/
Author: Боляновский А.
Tags: історія україни друга світова війна визвольний рух українська армія
ISBN: 966-613-219-2
Year: 2003
Text
ПРОПОНОВАНА КНИГА
ДОПОВНЮЄ ВАЖЛИВУ ПРОГАЛИНУ У ВІЙСЬКОВІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ЦЕ ВЖЕ САМО ПО СОБІ СВІДЧИТЬ ПРО ТЕ,
ЩО ПРАЦЯ ВАРТА УВАГИ ТА ЗАЦІКАВЛЕННЯ.
ЗАСЛУГОЮ АВТОРА Є ТЕ, ЩО ВІН ОБ'ЄКТИВНО ТРАКТУЄ
ЦЮ КОНТРОВЕРСІЙНУ ТЕМУ. СЕРЕД НАУКОВЦІВ
УКРАЇНИ АВТОР ОДНИМ ІЗ ПЕРШИХ ЗІБРАВ
ПОДИВУ ГІДНУ ДЖЕРЕЛЬНУ БАЗУ Й БАГАТІ МАТЕРІАЛИ
В ЗАХІДНИХ І УКРАЇНОМОВНИХ ВИДАННЯХ. ВИКЛАДЕНА
ІНФОРМАЦІЯ ВИРАЗНО ВКАЗУЄ НА ТЕ, ЩО УКРАЇНСЬКІ
ОРГАНІЗАТОРИ НАЦІОНАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ
У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ НІМЕЧЧИНИ КЕРУВАЛИСЯ
ПАТРІОТИЧНИМИ МОТИВАМИ ПРИ ТВОРЕННІ ОДИНИЦЬ,
ЯКІ МОГЛИ БУТИ ОСНОВОЮ ЇХ ВЛАСНОЇ АРМІЇ
ДЛЯ БОРОТЬБИ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ.
ОРЕСТ СУБТЕЛЬНИЙ,
ПРОФЕСОР ІСТОРІЇ
йорксіадго університету-
(ТОРОНТО,КАНАДА!
л
ГемЙЯИеж
НІМЕЧЧИНИ
вМааМачм^иомавмняйм
форму в а н н я
!8«йбмздбво$е«9гі^авйш&зг&»^в»аа4с<»ох-м№№»а^аацкпв(
З Б Р О Й Н И ХІС И Л А Х
І !___І___1___І________________•»__!___І___________'
ІУАМ ЕКАИКО МАТІОИАЬ иИІУЕКЗІТУ ОЕ Е’УІУ
САМАБІАИ ІИЗТІТИТЕ ОГ иККАІИІАИ 8ТИБІЕ8
иИІУЕЯЗІТУ ОЕ АЕВЕКТА
АМОНІЇ ВОЬІАМОУБ’КУІ
ІІкгаіпіап Міїйагу Еогшайопв
іп Сегтапу’з Лгтесі Еогсез
(1939-1945)
Ь’УІУ,2003
ЬХУІХУЕК МАТЮМАЬІУАМ ЕКАМК0-ІЖУЕК8ІТАТ
КАМАОІ8СНЕ8 ІМ8ТІТЕТ ЕІІК ШЕ ЕККАІМ8СНЕ 8ТІЮІЕМ
ОЕК АЕВЕКТА-ІЖУЕК8ІТАТ
АМОІЩ ВОЦАМСЖЗКУ)
1)кгаіііІ8сЬе тіїііагіхсііе Еогтаііопеп
іп сіеп 8ґгейкгаДе ВеиЬскІапсЬ
(1939-1945)
1ЛУІ\У,2003
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ІВАНАФРАНКА
КАНАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ
АЛЬБЕРТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
АНДРІЙ БОЛЯНОВСЬКИЙ
УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ
В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ НІМЕЧЧИНИ
(1939-1945)
ЛЬВІВ-2003
УДК 94(444304477.8)“1939-1945'
*
ТЬІх \Уогк сіеаїх суііЬ ІІкгаіпіап паііопаї тіїііагу сІеіасЬтепіх апсі ипііх суЬісЬ Гои§Ьі
оп хісіе оГ іЬе Сегтап агту сіигіпу ЛУогІд \Уаг П. ТЬе аиіЬог іпуехііеаіех їііе Ьіхіогу оГ
ІІкгаіпіап Іе^іопх, аихіїіагу апсі £иагс! ипііх, Ьаііаііопх оґ іЬе ІІкгаіпіап ЬіЬегаііоп Агту
(ІІУУ), Ніс Оіуіхіоп “Оаіісіа”, уоиіЬ апй-аігсгаїї сІеіасЬтепіх апсі оіЬег ІІкгаіпіап Гогта-
Ііоп8. ТЬе топосгарЬ сІехсгіЬех Ьосу беппапу ихесі іЬехе ипііх іп рхусЬо!о§ісаІ и/аїТаге апсі
іп ГірЬііпд іЬе Зоуієі ІІпіоп. ЗресіаІ аКепІіоп їх <гіуеп іо Оегтапу’х роїісу іоіуагсі іЬе сгеа-
гіоп оі' сЬехе Гогтайопх. Аіхо хЬосуп аге Ьои> ІІкгаіпіап роїійсаі апсі тіїііагу Гідигех аі-
іетріесі ю ихе іЬехе Гогтайопх іо рготоіе іЬеІІкгаіпіап ІіЬегайоп тосетепі.ТЬехіисіу іх
Ьахесі оп агсЬіуа! таіегіаїх іп ІІкгаіпе, Сегтапу, ІІ8А, Роїапсі,Веіагих,іЬеСгесЬ гериЬІіс
ах м/еІІ ах питегоих риЬІісаііопх іп Ьоокх, пеіухрарегх апсі тадахіпех.
*
Іп сііехег АгЬеіі §еЬі ех хісЬ ит <1їе икгаіпіхсЬеп паііопаїеп Мііііагігиррсп, ЕіпЬеііеп
ипсі УегЬапсІе, сііе іт ЬаиГеп сіех 2суеііеп У/еІікгіерех аиГ сіег Зегіс сіех сІеиіхсЬех Неегех
еіп§ехеігі чуигдеп. йег Аигог егбгіеі сііе ОехсЬісЬіе бег МиіопаІІер'юпеп, сіег Нііїх- ипд
ЗсЬиіхтаппхсЬаГіхеіпЬеііеп, (Іег Ваіаіі Іопх сіех ІІкгаі піхсЬеп Векгеіип£хЬеегех (ІІ\¥\¥), бег
йіуіхіоп “6а1ігіеп”,с1ег ]и§еп<НісЬеп ЬиЙхсЬиіг- ипсі апсіегеп рогтаііопеп.сііеаііх ІІкгаіпег
аиірехіеііі ууипіеп.іп сііехет \Уегк іхі іЬге Аихпиігип§ бет беиіхсЬеп Зіеііеп аіх НіІГхГакіог
іт КаЬтеп сіех рхусЬоІооіхсЬеп Кгіееек ипй Мііііііагсіпхаіхе §е§еп сііе 8о\у)еіипіоп Ье-
хсЬгіеЬеп. Віє Ьехопсіеіс АиГтегкхаткеіі хуігд сіег ІІеиіхсІїІапсіхроІііік Ьехіі§1 ісЬ сІегАиЕ
хіеііипд іііехег Рогтаііопеп реу- ііітеі. Ех хіпс! сііе Апхігепдипееп сіег икгаіпіхсЬеп ро-
ІіііхсЬеп ипб тіГнагіхсЬеРипкііопагеп §егеі§і сііехе Рогтаііопеп Гііг сііе Ргорадатіа сіег
Иееп сіег икгаіпіхсЬе ВеГгеіипсхЬсм^е^ип": аихгипиігеп. Е)ег Аиіог Ьаі (ііе Акіеп сіег АгсЬі-
уеп <1ег ІІкгаіпе, ОеиїхсЬІапб, ІІ8А, Роїапсі, ХУеіххгиххІапб, ТсЬесЬіеп, хоссіе хаЬІгеісЬе
УегбЙепіІісІніпееп іп сіеп ВйсЬет, ХеііхсЬгііїеп ипсі Хеііин§еп ги сііехет РгоЬІет аих-
«епиіхі.
Науковий редактор: доктор історичних наук,
професор Львівського національного університету ім. Іваиа Франка
Михайло Швагуляк
Рецензенти:
доктор Орест Субтельний, професор історії
Йоркського університету в Торонто (Канада),
Сергій Троян, доктор історичних наук, професор
Рівненського інституту слов’янознавства Київського інституту
"Слов’янський університет”.
Надруковано за ухвалою вченої ради
Львівського національного університету імені Івана Франка
І8ВН 966-613-219-2
© А.Боляновськмй, 2003
ЗМІСТ
вступ..................................................7
РОЗДІЛ І
УКРАЇНЦІ У ДОПОМІЖНИХ ЗБРОЙНИХ
ЧАСТИНАХ (1939-1942 рр.)
1. Українські легіони
а) Військові Відділи Націоналістів
(літо - осінь 1939 р.).........................20
б) Дружини Українських Націоналістів (ДУН) -
курені "Нахтіґаль” і ”Роланд”
(весна - літо 1941 р.) ........................41
в) Підрозділ ”Пума” (літо 1941 р.).............74
2. Допоміжні добровольчі формування
а) Загони ”гіві”..................................87
б) Охоронні батальйони....................... 124
РОЗДІЛ II
РЕГУЛЯРНІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ
(1943 р. - червень 1944 р.)
1. Українське Визвольне Військо
а) Ненімецькі національні формування у воєнній
політиці Третього райху........................156
б) Структура українських батальйонів і
проблема їх єдиної організації.............. 202
в) УВВ і український рух Опору................283
г) Українські збройні формування і РОА.........309
ґ) УВВ у радянських оцінках....................324
2. Дивізія "Галичина”
а) Формування....................................340
б) Участь в бойових діях.................... 384
РОЗДІЛ III
ЗМІНИ В НІМЕЦЬКІЙ СХІДНІЙ ПОЛІТИЦІ й
УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ
(середина 1944 р. - травень 1945 р.)
1. Частини УВВ у нових умовах...................400
2. Українські юнацькі протиповітряні формації...450
3. Українська Національна Армія ............... 482
ВИСНОВКИ........................................... 531
Додатки ........................................... 538
Зшптагу........................................... 569
Зизаттепїаззип^...........................•.........590
Використані джерела та література...................615
Використані основні скорочення......................647
Іменний покажчик....................................649
Географічний покажчик...............................671
Сопіепіз............................................684
Іпііаіі.............................................685
"Коли ми переможемо, нас потім прослав-
лять і додадуть нам ще чужої слави і під-
несуть на щитах угору для всіх прийдешніх
поколінь. Коли нас переможуть — нічого нам
не чекати ні тепер, ні потім — від нас і нашу
славу відберуть, розтопчуть нашу чесноту,
сміливість, заплюють нашу мету й наші очі...”
Юрій Яновський,
український письменник першої половини XX ст.
вступ
^^ісля закінчення Другої світової війни з’явилося багато
літератури, присвяченої цьому найтрагічнішому періодові
всесвітньої історії. Та звичайно ж, не всі його питання висвітлено
дослідниками. Тривалий час ні учасники війни, ні повоєнні
покоління не знали усієї правди про цей найтрагічніший період
всесвітньої історії. У другій половині XX ст. переконливо підтвер-
дився відомий афоризм про те, що історію пишуть переможці. У
повоєнний час типовий приклад цього — ситуація в Союзі Радян-
ських Соціалістичних Республік (СРСР), де переможці війни
перекроювали історію на свій кшталт. Оскільки "переможця не
судять”, вони пропонували свою монопольну інтерпретацію одних
подій, замовчуючи інші. Розкриттям "білих плям” історії Другої
світової війни найчастіше займалися публіцисти, які у пошуках
сенсацій подавали на розсуд читачів безальтернативні тези.
Ортодоксальні доктринери за власним уподобанням трактували
складні проблеми буття бездержавних народів, землі яких були
абсорбовані Радянським Союзом. Особливе місце у цьому відводи-
лося компрометації визвольних змагань українського народу.
Однак кожне покоління заново інтерпретує історію. Глибокі
політичні й ідеологічні проблеми, які постали перед світом
унаслідок Другої світової війни та геополітичних змін у результаті
краху комуністичної системи у Східній Європі, роблять переоцінку
подій ще необхіднішою. Пошуки істини зобов’язують дослідників
не замовчувати трагічні моменти історії, а розповідати правду
про минуле, що й робили після закінчення Другої світової війни
в США та державах Заходу. В Україні, як і взагалі в СРСР,
довгих п’ятдесят років такий підхід був неможливим. Тільки із
проголошенням державної незалежності України почалася посту-
пова переоцінка багатьох суперечливих подій. Однією із най-
дискутованіших виявилася проблема створення при німецьких
♦
7
арміях іноземних військових формувань. Особливу увагу вчених
привернула ще до недавна "закрита тема” — боротьба громадян
Радянського Союзу в лавах німецьких військ. Це малодосліджене
питання викликало значне зацікавлення з огляду на безпреце-
дентний характер цього явища.
На відміну від Першої світової війни, у якій домінували
національні збройні сили, в ході Другої світової спостерігалася
виразна тенденція їх інтернаціоналізації. До армій воюючих країн
залучали представників багатьох народів з різними політичними
прагненнями. В СРСР, наприклад, серед укомплектованих з
поляків, словаків, французів, сербів та інших іноземців національ-
них формувань, створених для воєнних дій проти нацистської
Німеччини, були 2 загальновійськові армії, 3 армійські танкові
й авіаційні корпуси, ЗО різних дивізій, 31 бриґада і 182 полки
загальною чисельністю понад 550 000 осіб1. Серед них — формації,
укомплектовані з поляків та словаків навіть при тому, що багато
їх співвітчизників сподівалися на допомогу Заходу, щоб запобігти
окупації своєї Батьківщини Червоною армією. Подібна ситуація
характерна для країн Азії. Лідери індонезійського руху, зокрема,
враховували можливість виникнення нестабільного періоду на
випадок капітуляції Японії і вірили, що навіть невеликі збройні
сили матимуть вирішальне значення для їх національного май-
бутнього. У результаті цього створено підпорядковані Японії індо-
незійські збройні формування, які носили японську уніформу з
власними національними відзнаками. На останньому етапі війни,
щоб не допустити відновлення голландського колоніалізму, вони
перейшли на бік західних союзників і опанували територію Індонезії.
Водночас у роки Другої світової війни склалася типова трагічна
ситуація бездержавних або залежних від інших держав народів
— доволі часто представники однієї нації опинялися по боках одного
й другого воюючих блоків держав. Наприклад, частину чехів
мобілізовано до німецької армії й у складі південного угруповання
німецьких армій на Східному фронті діяв Словацький полк, а з
інших чехів та словаків у СРСР укомплектовано окрему Чехо-
словацьку бриґаду. Поява індійських військ у складі збройних
сил Великої Британії в Африці спонукала німецьке військове
командування створити на противагу їм свої індійські підрозділи.
Так само Японія сформувала з полонених індусів у Сингапурі
Індійську Національну Армію (ІНА) чисельністю понад ЗО 000
вояків, головнокомандувачем яких став майбутній голова індій-
ського еміграційного уряду Субхас Чандра Бос. Після війни
Воєнний знциклопедический словарь. Пред. гл. ред. комиссии
Н. В. Огарков. — Москва: Воєннеє издательство, 1983. - С. 291.
8
британський уряд не зміг розпустити індійські збройні сили, які
національний лідер Індії Магатма Ґанді успішно використав для
проголошення незалежності своєї країни. Подібна ситуація скла-
лася й у Бірмі. Японія об’єднала її вояків у національні підрозділи,
котрі для створення бірманської армії використав генерал Аун
Сен — згодом перший президент незалежної Бірми. Індонезійці
вбачали в Голландії, а бірманці в Англії таку ж країну-окупанта
своєї Батьківщини, як і в Японії. Саме тому вони не вважали
співпрацю з нею ганебною для своїх національних лідерів, які
потім стали першими президентами їх держав2.
По ходу воєнних дій нацистське керівництво провело свій
експеримент зі створенням інтернаціональних військових форму-
вань, в яких переважав німецький командний персонал та інозем-
ний склад стрільців. Серед них слід назвати різні формації в
рамках військ СС (\УаІїеп-5>5>), які набирали з представників
ненімецьких народів і котрі виступали або як з’єднання "Ваффен-
СС”, або як леґіони окремих національних груп. Варто згадати
участь у війні проти СРСР у 1941-1942 рр. іспанської "блакитної”
дивізії. Крім національних збройних формувань союзних із Німеч-
чиною Італії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Албанії,
очолюваної маршалом Петеном Франції, а також Фінляндії3, на
боці німецьких військ діяли військові частини, сформовані з
представників більшості європейських націй. Серед них, зокрема,
норвежці, білоруси, естонці, латвійці, литовці, вірмени, грузини
й люди інших національностей. Поряд із ними у боротьбі проти
Англії та США вихідці з африканських та азійських країн й навіть
євреї також не відкидали співробітництва з тодішньою Німеччиною.
Наприклад, на знак протесту проти стримування Британією
поселення євреїв у Палестині на початку 1941 р. сіоністська
організація "Борці за волю Ізраїлю” (”Легі”) виступила з пропо-
зицією військово-політичної співпраці Національної Військової
Організації (1Г£Ші 2,уаі Ьеиті) як посередника між "новою Німеччи-
ною” і майбутньою ”народно-національною” єврейською державою.
Хоча подібні пропозиції відхилено з огляду на офіційний анти-
семітизм і проарабську політику райху, водночас відомо, що майже
150 000 німецьких євреїв як німців "змішаної крові” (МіксЬІіп^е)
Детальніше див.: КаЬіп 6. МсТ. Маїіопаїіхт а псі Кеуоіиііоп іп Іпсіопекіа. - ІіЬаса,
МУ (ІІ8А): Сотеїі ІІпіуегкіїу Ргекк, 1952.
Детальніше про це див: Оок/Юпу Р. Ніііега Ргетсіепііееге. Оах 8сІііскка) сіег
пісЬісіеиїхсЬеп Агтееп іт ОхіГеІйхид. - РііккекіогГ: Ксоп Уегіа^, 1976; СЬагІек К.,
М'акіасіаі В. Оегтапу’к Рігяі АПу: Агтеа Рогсек оґ іЬе 81оуак 8іаіе, 1939-1945. -
Афіеп, РА (178А): ЗсЬіїїег Мііііагу Ніхіогу, 1998; ЕіІІІе]окп О. Рогеіцп Ьедіопх о!
іЬеТкігсі Кеіск [іп Гоигуоіитех].-Уіоі. 3: АІЬапіа,СгесЬохІоуакіа,Огеесе, Нипдагу
апсі Уи«ок1а\'іа. - 8ап Іояе, СА (178А): Кодег І. Вепсіег РиЬ1І8Іііп§. 1985.
9
або "почесних арійців” зараховано до вермахту4. Особливу сторінку
в історію східноєвропейських формацій збройних сил Німеччини
вписали Російська Визвольна Армія (Русская Освободительная
Армия — РОА) під командуванням генерала Андрія Власова та
бриґада Броніслава Камінського, відома як Російська Визвольна
Народна Армія (Русская Освободительная Народная Армия —
РОНА). З українців у 1939-1945 рр. за згодою німецьких цивільних
та військових органів влади також сформовано національні части-
ни. Більшість з них у лютому 1943 р. — на початку травня 1945 р.
трактували як батальйони Українського Визвольного Війська
(УВВ); найбільшим регулярним українським військовим з’єднанням
була дивізія "Галичина”.
У.загальній масі літератури, присвяченій національним форму-
ванням у складі німецьких військ*, проблема українських збройних
частин ще достатньо не висвітлена. Офіційна радянська історіо-
графія з ідейно-політичних міркувань замовчувала їх історію.
Окремі публікації, які тією чи іншою мірою стосувалися їх
діяльності, мають здебільшого пропаґандистсько-викривальний
характер, що ставить під сумнів їх наукову вартість5.
Хоча ця проблема не залишилася поза увагою української
діаспори, до її опрацювання ставилися доволі стримано. Це
пояснюється небажанням частини українців досліджувати історію
дій своїх співвітчизників на боці Третього райху - країни,
правлячий режим якої світова спільнота засудила за злочини проти
людства. На їх думку, це могло лише компрометувати український
визвольний рух у роки "холодної війни” між СРСР і країнами
Заходу. За такого тиску громадської думки значна частина західних
істориків як помилку розцінювала дії українських політичних
та військових діячів щодо створення власних національних військо-
вих підрозділів при вермахті. Подібні причини зумовили також
небажання учасників тих подій писати й публікувати свої спогади.
Наслідок цього — незначна кількість праць з даної проблеми.
У/еЬег М. 2ІОПІКШ апс! Иіе ТЬіїй Кеісії // ТЬе Іоигпаї Гог Нікіогісаі Ке¥Іеи>. - Іиіу-
Аіщикі 1993. -Уоі. 13.- N0 4.- Р. 39; В.М.Ніііег’кІеи'іхЬ ЗоІФегх. ТЬе Бпіок!
8іогу оГМахі Касіаі Еам/капс! Меп оГІеи'ікЬ Оехсепі іп іЬеСЗегтап Мііііагу. - Капкак
(П8А): Бпіуегкіїу Ргекк оГКапках, 2002.
Список основних джерел і бібліографію з проблеми подано після
основного тексту праці.
Чередниченко В. Націоналізм проти нації. — К.: Політвидав України,
1970; Дмитрук К. Є. Безбатченки. Правда про участь українських
буржуазних націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу
фашистської Німеччини на СРСР. - Львів: Каменяр, 1974;
Дмитрук К. Є. Приречені. Буржуазно-націоналістичні та уніатські
провокатори на послугах фашизму та імперіалістичної реакції. —
Львів: Каменяр, 1981.
10
На теперішній момент літературу з теми умовно можна поді-
лити на дві групи:
1) спеціальні праці про окремі українські формації у збройних
силах Німеччини й поодинокі спроби їх синтетичної характе-
ристики;
2) загальні роботи, у яких тему національних військових форму-
вань відображено у контексті німецької воєнної політики.
З-поміж перших можна виділити дослідження, що стосуються
історії Військових Відділів Націоналістів (ВВН) (Зиновій Книш*5),
легіону Дружин Українських Націоналістів (ДУН) (Мирослав
Кальба7), загону ”Пума” (Роман Крохмалюк8), УВВ (Лев Шанков-
ський9), дивізії "Галичина” (Тарас Гунчак, Михайло Лоґуш,
Михайло Мельник10), українських протиповітряних юнацьких
формацій (Ігор Гриневич11), Української Національної Армії (Іван
Буртик12). На окрему увагу заслуговують загальні праці, перші з
яких видали українські автори. Серед них — книга Юрія Тис-
Крохмалюка "Боротьба і воля”, де українським збройним формуванням
у німецьких військах присвячено 6-ий розділ "Національні збройні
сили і політичні справи”. У ньому йдеться про стримане ставлення
українців до акції Власова й критично оцінюються дії німецьких
організаторів іноземних військових формацій за ігнорування
національних державницьких прагнень їх вояків13. Варто згадати
Книш 3. Військові Відділи Націоналістів в 1939 році // Вісті Братства
колишніх вояків 1-ої УД УНА. Орган військово-політичної думки
Крайової Управи Братства кол. вояків 1 УД УНА в Німеччині (далі -
Вісті...). - Вересень 1961. - Ч. 103. - С. 76-77.
Кальба М. "Нахтіґаль” (Курінь ДУН) - у світлі фактів і документів. —
Денвер (США), 1984. Інформаційно доповнене видання цієї книги
польською мовою див.: КаІЬа М. №сЬіі«а1. Бкгаійккі Ваіаііоп 1941 г. - Бе-
ігоіі-Еи'би': ХУубаи'пісіи'о Гігихупу БкгаіпхкісЬ Мас]опа1І8іби', 1995.
Крохмалюк Р. Українська військова формація у німецькій армії
"Пума” у Другій світовій війні. [Рукопис, б. м.]
Шанковський Л. Українське Визвольне Військо // Енциклопедія
Українознавства. — Т. 9. - Париж-Нью-Йорк: Видавництво "Молоде
життя”, 1966. - С. 3407.
Гунчак Т. У мундирах ворога. - К.: Т?ибідь, 1994; Ьодихг М. О. Оаіісіа
Біуікіоп. ТІїе \УаГіеп-88 І4іЬ ОгепаФег Бі\їкіоп 1943-1945. - Афіеп, РА (Б8А):
8сЬійег Мііііагу Нікіогу. 1997; Меіпук М. То Вайіе. ТЬе Рогтаїіоп апсі Нікіогу оі іЬе
14іЬ \¥айеп-88 Огепасііег-Біуікіоп сіег 88. - 8о1іЬи11 (БК): Неііоп & Сотрапу, 2002.
Гриневич І. В. До генези німецької протиповітряної служби т. зв.
юнаків і юначок // Вісті Комбатанта. Український військовий журнал.
- Торонто—Нью-Йорк, 1999. - Ч. 5-6. - С. 59, 61, 63, 65-66.
Буртик І. Тернистий шлях Другої дивізії УНА. - Ню-Йорк—Кліфтон:
Накладом об’єднання вояків Другої дивізії УНА, 1994.
Тук-КгокЬтаїіик (КгокЬтаїіик) У. биегга у БіЬеїТаб. Нікіогіа сіє 1а Біуікіоп
“На1усЬупа“ беї с]ег8Ііо Басіопаї Бкгапіо. - Виепоч Аігех (Агаеіпіпа), 1961.
11
також узагальнюючі публікації Мирослава Маленького і Петра
Потічного про українські військові формації Другої світової війни,
в тому числі ті, які воювали у складі вермахту14. З досліджень
зарубіжних авторів слід відзначити статтю австрійського вченого
Вольфа-Дітера Біля "Українці як частина збройних сил Німецького
райху в Другій світовій війні”15. Створеним з українців військовим
одиницям присвячено й окремий параграф 4-томної праці Девіда
Літтлджона про іноземні формації німецького війська15. Значно
повнішим опрацюванням теми є видана спершу каталонською, а
відтак англійською мовами книга Карлоса Кабальєро Юрадо
"Розриваючи кайдани” про українські формування, що діяли на
боці німецьких збройних сил у 1939-1945 рр.17
До другої групи праць . належать дослідження мілітарного
аспекту східної політики Німеччини, що подають переважно
фрагментарну інформацію про різні національні підрозділи, ство-
рені німецьким командуванням. Із цих видань українських авторів
найбільший фактаж із проблеми містить книга Володимира Косика
"Україна і Німеччина у Другій світовій війні”18. Останнім часом
в Україні також з’явилися дослідження, в яких історію національних
військових частин у збройних силах Німеччини розглянуто як
феноменальне соціально-історичне явище19. Подібні праці побачили
Малецький М. Українські військові формації в Другій світовій війні //
Ювілейний Альманах Українського Братського Союзу з нагоди 75-ліття,
1910-1985. - Спрантон (США): Видання Українського Братського
Союзу, 1985. - С. 173-177; РоіісЬпуі Р. Іікгаіпіапк іп ХУогІсі ХУаг II Мііііагу
Рогтаїіопк: Ап Оуєпієсу // Іікгаіпе сіигіп^ ’Л'огІсі ХУагІІ: Нікіогу апс! Ііх АЙегтаїЬ; А
8утровіит. Есіііес! Ьу ¥игу ВохЬук. АхкіхіеО Ьу Вотап ЇУаксЬик апс! АпОгіу
ХУуппускуі- - Есітопіоп: Сапасііап їпкіііиіе ої Іікгаіпіап 8іис1іех, Ііпіуегвіїу о! А1-
Ьегіа, 1986.-Р. 61-66.
ВІН! XV. Іікгаіпег ак Теіі сіег 8ігеіікгаЙе 4ех БеиКсЬеп КеісНек іт 2и'еііепХУе1ікгіе£ //
ОхіепеісЬіксЬеОхіЬеЙе.-ХУіеп, 1987.- №.29.-8.28-55.
БіКІеіоЬп Б. Рогеідп Ьедіопх о! (Не ТЬіпі ВеісЬ [іп Гоиг уоіитез]. - Уоі. 4: Роїапсі,
іііе Іікгаіпе, Виїдагіа, Котапіа, Ргее Іпсііа, Ехіопіа, Еаіуіа, ЕііЬиапіа, Ріпіапй апй
Виххіа. - 8ап Іоке, 1987. - Р. 38-49.
Іигасіо С. С. Котріепсіо Іак Сасіепак. Ба Бі уімоп Іісгапіапа сіє Іак У/аіїеп 88. - Огапасіа
(8раіп): Сагсїа Нікрап, 1995; ІигадоС.С. Вгеакіп» (Не СЬаіпк. 14ХУаІТеп-Сгепасііег-
Біуікіоп сіег 88 апс! ОіЬег Іікгаіпіап Уоіипіеег Рогтаїіопх, Еакіегп Ргопі, 1942-1945.
Тгапкіаіес! Ьу ВоЬегіа НаідЬ. - НаїіГах, ХУеїІ УогкхЬіге (ІІК): 8ІіеІГ Воокк Бісі, 1998;
Іпіетеї: сусусу.кЬе)ї.с!ігсоп.со.ик/кІІ6І .Ьіт
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж—
Нью-Йорк-Львів: Видання Наукового товариства імені Т. Шевченка,
1993. - С. 72-73, 146-155, 309, 358-359 та ін.
Колесник А. Грехопадение. Генерал Власов и его окружение. -
Харьков: Простор, 1991; Русак А. В. Союзники гитлеровской Германии
в войне против СССР 1941-1945. - К.: Институт истории Украиньї
НАН Украиньї, 1998.
12
світ у Росії в період "публіцистичного буму” на пострадянському
просторі напередодні й у перші 10 років після розпаду Радянського
Союзу, коли настав зламний момент у розробці історії згаданих
формацій. Для цих робіт характерні широке використання зарубіжної
історіографії й запозичення багатьох її концептуальних положень20.
Найбільшу увагу спеціальним дослідженням мілітарної полі-
тики Третього райху приділено в Німеччині. Серед них — праці
Ґеорґа Тессіна, Фрідріха-Вернера Нойлена та інших авторів про
охоронні батальйони та дивізії військ СС21, книги Ганса-Дітера
Ніколайсена, Вернера Мюллера та Ганса Штюбера про іноземні
юнацькі формування німецької протиповітряної оборони22. Певні
дані про українців в інших національних формаціях німецької
армії (Східних військах, РОА, козацьких частинах тощо) узагаль-
нено у книгах Ф. В. Зайдлера, Йоахіма Гофмана, А. Лєнівова та
інших авторів23. Свій внесок у вивчення проблеми зробили також
у загальних працях дослідники США24. Деяким надрукованим у
Дробязко С. И. Вторая мировая война 1939-1945. Восточньїе легионм
и казачьи части в вермахте. - Москва: ООО "Фирма "Издательство
АСТ”, 1999; Дробязко С., Каращук А. Восточньїе добровольцьі в
вермахте, полиции и СС. — Москва: Фирма "Издательство "АСТ”,
2000; Окороков А. В. Антисоветские воинские формирования в годьі
Второй мировой войньї. - Москва: Воєнний университет, 2000.
21 Кеиїекії Н.-1., Ниск 1., Тсккіп 6. 2иг СсхсЬісЬіс сіег Огс!ііиіі£кро)І2еі 1936-1945.
(8сЬгіЙеп б. ВипбеяагсЬІУХ. Всі 5.) - Вб. 2: Віє 8іаЬе ипб ТгиррепеіпЬеіІеп сіег
Огс1пип§8роИгеі. - КоЬІепг: ВипсІехагсНіу іп КоЬІепг, 1957; Текхіп 6. УегЬагміе ипіі
Тгирреп сіег ОеиїхсЬеп ХУеЬгтасЬі ип<1 У/аіїеп-88 іт Улуєіісп ХУеккгіед 1939-1945. -
Вік І. Віє ХУаіїеп£айип£еп - СехатійЬегхісЬІ. ВеагЬеііеі аиі Огипсі сіег Ііпіегкщеп
бек ВшкІекагсЬІУ-МіїііагагсЬІу; Нгх§. ипіег МііагЬеіІ уоп Вгііп Меуег, тії
Спіегаїйіхипо сіех Випбекагсіпух ипб сіек АгЬеііккгеікек Гйг ХУеЬгГогхсЬип£. -
ОхпаЬгйск: ВіЬІіо Уег1а§, 1977; Техкіп 6. УегЬапіІе игкі Тгирреп... - Вії. 3. Віє
ЕапбхігеіІкгаГіе 6-14. - ОхпаЬгііск, 1979; Е’еиіеп Н.-ХУ-Ап беиїхсЬег 8еіІе.
ІпСетаїіопаїе РгсіиіПіде \оп ХУеЬгтасЬі ип<1 ХУаіїеп-88. - МйпсЬеп: ЕІпіуегекак, 1985.
22 °
Місоїаікеп Н.-В. Віє РІакЬеІГег. ЕиЙм/айспНеИег ип<1 МагіпеЬеИег іт Улусіієп
ХУе11кгіе£.-Вег1іп/Ргапкйігі а.М.АУіеп: ІЛІхіеіп, 1981; МйІІегХУ. Віє хсЬи'еге Ріак. -
ВогЬеіт: Робхип-РаПах Уег1а§, 1988; 8ібЬег Н. Віє РІицаЬм/еНгуегЬапсіе сіегХУаПеп-
88. АиГхІеПипч, О)іес1егип<і, ЕиЙ\егіеіс1І£ип£ ип<1 Еіпхаїг ап сіеп Ргопіеп. - Рг. Окіеп-
сіогГ: К. XV. 8сЬиіг УегІа<г, 1988.
23 .
8еіс11ег Р. XV. 2иг Ріііігипц сіег Охйгирреп іп сіег сІеиіксНеп ХУеЬгтасЬі іт 2\уеіІеп
ХУе1ікгіе£ //ХУеЬпл'ікхепксЬаЙІіске КипсксНаи,- 1970. -Н. 12.-8.683-702; Хофф-
ман Й. История Власовской армии. Пер. с нем. — Париж: УМСА-
Пресс, 1990; Ленивов А. К. Под казачьим знаменем. Зпопея Казачьего
Стана под водительством Походньїх Атаманов Казачьих Войск С. В.
Павлова и Т. И. Доманова в 1943-1945 г.г. Материальї и документи. —
Мюнхен: Издание автора, 1970.
8іеіп С.Н.НііІег’к Еіііе биаМ аіХУаг 1939-1945. ТЬеХУаГіеп 88,-ІіНаса,М¥(П8А):
СогпеІІ Ипіуегеііу Ргекх. 1964; Кем/Іапсі 8.1. Соххаскх іп Фе Оегтап Агту іп 1941-
1945,-Роїііапсі,ОК (ІІ8А): РгапкСахх, 1991; ЕПіой М. 8о\іе1 Мііііагу СоІІаЬогаїог //
Пкгаіпе сіигіп” ХУоґііі ХУаг II... - Р. 89-104.
13
цій країні монографіям притаманна тенденція неґативної оцінки
дій таких формацій25. Водночас в інших численних англомовних
працях, присвячених окремим проблемам Другої світової війни,
інформація про українські формування є вкрай скупою, фраг-
ментарною, розпорошеною по різних публікаціях і книгах26.
Таким чином, в історичній літературі бракує узагальнюючих праць
про українські військові формування в збройних силах Німеччини
у 1939-1945 рр. Це зумовлює потребу вивчення цілого комплексу
різноманітних питань теми, чому й присвячено дану монографію.
У процесі роботи над книгою автор, поряд із наявною літера-
турою, використав здебільшого неопубліковані джерела. Загалом
опрацьовану інформацію можна умовно поділити на три основні
групи: архівні документи, пресу і спогади очевидців.
З певною кількістю документів, що стосуються теми, автор
ознайомився в архівах України: Центральному державному архіві
вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України) та
Центральному державному архіві громадських об’єднань України
(ЦЦАГО України) у Києві й Центральному державному історичному
архіві (ЦДІА) України у Львові. З-поміж використаних джерел
основними є трофейні таємні документи німецького командування
й звіти розвідки радянських інстанцій. До них, зокрема, належать
повідомлення німецьких окупаційних польових комендатур, райхс-
міністерства окупованих східних територій, нацистської служби
безпеки (СД) здебільшого за 1941-1944 рр. Іншою підгрупою
вивчених документів є складені переважно у 1942-1944 рр.
доповідні записки керівництва органів Народного комісаріату
внутрішніх справ (НКВС) і Народного комісаріату державної
безпеки (НКДБ) Української Радянської Соціалістичної Республіки
(УРСР) та донесення радянських партизанських з’єднань, які
цікавилися справою українських військових формацій у збройних
силах Німеччини. З’ясувати деякі невідомі подробиці створення
українських частин дозволили також пропаґандистські листівки
й письмові документи сучасників їх формування, виявлені в
Державному архіві Вінницької області (ДАВО), Державному архіві
Огокк1. Т. РоїікЬ 8осіеіу ипсіег беггпап Оссираііоп: ТЬе Оепегаї Ооуегптепі, 1939-
І944.-Ргіпсеіоп, N4.: Ргіпсеїоп Ипіуегеііу Ргскк, 1979.- Р.132-135, 186-194,302-
303; Коїко 6. Сепіигу оГХУаг. Роїііісх, СопЛісі апсі Зосіеіу кіпсе 1914. - Меи> ¥огк:
ТЬе Нєху Ргєкк, 1994. - Р. 495.
Катепеїкку І. Ніііег’8 Оссираііоп оГ ІІкгаіпе, 1941-1944: А 8іи<1у ої Тоіаіііагіап
Ітрегіаіікт. - Міїхуаикее (II8А); Магс|иеНе ТІ пі уегеііу Ргєкк, 1956. - Р. 62; Ьііі1е]оЬп
В. ТЬе Раігіоііс Тгаііог»: А Нівіогу оїСоІІаЬогаїіоп іп Оегтап оссиріед Еигоре. 1940-
1945. - Еопсіоп: Неипетапп, 1972. - Р. 334; ЕапсІхуеЬг К. ЕІкгаіпіап Уоіипіеегх іп
ОіЬег У/а(Теп-88 Віх і.чіопк // 8іе§гипсп. ТЬе ХУаІїеп 88 іп Ьікіогісаі регкресііує. -
Уоі. IX.-Вгоокіп§8,ОК (ІІ8А), 1987.-\УЬо1е питЬег55;Мипох А. І.Нііісг’кЕазіет
Ье§іоп8. Уоі. II. ТЬе СМігирреп. - Ваучісіе, \Т¥ (ІІ8А): Ахіх Еигора Воокк, 1997.
14
Львівської області (ДАЛО) та Державному архіві Рівненської
області (ДАРО). Важливим джерелом інформації слугували опрацьо-
вані в Архіві Нових актів у Варшаві копії матеріалів Федерального
архіву Німеччини в Берліні, його відділу в Потсдамі й Військового
архіву у Фрайбурзі та Національного архіву Сполучених Штатів
Америки у Вашингтоні. Крім того, залучено оригінальні документи
Українсько-канадського дослідчо-документаційного центру в Торон-
то і Державного архіву в Празі та Національного архіву Республіки
Білорусь у Мінську. Суттєве значення при опрацюванні обраної
теми монографії мали українські та німецькі пресові видання.
Важливе місце серед джерел належить літературі напівмемуарного,
напівлітературного характеру — споминам, які містять маловідо-
мий фактичний матеріал. Цікаві спостереження про спроби тво-
рення в 1939 р. української збройної сили у складі вермахту в
формі ВВН подав у своїх мемуарах Любомир Гірняк27. Вартий
уваги науковців матеріал про Легіон ДУН опублікували Любомир
Ортинський та Роман Бойцун28. Деякі дані про ВВН, ДУН і підроз-
діл ”Пума” почерпнуто зі спогадів офіцерів абверу Гельмута Ґросс-
курта, Пауля Леверкюна, Олександра Ганса Пулюя, що дозволяють
зрозуміти витоки подальших ініціатив абверу щодо спроб формування
українських військових підрозділів у складі вермахту29. Починаючи
з 1951 р. побачили світ кілька спогадів про спроби творення УВВ
(автори яких Геннадій Которович, Петро Філоненко, Андрій Фур-
ґала) та мемуари старшин українських батальйонів, що діяли на
боці німецьких військ (Володимира Головенка, Юрія Пасічника)30.
Гірняк Л. На стежках історичних подій. Карпатська Україна і наступні
роки - спогади, матеріали. - Нью-Йорк: Накладом автора, 1980.
Ортинський Л. Дружини Українських Націоналістів (ДУН) (Із історії
Групи "Південь”) // Вісті... - Серпень-вересень 1952. - Ч. 8-9 (22-23). -
С. 2-7; Бойцун Р. Легіон ДУН (Дружин Українських Націоналістів) //
Вісті Комбатанта. - Торонто-Нью-Йорк, 1982. - Ч. 5-6. - С. 47-51.
ОгояхкигіЬ Н.Та£еЬйсЬегеіпе8 АЬи'еЬгоіїігіегв, 1938-1940. - Зшіфап: Ііпіоп ОеиіксЬе
ї'егІа'гьапМак, 1970; ЬеуегкиеЬп Р. Оегтап ІпіеІІі'гепсе. - Не\у ¥огк: ЇУеісІепіек! &
Міскоікоп, 1954; Риіи] Н. А. НегЬкі 1939. Аих РеІОрохіЬгіеїеп. - ІліхОогІ:
Огиск§епо88епхсЬаЙ СІСЕКО еОтЬН, 1980; Риіи) А. Н. Аих РеЮрохіЬгіеГеп (ОкіоЬег
1939-Магг 1941).
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо (до історії маловідомої ще
справи) // Вісті... - Мюнхен, 1953. - 4.1-2 (27-28). — С. 4-6; Філоненко
П. Збройна боротьба на Волині (Спогади учасника) (Бібліотека літопису
Волині. Редагує Колегія. Ч. 4). - Вінніпег, Манчестер: Накладом
Волинського Видавничого Фонду, 1958; ФурґалаА. Маловідоме з історії
Українського Визвольного Війська (УВВ) // Вісті Комбатанта. - 1993. -
Ч. 5-6. - С. 107-108; Головенко В. Батальйони 121 і 116 (до історії
УВВ) // Вісті... - 1953. - Ч. 9-10 (35-36). - С. 10-11; Пасічник Ю.
Українські 115 і 118 курені в боротьбі з совєтською диверсією (уривки
з щоденника з 1941-1944 рр.)// Вісті... - Листопад 1957. — Ч. 7-10
(78-81). - С. 9-12, 16; Грудень 1957. - Ч. 11-12 (85-86). - С. 8-11.
15
Маловідому інформацію про один із них - Український Леґіон
Самооборон (УЛС) - опублікували його колишні вояки Орест
Городиський, Кость Гірняк, Михайло Каркоць31. Мемуари Зенона
Зеленого й Тимоша Білостоцького дають можливість з’ясувати
багато невідомих сторінок з історії створення українських юнаць-
ких протиповітряних формувань32. Інформаційний матеріал з історії
дивізії "Галичина” містять спомини Степана Мединського, Петра
Новосада, Михайла Пацюка33. Ключ до розуміння специфіки умов
творення УНА дають спогади Павла Шандрука, Володимира
Гладича, Володимира Гончарука, Петра Дяченка, Володимира
Жили та Леоніда Полтави3"1.
Важливі штрихи до загального тла досліджуваних подій містять
мемуари генералітету вермахту (Еріха Манштайна, Курта Тіппельс-
кірха та інших представників вищих щаблів німецького команду-
вання35). Сторінки історії дивізії військ СС "Галичина” розкрито
у мемуарах шефа оперативного відділу її штабу майора Вольфа-
Городиський О. Два дні в партизанці (причинки до історії Українського
Легіону Самооборони) // Самостійна Україна. - Чікаґо, липень 1962.
- № 7 (161). - С. 22-26; Гірняк К. Український Леґіон Самооборони.
Причинки до історії. - Торонто: Накладом старшин і вояків леґіону,
1977; Каркоць-Вовк М. Від Вороніжа до Українського Леґіону
Самооборони. - Міннеаполіс, 1995.
Зелений 3. Українське юнацтво у вирі Другої світової війни. -
Торонто: Накладом Братствв вояків 1-ої УД УНА, 1965;
Білостоцький Т. Спогади. — Б.м.: Накладом Братства кол. вояків
1-ої УД УНА, 2000.
Мединський С. Дивізійними стежками. Спогади. — Торонто: Ргіпіес! Ьу
Ве.чкусі СгарНіск Ріс!., 1991; Новосад П. З Україною в серці. Спогади. -
Львів: Каменяр, 1995; Рагіик М. Уісіітх ої Сігсит.чіапсе. А Іїкгаіпіап іп Йіе
Агту оГіііе ТІїік! КеісН. - ЗУегехЬат (БК): Вгкі§е Воокя, 1993.
8Ьап<Згик Р. Агтя ої Уаіог. - Ьопсіоп: КоЬегі 8ре11ег & 8опв РііЬІіксНег.ч, 1959;
Гладич В. До історії 2-ої УД УНА // Вісті Комбатанта. - 1971. -
Ч. 5. - С. 73; Гончарук В. Дещо про бриґаду "Вільна Україна” //
Вісті Комбатанта. - 1988. - Ч. 5-6. - С. 64-66; Дяченко П.
Протипанцирна бриґада "Вільна Україна” // Вісті Комбатанта. -
1972. — Ч. 4. - С. 8-16; Жила В. Парашутна бриґада Української
Національної Армії (спомин про спроби її формування) // Вісті
Комбатанта. - 1995. — Ч. 4. — С. 62-69; Полтава Л. Спогад про
дивізію "Вільна Україна” // Визвольний шлях. — Мюнхен, 1981. —
Кн. 6. - С. 749-752.
МапМеіп Е. Уегіогепе 8іе§е. - Вопп: АіЬепашп УегІа£, 1955; Типпельскирх К.
История второй мировой войньї. — Москва: Издательство иностранной
литературьі, 1956; 6бііііг\У. ІїсгсІеііІксЬе СепегаІМаЬ. бехсЬісЬіе ипс) бекіаіі. -
Ргапкіип/Маіп: Уег1а§ РгапкГигіег НеЙс, 1953; ХУагІітопі IV. Іт НаирЩиагііег сіег
сІеиЬсНеп УУеЬтіасЬі 1939-1945. Огипсіїа'.'еп - Р'огтеп - ОеЦаІІеп. - Ргапкґигі ат
Маіп-Вопп: Аіііепаит Уегіа”, 1964.
16
Дітріха Гайке36. Деякі нез’ясовані питання теми висвітлено у
споминах високопоставлених чиновників міністерств та відомств
Третього райху Петера Кляйста, Ґергарда фон Менде й Фріца
Арльта, котрі виступали проти політичного курсу Адольфа Гітлера
на Сході Європи37. Упорядкуванню й доповненню викладеної
інформації сприяли дані міжнародної комп’ютерної інформаційної
мережі "Інтернет” (зокрема про дивізію "Галичина” та інші
національні формації в структурі Східних військ німецьких
збройних сил).
Мета монографії - дослідження історії створення, організації та
участі у бойових діях українських військових формацій у збройних
силах Німеччини в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.). У
процесі дослідження автор вирішив розв’язати такі завдання:
- з’ясувати причини створення, обставини формування та участь
у бойових діях українських військових частин при німецьких
з’єднаннях;
- простежити зміни в східній політиці Німеччини, зокрема місце
в ній іноземних військових формацій при сухопутних військах#
- висвітлити мотиви, якими керувалися українці, вступаючи
до німецького війська, їх відносини з німецькими військовими
чинниками та форми їх використання;
- розглянути позицію українського руху Опору в справі націо-
нальних формацій німецьких військ та характер їх взаємин;
- показати ставлення керівництва СРСР до українських форму-
вань у збройних силах Третього райху.
Об’єктом дослідження є німецькі інстанції, українські суспільні
та військові кола, які брали участь у створенні військових
підрозділів при німецьких арміях, а також українські національні
формування, що діяли на боці збройних сил Німеччини у роки
Другої світової війни. Особлива увага звертається на їх організацію,
склад, чисельність, вишкіл, озброєння, вплив зростання їх кіль-
кості на зміну політики Німеччини і СРСР.
Предметом роботи є еволюція політики Німеччини щодо
створення українських військових формацій у структурі іноземних
Неіке ЇУ.-О. ТЬе ІІкгаіпіап Оіуікіоп “Оаіісіа", 1943-45: А Метоіг. Тгап.чіаіесі Ьу
А. ХУуппуску],и'ііЬ ап іпігосіисііоп Ьу і. АппМгоп«.-ТогопЮ-Рагік-МипісЬ: Есіііесі
Ьу ¥игу ВовИук, 1988.
КІеіхі Р. /и'іксЬеп Ніііег ипсі Зіаііп, 1939-1945. - Вопп: АОіепаит Уегіа”, 1950;
Пляни німців щодо України (інтерв’ю з проф. Менде) // Український
Самостійник. - Мюнхен, 24 грудня 1950. — Ч. 50. - С. 3; Агії Р.
Роїеп-, Іікгаіпег-, Іисіеп-Роіііік іт 6епегаІ§оиуететеп( Гіігсііе ЬехеШеп ОьфеЬіеІе
1939/40 ипсі іп ОЬегесЬІекіеп 1941/43 ипсі іт РгеіЬеіґккатрГ с!ег ипіегсігйскіеп
Ойуоікег. Оокитепіе, Аияяегип^еп уоп Роїеп, Цкгаіпет ипсі Іисіеп. КісЬіфхіеІІипдеп
уоп РаксЬипдеп. Егіппегип^еп еіпех Іпкісіегх. - ЄіпсІЬогеі: ЗУЬкепзсЬаЙІісЬег
ВисЬсІіепхі НегЬегіТае§е, 1995.
17
формацій німецької армії й спроби українських громадських діячів
використати їх для розгортання національно-визвольного руху.
Територіальні межі викладеного матеріалу охоплюють сучасні
регіони України і ті країни Європи, де на той час створювалися
та діяли українські мілітарні одиниці в німецьких збройних силах.
Хронологічні рамки праці охоплюють увесь період Другої
світової війни, в якому можна виокремити чотири етапи:
1) перших експериментів у створенні при вермахті українських
національних батальйонів спецпризначення (літо 1939 р. -
серпень 1941 р.);
2) найбільших німецьких перемог на фронті й ініціатив та
практичних кроків військових кіл Німеччини в справі залу-
чення українців у допоміжні збройні частини й служби (осінь
1941 р - кінець 1942 р.);
3) творення регулярних іноземних формувань німецьких військ
у період "тотальної війни” (1943 р. — червень 1944 р.);
4) відступу німецьких армій з території України і перебування
усіх українських формацій поза її межами (від відкриття
Західного фронту країнами антигітлерівської коаліції в сере-
дині 1944 р. до капітуляції Німеччини 7 травня 1945 р.).
Такий поділ зумовлено особливостями німецької політики щодо
створення національних збройних формацій, викликаними вій-
ськово-політичними подіями на згаданих етапах війни.
Структуру роботи побудовано за проблемно-хронологічним
принципом. Подекуди здійснено незначний відступ від хроно-
логічних рамок із тим, щоб повніше викласти інформаційний
матеріал за проблемним принципом. Монографія складається з
трьох розділів. У першому досліджено початки й постання перших
українських батальйонів у 1939-1941 рр. і військових формацій,
сформованих з українців восени 1941 р. - восени 1942 р. В
окремий параграф виокремлено історію підпорядкованих німецькій
поліції порядку українських охоронних батальйонів на тій підставі,
що як військові формування на боці Німеччини вони брали участь
у бойових діях, в яких оперативно підпорядковувалися вермахтові
або співдіяли з ним. У другому розділі показано еволюцію позиції
та діяльність різних установ Третього райху в питанні створення
національних військових частин з представників ненімецьких
народів. Оскільки дивізії "Галичина” присвячено спеціальну
монографію автора, у пропонованій праці подано лише короткий
нарис історії цього регулярного з’єднання. В третьому розділі
проаналізовано зміни німецької політики щодо українських фор-
мацій в останній рік німецько-радянської війни, коли в загальній
східній політиці Третього райху намітився відчутний злам порів-
няно з попередніми роками війни. На сторінках праці періодично
розглядається доля окремих формувань локального характеру, що
дає краще розуміння загальних причин й водночас специфіки
обставин творення кожного з них.
18
У вміщених у праці додатках вперше опубліковано надруковані
мовою оригіналу документи (за винятком німецькомовних, також
перекладених українською), що ілюструють і суттєво доповнюють
викладені автором факти та положення.
У праці при поданні мілітарних назв в основному використано
військові терміни тодішніх українських вояків досліджуваних
формувань у збройних силах Німеччини, частину з яких тради-
ційно вживали в українських бойових формаціях, починаючи з
часів козаччини й закінчуючи добою визвольних змагань У ПА
до початку 1950-их рр. Щодо їх військових ступенів вжито
історично усталені українські військові ранґи, яким відповідають
такі запозичені в радянських військ звання сучасної української
армії: стрілець, вістун і старший вістун — солдат (й для загального
означення відповідно стрілецтво - особовий склад), підстаршини —
сержанти (десятник - молодший сержант, чотовий — сержант,
булавний — старший сержант, чотовий-підхорунжий — прапорщик),
старшини - офіцери (хорунжий - лейтенант, поручник - стар-
ший лейтенант, сотник - капітан) й генерал-хорунжий - генерал-
лейтенант щодо представників генералітету. Інші ступені збережено
як спільні (майор, полковник, генерал тощо). Такий же підхід
застосовано щодо назв підрозділів і невеликих частин, яким відпо-
відають такі сучасні аналоги української армії: рій - відділення
або відділ, чота — взвод, сотня — рота, курінь - батальйон, батерія —
батарея. При цьому в тексті є й деякі винятки, зокрема в цитатах
документів та спогадів. Наприклад, це стосується тогочасного
українського терміну "відділ”, що відповідає сучасному термінові
"частина”, та німецького військового терміну "АЬісіііііщ” (у дослів-
ному перекладі "відділ”), що відповідає термінам "дивізіон" у
кавалерії та артилерії чи "батальйон” у піхоті.
З тим, щоб постійно не повторювати одні і ті самі назви,
деякі з них вжито паралельно: рушниця або гвинтівка, однострій
або уніформа, скоростріл або кулемет, курінь або батальйон,
літунство або авіація, протипанцирні або протитанкові, проти-
літунські або протиповітряні, набої або патрони, спорядження або
оснащення, наплечники або погони. Подібним чином, задля
уникнення дублювання назв на сторінках праці зустрічаються
паралелізми щодо деяких інших термінів. Такий підхід застосовано
для кращого розуміння тексту сучасним читачем і для того, щоб
якнайточніше передати поряд із обставинами мову учасників
описуваних подій. З метою полегшення сприймання тексту широ-
кими колами читачів тогочасні римські цифрри при нумерації
окремих відділів установ чи військових структур замінено араб-
ськими (наприклад, "IV” на ”4” тощо).
Видання даної праці частково уможливлено завдяки дотації
Канадського інституту українських студій (КІУС) Альбертського
університету в Едмонтоні (з Меморіального фонду ім. Миколи Кліда
та Вічного фонду ім. родини Юхименко).
19
РОЗДІЛ І
УКРАЇНЦІ В ДОПОМІЖНИХ ЗБРОЙНИХ ЧАСТИНАХ
(1939-1942 рр.)
1. Українські легіони
а) Військові Відділи Націоналістів (літо — осінь 1939 р.)
^Розробляючи експансіоністські плани щодо країн Східної
Європи, вище керівництво нацистської Німеччини взяло
на озброєння тезу військового теоретика Карла фон Клаузевіца
про те, що війна є продовженням й інструментом політики1.
Приготування Німеччини до війни та майбутніх бойових дій
вимагали вирішення багатьох питань ідеологічного і військово-
політичного характеру. Водночас вони стимулювали пошук допоміж-
них сил і готовність створювати з них військові підрозділи. Первин-
ними джерелами їх формування стали емігранти, особливо політичні,
невдоволені ситуацією в країнах, визначених об’єктом агресії.
Українські політичні діячі, які після окупації території України
російсько-більшовицькими військами опинилися за межами своєї
Батьківщини, не змирилися з втратою державності. Вони розгля-
дали радянську Росію як головного ворога і вбачали в ній країну-
агресора, що анексувала більшість українських земель по так
званій лінії Керзона (тоді як меншість увійшла до складу Польщі,
Румунії і Чехословаччини). Ці діячі вивчали найрізноманітніші
можливості, щоб актуалізувати українське питання в Європі.
Виховані на традиціях боротьби за державність 1917-1920 рр.,
українські політичні еміґранти міжвоєнного періоду усвідомлювали:
поряд з іншими причинами саме відсутність добре навченої
національної армії призвела до того, що українці не зберегли
власну державність. На землях України, що перебували у складі
Радянського Союзу, будь-яка політична активність, спрямована
на їх відокремлення, була неможливою. Зважаючи на ці обставини,
українські політики сконцентрували свою діяльність на еміґрації,
сподіваючись на можливість актуалізації українського питання
С1аіі8е\УІ(2 С. V. Уот Кгіе§е. -Вегііп: В.ои'оЬІі, 1992.- 8. 215-221.
20
лише з виникненням воєнного конфлікту в Європі. Обов’язковою
передумовою відновлення української державності було створення
з допомогою зовнішніх чинників власної національної збройної
сили, що ґарантувала й утримувала б цю державність. Це могло
відбутися при підтримці держави - союзника України. При цьому
політики-еміґранти розраховували в основному на свої сили й
планували використати іноземну військову допомогу лише як засіб
для досягнення власної мети. З кінця 1930-их років вони покладали
особливі надії на підтримку Німеччини — найімовірнішого воєнного
суперника СРСР і держави-ревізіоніста, невдоволеної становищем
у Європі після закінчення Першої світової війни. Такі сподівання
виникли ще й тому, що німецькі політики, починаючи з 1914 р.,
уважно вивчали українське питання й саме Німеччина у січні
1918 р. першою визнала державну незалежність України.
Вагомі підстави робити ставку на створення леґіонів й відтак
армії у складі збройних сил іноземної держави українцям давав
досвід інших народів. Відомим явищем попереднього століття стала
організація у ворожій до держави-окупанта країні національних
леґіонів або комплектування їх з військовополонених. На початку
XIX ст., зокрема, для боротьби проти Російської імперії поляки
вступили до лав армії Наполеона Бонапарта й у 1854-1855 рр.
створили військові підрозділи в Туреччині, в 1859 р. угорське
з’єднання боролося на боці армії італійського П’ємонту, а під
час австро—прусської війни у 1866 р. уряд Пруссії сформував
окрему формацію з полонених угорців. Впродовж Першої світової
війни польські леґіони, очолювані Юзефом Пілсудським, воювали
на боці Центральних держав, тоді як генерал Юзеф Довбор-
Мусьніцький створив польський корпус у Росії. Чехи створили
свої леґіони з полонених у Росії, Франції й Італії, румуни - в
Італії з полонених семигородських румунів австрійської армії.
Не були винятком й українці. У серпні 1914 р. у складі збройних
сил Австро-Угорщини сформовано Леґіон Українських Січових
Стрільців (УСС), що у листопаді 1918 р. став основою Української
Галицької Армії (УГА) - збройних сил Західноукраїнської Народної
Республіки (ЗУНР). У квітні 1917 р. у Ганновер-Гміндені в
Німеччині й у червні в Йозефштадті у Чехії, що тоді перебувала
у складі Австро-Угорської імперії, організовано спеціальні табори
для полонених українських офіцерів російської армії, а також
цілий ряд таборів для полонених солдатів цієї ж армії українського
походження. Наприкінці війни з них укомплектовано дві україн-
ські дивізії — "сірожупанників” та ”синьожупанників”, що в
1918 р. увійшли до складу армії Української Народної Республіки
(УНР). Це давало підстави деяким українським політикам спо-
діватися, що є можливість такої ж ситуації у майбутньому.
Зовнішньополітичну орієнтацію багатьох із них саме на Німеччину
21
зумовила відсутність розуміння їх прагнень вищим керівництвом
США та Великої Британії, котрі у 1930-их рр. були основними
союзниками СРСР2. Виразна тенденція слабкої зацікавленості
українським питанням з боку Великобританії та США спосте-
рігалася впродовж усього міжвоєнного періоду й на початку Другої
світової війни3. Така байдужість англійських та американського
урядів у кінцевому підсумку не залишила багатьом українським
політикам іншого вибору, як шукати підтримки свого національно-
визвольного руху серед владних структур Німеччини — однієї з
найбільших країн Центральної Європи. Урядові кола цієї держави,
так само як і українські політичні емігранти, були незадоволені
становищем, що склалось у світі щодо їхнього народу після
закінчення Першої світової війни. Прагнення Німеччини до
перегляду повоєнної системи міжнародних угод давало окремим
з українських політиків підстави сподіватися на підтримку керів-
ництвом цієї країни українського визвольного руху. Іншої альтерна-
тивної зовнішньополітичної орієнтації, що мала б реальну користь
для вирішення українського питання, на той час не існувало.
З осені 1.937 р., отримавши санкцію своїх вищих політичних
керівників, котрі розглядали війну як основний засіб терито-
ріальної експансії, військові кола Третього райху почали готуватися
до її проведення. На лютий 1938 р. щойно створене Верховне
командування збройних сил (вермахту) — ОКВ (ОЬегкоттагкіо бсг
ХУеЬгтасЬі-ОКУ/) налагодило зв’язки з представниками національ-
них меншин Польщі та СРСР. У відповідний момент передбачалося
підтримати спрямовані проти цих країн акції згаданих меншин,
котрі, з уваги на урядові зобов’язання Німеччини, офіційні органи
Навіть у роки інтервенції проти більшовицької Росії англійський та
американський уряди підтримували тільки російські антирадянські
сили, одним із проявів чого була блокада на перевезення в Україну
військової допомоги протягом усього часу перебування УНР у стані
війни проти Добровольчої армії російського генерала Антона Денікіна.
Державний секретар США Роберт Лансінґ наклав ембарго на вивезення
в Україну закуплених зі складів американської армії в Марселі
одягу, взуття й ліків, за які українська місія в Парижі заплатила
готівкою 8 500 000 доларів (у тому числі медикаментів та ліків
вартістю 1 250 000 доларів). Лансінґ заборонив їх вивозити, кажучи,
що США не визнають України, а лише Росію, й тому не можуть
вступати в жодні торговельні відносини з урядом УНР - хоча, як
відомо, американці мали право торгувати навіть з каннібалами.
Прикметно, що у даному випадку йшлося лише про одяг, взуття та
ліки, а не про збройну допомогу Україні (Максимчук І. С. Нарис
історії роду Петрушевичів. - Чікаґо, 1967. - С. 191-192).
Еисіик Е. Когдап В. 8. АпЦо-Атегісап Репресіїуєк оп іЬе ЕІкгаіпіап Єиеміоп
1938-1951. А Поситепіагу Соїіесііоп. - Кіпріот Опіагіо (Сапада): ТЬе Еітекіопе
Ргехк. 1987.- Р. І-ПЕ
22
райху не могли проводити від свого імені. Зацікавлене в організо-
ваній українській групі, яка на випадок війни підтримувала б
Німеччину, ОКВ встановило контакти з лідерами Організації
Українських Націоналістів (ОУН), що була створена на основі
заснованої у 1920 р. Української Військової Організації) УВО4.
Від часу свого створення у 1929 р. ОУН послідовно обстоювала
ідею відновлення Української держави. На початок 1938 р. її
керівники були готові до співробітництва з німецькими військо
вими колами з метою підготовки власних кадрів, спроможних у
випадку воєнного конфлікту збройним шляхом боротися за націо-
нальну та державну незалежність українського народу. При цьому
лідери українських націоналістів вирішили опертися у своїй
діяльності на ОКВ як таку силову німецьку інстанцію, котра змогла
б реально підтримати діяльність ОУН і в разі потреби захистити
організацію перед політичними переслідуваннями з боку інших
установ райху. Ними були правляча Націонал-соціалістична
німецька робітнича партія — НСДАП (Найопа1-$>огіа1І8Й8сЬе ОсиксНс
АгЬеіікрагіеі-МЗОАР) і таємна державна поліція — ґестапо (ОеЬеіте
5>іаа(8ро1ігеі-СгЄ8іаро), що з 1936 р. поряд з кримінальною поліцією
входила до складу поліції безпеки — СП (ЗісЬегЬеіікроІігеі-ЗР). На
той час при Проводі ОУН у Відні діяв Військовий штаб, до завдань
якого належало проведення заходів щодо створення збройних
загонів, у тому числі легіонів поза межами України, а також
опрацювання мобілізаційних планів участі ОУН у можливій
"зовнішній війні”. Найближчий помічник лідера ОУН Євгена
Коновальця, полковник Андрій Мельник очолив військову ре-
ферентуру ОУН, до якої призначено генералів колишньої армії
УНР Віктора Курмановича та Миколу Капустянського5.
Встановлення зв’язку з керівництвом ОУН за дорученням ОКВ
взяв на себе шеф управління німецької розвідки і контррозвідки
(абверу) ОКВ — ААА ОКВ (Аті Аияіапбхіїасіїгісічсіі писі АЬ\ус1пчісгОК\У
-АААОКХУ) адмірал Вільгельм Канаріс (Сапагік), який, за словами
його близького співробітника Карла Гайнца Абсгаґена, "особисто
знав і цінував” Коновальця®. Контролювати цю справу доручено
Гельмутові Ґросскурту (ОгоххкшїЬ) — керівникові 2-го відділу абверу,
4
Про контакти УВО з німецькими військовими колами у 1923-1928 рр.
див.: Воііапоук’куі А. Соорегаїіоп Ьеїхуееп йіе бегтап Мііііагу ої іЬе ЇУеітаг
КериЬІіс апд Ще Цкгаіпіап Міііїагу Ог^апігайоп іп 1923-1928 // Нагуагд ІІкгаіпіап
Зіисііея. - Уоі. XXIII (1/2). - СатЬгійее (И8А), 1999. - Р. 73-84.
Центральний державний архів громадських об’єднань України у Києві
(далі - ЦДАГО України). - Ф. 57 - Колекція матеріалів з історії
Комуністичної партії України. — Оп. 4. - Сир. 340. - Арк. 4.
АЬкІїа^еп К.-Н. Сапагік. Раїгіоі ип<1 '\¥е1іЬйг§ег. - ЗіиЩаїТ. ІІпіоп Беиїхсііе Уег1а§-
апкіаіі, 1954.-8.214.
23
що займався роботою з представниками національних меншостей
імовірних країн-противників. З цією метою Канаріс особисто
передав заступникові Ґросскурта майору Ервінові Штольце вказівки
у справі контактів з українськими політичними угрупованнями.
При цьому абвер оминув увагою прибічників еміграційного уряду
УНР і прихильників колишнього гетьмана Павла Скоропадського,
оскільки, за даними німецької розвідки, перші у зовнішньо-
політичному плані орієнтувалися на союз із Польщею, тоді як
колишній гетьман не мав прихильників у Західній Україні (хоча
за вказівкою Міністерства закордонних справ (МЗС) Німеччини з
ним кілька разів зустрілися В. Канаріс та Е. Штольце). Найбільшу
увагу абвер традиційно приділив лідерові ОУН Є. Коновальцеві,
у якого, за словами Штольце, "були сильні прибічники у Польщі”.
”В 1.937 р. був відновлений контакт із групою Коновальця, встанов-
лений 1-им відділом абверу ще у 1925 р. Опитали спеціалістів —
як мені пригадується, доктора Маркерта*, 3-ій відділ абверу і
ґестапо перевірили — жодного компрометуючого матеріалу, —
згадував пізніше Штольце. — Після затвердження начальником
управління при посередництві полковника [Курта] Ґреббе у Бадені,
поблизу Відня, відбулася попередня нарада на квартирі австрій-
ського генерала у відставці, українського націоналіста Курмано-
вича, згодом основна нарада у Белладжіо”7. З українського боку
в них брали участь Є. Коновалець і члени Проводу ОУН Ріхард
Ярий та В. Курманович, з німецького — тодішній шеф 2-го відділу
ААА ОКВ Г. Ґросскурт, Е. Штольце та референт Перцольд, які
для досягнення практичних наслідків цих контактів отримали
від Канаріса повноваження гарантувати ОУН певну фінансову
підтримку8. Значною мірою до подібної угоди українських націо-
налістів підштовхнуло тогочасне посилення переслідувань українців
у Польщі, про що добре знали німецькі учасники згаданих
переговорів. У переданій для Е. Штольце записці від 22 травня
1938 р., наприклад, вказувалося про нагнітання антиукраїнських
тенденцій у політиці Польщі9.
Вернер Маркерт народився 3 грудня 1905 р. Доктор філософії; до
1939 р. викладав у Ляйпціґському університеті. Був діячем Товариства
вивчення Східної Європи (Сезеїксіїай хит 8іидіит Охіеигораз). Як
спеціальний керівник (".зондерфюрер”) до квітня 1942 р. працював
начальником підвідділу ”ЮИ” 2-го відділу абверу (керівництво
командами вермахту на Східному фронті). Згодом в 2-му відділі
абверу виконував інші функції, спрямовані насамперед проти Польщі
та Юґославії (Мадер Ю. Империализм: шпионаж в Европе вчера и
сегодня. Сокр. пер. с нем. — Москва: Политиздат, 1985. - С. 85).
Мадер Ю. Империализм: шпионаж... - С. 89.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 280.
Випс1е<,агс1ііу іп Вегііп (ВА), АЬіеі]цп§ іп Роіхсіат. - БеийсЬе 8іійип§. - Акі. 987. - 8.167.
24
Після вбивства Є. Коновальця радянським аґентом Павлом
Судоплатовим у Роттердамі 23 травня 1.938 р. новий шеф 2-го відділу
абверу полковник Ервін Лагузен (ЬаЬоикеп) зустрівся з наступником
провідника ОУН А. Мельником, який погодився налагодити контакти
з ОКВ, оскільки фактично продовжував розпочаті своїм попередником
приготування організації до військової діяльності. Мельник вказав,
що основне завдання структури полягатиме у подальшому нала-
годженні в Західній Україні конспіративних зв’язків із незадово-
леними сталінським режимом мешканцями Центральної та Східної
України й проведенні попередньої праці для підготовки загального
повстання на всіх українських землях. У відповідь на готовність
Мельника координувати військову діяльність ОУН з німецькими
військовими інстанціями Лагузен погодився взяти на ААА ОКВ
витрати, пов'язані з організацією військової діяльності ОУН10. При
тому ОУН обмежила конкретну співпрацю з вермахтом лише
кількома курсами із трьома німецькими технічними фахівцями.
Причина цього — незацікавленість у тому, щоб відпускати своїх
членів на суто німецьку службу, що мала свою визначену мету.
Абверові вдалося використовувати українців — як також представ-
ників інших націй Східної Європи — переважно тільки на індиві-
дуальній базі, позаяк очолювана Коновальцем організація впродовж
свого існування потребувала людей для себе й не хотіла бути
"вербувальним посередницьким бюро” для когось іншого, тим більше
віддавати своїх людей у розпорядження німецької розвідки11.
При налагодженні перших контактів заплановано створення
української військової частини через посередництво Р. Ярого*. У
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. - 338. - Арк. 280-281.
Книш 3. Дух, що тіло рве до бою... (Юліян Головінський, Крайовий
Командант У. В. О.). - Вінніпег: Накладом 4 Відділу ОДВУ ім. Ю.
Головінського, 1951. - С. 94.
Ріхард Ярий (Іагу) народився 14 квітня 1898 р. у Жешові в змішаній
чесько-польській сімї. З кар’єрних спонукань вписав у паспорті, що є
німцем. У 1917 р. закінчив військово-технічну школу в Медлінзі під
Віднем. Після завершення Першої світової війни, не маючи подібно до
багатьох інших австрійських вояків інших перспектив, подав у посольстві
ЗУНР у Відні заяву про вступ до УГА. Як поручник почав організовувати
окрему кавалерійську бриґаду й в 1920 р. отримав звання сотника.
Після короткочасного інтернування у польських таборах для українських
вояків у 1921 р. переїхав на постійне проживання до Німеччини, де
прийняв громадянство цієї країни. У Берліні відновив існуючі з часів
УГА контакти з Є. Коновальцем і увійшов до складу керівництва УВО
й з 1929 р. ОУН. За дорученням Коновальця у міжвоєнний період
налагодив і підтримував зв’язки з німецькими військовими колами
(Центральний державний архів вищих органів влади і управління
України у Києві (далі - ЦДАВО України). - Ф. 4628 - Колекція
трофейних документів про співробітництво українських націоналістів
та керівників УПА з німецько-фашистськими окупантами. - Оп. 1. -
Спр. 10 - Арк. 128-129).
25
системі втілення в життя цього проекту в 1938 р. проведено
старшинський вишкіл для членів військової референтури ОУН у
селищі Зауберсдорф (ЗаиЬегмІогГ) за 50 км від Відня і 9 км від
м. Вінер-Нойштадт (ХУіепег-КеикіасІІ), а в грудні того самого року
— над озером Гімзее (Нішкее) у Баварії. У ньому взяли участь
ЗО колишніх військовиків, кожен з яких, як правило, до того
вже пройшов основне старшинське навчання у польській армії.
Безпосереднє керівництво ними за дорученням Канаріса здійснював
полковник Е. Лагузен. Місця їх підготовки суворо законспірували
й вони не підтримували жодних зв’язків із зовнішнім світом —
за винятком того, що їх відвідували Р. Сушко і В. Курманович.
Один із учасників вишколу Євген Гутович, характеризуючи
тогочасну підготовку, якою керував генерал-лейтенант Теодор
Ендрес (Епсігек)*, розповідав: "Вишкіл поставлений був на дуже
високому рівні. Крім звичайних теоретичних викладів, відбували
ми теренові вправи і часто їздили на різні показові маневри
реґулярної німецької армії. Звичайно супроводжували нас тоді
наші інструктори... Нас самих представляли як групу студентів
з різних країн. Таких вишколів разом з нами було три. Наука
тривала шість місяців, і за весь цей час ми не мали ніякого
контакту з зовнішнім світом, за винятком того, що приїжджали
до нас з відвідинами генерал Капустянський і полковник Сушко”.
Використовуючи свої зв’язки в ОКВ і Австрії після її при-
єднання до Третього райху, Провід ОУН підтримав формування
Карпатської Січі — збройних сил Карпатської України, з метою
чого заручився підтримкою тодішніх впливових німецьких діячів,
одним з яких був намісник райху в Австрії Артур Зайсс-Інкварт
($>еІ88-ІпдиаП). За допомогою своїх контактів з німецькими військо-
вими колами Р. Ярий розраховував забезпечити надходження зі
складів вермахту в Австрії частини озброєння, уніформ та спо-
рядження для Карпатської Січі (чисельність якої сягнула кількох
тисяч вояків). Для бойового навчання її вояків при штабі Кар-
патської Січі деякий час перебувало кілька інструкторів з райху
(переважно уродженців Відня чи Судетів). У доповідній записці
Більшість організаторів вишколів вояків майбутнього українського
леґіону були досвідченими кадровими німецькими офіцерами. Один
із них, наприклад, — 72-річний генерал-лейтенант Теодор Ендрес.
Військову службу він розпочав 15 вересня 1897 р. У роки Першої
світової війни був лейтенантом 1-го піхотного полку. З 1 лютого
1927 р. - полковник, з ЗО вересня 1931 р. - генерал-лейтенант. З
1 вересня 1939 р. командував 212-ою піхотною дивізією. Основні
біографічні дані щодо німецьких організаторів і командирів
українських військових формувань в збройних силах Німеччини
містяться в їх особистих справах й деякою мірою у фондах: Випсіе^агсіїіу-
МіІііагагсЬІУ іп РгеіЬиг§ (ВА-МА). - КН 20 - ОЬегкотпіапсІок уоп Агпіееп ипсі
АгтесаЬіеіІип^еп; КН 26 — Іпїапіегіе-Оіуімопеп.
26
від 8 грудня 1938 р. шеф штабу зовнішньополітичного управління
НСДАП - АПА НСДАП (Лих.чеііроііііхсііех Атіс1егК8І)АР) Арно Шік-
кеданц (Зсіїіскесіап/.) інформував керівника цього управління райхс-
ляйтера Альфреда Розенберґа, що "група Коновальця постійно
намагається добитися впливу. Ярий, нібито, був у місті Хусті й
постійно стверджував, що у нього найкращі зв’язки з німецьким
Генеральним штабом і авторитетними установами. Крім того, не
було втрачено нагоди, щоб повпливати на керівників організації
”Січ” — чогось на зразок українського леґіону, на основі якого
виникли досить неприємні розходження”. "Ярий, — говорилося
далі, — посилаючись на Міністерство закордонних справ, очевидно
намагається втрутитися в переговори як представник карпато-
українського уряду”. Шіккеданц підсумував: ”Ярий обіцяв 1 000
мундирів, котрі, як потім з’ясувалося, мав передати намісник
райху [ВеісЬзкіаПЬакег] Зайсс-Інкварт”12.
Після окупації в середині березня угорськими військами
Карпатської України вояки Карпатської Січі в основній масі
перейшли румунський кордон і 21 березня були інтерновані в
таборі у Ніредьгазі. З часом січовики і члени ОУН, які прибули
до Румунії або райху, опинилися на утриманні вермахту і в разі
німецько-польської війни їх могли використати у бойових діях
проти Польщі13.
Після прийнятого Гітлером 11 квітня 1939 р. рішення про
напад на Польщу (плану ”Вайс”) в ОКВ виник план використання
інтернованих українців в інтересах політики Німеччини. В межах
підготовки воєнної операції проти польських збройних сил німецьке
командування, поінформоване про невдоволення українців полі-
тикою Польщі в Галичині й на Волині, враховувало можливість
вибуху повстання в Західній Україні, що могло стати приводом
для вторгнення німецьких з’єднань на територію Польщі. Готові
до такого розвитку подій, українські націоналісти, в свою чергу,
сподівалися, що з початком повстання на західноукраїнські землі
вступить іноземна сила (тобто вермахт) і допоможе відновити
українську державність насамперед на цих територіях. Провід
ОУН видав своїм членам наказ у разі вибуху німецько—польської
війни бути готовими виступити проти польського війська шляхом
організації збройного повстання й знищення військових складів
та об’єктів стратегічного значення. На думку керівництва ОУН,
з’явилася б найкраща нагода здобути незалежність України ще
й завдяки сприятливим зовнішньополітичним обставинам: у разі
цієї війни Угорщина не виступила б на боці Польщі. Керівники
ЦДАГО України. — Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 75-76.
Державний архів Львівської області (ДАЛО). - Ф. 1 - Львівське
Воєводське Управління. - Оп. 51. - Спр. 1057. — Арк. 79.
27
ОУН розцінювали перехід Карпатської України до складу Угор-
щини лише як вимогу політики райхсканцлера Німеччини Адольфа
Гітлера. Вони не вважали цей крок його відмовою від підтримки
руху за незалежність України й приписували польській пропаганді
авторство тези про зраду Німеччиною інтересів українців14.
Однак керівництво ААА ОКВ хоча й прихильно, але водночас
дуже обережно поставилося до ідеї створення українського фор-
мування при німецьких військах, оскільки саме у цей час дипло-
матичні кола Німеччини планували переговори з СРСР стосовно
майбутнього поділу Польщі16. 2 травня радник німецького МЗС
Петер Кляйст так охарактеризував імовірний варіант розвитку
подій щодо Західної України: "Ідеальним було би, якщо б конфлікт
із Польщею був викликаний не.з боку Німеччини. На теперішній
час ми у Берліні обговорюємо питання включення у цю справу
України”. ”Між Берліном і Львовом, — констатував він, — вста-
новлено такий тісний контакт, що відносно масового повстання
України не може бути сумніву. Створене таким чином вогнище
неспокою в Україні дає Німеччині привід для військового втру-
чання у великих масштабах. Весь цей проект викликає в Німеч-
чини лише одне побоювання — можливе реагування Радянського
Союзу. У разі конфлікту ми хочемо у будь-якому випадку добитися
нейтралітету СРСР. Мені, проте, здається, що створення незалежної
України у Східній Галичині викличе за собою втручання Радянського
Союзу. Якщо в найближчий час ми переконаємося у протилежному,
то український фактор нами буде введено в дію”16. Розвиваючи
цю тему, 7 травня радник посольства Німеччини у Польщі фон
Шелія констатував, що "вжито усіх підготовчих заходів, щоб
інсценувати повстання у Східній Галичині, яке у даному випадку
використовувалося би як привід для інтервенції. Зв’язок Берлін—
Львів функціонує чудово, зокрема через партію німецької молоді
у Польщі. Невдоволення українців тим, що Карпатська Україна
залишена на присуд долі, усунено. Угорщину спонукають надати
українському населенню певні автономні права”17.
Конкретні приготування до творення окремої західноукраїн-
ськової військової формації, однак, просувалися вкрай повільно.
Тільки на початку липня 1939 р. шеф ААА ОКВ отримав від
Там само. - Арк. 86.
Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах //
Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 35-36. - Львів:
ЛНУ ім. Ів. Франка, 2000. - С. 309-312.
Военно-исторический журнал. — 1991. — № 12. — С. 22.
СССР в борьбе за мир накануне Второй мировой войньї (сент. 1938 —
август 1939 гг.). Документи и материальї. - Москва: Политиздат,
1971. - С. 234-235, 377-378.
28
свого керівництва дозвіл створити Український легіон (УЛ). Його
формування доручено Е. Лагузену, а статус визначено як "Спе-
ціальний загін (або спеціальна група) особливого застосування”
(8опбег§гирре гиг Ьекопсіегеп Уепуепс1ип§ (г. Ь. V.)). Після цього Лагузен
зустрівся з Р. Ярим, через якого вирішив отримати основний
контингент для майбутнього легіону. За його сприянням до таборів
інтернованих карпатських січовиків прибув німецький консул,
за посередництвом якого 150 із них виїхали до Комарно. Виру-
шивши 3 липня, дев’ять вантажних військових машин із 1.45
колишніми січовиками 4 липня зупинилися над озером Гальштет-
тер (Наїкіаііег 5>ес) під м. Гальштатт. Вояки пішки вирушили в
Альпи до табору Кріппенау на висоті 1 600 м над рівнем моря,
їх скерували у 8 дерев’яних бараків (ОеЬіщк-Іа^ег-Какегпе) в око-
лицях Дахштайну (ВасЬкіеіп)18.
На спільних нарадах Лагузена з Р. Сушком між 13 червня і
З липня 1939 р. передбачено, що майбутній УЛ стане базою для
організації повстання в Західній Україні, керівництво яким
перебере на себе Український Військовий штаб (СкгаіпіксКс Мііііаг-
кіаЬ). Заплановано, що людей та зброю буде скеровано до акції
через Словаччину або повітряним шляхом через Східну Пруссію.
Створений для розробки цих планів штаб Сушка розміщено у
Відні й з часом у розташованому недалеко від нього селищі Зауберс-
дорф. На зайнятих вермахтом у майбутньому територіях, де були
осередки ОУН, легіон мав тісно співдіяти з групами місцевих
активістів цієї організації. Враховано можливість масового переходу
на бік УЛ українців, які б воювали в складі польської армії.
Окрім того, планувалося утворення партизанських груп для
підтримки дій УЛ й забезпечення успіху повстання. За підрахун-
ками українських старшин, у ньому повинні б взяти участь 1 300
офіцерів і 12 000 стрільців. У рамках цього передбачено виділення
кількох сотень ручних ґранат, 1 000 пістолетів, 100 автоматів й
транспортування 6 000 гвинтівок з полігону Малачка у Словаччині,
а також підготовку відповідного матеріального забезпечення,
вишкіл осіб та інструкторів. З німецького боку за вирішення
організаційних питань, пов’язаних із творенням УЛ, мав відпо-
відати майор Ганс Демель (ВсКтсІ). Видана 3 липня директива
передбачала:
”У рамках здійснюваних 2-им відділом абверу приготувань
До плану ”Вайс” передбачено також виступ українських борців
за волю [ГгеіНеіЦкатрГсг]. З цією метою на даний час 2-ий відділ
абверу зібрав у Дахштайнському таборі 160 придатних українців...
Гірняк Л. На стежках історичних подій. Карпатська Україна і наступні
роки - спогади, матеріали. - Нью-Йорк: Накладом автора, 1980. - С. 260.
29
Після подальшого розвитку політичного становища заплановано
форсоване військове навчання, так що через місяць чи два буде
створено формацію в складі приблизно 500 осіб. Щоб можна було
провести це військове навчання задля визначеної військової мети,
треба виділити одного молодого офіцера (лейтенанта або обер-
лейтенанта спортивної тілобудови й спроможного до операцій в
горах, якщо можливо з деяким знанням слов’янських мов), одного
старшого віком підстаршину, двох вістунів [Сеїгеіісг], 6-8 стрільців,
які будуть навчати володінню автоматом і саперній службі.
Запланований вишкіл відбудеться з чеською зброєю. Служба у
Дахштайнському таборі з метою прикриття мусить відбуватися у
виділеному для цієї мети цивільному одязі... За опіку і приготування
відповідає Бюро абверу № 17 [АЬу/сІїгеісПс XVII] (майор Демель)”19.
Проте ідею використання української частини як політичної
основи керівництва повстанням у Західній Україні скептично
сприйняли провідні діячі нацистської партії. У меморандумі
А. Розенберґу від 14 червня шеф штабу АПА НСДАП А. Шікке-
данц дав зрозуміти, що ОУН ”ще береться до уваги ОКВ, щоб
виконати певні завдання у разі конфлікту з Польщею. Для цієї
мети вона, можливо, є придатною. Але для того, щоб очолити
політичне керівництво повстанням, вона є абсолютно непридат-
ною”20. Тому на час вишколу не було чіткого визначення основних
функцій підрозділів УЛ, тобто, чи вони діятиуть на фронті, чи у
складі партизанських загонів у ворожому тилу. З врахуванням
першої й другої можливостей вирішено під час вишкільних курсів
робити акцент, поряд із реґулярними військовими вправами і навчан-
ням, на вивченні техніки організації диверсій у тилу ворога21.
Отже, створення УЛ розпочалося з добору готових діяти на
боці Німеччини членів ОУН і колишніх вояків збройних формувань
Карпатської України. УЛ формувався частково з українців, які
жили в райху або прибули сюди незадовго до літа 1939 р.
Комендантом військового навчання був Р. Ярий, інструкторами —
колишні старшини українських армій або Карпатської Січі. Час
від часу вишкіл відвідував і генерал В. Курманович. Основне
військове навчання підстаршин і старшин відбулося на території
ОК'ЇУ/АЬиеІіг ІІ/І. ВехргесІіип£ тії дет СкгаіпіксЬеп МіІііагаїаЬ. Апиехепії: Сііеї
АЬху. II, Есіїег 1, 1 (ОХ). Ойеіт, Раїке II, ОЬегеї 8икгко. Вегііп, деп 13. Іипі 1939;
Ег^еЬпік дег Вехргесіїип^ тії деп П-Кеїегепіеп дег Акіеп VIII ипд XVII ат 27. Іипі
1939. 3. Іиіі, ОКЇУ/74, Еаіюикеп-Таре.ЬисІї // ВА-МА. - К\¥ 5 - АЬхуеІіг-АикІапд. -
Уоі. 123. Акіеп АЬтееіігхіеІІе У/еІігкгеік VIII (Вгехіаи): УоЕ 699.
Вам роїіііяскіе Та^еЬисЬ АІІгед КокепЬегр 1934/35 ипд 1939/40. Нг8§. V. Н.0.8ега-
рЬіт.-Мйпсіїеп, 1964.-8.175.
Книш 3. Військові Відділи Націоналістів в 1939 році // Вісті... -
Вересень 1961. - Ч. 103. - С. 76-77.
ЗО
Німеччини й сучасних Австрії та Польщі, а саме в місцевостях
Зауберсдорф в Австрії, Найссе у Верхній Сілезії (сучасна Польща),
Кім у Баварії в Німеччині та Бреслау (тепер Вроцлав у Польщі)22.
Навчально-тренувальний табір перших контингентів стрільців
розташовано у південно-східному напрямку від Зальцбурґу, в
казармах у Дахштайнських горах поблизу містечка Кріппенау
під Обертраун (Кгіррепаи Ьеі ОЬегігаип)23. 5 липня півтори сотні
легіонерів розпочали тут перші вправи, що тривали до 1.0 липня.
Вишколом керували поручники Осип Карачевський, Мартин
Мізерний-Валічак (псевдо ”Рен”), чотарі Павло Сосновський з
Волині (який відбув п’ять місяців покарання за політичну діяль-
ність у польському концтаборі в Березі Картузькій), Іван Стебель-
ський-Кедюнич з Дрогобича, Іван Свистун із Закарпаття, лікар
Роман Лебедович (засуджений у 1931 р. у Львові на вісім місяців
ув’язнення за приналежність до УВО і ОУН) та санітар Яків
Маковецький. Через маневри німецьких підрозділів 11 липня усі
легіонери залишили табір і їх розмістилися в 14 шатрів, по 10
осіб у кожному. ”Тут, - згадував колишній вояк УЛ Любомир
Гірняк, - почався вже тереновий вишкіл, який тривав кожного
дня від години 7-ої ранку до 11. ЗО перед обідом. Брак фізичної
заправи давався сильно взнаки. По обіді о год. 2-ій починався
"духовий вишкіл”: преса, українознавство, легкоатлетика, гри”.
25 липня вишкіл проінспектували генерал-лейтенант Т. Ендрес,
його ад’ютант і сотник Р. Ярий. 27 липня легіонерів поповнили
18 нових вояків, котрі незадовго до цього втекли з Карпатської
України, а наступного дня інспекцію табору здійснили обер-
лейтенант вермахту з Берліна і поручник Юрій Лопатинський.
ЗО липня табір відвідали 8 осіб у цивільному одязі, які повторно
прибули 4 серпня з оберлейтенантом Якобом уже як інструктори
легіонерів. "Від цього дня, — писав у своїх споминах Гірняк, —
ми оживляли ліс вправами у наступі, відступі, зв’язку, у здобуванні
об’єктів, мостів; лазили ми по соснах і т. д. Вправи тривали від
6-ої години ранку до 12-ої і від 2-ої до 5-ої по полудні... Неділь
і свят для нас не існувало. Щодня на вправах”24.
Дахштайнський табір замасковано під курси спортивних трену-
вань для гірських фермерів. Насправді після 1 серпня тут пройшли
22
Крохмалюк Р. Заграва на Сході. Спогади й документи з праці у
Військовій Управі "Галичина” в 1943-1945 роках. - Торонто-Нью-
Йорк: Накладом Братства кол. вояків 1-ої Української дивізії УНА,
1978. - С. 7-8.
Книш 3. Перед походом на Схід. Спогади й матеріали до діяння
Організації Українських Націоналістів у 1939-1941 роках. Частина І. -
Торонто: Срібна Сурма, 1958. - С. 111-112.
Гірняк Л. На стежках... - С. 260-261.
31
інтенсивну підготовку приблизно 250 українців26. Вказавши, що
"вишкіл залучених до "допомоги горцям” борців за волю не буде
відбуватися за якоюсь військовою схемою” й що це буде ”суто
короткотривалий цільовий вишкіл”, 4 серпня полковник Е. Лагузен
наказав: "Борців за волю, які перебувають у Дахштайнському таборі,
вишколювати в ударні загони (партизанські групи) чисельністю від
чот до сотень, при чому особливу увагу приділяти пристосуванню
до воєнного походу та використанню довіреної їм зброї, а також
самостійному проведенню малих самостійних акцій дрібних ударних
загонів, коли здебільшого застосовуються хитрість і раптовість.
1. 8 почався перший етап "військово-спортивного вишколу”2®.
13 серпня до табору прибула група старшин з офіцерських
курсів (випускник польської старшинської школи Тарас Станько
("Федореско”), буковинець чотар М. Григоренчук, галичани поруч-
ники Євген Гутович, Петро Фіґура (згодом командир 2-ої сотні
куреня) і Щуровський ("Александреску”), а також закарпатці
поручники Іван Кедюлич й Іван Небола, чотарі Ю. Кулєнда,
Каляйчук і Лошакун), а наступного — ще 40 добровольців, котрі
втекли з Карпатської України. 15 серпня розпочався другий етап
вишколу, а саме останні воєнні приготування леґіонерів, оператив-
ним полем дій для яких визначено райони Карпат. Вояків куреня
поділено на дві сотні (разом приблизно 230 осіб), кожна з яких
була розділена на дві чоти. Чота складалася з двох роїв і чотирьох
ланок: розвідувальної, саперної (піонірської), зв’язку і санітарної. Рій
мав 13 стрільців, ланки по 5, а санітарна — двох. Загальна чи-
сельність чоти складала 56 стрільців, чотового-поручника і його
заступника, на озброєнні в яких було 47 гвинтівок, 3 кулемети, по
дві гранати, 56 револьверів калібру 9 мм і 6 автоматів. Після переки-
нення до Бруку на р. Ляйті (Вгпск-ап-сІег-Ьеіі) та доповнення курсан-
тами юнацької школи чисельний склад куреня сягнув 300 осіб27.
Водночас на початку липня за посередництвом німецького
консула інших 300 інтернованих карпатських січовиків виїхали
до Комарно. Звідси німецький потяг перевіз їх у Кірхендорф
(КігсЬепбогТ) у Верхній Австрії й згодом у вантажних машинах —
у розміщений у горах замок Гакенштайн. Після звільнення з
угорського полону колишні січовики із Карпатської України
зупинилися в околицях Бруку, де в казармах саперних частин
(Ріопіег-Какете) поступово зібрано кілька сотень осіб і перевезено
Ионг Л. Немецкая пятая колонна во второй мировой войне. - Москва:
Издательство иностранной литературьі, 1958. - С. 248.
Веіг.: “ВегоЬаисгпЬіИе”. ЗіоВїгирраикЬіІсіип^,аіфетеіпе КісЬіІіпіеп уоп 4.8. 1939 //
ВА-МА.- НУ/5,- V. 123.-К. 4.
Гірняк Л. На стежках... - С. 263-300.
32
всіх випускників 6-місячного старшинського курсу Б Гімзее. Тут
на великому полігоні розпочато формування другого куреня УЛ28.
Людей, які прибули сюди зі старшинського навчання, призначено
командирами й інструкторами для вишколу вояків. Із часом
легіонерів доповнено членами ОУН із Західної України. Німецьке
командування репрезентували офіцери, які володіли польською
або чеською мовою. Підготовка легіонерів велася багатосторонньо.
Українці вивчали правила суворої дисципліни й порядку, парти-
занські методи боротьби, курс топографії і поводження зі зброєю,
організацію диверсій, техніку нападу на поліційні дільниці та
мінування автошляхів і залізниць тощо. Учасник вишколу Воло-
димир Щиґельський пізніше згадував:
. "Інструктори окремих предметів були німці, які викладали
частково польською, частково чеського мовами. Команди і накази
були українські. Ступені (ранґи) не вживалися, а тільки функції.
Тут вивчали такі предмети:
1) топографія (теоретична і практична);
2) зброєзнавство;
3) заняття з диверсій (напади на поліційні пости, мінування,
зв’язок);
4) бойові заняття;
5) дисципліна;
6) стрільба з автоматів і метання ручних ґранат”29.
Другий курінь розділено на дві сотні, у складі кожної з яких
було по три чоти. Групи відділили одну від іншої, а імена їх
командирів утримували в таємниці від службовців інших підроз-
ділів. Три чоти займалися спеціальною десантною підготовкою,
їх вояки отримали на озброєння автомати найновішого зразка
"МП-38” і по 4 ручні гранати на кожного. Наприкінці липня
групи десантників другого куреня прибули у Східну Словаччину,
де їм влаштували інтенсивнне тренування з організації підривних
акцій у ворожому тилу30. 18 серпня сюди до м. Пряшева з метою
забезпечення зв’язку з легіонерами прибув особисто Г. Демель31.
На початок третьої декади серпня формування й навчання усього
куреня завершено і його зосереджено у Східній Словаччині32.
Військовики не могли розмовляти зі сторонніми людьми, мали
Там само. - С. 270.
29
В’ятрович В. Сотенний "Бурлака”. - Львів: Літопис, 2000. - С. 24.
30
Ржезач Т., Цуркан В. Розшукуються... - К.: Видавництво політичної
літератури України, 1989. - С. 131.
” КгіеекіапеЬисЬ АЬі. II. 18.8. 39. // ВА-МА. - К\У 5. - V. 499.
СгояякигіЬ Н. ТаоеЬіісіїег еіпе* АЬхуєіітоіїі/ієгх, 1938-1940. - Зшисап: Ііпіоп ОеиіясЬе
Уег1а§ап8іак, 1970. - 8. 252.
33
приховувати, що вони українці. Усі легіонери в умовах суворого
конспіративного вишколу повинні були вживати псевда й німецькі
імена. Незважаючи на це інформація про творення легіону Сушка
дійшла до українців у Польщі й спонукала деяких спробувати
перейти польсько-словацький кордон і приєднатися до свого
національного формування. Кілька десятків із них затримано
польськими прикордонниками й після арешту скеровано у судову
в’язницю в Сяноку. За спогадами очевидця тих подій Д. Юрчика,
наприкінці серпня серед 420 в’язнів цієї тюрми переважали
студенти, представники інтелігенції й селяни, ув’язнені за прина-
лежність до ОУН і невдалі спроби здійснити "перехід кордону до
Словаччини, до легіону”33.
Після завершення комплектування легіону до його складу
увійшли два курені загальною чисельністю 600 вояків або в
середньому майже по 300 осіб кожен. їх військовим штабом
керували полковник Р. Сушко*, секретар Проводу ОУН Ярослав
Барановський та головний контрольний представник Проводу ОУН
Осип Бойдуник. Командиром першого куреня УЛ став колишній
поручник польської армії О. Карачевський (псевдо "Свобода”),
командиром другого - поручник Є. Гутович (псевдо ”Норим”)‘.
їх підрозділами командували офіцери з Карпатської Січі. Іншими
Юрчик Д. Зі споминів священика // Краківські вісті. Український
щоденник. - Краків, 7 серпня 1940. - Ч. 74. - С. 4.
Роман Сушко народився у 1894 р. у с. Ременові поблизу Львова.
Після закінчення народної школи й гімназії поступив на правничий
факультет Львівського університету. Одним із перших зголосився до
легіону УСС, був четарем 1-ої сотні Дмитра Вітовського. Брав участь
в боях у Карпатах, на Маківці, під Болеховом і Лисонею, над
р. Золота Липа і р. Стрипа; дослужився до ступеня сотника УСС.
Потрапив у російський полон. Після революції в Росії у лютому
1917 р. разом з Є. Коновальцем та А. Мельником сформував корпус
Січових Стрільців, де пройшов шлях від команданта сотні до
командира дивізії й отримав ранґ полковника. Брав участь в усіх
боях корпусу Січових Стрільців від створення УНР до перейняття
влади Директорією, починаючи з часу здобуття Києва від
більшовицьких військ на початку 1918 р. Під час 2-го Зимового
походу армії УНР був помічником його організатора отамана Юрія
Тютюнника й інструктував організаторів антибільшовицького підпілля
в Україні. Серед інших кадрів підготував й забезпечив активну
діяльність на Волині повстанських загонів загальною чисельністю до
2 500 осіб. У 1923-1928 рр. - активний діяч УВО, з 1929 р. - член
Проводу ОУН. У 1938 - літом 1939 рр. проживав в Австрії й керував
роботою військової референтури ОУН (Львівські вісті. Щоденник
для дистрикту Галичина. - Львів, 2 лютого 1944. - Ч. 23 (742). -
С. 2; Военно-исторический журнал. - Москва: Красная звезда, 1990.
- № 11. - С. 59).
командирами були колишні діячі УВО й члени військової референ-
тури ОУН з Галичини (наприклад, у першій сотні куреня Карачев-
ського 1-шу чоту очолив поручник колишньої чехословацької армії
І. Кедюлич, 2-гу — поручник Щуровський, 4-ту — Т. Станько).
Легіон отримав кодову назву ”ВНН”, що працівники ААА ОКВ
вважали скороченням від німецького словосполучення "Вещ-Ваисгн-
НіИе” ("Допомога селянам-горянам”), а українці - скороченням
словосполучення "Військові Відділи Націоналістів”.
23 серпня 1939 р. Е. Лагузен видав наказ, у якому рекомен-
дував використовувати представників нацменшостей як "партизан-
ські формування, озброєні німецькою та іншою зброєю, вибухівкою
та вибуховими засобами”. На основі службової інструкції Лагузена
була розроблена "Пам’ятка військовослужбовця”, у якій вказу-
валося на доцільність використання представників "етнічних груп,
які симпатизують Німеччині” й констатувалося: "Очевидними є
прагнення пригнічених поляками етнічних груп позбутися польського
ярма й підтримати визвольну боротьбу вермахту”34. Однак факт
підписання 23 серпня 1.939 р. пакту про ненапад між Німеччиною
і СРСР змусив ОКВ корегувати плани щодо УЛ і змінити попередні
плани абверу щодо його застосування в ході воєнних дій проти
Польщі так, щоб це не пошкодило стосункам Третього райху з
Радянським Союзом. У зв’язку з укладенням згаданого пакту
24 серпня ААА ОКВ отримав наказ наглядати за українським
політичним життям, у тому числі за табором в Зауберсдорфі35.
25 серпня відкинено можливість залучення ВВН до дій на
фронті й остаточно визначено його призначення: формування суто
оборонного характеру в рамках оборонної частини, що дислоку-
валася у Словаччині. 28 серпня Лагузен наказав: ”У мирний час
загін буде робочим загоном, у воєнний час не застосовувати.
Застосування йому передбачається знайти за погодженням зі
штабом армії”. Після обговорення проблеми призначення УЛ,
1 вересня вирішено використовувати його як порядкову службу
(Опіпипі’БСІіепБі). До його функцій належало просуватися за першою
Євген Гутович був членом організації "Пласт”, закінчив старшинську
школу польської армії. Член ОУН, займався культурно-просвітницькою
працею в Дрогобичі, у рамках якої забезпечував перевезення нелегальної
преси організації на територію Галичини. У серпні 1938 р. за наказом
члена КЕ ОУН Зенона Коссака виїхав в Карпатську Україну. З Мукачева
на вимогу Р. Сушка відбув до Відня. Відвідував старшинські курси в
Зауберсдорфі й відтак над озером Гімзее, звідки прибув до УЛ (Гірняк
Л. На стежках історичних подій... - С. 270-272).
Мадер Ю. Абвер: щит и меч Третьего рейха. — Ростов на Дону:
Феникс, 1999. - С. 102-103.
Кгіе£Ща§еЬисіі АЬі. II . 24. 8. 39. // ВА-МА. - Ю¥ 5. - V. 499.
34
35
лінією фронту, закріплювати український характер місцевої влади
в разі вступу на українські етнічні землі, допомагати створювати
адміністрацію, слідкувати за дотриманням порядку й водночас
чисельно збільшувати склад легіону за рахунок його поповнення
членами ОУН та добровольцями. Перед виїздом Р. Сушка на фронт
провідник ОУН А. Мельник доручив йому постійно контактувати
з німецьким командуванням і командирами підрозділів УЛ, що
мав діяти в рамках "виконання актуальних завдань націона-
лістичного руху”36.
31 серпня легіонери-українці здали свій цивільний одяг і
отримали перефарбовані у темно-зелений колір уніформи колишньої
чехословацької армії. Крім порядкового номера на плечі вони
отримали пов’язку з літерами ”ВВН”. Початок німецько-польської
війни 1 вересня застав другий курінь ВВН у місті Меджилаборце
у північно-східній частині Словаччини. 2 вересня він почав
просування через Словаччину по лінії міст Меджилаборце-Вид-
рань—Палога. Курінь наступав з частинами другої лінії на боці
172-го полку 57-ої ("мюнхенської”) піхотної дивізії (Іпїапіегіе-Піх'і-
кіоп), якою командував генерал-лейтенант Оскар Блюм (Вііітт).
Вона належала до 18-го армійського корпусу (Агтеекогрк) колишньо-
го інспектора австрійського війська (перед приєднанням Австрії
до райху) генерала піхоти Ойґена Ваєра (Веуег). Цей корпус
перебував у складі 14-ої армії генерала Вільгельма Ліста групи
армій (далі - ГА) "Південь” (Нееге.чшпррс 5>ііс1) генерала Ґерда фон
Рундштедта. Разом із згаданою дивізією легіон пройшов у півден-
ному напрямку на Сянок, Турку, Ліски й далі на Стрий і після
бойового маршу через Самбір, Дрогобич, Комарно і Бартатів.
1. вересня через Братіславу після першої сотні першого куреня
ВВН вирушила автобусами по 29 осіб друга. Протягом 2-3 вересня
УЛ перебував у с. Маркушівцях, а 4 вересня вирушив через Пря-
шів далі у східному напрямку. На польські землі він увійшов в
уніформі колишньої чехословацької армії та пілотках без німецьких
розпізнавальних знаків — це зроблено для того, щоб з першого
погляду його можна було відрізнити від інших частин вермахту37.
У ході воєнних дій обидва курені ВВН розділено на невеликі
групи й підпорядковано різним німецьким частинам; деякі з цих
груп дійшли до Стрия й навіть околиць Львова. Як заздалегідь
передбачало німецьке командування, вони не брали участі у
фронтових діях. Бельгійський дослідник Луї де Ионґ так описав
долю вояків УЛ з початком Другої світової війни: ”Ці українці
ЦДАВО України. - Ф. 3833 - Краєва Екзекутива Організації Україн-
ських Націоналістів на Західноукраїнських землях (КЕ ОУН ЗУЗ). —
Оп. 1. - Спр. 26. - Арк. 3.
Вісті... - Березень 1961. - Ч. 101. - С. 11.
36
не використовувалися у бойових діях проти Польщі. Гітлер
побоювався, що відомості про це могли б дійти до Радянського
Союзу, з яким в кінці серпня йому вдалося укласти угоду, і
викликати там небажану реакцію”38.
Характеризуючи плани використання ВВН для організації
національного повстання в Західній Україні, сучасник тих подій
Кость Паньківський писав: "Швидкий похід німців та, що більше,
виступ Совєтів не дав часу розгорнутися повстанським задумам,
так що тільки в деяких місцях над Дністром, на Гуцульщині
дійшло до виступу”39. За весь час існування УЛ його дії обмежи-
лися кількома наступами на невеликі польські гарнізони, обози
й загони, в ході яких з обидвох боків фактично не було жертв.
У підготовленому за даними Сушка звіті, переданому після
закінчення німецько-польської війни штабові Розенберґа, наводи-
лася така конкретна інформація про трофеї ВВН у вересні 1939 р.:
"Здобуто 7 гармат, 34 важкі гармати і кулемети, 80 легких
кулеметів, 3 000 крісів, 14 850 ручних фанат, поїзди й 54
механічні вози”40.
Після вступу 17 вересня радянської Червоної армії (далі —
ЧА) на територію Західної України разом із німецькою армією
відступили й українські сотні, які отримали від німецького
командування наказ зайнятися під Краковом охороною українських
втікачів, котрі тоді почали масово переходити на Захід від Сяну.
Український громадський діяч Володимир Кубійович згодом
пояснив рішення німецького командування ще деякий час зберігати
ВВН тим, що німецькі військові інстанції "мали деякі моральні
зобов’язання щодо ОУН (леґіон Сушка)”. "Завданням цієї групи,
- згадував Кубійович, - було організувати чи оформлювати
українське громадсько-суспільне життя на території, зайнятій
німецькою армією; її осідком був Самбір, після відходу німців
на лінію Сяну — Коросно”. Однак леґіонерів не захоплювали
визначені їм завдання41. Протестуючи проти наміру розформувати
українські бойові підрозділи, Р. Сушко склав свої військові
відзнаки командира, залишивши собі лише мундир. Цікаво, що
інформація про перебування вояків УЛ у Кракові дійшла до
Ионг Л. Немецкая пятая колонна... С. 248.
39
Паньківський К. Роки німецької окупації 1941-1944. - Нью-Иорк-
Париж-Сидней-Торонто: Видавництво НТШ, 1983. - С. 216.
40
Чередниченко В. Націоналізм проти нації. - К.: Політвидав України,
1970. - С. 75.
и
Кубійович В. Українці у Генеральній Губернії 1939-1941. Історія
Українського Центрального Комітету. - Чікаґо: Видавництво Миколи
Денисюка, 1975. - С. 58, 18.
37
мешканців Західної України, про що довідалося щойно створене
Головне управління безпеки райху — РСГА (КсісНямсНсіііеіцЬаиріаті
К8НА). У переданому для РСГА повідомленні від 11 листопада
1939 р., складеному на основі свідчень біженців з Галичини,
констатувалося: серед галицьких українців поширюються чутки,
що їх "велика частина в Кракові є в українському легіоні”,
створеному німецьким командуванням42.
Німецькі інстанції (за винятком ААА ОКВ) не приділяли уваги
воякам ВВН. Штаб Розенберґа проявив лише незначне зацікав-
лення, продиктоване суто прагматичним інтересом їх можливого
використання у майбутньому. В довідці, яку в жовтні 1939 р.
підготував для Розенберґа керівник Східного відділу АПА НСДАП
Ґеорґ Ляйббрандт (ЬсіЬЬгапсІї), з .цього приводу зазначено: “З
достовірного джерела повідомляють: українці під керівництвом
полковника Сушка свого часу створили український легіон. Були
пошиті спеціальні військові мундири і взагалі навколо усієї цієї
справи зчинили великий галас”. Вказуючи, що кілька молодих
українців відвідали Берлін, Ляйббрандт підсумував: "Деякі з них
поступили на службу до німецької армії, серед них і кілька
офіцерів. Багато хто з них намагається потрапити на Захід”43.
Після завершення німецько—польської війни командування
вермахту вирішило втримати легіонерів у компактній масі в стані
бойової готовності з тим, щоб у майбутньому, на випадок війни
між Німеччиною і СРСР, використати їх у військових діях проти
ЧА. Відомо, що командир 26-ої піхотної дивізії генерал піхоти
Сігізмунд фон Ферстер (Рбгкіег) навіть планував сформувати із
добровольців нову українську військову частину чисельністю до
З 000 вояків. Однак за наказом ААА ОКВ УЛ розпущено, а окремі
його підрозділи остаточно демобілізовано у збірних місцях для
демобілізованих легіонерів у Коросні (Кросні), Криниці та Зако-
паному44. Деякий час сотні ВВН дислокувалися у Сяноку, після
чого виїхали у м. Закопане в Татри, де на їх основі утворено
чоти української поліції. У грудні 1939 р. у Закопаному в будинку
пансіонату "Стамара” для кількох десятків із них організовано
законспіровані під навчання спортсменів 5-місячні курси, керів-
ником яких був майор Вільгельм Кріґер, а секретарем — Іван
Мицик; їх слухачі вивчали військову справу, зброю, методи
розвідки й контррозвідки. Окремі вояки ВВН, які найкраще
зарекомендували себе на початку війни, вступили на службу до
ЦДАВО України. - Ф. 3676 - Оперативний штаб рейхслейтера
Розенберґа (Еіпкаї/кіаЬ Ко^епЬег"). - Оп. 4. — Спр. 133. - Арк. 4.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. — Спр. 338. — Арк. 112.
Гірняк Л. На стежках... - С. 289.
38
вермахту. Більшою ж мірою вони опинилися в загонах збройної
охорони промислових об’єктів — охорони фабрик або "веркшуцу”
(ХУегкхсІїиГг) й були розташовані у населених пунктах Страховіце
та Воля Стальова46.
З початком Другої світової війни першу укомплектовану з
українців напіввійськову формацію "Веркшуц” створено за сприян-
ням командування вермахту в межах німецької Генеральної
губернії (ГГ) окупованих польських і частини українських етнічних
земель. Її організовано на початку жовтня 1.939 р. у м. Ватенштедт
у Німеччині під керівництвом колишнього сотника армії УНР
Романченка з числа місцевих робітників-українців, серед яких
переважали емігранти з Карпатської України, Галичини та Волині.
На. прохання Романченка Військовий штаб ОУН у Відні, розрахо-
вуючи використати охоронні фабричні відділи для військової
підготовки членів своєї організації, вислав до Ватенштедту для
їх вишколу зв’язкового старшину поручника Володимира Кобзяра
(псевдо ”Чигун”). Плануючи використати цю формацію як базу
військових кадрів, діячі Проводу ОУН надалі підтримували зв’язок
лише з представниками вермахту. Кобзяр згодом згадував: ”Верк-
шуци була формація, що підлягала цивільній владі через якісь
там партійні установи, а з ними ОУН не хотіла в’язатися.
Обминули її таким способом, що штаб ОУН договорився з німець-
кими військовими чинниками: наші люди підуть до веркшуців,
під командою своїх старшин, до них не будуть мати ніякого діла
партійні функціонери; призначення, звільнення й усякі інші зміни
йтимуть за посередництвом війська. Німці потребували людей,
передбачалося, що потреба ця в майбутньому ще більше буде
зростати, тому погодилися”46.
Наприкінці листопада 1939 р. підрозділ у Ватенштедті попов-
нено на 60 осіб віком від 25 до 50 років, а 3 грудня, після прибуття
до Кракова, збільшено ще на 100 переважно колишніх вояків
чехословацької армії й Карпатської Січі (в тому числі колишніх
леґіонерів Сушка) й приблизно на 500 новобранців з числа
цивільних мешканців. У Кракові вони утворили сторожевий курінь
в складі двох сотень, першою з яких командував В. Кобзяр, другою
колишній військовий референт Крайової Екзекутиви УВО і
політв’язень польського концтабору в Березі Картузькій в липні
1934 р. — восени 1936 р. Дмитро Грицай ("Перебийте”)47. Незаба-
ром понад 700 "охоронців фабрик” поділено на три частини. Кожна
Вісті... - Липень 1961. - Ч. 101. - С. 11.
Книш 3. Перед походом на Схід... Частина П. - Торонто, б. р. -
С. 174-177.
Гірняк Л. На стежках... - С. 297.
39
з них, незалежно від підпорядкування німецькій команді вартової
служби, мала свого українського коменданта; усі вони почали
отримувати платню, достатню для задоволення власних потреб і
навіть для заощаджень. За вказівками Сушка вояки його колиш-
нього легіону були скеровані на перепідготовку до трьох куренів
”Веркшуцу”. У кожному з них нараховувалося по 200-250 осіб,
котрими командували німецькі офіцери, заступниками яких
призначено українців. Спочатку найбільша частина чисельністю
400 осіб під командою сотника Романченка вирушила до Стальової
Волі, друга поручника Кобзяра прибула у Страховіце, а третя
поручника Адріяновича опинилася в Скаржиську. З військово-
організаційного боку вони підпорядковувалися полковникові Сушку
в -Кракові та його заступникові Степанові Сулятицькому, які
надсилали кадри для поповнення цих відділів. Під час військового
навчання його учасники не лише відбували військові вправи,
вчилися стріляти з гвинтівок та пістолетів і проходили рекрутський
вишкіл, а й отримували політичну освіту згідно з ідеологічними
принципами ОУН. Поступово загони ”Веркшуцу” перетворилися
на великі добре організовані військові одиниці. У січні 1940 р.
їх відвідав поручник О. Карачевський і вручив запроваджені не-
задовго до того еліпсовидні відзнаки легіону Сушка з написом
"Слава Україні!” й літерами ”ВВН”, порядковим номером у ВВН
і роком створення легіону на зворотньому боці та кокарди із
тризубами для шапок48.
Навесні 1940 р. загальна чисельність вояків у згаданих куре-
нях наближалася до тисячі осіб, половина з яких належала до
ОУН. При них діяли 2-місячні курси підстаршин, які закінчило
по 20-25 осіб. На організованому переважно для активістів ОУН
вишколі військову справу викладав колишній командир 1-го
куреня УЛ О. Карачевський, а лекції з розвідки читав колишній
поручник легіону Сушка Євген Врецьона. У червні 200 українців
також пройшли вишкіл у маєтку Квенцзее (фиепгкее) в райху49.
Решті легіонерів надано можливість застосувати свої знання
та досвід у загонах ”баншуцу” - охорони залізниць (ВаІшксЬиіг) і
допоміжної поліції (НіКкроІігеі) або інших парамілітарних органі-
заціях і напіввійськових службах. Спершу їх створювали не завжди
за національною ознакою, але поступово, за рахунок взаємного
обміну з іншими формуваннями, в них залишалися представники
лише польської або української національностей. Німецький 146-ий
Городиський О. Про медалі та військові відзначення // Вісті... -
Весна 1966. - Ч. 121. - С. 46.
Климишин М. У поході до волі. Спомини. 2-е вид. - Т. 1. - Детройт:
Українська книгарня, 1984. — С. 250; ВА-МА.-КХУ5/у.499.
40
будівельний батальйон, наприклад, на початку березня 1940 р.
нараховував 280 поляків та українців, а на початку квітня того
ж року вже тільки 267 поляків60. Восени 1940 р. у Холмі та
Перемишлі для 400 українців створено дві поліційні школи,
інструктором яких був холмський окружний староста Гайнц Гаґер
(На§ег), а керівниками й викладачами - німецькі офіцери Мюллер,
Рідер, Вальтер, а також українці Юрій Торбич, Красицький та
колишній майор польської жандармерії Яновський. У Перемишлі
в березні-квітні 1941 р. навчання тривало п’ять тижнів у двох
групах по 60 осіб й проводилося з таких предметів: цивільне та
процесуальне право, наука про зброю, рекрутська служба, статут
для особового складу тощо. У лютому травні 1941 р. у Холмі
організовано вишкіл комендантів української поліції, серед яких
були колишні вояки як ВВН, так і колишніх австрійської, чеської,
українських армій, правники, журналісти й представники багатьох
інших професій51.
б) Дружини Українських Націоналістів (ДУН)
— курені "Нахтіґаль” і ”Роланд (весна — літо 1941 р.)
Монопольне прагнення нацистської Німеччини і більшовицької
Росії до світового панування призвело до зіткнення їх інтересів.
Незважаючи на укладення пакту про ненапад, Третій райх і
Радянський Союз не довіряли один одному й готувалися до воєнних
дій. У рамках воєнних приготувань в абвері визрів проект форму-
вання частин спецпризначення. Першим пропозицію створення
військових підрозділів ААА ОКВ у Другій світовій війні наприкінці
1939 р. подав гауптман фон Гіппель з 2-го відділу абверу. Йому
належала ідея створити частини з біженців зі Сходу, призначені
для протипартизанських дій та диверсійних акцій у тилу ймовір-
ного ворога. Ця ідея сподобалася В. Канарісу, за підтримки якого
з німецьких вихідців із територій, що перебували тоді в складі
СРСР, 15 жовтня 1939 р. була створена "Навчальна і будівельна
сотня № 800 особливого призначення” (Ьейг- шкі Ваи-Кошрапіе 800
х.Ь.У), на початку 1940 р. збільшена до батальйону, а у жовтні-
до полку. На його основі розвинуто концепцію діяльності окремих
команд (що за існуючими у світі аналогами найбільше нагадували
ЦДАВО України. - Ф. 2453 - Німецькі військові частини (період
німецько-фашистської окупації на території України). - Оп. 1. -
Спр. 201. - Арк. 76-81, 70-75.
Львівські вісті. Щоденник для дистрикту Галичини. - Львів, 13
листопада 1941. - Ч. 90. - С. 2.
41
американські ”коммандос”), кожен вояк якої отримував високо-
фаховий вишкіл і здобував знання в різних військових справах,
їх призначенням було виконання спеціальних завдань за лінією
фронту й у складі передових з’єднань вермахту, захоплення і
руйнування ворожих шляхів сполучень, важливих об’єктів та
мостів, а також операції проти партизанських загонів ворога, щоб
сприяти просуванню вперед німецького війська. Під керівництвом
німецьких офіцерів їх фахово навчали веденню партизанської
війни. Багатьох вербували у прикордонних районах Польщі,
Угорщини, Чехії та Словаччини. Ці люди добре знали мову та
культуру сусідів. Усі вони мали бути інтелектуальними і впев-
неними та якнайкраще підготовленими для виконання своєї місії
добровольцями. Серед іншого їх вчили спостереженню й навіґації,
пересуванню через низьку траву, десанту-ванню, стрибкам у воду,
лижному спорту, виконанню вибухів тощо. Вони інтенсивно
тестувалися; також періодично здійснювали перевірку їх здібності
імпровізувати в небезпечних ситуаціях52.
У березні 1941 р. у рамках відпрацювання запропонованої
Гіппелем тактики вирішено створити кілька навчених веденню
тогочасних воєнних дій експериментальних формувань і з часом
розділити їх на групи. У системі загальної підготовки Німеччини
до війни проти СРСР прийнято рішення під кодовими назвами
сформувати спецчастини для дій на різних землях, що на той
час входили до складу Радянського Союзу. їх комплектували з
вихідців із запланованих для захоплення районів, яким довіряли
німецькі експерти, або з німців, котрі володіли мовою регіону,
на території якого передбачалося їх використання. Шляхом
вербування російських еміґрантів у Центральній Європі та Франції
за сприянням колишнього офіцера царської армії Сергія Войцехов-
ського почав створюватися російський леґіон53; у липні 1941 р.
завершилося формування цієї частини, що трактувалась як нав-
чальний батальйон для відсічі ворога й розвідувальної служби
(БеЬгЬаіаіІІов йіг Рєіпс1-АЬ\ує1іг пік! №сКгісГНеп<1іеп8і)м. У квітні—червні
за дорученням Канаріса Е. Лагузен особисто контролював підготов-
ку на території Німеччини відразу кількох національних сотень:
вишколених в Бранденбурзі грузинської "Тамара” для підтримки
повстання в Грузії, кавказької ”Шаміль” для інспірування антибіль-
Детальніше див.: Кигошзкі Е БеиіксЬе КоттапОоігиррк 1939-1945. Біс
“ВгапсІепЬигдег" игмі АІжеЬг іт ууєііууєіієп Еіпкаїг. - Зіиіфагї: МоіогЬисЬ Уегіад,
2000; Раіпе Б. Оегтап тіїііагу іпІеПідепсе іп \¥<>г1с1 У/аг II: фе Аіжеііг. - Кєху Уогк:
8іеіп ап<1 Бау, 1984.
Ржезач Т., Цуркан В. Розшукуються... - С. 52.
1-8і Кихкіап N36003! Агту (1-8і ККА) // Іпіегпеі: ЬНр://Ька гоа.сЬаі.ги/
1 _а_гпа_еп§ .Ьіт.
42
піовицького повстання народів Кавказу, а також білоруської,
вишколеної в Ламсдорфі (Ламбіновіце у Польщі)65. Одночасно
німецьке командування підтримало ідею організувати українське
формування — тим більше, що ААЛ ОКВ, завдяки створенню свого
часу ВВН, вже мав певний досвід організації таких формацій, і
українські громадські діячі самі зверталися до німецьких інстанцій
з пропозиціями створення національних збройних частин.
З початком Другої світової війни у результаті пакту Ріббен-
тропа-Молотова до СРСР були приєднані західноукраїнські землі.
Тут невдовзі розпочалися репресії НКВС проти усіх, хто викликав
у радянської влади сумніви щодо лояльності. На жовтень 1939 р.
головним опозиціонерам сталінського режиму різними шляхами все
ж вдалося опинитися в суміжних із СРСР областях Генеральної
губернії - німецького окупаційного утворення, організованого
переважно на захопленій польській території та невеликій кількості
етнічних українських земель. Уже в перші місяці німецько-
радянської війни давні й нові українські емігранти надіслали
німецькому урядові кілька меморандумів із пропозиціями можливої
українсько—німецької співпраці, скерованої на відновлення україн-
ської державності. Одним із них був колишній лідер Фронту
Національної Єдності (ФНЄ) Дмитро Паліїв. У пропозиціях для МЗС
Німеччини від 12 лютого 1940 р. він недвозначно натякав німецьким
урядовцям на доцільність використання невдоволення радянською
владою з боку українців — передовсім тих, котрі опинилися на
території райху й окупованих ним земель. Характеризуючи цю
частину українців як "великий резервуар людей, дуже національно
свідомих”, Паліїв писав: ”У Генеральній губернії та Німеччині зараз
перебуває більше як 700 000 українців, у тому числі понад 20 000
із Західної України. Крім того, у німецькому полоні перебувають
приблизно 150 000 українців з колишньої польської армії, які
переважно добровільно перейшли на бік німецької армії”56*.
Каїіопаї АгеИі\С8 оїЙіе Ппііес! 8(аІех іп ШазЬіп^Юп (ТЧАП8). - Місгосору N0 Т-454 -
Кесогск ої іЬе КеісИ Міпізігу їог іЬе оссиріесі Еакіегп Тепііогіез, 1941-1945 (КеісЬк-
тіпікіегіит Яіг сііе Ье8еігіеп О8і§еЬіеіе). - Коїі 21. - Ггате8 000 939-000 941.
ЦДАВО України. - Ф. 3959 - Український Центральний Комітет,
м. Краків. - Оп. 2. — Спр. 67 а. — Арк. 22—23.
Однією з підстав для цього були з-поміж іншого дотогочасна політика 2-ої
Речі Посполитої в Західній Україні й відмова створення українських
національних військових формувань у складі як діючих збройних сил
Польщі, так і польської армії, що створювалася тоді за підтримкою Англії
у Франції. Коли на початку 1940 р. офіцер польського Генерального штабу
Каєтан Чарнковський-Ґолєвський подав польському еміграційному урядові
в Англії проект створення таких формувань, він не знайшов підтримки з
боку військових діячів Польщі (Чарнковський-Ґолєвський К. Про проект
українських збройних з’єднань на Заході 1940 р. // Сучасна Україна. -
Мюнхен, 16. серпня 1952. - Ч. 24 (49). - С. 7).
43
До кінця вересня 1940 р. із полону поступово звільнили усіх вояків-
українців, родини яких на той час проживали на території Генеральної
губернії57. Це створило для української політичної еміґрації істотне
підґрунтя для клопотань перед німецьким урядом щодо організації на
їх базі української армії. Незважаючи на розбіжності в питаннях тактики
визвольної боротьби, більшість українських політичних груп були
єдиними у своїх зовнішньополітичних розрахунках на трактування їх
як союзників Німеччиною в разі її війни проти СРСР і проектах
відновлення Української держави на випадок її вибуху. Почасти
здогадуючись про німецькі військові плани, починаючи з весни 1940 р.
різні українські політичні та громадські угруповання, що діяли в межах
райху та окупованих ним територій, послідовно підтримували ідею
створення української армії; її кістяк мали утворити українці, котрі
перебували у Німеччині або на окупованій нею території Польщі. Цими
угрупованнями були прибічники уряду УНР в екзилі, прихильники
очолюваного колишнім гетьманом П. Скоропадським гетьманського руху,
представники ОУН, що розпалася весною 1940 р. на прихильників
Степана Бандери (ОУН-Б) і А. Мельника (ОУН-М), та інші суспільно-
політичні течії. Обов’язковою передумовою для відновлення державності
вони вважали підготовку сприятливого ґрунту для підтримки концепції
українських збройних сил військовим, а відтак і політичним керів-
ництвом Німеччини.
Навесні 1940 р., напередодні й після блискавичних перемог
вермахту в Скандинавії та Франції, серед українських політичних
кіл поширювалися чутки про те, що найближчий удар Гїтлер спрямує
на Радянський Союз. Українська політична еміґрація, щоб не бути
осторонь від розгортання майбутніх подій, почала розробляти власні
військові проекти. Ще 10 березня Крайовий Провід (КП) ОУН (згодом
Провід ОУН-Б у складі С. Бандери, Романа Шухевича та інших)
прийняв рішення підготувати й у найкоротший термін перекинути
в Україну необхідну кількість вишколених кадрів з метою створення
в Галичині й на Волині штабів національного повстання* — подібно
Краківські вісті. Український щоденник. - Краків, 6 листопада 1940. -
Ч. 114. - С. 7.
Затриманий працівниками радянських органів безпеки член КП ОУН-Б
Ярослав Горбовий заявив на допиті 26 квітня 1940 р.: "Було прийнято
рішення, що перекинуті в Україну групи повинні в двомісячний термін
освоїти територію, мати ясну картину про наявність повстанських сил,
зброї; з’ясувати настрій населення, його симпатії до нас і ставлення до
передбачуваної зміни існуючого ладу... Відповідно до рішення краківського
повстанського штабу ОУН ми домовилися підготовку збройного повстання
на території західних областей України закінчити в двомісячний термін,
тобто в половині травня 1940 року. Точний час початку повстання визначено
не було”. Як свідчить протокол допиту Я. Гербового, за розрахунками
керівників ОУН "одразу після початку нашого повстання німецька армія
повинна була вторгнутися на територію Радянського Союзу під приводом
надання нам допомоги і таким чином розпочати війну проти СРСР”.
44
до плану Сушка при формуванні УЛ. Інший план опрацював один
із найбільших українських еміґраційних осередків у Варшаві, де
опинилося понад 4 000 українців (які у громадських справах
підпорядковувалися очолюваному колишнім полковником армії
УНР Михайлом Поготовком Українському Допомоговому Комітетові
(УДК) Варшавської округи)58. 20 червня 1940 р. за участю генерала
Миколи Сальського й під головуванням президента уряду УНР в
екзилі Андрія Лівицького тут відбулося таємне засідання в справі
організації українських збройних формацій. Впродовж його роботи
визнано необхідністю формування українських бойових груп, що у
перспективі мали стати основою українського війська59. При УДК
у Варшаві під "шапкою” місцевої "Ради Хреста Симона Петлюри”
створено організацію "Українські Комбатанти” під проводом
генерал-хорунжоґо флоту колишньої армії УНР Володимира Савчен-
ка-Більського. В 1940 р. у Переворську при цукровій фабриці засно-
вано огранізацію "Переворська Січ”, яку очолив колишній сотник
армії УНР, провідник (Тгеи^епсіег) Олександр Скрипченко. В рамках
цих об’єднань старшини колишніх УГА і армії УНР деякий час
проводили військове навчання, метою якого було теоретично
підготувати старшинський склад на випадок війни Німеччини
проти СРСР й можливості створення української збройної сили.
Подібні військові вишколи проводилися для груп українських
вояків при УДК у Перемишлі та кооперативному товаристві
"Сільський Господар” у Холмі. З цією ж метою у Холмі в травні
1941 р. створено нелеґальне Товариство українських комбатантів60.
При цьому військові фахівці в уряді УНР вважали доцільним
використання німецької допомоги при підготовці таких груп. З
цією метою вже весною 1940 р. невелику частину колишніх вояків
армії УНР і громадських діячів скеровано як перекладачів чи
службовців у різні установи вермахту з тим, щоб у відповідну
хвилину вони змогли передати набутий досвід українським зброй-
ним формуванням; багато з них були послідовними націоналістами".
ЦДАВО України. - Ф. 3959. - Оп. 2. - Спр. 83 а. - Арк. 1.
59
Паньківський К. Роки німецької окупації... - С. 217.
Стечишин М. Українські комбатантські організації // Вісті... -
Березень 1961. — Ч. 101. - С. 8.
Доволі типовим прикладом цієї категорії людей можна вважати Івана
Юріїва. Він народився 28 червня 1893 р. у с. Козачівка в Галичині. Здобув
середню фахово-торгівельну і старшинську військову освіту. Служив у Легіоні
УСС, у 1916 р. потрапив у російський полон й до початку 1917 р. перебував у
Центральній Азії. Наприкінці 1917 р. зголосився до Корпусу Січових стрільців
Є. Коновальця у Києві. Деякий час як сотник був командантом штабу
корпусу й військовим комендантом столиці України. У міжвоєнний період -
член УВО й відтак ОУН, а також громадських організацій "Просвіта” і
"Рідна школа”. У вересні 1939 р. залишив рідний край і зголосився до
німецької армії, в складі якої був поранений і воював до кінця війни в
травні 1945 р. (Вісті Комбатанта. - 1971. - Ч. 2. - С. 91-92).
45
На військовій службі деякі з них навіть отримали ранґи оберлейте-
нантів. Серед них — директор Українського Наукового Інституту
(УНІ) в Берліні, ад’ютант німецького районного командування у
Варшаві професор Іван Мірчук, який за дорученням вермахту
опрацював довідник "Словник України” (НапсІЬпсії сіег Скгаіпе) та
старшина німецьких військово-повітряних сил (люфтваффе) А. Крига,
залучений до справ із шифрувальною машиною ”Еніґма”61. З
прибічників гетьмана Скоропадського найвідомішим офіцером на
німецькій військовій службі був Сергій Милорадович, який з початку
Другої світової війни й упродовж 1940 р. брав активну участь у всіх
воєнних діях Німеччини в складі танкового дивізіону вермахту62.
Усього до початку німецько-радянської війни українські
політичні угруповання скерували до штабів різних німецьких армій
як перекладачів понад 200 українців зі знанням німецької мови63,
серед них багато біженців з приєднаних до СРСР територій.
Наприклад, Євстахій Ленько, який народився й навчався в ґімназії
у Львові, з приходом ЧА виїхав до Лодзі, у червні 1940 р. пройшов
призовну комісію й отримав призначення до танкових частин; у
Тюринґії він закінчив школу перекладачів із призначенням до
штабу 6-ої армії ГА "Південь”64 *. Перекладачі-українці у цій армії
були переважно колишніми військовиками з вищою освітою й
носили уніформи німецької армії з нарукавною білою пов’язкою з
написом ”На службі вермахту”66 (Іт ІЗіепкіесІег ЇХ-'екіппасІїі). Кожен із
них трактувався як перекладач вермахту (їУейгтасйІкіІоІтеіБсІїег)66.
Штаб 17-ої армії ГА "Південь” мав 10 таких перекладачів (між ними
Євген Форостина, Орест Городиський, Роман Авдиковський, інженер
Роман Ковальський, Осип Жалоба, випускники вищих навчальних
закладів А. Бабич, О. Залєський і Понятишин) - переважно колиш-
ніх вчителів гімназії в Ярославі. У тиловій команді цієї армії
працював перекладачем теж відомий поет-неокласик Освальд Бурґ-
гардт (псевдо "Юрій Клен”) зі ступенем адміністративного сотника67.
Риїді А. Н. НєгЬбі 1939. Аих РеісІроБіЬгіеісп. -ІлІгйогГ: Бгиск§епо88спхсЬаЙСІСЕКО
еОпіЬН. 1980. - 8. 24-25; Рику А. Н. Аиз РеІсІрокіЬгіеїеп (ОкЮЬег 1939 - Маг/
1941).-8. 22,33.
62 ЦДАВО України. - Ф. 3676. — Оп. 4. - Спр. 206. - Арк. 2.
Стахів Є. Українські "дольмечери” при німецькій армії на Східньому
фронті // Вісті... — Травень-червень 1953. - Ч. 5-6 (31-32). - С. 11.
64
Ленько Е. П’ять років у рядах вермахту. - Тернопіль, 1999. - С. 5-20.
Ярославський О. Від Сяну по Дінець (3 спогадів перекладача) //
Вісті... - Липень—серпень 1956. - Ч. 7-8 (69-70). - С. 16.
Центральний державний історичний архів України у Львові (далі —
ЦДІА України у Львові). - Ф. 201 - Греко-католицька Богословська
академія, м. Львів. — Оп. 1. - Спр. 221. - Арк. 2.
Вісті... - Грудень 1965. - Ч. 120. — С. 73; Корчак-Городиський О. З щоден-
ника військового перекладача // Вісті Комбатанта. — 1988. - Ч. 3. - С. 65.
46
Кілька сотень українців служили у німецькому війську вояками,
розвідниками та як допоміжний персонал. Характеризуючи мотиви,
що спонукали їх вступити до вермахту, О. Жалоба писав: ”Що
заманило нас до цієї досить відповідальної служби? Не лише
бажання дістатися на рідну землю, до "своєї хати”, але також
бажання допомагати своїм землякам у взаєминах з чужою армією,
якої мову лиш дехто розумів”68.
Напередодні німецько-радянської війни українські політики
на еміграції інтенсивно опрацьовували конкретні пропозиції для
німецького уряду щодо організації власних національних військо-
вих формувань. З цією метою колишній гетьман України П. Скоро-
падський, наприклад, у 1940 р. клопотав перед урядом райху
про звільнення усіх контрактових старшин-українців польської
армії, які опинилися в німецькому полоні на початку Другої
світової війни69. У жовтні 1940 р. він підготував для МЗС Німеч-
чини спеціальний меморандум, копії якого 26 квітня 1941 р. були
переслані керівникові 4-го управління РСГА, бриґадефюреру СС
Генріхові Мюллеру. Обстоюючи проект відновлення Української
держави, Скоропадський наголошував на доцільності його під-
тримки німецьким урядом. Однією з форм цієї підтримки мала
бути охорона кордонів майбутньої Української держави кількома
бойовими групами німецької армії (п’ятьма дивізіями вермахту).
"Німецьке центральне командування цих груп, - говорилося у
меморандумі, - працює спільно з новоствореним українським
Генеральним штабом”. Цю військову підтримку заплановано лише
на п’ять років, після чого, як передбачено, охороняти Українську
державу мала власне українська армія. "Охорона українських
кордонів, — вказувалося далі, — полягатиме в організації німець-
кими спеціалістами власне української армії, яка у мирний час
буде розміщуватися в центральних районах України - Запоріжжі
та Дніпропетровську”70.
Готовність до створення українських збройних сил задекла-
рувала також організована у Берліні вихідцями з Центральної
України ліворадикальна політична група під назвою "Українська
Національна Комуністична Армія - УНКА”, яку очолив Іван
Федорович. Насправді пропагування творення УНКА було німець-
кою інспірацією, що не знайшла відгуку серед широких кіл
Жалоба О. У поході на Схід // На зов Києва. Український націоналізм
у II світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів. Зібрала й
упорядкувала Колегія Дослідів Українського Націоналістичного Руху. -
К.: Видавництво художньої літератури "Дніпро”, 1993. - С. 279.
Кмета А. Ставлення Гетьмана Скоропадського і гетьманців до творення
дивізії "Галичина” // Вісті... - Червень 1963. - Ч. 110. - С. 63.
ЦДАГО України. — Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 116.
47
українців71. Будь-яких кроків щодо реальної організації бойових
загонів УНКА не зроблено. Німецькі владні структури влаш-
товувало її фіктивне існування ”на папері” спершу для пропаганди
серед емігрантів, згодом із початком війни проти СРСР — з метою
викликати дезертирство з ЧА молодих східних українців, вихо-
ваних на ідеях комунізму. Саме тому напередодні та у перші дні
німецько—радянської війни стала можливою поява трьох універ-
салів УНКА, опублікованих у друкованому органі УНКА під назвою
"Іскра”72. ”Ми, — стверджували ініціатори її створення, — перебрали
все, що залишилося здорове й незгангреноване в українському
націоналізмі, додаючи до того здорове з комунізму, і створили
організацію УНКА”. Декларуючи готовність співпрацювати з
ОУН-М, автори універсалу наголошували, що при цьому вони не
відмовляться від "своїх націонал-комуністичних ідеалів”, за які
будуть "боротися в Українській державі”. Головним їх ідеалом,
як стверджувалося у третьому універсалі УНКА, була "українська
нація-комуна”73.
У відповідь на рішення вермахту й армійської контррозвідки
Німеччини створити кілька військових шкіл, в яких мали проходити
вишкіл українці, використати ці німецькі заходи в українських
інтересах, у свою чергу, вирішило керівництво ОУН*. Проводи
двох відламів цієї організації виявили готовність використати
потужні можливості різного роду німецьких фахових військових
вишколів, здобуття яких було неможливе у ПІДПІЛЛІ. З цією метою
за вказівками керівництва обидвох фракцій ОУН весною 1940 р.
кілька сотень їх учасників скеровано на вишкіл до робочих
батальйонів з охорони фабрик, у кожному з яких нараховувалося
від 200 до 300 чоловіків. При цих підрозділах також організовано
курси підстаршин, кожен з яких закінчили десятки осіб74. За
Бандера С. Перспективи української революції. - Мюнхен-Торонто:
Видавництво ОУН, 1978. - С. 163-164.
ЦДАВО України. - Ф. 3959. - Оп. 2. - Спр. 51 а. - Арк. 1.
Українська пресова служба (матеріяли-інформації). На правах руко-
пису. - Ч. 2. - Львів, 30 липня 1941 р. - Ч. 2. — С. 6 // Львівська
наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (далі - ЛНБ НАН
України). — Фонд листівок. — № 302 с.
В політичному аспекті, однак, керівництво ОУН-Б засудило німецькі
спроби використати українців у військових частинах на Заході. Як
згадував С. Бандера, коли на зламі 1939-1940 рр. з німецького боку
виявлено спроби "втягти українців у війну на Заході й вербувати їх
до спеціяльних військових частин, призначених на західній фронт”,
"організація і все українство поставилися до цього рішуче негативно”
(Бандера С. Перспективи української революції.,. — С. 88).
Детальніше див.: Книш 3. Перед походом на Схід... - II частина. —
С. 172-177.
48
словами С. Бандери, ОУН-Б "використовувала нагоди заповняти
своїми членами військові, озброєні відділи за таких умов, з яких
не виникали жодні політичні чи військові зобов’язання, а які
давали змогу проводити повновартісні військові вишколи. Такою
формою були, між іншим, вартівничі відділи”75.
Проте, готуючись до війни проти СРСР, керівні кола вермахту
в Берліні рішуче відкидали будь-які плани створення української
армії, враховуючи можливість формування з українців лише
допоміжних військових підрозділів. При цьому різні німецькі
інстанції керувалися неоднаковими мотивами. Представники
служби безпеки — СД (8ісЬегЬеіі8сііеп8і — 8 В), наприклад, усвідом-
лювали, що на випадок війни краще таку частину створити на
німецькому боці, аніж це превентивно здійснять в Англії або СРСР,
про можливість чого вказували чисельні доповідні записки керів-
никам РСГА. У датованій 3 травня 1940 р. інформації органи
безпеки звертали увагу на спроби урядових кіл Франції та Англії
використати це незадоволення українців німецькою політикою;
відомо, що з них навіть планувалося сформувати окремий підрозділ
на боці французьких збройних сил. "Активність Парижа і Лондона,
- вказувалося в рапорті, — проявляється, наприклад, у створенні
... українського леґіону у Франції та національних частин кавказців
в армії Вейґана”76. В іншій доповідній записці 4-го управління
(колишньої таємної державної поліції - ґестапо) РСГА від 21 ве-
ресня того ж року про "становище у радянсько-російській сфері
інтересів” вказувалося, нібито в Ґродно по вул. Пєрацького № 17
створено вербувальне бюро до українсько-білоруського леґіону ЧА,
центральний пункт якого розмістився у Львові на вул. Баторія 1577.
Хоча подібні повідомлення доволі часто не мали підстав, німецькі
органи безпеки, не бажаючи відставати від інших країн, схильні
були схвалити пропонований ААА ОКВ проект створення україн-
ського леґіону при вермахті.
У той же час деякі високопосадові особи в ОКВ погодилися
на план створення українського леґіону в контексті підтримки
відновлення незалежних держав народів, які перебували у складі
Радянського Союзу. В керівних директивах до операції "Барба-
росса” (підготовки війни проти СРСР) заступник шефа штабу ОКВ
Альфред Йодль після консультацій з А. Розенберґом опрацював
пакет "особливих доручень”. У ньому говорилося, що "майбутній
похід буде чимось більшим, аніж тільки збройною боротьбою,
оскільки він призведе до боротьби двох світоглядів. Щоб закінчити
Бандера С. Перспективи української революції... - С. 303.
ВА. - N8 43 - Аіі88епро1ііІ8сЬе8 Аті <іег М8Е)АР. - Акі 37. - ВІ. 2.
ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 133.
49
цю війну, не буде достатньо опанувати широкі простори й знищити
ворожі збройні сили. Вся територія мусить бути перетворена в
держави з власними урядами, з якими треба буде укласти мир”78.
Однак Гітлер не хотів визнавати добре продуманих планувань
Генштабу79. Будуючи свою політичну стратегію на расизмі й
розраховуючи на швидку перемогу над СРСР, він не погоджувався
йти на поступки у відновленні незалежності представників східно-
європейських народів у їх боротьбі проти Радянського Союзу, але
вважав за потрібне передчасно не розголошувати цих планів.
Головною опорою Гітлера, яка змушувала колектив Генштабу до
безумовного послуху нацистському фюрерові, були інстанції СС.
їхньому впливу сприяло розростання суто охоронних відділів
(ЗсЬиігкіаїїеІп (88)) нацистської партії спочатку в оперативні загони
СС (88-Уегґіщип«8(гирре), відтак у з’єднання СС "Тотенкопф” (88-
То(епкорі\сгЬапс1е) й по ходу їх залучення до воєнних операцій
врешті у війська СС (\Уа(Теп-88, у дослівному перекладі "Зброя СС”).
Підпорядковані райхсфюрерові СС Генріхові Гіммлеру інстанції
СС і РСГА рішуче відкидали плани комплектування українських
військових частин. Винятком був группенфюрер СС Ґоттльоб
Берґер, який очолював Головне управління СС — СС-ГА (88-Наир(апіІ
-88-НА), відповідальне за вербування добровольців до військ СС.
24 квітня 1941 р. він запропонував своєму шефові Г. Гіммлеру
відібрати українців з окупованої Польщі з наміром створити ядро
української формації ”Ваффен-СС”. 28 квітня 1941 р. у листі
райхсфюреру Берґер писав: ”Вже рік я маю у своєму розпорядженні
64 расово придатних [1аи«1ісЬ] і 615 расово непридатних українців.
До сих пір їх вишкіл був неможливий. Я прошу з Вашого дозволу
вирішити, чи можна частину цих людей залучити до коротко-
часного військового вишколу, щоб пізніше мати командні кадри,
які володіють українською мовою. Більша частина українців може
порозумітися німецькою”. З травня надійшла лаконічна відповідь
ад’ютанта особистого штабу Гіммлера: ”Я передав райхсфюреру
СС до відома Вашого листа про українців від 28. 4. 1941. Райхс-
фюрер СС не згоден зараз будь-що здійснювати для військового
навчання цих людей”. Таким чином, значною мірою через трак-
тування слов’ян як расово меншовартісних порівняно з німцями,
Гіммлер відкинув пропозицію Берґера80. Саме тому створення
У/агіітопІ \¥. Іт Наирідиагііег <іег сіеищіїеп ХУеЬгтасЬі 1939-1945. ОгипсІІа^еп -
Рогтеп - 6е8іа1іеп. - РгапкіиП ат Маіп-Вопп: АЙіепаит Уег1а§, 1964. - 8.166.
Обгіііг V/. Бег сіеиіксіїе ОепегакіаЬ. ОсксЬісЬіе ип<1 Ое8іа1і. - Ргапкїигї/Маіп: Ргапк-
ГшТег НеЙе Уегіад, 1953,- 8.340-350.
8іеіп О. Н. Ніііег’8 ЕІііеСіиагс!а(\Уаг 1939-1945. ТЬеХУайеп 88.-ІіЬаса,1Ч¥ (08 А):
Сотеїі Бпіуегаііу Рге88,1964.-Р. 185-186.
50
українського леґіону взяв на себе вермахт, менше пов’язаний з
нацистською ідеологією81.
25 лютого 1941 р. В. Канаріс дав санкцію на створення україн-
ського леґіону. Фактично іґноруючи на той час інші політичні
середовища, німецькі військові інстанції звернули особливу увагу на
ОУН-Б як організацію, котру вони вважали найактивнішою серед
українських політичних угруповань. Було вирішено, що новий
український леґіон формуватиметься переважно з числа її учас-
ників приблизно за тим же сценарієм, що й ВВН. Як і частину
Сушка, нове формування мали створювати з колишніх українських
військовиків і на основі їх попередніх передвишколів, із кращих
випускників яких мав комплектуватися командний склад. Формації
"Веркшуцу” при цьому стали, так би мовити, перехідною ланкою
між ВВН і майбутнім українським леґіоном.
Німецькі приготування до війни співпали з планами ОУН-Б. У
квітні 1941 р. С. Бандера і прибічники його фракції скликали 2-ий
Великий Збір ОУН, у військових постановах якого зазначено, що
організація для здійснення своїх цілей "організує й вишколює власну
військову силу”. Далі констатовано: "Завдання військової сили ОУН
є: а) зорганізувати й перевести збройну боротьбу ОУН за перемогу
Української Національної Революції й здобуття Української Держави;
б) бути ядром Української Армії’ в Українській Державі”82. Поряд
з організаційними Похідними групами основу цієї військової сили
мала скласти майбутня формація, що за планами бандерівців повинна
була отримати назву "Леґіон Дружин українських націоналістів
(ДУН)”. Керівники ОУН-Б вважали її створення в рамках вермахту
політично виправданим тим, що допомога військових кіл Німеччини
стане запорукою відновлення Української держави*.
Див.: МапоксЬек V/. Віє \УеЬгтасЬі іт Ка^^епкгіед. — \¥іеп: Рісик Уег1а§. 1996.
ЦДАГО України. - Ф. 1 — Центральний Комітет Комуністичної партії
України. — Оп. 23. - Спр. 926. - Арк. 193-194.
На сподівання ОУН заручитися підтримкою військових кіл Німеччини
виразно вказують свідчення членів ОУН, яких через кілька років
після цього захопили радянські органи безпеки. Затримана працівниками
НКДБ активістка ОУН-Б Юлія Луцька, наприклад, свідчила, що ”в
Кракові Бандера вів переговори з представниками німецьких військових
кіл. У результаті було досягнуто угоди про активну допомогу німців.
Треба зауважити, що й надалі ОУН підтримувала зв’язок тільки з
вермахтом”. Захоплений оперативною групою НКДБ заступник керівника
районного проводу ОУН-Б Лопатинського району Львівської області
Василь Прохурський визнав під час допиту 15 травня 1944 р., що у
квітні 1941 р. керівник районного проводу І. Журавель заявив йому:
"Центральний Провід ОУН, який перебуває за кордоном, уклав угоду з
воєнним Верховним командуванням Німеччини, згідно з якою Німеччина
зобов’язалася в період війни проти СРСР і окупації України встановити
Самостійну Українську Соборну Державу, а за це українські націоналісти
повинні сприяти німецькій армії у її швидшому просуванні на Схід”. За
51
Попередні переговори з ОУН-Б щодо створення українського
куреня проводили гауптман німецької армії й колишній сотник
УГА Ганс Кох і колишній ректор Кеніґсберзького університету,
офіцер 2-го відділу ААА ОКВ професор Ґеорґ Ґеруліс. На початку
березня 1941 р. командування вермахту погодилося на створення
українського леґіону, й справа врешті вирішилася* 83. Шеф абверу
В. Канаріс дав доручення спеціалістові зі східноєвропейських справ
оберлейтенанту Теодору Оберлендеру домовитися з лідерами ОУН-
Б про сформування українського леґіону засобами вишкільного
персоналу полку особливого застосування ”Бранденбурґ-800”. У
рамках його формування керівництво ААА ОКВ у Берліні доручило
керівникові 2-го підвідділу відділу військової розвідки ”1-ц” Ернсту
цу Айкерну провести переговори з представниками ОУН-Б. Айкерн
наказав своєму працівникові гауптману Юзефові Лацареку органі-
зувати зустріч з Бандерою чи кимось з його представників.
Затриманий по війні органами НКДБ Лацарек під час допиту
25 травня 1946 р. так охарактеризував ці переговори:
”Бандера особисто не з’явився, уповноваживши для переговорів
свого заступника Лебедя. Лебедь сказав, що він уповноважений
заявити, що вони згідні співпрацювати з німцями за певних умов.
Перша умова — повна рівноправність бандерівців з мельниківцями,
друга - надання матеріальної допомоги бандерівцям, третя —
постачання їх необхідною зброєю, в першу чергу автоматами,
револьверами, ґранатами і боєприпасами”. У розмові з Айкерном
Лебедь також заявив, що на українських землях є від 20 000 до
ЗО 000 учасників бандерівської течії ОУН. Підсумовуючи наслідки
цієї зустрічі, Лацарек визнав: "Незабаром після цих переговорів,
які, по суті, були успішними, в Берліні відбулися переговори
між уповноваженим німецького командування — співробітником
ААА по лінії другого відділу доктором Маркертом з одного боку
і Бандерою з другого”84.
При формуванні леґіону ДУН керівники ОУН-Б домагалися,
щоб саме вони підбирали кадри до цієї частини, вояки якої повинні
були мати українські відзнаки, українське командування й свого
капелана і діяти лише на Східному фронті. Згідно із задумом
словами Прохурського, німецьке командування також розраховувало
використати ОУН-Б для пропаганди серед червоноармійців ”з тим,
щоб на початку війни Німеччини проти Радянського Союзу бійці
Червоної Армії кидали зброю і здавалися німцям у полон” (ДАЛО. —
Ф. П-3 - Львівський обласний комітет Комуністичної партії України. -
Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 33-34).
83
Ппуіхкуі К. ОеиЬсйІапсІ ипсі діє Бкгаіпе, 1934-1945: ТаїзасЬеп еигораіхсйег
ОЦроІііік.сіп УогЬегісН.- Вд.2,- МііпсЬеп: Омеигора-Іпміїиі, 1956.-8. 139-140.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. — Спр. 340. - Арк. 26-27.
52
Проводу бандерівської ОУН, склавши присягу на вірність Україн-
ській державі, він ставав би ядром її регулярної армії85. Легіон
мав бути збірним пунктом для українських вояків з ЧА, які
переходили б на німецький бік або потрапляли в полон до
вермахту. У зв’язку з цим у виданій в травні 1941 р. програмі
ОУН-Б "Боротьба й діяльність ОУН під час війни” у зв’язку з
цим обласним референтам пропаганди організації рекомендувалося
проводити агітацію за "включення усіх боєздатних українців у
склад Української Народньої Армії” й "вести весь час широку
акцію за творенням української збройної сили”86.
У разі прогнозованого негативного розвитку подій досконало
вишколені вояки легіону при першій нагоді мали перейти на
нелегальне становище й поповнити військові сили підпілля ОУН-Б.
Для реєстрації легіонерів Провід ОУН-Б створив мобілізаційний
відділ, головою якого став М. Лебедь, а його заступником —
Олександр Луцький. Відібрані до легіону члени ОУН-Б проходили
медогляд у Кракові, після чого 100 чоловіків віком 20-30 років
перевели за 1 км від Криниці (100 км на південний схід від
Кракова) до табору будівельної служби ("Баудінсту” [ВапйіепБі]),
під прикриттям якого вони займалися військовими вправами. Через
короткий час виготовлено список кандидатів на старшинські та
підстаршинські курси для тих, хто відзначився особливими здібно-
стями. Решту новобранців скерували до розміщених поблизу Дуклі
(за 125 км на південний схід від Кракова) й Камениці (за 50 км
на північ від Дуклі), де проведено їх основний вишкіл (СгипсІаизЬіІ-
йип§), а деяких — до Бранденбургу в Баварії, де серед іншого
відбувалося вивчення зброї (\Уаіїепаи8Ьі1с1ип£). Останніх 50 рекрутів
для продовження вишколу перевезено в табір поблизу с. Барвінок
на Лемківщині за кілометр від словацького кордону.
На території Польщі військові школи для українців створила
діюча в складі ГА "Південь” команда абверу № 202 (АЬусеНгкоттап-
<Іо 202). Добір і перевірку українців, з яких комплектували нав-
чальні групи, за дорученням Айкерна здійснювали оберлейтенант
Арент, підполковник Лікфельд, майор Горник і капітан Вольф.
Керівниками й водночас інструкторами цих шкіл були кадрові
підстаршини вермахту, які передавали курсантам свій військовий
досвід, а саме: в Криниці - Брауер, Дуклі - фельдфебель ФальберГ,
в Барвінку - унтерофіцер Кірхнер, в Камениці - унтерофіцер Фрош.
Стецько Я. Протинімецька воєнна формація в німецьких мундирах //
Стецько Я. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державности
України. - Торонто—Нью-Йорк-Лондон: Накладом Ліґи Визволення
України; Організації Оборони Чотирьох Свобід України; Української
Видавничої Спілки, 1967. — С. 125-126.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 258. - Арк. 45.
53
До військової підготовки залучали й українців. Наприклад,
короткий час курсами в Криниці керували Ігор Вонсуль, а відтак
Мирослав Кальба і його заступник Мирослав Жарський (до
керівного осередку табору також належали Роман Кашубинський,
Карл Малий і Євген Білинський). Вишкіл у згаданих місцевостях
мав переважно рекрутський характер. Курсант курсів вишколу в
Камениці Степан Котелець-Лісовий згодом згадував: ”Наш денний
порядок був доволі одноманітний: до полудня руханкові вправи
з впорядом (спорядженням — А. Б.), по полудні — навчання:
теренознавство, німецька мова й ін.” Затриманий органами НКДБ
наприкінці Другої світової війни начальник фінансової частини
команди абверу № 202 фельдфебель Альфонс Паулюс на допиті
24 вересня 1945 р. так характеризував хід цих вишколів:
"Українці, дібрані [вербувальником] Фабером, скеровувалися
до навчальних таборів у Криниці, Дуклі, Барвінку, Камениці
(Команчі). Ці учбові табори були замасковані під табори трудової
повинності. Для більшої конспірації від польського населення
людей, яких тримали в цих таборах, часто вивозили для прокла-
дання ґрунтових шляхів, корчування лісу й для виконання інших
робіт... Табір у Барвінку був найменшим. Керівником його був
підстаршина Кірхнер. У цьому таборі було 100-150 осіб. Бандерівці
скеровувалися до таборів у Дуклі, Камениці, Барвінку, а мельни-
ківці — до Криниці. У цих таборах навчання було суто піхотного
характеру. Після закінчення навчання усіх розпускали на по-
передні місця праці, неодружених скеровували на охорону заводів
Генеральної губернії, у підпорядкування абверу. Особливе навчання
проходили українці із Західної України. Для них були створені
чотиритижневі курси абверу в Аленцзее (Бранденбурґ). Після цього
їх використовували на особливих завданнях — з виявлення важли-
вих військових підприємств, переходу через демаркаційну лінію
і т. д. Якщо цих людей забезпечували радіоапаратами, то з цією
метою вони проходили ще спеціальний курс радіосправи у підгрупі
1-го відділу абверу”.
З частини українців, як і з представників інших національ-
ностей, створювали мобільні диверсійні групи, які повинні були
за лінією фронту вести боротьбу проти невеликих загонів радян-
ських бійців і при можливості — захоплювати військово-стратегічні
об’єкти ворога й утримувати їх до приходу передових частин
вермахту. Деякі з груп мали полінаціональний характер, на-
приклад, сформований на початку німецько—радянської війни загін
абверу "Чорний туман” (АЬу/еКщгирре ЗсКу/аг/е ЧеЬеІ), укомплекто-
ваний з числа росіян, українців, білорусів та представників народів
Балтії. Серед них були перебіжчики й дезертири, які пройшли
спецкурс диверсійної підготовки. До загону загальною чисельністю
180 вояків належало три чоти, загін польової контррозвідки,
54
персонал школи з підготовки диверсантів і господарська чота;
його завдання - проникнення в тил ЧА на невеликий термін і
здійснення диверсій, підрив польових укріплень та складів,
розвідка вогневих позицій тощо. Водночас кожну із сформованих
з українців груп забезпечено засобами для тривалого перебування
у ворожому тилу, починаючи від зброї і закінчуючи спеціальними
сумками для надання першої медичної допомоги. З цього приводу
А. Паулюс так характеризував їх подальшу долю: "Перекиданням
через демаркаційну лінію і добуванням даних керували резиденти
пункту підгрупи 1-го відділу абверу Еґер, Дюрр та Фляйшер.
Перекидання через лінію здебільшого здійснювалося через Словач-
чину та Угорщину”87.
Через 2-3 тижні попереднього навчання вояцтва українського
леґіону його випускників наприкінці квітня 1941 р. скерували
до місць підготовки військової частини на площу для військових
вправ, тобто полігон (ТгиррепйЬип^крІаіх) у Нойгаммер (ПеиЬаттег)
(німецька назва сучасного міста Свєнтошув (Зууієіо^/.єуу) у Польщі).
У Кракові до них приєдналися українські старшини і разом із
групою вирушили до Нойгаммера, куди незабаром прибули решта
вишкільників з Барвінку. Зі Сталевої Волі до Нойгаммера відпра-
вили також українських вояків, які до того часу перебували на
службі у загонах ”Веркшуцу”. Тут майбутній курінь упродовж
комплектування нараховував приблизно 350 осіб, з яких 150
пройшли попередній вишкіл у Бранденбурзі, 100 в Криниці й
ще 100 - в районі Карпатських гір88.
Вишкіл у Нойгаммері щодня охоплював цілий день і тривав
чотири з половиною тижні. Основними предметами були: ’Тостре
стріляння” (ЗсЬаіТхсЬіеяяеп), бойові вправи у полі й наступ на терені.
Учасник вишколу Мирослав Кальба згодом згадував: ”Під час
польових вправ, які відбувалися кілька разів тижнево, командир
куреня давав нашим старшинам завдання, які вони виконували
одиницями, зложеними із сотні чи чоти, як їхні командири. На
таких вправах кожного разу призначувано команди-рами за чергою,
так що кожний мав змогу практично керувати більшими військо-
вими одиницями. Вишкіл провадився дуже інтенсивно, де головний
натиск зверталося на польові вправи та міські вуличні бої. Нерідко
вправи такі відбувалися і ночами, під час яких ми покривали,
звичайно, від ЗО до 40 кілометрів дороги”89.
У Нойгаммері українські вояки отримали військову уніфор-
му, харчування та грошове утримання за стандартами вермахту.
ЦДАГО України. - Ф. 57. — Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 243-244.
Там само. - Спр. 340. - Арк. 28.
У лавах дружинників: спогади учасників. Матеріали зібрав і впоряд-
кував Мирослав Кальба. - Денвер: Украпрес, 1982. - С. 26.
55
Кожен із них трактувався як доброволець (сіег ІїеіссіІІщс). З україн-
ського боку леґіон отримав назву "Курінь імені Євгена Коноваль-
ця”. За час побуту в Нойгаммері дириґент Євген Білинський
організував хор, голоси учасників якого німецькі офіцери образно
порівнювали з солов’їним співом. Тому з німецького боку курінь
отримав кодову назву "Нахтіґаль” (№сіііі§а11), що в перекладі з
німецької означало "соловей”. Повна назва - "Спеціальна група
"Соловей” (Зопсіещгпрре КасЬй^аІІ), з вступом у бойові дії - переважно
просто загін або група "Нахтіґаль" (Сігирре“№с1пфаІ1”). Проте німці
не дотримали усіх пунктів угоди щодо створення леґіону. Зокрема
в батальйоні не запроваджено українських відзнак, окрім синьо-
жовтих стяжок на наплечних ремнях. Хоча командний склад
батальйону мав бути українським, його командиром був призна-
чений оберлейтенант Ганс-Альбрехт Герцнер (Неггпег)*, заступником —
Т. Оберлендер (ОЬегІапсіег)". Німецькими командирами чотирьох
сотень призначені відповідно офіцери Ервайн фон Тун (Тіїип)"',
Ганс-Альбрехт Герцнер — консерватор-католик, член політичного
середовища, яке гуртувалося навколо журналу "Близький Схід” (“Г)ег
ІЧайе Озіеп”). Найкраще зарекомендував себе на службі. Як офіцер —
активний працівник спеціального відділу абверу, створеного в Берліні.
Серед його близьких колег був генерал піхоти Ервін фон Віцлебен
(ХУіігіеЬеп), який зі свого боку доклав усіх зусиль, щоб не допустити
вибуху Другої світової війни й був одним з організаторів замаху на
Гітлера 20 липня 1944 р. Напередодні німецько-польської війни Герц-
нер очолив спецформування абверу "Плащ і кинжал”, що захопило
стратегічний перевал у Моравсько-Сілезьких Бескидах на кордоні
Польщі (КаІЬа М. “КасНіфаІ”. Пкгаіііхкі Ваіаііоп 1941 г. - Оеігоіі-Е'лб'л: У/усІаил
пісЩ’о Ьгигупу ПкгаіпзкісЬ ІЧащопаІізиж. 1995. -8.31; Неіітапп 1. 6. (ЄйЬеск)
Пг. Напз-АІЬгесіїі Неггпег. ЄеЬепкЬіМ еіпеь АЬлуейгоїГігіегз // ІпіеПі^епсе іп Фе 20Ф
СепШгу. СопГегепсе ої Фе Іпіетаїіопаї Іпіеііфепсе Нізіогу 8шйу Сгоир іп І ІатЬигс,
Сегтапу. Мау 10, 1996; Мадер Ю. Абвер: щит и меч... - С. 8).
Теодор Оберлендер народився 1 травня 1905 р. у Майнінґені
(Тюринґія), де закінчив ґімназію. Вивчав аграрні науки в Мюнхені,
Гамбурзі й Берліні. Досліджував національну економіку в Берліні та
Кенігсберзі у Східній Пруссії. Був стипендіатом американської фундації
ім. Генрі Форда; здійснив подорожі у Східну Європу, на Кавказ, у
Китай, Японію, Канаду, США, Туреччину. У березні 1933 р. очолив
Інститут східноєвропейської економіки (Паз ІпзііШі <1ег озіеигораізсйе
ЇУіпзсИаЙ) в м. Кенігсберг, з наступного року — професор цього
закладу. Краєвий керівник (Еапсіезіеііег) Союзу німецького Сходу (Випй
Пеиізсйег Озіеп - ВПО), уповноважений викладач (ЕеІігЬеаиІїгадіег) у
Празькому університеті, де з січня 1941 р. був призначений профе-
сором (Іпіегпеі; \¥\у\у.І¥¥с1п.с1е/апііїа/0009/05.йіщ).
