давньоукраїнська традиція творення
активних дієприкметників з суфіксом -ч-, напр.: тремтячий
1 Докладніше див. про це:* В. М. Русанівський, Дієпри-
кметник у поезії Т. Г. Шевченка, «Джерела мовної майстерності
Т. Г. Шевченка», К., Вид-во АН УРСР, 1964, стор. 116—129.
175
(Франко, 7,113), оповіствуючій, оповідаючого, починаю-
чійся1 та ін.
Вживання морфеми -ч- в дієприкметниках остаточно уста-
люється лише в ЗО—40 рр. XX ст.
Базою для утворення активних дієприкметників теперіш-
нього часу служать дієслівні основи з суфіксами -ува-/ ;
, -ваю- , -аю-, -яю- . . -ію- . -у-, -ю-
-ва------; -а-, -я-—----------; -а-, -я-—
' -вав- ’ ’ • ' -ає-, -яв- ’ ' -їв- ’ ' -є-
-ає-
-а-.
-є-
-ну-І~-— (тільки в безпрефіксних дієсловах недоконаного
\ / ~У~ « -ю/-а~, -я- .-у, -я-
ввду); -0-1 -и-, -і-/ у’ ........; -а-, -я-М’ ;
напр.:
абсорб-ую-ть* — абсорб-ую-ч-ий, оновл-юю-ть — оновл-юю-ч-ий;
обви-ваю-ть — обви-ваю-ч-ий; баж-аю-ть — баж-аю-ч-ий; поглин-аю-
ть — поглин-ао-ч-ий; багров-ію-ть — багров-ію-ч-ий, син-Ію-ть — син-
-ію-ч-ий; ріж-у-ть — ріж-у-ч-ий, ді-ю-ть — ді-ю-ч-ий; рев-у-ть рев-
'у-ч-ий, соп-у-ть — соп-у-ч^ий; в'я-ну-ть— в'я-ну-ч-ий, стиг-ну-ть —
стиг-ну-ч-ий, та-ну-ть — та-ну-ч-ий, терп-ну-ть — теріг-ну-ч-ий;
нес-у-ть — нес-у-ч-ий; губл-я-ть — губл-я-ч-ий; дриж-а-ть — дриж-а-
ч-ий; кипл-я-ть — кипл-я-ч-ий,
Активні дієприкметники теперішнього часу мають тільки
форму недоконаного виду. Вони співвідносяться з особовими
формами теперішнього часу; конструкція з активним дієпри-
кметником теперішнього часу трансформується в конструкцію
з особовим дієсловом у формі теперішнього часу: співаючий
ліс-> ліс що (який) співає, лежачий камінь->-камінь,
що (який) лежить.
Дієприкметниковий суфікс -ч- виступає також у складі
прикметникового суфікса -уч-, -юч< болючий, гримучий,
живучий, родючий, скрипучий, співочий, квітучий і под.
Прикметники, утворені від дієслівних коренів з допомогою
суфікса -уч-, -юч-, не зберігають морфологічної і акценто-
логічної співвідносності з дієсловами у формі 3 особи мно-
жини. Пор. лет-я-чий (лет-я-ть)—лет-юч-ий, гримл-я-
1 М. А. Жовтобрюх, Мова української преси (до середини
дев’яностих років XIX ст.), К., Вид-во АН УРСР, 1963, стор. 265.
’2 Незадокументовані приклади взято з Українсько-російського слов-
ника в 6-ти томах, К-, Вид-во АН УРСР, 1953—1963.
176
ч-ий (гримл-А-ть)— грим-уч-ий, спів-аю-ч-ий (спів-аю-
ть) — спів-уч-ий, квіт-$ю-ч-ий (квіт-ую-ть) — квіт-уч-
ий, кдл-ю-ч-ий (кдл-ю-ть) — кол-юч-ий. Окремі прикметники
з суфіксом -уч-, -юч- утворені від коренів' таких дієслів.,
які не мають у складі своєї парадигми активних дієприк-
метників. теперішнього часу, напр.: родючий, гніпиЬчий,
живучий і под.
Пор. уживання активних дієприкметників і віддієслівних
прикметників з суфіксом -уч-, -юч-: Тріумфальним маршем
ішли в ці дні червоні війська через весняний квітуючий
Крим (Гонч., 3,78) і Уклін народові, що скинув рабства
пута, Що звівся в шелесті квітучих верховіть (Рильський,
3,151).
Форми активних дієприкметників теперішнього часу мож-
ливі далеко не від усіх дієслів. На перешкоді їх утворенню
стоїть семантика І пов’язане з нею коло синтаксичних зв’яз-
ків дієслова.
Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються
від тих дієслів, які виражають дію безвідносно до її об’єкта:
воркуючий голос, естетствуючий літератор, німуюча ніч,
нудьгуючий пасажир, квітуюча весна, блокуючий апарат,
омолоджуючий, напій, триваюча перерва,’ благаючі руки,
граючий промінь, співаючий ліс, бігаючі очі, блимаючий
вогник, ріжуче лезо і т. д.
Приклади переконують, що активні дієприкметники тепе-
рішнього часу утворюються або від неперехідних дієслів
(деградуючий, естетствуючий, агонізуючий, байдикуючий,
воркуючий, спочиваючий, блимаючий, плачучий), або від
перехідних, ужитих в неперехідному значенні (благословляю-
чий, люблячий).
Особливо часто активні дієприкметники теперішнього
часу утворюються від тих дієслів, які означають виражену
в часі якісну ознаку: багровіючий ліс, бідніюче селянство,
голубіюче небо, гріюче сонце, жевріючий вогонь, зеленіюче
поле, зріючий колос, міцніючі руки, паленіюче обличчя,
рідіючий гай, світліючий небокрай, бліднуче обличчя, груб-
нучий голос, меркнучі зорі і под.
Як і раніше, афікс -ч- активно використовується для
творення дієприслівників теперішнього часу, напр.: друкуючи
(Франко, 16,106), зустрічаючи (Крим., 39), носячи (Драг., 61),
сміючись (Шевч., 1,6), жартуючи (Шевч., 1,28), сіяючи
(Л. Укр., 1,340), покурюючи (Стеф., 1,75), загрожуючи
(Рада, 1) і т. д.
12 388
177
Частота вживання морфеми -ч- в новій українській
літературній мові невпинно зростає (пор. таблиці 13,
17, 18).
Афікс дієприслівників теперішнього часу
-а, -я під впливом фольклору зрідка зустрічається у мові
дожовтневої літератури, напр.: Так ворожка поробила,
Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й вигля-
дала Козаченька молодого ... (Шевч., 1,3). Поширений він
і в деяких діалектах, зокрема в закарпатських, в окремих
північних говірках, а також у південно-східних1. Проте
в сучасній українській літературній мові дієприслівники на
-а, -я вважаються позанормативними.
А-фікс -ВШ-/-Ш- в сучасній українській літературній
мові вживається лише для творення дієприслівників мину-
лого часу. Подибувані зрідка форми активних дієприкмет-
ників, утворені з допомогою цього суфікса (напр.: загинув-
шому— Вас., 2, 44; вставші — Гонч., Соб., 12), вважаються
позанормативними. Виняток становлять лише дієприкметники
перемігший, допомігший.
Афікс -вш-і-ш- виступає в дієприслівниках минулого часу,
після основи інфінітива всіх структурних класів дієслівних
основ, напр.: постановивши (Основа, 320), приїхавши{Рлло, 1),
підійшовши (Франко, 7,112), знявшись (Коцюб. 2,106), зіт-
хнувши (Мирн., 3,175), виглядавши (Шевч., 1,7), підорвавши
(Драг., 61), причинивши (Кочерга, 1,587), зніяковівши
(Вільде, 59), обсипавши (Стельмах, 3,298) та ін.
Частота вживання -вш-/-ш- від середини XIX ст., порів-
няно з попереднім періодом, помітно спадає (пор. таблиці 13,
17, 18) і з того часу до наших днів лишається приблизно
однаковою.
Афікс дієприслівників -и у літературній мові
і в говорах не має варіантів (приклади див. вище); у піс-
ляжовтневій українській літературній мові вживається ча-
•стіше, ніж у дожовтневій.
Афікс пасивних дієприкметників у сучасній
-єн-'
-я-/--
літературній мові складається з чотирьох варіантів: _^н'.
1 Див. Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 105; В. М. Брахнов,
Деякі морфологічні особливості говірок Переяслав-Хмельницького району
на Київщині, «Діалектологічний бюлетень», вип. VII, Вид-во АН УРСР,
К., 1960, стор. 74.
178
Пасивні дієприкметники утворюються від усіх дієслівних
основ, за винятком- тих, що мають у своєму складі суфікси
-ну-І-ну- (недоконаного виду) і -0-1-а-. Напр.:1
адрес-увй-ти— адрес-бва-н-ий, бал-ува-ти—бйл-ува-н-ий, бетон-
ува-ти — бетон-бва-н-ий, жбртв-ува-ти — жбртв-ува-н-ий, онбвл-юва-
ти — онбвл-юва-н-ий, поНс-н-юва-ти — побсн-юва-н-ий} вву-вй-ти-—
вз^-ва-н-ий, стрі-вй-ти— стрі-ва-н-ий, обви-вй-ти — обвй-ва-н-ий!
баж-а-ти — ббж-а-н-ий, вдн-й-ти — єдн-а-н-ий, кйд-а-ти — кйд-а-н-ий.
Як видно з наведених прикладів, при утворенні пасивних
дієприкметників виявляється ряд закономірностей:
1. Дієслова І—ПІ, V і XI класів утворюють форми,
пасивних дієприкметників від основи інфінітива за допомо-
гою суфікса -н- із збереженням інфінітивних варіантів тема-
тичних суфіксів -ува-(-ова-), -ва-, -а-. При. цьому:
а) початковий голосний у суфікса -ува- зберігається,
якщо наголос падає на дієслівний корінь або на попередній
суфікс (прочйт-ува-н-ий, розмаль-дв-ува-н-ий); якщо ж під
наголосом перебуває перший голосний суфікса основи, на
місці у в наголошеній позиції виступає о (бетон-бва-н-ий,
розмаль-бва-н-ий)‘,
б) суфікс -ува- виступає не тільки в дієприкметниках,
утворених від основ з суфіксом -ува-Г-^-, а й у дієприк-
метниках з основами, що мають суфікс здебіль-
шого дієприкметники з суфіксом -ува-/-ова- служать єдиним
представником двох дієслів — словотворчих дублетів з різними
суфіксами основи: зараж-ува-ти, зараж-а-ти— зараж-ува,-
н-ий; однак вони можуть співвідноситися і з тйми дієсловами,
що в особових формах виступають тільки з суфіксом
-а-/ : уявл-я-ти —уявл-юва-н-ии, протиставл-я-ти —
протиставл-юва-н-ий.
2. Від основ з суфіксом -ну-/'~ пасивні дієприкметники
утворюються за допомогою суфікса -т- або суфікса -н-, Ці
суфікси виступають у різних позиціях: -т—після суфіксів
основи інфінітива або після кореня, -н—після суфікса
теперішнього часу (варіант 2 особи). Зокрема:
12* 179
а) безпрефіксні основи доконаного виду, за невеликими
винятками, при утворенні пасивних дієприкметників можуть
поєднуватися з суфіксами -/п- і -я-; таким чином виникають
паралельні дієприкметникові форми; перед суфіксом -т-
завжди виступає інфінітивний варіант суфікса основи (абр-
ну-т-ий), а перед суфіксом -н—варіант 2 особи однини
суфікса теперішнього часу (г6р-не-н-ии)\
б) дієслова з нульовим суфіксом в інфінітивні і коренем
на голосний (крім /о/ після плавних), а також на /р/ утво-
рюють форми пасивних дієприкметників за допомогою суфікса
-т- (мй-ти— мй-пг-ий, дер-ти— дер-т-ий)\ від решти діє-
слів IX класу з коренем на приголосний пасивні дієприк-
метники утворюються за допомогою суфікса -єн- (вес-тй—
еед-ен-ий, вез-тй—вез-ен-ий); дієслова з коренем на /о/
після плавних мають дві форми пасивних дієприкметників:
з суфіксом -т- і з суфіксом -я- (кбло-т-ий і кбл-ен-иії).
3. Від дієслів X класу пасивні дієприкметники утворю-
ються за допомогою суфікса -єн-, що виступає замість варі-
анта суфікса основи 1 особи однини теперішнього часу
(бач-и-ти — бач-у — бач-ен-ий, плат-й-ти — плач-у — плач-
ен-ий)\ цим пояснюється той факт, що при утворенні пасив-
них дієприкметників від цих основ у коренях дієслів відбу-
ваються такі ж морфонологічні зміни, як і при утворенні
1 особи однини теперішнього часу: люб-й-ти — любл-ю —
Любл-ен-ий, воз-й-ти — вож-у — вдж-ен-ий, нос-й-ти —
нош-у — нбш-ен-ий, пуст-й-ти — пущ-$ — пущ-ен-ий і под.
(див. стор. 190)1.
Основною базою творення пасивних дієприкметників є
перехідні дієслова. Тому пасивні дієприкметники безпосе-
редньо не співвідносяться з активними теперішнього часу,
що, як відомо, утворюються від неперехідних дієслів або
від перехідних з невираженою перехідністю. Отже, співвід-
ношення активних теперішнього часу і пасивних дієприк-
1 У діалектах вихідною формою, на базі якої утворюються пасивні
дієприкметники X класу, може бути 3 особа множини теперішнього
часу: посад'аний, загат'аний, скбс'аний (див. В. П. Д р о з д о в с к и й,
Украинские говорьі бессарабского приморья, Автореф. канд. дисс., К.,
1962, стор. 19); зрбол'аний, спал'аний, б'їл'аний, вастел'аний
(М. Л. Перетятько, Морфологічні риси говірок Лубенського ра-
йону Ровенської області, «Діалектологічний бюлетень», вип. VII, Вид-во
"АН УРСР, К., 1960, стор. 86). Як свідчать наведені приклади, у цих
дієприкметниках зберігається тематичний суфікс 3 особи множини -а-,
до якого додається варіант суфікса пасивності
метників в основному відповідає співвідношенню неперехідних
і перехідних дієслів. Пор.:
Всупереч дезорієнтуючим закликам націоналістів, українська радян-
ська поезія ... розвивалася в тісному єднанні з поезією братньої Росії
(Л. Нович., 153—154) — Стріпнувсь десь на сідалі півень, дезорієнто-
ваний в часі качками, й закукурікав (Головко, 1,457); Бурніли, шуміли
грізно [хвилі}, а проміж їх шумом долітав голосний, могучий, лаючий
голос . . . (Кобилян., 116) — Ларька такі знали люди. Знали й гомоніли,
що він — справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний
(Вас., 1,105).
Пасивний дієприкметник співвідноситься не тільки з актив-
ним дієсловом, а й із зворотним неперехідним дієсловом на
-ся-, напр.: умита дитина (дитину умили і дипіиНа уми-
лася), пострижена людина {людину постригли і людина
постриглася) і подх. Власне дієприкметником можна назвати
тільки ту форму, яка є членом особової парадигми перехід-
ного дієслова і може виступати в складі пасивних конструк-
цій (умита матір'ю дитина, пострижена перукарем
людина і под.).
Втрачаючи здатність виступати у складі пасивних кон-
струкцій, дієприкметники перетворюються в прикметники.
За цим типом прикметників дієприкметникового походження
можуть утворюватися інші прикметники, співвідносні тільки
з неперехідними зворотними дієсловами на -ся: усміхнене
обличчя (усміхнутися), розхмарене небо (розхмаритися)
і под. Напр.: І спадали ніжно пасма любі Над твоїм роз-
мореним чолом (Рильський, 3,269).
Афікс особових дієслів минулого часу
і активних дієприкметників минулого часу,
як і раніше, виступає у вигляді трьох морфологічних варі-
антів: ^7-0. Варіант -л- уживається в особових формах
минулого часу перед голосними і в активних дієприкметни-
ках минулого часу, варіанти -в та -0— тільки в особових
формах чоловічого роду: перший після голосних, другий —
після приголосних. У парадигмі роду й числа форм мину-
лого часу виступають дві пари позиційно зв’язаних варіантів
суфікса минулого часу: -в/-л- і -0/-Л-, напр.: сказа-в— сказа-
л-а (сказа-л-о, сказа-л-и)', написа-в — написа-л-а (написа-л-:),
1 Див. Г. М. Г н а т ю к, Деякі особливості функціонування пасші**
них дієприкметників на -ний(-тий) у сучасній українській мові, «Лекси-
кологія та лексикографія», «Наукова думка», К., 1966, стор. 26—32 <
ІЬІ
написа-л-и), втік — втек-л-а (втек-л-о, втек-л-и), спік —
спек-л-а (спек-л-о, спек-л-и).
Досить значне місце в системі української мови цих
-періодів посідають активні дієприкметники минулого часу
з суфіксом -л-. Пор. у Т. Шевченка:
А онде під тином Опухла дитина голоднеє мре (1,242); І листя
пожовкле вїтри рознесли (1,75); І омию на княжому дебелім тілі За-
'сохлу кров його (11,318); Понура- шляхта, мов хорти, За двері вийшла.
Сам позаду бере зомлілую ... (1,97) та ін.
Базою для утворення активних дієприкметників минулого
часу служать дієслівні основи IV, VII, VIII, IX і XII
класів, напр.:
обважн-і-ти— обважн-і-л-ий, позелен-і-ти— позелен-і-л-ий, оси-
рот-і-ти— осирот-і-л-ий, трїс-ну-ти — трісну-л-ий, вів’Я-ну-ти—
еів’Я-л-ий, вмерз-ну-ти— вмерз-л-ий, розта-ну-ти — розта-л-ий (і роз-
. та-ну-л-ий), прогнй-ти — прогнй-л-ий, опас-ти — опа-л-ий (з випадін-
ням кінцевого приголосного кореня), вгор-і-ти — згор-і-л-ий, затремт-
і-ти — запгремт-і-л-ий.
Активні дієприкметники минулого часу вживаються
у формі доконаного виду. Вони співвідносяться з особовими
формами дієслів минулого часу в їх перфектному (співвід-
носному з моментом мовлення) значенні; конструкція з-актив-
ним дієприкметником минулого часу трансформується в кон-
струкцію з особовим дієсловом у формі минулого часу:
позеленіле поле поле, що (яке) позеленіло; замерзла
річкарічка, що (яка) замерзла. Подібні трансформації
не властиві прикметникам з суфіксом -л-, що співвіднося-
ться з дієсловами недоконаного виду (пор. кисле яблуко,
тривалий час, талий. сніг і под.). Отже, прикметники
З суфіксом -л-, співвідносні з дієсловами недоконаного виду,
виводяться за межі дієприкметникових утворень.
Активні дієприкметники минулого часу утворюються від
Неперехідних дієслів доконаного виду переважно префік-
сальних: побіліле обличчя, збідніла сім’я, зазеленіле поле,
дозрілі плоди, обважнілі дерева, озвірілий фашист, пожов-
тіле листя.
Від дієслівних основ IV, VII і XII класів можуть утво-
рюватись пов’язані видовою ознакою форми активних діє-
прикметників теперішнього і минулого часів, напр.: зелені-
юче дерево — позеленіле дерево, рум'яніюче обличчя — пору-
м'яніле обличчя, сивіюче волосся — посивіле волосся.
Родові афікси дієслівних утворень об’єднуються
у дві парадигми: -6—а — -о та -ий—а, [-ая]—е, [-ее].
182
Перша виступає у формах минулого часу особових дієслів,
друга —в активних і пасивних дієприкметниках. Пор.: біг-0-^~
бігл-а — бігл-о, узяв-0 — узял-а — узял-о і синіюч-ий —
синіюч-а — синіюч-е, - зомліл-ий — зомліл-а (зомліл-ая) —
зомліл-е (зомліл-еє), вшииван-ий — вишиван-а (вишиван-
ая)— вишиван-е (вишиван-еє): Нестягнений родовий афікс
дієприкметників уживається зрідка в мові фольклору і ху-
дожньої літератури. Оскільки варіант афікса жіночого роду
-а в обох парадигмах збігається, родові афікси, як і раніше,
можна подавати належними до однієї парадигми: -0/-ий—
-о/-е, [-ее]—а/-а, [-ая].
Родові афікси першої парадигми, протиставляючись афік-
сові -и, утворюють першу числову парадигму —
-0/——и, яка поширюється на форми минулого часу оСо-
бових дієслів. Родові афікси другої парадигми, протистав-
ляючись афіксові -і, утворюють другу числову пара-
-а . . .
дигму множини —ии/ — —і, характерну для всіх діє-
прикметників. Беручи до уваги лише форми чоловічого роду
як репрезентанти однини, обидві множинні парадигми можна
об’єднати в одну: -0І-ий—и/-і.
Продовженням другої родової і другої числової парадигм
є парадигма відмінкова, що існує у вигляді трьох
основних варіантів: парадигми чоловічо-середнього роду
-ий/-е , . \
-ииі-е —ого —ому им —ому/-їм 1 , жіночого
роду (-а—ої—їй—у—ою—ій), множини (-Ї—их —
-им — —ими —их).
Показником незмінних предикативних діє-
слівних форм виступає -о.'Цей афікс відрізняється
від афікса середнього роду -о особових форм минулого часу
своїм оточенням (він виступає тільки після афіксів пасивних
дієприкметників), а від афікса середнього роду пасивних
дієприкметників -е— відсутністю зв’язків з афіксами інших
родових форм.
На відміну від пасивних дієприкметників, форми на -«о,
-еноі-то не мають, парадигми відмінювання, ніколи не вжи-
ваються у функції означення і виступають у складі тільки
таких речень, які трансформуються в неозначено-особові
речення з присудком, вираженим особовою формою дієслова.
Кожна предикативна дієприкметникова форма на -но,
183
•єно/-то співвідноситься з відмінюваним пасивним дієприк-
метником, що має ту ж дієслівну основу:
адрес-бва-н-ий — адрес-бва-н-о, онбвл-юва-н-ий — онбвл-юва-н-о,
поЯсн-юва-н-ий — поЯсн-юва-н-о; взу-ва-н-ий — взу-ва-н-о, стрї-ва-н-
ий — стрі-ва-н-о; баж-а-н-ий — баж-а-н-о, едн-а-н-ий — єдн-а-н-о, кйд-
а-н-ий — кйд-а-н-о, клеп-а-н-ий — клеп-а-н-о, кй-ну-т-ий (кй-не-н-ий) —
кй-ну-т-о (кй-не-н-о); вбз-е-н-ий — вез-е-н-о, мй-т-ий — мй-т-о; бач-
ен-ий — бач-ен-о, вар-ен-ий — вар-ен-о, держ-а-н-ий — держ-а-н-о; вел-
ен-ий — вел-ен-о х.
Як і відмінювані дієприкметники, незмінні предикативні
форми виступають у вигляді корелятивної видової пари,
напр.: казано — сказано, писано — написано, вироблено —
вироблювано і т. д.
У складі речення незмінні предикативні форми на -но,
-єно/-то вживаються тільки в ролі присудка, напр.: Подано
автомобілі—розвезти акторів по домівках (Янов., 2,60);
Він, комдив, ніби й не помічав того, що противника було
щойно зірвано з його позицій ... (Гончар, 3,421).
Кожна незмінна предикативна дієприкметникова, форма
вживається у трьох часових значеннях: у значенні теперіш-
нього часу, минулого й майбутнього. Оскільки часові форми
незмінних предикативних дієприкметників співвідносяться
з часовими формами цих же дієслів в активі (пор.: зроб-
лено— зробили, було зроблено — зробили, буде зроблено—
зроблять), їх слід розглядати не як словосполучення, а як
аналітичні морфологічні форми.
Предикативні дієприкметники на -но, -єно]-то можуть
також виступати у складі форми умовного способу, напр.:
було б написано, було б сказано і под.
На відміну від дієприкметників, незмінні предикативні
форми можуть керувати іменниками'у формі знахідного від-
мінка: організовано зустріч, зустрінуто товариша, добуто
руду, знайдено скарб, видано книгу і под.
Роль предикативних дієслівних форм з афіксом -о (-но,
-єно-/то) у структурі мови поступово зростає, насамперед
за рахунок наукових стилів (див. таблиці 17 і 18).
Парадигма наказового способу від середини XIX ст.
не зазнає змін. Вона грунтується на протиставленні двох
1 Від предикативних форм дієприкметників слід відрізняти віддіє-
слівні прислівники на -но, -єно-/-то, які співвідносяться з неперехідними
дієсловами: насторбжєно (насторожйтися), розгублено (розгубйтися),
натбмлено (натомйтися) і т. д. Віддієслівні прислівники завжди
пояснюють дієслово.
184
членів: —ї-/^. Обидва афікси налічують по три
компоненти, з яких -и завжди відповідає -і-, -0—0-, -ь —
Пор.: кажи-бо (Руд., 280)—скажіть (Л. Укр., 1,404),
слухайся (Вільде, 61) — слухайте (Корн., 3,256), будь
(Франко, 9,209) — будьте (Тобіл., 1,178) і под.
Афікс -и виступає після сполучення приголосних і під
наголосом, напр.: пусти (Франко, 9,80), пожди (Л. Укр., 3,9),
терпи (Кроп., 5,563), відкрути (Кроп., 5,565), скажи (То-
біл., 1, 177), прости (Вас., З, 87), бери (Франко, 8, 58);
він зберігається також у тих префіксальних формах, в яких
наголос переноситься з афікса наказового способу на пре-
фікс, напр.: ори — виори, коли — виколи, зборй— вйбори
і под.
Після голосних і одиничних приголосних виступає зви-
чайно афікс -0, напр.: дурій(Франко, 9,80), порадь (Франко, 9,
81), бійся (Франко, 9, 205), плач (Тобіл., 1, 179), повторюй
(Янов., З, 348), пробач (Корн., З, 255) і под. Якщо корінь
дієслова закінчується приголосними /д/, /з/, /л/, /с/„ /т/, то
в разі вживання нульового особового закінчення вони пом'як-
шуються, тобто виступає графічний варіант -ь, напр.: сядь,
лазь, карауль, винось і под.
При утворенні форм наказового способу суфікси основи
теперішнього часу (без кінцевих у чи е) зберігаються в діє-
словах І, II, III, IV і VII класів (перепйс-уй, перекон-уй,
бу-вйй, взу-вай^ розви-вйй, клац-ай, поспіш-ай, прийм-
ай, волод-Ій, гр-ій, жал-ій, рад-Ій, розум-Ій, ст'ук-нйі,
ки-н-ь).
Дієслова інших структурних класів у позиції перед афік-
сами наказового способу не зберігають тематичних суфіксів.
Пор.: каз-й-ти— каж-й, белькот-й-ти — белькоч-й, рев-І-
ти — рев-й, бр-й-ти-^бер-й, берег-тй—береж-й, вез-
ти — вез-й, образ-и-ти — образ-ь, екондм-и-ти — економ,
похил-й-ти— похил-й і т. д.
У дієсловах, корінь яких закінчується “на голосну, у всіх
формах наказового способу перед нульовим афіксом виступає
[і] суфікса основи теперішнього часу: кри-ти — кри-й, кри-
й-мо, кри-й-те; ми-ти — ми-й, ми-й-мо, ми-й-те.
Утворення парадигми наказового способу супроводжується
чергуванням кінцевих приголосних перед суфіксами основи.
Зокрема, це стосується дієслів V, IX і XIII класів.. .
У дієсловах V класу перед особовими закінченнями від-
буваються такі морфонологічні зміни: /3/ >/ж/, /к/> /ч/,
185
/с/>/ш/, /т/>/ч/, /х/>/ш/, напр.: в'язати — в'яжи, в'я-
жімо, в'яжіть; ткати — тчи, тчімо, тчіть; писати —
пиши, пишімо, пишіть; белькотати — белькочи, белькочімо,
белькочіть; колихати—колиши, колишімо, колишіть; спо-
лучення приголосних /ск/ > /шч/ (графічйо щ), напр.:
полоскати — полощи, полощімо, полощіть,
У дієсловах IX класу задньоязикові і фарингальна при-
голосні кореня перед особовими закінченнями переходять
у шиплячі: берегти — бережи, бережімо, бережіть; пекти—
печи, печімо, печіть,
У дієслові XIII класу бігти кінцева /г/ кореня перед
особовими закінченнями переходить у /ж/: бігти — біжи,
біжімо, біжіть.
Від атематичного дієслова їсти утворюються такі форми
наказового способу: 2 особа однини — їж, 1 особа множини —
їжмо, 2 особа множини — їжте.
Особова парадигма форм теперішнього
і майбутнього простогочасу в сучасній літера-
турній мові складається з таких афіксів: -0/-м —ш/-си —
-0/-ть—мо, -м—те—ть.
В діалектах існує ряд відмінностей від уживання осо-
бових афіксів у літературній мові.
У 1 особі однини варіант -м, характерний для атема-
тичних дієслів (дати — да-м, їсти — ї-м, повісти — пові-м),
в окремих карпатських говірках поширюється також на діє-
слова III класу з варіантом тематичного суфікса інфінітива
в теперішньому часі і на дієслова IX класу з коренем на
голосний: спів-а-м, дум-а-м, слух-а-м, зна-м1 *,
У 2 особі однини, навпаки, варіант атематичних дієслів
-си (да-си, ї-си, пові-си) може-або замінюватись скороченим
варіантом -сь, або витіснятися варіантом тематичних дієслів
-иг, дашПдас", йіш/Ійіс", пов'ішЦ-в'іс"*, Досить поширеними
-є також форми з обойа афіксами—си і-ш: йісйш, дасйш
і под.3
У 3 особі однини існує цілий ряд варіантів особового
показника, які досить широко проникають і в літературну
мову, зокрема в художньо-белетристичні стилі.
1 Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 95.
8Д. Г. Бандрівський, назв, праця, стор. 71.
3 М. Л. Перетятько, Морфологічні риси говірок Дубенського
району Ровенської області, стор. 85; А. П. Могила, Словозміна
в говірках Середньої Черкащини, «Середньонаддніпрянські говори»,
Вид-во АН УРСР, К., 1960, стор. 62.
186
Насамперед, треба відзначити збереження окремими гово-
рами архаїчного -т в дієсловах ПІ класу: (в'ін) замітат,
(то) с'а зачйнат, с^'п’іват і под. Такі форми виступають
у південних говірках Підбузького району Львівської області1,
а також у південнокарпатських, закарпатських, лемківських
і надсянських говірках2. Афікси -/п і -ть у дієсловах І діє-
відміни фіксують і в деяких південно-східних говорах
(зокрема в частині слобожанських і степових); їх уживання
пояснюють впливом закінчень II дієвідміни. Дехто з дослід-
ників3 уважає, що поява в цих формах закінчень -т, -ть
підтримана впливом російської мови. Проте, як переконує
матеріал, зібраний В. Ващенком, — це форми давнього похо-
дження. У свій час К. Михальчук вважав його характерним
для «харківсько-полтавського наріччя»4. Положення про
спонтанний розвиток -т і -ть в діалектах української мови
не суперечить і свідченням художньої літератури поперед-
нього періоду (див. стор. 159). У наш час в полтавських
говорах збереглося лише два варіанти: знайе і зна, ддмайе
і дума, слухайе і слухаь.
Більш живою і продуктивною є відзначена і в попередні
періоди тенденція поширювати варіант -0 на дієслова II діє-
відміни. Як правило, це явище супроводжується заміною
тематичного перед -0 тематичним -е-: в’ін говоре, хбде,
ндсе, прдсе і ін®. Пор. відображення цієї риси в літера-
турній мові: мороче (Кроп., 5, 563), позиче (Стар., 233)
і под.
Афікс -ть завжди зберігається в дієсловах XI, XII і XIII
класів: стоїть, спить, лежйть, горйть, біжйть і под.
1Д. Г. Бандрівський, назв, праця, стор. 70.
2 Див. І. Панькевич, Українські говори Підкарпатської Русі
і суміжних областей, ч. І. Фонетика і морфологія, Прага, 1938, стор.
308; І. Панькевич, Говір села Валашковець, бувшої Земплинської
жупи на Закарпатті, ЗНТШ, т. ХСІХ, Львів; 1930, стор. 22; І. Верх-
ратський, Про говір галицьких лемків, «Збірник філолог, секції
НТШ», т. V, Львів, 1902, стор. 133; І. Верхратський, Про говір
долівський, ЗНТШ, т. XXXV, Львів, 1900, стор. 78.
3 Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 97.
4 К. Михальчук, Наречия, поднаречияиговорьі южной Руси ..,
«Трудьі зтногр.-стат. комиссии», т. VII, 1877, стор. оЗЗ.
- В.. С. В а щепко, Полтавські говори, Вид-во Харківського держ.
університету, 1957, стор. 223; див. також: П. С. Лисенко, Деякі
морфологічні особливості говірок правобережних (середніх) районів Чер-
кащини, «Середньонаддніпрянські говори», Вид-во Ап УРСР, К., 1960,
стор. 34—35.
3 Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 98.
І87
Найширше представленим у літературі (переважно доре-
волюційній) новим варіантом є -0 в дієсловах III класу,
якому передує скорочений варіант суфікса основи теперіш-
нього часу -а-, напр.: заспіва (Шевч., І, 113) позира, спо-
стеріга (Кроп., 5,563), бажа (Тобіл., 1, 212), чита (Драг.,
37), одбива (Коцюб., 2,107) і под. Ця риса представлена
в багатьох південно-східних говорах, а подекуди поширилася
й на північні та південно-західні1.
В південно-західних говорах нерідко афікс -ть зникає
в дієсловах І дієвідміни перед -ся, хоч у II дієвідміні він
зберігається. Пор.: розвивався (Правда, 73), розумівсь
(Франко, 10, 90), здався (Правда, 73), але виясниться (Прав-
да, 73), годиться (Правда,. 74).
У багатьох південно-західних діалектах відображена
давня диспалаталізація -ть > -ш типу в'ін ходиш, носиш,
возит і под.2 Пор. у В. Стефаника: видит (1,75).
У 1 особі множини поряд з нормативно-літературним
закінченням -мо уживається ще поширене в багатьох говорах
і широко відображене в літературі скорочене закінчення -м,
напр.: підживим, напечем (Л. Укр., 3,8), заживем (Тобіл.,
1,212), спочинем (Шевч., І, 7), нагрієм (Шевч., І, 114),
чуєм (Франко, 10, 93), будем (Руд., 277) і под. Заміна -мо
через -м неможлива в атематичних дієсловах, де -м висту-
пає показником 1 особи однини.
Поряд з -мо, -м в деяких середньокарпатських3, закар-
патських4 * і підкарпатських6 говірках зберігається давнє
закінчення -ме..
2 особа множини виражається в літературній мові і у
всіх говорах одним варіантом—те.
З особа множини поряд з загальнолітературним варіантом
-ть має ще в південно-західних говорах і в частині півден-
но-східних варіант -т*. робл'ат, б’іжат, кос'ат, сид'аш,
1 С. П. Самійленко, Про вживання паралельних дієслівних
форм у розмовно-побутовому мовленні, «Закономірності розвитку укра-
їнського усного літературного мовлення», «Наукова думка», К., 1965,
стор. 97.
2 Ф. Т- Жилко, назв, праця, стор, 97.
3 С.» Рабій, Матеріали, наведені в доповіді 1. Зілинського на
засіданні Польської Академії наук у Кракові («Зргажясіапіе 2 сгуп-
позсі і розіесігіегі Роїзкіе] Акасіетіі Птіеі^по^сі», і. XXXVII, № 6,
Кгакб^, 1932).
4 І. Панькевич, назв, праця, стор. 21.
А Д. Г. Бандрівський, назв, праця, стор. 69.
183
е е
а також хддет, кдсшп, ндсит, мус'іт і под.1 Ця риса
відображена в мові деяких західноукраїнських письменників,.
зокрема в творах В. Стефаника: продают (1, 75), в'янут,
гинут, плачут (1, 216) та ін.
Особові форми теперішнього часу від атематичного діє-
слова, бути в літературній мові представлені однією формою
є (з походження 3 особа однини).
Як залишкові, раритетні форми іноді вживаються у мові
художньої літератури з стилістичною метою форми однини
й множини від дієслова бути: єсьм, єси, єсть, єсьмо, есте,
суть. Напр.:
Сама єсьм, тату! Сама, як птиця, як деревина в лісі (О. Коб., 38);
Щаслива, земле, ти єси, Що більшовик є твій хазяїн (Рильський, 3, 102);
Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (Тичина,
2, 161); Ось прийшлось до слова, то скажу Вам, що мц відкинули
назву «українофіли», а звемось просто українці, бо ми такими єсьмо. . .
(Українка, 9,63); Ви месники есте (Бажай, 22); Ясь: Але ж, тату,
суть і в нас статки-маетки (Грінч., 2, 533).
Утворення особової парадигми теперішнього і майбутнього
простого часу супроводжується, як і раніше, певними мор-
фонологічними явищами, а саме: в дієслівних основах певних
класів відбувається чергування кінцевих приголосних перед
суфіксами основи. Зокрема, це стосується дієслів V, VI,
IX, X, XI, XII і XIII класів.
У дієсловах V класу в усіх особових формах перед
суфіксом основи—у {-є- відбуваються такі зміни приголос-
них: /з/>/ж/, /к/>/ч/, /с/>/ш/, /т/>/ч/, /х/>/ш/:
в'язати — в'яжул в'яжеш, в'яже, в'яжемо, в'яжете,
в'яжуть; ткати — тчу, тчеш, тче, тчемо, тчете, тчуть;
писати — пишу, пишеш, пйше, пишемо, пишете, пишуть;
белькотати — белькочу, белькочеш, белькоче, белькочемо,,
белькочете, белькочуть; колихати — колишу, колишеш, ко-
лише, колишемо, колишете, колишуть; сполучення приго-
лосних /ск/ > /шч/(щ): полоскати — полощу, полощеш, по-
лоще, полощемо, полощете, полощуть; дієслова V класу
з губним приголосним кореня у 1 особі однини перед суфік-
сом основи дістають епентетичну /л/: довбати — довблю,
довбеш, довбе, довбемо, довбете, довбать.
1 Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 99; Б. А. Шарпило,
Спроба порівняльно-історичної характеристики східнослобожанських (ста-
робільських) говірок, «Діалектологічний бюлетень», вип. VII, К.» 1960,
стор. 14.
189
У дієслові VI класу хотіти в усіх особових формах
перед суфіксом основи, -у 1-е- кінцева /т/ чергується з /ч/:
хотіти — хочу, хочеш, хоче, хочемо, хочете, хочуть.
У дієсловах IX класу в усіх особових формах перед
суфіксом, основи -у/-е- задньоязикові і фарингальна фонеми
переходять в шиплячі; могти — можу, мбжеш, може, мджемо,
можете, можуть; пече, печемб, печете, печать.
У дієсловах X класу в, 1 особі множини перед суфіксом
основи -ю (з походження -ІУ < -іл) та -я- (з походження -А-)
відбувається чергування губних /б/, /в/, /м/, /п/, /ф/ з /бл/,
/вл/, /мл/, /пл/, /фл/: любити— люблю, люблять; ловйти —
ловлю, ловлять; ломйти— ломлю, лдмлять; топити—
топлю, топлять; графити — графлю, графлять; крім
того, у 1 особі однини перед суфіксом основи -у відбува-
ються такі чергування приголосних: /д/ > /дж/, /з/ > /ж/,
/с/ > /ш/, /т/ > /ч/: водити — водж#, справдити — справ-
джу, возити — вож#, носити — ношу, просйти — прошу,
крутйти—кручу, платити — плач#; якщо основа кінчає-
ться сполученням приголосних /зд/, /ст/, то на їх місці
у 1 особі однини виступають сполучення /ждж/, /шч/ (щ):
їздити — їжджу, мостити — мощ#, пустити — пущ#.
У дієсловах XI класу в 1 особі однини перед суфіксом
основи -ю і в 3 особі множини перед суфіксом основи -я-
після губних з’являється епентетична /л/: спати — сплю —
сплять.
У дієсловах XII класу в 1 особі однини перед суфіксом
ОСНОВИ -Ю І В 3 особі МНОЖИНИ перед суфіксом ОСНОВИ-лЯ-
після губних з’являється епентетична /л/ (терпіти — терп-
лії— терплять), у дієсловах з суфіксом -от- перед голос-
ною основи у першій особі однини кінцева /т/ суфікса пере-
ходить у/Ч/ (гримотіти — гримоч#, джеркотіти — джер-
коч#, дзеленькотіти — дзеленькоч#).
У дієслові XIII класу бігти кінцева /г/ кореня перед
суфіксом основи -у/-а- у всіх особах чергується з /ж/: біж#,
біжйиі, біжйть, біжимо, біжите, біжать.
У говорах української мови при творенні особових форм
від дієслів IX, X і XII класів існують окремі локальні
відмінності, що є або залишками попередніх етапів розвитку
української мови, або ж новими явищами в історії її гра-
матичної структури.
Так, у 1 особі однини й 3 особі множини дієслів
IX класу з коренем на задньоязикові І фарингальну приго-
їш)
лосні у ряді північнаукраїнських говірок, сусідніх з біло-
руськими, відсутня перехідна палаталізація цих приголос-
них: запраг# (запрег#), пек#, маг#, б'ер'ег# \б'арег#).
Такі ж давні форми дієслів зафіксовані також в карпатсь-
ких і наддністрянських говірках та в говірках батюківх.
Дуже поширеним у говорах української мови, особливо*
на південь від умовної лінії Чернівці—Кам'янець-Поділь-
ський— Хмельницький — Погребище — Корсунь-Шевченківсь-
кий—Черкаси—Хорол—Опішня ®, є форми 1 особи однини
в дієсловах X і XII класів з кінцевими приголосними /д'/,
/т'/, /з'/, /с7‘- ход'#, тремт'#, вбз'#, лйз'#, йде'#, кдс'#
і под.
Найвірогідніше пояснення походження цього явища дає
Ф. Т. Жилко, вбачаючи тут індукцію форм 3 особи мно-
жини на форми 1 особи однини на основі кореляції твердих
і м’ яких приголосних 8.
У частині північних і південно-західних говорів 4 у 1 особі
однини дієслів X і XI класів після губних приголосних не-
розвивається епентетична /л/. Замість цього можливі такі
чергування: /б/ > /бй/, /в/ > /вй/, /п/ > /пй/. /м/ > /ми'/,,
напр.: л'убй#, ловй#, спйу, ломн'#, корми'# І под.
Локальним явищем, .засвідченим лише в деяких карпат-
ських говірках і спорадично в північних говорах, е чергу-
вання /б/ >/б'/, /п/>/п7, /м/>/м7, напр.: роб'#, сп'у,.
лом'#.
Найпоширенішим відхиленням від літературних норм,
є чергування /д/>/ж/ (замість _/д/>/дж/) у дієсловах X
і XII класів. Як правило, обидві форми вживаються в гово-
раГ паралельно: ходж#, будж#, сидж# і хож#, буж#г
сиж#. Проте в раді центральних середньонаддиіпрянських
та в західній частині північних і південно-західних говорів
переважають форми з /дж/, а в східно- і середньополіських
та в північній .частині середньонаддніпрянських —форми
з /ж/.
§ 42. Суфікси дієслівних основ, порівняно
з попереднім періодом, зазнали мало змін (див. таблиці 19*
і 20). Всі вони в системі сучасної української мови мають
1 Н. Й. Марчук (Бовтрук), Форми 1-ої особи однини дієслів*
теперішнього часу в українських говорах, «Українська діалектологія*
і ономастика», К., «Шукова думка», 1964, стор. 93.
• Там же, стор. 89.
8 Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 94—95.
*Н. Й. Марчук (Бовтрук), назв, праця, стор. 91.
19і<
Таблиця 19
Частота вживання тематичних суфіксів в українській
літературній мові другої половини XIX — початку XX ст.
1 Основи І Суфікси Загальна кількість X а °х в
347 6,94 4,15 0,59 0,19
-ю- -ва-/— -е-
-ваю- -ва-/ -ває- 68 1,36 1,89 0,27 0,39
-аю-, -яю- -а-, -я-/ - -ає-, -яє- 718 14,36 7,55 1,07 0,15
-і-/# -іє- 61 1,22 1,69 0,24 0,30
-у-, -ю- -а-, -я-/-^ -е-, -є- 475 9,52 5,77 0,81 0,17
« я* -'-'ї 57 1,14 і 1,34 0,19 0,33
я -ну- 229 4,58 3,19 0,45 0,19
-0-/^ -не- 92 1,84 1,97 0,28 0,29
-Є-, -є- 710 14,20 7,12 1,01 0,14
.. -у, -ю/-а-, -я- -И-, -1-/— :— -И-, -1- 910 18,20 6,19 0,88 0,09
,-у, -ю/-а-, -я- -а-, -я-/ г -И-, -1- 116 2,32 1,97 0,28 0,23
. -у, -Ю/-Я- -1-/ -и- 59 1,18 1,46 0,21 0,35
-0-/^ -и- 7 0,14 — — —
ематичні | 334 6,89 4,00 0,56 0,16
3
192
Таблиця 20
Частота вживання тематичних суфіксів в українській літературній мові 20—60-х років XX ст.
Основи 1 Суфікси Загальна кількість X а в
-ую- -ю- 687 9,81 3,96 0,47 0,09
.-ваю- -ва-/ -ває- 83 1,19 1,44 0,17 0,28
-аю-, -яю- -а-, -я-/ - -ае-, -яе- 862 12,31 6,77 0,81 0,13
-1-/4^’ -1Є-, 55 0,79 1,22 0,15 0,37
-у- -ю- -а-, -я-— ’ -е-, -є- 272 3,89 3,33 0,39 0,17
тематичні -4: ,-ну- •«У’/’ТГ ПС" 44 192 0,63 2,74 1,30 2,76 0,16 0,33 0,49 0,23
,-ну- -0-/— -не- 84 1,20 1,73 0,21 0,34
.-у-, -ю- -0-/—— -е-, -е- 749 10,70 7,28 0,87 0,16
.. -у, -ю/-а-, -я- -И-, -1- — •—г2 -И-, -1- 945 13,50 6,24 • 0,74 0,11
-у, -ю/-а-, -я- 103 1,47 1,70 0,20 0,27
’ -И-, -ї-
; ,-У,-Ю/-Я- ' -и. 57 0,81 1,51 0Л8 0,43
'.-у/-а- ‘0-,/— -и- 18 0,26 0,60 0,07 0,53
атема- і тичні 1 402 5,74 3,39 . 0,41 0,14
13 388
193
в основному формально-структурне значення. Однак у деяких
непродуктивних дієслівних класах зберігається зв'язок суфікса
основи з його колишньою семантикою.
Дієслова І класу обіймають велику кількість дієслівних
основ; показник основи інфінітива цього класу — суфікс
•ува- є одним з найпоширеніших словотворчих дієслівних
суфіксів1, причому частота його вживання дедалі зростає
(пор. таблиці 14, 19 і 20). У XX ст. за- допомогою суфікса
-ува- найчастіше утворюється нова термінологічна лексика,
зокрема на базі слів іншомовного походження, напр.: амаль-
гамувати, апперципувати, бактеризувати, бліндирувати,
брикетувати, вакцинувйти, вулканізувсипи і т. д. Невелику
замкнуту групу всередині цього класу утворюють дієслова
з суфіксом -ва-Г^: давати, жувати, клювйти, кувати,
пізнавати, псувати, ставати і* ін.
До II класу належить невелика й непродуктивна група
дієслів (в основному із зв'язаними основами): бувйти, взу-
вати (і їх фонетико-морфологічні варіанти назувати, озу-
вйти, узувати), дівати, позивати, розвивати, роззувати,
тривати, співчувати, спочивати, стрівати, уболівати.
У більшості цих дієслів суфікс -ва- приєднується до
дієслівного кореня, що закінчується голосною фонемою.
Проте зустрічаються дієслова з подвійним суфіксом основи:
перед суфіксом -ва- виступає- ще суфікс основи -і-, напр.:
убол-і-ва-ти (пор. бол-1-ти). Непродуктивність- суфікса
,-ваю- „
позначається й на тому, що частота вживання
дієслів II класу у.всі періоди нової української літератур-
ної мови лишається фактично незмінною (пор. таблиці 14,
19 і 20).
III клас в системі сучасного українського дієслова за-
ймає одно з провідних місць. За моделлю цього класу утво-
рюються нові дієслова від іменних коренів, від звуконаслі-
дувальних слів і т. д., пор.: вечеряти, обідати, густіша-
ти, сивішати, ахкати, бацати, клацати і т. д. Незважаючи
.. ,-аю-, -яю-
на те, що з суфіксом -а-, -я-/——1---- успішно конкурує
"ив", "Я6"
1 Т. М. Возний нараховує 35,6% дієслів з цим суфіксом до загаль-
ного числа дієслів у сучасній мові (Т. М. Возний, Дієслівні утво-
рення з суфіксом -ува- (<,-ова-) в староруській і українській мовах,
«Питання українського мовознавства», кн. 2, ЛДУ, 1957, стор. 57).
ЙЙ
суфікс -ува-і'^-, частота його вживання не тільки не спа-
дає, а навіть зростає: у другій половині XIX—на початку
XX ст. х= 14,36, а в 20—60-х роках XX ст. х = 12,31 х
X 1,39 (Кс) = 17,1.
Дієслова IV класу — вузька, компактна, але досить про-
дуктивна група. Суфікс основи дієслів IV класу -і- у біль-
шості випадків уживається для оформлення дієслів із зна-
ченням зосередження дії в суб’єкті. Усі дієслова IV класу,
крім воліти, гріти, володіти, жаліти, радіти, сміти,
тяжіти, уміти, розуміти і складних благоговіти, осто-
бісіти, поділяються за значенням на дві групи: а) дієслова,
що передають процес становлення ознаки (дебеліти, деше-
віти, дитиніти, дірявіти, добріти, дрібніти і т. д.);
б) дієслова, що означають перебування суб’єкта дії в пев-
ному стані (біліти, гйбіти, даленіти, жаріти, жевріти,
животіти, зоріти, мліти, непритомніти, нидіти і
т. д.).
У дієсловах V класу суфікс основи -а-, або
приєднується безпосередньо до кореня, або виступає після
семантичних суфіксів -от-, -т-, -к-: брехати, віяти, в'я-
зати, гаяти, діяти, зЯяти, іржати, казати; белькотати,
блискотати, бурмотати, бренькотати, гелготати, гиго-
тати, грюкотати; клектати, кректати, хлебтати; кур-
гйкати (кургйчу), микати (мйчу),- мугикати (мугйчу),
скакіітй (скачу) та ін.
До цього ж класу належить ряд дієслів з морфоноло-
гічними змінами в корені:
а) дієслова брати, драти, прати, в яких у основі
теперішнього часу з'являється вставна /е/: беру, деру, перу;
б) дієслово гнати, в основі теперішнього часу якого
з’являється вставна /е/, а початкова коренева приголосна
/г/ переходить в /ж/: гнати — жену;
в) дієслово слйти, в основі теперішнього часу якого
коренева приголосна /с/ переходить в /ш/: слати — шлю;
г) дієслово слати, в основі теперішнього часу якого
з'являється історично втрачена основою інфінітива фонема
/т/е а також фонема /е/ (колишній ь): слати — стелю;
д) дієслово їхати, яке в основі теперішнього часу
замість /х/ приймає /д/: їхати — їду.
Вживання дієслів цього класу було найвищим у мові другої
із*
195.
половини XVIII—середини XIX ст. Від середини ХІХ ст.
їх частота помітно спадає (пор. табл. 14, 19 і 20).
VI клас абсолютно непродуктивний і дуже обмежений.
Його складають дієслова хотіти, ревіти, гудіти, сопіти,
хропіти. Дієслово хотіти виражає модальну дію; решта
дієслів передає звукові процеси.
Дієслова VII класу поділяються на дві групи. Перша
з них досить численна1 й відносно однорідна. Характерною
особливістю дієслівних основ цієї групи є те, що всі вони
доконаного виду. Показник основи VII класу суфікс -ну-
має в цих дієсловах (не. завжди послідовно) значення одно-
кратності. У межах першої групи виділилась також під-
група дієслів з підсильним суфіксом -ону- (див. стор. 204).
Дієслова другої групи становлять непродуктивний релік-
товий тип. Сюди входить понад 60 непохідних дієслів (без
фонетичних варіантів типу сохнути — схн'ути і под.). Суфікс
основи -ну- у цій підгрупі дієслів переважно вживається
для оформлення дієслів із значенням зосередженості дії
в суб'єкті. З цього погляду дієслова другої підгрупи
VII класу нагадують дієслова IV класу, збігаючись з ними
в основному значенні. Дієслова другої підгрупи можуть
передавати: 1) процес становлення ознаки (бліднути, бляк-
нути, брезкнути, бракнути, бахнути, вологнути, в’яз-
нути та ін.); 2) перебування суб’єкта дії в певному стані
(квітнути, клякнути, плйнути); 3) ознаки, що виникають
при взаємодіянні суб’єкта й об’єкта (бракнути, горнути,
гризнути, линути, липнути, прйгнути, тягнути).
До VIII класу належить невелика й непродуктивна
група дієслів, які втратили суфікс -ну- в основах інфіні-
тива. Це дієслова діти, стати, стріти, спочити і похідні
вїд. них надіти, дістати, постати і под. В основі тепе-
рішнього часу вони послідовно зберігають суфікс
діну — дінеш, стану — станеш, стріну — стрінеш і т. д.
До IX класу належить обмежена кількість дієслів (близько
1 Т. М. Возний нараховує в цій групі понад 300 слів. Див.
Т. М. Возний, Дієслівні утворення з суфіксом -я#- які
означають одноразовість, доконаність дії в староруській і українській
мовах, «Доповіді та повідомлення Львівського державного університету
ім. І. Франка», вип. 8, ч. І, ЛДУ, 1958, стор. 168; його ж,
Дієслівні утворення на ну-ти в східнослов'янських мовах, «З історії
української та інших слов’янських мов», «Наукова думка», К.» 1965,
стор. 117.
196
70 непохідних основ). З морфологічного боку дієслова цього
класу теж поділяються на дві групи: з голосною кореня
перед суфіксом інфінітива (брйти, дути, мати) і з при-
голосною кореня перед суфіксом інфінітива (берегтй, вез-
тй, гребтй, дерти, могти). Дієслова першої групи мають
в основі теперішнього часу суфікс дієслова другої струк-
турної групи мають в основі теперішнього часу суфікс .
Перша група охоплює такі підгрупи дієслів:
а) дієслова, в яких голосна кореня при приєднанні
суфікса ~ зникає, а на її місці з’являється коренева при-
голосна /м/: дути — дму — дмеш, жати — жму — жмеш*;
б) дієслово йняти, в якому кінцевий склад кореня, що
складається в інфінітиві з сполучення м'якої приголосної
фонеми /н/ і голосної фонеми /а/, з приєднанням суфікса
основи -е-І-у- зникає, а на його місці з’являється коренева
приголосна /м/: йняти — йму — ймеш; сюди ж відносяться
всі похідні від йняти дієслова зі зв'язаними основами:
найняти, перейняти, обняти, підняти, прийняти, про-
йняти, зняти, вийняти*;
в) дієслова, в яких голосна кореня з приєднанням
суфікса основи зникає, а на її місці з’являється належна,
до кореня приголосна фонема /н/: жати—жну — жнеш,
м’яти — мну — мнеш, почати — почну — почнеш, тяти —
тну—тнеш3;
г) дієслова, в яких з приєднанням суфікса основи тепе-
рішнього часу зникає кінцева голосна фонема кореня /у/:
1 Занепад приголосної /м/ у корені інфінітива з історичного погля-
.ду пояснюється тим, що в праслов’янський період голосна /ь/ кореня
разом з наступною /м/ дала носову голосну /р/, яка згодом, на схід-
нослов’янському грунті, переходить в /у/:. дьмти >» дули >> дути.
В особових формах теперішнього часу /м/ перед наступною носовою
голосною (р) зберігається: д’ьмц^дму. Аналогічні процеси відбува-
ються в формах слова жати: жьмти>ж$ти>жати, але жьмд >»
> жму.
2 3 історичного погляду чергування [н] та [м] пояснюється так:
фонема [н] появилася, очевидно, в безпрефіксній формі під впливом
,префіксальних .дієслів типу &ьньти> сьньти і под. Що ж до фоне-
ми [м], то вона закономірно збереглася в особових формах від пра-
слов’янського періоду: іьмти > &ти > яти, але іьмц> иму> йму.
3 Приголосна [н] зберігається в особових формах теперішнього
часу від праслов’янського періоду. У корені інфінітива сталися такі
зміни: *кен > *чен > ч$ > ча, жен > ж$ > жа і под.
197
гнути — гну'— гнеш, пн$ти — пну—пнеш, тн$ти — тну—
тнеш, ткнути—ткну — ткнеш;
д) дієслово жйти, у якому після кінцевої голосної
фонеми кореня перед суфіксом основи теперішнього часу
виступає приголосна фонема /в/: жйти—живу —живеш;
е) дієслова, в яких кінцева голосна фонема кореня /и/
перед суфіксом теперішнього часу випадає: бйти—б’ю —
б’єш, вйти—в’ю—в’єш, пйти—п’ю — п’єш1;
є) дієслова, в яких перед суфіксом теперішнього часу
випадає коренева голосна фонема /е/: мерти — мру— мреш,
перти — пру — преш; терти — тру — треш: сюди ж нале-
жить дієслово із зв’язаною основою простерти, яке, однак,
у формі доконаного виду не "приймає суфіксів основи тепе-
рішнього часу;
ж) дієслова, в яких між коренем і суфіксом інфінітива
виступає фонема /о/ (в сполученнях оро, оло), що зникає
з приєднанням до кореня суфікса основи теперішнього часу:,
бороти — борю — ббреиі, колоти — колю — колеш, полбти —
полю — полеш, пороти — порід—пореш; у дієслові молбти
приєднання суфікса основи теперішнього часу викликає заміну
кореневої фонеми /о/ фонемою /е/: молбти — мелід — ме-
леш.
Друга група також включає в себе ряд підгруп дієслів,
що мають відхилення від загальної структурної моделі
класу. Сюди належать:
а) дієслова іти (і похідні пітй, зайти і под.), в яких
перед суфіксом теперішнього часу з’являється фонема
/д/, що має бути віднесена до кореня: іти—ід$—ідеш;
б) дієслова, в яких перед суфіксом основи теперішнього
часу кінцева коренева фонема /с/ чергується з фонемою /д/:
густи — гуду — гудеш, брести — бреду — бредеш, вести —
веду— ведіїш, прясти — пряду — прядеш; сюди ж відно-
сяться дієслова зі зв’язаними основами: припасти, про-
пйсти, спасти, опасти і под.;
в) дієслово сісти, яке перед суфіксом основи теперіш-
нього часу змінює прикінцеву фонему /с/ на /д/, а фонему
/і/ на /а/: сісти — сАду— сядеш2:
1 Випадіння кінцевої приголосної фонеми [и] пов’язане із занепа-
дом зредукованих голосних [н] та [і] в слабкій позиції не під наголо-
сом: вию > вьйу > в'ю.
2 У старослов’янській мові було сісти, але сддж; отже, у цьому
дієслові відображене ще праслов’янське чергування /Є/: /$/.
198
г) дієслово плести, в якому кінцева, коренева фонема /с/
перед суфіксом основи теперішнього часу чергується з фо-
немою /т/: плести— плету — плетеш; цвістй— цвіту—
цвітеш;
д) дієслова, в яких перед суфіксами основи теперішнього
часу після кінцевої фонеми /с/ виступає фонема /т/: ростй —
росту—ростеш;
е) дієслово плистй, яке є фонетичним варіантом діє-
слова пливти і в усіх дієслівних утвореннях і формах пов-
ністю з ним збігається.
X клас великий і продуктивний. До нього належить
багато дієслів іменного походження: багрянити, балагй-
нити, баляндрасити і т. д., зокрема з запозиченими коре-
невими морфемами: економити, караулити, партизанити,
рикошетити і т. д.
Серед дієслівних основ цього. класу багато зв’язаних:
приземлити, понімечити, обетонити, обуржуазити, ока-
рикатурити і т. д. Проте від середини XVIII ст. помі-
чається повільне, але неухильне зменшення ролі суфікса
.. ,-у, -ю/-а-, -я- . . -
-и-, ->7 . — в дієслівному словотворенні, що вияв-
ляється насамперед у спаді частоти вживання дієслів цього
класу (пор. табл. 14, 19 і 20). В окремих говорах (зокрема,
в південно-західних) відчувається значний вплив X класу на
інші класи основ, зокрема на III, внаслідок чого виникають
форми типу кдпйуЦ-пл'у (бул’бу) (замість копайу), др'імл'у,
лдмйуЦлбмл'у1.
Дієслова X класу у 3 особі множини, в свою чергу,
зазнають впливу з боку IX класу: рбблють (як полють),
ударють, бачуть2; кбс'ут', пбйут', вбз'ут'3. Проте, як
свідчать новіші записи, в окремих, діалектах, що раніше
відбивали результати цього процесу (наприклад,- в полтавсь-
ких), вплив IX класу на X у 3 особі множини обмежу-
ється 4.
Дієслова XI класу утворюють невелику (понад 50 лек-
сем), замкнуту, семантично споріднену групу. Вони здебіль-
шого означають або нерозчленовані звукові процеси (вор-
чати, кричати, бреньчати, дирчйти, шкварчати), або дії,
1 Д. Г. Бандрівський, назв, праця, стор. 71.
2 П. С. Лисенко, назв, праця, стор. 36.
8 А. П. Могила, Словозміна в говірках Середньої Черкащини,-
«Середньонаддніпрянські говори», Вид-во АН УРСР, К-, 1960, стор. 58.
* В. С. Ващенко, назв, праця, стор. 234—235.
199
пов’язані з рухом і місцеположенням у просторі (мчати,
стирчати, стояти, дрижати).
У дієсловах XII класу суфікс основи -і-і'у’ Ю^’’ я~
або приєднується безпосередньо до кореня, або виступає
після семантичних суфіксів -от-, -т-, -он-, -н-: терпіти,
боліти, веліти; глядіти, горіти, диміти; бурмотіти,
воркотіти, гримотіти, грюкотіти, джеркотіти, дзелень-
котіти; жахтіти, двигтіти, палахтіти, пахтіти, рях-
тіти, торохтіти; гомоніти, гугоніти, стугоніти, бубо-
ніти; дудніти. Цей клас дієслівних основ відносно великий
(охоплює близько 200 йезв’язаних основ), але непродуктив-
ний. Частота вживання дієслівцього класу менша від частоти
вживання дієслів XI класу .(пор. таблиці 14, 19 і 20).
XIII клас репрезентований одним тільки дієсловом бігти.
§ 43. При зіставленні структурних класів дієслівних
основ виявляється, що лексеми з однаковим коренем, належні
до різних класів, перебувають у граматичній і лексико-се-
мантичній взаємозалежності. ,
Граматична взаємозалежність, в свою чергу, має два
різновиди: а) граматична співвідносність; б) граматична над-
мірність.
Граматична співвідносність виявляється в оформленні
видових корелятивних пар за допомогою суфіксів основ:
арештувати — арештовувати, заразити — заражувати,
одержати — одержувати, спалахнути — спалахувати,
дати — давати, стати — ставати, аукнути — аукати
і т. д.1
Граматична надмірність виявляється у співіснуванні
дієслів-синонімів, утворених за допомогою різних суфіксів.
У такому взаємовідношенні, внаслідок якого виникає гра-
матична надмірність, перебувають:
, дієслова І і III класів: відмінювати — відміняти, по-
переджувати — попереджати, потакувати — потакати,
розстібувати — розстібати, поновлювати — поновляти;
кожне • з дієслів цієї пари є відповідником недоконаного
виду до дієслова VII або X класу: надихувати — надиха-
ти — надихнути; понбвлювати — поновляти — поновити;
дієслова І і X класів: батракувати—батрачити, бур-
лакувати — бурлачити, гайдамакувати — гайдамачити,
1 Детальніше про видову СПІВВІДНОСНІСТЬ ДІЄСЛІВНИХ основ див.
у розділі «Категорія виду».
200
гостювати— гостйти, цінувати — цінйти, кухарювати —
кухарити;
дієслова ПІ і V класів, що виявляється в основах тепе-
рішнього часу: кукурікаю — кукурічу, курликаю — курлйчу,
мугйкаю — мугйчу *;
дієслова III і IX класів: скубати — скубти; проміж-
ною ланкою можуть бути також дієслова V класу: довба-
ти (довбаю) — довбати (довблю) — довбтй (довб$);
дієслова V і IX класів: драти — дерти, жрати —
жерти;
дієслова V і XII класів: белькотати — белькотіти,
блискотати — блискотіти, реготати — реготіти, бурмо-
тати— бурмотіти, блищати — блистіти;
дієслова VI і IX класів: ревіти—ревтй, гудіти —
густії, сопіти—соптй, хропіти — хроптй;
дієслова IX і X класів: волокти— волочити та ін.
Лексико-семантична взаємозалежність виникає в резуль-
таті збереження окремими дієсловами первісного значення
суфіксів дієслівних основ.
Дієслова з різними суфіксами основи утворюють такі
типи лексико-семантичної взаємозалежності:
І) вираження неперехідної ознаки за її стосунком до
предмета (дієслова І класу) — вираження перехідної ознаки
(дієслова X класу): нянькувати — няньчити, печалувати—
печалити, старувати — старити, сторожувати — сторо-
жити;
2) вираження ітеративної неперехідної дії (дієслова III
і X класу) і відповідної їй неітеративної неперехідної дії
(дієслова IX, X, XIII класів): повзати — повзти, бігати—
бігти, літати — летіти, рипати — рипіти, сідати — си-
діти, лазити — лізти, бродити — брестй;
3) вираження ітеративної перехідної дії і відповідної
їй неітеративної перехідної дії (співвідношення III і IX,
III і X та X і IX класів): тягати — тягтй, валяти —
валити, мовляти— мбвити, ставляти— ставити, вози-
ти— везти, водити — вести., носити— нести;
4) вираження неперехідної динамічної ознаки за її сто-
сунком до відповідної статичної ознаки (дієслова IV класу) —
вираження перехідної ознаки (дієслова X класу): багаті-
ти — багатйти, багріти — багрити, бідніти — біднйти,
1 Ця співвідносність ще ширше представлена в говорах: махййу—
м&шу, смйкайу — смйчу, р^хаю — р$шу та ін. (А. П. Могила, назв,
праця, стор. 59).
201
біліти — білйти, паліти—палити, синіти — синити, мо-
лодіти— молодити;
5) вираження неперехідної динамічної ознаки — перехід-
ної динамічної ознаки (співвіднощення XII і X класів):
коптіти — коптити, куріти — курити, чйдіти—чадити;
6) вираження потенціально розчленованої повторюваної
ознаки (дієслова III класу) — нерозчленованої ознаки (діє-
слова XI класу): брязкати — бряжчати, бринькати —
бриньчати, дйркати — дирчати, нявкати — нявчати, трі-
скати— тріщати-,
7) вираження процесу наростання ознаки (дієслова
VII класу) — процесу рівномірного виявлення ознаки (діє-
слова XI або XII класів): мовкнути—мовчати, хрйп-
н ути — хрипіти.
§ 44. Крім тематичного суфікса, дієслова можуть мати
у своєму складі граматичні і семантичні суфік-
си. З цього погляду дієслівні основи поділяються,на одно-
суфіксні і багатосуфіксні. Багатосуфіксні основи за функ-
ціональною роллю другого суфікса розпадаються на дві
групи: до першої належать основи, в яких другий суфікс
має граматичне значення, до другої — основи, в яких дру-
гий суфікс має лексико-семантичне значення.
Перша група невелика й однорідна. Сюди належать
дієслова з повторюваним суфіксом -ов- (-овува-), що вжи-
вається для утворення корелятива недоконаного виду- до
дієслів з суфіксом -ува-: арештувати — арештовувати,
організувати—організовувати. . (
Друга група обіймає значно більшу кількість дієслів.
Належні до неї суфікси мають різне походження і вико-
нують різну роль. '
Оскільки дієслова утворюються від різних частин мови,'
зберігаючи з ними співвідносність, у їх складі можна ви-
явити іменні (іменникові і прикметникові) суфікси.“Сюди
належать суфікси -ак- (жебракувати, жебрйчити), -к-/-ок-
(парубкувати, парубочити)1, -ик- (мірошникувйти, ко.мір-
никувати, візникувати), -ц'- (<-ець) (кравцювйти), -ичк-
1 Дієслова, утворені від іменників з суфіксами -ак-, -к-І-ок- за
допомогою різних суфіксів основи, виявляються лексичними синонімами.
Пор.: батракувйти і батр&щти, парубкувйти і' паруббчшпи, Діє-
слова, утворені за допомогою того ж самого суфікса основи від імен-
ників-синонімів, що мають у своєму складі різні іменникові суфікси,
також перебувають між собою в синонімічному зв’язку. Пор.: рибйк,
рибйль, рибйлка — рибйчити, рибйлити, рибблчіипи.
202
(наймичкувати), -ин- (старшинувати, дитйніти), -яр-
(столярувати), -тел'- '(учителювати), -яг- (бродяжити,
сутЯжити), -ш-І-іш- (глибшати, більшати, дешевшати,
поганшати; біднішати, білішати, густішати, зеленішати,
сивішати), -н- (блакйтніти, скляніти), -ян- (багряніти,
рум’яніти; багрянйти, рум'янити) -ов-/-ев- (буряковіти,
рожевіти), -ат- (волохатіти), -ив- (красивіти), -ав~/-яв-
(дірчавіти, дірЯвіти, жилавіти, дірчавити, дірЯвити), -ен-
(шаленіти, паленіти) та ін.
У складі дієслівних основ виявляються також іменні
і дієслівні суфікси іншомовного походження, які, однак,
з погляду морфологічної системи української мови не можуть
уважатися суфіксами, оскільки вони не відіграють ні семан-
тично-словотворчої, ні граматичної ролі. Виняток становить
дієслівний суфікс -ір-І-ир-, що вживається або для семан-
тичного розрізнення дієслів (будйрувати— будувати,
жирйрувати — жирувйти, командирувати — командувати,
крокірувати—-крокувйти, парирувати — парувати^ под.),
або для збереження структурної співвідносності дієслова
з іменником (фуражирувати—фуражир).
Окремі іменникові суфікси, не втрачаючи співвіднос-
ності з більшістю іменників, починають уживатися як само-
стійні дієслівні суфікси. Сюди відносяться суфікси -нич-
(від іменникового -ник) та -ств-. Пор. дієслова, утворені
від іменників з суфіксом -ник: каботажник — каботаж-
ничати, кап сник — кйпосничати, саботажник—саботаж-
ничати, Яб дник — Ябедничати, і дієслова, неспіввідносні
з іменниками, утворені за допомогою суфікса -нич-: делі-
катничати, інтймничати, ліберальничати, офіційльничати,
секретничати, сентиментальничати, фамільярничати.
Іменний суфікс -ств- зберігається у -співвідносних
з іменниками дієсловах, напр.: прожектерство—про-
жектере те увати, благоденство — благоденствувати, ві-
тійство— вітійствувати, єзуїтство — єзуїтствувати,
критиканстві — критиканствувати, лакейство—лакей-
ствувати, начальство — начальствувати, недбальство—
недбальствувати.
У таких дієсловах, як естетствувати, літераторст-
вувати, патріотствувати -ств- виконує роль дієслівного
суфікса.
Інші лексико-семантичні дієслівні суфікси лише опосе-
редковано пов’язані з відповідними іменними або й зовсім
не мають відповідників серед іменних суфіксів.
203
Лексико-семантичну роль виконує суфікс -ону-, який
розвинувся на основі суфікса однократності -ну-. Суфікс
-ону-, порівняно з суфіксом -ш/-, має підсилювальне зна-
чення: служить для вираження раптовості, однократності,
інтенсивності, пор.: грюкнути — грюконути, крикнути —
криконути, креснути — кресонути, крутнути — круто-
нути, мазнути — мазонути, махнути — махон у ти. Діє-
слова з суфіксом -ону- утворюються як паралелі до без-
префіксних однократних дієслів з односкладовим коренем
і суфіксом -ну-: саднути — садонути, сипнути—сипо-
нути, сіпнути — сіпонути, сікнути — сіконути, скубну-
ти — скубонути, смикнути — смиконути, стрибнути —
стрибонути, стуснути — стусонути, тупнути — тупо-
нути \
Дієслова з суфіксом -сну- не утворюються: а) від зву-
конаслідувальних дієслів типу ойкнути, ахнути, бахнути,
мугикнути, хлюснути, цвенькнути; б) від дієслів з голос-
ним кореня перед суфіксом -ну-: глянути, дременути,
канути, кинути (але кидонути), клюнути, сунути, ста-
нути; в) від дієслів з дво- і багатоскладовим коренем:
гарикнути, желіпнути, калатнути, коверзнути, козир-
нути, палахнути, полоснути, пороснути, спекульнути,
шкандибнути.
Серед дієслів з суфіксами основи -а-, -я-/*-—-— та
поширені дієслова з попереднім суфіксом -от-,
який співвідносний з іменним суфіксом -іт-/-от-; пор.:
буркотіти — буркіт, гуркотіти — гуркіт, клекотіти —
клекіт, лоскотіти—лоскіт, плюскотіти — плюскіт, рего-
тіти— регіт. Аналогічний суфікс виступає в іменниках
із збірним значенням: німота, парубота, голота. Дієслів-
ний суфікс -їт-/-от- також уживається на означення збір-
ності, сукупності однорідних актів, які об’єднуються в єди-
ний процес. . <
Базою для виникнення дієслів з суфіксом -от- служать
дієслова на означення процесів і дій, що можуть бути
1 На думку А. Стендера-Петерсена, обидві ' форми розвивалися
в українській мові як взаємопов’язані і паралельні явища. . Проте це
твердження видається необгрунтованим, бо й сам автор далі говорить
про відносну молодість суфікса -ону- (див. А. Зїепдег-Реіегзеп,
Еіпе уегЬаІе МеиЬі1сіип§ іп Киззізсіїеп,- «2еіізс1ігШ їйг зІауізсЬе РЬі-
Мо£іе», Вд. VIII, 1931, стор. 77—79>.
204
представлені як одиничні і повторювані. Напр.: блиснути —
блйскати — блискотати (блискоті ти); бренькнути —
бренькати — бренькотати (бренькотіти); грюкнути —
грюкати — грюкотати (грюкотіти). Як правило, цей ряд
форм може бути продовжений співвідносними з ними діє-
словами типу блищати, бреньчати, мурчати. За анало-
гією до цих дієслів, що мають три або чотири взаємопов’я-
зані форми на означення різного кількісного вияву ознаки,
утворюються дієслова, які вживаються тільки з суфіксом
-от-, напр.: белькотати, гелготати, герготати, джерго-
тати, реготати і под. Оскільки ці останні не мають спів-
відносних дієслів на означення одиничності, вони втра-
чають виразне значення збірності.
Після суфікса -от- можуть виступати або суфікс основи
-а-, -я-/^' ю' , або -і-1 у’ ц-'Я'' • Напр.: Люди дивляться
на його пов’не гідності обличчя і ще гірш регочуть (Стель-
мах, 1,106); А полковник реготить, Аж мало не ляже
(Рудан., 118).
Проте дієслова з суфіксом основи -і-їУ’ '^'я більше
вживані; існують дієслова з цим суфіксом, які не мають
відповідників, утворених за допомогою суфікса основи -а-,
-я-І 'у’е : скрипотіти, гуготіти, дзиготіти, капотіти,
крапотіти; ляпотіти, мигкотіти, шамотіти. Дієслово
клопотати, навпаки, не має відповідників з суфіксом
• гУ, -ю!-я-
основи -і- ———.
-и-
Досить поширеним словотворчим елементом, що висту-
пає в складі дієслівних основ, є суфікс -к-. На думку
К. Лук’янюка, ця морфема «вносить у похідні додатковий
відтінок різкої, раптової, багатократно, повторюваної дії»1.
§45. Префікси в українській мові поділяються на
граматичні і лексико-граматичні. Граматичні префікси вжи-
ваються для творення' відповідників доконаного виду до
безпрефіксних дієслів недоконаного виду. До дієслів, у яких
префікси відіграють граматичну роль, належать: а) дієслова,
вживані з одним префіксом: ігнорувати — зігнорувати,
1 К. М. Лук’янюк, Пряма суфіксація дієслівних основ у буко-
винських говорах, «Тези доповідей XXII наукової сесії Черніве-
цького державного університету». Секція філологічних наук, 1,966.
стор. 7.
205
компрометувати — скомпрометувати, маневрувати — зма-
неврувати, свіжіти — посвіжіти і под.; б) дієслова, вжи-
вані з кількома префіксами: марнувати—змарнувати —
помарнувати, дешевіти — здешевіти — подешевіти, діря-
вити —здірявити — подірявити, хотіти — захотіти —
схотіти і под. Префіксальні дієслова цього типу утворюють
групи синонімічних відповідників доконаного виду до того
самого безпрефіксного дієслова недоконаного виду1.
Префіксоваці дієслівні основи з реальним семантичним
значенням префікса поділяються ' на: а) основи з часовим
значенням; б) основи з кількісним значенням; ’в) основи
з просторовим значенням; г) основи з об’єктним значенням.
Кожна з перерахованих груп дієслівних основ характери-
зується обов’язковою паралельною вживаністю ряду пре-
фіксів. При цьому один з префіксів виступає своєрідним
індикатором семантичного значення: можливість поєднання
цього префікса з дієслівною основою зумовлює поєднува-
ність з цією ж основою певного визначеного ряду семан-
тично споріднених префіксів.
Основи з часовим значенням характеризуються поєдну-
ваністю з префіксами на означення часових меж і періоду
тривання в процесі розгортання динамічної ознаки. Такими
префіксами є за-, до-/ді-, од-/^г, пере-, по-/пі:, про-.
Напр.: закричати, докричати, відкричати, прокричати;
закружляти, докружляти,' відкружляти, покружляти*
прокружляти; зацвісти, доцвісти, відцвісти, поцвісти*
процвісти.
Своєрідними «індикаторами» часового значення дієслів
цієї групи є префікси про- і по-/пі.-, що вказують на роз-
гортання динамічної ознаки в певних, точно не визначених
часових рамках: просидів цілий день, пропрацював увесь
вік; продрижав усю ніч; посидів кілька хвилин; посміявся
трохи, читаючи книжку. Якщо обидва вказані префікси
поєднуються з дієслівними основами, то ці основи можуть
вживатися і з іншими часовими префіксами, але не обов’яз-
ково з усіма. В тому разі, коли приєднання префікса про-
в одному з випадків приводить до зміни семантики діє-
слова, утворюються дві окремі лексеми, з яких одна пере-
буває у семантичному зв’язку з гніздом префіксальних
1 Детальніше про префіксальні і безпрефіксні корелятивні видові
пари див. у розділі «Категорія виду».
206
дієслівних основ, що мають часове значення, а друга являє
собою ізольовану одиницю; пор.: проморгав увесь вечір —
проморгав знайомого.
Дієслова, що приєднують до себе префікс по- з розпо-
дільчим значенням, утворюють групу кількісних дієслів:
звикати — позвикати, кидати — покидати, одержувати —
поодержувати, щезати—пощезати.
Просторове значення мають дієслівні основи, які поєдну-
ються з префіксами на означення руху всередину і зсере-
дини, руху до певної мети і від певної мети, руху вздовж
і навколо якогось об’єкта і под. Характерно, що перші
чотири значення тісно взаємопов’язані: якщо вживається
префікс на означення руху всередину, то може бути вжи-
тий і префікс на означення руху назовні, якщо основа
поєднується з префіксом для вказівки на рух до якоїсь
мети, то вона повинна поєднуватись з префіксом, що вка-
зує на рух від мети. Отже, префікси на означення цих
напрямів руху тісно взаємопов’язані і вживаються парами:
Таблиця 21
Частота вживання префіксів в українській літературній мові,
другої половини XIX — початку XX ст.
Префікси Загальна кількість X о 4 °х є
ви- 157 3,14 2,62 0,37 0,23
. У-/В- уві-, вЬ 158 3,16 2,08 . 0,29 0,18
ПО-/ПІ- 339 6,78 4,09 0,58 0,17
при- 113 2,26 1,55 0,22 0,19
за- 261 5,22 2,93. 0,41 0,15
об-
0 ^обі- 120 2,40 2,44 0,34 0,27
про- 55 1,10 1,30 0,18 0,32
3-/0 / 359 7,18 1,22 0,17 0,05
ІЗ-, ІЗІ-, ІЗО-/ІС-/ ’ . * У
на- 101 2,00 1,48 0,21 0,20
до-7ді- 75 1,50 1,49 0,21 0,27
ЛІТ /від_ А-/віді- 68 1,36 1,66 0,23 0,41
роз/розі- 78 1,56 1,84 0,26 0,33
пере- 48 0,96 1,57 0,22 0,45
перед- 5 0,10 — —— ——
ПІД-/ПІДІ- 42 0,84 1,09 0,15 0,35
над-/наді- 3 0,06 — — —
207
увійти — вийти, дійти (підійти) — відійти, вганяти —
виганяти, підганяти — відганяти, добігти (підбігти) —
відбігти, докинути — відкинути і т. д.
Індикатором об’єктного значення можна вважати пре-
фікс о-/~г. Якщо він не вживається як показник докона-
ного виду і не є носієм просторового значення, то виражає
здебільшого характер спрямованості дії на об’єкт: оббриз-
кати. обваляти, обміряти, обміняти, обплутати, обру-
бати, обсіяти, обписати, обірвати, обстругати і т. д.
Дієслівні основи, що мають об’єктне значення, вживаються
також з префіксами ви-; до-/ді-; зо-, зі-, зу-;
ч ІЗ-) 131-130-ЦС-1
, . п ,від-
за-; на-; пере-; про-; роз-1 розі-; ^7^737., рідше — з пре-
фіксами при-. під-/піді-, ; над-/наді-: збризкати,
забризкати, набризкати, розбризкати; виміряти, доміряти,
зміряти, заміряти, наміряти, переміряти, розміряти,
Таблиця 22
Частота вживання префіксів в українській літературній мові
20—60-х років XX ст.
Префікси Загальна кількість X а ах є
ви- 271 3,87 2,34 0,28 0,12
У-/В- 206 2,94 2,36 0,28 0,18
уві-, ві-
ПО-/ПІ- 356 5,08 3,48 0,42 0,16
ПрИ’ 132 1,88 1,88 0,22 0,23
за- 322 4,60 3,21 0,38 0,16
.об- обі- 136 1,94 1,59 0,19 0,18
про- 104 1,48 1,34 0,16 0,21
ІГ - 3~/С‘ / о0_ ої. охг. 437 6,24 3,86 0,46 0,14
ІЗ', ІЗІ-, ІЗО-/ІС- / » ♦ У
на- 131 1,87 1,63 0,19 0,20
ДО-/ДІ- 80 1,14 1,09 0,13 0,22.
Л /ВІД' ОД-/—г-г 141 2,01 1,80 0,22 0,21
В1Д1-
роз-/розі- 109 1,55 1,56 0,19 0,24
пере- 98 1,40 1,49 0,18 0,18
перед- 3 0,04 — — —
ПІД-/ПІДІ- 77 і,ю 1,33 0,16 0,29
над-/наді- 11 0,16 — — —
208
приміряти; виміняти, заміняти, наміняти, проміняти,
розміняти, підміняти і под. З цими ж основами висту-
пає також префікс ПО-/ПІ-;, який має здебільшого або часове,
або кількісне значення в залежності від ширшого кон-
тексту: трохи побризкати—побризкати квіти1.
Кількість дієслівних префіксів в українській мові від
середини XIX ст. стабілізувалася. Крім відзначених у таб-
лицях 21, 22, слід ще назвати префікс воз-, що виступає
у дієслові возз'єднувати й інколи поєднується з іншими
дієслівними кореневими морфемами для передачі певних
стилістичних нюансів.
Найчастотнішими префіксами в сучасній літературній
Мові є . —-гг-Ізо-, зі-, зу-; по-Іпі-; за-. Зростає час-
ІЗ* у 131*у 130* / ІС*
тота вживання префікса ви-, меншою мірою — оЗ-/^- та
під-Іпіді- (пор. таблиці 16, 21, 22).
1 Докладніше про значення окремих префіксів див. на стор. 232—
237.
14 385
Розділ II
ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ
ДІЄСЛОВА
§ 46. Граматичні категорії дієслова поділяються на за-
гальнодієслівні, тобто такі, які виявляються в усіх
дієслівних утвореннях (у уегЬа ііпііа, дієприкметнику,
дієприслівнику та інфінітиві) і на категорії особових
утворень. До загальнодієслівних належать категорія
перехідності/неперехідності і категорія виду. Обидві за-
гальнодієслівні граматичні категорії тісно пов’язані з се-
мантикою дієслівних лексем. Серед граматичних категорій
особових утворень виділяються: особи й числа, часу, способу,
стану, роду.
Загальнодієслівні граматичні категорії
Категорія перехідності/неперехідності
§ 47. Категорія перехідності/неперехідності випливає
з семантики дієслова \ вона виявляється в здатності лексеми
виражати ознаку або самостійно, або в безприйменниковому
«Поділ незворотних дієслів на перехідні й неперехідні грунту-
ється" на їх значенні» (Р. И. Аванесов и В. Н. Сидоров, Очерк
грамматики русского литературного язьїка, М., 1945, стор. 162). Проте
є й така думка, що перехідність/неперехідність — ознака синтак-
сична: «В синтаксичному відношенні всі дієслова можна поділити
перш за все на транзитивні, або перехідні, та інтранзитивні, або непе-
рехідні» (Л. Р. З и н д е р, Т. В. С т р о е в а, Современньїй немецкий
язнк, М., 1957, стор. 14). Очевидно, найдоцільніше говорити про те,
що перехідність/неперехідність — це семантична особливість дієслів, яка
виявляє себе в синтаксисі (А. В. Исаченко, Грамматический строй
русского язьїка в сопоставлении со словацким. Морфология, ч. II. Бра-
тислава, Изд-во Словацкой АН, 1960, стор. 350).
210
поєднанні з іменниками, що мають форму знахідного від-
мінка.
Усі без винятку дієслова поділяються на перехідні
і неперехідні1. Сталих морфологічних ознак, які б відріз-
няли перехідні дієслова від неперехідних, немає, а тому
категорію перехідності/неперехідності не можна вважати
морфологічною категорією. Поділ дієслів на перехідні
і неперехідні здійснюється за синтаксичною ознакою: здат-
ністю дієслова поєднуватися з іменниками у формі знахід-
ного відмінка без прийменника. Однак категорія перехід-
ності/неперехідності повинна розглядатися і в морфології,
оскільки вона, з одного боку, є характерною для морфоло-
гічного класу — класу дієслів, а з другого—з нею тісно
пов’язана і їй підпорядкована категорія стану, що вияв-
ляється як в синтаксичних, так і в морфологічних формах
(див. стдр. 290).
Перехідні дієслова мають процесуальне значення. В них
відображається тісна взаємозалежність лексико-семантичних
і синтаксичних явищ. Утрата перехідності (синтаксична
властивість) супроводжується ослабленням процесуальності
(лексико-семантична властивість). Неперехідні дієслова
виражають ознаку, яка семантично не співвідноситься
1 Поділ усіх дієслів на перехідні й неперехідні був проведений ще.
в «Исторической грамматике» Ф. І. Буслаєва. Проте ці взаємозв’язані
значення дієслова не були виділені ним в окрему категорію, а квалі-
фікувалися як форми категорії стану. При дьому дієслова активного
стану розглядалися і серед перехідних і серед неперехідних дієслів.
Акад. О. О. Шахматов, ідучи за П. Ф. Фортунатовим, відділяє поняття
перехідності/неперехідності від категорії стану. До форм категорії стану
О. О. Шахматов відносить тільки «ті різні похідні від того ж самого
дієслова утворення, в яких позначаються різного роду стосунки дії або
стану, вираженого дієсловом, до його суб’єкта» (А. А. Шахматов,
Очерк современного русского литературного язьїка, изд. 4-е, М., Учпед-
гиз, 1941, стор. 188). Проте пізніше, в роботі «Синтаксис русского
язьїка» (М., Учпедгиз, 1941, стор. 476) О. О. Шахматов під впливом
ідей О. О. Потебні пише, що «категорія об’єкта, трбто відношення
ознаки до об’єкта, виявляється морфологічно у стані» (під-
креслення наше. — £. Р.). В окремих працях уже сам поділ дієслів на
перехідні і неперехідні вважається ознакою граматичної категорії стану.