Граф Ервайн фон Тун був колишнім офіцером кавалерії австрійської
армії. В 1930-их рр. працював в МЗС Німеччини й з початком
Другої світової війни перейшов в абвер, де спеціалізувався у справах
ведення протипартизанської війни (Паїїїп А. Оеппап Киїе іп Вщзіа 1941-
1945. А 8ш<іу оі Оссираііоп Роїісіез. 2-сі геу. Есііііоп. - Воикіег: ІЧсу/ ¥огк Спіссг-
8Їїу Ргезз, 1981. - Р. 642).
56
Гоґенштайн (Но<іепх(еіп), Фрідріх фон Міддельгауве (Місісіеійацг/е)
та Шіллер (ЗсЬіІІег)90.
Своєрідним компромісом німців на користь ОУН-Б стало те,
що з українського боку командантом цього куреня й свого роду
його "внутрішнім командиром” затверджено сотника Романа
Шухевича4, який практично командував частиною. На командні
пости у батальйоні здійснено підбір людей, які крім військової
мали фахову вищу освіту — як, наприклад, сотники Р. Шухевич
і Михайло Бриґідер4*. Командирами чот та роїв були переважно
члени ОУН-Б, а саме Ю. Лопатинський ("Калина”)"4*, М. Кальба' ',
Детальніше див.: Сіїорук Б. В. ТЬе Огфіп апсі Асііуіііек ої ІЬе І\їіфііп”а1с Ес-
оіоп ОІМ // Бкгаіпіап ОиаПегІу. - Уоі. 42. - N0. 1-2. - Меи ¥огк. 8ргіп§-8иттег
Ї986.-Р. 69-80; Патриляк І. К. Легіони українських націоналістів (1941-
1942): історія виникнення та діяльності. - К.: Знання, 1999.
Роман Шухевич народився 17 липня 1907 р. у Краківцях під Яворовом
на Львівщині. 1925 року закінчив гімназію у Львові. Член "Пласту”
і УВО у 1923-1929 рр. У 1928-1929 рр. служив при артилерії у польській
армії. Студент Політехнічного інституту у Данціґу й у Львові. Бойовий
референт КЕ ОУН ЗУЗ у 1932-1934 рр., політв’язень концтабору в
Березі Картузькій у 1934-1935 рр. і політв’язень польської тюрми у
1935-1937 рр. Член штабу Карпатської Січі в ранзі поручника й під
псевдом "Борис Щука”. Восени 1939 р. — у 1940 р. крайовий провідник
ОУН-Б на етнічних українських землях окупованої Німеччиною Польщі.
Член Проводу ОУН-Б і референт зв’язку з українськими землями у
1940 р. - червні 1941 р. (Содоль П. Українська Повстанча Армія,
1942-1949. Довідник. - Нью-Йорк: Пролог, 1994. - С. 133-134).
Михайло Бриґідер народився 24 вересня 1902 р. у с. Малашівці на
Тернопільщині. З 1 жовтня 1924 р. призваний до польської армії й
після закінчення підстаршинської школи в Ловічі короткочасно служив
у 10-му піхотному полку, після чого від 1 жовтня 1925 р. навчався в
торговій школі у Варшаві. 1 жовтня 1929 р. знову покликаний до
польського війська й 31 липня 1930 р. закінчив старшинські курси.
Три роки був безробітним, потім службовцем. 16 березня підвищений
до ступеня лейтенанта, а 5 вересня 1939 р. — старшого лейтенанта
польської армії. З 15 липня 1940 р. числився у німецькій армії (Ргєіуу.
Нкії. Вгуфсіуг МісИаеІ, 1/44 Ргєіуу. Сігеп. Кді. 29. РсЬспхІаиї. Неісісіадег, <іеп 8. БегетЬег
1943П АгсИіус ої (Не 1Я ИБ ЦИА Ьу Фе Икгаіпіап-Сапасііап Кекеагсй ап<1 Боситеп-
іаііоп Селіте (ССКБС) іп Тогопіо.-Тйе таіегіак сіеаііпд и/іф Фе Біуіяіоп. Ргопі Спік).
Юрій Лопатинський народився 12 квітня 1906 р. у родині священика
в Тернополі, гімназійну освіту закінчив у Львові. Після відбуття
рекрутського й підстаршинського вишколів і закінчення у 1926 р.
школи підхорунжих польської армії вивчав право у Львові, а згодом
виїхав до Франції для здобуття медичної освіти. У 1938 р. припинив
навчання, щоб зголоситися до Карпатської Січі, де в ранзі поручника
був командантом підстаршинської школи у Хусті. Після окупації
Карпатської України угорськими військами переїхав до Відня, а у
1940 р. до Кракова, де разом з Р. Шухевичем проводив військові
курси серед членів ОУН-Б (Вісті Комбатанта. - 1983. — Ч. 1. - С. 67).
Мирослав Кальба народився 1916 р. у Галичині. За фахом був
дипломованим інженером-агрономом. У німецько-польській війні
57
Роман Бойцун, Микола Городиський, Мирослав Марганець, Карл
Малий, більшість з яких подібно до старшин й підстаршин леґіону
Сушка свого часу також служили у польському війську (див.
табл. 1). Інша частина командирів чот здобула військові знання
лише завдяки самоосвіті через неприйняття до збройних сил
Польщі й ув’язнення з політичних причин у польських тюрмах
за приналежність до КП ОУН. Серед них — Василь Сидор ("Ше-
лест”)*, Олександр Луцький ("Богун”)**, Остап Линда ("Ярема”)***.
Статус українського куреня спецпризначенння суттєво від-
різнявся від статусу суто німецьких батальйонів. Зокрема, він не
вважався частиною вермахту, а лише частиною, створеною при
німецькій армії. На підставі письмового розпорядження 290/4
№ 2 жоден вояк "Нахтіґалю” не отримав характерний для військ
Німеччини бляшаний "пізнавальний знак” (Егкепгшпумпагке)91 (копію
якого для ідентифікації в разі смерті пересилали відділові ОКВ,
що займався встановленням імені загиблого).
Закінчуючи формування "Нахтіґалю”, керівництво ОУН-Б
звернулося до представників ААА ОКВ з пропозицією створити
ще одну українську частину. В листі до члена Проводу ОУН-Б
Р. Ярого М. Лебедь писав: "Залежить нам, про що я з п. Сотником
(Р. Шухевичем — А. Б.) говорив, щоб бодай так, як зараз тут,
мати наш відділ при Пол[удневих] ар[міях] (при ГА "Південь” —
командував підрозділом 4-го полку важкої артилерії в Лодзі й вже
через тиждень після початку війни опинився в полоні, з якого звільнений
у січні 1941 р. (КаІЬаМ. “№сйіі§аГ...-8.16).
Василь Сидор народився 24 лютого 1910 р. у с. Спасів поблизу Сокаля
на Львівщині. Школу підхорунжих у польській армії в 1932 р.
формально не закінчив через політичний конфлікт. У 1935 і 1937-
1939 рр. - політв’язень польських тюрем. Організував бойові групи
"Вовки” й у 1940 р. був військовим референтом КЕ ОУН-Б на північно-
західних українських землях (ПЗУЗ) (Содоль П. Українська
Повстанча... - С. 119).
Олександр Луцький народився у 1910 р. у с. Боднарів поблизу Калуша.
Закінчив Гімназію в Станіславові. Член ОУН і "Просвіти”. У 1933-
1937 рр. політв’язень польських тюрем. У 1937-1939 рр. - окружний
провідник ОУН у Станіславові. Учасник військових курсів ОУН у
Кракові восени 1939 р. Обласний провідник ОУН-Б Станіславівщини
у 1940 р. Учасник 2-го Великого Збору ОУН (бандерівців) у Кракові
(Содоль П. Українська Повстанча... — С. 99).
Остап Линда народився у 1914 р. у с. Наконечне поблизу Яворова
на Львівщині. Закінчив Гімназію в Яворові. Член УВО і ОУН. У
1932 р. політв’язень польських тюрем, що не зашкодило йому відбути
короткочасну службу в польській армії. У 1939-1941 рр. на еміґрації
(Содоль П. Українська Повстанча... — С. 96).
91
Акіеп <іег Ке§ітепі “Вгапс1епЬиг«-80()” г.Ь.У., 1941 // Оеиізсйе Оіепзізіеііе Ніг <1іе
Вепасйгісйіі§ип§ <1ег пасймеп Апдеіібгфеп уоп Оеіаііеп бек ейетаїфеп йеиізсйеп
У/еІігтасІїї (ПП8і) іп Вегііп.
58
Український офіцерський склад
батальйону "Нахтіґаль”®2
Таблиця 1
Посада Ранґ Прізвище та ім’я
Український комендант сотник Шухевич Роман
Українські командири сотень сотник поручник п п Бриґідер Михайло Сидор Василь Павлик В. Лопатинський Юрій
Командири чот Капелан Лікар поручник »> хорунжий >» 5, її її її її її її її її її її Брилевський Василь ("Босий”) Линда Остап Мартинець Мирослав Білинський Євген Бойцун Роман Гірка Богдан Городиський Микола Кальба Мирослав Кашубинський Роман Ковальський Юліян Левицький Микола ("Мікадо”) Левицький Святослав ("Свйонтек”) Луцький Олександр Лущин Григорій Малий Карл Паньків Іван Плакида Роман Польовий Омелян Жарський Мирослав о. Гриньох Іван Головацький Володимир
КаІЬа М. “№сЬіі§аГ... - 8. 49.
59
А. Б.), що разом із армією перейшов би на полудневі землі України.
В цьому випадку ми готові дати провідних людей із групи,
призначеної на полуднє, поповнивши нашими членами, що тепер
на праці в Австрії”93.
Другий курінь леґіону ДУН, відомий з німецького боку під
кодовою назвою "Організація "Роланд” (Ощапіяаііоп Коїагкі), почали
формувати наприкінці квітня 1941 р. при німецькій 17-ій Вій-
ськовій окружній команді (\Уе1ігкгеіккопіпі;іпс1о XVII) у Відні, підпо-
рядкованій генералові артилерії Альфреду Штрецціусу (Зігессіик).
Його співтворцями були давні австрійські офіцери на чолі з
полковником Фрідріхом (РгіесІгісК) та інші старшини, декотрі з
яких разом з Ярим навчалися у військово-технічній школі під
Віднем. Вони переважно, не належали до нацистської партії або
приховано не поділяли її ідеології. Це створювало іншу атмосферу,
ніж у Берліні, й сприятливіші умови для творення української
військової частини, ніж при формуванні "Нахтіґалю”. До старшин-
ського командного складу цієї збройної формації належали здебіль-
шого австрійці з кращим знанням Сходу, ніж їх колеги-інструктори
”Иахтіґалю”, переважно німці з Пруссії. Другою причиною стало
те, що командиром "Роланду” на час вишколу був особисто
полковник Р. Ярий.
Курінь пройшов 6-тижневий вишкіл у с. Зауберсдорф, де свого
часу було розміщено центр формування леґіону Сушка. До вербу-
вання добровольців залучено станицю ОУН-Б у Відні під проводом
Івана Габрусевича (”Джона”). З майже 1 000 кандидатів внаслідок
селекції відібрано до 300 добровольців, які в основній масі
працювали на фабриках чи у сільському господарстві й прибули
з Відня, Інсбруку або Гамбурґа. Військове навчання проводили
українські інструктори, а порядок забезпечували адміністратори-
українці; на час вишколу серед майбутніх вояків "Роланду” був
лише один підстаршина-німець, який відав господарськими спра-
вами. Перша група у складі ЗО осіб розпочала вишкіл під команду-
ванням Євгена Побігущого. З часом до військового навчання
перших двох сотень куреня підключився також поручник Омелян
Герман ("Орлик"). Учасник цього військового навчання Володимир
Боднар описав його в своїх споминах так:
"По поверховнім вишколі всіх легіонерів зі Зауберсдорфу, а
також дальше напливаючих добровольців з різних сторін (біля
200) перевезено до Відня, а звідти поїздом на Схід, почерез
розквітлу й запашну Мадярщину, аж до місцевості Кимполунґ,
Буковина, в Румунії. З Кимполунґу знову тягаровими вантажними
автами перевезено в село Фрумозуль, де і мав відбутись строгий
вояцький вишкіл не тільки в теоретичному, але і в практичному
ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. - Спр. 24. — Арк. 1.
60
аспектах... Військовий день складався з 10 годин інтенсивної праці -
теоретичних викладів та практичних вправ з "гострою зброєю”,
по прірвах-дебрях і горах чарівної Буковини. Вояки були увечері
так помучені, що просто падали з ніг або мліли з вичерпання...
Ранок починався о год. 5-ій, і тоді фізичні вправи та бігом до
ріки на віддалі біля 2 км, купання та бігом назад на сніданок.
Опісля виклади (лекції — А. Б.) та обід. По обіді коротка перерва.
Часом були вправи зі зброєю по горах, "гостре стріляння” з
різнородної зброї та наука картографії”94.
Поряд із жовто-брунатними чеськими мундирами (кольором
подібними до уніформ УГА) зі складів вермахту у Відні офіцери
"Роланду” при допомозі українських студенток у Відні отримали
національні відзнаки — свого роду модифіковані відзнаки УГА:
нашивки "зубчатки” темно-червоного кольору на вилогах (петли-
цях) до комірів, кокарди з тризубами на шапки, позолочений
ланцюжок на плече уніформи й нижче ліктя "золоті опаски” для
старшин та "срібні” для підстаршин. Наприкінці квітня члени
ОУН-Б у курені отримали таємну інструкцію Проводу організації -
наказ боротися проти кожного окупанта українських земель, який
не визнає права України на державну незалежність. На початку
червня німецьким командиром куреня був призначений лейтенант
Зіберт (ЗіеЬеП). На час завершення вишколу в складі військової
частини було 10 німців і 270 вояків-українців — переважно
емігрантів, котрі у міжвоєнний час або з початком війни опинилися
в Австрії і Чехії, в тому числі 15 % студентів з Відня й Ґрацу.
"Віденська атмосфера” виявилася настільки сприятливою для
українців, що вони - очевидно без відома Берліну - отримали
дозвіл першими скласти присягу на вірність Україні95.
Українським командантом "Роланду” на час завершення виш-
колу став колишній офіцер польської армії Є. Побігущий*. Його
Боднар В. Спогад про полк. Євгена Побігущого-Рена // Вісті
Комбатанта. — 1995. - Ч. 4. — С. 13.
КаІЬа М. “НасЬіфаГ... - 8. 32-33.
Євген Побігущий народився 15 листопада 1901 р. у с. Постелівці на
Тернопільщині в родині українських вчителів. Після закінчення
середньої школи у Коломиї з проголошенням ЗУНР, не маючи ще
повних 17 років, вступив добровольцем до УГА, де незабаром отримав
підстаршинський ступінь. Розділив свою долю з УГА в листопаді
1918-1920 рр., після чого продовжив навчання і отримав ступінь
магістра з політичної економії у Познаньському університеті. Згодом
став вояком польської армії і в ранзі офіцера проводив підстаршинські
вишколи. У вересні 1939 р. як капітан 57-го Познанського піхотного
полку брав участь у німецько-польській війні. На короткий час
потрапив у німецький полон, з якого був звільнений у 1940 р. і на
заклик Проводу ОУН-Б зголосився до військової рефернтури й брав
активну участь у військовій підготовці Леґіону ДУН (Вісті
Комбатанта. - 1980. - Ч. 3. - Є. 74).
61
підстаршинами і стрільцями стали не лише члени ОУН-Б, а й
деякі прибічники ОУН-М та еміграційного уряду УНР і навіть
симпатики гетьмана П. Скоропадського. Подібно до вояків ”Нахті-
ґалю”, деякі з них були колишніми політв’язнями польських
тюрем, що не дозволило їм до того часу набути необхідного військо-
вого досвіду. Серед українських старшин куреня виділилися коман-
дири сотенних підрозділів Василь Андрусяк*, поручники Мирослав
Малецький" та Любомир Ортинський*'*, хорунжі Володимир Тихоліз,
Михайло Хом’як, Василь Кушмелин та інші (див. табл. 2). Харак-
теризуючи кадри, які стали основою для куренів леґіону ДУН,
довголітній працівник німецької контррозвідки Пауль Леверкюн
писав у своїх спогадах: "Сотні були створені з людей, котрі
пройшли добрий повний військовий вишкіл у польській армії і
яких відібрала західноукраїнська організація (ОУН-Б — А. Б.) з-
поміж військовоплонених. Більшість були членами групи Банд ери,
деякі належали до інших західноукраїнських організацій”96.
Наприкінці травня перша група в складі 60 старшин і стрільців
прибула в Кимполунґ (Південна Буковина), щоб підготувати
розквартирування батальйону. 7 червня туди ж з Відня виїхав
весь ”Роланд”, що прибув на місце призначення в середині червня.
Наприкінці червня споряджено дві сотні під командуванням
Побігущого (приблизно 200 осіб), тоді як у Зауберсдорфі ще
продовжувала вишкіл третя сотня, що приєдналася до батальйону
на два тижні пізніше. На новому місці батальйон перейшов в
Василь Андрусяк народився у 1914 р. в Снятині на Станіславі вщині.
1933 року заарештований за приналежність до ОУН. Працював
робітником. Учасник товариств "Просвіта” і ”Сокіл”. Повітовий
провідник ОУН. Після вступу радянських військ короткочасно
працював в міліції, але незабаром був заарештований і засуджений на
6-місячне ув’язнення. Після звільнення у серпні 1940 р. перейшов
німецько-радянський кордон (Содоль П. Українська Повстанча... - С. 63).
Мирослав Малецький народився 8 червня 1918 р. у Борятині. Закінчив
Гімназію в Перемишлі й навчався в університетах у Варшаві й
Відні, де здобув ступінь магістра економічних наук. Як і В. Андрусяк,
за приналежність до ОУН був в’язнем польської тюрми. У 1941 р. -
учасник Похідних груп ОУН-Б.
Поручник куреня (лейтенант ДУН) Любомир Ортинський народився
7 червня 1919 р. у Михалевичах поблизу Дрогобича, де закінчив
Гімназію. Навчався у Варшавському університеті. Був членом Юнацтва
ОУН, за що у березні-вересні 1939 р. ув’язнений у слідчій тюрмі
Львова. Наприкінці 1939 р. перейшов на Захід. Як і частина інших
вояків, не мав належного досвіду військової служби й лише 22 травня
1941 р. зарахований до куреня ”Роланд” (Вісті... - 1961. — Ч. 3-5. -
С. 11; Вісті Комбатанта. 1961. - Ч. 3. - С. 5-6).
ксуегкиейп Р. Оегтап Іпіе11і§епсе. Тгапхі. йот Оегтап. - Еопсіоп: ЇУсісІспґсІс! &
Міскоіздп, 1954. - Р. 164-165.
62
Український офіцерський склад
батальйону "Роланд”97
Таблиця 2
Посада Ранґ Прізвище та ім’я
Український командант сотник Побігущий Євген
Українські командири сотень* поручник Барабаш Григорій
>» Крись Лев (”Кріс”)
Командири чот поручник Ортинський Любомир
»» Герман Омелян ("Орлик”)
Качмар Михайло
хорунжий Тихоліз Володимир
и Хом’як Михайло
>9 Малецький Мирослав
Андрусяк Василь
9» Абрамчук
99 Крочак Теодор
99 Ковальчук
99 Мазуркевич
бунчужний Палідович Михайло
Капелан о. Дурбак Іван- Всеволод
Лікар Макаревич Іван
Музьічук С., Марчук И. Батальон "Коїапгі” // Однострій. Форменная
одежда. - 2002. — № 7. — С. 38.
63
оперативне підпорядкування ГА "Південь”. З німецького боку ним
командував гауптман Пічмен (заступником котрого був Побігущий),
який підпорядковувався Е. Айкерну з штабу ГА "Південь”. На
цей час у складі "Роланду” були 9 офіцерів і 260 стрільців,
розділених на 4 сотні по 65 осіб у кожній, а на озброєнні він
мав 6 легких чеських кулеметів і радянські гвинтівки.
Отже, напередодні німецько—радянської війни леґіон ДУН
складався зі сформованої у квітні-травні північної частини (відомої
як ”Нахтіґаль”) й укомплектованої у травні—червні південної
("Роланд”). За суворими вимогами до кандидатів, підготовкою і
багатопрофільністю можливих функцій, подібно до частин леґіону
Сушка, вони деяким чином нагадували аналоги частин спецпризна-
чення інших країн. Німці намагалися змусити вояків "Нахтіґалю”
скласти присягу вірності "Німеччині і фюреру”, але Р. Шухевич
зробив формальний протест; лише після його телефонної розмови
з Банд ерою вояки склали присягу на вірність Україні та Проводу
ОУН-Б98. ”3 цією зброєю я виборю волю Україні або загину в
боротьбі за неї”, — промовляв кожен український вояк99. Обидва
батальйони присягнули боротися проти більшовизму за визволення
України й взяли активну участь у підготовці до воєнних дій проти
Радянського Союзу. Характеризуючи наслідки створення з ініціа-
тиви ААА ОКВ згаданих українських куренів, біограф Канаріса
К. Г. Абсгаґен писав: "Завдяки контактам з українськими націона-
лістами абвер досяг успіхів в організації невеликих військових
підрозділів з кількох сотень осіб, які проходили спеціальну
підготовку для проведення диверсійних операцій”100. При всьому
цьому впродовж формування батальйонів українці, ізольовані
заради безпеки вермахтом, не підтримували жодних зв’язків з
інстанціями нацистської партії. За словами професора Петра
Мірчука, "обидва українські леґіони "Нахтіґаль” та "Ролянд” були
зорганізовані протинацистськими колами вермахту в таємниці
перед гітлерівцями, при чому подавалось їм, що йдеться про
організування лише спеціального з’єднання українців для цілей
саботажу, розвідки тощо”101.
УигксуісЬ М. Саіісіап ІІкгаіпіап^ іп Оегтап тіїііагу іогтаііопх апс! іп ІЬе Оегтап
асітіпілгаїіоп // ІІкгаіпе дигіп§ ХУогІс! ХУаг II: Нікіогу апс! іік АГіегтаїЬ; А 8утро-
кіит. Есііїсс! Ьу ¥пгу ВокЬук. Ахкікієсі Ьу Котап ХУахсЬпк апс! Апсігіу ХУуппуску]. -
Есітопіоп: Сапасііап Іпкіііпіе оГ ІІкгаіпіап 8іис!іс8, ІІпі усгяііу оГ АІЬегІа. 1986. -
Р.71.
Ппуіхкуі В. ВесШсЬІапс! ипсі сііе ІІкгаіпе... - Всі. 2. - 8. 140.
АЬкЬа§еп К.-Н. Сапагіх. Раїгіоі ипсі Х¥е1іЬиг°ег... -8.217.
Мірчук П. Гітлер і Еріх Кох хотіли виселити українців з України //
Український Самостійник. - Мюнхен, 28 січня 1951. — Ч. 50. - С. 2.
64
На час завершення комплектування українських батальйонів
про їх існування поставлено до відома кілька владних інстанцій
Третього райху, а саме: СС-ГА, оперативний штаб райхсляйтера
А. Розенберґа та МЗС Німеччини. Тоді як керівні інстанції СС
не виявили практичного зацікавлення у формуванні цих частин,
а МЗС зайняло нейтральну позицію, Розенберґ підтримав їх
створення і визнав, що це особливі випадки. 7 травня в інструкціях
для майбутнього уповноваженого від райху керівника окупаційної
адмінстрації (райхскомісара) України він вказав, що загалом
"створення української армії, принаймні на теперішній час, не є
актуальним питанням”102. ЗО травня Розенберґ зустрівся з шефом
абверу в рамках обговорення політичних справ, пов’язаних зі
Східною Європою. Під час цієї розмови він все ж вказав на
необхідність існування у майбутньому самостійної України як
противаги до Росії. Принагідно Канаріс на випадок війни проти
СРСР пообіцяв Розенберґу видати розпорядження про те, щоб зі
складу "українських добровольчих формувань були виділені люди,
які в потрібний момент могли б використовуватись як перекладачі,
управлінські службовці, уповноважені і т. д.”103
Після закінчення вишколу ”Нахтіґаль” отримав для озброєння
легку піхотну зброю; лише пів куреня було моторизовано. Спочатку
курінь входив до складу 52-го армійського корпусу, але вже з
16 червня виконував накази командування 49-го, що мав слід-
кувати за безпекою у Львові після вступу туди німецьких військ.
За п’ять днів до початку німецько-радянської війни в батальйон
прибув як капелан Іван Гриньох. У ніч з 22 на 23 червня "Нахті-
ґаль” перейшов кордон біля Перемишля, не вступав у бої й
вирушив у напрямку Львова. Він опинився у складі бойового
загону вермахту, що з перших місяців німецько-радянської війни
складався з трьох українських сотень і однієї сотні вишкільного
полку ”Бранденбурґ-800”. З початком війни 22 червня 1941 р.
Р. Ярий звернувся до Гітлера з листом, в якому висловив прохання
включити українські батальйони до складу вермахту (на той час
вони трактувалися лише як створені при вермахті частини). Хоча
лист залишився без відповіді, курені все ж залучено до воєнних
дій. 27 червня "Роланд” почав діяти у складі 11-ої армії генерал-
полковника Ойґена Ріттера фон Шоберта (Еи§епКіИег уоп ЗсИоЬеіІ),
включеної до ГА "Південь”. А в середині червня "Нахтіґаль” у
складі трьох сотень (загальною чисельністю 330 вояків) транспорто-
вано на прикордонну смугу. Він висадився у Ряшеві й пішки
вирушив до с. Панталовичі за 50 км від німецько-радянського
ІЩ
Саіііп А. Оегтап Кпіе... - Р. 534-535.
103
Военно-исторический журнал. - 1990. - № 5. - С. 39.
65
кордону. Як замалу частину для незалежної операції, його приді-
лили до іншої малої частини абверу. Цей курінь повинен був
наступати з першим батальйоном полку ”Бранденбурґ-800” та
частинами 1-ої гірської дивізії (СєЬіг^к-Піуікіоп) генерал-лейтенанта
Ріттера фон Лянца (Кіііег уоп Ьапг), що входила до складу 17-ої
армії ГА "Південь”. Офіцери 17-ої армії, якою на той час команду-
вав генерал піхоти Карл Генріх фон Штюльпнаґель (8(іі1рпа£с1),
трактували ”Нахтіґаль” як "націонал-український добровольчий
корпус” (паїіопаї-икгаіпіясіїеЕгеікогрк)104. Передбачалося, що з почат-
ком воєнних дій курінь перейде р. Сян, містечко Краківець, Яворів
і увійде до с. Львівська Рясна під Львовом. Затриманий радян-
ськими органами безпеки 19 серпня 1945 р. командир чоти
”Нахтіґалю” О. Луцький охарактеризував тогочасну долю цього
батальйону так: ”В середині червня 1941 р. наш леґіон був
переведений і розміщений німцями на західному березі річки Сян,
в районі м. Радимно за 6 км від [німецько-радянського] державного
кордону. 27 червня 1941 року німці перекинули нас в район
м. Львова, а 29 червня, після того як частини Червоної армії
залишили м. Львів, наш леґіон увійшов до міста першим”105.
”Нахтіґаль”, який на період воєнних дій перебрав під своє
оперативне керівництво гауптман Ф. В. Гайне (Неіпк), вступив до
Львова за 7 годин перед визначеним часом вступу вермахту.
"Завданням куреня було осягнути катедру св. Юра і забезпечити
її та її жителів перед евентуальним більшовицьким знищенням,
захопити газівню та радіовисильню. І частина це виконала", —
згадував вояк куреня Роман Бойцун106. При вступі до Львова
батальйон поділено на окремі підрозділи, які розквартирувалися
у різних районах міста (на території собору Св. Юра, в приміщенні
газового заводу, в будинках на вулиці Яблонській, а штаб куреня —
в Будинку студента на Кадетській горі). Передбачалося, що
”Нахтіґаль” повинен запобігти розстрілам українських політв’язнів
працівниками органів НКВС (про ці страти в інших західно-
українських містах на той час абвер вже знав), але він прибув
дещо запізно. У день прибуття до Львова курінь виявив масові
вбивства українців у місцевій тюрмі НКВС, факти чого за-
документовано вермахтом й використано німецькими інстанціями
з пропаґандистською метою107.
Згадку про це див.:Тс«кеН.Оіе8і1Ьстеп8ріс<>е1.-Неі4с1Ьег£:КигіУопуіпке1
Уегіао, 1952.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 340. - Арк. 26-27.
Бойцун Р. Леґіон ДУН (Дружин Українських Націоналістів) // Вісті
Комбатанта. - 1982. - Ч. 5-6. - С. 48.
Див.: КаІЬа М. ”№сЬ(і§аГ... - 8. 37-38
66
Курінь був у Львові під час проголошення з ініціативи
ОУН-Б створення Українського Державного Правління (УДІІ)
Ярослава Отецька, в уряді якого українського команданта "Нахтіґа-
лю” Р- Шухевича призначено заступником міністра військових
справ. Увечері того дня, ЗО червня 1941 р., Отецько скликав у
міському будинку товариства "Просвіта” зібрання відомих місцевих
громадських діячів, яке проголосив Установчими зборами й від
імені УДП зачитав Акт про відновлення Української держави. У
ньому серед іншого було задекларовано, що найближчим часом
формуватиметься "Українська Національна Революційна Армія”108.
У тодішніх пресових органах, які після відступу радянських
військ розпочали масово видавати місцеві активісти ОУН-Б,
з’явилися інспіровані діячами цієї організації повідомлення про
вступ до міста українського куреня. У станіславівському часописі
"Самостійна Україна” його іменували "Український Національний
Леґіон Степана Бандери”109. В калуській газеті "Золотий тризуб”
прибуття "Нахтіґалю” до Львова описано так: "Поруч з Німецькою
Армією вступила в м. Львів також частина Української Армії.
Населення вітає з одушевленням своїх сизих орлів, що пішли в
лютий бій з кривавим ворогом України. Батьки пізнавали в лавах
Упродовж другої половини XX ст. у деяких книгах побутувала
інформація про леґіон ДУН, що не відповідає правді. Наприклад,
А. Тарас у компілятивній книзі "Коммандос” стверджував, що
"Роланд” нібито був укомплектований "бельгійськими, голландськими
і французькими фашистами” (хоча в дійсності його сформовано з
українців), а вояки "Нахтіґалю” нібито у Львові "вбили кілька
тисяч поляків, українців та євреїв” (Миллер Д. Коммандос:
Формирование, подготовка, вьідающиеся операции спецподразделений.
- Минск: Харвест, 1998. - С. 36, 58). Джерелами подібних тверджень
було повоєнне приписування радянськими публіцистами куреневі
”Нахтіґаль” участі у вбивстві польських професорів та євреїв у Львові
4 липня 1941 р. Насправді подібні звинувачення не мають під собою
жодних підстав. В інформації посольства СРСР у Лондоні від ЗО грудня
1944 р. перераховано організаторів й учасників цих вбивств, серед
яких не згадано ні батальйон "Нахтіґаль”, ні його вояків. У дійсності
тисячі українців на той час стратили працівники НКВС напередодні
відступу з міста, а сотні євреїв та десятки представників польської
інтеліґенцїї після вступу до нього розстріляли карателі оперативної
групи відділу гауптштурмфюрера СС Фелікса Ландау (Ьашіаи)
скерованої Гіммлером до Львова оперативної групи ”Ц” (Еіпяаїхугирре
С) оберштурм€І>юрера СС Отто Еміля Раша (КахсЬ) (КаІЬа М. ”Касііб§а1”...
- 8. 60). Див. спогади очевидців тих подій: АІЬегі 7. Сиюуузкі ^/усігіаі
Іекагекі XV сгахіе окираср Н і і Ісго хл/хкку 1941-1944. (Ргасс итос1а\текіе£о Тои/агу.ух№а
Наикоисоо. - 8егіа В. №. 189). - У/госіаи', 1975; 8(ес/ко 1. ТЬе ТгиФ АЬоиі ЕуспЬ
іп Ьуіу, У/еМ Нкгаіпс іп Іипе ап<1 Іиіу 1941. Ап ореп Іеііег іо іЬе КЬсіпхсЬсг Мегкиг,
Со1о§пе // Цкгаіпіап Кєуієм'. - УоІ. 10. - N0. З, Аиіитп 1963. - Р. 62-79.
Самостійна Україна. - Станиславів, 12 липня 1941. - Ч. 4. - С. 1.
67
Української Армії своїх синів, жінки своїх мужів, і радості їх не
було меж”110. Подібні надії діячі ОУН-Б видавали за дійсність у
розповсюджуваній в липні 1941 р. Проводом ОУН-Б брошурі ”3а
Українську Державність”. В її окремому розділі "Леґіонова акція”
говорилося: "Військові частини, з яких деякі стояли на фронті,
інші знов переходять вишкіл у кадрах - це зав’язок української
армії. Завдяки політиці ОУН численним робітникам-українцям,
що перебувають сьогодні ще на еміґрації, дається можність
діставати військовий вишкіл і в той спосіб бути втіленим до
мілітарних частин”111.
Проте, після невдалої спроби діячів ОУН-Б відновити державну
незалежність України, більшість керівників організації опинилися
під домашнім арештом, наказ про що видав шеф 3-го управління
РСГА штандартенфюрер СС Отто Олендорф112. Навіть попри це
вони сподівалися на можливість врегулювання німецько—україн-
ських стосунків і створення українського війська, що розглядалося
у комплексі з визнанням Німеччиною ініційованого ОУН-Б і
проголошеного УДП Акта про відновлення української державності
від ЗО червня 1941 р. У переданому в липні меморандумі для
німецьких урядових установ член Проводу ОУН-Б Володимир
Стахів писав, що найкращою запорукою співпраці між Німеччиною
і Україною й ґарантом безпеки Європи від наступу Радянського
Союзу будуть незалежні українські збройні сили. У підготовленій
для німецьких інстанцій на початку серпня автобіографічній
записці Стецько писав, що створена з допомогою Німеччини
"Українська Національна Армія, що стояти буде на кордонах
України, держати буде фронт проти наїзду Москви”113. У меморан-
думі ОУН-Б для німецького уряду від 7 серпня В. Стахів і
Я. Стецько з цього приводу вказували, що український народ з
нетерпінням очікує декларації німецького уряду в справі організації
"української збройної сили”, створення якої стало б втіленням
"бажань українського народу боротися спільно з німецькою армією
за спільну перемогу”114.
Незважаючи на нейтралізацію німецькими органами безпеки
більшості членів Проводу ОУН-Б, певна частина емігрантів й
керівників українських громадських об’єднань також вірили у
Золотий Тризуб. Орган Революційного Повітового Проводу. - Калуш,
10 липня 1941. - Ч. 1. - С. 3;
За Українську Державність (Хто будує, а хто руйнує Українську Держав-
ність?). - [Краків: Видання Головного Проводу ОУН-Б, 1941]. - С. 7.
Пляни німців щодо України (інтерв’ю з проф. Менде) // Український
Самостійник. - Мюнхен, 24 грудня 1950. - Ч. 50. - С. 3.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 3. - Спр. 7. - Арк. 6.
Там само. - Оп. 1. - Спр. 42. — Арк. 6.
68
можливість створення власної національної армії з допомогою
Німеччини навіть без домагань з її боку відповідних політичних
кроків у цій справі. Деякі з них пропонували при цьому свої
особисті послуги німецькому урядові й вермахтові. Наприклад,
полковник колишньої армії УНР Клим Павлюк ЗО червня 1941 р.
надіслав заяву про це на ім’я керівництва Німеччини115. Інший
український еміґрант Володимир Гренюк, який перебував у
м. Пардубіце в Чехії й підтримував ділові стосунки з колишнім
президентом Карпатської України Августином Волошиним, у листі
на ім’я німецького уряду від 11 липня 1941 р. наголошував: ”3
вигнанням Совєтів в Україні виникає ситуація 1917 року. У 1917
році перш за все було необхідно створити українську армію. Однак
тогочасна Німеччина .не наважилася мати таку армію в Україні.
Це було помилкою, ця помилка не повинна повторюватися”116.
29 серпня 1941 р. члени Української Національної Ради - пред-
ставницького органу українців у Львові під проводом колишнього
прем’єра уряду ЗУНР Костя Левицького — переслали керівництву
Генеральної губернії меморіал, в якому рекомендували створити
"українські військові формації під спільним німецько—українським
проводом”117. Характеризуючи міркування авторів подібних звер-
нень, відомий український громадський діяч Галичини і активний
учасник тогочасних подій Кость Паньківський визнав: ”Ми свідомі
були, що всякі німецькі декларації були ще для кайзера (Віль-
гельма ІІ-го — А.Б.), а тим більше для Гітлера, тільки шматком
паперу. Сам факт творення української армії був би говорив сам
за себе. Нам ішло про те, щоб наші хлопці, які у великому числі
вже пішли, і такі, що бажали іти до війська та приймати участь
у боротьбі проти Москви, не мусіли іти поодиноко і розпливатися
у німецьких частинах. У глибинах наших сердець нам усім
присвічувала думка, що під кінець кожної війни приходить
розпруження та повинна прийти і для нашого вояцтва хвилина,
коли можна буде розвинути свій прапор і поставити свої політичні
вимоги”118.
Однак існування суміжних з Росією держав не вписувалося в
колоніальні схеми правлячої верхівки нацистської партії. Расова
теорія меншовартості слов’янських народів відкидала надання їм
національної незалежності і державного суверенітету, що виклю-
чало трактування їх як рівноправних партнерів. Тому німецькі
інстанції не сприйняли план масового залучення росіян до боротьби
115
Там само. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 205. Арк. 2.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 144.
Вісті... - Березень-квітень 1954. - Ч. 3-4 (41-42). - С. 2.
Паньківський К. Роки німецької окупації... - С. 220.
69
проти СРСР. З липня держсекретар МЗС Вайцзеккер скерував
таємну директивну телеграму посольству Німеччини в Румунії з
дорученням добре трактувати російських еміґрантів, які виявляли
бажання боротися проти СРСР, але в жодному разі не реєструвати
з причини відсутності планів їх масового використання. Формаль-
ною причиною такої позиції було те, що в разі полонення вони
б не трактувалися Радянським Союзом згідно з міжнародними
законами ведення війни. Насправді німецькі інстанції дбали,
насамперед, про збереження належного іміджу своєї держави серед
союзних чи нейтральних країн: масове залучення до боротьби на
її боці людей, декотрі з яких ще мали громадянство СРСР, могло
дати привід для звинувачення Німеччини в порушенні міжнарод-
них правил ведення війни. В директиві дозволялися винятки лише
щодо "поодиноких осіб для спеціальних завдань” й обумовлено,
що це вирішуватимуть військові чинники119.
Подібне ставлення було також до українських домагань боротьби
проти СРСР. 16 липня 1941 р. під час наради у присутності шефа
райхсканцелярії Ганса Ламмерса, райхсмаршала Германа Ґерінґа,
шефа канцелярії НСДАП Мартіна Бормана, В. Кайтеля й А. Розен-
берґа Гітлер заявив: "Навіть якщо б найближчим часом нам
здавалося би набагато легшою справою залучити будь-які чужі,
підпорядковані нам народи до збройної допомоги, це було б непра-
вильно. Це одного чудового дня неодмінно й неухильно повернулося
би проти нас самих. Тільки німець має право носити зброю, а не
слов’янин, не чех, не козак і не українець”120. Учасник тих подій,
ветеран "Роланду” Л. Ортпнський влучно прокоментував безпідстав-
ність сподівань деяких українців на формування у той час їх
національної армії в збройних силах Німеччини: ”Суть справи
полягала у тому, що українці сприймали все під гаслом: "Бажання
породжує думку”, і навіть до найбільш виразного й недвозначного
ствердження противної сторони додавано власні коментарі, що
інтерпретували все так, як було вигідно і приємно"121.
На час рішення керівництва нацистських органів безпеки про
арешт ініціаторів Акта ЗО червня "Нахтіґаль” 7 липня залишив
Восшпепіз ої Оегтап Рогеіеп Роїісу 1918-1945. Зегіек В (1937-1945). - Уоі. XIII.
ТЬе 'Лаг уеагй. Іипе 23, 1941 - ВесетЬег 11, 1941. - Бопсіоп: НІ8 Маіеяіу’к 8іаііо-
пеіу ОїГісе, 1964. - Р. 40.
Преступньге цели — преступньїе средства: Документи об оккупацион-
ной политике фашистской Германии на территории СССР (1941-
1944 гг.). 3-є изд. - Москва: Зкономика, 1985. - С. 48-49.
Ортинський Л. Перша Українська Дивізія на тлі політичних подій
Другої світової війни // Броди. Збірник статей, нариси за редакцією
Олега Лисяка. - Мюнхен: Видання Братства кол. вояків Першої УД
УНА, 1951. - С. 22.
70
Львів і через Золочів та Тернопіль увійшов до містечка Грималів
на Теребовлянщині. Курінь брав участь у кампанії перших тижнів
німецько-радянської війни на лінії міст Радимно, Яворів, Львів,
Тернопіль, Проскурів, Жмеринка, Браїлів, Вінниця. З Грималова
дві його сотні з сотнею німецького батальйону вирушили на фронт,
перейшли р. Збруч у Сатанові й через Ярмолинці, Деражне,
Волковинці та Браїлів подолали так звану оборонну "лінію
Сталіна”. 14 липня "Нахтіґаль” прибув до Проскурова, 17 липня
брав участь у бою під Браїловом, 18 липня під Людавкою й
невдовзі вступив до Вінниці. Третя сотня, що залишалася в запасі,
приєдналася до попередніх двох перед Вінницею у с. Юзвин
(перейменованому при відновленні радянської влади після війни
в с. Некрасове). Здійснюючи наступальні дії проти відступаючих
підрозділів ЧА, курінь завдав їм значних втрат. 16 липня під
Вінницею його вояки зустрілися із загоном радянських партизанів
і, переконавши їх, що вони також є радянськими бійцями у
німецьких уніформах, опинилися в штабі підрозділу ЧА, який
згодом захоплено в полон122.
Багато вояків батальйону проявили хоробрість, а Ю. Лопатин-
ський та І. Гриньох за участь у кампанії перших тижнів війни
отримали Залізні хрести 2-го класу. Проте нацистське керівництво
було проти існування як української армії, так і українського
куреня, мотивуючи це його політичною заанґажованістю. 21 липня
в складеному на основі матеріалів МЗС Німеччини меморандумі
про події у Львові вказувалося, що велика кількість симпатинів
ОУН-Б є членами "українського куреня, який в німецьких мунди-
рах зайняв львівську радіостанцію, а також будинок міської
управи, виявляючи активність у пропаґанді”123.
Ще в Юзвині надійшла тривожна звістка про арешти членів
українського уряду німецькими органами безпеки. З Юзвина ”Нах-
тіґаль” вирушив через Браїлів на Жмеринку, де його вояки дові-
далися про приєднання Галичини до Генеральної губернії. Поінфор-
мовані про це, вони розраховували на можливість зміни ситуації
завдяки підтримці Розенберґа і Канаріса. Однак Розенберґ фак-
тично не мав впливу на рішення Гітлера, а шеф абверу, за твер-
дженням його біографа Яна Колвіна, також знав, що "його ідея
створення незалежної України не знаходила підтримки в Гітлера”124.
У відповідь на це, після тиску нацистських органів безпеки та інших
установ, ЗО липня 1941 р. Канаріс разом з Е. Лагузеном відвідав
122 гп
Труш О. Американське видання про спеціальні частини українців
при німецькій армії // Вісті Комбатанта. — 1982. - Ч. 2. - С. 69.
Г)оситепі$ оГСегтап Рогеі§п Роїісу .. -Уоі. ХІП. - Р. 200.
Колвин И. Двойная игра. Пер. с англ. - Москва: Военное издательство
Министерства обороньї Союза ССР, 1960. — С. 368.
71
курінь і особливо відзначив патріотизм його вояків, але незабаром
наказав перевести його з фронту до Німеччини125.
Водночас у день проголошення відновлення Української дер-
жави підполковник Е. Штольце заборонив вводити в бойові дії
’Толанд”, який перейшов у пряме підпорядкування Е. Айкерну.
26 липня для застосування в Україні на схід від р. Дністер його
перепідпорядковано 54-му армійському корпусові, яким командував
генерал артилерії Ерік Гансен (Напзеп). Наприкінці липня ”Роланд”
отримав наказ залишити усі зайві для ведення бойових дій речі
й був перевезений через Молдавію над р. Дністер у складі чотирьох
сотень по 65 вояків кожна; двома з них командували українські
офіцери, двома — німецькі. Передбачалося, що в Україні вояцький
склад куреня буде поповнено ще на 150 стрільців. Хоча батальйон
мав тільки шість легких чеських кулеметів і радянські гвинтівки,
було передбачено його забезпечення захопленою в боях із ЧА
трофейною зброєю. З 29 липня він перебував у районі м. Дубосари.
Тут батальйон перейшов р. Дністер і дійшов до с. Унтилівки, де
проходила залізнична колія на лінії Проскурів-Одеса і де він
затримався на три тижні. Сюди надійшла тривожна звістка про
арешти представників українського уряду. Оскільки на середину
серпня більшість території України захопили сухопутні війська
райху, в німецького командування відпала потреба використання
українських батальйонів задля виконання завдань забезпечення
наступу вермахту на українські землі. 10 серпня штаб 11-ої армії
отримав вислану попереднього дня телеграму Е. Штольце про
необхідність ”з політичних причин” усунення "Роланду” від участі
в подальшому просуванні вермахту в Україну. Після 3-тижневого
постою в селі 14 серпня курінь отримав наказ командування 11-
ої армії відступити в Румунію. Людей, доданих "Роландом” в
Україні, відпустили, а вояків батальйону наказали повернути у
Фокшани. На час повернення його особовий склад становив
9 офіцерів і 274 стрільці. Винятком були 50 осіб, яких на підставі
угоди між Розенбергом і Канарісом від ЗО травня економічні
служби взяли до себе як перекладачів із забороною будь-якої
політичної діяльності. Однак через кілька тижнів їх усунено від
служби з тієї причини, що “вони раніше належали до організації
”Роланд”. У Фокшанах у Молдавії поїзд відвели на бічну колію,
де по обидві сторони рейок чекала німецька частина, озброєна
кулеметами. Курінь роззброєно й лише старшинам залишено
пістолети. На початку вересня "Роланд” перевезено у Маєрлін
біля Міттенвальду в Німеччину, де стрільцям віддано зброю.
Незабаром студенти покинули курінь для завершення свого
НбЬпе Н. Сапагіх. Тгапкіаісс! їгот іЬе Оегтап Ьу І. Махчуеіі Вгои'п]оЬп. - Оагсіеп
Сіїу, (О8А): ВопЬІеу & Сотрапу, 1979. - Р. 462-463.
72
навчання, а тих, які не бажали служити далі у війську, звільнено.
Так завершилася доля південного батальйону леґіону ДУН126.
Незабаром розформовано також північну частину. 13 серпня
"Нахтігаль” отримав наказ вирушити до Нойгаммера, куди прибув
27 серпня. З батальйону звільнено лише двох офіцерів - Ю. Ло-
патинського та І. Гриньоха. Понад два місяці вояки куреня не
займалися військовою діяльністю, хоча українським старшинам
дозволили провести підстаршинський вишкіл. 12 вересня Г.-А.
Герцнер із Нойгаммера повідомив ОКВ, що "після оперативних
виступів у ці дні загін демобілізовано”127.
В основному "Нахтіґаль” і ”Роланд” виконали своє призначення
й визначені бандерівською ОУН функції. Поряд із зручною нагодою
військового вишколу, наявність українських частин у складі
німецьких армій допомогла у просуванні в Україну членів Похідних
груп ОУН-Б. 16 вересня у Відні нацистські органи безпеки
заарештували керівників Бюро ОУН-Б, серед яких були колишні
офіцери "Роланду” Р. Ярий, Г. Барабаш і Л. Ортинський. Через
місяць, 16 жовтня, вояки "Нахтіґалю” вислали до німецького
командування меморандум із політичними вимогами відновлення
Акта ЗО червня 1941 р. та звільнення заарештованих членів УДП
та ОУН-Б із твердженням, що, внаслідок арештів керівників
українського уряду та провідника ОУН-Б, леґіон ДУН надалі не
може залишатися в складі німецького війська. У відповідь на
це, подібно до стрільців "Роланду”, після повернення "Нахтіґалю”
до Нойгаммера його вояків роззброєно і залишено лише пістолети
для старшин. Після розмов із представниками окремої комісії з
Берліна воякам обидвох батальйонів заявили, що їх з часом
об’єднають в один для боротьби проти радянських партизанів у
Білорусі, а тому й перевезуть для додаткового вишколу до Франк-
фурта над Одером. 19 жовтня до цього міста прибули українці з
"Нахтіґалю”, 21 - з "Роланду”. Представник ОКВ, який прибув
до Франкфурта над Одером, пообіцяв виконати деякі неполітичного
характеру прохання вояків-українців, але водночас не сказав нічого
конкретного щодо звільнення з-під арешту лідерів ОУН-Б; на знак
протесту 15 осіб залишили леґіон. Зібрані разом вояки погодилися
тільки кожен індивідуально підписати контракт військової служби
до кінця 1942 р. із тим, щоб не складати нової присяги128.
Бода Б. Командир Чорного лісу. - Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. -
С. 9-10; Косик В. Україна і Німеччина... - С. 151.
Акісп с!сг Ке°ішепі “ВгапдепЬиг§-800” г.Ь.У., 1941 // ББ81 іп Вегііп.
Стецько Я. Протинімецька воєнна формація в німецьких мундирах //
Стецько Я. ЗО червня 1941. Проголошення відновлення державности
України. - Торонто-Нью-Йорк-Лондон: Накладом Ліґи Визволення
України, Організації Оборони Чотирьох Свобід України і Української
Видавничої Спілки, 1967. - С. 136.
73
У результаті того, що курені леґіону ДУН фактично перестали
існувати, їх колишніх німецьких офіцерів скеровано до інших
інстанцій або військових частин, переважно на Східний фронт.
Різну службу надалі виконували офіцери вермахту, що до того
часу були німецькими зв’язковими старшинами в батальйоні
"Нахтіґаль”. Е. Тун і далі працював експертом абверу в східно-
європейських справах. Ф. Міддельгауве був скерований у розпо-
рядження Розенберґа; саме він був одним із перших представників
німецьких урядових кіл, завдяки якому через Гриньоха керівники
ОУН-Б в Україні дізналися про колоніальні плани нацистської
Німеччини щодо українських земель. Командир ”Нахтіґалю”
Г.-А. Герцнер брав активну участь у фронтових діях, загинув
З квітня 1942 р. від ран у польовому шпиталі й був похований
з військовими почестями у Потсдамі, а його заступника Т. Обер-
лендера скерували на Кавказ як помічника командира формування
"Горець”, німецька назва ”Берґман” (Вег£тапп)* 12®.
в) Підрозділ ”Пума” (літо 1941 р.)
Крім батальйонів "Нахтіґаль” і "Роланд”, напередодні німецько-
радянської війни створено окремий український військовий під-
розділ. Центральною постаттю при його формуванні був колишній
сотник УГА, гауптман вермахту українського походження Олек-
сандр Ганс Пулюй”, який не сприймав політики нацистів щодо
Тис-Крохмалюк Ю. Психологічна більшовицька акція проти ДУН і
УД // Вісті Комбатанта. - 1985. - Ч. 1. - С. 32.
Олександр Ганс (відомий серед українців як Іван) Пулюй народився
12 травня 1901 р. у Празі, де його батько, світової слави вчений
Іван Пулюй був професором і ректором політехніки. Як доброволець,
Олександр зголосився до леґіону УСС і по закінченні військового
вишколу воював проти польських військ у складі УГА, після переходу
якої за р. Збруч скерований до кавалерійського полку 8-ої бриґади
армії УНР. Поранений у боях, хворів на тиф і, ще не зовсім здоровий,
опинився в радянському полоні. Щоб не загинути, погодився на
пропозицію більшовицького комісара виїхати до Москви для навчання
на радянського пропаґандиста, але вже наступного дня при сприятливій
нагоді втік до своєї частини. Внаслідок подальшого перебігу воєнних
дій потрапив до польського полону, з якого втік до Словаччини й
повернувся до Праги. Не маючи в Чехословаччині жодних перспектив
отримати працю, як німецький громадянин виїхав до Бреслау (нині
Вроцлав). Тут на його винаходи електронної передачі звуків на
кінострічці звернули увагу керівники фірми ”Клянґфільм” (власність
фірми ”Сіменс” у Берліні) й запросили працювати до столиці
Німеччини (Крохмалюк Р. Олександер Іван Пулюй // Вісті Комбатанта.
- 1985. - Ч. 1. - С. 94-95).
74
українців. Ознайомившись із книгою ”Моя боротьба” А. Гітлера,
Пулюй ще 11 травня 1938 р. написав йому листа. У ньому він
писав, що боровся в лавах січових стрільців, котрі за їх хоробрість
були відомі в австрійській армії як "тірольці Сходу” і за свою
звитягу нагороджені чисельними відзначеннями, у тому числі
Залізним хрестом від імператора Німеччини Вільгельма ІІ-го; саме
ці українці ще рік після закінчення війни воювали проти більшови-
ків без жодної допомоги з боку Антанти, що відмовилася їх підтри-
мати. Відбувши як німецький громадянин військову службу
лейтенантом в 9-му полку кавалерії у Фюрстенвальді, на початку
1939 р. Пулюй був призваний до вермахту й незабаром трактувався
як ”зондерфюрер К” (прирівнений до звання гауптмана особливий
військовий ступінь). З огляду на його участь у Першій світовій
війні та знання іноземних мов 6 липня 1939 р. він отримав наказ
прибути у Берлін і зголоситися до керівництва 3-го відділу абверу
на Гогенцоллерндам. Тут його зустрів особисто Канаріс, розпитуючи
про військове минуле в УГА, після чого з ним розмовляв ад’ютант
шефа абверу майор Е. Штольце. Згодом Пулюя прийняв Герман
Баун - експерт у справах Росії 1-го відділу абверу. Він народився
в Одесі, свого часу працював у німецькому консульстві в цьому
місті, одружився з росіянкою, володів російською і дещо україн-
ською мовами, цікавився українським питанням. Під час організо-
ваних для офіцерів абверу курсів навчання Пулюй прослухав
доповіді, які організувала Вища школа політики в Берліні на
Шінкельплац (Носйксйиіе Гйг Роїііік Вегііп С 2,8сЬіпке1р1аІг)130.
З початком Другої світової війни Пулюй прибув до окупованої
вермахтом Польщі, де підтримував контакти з багатьма офіцерами
вермахту, які були експертами в українських справах — Т. Обер-
лендером, Г. Кохом, В. Маркертом, полковником запасу К. Ґреббе
та іншими. Серед його знайомих переважали військові старшини,
які не поділяли нацистського шовінізму. Наприклад, він відвідував
бюро абверу у Відні (АЬи'єйгбієііє \¥іеп), яке особливо цікавилося
українськими землями Бесарабії та Північної Буковини; його
очолював майор Рудольф фон Мароґна-Редвіц (Маго^па-Кедміг),
страчений наприкінці війни за участь в організації замаху на
Гітлера. Ще частіше Пулюй контактував із представниками бюро
абверу в Кракові, яке очолював полковник Отто Візер. Під час
німецько—польської війни, завдяки сприятливому збігові обставин,
Пулюй привів у полон польський ескадрон під командуванням
полковника Карла Альбрехта, за що отримав Залізний хрест 2-го
класу. Восени 1939 р. Пулюй працював членом радянсько-
німецької комісії у справах переселення до райху осіб німецької
Рійці А. Н. Уоп дег СаІіхівсЬеп Агтее хиг ВеиізсЬеп ХУеЬтіасЬі (1918-1939). — 8.
37.41-44.
75
національності. Завдяки перебуванню на цій посаді він особисто
сприяв виїздові з Галичини багатьох членів ОУН і колишніх
старшин УГА, яким загрожувало переслідування органами НКВС.
Серед колишніх офіцерів збройних сил ЗУНР, з якими він
спілкувався у Польщі, були знайомі йому по службі в УГА сотники
цієї армії Осип Черник, Д. Паліїв, Г. Кох, Р. Ярий. Тут же Пулюй
дізнався, що з ЧА на бік вермахту перебігли деякі українці та
росіяни, захопивши коней та зброю. Очевидно, що саме під
впливом розмов з колишніми українськими старшинами й інфор-
мації про випадки дезертирства червоноармійців, він вперше
подумав про доцільність створення української військової формації
з українців у складі вермахту. Проте розвиток німецько-радян-
ського співробітництва й доручення по службі тоді не дозволили
йому реалізувати цього проекту. У рамках своїх службових завдань
Пулюй часто виїжджав до Болгарії, Угорщини, Румунії, окупованої
райхом Польщі, де клопотав перед німецькими адміністративними
установами на користь українців131.
Після закінчення війни проти Польщі німецькі військові кола
(в основному керівники ААА ОКВ) вирішили використати збере-
жені українські старшинські кадри — контрактних старшин-
українців польської армії, скерованих до неї урядом УНР в екзилі.
Відповідно до польських законів, вони служили в збройних силах
Речі Посполитої не на підставі польського громадянства, а на
основі підписаного контракту. На початку 1940 р. деяку частину
з них зосереджено в Лодзі — своєрідному збірному пункті для
полонених українців, в якому представники української галицької
інтеліґенції становили приблизно 40 % усіх біженців з Галичини.
За наказом райхсфюрера СС і шефа німецької поліції Г. Гіммлера
усіх їх мали скерувати до табору в Константинові під Лодзю, де
вони повинні були пройти перевірку на лояльність. Однак цей
наказ вийшов занадто пізно, що свідчило про недостатню поін-
формованість інстанцій СС у розвитку подій - багато українських
і польських біженців встигли виїхати до Німеччини або окупованої
нею Чехії. Сотні колишніх українських старшин польської армії
опинилися в таборі полонених офіцерів ”Офлаґ З А” у Лукенвальді
(Сеіап£епеп1а£ег ОЛа§ IIIА іп Ьискепчуаісіе) під Берліном, де поряд із
білорусами, грузинами та представниками інших національностей
укомплектовано групу в складі 150 українців. Серед них виявилося
кілька десятків офіцерів колишньої армії УНР, у тому числі
підполковник Борис Барвінський та майори: кавалер ордену "Хрест
Симона Петлюри” Яків Гальчевський-Войнаровський, Аркадій
Валійський, Костянтин Смовський132. У перші дні січня 1940 р.
Крохмалюк Р. Олександер Іван Пулюй... - С. 94-95.
Сірий Й. В неволі // Вісті... - 1968. - Ч. 129. - С. 47-49.
76
г. Баун скерував Пулюя до Лукенвальду, щоб привезти кількох
полонених офіцерів-українців з польського війська, які можливо
зацікавлять німецьке командування. 9 січня до Берліна разом із
ним прибули згадані Б. Барвінський, А. Валійський та Я. Гальчев-
ський-Войнаровський. Наприкінці місяця вони виїхали з Пулюєм
до Варшави, де він за посередництвом Валійського зустрівся з
президентом еміґраційного уряду УНР А. Лівицьким. Пулюй
відвідав також й інші табори, збираючи дані про полонених
українців. Завдяки його клопотанням із полону звільнено багатьох
колишніх вояків-українців польської армії. У Кракові з їх числа
таємно сформовано український напіввійськовий підрозділ, у
Варшаві з колишніх вояків армії УНР - невеликий леґіон на
чолі з полковником Білогубом, у Лукенвальді — ще один пара-
мілітарний підрозділ, який очолив колишній старшина армії УНР
Барабаш133. При цьому частиною колишніх військовиків, яких
визнано недостатньо фаховими або непридатними до військової
служби, зацікавився 4-ий відділ ОКВ — відділ пропаґанди вермахту
або АВП ОКВ (АЬіеі1ип£ \УеНгтасИі-Ргора§апс1а - А\УР ОК\У), відомий
також як ”Вермахт-Пропаґанда” або під абревіатурою ”вепеер”
чи просто ”ВеПр” (ХУейгтасйІ-Ргора^аїкіа - \УеРг).
Одночасно з контролем за українськими старшинами польського
війська керівники ААА ОКВ вважали за потрібне дати притулок
українцям, які восени 1939 р. прибули в окуповану вермахтом
Польщу з території Західної України, нелеґально озброювати їх
і готувати до боротьби проти СРСР. На серпень 1940 р. Пулюй
налагодив тривалі контакти з багатьма відомими українськими
еміґраційними діячами й політиками, серед яких — колишній
лідер ФНЄ Д. Паліїв, недавній президент Карпатської України
А. Волошин, в минулому ад’ютант гетьмана Скоропадського пол-
ковник Гнат Зеленівський і керівник Українського Національ-
ного Об’єднання (УНО) у Німеччині полковник Тиміш Омельченко,
а також С. Бандера, Р. Ярий та В. Стахів від ОУН-Б. Особливо
активними були зв’язки з провідником ОУН-М А. Мельником і
його ад’ютантом Сидором Чучманом, бо приготування вермахту
співпали з планами ОУН-М щодо створення власних збройних
формацій. Ще 28 квітня 1940 р. Мельник провів у Холмі серед
керівництва організації в Генеральній губернії нараду, на якій
виступив із доповіддю про переговори з німецькими військовими
колами у справі творення військового підрозділу з українців.
Улітку 1940 р. представникам організації видано наказ про
підготовку збройної сили ОУН-М, у якому наказано взяти на облік
усіх придатних до військової служби членів організації й провести
Советские органи государственной безопасности в годи Великой Оте-
чественной войньї // Вопросьі истории. - Москва, 1965. - № 5. - С. 22.
77
з ними військовий вишкіл. Передбачалося, що постачання озброєн-
ням, боєприпасами і обмундируванням та продовольством здійс-
нюватиметься через головне інтендантство сухопутних військ
Німеччини". Першим кроком на шляху до підготовки українських
фахівців було скерування учасників організації до німецького
війська як перекладачів. Серед інших українських політичних
угруповань саме ОУН-М виділила для вермахту найбільшу кількість
таких спеціалістів. Працівник абверу А. Паулюс пізніше згадував:
”Як розповідав полковник Ернст цу Айкерн, він (А. Мельник -
А. Б.) жив у Берліні й був зв’язаний з ОКВ. Його заступником
і керівником Українського Допомогового Комітету в Кракові був
підполковник Сушко... Група Мельника регулярно постачала пунк-
тові абверу перекладачів, яких передавали у. військові частини”134.
Надії мельниківців певного мірою підтримували деякі офіцери
абверу, поінформовані про наявність директиви А. Йодля про
політичні цілі майбутньої війни Німеччини проти СРСР і можли-
вість створення Української держави. 26 березня 1941 р. майор
Г. Баун заявив Пулюєві, що той може пообіцяти українцям все,
чого вони хочуть і побажав успіхів. Здивований цими словами,
Пулюй згодом прокоментував їх так: ”Це повинна була б бути
фактично позиція Канаріса; тоді я буду намагатися справді робити
так багато добра для українців, скільки зможу, після того як
вони були так обдурені німцями в Карпатській Україні. Я відчував,
що все, що я зможу зробити для українців, буде зроблено для
Бога й водночас для мого батька”135.
Після повернення в Берлін Пулюй довідався, що 15 червня
1941 р. його переведено в бюро контррозвідки 11-ої армії ГА
"Південь” у Румунії. В штабі цієї армії його зустріли офіцери
контррозвідки майори Різен із Кельна та Ветштайн, гауптмани
Герман та Шарлє, ротмістр Майснер і барон фон Берліц, котрі
не знали української мови й в разі потреби використовували як
Затриманий радянськими спецслужбами, 19 вересня 1945 р. полковник
Зіґфрід Мюллер, який з листопада 1940 р. співпрацював із Пулюєм,
свідчив: ”Я працював у 1-му розвідувальному відділі ”Абверштелле-
Берлін” на посаді референта розвідки проти СРСР. Разом зі мною в
одному службовому кабінеті працював гауптман Пулюй, в якого
Мельник був на особистому зв’язку й надавав йому розвідувальні
дані про Радянський Союз. Усі відомості про СРСР Мельник отримував
від своїх прихильників - українських націоналістів на території
Західної України і від резидентури в місті Новий Золь (Чехо-
словаччина)... Пулюй працював з Мельником під псевдонімом ”доктор
Пухер” (ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 269-
270).
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 246.
РпіцІ А. Н. Аіі8 РеійрохіЬгіеГеп... -8.33.
78
перекладачів німецьких росіян-еміґрантів. Винятками були украї-
нець Білинський і відомий публіцист Дмитро Донцов, котрі
працювали у двох полках 11-ої армії. Пулюй використав відсутність
українських перекладачів у штабі армії як привід для комплек-
тування окремої військової формації з українців, котрі володіли
німецькою мовою. Внаслідок цього під час вишколу вояків
”Нахтіґалю” та "Роланду” представники ААА ОКВ погодилися
на створення української формації не лише з числа членів ОУН-Б,
але й розпочали переговори з провідними членами та симпатиками
мельниківської ОУН, генералами колишньої української армії
М. Капустянським, Михайлом Омеляновичем-Павленком, Володи-
миром Сінклером та В. Курмановичем. Спостерігаючи за вивченням
командуванням вермахту можливостей створення українського
підрозділу з членів ОУН-М, М. Лебедь у листі до члена Проводу
бандерівської ОУН І. Габрусевича писав: "Мельниківці говорять
між собою таке: Нім. ком. запропонувало Проводові ОУН творити
зав’язки укр. вій. сили. Вій. провід обійняли ген. Кап[устянський],
Сінклер, Ом.-Пав.-старший і Курманович. Вишкіл відбувається в
одній місцевості на терені ГГ (Генеральної губернії - А. Б.)”136.
Хоча подібні чутки дещо перебільшили, наміри керівників та
симпатинів ОУН-М дійсно співпали з планами Г. Пулюя, котрий
ще на початку квітня 1941 р. прибув до Бухареста, де від-
рекомендував себе колишнім сотником УГА. Він зустрічався з
впливовими українськими політиками, обговорюючи з ними
актуальні справи національного життя. Під час цього візиту в
Пулюя визрів план створення військового підрозділу з румунських
українців. На початку червня, вдруге перебуваючи в Бухаресті,
він зустрівся з провідником ОУН-М на території Румунії Орестом
Масікевичем і переконав його в тому, що історичний момент дає
шанс відновлення Української держави, задля чого треба взяти
участь у війні проти СРСР в українському леґіоні. З румунських
українців у складі вермахту вирішено створити окремий підрозділ,
що зміг би діяти на території України завдяки німецько—румун-
ській угоді про можливість поповнення німецьких військ люд-
ськими резервами Румунії137.
На той час у Німеччині військові окружні команди (УУеЬгЬегігкк-
коттапсіо) мобілізували деяких українців (так, як і поляків та
представників інших національностей) у допоміжні служби. Це
були переважно окремі люди, які набули німецьке громадянство
або мали матерів-німкень і трактувались як етнічні німці - фолькс-
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 24. - Арк. 2-3.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь в боях за українську
державність 1918-1941-1944. - К.-Чернівці: Накладом товариства
"Український Народний Дім в Чернівцях”, 1995. - С. 97.
79
дойче (Уоікксіеиїкске). У Генеральній губернії українців скеровували
до напіввійськових охоронних загонів Спеціальної служби (Зопсіег-
(1іеп8і), підпорядкованих поліції порядку (Оійпипе^роіі/еі), Зара-
хованих до "спеціальної служби”, як правило, залучали до ви-
конання вартових та охоронних функцій. Учасник тих подій Юрій
Тис-Крохмалюк 29 травня 1941 р. записав у своєму щоденнику:
"Німці, іґноруючи наших комбатантів, власними стежами набира-
ють українців до особливої служби — ”зондердінст-у”. Тому, що
нема центральної організації колишніх військових, німці на власну
руку вишукують охочих та кожний зосібна з німцями говорить”138 *.
Кілька сотень українців на території Польщі було скеровано
також до будівельних загонів німецької Служби Батьківщині
(Неітапііспкі), підпорядкованої Службі праці райху - РАД (КеісЬх-
агЬеіікФепБї-КАП). Інший учасник тих подій згадував: “Після того
порозподілювано всіх випускників на декілька груп: інструкто-
рів, перекладачів (дольмечерів) чи вартових для охорони різних
військових об’єктів. Однострої курсантів у Генеральній губернії
були КАВ, в Німеччині — вермахту. Вишкіл був піхотинського
характеру з легкою піхотинською зброєю: рушницями, пістолями,
машиновими пістолями та легким кулеметом. Такі вишколи
відбувалися з коротшими й довшими перервами аж до вибуху
війни з большевиками в липні 1941 р.”,зв Мобілізованих до
робітничих відділів українців навчали німецької мови, технічних
знань стосовно будівництва, а в перервах між уроками курсанти
відбували військову муштру й займалися спортом. Частина ви-
пускників стали провідниками робочих відділів, інші перейшли
працювати до “зондердінсту”. Наглядач (Уогуегкег) очолював чоту
(2и£), провідник (УогагЬеііег) - рій (Тшрре). Відповідно до інструкції,
кожен юнак повинен був мати дві уніформи, але труднощі з
постачанням робили це майже неможливим. Харчування виділяли
за воєнними нормами й щоденно виплачувався окупаційний злотий
на кишенькові витрати (Таксйеп^еісі). Юнаків утримували в суворій
військовій дисципліні, що подекуди набувала характеру бруталь-
ного ставлення, особливо з боку фольксдойче, пов’язаних родин-
ними зв’язками переважно з поляками140. Більшість мобілізованих
українців прагнули віддати усі свої сили для України. Один із
них, галичанин Павло Кривуцький, з початком німецько—ра-
дянської війни в приватному листі писав: "Сердечно боліємо над
Тис-Крохмалюк Ю. Моя військова діяльність. Спогади // Вісті
Комбатанта. - 1982. - Ч. 3. - С. 72.
Гуляк С. Полк ім. Холодного Яру в Рівному // Вісті... — Серпень-
вересень 1952. - Ч. 8-9 (22-23). - С. 7-9.
Див.: \УґбЬ1си'«кі М. 81іі7.Ьа Вшіон'аіпа (Ваїкііепхі) XV Оепегаїпуш СиЬсгпаІогЛудс
1940-1944. -ХУагагаи'а: Кяіцхка і \Уісс!га, 1984.
80
страшними жертвами, які наш народ дотепер в цій війні вже
зложив та які ще прийдеться принести, але зможемо остаточно
добути волю та її закріпити... Матеріально ми поставлені добре,
але незалежно від цього маємо гаряче і непереможне бажання
вернути до рідного краю та працювати для українського народу.
До цього, однак, треба дозволу, який тепер ще важко дістати”141.
У відповідь на залучення німецькими установами до напіввій-
ськових формацій перших сотень українців без узгодження з їх
політичними організаціями представники ОУН-М ініціювали
об’єднання усіх колишніх вояків і створення координаційного
центру, який мав взяти їх на облік. 24 і 25 червня М. Капустян-
ський опублікував заклик до колишніх військовиків подати йому
свої адреси142, а 25 червня у Кракові відбулася нарада, де на
позапартійному принципі утворено Українську Генеральну Раду
Комбатантів (УГРК), до якої увійшли переважно вищі старшини
колишньої армії УНР. Очолив Раду генерал М. Омелянович-
Павленко, його заступниками стали генерали Всеволод Петрів,
Антон Кравс, М. Капустянський і В. Сінклер. Членами УГРК були
полковники колишньої армії УНР Р. Сушко в Кракові, Т. Омель-
ченко в Берліні, Юрій Дзюбенко в Празі й сотник Михайло
Хронов’ят, а секретарями — полковник Віктор Малець і сотник
Петро Сагайдачний. До воєнно-наукової і воєнно-історичної Ради
УГРК увійшли Капустянський, Сінклер, генерал В. Кущ й секре-
тарі генерал В. Колосовський, полковники Михайло Садовський,
Петро Дяченко, Василь Чабанівський, майори Микола Палієнко,
А. Валійський, В. Малець, сотник Петро Самутін. УГРК проголо-
сила своїм завданням готувати "необхідні кадри для організування
національної адміністрації та національної армії”143. Одночасно з
цим організатори УГРК скерували німецькому урядові кілька
листів з пропозиціями створити при вермахті український леґіон.
Зокрема 3 червня 1941 р. до німецького МЗС з письмовими
пропозиціями звернувся прибічник ОУН-М, голова УНО у Німеч-
чині Т. Омельченко. "Український леґіон, — писав він, — міг би
пізніше стати складовою частиною кістяка при розбудові Укра-
шського Війська”. 6 липня А. Мельник через колишнього офіцера
УГА, німецького полковника Альфреда Бізанца звернувся у ставку
ОКВ з пропозицією створити "українську бойову формацію” серед
іншого, щоб відплатити більшовикам за здійснене органами НКВС
ЦДІА України у Львові. - Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 222. - Арк. 128.
Краківські вісті. - 24 червня 1941. - Ч. 134; 25 червня 1941. -
Ч. 125.
Заклик Ветеранів-Вояків Української Армії // Свобода. - Джерзі
Сіті (США), 18 вересня 1941. - Ч. 215.
81
“жорстоке вбивство багатьох наших співгромадян”. Його листа
підписали також члени УГРК генерали у відставці М. Омелянович-
Павленко та М. Капустянський і полковники колишньої україн-
ської армії Г. Стефанів, Р. Сушко, П. Дяченко й сотник М. Хро-
нов’ят. Лист залишився без відповіді144 *.
Отже, намір Пулюя створити українську військову формацію
в складі вермахту повністю збігався з політичними планами
Проводу ОУН-М, що вирішив утворити при німецькій армії
власний підрозділ як одну зі своїх Похідних груп, котра співдіяла
б з іншими при їх просуванні на територію Східної України. У
таємній інструкції, яку видав з початком німецько—радянської
війни Провід цієї організації для її керівних кадрів, наказано:
"Формувати партизанські ударні групи для сумісної з німецькою
армією боротьби з Совєтськими військами. Організувати відділи
Націоналістичної Охорони, що в характері військово-революційних
і безпеченстевих формацій ОУН повинні в співробітництві з
німецькими чинниками негайно перебрати на себе охорону ладу
в даній місцевості чи районі”146.
На підставі одного з документів штабу 11-ої армії від 12 червня
можна стверджувати, що німецьке командування вирішило ство-
рити з числа членів ОУН-Б і ОУН-М групи перекладачів та кілька
українських формацій, на основі яких у випадку війни можна
було б організувати невеликі партизанські загони14®. Однією з них
був батальйон ”Роланд”, іншу доручено сформувати Пулюєві.
Маючи згоду шефа абверу В. Канаріса та командира 11-ої армії
О. Р. Шоберта на створення українського збройного підрозділу,
Пулюй почав збирати добровольців. Його мета — організувати при
вермахті українську військову формацію без жодного контролю
нацистської партії. В рамках цього він залучив до співпраці й
привів до штабу армії Костянтина Порохівського — в минулому
підполковника армії УНР, який проживав у Бухаресті й займався
підготовкою та вишколом окремої української групи. З метою
пропаґандистського забезпечення просування вермахту німецьке
командування доручило перекладачеві ОКВ у Кракові, колишньому
офіцерові австрійської армії й УГА полковнику Григору Івановичу
знайти кількох діячів, котрі утворили б Український Національний
Комітет (УНК) - представницький орган українців під німецьким
контролем. Для цього запросили полковника колишньої армії УНР
Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких
архівних матеріалів. Зібрав і впорядкував Володимир Косик. — Т. 1. —
Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України,
1997. - С. 35, 132.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 75. - Арк. 5-6.
Косик В. Україна і Німеччина... - С. 147.
82
Павла Шандрука та письменника Юрія Липу, які деякий час
перебували у м. Пятра-Нямц, де тоді розміщено ставку німецьких
військових частин у Румунії, а згодом 17 червня прибули до Ясс147.
Поряд із представниками старшої ґенерацїї ветеранів колишній
сотник УГА основну увагу при формуванні леґіону приділив роботі
з лідерами молодого покоління українських націоналістів. Унас-
лідок попередніх розмов, 23 червня Пулюй, Масікевич і член
бухарестського Проводу ОУН-М Петро Цица (”Йоган Конрад”)
виїхали з Бухареста в Пятра-Нямц. Майже відразу після цього
сюди ж із групою перших добровольців прибули представники
керівництва мельниківської ОУН: уродженець Чернівців Сильвестр
Никорович (перекладач німецької армії в Штуттґарті, який до
того деякий час працював в УНО у Німеччині148) і Орест Зибачин-
ський, який у 1935-1936 рр. пройшов вишкіл у Чехословаччині
та з 1936 р. до 1940 р. очолював Провід єдиної ОУН на Буковині149.
Після полагодження організаційних питань Масікевич виїхав
до Бухареста, звідки повернувся в Пятра-Нямц із групою нових
добровольців, переважно членів ОУН-М. Пулюй назвав свою
формацію ”Пума” (від поєднання скорочених до перших двох літер
прізвищ організаторів групи Пулюя і Масікевича), а центр контр-
розвідки в Берліні надав їй офіційну назву "Загін абверу № 101”
(АЬчуеІіщпірре 101). За укомплектованістю її наближено до сотні,
щоб у майбутньому, в разі розгортання подій на користь українців,
можна було розширити до батальйону (прикметно, що в той же
час у складі полку "Бранденбурґ” створено подібну грузинську
сотню "Тамара”, збірними пунктами груп котрої, подібно до
добровольців "Пуми”, також були Яси та Бухарест). Основою для
українського підрозділу стала група студентів-українців, які
виїхали з Чернівців після приєднання Буковини до СРСР і раніше
підтримували зв’язок із Пулюєм під час його візитів до Бухареста,
колишні вояки Карпатської Січі, а також студенти вищих навчаль-
них закладів з Німеччини та приєднаної до неї Австрії. Серед
них - син колишнього прем’єра уряду УНР Всеволода Голубовича
Юрій, син священика зі Львова Юрій Конрад, Лев Гуменний
(псевдо ”Ґума”) та інші. Крім військового, вояки ”Пуми” повинні
були пройти адміністраційний вишкіл, який вони відбули без
проблем, оскільки майже 90 % вояків розмовляли німецькою
мовою. Вдало проведена пропаґандистська акція вербування
добровольців дала очікувані наслідки. Українців скеровано у
вишкільний табір спочатку до Пятра-Нямцу, а потім 4 липня до
ЗЬапйгик Р. Агт.ч оїУаІог. - Ьопсіоп: КоЬеп Зреііег & 8оп» РаЬІіксЬегк, 1959.-
Р. 181-184.
ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 170. - Арк. 6.
Там само. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 83. - Арк. 1.
83
м. Яси, де проводилося інтенсивне військове навчання. Після
закінчення курсу кожному з вояків надавалася вояцька книжка
(ЗоїсІЬисІї). З Відня для ”Пуми” надійшли персональне авто марки
"Мерседес” і транспорт найсучаснішої на той час автоматичної зброї
та іншого військового спорядження для Пулюя і членів його штабу.
Групі визначено офіційне завдання допомоги німецькій армії
перекладачами й, оскільки її учасники були переважно людьми
з вищою освітою, кадрово забезпечувати органи місцевого само-
управління. До функцій ”Пуми” належало, не вступаючи у
фронтові бої, просуватися при наступі сухопутних військ за першою
лінією фронту, гасити організовані підрозділами ЧА при відступі
пожежі, забезпечувати до приходу німецьких з’єднань охорону
військових складів зброї, спорядження та харчів., які залишилися
після відсуну радянських частин, а також займати квартири для
штабів вермахту. Крім того, в процесі просування лінії фронту
на Схід вони мали відбирати захоплених у полон бійців ЧА і
скеровувати їх у тил. Проте, оскільки ЧА чинила все більший
опір при відступі, ”Пума” щораз частіше опинялася на першій
лінії фронту під обстрілом радянської військової авіації. При вступі
на українські землі Пулюй зазвичай затверджував у містечках
та більших селах вибраних з-поміж місцевих українців міського
голову чи сільського війта й залишав одного вояка ”Пуми”, який
певний час допомагав населенню підтримувати зв’язок із німецькою
військовою адміністрацією.
Характерно, що вояки створеної з мельниківців сотні в складі
11-ої армії нічого не знали про наявність в іншому з’єднанні цієї
ж армії іншого формування, укомплектованого переважно з
бандерівців, а саме батальйону "Роланд”. 12 липня ”Пума” увійшла
до м. Кишенева. Часті дощі, болота й розмиті дороги змусили її
штаб відмовитися від ”Мерседеса”, а вояків — від двох військових
автобусів і пересуватися, використовуючи кілька десятків здобутих
коней, вози та велосипеди. Завдяки цьому вони досить швидко
просунулися вперед за першою фронтовою лінією. До Пулюя
зголосилося 20 полонених червоноармійців-українців (переважно
буковинців й галичан) із проханням прийняти їх до його під-
розділу. Після ретельної перевірки командир офіційно зарахував
до "Пуми” майже їх усіх і подбав, щоб кожен отримав вояцьку
книжку. 27 липня ”Пума” залишила Кишинів, а 29 липня всту-
пила до прикордонного містечка Дубосари на лівобережжі р. Дніс-
тер. Після переходу на правий берег Дністра вона опинилася на
території України і 4 серпня увійшла в села німецьких колоністів
Ґлаубершталь та Ноймаркт. Підрозділ Пулюя опинився на першій
лінії і просувався вперед на Схід разом із передовими частинами
11 -ої армії ГА "Південь” у напрямку м. Миколаєва. Українцям
доводилося воювати з переодягненими в цивільний одяг вояками
84
ЧА, які раптово на них нападали. Викликана подібними випадками
ревізія підозрілих цивільних осіб забирала "Пумі” багато часу;
більшість затриманих, в яких виявляли зброю, передавали вій-
ськовій польовій жандармерії. На фронті та в боях проти дивер-
сантів НКВС і ЧА особливою хоробрістю відзначилися вояки та
підстаршини "Пуми” Володимир Антонюк, Осип Барецький,
Ярослав Конрад, Віктор Малярчук, Елефтерій Павлюк, Володимир
Роговський, Карно Романовський, Ярослав Харав’юк, Л. Гуменний.
Наступаючи, підрозділ зустрів табір полонених, де працювали
молоді люди з Галичини, котрих радянські установи мобілізували
для військово-будівельних робіт. Серед них було понад 100 укра-
їнців, кілька десятків поляків та 20 євреїв. Пулюй звільнив усіх
українців та поляків і відіслав для реєстрації в таборі полонених
у Львові, а євреям порадив перейти на нелеґальне становище й
рятуватися від нацистських переслідувань. Незабаром він дізнався,
що полонені роздобули цивільний одяг і втекли, але в інтересах
цих людей не доповів про це своєму керівництву — у переповнених
таборах вже тоді відчувалася нестача харчів.
18 серпня ”Пума” перейшла через понтонний міст лиман Інґул
і увійшла до Миколаєва, де об’єдналася з чисельно більшою
Південною Похідною групою ОУН-М колишнього діяча академіч-
ного товариства ”Чорноморе” в Чернівцях Богдана Сірецького й
мала просуватися далі узбережжям Чорного моря аж до Кубані.
Зі вступом до Миколаєва німецьких каральних органів під закидом
підтримки більшовиків заарештовано кілька сотень мешканців
міста, в тому числі багатьох українців. Лише після зробленого
за порадою Пулюя клопотання генерала О. Р. Шоберта з великими
труднощами справу було полагоджено й більшість людей звільнили.
25 серпня - водночас із розпорядженням про демобілізацію
"Нахтіґалю” і ”Роланду” — з Берліна надійшов наказ розпустити
військовий підрозділ "Пума”, а її командирові прибути до столиці
Німеччини. Після того, як нацистські органи безпеки почали
цікавитися "Пумою”, її командир змушений був розпустити цю
формацію. Пулюєві вдалося розмістити багатьох її вояків —
особливо тих, котрі досконало володіли німецькою мовою - у
різні частини німецької армії (серед них - Орест Ґанджа, Миро-
слав Харов’юк, О. Барецький, В. Роговський, К. Романовський,
Е. Павлюк, В. Жуковський). Іншим учасникам ”Пуми”, які
поверталися додому, Пулюй дав довідки про звільнення з військової
служби. Деякі з них увійшли до складу міської адміністрації
Миколаєва та інших міст України. Наприклад, О. Масікевич став
головою міської управи цього міста, його заступником і началь-
ником адміністративного відділу В. Антонюк, начальником
торгівельно-промислового відділу - В. Малярчук, завгоспом адмі-
ністрації - Стратичук, міським лікарем - Олег Бордейний, а
85
редактором місцевої газети "Українська Думка” — Василь Бара-
нецький. Упродовж першого місяця генеральним секретарем
міської управи працював Володимир Тодорак, а після переведення
на посаду в Київ його місце зайняв Б. Сірецький. Решта учасників
групи опинилися в інших містах південних районів України:
Богдан Суховерський у Криму, О. Зибачинський — у Донбасі, Петро
Цица - в м. Херсоні.
З приводу переведення Пулюя до Берліна командувач 54-го
армійського корпусу генерал Е. Гансен на зборах офіцерів 11-ої
армії висловив свою особливу подяку воякам української формації
і вислав спеціального листа для ОКВ у столицю Німеччини. У
відповідь ОКВ підвищило Пулюя до ступеня ротмістра, а його
загін отримав схвальну оцінку. Він деякий час перебував у Берліні,
але незабаром знову повернувся в Україну й брав участь у бойових
діях у Криму. В 1942 р. Пулюй використав 20 колишніх вояків
”Пуми” для прискорення вишколу створюваного під його команду-
ванням вірменського формування "Дромедар” (офіційна німецька
назва “АЬ\уеііг£гирре 114”), комендантом якого з вірменського боку
був генерал колишньої вірменської армії Драстамат (Дро) Канаян.
Упродовж усієї війни Пулюй не погоджувався з офіційною на-
цистською расовою політикою і в своїх діях виступав проти
шовіністичної практики райху. Після Сталінградської битви, під
час розформування вірменського леґіону в місцевості Вороновичі,
дізнавшись від колишнього вояка ”Пуми” про переховування там
єврейської родини з 8-ми осіб, він наказав забезпечувати їх їжею
й при відступі залишив цій сім’ї харчів на три тижні150.
Як бандерівці після усунення з фронту "Нахтіґалю” та ”Ролан-
ду”, так і мельниківці після розпуску ”Пуми” деякий час не
втрачали надії на формування українських військових підрозділів.
Створена у жовтні 1941 р. з ініціативи переважно учасників
мельниківської ОУН Українська Національна Рада у Києві (до
якої серед інших належали члени Проводу ОУН-М О. Бойдуник
та М. Капустянський) підготувала окремий меморандум для
призначеного райхскомісаром України ґауляйтера Східної Пруссії
Еріха Коха, в якому вказувалося: ”На жаль, зараз український
вояк не має можливості брати безпосередню участь у боротьбі на
фронті. Тому українці є і були готові, як й інші народи Європи,
пліч-о-пліч з німецьким народом стати до боротьби проти більшовиць-
кої Москви подібно до того, як вони до сих пір завжди рука в руку
з ним стояли у духовно-політичній боротьбі проти більшовизму”151.
Крохмалюк Р. Українська німецька формація у німецькій армії
”Пума” у Другій світовій війні. - [Рукопис, б. м.] — С. 7-16, 19.
ЦДАВО України. - Ф. 3206. - Оп. 1. - Спр. 77. - Арк. 10.
86
Однак побажання, висловлені у цьому й аналогічних меморан-
думах, не мали підтримки німецьких установ. Після того, як у
листопаді 1941 р. симпатик ОУН-М, провідник УЦК в ГГ В. Ку-
бійович натякнув заступникові Е. Коха Паулеві Дарґелю на
доцільність створення військових формувань з українців, той
лаконічно відповів: "Немає для вас кріса ні як для поліції, ні як
для армії. Для вас для праці у майбутній Європі є мітла й сапа”152.
Після цього представники німецьких каральних органів вдалися
до переслідувань членів обидвох фракцій ОУН у Центральній та
Східній Україні, заарештували і стратили деяких колишніх
учасників ”Пуми”. У грудні 1941 р., зокрема, нацисти розстріляли
в Миколаєві Василя Баранецького, Дмитра Вершигору, Романа
Шавла, В. Малярчука, В. Антонюка, А. Суховерського, а з часом
також Б. Сірецького у Дніпропетровську153. При тому передані
Пулюєм колишнім воякам ”Пуми” посвідчення дозволили декому
з них, поряд із деякими представниками Похідних груп ОУН-Б
і ОУН-М, дійти аж до Криму. В інструкції командувача тилового
району ГА "Південь” за 3 січня 1942 р. з цього приводу згадува-
лося, що деякі українські націоналісти змогли отримати посвід-
чення, які підтверджували їх скерування ”у певну місцевість
Східної України з тим, щоб там у повній згоді з німецьким
вермахтом виконувати особливі завдання. Водночас до усіх військо-
вих й цивільних установ скеровувалося прохання підтримувати
власника посвідчення при виконанні його завдань. Власники
посвідчень додатково заявили про те, що показу цього посвідчення
було достатньо для того, щоб пройти всюди без жодних перешкод.
Деякі з них дійшли в такий спосіб до самого Криму”. В інструкції
вказано, що надалі в’їзд подібним категоріям осіб у Східну Україну
заборонено й зверталася увага на потребу їх "заарештувати й
передати в найближчу бойову групу СД”154.
2. Допоміжні добровольчі формування
а) Загони ”гіві”
Перші воєнні поразки дивізій ЧА в Україні чітко показали
вади пануючої тут до того часу тоталітарної системи, яку створила
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 276.
Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина, її минуле
і сучасне. — Париж-Філядельфія—Дітройт: Видавництво "Зелена
Буковина”, 1956. - С. 410.
НАС8.-Т-501 - Кесонів оїОегтап Еіеісі Соттапсі<>,Кеаг Агеав.ОссиріедТеггіЮ-
гіев апсі оіЬегв (Акте сіеиївсЬег ЗсаЬвкоттапсіов Ніпіегіапсі, оккиріене ОеЬісСе ипсі
апсіегев). - Коіі ІО.-РгатеООО 167.
87
Всесоюзна Комуністична партія (більшовиків) — ВКП (б). Над
почуттями й настроями радянських бійців тяжів трагічний досвід
1930-их років, зокрема арешти та розстріли десятків тисяч
командирів. Більшовицька пропаганда не змогла стерти з їх пам’яті
спогади про розкуркулення, примусову колективізацію, голодомор
1932-1933 рр., масові репресії. Незадоволення зростало пропорційно
до посилення сталінського режиму, до чого додалися недостатнє
харчування, погані умови проживання, муштра та свавілля
політичних комісарів у ЧА, матеріальна скрута батьків та членів
родин військовослужбовців, які працювали за мізерну плату під
постійним страхом арешту органами НКВС. Для багатьох пригноб-
лених Радянським Союзом народів німецька агресія виявилася
доброю нагодою здобути для їх власних Батьківщин незалежність.
Однак на шляху до здобуття національної і державної самостійності
видавалося необхідним співпрацювати з Німеччиною, принаймні
на початку нацистсько-більшовицького конфлікту. Тому, коли
армії вермахту вступали в Балтійські країни, Україну і навіть у
Крим у 1942 р., їх вітали як визволителів. Чимало людей вбачали
у війні між Німеччиною та СРСР передовсім шанс визволення
від сталінського режиму, про що було добре відомо німецьким
спецслужбам. Характеризуючи настрої серед значної кількості
червоноармійців, референт німецьких органів безпеки ще 21 верес-
ня 1940 р. доповідав керівникові відділу ”А 3” 4-го управління
РСГА: "Частина [радянських] військ настроєна антикомуністично
й хоче, якщо зимою дійде до війни між Німеччиною і Росією,
скласти зброю й без боротьби здатися в німецький полон”155.
Ці прогнози частково підтверджено рівно через рік, коли під
Києвом, згідно з офіційними радянськими даними, німецькі війська
захопили в полон понад півмільйона червоноармійців156. Усього
за перші чотири місяці воєнних дій Третього райху проти Радян-
ського Союзу в німецькому полоні опинилося понад два мільйони
військовослужбовців ЧА різних національностей, у тому числі
значна частина українців або вихідців з України. В її західних
регіонах масове полонення цих людей викликала власне відсутність
бажання боротися за сталінський режим у багатьох насильно
мобілізованих до радянської армії місцевих мешканців. Ставши
громадянами СРСР не з власної волі, вони виконували загальний
обов’язок військової служби в ЧА примусово і очікували першої
ж нагоди для дезертирства. Одними з найвідоміших прикладів
їх антибільшовицького ставлення був перехід на німецький бік
ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 133. - Арк. 95 а.
Гриф секретности снят: Потери Вооруженньїх сил СССР в войнах,
боевьіх действиях и воєнних конфликтах: Статистическое исследование. —
Москва: Воениздат, 1993. — С. 166.
88
цілих груп бійців, про що свідчать численні звіти командування
ГА "Південь” уже перших тижнів війни. Наприклад, у телеграмі
від 28 червня 1941 р., отриманій оперативним відділом штабу
17-ої армії ГА "Південь”, майор Мюнґау, повідомляючи на підставі
даних розвідки вермахту про становище українців у ЧА, писав:
"Українці отримують надзвичайно погане обмундирування. Лише
частину з них було озброєно. Здебільшого їх використовують як
носильників... Половина мобілізованих українців добровільно
перебігла до нас, хоча російська пропаґанда обіцяє перебіжчикам
та полоненим нелюдське трактування у Німеччині”. Наступного
дня у телеграмі штабові 17-ої армії майор Мюнґау констатував:
"Після допиту полонених встановлено, що цілі військові частини
деморалізовані: солдати повертаються додому”157. Характеризуючи
відсутність у західних українців у 1941 р. бажання воювати за
СРСР, фронтовий розвідник ЧА Григорій Лобас через 50 років
згадував: ”У червні 1941 р. нагнали в Західну Україну хмари
військ. Водночас призвали на службу чоловіків із місцевих
областей, що викликало бурхливе невдоволення. Коли ми безладно
відступали й зустрічали групи цих мобілізованих західних укра-
їнців, вони нам казали, що своїх комісарів вони вже "забили”. А
нас, кубанців, рятував український діалект: "Польща” приймала
нас за мешканців східної України”158.
Українці з ЧА переходили на бік вермахту не так через
позитивне ставлення до нацистської Німеччини, як через неґативне
сприйняття Радянського Союзу. Сприятливий ґрунт їхнього пере-
ходу до німців значною мірою підготувала також радянська
пропаґанда. Саме вона стосовно гітлерівської Німеччини як
партнера СРСР упродовж серпня 1939 р. — 21 червня 1941 р.
виробила у свідомості багатьох українців образ передової держави,
котра, як і Радянський Союз, будує прогресивний суспільний лад —
соціалізм (хоча й національний) і прагне створити "Нову Європу”
на засадах рівноправності усіх європейських народів. Згодом
нацистська практика насильства і терору виявила справжню суть
цієї тези. Проте тоді, на початку німецько-радянської війни, багато
людей сподівалося, що Німеччина надасть українцям можливість
незалежного політичного та економічного розвитку. Саме ця
категорія мешканців із приходом німецьких військ пов’язувала
можливість змін на краще і тому свідомо бажала прискорити
відступ ЧА і навіть сприяла створенню загонів самооборони та
місцевого самоуправління; звичайно, на настрої визначальною
мірою впливала критична ситуація на фронті. Доповідаючи про
ИАС8. - Т-501. - Коїі 7. - Гтатек 000 378.000 376.
Так зто бьіло... Солдатские мемуари // Московские новости. - Москва,
23 июня 1991 г. — .№ 25.
89
це ЗО червня 1941 р. у ранковому розвідувальному донесенні
штабові 17-ої армії ГА "Південь”, лейтенант Райн стверджував:
”3а даними митно-прикордонної служби, українці очікують вступу
німецьких військ. У раніше зайнятій області створена українська
самооборона. Установи червоних та їх персонал втекли”. Водночас
продовжували тривати випадки дезертирства з ЧА. Це знайшло
своє підтвердження у радіограмі розвідувальному відділові 444-ої
дивізії безпеки генерал-лейтенанта Вільгельма Руссвурма (Кнк.ч-
ууигт), у якій серед іншого вказувалося, що ”в околицях Самбора
з’явилися дезертири радянської армії”159. Реаґуючи на спроби
створення українських самооборонних відділів, 11 липня коман-
дувач тилової армійської області № 103 дозволив озброювати їх
лише у виняткових випадках легкою зброєю і вступати до них
"лише елементам, які перевірила СД і котрі зареєстровані місце-
вими командами як благонадійні”. "Нові склади зброї, — наказував
він, - не повинні перебувати у розпорядженні українських опол-
чень. їх охорону повинні здійснювати службові установи армії
або поліції”160.
Не бажаючи завдавати собі зайвих клопотів, пов’язаних із
утримуванням військовополонених та наглядом за ними, передові
з’єднання сухопутних військ уже з перших тижнів німецько-
радянської війни почали відпускати захоплених у полон бійців
ЧА української національності, не вважаючи їх представниками
ворожої сторони. З-поміж інших інстанцій цьому звільненню
сприяли створені при їх штабах відділи абверу ”1 ц” (АЬ'леНгкіеІІе
1 с)161. Таке розгортання подій стурбовало штаб ГА "Південь”.
Тому вже 14 липня 1941 р. командувач військ її оперативного
тилу генерал-майор Карл фон Рок (Коциек) видав наказ, який мав
призупинити звільнення військовополонених українців, що по-
грожувало стати безконтрольним для німецького військового
командування. ”До українців, які є військовослужбовцями Червоної
армії, потрібно також ставитися як до військовополонених, -
вказувалося у ньому. - Про будь-яке звільнення військово-
полонених не може бути й мови. Там, де буде здійснено самовільне
звільнення військовополонених, винуватців відразу ж притягувати
до відповідальності”162.
Керуючись раціональними міркуваннями політичного й еконо-
мічного характеру — зокрема, бажаючи привернути симпатії
місцевого населення до Німеччини й водночас отримати допоміжну
№08. -Т-501. - Ноіі 7. - Ггате« 000 374,000 371.
ІЬій. — Ггатек 000 407 - 000 408.
ДАЛО. - Ф. Р-35 - Губернатор дистрикту Галичина (Сошетеиг бек
Оімгікь Оаіігіеп). - Оп. 13. - Спр. 259. — Арк. 26.
№08. - Т-501. - КоІІ 7. - Ргате 000 410.
90
робочу силу, потрібну для подальшого ведення війни проти СРСР —
командування окупаційних військ змінило своє неґативне став-
лення до звільнення українців. Першим проявом цього був наказ
шефа штабу командування військами оперативного тилу ГА
"Південь” фон Крозінґа від 11 серпня 1941 р. стосовно тракту-
вання полонених українців. У ньому, зокрема, вказано: "Українці,
котрі дезертирували з Червоної армії або відбилися від своїх частин
і, згідно з наказом, зареєструвалися в німецьких інстанціях,
підлягають такому поводженню: 1) Гарнізонні комендатури в
підпорядкованих їм районах складають списки цих осіб й пе-
редають ці списки у найближчий штаб військовополонених для
офіційного звільнення даної категорії осіб. 2) До остаточного
звільнення ці люди отримують посвідчення, в яких зазначено,
що власник цього посвідчення зареєстрований німецькими орга-
нами влади й до свого остаточного звільнення тимчасово відпуска-
ється додому на збирання врожаю. 3) Такий порядок стосується
лише колишніх російських (тобто радянських - А. Б.) солдатів
української національності, котрі дійсно народилися і проживають
у населеному пункті, який вони вказали при реєстрації. Усі інші,
незважаючи на їхню національність, переправляються у най-
ближчий табір військовополонених. 4) До остаточного звільнення
вказані особи перебувають під контролем гарнізонних комендатур.
Контроль здійснює й відповідальність за нього перебирає без-
посередньо староста населеного пункту”163.
Після видання цього наказу невелика німецька охорона перево-
дила полонених у зручні для окупаційних військ місця; мешкан-
цям українських міст дозволяли шукати серед військовополонених
родичів — синів, чоловіків, братів — і забирати їх додому після
подання документів, що посвідчували родинний зв’язок. Через
місяць, у вересні 1941 р., згадану директиву підтверджено розпоря-
дженням про поводження з радянськими військовополоненими,
яке видав Генштаб (ГШ) Верховного командування німецьких
сухопутних військ - ОКГ (ОЬегкопіпіапсІосІЄ5,Неегек-(ЖН). У ньому
відзначено, що після поділу військовополонених у таборах за
національною ознакою українці, білоруси, латвійці, естонці та
литовці "повинні бути відпущені на [свою] Батьківщину”164.
У той час як мобілізовані до ЧА українці на заході України
добровільно переходили на бік вермахту, в її центральних та
східних областях вони потрапили у німецький полон в основному
внаслідок бездарних дій радянського командування. Однак, незва-
жаючи на обставини полонення, секретар ВКП (б) і голова Ради
Народних Комісарів (РНК) СРСР Йосиф Сталін оголосив перших
ІЬісІ. - Ггате 000 432.
Военно-исторический журнал. - 1991. — № 11. - С. 39.
91
і других зрадниками Батьківщини165. Одна з передумов такого
ставлення Сталіна до полону — відмова більшовиків у 1917 р.
від визнання міжнародних правил ведення сухопутної війни,
прийнятих у Гаазі в 1907 р. та відхилення Женевської конвенції
від 27 липня 1929 р.’ 1 липня 1941 р. постановою РНК СРСР
№ 1798-80 затверджено положення про військовополонених. Згідно
з ним і всупереч Женевській конвенції, захоплених у полон не
заборонялося використовувати на роботі з шкідливими для здоров’я
умовами праці, а для звинувачених у злочинах військовополонених
не передбачено захисту; смертний вирок щодо засудженого могли
виконувати без інформування про це Міжнародного Червоного
Хреста й уряду країни, громадянином якої він був. 16 серпня
ставка Верховного Головнокомандувача також видала наказ № 270,
за яким радянських бійців, котрі потрапляли в полон до ворога,
проголошено злісними дезертирами, їх сім’ї позбавлено державної
підтримки, а сім’ї командирів та політпрацівників навіть підлягали
арештові166. Окрім цього, вже в ході війни радянський уряд
проігнорував пропозицію німецької сторони про обмін списками
військовополонених. Для вищого керівництва Німеччини це
послужило виправданням зневажливого й жорстокого ставлення
до радянських військовополонених, особливо в Україні167. Харак-
терно, що натомість після підписаня згаданих міжнародних правил
і конвенцій країнами Заходу їх військовополонені навіть отриму-
вали за працю в німецьких таборах символічну платню — в
середньому одну райхсмарку за відпрацьований день168.
Перші німецькі табори для радянських військовополонених
створено в Україні вже у липні 1941 р. Наприклад, поблизу Умані
Волкогонов Д. Триумф и трагедия. Политический портрет
И. В. Сталина. В 2-х книгах. Кн. II. Ч. 1. - Москва: Издательство
АПН, 1989. - С. 198.
Згідно з Гаазькими положеннями й постановами Женевської конвенції,
кожна держава, що захоплювала полонених, брала на себе повну
відповідальність за моральний та фізичний стан цих людей, яких
мали забезпечувати медичною опікою й над якими було заборонено
будь-які фізичні знущання. їм мали Гарантувати здорове та достатнє
харчування, умови проживання мали бути наближеними до побутових
умов і утримування вояків тієї країни, що захопила їх в полон. Від
полоненого заборонялося вимагати будь-яку інформацію, що
стосувалася його держави й армії (за винятком особистих даних та
серійного номера).
Военно-исторический журнал. - 1991. — № 10. - С. 50-53; 1988. -
№ 9. - С. 28.
Додатки. — Док. № 1.
ДАЛО. - Ф. Р-54 - Управління праці у Львові (АгЬеіЬаті іп Еетбеге). -
Оп. 1. - Спр. 15. - Арк. 1.
92
влаштовано два таких табори, в яких на 10 серпня 1941 р.
зосереджено 70 000 людей. Хоча харчові запаси для них були,
але не знайшлося польових кухонь. Зважаючи на те, що директива
німецького командування передбачала в таких випадках тільки
здобуті від ворога кухні, накази фронтових частин щодо забезпе-
чення полонених їжею не виконували. 16 вересня 1941 р. наказом
райхсмаршала Германа Ґерінґа заборонено прирівнювати харчові
пайки для радянських військовополонених до харчових пайків
мешканців у Німеччині. Наказ вимагав "дбати лише про тих осіб,
які на нас працюють”. Оскільки, за словами Ґерінґа, німецький
уряд не був зобов’язаний щодо радянських полонених жодними
міжнародними законами, випадки знесилення від недоїдання та
голоду серед них в Україні стали звичним явищем. 25 вересня
німецька піхотна дивізія, що охороняла 33 000 полонених, просила
командування ГА "Південь” надіслати підмогу для підтримки
дисципліни полонених під Лубнами, котрі збунтувалися через
відсутність води, харчів та приміщень. Найтрагічніші наслідки
дала евакуація двома німецькими дивізіями понад 660 000 поло-
нених з-під Києва, коли недостатня кількість їжі при тижневому
переході в німецький тил призвела до смерті майже 10 000 осіб.
14 грудня 1941 р. райхсляйтер А. Розенберґ доповів А. Гїтле-
ру, що, згідно з повідомленням командувача тилових частин
вермахту в Україні (У/еНіпіасНіхЬеїеМкНаЬег Пкгаіпе) генерала авіації
Карла фон Кітцінґера (Кіігіп^ег), "внаслідок виснаження на підвлад-
ній йому території щодня в таборах вмирає 2 500 полонених”.
Представник німецької сталевої індустрії, який приїхав у середині
жовтня 1941 р. в Україну організовувати сталеварні заводи в
Дніпропетровську та Кривому Розі, описав свою зустріч з полонени-
ми так: "Колони полонених нескінченно йшли попри нас. В одному
випадку було 12 500 осіб... Тих, які вже не могли йти, розстрілю-
вали. Ми провели ніч у малому селі, де застрягли в болоті. Там
був тимчасовий табір. Ми були свідками того, як полонені вночі
спекли і з’їли своїх власних товаришів, яких наш супровід
змушений був розстріляти через недисциплінованість. Харчування
для полонених — лише картопля від сільського населення. Кожен
діставав найбільше по дві на день”. З цього приводу німецький
історик Хрістіан Штрайт писав: "Каннібалізм був "злочином”,
який, мабуть, часто траплявся в жахливих умовах у таборах
полонених взимку 1941-1942 рр. й потім використовувався як
доказ расової та моральної неповноцінності радянських військово-
полонених. Проте цього не уникнули також німецькі військовопо-
лонені в радянському полоні”169. Становище вояків-українців із
Зігеіі СЬ. Кеіпе Категадеп. ЛУеЬгтасЬі ипд діє 8О\у]е(І8сЬеп Кгіе§8§еїап§епеп. Нге§.
V. ІпіДііиі Гйг 2еіі£Є.<>сЬісЬіе. - 8іиК§агі: Г)еи(8сЬе Уег1а§-Ап8іа1і, 1978. - 8. 143-144,
136,150,153,154,152.366.
93
ЧА у німецьких таборах для полонених виразно підсумовано у
звіті УЦК від 22 листопада 1941 р.: "Противно чужа по більшій
части поліція, яка рекрутується головно з бувших большевицьких
провідників, знущається над людьми в бестіяльний спосіб, б’ючи
полонених канчуками немилосердно за найменші провини. Німець-
кі офіцери дивуються тому, однак цих надужить (зловживань —
А. Б.) не припиняють... На підставі зізнання знатока таборового
життя різних полонених, ні один народ, що має синів у полоні,
не поніс за час 2-літньої війни стільки смертних жертв, скільки
український народ за одну третину року”170.
Незадоволені сталінським режимом втікачі з ЧА, проголошення
Сталіним полонених вермахтом радянських військовослужбовців
зрадниками, нестерпні умови їх перебування в німецьких таборах —
усе це створило сприятливі передумови для скерування згаданих
категорій осіб до боротьби проти СРСР. Найпрагматичніші пред-
ставники військових кіл райху вирішили піти на це вже на початку
німецько—радянської війни. Характеризуючи позицію німецьких
військових кіл щодо України, кореспондент шведської газети
"Свенска Данґблядет” Арвід Фредборґ, який у 1941-1942 рр.
перебував у Берліні, писав: "Німецькі військові командири, які
вивчили кампанію Наполеона й війну імператора Вільгельма II-
го на Сході, дійшли до висновку, що українців потрібно привернути
до німецької політики проти Москви. Керовані фельдмаршалом
Браухічем німецькі військові кола планували створити суверенну
Українську державу, з власною армією і союзну Німеччині...
Спершу виглядало так, нібито цей план військовиків діяв. Українці
сотнями тисяч утікали з Червоної армії до національної армії,
про яку німецька пропаґанда поширювала звістки, що вона
бореться на боці німців”171.
Проте райхсканцлер Німеччини А. Гїтлер не планував створю-
вати української чи інших держав, розділивши українські землі
на кілька окупаційних утворень, одне з яких увійшло до складу
Генеральної губернії як дистрикт Галичина, і найбільшим з яких
був райхскомісаріат Україна (далі — РКУ). Він також не збирався
санкціонувати формування військових частин, що з часом могли
стати основою збройних сил кількох національних держав. Однак,
із захопленням більшості українських земель, перед окупаційними
військовими установами постав цілий ряд завдань. Найважли-
вішими з них було сприяння подальшому просуванню німецьких
армій, забезпечуючи охорону, контролюючи ситуацію та великі
маси військовополонених ЧА, вирішуючи проблеми їх зайнятості
ЦДАВО України. - Ф. 3959. — Оп. 2. - Спр. 84 б. — Арк. 2.
ЕгедЬоге А. Вакот кїаКаІІеп, 8от куепкк коггекропсіепі і Вегііп 1941-1943. - 8іоск-
Ьоїт: Р. А. Могеїссії & кбппег, 1943. - 8.53.
94
і, звичайно ж, підтримуючи нормальне технічне постачання вер-
махту. Реалізацією цього відав командувач вермахту в Україні
генерал авіації К. Кітцінґер. Йому підлягала сітка територіальних
польових комендатур (РеМкоттаїкіапіигеп). яким підпорядковано
місцеві комендатури (Огіккоттаїкіаіііигеп), створені в усіх великих
містах та районних центрах. До функцій командувача тиловими
частинами належали організація територіальної оборони у співпраці
з командами поліції порядку, контроль за станом безпеки на
підпорядкованій йому території, боротьба проти повітряно-десант-
них груп ворога. Він також повинен був дбати про безперешкодне
постачання фронту, налагоджувати охорону складів й шляхів
залізничного, дорожного та водного сполучення, забезпечувати
оборону комунікаційних, ліній вартовими й патрульними службами,
поповнювати резерви, розбудовувати укріплення тощо. У рамках
виконання цих завдань інстанції вермахту в Україні вже восени
почали вербувати перших добровольців до окремих підрозділів
при німецьких з’єднаннях. Підготовкою психологічного ґрунту
цієї акції зайнявся підпорядкований ОКВ відділ пропаґанди
(АВП ОКВ), який очолював генерал-майор Гассо фон Ведель
(їУесІеІ)172. З часом, співпрацюючи з райхсміністерством пропаґанди,
відділ почав діяти у таборах для радянських військовополонених.
На початку війни проти СРСР при ГА "Південь” (як і при
інших групах армій) діяла сотня пропаґанди з п’яти чот173. В
Україні вона працювала під назвою "Відділ пропаґанди ”У[країна]”
— ПАУ (Ргора£аікіа-АЬіеі1ип£ П[кгаіпе] - РАІІ), який містився у Кра-
кові, згодом у Львові, восени 1941 р. — лютому 1942 р. у м. Рівне,
а 1 березня 1942 р. за наказом К. Кітцінґера його перевели в
Кременчук. Згодом ця сотня перебувала у Харкові, Києві, Кірово-
граді, Вінниці й знову у Львові до кінця німецької окупації
України (коли з німецькими військами відступила через Криницю,
Закопане й Сілезію до Ерфурта, де самоліквідувалася в день
капітуляції Німеччини). Керував ПАУ журналіст за професією і
обласний керівник пропаґанди (Оаи-Ргора^агкіа-Ьеііег) зі Штуттґарта,
оберлейтенант Адольф Маурер, помічником керівника пресової групи
був також колишній журналіст із того ж міста, зондерфюрер ”К” і
гауптман Герман Бреннер, воєнним звітодавцем (Кгіе£8ЬегісЬіег) —
Іван Костюк та інші. При різному персональному складі, ПАУ
укомплектовано з журналістів, кінооператорів, фотографів, теат-
ральних режисерів, канцелярських службовців, робітників, водіїв,
механіків та рядових вояків, котрі поряд із професійними обов’яз-
ками виконували поточну військову службу. Він нараховував понад
Детальніше див.: ХУесіеІ Н. V. Віє Ргора§апсіаігирреп сіег СеиІксЬеп ХУеЬгтасЬі. -
Кескаг§етііпф 1962.
NАБ8. - Т-501. - Коїі 6. - Ггате 000 501.
95
50 старшин та вояків і був самостійною військовою одиницею, що у
виконанні своїх завдань підпорядковувалася безпосередньо керів-
ництву пропаганди вермахту в Берліні, а у військових справах підля-
гала відповідному командувачеві військових районів, у межах яких
відділ діяв зі своїми філіями174. Його працівники відкривали правду
про злочини радянської системи багатьом полоненим червоноар-
мійцям, навіть прихильникам комуністичних ідей. Через пів року
після початку німецько—радянської війни їх, наприклад, ознайом-
лено з відкритим листом колишнього червоноармійця до Сталіна,
в якому автор звинувачував адресата в гнобленні цілих народів.
”23 роки, - зазначалося у листі, — населення Совєтського Союзу
мало змогу розкошувати "райським” комуністичним життям. Але
ледве чи знайдуться серед трудящих мас люди, які схотіли б і
далі жити цим "райським життям”. Знищивши капіталістів,
поміщиків і спекулянтів, совєтський уряд сам зайняв їх місце.
Замість того, щоб вжити заходів для піднесення їх народного
добробуту, він безсоромно експлуатує всі шари населення, особливо
селян, та спекулює всім. Закуповуючи продукти по дешевих,
примусово на низькім рівні утримуваних цінах і продаючи їх
після переробки за великі гроші, держава дістає мільярди карбован-
ців для цілей, які не мають нічого спільного з інтересами народу.
Робітникові, селянинові й урядовцеві, які творять великі мате-
ріальні вартості, виснажлива "стахановська система” дає тільки
злиденне животіння”. Після згадки про те, що в СРСР лише 2 %
партійної номенклатури "панують над рештою 98 процентами
населення”, у зверненні до Сталіна вказувалося: "Ви, як "батько
народів”, всюди й завжди запевняли, що ваше головне завдання —
це піклування про людей. Та людину аж жах бере, коли бачила
ваше батьківське "піклування про людей”. За час свого 23-літнього
глузування над ідеєю миру та "піклування про людей” ви звели
зо світу кілька десятків мільйонів людей — число, яке відповідає
населенню великої західноєвропейської держави... Що ви зробили
з нещасною людністю Совєтського Союзу? Ви відняли у неї релігію
і замість неї дали їй ідолохвальний культ Леніна. Ви завели
неуцтво, неморальність і грубіянську поведінку супроти ближніх.
Ви зруйнували родину, віднявши у батьків право і змогу вихо-
вувати дітей”. "Нас, воєннополонених, ви оголосили зрадниками.
Ви поставили нас поза законом і наші родини віддали на поталу
катам НКВД”, - підсумовувалося у листі175.
Отже, головну сприятливу політичну базу для комплектування
при вермахті національних військових підрозділів на основі
Костюк І. Р. Кременчук (3 блокнота кол. воєнного звітодавця) //
Вісті Комбатанта. — 1964. — Ч. 4. — С. 28-29
Гадяцька газета. Український часопис міста і села. - Гадяч, 31 травня
1942. - Ч. 37. - С. 2.
96
колишніх вояків ЧА в Україні створила довоєнна внутрішня
соціальна політика СРСР. Вона викликала в значної частини його
мешканців — в тому числі радянських військовополонених —
несприйняття сталінського режиму й небажання його поновлення.
Добре продумана німецька пропаґанда вдало використала це
невдоволення, забезпечивши тим самим частковий успіх акції
вербування добровольців до загонів вермахту в таборах полонених.
Німецькі командири прифронтових тилових районів та польові
комендатури тилової армійської області ГА "Південь” (Кйск^агіфез
І ІееіЄ8СеЬіе( 8і!сі) першими проявили ініціативу щодо комплектування
охоронних команд з місцевих жителів у центральних та східних
областях України. У деяких окупованих районах Росії та в Білорусі
аналогічні ініціативи започаткували тотожні структури армійських
областей ГА "Північ” (Моїй) та ГА "Центр” (МіНеІ). Часто, не
чекаючи дозволу ОКГ, вони на власну відповідальність створювали
на підлеглих їм територіях збройні підрозділи з місцевих добро-
вольців. Спочатку вони не мали навіть єдиних назв: при ГА
"Північ” вони трактувались як бойові з’єднання місцевих меш-
канців (ЕіптеоЬпегкатрї'уегЬапбе), при ГА "Центр” як служба порядку
(ОгсІпііпіксІіегШ) і при ГА "Південь” як допоміжні вартові команди
(НіИ8\уасЬиіапп8сйайеп). В Україні до грудня 1941 р. перші такі
формації організовано у Рівненській та Житомирській областях,
що опинилися у складі РКУ. їх формували також у Чернігівській,
Полтавській, Сталінській (нині Донецькій), Сумській, Харківській
та Ворошиловградській областях, що перебували під німецьким
військовим управлінням. Усі створені при арміях сухопутних
військ в Україні національні військові підрозділи опинилися у
підпорядкуванні вермахту без жодного права на них з боку
німецьких окупаційних цивільних установ. Згідно з наказом
начальника оперативного відділу ГА "Південь” від 14 листопада
1941 р., ці воєнізовані формування отримали статус "допоміжних
сил з місцевих мешканців” (НіІЕкгаЙе аи8 еіпкеітІ8сЬе ЕіпхуоЬпєг) і
поділялися на допоміжні охоронні команди (Ніїїькоттапсіеп бег
8сЬи(7,тапп8сЬайеп) та козацькі сотні, які разом із з’єднаннями
вермахту мали використовувати для виставляння кінних розвіду-
вальних стеж у важко доступних місцевостях. Будь-яка політична
діяльність у цих загонах заборонялася176. Досить часто вони
створювалися на базі вже існуючих матеріальних засобів. Військо-
вослужбовці таких формувань отримували на озброєння трофейні
радянські уніформи без відзнак та зброю, а для кавалерійських
команд коней вилучали в селах177. Водночас у деяких містах
ИАІЛ8. - Т-501. - Коїі 6. - Ггапіек 000 545 - 000 546.
ЦДАГО України. - Ф. 62 — Український Штаб Партизанського
руху (УШПР). - Оп. 1. - Спр. 211. - Арк. 30.
97
комплектували не тільки невеликі команди, а й досить численні
частини. Найбільшу кількість із них сформовано на боці німецької
1-ої танкової армії, що воювала під командуванням генерала
Евальда фон Кляйста (Кіеікі) й у квітні 1942 р. ввійшла до ГА
”А”, виокремленої з ГА "Південь”178.
Творення перших українських сотень, батальйонів і навіть
полків ініціювали українські активісти, підтримані німецькими
офіцерами деяких частин, яким вдавалося заручитися санкціями
своїх командирів. Проте потреба підтримки вермахтом творення
локальних частин чисельністю понад 1 000 вояків зумовлювалася
здебільшого ситуативно й під тиском обставин. Перші українські
полки у збройних силах Німеччини існували недовго і, як правило,
розформовувалися, адже німецькі організатори приховували вже
сам факт їх формування, побоюючись, що звістки про це дійдуть
до Берліна й викличуть небажану реакцію. Типовим прикладом
цього можуть бути спроби формування українських полків у
Луцьку, Рівному, Сарнах, Маріуполі й Сумах.
Організована після відступу радянських військ тимчасова
місцева адміністрація в Луцьку створила у липні 1941 р. військо-
вий курінь, який з українського боку отримав назву "Відділ
окремого призначення імені Євгена Коновальця”. Його командиром
став 30-річний поручник Матвій Мелешко ("Вірлик”), котрий
прибув до згаданого міста як керівник однієї з підгруп Північної
Похідної групи ОУН-Б; заступником командира був поручник
Степан Коваль ("Рубащенко”). Курінь складався з чотирьох сотень
і дислокувався у передмісті Луцька — Красне. 19 липня 1941 р.
підстаршина колипіньої армії УНР Андрій Марченко скаржився
в донесенні членам Проводу ОУН-Б у Львові, що німецька війсь-
кова влада "дозволи дає дуже тяжко” і прийняла до відома
існування цього формування лише як "команди народної міліції”179.
Українські організатори намагалися розширити його до полку,
але після встановлення у місті цивільної окупаційної адміністрації
райху німецьке командування розпустило курінь. Його перетворено
в господарську школу, розміщену в будинку колишньої католи-
цької семінарії й організовану за військовим зразком. Вишкіл
курсантів проводили українські й німецькі старшини; крім того,
у ній викладали невійськові предмети. Командиром куреня став
майор Кайзер, його заступниками — зондерфюрер Зайдель та
оберлейтенант Баснер. У школі залишилося 320 осіб, на яких
очікував військовий режим — щоденні вправи, марші тощо.
Курсанти носили військові однострої із зеленого сукна приблизно
такого самого кольору, які мала польська поліція. Курінь також
NАБ8. - Т-454. - Коіі 21. - Ргате 000 915.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 13. - Арк. 1.
98
запровадив свої власні відзнаки. Викладачами курсів з-поміж
інших були колишній посол до польського сейму Богуславський
та професор Іваненко, а перекладачами - Олександр Косаревич,
Іван Посполітак та Іван Литвин. З німецьких старшин особливо
прихильно до українців ставився колишній старшина литовської
армії майор Ґоґе. Після того, як у жовтні 1942 р. заарештовано
М. Мелешка та 16 курсантів (переважно вже вишколених підстар-
шин під закидом приналежності до ОУН), українським коман-
дантом господарського куреня став О. Косаревич, шефом штабу
- С. Коваль1КП.
У липні 1941 р. у Рівному створено перший український полк
ім. Холодного Яру, вояки якого носили відзнаки армії УНР. Його
складали два курені, поділені на чотири сотні, кожна з яких
нараховувала від 100 до 130 осіб (разом майже 2 000). Його
командиром призначений полковник колишньої армії УНР Леонід
Ступницький*, шефом штабу - сотник Яр, ад’ютантом — поручник
Лев Крись (”Кріс”), сотенним першої (вишкільної) сотні - поруч-
ник Степан Гуляк'*. У липні 1941 р. полк повністю себе забезпе-
Літопис Української Повстанської Армії (УПА). - Т. 5. Німецька
окупація. За ред. Є. Штендери. - Торонто: Видавництво "Літопис
УПА”, 1984. - С. 98-99; Корчак-Городиський І. Замість рецензії на
книжку Романа Крохмалюка "Заграва на Сході” // Вісті Комбатанта. -
1981. - Ч. 5-6. - С. 46.
Леонід Ступницький народився в 1892 р. у с. Романівці на
Житомирщині у селянській сім’ї. Після закінчення Сквирівської
Гімназії поступив на агрономічний факультет Київського університету.
З початком Першої світової війни мобілізований і скерований до 7-
ої кавалерійської дивізії, дислокованої на Поліссі. Після лютневих
революційних подій 1917 р. у Російській імперії як штабс-капітан
брав участь у роботі Всеукраїнських військових з’їздів. У 1919 р.
був радником уряду УНР у спробах налагодження українсько-
польських стосунків. Воював у складі 4-го кінного полку 4-ої Київської
дивізії генерала Юрія Тютюнника. Під час 2-го Зимового походу
армії УНР був офіцером для доручень її штабу. Після вересня 1939 р.
за підтримку діяльності ОУН-Б заарештований працівниками НКВС
і вийшов із в’язниці лише з початком німецько-радянської війни
(Тинченко Я. Леонід Ступницький-Гончаренко. Генерал-хорунжий
Української Повстанської Армії // Військо України. — К.: Міністерство
оборони України, 1996. - Ч. 5-6. - С. 38-39).
Степан Гуляк народився 14 листопада 1906 р. в Галичині. З молодих
років цікавився військовою справою і при першій же нагоді став
професійним вояком польської армії, в якій його кар’єра закінчилася
арештом за націоналістичну діяльність. Зі вступом ЧА в Західну
Україну 17 вересня 1939 р. перейшов на територію окупованої Польщі,
де пройшов різні військові вишколи. З початком німецько-радянської
війни вирушив на Волинь під впливом чуток про плани організації
там українського війська (Вісті Комбатанта. - 1979. - Ч. 1. - С. 76-77).
99
чував, нічого не отримуючи від німецького командування: в його
складі було 180 коней (для створення кавалерійських чот), власна
пекарня, м’ясарня, кухня й склади, а господарська сотня організу-
вала полкову кравецьку й шевську майстерні. В серпні його
перебрав у своє оперативне підпорядкування 5-ий польовий
вишкільний полк (5. РеібаикЬікіиінй-ВееігпепІ) полковника Кельбста,
що прибув з Кеніґсберґа. У кожну сотню, поряд з українським
старшиною, призначено старшину-німця й кількох німецьких
підстаршин. Після цього понад 300 осіб у різний час самовільно
залишили частину, двох українських старшин і 80 підстаршин
переведено до Києва, а 200 вояків - до Кеніґсберґа. З решти
450 осіб (до яких додали завербованих з навколишніх сіл чоловіків і
полонених ЧА) сформовано вишкільний батальйон для Сходу
(Аи8Ьі1с1ип£і8-08(Ьа(аі11оп), що мав забезпечувати вишкіл вояків проти-
партизанських підрозділів для Житомира, Києва, Миколаєва, Білої
Церкви — пересічно до 3 000 осіб за курс. У грудні 1941 р. цю
частину переведено до Звягеля (тепер Новгород-Волинський) і реорга-
нізовано у військову школу181. У травні 1942 р. вишкільний кіш
переведено у м. Звягель, а в Рівному залишено лише сотню поручника
Кислиці. Врешті-решт навесні 1943 р. курінь також розформовано182.
Ще одним типовим прикладом недовгого існування українського
полку при сухопутних військах Німеччини є заініційована Тарасом
Боровцем (псевдо "Тарас Бульба”) військова частина, створення
якої підтримали окупаційні інстанції у Рівненській області. Обхід
вермахтом Полісся з метою захоплення частин ЧА в оточення
викликав швидке його просування вперед. Натомість, у німецькому
тилу в трикутнику Пінськ-Мозир Коростень залишилися рештки
розбитих радянських з’єднань та підрозділів військ НКВС, відрі-
заних від свого командування й головних баз. З метою забезпечення
свого тилу німецьке командування погодилося на організацію у
Сарнах Окружної команди Української міліції та її підстаршинської
школи. З часом у кількох містечках створено гарнізони, чисельніс-
тю наближені до батальйонів, у деяких селах — сотні з кулеметами,
мінометами й гарматами, які залишилися від радянських частин.
До початку серпня 1941 р. на їх основі майже з 3 000 вояків
сформовано тактичну частину, що за бойовим складом деякий
час наближалася до бриґади й займала про міжне становище
між полком і дивізією. Цей полк отримав офіційну українську
назву "Українська Повстанська Армія "Поліська Січ” (УПА ПС),
Тис-Крохмалюк Ю. Про так званий 5-й поліційний полк СС // Вісті
Комбатанта. — 1977. — Ч. 2. — С. 22; Вепгіег К. С.,ТауІог Н. Р. Ппіїоггпя,
Огдапігаїіоп апсі НіхЮгу ої ХУаПеп 8$. - УоІ. 4. - 8ап Іоке, СА (П8А): Ко^ег 1.
Всгкіег РиЬІІ8Ьіп§, 1976.-Р. 18.
Гуляк С. Полк ім. Холодного Яру... - С. 8.
100
але був більше відомий під скороченою назвою "Поліська Січ”, а
німецьке військове командування трактувало його як "Частина
"Поліська Січ" (ЕіпЬеіі “Роїіххка 8і(8сЬ”). До складу ПС увійшли
чотири курені: Клесівський поручника Петра Оксентіїва ("Омеля-
ніва-Терлиці”), Людвипільський хорунжого Адама Воловодика-
Граба, Рокитнянський поручника Дуба і сформований на основі
деяких їх підрозділів окремий резервний курінь. їх створення
підтримала німецька 213-та охоронна дивізія, якою командував
генерал-лейтенант Рене де ля Омм де Курб’єр (Непе де 1’Нотте сіс
СоигЬіеге) у Сарнах, і санкціонував штаб генерала К. Кітцінґера.
Курб’єр, зокрема, офіційно закріпив існування цих частин, видав-
ши наказ про створення підпорядкованих міському голові україн-
ських охоронних команд в містах чисельністю до 100 осіб і в
селах по 50 осіб183. З цього приводу Боровець пізніше згадував:
"Ми домагалися від німців визнати Поліську Січ як окрему
національну військову частину. Німці закривалися тим, що вони
не мають на це права, бо у справі організації української армії
вони ще не мають ніяких наказів від вищих чинників... А для
себе ми, хоч і неофіційно, діяли і рахувались, як українське
національне військо”184.
Шефом штабу ПС 5 серпня став полковник колишньої армії
УНР П. Дяченко, а після його від’їзду до Варшави в середині
серпня — інший полковник колишньої армії УНР Петро Смород-
ський. 21 серпня, завдяки тому, що її підтримала білоруська
самооборона (Самаахова), ПС захопила Олевськ, де створила свій
штаб. Основною проблемою для неї була відсутність артилерії,
вогнеметів, комплектів боєприпасів та важкої зброї. Доповідаючи
штабові ГА "Південь” про ситуацію, що склалася на Волині,
керівник відділу військової адміністрації 213-ої охоронної дивізії
повідомив у звіті від 27 серпня 1941 р.: "Розвиток української
служби охорони порядку є чітким відображенням розвитку політич-
ної ситуації на Волині. Поряд з адміністративними органами вона,
в першу чергу, є кристалізаційним пунктом українських прагнень
до незалежності. Щоб їх здійснити, вона постійно намагається
ухилитися від організації служби з охорони порядку і перетво-
ритися в народну міліцію як основу українських збройних сил.
Тому прагне менше покладатися на надійні (лояльні до окупацій-
них військ — А. Б.) елементи й зараховує до своїх лав якомога
більше молодих людей і прагне озброїти їх. Польові й гарнізонні
комендатури неодноразово вимушені були, навіть вдаючись до
ВА. —К 58 -КеісЬяяіЬегЬеііхЬаиріаті. - Акі. 215. - Рої. 1. - 8.51.
Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія українського
повстанського руху. - Вінніпег (Канада): Накладом Товариства
"Волинь”, 1981. — С. 63.
101
розформування, поставити її в певні рамки... Корисним інструмен-
том вона зможе стати лише у вигляді допоміжної поліції, якщо
буде обмундирована в якусь уніформу й буде підпорядковуватися
німецькому командуванню в особах призначених командирів”186 *.
За таких обставин командування вермахту відмовилося забезпе-
чувати ПС на рівні німецьких військових частин. Це спонукало
Боровця підготувати свою частину до розформування. 10 вересня
Головна Команда (ГК) УПА ПС видала один з останніх наказів
про присвоєння військових ступенів старшинам ПС за бойові
заслуги. Згодом 15 вересня відбулася нарада ГК УПА ПС, яку
відкрив особисто Боровець. Як свідчить протокол наради, він
оголосив, що німецьке командування у Рівному дало для ПС "наказ
просунутися далі в лісисті околиці під сам фронт за Чернігів”.
Однак, коротко охарактеризувавши політичну ситуацію в Україні
й становище військової частини, він наголосив, що ПС ”в таких
умовах далі існувати не може” і, ”як би не було шкода, відділ
треба на деякий час розпустити”. 16 вересня 1941 р. ГК УПА ПС
в Олевську видала офіційний наказ № 21 про розпуск поліського
військового формування. Серед інших причин підкреслювалося,
що коли ”було поставлене питання одягнути і забезпечити відділ
тією самою зброєю, яку отримує німецький солдат, німці категорич-
но відмовились, мотивуючи тим, що такий одяг відсутній. При
таких поглядах, взагалі беручи до уваги політичну лінію німецької
влади, яку вони останнім часом проявили на Україні, "Поліська
Січ” працювати далі рука в руку з німецькою армією не може”.
Хоча відразу ж після цього ПС була розформована, німецькі
інстанції намагалися використати деяких демобілізованих вояків,
які залишилися на леґальному становищі, для виконання поліцій-
ної служби й каральних акцій. 18 листопада з Житомира до штабу
ПС прибув гауптштурмфюрер СС Гїчке з вимогою виділити йому
кілька десятків людей для розстрілу євреїв Олевська. У відповідь
сотник Сиголенко заявив: "Наш відділ вже розпущено й тому ми
не маємо права давати своїм козакам таких наказів і, по-друге,
наші люди будуть скликані до боротьби з озброєним ворогом як
воїни, а не знищувати безборонних жінок, стариків, калік та дітей,
не дивлячись на їх національність”. Наступного дня, під час наради
старшин УПА ПС, стосовно домагань Гічке прийнято таку поста-
нову: "Факт цей Рада старшин Поліської Січі засуджує, як ганебну
дію”188. Спроби залучити демобілізованих вояків ПС до каральних
операцій виявилися невдалими — більшість тих "бульбівців”, які
ще перебували на леґальному становищі, перейшли у підпілля.
№Б8. -Т-501. - Коїі 34.- Ргагое 000 206.
Державний архів Рівненської області (ДАРО). - Ф. Р-30 — Колекція
документів з історії ОУН-УПА. - Оп. 1. - Спр. 112. - Арк. 2-9.
102
Вони тривалий час зазнавали переслідувань з боку німецьких органів
безпеки. У складеному через півтора року після цього повідом-
ленні для шефа СП і СД у Берліні від 21 травня 1943 р. діяльність
Боровця у серпні-листопаді 1941 р. характеризувалася так:
”Боровець сподівався, що створені ним місцеві частини, які німець-
кий вермахт забезпечив зброєю і які тимчасово сягнули 2-3 000
осіб, стануть ядром при розбудові майбутньої української армії”187.
Упродовж листопада 1941 р. у м. Маріуполі на Донеччині в
радіусі дислокації 1-ої танкової армії генерала Е. Кляйста форму-
вався ще один український полк188, вояки якого на рукавах носили
синьо-жовті стяжки. В грудні, за сприянням гауптмана вермахту
Михайла Головатого, який був особистим перекладачем Кляйста,
створено перші два батальйони полку189. їх командирами стали
офіцери Дашевський та Кучинський190. Полк складався з двох
куренів піхоти, сотень кінноти, артилерії та допоміжних служб.
Спроби перевезти до нього також відремонтовані радянські броне-
транспортери через нестачу пального і відсутність дозволу не
вдалися. Полк відзначився в оборонних боях 1941-1942 рр. Лише
наприкінці 1942 р., оскільки танкова армія Кляйста залишила
територію України, його розформовано, а групи вояків зосереджено
у різних німецьких з’єднаннях як вартові підрозділи191.
26 листопада 1941 р. у газеті "Визволення” м. Конотопа
Сумської області вийшла стаття "Створимо Народну Національну
Армію!”, що закликала чоловіків віком від 18 до 50 років вступати
до неї192. Наслідком цього стало створення кількох батальйонів,
дислокованих по різних населених пунктах Сумської області.
Найбільше з них зосередилося в м. Суми — приблизно 2 000 вояків,
а також у Білопіллі, де тривалий час перебувало майже 1 500
вояків. Усі вони з пропагандистською метою номінально тракту-
вались як вояки Української Національної Армії'93.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 182. - Арк. 50-52.
Корчак-Городиський О. Замість вигадок. Українська проблематика в
західних політико-дипломатичних джерелах. Документи, рецензії,
спогади. - Івано-Франківськ, 1994. - С. 39.
Корчак-Городиський О. Міркування щодо історії дивізії "Галичина” //
Вісті Комбатанта. - 1980. - Ч. 2. - С. 40.
Стахів Є. Національно-політичне життя Донбасу в 1941-1943 рр. (на
основі особистих спостережень) // Сучасна Україна. - 12 серпня
1956. - Ч. 16 (144). - С. 6.
Корчак-Городиський О. Замість рецензії на книжку... — С. 46.
Нестеренко В. А. Спроби залучення українського населення до
збройних формувань фашистської Німеччини // Сторінки воєнної
історії України: 36. наук, статей. Вип. 5. - К.: Ін-т історії України
НАН України, 2001. - С. 157-158.
Додатки. - Док. № 2.
103
Деяким чином під впливом самовільних ініціатив окремих
армійських офіцерів восени 1941 р. високі ранґами фронтові
командири усвідомили потребу вербування на Сході добровольців
до німецьких збройних сил. На майбутнє вони прогнозували
несприятливе для Німеччини воєнне становище на Східному
фронті, яке викличуть російські морози, й наводили такі арґу-
менти: наступ спричинив великі втрати, які посилили виступи
перших радянських партизанських загонів. Це вимагало приязної
щодо населення політики й набору рекрутів до німецьких дивізій.
Формуванням національних підрозділів врешті-решт серйозно
зацікавилося ОКГ. Практичним наслідком цього був лист від
6 жовтня 1941 р. генерал-квартирмейстера сухопутних військ
генерала артилерії Едуарда Ваґнера з пропозиціями командувачам
груп армій рекрутувати козацьких, українських та білоруських
полонених і формувати з них кавалерійські загони чисельністю
до сотні для боротьби проти радянських партизанів. Деякі інші
представники ОКГ звернули увагу особисто Гітлера на потребу
нових резервів. При цьому вони поставили під сумнів доцільність
"проливання крові лише німців” і запропонували ефективніше
використовувати в інтересах Німеччини наявність серед мешканців
окупованих територій соціальних та національних антагонізмів
щодо комуністичної системи. Першим завданням було отримати
дозвіл набирати по 3-4 тисячі іноземців у кожну дивізію. Шеф
оперативного відділу ГШ ОКГ генерал-полковник Людвіґ фон Бек
запропонував рейхсканцлеру провести в Смоленському окрузі в Росії
вербування росіян, як і представників інших націй, у добровольчі
частини німецьких з’єднань. Цей план підтримав і шеф ГШ ОКГ
фельдмаршал Вальтер фон Браухіч. Гітлер не погодився на такий
план й в грудні 1941 р. за поразку вермахту під Москвою та
провал "блискавичної війни” ("бліцкріїу”) взагалі звільнив обидвох
полководців. Однак їх погляди поділяли наступник Браухіча
генерал-полковник Франц Галь дер (Наїбег), керівник розвідки на
Східному фронті полковник Райнгард Ґелен (ОеЬІеп) та інші
представники вищого командного складу німецьких сухопутних
військ194.
Незважаючи на виразну підтримку представниками ОКВ і ОКГ
ідеї створення військових леґіонів із числа радянських військово-
полонених, Гітлер заборонив їх формування — за винятком турке-
станського, північно-кавказького, грузинського, вірменського, а
згодом також кримсько-татарського195. У ті дні дезертир з ЧА
Тис-Крохмалюк Ю. Райнгард Гелен // Вісті Комбатанта. - 1981. -
Ч. 3. - С. 76-77.
195
Литвин Г. А. Крьімско-татарские формирования: документи третьего
рейха свидетельствуют // Военно-исторический журнал. — 1991. —
№ 3. - С. 89-95.
104
Тамурбек Давлатшин видав дві брошури із закликом підтримувати
Німеччину за обіцяне представниками її урядових кіл створення
під протекторатом райху держави ”1дель-Урал” ("Волга-Урал”) з
особливими привілеями для волзьких татарів; після цього сфор-
мовано леґіон ”Ідель-Урал”, кинутий під Вітебськ. Поступово право
створити свої національні леґіони отримали туркмени, узбеки,
казахи, киргизи, каракалпаки, таджики, азербайджанці, вірмени
(передовсім кабардинські), грузини (включно з аджарами та
південними осетинами), черкеси, адиґейці, кабардинці, абхазці,
карачаївці, балкари, північні осетини, інґуші, чеченці, башкири,
дагестанці, кумики, аварці та представники інших народів Цент-
ральної Азії та Кавказу. Це мотивувалося стереотипом про нібито
їх традиційні антибільшовцькі настрої та приналежність до
неслов’янських переважно мусульманських національних мен-
шостей, котрі доти проживали на включених в СРСР позаєвропей-
ських землях, що не фігурували в планах Гітлера щодо колонізації
Сходу. З огляду на їх малочисельність, на відміну від українців
чи росіян, і тим самим можливість легшого політичного контролю
за ними, вони не становили собою загрози для далекосяжних
колоніальних планів нацистів196.
Іґноруючи заборону, командири багатьох частин приймали нові
й нові контингенти допоміжних сил з числа росіян, українців та
представників інших національностей, але не подавали правдивих
звітів для ОКВ. Оскільки усе це робилося напівлегально, верховне
командування збройних сил Німеччини ніколи не знало точної
кількості добровольців Сходу. Окупаційні з’єднання сухопутних
сил Німеччини в Україні за власною ініціативою продовжували
набирати до східних підрозділів не тільки полонених бійців ЧА,
а й багатьох добровольців із числа місцевих мешканців. У політич-
ному аспекті місце іноземних формацій при німецьких військах
регламентувала видана 15 січня 1942 р. директива організаційного
відділу ГШ ОКГ. У ній, зокрема, зазначено: "Участь військ союз-
них держав та іноземних добровольчих частин, що поряд із воєн-
ною збройною допомогою Німеччині служать перш за все ідеї
спільності доль Нової Європи, є першим випробуванням у боротьбі
проти більшовизму. Однак повне збереження керівної ролі Німеччи-
Про причини широкомасштабних дій східноазіатських та пів-
нічнокавказьких народів на боці Німеччини протягом німецько-
радянської війни див: Науії В.ТигкскІап іт XX ІаЬгйипііегї. Нге«.УопС. уоп
Мсгхіс.-Рагтьккіі: САУ. І.еякс\'егІа£, 1956. Найповніше дослідження історії
неслов’янських східних формувань при німецькій армії зроблено у
працях: Ноіїтап 1. ГДс ОкИе^іопеп, 1941-1943. Тіпкоіаіагеп, Каикахісг ипсі
\Уо1§аіїппепіт4еиьсЬегНеег. -РгеіЬигд: КотЬасІї Х'сгіа”. І986;Нойгпап 1. ОеиІмФс
ип4 Каїтукеп 1942 Ьія 1945.-РгеіЬиг§: КотЬасЬУег1а§, 1986: ИоЙтпаппІ.Каикамсп
1941/43.Ьая сіеиіьсіїс Неегип4 Фе ОгіепіубікегсіегЗоиуеіипіоп. -РгсіЬиге: КотЬасЬ
Усгіао. 1991.
105
ни жодною мірою не означає заперечення й пригнічування націо-
нальної самобутності іноземних добровольців, їх онімечування”197.
Мобілізація чоловічого населення України до вермахту була б
порушенням Гаазької (1899 р. і 1907 р.) та Женевських конвенцій
(22 серпня 1864 р. і 22 липня 1929 р.), що забороняли окупаційній
владі примусово рекрутувати до своїх армій мешканців захоплених
територій. Винятки могли становити лише добровольці. Тому, як
з політичних, так і значною мірою з міжнародно-правових підстав,
командування вермахту підтримало ідею залучення перших контин-
гентів місцевих мешканців за їх бажанням у допоміжні військові
служби*. Тоді ж створено воєнізовані формації оборони при
"Організації Тодта” (ОТ) — військово-будівельній структурі, що з
перших днів війни масово використовувала робітників захоплених
територій, займалася будівництвом доріг, казарм, укріплень та
забезпечувала розбудову інших військових споруд. Зачислених
до них та з’єднань вермахту мешканців окупованих східних
територій називали "допоміжними добровольцями” або "добровіль-
ними помічниками”, скорочено ”гіві” (НіІЛиїПіуеп — Ніиї). Поряд
із цим терміном спочатку вживали інший, який не прижився —
"допоміжні вартівні команди”, скорочено "гіва” (від нім. "Ніііх-
\УасЬтапп8сЬаЙеп”-“Ні\уа"). Спершу "гіві” діяли у складі німецької
армії неофіційно - хоча практично без офіційних наказів отримали
статус вояків. Згодом, коли фронтові частини вермахту просунулися
вперед на Схід, вони брали з собою деяку частину "гіві”, залиша-
ючи іншу для послуг місцевих комендатур чи охоронної поліції
(Зсйнігроіігеі)198. Ті, які залишалися на місці, виконували різні
Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии, 1933-1945. -
Т. Ш. Война на два фронта. - Москва: Воениздат, 1976. - С. 88.
Німецькі допоміжні служби у роки Другої світової війни були
підпорядковані не регулярним силам, а створеним для допомоги їм
установам. Фактично суто допоміжними силами були загони підтримки
вермахту (\УеЬппасЬі§еГо1§е) або "підручні збройні сили” — формації
чи організації, що не були частиною збройних сил, але виконували
важливу роль їх підтримки, позяк забезпечували захист вояків на
основі Женевської конвенції. До них належали загони РАД, Організації
Тодта — ОТ (Ог£апІ8аііопТосіі-ОТ), Націонал-соціалістичного корпусу
водіїв — НСКК (№ііопа1-8огіа1І8іІ8сЬеКгаЙі'айг-Когр8-К8КК) тощо. Хоча
деякі з них були моторизовані, вони все ж не мали статусу повноцінних
військових формувань й переважно допомагали вермахтові в
забезпеченні транспортом, перевезеннях, організації технічної праці,
виконанні гарнізонної або охоронної служби й інженерних робіт у
польових умовах, ремонті залізниць, організації протиповітряної
оборони тощо. В разі критичного становища на фронті люди, задіяні
в допоміжних службах, залучалися до бойових дій (Оегтап Аихіїіагу
Рогсех іп \¥\УІІ // Іпіетеї: \уи'\у.Ге1с1§гаи.сот/аихі1іагу.Ь{т1).
Стахів Є. "Добровільний” поліційний курінь в м. Сталіне в 1942-
1943 // Вісті... - Листопад-грудень 1953. - Ч. 11-12 (37-38). - С. 9-10.
106
господарські функції та обов’язки: були водіями машин, працювали
як ремісники, копали оборонні рови тощо. Переважну більшість
добровольців застосовували тільки для небойових завдань (перекла-
дачі, кухарі, денщики, Тощо); з часом загальний порядок викори-
стання ”гіві” у німецьких військових з’єднаннях регламентовано
в наказах ОКВ199. Хоча радянська пропаганда твердила про набір
німецьким командуванням допоміжних добровольців нібито пере-
важно з числа криміналітету, насправді до їх категорії висували
відповідні вимоги. Зокрема перед зачисленням на військову службу
кандидати в ”гіві” проходили перевірку на благонадійність і давали
підписку про те, що вони не були суджені за політичні, криміналь-
ні, партійно-управлінські, фінансові чи дисциплінарні злочини200.
В Україні зарахування ”гіві” на військову службу здійснювали
комендатури тилової армійської області "Південь” через районні
управи на місцях. Наприклад, у січні 1942 р. управа Олевського
району видала оголошення про прийом на роботу для транспортних
організацій німецького війська механіків, слюсарів, водіїв та
іншого персоналу віком від 18 до 40 років; у разі прийняття їх
забезпечували верхнім одягом і харчами, квартирою та зарплатою
в розмірі 10 карбованців на день, а після шестимісячної праці —
оплачуваною відпусткою201. Проте в значно більших масштабах,
ніж цивільних осіб, вермахт зараховував до категорії ”гіві” солдатів
ЧА, які опинилися в полоні й залишилися у німецьких підроз-
ділах, де виконували другорядну роботу202. їх вважали зарахо-
ваними до складу збройних сил Німеччини, хоча вони працювали
в неозброєних робітничих командах, які називали будівельними
сотнями (Ваи-Котрапіе).
Подальше розгортання подій показало, що вербування до
сухопутних з’єднань саме військових фахівців стало початковим
кроком на шляху до створення при німецьких частинах з мешкан-
ців захоплених східних територій невеликих підрозділів з окреслен-
ням "добровольчі”. Перші з них використовували здебільшого для
патрулювання, розвідки й зв’язку. Ідея їх створення належала
фронтовим командирам, які тривалий час не наважувалися звіту-
вати про них вищому командуванню. Мова йшла, так би мовити,
про "приватні підприємства” командирів деяких ділянок тилу й
меншою мірою фронту. Цю акцію напівофіційно легалізовано лише
через кілька місяців їх існування. Щойно в середині січня 1942 р.
на перших сторінках україномовної преси РКУ з’явилися (оче-
ЦЦАВО України. - Ф. 2453. - Оп. 1. - Спр. 298. - Арк. 1.
Там само. - Арк. 56.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 209. - Арк. 125.
Додатки. - Док. № 3.
107
видно, інспіровані АВП ОКВ) повідомлення про дії вже існуючих
та утворення нових українських підрозділів при німецькій армії.
"Сформовані добровільні українські легіони показали зразки
мужності й геройства в боротьбі з большевицькими полчищами”,
- вказувалося, наприклад, у статті Дмитра Волинця "Український
нарід в боротьбі проти большевизму”, вміщеній у газеті "Від-
родження”, що виходила в Таращі203. 14 січня "Нове українське
слово” в Києві опублікувало допис під заголовком ’Тероїзм
українського легіону”, в якому стверджено: "Останніми днями
большевицькі війська, що висадилися коло Феодосії, зазнали
великої поразки. Особливо у боях в Криму відзначився український
добровільний легіон під командуванням сотника Тименка”. В
опублікованому наступного дня у цій газеті повідомленні під
заголовком "Українські війська борються проти большевиків”, в
свою чергу, зазначено: "Останнього часу тисячі українців зверта-
ються до німецької військової влади з просьбою дозволити їм
взяти участь у боротьбі проти большевиків. В Україні вже організо-
вано цілий ряд таборів для військової підготовки, де навчається
понад 150 тис. українців. Скоро з них будуть сформовані полки,
які посилатимуться на фронт”204 * * *.
Проте, всупереч твердженням тодішньої пропаґанди про наяв-
ність в німецьких сухопутних військах нібито десятків тисяч
українців у власних національних полках, насправді тоді створю-
вали тільки відносно невеликі збройні формування. Загальна їх
чисельність у той час не перевищувала 15 000 осіб, які діяли у
складі невеликих підрозділів. На сповільнення темпів творення
впродовж першого року німецько—радянської війни східних вій-
ськових формацій при німецьких сухопутних військах деякою
мірою вплинула конкуренція між інстанціями СС і вермахтом за
політичні впливи. Одним із засобів для перемоги в ньому було
кількісне збільшення і в дечому навіть якісніше забезпечення
військ СС, які в суперництві за першість з ОКВ спромоглися
постачати своїм частинам краще від з’єднань вермахту озброєння
та спорядження. "Війська СС є найкраще оснащені, про це дбає
їхнє командування. З цієї причини існує конфлікт з армією”, —
записав з цього приводу у своєму щоденнику райхсміністр народної
агітації і пропаґанди Йозеф Ґеббельс 28 березня 1942 р.208 Іншим
Відродження. Орган гебітскомісара в Таращі. - Тараща, 23 січня
1942. - Ч. 8 (36). - С. 1.
Нове українське слово. - К., 14 січня 1942. - 9 (27). - С. 1; 15
січня 1942. - № 10 (28). - С. 1; Вінницькі вісті. - 25 січня 1942//
Державний архів Вінницької області (далі — ДАВО). — Ф. 138 —
Вінницька міська управа. — Оп. 5. — Спр. 259. - Арк. 17.
ОоеЬЬеІяІ.Та«еЬиесЬег, 1942-1943.-ХиегісЬ: Ьзиіх [.оеііпсгУег1а§, 1948.-8. 144.
108
засобом міг стати перехід у підпорядкування відомств СС створених
сухопутними військами східних підрозділів. У своєму прагненні
не допустити посилення політичних впливів вермахту Гіммлер
прагнув підпорядкувати ці одиниці поліційним відомствам як
тилові формації. Ще 15 січня 1942 р. він видав наказ про перехід
згаданих формувань під юрисдикцію СС і поліції, але важкі втрати
німецьких військ на Сході змусили вермахт використовувати їх
як резерви й залучати до бойових дій на лінії фронту вже на
початку того самого року206. Склалася ситуація, за якої німецькі
збройні сили підтримували створення цих формувань, тоді як
вище керівництво СС, через неможливість підпорядкувати їх собі
впродовж 1942 р., виступало проти реалізації подібних проектів.
Хоча, всупереч .опозиції Гітлера та Гіммлера, кількість сформо-
ваних з українців підрозділів поступово зростала, проблеми
німецького командування збільшувалися. Основними з них були
невирішеність політичних питань і незадовільна психологічна
атмосфера серед вояків. Значне невдоволення представників різних
народів викликало те, що німецькі установи монопольно закріпили
за собою усі військово-оперативні справи, відводячи ненімцям
тільки завдання організації пропаґанди та вирішення другорядних
господарських справ. Водночас німецьке командування розуміло,
що служба українців у тилових частинах не матиме відчутних
позитивних наслідків без конкретних кроків урядових кіл Німеч-
чини щодо надання певної внутрішньоорганізаційної автономії у
цих підрозділах і забезпечення їх власного командного складу
зокрема та політичних поступок для мешканців окупованих
територій загалом. Тому ОКГ вирішило не залучати українські
бойові формування до дій на фронті, поки не врегулюються
пов’язані з ними політичні питання. 10 лютого 1942 р. орга-
нізаційний відділ ГШ ОКГ видав циркуляр, у якому вказувалося:
”Фюрер вирішив, що створення більшості балтійських та україн-
ських частин чи подібних формувань для використання в бойових
діях - для завдань охорони чи на фронті — буде призупинено”207.
Проте, зважаючи на факт існування на початку 1942 р. при
вермахті кількох десятків збройних підрозділів, укомплектованих
із місцевих мешканців окупованих Німеччиною українських та
інших східноєвропейських земель, вище командування німецьких
збройних сил мусило надати їх існуванню правову основу. З цією
метою 23 березня 1942 р. А. Йодль підписав спеціальну директиву
Ьооск Н. Б. Г)іс ІеПіксЬеп тіїігагізсіїеп Х’сгЬагкІс «аіігепсі сіеь 2у/єі(єпУУеккгіс^ев //
ОиіасЬіеп 4е« Іпяішіх Яіг Теіі^ексЬісЬіе.- Всі. 2. - 8шп§агі: ГАА, 1966. - 8.202.
Іигадо С. С. Вгеакіп§ Ніс Сііаіпз. 14 У/аН'сп-ОгепасІіег-ВІУІхіоп 4ег 88 апс! ОіЬег
ІІкгаіпіап Уоіигнеег Рогтаїіопк. Еамегп Ргопі, 1942-1945. Тгапяіаіесі Ьу КоЬегіа
Наі§1т.-На1іїах,\Уехі¥огк8Ьіге (ГК): 8Ье1ГВоокк 1л<1,1998.-Р.71.
109
ОКВ - основні положення для пропаганди щодо збройних з’єднань,
сформованих із представників "народів Радянського Союзу”. Згідно
з нею, формування з українців нових воєнізованих підрозділів
обмежено, а компетенцію вже створених такого роду формацій
звужено до виконання лише охоронних функцій. При цьому
відзначено, що політичні обіцянки післявоєнної незалежності
можна робити тільки мусульманам і народам Кавказу, а не
балтійським народам та українцям, через що "український вояць-
кий склад не може бути використаний на лінії фронту”208.
Незважаючи на політичну невреґульованість загального курсу
німецької політики щодо України, чимало українців сподівалося
на її позитивну зміну. Радянська система у багатьох із них
асоціювалася переважно зі сталінським режимом. Керуючись
подібними міркуваннями, вони зголосилися добровільно боротися
проти СРСР — із тим лише, щоб воювати у складі українських
національних військових підрозділів. З огляду на це, поряд із
залученням на допоміжну службу ”гіві”, німецьке командування
і далі створювало невеликі воєнізовані формування, вояки котрих
найчастіше служили в радянських уніформах без відзнак або в
мундирах вермахту. Вже у перші місяці німецько-радянської війни
з них сформовано перші підрозділи, які почали організовувати
інтенсивніше з початку 1942 р. Дуже часто позитивне чи неґативне
вирішення питання їх створення залежало від особистого ставлення
до українців того чи іншого командира німецького з’єднання.
Наприклад, командування 1-ої танкової армії 19 лютого 1942 р.
офіційно видало "Наказ щодо задіяння українських добровольців
в рамках німецьких збройних сил” (Веіеііі Гйг Фе ЕіпкіеПипс \’оп
икіаіпйсНегРгешіїїіееп іт КаЬшеп с1егс1еиЦс1іеп\Уе1ігтас1іі). Згідно з ним,
у складі німецьких частин надано право воювати українським
формаціям чисельністю 40-50 осіб, що мали підпорядковуватися
бойовій групі під командуванням генерала С. Ферстера (Рбгеіег-
Спірре)209 (котрий, як вже згадувалося раніше, ще восени 1939 р.
планував сформувати українську частину або з’єднання чисельністю
З 000 вояків на базі леґіону Сушка).
Основною формою підрозділів ”гіві” в першій половині 1942 р.
поступово стала сотня (Нипбегзсйай/Котрапіе) чисельністю до 200 осіб,
кожна з яких переважно охороняла окремі ділянки постачання —
тобто шляхи підвезення боєприпасів та харчів з метою забезпечення
передових ліній Східного фронту. За сумлінне виконання своїх
ВисІїЬаит 1. Н. Ссптап РкусЬоіо^ісаІ ХУаїїаге оп іііс Киххіап Ргопі, 1941-1945. -
ХУаФіпЕІоп, Б. С„ 1953. - Р. 60-63.
Гунчак Т. У мундирах ворога. - К.: Час України, 1993. - С.12.
КАР’8. -Т-501. - Коїі 34. - Ргате 000 101.
ПО
обов’язків вони отримували щораз кращі відгуки кадрових німець-
ких офіцерів. У повідомленні 197-ої польової комендатури команду-
вачу тиловим прифронтовим районом ГА "Південь” від 23 березня
1942 р. констатовано: "Вартим уваги є те, що до польової комен-
датури все частіше звертаються молоді українці з проханням
прийняти їх до так званого "Українського добровольчого леґіону”
для боротьби проти більшовизму. Вони скеровуються в підрозділи
допоміжної охорони”210.
Зважаючи на те, що загони ”гіві” формували з недавніх
військовослужбовців ЧА різних національностей, спершу вони не
мали чітко окресленого національного характеру і лише через
кілька місяців їх переукомплектовували на національній основі.
Досить звичною була ситуація, коли кількатижневі ґрунтовні
заняття проводили для колишніх радянських військовополонених
різних національностей, яких лише після закінчення навчання
об’єднували в окремі власне національні за складом військові
підрозділи211. В Україні створення перших сотень ”гіві” на принципі
добровільності почали восени 1941 р. у Донбасі на території дій
німецького 49-го гірського корпусу (ХХХХІХ.СеЬіщхкогрк), що дало
успішні наслідки вже до весни 1942 р.212 Наприклад, після
повідомлення про формування у Горлівці Дніпровського загону
чисельністю лише 100 вояків до нього виявили бажання вступити
300 добровольців213. Поповнюючи ці підрозділи місцевими меш-
канцями, особливо враховували той факт, що вони добре знали
місцеві умови й завдяки цьому могли ефективно сприяти боротьбі
проти радянських партизанів214. Значною мірою це поповнення
зумовив перехід вермахту від наступальних дій до позиційної війни,
головна особливість якої — максимальне пристосування до умов
місцевості, що змушувало міцно триматися зайнятих районів, котрі
сприяли розвиткові бойових операцій. Однак підрозділи ”гіві” й
надалі переважно не були бойовими формуваннями, позаяк їх
використовували здебільшого в тилу для різних охоронних та
вартівних функцій. ”Ці частини, - писав згодом німецький генерал
Курт Тіппельскірх, — виникли спершу для того, щоб залученням
"добровольців” до тилових служб вивільнити німецьких солдатів
для використання на фронті. Поступово при дивізіях, армійських
Нова Україна. Щоденний часопис. - Харків, 2 грудня 1942. - Ч. 273
(290). - С. 2.
212 м
Шанковський Л. Українське Визвольне Військо // Енциклопедія
Українознавства. - Т. 9. - Париж-Нью-Йорк: Видавництво "Молоде
життя”, 1966. - С. 3407.
Український Донбас. Орган Горлівської міської управи. - 20 червня
1942. - № 28 (31). - С. 2.
~14 Кгакаиег7.сі(ип£.-Кгакаи, 10 Маі 1942.-N1.110. —8. 2.
111
корпусах та арміях були сформовані цілі підрозділи чисельністю
до батальйону”215.
Із просуванням вермахту на Схід невеликі українські підрозділи
почали створюватися за межами України. На суміжних із україн-
ськими територіями російських землях німецьке командування
інколи надавало перевагу формуванню невеликих військових
загонів саме з українців, вважаючи, що їм можна більше довіряти,
ніж росіянам. Характеризуючи умови комплектування з українців
добровольчих формувань під Орлом при 2-ій танковій армії генерал-
полковника Гайнца Гудеріана, О. Волиняк згадував: "Дістаю від
шефа штабу дивізії, генерального штабу полковника доручення
вибрати з-поміж полонених українців, бо лише вони є надійним
елементом, та передати їх у розпоряджецня команди зв’язку та
постачання. В таборі полонених запитую бійців про їхню україн-
ську приналежність... Вибраних біля сотні українців дійсно
виявилися надійним елементом, що і підтвердилося в найкорот-
шому часі. Майже всі вони були приділені до обозу нашої дивізії.
Одної ночі напали на обоз большевики і німці, бачучи больше-
вицьку велику перевагу, пороздавали зброю також українцям.
Довго тривав бій і большевикам вдалося зайняти село, але вони
з поважними втратами мусили безрезультатно відступити. Герой-
ська постава українців при відбитті большевицького наступу знай-
шла признання в наказі штабу дивізії”216.
Після успішного створення української сотні у січні-лютому
1942 р. командування 2-ої танкової армії дозволило на експеримент
більших масштабів у м. Орджонікідзеграді (згодом Бежицький
район м. Брянська). Тут колишній капітан ЧА українець Кубелько
отримав доручення створити український полк спецпризначення
"Десна”. Спочатку планували сформувати тільки український
батальйон, для чого начальник Орловсько-Брянської групи таборів
військовополонених майор Вайзе надав капітанові Кубелько табір
№ 2 у Брянську, де перебувало багато військовополонених україн-
ської національності*. 18 квітня 1942 р. сюди зі штабу 2-ої танкової
Типпельскирх К. История второй мировой войньї. - Москва:
Издательство иностранной литературьі, 1956. — С. 240.
Волиняк О. З записок українського перекладача // Вісті... - 1969. -
Ч. 132. - С. 10-11.
Характеризуючи набір добровольців до куреня, захоплений у полон
партизанами один з офіцерів полку "Десна”, колишній заступник
командира 57-ої танкової дивізії підполковник ЧА М. Холмогорцев
згадував: "Перебуваючи в Брянському таборі № 2, я привласнив
собі українське прізвище "Хмара” (зумисно замінивши справжнє
прізвище). Мені, як і всім українцям, було запропоновано записатися
в "Український батальйон" німецької армії. Німці казали, що вони
відбирають окремо українців від росіян й інших національностей
112
армії прибув новий командувач армійським тиловим районом
генерал-майор Бернгард, який привіз таємний наказ штабу армії
№ 224/42 про формування з числа мешканців окупованих терито-
рій добровольчого полку. Наказом передбачено до 1 червня 1942 р.
комплектування перших двох батальйонів. Із цією метою з резерву
армії виділено 6 офіцерів, 16 підстаршин і 42 стрільці як кадровий
персонал майбутнього полку. Пункт формування відкрито в
Орджонікідзеграді у приміщенні колишньої школи на вулиці
Поштовій. Формуванням полку керував комендант Брянського
табору військовополонених (Біі1а£-142) у с. Урицькому, 45-річний
уродженець Берліна майор Вайзе. 4 червня 1942 р. він взяв на
себе командування полком, який очолював до грудня 1942 р.,
поки його .не змінив на цьому посту полковник Цебіш. Начальт
ником штабу полку призначено ротмістра Вуппермана, який
очолював також полкову контррозвідку. Враховуючи той факт,
що заяви від бажаючих вступити до полку продовжували надхо-
дити не лише від українців, а й від військовополонених інших
національностей, Вайзе назвав свою частину російським доброво-
льчим полком, хоча термін "український” ще деякий час фігурував
в офіційних документах. Однак найчастіше його називали від
прізвища командира просто "Добровольчий полк Вайзе”. Основні
частини (три батальйони) й підрозділи полку укомплектовано до
16 липня 1942 р. Серед них був 1-ий батальйон полку капітана
Кубелько, що складався з трьох стрілецьких, однієї кулеметної і
однієї мінометної сотень загальною чисельністю 350-400 осіб. Його
основу складав згадуваний український батальйон, у доповнення
до двох сотень якого на початку травня укомплектовано ще дві.