Наприклад, А. Б. Шапіро виділяє в сучасній російській мові два стани:
перехідний і неперехідний (А. Б. Ш а п и р о, О залогах в современном
русском язьіке, «Ученьїе записки Московского гор. пединститута».
Кафедра русского язьїка, т. V, вмп. 1, 1941). Вперше необхідність
окремого розгляду понять перехідності/неперехідності і стану теоре-
тично обгрунтована в роботі С. О. Карцевського «Бузідше би уегЬе
гпззе» (Рга§пе, 1927, стор. 81).
14*
211
з причиною, що її породила, як з діячем. Сюди відносяться
дієслова стану (горіти, гнити, жити) і дієслова з ней-
тралізованою перехідністю (мити — митися, гріти — грі-
тися), причому нейтралізація може виражатися відсутністю
додатка у знахідному відмінку (він пише листа—він
пише).
На час появи перших пам’яток давньої української мови
категорія перехідності/неперехідності була вже повністю
сформована. Пор., напр.:
его чтучи оусммиить (Роз., 65), оурозуміьвиш єго такоє іабЬцо-
ванье (Роз., 66), впишют ма (Роз., 41), оуказали свою границю (Роз.,
43), боу(д)кого изберє(т) (Укр. гр., 33);
оу коломьш мешкати (Роз., 87), служит ему (Роз., 22), пора-
див са. с нашими кнзи (Роз., 65), оузрівшв на кролєвьскии листь
(Роз., 43) і под.
Категорія перехідності/неперехідності властива особовим
дієсловам, інфінітиву, дієприкметнику і дієприслівнику.
Виразною, але не завжди чітко виявленою морфологіч-
ною ознакою перехідних дієслів є наявність у їх парадигмі
пасивних дієприкметників, напр.: бити — бйтий, дарува-
ти— дарований, екзаменувйти — екзаменований, єднати —
єднаний, їсти — їдений, нестй — несений, носйти— ноше-
ний, одержувати — одержуваний і т. д.
Перехідні дієслова керують іменниками в знахідному
відмінку, які при відповідних пасивних дієприкметниках
набувають форми називного відмінка: написати лист —
написаний лист, побачити дівчину — побачена дівчина,
переорати межі — переорані межі і под. Словосполучення,
до складу якого входить перехідне дієслово та іменник
у знахідному, відмінку, є нерозкладним: вилучення із сло-
восполучення іменника в знахідному відмінку приводить до
зміни семантики дієслова. Пор.: Юнак співає пісню
і Юнак співає (має здатність співати).
Якщо іменник у формі знахідного відмінка виконує
прислівникову функцію, то він не впливає на виявлення
ознаки перехідності в дієслові і може поєднуватися як з пе-
рехідними, так і з неперехідними дієсловами, напр.: писати
(перех.) статтю весь день — працювати (неперех.) весь
день, читати (перех.) книжку день і ніч — спати (непе-
рех.) день і ніч.
. Якщо іменник у формі знахідного відмінка без приймен-
ника, що не є прямим додатком, уживається з перехідним
212
дієсловом, то він виступає в ролі елемента, який розгор-
тає предикативне словосполучення, напр,: Директор інфор-
мував членів ради про чергове завдання — Директор годину,
інформував .членів ради про чергове завдання1.
До перехідних належить дієслово сподіватися, а також
дієслова бажати, зичити, які керують іменниками в формі
родового відмінка, наприклад, сподіватися волі, бажати
здоров’я і под. Фрази, у яких вжиті названі дієслова, є згор-
нутими при наявності керованого іменника. Від цих діє-
слів, як і від більшості перехідних, можуть утворюватися
пасивні дієприкметники, напр.: ...Не жди сподіваної волі
(Шевч., II, 288).
У словосполученнях з запереченнями усі перехідні діє-
слова керують іменниками в формі родового відмінка. Див.
приклади з давньої й сучасної літературної мови:
и еони на то листові со(т)ца вашого пєрє(д) нами ні вказали (Укр.
гр., 24); и не (6) оуказаль данило с воитомь своєЬ границі (Роз., 43):
а ни людии не вислала тогдьі (Роз., 36) та ін.;
Мій дід від роду теж піїт,— робив добро, як завжди тихо, ніде
про себе не кричав, він не любив пустого крику... (Сос., 2, 356—357);
Неосудний, не усвідомлюючи своєї поведінки, вбіг у коридор, відчинив
двері своєї кімнати (Микит., 2, 376).
Неперехідні дієслова ніколи не керують іменниками —
додатками у формі знахідного відмінка без прийменника
і не мають у складі парадигми пасивних дієприкметників.
Неперехідні дієслова поділяються на дві групи. Ті, що
належать до першої з них, здебільшого керують іменниками
в непрямих відмінках з прийменниками або без них (крім
іменників у знахідному відмінку без прийменника) і дієсло-
вами у формі інфінітива, напр.: сахатися (кого?), торка-
тися (чим? кого?), сподіватися (нащо?), імпонувати (кому?),
вторити (кому?), надокучати (кому? чим?), дивуватися
(чому?), дякувати (кому? за що?) І т. д.; дієслова, що
належать до Другої групи, переважно не сполучаються
з іменниками в непрямих відмінках і дієсловами в формі
інфінітива: біліти, акторствувати, робітничити, шуміти,
смеркати і под. Межа між обома групами умовна, оскільки
по суті кожне неперехідне дієслово у розгорнутому реченні
може факультативно керувати іменниками, напр.: біліти від
1 Слід зауважити, що іменники, які мають форму знахідного від-
мінка без прийменника, не будучи прямими додатками, вживаються
лише з дієсловами недоконаного виду.
213
злості, акторствувати на сцені провінціального театру,
робітничити все життя, шуміти від вітру і под.
Неперехідні дієслова, до яких прилягають інші дієслова
в формі інфінітива, як, і перехідні, виступають у реченні
не самостійно, а тільки в Сполученні з керованим словом,
напр.:
йжь (6) пана игнатови лїстьі оуморєн'й-на віки, не имаєть ими по-
минати са (Роз., 52); имаемь. єму дати, нашь городь снати1* (11)
и коломьпо (Роз., 42); Церковь м^л'ь вепсовати (Хр. п., 76); пбмєре-.
тй маєте вь грєсє(х) ваши(х) (ПЄ, 379 зв.);
Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало... (Шевч.,
II, 96); Пархоменко. вирішив їхати до Луганська, не гаючись (Панч,
308); Маковейчик хотів сам себе ошукати і ще деякий час надсадно
'кричав у трубку, лаючи свого напарника, що сидів десь на НП (Гон-
чар, 3,56).
Інші неперехідні дієслова можуть виступати у фразі
без залежних від них дієслівних і іменникових форм, напр.:
встань а пбими ютрбчд и мтрь єгб (ПЄ, 24 зв.); Його
поранено скалками в ліву ногу, мені сказав хірург, ходити
буде він (Сосюра, 2,472); Засмутився Карпо, не їсть, не
п’є, як ніч ходить... Глузують наші, на сміх його беруть...
(Коцюб., 1,298); Досить чоловік наймитував, гірко бідив,
на чужих робив... (Франко, 4,25).
Між перехідними І неперехідними дієсловами найчас-
тіше існує семантикО-словотворча співвідносність, проте
вона поширюєгься не на всі дієслова. Так, до непохідних
дієслів, що мають неперехідне значення, (ходити, сідати,
дякувати, глузувати і под.), перехідні відповідники не
утворюються. Сюди, зокрема, належать усі так звані діє-
слова гейехіуа іапіит, тобто дієслова, що без афікса -ся
не вживаються: боятися, сахатися, сторонитися, розбіг-
тися, наїстися і под. Виняток становлять неітеративні
дієслова пересування, від яких за допомогою префіксів
можуть угворюватись лексеми з перехідним значенням,
напр.: іти — перейти І переходити (вулицю), бігти — про-
бігти/пробігати (велику відстань) і под. Звичайно ж актив-
ною стороною в процесі утворення співвідносних лексико-
граматичних пар перехідних і неперехідних дієслівних лексем
виступають перехідні дієслова.
Неперехідні відповідники до перехідних дієслів утво-
рюються двома способами: синтаксичним і морфологічним.
Синтаксичний спосіб вираження неперехідності дієслів
полягає в тому, що перехідне дієслово набуває здатності
214
виступати у фразі без прямого додатка. Пор.: Юнак співає
пісню —Юнак співає. Хлопчик малює будинок —Хлоп-
чик малює і под.
При вживанні дієслів у значенні «вміти робити» реаль-
ний об’єкт у дієслова є, але мислиться він дуже узагаль-
нено. Проте й конкретизувати його без зміни значення
дієслова не можна. Тому в цих значеннях граматична пере-
хідність дієслова втрачається1.
Морфологічний (словотворчий) спосіб утворення непере-
хідних дієслів полягає в тому, що до перехідного дієслова
додається афікс -ся. напр.: бити — битися, вітати —
вітатися, дивувати — дивуватися, єднати — єднатися,
кохати — кохатися, купати — купатися, містити — міс-
титися. носити — носитися, переконувати — переконува-
тися і т. д.2
Внаслідок приєднання афікса -ся до неперехідних діє-
слів утворюються нові дієслівні лексеми, які відносяться
до різних функціонально-семантичних груп неперехідних
дієслів3.
Приєднання афікса -ся до більшості перехідних дієслів
позбавляє їх перехідності, але не обмежує здатності спо-
лучатися з іншими відмінками, папр.: базувати (що? на
чому?) — базуватися (на чому?), бити (що? чим?) — битися
(чим?), благословляти (кого? на що?) — благословлятися (на
що?), втішати (кого? чим?) — втішатися (чим?), єднати
1 Див. В. К. Кудрна, О распрострапепни пепеходньїх глаголов
в современном русском язьіке, канд. диссерт., М., 1962, стор. 57.
2 У доісторичну добу знаком неперехідності (її «транзитивності)
служив суфікс н&~/-нв- (пор. сучасні осліпити— осліпнути). Проте
з виникненням і розвитком категорії виду суфікс -нік-І-нв- став одним
із способів вираження докопапості і втратив функцію виразника непе-
рехідності. З його допомогою почали утворюватись і перехідні дієслова
(напр., гнути<гч>-н&-ти). Роль форманта, що виражає неперехідність,,
став виконувати аглютинативний суфікс -ся (займенник з походження):
гнути — гнутися (див. про це: 1. N6 тес, МадЬуіебпозі ]’ако д'іпііеі
уууо]е зіоуєзпє тог(оІо£Іе зіоуапзкб, «Зіоуо а зіоуезпозі», Я. XXI,
1961, І, стор. 19).
3 У літературі можна знайти також твердження, що в цьому
випадку дієслова розрізняються не лексичним значенням, а граматич-
ним (див. Д. В. Уткип, О взаимосвязи глагольньїх категорий и форм,
«Ученьїе записки Петропавловского гос. пединститута», вьш. 2, Петро-
павловск, 1957, стор. 240). Дехто розрізняє різні ступені формалізації
афікса -ся', повний (у формах пасивного стану) І частковий .(у решті
випадків) (М. С. Шершнева, К вопросу о категории залога в совре-
менном русском язцке, «Ученьїе записки Дагестанского гос. универси-
тета им. В. И. Ленина», т. VIII, 1962, стор. 76).
215
(кого? з ким?) — єднатися (з ким?), купати (кого? в чому?) —
купатися (в чому?), лікувати (кого? від чого?) — лікува-
тися (від чого?), містити (що? в чому?)—міститися
(в чому?) і т. д.
Афікс -ся позбавляє дієслова не тільки перехідності, а
й здатності утворювати форми пасивних дієприкметників.
Афікс -ся може також поєднуватися з неперехідними
дієсловами. У цьому разі за його допомогою утворюються
переважно безособові дієслова: ітися, лежатися, спатися,
співатися, ходитися і под., напр.: Сьогодні чогось не спа-
лося хлопцеві (Стельмах, 1, 644).
Неперехідні дієслова, що передають наростання ознаки,
можуть поєднуватися з афіксом -ся без відчутної зміни в се-
мантиці: біліти — білітися, чорніти — чорнітися1 і под.
Пор.: Темніли верховіття верб там далеко над греблею
(Л. Укр., З,-479)—Серед рівнини темнілася Слобода на
високім горбі (Франко, 5, 179); ...Ген-ген чорніє ліс зуб-
частим муром... (Л. Укр., 1, 234) — Ліс чорнівся неприязно
з.-темряви осінньої ночі (Кобилян., 2, 203).
Отже, перехідність/неперехідність — лексико-граматична
категорія, яка тісно пов’язана з дієслівною семантикою.
Перехідні і неперехідні дієслова співвідносяться між собою
здебільшого як різні лексеми, належні до різних функціо-
нально-семантичних груп, проте переважна більшість пере-
хідних. дієслів має' у складі парадигми також неперехідні
йасивні форми.
Категорія виду
§ 48. Кожна дієслівна форма у певному контексті вира-
жає значений або недоконаного виду, або доконаного. З допо-
могою граматичної категорії виду передається одна з найго-
ловніших властивостей дієслова як частини мови — вираження
динамічної ознаки або в процесі Ті розгортання, становлення,
або як цілісного комплексу, повністю реалізованого чи спря-
мованого на повну реалізацію у ході виконання, напр.: пи-
сати— розгортання ознаки безвідносно до часу виконання;
1 П. Ф.. Фортунатов уважав, що «це утворення підсилює існуюче
вже в дієслові значення неперехідності ознаки...» (П. Ф. Форту-
натов, О залогахрусского язьїка, СПб.,’1899, стор. 4); Н. О. Янко-Три-
ницька висловлює небезпідставну думку, що- дієслова без -ся передають
значення ознаки, яке виявляється «чітко і стійко» (Н. А. Я н к о-
Триницкая, Синонимические глаголи типа белеть — белеться,
хвастать — хвастаться, «Вопроси культури речи», № 3,1961, стор. 67).
216
писав, пишу—розгортання ознаки в певних часових межах;
писатиму, буду писати—перспектива розгортання ознаки;
написати—комплексна ознака, незалежна від часу виконання;
напишу — ознака, спрямована на повну реалізацію і т. д.1
Як відзначають дослідники, провідною одиницею у видовій
кореляції є форма доконаного виду. Форма недоконаного
виду лише модифікує значення форми доконаного виду2.
З погляду формально-граматичного категорія виду грун-
тується на взаємному протиставленні форм доконаного і не-
доконаного виду в межах однієї дієслівної лексеми3.
Форма доконаного виду виражає повністю виявлену оз-
наку, що є або результатом попереднього розгортання (ліс
зазеленів, дерево виросло), або якимсь окремим момен-
1 Визначення категорії виду з погляду її лексико-граматичного
значення досить складне. В. В. Виноградов говорив з цього приводу:
«Морфологічний механізм категорії виду складніший і різноманітніший,
ніж інших категорій дієслова. Але його малюнок німий, невиразний без
освітлення внутрішніх, семантичних основ видових відмінностей»
(«Русский язьік», стор. 477). За основу семантичної інтерпретації кате-
горії виду різні дослідники брали означеність і неозначеність дії
(М. Греч, О. Востоков), однократність і багатократність (Г. Павський,
К. Аксаков, М. Некрасов), тривалість і закінченість дії (Ф. Міклошич,
О. Потебня), виконуваність і завершеність дії (В. Богородицький)»
«точечність» і «лінійність» дії у її стосунку до часу протікання
(А. Мейе, О. Пєшковський), повноту і неповноту вияву ознаки в часі
(П. Ф. Фортунатов), збірність, сумарність, цілісність дії в її протистав-
ленні «незібраності», «розімкнутості» (Я. Чорний, Ф. де Соссюр), обме-
женість (обмеження або усунення уявлення про тривалість дії) і необ-
меженість дії (Л. Размусен, В. Виноградов) та ін. (детальніше див.
про це: В. В. Виноградов, Русский язьік, стор. 477—504;
А. В. Исаченко, назв, праця, сто^. 130—136; А. Позі 51, Зішііе
о уідоует зузіети V зїагозіоуепзііїпе, Ргайа, 1954, стор. 11—17\
Більшість сучасних аспектологів у семантичній інтерпретації категорії
виду виходять з визначення доконаності як цілісного, зімкнутого»
комплексного, синтетичного вираження. дії (А. Достал, Л. Андрейчин,
Ю. Маслов, О. Ісаченко, А. Бондарко та ін.).
2Див. М. А. Шапиро, Видовме формьі глаголов в рус-
ском язьіке, «Ученьїе записки Тираспольского гос. пединститута
им. Т. Г.. Шевченко», вьш. 1, Кишинев, 1956, стор. 24/А. В. И с а ч е н к о»
назв, праця,, стор. 131.
3 Проте можна зустрітися з думкою про те, що дієслівний вид
є словотворчою категорією (див. Л. А. Булаховский, Курс рус-
ского литературного язьїка, т. І, К., 1952, гл. ПІ — «Словообразова-
ние»; Р. И. А в а н е с о в и В. Н. Сидоров, Очерк грамматики рус-
ского литературного язьїка, стор. 168; Н. А. Я н к о-Т риницкая»
Морфологические границн форм одного слова, «Грамматика современного
русского язьїка», МГПИ, М., 1959; И. А. Калинин, Морфология
глагола, Горький, 1957, стор. 61; К. Кигіска, Бег УегЬаІазрекі дег
аИгиззізсЬеп Мезіогсіїгопік, Вегііп, 1957,' стор. 98 та ін.).
217
том, вичлененим із процесу розгортання (звір заревів,
сонце засяяло).
Форма недоконаного виду виражає не повністю виявлену
процесуальну ознаку: ліс горить (він може згоріти і може
погаснути), я пишу доповідь (я можу її написати, а можу
й унаслідок якихось причин не написати), ти вчитимеш
турецьку мову (проте невідомо, чи вивчиш її).
Видова ознака не впливає на семантику дієслова. Най-
яскравішим доказом цього є той факт, що одне і те ж діє-
слово, виступаючи членом часової парадигми, має то доко-
нане, то недоконане значення, напр.: закреслив, закреслював
(док. і недок.), закреслюю (тільки недок.), закреслю, буду
закреслювати, закреслюватиму (док. і недок.).
Крім того, обидва члени видової кореляції керують
одними й тими ж відмінковими формами іменників (пор.:
переписувати — що? чим? для кого? з чого? в що? і пере-
писати — що? чим? для кого? з чого? в що?; перемагати —
кого? (що?) чим? у чому? і перемогти — кого? (що?) чим?
у чому?; засипати— від чого? ї заснути — від чого?) і зав-
жди належать до тієї ж,самої семантичної групи. Багато
дієслів виступають тільки в одній з форм видової кореляції —
або в формі недоконаного, або в формі доконаного виду1.
Це так звані «імперфективи» і «перфективи»2. Одноввдовість
залежить від семантики кожного конкретного дієслова або
певної семантичної групи дієслів.
Категорія дієслівного виду відображає одну з найхарак-
терніших структурно-семантичних особливостей слов’ян-
ських мов.
Формуючись на основі давньоруських діалектів, українська
мова успадкувала від них всі характерні особливості кате-
горії виду:. протиставлення доконаності й недоконаності,
префіксацію як провідний засіб в утворенні нових дієслів
доконаного виду і суфіксацію — засіб імперфективації дієслів
доконаного ввду.
1 Проте жодна дієслівна форма не перебуває поза видовою харак-
теристикою. «У цьому розумінні, — справедливо зауважує О. Ісаченко, —
дієслівний вид охоплює, звичайно, всі без винятку дієслова наших
(слов’янських. — В. Р.) мов і в цьому розумінні виду слов’янських
мовах повністю граматикалізований» (А. И. И с а ч е н к о, назв, праця,
стор. 139).
2 Див. Ю. С. М а с л о в, Система основних понятий и терминов
славянской аспектологии, «Вопросьі общего язьїкознания», Изд-во ЛГУ,
1965, стор. 58.
218
На час утворення давньої української літературної мови
дієслівний вид був уже цілком сформованою граматичною
категорією. «Видова система дієслова в період XIV—XV ст.,—
пише Л. Л. Гумецька, — вже повністю склалася і була
близька до сучасної. Кореляція «доконаний — недоконаний
вид» здійснювалася завдяки перфективуючій ролі префіксів
і деперфективуючій ролі суфіксів»1.
Дієслова, що вживаються в обох видових формах
§ 49. Формальне вираження виду може бути морфоло-
гічним і контекстуальним. До морфологічних засобів вира-
ження виду належать співвідносність основ у межах однієї
лексеми, тобто чергування суфіксів класів основ, співвід-
носність різновидових лексем, префіксація і зміна наголосу.
Контекстуальний спосіб передачі видової співвідносності
базується на зіставленні в тому ж самому контексті, з одного
боку, дієслів з формально невираженою,видовою ознакою (так
звані двовидові дієслова)2 і, з другого, —дієслів з формально
вираженою видовою ознакою.
Для безпрефіксних дієслів недоконаного
виду характерне утворення форм доконаного виду за допо-
могою співвідносності основ, префіксації, семантичного збли-
ження різнокореневих дієслів (суплеція). У колі безпрефікс-
них дієслів перебувають також дієслова з морфологічно не-
вираженою видовою ознакою.
Співвідносність безпрефіксних основ — це засіб видо-
творення, що набуває певного поширення в новій україн-
ській літературній мові. Джерела XIV—XV ст. дають лише
декілька прикладів утворення безпрефіксних видових пар
способом співвідносності основ; сюди належать: співвідно-
шення дієслів І і X класів (куповати—Укр. гр., 22—ку-
пити— Укр. гр., 24, 32; слюбуемь— Роз., 42 — слюбиль
єсмь — Роз., 35); І класу та атематичних (давати — Укр. гр.,
8,. 10, 17, 18, 19, 49, 55; Роз., 10, 12, 19, 54 — дати — Роз.,
З, 15, 26, 72, 76, 80, 81, 84—86), ПІ і X класів (ворочати —
воротити — Роз., 19).
У XVI—XVII ст. засвідчені ще такі видові співвідно-
шення основ: І—VII класів (плювали—Хр. п., 76—* плю-
1 Л. Л. Гумецька, Нарис словотворчої системи української
актової мови XIV—ХУст., Вид-во АН УРСР, К., 1958, стор. 238.
а Див. А. В. И с а ч е н к о, назв, праця, стор. 143—146.
219
нути— пор. плюновенїе — Бер., Сл., 83), 1—VIII класів {ста-
ють— ПЄ, 247 — стануть— Хр. п., 74), III — IX класів
(падсюмь — Бер., Сл., 80 — падше— ПЄ, 24 зв.). Кінець
XVIII — початок XIX ст. засвідчують, активізацію суфікса
-ну- як показника доконаності й однократності; словник
П. Білецького-Носенка, наприклад, фіксує непоодинокі ви-
дові пари, утворені співвідносністю основ III і VII класів:
бришкати — бришкнути (62), гепати — гепнути (97),
ібкати—ібкнути (174), кахикати— кахйкнути .(181), пу-
ринати— пурнути (306) і под.
У сучасній літературній мові видові пари безпрефіксних
дієслів утворюються в межах основ І класу за допомогою
чергування суфіксів -овува- (для недоконаного виду) і -ува-
для доконаного виду, напр.: ізольбвувати—ізолювати,
конфіскбвувати — конфіскувати, ліквідовувати — ліквіду-
вати, мобілізбвувати — мобілізувати. Крім того, видові
пари безпрефіксних дієслів утворюються за допомогою проти-
ставлення основ: Г.і VII класів (плювати — плинути, ста-
вати— стати); І класу і атематичних (давати — дати);
II і VII класів (дівати — діти, стрівати — стріти /стрі-
нути); III і VII класів (айкати — айкнути, бахати —
бахнути, кричати — крйкнути, пуринати—пурнути, са-
хатися— сахнутися і т. д.); III і IX класів (сідати —
сісти, лягати — лягти, спасати — спастй), III і X класів
(кінчати—кінчйти, купляти (купувати) — купити, ли-
шати — лишити, являти—явити).
З усіх цих способів утворення видових пар продуктив-
ним є тільки протиставлення основ III і VII класів. Решта
способів непродуктивна і коло утворених з їх допомогою
пар не набагато ширше від наведених вище.
Найпродуктивнішим засобом, використовуваним при тво-
ренні відповідників доконаного виду до безпрефіксних діє-
слів недоконаного виду, є префіксація-.
Слід мати на увазі, що не кожен префікс здатний утво-
рити відповідник доконаного виду до безпрефіксного діє-
слова1. Переважна їх більшість виступає на всіх етапах
розвитку української літературної мови як префікси-моди-
фікатори (ті, що якоюсь мірою звужують значення дієслова)
або префікси-кваліфікатори (префікси, що змінюють значення
1 Див. 8. А§ге11, А8рекіап<Гегип§ шкі АкііопзагіЬіМип^ Ьеіш
роїпізсЬеп 2еНж>гіе, Ьипсі, 1908.
220
дієслова, вносячи в нього додаткові відтінки)1. Пор., на-
приклад, значення префіксів-модифікаторів і префіксів-ква-
ліфікаторів у складі дієслівної основи: кричати — закри-
чати, співати — заспівати, спати —відіспатися і вбігти,
вибігти, забігти, набігти, перебігтй, підбігти, побігти,
пробігти і под.
За допомогою префіксів-модифікаторів і префіксів-квалі-
фікаторів утворюються нові дієслова, отже, це явище пере-
буває поза сферою видотворення. Дієслова, утворені за до-
помогою префіксів-модифікаторів, мають лише одну видову
форму. Кожне з дієслів, утворених за допомогою префіксів-
кваліфікаторів, може мати свій префіксальний відповідник
недоконаного виду: вбігти — вбігати, забігти — забігати,
набігти — набігати; убити — убивати, пережити пере-
живати і_т. д.
Проте нерідкі випадки, коли префікс втрачає своє реальне
(часове, просторове, об’єктне) значення і виступає тільки
як показник доконаного виду (так званий «порожній» пре-
фікс). Ця особливість характерна українському дієслову від
перших фіксованих пам’яток української мови.
На всіх етапах розвитку української літературної мови
у значенні видових показників виступають префікси у-/в-,
по-, з-/с-, о-/об-. Як правило, перфективація префікса пов’я-
зана з частотою його вживання: що вища середня частота
префікса, то більше можливостей має він, щоб виступати
у ролі «ЧИСТОВИДОВОГО» 2.
У XIV—XV ст. до числа найчастотніших видових пре-
фіксів належать у-Івть-, по-3, вьі-, з-/с-, на-,напр.: розуміючи
(Укр. гр., 28) — оурозумівиш (Роз., 60), вразу(і)міл'ь (Роз.,
69); чинить (Роз., 71) — оучинили (Укр. гр., 32), вчинили
(Укр. гр., 21); юлі> (Роз., 3)—пояти (Роз., 76); садити
1 Терміни «префікс-модифікатор» і «префікс-кваліфікатор» запози-
чені у О. Ісаченка (див. А. V. І з а с е п к о, Зіоуезпу уіб, зіоуезпй
аксе а оЬеспу скагакіег зіоуезпеко (іе]е, «81оуо а зіоуєзпозї», ;ї. XXI,
№ 1, 1960, стор. 13).
2 Трапляються й відхилення від цієї закономірності. Скажімо,
префікс при- в українській мові XIV—XV ст. за частотою вживання
випереджав префікси о-/об- та з-/с-. Однак ця обставина, як відомо
(див. стор. 82), пояснюється широкою вживаністю в діловій мові діє-
слівних лексем з невидовим префіксом при-.
8 Л. Л. Гумецька вважає найпродуктивнішим префіксом з чисто-
видовим значенням морфему по-. Це, очевидно, тому, що дослідниця
не об'єднує як варіанти одного префікса морфеми («субморфеми»)
та у- (див. Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 222).
221
(Роз., 12) — посадить (Роз., 65), веліли (Роз., 71) — пове-
лить (Роз., 15); править (Роз., 92) — справили (Роз., 66);
префікси вьі- та на-,из-, виступаючи в ролі видових показ-
ників, можуть уживатися паралельно, пор.: тьш имє(н)га
свои... вірху вьіписаньїи (Укр. гр., 21) — прєжє написаному
(Роз., 27); влодиславь вибраний ку би(1)скупству влоцлав-
скому (Роз., 67) — кого бь избереть (Роз., 4).
Серед префіксів, уживаних в цей час з видовим значен-
ням, дослідники відзначають ще о-/об-, при-, про-,
узо-Івоз-І/ус-1.
В XVI—XVIII ст. на перше місце за частотою вживання
висувається префікс по-, що відіграє тепер провідну роль
і в видотворенні, напр.: мйловаль (ПЄ, 441 зв.) — помило-
валь (ПЄ, 246), стражду (Бер., Сл., 122) — пострадалесь
(Розм., 99), гиноу (Син., 107)— .погиноу(т) (ПЄ, 139 зв.)
та ін. Значну участь в утворенні видових пар у цей час
беруть також префікси у-/в-,В-^-, на-, напр.: Чиню
(Син., 169)—одчинити (Бер., 58), вчинити (Розм., 100);
псую (Син., 150)—зопсовати (Пан. Рог., 27), будовати
(Слово, 145) — збудовано (ПЄ, 230), избордоваль (ПЄ, 244
зв.); гину (Син., 107)—згиноулую (Бер., 65); бону (Син.,
99)—^бачили (Ж., 13); оучитися (Син., 105) — наоучил(сь)
(ПЄ, 369). та ін.
Провідним засобом перфективації в період зародження
нової української літературної мови (друга половина XVIII—
середина XIX ст.) був також префікс по-/пі-.
З другої, половини XIX ст. чільне місце серед засобів
перфективації посідає префікс з- та його численні варіанти.
До вживаних у цій ролі префіксів належать також по-/пі-,
за-, на-, у-/в-, зрідка також при- та про?, напр.: бюрокра-
тизувати— збюрократизувати, в'янути — зів'янути, ко-
ристуватися (користатися) — скористуватися (скориста-
тися); інформувати — поінформувати, кликати— по-
кликати, кохати — покохати; в’язнути — зав’язнути,
програмувати — запрограмувати; писати — написати;
коїти — вкбїти, молити — вмолити; ревнувати — прирев-
нувати; ректи — проректй і под.2 * * * *
1 Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 220—222.
2 Дехто з сучасних аспектологів ставить під сумнів чисто видову
залежність між безпрефіксним і префіксальним дієсловом (див., на-
приклад, А. В. Исаченко, назв, праця, стор. 155—159). В окремих
працях члени видової пари, утворені способом перфективації (докона-
222
На межі формотворення і словотворення перебувають
випадки, коли від префіксальної форми доконаного виду
утворюється префіксальна форма недоконаного виду, що є
контекстуальним синонімом відповідного безпрефіксного,
дієслова недоконаного виду.» Тобто те ж саме безпрефіксне
дієслово недоконаного виду може співвідноситись з кількома
відмінними змістом префіксальними дієсловами доконаного
виду* 1. Так, наприклад, дієслово лйти можна розглядати
як форму недоконаного виду кількох споріднених, але різ-
них дієслів: влити, залити і под. Щоправда, ці форми
доконаного виду мають, у свою чергу, префіксальні відпо-
відники недоконаного виду: вливати, заливати, які, здава-
лось би, мають яскраві додаткові семантичні характеристики,
що відділяють їх одне від одного. Проте, як переконують
наведені нижче приклади, семантична відмінність цих дієслів
тісно пов’язана з семантичною багатогранністю самого діє-
слова лйти, пор.: Будем лити в вологі форми,—доповів
він усій бригаді (Забашта, 54) — Біля блакитної гроти море
здималось і раз у раз вливало в неї срібло своїх хвиль
(Коцюб., 2, 300); Гарячу мідь лили за шкуру... (Котляр.,
1, 138) — Хоч ти не заливай за шкуру сала: і без того його
залили вже мені (Мирн., З, ЗО).
Пор. також такі дієслова, що виступають контекстуаль-
ними синонімами, як блйзити — наближати, вабити —
приваблювати, кидати — вкидати, корйтися — скорятися,
рятувати — врятовувати і т. д.
Від окремих дієслів недоконаного виду форми докона-
ного виду утворюються комбінованим способом: шляхом
ний член — префіксальний, недоконаний— безпрефіксний) вважаються
різними словами, лексичне значення яких повністю або частково збі-
гається (див. А. В. Бондарко, Л. Л. Буланин, назв, праця,
стор.. 38). Формами одного слова автори цих праць вважають лише ті
члени видової кореляції, які утворені способом імперфективації (чергу-
ванням суфіксів дієслівних основ). Проте, як доводять спеціальні по-
рівняння семантичних значень компонентів видової пари, утворених
обома способами, принципової різниці між імперфективацією та пер-
фективацією немає, а отже, й немає підстав уважати члени видової
кореляції типу робйти — вробити окремими словами (А. Н. Т и х о-
н о в, Члени видових корреляций — грамматические форми одного слова,
«Филологические науки», 1965, № 2, стор. 93—104).
1 Аналогічну думку висловлював Е. Кошмідер: «Характерним для
слов'янської видової системи... є те, що майже кожне імперфективне
дієслово здебільшого має один або декілька перфективних відповідни-
ків...» (Е. КозсЬшіе<1 ег, Бішііеп кит зіауізскеп УегЬаІазрекК,
«2еіІ5с1ігій Гйг уег§1еісйепс1е 8ргаскїогзсЬип§ айї сієш ОеЬдеіе <іет іп-
<І0£егтапізсЬеп ЗргасЬеп», Всі. 55, Н. 3/4, Соіііп§еп, 1928, стор. 282).
223
приєднання префікса з одночасною заміною суфікса класу
•основи, напр.: віїиати (III кл.) — повісити (X кл.), падати
(III кл.) — впасти (IX кл.), чіплЯти (III кл.)почепйти
(X кл.) і т. д.
У поодиноких випадках видові пари утворилися внаслідок
семантичного зближення різнокореневих основ. Коло видових
пар цього типу обмежується такими прикладами: брати —
взяти, ловити— піймати, говорити (і казати) — ска-
зати.
До дієслів з морфологічно невираженою видовою, озна-
кою (двовидових) належать дієслова українського походжен-
ня (розслідувати, мовити, веліти, женити)1 і досить
численна група дієслів іншомовного походження, що мають
суфікси І класу. Зокрема, сюди належать: абсорбувати,
-абстрагувати, авансувати, авізувати, автоматизувати,
авторизувати, адвербіалізувати, адресувати, акредиту-
вати, актуалізувати, акцентувати, амальгамувати, амні-
стувати, амортизувати, ампутувати, аналізувати, ана-
томувати, ангажувати, анексувати, анестезувати, ано-
тувати, акумулювати, апробувати і т. д., тобто безпре-
фіксні дієслова іншомовного походження, що виражають дію,
спрямовану до певної мети2. Виняток становлять дієслова,
від яких може утворюватись форма недоконаного виду за
допомогою суфікса -овува-, а також дієслова адміністру-
вати, диригувати, шефствувати, вібрувати, прогресу-
вати і под., що вживаються тільки в недоконаному виді.
Іноді контекстуальне видове протиставлення, яке вира-
жається все ж досить невиразно, замінюється морфологічним:
корелятиви доконаного виду утворюються За допомогою пре-
фіксів, напр.: Тієї самої ночі він довго телеграфував (нед.)
у різні сторони (Франко, 6, 189)—Коли б що змінилося —
напишу або телеграфую (док.) (Коцюб., З, 437); Агент
зателеграфував Германові, як стоїть діло (Франко, 5, 327).
1 Дієслово женити, має також префіксальний відповідник докона-
ного виду оженити. О. О. Потебня з цього приводу писав: «Є значна
кількість випадків, коли дієслова, доконане й недоконане, зовсім нічим
не розрізняються: женити, тепер, ясеню (недок.) і женити, майб.
женю (док.) — два дієслова, різні граматичною формою, яка в них
•самих, окремо взятих, не виражається нічим, оскільки характер -и-
зберігає в них свою попередню функцію, що не має стосунку до доко-
наності й недоконаності» (А. ‘А. Потебня, Из записок по русской
грамматике, т. І—II, Харків, 1888, стор. 29).
2 Пор. И. П. Мучник, Двувидовме глаголи в русском язике,
-«Вопросм культури речи», вип. З, М., 1961, стор. 112.
•224
Для префіксальних дієслів недоконаного
виду і дієслів зі зв’язаними основами характерне
утворення форм доконаного виду за допомогою співвіднос-
ності основ і зміни наголосу.
Співвідносність основ — це головний спосіб утворення
видових пар серед префіксальних дієслів в історії україн-
ської літературної мови. ~
На XIV—XV ст. сформувалися вже всі основні (найбільш
продуктивні) способи видової співвідносності префіксальних
дієслів за кореляцією основ: І—V, І—IX, III—V, III—VII,
III—IX і III—X, напр.:
І—V— приказуємо (Роз., 66)— прикажєть (Роз., 69); при
цьому корелятив недоконаного виду може мати
і суфікс основи І класу, і суфікс основи II класу:
вказовати (Роз., 53), оуказьівали (Роз., 66)—оу-
казати (Роз., 45); записуємо (Роз., 70), записи-
ваем-ь (АЗ, П)1 — записали (Роз., 61);
І—IX—приймуємо (Роз., 76)—прияли (Роз., 76), вииму-
ти (Роз., 67) — виявиш (Улян., 8); при цьому коре-
лятив недоконаного виду може виступати і з су-
фіксом основи 1 класу, і з суфіксом основи ІЇІ
класу: оупадоуєть (Роз., 45), у падає ть (Укр. гр.,
52)—(упасти)2 *;
III—V— посилали (як присилали — Укр. гр., 26) — по-
шліо(т) (Укр. гр., 88), об'ьгж'ьдчати(Укр. гр., 18)—
оїбьЯхани* (Роз., 54);
111—VII—(присягати)— присягнути (Укр. гр. 61); при
цьому паралельна форма доконаного виду може
мати основу IX класу — присми (Роз., 73);
III—IX — помагати (Роз., З, 7, 23, 66, 67) — помочи (Роз.,
ЗО, 73);
ПІ—X — приступаю (Роз., 71) — приступил-ь (Роз., 72),
поручнем са (Роз., 22) — поручили? (Роз., &5),
справляли (Роз., 66) — справила (Роз., 66), при-
миишапи (Роз., 7) — примислить (Роз., 66), №пу-
щаєми (Роз., 66) — впустить (Роз., 71), шсужаем
(Роз., 38) — ^судили (Роз., 38) та Ін.; цей спосіб
є найпродуктивнішим при утворенні префіксальних
видових пар8; інколи відповідник недоконаного
1 Приклад узято з названої праці Л. Л. Гумецької, ртор. 186.
2 Цей приклад наводить Л. Л. Гумецька (назв, праця, стбр. 209).
8 Пор.: Л. Л. Гумецька, назв, праця, стор. 183.
15 388
225
ввду може мати також суфікс основи II класу:
причьінює*1 (Роз., 87), причинивши (Арх., VIII/
4, VIII) — причинити (Роз., 9).
Усі названі вище способи утворення видових пар харак-
терні для всіх періодів розвитку давньої й нової української
літературної мови. Пор., наприклад, утворення аналогічних
видових пар у XVI — першій половині XVII ст.:
І—у — показую (Бер.гСл., 114)-т-са показала (Бер., 58);
І—IX — прїймоуючи (Бер., 63) — прїймй (Бер., Сл., 101);
III—V — виганити (ПЄ, 141, 142) — вьіжєноу(т) (ПЄ, ЗО зв.), при-
силала (Ж., 28) — прислаль (ПЄ, 246 зв.), зт^тажщихь
(ПЄ, 29) — замочите (ПЄ, 439 зв.), виливаепть (Пан. Рог'., 24) —
вильльти (Бер., 58) та ін.;
III—VII — дотикаюсь (Бер., Сл., 52) — сь &бтхкнули (ПЄ, 141);
III—IX — оупадаєм® (Бер., 64) — впала (АЗР, IV, 121), вихбжали
(ПЄ, 26) — вьішєль (ПЄ, 138);
III—X — нє сьгрєшай (ПЄ,. 378) — согрішиш (В., 158), ®бьківльти
(ПЄ, 141) — об-ьяви (В., 17), забавлятис 158) — забавив-
шися 142), випущаєть (Розм., 100) — випустити (ПЄ,
228 зв.) та ін.
У XIV—XV та XVI—XVII ст. досить активну участь
у видотворенні беруть також суфікси ’ основ II класу. Ви-
ступаючи в дієсловах недоконаного виду, вони співвідносяться
з формами доконаного виду, що мають суфікси основ III,
VIII, IX і X класів,,.а також з формами, утвореними від
атематичних дієслів, напр.: заховивалисмьі (Пал., 320) —
заховати (Пал., 320); шставати (Роз., 21)— шстанє1
(Роз., 20), зоставаепть (Пал., 339) — зостали (Пер., 204);
созна&аю (Укр. гр., 21) — сознале (Роз., 57), познавали
(Роз., 23а, 28) — познали (Роз., 48), закриваючи (Хр. п.,
76) — закривши (Хр. п., 75), заживали (Пан. Рог., 25) —
зажили (Пал., 346), потвєрживаєм'ь (Роз., 10) (і потвер-
жаєм.'ь — Роз., 68)— потвердите (Роз., 71) та ін. Особливої
активності набувають дієслова 11 класу як корелятиви недо-
конаного виду з II половини XVII ст., коли вони вступають
у видову співвідносність з префіксальними основами доко-
наного виду IV класу, напр.: дозріваю (Син., 111) — до-
зрілий (Син., 111), зрозуміваю (Син., 120) — зрозумій
(Син., 120) і под. Проте згодом цей спосіб не тільки не
набув поширення, а й занепав зовсім.
У другій половині XVIII—середині XIX ст. найпро-
дуктивнішим способом творення видових пар префіксальних
дієслів лишається співвідносність основ ПІ і X класів.
Пор. приклади, взяті із словника П. Білецького-Носенка:
226
залучати — залучйти (145), заробляти — заробити (147),
нагорожати—нагородити (235), ображати — образити
(254), розпорошити — роспорошити (316) і т. д.
Проте уже з XVI ст. розвивається співвідносність основ
І—III і І—X класів. Видові пари, утворені цим способом,
спорадично зустрічаються до середини XIX ст. (подпису-
егть— Пал., 360 — подписалися — Пер., 211; згадувати—
згадати — Б.-Нос., 151; поліпшую — Син., 144—поліп-
шити, нахлюпувати — нахлучити — Б.-Нос., 239), а з се-
редини XIX ст. починають успішно конкурувати з парами,
утвореними співвідносністю основ III і X класів.
У XX ст. активно розвивається також видове співвід-
ношення префіксальних дієслів-у середині І класу: з реду-
плікованим суфіксом -овува- (недоконаний вид) — нереду-
плікованим суфіксом -ува- (доконаний вид).
Таким чином, у сучасній українській літературній мові
дієслова недоконаного виду І класу з суфіксом -ува- |
співвідносяться з дієсловами доконаного виду ПІ, V, VII,
X, XI класів, напр.:
вичитувати — вйчитапги, переконувати — переконати, поєдну-
вати— поєднати, присікуватися — присікатися, провідувати — про-
відати, розпластувати — розпластати; надтісувати — надписати,
перетісувати — переписати, провіювати — провіяти, розв’язувати —
розв’язати, проказувати — проказати; перегукуватися — перегукн^
тися, переморгуватися — переморгнутися; всбвуватися — всунутися,
втйскувати — втйснути; вибілювати — вибілити, заохочувати — за-
охотити, запрошувати— запросити, насаджувати — насадити, не-
доважувати — недоважити, ототожнювати — ототбжнити, обговб-
рювати — обговорити; одержувати — одержати.
Дієслова недоконаного виду І класу з суфіксом -свува-
співвідносяться з дієсловами доконаного виду цього ж класу,
що мають суфікс -ува< замальовувати—замалювати, за-
фарбовувати — зафарбувати, завойовувати — завоювати,
облямовувати — облямувати і т. д._
Дієслова недоконаного виду І класу з суфіксом основи
-ва-/ співвідносяться з відповідними атематичнимй діє-
словами (віддавати — віддати, передавати — передати,
роздавати — роздати) і дієсловами VIII класу (ставати —
стати).
Дієслова недоконаного виду II класу співвідносяться,
з відповідними дієсловами доконаного виду, що належать
15*
до VII і IX класів: зсуватися — зсунутися, обвивати —
обвити (обвинути); називати — назвати, назувати—.на-
зути, наживати — нажити, роззувати — роззути і т. д.
Дієслова недоконаного виду III класу співвідносяться
з відповідними дієсловами доконаного, виду, що належать
до VII, IX, X, XII і XIII класів:
відвертати — відвернути, загортати—загорнути, закидати
закинути, надихати— надихнути, присягатися — присягнутися,
перевертати — перевернути, одягати одягнути, позіхйти — позіх-
нути; застигати — застйгнути, набрид&ти — набриднути, пото-
пати — потонути, уникати — уникнути, перетинати — перетнути-,
висилати — вйслапги, виїжджати (виїздити)—-виїхати, заганяти—
загнати, пробирати — пробрати, розбирати — розібрати, випіка-
ти — випекти,, допікйти — допектй, оберігати — сберегтй, склада-
ти — скласти; виробляти — виробити, вистачати — вистачити,
запевняти — запевнити, охороняти — охоронйти, прикріпляти —
прикріпити, причиняти — причинйти, провіщйти — провістити,
повідомляти — повідомити; злітати — злетіти; збігати — збігти.
Непродуктивним, але дуже давнім і стійким способом
творення видових пар є співвідносність префіксальних форм
X (недоконаний вид) і IX (доконаний вид) класів, напр.:
са по(д/носімо (Бер., 59) — по(д)нєсьшисгь. (ПЄ, 377 зв.),
знаходящаяся (В;, 17) — знашлй (Бер., 62), проводячи
(Пер., 204) — привели (Пер., 205) і под. Пор. у сучасній
мові: піднбситися — піднестися," знахбдити— знайтй,
приводити — привестй, привозити — привезти, принбси-
ти — принестй і под.
Дієслова І і III класів частково перехрещуються, оскільки
вони виступають як паралельні форми недоконаного виду
до дієслів VII і X класів, що мають форму доконаного
виду: надйхувати/надихйти — надихнути; втискувати/
втискати — втиснути, всовувати/всувати — всунути;
замінювати/заміняти — замінйти, обводнювати/обводня-
ти — обводнити, повідомлювати/повідомляти — повідбми-
ти, прикрі плювати/прикріпляти — прикріпйти, сполучу-
вати/сполучати— сполучити і т. д.
Другим способом творення співвідносних видових пар
префіксальних дієслівних основ у сучасній літературній мові
є зміна місця наголосу. До дієслів, у яких вид визначається
наголошенням різних частин основи, належать деякі дієслова
III класу, зокрема:
а) ті, що мають другі форми доконаного виду з суфіксом
основи X класу: виміряти — вйміряти і вймірити, Пере-
мірити— переміряти і перемірити;
228
б) ті, що мають другі форми доконаного виду з суфіксом
основи VII класу: видихфіш —видихати і вйдихнути,
викидати — викидати і викинути, перекидати — перекй-
дати і перекйнути, витягати—витягати і витягнути,
висмикати — висмикати і висмикнути і под. У цих випад-
ках, на відміну від попередніх, доконані форми не є сино-
німічними: висмикати є доконаною формою дієслова висми-
кати, що має дистрибутивне значення (ознака поширюється
на кілька об’єктів або на об’єкти із збірним значенням),
а висмикнути є доконаною формою дієслова висмикати,
що не має дистрибутивного значення (ознака поширюється
на один об’єкт). Пор.: вйсмикагри (вйсмикати) волосся -
і висмикати (висмикнути) волосинку. Кожна з форм не-
доконаного виду цього типу має паралельну форму також
недоконаного виду з суфіксом основи І класу: видихувати,
викйдувати, перекйдувати, витягувати, висмикувати,
витискувати;
в) дієслова видибати — видибати, скликати — склй-
кати, розкидати — розкидати, вирубати — вйрубати,
вислухати — вислухати, витикати — вйтикати; усі вони
також мають паралельну форму недоконаного виду з суфік-
сом основи І класу (видибувати, скликувати, розкйду-
вати, вирубувати, вислухувати, вишикувати).
Одвовидові дієслова і роди дії
§ 50. Частина дієслів завжди виступає або в формі не-
доконаного, або в формі доконаного виду. Визначальним
моментом у належності одновидових дієслів до доконаного
або недоконаного виду є їх семантична характеристика1.
Тільки у формі недоконаного виду виступають дієслова
зневаги й огиди (гидувати, гордувати, гребувати), ітера-
тивні дієслова пересування (бродйти, їздити, літати,
ходити), ітеративні дієслова переміщення (водйти, возити,
1 Див. М. А. Теленкова, Несоотносительнне глаголи несовер-
шенного вида в современном русском язьіке, «Ученьїе записки Москов-
ского гос. пединститута им. В. И. Ленина», т. 82. Кафедра русского
язьїка, вип. 8, М., 1958; О. О. Земська вбачає причину вживання цих
дієслів лише в одній видовій формі не в несумісності їх значення зі
значенням певного виду, а у відсутності морфологічних засобів для
утворення форм протилежного виду (Е. А. З е м с к а я, Типи однови
довьіх приставочньїх глаголов в современном русском язьіке, «Исследо-
_вания по грамматике русского, литературного язика», М;, 1955, стор. 5).
229
носити, тягати), сподівання (вимагати, сподіватися, че-
кати), фізичного стану (лихоманити, морозити, темпера-
турити, трусити, трясти), стосунку до об’єкта (коман-
дувати, верховодити; батрачити, гостювати, 'зимувати,
квартирувати, кухарювати), розмови (базікати, бесіду-
вати, говорити, гомоніти), ставлення до об”єкта (браві-
рувати, запобігати, схилятися) та ін.1
Поряд з одновидовими дієсловами, що не мають у складі
своєї морфологічної структури спеціальних показників для
вираження їх належності до певної семантичної групи, серед
безпрефіксних і префіксальних дієслів існують ще семан-
тично споріднені і морфологічно однотипні лексико-морфо-
логічні розряди дієслів, що звуться родами дії (Акііоп-
загіеп, способи действия, госіха]е сгуппозсі)2.
1 Так званих «одновидових» дієслів, тобто тих, що перебувають
поза видовою кореляцією, у слов’янських мовах немало. Наприклад,
підраховано, що в російській мові одновидові дієслова становлять 31%
від загальної кількості дієслів (було проаналізовано біля 9 тис. діє-
слівних лексем) (див. И. П. Мучник, О видовьіх корреляциях в си-
стеме спряження глагола в современном русском язьіке, ВЯ, 1956,
.№6, стор. 94—95). !(
2 У вітчизняній і зарубіжній літературі про слов’янський дієслів-
ний вид довгий час не розрізняли (а подекуди й досі не розрізняють)
видотворення як суто граматичного явища і дериваційних, словотворчих
можливостей дієслова., Так, в ученні Г. Ульянова, П. Фортунатова
і О. Шахматова про дієслівний вид безпрефіксні, префіксальні і пре-
фіксально-суфіксальні дієслівні утворення, які вживаються в одній
видовій формі, не маючи семантично тотожних видових корелятивів,
розглядалися як підвиди одного з видів: доконаного чи недоконаного.
У сучасній аспектології прийнято вважати, що ті дієслова доко-
наного або недоконаного виду, які в силу своєї семантики не мають
корелятивної пари, виводяться за межі видової співвідносності. «Всяке
дієслово підводиться під категорію виду. Але далеко не всі дієслова
мають форми обох видів»,— говорить В. Виноградов («Русский язьік»,
стор. 537).
Вчення про роди дії (Акііопзагіеп) вперше розроблене в праці
3. Агрелля «Азрекіапсіегип^ ипсі АкііопзагіЬіІсіші^ Ьеіш роїпізскеп Хеіі-
№огіе» (Ьипсі, 1908) і розвинуте Е. Кошмідером (Е. К о з с Ь ш і е сі е г,
Майка о азрекіасЬ сгазомпіка роїзкіе^о XV гагузіе. РгбЬа зупіегу,
«Когргахуу і шаіегіаіу АУудзіаІи І іохуаггузіхкга рггуіасібі паик XV ^Уіі-
піе», і. V, г. 2, №і1по, 1934, стор. 5).
У працях Ю. С. Маслова і його учнів виразниками родів дії вва-
жаються будь-які одновидові дієслова: «Роди дії — це семантичні (саме
семантичні, а не, скажімо, словотвірні!) розряди дієслів» (Ю. С. Мас-
ло в, Система основних понятий и терминов славянской аспектологии,
«Вопросьі общего язикознания», Изд-во ЛГУ, 1965, стор. 71). Пор. ще:
«Одні роди Дії відзначаються певною формальною ознакою і являють
собою словотвірні розряди (наприклад, переженить, перезнайомить,
перекалечить). Інші не мають такої ознаки (наприклад, дієслова стану
230
Роди дії утворюються з допомогою префіксів, суфіксів
основ і афікса -ся. Як і всі граматичні й лексико-граматичні
категорії, роди дії історично змінні. Проте в них історична
змінність виявляється ще виразніше, ніж в інших кате-
горіях.
Так, характерний для сучасної російської мови багато-
кратний рід дії (бивал, гащивал, говаривал, едал, живал
і под.)* 1 розвивався і в українській літературній мові XVI—
XVII ст. (ношовали— МБ, 95; даровьівала— АЮЗР,
8/Ш, ї^\чинивали— АПФ, 505; идал'ь—ДОС, 34; бирали—
АПФ, 749 і под.), але пізніше вийшов з ужитку, лишивши
в літературній мові XIX ст. лише поодинокі Сліди (їжджав,
не видав — Кв.-Осн., 2,57)2.
Значення родів дії і способи їх вираження у різних
слов’янських мовах можуть бути відмінними. Скажімо,
тільки в українській мові існує спосіб вираження ітератив-
них завершених дій — редуплікація префікса по- (попо-).
ПроТе українській мові не властива характерна для чеської
мови редуплікація показника ітеративності -уа- (типу сИо-
біуаіі— сіюдіуауаіі)3. В українській мові дистрибутивний
рід дії виражається за допомогою префікса по-, що висту-
пає перед наступним префіксом (порозкидати, повипису-
вати і под.) і префікса пере- в дієсловах доконаного виду
(переженити, перебрати і под.), а в літературній росій-
ській— тільки з участю префікса пере- (переламал все
игрушки; все дети переболели корью)4 і под.
Серед дієслів недоконаного виду виділяються суфік-
сальний і префіксально-суфіксальний способи вираження
родів дії.
Суфіксальним способом . утворився один з найдавніших,
спільний для всіх слов’янських мов рід дії—односпря-
мованість/різноспрямованість. Цим родом дії
охоплюється невелика замкнута група дієслів руху: біг-
типу стоять, спать, болеть, бодрствовать)» (А. В. Б о н д а р к о,
Л. Л. Буланин, Русский глагол, Изд-во «Просвещение», Л., 1967,
стор. 13—14). Такому підходові до визначення родів дії при всій його
плідності й результативності бракує розмежування лексико-семантич-
них і морфологічних особливостей, властивих кожній лексемі.
1 А. В. Бондарко, Л. Л. Буланин, назв, праця, стор. 21.
2 Див. також; Василь Сімович, Граматика української мови,
Київ — Лейпціг, 1919, стор. 243.
8 І£ог Nе тес, Иегаііупозі а уі(І, «Зіоуо а зіоуєзпозі», XIX,
з. З, 1958, стор. 189—200.
4 А. В. Бондарко, Л. Л. Буланин, назв, праця, стор. 20.
231
ти — бігати, вести — водйти, везти — возйти, їхати —
їздити, нестй— носити, нестйсь— носйтись, ітй — хо-
дити, гнати — ганяти, гнатися — ганятися, котйти —
качати, летіти — літати, пливтй (плистй)— плавати,
повзтй — повзати, тягти — тягати.
Значення односпрямованості чи різноспрямованості утво-
рюється внаслідок протиставлення суфіксів основ: V—ПІ
(гнати—ганяти), N—X (їхати — їздити), IX—III (плив-
тй— плавати), ЇХ—X (вестй—водйти), X—III (ко-
тйти— качати), VIII—III (тягтй — тягйти), XII—III
(летіти—літати), XIII—III (бігти — бігати) класів.
Префіксально-суфіксальним способом утворюються діє-
слова, що мають значення регулярної повторюва-
ності дії: подумувати, покйвувати, покрйкувати, по-'
пйсувати, почйтувати, подумувати, посвічувати, поаху-
вати, поблйскувати, помахувати, поплакувати і под.,
напр.: Є такі люди, розумієш, які люблять пописувати
до газет... (Автом., 547); Івась, граючи, притупцьовував,
Грицько розхитувався на всі боки, на що Василь, завжди
непривітний, і той погоджував плечима -(Мири., 4,24) і под.
Морфологічним показником цього роду дії є префікс по-.
При творенні деяких поодиноких дієслів зі значенням
регулярної повторюваності дії відбувається фонематичне
чергування в корені дієслова: сопіти—поєднувати.
Переважна більшість дієслів недоконаного виду з пре-
фіксом по- належить до І структурного класу основ: по-
гойдувати, покурювати, попйхкувати, почйтувати і т. д.
У деяких випадках уживаються паралельні форми того са-
мого одновидового дієслова недоконаного виду з префік-
сом по-. Одна з них утворюється за- допомогою суфікса
І класу, друга — суфікса III класу: поглядувати — погля-
дати, попасувати — попасати і под. За цією ж моделлю
на базі дієслів любити і жити виникають утворення по-
любляти, поживйти. Дієслова зі значенням регулярної
повторюваності -дії, утворені за допомогою префікса по-
, . . ,-аю-, -яю- ,-ую-
і суфікса -а-, -я-/ _ае та -ова-/-^ досить широко пред-
ставлені уже в XVII ст. Пор. у «Синонімі слбвенороській»:
позираю (143), покивую (144), попасую (145), посмикую
(146), похожую (147) і* под.
Роди дії в дієсловах доконаного виду утворюються пе-
реважно префіксальним способом. Усі вони виникають на
232
основі дво- і одновидових безпрефіксних дієслів. Зокрема,
сюди належать одновидові дієслова доконаного виду з пре-
фіксами роз-, на-, за-, по-,-про-, від-.
Дієслова доконаного виду з префіксом роз- і словотвор-
чим -ся (аугментативні) вказують на результат інтенсивно
виконуваної дії: розахкатися, розблйкатися, розбйхатися,
розбундючитися, розбуркатися, розговоритися, розгомо-
нітися, роздаруватися, розкричатися, розморгатися, роз-
носйтися, розобіцятися і под.: Розгулись заводи, розшу-
мілись води, в’яне моє серце, в’яне з насолоди од твоїх
очей (Сос., 221); Смугляве личенько розчервонілося, повні
вуста розтулилися,— вся увага її була звернена на роботу
(Коцюб., 1, 14) і под.
Дієслова цього типу, утворені від перехідних дієслів,
не зберігають перехідності і виходять за межі семантичних
груп тих дієслів, від яких вони утворені, напр.: писати —
розписатися, дарувати — роздаруватися, носйти — розно-
сйтися і под.1
Цей рід дії засвідчується писемними джерелами, україн-
ської літературної мови з кінця XVIII—початку XIX ст.,
напр.: розпився (Котляр., 2, 13), роздьяковатися (Б.-Нос.,
315), розкохатися (Б.-Нос., 315), розлютоватися (Б.-Нос.,
316), розходйтися (Б.-Нос., 316) та ін.
Дієслова доконаного виду з префіксом на- і словотвор-
чим -ся (сатуративні) вказують на вичерпність інтенсивно
виконуваної дії: надуматися, намйслитися, налітатися,
находйтися, начекатися, насподіватися, начитатися, на-
писатися, натерпітися, навозйтися, наносйтися, намилу-
ватися, надивйтися, нахвалйтися, наглузуватися, напла-
катися і под.2, напр.: Де вона—там мої й очі, там мої
й мислі, а зійдуся — не надивлюся, не наговорюся (М. Вовч.,
6, 268); Ой, рад. би я, сестро, одпочити, Та ще не нагово-
рився з тобою, не надивився на тебе (Вас., З, 47) і под.,
Одновидові дієслова з префіксом на- і афіксом -ся,
1 Дієслова цього типу часто є- омонімами двовидових дієслів, пор.:
розписатися — розтісуватися, розноситися — рознбиіуватися і поД.
Дієслова, що є елементами видових пар, різко відрізняються семанти-
кою від одновидових дієслів зі значенням інтенсивності дії; пор.,
напр.: Черевики вже добре розносилися—Чого він так розносився
з своїми віршами?
2 Ці дієслова не можна плутати з омонімічними їм дієсловами,
що виступають у складі корелятивних видових пар; пор.: Багатії нажи-
лися (наживалися) на народному горі — Він ще й не нажився на бі-
лому світі.
233
утворені від перехідних дієслів, втрачають перехідність і,
отже, виходять за межі семантичної групи, до якої нале-
жить основне дієслово,' напр.: читати кому? що? чим?
з чого? (в чому?) — начитатися чого? з чого? в чому?;
носити кому? (до кого?), що? чим? від кого? (від чого?),
з чою? за що? на що? — наноситися чого? з чого? на
що?; терпіти що? від кого? за що?—натерпітися чого?
від кого? за що?
Дієслова цього. Типу, утворені від неперехідних дієслів,
лишаються межах тієї ж семантичної групи, до якої на-
лежить основне дієслово, напр.: дивитися і надивитися
чим? на кого? (на що?); воювати і навоюватися чим? з ким?;
ковзати і наковзатися чим? по чому?; трудитися і на-
трудитися чим? над чим?; чудуватися і начудуватися
з чого?; знущатися і назнущатися з кого? (з чого?); трем-
тіти і натремтітися від чого?; стріляти і настріля-
тися з чого?; плакати і наплакатися від чого? і под.
Дієслова з префіксом на- і афіксальним -ся, що вка-
зують на вичерпність дії, фіксуються з кінця XVIII —
середини XIX ст., напр.: Налигатися (г. возвр.). Напиться
допьяна, наїсться досьіта (Б.-Нос., 237). Проте дієслова
з префіксом на-, що мали значення результату інтенсивно
виконуваної дії — на їх базі утворився розглядання рід
дії — знаходимо ще в грамотах XIV—XV ст., напр.: а што
ксми казаль с’Ьна насічи досьіть (Роз., 18); а наибу(л)шє.
и>(т) турко(в). ижє набрали, и бє[4|ру(т) по ку(л)кост> ра-
зо(в) (Укр. гр., 53).
Окремі роди дії передають також дієслова доконаного
виду, що утворюються від безпрефіксних дієслів недокона-
ного виду за допомогою часових префіксів за-, по-, про-,
рідше від-: заморгати, зацитькати, засумніватися, забід-
катися, застирчати, затруситися, застріляти, запла-
кати, заквітувати (інгресивні); поморгати, покивати,
поплакати, поквітувати (делімітативні); проморгати, про-
пивати, простріляти, проплакати, проквітувати (перду-
ративні)^ відблискати, відшуміти, від хвилюватися, відкві-
тувати і под. (цесативні)х.
1 Усі ці дієслова мають виразний часовий відтінок і завжди непе-
рехідні. їх не можна сплутувати з омонімічними їм перехідними діє-
словами, що або входять до складу видових пар, або мають ітеративне
значення: Ми з ним міцно дружили/подружили — Ми подружили/про-
дружили з ним не більше місяця; Ти продумав план екскурсії? — Ти
вже продумав півдня; Хуртовина зовсім закидала село снігом — Хурто-
вина люто закидала снігом у вікно і т. д.
234
Часові значення як окремі роди дії закріплюються за
цими префіксами з XVI ст., насамперед на базі дієслів
звучання й пересування, напр.: забр'ьміла (Бер., 60), за-
кричалємь (Слово, 145), закрочила (Хр. п., 75), зашелестіл
(АКПГУ, І, 113); што ж ми за пожиток з многих филь-
варков и оздоб допну, коли я красньїх дворов горнего
Иерусалима не узрю и не во едином кутику в оном поси-
діти не сподоблюся (В., 15), поседивьши (АЮЗР, III/
8, 606), службьі.. послужити (АЮЗР, III/ 1, 316) і под.
Усі одновидові дієслова з часовими префіксами нале-
жать до семантичних груп тих дієслів, від яких вони
утворені.
Одновидовими можуть бути також дієслова, утворені
за допомогою префікса пере-, якщо він вносить у ново-
утворене дієслово дистрибутивне значення, напр.: перечи-
тати всі книжки, перебілити всі хати, перекидати все
каміння, перевозити всі речі, перетерпіти всі лиха і под.
(пор. недистрибутивні перечитати — перечитувати книж-
ку, перекидати—перекинути воза і ін.).
Оригінальним утворенням української мови є.дієслова
з подвійним префіксом попо-, що означають ітеративні за-
вершені дії, напр?: попобілйти, поповудити, попочитати,
попокидати, поповозити, попокивати, поподумати, попо-
клйкати, попотремтїти, поповозйти, попоходити і под.,
напр.: Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чима-
ленько з ним попоговорив (Іщук, 99); Попогнула б спину
на спеці та злилася б кривавим потом — не зажирувала б!
(Кроп., 2, 38); Що вже попокричав, що попостогнав уві сні,
так бодай і не згадувати. . (Вишня, 77).
Усі дієслова з префіксом гито- належать до тих же
семантичних груп, що й відповідні безпрефіксні* дієслова.
Вперше дієслова з редуплікованим префіксом попо зу-
стрічаються в XVI—XVII ст., напр.: ... котрьімь к’Ьпомь
служити и приймати Іисуса, и попочшпи его у хьіжи на-
шуй? (МУР, 187). П. Білецький-Носенко вводить префікс
попо- до реєстру свого словника з таким поясненням:
«Попо- (двойной предлогь слитньш). Показьіваеть усугуб-
леніе дЬйствія и проч., напр.: пополякали (много раз пу-
гали), ... попойли (много раз найдаМцсь); попоходили,
попосміялись и проч.» (292).
Якщо співвідносні за видом дієслова перебувають на
нульовому, першому і 'другому ступенях видотворення, то
серед одновидових дієслів є групи, що їх можна віднести
235
Таблиця 23
Творення видових форм у сучасній літературній мові
Ступінь вид створення Двовидові дієслова Одновидові дієслова
недоконаного виду доконаного виду
Ну- л но- вий А. Дієслова з неди- ференційованою видо- вою ознакою (абсор- бувати). Б. Суплетивні видо- ві пари (брати — взя- ти ). В. Безпрефіксні ви- дові пари (кінчати — кінчити, організову- вати — організувати} Безпрефіксні діє- слова і дієслова із зв’язаними основа- ми (боятися, убо- лівати )
Пер- ший Дієслова з безпре- фіксним корелятивом недоконаного виду і префіксальним кореля- тивом доконаного виду (в’янути—зів’янути; білити — побілити ) Дієслова, утворені за допомогою префік- сів роз-, на- і слово т творчого -ся (розре- вітися, наробитися), за допомогою часових префіксів** за-, по-, кпро-, від- (заговори- ти, поговорити, про- говорити, відквітува- ти), дистрибутивного префікса пере- (пере- читати ), ітератив- ного попо* (попогово- рити) і под.
Дру- гай Префіксальні видові пари і дієслова зі зв’я- заними основами в не доконаному і докона- ному видах (забарв- лювати — забарвити, витягати — витягти) Дієслова з префік- сом по- і суфіксами основ І — III класу (поробляти, попи- сувати, покурюва- ти) ,
Тре- тій Дієслова з префіксом по-, приєднуваним до префіксальної основи І, III' і X класів (по- вибілювати, повиходи- ти, понапікати)
236
до третього ступеня. Це дієслова доконаного виду, які
утворюються за допомогою префікса по-, приєднуваного до
префіксальної основи І, III рідше X класу.
Вони означають дистрибутивні дії (ознака викликається
активністю кількох суб’єктів або поширюється на декілька
об’єктів) і утворюються фактично від усіх префіксальних
дієслів і дієслів зі зв’язаними основами, напр.: повибілю-
вати, повиходити, повідлітати, повідпйсувати, повлазити,
позакидати, позаносити (і з іншим значенням позаношу-
вати), позривати, подоливати, понахддити, понавірчу-
вати, порозливати, порозбігатися і т. д., напр.: Ми пови-
бігаємо, Снігу накачаємо Купу за садком (Глібов, 237);
Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш під білим покривом
несправджених надій, кришталі сліз над ним порозсипаєш,
убрані в іскри любих, марних мрій (Л. Укр., І, 225).
Дистрибутивне значення префікса по- виразно виступає
уже в XVI ст.: по(з)дьі(и)мовали (Ж.» 3), по(з)бивалт>
(Ж., 29), поютьдавал'ь (Ж-, 36) та ін.
Загальна система утворення видових пар і одновидових
дієслів відтворена на таблиці (див. табл. 23).
Граматичні категорії особових утворень
Категорії особи і числа
§ 51. Категорія особи є тим граматичним центром, який
Підпорядковує собі інші граматичні категорії особових діе-
слів — часу, способу і стану. О. О. Потебня зауважував,
що «в поняття про дієслово неодмінно входить стосунок
до особи, якою б не була ця остання: відомою чи ні,
справжньою чи фіктивною»1. Зміст категорії особи поля-
гає у визначенні того, кому належить виражена в часі,
Способі і стані ознака: мовцеві, об’єктові звернення мовця
чи особі (або предмету), що не бере безпосередньої участі
В акті комунікації2.
1 А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, т. І—II,
М., Учпедгиз, 1958, стор. 91.
'* Пор. А. А. ІПахматов, Очерк современного русского литера-
турного язика, «Из трудов А. А. Шахматова по срвременному рус-
сдому язику», М., 1952, стор. 195. У зв’язку з нейтральністю 3 особи
ЩОДО участі в розмові вона може виступати і в безособових конструк-
ціях: темніє, температурить і под. (див. А. В. Исаченко, назв,
праця, стор. 408).
887
У вираженні особовості беруть участь синтаксичні
й морфологічні форми. В широкому розумінні вона є однією
з ознак предикативності, тобто .синтаксичною категорією1.
У синтаксисі особовість виражається аналітично: поєднан-
ням особового займенника-підмета з присудком: я робіт-
ник, ти робітник, він робітник.
Здатність передавати особові відношення морфологічно
мають тільки особові дієслова. Присудок, виражений діє-
словом у формі теперішньо-майбутнього часу або наказового
способу передає значення особи за допомогою особових
закінчень: працюю, працюєш, працюй і т. д.,*а також —
додатково — поєднанням з відповідними особовими займен-
никами. При цьому слід зауважити, що граматично над-
мірні особові форми (тобто форми, в яких вказівка на
особу виражається як особовим закінченням, так і займен-
ником) в сучасній українській мові (писемній і усній) пе-
реважають 2.
Присудок, виражений формами минулого часу й умов-
ного способу, передає значення особи з допомогою особо-
вого займенника і через зв’язок з синтетичними особовими
парадигмами теперішнього і майбутнього часу: я працю-
вав, працюю і працюватиму3.
1 А. В. Исаченко, назв, праця, стор. 410.
2 Докладніше див. про це: В. М Р у са н і в сь ки й, Граматична
категорія особи в усному і писемному літературному мовленні, «Україн-
ське усне літературне мовлення», К., «Наукова думка», 1967,
стор. 192—201.
3 У деяких граматичних працях висловлюється думка про те, що
формам минулого часу та умовного способу, як і формам інфінітива,
дієприкметника і дієприслівника, категорія особи не властива (див.
М. А. Жовтобрюх, Б. М Кулик, Курс сучасної української
літературної мови, ч. І, К., «Радянська школа», 1961, стор. 324).
Проте з погляду вираження особи інфінітив, дієприкметник і дієпри-
слівник, з одного боку, і форми минулого часу та умовного способу,
з другого,— перебувають на протилежних полюсах. Якщо перші безпо-
середньо не поєднуються з особовими займенниками, то другі поєд-
нуються. Отже, форми на -л- виражають значення категорії особи, але
не морфологічно, а синтаксично. Такі форми минулого часу й умовного
способу розглядають як аналітичні особові форми (див., напр.:
А. В. Исаченко, назв, праця, т. II, стор. 410). В. В. Виноградов
навіть називає особові займенники, що вживаються з формами на -л-,
«особовими префіксами». («Русский язьік», стор. 469). Іноді поняття
неособовості сплутують з поняттям безособовості (див., напр.:
Д. Н. Ш м е л е в, Стилистическое употребление форм лица в совре-
менном русском язьіке, «Вопросьі культурні речи», 1961, № З,
стор. 46).
238
Значення числа передається морфологічно—протистав-
ленням афіксів -0/~—и.
Крім предикативної ознаки, кожне дієслово передає ще
номінативну ознаку, яка приписується суб’єктові дії. Осо-
бові дієслівні утворення (уегЬа Нпііа) виражають предика-
тивну й номінативну ознаки синкретично: кожне особове
дієслово, поряд з вираженням номінативної ознаки, має
здатність самостійно передавати ознаки часу, способу
й особи — тобто виражати предикативність. За цією власти-
вістю до особових дієслів належать і дієслова-зв’язки,
які, проте, не мають здатності виражати номінативну ознаку,
а тому в ролі присудка самостійно’не виступають. Пор.:
Ліс зеленіє і Ліс буде зеленим1, Зацвіли квіти і Квіти
стали цвісти.
Значення категорії особи дієслова, як і займенника,
базується на протиставленні шести взаємопов’язаних форм:
1, 2, 3 особи однини і 1, 2, 3 особи множини. Отже, ка-
тегорія особи дієслова нерозривно пов’язана також із кате-
горією числа. 1 особа множини вказує на те, що мова
ведеться від кількох осіб: ми (я і ти) працюємо, ми (я,
ти і ти) пишемо, ми (я, ти і він) читаємо, ми (я і він)
співаємо', 2 особа множини вказує на двох або більше адре-
сатів, з якими одночасно веде розмову 1 особа: ви (ти і ти)
працюєте, ви (ти і він) співаєте',* 3 особа множини вказує
на те» що ознака поширюється па двох або багатьох осіб,
які не беруть участі в розмові: вони працюють, вони пи-
шуть, вони читають, вони співають.
З семантичного боку форми 1 і 2 особи однини не
співвідносяться однозначно з формами Г і 2 особи мно-
жини: з 1 особою співвідносяться одночасно 1, 2 і 3 особи,
з 2 —2 і 3 особи. Однозначна співвідносність існує тільки
між 3 особою однини і 3 особою множини2.
Схематично семантичну співвідносність між особовими
формами однини і множини можна передати так:
1 У реченні: Ліс буде (виросте) дієслово бути
слова-зв’язки бути.
2 Див. Д. II, III меле в, назв, праця, стор. 40.
є омонімом діє-
280
Граматично категорія, числа виявляється в формі
трьох бінарних протиставлень: 1 особа однини—1 особа
множини, 2 особа однини — 2 особа множини, 3 особа
однини—3 особа множини.
В історії розвитку української літературної мови за-
свідчені також форми двоїни — 1, 2 і 3 особи, — які про-
тиставляються відповідним особовим формам однини й мно-
жини.
У XIV—XV ’ст. форми двоїни, очевидно, були ще жи-
вими. Вони трапляються в грамотах, написаних за участю
двох осіб. Напр.:
... и весь доходь пихгвошвиль дер жаль, то есва по слову оуч(и)-
нила и доспела есва манастшрь. ц[е]рк[о]вь с[вд]т[о]го Івана, и прилу-
чила есва к ц[е]ркви на веки (Палеогр., 14); Се дзь фєдорь данильє-
вичь. йсь братомь своимь михаиломь (1) дала есва правду, господа-
реви. нашому [. . .] великому ко(2)ролю. польскому... (Роз., 15) і под.
У пам’ятках пізнішого часу форми двоїни у дієсловах
не виступають.
Форми особи й числа у зв’язку з подвійністю переда-
ваних ними значень прийнято об’єднувати в особово-числову
парадигму.
У сучасній українській мові особово-числова парадигма
як єдине ціле є інваріантом трьох окремих, структурно
і функціонально відмінних особово-числових парадигм: тепе-
рішньо-майбутнього часу, минулого часу і наказового спо-
собу. Перша парадигма є морфологічною, друга — синтак-
сичною, третя — морфологічно-синтаксичною.
Як свідчать наведені в попередніх розділах факти, істо-
рія розвитку всіх трьох особово-числових парадигм не фіксує
істотних змін, крім випадіння з структури дієслова афіксів
двоїни. Еволюція кожної з парадигм відбувалася, насампе-
ред, у межах самих морфем і стосувалася співвідношення
їх варіантів. Найпомітніші зміни сталися в особовій пара-
дигмі минулого часу. Якщо на ранніх етапах розвитку
давньої української мови у цій парадигмі паралельно ужи-
валися два показники — особовий займенник і особові форми
допоміжного дієслова бути, пізніше — особовий займенник
і особовий афікс минулого часу, то згодом, у новій україн-
ській літературній мові, єдиним показником особи лишається
особовий займенник (я єсмь ходили > я ходил-емт» > я хо-
див). Отже, друга особова парадигма розвивалася від ана-
літичної до синтетичної і знову до аналітичної.
240
Певні зміни сталися також у засобах вираження 1
і 3 особи однини та 3 особи множини третьої' особової
парадигми — наказового способу дієслова (див. про це на
стор. 270).
Категорія часу
§ 52. Граматична категорія часу виражає часову спів-
відносність подій, які відбуваються в об’єктивній дійс-
ності.
Як і кожна мовна категорія, час дієслова займає певне
місце в системі мови і тісно пов’язаний з іншими дієслів-
ними категоріями. Разом з категоріями особи, способу,
стану граматична категорія, часу передає ширшу грама-
тичну ознаку — предикативність, якою виражається відно-
шення мовленого до дійсності.
Дійсність, об’єктивно існуюча матерія і форми її вияв-
лення, зокрема час, є безконечними. Однак людина сприймає
час в його окремих виявленнях, як певні проміжки, протя-
гом яких з’являються, існують і переходять у небуття
предмети і явища об’єктивного світу — скінченні дрояви
безконечної матерії. Невпинний плин часу члениться люди-
ною на окремі, опосередковано сприймані відрізки, пов’я-
зані з поняттями початку й кінця, тривалості і нетрива-
лості, швидкості й повільності і т. д. Усі ці часові по-
няття, безперечно, знаходять своє виявлення у мові — в її
лексиці і граматичній структурі. Наприклад, в українській
мові часові межі виражаються такими словами, як початок,
кінець (найбільш абстраговані, стосовні будь-якого предмета
і явища), зачин, завершення, закінчення, межа і т. д.
(конкретні, стосовні певних груп предметів і явищ). Част-
ково поняття початку й кінця, швидкості й повільності
виражаються граматичними засобами української мови. Так,
ідея початку комплексної' дії певного- мірою реалізується
префіксом за- (заспівати, закричати, заговорити), ідея
кінця, повної вичерпаності динамічної ознаки — префіксами
від-, з-/с- (відшуміти, відгомоніти, спрацюватися і под.).
Ідея моментальності дії передається суфіксами -ну- і -ону-
(стукнути і стуконути, труснути і трусонути). Усі
ці засоби мовного вираження часового перебігу дії можуть
бути названі «темпоральністю»х.
х А. В. Бондарко, Л. Л. Б у л а н и н, назв, праця, стор. 76.
16 388
241
Найповніше ідея часу виражається в дієслові — носії
динамічної ознаки, бо час нерозривно пов’язаний з рухом,
розгортанням, розвитком. Прийнято розрізняти два плани
висловлення: план комунікації (розмова) і план
однобічної інформації (розповідь про певні події,
не розрахована на безпосереднє двобічне мовне спілкування)1.
У плані комунікації-момент мовлення є прямим, інди-
кативним, у плані однобічної інформації — відносним,
релятивним2.
Як при прямому, так і при відносному вживанні часо-
вих форм між ними встановлюється відношення співвід-
носності, що виявляється у взаємному підпорядкуванні
часових форм особових дієслів і дієприслівників, а також
часових форм особових дієслів у головній і підрядній час-
тинах складнопідрядних речень.
Так, часове значення дієприслівникових форм, які завжди
відносяться до особових дієслів, обумовлюється часовим
значенням цих останніх. Пор.: Когось все жду співаючи
(дієприслівник, як і дієслово в особовій формі, має значення
теперішнього часу); Когось все ждав співаючи (дієприслів-
ник, як і дієслово в особовій формі, має значення мину-
лого часу); Когось все ждатиму співаючи (дієприслівник,
як і дієслово в особовій формі, має значення майбутнього
часу). Часове значення дієслів у підрядних реченнях обу-
мовлюється часовим значенням дієслів, ужитих у головних
реченнях, і навпаки. Наприклад, у реченні Коли сонце за-
ходило, на гори падав туман у зв’язку з тим, що діє-
слово підрядного речення має форму минулого часу (падав),
дієслово головного речення може бути вжите також тільки
у формі минулого часу (заходило). Зміна часової форми
дієслова головного речення викличе зміну часової форми
дієслова підрядного речення, напр.: Коли сонце зайде, на
гори впаде туман; Коли сонце заходить, на гори падає
туман.
Категорія часу тісно пов’язана з категорією особи і ви-
являється в особових формах. З неособових форм одні зов-
сім не мають категорії часу (інфінітив), інші виражають
• 1 Н. С. Поспелов, О разграничении прямого и относительногр
употребления форм настоящего времени в русском язьіке, «Проблема
современной филологии», М., 1965, стор. 220—223.
2 А. Бели Її, О синтаксичком индикативу и «релативу», “ЗутЬо-
Іае §гаттаіісае іп Ьопогет Іоаппіз Коотайошкі”, Всі. її, Кгакбіу,
1928, стор. 47—55.
242
лі безвідносно до моменту мовлення (дієприкметник і діє-
прислівник).
У сучасній українській літературній мові часові значення
дієслова морфологічно виражаються в дійсному способі
і частково в умовному. У дійсному способі вживаються
чотири часові форми: теперішнього часу, минулого, давно-
минулого і майбутнього: я ходжу, я ходив, я ходив був,
я ходитиму (буду ходити); умовний спосіб здебільшого
не має часової диференціації. Однак у белетристичному
жанрі зрідка можуть виступати форми минулого часу умов-
ного способу, які протиставляються позачасовим формам
умовного способу: ходив би і ходив би був. Наказовий
спосіб завжди має нейтральне часове значення.
Кожне з відзначених часових значень,. крім значення
теперішнього часу, виражається в двох взаємопов’язаних
видових формах: недоконаного виду і доконаного виду.
Часові форми виступають в активі й пасиві. Творення
часових форм пасиву розглянуте в розділі «Категорія
стану».
Теперішній час
§ 53. Значення теперішнього часу полягає у Вираженні
часової ознаки дій, співвідносних з моментом мовлення,
а тому утворюється тільки від дієслів недоконаного виду.
Форми теперішнього часу виражаються за допомогою флек-
сій першої особової парадигми.
За особливостями утворення форми теперішнього і май-
бутнього часу доконаного виду (перша особова парадигма)
можуть протиставлятися формам минулого часу (друга осо-
бова парадигма), що дає змогу розподіляти часові форми
на дві групи: форми неминулого часу — форми минулого
часу.
Оскільки момент мовлення, як уже було відзначено,
може збігатися або не збігатися з актом безпосереднього
говоріння, розрізняють пряме й відносне вживання форм
теперішнього часу.
Форми теперішнього часу при їх прямому вживанні
мають два основні Значення: детерміноване (дії від-
буваються у певні часові проміжки, що визначаються при-
слівниками типу сьогодні, зараз, нині, незабаром, учора,
торік і под.), і недетермійоване (дії відбуваються
безвідносно до якихось певних часових меж і можуть
16*
243
уточнюватися прислівниками типу завжди, постійно і
под.)1.
Пряме детерміноване .значення форм теперішнього
часу називають ще теперішнім актуальним часом2.
Форми теперішнього часу мають це значення, коли вони
виступають у розмові, діалозі або поєднуються з прислів-
никами і словосполученнями прислівникового типу, що
мають часову ознаку: зараз, у цю хвилину, тепер, нині
і под. Напр.: Тепер наша країна першою в світі будує
комунізм; — Абрамку, а спите ви? — Гм? — Чи спите ви? —
кажу.— Сплю (Федьк., 221); Аж потому спитав зачудо-
вано: — І не боїшся нас нітрішки? — Боюсь,— простодушно
признався парубок (Ільч., 562); ... Де стояв удень хутір,
‘"тепер чорніють самі скелі з мороку (Вас., 1, 219).
Пряме недетерміноване значення виражається
дієсловами у формі теперішнього часу при можливості
уточнення їх прислівниками завжди, постійно, напр.: Ба-
гатого губатого Дівчина шанує', Надо мною, сиротою,
сміється, кепкує (Шевч., І, 15); ... Самі здорові, знаєте,
як на’ запросинах діється: п'ють, гуляють, говорять, жар-
тують, фіглі роблять... (Федьк., 223); Козаки суть кміт-
ливі та розумом проникливі, додумливі та щедрі, не праг-
нуть великого багатства, але найвищу ціну кладуть своїй
свободі (Ільч., 498).
Теперішній 'недетермінований час виступає найчастіше
у приказках, сентенціях і наукових визначеннях: Апетит
приходить під час їжі; Гроші не пахнуть-, Вода кипить
при ста градусах; Трикутник утворюється трьома прямими,
що перетинаються і т. д.3 Пор. ще в давній українській
літературній мові: Бо которьіе люде которьі(х) осуждають:
1 Уточнюючі обставини часу іноді небезпідставно називають «лек-
сичними локалізаторами часу» (див. А. В. Б ондарко, Об относи-
тельном и абсолютном употреблении времен в русском язьіке (в связи
с вопросом о «темпоральности»), ВЯ, 1965, № 6, стор. 45).
2 А. В. Исаченко, назв, праця, ч. II, стор. 447; А. В. Бон-
дарко, Л. Л. Буланин, назв, праця, стор. 92.
8 Деякі вчені, наприклад В. В. Виноградов, розглядають це зна-
чення як основне граматичне значення форми теперішнього часу. Збіг
дії з моментом мовлення вважається при цьому лише різновидом, від-
тінком цього основного значення («Русский язьік», стор. 571). В окре-
мих працях висловлюється думка, що теперішній недетермінований час
при прямому вживанні (зокрема, в приказках і прислів’ях) виражає
найбільш абстрактне значення теперішнього часу (Ю. Ф. М а ц к е в і ч,
Марфалогія дзеяслова у беларускай мове, Мінск, АН БССР, 1959,
стор. 190).
244
тне смє(р)тєлнн(мь) гріхомь бгови согрішйють (К. Зін., 8);
Хто чужое похьіщает-ь: тому по істи(н)ні сд даремне «є
минйгть (К. Зін., 33) та ін. Одним з різновидів теперіш-
нього відносного недетермінованого часу є теперішній по-
тенціальний час, яким передається здатність щось робити
(Цей юнак добре співає), порядок виконання дії (Ви захо-
дите в кімнату, підходите до полиці й берете потрібну
вам книжку) і под.
При в ідносному вживанні форм теперішнього часу
розрізняють значення теперішньо-минулого і теперішньо-
майбутнього часу.
Теперішньо-минулий час передається формами
теперішнього часу у поєднанні з прислівниками і прислів-
никовими сполученнями, які переносять дію у план мину-
лого. Це часове значення відоме у науковій літературі під
назвою теперішнього історичного, різновидом
якого є теперішній живописний. Ці назви зумов-
лені характером текстів, у яких зустрічаються форми тепе-
рішнього часу: перші характерні для оповідей про події
минулого, другі використовуються в описах картин природи.
Пор.: 1) Далі автор розповідає, як невдоволений Русин
добивається депутатського мандату (Іст. укр. л., 5, 214);
Кохалася мати сином, Як квіткою в гаї, Кохалася... а тим
часом Батько умирає... (Шевч., І, 231—232); Гетьмань
сегобочній, ... зь войсками козацкими на отсічь Глухову
собірается (Вел., II, 80);
2) На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає (Шевч.,
І, 63); Сонце гріє, вітер віє 3 поля на долину, Над водою
гне з вербою Червону калину (Шевч., І, 11).
Таке вживання можливе тільки в широкому контексті,
коли у викладі уже яскраво вималювавсй план минулого.
У цьому разі форма теперішнього часу виражає співвіднос-
ність з часом якоїсь іншої динамічної ознаки, що виявила
себе до моменту мовлення.