Рештою батальйонів командували німці, хоча деякі нижчі командні
посади займали росіяни та українці. Зокрема стрілецькою та
господарською чотами (взводами) одного з куренів полку коман-
дували відповідно Бондаренко та Єлечук, чоту управління 1-ої
батерії очолював колишній лейтенант Мамаєнко, відділом бойового
забезпечення командував лейтенант Клейратенко. Незважаючи на
свою початкову назву, батальйон мав багатонаціональний склад:
крім українців, у його лавах служили росіяни, білоруси, татари,
грузини і навіть євреї. На озброєнні в кожної сотні була невелика
для того, щоб створити їм сприятливіші побутові умови і залучити
їх для роботи в тилу та на фронті поряд із німцями. Німці вишикували
весь табір і німецький комендант оголосив: "Хто українець, два
кроки вперед”. Він пояснив, що всі українці будуть зібрані окремо
і будуть ходити на роботу лише з розвантаження продуктів, і що
їжа буде покращена й навіть будуть давати тютюн”. Характеризуючи
реакцію військовополонених українців на цю пропозицію, Холмогорцев
засвідчив, що ”всі українці дали згоду на запис”, після чого в
подальшому робота з військовополоненими відбувалася індивідуально.
113
кількість німецької зброї (в середньому три пістолети системи
"Маузер” ”98к”, 2 автомати ”МП-38” і ”МП-40”, 2 Гранатомети)
й в основному радянська російська зброя (112 російських гвинтівок
конструкції Мосіна зразка 1891 і 1930 рр., 10 ручних кулеметів
системи Дєгтярьова ”РПД”, 4 станкові кулемети системи "Максим”
(”СПМ”), легкі гармати калібру 45 мм і 8 самозарядних гвинтівок
Токарева, скорочено ”СВТ”)217.
У зв’язку з першими втратами в боях наявних сотень доброволь-
ців і потребою формування нових підрозділів, ОКВ видало ряд
розпоряджень про краще ставлення до радянських військово-
полонених, що мало сприяти збільшенню кількості ’Тіві” з цієї
категорії осіб. 24 березня 1942 р. шеф відділу в справах військово-
полонених . (Сііеґ сіег Кгіе£8£еГаП£епетуе8Єп) загального управління,
вермахту (А1І£етеіпе8 ХУеЬппасіШатІ) ГШ ОКВ, зокрема, у таємній
директиві наказав: "Необхідність ширшого використання радян-
ських військовополонених на роботі вимагає впорядкування
поводження з ними”. "Холодною і коректною поведінкою, недопу-
щенням застосування сили та образ, - підкреслено в директиві, -
можна підвищити виробничість праці радянських військово-
полонених”. Вказано, що силові "заходи впливу при цьому
забороняються” і передбачено певне покращення харчування. ”В
холодний час, — говорилося далі, — їжу потрібно видавати якомога
частіше і якомога гарячішою”218.
Унаслідок появи цитованого наказу відносно краще ставлення
до полонених ЧА можна було спостерігати як у деяких містах
України, так і на території райху. Тут активізував свою діяльність
Комітет допомоги полоненим у Німеччині, який очолював інженер
Роман Димінський. Комітет створено з ініціативи української
громадськості та за її підтримки у серпні 1941 р. у Берліні. Його
легалізація відбулася після отримання ним дозволу на працю від
райхсміністерства внутрішніх справ та німецького Червоного
Хреста. Не маючи у своєму розпорядженні жодних матеріальних
фондів, Комітет розгорнув широку кампанію збору коштів серед
українців у Німеччині й заснував свої філії на всій території цієї
країни. В окремих центрах утворено місцеві комітети, більшість
з яких були пов’язані з німецьким Червоним Хрестом. Філії
комітету створено у 53-ох містах Німеччини й приєднаної до неї
Австрії, а також окупованих Польщі та Чехії — у тому числі в
Райхенау, Ліцманштадті (тогочасна німецька назва сучасного
Дробязко С., Ермолов Н. Добровольческий полк "Десна” и другие
восточньїе формирования на территории Орловской области // Іпіегпеї:
^чуу/.оНЬаІаПІоп.Гготги.сот/мВ 1 .кіт
ЦДАВО України. - Ф. 4620 - Колекція документів з історії Великої
Вітчизняної війни. - Оп. 3. - Спр. 378. — Арк. 92-94.
114
польського міста Лодзь), Катовіцах, Мюнхені, Відні, Ганновері,
Штеттіні (німецька назва сучасного польського міста Щецін), а
восени 1942 р. — у Празі та Подебрадах. У результаті акції
допомоги для полонених упродовж року зібрано ЗО 000 райхсмарок.
Українці у Німеччині пожертвували, а також закупили й передали
полоненим-українцям серед іншого 1 000 кг сухарів, 500 кг
мармеладу, 2 350 кусків мила, 280 комплектів одягу, 140 пар
взуття, 23 000 цигарок та 500 пачок тютюну тощо. Комітет, крім
матеріальної допомоги, також допоміг військовополоненим налаго-
дити листування з рідними. Активну участь в організації допомоги
полоненим взяли українські робітники та студенти у Німеччині219.
Створення українських формацій на підпорядкованих німець-
кому військовому управлінню землях, де окупаційний режим
порівняно з РКУ був не таким жорстким, давало їх військово-
службовцям підстави думати про можливість створення на базі
цих формувань української армії. З точки ж зору позитивних
наслідків, їх формування супроводжувалося дещо кращим ставлен-
ням до місцевих мешканців з боку інстанцій вермахту. Це
ставлення часто аполітичних військовиків суттєво відрізнялося
від, як правило, брутальних дій у РКУ німецької поліції та
цивільної адміністрації, представники яких належали до нацист-
ської партії. Тенденцію проведення в Україні інстанціями вермахту
окупаційної політики, гуманнішої порівняно з політичним курсом
цивільної адміністрації, закріплено в численних наказах та
розпорядженнях німецького військового управління. 13 квітня
1942 р. у виданій в зв’язку з цим директиві штабу 387-ої піхотної
дивізії під командуванням генерал-лейтенанта Арно Яра (південного
угруповання сухопутних військ на Східному фронті) вказано:
"Українці з їх родючою й багатою на корисні копалини землею
є цінними союзниками у боротьбі проти більшовизму. Український
народ вбачає в Німеччині свого визволителя від комуністичного
панування. Тільки при дієвому співробітництві з українським
населенням стане можливим повністю використовувати для нашого
господарства багатства цього краю. Тому обов’язком кожного
солдата є поводити себе з українцями коректно, а не як з
ворогами— якщо лише вони не виявляють ворожого ставлення
до німецької армії”220.
Отже, готовність українців і представників інших націй боро-
тися проти Радянського Союзу успішно використали, всупереч
Костянтиноградські нові вісті. — Костянтиноград, 4 листопада 1942. —
Ч. 40 (76). - С. 1.
Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953. Суспільно-
політичний та історико-правовий аналіз. У двох кн. - Кн. 2. - К.:
Либідь — Військо України, 1994. — С. 296.
115
волі вищого керівництва Третього райху, деякі німецькі генерали
(Е. Манштайн, Е. Кляйст, Г. Гудеріан). Вони намагалися ігнору-
вати накази Гітлера із забороною створення підрозділів з росіян
та українців та уникати брутального поводження з населенням
Сходу. Завдяки цьому загальна чисельність ”гіві” у різних під-
розділах при німецьких збройних силах на середину 1942 р.
перевищила 100 000 осіб (наприклад, командування лише 1-ої
танкової армії генерала Е. Кляйста в період з лютого до липня
1942 р. створило 81 формування з числа жителів України - в
основному сотні та чоти і 4 ескадрони з козаків та ще 4 підрозділи
укомплектовано з етнічних німців (фольксдойче))221. Подекуди для
них виділяли спеціальні райони дій і вони отримували самостійні
бойові завдання. Впродовж верни 1942 р. деякі сформовані при
вермахті українські військові загони брали участь в успішних
фронтових діях проти ЧА в Криму, а з часом і в бойових операціях
проти радянських партизанів на Волині та Поліссі. Генерал
Е. Манштайн, котрий після смерті генерал-полковника О. Шоберта
командував 11-ою армією, з якою після 9-місячної облоги Севас-
тополя зайняв Крим, у своїх спогадах писав: ”Це були російські,
точніше українські і кавказькі добровольці, які свою службу при
німецькій армії виконували добровільно і вірно; вони ішли на
війну, незважаючи на політику, яку проводили партійні кола в
окупованих областях”222. Відгомоном військової діяльності підроз-
ділів ”гіві” стали численні повідомлення в україномовній пресі,
що виходила в окупованих Німеччиною областях України. 7 трав-
ня, зокрема, в луцькій газеті "Український голос” вміщено матеріал
під заголовком "Українські добровольці у боротьбі проти совєтських
банд”, а 28 травня в "Голосі Полтавщини” — статтю "Українські
добровольці борються проти большевиків”223.
У відповідь на перші виступи українців німецькі інстанції на
найвищому рівні дозволили використовувати їм на уніформах
власні національні відзнаки. Зокрема 12 травня 1942 р. ОКГ
постановою № П/4876/42 за порозумінням з А. Розенберґом
санкціонувало запровадження в українських формаціях як націо-
нальної відзнаки тризуба без меча224 (оскільки, за інформаціями
німецьких інстанцій, тризуб з мечем був символом ОУН). На знак
визнання бойових заслуг українців з нагоди урочистих подій поряд
ЦДАВО України. - Ф. КМФ-8 - Колекція мікрофільмів з історії
Великої Вітчизняної війни. — Оп. 2. - Спр. 208. — Арк. 97-112.
Мапвіеіп Е. Уегіогепе 8іе§е. — Вопп: Айіепаит Уег1а§, 1955. - 8.592.
Український голос. - Луцьк, 7 травня 1942. - Ч. 19 (34). - С. 4;
Голос Полтавщини. - Полтава, 27 травня 1942. — Ч. 44 (62). - С. 2.
ВПі. Н. СеЬ. 8ііс1. АЬі. VII/! 123/42. Н. 0и., сіеп 25. Маі 1942. Веіг.: Пкгаіпіьсіїсь
АЬгеісИеп//КАП8.-Т-454.-Во11 24.-Егате001 178.
116
із німецьким прапором також почали піднімати жовто-блакитний
стяг. У червні 1942 р. прапор із національною символікою україн-
ців підняли навіть при нагородженні вояків сотні батальйону
українських добровольців Донбасу в присутності командувача
тиловими військами німецької армії, генерала К. Кіт-цінґера під
час його інспекційної поїздки по Україні225. 29 червня 1942 р.
перекладач у тиловій команді 17-ої армії О. Корчак-Городиський,
описуючи у своєму щоденнику зустріч із однією з таких сотень
в містечку Лозова на Харківщині, писав: "Перед полуднем зустрі-
нув я на вулиці кінний відділ українських добровольців, які в
шоломах з жовто-синіми відзнаками на них, з крісами на плечах,
з українським прапором і українською піснею проїжджали кудись
на Схід. Напереді їхало 2-ох старшин, на нараменниках мали
синьо-жовті стяжки... Ті відділи були, мабуть, першими більшими
з’єднаннями українських добровольців, створеними взимку 1941-
42 при панцерній групі ген. Кляйста у Маріуполі, якого особистим
перекладачем і організатором тих відділів був студент-технік з
Бресляв (Бреслау — А. Б.) Михайло Головатий”226. Резюмуючи
практичну користь для Німеччини від таких збройних формувань,
19 липня 1942 р. керівник відділу військової адміністрації при
248-ій польовій комендатурі тилових військ в Україні доповідав
своєму командуванню: "Молоді українці дуже старанні при службі
й справляють враження військового підрозділу. У зв’язку з цим
при вмілому підході відкриваються надзвичайно великі перспек-
тиви щодо залучення українців до військових дій”227.
Однак Гітлер категорично відхиляв пропоновані йому проекти
творення антирадянських армій чи навіть великих з’єднань з
представників народів окупованих східних територій. На початку
березня 1942 р. фюрер заявив: ”Якщо ми одній з провінцій дамо
коли-небудь право створити власну армію або військово-повітряні
сили, то з нашою владою над нею буде назавжди покінчено”.
23 квітня того ж року він оголосив Г. Гіммлеру, що “якщо
німецький народ хоче залишитися народом-вояком, він не повинен
давати зброю в руки жителям завойованих або окупованих ним
територій”228. І лише затягування війни на Сході змінило ставлення
вищого керівництва Німеччини до планів створення національних
бойових частин із представників народів Східної Європи. Тоді як до
ЗО листопада 1941 р. на Східному фронті загинуло 743 112 осіб
Крем’янецький вісник. - Крем’янець, 2 липня 1942. - № 53 (91). - С. 3.
Корчак-Городиський О. З щоденника воєнного перекладача // Вісті
Комбатанта. - 1989. - Ч. 1. - С. 71.
КАС8. -Т-501. - Коїі 33. - Ргате 000 284.
Пикер Г. Застольньїе разговорм Гитлера. — Смоленск: Русич, 1993. —
С. 95, 220.
117
або 23,12 % тогочасної загальної чисельності вояків сухопутних
військ Німеччини, на 25 квітня 1942 р. ця цифра сягнула 1148 594
особи або майже 35 % від тодішньої загальної чисельності вій-
ськовослужбовців цих військ229. Значні втрати вимагали компен-
сації за рахунок нових сил та резервів. З огляду на це та під
впливом аргументів військових кіл Гітлер все більше схилявся
до думки про доцільність створення з мешканців окупованих
східних територій невеликих військових формувань — хоча насправ
ді існувала потреба тільки юридично оформити факт їх існування.
У виступі, виголошеному в райхстазі 26 квітня 1942 р., він визнав,
що поряд з іншими народами також "українці й татари чесно
виконали свій обов’язок на фронті боротьби з більшовизмом”230.
Зважаючи на зростання кількості радянських партизанів на
окупованих східних територіях, у серпні 1942 р. Гітлер вже не
міг заперечувати потреби військових частин, сформованих із
мешканців захоплених земель. У наказі № 46 ”Про посилення
боротьби проти бандитизму на Сході” від 18 серпня 1942 р. Гітлер
пов’язав подальше створення національних формувань з наявністю
"безумовно надійних добровольців, сповнених бажання воювати”231.
Іґноруючи міжнародно-правові норми ведення війни, що не
передбачали використання однією воюючою країною громадян
іншої проти її ж військ, командування вермахту на середину
1942 р. створило численні військові формування з мешканців
Окупованих східних територій. Хоча з боку сухопутних військ
вони отримали офіційний статус "власні територіальні допоміжні
сили на Сході” (Іапсіехеіуепе НіІГккіаЙе ігп Ок(еп), німецьке законодав-
ство належним чином не вреґулювало правові підстави їх існування
чи матеріальної підтримки232. Командування не враховувало те, чи
їх вояки опинилися у згаданих формуваннях добровільно, чи були
мобілізовані. Подібно до решти ”гіві”, їх офіційно вважали
добровольцями з тієї простої причини, що міжнародний договір
у Женеві 1907 р. забороняв воюючій країні рекрутувати до своєї
армії чужих громадян. Підставою збору добровольців для міжнарод-
ної боротьби проти спільного ворога були подібні випадки історії
Решин Л. Е. “ХУІавбоху-Акііоп” или Как германское командование
питалось разложить Советскую Армию и ее тил в 1941-1945 гг. (По
материалам и документам вермахта, СС и СД) // Военно-исторический
журнал. - 1992. - № 3. - С. 23.
Маріюпільська газета. Орган Маріюпільської міської управи. — 28
квітня 1942. - № 50. - С. 1.
Ніііеге \¥еІ8ип§еп Гііг сііе Кгіе£8ГйЬпіп£ 1939-1945. Г>>кигпсп(с сіея ОЬегкоттапсіоз
сіег ХУеЬгтасЬі. Нгя§. V. XV. НиЬаіясЬ. - Ргапкіигі ат Маіп, 1962. - 8. 201.
В службі німецької армії // Костопільські вісті. — Костопіль,
31 січня 1943. - Ч. 4 (78). - С. 4.
118
(наприклад, на заклик англійського поета Джорджа Байрона на
початку XIX ст. з цілої Європи збиралися добровольці для виз-
волення Греції з-під влади Турецької імперії, у 1860-их рр. у
загонах італійця Джузеппе Гарібальді також воювало багато інозем-
ців, а в 1936 р. СРСР сформував інтернаціональну бриґаду для
залучення до воєнних дій під час громадянської війни в Іспанії).
Знаючи про заборону Гітлера створювати російські або україн-
ські збройні частини, німецькі організатори цих формацій спочатку
не наважувалися давати їм офіційні назви, що вказували б на їх
національний характер і неминуче викликали б гнів нацистського
фюрера. Вони вирішили формувати багатонаціональні батальйони,
використовуючи назву "Східні”, що нагадувало б створені з
представників мусульманських народів Східні леґіони (ніби вони
теж сформовані саме з представників цих нацменшин). В інших
випадках, щоб не називати батальйони українськими або росій-
ськими, їм давали територіальні назви (наприклад, батальйони
"Прип’ять”, "Десна”), або додавали до частини прізвище її німець-
кого командира. В перший рік німецько-радянської війни усі ці
формування були певною хаотичною імпровізацією — без єдиних
стандартів організації, уніформ, відзнак, відзначень, номенклатури,
ранґів чи контролю з боку німецького персоналу. Лише 14 липня
ОКГ запровадило Відзначення за хоробрість для представників
народів Сходу (ТарГегкеЩ-Аи^геісНпипу Піг Апусіюгіуе сІегОкЩбІкег). Цю
оздоблену мечами нагороду 1 і 2-го класів мали присуджувати за
відвагу, проявлену представниками народів Сходу під німецьким
командуванням у діях проти більшовизму233. В окремих випадках
при нагородженні Відзначенням 1-го класу (2-ох ступенів — в
золоті діаметром 48 мм і в сріблі діаметром 40 мм на стрічці
шириною 32 мм) мали видаватися грошові або інші заохочення.
Нагорода 2-го класу була трьох ступенів: у золоті — на світло-
зеленій стрічці, в сріблі — на оздобленій червоним стрічці з білою
каймою та в бронзі — на темнозеленій стрічці234. Традиційно
спочатку надавалися нагороди 2-го класу, потім — 1-го. Нею було
нагороджено багатьох видатних військовиків з числа колишніх
бійців ЧА, одним із найвідоміших з яких був Герой Радянського
Союзу пілот Сергій Бичков. Оскільки люди, які отримували
Відзначення для Східних батальйонів, водночас не могли одержу-
вати німецьких медалей та орденів, деякі німецькі офіцери без
належної поваги ставилися до власників цих нагород235.
ВА. -В 6/18.-Рої. 1.-8.105.
Клич. Еженедельная газета для военнопленньїх. - Берлин, 4 октября
1942. - № 39 (61). - С. 2.
Царенко М. Нагорода для народів Сходу // Вісті Комбатанта. —
1998. - Ч. 4. - С. 55-57.
119
На серпень 1942 р. у сухопутних військах чисельність сфор-
мованих з ”гіві” частин зросла настільки, що в діловій документації
ОКГ для їх загального окреслення вирішено запровадити термін
"Східні війська” (Окіігирреп). Далі замовчування існування цих
формувань стало неможливим, і для кращої координації їх дій у
серпні 1942 р. створено спеціальний штаб та запроваджено посаду
інспектора Східних військ236. Ним тимчасово став генерал Ернст
Кестрінґ (Ко8ігіп£), а через чотири місяці вже на довший час —
генерал-лейтенант Гайнц Гельміх (Неіпг НеІІтісЬ), який 12 грудня
1942 р. отримав адміністративну владу над цими формуваннями237.
Офіційно його посада називалася: командир (з початку 1943 р.—
генерал) Східних військ особливого застосування (Коттагкіеиг
(Оепегаї) беї Окпшрреп 2. Ь. V.)238. До його штабу переведено офіцерів
піхоти, котрі зналися на східноєвропейських справах - у тому
числі тих, які в 1923-1932 р. і у серпні 1939 р. - червні 1941 р.
співвпрацювали з СРСР. 18 серпня 1942 р. шеф ГШ ОКГ Ф. Галь-
дер видав директиву, згідно з якою усі підрозділи та частини,
сформовані з мешканців окупованих східних територій, названо
Східними військами, а їх військовослужбовців - добровольцями239.
Незабаром кожен укомплектований з представників Східної Європи
батальйон трактували як Східний (Окі-Ваїаіііоп).
Перші експериментальні українські батальйони (ВВН і ДУН)
не мали вояцьких пізнавальних знаків, організаційно не входили
до складу збройних сил Німеччини й оперативно підпорядко-
вувалися на період бойових дій відповідному командуванню
німецьких армій. На відміну від цього, кожен вояк створених у
структурі сухопутних військ Східних батальйонів, як і кожен
німецький військовослужбовець, отримував свій пізнавальний знак
Детальніше див.: Зеісіїег Е XV. 7діг РіФгип£ сіег Оаппірреп іп сіег деиіасйеп
У/еІігтасіК іт Хисіїсп \Уеккгіе§ //їУсЬпУІааепасІїаїіІісЬе КипсІасЬаи. - 1970. - Н. 12.
- 8. 683-702.
Гайнц Гельміх народився 9 червня 1890 р. у Карлсруе (Кагіапфе). З
1 січня 1936 р. — полковник, з 1 жовтня 1939 р. - генерал-майор,
з 1 вересня 1941 р. — генерал-лейтенант. З початком Другої світової
війни — шеф постачання і адміністраційний офіцер спочатку в 7-ій
армії, а з 25 жовтня 1939 р. - групи армій ”Б”. Упродовж 1 червня
1940 р. — 17 січня 1942 р. - командир 23-ої піхотної дивізії, а
впродовж 1 квітня - 10 грудня 1942 р. - 141-ої резервної дивізії
(ВА-МА. -ВсчапскЬс7СІсііпііп£: НеІІтісЬ, Неіпг. ЗфпашгК 448/13).
Іигасіо С. С. Вгеакіпу Фе Ската...-Р. 71.
НАШ. - Т-454. - КоІІ 39. - Ргате 000 991.
Раманичев Н. М. Власов и другие // Вторая мировая война.
Актуальньїе проблемні. - Москва: Наука, 1995. - С. 294.
120
із вказаною приналежністю до тієї чи іншої служби240. Водночас
характерно, що різними відзнаками чітко відокремлено німецьких
вояків від ненімецьких. Датована 18 серпня 1942 р. директива
ОКВ "Провідні вказівки щодо посилення боротьби проти бан-
дитизму на Сході” визначила головні вимоги, пропоновані до
уніформ східних частин. Вона зобов’язала ГШ ОКГ розробити
основні положення щодо організації цих формувань включно з
системою військових звань, уніформою та відзнаками. При цьому
звернено особливу увагу на заборону носити німецькі відзнаки,
емблеми та погони. Для нижчих чинів запроваджено погони
німецького зразка з сукна темно-зеленого кольору або кольору
мундира вояка зі сріблястими вилогами; для офіцерів ненімецького
походження - вузькі срібні погони (запроваджені в 1940 р. для
”зондерфюрерів”) і для всіх звань - однакові за формою та розміром
петлиці зі срібним галуном. Петлиці й окантовку погонів червоного
кольору мали охоронні частини сухопутних військ (тоді як охоронні
батальйони отримали такі ж відзнаки темно-зеленого кольору).
Цим же наказом запроваджено нагрудну емблему у вигляді
укладеної в ромб свастики з "крилами” замість німецького орла*.
Відповідно до того ж наказу, загони допоміжних охоронних частин
мали забезпечувати обмундируванням по можливості з трофейних
складів. Тут, насамперед, йшлося про захоплене радянське обмун-
дирування та уніформи інших армій — латвійської, чехословацької,
польської та інших. Охоронні частини (східні батальйони та сотні)
забезпечували також старим німецьким обмундируванням і спо-
рядженням. Деякі вояки отримували до цього німецький плащ-
намет і шолом зразка 1935 р. із емблемою, яку використовували
в східних формуваннях. Водночас для цих частин запроваджено
такі ж німецькі ступені, як і в азіатських леґіонах241.
Проте насправді Східних військ під єдиним оперативним
командуванням не існувало і вони не отримали єдиної системи
Ксттегз XV. Г)сиІ8сЬе Віепкїаїеі 1е (Х9'А8і) 1939-1999.60 ІаЬге іт Натеп сіся Уоіксг-
гесЬк.-ВегІіп: ІЛІ8ІЄІП ВікІсгОіспкі; БеиївсНе Віепккіеііе (ХУА8і), 1999.-8. 145.
15 листопада 1942 р. наказом організаційного відділу ГШ ОКГ
№ 10450/42 запроваджено вироблену з цупкої матерії кокарду для
особового складу Східних батальйонів і сотень. Вона була овальної
форми темно-зеленого кольору з червоною вертикальною смужкою.
На практиці використання таких кокард, очевидно, було рідкісним.
Існували також петлиці, виготовлені за зразком німецьких подвійних
петлиць, а саме червоного кольору на темно-зеленому полі; вже у
серпні 1942 р. зафіксовано їх використання солдатами східної кавале-
рійської частини в районі Новгорода-Сіверського (Русские добровольцьі
в Вермахте // Іпіегпег у.'м.'^ліауіс-іс^іоп.пагосіги/гияуусг.іііті).
ЕіПІе]оЬп О. Рогефп Ьефопч ої Фе ТЬігсІ ВеісЬ [іп ібиг уоіитех]. - 4: Роїапй,
(Ье ІІкгаіпе, Виїдала. Котапіа, Ргсе Іпіііа, Екіопіа, Ьаіуіа, ЬііЬиапіа. Ріпіапй апсі
Киміа.-Зап Іо8е,СА(138А): Вепсіег. 1987. —Р. 345.
121
підпорядкованості та контролю. їх інспектор тільки вів періодичний
облік номінально зарахованих до них формацій, визначав кількість,
зміст та час короткочасних інспектувань і численність частин,
які їм підлягали; під час інспекторської перевірки лише в окремих
випадках проводили тактичні й тактично-спеціальні навчання або
звичайний перегляд вишикуваних лав добровольців. Насправді
назву "Східні війська” запроваджено з метою психологічного
впливу на командування ЧА. Видана того ж місяця інструкція
2-го (організаційного) відділу ГШ ОКГ повідомила управління та
службові інстанції сухопутних військ на Сході про те, що в складі
німецьких армій серед інших іноземних леґіонів перебуватимуть
добровольчі балтійські, білоруські та "українські ... охоронні
підрозділи та з’єднання, котрі діють як військові частини у
фронтовій смузі”242.
Після ОКГ до справ східних добровольчих формувань поступово
підключилося і ОКВ. 4 жовтня 1942 р. видано особливий наказ
ОКВ про використання радянських військовополонених та місце-
вого населення окупованих східних територій при німецькому
війську24,3. Незабаром його основні положення продубльовано у
присвячених цьому питанню розпорядженнях німецьких армій в
Україні244. Невдовзі побачив світ військовий статут для східних
добровольців245. Водночас штаб ОКВ надрукував для службового
користування спеціальну брошуру під заголовком "Допоміжні сили
на Сході” (“НіИзкгаЙе іт Окіеп”). У ній коротко охарактеризовано
деякі категорії представників народів окупованих східних терито-
рій, потенційно готові співпрацювати з Німеччиною проти СРСР246.
У настановах щодо створення добровольчих збройних формувань
вказувалося: "Залучення широких верств населення до активної
боротьби у лавах місцевих підрозділів і до співробітництва має
поряд із військовою ще й ту перевагу, що добровольці та їхні
родичі виявляються в опозиції до більшовизму”247. Німецьким
командирам та штабним офіцерам добровольчих національних
частин рекомендовано зберігати пильність, особливо не довіряти
Катусев А., Оппоков В. Движение, которого не бьіло. История
Власовского предательства // Военно-исторический журнал. - 1991. -
№ 9. - С. 48.
ЦДАВО України. - Ф. 2453. - Оп. 1. - Спр. 169. - Арк. 1.
Додатки. — Док. № 3.
ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 144.
КАІІ8. - Т-78 - Кесопін оі ІЬе Оегтап Агту Ні<ф Сотташі (ОЬегкоттапбо <1сх
ІІеегев). - КоІІ і 27. - Ргатек 6 055 041 - 6 055 085.
Загорулько М. М., Юденков А. Ф. Крах плана "Ольденбург” (О срьіве
зкономических планов фашистской Германии на временно оккупи-
рованной территории СССР). - Москва: Наука, 1970. - С. 121.
122
добровольцям і не забувати, що вони є представниками народів
окупованих східних територій248.
Широке залучення "добровільних помічників” до служби в
сухопутних військах поступово призвело до того, що число діючих
при деяких німецьких дивізіях вояків батальйонів "гіві” подекуди
складало 10-15 % від загальної кількості військовослужбовців цих
з’єднань. За штатом для кожної сотні вермахту передбачалося до
12 ”гіві”249, але в деяких дивізіях сухопутних військ їх загальна
чисельність сягнула до 3 000 осіб250, або й більше. Наприклад,
134-та піхотна дивізія генерала Ганса ІЛлеммера (БсЬІстптег) з
серпня 1941 р. запровадила для зарахованих до неї військово-
полонених червоноармійців утримання на тому ж рівні, що й
для німецьких вояків і до кінця 1942 р. майже на 50 % склада-
лася з колишніх радянських солдатів251 (більшість з них поповнили
Східний батальйон № 134 (Овї-Ваіаіііоп 134), згодом Східний буді-
вельний батальйон № 134 (Ок(-Ваи-Ва(аі11оп 134), а також інші
частини згаданого з’єднання). Зростанню їх кількості значною
мірою сприяли нестерпні умови в німецьких таборах для полонених
військовослужбовців ЧА (наприклад, у м. Лозова Харківської
області у жовтні 1942 р. свою згоду служити в українських
військових формуваннях при німецькій армії дали відразу 200
колишніх вояків ЧА252).
Часто українці потрапляли до укомплектованих з людей різних
національностей батальйонів, створених в областях України під
німецьким військовим управлінням. Наприкінці 1942 р. у м. Ромни
Сумської області, зокрема, сформовано бойові частини з україн-
ців та представників інших народів - усього 5 полків по 1 900
осіб у кожному (разом 9 500 вояків)253. Одночасно на території
України розмістилося багато інших іноземних частин німецьких
військ — в тому числі кавказьких, які з осені 1942 р. використо-
вували на Кавказі254.
КАШ.-Т-78.-КоІІ НО.-РгатеябОЗІ 885 - 6 031 905.
Солженицьін А. Малое собрание собрание сочинений. - Т. 5. Архипелаг
ГУЛАГ. 1918-1956. Опьіт художественного исследования. І-ІІ. -
Москва: Инком НВ, 1991. - С. 175.
КАШ. -Т-501. - КоІІ 23.- Ргате 000 934.
ОаІІіп А. Сегтап Київ...- Р. 537-538.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 209. - Арк. 29.
Муковський І., Лисенко О. Українці у збройних формуваннях країн -
учасниць Другої світової війни // Сурмач. Орган Об’єднання бувших
вояків-українців у Великій Британії. - Лондон-Львів, 1995. - Ч. 1-
4 (122-125). - С. 24.
1І&ІПЄ Еахі Ьсеіопь іп \\'АК // Іпіегпеі: Нир://Ька-гоа.сЬа(.ги/еа8і_1姄_іп_и8Є.Ьіпт,
КАШ.-Т-1І - Каійуау Тгоорк (ЕізспЬаЬпіпірреп). - КоІІ 150 - Ргате 6 599 312.
123
6) Охоронні батальйони
Тоді як вермахт створював перші формування ”гіві” й просу-
вався вперед, управління на окупованих східноєвропейських землях
поступово перебрала окупаційна цивільна адміністрація. Галичина
увійшла до складу Генеральної губернії, а створений РКУ поділено
на шість округ: Волині і Поділля (Волинська, Рівненська та
Кам’янець-Подільська області й Крем’янецька округа Тернопіль-
ської області та південні райони Білорусі), Житомирську (Житомир-
ська і частина Вінницької області й південні райони Білорусі),
Київську (Київська й з 1 жовтня 1942 р. Вінницька області),
Миколаївську (Миколаївська область без південно-східних районів
та Кіровоградська область), Дніпропетровську (Дніпропетровська
і Запорізька без південно-східних районів) й Таврійську (південно-
східні райони Миколаївської та Запорізької областей і Крим).
Сталінська (нині Донецька), Харківська, Сумська й Чернігівська
області опинилися під владою німецького воєнного командування288.
На усіх цих територіях організовано осередки окупаційної поліції,
до чиєї компетенції перейшла охорона тилу. На кожній з них
вищою регіональною інстанцією був керівник СС і поліції, скоро-
чено ССПФ (88- інкі РоІіхеіГііЬіег - 88РР), якому підпорядковувався
командир поліції порядку, скорочено КдО (КоштапсІсигсІсгОгсІпип^к-
роІІ/сіКсІО). На завойованих землях Г. Гіммлер як шеф німецької
поліції, щоб зміцнити свій вплив на політику на Сході, вирішив
створити в окупованих східних областях під егідою поліції порядку
- Орпо (0ґ£ІПиП£8рОІІ2ЄІ-Огро) - охоронні підрозділи, сформовані з
числа місцевих мешканців. Поступово він перевів у своє під-
порядкування створену з санкції сухопутних військ мілітаризовану
міліцію в прифронтових районах, потім — військові формації для
охорони залізниць, так звані залізничні сотні (ЕікепЬаЬп-Котрапіе).
Одночасно в РКУ створено спеціальні загони служби порядку,
скорочено ”Одіс” (Огс1пііп§8<1іеп8( - Осі і 8). До їх функцій належали
охорона важливих об’єктів та затримання більшовицьких еле-
ментів256. Окремо від них восени 1941 р. створено постерунки,
станиці й невеликі відділи Української допоміжної поліції (Пкгаі-
пІ8сйе НіІГкроІітеі), що виконували суто поліційні функції; вони
підпорядковувалися одному з кількох призначених в Україні
керівників СС і поліції, владу кожного з яких поширено на кілька
окупованих областей (за винятком Одеської, Чернівецької та
Ізмаїльської областей, що опинилися під румунською окупацією).
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 8-9.
ЦДАВО України. - Ф. 2077 - Генеральний комісар Волині і Поділля,
м. Луцьк Волинської області. - Оп. 1. - Спр. 4. - Арк. 5.
124
У десятках тисяч населених пунктів на захоплених Третім райхом
територіях, де часом навіть не було німецької адміністрації,
створено місцеву охорону (в тому числі самооборону), яка не
підпадала під категорію поліційних формувань. Саме на її основі
вже наприкінці 1941 р. із мешканців східних територій створили
службу охорони (Зсіїиігтаппкскай) і перші охоронні батальйони,
скорочено ”Шума” (ЗсЬиігтаппксІїайкЬаіаіІІопз - “ЗсЬита”)257.
За наказом Гіммлера від 6 листопада 1941 р. до охоронної
служби належали:
1) допоміжна поліція, що виконувала функції охоронної поліції
та жандармерії і була поділена на комендатури в містах і
постерунки на периферії;
2) охоронні батальйони (а також сотні);
3) фабрична і добровольча пожежна охорона (Реиегксіїиіхтапп-
ксЬаЙеп), створена у кожному районному центрі подекуди з
чітко виявленим національним характером (у Вінниці вона,
наприклад, навіть використовувала в документації поряд з
німецькою українську печатку із зображеним тризуба);
4) допоміжна охоронна служба, що нагадувала радянських
"дружинників” - неозброєні і необмундировані люди, які мали
за першим же викликом виконувати вартову службу з підтри-
мання порядку, а в разі потреби поповнювати охоронні
команди.
Військовослужбовці батальйонів ”Шума” були відокремлені від
службовців поліції, котрі трактувались як поліцаї у Східній та
Центральній Україні, або як поліцисти у Західній Україні. 1 липня
1941 р. за поданням Гіммлера і дорученням шефа поліції порядку
Курта Далюґе вирішено, що кожен вояк охоронних батальйонів
трактуватиметься як "шуцман”, тобто як охоронець (Зсіш(гтапп)288.
З метою координації процесу творення підрозділів ”Шума” в
Головному управлінні поліції порядку в організаційній групі
створено референтуру, яку очолив підполковник Ганс Фладе (Ріасіс).
Її названо "Формування, оснащення і забезпечення охоронної
служби”, а з 19 березня 1942 р. — "Справи охоронної служби на
східних територіях та іноземної поліції під німецьким нагля-
дом” (Ап£с1е£сп1ісі(сп дег ЗсИиІгтапп.чсВаЙеп іп сісг ОхС^еЬіеІеп ипд Егетсіе
Роїігеіеп ипіег деиіксіїег АиГкісЬі); ця референтура проіснувала до
Детальніше див.: Сісіапхкі І.СисІхо/істхкіеіссІпохІкі роїісуфеXV хІихЬіеТггесіе)
К/.ес/.у. Ргусхупек сіо ЬііЛогіі ЗскиїгтаппхсЬаЙеп // Ратіус і «ргахуіесіїіхуозс. Віиіеіуп
бібхх'пе) Котіуі Вадапіа ХЬгобпі рггссіхуко Магосіохх'і Роїякіети Іпмуіиіи Ратіусі
Кагодохуер — Т. Хк. -\Уагегах7а, 1997-1998. - 8. 337-359
І)сг К.еісЬаїиІ'ігег-88 ипсі СЬеГдег Осиїйсіїеп Роїігеі іп Кеісіїьтіпіиіегіиіп сісп Іппегп.
Вегііп, сіеп Зі.іиіі 1941. Веіг.: 8с1іиІхїопгіаІіопеп. Іп Уегігеіипс: ^ег. Оаіиесс //
НА1І8. - Т-454. - КоІІ 100. - Ггатек 000 701-000 702.
125
1944 р.259 В РКУ формування батальйонів до 20 січня 1942 р. у
матеріальному й технічному плані мав забезпечити начальник
поліції порядку в Україні (ВеїеЬікйаЬеі Огро Пкгаіпе). Проте, на відмі-
ну від суто поліційних загонів, частини ”Шума” контролював не
він особисто, а підпорядкований йому інспектор охоронних баталь-
йонів (ІпкрекІеигбегЗсЬіп/таппхсЬаЙ)260 (подібно до Східних батальйо-
нів, які номінально підлягали інспекторові Східних військ).
Згідно з розпорядженням Гіммлера від 6 листопада 1941 р.,
для окупованих східних територій передбачено таку нумерацію
охоронних батальйонів: для Північної Росії та райхскомісаріату
Остлянд — РКО (Кеісйзкоттікхапаі Окіїапс! - ККО) (Білорусь і Балтія)
— № 1-50, для решти районів Росії - № 55-100, для РКУ та
українських земель під- військовим управлінням — № 101-200 й
для Генеральної губернії - № 201-250261.
За функціями охоронні батальйони класифікували на:
1) вартові (У/асІЛ-ВаїгііІІопк), які при скороченні позначали літерою
”\У” (наприклад, XV/102) і скеровували переважно для охорони
важливих стратегічних об’єктів або транспортних шляхів;
2) резервні (Егеаіг-Ваїаіііопк), які при скороченні позначали літерою
”Е” (наприклад, Е/46) і в яких спочатку переважно вишко-
лювали рекрутів та перевишколювали колишніх службовців
радянської міліції або поліцій Польщі чи країн Балтії;
3) польові (Рега-ВаіаіПопк), які в офіційній документації позна-
чали літерою ”Р” і використовували переважно для боротьби
проти радянських партизанів.
Батальйони останньої категорії практично не формували з
українців, з яких було створено майже виключно частини категорій
”\У” і ”Е”, якими їх вважали навіть після залучення до бойових
дій. Причиною цього було те, що особисто Гіммлер виступив
проти творення польових частин з українців. 17 жовтня 1941 р.
на запит шефа СС-ГА Ґ. Берґера він відповів, що ”в Україні ніколи
не можна буде створювати легіони, а лише охоронні команди,
при тому дуже багато”262. У листі шефові штабу СС Куртові
Кноблауху (КпоЬІаисЬ) Гіммлер рекомендував трактувати членів
”Шума” так:
МсиГеІсІї Н.4., Ниск 1., Теккіп О. 2иг СехсЬісЬіе 4ег Опіпип^роііхсі 1936-1945.
(8сЬгійеп 4. ВипбеяагсЬіук. В4 5.) В4. 2: Біс 8іаЬе ипсі ТгиррепеіпЬеііеп сіег
0г<1пип<чро1І2ЄІ. - КоЬІепг: ВипйехагсЬіу іп КоЬІепг, 1957. - 8. 61-64.
іигайо С. С. Вгеакіп^ ікс Скаіпх... - Р. 58.
БегВеіскяГикгег-88 ипй СЬеГсіег Беиіхскеп Роїіхеі іп Ксісіїмпіпіяісгіит сіеп Іппегп.
ВегІіп.сІепб.МоУстЬег 1941 .Веіг.: 8сЬиІгтапп8сЬаїіеп іп<1спОщжЬіеіеп//МАІЇ8.-
Т-454. - Коїі 100. - Ргате 000 725.
ВА.-К'8 І9-Рег8бп1ісЬег8іаЬКеісЬ8Їйкгег88.-АкІ 382.
126
”1. Кожен німецький командир має вимагати, щоб його підвладні
дивилися йому прямо в очі. Це давня засада, що в очах можна
все прочитати й що підвладного можна очима собі підпо-
рядкувати й втримати в послусі.
2. Забороняю дотримуватися звичаю, щоб членів ”Шума”, які
расово підпадають німецьким нормам або нормам СС, призна-
чати підстаршинами або старшинами.
3. На підстаршин і старшин допускати лише інтелігентних членів
”Шума”, але низькорасових.
4. Вояків із кращими расовими ознаками у батальйонах ”ІПума”
потрібно перевести до першої сотні. Вони матимуть скерованого
до них німецького офіцера СС або поліційного офіцера, який
роз’яснить цим людям про вартість їхньої- крові й переконає
їх, що вони є чимось кращим, аніж інші з того самого
батальйону.
5. Перша сотня після кількох місяців вправ отримає право
співати на вулиці німецькі пісні, що іншим сотням я робити
забороняю! Вони мають співати на вулицях лише пісні своєю
рідною мовою*”.
Згідно з директивою райхсфюрера СС, до першої сотні кожного
з батальйонів ”Шума” мали відбирати кращі кадри зі зростом не
менше, ніж 180 см. Гіммлер планував із часом дозволити об’єднати
особливо добре одягнені й озброєні перші сотні в батальйони.
Коли командир виступав перед першою сотнею, він мав вітати її
вояків словами: ”Хай живе охоронна команда!” (Неі! ЗсіїїЩтапп
ксЬай!), а вони мали відповідати ”Хай живе командир!” (Неі! РиЬгег!)
(у німецьких поліційних батальйонах віталися ’Тайль І’ітлер!”).
Кожен батальйон повинен був очолювати оберштурмфюрер (поруч-
ник), гауптштурмфюрер (сотник) або штурмбанфюрер (майор)
поліції та СС, якому мав допомагати німецький фельдфебель.
Устаткування могли імпровізувати згідно з місцевими умовами і
батальйони ”Шума”, як передбачалося, могли мати наплечники
(погони) власного виробництва. Командир повинен був "подбати
про імпровізоване або одностайне устаткування”. Гіммлер передба-
чив усе до найменших деталей - починаючи від уніформи і
закінчуючи господарським приладдям. Наприклад, в інструкціях
він навіть запропонував свої пропозиції щодо кухонного посуду
для вояків ”Шума”: "Коли нема кухонного начиння і столового
покриття, можна закупити дерев’яні виделки й ложки, які можна
всюди дістати на ярмарках”. ”Ці таємні директиви, - резюмував
Гіммлер - потрібно особисто передати німецьким шефам, їх не
У військах СС було передбачено навпаки, але сумнівно, чи такі
директиви взагалі будь-де впроваджено в життя.
127
можна брати з собою, а треба переховувати у сейфі. їх не можна
переписувати, оскільки вони не повинні розповсюджуватися”263.
Коли наступ німецьких військ на Східному фронті зупинено,
Гїммлер відмовився від планів комплектування охоронних баталь-
йонів на расовій основі, але збереглися певні норми — до першої
сотні, як правило, приймали переважно чоловіків зростом не менше
180 см. Для вояків ”Шума” запроваджено погони з зображенням
свастики й подібну емблему з додатковим оточеним вінком оваль-
ним написом великими літерами навколо неї: (ген, іарГсг, есіібгхат
(вірний, хоробрий, слухняний). Проте наприкінці 1941 р. й ще
частіше після битви під Сталінградом в охоронних батальйонах
використовували емблеми у синьо-жовтих барвах або національну
символіку з тризубами (наприклад, у куренях № 115, 118 та
інших). Спершу більшість подібних формацій створювали як
сторожові підрозділи і лише після відповідного поповнення вони
набували статусу частин ”Шума”.
Хоч офіційно охоронні батальйони не вважали ані армійськими,
ані поліційними частинами, вони мали усі ознаки військових
формувань: структуру, уніформу, власну систему відзнак, бойове
призначення і функції забезпечення охорони тилу вермахту.
Порівняно з існуючими світовими аналогами, за статусом, складом
і призначенням охоронні батальйони деякою мірою нагадували
винищувальні батальйони військ НКВС. Як перші, так і другі
комплектувалися з місцевого населення формально під юрисдик-
цією органів підтримання правопорядку (відповідно німецької
поліції порядку і НКВС) з метою боротьби проти озброєних груп
ворогів режиму і взаємодіяли з реґулярними військовими частина-
ми, яким підпорядковувалися на час залучення до бойових дій.
Взагалі підлеглість батальйонів ”Шума” поліції порядку була доволі
умовною, що проявлялося навіть у їх фінансуванні. Наприклад,
у підпорядкованих німецькій військовій адміністрації областях
України їх забезпечували за рахунок тилових військ вермахту,
тоді як створені в РКУ українські охоронні курені, відповідно до
розпорядження керівництва окупаційної влади, фінансувала місце-
ва цивільна адміністрація264.
У країнах Балтії формації “Шума” з самого початку творення
були більше інтеґровані в німецьку поліцію, використовуючи
термінологію рангів поліції порядку, а сформовані далі на Сході
батальйони мали свої ранґи, структуру і місцеві відзнаки265. Через
це українські охоронні батальйони не зазнали такої відчутної
КеісЬкїііЬгег... - 8. 160.
МА1І8. - Т-501. - КоІІ 18. - Ргате 000 304.
Іигасіо С. С. Вгеакіп» іЬе СЬаіпх... - Р. 230.
128
індоктринації нацистською ідеологією, як, наприклад, аналогічні
формування країн Балтії, де приділено особливу увагу ідеологіч-
ному впливу на учасників ”Шума”. Зокрема в Ризі, згідно з
розпорядженням місцевого командира СС і поліції при керівникові
СС і поліції Латвії від 15 жовтня 1942 р., у школі для місцевої
охоронної служби запроваджено 10 годин на тиждень "світогляд-
ного виховання” (\Уекап8сЬаи1ісііе Егхіейип^)266.
Передбачено, що для більшої надійності в охоронних баталь-
йонах буде "німецький стрижень” - двоє німецьких старшин і
18 підстаршин-німців. Оскільки вони не розуміли східноєвро-
пейських стрільців, до батальйонів почали скеровувати не лише
німців з райху (райхсдойче), а й завербованих незадовго до того
переважно в Польщі східноєвропейських етнічних німців (фолькс-
дойче), котрі якщо не розмовляли слов’янськими мовами, то
принаймні розуміли їх. До українців, зокрема, спрямували поль-
ських етнічних німців, а до російських батальйонів - балтійських,
багато з яких досконало володіли російською мовою. При цьому
в батальйонах "Шума” більшою довірою користувалися балтійці.
Зауважимо, що командирами багатьох українських батальйонів
у 1942 р. призначено німців, а до балтійських частин німецьких
старшин скеровували тільки як офіцерів для нагляду (АиЕісІїк-
оіТіхіеге)267. Завдяки більшій довірі керівництва німецької поліції
порядку до балтійців і білорусів на їх землях навесні того року
нараховувалося 31 652 вояки "Шума”, тоді як на значно більшій
території РКУ — лише 14 452268.
Традицію подвійного німецько-українського командування,
започатковану експериментальним легіоном Сушка і розвинуту в
ДУН, остаточно утвердили при формуванні охоронних батальйонів.
Це зводилося до того, що більшістю з цих частин формально і
під час бойових дій командував німець, хоча практично в усьому
іншому їх командиром переважно був український командант.
За службовою субординацією і підпорядкованістю він фактично
був заступником німецького командира. З українського боку багато
українських батальйонів очолили старшини колишньої армії УНР:
майор К. Смовський, свого часу командир полку ім. Б. Хмельниць-
кого армії УНР Іван Шурига та інші269 (див. табл. 3). Найвищим
ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 105. - Арк. 4 зв.
Оег КсісИкГйЬгсг-88 ипсі СЬсі <1ег ВеиіксЬеп Роїігеі. ОКсІО 10 ЬІг. 36/41. Вегііп, Неп
24. ОехетЬег 1941. Веіг.: ВеиіксЬс АиГмсЬьоПігіеге Ніг <1іе «езсЬІоххепеп ЕіпЬеііеп
дек ЗсЬиігтаппксЬаії. Веги§: Егіакя ОЬегКсІО О( 1) 8сЬг. Г8г. 1 /4 V. 6 МоустЬег 1941.
Іт АиЙгаее: уоп ВотЬап // \’АБ8. -Т-454. - КоІІ 100. - Егате 000 908.
Еіи1е]оЬп В. Еогефп Ее^іопк... - Уоі. 4. - Р. 14.
Український Доброволець. - 31 травня 1944. - № 13 а. - С. 2; За
волю і права. - 20 червня 1944. — № 1. - С. 1.
129
ранґом для українців в охоронних батальйонах був ступінь майора,
тоді як всі інші, часом навіть нижчі, займали німці. Виняток —
курінь № 109, яким командував генерал-хорунжий колишньої
армії УНР Іван Омелянович-Павленко, військовий ступінь і
матеріальне забезпечення якого з німецького боку прирівнено лише
до ранґу полковника німецької армії. Після нього командиром
цього куреня став його колишній заступник, сотник М. Фещенко-
Таблиця З
Українські команданти українських охоронних батальйонів
у 1942-1943 рр.
№ куреня Прізвище та ім’я Військовий ступінь / колишній ранґ інших армій
101 Муравйов майор / майор ЧА
102 Шурига Іван майор / майор армії УНР
103 Рудник майор / майор армії УНР
104 Левкович майор
109 Омелянович-Павленко Іван, полковник / генерал- хорунжий армії УНР
згодом Фещенко- Чоігівський М. сотник / сотник армії УНР
115 Дмитренко Дмитро, згодом майор / старшина армії УНР
Винницький Осип СОТНИК
118 Смовський Костянтин майор / майор армії УНР і контрактовий старшина польської армії
136 Лісник майор і полковник армії УНР
157 Антонюк сотник / капітан ЧА
201 Побігущий Євген майор / майор польської армії
204 Микулин Ілля майор / поручник УГА
208 Татарський Василь сотник / контрактовий старшина польської армії
130
Попівський - син вченого зі світовим ім’ям у сфері техніки й
колишнього міністра уряду УНР Івана Фещенка-Чопівського270.
Загальний ненімецький вояцький склад українських охоронних
батальйонів можна поділити на три основні категорії:
1) емігранти як основне внутрішньоорганізаційне ядро підстар-
шинського командного складу в сотнях й чотах деяких з
батальйонів;
2) колишні військовополонені ЧА;
3) місцеві мешканці.
Представники трьох згаданих категорій, які поповнили лави
охоронних частин, мали різні мотиви вступу до них. Емігранти
з числа офіцерів колишньої армії УНР виступили організаторами
українських куренів переважно з військово-політичних амбіцій.
Військовополонені просто прагнули зберегти життя, опинившись
перед загрозою смерті від голоду у нестерпних умовах таборів
для бійців ЧА. Водночас з числа мешканців окупованих східних
територій до охоронних батальйонів вступали переважно люди
середнього віку (30-45 років) із доволі буденних причин: наприк-
лад, багатодітні чоловіки, яким треба було годувати і забезпечувати
кількох дітей, жінку і батьків. Служба ж у цих частинах за
воєнних умов дозволяла уникнути вивозу на примусову роботу
до райху і давала якісь засоби для існування. За штатним
положенням кожен неодружений командир охоронного батальйону
віком до 35 років мав отримувати 90 райхсмарок, після 35 років -
105, одружений без дітей - 120, а при наявності дитини — 130.
Солдат до 35 років мав отримувати 40 райхсмарок, після 35 років
- 55, одружений без дітей - 70, з дитиною — 80271. Насправді
звичайні військовослужбовці цих батальйонів утримувалися за
нижчими стандартами — їх платня коливалася в середньому від
5 до 8 карбованців (1-2 марки) на день272 *.
Єдиного потужного центру підготовки старшинського складу
охоронних батальйонів не існувало. Однак потреба в ґрунтовному
вишколі їх власних офіцерів відпадала, адже їх основну частину
складали колишні офіцери ЧА чи польського війська та старшини
армії УНР, які володіли достатніми знаннями військової справи
і мали деякий досвід участі в бойових діях. Для цієї категорії
осіб були потрібні лише короткотермінові курси як засіб підви-
щення кваліфікації або ідеологічної підготовки. Такі курси
організовано у багатьох батальйонах і серед стрільців. Наприклад,
стрільцям українського куреня № 115, які були переважно колиш-
Краківські вісті. - 28 січня 1944. - Ч. 18 (1051). - С. 4.
271 КАБ8.-Т-454.-КОІ1 І00.-Ргате000 728; ЦДАВО України. - Ф. 2453. -
Оп. 1. - Спр. 296. - Арк. 1-10.
2 2 ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 211. - Арк. ЗО.
131
німи бійцями ЧА, лекції з історії України і на тему "Наша
визвольна боротьба 1917-1921 років” зачитували з причини того,
що багато з них виросли за сталінського режиму і не знали правди
про український національно-визвольний рух273. Одночасно з
вишколом в охоронних куренях стараннями українських офіцерів
налагоджено соціально-культурну освітню роботу, організовано
пропаганду українських народних традицій та патріотичних пісень.
Поряд із викликаним тривалою русифікацією поглибленим вивчен-
ням української мови у багатьох із них викладали німецьку мову.
При українському батальйоні № 109, за сприянням генерала
І. Омеляновича-Павленка, навіть створено власний оркестр, адмі-
ністратором якого став Степан Савчук, капельмейстером - поруч-
ник Кіліненко274 *.
Подекуди охоронні батальйони вважали українськими лише
тому, що їх організовували на території України і в них домінували
українці. Проте це окреслення було доволі умовним, оскільки
вони не завжди комплектувалися за національною ознакою і до
їх складу входили представники різних національностей. В РКУ,
наприклад, батальйони № 147-156 сформовано з кримських татар
й № 159-160 — з козаків із різних земель, визнаних німецькими
східноєвропейськими експертами окремим народом, а на окупо-
ваних територіях Росії батальйони № 68, 72, 73 — з козаків із
Дону. Одне із багатонаціональних формувань — дислокований у
Кобрині охоронний батальйон № 104, старшинами й підстар-
шинами якого були українці, а стрільцями — білоруси та кілька
десятків поляків278. Батальйони № 102 у Крем’янці, 103 у Мацієві,
104 у Кобрині і 105 у Сарнах були сформовані з поляків частково,
а № 107 і 202 — повністю276. "Приймали "лише українців”, але
проходило багато й інших, подавшись за українців. Німці мало
зважали на цю справу”, — писав у власних спогадах В. Головенко
- колишній вояк українського куреня № 121, до складу якого
серед інших входили представники народів Балтії277. В українсько-
му батальйоні № 134 в Глухові служили туркмени і узбеки278.
Чисельність офіцерів і стрільців в охоронних куренях у
середньому повинна була складати 20-30 старшин та підстаршин
і 450-600 стрільців. За штатом до кожного з батальйонів мали
За волю і права. - 20 червня 1944. - № 1. - С. 3.
Краківські Вісті. — 2 серпня 1942. - Ч. 169 (616). - С. 4.
Найдзюк Я., Касяк І. Беларусь учора і сяньїня. Папулярньї нарис з
гісторьіі Беларусі. - Менск: Навука і тзхніка, 1993. - С. 321-323.
276
Ссіаїїькі 1. Сийгогіетккіеіейпохікі... -8. 344.
Головенко В. Батальйон 121 і 116 (До історії УВВ) // Вісті... — Ч. 9-
10 (35-36). - С. 10.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 196. - Арк. 35.
132
належати штабна і три (пізніше чотири) піхотні сотні в складі трьох
чот й чисельністю 124 особи кожна, а також кулеметна чота.
Насправді батальйони ”Шума” нараховували в середньому по 400
вояків і їх не завжди комплектували з молоді. Впродовж вишколу
найбільшу увагу звертали на відпрацювання методів боротьби у
лісі, де вивчали тактику, подібну до тієї, яку застосовували військові
підрозділи Фінляндії у війні проти СРСР взимку 1939-1940 рр. Після
закінчення військового навчання охоронний батальйон, як правило,
забезпечував шляхи постачання вермахту та укріплював опорний
пункт (ЗНііхрипкі). Кожен офіцер батальйону мав пістолет калібру
7, 65 мм і 50 патронів, а солдат — карабін і 60 патронів279. Крім
німецьких карабінів стрільців озброювали трофейними радянськими
гвинтівками й легкою піхотною зброєю. Інакше кажучи, як і при
формуванні загонів ”гіві”, німецькі інстанції з однаковою вигодою
для себе використовували захоплених "трофейних” бійців і трофейне
озброєння ЧА. Найпоширенішою радянською зброєю у батальйонах
”Шума” були самозарядна гвинтівка Токарева (”СВТ-40”, відома
серед військовиків "самозарядна”) та пістолет-кулемет системи
Шпагіна випуску 1941 р. (”ППШ-41” - ”фінка”). З кулеметної зброї
охоронні курені найчастіше використовували пістолет-кулемет
Дєгтярьова того ж року випуску ("ППД-41”, який українці називали
"Діхтяр”) та станковий кулемет системи "Максим” 1938 року
випуску (”СПМ-38”, відомий серед вояків як "Максим”). Часто курені
озброювали одночасно німецькою і радянською зброєю280.
Перші сформовані з українців охоронні батальйони в часовому
й географічному відношенні створено не в Україні, а на білоруських
землях, окупованих вермахтом уже до кінця липня 1941 р. і
незабаром включених до складу РКО. Ще 10 липня у м. Білосток
почали формувати батальйон, до якого зараховано 481-го вояка —
в основному захоплених у полон червоноармійців-українців і тих
осіб, які себе за них видавали. У серпні його передислоковано у
Мінськ і доповнено до 910 осіб, зібраних із таборів міста і його
околиць. Цей батальйон мав недостатню кількість командирів сотень
та чот, бракувало мундирів і навіть приміщень. Спочатку курінь
отримав назву "1-ий український батальйон” й у вересні 1941 р. у
Мінську на його базі почали організовувати 2-ий. Після наказу
Гіммлера від 6 листопада про обов’язкову нумерацію частин ”Шума”
1 і 2-ий перейменовано відповідно в охоронні батальйони № 41 і
42; наприкінці 1941 р. у них перебувало разом 1 086 вояків281.
НАШ. — Т-454. - Коїі 100. - Ргате 000 722.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 145.
Литвин А. М. Украинские полицейские батальоньї на территории
Беларуси (1941-1944 гг.) // Сторінки воєнної історії України... -
С. 136-137.
133
Станом на 1 липня 1942 р. на усіх окупованих райхом східних
територіях створено 97 батальйонів ”Шума”, в тому числі 56 у
країнах Балтії; загальна чисельність службовців охоронної служби
сягнула 165 128 осіб282. До середини 1942 р. найбільшу кількість
українських охоронних частин зосереджено в РКУ й меншою мірою
в областях України під німецьким військовим управлінням і част-
ково теж в Білорусі283. У різний час у їх межах створено 58 україн-
ських куренів: № 41, 42, 46-48, 50-57, 101-106, 108-110, 113-125,
129-131, 134, 136-140, 143-146, 157, 158, 161-169284 *. На червень
1942 р. лише на території оперативного тилового району ГА ”А”
у підрозділах ”Шума” служило 20 123 особи288. Упродовж 1942 р.
їх чисельність зростала внаслідок воєнних поразок райху і збіль-
шення чисельності загонів радянських партизанів. За офіційною
німецькою статистикою, у лютому 1942 р. у РКУ в цих баталь-
йонах служило 14 300 осіб, у червні — ЗО 000. Коли ж у середині
жовтня 1942 р. (і до листопада 1943 р.) охоронні батальйони
перебрав у своє підпорядкування новий начальник поліції порядку
в Україні у Києві группенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції
Адольф фон Бомгард (Вотйагсі), разом на охоронній службі в РКУ
та суміжних землях нараховувалося 70 757 українців та 10 214
німців (див. табл. 4), приблизно 50 % яких опинилося в охорон-
них батальйонах.
Критичне сприйняття вояками батальйонів ”Шума” факту їх
підпорядкованості поліції порядку й зростання серед них прихо-
ваного невдоволення цим спонукало німецькі інстанції не залучати
їх до виконання поліційних завдань. З початку створення охоронні
батальйони виконували тільки вартові функції на воєнних об’єктах
другорядного значення. Деякі з них, підпорядковані оперативному
штабові бриґадефюрера СС Отто Ґісеке (Оіекеске), охороняли
важливий комунікаційний шлях довжиною 1 400 км на півдні
(так званий "Бигсіїоап^кігакке IV”, що проходив через Київ і Хар-
ків)286 *. Але вже з початку 1942 р. погоджено залучати їх до
бойових дій проти десантних груп НКВС і саботажних загонів
8іагкепасИ\уеікип<: <1ег ЗсЬіпгтаппксЬаЙ. 8гапсі уоп І .Іиіі 1942 // ВА. - В 19 -
Наиріаті Огсіпипуяроіі/сі. - Рої. 264.
Про перебування та діяльність українців в українських охоронних
батальйонах див. також: Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів. -
Мюнхен-Лондон: Накладом автора й Об’єднання бувших Вояків
Українців у Великій Британії, 1982. - С. 63-109; Татарський В. Під
чотирма прапорами. — Мюнхен: Накладом автора, 1983.
Детальніше див.: ТЬотак N.. АЬЬоп Р„ СЬарреІі М. Ранікап ЇУагіаге. - Охґогсі
(БК): Овргеу РиЬІіхЬіпо, 1983.
ЦДАВО України. - Ф. КМФ-8. - Оп. 2. - Спр. 208. - Арк. 156-161.
Мсиїеісіі Н.-1., Ниск 1., Тездіп О. Хиг ОексЬісЬіе... - Всі. 2. - 8. 67.
134
Таблиця 4
Чисельність службовців охоронної служби
у райхскомісаріаті Україна та суміжних областях
станом на 1 листопада 1942 р.287
Підпорядкованість і № батальйонів Службовці, підпорядковані охоронній поліції Службовці, підпорядковані жандармерії
Національний склад Національний склад
НІМЦІ українці німці українці
ССПФ Волинь, 101-107 453 2 317 954 9 553
ССПФ Житомир, 108-110 310 538 772 5 144
ССПФ Київ, 112-121 694 3 552 689 9 464
ССПФ Миколаїв, 122-124 371 700 410 4 946
ССПФ Дніпропетровськ, 129-131 623 886 488 7 000
ССПФ Чернігів, 136-140 305 1 733 394 4 414
ССПФ Харків, 143-146 313 761 943 605
ССПФ Сімферополь, 147-156 348 676 421 6 468
ССПФ Сталіно, 157-165 432 3 000 563 7 200
ССПФ Ростов, 166-169 379 1 500 352 300
Разом 4 428 15 663 5 986 55 094
ІЬісІ. - 8.64.
135
більшовицького підпілля. Активне залучення батальйонів ”Шума”
до таких операцій почали після директиви від 12 липня шефа
поліції порядку К. Далюґе "Особливі заходи для боротьби проти
парти-занів”288. На її підставі у діях проти радянських диверсійно-
саботажних груп почалося масове використання батальйонів
”Шума”; у разі успішного виконання завдань та погіршення воєнної
ситуації не виключалося скерування їх на фронт.
Чіткіше охарактеризувати діяльність українських охоронних
батальйонів можна, розглянувши різні етапи творення окремих
із цих частин. На той час, коли одні батальйони вже діяли
(подекуди тісно взаємодіючи один з одним), другі — лише форму-
вали або вже розформовували та об’єднували з іншими. Деякі з
них за укомплектованістю наближено до сотні і як батальйони
вони існували тільки ”в документації”, а інші чисельно збільшено
до полку. Наприклад, наприкінці 1941 р. у Києві створено відразу
три охоронні батальйони, чисельність кожного з яких у різний
час коливалася від 400 до 800 осіб. Ними командували українські
офіцери - переважно старшини колишньої армії УНР. Першим
із них, умовно відомим як Буковинсько-Галицький курінь, керував
Петро Войновський. Другий, названий Київським, очолив поручник
П. Оксентіїв і третій — сотник Петро Захвалинський, заступником
якого став поручник І. Кедюлич289. У лютому 1942 р. з їх вояків
створено чотири охоронні курені з номерами 101 та 102, а з часом —
115 та 118. Новосформовані курені (за винятком 115-го) також
були переважно в руках українських офіцерів. Охоронний баталь-
йон № 101 під командуванням колишнього майора ЧА донеччанина
Муравйова сформовано у Старокостянтинові, де він розміщувався
з липня 1942 р. до липня 1943 р. як резервний, охороняючи лінії
зв’язку. Відтак він продовжував виконувати свої завдання пере-
важно в Білорусі. У березні 1944 р. курінь вийшов з підпоряд-
кування поліції порядку і кілька місяців діяв як 23-ій батальйон
СД (23. ЗП-ВаїаіПоп). Завдяки прізвищу командира його частіше
називали іноземним батальйоном Муравйова (Ргстсіхбікі.ц'ііс Ваіаіііоп
Мигацдеху)290. Командиром охоронного куреня № 102 був призна-
чений старшина колишньої української армії майор Іван Шурига.
Цей батальйон сформовано у Крем’янці в липні 1942 р. і дислоковано
у Вільнюсі (жовтень 1942 р. — липень 1943 р.). У січні 1944 р. його
СЬеї <1ег Огс1пип”кро1І7ЄІ. Вегііп, 14. Іиіі 1942. ОеЬеіт. Встпсіегс МаВпаЬтеп ійг
РаПікапепЬекатрі'ип”. сет.: Кші Баїиеус // NА^8. - Т-454. - Коїі 93. - Ргатек
000 294 - 000 295.
Краківські вісті. - 21 січня 1942. - Ч. 10 (457). - С. 2.
МоІІо А. Бпіїбгтк оГ іЬе 88. - У61. 5. 8ісЬегІісіШ1іепкІ игкі ЗісЬегЬеііхроІігеі 1931-
1945. - Гопсіоп: У/іпсІгоу.' & Огееп, 1992. - Р. 43.
136
переведено під юрисдикцію вищого керівника СС і поліції Централь-
ної Росії (НбИегеББ-ипсІРоІіхеійіІігеї КиккІагкІ-МіИе) Курта фон Ґоттберґа
й перейменовано в 61-ий український охоронний батальйон291.
Український охоронний курінь № 103 у Мацієві сформовано
з українців Ковельського повіту на Волині. Його німецьким
командиром став майор Штерн (Зісіп), українським командантом
- офіцер ще царської армії й згодом 2-го Запорізького полку
армії УНР майор Рудник. Серед інших старшин були сотники
армії УНР у 1917-1921 рр. Дзюблик, Семенюк та Марковський.
Сучасник його формування Михайло Лебідь згодом згадував:
"Офіційної мобілізації до куреня не було. Однак було розпо-
рядження, щоб кожний голова сільської управи призначив до
куреня бодай п’ятьох юнаків. Спочатку голови управ висилали
до куреня кого вдалося, незважаючи на те, чи мобілізовані були
готові до служби в українському війську, чи ні. Українські
організатори хотіли натискати, щоб до куреня йшов цвіт молоді,
бо курінь має бути зав’язком української армії”292.
Охоронний батальйон ”Шума” № 104 створено і довший час
дислоковано в Кобрині. До його складу входило 1 000 вояків.
На озброєння курінь отримав переважно німецькі карабіни заста-
рілих конструкцій, а також трофейні радянські гвинтівки, куле-
мети та міномети. Тоді як одна його сотня охороняла шлюзи
Королівського каналу, друга брала участь у військових операціях
проти радянських партизанів, а третя вчилася володіти проти-
артилерійською зброєю. Подібно до деяких інших батальйонів,
його лави інфільтрували члени бандерівської ОУН — вояки з
підрозділу чисельністю 150 галицьких українців, переведених сюди
на початку 1943 р. Його очолив білорус Левкович, тоді як увесь
підстаршинський склад у ньому був українським переважно з
числа прибічників ОУН-Б, які намагалися українізувати під-
порядкованих їм білоруських стрільців. У травні 1943 р. курінь
переведено до Дорогичина, після чого українці приєдналися до
національного повстанського руху, а десятки інших потрапили
до білоруських батальйонів ”Шума”293. В той же час деякі колишні
стрільці Поліської Січі Т. Бульби-Боровця увійшли до складу 105-
го охоронного куреня, який дислоковано у Сарнах.
Одним із перших в Україні наприкінці 1941 р. у Вінниці
створено охоронний курінь № 109, переведений згодом у Жме-
ринку. На початку 1942 р., рятуючись від переслідувань СД, до
Іигасіо С. С. Вгсакіп» іЬе СЬаіпх... - Р. 197.
Літопис УПА. Т. 5. Німецька окупація. Торонто: Видавництво
"Літопис УПА”, 1984. - С. 215-216.
Найдзюк Я., Касяк І. Беларусь учора і сяньїня... - С. 321-323.
137
нього вступило багато українців зі створеного влітку 1941 р. з
ініціативи ОУН-М так званого Буковинського куреня294 * * *. Першим
командиром батальйону № 109 став відомий український військо-
вий діяч, начальник охорони Вінницького району І. Омелянович-
Павленко*. На початку німецько-радянської війни він перебрався
в Україну й до середини 1943 р. командував згаданим куренем.
З ініціативи Омеляновича-Павленка у Вінниці почало розвиватися
національно-культурне життя і створено Український клуб; очолю-
ваний ним курінь діяв під українським прапором, а його вояки
мали свої національні відзнаки298. Сотнями і чотами куреня
командували деякі старшини й переважно підстаршини колишньої
армії УНР. Командирами його сотень, наприклад, були відповідно
сотник М. Фещенко-Чопівський, поручники П. Лагода і П. Ман-
ченко. Ад’ютантом командира служив уродженець с. Станівців
на Буковині сотник Данчул. Тривалий час курінь успішно діяв у
районі м. Овруч проти радянського Житомирського партизанського
з’єднання генерала Олександра Сабурова. У травні 1943 р. за бойові
заслуги Відзначенням з мечами (2-го класу) за хоробрість для
представників східних народів нагороджено тодішнього командира
цієї частини генерала І. Омеляновича-Павленка, його заступника
сотника Фещенка-Чопівського, поручників Лагоду і Манченка,
хорунжих С. Савчука, І. Корбила, В. Гончарука, лікара Проценка
Жуковський А. Буковинський Курінь // Вісті Комбатанта. — 1987. —
Ч. 3. - С. 38.
Іван Омелянович-Павленко народився 31 серпня 1881 р. у м. Баку
на Кавказі в сім’ї професійного військового діяча. Його батько
Володимир був генерал-майором артилерії російської армії, брат
Михайло - Начальним вождем УГА й відтак командувачем армії
УНР. Після закінчення військової школи у 1901 р. Іван
Володимирович став офіцером цієї ж армії, в рядах якої брав участь
у Першій світовій війні у ранзі штабс-ротмістра. У 1917 р., після
Лютневої революції в Російській імперії, він українізував 8-ий
гусарський полк, яким командував, назвавши його 22-им кінно-
козацьким Лубенським полком ім. гетьмана Петра Сагайдачного. За
гетьманства П. Скоропадського у травні-грудні 1918 р. Омелянович-
Павленко - кошовий отаман Харківського Козацького Коша
відродженого козацтва Слобідської України. Протягом українсько-
польської війни за Галичину він служив в УГА і був комендантом
бойової групи "Наварія”. Був інспектором кінноти армії УНР й
згодом організатором і командиром Окремої кінної дивізії. За бойові
заслуги отримав звання генерал-хорунжого армії УНР. Після трагедії
українських армій в "чотирикутнику смерті” Омелянович-Павленко
емігрував до Польщі, а потім переїхав до Чехії (Вісті Комбатанта. -
Нью-Йорк, 1962. - Ч. 3-4. - С. 101).
Кущинський А. Генерал Іван Омелянович-Павленко // Вісті... -
Вересень 1961. — Ч. 103. — С. 91.
138
та ще 21-го стрільця296. За час бойових дій 1942-1943 рр. у боях
загинуло 120 вояків або 1/5 вояцького складу куреня. Наприкінці
1942 р. цю частину передислоковано на Полісся й згодом на
білоруські землі, а у березні 1944 р. - у Галичину297.
Український охоронний батальйон № 115 формувався від
початку 1942 р. Його комплектування супроводжувалося тим, що
вояки, замість пов’язок із національними синім та жовтим
кольорами, отримали білі з порядковими номерами, починаючи
з командира, який мав номер ”1”. З часом українці також
вимушені були зняти з шапок тризуби. У січні 1942 р. курінних
вояків обмундировано в литовську уніформу й виділено для них
німецьке військове взуття, а в лютому їм врешті видали зброю.
Німецьким командиром батальйону став майор Пфаль, заступником -
гауптман Поль (див. табл. 5). У червні 1942 р. на базі однієї з
сотень охоронного куреня № 115 створено охоронний батальйон
№ 118, українським комендантом якого призначено колишнього
контрактового майора польської армії К. Смовського*, а сотні
очолили також колишні вояки польського війська й члени ОУН-
М Осип Винницький”, Іван Шудра та інші (див. табл. 6). На
озброєння новий курінь отримав німецькі гвинтівки, кілька
мінометів і легких гармат калібру 48 мм та радянські кулемети
систем "Максим” і "Дєгтярьова”. ЗО серпня охоронний батальйон
Нова Доба. - 11 липня 1943. - № 28 (100). - С. 1.
Додатки. - Док. № 13, 14.
Костянтин Смовський народився 2 травня 1892 р. у сім’ї козака з
Полтавської станиці на Кубані. На початок 1918 р. був комендантом
гайдамацької батерїї, з якою здобув від більшовиків завод "Арсенал”
у Києві. 1919 року командував Чорноморським гарматним полком
та іншими частинами і брав участь у 1-му Зимовому поході армії
УНР на зламі 1919-1920 рр. Деякий час командував 1-ою кінною
бригадою в Окремій кінній дивізії. На еміграції був серед тих старшин,
яким уряд УНР доручив увійти до польського офіцерського складу,
щоб здобути вишкіл у новій техніці та зброї (Вісті... - Червень
1960. - Ч. 98. - С. 63).
Осип Корнило Винницький народився ЗО квітня 1915 р. у с. Розбір
Круглий під Ярославом. У міжвоєнний період закінчив українську
академічну Гімназію, торговельну академію та учительські курси у
Львові й захистив докторську дисертацію у Франції. Був членом
"Пласту” і "Юнацтва ОУН”. Після розколу ОУН пристав на бік
мельниківців. Брав участь у Північній Похідній групі ОУН-М, з
учасниками якої наприкінці вересня 1941 р. прибув до столиці
України, де перебував до жовтня 1942 р. Підтримував тісні
організаційні стосунки з членами Проводу ОУН-М О. Бойдуником та
М. Капустянським (Інтерв’ю Іроїди Вінницької з Осипом Винницьким
19 червня 1989 р. у Монтреалі. Аудіозапис. Таре 1. // АгсЬіус оГ Фе
Іьі ПО ІЖ'А Ьу Фе ІІСКОС іп Тогопіо).
139
№ 115 переведено до Мінська і з 1 вересня впродовж тижня
вишколено у літньому військовому7 таборі Меліта (12 км від міста).
У грудні 1942 р. також 118-ий курінь переведено до Білорусі, де
разом із 115-им він взяв участь у протипартизанських акціях
”Ґерман” (Оегтап), "Злива” (Ксссписііаисг) і наступальній ”Свято
весни” (РгііЬІіп^яГекі). Характеризуючи долю цих військових частин
і зв’язок їх старшин-українців з представниками ОУН-М, вояк
однієї з них Юрій Пасічник у своїх спогадах писав: ”Оба курені
були в постійному контакті та іноді (до початку 1942 р. — А. Б.)
підпорядковувались директивам ген.-хор. М. Капустянського.
Курені 115 і 118 були зорганізовані з українців центральних земель
України, Галичини, Буковини і Закарпаття. Внутрі куренів не
було жодних територіальних розходжень, між вояками панувала
братня згода і допомога. Багато вояків з обох куренів були
наочними свідками помордованих по в’язницях міст України
москвинами українських патріотів та повішених ґештапом. Це
було причиною розбудження ще більшої ненависти до обох окупан-
тів України; рівночасно ці факти впливали й на жадобу помсти”298.
Таблиця 5
Український офіцерський склад охоронного батальйону № 115
(станом на липень 1942 р.)299
Посада Ранґ Прізвище та ім’я
Український командант сотник Дмитренко Дмитро
Командири сотень сотник Залєвський Зарічанський Іван, з 1943 р. — Захвалинський Петро Некрасов
Командири чот поручник » бунчужний чотовий чч п Вельгаш Громов Лисенко Остапенко Пасічник Юрій Поліщук Дашківський Ільницький Марчук Захарій Пімкін Іван
Пасічник Ю. Українські 115 і 118 курені в боротьбі з совєтською
диверсією (уривки з щоденника з 1941-1944 рр.) // Вісті... - Листопад
1957. - Ч. 7-10 (78-81). - С. 16.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 177-178.
140
Таблиця 6
Український офіцерський склад охоронного батальйону № 118
(станом на липень 1942 р.)300
Посада Ранґ Прізвище та ім’я
Український командант майор Смовський Костянтин
Командири сотень сотник Винницький Осип Шудра Іван Нарад ько Негребецький
Командири чот і роїв Лікарка поручник її м її її її її її її її її її її її її ї» її її її її її її її її Архипенко Біленко Білик Васюра Гаврилишин Демидюк Думенко Захаров Зінчук Іваницький Кибич Архип Кузіненко Лукашевич Мелешко Василь Меркулов Павлюк Володимир Пиндуляк Созонтій Ришитов Сандула Скрипниченко Федорів Лука Франчук Якубовський Ярема Яловий Сербин
Описуючи формування в Полтаві українського охоронного
куреня № 121, його вояк В. Головенко згадував: "Батальйон ч. 121
мав дві сотні. Перша сотня була сформована з полонених і
примістилася в колишній військовій школі, навпроти воєнкомату.
Там само.
141
Друга сотня складалась виключно з полтавчан. В ній не було ні
одного полоненого, а її старшини походили теж із Полтави.
Розмістилась вона на Подолі, в новому, незадовго перед війною
закінченому "будинку залізничників”. Тут ми проходили вишкіл,
без зброї, в різноманітному цивільному вбранні. Вишколом керу-
вали німці, підстаршини. Лише час від часу на заняття приїздив
гауптман, командувач батальйону, із своєю перекладачкою. Він
проводив 15 хвилин вишколу і знов від’їжджав”. У грудні 1942 р.
розпочався вишкіл з рушницями, а наприкінці лютого 1943 р.
курінь № 121 виїхав у Київ, де отримав нові уніформи. Тут до
кінця березня тривав рекрутський вишкіл його вояків. Упродовж
весни цю частину переведено на білоруські землі для боротьби
проти радянських партизанів, але участі в .серйозних боях вона
не брала, обмежившись оборонними діями при охороні містечок
Іванків, Розважів, Кухарі, Димарі й навколишніх сіл та хуторів.
У середині травня курінь переведено до Білої Церкви для нового
формування й об’єднання зі 116-им, який формувався й перебував
там. Після переходу вояків багатьох батальйонів ”Шума” на бік
повстанців курінь № 121 розформовано, 50 його вояків перевезено
до Києва, а інші поповнили 116-ий. ЗО червня 116-ий батальйон
транспортовано залізницею на станцію під Ольденбурґ, куди він
прибув 6 червня і де його вояки пройшли новий 2-місячний
піхотний вишкіл у таборі Оффен - першій школі українських
пожежників у Німеччині. Після того функції батальйону обмежено
до охорони цивільного населення райху від пожеж, викликаних
бомбардуваннями англо-американської військової авіації301.
Творення українського охоронного батальйону № 136 відбува-
лося в Чернігівській області після виданого німецькою адміністра-
цією місцевим старостам розпорядження провести набір до цієї
формації місцевих чоловіків віком від 18 до ЗО років. Цю категорію
мешканців скеровували через місцеву жандармерію до Чернігова,
де, власне, і формувався батальйон. Його командний склад був
українським від курінного командира до командирів роїв включно,
але поряд із українцями у батальйоні служили 22 німецькі офіцери
та вахмістри. З німецького боку номінальним командиром баталь-
йону був гауптман Гаубман, але фактично ним командував полков-
ник колишньої армії УНР Лісник. Командирами підпорядкованих
йому підрозділів стали представники колишньої армії УНР і
молодшого офіцерського складу ЧА. Зокрема першу сотню очолив
хорунжий Сивир, другу — хорунжий Полатай, третю — поручник
Назаренко, а чоти зв’язку й саперів — відповідно колишні молодші
лейтенанти ЧА Левченко та Вовк. Зараховані до цієї військової
Головенко В. Батальйони 121 і 116 (До історії УВВ) // Вісті... -
Мюнхен, 1953. - Ч. 9-10 (35-36). - С. 10.
142
частини чоловіки отримували таку платню: особовий склад — 240
карбованців на місяць, одружені солдати — 540, неодружені
командири роїв - 340 її одружені - 640, а одружені командири
чот - 690 карбованців на місяць. Харчувалися військовослужбовці
досить скромно: на сніданок - чорна кава без цукру, на обід -
варена капуста (рідко коли з м’ясом), на вечерю — кава без цукру.
Крім того, на день кожен вояк батальйону отримував 400 г хліба,
20 г масла і раз на 3-4 дні 100 г ковбаси. До складу батальйону
належали три сотні, до першої з яких прикріплено чоти зв’язку
та саперів. При батальйоні діяв також господарський підрозділ з
25 осіб. Матеріальна частина зводилася до однієї легкової авто-
машини, трьох похідних кухонь, чотирьох коней та трьох ні-
мецьких польових телефонів із трьома комплектами телефонного
дроту. Особовий склад озброєно гвинтівками радянського ви-
робництва, а деяких з підстаршин-українців — пістолетами. Після
тримісячного осіннього навчання у грудні 1942 р. батальйон
відтранспортовано до м. Есмань Сумської області, де він і перебував
до січня 1943 р.302
Український охоронний батальйон № 201, яким з німецького
боку командував гауптман Вільгельм Моха (Мосіта), а з україн-
ського — курінний майор Є. Побігущий, створено на базі баталь-
йонів ”Нахтіґаль” та "Роланд”. 1 грудня 1941 р. їх колишні вояки
підписали контракт про військову службу терміном на рік без
складання присяги. Батальйон остаточно укомплектовано на
початку 1942 р. у Франкфурті над Одером. 16 березня його
переведено для дій на білоруських землях у Мінськ. Він складався
з чотирьох сотень, якими командували відповідно сотники Р. Шу-
хевич і М. Бриґідер та поручники В. Сидор і В. Павлик. Капела-
ном куреня служив отець І.-В. Дурбак*. Усі вояки цього форму-
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 220. - Арк. 4-8.
Від початку створення охоронного батальйону № 201 його вояки
підтримували зв’язок із митрополитом Української Греко-Католицької
Церкви (УГКЦ) Андреєм Шептицьким, який делегував до цієї
військової частини капеланом І.-В. Дурбака. 13 березня 1942 р. йому
надіслали подяку за це курінні майор Є. Побігущий, сотник
Р. Шухевич, командири сотень М. Бриґідер, В. Сидор, офіцери
В. Павлик, О. Герман ("Орлик”) та лікар В. Головацький. 19 травня
курінний командир Є. Побігущий писав у листі ІПептицькому: "Хлопці
мої показалися досі хоробрими вояками і одержали вже кілька
писемних признань високим зверхником. Думаю, що надальше будемо
гідно вдержувати традицію українського вояка”. Після того, як у
відповідь Шептицький поблагословив вояків куреня, Побігущий
ЗО грудня від їх імені надіслав митрополитові подяку, в якій серед
іншого писав: "Щиро дякую за сердечні слова, якими одарили нас і
скріпили до боротьби проти большевиків” (ЦДІА України у Львові. -
Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 30. - Арк. 14; Спр. 223. - Арк. 156, 157).
143
вання, перебуваючи на білоруських землях, вже були професійними
військовиками, які у липні-серпні 1941 р. здобули бойовий досвід
у леґіоні ДУН. Виняток склали 60 військовополонених наддніпрян-
ських українців переважно з Полтавської та Дніпропетровської
областей - колишні бійці ЧА, яких сотник Шухевич розподілив по
окремих чотах батальйону. Курінь прикріпили до 62-го охоронного
полку 201-ої охоронної дивізії (8ісііегип28-ОіуІ8іоп) генерал-лей-
тенанта Альфреда Якобі (ІакоЬі) 3-ої танкової армії генерала-
полковника Ґеорґа-Ганса Райнгардта (КеіпЬагФ), що входила до
ГА "Центр”. Батальйон не діяв як єдине ціле і забезпечував
охорону шляхів сполучення в трикутнику Могилів-Вітебськ-
Лепель. Його підрозділи скеровано у 12 різних пунктів у радіусі
2 400 км,.а сотню Бриґідера виділено для охорони штабу дивізії -
"воєнного містечка” в Боровках. Характеризуючи долю цієї
військової частини, затриманий наприкінці німецько-радянської
війни органами НКДБ офіцер батальйону О. Луцький свідчив:
”У середині квітня 1942 року з Мінська нас перевезли до м. Ле-
пель, де розділили на 4 групи. Кожній групі визначили особливо
важливі військові об’єкти для охорони, але в першу чергу було
поставлено завдання щодо боротьби проти радянського партизан-
ського руху в районі м. Лепель, Ушича, Баженковичі. Я особисто
в одній з груп леґіону, приблизно до 90 осіб, перебував південніше
м. Лепель, в селі Велівщина, де брав участь в охороні доріг,
охороняв представників німецького командування, що пересувалися
по дорогах, неодноразово виїздив на операції з метою ліквідації
радянських партизанів. Отримані розвідувальні дані передавалися
до штабу леґіону, який перебував у м. Лепель”303.
Боротьба проти радянських партизанів була доволі складною
через незрозумілість реґулярним німецьким частинам їх тактики,
яку натомість могли передбачити й пояснити українські легіонери,
вишколені навесні 1941 р. до певної міри для партизанських дій.
Від 19 березня 1942 р. до грудня 1942 р. батальйон брав участь
у бойових діях, які прирівнено до фронтових боїв (Ргопіеіпзаіге)304.
16 червня відбувся перший великий бій, в якому загинуло двоє
українських вояків, 25 липня - другий, а 19 серпня автомобіль
Р. Шухевича підірвався на міні, важко поранивши 14 вояків.
Невдовзі воякам вдалося розбити великий десантний загін, ски-
нутий радянською військовою авіацією в білоруські ліси. Най-
більших втрат курінь зазнав 29 вересня 1942 р. у сутичці, в якій
загинуло 26 вояків на чолі з командиром чоти Р. Кашубинським
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 340. - Арк. 29-30.
Ргеіж Нкіі. Вгу§ідуг МісЬасІ, 1/44 Ргеі\у. Огеп. 29. ЬеЬепкІаиї. Нсідс1а°ег. сіеп
8. ОегетЬег 1943 // АгсЬіує оїіЬе 1 кі ІЮ ІЖА Ьу іЬе 15СКОС іп Тогопіо.ТЬе гааіе-
гіак сіеаііп£ ссііЬ іЬе Ойкіоп: Ргопі Цпіь.
144
із с. Угринів (Сокальщина) та підстаршинами Миколою Виша-
тицьким з м. Борислава, Петром Петелькою з с. Сушно (Радехів-
щина) і Михайлом Старчаком із с. Потиличі (біля Рави-Руської)305.
Наприкінці 1942 р. у складі куреня нараховувалося 650 вояків і
22 офіцери (в тому числі 5 зв’язкових німецьких офіцерів і
курінний лікар). За відвагу в боях нагороджені поручник куреня
В. Брилевський, чотар К. Малий, чотар Герцик та інші. Однак
вже восени 1942 р. службові стосунки між командиром Мохою і
українськими старшинами погіршилися, особливо після відмови
українців допомагати господарській команді (ХУіПксНайзкоттапсІо)
при зборі натурального податку (континґенту) із зубожілих селян;
Шухевич заявив, що він і його вояки не будуть грабувати, бо їх
скеровано на фронт, а не для грабунку306.
Наприкінці листопада 1942 р. вищий керівник СС і поліції
Сходу Фрідріх-Вільгельм Крюґер вирішив повернути в своє розпо-
рядження охоронний батальйон № 201, що доти перебував при
201-ій охоронній дивізії307. Проте 1 грудня 1942 р. увесь україн-
ський вояцький склад куреня відмовився від продовження кон-
тракту і переходу в пряме підпорядкування поліції порядку.
Готувалося розформування, що відбулося після переведення баталь-
йону до Могилева. Усіх вояків роззброїли та на деякий час у
них відібрали теплий одяг; збереження батальйону плановано
тільки за умови заміни українських офіцерів німецькими. Напри-
кінці грудня курінь фактично був розпущений, а вояків звільняли
групами, забираючи уніформу. Старшин, яких мали звільнити в
останню чергу, 5 січня з Могилева через Гомель, Бахмач, Київ
та Тернопіль під вартою вивезли до Львова. Сотникові Шухевичу
вдалося втекти і приєднатися до підпілля ОУН-Б. Іншим оголошено
про формування у Любліні нової частини, але через тиждень на
збірний пункт її комплектування ніхто з колишніх вояків баталь-
йону не прибув. У Львові старшин перевезено до в’язниці на
вул. Лонцького, 15 січня звільнено, а 7 і 8 лютого німецька
поліція спробувала заарештувати їх знову, що, однак, не вдалося,
оскільки вони встигли перейти на нелеґальне становище. Стрільці,
яким пообіцяли пільги при працевлаштуванні, змогли виїхати
до Галичини лише 14 січня, але працівники німецької поліції
під різними приводами затримували їх у Бахмачі та Конотопі308.
Як і представники інших національностей, українці брали
участь у протипартизанських акціях у різних німецьких бойових
Голос Підкарпаття. - Дрогобич, 18 жовтня 1942.
КаІЬа М. “№сЬіі§аГ... - 8.47.
NАГ8. - Т-501. - Коїі 26. - Ргаше 000 490.
Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів... - С. 102, 109.
145
групах чи в національних частинах чисельністю не більше баталь-
йону. Здебільшого їх вводили в бій у складі німецьких з’єднань
у тилу вермахту й лише інколи — в прифронтових смугах. Тактичні
операції мали пошуково-наступальний характер з укріплених
пунктів під загальним командуванням дислокованої поблизу
збройної частини. Для таких дій українським куреням виділяли
окремі ділянки з можливістю власного планування бойових
виступів. Вони переважно не мали успіху тоді, коли про концентра-
цію їх сил та координати вихідних позицій знала розвідка
партизанів, які уникали боїв, коли це було вигідно. Водночас
доволі значних успіхів досягали батальйони, розбиті на невеликі
маневренні штурмові загони, рейди яких подекуди давали кращі
результати, ніж добре сплановані широкомасштабні бої. В разі
застосування з обидвох боків важкої артилерії такі військові дії
набували характеру фронтових; при тому гармати та обози усклад-
нювали мобільність обидвох сторін і створювали проблеми для
маневрування, особливо відчутні взимку та при наявності важких
для переходів річок і гірських перевалів. Такі операції спочатку
проведено в Україні та в болотистих місцевостях у Білорусі, а з
1943 р. - у лісистих районах Польщі.
Впроваджуючи давній принцип імператорів Стародавнього Риму
"сііуісіс е( ітрега” ("поділяй і пануй”), німецькі інстанції часто
використовували сформовані на Сході з представників різних
народів батальйони за межами їх рідних земель. Наприклад, на
вересень 1942 р. із 14-ти батальйонів "Шума”, що діяли на
білоруській території, половина мали окреслення "українські” з
порядковими номерами 41, 42, 46, 47, 48 (усі дислоковані у
Мінську), 104, а також переведений з Німеччини № 201. Не
довіряючи українцям, німці скерували до них власні командні
кадри (наприклад, батальйон № 48 отримав німецьких командира,
ад’ютанта, 10 підстаршин у штаб, по двох старшин у сотню і
чоту і 18 підстаршин (у тому числі двох командирів чот) у кожну
сотню309). Для охорони комунікацій та боротьби проти радянських
партизанів восени 1942 р. у Могилеві переважно з українців
сформовано ще вісім українських батальйонів "Шума”: 51, 52,
53, 54 і 55, а також артилерійський дивізіон № 56; з українців
сформовано теж батальйони № 50 і 57. Батальйон № 50, який
постійно дислоковано на території Литви, у лютому та березні
1943 р. брав участь у протипартизанській операції "Зимове
чародійство” (ХУіпіеггапЬег) на кордоні Латвії і Білорусі. До травня
1943 р. батальйон № 51 забезпечував охорону торф'яних заводів
навколо Мінська, а згодом його скеровано у Волжин під с. Поло-
чани у розпорядження 31-го поліційного полку. 53-ій нараховував
Н'еиіекії Н.4., Ниск 1.,Те8&іп О.Хиг 6е8сЬісЬіе... - Вд. 2. - 8.56.
146
331 особу, розміщувався у воєнному містечку Пашково під Моги-
левом і 10 лютого 1943 р. перейшов на бік радянських партизанів.
Батальйон № 54 брав участь в операції "Карлсбад”, деякий час
дислокуючись у м. Ліда й врешті-решт був включений до складу
31-го поліційного полку. 55-ий дислоковано у Могилеві. 57-ий
перебував на території Новогрудського району, а 24 травня 1943 р.
його скеровано у Барановичі для виконання охоронних функцій
і на початку 1944 р. - у Городище з доданою до нього батареєю;
на їх основі й з місцевою самообороною (150 осіб) і німцями
(23 осіб) створено полковий гарнізон, у розпорядження якого нада-
но два танки, вісім броньовиків та п’ять гармат калібру 45 мм310.
До кінця 1942 р. до батальйонів, сформованих на білоруських
землях з українців, приєдналися українські курені № 102, 115
та 118, що прибули з Києва. 23 жовтня 115-ий транспортовано
у с. Рута Яворська (поблизу Липчанська) для виконання функцій
охоронного гарнізону, а 24 жовтня 102-ий прибув у Постави
замінити 2-гу сотню литовського батальйону ”Шума” № 254; 118-
ий прибув на білоруські землі у грудні 1942 р. їх перебрав у
своє підпорядкування тогочасний виконувач обов’язків вищого
керівника СС і поліції Центру Росії бриґадефюрер СС і генерал-
майор поліції К. Ґоттберґ. Керовані ним служби переважно незадо-
вільно, або вкрай повільно вирішували технічно-побутові проблеми
українських батальйонів. їх військовослужбовці отримували нижчу
платню порівняно не лише з німцями, а й з мешканцями окупованих
країн Балтії (рідним загиблого литовського чи латвійського служ-
бовця батальйону виплачувалася щомісячна пенсія 44-144 райхс-
марки, а українського чи білоруського — від 17 до 60 райхсмарок).
10 квітня 1943 р. під час наради в генерального комісара Білорусі
Вільгельма Кубе командир поліції порядку при керівникові СС і
поліції на білоруських землях полковник Клепш визнав: "Українські
батальйони обмундировані в поношену російську й незмінну латиську
форму”. Він зауважив, що взуття вояків є цілком непридатним
для носіння внаслідок його "безперервного бойового використання”
й через "відсутність шанцевих інструментів для ремонту”. Від-
даленість від Батьківщини та незадовільні побутові умови призвели
до невдоволення українських вояків, через що їх почали трактувати
як ненадійних. Клепш скаржився: "Українські добровольці скла-
даються з колишніх військовополонених і частково з добровольців.
Мобілізація поповнення неможлива як через ненадійність укра-
їнських військовополонених, так і через відсутність українських
добровольців. З цієї причини через деякий час ми змушені будемо
вдатися до злиття цих батальйонів”311.
Литвин А. М. Украинские полицейские батальоньї... - С. 139-141.
Там же. - С. 141, 137-138.
147
Разом із білоруськими частинами і з’єднаннями вермахту під
загальним контролем генерала Еріха фон дем Бах-Зелевського
українські батальйони окрім використання при охороні комунікацій
залучали до кількох широкомасштабних бойових акцій проти
радянських партизанів, які своїми діями викликали терор нацист-
ських каральних з’єднань і спалення цілих сіл*. Основними з
цих операцій були "Болотна лихоманка” (ЗитрШеЬег) у Вітебській
області 21 серпня - 21 вересня 1942 р., "Трикутник” (Огеісск) у
Брестській і "Зимове чародійство” в околицях Полоцька в лютому-
березні 1943 р. У травні 1943 р. українські батальйони № 54,
57, 102 і 118 також брали участь у протипартизанській операції
"Коттбус” (СопЬик) на лінії Борисова—Лепеля у Мінській, Вітебській
та Вілейській областях312. Характерно, що при цьому місцеві
мешканці розрізняли німецькі поліційні частини і українські
курені, в яких вбачали своїх захисників від свавілля окупаційної
Радянські публіцисти звинувачували вояків українських батальйонів
в участі у масових вбивствах цивільного населення, що не відповідає
дійсності. Подібна інформація поширювалася навіть після припинення
існування СРСР до середини 1990-их років. 6 квітня 1993 р.,
наприклад, часопис "Київська правда” подав інформацію про те, що
118-ий український охоронний батальйон нібито у 1943 р. брав участь
у спаленні села Хатинь Лагойського району Білорусі та вбивстві
його мешканців. Насправді йому безпідставно приписали дії
сформованої переважно з росіян окремої формації німецького
карального з’єднання СС під командуванням штурмбанфюрера СС
Оскара Дірлеванґера, підпорядкованого не військам СС, а "загальним
СС” (А11§етеіпе.ч 88) (Див. :Мас1еап Р. Ь. ТЬе СгиеІ Нипіеге. 88-8опдег-Коттапдо
Пігіеи'ап^ег, Ніііег’к токі поіогіоик апіі-рапікап ипіі. - Афіеп, РА (08А): ЗсЬііїег
Мііііагу Нікіогу, 1998; МісЬаеІік В. Пак 88-8опдегкоттапдо Пігіеи'ап^ег: Еіп
Веікріеі деиІксЬег Векаігиіі^кроііїік іп ШеіВгиккІапд. - Вегііп: В. МісЬаеІік Уег1а§,
2000). Саме вона в той час розміщувалася неподалік цього населеного
пункту й брала найактивнішу участь у його знищенні, тоді як в
сусідньому з ним м. Лагойськ була дислокована одна лише третя
сотня згаданого 118-го батальйону (Пасічник Ю. Українські 115 і
118 курені... // Вісті... - Листопад 1957. — Ч. 7-10 (78-81). - С. 16).
Причиною виникнення цього міфу була також наявність в аґентів
НКВС списків військовослужбовців 118-го батальйону, використовуючи
які вони здійснювали злочини в білоруських селах і називали себе
прізвищами вояків українського куреня. Внаслідок такого роду
провокацій, після війни в СРСР сфабриковано кримінальні справи
проти деяких вояків куреня (Дуда А., Старик В. Буковинський
курінь... - С. 149). Про безпідставність приписування українським
батальйонам дій російських підрозділів німецького війська див. також:
Косик В. Про українські "поліцейські” батальйони 1942-1944 років //
Шлях Перемоги. - К., 9 вересня 1998. - Ч. 36 (2314). - С. 4.
ІЧАІІ8. - Т-175 - Весогдк о і фе Регкопаї 8іаЬ ої ВеісЬ Бсасіег оі Фе 88 апд СЬіеї оі
іЬе Оегтап Роїісе (Рег.чбпІісЬег 8іаЬ дек ВеісЬкїиЬгсгз 88 ипд СЬеї дег йеиіксЬеп
Роїігеі). - Воіі 225. - Ргатек 064 111 - 064 112.
148
влади. За словами підстаршини українського куреня № 201 Семена
Лаврушки, "білоруське населення було прихильно наставлене” до
вояків-українців. "Воно, - згадував Лаврушка, — було з нами
так, як українське всеціло з УПА. Ми ж зі своєї сторони допома-
гали йому, чим могли. Ми боронили його перед німецькими
карними санкціями. Не диво, що вони нам і віддячувалися. Ми
були завжди добре поінформовані про рух большевицьких парти-
занів, їхню кількість, їхнє озброєння”313. Вояк українського
батальйону № 115 Орест Білак з цього ж приводу згадував: ”Совєти
могли шукати нас, дискредитувати, але не могли багато виграти.
Бо наша поведінка між білорусами була найкраща від усіх, до
того ж і мова найближча. Як самі білоруси казали: "Украйонці —
любезний народ”314.
Деякі українські охоронні батальйони організовано також на
землях, що увійшли до складу Генеральної губернії окупованих
польських територій. Наприклад, український охоронний батальйон
№ 204 створено в Дембіці влітку 1943 р. Від перших місяців
формування з німецького боку часто здійснювалася ротація його
українських командантів. Перший його організатор - свого часу
поручник леґіону УСС і відтак сотник УГА майор Ілля Миколин,
який наприкінці 1943 р. очолив постерунок української поліції
в Бережанах. Згодом його функції перебрав колишній капітан
польської армії, сотник Ярослав Потерейко з Чортківщини, який
вносив німецьким інстанціям пропозиції щодо підвищення україн-
ців у ступенях та відав деякими другорядними питаннями частини.
На початку 1944 р. його замінив контрактовий поручник польської
армії Василь Татарський. Іншими українськими старшинами
батальйону були колишній капітан польської армії Володимир
Галаневич та Михайло Данилюк, бунчужний Орест Городиський
та інші. Німецькі старшини та підстаршини під впливом нацист-
ської ідеології "недолюдей” — ”унтерменшів” (БпїегтепксНеп), яку
часто поширювали на слов’ян, не завжди коректно ставилися до
стрільців цього та інших куренів ”Шума”. їх ставлення відчутно
змінилося на краще, коли під впливом невдач Німеччини на
Східному фронті в деяких українських батальйонах через протести
українських офіцерів замість планованих нацистських символів
запроваджено українські національні. "Боротьба наша, - згадував
сотник 204-го українського батальйону В. Татарський, - увінчалась
успіхом: німці погодилися на відзнаки, які ми запропонували;
що ж до правного становища українських старшин та рядовиків,
то і в цьому відношенні стало ліпше, коли на зв’язкового старшину
був призначений майор Гененсен. Коли ми заявили йому, що
У лавах дружинників... - С. 104.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 150.
149
німці трактують нас як "унтерменшів”, майор скликав зібрання
старшин і підстаршин — німецьких і наших — і на цьому зібранні
сказав, що як німці, так і українці, виконують одне й те саме
завдання, тому належить однаково їх трактувати і що всі вони
повинні мати однакові права; тому від сьогоднішнього дня німецькі
рядовики й підстаршини мають поздоровляти українських стар-
шин”. У березні 1944 р. деякі вояки батальйону перейшли до
дивізії військ СС "Галичина”, а у червні 1944 р. його офіційно
розформовано, а всіх вояків включено до складу згаданої дивізії.
Тільки окремі його підстаршини та старшини (Я. Потерейко,
В. Татарський, М. Данилюк, О. Городиський, лікар Іван Юрґенс
та інші) поповнили український охоронний курінь Ке 208. При
тому деякі інші батальйони впродовж їх існування розташовано
в містах для вартівних функцій. Наприклад, український батальйон
Ке 205 був створений і деякий час перебував у Львові315.
Із весни 1943 р. деякі з розміщених у Польщі охоронних
батальйонів разом з окремими німецькими поліційними полками
брали участь у бойових діях на сході та півдні країни. Характерно,
що їх залучали до військових операцій здебільшого проти радян-
ських або прорадянських збройних формувань, а не проти під-
порядкованих еміґраційному урядові Польщі в Лондоні підрозділів
Армії Крайової (АК). Основними їх ворогами були радянські
партизанські загони і керовані здебільшого польськими кому-
ністами пробільшовицькі Армія Людова (АгтііаЬисІоу/а) та Баталь-
йони Хлопські (Ваіаііопу СЬІорккіе) переважно на Люблінщині та
Краківщині. Батальйон Ке 203, наприклад, спільно з частинами
вермахту й оперативними групами 25-го поліційного полку 22-
24 квітня 1943 р. відзначився у спрямованій проти них акції
"Остернзеґнен” під населеними пунктами Парчев та Острів Любель-
ський, у третій декаді червня в акції ”Нахпфінґстен” в їх же
околицях, а вже у першій декаді липня — в акціях "Вервольф 1
і 2” у Білгорайському та Замойському повітах. Батальйон Ке 206
спільно з підрозділами вермахту і 23-ім поліційним полком брав
участь у протипартизанських операціях протягом 2-15 липня
1943 р. під м. Жешів (Кгезгбуу) та Дембіца (О^Ьіса), 19-28 жовтня
- в лісах Закліковських в повіті Красьнік (1а»у Хак1іко\¥8кіе, ро\уіа!
Кгазпік) та 6-11 листопада під Домбрувкою в повіті Ярослав
(ЩЬгбуука, ро\уіа( 1аго8Іа\у)316.
ДАЛО. - Ф. Р-36 — Команда поліції безпеки і служби безпеки
дистрикту Галичина (Коттапдо дег ЗісЬегЬеіікроІігеі ипд бек 813 їйг Оікігікі
Саіі/іеп). - Оп. 1. - Спр. 26. - Арк. 1.
Кайгіи'опсгук К. Міетіескіе кііу гЬщіпе V/ окироууагку РоІ.чсе 22. 6. 1941 - и'іокпа
1944 г. С/. II //\¥<)|кко\\'у Ргге§1^сІ Нікіогусгпу. Ки'агіаіпік. -ХУагатаи'а, рабгіетік-
§пк!гіеп 1962. - ІМг. 4 (26). - 8. 75-79, 84.
150
Український охоронний батальйон № 208 створено водночас з
204-им у північно-західному напрямку від Кракова; найдовше його
штаб містився в околиці польського містечка Мєхова. На відміну
від сформованих із галицьких українців куренів № 201 і 204,
більшість молодшого та старшого офіцерського складу батальйону
№ 208 складали німці, а майже усі стрільці походили зі східних
та центральних областей України. Складну атмосферу рекрутського
вишколу викликали нестерпні умови: "східняки” не були "галича-
нами”, які добре знали німецьку мову. Головні непорозуміння
виникали саме через її незнання, особливо при просуванні на
командні посади. Це стало зручним виправданням для регіона-
лізації вояцького складу інших батальйонів "Шума” (одним із
проявів якої було розпорядження керівництва Генеральної губернії
на початку червня 1943 р. замінити місцевими українцями вояків
охоронних частин Люблінського дистрикту, які були вихідцями
зі Східної України317). Однак і подальшого року німецько-україн-
ські стосунки в батальйоні складалися не найкраще. Тому недивно,
що у серпні 1944 р. 20 його вояків самочинно перейшли до діючого
на боці вермахту Українського Леґіону Самооборони (УЛС) з
виразним національним характером. Якщо 109-ий курінь був у
руках симпатинів еміґраційного уряду УНР, 115 і 118-ий інфіль-
трували члени ОУН-М, у 201-му батальйоні переважали діячі ОУН-
Б, а в 204-му явного впливу ОУН-Б чи ОУН-М не було, то 208-
ий (як і більшість інших батальйонів "Шума”) не мав нічого спіль-
ного з українською внутрішньою політикою. Ця частина проісну-
вала до квітня 1945 р., тобто до часу офіційного розформування318.
Взагалі у той період доволі часто практикувалося переведення
українських або змішаних за національним стрілецьким складом
батальйонів до Білорусі, польських — на Волинь в Україну і т. п.
Наприклад, охоронний батальйон № 202, що був укомплектований
на території Польщі у травні 1942 р., тривалий час дислокувався
на білоруських землях у Борисові й пізніше на українських землях
на Рівненщині319. Сформований у Гайделяґері тільки з поляків,
він оперував у 1943 р. на Волині та Холмщині й після розгрому
радянськими партизанами у лютому 1944 р. був відправлений
на відпочинок в Альпи, а його команда особисто від Гіммлера
отримала подяку за дотогочасну діяльність320.
Разом на окупованих вермахтом східних територіях Європи
створено приблизно 200 охоронних батальйонів замість заплано-
ЦДАВО України. - Ф. 4628. - Оп. 1. - Спр. 10. - Арк. 352.
Татарський В. Під чотирма прапорами... - С. 100-102.
МАІК.-Т-175.-КОІ1 225,-Егате 2 764 107.
Город О. Друга світова війна, українці й наша дивізія (Думки на
марґінесі книжок) // Вісті... - Вересень 1958. - Ч. 91. - С. 74.
151
ваних 250 (зокрема в РКУ батальйони ”Шума” № 170-200 взагалі
ніколи не були сформовані). В РКО, територіально меншому
порівняно з РКУ, сформовано 70 % від їх загальної чисельності
або 134 батальйони (51 в Латвії, 39 в Естонії, 31 в Литві і 13 у
Білорусі) й тільки кілька - на захопленій території Росії321. Менше
ніж ЗО % із охоронних батальйонів складали українські — всього
58 батальйонів, у тому числі 13 в РКО і 8 в Генеральній губернії.
Загалом в РКУ сформовано 80 батальйонів ”Шума”, в тому числі
45 українських, 21 козацький, 10 кримсько-татарських і один
польський; в ГГ — 8 українських, 3 козацьких і один польський,
або разом 11. Територіально охоронні батальйони в Україні
сформовано у Волинській, Житомирській, Київській, Миколаїв-
ській, Дніпропетровській, Чернігівській, Харківській, Сімферополь-
ській та інших областях, а також у Білорусі та Ростовській області
Росії. Одночасно на території Польщі у 1941-1943 рр. створено
українські охоронні батальйони № 201, 203-206, у 1944 р. -
укомплектовано збройні формування № 207-208, 212322. Загалом
у частинах ”Шума”, організованих упродовж німецько—радянської
війни, служило понад 35 000 українців323.
Тривалий час Гіммлер відкидав пропозиції створення зі слов’ян
збройних формувань ”Шума”, чисельно більших за батальйони.
Однак, під впливом німецьких втрат на Західному фронті в Африці
під Ель-Аламейном й на Східному фронті під Сталінградом, він
врешті-решт усвідомив, що німецькі резерви не є невичерпними
й змінив свою думку. У березні 1943 р. Гіммлер погодився на
експеримент формування в Україні перших поліційних стрілецьких
полків із числа місцевих жителів, що мало здійснюватися під
контролем СД. Першим кроком на шляху до цього стало узго-
дження дій між СС-ГА і штабом А. Розенберґа в політиці щодо
вже існуючих і створення нових охоронних батальйонів. 15 березня
1943 р. Ґ. Берґер і Ґ. Ляйббрандт уклали угоду, за якою інстанції
СС мали забезпечити певний рівень вишколу частин ”Шума” і
розробити проекти їх політичної індоктринації324 (основою якої
мала бути теза про керівне місце Німеччини у майбутній "Новій
Європі”). Через брак вишкільних таборів вирішено, що їх війсь-
ковим навчанням займеться поліція порядку, ідеологію забезпечать
інстанції СС, а при використанні у воєнних діях вони будуть
підпорядковані вермахтові як суто бойові частини.
Осіалккі 1. Сидгогіетккіеіссіпомкі...- 8. 344.
Меиіеп Н.-\У. Ап сІеиІ.чсЬег 8еіІе. Іпіегпаїіопаїе Ргеіиііііі’е хол У/еЬгтасЬі ипд ХУаїїеп-
88.-МйпсЬеп: Спіуегкіїак, 1985.-8. 309.
Галсі хх'еііг К. Рі§Ьііп§ Гог Егсссіот: ТЬе Г'кгаіліал Уоіипїеег Оіуікіоп оГ іЬе ХУаіїеп-
88.- 8і1хег 8ргіл£, Мй (Г'8А): ВіЬІіорЬіІе Ге§іоп Воокк, 1985.-Р. 216.
.Гигадо С. С. Вгеакіп§ іЬе СЬаіпх ... - Р. 85.
152
На підставі наказу Гіммлера від 29 березня 1943 р. на базі
мобілізованих до ”Шума” рекрутів та окремих підрозділів німець-
ких поліційних полків (що існували з липня 1942 р.) сформовано
перші із запланованих полків'. 21 квітня 1943 р. почали формувати
полки № 31-35, 24 червня — полк № 36 і 23 листопада — полк
№37. Відповідно до наказів Гіммлера від 29 березня та 21 квітня
1943 р. кожна така частина крім номера отримала офіційну назву
"Поліційний стрілецький полк” (РоІі/.сі-8сііііІ/еп-йеуітсп(). Він форму-
вався з мешканців окупованих східних територій і складався з трьох
батальйонів, перший з яких укомплектовано виключно з німців зі
складу поліційного полку СС (88-РоІіхеі-Рс2Ітспі). Зокрема основу
німецьких кадрів створених в тилу ГА "Центр” перших баталь-
йонів у 31, .32, 33, 34 і 35-му полках склали німецькі вояки
відповідно 12, 17, 20, 21 і 24-го поліційних полків СС; перший
батальйон 36-го полку сформовано на основі вояків 1-го і частково
8-го поліційних полків СС, тоді як 37-ий полк формували німецькі
офіцери з поліційного відділу безпеки (РоІІ2еі-8ісНегип§8-АЬіеі1ип§). Інші
два курені кожного з полків організовано з представників східних
народів, переважно з українців, але до їх складу входило 130 німець-
ких офіцерів і підстаршин. Створено шість таких полків з номерами
від 31 до 38, але підрозділи 31-го і 32-го - розсіяно по різних
німецьких військових з’єднаннях325.
Стрілецький склад полків № 31-35 мав комплектуватися з
українців, № 36 - з білорусів, № 37 - з козаків (які діяли
переважно в районі Рівного), № 38 - з чорноморських німців. їх
командирами стали офіцери охоронної поліції. Командувачем 31-го
полку був призначений полковник Генріх Ганнібал (Неіпгісії НаппіЬаІ),
32-го - підполковних Франц Лехтгальтер (Ргапг ЬесЬФаІіег), 33-го-
Ернст Кельнер (Егпкі Кеіпег), 34-го - підполковник Мартін Діц (Магііп
Оіеіг) й згодом підполковник Франц Віхман (Ргапг ХУісіїтапп) та
майор Нахтвей (МасНщау), 35-го - підполковник Корф (Когі), 36-го
Для частин поза межами Німеччини багато підрозділів поліції порядку
використано для формування охоронних батальйонів та поліційних
полків, які мали суто військову організацію на зразок формувань
регулярної армії (чисельністю від сотень) і створювалися як квазі-
мілітарні формації або мобільний резерв для "зеленої” (військової)
поліції (І.апсіевроіі/.еі). Розвиток цих частин розпочався з формування
оперативно самостійних батальйонів чисельністю понад 550 осіб,
організованих в штаб та 4 сотні, оснащених гвинтівками, кулеметами,
протитанковими "п’ястуками” і легкою військовою технікою. Багато
зі створених частин моторизовано, організовано на військовий зразок,
але не забезпечено важкою артилерійською зброєю (У/іІІіат.адп О..
УоІМасІ К. Оегтап Мііііагу Роїісе Ііпіік 1939-45. - Охїогб (РІК): Окргеу РиЬІійііп§
Псі, 1989).
Біі11е]оЬп Б. Рогефп Бе^іопк... - 4. - Р. 43.
153
- підполковник Мартін Фальтін (Раків), 38-го — підполковник Ернст
Вайс (ЕшкіХУеікк). При цьому полк № 32 так і не створено — існував
лише 1-ий його батальйон (створений на базі третього батальйону
17-го поліційного полку). Після 16 серпня 1943 р. його німецький
персонал використано для утворення 5-го полку галицьких добро-
вольців СС, а українцями, призначеними для другого та третього
батальйонів, доукомплектовано 206-ий охоронний батальйон і 6-ий
полк галицьких добровольців СС. Полки існували різні проміж-
ки часу (№ 32 розформовано у другій половині серпня 1943 р.,
№ 35 і 37 — у квітні 1944 р., № 31 і 36 - ЗО серпня 1944 р.,
№ 33 і 34 - у лютому і березні 1945 р.). Разом утворено 12 трьох-
батальйонних поліційних полків загальною чисельністю приблизно
19 000 осіб, у тому числі майже 6 000 німців та 1 500 етнічних
німців326. Військовослужбовців цих полків використовували проти
радянських партизанських з’єднань у бойових діях під команду-
ванням вермахту як суто військові частини. Полки № 31 і 36
діяли в Білорусі, № 33 і 37 — в Україні. Подібні частини (№ 34 і 35)
створено також на території’ Генеральної губернії, щодо якої політич-
на директива особистого штабу райхсфюрера СС від 12 квітня 1943 р.
серед іншого передбачала: ”3 місцевих мешканців також можливо
створювати загони для воєнної боротьби проти більшовизму”327.
Однак деяка корекція колишнього неґативного ставлення
Гітлера та Гіммлера до створення на боці Німеччини військових
частин із мешканців окупованих східних територій не означало
надання їм статусу союзних формувань, за які їх часом вважали
їхні вояки. Вони перебували під командуванням німецьких офіцерів
і їх використовували відповідно до розпоряджень окупаційних
інстанцій. Усі сотні й батальйони, до яких залучено українців,
були мобільними військовими формуваннями, багато з яких
здобули визнання з боку німецького командування. Разом із тим
до падіння рівня їх боєздатності та ефективності призводили
відсутність важкої зброї, недостатнє харчування, періодичні
проблеми навіть з обмундируванням, недостатня увага до їх
соціальних запитів. Зі слів безпосереднього учасника подій того
часу В. Кубійовича, українські вояки не відчували поваги до
німецьких командирів ”з причини нехтування людської гідності,
морального гніту, нехристиянського світогляду та расової зарозумі-
лости і згірдливого відношення зі сторони німців”. За його ж
визнанням, "організовані виключно німецькою стороною українські
сотні з-поміж полонених українців при німецьких вермахтівських
частинах під командою німецьких старшин і підстаршин кидали
НАШ. -Т-175. - Коїі 8. - Ргатек 2 510 227 - 2 510 228, 2 510 260-2 510 265.
ВА.-І48 19/пеи.-Ак(. 1706.-Рої. 1.-8.1-2.
154
лише на фронт як "гарматне м’ясо за чужу справу”328. Відсутність
політичної перспективи позбавляла ці формування найважливішого
ідейного мотиву боротьби на боці Німеччини, що призводило до
коливання настроїв їх вояків між надією на зміну німецької
політики і очікуванням зручної нагоди для дезертирства. Поставало
типове "зачароване коло”: такі настрої викликали небезпідставну
недовіру до східних підрозділів з боку німецьких владних органів,
більшість яких, через брак відповідних повноважень, упродовж
1942 р. не робили жодних суттєвих кроків, щоб усунути причину
цієї недовіри.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 267.
155
РОЗДІЛ II
РЕГУЛЯРНІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ
1. Українське Визвольне Військо (1943 — 1944 рр.)
а) Неніліецькі національні формування
у воєнній політиці Третього райху
^^ісля оголошення війни Радянському Союзові Третій райх
надав можливість бути його політичними союзниками лише
державним на той час народам. У результаті цього свої дивізії
на Східний фронт скерували створені за підтримки Німеччини
Словацька та Хорватська держави, а також Румунія, Угорщина,
Фінляндія, Італія. Німецькі установи теж використали людей
різних національностей, зарахованих нацистськими експертами
до нордійського типу арійської раси (зокрема Германських). Хоча
деякі з них і воювали проти райху, німецькі інстанції залучали
їх представників під приводом того, що війна на Сході — це війна
Європи проти азійського більшовизму. Сформовано скандинавські,
фламандські, голландські, а з часом неґерманські валлонський,
іспанський та французький добровольчі леґіони, декотрі з яких
згодом переросли в дивізії військ СС1. Українців же залучали до
військових з’єднань вермахту лише як окремих осіб або в складі
невеликих добровольчих формувань.
З початком війни проти СРСР багато німецьких спеціалістів
у справах Східної Європи були переконані, що успішність воєнних
дій райху тісно пов’язана з його гнучкою політикою на майбутніх
окупованих східних територіях. Призупинення німецького просу-
вання на Схід переконало багатьох німецьких політиків у тому,
що радянську систему можна розбити лише тоді, коли їх країну
підтримуватиме більшість мешканців Східної Європи. Перемогу
над СРСР вони вважали можливою тільки за умови співробітництва
з поневоленими Радянським Союзом народами, які самі боролися
Детальніше див.: ІлііІе]оЬп О. Еогсі^п Ье^іопх оГ іЬе ТЬіпі КеісЬ [іп Гоиг
уоіитек]. - Уоі. 3: АІЬапіа, СгссЬокІоуакіа, Огеесе. Нип^агу апсі Уи§о81ауіа. - 8ап
Іо.че, СА (118 А): Коеег І. Вепсіег РиЬІіхЬіп^, 1985; ЕогЬсх К. Роиг СЕигоре: ТЬе
ЕгепсЬ Уоіипіеега оГіЬе У/айсп-88. - Ресіхх'оос! (ІТК): Ресіххоос! Воокк, 2000.
156
б за свою волю. Подібні арґументи наводили на думку про
доцільність відмовитися (принаймні зовні) від вже визначених
колоніальних планів щодо захоплених земель і сприяти організації
політичних центрів та національних армій мешканців окупованих
східних територій; при цьому окремо брали до уваги необхідність
використати у боротьбі проти СРСР українців, незадоволених
сталінським режимом. Найпослідовнішими речниками такої зміни
німецької політики виступили представники командування німець-
ких сухопутних військ на Сході. їх однодумцями були керівники
управлінь і співробітники очолюваного А. Розенберґом райхсміні-
стерства окупованих східних територій (Ксісіїзтіпізіегіит Гйг діє
Ьсксіхісп ОкісеЬіеіеп). В німецьких урядових структурах воно доволі
часто фігурувало просто як Східне міністерство або райхсміністер-
ство Сходу, скорочено РМО (Озітіпізіегівт. Ксісіїхтіпікісгівт Озі -
КМО). Вже восени 1942 р. його працівники розробили кілька
проектів корекції східної політики Німеччини й підтримали
ініціативу німецьких військових кіл, спрямовану на створення
при вермахті збройних з’єднань, укомплектованих із мешканців
окупованих східних територій. Водночас РМО трактувало ново-
призначеного генерала Східних військ як союзника у справі
творення національних формацій з представників східноєвропей-
ських народів. Для координації спільних дій Розенберґ кооптував
при його штабі свого представника, котрий офіційно іменувався
"зв’язковий офіцер РМО при генералі Східних військ” (УегЬіпсІпп^к-
оГйгіег сісг КМО Ьеіт ОепегаІ сісг ОкНгирреп)2.
Незважаючи на невдалі спроби сформувати національні збройні
з’єднання у перші тижні німецько—радянської війни, деякі україн-
ські громадські діячі все ж не втрачали надії на створення власного
добре навченого й загартованого у боротьбі регулярного війська.
Головні надії при цьому вони покладали на кілька компетентних
німецьких інстанцій, головними з яких були РМО, ААА ОКВ і
АВП ОКВ. Як і раніше, ці діячі зверталися з проханнями дати
можливість організувати при німецьких збройних силах українські
регулярні військові з’єднання і наполегливо домагалися їх ство-
рення з власним національним командуванням.
У серпні 1941 р. деякі українські громадські діячі під керів-
ництвом журналіста Геннадія Которовича*, з 1940 р. відряджені
І4АП8.-Т-454,- КоІІ. 167,-Ргате000 813.
Геннадій Которович народився 23 січня 1916 р. в с. Покрівка на
Волині у свідомій українській священичій родині. Гімназійну освіту
здобув у Замості, закінчив факультет журналістики Варшавського
університету. Працював постійним кореспондентом "Діла” і "Нового
часу”, співробітником польського політичного органу "Гедройца” і був.
керманичем пресового бюро Української Парламентарної Репрезентації
у польському сеймі (Вісті... - Грудень 1964. - Ч. 116. — С. 143).
157
еміґраційним урядом УНР до праці в АВП ОКВ, започаткували
широку агітаційну кампанію. Вони вирішили проводити як
зовнішню пропаганду (серед німецьких владних інституцій), так
і внутрішню (спершу серед військовополонених, а відтак і серед
широких кіл українців). За згодою представників АВП ОКВ у
Берліні, поряд із газетами для полонених інших національностей
(поляків, французів, юґославів), 10 серпня для військовополонених
українців з ЧА вийшла газета під назвою "Нова Доба”. Вона
друкувалася накладом 70 000 примірників, які поширювали у
таборах серед полонених українців з ЧА - в самій редакції
залишали тільки по 30 примірників кожного числа3. "Нова Доба”
вмістила цілий цикл публіцистичних та інформаційних матеріалів
.своїх читачів, виконуючи роль своєрідного містка між ними та
посередника між німецькими інстанціями і таборами військово-
полонених. Редакція "Нової Доби” налагодила постійний зв’язок
із відділом опіки над військовополоненими (АЬісіїипс Кіїеетсеїапсепеп)
при громадському центрі для української еміграції у Німеччині —
Українській Установі Довіри - УУД (Нкгаіпіксйс УеіїгаиепкзіеІІе-ІІУЗ)
у Берліні. За півтора року - від 1 серпня 1941 р. до 1 лютого
1943 р. - редакція владнала понад 15 000 справ, більша частина
з яких була пов’язана із вирішенням конкретних прохань, вислов-
лених полоненими у листах до газети. Крім постійної політично-
військової хроніки воєнних подій та передруків з усієї тогочасної
україномовної преси, у "Новій Добі” з’являлися дописи читачів-
полонених і добровольців українських підрозділів при німецькій
армії, праці різних вітчизняних публіцистів і діячів культури4.
В опублікованих статтях можна було прослідкувати послідовну
тенденцію пропагування ідеї створення українських військових
формувань при вермахті. Наприклад, уже в серпні та вересні
1941 р. на сторінках "Нової Доби” з’явилися повідомлення про
підтримку хорватським урядом ініціативи голови Українського
Національного Комітету (УНК) у Хорватії В. Войтановського щодо
створення з українців військових формувань у цій країні та нібито
схвалення румунським урядом аналогічної ініціативи українців
у Румунії5 (очевидно, йшлося про створений засобами вермахту
на території Румунії підрозділ ”Пума”). Однак далі пропагування
ідеї творення українських військових формацій з єдиним національ-
ним командуванням впродовж майже року справа не просунулася.
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо (до історії маловідомої
ще справи) // Вісті... - Мюнхен, 1953. - Ч. 1-2 (27-28). - С. 4-5.
Українська преса в Німеччині // Краківські вісті. - 18 лютого
1943. - Ч. 32 (770). - С. 2.
Нова Доба. - Берлін, 10 серпня 1941. — № 1. - С. 1; 14 вересня
1941. - № 6. - С. 2.
158
Безпосередню ініціативу щодо створення українських частин
при вермахті також проявили в Україні старшини колишньої армії
УНР - професійні військовики, більшість з яких були синами
офіцерів російської або австрійської армій. Ще з перших місяців
німецько—радянської війни ті з них, котрі потрапили на Волинь
і в Центральну Україну, звергалися до німецького командування
з проханням, щоб їм знову дозволили одягнути військові мундири.
Дехто зі старшин вже у липні-серпні 1941 р. намагався вико-
ристати воєнну ситуацію для створення української міліції, на
базі якої мали формуватися національні збройні сили. Провідні
діячі колишньої армії УНР, не бажаючи миритися з існуючим
станом речей, вирішили не оплакувати минуле, а почати боротьбу
на своїй землі — хоча вже в інших умовах, але проти того самого
ворога, що й у 1918-1921 рр. Вони сподівалися взяти в свої руки
справу формування українських військових частин при німецьких
сухопутних військах. При тому більшість з них вважали, що за
умов війни між СРСР і Німеччиною українці, крім національного
підпілля та повстанських формувань, можуть розраховувати на
створення власних регулярних збройних сил тільки з німецькою
військовою допомогою. На їх думку, за умов відсутності потужної
інфраструктури в українців, для них "іегїіит поп сіаіит” ("третього
не дано”). Таку пронімецьку орієнтацію зумовлено тим, що на
формування українських одиниць при радянській армії не можна
було навіть сподіватися. У статті "Значіння збройної сили” генерал-
хорунжий Генерального штабу колишньої армії УНР В. Петрів у
ті дні писав: "Щодо існування українських частин у будь-якій
російській армії у ЧА можемо пристосувати стару відому формулу
міністра генерала [Петра] Валуєва [відносно української мови]:
"Не било, нєт і бить не может”6.
Під впливом частини офіцерів колишньої армії УНР влітку
1942 р. в ужитку українських працівників АВП ОКВ вперше
з’явився термін "Українське Визвольне Військо (УВВ)” як загальна
назва майбутнього збройного інструменту українського визвольного
руху проти СРСР, що мав бути сформований при вермахті. УВВ,
на думку авторів цього проекту, мусило стати консолідуючим
чинником для об’єднання усіх сил, готових до боротьби за незалеж-
ність України. Німецькі урядові кола хоча однозначно не погоджу-
валися на проект формування УВВ, але офіційно не відхиляли
його. Важливою підставою для розрахунків на створення україн-
ського війська засобами вермахту були значні перемоги Німеччини
і поразки Радянського Союзу. На той час ідея УВВ мала найбільше
прибічників у лавах Союзу Українських Комбатантів у Варшаві,
Петрів В. Значіння збройної сили // Краківські вісті. - 7 травня
1943. - Ч. 94 (832). - С. 3-4.
159
який нараховував понад 700 членів - переважно офіцерів колиш-
ньої української армії, з котрих деякі відтак були контрактовими
старшинами польської армії7. Такі погляди, наприклад, відстоював
кавалер кількох російських орденів, учасник 1 і 2-го Зимових
походів армії УНР, керівник військового вишколу українських
вояків у Польщі підполковник Павло Федорович Сумароків.
Пізніше він з цього приводу згадував: "Коли деякі німецькі
генерали зрозуміли, що німецькі помилки супроти України
принесуть їм фатальні наслідки, то вони почали шукати доріг,
щоб якось направити свої помилки. Вони звертаються у той час
до президента А. Лівицького, щоб він від свого уряду видав відозву
до українського населення, щоб воно прихильніше ставилося до
німців... Переговори між президентом Лівицьким і німцями
тривали цілий час, але вони не дали ніяких конкретних вислідів.
Старшини у Варшаві очікували, що кожної хвилини може дійти
до якогось реального договорення і тоді треба буде почати творити
армію. Деякі наші старшини, не дочекавшись вислідів отих
переговорів, вступали до німецького війська і організували окремі
малі українські відділи. Але більшість старшин стримувалися з
вступом до німецької армії і очікували якихось нових змін”8.
Клопотання перед командуванням вермахту окремих україн-
ських військових діячів щодо створення їх напівлегального
осередку підтримав ААА ОКВ, зацікавлений у формуванні з числа
місцевих мешканців єдиного центру боротьби проти радянських
аґентів та диверсантів на українських землях. Навесні 1942 р.
частину укомплектованих з українців парамілітарних відділів поза
межами України взяв під свій контроль прихильник творення
українських батальйонів у складі сухопутних військ полковник
(згодом генерал) Р. Ґелен. 1 квітня 1942 р. він очолив підпорядко-
ваний ГШ ОКГ відділ "Іноземні армії Сходу — ФГО” (Ргепкіе Нееге
Охі-РНО). Цікаво, що серед найближчих співробітників Ґелена в
ФГО був майор (згодом полковник) Гайнц Данко Герре (Неіпг Папко
Негге), котрий як офіцер 49-го гірського корпусу ГА ”А” один із
перших вивчав плани формування українських підрозділів. Ще
восени 1941 р. він звернувся до знайомого йому майора-українця
з пропозицією укомплектувати з українців сотню постачання й
вже через кілька годин до нього прибуло 50 осіб; під впливом
цього Герре запропонував застосувати цю ж схему добровільного
вербування в інших місцевостях9.
ФГО мав завдання збору розвідувальних даних про супротивни-
ка на усій лінії Східного фронту й формування з цією метою
Краківські вісті. - 2 липня 1943. - Ч. 140 (878). - С. 2.
Сумароків П. Спомин з формування Дивізії "Галичина” у Варшаві //
Вісті... - Червень 1963. - Ч. 110. - С. 48.
Іигасіо С. С. Вгеакіп§ Фе Скаіпз... - Р. 49.
160
Полковник Роман Сушко,
командант Військових Відділів Націоналістів (ВВН)
Кокарда і відзнака вояків ВВН
1о. УеЬег 194о.
Неггп Сепвгаїіеиі папї
Теолог Е п й г в в
іт Реійе
ііЬет Тгаипанвіп, ОЬ.В.
Негт Сепетаї !
Ап1а&«1іск іет Акйіоп іп йяп икгаіпівсИеп <»е-
Ьіеіеп іт НегЬвге 1939 «игйе Ліг Йі е Теііпекгвег еіп Ег-
іппегипйзгеіскеп тегІіеЬеп.
Мії аетаеІЬеп иегаж аисИ РегвопІісЬквіЬеп
аигвегЬаІЬ Дег Ве»в£ип€ Ьеіеіїї,, йіе цпвеге *еНг»ш<Ч!пасЬи.п£
Везопйегз ияіегзгііггі НвЬеп.
Іш ^ейепкея ІЬгег во егГоївгеісИеп Аи8Ь11йип§в-
х,'£іі.&М:5л и»Ье ісИ 9еп АиГча& неггп &япега1 апііевепа
Дав ЕЬгепгеісИеп йег ВВН. Йг. 357• зєееЛ Нгкипйе ги
іі'оеггеісйеп,
Ніг ЄГ8ЄЇ>ЄПЕІЄ1>-^'
1 ЕИгвпгеісНеп 7^^
1 Огкип<1е.
ВИКАЗКА
Пан ---Ґенерад-Ль^і^-к&НФ-----------------
Теодор Е в д р.е с
мав право носити признану йому
Лист Ріхарда Ярого генералу Теодорові Ендресу з подякою за
вишкіл українського леґіону і виказка про присвоєння відзнаки ВВН
1-ша сотня куреня охорони заводів ("Веркшуц")
поручника Володимира Кобзяра, Лютий 1940 р.
ока. яьіоньіцннкй.н
СНКГИЄ Ц-НАЦРТАЮЕБ
Ке 1с Ь.зЛІЬге г-4ї
Йегііп ЗЯ.11
Вгіпг АІЬгеоИїзІг. 9
В
авісНзтиьгегг
Зеї* І^аПг.Иа'ое ісИ гиг УЬгЗДсипг
64 геззІзсН ІаийНеЬ (кУ.?\ ипа §у,?.) чп£
615 газеіїїсНїйІсН^ іаиеИсЬ яеційв*ег*е (кчг^У-^-игпі- якій
Пкгаіпег. 7 .
Кпе ЛизЬ1іаип£ ”аг Вів Дегг* ліс»* иаЦіей.
ІсЬ *£і*е епГзсБеіЛеп ги иоііеп, оЬ еіп. Твії йіввет
-НЯппег аи еіпет, «епп аисЬ киггеп, Яа?ї’аоаивМ13ип&
&&га-і|£в20оеїз 'чатлат!. .чоП.' їж -зрйііат а і пап .• Лат-• икгзі—
тїІїсЬеп 3[\асИв тЗсИсігеЛ Зеаггл ги ПзЬеп. Огт §гйз9вгз
Теіі Лет Цкгзіпе» 5с«ип зЛсК ЛеигзсК УвгзйМпЛІ«вп>
Лист Ґоттльоба Бергера
Генріхові Гіммлеру
від 28 квітня 1941 р.
й офіційна негативна
відповідь від 3 травня
у справі залучення
українців до військ СС
МгИа, а»п
(ЇЛг№7«1/«аЬ-
а/ВсЬЬо
♦<Г»І Зкмілвгг
тик» Вогі.той 28.4.1941 -С4ИМ/В*/»* *вь.»г* 358/41 «*й,
АД й*П
аь*± 4«« Н-Ва^рШа1«в
Н-агиррвд£Шігвг І • г в • г
» « г 1 І
2>і«Ь«г ОпфрмХШмгвг !
ІИг ВсЬгеІЬвд тож 28.4.1941 ПЬву 41в ОТггжіпег ПаЬ«
ІаЬ 4«ж авісЬжЛІЬгвг-# хат Квлліпіи <в£«Ь«п.
Ваг ІвівЬвЛШгвг-4» !•< МсЬ-к •ІдгепШяОд,
ж«в«а 4»г 1жГГ«оаижЬ114ид< 61 мит Пшмг ігівабвШжж ви «діжг-
пжіимп.
І • 1 1
14 1
Група старшин ДУН. Сидять зліва: поручник Василь Брилевський,
сотник Роман Шухевич. Стоять перші зліва: чотар Юліян Ковальський
та поручник Остап Линда. Останній зправа: поручник Городиський
Частина командного складу Північної групи ДУН (батальйону
"Нахтіґаль"). Перший зправа: поручник Остап Линда, другий зправа
в першому ряду - чотар Карл Малий
Сотня Південної групи ДУН (батальйону "Роланд")
Старшини Південної групи ДУН (батальйону "Роланд").
Зліва направо: чотар Іван Макаревич, полковник Ріхард Ярий,
сотник Євген Побігущий, поручник Омелян Герман, поручник
Любомир Ортинський
Сгирре "ЯасМі&а11"
18/41
Л . іг П - 7 <1 001
Неикапшіег-З-ьгсіпа, Хеп 10. 9. 41
ОЬегкоттапао йег їїеЬгдіасІїі
»їейгтасЬі;заизКипГі;ззі;е11е Гаг
л^іе63Vе^1и8^;е ипа Кгіе£3£еї’ап§епе
В е г 1 і п ЇЇ ЗО
НоЬепзі;аи£епз1г. 47^48
Веіг.: -.гкеппипйзааі’кеїі
Веаие; 5сЬгеіЬеп V. 27.8.41 Яг. 703.
Ез у/іга ті-Ь&е-ЬеіІі, Хазз аіе Тга&ег Хег Егкеппип&8та:г~
кеп "Огирре ЯаоЬі;і^а11 Яг. 73 шій 220" аіе Ріопіеге йусіїадіо
й з а X о, ^,ео. аш 9ЯШ ипХ Лагозіаи І « а п п і у/, &еЬ. аш
ЛЯШШЯЯШ, зіпа. Яеие Егкеппип§зшагкеп у/игаеп аїсИГ аиз^е§еЬеп,
да аіе Тгирре пасИ аеш Еіпзаі;2 іп аіезеп Та§еп аешоЬіІізіегІ «іга.
.В'егпег ууіга гаі-С§е1;еі1і;, аазв аіе Еіпііеіі еіпе апіеге
ВехеісГтипе пісЬІ ГаИгІ, у/огйЬег паііеге дизкипТі; ОКїї, АЬи-.АЬі;.!!
егхеіїг, Оаз .иіпзепаеп еіпез уоІізГапіі^еп ^г^еппипйзжігкепу-ег-
2СІСІ1Ш.ЗЗЄЗ тітае, ліе ЯасЬГог^ейип^еп ег^аЬеп, уоп Хет агинаіі^еп
4 /4/^- ^-9-^
Лист із Нойгаммера від 12 вересня 1941 р. для ОКВ із
згадкою про демобілізацію батальйону "Нахтігаль"
Перший транспорт добровольців із Буковини до підрозділу
"Пума". Другий зліва - гауптман Олександр Пулюй
Вояки "Пуми" Карл Романовський, Лев Гуменний, Ярослав Конрад
Вишкіл добровольців підрозділу Пулюя
Пума" під час відпочинку після закінчення військового навчання
Українські перекладачі в штабі 17-ої армії. Зліва направо: Роберт Рибак,
Адам Бабич, Роман Авдиковський, Брошевскі, інженер Михайло
Ковальський, "зондерфюрер "К" Зібер, Лев Чайковський, Євген
Форостина, професор Осип Залєський, професор Василь Понятишин
і старший стрілець Ебнер. Рудник над р. Сян, 22 червня 1941 р.
Вістуни
вермахту
Ярослав
Струмінський і
Маркіян
Яремич,
нагороджені
Залізним
хрестом 2-го
класу. Липень
1942 р.
Відзначення за
хоробрість з мечами
для представників
народів Сходу
Жиїагирр* І)
!$»»••« Алдек&ідм
імим >$*«*>•
Вояцька книжка українця у вермахті
зоьовцсн
хи^ІеІсЬ
Р Е В 5 О N А Е А ІЗ 8 Е15
Ійг
Платільна книжке
Охночасио особисту ноеиідчааяу
X» *
члена поліаЯ охороші
Особисте посвідчення вояка українського охоронного куреня
Командир
охоронного куреня №109,
генерал-хорунжий
армії УНР
Іван Омелянович-
Павленко
Оркестр охоронного куреня №109
Командир охоронного
куреня №118, майор
армії УНР Костянтин
Смовський
Командир сотні охоронного
куреня №118, сотник Осип
Корнило Винницький
Посвячення національного прапора охоронного куреня
№115 в Деречині. 31 жовтня 1943 р.
Співорганізатор охоронного
куреня №204 майор Ілля
Микулин з пропам'ятними
відзнаками (Хрестами Легіону
УСС і УГА)
Десятник охоронного
куреня №204 Орест
Корчак- Городиський
Вояки охоронного куреня №204. Гайделяґер, літо 1943 р.
Накомірні відзнаки (петлиці) для підстаршин і старшин
охоронних батальйонів: 1) старший вістун; 2) десятник; 3)
чотовий; 4) хорунжий; 5) поручник; 6) сотник; 7) майор
Охоронні батальйони на окупованій території України
станом на вересень 1942 р.
Вояки охоронних батальйонів під час нагородження
Відзначенням за хоробрість для східних народів
спеціальних відділів. Ці мобільні групи комплектували з числа
військовополонених ЧА або перебіжчиків, яких відразу ж після
перевірки скеровували в спеціальні навчальні центри з добрими
умовами перебування, де кілька тижнів із ними проводили заняття,
в тому числі на політичні теми10. В окремій моноґрафії, присвяче-
ній діяльності офіцерів німецької розвідки, англійський журналіст
Е. Кукрідж писав: ”Усі відібрані ними люди скеровувалися до
спеціальних таборів для перевірки. Українці, наприклад, були
зібрані у Лукенвальді та Бранденбурзі, південніше Берліну. І
першим кроком Ґелена щодо внесення змін до діяльності ФГО
була спроба отримання доступу до цих таборів. Спочатку абвер
затягував з відповіддю на його запит, але начальник Генерального
штабу сухопутних військ генерал Гальдер .наказав надати Ґелену
повноваження, яких він вимагав. З часом ФГО почало контро-
лювати Лукенвальд, а Ґелен створив свої власні табори...”11
Ґелен запровадив у діях контррозвідки нову "активну” тактику,
відповідно до якої ФГО готувала спеціальні групи, що складалися
з німецького персоналу та добровольців (які володіли українською
та російською мовами). їх скидали на парашутах у ворожий тил,
де вони мали підтримувати радіозв’язок із вермахтом і передавати
всю отриману інформацію про пересування, чисельність та озбро-
єння сил супротивника. На травень 1942 р. Ґелен залучив до
своєї організації майора Г. Бауна, який збирав добровольців, котрі
були переважно націоналістами і антикомуністами; перші три
групи чисельністю приблизно 100 осіб кожна пройшли спеціальний
вишкіл у Вінниці12.
На середину 1942 р. абвер вирішив створити потужний центр
боротьби проти аґентів й диверсійних груп НКВС і НКДБ на зразок
дислокованого у Південній Греції центру "Особливий штаб Ф
[Феллі]” (ЗопсІегхіаЬ Р [Реііі]), організованого під керівництвом ні-
мецької розвідки восени 1941 р. для використання національно-
визвольних рухів народів Азії на користь Німеччини*. Враховуючи
ОеМеп К. 8єгуісє. Метоіга оїОепегаї КеіпИагсі ОеМеп. Тгапїіаіехі їгот Оеппап Ьу
Оауісі ігуіп§. - Иєху ¥огк: У/огкІ, 1972. - Р. ЗО; Соокгісі§е Е. Н. ОеМеп: 8ру оі іЬе
Сепішу. - Мєуу ¥огк: Капсіот Ноихе, 1972.
Кукридж Е. X. Секрети Сталина // Военно-исторический журнал. -
1992. - № 1. - С. 69.
\¥Мііп§ СЬ. ОеМеп: Оегґпапу’з Мазіег 8ру. - Чеху ¥огк: Ваііапііпе Воокз, 1972. - Р.34.
У його розпорядженні перебували спеціальне формування № 287 в
Африці й створене з палестинських німців спеціальне формування
№ 288, що нараховувало 2 200 осіб. Завданням "Зондерштабу ”Ф”,
підпорядкованого ААА ОКВ, було встановлення зв’язку з вождями
арабських племен і політично пронімецьки орієнтованими лідерами
антибританських національно-визвольних рухів (Мадер Ю. Абвер:
щит и меч... - С. 251).
161
досвід його діяльності, у червні 1942 р. для виконання завдань
боротьби проти радянського партизанського руху в Україні у
рамках ФГО створено підпорядковану ААА ОКВ військову органі-
зацію під кодовою назвою "Особливий штаб Р [Росія]” (ЗопйегяїаЬ
К [Кіі88ІаікІ]). Її центр розміщено у Варшаві під вивіскою "Східна
будівельна фірма Гільґена” (Окі-ВаиоекеІІксЬай НіПуеп)13. Цю структу-
ру, незалежну від окупаційної цивільної адміністрації, контролював
так званий "Штаб Бауна” розміщеного в Берліні східного відділу
ААА ОКВ (8іаЬ Ваші Ьеі ОмаЬіеіІипу бек АтіекАпкІапсІ/АЬтейг (ААА) сіег
ОК\У), який діяв незалежно від нацистських органів безпеки. У
таємному звіті абверу від 22 листопада 1943 р. діяльність цього
штабу характеризувалася так: "Штабові Бауна закордонного
управління абверу підпорядковується спеціальний штаб ”Р”, який
займається виключно виявленням банд у тилових районах армій
на Сході”. У звіті констатовано, що вся робота штабу проводилася
"без СД, яка, незважаючи на багаторазові запити, не була поін-
формована про наміри спеціального штабу ”Р”, щоб уникнути
можливих втручань”14.
До діяльності "Зондерштабу ”Р” вирішено насамперед підклю-
чити представників військових кіл еміґрантів із СРСР, яких
німецькі інстанції розділили на дві групи: тих, котрі після 1921 р.
служили в арміях інших країн, підвищуючи свій професійний
рівень, і тих, які за 20 років втратили свою кваліфікацію. Саме
тому "штаб Бауна” залучив до своєї діяльності спочатку лише
представників першої групи, тоді як другу категорію й колишніх
вояків ЧА залучали значно менше. Основні резидентури "Зондер-
штабу ”Р” створено у Пскові (російська секція), Мінську (біло-
руська секція), Сімферополі (татарська й вірменська секції) та
інших містах; загальна кількість її представників сягнула понад
1 000 осіб. Поступово російську філію "Зондерштабу” інфільтрував
російський націоналістичний Народно-Трудовий Союз (НТС), який
мав своїх представників у Варшаві в Польщі, Києві, Одесі, Вінниці
та інших містах України. Як згадували його учасники, дуже скоро,
завдяки підтримці проросійськи налаштованих німецьких офіцерів,
російський відділ "Зондерштабу” перетворився в "туристичне бюро"
членів НТС для їх проникнення у найвіддаленіші заборонені
Коваль М. В. Фашистская политика духовного, морально-
политического подавлений населення Украиньї и ее крах (1941-1944)//
ОбществСнно-политическая жизнь трудящихся Украиньї в годьі
Великой Отечественной войньї. Сборник научньїх трудов. — К.: Наукова
думка, 1988. - С. 155.
Літопис УПА. - Т. 6. УПА в світлі німецьких документів. Книга
перша: 1942 — червень 1944. Зібрав і впорядкував Тарас Гунчак. З
англійськими й українськими резюме. — Торонто, 1984. — С. 97, 191.
162
закутки окупованої території. Метою цього було розширення числа
їх прихильників і налагодження контактів з національними
українськими та польськими партизанами. Як і "Зондерштабові
”Ф”, ”3он дер штабові ”Р” з часом підпорядкували деякі військові
підрозділи. Його російську секцію очолив колишній офіцер цар-
ської гвардії, випускник російського кадетського корпусу в Ростові
та академії Генштабу в Німеччині граф Борис Хольмстон-Смислов-
ський (відомий під псевдом ”фон Реґенау”), який наприкінці
1942 р. отримав ранґ підполковника вермахту15. Ще в липні
1941 р., подібно до українських батальйонів "Нахтіґаль” і ”Роланд”
в складі ГА "Південь”, німецьке командування сформувало в
структурі ГА "Північ” очолений ним російський батальйон. Його
чисельність впродовж першого року війни значно збільшено за
рахунок перебіжчиків або колишніх військовополонених ЧА, котрі
склали до 85 % його бійців10.
Подібно до російської секції "Зондерштабу ”Р”, до організації
його українського відділу підключено багатьох офіцерів-еміґрантів,
які закінчили російські військові школи та брали участь у Першій
світовій війні. З кінця 1917 р. вони стали старшинами армії УНР
і у 1928-1939 рр. за дорученням її еміґраційного уряду для
вдосконалення військових знань служили контрактовими старши-
нами у збройних силах Польщі. Багато з них підтвердили свої
попередні ранґи, дослужилися до ступеня майора і командували
окремими батальйонами в бойових діях проти Третього райху у
вересні 1939 р. Серед них були військовики, котрі, звільнившись
з полону після німецько-польської війни, продовжували підтри-
мувати контакти з А. Лівицьким та ОУН-М, які з квітня 1940 р.
розпочали певну координацію дій. Декотрі з них із відома Лівиць-
кого відразу вступили на службу до німецького війська. Тепер,
майже через два роки, вони організували власний робочий штаб
і налагодили справу так, що залучені до нього українці вважали,
ніби створюють координаційний центр майбутніх національних
військових частин. В одному з документів ФГО від 26 травня
1943 р. визнано потребу існування для боротьби проти диверсійних
груп НКВД сильної таємної "організації, керівництво якої повинне
бути в руках українських офіцерів і помічники якої мають бути
зібрані з колишніх вояків української національності”17.
Українську філію спеціального штабу ”Р”, з метою найактив-
нішого залучення до його діяльності місцевих мешканців, дозволено
Прянишников Б. Новопоколенцьі. Первое издание. - Силвер Спринг,
Мариленд (США); 1986. - С. 177-180.
1 -8і Кіжіап МаііопаІ Аллу (1 -8і ККА) І і Іпіегпеї: ЬИр://Ька-гоа.сЬаі.ги/1 _а_гпа_еп».Ьіт.
РНО (І/Ьсі). 26. 5. 43. Хи: АикагЬеііипс еіпек икгаіпьсЬеп У-Маппеє // КАСІ8. -
Т-78. - Коїі 565. - Ргатек 000 249 - 000 250.
163
неофіційно називати штабом Українського Визвольного Війська
(УВВ). Одним із найпослідовніших палких прихильників ідеї
створення УВВ був полковник колишньої армії УНР Іван Федоро-
вич Голуб, який у роки боротьби за незалежність України брав
активну участь у бойових діях проти військ більшовицької Росії*.
З перших місяців німецької окупації України Голуб вирушив у
Голуб походив з Тисьмениці на Станіславівщині. Спершу його
підрозділ, що діяв у 1919 р. на Могилівщині, нараховував лише
150 осіб. Із часом він набув популярності й завдяки поповненню
місцевими мешканцями кількість вояків формації Голуба збільшено
до чисельності вояків полку. У 1921 р. він був отаманом повстанських
формувань, що діяли у районі м. Немирова Вінницької області.
Поступово дії частини Голуба поширилися на ліси Поділля та
українські села, що прилягали до Тульчина, Гайсина, Літина,
Ойгополя. З метою організації загальноукраїнського повстання проти
радянських військ він координував свої дії з іншими повстанськими
командирами, що дало певні тактичні успіхи. Завдяки співдії частини
Голуба й з’єднання отамана полковника Струка, що перевищило
4 000 вояків, вдалося витримати бої з двома радянськими дивізіями
й тимчасово захопити околиці Києва, Васильків, Білу Церкву, Канів,
Брацлав й Умань. Ось як охарактеризовано Голуба та його частину
в складеній у 1922 р. "Доповіді Особливого Штабу з боротьби проти
повстанського руху в Українській Соціалістичній Радянській
Республіці”: "Отаман Голуб був старшиною української армії, приїхав
з Галичини в січні 1921 року в район Гайсина. Склад відділу:
700 чоловіків піхоти, 100 чоловіків кінноти, одна гармата. Частково
зі складу української армії. Більшість з місцевого селянського
населення. Підтримують селяни з повітів Гайсинського і
Ольгопільського, за що спалені 3 хутори в районі Тульчина, має
підтримку назовні. Військова діяльність: захоплення Тульчина,
Гайсина, станції Соколівки та станції Темнівки. Знищення 4 карних
відділів і залізниці ЧК на станції Івангород. Напад на радіостанцію
Південного фронту на станції Вапнярка”. Після відступу військ УНР
з України Голуб був репресований радянськими органами безпеки й
на кілька років скерований у Соловецький табір особливого
призначення НКВС (Соловецкий лагерь особого назначений НКВД,
скорочено "СЛОН”). Звідти він повернувся в Україну в період
голодомору 1932-1933 рр. Сам Голуб з цього приводу згадував: "Про
велике нещастя - голод в Україні, на Дону і Кубані — я дізнався
зимою 1933 р., коли звернувся до ЦВК (Центрального Виконавчого
Комітету, тодішнього уряду УРСР - А. Б.) в справі поновлення
громадських прав після ув’язнення на Соловках. Тут знайомі з’ясували
мені всю закулісну сторону цього небувалого в історії злочину Сталіна,
що нахабно вважав себе вождем світового пролетаріату”. У 1934 р.
Голубові вдалося виїхати з СРСР до Галичини й залишитися в місті
Коломия, де він кілька років займався виданням різного роду
української літератури (Вісті... — Березень 1960. - Ч. 97. — С. 11;
Яворський О. Моя участь в Першому Зимовому поході армії
Української Народної Республіки // Вісті Комбатанта. - 1981.
Ч. 3. - С. 65; Вісті Комбатанта. — 1969. - Ч. 6. - С. 60-61; Гадяцька
газета. - Гадяч, 5 липня 1942. - Ч. 47. - С. 2).
164
її центральні області, вирішивши використати всі можливості
легальної праці для відновлення української державності. У
Кам’янець-Подільській області він налагодив зв’язки з місцевими
українськими патріотами, які писали для місцевої газети "По-
долянин” викривальні публікації з критикою сталінського режиму
(серед них цикл статей під назвою ”Аує бісгагог. Сталін і його
діяння” члена проводу ОУН-М Юрія Горліса-Горського’18 (справжнє
прізвище - Лісовський)19, стаття "Безприкладні звірства енка-
ведистів” М. Ковальського і М. Лупула та інші20). Спілкування з
ними переконало Голуба в доцільності випуску власної газети,
що стала б рупором ідей українського визвольного руху. В середині
грудня 1941 р. він почав видавати у Горлівці газету з тризубом
"Український Донбас”, вмістивши, ряд звернень ОУН-Б, отриманих
від перекладачів, скерованих цією організацією до вермахту. На
сторінках його видання надруковано також заклики створити у
Горлівці власний осередок ОУН. Політичні погляди й патріотичну
програму своїх починань на шляху до відновлення державної
незалежності Голуб виклав вже у першому номері згаданої газети.
"Треба, - вказувалося у ньому, — запалити всіх національно
свідомих українців святим вогнем ентузіазму відданої праці для
України, для українського народу! Треба здійснювати мрії про
будову Української Держави власними руками, власними силами!
Докажім, що пролита кров героїв в боротьбі за визволення України
не пішла намарне, що ми, свідомі українські націоналісти,
Юрій Лісовський ("Горліс-Горський”) народився у 1900 р. Брав участь
у повстанському русі на Кіровоградщині в Холодному Яру в 1920-
1921 рр. 1932 року виїхав до Польщі й оселився у Львові, де працював
у видавництві "Дешева книжка”. Автор історичних повістей "Отаман
Хмара” (1934) та "Холодний Яр” (1937). У листопаді 1938 - березні
1939 рр. перебував у Карпатській Україні, після окупації якої
Угорщиною прибув до Німеччини. Працював в ААА ОКВ, за
дорученням якого брав участь у переслуховуванні радянських
військовополонених у Фінляндії. З початком німецько-радянської
війни виїхав у Холодний Яр.
Куделя М. П. Крізь бурі лихоліть. Спогади. - Ст. Паул, Міннеаполіс
(США): Видавництво "СТИР”. 1999. - С. 101.
Український голос. Орган управи міста Проскурова та окружної
управи. - Проскурів, ЗО вересня 1941. - Ч. 1. - С. 3; 5 жовтня
1941. - Ч. 2. - С. 3.
Горліс-Горський Ю. Аие сіісіаіог. Сталін і його діяння // Подолянин.
Орган Кам’янець-Подільського окружного комісаріату. — Кам’янець-
Подільський, 23 жовтня 1941. - № 13. - С. 2-3; 26 жовтня 1941. -
№ 14. - С. 2; ЗО жовтня 1941. - № 15. - С. 2; 2 листопада 1941. -
№ 16. - С. 2; 6 листопада 1941. - № 17. - С. 2; Ковальський М.,
Лупул М. Безприкладні звірства енкаведистів // Додаток № 1 до
газети "Подолянин” № 21. - 20 листопада 1941. — С. 3.
165
освятимо нею волю України і закріпимо її раз [і] назавжди у
вільній Українській Державі. Докажімо, що наша любов до рідного
краю, наша відданість і вірність Україні, це не панщина, відроблю-
вана большевикам, підсичувана НКВД-истами, але, що це свідомий
з власної волі з гордістю виконуваний кожним українцем-націона-
лістом обов’язок громадянина великої Української Держави”* 18 * * 21.
Цей сміливий заклик з’явився через три місяці після арешту
нацистськими органами безпеки провідних діячів ОУН-Б та
керівників створеного за її ініціативою Українського Державного
Правління (УДП). Уже у наступному номері Голуб пішов ще далі,
відверто сповідуючи свій задум створення української армії
(характерно, що навіть редакція "Українського Донбасу” розмісти-
лася у недавньому приміщенні армійського відомства — будинку
колишнього радянського військового комісаріату в Старій Гор-
лівці22). У ньому було повідомлено про те, що до українських
військових підрозділів при вермахті на Східному фронті, ”де
насупроти стоять советські частини, перебігають цілі групи
українців, що виявляють бажання виступати проти большевиків”23.
Плануючи координувати дії щодо формування нових підрозділів
(із тим, щоб пізніше об’єднати їх в єдину українську армію),
Голуб розраховував на можливість залучення до їхнього складу
полонених радянських бійців української національності. З цією
метою він встановив зв’язок з редакцією часопису для військово-
полонених українців "Нова Доба” в Берліні та передрукував одне
з її звернень про розшук військовополонених24.
Однак сміливі заяви Голуба викликали різке незадоволення
керівництва окупаційної цивільної адміністрації. Після виходу
перших трьох номерів "Українського Донбасу” німецькі інстанції
звільнили Голуба з посади відповідального редактора й навіть
планували заарештувати. Його врятувало лише заступництво
командування місцевих італійських частин, з офіцерами розвідки
яких він вже на той час встановив зв’язки через українських
перекладачів. Завдяки цим знайомствам Голубові вдавалося певним
чином впливати на італійських офіцерів і на їх командування.
Така тактика мала успішні результати: на початку 1942 р.
командир 8-ої італійської армії в Україні генерал Джованні Мессе
переслав німецькому командуванню меморандум, у якому вказав,
що подальша лінія окупаційної політики Третього райху матиме
Український Донбас. Орган Горлівської міської управи. - Горлівка,
18 грудня 1941. — № 1. — С. 1.
Там само. - С. 4.
Там само. - 25 грудня 1941. — № 2. - С. 1.
Там само. - 29 грудня 1941 р. - № 3. - С. 3.
166
для нього згубні наслідки й водночас прикрі результати для
розвитку війни25. Однак цей меморандум залишився без відповіді.
У січні 1942 р. Голуб був змушений залишити Донбас і виїхав
до Вінниці. Завдяки його діяльності в Горлівці активізувалися
групи місцевої української інтеліґенції, які з відступом радянських
військ взяли в свої руки місцеву управу26. Після зроблених ним
численних пропозицій німецькому командуванню щодо формування
українських військових загонів, у червні 1942 р. під німецьким
контролем створено керований ним штаб, що розмістився в
Житомирі й мав сприяти викоріненню наслідків сталінського
режиму в Україні. Вся робота штабу Голуба проводилася через
підпорядкованих йому міжобласних представників, котрі, в свою
чергу, керували обласними та районними представниками. Керів-
ний склад штабу формувався з уродженців східних та центральних
областей України віком понад 40 років. Ними були переважно
професійні кадрові офіцери колишньої армії УНР і прихильники
її еміґраційного уряду або симпатини ОУН-М; деякі з них нале-
жали до створеної у червні 1941 р. Української Генеральної Ради
Комбатантів (УГРК). Такими представниками керівництва штабу
УВВ, зокрема, стали свого часу полковник армн УНР П. Дяченко*,
підполковники Микола Рибачук й Архип Кмета**, а також майор
армії УНР Михайло Ковальський і колишні сотники цієї ж армії
Мекке О. Е>ег Кгіе§ іт О.8іеп. - ХіїгісЬ: ТЬота8-Уег1а§, 1948. - 8. 69-77.
Стахів Є. Національно-політичне життя... // Сучасна Україна. —
12 серпня 1956. - С. 6.
Петро Дяченко народився ЗО січня 1895 р. у Березовій Луці під
Миргородом на Полтавщині. Закінчив офіцерську школу і під час
Першої світової війни був старшиною царської армії. З проголошенням
УНР перейшов до її війська, у 1919 р. став командиром окремого
Кінного Запорізького Дивізіону ім. П. Болбочана, після цього -
командиром кінного полку "Чорних запорожців” ("Чорношличників”)
і учасником 1-го Зимового Походу армії УНР в 1920 р. З 1928 р. як
контрактовий старшина служив у ранзі майора в польських збройних
силах. У вересні 1939 р. в боях із вермахтом був поранений та
інтернований нацистами в Литві поблизу Кенінсбурґу. Після звільнення
деякий час жив у Холмі, а у серпні 1941 р. був шефом штабу
"Поліської Січі” Т. Бульби-Боровця. Підтримував зв’язки з активістами
ОУН-М (Вісті Комбатанта. - 1965. - Ч. 2. - С. 63).
Архип Кмета у 1919 р. як сотник очолював підрозділ, що дислокувався
зі штабом армії УНР у Вінниці. Деякий час підпорядковувався
штабові з’єднання полковника А. Мельника, з прибічниками якого
підтримував певні контакти у міжвоєнний період. Як і П. Дяченко,
служив контрактовим старшиною в польській армії й після
короткочасного інтернування в таборі Вільковішки у Литві був
звільнений навесні 1940 р. (8йапдгискР.Агтп8оі'Уа1ог...-Р. 74-75; Вісті...
- 1963. - Ч. 110. - С. 63).
167
Петро Самутін', Іван Пекарчук", Петро Захвалинський, Корнель
Костюк, Сосницький та інші27.
Свідчення очевидців тих подій дають підстави стверджувати,
що Голуб вирішив у рамках боротьби проти СРСР використати
усі можливості леґальної діяльності й підтримку німецьких
військових кіл. Він, очевидно, вирішив діяти за подвійними
стандартами: зовні лояльно до німців, практично - насамперед в
українських національних інтересах. Характеризуючи складні
умови діяльності в мундирах вермахту багатьох українців, які
намагалися діяти передовсім на користь свого народу, один із
них згодом писав: "Практика показала, що в багатьох випадках
наша служба була більш небезпечна, смерть чигала частіше як у
випадку навіть підпільника. Останній був настільки в кращому
положенні, що, будучи повністю законспірованим, міг числити
на те, що вдасться йому уникнути арешту... Ішла смертельно
небезпечна "подвійна гра”; день у день доводилось, стоячи під
строгим контролем німців, ризикувати, при чому цей ризик був
справді великим”28.