Значення минулої дії може підсилюватись наявністю
в контексті частки було і вставного слова бувало, напр.:
Було полковник так Лубенський Колись в Полтаві полк
веде (Котляр., 1, 194); Бувало, літом і зимою Музика
тне, вино рікою Гостей неситих налива... (Шевч.,. II, б)1.
---------- >
1 Можна цілком погодитися з думкою проф. О. В. Ісачспкл, що
«немає ніяких підстав уважати сполучення видо-часових форм зі сло-
вом бувало аналітичними формами дієслова» (А. В. Исачонко,
назв, праця, стор. 462).
246
Пор; у давній українській літературній мові: ... прочи-
тиваю ихь било на день раза с четири (В., 1786, 147).
П. С. Кузнецов відзначав, що вирази з бьівало близько
стоять до ргаезепз Ьізіогіситх.
Теперішньо-майбутній час виражається формами
теперішнього часу, які поєднуються з прислівниками і при-
слівниковими сполученнями, що створюють мовну ситуацію,
характерну для майбутнього часу, напр.: Зрозумійте —
днями виступаємо на велику справу (Довженко, 107);
Значить так, пане фурмане: ви заїжджаєте у двір, годуєте
коней, і, як ми умовились, чекаєте на мене (Бедзик, 178).
Ситуація майбутнього часу може випливати і з попе-
реднього контексту, напр.: Батьківщино моя, бачу тебе
в майбутньому. Жайворонки, дзвенять у синьому небі,
пшениця колосом шумить на полях від Полісся до При-
азов’я (Малишко, 142). У всіх цих прикладах виражається
«часова перспектива з минулого до майбутнього»2.
Майбутній час доконаного виду
§ 54. Майбутній час доконаного виду означає дію, яка
буде здійснена в момент мовлення або після нього. Його
форми, як і форми теперішнього часу, утворюються за до-
помогою афіксів 1 особової парадигми. Від теперішнього
часу майбутній доконаний формально відрізняється тільки
видовою ознакою: іду — піду, кажу — скажу, переписую —
перепишу, дарую — подарую, виношу — вйнесу, виношую —
виношу і т. д.
Майбутній доконаний виник у східно- і західнослов’ян-
ських мовах на базі теперішнього часу ще до оформлення
видової кореляції. Особливо виразно значення майбутньої
дії виступало в інгресивних дієсловах (ропези, уьіебеіь і под.).
Після виникнення видового протиставлення інгресивні діє-
слова стали переважно виражати значення доконаного виду,
хоч, наприклад, слово ропези і досі є майбутнім недокона-
ним у чеській, словацькій і лужицьких мовах* * * * * 8.
1 П. С. Кузнецов, К вопросу о ргаезепз йізіогісцт в русском
литературном язьіке, «Доклади и сообщения фйлологического ф-та
МГУ», кн. 8, 1949, стор. 35—36.
2 Н. К?і2коуа, Уууо] орізпеЬо Гиіига у іахусісй зіоуапзкуск
гчіавіе V ги$ііп5, Ргайа, 1960, стор. 23.
8 Р г. К о р е 5 п у, Ке уапіки ГиіигйІпІЬю уляпати <1окопау&іо
ргегепіи, „Асіа Ііпіуегзііаііз Сагоііпае — РкІІо1о§іса. Зіауіса Рга§еп-
віа“, IV, Ргака, 1962, стор. 233—239.
246
У переважній більшості випадків форми майбутнього
доконаного виражають дії, що відбуваються після моменту
мовлення. Однак майбутній доконаний може передавати
й такі дії, які відбуваються в момент мовлення, тобто на-
буває значення теперішнього часу. Це буває тоді, коли
форми теперішнього і майбутнього доконаного часів вжи-
ваються в одній фразі, відносяться до того самого підмета
і мають при собі (або не мають, зовсім) одні і ті ж обста-
вини, напр.: Утомився вороненький, Іде, спотикнеться...
(Шевч., І, 7)1.
Форми майбутнього часу доконаного виду при їх пря-
мому вживанні мають детерміноване й недетерміноване зна-
чення.
Зокрема, детерміноване значення дістають дієслова
в формі майбутнього доконаноі'о часу, якщо вони поєд-
нуються з прислівниками тепер, зараз, нині і под. При
цьому вони означають дії, що відбуватимуться безпосе-
редньо після моменту мовлення, напр.: Поранений робітник
з зав’язаними закривавленою ганчіркою очима. Зараз і він
упаде (Довженко, ЗО).
Як видно, семантика прислівників тепер, зараз, нині
і под. під впливом дієслів у формі майбутнього доконаного
часу, з якими вони поєднуються, змінюється: ці прислів-
ники набувають значення близького майбутнього.
У поєднанні з прислівниками і прислівниковими сполу-
ченнями, що відносять дію до майбутнього, дієслова у формі
майбутнього часу доконаного виду означають дії, які від-
будуться в певний проміжок часу після моменту мовлення,
напр.: А я йому тоді пригадаю, як він посадив мене
в курник, і йому стидно буде (Вас., І, 176).
Це ж значення форми майбутнього доконаного часу
здебільшого передають і тоді, коли вони не мають при собі
прислівників і сполучень прислівникового типу з часовим
Значенням, напр.: А я піду на край світа... На чужій сто-
ронці Найду кращу або згину, Як той лист на сонці
(Шевч., І, 15).
Недетерміноване значення мають форми майбут-
нього доконаного часу, які уточнюються або можуть бути
1 Пор. приклад, наведений О. Потебнею: «Вже ж він і очима не
гляне, і руками не здиме, і ногами не пійде, Тільки стиха словами
промовляє» (А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике,
т. IV, М.—Л., 1941, стор. 103).
247
уточнені прислівниками і прислівниковими сполученнями
типу: завжди, вічно, весь час (при ствердженні), ніколи,
ні за яких обставин (при запереченні), напр.: ...А зле
безталання Зострінеться всюди, на шляху і без шляху,
Усюди, де люди (Шевч., І, 231); Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забу-
дуть! (Шевч., І,. 13). Пор. у давній українській літера-
турній мові: А тому злому рабу и на зємли, зло пошліть;
хочь каліцтво(мь) скарае(т) хо(ч) біюа в нєго в<іїилїть
(К/ Зін., 35 зв.); З сорома шчи не вилізуть (К. Зін.,
215 зв.); Зна(и)де(т) сва(т)ба сорочку (К. Зін., 217) та ін.
При відносному вживанні1 форми майбутнього
часу доконаного виду також мають і детерміноване, і не-
детерміноване значення.
Детерміноване значення виражається дієсловами,
що мають при собі прислівники і прислівникові сполучення,
які вказують на певні часові рамки.
Поєднуючись з формами дієслів минулого і теперішнього
історичного часу, дієслова у формі майбутнього доконаного
часу виражають дії, що відбулися до моменту мовлення,
напр.: Не журиться Катерина — Вмиється сльозою, Возьме
відра, опівночі Піде за водою (Шевч., І, 29); Недоля жар-
тує Над старою головою, А йому байдуже; Сяде собі,
заспіває: «Ой не шуми, луже І» (Шевч., І, 25). Нерідко
в таких випадках у реченні можуть вживатися частка було
і вставне слово бувало, які увиразнюють віднесеність дії
до минулого, напр.: Було поплинуть по ріці човном, як
пустять їх гуляти, а ми за ними назирці, щоб не надумали
втікати (Л. Укр., І, 405); Я знав Хому Метелика. Бувало,
У ніч в степу, чи в росянисту рань Закурить люльку,
розповість немало Веселих чи суворих повідань (Малиш-
ко, 19). А' як усміхнеться, бувало, чого, як блиснуть
жартом ті мов заплакані очі, то всі смутки відразу злетять
із тебе, а в грудях затремтить ніжна радість... (Вас., 1, 253).
Недетерміноване значення виражається тоді, коли
певне дієслово в формі майбутнього доконаного часу уточ-
нюється або може за загальною мовною ситуацією бути
уточнене прислівниками і сполученнями прислівникового
типу якось, коли-не-коли і под., напр.: Замріє коли-не-коли
1 Л, Андрейчин вважає відносно вживані форми майбутнього часу
доконаного виду формами теперішнього часу доконаного виду (назв,
праця, стор. 32).
248
гайок чи діброва, самотня верба чи груша, або очерет, мов
той ліс, понад річкою,— а то все трави й трави. Зайдеш
у них чи й верхи вскочиш, то й нема тебе, мов потонув,—
ні сліду, як на морі... (Ільч.,. 9).
Особливим випадком уживання недетермінованого май-
бутнього доконаного є значення теперішнього постійного,
напр.: До обіду ганяєш в степу за коровою, прийдеш до
хати, чи вхопив ріску в рот чи й ні — ставай, Микито, на
жорна та крупу дери... (Вас., 1, 276).
Значного поширення набув майбутній доконаний з цим
значенням у сучасній чеській мові, напр.: Ргос зі па пі
зібгиіез? ІІуагі іі, ууреге, пасЬузіа іі зуасіпи...1 2
Майбутній час недоконаного виду
§ 55. Майбутній час недоконаного виду означає дії, які
будуть здійснені після моменту мовлення. Існує дві форми
майбутнього часу недоконаного виду: аналітична і синте-
тична.
Аналітична форма майбутнього часу недоконаного виду
складається із дієслова бути, яке змінюється за першою
особовою парадигмою і є показником часу й особи, та
основного дієслова в формі інфінітива недоконаного виду:
я буд-у .
ти буд-е-ш
він (вона, воно) буд-е носити, писати, ходити, говори-
ми буд-е-мо ' ти, співати, читати і т. д.а
ви буд-е-те
вони буд-у-ть ,
Оскільки аналітична форма майбутнього часу недокойа-
ного виду є невід’ємним елементом часової парадигми діє-
слова, тобто таким же складником системи часових форм,
як і синтетично виражені форми теперішнього і минулого
часів (пор.: читаю, читав, буду читати), то її треба вва-
жати єдиною часовою формою, а не поєднанням двох форм.
До того ж буду не вносить ніяких додаткових лексичних
Значень у поєднувану, з нею інфінітивну форму основного
дієслова.
1 Див. Рг. Коре£пУ, Ке угпіки ГиіигАіпбіїо у^глати (іокопо
у&ііо ргегепіи, стор. 233.
2 У діалогічному мовленні допоміжне дієслово бути може нжива*
тися еліптично, без інфінітива, напр.: — Кажи, будеш плиеапш поміж
косами? — Не буду! їй-же ти богу — не буду! (Довженко, 480).
Синтетична форма утворюється внаслідок приєднання до
інфінітива недоконаного виду суфіксів майбутнього часу
-му —меш —ме —мемо —мете —муть.
Обидві форми майбутнього недоконаного часу — аналі-
тична і синтетична — цілком рівнозначні з огляду на часо-
вий зміст, який ними виражається.
Як уже згадувалось, аналітична форма майбутнього часу
була поширена в українській мові уже в XIV—XV ст.,
напр.: И какь шни тни три годи вьіде(р)жать и будуть
нами личьбу давать (Укр. гр., 15); доколи боудет мешкати
и боудет собі назад дорогоу чьінитй до зємли молдавскоєй
(Роз., 87) і йод.
У XIV—XV. ст. фіксуються також аналітичні форми
майбутнього часу, що складаються з допоміжного дієслова
бьіти в особових формах і дієприкметника минулого часу
з суфіксом -л-1-0-, напр.: а тьі(х) пнзєи свои(х) шни нє за-
ма(и) смотрд(т) на томь, ко(му) будуть давали (Укр. гр., 24);
будєть ли юл'ь єго король по (19) кривді любарть будєть
правь (Роз., 3). Такі приклади трапляються в грамотах
з Волині, Наддніпрянщини, Молдавії1. Вони набувають
певного поширення в XVI ст., особливо в галицьких доку-
ментах, де вони підтримуються особливостями місцевих го-
ворів 2.
Інколи форма «буду + -л-» проникає і в мову художньої
літератури, напр.: Або тобі, може, легше буде, як зроблять
якого штурмака капралом, а ти йому будеш мусив честь
вести? (Федьк., 248). Така ж форма існує в сучасній
польській мові, де вона визнана літературною3! є абсолют-
ним граматичним синонімом форми, в якій номінативну
функцію виконує інфінітив. З структурного боку форма
«буду + -лт>у> в давній українській мові відрізняється від
форми «буду + -йги» ще й тим, що ® ній допоміжне діє-
слово вільно поєднується з формами на -л'б як недокона-
ного, так і доконаного виду.
У формі «буду 4- -ти» інфінітив виступає тільки в недо-
конаному виді. Виняток становлять лише молдавські гра-
моти, де, очевидно під впливом молдавської мови, трап-
1 Див. В. Ярошенко, назв, праця.
* Див. І. М- Керницький, назв, праця, Стор. 221—231.
8 8. 8хоЬег, Сгашаіука 1?гука фо1зкіе§о, цгу<і. З, ІУагзгачга,
«№зга кзідагпіа», 1953, стор. 296.
250
ллються форми типу будете обернути, будем дати х: и пакь
коли до на(с) прїиду(т). а мьі имь будум'Ь (!) наши листьі
и(м) дати (Укр. гр., 51).“Пізніше форми майбутнього ана-
літичного часу з інфінітивами в доконаному виді не' зустрі-
чаються.
Синтетична форма майбутнього часу, недоконаного виду
також пройшла через стадію аналітичної конструкції. Перші
приклади аналітичних конструкцій, що дали початок синте-
тичним формам майбутнього часу, трапляються уже в XIV.—
XV ст. поряд з модальними конструкціями, в яких висту-
пали дієслова имати (мати), иміти (міти), напр.:
а коли иму(т) купити татарскьіи товарь оу иньі(х) торгохь на-
ши(х) тамь ймуть дати, гдє єго купАть со(т) гривну два гроши (Укр.
гр., 32); а кто повєзєть соу(к)но до басара(б) дати имє(т) на голо(в)-
[9]но(м) мьіт'Ь оу ссочаві со(т) гривноу. три гроши (Укр. гр., 55);
а мьі противь ему не имаємь ништо молвить (Роз., 92); пак ли не
им^єм'Ь єму. заплатити, на тоть. днь. ако ту вьшисано. тогдьі (10)
мьі в тот днь бєзь никоторьіе соволокьі. имаеміь. єму дати, нашь городь
снатин (Роз., 42) і под.
Спільнослов’янські форми іати, имж (ст.-рус. юти, йму)
та имати, гемлю (ст.-рус. имати, имаю) були пов’язані як
доконаний і недоконаний (означений і неозначений) види
одного дієслова. Пор. сучасні українські похідні форми:
зняти — знімати, відняти — віднімати, обняти —обні-
мати і под., рос. понять—понимать, внять—виймать
і под., в яких помітні сліди колишньої видової диферен-
ціації дієслів юти — имати. Окремо стояла третя форма
имЬти, имамь (ст.-рус. иміти, имамь — имію), що озна-
чала стан1 2.
Можна припускати, що уже в спільнослов’янський пе-
ріод відбулося зближення основ брати і іати, причому діє-
слово недоконаного виду брати вступило у видову кореля-
цію з дієсловом доконаного виду іати та похідним від нього
префіксальним взати. Разом з тим безпрефіксне юти про-
довжувало ще довгий час виступати синонімом до взяти
(будеть ли кіль єго по (19) кривді любарть будєть правь —
Роз., 3). Але сфера його вживання звужується. У старо-
руський період юти найчастіше зустрічається в інфінітив-
1 Див. І. М. Керницький, назв, праця, стор. 228.
2 А. Мейе, Общеславянский язьій, стор. 163.
251
них сполуяеннях, які вживаються для вираження майбут-
нього часу (мні не воставши смотрить, что кто иметь чи-
нити по моемь животі — Грам. Влад. Вас. Вол., 1288)1.
Колишнє дієслово недоконаного» виду имати, имаю
мало багато спільного у дієвідмінюванні в значенні з иміти,
имамь, а тому нерідко обидва дієслова виступали пара-
лельно.
В українській мові конкуренція форм имати та иміти,
дуже помітна в період XVI—XVII ст., завершилась пере-
могою першої форми. У російській і в західнослов’янських
мовах залишилося дієслово иміти (рос. иметь, польськ.
гаіеб, чеськ. тії).
Дієслово недоконаного виду имати, семантично збли-
жаючись з дієсловом имі>ти, втрачало граматичний зв’язок
з дієсловом га/пм і перетворювалось в одновидове. Дієслова
имати та иміти могли виступати у сполученні з інфіні-
тивом недоконаного й доконаного виду, напр,:
Що мам дзвяти (Інт., 38); чого в моци привлащити собі не маєш
(В., 17); ся маєш звати, костел римский, лясивм, а не правдивьі (В.,
152); тую нашу нинішнюю интерцезу (...) увести маємо (АЗР, IV,
154); маем-ь сь его милостію отцемь епископомь зносити и порозумі-
ватися (АЗР, IV, 153); але нбвое вино мйє(т) бгіїти вт> міхьі новий
з’ливано (ПЄ, 139 зв.); Если бо той ляси за правду змінитися и поити
иміло (В., 187^ любо якимь бм колвекь способомь міли тне монас-
тирі оть него отийти (АЗР, IV, 503) і под.
Що ж до дієслова пти, то воно вже в XIV—XV ст.
поєднувалося з інфінітивами недоконаного виду. Винятки
траплялися тільки в молдавських грамотах, де, як відомо
(див. стор. 250—251), інфінітиви в формі доконаного виду
могли поєднуватися із особовими формами дієслова бьіти.
Отже, в XIV—XV ст. існувала виразна граматцчна пе-
редумова для перетворення модальної конструкції «ллму+
+ інф.» у форму майбутнього часу. На XVI — першу по-
ловину XVII ст. можна говорити про перетворення форми
«.йму 4-.інф.» у другу аналітичну форму майбутнього часу,
що функціонувала паралельно з формою «буду + інф».
(див. стор. 90—91).
З кінця XVII —початку XVIII ст. друга аналітична
форма майбутнього часу на всій території України, за ви-
* И. И. С р е з н е в с к и й, Материалм для словаря древнерусского
язьїка по письменним памятникам, т. III, СПб., 1912, стор. 1671.
252
Вятком окремих закарпатських говірок, перетворюється в син-
тетичну1. Пор.:
І хочь лйжє(т) із лихо(м), собЬ гдє и спати: нє спдтиме(т) мбл-
ко(м), всі ли(ш) будє(т) во(р)чати (К. Зін., 53); подлегатимепгь ка-
оаню (Ак. Ст., 85); подлегатиметг в'Ьн'Ь и караню (Ак. Ст., 34);
м.они, яко люде дьішкретніи, умітимуть тое Вашой Ханской Млости
Есу своего отвдячити упевняю (Вел.,‘ І, 77); ... и тьі, простий члвЬче
отри, што намь метк хосновати на другому свйт'Ь (Мур., 62).
Процес перетворення аналітичних форм майбутнього часу
В допоміжним дієсловом шпи у синтетичні в частині пів-
денно-західних говорів не завершився й досі2.
Синтетичні форми майбутнього часу властиві українській
літературній мові. Проте вони характерні й для південно-
західних говірок південних районів білоруської мови (ра-
фіцьму, рабіцьмеш; рабіцьме і т. д.)3.
Дієслова, які виступають у формі майбутнього недоко-
йаного часу, вживаються у прямому й відносному значеннях,
рередаючи тільки детерміновані дії. На відміну від форм
Майбутнього часу доконаного виду, форми майбутнього часу
Недоконаного виду не можна замінити іншими часовими
формами, зокрема формами теперішнього часу. Як підкрес-
лює В. В. Виноградов, «пряма протиставленість цієї форми
майбутнього часу теперішньому цілком очевидна»
со(й) га(н)(нусю): гану(сенко): лю(б)(цюню) серде(н)ко Куди буде(ш)
рут^кати (Б. Кукул., 50'зв.); Тай будемо, Харку, довго споминати,
ро вже не будемо такого попа мати (Некраш., 119);—Скажіть, док-
тор, жити буду? — прошепотів Орлюк (Довженко, 308); — Ковалям
|Йема роботи? — здивувався владика. — За війни? — Хто ж куватиме
Йброю?— спитав і гончар Саливон Глек (Ільч., 141).
Минулий час доконаного виду
§ 56. Форми минулого часу доконаного виду утворю-
ються за, допомогою суфікса -л-І . Вони вживаються в пря-
мому значенні і виражають детерміновані дії, які відбулися
В певний відрізок часу до моменту мовлення.
1 Щоправда, форми ці трапляються4досить рідко. Наприклад, у Пол-
тавських актах вони не засвідчені зовсім (див. Л. О. Самійленко,
Форми дієслів дійсного способу в актових книгах Полтавського горо-
дового уряду II пол. XVII ст., «Праці- Одеського держ. університету
ім. І. І. Мечникова, р. ХСУП, т. 151. Серія філологічних наук, Одеса,
1961, стор. 100).
2 Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 101.
8 Ю. Ф. М а ц к е в і ч, назв, праця, стор. 201.
4 В. В. Виноградов, Русский язьік, стор. 569.
253
Якщо результат дії наявний тоді, коли про неї спові-
щається, форми минулого доконаного передають одночасно
і факт здійснення дії у минулому, і актуальність її резуль-
тату в момент мовлення. Таке значення минулого докона-
ного часу можна назвати перфектним1.
Перфектне значення минулого доконаного часу в сучас-
ній українській мові встановлюється описово (за наявністю
чи відсутністю у фразі певних уточнюючих слів та узго-
джуваністю з іншими часовими формами) і граматично (шля-
хом співвіднесення фраз, що містять активні дієслова
у формі минулого часу доконаного виду, з їх пасивними
трансформами).
Форми минулого доконаного мають, зокрема, перфектне
значення тоді, коли вони означають дії, що відбуваються
одночасно з іншими діями, вираженими формами теперіш-
нього часу, напр.:
Пташки щебечуть, що чоловік аж сам себе не чує, зелені лі$и
ялинові позацвітали.., (Федьк.,, 238); Ми знялися гордо і крилато.
Бачим світ і небо молоде (Малишко, 16); Лежать іще сутінки на
хмарах-садах, немов попелом закурило їх (Вас., 1, 311).
Іноді перфектне значення форм минулого доконаного
часу підкреслюється частками уже, ще і под.2, напр.: А небо
вже інше: насунулось, як чуже, світить пізніми зорями.
Далеко, мабуть, ніч упливла за той час, догорає, — тільки
причувається, немов подекуди шугають ще гарячим приском
невидимі іскри (Вас., 1, 227).
У контексті перфектне значення форм доконаного виду
на -л-/ виявляється особливо виразно тоді, коли вони
неперехідні3. Зате перфектне значення перехідних дієслів
1 Див.: В. В. Виноградов, Русский язнк, стор. 565;
Н. С. Поспелов, Категория времени в грамматическом строе совре-
менного русского язьїка, докт. диссерт. (машинопись), М., 1953, стор.
263; Грамматика русского язьїка, т. І, М., Изд-во АН СССР, 1953,
стор. 491; В. И. Трубинский, Особенности употребления прошед-
шего совершенного в русских говорах, «Ученьїе записки ЛГУ», № 322.
Серия филологических наук, вьш. 68, 1963, стор. 160 та ін.
2 Див. Г. Ф. Лебедева, Употребление глагольньїх форм про-
шедшего времени в перфектном значений в современном русском лите-
ратурном язьіке, сб. «Вопросьі истории русского язьїка», под ред.
П. С. Кузнецова, Изд-во МГУ, 1959, стор. 215—216.
3 В. В. Виноградов, Русский язьік, стор. 566. У північноро-
сійських говорах перфектне значення неперехідних дієслів доконаного
виду втілюється в форму дієприслівника-присудка на -цьі(-тци) <
йі-и (ІдІ-ш-и), напр.: ня уйде вада д-ьк пакбсу не дйсть, рьіба р'ьзашбтцьі
254
може бути встановлене на основі граматичних протистав-
лень. Як відомо, переважна більшість форм перехідних діє-
слів активного стану співвідноситься з формами пасивного
стану. Перехідні дієслова активного стану, що мають форму
минулого часу доконаного виду, можуть співвідноситися
з пасивними формами цих же дієслів, виражених сполучен-
ням пасивного дієприкметника з допоміжним дієсловом бути\
Дієслова доконаного виду мають перфектне значення
тільки тоді, коли їм відповідають пасивні форми з нульо-
вим варіантом допоміжного дієслова або активні безсуб’єктні
конструкції з предикативними формами на -ношено, -то та-
кож без допоміжного дієслова, напр.: Я уже прочитав цю
книжку — Ця книжка^мнрю уже прочитана', Товариша зуст-
ріли — Товариша зустрінуто.
У спільнослов’янській і давньоруській мовах існували
окремі граматичні форми для вираження перфектного зна-
чення. Вони складалися з дієприкметника, на -л- і особо-
вих форм теперішнього часу від дієслова бьіти: єсмь ро-
дила са, еси родила са і. т. д. Але «уже в пам’ятках
давньоруської, старочеської і особливо старопольської мов
поряд з давньою функцією вираження минулої дії, резуль-
тат якої зберігається в момент мовлення, форми перфекта
нерідко означають звичайну минулу дію, доконану або не-
доконану, тобто фактично переймають на себе давні функ-
ції аориста й імперфекта»2.
Ці зрушення в часових формах староруської і давніх
західнослов’янських мов відбулися у зв’язку з активною
диференціацією доконаних і недоконаних дієслівних основ,
що відбувалася в цей період. Взаємозв’язок граматичних
категорій виду і часу обумовлений тим, що обидві ці
топерь, везде ей раздблье (В. И. Трубинский, назв, праця, стор.
165—167). Див. також: В. И. Черньїшев, Описательньїе формьі на-
клрнений и времен в русском язьіке, «Трудьі Ин-та русского язьїка», т. І,
М.—Л., Изд-во АН СССР, 1949, стор. 229—230; С. П. Обнор-
ский, Очерки по морфологии русского глагола, М., Изд-во АН СССР,
1953, стор. 157; Ф. П. Филин, Заметки о загіисях материалов по
синтаксису, «Бюллетень диалект. сект. Ин-та русского язьїка», вьіп. 4,
1948, стор. 26—27 та ін.
У білоруських говірках у цій функції виступають дієприслівники,
утворені як від неперехідних, так і від перехідних дієслів (ІО. Ф. М а ії-
кевіч, назв, праця, стор. 219).
1 Див. И. Е. Боголюбов, Единство в учений о временах гла-
голов, «Филологические записки», вьіп. IV—VI, Воронеж, 1881, сїор. 26.
2 О. С. Мельничук, Розвиток структури слов’янського ре-
чення, К., «Наукова думка», 1966, стор. 109.
255
дієслівні категорії виникли на основі колишніх праіндоєвро-
пейських лексико-граматичних категорій, які об’єднували
семантично споріднені слова і виражали різноманітні від-
тінки дії: означеність, неозначеність, однократність та ін.1
Як правильно відзначав О. О. Потебня, «прагнення від-
межовувати дієслова конкретні від тривалих і менш три-
валі від більш тривалих та багатократних не в однаковій
мірі сильне у різних слов’янських і навіть руських наріч-
чях» 2 *. Так, у південнослов’янських і серболужицьких мо-
вах в період їх формування видове розрізнення лишалося
ще певний час недостатньо виразним8. Тому у цих мовах
і досі збереглися спеціальні форми для вираження перфект-
яого значення. Причому граматично» виражений перфект
утворюється тут від дієслів як доконаного, так і недоко-
яаного виду4 * * *.
Давня українська мова успадкувала від староруського
періоду систему часів, з якої на той час уже випав імпер-
фект, але ще подекуди (можливо, за традицією) вживався
-аорист. Тому умовно перфектом можна назвати всі колишні
дієприкметники на -л-, вживані в особовому значенні у по-
єднанні з допоміжним дієсловом бити або й без нього,
які граматично протиставляються у межах вираження ми-
нулої дії формам аориста. Для вираження власне перфект-
ного значення українська мова уже й на той час потребу-
вала додаткових засобів (співвідносності з теперішнім ча-
сом, спеціальних прислівників і часток і под.). Напр.: слю-
буем'ь и слюбили есми. и даєм'ь и дали есми. сє(с) ли(ст)
на(ш) (Укр. гр., 51); даєм. и дали єсмо. єму. село (Роз.,
54); а сє га пань михаило. ивановичь. (1) заставиль своє
•село, чєрєпьшє (Роз., 16) і под. Перфектні форми, як і вза-
галі всі форми минулого часу на -л-, виступають переважно
•в сполученні з допоміжним дієсловом бити, проте можуть
уживатися й самостійно. Ця традиція вираження особи ха-
рактерна й для дальших періодів розвитку давньої україн-.
1 (3. НегЬі§, Акііопзагі ипд ИеіізіиГе, «Іпсіо^егтапізске Рог-
-зскипдеп», VI, 1896, стор. 267.
2 А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, т. IV,
-М., 1941, стор. 56.
8 Див. В. В. Бородич, Об одной особенности болгарского гла-
гола, «Славянская филология», внп. 2, М., 1954, стор. 76—77.
4 Див. Ь. Апйгеїсгіп, назв, праця, стор. 46—48; Т. Маге-
і і с, СгашаНка кгуаізкоза Ні згрзко^а кп]ігеупо§ ]егіка, ХадгеЬ, Ма-
йся кгуаізка, 1963, стор. 626—631 ; К- К. Трофимович, Серболу-
жицька мова, Львів, 1964, стор. 67—68 та ін.
256
ської літературної мови. Проте кількість форм, що містять
допоміжне дієслово, значно спадає. Уже в пам’ятках XVI —
першої половини XVII ст. можна виявити сліди розкладу
синтаксичного і недостатнє засвоєння морфологічного (див.
стор. 91—94) способів вираження особових форм минулого
часу. Це видно, насамперед, з того, що в численних випадках
показником особи-служить лише особовий займенник. Спо-
радично можна зустрітися з випадками неузгодження в числі
основного і допоміжного дієслів, напр.: гакь єсть привєлй
фарисєє прє(д) ха жєноу на Прєлюбод'Ьиств'Ь пбйманоую
(ПЄ, 376 зв.). Трапляються випадки, коли особовий афікс
‘минулого часу приєднується до- форми теперішнього часу,
напр.: ВправдЬ ю-"єоп, которни то з'нйми бьілє* пото*
(Бер., 61).
У сучасній мові форми минулого перфектного часу зрідка
можуть уживатися зі значенням майбутньої дії, що обов’яз-
ково здійсниться, напр.: Я пішов. Увечері поговоримо про
інженерів і людське щастя (Довженко, 532); Утік — не
втік, а побігти можна (нар. прислів’я) і под..
Якщо форми минулого часу доконаного виду означають
дії, що відбулися у будь-які проміжки часу до моменту
Мовлення, їх значення називають аористичним1, напр.:
Полюбила чорнобрива Козака дівчина. Полюбила — не спинила.
Пішов, та й загинув (Шевч., І, 55); І небо сине враз заколивалось.
Гудки, як діти, бились у плачу. Охрім побачив — болю не поборе
(Малишко, 81); Впали мости на Дніпрі. Важкий гуркіт покотився по-
над водним простором. З високих круч посипалась земля (Довженко,
272) та ін.
Активним дієсловам у формі минулого аористичного часу
відповідають пасивні форми, що складаються з пасивного
дієприкметника і допоміжного дієслова бути в минулому
часі, а також форми на -ноі-ено,. -то у поєднанні з допо-
міжним дієсловом, напр.: Я прочитав цю книжку — Ця книж-
ка мною була прочитана-, Товариша зустріли — Товариша
було зустрінуто.
Зрідка форми минулого доконаного часу можуть мати
недетерміноване значення, виражаючи постійні дії, напр.:
Що з воза впало, те пропало (нар. прислів’я).
У спільнослов’янській мові аорист мав спеціальні форми
вираження. Тут існували дві форми аориста: тематичний
1 Див. В. В. Виноградов, Русский язик, стор. 065;
В. И. Трубинский, назв, праця, стор. 160 та Ін.
17 зав 207
кореневий аорист і сигматичний1. Суто праслов’янським
новотвором пізнішого походження, успадкованим і старо-
руською мовою, була нова форма сигматичного аориста
на -ох'б або -ех'ь, у якій сигматичному суфіксу -з/х/з-, що
виступав у 1 особі однини і 1—3 особі множини, переду-
вала після коренів на приголосну тематична голосна (о або
е). Якщо вважати тематичну голосну за частину особово-
часового афікса, то парадигму староруського аориста можна
представити так: -х'ьі-ох’ь — -0/-е — -0/-є — -х-/-ох- —
-сте/-осте—иіаі-оша—х-/-ох стаї-оста—ста/-оста.
Ці афікси, за винятком показників двоїни, трапляються і в
найдавніших пам’ятках української мови (див. стор. 46—47).
Минулий час недоконаного виду
§ 57. Форми минулого часу недоконаного виду, як і ми-
нулого доконаного, утворюються за допомогою суфікса
Форми минулого недоконаного вживаються в прямому
значенні і виражають детерміновані дії, які відбувалися
в певний часовий, проміжок до моменту мовлення.
На відміну від минулого доконаного, форми минулого
часу недоконаного виду в залежності від контексту вира-
жають нерозчленовані або розчленовані, повторювані в про-
цесі виконання тривалі дії; це значення передається навіть
тоді, коли ознака розчленованості чи тривалості не під-
креслюється дієслівними префіксами і суфіксами2.
Форми минулого часу недоконаного виду виражають не-
розчленовані дії, якщо вони уточнюються прислівциками
і сполученнями прислівникового типу, що вказують на пев-
ний час тривання, напр.: Було колись— в Україні ревіли
гармати (Шевч., І, 65); В осінню ніч сорок першого року
прощання лунали над Дніпром (Довженко, 272). У тому
1 «Вступ до порівняльно-і сторичного вивчення Слов’янських мой»,
За ред. О. С. Мельничука, К., «Наукова думка», 1966, стор. 221.
2 Значення розчленованості, повторюваності дії, що виражається
формами минулого часу недоконаного виду, нерідко називають імпер-
фектним (див., наприклад, Н. С. Поспелов, Категория времени
в грамматическом строе современного русского язьїка, докт. диссерт.
(машинопись), М., 1953, стор. 247; Н. С. Власова, Формьі и зна-
чення прошедшего времени глаголов в современном русском язьіке,
канд. диссерт. (машинопись), М., 1954.
258
разі, коли форми минулого часу недоконаного виду пере-
дають нерозчленовані дії, вони можуть Інколи виступати
і з перфектним значенням1.
Тривалість або повторюваність у процесі виконання під-
креслюється прислівниками і сполученнями прислівнико-
вого типу завжди, ніколи, рідко, часто, весь час і под.,
напр.: ...За столом завжди зустрічав їх там, збивши на
потилицю кашкета, веселий надзиратель Савченко (Вас.,
1, 20.2). Пор. також у давній українській літературній мові:
Абьісь нась вь пригодахь нашихь ньіні и всегда рато-
вал'ь (Пан. Рог., 26) і под. Тривалість і повторюваність
дії підкреслюється також уживанням у контексті частки
було і вставного слова бувало, напр.: Дитиною Дарка часто
.було дивилась понуро, спускала очі в землю... (Українка,
7, 244); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по ти-
чині (Шевч., II, 187).
Давноминулий час (плюсквамперфект) доконаного
і недоконаного виду
§ 58. Значення давноминулого (вірніше перед-
минулого) часу виникає при порівнянні часового пере-
бігу двох дій у минулому. Отже, значення давноминулого,
як і теперішнього істор'ичного, майбутньо-минулого та інших
часових значень, є відносним. Проте на відміну від усіх
інших відносних значень, давноминулий час має спеціальну
форму вираження.
Давні (праслов’янські) форми плюсквамперфекта утво-
рювалися шляхом поєднання дієприкметника на -л- з фор-
мами аориста та імперфекта від дієслова бити: бєаше
пришел'ь, бі оумиралті, бєаху пришли і под., Давномину-
лий час, утворений у цей спосіб, уживається в пам?ятках,
написаних старослов’янською мовою: 6ашє пришел'ь, бі
оумиралг і под.
Староукраїнські пам’ятки (очевидно, у зв’язку з втратою
імперфекта і значним скороченням аористних форм) давнього
плюсквамперфекта уже не засвідчують. Натомість у них до-
сить широко вживаються відомі ще із староруського пе-
ріоду форми нового давноминулого, що складаються з діє-
прикметника на -л- від основного дієслова і перфекта від
допоміжного дієслова: пришел'ь биль есмь. Напр.: про-
1 Див. А. В. Бондарко, Л. Л. Буланин, назв, праця,
стор. 85.
17* 259
дали били гемо ко(р)чмм вруцькиз (Укр. гр., 17); а староє
Ставище велили бьіли есмо заставити, пайу данку мукосЬ-
вичю. а потомь велили є(14)смо заставити пану ивану му шати
(Роз., 81) і лод.1
Форми давноминулого часу в українській мові XIV—
XV ст. могли уживатися І без допоміжного дієслова бити
в особових формах теперішнього часу, напр.: ажє. єсМн.
дрльжни шдину тмсачю. рублеві». фрязьског еєребра прї(З)-
оатєлю нашему алєксандру воєвод господарю зємли молдавьс-
кой что били нам позичи(4)ли. предкове. их (Роз.; 42);
и веліл'ь биль ма горла моєго избавити (Роз., 72) і ін.
У XVI—першій половині XVII ст. і далі давномину-
лий час-без особових форм допоміжного дієслова стає па-
нівним. На відміну від попереднього періоду, давномину-
лий час уживається тепер переважно в одній із частин
складнопідрядного речення, хоч ці форми можливі і в прос-
тих поширених реченнях, напр.:
и рек.1льуби(л) ги. кт6'е(ст) то(т) кбтории тебе прбдаєть (ПЄ,
441 зв.); але оучйтелй и фарисє(и), кбторьіи (ж) б&ли пришили ш(т)
//іер(с)лима, поведали. (ПЄ, 141 зв.—142); и рекль оученикш(м) своимь
абн ємоу лбдю изьєднали дла народа. и(ж) бм егд не сти(с)кали бо
мнбгд и(х) бйль 'Ьузддровиль (ПЄ, 141); А пото(м), на завтрєє, м(с)ца
того (ж), сє(н)тєбра, пятогона(д)ца(т) дня, поехал-е(м) биль до їопо-
рйщь (Ж., 61); которьіє били виїхали того збожья своєго брати (Ж.»
28) і под.
Форми давноминулого часу, утворені поєднанням форми
на -л- основного і допоміжного дієслів, властиві також бі-
лоруській2, польській3, чеській4 *, словацькій6, болгарсь-
кій6, сербохорватській7, македонській8 і лужицьким9 мовам.
1 Приклади див. ще: В. Ярошенко, Українська мова в мол-
давських грамотах XIV—XV ст;, «Збірник комісії для дослідження
історії української мови», т. І, К., 1931, стор. 308.
2 Див. Ю. Ф. Мацкевіч, назв, праця, стор. 218.
8 8. 8гоЬег, Схгашаіука кгука роккіе^о, шуд. З, \Уагзгаш,
1953, стор. 270.
4 В. Наугапек, А. 1 е д 1 і с к а, Сезка тіиуііісе, Зіаіпі ред.
пакіадаіеїзіуі, РгаИа, 1960, стор. 220.
§ Л. Н. Смирно в, Значение и употребление форм прошедшего
времени в современном словацком литературном язьіке, Автореф, канд.
дисс., М.,*1962.
6 К- Н о і? а 1 е к, назв, праця, стор. 226.
? Т. М а г е і і 6, назв, праця, стор. 632.
8 Б. Конески,. Граматика на македонскиот литературен іазик,
д. II, Скопає, «Просветно дело», 1954, стор. 207.
9 К. К. Трофимович, назв, праця, стор. 68.
260
В болгарській і сербохорватській мовах поряд з новим
плюсквамперфектом, в якому допоміжне дієслово виступав
в формі перфекта, збереглися ще давні форми плюсквам-
перфекта з допоміжним дієсловом в аористі та імперфекті
(болг. бях правил, бил с-ьм писал, срб.-хрв. Ьі)аЬ сиуао,
Ь]еЬ сиуао, Ьіо зат сиуао). У верхньолужицькій мові
плюсквамперфект відрізняється від перфекта тим, що в ньому
допоміжне дієслово виступає в імперфекті (ЬесЬ ріі). У бі-
лоруських говірках Молодеченської і західної частини Ві-
тебської областей до складу плюсквамперфекта, замість
дієприкметника на -л-, може входити дієприслівник минулого
часу на -ушьі: ужо сонна бьілд зайшоушьі1 2 * * * *.
Давноминулий час у сучасній українській мові утворю-
ється переважно від дієслів доконаного виду® і вказує на
те, що означувані цими формами дії відбулися раніше від
інших дій до моменту мовлення. Тому форми давноминулого
часу передбачають наявність у реченні (або в ширшому
контексті) інших дієслів у формі минулого часу.
Давноминулий час може вживатися в простих реченнях
(тоді дієслова у формі минулого доконаного часу мають
обов’язково виступити в наступних реченнях), у простих
поширених реченнях з дієприслівниковим зворотом (причому
дієприслівник виступає в формі минулого доконаного часу),
у складнопідрядних реченнях з часовим підрядним і в склад-
носурядних реченнях,, з’єднаних протиставними сполуч-
никами.
Форми давноминулого часу, вжиті у складному реченні
з часовим підрядним, передають нетривалу, тимчасову дію,
що виконувалась перед основною дією, вираженою дієсло-
вом у формі минулого часу доконаного виду8, напр.:
... Коли в Києві організувалась була Академія художеств, мрія
мого життя, я вступив і до Академії (Довж., 1,17); І вже був ру-
шив услід за прапорщиком та грузином, як раптом хтось шарпнув
його за рукав (Головко, 2, 530).
Аналогічне значення мають форми давноминулого часу
і в простих поширених реченнях з дієприслівниковим зво-
ротом, напр.:
1 Ю. Ф. Мацкевіч, назв, праця, стор. 218.
2 Ця особливість уживання давноминулого часу виявляється і в ін-
ших слов’янських мовах (див. 3. Маигег, Ваз Ріі^иапірегіесішп
іш Роіпізсіїеп, „ЗіауізсЬе ВеНга§е“, Всі. 1, Мйпсіїеп, 1960).
8 Пор. у білоруській мові (Ю. Ф. Мацкевіч, назв, праця,
стор. 222—225).
261
Галат, перекосивши ворожу кінноту, що полізла була на його ма-
шини за лаврами, ловив тепер під кулями коней і поповняв ними не-
достачу в тачанках (Янов., І, 164).
Форми давноминулого часу, вжиті у складносурядному
реченні з протиставними сполучниками (або єднальними
у значенні протиставних), виражають дії, що тривали пев-
ний час, але були перервані іншими діями, вираженими
дієсловами у формі минулого доконаного часу або преди-
кативними прислівниками, напр.:
Трохи була не втопилась, Та жаль було кинуть Близняточок (Шевч.,
І, 367); Був із цим звернувся до повіткому, а там тільки рукою мах-
нули (Стельмах, 2, 16); У гірських переходах він був помітно схуд,
а тепер знову ввійшов у норму, навіть ніби ще більше роздався в пле-
чах (Гончар, 3, 315); Був і подався постаттю, а не зрушив — міцно за
полу тримав Юхим (Головко, 2, 344).
Давноминулий час може утворюватись також від діє-
слів недоконаного виду, але значно рідше, напр.: Я пам’я-
таю, відкривався тоді ще географічний інститут. Я й туди
хотів був вступити, та перешкодили якісь події (Довж.,
1, 17)..
Форми давноминулого часу вживаються тепер пере-
важно у мові художньо-белетристичних стилів. Мові нау-
кового, публіцистичного, ділового та інших стилів форми
давноминулого часу не властиві, оскільки значення, яке
ними передається, може бути виражене формами минулого
часу у поєднанні з відповідними прислівниками. Проте
інколи їх все ж можна зустріти і в науковій та публіци-
стичній мові, напр.: Проф. В. Григорович ще в 1848 р.
висловив був думку, що євангеліє і псалтир, які знайшов
Костянтин у Херсонесі 860 р., були писані глаголицею
(Москал., 7).
Минулий умовний час
§ 59. Форми минулого умовного часу, як і форми дав-
номинулого, утворюються від дієслів доконаного виду,
і, меншою мірою, від дієслів недоконаного виду.
Минулий умовний час являє собою аналітичну форму,
що складається з форм минулого часу на -л- від основ-
ного дієслова, граматичного показника умовного способу —
частки би (б) і допоміжного дієслова бути у минулому
часі: пішов би був. сказала б була, зійшло б було, сіли
б були.
262
Вживання форм минулого умовного, часу відповідає
такій часовій ситуації, коли минула аорйстична дія могла
бути виконаною тільки за умови попереднього завершення
або припинення іншої дії чи стану, напр.: Якби знала,
що покине,—Була б не любила-, Якби знала, що заги-
не,— Була б не пустила (Шевч., І, 55); ...були б ви-
слали і вождя радикалів Івана Франка, коли б той
хлопський бунтар не лежав у ліжку хворий (Бедзик, 212).
При вживанні минулого умовного часу в підрядних ре-
ченнях, що приєднуються до головного за допомогою спо-
лучника якби, частка би (б) може опускатися, напр.: Як
пшениченьку пожати, Полтаву достати? Ой пожали б,
якби були одностайне стали Та з Фастовським полковни-
ком Гетьмана єднали (Шевч., II, 46).
У сучасній українській літературній мові минулий умов-
ний час уживається рідко і тільки в художньо-белетрис-
тичному стилі мови. У пам’ятках давньої української літе-
ратурної мови ця форма також уживається спорадично.
Правомірно припускати, що минулий умовний час виник
одночасно з давноминулим, проте українські грамоти
XIV—XV ст. його не фіксують. Давні джерела засвідчу-
ють цю форму з XVI—першої половини XVII ст., напр.:
бо коли би били науку міли, тогдм би за нев-Ьдомостію своєю
не пришли до таковме погибели (Пер., 204); а <оньі(и), учинивши та-
ковьі(и) зльі(и) кганебнм(и) учинокь, про(ч) з двора утекли и певне,
и(ж) би били и самого пна Матьфєя Нємирича, замо(р)довавши, взяли,
би би(л) то(т) хлопє(ц)... месту зна(т)нє да(л) на то(т) ча(с) же (Ж-, 13).
Форми минулого умовного виступають як регулярні
в сучасній чеській мові *, а також у Серболужицьких1 2.
Категорія способу
§ 60. Всяка дія, що відбувається в реальній дійсності
і пов’язана з її виконавцем (особою), обмежена певними
ча'совими рамками. Однак є дії, протікання яких було б
'бажаним чи необхідним, потрібним чи непотрібним для
діяча, але вони можуть бути здійснені тільки за певних
обставин або існують лише в уяві їх виконавця чи якоїсь
іншої особи. Такі дії є ірреальними.
1 Див. В. Наугйпек, А. 1 е б 1 і с к а, Сезкй тіиупісе, РгаЬа,
1960, стор. 223.
2 Див. К. Ногй Іек, назв, праця, стор. 227.
263
З цього погляду до ірреальних дій слід віднести й ті,
які передаються формами майбутнього часу: адже це дії,
які ще не відбулися, їх результат тільки очікується, в ре-
альній дійсності його поки що немає: я буду читати,
ти напишеш статтю, він освоїть новий спосіб опрацю-
вання деталі* 1.
Однак між ірреальними діями, вираженими формами
майбутнього часу, й іншими ірреальними діями існує
істотна семантична різниця. Якщо про перші відомо тільки
те, що вони відбуватимуться або відбудуться після моменту
мовлення, то другі обов’язково пов’язані з оцінкою ситуації,
в якій вони протікають, і передають одночасно побажання
чи наказ, вказують на сумнів особи-мовця щодо їх вико-
нання і под. Тобто всі ірреальні дії, крім тих, що вира-
жаються формами майбутнього часу, пов’язані з оцінкою
характеру зв’язку дії з діючою особою або предметом: ти
піди і зроби (наказ), коли б ти пішов, то зробив би (вка-
зівка на умову, при якій може бути виконана одна з дій),
ти б пішов і зробив (побажання) і под.
Семантична суть категорії способу полягає у проти-
ставленні реальних дій (дійсний спосіб) ірреальним мо-
дальним діям (не дійсний спосіб).
Оскільки форми майбутнього часу також виражають
ірреальні дії, вони іноді можуть супроводжуватись і оцін-
кою з боку мовця (набувають модального значення), що
досягається введенням у речення слів і виразів типу обов'яз-
ково, звичайно, за всяких обставин і под. або певним ти-
пом конструкції, напр.: ти обов'язково Підеш і зробиш
(пор.: ти обов'язково піди і зроби). Аналогічна ситуація
може виникати і при вживанні1 форм теперішнього часу
з недетермінованим значенням, напр.: якщо я йду, то
знаходжу (пор.: якщо б я ходив, то знаходив би). Тому
форми майбутнього і теперішнього недетермінованого часу
можуть використовуватись для вираження ірреальних зна-
чень способу.
Ірреальних модальних значень багато. Всі вони, безпе-
речно, пов’язані з особою мовця. Сюди належать значення
обов’язковості вйконання дії (ти мусиш це зробити), пе-
1 Тому-то Є. Курилович підкреслює, що «порівняно з теперішнім
і минулим, які виражають дійсність, майбутній, що означає можли-
вість, імовірність, чекання і йод., являє собою спосіб» (Е. Курило-
ви ч, Вид и время в истории перейденого язьїка, «Очерки по лингвис-
тике», М., 1962, стор. 143).
264
редбачення дії (л маю це зробити), наказ виконати дію
(зробіть це), мета дії (я йду працювати), умова, при якій
може бути виконана дія (коли б він прийшов, то працю-
вав би), спонукання до дії (ти працював би) і т. д.
Усі ці ірреальні модальні значення виражаються різ-
номанітними мовними засобами: лексичними, синтаксич-
ними, морфологічними, а також поєднанням цих засобів.
В українській мові ірреальні модальні значення переда-
ються здебільшого чотирма способами: лексично-синтак-
сичним, синтаксичним, морфологічним і морфологічно-син-
таксичним.
Лексично-синтаксичний спосіб вираження ірре-
альних модальних значень полягає в тому, що слова з пев-
ним модальним значенням (бажання, обов’язку, примусу,
спонукання і под.) поєднуються з формами інфінітива, що
передають основну ознаку: маю зробити, хочу прочитати,
прагну побачити, мушу сидіти, повинен лежати, треба
придивитися, дозволено ходити і т. д.
Ірреальні модальні значення, передаються також за до-
помогою певних синтаксичних структур. Наприклад,
конструкції типу якщо.., то..; коли.., то.., незалежно від
їх лексико-семантичного наповнення, завжди передають
ситуацію взаємної обумовленості двох або кількох дій.
Для вираження окремих ірреальних модальних значень
у мові існують спеціальні морфологічні засоби, тобто
ряди парадигматично зв’язаних форм. Зокрема, в цій ролі
виступають третя і частково друга особові парадигми,
напр.: ти іди, ми ідімо, ви ідіть', я ішов би, ти ішов би,
він ішов би і под. (форма ішов би в даному разі проти-
ставляється формі ішов).
І, нарешті, найпоширенішим способом вираження ірре-
альних модальних значень є морфологічно-синтак-
сичний спосіб. У ньому використовується поєднання па-
радигматично зв’язаних форм з певними синтаксичними
шаблонами. Пор., наприклад, уживання тієї ж самої па-
радигматично зв’язаної форми в різних синтаксичних струк-
турах: Коли б я прийшов, ти зустрів .би мене — Коли б я
прийшов!
За допомогою описаних вище засобів передаються різні
модальні значення: можливість і необхідність, мета, наказ,
умова дії, спонукання і побажання.
Перші два модальних значення утворюються за допомо-
гою лексико-синтаксичного і синтаксичного засобів.
265
Так, спосіб (значення) можливості і необхід-
ності утворюється шляхом поєднання форм інфінітива
дієслів, що виражають основне значення, з дієсловами
можливості, необхідності, дозволу і бажання (збиратися,
могти, мусити, намагатися, намірятися, сміти, силку-
ватися; багнути, бажати, воліти, мати, прагнути, по-
требувати і под.), а також з предикативними прислівни-
ками типу треба, необхідно, варто, прикметниками пови-
нен, зобов'язаний та ін1.
Вираження мети досягається вживанням двох конст-
рукцій. Перша з них становить безпосереднє поєднання
дієслів навчання, думки, заохочення і примусу, ставлення
до дії, сподівання, пересування і под. з інфінітивами інших
дієслів; при цьому друга дія є об’єктом, метою виконання
першої: думаю йти, учу читати, благаю прибути, кличу
працювати, прошу зайти, гидую сісти, боюся торкну-
тися і т. д.
Другою конструкцією, що вживається для вираження
синтаксичного способу мети, є поєднання дієслів (частіше
дієслівних словосполучень), які належать до різних семан-
тичних груп, з іншими дієсловами у формі інфінітива за
допомогою сполучника щоб: іду, щоб подивитися; ходжу
на річку, щоб подивитися на льодостав; лягаю на ліжко,
щоб спочити; боюся, щоб не торкнутися і т. д.
Сполучення з щоб при дієсловах руху і перебування
в просторі семантично однозначні з безсполучниковими
конструкціями. Пор.: іду спочивати — іду, щоб спочи-
вати; ходив подивитися — ходив, щоб подивитися; ліг спо-
чити — ліг, щоб спочити. І все ж’ у конструкціях із спо-
лучником щоб значення мети підкреслено більш виразно.
Конструкції із значенням мети структурно відрізня-
ються від тих підрядних речень мети, в яких наявний при-
судок, виражений дієсловом у формі минулого часу і окре-
мий підмет: Я сказав, щоб він ішов додому. Проте як
1 Якщо та чи інша мова виробила морфологічні форми для вира-
ження певного значення, то в цьому випадку можна говорити про
окремий морфологічний спосіб або й про морфологічну категорію мож-
ливості і необхідності. Скажімо, в сучасній латиській мові дослідники
виділяють окрему категорію дебітову ( тая іазака— мушу, відчуваю
себе зобов'язаним, мені хочеться сказати, тап іг засїі— мушу, зму-
шений (обставинами) сказати і^под.). (Л. Магуап, К оіагкат каіе-
£огіе зіоуезпеко грйзоЬи у зоисазпе ІоіуЗііпе, „Асіа ІІпіуегзіШіз Саго-
Ііпае—РЬі1о1о£іса. Зіауіса Рга&епзіа", IV, Ргака, 1962, стор. 253—257).
26Ц
конструкції, що поширюють, уточнюють зміст дієслова, так
і підрядні .речення виражають ту ж саму модальність —
модальність мети. І ті, й інші, будучи успадкованими від дав-
ніших епох мовного розвитку, уживаються і в давній україн-
ській літературній мові. Конструкції типу УУ(П( і У[соп]]УіП(
є продовженням давніх конструкцій з супіном, який сплу-
тується з інфінітивом уже в пам’ятках старослов’янської
і давньоруської мов. Пор. в українських грамотах XIV—
XV ст.:
чинимо вєдати симь листомь нашимь (Укр. гр., 27); просили єсми
нашєго болЬрина. пана михаи[12]ла лсо(г)еєта. аби пошє(л). до турко(в).
по(д)н^ти нашу тяготу (Укр. гр., 53) і под.
Підрядні речення мети є хронологічно пізнішим етапом
у розвитку модальності мети. Вони оформлялися паралельно
з розвитком умовної модальності, спираючись на той же
самий формальний показник — особові форми аориста від
дієслова бьіти. На відміну від умовного способу, модаль-
ність мети оформилася як лексико-синтаксична. Аористні
форми дієслова бьипи (пізніше частка -би) виступає в них
тільки в поєднанні зі сполучниками а, аж, иж,що (што),
напр.:
король господарь. приказаль. намь своимь листомь. (3) а бьіхмо.
вьгЬхали (Роз., 53); приказує(м) ва(м) ажби есте конє(ч)но и(м)
дотьі(х)м£[15]сть в ковнІ нє заборондли в локо(т) и в еу(н)ть торго-
ва(ти) (Укр. гр., 22); на нихь досить іавно єсть вьшисано. йж би такь
в'ЬрніЬ служити помагати и пристати хотіль (Роз., 66) і под.
Як видно з наведених вище прикладів, значення мож-
ливості, необхідності і мети оформляються за допомогою
лексичних і синтаксичних засобів; вони не виражаються
парадигматичними рядами дієслівних форм.
Решта ірреальних значень — наказових, умовних, спо-
нукальних і бажальних — виражаються морфологічно або
морфологічно-синтаксично. Вони протиставляються формам,
що означають реальні дії, і разом з цими останніми утво-
рюють комплекс морфологічно-синтаксичних форм, що слу-
жать для граматичного виявлення дієслівної категорії
способу.
Категорія способу включає в себе форми дійсного спо-
собу, наказового, умовного, спонукального і бажального.
§ 61. Дійсний спосіб виражає реальні дії (пере-
даються формами теперішнього і минулого часу) та ірре-
альні дії, що не мають модального значення (форми май-
267
бутнього часу)! ходжу, ходив, ходитиму; напишу, напи-
сав і т. д. В. В. Виноградов називає дійсний спосіб фоном,
який дозволяє зрозуміти й оцінити модальні значення діє-
слівних форм1 2. Дійсний спосіб протиставляється іншим
способам не спеціальними показниками, а насамперед на-
явністю часових форм, бо існує він тільки в цих формах А
§ 62. Наказовий спосіб виражає необхідність ви-
конання дії мовцем, співрозмовником або особою, що не
бере участі в розмові. Форми наказового способу утворю-
ються за допомогою закінчень третьої особової парадигми:
ход-й, ход-їмо, ход-їть\ роб-й, роб-імо, роб-їть-, читай,
читай-мо, читай-те; стань, стань-мо, стань-те (дрв. стор.
184—186). Крім того, до форм наказового способу належать
описові конструкції, утворені сполученням форм теперіш-
нього часу (для недоконаного виду)3 або майбутнього (для
доконаного виду) з наказовою часткою нехай (хай): нехай
(хай) піду, нехай (хай) підеш, нехай (хай) іде, нехай (хай)
піде, нехай (хай) підемо, нехай (хай) підете, нехай (хай)-
ідуть, нехай (хай) підуть4. Співвідношення аналітичних
і синтетичних форм наказового способу представлене в табл.
24. Пор. приклади:
1 особа однини: Утни, батьку, орле сизий. Нехай я заплачу,
Нехай свою ^Україну Я ще раз побачу, Нехай ще раз послухаю, Як
те море грає/ Як дівчина під вербою Гриця заспіває (Шевч., І, 59);
То хай буду знати, хто там у них у правлінні засяде... (Гончар, 3, 206).
2 особа однини: — Устань же! — знову шепнув товаришеві
Прудивус. — Оживи! Чуєш, Іване? (Ільч.г 232); Хай в добрий час ти
мовиш се, панотче (Л. Укр., 361).
З особа однини: Нехай плаче сиротина, Нехай літа тратить!
(Шевч., І, 15); Хай за цю землю покалічилось його життя, але хай
воно в інших не калічиться (Стельмах, 2, 68); Тоді вже помста не
обманить, нехай пече і серце ранить, Блищить сльозою, кров’ю б'є
В життя знедолене твоє (Малишко, 163).
1 особа множини:—Ходімо ж вечеряти (Стельмах, 1, 232);
Зруйнуймо засиджені гнізда, як роблять інші, викурімо багачів, щоб
1 В. В. Виноградов, Русский язьік, стор. 587.
2 Див. Д. В. Уткин, .О взаимосвязи, глагольньїх категорий
и форм, «Ученьїе записки Петропавловского гос. пед. института», вьш.
2, Петропавловск, 1957, стор. 229.
8 Описові форми наказового способу від дієслів недоконаного виду
утворюються тільки в 3 особі однини і множини.
_4 У допустових підрядних реченнях описові форми з наказовою
часткою нехай (хай) не мають значення наказового способу. Пор.,
напр.: То хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю на-
рікання терпіти... (Гончар, 3, 310).
268
Таблиїїя 24
Синтетичні й аналітичні форми наказового способу
Особа вид число
однина множина
1-а нд. д. нехай (хай) піду, прочитаю, заспіваю, стану, всиплю ід-імо, читай-мо, співай-мо, ставай-мо, сип-мо; під-імо, прочитай-мо, заспі- вай-мо, стань-мо, всип-мо; нехай (хай) підемо, прочи- таємо, заспіваємо, станемо, всиплемо
2-а нд. д. ід-и, читай, співай, ставай, сип під-и, прочитай, заспівай, стань, всип; нехай (хай) підеш, прочи- таєш, заспіваєш, станеш, всиплеш ід-іть, читай-те, співай-те, ставай-те, сип-те; під-іть, прочитай-те, заспі- вай-те, стань-те, всип-те; нехай (хай) підете, прочи- таєте , заспі ваєте, станете, всиплете
3-я нд. д. нехай (хай) іде, читає, спі- ває, стає, сипле; нехай (хай) піде, прочитає, заспіває, стане, всипле нехай (хай) ідуть, читають, спївають, сиплють;, нехай (хай) підуть, прочи- тають, заспівають, стануть і всиплють
не наважились більше вертатись (Коцюб., 2, 72); Хай ми це зробимо
Якнайкраще!
2 особа множини: Не ховайте, не топчіте Святого закона,
Не зовіте преподобним Лютого Нерона (Шевч., І, 338); Дивіться,
хлопці, впав Микита Шило, Земля йому пером, земля пером! (Ма-
лишко, 130); І хай нап'єтесь ви з джерел народної творчості.
З особа множини: Спи, моє серце! Хай вітри північнії В лав-
рах лагідних тремтять, затихаючи (Л. Укр., 1, 149); А завтра ти
людям розкажеш, хай швидше вперед вони йдуть (Сосюра, 1, 138).
Поєднання синтетичних форм з аналітичними для ви-
раження значення наказового способу було властиве уже
найдавнішим слов’янським пам’яткам. Проте розподіл син-
тетичних і аналітичних форм за особами був де в чому
..інший, ніжу сучасних слов’янських мовах. Так, у ранніх
пам’ятках форма 3 особи однини була спільною з фор-
мою 2 особи однини. Обидві форми однини (як і форми
множини) розвинулися на базі індоєвропейського оптатива
269
(бажального способу) через стадію пермісива (спосіб дозволу,
властивий і тепер литовській мові): неси—«неси» і «хай
він несе», бери — «бери» і «хай він бере»1. Синтетична фор-
ма 3 особи однини трапляється в пам’ятках української
мови XIV—XV. ст. (Во имд божьє знаменито бу^ и свк-
дочно каждо” добро” —Роз., 44; и боуди ємоу Юідтва —
Роз., 83; Відай то каждьіи члвкь — Роз., 3), а подекуди
й пізніше2.
Неоднакова доля форми 1 особ: множини в різних
слов’янських мовах. В українській мові, як і в інших сло-
в’янських, крім російської, болгарської і македонської, вона'
послідовно зберігається і засвідчена на всіх етапах роз-
витку літературної мови.
Центром парадигми наказового способу у всіх слов’ян-
ських мовах є форми 2 особи однини й множини, якими
виражається пряме імперативне значення 3 4. Що ж до інших
особових форм, які передають волевиявлення, спрямоване на
те, щоб суб’єкт став виконавцем дії, то тут уже з давніх-
давен уживаються аналітичні форми. Найбільш поширеною
в слов’янських мовах .раннього історичнрго періоду була
спонукальна частка аіі (ать), утворена з сполучника а
і займенниково-сполучникового елемента іі (ти)*. Ця
частка є основним показником наказового способу у 3 особі
однини й множини в сучасній чеській мові (поряд з част-
ками песЬі' і кех: аґ ргі)<іе, аі' ті песЬсбі па осі, песЬі'
р?іі<іои, кех зе оЬ)єуі).
У пам’ятках української мови ця частка поширення
не набула, у давньоруській мові вона використовувалась
активніше.
В українських грамотах XIV—XV ст. фіксуються два
способи вираження наказового способу у 3 особі однини
й множини: за допомогою частки південнослов’янського
походження, да і спільнослов’янського новотвору нехай
(від песЬаіі — «лишати», «дозволяти»).
Частка да зафіксована лише в грамотах з території
Молдавії, у яких найбільше відчутний вплив старослов’ян-
ської мови. Вона поєднується з формами 3 особи однини
1 А. Мене, Общеславянский язик, стор. 264.
2 Див. О. С. Мельничук, назв.-праця, стор. 73.
3 Пор. А. В. Бондарко, Л. Л. Буланин, назв, праця,,
стор. 121.
4 О. С. Мельничук, назв, праця, стор. 73.
270
й множини теперішньо-майбутнього часу, напр.: да
соу(ди)ть са(м). игуме(н) <о(т) (по)браті (Укр. гр., 49);
и слиду зло[6]дїиского да не плати(т) тое село ш(т) сво-
его хотарй (Укр. гр., 50); тогди пєревоза ни гроша да не
дадоу(т), (Укр. гр., 55) і под. Крім того, частка да може
виступати у поєднанні з формами теперішньо-майбутнього
часу (а можливо, й наказового способу)1 для вираження
значення 1 особи множини, напр.: іако да поновимо,
и оукр’кпимо, Монастирь <о(т) Німца вьзно(с)нїа г(д)на
(Укр. гр., 40); іако да утв‘ь{уьди(м). и оукріпимь. стьіи
на(ш) монастирь ш(т) путнои (Укр. гр., 62). Частка
да вживається із значенням наказового способу та-
кож у пасивних конструкціях: а кто са покусить по-
рушити. таковн да е(ст) проклять в>(т) га ба (Укр.
гр., 34).
З кінця XV ст. в мові західноруських документів по-
чинає виступати в аналітичних формах наказового способу
частка нехай, напр.: неха(и) собачка тую зє(м)лю дь(р)-
жьі(т) (Укр. гр., 24); неха(и) они тую землю держать
(Укр. гр., 26).
Ця форма аналітичного наказового способу стає панів-
ною в українській мові XVI—першої половини XVII ст.,
напр.: кбторнй єсть межи вамї без* гр£ха. тб(т) нехай
в’пєрєдь вєржє(т) на ней камєнє(м) (ПЄ, 377 зв.); Вьі
тедьі штосте сльїшали оть початку, нехай вь вась пребьі-
ваепгь (Пал., 320); Нехай ся не хвалит сильний силою
своєю (В., 17).
Поряд з нехай в українській мові цього періоду про-
довжує спорадично вживатися частка да, а також східно-
слов’янський новотвір (що згодом закріпився в російській
мові) пусть і полонізм нєхь (скорочене від.нехай}, напр.:
Толко о том хвалячийся да хвалишся, жеби мене познати
могл (В., 17);. Пусть ньш'Ь латьіня фарисейски хвалит,
пусть в богатьствЬ с оньїм богатмм гобзует (В., 133);
А щастьє противною «є* ні> в чомь нє шкодит (В. цн.,
12) І под.
ЦІ ж показники аналітичного наказового способу збе-
рігає давня українська літературна мова й пізніших пері-
одів. Від неї сучасна українська літературна мова успад-
кувала частку нехай та її пізній скорочений варіант хай
1 О. С. Мельничук, назв, праця, стор. 75.
271
(пор. білор. няхай, хай)1. Ці ж частки та їх модифікації
(наї, н'аі, нех, неї)2 виступають в українських діалектах
й інколи потрапляють у літературну мову, напр.: Най
його пан біг судить (Бедзик, 130).
Супровідною синтаксичною особливістю синтетично-
аналітичних форм наказового способу є їх поєднання
з іменниками у формі кличного відмінка. 2 особа однини
дієслів наказового способу завжди сполучається з іменни-
ками у формі кличного відмінка однини; 1 І 2 особа
множини дієслів наказового способу сполучаються з імен-
никами у формі кличного відмінка однини і множини. Ця
синтаксична особливість морфологічних форм наказового
способу зумовлює можливість їх заміни іншими дієслівними
формами при збереженні граматичного значення наказовості.
Зокрема, можлива заміна форм множини наказового спо-
собу формами однини, напр.: То я тоді за автомат, — стій,
кажу, зрадники й боягузи Вітчизни!! (Довженко, 275).
У значенні наказового способу можуть уживатися форми
майбутнього часу доконаного виду, напр.: Ви підете до-
дому і негайно повернетеся з книжкою.
Значення 2 особи однини і множини можуть бути ви-
ражені формами інфінітива. При цьому в значення нака-
зовості вноситься додатковий відтінок категоричності,
напр.: — Встать! — гаркнув Грибовський. — Учні встали
(Довженко, 285); Джуро! Слухати наказі Всі столи єдва-
бом вкрити, Воєвод сю мить просити (Олесь, 134).
Вживання інфінітива в ролі виразника наказовості
фіксується уже в найдавніших пам’ятках різних слов’ян-
ських мов* * * 8. Дуже поширений' він І в українських грамо-
тах XIV—XV ст., напр.' тоть мирь держати вілми
твердо. (6) безо всакоЬ хитрости. нє займати намь коро-
леви землі (Роз., 3); а брати имь мито по старому какь
здавна бнвало (Укр. гр., 18); а ему своі люди судити
и вину и (5)'перьсудь ис нихь имапги (Укр. гр., 10) та ін.
Різновидом наказового способу є сполученця спону-
кальних часток давай, даваймо, давайте (з походження —
форми 2 особи однини, 1 та 2 особи множини наказового
способу дієслова давати) з дієсловами у формі майбут-
нього часу доконаного й недоконаного виду абочу формі
1 «Граматика беларускай мови», т. І. Марфалогія, Мінск, 1962,
стор. 361.
* Див. Ф. Т. Жилко, назв, праця., стор. 103.
8 О. С. Мельничук, назв, праця, стор. 77.
272
інфінітива1. Ці сполучення виражають заохочення, спо-
нукання, напр.: Ось у мене списки, давай зараз розподі-
лимо кого куди (Тютюн., 172); Давайте хоч подивимось,
що цінувати велить мудра давність (Янов., 2, 162).
Наказова модальність здавна виражається в україн-
ській мові (як і в білоруській, польській, чеській, словаць-
кій) поєднанням частки бодай (з бог дай) з особовими
формами на -л-, напр.: Бода(и) же еси того дознали и на
собі жєбьі(с) з'ьблуди(л) а бгь да(в) тоє (ж) злд и тобі
(К. Зін., 27); Бодай тни панн щастья не мали (Нар. п.,
11); Візьміть його,., бо покину, Як батько покинув,—
Бодай його не кидала Лихая година! (Шевч., І, 44) та ін.
§ 63. Умовний спосіб утворюється поєднанням
форм минулого часу або інфінітива з відокремлюваною част-
кою би (б): ходив би, пішов би, писав би, написали б, хо-
дила б, ходити б, піти б, писати б.
У давньоруській мові, як і в багатьох сучасних слов’ян-
ських мовах, на місці частки би (б) виступали особові
аористні форми дієслова бити2-, бьось, бьі, бьі, бьіхом-ь,
бьістє, бьаиа (пор. чеськ. ЬусЬ, Ьуз, Ьу, ЬусЬош, Ьузіе, Ьу;
в.-луж. ЬусЬ, Ьу, Ьу, ЬусЬту, Ьузсе, ЬусЬи; болг. бих-ь,
би, би, бихме, бихте, биха; срб.-хорв, ЬіЬ, Ьі, Ьі, Ьізто,
Ьізіе, Ьі та ін.). Ці форми в основному успадкувала і давня
українська мова: у поєднанні зі сполучниками а, аж, иж що
(што) вони вживалися для вираження способу мети (див.
стор. 267), а разом зі сполучниками аще, вели, коли, пак ли,
часткою ли або й без них виражали умову й бажання,
наприклад:
Аще ли би кто и(т) ньі(х), или пб ни(х) Бжджщїи(х) начдлни(к) тому
Монастиру, нє исплчміл'ь тоє: тм(и)да вьздадд(т) слово прї(д) х(с)мьвь
днь страшнаго сжда (Укр. гр., 41); а іезіі Ьу Ла хазіираіу песЬоіА іо
Ла МісЬаїко таіи заріаіуіу па когоб безіеі кор §гозху (Укр. гр., 20);
А которьш би коли хотіли вь мито нашо и (в) промиту вьступатнСА
и миту нашому шкодити ти би и(х) юдь тьі(х) борониль (Укр. гр., 18)'
1 Сполучення часток давай, даваймо, давайте з дієсловами у формі
інфінітива мають значення наказового способу тільки тоді, коли вони
поєднуються з іменниками у кличному відмінку. В інших випадках
аналогічні сполучення виражають початок якоїсь дії, пор.: Вчора одне
з ремісничат забралося на танцмайданчик і давай до дівчат в’язнути
(Гончар, Соб., 9).
2 Докладніше, див. про це: О. С. Мельничук, назв, праця,
стор. 79; В. И. Борковский, П. С. Кузнецов, Историческая
грамматика русского язика, стор. 288.
18 388
273
поїли (7) бй оусхотил оу коропцй^мєшкати ино емоу дає* місто ко-
ропець (Роз., 87); кто би не ста** тоть би стратил-ь (Роз., 37)
і под.
Щоправда, давні форми зберігаються тільки в 1 особі
однини (засвідчено лише один приклад: а бихгь розихсй—
Роз., 37) і в 1 особі множини (досить послідовно). У 3 особі
множини виступає вже форма, спільна з 2 і 3 особами
однини. Ця ж форма поширюється і на 2 особу множини *.
У зв’язку з втратою особових значень колишніми фор-
мами аориста від дієслова бьіти у формах умовного спо-
собу починають виступати особові форми теперішнього
часу від цього ж дієслова. Це явище засвідчують уже
пам’ятки XIV—XV ст., напр.: и во всємь би еси мьіту
нашому бил-ь помочонь(Укр. гр., 19) і под. Цей спосіб набу-
ває значного поширення в XVI — першій половині XVII ст.
У цей час поряд з повними особовими формами допо-
міжного дієслова бити дедалі активніше виступають діє-
слова у формі минулого часу з особовими афіксами, що
розвинулися на основі форм теперішнього часу від дієслова
бити. Особові афікси, як і повні форми допоміжного діє-
слова, виступають лише у 1 —2 особах однини й множини;
З особа обох чисел сигналізує про себе нульовим особовим
показником. Напр.:
рачь милосердне у нє'го зьеднйти. Бимь и я сь Петрбмь точйл-ь слезнии
потбки (Розм., 101); О створенье, певне бись имь не стерпіло (Хр* ц., 75);
есьли би есь бил такий, як ся мнимаеш (В., 17); Та що би-с хотил
іншого — Що маєм, навариш много (Інт., 35); Которое би моглд мене
убілити (Розм., 100); Бо хотя бисмо и незличоньїи будовали цноти,
и правого визнання фундаменту не заложили, непожитечне будуємо
(Пал., 359); А если би-сьми до того часу не погодили, тедм (...) маемь
міти вь той справі такій рокь (АЗР, IV, 153); вели би есте 11 мене
внйлй, то и <в(т)ца мбєго би есте знали. (ПЄ, 378 зв.—379).
У другій половині XVII—XVIII ст. продовжують ужи-
ватися частки бих'ь, бихмо, а також би у поєднанні з осо-
бовими показниками минулого часу-, напр.: Ко(т)ро(г)[о]
блжє(н)ства ва(м) и мн’Ь да(и) бжє за(с)лужйти: би(х)мо
пре(з) заслуги мо(г)лй посме(р)тє(х) вь нбі жити (К. Зін., 41);
І суди(л) би(х) на(д) двиць и(х) чє(ст)н,Ь(и)ши(х) паче (К. Зін.,
77) і под. Проте в кінці XVIII ст. уже переважає вживання
частки би (і скороченої б-ь) у всіх особах умовного способу,
1 Див. В. Дем'янчук, назв* праця, 36—37.
274
напр.: Естли би ми помєншє судєбньїхь діль иміли, То 6-5
може и вічне дєрєвнямм владіли (В. 1786, 149). У пів-
денно-західних говорах і досі зберігаються форми умовного
с-нособу, в яких частка би (у ряді карпатських говірок би) вис-
тупає в сполученні з особовими афіксами минулого часу: бим,
бім, бьім1, бис{”>, бьіс("> і т. д.1 Ці говіркові особливості
знаходять відображення і в художній літературі, напр.:
Я не міг би-м описати, як спалахнув образою від цих па-
ничевих слів (Бедзик, 60);—До учительської гімназії хо-
тів би-сь,— вгадав мою думку стрик (Бедзик, 118).
Поряд із згаданими вище сполучниками умовності, після
яких виступає частка би (б), у давній українській мові вжи-
валися також поширений під впливом церковнослов’янської
мови сполучник ежели і запозичений з польської мови спо-
лучник ґди.
У новій українській літературній мові усталюється вжи-
вання двох умовних сполучників: якби (де частка стає час-
тиною сполучника і приймає на себе наголос) і коли б.
Форми умовного способу мають позачасове значення. По-
зачасовість виражається паралельними конструкціями, в яких
уживаються дієслова .у формах умовного способу, що переда-
ють дві або кілька дій, пов’язаних між собою причиннб-наслід-
ковими відношеннями. Дії, виражені дієсловами, що входять
до складу цих конструкцій, взаємно обумовлюючи одна одну,
можуть відбуватися до моменту мовлення, в момент мовлення
і після нього. їх часове значення виражається при цьому опи-
сово, за допомогою прислівників і часового значення дієслів су-
сідніх речень (або складових частин цих же речень), що
створюють темпоральний фон висловлення. Напр.:
Здавен було марю: коли б мені сила. То я б у той храм таєм-
ничий вступила, де світять крізь пітьму науки дива (Л. Укр., 1,287);
Якби я була принцесою, я б тут побудувала замок (Тютюн., 231);
А відціля видніше буде, Як той розкопуватимуть льох. Коли б. вже
швидше розкопали, Тойді б у рай нас повпускали (Шевч., І, 293).
Паралельні умовні конструкції з позачасовим значенням
у сучасній українській літературній мові найчастіше скла-
даються з таких елементів: якби х— (то) у2, у — якби х»
коли // — (то) у, у —(і) у. Напр.:
1 Див Ф. Т. Жилко, назв, праця, стор. 1.04; Д. Г. Бацд,.р(втг.
ський, назв, праця, стор. 73 та ін.
2 Через х позначене дієслово у формі минулого часу (умовна чіасткаї
входить до складу сполучника якби), через у — дієслово у формі умов-
ного способу.
18* 275
Якби можна було перейняти весь хід лейтенантових почуттів і ду-
мок, то він, звичайно, перейняв би (Гончар, 3,410); Краще було б, якби
ви втекли в степи, в ліси, в хутори (Тютюн., 529); Загинув би напевно
люд нещасний, якби погасла та маленька іскра любові братньої .. .
(Л. Укр., 1, 53); Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив
у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що
більш за все я любив слухати клепання коси (Довженко, 474); Здає-
ться, гори перевертав би й не чув би втоми . .. (Коцюб., 1, 70).
Рідковживаним різновидом цього типу паралельних кон-
струкцій (характерним тільки для мови белетристичного
жанру) е поєднання позачасової форми умовного способу з фор-
мою минулого часу умовного способу (див. стор. 262—263).
Це єдиний і мало поширений випадок часової співвідносно-
сті форм умовного способу. У всіх інших випадках форми
умовного способу не виражають часового значення, а. на-
бувають його в контексті. У цьому основна семантична від-
мінність умовних речень з дієсловами у формі умовного
способу від речень, у яких умовне або причинно-наслідкове
значення розвивається на основі часової послідовності подій.
Пор., наприклад, такі речення: Світе мій, моє ти небо!
Солов’єм якби я став, про любов свою до тебе я б на світ
весь проспівав (Сосюра,. 2, 52) — позачасове значення; Як
виїх розлучите, то дочка плакатиме на вас (Коцюб., 1, 51) —
майбутній час.
У паралельних конструкціях умовного способу можуть
виступати особові й неособові дієслівні форми.
Особові форми умовного с п о с о б у виражаються,
як уже згадувалось, поєднанням форми минулого часу з відо-
кремленою часткою би (б). Крім того, в одній з частин
паралельних умовних конструкцій може вживатися дієслово
у формі наказового способу, напр.: Часом і досі ще здає-
ться мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм
вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувсь до
роботи (Довженко, 474); Який жаль! Та зустрінься ти
мені ну хоч у кінці серпня. Та ми б обов’язково щось
придумали... (Козач., 84). Вживання форм наказового спо-
собу замість умовного характерне для усної літературної
мови.
Неособові форми умовного способу виража-
ються інфінітивами у поєднанні з часткою б. У паралель-
них умовних конструкціях неособова форма умовного способу
виступає в одній з її частин; в другій частині здебільшого
міститься дієслово в особовій формі умовного способу, напр.:
Коли б його [Самійла] пустити з косою просто, він обкосив
276
би всю земну кулю, аби тільки була добра трава та хліб
і каша (Довженко, 495).
Неособові форми умовного способу, до складу яких вхо-
дить інфінітив і частка би (б), властиві лише східнослов’ян-
ським мовам1.
У паралельних умовних конструкціях з особовим зна-
ченням можуть виступати пасивні умовні форми, виражені
формою дієслова на -ся з часткою би або поєднанням па-
сивного дієприкметника з доконаним дієсловом бути у формі
минулого часу з часткою би, напр.: Якби я не прийшов
вчасно, робота не була б сьогодні закінчена <+ Якби я не
прийшов вчасно, роботу сьогодні не закінчили б; Якби бу-
динок споруджувався новітніми методами, він би давно
вже був заселений «-> Якби будинок споруджували новітніми
методами, його вже давно заселили б.
Неособові умовні конструкції, що утворюються поєднан-
ням предикативних дієприкметникових форм на -но/-ено, -то
з допоміжним дієсловом бути у формі минулого часу і умов-
ною часткою би, завжди мають неозначено-особове значення,
напр.: Коли б листа було написано, ми б його одер-
жали^ Коли б листа написали, ми б його одержали.
Різновидом паралельних конструкцій є вживання умовних
форм дієслова в одній з частин складносурядних і складно-
підрядних речень, коли дієслово-присудок другої частини
виступає в Індикативній формі. У цих випадках форми умов-
ного способу приймають часове значення дієслова-присудка,
вираженого індикативною формою, тобто можуть контексту-
ально виражати значення теперішнього, минулого й майбут-,
нього часів. Напр.: Людина завжди потребує когось, кому
б могла вилити своє горе і відвести душу (Козач., 98);
І саме тому, що душі в нього вистачило б на цілий океан,
ВаскодаГама часом не витримував цієї диспропорції й то-
пив свої кораблі в шинку (Довженко, 484); Він знав: про
що б не почав мову, все їй болітиме... (Гончар, 3, 217).
Нейтральне часове значення форм умовного способу у по-
дібних конструкціях особливо виразно виступає тоді, коли
синтаксично пов’язані з ними присудки головного речення
мають різне часове значення, напр.: Сім’ї у нас такої Нема
і не було, Де б слави бойової Проміння не лягло (Риль-
ський, 3, 58).
Форми умовного способу в конструкціях, що пояснюють
1 Див. К. Н о г & І е к, назв, праця, стор. 226.
277
речення з індикативними формами, можуть бути особовими
і неособовими, пор., йапр.: І з того дня чи з вечора, чи
з ночі, прощо, про що б І де б я не співав, завжди твої переді
мною очі у сяйві зір і в шумі рідних трав (Сосюра, 2, 463) —
Голос у неї неабиякий, і коли б його розвивати, вчитися,
то перед нею може відкритися такий шлях, такий шлях...
(Козач., 106).
Отже, найтиповішою конструкцією, у якій реалізуються
усі можливі форми умовного способу дієслова,.є, паралельна
умовна конструкція або складне речення з умовною формою
в одній його частині.
Форми умовного способу можуть також виступати в умов-
них конструкціях, що складаються з одного речення. Такі
конструкції за будовою і значенням поділяються на два
різновиди:
Перший різновид обіймає власне умовні конструкції,
в яких роль паралельного речення відіграє дієприелівййк
чи дієприслівниковий зворот, що виступає як обставина
до'дієслова в формі умовного способу, або іменник з прий-
менником, який у реченні є об’єктом і разом з тим виражай
умову, при якій може відбутися дія. Умовні конструкції
Першого різновиду можуть бути трансформовані в паралельні
умовні конструкції, напр.: Побачивши світло в твоїх вікнах,
я зайшов би Якби я побачив світло в твоїх вікнах, (то)
я зайшов би; Без твоєї підтримки він би не витримав
боротьби«-»Якби ти його не підтримав, він би не витри-
мав боротьби.
До другого різновиду умовних конструкцій, виражених
одним реченням, належать еліптичні, обірвані, не повністю
вйсловлені речення. У них вказується на можливість вико-
нання дії за якихось певних обставин, зміст яких не роз-
кривається. Напр.: Якби ж то він знав! (Гончар, 2, 89};
Якби можна було піти замість тебе, Шуро... Якби я
тільки мав змогу!.. (Гончар, 3, 401);-Ех, залишити б
краще всі сі мрії,— спокушає Хо (Коцюб., 1, 160). .
Обірваність, еліптичність речень з умовною формою
дієслова може служити граматичним засобом вираження
бажання, прагненйя. Обов’язковим супровідним явищем
еліптичних умовних конструкцій є особливий тип інтонації,
факультативним — сполучники якби, коли, вигуки ех, ах
і под.: ех, коли б .. ; ох, якби, .. ; оце коли б... і т. д.
§ 64. Спонукальний спосіб. За формою і змістом
цей спосіб являє собою контамінацію наказового і умов-
278
його способів. Він утворюється за допомогою форм умов-
ного способу, але має значення наказового, пор.: ти зроби—
ти зробив би, ви зробіть — ви зробили б і под. Від еліп-
тичних речень з формами умовного способу, для яких ха-
рактерна обірвана інтонація, конструкції спонукального
способу відрізняються тим, що мають інтонацію наказових
речень. Додатковою ситуаційною ознакою спонукального
способу, як і наказового, є. поєднуваність цих форм у 2
особі однини й множини та в 1 особі множини із звертан-
нями, напр.: Хоч би ти, матінко, як-небудь настрашила,
щоб уцялась собача сила... (Глібов, 130); Поліксен а:
Пождав би ти безмісячної ночі (Л. Укр., 2, 271); Чи
не продали б ви мені розсади трошечки? (М. Вовч., 1, 5).
Як і форми наказового способу, форми спонукального
можуть утворюватися описово, шляхом поєднання форм
умовного способу з наказовою часткою нехай (хай). Опи-
сові форми утворюються для всіх осіб однини й множини,
найчастіше для третьої. Напр.:
Нехай би я сьогодні пішов по воду; Нехай би ти коло неї впадала,
а не вона на старості літ коло вередливого дівчати! (М. Попч., 17);
... Нехай би ся темниця освітилась (Л. Укр., 2, 180); Хай би хоч
сьогодні ми лишилися дома; Нехай би завтра раненько ви до нас ва-
йшли; Нехай би дівчата пішли до дантиста (Коцюб., З, 400)1.
Форми спонукального способу, виступаючи в ролі при-
судка^ часто перебувають у препозиції стосовно підмета,
напр.: Мамо, а чи не принесли б ви мені мисочку узвару?..
(Довженко, 467); Відпросився б ти в командира, прийшов
би до мене хоч на часину... (Гончар, 2, 368). Проте ін-
версія підмета і присудка при вживанні форм спонукаль-
ного способу не є обов’язковою.
За стосунком до особи спонукальний спосіб поділяється
на дві взаємопов’язані форми: особову і безособову. Струк-
турна модель особової форми спонукального способу, як
було з’ясовано вище, складається з дієслова у формі мину-
лого часу і умовної частки би (б), а в описових формах—
ще й з спонукальної частки нехай (хай). Форми безосо-
бового спонукального способу утворюються поєднанням
інфінітива, що керує давальним відмінком іменника,
1 У паралельних конструкціях речення з формами описового спо-
нукального способу маюй> умовне або Допустове значення, напр.: Си-
роту усюди люде осміють. Нехай би сміялись, та там море грає, Там
сонце, там місяць ясніше сія (Шевч., І, 13). х
279
і умовної частки би (б): мені б зробити, тобі б прийти,
йому б сказати і т. д. Напр.:
Мені б ще вчитися; Працювати б тобі на великому заводі;
А воно ж таке маненьке, йому б горобців ганять (Сосюра, 1, 329);
Коли б до ранку нам дожить 3 веселими серцями! Ми вранці встали б
і пішли У ліс, що спить востаннє (Рильський, 1, 132); Сини мої, мої
дівчата, вам жить та жить би молодим! (Сосюра, 2, 494); їм би сьо-
годні добре виспатись.