Вважаючи, що рано чи пізно ідеї визвольного руху об’єднають
усіх українців, Голуб здійснив перші кроки до практичної реалі-
зації цієї мети. Він налагодив широкі зв’язки і охопив сіткою
своєї організації значні маси українців насамперед на Поділлі й
особливо в географічних рамках від Житомира до Вінниці, посту-
пово поширюючи їх на інші центральні області України. Свою
програму дій Голуб виклав так: ”Ми, українці, повинні використати
момент і повинні знищити німецькими руками все комуністичне,
що залишилося в Україні”29. Затримана весною 1944 р. органами
Петро Самутін народився у 1897 р. на Полтавщині. Восени 1917 р.
був активним українізатором 6-го армійського корпусу колишньої
царської армії, учасником усіх українських військових з’їздів,
командував сотнею 6-ої Січової Стрілецької дивізії генерала Марка
Безручка. У міжвоєнний період служив у польській армії і закінчив
Вищу військову школу (академію) у Варшаві (Вісті Комбатанта. -
1983. - Ч. 1. - С. 70).
Іван Пекарчук народився у м. Брацлав на Поділлі. Гімназію закінчив
у Немирові на Вінниччині, а школу прапорщиків у Києві. Тричі
поранений в роки Першої світової війни. З 1917 р. - у визвольній
боротьбі за незалежність України. Лицар Залізного хреста армії
УНР. У складі Мазепинського полку був учасником 1-го Зимового
походу. В Подебрадах у Чехії закінчив ґідрофакультет Української
Господарської Академії. На еміґрації брав активну участь в громадсько-
політичному житті (Вісті... - 1959. - Ч. 94. - С. 191).
ЦДАГО України. — Ф. 57. - Оп. 4. — Спр. 340. — Арк. 42.
Стахів Є. Українські "дольмечери”... - С. 11.
ЦДАВО України. - Ф. 4620. - Оп. 2. - Спр. 264. - Арк. 114.
168
ЦКДБ зв’язкова штабу Голуба Катерина Стрельцова згодом на
допиті характеризувала його дії так:
"Групи ОКВ, якими керували Голуб, "Юрій Горський” та інші,
зовні були таємним німецьким розвідувальним органом, який вів
роботу щодо виявлення радянського партійного підпілля та радян-
ських партизанів... Як керівний склад груп, так само також більша
частина аґентури, були українськими націоналістами, які, поряд із
виконанням завдань німців, проводили велику націоналістичну
роботу серед населення й це було їх основним завданням. Усі
заходи німців щодо боротьби з радянськими партизанами та
партійним підпіллям вони використовували в своїх інтересах щодо
націоналістичної роботи. Пам’ятаю їхнє гасло: "Німецькими
руками знищимо все більшовицьке!” Цей вислів часто вживав сам
Голуб та інші націоналісти, які працювали в групах ”ОКВ”. Аґен-
туру підбирав сам Голуб й орієнтувався у цьому питанні, в основ-
ному, на націоналістів. Характерно зауважити таке: дислокуючись
у м. Житомирі, ми розміщувалися у двох приміщеннях: на
вулицях Коростинівська № 13 та Іларіонівська № 15. У першому
розміщувався штаб, а у другому, нібито, гуртожиток — насправді
ж там проводилася, в основному, націоналістична робота”30.
За короткий час широко розбудована військова організація
певною мірою нагадувала російський батальйон Б. Хольмстона-
Смисловського й охопила кілька сотень людей. Його представ-
никами на місцях призначені такі особи: у Вінниці — сотник
І. Пекарчук, Тетяна Пекарчук та Зиновій Яворський, в Овручі —
сотник Володимир Кльопа, в Коростені — Євген Синій, в Жито-
мирі - Григорій Грабун, у Рівному — Ярослав Герасимович, у
Новограді-Волинському — сотник Дмитро Дмитренко, в Емільчині —
зв’язковий Федір Мантол, у Києві та Радомишлі - сотник Ложен-
ко31. їм, в свою чергу, підпорядковувалися окремі групи місцевих
мешканців. З німецького боку всі вони отримали значну свободу
дій за умови, що про результати своєї діяльності інформуватимуть
інстанції вермахту. Така взаємодія цілком влаштовувала представ-
ників ОКВ, які усвідомлювали, що через їх надмірне втручання
українці можуть втратити зацікавленість у роботі штабу. Іншим
позитивним моментом було те, що підпорядкованість німецьким
службам надала Голубові можливість відвідувати українські
військові формування, створювані або вже організовані на той
час при вермахті (для учасників яких на жовтень 1942 р. у Києві та
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 340. - Арк. 42-44.
Філоненко П. Збройна боротьба на Волині (Спогади учасника).
(Бібліотека літопису Волині. Редагує Колегія. Ч. 4). - Вінніпег—
Манчестер: Накладом Волинського Видавничого Фонду, 1958. -
С. 43-44.
169
Полтаві створено спецшколи підготовки кадрів для боротьби проти
радянських партизанів32'). Серед українців ці частини отримали різні
назви. Поряд із конкретними окресленнями на зразок "Український
добровольчий леґіон” або "Українські добровольчі частини”, з
українського боку вони часто мали загальні назви на кшталт
"Всеукраїнська визвольна армія”, "Українська Національна Армія”
або просто "Українська армія”33. Однак з німецького боку вони й
далі трактувалися тільки як формування "гіві”.
Формально ААА ОКВ контролював діяльність штабу Голуба,
але на практиці такий контроль не був повним. Це сприяло тому,
що члени штабу в разі загострення брутального курсу нацистської
політики в РКУ не виключали можливості розриву будь-яких
зв’язків із німецькими інстанціями й організації боротьби проти
них. Голуб та його прибічники фактично намагалися такою самою
мірою використати дії під прикриттям вермахту в інтересах свого
народу, як це робили у той час представники інших націй. Разом
із тим їх співпраця з німецькими військовими колами в 1942-
1943 рр. відрізнялася від дій українських політичних угруповань
у 1940-1941 рр. Свого часу керівництва ОУН-Б і ОУН-М намага-
лися використати німецькі інстанції для власних організацій, а
Голуб та його співробітники намагалися залучити усіх українських
патріотів за умови ідейної опозиції до сталінського режиму, але
без огляду на їх приналежність до тих чи інших політичних
угруповань. Крім того, ОУН-Б і ОУН-М підтримували зв’язки з
німецькими військовими колами, сподіваючись на сприяння
Німеччини у справі відновлення Української держави. Голуб же
свої ініціативи втілював у життя за несприятливих обставин, коли
серед значної частини нещодавно готових до співпраці з німцями
кіл ці надії вже розвіяли брутальні прояви нацистської окупаційної
політики в Україні.
ЦДАГО України. — Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 196. - Арк. 33.
Характерно, що наприкінці 1960-их рр. навіть радянська історіографія
була вимушена визнати факт формування в Україні на початку
1942 р. українських військових підрозділів при вермахті. В першому
томі колективної трьохтомної монографії "Українська РСР у Великій
Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 рр.” з цього приводу
- між іншим, цілком справедливо — констатувалося: ”У Полтаві,
Києві та деяких інших містах були відкриті спеціальні школи, де
під керівництвом німецьких офіцерів завербовані проходили військову
підготовку, а потім використовувались німецьким командуванням
для боротьби з партизанами, для охорони обозів, воєнних об’єктів і
навіть для воєнних дій проти Червоної армії на фронті” (Українська
РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу, 1941-1945 рр.
В трьох томах. - Т. 1. - К.: Видавництво політичної літератури
України, 1967. — С. 385).
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 196. - Арк. 34-35.
170
Судячи з архівних матеріалів і свідчень очевидців, на першій
стадії існування очолюваний Голубом штаб мав стати свого роду
координаційним центром із завданням аналізувати можливості
створення в Україні підрозділів УВВ. Наступним етапом мав бути
безпосередній порятунок радянських військовополонених з ЧА
від смерті в таборах шляхом залучення їх до формування україн-
ських бойових частин. У рамках дій проти СРСР українські
військові формації мали обороняти населення від провокацій
радянських партизанів та компартійного підпілля, що викликали
репресії нацистських каральних органів проти цивільних мешкан-
ців. Поступово до ініціатив Голуба приєдналися українці у Берліні,
яких підтримали деякі східноєвропейські експерти АВП ОКВ.
Провал концепції "блискавичної війни” та зупинка німецького
наступу під Москвою свідчили про можливість затяжних бойових
дій на Сході. Це змусило військові пропаґандистські інстанції
райху з весни 1942 р. серйозніше вивчати питання ідеологічної
мотивації залучення українців та представників інших національ-
ностей до боротьби проти СРСР. Задекларовані німецькою пропаґан-
дою абстрактні гасла про "Нову Європу” і боротьбу Заходу проти
Сходу були занадто загальними, недостатніми й позбавленими
змісту, бажаного для жителів Сходу Європи. Зважаючи на мож-
ливий психологічний ефект від створення національних збройних
формувань з представників народів окупованих східних територій,
справу їх формування взяв під свій контроль відділ "Активної
пропаґанди” при ОКВ. У березні 1942 р. його перейменовано в
особливу групу (5оп<1епцирре), основним полем діяльності якої була
Східна Європа; шефом цього відділу став полковник Ганс Мартен,
дотогочасний зв’язковий офіцер між АВП ОКВ і райхсміністер-
ством пропаґанди34. Деякі його співробітники під впливом арґу-
ментів своїх східноєвропейських працівників, усвідомлюючи
хибність політики райху на Сході упродовж першого року німецько-
радянської війни, наважилися піти на сміливий експеримент.
Головною причиною політичних проблем райху вони вважали
те, що Німеччина спочатку проводила політику, а вже потім на
її основі здійснювала пропаґанду. У відділі пропаґанди вважали
за доцільне робити навпаки: створити ”знизу” настільки сприятливу
пропаґандистську атмосферу, щоб зовні складалося враження про
існування політичних підстав для її проведення "зверху”. Після
того, як пропаґанда викликала б адекватну реакцію, ОКВ змогло
б вимагати від керівництва Німеччини відповідної зміни політики
в дусі своєї пропаґанди. Керуючись подібними міркуваннями, у
серпні 1942 р. співробітники АВП ОКВ запропонували підтримати
створення спрямованого проти сталінського режиму російського
ТЬопуаІд 1. Пигіа. Хоіпіегге гадгіессу V.' агтіі Ніііега - \Уаг8га\уа-Кгакб\у:
УУудаи'пісіи'о Шикоїуе Р\МЧ, 1994. -8.191.
171
визвольного руху, очоленого одним із радянських генералів (на
зразок генерала Шарля де Ґолля — лідера французького визвольного
руху на боці Великої Британії і США). Першим німцям цю думку
підказав захоплений в полон колишній командувач радянської
19-ої армії генерал Михайло Лукін. 14 грудня 194] р. він вказав
представникам відділу ”1-ц” ГА "Центр” на хибність тези про те,
ніби ”на відміну від українців російський народ є носієм більшо-
вицької ідеї”. Він вказав на доцільність створення на боці Німеччи-
ни російського уряду й проголошення боротьби тільки "проти
ненависної більшовицької системи”, яку повинен очолити видатний
лідер, що викличе нові сподівання серед багатьох росіян, розчарова-
них дотогочасною німецькою політикою. Лукін відмовився взяти на
себе керівництво цим визвольним рухом через поранення й неба-
жання піддавати репресіям своїх родичів, які залишилися в СРСР35.
Бажання організувати й очолити російські військові збройні
формування для боротьби проти СРСР виявив захоплений у
німецький полон у серпні 1942 р. генерал ЧА Андрій Власов36.
”Я прийшов до твердого переконання, що завдання, які стоять
перед російським народом, можуть бути вирішені в союзі та
співробітництві з німецьким народом”, — проголосив він37. Опинив-
шись у німецькому полоні як більшовик із багаторічним стажем,
Власов заявив, що тривалий час приховував своє вороже ставлення до
сталінського режиму. Таку ж думку висловили і деякі захоплені в
німецький полон радянські офіцери-росіяни. У відповідь представ-
ник АВП гауптман Вілфрід Штрік-Штрікфельдт наголосив Власову,
що спочатку необхідно створити російський політичний центр і
лише після того російську армію38. Мотивуючи свої слова, Штрік-
Штрікфельдт вказав, що українці, які мають у Німеччині свої
політичні організації, саме на цій підставі отримали право на
Н6 Міііе. 1 с/А6. НО, сіеп 14. 12. 1941. УегпеЬпип§ <1е8 бепегаїїі. Еикіп, Місіїаеі //
NАБ8. - Т-78. - КоІІ 413. - Ргатек 000 822 - 000 832.
Детальніше про рух генерала Власова див.: А/аіспко ЕТксКиххіап ЕіЬега-
ііоп Моуетепі сІигіп« ЇУогІсІ \¥аг II: НІ8іогіса1 Ассоипія. - 6еог§еіо\уп: Сісоїуеіоу/п
Еіпі уегяііу Рге88. 1984; Вшїоп К. В. ТЬе Уіавосу Моуетепі ої \¥ог1<1 \Уаг II: Ап
Арргаівап. - Атегісап ІІпіуегаііу, 1963; Материальї по остории Русского
Освободительного Движения (1941-1945 гг.). Сборник статей,
документов и материалов. Вьіп. 1. - Москва: Грааль, 1997. Із загальних
концептуальних оцінок руху Власова див.: Семиряга М. И.
Военнопленньїе, коллаборационистьі и генерал Власов // Другая война,
1939-1945. Под общей редакцией академика Ю. Н. Афанасьева. -
Москва: Российский государственньїй гуманитарньїй университет, 1996.
- С. 312-339.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 22. - Спр. 75. - Арк. 44.
Детальніше див.: 8ігік-8ігіИе1сііХУ. А§аіп8і 8іа1іп апсі Ніііег: МетоігоГіЬе Ки8-
8Іап ЕіЬегаііоп Моуетепі, 1941-1945.-Не\у¥огк: Е)ау, 1970.
172
формування власних національних військових підрозділів39. Незаба-
ром звільнений з полону Власов виступив з ідеєю створення
представницького Російського Комітету і об’єднання вже сформо-
ваних з росіян Східних батальйонів в єдині національні збройні
сили, що мали отримати назву "Російська Визвольна Армія” (Русская
Освободительная Армия - РОА). Слово "визвольна” мало вказувати,
що її завданням у ході просування на землі Росії буде "визволити
російський народ з-під гніту більшовизму”. У рамках пропаґандист-
ського оформлення цієї ідеї з Власовим почали співпрацювати деякі
полонені й випущені з німецьких таборів політичні керівники
(политические руководители) — "політруки” з ЧА40.
Щоб не допустити до монополізації Власовим права говорити
також від імені представників інших народів, які проживали в
СРСР, у вересні 1942 р. АВП надав своїм українським співробітни-
кам можливість вивчення ідеї створення Українського Визвольного
Війська (УВВ) — за змістом і за формою свого роду українізованого
варіанту ідеї формування РОА. Проте слово "визвольне” в його
назві було безпідставним, оскільки на той час усю територію
України, на відміну від Росії, контролював Третій райх. Восени
1942 р. працівники української секції АВП здійснили перші кроки
щодо вивчення реальних можливостей створення української армії,
їх підтримав президент уряду УНР в екзилі А. Лівицький, який
уповноважив взяти участь у підготовці проектів створення УВВ
на основі підрозділів ”гіві” та охоронних батальйонів начальника
військової канцелярії еміґраційного уряду УНР полковника Михай-
ла Садовського \ Не відокремлені спершу від німецьких військових
Катусев А. Ф., Оппоков В. Г. Движение... // Военно-исторический
журнал. - 1991. - № 7. - С. 14.
Багато командирів вермахту ігнорували наказ Гітлера про розстріл
політкомісарів ЧА і не виконували його, а у 1942 р. він фактично
перестав діяти; пізніше чисельні колишні політкомісари були залучені
до тісної співпраці з Власовим (МоїіеЕ. Пег ЕигораіксЬе Вііг§егкгіе§ 1917-
1945. ІЧаїіопакогіаІіктик ипсіВоЕсИелуіітик.-МіїпсЬеп: НегЬі§, 1997.-8.431).
Михайло Садовський народився в 1886 р. у Києві. Навчався у
Чугуївській військовій школі, яку закінчив у 1912 р. в ранзі
підпоручника і був скерований до 167-го Острозького піхотного полку
в Черкасах, у складі якого брав участь в Першій світовій війні. Був
кілька разів поранений і за відвагу отримав шість орденів, у тому
числі Орден Св. Володимира з мечами і бантом 4-го ступеня і зброєю
Св. Анни (шаблю з написом "За хоробрість”). У російській армії займав
різні старшинські командні посади від командира роти (сотні) до
заступника командира полку. В роки визвольних змагань був
начальником похідної канцелярії Головного Отамана С. Петлюри й
начальником персональної управи військового міністерства і членом
Вищої Військової Ради УНР. У міжвоєнний період - один з організаторів
і заступник голови Українського воєнно-історичного товариства у Польщі,
з 1939 р. його голова (Вісті Комбатанта. - 1968. - Ч. 1. - С. 60).
173
з’єднань, вони повинні були принаймні номінально підпорядкову-
ватися штабові УВВ, щоб їх українські вояки відчули себе єдиною
національною бойовою спільнотою. Український співробітник
АВП ОКВ у Берліні Г. Которович з цього приводу пізніше згадував:
”Ми робили все можливе, щоб з відділів тих ”гіві” як також із т.зв.
українських поліційних батальйонів, які оперували головно проти
партизанів на Білорусі, створити організоване УВВ. Вже восени
1942 року я поїхав до Варшави і поінформував про стан справи
тодішнього полковника М. Садовського, від якого за деякий час,
згідно з нашою умовою, надійшов писаний меморіал з планом ство-
рити найперше кадрову українську старшинську школу. Цей план,
переданий мною у відповідні руки, не знайшов ніякого відгуку”41.
Хоча перші спроби створення РОА і УВВ були безрезультатив-
ними, ініційовану з боку ОКГ і АВП ОКВ справу корекції вій-
ськової політики Німеччини відчутніше, ніж доти, підтримало
керівництво райхсміністерства окупованих східних територій.
Одним із найпослідовніших захисників ідеї зміни політичного курсу
Німеччини на Сході був уповноважений Східного міністерства при
ГА ”А”, міністерський директор (Міпікіегіаі-Оігекіог) 1-го головного
відділу "Політика” РМО, гауптман Отто Бройтіґам. У доповідній
записці Розенберґу від 25 жовтня 1942 р. він мотивував потребу
перегляду засад німецької політики на захоплених територіях Сході
Європи необхідністю широкого залучення представників їх народів
до збройної боротьби проти СРСР, що частково вже робилося.
Бройтіґам писав: "Внаслідок труднощів становища військових
з’єднань сухопутні війська повсюдно почали використовувати
військовополонених та цивільне населення насамперед на тиловій
службі. Проте і на передових позиціях вони знайшли своє за-
стосування й виявилися чудовими. Тільки останнім часом під
тиском партизанської загрози дозволено формування з’єднань з
місцевого населення виключно для боротьби проти партизанів”.
Бройтігам визнав, що й ”цей захід не буде мати пропаґандистської
дії”, якщо авторитетні німецькі кола не дадуть "слов’янським
східним народам заспокійливу обіцянку відносно їх долі”42.
Після появи меморандуму Бройтіґама з ініціативи німецьких
військових кіл та РМО відбулося кілька нарад, присвячених
обговоренню питань, пов’язаних із формуванням військових
з’єднань з мешканців земель, що станом на 22 червня 1941 р.
перебували у складі Радянського Союзу. Серед їх учасників були
вищі ранґами офіцери командування сухопутних військ, незгода
яких із політичним курсом Гітлера найвиразніше проявилася
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... — С. 5.
Нюрнбергский процесе. Документи и материальї в 3-х тт. — Т. 3. -
Москва: Юридическая литература, 1966. - С. 235, 234.
174
20 липня 1944 р. у замасі на його життя, який вони організували,
бажаючи врятувати Німеччину від катастрофи43. ОКГ на цих
нарадах репрезентували генерал-квартирмейстер Е. Ваґнер (який
підтримав цей замах, а після його невдачі покінчив життя
самогубством), від Східного міністерства О. Бройтіґам і професор
Ґергард фон Менде та інші. Від генерал-квартирмейстера в цих
розмовах брав участь також майор граф Клаус Шенк фон Штауф-
фенберґ - у майбутньому основний організатор згадуваного теракту
на райхсканцлера. Одна з таких нарад під головуванням А. Розен-
берґа відбулася 18 грудня 1942 р. за участю керівників більшості
відділів Східного міністерства, а саме Альфреда Маера, Ґ. Ляйб-
брандта, П. Кляйста, О. Бройтігама, Ґ. Менде та інших. Висту-
паючи на конференції, представник ГА _”А” майор Гільгаузен
визнав за доцільне почати масове творення національних збройних
частин із мешканців окупованого Сходу, до яких доповідач
рекомендував ставитись як до союзників44. Висловлюючись за
створення військових формацій із представників слов’янських
народів, чиновники зі Східного міністерства мали на увазі,
очевидно, передовсім козачий рух45. Як це не парадоксально, але
значною мірою цьому посприяло особисте переконання Гітлера в
тому, що козаки не є слов’янами, а в них тече кров ґотів46.
Керівники козацтва протягом перших двох років війни неодно-
разово зверталися до німецьких відомств із пропозиціями створити
свої збройні формації. Зокрема у 1942 р. до шефа оперативного
штабу А. Розенберґа А. Шіккеданца як представника німецьких
владних структур із такими проханнями звернулися представники
Всекозачого руху в Сербії, кубанський отаман В’ячеслав Науменко
та кілька інших козацьких лідерів47. Поряд із українцями за
походженням, серед них було багато колишніх вояків відроджених
козацьких формувань, котрі діяли в Україні у 1917-1920 рр. і в
Детальніше про це див.: Оаіііп МоіЬег М. А. ЕіЬпісаІ апд Ке1і§іои8 Расіогз іп
(Не Оеггпап КехіЦапсе Ю Ніііег.-У/ахЬіп^іоп: В. С.,ТЬе СаіИоІіс Ііпіуегеііу оїАпіегіса
Рге88,1955.
МАС8. -Т-501. - КоІІ 23. - Егате8 000 931 - 000 935.
Див.: Дробязко С. И. Вторая мировая война 1939-1945. Восточньїе
легионьї и казачьи части в вермахте. - Москва: ООО ”Фирма
"Издательство АСТ”, 1999. - С. 6-45. Детальну увагу німецькій
пролітиці щодо створення козацьких військових частин приділено в
праці: Нелуїапд8.1.Соххаскх іп ІЬеОегпіап Агту, 1941-1945.-РогіїапсІ.ОГ< (С8А):
Ргапк Са$8,1991.
Вгаиіфат О. (ІЬегЬІіск йЬег діє Ьехсі/Іеп Окі§еЬіеіе хуаїїгепд де8 2.ХУе1ікгіе§Є8
(8іидіеп де8 1п8іііиі8 ГйгВе8аігип§8Іга§еп іпТйЬіп§еп ги деп деиівсЬеп Вевеіхип^еп
іт 2. \¥еккгіе§е8. №. 2—ТйЬіп§еп: ІІгЬеЬеггесЬіе Ьеіт Іпвіііиі +иг Ве8аігип£4їа§еп,
Іапиаг 1954.-8. 85.
ЦДАВО України. — Ф. 3676. - Оп. 4. — Спр. 482. - Арк. 45-47.
175
міжвоєнний період опинилися на еміґрації48. Найактивнішими з
них були представники станиці Запорізького козацького національ-
ного товариства з осідком у Празі49. Навколо нього гуртувалися
прибічники Українського Вільного Козацтва (УВК), яке в поро-
зумінні з лідерами українських громадських організації! і колами
УНР виступило проти СРСР під керівництвом військового отамана
Івана Бірчака (псевдо "Волошин”); номінально існуючий штаб
частин УВК очолив отаман Іван Цапко*. У межах психологічної
опіки над їх майже виключно православним вояцьким складом
станом на 1942 р. духовним опікуном УВК був випускник Бого-
словського факультету Варшавського університету, а з 1940 р. член
консисторії Української Православної Церкви (УПЦ) в Генеральній
губернії, 37-річний священик з Волині .Олександр Новицький50.
Після загибелі Бірчака в бою проти радянських партизанів
на Волині наприкінці 1942 р. і до 1944 р. УВК очолював колишній
командувач УГА й згодом армії УНР генерал-полковник М. Омеля-
нович-Павленко, який намагався організувати нові військові
частини УВК. У своїй відозві ”До побратимів-старшин і козаків”
він повідомив про призначення ним командиром Запорізького
загону полковника Андрія Долуда**. Омелянович-Павленко закінчив
звернення давніми козацькими словами "Надія на Бога, а лицар-
ство наше!”. Крім цього формування створено 1-ий козацький
загін під командуванням отамана Павла Терещенка, окремий загін
Тамарський Ю. Українське Вільне Козацтво // Вісті Комбатанта. -
1962. - Ч. 1. - С. 28-31.
49
ЦЦАВО України. — Ф.3971 - Українська добровольча стрілецька
дивізія СС "Галичина”. - Оп.1. - Спр. 29. - Арк.1.
Випускник російської офіцерської школи Іван Цапко був професійним
військовиком і вченим-картографом. За активну службу в роки Першої
світової війни на Кавказькому фронті отримав російський Георгіївський
хрест та французький Воєнний хрест. Після подій лютневої революції
1917 р. служив полковником у Кубанському війську й перейшов зі
своїм полком до армії УНР. Командував полком кінноти в окремій
кавалерійській дивізії І. Омеляновича-Павленка (Вісті Комбатанта. —
1967. - Ч. 5-6. - С. 93).
Куїцинський А. Єпископ Олександер Новицький // Вісті Комбатанта. -
1970. - Ч. 2. - С. 59-60.
Андрій Долуд народився на Херсонщині. У роки Першої світової
війни був штабс-капітаном російської армії. З весни 1917 р. - член
Української Центральної Ради. У 1918-1919 рр. командував
батальйоном козаків ім. Гонти у боротьбі за Львів. За Директорії
був деякий час командиром Херсонської дивізії й згодом начальником
Генерального штабу армії УНР під час її 1-го Зимового походу. В
міжвоєнний період відійшов від військової служби, деякий час
займався пасічництвом (Вісті Комбатанта. - 1976. - Ч. 5-6. - С. 98-99).
176
сотника Йосипа Шерстюка, деякі інші формування. Перші з них
організовано на Запоріжжі й залучено не до фронтових дій, а до
боротьби проти більшовицьких диверсійно-саботажних груп. Від
початку 1942 р. створені в Дніпропетровську формації УВК в
уніформах ЧА боролися проти радянських партизанів у лісах між
Новомосковськом і Павлоградом51. Загони УВК створено теж у
деяких районах Вінницької та Чернігівської областей, а також у
м. Шостка. Наприклад, 57-ий полк вільного козацтва сформовано
в липні 1942 р. із військовополонених та добровольців з числа
місцевого населення у Конотопі (до 1 000 вояків) у північній частині
Сумської області України, звідки його скеровано у південні райони
Орловщини в Росії82. Він діяв проти партизанів в околиці населених
пунктів Василівна та Білоусівка (за 25 км на захід від населеного
пункту Суземки). Основою полку був козацький ескадрон німецької
213-ої охоронної дивізії. У червні 1943 р. полк складався з двох
батальйонів та кавалерійського ескадрону, хоча в офіційних німець-
ких документах його називали 3-ім козацьким батальйоном 57-го
охоронного полку. Це була одна з небагатьох частин Східних військ,
що діяла на німецько-радянському фронті аж до закінчення війни83.
Головним козацьким осередком намагався стати також Україн-
ський Народний Козачий Рух (УНАКОР) із центром у Мюнхені.
Його очолював колишній осавул Кубанського війська, свого часу
генеральний писар УВК, Іван Полтавець-Остряниця*. З початком
Додатки. - Док. № 2.
ЦДАГО України. - Ф. 62. — Оп. 1. — Спр. 196. — Арк. 34, 35.
Дробязко С., Ермолов Н. Добровольческий полк "Десна” и другие
восточньїе формирования на территории Орловской области // Іпіегпеї:
\у\у\у.О8іЬаіаіІІоп.ітогпги.согп/8іП1 .Ьіт
Іван Полтавець-Остряниця народився в 1890 р. у с. Балакліїв під
м. Сміла на Черкащині в давній козацькій родині; особисто Полтавець-
Остряниця називав себе прямим нащадком козацького гетьмана Якова
Остряниці. Здобув фахову мілітарну освіту: в 1910 р. закінчив
Єлисаветградське військове училище, пізніше начався у "школі
броньованих автомобілів”. У роки Першої світової війни в 1914-
1916 рр. відзначився хоробрістю в бойових діях у складі російської
армії, за що нагороджений медалями та орденами (в тому числі
Хрестом Св. Георгія). Лютнева революція 1917 р. застала його у
Петрограді, звідки він вирушив на південні землі України. Влітку
1917 р. був кооптований до Генерального Українського Військового
Комітету й з часом став провідним діячем відновленого УВК. Був
генеральним писарем гетьмана П. Скоропадського; у 1919 р. очолив
повстанський загін. З 1920 р. на еміґрації в Мюнхені у Німеччині.
У 1923 р. очолив Українське Народне Козаче товариство (УНАКОТО),
перейменоване у 1926 р. на УНАКОР, й у тому ж році на противагу
Скоропадському сам проголосив себе гетьманом (ЦДАВО України. -
Ф. 4465. — Оп. 1. - Спр. 136. - Арк. 1-22).
177
німецько-радянської війни він прагнув сформувати Запорізьку
бриґаду УВК на Катеринославщині54. Ще 26 липня 1941 р. Гене-
ральна Управа УНАКОР звернулася до "українського козачого”
населення із закликом про спільну боротьбу з вермахтом проти
радянської армії55. За час німецької окупації цей рух не був
популярним в Україні - за винятком Горохівського району Луцької
області на Волині, де діяв його осередок "Чорний орел” і де
народився отаман УВК, шеф штабу УНАКОР І. Бірчак-Волошин,
який у 1941-1942 рр. неодноразово просив німецькі владні установи
про створення українських козацьких частин56.
Незважаючи на певну підтримку УВК, представники німецького
уряду не хотіли створювати козацькі формування на національній
основі (тобто окремо російські й окремо українські). Загальна
тенденція німецької східної політики свідчила про трактування
козаків як окремого народу, а не військового прошарку населення
різних національностей. Певною мірою цьому сприяли козацькі
еміґранти, які намагалися довести самостійне походження козаків
і їх відмінність від інших народів57. У дусі цього на окупованих
вермахтом землях Росії сформовано кілька козацьких полків.
Однією з перших козацьких військових частин при німецькій
армії, наприклад, був 5-ий полк Донських козаків, котрий як
436-ий піхотний полк ЧА (у складі 77 офіцерів та 1 799 підстар-
ший і солдатів на чолі зі своїм командиром майором Іваном
Кононовим) перейшов на бік німецьких військ ще 22 серпня
1941 р. Його перейменовано на козацький відділ № 102 (Кокакеп-
АЬїеіІипії №. 102), пізніше № 600. У м. Міллєрово літом 1942 р.
штаб італійської армії почав створювати під командуванням
полковника П. В. Головка 1-шу Кубанську козацьку дивізію, яка,
так остаточно і не сформована, невдовзі відступила з німецькими
військами58. Разом із тим багато козацьких частин сформовано
або принаймні певний час дислоковано на території України, де
їх поповнили цілі групи місцевих жителів.
У грудні 1942 р. Ґ. Берґер звернувся до Г. Гіммлера з пропози-
цією створити в структурі охоронних батальйонів козацькі військові
Цапко І. Роля Вільного козацтва у визвольній боротьбі // Вісті
Комбатанта. - 1967. - Ч. 5-6. - С. 24.
ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. - Спр. 60. - Арк. 1.
Пролом. - Грудень 1941. - Ч. 1. - С. 16; ЦДАГО України. - Ф. 1.
- Оп. 23. - Спр. 931. - Арк. 59-59 зв.
Харламов П. К. Казаки. - Париж: Издатель Е. Т. Гетьман, 1956. -
С. 3-13.
Надеженко П. Дещо з методів совєтської розвідки // Український
Комбатант. Орган Союзу Українських Ветеранів. - На чужині, 1958. -
Ч. 5-6. - С. 88-89.
178
частини, до яких мали рекрутувати мешканців окупованих східних
територій. В результаті цього на території України сформовано
козацькі батальйони ”Шума” № 111, 126, 135, 159 і 160 та інші
(з часом у Польщі укомплектовано № 209, 210, 211). В Дніпро-
петровську на їх основі створено добровольче козацьке з’єднання
під командуванням колишнього генерал-майора ЧА Корнєева в
складі шести батальйонів (разом понад 10 000 вояків), у м. Шепе-
тівка Житомирської області — два штаби формування козацьких
частин, а в Ново-Черкаську деякий час також дислоковано кілька
козацьких батальйонів59. Серед них були сформовані в Україні
переважно з мешканців Росії козацькі охоронні батальйони № 68,
72 і 73, кожен з яких офіційно названо "Козацький кавалерійський
фронтовий відділ (дивізіон)” (Кокакеп-Кейег-Ргопї-АЬГеіІипд)60. Багато
з цих частин у 1943 р. діяли або принаймні певний час перебували
на території України й більшою чи меншою мірою складалися з
етнічних українців, які, щоправда, спілкувалися між собою
російською мовою. Вони були нерідко українського походження,
особливо вояки кубанських полків, на що виразно вказують
українські прізвища багатьох їх старшин. Командиром кубанських
козацьких частин, наприклад, був виборний отаман Трохим
Сидорович Горб, похідним отаманом — Іван Саломаха, старшинами —
Григорій Тарасенко, Петро Іваниця, Тарас Хорунженко. Цікаво,
що представники РМО і вермахту називали створені на боці
Німеччини кубанські козацькі полки Кубанським Військом, яке
вони трактували як "колишнє Запорізьке”61.
Поряд із козацькими частинами німецькі урядові інстанції
підтримали формування із росіян кількох бриґад, які з часом за
складом наблизилися до дивізій. Деякі з них організовано за певної
підтримки заснованого в 1935 р. у Польщі на громадських засадах
Центрального Комітету Російського Комітету (ЦКРК) під керівницт-
вом С. Войцеховського. Як і УЦК, з окупацією Німеччиною
польських земель ЦК РК організував у воєводських містах свої
делеґатури й у повітових містах призначив уповноважених, нама-
гаючись разом із ними об’єднати російську еміґрацію на території
Генеральної губернії. З цією метою він реґулярно видавав і
розсилав на місця циркуляри та бюлетені. В одному з них опуб-
ліковано промову С. Войцеховського, виголошену на зборах
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. — Спр. 211. - Арк. 14, 19; Муков-
ський І., Лисенко О. Українці у збройних формуваннях... — С. 24.
[.інісіоііп 1. і огефп Ге£Іоп8...- Уоі. 4. - Р. 277.
Ленивов А. К. Под казачьим знаменем. Зпопея Казачьего Стана под
водительством Походньїх Атаманов Казачьих Войск С. В. Павлова и
Т. И. Доманова в 1943-1945 г.г. Материальї и документьі. - Мюнхен:
Издание автора, 1970. - С. 5, 11-13, 15.
179
російських еміґрантів у грудні 1942 р. Підсумовуючи роботу РК
щодо залучення осіб російської національності до військових частин
для спільної з вермахтом боротьби проти СРСР, він заявив: "Нами
створена перша бриґада російського визволення під безпосереднім
керівництвом німецького командування. Бриґада вже відправлена
на фронт. Формується друга бриґада, яка незабаром приступить
до боротьби”62.
Першою російською бриґадою було створене на базі батальйону
Б. Хольмстона-Смисловського в складі ГА "Північ” з’єднання
особливого призначення ”Р” (”К”), тобто "Росія” ("Кияхіапсі”). На
початку 1943 р. воно нараховувало 12 батальйонів і за чисельністю
наближалося до дивізії (майже 10 000 вояків)63. Водночас у районі
населеного пункту Лікоть Брянської області в Росії сформовано
ДРУГУ російську бриґаду. На 881 000 населення для боротьби проти
радянських партизанів у лісах на заході цього району наприкінці
1941 р. її розширено й створено оснащену 9-ма танками російську
дивізію чисельністю 8 000 вояків під командуванням полковника
Броніслава Камінського (в історичній літературі "бриґада Ка-
мінського”). Санкцію на її створення дав командир 2-ої танкової
армії ГА "Центр” генерал Рудольф Шмідт. Дивізія, до якої входило
14 батальйонів, отримала назву "Російська Визвольна Народна
Армія” (Русская Освободительная Народная Армия - РОНА); про
створення цього з’єднання знало вище керівництво Німеччини, а
8 січня 1943 р. записку про її існування переслано Гітлеру64.
Третьою російською бриґадою німецьких сухопутних військ був
також створений у складі ГА "Північ” під Смоленськом леґіон
"Російська Національна Народна Армія” (Русская Национальная
Народная Армия - РННА). У березні 1942 р. її чисельність склала
приблизно 100-150 бійців, до травня зросла до 400, а в середині
серпня сягнула 1 500 солдатів та офіцерів, розміщених на території
селища Осінторф у навчальних таборах "Москва”, "Урал” та "Київ”.
До того часу організовано курси вдосконалення командного складу
і створено штаб РННА, піхотний полк у складі трьох батальйонів
по 200 бійців у кожному (згодом сформовано п’ять батальйонів
включно з саперним), розвідувальну, кулеметну й господарську
роти, автомобільний, саперний, зв’язковий та комендантський
взводи, а також навчально-тренувальну авіаланку (авиазвено) без
Ржезач Т., Цуркан В. Розшукуються... - С. 56-57.
ЕіНІс]оЬіі В. Рогефп Ее§іоп8... - УоІ. 4. - Р. 352-354.
НА148.-Т-454.-КоІІ Ю0.-Ргате8 000450 - 000 456;ВА.-К6/8.-РоІ. 1.-8. 158-
162; ВаІІіп А. ТЬе Катіпхку Вгі§ас1е: 1941-1944. А Саке 8іис1у оі бегтап Мііііагу
Ехріойаііоп оі 8оуієі Сіхаііесііоп. - Мах\уе11 АРВ, АГ (148А): Нап'агсі Ки88Іап Ке-
ьеагсЬ Іпхіііиіе (НККІ), ВесетЬег 1952. - Р. 13-90; Мітог А. 1. ТЬе Катіпккі Випаде:
АНЇ8(огу 1941-1945.-Вауькіе,ТЧУ (Е18А): АхІ8 Еигора Воок.ч. 1999.-Р. 5-60.
180
машин. З часом у Шклові (табір "Волга”) сформовано ще один
стрілецький батальйон. Укомплектовано теж офіцерський корпус
РННА, де командні посади займали майор Ріль як начальник
штабу, майор Горський як начальник артилерії, майор Бочаров
як начальник розвідки, полковник Кобзев і майори Грачов, Іванов
та Ніколаев як командири батальйонів. Санітарну частину очолив
майор Виноградов, який зумів набрати штат лікарів і створив
шпиталь (лазарет) у центральному селищі й амбулаторію для
місцевих мешканців. До кінця 1942 р. вояцький склад РННА
перевищив 7 000 осіб05.
На час існування кількох російських з’єднань у складі німець-
ких сухопутних сил згубність офіційного курсу східної політики
Німеччини визнавало все більше представників її військових кіл.
Наприклад, командувач німецькою тиловою округою в Смоленську
фельдмаршал Ґеорґ Кюхлер, який санкціонував створення РННА,
дотримувався тієї думки, що жертви німецьких сухопутних військ
на Сході зростають через неправильну політику керівництва райху.
Співробітник ГШ ОКГ полковник Р. Ґелен вважав, що політичний
курс Німеччини тільки ускладнює становище й збільшує кількість
її ворогів. У розмові з письменником Бремом та журналістом
Едвіном Еріхом Двінґером ґауляйтер Відня Бальдур фон Шірах
підтвердив спільну думку присутніх, коли визнав, що його країна
повинна проводити свою політику на Сході при співпраці з
мешканцями, готовими боротися проти Радянського Союзу66.
Такі відверті заяви свідчили про схильність вищого німецького
офіцерського складу підтримати ідею створення великих національ-
них військових формувань з мешканців Східної Європи. У свою
чергу деякі представники військових кіл на захоплених територіях
на власний ризик намагалися протидіяти офіційній лінії брутальної
політики Гітлера на Сході. Не очікуючи на це директив "зверху”,
вони за власною ініціативою запроваджували зміни в окупаційній
політиці. Наприклад, активний учасник підпільної опозиції
Гітлеру, офіцер оперативного відділу штабу ГА "Центр” полковник
Геннінґ фон Тресков вважав, що єдина можливість перемогти у
війні — союз з місцевим населенням. Шлях до цього він вбачав
іпіегпеі: \у\у\у.ги88.ги/і8і_$оУг/20010302„гог.Ьіті. Комендантом табору був
колишній командир полку Константин Кроміаді, а у серпні 1942 р.
командування частиною перебрали колишній командир 41-ої
гвардійської дивізії ЧА Володимир Боярський і колишній бриґадний
комісар Георгій Жилєнков. У грудні 1942 р. командувач ГА "Центр”
генерал-фельдмаршал Ганс Ґюнтер фон Клюґе наказав розформувати
РННА на окремі батальйони ("Дніпро”, "Прип’ять”, "Березина” та
"Волга”) і ввести їх до складу різних німецьких з’єднань.
Катусев А. Ф., Оппоков В. Г. Движение... // Военно-исторический
журнал. - 1991. - № 7. - С. 14.
181
у кращому поводженні з військовополоненими, визнанні національ-
них прагнень народів окупованих територій Сходу й формуванні
на їх основі нових іноземних з’єднань, котрі воювали б спільно
з німецькими. Це мало забезпечити між ними бойове побратимство.
У лютому-березні така точка зору поширилася серед офіцерського
корпусу німецьких сухопутних військ на Сході. З приводу цього
ОКГ видало відповідний наказ. 9 лютого 1943 р. генерал-квартир-
мейстер ОКГ Е. Ваґнер розіслав армійським корпусам розпо-
рядження № П/547/43, у якому вказано: "Надійність та ударна
сила Східних леґіонів та місцевих допоміжних сил до сих пір
себе повністю виправдали. їх збереження та збільшення впливають
на хід бойових операцій. Відповідальність за це перебирає Верховне
командування груп армій [ОЬегкоттагИо сіег Неегехцгирреп]”67. Згідно
з розпорядженням Ваґнера, усі Східні війська зокрема та "місцеві
допоміжні сили” загалом мали утримуватися за такими самими
стандартами, що й військовослужбовці-німці68. Аналогічні розпоря-
дження видали також командувачі окремих армійських груп, що
діяли на Сході. Так, у виданому того самого дня розпорядженні
командувач 1-ої танкової армійської групи Е. Кляйст наказав
встановити соціальну опіку над військовослужбовцями східних
підрозділів, особливо за пораненими та хворими69.
Під впливом санкції ОКГ командувачі німецьких груп армій
видали директиви про краще ставлення до мешканців Сходу для
армій, армійських корпусів та дивізій на східних територіях, що
перебували під окупаційною військовою владою. Наприклад,
17 лютого 1943 р. командувач ГА "Центр” Г. Клюґе підписав
документ, що розпочинався словами: "На підставі розпорядження
ОКГ про трактування місцевих допоміжних сил я наказую: 1) Наша
боротьба на Сході відбувається не проти російського народу, а проти
більшовизму. 2) Місцевий мешканець, чи із зброєю, чи через
працю, є нашим спільним борцем або співробітником у боротьбі
проти світового ворога”70. 2б лютого 1943 р. командувач дислоко-
ваних в Україні з’єдань ГА "Південь” Е. Манштайн видав аналогіч-
ний особливий наказ (ЗопОегЬеґеНІ) щодо трактування цивільного
населення (ВеЬапгіІип^сІегХіуіІЬеубІкешпр)71. 14 березня він повторив
цю директиву, суть якої зводилася до вказівки: ”Із населенням
окупованих на Сході територій поводитись, як із союзниками”72.
ЦДАВО України. - Ф. 3959. - Оп. 2. - Спр. 131. - Арк. 36-37.
68 КАС8. - Т-311. - КоІІ 65. - Ргатек 000 479 - 000 480.
69 ЦДАВО України. - Ф. 3959. - Оп. 2. - Спр. 131. - Арк. 32.
70 НАС8.-Т-454. - Г<оІІ 94.-Ргате000015.
ІЬісІ. - Ргатех 000 005 — 000 009.
Буллок А. Гитлер и Сталин: жизнь и вдасть. Сравнительное жизне-
описание в 2 т. - Т. 2. - Смоленск: Русич, 1994. - С. 472; Оаіііп А.
Оегтап Киїе... - Р. 550.
182
Заохочувані такими директивами, деякі офіцери з вищими
ранґами, як і раніше, створювали на окупованих східних терито-
ріях військові формації з місцевих мешканців без відома Гітлера.
Однак більшість інших представників генералітету не наважувалися
навіть інформувати його про погіршення становища на фронті,
доповідаючи райхсканцлеру Третього райху тільки те, що він хотів
почути. Зокрема генерал Вальтер Модель запропонував команду-
ванню вермахту створити українські військові частини і попередив,
що, навіть у разі несхвалення цього плану, муситиме реалізувати його
без санкції вищого військового командування. Водночас він звер-
нувся до генерала військ СС Йозефа ”3еппа” Дітріха за підтримкою
з проханням доповісти у ставці Гітлера про критичне становище
на Східному фронті. Дітріх відмовився й заявив: "Якщо б я хотів,
щоб мене розстріляли, це був би найкоротший шлях до смерті!”73.
Проте на зламі 1942-1943 рр. навіть відомі своєю расовою
аксіоматикою представники генералітету військ СС все частіше
почали звертати увагу на діючі при сухопутних арміях збройні
одиниці, сформовані з українців, росіян, білорусів та представників
кавказьких національностей. 17 грудня 1942 р. зв’язковий офіцер
райхсфюрера СС в РМО і представник військ СС группенфюрер СС
Ґ. Берґер вказав на необхідність узгоджених дій відомств Кайтеля,
Ґерінґа, Розенберґа та Гіммлера і запропонував своєму шефові:
"Повинно бути дозволено, щоб Верховне командування вермахту
на підставі розпорядження фюрера зробило можливим викори-
стання на фронті 500 000 українців для армії. Для цієї мети з
боку ОКВ потрібно створити інституцію - Генеральний штаб
Східних військ, який поряд із вже рекрутованими українцями
повинен охопити усі на сьогодні створені козацькі з’єднання і
Східні леґіони”. 13 січня 1943 р. Берґер отримав його відповідь
від шефа особистого штабу райхсфюрера СС обергруппенфюрера СС
Карла Вольфа. Гіммлер погодився використати 500 000 українців
не як екстра-захід для фронтових цілей, а як "гіві” "тільки в
рамках заповнення людьми прогалин на тилових службах”74.
20 грудня 1942 р. інший генерал ”Ваффен-СС”, бриґадефюрер СС
граф Ґеорґ Геннінґ фон Бассевіц-Бегр (Ва88е\уЦг-ВеЬг), надіслав
Г. Гіммлеру листа із запитом щодо того, як німецькі посадові
особи - очевидно, насамперед члени НСДАП і СС — повинні
сприймати існування цих формацій і актуалізовану тим самим
акцію генерала Власова. У відповідь райхсфюрер СС підготував
директиву, копії якої на початку січня 1943 р. скерував кільком
ключовим посадовим особам у створеній ним "імперії СС” — вищому
Тис-Крохмалюк Ю. Ґенеза постання Української Дивізії "Галичина” //
Сурмач. - Лондон, 1983. - Ч. 1-4 (74-77). - С. 9.
ВА.-№ 19/пеи.-Акі. І704.-Го1. 1.- 8.57-58.65.
183
керівникові СС і поліції в радіусі дій ГА "Центр” Е. Баху-
Зелевському, Ґ. Берґеру та шефові свого особистого штабу. Він
вказав, що до вже кинутих пропаґандою гасел не треба додавати
нічого, що рано чи пізно довелося б виконувати нацистам на
шкоду Третьому райху. Визначаючи своє ставлення до деклару-
вання нової східної політики райху з метою залучення мешканців
окупованих територій до дій на боці Німеччини, Гіммлер писав:
"Коли ми з огляду на потребу моменту робимо заяви відносно
російського народу, тоді цим самим ми закладаємо основи нової
національної Росії і, правдоподібно, однак, вже самі змусимо
шкодувати про це наших синів та внуків. Питання пропаґанди
мусить бути вирішене раз і назавжди. Я хочу дуже конкретно
переговорити у цьому питанні з райхсляйтером Розенберґом. та
Вами. Зрозуміло, що ми повинні більше використовувати пропа-
ґанду, а саме в її рамках подавати зовсім не нові речі, а тільки
усі ті речі, які вже дали російському народові та росіянам”75.
Таке ставлення Гіммлера не задовільнило вимог "практиків”
і зацікавлення на той час вже не лише військових, а й інших
інстанцій залученням до боротьби на боці Німеччини мешканців
Східної Європи. Проте навіть ця позиція дозволила більше, ніж
доти, використовувати в пропаґанді тему національних формувань
у збройних силах Німеччини. Через наявність слов’янських та
азіатських частин у сухопутних військах Німеччини, щоб уник-
нення образливих штампів щодо їх вояків, німецькі інстанції
змушені були відмовитися від антислов’янської та антиазіатської
тенденцій і тези про "боротьбу європейського Заходу проти
азійського Сходу” і оперувати гаслами боротьби проти більшовизму.
Це відбилося в офіційних періодичних друкованих органах райху
різних рівнів від окупаційних структур до найвищих щаблів влади
включно. Варте уваги те,' що навіть антиукраїнське керівництво
РКУ змушене було погодитися з доцільністю військового вико-
ристання мешканців України в інтересах райху. 7 лютого 1943 р.,
зокрема, офіційний пресовий орган РКУ ”Дойче Україне-Цайтунґ”
помістив з цього приводу статтю під назвою "Доброволець”, у
якій врешті-решт офіційно визнано рішення німецьких інстанцій
"падати народам Сходу можливість битися в німецькій армії”76.
Подальшим появам публікацій подібного змісту сприяла стаття
воєнного кореспондента Ервіна Кірхгофа, надрукована 21 лютого
в щотижневому офіціозі Ґеббельса ”Дас- Райх” у Берліні. Вона
називалася "Нові союзники” й присвячувалася місцевим Східним
батальйонам, що на той час вже відзначилися в боях проти
ІЬі4.-Ак(. 1706.-Рої. 1.-8.9-12.
ВІаксЬке Н. ПоЬгоиоІех // Веиі.чсііе Гкгаіпе-Хеііипе. - Бихк, 7 РеЬгиаг 1943. - №.
32.-8. 3.
184
радянських частин. У статті українців названо товаришами по
зброї (діє \Уайеп-Катеіа<іеп) німецьких солдатів у їх боротьбі проти
СРСР. ”Вже понад рік, - відзначено у ній, — рука в руку з німець-
кими вояками на Східному фронті боряться добровольці у влас-
них місцевих частинах, в яких панує чудовий дух. Цей дух постав
із ненависті проти більшовизму і усвідомлення того, що лише
власною участю у теперішній боротьбі можна здобути собі місце, яке
кожен народ хоче зайняти колись у європейській сім’ї народів”77.
Вміщені на сторінках деяких газет пропаґандистські тези про
залучення до німецьких сухопутних військ все більшої кількості
східноєвропейців відображали значні масштаби цього явища.
Зокрема на початок 1943 р. на Східному фронті воювало загалом
200 німецьких піхотних і танкових дивізій та допоміжних з’єд-
нань, кілька румунських і угорських дивізій та понад 150 баталь-
йонів Східних військ. У загальному підсумку в цих формаціях
на фронті й в охоронних батальйонах у тилу на боці Німеччини
діяло майже 200 000 росіян і 100 000 українців78. З них у той
час на Східному фронті опинилося майже 40 000 українських
вояків, підстаршин і старшин79. Характерно, що водночас у складі
батальйонів Східних військ воювало 80 000 росіян - тобто вдвічі
більше, ніж українців80. Як правило, українці отримували завдання
як окремі особи чи у складі невеликих підрозділів; у структурі
багатьох з’єднань по усій фронтовій смузі була принаймні одна
сформована з них сотня81. Зібрані в згаданих формуваннях українці
впродовж 1942 р. воювали на боці вермахту між р. Дніпро й
Ростовом над Доном і від Кременчука аж до Яйська82. В січні
1943 р. у боях на Середньому Доні особливо проявили себе
сформовані переважно з росіян та українців національні доброволь-
чі підрозділи, що діяли при дивізіях 24-го танкового корпусу,
яким командував генерал артилерії Мартін Вандель (У/апдеІ)83.
Особливо багато українців брало участь у військових діях на
боці Німеччини під Сталінградом (тепер Волгоград). Із 274 000
полонених в основному німецької 4-ої армії генерал-полковни-
ка Ґоттгарда Гайнріці (Неіпгісі), які вже 22 листопада 1942 р.
опинилися в радянському оточенні під цим містом, 19 700 були
КігсЬЬоїЕ. N0110 УегЬііпдеІе: Уот Еіпкаїх сіег Іапдекефепеп УегЬапде ап сіег Ояґгопі
// Пак Г<еісЬ. ВеиїхсИе \УосЬепгейип§. -Вегііп, 21 ЕеЬгиаг 1943. - ЬІг. 8. - 8.4.
Нєпуогі Н. ВсиЦсИІапсІ шід діє икгаіпіксЬе Ега§е 1941-1945. - МііпсЬеп: ПеиіксЬек
Іпкіііиі ґйг ОексЬісЬіе дег паїіопаїкохіаІікІіксЬеп Хеіі, 1950. - 8. 19.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 18.
ЕіІІІе.іоИп В. Рогеі§п Ее§іопк... -- Уоі. 4. - Р. 324.
Крохмалюк Ю. Військова Управа // Вісті... - 1952. - Ч. 10-11 (24-
25). - С. 5.
Нова Доба. - Різдво 1942. - № 51/52. - С. 6.
185
росіянами і українцями (понад 50 %) та представниками інших
народів із допоміжних сил вермахту84. Наприкінці 1942 р., поряд
із хорватським, туркестанським та іншими іноземними легіонами
вермахту, 10 000 українців воювали в складі українських баталь-
йонів у боях німецької 6-ої армії фельдмаршала Фрідріха Паулюса85.
12 грудня 1942 р. разом із козаками звільнені з полону вояки
ЧА російської, української та інших національностей у складі
різних підрозділів поповнили під Сталінградом недоукомплектовану
дивізію фон Штумпфельда (Зіитріеій), розбиту на початку лютого
1943 р. у бою поблизу тракторної фабрики*.
Найтрагічніше те, що в протистоянні між росіянами і німцями
гинули за чужі їм інтереси сини однієї Батьківщини - на німецько-
му боці тисячами, на радянському — десятками тисяч. Один лише
типовий для того часу приклад: серед кинутих німецьким команду-
ванням під Сталінград укомплектованих з українців частин були
сформовані у 1942 р. в Сумській області 10 батальйонів (в Білопіл-
лі, Глухові, Есмані, Конотопі, Ромнах, Сумах та Шостці), що
разом за численністю наближалися до дивізії. Створення цих і
подібних частин зумовлено необхідністю забезпечення безперешкод-
ного підвезення харчів для постачання вермахту; з приводу цього
у доповідній записці командування ГА ”Б” від 14 жовтня 1942 р.,
наприклад, зазначалося, що для "безпеки вулиць, залізниць, мостів
та об’єктів” здійснено набір відразу ”20-25 000 [осіб до] місцевих
сил безпеки”86. З радянського боку їм протистояли створені свого
часу в Сумах, Ромнах та інших містах області дивізії радянських
21-ої, 24-ої та 51-ої армій (в складі яких нараховувалося в
Донецька газета. Український часопис міста й села. - Слав’янськ,
16 березня 1943. - № 20 (101). - С. 1.
Митчем С. Фельдмаршали Гитлера и их битвьі. - Смоленск: Русич,
1998. - С. 329.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 6 зв.;
Снігур-Рафальський Е. У Сталінградській офензиві // Сурмач. -
1980. - Ч. 1-2 (68-69). - С. 32.
В її складі був піхотній полк Шмідта, в тому числі: батальйон
Шоне (8сЬопе) (неповні дві піхотні сотні й моторизована сотня
загальною чисельністю 5 старшин, 7 підстаршин і 133 стрільці кожна),
батальйон Каменберґа (КатепЬег») (три бойові сотні й одна резервна),
батальйон Айзенакера (Еікепаскег) і батальйон Коргера (КогЬегг). До
цієї дивізії також належав піхотний полк Штелле (8іе11е), до якого
увійшли батальйон Енґерта (Еп§еП), батальйон фон Кадденбрука
(КаскІепЬгиск), 2-ий Харківський батальйон (2. КЬагкоху Ваіаіііоп),
Морозовський козацький батальйон (Могозилузкіу КоззакВаіаіПоп), танкова
сотня Абендрота (АЬсікІгої) з трьома танками ”Т-34” та ”Т-70”, а
також артилерійський підрозділ (“Уоп 8(итрїеІ<і Иіуізіоп” // Іпіетеї:
іУіуи'.озіЬаіаіІІоп.Ьу.пі/уопзсЬі.Ьіпі).
ВА. - К 6/408. - Рої. 1.-8.31.
186
середньому по 10 % українців) та 62-ої армії, в лавах якої воювало
приблизно ЗО % українців87. Після розгрому в Сталінґрадській
битві деякі з "сумських” підрозділів включено до складу російських
формацій, номінально підпорядкованих генералу А. Власову88. З
приблизно 10 000 їхніх вояків живими залишилося лише 6 000
осіб, які навесні 1943 р. брали участь у боях за Харків, а також
у північно-східних районах України89. У бойових діях на боці
вермахту великих втрат вояцького складу зазнало й багато інших
невеликих формувань, у складі яких воювали українці. Типовим
прикладом може бути українська чота, що діяла разом із четвертою
сотнею важких кулеметів 26-го полку 5-ої дивізії військ СС
”Вікінґ”. Хоча за участь у боях під Куп’янськом, Лисичанськом
та Ворошиловградом (тепер Луганськ) її вояки отримали чотирнад-
цять Залізних хрестів за хоробрість, після бойових' дій у Сталін-
градській битві з кількох десятків її вояків вціліло лише три90.
Однак до того часу створення українських військових форму-
вань не мало жодного політичного підґрунтя. ”Всі ці формації, -
писав згодом про ті дні провідник УЦК у Генеральній губернії
В. Кубійович, - не мали для українців поважнішого значення,
політичного чи військового: вони були невеликі, переважно не мали
українських старшин навіть на найнижчих щаблях, за ними не
стояла ніяка політична декларація. Те саме стосується т. зв.
Українського Визвольного Війська, яке почали організовувати з
початком 1943 р. Така німецька поведінка була тому, що для німців у
той час політична українська проблема не існувала, а творення
більшого військового з’єднання з українським змістом було б
політичним актом... Різні збройні відділи, які організуються,
зокрема, на східних землях - це відділи з українців, а не українські.
Вони не зв’язані з українським організованим світом, за ними не
стоїть український організований чинник, бо в справах жодного з цих
відділів не було німецької політичної декларації. Проллята україн-
цями кров (наприклад, кров соток українців у Сталінграді) не
впливає на українсько—німецькі відносини і на нашу роль в світі”91.
Лемещук М. Воїни-українці у Сталінградській битві // Український
календар. - Варшава: Українське суспільно-культурне товариство,
1969. - С. 131.
РоїісЬпуї Р. Іікгаіпіапк іп ХУогкІ \¥аг II Мііііагу Роппаїіопх: Ап О\'ег\'іе^ // ІІкгаіпе
сіигіпп ЇУогкІ \Уаг II. Нівіогу апсі ІЬ Айегтайї. А Зутровіпт. - Есітопіоп: ЕФіесІ Ьу
¥пгу Вохкук, 1986. - Р. 63; ЕПіоіі М. 8о\іеІ Мііііагу СоІІаЬогаіога // ІІкгаіпе сіигіпц
У/огкІ \Уаг II... -Р. 94-95.
Іпгасіо С. С. Вгеакіп§ (Ье СЬаіпх... - Р. 72.
Снігур-Рафальський Е. У Сталінградській офензиві... — С. 28, 33.
Кубійович В. Початки Української дивізії "Галичина” // Українська
дивізія "Галичина”. Історико-публіцистичний збірник. — К.—Торонто:
ТОВ ”Негоціант-Плюс”; Братство колишніх вояків 1-ої УД УНА,
УВКР; редакція газети "Вісті з України”, 1994. - С. 14, 17.
187
І дійсно, за деякої підтримки козацького та російського
антирадянських рухів і формування на базі їх полків тактичних
з’єднань, німецькі військові інстанції утримувалися від створення
великих українських формацій. У відповідь на це Розенберґ, не
бажаючи виключати мешканців України з фронту боротьби проти
СРСР, вирішив ініціювати вивчення планів стимулювання прагнень
українців до їх визвольної боротьби. Як керівник Східного міністер-
ства він усвідомлював, що широке залучення українців та представ-
ників інших національностей до боротьби проти СРСР без реальної
зміни політики щодо цих народів неможливе. 25 січня 1943 р.
Розенберґ визнав: ”Не треба очікувати, що росіянин, українець,
естонець чи грузин буде за нас боротися і гинути, коли він бачить,
що його народ перебуває у стані невідомого майбутнього”92.
Проявом зміни східної політики Німеччини мало стати чітке
сформулювання політичної мети, що спонукала б воювати проти
СРСР захоплених у полон бійців ЧА й мешканців східних терито-
рій. Усвідомлюючи, що велику масу росіян, українців та представ-
ників інших національностей буде важко переконати воювати на
боці недавнього ворога, політичні аналітики РМО прийшли до
висновку, що значно більше з них погодиться переходити до
організованих на боці Німеччини національних армій. Логічним
підсумком дотогочасного практичного втілення військовими ідеї
"добровільних помічників” була поява думки про створення
"добровільних армій” - ідеї ”гіві”, трансформованої в значно більші
масштаби представниками РМО. Саме вони зацікавилися форму-
ванням вже не просто окремих частин, а й російської, української
та інших національних армій як реальної, хоча й, на думку
багатьох із них, не особливо надійної військової сили. У скла-
деному співробітником РМО Фріцем Маркулем проекті зміни
німецької східної політики з-поміж інших пунктів вказувалося
на потребу "формування національних армій як союзників у
боротьбі проти СРСР”93. У розробленому невдовзі проекті декларації
райхсміністра Розенберґа до народів Радянського Союзу серед
іншого зазначалося: ”Для підтримування спокою та порядку у
своїй країні кожен народ створює власні національні бойові
формування. У бойовому союзі з німецькими збройними силами
вони боряться проти більшовизму за волю своєї Батьківщини”94.
Без санкції вищого керівництва Німеччини німецьке команду-
вання в Україні та РМО не поспішали створювати українські
військові з’єднання, хоча початок 1943 р. виявився критичним
N601611 Н.-\У. Ап сІеиксЬег Зеііе... - 8.343.
КАБ8. - Т-454. - КоІІ 21. - Ргате 000 915.
ІЬісІ. - КоІІ 24. - Ргате 000 917.
188
для стратегії Гітлера на Східному фронті. Окрім того, між різними
німецькими урядовими установами виникли непорозуміння щодо
компетенції у цій справі. Розенберґ вважав, що набір мешканців
до військових частин із територій, формально підпорядкованих
йому, повинен повністю узгоджуватися з РМО. Представник
відповідального уповноваженого з виконання 4-річного плану
Г. Ґерінґа Фріц Заукель вважав справу сумнівною через відсутність
ґарантій надійності майбутніх з’єднань; крім того, втілення у
життя цього плану загрожувало вилученню з фабрик та заводів
людських ресурсів, потрібних для роботи на військово-промисловий
комплекс. До цього додавалися непоступливість Гітлера, конкурен-
ція між ГШ ОКГ з одного боку й верхівкою нацистської партії
та СС з другого. Такі суперечки між ними неґативно впливали
на спроби створення в збройних силах Німеччини іноземних
національних формувань. Вирішенню справи сприяли тільки
невдачі вермахту на Східному фронті й вимоги нових резервів
для продовження воєнних дій. Вони викликали проголошення
вищим керівництвом райху курсу на "тотальну війну” й потребу
мобілізації для її ведення усіх людських ресурсів, наявних у райху
на Сході. За цих обставин деякі німецькі офіцери стали трактувати
українські військові формації як свого роду компенсацію за
допущену в минулому помилку — іґнорування справи озброєння
сотень тисяч військовополонених українців, готових боротися проти
СРСР. Формування українських частин мало бути доказом того,
що обидва народи прагнуть знищення більшовизму, й досягнення
цієї мети є занадто важливим, щоб на нього могла вплинути навіть
дотогочасна брутальна політика Третього райху в Україні95.
Усе це актуалізувало формування при німецьких військах
перших російських з’єднань, які з часом мали об’єднати в анти-
комуністичну російську армію. У записці РМО для фюрера від
16 січня 1943 р. ”в інтересах безпеки німецького тилу” рекоменду-
валося використовувати не налаштованих імперіалістично радян-
ських полонених на відміну від "російських офіцерів еміґрації”
й констатувалося, що "це саме стосується українців”96. 8 лютого
1943 р. А. Розенберґ заявив А. Гітлеру, що силу більшовизму
можна зламати лише активнішим використанням місцевих сил
окупованих територій. Він запропонував із пропаґандистською
метою створити окремі національні комітети та леґіони для росіян
і українців. Гітлер не прийняв остаточного рішення, але дозволив
Розенберґу розробляти це питання далі. У відповідь райхсміністр
окупованих східних територій взявся за розробку конкретних
Кет Е. Рак °о1с1епе Реісі. - 2іігісЬ: ЗсЬіїсІ Уегіа», 1957.-8. 120.
Акіеппоііг Гііг сіеп ЕііЬгег. Вегііп, 4еп 16. 1. 1943 // КА178. - Т-454. - КоІІ 24. -
Егатек 000 998 - 001 002.
189
планів реалізації своїх задумів. 10 лютого 1943 р. райхсляйтер
заявив керівникові української секції політичного відділу РМО
Вільгельмові Кінкеліну, що на противагу російському комітету
Власова треба організувати незалежне від нього українське пред-
ставництво. Водночас Розенберґ висловив застереження щодо його
поспішного створення в Україні й взагалі можливості діяти в
Києві або Рівному під контролем окупаційної цивільної адміні-
страції (насамперед, з огляду на ймовірну протидію з боку райхс-
комісара Е. Коха), чи у Харкові під опікою військової влади97
(через можливе несхвалення Гітлера, який не дозволяв армії
впливати на його політику).
Факт того, що фюрер не виступив проти запропонованого плану,
сповнив Розенберга сподівань на його реалізацію. Тоді ж, 10 лютого
1943 р., під час наради райхсміністра з представниками АВП ОКВ
остаточно вирішено питання щодо створення УВВ. Як визначено
на зустрічі після тривалих попередніх розмов, усі російські
формування при німецьких військах мали отримати назву "Росій-
ська Визвольна Армія” (Русская Освободительная Армия), скорочено
”РОА”. З часом офіцерів та солдатів насправді неіснуючої РОА
почали неофіційно називати "власовцями”. У відповідь на пропо-
зиції представників відділу пропаґанди ОКВ Розенберґ зробив
уточнення, що діючі поряд із частинами РОА формації українських
добровольців, розкидані по різних з’єднаннях вермахту, отримають
назву "Українське Визвольне Військо” (ПкгаіпізсИез Вейеіип£^1іеег), ско-
рочено "УВВ”. Передбачалося, що ця претензійна назва набуде ши-
рокого розголосу й з психологічним ефектом впливатиме на мешкан-
ців України. Кількісний склад УВВ мав бути визначений шляхом
домовленості між ОКГ та командуванням вермахту на Сході98.
Поряд із пропозиціями творення РОА і УВВ запропоновано
ідею паралельного створення Кавказької Визвольної Армії — отже,
трьох визвольних армій. Для кожної з них наприкінці лютого
вироблено такий проект присяги: "Як вірний син Батьківщини
вступаю в ряди Українського Визвольного Війська (або відповідно
Російської чи Кавказької Визвольної Армії) та святочно прирікаю,
що чесно воюватиму проти большевизму для добра мого народу.
В цім змаганню, що вестиметься по боці німецьких і союзних
армій проти спільного ворога, присягаю Адольфові Гітлерові як
вождеві і головному комендантові визвольних армій вірність і
безоглядний послух. Я готовий за цю присягу кожного часу віддати
життя”99. Проте німецький варіант присяги не задовольняв вій-
ОаІІіп А. Оегтап Киїе... -Р. 563.
КАБ8. - Т-501. - КоІ 1 18. - Ргате 000 309.
Вісті. Тижневик для українських робітників з Ген. Губернаторства
(вкл. з Галичиною). - Берлін, 4 березня 1943. — Ч. 9. — С. 4.
190
ськовослужбовців українських та інших іноземних формувань,
які бажали присягати на вірність не Гітлеру, а виключно власному
народові. Природним наслідком цього протиріччя була відсутність
на відміну від інших іноземних формацій сприятливого ґрунту
для інфільтрації діючих при німецькій армії українських військо-
вих підрозділів нацистською ідеологією*. Такої індоктринації
зазнали, наприклад, 2-тисячний валлонський леґіон Леона Деґреля
(беззастережного сповідувана расової теорії про вищість "ґерманців”
щодо слов’ян)100 або згадуване російське з’єднання Б. Канівського,
політичною організацією якого стала створена на зразок НСДАП
Націонал-соціалістична робітнича партія Росії101.
Таким чином, у лютому 1943 р. врешті-решт з’явився офі-
ційний термін ”УВВ” як загальне окреслення усіх українських
формувань при німецьких сухопутних військах, що мав виокремити
їх з-поміж інших національних легіонів. З його появою АВП ОКВ
видав патетичне звернення до вже діючих при вермахті східних
формацій загалом і причислених до структури УВВ українських
добровольчих частин зокрема. У зверненні вказано: "Пам'ятайте
завжди, що Ваша Батьківщина з своєю славетною історією пережи-
ває тепер момент, який вирішує її долю на наступне сторіччя.
Ваші діти житимуть краще, ніж жили Ви під большевицьким
терором. Любов до Батьківщини мусить сповнити Вас новою силою
для Ваших завдань”102.
Отже, творення УВВ було не відокремленою акцією, а складо-
вою частиною загальноєвропейської акції урядових кіл Німеччини
щодо створення спільного фронту народів для боротьби проти СРСР.
Зі східних народів до неї найбільшою мірою залучено представників
Не заглиблюючись в суть проблеми, окремі американські дослідники
безпідставно приписували створеним при німецьких військах
українським військовим формуванням симпатії до нацистів. Роджер
Бендер та Г’ю Тейлор, зокрема, у четвертому томі своєї праці з
історії військ СС вмістили фотографію жовто-синього прапору зі
свастикою (Вспсіег В. О., Тауіог Н. Р. Нпіїогтз. Оі^апізаііоп... - УоІ. 4. - Р. 57)
Девід Літтлджон у своїй книзі "Іноземні легіони Третього райху”
повторно опублікував її, вписавши свою ремарку про те, що нібито
цей стяг пошито як проект офіційного прапору українських частин
(Біиіеіоііп ІХРогефп Ье£Іоп$...-\'оі.4.-Р. 34-35). Насправді на вміщеній у
цих книгах ілюстрації зображено прапор, зроблений лише за власного
індивідуальною ініціативою тільки одним з учасників свята у
Станіславові в серпні 1943 р. (Рідна земля. Український популярний
тижневик. - Львів, 22 серпня 1943. - Ч. 34 (99). - С. 4). Інші
випадки його виготовлення чи масового використання невідомі.
Ос^гсІІе Б. Ніс хегіогепе Бе§іоп. - 8іий§агі: Уегіїак УегІа§, 1952.-8. 158,174-175.
ИАН8. -Т-454. - КоІІ 104. - Ргапіе 000 944.
Нова Доба. - Берлін, 14 лютого 1943. - № 7 (79). - С. 1.
191
нацменшостей тюркської мовної групи і народів Кавказу. Для
них створено власні представництва: Союз боротьби волзьких
татарів ”Ідель-Урал”, вірменський, азербайджанський та грузин-
ський зв’язкові штаби, Північно-Кавказький Комітет та інші.
Завдяки такій політиці, лише в татарських національних комітетах
у Німеччині до середини 1943 р. зареєстровано 60 000 вояків-
татар, більшість яких після служби у леґіонах німецьких сухо-
путних військ з часом переведено в Норвеґію, на Балкани, у
Францію103. Серед інших причин саме сподівання на можливість
утворення аналогічного власного національного представництва
сприяло підтримці ідеї створення УВВ частиною українських
військових та політичних діячів. У перспективі вони теж розрахо-
вували на офіційне урівноправнення в статусі існуючих українських
частин у сухопутних військах Німеччини з іноземними формуван-
нями представників державних народів, що воювали на її боці.
Видається, що тоді як у другій половині 1942 р. прибічники
ідеї формування УВВ все ще розраховували на позитивну зміну
політики райху щодо України і навіть вбачали в Німеччині
союзницю майбутньої Української держави, після поразки вермахту
під Сталінградом вони керувалися вже іншими мотивами. ”На
початку 1943 року багато українців вважало, що на Східному
фронті виникне неясний стан, - писав із цього приводу американ-
ський історик Джон Армстронґ. — Практично всі українські
провідники враховували можливість німецької поразки. Вони були
переконані, що воєнний союз між Сталіним та англо-американцями
розпадеться, як тільки впаде нацистський режим, а негайно після
того дійде до збройного конфлікту між СРСР і західними союз-
никами. Такий конфлікт доведе до знищення комуністичної
системи, безпосереднім наслідком чого буде невирішене становище,
подібне до періоду 1918-1920 років. За таких обставин навіть
невеликі свої військові з’єднання можуть перехилити рівновагу
сил (зокрема для поневолених народів, як українців чи поляків)
та охороняти свою спільноту. Врешті-решт (якщо на це погодилися
б переможні союзники) такі військові формування відіграли б
свою роль при творенні нових держав”104.
Офіційне рішення німецьких владних структур почати форму-
вання УВВ викликало пожвавлення насамперед працюючих у
німецьких військових інстанціях українців, які вирішили, що
настав час створити його національне командування. Один із
послідовних прихильників ідеї створення УВВ, співробітник
АВП ОКВ Г. Которович вважав першим кроком до цього запрова-
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 13.
Нсіке Ц’.-О. ТЬе Скгаіпіап Оіуіхіоп “Са1ісіа“. 1943-45: а тетоіг. - Тогопю-Рагіх-
Мипісії: Е<1і(ес1 Ьу ¥игу Воьііук, 1988. - Р. 111.
192
дження при ОКВ посади українського зв’язкового офіцера у справах
УВВ. На це становище він запропонував кандидатуру полковника
колишньої армії УНР Я. Гальчевського-Войнаровського, який на
той час перебував на Холмщині. "Справа, — пригадував пізніше у
своїх споминах Которович, - довго тягнулася без ніякої відповіді.
Нарешті дали мені зрозуміти, що кандидатура партизанського
командувача німцям не підходить, бо хто ж може ручитись, що
старий петлюрівський повстанець не оберне одного дня зброї УВВ
проти німців!”105. Невдовзі кандидатура Я. Гальчевського-Войнаров-
ського відпала сама по собі - 22 березня 1943 р. він загинув від
куль боївки польської підпільної Армії Крайової (АК) в Пересолови-
чах на Холмщині106. Незважаючи на це, справа УВВ дещо просуну-
лася вперед. Зокрема 1 лютого 1943 р. друковану в Берліні газету
"Нова Доба” офіційно проголошено пресовим органом не лише
для військовополонених українців із ЧА, а й для "українських
добровольчих відділів при німецькій армії”107. На початку березня
1943 р. у ній з’явилася найперша в україномовній пресі згадка про
початок формування Українського Визвольного Війська, що "виступає
на рішальний бій з червоним більшовизмом”108. Ще через тиждень
- надруковано перші звернення із закликами вступу до УВВ.
Актуалізація справи УВВ викликала пожвавлення провідника
ОУН-М А. Мельника і президента еміґраційного уряду УНР
А. Лівицького. Перспектива можливого примусового набору до
РОА українців спонукала провідника українських націоналістів
Мельника ще 6 лютого 1943 р. написати фельдмаршалові В. Кай-
телю листа, копію якого також надіслано Гітлеру. Мельник
переконував, що німецькі солдати чи їх союзники не відчуватимуть
тих сантиментів, котрі, відчуватиме український вояк, який
захищатиме свою Батьківщину від поновлення сталінського ре-
жиму. "Кожен народ, — писав він, - має право й обов’язок
захищати свою країну; тим більше це стосується українського
народу, який завжди піддавався небезпеці бути поглинутим
росіянами. До сих пір українському народові не давали жодних
можливостей боротися зі зброєю в руках проти спільного ворога —
Москви, — навіть такою мірою, як, наприклад, грузинам та
казахам, яким дозволено вербувати людей для їх частин навіть
за кордоном. Є фактом, що частини, котрі складаються з українців,
виправдали себе на фронті й виявили великі послуги у боротьбі
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... - С. 5.
Краківські вісті. — 31 березня 1943. - Ч. 67 (805). - С. 5; Львівські
вісті. - Львів, 25 вересня 1943. - Ч. 65 (485). С. 3.
Українська преса в Німеччині // Краківські вісті. - 18 лютого
1943. - Ч. 32 (770). - С. 2.
Нова Доба. - 7 березня 1943. - № 10. - С. 1.
193
проти Москви. Вояк, який служить виключно з примусу або з
особистих мотивів, може бути корисним лише в передбачуванні
переможного просування вперед. При важкому ж становищі або
під час відступу на фронті на нього покластися не можна, якщо
він не відчуває симпатій до місцевого населення. Українські
частини, які під своїм національним прапором цілком свідомо
боряться за свою Батьківщину й мають матеріальну підтримку
від свого власного народу, були б значнішими силами для боротьби.
Це військо може бути утворене з українців, які вже є на фронті,
при об’єднанні їх у великі частини національного характеру, а
також з українців, які перебувають за кордоном - але, головним
чином, з населення України”. Вказуючи, що "український народ,
попри великі розчарування останніх років, може проявити себе
як цінний союзник Німеччини”, Мельник стверджував: "Органі-
зація українських частин підніме український народ, як вже
сказано, до ранґу такого союзника. Він відчуватиме себе зв’язаним
з антибільшовицьким фронтом ще сильніше, ніж у теперішній
час”. У листі обґрунтовано цілковиту хибність думки про послаб-
лення Москви створенням на боці Німеччини РОА, позаяк "вона
переслідуватиме ту ж російську імперіалістичну мету, що й
російська Червона армія під керівництвом Сталіна й лише створить
нову небезпеку для України та Німеччини”109.
Довідавшись про офіційне проголошення створенння УВВ, лідер
ОУН-М А. Мельник відверто підтримав ідею його формування. У
телеграмі Гітлеру від 6 березня 1943 р. він писав: ”В момент,
коли за Вашим розпорядженням організовується Українське
Визвольне Військо і Совєти проводять переговори з Сікорським
про окупацію українських земель, український народ очікує на
з’ясування воєнних цілей Німеччини стосовно України”110. Проте,
переконавшись у тому, що до його організації УВВ не допускаються
впливові українські політичні кола й ідея його формування не
підкріплена жодними політичними деклараціями німецького уряду,
Мельник поступово зайняв нейтральну позицію Щодо неї- Водночас
усі інші прибічники мельниківської фракції ОУН також формально
не погодилися на військову співпрацю при формуванні УВВ без
офіційних заяв керівництва Німеччини про підтримку ним україн-
ського визвольного руху.
Справу формування УВВ схвалив і президент уряду УНР в
екзилі А. Лівицький, який контактував із РМО й навіть отримував
ЦДАГО України. - Ф. 166 - Комісія з написання історії Великої
Вітчизняної війни при АН Української РСР. - Оп. 2. - Спр. 115. -
Арк. 39-40.
ВА. - К 43 - Кеісіккапгіеі,-Акі. 11/1504. - Е 9.
194
від нього певну матеріальну підтримку111. Полковник колишньої
армії УНР Михайло Крат, який навесні 1943 р. зустрічався з
Лівицьким, згодом характеризував його позицію так: "Президент
уважав ... : а) наша молодь матиме зброю і модерний вишкіл; б)
німці мусять змінити свою політику щодо України. Президент
передбачував, що настане час, коли німці самі прагнутимуть до
створення української армії, під українським прапором і з україн-
ським командним складом”112.
Позицію Лівицького підтримувало його найближче оточення,
зокрема М. Садовський, який з осені 1942 р. постійно контактував
з Г. Которовичем. Кандидатурами на посаду командувача УВВ
були представники вищого командного складу колишньої армії
УНР - генерали В. Петрів та Олександр Греків. Лівицький
сподівався, що поразки на фронтах зроблять Німеччину поступли-
вішою щодо українців. 29 грудня 1942 р. він писав Петріву, що
"наш час, здається, наближається... Може нічого тим часом не
буде, а може бути все”. В іншому листі від 26 січня 1943 р.
тому ж адресату, характеризуючи позицію німецьких політичних
та військових кіл, прихильних до українських визвольних змагань,
Лівицький резюмував: "Вже самі вони прийшли до висновку, що
"чужий колектив” нашою масою командувати не може”. Оскільки
у Берліні не поспішали, Лівицький сам зробив крок назустріч
німецьким чинникам. 20 лютого 1943 р. він відіслав у цій справі
райхсмаршалові Г. Ґерінґу листа, копії якого отримали також
А. Розенберґ та керівник МЗС Німеччини Й. Ріббентроп. Еміґра-
ційний президент вказував на необхідність організації Української
Національної Армії для боротьби на фронті й "тотального притяг-
нення всіх сил української нації до боротьби з московським
імперіалізмом”. Однак попередні розмови Лівицького та уповно-
важеного ним Садовського з представниками німецького команду-
вання не дали очікуваних позитивних наслідків. 18 березня 1943 р.
Садовський писав В. Петріву, що переговори з німцями у справі
Серед іншого це знайшло свій прояв у фінансовій допомозі позбав-
леному засобів для існування Лівицькому Східним райхсміністерством,
від якого лише від липня 1942 р. до березня 1943 р. він отримав
З 600 райхсмарок. У переданій для ознайомлення А. Розенберґу
довідці згаданого райхсміністерства від 16 січня 1943 р. з .цього
приводу зазначено: ”Так само, як й інші особистості, які відіграють
деяку роль у політичному житті, до сих пір тривалу фінансову
підтримку отримує також президент Української Народної Республіки
Андрій Лівицький. Ця підтримка зводиться місячно до 400
райхсмарок” (ИАСЗ. -Т-454. - КоІІ 88. - Ргате» 001 019 - 001 022).
Крат М. Дивізія "Галичина” й Холмщина // Вісті... - Червень
1963. - Ч. 110. - С. 46-47.
195
УВВ проходять важко. Садовський зауважив німецьким чинов-
никам, що УВВ буде боєздатним лише тоді, коли матиме свій
"власний національно-політичний провід”. Він також заперечив
проти того, щоб УВВ підпорядковувалося власовській РОА113.
Подібні думки в Києві у 1943 р. поділяли деякі згуртовані
навколо полковника П. Дяченка офіцери колишньої армії УНР,
які були прибічниками уряду Лівицького. Вони підтримували
зв’язок із німецькими військовими інстанціями у Берліні й
користувалися негласною підтримкою з боку окремих працівників
ААА ОКВ. За свою готовність використовувати німецьку військову
допомогу ці люди набули іміджу опортуністів у колах антинімецьки
орієнтованих українських політичних угруповань, настроєних
відверто опозиційно до нацистської політики в Україні. Про це,
зокрема, свідчить ”3віт про настрої та події у генеральному
комісаріаті Київ за період від 21. 2. до 13. 3. 1943”, складений
командиром поліції безпеки і СД у Києві штурмбанфюрером СС
Еріхом Ерлінґером (ЕНіііп£ег). ”До числа опортуністів, — констато-
вано в звіті, — у першу чергу належить та група політичних
активістів, яка переважно складається з колишніх офіцерів
української армії і дотримується [політичного] напрямку УНР
Лівицького”114 * * *. Незважаючи на те, що збірний пункт, у якому
відбувалися їх наради, розташовувався саме в окупованій вер-
махтом столиці України на вулиці Саксаганського, керівництво
німецької поліції безпеки і СД у Києві не знало нічого конкретного
про плани Дяченка та його прибічників. Лише у березні 1943 р.
про ці зібрання довідалися нацистські органи безпеки, які заареш-
тували самого Дяченка та 12 його однодумців. Усіх звільнено
лише після перевірки їх лояльності через два тижні завдяки
захистові офіцерів абверу з Берліна118.
Актуальності справи УВВ з початком березня 1943 р. якийсь
час сприяли воєнні поразки Німеччини. Саме можливість втрати
німецькими військами Харкова дозволила деяким українським
діячам сподіватися на створення Українського Національного
Комітету (УНК) - представницького органу, у політичному й
ідеологічному підпорядкуванні якого мало перебувати УВВ. Ще
24 лютого Ф. Міддельгауве запропонував проект створення УНК
у тилу сухопутних військ у Харкові поза окупаційною цивільною
Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр. - К.:
НАН України, Інститут історії України; Головне архівне управління
при кабінеті міністрів України; Центральний державний архів
громадських об’єднань України, 1999. - С. 25-27.
ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 476. - Арк. 247-248.
Там само. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 92. - Арк. 40.
196
адміністрацією Е. Коха116. З березня в Берліні український журна-
ліст Юрій Музиченко, котрий працював у створеній при РМО
Центральній установі для приналежних до народів Сходу (ХепігаІ-
зіеііе Гйг Ап£е1ібгІ£Є дег Убікег дек Окіепк), підготував на розгляд для
Розенберґа ретельно складений проект створення УНК, з правом
формування української добровольчої армії117. Після того, як
15 березня німецькі війська повторно захопили Харків, задля
створення УНК та комплектування УВВ представники АВП ОКВ в
Україні встановили зв’язки з місцевими українськими патріотами,
серед яких були Микола Стасюк та Яків Жижура з Маріуполя”8.
Організація поряд з російським українського представництва
мала бути проявом того, що в антибільшовицькій боротьбі росіяни
будуть не ”над” іншими народами, а "серед нихУ рамках цього
представники Східного міністерства вивчали плани творення УНК
(або Верховної Ради) на рівні генеральних округ та генеральних
комісаріатів РКУ чи навіть за межами України. 17 березня
керівник української секції головного політичного відділу РМО
В. Кінкелін звернувся до керівника 3-го управління РСГА О. Олен-
дорфа за підтримкою в перевірці лояльності персоналу для май-
бутнього фіктивного національного представництва України з
пропозиціями можливих його членів, в жодному разі не україн-
ських націоналістів. Серед запропонованих кандидатів були русо-
філи з Києва, які могли цілком влаштувати німецькі органи
безпеки (в тому числі Теодор Бабак, Володимир Лабуцький, Георгій
Кандіїв і начальник кримінальної поліції Києва Вадим Майков-
ський)119. Проте серед інших інстанцій Третього райху основними
опонентами ідеї створення УВВ виступили саме керівники різних
рівнів з РСГА. Вони прогнозували, що без політичних концесій
при творенні УНК і УВВ проти цього виступлять "екстремальні
націоналісти”, інтереси яких були розбіжними з інтересами райху
на Сході — а саме учасники ОУН-Б, котрі були організаторами
повстанських збройних формувань національного руху Опору в
Україні. Проти проектів Розенберґа говорила також сильна позиція
райхскомісара України Е. Коха, яку підтримував особисто Гітлер.
Іншими словами, було зрозуміло, що ця справа вирішиться
позитивним чи неґативним чином після з’ясування долі антибіль-
шовицького руху Власова й припинення міжвідомчого проти-
стояння між Розенберґом і Кохом120.
Косик В. Україна і Німеччина... - С. 314.
НАШ. -Т-454. - КоІІ 91. - Ргатек 000 693 - 000 713.
Стахів Є. Національно-політичне життя... - С. 6.
Аппкігопіг 1. А. Нкгаіпіап Наііопаїікт. Зесопд Ейіііоп. - кіііісіоп. СО (Б8А):
Нкгаіпіап Асасіетіс Рге8.ч, 1980. - Р. 169.
ІІаІІіп А. бегтап Киїе... - Р. 565.
197
Хоча внутрішні міжінституційні розходження не було узго-
джено й жодного УНК тоді не засновано, 24 та 25 березня 1943 р.
україномовна радіостанція з Берліна поспішила повідомити про
організацію його в Харкові з метою формування національної
армії121. Звістки про це швидко поширилися на більшість україн-
ських земель й на середину квітня особливо бурхливу реакцію
викликали у Київській окрузі РКУ. На це, зокрема, вказує
складений командиром поліції безпеки і СД у Києві таємний "Звіт
про настрої та становище у Київській окрузі від 2.4. до 18.4.1943”,
пересланий керівникові СС і поліції у Києві, генерал-лейтенантові
поліції Гансові Гальтерману. З-поміж іншого у звіті констатувалося:
"Серед [українських] національних кіл великі сподівання викли-
кало повідомлення стосовно створення Українського Комітету в
Харкові. При цьому вказують на те, що цій справі багато в чому
сприяла українська пропаґанда радіостанції ”Вісла—Варшава”.
Окремий наголос у звіті робився на факті позитивної реакції
українців у відповідь на повідомлення про створення УВВ. ”У
зв’язку з цим, - зазначалося у звіті далі, — серед національних
кіл все більше розраховують на те, що Україні буде надано більше
прав та можливостей господарського розвитку вже на підставі
того, що тепер до української праці додається ще й українська
кров через створення української армії”122 *. 22 травня у повідом-
ленні відділу військовополонених ОКГ для РМО, генерала Східних
військ, ФГО, оперативного відділу і відділу пропаґанди ОКВ
говорилося, що пропаґоване "творення української армії” відбулося
у зв’язку зі спробами створення Російського Національного
Комітету і РОА у Смоленську. Підсумовано, що в результаті
радіоповідомлень, які "вказували, що також у Харкові будуть
проведені відповідні заходи”, в українських національних колах
"очікують, як і раніше, зміни німецької східної політики” |23.
Прискорення творення національних батальйонів у складі
Східних військ не менше від РМО "просував” особисто їх інспектор
генерал Г. Гельміх. Одним із проявів цього була інспірована ним
публікація в офіційному пресовому органі ОКГ у середині березня
1943 р. статті Карла Міхеля "Росіяни, українці та кавказці проти
Совєтів”, в якій вміщено фото із зображенням інспектування
Гельміхом Східних військ124. У переданій для ОКГ "Доповідній
КеііІіп§егО. Оіс 88 -Тга§б<1іе еіпегсіеицсііеп ЕросЬе.-ХУіеп-ВавеІ-МйпсЬеп: Кип
Пеиіксії УегІа§, 1957.-8. 204.
ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 476. - Арк. 76-77.
ОКН. беп. 81. сі. Н. / Оеп. фи., АЬі. Кгіе§8¥еп¥. (фи 4). №. 11/3123/43 §еЬ. Ап
ОКЇУЛУРг.. Ор. АЬі., Ог§. АЬі., Ег. Нееге Окі, КеісЬктіп. 1. <1. Ье8. О8і§еЬіеісп,
ОепегаІ сіег ОхПгирреп // НАЕ'8. - Т-78. - КоІІ 565. - Егате 000 336.
МісЬеІ К. Ки88еп, Е'кгаіпег ипсі Каика8Їег цесеп 8о\с]еІ8 Н Е'пяег Неег. НгеЬ. V.
ОЬегкоттапсІо <1е8 Нееге8. - Вегііп, 1943. - №. 10.
198
записці щодо Східних військ” від 22 березня 1943 р. Гельміх
вказав на перебування в складі німецьких сухопутних військ
310 000 ”гіві”. Він зауважив, що особливо "необхідно відзначити
готовність з їх боку жертвувати своїм життям” й резюмував:
"Добровольці повинні рятувати німецьку кров на фронті, в той
час як ті, хто не здатний боротися, повинні долучитися до лав
робітників”125. Такого змісту аргументи Гельміха деяким чином
вирішили долю батальйонів Східних військ, існування яких хоча
й не вписувалося в колоніальні плани фюрера, але водночас
сприяло подальшому розвитку політичної війни.
Вивчення у Німеччині можливостей формування навесні 1943 р.
українських та інших національних частин Східних військ здійсню-
валося до певної міри в системі заходів тоталізації пропагандист-
ської війни в інтересах підготовки психологічного забезпечення
наступальної операції під Курськом "Цитадель”. Саме тоді штаб
ОКВ запланував першу широкомасштабну психологічну операцію
на Східному фронті, що отримала кодову назву "Срібна смуга”
(ЗіІЬегкігеіГ). Її завдання полягало у тому, щоб у переддень та під
час німецького наступу змусити якомога більшу кількість бійців
ЧА здаватися в полон. Головну ставку зроблено на офіційно
задеклароване формування РОА, а основним гаслом операції було
"Росіяни перебігають до росіян”. Усім радянським військовослуж-
бовцям, які здавалися в полон, обіцяли цілий ряд пільг, закріпле-
них схваленим Гітлером наказом ОКВ № 13 "Про військовослуж-
бовців Червоної армії, які добровільно перейшли на бік німецької
армії”. У ньому підкреслено, що кожного бійця ЧА, який за
власного ініціативою залишив своє з’єднання й самостійно прибув
до німців, будуть "вважати не військовополоненим, а тим, хто
добровільно перейшов на бік Німецької Армії”. Тому, хто перейшов
добровільно, крім щедрого пайка й доброго ставлення обіцяно
надати в розпорядження: до капітана включно - одного денщика на
трьох, від майора й вище - одного денщика на двох, а для кожного
генерала виділяти окремого ординарця. Всього у травні 1943 р.
на ділянці фронту в районі Курська розповсюджено 32 мільйони
примірників листівок із текстом наказу російською мовою126.
Оскільки українською мовою подібні пропагандистські мате-
ріали поза лінією радянського фронту не поширювали, ставку
робили тільки на росіян і використання ідеї створення РОА, а
справу УВВ ніби залишили осторонь. Насправді ж під прикриттям
пропагандистської кампанії навесні 1943 р. у прифронтових східних
ОаІІіп А. Оегтап Киїе... - Р. 536-538.
Крьісько В. Г. Секретьі психологической войньї (цели, задачи, методьі,
формьі, опьіт). Под общ. ред. А. Е. Тараса. - Минск: Харвест, 1999. —
С. 361-362.
199
областях України, що перебували під німецьким військовим управ-
лінням, проведено широкомасштабну акцію набору добровольців
до українських батальйонів. У різних місцевих часописах України
з’явилися звернення до чоловіків із закликами зголошуватися в
своїх міських старост до служби в цих частинах. Одне з них,
опубліковане 9 квітня у "Дніпропетровській газеті”, закликало: ”Всі
здорові чоловіки, віком від 17 до 45 років, хай беруться за зброю
і йдуть на боротьбу проти того ворога, з яким не можна договоритися
й який утихомириться тільки після знищення й остаточної перемоги
над ним”127. У зверненні, вміщеному в розповсюджуваній у згаданих
регіонах берлінській газеті "Нова Доба” від 11 квітня зазначалося:
"Українське Визвольне Військо при німецькій армії йде на фронт
проти червоної орди, що палить, руйнує, ганьбить і знівечує
українську землю”, "Ідеалістична молодь України, що над усе любить
Батьківщину й геройство, йде з запалом в ряди Українського
Визвольного Війська”, - вказано у ньому128. "Маріюпольська газета”
від 13 квітня закликала:
”На фронт! На останній бій з загонами Сталіна! За волю
України! За честь, за славу, за народ!.. Сталін не жаліє крови,
політруки нещадно кидають совєтське гарматне м’ясо на смерть;
комісарам треба "перемог”, бо інакше чекає їх куля. Коли б ця
чорна хмара пересунулася по нашій Україні ще раз, на місці
наших чепурних осель і старовинних міст лишилась би одна
велика, чорна руїна. Вставай Україно!.. Під переможним прапором
німецької армії створюється Українське Визвольне Військо. В його
рядах стоїть найкраща молодь України — кожен, хто ненавидить
Сталіна і хоче помсти, чести, слави й волі. Доброволець - це
найкращий син України, вояк, що йде на фронт за Велику Ідею...
Український доброволець - гідний слави батьків нащадок україн-
ського лицарства, що своїми грудьми не раз заступало культуру
Європи. Українці, пригадаймо собі слова козацької пісні, що вела
малинові і жовто-блакитні прапори до слави: ”Гей, чи пан, чи
пропав, двічі не вмирати!” Українці!.. Або тепер, або ніколи!
Голосімся масово в ряди добровольців! Хто любить неньку Україну,
в кого в грудях українське серце — не зволікай! Срібна сурма
скликає. По війні, коли Батьківщина заживе новим, культурним
життям, цуратимуться тих, що не били ворога, хоч мали змогу.
Хай живе перемога!”129.
Дніпропетровська газета. Офіційний орган міста Дніпропетровська. -
Дніпропетровськ, 9 квітня 1943. - № ЗО (345). - С. 1.
Нова Доба. - 11 квітня 1943. - Ч. 15 (87). - С. 2.
ЦДАВО України. - Ф. 3836 - З’єднання західних груп УПА (”УПА-
Захід”), 1942-1945. - Оп. 1. - Спр. 63. - Арк. 1; Нова Доба. -
21 березня 1943. - № 12. - С. 2.
200
Для посилення патріотичних настроїв евакуйована з Харкова
редакція газети "Нова Україна”, що виходила у той час у Полтаві
накладом 50 000 примірників, навіть оголосила конкурс на масову
патріотичну пісню для українських військових частин із закликом
надсилати свої пропозиції усім поетам та композиторам України130.
Перше місце отримала похідна пісня на слова О. Веретниченка і
музику В. Павлюка, що мала стати маршем українських доброволь-
чих формувань у збройних силах Німеччини:
Гнуться віти край дороги,
кланяються низько,
йде на бій до перемоги
українське військо.
Сонце гріє, вітер віє,
в небо б’ють гармати —
тільки той не раб, хто вміє
у бою вмирати.
Пал душі, сердець горіння
в нас не погасити,
в нас майбутні покоління
вчитимуться жити.
Мають крилами свободи
стяги жовто-сині...
Слава нашому народу,
слава Україні!131
У рамках заохочення вступу місцевих мешканців до україн-
ських батальйонів німецькі окупаційні інстанції змінили на краще
ставлення до великої кількості захоплених у полон радянських
бійців в Україні*. Наприклад, у Володимирі-Волинському серед
розміщених у таборі для військовополонених 40 000 осіб почали
проводити посилену пропаґандистську роботу, в зв’язку з чим
полегшено табірний режим, покращено харчування, видано нове
обмундирування, встановлено радіоточки і т. п.132 Пропагандистське
Краківські вісті, - 24 червня 1943. - 4.133. - С. 3; Українська Дій-
сність. Орган Української Громади в Німеччині. — Берлін, 1 липня 1943. -
Ч. 19. - С. 3; ДАВО. - Ф. 138. - Оп. 5. - Спр. 262. - Арк. 2 зв.
Нова Україна. Щоденний часопис. - Харків, 22 серпня 1943.-
Ч. 123(437.).- С. 4.
У Харкові, зокрема, перебувало 59 872 військовополонених бійців
ЧА, в Дніпропетровську - 18 000, у Конотопі до 5 000, в Глухові до
2 000; по кілька тисяч військовополонених ЧА перебувало у
Мелітополі, Краматорську, Херсоні, Лубнах, Києві, Сумах та інших
українських містах (КАІІ8. Т-454.-Ко11 13. - Ргате 4 921 521; ЦДАГО
України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 209. - Арк. 35, 42).
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 247. — Арк. 85.
201
забезпечення акції вербування з часом дозволило німецьким
інстанціям створити кілька десятків українських формувань.
"Подібно до могутньої снігової лавини, що нестримно несеться
крутими схилами гори вперед, повстають, зростають і поривають
до бою з вороі’ом загони Українського Визвольного Війська”, —
вказувалося у ті дні на шпальтах газети "Нова Доба”133.
6) Структура українських батальйонів
і проблема їх єдиної організації
Українські військові формування, номінально зараховані в
лютому 1943 р. до УВВ, можна поділити на дві основні категорії:
1) сформовані майже в кожному обласному й у деяких районних
центрах Східної та Центральної України і Волині охоронні
батальйони, які з появою терміну ”УВВ” задля піднесення
їх престижу в очах вояків-українців почали називати куре-
нями УВВ;
2) українські курені, сотні та чоти, які вишколювали, озброювали
й використовували сухопутні війська, тобто піхота (сіах Неег).
Невелику кількість українських формацій створено в радіусі
дій ГА "Південь”, а саме 17-ої армії, яка просувалася у напрямку
Києва й захопила Донбас, і 11-ої армії, що наступала на Південну
Україну та Крим з території Румунії. 1-ша танкова армія генерал-
фельдмаршала Е. Кляйста в складі ГА "А” сформувала українські
батальйони й сотні на Донеччині в районі Горлівки та Лозової та
Сумщини. У складі ГА "Центр” з’єднання 2-ої танкової армії
генерал-полковника Р. Шмідта (Зсіттісії) організували такі формації'
в Орловській області й 6-та армія генерал-фельдмаршала Ф. Паулю-
са - під Вінницею, Харковом та Сталінградом. Більшість з цих
батальйонів створено на території, що охоплювала в основному
13 окупованих областей України. їх сформовано в межах Волин-
ської, Рівненської, Житомирської, Кам’янець-Подільської (тепер
Хмельницька), Вінницької, Київської, Чернігівської, Сумської,
Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Сталінської (тепер
Донецька) та Ворошиловградської (тепер Луганська) областей.
Кілька десятків різної чисельності формувань УВВ постійно
змінювали місця своєї дислокації, особливо після початку відступу
вермахту з території України. У разі їх об’єднання під єдиним
командуванням могла бути створена окрема сухопутна армія в
складі трьох дивізій. Уже на початку 1943 р. загальна чисельність
вояцького складу створених з українців військових формувань
різного підпорядкування, більшість яких номінально причислено
Нова Доба. - 27 червня 1943. - № 26 (98). - С. 3.
202
до структури УВВ, сягнула понад 40 000 вояків лише в Україні -
не враховуючи чисельних бойових формацій, дислокованих поза
межами українських земель (див. табл. 7).
Таблиця 7 (початок)
Українські військові формування, створені німецькими
інстанціями в Україні станом на початок 1943 р.134
Місце дислокації і його сучасна обласна приналежність Військове формування Приблизна чисельність вояків
Біла Церква (Київська область) охоронний батальйон № 116 300
Білопілля (Сумська область) 2 полки 2 500
Вийків охоронний батальйон № 58 525
Вінниця охоронний батальйон № 109 400
Глухів (Сумська область) охоронний батальйон № 134 450
Горлівка (Донецька область) охоронний батальйон № 164 300
Дніп ропетровськ охоронний батальйон № 129 400
Дружкопіль (Донецька область) СОТНЯ 100
Духів батальйон 300
Емільчино (Житомирська область) батальйон 400
Есмань (під Глуховом, Сумська область) охоронний батальйон № 136 450
Житомир полк (в тому числі охоронні батальйони №108 і 110) 1 000
Запоріжжя охоронний батальйон № 131 400
Кам’янець-Подільський батальйон 400
Київ, згодом у Білорусі охоронні батальйони № 101 і 118 600
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 196. - Арк. 33-36; Спр.
211. - Арк. 11, 12, 14, 19, 29, ЗО. Порядкові номери деяких охоронних
батальйонів уточнено на підставі даних праці: Кеиіскії Н.-1., Нпск 1.,
Те88Іп 6. Хуг 6е8сЬісЬіе... - Всі. 2.
203
Таблиця 7 (продовження)
Українські військові формування,
створені німецькими інстанціями в Україні
станом на початок 1943 р.
Місце дислокації і його сучасна обласна приналежність Військове формування Приблизна чисельність вояків
Київ, згодом у Франції охоронні батальйони № 102 і 115 600
с. Кірово (Дзержин- ського району) СОТНЯ 100
Кіровоград охоронний батальйон № 124 300
Кобрин (тоді у складі РКУ) охоронний батальйон № 104 1 000
Ковель (Волинська область) сотня 100
Козелець (Чернігівська область) сотня 100
Конотоп (Сумська область) полк 1 000
Коростень (Житомирська область) батальйон 400
Костянтинівна (Донецька область) сотня 100
Краматорськ (Донецька область) СОТНЯ 100
Кременчук (Полтавська область) охоронний батальйон № 119 300
Кривий Ріг (Дніпропетровська область) охоронні батальйони № 130 і 134 800
Лозова (Харківська область) 2 чоти 60
Лубни (Полтавська область) охоронний батальйон № 121 300
Луцьк (Волинська область) батальйон 400
Маріуполь (Донецька область) охоронний батальйон № 162 1 000
Маціїв (Волинська область) охоронний батальйон № 103 350
Миколаїв (Донецька область) охоронний батальйон № 122 400
204
Таблиця 7 (закінчення)
Українські військові формування,
створені німецькими інстанціями в Україні
станом на початок 1943 р.
Місце дислокації і його сучасна обласна приналежність Військове формування Приблизна чисельність ВОЯКІВ
Нехвирощі (Полтавська область) Новоград-Волинський Ново-Г орлівка (Донецька область) Овруч (Житомирська область) Одеради (Волинська область) Павлоград (Дніпропет- ровська область) Пирятин (Донецька обл.) Полтава Проскурів Радомишль (Житомирська область) Рівне Ромни (Сумська обл.) Сарни (Рівненська обл.) Сталіно Суми Умань (Черкаська обл.) Харків Херсон Чернігів Шостка (Сумська обл.) Шпола (Дніпропетровська обл.) 2 чоти полк батальйон батальйон охоронний батальйон № 135 охоронний батальйон № 131 сотня охоронні батальйони № 113 і 120 2 полки батальйон охоронні батальйони № 106 і 114 5 полків охоронний батальйон № 105 охоронні батальйони № 157, 158, 163-165 2 полки охоронний батальйон охоронні батальйони № 143, 144 охоронний батальйон № 123 охоронні батальйони № 137-140 батальйон УВК охоронний батальйон № 117 60 1 000 250 400 300 400 100 1 000 2 500 400 1 050 9 500 350 1 600 2 500 350 до 1 000 440 1350 350 400
Разом 40 000
Тепер Хмельницький.
Тепер Донецьк.
205
У зв’язку з формуванням іноземних військових частин при
сухопутних військах, ОКГ видало цілий ряд наказів, що стосува-
лися російських, українських та інших батальйонів Східних військ.
Оскільки деякі з цих директив інколи суперечили одна одній,
29 квітня 1943 р. ГІП ОКГ видав спеціальне розпорядження
№ 5000 про творення на принципах добровільності східних
збройних формувань, що доповнило, узагальнило й змінило усі
попередні директиви135. Основні положення щодо залучення добро-
вольців до їх лав серед іншого визначали: ”а) При відборі добро-
вольців потрібно враховувати, що з цим пов’язане краще ставлення
й поліпшене харчування. Тому потрібно приймати як добровольців
тільки місцеву робочу силу, яка вже себе виправдала... б) Перед-
умовою для зарахування добровольців є можливість їх вико-
ристання в польових умовах. Медичний огляд при зачисленні
здійснюється за вказівкою лікарів армійської групи чи армії
німецькими офіцерами медичної служби”136.
У рамках подальшої модифікації ідеї "добровільних помічників”
німецьке командування розглядало вояків створюваних українських
батальйонів як добровольців, оскільки не було зацікавлене в їх
примусовому поповненні людьми, що не ґарантувало б жодної
надійності*. Тому особливий акцент робився на задекларованому
добровільному принципі формування батальйонів УВВ. Характерно,
що до українських бойових частин приймали не всіх бажаючих —
наприклад, до УВВ не могли бути зачисленими люди, які працю-
вали на військово-промисловий комплекс Німеччини137.
На поповнення батальйонів істотно впливали безпідставні
репресії та виселення радянськими каральними органами цілих
Віє ОКН-Уегогс1пііп£ Мг. 5000/43. Веіг.: Еап4е8еі§епе Ніїїзкгайе іт Омеп -
Ні1І8\уі11І£е. 29 Аргії 1943.
Катусев А., Оппоков В. Движение... // Военно-исторический журнал. —
1991. - № 9. - С. 47.
Мотиви вояків УВВ виразно характеризують слова одного з них,
сказані німецькому офіцерові Еріхові Керну, які той запитував у
своїх спогадах: ”Ми, українці, завжди мріємо про свободу. Історія
нашого народу — це історія крові та сліз. Наша обширна земля
завжди приваблювала чужинців. Спочатку були поляки, потім турки,
згодом росіяни. За цариці Катерини ІІ-ої почалася систематична
русифікація не тільки Латвії, але і частини Фінляндії і України
зокрема”. У своїх споминах далі Керн писав: ”А як тепер? - звернувся
він до мене, - місяці вже минули, а ви, німці, не допускаєте до
створення українського уряду у Києві? Може не хочете?”. Я не знав
що відповісти. ”Це повинно статися! - заспокоював я схвильованого. -
Ти побачиш Григоре, це мусить відбутися!” Він негайно попрощався.
Народ не живе одним лише хлібом та м’ясом. Народ повинен мати
прапор!” (Кет Е. Нег Сго.88е ВаихЬ. Еіпе Керогіа^е уот ВиьяІагкІГеІсІ/.иу 1941 -45. -
2ІІГЇСЙ: ТЬотак-Уегіае, 1948. - 8. 82-83).
Нова Доба. - 22 серпня 1943. - № 47 (119). - С. 1.
206
українських родин. Саме тому формування цих частин користу-
валося в Україні відчутною психологічною й матеріальною підтрим-
кою органів самоуправління й населення, невдоволеного більшови-
цькою системою. Наприклад, в одному лише місцевому комітеті
у Каховці (Херсонська область) від місцевих організацій, установ й
окремих осіб до середини квітня 1943 р. зібрано понад 270 000 кар-
бованців на українську панцирну (танкову) колону138. Майже у
кожному з районів східних, південних та центральних областей
України до лав УВВ зголосилося по кілька сотень добровольців.
Показово, що найбільший відсоток вояків УВВ у той час дала
тимчасово зайнята з’єднаннями ЧА Харківщина, населення якої
на власному досвіді переконалося у незмінній брутальності сталін-
ського-режиму. Спершу мешканці Харківщини вітали радянські
війська як визволителів від нацистської окупації. Однак дуже
скоро багатьох із них піддано переслідуванням і репресіям з боку
НКВС лише за тимчасове проживання під німецькою окупацією.
Після відступу з Харкова радянських військ, котрі перебували в
місті та околицях у лютому 1943 р. впродовж 25 днів, саме місцеві
чоловіки дали один із найбільших відсотків вояків УВВ. Лише у
Сахновщинському районі Харківської області тільки в першій
половині травня 1943 р. до УВВ виявили бажання вступити
208 добровольців139. Подібна ситуація була і в інших містах Східної
України. З одного тільки Лисичанська на Донеччині до лав УВВ
зголосилося 300 добровольців, які відразу ж виїхали на вишкіл140.
Одночасно значний відсоток вояків дали захоплені в полон
радянські вояки української національності поза межами України.
Нестерпні умови спонукали багатьох колишніх червоноармійців-
українців заявити про бажання вступити до УВВ у таборах для
полонених. "Багацько з цих полонених зголосилися добровільно
в ряди німецької армії, головно до її помічних частин РОА, в
меншій кількості до УВВ”, — згадував згодом учасник тих подій
Адам Пластинецький у спогадах про табір Цайсау (Хеікаи) під
Нойгаммером у Польщі141. Тому багатьох вояків цих формувань не
можна повністю назвати добровольцями.
Уже під час пропаґандистської кампанії за вступ до УВВ
розпочався вишкіл вояків українських батальйонів вермахту, що
створювалися за національною ознакою з числа мешканців Східної
та Центральної України. Згідно з опублікованим в україномовній
Там само. - 6 червня 1943. - № 23 (95). - С. 1.
Там само. - 1 серпня 1943. - № 31 (103). - С. 1.
Там само. - 5 вересня 1943. - № 36 (108). — С. 1.
Пластинецький А. Вишкільний табір у Нойгаммері // Вісті
Комбатанта. - 2000. - Ч. 3. - С. 67.
207
пресі повідомленням, на українських землях під німецьким
військовим управлінням усі цивільні "добровольці, які бажають
боротися за свою Батьківщину”, повинні були реєструватися у
місцевій комендатурі (ОгИкоттепсІапінг) вермахту142. На місцях або
у збірних вишкільних таборах військове навчання цих людей разом
із колишніми радянськими військовополоненими мало здійсню-
ватися на однаковому рівні з солдатами вермахту і за стандартами
німецьких сухопутних військ тривати щонайменше три місяці.
Однак насправді його проводили у недостатньому осязі й за
скороченою програмою (не 12-14, а в кращому випадку лише 7-
8 тижнів). Головною його метою було шляхом вправ оборони й
наступу вдосконалити влучення у визначену ціль важкої піхотної й
допоміжної зброї, призвичаїти вояків до співпраці підрозділів
різних родів військ (розвідки, артилерії, зв’язку тощо) та співдії в
рамках роїв, чот, сотень, куренів і полків. Теоретично їх мали на-
вчити виконувати особливо важкі завдання - здобувати бункери,
очищувати головну бойову лінію від сил прориву ворога, відпрацю-
вати техніку рукопашного бою і дії наступальних частин та вміти
стримувати ворожий наступ. Проте доволі часто, в кращому
випадку, вояки українських батальйонів могли розраховувати на
перенавчання на німецьку військову техніку без приділення належ-
ної уваги піхотинському вишколові. Характеризуючи доволі типо-
вий для того часу вишкіл вояків однієї з частин УВВ восени
1943 р., її колишній вояк Віталій Бендер згадував: ”У жовтні
місяці приїхали до нас відпоручники з УВВ... Я нарешті рішився
вступити до УВВ з єдиним наміром: врятуватися від голодової смерти.
Нас привезли до Бреслау і тут переодяглії в уніформи африканського
корпусу. Школили. Під час цього тренінґу я вирячував очі, бо ніяк
не міг примиритися з тим, щоб в Українському Визвольному Війську
командували по німецькому. Пізніше вимушений був примиритися
з цим фактом і раз назавжди покінчити зі своєю наївністю”143.
У взаємостосунках між німецькими офіцерами і українськими
вояками під час військового навчання значні психологічні труднощі
викликали запровадження німецької командної мови, психологічне
нерозуміння українцями домінуючого тоді в німецьких збройних
силах принципу сліпої покори та відданості до кінця (Каба\уег-
§еЬбг8ат) і їх бажання виконувати наказ тільки після усвідомлення
його потреби. Це призводило до випадків дезертирств і звинува-
чення українців у недисциплінованості144.
Донецька газета. - Слав’янськ, ЗО травня 1943. - № 42. - С. 2.
Бендер В. Дивізія, гей, рідна мати... // Вісті... - Липень-серпень
1954. - Ч. 7-8 (45-46). - С. 4.
ОЬеіГеїсІкотіпепсІапіиг 603. АЬі. 1 а. МопаїкЬегісЬі йіг діє 2еі( уот 16. 1. - 15.2.
1944. §ег.: Веїтегіпд// КА138.-Т-501.- Воіі 218. - Ргате 000 310.
208
Із завершенням короткочасного вишколу їх вояків українські
формування при вермахті створювали за принципом певної внут-
рішньої автономності іноземних легіонів у Франції та інших
країнах. Зважаючи на те, що вишкіл їх вояцького складу забезпе-
чувало професійне німецьке командування, за час свого існування
вони були добре підготовленими збройними формаціями. Українські
батальйони при вермахті в організаційному відношенні створювали
за зразком полкових піхотних батальйонів німецької армії, до
складу яких входили три стрілецькі сотні й одна кулеметна145.
Значною мірою вони запозичили побудову причислених до структу-
ри Східних військ батальйонів, вояцький склад яких був більшим
від чисельності вояків охоронних частин (див. піабл. 8). Незважа-
ючи на перекладення на українські батальйони такої структури,
серед сформованих з українців куренів не існувало єдиних стандар-
тів щодо їх складу чи озброєння. Одні з батальйонів нараховували
по 2-3 сотні, інші - по 6-8 і за кількістю вояків фактично наближа-
лися до полку. Не було й єдиного призначення українських куренів.
Більшість з них входили в систему частин постачання й формува-
лись як будівельні з числа колишніх ”ііві” для розбудови позицій,
ремонту шляхів, риття траншей, виконання господарських функ-
цій. Водночас деякі інші будівельні батальйони майже не відріз-
нялися від піхотних польових й мали навіть важку зброю. Як і
при творенні охоронних батальйонів, українських батальйонів з окре-
сленням "польовий” або "піхотний” нараховували тільки одиниці.
Найчастіше українські формування створювали у складі певної
піхотної дивізії або дивізії безпеки (8ісЬєп)п§к-Оіуі8Іоп) німецьких
сухопутних військ у рамках виконання визначених її команду-
ванням завдань. Як правило, їх основні функції, подібно до
охоронних батальйонів, зведено до забезпечення злагодженого
постачання й нормального функціонування німецького тилу. В
одних випадках спочатку (особливо на стадії формування) створю-
вані частини не мали порядкових номерів або їх визначали
відповідні німецькі з’єднання, в разі чого вони отримували номери
розбитих або передбачених для формування німецьких одиниць.
В інших випадках укомплектовані сотні або батальйони отримували
порядковий номер того з’єднання, при якому їх організовували,
або до якого скеровували (зокрема Східний кавалерійський відділ
№ 281 створено при 281-ій дивізії безпеки, а український будівель-
ний курінь № 111 — при 111-ій піхотній дивізії подібно, як
український охоронний батальйон № 201 скеровано до 201-ої
дивізії безпеки). Одні з них змінювали своє підпорядкування
(український будівельний батальйон № 131, наприклад, спочатку
145
Лєман О. Військо Великої Німеччини. Що варто знати про Німецьку
Збройну Силу. - Берлін: Видавництво ”Ді Вермахт”, 1941. - С. 24.
Таблиця 8
Стандарти чисельності вояків Східних батальйонів146
Німецький склад Іноземний склад
Разом ВОЯКІВ Стар- шини Підстар- ІПИНИ Інші ранґи Стар- шини Під стар- шини Стріль- ці
Штаб 111 4 10 6 - 4 51
Піхотна сотня 131 1 7 6 1 14 111
Піхотня сотня 131 1 7 6 1 14 111
Піхотна сотня 131 1 7 6 1 14 111
Кулеме- тна сотня 151 1 8 6 2 35 206
Разом 655 8 39 39 5 81 590
Усього 754* 78 676
належав до 1-ої й пізніше до 17-ої армії, 221-ий - спершу до 17-ої
й потім до 6-ої армії, а охоронний батальйон № 284, переведений
у липні 1942 р. до вермахту, у 1943 р. взагалі перейшов до 2-ої
бриґади військ СС). Інші періодично перейменовували й змінювали
їх призначення. Зокрема діючий літом 1942 р. у північному секторі
Східного фронту в складі трьох сотень український батальйон
спецпризначення № 101 (Скгаіпізсіїе Ваіаіііоп г. Ь. V. 101) переймено-
вано в український артилерійський батальйон № 101 (СкгаіпіхсНе
Рекігеи» Ваіаіііоп 101). Сформований з колишніх військовополонених-
українців з ЧА будівельний батальйон № 221 у грудні 1942 р.
отримав до назви додаток "український”, який вилучено у серпні
1943 р. 17 червня 1942 р. на південному секторі Східного фронту
створено український батальйон № 6 при 6-ій німецькій армії
(хоча від ЗО листопада він вважався ”у розпорядженні ОКГ”);
1 липня 1943 р. його перейменовано в Східний батальйон № 551
(Охі-Ваіаіііоп 551), зведений до категорії постачання (КасЬксЬиЬ-
Ва(аіПоп), а через півроку - офіційно перейменовано у Східний
батальйон постачання № 651 (Ом-№ісКкс1іиЬ-Ва(аіІ1оп 551)147.
Формально озброєння українських батальйонів у німецьких
сухопутних військах мало співпадати з нормами зброї, встанов-
леними для діючих у структурі німецьких дивізій стрілецьких
Еакісіп Тгоорх: Віє Ошгирреп // Іп1егпсІ:х\'\уи'.ап^с1гауЬ<юкк.сопі/с1іси'сЬгтасНі/Нссг/
оі.Ьіт#іпіго
В тому числі 99 адміністративних службовців.
Іигасіо С. С. Вгсакігщ іЬе СЬаіп<>... - Р. 205,208.
210
батальйонів: 18 важких і 27 легких кулеметів, 6 важких і 9 лег-
ких ґранатометів, 9 "фаустпатронів” і приблизно 700 гвинтівок148.
Насправді їх озброєння часто складала менша кількість радянської,
польської, чехословацької та іншої легкої трофейної зброї. Багато
вояків, наприклад, використовували чехословацькі карабіни ”16/33”
(за німецькою номенклатурою ”33/40”). Вже на фронті українські
курені поповнювали своє озброєння радянськими кулеметами
системи Дєгтярьова ”ШІД” ("Діхтярами”), ”РПМ” (''Максимами”),
"десятизарядками”, "фінками” і значно меншою мірою ґранато-
метами калібру 5 см. У тих випадках, коли трофейних зразків
на складах вже не залишалося, допускали озброєння деяких частин
німецькою зброєю: карабінами Маузера ”98 к”, кулеметами "МҐ-34”
та "МҐ-42” і автоматами ”МП-40”. Подібно до озброєння, поста-
чання різних українських формувань також було налагоджено
неоднаково. У більшості випадків їх забезпечували необхідним
спорядженням й озброєнням зі складів німецьких дивізій. Напри-
клад, вояки одного з перших із цих добровольчих загонів, створе-
них у районах Лівобережної України, отримували по 400 карбо-
ванців на місяць149 *. Проте в умовах дійсності Третього райху багато
з них спочатку опинилися в гіршому становищі, ніж сподівалися.
У звіті Головної польової комендатури вермахту № 365 у Львові,
якій підпорядковано 220 українських службовців і 445-та україн-
ська вартова команда (445.СкгаіпіхскеВе\\'асйип£ккогпгпапс1о), констату-
валося, що крім скарг на недостатню платню "українські вартові
скаржаться на недостатнє харчування”160. Сотні вояків українських
батальйонів часто не отримували навіть першочергової соціальної
допомоги. У звіті штабу "Валлі” (бюро Г. Бауна) для шефа ФГО
полковника Р. Ґелена від 9 червня 1943 р. про умови їх утримання
навесні того року підсумовано: "У Кракові перебуває приблизно
240 українських поранених. Коли вони добровільно зголосилися,
було сказано, що їх сім’ї отримають підтримку. Цієї обіцянки не
було дотримано. Крім того, пораненим стало відомо, що після
одужання вони будуть вислані у табір військовополонених, оскільки
вони ще не є звільненими як військовополонені. У такому таборі
в Кракові є поранені українські добровольці, які вже одужали”151.
З огляду на численні скарги на недоліки у вирішенні питань
соціального забезпечення українських та інших вояків Східних
військ, із метою впорядкування опіки над ними і членами їх
родин, РМО і ОКГ вирішили уніфікувати заходи щодо надання
Шанковський Л. Що таке модерна стрілецька дивізія? (Довідка) //
Львівські вісті. - 6 травня 1943. - Ч. 99 (519). - С. 2.
Додатки. - Док. № 2.
ВА-МА. - КН 53 - \7еЬгкгеІ8коттап4о8. - Акі 23/37. - $. 65.
Україна в Другій світовій війні у документах... - Т. 3. - С. 210.
211
їм допомоги. 2 червня 1943 р. вийшло розпорядження райхс-
міністра окупованих східних територій А. Розенберґа. Згідно з
ним, починаючи від 1 червня для сімей вояків усіх формувань,
котрі діяли в структурі Східних військ, встановило таке саме
матеріальне забезпечення, як і для сімей німецьких вояків162.
Водночас німецьке командування запровадило для них постійну
соціальну допомогу, якою на українських землях відав офіцер у
справах опіки німецьких збройних сил в Україні (У/еіігтасІїї-
їйгкощеоГГігіег іп ІІкгаіпе), що перебував у Полтаві153.
Водночас у рамках продовження практики відокремлення ні-
мецьких і ненімецьких вояків тривали спроби розробити єдині
стандарти мундирів для частин Східних військ. У середині 1943 р.
деякі з них отримали нову уніформу сіро-блакитного кольору, яку
шили на радянський зразок: мундир із відложним коміром, нагрудни-
ми та бічними кишенями і штани, що носили разом із черевиками
і брезентовими гетрами. Таке обмундирування запроваджено в
окремих частинах, розквартированих незабаром у Франції. В одних
випадках цю форму розробляли і виготовляли спеціально для
російських частин із матеріалу, який використовували для обмун-
дирування німецької залізничної поліції, в інших як матеріал для
нової уніформи використано запаси трофейного французького сукна
часів Першої світової війни. Проте спроби запровадити для Східних
батальйонів та сотень особливу уніформу виявилися безуспішними.
Більшість солдатів російських формувань у складі вермахту в
1943 р., наприклад, носили німецьке обмундирування або спеціально
перешитий за військовим зразком одяг, а також придатну уніформу
з трофейних складів іноземних армій (як, наприклад, голландське
обмундирування з перешитими за німецьким зразком кишенями).
Із середини 1943 р. військовослужбовці більшості східних частин
почали отримувати німецьке обмундирування (без відзнак німецької
армії) і їх перестали називати просто "допоміжними добровольцями”.
Німецьких вояків закликали до коректного й доброзичливого
ставлення до східних добровольців, а термін "Східні війська” все
частіше вживався поряд з терміном "гіві” й поступово витіснив
його. Розпорядження про це видало командування кількох німецьких
армій, у складі яких діяла ця категорія осіб. Наприклад, у наказі
командування 1-ої танкової армії за підписом оберквартирмейстера
підполковника Краса від 27 червня 1943 р. східним добровольцям
у разі потреби наказано видавати німецькі уніформи. "Якщо
цивільний одяг не буде придатний для використання, — зазначав
Крас, - видавати шинелі. З уніформ повинні бути усунуті усі
Уегогс1пип§8Ь1аіг сіег КеісЬьтіпіМег Гііг діє Ьеьеігіеп ОкфеЬіеіе. - Всгііп, 2. Іипі
1943. - №. 12.
Уманський Голос. - 7 лютого 1943. - Ч. 10. - С. 1.
212
[німецькі] відзнаки”. У виданому через два дні розпорядженні він
заборонив надалі називати східних добровольців терміном ”гіві”.
"Назву "гіві” більше не використовувати”, — звучала вказівка184.
Проте німецьке командування не завжди добивалося чіткого
виконання розпоряджень щодо східних добровольців - особливо
про соціальний захист — через їх прихований саботаж інтендантськи-
ми службами, що за умов панування нацистської ідеології на
практиці послуговувалися принципом "основна соціальна допомога
— насамперед для німців”. Ситуацію ускладнювали також деякі
німецькі підстаршини, які мали краще утримання, ніж "допоміжні
добровольці”, і які зайняли ключові посади в українських куренях
у сухопутних військах. На вищі командні пости в них призначали
переважно німців, а багатьох українських підстаршин і навіть
старшин зведено до стану звичайних вояків з правом поновлення
ступеня після доказу здібностей чи прояву хоробрості. Недовіра
багатьох німецьких підстаршин і часто вигідно пояснюване службо-
вою вищістю демонстративно зверхнє ставлення викликали у цих
частинах більшість міжнаціональних українсько-німецьких непоро-
зумінь. Психологічними причинами цих конфліктів були розбіжності
у баченні своїх цілей і відмінності в менталітеті між німцями і
українцями. Один із сучасників тих подій згадував: "Серед добро-
вольців були звичайними вояками й старшини, які нерідко своїм
технічним знанням перевищували німецьких старшин, які команду-
вали такими відділами... Німецькі "коман-данти” вибирали собі
підстаршин переважно не на підставі кваліфікаційних вартостей,
а тільки, як це була особа, здібна з ним співпрацювати”188.
Деяку частину командних кадрів куренів УВВ складали старши-
ни колишньої армії УНР. Наприклад, одним із кращих за бойовими
якостями батальйонів УВВ командував учасник 1-го Зимового
Походу армії УНР, майор Михайло Пікульський*186. На командних
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 66. - Арк. 260, 264.
Городиський О. З щоденника перекладача // Вісті... - Ч. 104. - С. 108.
Михайло Пікульський народився у священичій родині на Київщині.
Був активним учасником визвольної боротьби 1917-1921 рр. і 2-го
Зимового походу армії УНР. У 1919-1920 рр. він опинився в польському
полоні спершу у Львові, а відтак і в Ланцуті, де вступив з ранґом
поручника до лав 6-ої Січової Стрілецької дивізії і займав посаду
начальника зв’язку 17-ої бриґади. Перебував у таборах для інтернованих
осіб в Олександрові Куявському та Щепірно в Польщі. 1927 року
вступив як контрактовий старшина до польського війська. Брав участь
у німецько-польській війні й потрапив у полон, після звільнення з
якого працював на цукровому заводі в Переворську. У роки німецько-
радянської війни командував батальйоном, що воював у складі 6-ої
армії фельдмаршала Ф. Паулюса під Сталінградом (Панченко І. Михайло
Пікульський // Вісті Комбатанта. - 1970. - Ч. 2. - С. 61).
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 44.
213
постах у різних частинах опинилися командири, які в роки
національної революції командували або служили в одному з’єд-
нанні. Зокрема полковник П. Дяченко був командиром полку
"Чорних запорожців” окремої кінної дивізії І. Омеляновича-
Павленка15’. У різних українських формаціях, що діяли на боці
збройних сил Німмеччини, командні посади займали такі офіцери
колишньої 6-ої Січової Стрілецької дивізії армії УНР: полковник
Р. Сушко, поручники Володимир Герасименко, Дмитро Гамонів
і М. Пікульський, сотники Іван Ремболович, К. Мандзенко та
В. Малець, хорунжий О. Пулюй та інші158.
Якщо у створених в тилу охоронних батальйонах на командних
посадах опинилися ветерани армії УНР, з уваги на виконання
директив Гітлера про недопущення політичних емігрантів із
Західної України до командування в національних батальйонах
вермахту в Східній Україні, їх командирами були переважно
колишні східноукраїнські вояки ЧЛ. З огляду на потребу власного
національного підстаршинського складу в українських частинах
командування вермахту також прагматично сприяло широкому
залученню на офіцерські посади їх нижчих підрозділів колишніх
бійців ЧА, котрі опинилися в німецькому полоні з найновішим
для того часу фронтовим досвідом ведення бойових дій. Після
короткочасної перевірки придатності їх бойових якостей вони
інколи отримували в українських загонах командні посади, які
відповідали їх колишнім у радянській армії. Командири рот ЧА
ставали командирами сотень, командири взводів очолювали чоти,
командири відділень — рої. Колишнім військовослужбовцям ЧА
звичайно присвоювали нижчі українські військові ступені, яким
відповідали адекватні ступені вермахту та радянської армії.
Характерно, що коли в охоронних куренях переважали українські
військові ступені, у сформованих здебільшого з червоноармійців
українських батальйонах сухопутних військ Німеччини для спро-
щення командування збережено звання ЧА (сержант, лейтенант,
капітан тощо) (див. табл. 9).
Серед стрільців українських батальйонів у сухопутних військах
домінували військовополонені солдати ЧА; значно менше в них
було молодих чоловіків, завербованих із числа місцевих мешканців
окупованих територій. До середини 1943 р. у їх лавах переважали
люди, котрих формально називали добровольцями, але з літа того
року серед них були сотні чоловіків, мобілізовані окупаційними
інстанціями при відступі вермахту з території України. Оскільки
Чорний Запорожець. Чорні запорожці // Вісті... — Червень 1958. -
Ч. 3-4 (89-90). - С. 40.
Самутин П. Командний склад УІ-ої січової стрілецької дивізії 1920 р. //
Вісті Комбатанта. — 1973. - Ч. 3. — С. 72-80.
214
Таблиця 9
Відповідність ступенів українських військових формувань
в сухопутних військах Німеччини
ступеням вермахту і радянської армії169
Українські ступені Ступені охоронних батальйонів Ступені вермахту Ступені радянської армії
стрілець Бсйшгтішп Зскйіге солдат
(Огепагііег )
старший ОЬеГ8СІ1йІ7.Є
стрілець * (ОЬегогепайісг )
вістун Ііпіегкогрогаї Сеігеііег
старший КогрогаІ/ ЗіаЬк^еГгсіісг прапорщик
вістун Катсгкогрогаї * (ОЬег^еГгеіісг )
десятник Уісеі'екІчусЬсІ (V- Сп(ЄґоПІ7ІЄГ капрал
РеІсІи'еЬеІ)
десятник- ЗіаЬяУІсе- Ракпгіск молодший
підхорунжий (екІУ.'СІх_'1 (СіПеііскІ\\еЬе1 ) сержант
чотовий КотрапісіскІ- РеІсІУ/еЬеІ сержант
хмеЬеІ
булавний ОЬегісІсІусЬеІ/ ОЬеіїскКусЬеІ/ старший
ОЬепуасЬітсіаіег ОЬепуасЬітсіхіег сержант
бунчужний 8іаЬьГе1с1и'еЬе1 8іаЬ.чїе1с1\уеЬе1 старшина роти
ЧОТОВИЙ- НаирІІекІхуеЬеІ ОЬеіГакгаіск молодший
підхорунжий лейтенант
хорунжий Хи§Гіікґег Реиіпапі лейтенант
поручник ОЬсг/.иуійІнсг ОЬегІетпапг старший
лейтенант
сотник Кот рані сГіік гсг Наирітапп капітан
майор ВаіаіІІопкіиЬгсг Ма|ог майор
підполковник ОЬегвіІешпапі підполковник
полковник ОЬеґ8І ОЬег8( полковник
тисячі стрільців не володіли німецькою мовою, у внутрішньо-
організаційному житті представникам нижчих посад дозволено
Протягом війни ситуація періодично змінювалася. Наприклад, ступінь
”ОЬегіе1с1ГсЬеІ/ОЬепуасЬіітіеІ8їег” був запроваджений у Східних Доброволь-
чих з’єднаннях розпорядженням ОКГ лише 15 червня 1944 р. (МАГІ8.-
Т-78,-КоІІ 110.- Ргате 6 031 919). Див: Гайке В.-Д. Українська дивізія
"Галичина”. Історія формування і бойових дій у 1943-1945 рр. -
Торонто: Накладом Братства кол. вояків 1-ої УД УНА, 1970. -
С. 238; ІвгайоС. С. Вгеакіп§ іЬе СЬаіпя... - Р. 230.
У дужках вказано ступені, які вживали у піхоті.
215
вживати українську командну мову. У частинах УВВ було багато
галичан з числа колишніх червоноармійців і в деяких батальйонах
саме західні українці "задавали тон” при формуванні патріотичних
настроїв вояків. Проте, подібно до охоронних батальйонів, націо-
нальний вояцький склад багатьох причислених до УВВ куренів
при вермахті був доволі строкатим — як, зрештою, й частин РОА
і БКА (українці поряд із росіянами та білорусами, наприклад,
служили у сформованому в Білорусі батальйоні "Прип’ять” (згодом
Східний батальйон № 604), батальйонах сформованого в Росії полку
"Десна” та багатьох інших частинах). Подібно до того, як у деяких
охоронних структурах, сформованих на окупованій території
Польщі або суміжних західноукраїнських земель служило багато
поляків (наприклад, № 107 і 202), багато, росіян нараховувалося
у батальйонах УВВ, укомплектованих у суміжних із Росією східних
областях України. У своїх мемуарах ветеран армії УНР П. Шан-
друк із цього приводу писав: "Одного разу на запитання, при
нагоді скероване до кількох таких УВВ-ків, чи вони українці і
звідки вони походять, вони відповіли: "Какіє ми українці! - ми
калужскіє; вот нас взялі і пріказалі одєть еті букви, вот і носім”160.
Інший очевидець Михайло Островерха згадував про таку подію у
Львові: "Іздалеку чую спів війська. Мелодія нагадує щось "радноє”.
Відділ доходить ближче мене й чую "запівайла”: ”А там ліш подняв
занавеску...” і всі: "Марш вперйод, труба завйот, налівайтє чари”.
На німецькому однострої вояків цього відділу на правому рукаві
бачу наш національний кольор і напис ”УВВ”; яка це мусить
бути душевно-національна мішанина!”161. За весь час існування
різних українських формувань на боці німецьких військ в їх лавах
перебували не лише українці та росіяни, а й представники багатьох
інших національностей, в тому числі євреї. У складі 2 та 4-ої
сотень Українського Леґіону Самооборони (УЛС), наприклад,
воювали відповідно Леон Подсисей та Леон Мошейко, дивізії
"Галичина” - Йосип Мазур. Крім українців, у 118-му українському
охоронному курені було чимало росіян (які часто ставали де-
зертирами), кілька поляків та євреї Зубров, Гусаров, Давід і Швець.
Характерно, що навіть під загрозою страти за приховування осіб
єврейського походження в умовах патологічного антисемітизму
нацистського окупаційного режиму стрільці не видали своїх колеґ-
євреїв, хоча їх національність не була таємницею для українців162.
Багато створених іноземних частин під німецьким команду-
ванням спочатку взагалі не мали окреслень, що вказували б на
Шандрук П. Правда про 1-шу Українську дивізію і Українську
Національну Армію // Українська дивізія "Галичина”... - С. 66.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 110.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 148.
216
їх ненімецьке походження, Нерідко в загальних статистичних
даних про німецькі групи армій, армії, армійські корпуси й дивізії
подавали інформацію загального характеру про ці формування
без вказування їх національного характеру. Наприклад, просто
"будівельний батальйон” (Ваи-Ваіаіііоп), "батальйон безпеки” (8ісЬе-
гип^в-ВаіаіІІоп) тощо. Це дозволяло приховувати від Гітлера інфор-
мацію про дійсну кількість громадян Радянського Союзу в збройних
силах Німеччини. З декларативним творенням номінальних Схід-
них військ ситуація майже не змінилася, за винятком того, іцо
кожен сформований з вихідців із СРСР курінь у своїй назві отримав
додаток "Східний”*. Деякі застереження викликало те, що утво-
рення причислених до них батальйонів могло вийти з-під контролю
і кількісно зрівнятися з чисельністю німецьких батальйнів бей
відома ОКВ. На весну 1943 р. було створено понад 170 таких
батальйонів, 70 з яких було сформовано із залученням більшої
чи меншої кількості українців163. Внаслідок пропагандистської акції
А. Власова стало відомо про наявність сотень тисяч цих ”гіві” у
складі німецьких сухопутних сил. Тому вирішено закріпити "де-
юре” те, що вже існувало "де-факто”. У зв’язку з деякою зовніш-
ньою "націоналізацією” іноземних слов’янських батальйонів ті з
них, що мали більшість українських вояків і спершу офіційно
трактували просто як "місцеві” (еігФеітіксЬе), поступово були
перейменовані на українські (икгаіпікске). Проте кількість формацій
з назвою "українські” зростала дуже повільно в основному через
неґативне ставлення до цього особисто Гітлера. Разом із тим
характерно, що водночас при тій же ГА були чисельні багато-
національні батальйони з окресленням лише "Східний”, серед яких
і деякі українські. Наприклад, у листопаді 1942 р. на Східний
батальйон № 615 перейменовано 1-ий український курінь ко-
Шанковський Л. Українське Визвольне Військо... - С. 3407.
Історія творення більшості з них доволі шаблонна: як правило,
діючі на той час Східні сотні об’єднували в батальйони і доповнювали
військовополоненими. Окрім росіян та українців, деякі з них
сформовано з литовців та латвійців. Подібно до охоронних частин,
деякі формування Східних військ за існуючими аналогами нагадували
винищувальні батальйони НКВС навіть за назвою. Наприклад, кожну
з деяких зі створених при німецьких з’єднаннях сотень, призначених
до протипартизанської боротьби, трактували як винищувальну Східну
команду (О^-.Іа£і1-Коп)піап(1о). До кінця 1942 р. майже кожна німецька
дивізія на Східному фронті мала одну чи дві "східні” сотні, а кожен
корпус - такого ж роду батальйон. Батальйони цих наднаціональних
формацій мали стандартні номери: 601-621, 626-630, 632-650, 653,
654, 656, 661-669, 674, 675 , 681. Інші мали номери полків (510,
516, 517, 561, 581, 582) або корпусів чи дивізій (207, 229, 263, 281,
285), у складі яких були створені.
217
лишнього капітана ЧА Кубелько добровольчого полку спецпризна-
чення "Десна”, сформований у складі 2-ої танкової армії. Східний
батальйон № 643, перекинутий у жовтні 1943 р. на Західний фронт
на о. Джерсі на місце 2-го батальйону 582-го ґренадирського полку,
також складався переважно з українців, що теж дає підставу
вважати його українським за національним складом форму-
ванням164. Ще одним прикладом є окрема формація в складі 4-ох
сотень, створена у жовтні 1942 р. 281-ою дивізією безпеки, якою
командував генерал-лейтенант Вільгельм-Гунольд фон Штокгаузен
(ЇУіІЬеІт-НипоІсІ уоп 8(оскНаихеп). Нею був Східний кавалерійський
відділ № 281, переведений у жовтні 1943 р. до 7-ої армії у
Францію, а наступного року до німецького гарнізону в Лоренті
(Ьогіепі) (див. табл. 7); його командиром став полковник колишньої
армії УНР Федір Гудима, який за Гетьманату П. Скоропадського
командував 4-им козацьким пішим полком 1-ої Стрілецької
козацької дивізії ("сірожупанників”)166. Наприкінці 1942 р. у складі
насамперед ГА "Південь” відбулися також численні переймену-
вання українських підрозділів на "Східні”. Так, українська колона
постачання 551-го відділу (дивізіону) була перейменована в Східну
(08І(Нкг.)НасЬ8сЬиЬ-Ко1.АЬіеі1ипо551), українська сотня № 42 (ІІкгаі-
пеі-Котрапіе42) — в 1-шу Східну сотню 442-го батальйону. Аналогіч-
ні перейменування відбулися в складі інших ГА. Українська Східна
сотня безпеки у Вязьмі ((Цкг.)О8і-Котрапіе (8ісЬ.),\У]а8та) переймено-
вана в Східну вартову сотню № 640 (Окіи'асЬкотрапіе 640), україн-
ська сотня 205-ої "мисливської” (іаеег) дивізії (Пкгаіпег-Котрапіе
2051. В.) — в Східну сотню № 205 (Охі-Копірапіе 205), у 6-ій армії
будівельна сотня при такого роду 94-ій дивізії (Пкгаіп.Ваикотрапіе
Ьеі941.П.) — в Східну будівельну сотню № 294 (Окі-Ваикотрапіе
294). Українська будівельна сотня при 295-му саперному курені
- в Східну будівельну сотню № 295, Добровольча українська сотня
(Ніеіи'ііііе.-Скгаіпег-Копірапіе) 4-ої танкової армії - в Східну сотню
№ 552 (Окі-Котрапіе 552)1вв.
Українці з числа "гіві” були укомплектовані здебільшого в
національні батальйони технічного призначення, організовані з
метою створити військовим з’єднанням необхідні умови для
своєчасного розгортання, маневру і успішного виконання бойових
завдань, а також підвищити ступінь захисту армій та об’єктів
від усіх видів поразки. Вони мали забезпечити зведення споруд
Іигасіо С. С., Ьуіек К. Р’огефп Уоіипіеегз оГ іЬе ХУсЬгпіасЬі 1941-1945. - Еогкіоп:
Окргеу РиЬІікЬіп^:. 1985. -Р. 19.
Вісті Комбатанта. - 1966. - Ч. 4-5. - С. 89-92.
ОЬегкотпіапсІо бек Неегек. Сеп. 8ісІІІ/Оге. АЬі. (II). Н. Си. ОКН, сіеп 15. 1. 1943.
Веіг.: Гапбекеіеепе УегЬііпсІе. // КАІІ8. - Т-78. - ЙОІ1413. - Ргатех 6 380 958,
6 380 978,6 380 989 - 6 380 997.
218
для розміщення військ та ведення вогню й спостереження, при-
криття вояцького складу та техніки, маскування позицій та районів
розташування частин. Ці формування також відповідали за
прокладання й позначення шляхів просування і подолання загоро-
джень та перешкод. Подібно до солдатів будівельних батальйонів у
ЧА, відносно їх вояків можна образно сказати: "озброєні не гвинтів-
ками, а лопатами” (це повністю відповідало настановам Гітлера про
те, що "лише німець має право носити зброю, а не чех, не козак
і не українець”). Ці батальйони залежно від функцій можна
поділити на:
1) звичайні будівельні (Ваи-) (наприклад, № 131, 156, 221), що
забезпечували влаштування проходів через перешкоди, під-
готовку й утримування шляхів просування військ, заходи
щодо маскування й відновлення боєздатності військ та об’єктів
і ліквідацію наслідків авіаційних і танкових бомбардувань
ворога;
2) будівельно-саперні (Ваи-Ріопіеі-) (наприклад, № 64, 96, 690-
693), що займалися мінуванням своїх позицій і знешко-
дженням мін ворога, фортифікаційним обладнанням позицій,
влаштуванням й утримуванням інженерних загороджень та
переправ при форсуванні водних перешкод і т. п.;
3) залізнично-будівельні (ЕікепЬаЬп-Ваи-) (наприклад, № 109, 111),
що здійснювали ремонт потягів і пошкоджених залізничних
колій, відповідали за безпеку на залізничних станціях тощо.
Інші українські батальйони чи підрозділи в сухопутних військах
отримали окреслення "постачання” (№сЬ$сЬиЬ~), "вартовий” (ЇУасЬ-),
"піхотний” (ІпГапіегіе-), "артилерійський” (Ре14геп§-), а в складі
відділу водіїв вантажівок № 662 (КгаШаІ'іг-АЬгеіІііпе 662) навіть
створено українську сотню водіїв (Кгаіїїаііг-Котрапіе). Станом на
ЗО квітня 1943 р. усі українські військові формування, причислені
до структури УВВ, не були підзвітні генералові Східних військ і
перебували у підпорядкуванні різних структур німецьких су-
хопутних військ — переважно командування тилових округ,
корпусів і дивізій південного угруповання німецьких армій в
Україні. Зокрема у складі ГА "Південь”, якою командував генерал-
фельдмаршал Еріх фон Левінскі (Ьехуіпвкі), нараховувалася порів-
няно невелика кількість частин і сотень з окресленням "українська” —
З будівельні батальйони, 2 вартівничі й одна будівельна сотні та
одна сотня безпеки різної чисельності. В їх складі було разом
лише 3 843 вояки (в тому числі 3 182 стрільці й 661 офіцер
різних рівнів включно з німцями) (див. табл. 10). Станом на
5 травня 1943 р. лише 17 українських формувань різної чисель-
ності, що дислокувалися на території України й входили до складу
ГА "Південь”, формально підпорядковувалися командирові Східних
військ (див. табл. 11). Українські батальйони залучено до (або
219
принаймні дислоковано в районі) бойових дій 1-ої танкової армії
і реорганізованої 6-ої армії південного угруповання вермахту між
Харковом і Полтавою. Найбільше їх опинилося в 17-ій армії (у
складі якої свого часу діяв батальйон "Нахтіґаль”), що пройшла
крізь сам центр України — через Львів, Вінницю, Умань, Кременчук,
Полтаву і Сталіно (нині Донецьк)167. Тоді як одні українські
батальйони діяли у складі суто німецьких з’єднань, багато націо-
нальних сотень опинилося у складі багатонаціональних німецьких
формувань. Наприклад, у липні 1943 р. українська піхотна сотня
№ 248 поряд з іншими підрозділами належала до армійського
відділу Кемпфа, названого так від імені його командира генерала
танкових військ Вернера Кемпфа. До батальйону постачання № 562
водночас належало шість сотень, серед яких дві німецькі, Східна зі
слов’янських вояків, туркменська й дві з військовополонених, що
трактувались як українські. Тоді ж до складу вартового батальйону
№ 571 входили дві українські сотні, туркменська і грузинська168.
На травень 1943 р. з вихідців із земель, абсорбованих Радян-
ським Союзом до 22 червня 1941 р., разом сформовано 178 баталь-
йонів, один полк і 122 сотні; усього на той же час в німецьких
військах служило понад 500 000 осіб, приналежних до східних
народів (включно з батальйонами козаків, військ СС, ”Шума” і
”гіві”, в яких нараховувалося понад 220 000 вояків)169. Хоча з
санкціонованих відділом пропаґанди ОКВ повідомлень україно-
мовної преси того часу напрошувався висновок про нібито форму-
вання в структурі Східних військ принаймні десятків українських
батальйонів, насправді, згідно з офіційною німецькою статистикою,
при вермахті їх виявилося значно менше порівняно з іншими
національними частинами. Зокрема на ЗО квітня 1943 р. у складі
ГА "Південь” було 170 іноземних батальйонів, в тому числі лише
З українські будівельні батальйони і 4 будівельні сотні. Менше
як через тиждень, 5 травня 1943 р., їх кількість збільшилася
вдвічі й у складі цієї ж ГА нараховувалось вже 6 українських
батальйонів і 8 українських сотень та 3 українські батальйони в
структурі ГА "Північ”, але надалі їх кількість не зростала. Чутки
й повідомлення тогочасної преси про нібито десятки українських
формацій у складі вермахту виявилися значно перебільшеними.
Насправді в складі українських частин сухопутних військ Німеччи-
ни навесні 1943 р. було менше, ніж 10 % від усіх українців, які
на той час діяли у різних збройних формуваннях на її боці.
Див. спогади: Теькс Н. Віє ЗіІЬегпеп 8ріе£еі.- НеісІеІЬепг. Кигі Уориіпкеї Уеііа§,
1952.
Іигасіо С. С. Вгсакіпц ІЬе СЬаіпя... - Р. 208.
Ніііегз Еа§сЬе8ргесЬип§еп. Віє Ргоюко11Гга§тспге хсіпег тііііагіксЬеп КопГегепгеп
1942-1945. Нґ8§. V . НеІтиГ НеіЬег. (фиеііеп ипсі ВагеІе11ип§еп /ш Хеіг^еясЬісЬіе,
10.) — Зіиігуагі: ВеиІксЬе Усг1а§апхіа1і, 1962. -8.118-119.
220
Хоча на прифронтових смугах десятки частин із переважно
або частково українським вояцьким складом і функціонували під
оперативним командуванням сухопутних військ, багато з таких
військових формацій залишалося у постійному підпорядкуванні
інших структур. Основні з них — начальник поліції порядку
України генерал-лейтенант поліції А. Бомгард, якому підпорядко-
вувалися охоронні батальйони (приблизно 40 % усіх формувань),
шеф відділу у справах військовополонених (Кгіе§8оеГаіі§епепн'Є8еп)
ОКВ, котрому були підзвітні деякі сформовані з військовополо-
нених загони ”гіві”, й меншою мірою інші інстанції. Проте на
той час до боротьби проти радянських партизанів залучено тільки
15 000 вояків від основного складу українських батальйонів
”Шума”. Решта батальйонів зазнали втрат і виконували суто
вартові функції поза межами України, а кілька тисяч вояків інших
перейшли на бік збройних формувань українського руху Опору.
Згідно із загальною статистичною довідкою Г. Гіммлера для А. Гіт-
лера від 10 травня 1943 р., на початку травня того року до
боротьби проти радянських партизанів на окупованих східних терито-
ріях скеровано разом 300 000 їх мешканців. Серед них — латвій-
ські, литовські, татарські та козацькі батальйони й відносно незначна
кількість слов’янських охоронних частин (зокрема лише 12 643
російських та білоруських ”шуцманів” у радіусі дій ГА "Північ”
та ГА "Центр” і 14 900 українських у радіусі дій ГА "Південь”)170.
Подібно до охоронних батальйонів, одні створені сухопутними
військами українські курені діяли в Україні, інші опинилися за
її межами. Подекуди сформовані з українців охоронні частини й
батальйони сухопутних військ діяли змішано при німецьких
військових операціях в тилу. "Наші відділи Українського Визволь-
ного Війська, що були розкинені на усьому терені — Овруч,
Коростень, Звягель, Житомир, Вінниця, Радомишль, — розкривали
червоні боївки, а також вступали в бій з червоними партизанами”, -
підсумував згодом колишній підстаршина УВВ П. Філоненко171.
Водночас деякі інші сформовані з українців частини воювали проти
радянських партизанських загонів у суміжних з Україною областях
Білорусі172, де з ними співдіяли білоруські батальйони, відомі під
загальною назвою як Білоруська Краєва Оборона (Бяларуская
Крайовая Абарона - БКА)173.
СеЬеіте РеісЬккасЬе! Вегііп, <1еп 10. Маі 1943. Акіеппоііг ііЬег ВаікіепЬекатрііт£.
1 .УогЬапсіепе КгаПе топ 88 ипсі Роїігеі // ВА. - N8 19/пеи.-Акі. 1706.-Г61. 1.-8.1-2.
171
Філоненко П. Збройна боротьба на Волині... - С. 47.
Додатки. - Док. № 7; ДАВО. - Ф. 138. - Оп. 5. - Спр. 260. -
Арк. 85.
Ґодлеувскі Л. Білоруські збройні сили у Другій світовій війні //
Вісті... - Липень-серпень 1953. - Ч. 7-8 (33-34). - С. 20.
221
Таблиця 10
Українські військові формування в складі
групи армій "Південь” станом на ЗО квітня 1943 р.174
Військове під порядкування / армія Назва формування Чисельність Озброєн- ня
офіцери стрільці
Верховний квартирмейстер (ОЬегциагйег- іпсізіег) 4 і 5-та українські сотні вартового батальйону № 571 (4.Ц.5. ІікгаіпіхсЬе Котрапіе/^'асй- Ваіаіііоп 571) 40 566 гвинтів- ки
Армійський відділ Кемпфа (ЛппееаЬіеікіпц КетрО Українська сотня безпеки № 248 (ІІкгаіпіксЬег ЗісЬегипцв- НипбсгесЬаЙ 248) 21 150 гвинтів- ки та легкі гармати
1-ша танкова армія (1 .Рапгегагтее - Рг.А.О.К.1) Українська будівельна сотня № 235 (1)кгаіпІ8сЬе Ваи-Котрапіе 235) 15 143 гвинтів- ки
6-та армія (б.Агтес - А.О.К.6) Український батальйон № 6 (8 сотень) (ІІкгаіпіксЬех Ваіаіі- Іоп 6 (8 Коїпрапіеп)) 143 1 095 гвинтів- ки
Український батальйон № 111 (3 сотні) (Іікгаіпіксйеь Ваіаіі- Іоп 111 (3 Котрапіеп)) 73 428 гвинтів- ки та легкі гармати
Український будівельний батальйон № 109 (4 сотні) (1)кгаіпІ8сЬе<> Ваи- Ваіаіііоп 109 (4 Котрапіеп)) 369 800 гвинтів- ки та важкі гармати
ОЬегкоттапііо б. Неегекргирре 8іій АЬі. Іа №. 1315/43 V. ЗО. Арг.43 цейсі т.
Кгіе§хл1іес1егип§ дег 1_апс1ехсіцспе УегЬапде - Неегехцпіррс 8іісі // МАІІ8. -Т-78. -
КоІІ 413.-Ргате 001 008.
222
Таблиця 11 (початок)
Українські військові формування прн з’єднаннях вермахту,
підпорядковані генералові Східних військ
(станом на 5 травня 1943 р.) 175
Військове підпорядкування / армія Українські формування
ГРУПА АРМІЙ ”А” Командування військових з’єднань в Криму 17-та армія (17.Агтее [А.О.К.17]) Український будівельний батальйон № 64 (4 сотні та колона постачання) Шкгаіпізсіїек Ваи-Ваїаіііоп 64 (4 Котрапіеп ипд ПасЬясЬиЬ-КоІоппе))
Українська сотня постачання (моторизована) № 666 (ПкгаіпіьсЬе КасЬксНиЬ-Котрапіе (тої.) 666)
Український будівельний батальйон № 112 (1)кгаіпІ8сЬе8 Ваи-Ваїаіііоп 112)
Український будівельний батальйон № 131 (4 сотні) (1)кгаіпІ8сЬек Ваи-Ваїаіііоп 131 (4 Котрапіеп))
Український будівельний батальйон № 221 (4 сотні) (йкгаіпіксЬек Ваи-Ваіаі11оп 221 (4 Котрапіеп))
Українська будівельна сотня № 97 (ПкгаіпіксЬе Ваи-Котрапіе 97)
Українська будівельна сотня № 101 (ГІкгаіпіксЬе Ваи-Котрапіе 101)
Українська сотня водіїв батальйону постачання № 562 (КгаЙІаЬг-Котрапіе/562)
Українська сотня батальйону постачання № 562 (№сЬ8сііиЬ-Котрапіе/562)
ГРУПА АРМІЙ "ПІВДЕНЬ” (пряме підпорядкування) 4-та українська сотня вартового батальйону № 571 (4. йкгаіпіксЬе ІУасЬ-Котрапіе/571)
5-та українська сотня вартового батальйону № 576 (5. ОкгаіпіясЬе \УасЬ-Котрапіе/576)
ОКН/Сеп.8і.д .Н. Сепегаї дег Омігирреп № 402/43 §Кдох. 5 .Маі. 1943. ЗсЬетагі^сЬе
Кгіе§х§1іедегип2 дег Іапдекеі^епеп УегЬапде. 8іапд уот 5. Маі 1943. // НАІ)8. - Т-
78.-ЙОІ1413 -Егатек6 381 302-6 381 308.
223
Таблиця 11 (продовження)
Українські військові формування при з’єднаннях вермахту,
підпорядковані генералові Східних військ
(станом на 5 травня 1943 р.)
Військове
підпорядкування / армія
ГРУПА АРМІЙ
"ПІВДЕНЬ”
6-та армія
Українські формування
Український піхотний батальйон № 6
(8 сотень), перейменований 1 червня
1943 р. у Східний батальйон № 551
(ПкгаіпіксЬек ІпґапІегіе-ВаїаіІІоп 6
(8 Котрапіеп), кеіі 1 ..Типі 1943 -
ОаьВагаіІІоп 551)
Український будівельний батальйон
№ 109 (4 сотні і колона постачання)
(ПкгаіпЕсЬе.ч Вап-Ваїаіііоп 109
(4 Котрапіеп игкі №сіі8сЬііЬ-Ко1оппе)
Український будівельний батальйон
№ 111 (3 сотні)
(Іікгаіпіхсіїев Ваи-ВаГаі11оп 111
(3 Котрапіеп))
1-ша танкова армія
(І Рапгсг-Агтее)
Армійський відділ
Кемпфа
(Агтее-АЬіеіІипр КетрГ)
ГРУПА АРМІЙ
"ЦЕНТР”
2-га танкова армія,
532-га тилова армійська
область
(гііску/агїфеп АгпіесреЬіеі 532)
4-та армія,
27-ий армійський
корпус,
559-та тилова корпусна
___________область___________
ГРУПА АРМІЙ
"ПІВНІЧ”
Командувач армійської
області "Північ”
(Нееге8£гирре ЕогсІ,
ВеГеЬІябаЬег НеегехуеЬіеІ ГЧогсІ)
Український будівельний батальйон
№ 112
_____(ЦкгаіпІ8сЬе8 Ваи-Ваїаіііоп 112)___
Українська будівельна сотня
№ 235
______(ЦкгаіпіксЬе Ваи-Копірапіе 235)___
Українська піхотна сотня № 248
(ІІкгаіпіксЬе Іпіапіегіе-Котрапіе 248)
Східний батальйон № 615 (4 сотні)
(Окі-ВаїаіІІоп 615 (4 Копірапіеп))
Східний батальйон № 643 (3 сотні)
(Окі-ВаїаіІІоп 643 (3 Котрапіеп))
Північноукраїнський піхотний
батальйон № 842 (2 сотні)
(ІЧопіикгаіпіксйех Іпїапіегіе-Ваіаіііоп 842
(2 Копірапіеп))
224
Таблиця 11 (закінчення)
Українські військові формування при з’єднаннях вермахту,
підпорядковані генералові Східних військ
(станом на 5 травня 1943 р.)
Військове підпорядкування / армія Українські формування
ГРУПА АРМІЙ "ПІВНІЧ” Командувач армійської області "Північ” Північноукраїнський піхотний батальйон № 843 (5 сотень) (Ьіопіикгаіпіксйез Іпїапісі Іс-Ваїаіііоп 843 (2 Котрапіеп))
Головнокомандувач німецьких сухопутних військ на Заході (ОЬегЬеїеЬІяЬаЬег ХУекі), 1-ша армія (1. Агтее (А.О.К. 1)) Північноукраїнський піхотний батальйон № 803 (5 сотень) (МоїйикгаіпіксЬез ІпГапіепе-ВаїаіІІоп 803 (5 Котрапіеп)'>
Незважаючи на існування багатьох українських частин, єдиного
національного командування ними не призначено. Це практично
робило заяву Східного міністерства та АВП ОКВ про створення
УВВ суто декларативною — німецькі владні органи не вжили
жодних конкретних кроків щодо оформлення його як єдиних
українських збройних сил. Затверджено лише стандарт національ-
них нарукавних емблем Східних військ (АгтеїаЬгеісйпеп) — довжина
11 см і ширина 6 см176. На підставі наказів ГШ ОКГ № 5000/43
від 29 квітня 1943 р. й організаційного відділу ГШ ОКГ № 14124/
43 від 29 травня добровольцям допоміжної служби української
національності й вояцькому складові українських частин Східних
військ дозволено носити погони та петлиці за зразком тих, які
носили бійці російських частин. У зв’язку з цим у травні 1943 р.
за сприянням працівників АВП ОКВ у відомому німецькому
військово-пропагандистському журналі "Сигнал” з’явилися дві нові
щитовидні емблеми — Власовської армії з Андріївським хрестом
на біло-синьо-червоному тлі з вигаптуваними кирилицею літерами
”РОА” і УВВ із тризубом на жовто-синьому тлі та літерами ”УВВ”
(поряд із військовими емблемами шести Східних леґіонів (гру-
зинського, вірменського, азербайджанського, північно-кавказького,
туркестанського і татарського) та трьома різними гербами ко-
зацьких з’єднань Дону, Тереку та Кубані)177. Такі емблеми неіс-
нуючих армій мали викликати у військовослужбовців російських
та українських батальйонів та сотень неіснуючих Східних військ
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 54.
8і&па1. - Вегііп. 29 Маі 1943.
225
психологічний ефект єдності: хоча згадані формування не були
зібрані разом, наявність цих відзнак давала їх воякам надію на
те, що з часом їх все ж об’єднають у справжні національні
армії.
Водночас прибічники ідеї створення УВВ добилися від Берлін-
ських інстанцій дозволу на видавництво його щотижневого пресо-
вого органу, що отримав назву "Український Доброволець”. Його
редакцію розміщено в Берліні на Ксантенерштрассе 1/4. Потреба
розширення діяльності редакції зумовила створення її власної
канцелярії й запровадження окремого номеру польової пошти —
Реісірозі №. 28 264і78. З німецького боку деякий контроль за змістом
публікацій "Нової Доби” та "Українського Добровольця” здійснював
відряджений з Мюнстерського університету до АВП ОКВ експерт
у східноєвропейських справах Роберт Штупперіх. Проте, не
обмежена в можливостях інтерпретації подій у публікаціях "Укра-
їнського Добровольця”, його редакція не була зобов’язана піддавати
суворій німецькій цензурі усі опубліковані статті й друкувала їх
певним чином на свою відповідальність. Деякий контроль з боку
АВП ОКВ все ж збережено - при наборі газети її редакція для
затвердження цензурою попередньо готувала німецькою мовою
перелік назв кожного номера179.
Перший випуск редагованого українськими журналістами
ілюстрованого тижневика "Український Доброволець” із тризубом
як українським національним символом побачив світ у середині
травня 1943 р. "В ряди героїчних борців за волю Європи проти
зненавидженого большевизму вступає під своїми прапорами, як
зорганізована окрема військова сила, Українське Визвольне Вій-
сько”, — говорилося у вміщеній в ньому передовій статті під назвою
"На бій, молода Україно!”. Після патетичної згадки про те, що
УВВ "об’єднує залізні лави найкращого українського юнацтва,
готового до найбільших жертв у боротьбі за волю України”,
вказувалося: "Воно бореться за привернення Україні її національ-
них прав та її прадавнього зв’язку з Заходом, знаючи, що лише
збройною боротьбою з большевизмом можна відродити гордий дух
нації”. Новий часопис характеризував власні завдання й свою
мету так: "Український Доброволець” має відтепер стати кожному
воякові України, що на його мундурі пишається гордий Володи-
мирів тризуб — провідником, побратимом і другом. "Український
Доброволець" зв’язуватиме всі мужні українські серця в одну
ЦДАВО України. - Ф. 4465 - Колекція окремих документальних
матеріалів українських національних еміґрантських установ, орга-
нізацій і осіб. - Оп. 1. - Спр. 89. - Арк. 10.
Див., наприклад: ІпЬаІІкагщаЬе бек “БкгаіпіхсЬеп ОоЬпжоїег” (икгаіпІБсЬ.). -
23Липі 1944. - №. 17.-8. 1.
226
велику родину побратимів, що, залишивши монотонність і вигоди
спокійного життя, пішли за голосом великого часу й патріотичного
обов’язку та не пожаліли своєї крови для України”180.
Перший номер "Українського Добровольця”, що вийшов тира-
жем у кілька десятків тисяч примірників, розповсюджено серед
полонених радянських бійців-українців та цивільних мешканців
окупованої райхом території України. Його поява викликала
найбільший резонанс серед військовополонених. З надією на краще
майбутнє і прагненням воювати за незалежність України вже у
червні 1943 р. вони, як і вояки вже існуючих українських
батальйонів, надіслали до редакції "Українського Добровольця”
кілька сотень листів181. Серед них домінували прохання зарахувати
їх до УВВ. Листи про од надходили від українських робітників
у Німеччині, військовополонених з України, Естонії та інших
окупованих Німеччиною країн Східної Європи, де з’явилася ця
газета. Деякі листи зі Східної України написали навіть російською
мовою182. Ось лише кілька найлаконічніших із них, що дають
уяву про зміст цих звернень:
”Будь-ласка, дайте відповідь, чи існує українська армія і на
яких основах туди зачисляють. Я маю бажання піти на антибільшо-
вицький фронт, але не знаю, куди звернутись. 10. VI. 43. Булавенко І.”
"Прочитавши "Відозву до українських чоловіків від 17 до ЗО
років” в газеті "Нова Доба”, я з великою радістю відгукуюсь на
цю відозву. Я прошу зачислити мене в лави Українського Визволь-
ного Війська, щоб я зміг вкупі з своїми товаришами прийняти
активну участь в боротьбі з ворогом українського народу —
сталінатом. 18. 6. 1943. Береговенко І. К.”
"Заява. 20. VI. 43 р. Ми, українці, добровільно приїхали в Вели-
ку Німеччину на роботу, робили уже по 14 місяців у господарстві.
Просим редакцію допомогти нам вступити до Українського Визволь-
ного Війська. Наші підписи: Червінський Франц, Кіріченко Василь”183.
До середини 1943 р. редакція "Українського Добровольця”
перетворилася на головний центр пропагування ідеї УВВ. Поряд
із кількома професійними журналістами до її роботи поступово
підключилися військовополонені українці з ЧА, які опинилися
на території Німеччини. Одні з них ще напередодні війни відчували
себе ворогами більшовицької системи й очікували тільки сприят-
ливої нагоди, щоб сказати правду про неї всім жителям України,
"Український Доброволець” - орган Українського Визвольного
Війська // Краківські вісті. - 16 травня 1943. - Ч. 102 (840). - С. 2.
Див., наприклад: Додатки. - Док. № 10.
ЦДАВО України. - Ф. 4465. - Оп. 1. - Спр. 89. - Арк. 4, 13, 14,
16, 18-18 зв, 20 зв.
Там само. - Арк. 21, 24, 26.
227
інші — всупереч своїм колишнім поглядам стали ворогами сталін-
ського режиму. На підставі публікацій газет "Нова Доба” і
"Український Доброволець” можна проаналізувати їх бачення
подій. Тривалий час, беручи участь у бойових діях проти Німеч-
чини, вони бачили сотні тисяч трупів людей, котрі загинули за
наказами Сталіна, і лише подекуди запитували себе, за що
насправді боряться. Закликаючи мільйони представників різних
соціальних груп воювати на фронті, значна частина членів компар-
тії трималися якомога далі від нього й навіть упродовж першого
найважчого для ЧА року війни та втрат зуміли ухилитися від
прямої участі в бойових діях. Усе це відбувалося на очах багатьох
солдатів та офіцерів ЧА, які усвідомлювали фальшивість радян-
ської пропаґанди, що не давала їм змоги повною мірою збагнути
страшну правду про оточуючу їх дійсність. Опинившись у полоні
вермахту, побувавши у Німеччині й порівнявши побут її населення
зі своїм низьким рівнем проживання в СРСР, багато з них стали
свідомими ворогами більшовицької системи. На своєму досвіді
вони зрозуміли, що радянський уряд не цінує людського життя
й не дбає про своїх громадян, а тільки усіма силами прагне
забезпечити подальшу якомога більшу владу компартійної бюро-
кратії, яка трималася при владі на праці перетворених в безправ-
них виконавців їх волі трудівників у СРСР. Переконані в тому,
що покращити таку систему неможливо, вони вирішили її знищити
і погодилися на пропозиції німецьких військових кіл спільно
боротися проти СРСР. У зв’язку із цим наприкінці червня 1943 р.
серед вояків українських частин щодо німецьких військ стало
поширюватися гасло ”3а їхню й нашу свободу”184.
Незаперечний факт існування українських військових форму-
вань при вермахті на середину 1943 р. змусив деяких прибічників
ідеї створення УВВ знову форсувати справу призначення його
інспектора й відтак командувача. Одним із найвідповідніших для
цього міг бути тогочасний командир українського охоронного
батальйону № 109 І. Омелянович-Павленко185. За бойові заслуги
в боротьбі проти радянських партизанів у третій декаді червня
1943 р. його для короткочасного перебування запросили у Берлін.
У візиті Омеляновича-Павленка до столиці Німеччини окремі
прибічники ідеї творення УВВ побачили реальну можливість
пришвидшити створення його командного органу. Щоб обговорити
це питання, 29 червня 1943 р. із генералом зустрівся редактор
тижневика "Нова Доба” і пресового органу УВВ "Український
Доброволець” Г. Которович. Йому вдалося переконати Омеляно-
Хлібороб. Сільсько-господарське видання часопису "Українець”. -
Берлін, 23 червня 1943. — № 6. - С. 1.
Додатки. - Док. № 13, 14.
228
вича-Павленка, який був прихильником ідеї організації загонів
УВК, у доцільності створення передовсім УВВ. У результаті цього в
ілюстрованому тижневику "Нова Доба” згодом надруковано пові-
домлення, в якому вказувалося, що у розмові з Которовичем
Омелянович-Павленко висловив "рішучу волю всіх шарів українсько-
го громадянства стати до організованої боротьби з більшовизмом
під прапором Українського Визвольного Війська”186. В ніч з 29
на ЗО червня 1943 р. Которович та Омелянович-Павленко опрацю-
вали проект організації українських збройних сил, що мав бути
переданий командувачеві Східних військ Г. Гельміху.
Розроблений Г. Которовичем та І. Омеляновичем-Павленком
план передбачав, що військові тилові та фронтові формування
українців офіційно отримають назву "Українське Визвольне
Військо”, яке мав очолити український генерал. Командувач УВВ
повинен був водночас бути головою Української Військової Управи
(УВУ), що, як громадський орган, допомагала б при створенні
УВВ. Окрім голови, до складу УВУ мали належати ще один
український генерал, делеґат Харкова, делеґат Києва, представники
української науки і преси, один єпископ, який мав бути польовим
єпископом, двоє вищих старшин з військовополонених і ще 2-
3 особи з відомих громадських кіл. Зачислення старшин вищих
рангів до УВВ мали проводити, головним чином, у Східній Україні,
але, поряд із цим, також на інших українських землях й за
межами райху. Набір до УВВ повинен був відбуватися за принци-
пом добровільності, а всі вже існуючі батальйони й сотні польової
та охоронної і запасної служби мали увійти до складу УВВ й
отримати його права. Українських старшин та вояків, які на той
час служили в неукраїнських збройних формуваннях при німець-
кому війську, поступово і відповідно до їхнього бажання мали
переводити до УВВ. Згідно з документом, командування УВВ
наділялося б правом застосовувати амністію для тих патріотичних
українців, які пішли в ліси до повстанчих загонів, але до того
часу не виступали проти німецьких окупаційних установ. Проте
проект не отримав реального втілення, Омелянович-Павленко
повернувся в Україну і справа призначення для УВВ українського
командування знову завмерла187. Незважаючи на це, Которович
продовжував пропагування ідеї створення УВВ, у рамках чого
вирушив в Україну. 12 липня 1943 р. він проїздом відвідав
Український Допомоговий Комітет у Варшаві, де виступив у залі
старшин колишньої армії УНР із півторагодинною доповіддю про
роль пропаганди у війні. Вказавши на важливість формування
УВВ, він підсумував: "Тому ми мусимо доложити всіх зусиль,
Нова Доба. - 4 липня 1943. - № 27 (99). - С. 1.
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... - С. 5.
229
щоб українці масово влилися в ряди наших формацій, щоб разом
з іншими народами Європи вибороти краще завтра Батьківщині”188.
Між тим звістки про формування УВВ дійшли до українців,
які діяли на боці західних країн антигітлерівської коаліції.
Переважно позитивно реагуючи на цю інформацію, багато з них
готувалося у сприятливий момент перейти до УВВ, що викликало
в командувача створюваної в СРСР польської армії генерала
Владислава Андерса сумніви у їх надійності. В розмові із зв’язко-
вим ЧА полковником Євстігнєєвим на тему рекрутування до неї
колишніх громадян Польщі української національності Андерс
відверто заявив, що він не впевнений, як українці будуть поводити
себе на фронті і боїться їх переходу на німецький бік189. Вояк
польського армійського корпусу під командуванням В. Андерса
Богдан Дурбак із цього ж приводу пізніше згадував: "Літо 43-го
року принесло нам ще одну несподіванку, а саме вістку, подану
польською пресою в Лондоні, про одномільйонову українську армію
в краю під німецькою командою... Слова "Українська Армія” мали
для всіх чарівний і солодкий звук. Ми чейже були виховані у
дусі здійснення найбільшої нашої мрії, як своя національна армія і
незалежність, отже не диво, що багато хлопців прийняли ту вістку
з великими надіями і без застережень. Була, однак, частина, яка
не вірила німцям, пам’ятаючи Закарпаття і договір Ріббентропа—
Молотова, або читаючи в польській пресі статті про відносини у
нас в краю, як арешти, розстріли, поділ на губернаторства, прилу-
чення частини земель до Румунії і т. п., але ніколи жодної згадки про
український уряд... Симпатії або надії, покладені на німців, були
захитані. Поза тим, для кожного, хто трохи думав, число "один
мільйон” нашого війська подобало радше на злобну пропаґанду”190.
І дійсно, далі пропаґанди справа створення української армії не
пішла. Гітлер та представники військово-політичної верхівки Третього
райху резонно вважали, що створені українські збройні сили прагну-
тимуть діяти на користь України, а не Німеччини. Фюрер усвідом-
лював, що чисельні українські та інші національні формування у
структурі Східних військ є ворогами його ворога, але не є союзника-
ми й прибічниками ідей нацистської Німеччини, і що при збільшенні
їх сили пропорційно зростала небезпека для райху в майбутньому181.
П-я-к. Відчит у Варшаві ред. Которовича // Краківські вісті. - 23 липня
1943. - Ч. 158 (896). - С. 5.
КІіпюхузкі 1. Вуїет афиіапіст §еп. Апсіегза. -ХУаг.чхаи'а: АУубахупісіхуо Міпікіегмхуа
оЬгопу пагохіохус], 1959. - 8. 202.
Дурбак Б. Українці у Другому Польському Корпусі // Вісті
Комбатанта. - 1970. - Ч. 6. - С. 29-30.
Палий П. Н. В немецком плену / Ващенко Н. В. Из жизни
военнопленного (Всероссийская мемуарная библиотека. Серия: Наїнее
недавнєє; ІІССН). - Париж: УМСА-Пресс, 1987. - С. 240-241.
230
Після того, як навесні 1943 р. ГШ ОКГ запропонував створити
й озброїти великі формування з народів Сходу, шеф райхсканце-
лярії Г. Ламмерс спеціальним листом знову звернув увагу свого
райхсканцлера на цю справу. Гітлер розумів, що сформовані з
полонених українців батальйони під їх власним національним
командуванням в Україні є відчутною загрозою існування місцевої
окупаційної адміністрації райху і навіть, попри зовнішню лояль-
ність до німців, проводять серед місцевого населення пропаґанду
за створення незалежної Української держави, що суперечило
нацистським колоніальним планам на Сході. Гітлер припускав,
що вони використають свою боротьбу на боці вермахту для набуття
бойового досвіду й у відповідний момент виступлять проти окупа-
ційної політики Третього райху так само, як на той час виступили
проти Радянського Союзу. 19 травня 1943 р. під час наради в
присутності Ламмерса, М. Бормана, А. Розенберґа та Е. Коха
Гітлер заявив: ”Лише слабкодухі генерали можуть думати, що
ми схилимо українців на наш бік, якщо ми їх озброїмо; вони не
бачать другого кроку, який може настати після такого озброєн-
ня”192. Одночасно арґументом щодо відсутності санкції на форму-
вання українських військових з’єднань стало вбивство в 1918 р.
у Києві німецького фельдмаршала Германа фон Айхгорна (якого
насправді вбив член російської партії соціалістів-революціонерів
("есерів”) росіянин Борис Донской), що дало вищому керівництву
Німеччини привід для недовіри до всіх українців193.
8 червня під час наради з представниками генералітету включно
з В. Кайтелем та К. Цайцлером Гітлер знову рішуче виступив
проти створення РОА і УВВ зокрема та великих національних
з’єднань загалом, усвідомлюючи, що їх комплектування швидше
вимагатиме зміни німецької східної політики194. "Однак, — засте-
рігав він, — треба рішуче уникати, щоб в нас несподівано не виник-
ла думка: можливо, настане день, коли справи в нас підуть погано,
і нам треба лише створити Українську державу, тоді все буде
гаразд, тоді ми отримаємо один мільйон вояків. Ми б нічого не
отримали, жодної людини! Це ілюзія. Ми зробили б величезну
дурницю”195. При цьому Гітлер звернув особливу увагу на необхід-
ність усунення з вже діючих національних батальйонів колиш-
ніх еміґрантів, які, на його думку, надавали справі створення
цих формувань політичного забарвлення. У відповідь на слова
Гітлера Кайтель погодився з ним і визнав: "Притягати еміґрантів
Додатки. - Док. № 9.
Зіеіпег Р. Віє Ргепуі11і§еп. Мее ипсі Орїег§апЕ. -Обіїіп^еп: РІеккс Уегіар, 1958.-8.56.
Кіеізі Р. ХууіксЬєп Ніііег ипсі 8іа1іп. - Вопп: АіЬепаит-УегІа^, 1950.-8. 224-225.
Колесник А. Грехопадение. Генерал Власов и его окружение. -
Харьков: Простор, 1991. - С. 58, 61.
231
до боротьби на фронті та користати із провідників колишньої
інтеліґенції надалі суворо заборонено. Я сам провів таку акцію.
Коли еміґранти висунулися на провідні місця як перекладачі,
ми усіх їх усунули!”196.
На основі висловлювань нацистського рейхсканцлера під час
нарад у його ставці є всі підстави стверджувати, що Гітлера
влаштовувало тільки те, щоб серед полонених ЧА склалося вра-
ження, ніби при вермахті відбувається формування їх власних
національних армій, завдяки чому було б легше заохотити їх
воювати на боці Німеччини. 1 липня в розмові з командувачами
груп армій Гітлер остаточно визначив свою позицію, зауваживши,
що німецькі вояки зацікавлені не в програмі незалежності Росії
чи України, а в отриманні землі на Сході. Він наголосив, що
проблемою є "знайти шлях, який, з одного боку, веде до мети -
формування батальйонів на Сході - і, з другого боку, дозволив
би арміям уникати політичних обіцянок, які одного дня треба
було б виконувати”197.
Поінформований про зростання чисельності Східних військ,
Гітлер піддав критиці взагалі сам факт їх існування й наказав
розпустити ці військові формування. Коли йому пояснили, що в
такому разі потрібно буде щось зробити з більше чверті мільйона
людей, він неохоче погодився з існуючим станом, але дав розпоря-
дження розформувати деякі з вже діючих і рішуче заборонив
будь-які заходи щодо формування нових східних збройних частин198.
Виконуючи волю райхсканцлера, 16 червня 1943 р. Кайтель
надіслав райхсміністрові Розенберґу листа, в якому вказував на
необхідність обмеження чисельності українських військовослуж-
бовців вермахту в Україні. Проте здійснення такого скорочення
було практично нереальним, оскільки загальна численність україн-
ських батальйонів на цей час сягнула 75 000 осіб199. Втім, і
функціонувати далі вони також не могли, тому невдовзі очолюваний
Голубом військовий штаб фактично розформовано. Комплектування
УВВ тривало ще тільки два місяці (червень—липень), наприкінці
липня було припинене й у серпні багато його частин розпущено200.
Подальше існування створених з українців військових формацій
при різних з’єднаннях вермахту не супроводжувалося для них
жодними політичними поступками. Досить однозначно це прояви-
Тис-Крохмалюк Ю. Перша Українська Дивізія у світлі документів //
Сурмач. - Лондон, 1969. - Ч. 1-4 (42-45). - С. 13.
ПаІІіп А. бепвап Киїе іп Кикма... - Р. 575.
Тнтов Ф. Клятвопреступники // Неотвратимое возмездие. - Москва:
Издательство Министерства оборонні СССР, 1974. - С. 221-222.
Аптеїгоп^ 1. А. ІЛгаіпіап №ііопа1І8т... - Р. 180.
Косик В. Україна і Німеччина... - С. 368.
232
лося в реакції Гіммлера на спроби ОКВ спонукати вояків україн-
ської та інших національностей воювати на боці Німеччини,
надавши їм право приватної власності на землю. Зокрема, щоб
заохотити мешканців окупованих східних територій вступати до
підрозділів німецького війська, РМО видало декларацію, яка
обіцяла селянам і козакам повернення землі у приватну влас-
ність201. У липні ж 1943 р. усі, хто служив в українських націо-
нальних формуваннях при вермахті, отримали декларативне
пріоритетне право на першочергове отримання у приватну влас-
ність земельних ділянок в Україні202. Однак втілення цього права
в життя відбувалося дуже повільно. Тим більше, що можливість
надання українським військовослужбовцям у приватну власність
землі рішуче заперечив особисто Г. Гіммлер, який з упередженою
недовірою ставився до Східних військ загалом і до руху генерала
Власова зокрема. Він виступив проти таких обіцянок і особливо
проти того, щоб командування вермахту розпоряджалося захопле-
ними територіями на Сході, які, за його планами, мали належати
передовсім членам СС і нацистської партії. В адресованому
В. Кайтелю листі від 21 серпня 1943 р. Гіммлер висловив свій
протест так:
”Я дізнався, що вермахт вимагає віддати йому 24 000 маєтків
по 15, 7 га та ще певну кількість по 22, 4 га і більше для
українських допоміжних сил (залучених до боротьби проти ворога).
Проти цієї вимоги я, як райхскомісар у справах зміцнення
німецької народності, оголошую своє найрішучіше заперечення
й протест. Зважайте на те, що сьогодні ми ще не можемо поселити
навіть кількох фронтових німецьких вояків, а вермахт хоче
поселити російських добровольців, яких вартість можна буде
оцінити й винагородити лише після закінчення війни. Я дивуюся,
що ми забули науку з історії воєн про поведінку поляків та
українців у минулій світовій війні. Крім того, я здивований, що
представників інших національностей ми нагороджуємо вже тепер
землею не лише в загальній, але й у спадковій формі, а це
найкраще забезпечення на майбутнє родини — у даному випадку
представників чужої національності. Я все ще сподіваюсь, що ця
вимога вермахту не здійснена. Я дотримуюсь тієї думки, що слід
негайно усунути причетних до неї відповідальних референтів. їх
імена повинні бути занесені в окремий список, щоб вони не могли
отримати посад, на яких могли б пропонувати й реалізовувати
такі небезпечні справи”203.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 115. - Арк. 1-3.
Там само. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 209. - Арк. 101.
Тис-Крохмалюк Ю. Гайнріх Гіммлер. Кореспонденція Гіммлера //
Вісті Комбатанта. - Торонто-Нью-Йорк, 1982. - Ч 1. - С. 41-42.
233
Деякі розходження у тактиці між нацистською верхівкою і
представниками генералітету збройних сил дають підстави ствер-
джувати, що Гітлер відчував сумніви не тільки щодо надійності
поневолених націй і вбачав у формуванні іноземних національних
армій не лише зовнішню загрозу, але й приховану внутрішню
небезпеку для режиму його особистої влади. Він побоювався, що
генерали вермахту після створення цих армій почнуть проводити
свою політику, поступово вийдуть з-під його контролю також у
прагненні стати основною силою в райху, і при підтримці народів
інших країн усунуть нацистів від влади. Проте насправді в РМО
виявили політичну слабкість. Представники ОКГ також не наважи-
лися заперечувати фюреру й кілька місяців не розробляли для
нього жодних пропозицій створення іноземних армій, оскільки
побоювалися, що це може призвести до їх відставки й скерування на
фронт. За умов небажання Гітлера змінювати свою позицію Східне
міністерство і Верховне командування сухопутних військ виявилися
спроможними тільки на врегулювання між собою більшості питань,
пов’язаних із навчанням і використанням ще збережених україн-
ських, козацьких та кавказьких добровольчих батальйонів204.
Лише втручання представників Східного міністерства й керів-
ників різних відділів ОКВ й ОКГ у справи частин РОА і УВВ
дозволило врятувати їх від остаточного розпуску. Більшість з
нерозформованих національних батальйонів знову прирівнено до
частин ”гіві”, що було явним кроком назад навіть у пропаґанді.
Деякі з них продовжували активно діяти під німецьким команду-
ванням поза межами України. Коментуючи подальше існування
батальйонів УВВ у структурі іноземних військових частин при
вермахті, учасник тих подій Роман Крохмалюк згодом писав:
"Також до певної міри за українською ініціативою (ОУН-М)
створили німці окрему парамілітарну організацію "Українське
Визвольне Військо”, що мала за завдання охороняти фабрики та
різні військові об’єкти. Члени цієї формації переходили вишкіл
на українських теренах, що були під німецькою окупацією... Хоч
відділи УВВ були призначені виключно до охорони військових
об’єктів як склади зброї, літунські майдани тощо, вони, з розвит-
ком воєнних дій, зокрема на Східному фронті, часто брали участь
у боях з большевицькими партизанами, а то й із реґулярною
большевицькою армією. Відділи УВВ можна було бачити всюди,
зокрема на розлеглих теренах України. Інші були стаціоновані в
Польщі, Румунії, як теж у Хорватії, де вони часто встрявали в
бої з большевицькими партизанами Тіта”205.
У серпні 1943 р. до ЧА дезертирувала російська бриґада СС
"Дружина”, сформована під контролем СД поблизу Пскова на основі
-Т-454.-КоІІ 39.-Егатск001 100 - 001 205.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С.12.
234
З 000 солдатів батальйонів РННА колишнім командиром 47-ої
стрілецької дивізії ЧА Гіль-Родіоновим206 *. Для Гітлера й Гіммлера
це стало новим переконливим доказом ненадійності Східних військ
і зручним приводом для їх розпуску. Насправді ж, за статистикою
ОКГ, 97,5 % вояків Східних військ продовжували воювати на
боці Німеччини й лише 2,5 % з них перебігли до ворожих військ -
та й то в основному через помилки німецького персоналу21”.
Незважаючи на це військово-політична верхівка райху прийняла
рішення про поступове переведення українських та інших баталь-
йонів Східних військ на Західний фронт208.
В зв’язку з підготовкою широкомасштабного переведення
українських батальйонів на Західний фронт командувач Східних
військ Г. Гельміх 29 вересня 1943 р. видав російською, україн-
ською й кількома іншими мовами звернення ”До з’єднань добро-
вольців, що переходять зі Сходу до боротьби на Заході”. Задля
психологічної підготовки вояків-українців до дій на Західному
фронті головний акцент у зверненні зроблено на тому, що Англія
та США є союзниками головного ворога українського народу -
сталінського режиму. При цьому наголошено, що переміщення
центру їх бойових дій зі Сходу на Захід тільки тимчасове, а події
на обидвох фронтах тісно взаємопов’язані. Воякам українських
формувань дали зрозуміти, що в їх руках майбутнє України, доля
якої вирішуватиметься також і на Заході209.
У вересні 1943 р. прийнято рішення транспортувати одні
батальйони Східних військ (в основному козацькі) на Балкани, а
решту - до Франції, Італії, Данії, Голландії та інших окупованих
райхом країн Західної Європи. Українські частини вирішено
перевести поза межі України, щоб попередити перехід до національ-
них повстанців створених із західних її мешканців формувань і
перехід на бік радянських партизанів змішаних за національним
складом батальйонів, сформованих зі східних українців та росіян,
їх в основному переведено в Білорусь і Австрію — у тому числі
ті, що доти діяли в Росії (див. табл. 12). Одні з них опинилися
на території райху (відносно небагато, оскільки німецьке командуван-
ня вважало їх недисциплінованими), інші — на землях окупованої
вермахтом Польщі210. Вояки УВВ також вишколювалися й служили у
Мштог А. І. ТЬе ПпігЬіпа 88 Вгфаде: А НіЦогу, 1941-1943. - Вауаіде, (118А):
Ахіа Еигора Воока, 1997. - Р. 69.
ВгаиГщат О. (ЇЬегЬііск йЬег діє Ьсхеіхіеп ОкфеЬіеіе... - 8. 86.
Гелен Р. Война разведок. Тайньїе операции спецслужб Германии.
1942-1971. Пер. с нем. В. Г. Чернявского, Ю. Д. Чупрова. - Москва:
ЗАО издательство ”Центрполиграф”, 1999. - С. 114-115.
ЛНБ НАН України. - Фонд листівок. - № 402. - С.1.
Кадгіхуопсхук К. ЬІіетіескіе аііу гЬго)пе XV окирохуапе] Роксе 22. 6. 1941 - хуіохпа
1944 г. Сг. П...-8. 37-38.
235
Чехії, Хорватії, Сербії. Подібно до перебування в Україні, після
переведення на Захід і впродовж перебування там українські
батальйони не брали активної участі у воєнних діях, виконуючи
переважно охоронні функції. Наприклад, переведені до Данії неве-
ликі українські частини не залучали до військових дій, оскільки
на території цієї країни тоді взагалі не велися бойові операції211.
Деякі українські формування на той час служили у Південно-
Східній Європі в складі збройних сил Німеччини або союзних їй
країн. Від початку німецько-радянської війни найбільше українців
діяли на боці німецької армії на Балканах у Хорватії. Тут для
охорони українських родин від прокомуністичних партизанів у
складі Хорватської Краєвої Армії (Домбрани) укомплектовано 1-шу
сотню українських леґіонерів (1 хаі Скгаііпхка Ье^іопага), вояки якої
носили на уніформах тризуби. До створеного на її основі україн-
ського леґіону під командуванням підполковника Володимира
Паньківа зголосилося 505 добровольців, у тому числі 150 з Боснії.
На їх базі сформовано 1-ий Український добровольчий полк.
Поступово його чисельність розширено до 1 500 вояків, які
виконували охоронні функції та брали участь у бойових діях проти
комуністичних боївок, за що були відзначені керівництвом Хорватії
(відомо, наприклад, що за поданням командувача хорватських
збройних сил особисто глава Хорватської держави Анте Павеліч
нагородив малою срібною медаллю сотника Дмитра Луценка,
хорунжого Петра Бучка й ще п’ятьох стрільців леґіону)212. Позбав-
лений можливості виїхати до України, він був кинутий в Боснію,
а весною 1943 р. брав участь у спільних акціях хорватських та
німецьких частин у Біхачських лісах проти юґославських комуніс-
тичних партизанів під керівництвом Йосифа Броз Тіто213. Українці
також увійшли до батальйону, що поповнив створений у складі
вермахту посилений піхотний полк № 369 (хорватський) (Уегзіагкіек
Іпіапіегіе Ке^ітепі 369 (кгоаііксЬек)); до його складу входили два хор-
ватські і один боснійський батальйони. З початком німецько-
радянської війни вони були переведені у Деллерсгайм (Об11ег4іеігті)
в Австрію й далі на південний сектор Східного фронту. Після
участі в боях під Харковом, Калачем й Доном їх кинуто під
Сталінград, де майже повністю розбито. Після цього сформовано
новий полк, що діяв у складі 369-ої піхотної дивізії (хорватської).
Ґодлеувскі Л. Новоградський ескадрон. Білоруські збройні сили у
другій світовій війні // Вісті... - Січень-лютий 1954. - Ч. 1-2 (39-
40). - С. 10.
Ліський Б. Українці у Боснії і Герцеговині // Альманах видавництва
"Гомін України”, 1998. - Торонто: Гомін України, 1998. - С. 164-165.
Василишин М. Український Леґіон у Югославії // Вісті... - Вересень-
жовтень 1955. - Ч. 9-10 (59-50). - С. 3.
236
Таблиця 12 (початок)
Місцевості за межами України, в яких у 1943-1944 рр. вишколено кадри українських батальйонів, створених німецькими інстанціями*214
Місцевість/ країна Німецька назва місця вишколу/формування Формування
Барановичі, 8сЬиитаппксЬаГі-Ваіаі11оп № 57 охоронний
Білорусь батальйон № 57
Берлін-Доберіц, ВеґІіп-ОоЬегііг, протипожежний
Німеччина ТпіррепйЬипоярІаіг батальйон
Берлін- ВегІіп-ХеЬІепсіоіГ, 88- пропаґандист-
Целендорф, Кгіе^Ьегісіїіег-АЬіеіІипд, яраіег ська чота
Німеччина 8іапдагіе "Кигі Еррегк", краісгЬсі
Бреслау Рі орарапсІаеіпЬеіі 88-8іапсіаі1е Вгевіаи сотня
(Вроцлав, Польща)
Варшава, ЇУагесЬаи
Польща
Вільнюс, Литва ЗсЬиігтаппБсЬаЙ-ВаїаіІІоп охоронний
Вінер-Нойштадт, ХУіепег-Неикіаді батальйон
Австрія
Вітебськ, 8сЬиігтапп«сЬа11-Ваіаі11оп №. 54 охоронний
Білорусь батальйон № 54
Воложин, ЗсНиігтаппкскаії-ВаіаіІІоп №. 51 охоронний
Білорусь батальйон №51
Городище, Ваіаіііоп батальйон
Білорусь
Грубе шів, НгиЬіе8сНо\¥ (НгиЬіе87.б\¥) / Український
Польща Е’кгаіпйсіїе 8еіЬк(ксНиІ2Іе£Іоп Леґіон
Ґрац, Австрія Огах Самооборони
Подібно до інших іноземних формацій, що брали участь у бойових
діях на боці Німеччини, українські військові формування часто
змінювали місце дислокації. З огляду на технічну складність подання
усіх цих місцевостей та частин, у таблиці наведено дані про більшість
розкиданих по різних країнах Європи у 1943-1944 рр. найвідоміших
з цих формацій із зазначенням того місця, де вони були довше.
Складено на підставі поданої у праці інформації, а також її
співставлення з німецькими, радянськими й польськими даними:
ВА. - К8 5 Егкаїх- ипсі Аи8Ьі1скіп§8еіпЬеііеп, 8сЬи1еп, Ег^апхипр.ч- ипсі
І йгхогцссІіеп^ічіеПсп сісгХ\’аГГсп-88; ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. -
Спр. 196. - Арк. 34-36; Касіхім/опс/ук К. Міетіескіе міу хЬго]пе... [тара].
237
Таблиця 12 (продовження)
Місцевості за межами України, в яких у 1943-1944 рр.
вишколено кадри українських батальйонів,
створених німецькими інстанціями
Місцевість 1 країна Німецька назва місця вишколу / формування Формування
Девічі під Рга§-Пе\УІІ2, \¥аГГеп-88 бойова група
Прагою, Чехія Катрйдирре (еі^а 200 ІІкгаіпег), Аргії 1945 військ СС
Дембіца, Польща 8с1іи(2піапп8с1іаЙ-Ваіаі11оп №. 204 охоронний батальйон № 204
Дрезден, Огексіеп/ Нкгаіп. $сЬи(гтапп8сЬаЙ охоронний
Німеччина Ваіаіііоп-Огирре, 1-23.4. 1944 батальйон №57
Житковичі 3 Котрапіеп три сотні
(Брестська область), Білорусь
Замбрув, Польща ТатЬгаи / ЗсГшігтаппксЬаії-ВаіаіІІоп №. 134 охоронний батальйон № 134
Замостя, Польща Зеннгайм, ВаіаіІІоп Зеппііеіт батальйон
Австрія
Ідріца Ваіаіііоп батальйон
(Псковська область), Росія
Курськ, Росія 8сНи(2таппхсНаЙ-Ваіаі11оп8 №. 166-169 охоронні батальйони № 166-169
Кутіна, Хорватія Киїіпа / ВаіаіІІоп сіег Уегеіагкіек Іпїапіегіе Керітепі 369 (кгоайвскеа) батальйон посиленого піхотного полку № 369 (хорватського)
Леґіоново, Ееуіопоу/о підрозділ
Польща
Лодзь, Польща ЕйгтапБІаФ (Ьосіг) підрозділ
238
Таблиця 12 (продовження)
Місцевості за межами України, в яких у 1943-1944 рр.
вишколено кадри українських батальйонів,
створених німецькими інстанціями
Місцевість / країна Німецька назва місця вишколу / формування Формування
Лукашенка, Росія $сйи(2тапп8сЬаГ(-Ва(аі11оп N1’. 145 охоронний бата- льйон № 145
Люблін, Польща ЬиЬІіп / 8сЬиі2іпапп8сЬай-ВаІаі11оіі №. 206 охоронний батальйон № 206
Мінськ, Білорусь ЗсИїИхтапп.чсЬаЙ-ВаІаіПопк №.41,42,47,287 охоронні бата- льйони № 41, 42, 47, 287
Мюнстер, Німеччина МііпМсг / Зопбегіа^ег ААА ОКУ/ №. 500 батальйон
Нікітовка, Росія Ваіаіііоп батальйон
Німек, Німеччина №ете§к батальйон
Нойгаммер, КеиИаттег (8и4е1омб\у) / український
Польща ПкгаіпйсГіек Ваи-Ваїаіііоп будівельний батальйон
Орджонікідзеград, Росія Окі-Ваіаіііоп Кг. 615 Східний батальйон № 615
Орел, Росія 8сііиі2тапп8с1іаЙ-ВаІаі11оп №. 146 охоронний бата- льйон № 146
Петриків, Польща Ріоикои' / НкгаіпІ8сИе8 Ваи- Ваіаіііоп український будівельний батальйон
Пустків, Польща Рихікоху / икгаіпІ8сЬе8 Ваи-Ваїаіііоп український будівельний батальйон
Ростов над 8сішігтапп8СІіаЙ-ВаІаі11оп8 охоронні баталь-
Доном, Росія №. 166, 167, 168, 169 йони № 166, 167, 168, 169
Стовпце,Білорусь Франкфурт над Майном, Німеччина Ваіаіііоп РгапкГиП ат Маіп батальйон
239
Таблиця 12 (закінчення)
Місцевості за межами України, в яких у 1943-1944 рр.
вишколено кадри українських батальйонів,
створених німецькими інстанціями
Місцевість / країна Німецька назва місця вишколу 1 формування Формування
Холм, Польща Ченстохів, Польща Кіюїт / 8е1Ь;>І8сііиІ7Іе£Іоп Сгекіосіїаи (Сг^яіосЬочу) / Іікгаіпіксіїек Ваи-Ваїаіііоп Холмський Леґіон Самооборони український будівельний батальйон
Нею командував генерал-лейтенант Фріц Найдгольдт (Неісііюісіі).
У першій половині 1943 р. полк брав участь в боях у Сербії, а
з середини 1943 р. до кінця війни у Хорватії. Восени 1943 р.
українські військові підрозділи, що діяли на боці німецьких військ
в Юґославії, стали вже доволі помітною силою, так що юґославські
партизани навіть змушені були видати листівку ”До українців у
німецькій уніформі!”. Вона закликала українців під час військової
служби добре поводитися ”з цивільним народом”, не дозволяти
нацистам "вбивати невинних мешканців” й уникати боїв із
комуністичними партизанами та сприяти їх нападам на німецькі
загони215. Окрім сухопутних сил приблизно 500 українців по-
повнили Хорватський військово-морський леґіон (Нгуаікка Ротогкка
Ьеіща), створений у червні 1941 р. і розформований у жовтні
1943 р. Офіцер цього леґіону Едґар Анджелі в одній з доповідей
підкреслив: "Українські добровольці виявили у боях на Азовському
морі велику мужність та відмінні знання, які вигідно вирізнили
їх серед членів леґіону”216.
Крім прагматично-утилітаристських міркувань, зберегти існуючі
національні формування Гітлера спонукав ще один важливий
аспект. Справа у тому, що на середину 1943 р. наявність росій-
ських, українських та інших національних частин у німецьких
збройних силах виявилася потрібною для психологічного впливу
не лише на червоноармійців по той бік фронту і мешканців
окупованих територій. За умов погіршення воєнного становища
не менш важливою була пропаґанда серед союзників Німеччини
її підтримки східноєвропейськими народами. З цією метою вирі-
Корчак-Городиський О. Замість вигадок... - С. 25-26.
Бобков А., Царенко М. Українці у Хорватському військово-морському
Легіоні // Вісті Комбатанта. - 2000. - 4.2. - С. 55.
240
шено використати німецькомовну пресу на Балканах та у нейтраль-
ній Швейцарії. Очевидно, що саме завдяки інспіруванню з боку
АВП ОКВ й райхсміністерства пропаганди, на сторінках їх газет
публікували матеріали на тему українських військових частин
на боці Німеччини після їх розміщення на широких просторах
Європи. 22 червня 1943 р. в опублікованій у газеті "Донауцайтунґ”
статті про Україну німецький журналіст Мартін Швабе писав,
що українські "добровольчі полки в рамках німецьких збройних
сил, що мають також старшин з власних територій, вже давно
проявили свою бойову вартість”. Унаслідок цього, за його словами,
"країна над Дніпром” стала одним із наймогутніших союзників
Німеччини ”у боротьбі проти смертельної загрози — більшовицького
ворога”217. 4 жовтня у статті "Україна - об’єкт боротьби” ко-
респондент газети "Базлер Нахріхтен” зі Стокгольму писав, що
серед характерних для України настроїв було прагнення створення
з добровольців українського війська на боці Німеччини218.
Однак пропаґандистські тези і надалі видавали бажане за
дійсне, не відображаючи дійсного стану справ, для якого були
характерні сталість неґативного ставлення впливових у райху осіб
до російських, українських та інших батальйонів. Зокрема Гіммлер,
у черговий раз дублюючи погляди Гітлера, виступив проти втру-
чання сухопутних військ у політику та існування частин РОА
й УВВ. У промові в Познані 24 жовтня 1943 р. райхсфюрер СС
заявив, що він взагалі категорично проти пропаґанди Власова,
бо вона дозволяла багатьом німецьким воякам писати, що росіяни
не "унтерменші”, а шляхетний народ, який був поневолений. ”А
пан Власов вважає, що Німеччина ніколи не переможе Росію! —
обурювався Гіммлер. - І цій людині наші старші панове хочуть
дати зброю, щоб він йшов з нею проти Росії, а одного дня, можливо
- що дуже вірогідно — проти нас”. Гіммлер зауважив, що перевага
німців полягає у їх вищості над іншими народами й наголосив:
"Наше завдання: німецька людина повинна опановувати конти-
ненти й стати на чолі світу. А тепер, коли ми скажемо, що Росії
не переможемо, що росіян може перемогти лише росіянин, тим
самим ми себе вбиваємо. І у цьому небезпека Власова”219.
На той час позицію Гітлера щодо недовіри до Східних військ
повністю поділяв відомий своєю антиукраїнською політикою райхско-
місар України Е. Кох. Ще 28 червня 1943 р. у розмові з німецьким
журналістом Каушем він повторив позицію фюрера й зауважив,
8сЬ\уаЬе М. Ріс ІІкгаіпе // Ропаитеііип^. - Всіргад, 22.1ипі 1943. - 8.2.
Ріс Єкгаіпс - ОЬ]екі дег Катарі // Ваяіег НасЬгісЬіеп. - Вакеї, 4.ОкюЬег 1943. - 8.3.
Веде дек КеісЬкїйЬгег-88 НеіпгісЬ Нітатіег апІІІккІісЬ дек “Тарск дег РгеіЬеіі”
ата 24. ОкїоЬег 1943 іп Рокеп // КЛР8. -Т-175. - КоІІ 94. - Ргатек 2 614 708 - 2 614 730;
НеіпгісЬ Нітатіег. СеЬеітгедеп ипд апдеге АпкргасЬе. - РгапкіиП ат Маіп, 1974. - 8.146.
241
що краще було б поміняти півмільйона полонених червоноармійців
на півмільйона захоплених у радянський полон німецьких вояків
і вже їх використати проти СРСР. Кох заявив, що йому важко
повірити, ніби 500 000 німецьких вояків зможуть замінити ненадій-
них 500 000 східних добровольців, яких він назвав "холодною
кавою”. Під час наради з А. Розенберґом і Ф. Заукелем 13 липня
1943 р. Кох, знову вказуючи на доцільність розпуску добровольчих
батальйонів і скерування їх вояків до примусової праці, підсумував:
"Безпомилковий наказ фюрера у цій справі має бути виконаний”220.
Використовуючи різні арґументи, Кох робив усе можливе, щоб
звести до мінімуму кількість організованих українських батальйо-
нів сухопутних військ. Його особисту політичну лінію в справі
національних формувань при вермахті можна охарактеризувати
як максимальне недопущення їх подальшого комплектування. Кох
не оминув нагоди, щоб відмовитися підтримати генерала Східних
військ Г. Гельміха щодо надання повноцінної з німецькими
вояками соціальної опіки українським військовослужбовцям
вермахту в РКУ. На запит генерала за дорученням Е. Коха його
заступник П. Дарґель 7 жовтня 1943 р. відповів, що райхскомісар не
займає у цій справі жодної позиції. Дарґель дав зрозуміти, що
керівництво РКУ вважає дане питання неактуальним через начебто
мізерну кількість українців у німецькому війську. При цьому
він послався на листа В. Кайтеля до А. Розенберґа від 16 липня
1943 р., в якому вказувалося, що за даними ГШ ОКВ на той час
у РКУ було лише 630 українських військовослужбовців вермахту221.
Позиція Коха цілковито влаштовувала відданий Гітлеру генера-
літет, представник якого К. Цайцлер 19 жовтня 1943 р. заявив:
"Східні війська стають все більше й більше ненадійними... Краще
не мати жодних частин для підтримування безпеки в тилових
районах, аніж мати непевні елементи, які в критичний момент
дезертирують до партизанів зі своєю зброєю. Ненадійні місцеві
батальйони мають бути розпущені по можливості в найкоротший
термін”. Загалом у результаті такої позиції більшості представників
військового і політичного оточення Гітлера, станом на 7 листопада
усього з колишніх приблизно 160-ти національних та полінаціо-
нальних батальйонів Східних військ збережено разом 100, і тільки
меншість з них залишено на Східному фронті. Під впливом позиції
фюрера Цайцлер погодився перевести 60 % вояків Східних військ
на роботу до райху. Однак на практиці цей наказ застосовано
лише щодо 5 000 осіб222.
Отже, за даними ГШ ОКГ, на початок листопада верховний
командувач вермахту в Україні К. Кітцінґер не мав у своєму
ВаІІіп А. Оеппап Киїе...- Р. 576.
КАО8. - Т-454. - КоІІ 39. - Егате 000 993.
Оаіі іп А. Оеппап Киїе... - Р. 582-584.
242
прямому підпорядкуванні жодного українського формування. На
той час найбільше збережених українських формацій діяли в складі
5-го армійського корпусу генерала піхоти Карла Альмендіґера
(АПтепсіі^ег) та 49-го гірського корпусу 17-ої армії і особливо 44-го
армійського корпусу генерала артилерії Максиміліана де Анґеліса
(Ап£е1І8) відновленої 6-ої армії, що входили до ГА ”А”. Деякі
українські формації були також у складі 11-го армійського корпусу
генерала артилерії Вільгельма Штеммермана (Зіеттепнапп) та 40-го
танкового армійського корпусу генерал-фельдмаршала Фердінанда
Шернера (Зсіїбгпег) ГА "Південь”. Подібно до російських, козацьких
чи інших батальйонів, українські курені і далі входили переважно
до складу частин постачання окремих дивізій як допоміжні
технічні (будівельні) батальйони. Наприклад, при ГА ”А” україн-
ський будівельний батальйон № 64 діяв у складі 37б-ої піхотної
дивізії генерала Фріца Беккера (Вескег) й три легко озброєні
українські загони — в складі батальйону постачання № 150 50-ої
піхотної дивізії генерал-лейтенанта Фрідріха Зікста (Зіхі). При
ГА "Південь” український будівельний батальйон № 111 був у
складі 111-ої піхотної дивізії генерала піхоти Еріха Ґрюнера
(Сгйпег), а український будівельний батальйон № 235 - у складі
включеної до 1-ої танкової армії 198-ої піхотної дивізії, якою
командував генерал Ганс-Йоахім фон Горн (Нот). При 44-му
армійському корпусі будівельна сотня № 97 увійшла до складу
97-ої "мисливської” дивізії (1а§ег-ПІУІ8Іоп) генерала піхоти Людвіга
Мюллера (Мйііег), 101-ша — до батальйону такої ж категорії 101-ої
дивізії генерала гірських військ Еміля Фоґеля (А/о^еІ). За офіційни-
ми даними ГШ ОКГ, між 7 вересня і 23 листопада в складі німець-
ких сухопутних військ нараховувалося 10 українських батальйонів
і понад 10 українських сотень та декілька чисельно менших
підрозділів (див. табл. 13 і 14). Проте, через попереднє прихову-
вання командувачами німецьких армій справжньої кількості
подібних формувань, навряд чи можна вважати ці дані повними.
Львівські вісті. - 4 грудня 1942. — Ч. 277 (401). - С. 3.
243
Таблиця 13 (початок)
Українські військові формування, підпорядковані генералові
Східних військ станом на 5 вересня 1943 р.223
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ ”А” Український будівельний батальйон № 96 (ПкгаіпіксЬек Ваи-Ваіаіііоп 96)
Українська сотня водіїв (моторизована) № 562 (ПкгаіпіксЬе КгаЙГаЬг-Котрапіе (тої.) 562)
Українська сотня водіїв (моторизована) № 666 (ІІкгаіпівсЬе КгаЙГаЬг-Котрапіе (тої.) 666)
Українська добровольча сотня постачання № 562 (Іікгаіпіксіїе РгеіхуіІІіде-НасЬксЬиЬ-Котрапіе 562)
3-тя українська сотня батальйону постачання № 562 (3. ІІкгаіпікЬе №сЬксЬиЬ- Котрапіе/562)
17-та армія 5-го армійського корпусу Український будівельний батальйон № 131 (5 сотень) при 73-ій піхотній дивізії (ПкіаіпІ8сЬе8 Ваи-Ваіаіііоп 131 (5 Котрапіеп) (Ьеі 73. ІпГап(егіе-ПІУІБІоп))
Українська будівельна сотня № 101 (ПкгаіпізсЬе Ваи-Котрапіе 101)
Українська будівельна сотня № 9 при 9-ій піхотній дивізії (ПкіаіпіксЬе Ваи- Котрапіе 9 (Ьеі 9. ІпГапіегіе-Піуікіоп)
44-ий армійський корпус (ХХХХІУ. Агтеекогрк) Український будівельний батальйон № 221 (4 сотні) (ПкгаіпІ8с1іе8 Ваи-Ваїаіііоп 221 (4 Котрапіеп))
3-тя українська сотня батальйону поста- чання № 563 (3. ПкгаіпІБсЬе НасЬксЬиЬ- Котрапіе/563)
Українська саперно-будівельна сотня № 97 (ІІкгаіпіксЬе Ріопіег-Ваи-Котрапіе 97)
Українська чота спеціального постачання № 444 (икгаіпіясії ЗрегіаІ-ПасЬксЬиЬ-Хиі’ 444)
ОКН/6еп.8і.с1.Н. Сепегаї сіег ОвПгирреп № 405/43 уКсІок.8іапсІ: 5.8еріетЬег 1943.
8сЬета(Ї8сІіе Кгіса^ІіссІсгип^ сіег Іапсісксі^епсп УегЬапсІе П КАІ78. — Т-78. - КоІІ
413.-Егате8б381 293-6381 293.
244
Таблиця 13 (продовження)
Українські військові формування, підпорядковані генералові
Східних військ станом на 5 вересня 1943 р.
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ ”А” Українська сотня водіїв (Ькгаіпіксіїе РаЬг-Котрапіе)
44-ий армійський корпус Українська добровольча піхотна чота № 35 (Ькгаіпіксії Ргеіу/іІІідеп-Іпїапіегіе-Хид 35)
Українська технічна будівельна чота № 101 (ПкгаіпіксЬ ТесЬпІ8сЬ-Ваи-Хи§ 101)
49-ий гірський корпус (ХХХХ1Х. СеЬііуккогрк) Український будівельний батальйон № 64 (5 сотень) при 370-ій піхотній дивізії (НкгаіпІ8сЬе8 Ваи-Ваіаіііоп 64 (5 Котрапіеп) Ьеі 370. Іпґапіегіе-Ніуікіоп)
1, 2, 3 українські легкі колони постачання батальйону постачання № 150 при 50-ій піхотній дивізії (1,2,3. ЦкгаіпксЬе ІеісЬіе ІЧасЬксЬиЬ-Ко1оппе/150 Ьеі 50. ІпГапіегіе-Піуікіоп)
ГРУПА АРМІЙ "ПІВДЕНЬ” 4 і 5-та українські сотні постачання батальйону постачанння № 571 (4. и. 5. Ькгаіпіксіїе ХасЬксЬиЬ-Котрапіе/571)
6-та армія Український будівельний батальйон № 109 (5 сотень) (ПкгаіпіксЬек Ваи-Ваіаіііоп 109 (5 Котрапіе))
29-ий армійський корпус (XXIX. Аггтіеекогрк) Український будівельний батальйон № 111 (3 сотні) при 111-ій піхотній дивізії (ІікгаіпІ8сЬе8 Ваи-Ваіаіііоп 111 Ьеі 111. Іпіапіегіе-Піуізіоп)
245
Таблиця 13 (закінчення)
Українські військові формування, підпорядковані генералові
Східних військ станом на 5 вересня 1943 р.
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ "ПІВДЕНЬ” 1-іпа танкова армія (1. Рапгег-Агтее) Український дивізіон постачання № 551 (ІІкгаіпІ8сЬе 1ЧасЬ8с1іиЬ-АЬіеі1ип§ 551)
8-ма армія (8.Агтее) Український будівельний батальйон № 112 ДІкгаіпІ8с1іе8 Ваи-Ваіаіііоп 112)
Українська сотня безпеки № 248 (ПкгаіпЇ8сЬе ЗісЬегипцв-Котрапіе 248)
11-ий армійський корпус (XI. Аппеекогрв) Українська будівельна сотня № 235 (ПкгаіпІ8сЬе Ваи-Котрапіе 235)
ГРУПА АРМІЙ "ЦЕНТР” 9-та армія, тилова армійська область № 532 (гііск\уагіі§еп АгтеедсЬіеі 532) Східний батальйон № 615 (4 сотні) (О8І-Ваіаі11оп 615 (4 Котрапіе))
4-та армія, 27-ий армійський корпус, тилова корпусна область № 559 Східний батальйон № 643 (4 сотні) (С>8Ь-ВаІаі11оп 643 (4 Котрапіе))
ГРУПА АРМІЙ "ПІВНІЧ” Командувач армійської області "Північ” 1, 2, 3 українські будівельні сотні батальйону № 96 (1,2,3 ПкгаіпІ8сііе Ваи-Котрапіе 96)
Східний кавалерійський відділ № 281 (4
сотні) 281-ої дивізії безпеки (ОкіКеііег-
АЬіеіІипе 281 (4 Котрапіеп) Ьеі 281.
8 ісйегип§8-ВіуІ8Іоп)
246
Таблиця 14 (початок)
Українські військові формування, підпорядковані генералові
Східних військ (станом на 22 листопада 1943 р.)224
Формування
Військове
підпорядкування
ГРУПА АРМІЙ ”А”
17-та армія
49-ий гірський корпус
(ХХХХІХ. СеЬіг§8когр8)
5-ий армійський корпус
(V. Агтеекогрк)
6-та армія
44-ий армійський
корпус
Український будівельний батальйон
№ 96 (ЦкгаіпІ8сЬе8 Ваи-Ваіаіііоп 96)________
3-тя українська сотня батальйону
постачання № 562 (3. Іікіаіпіхке
__________НасЙ8сИиЬ-Котрапіе/562)
Українська сотня водіїв (моторизована)
батальйону постачання № 562
(Цкгаіпіксйе КгаГіТаИг-Котрапіе (тої.) 562)
Українська сотня постачання
(моторизована) № 666
(Цкгаіпіксйе ПасЬксйиЬ-Котрапіе (тої.) 666)
Український будівельний батальйон
№ 64 (Цкгаіпіксйек Ваи-Ваіаі11оп 64)
Українська будівельна сотня № 101
_________________(ЦкгаіпіксЬе Ваи-Котрапіе 101)_
1, 2, 3 українські легкі колони
постачання батальйону постачання
№ 150 (1,2,3. ПкгаіпіксЬе ІеісЬіе НаскчсіїиЬ-
________________________________________________Ко1оппе/150)_
Український будівельний батальйон
№ 131 (ЦкгаіпІ8СЙЄ8 Ваи-Ваїаіііоп 131)
Українська будівельна сотня № 9
__________(ЦкгаіпІ8сйе Ваи-Котрапіе 9)________
Український будівельний батальйон
№ 109 (ЦкгаіпІ8сйе8 Ваи-Ваїаіііоп 109 )
Український будівельний батальйон
№ 221 (Цкгаіпі8сйе8 Ваи-Ваіаіііоп 221)
3-тя українська сотня батальйону
постачання № 563
(3. ЦкгаіпІ8с1іе №сіі8сііиЬ-Когпрапіе/563)
Українська технічна будівельна сотня
№ 101 (1)кгаіпІ8сЬе ТесЬпізсЬе-Ваи-Котрапіе
101)
ОКН/Сеп.8ї.с1.Н. Сепегаї сіег Овїїгирреп № 406/43 рКс1о8. 8їапс1 уот 22. МоустЬсг
1943. 8сЬетаїІ8с1іе Кгіс«8£Ііс(1сгип« сіег 1апс1е8еі§епеп УегЬапсІе // НАВ8. -Т-78. -
КоІІ 413.-Ргате6 381 286-6 381 210.
247
Таблиця 14 (закінчення)
Українські військові формування, підпорядковані генералові
Східних військ (станом на 22 листопада 1943 р.)
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ ”А” 44-ий армійський корпус Українська будівельно-саперна сотня № 97 (ІІкгаіпіхсЬе Ваи-Ріопіег-Котрапіе 97), відома спочатку як 5-та Східна будівельна сотня "гіві” будівельного батальйону № 97 (5.08нНІу.і-Ваи-Ріопісг- Котрапіе/97)
Українська сотня спеціального постачання № 444 (СкгаіпІ8с1іе Зрегіаі- КасІі8сЬиЬ-Котрапіе 444) Українська сотня водіїв (ІІкгаіпІ8СІіе Райг-Конірапіе) Українська добровольча піхотна чота № 35 (ІІкгаіпІ8сН Ргепуі11І£еп-Іпіапіегіе-Хи£ 35)
ГРУПА АРМІЙ "ПІВДЕНЬ” (Нееге8£гирре 8іі<1) 1-ша танкова армія (І.Рапгег-Апнее) 40-ий танковий корпус (ХХХХ. РапгеАогрв) 8-ма армія 11-ий армійський корпус (XI. Апнеекогрх) 4-та українська сотня батальйону постачання № 571 (4. СІкгаіпІ8сііс І\'асіі8сішЬ- Котрапіе/571)
Український дивізіон постачання № 551 (ПкгаіпІ8СІіе №сН8СІшЬ-АЬіеікіп£ 551)
Український будівельний батальйон № 111 (ІІкгаіпІ8СІіЄ8 Ваи-Ваїаіііоп 111)
Українська піхотна сотня № 248 (ІІкгаіпівсІїе ІпГапіегіе-Котрапіе 248)
Український будівельний батальйон № 112 (СкгаіпІ8СІіС8 Ваи-Ва(аі11оп 112)
Українська будівельна сотня № 235 (ІІкгаіпівсІїе Ваи-Котрапіе 235)
ГРУПА АРМІЙ "ЦЕНТР” 38-ий армійський корпус (XXXVIII. Агтпеекогрк) Український будівельний батальйон № 284 (ІІкгаіпівсЬев Ваи-Ваїаіііоп 284)
Верховний командувач на Заході (ОЬегЬеісЬЕНаЬег \Ус8І) 7-ма армія Східний кавалерійський відділ № 281 (Ові-Кейег-АЬіеіІип^ 281) Східний батальйон № 643 (Ові-Ваїаіііоп 643)
248
Подальша наявність українських формувань у сухопутних
військах Німеччини дала українським політичним та військовим
діячам підстави вважати, що німецькі інстанції "законсервували”,
але не відкинули ідею створення УВВ. Не чекаючи санкції
німецького командування, деякі старшини колишньої армії УНР
після довгих приготувань врешті зважилися на організацію штабу
УВВ. Одним із основних авторів плану його утворення став
уродженець Східної України, випускник Чугуївської військової
школи, майор колишньої армії УНР і тогочасний активіст Союзу
Українських Комбатантів у Варшаві Петро Крижанівський226.
Перехопивши ініціативу Голуба, першим символічним кроком на
шляху до організації штабу УВВ він вважав санкцію на реалізацію
цього, плану керівництва еміґраційного уряду УНР на чолі з
А. Лівицьким. Схвалення ним даної справи, на думку Кри-
жанівського, надавало характер леґальності УВВ як національній
військовій силі, створення якої мало привернути до українського
питання увагу світової громадськості. Підвищений Лівицьким до
ранґу підполковника, він вважав, що факт існування реґулярних
українських з’єднань викличе серед вояків-українців у ЧА па-
тріотичне піднесення й спонукає їх переходити на бік УВВ.
Прибічники ідеї Крижанівського розглядали українців-червоно-
армійців не як ворогів, а як своїх співвітчизників, змушених
тимчасово воювати на боці СРСР, і як потенційну базу для
комплектування УВВ.
Крім сприяння президента уряду УНР в екзилі А. Лівицького,
Крижанівський вирішив заручитися підтримкою української церкви в
особі колишнього капелана армії УНР і лицаря ордену "Хрест ім. С. Пет-
люри” архипресвітера Павла Пащевського, але той невдовзі помер*.
Через передчасну смерть Пащевського 26 січня 1944 р. Крижанівський
не зміг заручитися його підтримкою. Віддаючи останню шану пам’яті
померлого, 29 січня він, від імені Союзу українських комбатантів у
Варшаві, особисто був присутній на похороні. Водночас, внаслідок
контактів із керівниками Української Автокефальної Православної
Церкви (УАПЦ), посереднім чином прагнення Крижанівського створити
УВВ для боротьби проти СРСР на початку 1944 р. підтримав скликаний
у Варшаві Синод УАПЦ у складі митрополита Луцького і Ковельського
Полікарпа (Сікорського) та дев’яти єпископів. В ухваленому ним
зверненні до українського народу вміщено заклик "згадати славних
предків наших — лицарів-козаків, що на прапорах своїх у боях з
ворогом завжди несли гасло "За віру та Батьківщину” й у собі воскресали
того величного духа прадідного та незламну волю до боротьби за
кращі ідеали людства та свої рідні ідеали” (Краківські вісті. — 4 березня
1944. - Ч. 47 (1080). - С. 3; Мартирологія українських церков у
чотирьох томах. Т. 1. Українська православна церква. Документи,
матеріали, християнський самвидав України. Упорядкували і
зредагували Осип Зінкевич і Олександр Воронин. - Торонто-Балтимор:
Українське видавництво "Смолоскип” ім. В. Симоненка, 1987. - С. 767).
249
Зустрічаючись із церковними ієрархами, Крижанівський спробував
одночасно налагодити зв’язки з відомими національними громад-
ськими та військовими діячами, які опинилися на території
Польщі. Протягом осені 1943 р. П. Крижанівський робив усе
можливе для фактичного здійснення планів створення українських
збройних сил. Особливо наголошуючи на всеукраїнському характері
УВВ, він залучив до співробітництва одного вихідця з Галичини
та одного з Наддніпрянщини. Зважаючи на те, що шеф створюва-
ного під егідою Власова штабу РОА Федір Трухін був генерал-
майором, Крижанівський для підняття престижу УВВ докладав
усіх зусиль, щоб його штаб очолив принаймні ранґом вищий
генерал-хорунжий колишньої армії УНР М. Капустянський226.
Однак причетні до цієї справи представники німецького команду-
вання, які контролювали організацію штабу УВВ, не дозволили
зайняти цю посаду генералові колишньої української армії, до
того ж членові Проводу ОУН-М. Вони розраховували, що коман-
дувачем УВВ повинен стати колишній радянський офіцер-українець,
як, наприклад, в РОА генерал-росіянин з ЧА. Підбір відповідного
кандидата на цю посаду доручено редакторові "Українського
Добровольця” Г. Которовичу, який після кількатижневих пошуків
налагодив зв’язок із колишнім майором ЧА Кирилом Дацьком*.
Дацько працював співробітником, а з часом став керівником
створеної поряд із російською української секції відділу (баталь-
йону) пропаґанди військових кореспондентів СС (ЗЗ-КіїсухЬсгісЬісг
АЬіеі1ип§-88-КВА). Відома з грудня 1943 р. як полк пропаґанди
СС імені Курта Еґґерса (38-8іаікіагіеКигіЕ§§ег8), ця частина брала
участь у підготовці пропаґандистських акцій для країн Східної
Європи227. Особливою перевагою його представників (журналістів,
фотографів, кінооператорів тощо) було те, що з метою спрощення
допуску до передових ліній фронту вони мали спеціальну докумен-
тацію, відому як вільний паспорт (Ргеіракк), що значно полегшувало
їх переїзди. Ненімці здебільшого служили у своїх національних
Фурґала А. Маловідоме з історії Українського Визвольного Війська
(УВВ) // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 5-6. - С. 107.
Кирило Дацько народився у 1912 р. на Наддніпрянщині. Перспек-
тивний кадровий офіцер, він міг швидко зробити кар’єру в ЧА, але
потрапив до німецького полону в перші місяці війни. Невдовзі після
цього його перевели в табір для полонених офіцерів і в 1942 р.
звільнили. Дацько опинився у німецькому полоні зі своїми військовими
документами, серед яких був наказ радянського командування про
присвоєння йому ранґу підполковника і клопотання про підвищення
його найближчим часом до ранґу полковника ЧА (Зііапсігик Р. Агтпк оГ
Уаіог... - Р. 290).
Каіег М. Н. Па® ”АЬпепегЬе’' сіег 88 1935-1945. Еіп Всіїга» гиг Киїіигроіііік сіск
Пгіііеп Ксісіїс®. - 8шц§аг(, 1974. - 8.210.
250
формуваннях, але інколи їм доручали проводити окремі кампанії
та звітувати про них у місцевій пресі228.
Поступово навколо Дацька об’єдналося кілька колишніх моло-
дих офіцерів-українців із ЧА, які в німецькому полоні змінили
своє ставлення до Радянського Союзу. На підставі їх дописів до
"Українського Добровольця” напрошувався висновок: спершу
виховані (хоча й у комуністичному дусі) патріотами рідної землі,
як вояки вони вважали себе зобов’язаними виконувати військовий
обов’язок у той час, коли тисячі їх співвітчизників вмирали
героями, вважаючи, що захищають свою Вітчизну. Проте швидке
просування німецьких військ змусило багатьох із них задуматися
над політичними причинами поразок ЧА. Роздуми на цю тему
неминуче привели більшість цих людей до однозначного висновку:
український та інші народи СРСР не бажають захищати радянську
владу та створену нею систему насильства і воювати за сталінський
режим, який маскувався святим для кожного з них ім’ям Батьків-
щини. Такі думки викликали у багатьох із них сумніви, чи
доцільно проливати власну кров і чи це дійсно в інтересах україн-
ського народу. Керуючись такими міркуваннями, офіцери-українці
з ЧА, які потрапили до німецького полону, свідомо вирішили
взяти участь в українському визвольному русі проти СРСР,
протиставивши радянському гаслу ”3а Батьківщину, за Сталіна!”
заклик ”3а Батьківщину, проти Сталіна!”. Вони почали послідовно
викривати механізми переслідування й терору НКВС, демаскуючи
імперську сутність та злочинні прояви сталінського режиму.
Проте кандидатура колишнього майора ЧА на посаду шефа
штабу української армії також швидко відпала. Дацько не пого-
дився на пропоновані німецьким командуванням проекти створення
УВВ лише на основі колишніх військовополонених, які народилися
у Східній або Центральній Україні й виступив за формування
українських збройних сил із представників усіх українських
земель229. У відповідь на це Крижанівський знову звернувся до
президента уряду УНР в еміґрації А. Лівицького, який уповно-
важив контролювати справи формування УВВ полковника М. Са-
довського. Садовський, в свою чергу, доручив підтримувати
постійний зв’язок із Крижанівським і взяти участь в організації
УВВ полковникові колишньої армії УНР Михайлові Поготовку*.
88-8іап<іаіїе Кші //Іп(етсі:\у\уи'.у/<,хоЬ.сот/(ХХ)8пс1с««.ЬітІ, иу/и'.ГсІсІугаи.сот/
88-8і-ке.Нт1
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 38 зв.-39, 50 зв.
Михайло Поготовко був офіцером авіації в армії УНР, у міжвоєнний період
відмовився служити в польській армії і працював звичайним водієм-таксистом.
22 червня 1941 р. від імені українських старшив звернувся до ОКВ,
висловлюючи свою волю брати активну участь у фронтовій боротьбі на Сході,
а наступного дня заявив про цю готовність губернаторові дистрикту Варшава
Леонардові Фішеру (Вісті... - Травень-червень 1954. - Ч. 5-6 (43-44). - С. 3).
251
На той час Крижанівський та його однодумці (колишні генерал
В. Савченко-Більський і полковник Василь Чабанівський', сотники
армії УНР Михайло Шило, Леонід Василів, Голосів та інші)
припускали, що німецько-радянська війна вступає в нову фазу
й враховували можливість поразки Німеччини, але не вважали
крах райху автоматичним кінцем українських військових форму-
вань. Ініціатори створення штабу УВВ розраховували обмежити
співробітництво з німецькими інстанціями переважно застосу-
ванням військової допомоги вермахту при формуванні українських
національних з’єднань. Для їх створення мали бути використані
усі матеріальні можливості вермахту із врахуванням найсучасніших
на той час засобів ведення війни. На думку Крижанівського та
його прибічників, відступ німецьких сухопутних військ з території
східних та центральних областей України мав переконати вищі
відомства Німеччини в необхідності створення українських зброй-
них сил. Висловлюючи своє тодішнє бачення розвитку подій,
25 червня 1943 р. М. Поготовко заявив перед офіцерами колиш-
ньої армії УНР: ”Ця війна мусить принести розв’язку проблеми
Сходу Європи й саме час війни є найкращим часом, щоб таку
важливу проблему розв’язати”230. Після повернення з Києва у
приватній розмові з відомим українським письменником Уласом
Самчуком у січні 1944 р. в Рівному своїми оцінками ситуації
поділився інший прибічник ідеї створення УВВ Ю. Лісовський.
На той час він був відомий під літературним псевдонімом "Юрій
Горліс-Горський”; про його нелітературну діяльність у той час
ходили неймовірні чутки. Він заявив Самчукові, що справу
визволення України не програно. Його прогноз зводився до того,
що навіть у випадку поновлення сталінського режиму в Україні
Європа "одного разу отямиться” й "часи колоніальності” будуть
недовго, чому сприятимуть також українці та дії українських
національних партизанських формувань231.
Представники командування вермахту тривалий час не нава-
жувалися йти навіть на декларативне створення штабу УВВ. Тільки
Василь Чабанівський народився у 1887 р. на Полтавщині. У 1910 р.
закінчив військову школу в Тифлісі, а у 1917 р. — академію
російського Генштабу в Петербурзі. До українських збройних сил
приєднався у 1918 р. і був скерований до штабу 6-го Полтавського
корпусу. 1919 року займав посаду 1-го генерал-квартирмейстера
Запорізької групи, а в серпні 1920 р. став начальником штабу 5-ої
Херсонської дивізії. Опинившись під час Другої світової війни на
окупованій території Польщі, був активним членом об’єднання
українських ветеранів (Вісті Комбатанта. - 1963. - Ч. 4. - С. 74).
Краківські вісті. - 2 липня 1943. - Ч. 140 (878). - С. 2.
Самчук У. "Пророцтво” у 1944 році // Вісті Комбатанта. - 1992. -
Ч. 1. - С. 33-34.
252
після того, коли з’єднання ЧА витіснили німецькі війська з Києва,
німецькі інстанції врешті-решт дозволили на його офіційне засну-
вання. Деякий поштовх цьому дала ініційована представниками
військових кіл та РМО спроба змінити німецьку східну політику
щодо творення великих козацьких з’єднань. Внаслідок цього в
1943 р. у Херсоні на базі козацьких частин, за сприянням
фельдмаршала Е. Кляйста, сформовано козацьку дивізію, команду-
вачем якої призначено німецького генерала Гельмута фон Панвіца
(Раппваїг)232. До середини 1943 р. у її складі під командуванням
німецьких офіцерів організовано полки: 1-ий Донський, 2-ий
Сибірський, 3-ій і 4-ий Кубанські, 5-ий Донський (єдиний, яким
командував ненімець І. Кононов), 6-ий Терський та батарею кінної
артилерії. 1 червня 1943 р. Г. Панвіц став генерал-майором і почав
іменуватися командиром усіх козацьких з’єднань (Коттаїкіеигаїїег
КокакепуегЬагкіе), але до складу його дивізії не ввійшла решта
козацьких частин, що були підпорядковані іншим німецьким
з’єднанням і дислокувалися в різних регіонах України233. 10 листо-
пада 1943 р. побачила світ декларація за підписом В. Кайтеля
від ОКВ та райхсміністра А. Розенберґа від уряду райху про
визнання історичних прав та споконвічних привілеїв козацьких
формувань і проголошення їх союзниками Німеччини234.
Після тривалих приготувань у ті самі дні оголошено про
створення штабу УВВ на чолі з П. Крижанівським, якого Лівиць-
кий підвищив до ранґу полковника. Відповідно до задумів україн-
ських офіцерів, після кількамісячного прискореного об’єднання
українських частин в дивізії й поповнення, УВВ повинно було
стати потужним чинником, що мав змусити рахуватися з собою
командування вермахту та німецькі урядові структури. Крижанів-
ський сподівався отримати з боку військових кіл Німеччини
якомога більше засобів для збільшення чисельності частин УВВ
із поступовою реорганізацією їх у національні збройні сили,
потрібні Україні у майбутньому. Вперше про створення штабу
УВВ він повідомив на зібранні українських фронтових вояків,
що відбулося на початку листопада 1943 р. у Варшаві за участю
представників німецького військового командування та РОА. Там
само в присутності німецьких офіцерів Крижанівський заявив, що
”чи хто хоче, чи не хоче, а Україна незалежною державою буде”238.
Відразу ж після цього у Варшаві як тимчасовому осередку очолю-
ваного ним штабу почався офіційний запис добровольців до УВВ236.
Див.: Кет Е Сепегаї уоп Раппв'йг ипсі кеіпе Кохакеп. 8іе катрїіеп Гйг діє ЕгеіЬеіі
ипсі аіагЬеп ат ХУекіеп. - СбИіп§еп: Ріекке Уег1а«, 1963.
Еінісіоііп 1. Рогефп Ее§іопк... - Уоі. 4. - Р. 276.
Казачьи ведомости. — Берлин, І. ПІ. 1944. — № 8. - С. 2.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 222.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. — Арк. 13.
253
Варшавське середовище старшин колишньої армії УНР готувало
для штабу УВВ, поряд із суто військовими, дві основні майбутні
функції: спершу об’єднавчого центру вже діючих в структурі УВВ
українських батальйонів в окремі дивізії й відтак Генерального
штабу реґулярних українських збройних сил. У перспективі штаб
УВВ мав стати основним військовим відомством загального україн-
ського визвольного руху. Відповідно до задумів Крижанівського
та його найближчих співробітників, створені командуванням
німецького війська українські військові частини у всьому мали
підпорядковуватися штабові УВВ, а командуванню вермахту —
лише на початковому етапі свого існування й тільки в оператив-
ному плані. До українського військового штабу, за зразком
існуючих на той час військових штабів доюючих країн, мали
належати: оперативний відділ, персонально-організаційний відділ
(кадрів), відділ розвідки, а також відділи зв’язку, тилу й то-
пографії237. Основними з них спершу стали б організаційний відділ
та відділ підготовки старшинських кадрів. Поступово штаб УВВ
також повинен був зайнятися питаннями науково-військових кадрів
та збільшення вимог до старшин. Вишкіл усіх військовослуж-
бовців УВВ мав відбуватися там, де вважав за потрібне його штаб238.
Загалом військова організація формувань УВВ повинна була
повторювати структуру армії УНР. До його складу мали належати
дивізії, полки, курені, сотні, чоти та рої. Військовою уніформою
й відзнаками УВВ мали стати форма та відзнаки колишньої армії
УНР. Проте в умовах війни його вояки носили тільки радянські
або німецькі мундири без цих відзнак переважно лише із нарукав-
ною жовто-синьою емблемою з тризубом та літерами ”УВВ”239.
Поєднання таких кольорів зайвий раз свідчило про те, що проект
емблеми УВВ розроблено прибічниками уряду УНР в екзилі,
офіційним прапором якої до кінця Другої світової війни вважався
саме жовто-синій.
Окрему увагу організатори штабу УВВ планували звернути
на підготовку власних офіцерських кадрів, котрі з часом мали
взяти у свої руки командування з’єднаннями реґулярних україн-
ських збройних сил. Важлива роль у процесі створення УВВ мала
належати психологічній службі - очолюваному майором К. Дацьком
відділові пропаґанди УВВ, головним завданням якого була ідеоло-
гічна мотивація необхідності УВВ для українського визвольного
Дубровський В. Військові та загальновійськові штаби // Вісті... -
Травень-червень 1954. — Ч. 5-6 (43-44). - С. 2-3.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 223.
кіііІеіоЬп В. ТЬе Раїгіоііс Тгаііоге. А Німоту ої СоІІаЬогаїіоп іп Оегтап оссирісі!
Еигоре, 1940-1945. - Еопсіоп: Неіпетапп, 1972. - Р. 328; ЦДАВО України. -
Ф. 3971. — Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 5 зв.
254
руху та дії проти психологічного наступу пропаґанди ЧА. Ідеологіч-
но-моральні основи УВВ мали випливати з ідеологічно-духовних
принципів колишньої армії УНР, передовсім почуття обов’язку
й гідного служіння національним інтересам України. На їх основі
розроблено кодекс вояка українських бойових формувань у сухопут-
них військах Німеччини. В одному з його пунктів вказувалося,
що "боротьба з більшовизмом - обов’язок кожного патріота” й
наголошувалося: "Боротьба за визволення українців, що мучились
під більшовицьким гнітом — це справа честі українського народу”.
"Стаючи в лави визвольної армії, — зазначено далі, - доброволець
повинен знати, чого від нього чекають Батьківщина й народ: 1. Дис-
ципліни й послуху; 2. Залізної волі дощенту знищити більшовиків;
3. Чистоти ц охайності духу й тіла; 4. Порядного, чесного й одвер-
того ставлення не лише до начальства, але й до своїх товаришів”240.
Загалом військова доктрина УВВ мала базуватися на націо-
нальній доктрині українського визвольного руху, головна мета
якого зводилася до здобуття й утвердження Української держави.
Порівнюючи з аналогом РОА, у цьому аспекті ідеологія УВВ
суттєво відрізнялася від ідеології частин створюваної під команду-
ванням Власова армії, російське командування якої на той час
фактично мало свою державу у формі Радянського Союзу. Згідно
з планами авторів ідеї творення УВВ, його частини мали "створити
гвардію нації”. Від офіцерів УВВ вимагалося, щоб політична
твердість та національна цілеспрямованість в словах та справах
нерозривно пов’язувалися з їх діловими якостями й відданістю
національній ідеї та ідеї української державності241.
Ідейним обґрунтуванням проекту творення УВВ було трак-
тування його як прояву бажання українського народу добитися
волі та ще однієї ланки в боротьбі українського народу за держав-
ність. Логічним завершенням оформлення УВВ як українських
збройних сил мала стати розроблена на той час присяги його
вояків на вірність Україні. ”Я обіцяю, - повинен був присягати
кожен вояк УВВ, - обороняти Батьківщину свою Україну проти
всіх ворогів її до останнього дихання й нехай допоможе мені Бог
Всемогущий та Пречиста Мати. Амінь”242.
Проте німецькі інстанції прагнули, щоб Крижанівський очолю-
вав тільки фіктивний штаб частин УВВ, тоді як усі питання їх
формування, матеріального забезпечення, вибору місця дислокації
та залучення до бойових дій командування вермахту й надалі
розраховувало зберегти за собою. Схильні випереджувати події,
Новий час. Український часопис Петриківської округи. — Петриків,
27 травня 1943. - № 35 (82). - С. 2.
Український Доброволець. - 16 грудня 1944. - № 83.- С. 2.
За волю і права. - 20 червня 1944. - № 1. - С. 1.
255
наприкінці 1943 р. деякі з представників цих інстанцій запевнили
Крижанівського в готовності сформувати в складі німецьких військ
перше велике з’єднання УВВ — дивізію "Україна”243. Однак
інстанції вермахту, не отримавши для цього ані відповідних
повноважень, ані санкції свого вищого керівництва, змушені були
відмовитися від подальших обіцянок організаторам штабу УВВ.
При цьому, щоб не допустити до українських військових формувань
при вермахті політичних впливів еміґраційного уряду УНР і під
тиском органів безпеки (СД), німецьке командування погоджу-
валося на комплектування формацій УВВ не на базі колишніх
вояків армії УНР, а лише з числа захоплених у німецький полон
радянських бійців-українців244.
Отже, німецьке командування бажало використати старпщх
віком офіцерів колишньої армії УНР певною мірою з пропаґандист-
ською метою, але при цьому критично сприймало втрату більшістю
з них кваліфікації у міжвоєнний період, а тому з військової точки
зору надавало перевагу молодшим полоненим червоноармійцям.
Небажання політизувати справу українських військових формувань
і чітко окреслювати з німецького боку функції штабу УВВ було
викликано задумом використовувати його для політики райху, в
той час як українські організатори прагнули перетворити його
на інструмент суто української політики. Відсутність компромісів
у цьому питанні викликали як суперечності між різними німець-
кими інстанціями в питанні створення УВВ, так і тертя в стосунках
між ними з одного боку і українськими прибічниками ідеї ство-
рення УВВ з другого, що постійно загострювалися і набули свого
кульмінаційного завершення на початку 1944 р.
Питання українських формувань в збройних силах Німеччини
тісно пов’язувалося з планами використання на їх боці командира
повстанських загонів Т. Бульби-Боровця, заарештованого у ті дні
працівниками СД і переведеного до Варшави. З грудня 1943 р.
командувач вермахту в Україні К. Кітцінґер повідомив ФГО, що
Е. Кох в найближчий час при зустрічі з фюрером планує порушити
питання "трактування бандитського вождя Тараса Бульби, з яким
він не згоден” і разом із цим "вказати на зростаючу небезпеку
Східних військ”248. Щоб пом’якшити його позцію, 18 грудня Східне
міністерство розробило таємний проект із грифом "Після ознайом-
лення негайно знищити”, у якому запропоновано створити організа-
цію українського визвольного руху під назвою Український Націо-
нальний Союз Визволення Батьківщини (УНСВБ). "Український
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 48-48 зв.
Там само. - Спр. 7. - Арк. 38 зв.
\УР8і./Ор (Н). Р. Н. Ои, сіеп 3. 12. 1943. Уог(га§8пойг. Веіг.: АиїгиїЗУВ ІІкгаіпе //
ВА-МА. - 5/у. 464. -8.49.
256
Національний Союз Визволення Батьківщини, — вказувалося в
проекті, - повинен створюватися в зручній формі, але його
резиденція буде розміщуватися при райхскомісарі України й
перебувати у його підпорядкуванні. Що стосується необхідності
особливо враховувати вимоги козацтва, то це завдання багато в
чому співпадає із завданнями, що виникають при вирішенні росій-
ських проблем”246. Проте, як і слід було очікувати, подібно до
попередніх планів творення УНК, цей проект не був реалізований,
а Бульбу-Боровця було переведено до концтабору Заксенгаузен.
Деяким чином викликана пожвавленням акції Власова актуалі-
зація справи українських військових формувань у німецькій
східній політиці зацікавила провласовськи орієнтовані кола
німецьких установ. 16 грудня 1943 р. керівник російської секції
РМО Рудольф фон Кнюпфер (КпіірГґсг) через референта Паллона
звернувся до спеціаліста зі східноєвропейських справ у відомстві
А. Розенберґа Ґ. Менде з проханням з’ясувати позицію тогочасного
генерала Східних військ Г. Гельміха щодо цих формацій247. Після
цього до Гельміха через свого офіцера зв’язку відразу ж звернувся
Менде з проханням поінформувати, ”чи зміниться кількість
призначених в Україні місцевих сил”, але не отримав відповіді248.
Поряд із відомим неґативним ставленням Гітлера, певною мірою
це було зумовлено ще й тим, що тоді як в РМО розглядали
проблему створення УВВ у політичному аспекті, військові кола
її сприймали критично з точки зору технічної складності реалізації.
Стримування формування УВВ виявилося наслідком розходжень
навіть між Східним міністерством і армійськими відомствами -
тобто інстанціями, які підтримували цю ідею з самого початку.
Деякі розходження між РМО і командуванням вермахту в питанні
створення УВВ упродовж 1943 р. Ґ. Менде згодом прокоментував
так: "Головне командування вермахту не мало ніякої виразної
думки щодо східної політики. Воно було лише зацікавлене в тому,
щоб на Сході проводилось політику, яка допомагала б війську,
що стояло в боях. Тому Головне командування підтримувало
політику, яка могла б з’єднати симпатії народів Сходу... Мі-
ністерство Сходу від початку підтримувало організування перших
з’єднань східних добровольців і постання української національної
армії та пропонувало, в зв’язку з тим, запровадження для укра-
їнських добровольців (наприклад, у батальйонах РОА) тризуба і
напису ”УВВ”, як відзнаки, а також відокремлення українців у
N А118. - Т-454. - КоІІ 21. - Ргате 000 913.
Рг. Раїїоп. Негг Ргоіекяог уоп Мепсіе іт Наике. Вегііп, сіеп 16. 12. 1943. Веіг.:
РіігеогдетаВпаІітеп ійг икгаіпіясИеп У/с1ігтасНн,ап«с1і6гі«с. Раїїоп // NА^8. -
Т-454. - КоІІ 39. - Ргате 000 992.
МАБ8.-Т-454.- КоІІ 39,- Ргате 000 991.
257
власні з’єднання. На це не погодився вермахт мовляв, цього не
дозволять технічні причини. З огляду на військові засоби безпеки,
частини добровольців були вдержувані переважно в силі батальйо-
нів і аж до 1944 року не започатковувалось більших з’єднань”249.
Не бажаючи, щоб УВВ було тільки пустим пропаґандистським
заходом, Крижанівський врешті-решт відкрито виступив перед
німецьким командуванням за конкретні кроки щодо оформлення
УВВ як реальних національних збройних сил. Однак це тільки
погіршило ситуацію і призвело до конфлікту між представниками
німецьких установ, з одного боку, і Крижанівським та його
однодумцями, з другого. Вирішення проблеми створення штабу
УВВ не належало до сфери компетенції німецького командування
й було не стільки військовим, скільки політичним, і залежало
від волі вищого керівництва Третього райху. Подібно до становища
вояків українських частин при вермахті, становище організаторів
штабу УВВ виявилося нестійким і залежним від німецьких органів
безпеки, які на той час контролювали справу організації національ-
них військових формувань у збройних силах Німеччини. Невдалі
наслідки мала також спроба М. Поготовка заручитися підтримкою
німецьких цивільних окупаційних інстанцій під час розмови
українських суспільних діячів з губернатором дистрикту Варшава
Л. Фішером (на зустрічі з котрим 20 січня Поготовко від імені
української делегації заявив, що весь український народ має
одностайну думку про те, щоб боротися проти відновлення в
Україні терору НКВС)250.
На середину січня 1944 р. під тиском СД штаб УВВ фактично
розпущено, хоча спроби організувати його ще деякий час тривали.
В рамках вирішення пов’язаних зі створенням УВВ та його штабу
справ на початку березня 1944 р. до Львова прибув К. Дацько.
Проте, через відсутність сприяння командування вермахту й
маловідомість серед українців Галичини, він не знайшов тут
належної підтримки251. Фатальною для долі штабу УВВ виявилася
також загибель двох його провідних організаторів. З березня у
Варшаві від кулі польського боївкаря з Армії Крайової (АК) помер
один із найактивніших з них М. Поготовко, а в червні при
остаточно нез’ясованих обставинах під Львовом загинув засновник
першого штабу УВВ Голуб282.
Передбачалося, що курені УВВ будуть розформовані, а їх вояки
перейдуть до німецьких частин або до цивільної служби. Проте,
Пліши німців щодо України... — С. 3.
Рідна земля. Український популярний тижневик. - Львів, ЗО січня
1944. - Ч. 5 (122). - С. 2.
ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 100.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... — С. 74; Філоненко П. Збройна
боротьба на Волині... — С. 56.
258
як і в середині 1943 р., німецьке командування не наважилося
піти на остаточну ліквідацію українських батальйонів. Термін
”УВВ” і надалі використовувався лише з пропаґандистською метою
щодо українських охоронних і переважно будівельних батальйонів
різного підпорядкування, розкиданих на віддалених одна від одної
ділянках тилу та фронту253. Через відому недовіру вищого політич-
ного керівництва нацистської Німеччини до ідеї формування УВВ
і некомпетентність у цій справі командування вермахту, так і не
відбулося втілення її в життя з урахуванням змісту, вкладеного
в цей термін його українськими авторами. Саме тому, за словами
професора Лева Шанковського, тривалий час "плани створення
УВВ не могли вийти поза створення українського відділу пропа-
ганди [ОКВ]”254.
Причислені до українських батальйонів вояки після розформу-
вання штабу Крижанівського продовжували виконання військової
служби з емблемами із літерами ”УВВ”255. Частину з них передис-
локовано на Холмщину, де вони взяли участь у захисті україн-
ського населення від терористичних дій з боку польських збройних
формувань. ”В обороні нашого (українського - А. Б.) населення
від цих злочинств великі заслуги має Українське Визвольне
Військо”, - визнав пізніше учасник тих подій Чеслав Міщук256.
У Петрикові, зокрема, у січні 1944 р. розміщено 4 000 вояків
УВВ257. Водночас у Ченстохові перебували дві сотні УВВ, якими
опікувався Український Центральний Комітет (УЦК), що висилав
їм пресу, книжки, а з часом і доповідачів для відзначення
національно-культурних річниць258. Наприкінці лютого 1944 р.
представники УЦК відвідали "Домівку українського вояка”,
створену при одному з таких батальйонів УВВ. У ньому, завдяки
докладеним його вояками старанням, налагоджено листування з
рідними, організовано хоровий гурток і навіть поставлено драму
”Син”, написану одним із вояків УВВ Карпом Трелісом. Зі
створеної при курені ж бібліотеки кожна чота щотижня брала
по 40 книжок переважно історичного та мемуарного характеру.
Описуючи свої враження від побаченого, один із представників
УЦК В. Гаврилюк згодом писав: "Вояки УВВ, яких ми бачили,
Верига В. Дорогами Другої світової війни. Легенди про участь українців
у Варшавському повстанні 1944 р. та Українську Дивізію "Галичина”. -
Торонто: Новий Шлях, 1980. - С. 61.
Шанковський Л. Українське Визвольне Військо... - С. 3407.
255 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 5 зв.
256
Міщук Ч. Лист до редакції // Вісті... - Липень-серпень 1955. - Ч.
7-8 (57-58). - С. 24.
ЦДАВО України. Ф. 3971. — Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 5 зв.
Корчак-Городиський І. Замість рецензії... - С. 46.
259
молоді, веселі й життєрадісні. І хоч виросли вони та виховались
у совітських умовинах, то помітні в них вже навіть за цей короткий
час перебування в інших умовинах зміни цього свобіднішого життя;
при тому вони працюють над собою, стараються шанувати рідну
мову й позбутися давніх совітських навичок”259.
Деякі українські батальйони без єдиного спільного команду-
вання надалі функціонували як самодостатні леґіони самооборони,
самі дбали про власне господарське забезпечення (в тому числі
харчами), а подекуди й частиною зброї. Кілька з них, створених
з ініціативи прибічників окремих політичних угруповань, своєю
назвою повністю відображали функціональне призначення. Зокрема
їх формували спочатку для оборони українського населення від
терористичних актів з боку радянських або польських партизан-
ських загонів і лише з часом їх діяльність підтримали німецькі
інстанції. Деякі з таких леґіонів, з початковою чисельністю не
більше сотні, доведено до розмірів батальйонів лише з погіршенням
становища вермахту на Східному фронті та при його відступі з
території України на Холмщині, Волині та Буковині.
Один із перших такого роду куренів був зобов’язаний своєю
появою офіцерові колишньої армії УНР Я. Гальчевському-Вой-
наровському. За його ініціативою ще 16 червня 1942 р. у Грубе-
шові старшини колишньої армії УНР для оборони місцевих
українських установ від терору з боку польських боївок вирішили
створити підрозділ, що отримав назву "Холмський Леґіон Самообо-
рони” (ХЛС). Гальчевський-Войнаровський очолив дислокований у
цьому місті штаб ХЛС, до складу якого увійшло п’ять українських
старшин. Після вбивства Гальчевського-Войнаровського учасниками
загону АК наприкінці березня 1943 р. ХЛС очолив Юрій Лукащук.
Місцеві німецькі окупаційні органи влади дали напівофіційну згоду
на існування цього леґіону. Підготовлено емблему із тризубом та
нараменники (погони) для підстаршин і старшин. Одночасно для
стрільців організовано рекрутські вишколи, якими керували
прибулі з Варшави та Львова поручники П. Оксентіїв і Горчин-
ський та хорунжий Роман Кивелюк. Вирішено створити подібні
формування в сусідніх населених пунктах. Наприклад, у Тарно-
го роді загін самооборони очолив сотник Дармохвал.
Українським офіцерам вдалося перетворити ХЛС у дечому на
незалежну тактичну частину не лише в питанні участі у військових
діях, а й завдяки самостійному вирішенню питання про підви-
щення кваліфікації підстаршинських й формування власних
старшинських кадрів. Навесні 1943 р. при ХЛС організовано
школу підстаршин, яку закінчила група з числа 200 вояків, яких
Гаврилюк В. Відвідини одного з відділів УВВ // Краківські вісті. -
З березня 1944. - Ч. 46 (1079). - С. 3.
260
поділено на дві сотні й озброєно зброєю дислокованої поблизу
угорської частини. ХЛС здійснив рейд через Грабовець, Чорторию,
Руський Горишів, Конюхів, Гонятичі, Вороновичі, Аделін-М’ягке,
М’ягке, Борсуки та Марисин аж до Модрина поблизу Грубешова.
Вояки легіону намагалися не допускати до спалювання українських
сіл, практикованого загонами АК. Проте це не завжди вдавалося —
польські боївки, як правило, проводили каральні операції в тому
чи іншому українському селі на Холмщині саме після того, як
леґіон відступав з нього, через що жертвами терору ставали
безборонні жінки, діти та люди похилого віку. Наприклад, на
початку березня 1944 р. внаслідок вступу польських боївок у
Грубешів загинули десятки з них, оскільки чоловіки з цього міста
саме в той час перебували у складі ХЛС в сусідньому лісі. 29 черв-
ня 1944 р. з цього приводу один з діячів УЦК Льонґин Голейко
в звіті своєму керівництву доповідав, що внаслідок терору поль-
ських боївок лише в Белзі опинилося 12 000 біженців з округи
Грубешова. При тому він коротко згадав про діяльність ХЛС: ”В
областях Грубешівської та Білгорайської округ добре розвивається
українська місцева оборона. Вояки місцевої оборони також мають свій
головний осередок у Холмській окрузі. Вояки місцевої самооборони
частково добре оснащені й на даний час проходять вишкіл”260.
З середини 1944 р. холмські легіонери також розпочали бойові
операції проти більшовицьких саботажно-диверсійних груп. У
червні 1944 р. в результаті одного з таких боїв у Тувинському
лісі проти рейдуючого з Галичини радянського партизанського
загону ХЛС захопив велику кількість зброї та амуніції. Завдяки
цьому вояцький склад ХЛС значно збільшено й на початок липня
1944 р. у ньому було вже чотири сотні, в яких разом нарахову-
валося 500 вояків. 16 липня православний єпископ Іларіон посвя-
тив прапор цієї частини, штаб якої розмістився у Білопіллі261.
З-поміж решти такого роду частин, ХЛС був відносно меншою
мірою пов’язаний з німецькими військовими інстанціями порівняно
з іншими українськими батальйонами, створеними у ті дні на
окупованій вермахтом території. Це проявилося у тому, що він
не мав статусу німецької частини й у відсутності в ньому німецьких
офіцерів чи навіть постійної підзвітності їм. Водночас легіон не
діяв відокремлено від українського внутрішньополітичного життя.
Поступово до нього приєдналося кілька десятків вояків створених
мельниківцями повстанських загонів, які відмовилися ввійти до
Т§Ь. №. 574/44. ЬиЬІіп, сіеп 29.1ипі 1944. Веіг.: ВегісЬі йЬег діє а11«стсіпс Еа§е іт
Бікігікі ЬиЬГт. Бг. Еоп«іп Но1е]ко // ВА. - К-94 - КеісЬхкоттівваг Гйг біс Бкгаіпе
тії СексЬаїїкЬегеісІї. - Акі. 17. - 8. 75.
261 Ґоцький В. Холмська Українська Самооборона // Вісті Комбатанта. -
1985. - Ч. 2. - С. 47-50.
261
керованих членами ОУН-Б куренів Української Повстанчої армії
(УПА). Відомо, що у 1943 р. штаб ХЛС також намагався на-
лагодити зв’язки із загонами Т. Бульби-Боровця. У серпні 1944 р.
одні вояки ХЛС відступили на Захід, а інші залишилися, щоб
продовжувати боротьбу, й вступили до групи ”УПА-Захід”262.
Відомішим українським батальйоном, номінально зарахованим
до УВВ, був створений прибічниками ОУН-М і еміґраційного уряду
УНР Український Леґіон Самооборони (УЛС). На історії цього
формування хотілося б зупинитися дещо детальніше. Ще 18 берез-
ня 1943 р. для захисту населення від реквізицій радянських
партизанів та терору польських боївок і нацистських каральних
загонів член Луцького обласного Проводу ОУН-М Михайло Недзвед-
ський ("Хрін”) створив Крем’янецьку сотню Волинського баталь-
йону українських повстанців; незабаром референти Луцького
районного проводу цієї ж організації Михайло Солтис ("Черкес”)
і Арйон Поліщук ("Нечай”) сформували його Луцьку сотню. У
липні 1943 р., після їх відмови підпорядкуватися командуванню
УПА під політичним керівництвом ОУН-Б, ці сотні розпущено й
збережено лише невеликі боївки. Наприкінці вересня працівники
німецької таємної польової поліції захопили вояка однієї з них
Ананія Федчука ("Окуня”) й через нього запропонували переговори
командуванню мельниківських повстанців. У розмовах у с. Милупгі,
а згодом у м. Луцьку з українського боку брав участь М. Солтис,
з німецького - гауптштурмфюрер (згодом штурмбанфюрер) СД
Зіґфрід Асмус (Акятия). У відповідь на звільнення українських
політв’язнів у Луцьку, Крем’янці, Дубні та Рівному Солтис
погодився сформувати окремий підрозділ, що мав діяти проти
радянських та польських партизанів. 10 грудня вояки переїхали
з лісу вантажними машинами до Луцька, а на початку січня
1944 р. отримали німецьку уніформу без відзнак. Організація
леґіону розпочалася в с. Підгайці під Луцьком у приміщенні
сільської школи. Через кур’єрів оголошено про його формування,
після чого на місце комплектування прибули демобілізовані вояки
Крем’янецької та Луцької сотень. Ними були переважно українці
Крем’янецького, Луцького, Володимирівського та Дубнівського
районів на Волині. На час формування леґіон періодично переміщу-
вали, й окремі його підрозділи дислоковано в селах Городин,
Буратин-Веселе, Уляники, Жидичин, Усічі, Буяні, Городок. Новий
підрозділ отримав неофіційну назву "Рейдуючий відділ” і 13 січня
переїхав у с. Буяні, а 25 січня вирушив у напрямку Володимира-
Волинського. Наприкінці січня 1944 р. УЛС, до якого входила
тоді тільки одна сотня, з Підгайців передислоковано на західний
бік Луцька. Після вступу до Луцька передових частин ЧА 1 лютого
Бульба-Боровець Т. Армія без держави... - С. 297.
262
леґіон вирушив на захід й затримався на кілька днів у містечку
Торчин, звідки відступив через Володимир-Волинський до м. Усти-
луга над р. Буг. Тут він дислокувався до кінця лютого й взяв
участь у бою із польським збройним загоном, після чого вирушив
на Холмщину. Вже під час вишколу леґіон був залучений до
бойових дій, у яких зазнав перших відчутних втрат. 11 і 12 січня
в бою з радянськими партизанами загинуло кілька десятків
леґіонерів, а в боях під Клеванем перша сотня втратила 39 вояків;
незабаром також відбувся бій з польським загоном під Торчином263.
На Холмщині сотня Михайла Каркоця розмістилася в с. Дияко-
нові, а штаб із господарською частиною — поблизу с. Морочина.
Поступово чисельний склад формування зростав. На початку
березня 1944 р. у леґіон прибули полковник П. Дяченко ("Квітка”),
а також з ХЛС сотник П. Оксентіїв ("Омелянів-Терлиця”), поруч-
ник Р. Кивелюк та інші старшини. Сформовану незабаром другу
леґіонову сотню очолив Юрій Макух, а в середині березня під
командуванням Кивелюка створено вишкільну сотню, до якої
скеровано майже усіх дотогочасних командирів чот, роїв та
найздібніших стрільців. Рейдуючий відділ перейменовано на
Український Леґіон Самооборони (УЛС). З німецького боку цей
курінь неофіційно трактувався як Український Леґіон Самооборони
(ІІкгаіпівсЬе Зе1Ь8і!>сЬиІг1е§іоп), а формально як 31-ий батальйон СД
(Ж-ВаїаіІІопЗІ) — хоча подекуди застосовували його подвійну назву.
Офіційно його вояки мали ступені охоронного батальйону, але,
як і в інших українських військових формуваннях у збройних
силах Німеччини, неофіційно у повсякденному внутрішньо-військо-
вому житті вживали українські ступені. В оперативному відношенні
за час свого існування курінь підпорядковувався тій частині
німецької армії, що оперувала на території його дислокації.
Упродовж березня УЛС поступово перетворено з партизанської
на тактичну національну військову частину з українською команд-
ною мовою, керівні пости в якій зосередилися виключно в руках
українців - за винятком двох німецьких зв’язкових офіцерів,
які не втручалися в організаційні справи і внутрішнє життя
леґіону. Його організатором і першим командиром був М. Солтис.
Від часу дислокації УЛС в Клевані під Рівним і на Грубешівщині
у першій половині 1944 р. зв’язковими старшинами між ним і
німецькими інстанціями були 35-річний штурмбанфюрер 3. Асмус
і його ад’ютант обершарфюрер Раулінґ (Каи1іп§). Після участі в
боях проти польських партизанських загонів на Волині УЛС діяв
на Холмщині (Грубешів, Новий Санч, Криниця, Бохня, Тарговіце,
Клай). На початку березня 1944 р. дві сотні УЛС здійснили
наступальну операцію на загін АК, що виявилася невдалою через
Про ґенезу творення УЛС див.: Куделя М. П. Крізь бурі лихоліть... -
С. 69-71.
263
сильну снігову хурделицю й втрату зв’язку між підрозділами; у
відплату польські боївки дощенту спалили села Модрин, Модринець
та Чирничин264. Підсумовуючи наслідки діяльності УЛС на Грубе-
шівщині весною 1944 р., керівник філії УЦК в дистрикті Люблін
Л. Голейко у звіті для УЦК від 29 червня 1944 р. писав: "Окрім
військових і поліційних відділів тут є так званий леґіон гаупт-
штурмфюрера Асмуса, а саме загін українських добровольців з
Волині. Цей загін взяв участь в акції проти терористів. Цей загін
складається з вишколених, добре оснащених, цілком інтеліґентних
молодих людей. Вони видають часописи, листівки та звернення до
місцевого українського населення, що закликають його ставати до
їх лав. З кандидатів відбирають і приймають лише найкращих”265.
На озброєнні в УЛС була переважно трофейна радянська зброя:
охолоджуваний водою важкий станковий кулемет "Максим”,
автомат з дисковим маґазином "Фінка” на 70 набоїв (офіційно
відомий в ЧА як ”ППШ”) та охолоджуваний повітрям ручний
кулемет системи Дєгтярьова ("Діхтяр”) з диском на 45 набоїв.
Кожен зі стрільців УЛС мав гвинтівку, тоді як на озброєнні усього
леґіону було 20 легких кулеметів системи "Дєгтярьова”, два
системи "Максим” і дві протитанкові трофейні радянські гармати.
УЛС на середину 1944 р. складався з п’ятьох сотень (серед яких
чотири піхотні й сотня важких кулеметів (8сЬ\Уеге-Ма8сЬіпеп-Се\уеЬге-
Котрапіеабо скорочено 8МС-Котрапіс). Ними командували відповід-
но сотники Іван Гуня ("Нечай”), М. Каркоць ("Вовк”), Ю. Макух,
Зореслав Бористен і Євген Поповський. Задля більшої самостійності
у складі леґіону спеціально виокремлені: кулеметна сотня під
командуванням поручників Євгена Попівського та Степана Луго-
вого, польова жандармерія, польовий суд сотника І. Гуні, Угренка
та Костя Гірняка, розвідувальна група (до котрої належали Котьо,
А. Федчук та Кобець, до дій яких часто підключався Раулінґ),
польовий шпиталь доктора Івана Юрґенса і пропаґандистська група
під керівництвом Володимира Трояна, що видавала неперіодичний
часопис "Український леґіонер” і листівки до українського населен-
ня із закликом діяти лише проти СРСР та польських збройних
формувань266. Незважаючи на офіційно пронімецьку позицію, шеф
штабу леґіону П. Дяченко, бунчужний Яків Горбатюк ("Чмелик”)
та інші члени й симпатини ОУН-М у леґіоні нелеґально підтриму-
вали зв’язки з підпіллям цієї організації267. Серед вояків УЛС
упродовж усього часу його існування також перебували такі члени
Ґоцький В. Холмська українська самооборона... - С. 49.
Т§Ь. №. 574/44. ЕиЬІіп, сіеп 29.іипі 1944. Веіг.: ВегісЬі йЬег сііе а11§етеіпе Еа§е іт
Візїгікі ЕиЬІіп. Е)г. Еоп«іп Ноісіко // ВА. - К-94. - Акі. 17. - 8.75.
Додатки. - Док. № 15.
267 Вісті... - 1968. - Ч. 130. - С. 95.
264
ОУН-М, часто зареєстровані у списках леґіонерів під своїми
псевдонімами: Павло Горобець ("Вихор”), Федір Карасевич ("Коваль”),
Микола Недзведський ("Хрін”), Р. Кивелюк ("Ворон") та інші. З
УЛС виділився цілий ряд талановитих бойових командирів, у
тому числі сотник Лук’ян Столярчук, Євстахій Браславський
("Шум”), Михайло Данилюк ("Блакитний”). У легіоні відправляли
Богослуження православні капелани Палладій (Дубицький) та Іов
(Скакальський). Формально моторизований, але насправді забезпе-
чений для транспортування лише возами, УЛС нараховував у
середньому 570 вояків. На вересень 1944 р. серед них було 16 стар-
шин, 20 підстаршин та 528 стрільців із санітарним персоналом
(медсестрами) й членами родин деяких вояків (див. табл. 15).
При відступі УЛС з Волині до нього приєдналися цілі родини
(як, наприклад, дружина М. Солтиса Антоніна, Володимир та
Зинаїда Перчуки з с. Жидичин, Петро, Іван та Григорій Філіпчуки
з с. Усічі, Кость і Ананій Шевчуки з с. Уляники, Михайло, Петро
та Марія Каркоць з с. Городок, Арйон Поліщук з дружиною Вірою
та Левко Куделя з дружиною Мар’яною з с. Буяні). Члени сімей
легіонерів, з одного боку, займалися необхідною роботою у госпо-
дарській частині, звільняючи стрільців для виконання суто
військової служби; з другого ж боку, це сповільнювало пересування
легіону, обмежуючи можливості маневреності.
У першій половині травня легіон залишив Морочин і Дияконів,
перейшов Буг і знову деякий час діяв у районі Володимира-
Волинського, де дислокувався в селах Бубнів, Бискупичі Шляхець-
кі та Іваничі між Володимиром-Волинським і Порицьком. 16 липня
УЛС знову вирушив на захід і наприкінці липня розташувався в
Буковській Волі (приблизно за 40 км від Кракова). Тут М. Солтиса
знято з посади, викликано до Кракова й на початку серпня
страчено за звинуваченням у контактах із представниками УПА
і польської АК. У дійсності справжньою причиною його арешту
був протест проти німецького рішення перевести УЛС в окуповану
столицю Польщі для боротьби з польськими повстанцями. Другим
командиром УЛС у серпні 1944 р. став 42-річний майор колишньої
армії УНР, 'Свого часу командир 6-го кінного куреня ім. Костя
Гордієнка 6-^>ї Січової Стрілецької дивізії Володимир Герасименко
("Тур”), підвищений в легіоні до ступеня полковника268. Фактичне
політичне керівництво у леґіоні після усунення Солтиса перебрав
Р. Кивелюк. Одночасно відбулися заміни німецьких старшин.
Після вбивства 3. Асмуса польськими партизанами наприкінці
липня поблизу Красностава під Любліном, німецькими зв’язковими
офіцерами в УЛС стали штурмбанфюрер Біґельмаєр та з кінця
1944 р. його новий ад’ютант гауптштурмфюрер Вайхельт (ХУеісЬеІі),
який замінив Раулінґа. Характеризуючи тогочасний командний
Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 3-4. - С. 115.
265
склад леґіону, учасник тих подій Олег Лисяк згадував: "Коман-
дувань було в УЛС три. Головним, так би мовити офіційним
командувачем, був німецький майор; крім нього командував ще
український полковник якого можна було назвати півофіційним
командувачем. Нарешті, був ще третій провід, на чолі якого стояв
молодий старшина (поручник) "Ворон” (Роман Кивелюк — А. Б.).
Провід цей, що підлягав ОУН полк. Мельника, незважаючи на
його неофіційність, німецьке командування до деякої міри терпіло
і з ним рахувалось. Ця конструкція не повинна нікого дивувати, бо
ж подібні містерії діялись у всіх інших подібних формаціях, на
які німці давали свою згоду”269.
На відміну від свого попередника Асмуса, який не втручався
в оперативну діяльність леґіону, новий німецький зв’язковий
офіцер штурмбанфюрер СД Біґельмаєр відразу ж наказав леґіоне-
рам почати активні дії проти польських партизанських загонів.
Однак, не отримавши жодних конкретних доказів участі легіонерів
у бойових діях проти місцевих загонів АК, він повідомив коман-
диру поліції безпеки і СД у Кракові про те, що УЛС не підпорядко-
вується його розпорядженням і, правдоподібно, шукає контактів
із збройними формуваннями антинацистського польського руху
Опору. Внаслідок цього доносу в другій половині серпня полк
німецьких спецчастин оточив Буковську Волю й без жодних
пояснень поставив українцям вимогу скласти зброю. Після втечі
однієї з його чот до У ПА леґіон розділено на окремі підрозділи,
але незабаром відновлено у складі приблизно 400 піхотинців та
100 кавалеристів. Завдяки переговорам із німецькими офіцерами
у Мєхові всю зброю було повернуто за умови виїзду чисельно
збільшеної сотні Ю. Макуха на чолі з полковником В. Герасимен-
ком для рейду по окремих гірських районах. На місці розквартиру-
вання залишилися тільки одна бойова сотня, кулеметна, мінометна
й кіннотна чоти, санітарна частина і штаб з господарською сотнею.
Протягом двох тижнів очолювана Герасименком сотня пройшла
від Нового Санча до Криниці й далі вздовж польсько—чеського
кордону до Чорштина. Тоді через Висповий Бескид і Бохню вона
повернулася в околиці Кракова й вирушила в прифронтову зону у
с. Тарґовіско поблизу м. Клай. Між тим, сюди ж прибула решта
підрозділів УЛС (у тому числі сотня М. Каркоця), вояки яких
розмістилися в дерев’яних бараках. П. Дяченко, який у березні—
листопаді 1944 р. очолював штаб УЛС, виїхав до Берліна для озна-
йомлення з ситуацією щодо можливості творення інших військо-
вих формувань, а новим шефом штабу УЛС став сотник П. Оксен-
тіїв. Після повернення цієї сотні з рейду УЛС прибув із Мєхова на
північ від Кракова в сторону Любліна до містечка Наблонів. Звідси,
Лисяк О. "Волинський Батальйон” (3 маловідомих подій в 1. УД)//
Вісті... — Березень 1951. — Ч. З (5). — С. 2.
266
за узгодженням із Проводом ОУН-М, 25 леґіонерів скеровано до
краю в напрямку Криниці, десантовано в Україну, але більшість з
них затримали співробітниики радянських органів безпеки270.
Питання про забезпечення офіцерськими кадрами в УЛС вирі-
шувалося аналогічно до ХЛС. Подібно до створеної для нього навесні
1943 р. школи підстаршин, весною 1944 р. для вояків УЛС на
Холмщині функціонувала така сама школа, а в листопаді та грудні
того ж року його підстаршини пройшли курс навчання у старшин-
ській школі під Краковом і Бохнею на залізничній станції Клай271.
Її випускник Федір Цимбалюк згадував: ”Усі кандидати старшинської
школи були майже усі підстаршинами, котрі закінчили підстар-
шинську школу при УЛС, або наші друзі наддніпрянці, котрі мали
старшинські і підстаршинські закінчені школи з радянської Червоної
армії. Крім того, усі молодші старшини УЛС також були зобов’язані
слухати лекцій. Склад викладачів був з високо кваліфікованих
старшин, про котрих слід згадати: полк. Генштабу П. Дяченко,
сот. Оксентіїв ("Терлиця”), пор. Уліян, пор. Личманенко, хор. Ромко
[Кивелюк], хор. Харуцький та інші. Душею школи найбільш з них
був пор. Личманенко, штабовий дивізійний старшина Червоної армії,
котрий викладав тактику бойових операцій піхоти в співдії з
панцерними частинами. Усіх кандидатів було понад 40, усі ми були
звільнені від наших обов’язків в наших сотнях, однак ми усі жили
при своїх частинах. До школи ходили регулярно на усі виклади,
нас зобов’язувало одне навчання і ми на це мали багато часу; крім
лекцій в школі переходили ми також тактичні польові заняття в
терені”272. Здобуті знання вояки леґіону застосовували в бойових
діях до останніх місяців війни*.
Гірняк К. Український Леґіон Самооборони. Причинки до історії. —
Торонто: Накладом старшин і вояків леґіону, 1977. — С. 27-36. Див.
також: Каркоць-Вовк М. Від Вороніжа до Українського Леґіону
Самооборони. - Міннеаполіс, 1995.
Городиський О. Два дні в партизанці (причинки до історії Українського
Леґіону Самооборони) // Самостійна Україна. - Чікаґо, липень 1962. —
Ч. 7 (161). - С. 23.
Цимбалюк Ф. В боях і рейдах УЛС. - [Рукопис, б. м.) — С. 3-4.
Наприкінці війни в середині січня 1945 р. леґіон вирушив у напрямку
Карпат і деякий час перебував в околицях м. Закопане. Тут прийшов
наказ прибути в південно-західному напрямку під Краків і брати
участь в боях проти наступаючих частин ЧА. Проте наказ відкликано
й УЛС відступив у північно-західному напрямку, перейшов колишній
польсько—німецький кордон у районі Цєшина і прибув у район
Моравської Острави в Чехії. Наприкінці січня окремим потягом леґіон
вирушив в Югославію для боротьби проти комуністичних партизанів
під проводом Й. Тіто. У лютому він прибув на кордон Югославії зі
Словенією під м. Марібор (німецька назва Марбурґ) і розташувався на
північній стороні р. Мур в австрійських селах Обершварц, Унтершварц
і Шпільфельд (Городиський О. Два дні в партизанці... - С. 23).
267
Упродовж 1944 р. за весь час участі в бойових діях УЛС
втратив більше, ніж 1/4 або понад 25 % свого стрілецького складу
навіть при тому, що з літа не брав такої активної участі в бойових
діях, як у першій половині того року. Тільки сотня М. Каркоця,
яку перебрав під своє командування П. Дяченко, брала участь у
рейді в північному напрямку приблизно з середини вересня до
кінця жовтня і деякий час була дислокована у Варшаві*. Внаслідок
випадкової сутички тут вбито кількох вояків окремого підрозділу
леґіону під командуванням полковника П. Дяченка, що прибув
туди для виконання вартових функцій. 12 жовтня 1944 р. Раулінґ
повідомив Біґельмаєру з Тарґовіска, що всього протягом останнього
місяця були поранені 34 вояки й 10 вояків загинули273.
Хоча впродовж 1944 р. інколи відбувалися заміни вояків
куреня (одні гинули, інші поповнювали або залишали вояцькі
лави), в основному він був сформований за регіональним принци-
пом. Територіально старшини, підстаршини і стрільці леґіону
майже на 80 % походили з Волині та суміжних районів Тернопіль-
щини, а вік переважної більшості леґіонерів складав 20-25 років
Деякі радянські публіцисти звинувачували УЛС у тому, що він брав
активну участь у вбивствах цивільного населення під час Варшавського
повстання в третій декаді серпня 1944 р. (8іугкііІ V. ЇУе ассії.че. - Кієу:
Ппірго, 1984.-Р. 273-276). Внаслідок непоінформованості цю тезу поділяли
також деякі польські автори. Проте насправді українцям було
приписано злочини російської бриґади ”РОНА” Камінського, що
прибула до Варшави 4 серпня й з перших же днів взяла участь у
супроводжуваних пиятиком пограбуваннях і вбивствах мирних
жителів. У своєму дослідженні про Варшавське повстання 1 серпня
- 2 жовтня 1944 р. вчений з ФРН Ганс Краннгальс визнав, що в
його ході вояки з сотні ”під командуванням Дяченка воювали в
районі Чернякова, але в більшості на Повісле”. "Варшавське населення,
- разом із тим констатував він, - чомусь переконало себе у тому, що
більшість злочинів, яких зазнало цивільне населення в жахливих
днях серпня 1944 р., було справою "українців”. За його словами,
здебільшого "мешканці Варшави не могли знати, представники яких
націй були в німецьких уніформах”. У підсумку Краннгальс вказав
на безпідставність "несправедливих узагальнень й приписування
українському народові злочинів, здійснених здебільшого бриґадою
Камінського” (КгаппЬак Н. Пег УУагесЬааег АиГяіапй 1944,- Ргапкїип ат Меіп:
Аиґіаце Вегпагсі & Єгаеїе, 1964.-8.318,311,135). Професор Януш Заводни
пояснив причину звинувачень українців у злочинах тим, що
"варшавські поляки роками вважали українців німецькими
вислужниками і гнобителями й тому були схильні усіх ненімців у
німецьких уніформах ототожнювати з українцями”. Насправді ж, за
його словами, "бриґади Камінського і Дірлеванґера — частини,
відповідальні за найбільші злочини в перші тижні повстання — не
складалися з українців” (2а\\о<1пу І. К. Мойїіпр Ьиі йопоиг. ійе кіогу оГ Фе
УУагкауу Пргікіпд, 1944.-8іапіоп1,СА(1І8А): Нооуегіпхіііиііоп Рге.чх, 1978.-Р.67).
8. М. б. 8П-Ваі1. 31 (Икг. 8е1Ь8і8сЬиіг1е§іоп. Таг^оууіхко, деп 12. 10. 1944. §сг.
Каиііпо, 88-ОЬегесЬагГ. // ВА. - Акіеп дег Икг. 8е1Ь8ксЬиіг1еоіоп. - 8.2.
268
Таблиця 15
Чисельний склад Українського Леґіону Самооборони
(вересень 1944 р.)274
Підрозділ Старшини Підстаршини Стрільці Разом
Штаб 6 1 5 12
1-ша сотня 2 7 71 80
2-га сотня 1 3 112 116
3-тя сотня 2 3 104 109
4-та сотня 2 2 170 174
Сотня важких 3 4 48 55
кулеметів
Санітарна 7 7
чота
Жандармерія 11 11
Усього 16 20 528 564
(див. табл. 16). Щомісячна заробітна платня у вояків була на
порівняно достатньому рівні (наприклад, у жовтні 1944 р. хорун-
жий УЛС отримав 324 райхсмарки, чотовий - 243, десятник -
162, санітар — 108, стрілець - 135275).
Іншим прикладом ініціатив мельниківців і підтримки їх
німецьким командуванням (що дещо відрізнявся від УЛС) був
локальний "самодостатній” леґіон, створений на Буковині. У квітні
1944 р. сюди в с. Стрілецький Кут Кіцманського району з Гали-
чини прибув учасник ОУН-М, колишній вчитель Василь Шумка
("Луговий”)276. Він очолив місцеву повстанську боївку самооборони;
окремі групи самооборони розпочали діяти також у селах Вижниць-
кого, Путильського та Чернівецького районів Чернівецької області.
Саме у цей час в її гірські райони прибули десятки мельниківців
і бандерівців зі Східної та Центральної України, а також біженці,
які переховувалися від мобілізації до ЧА. На базі їх злиття в
с. Мигове створено контрольований ОУН-Б вишкільний табір, який
охопив своїми діями навколишні місцевості277. Саме у цей час
змінилося ставлення до українських повстанців з боку команду-
вання ГА "Південна Україна” (колишньої ГА ”А”), котре зовсім
не бажало мати у себе в тилу вороже настроєних національних
партизанів і усіма силами намагалося їх нейтралізувати.
2,4 Ібісі. - 8. 3-21 (№тепі1ісЬе БіМе дег ЗеІЬкЬсЬиІг-Бе^іоп).
275 ІЬМ.-8.1-2.
276 ЦДАГО України. — Ф. 57. - Оп. 4. — Спр. 338. - Арк. 41.
2,7 Лебедь М. Українська повстанська армія: її генеза, ріст і дії у
визвольній боротьбі українського народу. - Т.1. Німецька окупація
України. - Б. м.: Пресове Бюро УГВР, 1946. — С. 89-90.
269
Таблиця 16 (початок)
Вояцький склад Українського Леґіону Самооборони
(вересень 1944 р.)* 278
Штаб
Прізвище та ім’я Ранґ/посада Місце і дата народження
Солтис Михайло ПОЛКОВНИК і командир (до серпня 1944 р.) Жидичин, 1918
Герасименко полковник і Володимир-Волинський,
Володимир командир (після М. Солтиса) 06. 07. 1892
Дяченко Петро полковник і шеф штабу Миргород, ЗО. 01. 1895
Оксентіїв Петро ("Терлиця”) сотник Новомайське, 02. 02. 1909
Степовий Адам хорунжий Угорак, 01. 11. 1903
Недзведський Микола ("Хрін”) хорунжий Подоляни, 06. 12.1911
Троян Володимир хорунжий Крем’янець, 30. 07. 1918
Куделя Левко ("Вадим”) десятник, ад’ютант Торчин, 18. 06. 1914
Недобитий Микола писар Береза, 12. 03. 1912
Бурлака Палладій капелан Ушлин, 06. 01. 1911
Бабиченко Василь капелан Лохвиця, 25. 02. 1886
Потапенко Тамара стенографістка Волкошів, 24. 02. 1923
Бедліцька Віра стенографістка 1-іпа сотня Київ, 15. 03. 1915
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Гуня Іван сотник Оришківці, 26. 01. 1891
Григоренко Юрій хорунжий Ромни, 05. 05. 1898
Доля Володимир чотовий Шумбар, 15. 08. 1908
Щебутовський Борис десятник Майдан, 25. 03. 1921
Томний Василь Молохів, 02. 04. 1910
Бойчук Дементій п Верба, 07. 08. 1896
У сотнях подано склад вояків зі ступенями від полковників до
вістунів включно (за винятком стрільців) в ієрархічному порядку:
спочатку командирів сотень, потім командирів трьох чот кожної
сотні й потім командирів їх роїв.
В А. - Акіеп сіег 11кг. 8еІЬ8і8сЬиі7Іе§іоп. - 8.3-21.
270
Таблиця 16 (продовження)
Вояцький склад Українського Леґіону Самооборони
(вересень 1944 р.)
1-ша сотня (продовження)
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Бобшанський Гаврило ЧОТОВИЙ підхорунжий Брацлав, 25. 03. 1894
Бупіанський Филимон п Грабове, 1898
Говорун Василь чотовий Болти, 1899
Буряк Дем’ян старший вістун Підвисоке, 01. 07. 1912
Угренко Іван керівник відділу зброї (У/аПсптеіхІег) Залісся, 08. 06. 1916.
Теліга Тиміш квартирмейстер (Ригіег) Воротнів, 05. 07. 1913
Петренко Степан старший віс- тун, завідувач господарськи- ми справами (Категкогрогаї) Борятин, 15. 11. 1916
Залізний Йов старший вістун Крем’янець, 1914
Слюсарук Микола »> Жидичин, 01. 12. 1899
Грім Іван вістун Підвисоке, 07. 04. 1921
Шагута Олександр Бчолиби, 02. 02. 1917
Пчола Захарій Залужжя, 18. 02. 1915
Хлопук Олекса кухар Ліски, 12. 12. 1920
2-га сотня
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Каркоць Михайло хорунжий Городок, 06. 03. 1919
("Вовк”) Мороз Степан сотенний Носовиця, 01. 01. 1922
Ярослав Михайло чотовий (Котр.- РеІсіхуеЬеІ) десятник Нордиш, 17. 06. 1923
Славич Андрій » Грубешів, 25. 12. 1912
Черник Хома старший вістун Носовиця, 25. 05. 1922
Сич Андрій Янівка, 30. 04.1924
Тичина Микола »> Тилявка, 14. 02. 1924
Поважний Микола »» Білозірка, 27. 07. 1917
Обиченко Ярослав >> Рахманів, 8. 02. 1920
271
Таблиця 16 (продовження)
Вояцький склад Українського Леґіону Самооборони
(вересень 1944 р.)
2-ша сотня (продовження)
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Карпінський Ігор Лесик Дмитро Дак Теодозій Слюсарук- Олександр Береза Василь Івасишин Григор Гуцол Григор Головешка Павло Писарський Євген Горячий Борис Лиман Данило Комарчук Іван Непокірний Андрій Гузюк Володимир Беркут Євдокія вістун старший віс- тун, завгосп. вістун »» »> кухар квартирмейстер З-тя сотня Ст. Шатова, 25. 04. 1923 Буди, 10. 03. 1923 Тудерковичі, 2. 03. 1913 Жидичин, 1908 Носовичі, 17. 03. 1917 Чорна, 3. 06. 1923 Попівка, 8. 03. 1925 Підлісся, 20. 02. 1921 Колки, 7. 07. 1921 Волошнівка, 21. 10. 1925 Нападівка, 29. 08. 1922 Онишківці, 23. 02. 1924 Даничів, 25. 12.1923 Ківерці, 18. 03. 1923 Дудяки, 08. 08. 1920
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Макух Юрій Пастушенко Михайло Горобець Степан Горбатюк Яків ("Чмелик”) Яструб Остап Попович Давид Гірняк Костянтин Камінь Іван Сатана Володимир хорунжий » сотенний чотовий десятник п старший вістун п >> Білокриниця, 24. 06. 1920 Цирби, 21. 01. 1881 Возденки, 14. 08. 1916 Янівка, 10. 09.1913 Білгородка, 8. 03. 1923 Борщівка, 26. 06. 1917 Стішок, 01. Об. 1920 Спиколоси, 23. 01. 1922 Буди, 24. 02. 1924
272
Таблиця 16 (продовження)
Вояцький склад Українського Легіону Самооборони
(вересень 1944 р.)
3-тя сотня (продовження)
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Борщук Микола Тур’я, 27. 02. 1923
Євшан Василь Бірки, 01. 01. 1926
Оленець Володимир Віньківці, 21. 12. 1925
Партаченко Павло Соснівка, 21. 02. 1920
Іванов Іван ("Похмурий”) Байтова, 08. 06. 1920
Вишненко Андрій вістун Залужжя, 30. 12. 1923
Колупайло Іван Ляси, 02. 05. 1919
Фільченко Іван п Богочівка, 27. 02. 1922
Стройовий Степан Залужжя, 31. 12. 1923
Снішенко Іван Випіків, 27. 07. 1922
Надбушний Микола Рокитниця, 02.09.1925
Горобець Іван Білокриниця, 12. 02. 1923
Зануда Олексій Сапанів, 01. 01. 1920
Грабенко Олексій десятник 4-та сотня Гай, 10. 04. 1922
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Бористен Зореслав СОТНИК Дубно, 30. 07. 1909
Собчук Михайло хорунжий Латичів, 04. 02. 1922
Коваль Федір сотенний чотовий Сапанів, 26. 04. 1917
Клим Михайло десятник Буди, 10. 03. 1923
Чабай Микола старший вістун Борщівка, 19. 12. 1922
Терпкий Іван 5, Якимівці, 09. 09. 1925
Чуйко Остап » Борщівка, 01. 06. 1925
Мамай Петро »» Усичі, 11. 06. 1923
Мошейко Леон м Костянтинів, 07. 11. 1925
Саморотенко Леонід »> Олика, 06. 04. 1923
Калинович Богдан Сапанів, 03. 02. 1925
Ботенко Петро Тернопіль, 25. 08. 1919
Огник Микола ?• Стальне, 21. 08. 1925
Обережий Матвій Піщатинці, 22. 08. 1921
Гончар Петро п Осташки, 17. 12. 1917
273
Таблиця 16 (продовження)
Вояцький склад Українського Леґіону Самооборони
(вересень 1944 р.)
4-та сотня (продовження)
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Криниченко Богдан Острів, 06. 02. 1922
Киричук Іван Тетильківці, 17. 03. 1919
Бернард Петро квартирмейстер Заріччя, 19. 11. 1895
Власюк Степан кухар Мала Андруга, 22. 04. 1922
Сотня важких кулеметів
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Поповський Євген поручник Коряниця, 13. 12. 1903
Столярчук Іван хорунжий Випіків, 16. 07. 1911
Чаруцький Віталій м Сатурці, 01. 06. 1909
Соловей Левко сотенний чотовий Бережани, 15. 03. 1916
Холодний Кирило булавний Торчин, 01. 01. 1900
Неморівський десятник Люблін, 01. 08. 1926
Олександр
Савернюк Лікандер Борщівка, 17. 11. 1902
Карп’юк Феод осій ст. вістун Усичі, 04. 10. 1917
Луговий Степан Крадки, 19. 09. 1912
Буйненко Остап вістун Городище, 07. 01. 1922
Ломан Данило Нападівка, 29. 08, 1922
Бабенко Григорій Жандармерія Калинівка, 10. 11. 1925
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Коваль Андрій ст. вістун Шистів, 15. 10. 1921
Шпак Максим вістун Глинівці, 17. 09. 1922
Гичка Михайло Харкове, 19. 04. 1923
Сич Микола Борщівка, 08. 01. 1924
Лещина Петро Тилявка, 14. 10. 1914
Голубенко Лукаїп п Тилявка, 21. 10. 1921
Непорядний Жидичин, 05. 05. 1924
Володимир
Сардачук Олексій Свіс, 06. 03. 1921
Гай Прохор Бардизя, 25. 02. 1925
Поліщук Клим Ляшова, 01. 01. 1921
Дубченко Степан ї» Городище, 13. 03. 1920
274
Таблиця 16 (закінчення)
Вояцький склад Українського Легіону Самооборони
(вересень 1944 р.)
Санітарна чота ______________
Прізвище та ім’я Посада/ранґ Місце і дата народження
Юрґенс Іван лікар Нискинці, 1. 03. 1919
Кіналевський Микола фельдшер Звягель, 22. 01. 1906
Гнідий Никифор санітар Мочулинці,
Крутюк Галина старша 12. 03. 1916 Підбужці, 27. 07. 1914
Дратвінська Люба медсестра медсестра Вільгівка, 24. 04. 1920
("Галка”) Пісоцька Анна 1-ша Верба, 20. 06. 1924
Позднякова Ніна медсестра 2-га медсестра Дмитріїв, 5. 05. 1920
24 квітня 1944 р. в інструкції з’єднанням 17-ої армії шефа
штабу ГА "Південна Україна” фон Ксиландера дозволено ство-
рювати й озброювати самооборону (ЗеІЬкІксНиїх) ”в областях, яким
загрожують банди”279. На підставі такого дозволу на початку червня
штаб 7-ої піхотної дивізії генерал-лейтенанта Фріца-Ґеорґа фон
Раппарда (Каррапі) озброїв підрозділ Шумки через керівника його
розвідки Володимира Павлюка для боротьби проти радянських
військових загонів*. Укладенню згаданої угоди сприяло й те, що
НАБ8. - Т-311. - КоІІ 65. - Ргате 7 217 447.
Щодо цього збереглися свідчення затриманих радянськими органами
безпеки очевидців тих подій з числа членів ОУН-Б. Наприклад, Артемізія
Галицька ("Мотря”), наприклад, 9 березня 1945 р. характеризувала
дії В. Шумки так: "Луговий” уклав з німцями угоду і пішов до них
на службу, не маючи на це санкції ні від Центрального, ні від
обласного Проводів ОУН-В. Німці постачали його зброєю, продуктами
харчування, організували спеціальну диверсійну школу, в якій навчалися
диверсійній та розвідувальній справі кілька десятків людей з куреня
"Лугового”. Захоплений в радянський полон член Центрального Проводу
ОУН-Б Юрій Стельмащук ("Рудий”) 21 лютого 1945 р. визнав: "На
початку червня 1944 року німці повністю озброїли й обмундирували
сотню "Воза”, а також дали для загону Павлюка п’ятдесят автоматів',
90 самозарядних гвинтівок, 80 тисяч патронів. Оскільки сотня "Воза”
й загін Павлюка під час переходу фронту виявилися по той бік
фронту, на німецькому боці, то німецьке командування організувало
перекидання їх на радянську територію, поставивши перед ними
завдання вести збройну боротьбу проти радянської влади в тилу Червоної
армії на території західних областей України” (ЦДАГО України. -
Ф. 1. - Оп. 22. - Спр. 861. - Арк. 46-47).
275
саме на той час 19-та бригада внутрішніх військ НКВС і окремий
батальйон 92-го прикордонного полку ЧА почали прочісування в
гірських районах Чернівецької області. Певний час протистояти
їм дозволило доволі непогане озброєння формації Шумки (чота
"Наливайка”, наприклад, мала на озброєнні 3 ручні кулемети,
4 автомати, один міномет калібру 55 мм і гвинтівки)280. Леґіон
чисельністю 600 осіб, що фактично вийшов з підпорядкування
командування УПА, названо "Буковинська Українська Само-
оборонна Армія” (БУСА). Подібно до ХЛС, вона не мала німецьких
зв’язкових офіцерів і статусу частини німецьких військ. Як і
УЛС, цей леґіон також скерував групу своїх кадрів для вишколу
в німецьку військову школу, на чому його зв’язок з німецьким
військом перервався. Деякі вояки леґіону вступили до групи ”УПА-
Захід”, а решта, відступивши в Словаччину, від початку 1945 р.
приєдналася до інших українських військових формувань, що діяли
на боці Німеччини281.
Поряд із творенням таких піхотних батальйонів, частину з
котрих розпущено до серпня 1944 р., німецькі інстанції вдавалися
до експериментів, одним із яких був вишкіл українського десант-
ного батальйону. Його створенню посприяли керівники ААА ОКВ,
які, попри політичну протидію з боку РСГА, до кінця німецької
окупації України намагалися використати невеликі мобільні
українські формації для боротьби проти більшовицького партійного
підпілля і радянського партизанського руху4. У рамках цього в
січні 1944 р. на території Німеччини у м. Мюнстері в таборі для
військовополонених ААА ОКВ організував українську військову
школу під кодовою назвою "Робітнича команда Ке 900” (АгЬеіік-
когптапсіо №. 900), або, як її називали німці, "Особливий табір”
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... — С. 208.
Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина, її минуле... —
С. 413.
Затриманий після війни радянськими органами безпеки заступник
шефа 2-го відділу ААА ОКВ полковник Е. Штольце свідчив на допиті
29 травня 1945 р.: ”Абвер активно використовував українських
націоналістів у ході всієї війни проти Радянського Союзу. З їх числа
формувалися загони для боротьби проти радянських партизанів...
Під час відступу німецьких військ з України по лінії абверу особисто
Канаріс дав вказівку про утворення підпілля для продовження
боротьби проти радянської влади”. Згадавши, що спеціально для
вивчення й скеровування антибільшовицької діяльності націо-
налістичного руху в тилу радянських військ ААА ОКВ вирішив
залишити підготовлених у своїх вишкільних таборах курсантів,
Штольце підсумував: "Були дані вказівки про створення складів
зброї, продовольства та ін. Спеціально для зв’язку із загонами
скеровувалася агентура на парашутах” (ЦДАГО України. - Ф. 57. -
Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 286).
276
(8огк1егІа£ег). Матеріальні витрати на підготовку кадрів взяв на
себе абвер. Керівники ААА ОКВ розраховували, що сформовані
ними українські загони здійснюватимуть саботаж і диверсії в тилу
ЧА й надаватимуть німецькій розвідці через її аґентів інформацію
про ситуацію в радянському тилу загалом і діяльність УПА
зокрема. Функціонуючи офіційно під німецьким контролем, цей
центр перебував на особливому становищі. Завдяки цьому його
українські організатори в приватних розмовах між собою не
приховували політичних розрахунків на можливість поразки
Німеччини та виникнення війни між СРСР і США, з початком
якої випускники школи мали виконувати своє головне призначення -
боротися за утворення незалежної Української держави*. Одним
із керівників школи в Мюнстері був призначений старшина
Сушицький. Сфери інтересів німецького штабу табору й україн-
ського керівництва курсів чітко розмежовано і їх стосунки нагаду-
вали такі, що складалися відповідно між командиром гарнізону
й командиром розквартированої військової частини. В структур-
ному відношенні школа у Мюнстері фактично була військовою
частиною, створеною за зразком Запорізької Січі. Її склад поділено
на коші, сотні, чоти та рої. Підготовку проводили з історії України,
німецької мови та військової справи; періодично також зачитували
лекції загальнополітичного характеру з історичним ухилом. При
зарахуванні особлива увага зверталася на спроможність курсантів
до агітації (в тому числі навіть на вміння співати, танцювати,
декламувати вірші). Подібно до вояків УЛ у 1939 р. і леґіону
ДУН у 1941 р., українці у цьому таборі проходили прискорену
підготовку як керівники повстань у ворожому тилу. Після закін-
чення вишколу приймали рішення про найоптимальніше викори-
стання курсанта: як пропагандиста, підстаршини чи фронтового
розвідника (хоча він мав бути готовим до виконання функцій
усіх перерахованих категорій військовослужбовців). На їх базі
сформовано парашутно-десантний курінь, вояків якого вирішено
десантувати на територію України окремими чотами. Ці групи
Характерно, що факт цього визнали навіть працівники спецслужб
СРСР. У складеній після закінчення Другої світової війни довідці
керівництва радянських органів безпеки в Києві про українську
військову школу в Мюнстері, зокрема, вказувалося: "Перебуваючи в
безпосередньому віданні німецького розвідувального органу "Абвер”,
"Зондертабір” був українським націоналістичним формуванням, або,
точніше, школою, що готувала кадри пропаґандистів з подальшим
використанням їх у боротьбі за відторгнення України від Радянського
Союзу й створення самостійної Української держави. План відторгнення
України зводився до того, щоб у момент виникнення війни між
Радянським Союзом і США насадити в Україні свої кадри, які
готувалися у "Зондертаборі” (ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. -
Спр. 338. - Арк. 153).
277
повітряного десанту мали використовуватись як бази для розши-
рення національно-визвольного руху. Усього за час проведення
курсів у Мюнстері для одних лише десантних операцій підготовлено
декілька груп в середньому по 20-30 людей із завданням діяти
незалежно одна від одної, загальною чисельністю понад 200 осіб.
В Україні вони мали стати керівниками повстанських загонів,
що завдавали б частинам ЧА ударів із тилу. Осіб, котрі закінчували
вишкіл, нелеґальним шляхом переправляли в Україну з метою
створення на її території окремих сотень і поступового розширення
їх до куренів. Вони повинні були забезпечити об’єднання незадово-
лених сталінським режимом мешканців, організацію центрів
визвольного руху й налагодження зв’язку з іншими центрами282.
Значною мірою збереженню існуючих і навіть творенню деяких
нових українських батальйонів сприяло те, що під впливом
відступу вермахту з території Східної та Центральної України у
Німеччині на початку 1944 р. значно активізувалися військово-
політичні кола, які прагнули змінити політику своєї країни на
Сході Європи й створити національні армії з представників
східноєвропейських народів. Перша певна позитивна зміна у
трактуванні діючих при німецьких військах іноземних частин
відбулася тоді, коли у січні 1944 р. з офіційних німецьких
документів щезла назва "Східні війська”, що викликала неґативну
асоціацію з дискримінаційною відзнакою "Схід” (Обі) для східно-
європейських робітників у райху; її замінив і поступово витіснив
термін "Добровольчі з’єднання” (діє РгсіхуіІІіусп-УсгЬапсІс). Проте й
новий термін не відображав дійсності — насправді більшість
зареєстрованих штабом їх генерала іноземних формувань об’єднано
(за поодинокими винятками 162-ої туркестанської та козацької
дивізій) не в тактичні з’єднання (бриґади і дивізії), а переважно
тільки в батальйони. 15 січня 1944 р. їх інспектора генерал-
лейтенанта Г. Гельміха призначено командиром 243-ої піхотної
дивізії вермахту (командуючи якою, він загинув 17 червня 1944 р.
у боях на півострові Шербурґ). Бажаючи на прощання воякам
Добровольчих з’єднань щастя й воєнних успіхів, він звернувся
до них із такою короткою промовою: "Вояки! Ви прийшли добро-
вільно до наших лав і я був радий сприяти вашому об’єднанню.
Ми переслідуємо спільну мету - боротьбу проти більшовизму й
плутократії. Напту боротьбу ми розпочали у важкий, але великий
час. Майбутні покоління оцінять вашу жертовну роботу. Прий-
маючи нове командування, я дякую вам за вашу службу, ваші
жертви й схиляюся перед героями, які впали в ім’я спільної
справи”. Наступного дня до добровольців звернувся їх новий
командир, яким вдруге після серпня—грудня 1942 р. знову став
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. — Арк. 153.
278
генерал кавалерії Ернст Ауґуст Кестрінґ (Егпкі Аіщіщ Кбкігіп")283.
"Добровольці й леґіонери! — заявив він. — Перейнявши команду-
вання усіма Добровольчими частинами, бажаю їх офіцерам і
солдатам у новому році щастя, воєнного успіху і повернення на
звільнену Батьківщину. Ваші цілі й завдання залишаються колиш-
німи. Вам сьогодні ще доводиться боротися далеко від Батьків-
щини. Нехай ваша частина на час воєнних дій замінить вам
Батьківщину. Чим більше ви будете любити свою частину, чим
спаянішими будуть ваші лави, тим ближче ми будемо до нашої
спільної мети, тим швидше настане момент нашого повернення
до своїх сімей на рідну землю”284.
Подібно до деяких інших представників генералітету тогочасної
Німеччини Кестрінґ підтримував Розенберґа й неґативно ставив-
ся до расової ідеології і практики Гіммлера. Тривалий час прожи-
ваючи в Росії, він набагато краще орієнтувався у російських
проблемах і крізь їх призму дивився на українське питання285.
Однак після призначення генералом Добровольчих з’єднань Кест-
рінґ почав активніше цікавитися українськими військовими
частинами286. Цьому певною мірою сприяв його особистий ад’ютант
Ганс Герварт фон Біттенфельд, котрий вивчав інформацію про
Україну і подавав її до відома генерала Добровольчих з’єднань,
Ернст Кестрінґ народився 20 червня 1876 р. у Москві, де й здобув
освіту і розпочав свою кар’єру. Компетентний у питаннях Сходу, він
був добре обізнаний з проблемами України - не в останню чергу
також завдяки тому, що в 1917-1918 рр. перебував у Києві як член
німецької військової місії. Від 19 січня 1933 р. був німецьким
військовим аташе в Москві. Від 1 березня 1933р. - генерал-майор,
але вже 31 березня звільнений в резерв. 1 жовтня 1935 р. знову
призначений військовим аташе Німеччини в Москві. Від 31 липня
1937 р. — генерал-лейтенант, а від 31 серпня 1940 р. - генерал
кавалерії. Між 28 вересня 1942 р. і ЗО квітня 1943 р. - уповноваже-
ний генерал з питань Кавказу при ГА ”А”, а між 16 червня і
31 грудня 1943 р. - генерал для частин тюркських народів (Тіігкхбікі-
8сЬе УегЬапсІе). Чітко розділяючи росіян і українців, Кестрінґ ще на
початку німецько-радянської війни у донесеннях для ГШ ОКГ вважав
українців, вірменів, грузинів, азербайджанців та представників інших
національностей у ЧА нелояльними до СРСР і, тим самим, імовірними
потенційними союзниками Німеччини (ВА. - N 123 - Кокігіпо, Егпкі;
Федорович В. Україна очима німців (з німецьких архівів в державних
архівах США) // Вісті Комбатанта. - 1985. — Ч. 3. - С. 21;
Безмменский Л. Особая папка "Барбаросса”. - Москва: Издательство
Агенства печати Новости, 1973. — С. 284).
Доброволец. Газета войск освободительного движения. - 1944. - № 6
(74). - С. 1.
Федорович В. Україна очима німців... - С. 21.
Буртик І. Тернистий шлях Другої дивізії УНА. - Ню-Йорк-Кліфтон:
Накладом об’єднання вояків Другої дивізії УНА, 1994. - С. 24-25.
279
очевидно, впливаючи на рішення Кестрінґа щодо українських справ
(про які після закінчення Другої світової війни Герварт навіть
написав дослідження "Німеччина і українське питання”).
Під впливом зближення позицій Кестрінґа і РМО питання про
масове залучення українців та росіян до воєнних дій на боці
Німеччини у лютому 1944 р. почало обговорюватися частіше.
4 лютого В. Кінкелін, який підпорядковувався і РМО, і шефові
СС-ГА Ґ. Берґеру, знову майже після однорічної перерви повер-
нувся до цієї справи. Він мотивував свою позицію доволі прагма-
тично і якоюсь мірою подібно до своїх попередників з ОКГ: "Чому
на п’ятому році війни повинна кривавитися лише Німеччина,
чому не можна використовувати слов’ян, передовсім українців?
Треба брати за приклад англійців, які завжди власну шкіру
захищають чужими руками”287. Таку ж позицію поділяли деякі
представники окупаційної адміністрації. 10 лютого 1944 р. колиш-
ній генеральний комісар Таврії (Криму) Альфред Фрауенфельд
підготував "Меморандум про проблеми управління окупованими
східними територіями”. Критикуючи лінію Е. Коха в РКУ, автор
наголосив на тому, що видані свого часу пропаґандистські листівки
"армії Власова” викликали дуже багато перебіжчиків із ЧА, в
тому числі офіцерів. Наступним логічним кроком німецького уряду,
на його думку, мала бути організація національних репрезента-
тивних комітетів із представників східноєвропейських народів,
після чого слід було "створити з місцевих з’єднань, перебіжчиків
та полонених, які зголосилися добровільно, Українську та Росій-
ську Визвольні армії”288. У відповідь на популяризацію цієї теми
12 лютого 1944 р. Ґ. Менде від імені РМО вдруге після грудня
1943 р. звернувся до Кестрінґа із запитом, чи є знову актуальною
справа загального охоплення заходів опіки для усіх формально
підконтрольних йому частин і чи надалі чинною є статистика
ОКВ про ”630 українських військовослужбовців вермахту” за
16 липня 1943 р.289 Проте саме на той час вона менш-більш
відображала дійсний стан справ, оскільки у підпорядкуванні
генерала Добровольчих з’єднань перебувало тільки сім українських
сотень: 4-та будівельного батальйону № 111 і 5-та залізничного
№ 546 6-ої армії та спеціальна № 35 44-го армійського корпусу
ГА ”А”, 4-та залізничного батальйону № 576, будівельна № 235
Тоггескі К. Віє Коїіе сіег ХикаттепагЬеіі тії сіег сіеиксНеп ВекаІгип^ктасЬі іп сіег
{Легате іїіг сіегеп Оккираііопкроіііік 1941 ЬІ8 1944 // Еигора ипіегт Накепкгеиг.
Оккираііоп ипсі КоІІаЬогаІіоп (1938-1945). Веііга§е ги Копгеріеп ипсі Ргахі« сіег
КоПаЬогаїіоп іп сіег сіеиіксЬеп Оккираііопкроіііік. Хи8аттеп§е8іе111 ипсі еіп£е1еіІеі
уоп У/егпег КбЬг. - Вегііп: НеісІе1Ьсг<і-Ніі[іц Уег1а§8§етеіп8сЬай. 1994. - 8. 259.
NА158. - Т-175. - КоІІ 125. - Ргате 2 650 701.
ІЬісІ.-Т-454.- КоІІ 39.- Ргате 000 994.
280
8-ої армії і сотня безпеки № 218 1-ої танкової армії ГА "Південь”,
а також будівельна № 134 ГА "Центр”290.
Суттєвим застереженням проти актуалізації тем УВВ та РОА
залишалася думка про те, що мобілізовані й озброєні слов’яни
можуть у критичний момент повернути зброю проти німців.
Керівники СС-ГА все ж вирішили скерувати проти СРСР взяту
ним на озброєння й дещо модернізовану на той час концепцію
панславізму. Це мотивувалося тим, що слов’янська країна Болгарія
воює на боці Німеччини й, отже, до цієї боротьби можна буде
привернути росіян, українців, білорусів та представників інших
слов’яно-східноєвропейських народів. Однак, незважаючи на
відчутні поразки на Східному фронті, німецькі урядові структури
навесні 1944 р. не пішли на зміну політики щодо України навіть
у пропаганді. Про це свідчить документ під назвою "Керівні
вказівки відносно трактування українського питання в пресі та
пропаганді”, підготовлений у Східному міністерстві 22 квітня
1944 р. Як чітко вказувалося у розпорядженнях, їх основні
положення спрямовано на трактування українського питання
передовсім серед мешканців ще окупованих Німеччиною територій,
серед українських робітників у Німеччині та "українських добро-
вольчих з’єднань” (икгаіпіксЬеп РгеіиїІІфеті-УеіЬапсІеп). У згаданих
вказівках Східного міністерства не було нічого конкретного про
майбутню долю України, за винятком критики радянської системи
й акценту на тому, що німецькі війська тимчасово відступають і
ще повернуться в Україну291.
Під впливом Кестрінґа й деяких штабних офіцерів з його
оточення німецьке командування поступово все ж почало запрова-
джувати зміни у ставленні до вояків українських та інших частин.
Ще 14 лютого 1944 р. ОКВ надало офіційний дозвіл добровольцям
української та інших національностей бути нагородженими За-
лізними хрестами та іншими німецькими нагородами і навпаки -
нагороджувати вояків вермахту Відзначеннями за хоробрість для
представників східних народів292. 7 квітня після клопотань Кест-
рінґа ОКГ дозволило на укладення шлюбів між добровольцями і
робітницями зі Сходу293. Започатковано також заходи щодо покра-
ІЬісІ. -Т-78. - КоІІ 413. - Ргате 6 280 701.
ІЬісІ. -1-311. - КоІІ 65. - Ргатек 7217 441 - 7217 444.
ОКУ/. 6366/44. ЇУХАДУг. Ніс. Веіг.: УегІеіЬипо сіег“ТарїегкеіЬ-вид Уегдіепиіаик-
гесЬпип» іііг Ап§еЬбгіое сіег Охіхбікег” ап сІеиївсЬе \УеЬгтасЬі8ап§еЬбгі§е //НАШ.
-Т-78.-Ко11 ПО.-Ргатек 6 031 943-6031 944; Український Доброволець.
- 5 березня 1944. - № 5. - С. 1.
ОКН. Сеп. 8і. 4. Н. І Єеп. 4. Ргсіуу. УегЬ. П Мг. 5164/44. Веіг.: Р.ЬексЬІіеккипоеп
гууіьсЬеп Ргеісуі11і§еп ип4 О^іагЬеііегіппеп // ИАС8. - Т-454. - КоІІ 94. - Ргате
000648.
281
щення соціального забезпечення східних добровольців. В основній
масі вояків російських та українських батальйонів у сухопутних
військах Німеччини доти утримували за стандартами інших
іноземних частин вермахту, що були нижчими від норм утриму-
вання німецьких вояків. Після урівнення в правах із вояками-
німцями їх матеріальне становище покращилося настільки, що,
незважаючи на відносно невелику платню й в деяких випадках
необхідність утримувати евакуйовані сім’ї, вояки частин УВВ не
забували про матеріальну допомогу тим своїм співвітчизникам,
які опинилися в значно скрутнішому становищі. Наприклад, у
115-му охоронному батальйоні навесні 1944 р. зібрано понад 3 000
райхсмарок і передано керівництву УЦК для розподілу серед
малозабезпечених біженців зі східних областей України, які на
той час опинилися в Галичині294. 4 червня 1944 р. багатьом своїм
співвітчизницям, які працювали в таборах у Берліні, вояки частин
УВВ організовано передали подарунки, куплені на власні гроші295.
Позитивною зміною став також дозвіл на носіння ненімецькими
вояками німецьких відзнак. Наказами генерала Добровольчих
з’єднань Е. Кестрінґа від 20 лютого й організаційного відділу
ГШ ОКГ від 18 березня 1944 р. вояцькому складу східних частин,
так само як і добровольцям допоміжної служби, дозволено носіння
німецьких петлиць та погонів разом із нарукавними знаками та
кокардами, запровадженими раніше. Цими ж наказами надано
право носити усі зразки одностроїв та спорядження, що поклада-
лося на частини постачання вермахту, і заборонено використання
запропонованих раніше сіро-блакитних уніформ. Проте через
матеріальні ускладнення аж до закінчення війни колишня стро-
катість мундирів була характерною для добровольців, які носили
погони та відзнаки як німецьких, так і Добровольчих з’єднань296.
Факт існування українських, російських та інших національних
формувань у німецьких військах позитивно вплинув також на
спроби зміни у ставленні до східноєвропейських робітників у райху,
яку заініціювало керівництво РМО. В адресованому шефові 4-го
управління РСГА Г. Мюллеру листі від 24 березня 1944 р. Розен-
берґ порадив надалі трактувати східних робітників не як ”остар-
байтерів”, а як іноземних робітників із країн Заходу ”з огляду
на сучасне перебування представників народів Сходу в німецькому
вермахті та з’єднаннях [військ] СС”. Керівник РМО наполягав
звільнити від обов’язку праці східних військовослужбовців "місце-
вих з’єднань вермахту і [військ] СС, передовсім тих, які поранені
За волю і права. — 20 червня 1944. - № 1. — С. 3.
Хлібороб. — 21 червня 1944. — № 25 (58). - С. 2.
Іпіегпеі: хууууу.кІауіс-Іееіоп.пагосі.ги/гиііууег.ЬітІ
282
або хворі”297. Під впливом цих арґументів, постановою Ради
міністрів райху в справі оборони держави від 25 березня 1944 р.
й інструкцією генерального уповноваженого з використання і
розподілу робочої сили Ф. Заукеля, вони отримали таку саму
заробітну платню й умови постачання, що й інші іноземні робіт-
ники; на них також без будь-яких обмежень поширено німецьке
урядове рішення про наднормову й преміальну працю298. Через
місяць після цього для робітників з окупованих східних територій
у Німеччині скасовано дискримінаційний знак ”Ост” і запрова-
джено їх національні емблеми, а саме: для українських робітників —
із зображенням тризуба в синьо-жовтих барвах, для російських —
із синім Андріївським хрестом на червоному тлі та для білоруських —
з черроними колосками із зубчаткою на білому тлі299. Позцяк їх
не всюди виконували, 7 червня 1944 р. ці положення відповідним
розпорядженням особисто підтвердив тогочасний райхсміністр
внутрішніх справ, райхсфюрер СС Г. Гіммлер. Однак навіть
упродовж другої половини 1944 р. практичну зміну політики щодо
українських робітників впроваджували недостатньо. Це, у свою
чергу, неґативно впливало на українців та представників інших
народів Сходу Європи, які воювали у системі Добровольчих
з’єднань. 18 грудня 1944 р. Розенберґ у листі міністрові юстиції
райху визнав, що погане поводження з робітниками зі Сходу і
далі неґативно впливає на "позицію представників народів Сходу,
які перебувають в райху” і ”на бойову мораль Добровольчих
з’єднань східних народів”300.
в) УВВ і український рух Опору
Перші самооборонні військові формування після вступу німець-
ких армій на територію України організували деякі місцеві
українські активісти, дії котрих ініціювали різні політичні групи
та середовища (ОУН-Б, ОУН-М, УНР, гетьманці й навіть УНАКОР).
Розпустивши одні з цих частин, військові установи Німеччини
перебрали у своє підпорядкування більшість тих, які було збере-
ВеісЬктіпікі. Яіг діє Ьеяеігіеп ОяІцеЬіеіеп. Р 1 145 а/44 §[еЬеіт]. Веіііп, деп 24 .Мага
1944.1) Ап дав КеісЬккісЬегЬеіьЬаиріаті г. Нд. уоп 88-ОгиррепїииЬгег МйПег, Вег-
Ііп. 2) Ап деп Оепега1Ье¥о11тасЬіі§іеп Йіг деп АгЬеіі.чеіпкаіг. Іп Уегігешп» 11МА178. -
Т-454. - КоІІ 104. - Ргате 000 991.
КеісЬ8§е8еС7еЬ1аі(. - Вегііп, 1944. -№.1.-8.68; КеісЬкагЬеіьЬІаІІ. - Веіііп, 15 Аргії
1944. -№. 10.
Українець. Тижневик для українських робітників. — Берлін, 3 травня
1944. —№ 18 (101). - С. 2.
Іпіегпеї: уу\ууу.коЬ1епг.де/8еЬепки'еПск/ег1еЬі/§иЬ2.Ьіт
283
жено й перейменовано в охоронні команди. Водночас ще впродовж
перших місяців німецько-радянської війни цілі групи учасників
ОУН-Б отримали від свого політичного керівництва завдання
вступати на службу до створюваних німецькими інстанціями
українських батальйонів з метою набуття військового досвіду. Це
давало можливість учасникам революційної фракції ОУН якийсь
час контролювати дії цих допоміжних частин. 12 вересня 1941 р.
у газеті "Вільне слово” констатовано: "Український народ, який
докладно діє за інструкціями Проводу ОУН, несе німецькій армії
всесторонню допомогу: помагає їй громити большевицькі військові
частини, виловлювати енкаведистів і звідунів, заводити лад тощо,
але не хоче й не може обмежитися тільки до пасивного споглядання
на .події, які на довгі роки вирішають його "бути чи не бути”. За
всяку ціну бажає взяти в хрестоносному поході на большевиків
активну участь, бути ковалем власної долі”301.
Проте, внаслідок відомого неґативного ставлення керівництва
нацистської Німеччини до ініціатив ОУН-Б щодо відновлення
Української держави, вже з перших місяців комплектування
деяких українських військових частин німецькі інстанції намага-
лися позбавити їх вояків імовірного впливу радикальних ідей
українського націоналізму. Особливу увагу цьому приділено після
арештів активістів згаданої організації в Західній Україні з
середини вересня 1941 р. "Слід чинити перепони впровадженню
всередину допоміжних команд бандерівської пропаґанди або інших
політичних прагнень”, - вказувалося у наказі начальника оператив-
ного відділу штабу ГА "Південь” від 14 листопада 1941 р.302
Деякий час подібні директиви інстанції вермахту виконували не
відразу. 29 грудня керівник передового пропаґандистського загону
”У-3” інформував із цього приводу начальника тилового району
ГА "Південь”: "Всюди можна спостерігати посилену діяльність
націоналістичних кіл, які відкрито намагаються захопити усі
провідні пости і посади. Особливу увагу потрібно звернути на
українців, які працюють у німецьких установах і носять німецьку
військову форму”303.
Однак, у рамках поступового виконання згаданої вказівки,
нацистські каральні органи стратили кілька десятків бандерівців,
котрі діяли на різних посадах в окремих з’єднаннях німецьких
сухопутних військ в Україні, в тому числі багатьох перекладачів
(наприклад, у Кривому Розі був розстріляний Теодор Найдич, у
Кременчуці — Володимир Вережак, Богдан Мазяр та Павло Для-
бога, в Макіївці у Донбасі — Омелян Ортинський, у Криму —
Вільне слово. — Дрогобич, 12 вересня 1941. - Ч. 29.
МАІІ8. - Т-501. - КоІІ 6. - Ргатек 000 545 - 000 546.
ІЬід. - КоІІ 10. - Ргате 000 140.
284
Євген Швед, у Маріуполі - Теодор Гриців)304. Були заарештовані
також члени ОУН-Б в охоронних куренях (як, наприклад, Архип-
кевич та Владика з 115-го батальйону "Шума”)305. Одночасно
окупаційна влада переслідувала тих українських офіцерів, які
взагалі відмовилися з нею співпрацювати. Відомо, наприклад, що
німецькі інстанції звернулися до полковника колишньої армії УНР
Дмитра Жупінаса (який свого часу командував її полком ім. П. Са-
гайдачного), щоб він організував свій військовий підрозділ,
поставивши при цьому певні вимоги, що суперечили його уяв-
ленням про національні інтереси свого народу. За те, що він не
погодився їх виконати, його перевели до гітлерівського концтабору,
з якого він вийшов тільки через деякий час306.
Під впливом нацистських переслідувань членів ОУН-Б і за-
провадження брутального курсу окупаційної політики в Україні
радикальне українське націоналістичне підпілля зайняло неґативну
позицію щодо створюваних німецьким командуванням охоронних
формувань та загонів ”гіві”. Провід націоналістів-бандерівців
засудив дії тих українців, котрі покладали великі сподівання на
підтримку Німеччини й пішли на співпрацю з вермахтом. Видана
з цього приводу влітку 1942 р. листівка ОУН-Б закликала: "Ніхто
не сміє поступити на воєнну службу. Ми не бажаємо боротися в
чужій армії за чужі інтереси. Ми поступимо лише в українську
армію, яка бореться за самостійну Українську державу”307.
Отже, в перші місяці війни намагання бандерівців проникнути
на командні посади в створювані сухопутними військами частини
закінчилися трагічно для деяких з них. Набагато успішнішими
виявилися спроби впровадити своїх активістів у батальйони
”Шума” задля здобуття впливу для мельниківської ОУН, член
Проводу якої М. Капустянський короткий час навіть видавав
накази для 115-го охоронного куреня в Києві. Про це виразно
свідчить "Місячний звіт для генеральної округи Київ” за лютий
1942 р., складений командиром німецької поліції безпеки і СД у
Києві. В звіті читаємо: "У той час, як перші сформовані сухо-
путними військами частини порядку (міліції) перебували частково
під керівництвом людей Бандери або в них було багато бандерівців,
ОУН[-М] намагається здобути вплив на так звані охоронні команди,
що перебувають під керівництвом охоронної поліції... "Якщо на
п’ять німців буде п’ятдесят міліціонерів, то хто тоді буде мати
владу?” - такими є їх арґументи. І дійсно, створення численних
Стахів Е. Українські "дольмечери”... - С. 11.
Косик В. Україна і Німеччина... - С. 576.
Білоус І. Ген.-хорунжий Дмитро Жупінас // Вісті Комбатанта. -
1969. - Ч. 1. - С. 79.
307 ЦДАВО України. - Ф. 3676. - Оп. 4. - Спр. 308. - Арк. 19.
285
охоронних батальйонів на периферії, що здійснюється поліцією
порядку, приховує у собі велику небезпеку. На кожну сотню припа-
дає лише двоє-троє німців. Формування батальйонів суттєвим чином
залежить від кількості добровольчих зголопіень. Контроль за ними
та перевірка їх майже неможливі. Тому для зацікавлених у цьому
кіл не існує жодних перешкод для того, щоб заповинити ці баталь-
йони своїми людьми. На чолі охоронного батальйону в Києві, на-
приклад, до 27. 2. перебував відомий як активний член ОУН па-
ризький еміґрант (М. Капустянський — А. Б.), котрий також нама-
гався організувати охоронні частини поза генеральною округою”308.
Завдяки нелегальному впровадженню своїх людей до охоронних
батальйонів ОУН-М справді вдалося розгорнути приховану від
німців активну діяльність в їх лавах. У звіті командира поліції
безпеки і СД у Києві за 15 вересня 1942 р. ця діяльність харак-
теризувалася так: "Напрямкові Мельника вдалося поширити свій
вплив і в лави українських охоронних частин із наміром скори-
статися ними як першим ступенем при створенні Української
Національної Армії. Останнім часом у Києві заарештовано кількох
військовослужбовців 115-го і 118-го охоронних батальйонів; їх
звинувачували в радикально-націоналістичній пропаганді у лавах
своїх частин. У них було знайдено картини, що зображували
символи руху Мельника і брошуру під назвою "Наша мета”. У
цій брошурі між іншим говориться, що тільки з допомогою
збройної боротьби можна вигнати окупантів з України”309.
Антинімецька агітація бандерівської ОУН і поширення патріо-
тичних підпільних брошур ОУН-М, як також брутальні дії німецької
адміністрації на окупованих східних територіях, викликали
приховане небажання служити в охоронних батальйонах у багатьох
їх вояків в Україні. Поінформовані про це своїми органами безпеки,
німецькі інстанції почали масово переводити їх до Білорусі.
Характеризуючи викликані цим гнітючі настрої стрільців охорон-
ного батальйону Хе 201, його капелан І.-В. Дурбак писав на по-
чатку жовтня 1942 р. митрополитові Української Греко-Католицької
Церкви (УГКЦ) А. Шептицькому: ”Не бачимо кінця. Березовими
хрестами встелюємо наш вояцький шлях, що колись мав іти на
Київ. Кочуємо аж по багнах Білорусі й надію вже тратимо, чи
доведеться нам ще зобачити золотоверхий [Київ], чи, може, прий-
деться встелити молодим трупом чужу землю, за чужу справу”310.
Під впливом загострення колоніального курсу окупаційної
політики Третього райху в Україні майже одночасно більшою мірою
Там само. - Спр. 474. - Арк. 356-357.
Там само. - Спр. 476. - Арк. 293-294.
Правда про унію. Збірник документів і матеріалів. — Львів: Каменяр,
1968. - С. 340.
286
ОУН-Б і меншою прихильники уряду УНР в екзилі та ОУН-М
почали створювати власні бойові загони, в яких гуртували невдово-
лених гітлерівським режимом активістів національного визвольного
руху. Основні кадри дали колишні військовики, серед яких були
також недавні вояки створених німецькими інстанціями форму-
вань. Зокрема основу повстанських формацій прибічника еміґрацій-
ного уряду Лівицького Т. Бульби-Боровця, сформованих на той
час на Поліссі, склали деякі вояки військової частини, що в липні-
вересні 1941 р. діяла в засязі дій 213-ої охоронної дивізії. Колишні
українські вояки сформованих німецькими установами частин
вступили також до створених ОУН-Б у жовтні 1942 р. перших
повстанських сотень на півночі Волині. Звістки про зростання
національного повстанського руху в згаданих регіонах викликали
також перші випадки групового дезертирства з лав охоронних
батальйонів. Наприклад, наприкінці 1942 р. з одного лише 115-
го батальйону "Шума” втекло понад 50 осіб, у тому числі лейте-
нанти Лисенко, Олійник та Остапенко3".