Додаток, виражений іменником або займенником у формі
давального відмінка однини і множини, що вживається
при дієсловах, які мають форму безособового спонукаль-
ного способу, може опускатися. Напр.: Спиниться б, во-
роного прив’язати... (Рильський, 1, 194); Покурити б,—
сказав хтось, ідучи за Чернишем (Гончар, 3, 48).
Здатність неозначеної форми дієслова керувати імен-
никами і займенниками у формі давального відмінка є
обов’язковою ознакою безособового спонукального способу.
Вона лишається й тоді, коли інфінітив замість іменників
і займенників у давальному відмінку має при собі іменники
й займенники в інших непрямих відмінках. Це означає,
що речення з дієсловом у формі безособового спонукаль-
ного способу відповідає неповному або неозначено-особо-
вому реченню з особовим дієсловом, пор.: Сьогодні прочи-
тали б (ми, ви, вони) книжку «-Сьогодні прочитати б
(нам, вам, їм) книжку. Напр.: Навіть Панас Кандзюба
смачно чмока губами:—Озуть би тебе у постоли (Ко-
цюб., 2, 60); І ось тепер все це згасло, заступилось чи-
мось іншим, може, навіть оцими носилками, не бачити б
їх ніколи (Гончар, 3, 40).
§65. Бажальний спосіб. Як уже було відзначено,
вище, спонукальний спосіб, подібно до наказового, має
здатність реалізувати зв’язок з іменниками, вжитими у ролі
звертання: ти піди, хлопче—ти б пішов, хлопче і под.
Тому неописові форми спонукального способу (без часток
нехай, хай) не можуть утворюватися від 1. особи однини
і 3 особи однини та множини. Сполучення дієслова в цих
'особових формах минулого часу з умовною часткою би (б),
вжиті в непаралельній конструкції, виражають значення
ввічливо висловленого побажання і можуть бути виділені
в окремий, бажальний спосіб1 * з, напр.: Хотів би я вільною
1 О. С. Мельничук слідом за О. О. Потебнею припускає, що окремі
конструкції з умовним способом (типу «хотів би»), крім спорідненої
з умовністю семантики можливості, виражають ще відтінок бажаль-
280
бачить тебе, Але не судилося теє... (Л. Укр., І, 355);
Я хотів би тепер бачити Любов Олександрівну (Українка,
З, 20); Так я просив би тебе, Ганнусю, прибрати, поки
товариші повернуться (Козач., 276). Пор. у давній україн-
ській мові: А кому дамо в нихь гропіи зємдномь и дво-
раномь наши(м) з мьіта нашого и тьіи бьі ждали року
(Укр. гр., 1'5).
Систему форм спонукального і бажального способів
добре видно на табл. 25.
Таблиця 25
Співвідношення форм спонукального і бажального способів
Число Особа, Спонукальний спосіб Бажальний спосіб
особова форма безособова форма
неописова описова
1 — (нехай) просив би
однина 2 просив би хай би просити б —
3 — просив просив би
1 просили б (нехай) —
множина 2 » » хай би просити б —
3 — просили просили б
Категорія стану
§ 66. Протягом останніх десятиріч категорії дієслівного
стану присвячено чимало праць, особливо в російській
і чеській лінгвістиці* 1. І все ж ті суперечності у висвіт-
ності. «Цей відтінок може бути пояснений як результат ЗЛИТТЯ з фор’
мою аориста бьіісь і т; д. (в складі умовного способу) колишньої форми
оптатива Ьіть і т. д., яка в певних конструкціях весь час зберігала
в собі бажальну семантику» (О. С. М е л ь н и ч у к, назв, праця, стор. 85).
1 Див. В. В. Виноградов, Русский язьік, стор. 696 — 752;
А. Б. Шапиро, О залогах в современном русском язьіке, ,«Уч. зап.
Моск. гор. пед. ин-та», М., 1941, т. 5, вьш. 1; Б. Н. Головин,
О взаимосвязи категорий вида и залога в современном русском язьіке,
«Уч. зап. Вологод. пед. ин-та», 1953, т. XII; И. И. Меіцанинов,
Глагол, М.— Л., Изд-во АН СССР, 1949; В. Науг^пек, Сепега
уєгЬі V зіоуапзкусії іагусісЬ, с. І, РгаЬа, 1928; с. II, РгаЬа, 1937;
Е г. Т г а у п і і е к, Разіуиш ує зрізоупе сезііїїе, “Зіоуо а зІоуезпозІЛ,
1939; V. Ма і Незіи з, Уу]асігоу&пі разіупі регзрекііуу у сезке
уеіе, „Сезііпа а оЬеспУ іагукохруі”, РгаЬа, 1947; Р г. КореспУ,
Раззіуит, геПехіУпі Гогта зіоуезпа а геНехіупі зіоуєзо, „ЗіікІіе а ргасе
Ііп^иізНске”, І, РгаЬа, 1954 та ін.
281
денні станових відношень, які були властиві працям кінця
минулого — початку цього століття, не усунені ще й тепер1.
Форми вираження пасивного значення в слов’янських
мовах порівнювалися переважно в плані формально струк-
турному2 *. Тут поставлено завдання зіставити функціо-
нально тотожні синтаксичні структури, що містять форми
стану, описати способи їх вираження на різних етапах
розвитку української мови і уточнити на цій основі сут-
ність категорії стану.
Семантичною основою пасивних конструкцій є вираження
такого стану суб’єкта, який викликаний дією об’єкта. Отже,
дія об’єкта є причиною стану суб’єкта8.
Дія, що викликала певний стан суб’єкта,' може бути
названа разом з її джерелом (діячем) або без нього. Перше
втілюється в форму дієслівно-іменного словосполучення,
друге — в дієслівну форму. З цього погляду можна гово-
рити про існування семантичного зв’язку між консїрук-
ціями типу Дерево зігнулося від вітру і Дерево зігнуте
вітром. Різниця між цими реченнями насамперед формально-
граматична: перше з них не можна перетворити в речення
з . підметом вітер (реальний діяч), друге —можна.. При-
судком першого речення є зворотне неперехідне дієслово,
що не входить у кореляцію актив/пасив, присудком дру-
гого— пасивний, дієприкметник, який відповідає активному
перехідному дієслову: зігнуте вітром—вітер зігнув.
О. О. Потебня у зв’язку з цим зауважував, що «пасивний
стан є способом репрезентації транзитивного дієслова»4 *.
Структурною основою активної конструкції є дієслівно-
іменне словосполучення номінативцрго типу УКасс (при
наявності негації і при вживанні V у партитивному значенні
в цій функції може вживатися іменник у родовому відмінку)...
Словосполучення УМасс ХараКТерИЗуЄТЬСЯ ТИМ, ЩО Масо
невіддільне від вираженого дієсловом значення процесуаль-
ності. Усунення ЬІасс змінює семантику дієслова. На від-
1 Докладніше про це див.: В. М. Русанівський, Порівняльно-
типологічна характеристика дієслівного стану в сучасних слов’янських
мовах, VI Міжнародний з’їзд славістів, К-, «Наукова думка», 1968.
2 Маємо на .увазі насамперед зазначену працю Б. Гавранека „(Зепега
уєгЬі ...”
8 Пор. також: П. Д м и т р и е в, Очерки по синтаксису сербохор-
ватского-язьїка, Л., Изд-во ЛГУ, 1966, стор. 71.
4 А. А. Потебня, Из записок по русской грамматике, т. IV,
М.-Л., 1941, стор. 201.
282
міну ВІД інших відмінкових форм, знахідний відмінок
е тільки придієслівною формою. Ряд дієслів не вживається
поза сполученням з іменниками в знахідному відмінку
і не має неперехідного значення, напр.: закривати, да-
вати, зіпсувати, дістати, перекинути і т. д. Деякі діє-
слова поєднуються з іменниками в знахідному відмінку
лише в одній з видових форм: виглядати трамвай (але ви-
глядати/виглянути з вікна), очікувати дівчину, уполювати
зайця (але полювати на зайця) і т. д.
Знахідний об’єкта, керований дієсловами з послабленою
процесуальн і стю, не завжди може бути перетворений в су-
б’єкт стану. Сюди належать групи дієслів мети і звуко-
вого руху (кричати,, кликати, звати, співати, хвалити,
говорити), дієслова почуття (любити, ненавидіти) та ін.
Словосполучення УМасс входить до складу конструкцій
МпотУМасс як предикуючий елемент, що встановлює зв’язок
між діючим суб’єктом і об’єктом, який приймає дію. Однак,
якщо суб’єкт і об’єкт дії семантично збігаються (у цьому
випадку об’єктом є зворотний займенник себе), дієслово
втрачає перехідність. Між словосполученнями з формально
перехідними дієсловами і неперехідними дієсловами з гра-
матикалізованим -ся немає різниці в змісті, пор.: я уми-
ваю себе — я умиваюся1. За цим типом утворюються і такі
неперехідні дієслова з афіксом -ся, які не є семантичними
еквівалентами словосполучень УНасс, напр.: стіл розсохСя,
ланцюг розпався і т. д. Отже, вони не можуть служити
об’єктом уваги при дослідженні пасивних конструкцій.
Усе сказане вище повинно переконувати в тому, що
пасивні конструкції в слов’янських мовах можуть існувати
лише як трансформи відповідних активних конструкцій.
Активний і пасивний трансформи є різновидом взаємопо-
в’язаних предикативних конструкцій.
Врахування обов’язкового взаємозв’язку активних і па-
сивних конструкцій дає змогу уточнити значення знахід-
ного об’єкта. Спроби семантично витлумачити значення
знахідного об’єкта, як відзначали дослідники ще напри-
кінці минулого століття, наштовхуються на «таку різно-
манітність у вживанні, що сам термін об’єкта, при поширенні
1 Цей випадок описаний під символом (суб'єкт і об'єкт іден-
тичні) в статті: М. Івич, Ледан проблем словенске синтагматике
осветл>ен трансформационним методом, «Лужнословенски филолог», кн>.
ХХУ, Београд, 1961 — 1962, стор. 140— 145.
283
його на різні випадки вживання знахідного, розпливається
в щось невиразне, невловиме»1. Можливість трансформації
дієслівної конструкції номінативного типу УМасс в пре-
дикативну МпопУр вирізняє знахідний об’єкта з-посеред
інших можливих його значень: знахідного часу, мети і под.
Універсальна формула, що відбиває взаємний зв’язок
предйкативних активної й пасивної конструкцій у слов’ян-
ських мовах, може бути представлена так:
МпотУМасс «-> МпотУРМіпзіг _гаепм?Є” •
ргаерімасс
Отже,
ИпотУМао, і N„^¥N1^^^
ргаері\асс
належать до числа тричленних трансформаційно пов’яза-
них ядерних конструкцій. Семантичною особливістю таких
конструкцій в активі, як уже відзначалося, є вираження
цілеспрямованої процесуальності. Цим тричленні конст-
рукції МпотУ^асс ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД ДВОЧЛЄННИХ МпотУ, В ЯКИХ
дієслово, що передає стан суб’єкта, є самодостатнім.
Трансформаційними варіантами тричленної активної
конструкції є активні конструкції з втраченим, але струк-
турно можливим підметом (неозначено-особові речення)
і з повністю усуненим підметом (безособові речення)2.
^потУМасс
І
(І^пот) У№асс
УргМасс
Усі три предикативні конструкції об’єднує наявність
в їх складі дієслівної конструкції номінативного типу
УМасс- Конструкції [МПот] УНаСс в пасиві відповідає кон-
струкція з усуненим, але структурно можливим об’єктом,
що виражає діяча:
№поіпУр [і^іпзігРГаерН^п]
1 А. В. Попов, назв, праця, стор. 13.
г Овсянико-Куликовський відносив безпідметові речення типу про-
сят здесь не курить, распустили слух, будто... до зворотів «відно-
сно-суб’єктних», а речення за мов жито ще мене бито до «абсолютно-
безсуб’єктних» («Синтаксис русского язьїка», СПб., стор. 189 — 200).
284
Оскільки Предикативні структури (Мпот) ¥N300 і Ург№асс обо-_
ротні, в пасиві їм відповідає та ж сама описана вже конструк-
ція. Отже, ЯКЩО В конструкції МпогаУ» ^ІП5<Г р”^8**
об’єкт не виражений, то в активі їй можуть відповідати
конструкції [МП0ГП]УМасс І ^^РгМасс.
Структурний скелет станових відношень, що виражаю-
ться в слов’янських мовах, відображає така схема транс-
формаційних залежностей:
КП0ПУМасс ~ МП0ГОУРНІП8ІГ
। । ргаері\асс
І^поті 'УКасс +* №потУр [№іП5{Г Кт *Є”1
ж І ргаері\асс і
УР^асс
У повних активних конструкціях V виражається пере-
хідним дієсловом у будь-якій особово-часовій формі. Це
положення не дискусійне й не потребує ні доказів, ні при-
кладів. Що Ж ДО конструкцій [Мпот^Масс І.УР^асс, ТО На
вживання в них особових форм накладаються певні обме-
ження:
а) обмеження, що накладаються на вираження V в кон-
струкціях, які відповідають неозначено-особовим реченням,
є спільними для всіх слов’янських мов: дієслово вживається
в 3 особі множини1 теперішнього, минулого й майбутнього
часу2.
1 Форма 3 особи при відсутності підмета не передає значення мно-
жинності, суб’єкт може мислитися і в однині. Так, у чеському ре-
ченні Ьуіі гсіе о(і зоизесіи „ез ууагеп (Ьеиіе) Ьіег уоп бег МасЬЬагз-
Іеиіеп* ідеться про якусь особу, що її прислали сусіди (див. І. 2 и Ь а і у,
Зіидіе а сіапку, зу. II, РгаЬа, САУ, 1954, стор. 457). У порівняль-
них конструкціях української, чеської і словацької мов у цьому зна-
ченні може вживатися також дієслово в 3 особі однини, напр.: укр.
працює, ніби його найняв] чеськ. кгісі, ]’ако Ьу Ьо па поге Ьгаї; слов.
зіо]і, ,акоЬу Ьо ргікоуаі (Огі., 121). Ця конструкція була властива та-
кож староруській мові (див. В. И. Борковский, Синтаксис древне-
русс^их грамот (простеє предложение), Львов, 1949, стор. 107—107).
2 Конструкції, що відповідають узагальнено-особовим реченням,
у яких присудок виражається дієсловами у формі 2 особи однини або
множини теперішнього часу чи наказового способу, відрізняються від
описаних. Семантичні відмінності між неозначено-особовими і узагаль-
нено-особовими реченнями досить переконливо показані в праці С. І. Сят-
ковського «Неопределенно-личнне предложения в русском и польском
язьїка^» (Автореф. канд. дисс., М., 1966, стор. 8 — 9).,
285
Коли якась граматична особливість властива всім сло-
в’янським мовам, то це, безперечно, промовляє за її дав-
ність. Справді, вживання в неозначено-особових реченнях
дієслів у 3 особі множини всіх часів на східнослов’янсь-
кому грунті фіксується уже в староруських пам’ятках1.
Вживання перехідних дієслів у 3 особі множини те-
перішньо-майбутнього і минулого часу в конструкції
[МпотіУНкс властиве також українським грамотам XIV—
XV ст., напр.:. а Маіеі ш(е)1епіуі па хуоупи іегбуіу г іоу
гетіі зат г Оусгугпу тоіеу коїі гакіісгиі (Укр. гр., 20);
а с того Млмна тєжь на городь жито вгзуть (Укр. гр., 14);
а по мокмь жи(8)вотЬ впиииот ма (9) в синаникь и мою
(10) жену (Роз., 41) і под. Пор. також у сучасній літера-
турній мові: Саме тоді генералові Глазунову подали пакет
(Довженко, 332); Пили там французькі шампани, а заїдали
живими хирлинськими устрицями ... (Гончар, 3,42) та ін.
б) В конструкції УРгМасс елемент V може виражатися
трьома формами: 1) предикативно вживаними пасивними
дієприкметниками середнього роду; 2) безособовими преди-
кативними перехідними формами на -но, -еноі-то-, 3) зво-
ротними перехідними дієсловами2.
Межа між предикативно вживаними пасивними дієпри-
кметниками середнього роду і безособовими предикативними
формами на -но, -еноі-то умовна. У XIV — першій поло-
вині XVII ст. форми, що виступають у конструкції УргМас0
слід, безумовно, відносити до коротких дієприкметників,
оскільки їх не* можна протиставити не існуючим на той
час стягненим формам дієприкметників середнього роду.
Форми дієприкметників, уживаних предикативно й атрибу-
тивно, .у цей час ще не розрізняються. Пор.: а што той
грамоті писано (Роз., 3) — предикативно вживаний дієпри-
1 Сравнительно-исторический синтаксис восточнославянских язьїков.
Типи простого предложения (автор раздела В. И. Борковский), М.,
«Наука», 1968, стор. 81.
2 У ряді досліджень дві останні форми вважаються пасивними.
Зокрема, пасивними формами «у широкому розумінні слова» називає
їх Фр. Копечний (зазнач, праця, стор. 225), який відносить до пасиву
також безособові форми дієслів, що не керують знахідним відмінком.
Українські дослідники, зокрема О. Курило (див. її статтю «Про укра-
їнські безпідметові конструкції з присудковими дієприслівниками на
-но, -то», у кн.: «Збірник секції граматики української мови», кн. 1,
К-, 1930, стор. 1,5,34—35), вважають, що ця форма виражає активне'
значення, оскільки вона, як і активні перехідні дієслова, керує імен-
никами в знахідному відмінку.
286
кметник—Блато на (д)нистрі имлмуемо загорноє єзєро
(Укр. гр., 40) — атрибутивно вживаний дієприкметник.
Проте, безперечно, на базі предикативно вживаних корот-
ких пасивних дієприкметників середнього роду згодом вини-
кають безособові форми на -но, -єно/-то. І в XIV — XV ст., і
пізніше можна знайти яскраві приклади взаємної трансформації
неозначено-особових і безособових речень з дієприкметни-
ками середнього роду, пор.: школь посполитьіхь не фундо-
вали (Пер., 204) —... не могли школь и наукь поспо-
литьіхь розширяти, и оньїхь не фундовано. Це говорить
про те, що функціонально предикативні форми уже існу-
вали, але не мали ще окремої, відмінної від пасивного
дієприкметника середнього роду форми вираження1. Преди-
кативне вживання коротких пасивних дієприкметників
в українських грамотах XIV—XV ст., а згодом і в пам’ятках
різних стилів XVI — першої половини XVII ст. було досить
поширеним явищем, напр.:
то на буцеви. насичено іего досить(Роз., 18); Штона крємєньцм по-
дано три жуклври (Укр. гр., 14); тако єсмо. оуїхали. влдцї. и земл-
ям. по лисичий брод. ико било из віка, и (12) визнано (Роз., 53);
взято шафара <о(т)ца моего... (Ж-, 3); и проси(л) па(н) Стєфа(н)
Пилипо(в)ски(и), абм тая жалоба и <оповеда(н)е е(г)[о] бил[о] до Кни(г)
записано, што ест® записано (Ж-, 2); Абовімь не -всись ему речено,
«тм естесь опока» (Пал., 359) і под.
З кінця XVII ст. літературна мова починає відбивати ди-
ференціацію між пасивними дієприкметниками середнього роду
і предикативними формами на -но, -єно/-то (див. стор. 145).
Цим часом можна датувати виникнення і дедалі більше
поширення у конструкції УРгМасс предикативних безособо-
вих форм. Вони представлені і в художній літературі, і в
фольклорі, напр.: Подь білою березою Козаченька вбьто.
Ой убито, вбито, Заволочено вь жмто (Нар. п., 25). Активно
вживаються ці форми і в сучасній літературній мові, напр.:
Ніколи в боях, або коли лежав поранений, чи побачив
розвалену хату, де на печі замерзли батько мій і мати,
й сестер моїх занапащено, ніколи не хотілось мені нашої
перемоги так, як сьогодні, коли стояв з Уляною перед
законом (Довженко, 331). Предикативні форми цього типу
1 Приклади на вживання цих форм в українські# говірній і літера-
турній мові див. ще у згаданій статті О. Курило, стор. 3—5.
287
широко вживаються у польській мові, а також засвідчені
в чеській, сербохорватській і словенській мовах. Напр.:
польськ. Сгиі зі? ]'ак сзіоцтіек, па кібге^о шуаігбсопо зіапа
(Т. О.-Мозі., 57); чеськ. НІисЬпету петй уеки апі )тепа, дакеко/е Лоргйпо
і рзи пеЬо кгАуб (М. Роб., 56); Коки 1899—1900 Ьуіо іак иукагапо ге
Хкоіу 93 2Йки°х окоІпісЬ йбоїі (М. Роб., 65);'с,-хрв. За едно с БихаЬем
ослобоКено ]е преко ЗО села у околини ... (Стеван., 364); словен.
Та ргіхог Ьі па] Ьіі уісіеі ргЦаіеІ) 8оуа, іе^атгііса, іако ргеіе§п]епо
уізесе§а V роїтгаспет родзігезіи, 8зіі8п)епіті резіті... (К. Мезко, 43)1.
Третій тип форм, Вживаних у конструкції УРгНасс укра-
їнська мова засвідчує мало. Поодинокі й не дуже виразні
приклади такого вживання можна зустріти в грамотах
XIV—XV ст., напр.: а оу сєрє(т)ско(м) трьгу ш(т) кра(м)-
ньі(х). абьі са платило ш(т) гривна по три гроши (Укр. гр.,
55). В інших пам’ятках давньої української мови ці форми
не зустрілися. Для народної мови форйи на -ся не харак-
терні2. У 20-ті роки були спроби запроваджувати їх до
літературного вжитку, але вони не прижилися. Інколи цю
форму вживають і тепер, напр.: Дієприкметники і дієпри-
слівники подається серед форм дієслова (Словник ст.-укр.
м., 12). Проте конструкції з цими формами нормативними
не вважаються. Очевидно, вони завдячують своєю появою
впливові польської мови, де форми з зі § заміщують пози-
цію V в конструкції Ург, якщо треба вжити теперішній
І минулий час недоконаного виду, напр.: Те1е§гашу Ьийгд
Іезхсге № іатіусЬ зігопасЬ рапік§, §буг оіггутиіе зі§ )‘е
іуїко XV гагіе зтіегсі ко§оз г па]Ь1І28ге] гобгіпу (8і. 2ег.,
343); ОЬок пазге^о боти Ьиби)е зі§ згко1§ (Сятк., 7).
Досі йшлося про форми дієслова в активних конструк-
ціях. Звернімося тепер до способів вираження пасивних
значень.
В конструкції МпотУРМіП5(Г ргаерцЄЄП позиція замі-
щується лише пасивними формами, що складають разом
морфологічну особово-часову парадигму пасивного стану,
трансформаційно пов’язану з особово-часовою парадигмою
активного стану.
1 Приклади на вживання цих форм в українській говірній і літе-
ратурній мові див. ще у згаданій статті О. Курило, стор. З—5.
’ Див. О. Курило, назв, праця, стор. 35; О. Синявський,
Норми української літературної мови, К.-л., 1931, стор. 208.
288
Компонент Ур у різних слов’янських мовах має відмінні
форми вираження. В сучасних східнослов’янських мовах він
виражається пасивними дієприкметниками у сполученні
з особовими формами допоміжного дієслова бути і особо-
вими формами зворотних дієслів1. Обидві форми успадко-
вані східнослов’янськими мовами через давньоруську мову
від спільнослов’янської2.
Проте форми на -ся в українській писемності XIV—
XVII ст. зустрічаються дуже рідко. Грамоти XIV—XV ст.
не засвідчують жодного переконливого прикладу на вжи-
вання зворотної форми в пасивному значенні. Панівним
способом вираження пасиву є вживання пасивних дієпри-
кметників у поєднанні з особовими формами дієслова бути,
які, однак/ у теперішньому часі могли опускатися, напр.:
занужи є(ст) дано со(т) наши(х) пєрє(д)ко(в), монастирю <о(т) німца
(Укр. гр., 52); а кто са покусить порушити, таковьі да є(ст) проклять
ш(т) га ба (Укр. гр., 34); по и(х) доброи воли, нйки(м) не понужєни.
ани присиловани. и продали свою правою о(т)нину (Укр. гр., 63); иже
какь коли дьаволомь росьсівцею злости, неприатєлємь людского (3) поко-
лінь» &ьєднано бьіла (Роз., 66) та ін.
Пасивні дієприкметники мали здебільшого форму доко-
наного виду, проте могли виступати і в недоконаному
виді, напр.:
а ставь нижьнии к вольбмровскому берєго(у) ставлень (Укр. гр., 12).
У XVI—XVIII ст. поряд з дієприкметниковими фор-
мами в пасивному значенні зрідка, очевидно не без впливу
церковнослов’янської мови, вживаються зворотні дієслова,
напр.:
Гбйнад л&ска нні, всімт» са показала, Котрйа са здйвна Ш Б£
обецала (Бер.,, 58); А вждьі читаємо ижь о немь Христось повідил: •
«горе, человіку тому, имже Синь человіческій предается (Отв. клир.
Острож., с. 399)3; и, у ви дівши, яко истинна от лжи попирается поги-
белньїми синами, жалуй, проплач и богу ся помоли (Виш. Книжка,
с. 10).
' Можна погодитися з думкою А. Зеленова, що «стан ... е не
стільки морфологічною, скільки конструктивно обумовленою синтаксично-
морфологічною категорією» (А. Н. З е л е н о в, Соотносительность дейст-
вительнмх и возвратнмх страдательнмх оборотов в современном русском
язьіке, «Ученьїе записки ЛГУ», № 322. Серия филолоґических наук,
вмп. 68, 1963, стор. 34).
2 А. Мейе, назв, праця, стор. 217 і 264.
8 Цей і два наступні приклади взято з праці: «Сравнительно-исто-
рический синтаксис восточнославянских язьїков. Члени предложения».
М., «Наука», 1968, стор. 260.
19 888
289
Проте дієприкметникові форми вираження пасивного
стану і в цей час значно переважають над особовими зво-
ротними дієсловами. Почому в предикативній функції
уживаються дієприкметники доконаного виду з суфіксами
напр.:
и боудоу(т) в*сЬ <в(т) бга наоучєнй (ПЄ, 369); и все створенье,
страхомь нех'Ь будеш знято (Хр. п., 75); сам в темниць: гордости от
духов лукавьіх затеерен еси (В., 106); тбгдм иро(д) оувідаль. ижє
посміла нь'є(с) <о(т) моудрьцевь (ПЄ, 25); Всяки(и)/забо(и)ца б</дє(т)
о(т) бга суждь(н)ньі(и) (К- Зін., 47 зв.) та ін.
У ролі допоміжного дієслова здебільшого виступає
бути, проте в XVIІ ст. під впливом польської мови можна
зустріти в цій формі й дієслово застати, напр.: вь С’Ьчи
до Криму честно застали отпущенни (Вел., II, 365).
Як видно з наведених прикладів, у давній українській
літературній мові намітилась тенденція передавати пасивні
форми недоконаного виду зворотними особовими дієсловами
на -ся, а форми доконаного виду аналітичними конструк-
ціями, до складу яких уходив дієприкметник доконаного
виду і особові форми допоміжного дієслова бути. Ця тен-
денція в новій українській літературній мові перетвори-
лася в закономірність.
Сучасна українська літературна мова засвідчує шість
часових -пасивних форм: теперішній час, минулий імпер-
фектний, минулий аористичний, минулий перфектний, май-
бутній недоконаного виду і майбутній доконаного виду.
Значення теперішнього часу, минулого імперфектного
і майбутнього недоконаного виду виражається тільки зво-
ротними особовими дієсловами, напр.: У розвитку преси
кожного народу є свої особливості, які зумовлюються
його історією, розвитком культури і, зокрема, літератури
(Жовт., 8); Західноукраїнські трудящі у своїй боротьбі
надихалися зростом революційної боротьби в Росії та на
Україні (Баж., 43); Робота буде виконуватись {виконува-
тиметься) співробітниками нашого відділу.
Минулий доконаний час представлений двома формами:
перфектною, що відображає співвідносність виконаної
в минулому дії з моментом мовлення, і аористичною, яка
виражає минулу не актуальну в момент мовлення дію.
Аористична форма складається з дієприкметника докона-
ного виду і допоміжного дієслова в формі минулого часу.
290
Перфектна форма протиставляється аориєтичній відсутністю
зв’язки. Пор.: ... Село з усіх боків оточене пасмами без-
плідних гір (Гончар, 3,84) — Дівчатка почали плакати.
Всі вони були травмовані війною (Довженко, 351).
Майбутній час доконаного виду виражається двома
формами: дієсловами доконаного виду на -ся (переважно
в науковій і науково-публіцистичній літературі) і пасивними
дієприкметниками у поєднанні з доконаним дієсловом бути
у формі майбутнього часу (у всіх жанрах літературної
мови), напр;: Наші героїчні імена ніколи не забудуться
людством (Довженко, 117); А чи чував ти, Федосію Анд-
рійовичу, що ось незабаром буде заведена для сільських
учителів форма? (Вас., 1, 142).
Третій член формули предикативної конструкції
ргаерМд.рн
МПотУрМіПЗ(г-----як видно, в слов’янських мовах може
ргаергмасс
бути виражений трьома формами (див. табл. 26).
Таблиця 26
Вираження третього компонента конструкції
„ /ргаер ІЧат
^попЛ^іпїіг/------»/— У слов'янських мовак1
інші іПоіГ/ пгяап /V *
/ рГаСр/¥псс
Мова Уіпзіг |>гпорЛ'йвп ргаер #асо
Українська —
Російська —.
Білоруська ——
Польська (- -) +
Чеська
Словацька ( -) —
В.-лужицька —
Н.-лужицька —
Болгарська —
С.-хорватська —<•-
Словенська
Македонська —
1 Знак (4-) вказує на наявність у мові цієї форми, знак
(—) — на її відсутність; якщо форма вживається спорадично,
знак (+) береться в круглі дужки.
Пам’ятки української мови відбивають усі три способи
оформлення об’єкта, що позначає діяча.
В мові українських грамот XIV—XV ст. компонент,
що виражає джерело дії, може виступати паралельно
х/« 19 388
291
у родовому відмінку з прийменником Ш/П'б і в орудному
безприйменниковому, напр.: и да є(с) проюлі(т) <о(т)
В'ьса(х) стьі(х) (Укр._ гр., 33); и наши“ вшєго поспольства
боАрь прилюблїнию*. не приневолена (Роз., 20) і под.
Обидві форми вживаються і в мові XVI—XVIII ст.,
причому орудний суб’єкта з часом починає переважати.
Напр.: а которьіи городи и землі* вь той прешлой войні
суть <йтт> корони Полской и великого князства Литовского
завоевани, и зостають подь владзею и держанемь Его Цар-
ского Величества (Вел., 106); Не судом ли испьипан будеим
(В., 42); ш’то єсть рєчєя’яо исаіемь прор(о)кдмь (ПЄ, 28 зв.);
Нє судите гр’Ьшньі(х), нє будете суждє(н)нн да и вши всЬ
гріхи буду(т) бго(м) прощг(н)ньі (К. Зін., 8) і под.
Поряд із цими двома формами в українській мові
XVI—XVIII ст. подекуди трапляється запозичена з поль-
ської мови форма об’єкта. діяча, виражена іменником
у знахідному відмінку з прийменником прєзь (пол. рггег)
або його українським відповідником чрє&ь, напр.: И вш
хєндо3стві Црквє сличнє оздоблений, Которад єсть прєзь
волю Бозскую вражена (В. цн., 12); Зосталь чрезь войско.:.
розгромлень и на голову поражені) (Вел., II, 162) і под.
Пор. в сучасній польській мові: Пгіз уууіесЬа! бо ’Шагзга-
хуу, мегшту рггег ргетіега (Т. П.-Мозі., 192); Ргхуро-
тпіаі зоЬіе козхагу Ьаопи іе1е£гаїісгпе£о, кигу, Носіомапе
рггег ьіег'гапіа (Т. П.-Мозі., 77).
В українській літературній мові до середини XIX ст.
повні предикативні пасивні конструкції вживалися рідко
через її стильову обмеженість. Т. Г. Шевченко оновлює
арсенал поетичної мови окремими конструкціями, що були
звичайними у давній українській літературній мові. Вжи-
ває він і пасивні конструкції, в яких об’єкт — джерело
дії — передається орудним відмінком. Напр.: Буде бите
Царями сіянеє жито.(ІІ, 328); Затих мій сивий, битий
тугою, Поник старою буй-головою (II, 22); А може тихо
за літами Мої мережані сльозами І долетять коли-небудь
На Україну... (II, 208); А я, мов проклятий Той Іуда,
одринутий І людьми і богом, Тиняюся, ховаюся (II, 241).
Ці форми стали єдиними в сучасній літературній мові.
Щоправда, у 20-х роках XX ст. активізувалося було вжи-
вання в пасивних зворотах дійової особи з прийменником
від. Це явище до певної міри було підтримане в грама-
тичній літературі: «В народній мові ці звороти знані і з
292
дійовою особою у формі генетива з прийм. від, і у формі
інструменталя; переважають, проте, здається, звороти з
прийменником від»1. Проте О. Синявський застерігав від
зловживання цією формою2 3 * *.
. Оскільки в українській мові (як і в російській, біло-
руській, чеській, словацькій) орудний відмінок уживається
на позначення і діяча, і знаряддя дії, його функції роз-
межовуються лише при трансформаційному аналізі. Найна-
дійнішим критерієм відмежування орудного, що виражає
джерело дії, від орудного знаряддя є перевірка на поєдну-
ваність цієї форми з перехідними-дієсловами. Пор.: Вулиця
обсаджена деревами — обсадити вулицю деревами, форму-
ла МпопЛ^Міпзіг) — Дерева посаджені людиною — формула
НпотУр]\Ііпзіг8. Однак нерідко однією формою можуть бути
виражені’ обидва значення —і орудний діяча, і орудний
знаряддя. Це буває тоді, коли конструкція МпощУрМіпзіг фак-
тично розкладається на дві:
N УРМ> .
^пот* чпзіг
^пот^Р^іп8Іг ^пот УР^ІП5ІГ]
ф ф
^пот^асс І^поті V [МІП8ІГ]
Коли дієслово в активній формі керує, крім знахідного,
ще й орудним відмінком (обсадити вулицю деревами),
трансформація означено-особового речення в пасив не-
можлива, оскільки дієслово в пасивній формі мало б керу-
вати двома іменниками в орудному відмінку (вулиця обса-
джена людиною деревами). У пасив можуть, трансформува-
тися в цьому випадку, крім уже відзначених неозначено-
особових, також і безособові речення:
ИПотУРНІП8ІГ
^пот¥ 1 іпзіг
N УМ
пот ¥Х^асс
[Ипот] урм1П8ІГ
ф
УрЧсс [Міпзіг1
1 О. Курило, назв, праця, стор. 25.
2 О. Синявський, назв, праця, стор. 254.
3 В. $. о г і її, Тгапзїогт Апаїузіз ої Киззіап Іпзігитепїаі Сопз-
їгисІІопз, ' «А¥огсЬ, V. 14, № 2—3, Ме\у-¥огк, 1958, прим. 12 на
стор. 250.
х/а19* 293
Наприклад, речення Дорога покрита снігом відповідає
означено-особовому реченню з дієсловом в активі — Сніг
покрив дорогу і безособовому реченню з дієсловом в активі—
Дорогу покрило снігом.
У конструкції МпотУр Мімі,- ргаерм
ргаер\ ] р
-----р—І компонент V
виражається в основному тими ж формами, що й у пасив-
них конструкціях із заміщеним об’єктом діяча. Пор. у
сучасній мові: Висаджувались у повітря мости на Дніпрі
(Довженко, 304); На початок 40-х років минулого століття
українська література була представлена вже не поодино-
кими, а багатьма визначними творами різних жанрів
(Жовт., 65) та ін.
Предикативні пасивні конструкції (повні й скорочені)
трансформуються в атрибутивні.
Повні предикативні пасивні конструкції трансформу-
ються в атрибутивні двома способами: лексико-синтаксич-
ним і морфологічним. Перший з них не має обмежень,
другий можливий лише в тому випадку, коли виражається
формами теперішнього і минулого часу.
Атрибутивні пасивні конструкції, як і будь-які грама-
тичні атрибути, поширюють виражені іменниками (і спів-
відносними з ними займенниками) константні або факуль-
тативні компоненти інших предикативних конструкцій. Від
способу перетворення предикативного сполучення в атри-
бутивне залежить кількість можливих варіантів введення
його в рамкове речення1. Якщо атрибутивна конструкція
є означенням до підмета рамочної конструкції, то при
лексико-синтаксичному способі можливі два варіанти її
введення 2 — МпотУРМаЄеп53 II 8Р* Дає 8 [СОПІ]УРМа8ЄП5Р І
1 Див. А. В. И с а ч е н к о, О' грамматическом порядке слов, ВЯ,
1966, № 2.
2 Конструктивний елемент, що відповідає підметові пасивної пре-
дикативної конструкції, при введенні останньої у рамкову конструкцію
елімінується: 8 = Мпот.
? Для спрощення формули елемент
ІП8‘Г/ ргаерМасс
позначено
тут
символом Ма§епз.
4 У цьому випадку взято найтиповішу предикативну ядерну кон-
струкцію, яка складається з підмета й присудка. Цілком зрозуміло,
що порядок уведення атрибутивних конструкцій у розгорнуті предика-
тивні лишається такий самий.
294
Р8 [соп]] УрМаЄеп8,. а при морфологічному — дванадцять:
МпотУрМаЯеп51) 8Р дає варіанти 8УрМа§ЄпзР, УрНа§Єпз8Р»
5МаЄепзУРР, 8РУРМайепб, 5РМа§епзУР, МагепзУР5Р, Р8Ма§ЄпзУР,
РУРМа8епз5, УРНа§епзР8, УРМагепзР5, На§еП5УРР8, Р8УРМаеепз.
Способи введення атрибутивних пасивних конструкцій
у рамкові речення неоднаково репрезентовані у мовленні.
В давній українській літературній мові найчастіше трапля-
ється спосіб 8РМаКепзУр, напр.: А и(х) м(л) вєлебьньїе Цт)-
цовє... тую чє(т)вє(р)тую ча(ст) в Соболовьцє... дє(р)-
жать... мають ажь до со(д)данья собє тьі(х) чотири(х)-
соть золотьіхь польски(х) <о(д) жене ихь м(л) лекгова-
ньіхь... (ЖГС, 36); ... о Смоленску и иншихь городахь
и уЬздахь оть Полщи и Литви войною взятихь (Вел.,
II, 106) і под.
У сучасній українській літературній мові, як і в інших
слов’янських, найпоширенішими морфологічними способами
введення атрибутивних пасивних конструкцій у рамкові
речення є такі:
8РУрМй£ЄП5, напр.: укр. Чому полк робітників і селян під керівницт-
вом прапорщика розбив певну військову одиницю, очолювану сотнями
офіцерів і десятками полковників. ? (Довженко, 122); рос. Однако ж
один здакий ловко стащил из-под твоего носа кусок, облюбованньїй
тобою (Горький, 156); білор. Гзтьі рогат пракаціуся па лясньїх абша
рах, падхопленьі і памножаньї рзхам — М. Лмнькоу (Гр. б. м., 379);
польськ. Кагеіа роткп^іа ]акЬу піезіопа рггег хуісИєґ (81. 2ег., 339);
чеськ. Нозродаї ЛсИ узак уііасії до пеуеікб ргозіогу со пе]’уісе, уєсієп
знад гкизепозіпїі когаїзкуск р&зШеїй: узак рсЬ зіе]пй роїоуіска га-
купе (М. Росі., 38); болг. А Фюрерландската федерална република
благоприлично кротува, обгьрната от тьржествена тишина (С. Мин.,
29); макед. Падна, удрен од куршум (Ьипі, 60);
УрМа&епз8Р, напр.: укр. Охоплені, психозом оточення, вони кида-
лись на всі боки... (Довженко, 344); рос. Балуемьій всеми, он [Илья]
никого не слушал и жил независимо, с поразительньїм постоянством
попадая в неудобньїе и опасньїе положення (Горький, 78); білор. Склі-
каньї Саветамі Першьі з’езд збіраецца — П. Глебка (Гр. б. м., 379);
польськ. Озтіеіопу Іазкахуут зроіггепіет, додаї кііка и\уа§ о годга-*
Іаск ргоскбуг пііго£Іісегупо\ууск. .. (81*. 2ег., 10); слов. №зуіепу, оЬда-
гоуапу, пегпозі'ои таіегіпзкои ораігоуапу, ріауаі зот у тогі оргау-
діубію зиріікапізкеко Ьакпа — КиЬапі (Огі., 237); словен. 2аіо ра
іесе зіегіса ро рої]и, каког Ьі фу, од деіа зкіцзап ргзі кагаї іп ика-
гоуаі.. . (Р. 8.-Ріп2., 7);
Р8УрМй£ЄПЗ, напр.: укр. Умер він, зраджений землею і небом
(Українка, 3, 145); польськ. № ]‘е£о оЬІісги таїоууаіо зі$ гпидгепіе,
295
хатазкошапе ргхутизоч^ иргхеітоз'сЦ (81. 2еп, 9); болг. Край разва-
лините от бомбардировките зеленееха площадки, огласяни от весели
детски викове (С. Мин., 103) та ін.
Неповні предикативні пасивні конструкції, як і повні,
трансформуються в атрибутивні. При введенні їх у рамкові
речення компонент, що відповідає підметові, елімінується.
Тому структура неповних атрибутивних пасивних конструк-
цій формально не відрізняється від тих, у яких означува-
ним елементом виступає прикметник. Пасивні дієприкмет-
ники, як і прикметники, узгоджуються . з означуваними
іменниками і займенниками в роді, числі й відмінку, пере-
буваючи щодо них у препозиції і постпозиції. Напр.:
^погп ур(ЧЄепзі и рз=рур І^а£еп5І §
(Згромадились зігнані [вітром] хмари).
Пор. речення з атрибутивною конструкцією, до складу
якої входить прикметник:
МпотАРГиР5 = РА5
(Згромадились білі хмари).
Як видно з цих прикладів, неповна атрибутивно-пасив-
на конструкція, як і предикативно-пасивна, зберігає можли-
вість включати в себе об’єкт діяча і цим відрізняється в
структурному відношенні від атрибутивних конструкцій з
прикметником.
Атрибутивні пасивні конструкції (повні і неповні) вжи-
ваються як означення, входячи до складу рамкових речень.
При цьому вони втрачають значення особи і видозмінюють
часове значення. Категорія часу в атрибутивних пасивних
конструкціях грунтується не на віднесеності дієслівної дії
до моменту мовлення, а на одночасовій чи різночасовій
здійснюваності акцій, що передаються дієслівними формами
пасивної конструкції і рамкового речення. Часова парадигма
дієслів пасивних конструкцій, таким чином, складається з двох
«форм, які збігаються з видовими формами дієслів: форма,
що передає одночасовість дій пасивної і рамкової конструк-
цій, має значення недоконаного виду, форма ж, що пере-
дає різночасовість дій, — значення доконаного виДу.
В сучасній українській літературній мові, на відміну
від інших східнослов’янських, морфологічна структура
дієприкметників, уживаних предикативно й атрибутивно,
однакова.
296
У давній українській літературній мові в предикатив-
них конструкціях (повних і скорочених) уживалися пере-
важно короткі дієприкметники (як у сучасній російській
мові, а частково й у білоруській)1, а в атрибутивних —
повні, пор.:
А пить могоричь (27) в <олєша оу дому (Роз., 13); писа(н) вь
пєт(р)ковє (Укр. гр., 18); А писан. листь, оу смот(17)ричи (Роз., 10);
а писана у турєиску в володимєрьскомь (Укр. гр., 9); а тото мьіто
татарскоє що бьіло оустановленд. оу бьіло(м) городі (Укр. гр., 55);
пєрєдь кьімі коли буде, тьть листь нтюнь (Роз., 33); право такь. на-
шло. ажь пан. ивашковьі. листи (7) о$ морени на вікьі (Роз., 45); И за
тоє зараз стручень єсмь изь нєба (Слово, 145); и боудєть оуздоров-
лєнь слоуга мои (ПЄ, 245); и боудоу(т) в*с! со(т) бга наоученй (ПЄ,
369); ш*то єсть речен'но исаіємь прр(о)кбмь (ПЄ, 28 зв.) та ін.;
А на поли жита постного досьі(т) (Укр. гр., 14); а и тоє прови-
ніньє и шкоду оу(18)чинєную. алє$андромь воєводою оцємь єго. на-
противу намь и коруні, николи намь ихь и пановь и землі ихь нє оупоми-
нати (Роз., 67); оть Гетмана своего,' Бруховецкого об^щанной себі
помочи ожидаючи (Вел., II, 86); ... За награжденіе зь скарбну вой-
скового имь данное (Вел., II, 306) і под.
Проте уже з XIV—XV ст. повні форми дієприкметни-
ків можуть зрідка траплятися і в предикативних конструк-
ціях, напр.:
право, такь нашло. ажє тотьі ли(9)сти. оумр'ьтвеньїй. офмореньїи.
на вікьі (Роз., 64); па11 юрьии дідошицкии при(4)гнал. пан игнатовьім
лїстом. ажє суть нєправїи валшованїи (Роз., 52); А чємужь са нє
боишь; бос єсть фундованьїй На камєни, нє п’єску: Ш Ба прєзр&ньїй
В. цн., 10) та ін.
Крім пасивних дієприкметників минулого часу, у давній
українській літературній мові можуть уживатися в атри-
бутивних конструкціях (частіше — скорочених, рідше —
повних) пасивні дієприкметники теперішнього часу з суфік-
сом -м-, напр.:
Єппсь солск!й бгом спсає(3)маго великого града лоуц(4)ка. (Роз..
63); которьіє добра бьіли нїдкой нєвистьі зовємой Бісова Баба (Укр.
гр., 1); хотячи Король Полскій Янь-Казімірь желаемій наміренія
своего видіти скутокь... (Вел., II, 80); На оборону ратуемой отчизні
(Вел., II, 162) та ін.
Отже, форми категорії стану належать одночасно до
морфологічного і синтаксичного рівнів, що перебувають
1 Див. В. М. Русанівський, Порівняльно-типологічна харак-
теристика дієслівного стану. . , стор. 34.
297
у постійному взаємозв’язку. Вони вживаються лише в три-
членних ядерних трансформаційно пов’язаних конструкціях
та в їх неповних варіантах. Кожна предикативна пасивна
конструкція може бути перетворена в атрибутивну. У
цьому явищі також розкривається тісний взаємозв’язок
граматичних рівнів. Перетворення здійснюється лексико-
синтаксичним або морфологічним способами. Останній
передбачає зміну морфологічної структури пасивної форми
дієслова.
Поширення пасивних зворотів у сучасній українській
мові зумовлене, очевидно, легкістю їх уведення в будь-яке
речення і завдяки цьому збільшенню його глибини. Цю
особливість відзначала ще О. Курило: «Поміж причинами,
що сприяли ширенню в українській мові пасивних діє-
прикметників з дійовою особою, одна з визначних причин
є ускладнення мислення, ускладнення будови речення, що
між іншим і позначилося широким розвитком пасивних
дієприкметників в апозиції і в предикативно-атрибутивнім
зв’язку з іменням»1.
Рід як іменна категорія особових дієслів
§ 67. До числа словозмінних категорій особових дієслів
належить категорія роду. Вона характерна для дієслів
у формі минулого (доконаного і недоконаного виду)
і давноминулого часу, а також у формі особового умов-
ного, спонукального і бажального способів. Крім того,
родову форму мають дієприкметники.
Категорія роду виступає як додаткова ознака в. харак-
теристиці особи. Якщо в формах теперішнього і майбут-
нього часів та наказового способу особова характеристика
зводиться до встановлення відношення між мовцем і суб’єк-
том дії, то в минулому часі і в умовному, спонукальному
і бажальному способах суб’єкт дії в однині характери-
зується ще й за родовою ознакою: він належить до чоло-
вічого, жіночого або середнього роду.
Парадигма, з допомогою якої виражаються родові проти-
ставлення в дієслівних формах, складається в сучасній україн-
ській мові з двох різновидів: -я —а —о (для особових
дієслів) та -ий —а —е (для дієприкметників). Компоненти
першої є рефлексами колишньої родової парадигми нечленних
1 О. Курило, назв, праця, стор. 28.
298
іменних форм, компоненти другої — рефлексами членних
форм, що зазнали стягнення в процесі розвитку.
Перший різновид родової парадигми фактично не зазнав
змін в історії української літературної мови, коли не брати
до уваги, що графічним показником чоловічого роду у дав-
ній українській літературній мові здебільшого виступав ь.
Виникнення, стягнених форм другого різновиду родової пара-
дигми відноситься до третього періоду (друга половина
XVII—XVIII ст.) давньої української літературної мови.
Проте повні форми ще довгий час існували (й існують
досі) в новій українській літературній мові як стилістичні
варіанти стягнених.
Родова форма дієслова підпорядкована родовому значенню
залежного іменника або займенника, напр.: хлопець читав,
дівчина читал-а, дитя читал-о (пор. хлопець щаслив-ий,
дівчина щаслив-а, дитя щаслив-е).
Категорія роду особових дієслів, безперечно, тісно пов’я-
зана з категорією особи. Це виявляється у взаємній коре-
ляції аналітичних і синтетичних особових форм: родова
характеристика виступає тільки в аналітичних особових фор-
мах. Пор.:
хлопець пише, писатиме — писав
дівчина » » — писал-а
дитя » » — писал-о
Отже, якщо особові дієслова мають особовий афікс, вони
не мають родового афікса і навпаки. Стосовно осіб форма
З особи часто відповідає не граматичному родові іменника,
а статевій ознаці, напр..' Лікар прийшла; Професор сказала;
Шофер повела машину; але тільки: Водій повів машину
(незалежно від статі водія).
У множині категорія роду дієслів, як і прикметників,
не виражається: хлопці писали, дівчата писали, діти писали
(пор.: хлопці щасливі, дівчата щасливі, діти щасливі).
висновки
Мета роботи полягала в розкритті закономірностей роз-
витку мови як складної єдності протилежностей, як системи
взаємного протиставлення одиниць різного походження, функ-
ціонального призначення і частоти вживання. Безпосеред-
нім, об’єктом дослідження було дієслово — один з найбільш
уживаних, складний будовою і кількістю категоріальних
значень лексико-граматичний клас слів. Взаємозв’язки струк-
турних елементів дієслова з лексичними і синтаксичними
одиницями в цілому є такими ж, як і в інших л*ексико-гра-
матичних класах слів. Це дозволило не лише з’ясувати в ро-
боті історію морфологічної і семантичної структури україн-
ського дієслова, але й подати спробу пояснення окремих
типових рис розгортання мовної структури взагалі.
Аналіз морфемного складу і семантичного змісту дієслова
провадиться не тільки в якісному, а й у кількісному відно-
шеннях. Для об’єктивності висновків про якісні й кількісні
характеристики елементів дієслівної структури їх стан роз-
глядається на 6 синхронних зрізах давньої й нової україн-
ської літературної мови. Кожен синхронний зріз — це пев-
ний період в історії літературної мову: XIV—XV ст., XVI—
перша пол. XVII ст., друга пол. XVII ст. — XVIII ст.,
XVIII ст. — перша пол. XIX ст., друга пол. XIX ст. — поч.
XX ст., 20 — 60-і/роки XX ст. Пам’ятки XVIII ст. залежно
від їх мови відносяться або до останнього періоду давньої
української літературної мови, або до першого періоду но-
вої, національної української літературної мови.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновки
про співвідношення морфем та їх варіантів у різні періоди
розвитку мови, про причини появи нових структурних еле-
ментів і про зміни в системі. мови, які викликає поява
800
нових афіксів, про характер розвитку граматичних категорій,
про зміни в кількісному співвідношенні елементів грама-
тичної структури, про спільності й відмінності у кількіс-
ному і якісному складі граматичної структури давньої й су-
часної літературної мови та ін.
1. Мова розглядається як структура, в якій, системно
пов’язані фонематичний, граматичний і лексичний рівні,
причому кожен з них, у свою чергу, є структурою різного
ступеня складності. Словоформа становить сукупність мор-
фологічних елементів, будучи разом з тим підпорядкованим
елементом по відношенню до синтаксичних одиниць. Якщо
при аналізі морфемної структури дієслова основна увага
зосереджена на порівнянні' словоформ, то для визначення
Граматичної семантики словоформи, тобто зв’язків, що об’єд-
нують її категоріальними значеннями з іншими словофор-
мами, необхідно враховувати її роль у створенні моделей
речення.
Отже, поняття структури дієслова містить у собі понят-
тя структури внутрішньої (морфеми і їх взаємовідношення)
і зовнішньої (типи словоформ, -що є визначальними компо-
нентами предикативних і номінативних словосполучень).
Морфеми служать основними виразниками граматичних ка-
тегорій дієслова, словоформи ж є репрезентантами цих
категорій у будові словосполучень.
2. Морфема рідко має один спосіб вираження. Як пра-
вило, залежно від фонологічної чи морфдлогічної ситуації
або стилістичного призначення вона виступає в кількох варі-
антах' (морфах). З погляду системи мови всі варіанти однієї
морфеми є її рівноправними представниками. Число парадигм,
до складу яких належить афіксальна морфема, дорівнює чис-
лу її значень.
3; Морфемна структура українського дієслова успадко-
вана від давньоруського періоду І в усьому основному від-
биває праслов’янський стан. Нові елементи морфологічної
структури розвиваються рідко. Історія давньої й сучасної
української літературної мови засвідчує появу лише однієї
позапарадигматичної дієслівної моріфеми і двох парадигма-
тично зв’язаних рядів морфем.
Позапарадигматичний характер має морфема -о —показ-
ник предикативних форм, що розвинулися на базі пасивних
дієприкметників і виступають у неозначено-особових речен-
нях. Уживання пасивних дієприкметників середнього роду
в неозначено-особових реченнях було характерним уже для
20 зве 80І
давньої українсько-білоруської актової мови XIV — XV ст.
Проте в той час афікс -о ще не порвав формальних зв’язків
з родовою парадигмою пасивного дієприкметника. Про ви-
хід афікса -о за межі цієї парадигми можна говорити лише
тоді, коли місце показника середнього роду у родовому
протиставленні посідає афікс -е —стягнена форма повного
пасивного дієприкметника. Приклади такого протиставлення
фіксуються лише з другої пол. XVII—поч. XVIII ст.
Нові парадигматично зв’язані ряди афіксів розвиваються
в особово-часовій системі дієслова. У мові XIV — XV ст.
фіксуються перші випадки вживання майбутнього часу недо-
конаного виду з допоміжним дієсловом юти в особових
формах. У XVI — першій пол. XVII ст. допоміжне дієсло-
во виступає вже переважно у постпозиції і поповнює число,
дієслівних афіксів парадигмою -му — -меш — -ме — -ме-
мо — -мете------муть. Не без впливу польської мови в укра-
їнській літературній мові XVI — першої пол. XVII ст. роз-
вивається і набуває значного поширення парадигма особових
афіксів минулого часу -ем'ьі-м'ь — -есьі-сь і т. д. Проте
вже в другій пол. XVII ст. —з припиненням процесу актив-
ного впливу польської мови на українську — вживання цих
афіксів обмежується: якщо в XVI — першій пол. XVII ст.
особові закінчення виступали в минулому часі з середньою
частотою 2,62 (при є ==0,45) то в другій пол. XVII і до
кінця XVIII ст. середня частота цих форм дорівнювала
тільки 0,6 (при є ?= 0,55). У цей час фіксуються й випадки
неправильного вживанця особових закінчень. У новій літера-
турній мові XVIII — першої пол. XIX ст. особові афікси
минулого часу переходять у число обласних і зустрічаються
переважно в мові західноукраїнських письменників.
Отже, надбанням нової української літературної мови
стають лише позапарадигматична морфема -о і парадигма
майбутнього синтетичного часу, що розвинулися й набули
поширення ще в літературній мові донаціонального періоду.
4. Між частотою вживання морфеми в мовленні і її про-
дуктивністю існує певний зв’язок. Здебільшого висока час-
тота вживання морфеми у мовленні свідчить про її продук-
тивність у мові. Проте це буває не завжди. Якщо елемент
морфологічної структури виступає у складі часто вживаних
слів або форм, представлених у поширених синтаксичних
конструкціях, він має високу частотність у мовленні. Ска-
жімо, суфікс основи дієслів V класу -а-, -я-/—’—- у всі
302
періоди розвитку давньої й сучасної української літературної
мови належить до високочастотних елементів дієслівної
структури, але назвати його продуктивним не можна, бо
він поєднується з обмеженою кількістю кореневих морфем.
Збільшення частоти вживання кореневих морфем може
бути ознакою перетворення їх у показники морфологічних
значень, що в свою чергу є передумовою виникнення нових
морфем.
5. Парадигматично зв’язані морфеми служать матеріаль-
ною основою граматичних категорій.
В історії українського дієслова поява нових граматичних
категорій не засвідчена. Окремі зміни у співвідношенні мор-
фем, а відповідно й у перерозподілі часткових значень,' під-
порядкованих загальнокатегоріальному, відбуваються всере-
дині категорій.
У категорії виду розширюється коло формантів, що
беруть участь у видотворенні. У мові XIV — XV ст. видова
співвідносність префіксальних дієслів утворюється чергуван-
ням суфіксів префіксальних дієслів таких класів: І — V {при-
казуємо — Роз., 66 — прикажєть — Роз., 69), І — IX {прий-
муємо — Роз., 76 — прьіяли — Роз.,_ 76), III — V {об'ьеж'ьд-
чати— Укр. гр., 18 — об-ьЯхань?— Роз., 54), III— VII
(присягати — присягнути—Укр. гр., 61), III — IX {пома-
гати — Роз., З — помочи — Роз., ЗО), III — X {приступаю —
Роз., 71—приступила— Роз., 72). Ці ж способи видо-
творення в основному характеризують і давню українську
літературну мову XVI — XVIII ст. Проте уже з XVI ст.
розвивається співвідносність основ І — III і І — X класів,
яка в сучасній літературній мові стає панівною у видовій
кореляції префіксальних дієслів. У XX ст. активно розви-
вається видова співвідносність префіксальних дієслів усере-
дині І класу: формі недоконаного виду з редуплікованим
суфіксом -овува- відповідає форма доконаного виду з нере-
дуплікованим суфіксом -ува-.
Внаслідок активно діючого закону видової кореляції утво-
рюються загальномовні й контекстуальні синонімічні пари
недоконаного виду, до яких входять безпрефіксне і префік-
сальне дієслова (типу лити — вливати щось у щось).
В категорії перехідності/неперехідності помітних змін
не. відбулося. Окремі дієслова, вживані тепер тільки як не-
перехідні, могли мати раніше перехідне значення.
Категорія особи в українській мові, як і в інших мовах
світу, охоплює не всі дієслівні утворення. Її основою е
20*
303
форми теперішнього й майбутнього часу та наказового способу.
Форми минулого часу поєднуються з особовими займенни-
ками, а отже, належать до числа особових дієслівних утво-
рень, але морфологічні показники для вираження особи
в цих формах сучасна літературна мова втратила.
< Значні зміни сталися в системі часових форм дієслова.
У зв’язку з функціональним зближенням стародавнього аори-
ста з дієсловами доконаного виду, а імперфекта — з дієсло-,
вами недоконаного виду на -л аорист і імперфект випадають із
числа часових форм українського дієслова. Значення колиш-
нього перфекта закріплюється за дієсловами доконаного виду,
що співвідносяться з формами теперішнього часу або уточ:
нюються відповідними частками, прислівниками й прислів-
никовими словосполученнями.
Система часових форм протягом історії семантичної струк-
тури українського дієслова поповнюється аналітичним І син-
тетичним" майбутнім часом (XIV—XVI ст.). На основі дав-
ньоруського плюсквамперфекта розвиваються сучасні обме-
жено вживані форми давноминулого й минулого умовного
часу (ходив був і ходив би був).
Спосіб як категорія, що передає різні модальні відтінки
дії, знаходить відображення і в морфології, і в синтаксисі,
і в лексиці. Морфологічними й морфологічно-синтаксичними
засобами передаються значення , дійсного, наказового, умов-
ного, спонукального і бажального способів. Три останніх
способових значення з формального боку виражаються одна-
ково — поєднанням форм минулого часу з умовною часткою
би (б). їх розрізнення відбувається в синтаксисі. Парадигма
наказового способу в основних рисах була характерна вже
для давньоруської мови. З XVI ст. в українській літературній
мові чітко реалізується диференціація показників наказового
способу однини й множини. Поряд з усталенням синтетич-
ного, флективного вираження, наказовості історія давньої
літературної мови засвідчує шукання аналітичних засобів для
розширення парадигми наказового способу за рахунок 3 особи
однини й множини. Щодо умовного способу, форми якого
виступають переважно в складних реченнях з підрядними
умовнимй, то тут розвиток відбувався не стільки в самих
формах, скільки в їх оточенні, у вираженні умовного спо-
собу шляхом взаємного підпорядкування головного й під-
рядного речень. Те ж саме стосується спонукального й ба-
жального способів. Маючи морфологічну форму, спільну
з умовним способом, спонукальний спосіб виступає в тому
804
синтаксичному оточенні, яке характерне для наказового спо-
собу. Щодо бажального способу, то він, на відміну від спо-
нукального, виступає тільки в 1 особі однини й 3 особі
однини й множини.
Форми вираження категорії стану — одні з найдавніших.
В усіх слов’янських мовах пасивний стан передається близь-
кими формами, що мають спільне походження,—рефлексив-
ними дієсловами й пасивними дієприкметниками. В україн-
ській мові, подібно до західно- й південнослов’янських,
занепадають пасивні дієприкметники теперішнього часу. їх
місце займають форми пасивних дієприкметників минулого
часу.
6. Як свідчить розвиток структури українського Дієслова
протягом семи віків, причини мовного розвитку випливають
із суперечностей між лексичним, граматичним І фонематичним
рівнями мови. Між лексикою і граматикою завжди існує
антиномія: перша прагне до змін і розширення, друга — до
збереження сталості, незмінності. Виявім цієї тенденції є,
з одного боку, утворення нових лексичних одиниць за тра-
диційно існуючими граматичними моделями і, з другого,—
виникнення нових граматичних елементів на базі лексики.
7. Незважаючи на те, що давня, донаціональна літера-
турна мова істотно відрізняється від сучасної, національної
щодо джерел свого виникнення і живлення, між ними немає
помітного розриву у якісному і кількісному складі дієслів-
них морфем. Найвиразнішими є відмінності у вживанні варі-
антів морфем.
При формуванні української національної мови роль нор-
малізуючого компонента виконувала донаціональна літера-
турна мова, яка на той час встигла переплавити південно-
-західноруський і старослов’янський компоненти разом з еле-
ментами народних говорів і міського просторіччя в єдине
ціле. Переконливим прикладом цього є морфемна структура
дієслова. Варіанти дієслівних морфем, які в давній літера-
турній мові вживалися спорадично, стають основними репре-
зентантами морфем у сучасній літературній мові. Діалектні
варіанти, не освячені традицією вживання в донаціональній
літературній мові, як правило, в національну літературну
мову не потрапляють або ж входять у неї на правах сти-
лістичних варіантів.
8. У вживанні дієслівних форм української літературної
мови діють дві тенденції: 1) зменшення кількості дієслівних
форм у тексті; 2) збільшення кількості неособових дієслів-
305
них форм порівняно з особовими. Обидві тенденції властиві
новій українській літературній мові.
9. Незважаючи на певні якісні і кількісні зміни в гра-
матичній структурі мови, які відбуваються внаслідок взає-
модії мовних рівнів, вона відзначається стабільністю систем-
них зв’язків та інвентаря морфем, що забезпечує їй стій-
кість і постійний еволюційний розвиток за рахунок якісних
змін у співвідношенні морф і кількісних змін у співвідно-
шенні морфем.
СКОРОЧЕННЯ НАЗВ
ЦИТОВАНИХ У ПРАЦІ ДЖЕРЕЛ
І ПРІЗВИЩ ЇХ АВТОРІВ
Автом. — П. Ф. Автомонов, Коли розлучаються двоє, К.,
Держ. вид-во художньої л-ри, 1959.
АЗР —Актьі, относящиеся к истории Западной России, со-
бранньїе и изданньїе Археографическою комиссиею, т. І,
СПб., 1846; т. IV, СПб., 1851.
АКПГУ * — Актовьіе книги Полтавского городового уряда XVII века.
Ред. и прим. В. Л. Модзалевского, вьш. І—II, Чер-
нигов, 1912.
Ак. Ст. — Актовая книга Стародубского городового уряда
1693 г. Под ред. В. Л. Модзалевского, Чернигов, 1914.
АК- ЮЗР*—Акти Юго-Западной России, т. І, СПб., 1864; т. II,
СПб., 1865.
Антон. —Б.-І. Антонич, Пісня про незнищенність матерії.
Поезії, К-, «Рад. письменник», 1967.
АПФ — Антирисис или апология против Христофора Фила-
лета.., «Русская историческая библиотека», т. 19.
Памятники полемической литературьі в Западной Руси,
кн. З, СПб., 1903.
АЮЗР — Архив Юго-Западной России, издаваемьій Временйою
комиссиею по разбору древних актов..,
ч. 1, т. І, К., 1859;
ч. З, т. І, К., 1863; т. II, К., 1868;
ч. 5, т. І, К., 1869;
ч. 7, т. І, К., 1886;
ч. 8, т. ПІ, К., 1909.
Б. Кукул. — Рукописна книжка з записами, релігійних і світських
народних пісень, зробленими Базилем Кукуловським у
1791 р. Зберігається у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР,
інв. н.Ч. 7541.
Баж. — М. Бажан, Наша рідна Москва, К., Вид-во політ,
л-ри, 1951.
• У скороченнях, позначених зірочкою, наступні цифри озна-
чають номер документа. У решті скорочень цифрами позначено
том і номер сторінки.
307
Бажан — М. Бажан, Вибрані поезії, К., ДЛВ, 1940.
Барв., — Г. Барвинок (О. М. Кулишева), Оповідання з на-
родних уст. З передмовою Б. Грінченка, К., 1902.
Бедзик —Д. Бедзик, Украдені гори, К., «Дніпро», 1969.
Бер. -—Бірші П. Беринди (В. Р є за но в, Драма українська,
вип. І, К., 1926).
Бер., Сл. —Лексикон словенороський Памви Беринди. Підготовка
тексту і вступна стаття В. В. Німчука, К.» Вид-во
АНУРСР, 1961.
Б.-Нос. — П. Білецьки й-Н о с е н к о, Словник української
мови. Підготував до видання В. В. Німчук, К»,
«Наукова думка», 1966.
Боровик. — Л. Боровиковський, Повне зібрання творів,
«Наукова думка», 1966.
В. — Ив. Вишенский, Сочинения, М. — Л., Изд-во
АН СССР, 1955.
В. 1786 — «В'Ьрша» 1786 р. (сатира на духівництво). Міститься
в, рукописній' книзі кінця XVIII ст. «Наставленій
врачебньїя», що зберігається у Відділі рукописів ЦНБ
АН УРСР, інв. н. І. 7574.
В. 1790 —«В^рша, сказиванна 1790 годув світлій день князю
Григорію Петровичу Потємкину козаками чорномор-
цями». Міститься в рукописній книзі кінця ХУПІ ст.
«Наставленій врачебньїя», що зберігається у Відділі
рукописів ЦНБ АН УРСР, інв. н. І. 7574.
Вагил. —Твори М. Шашкевича і Я. Головацького, вид. 2, Львів,
1913.
Вас. — С. Васильченко, Твори в 4-х томах, К., Вид-во
• АН УРСР, 1959— 1960.
Вел. І —Самійло Величко, Сказаніе о войн'Ь
козацкой зь поляками, «Пам’ятки українського пись-
менства», т. І, Археографічна комісія Української
Академії наук, К., 1926.
Вел. II —Л£топись, собьітій вь Юго-Западной Россіи в XVII в.
Составиль Самоиль Величко, бьівший канцелярист кан-
целярій Войска Запорожского, 1720; т. II, К., 1851.
Вишня '—О. Вишня, Твори в 2-х томах, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1956.
Вільде —І. Вільде, Стежинами життя, Львів, Вид-во
«Вільна Україна»; 1949.
Вісл. ст. — Вісліцький статут (XV ст). —«Кизкі ргхекіас! роіз-
кісЬ зіаіиібуу хіетзкісіт г .г^корізи тозкохузкіе£о»,
оргасо\уаІ і хуусіаі Зі. Нотап і А. Уеіиіапі, №гос1а\у-
Кгакбуу, 1959.
Врем. — ВремСнник императорского Московского общества
истории и* древностей российских, кн. III — Смесь, М.,
1849).
В. цн. —панегірик О. Мітури «Вйзерунк'ьцноть» (В. Перетц,
Панегірик «В-Ьзерункь цноть» превел. о. Е. Плетенец-
кого, К., 1909).
Галят. —І. Галятовский, Ключ розум-Ьнїя, К., 1659. ,
Г.-Артем. — П. Гулак-Артемавський, Байки, балади,
лірика, К., «Рад; письменник», 1958.
Глібов —Л. Глібов, Вибрані твори, К., «Рад. школа», 1951.
808
Гол*. — Я. Головацкий, Памятники дипломатического и
судебно-делового язьїка русского в древнем Галицко-
Володимирском княжестве и в смежншх русских об-
ластях в XIV и XV ст., Львов, 1867.
Голов. ’ —Твори М. Шашкевича і Я. Половецького, вид. 2,
Львів, 1913.
Головко — А. Головко, Твори в 2-х томах, К.» Держ. вид-во
художньої л-ри, 1957.
Гонч. —О. Гончар, Твори-*в 5-ти томах, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1966—1967.
Гончар —О. Гончар, Твори в 4-х томах., К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1959—1960. '
Гонч., Соб.—О. Гончар, Собор, К., «Дніпро», 1968.
Горький —М. Т о р ь к и й, Собрание сочинений в 18-ти томах,
т. 11, Гос. издат. худ. л-рьі, М., 1962.
Граб. — Лвтопись Григорія Грабянки. Издана Временною ко-
миссиею для разбора древних актов, К., 1854.
Грам. Мог.— «Грамматьїка жзьїка славенорускогю» Ів. Могильниць-
кого, «Українсько-руський архив», т. V. Фільольогічні
праці Івана Могильницького. Видав М. Возняк,
Львів, 1910.
Гр. .6. м.—Граматика беларускай мовьі, т. І. Марфалогія. Мінск
Вьід-ва БССР, 1962.
Гр. Волод. — Грамота польського короля Володислава 1379 р.,
Жидачів. Зберігається у Львівському філіалі Цент-
рального історичного архіву УРСР, ф. 129, оп. 1,'
звит. 16, од. зб. 6.
Греб. — Є. Гребінка, Твори в 5-ти томах, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1957.
Григор. — Г. Григоренко, Вибрані твори, К-, Держ. вид-во
художньої л-ри, 1959.
Грінч. —Б. Грінченко, Твори ’в 2-х томах, К., Вид-во
. АН УРСР, 1963.
Груш. — М. Гру ш евський, Декілька грамот Володислава
□польського, ЗНТШ, т. ІЛ, Львів, 1904.
Діло —газ. «Діло» від 4 січня 1911 р., Львів.
Добр. С. Д о б р о в о л ь с ь к и й, Тече річка невеличка, К.,
«Рад. письменник», 1961.
Довж. —О., Довженко, Твори в 3-х томах, Держ. вид-во
художньої л-ри, К., 1958—1960.
Довженко—О. Довженко, Зачарована Десна, К., «Рад. пи-
сьменник», 1957. >
ДОС — Ю. А. Я в о р с к и й, Пропавшая западнорусская книга
«Диалог о смерти» 1621 г., СПб., 1912.
Досв. —О. Досвітній, Вибрані твори, К.» Держ. вид-во
художньої л-ри, 1959.
Драг. — М. Драгоманів, Шевченко, українофіли й соція-
лїзм, Дьвів, 1906.
Ж*. —Актова книга Житомирського міського уряду кінця
XVI ст. (1582—1588), К.» «Наукова думка», 1965.
ЖГС —Актова книга Житомирського гродського суду 1649—
1650 рр. Зберігається в Державному історичному» ар-
хіві УРСР (Київ), ф. 11, оп. 1,х0д. зб. 13.
Жовт. — М. А. Жовтобрюх, Мова української преси (до
309
середини дев’яностих років XIX ст.), к., Вид-во
АН УРСР, 1963.
Забашта —Л. З а башта, Нові береги. Вірші й поеми, К.»
«Рад. письменник», 1950.
Загреб. —П. Загребельний, Спека, К., «Рад. письменник»,
1961.
Закарп. —Закарпатська дарча грамота Стефана Винца 1401 р.
(В. Л. Микита сь, П. П. Чучка, Дві закар-
патські оригінальні пам’ятки початку XV ст., «Мово-
знавство», 1968, № 1, стор. 68).
Збан. — Ю. Збанацький, Єдина, К., «Рад. письменник»,
1959.
Зеров —М. З еро в, Вибране, К.» «Дніпро», 1966.
.Ільч. —О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу,
або ж Мамай і Чужа Молодиця, К., «Рад. письмен-
ник», 1958.
Інт. —Українські інтермедії XVII—XVIII ст. Пам’ятки дав-
ньої української літератури, Вид-во АН УРСР, К.,
1960.
Іст. укр. л.— Історія української літератури у восьми томах, т. 1—5,
К.» «Наукова думка», 1968—1969.
Іщук —А. І щук. Вербівчани, К., «Рад. письменник», 1961.
КА — Крехівський Апостол. Рукопис зберігається у Львів-
ській бібліотеці АН УРСР за № 1291.
Кв.-Основ.—,Г. Квітка-Основ’ ян енко, Вибрані твори в од-
ному томі, К.» ДЛВ, 1937.
К. Зін. — К. З І н о в і ї в, Вірші. Приповісті посполиті. Маши-
нопис, підготовлений до друку І. П. Чепігою та
В. П. Колосовою за рукописом, що зберігається у Від-
ділі рукописів ЦНБ АН УРСР, інв. н. VIII. 73.
Кобилян. —О. Кобилянська, Твори в 3-Х томах, К., Вид-во
художньої літератури, 1956.
Ковінька —О. Ковінька, Кутя з медом, К., Вид-во худож-
ньої л-ри, 1960.
Козач. —В. Козаченко, Сальвія, К., «Молодь», 1956.
Котляр. —І. П. Котляревський, Повне зібрання творів
у 2-х томах, К.» Вид-во АН УРСР, 1952—1953.
Коцюб. —М. Коцюбинський, Твори в 3-х томах, К.»
Держ. вид-во художньої л-ри, 1955.
Коцюба —Г. Коцюба, Нові береги, Держ. вид-во художньої
л-ри, К., 1959.
Кочерга —І. Кочерга, Твори в 3-х томах, К;, Держ. вид-во
художньої л-ри, 1956.
Кочура —П. Кочура, Золота грамота, К., «Рад. письмен-
ник», 1960.
Кравч. —Є. Кравченко, Сердечна розмова,» К., Держ.
вид-во художньої л-ри, 1957.
Крим. — А. Є. Кримський, Деякі непевні крітерії для
діялєктольоґічної клясифікації староруських рукописів,
Львів, 1906.
Кроп. — М. Кропивницький, Твори в 6-ти томах, К.»
Держ. вид-во художньої лфи, 1958—1959.
Ле — І. Л е, Історія радості, К., Держ. вид-во
художньої л- ри, 1947.
310
Левада —О. Левада, Вибрані п’єси, К., Держ. вид-во худо-
жньої л-ри, 1959.
Л. Нович. — Л. Но вичєнко, Поезія і революція, К., «Рад.
письменник», 1956.
ЛУБ — Архів Ставропігійського братства. Зберігається
у Львівському центральному державному історичному
архіві УРСР під назвою «Львівське успенське брат-
ство», ф. 129.
Л. Укр. -—Леся Українка, Твори в 5-ти томах, К*,,Держ.
вид-во художньої л-ри, 1951—1956.
Малишко —А. Малишко, Вибрані твори, К-, Держ. вид-во
художньої л-ри, 1951.
МБ —Местечко Борисполе в XVII в., Акти мейского уряда
1612—1699 гг., К., 1892.
М. Вовч. — М. Вовчок, Твори в 6-ти томах, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1955—1956.
Микит. —І. Микитенко, Вибрані твори, т. 1—2, К., Держ.
вид-во художньої л-ри, 1957.
Мил. б. —«Милость Божія», рукопис І пол. XVIII ст. Зберіга-
ється у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР, інв. н. І.
6527.
Мирн. . —П. Мирний, Твори в 5-ти томах, Вид-во АН УРСР,
К., 1954—1955.
Мирний — П. Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні, К.,
„ Держлітвидав, 1949.
Москал. — А. А. Москаленко, Нарис історії українського
алфавіту і правопису, Вид-во Одеського універси-
тету, 1958.
МУР — А. Петров, Памятники церковно-религиозной жизни
угроруссов XVI—XVII вв., «Материальї для истории
/ Угорской Руси», СПб., 1911.
Нович. —Л. Н о ви ч єн к о, Про багатство літератури. Літера-
турно-критичні нариси і статті, К., «Рад. письменник»,
1959.
Нагн. —М. Нагнибіда, Гірські вершини, К., «Рад. пись-
менник», 1960.
Нар. п. —Рукописна збірка народних пісень початку і середини
XIX ст. Зберігається у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР,
інв. н. І. 3820.
Некраш. —І. Некрашевич, Заговор на попа. Міститься
в рукописній книзі «Наставленія врачебньїя»,. що збе-
?ігається у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР, інв. н.
. 7574.
Н. -Лев. —І. С. Н е ч у й-Л е в и ц ь к и й, Зібрання творів в 10-ти
томах, К., «Наукова думка», 1965—1968.
Н.-Леви- —І. С. Н е чу й-Л ев и ць к и й, Твори в 4-х томах, К.,
цький Держ. вид-во художньої л-ри, 1956.
Основа — ж. «Основа» («Южно-русский литературно-ученьїй вест-
ник»), СПб., 1861, № 1.
Павл. —Грамматика малороссійского нарЬчІя... Сочин.
Ал. Павловскій, СПб., 1818.
Павличко —Д. Павличко, Бистрина. Поезії, К., «Рад. пи-
сьменник», 1959.
Пал. — «Палинодія» 3. Копистенського («Русская историческая
311
библиотека», т. 4. Памятники полемической литера-
турьі в Западной Руси, кн. І, Пб., 1876).
Палеогр. *—А. И. Соболевский, С. Л. Пташицкйй,
Палеографические снимки с' русских грамот преиму-
щественно XIV в.» СПб., 1903.
Пан. Рог. — панегірик М. Рогозі (С. Г о л у б е в, Панегирик,
поднесенньїй в 1591 г. Львовским братством митропо-
литу Михайлу Рогозе (окремий відбиток). %
Панч — П. Панч, Вибране, К.» «Рад. письменник», 1947.
Пер. — «Пересторога» (Актьі, относящиеся к истории Западной
России, собранньїе и изданньїе Археографическою комис-
сиею, т. IV (1588—1632), СПб., 1851).
Первом. —Л. Первомайський, Дикий мед, К., Держ.
вид-во художньої літератури, 1963.
ПЄ — «Пересопницьке євангеліє» 1556—1561 рр. Рукопис збері-
гається в ЦНБ АН УРСР, Відділ рукописів, інв. н.
І. 15 512.
П. Мирний—П. Мирний, Вибрані твори, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1958.
Правда —«Правда» від ЗО січня 1876 р., Львів.
Проп. — Рукописний збірник проповідей XVIII ст. Зберігається
у Відділі рукописів ЦНБ АН УРСР, інв.-н. І. 2842.
Прот. —Протокуль до записованя справ поточньїхь на рокь
1690, Чернигов, 1852.
Рада —ж. «Рада», №47 від 25 лютого 1907 р., К.
Радив. —А. Радивиловский, Огородок Марій Бцьі, К.,
1676.
Рильськйй—М. Рильський, Твори в 10-ти томах, К.$ Держ.
вид-во художньої л-ри, 1960—1962.
РИС —Русская историческая библиотека, т. II,СПб., 1875.
Роз*. —В. Роз о в, Южнорусские грамоти, т. І, К., 1917.
Розм. —«Розмншлян’є о* муц-Ь Христа Спасителя нашего»
Й. Волковича (В. Рєзанов, Драма українська, в" І,
К., 1926).
Руд. — С. Руданський, Твори, К., Держ. вид-во худож-
- ньої л-ри, 1959.
Самов. — ЛЬтопись Самовидца ііо новооткрьітьім спискам!» сь
приложеніемь трехь * малоросе і йских хроник.., К.»
1878.
Син. —«Синоніма славеноросская». У кн.: Лексис Лаврентія
Зизанія. Синоніма славеноросская, Підготовка .-текстів
пам’яток і вступні статті В. В. Німчука, К., «Наукова
думка», 1964.
Скляр. —С. Скляренко, Святослав, К., «Рад. письменник»,
1959.
Словник
ст.-укр.м.—Словник староукраїнської мови. Пробний зоціит, К.,
Вид-во АН УРСР, 1964.
Слово — «Слово о збуреню пекла» (В. Рєзанов, Драма ук-
раїнська, в. І, К., 1926).
С. Мин. —Св. Миндов, Паноптикум Лайхенвалд. Раскази,
София, Бьлгарски писател, 1966.
Соб. —В. С о б к о, Нам спокій тільки сниться.., К.,
«Молодь», 1959.
312
Сос. — В, С о с ю р а, Близька далина, К.» «Рад. письмен-
ник», 1960.
Сосюра —В, Сосюра, Твори в 3-х томах, К,, Держ. вид-во
художньої л-ри, 1957—1958.
Стар. — М. Старицький, Вибрані твори, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1959.
Стеван, — М. Стевановий, Савремени српскохрватски ]'език,
т. І, Београд, Научно дело, 1964.
Стельм. —М. Стельмах, Хліб і сіль, ІС, «Рад. письмен-
ник», 1959.
Стельмах — М. Стельмах, Твори в 5-ти томах, К., Держ.
вид-во художньої л-ри, 1959—1960.
Стеф. —В. Стефаник, Повне зібрання творів у 3-х томах,
К., Вид-во АН УРСР, т. 1, 1949, т. 2, 1953, т. З,
1954.
Сятк. — С. - И. Сятко в ски й, Неопределенно-личньїе предло-
жения в русском и польском язьїках. Автореф. канд.
дисс., Изд-во МГУ, 1966.
Тичина — П. Тичина, Вибрані твори в 3-х томах, К., Держ.
. вид-во художньої л-ри, 1957.
Тобіл. —І. Тобілевич, Твори в 3-х томах, К., Держ.
вид-во художньої л-ри, 1960.
Тулуб . — 3. Тулуб, Людолови, т. І—II, К., Держ. вид-во худож-
ньої л-ри, 1957.
Тютюн. — Г. Тютюнник, Вйр, К., «Дніпро», 1964.
УЄ — Рукописне учительне євангеліє XVI ст. Зберігається
в бібліотеці Музею українського мистецтва у Львові
за № 13174.
Українка —Л. Українка, Твори в 10-ти томах, К., «Дніпро»,
1963—1965.
Укр. гр.* — Українські грамоти XV ст., К., «Наукова думка», 1965,
Улян.* —В. О. Уляницкий, Материальї для взаимньїх от-
ношений России, Польши, Молдавии, Валахии и Тур-
ции в XIV^ХУ вв., М„ 1887..
У. х. —альм. «Українська хата», річн. III, К., 1911.
Федьк. —Ю. Федькович, Вибрані твори, К., Держ. вид-во
художньої, л-ри, 1955.
Франко — І. Франко, Твори в 20-ти томах, К., Держ. вид-во
художньої л-ри, 1950—1956.
Хр. п. — «Христось Пасхошь» (В. Рєзанов, Драма украпк
ська, в. І, К., 1926).
ЦАЛМ — А. Лазаревский, Цеховьіе актьі Левобережной
Малороссии (1622— 1645) (окремий відбиток).
Черн. — М. Чернявський, Поезії, К., «Рад. письменник»
1959.
Шашк. —Твори М. Шашкевича і Я. Голозацького, вид. 2.,
Львів, 1913.
Шевч. —Т. Шевченко, Повне зібрання творів у 10-ти
томах, К., Вид-во АН УРСР, т. І, 1951, т. 2, 1953.
Янов. — ІО. Яновський, Твори в 5-ти тома?, К., Держ.
вид-во художньої л-ри, 1958— 1959.
А к. § г. і 2.— Акіа §годгкіе і гіешзкіе 2 сгазбху Кгесгу Розроіі^е}
роізкіеі 2 агскіїушп іак гшпе^о В егпапіупзкі е§о чує
Ьч¥оч¥Іе.., К. І—XVI, \¥е Ь\¥оч¥Іе, 1868—1894.
313
Агск.хх. 8.—АгсЬіхуит кзцгзї ЬиЬагїохуІсгбху Зап§изгкбху XV Йа-
ллгисіе, і І, Ьхуоху, 1887.
Во§д. — Воситепїеіе Іиі §іеїап сеі Маге, риЬІісаїе де Іоап
Во§дап, 1 II, Висиге$іі, 1913.
Созї. —Воситепіеіе Мо1доуепе§1:і їпаіїе де §їеГап сеі Маге,
риЬІісаїе де МіЬаі СозіасЬезки, уоі. II, Ла$і, 1932.
Р. 8.-РІП2 —Р г. 8 а 1 е з к і Ріпі^аг, ІхЬгапа деіа, І кп]і§а,
Со1]е, 1950.
К. Мезко —К. Ме§ко, ІгЬгапо деіо, III кпр^а, СеЦе, 1959.
Ьипіі — Н. О. Ьипі, Огаттаг оГ ІЬе Маседопіап Ьіїегагу
Ьап£иа£е, 8кор]’е, 1952.
М. Род. — М. РодезУоуб, 8к1епепа диїїа, Озігауа, 1966.
Огі. — І. Огіоузку, 81оуепзка зупіах, Вгаіізіауа, 19651
Райк. —І. Рапке’уіс, СЬгезіотаНе икга]іпзкусЬ їехій ге
зоисазпе а зіаге икгарпзке 1 ііегаїигу, 8іаіпі реда^о^іскб
пакіадаіеїзіуі, РгаЬа, 1954.
81. 7ег. — 81. 7еготзкі, Цгодахусіа, \Ууд. 1ііегаскіе, Кгакбху.
Т. О.-Мозї.—Та д. ВоІ $£а-Мозіохуі сг, Каї^ега Мікодета
Вуггпу, ^агзгахуа, 1955.
ЗМІСТ
вступ.................•....................................... З
Граматичний матеріал як об’єкт наукового пізнання (§§ 1—4) З
Одиниці граматичної структури (§§ 5—6)................... 13
Методика виділення одиниць морфологічної структури і вста- .
новлення їх категоріального значення (§§ 7—10)...........'22
Розділ /. МОРФОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ДІЄСЛОВА ...... 31
Дієслово в українській мові XIV—XV ст. (§§ 11—18) ... 31
Дієслово в українській мові XVI — першої половини XVII ст.
(§§ 19-26)............................................... 89
Дієслово в давній українській літературній мові другої по-
ловини XVII—XVIII ст. (§§ 27—32)........................ 134
Дієслово в новій українській літературній мові XVIII — пер-
шої половини XIX ст. (§§ 32—37)......................... 147
Дієслово в сучасній українській літературній мові (друга по-
ловина XIX —початок XX ст. і початок XX ст. — 60-ті
роки XX ст. (§§ 38—45).................................. 166
Розділ 11. ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА ....................210
Загальнодієслівні граматичні категорії...................210
Категорія перехідності/неперехідності (§ 47).......210
Категорія виду (§48)...............................216
Дієслова, що. вживаються в обох видових формах (§ 49) 219
Одновидові дієслова і роди дії (§ 50)........... . 229
Граматичні категорії особових утворень
Категорії особи і числа (§51)............................237
Категорія часу (§§ 52—59)......................... 241
Категорія способу (§§ 60—65)................ . . . 263
Категорія стану (§ 66)............................ 281
Рід як іменна категорія особових дієслів (§ 67) ... 298
висновки.....................................................300
Скорочення назв цитованих у праці джерел і прізвищ
їх авторів...............................................307