Брутальна поведінка німецьких підстаршин також спричинила
дезертирство українців, росіян та військовослужбовців інших
національностей, що поступово почало набувати характеру поши-
реного явища, особливо на Київщині312. Його ж кульмінаційним
проявом став масовий перехід у повстанські лави вояків частин,
дислокованих у Західній Україні або суміжних регіонах України,
Білорусі та Польщі. Наплив перебіжчиків став настільки від-
чутним, що серед учасників національного Опору України значної
популярності набула ідея створення власної повстанської армії з
визначенням "визвольна”. У результаті цього впродовж 17-21 люто-
го 1943 р. на 3-ій конференції ОУН-Б (тоді ОУН Самостійників-
Державників, скорочено ОУН СД) прийнято рішення про перехід
українського руху Опору до масової збройної боротьби й створення
власних військових частин під загальною назвою "Українська
Визвольна Армія (УВА)”. Однак могло видатися, що це є копією
назви "Українське Визвольне Військо” і на той час вже набула
популярності назва "Українська Повстанча армія (УПА)”, запро-
ваджена Бульбою-Боровцем для своїх загонів. Тому керівництво
ОУН-Б, з метою уникнути можливої плутанини між ”УВВ” і
”УВА”, надало повстанським формуванням українського руху
Опору загальну назву "УПА”313.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 132.
ЦДАВО України. - Ф. 4398 - Командир поліції безпеки і СД в
м. Києві(Коттап£Іеиг£Іег8ісЬегкеі18ро1ігеіип£І80іпКіеи').-Оп. 1. - Спр. 1. -
Арк. 1-17; Спр. 2. - Арк. 1-55.
Потічний П. УПА та німецька адміністрація // Сучасність. - Грудень
1993. - № 12. - С. 69.
287
Відкинувши назву ”УВА”, керівництво українського руху Опору
своїми діями водночас намагалося стримувати формування частин
УВВ. Один із успішних прикладів цього - невдала спроба створення
у Рівному полку на основі куреня, сформованого з українців ще
в липні 1941 р. На початку 1942 р. німецьке командування
планувало використовувати цю формацію як основу для створення
нових українських військових частин, що мали діяти на боці
вермахту. Проте наприкінці 1942 р. з її українськими старши-
нами налагодили безперервний зв’язок організатори повстанських
підрозділів ОУН-Б. Характеризуючи подальшу долю згаданого
формування, його підстаршина С. Гуляк писав: "Зв’язок між
полком і УПА стає дедалі тісніший. Тоді як давніше полк
перешколював людей і вони "дезертирували” після перевишколу
в ліс, то тепер все частіше трапляється, що до полку - згідно з
домовою з чинниками УПА — надсилаються цілі відділи з ”лісу”
для перевишколу, як теж висилаються кращі інструктори на
деякий час до лісу й там їх використовується для посиленого
вишколу відділів УПА... Курінь зазнав тієї самої долі, що й
десятки ”шуцманшафтів” по Україні: хто вспів вийти в ліс, а
кого опісля вивезли до Німеччини, де їх включено до військових
частин, як от УВВ (Українське Визвольне Військо) тощо”. У березні
1943 р. у Рівному на базі куреня знову передбачали створити
український полк, формування якого зірвав перехід його вояків
до УПА на заклик Центрального Проводу ОУН-Б на Волині. Тоді
ж колишній шеф штабу створюваного полку Л. Ступницький
очолив перший штаб УПА, реорганізований наприкінці 1943 р.
у штаб групи ”УПА-Північ”314.
Серед одних із перших організаторів УПА було багато учасників
різних українських формацій, що діяли на боці збройних сил
Німеччини. Відомими діячами українського руху Опору, наприк-
лад, стали недавні вояки леґіону Сушка Євген Пришляк (псевдо
"Ярема”, окружний і незабаром обласний референт Служби Безпеки
(СБ) ОУН-Б на Дрогобиччині й у 1949-1951 р. — окружний і відтак
обласний провідник ОУН-Б на Львівщині, відбув 25 років ув’яз-
нення в радянських концтаборах), Є. Врецьона (член Української
Головної Визвольної Ради (УГВР) — найвищого політичного органу
українського визвольного руху, створеного в липні 1944 р.),
В. Щиґельський (якому присвячено повстанську пісню ”Про
сотника "Бурлаку” і- який під час рейду на Захід потрапив у
радянський полон під м. Тепліце у Словаччині в 1947 р.). Вони
та інші колишні леґіонери передали здобутий на німецькому
вишколі військовий досвід багатьом учасникам національно-
визвольної боротьби. Ще більше вступило в УПА колишніх членів
Гуляк С. Полк ім. Холодного Яру... - С. 8.
288
сотень ”Веркшуцу”: сотенний 1-ої сотні УПА Григорій Перегіняк
(загинув весною 1943 р. на Волині), Іван Федорук (заарештований
нацистськими каральними органами за активні антинімецькі дії
й помер у в’язниці в Рівному від туберкульозу), брат Миколи
Лебедя Василь (загинув на Перемиїплянщині в бою проти військ
НКВС), шеф Головного Військового Штабу УПА Д. Грицай (загинув
у 1946 р.), Василь Чебиняк (загинув у 1948 р.) та інші315. Серед
колишніх перекладачів у німецких військах, котрі перейшли до
УПА, варто згадати діяча ОУН-Б Євгена Стахіва та перекладача
дивізії СС ”Ляйбштандарте Адольф Гітлер”, діяча ОУН-М Костя
Білика, котрий у лютому 1943 р. перейшов у підпілля, а у жовтні
того ж року очолив повстанський курінь УПА в Холодному Ярі
(загинув під час переходу на західноукраїнські землі у засідці на.
Поділлі 24 грудня 1943 р.)316.
З початку 1943 р. повстанські загони також поповнено кадрами
українських охоронних батальйонів, які заклали основу перших
куренів УПА. Вже у січні 1943 р. Провід ОУН-Б дав наказ членам
організації в 201-му охоронному курені відірватися від німецького
командування й з усім озброєнням перейти на Полісся. Наказ
цей не виконано тільки тому, що вояки куреня перед тим відмо-
вилися підписувати контракт ще на один рік військової служби
й були демобілізовані. Тогочасний провідник ОУН-Б в Україні
М. Лебедь пізніше писав: ”Стрільців-рядовиків звільнили і від-
пустили додому, де вони мали зголоситися в місцевих станицях
німецької поліції, а тих старшин, які не встигли втекти, німці
арештували. Тому що стрільці не зголошувалися в місцевих
командах поліції, німці хвилево звільнили старшин, щоб не
створювати паніки та таким способом евіденційно (очевидно —
А. Б.) охопити всіх стрільців. Цей момент використано, і з цією
хвилиною майже весь склад куреня переходить у підпілля, щоб
здобуте військове знання використати для рідної справи і передати
його іншим для дальшої боротьби з ворогом”317.
Колишні офіцери батальйонів "Нахтіґаль” та ”Роланд” і згодом
створеного на їх основі 201-го охоронного куреня склали значне
ядро командного складу УПА. Його сотник Р. Шухевич ("Тарас
Чупринка”) з листопада 1943 р. став головнокомандувачем УПА.
Відомими старшинами групи ”УПА-Північ” стали колишні вояки
куреня сотник Василь Сколоздра ("Грабенко”), сотник артилерії
Гірняк Л. На стежках... - С. 305-310.
316
Шанковський Л. Похідні групи ОУН (Причинки до історії похідних
груп ОУН на центральних і східних землях України у 1941-1943 рр.). -
Мюнхен: Видавництво "Український самостійник” 1958. - С. 155-
156, 195.
317
Лебедь М. Українська повстанська армія... — С. 44.
289
Військової Округи (ВО) "Тури” Захарій Дармохвал ("Розважний”),
сотенний ВО "Тури” на Дубеніцині Дмитро Корда ("Кінапі”) і багато
інших, відомих лише під псевдами ("Баклажка”, ”Мельник”,
"Поручник”)318. Незрівнянно більше колишніх офіцерів і стрільців
батальйону опинилося на вищих командних посадах у групі ”УПА-
Захід”. Наприклад, О. Луцький влітку 1943 р. був першим
командиром створених у Галичині куренів Української Народної
Самооборони (УНС), реорганізованої на зламі 1943-1944 рр. у групу
”УПА-Захід”, якою з січня 1944 р. командував підвищений до
ранґу майора В. Сидор. Деякі курені в її складі очолили колишні
вояки "Нахтігалю” Василь Лащак ("Перемога”) та Омелян Польо-
вий ("Остап”) і колишній вояк "Роланду” В. Андрусяк ("Різун”).
На інпщх командних або відповідальних службових посадах, в
УПА опинилися командир відділу охорони Р. Шухевича Василь
Дєдик, офіцери і командири чот В. Брилевський ("Боровий”),
О. Линда ("Ярема”), Ю. Лопатинський ("Калина”), керівник школи
"Дружинники” С. Левицький ("Мікадо”), а також П. Ґудзоватий
("Очеретенко”, "Василь”), сотенний у Перемиському лісі Михайло
Дуда ("Громенко”), сотник на Тернопільщині Чайківський (”Трач”)
і Юліян Ковальський, який був одним із перших вояків куреня,
котрі полягли в боротьбі проти німецьких окупаційних каральних
відділів319. Коментуючи їх перехід на бік УПА, С. Бандера згодом
писав: "Особливе, що вони принесли з собою - це пізнання
організації, стратегії і тактики партизанської боротьби, стасованої
большевиками в Другій світовій війні, та німецьких методів
поборювання партизанських відділів. Це знання було дуже корисне
в творенні УПА і в розгортанні її боротьби”320.
Тривалий час керівники ОУН-Б/і ОУН-М не хотіли відмовля-
тися від своїх "леґальних сил” тих українських охоронних
батальйонів, які перебували під ідеологічним впливом і політичним
контролем однієї з двох фракцій ОУН. Однак рішення спровоко-
ваних діями червоних партизанів німецьких поліційних служб
роззброїти й перевести ці частини поза межі України прискорило
відхід багатьох їх вояків у ліси. Характеризуючи мотиви, що
спонукали керівництво визвольного підпілля закликати їх до такого
кроку, активіст ОУН-Б Ярослав Гарасименко згадував: ”3 приходом
німців на наші землі по всіх містах Волині були організовані
військові школи. Все це робилось за дозволом і під контролем
німців. В тих школах вишколювалися тільки українці. Команди-
рами та інструкторами в них також в основному були українці.
Літопис УПА... — Т. 5. - С. 68, 71, 84, 87.
Підраховано автором на підставі довідника П. Содоля "Українська
Повстанча армія, 1942-1949”.
Бандера С. Перспективи української революції... - С. 306.
290
У всіх тих школах підпільно працювала ОУН. Восени 1942 р.
німці задумали школи перекинути на захід, у Францію і Голлан-
дію. Тоді ОУН дала команду всім тим школам і шутцполіції
забрати якомога більше зброї й амуніції та йти в ліс. На цей
заклик ОУН тоді зі зброєю в руках пішло в ліс понад 4 тисячі.
Вони і стали основним кістяком наших загонів УПА”321.
Відразу ж після переходу на бік українського Опору вояків
батальйону в Рівному та 201-го, навесні 1943 р. до УПА перейшли
тисячі вояків господарського куреня в Луцьку, 103-го батальйону
”Шума” з Мацієва, аналогічного формування з Ковеля й деяких
інших охоронних частин на Волині322. Подібно до колишніх вояків
201-го куреня, багато з них стали основою кадрів групи ”УПА-
Північ”. З-поміж колишніх вояків господарського куреня в Луцьку,
котрий вночі 20 березня 1943 р. перейшов на бік повстанців,
особливо відзначилися сотенний Володимир Лукащук (в УПА -
курінний "Кропива”), сотенний Яків Яковлів (курінний УПА
"Кватиренко”, який діяв в окрузі Федора Воробця С’Вереіцаки”)),
Володимир Кривенюк як сотенний УПА "Роман”, Іван Лень
(”Лев”), Степан Сорока, Ілько Кошпаль, Іван Вінцюк, Григорій
Савчук323. Коментуючи факт весняного поповнення лав УПА
вояками ’ТІІума”, райхскомісар України Е. Кох 25 червня 1943 р.
скаржився А. Розенберґу: "Створені вермахтом і поліцією місцеві
частини виправдали себе мало. У зв’язку з кризою на Східному
фронті збунтувалося й перейшло до банд багато козацьких баталь-
йонів. Від березня цього року серед охоронних команд також
встановлено сильні настрої на користь дезертирства. Багато [вояків]
батальйонів вбили своїх німецьких офіцерів нагляду й перейшли
до радянських, точніше націонал-українських банд”324.
Таку ж тактику заохочення переходу вояків "Шума” на бік
повстанських загонів керівництво українського Опору обрало щодо
українських охоронних батальйонів у Білорусі, Галичині та
суміжних з ними землях. У середині 1943 р. видано листівку з
підписом "Головна Команда (ГК) УПА” до решти українських
"шуцманів”, які не перейшли до УПА. Вона закликала: "Беріть
собі за приклад з волинської і поліської поліції, яка станула в
Шумук Д. За східнім обрієм. Спомини. - Париж-Балтимор: Перша
Українська Друкарня у Франції; Українське видавництво "Смолоскип”
ім. В. Симоненка, 1974. - С. 26.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 523. - Арк. 88; Ф. 63 -
Перша Українська Партизанська дивізія ім. двічі Героя Радянського
Союзу С. А. Ковпака (Сумське партизанське з’єднання), 1941-1944.
- Оп. 1. - Спр. 53. — Арк. 117.
Літопис УПА... - Т. 5. - С. 100.
ВА. - К 52 - Капгісі без ОепегаІ^овуетеигз. - Акі. П/261. - Рої. 1.-8. 143.
291
ряди Української Повстинної Армії до боротьби за волю народу.
Кожний Ваш добрий і злий вчинок залишиться в пам’яті народу”.
Листівка закликала "шуцманів” не давати німцям використовувати
себе для боротьби проти представників інших націй, котрі є
природними союзниками українського руху Опору в його боротьбі
проти і’ітлерівського й сталінського імперіалізмів325. Як підсумовано
у пересланому незабаром для ФГО звіті ”До питання національних
рухів у Галичині”, основу всіх куренів УПА склали колишні вояки-
українці ”з польської армії і люди, які здобули свій вишкіл та
досвід у німецькій армії. На підставі інформацій, які походять з
”УПА”, з 15 000 українців, які у 1941 р. служили у німецькій
армії, половина після їх звільнення у 1942 р. були виключені з
лав націоналістів, а інша половина опинилася в лавах ”УПА”326.
Одночасно, в рамках створення спільного визвольного фронту
народів, поневолених Німеччиною й СРСР, учасники національного
Опору України вирішили використати організовані з представників
інших національностей батальйони ”Шума” та частини вермахту
для формування іноземних загонів УПА. Видані у червні 1943 р.
переважно російською мовою листівки закликали переходити на
бік українських повстанців також військовослужбовців Східних
леґіонів - узбеків, казахів, таджиків, башкирів, татарів й інших
представників народів Центральної Азії та Кавказу327.
З переходом до УПА перших тисяч вояків охоронних частин
на Волині українські організатори формувань на боці Німеччини
стали об’єктом критичних випадів керівництва національного руху
Опору в Україні. Офіцери УПА та лідери бандерівської ОУН як
її ідеологічного керівництва вважали, що відверте співробітництво
з командуванням окупаційних військ тільки дискредитуватиме
український визвольний рух в очах не тільки українців, а й країн
Заходу. Тогочасна преса ОУН-Б критикувала дії РМО, що вигадало
нову "націю козаків” і "зібрало в себе різних "козацьких” діячів,
між іншим, і нашого землячка Остряницю”328. Як і у випадку
закликів до вояків українських охоронних батальйонів, це дало
деякі успішні результати. Завдяки інтенсивній пропаґанді і
зверненням до учасників козацьких формацій, вояки українського
загону І. Волошина-Бірчака почали співпрацю з українськими
національними повстанцями в боротьбі проти СРСР, а з часом
перейшли на їх бік для антинімецької боротьби329.
ЦДАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. — Спр. 63. - Арк. 4.
2иг Рга^е сісг паїіопаїеп Ве\уе§ип{>еп іп Саіігіеп // NА^8. - Т-78. - КоІІ 565. - Егатс
000 216.
ЦДАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 63. - Арк. 2, 3.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 227. - Арк. 143-144.
ЦеМапсі 8.1. Соххаскк іп ІЬе беппап Агту... - Р. 133.
292
Об’єктом критики українського Опору були також прихильники
ідеї створення УВВ. У серпневому номері за 1943 р. пресового
органу ОУН-Б "Вільна Україна” вказано, що лише внаслідок ударів
УПА німецька пропаґанда вигадала "ще один підступ — видавати
провокативні газети”. При тому пресовий орган УВВ "Український
Доброволець” охарактеризовано як "нову провокаційну німецьку
газету на українській мові”330. Під критичним оглядом про УВВ
також згадав член Проводу ОУН-Б І. Гриньох у виданій восени
1943 р. під псевдонімом ”1. М. Коваленко” брошурі "Цілі і методи
німецької імперіалістичної політики на окупованих теренах”.
”Після захоплення Харкова, — стверджено в ній, - створено там
т. зв. "Український Визвольний Комітет”, що мав би зайнятися
організуванням ”УВВ” на взір росіян, що під проводом генерала
Власова організовують від довшого часу російських добровольців.
Набір "добровольців” відбувається так, що хто не хоче йти до
війська, того беруть на роботи”331. У виданому в листопаді 1943 р.
"Бюлетні” КП ОУН-Б західноукраїнських земель (ЗУЗ) піддано
критиці та сумнівам можливість створення УВВ. ”В самий розгар
більшовицького маршу на захід, - вказано у "Бюлетні”, - читали
ми про "нових союзників”, саме тоді слухали ми авдицїї (повідом-
лення — А. Б.) про Український Визвольний Комітет, про Україн-
ське Визвольне Військо. Однак кілька тижнів після затримання
більшовицької офензиви (наступу - А. Б.) справа цього "Визволь-
ного Війська” затихла”332.
Українське національно-визвольне підпілля, відповідно до
вказівок Проводу ОУН-Б, використало свою нелеґальну мережу
для скерування на місця інструкцій про безкомпромісне засу-
дження будь-яких спроб залучення українців до боротьби на боці
Німеччини. У розісланих відповідним референтам підрайонів ОУН-
Б вказівках політичної референтури її Проводу влітку 1943 р.
факт створення українських військових батальйонів при вермахті
оцінено неґативно. "Усіх, хто йде до німецьких лав, засуджуємо,
як зрадників”, - підсумовано в інструкції333. Поряд з осудом
вербування українців до батальйонів УВВ український рух Опору
провів "бойкот” примусового рекрутування мешканців України до
Вільна Україна. Видання Організації Українських Націоналістів. —
1943. - Ч. 8. - С. 3-4.
Коваленко І. М. Цілі і методи німецької імперіалістичної політики
на окупованих теренах // Літопис УПА. Т. 1. Волинь і Полісся. —
Торонто, 1989. - С. 56-102.
Довкруги СС Стрілецької Дивізії Галичина (В обличчі однієї
можливості) // Бюлетень. Видання Краєвого проводу Організації
Українських Націоналістів Самостійників Державників. Р. ПІ. -
1943. - Ч. 11. - С. 2.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 931. - Арк. 43.
293
дивізій військ СС. У розісланій на початку 1944 р. "превентивній”
інструкції обласного проводу ОУН-Б Тернопільщини від 31 грудня
1943 р. для районних провідників організації вказано: ”Є можли-
вою мобілізація в СС, і то недобровільна. Належить повідомити
терен, що до мобілізації не йдемо. Не допустити створення навіть
однієї сотні СС-ів. Бойкотуємо всі пропаґандивні зібрання, сходини,
свята, які будуть мати на меті захопити народ до СС-ів. Не гнучка
тактика - лише принципово: не йдемо”334.
Незважаючи на офіційний осуд керівництвом національного
Опору факту існування українських формувань при німецьких
військах, конфронтації між їх вояками і УПА не існувало. їх
розділяли тільки неоднакове бачення тактики визвольного руху
за відновлення української державності й різні шляхи досягнення
цієї мети. Тому обґрунтованих підстав для протиставлення частин
УВВ куреням УПА немає. І хоча керівництво ОУН-Б та команду-
вання УПА вбачали у творцях УВВ політичних суперників, які
шкодили розгортанню українського руху Опору, прибічники планів
творення УВВ ніколи не розглядали УПА як конкуренційну
військову силу й постійно підтримували діячів обидвох фракцій
ОУН. Вартий уваги той факт, що ідея формування УВВ виникла
за кілька місяців до створення УПА й не була прямим протистав-
ленням намірам українського руху Опору. Більше того, частини
неіснуючого УВВ ніколи не брали участі в боротьбі проти україн-
ського повстанського руху й формувалися здебільшого до середини
1943 р. з мешканців Східної та Центральної України, де до того
часу загони УПА взагалі не діяли. Характерно, що український
охоронний батальйон № 157, дислокований під Миколаївом, був
скерований у м. Сталіне (нині Донецьк) офіційно для придушення
радянського партизанського руху. Однак на півдорозі батальйон
повернено назад через те, що його вояки відмовилися їхати далі
після того, як дізналися, що насправді діятимуть проти боївок
ОУН-Б335. Зв’язок з українськими старшинами цього батальйону
встановив один із керівників підпілля бандерівської ОУН на
Донеччині Євген Стахів. У датованому 8 вересня 1943 р. "Звіті з
Донбасу” ОУН-Б з цього приводу настрої вояків згаданого куреня
під впливом ідей національного Опору охарактеризовано так:
"Німців не люблять. До червоних відносяться з ваганням, за
виїмком (винятком - А. Б.), що вірять в перемогу совітів. Шука-
ють, отже, третього. Між тими, що були на Правобережжі і що
вже довший час в добровольцях, ведеться наша робота. Один
унтерофіцер добровольців, коли ми хотіли з ним зв’язатися, сказав,
що вже давно знають цю справу, читають літературу, і що вони
ЦДАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. — Спр. 5. — Арк. 29.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 287.
294
знають, що їм треба робити, коли б розвалювалася Німеччина...
Нам треба повести посилену пропаґандивну роботу між ”добро-
вільцями”, даючи їм цей "третій” вихід із сучасного положення”336.
"Коли я нав’язав контакт з батальйоном і роздав самостійницьку
літературу, — згадував пізніше Стахів, — весь батальйон станув
під стяг української самостійницької боротьби. Члени батальйону
доставляли зброю, перевозили і розкидали листівки, робили
пропаґанду в інших батальйонах, виконували атентати (замахи
— А. Б.) на німців, займалися кур’єрською службою, а коли дістали
наказ перейти до УПА в Холодний Яр, вони, вистрілявши німецьку
команду, перейшли в ліс”337.
Без відома німців після створення перших українських повстан-
ських сотедь штаб УВВ наприкінці 1942 р. виділив для підтри7
мування з ними контактів зв’язкову. Однак приховані зв’язки з
УПА у 1943 р. були доволі небезпечними для вояків УВВ і
загрожували їм у разі розкриття органами СД звинуваченням у
"братанні з ворогами райху” й депортацією до нацистських
концтаборів. Характеризуючи ставлення організаторів штабу Голуба
до українського національного руху Опору, учасник 1 і 2-го
Зимових походів армії УНР і згодом вояк УВВ П. Філоненко писав:
"Нами був зайнятий великий готель у Звягелі (тепер Новоград-
Волинський — А. Б.) - це був наш бункер. Полк. Голуб сказав,
що будемо пускати Захід на Схід. Не було ні однієї такої ночі,
щоб в нас не ночувала молодь з обох відділів Організації Україн-
ських Націоналістів — мельниківців і бандерівців. Ми не бавилися в
партії, але всім тим, що йшли бити ворога — допомагали”. Часто
вояки УВВ знешкоджували представників радянського підпілля,
які знищували активістів ОУН-Б навіть під час їх зборів. "Підпільна
партизанка червоних, — згадував Філоненко, — завжди дізнавалася
про такі сходини, і вечорами вони приходили й забирали ту молодь,
що належала до бандерівців, і розстрілювали. Тут, як приклад,
подаю імена двох українських учительок: одна з села Вировки -
Ганя Онопленко, а друга з села Познанич — Єлизавета Поліковська.
Совєтська боївка вивела ці жертви в поле й змасакрувала їхні
тіла "штиками”, а керував тією совєтською боївкою тутешній
учитель Антон Мостович. Незабаром той Мостович був пійманий
нятттими відділами, що належали до Укр. Визвольного Війська”338.
Нікольський В. М. Підпілля ОУН (б) у Донбасі. - К.: Інститут
історії України НАН України, 2001. - С. 162-163.
Стахів-Павлюк Є. Боротьба українського народу на Східноукраїнських
землях 1941-1944 (Спомини очевидця й учасника). II. Східна Україна
під самостійницьким прапором // Вісник. Квартальний літератури,
науки, мистецтва і суспільно-політичного життя. - Філадельфія,
1987. - Ч. 5. - С. 293.
Філоненко П. Збройна боротьба на Волині... - С. 47, 46.
295
Особливо значну практичну підтримку УПА надав безпосередньо
причетний до творення українських збройних формувань при
німецьких військах полковник колишньої армії УНР П. Дяченко.
У споминах про нього керівник господарського відділу Краєвого
Військового Штабу групи ”УПА-Північ” Роман Петренко (псевдо
”Омелько”) писав: "Крім документів, полк. Дяченко передав для
УПА, через відомі тільки йому джерела, певну кількість зброї
(зокрема, короткої, і Гранат). У період боїв за місто Ковель, на
Волині, курінь УПА "Лисого” мав труднощі пробитись, згідно з
вказівками штабу УПА, за фронтову лінію, в совєтське запілля,
але при допомозі полковника курінь виконав цей наказ... Винят-
ково прислужився підпіллю полк. Дяченко, коли уможливив
вишколити підпільні курси радистів. Це був великий ризик, бо
він знав, що ці люди ніколи німцям служити не будуть. Одначе
дав згоду й усю відповідальність взяв на себе. Одинадцять осіб
успішно закінчили цей вишкіл і одного дня вернулись в підпілля
продовжувати протинімецьку боротьбу”339. Втім, періодичну спів-
працю між вояками УВВ і УПА обмежено короткочасними локаль-
ними контактами. Через контроль своїх зв’язкових офіцерів її
не допускало німецьке командування, побоюючись, що частини
УВВ під впливом пропаґанди ідей Опору перейдуть на бік укра-
їнських повстанців, як це до того зробили тисячі вояків охоронних
батальйонів.
Розходження між обіцянками щодо формування національної
армії з боку "Українського Добровольця” і відсутністю поступу в
справі її реального створення спричинило різкий спад кількості
добровольців до УВВ. Це ж викликало критику тверджень про
можливість творення українського війська на боці Німеччини
навіть у багатьох читачів цієї газети, які на собі пізнали негатив-
ний досвід німецької окупації (примусове вивезення на роботу до
райху, сумнозвісні умови утримування в нацистських таборах
військовополонених тощо)*. На початку 1944 р. почастішали
випадки переходу на бік УПА тих вояків окремих українських
[Петренко Р.] Спомин про ген.-хорунжого Петра Дяченка // Вісті
Комбатанта. — 1985. — Ч. 2. - С. 76-77.
У пересланому редакторові "Українського Добровольця” Г. Которовичу
одному з листів із відвертою критикою німецької політики анонімний
автор "Іван Непитайло”, наприклад, на початку січня 1944 р. писав:
”В 35-му номері Вашого тижневика я прочитав статтю "Добровільність”
Н. Щербини і дуже зацікавлений, як може говорити людина про
добровільність там, не згадуючи й не беручи до уваги добровільність
тут. Наприклад, чому не описати "добровільну” поїздку до Велико-
німеччини та ін. ... Вибачте за безграмотність, але мені не дали
докінчити школи, а примусили їхати працювати до Німеччини. Маю
16 років” (ЦЦАВО України. - Ф. 4465. - Оп. 1. - Спр. 89. - Арк. 2).
296
батальйонів, які отримували відпустку для відвідин родичів у
ще окупованій вермахтом Західній Україні. Наприкінці лютого
1944 р. у ГШ ОКГ під тиском німецьких органів безпеки й ”з
національно-ідеологічних підстав” розроблено проект наказу про
подальші відпустки для українських військовослужбовців місцевих
частин на Сході по можливості в супроводі (тобто фактично під
контролем) німецьких вояків. Проте дотогочасний досвід прове-
дення спільних відпусток українськими та німецькими вояками
часто давав зворотній ефект: спілкуючись з українцями, багато
німецьких вояків почали неґативно ставитися до політики Третього
райху щодо України, а деякі з них спільно з вояками УВВ
перейшли до УПА. Певною мірою цьому сприяла пропаганда ОУН-
Б, в одному з тогочасних документів якої рекомендовано "повести
роботу освідомлення з зазнайомленням з нашим рухом серед німців
з висвітленням можливості національної революції, яка закінчить
імперіалістичну війну”340. Зважаючи на це, 1 березня 1944 р. шеф
відділу "Політика” РМО О. Бройтіґам звернувся до свого керів-
ництва з проханням вплинути на відкликання і заборону згаданого
проекту ОКГ. Він мотивував своє рішення тим, що "райхсдойче,
які живуть з українцями під одним дахом, більше не придатні
для залучення до бойових дій на Сході. Тому після цього усі
німецькі вояки, які перебували з українцями у відпустці, більше
не повинні використовуватися на Сході”341.
Між тим, усвідомлюючи реальні вигоди від можливості вико-
ристання українських військових формувань у німецьких військах
задля зміцнення своїх сил, наприкінці 1943 р. багато учасників
українського руху Опору почали змінювати свою безкомпромісну
позицію. Щораз більше з них розглядали ці формації як суттєвий
допоміжний фактор українського визвольного руху і як ефективний
засіб вишколу старшин для УПА. "Кадрами антибольшевицьких
армій будуть вояки УВВ, РОА і т. ін.”, — вказувалося в інструкції
ОУН-Б, виданій у цей час342. У рефераті "Із думок на актуальні
теми” активний діяч ОУН-Б Михайло Рубань писав в листопаді
1943 р., що "такі організації як СС "Галичина”, УВВ” "дають
можливості легально організувати військо і готувати старшин”.
Автор реферату рекомендував "держати живий зв’язок” із цими
"легальними військовими чинниками, частинами української
народності” та "впливати на вироблення самостійницької думки,
щоб в рішаючий момент не наступила розгубленість і розпоро-
шеність сил”343. Чисельні українські військові формування при
Нікольський В. М. Підпілля ОУН (б)... - С. 163.
НАІІ8. -Т-454.- КоІІ 88.-Ргате» 000 672,000 673.
ЦЦАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 2. - Спр. 83. - Арк. 47 зв.
Там само. - Оп. 1. — Спр. 89. — Арк. 115-116.
297
німецьких з’єднаннях поступово стали настільки суттєвим факто-
ром, що керівництво ОУН-Б враховувало їх у більшості своїх
зовнішньополітичних комбінацій. Наприклад, у переговорах з
членом Центрального Проводу (ЦП) ОУН-Б І. Гриньохом у лютому
1944 р. на бажання української сторони про них згадав представ-
ник румунських урядових кіл полковник Іон Пержу. Він при-
пустив, що в разі сприятливоі'о розвитку подій "всі українські
військові підрозділи німецької армії” перейдуть у розпорядження
командування УПА й будуть переведені в район Чорното моря,
звідки вони почнуть діяти для повного визволення України від
німецьких і радянських військ344.
Під впливом повідомлень СД представники керівної верхівки
Третього райху здогадувалися про плани ОУН-Б щодо українських
військових формацій у збройних силах Німеччини. Тому вони
утримувалися від формування з українців національного війська,
вбачаючи у ньому своєрідного "Троянського коня” України для
райху й не виключаючи можливості його виступу проти окупацій-
них частин в разі загострення брутального курсу гітлерівського
режиму. Водночас німецькі інстанції вирішили посилити агітацію
проти українського руху Опору. Поширюючи з весни 1943 р. ідею
створення УВВ, пропаґандистські установи райху розраховували
відштовхнути українців від підтримки їх національного руху Опору
й спонукати учасників УПА переходити на бік вермахту. Пере-
важна більшість військовослужбовців УПА проігнорували цю
пропаґанду. На таку своєрідну провокацію "піймався” лише
командир частини українських повстанських підрозділів Бульба-
Боровець. Повіривши у можливість створення з українців націо-
нальних збройних сил за підтримки вермахту, він наважився піти
на переговори із представниками сухопутних сил Німеччини. З
цією метою 16 квітня 1943 р. Бульба-Боровець особисто написав
поручникові Ковальчуку в м. Рівне листа, у якому просив встано-
вити зв’язок із уповноваженими німецьким командуванням стар-
шинами й надіслати йому їх письмові пропозиції. Через місяць,
17 травня, Боровець делегував сотника М. Ковтуна, поручника
І. Козла та хорунжого Д. Гаврилюка у Сарни для проведення
переговорів з офіцерами німецької армії, під час яких з україн-
ського боку поставлено вимогу звільнити С. Бандеру та інших
політичних в’язнів і створити національне військо345. Як свідчить
повідомлення ФГО від 11 червня 1943 р., серед умов співпраці
розглядалася можливість виступу "бульбівської пропаґанди за
вербування до Східних військ [Охііпірреп]”346.
Шанковський Л. Похідні групи... - С. 283.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 253. - Арк. 128, 131.
Літопис УПА... — Т. 6. — С. 81.
298
Однак ці попередні переговори на півроку перервалися. Внаслі-
док цього 1 серпня 1943 р. в часописі "Оборона України” —
пресовому органі очолюваних Бульбою-Боровцем загонів Україн-
ської Народно-Революційної Армії (УНРА) - з’явилася стаття,
спрямована проти УВВ. На початку цієї публікації під заголовком
"Нова німецька провокація” визнано факт боротьби на боці
вермахту проти СРСР на початку німецько-радянської війни
багатьох тисяч українських патріотів, які "були переконані, що,
допомагаючи німцям, служать Україні, що самі творять своє
майбутнє”. При цьому засуджено намір німецького командування
"творити Українську Визвольну Армію на Волині під командою
генерала Омеляновича-Павленка молодшого”. "Большевики, -
йшлося у статті, — в цих областях не встигли перевести евакуації,
тому лишилось багато української патріотичної молоді. Її то й
рішили німці зловити на гачок творення української армії”. "Армії
нема, — відзначено далі, - але Гестапо списки має. По цих списках
можна вивести старшин на каторгу, можна й розстріляти. Старшин
замість армії вивозиться до Відня - ще одну частину української
інтелігенції відривається від Грунту, де вона може діяти. Геть з
німецькою провокацією! Місце української молоді не в братніх
могилах, а в рядах Української Народньої Революційної Армії,
щоб копати могилу всякому окупантові”347.
Командувач УНРА відновив переговори з представниками
командування вермахту тільки пізньої осені 1943 р. Саме у той
час один з ініціаторів практичного втілення в життя ідеї творення
УВВ Голуб вирішив, що настав сприятливий час для залучення
до йото організації учасників українського руху Опору німецькій
окупаційній політиці в Україні. Спершу приховано від німецьких
установ, а відтак із санкції шефа штабу ФГО ОКГ Р. Ґелена і
ААА ОКВ він розпочав з Бульбою-Боровцем переговори щодо
об’єднання сил і спільної боротьби проти СРСР з використанням
німецької військової допомоги. Розроблені Бульбою-Боровцем у
середині листопада 1943 р. пропозиції для німецького уряду щодо
можливої співпраці серед іншого передбачали: "Негайне утворення
української військової влади з енергійною підтримкою з боку інших
держав та їх союзників, особливо відносно інструкторів та споря-
дження”348. 19 листопада 1943 р. він розпочав переговори в
Рівному, звідки 22 листопада переїхав до Польщі для подальшого
узгодження своїх дій з представниками "Спеціального штабу ”Р”
у Варшаві349 (де саме у цей час з ініціативи П. Крижанівського
Оборона України. Часопис Української Народньо-Революційної Армії. —
1 серпня 1943. - № 1 - С. 2.
ЦДАГО України. — Ф. 166. - Оп. 3. - Спр. 149. - Арк. 48 зв.
Літопис УПА. — Т. 6... — С. 97-98, 191.
проголошено створення штабу УВВ). У третій декаді листопада
1943 р. переговори Бульби-Боровця з представниками команду-
вання вермахту перервали працівники СД, які його заарештували та
ув’язнили*. Унаслідок проведеного розслідування співробітники
німецьких органів безпеки розцінили ініціативи "Спеціального
штабу ”Р” як політичні кроки, на які він не мав відповідних повно-
важень**. Водночас вони погрожували притягнути до військового
трибуналу всіх німецьких офіцерів, причетних до самочинних розмов
із повстанцями — в тому числі колишнього сотника УГА, гауптмана
Г. Коха, повноваження на ведення переговорів якому дав генерал-
лейтенант барон Дітріх Зоннтаґ фон Лєвенгаупт (ЕбуепКаирІ)350.
Доречно відзначити, що тоді як багато стрільців, підстаршин
і старшин українських батальйонів перейшло на бік національного
Опору, деякі вояки УПА опинилися в УВВ навесні 1944 р. Ними
були переважно захоплені в німецький полон повстанці, яким за
вступ до українських військових частин обіцяли амністію за дії
проти райху. Колишній повстанець (пізніше вояк УВВ) Андрій
Фурґала згадував: ”При кінці березня 1944 року німці зробили
облаву під Карпатами на УПА, тоді нашу групу взяли до полону,
привезли до Львова до тюрми, а відтак до ляґеру у Польщі, а в
Характерно, що аналогічний зв’язок з УПА одночасно намагався
встановити керівник російської секції "Зондерштабу ”Р” Б. Хольмстон-
Смисловський. Оскільки про цей безсумнівний зв’язок стало відомо
органам СД, у грудні 1943 р. він опинився під домашнім арештом і
очолювана ним секція фактично була розформована. Лише після 6-
місячного розслідуванння його допущено до організації партизанської
війни та розвідувальної служби на Східному фронті й формування
національних батальйонів з росіян (І-ЗіКихкіапМаііопаІАппу (1-81КИА)
// Іпіегпеі: Ьйр://Ька-гоа.сЬаі.ги/1_а_гпа._сп§.Ьйп).
На невдалість спроб "Зондерштабу ”Р” налагодити зв’язок з УПА
певним чином вплинуло міжвідомче протистояння за владні
компетенції між абвером і німецькими органами безпеки. Після
фактичного підпорядкування абверу керівництву РСГА 12 лютого
1944 р. їх втручання в ініціативи "Спеціального штабу ”Р” вдруге
загальмувало його спроби налагодити контакти між ГА "Південь” з
одного боку і через посередників із головнокомандувачем УПА
Р. Шухевичем з другого. У звіті для РСГА від 22 квітня 1944 р.
підполковник Ліндгардт, коментуючи наслідки цього, так висловив
думку більшості офіцерів абверу стосовно втручання РСГА в його
дії: "Абвер сподівався, що співробітництво з РСГА, яке відповідальне
за політичні питання, полегшить прийняття політичних рішень. На
жаль, до сих пір цього не відбулося” (ЦДАВО України. - Ф. 4628.
— Оп. 1. — Спр. 10. - Арк. 256-257 зв.).
Детальний опис ходу й наслідків переговорів Боровця з представниками
німецького командування міститься у спогадах експерта українських
справ при штабі ОКГ у Полтаві Г. Коха. Див.: КосіїН.Егіппегип§епаик
4ет гисііеп\¥е11кгіе§. -\¥іеп: ОсгЕуапуеІіісІїе РгезкеуегЬагкі ГйгОкіеггеісЬ, 1967.
300
травні нас звільнили і відіслали до РОА до Леґіонова під Вар-
шавою, звідки ми перейшли до штабу УВВ полк. Петра Крижа-
нівського і полк. Петра Дяченка”351.
Незадовго до цього до УВВ перейшла деяка частина українських
повстанців-мельниківців, що проявилося у формальному зараху-
ванні до його складу згадуваного раніше Українського Леґіону
Самооборони (УЛС). Відголоском переходу УЛС на бік вермахту
стала поява листівки з історією цього леґіону. Листівка під
заголовоком "Вірний шлях. Українські націоналісти боряться в
рядах німецької армії” містила підпис "Українське Визвольне
Військо” й адресувалася воякам загонів УПА. Тираж в кілька
тисяч примірників розповсюджено вже навесні 1944 р. над місцем
дислокації українських повстанських військових частин. На
зворотній сторінці віршований текст закликав до вступу в УВВ:
Хіба не бачите панове з УПА,
як Сталін радіє з Кремля.
Подивіться краще як УВВ
большевиків завзято б’є.
Краще Вам побрататись
і з німцями об’єднатись.
Як приємно одяг мати,
скоростріли і гармати852.
Інша складена у віршованій формі листівка УВВ закликала:
Не складе ніхто з нас зброї. Ставай до нас у лави,
поки ворог ще стоїть, залиш блукать у млі;
поки наша Україна здобудеш мир і волю
у ярмі большевиків. для рідної землі858.
Такі листівки розповсюджувалися в Україні до останніх тижнів
німецької окупації. Описуючи своє прибуття до Умані в середині
березня 1944 р. через кілька днів після вступу туди частин ЧА,
англійський кореспондент газети "Сандей тайме” та радіокомпанії
Бі-Бі-Сі Олександр Верт писав, що подекуди вулиці міста засипали
цілими пачками "добре віддрукованих барвистих листівок україн-
ською мовою, що вихваляли "німецько-український союз”. ”Ці
листівки - згадував Верт, — були, очевидно, елементами однієї з
наспіх започаткованих німцями спроб створити антирадянську
"українську армію” на зразок власовської”354.
Проте німецька критика дій радикальних українських націона-
лістів не сприяла зменшенню їх популярності. Мобілізовані до
Фурґала А. Маловідоме з історії Українського Визвольного Війська
(УВВ) // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 5-6. - С. 107.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 132-132 зв.
ЛНБ НАН України. — Фонд листівок. — № 402. — С. 1.
Верт А. Россия в войне 1941-1945. - Москва: Прогресе, 1967. — С. 576.
301
німецьких військ українці незважаючи навіть на отримані там
нагороди — при зручній нагоді переходили на бік УПА, де їх
призначали здебільшого на командні посади. Наприклад, Володи-
мир Олійник під час свого перебування в дивізії військ СС
"Тотенкопф” отримав Залізний хрест 1-го класу, Відзначення за
участь у піхотних штурмових атаках та Відзначення за поранення
в сріблі. Невдовзі після переходу на бік українських повстанців
на початку 1944 р. під псевдонімом "Орел” він очолив курінь
УПА, що діяв у Кам’янко-Струмилівській окрузі в Галичині355.
Водночас, незважаючи на здійснені з німецького боку заходи проти
дезертирства, зросли випадки масових втеч до УПА вояків україн-
ських частин, переведених на галицькі землі України. Зокрема
після перевезення охоронного куреня № 109 до Тернополя на
початку березня 1944 р. десятки його вояків перейшли на бік
збройних формувань українського руху Опору356.
Водночас, незважаючи на протидії з боку німецьких органів
безпеки, вояки різних українських формувань, що діяли на боці
Німеччини, також поповнили лави повстанських загонів, створю-
ваних мельниківцями. Після арештів нацистами А. Мельника і
провідника ОУН-М в Україні Олега Кандиби-Ольжича за наказом
заступника Мельника М. Капустянського колишній вояк леґіону
Сушка й одного з українських куренів у Києві І. Кедюлич став
командувачем усіх створюваних мельниківцями збройних форму-
вань в Україні. Іншого військовика Степана Касіяна ("Карпа”)
призначено командиром збройних загонів ОУН-М у Карпатах.
Однак, оскільки загальна їх чисельність не перевищувала сотні
осіб, з часом вони приєдналися до куренів групи ”УПА-Захід”,
що діяли під політичним керівництвом ОУН-Б357.
Унаслідок зростання чисельності випадків групового переходу
вояків УВВ на бік УПА в суміжних із західними центральних
областях України, на території яких діяли повстанські загони,
німецьке командування почало залишати в їх межах лише не-
українські національні леґіони, сформовані переважно з росіян
та представників народів Кавказу і Центральної Азії. В результаті
цього, а також внаслідок відступу вермахту з українських земель,
навесні 1944 р. формально зараховані до структури УВВ частини
опинилися поза межами України — починаючи від польських та
білоруських областей і закінчуючи країнами Західної Європи. Лише
після переведення їх до цих регіонів німецькі інстанції дозволили
ідеологам УВВ солідаризуватися з УПА. Певного мірою цьому
ЦДАВО України. - Ф. 4628. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 1.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 95.
Гіммельрайх К. Спогади командира відділу особливого призначення
”УПА-Схід” // Літопис УПА. - Т. 15. - Торонто, 1987. - С. 22.
302
сприяв шеф головного політичного штабу РМО Ґ. Берґер. 14 берез-
ня 1944 р. у листі райхсміністерству народної агітації і пропаґанди
він вказав, що потане трактування ”гіві” й цивільних робітників
посилює опір військовослужбовців ЧА, а незадоволення населення, в
свою чергу, деморалізовує військові частини, іцо воюють на боці
вермахту. Він же наголошував, що це також посилює позиції
збройних формувань антинімецьких рухів Опору й закликав проводити
гнучкішу пропаґанду серед вояків Східних Добровольчих з’єднань358.
Позиція Берґера сприяла тому, що пресові органи УВВ врешті
змогли офіційно задекларувати свою солідарність з діями УПА -
щоправда, спрямованими тільки проти сталінського режиму.
19 березня 1944 р., зокрема, орган українських добровольчих
частин при німецькій армії ”Нора Доба” вмістив паралельно
надруковану в "Українському Добровольці” передову статтю під
назвою "Українські партизани на тилах большевиків”. "Повідом-
лення про бойові дії українських національних партизан на тилах
совєтських військ свідчить про масовий відрух збройного чину
навіть тих кіл української молоді, що з тих чи інших причин
стояли досі осторонь рядів та ідей УВВ”, - вказано у ній.
Віддзеркалюючи ставлення організаторів та вояків частин УВВ
до УПА, стаття закінчувалася твердженням: "Добровольці україн-
ських з’єднань вітають радісно звістки про партизанський анти-
большевицький рух в Україні”359.
Одночасно зі схваленням німецькою пропаґандою антибільшо-
вицьких дій українського Опору навесні 1944 р. німецьке команду-
вання дозволило на взаємодію проти СРСР між українцями
створених при німецьких арміях частин і загонами УПА шляхом
спеціально підготовленого десанту в тил ЧА. Підтримку українцями
у Німеччині їх національно-визвольного руху не обмежили тільки
теоретичними деклараціями й невдовзі вона перейшла в площину
практичних дій. З цією метою в німецьких військових школах від
початку 1944 р. організовано курси, що мали у стислий термін —
впродовж двох-трьох місяців - підготувати спеціальні диверсійні
групи для переправлення переважно повітряним шляхом через
лінію німецько-радянського фронту. В Україні вони повинні були
встановлювати зв’язок із місцевими сотнями УПА й спільно з
ними здійснювати напади на тилові частини ЧА і виявляти та
знищувати об’єкти стратегічного значення (різноманітні склади,
залізничні колії, мости тощо). Наприклад, завданням випускників
школи у Мюнстері, яких повітряним шляхом десантували в
Україну, було гуртування невдоволених сталінським режимом
мешканців, створення центрів антибільшовицької боротьби й
КАШ. - Т-454. - КоІІ 92.-Ргате 000 209.
Нова Доба. - 19 березня 1944. - № 12 (135). — С. 1.
303
налагодження зв’язку з іншими центрами українського визвольного
руху - зокрема з підрозділами УПА та осередками підпілля ОУН
на місцях360. Навесні 1944 р. подібну школу відкрито також у
Львові під керівництвом колишнього шефа штабу УВВ Голуба,
який з метою її створення прибув із Житомира за сприянням
гауптмана Ґеорґа Пулюя й за дозволом ААА ОКВ у Берліні
наприкінці 1943 р., про що стало відомо радянським органам
безпеки*. Затримана згодом органами НКДБ співпрацівниця Голуба
К. Стрельцова на допиті засвідчила: "Останнім часом, зокрема з
переїздом із Житомира до Львова, націоналістична робота Голуба
та інших співробітників ОКВ активізувалася й дещо змінився її
характер. Тобто, якщо перебуваючи в Житомирі, проводили роботу
в основному на окупованій території, то у Львові вони готували
для роботи в радянському тилу людей, яких повинні були закидати
літаками”361. У базованому на цих даних повідомленні штабу 13-ої
армії радянського 1-го Українського фронту про становище на
Львівщині 24 червня 1944 р. згадано: ”У Львові є розвідшкола,
що готує командний склад і розвідників... У середині червня підготов-
лено 120 чоловіків, які у формі офіцерів Червоної Армії готуються
до пересилки через фронт у бандгрупи бандерівців, що діють на
нашій території, і для шпигунської роботи в нашому тилу”362.
Проте такі акції виявилися переважно безуспішними, оскільки
радянські органи безпеки виявили й затримали сформовані з
українців парашутні групи у західних та суміжних з ними
центральних областях України. Наприклад, у липні 1944 р.
співробітники органів НКДБ Рівненської області, прочісуючи
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 338. - Арк. 153.
Затриманий після закінчення німецько-радянської війни органами
НКДБ керівник розвідувального відділу ”1-ц” штабу німецьких
окупаційних військ в Україні Ю. Лацарек з цього приводу 27 травня
1946 р. під час допиту засвідчив: ”У розмові із зондерфюрером
Пулюєм — співробітником 3-го відділу контррозвідки і відділу ”1-ц”
штабу окупаційних військ України, який перебував у Львові, - я
йому розповів, що маю завдання створити диверсійну сітку в Західній
Україні, на що в мене немає людей, котрі б знали місцеві умови й
могли б мені у цьому допомогти. Пулюй мені заявив, що з
м. Житомира прибув до Львова колишній петлюрівський полковник,
співробітник 3-го відділу німецької контррозвідки і ”1-ц” Голуб,
який має зв’язки серед українських націоналістів в усій Україні. Я
надіслав запит командуванню в Берліні й просив передати Голуба в
моє розпорядження. У січні 1944 р. я отримав дозвіл підпорядкувати
собі Голуба й став із ним працювати” (ЦДАГО України. - Ф. 57. -
Оп. 4. - Спр. 340. - Арк. 44).
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 340. - Арк. 44.
Львівщина у Великій Вітчизняній війні (1941-1945). Збірник
документів і матеріалів. - Львів: Каменяр, 1968. - С. 118.
304
автомагістраль Рівне-Корець з метою ліквідації антирадянських
диверсійних груп, з-поміж інпіих затримали офіцерів УВВ В. М. Фи-
лимончука та А. І. Хоменка. У квітні 1944 р. у складі групи
вояків-українців їх спрямували в керовану німецькими інструкто-
рами диверсійну школу у Львові, після закінчення якої з відповід-
ним завданням закинули в Рівненську область. Тут група мала
налагодити зв’язок із діючими загонами УПА й розгорнути активну
бойову діяльність363. 7 серпня 1944 р. на території Ободівського
та Чечельницького районів Вінницької області десантовано перших
27 випускників навчального центру з м. Мюнстер, одягнутих у
форму офіцерів ЧА під керівництвом старшин Миколи Муравського
та Сірого. Для виконання поставлених завдань разом із десантом
на восьми вантажних парашутах скинуто чотири ручні кулемети,
вісім автоматів, півтора мільйона радянських карбованців, ящик
з пропаґандистською літературою, чотири українські національні
прапори, приблизно тисячу значків із зображенням тризуба та
рацію з новим обладнанням до неї. Через кілька годин більшість
десантників затримано радянськими органами безпеки364.
"Вжитими заходами частина диверсантів була затримана, —
констатовано з цього приводу у повідомленні управління НКДБ
Вінницької області від 9 серпня 1944 р. - У ході розслідування
встановлено, що перед учасниками десанту абвер поставив такі
завдання: 1. Проведення диверсійної роботи у районі дій 3-го
Українського фронту шляхом підриву мостів, залізничних колій,
складів із боєприпасами й обмундируванням, знищення та пошко-
дження ліній зв’язку і вантажів, котрі підвозяться до фронту.
2. Здійснювати терористичні акти над представниками команду-
вання Червоної Армії, радянсько-партійним активом та представ-
никами влади на місцях. 3. Вести серед населення широку
антирадянську пропаґанду, поширювати націоналістичні листівки
та відозви. Абвер доручив Муравському встановити контакт з
діючими в тилу бандами УПА, довести свою групу до чисельності
полку і розгорнути активну збройну боротьбу”. Невдовзі другу
групу чисельністю 25 осіб під керівництвом офіцера школи Удода
скинуто у тій самій місцевості й з тими ж завданнями, про що
знову довідалися керівники НКДБ366. До іншої групи належали
скеровані восени 1944 р. у Криницю 25 вояків УЛС, які були
вихідцями з Волині: уродженець с. Ульники Луцького району
Волинської області Андрій Беюмен, уродженець Торчинського
району тієї ж області Микола Тиндюк, уродженець с. Литва того
ж району Олександр Мульчак та інші. 18 листопада 1944 р. цю
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 340. - Арк. 43.
Там само. - Арк. 47.
Там само. - Спр. 338. -- Арк. 154.
305
групу десантовано в одному з районів Львівської області з інструк-
цією зв’язатися з місцевими підрозділами УПА, але її відразу ж
затримали співробітники радянських органів безпеки366.
Однак такого роду ініціативи не змінили офіційного негативного
ставлення керівництва українського руху Опору до мобілізації
українців для участі в бойових діях на боці Німеччини. В інструк-
ції керівництва ОУН-Б окружним і повітовим провідникам органі-
зації від 25 травня допускалися лише окремі випадки добровіль-
ного зголошення до частин німецьких військ чоловіків за їх
власним бажанням. Цей допуск трактувався не як відступ від
"генеральної лінії, тільки як вихід з скрутного становища”.
Наголошено, що мобілізовані повинні вбачати своє завдання у
тому, ”щоб навчитися воєнного ремесла і на поклик Організації
піти після в боротьбу за Українську державу”367. Видане також у
травні звернення командира загону ім. Івана Богуна до українців
збройних частин німецьких військ також критикувало спроби
командування вермахту залучити українців до боротьби на боці
Німеччини368. Інша листівка українського руху Опору за червень
того ж року закликала українців із частин у складі німецьких
військ у Галичині при кожній сприятливій нагоді (особливо при
відступі вермахту з українських земель) бути готовими перейти
на бік УПА369. У скерованій окружним осередкам та повітовим
референтурам пропаґанди інструкції Львівського обласного осередку
пропаґанди ОУН-Б від 5 липня 1944 р. містився заклик "заборо-
нити вести пропаганду за набір українців до німецької армії навіть на
випадок проголошення німцями примусової мобілізації. Противно,
треба протидіяти і поборювати ворожу пропаганду за вступлення
в німецьку армію, хоч би вели її і деякі незрілі українці”370.
Деякий час подібну агітацію представники українського Опору
проводили також серед вояків козацьких з’єднань. Наприклад,
восени 1944 р. у районі дій куреня "Месники” групи ”УПА-Захід”
під м. Любачів на Люблінщині на українсько—польському етніч-
ному прикордонні її організував провідник ОУН-Б на Закерзонні
Ярослав Старух. Він, зокрема, поширював листівки про Тихий
Дон та "донську вольницю” серед вояцтва дислокованої тоді у
цьому районі 1-ої дивізії донських козаків. Після цього її вояки
коректно поводилися з українським населенням і зовсім не
виявляли бажання воювати проти повстанців. Були випадки, коли
ДАЛО. - Ф. П-3. - Оп. 1. - Спр. 61.
ЦДАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1.
Додатки. - Док. № 16.
Там само. — Док. № 17.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 2.
Арк. 87.
Спр. 4. - Арк. 29, 48.
Спр. 3. - Арк. 13.
306
козаки не стріляли при зустрічі з національними партизанами,
давали зайву зброю, попереджували про відомі їх розвідці акції
диверсійних груп НКВС371. Під впливом подібної пропаґанди на
Лемківщипі з кількох десятків українських вояків, що залишили
різні частини німецьких військ, створено окрему чоту рейдуючого
там повстанського куреня372.
Незмінно засуджуючи мобілізацію українців до німецьких чи
чи будь-яких іноземних формувань у збройних силах Німеччини,
керівництво національного Опору з розумінням сприйняло бажання
патріотично настроєних десятків тисяч українців, які вирішили
з німецькою допомогою боротися проти СРСР, сподіваючись
створити українську армію й вибороти своїй Вітчизні державність.
Тому до кінця Другої .світової війни до УПА мали доступ усі
українці, які брали участь у бойових діях на боці вермахту.
Водночас власовців та німців оголошено ворогами повстанців як
репрезентантів російського та німецького імперіалізмів. Тому
стабільно неґативною залишалася реакція ОУН-Б і УПА на
примусове залучення українців до частин РОА, що знайшла своє
віддзеркалення у гострій критиці дій Власова у виданій тоді ж
листівці ОУН-Б під назвою "Політика двох поразок і ”вла-
совщина”373. Аналогічною була реакція створеного у липні 1944 р.
верховного керівного органу самостійницького руху українців на
їх Вітчизні — Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
Визначаючи тактику українського руху Опору щодо формування
німецьким командуванням з українців нових частин для боротьби
проти СРСР, керівник політичної референтури штабу групи ”УПА-
Північ” на Волині й член УГВР Йосип Позичанюк у ті дні писав:
”В підготовчій фазі ми не мусимо будь-де і будь-чим протидіяти.
Нехай, оскільки це формується сила антибільшовицька, озбро-
юється й екіпірується, в тім числі (і то в абсолютній там більшості)
українські маси, дістаючи належні засоби для збройної боротьби”.
Вказуючи, що треба серед цих мас створювати "запільну мережу”
й проводити "посилену ідейно-політичну виховну роботу”, По-
зичанюк підсумував: "Німці організовують і озброюють анти-
більшовицьку силу — це для нас важне. Які ж плани німці з
цим пов’язують, то нам нема чого цим тепер перейматись, бо які
б ті плани не були, вже вони ніколи не зможуть здійснитись.
Вже рік, як Німеччина не керує подіями і ніколи вже ними не
керуватиме попри всі сподівання німецьких тупоголових політиків.
Тис-Крохмалюк Ю. Не забуваймо про наших побратимів! // Вісті
Комбатанта. - 1976. - Ч. 2. — С. 15.
Дмитрик І. У лісах Лемківщини. Спомини вояка УПА. Видання
друге. - Мюнхен: Сучасність, 1977. - С. 24.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр, 235. - Арк. 26-27.
307
Започаткувавші так званого "нового курсу” — це єдиний розумний
їхній захід, у боротьбі з більшовизмом, але самі вони від цього
мало що виграють. Виграти від цього мусимо ми. І насамперед
ми”374.
Виступаючи з політичною доповіддю на 1-му Великому Зборі
УГВР 14 липня 1944 р., член ЦП ОУН-Б Мирослав Прокоп заявив
у тій же справі, що "українські частини у Німеччині можуть
набути нового значення” лише внаслідок нової війни західних
союзників проти Радянського Союзу й саме з такої перспективи
повинні трактуватися ”усі примусово мобілізовані українці”. Інший
член ЦП ОУН-Б Роман Ільницький з цього самого приводу так
справедливо підсумував позицію своєї організації щодо українських
формацій в збройних силах Німеччини у другій половині 1944 р.:
”ОУН-Б була готова визнати політичне значення українських
військових формувань у вермахті лише в одному випадку, а саме
в разі німецького сепаратного миру з Англією і тим самим
сподіваної англо-німецької війни проти Радянського Союзу”375.
Після відступу вермахту з території України наприкінці 1944 р.
вермахт переправив в Україну десантні групи вояків кількох
частин, створених при німецьких військах. Це дало підставу для
поширення серед вояків батальйонів УВВ гасел солідарності з
УПА на кшталт ”Хай живе український повстанчий рух - вірний
побратим УВВ!”, а в газеті "Український Доброволець” побачила світ
стаття колишнього вояка УПА ”Ми вернемося до тебе Батьківщино
мати Україно!” за підписом "колишній партизан національної
групи, тепер доброволець УВВ Дворниченко”376. Проте такий
пропагандистський маневр не дав бажаних успіхів для німецьких
інстанцій. У зв’язку з десантуванням згаданих груп командування
УПА видало спеціальну вказівку, якою наказало затримувати ці
групи, сформовані ”з людей обдурених або примусово мобілізованих із
зовсім позитивних українських патріотів” і після перевірки органами
СБ ОУН-Б "переводити до УПА або боївок, як звичайних стрільців
з правом авансу”. "Якщо на тій чи іншій території, - зазначено
далі, — будуть з’являтися чужі національні парашутні підрозділи
(власовці, німці), то останніх по можливості обеззброїти і знищити”377.
Під час відступу вермахту з України, попри запобіжні заходи
нацистських органів безпеки, загони УПА знову поповнили сотні
Літопис УПА. - Т. 8. Українська Головна Визвольна Рада. Документи,
офіційні публікації, матеріали. Книга перша, 1944-1945. Редакція:
П. Потічний і Є. Штендера. — Торонто, 1980. - С. 247.
375 Ппуігкуї К. ОеиЬсіїїапсІ ипсі діє Пкгаіпе... - Всі. 2. - 8. 92-93.
376 Український Доброволець. — 23 грудня 1944. - № 84. - С. 1; 2 грудня
1944. - № 81. - С. 1.
377 ДАЛО. - Ф. ІІ-З. - Оп. 1. - Спр. 213. - Арк. 45-47.
308
вояків українських формацій збройних сил Німеччини. У лавах
повстанців у боротьбі проти внутрішніх військ НКВС і тилових
частин ЧА вони використали не лише німецьку уніформу та
озброєння, а й знання, здобуті у німецьких військових школах.
На це, для прикладу, вказує доповідь № 00/1266 політичного
управління 48-ої запасної стрілецької дивізії ЧА генерал-майора
Князева від 11 квітня 1945 р. про операції проти УПА у жовтні
1944 р. - квітні 1945 р. Згідно з нею, в Західній Україні загони
УПА складалися переважно з колишніх українських вояків різних
підрозділів німецьких військ, які "пройшли німецьку школу”378.
г) Українські збройні формування і РОА
При просуванні на Схід нацистська Німеччина окупувала тільки
мізерну кількість районів Росії. Саме тому російський генерал
А. Власов надавав у своїх планах великого значення як основній
мобілізаційній базі рекрутів до РОА повністю окупованій райхом
Україні, з якою його пов’язувала колишня служба в ЧА*. Плану-
ючи, що Росія має зайняти важливе місце у майбутній "Новій
Європі”, ще під час допитів він заявив представникам німецького
командування про те, що Україна, на його думку, перебуватиме
в тісному зв’язку з Росією. Як вказувалося у переданій шефові
МЗС Німеччини Й. Ріббентропу записці про допит радянських
офіцерів, генерал Власов вважав, що Німеччина повинна "надати
Росії та Україні [можливість] існування у формі протекторату”.
У відповідь на це радник МЗС Німеччини, колишній радник
німецького посольства у Москві Ґустав Гільґер (НіІІуег) "чемно
поставив на місце” полоненого генерала і оголосив, що Україна
та Балтія "повинні будуть увійти до складу Німеччини”379. Після
Там само. - Спр. 67. - Арк. 120.
Андрій Власов народився у 1901 р. Закінчив два класи духовної
семінарії. 1930 року вступив до ВКГІ (б). Від травня 1938 р. деякий
час був начальником 2-го відділу штабу Київського особливого воєнного
округу (КОВО), а від січня 1940 р. командував 99-ою стрілецькою
дивізією КОВО. У січні 1941 р. Власова призначено командувачем
4-го механізованого корпусу КОВО у Львові, з яким він брав участь
в оборонних боях у Галичині і відступив до Бердичева, а у вересні
1941 р. - командувачем радянської 37-ої армії, що брала участь в
обороні Києва. Деякий час в Україні служив і генерал-майор РОА
Федір Закутний, який після закінчення Воєнної Академії в Москві
у 1931 р. був начальником оперативного відділу 14-го стрілецького
корпусу в Києві.
Катусев А. Ф., Оппоков В. Г. Движение, которого не бьіло... //
Военно-исторический журнал. — 1991. - № 4. - С. 26-27.
309
цього Власов деякий час не висував далекосяжних політичних
вимог щодо України, але й не відмовився від них. Плануючи
створити РОА й розширити масштаби її впливу, російський генерал
не оминув увагою полонених радянських бійців української
національності. Він практично прагнув створити альтернативну
до ЧА "інтернаціональну” російську армію з представників усіх
народів СРСР. Однак як в ЧА, так і в РОА однаковою мірою
проявилося прагнення підпорядкувати українських вояків росій-
ським командирам з великодержавною ідеологією та російською
командною мовою380.
Притримуючись тієї точки зору, що "шлях на Росію лежить
через Україну”, російський націоналіст-великодержавник Власов
виступав проти поділу СРСР на суверенні держави. Він неґативно
ставився до самостійницьких рухів неросійських народів і тракту-
вав прибічників ідеї створення незалежних від РОА УНК і УВВ
як "радикальних сепаратистів”. Вийти поза рамки своїх стереотипів
Власову та його оточенню не дозволяла вкорінена у їх свідомості
більшовицькою ідеологією ворожість до ідеї самостійної України,
проти якої багато з них воювали в 1918-1921 рр. Відкидаючи
практичну співпрацю росіян із неросійськими народами як рівних
з рівними, навіть цілковито залежний від волі німецьких установ
Власов не хотів, щоб неросійські народи отримали незалежність
і проводили самостійну політику. Він демагогічно стверджував,
що "сепаратистські рухи” тільки зміцнюють сталінську пропаґанду.
Неросійські політичні діячі не заперечували проти його пропаґанди
Під впливом колишніх офіцерів й солдатів РОА, яким вдалося
врятуватися від переслідувань сталінських спецслужб й оселитися в
США чи країнах Західної Європи, на еміґрацїї виник міф про те, що
власоВці були "антигітлерівцями” і окремою воюючою стороною.
Насправді ж це було радше видаванням бажаного за дійсне.
Перебуваючи на утриманні в німецьких установ, Власов і його
найближчі співробітники, "кураторами” яких були інстанції вермахту
й згодом СС, не мали жодної дійсної самостійності й реального
впливу на вирішення долі РОА. 24 липня 1943 р. у записці ФГО
для Розенберґа констатувалося, що "особа генерала Власова
відповідально підпорядковується ОКВ (ВПр) і відповідально ним
керується”, а після "рішення фюрера про використання генерала
Власова у пропаганді” його контролювала також СД, щоб тримати
на віддалі від російських еміґрантів (ВА-МА.-КН 2 - ОКН/бепегаВіаЬ
сієї Неегек. -V. 2616. - 8. 0369477). Окрему увагу Власову приділено в
документальних кінострічках, однією з яких є базований на кінохроніці
та інтерв’ю учасників РОА й перекладений англійською мовою
німецький фільм "Власов: генерал для двох дияволів” (УІахоу: Оепегаї
Гог(хуоОеУіІ8(Ь&\у/соІог).-Оептіапу:ІНР, 1995.-59тіпиіек). Характеристику
емігрантських теорій та західної історіографії руху Власова див.:
Аікігеуеу С. УІахоу апсі іЬе Виккіап ІіЬегаііоп Моуетепі. Зоуісі геаіііу ап<1 етфге
(І1ЄОГЇЄ8. - СатЬгі<1§е: СатЬг’кІце Ппіусгзііу Ргехх, 1989.
310
серед росіян та антисталінських виступів, але й не хотіли, щоб
він діяв від їх імені та приписував РОА боротьбу представників
їх народів проти СРСР381. Таке приписування не відповідало
дійсності, оскільки найбільше не бажали воювати за Сталіна
представники саме неросійських народів. Росіяни ж в основному
тримали фронт до останнього й навіть у складі російських частин
німецької армії переходили на бік ЧА, а сам Власов потрапив у
полон в 1942 р. тільки тоді, коли вщент розгромили його армію.
Щоб не допустити розпорошення українців у російських
батальйонах німецьких військ, організатори українських військо-
вих частин при вермахті розглядали їх творення до певної міри
як контракцію на задеклароване установами райху формування
РОА. Тому не. дивно, що прийняте 10 лютого 1943 р. рішення
представників АВП ОКВ і Східного міністерства про створення
УВВ викликало затяжний конфлікт між українськими авторами
цієї ідеї і представниками штабу Власова. Прихильники утворення
української армії не знаходили з німецького боку того належного
розуміння, яким користувалися прибічники ідеї формування РОА.
Інстанції райху підтримували діяльність агітаторів Власова серед
радянських військовополонених, аналогічної ж роботи на користь
створення УВВ не було. У своїх спогадах колишній червоноармієць
у німецькому полоні Микола Сергієнко так описав типову в цій
справі ситуацію з одним із своїх табірних друзів і співвітчизників
після оголошення набору добровольців до РОА у березні 1943 р.:
"Василь вагався. "Піду запитаю в перекладача, чи не передба-
чається набір до УВВ”, — сказав він Каганові і вийшов. Повернувся
розстроєний: пропагандист [РОА] посміявся з його запитів”382.
Виразне протистояння між прихильниками РОА і УВВ загостри-
ла редакція пресового органу для російських військовополонених
”3аря”, яку очолював колишній політрук ЧА Мелетій Зиков
(справжні ім’я та прізвище — Цезар Нольпе, за національністю
єврей). На сторінках цієї газети популяризовано ідею об’єднання
навколо генерала Власова усіх поневолених СРСР народів383.
Характеризуючи конфлікт між прибічниками РОА і УВВ, редактор
"Нової Доби” Г. Которович згадував: ”Шеф власовської преси,
колишній армійський політрук капітан Зиков робив усе можливе,
щоб нашу працю припинити, обвинувачуючи нас постійно в
поширенні ідеї українського націоналізму”. Характерно, що у
відповідь на закид Зикова й здійснене АВП ОКВ слідство у цій
8іеепЬег§ 8. ХУІаїхолу - Уеггаїег осіег Раїгіоі? - Кбіп: \Уіїкеп8СІіаії игкі Роїііік Уегіа®
1968.-8.77,159.
Сергієнко М. В кігтях тиранів: спогади українця-червоноармійця. —
Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1953. - С. 163.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 242. - Арк. 1-71.
311
справі 13 лютого 1943 р. Которович надіслав відповідь, в якій
спростував закиди власовців. На якийсь час боротьба проти
пропагандистів РОА закінчилася перемогою Которовича — цьому
сприяло несподіване зникнення Зикова (дехто пояснював це тим,
що він нібито працівник радянських спецслужб). Одним із наслід-
ків протистояння прихильників ідей створення УВВ і РОА стала
поява у травні 1943 р. газети УВВ під назвою "Український
Доброволець”, що, згідно із задумами представників АВП ОКВ,
мала бути тільки українським варіантом пресового органу РОА
"Доброволець” ("Доброволец”). "Незважаючи на те, що ця газета
була задумана лише як українська паралеля до газети "Доброво-
лець”, яку видавали вже сильні власовці, нам вдалося зробити її
під кожним оглядом українською”, — писав згодом Которович384.
Через підтримку Власова багатьма представниками німецьких
військових кіл конкретні наслідки українських протидій були
вкрай незначними. 2 травня 1943 р., пишучи з Відня ректорові
Богословської академії у Львові Йосифові Сліпому, громадський
діяч Маркіян Дзерович, вказуючи на деякі тогочасні контакти
українських політиків з німецькими урядовцями, зауважив: ”Та
не треба забувати: багато з тих людей - це балтійські німці, що
у своєму серці є більше москалі (росіяни — А. Б.), яким кожна
ідея про Україну згори зненавиджена та осоружна і тому вони,
знаючи точно наші стремління, роблять саме наперекір під
покровом тези, Що Німеччині Росія все буде потрібніша, чим
Україна, та находять послух у інших чинників, що, не визна-
чаючись в тих справах, механічно кермують державну наву (кермо
— А. Б.) в бік проросійської тези”385. Сучасниця тих подій, допису-
вачка до українських газет у Берліні Марія Лівицька в приватному
листі від 6 червня того ж року визначила своє бачення проблеми
так: "Основна моя думка, що німецька влада і тепер, як у 1918
році, робить таку саму помилку, бо знов орієнтується на інспірацію
росіян, яка довела до краху всю справу в 1918 році. Верстви вже
не ті, замість військового офіцерства і залишків аристократії -
більшовицька безпринципність і залишки зросійщеного міщанства,
але націоналізм — погірдливий і ворожий однаково як до німців,
так і до українців - все той самий”386.
Гітлер, під впливом розмов із деякими проросійськи орієнто-
ваними в східній політиці німцями (в тому числі вихідцями з
Росії або країн Балтії), 19 травня 1943 р. заявив Розенберґу, що
українці завжди підтримували й підтримуватимуть росіян387.
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... — С. 5.
385 ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. - Оп. 1. - Спр. 6124. — Арк. 2.
386 Там само. - Спр. 223. — Арк. 19.
Додатки. - Док. № 9.
312
Поінформовані про погляди свого райхсканцлера, після консуль-
тацій з працівниками РМО представники командування вермахту
вважали за краще не створювати частин УВВ з українців, а
спрямовувати їх до російських батальйонів або у розпорядження
штабу Власова в школу пропагандистів РОА, створену в лютому
1943 р. у Дабендорфі під Берліном. Зокрема, на підставі виданого
наступником шефа ГШ ОКГ Ф. Гальдера генералом Куртом Цайц-
лером наказу про евакуацію з прифронтових смуг в Україні
мешканців віком від 14 до 65 років, боєздатних українських
чоловіків скеровували у розпорядження РОА388. У результаті такої
політики на середину 1943 р. не створено жодного табору україн-
ських військовополонених для формування їх національних баталь-
йонів при верховному командувачеві вермахту в Україні, хоча
під його контролем були інфільтрований пропагандистами Власова
табір для радянських військовополонених у Вінниці та леГіоновий
табір у Бердичеві для РОА (Ье^іопкіа^ег Вегсіііксіїе V/ Ніг КОА)389.
Як свідчать архівні матеріали, українські вояки Східних військ
не бажали воювати спільно з солдатами РОА чи в складі російських
частин вермахту, про що відверто заявляли в розмовах із нім-
цями390. І до, і після появи пресового органу УВВ пропагована
Власовим ідея створення РОА ніколи не була популярною в
Україні, на що вказують навіть радянські документи того часу.
Повідомлення партизанського з’єднання Шитова від 28 травня
1943 р. інформувало, що "офіцери ”РОА” приїздять в Україну з
метою вербування населення, але успіху не мають”. У звіті про
партійно-політичну роботу з’єднання радянських партизанських
загонів Рівненської області за червень та липень 1943 р. підтвер-
джено: ”Власов не має жодного авторитету серед українського
народу. Всі спроби Власова втягнути українців до своєї армії не
увінчалися успіхом”391. Тим не менше, вже до осені 1943 р.
прибічникам Власова різноманітними обіцянками або примусом
все ж вдалося залучити до батальйонів РОА велику кількість
військовополонених червоноармійців-українців і мешканців Украї-
ни російської національності. Українці, котрі опинилися в таборах
РОА, як правило, зазнавали психологічного тиску з боку шовіні-
стично налаштованих росіян392. Тому не дивно, що більшість з
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 209. - Арк. 81.
ОКН/6еп.8і.<1.Н. Оепегаї дег Окіїгирреп № 405/43 §К<ІО8. 8іап<1: 5.8ер.43.
ЗсІїетаїізсНс Кгіе§8§1іе<1егип§ дег 1ап<1е$еі§епеп УегЬапсІе // І'ІАІІЗ. - Т-78. - КоІІ
413.-Ргате 001 293.
Раіе Н. КиккіхсЬе 8оІ<1аІсп ат апІіЬоІчсІїеиїзІьсІїе Ргопі П Кгакаиег Хеііипе. — 17
Іипі 1943.-№. 143.-8.3.
ЦДАГО України. — Ф. 62. Оп. 1. - Спр. 247. - Арк. 32, 70 зв.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 15 зв, 7.
313
них розглядали своє перебування в частинах РОА як тимчасове
становище й очікували тільки зручної нагоди, щоб залишити
створювану Власовим армію. Такою нагодою для багатьох стала
звістка про організацію штабу УВВ.
Перший організований масовий перехід українських військово-
службовців з РОА до УВВ відбувся відразу ж після проголошення
створення його штабу на зборах українських офіцерів у Варшаві
на початку листопада 1943 р. Під час цих зборів, розраховуючи
на те, що УВВ буде союзним РОА військом, голова Російського
Комітету у Варшаві С. Войцеховський заявив: "Росія бажає, щоб
постала й існувала велика, сильна, незалежна Українська держава”.
Після такого виступу до УВВ виявили бажання вступити шість
офіцерів-українців з РОА, при чому присутні росіяни привітали
цей вчинок оплесками393. Проте зроблений офіцерами РОА ”жест
приязні” у бік українців не став правилом, оскільки спроби перейти
з армії Власова до УВВ набували масового характеру. Типовий
приклад - офіцерська школа РОА у Дабендорфі, де наприкінці
1943 р. навчалося 65 % українців. Щойно їм стало відомо про
формування українських збройних сил, вони відразу ж прибули
до штабу УВВ. У березні 1944 р. до частин УВВ перейшло 160 осіб
із числа 200 українців з очолюваного полковником Матвієм
Сахаровим комплектувального пункту РОА у Штеттіні (тогочасна
німецька назва сучасного міста Щецін у Польщі)394.
На підставі розпорядження ОКГ від 29 травня 1944 р. усі ще
збережені на той час багатонаціональні Східні батальйони Добро-
вольчих з’єднань мали перейменувати відповідно до їх основного
національного складу (на російські, українські і т. д.), а всі
українські військові частини мали бути відокремлені від формувань
РОА й реорганізовані в батальйони УВВ395. Однак німецькі армії
не поспішали втілювати в життя згадану директиву ОКГ. Сприят-
лива для українізації русифікованих Східних батальйонів ситуація
тривала недовго і вже влітку 1944 р. почався зворотній процес.
Крім того, пропаґандисти Власова за сприянням впливових німець-
ких кіл прагнули залучити до агітації на користь РОА українців
Галичини. З цією метою на початку червня 1944 р. у Львові
перебував редактор офіціозу СС ”Дас Шварце Корпс” штандартен-
фюрер СС Ґюнтер д’Алькуен, який намагався завербувати до РОА
50 пропаґандистів-українців396. Однак саме галичани чинили
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... — С. 222.
Ковач А. Власовщина і українська визвольна боротьба. — Б. м.:
РиЬІіхЬеб ипсіег БР-РиЬІісаііопх, 1946. - С. 51.
РоїісЬпуі Р. ІЛсгаіпіапБ іп \'/ог]с1 \¥аг II Мііііагу РогтпаііопБ... - Р. 63; Іигасіо С. С.
Вгеакіш’ іЬе СЬаіпв... - Р. 223.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп. 1. — Спр. 7. - Арк. 58.
314
найбільший опір спробам перевести українців до частин РОА.
Особистий перекладач Власова, офіцер вермахту Свен Штеенберґ
згодом згадував, що відмову співпрацювати з ним вони пояснювали
тим, що воюють за свою самостійну державу, а "Власов є втіленням
російського імперіалізму”. "Особливі напруження, — писав Штеен-
берґ, — були із західноукраїнськими представниками з колиш-
ньої польської Галичини, населення якої є [греко-]католиками
на відміну від православних східних українців. Там мешкає 5-6 %
з 35 мільйонів українців. Вони були фанатичними націоналістами,
як і східні українці, котрі належали до СРСР. їх тезою було те, що
росіяни захоплюються Сталіним, бо він зробив Росію більшою,
ніж царі. Вони стверджували: "Співпрацюючи з Власовим, не здобу-
демо симпатій серед російського народу, а лише втратимо довіру
серед неросійських народів”. Це відповідало поглядам Розенберґа.
З його допомогою вони намагалися перешкодити акції Власова”397.
Після аудієнції в Г. Гіммлера 16 вересня 1944 р. Власов
добився для співробітників свого штабу права агітувати вступати
до РОА вояків неросійських іноземних формувань при німецьких
військах. Це, як і слід було очікувати, викликало незадоволення
прибічників ідеї створення української армії, яких представники
СС-ГА намагалися заспокоїти твердженням, що надання пріоритету
російському генералу продиктовано "інтересами великої політики”.
У відповідь 27 вересня 1944 р., під час зустрічі з представниками
Гіммлера оберфюрером СС Ергардом Креґером, Ґ. д’Алькуеном
та його заступником штурмбанфюрером Кріґбаумом, Г. Которович
та К. Дацько виступили проти підпорядкування українських
формувань Власову398.
Подібні протести зробили також представники інших національ-
них секцій пропаґанди вермахту, у чому їх підтримав шеф
АВП ОКВ Г. Ведель. Він наголосив, що треба використовувати
"сепаратизм” інших народів паралельно з акцією Власова не задля
популяризації ідеї "єдиної Росії”, але в рамках "об’єднаної боротьби
проти більшовизму”. 7 листопада 1944 р. АВП ОКВ видав директи-
ву "Пропаґанда Власова серед неросіян”, у якій вказувалося: "Хоча
є необхідним загальне охоплення усіх антибільшовицьких сил
для спільної боротьби проти радянської терористичної системи,
немає наміру включення неросійських частин до РОА. Подальше
окреме існування національних частин кавказців, туркестанців,
українців та козаків має бути пов’язаним із відповідними націо-
нальними групами”. Проте з посиленням позицій інстанцій СС
відділ пропаґанди вермахту втратив свою автономність і фактично
8іеепЬег§ 8. Уїа^зои’ - Уеггаїег осіег Раїгіоі?.. — 8. 167.
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... - С. 6.
315
перейшов під контроль представника д’Алькуена Кріґбаума, внаслі-
док чого перестав існувати як політичний фактор39®.
Щоб не допустити до протидій Східного міністерства підпо-
рядкуванню неросійських національних частин рухові Власова,
до проведення його установчих зборів не підключено РМО. Керів-
ника РМО навіть не поставлено до відома, в якій формі Гітлер
схвалив "акцію Власова” (про що Розенберґ 8 листопада 1944 р.
особисто поскаржився Г. Ламмерсу та М. Борману400). Усе це
сприяло тому, що Гіммлер зміг отримати дозвіл Гітлера на
організацію об’єднаного політичного центру різних народів, під
керівництво якого повинні були перейти усі східні частини, на
які претендували їх національні представництва. Центр мав
отримати назву "Комітет визволення народів Росії” (Комцтет
освобождения народов России - КОНР). На той час Гіммлер
вважав, що з численними національними комітетами буде важче
домовитися й складніше їх контролювати. Він розглядав майбутній
комітет, насамперед, як об’єднану організацію представництв
різних народів і водночас як зручний орган керівництва великою
кількістю військовополонених радянської армії та робітників зі
Сходу, котрі на той час опинилися в Німеччині401.
У складі КОНР мала бути створена в усьому підпорядкована
Власову українська секція. В її відання номінально повинні були
перейти справи частин УВВ, якими насправді керував би штаб
РОА. При цьому Власов жодним чином не розкрив власних планів
щодо України. Представникові майбутньої української секції КОНР
В. Василакію він тільки дуже невиразно заявив, що після закін-
чення німецько-радянської війни на користь Німеччини й поразки
більшовизму українці стануть "правителями на своїй землі, де
повинна запанувати вільна праця”402. Подібні заяви були й в
друкованих органах РОА. У російськомовному часописі "Доброво-
лець” від 22 жовтня 1944 р., наприклад, вказувалося: ”Перш за
все народи повинні об’єднатися у боротьбі проти більшовизму —
цього спільного ворога! Згодом народи будуть самі вирішувати,
як їм будувати свої відносини один із одним”403.
За такої невизначеної позиції Власова щодо визвольного руху
українців, єдиного ставлення до російського генерала з боку
українських еміґрантів, котрі опинилися поза межами України,
Баї 1 іп А. Оеппап Киїе... - Р. 643.
NА^8.-Т-454.- КоІІ 22.-Ргате000214.
Комин В. В. Белая змиграция и Вторая мировая война. - Калинин:
Калининский государственньїй университет, 1979. - С. 39.
Василакий В. Путь к правде // Известия. — Москва, 1960. — № 209. —
2 сентября.
КАРГ8. - Т-454. - КоІІ 21. - Ргате 000 900.
316
не було. В основному вони стали в опозицію до "власовщини”,
усвідомлюючи загрозу для ідеї незалежної України цього велико-
державницького руху, заініційованого вермахтом, згодом пере-
хопленого інстанціями СС і підтриманого звільненими з німецького
полону червоноармійцями. Однак окремі представники громад-
ськості зі Східної та Центральної України у Німеччині все ж
підтримали ідею створення КОНР. Оскільки цей представницький
орган закликав до боротьби проти СРСР, вони надавали великого
значення деструктивній ролі згаданого комітету на першій фазі
боротьби за розвал Радянського Союзу. 14 листопада 1944 р. у
Празі відбулися установчі збори КОНР, на яких проголошено
створення його української секції, керівником якої став професор
Федір Богатирчук, а його заступником — свого часу автор одного
з перших проектів створення УНК Ю. Музиченко, який отримав
ступінь майора РОА. До неї увійшли також українці Дмитро
Форостівський, свого часу пропонований до складу фіктивного
УНК В. Майковський, В. Василакій, В. Гречко, А. Демченко,
І. Медведюк, В. Лук’яненко, Комар, Архипенко. У розробці
проекту Празького маніфесту КОНР також брав участь заступник
редактора часопису ”3аря” українець Ковальчук. У цьому доку-
менті, проголошеному на установчих зборах комітету того ж дня,
про УВВ згадано поряд із РОА українською мовою з російською
транскрипцією. Зроблено недвозначний натяк на те, що керівницт-
ву КОНР підпорядковуватиметься більшість східних формацій (а
саме ”растущих и организующихся вооруженньїх сил — Русской
Освободительной Армии, Украинского Вьізвольного Вийска”)404.
РОА за рахунок включення до її складу інших національних
частин мала отримати назву "Збройні сили КОНР - ЗС КОНР”
(Вооруженньїе сильї КОНР - ВС КОНР), але через подальшу непід-
порядкованість цих формацій Власову надалі часто трактувалась
як ”РОА”. Тоді ж українська секція КОНР, щоб завоювати симпатії
українців, видала україномовну листівку, в якій йшлося про його
створення і нібито координацію дій РОА з УВВ і навіть з УПА.
її поширювали серед українців на все ще окупованих Третім
райхом територіях Східної Європи, а також скидали з літаків на
суміжні з ними землі України, зайняті тоді з’єднаннями ЧА з
метою поширення серед цивільного населення та червоноармійців
на передніх лініях німецько—радянського фронту. В листівці
зазначалося: "Збройні сили Української і Російської Добровольчих
Армій, Козачих Відділів та інших національних бойових частин,
а також протибольшевицьких сил в глибокому совєтському запіллі,
які щохвилинно збільшуються, являються запорукою того, що в
відповідну хвилину буде нанесено рішучий удар”. Листівка зак-
АгсЬіуушіі РапЧиоис \у Кгакоиіе. - 8у§п. т. Кгакоиа 745. -Акі 209. - 8.344-347.
317
ликала українців переходити на бік німецьких військ або в ліси
й приєднуватися до "національних визвольних відділів, які чекають
сигналу до рішаючої битви”. Прикметно, що листівка закінчувалася
традиційним на той час для українського визвольного руху гаслом
"Слава Україні!”405.
Незважаючи на позицію Гіммлера, Розенберґ продовжував
виступати проти претензій КОНР. 1 грудня 1944 р. "Фелькішер
Беобахтер” опублікував інспіровану ним статтю "Міліони у проти-
більпіовицькому фронті”. У ній критикувалися спроби Власова
підпорядкувати собі українські формування й серед іншого зазна-
чалося: "Допоможемо спільній справі, стримуючи деяких занадто
запальних прихильників РОА перед причеплюванням Андріївського
Хреста Російської Визвольної. Армії також і тим, що досі билися
під своїми емблемами”. Застерігаючи водночас від надмірного
відокремлення УВВ від РОА, що ”було б прислугою Сталінові”,
стаття закликала не забувати факт того, що не росіяни, а саме
"сотні тисяч українців (у підпіллі ОУН і загонах УПА - А. Б.)
своїм активним і пасивним спротивом наносять важких шкід
більшовизмові в його запіллі”406.
У відповідь на цю статтю 7 грудня Власов дав інтерв’ю
журналістові часопису "Фелькішер Беобахтер” зі схваленням дій
українських повстанців проти СРСР. Передрукувавши цю розмову
українською мовою, пресовий орган УВВ додав свій коментар:
"Заява провідника росіян, що виступили до боротьби проти
більшовизму, генерала-ляйтенанта Власова — це ще одно автори-
тетне ствердження величі і ваги українського повстанського
національного руху з уст чужонаціонального чинника. Український
народ, зокрема Українське Визвольне Військо, сприймає цю заяву
як доказ правильности свого шляху і вірить, що приклад героїчної
боротьби українських повстанців викличе такий же рух між масами
російського народу. А це й буде скріплення спільного фронту
поневолених червоною Москвою народів у їх нещадній боротьбі
за своє незалежне існування”, — вказувалося, зокрема, в номері
пресового органу УВВ від 23 грудня 1944 р.407
Однак, на словах декларуючи повагу до визвольної боротьби
українців, Власов і його пропаґандисти насправді виступили проти
створення незалежних від ЗС КОНР українських військових
формувань і навіть свідомо намагалися вбити клин між вермахтом
і українськими прибічниками ідеї творення УВВ. На той час Власов
був переконаний, що за 2-3 місяці він створить щонайменше
половину із запланованих ним десятьох дивізій і здійснить похід
405 ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 63. - Арк. 120-120 зв.
406 Український Доброволець. — 2 грудня 1944. - № 81. - С. 2.
407 Там само. — 23 грудня 1944. — № 84. — С. 2.
318
на територію України через наявність там потрібних йому мате-
ріальних та людських ресурсів. Коли б населення не сприйняло
його політику, він був готовий воювати проти українського
визвольного руху. Через стримане ставлення до його заяв україн-
ських та інших політиків (білоруського Радослава Островського,
грузинського Михайла Кедії, представника народів тюркської
мовної групи Валі Каюм-Хана та інших) Власов не зміг досягнути
значних успіхів у своїй "політиці приєднування” і реально йому
вдалося лише кілька разів зустрітися з ними в рамках координації
спільних дій проти СРСР408.
Як свідчать заяви Власова, найбільше, на що могли розрахо-
вувати частини УВВ у складі ЗС КОНР - тільки на певну автоном-
ність "декоративного характеру”. Однак це зовсім. не означало
його згоди на негайне об’єднання українців з російських баталь-
йонів у національні формування у складі ЗС КОНР. Внаслідок
цього, за весь час існування російських частин німецького війська,
питома вага українців в їх лавах залишалася досить значною
серед не тільки солдатського, а й старшинського і ще більше
підстаршинського складу. На це, зокрема, вказують вже самі
прізвища їх офіцерів. Заступником шефа відділу пропаґанди штабу
ЗС КОНР Федора Трухіна, наприклад, був нащадок українського
козацького ватажка Гамалія, випускник Воєнної академії імені
Михайла Фрунзе і свого часу ад’ютант маршала Радянського Союзу
Михайла Тухачевського, колишній полковник ЧА Володимир
Боярський, підвищений у РОА до ступеня генерал майора. Допису-
вачами часопису РОА "За мир і свободу”, відповідальним редакто-
ром якого він працював, були офіцери-українці А. Максименко,
О. Петрусевич, М. Сергієнко, лейтенант Т. Гавриленко409.
Десятки українців опинилися на керівних посадах більшості
відділів штабу ЗС КОНР. Зокрема майор Б. Климович був офіцером
для особливих доручень, Григорій Кременецький — шефом зв’язку,
капітан Науменко — начальником відділу кадрів, майор Григорій
Свириденко - начальником одного з підвідділів 7-го (мобілі-
заційного) відділу, полковник А. Денисенко - начальником 2-го
підвідділу (військові школи) 8-го відділу (військової підготовки),
старший лейтенант М. Ващенко — начальником 3-го підвідділу
(кавалерії) 9-го (командного) відділу й полковник М. Панкевич
- начальником іншої секції цього ж відділу, капітан А. Сопченко
- інспектором з пропаґанди 10-го відділу серед добровольців у
з’єднаннях вермахту. Адміністративну секцію очолив капітан
С. ІПушкевич, спецзв’язку — М. Томашевський. При штабі ЗС
8Ьап<1гик Р. Апті8 оГУаіог... - Р. 233.
За мир и свободу. Орган Народного Антибольшевистского комитета (Укра-
инский фронт). 2-й год изд. — 27 июня 1944. - № 48 (121). — С. 2.
319
КОНР також створено резервний офіцерський табір під командуван-
ням підполковника М. Мелепікевича з офіцерським батальйоном,
командиром якого був М. Голенко. Серед офіцерів розвідувального
відділу цього штабу були майор 1. Кирпа, лейтенанти Ярослав
Марченко, Юрій Ситник, А. Главай, С. Пронченко.
Багато українців опинилися на командних посадах у різних
зарахованих до ЗС КОНР військових з’єднаннях і частинах із
військовими ступенями від сержантів до полковників. Винятком
був командир 1-ої дивізії ЗС КОНР Сергій Буняченко*, якому
Власов надав ступінь генерал-майора. Серед інших офіцерів 1-ої
дивізії були: ад’ютант Буняченка підполковник Руденко, начальник
розвідувального відділу капітан Ольховник, начальник відділу
пропаґанди майор С. Боженко. Командиром артилерійського полку
цьоі'о з’єднання був майор Костенко, командиром його полку
постачання — підполковник Герасимчук; дивізійним інтендантом —
капітан Паламарчук, офіцером зв’язку - лейтенант Редько.
Авіаційним полком військово-повітряних сил РОА командував
полковник Байдак, їх парашутно-десантним батальйоном — підпол-
ковник Козар. Членом штабу 2-ої дивізії ЗС КОНР був старший
лейтенант Богун, а їх запасною бриґадою чисельністю понад 5 000
вояків керував полковник С. Т. Койда. Однак усі вони віддавали
свої військові знання не для зміцнення українського визвольного
руху, а на користь армії Власова, нагороди від якого отримали
полковники: Байдак, А. Ярославець, П. Сердюк, М. Щербина,
Я. Скобченко, В. Строкун та багато інших офіцерів-українців410.
У російських частинах також були тисячі солдатів-українців, які
свідомо відмовилися від думки про перехід до частин УВВ офіцій-
ним шляхом подання заяв, побоюючись, щоб їх знову не відпра-
вили до таборів військовополонених411. Внаслідок цього майже
40 % військовослужбовців частин РОА були українцями412. Усього
серед більше ніж 50 000 вояків ЗС КОНР (у тому числі 20 000 в
Сергій Буняченко народився у 1912 р. Уродженець с. Коровякова
Глушківського повіту Курської губернії в Росії. З 1919 р. член ВКП(б).
Закінчив сільську школу і в 1936 р. академію ім. М. Фрунзе. З
1918 р. в ЧА. 1937 року за критику колективізації виключений з
партії й поновлений тільки після суворої догани. Відзначився в боях
під Бердичевом і у серпні-вересні командував 37-ою армією Південно-
Західного фронту. У вересні 1942 р. за чужі прорахунки засуджений до
смертної кари, заміненої на 10 років ув’язнення й скерування на
передові лінії фронту. Остання посада в ЧА — командир 59-ої стрілець-
кої бригади в ранзі полковника (Колесник А. Грехопадение... - С. 114).
Хоффман И. История Власовской армии... — С. 24, 27, 31, 50, 68,
88-89, 121.
Сергієнко М. В кігтях тиранів... - С. 225-227.
ЦДАВО України. — Ф. 3971. - Оп, 1 - Спр. 37. - Арк. 15 зв, 7.
320
1-ій і 12 000 в 2-ій дивізіях ЗС КОНР) перебувало приблизно
20 000 українців413. Таке надання німецькими інстанціями переваги
Власову викликало в деяких тогочасних українських військових
та політичних діячів дещо гіперболізоване враження про ніби його
особливий вплив на східну політику Німеччини. За дещо перебіль-
шеним твердженням Т. Бульби-Боровця, німецький саботаж
творення українських з’єднань був інспірованою Власовим прово-
кацією, внаслідок якої кількість українців у підпорядкованих
російському генералу частинах сягнула майже 70 %414.
Поряд із дивізіями ЗС КОНР українці служили в інших
російських або козацьких формаціях німецького війська, номі-
нально підпорядкованих Власову лише наприкінці війни. Напри-
клад, лейтенант С. Хмельницький командував батальйоном сформо-
ваного в березні 1942 р. у Белграді в Сербії добровольчого полку
СС "Варяг” (Ргеі\УІ11І£еп 88-Ве£Ітеп1 \Уагіа§), а Микола Григорович
Яненко — укомплектованим 1 червня того ж року у Бобруйську
в Білорусі при ГА "Центр” 1-им Східним добровольчим полком
(1. О8і-Ггеіу/І11і£е-В.е£ітеп0, до складу якого входили батальйони
"Дніпро” та "Березина” (з вересня Східні батальйони № 601 і
602). Вояки українського походження поповнили також лави
козацького Кубанського Війська, отаман якого В. Науменко тільки
22 березня 1945 р. видав наказ про підпорядкування усіх очолю-
ваних ним частин Власову415.
Одним із найбільше укомплектованих українцями формувань
був створений 12 вересня 1941 р. у Бєлґраді російський охоронний
корпус (Вгі88І8сЬе8 Бсіші/когрх) Бориса Штейфона, який 30 листо-
пада 1942 р. у складі п’яти полків перебрав у своє підпорядкування
вермахт416. Наприклад, членом його штабу був генерал-майор
Кириєнко, командиром бриґади - генерал-майор І. Киприєнко,
членом її штабу - генерал Д. Драценко. Лейтенант Бойко очолив
1-ий полк, 2-им батальйоном якого командував генерал-майор
Зборовський. Українці на інших командних постах були розпо-
ділені таким чином: 1-ий полк - старший лейтенант Дузьменко,
2-ий полк — лейтенант Донченко, 8-ма козацька сотня 1-го полку —
полковник Головко, 9-та сотня - полковник Нестеренко, 10-та
сотня 2-го полку — старший лейтенант Пашенко, 12-та сотня —
Русак А. В. Союзники гитлеровской Германии в войне против СССР
1941-1945. - К.: Институт истории Украиньї НАН Украиньї, 1998. -
С. 216.
Бульба-Воровець Т. Армія без держави... - С. 311.
Ленивов А. Под казачьим знаменем... - С. 177.
Мипог А. 1. РогСгаг & Соипігу: АНікіогу оїЛе Виячап Оиагй Согрз, 1941-1945. -
Ваумбе (МУ): Ахік Еигора Воокк, 1999.- Р. 5-50; Кияхкіу ОкНгаппіу Когрік//Іпіегпеї:
\у\уіу.8ка1тап.ііи/ііїіп1-геісІі/соІ1аЬ-8егЬіа-ги88Іа1ііт
321
полковник П. Бузун, 10-та сотня 5-го полку - лейтенант Бонда-
ренко, 11-та сотня — старший лейтенант Мірошниченко, зв’язок -
підстаршини Авдієнко та Кузьменко. Серед офіцерів також були
українці полковник Зінкевич (командир батальйону), майор Рудько,
капітан Ячук, лейтенанти Чуприна, Гоженко, Климчук, Кравченко,
Міщенко, Назаренко, Прокопенко, Пустовойтенко, Тимченко,
Фоменко. В боях відзначилися старшини Дончук, Панасенко,
Танасійчук, Черниченко, Шевченко, Семчук, а також підстаршини
С. Буцько, Нерем’юк, Вучкович та Палагнюк, які були нагоро-
джені Залізними хрестами 2-го класу. Українці також поповнили
допоміжний та медичний персонал корпусу (у 1-му і 5-му полках,
наприклад, працювали відповідно лікарі Плішенко та Бандурко)417.
У вересні 1943 р. до цього формування вступило багато українців
з кількох районів Чернівецької та Одеської областей, окупованих
до того часу румунськими військами. Найбільші бої корпусу, в
кожному з яких полягли десятки українців, відбулися 12 червня
1943 р. у Роґончі в Хорватії, у липні 1944 р. в Укосаві та Мачері,
у серпні в Рудніці, у жовтні в Зеймарі, у листопаді у Волєві в
Сербії й на початку 1945 р. у Травніку в Боснії. Значних втрат
також зазнали його полки, що брали участь у боях як оперативно
самостійні частини: у березні 1944 р. у Сербії 2-ий полк в бою
під Крало і 3-ій полк у Лисковані й у вересні 4-ий полк у
Кришівані та Рудніці418.
У деяких випадках саме втручання пропаґандистів РОА пе-
решкодило поповненню лав українських формувань українцями,
які на примусових роботах у Німеччині виявляли бажання всту-
пити до УВВ, водночас відмовляючись від запропонованої їм
альтернативи переходити до армії Власова. Сучасник тих подій
Леонід Полтава описав у своїх споминах випадок, коли кілька
хлопців із Вінниччини, які перебували на роботах у Берліні,
виявили бажання зголоситися до УВВ, яке українці називали
"армією генерала Дацька”. "Але німецький герр обер-ляйтенант,
комендант, - згадував Полтава, - не взяв їх заяв до уваги,
сказавши, що можуть іти до армії ген. Власова. Хлопці розуміли
різницю, і так вони залишились в таборі”419. Це викликало
спонтанні протести, один з яких на початку 1945 р. висловлено
в пресовому органі УВВ, що замість назви "Український Добро-
волець” отримав назву "За Україну”420. Найбільшу кількість вояків
СІкгаіпіапБ іп Кивхіап Гоппаїіопх // Іпіегпеї: \у\у\у.§еосіііе8.сот/88§а1іІ8І]а/Ки8.ііітІ
Список поляглих вояків 1-ої Української дивізії УНА та українців
інших військових формацій в П-ій світовій війні. — Нью-Йорк: Видання
Братства ”Броди-Лев”, ІНК, 1992. - С. 58, 104 та ін.
Полтава Л. Спогад про дивізію "Вільна Україна” // Визвольний
шлях. — Мюнхен, 1981. — Ч. 6. — С. 751-752.
За Україну. - Берлін, 18 січня 1945. — Ч. 6. - С. 2.
322
частин УВВ наприкінці 1944 р. примусово скеровано в табір 1-ої
дивізії ЗС КОНР у Мюнзінґен (Мйп8Іп£еп). Учасник тих подій
Р. Крохмалюк з цього приводу згадував: "Німецька поліція силою
роззброювала на дорогах українську поліцію та членів УВВ і
відсилала їх до таборів РОА. Тільки завдяки дезорганізованості
і хаосові, що панували в таборах, наші люди втікали по двох-
трьох і, діставшися до більших міст, находили контакт з нашими
комітетами (філіями УЦК - А. Б.), які ними займалися та
приміщували у знайомих німців на роботу”421.
Незважаючи на тривалі розходження, протягом останнього
півроку німецько—радянської війни штаби Гіммлера та Розенберґа
виявили готовність до певного зовнішнього компромісу і взаємо-
узгодження ідей існування ЗС КОНР і національних військових
частин інших народів. З одного боку, передбачено зберегти рух
Власова як провідну силу у війні проти СРСР, з другого - довести
представникам інших народів, що внаслідок співдїї з ним вони
не зазнають утисків422. Незважаючи на їх протести, Власов не
перестав думати про підпорядкування собі усіх бойових одиниць,
сформованих при німецьких військах із мешканців окупованих
східних територій. Хоча офіційно українські формування не
включено до складу ЗС КОНР, причетні до їх творення українці
постійно протистояли претензіям Власова. У більшості випадків
лише втручання старшин УВВ не допускали російських агітаторів
у ці формування. Стараннями офіцерів УВВ, наприклад, агітацію
російських пропаґандистів призупинено серед молодих українців,
причислених до протилітунських (протиповітряних) формувань.
У німецький вишкільний табір у Гамбурзі, де зосереджено най-
більшу кількість українських юнаків протиповітряної оборони,
на початку 1945 р. навіть делеговано цілу групу українських
пропаґандистів на чолі з підстаршиною УВВ Бондаром423.
За словами учасника Другої світової війни О. Корчак-Городи-
ського, від появи назви ”УВВ” номінально причислені до нього
частини були, образно кажучи, ”в тихій залежності” від РОА424.
Разом із тим, постійні зусилля офіцерів УВВ, спрямовані на те,
щоб не допустити приєднання його батальйонів до РОА, призвели
до того, що, за словами колишнього вояка УВВ А. Фурґали,
протягом усього часу свого існування "Українське Визвольне
Військо не мало нічого спільного із РОА генерала Власова”425.
421
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 144.
422
Кгбіг К. \¥1а88о\у-Акґюп ип<1 НаІіопа1ііаіепїга§е // УбІківсЬег ВсоЬасІїіег. —
29.Ое7еіпЬсг 1944. - 8. 2.
423
Білостоцький Т. Спогади. — Б.м.: Накладом Братства кол. вояків
1-ої УД УНА, 2000. - С. 156.
424
Корчак-Городиський І. Замість рецензії... — С. 46.
425
Фурґала А. Маловідоме з історії... — С. 107.
323
"Також [Власов] хотів був підкорити УВВ (Українське Визвольне
Військо), але це йому також не вдалось, — згадував колишній
вояк РОА М. Лесь. - Німці, що теж не бажали допустити до
великих з’єднань, тримали українських старшин та вояків у своїх
відділах. Пізніше українці, що були у Власова, частково вивтікали
до УВВ, а частково відійшли до цивільної роботи, помітивши в
діях та ідеології власовців дух російської імперіалістичної політики,
спрямованої на використовування іншонаціональних старшин і
вояків як гарматного м’яса... Нам бо доводилося спостерігати
масовий відхід українців в лави УВВ; але — саме серед того
прийшла капітуляція Німеччини та закінчення війни”426.
ґ) УВВ у радянських оцінках
Реагуючи на викликані несприйняттям більшовицького режиму
випадки групового дезертирства з ЧА у перші місяці німецько-
радянської війни, Сталін вдався до ряду заходів, що мали упере-
дити їх переростання в масове явище вздовж усієї лінії фронту.
Насамперед він проголосив війну "Великою Вітчизняною”, що мало
асоціюватися з Вітчизняною війною 1812 р. і викликати серед
росіян піднесення боротьби проти німецьких військ. За його ж
ініціативою, щоб піднести престиж військової служби в ЧА,
відновлено скасовані більшовиками золоті погони царської армії
й постановою Верховної Ради СРСР запроваджено військові
відзначення на честь відомих російських полководців - Ордени
ім. Олександра Невського, Олександра Суворова і Михайла Куту-
зова. З пропаґандистською метою Сталін також вирішив викори-
стати російську православну церковну конфесію і взагалі релігію,
яку до того часу офіційно називали в СРСР "опіумом для народу”.
Така свого роду фаворизація російських патріотичних настроїв
дозволила Сталіну подолати кризу й забезпечила йому підтримку
переважної більшості росіян. Зовні патріоти Радянського Союзу
вони, звичайно, змогли б підтримати боротьбу Власова проти
більшовицької системи, але значно сильнішими арґументами для
них виявилася можливість втрати панівного становища російського
народу в Східній Європі в разі перемоги Третього райху. При
цьому, як Гітлер у ставленні до ненімецьких народів, так і Сталій
при стимулюванні радянського російського націоналізму не довіряв
іншим народам і зводив форми їх національного життя на під-
контрольних територіях до суто етнографічних427.
Лесь М. Чому я був "власовцем”? // Вісті... - Жовтень-листопад
1952. - Ч. 10-11 (24-25). - С. 5.
Ваг^Ноогп Е С. Зоуієі Вихмап КаГіопаІімп. - ¥огк: Охїогс! Єпіуегзіїу Ргелх,
1956.-Р. 123.
324
З вимогами подібного стимулювання патріотизму власного
народу від початку німецько-радянської війни до першого секре-
таря Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків)
України (ЦК КП(б)У) Микити Хрущова звернулося кілька відомих
українських громадських діячів. Серед них — видатний письменник
та кінорежисер Олександр Довженко, який ЗО серпня 1942 р. у
своєму щоденнику записав: "Попрошу М[икиту] Сергійовича]
організувати Українську армію, бодай український корпус червоного
козацтва, "Запорозьку Січ” зі зразковою політчастиною і видатними,
заслуженими кадрами. Яке б велике це мало значення політичне,
яке сильне враження справило б це на народ під час наступу!”428.
Проте так само, як і Гітлер, Сталін усвідомлював, що будь-
які організовані з представників інших народів військові формації
рано чи пізно стануть зі зброєю в руках на захист національних
інтересів власного народу. Саме тому він у жодному випадку не
погоджувався на комплектування українських чи білоруських
військових частин у структурі ЧА, що за мовою й ідеологією
була фактично російською збройною силою. Поінформовані керів-
ником НКВС СРСР Лаврентієм Берією про створення німецьким
командуванням українських формацій на окупованих східних
територіях, Сталін та його найближче оточення протягом першого
року німецько—радянської війни взагалі сумнівалися в можливості
підтримки українцями ідеї відновлення більшовицької системи в
Україні. Командир одного з періпих радянських партизанських
з’єднань у Північно-Східній Україні Олександр Сабуров згадував:
"Коли я прилетів до Москви (кінець серпня 1942 р. - А. Б.), то
почув таку версію: населення окупованих районів України зрадило
радянську владу й пішло в "козачки”. Подібну думку серед
багатьох висловлював і П. (Пантелеймон - А. Б.) Пономаренко
(начальник радянського Центрального Штабу Партизанського Руху
(ЦШПР) - А. Б.). Розмова на цю тему виникла й на прийомі у
Сталіна. Я йому відповів: "Ви, Йосипе Віссаріоновичу, неправильно
поінформовані”. "Чому неправильно? - насторожився він. - Ось
Лаврентій Павлович може підтвердити, що це так”429.
Під впливом таких настроїв у Кремлі упродовж 1942 р. вище
керівництво СРСР інертно сприймало повідомлення НКВС УРСР
про створення українських та інших формацій при німецьких
військах, які регулярно складали на підставі даних розвідки
радянських органів безпеки430. Однак, демонструючи зовнішню
байдужість до формування німецьким командуванням російських,
Довженко О. Сторінки щоденника // Дніпро. - К.: Молодь, 1989. -
№ 5. - С. 55-56.
Чайковський А Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1941-1944 рр.
мовою документів, очима історика). - К.: Україна, 1994.—С. 91.
Додатки. - Док.№ 2,4,5; ЦДАГО України. - Ф.62. - Оп.1. - Спр.1326.
325
українських та інших батальйонів у структурі Східних військ,
на практиці Сталін та його політичні співробітники все ж приді-
лили деяку увагу вивченню цієї справи. Як наслідок вони дали
через НКВС СРСР вказівку "посилити пильність” у з’єднаннях
ЧА. Метою цього було виявлення й попередження можливих
антирадянських настроїв і недопущення ситуацій, при яких
червоноармійці могли б перейти на бік згаданих частин. Контро-
лювати ситуацію у кожній радянській дивізії повинні були
загороджувальні загони - 33 НКВС (заградительньїе отрядьі —
ЗО НКВД). Вони розташовувалися в тилу на певній віддалі від
фронтових частин — на перехрестях доріг, у лісах з метою ловити
й розстрілювати усіх дезертирів431.
Безпосередньо у військових з’єднаннях 33 НКВС посилили
особливі відділи (ОВ) НКВС (особьге отдельї - ОО НКВД)*. Основ-
ним їх завданням було виявлення й фізичне знищення в ЧА усіх,
хто не хотів воювати за Сталіна. їх аґенти ініціювали дружбу з
солдатами та командирами ЧА, викликаючи на "відвертість”,
періодично "заходили в гості”. Чітко функціонувала також цензура
листів. Кожного, хто викликав підозру в нелояльності до радян-
ської системи, викликали на допит, слідчий НКВС проводив
слідство, після якого начальник ОВ дивізії червоним олівцем ставив
резолюцію: заарештувати й віддати під "правильний і швидкий”
суд, вирок якого знав переважно одну міру покарання - розстріл.
Засудженого, як правило, розстрілював особисто комендант ОВ НКВС.
Для постраху іншим інколи розстріли здійснювали перед вишпку-
ваною для того колоною бійців. З цієї нагоди для виконання
Лесь М. Чому я був "власовцем”?.. - С. 3-5.
У роки німецько-радянської війни з 1941 р. начальником Управління
ОВ НКВС СРСР був заступник народного комісара внутрішніх справ
СРСР Віктор Абакумов. До кожного ОВ НКВС у дивізії за штатом
належало 20 осіб, у тому числі: начальник, два його заступники,
комендант, слідчий, секретар, друкарка, 10 уповноважених і троє
помічників уповноважених. Одночасно при ОВ дислокувався взвод
військ НКВС чисельністю від 50 до 60 осіб. Начальник ОВ тримав у
своїх руках всю агентурну сітку НКВС у військовому з’єднанні. У
розпорядженні періпого заступника начальника ОВ НКВС перебували
троє з десятьох уповноважених. Другий заступник начальника
ОВ НКВС при дивізії зосереджував у своїх руках агентурні дані
санітарного батальйону, автобатальйону, а також частин продовольчого
і бойового постачання. У всіх цих частинах він мав резидентів й
аґентів-донощиків, сітка яких пронизувала усю ЧА. Решта сім з
десяти уповноважених ОВ проводили агентурну роботу в трьох
стрілецьких полках, у легкому артилерійському полку, в танковому
дивізіоні та саперному батальйоні. Ця сітка була організована таким
чином, що уповноважений першого стрілецького полку мав помічників
уповноваженого, які мали у роті по одному резидентові, кожен із
яких набирав у середньому по 10 агентів.
326
судового рішення з кожної роти викликали по троє солдатів. Таким
чином у ЧА відбувалися чітко відпрацьовані в НКВС слідство й
розправа, від яких не рятували ні чини, ні звання, ні бойові
заслуги. 18 квітня 1943 р. ОВ НКВС були перейменовані у відділи
контррозвідки - ВКР (отдельї контрразведки - ОКР) "СМЕРШ”
(що означало скорочення від заклику "Смерть шпигунам” ("Смерть
шпионам”)) й переведені у підпорядкування Головного управління
контррозвідки "СМЕРШ” Народного комісаріату оборони (ГУКР
"СМЕРШ” НКО) СРСР432.
За умов відсутності офіційної реакції вищого керівництва СРСР
на створення командуванням вермахту національних частин із
радянських військовополонених командири радянських армій
намагалися подолати причини появи перебіжчиків з лав ЧА лише
з допомогою ОВ НКВС. Особливо домагалися активізації їх дій
командувачі тих радянських з’єднань, проти яких виступили
колишні вояки ЧА в складі Східних батальйонів на боці вермахту.
У письмовому донесенні штабові командувача радянського Пів-
денно-Західного фронту від 6 травня 1942 р. генерал-майор Город-
нянський, наприклад, ситуацію, що склалася в підпорядкованих
йому військових частинах, характеризував так: "Становище
загострюється. Під натиском противника частини стрілецьких
дивізій відступають назад майже без опору. Червоноармійці масами
самовільно залишають позиції. В ряді випадків помічена стріля-
нина по командному складові. Політробота розвалилась, бо кому-
ністів на бойовій лінії не видно, всі окопались у штабах. Ще
гірше з 319-ою стрілецькою дивізією, проти якої ведуть наступ
частини, в яких є колишні військовополонені червоноармійці.
Частішають випадки, коли підрозділи 319-ої стрілецької дивізії
кидають фронт і поспіхом перебігають до противника. Необхідно
вжити заходів і прислати працівників особливого відділу”. Однак
силові засоби тільки посилювали конфронтацію між офіцерами
ЧА та НКВС і збільшували чисельність перебіжчиків. Значну їх
кількість складали перекинуті на передові лінії фронту солдати
й командири молодшого офіцерського складу ЧА, яких обурювала
несправедливість того, що офіцери НКВС продовжували користу-
ватися усіма привілеями, котрі вони мали за мирного часу*.
ЗіерЬап К. ЗтегеЬ: 8о\ісі Мііііагу СоипісгіпісПі^епсе 4игіп§ іЬе 8есоп4 УУогМЗУаг 11
їоигпаї о! Сопістрогагу Нікіогу. - 1987. - N0 22. - Р. 585-613.
Італійський кореспондент Л. Пелегрині писав у ті дні: "Незважаючи
на дуже незначні можливості покинути фронт, радянських дезертирів
досить багато, особливо серед українців, які, зрештою, воюють тут
не так уперто, як інші. Політичні комісари роблять усе можливе,
щоб переконати свої війська, що німці піддають полонених різним
мукам, але правда знаходить свій шлях і кожен дезертир свідчить,
що коли б не найсуворіший нагляд, утікачів до німців було би
набагато більше” (ПРороІой’ІіаІіа.-МіІапо, 8. 12. 1942).
327
Здавалося, що злагоджене функціонування сталінської ка-
ральної машини й атмосфера терору та страху повинні призвести
до внутрішнього збройного повстання в СРСР і підтримки його
жителями будь-якого антибільшовицького руху, що виник би по
той бік фронту. Проте на допомогу Сталіну прийшов Гітлер зі
своєю відверто колонізаційною політикою на Сході Європи. Під
час розвитку німецько-радянської війни керівництво Третього
райху відштовхнуло від співпраці українців на окупованих східних
територіях своєю брутальною політикою: стримуванням націо-
нального розвитку, безжалісною експлуатацією людей, нищенням
військовополонених, розстрілами цивільних осіб тощо. Така
практика була вигідною для СРСР, оскільки настроювала місцевих
мешканців проти німців. Сталін чудово розумів - кардинальна
зміна східної політики Німеччини може бути початком кінця для
СРСР. Саме тому за його вказівками з метою підриву німецького
тилу й провокування нацистського терору проти цивільного
населення в окупованих областях України до середини 1942 р.
на основі парашутних десантних груп НКВС створено кілька
партизанських загонів. Координацію їх дій мала здійснювати
диверсійна організація під назвою "Український Штаб Парти-
занського Руху”, скорочено УШПР (Украинский Штаб Партизан-
ского Движения - УШПД). Однак окреслення "український” у
даному випадку було суто географічним. Про це виразно свідчить
той факт, що усі офіційні звіти радянських партизанських з’єднань
складали і передавали для УШПР виключно російською мовою433.
Оскільки відповідальність за вчинені радянськими партизанами
теракти проти німців окупаційна влада доволі часто перекидала
на місцевих мешканців у селах, доведені до відчаю селяни самі
виявляли зацікавлення в самообороні від радянських партизанів.
З початку 1942 р. селяни були змушені вступити в створювані
німецькими інстанціями збройні загони для захисту сіл від візитів
і грабунків диверсійних груп НКВС, або, принаймні, робити вигляд
такого захисту. Залучення до боротьби проти радянських парти-
занів вже перших створених командуванням вермахту українських
військових підрозділів дало успіпіні наслідки і слугувало підставою
для запровадження позитивних змін у німецькій політиці щодо
українців. У доповідній записці А. Розенберґу від 27 березня
1942 р. керівник 7-го відділу Східного міністерства (що відав
справами військового управління в Україні) Ф. фон Вранґель
наголосив, що українці не лише не підтримують радянський
партизанський рух, а й, навпаки, активно поборюють його силами
допоміжної охорони (НіИ8\уасЬтапп8сЬайеп). ”Тому, — наголошував
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 1-250.
328
фон Вранґель, — найбільшого значення німецька сторона повинна
надавати правильному поводженню з українцями”434.
В Україні не було значних радянських з’єднань до призупи-
нення наступу вермахту на Сході в середині 1942 р., коли радян-
ське командування почало перекидати на українські землі численні
групи парашутистів з Росії435. Слабкість соціальної бази перших
радянських партизанських загонів зумовило запровадження оку-
паційною владою суворої відповідальності за участь у партизан-
ському русі як щодо окремих осіб, так і щодо членів їх сімей.
Важливе значення мала їхня нелеґальність - як правило, радянські
партизани залежали від зовнішніх джерел і діяли в німецькому
тилу віддалено від фронтових з’єднань ЧА. За таких обставин
багато місцевих мешканців перед альтернативою вступу до парти-
занських загонів надавали перевагу вступові до українських
охоронних батальйонів, щоб взяти під свій захист селян перед
можливими зловживаннями окупаційної цивільної адміністрації
і провокаціями радянських партизанів. На початку 1943 р.
радянські партизанські загони в Україні були малочисельними,
тоді як загальна кількість створених німецьким командуванням
українських військових формувань, причислених до УВВ, пере-
вищила 40 000 вояків. Більшовицькі листівки стверджували, що
добровольців до згаданих формацій було небагато, тому окупанти
здійснили примусову мобілізацію, але через протидію радянських
партизанів та населення ця акція не дала жодних результатів.
Цієї тези не підтверджував наплив до них навесні 1943 р. тисяч
людей зі Східної та Західної України. Саме тому радянські
партизанські загони, розглядаючи українські частини при вермахті
як конкуренційні збройні формування, почали вивчення стану їх
організації та дій. 27 серпня 1942 р. М. Коваленко, повідомляючи
УШПР про створені командуванням вермахту українські військові
формування у Донецькій області, доповів: "Залізничні шляхи
охороняються патрулями з т. зв. "добровольчої народної україн-
ської армії”436. Начальник оперативної групи УШПР Мельник у
донесенні від 9 грудня 1942 р. зазначив, що у Сумській області
німецькі військові інстанції провели рекрутування місцевих
мешканців до спеціальних "загонів для боротьби проти парти-
занів”437. До початку 1943 р. розвідка радянських партизанів
зібрала дані про більшість українських військових формацій,
' КАО8.-Т-454.-КоІІ ІЗ.-РгатсООІ 516.
435
Детальніше про це див.: Нохуєіі Е. М. ТЬе 5о\їеі Рагііьап Моуетепі, 1941-
1944.- N0x7¥огк: РиЬІіхЬе4 Ьу іЬе (1.8. Агту, 1956; УУа^епег С. Неегек^пірре8Ї14. -
8шіі§аії: Росігип Бай КахуЬеіт, 1967.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 211. - Арк. 2.
Там само. - Спр. 220. - Арк. 7-8.
329
створених німецькими інстанціями на території Волині та східних
і центральних областей України438 *.
До середини 1943 р. українські військові формування були
укомплектовані значною мірою з добровольців і виконували суто
охоронні функції. Однак від літа (а в деяких місцевостях навіть
від квітня) 1943 р. через погіршення воєнної ситуації Німеччина
почала в Україні мобілізацію чоловіків віком від 19 до ЗО років
для залучення їх до наступальних операцій проти радянських
партизанів. Про це відразу дізналася розвідка червоних партизан-
ських формувань. Згідно з її даними, наприклад, у Коростені в
третій декаді квітня 1943 р. мобілізовано відразу два українські
батальйони489. У розвідувальному зведенні № 6 начальника штабу
партизанських загонів Житомирської області О. Сабурова від
25 травня 1943 р. поінформовано: "Осіб, придатних для військової
служби, німці залишають за місцем їхньої роботи для проведення
військової і тактичної підготовки, а також виконувати гарнізонну
службу з охорони сіл, міст та підприємств”440. У повідомленні
своєму керівництву командир діючого на Волині партизанського
з’єднання Шитов 13 червня доповів: ”У Рівному проводиться мобі-
лізація українців та росіян віком 19-20 років для служби в
німецькій армії”. 19 червня у донесенні № 4617/158 командир
Сумського партизанського з’єднання Сидір Ковпак інформував
УШПР: ”У районах Сарненському, Домбровицькому та Бережниць-
кому (Рівненська область) німці з молоді, взятої для відправлення
до Німеччини, відбирали осіб, які можуть боротися проти Червоної
армії, комплектуючи з них частини для відправлення на фронт”441.
У повідомленні № 5510/136 для УШПР партизанського командира
Салая від 12 липня 1943 р. зазначено: ”В селах поблизу Чернігова
німці мобілізували молодь 23-25 рр. народження, яку навчають
військовій справі”442. В іншому звіті для УШПР від 5 серпня
зафіксовано, що багато місцевих мешканців, уникаючи можливості
"потрапити в німецьку каторгу, в більшості випадків з числа
молоді, під виглядом "добровольців” вступають до німецької армії
або в так звану "Російську Визвольну Армію”, маючи подальшу
мету боротьби проти німців”443.
Допоки формуванння причислених до УВВ батальйонів відбува-
лося за принципом добровільності, це не викликало особливого
438
439
440
441
442
443
Там само. - Спр. 196. - Арк. 33-36; Спр. 211. - Арк. 11, 12, 14, 19,
29, ЗО.
Там само. - Спр. 247. - Арк. 24.
Там само. - Спр. 209. - Арк. 56.
Там само. - Арк. 79.
Там само. - Арк. 91.
Там само. - Арк. 105.
330
хвилювання з боку керівництва Радянського Союзу. Воно усвідом-
лювало, що німецька окупаційна політика в Україні є серйозним
гальмівним чинником для бажання українців воювати на боці
Німеччини. Проте примусовий набір українців до УВВ викликав
серйозне занепокоєння керівництва СРСР, оскільки його успішне
проведення означало б можливість широкомасштабного вико-
ристання на фронті проти Німеччини тих людських ресурсів, які
лідери Радянського Союзу планували мобілізувати до ЧА після
повернення в Україну. Тому керівництво радянських партизанських
загонів наказало своїм з’єднанням шляхом підступу, провокацій,
терору, пропаґанди й морального розкладу серед українських
куренів на боці вермахту не допустити до творення УВВ як реальної
військової сили. Партизанські командири розраховували, що
зростання випадків дезертирства з батальйонів, укомплектованих
з українців, викличе недовіру німецьких інстанцій до формування
з них великих національних бойових з’єднань.
За завданням НКВС, після відступу дивізій ЧА з території
України, в тилу вермахту залишилися чисельні аґенти, які в
окремих випадках стали працювати на гітлерівські спецслужби.
Внаслідок цього керівники німецьких органів безпеки подекуди
навіть консультувалися у справі формування українських націо-
нальних частин із колишніми аґентами НКВС або НКДБ. На-
приклад, до однієї з них був причетний керівний працівник СД
у Генеральній губернії, штурмбанфюрер СС і один з організаторів
акції ”Цеппелін” з перекидання в радянський тил німецьких
парашутно-десантних груп Йоганн Кляйнерт. Восени 1942 р. він
зустрівся з перевербованим аґентом НКДБ Робертом Руппом і
консультувався з ним стосовно гарантій, які можна дати Власову
і українським громадським та військовим діячам для залучення
їх до спільної боротьби проти СРСР444. Наслідком подібних нарад
з професійними енкавеесівцями, які роками працювали проти
українського визвольного руху, було посилення недовіри німецьких
органів безпеки до українців і заборона створення з них націо-
нальних збройних з’єднань.
Інші аґенти сталінських спецслужб вступали до частин ”Шума”
й поліції і під їх маркою здійснювали злочини, щоб викликати
в цивільних мешканців незадоволення німецькою окупаційною
адміністрацією. Не побоюючись переслідувань радянських караль-
них органів, у січні 1943 р., коли з’єднання ЧА зайняли Харків,
з німецькими військами відступило лише 300 осіб із майже 1 500
"шуцманів” (більшість з них діяла в загонах ”Шума” у рамках
виконання спецзавдань НКВС)445. Аґентами НКВС інфільтровано
444 ДАЛО. - Ф. П-3 - Оп. 1. - Спр. 228. - Арк. 118.
445 Трушнович Я. Работа НТС на оккупированной немцами Украине //
Посев. - 1992. - № 3. - С. 110.
331
цілі українські охоронні курені (зокрема 115, 116, 136-ий та
інші446). Наприклад, після втечі групи бійців з 136-го охоронного
батальйону під впливом пропаґанди радянських партизанів 10 січ-
ня 1943 р. німецька поліція роззброїла ненімецьких офіцерів та
солдатів батальйону й розстріляла кілька десятків за сприяння
дезертирству. Після німецьких репресій радянські партизани ще
активніше продовжували роботу щодо психологічного розкладу
цієї частини447.
Аналогічну провокаційну діяльність розвідка радянських
партизанів здійснювала в українських батальйонах у Білорусі448.
Найпоширенішим методом ідеологічної роботи щодо розкладу
українських частин стало розповсюдження серед їх вояків листівок.
Наприклад, з 23 липня 1942 р. до 1 травня 1943 р. лише один
партизанський загін ім. О. Суворова бриґади ім. В’ячеслава
Молотова у Пінській області в Білорусі розповсюдив 540 звернень
до українських батальйонів при вермахті із закликом переходити
до радянських партизанів449.
У 1942 р. - навесні 1943 р. ОВ НКВС партизанських бриґад
і загонів проводили спеціальні операції з дискредитації старшин
добровольчих частин. З метою компрометації їх командного складу
нацистським спецслужбам підкидали матеріали, з яких випливало,
що найбільше антикомуністично настроєні вояки нібито є радян-
ськими партизанами. Кожен факт спровокованого аґентами НКВС
арешту чи розстрілу керівників добровольчих загонів більшовики
використовували у власних інтересах. Радянська розвідка зуміла
впровадити у німецькі військові школи для ”гіві” своїх таємних
працівників, які не тільки інформували керівництво НКВС про
ситуацію, а й психологічно впливали на курсантів. Цю роботу
співробітники сталінських органів безпеки проводили в тісному
контакті з політпрацівниками. Проте більшовицьке керівництво
не поспішало приймати ”із розпростертими обіймами” усіх колиш-
ніх військовослужбовців цих формацій, які "покаялися і визнали
свою провину перед радянською владою”. Усі вони були приречені
надалі жити під постійним страхом арешту й перспективою
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 39, 148.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. - Спр. 220. - Арк. 7-8.
Всенароднеє партизанское движение в Белоруссии в годьі Великой
Отечественной войньї (июнь-июль 1944). Документи и материальї в
трех томах. - Т. 2. Развитие всенародного партизаненого движения
во второй период войньї. Книга первая (ноябрь 1942 - июнь 1943). -
Минск: Издательство "Беларусь”, 1973. - С. 180, 226, 279, 453, 579.
Нацьіянальньїй архів Рзспублікьі Беларусь (НАРБ). - Ф. 3500 -
Дзейнасть партьізанскіх загонав на тзріторьіі Палуднєвай Беларусі в
гадьі Другой суеветнай вайньї. - Оп. 4. - Д. 283. - Л. 17.
332
приписування їм в будь-який момент насправді нескоєних ними
злочинів. У випадку успішного розкладу тієї чи іншої частини
переслідування її вояків відбувалося навіть після їх переходу на
бік партизанів. На усіх колишніх поліцаїв, бійців батальйонів
РОА й військовополонених особливі відділи партизанських бриґад
заводили спеціальне ”дось’є для спостереження”460.
Після переходу до радянських партизанів вояки російських,
українських та інших формацій ніколи не підлягали негайній
реабілітації. Стосовно них запроваджено правило начальника
УШПР Т. Строкача: "Кого треба — розстріляти, а інші поки нехай
воюють, а там НКВД з ними розбереться”451. Перебування колишніх
вояків цих формувань у радянських партизанських загонах
виявилося недостатнім для спокутування того, що вони воювали
проти СРСР. Дану категорію перебіжчиків до партизан через
деякий час засуджували на 5-10 років ув’язнення з відбуванням
терміну в штрафних батальйонах на найнебезпечніших ділянках
передової лінії фронту (прорив, блокування дзотів тощо) з малою
ймовірністю збереження життя452.
Наслідком чуток про переслідування органами НКВС українців-
дезертирів у "червоних” партизанських загонах було те, що зі
створених на боці Німеччини батальйонів до радянських партизанів
часто переходили не так українці (котрі частіше поповнювали
лави УПА), а росіяни, поляки й представники інших національ-
ностей. Наприклад, у березні 1943 р. коло с. Волчин із сотні
104-го охоронного батальйону дезертирувало 85 членів ”Шума”
(в тому числі 60 поляків) під командуванням поляка Куніцького453.
Щоразу повідомлення про подібний розклад інших батальйонів
негайно ж передавалися для УШПР. У повідомленні Чернігово-
Волинського з’єднання партизанських загонів під командуванням
Олексія Федорова від 21 березня 1943 р. № 1539 про наслідки
такої підривної діяльності вказано: "Завдяки сміливим діям нашої
аґентурної розвідки солдати Висоцького батальйону розстріляли
шість німців командного складу, здалися в полон 86 осіб. У
Володимирівському районі група з шести осіб цього самого баталь-
йону здалася в полон із зброєю. В результаті німці почали масові
розстріли поліції. У районах Рівне, Домбровиця, Коростень роз-
стріляно кілька тисяч (очевидно, тут явне перебільшення й мається
на увазі кілька десятків — А. Б.) поліцаїв. Багато переховується
Ковалев Б. Н. Работа советских спецслужб по разложению
коллаборационистских формирований в годьі Великой Отечественной
войньї // Іпіегпеі: \у\у\уЛкЬ.ги/Ьікіогу/пшхсит/1997/коуаІсу.1іІт1.
КАШ. -Т-78. - КоІІ 565. - Ргате?. 000 320 - 000 323.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 3. - Спр. 82. - Арк. 20-23.
Вісті... - Липень 1965. — Ч. 118. — С. 73.
333
в лісах. Ведемо посилену пропаґанду розкладу національної
армії”, — підсумовано у звіті454. В іншому повідомленні для УШПР
про наслідки діяльності партизанських загонів Рівненської області
за червень-липень 1943 р. констатовано, що у результаті їх
пропаґанди німці більше не довіряють східним формуванням. ”3
метою не допустити зв’язків із партизанами, — стверджено далі, —
вони часто змінюють їхні місця дислокації. На пости ставлять
лише з німцями, видають небагато боєприпасів, не довіряють
автоматичної зброї”455.
Хоча у багатьох районах України проникнення радянських
аґентів до українських частин поставило під загрозу факт їх
існування, дії більшовицьких пропаґандистів не призвели до
зникнення вже існуючих численних український збройних фор-
мацій при вермахті, кількість яких значно зросла влітку 1943 р.
У розвідувальному повідомленні учасника радянського Опору
Грабчака для УШПР від 20 липня 1943 р. № 5842 зазначено: ”У
Новограді-Волинському на 13 червня німців — 2 200, української
армії - 3 000... У Житомирі на 12 червня німців до 3 700, ...
української армії до 2 100”. І далі: ”На шляху Емільчино—Ожевськ
через Зубновичі (20 км північніше Емільчино) німці та українська
армія чисельністю 900 осіб зайняли оборону в районі Коростеня”456.
В іншому розвідувальному зведенні для УШПР повідомлено:
”1. 8. 43 по залізничному шляху із Заходу на Коростень пройшов
один ешелон української армії [чисельністю] 1 500 осіб”457.
Поінформованість радянської військово-партійної верхівки про
створення в Україні національних частин при вермахті та не роз-
голошення нею цих даних українські прибічники ідеї формування
УВВ сприйняли як підтвердження правильності обраного ними
шляху й прояв з боку Сталіна боязні оприлюднення згаданої
інформації серед українських вояків ЧА. Сталін заперечував
існування куренів УВВ у спосіб, притаманний усім диктаторам —
не згадував про них, нібито їх взагалі не існувало. 12 липня
1943 р. редактор пресового органу УВВ "Український Доброволець”
Г. Которович прокоментував замовчування керівництвом СРСР
факту функціонування українських формувань при німецьких
військах. У виступі у Варшаві перед колишніми вояками україн-
ських армій він вказав на доцільність протиставлення більшо-
вицькій агітації ідей українського визвольного руху. Которович
зауважив, що "свідомого українця совітська пропаґанда зловити
на вудку вже не в силі” і наголосив: ”Та одне важне. Сталін
ЦДАГО України. - Ф. 62. — Оп. 1. - Спр. 247. - Арк. 120.
455 ГТЧ А -“/Ч
Там само. - Арк. 70.
450 Там само. - Спр. 209. - Арк. 99.
Там само. - Спр. 247. - Арк. 72.
334
боїться політичного змісту пропаґанди. Тому й мовчить про
генерала Власова, а тим більпіе мовчить про творення Українського
Визвольного Війська, про творення Галицької дивізії. Знаючи,
як українці привітали спонтанно творення рідних формацій, Сталін
безсилий супроти цього факту”458.
До середини 1943 р. керівництво СРСР розглядало створені
на боці Німеччини українські військові частини передовсім як
силу, що діяла проти радянських партизанів, котрим доручено
здійснювати основні дії щодо ліквідації цих формувань усіма
можливими методами, починаючи від психологічного розкладу й
закінчуючи збройною боротьбою. Проте поступово більшовицьке
політичне керівництво усвідомило, що хоча відокремлені одна
від одної українські частини не становлять реальної військової
сили, пропаґування ідеї формування УВВ може мати відчутний
політичний резонанс серед українців. З уваги на це більшовицьким
публіцистам доручено критикувати українські формації на боці
Німеччини. В результаті цього, вже 24 травня 1943 р. у коментарі
для радіостанції "Радянська Україна” публіцист-більшовик Ярослав
Галан заявив, що німці хочуть змусити воювати на боці Третього
райху ту частину "молоді, яка ще уціліла після німецьких
розстрілів, ту, якій пощастило досі уникнути вивезення на
німецьку каторгу. Ця молодь, за їх розрахунками, повинна
рятувати Гітлера саме в цей час, як уся німецька воєнна машина
валиться з гуркотом на його голову”. Відома комуністична діячка
Ванда Василевська пішла ще далі. Вона визнала: "Якщо українські
буржуазні націоналісти зможуть об’єднати сили українських
полонених, полонених солдатів Червоної армії в руках німців,
українська армія буде дуже потужною. Вона загрожуватиме вже
самому по собі існуванню СРСР. Ми протистоятимемо усякого
роду ініціативам українських націоналістів”459.
Заява В. Василевської викликала адекватну реакцію. Керів-
ництво Радянського Союзу вирішило використати національну ідею
й патріотичні почуття українців для скерування їх до боротьби
проти Німеччини. Вже 9 серпня 1943 р. ЦК КП(б)У та Президія
Верховної Ради УРСР і Рада Народних Комісарів (РНК) УРСР
як уряд УРСР видали звернення до українського народу, що
закликало до боротьби проти Німеччини "всіх, кому дорога воля
і державна незалежність рідної України”. Насправді не могло бути
й мови про самостійність України, що автоматично означала б її
вихід зі складу СРСР. Такими зверненнями радянське партійно-
П-я-к. Відчит у Варшаві... // Краківські вісті. - 23 липня 1943. -
Ч. 158 (896). - С. 5.
Тув-КгокИшаІіик (Кгокіїтаїіик) ¥. Оиегга у І.іЬегіад. Нікіогіа де Іа Оіуіяіоп
“НаїусНупа" сієї с]егеііо Касіопаї ІІкгапіо. -Виепоч Аігсх (Лгеспііпа), 1961. -8.93.
335
військове керівництво розраховувало переконати українців у тому,
нібито УРСР дійсно держава, а не в усьому залежне від Росії адміні-
стративне утворення у складі Радянського Союзу. Подальшій по-
яві подібних звернень сприяло й надходження у вересні 1943 р.
для керівництва ЦК КП(б)У відразу кількох повідомлень про форму-
вання УВВ - хоча й з частиною хибної інформації (в одному з них,
наприклад, до УВВ помилково причислено створювану тоді дивізію
"Галичина”, котра насправді належала до структури військ СС)480.
Переконливим контрарґументом ініціативам щодо організації
українських формувань на боці Німеччини могло бути створення
аналогічних національних формацій у складі ЧА. Партійно-
військове керівництво СРСР не пішло на це, хоча створило інші
національні з’єднання, в складі яких воювали українці (як,
наприклад, польську дивізію ім. Тадеуша Костюшка й з’єднання
Чехословацького корпусу під командуванням генерала Людвіка
Свободи)461. Надходження повідомлень НКВС і НКДБ про форму-
вання РОА і УВВ спонукало більшовицьке керівництво тільки
змінити тактику й пропаґандистські гасла, що значною мірою
супроводжувало або дублювало дії німецьких інстанцій. Зокрема,
у відповідь на німецьку пропагандистську операцію "Срібна смуга”
щодо вояків ЧА, Сталін санкціонував проведення подібної психо-
логічної акції проти Третього райху, поширюючи листівки серед
вояків німецьких та іноземних частин вермахту. Ще 4 квітня
1943 р. ЦК КП(б)У і начальник політичного управління Південно-
Західного фронту прийняли директиву, при виконанні якої мала
бути забезпечена "організація переходу німецьких солдатів на бік
Червоної армії”462. Незабаром відповіддю на задекларований на
боці Німеччини Російський комітет генерала Власова був проголо-
шений в Москві й невизнаний навіть західними альянтами СРСР
"маріонетковий” Національний комітет "Вільна Німеччина”, який
номінально очолював захоплений у радянський полон генерал
вермахту Вальтер фон Зайдліц-Курцбах (ЗеібІік-КиггЬасЬ)463.
Одним із перших кроків, що мав привернути симпатії українців
до СРСР, було запровадження 10 жовтня указом Президії Верхов-
Додатки. - Док. № 11-14.
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 13. - Спр. 46. - Арк. 45; Несторович В.
Закарпатські українці в чехословацькому корпусі ген. Свободи //
Новий Шлях. - Торонто, 18 березня 1972. — Ч. 12. - ,С. 8-9; 8 травня
1972. - Ч. 10. - С. 8-9; 13 травня 1972. - Ч. 20. - С. 8-9.
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. - Спр. 45. - Арк. 4.
Штейделе Л. От Волги до Веймара. Мемуари немецкого полковника,
командира полка 6-й армии Паулюса - Москва: Издательство
"Прогресе”, 1973. - С. 221-335; Віігкчті Н. Оах К'агіопаїкотііее ііпб бсг\¥схіеп:
сііе Кеакііоп бег ЇУехіаПіегіеп ані бах ІЧКРО ипсі біс Ргеіеп ОеиїхсЬеп Ве\уе§ип§еп
1943-1948. —8іиіі§ап: Е Зіеіпег, 1997.
336
ної Ради СРСР Ордена ім. Б. Хмельницького трьох ступенів для
українських військовослужбовців ЧА, які брали участь у бойових
діях проти німецьких військ в Україні. Цей пропагандистський
маневр піддано критиці у передовій статті газети "Нова Доба”
від 21 листопада 1943 р., у якій вказано: ”3 ім’ям Богдана
Хмельницького, великого гетьмана, що виключно з політичних
мотивів мусів піти на нещасливу угоду з Москвою, до якої відчував
лише погорду, йде на бій Українське Визвольне Військо, присягаючи
велику драму великого Богдана відкупити кров’ю, що заллє і навіки
перекреслить знасилувану Москвою Переяславську угоду”464.
Наступним кроком було перейменування 20 жовтня 1943 р.
радянських Воронезького, Степового, Західного та Південного
фронтів відповідно на 1, 2, 3 і 4-ий Українські фронти. У грудні
1943 р. Сумське партизанське з’єднання С. Ковпака перейменовано
на Першу Українську партизанську дивізію імені С. Ковпака465
(хоча насправді вона не була українською ні за складом, ні за
ідеологією). Не бажаючи відставати від декларацій про творення
УВВ і БКА на боці Німеччини, у лютому 1944 р. Верховна Рада
СРСР проголосила створення республіканських збройних сил
України та Білорусі. Народний комісаріат оборони (НКО) УРСР
очолив генерал-лейтенант Василь Герасименко, котрий виявився
генералом без українських республіканських збройних формувань,
яких у дійсності ніколи не створено. Існування НКО УРСР —
така ж фікція та політичний маневр з боку Радянського Союзу,
як і санкціоноване з німецького боку проголошення створення
штабу УВВ. НКО УРСР, що ніколи не мав навіть свого примі-
щення, виявився потрібним Сталіну як для завоювання симпатій
українців до Радянського Союзу, так і для надання Україні
зовнішніх форм державності з метою отримання за рахунок УРСР
додаткового голосу підтримки СРСР у майбутній Організації
Об’єднаних Націй (ООН)466.
Після провалу усіх цих пропагандистських заходів у газетах
СРСР взагалі щезла інформація про українські військові формації
на боці Німеччини. На зламі 1943-1944 рр. через лінію фронту
на сторінки радянської преси все ж потрапили кілька згадок про
них. Пов’язані з акцією А. Власова, вони побачили світ у польсько-
мовному тижневику "Вільна Польща” (”\¥о!па Роїкка”), редагованому
в Москві В. Василевською. На початку 1944 р. одна з рідкісних
Нова Доба. - 21 листопада 1943. - № 47. - С. 1.
Радянська Енциклопедія історії України. В 4-ох тт. - Т. 1. - К.:
Видання УРЕ, 1969. - С. 2706.
Гриневич В. А. Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з
історії однієї політичної гри // Український історичний журнал, -
1991. - № 5-6. - С. 29-37.
337
згадок про український визвольний рух на боці Німеччини з’яви-
лася також у статті ”Жовто-блакитна сволоч мобілізується”. Її
надруковано у пресовому органі політвідділу радянського 1-го
Українського фронту під назвою ”3а Радянську Україну”, який
редагував Микола Бажай. Автор розправлявся з "гнилою петлюрів-
щиною” - "гітлерівськими наймитами”, які "підступом та обманом”
вербували радянських полонених і мобілізували українців до своїх
частин. З тексту таких статей випливало, що згадані військові
формації мають стати ядром української армії, яка спільно з
Німеччиною продовжуватиме війну проти Радянського Союзу.
Оскільки у СРСР люди читали багато чого "між рядками” перекру-
чених офіційною пропагандою фактів, більшовицька цензура
зробила застереження, що і нечисленні публікації такого змісту
сприятимуть популяризації українського визвольного руху й
раптово припинила друкування навіть публіцистичних статей на
цю тему. Проте, хоча радянські урядові структури й заборонили
писати про військові формації українців на боці Німеччини, щоб
не інформувати своїх громадян про події по той бік фронту, про
них надалі неодноразово згадували директиви для радянських
командирів. Наприклад, про них було сказано на зборах командирів
батальйонів та їх заступників у політичних справах польської
1-ої Піхотної дивізії ім. Т. Костюшка, створеної в СРСР приблизно
у той же час, коли сформовано українські батальйони німецькими
військами в Україні. Верховне командування ЧА видало для
радянських комісарів затверджену Сталіним і поширену навесні
1944 р. таємну директиву, що в стислій формі подавала деякі
відомості про український рух та його небезпеку для СРСР. У
ній підкреслено, що тогочасна визвольна боротьба українців
базується на традиціях війни за незалежність 1918-1921 рр.,
культивує ненависть до усього, що походить з більшовицької Росії,
а тому її слід придушувати, щоб у перспективі викоренити зовсім.
Інструкція згадала про формування з українців різних формацій
при німецькому війську та радила не легковажити цих новотворів,
позаяк їх організовували й очолювали загартовані в боях проти
ЧА колишні старшини Петлюри. Особливий наголос було зроблено
на доцільності нещадної боротьби саме проти цих "петлюрівських
елементів”. Наказано не допускати до встановлення зв’язків між
УПА і українськими частинами німецьких військ, позаяк вони
зміцнили би їх взаємодію, а повстанські загони завдяки цим
контактам були б поповнені озброєнням й посилені добре вишко-
леними інструкторами. Водночас факт поповнення лав повстан-
ських куренів вояками українських формацій збройних сил
Німеччини радянська пропаганда використала з вигодою для себе
як підтвердження брехливої тези про те, що нібито УПА була
створена німцями для боротьби проти СРСР. Очевидець Михайло
Курах, який на той час воював у складі ЧА, пізніше згадував:
338
"Українському визвольному рухові присвячувались не тільки
довірочні інструкції, йому присвячувались і окремі зібрання різних
політруків та командирів. Кожна справа по цім боці фронту,
кожний оборонний відрух, навіть кожний окремий випадок в
українському житті пильно розглядався та розроблювався на
окремих зібраннях і відправах... Большевицькі верховоди поважно
застановлялись над небезпекою формування українських націо-
нальних формацій по німецькій стороні, а тому докладали всіх
старань, щоби цю справу якось підмінувати і зірвати, щоби її
скомпромітувати. На відкритті виставки совєтських малярів літом
1944 року, яка містилась в київському музеї при вул. Кірова і
була присвячена воєнній тематиці, містилось багато картин, які
звеличували геройські погляди совєтської армії, але найбільше
зацікавлення у наших людей викликали картини, які в карикатур-
ному світлі представляли "українських буржуазних націоналістів”,
як вони отримують зброю з рук "гітлерівських катів”... Ці картини
найбільше приковували до себе увагу наших людей, вони говорили:
"Отже, таки дійсно створилось українське військо, там напевно і
тепер щось є”. І ніби налякавшись тої сміливої думки, вони
поспішно відходили від тих картин. В скорому часі ці картини
зникли з виставки, бо навіть большевики самі зорієнтувались в
тому, що навіть такі карикатурні і тенденційні малюнки не
переконують українців. Вони ці картини сприймають по свойому
і з того мимоволі виходить пропаґанда в користь української
національної справи”4®7.
Поступове поновлення в Україні сталінського режиму, назване
радянською пропагандою "визволенням від німецько-фашистських
окупантів”, виправдало передбачені учасниками тогочасного націо-
нально-визвольного руху трагічні прогнози щодо повторного
утвердження на їх Батьківщині більшовицької системи. Радянський
Союз порівняно з нацистською Німеччиною лише незначною мірою
виявився "меншим злом” для українців. Тоді як в Україні у 1942-
1943 рр. Гітлер проводив щодо українців політику з елементами
етноциду, у 1944 р. аналогічну політику проводив Сталін. У
радянському варіанті вона проявилася у застосуванні репресій та
терору щодо десятків тисяч та свідомому знищенні на фронті
кількох сотень тисяч українців, які до того часу проживали на
окупованій вермахтом території, дізналися правду про сталінський
режим і були потенційними кандидатами на нелояльних до
радянської системи "ворогів народу”. У розмові з прем’єром
польського еміграційного уряду Станіславом Міколайчиком на
початку квітня 1944 р. Сталін обмовився, що вже на той час
Курах М. Українська дивізія "Галичина” в насвітленні больпіевицької
пропаґанди // Вісті... - 1958. - Ч. 91. - С. 69-70.
339
наказав розстріляти 20 000 українців за "колабораціонізм” з
німцями, а ще 200 000 українців мобілізував до фронтової служби
в армії (очевидно, без належного військового навчання і відповідної
зброї), наказавши перевіряти усіх мобілізованих щодо приналеж-
ності до ОУН468.
Отже, повернення з’єднань ЧА на українські землі не полег-
шило життя українців. Людей, котрі жили в Україні за гітлерів-
ського окупаційного режиму, з легкого подання радянських
інстанцій називали "поплічниками фашистів”. Жорстокого переслі-
дування каральними органами зазнали навіть ті мешканці, які
за нацистської окупації уникали співпраці з окупаційною владою.
Багатьох із них скеровано до штрафних батальйонів ЧА, де вони
були приречені неминуче загинути в перших серйозних боях проти
супротивника. їх завданням було фактично майже без озброєння
(або без достатньої його кількості) першими йти під німецькі кулі,
щоб взяти на себе вогонь гармат вермахту, сприяючи втраті деяких
запасів німецької зброї469. Свідоме послідовне знищення значної
частини українського чоловічого населення залученням його до
дій на першій лінії фронту призвело до величезних людських
втрат радянських військ. Деякі частини ЧА навесні 1944 р.
позбулися до 80 % від свого особового складу, поповненого
українцями, які проживали під німецькою окупацією. Наприклад,
21 березня 1944 р. у першому батальйоні 1 087-го стрілецького
полку 322-ої стрілецької дивізії 60-ої армії радянського 1-го
Українського фронту нараховувалося 250 бійців з нового попов-
нення, через три тижні (9 квітня) у ній залишилося лише кілька
десятків чоловіків — усі інші загинули в перших фронтових боях
проти з’єднань ГА "Південь”470.
2. Дивізія "Галичина”
а) Формування
Спроби німецьких військових кіл звернути увагу ставки Гітлера
на безглуздість діяти на Сході лише з допомогою сили виявилися
безуспішними під впливом "запаморочення від перемог” правлячої
верхівки Німеччини протягом перших трьох років Другої світової
війни. Разом із тим все більше вищих сановників СС переко-
нувалися у необхідності корекції німецької східної політики.
Мікоіаіс/.ук 8. ТЬе Каре оГ Роїапсі: Раііет ої Зоуієі А§§гєі«іоп. - Кс\у ¥огк: Мс
Огато-НіП,1948.-Р. 99.
НАШ.-Т-78. -КоІІ 570.-Ргате 000 955.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 931. - Арк. 117.
340
Основна теза прибічників змін була такою: Німеччина позбудеться
важливого чинника боротьби проти СРСР, якщо не контролювати
антикомунізм у Східній Європі. Найвпливовішим із них був
райхсфюрер СС і організатор військ СС Г. Гіммлер. Підпорядковані
йому СС-ГА як основне вербувальне управління військ СС і
Командне головне управління СС - СС-ФГА (88-РііЬгип£8ІіаиріатІ -
88-РНА) від початку німецько—радянської війни перебрали під свій
контроль створення частини іноземних військових формувань, що
діяли на боці збройних сил Німеччини. Виокремлені з-поміж інших
інстанцій СС у ”Ваффен-СС”, у 1940-1942 рр. війська СС були
елітною армією-орденом нацистського райху, іцо мала стати ”ядром
сили” й опорою німецької влади у майбутній "Новій Європі”471.
Дивізії "Зброї СС” проходили вишкіл на зразок військового
навчання з’єднань вермахту, завдяки чому відзначалися високим
рівнем боєздатності й поступово стали своєрідним "хребтом”
німецьких армій, особливо на Східному фронті472. У той час, як
члени СС носили чорну уніформу й тому їх неформально називали
"чорні СС”, воякам військ СС дозволено носити сіро-польові й
зелені уніформи вермахту, з огляду на що вони також неофіційно
трактувались як "зелені СС”. Відмінність між СС і військами СС
27 липня 1942 р. під час розмови з М. Борманом визначив сам
Гітлер, який заявив: ”У жодному разі не можна однаково оціню-
вати того, хто зачислений до військ СС і того, хто служить у
підрозділах СС, безпосередньо підпорядкованих партії. Нині тих
осіб, які зачислені до військ СС, потрібно перш за все оцінювати
як вояків; такий підхід збережеться у майбутньому й, мабуть,
так і буде”473.
Потреба військових резервів спонукала Г. Гіммлера створити
з’єднання з представників різних народів і етнічних груп. Серед
самих німців це мало стати своєрідним пропагандистським доказом
того, що Німеччину підтримують і на її боці стоять представники
усіх народів Європи й повинно було піднести занепалий в роки
війни бойовий дух німецьких вояків. Поступово до лав іноземних
формацій військ СС вдалося залучити представників багатьох країн
світу: Бельгії, Данії, Голландії, Франції, Угорщини, Індії, Болгарії та
інших. У Бельгії ще восени 1940 р. здійснено вербування фламандців
ВоІ( О. Ніііег’8 88. - і\’су/ Уогк: ІЗсІасогіс Ргезз. 1971; Оекуіск В. А. РегзоппеІ Роїі-
сіе8 апй Ргосс<1иге8 о( Оіс ХУаІїсп 88. РЬ. Оі^.еНаІіоп. — ІЧеЬгаяка (Є8А): Спічсгміу
ої№Ьга8ка, 1971; АікЬу СЬ. \\'аіїсп-88: НііІег’кВІаск Овалі аіУ/аг.-СІіЙоп.Вгк-
іоі (СІК): Рагта§оп, 1997. - Р. 10-19; Вагкег А. І. УУаіїеп 88 аг \¥аг. 2п<1 Есііііоп. -
І.опсіоп: Іап АПап ГГО. 1983. - Р. 20-102.
Див/ Косії І В. Є.ТЬе Віаск Когрк: ТЬе 8ігисіиге апд Роу/єг 8іг觧1е8 оїіЬе К’агі 88. -
Масііхоп: Ііпіуегаііу оі \УІ8СОП8Іп Ргекх, 1983; 8теІясг В.. 8угіпе Е. Оіе 88. Еіііе
ипіег бетТоіепкорЕ - РабегЬот: Е. 8сЬбпіп§Ь, 2000.
ІІикер Г. Застольньїе разговорьі... - С. 226.
341
до полку СС "Вестлянд”, а з вибухом війни проти СРСР створено
фламандський та валлонський леґіони, у 1943 р. включені до
військ СС. У Данії як структурну частину ”Ваффен-СС” утворено
"Вільний корпус "Данія” (Ргеікогрх Ваппіагк), після розпуску якого
рештки включено до складу 11-ої танкової ґренадирської дивізії
СС "Нордлянд” (11.88-Рап/сіугепа(1іег-Г)ІУІ8Іоп НоїхІІапН); у цій країні
відбувся набір до частин німецьких військ також у 1943-1944 рр.
Кілька тисяч осіб завербовано до загонів Германських СС у
Голландії (СіеітпапіксИе 88 іп НоІІапсІ), а у жовтні 1943 р. тут утворено
охоронний корпус, на основі якого почала формуватися 34-та
добровольча ґренадирська дивізія СС "Ляндшторм Нідерланди”
(34.88-Ргсіу. і11і^сп-Сїгспа<1ісг-Г)ІУІ‘ііоп Ьапсіхіоїтп Несісгіаїкі) з ранґами СС.
Саме голландці склали у ненімецьких з’єднаннях військ СС
найбільший відсоток добровольців пропорційно до загальної
кількості жителів країни порівняно з іншими державами Європи,
в яких відбувався набір добровольців до їх лав. З початком
німецько-радянської війни в Парижі створено Антибільшовицький
леґіон, вояки якого носили у Франції французькі й на фронті -
німецькі уніформи. У червні 1943 р. з французів укомплектовано
ще один полк військ СС. У різний час були сформовані угорська,
албанська, французька ”Карл Великий” ("СЬагІета^пе”) та інші
дивізії ”Ваффен-СС”. У складі військ СС створено й менші форму-
вання (в тому числі татарська гірська бриґада, болгарський і два
румунські полки, індійський леґіон). На початок 1943 р. формації
”Ваффен-СС” вже не відображали того змісту, який намагалися
вкласти в них їх перші організатори наприкінці 1939 р. Зі
створенням мусульманської 13-ої гірської дивізії військ СС ’Танд-
шар” (13.\УаДеп-ОеЬіг£8-ВІУІ8Іопс1еі 88 НапсІ8сЬаг (кгоагіксйе №. 1) СС-ГА
остаточно пішло на компроміс у расових питаннях і тим самим
не мало жодних підстав не використовувати слов’ян474. Результатом
цього була ґрадація більшості підпорядкованих йому іноземних
з’єднань на дві групи: північно- або західноєвропейські Германські
(попі- осіег \уе8(еигораІ8сйе §егтапІ8сііе) дивізії СС і східно- або південно-
східноєвропейські іноземні (о8І- осіег 8ййо8іеигораІ8сЬе ГгепкІуб1кІ8сЬе)
дивізії військ СС478.
Із погірпіенням воєнного становища Німеччини на Східному
фронті Гіммлер почав схилятися до запропонованої Ґ. Берґером
ідеї створення "європейської армії” в рамках військ СС. Поразки
німецьких військ під Ель-Аламейном в Африці й під Сталінградом
у Росії створили історичний парадокс: формування з’єднань зі
Еерге С. Ніттіег’к Вокпіап І )іуібіоп: ТКе \¥аіїеп-88 Напсіхсііаг Оіуізіоп 1943-1945. —
Аі<г1еп, РА (118А): 8сЬіІТсг Мііііагу Нікіогу, 1997.
Див.: ВИХ8 РЬ. Н.,Мо11оА. Ніііег’к Оегтапіс Гсріопх: Ап ІІІихігаїесІ Нізіогу ої \¥ек-
Гсгп Еигорсап Г.еиіопх у/ігїііп іНе 88, 1941-1943.¥огк: Веектап Новеє, 1978.
342
слов’янським вояцьким складом під зверхністю Гіммлера — одного
з найпослідовніших речників нацистської расової теорії про меншо-
вартість слов’ян та зверхність німців. Одним із перших відступів
від ідеологічної доктрини стало доведене у пресі до відома вояків
Східних військ інтерв’ю керівника расового відділу нацистської
партії професора Вільгельма Ґросса, який заявив, що "німецька
расова політика не заторкує честі інших народів” і "ніхто не може
мати підстави вбачати в ній загрозу для свого власного народу
або хоча б образу своєї національної чи народної честі”476.
Перехопивши розроблювану в АВП ОКВ ідею формування
національних військових з’єднань з представників окупованих
східних територій, Гіммлер вирішив використати її з метою
зображення Німеччини в ролі об’єднувача всіх нев.доволених
сталінським режимом сил для боротьби проти СРСР Він вирішив
використати ці формування у власних політичних комбінаціях
як певний військово-політичний чинник. Насамперед райхс-
фюрер СС спробував позбавити їх підпорядкованості вермахту,
щоб після реорганізації передати у розпорядження своєрідного
"війська у війську” — військ СС, дивізії яких, однак, на фронті
завжди підпорядковувалися вермахтові. У рамках своїх амбітних
планів підпорядкувати армію ”Ваффен-СС”, Гіммлер прагнув
здобути відчутний вплив на Східні війська як її певну структурну
силу. Саме з цих міркувань він вирішив перевести шефа СС-ГА
Ґ. Берґера в Східне міністерство завдяки його тісним контактам
з вермахтом, щоб "вийти на сухопутні війська” й здобути вплив
на них477. У результаті цього зв’язковий офіцер Гіммлера в РМО
Ґ. Берґер 20 серпня 1943 р. очолив у Східному міністерстві Керів-
ний штаб політики - ФШП РМО (РііЬгип^кяіаЬ Роїііік - Р8Р КМО)478.
Поєднання керівних посад у СС-ГА і ФШП РМО дозволило Берґеру
координувати спроби відомства Розенберґа й інстанцій СС монопо-
лізувати реальні механізми проведення східної політики райху.
Одним із перших кроків Берґера мало бути створення своєрідних
міжнародних антикомуністичних збройних формувань під егідою
Німеччини. Зважаючи на можливість реального швидкого успіху
цього проекту, його підтримало багато командирів фронтових
з’єднань ”Ваффен-СС”, які не поділяли расову доктрину про те,
що слов’яни є "недолюдьми”.
Одними з перших у Третьому райху проти політики Гітлера
на Сході виступили саме представники командування дивізій військ
СС, які на власному досвіді переконалися, що проголошені
Доброволец. - 1943. - № 27. - С. 2.
ВгаШі§ат О. ОЬегЬІіск ііЬег діє Ьекеїхіеп ОкфеЬіеіе... - 8. 33.
Тигопек І. Віаіопй род окирасде піетіеск^. - ХУагзгахуа: Ккі^/ка і УУіедга, 1993. -
8.195.
343
нацистською расовою доктриною неповноцінними слов’яни відчутно
перемагають "расово вищих” німців. Дивізії ”Ваффен-СС” брали
участь у тривалих боях на віддалених від райху великих просторах
Сходу Європи й під впливом обставин стали звичайними фронто-
вими з’єднаннями. Щораз більше офіцерів відчуджувалося від
ретельно прищеплюваних їм непрактичних ідей расової зверхності,
що не знаходили підтвердження внаслідок вдалих дій радянських
армій. Крім того, статус вищих командних чинів військ СС як
командирів елітних з’єднань додавав їм більше відваги для критики
політики райху щодо народів Східної Європи. Генерал Фелікс
Штайнер, який тоді командував 5-ою дивізією військ СС "Вікінґ”,
заявив Гіммлеру, що війну можна було б виграти, якщо б такому
народові, як українці, ґарантували автономію із закликом боротьби
на боці німецької армії проти радянського ворога. Фактичний
шеф пропаґанди інстанцій та військ СС Ґ. д’Алькуен також
домагався від Гіммлера офіційної концепції майбутньої долі для
народів Східної Європи. Райхсфюрер СС заперечив їм, оскільки
побоювався, що це викликличе лють з боку Гітлера, котрий
відкинув будь-які заходи для задоволення національних прагнень
східноєвропейських народів. Гіммлер дозволив створювати форму-
вання зі слов’ян, але виступив проти спроб "змішування спільноти
Європи, до якої б також увійшли українці та росіяни”. Він відверто
висловив свою недовіру до українців, які, за його словами, були
невдячні Німечччині навіть після підтримки нею створення
Української держави у 1918 р. Зважаючи на усі ”за” і "проти”,
стосовно українців Гіммлер погодився у квітні 1943 р. на створення
в складі ”Ваффен-СС” однієї дивізії лише з вихідців із Галичини.
Оскільки у 1772-1918 рр. цей край перебував у складі приєднаної
до райху в 1938 р. Австрії, тим самим, на його думку, регіон
заслуговував на більшу довіру, ніж решта земель України, істо-
рично підпорядкованих політичним і культурним впливам Росії479.
Із врахуванням практики й досвіду творення іноземних форма-
цій військ СС можна стверджувати, що українська дивізія мала
стати своєрідним "кільцем” у безперервному "ланцюжку” політики
щодо формування подібних з’єднань. Ідея її створення була деяким
чином розробленим українським політикумом й перенесеним на
рівень німецької військової політики задумом створення збройної
формації, що могла б стати основою окремого корпусу, а відтак
і національної армії українців. Головним ініціатором формування
дивізії був німецький губернатор Галичини, группенфюрер СС Отто
Ґустав Вехтер, який на початку квітня 1943 р. зумів заручитися
НбЬпе Н. ТЬе Огсіег ої іЬе ОеаіЬ’8 НеасІ: ТЬе 8(огу ої Ніііег’а Еіііе Тгоорх. - Ь.'е\у
¥огк: Ваіаміпе Воокв, 1971. - Р. 569; 8іеіпег Е Оіе Агтпее сіег СсасЬіеіеп. - ОбИіп§еп:
РІЄ88Є Уег1а§, 1963.-8. 179.
344
підтримкою свого безпосереднього шефа Г. Гіммлера. Цьому
передували консультації між східноєвропейськими експертами СС-
ГА й інших установ у питаннях політичної історії галицьких
українців у боротьбі за державність в роки й після закінчення
Першої світової війни. У рамках цих консультацій в Берліні під
грифом "Лише для службового вжитку” обмеженим накладом
видано книгу-довідник Фердінанда Лянґа "Українці Галичини у
боротьбі за створення Української держави”'180.
12 квітня у Львові відбулося інформаційне засідання керівників
німецької адміністрації у справі створення дивізії з галицьких
українців. На ньому були: О. Вехтер, шеф підпорядкованого йому
правління Отто Бауер, шеф президії правління Карл Нойман,
керівник підвідділу в сдравах населення й опіки і колишній офіцер
УГА А. Бізанц* та інші посадові особи окупаційного апарату.
Внесено ряд пропозицій для затвердження Гіммлером. Передбачено,
що майбутнє військове з’єднання називатиметься "добровольча
дивізія СС "Галичина” або просто "добровольча дивізія "Галичина”
(Бгеіхуі11І£еп-ОІУІ8Іоп Саіігіеп) й, подібно до інших дивізій "Ваффен-
СС”, матиме особливу регіональну емблему. Вирішено, що акцію
вербування добровольців буде поділено на власне саме вербування
(ХМегЬип^), яке проводитиме вербувальна комісія (ХУегЬекотіккіоп),
попередній призов (Уогтіі8Іегищ>), що здійснюватиме приймальна
комісія (АппаЬтекопійкіоп), і призов (Мпкіепт^). До створюваного
бойового з’єднання передбачено прийняти 300 українських офіцерів
колишньої австрійської армії, які служили в УГА, 100 офіцерів
колишньої армії УНР, 100 осіб з числа недавніх офіцерів поль-
ського війська, 100 колишніх стрільців польської армії для відправ-
лення на курси підстаршин і як 2 000 підстаршин осіб, котрі
мали досвід в австрійській чи польській арміях - переважно з
числа колишніх вояків УГА, які добре володіли німецькою мовою.
Молодих призовників мали скеровувати на 3-місячні курси вишколу
старпіин. Вся акція вербування підпорядковувалася командирові
поповнення військ СС (КсіттапсІсигдсгЕїуапгііп^хМсІІспсІсгХУаіїсп-ЗЗ)481.
Гіммлер розглянув пропозиції Вехтера й схвалив їх, не погоджу-
ючись на жодні політичні поступнки для українців. Він заборонив
І.апр ЕВіє Цкгаіпег Саіігіепк іт Катрїшпдіє АііїгісНпіпр сїсв іікгаіпіксЬеп Зіааіся.
ГЧиг їііг ВіепкфеЬгаїїсЬ. - Вегііп: 8е1ЬМусгІа§ сіег РиЬІікаїіопккГеІІе, 1943.
Альфред Бізанц народився 15 листопада 1890 р. Навчався у сільській
школі та у гімназії у Львові. У 1910 р. закінчив Львівську кадетську
школу й розпочав службу в 33-му стрілецькому полку в Стрию.
Через три роки вступив до академії' австрійського Генерального штабу.
З листопада 1918 р. в УГА, був одним з реалізаторів її наступу під
Чортковом. Наприкінці липня 1919 р. очолив окрему бриґаду армії
УНР (Вісті Комбатанта. - 2000. - Ч. 5-6. С. 35-41).
N АО£. -Т-175. - КоІІ 74. -Егатея 2 592 467 - 2 592 477.
345
приймати до майбутньої дивізії активістів українських політичних
середовищ й особливо учасників ОУН-Б (враховуючи неґативний
для окупаційної влади попередній досвід їх проникнення до україн-
ських охоронних батальйонів, окремі з яких у ті дні перейшли
до УПА). Про це Гіммлер заявив під час зустрічі з шефом німецької
поліції порядку, обергруппенфюрером СС К. Далюґе (Оа1ие§е).
14 квітня Далюґе поінформував про цю зустріч свого підлеглого,
шефа командного управління (Коттапйоаті) поліції порядку,
группенфюрера СС і генерал-лейтенанта поліції Отто Вінкельмана
(УУіпкеїтапп). Він повідомив, що під егідою військ СС буде створено
дивізію з українців Галичини, чисельність бойового складу якої
визначить группенфюрер СС Ґ. Берґер. "Участь [у формуванні
дивізії] національно-українських груп інтеліґенції, в тому числі
Бандери, не може бути темою для обговорення. Райхсфюрер це
принципово забороняє, — писав Далюґе. - Він ще дуже добре
пам’ятає про воєнний час з 1917-18 років, коли німецькі інстанції
намагалися створити самостійну Україну. Як тільки з’явився успіх,
тоді провідні кола українців, до яких здебільшого належали також
люди Бандери (у даному випадку це є типовим доказом незнання
історії України вищим керівництвом нацистської Німеччини;
Далюґе, очевидно, мав на увазі усіх радикальних українських
націоналістів — А. Б.) так виявили схвалення і вдячність німцям,
що почали стріляти в німецьких офіцерів та солдатів”482.
До вербування дивізії вирішено підключити лише УЦК і
спеціально створений допоміжний орган вербування дивізійних
добровольців й опіки над ними та їх сім’ями — Військову Управу
(ВУ) (УУейгаикксЬикк). 18 квітня 1943 р. відбулося її перше засідання.
Планувалося, що головою ВУ буде провідник УЦК В. Кубійович,
який під час згаданої наради висловив політичні вимоги: щоб
майбутня дивізія трактувалася як національне з’єднання, мала
власні національні командний склад і відзнаки, капеланів і ніколи
не скеровувалася на Західний фронт483. Німецькі інстанції погоди-
лися лише на кілька останніх домагань й, утримуючись від
розгляду інших, затвердили на цій посаді "свою людину” —
галицького німця полковника А. Бізанца. До складу ВУ увійшли
переважно сотники колишніх збройних сил ЗУНР, що стало одним
із символічних проявів пов’язування майбутньої дивізії з тради-
ціями УГА. Заступником голови ВУ став також галицький німець,
за фахом правник та аґроном, Северин Байґерт, який свого часу
був шефом штабу бриґади УГА під командуванням Бізанца484.
АгсЬі ує ої іЬе 1 яі СТО ІЛЧ А Ьу іЬе БСМ)С іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаія ііеаі і іуііЬ іЬе
Оіуіяіоп. - Ргопі Ппіія. - Бос. N0 1.
Крохмалюк Р. Як прийшло до створення Першої Української Дивізії
"Галичина” // Вісті... - Червень 1963. - Ч. 110. — С. 42.
ДАЛО. - Ф. 1. - Оп. 52. - Спр. 76. - Арк. 9.
346
Почесним головою ВУ призначено колишнього генерала штабу
УГА й свого часу секретаря військових справ західної області
УНР В. Курмановича. Загалом же ВУ складалася з двох німців
та дванадцятьох українців, лише четверо з яких не були колиш-
німи старшинами УГА. До ВУ, зокрема, увійшли колишні:
- капелан УГА, отець Василь Лаба як духовний опікун вояків;
— сотник УГА, свого часу директор видавництва "Червона
Калина” Осип Навроцький як шеф канцелярії ВУ;
— сотник УГА, інженер Михайло Хронов’ят як референт набору
вояків дивізії;
— сотник УГА Любомир Макарушка як референт набору військо-
вих старшин;
— сотник УГА, лікар Володимир Білозор як керівник відділу
здоров’я;
— сотник УГА Іван Рудницький як референт правного відділу;
— поручник УГА, інженер Андрій Палій як референт допомоги
родинам добровольців;
— хорунжий польської армії, інженер Юрій Крохмалюк як
референт військово-історичного відділу.
Заступником шефа канцелярії ВУ був затверджений інженер
Євген Пиндус, культурно-освітнім референтом — магістр Михайло
Кушнір й референтом молоді — професор Зенон Зелений. Крім того,
в усіх округах та повітах Галичини призначено уповноважених ВУ485.
28 квітня 1943 р. у Львові офіційно проголошено створення
галицької дивізії, повідомлення про що вмістила і україномовна, і
німецька окупаційна преса486. В РКУ звістку про цю подію сприйнято
досить прохолодно. Певною мірою це визначила відома неґативна
позиція Е. Коха щодо творення українських формацій на підпо-
рядкованих вермахтові територіях і в РКУ. Він стверджував, що
на Волинь саме з Галичини прибули "емісари Бандери” й тому
"невдячні за визволення від більшовизму” українці, незалежно від
територіального походження, не заслуговують на довіру фюрера й
формування з них бойового з’єднання. Виступаючи проти формування
дивізії, Е. Кох та інші керівники в РКУ наполягали, щоб вона не
стала українською для українців Східної та Центральної України.
Дослідник Василь Дмитришин з цього приводу справедливо зау-
важив: ”Хоча офіційно німецька преса в Галичині була прихильно
налаштована до дивізії "Галичина”, німецькі урядові кола на
східноукраїнських землях ставилися до неї з підозрою”487.
До зброї! (Одноднівка). - Станиславів, 15 травня 1943. - С. 3.
480 ДиЇ8іе11ип§ еіпег “88-8сЬііі2єп-Оіуікіоп Сіаііхіеп” Гііг діє икгаіпіксЬе 1и§епд // Кга-
каиег 7еііип§. - Кгакаи, 29.Аргі11943; ЕсшЬсгуег 2еііип§. - ЬетЬего, 29.Аргі11943.
ОтуїіуксЬуп В. ТЬе Кахік апсі іЬе 88 Уоіипіеег Оісї^іоп “Оаіігіеп” // Атегісап 81а¥Іс
апсі Еакі Еигореап Кеуіси/. -Уоі. XV, 1. - Меду ¥огк, 1956. - Р. 6-7.
347
Офіційна німецька пропаганда стверджувала, що сформовані
з іноземців з’єднання ”Ваффен-СС” є проявом єдності й фронтової
дружби вояків різних національностей як авангарду в боротьбі
народів проти більшовизму та за майбутню спільну Європу488.
Насправді такі тези не мали нічого спільного з тогочасною
реальністю. На практиці за ними приховувалося різне трактування
"Германських” вояків з одного боку і військовослужбовців із числа
представників слов’янських народів з другого. У ”Ваффен-СС”
ніколи не існувало рівності не тільки між українцями і німцями,
а й між українцями і представниками інших національностей,
які мали свої держави. Статус майбутньої дивізії "Галичина”
суттєво відрізнявся від становища німецького з’єднання СС. Тоді
як суто німецька називалася "дивізія СС” (88-БіуІ5іоп), у титулі
"Галичини” значилося "дивізія Зброї СС” (Оіуікіоп сіег \¥аГ!еп-88).
Це означало, що вона складається з вояків інших національностей.
З міжнародно-правової точки зору Німеччина не могла створювати
у складі власних збройних сил нові з’єднання, сформовані з
мешканців окупованого Сходу, котрі не мали німецького громадян-
ства. В Україні чи інших окупованих Третім райхом країнах тільки
добровольців могли приймати до таких з’єднань, що підпорядко-
вувалися лише військам СС. Це, однак, було тільки формальне
обгрунтування потреби підпорядкування "Галичини” військам СС.
Насправді нацисти найменше звертали увагу на міжнародні закони,
одним із проявів чого стало створення на той час цілих полків
Східних військ при вермахті. Згідно з розпорядженнями особистого
штабу райхсфюрера СС, у 1943 р. виокремлено три секції військ СС:
1) німецькі (ВеиіксЬе) та Германські (Оегтапеп), вояки яких були
членами СС і у назві яких фігурувало окреслення "дивізія СС”;
2) німецькі та Германські, задіяні до бойової служби в армії як
добровольці СС (88-Ргеі\УІ11І£е); 3) ненімецькі й неГерманські, в
офіційній назві яких було окреслення "Ваффен”. Українців зараху-
вали до третьої категорії489.
Нацистська дискримінація стосовно українців проявилася також
у незмінній політиці щодо їх державницьких прагнень на відміну
від ставлення до інших європейських народів, які мали свої —
У другій половині XX ст. на Заході з’явилися численні спогади та
монографії, в яких зроблено спроби апологетизувати з’єднання
військ СС як "антикомуністичну європейську армію”. Див., наприклад:
Зіеіпег р. [Де Ргеіу/іІІіоеп <1сг ХУаіїеп-88.Мее игкі Орїег§ап£. 5 Аиїї. - Оійсікіогї:
К.\У. 8сЬиіг Уег1а§, 1959; Кікшспкроеі М. ЗоИісге оііЬе ХУаіїеп-88: Мапу N311005,
опе Моїю. - ХУіппіреа,: 1.1. Редоготоісг РиЬІІккіпц, 1999.
ВіЬІ XV. Скгаіпіапк іп іЬе Агтей Рогсек оі Фе КеісЬ: ТЬе 14іЬ ХМаНеп СгепаФег ІЗіуі-
8Іоп оі іЬе 88 // Оегтап-Іїкгаіпіап Ксіаііопз іп НімогісаІ Регересііуе. Есіііссі Ьу Напк-
їоасЬіт Тогке апс! ІоЬп-РаиІ Нітка. - Ейтопіоп-Тогопіо: Сапабіап Іпвіііиіе оі С'кгаі-
піап 8іиФе8 Рге88, 1994. - Р. 146.
348
хоча й пронімецькі - уряди та армії. 28 квітня 1943 р. в інструкції
керівникам окупаційної адміністрації губернатор Галичини О. Вех-
тер заборонив "перешкоджати прикрашенню населених пунктів
синьо-жовтими прапорами”, але й водночас зауважив, що "україн-
ців заборонено називати союзниками”. Він наголосив: "Потрібно
уникати натяків на будь-яке братерство між німцями і українцями.
Не потрібно також створювати враження, що ми маємо потребу
в допомозі українців. До українців не потрібно звертатись як до
союзників. їм можна говорити, що з ними будуть поводитись, як
з німецькими вояками. Не потрібно нічого додавати до бажань
галицьких українців щодо їх державної самостійності ні в позитив-
ному, ні в неґативному значенні. Якщо б у тому чи іншому випадку
неможлиро було обминути цих тем, тоді слід пояснити, що здійснен-
ня політичних бажань українців Галичини залежатиме від успіхів
їх нової частини і не може бути передумовою її створення”490.
Гітлер, який давав свою санкцію на формування іноземних
дивізій військ СС, був добре відомий Гіммлеру як противник
творення великих збройних з’єднань з представників східноєвро-
пейських націй. Ця позиція стала зручним виправданням рішення
надати створюваній з галицьких українців дивізії територіальну
назву "Галичина”, що нагадувало повторення застосованої вермах-
том у 1942 р. практики надання батальйонам ”гіві” регіональних
назв. З цієї причини на користь українців так і не вирішено
політичних питань, пов’язаних із творенням дивізії, хоча завдяки
опіці Гіммлера технічний бік її формування було забезпечено досить
швидко. При цьому виразно проявилася відмінність у ставленні
до справи військових формувань з українців між представниками
ОКГ і особисто Гіммлером. Зокрема представники генералітету
вермахту, менше інфільтровані нацистською ідеологією й расовою
доктриною, офіційно дозволили називати сформовані з українців
батальйони українськими частинами, які завдяки цьому отримали
власні емблеми з тризубами. Гіммлер же дозволив для створюваної
з українців дивізії тільки регіональну відзнаку в їх національних
барвах. Нею став герб, що мав символізувати місцеву самобутність
краю і водночас його пов’язаність із Заходом (поєднання на
синьому тлі наявного на гербі ЗУНР жовтого галицького лева з
трьома золотими коронами, що фігурували на гербі, наданому
Галичині австрійською імператрицею Марією-Терезією). Його
запроваджено для "галицької” дивізії, вояків якої наказано
називати "галичанами”.
Наявність в офіційній назві дивізії спочатку слова "Галичина”,
а згодом окреслення "галицька” була фактично самообманом для
Гіммлера й своєрідним "камуфляжем” для Гітлера. Після багатьох
ЦДАВО України. - Ф. 3833. — Оп. 1. - Спр. 235. - Арк. 1.
349
років ідеологічної дискримінації слов’ян лідерам нацистської
Німеччини було нелегко визнати, що вони створюють дивізію з
українців, котрих тривалий час трактували як расово меншовар-
тісних порівняно з німцями491. Проти цього виступив Вехтер, який
ЗО липня у листі райхсфюреру СС відзначив, що ”в інтересах
отримання 10 000 надійних військовослужбовців” для військ СС
в українців ”не можна так просто відібрати їх народну прина-
лежність”. Він стверджував, що "різне трактування цієї делікатної
проблеми на Батьківщині добровольців і у військовому з’єднанні,
очевидно, буде здійснювати розкладницький вплив на добровольців,
котрі, як я наголошую, є дуже національно чуттєвими. Подібно
до того, як підтвердив поганий досвід з різними іншими інозем-
ними національними з’єднаннями, на мою думку, згодом доходить
до того, що там, на Батьківщині, населення зазнає зовсім іншого
трактування, ніж військове з’єднання, яке крокує під своїми
національними відзнаками”. Вехтер резюмував, що коли Гіммлер
займе "позицію, що вказуватиме на наш намір денаціоналізувати
цих людей — котрі, як я знову наголошую, є дуже політично
активними — тоді буде завдано шкоди їх довірі і їх буде заскочено
зненацька. Водночас при іншому трактуванні вони були б вірними
та надійними вояками”492. Німецький губернатор Галичини розрахо-
вував на онімечування галицької молоді шляхом німецького впливу
на неї під час служби в дивізії. Проте навіть у такій формі
пропозиції Вехтера не могли втілюватися в життя через неґативне
ставлення до них з боку вищого керівництва Третього райху.
31 липня з особистого штабу Гіммлера оберштурмбанфюрер СС
Рудольф Брандт поінформував Ґ. Берґера, що "райхсфюрер СС
жодним чином не погоджується на менший експеримент у на-
прямку національної України чи для подібних прагнень”493.
Гіммлер не змінив своїх поглядів і 11 серпня надіслав Вехтеру
відповідь, в якій лише зауважив, що не буде "карати галичан,
якщо вони самі себе називатимуть українцями”494.
Між тим мешканці Галичини не мали належного уявлення
про політичні колізії, пов’язані з творенням дивізії. Саме тому
під час кампанії вербування добровольців були підняті кілька
питань, а саме: 1) чому дивізія підпорядковуватиметься "Ваффен-
СС”, а не вермахтові; 2) чому вона буде названа "Галичина”, а
не "Українська дивізія”; 3) чому її вояки носитимуть не власні
Барагура М. Три концепції української дивізії: українська, німецько-
проукраїнська й німецько-партійна // Вісті Комбатанта. - 1975. -
Ч. 2. - С. 59-68.
КАС8. - Т-175. - КоІІ 74. - Ргатея 2 592 406 - 2 592 414.
ІЬій.-Ргате 2 592 421.
ІЬій. - Ргате.ч 2 592 404 - 2 592 405; ВА. - К 58/225. - 8. 267.
350
національні, а німецькі уніформи без українських відзнак. Проте
українська громадська думка підтримала формування з українців
окремого військового з’єднання, що могло б виявитися політично
корисним наприкінці війни. Прагнення створення національних
збройних сил й антикомуністичні настрої виявилися сильнішими
за бажання негайного окреслення "українська” щодо майбутньої
формації495. Завдяки участі в акції вербування добровольців
українських громадських установ, до дивізії "Галичина” зголо-
силися десятки тисяч бажаючих стати її вояками навіть попри
те, що вона створювалася в рамках військ СС4. Місячник "Наші
дні” за червень 1943 р. на окремій "військовій сторінці” ствер-
джував: "Український народ зрозумів, що не в назві справа, не
в кольорі одностроїв, а в тому змісті, що його ми вкладаємо в
діло”496. У тому ж місяці "Краківські вісті” констатували, що
український народ "зрозумів, що зброя рішає долю народів,
зрозумів, що в цій війні важиться і доля України, зрозумів, що
лише той має голос, і право при закінченні війни, хто тримає
зброю в руках, хто б’ється за кращу долю свого народу”497.
Наслідки такого роду публікацій та інших пропагандистських
заходів УЦК виявилися вражаючими навіть для німецьких інстан-
цій — упродовж кількох днів до дивізії виявили бажання вступити
десятки тисяч осіб. Ці люди щиро захоплювалися ідеєю творення
української дивізії й зголосилися з надією на зміни. Проте
подекуди траплялися й випадки, коли тим, хто не зголосився,
окупаційна адміністрація погрожувала примусовим вивезенням
на роботу до райху, змушуючи таким чином подавати заяви про
вступ до дивізії. З іншого боку, вербувальна акція стала своєрідним
превентивним німецьким заходом, що мав упередити творення
керівниками ОУН-Б на галицьких землях збройних формацій
національного Опору. На це вказує той факт, що з-поміж інших
Див.: Рагіик М. Уісіітк оі Сігситкіапсе. А Окгаіпіап іп ІІіе Акту оі ІІіс ТЬігсІ КеісЬ. -
У/егехНат (ЕК): Вгісіус Воокк, 1993.
У жовтні 1954 р. колишній офіцер дивізії Богдав Підгайний у статті
”Леґіони чи незалежні збройні сили”, опублікованій у часописі
"Український Самостійник”, писав: "Організатори дивізії навіть в
1943 р. вірили в німецьку перемогу і очікували, що Німеччина
змінить свої плани щодо України”. За твердженням іншого дивізійного
офіцера Л. Ортинського, добровольці "Галичини” на випадок інакшого
розвитку подій сподівалися на підтримку західними союзниками
антигітлерівської коаліції визвольного руху за відновлення Української
держави (Огіупккуі Е. Ргауліа о Нкгаіпькіе] Оуу/іхд // Киїїуга. - Рагуг: Іпкіуіиі
Еіісгаскі, Іікіорасі 1952.-8. 109-116).
”Рго тетогіа” - "Лиш боротись - значить жить” // Наші дні. -
Львів, червень 1943. - С. 1.
Краківські вісті. - 10 червня 1943. - Ч. 123 (861). - С. 2.
351
округ Галичини найбільше чоловіків рекрутовано в Коломийській.
Саме вона включала важкодоступні терени Карпат, де влітку того
року створено перші повстанські загони, які на той час вже активно
діяли на суміжній з Галичиною Волині. Інший значний контингент
дало Покуття, якому німецькі чинники теж надавали особливого
значення як можливій базі підпілля ОУН-Б. У результаті цього
офіційно з політичних міркувань ОУН-Б виступила проти акції
вербування добровольців до галицької дивізії, розглядаючи її як
конкурента до створюваних під її егідою загонів Української
Народної Самооборони (УНС). У звіті Головної польової ко-
мендатури вермахту № 365 у Львові 17 червня 1943 р. констату-
валося, що проти творення дивізії організовано акції "учасниками
руху Бандери”, а 17 липня. підсумовано: "Через бандерівську
пропаґанду 10 % [добровольців] не з’явилися після призову”498.
Водночас командування УПА вважало, що творення з українців
окремого з’єднання, котре могло стати основою їх національної
армії, відповідало українським націоналістичним аспіраціям. У
звіті розвідки командування німецької 1-ої армії від 1 вересня
1944 р. згадано, що "більша частина добровольців вступили до
дивізії СС "Галичина” на підставі наказу УПА” й зазначено:
"Зокрема УПА видала наказ, що половина української молоді
повинна йти в ліси, а інша половина повинна вступити в дивізію,
щоб отримати там повноцінний військовий вишкіл, навчитися
володіти сучасною зброєю і таким чином скласти основу майбутньої
української армії”499.
Як і решту створених німецькими військами українських
військових формувань, дивізію сформовано за регіональним прин-
ципом. Вони відрізнялися емблемами і тим, що у створенні
причислених до УВВ формацій брали участь офіцери колишньої
армії УНР, а до створення дивізії "Галичина” залучено насамперед
колишніх старшин і підстаршин УГА. Однак причетні до створення
цих збройних формувань українці ніколи не трактували їх як
локальні й однаково вважали дивізію "Галичина” і батальйони
УВВ основою майбутніх українських збройних сил. Між прибіч-
никами ідеї організації штабу УВВ і членами ВУ існувала домов-
леність про координацію дій. Одним із проявів цього стала
безпосередня участь в акції прийому добровольців дивізії тих
українських старшин, які до того підтримували спроби творення
УВВ. Наприклад, спеціаліст державного центру УНР полковник
М. Садовський особисто приїжджав до Львова, де брав участь у
засіданнях ВУ. Інформуючи про свою діяльність генерал-хорунжого
В. Петріва, 16 травня він писав: "Отже, сталося. Те, чого ми
ВА-МА. - КН - 53. - Акі. 23/41 /V. 19. - 8. 71; 34/42. -8.103.
НАБ8. -Т-78. - КоІІ 565. - Ргате 000 119.
352
так жадали й так довго чекали — маємо. Це початки творення
нашого регулярного війська. Стрілецька дивізія "Галичина” вже
започаткована”500. За рекомендаціями Лівицького й Садовського
у Варшаві до дивізії зголосилося понад 50 старшин і підстаршин
колишньої армії УНР, а у червні 1943 р. майбутні організатори
штабу УВВ М. Поготовко та підполковник П. Крижанівський були
членами комісії, що проводила у згаданому місті запис добро-
вольців до цього з’єднання501. В свою чергу представники ВУ
налагодили кореспонденцію з редактором пресового органу УВВ
"Український Доброволець” Г. Которовичем *.
Підсумовуючи результати вербування, 3 травня Ґ. Берґер
поінформував Гіммлера: "Кількість добровольців, які зголосилися
до леґіону "Галичина”, сягнула приблизно 80 000.. З них попе-
редньо прийнято 50 000. З цих 50 000 оглянуто 13 000, з яких
половина відійшла до набору. Внаслідок цього після остаточного
закінчення огляду можна буде сподіватися на кількість приблизно
25 000 придатних осіб зростом понад 165 см”502 . 21 червня шеф
СС-ГА повідомив райхсфюрерові СС про остаточні наслідки акції
вербування: ”До 21. 6. 1943 переглянуто 26 436 чоловіків, які
зголосилися до стрілецької дивізії СС "Галичина”. З них було:
прийнято інстанціями СС — 3 281 особу, визнано придатними для
війська — 10 281 особу, визнано непридатними — 12 874 особи. З
цієї кількості не були прийняті 7 139 чоловіків як такі, котрі
мали недостатній зріст (менше 165 см)”503.
17 і 19 липня 1943 рекрутовано перші дві групи українських
добровольців. 18 липня перший транспорт добровольців до дивізії
(240 колишніх офіцерів та 500 кандидатів на старшин) залишив
Львів і 19 липня прибув для вишколу в Брно у Чехію. Через
14 днів їх переведено до вишкільного табору в Гайделяґері біля
Дембіци в південно-східній Польщі, де почалося військове навчання.
Кентій А. Українська Повстанська армія... - С. 29.
АгсЬАе ої іЬе 18і ІЮ СИЛ Ьу іЬе ПСКПС іп Тогопіо. -ТЬе таіегіак <1еа1іп§ и/ііЬ іЬе
Оіуімоп.- Мііііагу Воагд (Уфкоуа Пргауа). а) Оепсгаї. - Е)ос. по. 8.
28 червня начальник військової канцелярії ВУ Осип Навроцький та
начальник військово-історичного відділу ВУ Юрій Крохмалюк
звернулися з листом до Которовича з проханням надіслати редагований
ним "цінний часопис "Український Доброволець”. Редактор
задовольнив їх прохання і вже 9 вересня того року члени ВУ попросили
редакцію "Українського Добровольця” вислати лише ті номери газети,
яких вони ще не отримали (АгсЬіує оГ іЬе ІМ ІЛ) ПИА Ьу іЬе РІСКОС іп
Тогопіо.-ТЬе таіегіаїй (ІеаГто \уііЬ іЬе Ліуівіоп,-Мііііагу Воагсі (Уцккоуа Вргауа).
а)6епега1.-Г)ос.по.З; ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 18,-
Арк. 17).
NАИ8. - Т-175. - КоІІ 74. - Ргате 2 592 444.
ІЬісІ. - Ргате 2 592 441.
353
Контингент рекрутованих до дивізії осіб, на кожну з яких заво-
дилася окрема персональна справа804, у віковому відношенні можна
умовно звести до двох основних категорій: старших віком понад
40 років і молоді в середньому від 18 до ЗО років без жодного
військового досвіду (понад 90 %), серед якої переважали випуск-
ники Гімназій та професійних курсів з міст і сільські парубки.
Всього на жовтень 1943 р. з 80 000 добровольців попередньо
прийнято 53 000, 42 000 зараховано до списків призовників і
скеровано для медичного огляду, 27 000 викликано до призовних
комісій, 1 400 звільнено від військової служби, 25 600 отримали
повідомлення про призов, 19 047 призвано на військову службу,
13 245 фактично прибули до призовних комісій, 1 487 за станом
здоров’я звільнено з вишкільних таборів, 11 758. перебували на
військовому навчанні й ще 6 150 у тому ж році мали бути
покликаними на вишкіл508.
Творення дивізії "Галичина” набувало різних форм. Спочатку
в Гайделяґері укомплектовано 12 вишкільних сотень, кожна по
150 осіб (загалом приблизно 1 800 осіб, кількість яких упродовж
місяця сягнула 2 500 осіб). Укомплектоване з них формування
трактувалось як створений у структурі військ СС 14-ий вишкільний
курінь спецпризначення (ЗЗ-АикЬіШип^кЬаіаіІІоп 2. Ь. V.). Станом на
1 вересня 1943 р. у ньому було 177 старшин, 422 підстаршин,
З 026 стрільців або разом 3 625 вояків, до яких також скеровано
ЗО етнічних німців (фольксдойче) з Угорщини, Хорватії та Сло-
ваччини. Протягом місяця частину з них звільнено, іншу частину
скеровано на старшинські або підстаршинські курси, 70 осіб
дезертирувало, в результаті чого загальна чисельність рекрутів
зменшилася на 420 осіб. На 1 жовтня 1943 р., коли рекрутський
вишкіл закінчився, в Гайделяґері перебувало 3 208 українців,
серед них 1 139 випускників вищих фахових курсів та студентів,
котрі були спочатку зараховані як кандидати до підстаршинських
і відтак офіцерських шкіл. Згодом на їх основі сформовано 1,
2-ий і 3-ій піхотні полки "Галичини” (на початку 1944 р. перейме-
новані відповідно на полки № 29, ЗО та 31). Передбачено, що
решту рекрутованих в інших полках будуть вишколювати стар-
шини поліції порядку. Поряд із цим групи добровольців різної
чисельності ще перед їх розподілом до окремих полків скерували
на попередній короткочасний стрілецький вишкіл до деяких
німецьких військово-навчальних таборів506.
Основний рекрутський вишкіл добровольців дивізії "Галичина”
проводили німецькі інструктори за схемою, що існувала у німецьких
ВА-МА. - N/756/170 - 8атт1ип§ Уогрегкопаї.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 15 - 15 зв.
Там само. - Арк. 47 а; Спр. 37. - Арк. 37.
354
дивізіях. Війська СС належали до системи армійського резерву
(ЕгеаїхЬеег), але зберігали певну незалежність. Вони мали власні
склади постачання та зброї, випікільні табори та військові школи.
На час вишколу в листопаді 1943 р. червні 1944 р. дивізію
підпорядковано командувачеві резервних військ у Генеральній
губернії (ВеГеЬкЬаЬег сісг ЕгзаІхЬеег Сепегаї-Ооиуегпетепі)807. Українці
проходили навчання на базі існуючої в Третьому райху системи
двадцять одної військової округи (ХУеНгкгеЕе) для рекрутування й
вишколу військових з’єднань. Подібно до інших вояків ”Ваффен-
СС”, увагу акцентовано на трьох основних пунктах: фізичній
придатності, виробленні характеру та вивченні різних видів зброї
(ЛУайепаикЬіІйип^). Теоретично основний вишкіл мав тривати у
середньому 14 тижнів і поділявся на вивчення різної легкої та
важкої зброї і бойові вправи (найбільше значення надавали
наступові, протитанковим діям, розбудові позицій, організації
розвідки й диверсій, практичному освоєнню особливостей тактич-
них дій, захистові від хімічної атаки). На 1-ий тиждень припадали
орієнтація на місцевості й полі бою, вивчення збройних та ручних
сигналів, вправи й піхотний вишкіл. Рекрути також вивчали
структуру й властивості піхотної гвинтівки та техніку камуфляжу.
Впродовж 2-го тижня відбувалося вивчення тактики (в тому числі
майстерності протистояти вогневій атаці) і просування вперед та
захоплення нової позиції. 3-ій тиждень відведено на пробні атаки
на позиції і стрільби з гвинтівок на відкритому просторі, вико-
ристання газових масок у піхотному наступі, понад 40-кіломет-
ровий марш із повним польовим оснащенням (під час якого
застосовували оборонну тактику), нічний вишкіл із газовими
масками та вивченням місцевості зі стрільбою з гвинтівок і
автоматів. Протягом 4-го тижня здійснювали підготовку до насту-
пальних акцій та забезпечення підтримки резервів, наступ із
підтримкою важкої зброї, суто піхотний вишкіл із киданням
ручних Гранат, використання гвинтівок з багнетами та кулеметів
у наступі й обороні, 40-кілометровий тактичний марш із фронтовим
оснащенням. На 5-ий тиждень передбачено наступ, набуття досвіду
взаємної підтримки різних груп стрільців на лінії вогню, фіксацію
позицій, польову орієнтацію на карті й з компасом, використання
легких гармат, фронтовий вишкіл із розбудовою фортифікаційних
споруд. 6 та 7-ий тижні охоплювали стисле вибіркове повторення
попереднього і 8—14-ий тижні — фронтовий вишкіл із застосуванням
тактики дій сотень і танків та набуття вміння швидко встанов-
лювати їх кількість, протипартизанські воєнні дії, виявлення та
знищення ворожих шляхів сполучень, вивчення застосування
Теміп О. УегЬііпде ипд Тгирреп... — В<1 3. Віє ЕаікЕїгсіікгаїіе 6-14. - ОяпаЬгйск,
1979.-8.313-315.
355
таємних засобів, виявлення ворожої техніки й авіації, піхотне
просування до 100 км упродовж доби508.
Проте у Гайделяґері (й особливо згодом) не був проведений
повний курс такого вишколу. На практиці рекрутський вишкіл
за ”прусськими стандартами” тривав три з половиною місяці й
зводився до муштри, військових вправ на полі, короткочасних
денних і тривалих нічних переходів з одних місцевостей в інші,
тренувальних стрільб і вміння поводитися з різними видами зброї.
Серед них були й нові на той час "протитанковий п’ястук (кулак)”
(РапгегГаивІ), вдосконалений автомат "МҐ-42” (МС-42), який українці
між собою називали ”машиновий кріс”, та інша зброя. На відміну
від решти армій світу, на німецькому військовому вишколі
новобранці з Галичини були піддані багатодисциплінарному
навчанню: майбутній артилерист вивчав, як використовувати радіо,
а майбутній сапер — як стріляють важкі гармати і т. п. Крім
того, раз на тиждень проводили "світоглядне виховання” (\Уе1їап-
ясЬаиІісЬе 8сііи1ип§), що зводилося до висвітлення політичних подій.
Щоправда, ефект цих заходів був незначним - змістові таких
"політінформацій” виразно суперечила брутальна політика нацистів
в Україні. Добровольці також вивчали німецькі похідні пісні,
які співали почергово з українськими. Рекрутів вишколювали у
вишкільно-запасному полку, а відразу після сформування полків
весь дотогочасний командний персонал з них вилучили; вже в
дивізії, коли виникла потреба нових вояків, з них сформували
незалежний фюзилерський (піхотний) курінь. Навчання решти
дивізійних добровольців здійснював німецький персонал, пере-
ведений з поліції порядку. Виняток складали майбутні вояки
куреня фюзилерів, яких вермахт вишколював у Фершвайлері в
Німеччині. Під час вишколу вони носили уніформи вермахту навіть
у вихідні та святкові дні. Однак основний рекрутський вишкіл
дивізійників не тривав довго - у Гайделяґері, наприклад, він
завершився вже в середині листопада 1943 р.509
Після вишколу рекрутів розподілили по різних військових курсах
залежно від роду зброї, а у Гайделяґері залишився тільки недо-
укомплектований штаб для трьох піхотних полків, одного арти-
лерійського полку й кількох різних батальйонів (зв’язку, проти-
танкового, артилерійського, протиповітряного тощо). Серед персоналу
штабу були деякі літні віком українські старшини та підстаршини.
Водночас кілька сотень молодих добровольців із вищої школи або
з вищою освітою без фронтових випробувань (РгопіЬе\¥аЬгип§)
проходили курс навчання на підстаршин і відтак старшин.
Ео^ікх М. О. Оаіісіа Віуівіоп. ТЬе \УаЙ'еп-88 14і1і Сігепасііег Віхьіоп 1943-1945.
Аі«1еп,РА(ІІ8А). 8сЬійег Мііігагу Нізіогу, 1997.- Р. 104-106.
АгсЬіхе оГгЬе 1ЧРІВ ІЛЧАЬу ІЬе 17СК.ВС іпТогопІо.-ТЬе таїегіаія сісаііп" хмііЬ іЬе
Віхіьіоп. - Мііііагу Воакі. а) ОепегаІ. -Вос. N0 12.
356
З перших днів формування дивізії, зважаючи на наявність в
її лавах як українських, так і німецьких вояків, серед добровольців
з Галичини побутувала подвійна військова термінологія. Щодо
німецьких слів "ґренадир” (Сгепабіег) чи "солдат” (8оібаг) українці
в дивізії вживали термін "вояк” або "стрілець”, щодо німецького
”шютце” (ЗсЬііІге) - "стрілець”. Подібна ситуація склалася також
серед підстаршинських та старшинських ранґів. Німецьким ступе-
ням "штурман” (Зпіґгпапп), "роттенфюрер” (КоііепШЬгег) та "унтер-
шарфюрер” (НпіегзсйагГиЬгег) в дивізії відповідали адекватні україн-
ські ступені "вістун”, "старший вістун” і "десятник”, німецькому
ступеневі "штабсшарфюрер” (ХїаЬьхсЬагітіЬгег) — український ступінь
"бунчужний”. Якщо до німецьких підстаршин у дивізії "Галичина”
стрільці зверталися часто без означення їх приналежності до СС
просто "обершарфюрер” (ОЬегзсЬагГйЬгег) або "гауптшарфюрер”
(НаиріксЬагШІиег), то до українців таких самих ранґів - "пане
чотовий” або "пане булавний". Застосовуваному у військах СС
щодо старшин німецькому терміну "ЕііЬгег” (у вермахті відповідно
"СДТіхісг”) в дивізії відповідав український термін "старшина” або
"офіцер”, німецькому терміну ”НпїегГйЬгег” (у вермахті відповідно
"ПпіегоГйгіег”) - український термін "підстаршина”. Офіційно
запровадженим в дивізії офіцерським ступеням військ СС відпо-
відали такі історично усталені українські військові ранґи:
- унтерштурмфюрер (ПпіеїхіигтГііІігег) - хорунжий, чотар;
- оберштурмфюрер (ОЬегзіигтГйГігег) - поручник;
— гауптштурмфюрер (НаирІзПігтГйЬгег) — сотник;
- штурмбанфюрер (8іигтЬапіиЬгег) - майор;
— оберштурмбанфюрер (ОЬепііигтЬапйійгег) — підполковник;
- штандартенфюрер (.‘йапсІагІепГШіїег), оберфюрер (ОЬегГиЬгег) -
полковник;
- бриґадефюрер (ВгіуасІеґііЬгег), группенфюрер (СгиррепйіЬгег) —
генерал510.
Відповідно до визначених нормативів чисельності вояцького
складу, гауптштурмфюрер мав командувати сотнею, її першою
чотою — заступник командира сотні зі ступенем оберштурмфюрера
й другою і третьою — унтерштурмфюрери. Проте на середину
1944 р. українці були скеровані для командування сотнями з на
порядок нижчими ступенями. Подібна ситуація склалася і з
чисельно меншими формаціями. Наприклад, роями могли коман-
дувати унтершарфюрери, гауптшарфюрери або просто шарфюрери
(для яких не існувало українського відповідника цього ступеня).
Так само були три ступені для стрільців: стрілець, старший
стрілець, вістун (ґефрайтор) або старший вістун (роттенфюрер).
Різні ранґи стрільців мали бути допоміжними для підстаршин,
Капустянський М. Перша Українська Дивізія Української Національної
Армії // Історія українського війська. - Мюнхен: Видання Івана
Тиктора, 1953. - С. 610.
357
які командували роями. Проте вістуни (штурмани) були найчисель-
нішою групою і фактично вони відігравали роль відсутніх підстар-
шин, а подекуди і старшин. Через відсутність скерованих на
вишкіл офіцерів вони командували роями чот і самими нотами511.
Українських дивізійних офіцерів можна поділити на дві
категорії:
1) ті, які прийшли з інших армій;
2) ті, які отримали офіцерські ступені в німецьких військових
школах.
До першої категорії належали прийняті до дивізії офіцери-
українці з різних армій, частина яких у міжвоєнний період тривалий
час не служили в збройних силах будь-якої іншої держави. Середній
вік цих старшин складав 45-55 років; це були здебільшого офіцери
зі званнями від поручника до підполковника, а деякі з них мали
нагороди за хоробрість, виявлену ще в роки Першої світової війни.
В основну групу добровольців цієї категорії ввійшли 100 офіцерів
колишньої УГА, між якими хорунжий Дмитро Паліїв*, поручник
Кость Мельник'*, сотник Роман Долинський***, майор Степан Котиль.
Верига В. Слідами батьків: нарис історії 30-го полку Дивізії "Галичина” —
1-ої дивізії Української Національної Армії. - Львів: Братство
Колишніх Вояків 1-ої УД УНА, 2002. - С. 47-48.
Дмитро Паліїв народився 17 квітня 1896 р. у с. Перевозець у Галичині.
Був підхорунжим Леґіону УСС, згодом старшиною УГА і ад’ютантом
її головнокомандувача генерала Мирона Тарнавського. З 1920 р. -
член Начальної Команди УВО. На судовому процесі проти керівного
діяча УВО Степана Федака засуджений до тюремного ув’язнення за
причетність до організації замаху на президента Польщі Ю. Піл-
судського. З 1925 р. входив до складу Центрального Комітету
Українського Національно-Демократичного об’єднання (ЦК УНДО), від
якого у 1928 р. обраний до польського сейму. 1933 року ініціював
утворення Фронту Національної Єдності (ФНЄ). Наприкінці 1939 р.
опинився в окупованій вермахтом Польщі й проживав у Криниці під
Краковом у тривалій ізоляції від політичного життя (Кубійович В.
Дмитро Паліїв // Вісті Комбатанта. - 1985. - Ч. 1. - С. 61-65).
Кость Мельник народився 17 травня 1887 р. в Станіславові. Після
закінчення ґімназії навчався у Львівському університеті. Учасник
студентського процесу в зв’язку з вбивством Адама Коцка. Після закінчення
підстаршинського вишколу був поручником спочатку австрійської армії,
відтак з листопада 1918 р. - УГА. В дивізії служив при дивізійній
інтендантурі (Вісті Комбатанта. - 1961. - Ч. 3. - С. 77).
Роман Долинський народився у 1899 р. Ще юнаком вступив до УГА
і як старшина брав участь у визвольних змаганнях 1917-1921 рр.
Після закінчення бойових дій не повернувся до Галичини й залишився
на території Наддніпрянщини, окупованої військами більшовицької
Росії. Ув’язнений сталінськими карально-репресивними органами й
підданий під час допитів тортурам. Опинився в концтаборі в Сибірі,
звідки врятувався втечею. В Галичині працював у патріотичних
організаціях (Стеткевич Л. Як з Бережан до Кадри. Спогади з дивізії. -
Тернопіль: Джура, 1998. - С. 169-170).
358
Серед старшого покоління рекрутованих до дивізії також було понад
70 старшин і підстаршин колишньої армії УНР, у тому числі сотник
Дмитро Гамонів*, 50-річний уродженець Харківщини підполковник
Олександр Болдирів, 46-річний кавалер Георгіївського хреста й свого
часу курінний командир підполковник Євген Олександр Нікітін-
Сольський512. Після завершення вишколу деяку частину з них віком
понад 50 років кваліфікаційні комісії визнали непридатними для
використання на лінії фронту й дискваліфікували. Інші отримали
нижчі ранґи, вирішальну роль при чому відіграли незнання або
недостатній рівень знання німецької мови. Наприклад, сотник Федір
Винник** у дивізії отримав ступінь хорунжого, підполковник
Григорій Сосідко*** й полковник Аверкій Гончаренко**** - сотників.
Дмитро Гамонів народився 28 жовтня 1898 р. у Києві в козацькій
родині. Після закінчення школи у Фастові й двох семестрів Вищої
технічної школи Південно-західних залізниць у Києві у 1916 р.
мобілізований до російської армії, де дослужився до прапорщика. У
червні 1917 р. вступив до 1-го Українського інженерного куреня
УВК. Брав участь у бою під Кругами. 1920 року в бою під Проскуровом
поранений в голову та ногу і втратив праве око. Наприкінці 1920 р.
взяв участь у 2-му Зимовому поході армії УНР (Панірчук В. Дмитро
Гамонів // Вісті Комбатанта. - 1967. — Ч. 4. - С. 49-50).
Вісті... - 1964. - Ч. 115. - С. 111; 1960. - Ч. 99. - С. 95.
Федір Винник народився 1899 р. у с. Мерефа на Харківщині. Як
студент Харківської середньої технічної школи у 1918 р. зголосився до
Запорізького корпусу полковника Петра Болбочана. Після участі в
1-му Зимовому поході армії УНР з 1920 р. - хорунжий, а після участі в
2-му Зимовому поході - сотник української армії. У міжвоєнний
період на еміграції у Польщі під Варшавою. Після вишколу скерований до
технічної сотні дивізії, а після битви під Бродами як хорунжий очолив
її верстатну сотню (Вісті Комбатанта. - 1971. - Ч. 1. — С. 92-94).
Григорій Сосідко народився 1 січня 1893 р. у Великій Данилівці на
Харківщині. Походив зі старого козацького роду. В Харкові поступив
на електро-технічний факультет Технічного інституту, з якого за
підпільну діяльність в українському гуртку відрахований і скерований
на фронт. За відвагу отримав Георгіївський хрест і можливість
вступити у Віденське воєнне училище, після закінчення якого з
ранґом підпоручника повернувся до свого полку. Кілька разів
поранений і за активну бойову діяльність нагороджений багатьма
орденами до золотої Георгіївської зброї включно й підвищений до
ранґу капітана. Після революції 1917 р. у складі Запорізького корпусу
брав участь у більшості боїв армії УНР.. Псля вишколу в дивізії
очолив сотню зв’язку (Вісті... - 1968. - Ч. 131. - С. 127).
Аверкій Гончаренко народився 22 жовтня 1890 р. Після закінчення
Чугуївської військової школи вступив у 76-ий піхотний Кубанський
полк. З початком Першої світової війни командував сотнею, а вже з
вересня 1915 р. — батальйоном. За бойові заслуги нагороджений Хрестом
Св. Георгія з мечами. Через 11 місяців після важкого поранення в
грудні 1915 р. призначений викладачем школи прапорщиків у Києві.
359
Вони не могли бути призначеними на вищі пости й скеровувалися
командувати щонайбільше сотнями при тому, що їм виплачували
платню колишніх ранґів, тобто колишній підполковник української
армії отримував платню підполковника німецької армії513.
Водночас до дивізії вступили тільки деякі з тих старшин, які
після української служили в польській армії й лише кілька з
радянської армії. Між ними прийшли кілька колишніх контрак-
тових старшин польської армії, в тому числі полковник (якому,
однак, не повернено його військового ступеня) Б. Барвінський",
майор Й. Мандзенко, командири діючих протягом 1942 р. на боці
Німеччини українських батальйонів М. Пікульський та Є. Побігу-
щий. Крім нього, було ще кілька офіцерів колишніх куреня
”Роланд” (у тому числі Л. Ортинський та М. Малецький) й куреня
"Нахтіґаль” (в тому числі М. Бриґідер та О. Герман). Частину з
них допущено до командування рекрутами. Під час вишколу,
всупереч різниці у віці на 10-20 років, між старшими і молодшими
добровольцями домінували товариські стосунки. Протягом форму-
вання полків майора Є. Побігущого призначено командиром 29-ого
полку, а сотників М. Бриґідера та Михайла Давибіду командирами
відповідно 1 і 2-го куренів у складі того самого полку. Сотник
Б. Барвінський був командиром 30-го полку, сотник колишньої
армії УНР Андрій Сакович - першим командиром її 1-го куреня,
а його ад’ютантом — старшина польської армії й відтак куреня
"Нахтіґаль” поручник Б. Підгайний; сотник С. Котиль став
командиром 31-го полку. Поручник Дмитро Феркуняк (пізніше
підвищений до ступеня сотника) ще в офіцерській школі був
поінформований управлінням кадрів СС-ФГА з Берліна про призна-
чення командиром дивізійної польової жандармерії. Вишкільним
Здійснив її українізацію після революції у лютому 1917 р. У липні
1917 р. сотник А. Гончаренко став курінним командантом щойно
створеної тоді Першої юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького.
Зі своїми кадетами брав участь у бою під Крутами 29 січня 1918 р. З
1920 р. - полковник армії УНР (Гончаренко А. З минулих днів //
Вісті Комбатанта. - 1971. - Ч. 1. - С. 27-29; Шкарупа Ю. А. Аверкій
Гончаренко // Вісті Комбатанта. - 1974. - Ч. 5. - С. 31-32; Вісті
Комбатанта. - 1980. - Ч. 3. - С. 93).
Верига В. Слідами батьків... - С. 32.
Борис Барвінський народився 28 жовтня 1898 р. у Києві. Був поруч-
ником в царській армії й від початку 1918 р. служив у 1-му Богданів-
ському полку армії УНР. У вересні 1920 р. - сотник охорони Головного
Отамана військ УНР С. Петлюри. Після поразки визвольних змагань
деякий час перебував у таборі інтернованих. У міжвоєнний період
служив контрактовим старшиною польської армії, де отримав спершу
ранґ майора, а 1935 року - підполковника піхоти. У німецько-польській
війні на боці Польщі брав участь у воєнних діях, після закінчення
яких жив у Варшаві (Вісті Комбатанта. - 1983. — Ч. 2. - С. 86).
360
артилерійським полком у Бенепіові командував майор Микола
Палієнко*, випікільною батерією — сотник Мельничук, її 1-ою
чотою - старшина Іван Холевчук, 2-ою — хорунжий Сенечко, 3-ою —
учасник сотні охорони фабрик у 1940 р. поручник Святослав
Левицький514. Соціально-психологічну роботу з вояками на час
вишколу забезпечував сотник Д. Паліїв, призначений дорадником
командира дивізії. Сотників Г. Сосідка і Порфірія Силенка*'
Серед українських старшин дивізії "Галичина” Микола Палієнко мав
один із кращих послужних списків професійної військової служби.
Він народився ЗО серпня 1896 р. у Сквирі на Київщині. Середню
освіту здобув в Києві у відомій Колегії А. Галагана, яку закінчив у
1914 р. Тоді ж вступив на фізико-математичний факультет Київського
університету. 1 листопада 1915 р. зарахований юнкером до Миколаїв-
ської артилерійської школи, звідки 1 квітня 1916 р. у ранзі хорун-
жого виїхав на фронт. 10 грудня 1918 р. зголосився на службу в
Дніпровську бриґаду армії УНР, перейменовану згодом в Окремий
кінно-гірський артилерійський дивізіон. Тут виконував різні функції:
першого старшини, командира батерії, культурно-освітнього референта.
Перехворів на плямистий тиф. 29 грудня 1919 р. підвищений до ступеня
сотника. Переїхав у Подебради, де в 1927 р. закінчив Українську
Господарську Академію як інженер-хімік. В 1928 р. вступив на службу
контрактовим старшиною польської армії. У 1932-1934 р. закінчив
Вищу військову школу у Варшаві й у 1938 р. підвищений до ступеня
майора. У 1940 р. - навесні 1943 р. працював інженером у цукроварні.
Був командиром дивізіону важкої артилерії дивізії "Галичина” у битві
під Бродами (Горбач О. Микола Палієнко // Вісті... - Вересень 1951. -
Ч. 7 (9). - С. 13).
ХУукгкіїпа Ьаіегіа АпуІегфкоЬо роїки 88 Мпіескоф Г)у\\і/ф “Наїусхупа”. Вспс^/іи/,
сіпіа 31. 10. 1943. 8шіаіосгпу] Ргукаг. 8іагагуі ХУукгкоІи, Оеп. 8гІаЬи М;цог Ап. І
Раїцепко/11 АгсЬіх-е оГ іЬе 1 зі IIЕ) ІЛЧА Ьу ікс ІІСИГИС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіаїк
деаііп» шііЬ (Ье Піуікіоп. - Мііііагу Воапі (\їфко\-а Пргіпа). Ь) Нікіогісаі 8есііоп. -
Пос. N0 25.
Порфірій Силенко народився у лютому 1893 р. в Черкасах у давній
козацькій родині (батьком був козак Андрій з Фастова, матір’ю -
козачка з Кубані). У Владикавказі закінчив комерційну ґімназію, а в
червні 1914 р. козацьку старшинську школу в Оренбурзі. Звідти його
скерували до Нерчинського полку Забайкальського козацького війська.
В його складі пройшов Першу світову війну на турецькому фронті. За
відвагу нагороджений багатьма орденами, а замість Георгіївського
хреста підвищений до ранґу осавула. Після створення Військового
Секретаріату Української Центральної Ради виконував функції його
старшини для особливих доручень і був начальником одного з секторів
столиці України під час оборони Києва у січні 1918 р. Був сотенним
Лубенського Сердюцького полку, старшим ад’ютантом Чернігівського
Козацького Коша, членом комісії з організації управлінь військового
міністерства. Відтак - старший ад’ютант штабу армії УНР і начальник
штабу її Окремої кінної дивізії під командуванням І. Омеляновича-
Павленка. За виняткові заслуги С. Петлюра особисто присвоїв Силенку
ступінь підполковника (Вісті Комбатанта. - 1968. - Ч. 4. -- С. 26-27).
361
призначено керівниками дивізійних частин відповідно зв’язку і
постачання. Були також інші кваліфіковані українські старшини.
Проте призначення українців на командні пости виявилося
лише експериментом. Він випав на час, коли впродовж вишколу
дивізією командував генерал-майор військ СС Вальтер Шімана
(ЗсЬітапа) *. Певною мірою вихований на "австрійських традиціях”,
він відповідав за вишкіл приблизно 4 місяці. 19 жовтня 1943 р.
постійним дивізійним командиром став "класичний пруссак”
оберфюрер СС Фріц Фрайтаґ (Еїеііа^)**. Він замінив усіх україн-
ських командирів німецькими (за винятком Бриґідера та Палієнка).
Всупереч обіцянці з Берліна Феркуняк ніколи не був призначений
командиром жандармерії, яку очолив нижчий за ранґом німецький
офіцер. Важливо відзначити, що проблему національних офіцерських
кадрів в дивізії ніколи не вирішено, оскільки нові нижчих ранґів
старшини, котрі почали прибувати з шкіл, ще не мали досвіду й
вступили до дивізійного вишкільно-запасного полку лише у вересні
1944 р. Були тільки два українські офіцери з ранґом майора
(Є. Побігущий та М. Палієнко), тоді як всі інші відразу ж після
закінчення вишколу стали бунчужними, поручниками або щонай-
більше сотниками. Фрайтаґ підтримував із ними зв’язок в основному
через полкових старшин у сітці військовослужбовців зі штабного
6-го відділу (психологічної служби) по полках і батальйонах515.
Інші українські офіцери дивізії переважно із закінченою вищою
освітою отримали військові ступені вже в німецьких військових
Вальтер Шімана народився 12 березня 1898 р. у тій частині Сілезії,
що входила до складу Австро-Угорщини. У грудні 1918 р., після
закінчення австрійського кадетського корпусу, як капрал вступив до
австрійської армії. На час закінчення служби в квітні 1920 р.
підвищений до ступеня лейтенанта запасу. Від початку Другої світової
війни нагороджений Залізним хрестом 1 і 2-го класів та іншими
відзначеннями. Від 9 листопада 1942 р. бриґадефюрер СС, з 14 липня
1943 р. — генерал-майор ”Ваффен-СС” (Іпіетеі: и'\уи'.оеосіііе8.сот/~огіоп47/
88-РОЕІ7ЕІ/88-6гаї_О-7.Иіт1).
Фріц Фрайтаґ народився 28 квітня 1894 р. в Алленштайні у Східній
Пруссії. Брав участь в обидвох світових війнах, відзначений
чисельними нагородами. Серед них - Залізні хрести 1 та 2-го класів,
Відзначення за поранення в сріблі в 1918 р. і така ж нагорода в
золоті у 1939 р., Почесний хрест для фронтових бійців (ЕЬгепкгеи/ їйг
Егопікатрїег) і присвоєний ЗО квітня 1943 р. Німецький хрест в золоті
(Пенізсііез Кгеих іп Сокі). Член НСДАП з 1933 р. До командування
галицької дивізії протягом 17 квітня - 1 червня 1943 р. був
командиром 4-ої поліційної танкової ґренадирської дивізії СС (4. 88-
Ро1І2еі-Рап7ег£гепас1іег-ПІ¥І8Іоп) (Іпіетеі: \у\у\у.§єосіііє8.согп/~огіоп47/88-
РОЕІ7ЕІ/88-Вгі§ї_Е-1.Ьіт1).
515 т
Тис-Крохмалюк Ю. У штабі дивізії // Вісті Комбатанта. - 1983. -
Ч. 2. - С. 56.
362
школах. При цьому лише деякі з колишніх старшин української
армії отримали незначні можливості просування по службі;
характерно, що це були не високі ранґами ветерани, а переважно
молодші за військовими ступенями і віком люди - порівняно зі
старшими, значно енергійніші й перспективніші кандидати на
старшин. Завдяки зусиллям Паліїва, 600 молодих претендентів
на офіцерські ранґи спочатку закінчили підстаршинські курси й
були скеровані підстаріпинами в різні частини дивізії; інші сотні
молодих кандидатів на старшин, переведених навесні 1944 р. до
офіцерських шкіл, врятовано від катастрофи у битві під Бродами.
Багато з них пройшло навчання на німецькій території, хоча деякі
групи вишколено також на окупованих Німеччиною землях. Курси
підстаршин піхоти проводилися в Радольфцелі у Німеччині та в
Ляуенбурзі (тодішня німецька назва сучасного міста Лєборк у
Польщі), артилерії — в Кіншлаґу (Кіп8сЬ1а§) та в Бенепіово (Вепе-
ксЬаи) в Чехії, саперів у Піковіц (Богемія в Чехії), перекладачів —
в Оранієнбурзі (ОгапіепЬищ) та у Ґраці (Сга/) в Австрії, адміністрації
в Дахау і протиповітряного батальйону в Мюнхені (Баварія у
Німеччині). Українці з Галичини проходили вишкіл також у школі
зв’язку в Меці (Меіх) в Ельзасі у Франції, юнкерській школі
військ СС "Брауншвейґ” у Позен-Трескау (\Уайеп-88 ІипкегксЬиІе
Вгаип8сЬ\уеІ£ іп Рокеп-Тгеккаи) (німецька назва місцевості під Познанню
в Польщі) та в інших навчальних закладах516.
Для кожного підстаріпини як претендента на старшину (РііЬгег-
Ьсу/еіЬсг) дивізії "Галичина” у німецьких офіцерських школах на
піхотинському вишколі обов’язкових предметів вивчення було
одинадцять. Основні з них дев’ять: 1) тактика та вміння орієнту-
ватися на місцевості (Такіік ипсі Ссіапсіскипсіе); 2) військова справа
(Неепуекеп); 3) вивчення зброї (ХУаЛепІеНге); 4) саперне навчання
(РіопіегІеЬге); 5) фізичне виховання (ЕсіЬечсг/ісЬип^); 6) вивчення
зв’язку (ЛасЬіісЬіепІеЬге); 7) дуже побіжно основи водіння автомашин
(КгаЙГаЬпуе8еп), якому фактично не вчили; 8) спорт; 9) рукопашний
бій (в тому числі нищення танків з близької віддалі мінами та
"фаустпатронами”). Окрім згаданих предметів, у кожній з німець-
ких старшинських шкіл українські вояки дивізії "Галичина”
здобували знання з таких самих предметів, що й німецькі. У
Кіншлазі, наприклад, це були боротьба або бойовий вишкіл
(СсґесНіашЬіІсІип^), окремий або звичайний вишкіл (Еіп/еІашЬіІсІип^),
командування чотою (2,и§ГйЬшп§), вишкіл рукопашного бою (ПаЬ-
катрГкаикЬіШип^), протитанкові дії (РаїїгегЬекашрГип^)) та формальне
навчання (РогшаІаикЬіІсіип^), до якого належали стрільби з автома-
тичної та важкої протитанкової зброї (ПАК) (ЗсЬіеккептіїМахсЬіпеп-
Про німецькі стандарти вишколу в юнкерських школах "Ваффен-
СС” див.: $сЬвІ7е-Ко8еп8 К. Віє ІипкегесЬиІеп: МіІііагіксЬег ЕиЬгегпаску/исКк сіег
\Уай'еп-88.- ОміаЬгиск: Мипіп Уегіао, 1987.
363
£е^еНг ипсі Рапгег-АЬхУсЬг-Капопе [РАК]). У Позен-Трескау, крім цих
предметів, вояки дивізії вивчали технічну зброю (У/аЯепіесЬпікеЬеге
ПпІеїтісНі) та займалися кінним спортом (Кеііеп - Ке і І- ипсі Раїїгіеііге);
у Бенешові — артилерійську тактику, заняття та вправи (Апіііегіе-
Такіік, ОпіеїтісНі ипс! йЬип^еп), піхотну бойову службу (Іпїапіегіе-Се-
ГесИі8<ііеп8і (СеГесЬік- ипд РогтаІаихЬіІдип^)), знання зброї, займалися
гімнастикою та вивчали властивості боєприпасів (\Уайеп, Оегаїе-
ипдМипінопккипде), оволодівали майстерністю влучної стрільби. Ріа
курсі перевипіколу старшин в Лєшанах у вересні 1943 р. україн-
ські добровольці від 7-ої до 18-ої години по півтори години вивчали
теренознавство, тактику й картографію, властивості зброї в теорії
та на практиці й займалися фізичними вправами517.
. Старшинська система навчання вояків дивізії зовсім відрізня-
лася від системи підстаршинських шкіл. У німецьких офіцерських
школах не було курсів на зразок тих, які вояки дивізії проходили
у підстаршинських школах. Тут, як правило, оцінювали всесто-
ронні знання кандидатів на старшин, у тому числі сферу культур-
них знань претендента на першому так званому "іспиті інтелігент-
ності” (ІпІеІ1феп/ргііїип£і), що відбувався через два тижні після
прибуття до старшинської школи. Після нього кандидат тракту-
вався як військовий юнкер (ХУаПеп-Іипкег). Через три тижні від
початку вишколу відбувався другий, цього разу письмовий іспит -
так званий відбірковий чи проміжний (ТлуйсИепргийіп^). Він скла-
дався з таких предметів: військова справа, тактика, знання і оцінка
місцевості, історія та світогляд. Через недостатнє знання німецької
мови його не здав великий відсоток кандидатів (приблизно 40 %),
яких згодом відсилали до місць комплектування частин дивізії
як підстаршин. Ті, що здавали іспит, отримували ранґ штандартен-
юнкера (8іапс1агіеп]ипкег) і окремі завдання. Після цього майже всі
успішно складали остаточний письмовий іспит, оцінювання якого
(Вешіеі1ип£) надсилали до СС-ФГА в Берлін, а копію до штабу
дивізії; курсанти, відповідно до встановленого порядку, результатів
іспиту не знали. Кожен, хто здавав цей екзамен, отримував ступінь
військового штандартенюнкера (УУаїїеп-Зіапйагіепіипкег). Ступеням,
отриманим курсантами дивізії в німецьких старшинських школах,
відповідали такі українські:
— військовий старший юнкер (\УаГГсп-ОЬег]ипкеі) — підхорунжий;
— військовий штандартенюнкер (\Уайеп-8іап<іаі1еп]ипкег) - хорунжий;
— військовий старший штандартенюнкер (\УаГГеп-ОЬег8іапдаі1еп-
щпкег) - чотовий підхорунжий (надавався не після закінчення
старшинської школи, а лише на додатковому вишколі).
Характерно, що німці з присвоєнням цих ступенів отримували
додаток ”СС” (наприклад, 88-8іапйагісп]ипкег). Після закінчення
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. — Спр. 5. - Арк. 9-9 зв.
364
курсу деяку частину офіцерів-українців скерували на 5-тижневий
навчальний курс для командирів сотень. У Кіншлазі, зокрема,
відібрано 28 кращих курсантів для вишколу командирів сотень
(КотрапіеіїіЬіегІеЬіуапе), в Бенешово — 12 на курс командирів батерій
(батарей) (ВаПегіеГйЬгег1еЬщап§); всі випускники цих курсів після
закінчення навчання опинилися в дивізії518. Із закінченням нав-
чання й успішним складанням іспиту (що оцінювався на пункти,
кількість яких мала бути не меншою 230) випускник заповнював
анкету для зарахування на пост старшини (ЕіпяІиГип^^апІга^). Після
цього на кожного українського курсанта дивізії "Галичина”
складалася "Загальна оцінка особистості” (АІІ^егпсіпеВеиііеіІипцсІег
РегБбпІісЬксн) за підписом керівника навчальної групи, до якої
належав доброволець. У. ній, як правило, вказували військові
здібності й навички, помічені під час навчання в претендента на
офіцерський ранґ. У цій характеристиці переважно було зазначено
інтелектуальні дані та загальні знання (АІ1сетеіпеЬі1с1ип£); риси
характеру, в тому числі вміння себе тримати (Накипу) та вміння
приймати рішення; особливі сфери інтересів (Вехопбеге Іпіегехзеп-
£еЬіеіе) тощо і, врешті-решт, рекомендація про надання курсантові
старшинського ступеня819.
Випускники підстаршинських курсів після закінчення вишколу
отримували відпустку на 8 днів, випускники старшинських курсів -
відпустку терміном 14 днів520. Деякі з них після повернення в
Гайделяґер недалеко від польсько—українського кордону розповіли
стрільцям про прикрі умови життя їх родин у Галичині. Оскільки
обіцяну допомогу стрілецьким сім’ям не надано в належному
обсязі, в дивізії почалося дезертирство. Сільські хлопці, наприклад,
залишали службу, щоб допомогти старим батькам доглянути за
господарством чи збирати врожай. На 10 листопада 1943 р.
Шипайло Е. Старшинські вишколи. Курси в ВспсксЬаи-НгайіксЬко-
КіепксЬІац, травень-вересень 1944 // Вісті Комбатанта. - 1992. -
Ч. 3. - С. 92.
Про військове навчання підстаршин і старшин дивізії "Галичина”
докладніше див.: Підстаршинська школа в Радольфцель // Вісті
Комбатанта. - 1971. - Ч. 3-4. - С. 71-74; Сірський В. В школі
перекладачів в Оранієнбурґу // Вісті Комбатанта. - 1981. - Ч. 3. -
С. 71-72; Д-ський Г. На вишколах господарників інтендантів 1 УД
УНА // Вісті Комбатанта. — 1991. — Ч. 2. — С. 73-74; Шипайло Е. На
вишколі "модерної зброї” // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 1. - С. 87-
88; Кульчицький О. Вишкіл піхотинської важкої зброї // Вісті
Комбатанта. - 1993. - Ч. 4. - С. 93-95; Падик В. Спомини з Української
дивізії. Підстаршинська школа // Вісті Комбатанта. - 1995. - Ч. 3. -
С. 100-104; Малкош В. На підстаршинському вишколі протитанкової
зброї // Вісті Комбатанта. - 1997. — Ч. 2. - С. 99-102.
АісЬіус оГ гЬе 1 Ч ИП НИ А Ьу ІЬе НСВГ1С іп Тогопіо.-ТЬе таіегіаВ <1еа1іп§ и'іііт іііе
Оіуімоп. - Мііііагу Воапі. а) Сспсгаї. - Е>ос. N0 34.
365
кількість дезертирів перевищила 400 осіб521. Багато дезертирувало
з повним спорядженням, зброєю тощо. Під впливом цього, після
взаємного узгодження між дивізійним командуванням і СС-ФГА
у Берліні, дивізія була переведена ще далі від України на полігон
у Нойгаммер, де у травні 1944 р. закінчила вишкіл. Тут під час
тренувань дивізійні вояки вперше отримали змогу застосувати
на рівні батальйонів і полків досвід, здобутий до того часу в
менших бойових одиницях. Особливу увагу приділено протитан-
ковій обороні, в рамках якої використовували "панцерфауст”522.
Із певними застереженнями можна стверджувати, що загальний
вишкіл вояків дивізії тривав майже рік.
Як і вояки частин УВВ, дивізійники змушені були складати
формальну присягу Гітлеру як "начальному командувачеві німець-
кої армії й командувачеві усіх молодих європейських народів у
боротьбі проти більшовизму”. Подібну присягу давали представники
усіх іноземних дивізій військ СС*. За відгуками самих дивізійників,
"по деякому шумі на справу присяги почали дивитися як на
щоденний ”дінст” (службу — А. Б.), марш до лазні, чи ”цанертліхе
унтерзухунґ” (дантистичні оглядини). Те, що присяга була сфор-
мульована так, що зобов’язувала до вірності лише вождеві в
боротьбі з більшовизмом, не перешкоджала всім вважати її за
немилу, однак конечну, формальність”523.
Формування дивізії співпало в часі зі спробами творення штабу
УВВ, справа якого, образно кажучи, не зрушила з мертвої точки.
Відображаючи ці події, новий член ВУ, відомий галицький
журналіст міжвоєнного періоду Михайло Островерха 19 жовтня
Феркуняк Д. Спомин з життя дивізії "Галичина”. — [Машинопис,
б. м.] - С. 21.
Ортинський Л. Полкові вправи // Вісті... - 1951. - Ч. 6 (8). - С. 5-6.
На початок жовтня 1943 р. у складі військ СС перебувало вже
майже 450 000 вояків, з частини яких створено нові дивізії: ґерманську
"Нордлянд” з датчан та норвежців (включно із німцями з Семигороду
в Румунії); завдяки наявності 40 000 добровольців у Голландії також
формувалася бриґада "Нідерланди”; боснійська гірська дивізія з
мусульманськими капеланами й галицька дивізія, до якої вступило
20 000 українських добровольців. На початку 1944 р. райхсфюрер СС
наказав з допомогою ОКВ сформувати у рамках ”Ваффен-СС” з
полонених англійських солдатів Британський вільний корпус [еш’ІіксЬеп
Ггеікогрз (ВгіііясЬе8)] для боротьби "тільки проти російських більшови-
ків”. У лютому того ж року в таборах полонених відбулося вербування
громадян Франції до бриґади "Валлонія”, а незабаром у Хорватії -
рекрутування до хорватської частини для боротьби проти комуністич-
них партизанів в Юґославії (НАС8.-Т-175.-КоІІ 125.-Гнати 2 650 473-
2 650 476.2 650 958,2 650 961,2 960 913).
Городиський О. З споминів про українську дивізію // Вісті... -
Вересень-грудень 1956. - Ч. 9-12 (71-74). - С. 16.
366
у хроніці дивізії занотував, що "ніякого Українського Визвольного
Війська немає”524. 5 листопада 1943 р. у тій самій хроніці той
же автор характеризував ставлення до дивізії "Галичина” в інших
українських регіонах так: "Про нашу дивізію "Галичина” там
усе знають і всі, інтеліґенція і селяни, поставлені позитивно.
Хотіли б, щоб у них така дивізія була, але без ніяких виглядів.
А те Українське Визвольне Військо — це омана: німці на всі заходи,
щоб таку армію зорганізувати, відповідали недомовами, кру-
тили”525. З огляду на такий стан, у листопаді 1943 р. ВУ почала
добиватися від командування військ СС переведення до дивізії
українських вояків з їх національних частин при вермахті526.
Проте, хоча справа УВВ загрожувала зайти в глухий кут, Кри-
жанівський та представники його штабу розраховували на те,
що дивізія "Галичина” неодмінно стане передовим військовим
з’єднанням УВВ. Керуючись такими міркуваннями, вони встано-
вили ділові стосунки з деякими українськими офіцерами дивізії
та постійний зв’язок із представниками ВУ й інформували їх
про спроби створення штабу УВВ аж до його розпуску. З їх
ініціативи керівництво ВУ у Львові, наприклад, на початку грудня
1943 р. отримало ”3віт з акції творення УВВ”527. У результаті
цього декілька вояків дивізії "Галичина” навіть виявили бажання
вступити до УВВ528. Проте наприкінці грудня 1943 р. полковник
М. Садовський повідомив з Варшави членів ВУ про розпуск штабу
УВВ529. Звістка про це спонукала членів ВУ на засіданні 1 лютого
1944 р. згадати про УВВ, вояків якого знову вирішено прийняти
до дивізії. Виступаючи з цього питання на засіданні ВУ, начальник
її канцелярії О. Навроцький заявив: "Штаб УВВ розв’язано, але
4 000 хлопців е у Піотркові. Може б ми їх до себе забрали. Чи
не краще нам почати якусь ініціативу!”530. Незабаром детальнішу
інформацію про розформування штабу УВВ для ВУ подали особисто
його колишні організатори. Описуючи візит представників штабу
УВВ до ВУ дивізії "Галичина” у Львові в середині січня 1944 р.,
М. Островерха записав у своєму щоденнику, що мав стати хронікою
дивізії: ”В Військову Управу завітали йол. Крижанівський й полк.
Поготовко та розповіли про заміт й перипетії з У.В.В., якого
штаб уже німці розв’язали. Річ була в тому, що ні полк. Крижанів-
ЦДАВО України. — Ф. 3971. — Оп.1. — Спр. 23. — Арк. 45.
Там само. - Арк. 79-80.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 295.
ЦДІА України у Львові. — Ф. 201. — Оп. 1. — Спр. 271. — Арк. 1.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 37. - Арк. 13.
Там само. - Спр.5. - Арк.30 зв.
Там само. - Спр. 7. - Арк. 38 зв. - 39.
367
ський як шеф штабу, ні інші старшини не могли погодитись на
те, щоб У.В.В. було тільки (як Р.О.А.) засобом пропаґанди, а не
фактичною мілітарною силою, тобто зав’язком будучої збройної
сили України. Крім того, німці хотіли на вудочку У. В. В. зловити
й зліквідувати українську партизанку (Бульба чи У. П. А.), на
що військовики українці не могли погодитися! Тепер "Берлін”
мабуть знову шукає якогось ”хахла”, який робив би це, що він
[Берлін] хоче, а не це, що є в інтересі українців. Тому то ще
немає офіційної ліквідації У. В. В. й ще ходять вояки з відзнаками
тої формації”531.
З метою заручитися моральною підтримкою офіцерів дивізії
до Галичини прибули інші організатори штабу УВВ, що зафіксо-
вано розвідкою польського підпілля на Львівщині. "У Львові
зосереджується щораз більша кількість укр. офіцерів та стрільців
різних формацій”, — повідомлено у звіті команди АК на Львівщині
від 18 лютого 1944 р.532 10 березня 1944 р. з приводу приїзду
до Львова прибічника ідеї створення УВВ К. Дацька у "Хроніці
дивізії "Галичина” занотовано: "У Львові появився який Дацько,
майор совєтських військ. Він, попавши в полон німецький, пішов
у німецьку армію, у вермахт, а тепер у пропаґанді СС. До Львова
приїхав з Берліну, з порученнями від Г. Которовича. Тут він
товчеться: армію українську хоче організувати — про це він
говорить, каже, порозумівшись із німцями. Каже, що військових
українців є багато і в німецькій армії, й діло піде до тижня.
Дивно, що німці, знаючи, що є генерали Петрів, Капустянський,
висувають молодого майора Дацька, що може й чесний, і свій,
українець, але ж ніхто його не знає”533.
Усупереч німецьким спробам розділити "галичан дивізії” і
українців із решти регіонів України в інших військових форму-
ваннях прп вермахті, національно свідомі українські старшини
при кожній нагоді намагались усунути між вояками УВВ і дивізії
"Галичина” симптоми територіальних розбіжностей. Певною мірою
цьому сприяло й те, що навіть під час вишколу частин дивізії
поряд із ними інколи дислокували деякі підрозділи УВВ. Згадуючи
про вишкіл дивізійних полків на полігоні в Нойгаммері, вояк
М. Ревіляк з цього приводу згадував: "Наша батерія стояла
недалеко дивізійного штабу, коло ліска. Побіч нас була сотня
УВВ”534. Особливо виразно солідарність вояків УВВ із представни-
ками дивізії "Галичина” проявилася на їх спільних зібраннях.
Там само. - Спр. 5. - Арк. 35.
АгсЬіуушт) Акі Коиусії (ДАМ). - Агтца Кгарууа (АК). - 8у§п. 203/ХУ-13. - 8. 82.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 101.
Ревіляк М. Дивізіон зенітної артилерії // Вісті Комбатанта. - 1997. -
Ч. 4. - С. 88.
368
Наймасовіше з них відбулося 28 травня 1944 р. у Львівському
Оперному театрі, де зібралися на товариську зустріч галицькі та
наддніпрянські українці, цивільні та військові, стрільці УВВ і
дивізії "Галичина”. Від її імені вояків УВВ привітав дивізійний
стрілець, від імені УЦК — письменник О. Ващенко535. Одним із
проявів відсутності регіоналізму стало також те, що у травні-червні
1944 р. у канцелярії ВУ в Криниці проведено реєстрацію біженців
з метою надання опіки усім членам родин вояків як дивізії "Гали-
чина”, так і УВВ536. Однак, як правило, дивізійники і вояки інших
українських формувань у збройних силах Німеччини не мали
постійних контактів. Дещо більше інформацією одні про одних вояки
дивізії "Галичина” і УВВ змогли обмінюватися тільки після відходу
з українських земель. Описуючи від’їзд своєї сотні з території
України у серпні 1944 р., дивізійний доброволець Лев Стеткевич
згадував: "Станція Тарнів... Знову наказали воякам висідати.
Упорядкувались ми в маршову колону і тепер вже зі співом рушили
до міста. Спинились у казармах. Перший раз побачили там вояків
зі значками УВВ (Українське Визвольне Військо)”537.
Дивізію організовано на підставі наказу Гіммлера про форму-
вання та застосування іноземних добровольчих з’єднань (аикІапсІіксЬе
Ргеі\УІ11І£еп-УегЬап<Іе) від 6 листопада 1941 р. Це підтверджено
ЗО липня 1943 р. офіційним наказом СС-ФГА у Берліні за підписом
обергруппенфюрера СС та генерала військ СС Ганса Ютнера
(Іиііпег). Тим самим визначено, що дивізія "Галичина” матиме
статус іноземного з’єднання в структурі німецьких військ. Пункт
№ 12 наказу від ЗО липня 1943 р. також передбачав, що добро-
вольці Галичини отримають уніформу німецьких військ без відзнак
”СС”. Цим ще раз підкреслено, що "Галичина” не вважатиметься
німецьким з’єднанням СС538.
Дивізія створювалась як "запряжена” (Ьекраппі), тобто кінна,
а не напівмоторизована військова формація — хоча, очевидно, що
для деяких її гармат були передбачені спеціальні тягачі, а для
штабів автомобілі. Впродовж творення цього з’єднання в офіційних
німецьких документах його формальна назва до червня 1944 р.
змінювалася п’ять разів. Відома з квітня 1943 р. як Добровольча
дивізія "Галичина” (РіеіуЛПфеп Піуікіоп Оаіі/іеп), а з травня як
Стрілецька дивізія СС "Галичина” (88-8сЬи(2еп-ПіуІ8Іоп Саіі/іеп), ЗО
липня того ж року вона була офіційно названа "Добровольча дивізія
СС "Галичина” (88-Ргеі\УІ11і§еп-ПіуІ8ІопСа1І2Іеп), 22 жовтня — ”14-та
За волю і права. - 21 червня 1944. - № 2. - С. 3.
536 Краківські вісті. - 9 травня 1944. - Ч. 98 (113). - С. 4; 12 травня
1944. - Ч. 101 (121). - С. 4.
Стеткевич Л. Як з Бережан до Кадри... - С. 55.
538 МАБ8.-Т-175.-КоІІ 1О8.-Ргатея 2 631 292-2631 293.
369
Галицька Добровольча дивізія СС” (1458-Са1іхі^сІіеЕгеі\УІ11і^епІ)ІУІмпп),
а 27 червня наступного року — 14-та Ґренадирська дивізія Зброї
СС (галицька ч. 1) (І4ЛУаіїеіьСгспас!іеі'-Г)і\'і^іоп <1ег88 (^аііхіясіїе N1’. 1 )539.
Дивізію комплектували за затвердженими в 1943 р. стандар-
тами німецької піхотної дивізії сухопутних військ (ІпГапІегіе-Е)і\'і-
8Іоп йе8 Неегек) нового типу ”44” (Тур 44). Відповідно до нього, кожен
із її трьох піхотних полків складався з 2-ох піхотних батальйонів.
До кожного з них мали належати 3 піхотні сотні, важка сотня,
чота кавалерії, резервна сотня, на озброєнні в якої були 2 важкі
піхотні гармати ”ЗІҐ” (8сШеге ІпГапіегіе-СексішІ/е - 8ІС) калібру
150 мм і 6 легких піхотних гармат ”ЛІҐ” (ЬеісЬіе ІпГапіегіе-СексІїиіге
- ПО) калібру 75 мм, а також протитанкова (Рапгеда^ег) сотня,
що мала на озброєнні 3 протитанкові гармати "ПАК-40” калібру
75 мм, 3 протитанкові гармати "ПАК-38” калібру 50 мм і 18
протитанкових ґранатометів (Рапхеї’ксЬіеске) калібру 88 мм. Арти-
лерійський полк складався з штабу, штабної батерії й трьох
дивізіонів легкої артилерії. До батальйону фюзилерів (Рикіїіеі-
Ваіаіііоп), крім трьох сотень, входили штаб батальйону, велосипедна
чота розвідки (1а§йги§), дві звичайні чоти розвідки та чота важких
гармат, а до батальйону зв’язку - штаб, радіо-сотня, телефонна
сотня і чота постачання. До дивізії типу ”44” також належали
батальйон важкої артилерії у складі трьох батерій з трьома
гарматами калібру 150 мм кожна, протитанковий батальйон
(Рапхеда^ег Ваіаіііоп) у складі трьох моторизованих протитанкових
сотень з різною кількістю важких і легких гармат, саперний
батальйон (Ріопіег-ВаіаіІІоп) у складі двох звичайних і однієї вело-
сипедної сотні, й частини підтримки: дивізійне постачання, сотня
ремонту зброї, адміністраційні та медичні підрозділи, ветеринарна
сотня й відділ польової пошти540. В цілому, щодо створюваної з
галицьких українців дивізії ці стандарти були дотримані, за
винятком деяких незначних змін у назвах частин і різниці в
кількості та калібрі зброї.
Штаб дивізії складався з відділу реєстрації ступенів (Огайтеїйе-
кіаГГеІ), картографічної секції (Кагіепзіеііе), сотні ескорту (Ве^іеіі-
Котрапіе) і допоміжних підрозділів. Основою дивізії були три
піхотні полки (№ 29, ЗО та 31), полк артилерії та кілька баталь-
йонів, офіційні назви яких постійно змінювалися. Наприклад,
перший з них, Ґренадирський полк Зброї СС № 29 (галицький
ч. 1) (\Уаіїеп-ОгепаФег-Ве£Ігпепі<1ег88 29(£а1І2І8сЬе8№. 1)), був сформо-
ваний у Гайделяґері у вересні 1943 р. як Ґренадирський полк
ДАЛО. - Ф. Р-35. - Оп. 2. - Спр. 53. - Арк. 1; Оп. 13. - Спр. 103. -
Арк. 87; Кііеїтапп К. С. Оіе ХУаіїеп 88: еіпе Оокитепгаїіоп. - ОкпаЬгйск: Оег
ГгеіууіПіі’е, 1965.-8. 183.
Тіїігсі КеісЬ РасіЬоок - 8іапс!агсІ Ог§апігаііоп: Іпґапіегіе-Оіуікіоп (Туре 44) // Іпіегпеі:
Ьнр://\у\у\у.Бка1тап.пи/іЬіп1-геісЬ/Ііеег-ог£-іпГапГегіе-44.ііігп.
370
добровольців СС № 1 (88-Ргеів/і11і§еп-Огепа<1іег-Ве£;ітеп( 1). Перенуме-
рований 22 жовтня 1943 р. в № 29 (88-Ргеів/і11і^еп-Огепа<1іег-Вері-
піепі 29), у січні він до назви отримав у дужках додаток "галицький
ч. 1” (£а1ігІ8СІіек Иг. 1). Після перейменування 27 червня 1944 р.
на Ґренадирський полк Зброї СС № 29 (галицький ч. 1) (ДУай'еп-
С>гепа<ііег-Ке§ітепі йег 88 29 (§аІігІ8СІіе8 N1’ 1)), 12 листопада він остаточ-
но отримав термін про приналежність до "Зброї СС” (\УаіТеп-88) і
новий додаток в дужках - "український ч. 1” (ПкгаіпіясЬек №. 1).
Подібна доля спіткала ЗО та 31-ий полки — з тією різницею, що
після перейменувань в їх назвах фігурували в дужках окреслення
відповідно "український ч. 2 і ч. З”. У складі кожного з піхотних
полків вирішено сформувати третій батальйон, але це здійснено
тільки після участі дивізії у бойових діях під Бродами. У січні
1944 р., щоправда, почав формуватися третій курінь (батальйон)
29-го полку, але на підставі наказу СС-ФГА від 1 червня 1944 р.
його використано для організації дивізійного фюзилерського
батальйону (88-Нім1іег-Ваіаі11оп 14).
Згідно з нормативами чисельності військового складу (Кгіеук-
кіагкепасіїхуеі.чип^ - К8іМ), штаб кожного піхотного полку дивізії
включав командира полку, ад’ютанта, офіцера для доручень і
офіцера для особливих доручень, капелана (який у 6-му відділі
полкового штабу керував духовною опікою над вояками), полкового
лікаря та ветеринара. Безпосередньо полковому командирові
підпорядковувалися командири сотні протитанкової оборони,
польової піхотної артилерії і штабної сотні. Усі відділи в полках
були відповідниками аналогічних відділів штабу дивізії (за винят-
ком відомого як відділ ”1 ц” польового суду - карні справи
розглядав польовий суд дивізії). На особливому становищі перебува-
ла штабна сотня, що була певним резервом полку. Вона складалася
з піхотної стрілецької чоти (яка забезпечувала на фронті розмі-
щення полкового штабу), чоти зв’язку (котра забезпечувала зв’язок
штабу з окремими куренями), чот кінноти (що виконувала функції
охорони та зв’язку), саперів та розвідки й відділу постачання
полку; в штабній сотні був також допоміжний технічний персонал
(включно з шевцями, кравцями та друкарками)541. До складу
полкового куреня входили 25 старшин і 850 підстаршин та стріль-
ців, у тому числі штаб на чолі з командиром, чота зв’язку, три
піхотні й одна "важка” сотні. До піхотної сотні належали три
чоти з легкою піхотною зброєю (у кожній чотовий, три рої по
11 вояків і рій, що мав 4 легкі кулемети), кожна з яких мала
Ортинський Л. Піхотний полк 1. УД. Орґанізаційна схема і завдання
поодиноких функцій // Вісті... - Грудень 1951 - Січень 1952. -
Ч. 12-1 (14-15). - С. 12.
Тис-Крохмалюк Ю. Організація 1 УД УНА // Вісті Комбатанта. -
1963. - Ч. 3. - С. 16-17.
371
24 ґранатомети калібру 50 мм і 21 автомат ”МҐ-34” і ”МҐ-42”542.
Створений у складі дивізії артилерійський полк СС № 14
(галицький) (МаГГеп-АіІіПепе-Еецітепі 14 сіег 88 (ОаІі/іксЬек)) почав
формуватися у Польщі в серпні 1943 р. Він складався з трьох
дивізіонів легких польових гаубиць (батерії № 1-9) та четвертого
дивізіону важких польових гаубиць (батерії № 10-12). На кожну
батерію припадало по чотири гармати, 195 вояків і 30-60 коней543.
До артилерійського полку також належали штаб, чота зв’язку та
вимірювальна чота544.
Водночас і' складі дивізії сформовано такі частини та під-
розділи, назва яких вказувала на приналежність до військ СС з
порядковим номером ”14”:
- протитанковий дивізіон (88-Рап2ег)а§ег-АЬіеі1ип§), поповнений
батареєею важких гармат калібру 20 см після того, коли
дивізія втратила свій дивізіон важкої артилерії як результат
наказу СС-ФГА від 28 червня 1944 р., згідно з яким аналогіч-
на доля спіткала усі інші ґренадирські дивізії військ СС;
- створений у Гайделяґері й розформований в червні 1944 р. у
Нойгаммері велосипедний курінь (88-Еас1ГаЬгеі-Ваіаі11оп(Са1.) 14);
- створені у Гайделяґері частини постачання (88-Віуікіоп №сИ-
ксЬпЬігирреп 14), котрі у кожному полку очолював полковий
штаб постачання (Уегеощип^.ч-Ее^ітепі 8іаЬ 14), а в дивізії —
командир дивізійних частин постачання (Коттапсіеиг сіег 88-
Оіуімоп ПасЬксЬиЬігирреп 14), який з вересня 1944 р. вважався
керівником дивізійних частин постачання (88-Піуіяіоп НасЬ-
ксЬиЬЇ'ііЬгег 14);
- господарський курінь (дивізіон військового управління) (88-
ХУігІясЬаГік-ВаїїаІіоп 14/88-Уепуа1іип£8ігирреп-АЬіеі1ип£ 14), сформо-
ваний у Гайделяґері й відновлений 15 серпня 1944 р.;
- сотня забезпечення (88-Уег8ог§ип§8котрапіе 14);
— санітарний дивізіон (88-8апйаь-АЬіеі1ип§ 14), створений у Польщі
в серпні 1943 р.;
- польовий шпиталь (88-Ре1с11а/агеП);
- дві чоти вантажних машин для хворих і поранених (88-
КгапкепкгаГ(\Уа£еп-7іі£ 1 ипсі 2);
— дезінфекційна чота (88-Тгирреп-Епі§іЙип§8-7,и§);
- дві ветеринарні сотні (88-¥е(егіпаг-Котрапіе 14), одну з яких
знищено у боях під Бродами.
Серед інших одиниць дивізії у липні 1944 р. під Бродами
були розбиті й перестали існувати:
- саперний (за тодішньою українською термінологією — піонір-
Горбач О. Артилерійський полк // Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 5-
6. - С. 105.
Детальніше див.: Длябога М. Організація артилерійського полку 1
УД // Вісті... - Травень-червень 1954. — Ч. 5-6 (43-44). - С. 6-7.
372
ський) курінь (88-Ріопіег-Ваіаі11опс1ег88(Сіа1.)), перейменований
22 жовтня 1943 р. на саперний курінь СС № 14 (88-Ріопіег-
Ваіаіііоп 14), невдовзі після чого отримав назву "Добровольчий
саперний курінь СС № 14” (88-Ргеі\¥І11і§еп-Ріопіег-Вагаі11оп 14) і
27 червня 1944 р. остаточно названий як "Саперний курінь
Зброї СС № 14” (У/аНеп-Ріопіег-ВаїаіІІоп сіег 88 14);
— сформований у Гайделяґері дивізіон зв’язку (88-№сініс1іІеп-
АЬіеі1ип£ (Оаіі/.)), що 22 жовтня 1943 р. отримав назву "Добро-
вольчий дивізіон зв’язку СС № 14” (88-Ріеіу¥І11іуе-№сИгісИіеп-
АЬ(еі1ип£ 14) і 27 червня 1944 р. остаточно перейменований
на дивізіон зв’язку Зброї СС № 14 (\УаПеп-ПасЬпсЬіеп-АЬ(еі1сіп§
сіег 88 14);
- дивізіон зенітної артилерії' або скорочено ”ФЛЯК" [Ніієцєг- АЬууєЬі-
Капбпе - РЬАК] (88-Р1ак-АЬіеі1ип§ 14), що 22 жовтня 1943 р.
отримав офіційну назву "Добровольчий зенітний дивізіон СС
№ 14” (88-Ргеі\уі11І£еп-Р1ак-АЬіеі1ип£ 14);
- 1-піа і 2-га ланки водіїв (1. и. 2.88-РаІіп,сЬ\уас1гоп);
— ремонтна сотня (88-\¥егк8(аіГ-Котрапіе);
- сотня постачання (88-ПасІксІіиЬ-Котрапіе);
— пекарська сотня (88-Васкегеі-Котрапіе 14);
м’ясарська сотня - так звана "для м’ясорубки” (88-8сЬ1асЬ(егеі-
Котрапіе 14);
— управління продовольчим постачанням (88-УещЛе§ип§8-Аті 14);
— 1-ша і 2-га санітарні сотні (І.ипс12.88-(\¥а1Теп)8апіІаЬ-Котрапіе 14);
- сотня вантажних машин для хворих (88-Кгапкепкгай\¥а§еп-
Котрапіе 14);
— управління польової пошти (88-РеІсІрокІатІ 14);
чота воєнних звітодавців (88-Кі'іе§8Ьегіс1ііег-7и§/Тгирре 14), збіль-
шена до чисельності сотні;
- чота польової жандармерії (88-Ре1б§еп<1агтегіе-Тгирре 14), розши-
рена до сотні545.
Створені у складі дивізії допоміжні частини мали власні
специфічні завдання військового характеру. Сформований з галиць-
ких українців дивізії фюзилерський курінь був своєрідною передо-
вою елітарною частиною. Він складався з однієї розвідувальної,
двох бойових та ґранатометної сотень і сотні важких кулеметів.
До його завдань належала в основному розвідувальна діяльність:
1) забезпечувальна; 2) територіальна (мости, дороги тощо); 3) тактич-
на (збір даних про чисельність, просування, позиції і наміри
ворога); 4) з метою дезінформації і введення в оману ворога;
5) бойова546. Подібно до українських будівельних батальйонів у
Теккіп О. УегЬапсІе ипсі Тгирреп... - Всі 3. - 8.313-315; Іпісгпеі: \¥\¥\у.\¥аіїсп-Б8.сот/
ог§апіхайоп/с1І¥І8Іоп8/14_\уа(їеп-§гепас1іег-с1і¥І8Іоп.Ьіт1
Бойцун Р. Фюзілерський курінь // Вісті Комбатанта. - 1992. -
Ч. 2. - С. 88; Гуляк С. Фюзилірський курінь // Вісті... - Лютий-
березень 1952. - Ч. 2-3 (16-17). - С. 6.
373
сухопутних військах Німеччини, до функцій саперного куреня
належали: 1) розбудова мостів; 2) мінування й висадження в повітря
різних військових і цивільних об’єктів; 3) розбудова польових
укріплень та становищ; 4) розбудова шляхів і їх ремонт, здебіль-
шого в багнистих і важкодоступних місцевостях; 5) будова теренових
перешкод; 6) особливі завдання з саперною зброєю в руках (так
звані штурмово-саперні відділи)547. До господарського куреня
дивізії, який очолював дивізійний інтендант, належали такі підроз-
діли, як: дивізійне управління харчування (Віуімоп-Уегрґіеішп^аті),
сотня пекарів (Васкегеі-Котрапіе), м’ясарська сотня (ЗсЬІасйіегеі-
Котрапіе). Перший з них відав справами забезпечення харчами
військових частин, що підлягали дивізії і був свого роду посеред-
ником між німецькою армією і підпорядкованими їй польовими
кухнями частин дивізії. Сотня пекарів, яка щоденно випікала
потрібну кількість хліба для дивізії, мала 10 пекарських печей і
могла впродовж доби випекти 9 600 хлібів по 1,5 кг кожен. Вона
була моторизованою, що робило можливим постачання нею хліба
дивізійному управлінню харчування навіть з далекої відстані.
М’ясарська сотня у той сам час здійснювала прийом та нагляд за
худобою, призначеною для забою, облік та розподіл м’яса, а також
виготовляла потрібну кількість ковбас для харчування вояків548.
У кожному з дивізійних підрозділів залежно від призначення
була різна кількість вояків та озброєння. В піхотній сотні нарахо-
вувалося 148 осіб. Ройовий командир мав на озброєнні автомат,
а кожен рій (підстаршина та 9 стрільців) — кулемет ”ЛМҐ-42”,
снайперську гвинтівку, одне пристосування на гвинтівку для
стріляння малими протитанковими Гранатами і ракетницю. У
другому складі дивізії після битви під Бродами ґранатометного
відділення не відновлено і було мало кулеметів ”ЛМҐ-42”, замість
яких видано застарілі зразки ”ЛМҐ-34” і чеські кулемети. Свої
норми вояків мали озброєні гарматами 13 і 14-та дивізійні сотні,
які, незалежно від калібру зброї й призначення (піхотні, протитан-
кові чи протилетунські), в німецьких військах називалися бате-
ріями (Ваііегіе). В сотні важких піхотних гармат було шість легких
(калібр 75 мм) і дві важкі (калібр 150 мм) піхотні гармати й
відділення Гранатометів калібру 88 мм; кожна сотенна чота мала
дві легкі піхотні гармати та легкий кулемет, а стрільці — рушниці
Бенцаль Я. Піонірська служба // Вісті... - 1952. - Ч. 4-5 (18-19). -
С. 16; ЗсЬтіїї Н. РіопіегеіпЬеііеп сіег 14. \УаГГеп-Сгепа<ііег-БІ¥Ікіоп (ІІкгаіпізсИе
№. І).-ОІТепЬасЬ, 1987.-8.1-5.
14. Оа1іхІ8сЬе 88-Ргєіуу. Біуібіоп, і а. Біу. 8і. (^и., 5.4.44. \Уа$ таке сіег РіїЬгег уот
У/ішсЬаЩ-ВаіаіПоп ууіббєп? Н ЦЦАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. -
Спр. 27. - Арк. 7.
Антонів С. Сотня піхотних гармат // Вісті... - Серпень-липень
1952. - Ч. 6-7 (20-21). - С. 18-19.
374
й пістолети549. 13-та сотня (батерія) піхотної артилерії (важких
гармат) чисельністю 270 вояків складалася з чотирьох чот, з яких
три мали по дві гармати калібру 75 мм і четверта важка чота —
дві гармати калібру 120 мм. У 14-ій сотні (батерії) протитанкової
оборони було дві легкі і дві важкі чоти з гарматами калібру
75 мм550. Загалом українські вояки дивізії були озброєні не гірше,
ніж основна маса вояків вермахту або інших іноземних ґренадир-
ських дивізій військ СС. У саперному курені старшини та підстар-
шини галицької дивізії отримали пістолети марки "Вальтер” зразка
1938 року, тоді як в більшості з’єднань вермахту на озброєнні
були пістолети "Парабеллум” марки ”П 08” конструкції 1918 року.
Стрільцям "Галичини” видали також найкращі німецькі кулемети
”МҐ-42” калібру 7,9 мм; основна, маса вояцького складу дивізії
отримала п’ятизарядний короткий магазинний карабін ”К 98к” і
дещо меншою мірою прийняту на озброєння в 1943 р. гвинтівку
"Вальтера” ”Г-43 (В)”. Старшин й підстаршин дивізії озброєно
автоматами ”МП-40”, ”МП-42” і перед залученням до фронтових
боїв навіть найновішими "МП-44”551.
Українська дивізія, як і всі інші іноземні з’єднання німецьких
військ, була поза політикою й не була зв’язана з ідеологією СС.
Українці не приймали расовий шовінізм нацистів, чому серед
іншого сприяла душпастирська праця греко-католицьких капела-
нів552. Загальну духовну опіку над українцями забезпечував
о. Василь Лаба* — головний капелан або вікарій для усіх справ,
Музьічук С. Н. Дивизия 88 "Галичина” и Украинская Национальная
армия 1943-1945 гг. // Форменная одежда. Информационно-
популярньїй и научно-практический иллюстрированньш журнал. -
Ровно, 1999. — № 2. - С. 6.
Висоцький Р. Спогади дивізійника. - Чікаго, 1994. - С. 42.
Шкраб’юк П. Виноградник Господній. Історія життя о. д-ра Йосифа
Кладочного. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України; Видавництво Отців Василіян "МІСІОНЕР”, 1995. -
С. 175-179.
Василь Лаба народився 1887 року в с. Бертишів під Бібркою на
Львівщині. Закінчив у Львові Гімназію й теологічні студії у Львові,
Інсбруку й Відні, де у 1914 р. отримав ступінь доктора Богослов’я.
Був капеланом в австрійській армії у роки Першої світової війни,
незадовго до закінчення якої опинився в російському полоні. З початком
1919 р. вступив польовим духовником в УГА й після смерті Михайла
їжака в грудні 1919 р. до кінця існування УГА був її головним
капеланом. Користувався авторитетом як в Начальній команді УГА,
так і в ставці головного командування армїї УНР. З 1922 р. доцент й
відтак професор Львівської Богословської академії і соборний
крилошанин Митрополичої Капітули УГКЦ. Дійсний член Наукового
Товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) у Львові (Микитюк Д. О. проф.
д-р Василь Лаба (1887-1976) і послідня почесть гол. капеляна Дивізії
// Вісті Комбатанта. - 1976. - Ч. 5-6. - С. 41-42).
375
пов’язаних із духовною опікою над дивізійниками. Крім нього,
до галицьких добровольців поступово приєдналося 20 інших
священиків, делегованих митрополитом А. Шептицьким (з благо-
словення якого єпископат УГКЦ активно підтримав ідею створення
цього з’єднання)553. У дивізійний штаб був скерований Володимир
Стецюк й згодом Любомир Сивенький, в 29-ий полк - Михайло
Левенець й згодом Ісидор Нагаєвський, у 30-ий полк - Осип
Кладочний й згодом Михайло Ратушинський, у 31-ий полк —
Богдан Левицький, в артилерійський полк — Іван-Всеволод Лещи-
шин й згодом Емануїл Кордуба, в санітарну сотню — колишній
капелан охоронного батальйону № 201 І.-В. Дурбак й згодом Іван
Томашівський, в польово-запасний (згодом вишкільно-запасний)
полк - Осип Карпінський й згодом Юліан Габрусевич; із часом
до вояків приєдналися Іван Голойда, Данило Ковалюк й інші
душпастирі554. Дивізійні капелани отримали військові ступені:
В. Лаба — майора, всі решта — хорунжого. Забезпечення дивізії
військовими душпастирями виявилося навіть кращим, ніж в
реґулярних з’єднаннях німецької армії: тоді як у вермахті один
капелан припадав на 15 000 вояків, у сформованій з галицьких
українців дивізії ця пропорція становила в середньому 1:500555.
Окремої уваги заслуговує характеристика міжнаціональних
стосунків у дивізії, а саме взаємин між українськими вояками і
німецькими старишинами та підстаршинами. У повсякденному
житті на суто побутовому рівні між німецькими старшинами і
українцями практично не відчувалося дискримінації. Вони отриму-
вали однакові харчі (хоча, за спостереженнями тодішніх учасників
подій, українці відчували більшу потребу в їжі, ніж німці з тієї
причини, що, попри свою зовнішню елітність, війська СС мали в
загальному гірше харчування порівняно з вермахтом). Такою ж
була ситуація при розподілі одностроїв. Так само, як і німці,
українці отримували нові уніформи ”А” (так звані ”Оаті(иг ”А”,
що спочатку були сукняними, а згодом вироблялися з "дерев’яної”
матерії, тобто з домішками тирси), допоки вони були на складах.
Вояки, як правило, носили куртки спрощеного покрою на п’ять
або шість сірих чи зелених ґудзиків зразка 1943 р., хоча в дивізії
зустрічалися солдатські польові куртки зразка 1942 р. і навіть
1934 р. Однак одягу не завжди вистачало і часто воякам просто
видавали те, що було; нерідко навіть офіцери й підстаршини
ЗіеЬІе Н.-1. ЗЬеріуік’куі апсі Йіе Оегтап Ведіте П Ма^оскі Р. К. Могаїігу апсі Ке-
аіііу. ТЬе Еіїе апсі Тітез ої Апсігеі ЗЬеріуІк’куі. - Есітопіоп: Сапасііап Іпкіііиіе ої
ІІкгаіпіап Зіисііев, ІІпіуегеііу ої АІЬена, 1989. - Р. 137.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 249-250.
Грицак Я. Й. Нарис історії України. Формування модерної української
нації ХІХ-ХХ століття. - К.: Генеза, 1996. - С. 235.
376
мусили за власні гроші, як тоді казали галицькі українці, "справ-
ляти собі мундири”556. На уніформах тільки дивізійні відзнаки
були тим, що відрізняло українських вояків від німецьких. Зокрема
українці носили на лівому рукаві емблеми розміром 45 на 65 мм
із зображенням галицького лева, а з часом також нашитого на
чорні петлиці лева, замість якого німецькі офіцери носили руни
”88” за деякими винятками (наприклад, командир фюзилерського
куреня Карл Бріштот також мав на комірі лева)557.
У загальному ставленні до українських вояків натомість
відчувалася зверхність німецького командування. Подібно до інших
бездержавних іноземних вояків військ СС, українці були для
Гїммлера "людьми 2-го сорту”. Такі приховані погляди свого шефа
поділяло багато німецьких офіцерів дивізії й особисто її командир,
з 20 квітня 1944 р. бриґадефюрер або генерал військ СС Ф. Фран-
тах*, який навіть командирами чот намагався призначити німців558.
Свої дії Фрайтаґ мотивував браком відповідних українських
старшин, здатних очолити частини дивізії — молодших із них
щойно скерували на вишкіл, а старших визнано непридатними
для цього через вік і втрату кваліфікації. У кадровій політиці
Фрайтаґ надавав перевагу німцям, хоча багато німецьких офіцерів,
знаючи його важкий характер, неохоче йшли на службу в дивізію.
Тому тут постійно бракувало офіцерських кадрів. Окрім професій-
ного військового, шефа оперативного відділу штабу Вольфа-Дітріха
Гайке*, який зберіг у ній ступінь майора вермахту, всі решта
старшинські посади займали вихідці з німецької поліції, в тому
числі з 4-ої поліційної дивізії СС, якою у свій час командував
Фрайтаґ. У результаті українська національна за вояцьким складом
дивізія отримала німецький командний "хребет” (див. табл. 17).
На середину 1944 р. українські підстаршини зі ступенями поручників
Припхан Б. Ми присягали Україні // Вісті... - Квітень 1951. - Ч. 4
(6). - С. 4.
Музьічук С. Н. Дивизия 88 “Галичина”... - С. 12.
Висоцький Р. Спогади дивізійника... - С. 37, 38.
Вольф-Дітріх Гайке народився 27 червня 1913 р. у Східній Пруссії
в сім’ї фахового військовика (його батько був майором німецької
армії, а двоє братів загинули на Східному фронті). Після закінчення
Гімназії обрав професією військову службу. У 1939 р. як гауптман
очолив гарматну батерію вермахту, що під його командуванням брала
участь у бойових діях проти Польщі та Франції. З 1941 р. перейшов
на службу до ГШ ОКГ, а наприкінці 1942 р. - на початку 1943 р.
пройшов вишкіл штабного офіцера в дивізії та корпусі на Східному
фронті й згодом закінчив піврічний курс у військовій академії в
Берліні. Від січня 1944 р. у галицькій дивізії з підвищенням до
ранґу майора ([ОЙЇгіегЬисІї <1ег] \Уо1іГ)іеІгісїі Неіке. У/еіігпішітег І./А.К. ЗО //
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. -
Док. № 1934).
377
очолили тільки сотні й нижчі службові підрозділи. Наприклад,
у 30-му полку в 1-му курені гауптштурмфюрера Зіґфріда Кльокера
(Кіоскег) 1-шу сотню очолив Петро Рожанець, 2-гу — Леонтій
Березовський, 3-тю - Богдан Підгайний, 4-ту — Ігор Поспіловський.
У 2-му полковому курені під командуванням гауптштурмфюрера
Фрідріха Віттенмаєра (ХУіИептеіег) 5-ту сотню очолив колишній
старшина польської армії Микола Юриняк, 6-ту — колишній офіцер
ЧА поручник Федір Бараненко, 7-му — М. Малецький, 8-му сотню -
колишній старшина армії УНР Петро Макаревич. У фюзилерському
курені штурмбанфюрера Карла Бріштота (Вгікіоі) 1-шу сотню очолив
Мирослав Городиський (згодом Григорій Зарицький), 2-гу —
Михайло Дуда, 3-тю — С. Гуляк, 4-ту — Р. Бойцун559.
Характеризуючи німецьких старшин дивізії, В.-Д. Гайке у
споминах стверджував, що через загальний брак офіцерів-німців,
які гинули на фронтах, до неї періодично прибували поодинокі
старшини й підстаршини, більшість з яких не відповідали вимогам
іноземної дивізії й неґативно впливали на українських стрільців.
Брак фахового знання і погані риси характеру були частими
явищами серед цих дуже молодих і недосвідчених німецьких
вояків. За його словами, окремі з них не тільки не підходили до
чужонаціональної дивізії, але ще й завдавали їй шкоди. Гайке
визнав: "Очевидно, між німцями були добрі старшини і підстар-
шини, які з запалом і посвятою віддавалися своїй праці. Завдяки
своєму характерові і знанням, вони здобували чималі досягнення,
хоч як важкі були їх завдання. Але таких було небагато”560. У
свою чергу дивізійний підстаршина Еріх Керн у споминах писав:
”При творенні нової дивізії старі дивізії змушені були передати
частину свого досвідченого персоналу. Проте ніхто з командирів
не віддавав своїх найкращих офіцерів. Віддавав те, без чого міг
би обійтися, або слабий елемент. Тим самим нові іноземні дивізії
отримували старшинський склад нижчої вартості. Винятки лише
підтверджують правило; так було й тут”561.
Тертя на національній, політичній, а також мовній основах
відбувалися доволі часто, оскільки німецькі старшини й підстар-
шини не розуміли характеру українців, доволі відмінного від їх
менталітету. На стосунки між ними впливали різні фактори,
основними з яких були розходження в кінцевих цілях вояків
двох різних народів, особисті якості й знання або ж, навпаки,
незнання німецької мови та інші562. Один із колишніх дивізійних
559 ТП
Верига В. Слідами батьків... - С. 45-46.
Гайке В.-Д. Українська дивізія... - С. 29-30.
561
Кет Е. Бег Огокке Каи^Ь. Еіпе Веронале уош Ки88Іапс1ГеІсІ7и§ 1941-45. - 2йгісЬ:
ТЬота8-УегІа§, 1948.-8. 164.
562
Див.: Мотика В. Моя служба в Українській дивізії. На правах
рукопису. - Норт-Порт (Флорида, США), 1999.
378
сотників-українців пізніше згадував: ”Все залежало від особи
командира. Командири з визвольних змагань, які не говорили
німецькою мовою, не мали добрих контактів з вищою командою”563 564.
Проте, навіть попри добру волю окремих старшин-німців, влашту-
вання спільних вечорів і спільну участь у бойових діях, понад
10 років прищеплювана німецьким офіцерам нацистська ідеологія
зверхності не сприяла подоланню психологічного бар’єру між
вояками двох різних національностей до останніх місяців війни364.
У звіті для РСГА Г. Мюлллеру від 26 січня 1945 р. зазначено, що
з боку німців не користуються належною повагою "навіть дотого-
часні українські офіцери, які пройшли повноцінний офіцерський
вишкіл у Німеччині” й підсумовано: ”В дивізії висуваються скарги
на те, що український офіцер у дивізії не користується потрібним
авторитетом та пошаною з боку німецьких підстаршин та стрільців.
Через таке ставлення серед українських офіцерів панує враження,
що з німецького боку їх розглядають як меншовартісних”565 *.
Німецький командний склад був також у галицьких добровольчих
полках, сформованих водночас із дивізією і підпорядкованих поліції
порядку. Оскільки війська СС не мали достатньої кількості інструк-
торів, до вишколу українців залучено персонал поліції, подібно до
застосованої аналогічної практики щодо латвійців, естонців й
білорусів. Ще в середині квітня 1943 р. Гіммлер планував незалежно
від "Галичини” створити полі цінний полк лише з українців дистрикту
Люблін*. У травні ж він наказав командирові поліції порядку
сформувати з другої частини рекрутованих до дивізії українців полки
№ 4-8 (кожен з яких офіційно називався "Галицький добровольчий
полк СС” (ОаІігіксЬек 88-Ргеі\¥І11і§еп-Ве§ітепі)567).
583 Інтерв’ю Іроїди Вінницької з Осипом Винницьким... Таре 2. // Аг-
сЬіує оі ІІіе 1кі (Л) СІМА Ьу іЬе ІІСКОС іп Тогопіо.
564 Сірський В. Чи могли існувати українські "нацисти”? // Вісті
Комбатанта. — 1986. - Ч. 1. - С. 42-43.
565 26.1. [ 194]5. N - Т§Ь. N1’. 93/44 ОеЬеіт. Ап баз КеісЬккісЬеіііеіікЬаирГаті - IV N -
г. Неї. V. 88-ОгиррепіиИгег ипсі ОепегаІІеиіпапі дег Рої і хе і М й 11 е г оУіА В е г І і п.
Веггіїїї: 88-8сИііігеп-ОІ¥І8Іоп Оаііхіеп,]еІ7І 1. икгаіп. Оіуікіоп. §ег. Ог. XV і і і х к а,
88-ОЬег8іигтЬаппІикгег.// ВА. - В 70 - РоїіхеісІіепхЬІеІІеп іп еіп§е§1іес1епеп ипсі
Ьехеїгіеп ОеЬіеіеп. - 81о\уакеі 223. - 8. 37-38.
15 квітня 1943 р. вищий керівник СС і поліції Сходу в Генеральній
губернії Ф.-В. Крюґер виступив із наміром створити на українських
землях дистрикту Люблін поліційний полк, сформований з українських
стрільців і німецького старшинського та підстаршинського складу.
29 травня керівник СС і поліції того ж дистрикту Оділо Ґлоббчнік
підтвердив намір створити з українців полк стрільців і включити їх
згодом до німецьких батальйонів у складі однієї сотні на батальйон
(Окирасіа і гисЬ ороги уу сігіеппіки Напха Ргапка. - ХУагагаууа: Кхі^хка і ХУіссІха.
1972. -Т.2.-8.77, 121-122).
367 Вегііп, сіеп 4. Іипі 1943. Ап Р, Р(А11і’.), XV, ХУО, К. и. а. Веіг.: АиГкіеІ1ип§ уоп 5
§аІІ7І5скеп 88-РгеІУ¥І1Іі«еп-Ве§ітепіегп. £ех. Ріасіе П І4АО8. - Т-175. - КоІІ 74. -
Ргате 2 592 442.
379
Таблиця 17 (початок)
Основний німецький командний склад дивізії566
Штаб
Службова посада/відділ Прізвище та ім’я Ступінь РІК народження
Командир дивізії Фрайтаґ (Ггеііа§) Фріц бриґадефюрер 1894
Ад’ютант Фіндер (Ріпдег) Еріх штурмбанфюрер 1908
командира
Офіцер для доручень Ленгардт (ЬеЬпЬагдг) Фрідріх унтерштурм- фюрер 1921
Офіцер для Доручень Генель (Напеї) Герберт Оскар оберштурм- фюрер 1912
Командант штаб- квартири Ґебгардт (СеЬЬагді) Ернст оберштурм- фюрер 1896
Лікар Людтке (І.іідіке) Фріц-Вільгельм штурмбанфюрер 1904
Аптекар Бенеке (Вепеке) Вернер гауптштурм- фюрер 1911
Інженер ПІрадер (8сЬгадег) Ганс гауптштурм- фюрер 1914
Відділи
1 а (оперативний) 1 б (постачання) Гайке (Неіке) Вольф- Дітріх ПІааф (8сЬааГ) Герберт майор гауптштурмфюрер 1913
1 ц (розвідка) Нірман (Міегтап) Фріц гауптштурм- фюрер 1915
2 а (персональний відділ старшин) 2 б (персональний відділ для підстар- Мюллер (МііПег) Еріх ПІтайнґгорст (8іЄІП£ІЮГ8і) оберштурмбан- фюрер оберштурмбав - фюрер 1915
шин і стрільців)
3 (польовий суд) Ціґлер (2і§1ег) штурмбанфюрер
4 а (інтендантура) Зульцбах (8и1гЬасЬ) Отто штурмбанфюрер 1909
4 б (санітарний) ПІпехт (8ресЬі) Макс оберштурмбан- фюрер 1898
4 ц (ветеринарний) Копп (Корр) Оскар штурмбанфюрер 1910
5 (моторне постачання) Берендт (Вегепді) Гайнц штурмбанфюрер 1904
6 (психологічна служба) Цоґляуер (2о§1аиег) Карл штурмбанфюрер 1907
14Л¥а(Теп Огепадіег Піуікіоп сіег 88 (§аІ.1). - Огсіге де Ваіаіііе, IIА - Еіаі-Ма]ог де
1а 14еше 0.1. дек \Уайеп-88 (6аІ. N0. 1). 1945.-8. 2-5 // ОО8і іп Вегііп.
380
Таблиця 17 (закінчення)
Основний німецький командний склад дивізії
Командири дивізійних частин
Частина Прізвище та ім’я Ступінь Рік народження
Ґренадирський полк Зброї СС ч. 29 (галицький ч. 1) Вільднер (ІУІІсІпег) Карл штурмбанфюрер 1897
Ґренадирський полк Зброї СС ч. ЗО (галицький ч. 2) Форстройтер (Рогяі- геиіег) Ганс Отто; Дерн (Сет) Фрідріх оберштурмбан- фюрер штандартенфю- рер 1912 1896
Ґренадирський полк Зброї СС ч. 31 (галицький ч. 3) Гермс (Негтя) Пауль, згодом Панір (Раппіег) Рудольф Вайс (ІУеія) Ґюнтер обер штурмбан- фюрер штандартен- фюрер гауптштурм- фюрер, ад’ютант командира 1903 1897 1916
Артилерійський полк СС № 14 (85-Агіі11егіе- Ке£Ітепі 14) Баєрсдорф (Веуегясіогй) Фрідріх Горстман (Ногяітапп) Гельмут штандартен- фюрер оберпітурмбан- фюрер, ад’ютант командира 1892 1920
Курінь фюзилерів СС № 14 (55-1'ііяіІіег- Ваіаіііоп 14) Бріштот (Вгіяіоі) Карл оберштурмбан- фюрер 1915
Дивізіон зв’язку СС № 14 (88-№сЬгісЬіеп-ЛЬіеі1ип£ 14) Гайнц (Неіпг) Вернер Баєр (Вауег) Теодор штурмбанфюрер оберштурмфюрер, ад’ютант командира 1914 1915
Курінь саперів СС № 14 (88-Ріопіег- Ваіаіііоп 14) Ремберґер (КетЬег^ег) Йозеф; Ґльокнер (Сібскпег) Горст штурмбанфюрер ад’ютант, унтерштурмфюрер 1903 1922
Частини постачання СС № 14 (88- КасЬясЬиЬ- Тгирреп 14) Маґіль (Ма£І11) Франц оберштурмбан- фюрер 1900
Вишкільно-запасний полк Зброї СС № 14 (88-\УаГґеп АияЬік1ип£- ипй ЕгяаІг-Ке§ітепІ 14) Губер (НиЬег) Матіас Енґель (Еп£е1) Армій штандартев- фюрер штурмбанфюрер, інтендант полку 1899 1912
381
Важливо відзначити, що хоча деякий час їх вояків вишко-
лювали офіцери поліції порядку, галицькі полки лише умовно
вважали "поліційними”. Галичан тільки тимчасово на час вишколу
підпорядкували поліції порядку, хоча вони ніколи не носили її
уніформи і ніколи не вважалися її службовцями. Багато з їх
німецьких інструкторів раніше служили в армії Німецької імперії
у роки Першої світової війни, або в збройних формаціях Ваймар-
ської республіки у 1919-1932 рр., і тільки після закінчення
військової служби вступили в місцеву поліцію, яку з часом
включено до складу поліції порядку. Звичайно, серед вишкільників
були також невійськові офіцери поліції, дискваліфіковані й
звільнені від військової служби через вік, але на той час повернені
до поліції порядку задля забезпечення у воєнізованих частинах
навчання та дисципліни. Оскільки на середину 1943 р. поліція
порядку скерувала більшу частину свого персоналу на фронт,
офіцерський і стрілецький склад її полків трактували як вояків,
а не просто як поліційних службовців. Саме тому галицькі
добровольці, котрі опинилися в полках № 4-8, проходили вишкіл,
подібний до військового навчання регулярних армійських форму-
вань, а не традиційний вишкіл суто поліційних частин. Крім того,
подібно до дивізійних полків, до них скеровано українських греко-
католицьких капеланів (у 4-ий полк О. Карпінського, в 5-ий —
І.-В. Дурбака, у 6-ий - І. Голойду, в 7-ий - Д. Ковалюка і у
8-ий - І. Нагаєвського)568.
Вишкіл у полках, що мав тривати п’ять місяців, розпочався
18 серпня 1943 р. за наказом шефа поліції порядку К. Далюґе
від 25 травня того ж року. Згідно з цим розпорядженням, старши-
нами та підстаршинами у згаданих полках мали були тільки німці,
яких виділили різні інституції з найвіддаленіших областей райху
і окупованих ним країн. Наприклад, поліційна школа зв’язку в
м. Айленбурґ (Ро1ігеі-8сйи1с і'іїг Насйгісйіеп-їУекеп іп ЕіІепЬііщ) мала
забезпечити вишкіл сотень зв’язку 4 і 5-го полків, для чого
виділено трьох старшин й дванадцять підстаршин розпущеного
поліційного стрілецького полку № 32; решту вісім підстаршин
скеровано по четверо до другого і третього батальйонів 4-го полку,
інших — у поліційний навчальний батальйон у Дрезден-Геллерау
(Нге«Іеп-Не11ег;ш). 6-ий полк формував персонал поліційної школи
техніки й транспорту з Берліна, поліційної школи зброї з Дрездена,
вишкільного табору ’Тайнріхсдорф” з Чехії, поліційного резервного
кавалерійського підрозділу з Познані й український персонал
дивізії "Галичина” з Нойгаммера569.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 249-250.
ГегСЬеГс1егОгсІпип§кро1ігеі. КсЮ. І О (3) 1 №. 469/43. Всгііп.сіеп 6. Аш’икі 1943.
Веіг.: АиГМе11ип§ бек Паї. 88-Ргеі'Л'.-К§і. 6. ре/. Бе^епег.
382
Наприкінці вересня 1943 р. в усіх вишкільних таборах цих
полків зібрано 7 598 добровольців. Рекрути були розподілені таким
чином: полк № 4 у складі 1 264 рекрутів у Фершвайлері поблизу
Трієру в Східній Німеччині, 5-ий полк з 1 372 рекрутами поблизу
міста Бидгощ і 6-ий полк з 1 293 рекрутами в Ґраєво, усі в
Північній Польщі. Наприкінці жовтня 6-ий полк був перенесений
у місто По в Піренейські гори. На цей час з українців формували
ще два полки у Франції: № 7 (1 671 рекрут) у Сальє-де-Беарн у
Піренеях й в місті Тарб і № 8 в Меці (1 573 рекрути) на півдні
Франції та 425 у запасному полку в Гайденгаймі570. Усупереч
сподіванням організаторів полків, 8-ий полк так і не сформовано,
а його вояцький склад утворив основу резервного полку дивізії
"Галичина”. На відміну від дивізійних полків № 29, ЗО і 31, до
кожного з яких тоді входило тільки два курені, в кожен з полків
№4-7 були включені три батальйони, для котрих передбачалися
різні норми чисельного складу (наприклад, до 6-го полку скеровано
разом 1 800 рекрутів, у тому числі 700 до 1-го і по 550 до 2 та
3-го). На час закінчення вишколу до полкового куреня входило
чотири сотні по 160 вояків кожна, що складалася з трьох чот і
додаткової чоти зв’язку. Галицьких добровольців забезпечено
належним приладдям й технічним оснащенням, а з часом також
необхідним озброєнням. Кожен 2-ий та 3-ій батальйон 4 й 5-го
полків отримав на озброєння 396 карабінів і 76 для батальйонного
штабу, 78 пістолетів і 12 для штабу, 537 гвинтівок і 83 для штабу,
48 кулеметів і 2 для штабу571.
4-им полком командував пітурмбанфюрер Зіґфрід Бінц (Віпг),
5, 6 і 7-им - оберштурмбанфюрери, а саме відповідно Франц
Лехтгалер (БесЬійаІег), Кун (Киїїп) та Губер Ґуберт (ОиЬегі). Після
тимчасового залучення 4 і 5-го полків до військових операцій
проти радянських партизанів у лютому—травні 1944 р. до га-
лицьких полків № 4-7 застосовано усталену для того часу практику
комплектувашгя деяких дивізій військ СС із залученням охоронних
батальйонів та поліційних полків'. Причиною цього було теж
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 66.
Гоїдікг М. Оаіісіа Оіуімоп... - Р. 383.
Наприклад, сформовані до творення галицьких полків три німецькі
поліційні полки були повністю моторизовані й свого часу укомплектовані
в три полки 4-ої поліційної дивізії СС, якою командував Ф. Фрайтаґ
до перебрання під свою команду галицької дивізії. Подібно до цього
за рахунок вояків охоронних батальйонів були укомплектовані іноземні
15-та добровольча дивізія військ СС (латвійська № 1) (15.УЛій'еп-Огегіа-
Фег Піуіяоп бег 88 ПеіііксЬе №. 1)) і 30-та ґренадирська дивізія військ СС
(російська № 2, згодом білоруська .№ 1) (30. МаІТепбгепаФсг-ОІУІмоп
<1ег 88 (пі88І8СІіе №. 2, «раіег \УеІ88гиіІіепІ8сИе №. 1)) (МеЬпег К. Оіс \УаІТеп-88 ипсі
Роїігеі 1939-1945.- МогсІеоЗесІГ. Мііііаіг Уегіац Кіаик П. Раігхуаіі, 1995).
383
невдоволення самих вояків (внаслідок чого понад 100 українців
з 5-го полку дезертирували до УПА) й протести з боку ВУ. Ще
31 січня 1944 р. видано наказ про розформування 6 та 7-го полків,
а 9 червня того ж року розпущено 4 і 5-ий полки, а їх вояків
включено до складу дивізії572. При цьому німецьких вишкільних
інструкторів та службовців адміністративного персоналу повернено
до їх колишніх або інших німецьких частин. 20 червня 1944 р.
за наказом начальника поліції порядку в Кракові Еміля Ґерінґа
(Нбііпу) розпущено дислокований у Гайделяґері український охорон-
ний батальйон № 204, вояків якого також переведено до дивізії573.
б) Участь у бойових діях
За винятком короткочасних бойових дій проти прорадянських
партизанів у Польщі, Словаччині та Словенії, у 1944 р. - квітні
1945 р. вояки дивізії брали участь у фронтових діях проти ЧА574.
У лютому 1944 р. із приблизно 1 700 вояків дивізії була укомплек-
тована Бойова група оберштурмбанфюрера Ф. Баєрсдорфа", скоро-
чено БГБ (Катрїугирре Веуегміогії). ВГБ сформовано вже на місці
й скеровано в північно-західні місцевості України та північно-
східні райони Польщі для бойових операцій проти підрозділів
радянської 1-ої Української партизанської дивізії під команду-
ванням підполковника Петра Вершигори.
Як і будь-яка бойова група, створена німецькими збройними
силами, БГБ мала особливе тимчасове завдання, після виконання
якого зачислених до неї з різних частин вояків знову повертали
до їх формацій. Вона повинна була діяти на Холмщині та Під-
ляшші узгоджено з трьома бойовими групами німецьких дивізій,
скерованими проти радянських партизанів. До складу БГБ увійшли
N0010141 Н.-1., Нііск 1, Те«8Іп 0.2иг ОексЬісЬіе... - Всі. 2. - 8.52.
Бег СЬеГ дег ОісІпііпе5р<)1І7еі. К4о. § І Оп;. (3) №. 104/44 (§). Вегііп, сіеп 9. Іипі
1944. Всіг.: ОЬегГйІігипр сіег ОаІ. 88-Ггеі\у.-Ке£і. 4 ип<1 5 іп діє \Уайеп-88; Ксіо. 81
Он;. (3) №. 104П/44. Вегііп,сіеп 17. Іипі 1944. Ап а)ОаІ. 88-Ггеі\у.-Ке§1.5 іпСЬоІіп,
Ь) ВсІО. Кгакаи.Веїг.: ІІЬегГи1ігип§ сІегОаІ. 88-Ггеі'л>Вес;1.4 ипс!5 іп <1іе\Уа(їеп-88;
Бег НбЬеге 88- ипсі РоїіхеіГиІігег іт Оепегаї^оиуегпетепі. ВеїеЬкІїаЬег 4ег
Огсіпип^кроіігеі. Акі. 2.: АЬі.ПІ Ь (1) 2795 сі -Т§Ь. №. 1441/44 (§.). Веіг.: ЇІЬегпаЬте
сіек 8сЬиігтапп8сЬаїі8-Ваі1. 204 іп сііе Оаіігікске 88-Ргєіууіі!і£;єп-Бмбіоп. дег.:
Нбгіш; //ВА.-К 19.-Го1. 326.
Див.: Іпіегпеі: улу\у.с;еосі(іе5.с<ті/п<фіІка/1іЬгагу/уегуЬа
Фрідріх Баєрсдорф народився 9 серпня 1892 р. У 1914 р. наго-
роджений Залізним хрестом 2-го класу, в 1918 р. Відзначенням за
поранення в сріблі, у 1939 р. Залізним хрестом 1-го класу. Від
1 вересня 1944 р. - штандартенфюрер (Іпіегпеі: \у\ун’.ееосі(іе8.сот/
~огіоп47/88-РОЕІ2ЕІ/88-8іаГ_А-Б.ЬітІ).
384
вояки з усіх частин дивізії "Галичина”, а дивізійне командування
при підборі кандидатів до цієї групи спеціально набирало колишніх
польських або радянських військових старшин, які вже закінчили
свій початковий фаховий перевишкіл. Тому вік офіцерів групи
був досить різним - від 24-30 років у підстаршин до 30-50 років
у старшин. Ад’ютантом командира БГБ став поручник Михайло
Качмар, деякий час у штабі групи перебував також Д. Паліїв.
Начальником штабу групи призначений штурмбанфюрер Й. Кляй-
нов, командиром створеного на основі фюзилерського батальйону
її першого куреня — К. Бріштот, командиром другого куреня —
сотник І. Ремболович, командиром прикріпленої до групи батерії
артилерійського дивізіону — майор М. Палієнко, командиром кінно-
розвідувального підрозділу — сотник Р. Долинський, командиром
частини постачання — поручник Остап Поляків-Сквирський і
капеланом групи - І.-В. Дурбак. До складу групи увійшли також
саперна і протитанкова чоти, ланка зв’язку і невеликий підрозділ
постачання. До групи належали: 50 осіб до штабу з ескортом та
охороною, по 500 до двох збільшених куренів, 300 до дивізіону
польової артилерії, 120 до кінно-розвідувального підрозділу, 75
до підрозділу зброї та боєприпасів, 35 до польового шпитального
підрозділу, 35 до польового телефонного підрозділу, 15 до ветери-
нарного відділу й приблизно 100 до постачання, обслуговування
тощо. Хоча в групі й не було дивізіону важкої артилерії, його
успіхам частково сприяли кілька гармат невеликого калібру, що
використовувались як протитанкові (ПАК). Дії групи також
забезпечували 32 автомати ”МҐ-34” і 42 легкі кулемети (котрі
завдяки своїй конструкції могли діяти як важкі), 16 легких та
середніх ґранатометів, а також вислані їй навздогін із Гайделяґеру
чотири танки. Усі перечислені складові частини й підрозділи групи
Баєрсдорфа при пересуванні по суміжних із Білгораєм місцевостях
взяли участь у короткочасних бойових діях проти радянських та
польських партизанських загонів, які займалися руйнуванням
шосейних та залізничних шляхів і ліній військового постачання575.
Частина Баєрсдорфа у трьох залізничних транспортах прибула
в район Білгораю на південному сході Люблінщини. Групу заванта-
жено в транспорти маршрутом Дембіца-Рава-Руська—Томатів (Тота-
8гб^). Однак по дорозі кінцевий збірний пункт груші змінено на
Любачів (ЬиЬасхб'л') тому, що радянські партизани підірвали міст у
районі Рави-Руської. Впродовж тижня група укомплектувалася в
Любачеві, звідки й розпочала свій рейд по лінії міст Чесанів
(Цєшанув - Сіе8/.апб\у), Тарногород та Білгорай. У Тарногороді два
курені були роз’єднані: курінь Ремболовича вирушив до Уланова
на стику р. Танва та р. Сян, де за радіоповідомленнями розвідки
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 115.
385
розташувався сильний опорний пункт партизанів, а курінь Бріш-
тота - у напрямку Звєжинця (/иїег/упіес), за яким починалося
Щебжинецьке плоскогір’я. Штаб БГБ з рештою частин та вже
приєднаними до них танками відправився у напрямку Білгораю. В
інформаційному зведенні місцевого польського підпілля від 4 березня
1944 р. вказано, що цей сформований з українців посилений курінь
оперує ”в районі Тарногороду і Білгораю”, а у повідомленні від
10 березня щодо прибулої у Звєжинець групи констатовано: "Сьогодні
вони відвідали села поблизу Звєжинця. Найправдоподібніше, вони
будуть використані для акції проти "Грому” й "Підкови” (псевда
командирів польських партизанських загонів - А. Б.)”576.
Група особливо відзначилася вздовж лінії Чесанів-Тарногород—
Білгорай-Красностав на Холмщині, де перебувала неповні два
місяці577. Військові дії БГБ умовно можна поділити на три
незалежних один від одного етапи. Географічно вони співпали з
ділянками: 1) Чесанів-Тарногород; 2) Тарногород-Білгорай і 3)
Білгорай кордон Щебжинецького плоскогір’я, де відбувся
останній вирішальний бій. На першому етапі група провела
тиждень у Любачеві, під яким наштовхнулася на розвідку радян-
ських партизанів, котрі спішно відступили й перекинули свої сили
в район Білгорайських лісів, сподіваючись, що БГБ не піде вглиб
лісових масивів, утримуючись, як і німці, від прочісування лісів.
Однак ці розрахунки виявилися хибними. 28 лютого БГБ із
запізненням виступила в рейд, маючи відомості, що партизанські
загони вирушили в напрямку Чесанів-Тарногород, але не вв’язува-
лася в бої, маючи завдання тільки виявити противника. На другому
етапі курінь Ремболовича взяв курс у південно-західному напрямку
на Уланів, щоб переслідувати партизанський підрозділ, який діяв
у Тарногороді, а решта групи — в напрямку Білгораю. На останньо-
му етапі, після довгих і затяжних розвідок, наприкіці лютого
визначено термін для остаточного рейду-наступу. Водночас із
трьома іншими бойовими групами БГБ здійснила наступ на
просторі радіусом приблизно 50 км. Під Фрамполем відбувся один
із великих боїв, у якому БГБ втратила 25 вояків, а найбільший
бій з участю БГБ відбувся під Хмєлєком, розташованим між
Білгораєм і Тарногородом. БГБ захопила в полон майже 200 радян-
ських партизанів, загальні втрати котрих становили до 700 осіб,
половину з яких вбито або поранено. Після розформування БГБ
ЗО березня 1944 р. її вояки повернулися до дивізії. У ході боїв
із підрозділів БГБ особливо відзначилася підпорядкована групі
батерія дивізіону важкої артилерії "Галичини” під командуванням
Кіикохуккі 7. ІЗхісппік г Іаі окирасд 7ат<ф7С7у7пу 1939-1944. і ге<іакс]а:
7у§тип( Мапкои^кі. -БиЬІіп: БиЬекка кроМгіеІпіа хуусіаи'пісга, 1958. - 8. 328.
Долинський Р. Боєва група Баєрсдорфа (Причинок до історії 1. Укр.
Дивізії УНА, кол. Дивізії "Галичина”) // Вісті... - Березень-червень
1957. - Ч. 3-6 (77-80). - С. 12.
386
майора М. Палієнка578. Поряд із ним нагороди отримали понад
сто вояків групи, переважно німці579.
На той же час не підпорядковані дивізії 4 і 5-ий полки
галицьких добровольців скеровано для протипартизанських дій
відповідно в Галичину і на Холмщину. 23 лютого під розташованою
за 20 км у північно-західному напрямку від Бродів Гутою Пеняць-
кою третій батальйон 4-го полку взяв участь у першій бойовій
акції. В той день він виступив проти радянського Золочівського
партизанського загону Опанаса Кундіуса, що співдіяв із місцевими
польськими боївками і майже на 90 % складався з поляків й
лише на 10 % — з українців580. Під Тернополем тих же галицьких
Зарицький Б. Спогади учасника боїв під Бродами, червень-липень
1944 р. // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 3. - С. 97.
Долинський Р. Боєва група Баєрсдорфа (закінчення) // Вісті... -
Листопад 1957. - Ч. 7-10 (78-81). - С. 9.
У спрямованій проти дивізії "Галичина” літературі поширено тезу про
нібито знищення частиною дивізії польського населеного пункту Гута
Пеняцька, що спростовують радянські, українські, польські й інші джерела.
Насправді на той час тут не діяв жоден із куренів галицької дивізії,
Наприкінці лютого 1944 р. під Гутою Пеняцькою був тільки третій батальйон
4-го полку, який не підпорядковувався ні військам СС, ні дивізії. Він брав
участь у бою проти радянського загону Кундіуса, в складі якого діяла
група колишніх кримінальних злочинців. У звіті начальникові УІШІР
Т. Строкачу про діяльність свого загону від травня 1943 р. до липня
1944 р. Кундіус писав: "Літом 1943 року я нав’язав зв’язок з групою
рецедивістів Н. Степана, пообіцявши йому, що його минуле - бандитизм -
буде йому пробачено, якщо він буде працювати на користь нашої
Батьківщини. Мені вдалося використати його в роботі... Забитий він
мешканцем с. Малий Тростянець, що був добровольцем ”СС” дивізії
"Галичина” Найдою Йосипом”. Далі у звіті Кундіус визнав, що наприкінці
лютого 1944 р. його загін проводив бої проти українців ”в районі села Гута
Пеняцька” (ДАЛО. - Ф. П-183 - Група підпільних організацій Львівщини. -
Оп. 1. — Спр. 107. - Арк. 39-40, 64-65). Свідок бойового наступу українських
вояків М. Хронов’ят так характеризував його наслідки під час виступу на
засіданні ВУ 7 березня 1944 р.: "хлопці наші відійшли, лишились тільки
німці - окремий відділ, які спалили село” (ЦДАВО України. - Ф. 3971. -
Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 43). У повідомленні міністра польського еміграційного
уряду в Лондоні В. Баначека з цього приводу вказувалося, що ”24 лютого
1944 р. підрозділ німецької таємної польової поліції пройшов поблизу Гути
Пеняцької, і місцеве населення, вважаючи, що це український загін, почало
обстрілювати підрозділ. Як результат, було вбито 6-8 німців. 27 лютого
каральний підрозділ таємної польової поліції увірвався до Гути Пеняцької
і повністю знищив село й приблизно 500 осіб були вбиті” (ААМ.-МіпІ8їег8іи'о
8рга\у ХУеи'п., ЇУусігіаІ зроіесхпу. - Бргалохсіапіс куШасуще №. 15/1944. - 8. 24).
За твердженням єврейських джерел, наприкінці лютого 1944 р. це "село
оточили німці, облили будинки та стодоли бензином й спалили село разом
із населенням” (Черная книга. О злодейском повсеместном убийстве евреев
немецко-фашистскими захватчиками во временно оккупированньїх районах
Советского Союза и в лагерях Польши во время войньї 1941-1945 гт.
Составлена под редакцией Василия Гроссмана, Ильи Оренбурга. - К.: МИП
"Обериг”, 1991. - С. 146).
387
вояків очікували перші фронтові випробування. Упродовж весни
1944 р. у бойових діях проти Червоної армії в околицях цього
міста взяв участь, головним чином, сформований з них третій
курінь 4-го полку, що деякий час був розташований у Заложицях,
Доброводах та Шельпаках і спершу займався переважно зміцнен-
ням бойових укріплень. Він був першою сформованою з галицьких
добровольців частиною, котрій випало віч-на-віч стати проти
реґулярних радянських військ, що прорвалися з Шепетівки на
Тернопіль — місто, яке Гітлер проголосив "твердинею” і прагнув
будь-що утримати. 5 березня вояки однієї з сотень цього батальйону
опинилися в оточенні і, здебільшого, загинули у воєнних діях
(усього в її складі було 3 старшин, ЗО підстаршин і 120 вояків
з 4-го полку581). Поряд із прорахунками німецького командування
однією з причин цього стало недостатнє озброєння згаданого куреня
(зокрема в боях за Збараж582 та Тернопіль його українські стрільці
мали на озброєнні тільки по одній ґранаті та по ЗО патронів і
тільки 1-2 кулемети на кожну сотню583). Врятувалися кілька
десятків вояків, з яких лише 37 повернулися до дивізії, а решта
перейшли на бік групи ”УПА-Захід”, де стали основою формування
”Лисоня”584. Загалом з українських вояків третього куреня 4-го
полку, які брали участь у боях за Тернопіль, живими залишилося
тільки 130 осіб585. Деяких із них (у тому числі Григорія Бобеля,
Василя Білецького, Василя Виклюка та Осипа Юника) наприкінці
квітня 1944 р. за хоробрість нагороджено Залізними хрестами 2-го
класу586. Під час вручення відзначень один із галицьких вояків від
імені нагороджених заявив, що "після тяжких днів геройської
оборони Тернополя” вони й далі будуть "бити ворога так, як наказує
честь українського вояка стрілецької дивізії "Галичина”. Нехай наша
гордість і наша радість із-за того буде радістю і гордістю україн-
ського громадянства, яке вислало нас на цей кривавий бій з
найлютішим ворогом - московським большевизмом”. Після цих
Детальніше про участь вояків 4-го полку в боях під Тернополем й
радянську облогу цього міста див.: "Рехіег Ріаіг” Тегпорої - 1944,—РгеіЬиг^:
6епРгіске1&КотЬас1і6гпЬН-Уег1а£Ііаи8,1991; Федорович В. Тернопільська
твердиня // Вісті Комбатанта. — 1988. — Ч. 4. — С. 25-30; Качмарчук Т.
Забороло - Тернопіль, 1944 // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 2 -
С. 90-91.
Про перебування підрозділів 4-го полку в цьому місті див.: Крохмалюк
Ю. У Збаражі // Вісті... - Квітень-травень 1952. - Ч. 4-5 (18-19). -
С. 15-16.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 104.
Там само. - Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 63. - Арк. 31.
Там само. - Ф. 3971. — Оп. 1. - Спр. 23. - Арк. 100.
Краківські вісті. - 7 травня 1944.
388
перших бойових випробувань окремих груп галицьких добровольців
і переведення вояків розформованих полків № 4-7 до дивізії вона
у повному складі взяла участь у фатальній для неї битві під Бродами.
Оскільки Гітлер не довіряв слов’янам і не наважувався доз-
волити на створення української армії, в керівних колах СС також
побоювалися скеровувати українські формування на фронт. 16 трав-
ня 1944 р., з метою переконатися в боєздатності українців і підняти
їх бойовий дух, райхсфюрер СС вирішив особисто відвідати вояків
української дивізії. Воєнні поразки зробили його дещо поступли-
вішим. Під час інспектування у Нойгаммері він звертався до
українських вояків не як до галичан, а як до українців, закли-
каючи їх і німців за найважчих обставин взаємно допомагати
одних іншим на фронті587. Після деякцх вагань Гіммлер за
рекомендацією Вехтера погодився вивести українську дивізію
"Галичина” на фронт, щоб переконатися у тому, що вона дійсно
зможе ефективно воювати.
Спочатку німецьке командування планувало перекинути дивізію
на спокійну ділянку фронту з тим, щоб вона поступово набула
необхідного досвіду без зайвих втрат або загрози цілковитого
знищення. Наприкінці червня 1944 р. 200 старшин, підстаршин
і стрільців як підготовча попередня команда (Уог-Коттапйо) виру-
шили з Нойгаммера в Богородчани, куди пізніше виїхало 96 еше-
лонів (приблизно 10 000 вояків), які мали замінити дислоковані
тут доти угорські частини. Однак, побоюючись масового переходу
українських вояків на бік діючих у цьому районі куренів УПА,
в останній момент німецьке командування змінило своє рішення,
висадивши дивізійників на залізничній станції в Ожидові, звідки
їх переведено під Броди588. Незважаючи на це, вояки дивізії суттєво
допомогли повстанцям зброєю. Відповідно до неповних даних,
завдяки переданим дивізійними офіцерами та вояками зброї та
спорядженню, повністю озброєно два курені групи ”УПА-Захід”.
Підстаршина легкої зенітної артилерії Іван Фіалка згадував:
"Одного разу вночі, коли на станцію розвантажили вагони з
амуніцією і наші вояки охороняли доступ до складеної під
накриттям амуніції, мій друг — заступник чотара підстаршина
Глоба Юліан - покликав разом навантажити амуніції на підводу
для української партизанки. При зустрічі із тими вояками УПА,
які приїхали фірою (а їх було двох), я зрозумів, що старший із
приїжджих був знайомий із Юліаном... Тоді ми навантажили
патронів, ґранат, кулеметних стрічок тощо”589.
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 142-145.
Лучаковський Г. Як це було насправді // Вісті... - 1951. - Ч. 7 (9). -
С 12-13.
Фіалка І. - Спогади. — Львів, 1999. — С. 1.
389
Дивізію включено до складу 13-го армійського корпусу генерала
Артура Гауффе (НаїїІТе), підпорядкованого 4-ій танковій армії
генерала танкових військ Вальтера Нерінґа (НеНгіпс). Ця армія
була включена до складу ГА "Північна Україна” (ІЧогсІ Цкгаіпе),
яку з 28 червня 1944 р. очолив генерал-полковник Йозеф Гарне
(Нагре). Сектор, виділений для 13-го корпусу, мав форму дуги
або трикутника між Бродами і Тернополем. Для просування на
Львів ЧА повинна була захопити Бродівський оборонний район,
з яким підтримувався важливий комунікаційний зв’язок. При
обороні Бродів для 4-ої танкової армії виділено фронтову ділянку
протяжністю 160 км. Командуванню армії на першій фронтовій
лінії підпорядковано 11 дивізій, на другій - дивізію "Галичина”
та 17-ту танкову дивізію, якою командував генерал-лейтенант Карл-
Фрідріх фон дер Меден (Мейеп). 4-та танкова армія мала у своєму
розпорядженні 50 танків, але дуже мало пального. Водночас на
цю німецьку армію наступали радянські 1-ша, 3-тя і 4-та гвардій-
ські танкові армії, самостійний танковий корпус, 6-та, 7-ма та
8-ма кавалерійські дивізії з доданими мінометними та артилерій-
ськими з’єднаннями й додатково піхотні дивізії, котрі мали 1 800
танків (здебільшого ”Т-34”) та 2 000 бомбардувальників і літаків-
винищувачів. Проти кожної німецької дивізії радянське команду-
вання готувало одну резервну.
Проти ГА "Північна Україна” виступив радянський 1-ий
Український фронт маршала Івана Конєва, який мав у своєму
розпорядженні 80 дивізій, 10 танкових та механізованих корпусів,
4 окремі танкові й механзовані бриґади, 13 900 гармат та міно-
метів, приблизно 2 200 танків та різних самохідних артилерійських
одиниць. Усі сухопутні війська нараховували 843 000 осіб. Для
зміцнення піхоти радянське командування виділило 2-гу повітряну
армію генерала Степана Красовського, що нараховувала 2 806
літаків. Унаслідок перегрупування радянських військ, на ділянці
запланованого наступу на південний захід від Луцька у напрямку
на Сокаль-Рава-Руська й на захід від Тернополя на Львів зосе-
реджено 70 % їх стрілецьких частин й понад 90 % їх танків та
іншої моторизованої артилерії. За радянськими джерелами, на
цих двох ділянках діяли в п’ять разів більші сили, ніж на
німецькому боці, а в гарматах та мінометах перевага була в шість
разів, у танках та моторизованій артилерії - в п’ять разів. Густота
артилерійського озброєння на ділянках прориву сягала 200-250
гармат та мінометів на кілометр. Загалом наступ на ділянці
прориву на лінії Броди-Зборів шириною 14 км відбувався на двох
напрямках - з півночі на Бузьк і зі сходу на Золочів в обхід
Бродів. Для підтримки своєї центральної ударної групи радянське
командування виділило 18-ту гвардійську армію з північного сходу
390
в напрямку на Станіславів із тим, щоб німецьке командування
не могло звідти надати допомогу 13-му армійському корпусові590.
Напередодні битви під Бродами дивізія отримала найсучаснішу
зброю: автомати ”МҐ-44”, "фаустпатрони”, ґранатомети типу ”ОЇТеп-
гоНг”. Крім того, вона була єдиним підпорядкованим корпусові
з’єднанням, вояки якого отримали зелені маскувальні костюми.
Як резерв корпусу дивізія зайняла для оборони ділянку довжиною
майже 36 км на другій (оборонній) лінії фронту, через яку очікувався
наступ ЧА на Львів. Дивізійні піхотні полки забезпечили укріплення
оборонної лінії, фюзилерський курінь - розбудову передових позицій,
що здійснювалася частково під ворожим обстрілом. Після того, як
вранці 13 липня наступ ЧА на праве крило 13-го корпусу прорвав
фронт, увечері дивізії наказано негайно залишити другу лінію й
просуватися через Підгірці в напрямку м. Сасів, ближче до першої
фронтової лінії. Дивізію кинуто на найважчі ділянки боїв не як
єдине з’єднання, а окремими полками. Таке рішення німецьке
командування прийняло, правдоподібно, виходячи з тактичних
міркувань та через побоювання можливого переходу дивізії на бік
УПА. Першим цей наказ виконав 30-ий полк, до якого 14 липня
приєдналися 29 і 31-ий полки з підпорядкованими їм артилерій-
ськими частинами, що зайняли височину поблизу Підгірців і район
на південь від них. Вранці 14 липня радянська 60-та армія генерала
Петра Курочкіна і 38-ма армія генерала Кирила Москаленка почали
наступ у напрямку м. Броди шириною до 14 км; на другій лінії
радянського наступу була 5-та гвардійська армія, а в резерві
стрілецький і танковий корпуси. 15-ий стрілецький корпус 60-ої
армії зумів прорвати праве крило 13-го армійського корпусу і
вузьким клином просунувся на 18 км вперед, досягнувши с. Колтів
на північний схід від Золочева. Внаслідок цього утворився так званий
Коліївський коридор, який зайняли 3-тя гвардійська і 6-та танкова
армії. За таких обставин головним завданням дивізійних частин
було закрити цей прорив. З цією метою 30-ий полк пішов у
контрнаступ першим, але внаслідок важких втрат лише деяким
сотням вдалося вийти поза сектор прориву й дещо його звузити.
Сотні діяли на власний розсуд, позаяк зв’язку з куренями чи полком
на той час вже не існувало. Оперативно підпорядкований полкові
дивізіон легкої артилерії часто змушений був змінювати позиції в
нез’ясованих обставинах, під постійними атаками літаків. Хоча ворог
наступав із чисельно більшими силами, в перший день він не
досягнув успіху й після завзятих боїв поле залишилося нічиїм591.
Див.: Полушкин М. А. На сандомирском направлений. Львовско-Сандо-
мирская операция (Июль-август 1944 г.). - Москва: Воениздат, 1969. -
С. 12-13, 16; Бо^и.чгМ. О. Ваіііе оГВпкІу. -ТогопЮ: Уеіегап’к Кеил. 1994.
Див.: Бойцун Р. Курінь фюзилірів 1. УД УНА під Бродами //
Вісті... - Листопад-грудень 1953. - Ч. 11-12 (37-38). - С. 5-6.
391
Увечері 14 липня пішов у наступ 29-ий полк, а вранці наступного
дня — 31-ий з підтримкою усієї важкої дивізійної зброї. Заблоку-
вавши з флангів коридор прориву і закривши прогалину, дивізія
отримала окрему ділянку фронту й знову діяла під власним
командуванням як єдине з’єднання включно з переведеним у резерв
30-им полком, який втратив основний командний склад592. Неґатив-
ну роль при значних втратах цього полку відіграла недостатня
кількість українських старшинських кадрів593.
У середині липня у визначеному секторі розпочався стрімкий
радянський наступ, що охопив німецькі ділянки на двох напрям-
ках: один на лінії Тернопіль-Львів у центрі 48-го танкового
корпусу й другий північніше Бродів у районі його об’єднання з
13-им армійським корпусом. Обидва удари були настільки силь-
ними, що призупинити їх виявилося неможливо. Масова фаланґа
танків прорвалася через проломи й за підтримки літаків-винищу-
вачів та бомбардувальників невдовзі оточила 13-ий армійський
корпус. Увечері 15 липня 29 і 31-ий полки отримали наказ
приєднатися до 30-го, щоб закрити фронтову прогалину; врешті-
решт командування усіма полками передано штабові дивізії і їх
введено в бій як єдине з’єднання. Між тим, у ніч з 16 на 17 липня
радянська 3-тя гвардійська танкова армія при співдії 16-го
стрілецького корпусу здійснила новий наступ. 17 липня в атаку
пішов також радянський 4-ий гвардійський Кантемирівський
корпус генерала Павла Полубоярова, а для утримання ”Колтів-
ського коридору” вирушили 31-ий танковий корпус генерала
В. Григорьєва і 6-ий гвардійський корпус генерала В. Новікова.
У відповідь на ці дії перший курінь 29-го полку перейшов на
нові позиції в лісі під с. Пониква. 30-ий полк теж змінив позицію
й перейшов далі праворуч від 31-го полку поблизу Бути Пеняцької.
Тут відбулися запеклі бої, що періодично переходили в рукопашні,
в результаті чого полк зазнав великих втрат. Важкі бої пройшли
за місцевості Пеняки, Гута Верхобузька, Майдан Пеняцький та
Суходоли. Частини української дивізії відбивали атаки три дні й
три ночі; незважаючи на несприятливі обставини, вони не дозво-
лили радянській гвардійській танковій армії увійти в ”Колтівський
коридор” без бою й зірвали плани командування ЧА замкнути
кільце оточення без бойових дій. У відповідь на це Конєв увів у
дію відомі як "Катюші” бойові машини реактивної артилерії
”БМ-13”. 20 липня почався відступ частин дивізії в напрямку
Білого Каменя з метою прорватися з оточення. 29-ий полк
відступив з лінії Підгірці—Ясенів, внаслідок чого лінію оборони
Колісник Р. Бої під Бродами // 50-ліття боїв під Бродами. - Торонто:
Братство кол. вояків 1-ої УД УНА, 1994. - С. 14-15.
Сумароків П. В оточенні під Бродами. Прорив 2-го куреня 30-го полку
У. Д. Галичина // Вісті... - Вересень 1961. - Ч. 103. - С. 72.
392
перенесено в район Загірців. Посилаючись на те, що зв’язок між
різними дивізійними частинами остаточно перервано, Ф. Фрайтаґ
передав оперативне командування дивізією командувачеві 361-ої
піхотної дивізії генералу Ґеорґові Ліндеману. В результаті аналогічної
втрати зв’язку між з’єднаннями 13-го армійського корпусу, в ставці
ОКВ була цілковито відсутня необхідна інформація про останні
бої під Бродами. 20 липня, незадовго до замаху на Гітлера, під час
наради в його ставці в Растенбурзі начальник оперативного відділу
ОКВ А. Йодль подав тільки вкрай лаконічну інформацію: "Станови-
ще чимраз більше загострюється. Мабуть, вже не вдасться стримати
обидва російські напрямки удару. Наші резерви вичерпано... На
жаль, мусимо вважати невдалим намір армійської групи очистити на
схід від Львова спочатку південне, а потім північне крило пролому
в наші лінії. 13-ий корпус йде назустріч замкненню в кітлі”594.
20 липня почався масовий відступ усіх частин дивізії. Коман-
дир 29-го полку Ф. Дерн, який втратив половину свого вояцького
складу, доручив сотникові М. Бриґідеру зібрати рештки цієї
частини й просуватися з ними для оборонних дій в напрямку
Одеська. Водночас обози розбитих 29 і 30-го полків, розміщені в
Підгірцях, отримали наказ відступати до Білого Каменя. Цю
місцевість обрано як збірний пункт вцілілих дивізійників з метою
організації прориву в південно-західному напрямку на Перемиш-
ляни. 21 липня скликано нараду рештків старшин штабу, на якій
Фрайтаґ наказав здійснити прорив з оточення на захід від Золочева
в напрямі на Хильчиці-Ясенівці на сході та Почапи-Княже на
заході. Проте із залишків деяких куренів різного призначення
вдалося створити лише кілька груп прориву; з "кітла” пробилося
тільки кілька загонів — так званих пробоєвих груп по 300-500 осіб.
22 липня під Бродами "Галичина” фактично перестала існувати
як єдине з’єднання внаслідок оточення і втрати понад 4 000
стрільців та старшин, серед яких були М. Палієнко та Д. Паліїв595 *.
Повний текст стенограми наради в Гітлера 20 липня 1944 р. див.:
Неимп£ег А. Веіеііі ітХУісІсгЛгеіІ.-Вопп: Кеігеп ХУигкіегІісії, 1950.
Вісті... - Жовтень 1961. - Ч. 104. - С. 108-110.
В одному з повоєнних німецьких військових часописів дано таку оцінку
наслідків участі дивізії у битві під Бродами: "Незважаючи на дуже
сильний ворожий вогонь, понад 3 000 добровольців української дивізії
змогли здійснити прорив. Інші залишилися. Головне командування Червоної
Армії розцінило втрати української дивізії на 6 000 вбитими, пораненими
і полоненими. Решта безслідно зникла. Багато з них вже після капітуляції
Німеччини довго боролося в лавах українських повстанців... їх кров була
великою жертвою української молоді для мрії вільної України. Якщо
колись цьому славному й так важко знедоленому хліборобському народові
проб’є година волі, тоді, всупереч усьому, нещасливий бій під Бродами
буде світлою сторінкою славної історії України” (Ооібепе І.іопе іт Ьіаиеп
Реіб // Осг Ргсі’Л'іІ 1і§е. Еіп Мопаїяхсіігій бег Ні1І8§етеіп8сЬаЙ аи£ (ісцспксіїіуксії
бег 8о1<1а(еп беї еііет. \Уаїїеп-88. - ОзпаЬгйск. Аи§и$і 1957).
393
Приблизно 2 000 дивізійників опинилися в радянському полоні
й були депортовані до сталінських концтаборів596. Одну з груп
полонених, наприклад, відправлено через Тернопіль, Проскурів,
Вінницю, Київ, Ніжин, Курськ та Орел у м. Сталіногорськ Москов-
ської області, де вони вісім місяців працювали у вугільних шахтах;
після цього їх чекала держперевірка (госпроверка) й скерування
у табір виправних робіт (исправительно-трудовой лагерь) у Вор-
куту597. Велика кількість з них перейшли до УПА - кожна з
округ Галичини дала в середньому по 50 дивізійників, які попов-
нили лави повстанських формувань (як, наприклад, з Станіславів-
щини, Львівщини тощо)598.
Отже, українські офіцери та стрільці дивізії в основній масі
загинули у битві під Бродами599. Проте Бюро встановлення воєнних
втрат військ СС (Аихкипіїиеііе ійг КгіесегУег1име4егУ/;ііїеп-88) зібрало
підтверджені дані про смерть лише трохи більше, ніж 2 000 вояків
дивізії - решта вважалися такими, що пропали безвісти600. На
підставі поданих йому фактів 8 серпня райхсфюрер СС переслав
для СС-ФГА повідомлення, в якому констатував: ”14-та Ґренадирська
дивізія Зброї СС, перебуваючи в складі групи армій "Північна
Україна”, потрапила в оточення і була розбита”. У другому
параграфі Гіммлер "забув” згадати про українців, хоча зауважив,
що "командир дивізії і німецькі командири поводилися та воювали
зразково й основні кадри зуміли пробитися з оточення”. Він на-
казав "незважаючи на всі труднощі” "негайно реорганізувати”
дивізію в Нойгаммері ”на основі тих, хто повернувся з-під Бродів,
та сформованих вже третіх батальйонів піхотних полків”601.
Фріц Фрайтаґ, який спочатку був проти відновлення дивізії,
почав формувати нове з’єднання тільки після наказу СС-ФГА з
Див. про це спогади: Білинський А. В. В концтаборах СРСР, 1944-
1955. Спогади і спостереження. - Мюнхен-Чікаґо: Орлик, 1961;
Пушкар О. Лаґерний триптих. - Варшава: Український архів, 1994.
Білинський А. В совєтському полоні // Вісті... — Листопад—грудень,
1955. - Ч. 11-12 (61-62). - С. 1-2, 5.
Малкош В. Список членів Івано-Франківської Станиці Галицького
Братства к. в. 1-ої УД УНА, які не змогли прорватися з оточення
під Бродами і перейшли до УПА та їх подальша доля // Вісті
Комбатанта. — 2000. — Ч. 4. — С. 74-76; Муха Л. Дивізійники
Миколаївщини // Вісті Комбатанта. - 2000. - Ч. 5-6. - С. 89-95.
Тогочасну радянську інтерпретацію битви під Бродами див.:
Российский государственньїй архив кино- и фотодокументов (РГАКФД)
в Красногорске. - 1944. Киножурнал ”Под Бродами”. - Часть 1. -
Каталожний № 0-8827.
14. ХУаіїеп-ОгепасІіег ІЗіуікіоп йег 88 (Оаі. №. 1). КатепіІісЬе Уег1и8іип§те1<іип§
ііЬег Оіїігіеге, Веатіе, Ппісгоїііхісге ипсі МаппксЬаЙеп. ВегісЬЬгеіігаит: 1. 7.-
30.7.44. // БЕ>8( іп Вегііп. - Піе Вапйе \У8 406 - \У8 419.
ІЗсг КеісІіЧЇІІігег-88. КР/М. №. 111/1294/44 « Ксіок // КАБ8. - Т-175. - КоІІ 141,-
Ргатех 2 669 211 -2 669 212.
394
Берліна. ЗО вересня 1944 р. йому присвоєно Лицарський хрест
(Кіїіегкгеиг) - нагороду за хоробрість, виявлену дивізією у битві
під Бродами. 5 вересня з’явилося розпорядження організаційного
відділу 1 а 2-го управління СС-ФГА з двома невигідними для
українців пунктами. Дивізія повинна була заново створюватися
в прискореному темпі: її формування мало завершитися до 31 груд-
ня, а навчання основного під старшинського й старшинського
складу - до 15 листопада. Штаби полків, куренів та менших
підрозділів дивізії повинні були забезпечуватися німецьким персо-
налом і тільки нижчі службові посади (водії, конюхи тощо) -
українцями602. Внаслідок цього офіцерський персонал нової дивізії
до визначеного терміну складався майже виключно з німців. Ними
були частково ті офіцери, котрі займали свої посади.від початку
формування дивізії, й частково нові, котрі замінили загиблих у
битві під Бродами; з прибулих найвищим за ранґом був новий
командир 31-го полку штандартенфюрер Рудольф Панір’ . Одночасно
до Нойгаммера прибув резервний курінь чисельністю 1 200 осіб,
який не був в оточенні. Поступово дивізію відновлено на основі
З 000 вояків, які повернулися з-під Бродів, 8 000 нових рекрутів,
а з часом також сотень офіцерів та підстаршин, які закінчили
курси вишколів. Залишки усіх полків і незалежних куренів із
доданими 1 854-ма рекрутами й вояками включеного до дивізії
резервного полку (7 196 військовослужбовців) на 20 вересня склали
12 901 особу (хоча за нормами їх мало бути 14 689), у тому числі
261 старшина й 673 підстаршини (яких мало бути відповідно 480
і 2 587)603. Після реорганізації в Нойгаммері для завершення
поновного комплектування дивізію переведено на словацькі землі604.
НАП8.-Т-175,-КоІІ 141. - Ргате» 2 669 182-2669 183.
Рудольф Панір народився 10 липня 1897 р. у Ґері. В травні 1917 р.
вступив добровольцем до німецької армії й воював у Франції та Росії.
Після закінчення Першої світової війни — вояк різних вільних корпусів.
У 1920-1933 рр. працював у поліції. Після приходу до влади Гітлера
був банківським працівником. 6 червня 1940 р. знову поновлений на
військовій службі й служив у протиповітряній охороні в Польщі. До
німецько-радянської війни - у 4-ій поліційній дивізії СС, де очолював
1-ий батальйон її 2-го полку. В грудні 1941 р. отримав Залізний хрест
1-го класу, а 11 травня 1942 р. - Лицарський хрест. Як керівник
комендатури постачання за бездоганне виконання служби 28 квітня
1944 р. нагороджений Німецьким хрестом у золоті. На початку 1944 р.
скерований до формування естонської та латвійської дивізій військ СС
(МісЬаеІі» К. Пкгаіпеї іп <іег \Уаїїеп-88. Піе 14. \Уаїїеп-С>гепас1іег-ПІУІ8Іоп бег 88
ШкгаіпіксЬе №. 1). — Вегііп: К. МісЬае1і»-Уег1а§, 2000. - 8. 121-122).
КАП8. - Т-175. - КоІІ 141. - Ргате 000 949.
Детальніше про долю дивізії після битви під Бродами див.: Кііейпапп
К. О. Піе У/айсп-88... - 8.193-197; Меіпук М.То ВаіИе.ТЬе Рогтаїіоп апсі Пірогу
ої Фе 14. ЇУаіїеп-СгепаФег-ПІУІмоіі Оег 88. - 8о1Фи11 (15К): Неііоп апсі Со., 2002.
395
На той час під впливом чуток про масові арешти органами
НКВС людей, які проживали й працювали під німецькою окупацією,
до Словаччини прибули десятки тисяч представників інтеліґен-
цїї та селянства, серед яких були члени родин дивізійників. У
зв’язку із зростанням напливу евакуйованих біженців, керівництво
тодішньої Словацької держави, очолюваної президентом Йосифом
Тісо, погодилося прийняти для постійного перебування ЗО 000
утікачів у південні райони поблизу р. Ґрон та р. Ваґ і 40 000
тимчасово розмістити на лінії міст Попрад, Жиліна та Банська
Бистриця для подальшого переїзду в Австрію. їх евакуація співпала
зі значною мірою інспірованим з Москви повстанням частини
словацьких вояків проти німецьких гарнізонів у Словаччині”. В
момент найбільшого розмаху повстання у цій країні перебувало
70 000 біженців з України. Аґенти радянських десантних груп
серед словацького населення звинувачували біженців у "зраді
Батьківщини” й погрожували в раз перемоги повстання їх самочин-
ними арештами та стратами; в окремих випадках ці погрози
втілено на практиці605.
Для боротьби проти словацького комуністичного повстання і
захисту евакуйованих із Галичини українських родин від терору
радянських десантно-диверсійних груп у Словаччину прибула
українська дивізія606. На той час повстання вже пішло на спад;
Уже 5 вересня 1944 р. на аеродромі у центрі повстання в Банській
Бистриці щоночі приземлялися радянські літаки, в тому числі зі
Львова. Всього організовано 1 500 авіавильотів. У результаті цього в
Словаччину перекинуто Чехословацьку десантну бриґаду й авіаційний
полк з 20-ма літаками ”Ла-5” й великою кількістю зброї. У десантованих
групах не було командирів-словаків, а їх вояки були переважно з
числа завербованих із радянських таборів військовополонених, куди
вони потрапили після боїв словацьких частин проти ЧА на фронті.
Розглядаючи Словаччину як важливий плацдарм для подальшого
просування радянської армії в Європу, уряд СРСР скерував сюди для
диверсійної роботи сотні офіцерів та працівників НКВС на чолі з
полковником Асмоловим, який був призначений начальником головного
штабу словацького партизанського руху. Поряд із десантними групами
з Польщі у Східну Словаччину перекинуто два великі радянські
партизанські загони під командуванням Карасьова і Беренштейна
(Клоков В. И, Партизани Словацких гор. - К.: Издательство
политической литературьі Украиньї, 1986; Чліянц А. Словацьке
Національне повстання // Вільна Україна. - Львів, серпень 1994. -
№ 11. - С. 4).
Висоцький В. В мішку словацьких партизан // Альманах Українського
Народного Союзу. - Нью-Джерсі: Видання Українського Народного Сою-
зу, 1997. — С. 105-117; УесегпіСекке 81оуо. - Ргаїїа, 11. 10. 1944. — 8.3.
Мушинка М. Звіт про науково-дослідну експедицію в с. Нижня Боца
(Мігпа Воса) округу Ліктовський Микулаш (Словаччина) // Вісті
Комбатанта. - 2000. - Ч. 4. - С. 85-94.
396
у країні діяли переважно прорадянські або радянські диверсійні
загони*. Для відсічі їх нападів на базі третього батальйону 29-го
полку дивізії створено бойову групу під командуванням К. Вільд-
нера (Катр^гирреХУМпег) чисельністю приблизно 1 500 вояків. До
неї увійшли три піхотні сотні, сотня з важкою зброєю (в тому
числі кулеметами та Гранатометами), батерія протипіхотних гармат,
дві винищувальні протитанкові чоти, дві чоти саперів, а також
підрозділи зв’язку та забезпечення. Прибувши 28 вересня до
Братіслави, вона здійснила рейд селами й містами Південної та
Центральної Словаччини. Співдіючи з іншими військовими части-
нами, група Вільднера зайняла м. Нова Баня, далі с. Жарновіцу,
9 жовтня здобула Банську Щавницю і 11 жовтня через Бабіну
ввійшла в м. Зволень. Одночасно з вояків дивізії створено бойову
групу Ф. Віттенмаєра (КатрГсгирре ХУіііептеуег), до якої в складі
трьох посилених куренів увійшло понад 2 000 вояків. Участь
окремих її підрозділів у бойових діях в районі Жиліни у третій
декаді жовтня 1944 р. найповніше характеризують щоденні звіти
командувача німецьких збройних сил у Словаччині. Ось деякі
витяги з них:
”В районі Жиліни розгортається партизанська діяльність.
Російський партизанський командир полковник Попов усіма
пропагандистськими засобами, що є у його розпорядженні, нама-
гається розкласти загони Ґренадирської дивізії військ СС (галицької
№ 1), 50 вояків якої щойно дезертирували. Ґренадирська дивізія
військ СС успішно продовжує свої протипартизанські операції
[Іаіісіипіетеїітеп]” (звіт від 23 жовтня). ”В районі Малужини (5 км
у південному напрямку від Крл. Легати) сильний ворожий опір.
Противник має чисельні Гранатомети і гармати. Бойова група
Віттенмаєра бореться в околицях Крл. Лєготи (36 км у східно-
південному напрямку від Розенберґа) під Малужиною” (інформація
за 24 жовтня). "Бойова група Віттенмаєра взяла Малужину (21 км
у північно-східному напрямку від Брізу). Внаслідок цього шляхи
сполучення між Розенберґом і Попрадом розчищено й після віднов-
лення колії знову можливе транспортне сполучення” (інформація
Активний учасник повстання, командир радянської особливої
партизанської бриґади ім. Климента Ґотвальда В. Квітинський з
цього приводу згодом писав: "Слід відзначити, що головним
організатором Словацького національного повстання була Комуністична
Партія Словаччини (КПС), яка, легалізувавшись, розгорнула бурхливу
діяльність по створенню нових організацій і випуску своїх друкованих
видань. Програму майбутнього суспільно-політичного і державного
устрою по створенню нової Чехословацької республіки КПС оголосила
вже 2 вересня” (Квітинський В. А. Партизанські Татри. - К.:
Політвидав України, 1982. - С. 119). Про роль радянських диверсійних
з’єднань в організації повстання у Словаччині див. також: Нияак б.
8ує6єс(уі о Зіоуепккет пагобпіт роуйапі. - РгаЬа: Каііе Уо]кко - 8уобос1а, 1974.
397
( за 25 жовтня). "Бойова група Віттенмаєра починає займати село
Ніш (Ніжна Боца - А. Б.) (10 км у південному напрямку від
Крл. Лєготи. Внаслідок цього звільнено дорогу Розенберґ-Попрад.
Чудово боролися залучені до цього українські добровольці 14-ої
Ґренадирської дивізії військ СС” (звіт від 26 жовтня)607.
27 жовтня, поряд із німецькими частинами, група Вільднера
зайняла центр повстання й просунулася далі на Брусно, Березно,
Ґронец та Підберезове; у першій половині листопада вона вела
бої проти радянських десантних груп в селах Ґронец та Крамниця.
Згодом, під кінець грудня, дивізія вислала на фронт ще одну
бойову групу під командуванням Ф. Дерна в силі підкріпленого
полку, щоб зупинити прориви радянського 2-го Українського
фронту в районі Банської Штявниці. Наприкінці 1944 р. вона
також взяла участь у бойових діях проти радянського партизан-
ського з’єднання імені О. Невського, що намагалося прорватися
до берегів річки Західний Буг, але це здійснила лише одна його
частина, оскільки іншу розгромили608.
Завдяки успішним діям дивізійних груп їм вдалося врятувати
десятки тисяч українських біженців і допомогти переправити їх
через Братіславу та Австрію в країни Західної Європи*. При цьому
десятки вояків дивізії залишили її лави з наміром повернутися
в Україну і приєднатися до УПА. Вояк дивізії Степан Мединський
пізніше згадував: ”Теж доходили до нас вістки про УПА, які нас
підбадьорювали; а також були слухи, що у Словаччині є повстан-
ські відділи, які потайки вербують хлопців з нашої дивізії”609. У
звіті для РСГА німецьких органів безпеки, складеному в грудні
1944 р. на основі повідомлень їх аґентів у Словаччині, зазначено:
"Загалом за звітний період серед словацького населення багато
8іаіпі ІЛігесІпі АгЬіу V Ргате. - Е 110. - ІЗсг \Уеіігтас1ііЬеуо11тасЬб§іе Ьеіт ОеиЬсЬеп
8(ааі$таппегГиг Вбіїтсп и. Маіігеп. Ве(г.: Ба§е іп <1ег Зіои'акеі. АЬаптеІдипдеп сіе.ч
ІЗІ8СІ1. ВеГеііІхІїаЬеге 81ом/акеі гот 23-26.10.44.-8. 161,154,147,146.
Касаткін М. Імені Олександра Невського. - К.: Видавництво політичної
літератури України, 1974. - С. 8.
Радянська пропаґанда приписувала українській дивізії злочини проти
мирного словацького населення. Насправді документально доведено,
що каральні операції проти цивільних мешканців у Словаччині
здійснювали дислоковані в цій країні німецькі одиниці. Серед них -
підрозділи бриґади О. Дірлеванґера та Східнотурецького військового
з’єднання, а також 218-ий загін абверу (АЬи'еЬг^гирре 218), з’єднання
"Едельвейс”, (Есієіхуєікх), оперативна команда .№ 14 (Еіпяаїхкопіпіапбо
14), команда спеціального застосування № 27 (Котшапбо г. Ь. V. 27),
спеціальна команда № 7 (8оп<ісгкопіпіап£Іо 7) та інші загони німецької
поліції й подекуди навіть словацької Глінкової гвардії.
Мединський С. Дивізійними стежками. Спогади. - Торонто: Ргіпіесі Ьу
Вехкусі ОгарЬісь Бкі., 1991.-С. 133.
398
говорили про українських вояків, які зараз розміщуються у
Словаччині... У словацьких колах, вороже налаштованих до
Німеччини, їх вважають користолюбцями, які не боряться за ідеали
Нової Європи... Про українських вояків також кажуть, що вони
більше не мають жодного зацікавлення у війні й вже підготували
цивільний одяг, щоб дезертирувати”. Проте переважна більшість
дивізійників і надалі своїм основним ворогом вважали сталінський
режим. В іншому звіті цього ж джерела за 16 січня 1945 р. говори-
лося: ”3 повідомлень багатьох словаків ми дізналися, що українці
сварять більшовиків і постійно кажуть, що вони набагато гірші,
ніж німці”610.
Незважаючи на участь вояків дивізії у придушенні словацького
комуністичного повстання, ставлення словаків до дивізійників було
толерантним і серед частини населення дружнім, чому сприяли
їх спільні слов’янські корені. Про це свідчать, зокрема, спогади
учасників тих подій. Офіцер колишньої армії УНР, згодом дивізій-
ний сотник Віктор Малець пізніше згадував: ”По тижневім
перебуванні дивізії у Словаччині скрізь запанували найсердечніші
й братні стосунки між населенням і вояками так, що вони чулися,
неначе у власному краю... На тлі братерських українсько-словаць-
ких стосунків німці не могли навіть проявити питомої їм бруталь-
ності й здирства у відношенні до місцевого населення”611. Інший
дивізійний вояк Мирон Корнило з цього самого приводу писав у
споминах: "Лицарська поведінка українського вояка в боях, а
дружня супроти цивільного населення, багато допомогла пізніше
рейдуючим відділам УПА, бо українцям вони (словаки — А. Б.)
вже довіряли”612.
ВА. - К 70. - Зіои'акеі 223.-8.27.
Кравець П. [Малець В.] Дивізія "Галичина” (причинки до історії
дивізії "Галичина”). — Ріміні (Італія): Табір українських полонених,
1947. - С. 14.
Корнило М. На Словаччині // Вісті... - Червень 1964. - Ч. 114. -
С. 41.
399
РОЗДІЛ III
ЗМІНИ В НІМЕЦЬКІЙ СХІДНІЙ ПОЛІТИЦІ й
УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ
(червень 1944 — травень 1945 рр.)
1. Частини УВВ у нових умовах
^^а середину 1944 р. поряд із представниками ОКВ і керів-
ними посадовими особами РМО за позитивну зміну політи-
ки щодо національних формувань при німецьких збройних силах
виступило також СС-ГА, яке планувало мати у своїй сфері компе-
тенції вирішення всіх справ, пов’язаних з даним питанням.
Втіленню цих планів сприяло те, що 6 червня 1944 р. західні
союзники СРСР відкрили на Заході Другий фронт.
Тоді як 1 липня 1943 р. на боці Німеччини на Сході діяло
З 138 000 вояків, через рік їх кількість склала 2 160 000, що
було найменше порівняно з попередніми роками1. Потреба нових
військових сил зумовила необхідність масового рекрутування
чоловічого населення на землях, які ще контролювала Німеччина.
Для того, щоб залучити до цього місцевих громадських діячів,
окупаційні інстанції заздалегідь вдалися до деяких політичних
маневрів, на зразок надання краєвої автономії країнам Балтії й
створення до того Білоруської Центральної Ради (БЦР). Навесні
1944 р. прийшла черга провести такі заходи в Галичині, щодо
якої було заплановано мобілізаційні дії, застосовані навесні й влітку
1943 р. у Східній та Центральній Україні. Для цього навесні
1944 р. Галичина мала попередньо дати від 1 015 до 1 200
рекрутів. Аби ґарантувати успіх цієї акції, губернатор О. Вехтер
запропонував керівникам УЦК В. Кубійовичу та К. Паньківському
створити на початку березня 1944 р. Українську Національну Раду.
Проте вони відмовилися, вважаючи, що це занадто мала політична
концесія й занадто велика відповідальність2. Тоді німецькі інстанції
ОКН/Оеп. 8і. сі. Н/Огц. АЬі. №. 1/18941/44ц. ЕпПУІск1ип§ дег Цщагке сіеа ОхіЬееге»
уот 1. Іиіі 43 - 1. Іиіі 44.//МА118.-Т-78.-Ко11413,-Ргате 6 381 186.
ЦДАВО України. - Ф. 4329 - Губернатор дистрикту Галичина, 1941-
1944. - Оп. 1. - Спр. 14. - Арк. 5; Паньківський К. Роки німецької
окупації... - С. 425.
400
Полковник
Райнгард Ґелен
під час інспектування
добровольчих
підрозділів
Вишикувані загони "гіві ”
Німецькі штабні офіцери під час інспектування
українських добровольців. Лютий 1943 р.
Сотня українських добровольців проходить перед
генералом Східних військ. Березень 1943 р.
Присяга вояків на український прапор. Донбас, вересень 1942 р.
70"/"
|---------Є0%--------1
Нарукавна емблема вояків і кокарди
старшин та підстаршин формувань УВВ
УКРАЇНСЬКІ ДОБРОВОЛЬЦІ!
Пісня українських доброаол ьиія
XX О ПОМСТИ!
Кохана моя Україно.
Як довго була ти у СНІІ
Зробили із тебе руїни
Кремлівські мати навісні.
В Москві у найбільшого ката
Вино і розкоші були.
А наші змарнілі дівчата
Пій тюрмами долю кляли.
Гой. слухай недолюдок Сталін»
Потонеш ти 9 морі пожеж!
Ти мрієш нас нищити й далі?
Собако, від мас но атечош!
За чорні години розпуки,
Сльозу що у неньки сіл,
За осі катування і муки
ВІйплатить країна моя!
І не допоможуть чужинці —
Англієць проклятий
До помети, брати українці.
До помсти, великий нарід!
І. ГОРДІЄВСЬКИИ.
Адр.ся редАкиН: ..ик<«і»«куі ОаЬгожої**-*
ГеМроаґ Мг. ЗА? 16
Листівка УВВ за 1943 р.
Ми йдем на бій,гримлять гучні колони,
Стрясав авалю танкова хода.
За рідний краї ми алоио кров червону,
Еоб згину» гжіт і сталінська орда.
Сліпіть до нас, хоробрі побратими!
Воліє ссрпс визволить батьків.
Так доведім ділами бойовими,
Ко ми ндяадки славних козаків.
Ми йдем вперед, 1 прапор жозтосаній
Вгорі на вітрі звихрюється знов.
Навікя-вічиї рівній Україні
Несемо цвіт 1 волю, і дибо».
Співіть до нас, хоробрі побратими!
А стихне бій, 1 постріли останні
Відгомонять вад гонами полів,
Тоді вія Холму вниз аж до Кубані
Зітхне земля і лоно двох йорів.
Сліпіть до нас, хоробрі побратими!
Воліє серце визволить батьків
Так доведім ділами бойовими,
Ео ми иааадки славних козаків!
Марш українських добровольців
|/і український
^ДОБРОВОЛЕЦЬ
нтвмвшннвяаамажанмнявявинмшм
ІЯ-І4
На багнетах ясне сонце квітне,
Грас, вигравае в далі голубій
11 л українськии
* д *у л ЕГГШ Л В"" В В В-
Ви 0 в* 0/1 ж«» ІдО
АБО ВОЛ! ДОБУТИ-АБО ДОМА НЕ БУТИ!
Пресовий орган УВВ "Український Доброволець'
Наплечники і нарукавна відзнака
Холмського Легіону Самооборони
Рій 2-ої сотні Українського Легіону Самооборони (УЛС)
Група озброєних вояків УЛС. Грубешів, весна 1944 р.
аіе Еііезїогтеї, ііе іт Гіи^кіаіі; Кг. 8 тот 23.2. 1942 у^іеіег-
-Є^єВЄП 1*1 ТІ*
" Васк еі^епет їіііеп, §етай теіпег їезіеп Пкег2еи§ип§,
" угіОше іск тіск паї шеіп кекеп іеш Орїегііепві іег нкгаі-
« пізскеп Каііоп шіі іег паііопаІАа^івсіїеп Ііее. Тог
« ипі іет кекгеп Апіепкеп іег К&пріег зскетбге іск іег ОІЖ
" еч*і§е Тгеиє. Іск зск^йге ЕгееВепкеі-6 теіпет Ріікгег Апігеав
" Меіпук илі Ппіегог<іпші£ ипіег І1е топ ікт £е&екепе ОВгі£^
" кеіі. Іск веОе теіпе еапге АгВеі-Ь илі орїєге , « епп по1і£,
* теіп ЬеВеп іт Катрї Гиг і еп икгаіпівскеп Біааі. Іск *?еіВ,
" іаВ іск їйг Еіікгиск тії теіпег Екге ипа тії теіпет ХеЬеп
• тегкаїіє-Ь Віп. Неіі Зет икгаіпе.”
у,е огбапібаіогівсЬв АгЬеіі аег ОНК егвігескі віск топ Кіеі* айв Ве-
йй-ів аиї у?еііе Теііе іев Кеіскзкоттіввагіаіз Окгаіпе. Каск іеп Вів-
$егі£еп Еезізіе11ип£еп ізі егу/іевеп, ааВ аіе 2епіга18 іег іііееаіеп
ХгЬеіі іп аег 5іаіітегі*аГЬип£ топ Кіете ипа 2і*аг іп еіпег Вауоптеп*а1-
Иее*» ипа іаВ аіе Тегїаззег аег І11е£а1еп ЕІийВІйііег, топ іе-
оеп еіпі£е шиаепІІісЬ Векаппі віпі, зиг 2еі1 Виказів, аез іпгмгівскеп
£е8і£епоттепеп Вйг§егтеіз1;ег8 топ Кіеі*, аіз Ап§ев1;е11і;е іп аіе Зіааі-
тегшіїипе ііЬетоптеп улігієп.
^ТЖкгепа аіе егвіеп, аигск. іав Неег аиІ£Є81е11-Ьеп Сгапип^в-
(Цііг) Еіпіхеііеп іе. 1а ипіег Рйпгипе топ Вапаехаїеиіеп віапаеп,
>еі1в віатк тії Вапаегаїеиїеп аигсквеїзі игагеп, тегвискі аіе ООТ пеи-
»гйіп£в, ЕіпПиез ані аіе 80§. ЗскиізтаппвскаІіеп ги £еі*іппеп, аіе
Іпягізскеп ипіег аіе Риктипе аег Зскиїгроіізеі безіеііі; теигаеп.
Ів ізі; егжіезеп, 1аВ аіе ОШГ тегзискі каі, топ Кіе* аиз Зскиіаапапп-
ісіжїїеп іт Секіеі аег икгаіпівскеп 2іті1тег«а11ип§ аиігиаіеИеп ипа
ііі ікгеп Апкап&егп ги Ьевеїгеп. Віє Іпіе11ек-£ие11е ]?йкгип£ воіііе
Ьеі іег Рикгип^ аег ОЦК-Огеапіваїіоп Ііеєеп. Вегеісклепі іаГиг, теіе
ееіі аіе АЬвіскіеп аег 0І5К &іп£еп, ізі аіе Аиззегипб еіпез шаВйе'Ь-
ііскеп ОЦК-Еаппев, тап тііззе зузіешаіізск аііе аиі^еТипаепеп «ГаїТеп-
Іа£вг аег Воіеп Агтее заттеїп ипа їііг іеп 2еіірипк1 Ьегеі1;1е£еп, ги
Іет зіе топ іеп Мііігеіпкеііеп кепо-еі^і вдігіеп.’
Іап тивзе аиск аіе Іиііігеіпкеіїеп аиї а ет іапіе оаег &егаіе аиі
Йет капів зо зіагк аіз пиг іг§епі тд£Ііск таспеп, адеіі аогі аіе
іеи-Ьвскеп КгаХіе пиг зсЬ/аск тегігеієп зеіепГрїїепп еіптаї ійпї
&еиізскеп ійпігіз Мііігтаппег §е£ЄПй'Ьегз,Ьекеп, »ег каі іапп аіе
Іаскі ? »
Іаізаскііск кігеї аег топ Зеііеп іег Огіпип^зроіігеі Ьеїокіепе
<го32й£і£е АиГЬаи топ Зскиігтаппзскаіїз-Ба-Ьаіііопеп аиї ает капів
•скадеге Сгеїакгеп іп зіск. Уиг деае Котраєпіе вВепеп топ Апїап§ ап
Ьосквіепв гл*еі Вів ігеі Веиівске гиг Тегїй^ип^. Віє Аиїві;е11ип§
топ
аеигасЬеп Тегиаііипв Напйеі шй іігівсЬаП іп ает ШйіЛТВВ
Витяг із повідомлення німецьких органів безпеки про
намагання фракцій ОУН використати в своїх інтересах
українські військові формування в збройних силах
Німеччини. Літо 1942 р.
ВІРНИЙ * шлях
УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ
БОРЯТЬСЯ В РЯДАХ НІМЕЦЬКОЇ АРМІЇ
Дедалі ширші кола українців усвідом-
люють, що для яих є лише одна мож-
ливість допомогти своїй батьківщині, а
саме — ставши в ряди Німецьких Зброй-
них Сил, боротися проти большевизму,
За визволення України. Щоразу нові
групи національно-свідомих українців
зголошуються до служби в Німецькій
Армії, щоб стати до боротьби проти
большевиків.
Ось історія одного з таких українсь-
ких з'єднань.
Восени минулого року ; орди Сталіна
підкочувалися під Волинь. Українські
села горіли від вогню розбишацьких
партизанських затонів, проливалась
неповинна кров мирного населення. Ба’
гато української молоді втікало в ліси,
з метою організувати самооборону. На
Початку жовтня в руки німецького офі-
цера, а теперішнього опікуна й любим-
ця Легіону, попав дивний полонений:
кур’єр української партизанської групи,
що з лісів вела боротьбу проти червоно-
го наїздника. Офіцер, довідавшись, що
група' складена з високосвідомого укра-
їнського національного елементу, який
розуміє, що українці мусять іти разом
із німцями на Москву, відпустив на
слово* зловленого юнака, пропонуючи
проводові групи співпрацю і підтримку.
Переговори вдалися. Українська бойо-
ва група дістала значну підтримку збро-
єю і виказала своє геройство, 600 уби-
тих червоних бандитів у нерівному бою
трьох сот добровольців 'на 1.500 бан-
дитів і багато здобутої зброї були до
казом самопосвяти і героїчного ідеа-
лізму українців, покропленого кров’ю
23-ох поляглих побратимів, 10-го груд-
ня вояки загону переїхали з лісу авта-
ии до Луцька, а в січні дістали одно
строї. З невідомого загону виріс зди-
сциплінований, вояцький залізний ле-
гіон, що не боїться смерти в боротьбі
за' ідею.
Бойовий шлях Легіону покритий чи-
нами слави. Від 11-го січня 60 вояків
відділу 3 дні без втрат втримували важ-
ний тартак проти натиску бандитів, В
боях під Клеванем 1-а сотня переможно
билася з переважаючими силами, ли-
шивши на полі слави 39 убитих побрати-
мів, між ними незабутню сестру Лесю
Оповідаючи про ці бої, німецькі провід-
ники групи зупиняють погляди на ВО-
ЯЦЬКИХ обличчях і кажуть: «Яка в них
незвичайна бойова постава,’ які з них
вояки! Ранені українські добровольці
самі етрілялися, щоб не дістатись у те-
нети червоних І Поляків, Групи, що
відбилися, нищили одяг, але зброї не
покидали, хоч приходилось їм брести
70 км. по глибокому снігу».
Зимою ціда група перейшла Буг і сту-
пила на гостинну Холмську землю, ра-
дісно стрічали їх холмські українці, бо
волинські вояки стали їм не раз у при-
годі, обороняючи від нападів польських
І червоних банд. Ще раніше, в боях на
Волині, біля Тернина, один рій відділу
прийняв бій проти 300 польських напас-
ників і завдав їм великих втрат. Ра-
неного ройового, що попав у руки во-
рога, поляки живцем спалили, шалію-
чи від люті за те, що му сіли покласти
в одному бою з легіоном аж 600 своїх
убитих.
Такі славні дні має за собою Легіон
Я — серед своїх молодих солдатів і з
задоволенням і гордістю ДИВЛЮСЯ у ВІЧІ
молодим українцям, які знайшли єдино
правильний шлях: вони допомагають
своїй батьківщині тим, що пліч-о-пліч
з німецькими з’єднаннями в рамках Ні-
мецьких Збройних Сил, борються проти
Сталіна, беруть участь у знищенні
большевизму й у визволенні України.
Цим самим вони служать своїй вітчизні
і їх бойові заслуги будуть вписані в
історію України.
Українське Визвольне Військо
Листівка УВВ за лютий 1944 р.
Проголошення творення дивізії "Галичина" в Станіславові
(тепер Івано-Франківськ). Травень 1943 р.
Єпископ УГКЦ Йосафат Коциловський під час промови
перед виїздом добровольців на вишкіл.
Перемишль, липень 1943 р.
Галицькі добровольці під час польової Служби Божої.
Ляуенбург (Лєборк), жовтень 1943 р.
Нарукавна емблема і накомірна відзнака
вояків дивізії "Галичина"
Вишикувані лави вояків 5-го полку галицьких добровольців.
Жовтень 1943 р.
Переправа через річку вояків дивізії "Галичина" під час
вишколу в Нойгаммері. Травень 1944 р.
Схема боїв дивізії "Галичина" під Бродами
та її прориву з оточення. 12-22 липня 1944 р.
Фрагмент боїв під Бродами. Липень 1944 р.
"Мисливська чота" артилерійського полку української дивізії.
Летавська Лучка (Словаччина). Початок 1945 р.
і
в Галичині в односторонньому порядку проголосили для молоді
від 15 до 20 років і чоловіків від 20 до 35 років обов’язок
військової служби (\УеіігФеп8і) у галицькій дивізії (хоча насправді
мобілізованих скеровували в різні німецькі військові з’єднання).
На місцях рекрутування мали забезпечити німецькі окружні
старости й повітові комісари, які викликали до себе представників
місцевих органів самоуправління й змушували їх складати списки
чоловіків 1921-1925 років народження. Поспіх, із яким здійсню-
вали мобілізацію, викликано побоюванням, що з початком весни
українська молодь піде в УПА, а із зайняттям Галичини військами
ЧА її мобілізують радянські інстанції й рано чи пізно використають
у воєнних діях проти Німеччини. В обхід УЦК німецькі інстанції
видали відозву до молоді за підписами колишніх вояків УГА і
армії УНР. Хоча для військових установ весняна мобілізація дала
очікувані результати, для СС-ГА вона виявилася політичною
помилкою, оскільки позбавила ЧА тільки незначної частини мобілі-
заційної бази. Водночас під впливом чуток про майбутнє примусове
рекрутування до повстанців прилучилася частина українців,
завдяки яким поповнено вже існуючі й створено нові курені групи
”УПА-Захід”. Іншою помилкою було те, що при мобілізації
німецькі інстанції не використовували політичних гасел (зокрема
щодо формування українських військових частин) й відмовилися
проголосити амністію для УПА3.
У рамках акції рекрутування на території Галичини також
відбувся набір добровольців до українських батальйонів у сухопут-
них військах Німеччини. У зверненні, яке закликало всіх, хто
хотів, вступити до складу цих частин, вказувалося, що їх вишкіл
триватиме три місяці. ”По цьому початковому вишколі, - вказу-
лося у зверненні, - добровольців вишколюється в орудуванні
тяжкою піхотною зброєю. Українські батальйони нічим не різ-
няться від німецьких частин, добровольці мають усі права німець-
ких вояків як на забезпечення рідні, так на повищення в службі
і відзначення. В батальйонах і на вишколі підстаршини та частинно
старшини - українці. Голоситись можуть всі українці у віці від
18 до ЗО літ, фізично справні”. Як і добровольці окремих військо-
вих підрозділів військ СС з охорони фабрик (\Уегк8ІсЬегип§-\У8),
під час військового навчання добровольці українських батальйонів
мали отримувати по 3 окупаційних злотих на день, а після
закінчення навчання - 300 злотих на місяць. До українських
батальйонів не приймали українців із райху (малися на увазі
еміґранти та робітники з України)4. Через місяць вирішено
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 37-38 зв., 53;
Спр. 23. - Арк. 26, 97.
Львівські вісті. - 14 червня 1944. - Ч. 135 (854). — С. 3.
401
провести мобілізацію українських чоловіків до німецьких частин
на суміжних із Галичиною етнічних західних українських землях.
Із цього приводу ЗО червня 1944 р. на зборах УЦК під керівницт-
вом В. Кубійовича було вказано, що "українці з Холмщини й
Підляшпія повинні рекрутуватися в ці ж частини, де також є
усі інші українці з Генеральної губернії, лише за умови, що їм
буде забезпечено духовну опіку православним духовенством”. Було
теж відзначено, що мешканці готові вступити тільки до галицької
дивізії й "українці з дистрикту Люблін не хочуть виконувати
військову службу в інших формаціях”5. З цього приводу в звіті
про ситуацію № 13 від 14 червня командувач польської АК генерал
Тадеуш Бур-Коморовський доповів еміграційному урядові Польщі
в Лондоні: "Німці з радянської України організовують Українське
Визвольне Військо. В повітах Грубешів, Томашів, Замостя німці
закликають в листівках українські відділи відступати за Буг і
звідти боротися проти більшовиків”6.
Вербування українців до вермахту мало незначні успіхи через
те, що конкурентні війська СС перебрали у своє розпорядження
більшість мобілізованих. 19 червня 1944 р. про це йшлося у звіті
Головної польової комендатури № 365. Згідно з ним, у травні
ГА "Північна Україна” видала наказ про мобілізацію в Галичині
місцевих мешканців, зокрема 35 000 осіб до вермахту і 15 000 -
до "ОТ” для застосування на Західному фронті офіційно для того,
іцоб уникнути їх "можливого захоплення росіянами”. Як зазначено
у звіті, "в інтересах вермахту” акцію не проведено, оскільки війська
СС "мали першість при охопленні усіх українців”7.
Окрім набору й вербування чоловіків, у червні-липні 1944 р.
до військ СС із прифронтових смуг мобілізовано три ешелони
рекрутів. Це склало понад 3 000 українців віком від 18 до 56
років, у тому числі 400 з Рогатинщини, 1 000 з Бережанщини,
решта з Підгаєччини та Бучаччини8. Цьому не змогли протистояти
навіть загони УПА, які закликали населення уникати служби в
німецьких військових частинах. Опір повстанців мобілізації лише
змусив окупаційні інстанції залучити ще більше силових засобів,
у тому числі підрозділи СД. Із цього приводу 12 липня 1944 р.
в одній із типових для того часу телеграм представників окупацій-
ної влади на місцях шефові правління дистрикту Галичина було
БкгаіпіксЬег НаиріаивксЬихх іп Кгакаи. Веігаі Ьеіт (іоихегпеиг дек ОкІгікЬ ЬиЬІіп.
ВегісЬі. Веіг.: АІ1§етеіпс Еасс ипсі 8ііттип§еп х^іясИеп сіеп Бкгаіпет. ЕиЬІіп, сіеп
6 Іиіі 1944//ВА.-К-94.-Ак(. 17.-8.73.
АтіііаКгаіо«а\Ус1окитсп(асЬ 1939-1945.-Т.ІІІ.-Еоп<іуп:ОгуїРгіпІег;;ЕісІ,1976.
-8.479.
ИА118. - Т-501. - КоІІ 218. - Егагпск 000 851 - 000 852.
Гончаренко А. З минулих днів... - С. ЗО.
402
констатовано: "Охоплення призовників у Турці можливе лише
тоді, коли я отримаю достатню кількість загонів безпеки. Тому
прошу зробити запит в штабі Мея групи армій "Північна Україна”,
щоб батальйон установ безпеки № 1004, що до цього часу перебував
у Турці, запишався в Турківському повіті принаймні до 15. 8. 44”9.
В організаційному звіті району "Дніпро” групи ”УПА-Південь”
від 5 вересня 1944 р. про події за літо йшлося про те, що вермахт
і війська СС при відступі намагалися "вихолостити населення з
боєздатного елементу”. І далі: "Це їм в більшості вдалося. Головно
в підфронтовій полосі, де стаціонували більпіі з’єднання німецьких
військ. Такі акції проходили без труду. Були села, де забрали в
СС-и 100-200 мужчин”10.
Рекрутовані не були укомплектовані у великі нові українські
з’єднання, а натомість поповнили поріділі внаслідок втрат чи втеч
лави національних батальйонів на Заході. Згідно з наказом
німецького командування, на той час східні частини не могли
бути перекинені на Західний фронт як об’єднані в дивізії з’єднання.
Вони мали бути включені як треті або четверті батальйони до
складу німецьких полків й у фронтових боях їх повинні були
використовувати здебільшого на другій лінії бойових дій - це
мало зменшити можливу загрозу дезертирства. Такі застереження
виявилися цілком обґрунтованими, оскільки поза межами україн-
ських земель в окупованих вермахтом країнах Європи вояки частин
УВВ не хотіли воювати проти місцевих рухів Опору. Ніхто з них
також не хотів допомагати нацистам поневолювати народи згаданих
територій. Траплялися випадки, коли між окремими партизан-
ськими загонами і українськими куренями проводилися перего-
вори, що закінчувалися укладенням угод про ненапад і взаємне
уникання сутичок. Леґіонер Микола Куделя, зокрема, констатував,
що вояки УЛС "займали квартири і в польських родин, відноси-
лися до них по людськи, толерантно, з вдячністю за їх труд
готування їжі”11. За словами підстаршини цього ж куреня Костя
Гірняка, наприкінці липня 1944 р. його українські старшини без
порозуміння з німцями вирішили, що, попри участь в оборонних
діях, "він не шукатиме за ініціятивою наступу на поляків на
їхніх землях”. У відповідь, за твердженням Гірняка, зв’язковий
німецький офіцер Біґельмаєр скерував у Краків донос про те, що
"леґіон не підпорядковується його зарядженням та шукає правдо-
подібно контактів з польською Армією Крайовою (АК)”12. Спроби
ДАЛО. - Ф. Р-36. - Оп. 2. - Спр. 7. - Арк. 3.
ЦДАВО України. - Ф. 3837 — З’єднання Південних груп УПА (”УПА-
Південь”), 1941-1945. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 1.
Куделя М. П. Крізь бурі лихоліть... - С. 49.
Гірняк К. Український Легіон... - С. 39, 40.
403
укласти нейтралітет між українськими батальйонами і загонами
АК були й в інших місцевостях. Зокрема у грудні 1943 р. без
відома німців на рівні штабних офіцерів майор К. Смовський та
сотник О. Винницький з 118-го батальйону уклали перемир’я з
підрозділом АК поблизу м. Ів’ї в Західній Білорусі. Було домовлено
уникати сутичок; як прояв доброї волі полякам повернено частину
захоплених у них коней. Однак стан українсько-польського
перемир’я тривав тільки до початку 1944 р., коли польські
партизани брутально порушили угоду, розстрілявши дев’ятьох
полонених вояків цього куреня, яких згодом поховали в с. Васи-
лішни. Наслідком поширення інформації про віроломство групи
польських боївкарів було не лише порушення мирних стосунків
між українськими батальйонами і відділами АК в околицях
згаданих місцевостей, а й цілковита дискредитація таких угод
на території Західної Білорусі13.
Відомі випадки переходу цілих частин УВВ на бік рухів Опору.
Наймасовішим був перехід вояків приналежних до УВВ 102, 115
та 118-го українських батальйонів на бік французького Опору в
серпні 1944 р. На той час вони почали реорганізовуватися відпо-
відно в 61, 62 і 63-ій батальйони 30-ої (російської № 2, згодом
білоруської № 1) дивізії військ СС. Наприкінці серпня 61-ий
батальйон імені Морозенка пристав на бік французьких партизанів.
Через кілька днів до них приєднався також 63-ій (до його складу
щойно тоді увійшов 62-ий). Незадовго до цього його поповнило
багато молодих українців віком від 18 до ЗО років з Волині та
Центральної України, які були скеровані в табір примусової праці
в Єлау в Східній Пруссії. Після шести місяців інтенсивного
вишколу батальйон був приєднаний до 75-го ґренадирського полку
”Ваффен-СС” у складі 30-ої дивізії військ СС. Цей український
курінь у складі 820 вояків, яким командував майор Левко Глоба,
18 серпня перейшов німецько-французький кордон і вранці
21 серпня прибув на місце призначення (крім сотні під командуван-
ням сотника Андруха, переведеної до штабу командування полку).
Чотири українські офіцери - майор Глоба, сотник Дзусь, сотник
Зінчук та поручник Возняк - провели таємну нараду, на якій
вирішено приєднатися до французького Опору. На їх думку,
Німеччина не виправдала надії, які на неї покладали українці. З
французького боку вести переговори був уповноважений лейтенант
Сімон Доільйон. Відхід українських вояків у ліс супроводжувався
перестрілкою з німецькими офіцерами окупаційного гарнізону,
багато з яких загинуло. У відповідь німецький каральний підрозділ
роззброїв і розстріляв кілька десятків українців із сотні, переведе-
ної незадовго перед тим до штабу полку; серед них були командир
сотні Андрух, поручник Островський та хорунжий Базюк.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь... - С. 147-148.
404
На боці Франції 61-ий і 63-ій українські курені отримали статус
іноземних військових формувань і були номінально зараховані
до її збройних сил як 1 та 2-ий український курені внутрішніх
сил та прикордонні частини (Ье 1,2 Ваіаіііопк Окгаіпіепк бек Рогсек
РгапсаІ8Є8 де Б’Іпіе’гіег, Сіоиреіпепік Ргопііеіек) відповідно ім. І. Богуна
та ім. Т. Шевченка. їхні вояки отримали триколірні пов’язки
французького Опору, доповнені українськими кольорами. Як і
на боці Німеччини, в обох батальйонах призначено подвійне
командування - іноземних командирів і українських командантів
- і водночас збережено український командний склад. Зокрема
командиром 2-го куреня ім. Т. Шевченка призначено французького
майора Віктора Петі, а його українським командантом став колишній
старшина армії УНР Негребецький, командирами трьох сотень —
відповідно В. Мелешко, Поліщук та Федорів. Однак незабаром із
міжнародно-правових підстав (насамперед через громадянство іншої
країни їх вояків) батальйони були розформовані.
Ініціатором іншого масового переходу українців на бік фран-
цузького Опору був Осип Круковський, який у міжвоєнний період
еміґрував до Франції і працював як робітник на фермі. З початком
Другої світової війни 7 вересня 1939 р. він вступив до французь-
кого іноземного леґіону і незабаром після звільнення з нього
відновив працю в сільському господарстві. Після нападу Німеччини
на СРСР йому вдалося повернутися додому в Україну. У 1943 р.
Круковський вступив до дивізії "Галичина”. Коли українських
вояків майбутніх ”поліційних” частин галицьких добровольців
переведено для вишколу до Франції, Круковський опинився в
Тарбі поблизу Піренейських гір, де вже діяло антинімецьке
підпілля. Через торговця Лафорґома Круковський налагодив
зв’язок із французьким рухом Опору. Довідавшись про це, праців-
ники німецьких органів безпеки заарештували Круковського і
групу його однодумців. Галицьких добровольців мали перевезти
для подальшого вишколу в інше місце в північному напрямку,
але їхній ешелон у липні 1944 р. потрапив під обстріл авіації
західних альянтів. Завдяки цьому Круковському та його спіль-
никам вдалося втекти й приєднатися до французького Опору. Загін,
який він очолив, згодом успішно атакував багато німецьких
транспортів при їх виїзді з Нормандії, за що Круковський був
підвищений до ступеня лейтенанта французької армії14.
Незважаючи на випадки дезертирства українців та представ-
ників інших національностей на бік національних рухів Опору,
решту іноземних формувань не було розпущено навіть попри
недовіру до них німецького командування. Боротьба Німеччини
на два фронти стала вирішальним чинником, що вплинув на
Небелюк М. Під чужими прапорами. - Париж-Ліон: Перша Українська
друкарня у Франції, 1955. - С. 116-117, 121, 175, 129, 195.
405
рішення вищого керівництва цієї країни не розформовувати наявні
українські та інші східноєвропейські формації при німецьких
військах на обох ділянках воєнних дій райху (див. табл. 18) і
навіть створити нові формування. З огляду на це запроваджено
нову посаду командира Добровольчих з’єднань при головнокоман-
дувачеві німецьких збройних сил на Заході. Ним став генерал-
майор фон Вартенберґ, якого незабаром замінив командир 162-ої
(туркестанської) піхотної дивізії вермахту генерал Оскар фон
Нідермаєр. На червень 1944 р. у люфтваффе і військово-морському
флоті Німеччини служило 100 000 східних добровольців й майже
800 000 — у сухопутних військах. З огляду на це німецьке команду-
вання було змушене відкрити для Добровольчих з’єднань 20 спеціаль-
них шпиталів, які обслуговували тільки вояків цих формувань15.
У червні 1944 р. до бойових дій в Нормандії під командуванням
головнокомандувача німецьких військ на Заході фельдмаршала
Ґ. Рунштедта залучили частину деяких сформованих переважно
з росіян східних батальйонів, у складі яких були також українці16.
Наприклад, укомплектований здебільшого з росіян та українців
Східний батальйон під командуванням майора Беккера поряд із
німецькими підрозділами стримував удари англо-американських
десантників на укріпленнях через Вір у напрямку на Карентан17.
Характеризуючи участь Східних батальйонів на боці вермахту при
відкритті західними союзними країнами Другого фронту в Європі,
німецький воєнний кореспондент Генріх Вебер писав у середині
червня: ”Я мав нагоду, як перший німецький військовий кореспон-
дент, одержати в Головній ставці командування Добровольчими
частинами зі Сходу деякі докладні відомості про дії Добровольчих
частин зі Сходу на Західному фронті. В здобутті всіх оборонних
успіхів, про які останніми днями згадується у зведеннях Головної
ставки фюрера, поряд з німецькими полками кожного разу брали
участь також добровольчі Східні батальйони”18. Однак у боротьбі
проти англо-американських військ більшість національних баталь-
йонів через погане озброєння й незадовільний морально-психологіч-
ний стан виявилися не в змозі протистояти наступові ворога, який
переважав їх у всьому — починаючи від технічних засобів й
закінчуючи підтримкою місцевого населення. Рештки розбитих
на Західному фронті Східних батальйонів були зібрані для реоргані-
зації на навчальному полігоні в Нойгаммері19.
15
ЕІНІеіоІіп В. Еогефп Ье^іопх...- Уо1.4.- Р. 331.
Про дії вояків Східних Добровольчих з’єднань на Заході див.: Нои-
Іеппап 1. N. Еахіет Тгоорк іп Хееіапсі, ТЬе №(Ьег1ап<І8, 1943-1945. Ніііег’я Охіігир-
реп іп (Не ХУсЦ. - Вау.чісіе, И¥ (118А): Ахіх Еигора Воокя, 1997.
17
Пінська газета. - Пінськ, 25 червня 1944. - Ч. 26 (97). - С. 4.
За волю і права. — 24 червня 1944. - № 4. - С. 3.
(1мп§ Еаьі Ееріопх іп ХУАК // Іпіетеї: ЬИр://Ька-гоа.сЬа(.ги/еа8і 1е§_іп_иїс.Ьіт.
406
Таблиця 18
Українські військові формування,
підпорядковані генералові Добровольчих з’єднань
(станом на 9 червня 1944 р.)20
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ "ПІВДЕННА УКРАЇНА” 6-та армія, 52-ий армійський корпус 44-ий армійський корпус Тиловий район корпусу № 59 Армійська група генерала Веглера Українська будівельна сотня № 97 Українська спеціальна сотня № 35 Українсько-російський батальйон постачання № 651 Українська саперна сотня № 235
ГРУПА АРМІЙ "ПІВНІЧНА УКРАЇНА” 1-ша танкова армія 4-та українська сотня батальйону постачання № 571 Український батальйон постачання № 551 Українська сотня № 248
ГРУПА АРМІЙ "ЦЕНТР” 2-га армія 4-та армія Корпусна група Феллау (Котре Сг. РеІІаи) 4-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 134 3-тя українська сотня батальйону постачання № 687 4-та українська сотня батальйону № 96
ГРУПА АРМІЙ "ПІВНІЧ” Армійський відділ "Нарва” Шеф армійського постачання, головнокомандувач резервних військ Верховний командувач на Заході Добровольча кадрова дивізія 5-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 505 Добровольчий (український) кадровий полк № 3 Український вишкільно-резервний батальйон
20
ЗсЬетаііксіїе 61іес1егип§ йег Іапсіекеі^епеп УегЬапсІе. бепегаї <1ег Егеі^іііі^еп-Уег-
Ьапсіе іт ОКН. 8іап4:9.6.44. №. 702/45 £Кдок // НАЕ8. -Т-78. - КоІІ 413. - Ггатех
6 381 250 - 6 381 255
407
На тлі значних втрат Східних батальйонів і зменшення бойових
якостей деяких німецьких з’єднань діяльність багатьох ненімець-
ких збройних формувань при вермахті та військах СС заперечила
постулати расової теорії про переваги у всьому німців як головних
представників арійської раси. У свою чергу, те, що Німеччина,
сподіваючись на підтримку поневолених народів, створювала при
вермахті іноземні військові частини, фактично продемонструвало
формальний відхід керівництва цієї країни від теорії зверхності
німецького народу над іншими народами світу. Це, зокрема,
виявилося у тому, що навіть Гіммлер — один із найпослідовніших
сповідувачів расової теорії - у промовах перестав згадувати про
''азіатські орди”, "слов’янських унтерменшів” і вищість німців
як основних представників "нордійської раси”, оперуючи натомість
насамперед гаслами боротьби проти більшовизму21. У пошуках
виходу зі скрутного становища, яке склалося на фронтах, Гіммлер
піддав радикальній критиці дії АВП ОКВ, що не зміг організувати
радянських полонених для боротьби проти СРСР, і взяв керівницт-
во цією справою під особистий контроль. Безпосереднє здійснення
заходів щодо створення нових військових частин він доручив
своєму заступникові Ґ. Берґеру. На той час СС-ГА формально
припинило пропагувати "великонімецьку концепцію”, про що
свідчило перейменування ще наприкінці 1943 р. діючого у його
складі Ґерманського керівного бюро (СегтапІБсЬе Ееііяіеі 1е) в Європей-
ське управління (Еигора-Аті). Через півроку після цього для
формування "добровольчих з’єднань зі східного простору” Берґер
вирішив створити у складі управлінської групи ”Д” СС-ГА окрему
установу - 3-тє управління (Аші III), що мала б секції для пред-
ставників кожного з народів Сходу. Вона повинна була ко-
ординувати дії сформованих із росіян, українців, білорусів,
кавказців, латвійців та литовців добровольчих східноєвропейських
частин і отримала назву "Керівне бюро добровольців Сходу” —
ФЛО (Ргеісуі 11і^епІеііБіеІ 1е Окі - ЕЬО). Його керівником Берґер вирішив
призначити Фріца Рудольфа Арльт а*, з яким зустрівся 18 червня
1944 р. На початку розмови Арльт висловив критичне ставлення
НеіпгісЬ Ніттіег. ОеЬеітгесІеп 1933 Ьіь 1945 ипс!апс1егеАп8ргасЬеп.Нг8§. у.ВгасІІеу
Р. ЗтііЬ ипсі А§пе« Р. Реіегеоп. - Ргапкіигі ат Маіп, 1974. - 8.259.
Фріц Рудольф Арльт народився 12 квітня 1912 р. в Нідеркуннерсдорфі
(№е<1егсиппег$<1ог(7ОЬегіаи8І(г). У 1925-1932 рр. навчався у християнському
інтернаті, подорожував Східною і Південною Європою. З 1932 р. навчався
в університеті в Ляйпціґу, де досліджував антропологію та соціологію.
Підтримав нацистів за умови, що вони реалізують 14 пунктів Вільсона,
права самовизначення народних груп, усунуть класову боротьбу шляхом
народної солідарності, вирішать проблеми професійної зайнятості і
забезпечать культурний розвиток на основі традиційних західно-
хідноєвропейських цінностей. Працював у Ляйпціґу, де написав ди-
сертацію про особливості національної психології. Із 1936 р. - у Бреслау
(тепер Вроцлав), де вивчав етнічні групи Сілезії. 1937 року почав
408
до дискримінаційної позиції керівництва райху щодо східних
народів і вказав на недоцільність заборони контактів з українським
рухом Опору. Коли Берґер заявив про те, що ця стратегія зали-
шається в минулому, Арльт виступив за доцільність запровадження
відкритої політики стосовно народів Сходу. Він запропонував
визнати права націй на автономний розвиток і самовизначення,
а також звільнити ув’язнених керівників національних рухів
Опору. Після призначення на посаду Арльт координував свої дії
з АВП ОКВ і ААА ОКВ й діяв разом із командиром Добровольчих
з’єднань (колишніх Східних військ) Кестрінґом, із яким йому
було організовано зустріч. У відвертій розмові з Арльтом Кестрінґ
заявив про готовність надати його управлінню та іншим офіційним
інституціям райху матеріали про кількість, місце перебування й
становище національних частин і з часом дотримав свою обіцянку.
Зустріч із генералом Добровольчих з’єднань і його підтримка
ініціатив Арльта виявилися дуже важливими для майбутнього
розмежування функцій іцодо цих формувань між ФЛО та іншими
німецькими інстанціями. Надалі Арльт підтримував зв’язок із
Кестрінґом через його ад’ютанта Г. Герварта22.
Однак зі створенням ФЛО не з’явилося навіть декларації
німецьких урядових структур щодо УВВ. Прикметно, що водночас
керівні німецькі інстанції здійснили конкретні кроки щодо ком-
плектування інших національних військових з’єднань із представ-
ників народів Східної Європи. У Білорусі, зокрема, було проголо-
шено мобілізацію населення до БКА, частини якої офіційно
трактували як батальйони військ СС. Однак німецьке командування
відмовилося видати зброю для більшості рекрутованих, яких з
огляду на це довелося демобілізувати, а з частини вже створених
підрозділів укомплектували ЗО-ту дивізію в структурі військ СС
(її деякий час вважали 2-ою російською дивізією, і лише 15 квітня
1945 р. це з’єднання отримало офіційну назву ”Бєларусь”)23.
Станом на серпень 1944 р. до складу БКА входили 10 піхотних
співпрацювати з абвером, де серед інших офіцерів контактував із
майбутнім командиром УЛ майором Г. Демелем. У 1938 р. виступив
проти єврейських погромів. Восени 1939 р. брав участь у німецько-
польській війні, після закінчення якої почав працювати у відділі справ
населення і опіки уряду Генеральної губернії. 1940 року звільнений з
цієї посади й переведений з вермахту до військ СС. У 1943 р. брав
участь у бойових діях дивізії СС ”Дас Райх”, а на початку 1944 р. був
поранений, після чого його скерували до СС-ГА (Агії Е Роїеп Дікгаіпег-,
Іисіеп-Роіісік іт 6епега1§оиуететепі Гйг «Діє Ьезеїгіеп ОьфеЬіеіе 1939/40 ипсі іп
ОЬег8сЬ1еяіеп 1941/43 ипсі іт РгеіЬеійкатрГсіегипісгсігисксеп Окіубікег. Ііокитепіе,
Аи88егип«еп Vоп Роїеп, ІІкгаіпегп ипсі Іисіеп. КісЬіі§8іе11ип§еп соп ГаІхсИипсеп.
Егіппегипцеп еіпек Іпмсіегз.- Гіпсіїюгьі: ЗУіькепхсЬаЙІісЬег ВисИсІіепМ НегЬегіТаеее.
1995.-8. 143 144).
Агії Е Роїеп-, Нкгаіпег-, Іисіеп-Роіііік... - 8. 106.
Акула К. Змагарньїя дарогі. - Мюнхен: Накладам аутара, 1962. - С. 129.
409
і 10 саперних батальйонів й кінна частина; номінально вони
підпорядковувалися підзвітному СС-ГА Головному військовому
управлінню Білоруської Центральної Ради (ХУеіккплНепіксНегХепігаІіаі,
Наирітііійглсі'лаі(ипс)2'* 1- Поряд із цим при німецьких військах
тривало формування російських частин, чисельність вояцького
складу яких зросла від 108 000 осіб наприкінці 1942 р. до 300 000
восени 1944 р. 12 липня 1944 р. представники РМО підготували
проект відозви Розенберґа та Кайтеля до грузинів, азербайджанців та
народів Північного Кавказу, у якому йшлося про створення
''Кавказької Визвольної Армії”25. Було вивчено навіть плани
створення польських добровольчих підрозділів при вермахті*. При
цьому частинам УВВ не було приділено належної уваги й, незважаю-
чи на деякі формальні нововведення, кардинальної зміни німець-
кої східної політики щодо них не відбулося. 17 липня 1944 р.
"Вісник розпоряджень” німецьких сухопутних військ після довгих
перипетій урешті-решт офіційно затвердив кокарди на шапках
для вояків та старшин УВВ26. Однак це, зрозуміло, не сприяло
заохоченню боротьби українців у складі вермахту. Аналізуючи
Українська Дійсність. - Берлін, 20 жовтня 1944. — Ч. ЗО. - С. 4;
1 грудня 1944. - Ч. 34. - С. 3.
ИАС8. -Т-454. - КоІІ 104. - Ргатек 000 956 - 000 961.
Ще у березні 1944 р. прибічник групи польських пронімецьких кон-
серваторів Владіслав Студніцкі (8ш<1піскі) передав меморіал губернаторові
дистрикту Варшава Л. Фіпіеру, в якому засуджував німецький терор
і вимагав сформувати польські підрозділи. Після цього Гіммлер подав
Гітлерові пропозицію щодо їх створення для потреб Східного фронту.
Ця ідея справила враження на деяких представників німецьких вій-
ськових кіл, але ставлення Гітлера до організації будь-яких польських
формацій було неґативне. У виданій 20 травня 1944 р. інструкції
ГШ ОКГ було заборонено рекрутувати поляків до вермахту. Лише в
жовтні 1944 р. за таємним наказом ОКГ дозволено творити польські
загони "гівіс” при вермахті й передбачено застосування щодо них
виданих раніше розпоряджень стосовно Добровольчих з’єднань. Однак
до них зголосилося лише 300 добровольців. Це спонукало німецькі
інстанції до деяких заходів, що мали змінити ставлення поляків до
Третього райху. 25 січня 1945 р., наприклад, у РСГА створено робочу
групу, якій було доручено розробити нові національні нарукавні відзнаки
для польських робітників (для українців, росіян та білорусів їхні
національні відзнаки офіційно запроваджено ще в червні 1944 р.). У
березні 1945 р. В. Студніцкі звернувся до Гіммлера із пропозицією
покращити німецько-польські стосунки, звільнивши з концтаборів
поляків і створивши для них їх Національний Комітет для політичного
очолювання боротьби проти більшовицької Росії (ІпіегпеІ: улусу.іу.щ.сіє/
ххгапуі 5.1ііт; Ьикоіузкі N. Еріхосіу и^рбіргасу роїхко-піетіескіе] V/ окгекіе ті^сігу-
иоіеппут і росісхак II Щупу 8иіа(о\усі’ // Іпіегпеї: и'иал'.тн'.к.рі/іпіораігіа/
риЬІісу8Гука/ЕрІ20<1у_іл'5ро1ргасу.1іІтІ).
Нееге8-Усгог<1пип§8ЬІаи.-ТеіІ В,-Вегііп, сіеп 17 Іиіі 1944.-8. 181-183.
410
причини відсутності серед східних народів бажання воювати на
боці Німеччини, керівник 2-го управління Східного міністерства
П. Кляйст у доповідній записці Розенберґові від 27 липня 1944 р.
визнав: "Однак повсюдно і завжди виникало питання, чому, за
яку політичну картину майбутнього ці народи повинні проливати
свою кров. Німецькі роз’яснення, втім, жодним чином не були
конкретними. Вони з’ясовували цим народам, проти чого вони
боряться, але не з’ясовували ”за що?”27.
У відповідь на перші кроки Арльта на новій посаді А. Розенберґ
привітав ініціативи СС-ГА щодо неросійських народів і виділив
для консультацій із ФЛО свого представника у справах національ-
ної політики, міністерського експерта із проблем Сходу професора
Ґ. Менде. Заручившись певною підтримкою РМО, Гіммлер вважав,
що творення національних військових з’єднань не суперечитиме
в майбутньому нацистській колонізації Сходу. Із цих міркувань
він знову почав цікавитися планами заселення України німецькими
поселенцями. 21 липня 1944 р. райхсфюрер СС надіслав листа
шефові СП і СД Е. Кальтенбруннеру, в якому писав, що коли
райх здобуде великі простори російського краю, області України
будуть, як заплановано, заселені німцями, а на кордонах Азії -
козаками зі скеруванням їх проти Азії, де залишиться колгоспна
система. Гіммлер вважав, що козакам можна буде дати трохи
землі; вони створять військові поселення й не будуть ворогами
Німеччини. В Україні не повинно було бути релігії - ані католиць-
кої, ані православної, а дозволялися б тільки "дослідники Біблії” —
пацифісти, які виступали б проти боротьби, зброї та війни.
Найкращі українці, тобто добірні й вибрані, виступали б проти
ворогів, але землю мали б німці28. Райхсфюрер СС планував, що
"після перемоги” усі добровольчі частини, сформовані з українського
і російського населення, будуть поселені на Східному військовому
кордоні (Очхееіігцгеп/е), який далеко на Сході відділятиме терито-
ріально зменшену Росію від німецьких колоніальних поселень.
"Землю і повне самостійне існування та волю для українського і
російського населення за нашим статутом буде надано лише на
козацькому кордоні”, — стверджував Гіммлер й підсумовував: ”У
тилових областях, що будуть землями для німецького поселення,
ми хочемо намагатися створити селянські громади з малої власності
так, як ми останнім часом це робили в Україні”29.
Однак колонізаційні плани Гіммлера щодо земель України
внаслідок відступу вермахту з української території залишилися * Ч.
НАШ. -Т-454. - КоІІ 93. - Ргате 001 490.
Тис-Крохмалюк Ю. Гайнріх Гіммлер... // Вісті Комбатанта. - 1982. -
Ч. 1. - С. 43.
Український історик. - Мюнхен, 1998. - Ч. 1-4 (97-100). - С. 195-196.
411
нездійсненими. Плани ж райхсфюрера СС щодо перепідпорядкуван-
ня українських та інших слов’яно-східноєвропейських формувань
при вермахті командуванню військ СС вдалося реалізувати лише
наприкінці 1944 р.30 Після організованого 20 липня 1944 р.
невдалого замаху на Гітлера, внаслідок якого зустріч Гіммлера
із Власовим перенесли майже на два місяці, райхсфюрер СС очолив
резервні армії і, відчуваючи потребу знайти джерела поповнення
німецьких сил на Сході, вирішив "форсувати” формування РОА.
Він доручив Ґ. Берґерові вирішити проблему використання радян-
ських військовополонених. Для цього 1 жовтня 1944 р. в ОКВ
Берґера призначено шефом відділу в справах військовополонених
(Кпе£8£е1ап£!епеп\уе8еп). Шеф СП і СД Ернст Кальтенбруннер розці-
нив визнання Власова своїм шефом Гіммлером як шанс для
обмеження впливу ОКГ і для розширення сфери компетенції
власного відомства. Серед іншого це проявилося під час спроби
ОКГ запровадити інститут капеланства для Добровольчих з’єднань.
Після того як Кестрінґ видав дозвіл на зарахування польових
капеланів православної церкви до українських та інших східних
частин, це не схвалили органи безпеки райху. 24 серпня 1944 р.
Кальтенбруннеру було передано спеціальну записку такого змісту:
"Релігійна опіка добровольців православної віри”. "Генерал Добро-
вольчих з’єднань, - вказувалося в записці, - видав розпорядження,
щоб за найкоротший час для добровольчих частин було відібрано
священиків, які б могли надавати релігійну опіку для добро-
вольців”. Щоб унеможливити проникнення у східні частини
радянських аґентів, автор записки погодився перевести цю справу
під контроль німецьких органів безпеки, шеф яких Кальтенбруннер
повинен був затверджувати списки всіх запропонованих претен-
дентів на польових капеланів31. Проте через спротив німецьких
спецслужб у частинах УВВ інституту польового капеланства так
і не було повсюдно запроваджено. Недоцільність запровадження
в українських батальйонах вермахту польових православних
капеланів німецька сторона серед іншого мотивувала тим, що їх
молоді колишні бійці-червоноармійці виросли під впливом більшо-
вицької пропаґанди атеїзму й тому нібито не відчували потреби
духовної опіки з боку церковнослужителів. Винятками, що не
стали правилом, були два православні капелани в УЛС і право-
славний капелан для українських юнацьких протиповітряних
формацій. Водночас добровольці з Галичини отримали душпастир-
ську опіку з боку греко-католицьких священиків. Характерно,
що було дозволено на греко-католицьких капеланів не лише для
Тогхескі К. Ксмеьїіа икгаіпкка V/ роїйусе ПІ Кгесгу. -1¥аг8гат: Ккідгка і У/іесІга,
1972.-8.285-286.
ИАБ8.-Т-454.-КоІІ 37.-Ггатсї001 085 - 001 095
412
14-ої дивізії військ СС, а й для кількох сотень українців у 5-ій
та 10-ій дивізіях ”Ваффен-СС” та для українців у юнацьких
протиповітряних формаціях. По можливості вони відправляли
Богослужіння для вояків різних українських формувань німецьких
військ. У вересні 1944 — лютому 1945 рр. капелан української
дивізії "Галичина” Роман Лободич, наприклад, понад 5 місяців
здійснював у Празі духовну опіку над усіма українськими доброволь-
цями, які на той час перебували в цьому місті та його околицях32.
Те, що Гіммлер вирішував справи Власова, не розв’язало усіх
проблем, оскільки в інстанціях СС виокремилися дві діаметрально
протилежні орієнтації в Східній політиці. Для вироблення узгодже-
ної політичної лінії щодо добровольців Сходу в липні Арльт
призначив головою української секції ФЛО польського німця
Людвіґа Вольфа, а російської секції — балтійського німця Е. Кре-
ґера, який без відома свого шефа міг доповідати безпосередньо
райхсфюреру СС. Однак шеф ФЛО не знав, що за підтримкою
Кальтенбруннера Креґер приблизно тоді ж очолив підзвітну СД
"Спеціальну команду Схід” — ЗКО (Зопсіегкоїшпапсіо О$І-8КО), яка
займалася справами Власова. Отже, чітко виокремилися дві лінії,
які відповідно репрезентували ФЛО (підтримка усіх доброволь-
ців без надання пріоритету Власову) і ЗКО (об’єднання різних
національних частин під егідою Власова). На стику цих двох
орієнтирів незаанґажований Ґ. Берґер зайняв амбівалентну пози-
цію. Підтримуючи доручення Гіммлера у всьому сприяти Креґерові,
він водночас схвалив ініціативи Арльта. У відповідь, заручившись
опікою Гіммлера, штаб Власова з допомогою Креґера розробив
програму акції, що мала забезпечити підпорядкування колишньому
радянському генералові національних репрезентацій неросійських
націй. Вони повинні були прийняти концепцію Власова і довірити
йому репрезентувати інтереси своїх національних комітетів,
відмовляючись від ініціатив поза акцією Власова. Втім, схвалення
"великоросійської тези” було б для них рівнозначним визнанню
того, що вони є народами Росії. Саме тому Креґер та його
співробітники чинили тиск на референтів інших національних
секцій ФЛО і Керівних бюро (Гсі(ДеІІс) РМО, які репрезентували
неросійські національності. Це, поряд із конфліктом інтересів між
росіянами Власова і представниками інших національностей,
зумовило перегляд дотогочасних підходів до вирішення східноєвро-
пейських проблем у СС-ГА. ФЛО, зокрема, наголосило на потребі
приділити значно більшу увагу українцям. Це арґументувалося
тим, що доти українським справам не надавали належного зна-
чення у той час, коли представники інших націй вже створили
свої представництва, яких тоді ще не мали українці. На користь
Українська Дійсність. - 10 лютого 1945. - Ч. 5. - С. 3.
413
їх визвольного руху говорила наявність в Україні опозиційних сталін-
ському режимові підпілля ОУН і 50-тисячної УПА, тоді як у
розпорядженні руху Власова подібної збройної сили в Росії не було.
Під впливом ініціатив СС-ГА інші інстанції СС значно більше
зацікавилися використанням українців, що проявилося в акти-
візації у ще окупованих німецькими військами районах Західної
України діяльності очолюваного Ґ. д’Алькуеном пропаґандист-
ського штабу полку ”СС-Штандарте Курт Еґґерс”. Його завданням
на Східному фронті було збільшити кількість перебіжчиків із ЧА
на бік вермахту. Влітку 1944 р. співробітники штабу спільно з
підрозділами пропаґанди вермахту провели на смузі відповідаль-
ності ГА "Північна Україна” найбільшу психологічну операцію
періоду Другої світової війни під кодовою назвою "Східний
скорпіон” (Зкогріоп ”Оц”), відому також як "Скорпіон”. Найефектив-
ніша фаза операції припала на вересень та жовтень 1944 р. До
неї залучено 93-ох старшин, понад 1 300 підстаршин й солдатів.
У їх розпорядженні були 16 звукопередавальних станцій, потяг-
друкарня, пересувний короткохвильовий передавач потужністю
80 кВт та дві стаціонарні радіостанції. Незважаючи на воєнні
труднощі того часу, ВПС Німеччини надали необхідну кількість
літаків для поширення друкованих пропаґандистських матеріалів33.
На відміну від проведеної за рік до того акції "Срібна смуга”,
на той час поряд з агітаторами РОА до участі в новій психологічній
операції було залучено також пропаґандистів УВВ, які видали
для українців в ЧА кілька часописів й листівок. Одні видання
штабу акції "Скорпіон” вийшли російською мовою, інші — україн-
ською, а деякі — водночас двома цими мовами. У жовтні 1944 р,
наприклад, більша частина одного з його видань вийшла україн-
ською мовою, а на її другій сторінці було вміщено допис єфрейтора
УВВ М. Петренка34. В одній із тогочасних адресованих до вояків-
українців у ЧА німецьких україномовних листівок вказано:
"Переходьте на наш бік групами, посилайте вперед окремих
товаришів, які повідомлять німецький пост про ваш намір”35.
Поширеним у листівках було й таке україномовне звернення:
"Товариші-українці у Червоній Армії! Зле озброєними, закоротко
вишколеними, приневолено Вас станути в ряди Червоної Армії.
Ваших жінок і дітей поза фронтом засилають на примусову
роботу... Ви маєте, гонені вперед відділами НКВД та карними
баталіонами, скривавитися у німецькому передпіллі, а Ваші сім’ї
мусять після Вас залишити українську землю”. Після твердження
про те, що українські сім’ї "щезнуть в Уралі та Сибірі”, вказу-
Крьісько В. Г. Секрети психологической войньї... - С. 362.
34
Ми добровольцьі и наши немецкие товарищи. - Издатель: Скорпион,
октябрь 1944. - № 2. - С. 1, 2.
35 ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 931. - Арк. 115.
414
валося: "Ми не хочемо стріляти в українців. Хочемо волі їхньої
землі. Хочемо з Вами кінця неволі з Москвою”. На користь цього
відзначалося, що на боці Німеччини "боряться українські дивізії”.
Звернення закінчувалося закликом: "Втікайте в ліси, єднайтеся з
групами вільних українців або переходіть до нас. Відкидайте зброю,
переходіть окремо або групами. Ми приймемо Вас як товаришів”.
На зворотньому боці листівки був жовтий тризуб у синьому ромбі на
жовто-синьому тлі з написом: "Під цим знаком боряться українці
з нами проти спільного ворога, проти совєтського большевизму”36.
Після такої пропаґанди почастішали випадки появи масових
перебіжчиків до німецьких військ навіть незважаючи на загрозу
переслідування сімей дезертирів й те, що Радянський Союз почав
перемагати у війні. Інколи на німецький бік переходили кадрові
офіцери ЧА з цілими групами своїх бійців. Так, ЗО червня на
бік вермахту перейшли бійці взводу пішої розвідки 99-ої Житомир-
ської дивізії 60-ої армії на чолі зі своїм командиром Петром
Нікітовим, 29 липня - сотні солдатів й офіцерів 273-ої стрілецької
дивізії 3-ої гвардійської армії. 3-тя і 4-та роти 969-го полку
перебігли майже в повному складі з офіцерами та сержантами і
зі зброєю в руках, невдовзі після чого командира 3-ої роти, двічі
орденоносця старшого лейтенанта Коломійця й інших офіцерів
скеровано до офіцерських шкіл Добровольчих з’єднань37. Однак
найбільший відсоток осіб, які перейшли лінію німецько—радян-
ського фронту й з часом приєдналися до українських частин,
склали мобілізовані до ЧА чоловіки, котрі незадовго до того часу
проживали під німецькою окупацією. Подекуди ЧА залишали цілі
групи українських перебіжчиків, кількість яких восени 1944 р.
сягнула кількох сотень. Згідно з офіційними радянськими даними,
тільки 11 вересня 1944 р. на німецький бік організовано перейшли
відразу 12 бійців нового поповнення 322-ої стрілецької дивізії
радянської 60-ої армії. Усього від 4 до 25 вересня 1944 р. до
німецьких військ перейшло 172 бійці з числа мобілізованих із
західних областей України, в тому числі 73 військовослужбовці
під час бою й 99 здійснили перехід до вермахту з переднього
краю оборони38. Загалом у серпні—жовтні 1944 р. радянські воєнні
комісаріати мобілізували в Галичині 165 000 українців, із яких
до жовтня внаслідок акції "Скорпіон” 16 000 або 10 % опини-
лися в німецькому полоні. За вибором їх було скеровано до бойових
частин або до праці на військову економіку Німеччини39.
ЛНБ НАН України. - Фонд листівок. - № 482-с.
Мьі добровольцьі... - Октябрь 1944. - № 1. - С. 1.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 929. - Арк. 10, 11.
Протокол засідання Військової Управи. XI. 1944 // ДгсЬіус оі іЬе І зі
СТО СЧА Ьу іЬеПС№С іпТогопю.-ТІїс таїегіаїк сІеа!іп§ \уііЬ іЬе Оіх'іхіоп. - Мііі-
(аіу Воапі (Уухкоуа Оргаса). а) ОепегаІ. - Оос. по. 45.
415
Незважаючи на частково досягнуті позитивні результати, через
загальне несприятливе для німецьких військ становище на фронті
операція "Скорпіон” суттєво не вплинула на хід бойових дій.
Кількість перебіжчиків на бік вермахту могла бути набагато
більшою, якби російські та українські частини німецьких сухопут-
них військ отримали політичні центри, які б репрезентували їх
національні інтереси перед німецьким урядом. Однак представники
владних структур райху усвідомили це тільки тоді, коли німецькі
війська відступили з більшості українських земель. У проекті
зміни німецької політики від 15 вересня 1944 р. керівник відділу
"Схід” райхсміністерства пропаґанди доктор Фріц Тауберт, зокрема,
наголошував: "Росіяни, українці та представники інших народів,
які не наважилися з патріотичних міркувань переходити на бік
німців, з готовністю перейдуть на бік національного органу, який
буде проводити боротьбу проти більшовизму від імені російського
та українського народів”. При цьому Тауберт вказував на можливу
ефективність німецької політики лише тоді, "коли росіянам та
українцям буде вказано чітку мету, за яку їм слід боротися, й
що вони отримають замість теперішнього стану”40.
Загалом, згідно з переданими для РМО даними командування
вермахту, на початок жовтня 1944 р. на боці Німеччини діяв
майже мільйон вояків Добровольчих з’єднань східних народів
(Апуеіюгіус окіУбІкіксКсг Ргеі\УІ11і§епуегЬап<Іе)41. Із них 427 000 були
колишніми вояками ЧА, решта — завербованими з цивільних
жителів на окупованих східних територіях42. 650 000 з мільйона
служили переважно у фронтових та будівельних частинах. У
національному відношенні серед них було 310 000 росіян, 110 000
туркестанців, 102 195 кавказців (у тому числі в охоронних
батальйонах й Східних леґіонах 18 000 вірменів, 18 395 азербай-
джанців, 20 800 грузинів, 13 000 представників інших народів
Кавказу, тоді як 25 000 служили в німецьких частинах, а 7 000 —
у військах СС або люфтваффе). Решта — 20 000 кримських татар,
40 000 волзьких татар, 5 000 калмиків, 35 000 козаків (оголоше-
них окремою нацією) генерала Г. Паннвіца і 18 000 козаків
отамана Доманова, котрі належали до сфери компетенції СС-ГА
(див. табл. 19). У люфтваффе служило 6 000 вояків різних
національностей, у протиповітряній обороні — ППО (РІіецсгаЬхуеііг-
уегЬаїкіе) — 15 000 й у військово-морському флоті (Кгіееятагіпе) —
6 000 вояків43.
N АС8. - Т-454. - КоІІ 21.- Егатсї 000 763,000 765.
41 ІЬІП. - КоІІ 104.-Ргате 001 173.
42
РіяЬег О. 8оуіє( Оррозіїіоп Ю 8(аІіп: А Сахе 8іік1у іп ХУоіісІ УЛіг II. - СатЬгісІвс, Маж.
(О8А): СатЬгі<1§е Ііпіуегміу Ргеж. 1952. - Р. 45.
Кіеікі Р. 2у/ічсіісп Нііісг ипсі Зіаііп... - 8. 205.
416
Таблиця 19
Кількість вихідців із Радянського Союзу в збройних силах
Німеччини від червня 1941 р. до 8 травня 1945 р.44
Національна приналежність Кількість
росіяни 310 000
українці 250 000
туркестанці 180 000
представники народів Кавказу 110 000
козаки з Росії 53 000
латвійці 40 000
татари з Росії (волзькі татари) 40 000
татари з Криму (кримські татари) 20 000
естонці 20 000
білоруси 12 000
калмики 20 000
Разом 1 000 000
На жовтень 1944 р. у німецьких військах було також 220 000
українців, із яких не менше ніж 190 000 перебували в частинах,
номінально зарахованих до УВВ45. Згодом їх справжню кількість
було значно перебільшено через те, що після закінчення німецько-
радянської війни західні союзники з невідомих причин (мабуть,
найчастіше через недостатню обізнаність) трактували усі Східні
війська (Добровольчі з’єднання), незважаючи на їх національний
склад, як "українські”46.
Насправді кількість українців, які постійно брали участь у
бойових діях на боці Німеччини, навряд чи перевищувала 100 000
осіб. Решта українців, не залучених до фронтових чи тилових
боїв, виконували вартівничу та господарську службу при німецьких
арміях, а також були працівниками адміністративної, технічної
чи пропагандистської служби в німецькому війську, служили на
німецьких військових підприємствах або санітарами в організації
"Червоний Хрест” (Коїех Кгепг)47. Серед них були не лише чоловіки;
протягом останнього півроку війни десятки українських дівчат
стали медсестрами національних військових формувань. Від грудня
1944 р. усі заяви українок, які виявили бажання стати "сестрами
милосердя” УВВ, скеровували в Любен у Сілезії на адресу: Рпйгип£8-
81аЬ сіег Іапсіе.чеіуепек 8сН\УЄ8(егп8СІіаГ( Ьеі КгіецкІагагеН 946 (8) - ЕаиЬап —
8сй1е8Іеп; при відборі кандидаток на медсестер УВВ не було
передбачено опіки над їх родинами. Серед умов для прийняття
N6016(1 Н.-ХУ. Ап (Іеиіхсіісг 8еііе... - 8.330, 342.
45
Катспеьку І. Нііісг’я Оссираііопоїіїкгаіпе, 1941-1944: А 8іис1у оїТоіаІііапап Іт-
рсгіаійт.- Міішаикее (ІІ8А): Магциеие Іїпіуегзііу Ргехх, 1956,- Р. 62.
РіхЬег С. 8о\'іс( Оррохіїіоп іо 8іа1іп... - Р. 48.
ЦДАВО України. - Ф. 4465. — Оп. 1. — Спр. 570. - Арк. 3.
417
на військову службу, зокрема, була відсутність у кандидаток дітей,
батьків чи інших незабезпечених родичів48 *. Згідно зі статистикою
абверу, восени 1944 р. майже 15 000 українців служили розвід-
никами, парашутистами, диверсантами та перекладачами48. Решта
працювали в Організації Тодта (ОТ), де в листопаді 1944 р., подібно
до вояків УВВ, вони отримали поряд з іншим іноземним персо-
налом свої національні відзнаки — нарукавні емблеми із тризубами
і назвою їх країни німецькою мовою (ІІкгаіпе)50.
Українців, котрі на боці Німеччини продовжували діяти за
межами їх Вітчизни, сконцентровано в різних формуваннях, із
яких основними традиційно залишалися національні охоронні та
будівельні батальйони. Переважно це були погано вишколені й
недостатньо озброєні колишні охоронні курені, чимало вояків яких
проявили військову хоробрість при виконанні бойових завдань.
У липні 1944 р., зокрема, український батальйон на лінії Мінськ—
Вільнюс охороняв м. Раєвка й зупинив наступ загону радянських
партизанів, у серпні стрільців Котляра і Шульгу нагороджено за
відвагу при обороні їх куренем відрізку Східного фронту шириною
8 км, а чота вахмістра Івана Глущенка стримала ворожий наступ
на шляху німецької колони. У вересні того ж року українська
чота врятувала від дій радянської диверсійної групи нафтовий
потяг, до якого належало 18 вагонів51. Однак із просуванням ЧА
на Захід німецьке командування визнало ці формування нездат-
ними до ефективної відсічі й успішних фронтових дій. Тому
охоронні батальйони поряд із рештками частин УВВ восени 1944 р.
сконцентровано переважно в тилу на землях райху й ще окупо-
ваних ним країн Європи. Вони були скеровані до складу поліційних
полків, із якими їх залучено до протипартизанських дій та охорони
комунікацій переважно у Польщі, Хорватії та інших країнах
Європи. Зокрема 205-ий батальйон ”Шума”, який у березні—травні
1944 р. брав участь у бойових діях в околицях Ґродека під
Грибувом й під Любліном, наприкінці 1944 р. було спрямовано
під Цєшин. У вересні 1944 р. 207-ий охоронний батальйон,
скерований до 23-го поліційного полку (207.8сЬиїхтапп8сЬаЙ-Ва(аі11оп
Ь.23.РоІігеі-Кссітспі) після бойових дій у Балигороді на Лемківщині,
брав участь у військових операціях в околицях Казімєжа, Катовіц,
Пеліци та Янзенува під Краковом. Українці в хорватському
охоронному батальйоні восени того ж року брали участь у боях
48 Український Доброволець. - ЗО грудня 1944. — № 85. - С. 3.
Ііігаїїо С. С. Вгеакіпо (Ье Сііаіпя... - Р. 40.
5" 8іе(11сг Е XV. Віє Оі^апізаііопТоЛ. - КоЬІепг: Ветапі & Сгаеїе УегІа§, 1987. -8.13.
Кгакаїїсг2еііііп«.-24 ОкіоЬег 1944; Українська Дійсність. - 1 вересня 1944.
— Ч. 25. — С. 4; Український Доброволець. - 11 листопада 1944. -
№ 78. - С. 3; 18 листопада 1944. - № 79. — С. 3.
418
під Айхендорфом, Бановою Єруґою і Батіною в Хорватії. Інша
сформована з українців частина ”Шума” тоді ж брала участь у
боях на боці 10-го поліційного полку під Парижем у Франції, і
відтак її скеровано під м. Реґенсбурґ у Німеччині52.
Одночасно у складі сухопутних військ продовжували діяти
різноманітні українські будівельні й інші курені вермахту. Деякі
з них поповнили німецькі бойові групи (КатрСдгирреп), інші -
замінили розбиті німецькі формації (див. табл. 20). У вересні
1944 р., наприклад, у районі Нижнього Райну було створено бойові
групи № 1, 2 і 3; до складу останньої у грудні того року включено
як третій батальйон український курінь, що до того часу захищав
лінії зв’язку. В ряді випадків у складі окремих куренів й сотень
німецьких дивізій, армійських корпусів, армій та .груп армій
українці брали участь у важких й виснажливих фронтових боях
на визначених командуванням вермахту позиціях на передових
лініях або проти диверсійних загонів в тилу. В разі залучення до
бойових дій вони воювали у складі піхотних дивізій, яких
підтримували авіація й танкові частини. На місце бойових дій ці
формування прибували пішки або на підводах чи у військових
ешелонах. Відбиваючи атаки, вони опинялися перед наступом
переважаючих сил, під обстрілами важкої артилерії та бомбарду-
ваннями авіації супротивника. Українські формації брали участь
здебільшого в оборонних боях, кращими результатами яких були
прориви з оточення за умов неспроможності вермахту тривалий
час ефективно боротися відразу на двох фронтах.
Найбільше частин, сформованих з українців у вермахті, було
зібрано у дислокованій в Південній Франції Добровольчій кадровій
дивізії (ЕгепуіПфе-Зіагпгп-Біуіхіоп) зі штабом у Ліоні. Поділена на
полки, вона була під контролем різних німецьких військових
з’єднань. її добровольчий кадровий полк № 2 (Егеі\уі11і§еп-8іатт-
Ке ці тс пі 2) спершу складався із представників народів Азії, але
після переведення їх до 162-ої туркменської дивізії був укомплекто-
ваний переважно з росіян та українців. У лютому 1945 р. до
його складу увійшли український оперативний батальйон (Еіпкаїх-
Ваіаіііоп) й так званий резервний та вишкільний батальйон україн-
ських добровольців (Егяаіх- ипсі АикЬікІипц-ВаІаіІІоп і'ііг икгаіпіксЬсп Ргеі-
\уі11іе;є). У складі цього полку був теж фронтовий батальйон, яким
командував офіцер зі спецшколи вермахту для східних офіцерів
(Сгаґеїлуоііг-Зсішіс сісі Окіоіґігіегеп) й ще один фронтовий батальйон,
у складі якого були українці. Добровольчий кадровий полк № З
(Ргеі\уі11І£еп (Бкг.) 8іатт-Ке§ішепі 3) спершу був укомплектований
туркменами, але від червня 1944 р. став українським. У лютому
Список поляглих вояків... - С. 146, 120, 51, 88, 33, 113, 17, 93,
127, 40, 117, 132, 24.
419
Таблиця 20 (початок)
Українські військові формування,
підпорядковані генералові Добровольчих з’єднань
(станом на 8 жовтня 1944 р.)53
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ "ПІВДЕНЬ” Українська сотня № 63 Українська будівельна сотня № 27 3-тя українська сотня батальйону постачання № 562 4-та українська сотня батальйону постачання № 563
Армійська група Фреттера-Ріко 4-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 109 4-та українська сотня саперного батальйону № 217 Українська сотня № 35 4-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 781
8-ма армія 6-та українська сотня батальйону постачання № 142
ГРУПА АРМІЙ ”А” 5-та українська сотня батальйону постачання № 720 4-та українська сотня батальйону постачання № 571
Армійська група генерал- полковника Гайнріці (1-ша танкова армія) 11-та танкова армія Український будівельно-саперний батальйон № 559 Український батальйон постачання № 551
24-та танкова армія 17-та армія Українська сотня № 168 1-ша українська сотня будівельно-саперного батальйону № 131
4-та танкова армія, 48-ий танковий армійський корпус 4-та українська сотня саперного батальйону № 221 4-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 97
ГРУПА АРМІЙ "ЦЕНТР” 1, 2 і 3-тя чоти української вартівничої сотні № 10 Українська вартівнича сотня № 606, 607, 608, 609, 611
2-га армія 4-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 134
ЗсЬетаїіясЬе Сііесіегипц сіег 1апс1е8еі<гепеп УегЬапбе. бепегаї <1сг РгеіхуіІІіуспЛ'сг
Ьаїкіе іт ОКН. ЗіапсІ: 8.10.44. Мг. 702/45 §КсІоь// ІЧА118.-Т-78. -КоІІ 413. -Ргатех
6 381 250-6 381255.
420
Таблиця 20 (закінчення )*
Українські військові формування,
підпорядковані генералові Добровольчих з’єднань
(станом на 8 жовтня 1944 р.)
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ "ЦЕНТР” 4-та армія 54-ий армійський відділ Ґрассера 3-тя танкова армія 3-тя українська сотня батальйону постачання № 687 Українська сотня батальйону постачання № 354 Українська будівельно-саперна сотня № 785 3-тя українська сотня саперного батальйону № 361 2-га українська сотня батальйону № 531 2-га українська сотня вартівничого батальйону № 894 1-ша українська сотня вартівничого батальйону № 531 4-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 565 Українська вартівнича сотня № 639 Українська сотня батальйону постачання № 546 і українська сотня батальйону постачання № 508
ГРУПА АРМІЙ "ПІВНІЧ” Військова округа "Данія” 4-та українська сотня будівельно-саперного батальйону № 96 Український батальйон постачання № 683 Українська сотня будівельно-саперного батальйону № 683 Український будівельно-саперний батальйон № 651
Інше підпорядкування Верховний командувач на Заході, Добровольча кадрова дивізія Український батальйон постачання № 813 3-тя українська сотня саперного батальйону № 148 Українська вартівнича сотня № 198 Українська будівельно-саперна сотня № 235 Українські батальйони № 281 і 285 Добровольчий (український) кадровий полк № 3
За іншими даними, серед цих формувань теж були розформований в
грудні 1944 р. український польовий артилерійський батальйон № 101
(Іікгаіп. Реккеиу ВаІаіІІоп 101), будівельний батальйон № 156 (Ваи-ВаїаіІІоп
156), розміщений на той час у Данії галицький будівельно-саперний
батальйон № 692 (Саііхіксіїек Ваиріопіег-ВаїаіІІоп 692), український (до
1944 р. Східний) батальйон безпеки № 553 (Озіуоїк (зеіі 1944 - Цкгаіпі-
бсйєб) 8ісЬегипц8 ВаіаіІІоп 553) (Іигагіо С. С. Вгеакіп§ (Ііс Сіїаіпк... - Р.2О5-2О8).
421
1945 р. його перекинуто на фронт під Нижнім Райном у розпо-
рядження 19-ої армії генерала піхоти Германа Візе (ХУіехе) включно
з українським випікільним батальйоном й ще однією частиною (що
оперативно підпорядковувалися 805-ій німецькій дивізії), а також
українським артилерійським куренем (СкіаіпіхсНеРе1<1геи£-Ваїаі11оп550),
підпорядкованим німецькій 1005-ій бриґаді. На відміну від поперед-
ніх полків, добровольчий полк № 4 від самого початку складався
переважно з росіян та українців. У червні 1944 р. його частини
перевели до складу добровольчого полку № З54.
Крім національних частин вермахту українці поповнили лави
німецьких та іноземних дивізій військ СС, які з елітних й
ідеологічно індоктринованих з’єднань перетворилися на своєрідну
багатонаціональну армію. На той час у них були репрезентовані
майже всі народи Європи, а німці складали меншість; практично
не було жодної дивізії, сформованої тільки з німців. До останніх
місяців війни у складі ”Ваффен-СС” створено 38 дивізій (у тому
числі 17 здебільшого й 2 значною мірою з іноземного персоналу),
із котрих деякі не були повністю укомплектовані вояцьким складом
й нагадували радше "паперові дивізії”55. Як це не парадоксально,
але станом на 16 грудня 1944 р. однією з найповніше укомплекто-
ваних виявилася українська дивізія (понад 15 000 вояків), тоді
як інші дивізії відчували брак вояцтва (11-та танкова ґренадирська
дивізія "Нордлянд” мала у своєму складі 9 000 вояків, 17-та —
З 500, 19-та латвійська — 9 396, 22-га "австрійська” "Марія
Терезія” - 8 000, 24-та "Валлонія” - 4 400). Загалом повноцінними
дивізіями були з’єднання № 1-21, 22 і 30, тоді як решта були
чисельністю не більше полку. По одній дивізії сформовано із
представників багатьох народів Європи, а до кінця війни засобами
військ СС створено - або перебували на стадії формування — по
дві латвійські та російські піхотні й дві козацькі кавалерійські
дивізії. 1 жовтня 1944 р. у складі усіх з’єднань військ СС був
майже мільйон осіб56. Серед них у період війни служило понад
150 000 колишніх громадян СРСР5’, у тому числі понад 26 000
українців58. Українці були на третьому місці після росіян (у тому
числі в складі РОНА і козацьких дивізій кавалерійського корпусу
Іигасіо С. С. Вгеакіп§ ІІіс СЬаіпк... - Р. 96,207-209.
8іеіп О. Н. Нійег’я ЕІііе Сиагсі аі \Уаг 1939-1945.ТЬе У/айсп 88.- Ійіаса, 1966. - Р.
297-298.
Див.: Е1еІ8СЙсг\М.,Еікетіапп К.РахІеігіс .Іа1іг<]сг\\'аП'еп88. Маі 1944-Маі 1945. -
ГгіесІЬегр: Ройгип-РаІІаа, 1997.
Гриф секретности снят: Потери Вооруженньїх сил СССР в войнах, боевьіх
действиях и воєнних конфликтах: Статистическое исследование. -
Москва: Воениздат, 1993. - С. 385.
ГапсІУі'сЬг К. Цкгаіпіап Уоіипіесгх іп Ойіег ХУа(Теп-88 Віуікіогк // 8іс§гипсп.ТЬе\Уа1їеп
88 іп Ьіхіогісаі регхресііхе.-Уоі.ІХ.- Вгоокіпц^. ОК (178А), 1987. -N0.55.-Р. 13.
422
Таблиця 21
Кількість іноземців у військах СС
від червня 1941 р. до квітня 1945 р.59
Країна Кількість вояків
Албанія 3 000
Бельгія (валлонці) 15 000
Бельгія (фламандці) 23 000
Білорусь 8 000
Болгарія 1 000
Данія 11 300
Естонія 20 000
Іспанія 1 000
Італія 20 000
Латвія 39 000
Нідерланди 22 000
Норвегія 6 000
Росія (в тому числі козаки) 50 000
Румунія 5 000
Сербія 15 000
Україна 30 000
Фінляндія 1 000
Франція 8 000
країни тюркської мовної групи 8 000
(в тому числі східні турки) Швеція, Швейцарія і Люксембург 3 000
Разом 310 300
військ СС) і латвійців порівняно з іншими іноземцями, котрі стали
основним континґентом іноземних вояків військ СС (див. табл. 21).
Прийнятих до військ СС українців, як і решту слов’ян-
східноєвропейців, союзні країни антигітлерівської коаліції без-
підставно зарахували до еліти райху й трактували як "есесівців”
людей, котрі насправді не відповідали тогочасним суворим расовим
вимогам до членів СС60. 28 травня 1944 р. в інструкції шефові
СП і СД Е. Кальтенбруннеру Гіммлер наказав, що кожен українець
у дивізіях військ СС не повинен називатися "есесівцем” (88-Мапп),
а має трактуватися лише як "українець, котрий служить у
з’єднанні зброї СС”. "Прошу звернути особливу увагу на те, —
вказав він, — щоб високовартісна та поважана назва "есесівець”
вилучалася з усіх офіційних, а також неофіційних повідомлень, у
яких буде йтися про численних представників іноземних національ-
ностей, котрі сьогодні служать під командуванням інстанцій СС”6'.
Міню/.А1.РогуоііспЬе£Іоп5:ОЬксигсСотЬаіРогтайопкоіІЬеЇУаПеп 88.-Воиі
сіег, СО (ІЇ8Л): РаІасГт Ргсхх, 1991. - Р. 313.
Про суворі расові вимоги до членів СС див.: Зіпекег К., 8угіп£ Е. Иіе 88
ЕІііе ипісг сіеіп ТоіепкорГ. - РасІегЬот: Е 8сЬбвіп§Ь, 2000.
ВА,-N8 19. - Кот. ВеГсНІ 4.-8. 258.
423
Звання військ СС та символіка СС в українців у дивізіях
”Ваффен-СС” виключали будь-які можливості контактів українців
з анти нацистськими групами, перехід на бік партизанів чи здачу в
полон. Почуття безвихідності посилювали поширювані чутки про те,
що "есесівців” у полон не беруть, а відразу знищують. Разом із
цим, традиційно виплекана від козацьких часів повага до військової
служби, цілеспрямована німецька пропаґанда, молодечий роман-
тизм й відсутність об’єктивної інформації робили їх надійними
вояками. Поряд із 14-ою дивізією військ СС "Галичина” на
середину 1944 р. окремі українці або чисельно невеликі українські
підрозділи поповнили ще дванадцять дивізій "Ваффен-СС”. Серед
них були танкові дивізії № 1 "Ляйбпітандарте Адольф Гітлер”,
№ 2 ”Дас Райх”, № 3 "Тотенкопф”, № 5 ."Вікінґ”, № 9 ’Тоген-
іптауфен”, № 10 "Фрунсберґ” (набір українців до яких відбувся
на основі частини добровольців дивізії "Галичина” та мобілізації
чоловіків до військової служби в Галичині навесні 1944 р.)62, № 12
"Гїтлерюґенд” і № 18 "Горст Вессель”, добровольча кавалерійська
№ 22 "Марія Терезія” і ґренадирські № 29 (російська № 1), № ЗО
(російська № 2, згодом білоруська № 1) та № 31 "Валлоніен”63.
Перед відкриттям Другого фронту командування військ СС із
політичних міркувань не допускало українців до бойових дій на
Заході. Однак після червня 1944 р. почали залучати сотні українців
до різних дивізій "Ваффен-СС”, і у складі цих з’єднань їх усе ж
кинули на західну ділянку воєнних дій вермахту. Багатьох
українців у дивізіях військ СС при цьому спіткала трагічна доля:
як і мобілізовані Червоною армією українці, вони не мали
належного бойового досвіду фронтових дій і більшість із них
загинули на Сході або Заході. Серед них — сини офіцерів формацій,
створених з українців: наприклад, син Голуба Юрій, котрий поліг
під Бродами як підстаршина 14-ої дивізії "Ваффен-СС” "Галичина”,
син П. Дяченка Петро, котрий загинув в Угорщині під Балатоном
як вояк 5-ої дивізії військ СС "Вікінґ”, 21-річний син командира
охоронного батальйону № 104 майора Левковича - вояк 30-ої
дивізії військ СС, якого вбито під час бою у Франції64.
Ще восени 1941 р. до 1, 2 та 3-ої дивізій військ СС в Галичині
завербували понад 1 000 українців переважно з Покуття та
Гуцульщини. У цей час референт СД в Галичині Альфред Кольф
таємно провів їх расову експертизу і дійшов до висновку, що
вони придатні до служби у "Ваффен-СС”; деяких було включено
до дивізій вермахту як перекладачів або службовців. Навесні
1943 р. вербування українців з території інших регіонів, вклю-
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 7. - Арк. 54.
Глгиіисїіг К. Рі§Ьііп£ іог Ргеесіот... - Р. 216.
64
Список поляглих вояків... - С. 80, 81.
424
чених до Генеральної губернії, підтримав командир 1-ої танкової
ґренадирської дивізії військ СС генерал-полковник Й. Дітріх, але
порівняно з попередньою нова акція не дала бажаних результатів.
”На одній відправі д-р Дітріх зобов’язував нас творити українські
відділи незалежно від українських політичних кругів, — згадував
учасник тих подій Михайло Марганець. — Ми запротестували, бо
того роду справа була насамперед політична. Незважаючи на те,
мене вислано до Галичини набирати українців до війська. Від
ОУН дістав я наказ — не привезти ні одного вояка — і цей наказ
я виповнив. Я говорив з губернатором Вехтером, здаючи йому
звіт із мого доручення. Він поміг у моєму завданню, висилаючи
мене з Галичини без нічого. Це був квітень і він про українські
справи уже. був поінформований та носився вже з планом творити,
дивізію ["Галичина”]. В травні 1943 р. ми дістали дозвіл вербувати
українців до війська у таборі полонених під Любліном, де були
старшини-українці з Червоної армії. їх життєві умови були жахливі
й вони годилися на все, навіть вступити до білоруської армії,
аби лише вирватися з табору й тому ми мали там успіх. Раптом
прийшов з Берліну наказ - спинити наш вербунок і нас арешту-
вати, бо ці люди під Любліном були призначені на загладу
(знищення — А. Б.)”65. Водночас кілька десятків галицьких україн-
ців стали службовцями або перекладачами 2 і 3-ої дивізій військ
СС і, на відміну від східних українців, вже у 1943 р. деякі з
них були нагороджені Залізними хрестами 2-го класу; окремі з
них воювали влітку 1943 р. під Курськом й в 1944 р. у Франції66.
Одним з найбільше відомих з’єднань ”Ваффен-СС” завдяки своїм
військовим діям стала 5-та танкова ґренадирська дивізія військ
СС ”Вікінґ” (5.88-Рапгег-Сгепайіег-ВіуІ8Іоп“\Уікіп£”) оберфюрера Карла
Ульріха (ІЛгісй), яку дехто з авторів праць про неї називав одним
із найбоєздатніших з’єднань німецьких військ із представників
різних національностей і менталітетів67. До неї спрямовано понад
1 000 українців із 3 000 осіб, мобілізованих у Галичині влітку
1944 р. Вони були скеровані спершу на вишкіл у вишкільно-
запасний полк галицької дивізії (решта 1 000 осіб опинилася в
інших дивізіях (особливо у 22-ій дивізії ”Ваффен-СС” в Угорщині),
а ще приблизно 800 - на вартівничій службі під Берліном)68. У
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 286-287.
Про бої дивізії у Франції див.: Наяііпох М. Пак КеісЬ: ТЬе МагсЬ оПЬе 2п<1
88 Рапгег Піуімоп іЬгоїщЬ Ргапсс. - Мечу ¥огк: Ноіі, КіпеЬагі & \Уіпьіоп. 1981.
Див.: МаЬіге 1. Піе 88-Рапгеґ-Пммоп “ЇУікіп§”. СеппапіксЬе Ргеі\уі11і§е іт КаїпрГ
Гйг Еигора. Аик бет ГгапгбмхсЬеп йЬегееігГ уоп Пг. ЕгісЬ Корр. - РгеикмасЬ ОШепсІоіГ:
К. XV. 8сЬіі(г Уіеііа§, 1983; Зігаякпсг Р. Еигореап Уоіипіесгх: 5. 88-Рапгеі Піуїкіоп
\Уікіп<г. -ІУіппіре§: 1. і. Ребогои'ісг РиЬІікЬіп^, 1988.
ҐоцькийВ. Рекрутський Кіш // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 5-6. - С. 111.
425
липні 1944 р. 1 000 добровольців дивізії "Галичина” переведено
в Ґросскіршбаум поблизу Вандерну у Франції. Після обмунди-
рування в уніформи з відзнаками "Галичини” їх транспортовано
до Гайделяґеру, через два тижні до лісу поблизу Франкфурте
над Одером й ще через тиждень — у місцевість під Прагою в
Чехії, де вони прийняли присягу. Після цього вояків перевезли
у Модлін в Польщі; усі їх протести проти цього проігноровано.
Тут понад 1 000 українців розподілено на окремі групи, і вони
опинилися в основному в двох полках: "Германія” (Сеїтоапіа) та
"Вестлянд” (їУехіїапб). Українців тут не зосереджено в єдину
частину, а розкидано по різних підрозділах — на відміну, наприк-
лад, від фіннів або балтійців, яких об’єднали в національні
батальйони. Українців із полку "Германія”, зокрема, було скеро-
вано в Леґіоново на схід від Варшави, де їх розділили по сотнях
і чотах по 5-6 осіб у групі; те ж саме практикували в полку
"Вестлянд”. Було заплановано делеґувати до них капелана Юліана
Габрусевича, але через нагальну необхідність залучення їх до боїв
ця справа виявилася неактуальною. Дивізія брала участь у бойових
діях майже два з половиною місяці перед тим, як вцілілі українці
залишили фронт і повернулися до дивізії "Галичина”. Більшість із
них загинули в боях під Будапештом у жовтні 1944 р. Із 1000 україн-
ців вижило тільки менше ніж 400, яких наприкінці жовтня
1944 р. переведено до Словаччини, де 4 листопада вони приєд-
налися до галицької дивізії69.
Були теж інші інциденти такого роду, хоча й не таких
масштабів. Наприклад, іншу групу мобілізованих формально до
галицької дивізії українців у липні 1944 р. скеровано до 9-ої дивізії
”Ваффен-СС” "Гогенштауфен”, якою тоді командував бриґадефюрер
Сильвестр Штадлер (ЗіаФег). Вони брали участь у боях в околицях
Арнгайму в Нідерландах, в Арденах і Угорщині™. 24 липня 1944 р.
загинуло кілька десятків українців, які в лавах цієї дивізії взяли
участь в боях під м. Каім і Гай у Франції71.
Промовистою є доля понад 200 українців, які після вишколу
в Гайделяґері в червні-серпні 1943 р. у складі окремого куреня
опинилися в 10-ій танковій дивізії військ СС "Фрунсберґ”, якою
командував группенфюрер Гайнц Гармель (Нагтеї). 28 липня вони
взяли участь у боях під м. Ессен, а незабаром опинилися під
столицею Франції72. Описуючи їх долю, дивізійний капелан
Бабій Л. Група вояків дивізії "Галичина” на вишколі й фронті у дивізії
"Вікінґ” 1944 року // Вісті Комбатанта. - 1994. — Ч. 5-6. - С. 112-116.
Про історію цього з’єднання див.: РйгЬпп§егН.9.88-ПІУІмоп "Нойепкіаіійеп”
1944: Погтатііе-Тагпороі-Аґпііеігп. - Вауеих: Ебіїіопк Неітйаі, 1984.
71
Список поляглих вояків... - С. 88, 67.
Там само. - С. 82, 68.
426
Олександр Маркевич згадував: ”Нас, як вишкільний курінь, при-
ділено до дивізії. Вишколу майже не переводжено з огляду на
налети і брак спокою. Були в Парижі, Белєме, Ремалярд. Врешті
опинилися ми по цьому боці р. Сени і прямували до Бельгії.
Побували теж в Голландії. Під час тієї дороги частина хлопців
полегла від налетів і партизан, частина попала до неволі, а решта
втікла. Залишилося з цілого куреня 50 хлопців і тепер перебувають
в 10 запаснім курені в Бенґен в Надренії... В Бельгії ставилися
люди до українців краще, як у Франції, а вже найкраще в
Голландії. Відношення німецького командування до наших людей
було дуже лихе і трактували їх як полонених”73.
Українці поповнили також 18-ту добровольчу танкову ґренадир-
ську дивізію СС "Горст Вессель” (18. ЗЗ-Ргеім/іІІі^еп-РашещіепасІіег-
Пі уікіоп ”Ног8Г \Ус88сГ) бриґадефюрера Вільгельма Трабанта (ТгаЬапІ),
що в березні 1944 р. брала участь у деяких невеликих антипарти-
занських операціях під Самбором. На час битви під Бродами під
командуванням штурмбанфюрера Ернста Шефера створено бойову
групу (відому як бойова група Шефера або бойова група "Горст
Вессель”), завданням якої було допомогти п’яти дивізіям вирватися
із Бродівського котла74. Вона зазнала значних втрат і у серпні
1944 р. була поповнена деякою кількістю вцілілих українських
вояків з галицької дивізії в районі м. Ясла75. У жовтні 1944 р.
одна їх частина була включена до посиленого батальйону, що
прибув у Словаччину разом із дивізією "Галичина”; в листопаді
1944 р. вона як частина 6-ої армії була переведена під Будапешт,
де також воювали українці з дивізії "Вікінґ”. У цьому ж районі
в бойових діях брали участь понад 100 українців, котрі після
червня 1944 р. увійшли до складу окремого батальйону одного з
полків 22-ої добровольчої кавалерійської дивізії "Марія Терезія”76
(22.88-Ргеі\УІ11І£еп-Кауа11еііе-БіуІ8Іоп “Мала ТЬегевіа”), якою командував
бриґадефюрер Авґуст Цеґендер (Хс§еікіег).
Ще більше українців було у змішаній за національним складом
30-ій дивізії військ СС (російській № 2), сформованій за наказом
СС-ФГА у серпні 1944 р. і передислокованій до Франції77. До неї
увійшли бриґада оберштурмбанфюрера Ганса Зіґлінґа, 68-ий
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 257.
Про історію цієї дивізії див.: Тіскс XV., КеЬмоск Р. Ііп Іеігіеп АифсЬоІ: Піе
18.$8-РгепуІ11І£’еп-Рапгеп’гепас1іег-ПІУІ8Іоп Ногег ХУекксІ. - СоЬиг§: ІЧаііоп Еигора
Уег1а§, 1999. - 8. 250-300?
Гайке В.-Д. Українська дивізія... - С. 96.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... — С. 288.
88РЬа. Аті П Оп;. АЬі. 1 а/П. ТуЬ Мг. 2590/44 §.К<іо8. ВегІіп-ХХ'іІтспсіогї, 18. Аіщ.
1944. СсЬсіте КоттапсІокасЬе. Всіг.: АиГкіеІІипо <1сг 30. ХУаїГеп-Сгеп.-ПІУ. сіег 88
(гихмхсііе №. 2) // N АІЇ8. -Т-175.- КоІІ 141.- Ргате 000 200; В А. - К8 3 - Пі уіхіопеп
сіег ЇУаїГеп-88. - N 30. - №. 1-8 (1944).
427
козацький кавалерійський дивізіон й 60, 64 і 65-им білоруські
батальйони ”Шума”, Поряд із ними до складу цієї дивізії додано
об’єднані в 61-ий батальйон ”Шума” українські охоронні курені
№ 56 та 102, а також об’єднані в 63-ій батальйон колишні 115
та 118-ий українські курені. На їх основі укомплектовано дивізійні
75 і 76-ий полки військ СС (У/аїїеп-Сгепа<1іег Керітспісп сісг 88 № 75
ипсі 76) та деякі батальйони78. Крім них, у серпні того року цю
дивізію поповнив сформований переважно з українців колишній
101-ий український охоронний курінь і Східний батальйон № 654,
на основі яких сформовано третій дивізійний полк. "Правою рукою”
Зіґлінґа і командиром цього полку 30-ої дивізії був колишній
командир 101-го куреня, 30-річний українець із Донеччини,
найвищий за ранґом іноземець в дивізії майор Муравйов. Він
розмовляв українською і звертався нею до всього полку незважаючи
на те, що полк складався не лише з українців, а й з росіян,
білорусів, поляків, татарів і представників інших національностей.
Після того, як дезертирували українські батальйони № 61 і 63,
німецькі органи безпеки заарештували кілька десятків українців
зі штабної сотні цього полку за зв’язок з "бунтівниками”; потім
більшість розстріляли, а решті відібрали особисту зброю. Після
цього штаб дивізії виїхав із Безонсону через Бальфур до Кольмару
в Ельзасі. Під час переходу дивізії дезертирувало ще кілька
менших підрозділів разом із командирами, в чому звинувачено
росіян, а українців деякий час навіть знову допустили до штабної
сотні при штабі дивізії. Однак, побоюючись переходу стрільців
на бік французького руху Опору, німецьке командування почало
роззброювати цілі сотні, а згодом і батальйони дивізії, вояків
яких під вартою скеровано до копання окопів. Підсумовуючи
складну долю дивізійників, один із них О. Колтик пізніше так
писав у споминах: ”В листопаді зовсім несподівано кинено дивізію
на фронт у Воґези. Без плащів, без накривал, серед дощу й морозу,
провели ми дванадцять днів. Французи розбили дивізію в порох.
Багато вигинуло, але більшість таки перейшла до французів”79.
Поступова зміна німецької політики заторкнула тоді ж реоргані-
зовану після битви під Бродами 14-ту дивізію військ СС "Гали-
чина”. На початок листопада вона стала своєрідним збірним
пунктом, куди прибували українці, які служили в інших форму-
ваннях німецьких військ (підстаршина Богдан Лисяк, наприклад,
перейшов до української дивізії з дивізії СС ”Ляйбштандарте
Адольф Гітлер", у якій він був перекладачем)80. Іншим джерелом
Т§Ь. №. 3715/44 сКсіоз. 19 Окі. 1944. Бт§1іе<1егиіі§ сісг ЗО. ЇУайсп-Сгеп. Віуікіоп
б. 88 (піке. №. 2). // НАБ8. - Т-175. - КоІІ 141,- Ргате» 000 089 - 000 091.
Колтик О. На західньому фронті. З "Одиссеї” українських вояків у
2 світовій війні // Вісті... - Грудень 1952. - Ч. 12 (26). - С. 8-9.
Новосад II. З Україною в серці. Спогади. - Львів: Каменяр, 1995. - С. 105.
428
дивізійних поповнень були старшини й підстаршини колишньої
УГА й армії УНР, які поповнили вишкільно-запасний полк
дивізії’81. Змінилася теж тональність пропаґанди. З листопада у
зверненні дивізійного командира Фрайтаґа до вояків йшлося про
те, що Німеччина відкрила можливості відродження своїх націона-
льних держав "всім молодим народам Европи, які прямують до
відбудови своєї державності”. А 9 листопада Фрайтаґ акцентував
увагу на тому, що ”пропаґандистське виховання та психологічна
обробка людей” мають особливе значення для забезпечення бойової
готовності військової частини і закликав повністю передати в руки
командирів батальйонів "політичне керівництво частиною” й
активно залучати до цієї роботи капеланів82. Згодом дивізія стала
відомою серед українців як 1-ша Українська дивізія (далі — 1-шаУД)
й отримала офіційну назву ”14-та Ґренадирська дивізія Зброї СС
(українська ч. 1)” (ІД.УУайеп-Сгепайіег-ІЗІУІяіопсІеі 88 (икгаіп.Мг. 1))'. Від
початку 1945 р. дивізія брала участь в бойових діях у Словенії, а
наприкінці березня - в Австрії, де воювала до капітуляції Німеччини83.
Серед них з УГА були: Петро Байдило, Роман Валька, Богдан Барилко,
Василь Бичишин, Браєвський, чотар Будинецький, Ярослав Гавернов-
ський, О. Ганаєвський, Богдан Губіс; Дюбницький, Степан Жовтяк,
професор Іван Карецький, Кідик, поручник Колис, магістр Василь
Локасьо, Іван Лянецький, Олекса Катамай, Філарет Мишковський,
хорунжий Юрій Неклович, Олекса Опалківський, Ддам Пластинецький,
Тимотей Робожницький, Микола Румащук, Володимир Садкевич,
Омелян Слов’янський, Роман Сокович, Григорій Толоцький, Михайло
Турковський та чотар Чухрай. Станом на осінь 1944 р. у вишкільно-
запасному полку дивізії служили також старшини колишньої армії
УНР: полковник технічних військ Ігнат Білий-Біленко, сотники
Вологій та Драбченко, поручники Гарасим Шерман та Осип Решетюк
й інші (Вісті Комбатанта. - 2000. - Ч, 3. — С. 64).
Детальніше про це військове з’єднання див.: Боляновський А. В. Дивізія
"Галичина”. Історія. - Львів: Інститут українознавства, 2000.
14. Ґрен. Див. Зброї СС /Гал. ч. 1/. VI. Кв. Шт. Див., дня 3. 11. 44.
Відн.: Пам’яті 9-ого листопада. Підп.: Фрейтаґ, СС-Бріґадефюрер і
Генерал-Майор Зброї СС. Командир Дивізії //АгсЬіує оїФе ЬІІЮПНА
Ьу Фе ПСКОС іп Тогопіо. - гПіе їласегіаіз <1еа1 іпу иіФ Фе Піуібіоп. - Мі 1 ііагу Воагхі
(Уцзкоуа Пргауа). Ь) Нізіогісаі Зссііоп. - Бос. N0 35.
Згідно з документами зв’язкового офіцера СС в ОКВ, дивізію офіційно
названо "українська ч. 1” 12 листопада 1944 р. (Дзвони. Літературно-
науковий журнал. - Рим-Дітройт, 1978. — Ч. 1 (104). - С. 53).
Див.: Бисіик Б. V. Цкгаіпе’в ХУагііте Ппі( Йсусґ Еіпксчі ю \Уаг Сгітех (Пкгаіпіап Пі-
чібіоч Оаіісіа) // Пкгаіпіап Кєуіємз.- Уоі. 35. - N0.2.- 8шптег 1987. - Р. 29-31 (Поси-
тепй: Р. 32-40); НипсЬак Т. Оп Фе Нот» оі Піїетта. ТЬе 8іогу оіФе Пкгаіпіап Пі\'і-
8Іоп 1943-1945. - Бапіфат, МУ Охїогд: Ппіч’сгчіїу Ргех» оі Атегіса, 2000; Іиіек ПексЬе-
пез .1. Соттіккіоп оПпдиігу оп ¥Фг Сгітіпаїх, Кероп. - Оиаи'а , І)ес. 1986; Рипіі§ат
1. Р. (Уегїахкег). Уот Ріаііепхес Ьіб /ит Миг. Піе Катрїе 1945 іт Пгеііапбегеск. -
РекІЬасЬ: НаппехкгаЬ, 1992. - 8.58-170,174-182,196,210-212,219,233-246,250-251,
255, 260; Іпіетеі: Ьир://\¥\¥\у.іпГоикс8.сот/исс1а/рге8БгсІеа8е8Луагсгітея/рге85,08.ЬітІ.
429
У 1944 р. сотні українців також воювали на боці німецьких
військово-повітряних сил (ВПС) — люфтваффе (ЕнПи'аііе). Багато
вихідців з України служили тут як допоміжний персонал і як
перекладачі, для котрих ще 11 січня 1943 р. офіційно запро-
ваджено нарукавну пов’язку з написом "Перекладач вермахту”
("\Уейгтас1іі8<іо1піеІ8сЬег”). Дехто з них пройшов підстаршинське
навчання в німецьких військових школах. Восени 1944 р., на-
приклад, у Празі в сірих уніформах люфтваффе на перевишколі
перекладачів опинилася група українців, які після закінчення
військового навчання отримали німецькі мундири з усіма атрибу-
тами до офіцерської холодної зброї включно. Характерно, що навіть
всупереч критичній ситуації райху на фронтах між українськими
і німецькими вояками традиційно зберігалася дистанція, що
позначилося на службі й у побуті (відомо, наприклад, що патрулі
німецької польової поліції в деяких випадках використовували
нагоду продемонструвати свою зверхність та перевагу й затриму-
вали українських поручників за найменшим приводом — від
перевірки документів до порушення вигляду уніформи включно).
Ще більше українців було зосереджено у сформованій німецьким
командуванням окремій Східній ескадрі генерала Генріха Ашен-
бреннера* й кількох авіаційних групах, створених на базі пере-
важно полонених радянських військових авіапілотів. їх залучали
здебільшого до перегнання літаків із заводів райху до діючих
з’єднань німецьких військ. Саме українські офіцери цих груп
виступили з ініціативою створити завдяки озброєнню та матеріаль-
ній підтримці люфтваффе власні національні авіаційні військові
частини, у розпорядження яких з часом мали б перейти всі
полонені радянські авіатори-українці, яких використовували на
примусовій праці. Двадцять українських авіапілотів навіть спробу-
вали отримати в Г. Ґерінґа дозвіл на створення української
літунської частини84. Проте намагання сформувати її закінчилися
безуспіпіно з огляду на незацікавленість у цьому Ґерінґа, який
Генріх Ашенбреннер народився 8 липня 1895 р. в Кранкенгаґені
(КгапкепЬа§еп). Брав участь у Першій світовій війні, був командиром
сотні 164-го піхотного полку й керівником авіаційного вишколу, а в
1920-их роках - пілотом. Протягом 1 жовтня 1926 р. — ЗО вересня
1929 р. відвідував таємні авіаційні курси в м. Липецьк у Радянському
Союзі. Після цього деякий час очолював вишкільні курси в Браун-
швайзі та Галле й завдяки набутому в СРСР досвідові в 1930-их
роках зробив швидку військову кар’єру. З 1 лютого 1930 р. —
гауптман, з 1 січня 1935 р. - майор, з 1 червня 1939 р. - генерал-
майор, з 1 серпня 1944 р. — генерал-лейтенант. Протягом 1 жовтня
1939 р. - 21 червня 1941 р. був аташе від авіації в посольстві
Німеччини в Москві. Нагороджений високими відзначеннями, у тому
числі 21 вересня 1942 р. - Залізним хрестом в сріблі.
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... - С. 6.
430
не погоджувався також на творення інших національних авіа-
ційних частин.
Тільки протягом останнього року німецько—радянської війни
ставлення до "гіві” в люфтваффе змінилося на рівні офіційної
політики. 28 червня 1944 р. Г. Апіенбреннер на кшталт генерала
Добровольчих з’єднань став іменуватися як "Інспектор персоналу
з представників східних народів у люфтваффе” (Іпкрекіеиг сіек
О8(уб1кІ8сИеп Регяопаї сіег ЬиГйуай'е). Наприкінці того ж року Ґерінґ
дав дозвіл на комплектування ВПС РОА, у складі яких були
вимушені діяти українські офіцери. Одним із найвідоміших із них
була колишня майор радянської військової авіації українка Сера-
фима Ситник. Серед відомих в люфтваффе українців були стар-
шини Павло П’янчук*, Сушко, Київський та інші, декотрі з яких
особливо відзначилися. Старшина Київський, наприклад, отримав
ранґ майора, а командиром першого ескадрону Східної ескадри
був майор Олійник — син еміґрантів з України, який народився
в Німеччині, отримав Лицарський хрест й очолив одну з перших
частин люфтваффе, оснащених реактивними літаками85. Визнаючи
військові заслуги українських офіцерів-літунів Східної ескадри,
у жовтні 1944 р. їх привітав особисто генерал Апіенбреннер86.
Порівняно з військами СС й люфтваффе значно менша кількість
українців як "гіві” опинилася у воєнно-морському флоті Німеччини —
кріґсмаріне (Кгіесхтагіпе). Під час загальновійськової акції набору
”гіві” на узбережжі Чорного моря юнгами й матросами стало багато
повнолітніх юнаків та неповнолітніх сиріт, кожен з яких тракту-
вався як "помічник морського флоту” (МагіпеЬеИег). Одним із
наймолодших з них був 10-річний Анатоль Заблоцький, після
вивезення батька якого до Сибіру в 1938 р. вбито його матір,
невдовзі після чого щезла 6-річна сестра87. Подібна недоля спону-
кала багатьох сиріт інших національностей з України шукати
кращу долю в допоміжних службах німецького воєнно-морського
флоту. Проте, порівняно з іншими родами військ, набагато більше
Павло П’янчук народився 24 травня 1911 р. в с. Кривуїні Кременчуць-
кого повіту на Полтавщині. У 1930 р. він вступив до технікуму зв’язку
в Харкові, після закінчення якого в травні 1933 р. був мобілізований
до Червоної армії й після служби зарахований до літунсько-штур-
манської школи, яку закінчив у 1937 р. Від 1942 р. діяв в ескадрильї
з колишніх військовослужбовців радянської армії. ”Уже ставши
добровольцем УВВ, я зробив 31 бойовий виліт”, - писав він в
автобіографії наприкінці листопада 1944 р. (Український Доброволець.
- 2 грудня 1944. - № 81. - С. 2).
ІІкгаіпіапх іп оіііег (бгтаііопк. ЕиГщаПе // Іпіегпсі: Ййр:/феосіііе8.сот/88^а1ііїуа/
ЕиІЇУлій'е.НітІ
Український Доброволець. — 21 жовтня 1944. - № 75. - С. 1.
X. С. "Дінстштеллє Нікель” (До історії українських СС-юнаків) //
Вісті... - Квітень-травень 1952. — Ч. 4-5 (18-19). — С. 3.
431
українців на той час продовжувало перебувати в підрозділах
Добровольчих з’єднань, що були структурно й в оперативному
плані підпорядковані командуванню вермахту.
Українці в німецьких військах ніколи не знали про дійсну
чисельність своїх національних військових формувань; справжня
кількість цих формацій була невідома не лише широкому загалові
українців, а й навіть компетентним німецьким військово-статистич-
ним інстанціям. На сторінках тогочасної преси тільки повторювали
тезу про їх значну кількість у складі збройних сил Німеччини.
Восени 1944 р. пресовий орган УВВ "Український Доброволець”
стверджував, що ці "маси українців, хоч і роз’єднані по різних
формаціях, але всі вони творять ту реальну силу, яка тепер уже кличе
до себе увагу не лише військової команди, а і політичних чинників”88.
У зв’язку з напливом нових континґентів українців до німець-
ких військ дещо підвищився рівень їх психологічної опіки, що
проявилося у збільшенні кількості друкованих для них пресових
органів. Загалом на середину 1944 р. для вояків-українців у
Німеччині видавалося 10 вояцьких газет та журналів. Як і раніше,
основними з них були щотижневі переважно 4- або 6-сторінкові
"Нова Доба” та "Український Доброволець” (редактором якого у
1944 р. був Г. Которович, використовуючи псевдоніми "Михайло
Василенко” та "Роман Світличний”). Серед інших були такі пресові
органи, як "Україна”, ”3а волю і права”, "Вояцька слава”, "Наша
сила”, "Воєнно-науковий альманах”, ”3а Нову Европу”, "До
перемоги (Тижневик Військової Управи Галичина для добровольців
Стрілецької дивізії "Галичина)” і "Дорога” (часопис для україн-
ських юнацьких формацій протиповітряної оборони). Втім біль-
шість із них - це неперіодичні видання, які виходили обмеженим
накладом і дуже короткий проміжок часу, за винятком "Україн-
ського Добровольця” (всього протягом травня 1943 р. — грудня
1944 р. побачило світ 85 його номерів, у тому числі від червня
1944 р. із підзаголовком "Орган Українського Визвольного Вій-
ська”89 - окресленням, якого не було на попередніх номерах).
Перші номери табірного журналу "Україна”, який видавала за
редакцією Володимира Жили українська група спеціального табору
у Вюстрау, вийшли ще в середині 1943 р.; у квітні й травні 1944 р.
вийшли вже відповідно 11 та 12-ий номери цього журналу, обсяг
якого сягнув 90 сторінок. У свою чергу, від середини червня до
4 липня 1944 р. за редакцією ”Р. Світличного” вийшло 10 номерів
газети "За волю і права” з емблемою тризуба й під гаслом
"Об’єднуйтесь для боротьби з большевизмом”90. За редакцією
ЦДАВО України. — Ф. 4465. — Оп. 1. - Спр. 570. - Арк. 3.
Український Доброволець. Орган Українського Визвольного Війська. -
10 червня 1944. - № 56. — С. 1.
За волю і права. - 4 червня 1944. - № 10. - С. 2.
432
згаданого В. Жили й за сприянням відділу освіти діючої при
РМО Центральної установи опіки над народами Сходу в серпні
та вересні 1944 р. для українських вояків у таборах поранених
вийшло на правах рукопису два номери журналу "Вояцька слава”.
Того року теж видрукувано 8-сторінковий ілюстрований журнал
для українських військових частин при німецьких сухопутних
військах під назвою "Наша Сила”, головним редактором якого
став Борис Мороз. Рідкісним виданням з-поміж часописів для
українських вояків був "Воєнно-науковий альманах”, виданий
культурно-освітньою секцією Української Громади в Німеччині.
Перший номер цього журналу, що вийшов у липні 1944 р., мав
44 сторінки, а другий номер, що побачив світ наступного місяця
— 49 сторінок. Промовисті теми вже хоча б кількох його публі-
кацій: "Державний провід і військо”, "Основи сучасного бою”,
"Із чого складається сучасна армія”, "Короткий нарис сучасної
стратегії”, "Матеріали до історії запорожців у 1917-1920 рр.”91.
Навесні 1944 р. СС-ГА також підготував і поширив кілька номерів
україномовного журналу "За Нову Европу”, що потрактовувався
як "Вишкільний орган для військ 58 й охоронних відділів”.
Ідеологічний зміст цього за якістю й кількістю ілюстрацій найкра-
щого журналу для українських вояків дивізій ”Ваффен-СС” та
охоронних батальйонів був доволі різноманітним. У вміщеній в
першому номері передовій статті "Бойова спільнота Европи”,
наприклад, пояснювалося гасло "Европа стоїть у боротьбі на життя
і смерть” й наголошувалося, що у військах СС поряд із представни-
ками інших європейських народів "в об’єднаній спільноті за своє
буття та на захист своєї Батьківщини стали й українці”. Поряд
із критикою марксизму й інформаційним розділом "Европейський
огляд” у цьому номері також було вміщено статтю Романа Михай-
ліва на патріотичну тематику "Наша Батьківщина” й гумор та
сатиру, а також текст пісні "Засвистали козаченьки”92.
У поширюваних серед українських вояків часописах найбільше
популяризували УВВ і дивізію "Галичина”, що трактувались як
два варіанти спроб українських політичних та військових діячів
створити основи української армії. З-поміж іншого про це виразно
свідчило те, що їх згадували поряд у пресі, яку розповсюджували
серед вояків українських збройних формувань при німецьких
бойових з’єднаннях. У передовій статті часопису ”3а волю і права”
від 20 червня 1944 р. констатувалося: "Створюються перші легіони
Українського Визвольного Війська (УВВ) у Східній Україні, а
ЦДАВО України. - Ф. 4465. — Оп. 1. — Спр. 571. - Арк. 1, 4, 5.
За Нову Европу. Вишкільний орган для військ 88 й охоронних відділів.
- № І/ІІ. 1944. — Берлін: ОегВеісіі5ІйЬгег88,88-Наиріаті,Вег1іп6гйпеи'а1іі,
Оои§1а88іг. 7-11; Видавництво Б. Кравціва, 1944. — С. 1-32.
433
сини героїчної Галичини стають у ряди славної СС дивізії "Галичи-
на”. "Вояки СС дивізії "Галичина”, - зазначалося далі, - вже в
першому своєму бойовому хрещенні виявили зразки чудового
бойового вишколу й хоробрості, а леґіони УВВ не соромили слави
своїх великих предків”93 94. Прагнення багатьох українських офіцерів
бачити дивізію "Галичина” основою національних збройних сил
виявилося в тому, що в липні 1944 р. з’явилася листівка, в якій
бажане видавалося за дійсне — це військове з’єднання було
охарактеризоване як "найкраще ядро української визвольної
армії”44. Така тенденція визнання українських батальйонів та
дивізії "Галичина” засобами єдиної мети - створення українських
збройних сил - була незмінною в усіх газетах для українських
вояків. В "Українському Добровольці” від 4 листопада 1944 р.,
наприклад, було вказано: "Український народ з почуттям гордості
дивиться на частини Українського Визвольного Війська та Галиць-
кої СС-Дивізії... Бо прийде рішальна година, в якій українська
зброя матиме і свій рішальний голос”95.
Восени 1944 р. після відступу вермахту з території України
національні вояцькі щотижневі газети поступово перетворилися
на єдине джерело відомостей про Батьківщину, що доходили до
вояків українських військових формувань у збройних силах
Німеччини. Більшість тижневиків стали постійним засобом отри-
мання інформації як для окремих військовослужбовців, так і для
цілих частин. До кінця 1944 р. деякі вояки надсилали в редакції
цих газет свої дописи та листи, вояцькі оповідання, фотографії.
Тираж багатьох таких видань був доволі значним, зокрема три
номери журналу ”3а Нову Європу”, загальним тиражем 70 500 при-
мірників, й шість книжок "Польової пошти для українських
добровольців”, накладом 125 410 примірників96. Різні газети —
із дозволу німецьких пропаґандистських установ — поширювали
на території райху теж серед українських робітників із тим, щоб
переконати цих людей у тому, що вироблені ними зброя та інша
продукція призначені не лише для вермахту, а й для їх націо-
нальних частин при німецьких військах. Основним лейтмотивом
більшості цих військових інформаційних видань, а також якоюсь
мірою тодішньої невійськової україномовної періодики у Німеччині,
було пропаґування ідеї, ніби боротьба загонів УВВ продовжує
традиції українського визвольного руху попередніх років й підтри-
мування ідеї державної незалежності України. У поширеному в
За волю і права. - 20 червня 1944. - № 1. - С. 1.
94 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 28. - Арк. 13 зв.
Український Доброволець. - 4 листопада 1944. - № 77. - С. 1; ЦДАВО
України. — Ф. 4465. — Оп. 1. — Спр. 37. — Арк. 6.
Голос. Український часопис. - 3 січня 1945. - Ч. 1 (207). - С. 1.
434
листопаді 1944 р. номері найкраще ілюстрованого україномовного
журналу для робітників з України в Німеччині "Дозвілля” з’явила-
ся стаття "Українське Визвольне Військо”. "Не всім українцям
досі відомо, що загони й відділи Українського Визвольного Війська
пройшли вже твердий і славний шлях кращих бойових виступів”,
— вказувалося у ній і підсумовувалося: "Ідея Українського Визволь-
ного Війська народилася із задушевного бажання всього народу
українського зі зброєю в руках боротися проти большевицького
ярма. Джерелом цього ідеалу були великі історичні традиції
українського народу. Величні і славні перемоги нашого минулого,
підсилені славою великої легенди Визвольних Змагань, збудили
в юнацьких душах української молоді прагнення нового чину
зброї”47. В інщій невійськовій газеті "Голос” від 19 листопада
1944 р. з цього ж приводу говорилося: "Де не перебуватимуть
українські вояки, ніхто з них не скапітулює. Будуть боронитися
до останнього і складуть зброю лише тоді, коли Україна стане
самостійною і незалежною”97 98.
Однак така пропаґанда, що продовжувала панувати над усім
життям українського вояцтва, часто не відтворювала дійсного стану
справ й надалі радше видавала бажане за дійсне. Наприклад, у
ті дні у виданій під німецьким контролем україномовній пресі
з’явилися повідомленя про те, що командувач східних Доброволь-
чих з’єднань генерал Е. Кестрінґ проінспектував ці формування.
Реагуючи на присвоєння Кестрінґу Хреста воєнних заслуг із
мечами, пресовий орган УВВ писав 11 листопада 1944 р.: "Високе
відзначення генерала Кестрінґа зустрічають загони Українського
Визвольного Війська з надзвичайним захопленням”99. Насправді
ж мало хто з десятків тисяч українців у німецькій армії особисто
бачив Кестрінґа: у повсякденному житті вояки знали переважно
командирів своїх сотень й меншою мірою батальйонів, а вже
командирів полків мало хто знав, оскільки звичайні стрільці
взагалі рідко коли їх бачили. На той час відбувалися тільки деякі
"декоративні” візити представників українських формацій до
Кестрінґа. У середині листопада 1944 р., зокрема, він прийняв у
своєму командному пункті 12 делегатів, серед яких були представ-
ники російських, українських та інших національних частин при
німецьких сухопутних військах. Із цього приводу пресовий орган
УВВ "Український Доброволець" писав, що Кестрінґ багато зробив
для того, щоб "численні з’єднання східних добровольців мали
бути включені в німецькі війська” як його складові частини100.
97
Український Доброволець. - 11 листопада 1944. - № 78. - С. 4.
ЦДАВО України. — Ф. 4465. Оп. 1. — Спр. 571. - Арк. 6.
89
Український Доброволець. - 11 листопада 1944. - С. 1.
Там само. - 25 листопада 1944. - № 80. - С. 1.
435
Проте водночас багато українців, які подавали німецькому команду-
ванню клопотання про переведення з німецьких батальйонів у
свої національні курені, отримували відмову; виправдовуючи свої
дії, німецьке командування давало зрозуміти, що таке переведення
можливе лише в тому разі, якщо не шкодитиме німецькій частині,
в якій вони перебували до того часу101.
За умов, коли зміни німецької політики у справі східноєвропей-
ських національних формувань відбувалися вкрай повільно,
найбільшим, що зміг зробити Кестрінґ, - лише надати належну
соціальну допомогу номінально підпорядкованим цим військам
воякам та членам їх родин102. Восени 1944 р. він видав кілька
розпоряджень про соціальне забезпечення українців, росіян,
латвійців, естонців та представників інших національностей, які
діяли при німецькій армії, а також членів їх сімей103. Водночас
на вояків Добровольчих з’єднань поширено німецькі військові
закони про притягнення до воєнно-польових судів українців та
добровольців інших національностей за порушення військової
дисципліни, недбале ставлення до зброї, самовільне залишення
частини тощо. Визначені ними покарання передбачали різні форми
відповідальності, починаючи від ув’язнення або ж переведення
до табору примусової праці й закінчуючи розстрілом104 * * *.
Хоча чимало українців відзначилося в бойових діях, вище
нацистське керівництво й надалі не довіряло ні їм, ні представ-
никам інших східноєвропейських слов’янських народів й побоюва-
лося їх переходу на Східному фронті до ЧА чи відповідно на
Західному — до англо-американських військ (у листопаді 1944 р.
українських вояків на Західному фронті попередили, що в разі
переходу на бік англо-американських військ відповідно до союз-
ницьких угод Великої Британії та США з СРСР їх буде передано
радянським каральним інстанціям108). Ця позиція врятувала життя
багатьом із них: якщо на відповідальні вогневі позиції скеровували
переважно німецькі та союзницькі з’єднання, то українців (та їх
національні частини) і надалі залучали здебільшого до тилової
вартівної й охоронної допоміжної служби; водночас у радянській
Там само. - 7 жовтня 1944. - № 73. - С. 3.
ЦДАВО України. - Ф. 4394 - Управління підтримки військовослуж-
бовців за кордоном при Головному управлінні СС в справах переселення
та расових питаннях у Празі (Апіі Яіг АпреЬбгфепшііегЬаіі іт Аихіаїкі іт
Ва88е-ипсі 8іе41ип§8ЬаиріатІ 88 іп Ргац). - Оп. 1. — Спр. 2. - Арк. 6.
Там само. — Арк. 7-22.
Там само. - Ф. 2449 - Німецькі військово-польові суди (ОеШвсіїе
РеІНкгіецхрегісНіс) (період німецько-фашистської окупації). - Оп. 1. -
Спр. 17. - Арк. 1-5; Спр. 18. - Арк. 1-4; Спр. 19. - Арк. 1-12.
Український Доброволець. — 25 листопада 1944. - № 80. - С. 4.
436
армії їх кидали без вишколу на першу лінію фронту, і вони гинули
десятками тисяч. Натомість німецькі інстанції традиційно продов-
жували використовувати їх у пропаґанді. Повідомлення про
українські військові формування в збройних силах Німеччини,
зокрема, з’явилися також у центральних пресових органах у
Берліні. Наприклад, 15 листопада 1944 р. "Фелькішер Беобахтер”
опублікував велику статтю "Мільйони на протибільшовицькому
фронті”, в якій було сказано: "Нині широкі верстви народів Сходу
вливаються до німецької армії, щоб зі зброєю в руках змагатися
за долю своїх країн, за знищення жахливої більшовицької системи
пригнічення й поневолення. Серед добровольців можна помітити
велике число українців... Всі вони здебільшого б’ються в складі
своїх національних частин. Добровольці і вояки Сходу, як правило,
б’ються хоробро і завзято. Воно й не дивно: адже всі вони на
власній шкірі випробували власні "розкоші” більшовизму, а тому
сповнені готовності битися з ним до кінця”. У статті констату-
валося, що "добровольці Сходу спалили мости між собою і Совєта-
ми”, і вказувалося: ”Щодо українських частин зокрема, то, взявши
до уваги ще й боротьбу дивізії "Галичина”, можна сміливо сказати,
що зроблено перший крок до безпосередньої боротьби проти
більшовизму на лінії вогню зі зброєю в руках”. У статті висловлено
переконання, що кількість українських добровольців у військах СС
і вермахті взагалі буде щораз збільшуватися, а також наголошено
на різниці у трактуванні чужоземних формувань між німецькою
і англійською арміями: ”У той час, коли остання, не зважаючи
на вишкіл, завжди і всюди надсилає іноземні частини на найнебез-
печніші ділянки фронту, розглядаючи їх як "гарматне м’ясо”,
яким треба "затикати люки” — німецьке командування, навпаки,
найважчі завдання покладає на плечі німецьких частин, доручаючи
їм виконання найскладніших операцій, а іноземців-добровольців
використовує тією мірою, якою дозволяють їх військова кваліфі-
кація і досвід”106. Наслідком пропаґування таких тем стало те,
що через місяць особисто райхсміністр народної агітації і пропаґан-
ди Й. Ґеббельс прийняв делегацію представників народів, які брали
участь у боротьбі проти СРСР (у тому числі представника УВВ)’07.
Під впливом арґументів представників очолюваного Й. Ґеббельсом
райхсміністерства, АВП ОКВ і деяких східноєвропейських референ-
тів СС-ГА і РМО пропаґанда серед вояків українських формувань у
німецьких військах зазнала певної корекції. У газетах, листівках та
інших агітаційних ідеологічних матеріалах, поширюваних серед воя-
ків, на противагу до спроб радянської пропаґанди взяти на озброєння
ідею панславізму, активно пропаґовано ідею панєвропеїзму, але,
УбІкі.чсЬег ВеоЬасИіег. - 15 ІЧоуетЬег 1944.
ІЬк1.-21 БегетЬег 1944; За Україну. -11 січня 1945. - Ч. 4. - С. 1.
так би мовити, ”у німецькому оформленні”108. Згідно з нею, Німеч-
чина - це "сильне серце Європи”, "запорука щасливого майбутнього
родини європейських народів” і єдина країна, спроможна очолити
боротьбу "європейського Заходу” проти "більшовицького Сходу”.
Українців закликали вести боротьбу за власне існування, свободу
й добробут, позаяк таким чином вони могли б сприяти перемозі
над ворогами Європи і щасливому майбутньому їх Батьківщини.
Відповідно до нових тез німецької пропаґанди, здійснення єдності
"Нової Європи” під гегемонією Німеччини на той час яскраво
проявлялося у "фронтовій дружбі” між німецькими й ненімецькими
вояками "в рядах молодих європейських борців”. їх спільна
боротьба була спрямована проти радянської системи безправ’я,
практикованого в СРСР привласнення результатів праці робітників
державою і на утвердження системи соціальної справедливості,
за якої було б ґарантоване планове державне керівництво економі-
кою при збереженні приватної власності. Декларувалося, що
Німеччина не буде втручатися у внутрішні справи інших народів,
а, навпаки, сприятиме їх самобутньому національному розвиткові
в системі великого спільного господарського простору Європи. За
твердженням німецьких теоретиків, усе це мало ґарантувати мир,
що задовольнив би цей континент й забезпечив би його майбутнє.
Згідно з тими ж тезами, будь-яке інше вирішення проблем європей-
ського простору спричинило б нову війну (прозоро натикалося на
війну між СРСР, з одного боку, і Великою Британією та США,
з іншого). Українців закликали об’єднатися на боці Німеччини й
із зброєю в руках виборювати собі належне місце серед інших
східноєвропейських народів. Проголошено, що їх майбутнє вирі-
шуватиметься не за конференційним столом, а участю на фронтах
війни й відповідно до їх зусиль та вкладу в перемогу. Новий
східноєвропейський курс Німеччини водночас декларативно визнав
попередні заслуги українського визвольного руху в боротьбі проти
більшовизму. Ці та інші тези підтримували в багатьох вояків
віру в те, що Німеччина незабаром визнає Україну та українців
повноправними партнерами і союзниками в боротьбі проти СРСР.
Під впливом позитивної зміни тональності німецької пропаґанди
деякі українські військові діячі в райху вирішили, що настав
найсприятливіший час для реалізації ідеї створення національних
полків та дивізій при німецьких військах. Першими на це пішли
деякі козацькі діячі українського походження, чиї ініціативи тоді
вже традиційно отримали "зелене світло” від німецьких владних
інстанцій. Наприклад, на серпень з санкції СС-ГА генерал україн-
ського походження Петро Шкуро сформував резервний Кубанський
козацький полк (шефом штабу в якому був лідер УНАКОР
Рапкіаууівпіих // АгсНі V оГ ІІіе 181СО ІЛЧА Ьу (Не ҐІСКІІС іп Тогопіо. - ТЬе таісгіаі.ч
ііеаііпр (Не Віуікіоп,- Ргопі Бпіік.- Рос. N0 13.
438
полковник І. Полтавець-Остряниця)'09. Незабаром 26 вересня
1944 р. голова товариства вільних козаків на еміґрації полковник
Михайло Шуляїв, який проживав у Ґраці в Австрії, звернувся
до німецького уряду з пропозицією сформувати 1-піу Запорізьку
кавалерійську дивізію військ СС110. Не менш активними залиша-
лися так чи інакше причетні до ідеї творення УВВ українські
суспільні діячі, які намагалися сприяти зміні ставлення німецьких
урядових структур до українського визвольного руху. Вони активно
домагалися запровадження для українських батальйонів при
вермахті тих пільг, які вже мали росіяни в частинах РОА й
представники інших національних формувань, котрі воювали на
боці Німеччини. Г. Которович й К. Дацько добивалися насамперед:
1) налагодження при АВП ОКВ централізованої соціально-мате-
ріальної та психологічної опіки у вже наявних українських
військових формаціях при німецьких збройних силах; 2) офіційного
запровадження посади пропаґандистів УВВ й організації з цією
метою при українській секції АВП ОКВ курсів вишколу старшин-
агітаторів для діяльності серед українських робітників та військово-
полонених із ЧА в німецьких таборах.
Завдяки зусиллям Которовича й Дацька наприкінці серпня
1944 р. відкрито школу пропаґандистів УВВ, що в дечому нагаду-
вала школу пропаґандистів РОА в Дабендорфі під Берліном,
організовану ще за півтора року до того в лютому 1943 р. Як і
в створеній свого часу російській школі, до основних форм
навчання у ній належали лекції, семінари та доповіді слухачів.
З їх допомогою в майбутньому планувалося забезпечити в україн-
ських частинах безумовний вплив ідей українського національно-
визвольного руху. Формально ця школа була навчальним центром,
що готував кадри військових пропаґандистів, але фактично вона
стала справжнім організаційним центром становлення офіцерських
кадрів УВВ. Відкриваючи школу, її німецькі організатори наголо-
шували, що на початковому етапі творення УВВ вони виступають
лише помічниками при творенні українських збройних сил. Відбір
претендентів супроводжувався перевіркою їх інтелектуальних
здібностей; вступні іспити відбувалися протягом кількох днів. З
допомогою різноманітних тестів визначали рівень інтелектуального
розвитку, здатність запам’ятовувати, спроможність швидко прий-
мати рішення у складних ситуаціях тощо. Кожен кандидат, крім
усного іспиту, повинен був написати низку праць на запропоновані
теми. ЗО серпня 1944 р. відбулося урочисте відкриття перших
офіційних курсів пропаґандистів УВВ, у яких взяли участь
34 курсанти. Тут навчалися переважно колишні підстаршини та
Ленивов А. К. Под казачьим знаменем... - 157.
ВА.-К-43.-Акі. ІІ/504А.-8.63-71.
439
стрільці ЧА, які вже діяли доти на боці східних Добровольчих
з’єднань під німецьким командуванням або потрапили на вишкіл
із таборів для радянських військовополонених. Важливо відзна-
чити, що навчання на курсах, що тривали понад п’ять тижнів,
проводили переважно українці рідною мовою. Під час їх проведення
в теоретичному курсі зачитували лекції з історії України й водночас
організовано військовий вишкіл. Основні заняття проводили в
залі, де окрему стінку було прикрашено спеціально пошитим для
курсів "модифікованим” жовто-синім українським прапором, у
центрі якого був жовтий тризуб у синьому ромбі. Під час військо-
вого навчання відбувалася "ідеологічна обробка” й слухачам
нав’язували думку, що вони є патріотами, які ведуть боротьбу в
союзі з Німеччиною за визволення України від більшовизму.
7 жовтня відбулося урочисте закінчення курсів, на якому після
виступів поетів Михайла Ситника, Ігоря Журливого та Яра
Славутича кожен випускник отримав посвідчення про закінчення
курсів і в подарунок "Кобзар” Т. Шевченка, а також фото учас-
ників навчання. У вересні й жовтні відбулися відповідно другі й
треті курси пропаґандистів УВВ. 10 листопада розпочалися четверті
курси пропаґандистів УВВ. 11-12 листопада їх відвідав головний
редактор пресового органу УВВ Г. Которович, який зачитав три
доповіді про актуальні політичні події та практичні завдання
пропаґандистів УВВ. У день закінчення курсів наприкінці грудня
1944 р. їх випускники надіслали Г. Которовичу телеграму, в якій
висловили сподівання: "Недалекий час, коли наші дивізії Україн-
ського Визвольного Війська, спільно з нашими братами, які
героїчно б’ються з большевиками у ворожім запіллі, міцними
лавами стануть до вирішального бою за матір-Україну”. Після
закінчення курсів усі випускники повернулися до своїх частин,
із яких їх доти скерували на курсантське навчання’11.
Восени 1944 р. Которович та Дацько підтримали ідею органі-
зації Українського Національного Комітету (УНК), вивченням чого
з німецького боку займався чиновник РМО О. Бройтіґам. Інший
тогочасний експерт Розенберґа у справах Східної Європи П. Кляйст
згодом так прокоментував готовність німецьких інстанцій підтри-
мати творення УНК та представницьких органів інших народів:
"Створення Національних Комітетів мало на меті довести, що
боротьба підрадянських народів по боці німців характеризує їх
не як вояків-найманців за чужу справу, але як борців за власну
національну свободу”112. Першим кроком на шляху до вирішення
проблеми організації УНК було звільнення українських політичних
Український Доброволець. - 16 вересня 1944. - № 70. - С. 1;
21 жовтня 1944. - № 75. - С. 3; 25 листопада 1944. - № 80. - С. 3;
ЗО грудня 1944. - № 85. - С. 1.
Кіеікі Р. ХшіясЬеп Ніііег ипсі 8іа1іп... - 8. 227.
440
в’язнів, про що клопотав особисто К. Дацько. Описуючи зустріч
із ним, редактор поширюваного серед вояків УВВ часопису
"Вояцька слава” В. Жила згадував: "Пригадується мені одна довша
розмова з майором Кирилом Дацьком, що працював керівником
у відділі української пропаґанди в Берліні і був втаємничений у
секрети нашої закулісної політики. Багато не думаючи, він
ствердив, що вістки про звільнення не тільки правдоподібні, а й
реальні. Німці хочуть, щоб наші провідники порозумілися між
собою ще перед початком переговорів. Тут Дацько вбачав нову
лінію політики і радив, що треба забути трагічне минуле та
спільними силами почати будувати нове майбутнє”113.
Унаслідок домовленості між А. Розенберґом і шефом РСГА
Е. Кальтенбруннером 25 вересня звільнено С. Бандеру та провідних
діячів ОУН-Б, а через кілька днів — А. Мельника й інших політ-
в’язнів-мельниківців. Однак не всі українські політичні угрупо-
вання на території райху відразу підтримали організацію УНК.
Причиною цього було те, що запровадження райхом нового політич-
ного курсу було вигіднішим не для українців, а для урядових
кіл Німеччини, які розраховували такою зміною викликати
схвалення й підтримку своєї політики у світі. Одночасно створення
УНК тривалий час гальмував Гіммлер, зацікавлений в об’єднанні
неросійських народів навколо КОНР. Разом із цим райхсфюрер СС
був зацікавлений в наявності леґальної опозиції А. Власову. Сам
по собі факт її існування дозволяв керівництву Німеччини дати
зрозуміти російському генералові, що, позаяк він не заручився
підтримкою всіх національних представництв народів СРСР, у
політичному плані його рух не настільки потужний чинник, щоб
він міг висувати особливо великі вимоги до керівництва Третього
райху. Власов мусив зрозуміти, що йому існує альтернатива й у
будь-який момент німецькі органи влади замість нього зможуть
домовитися з керівниками окремих національних комітетів, які
разом будуть значно більшою силою, ніж КОНР.
Після тривалих дискусій німецькі інстанції погодилися на
організацію УНК і наприкінці 1944 р. окремі українські політичні
діячі в Німеччині взяли участь у його створенні. На думку деяких
українських політиків, цей представницький орган у разі потреби
мав стати орієнтиром для широких мас українців у ЧА при
імовірному широкомасштабному розгортанні їх національно-
визвольного руху проти СРСР. Крім того, не можна було відкидати
можливості укладення сепаратного миру Німеччини з' Англією
та США й створення між ними спільного фронту проти СРСР.
Одним із кандидатів на посаду голови УНК й водночас командувача
українського війська вважали генерала колишньої армії УНР
Жила В. Парашутна бриґада Української Національної Армії (спомин про
спроби її формування) // Вісті Комбатанта. - 1995. - Ч. 4. - С. 64.
441
В. Петріва. Після обговорення перших конкретних домовленостей до
справи створення української армії вирішено підключити полков-
ника колишньої армії УНР П. Шапдрука, якого Лівицький ще в
міжвоєнний період підвищив до ранґу генерала-хорунжого". У ті
дні він опинився під Варшавою, де вперше зустрівся з вояками
батальйонів УВВ. ”Я, - згадував ІЛандрук, - вперше побачив
серед німецьких солдатів чоловіків із відзнаками жовто-блакитного
кольору з літерами УВВ (Українське Визвольне Військо) на рука-
вах. Я підійшов до них, звернувся українською; вони не прихову-
вали розуміння того, яке їх майбутнє. Вони казали, що німецьке
військо досить сильне та має достатньо зброї, щоб чинити опір
червоним, але німці втратили будь-яке бажання боротися... Солдати
УВВ вважали, що, якби німці бажали, вони змогли б відкинути
комуністів на Схід, докладаючи менших зусиль, ніж у 1941 році”.
Як і Петрів й деякі інші високі за ранґами старшини колишньої
армії УНР, у відповідь на пропозицію співпрацювати з німецькими
інстанціями Шандрук зайняв доволі стриману позицію. Тогочасний
координатор заходів щодо творення УВВ П. Крижанівський майже
від усіх зустрів зовні велику увагу та схвалення своїх дій, але й
разом із тим - ввічливу відмову від конкретного співробітництва.
Найхарактернішим прикладом цього може бути відмова П. Шанд-
рука від співпраці з Крижанівським і від участі в формуванні
УВВ у вересні 1944 р. "Коли він взнав, що я був у Лацеку (місто
поблизу Лодзі у Польщі — А. Б.), — писав згодом у мемуарах
Шандрук, - він прийшов додому до президента Лівицького і сказав,
що він бажає мене бачити у важливій справі... Крижанівський
запропонував мені посаду коменданта української офіцерської
школи з ранґом полковника і сказав, що він видасть наказ
організації такої школи. Такі слова завдали мені нової турботи і
я не знав, як мені поступити у цьому випадку... Я заявив, що,
коли він стане організовувати школу, ще буде достатньо часу
поговорити про мою посаду”114.
У середині жовтня 1944 р. полковник колишньої армії УНР,
на той час працівник УЦК у Варшаві М. Рибачук запропонував
Павло Шандрук народився у 1889 р. в с. Борсуки на Волині. У 1911 р.
закінчив Ніжинський історико-філологічний інститут й у 1913 р. -
Олексіївське військове училище в Москві. У 1919 р. командував
бриґадою армії УНР, що воювала проти ЧА під м. Гусятин. Згодом
командував 3-ім стрілецьким полком, а відтак і бриґадою 3-ої Залізної
дивізії. У 1925 р. отримав від уряду УНР в екзилі номінацію на
генерал-хорунжого тоді вже неіснуючої армії УНР. У 1927 р. очолив
штаб Міністерства військових справ еміґраційного українського уряду.
У 1928-1939 рр. був контрактовим старшиною польської армії. Брав
участь у німецько-польській війні. Після звільнення з німецького
полону до літа 1944 р. не брав участі в політичному чи військовому
житті (Вісті Комбатанта. - 1980. — Ч. 1. — С. 68-70).
ЗЬапйгик Р. Агтк оГ Уаіог... - Р. 188-189.
442
Шандрукові командування українською дивізією в складі майбут
нього корпусу, іцо мав бути сформованим і підпорядкованим
В. Петріву115. Було проведено збір інформації про Петріва як одного
з найімовірніших претендентів на посаду командувача корпусу й
голови УНК і в листопаді 1944 р. для штабу Розенберґа складено
коротку довідку. У ній констатувалося, що Петрів є військовим
журналістом у Брно, який "співпрацює при газетах "Нова Украї-
на”, "Суспільство”, "Діло”, "Краківські вісті" і "належить до
напрямку УНР”116. Проте, з огляду на те, що Петрів відійшов
від військових справ, його кандидатуру не прийняли. Щоб не
допустити підпорядкування українських частин німецьких зброй-
них сил Власову, в середині листопада УНК врешті-решт погодився
очолити недавній офіцер польського війська П. Шандрук. Німецькі
установи запропонували його для фіктивного українського представ-
ництва ще в червні 1941 р., а у вересні 1944 р. його кандидатуру
розглядали тільки на посаду заступника Петріва. З-поміж інших
офіцерів-україінців, які підтримали УНК й сприяли його створенню,
особливо активним був колишній кандидат на командувача УВВ
К. Дацько.
”3 українських діячів, — писав Шандрук у своїх спогадах, -
я мав повну підтримку й допомогу та апробату для створення
УНКомітету і його завдань від ... М. М. Ковальського, полк.
Дацька ... та багатьох інших наших достойних і поважних
громадян”117. Характеризуючи роль Дацька у створенні УНК,
звільнений у ті дні за його сприянням із нацистського концтабору
повстанський командир Бульба-Боровець згадував: "Український
Комітет розвинув широку пропаґандивну роботу в терені, для чого
ще перед заснуванням Комітету був організований спеціальний
штаб української пропаґанди під керівництвом майора Дацька.
Пізніше цей штаб був підпорядкований Українському Комітетові.
Майор Дацько розгорнув активну пропаґанду серед українських
вояків в армії Власова, щоб вони боролися за свободу своєї
Батьківщини - України, а не Росії. Проти цього гостро виступали
росіяни, а допомагали їм німці. Все це разом взяте та нестабільність
німецького фронту, який швидко наближався до Берліну, викли-
кало великий хаос, в якому було тяжко орієнтуватися”118.
Невизначеність у справах українських військових частин у
сухопутних військах посилювала невирішеність багатьох пов’язаних
із ними політичних питань, що викликало спонтанні протести
"5 ІЬІй.-Р. 189, 191.
ЦДАВО України. - Ф. 3676. — Оп. 4. - Спр. 199. — Арк. 1.
117
Шандрук П. Це було так! // Розбудова Держави. Академічний журнал. -
Клівленд, осінь 1954. — Ч. З (14). — С. 39-40.
Бульба-Боровець Т. Армія без держави... - С. 311.
443
українців. Зі створенням ФЛО найпоширенішою формою таких
протестів була коротка записка (Акїепуеітпегк), котру через склад-
ність прямого зв’язку з Ф. Арльтом передавали його заступникові
й керівникові української референтури ФЛО Л. Вольфу, який
вирішив багато справ на користь українців. Поміж інших проблем
однією з особливо важливих була недостатня робота психологічної
служби, котру проводили на відчутно низькому рівні в українських
військових формуваннях, що діяли на боці Німеччини. Ха-
рактерний тоді для них загальний стан справ 2 листопада 1944 р.
влучно передав член ВУ української галицької дивізії Михайло
Кушнір:
"Нема співпраці між німцями і українцями. Кожний живе
окремо. Накази з гори нічого не помогли. Діє партизанська
пропаґанда (писані летючки), використовує лиш неведення німців”.
Основними причинами, які це зумовили, було те, що "ловлять
людей в прифронтових полосах і поведення німецьких старшин
і підстаршин”. Із його слів можна зробити висновок, що українців
у різних німецьких частинах "порозділювано по чоти, тому не
дивно, що хлопці втікають”. Зауваживши, що коли раніше
"пропаґанда натрапляла на найбільші перепони ... - то нині вона
майже неможлива”, через що "виникла потреба висилки людей-
пропаґандистів до сотень”, Кушнір критично підсумував: "Настрої
є лихі тому, бо нема політичних концесій, які час вимагає (Власов).
Без цього нічого не вдіє жодна пропаґанда... Напіа преса працює
цілком відірвано. Стрілець хоче в цій пресі знайти відповідь на
пекучі питання. Чому нема наших вишколених пропаґандистів?
Преса не сповнює своїх завдань. Потрібні брошури, а їх нема.
Німецька пропаґанда не підходить до нас, вона мусить бути роблена
нами. Навіть малюнок мусить бути роблений українцем. Треба
створити "фронтбрюке” (РгопГЬгііске — "фронтовий місток” між
вояками і соціально-психологічною службою — А. Б.) — малу групу,
але творчу з життя суспільності і стрілецтва”119.
За таких обставин українців у Німеччині повідомили про
створення вже функціонуючої української секції К. Дацька при
відділі пропаґанди ФЛО, що до організації УНК і української
армії вивчала основні політичні питання, пов’язані з українськими
військовими формуваннями у збройних силах Німеччини. Отже, у
рамках оформлення своєрідного ідеологічного центру УВВ наприкінці
1944 р. врешті офіційно проголошено про організацію Українського
Пропаґандистського Штабу (УПШ), Головна Управа якого розмісти-
лася в Берліні на Бауеріше Штрассе 6/3 (Пкгаіпіксйег Ргора£ап<іаь(аЬ,
НаііріУег\уа1(ип£Г. Вегііп, В 15, Вауегіксіїе Зігакке 6/ІІІ). Протягом січня
Протокол засідання Військової Управи. XI. 1944 //АгсЬіуєоїіЬе І8ІІЮ
ЦТ4А Ьу іЬе 1ІСКПЄ іп Тогопіо. - ТЬе таїегіак <1еаГт£ \уііЬ іЬе Біуіхіоп. - Мііііагу
Воагсі (Уухкоуа Бргауа). а) Оепегаї. - Бос. по. 45.
444
1945 р. він проводив реєстрацію всіх українських військових,
громадських та наукових діячів у Німеччині, яких можна було
б використати як пропаґандистів при формуванні командного
корпусу УВВ120. Не меншу увагу УПШ приділив організації
масових національно-культурних заходів. 22 січня завдяки його
старанням у Берліні відбувся урочистий концерт, присвячений
27-ій річниці проголошення державної незележності України. На
ньому серед сотень інших українських громадських, політичних
та військових діячів були присутні митрополит УАПЦ Мстислав,
гетьман II. Скоропадський, П. Шандрук, підполковник К. Дацько
(який був у цивільному одязі), майор К. Смовський121. Ці відомі
на той час українські діячі 10 березня були присутні теж на
святкуванні 131-ої річниці від дня народження Т. Шевченка, що
також відбулося у столиці Німеччини заходами УПШ122.
Незважаючи на складні воєнні обставини, Дацько і його
працівники до останніх місяців німецько-радянської війни продов-
жували пропаґувати ідеї українського національно-визвольного
руху. Поступово до Дацька приєднувалися нові однодумці, серед
яких у січні 1945 р. був поручник-пропаґандист УВВ і колишній
кореспондент дивізії "Галичина” Іван Марчук123. Саме за їх
сприянням на початку 1945 р. у Німеччині за редакцією Г. Которо-
вича пресовий орган для вояків УВВ "Український Доброволець”
отримав назву "За Україну”. Автори дописів до цієї газети у своїх
публікаціях були солідарні з іншими національними формуваннями
у структурі іноземних формацій німецьких військ, із якими вони
часто брали участь у спільних бойових діях. Згадуючи про це,
майор Білоруської Краєвої Оборони Л. Ґодлеувскі писав у спогадах:
"Старшини й вояки Білоруської Краєвої Оборони так, як і вояки
УВВ і Української дивізії, були у тому переконані, що вони
складають кадри відроджених національних сил свого народу.
Формування більших з’єднань білоруських збройних сил у Німеч-
чині під командуванням генерала [Костянтина] Езавітова навіть
ентузіястично привітав орган Українського Визвольного Війська
- триденник "За Україну” (в Берліні), що підкреслював існування
українсько—білоруського братерства зброї”124.
Перші номери газети "За Україну" вийшли з підзаголовком
"Орган Українських Збройних Сил”, але через невирішеність проб-
леми їх створенння в наступних номерах збережено підзаголовок
За Україну. Орган Українського Визвольного Війська. - Р. 1.-4 січня
1945. - С. 4.
Там само. - 25 січня 1945. — Ч. 8. - С. 1.
Там само. - ЗО березня 1945. - № 46 (372). - С. 1.
Вісті Комбатанта. - 1999. - Ч. 5-6. - С. 133.
124 .
Ґодлеувскі Л. Білоруські збройні сили... - С. 20.
445
"Українського Добровольця”, а саме: "Орган Українського Визволь-
ного Війська”. Значною мірою це визначалося бажанням Гіммлера
занадто не відділяти українські військові справи від акції Власова.
13 січня 1945 р. в інструкціях АВП ОКВ для штабів німецьких
армій щодо таких дій йшлося про доцільність "дати роз’яснення
добровольцям неросійських національностей і переконати їх у тому,
що їх національні представництва (комітети) не будуть заторкнені,
а також їх національні формування (частини) не будуть ліквідовані
або поставлені під російське командування. З іншого боку, добро-
вольці неросійських національностей повинні дивитися на росій-
ський визвольний рух як на бажаного союзника у боротьбі проти
більшовизму й у досягненні заповітної мрії — перемоги над ним”.
При тому рекомендовано уникати будь-яких гострих висловлювань
й підсумовувалося: "Ми живемо в революційну епоху й з власного
досвіду знаємо, що активісти інколи намагаються забігти далі
визначеної мети. Усні й письмові висловлювання подібних осіб
відхиляються компетентними інстанціями і скеровуються по
правильному шляху. Авторитетними обговореннями політичного
розвитку можуть вважатися лише висловлювання керівних осіб,
визнаних з німецького боку”125.
Ширше підключення українців до психологічної роботи в їх
національних формуваннях було зумовлено необхідністю піднести
занепалий бойовий дух частини вояцтва. Необхідність цього була
викликана значно частіпіим, ніж доти, залученням українців до
бойових дій, в яких багато з них здобули визнання. Зважаючи
на проявлену високу бойову майстерність, протягом другої поло-
вини 1944 р. вояків УВВ неодноразово рекомендовано до відзначеня
високими німецькими військовими нагородами. Наприклад, ЗО жовтня
1944 р. штурмбанфюрер СС Ватц спеціально письмово клопотав про
нагородження вояків УЛС німецькими орденами. "Я прошу взяти до
уваги, — писав Ватц, — що такі нагороди, особливо німецькі, зро-
били б колосальний вплив на підняття бойового духу”126. Подекуди
більшу від німців відважність й хоробрість проявляли також части-
ни ЗС КОНР, у яких було чимало українців. 7 березня 1945 р.
райхсміністр Й. Ґеббельс записав у щоденнику, що ”в районі
Кюстріна чудово боролися війська генерала Власова” і підсумував:
"Просто-таки ганебно, коли у звітах офіцерів цих військ відкрито
говориться про враження, ніби німецькі війська виявилися висна-
жені в боях і не хочуть більше боротися проти ворога”127.
Серед нагород, які отримали українці в лютому 1944 р. - квітні
1945 р. за час воєнних дій на боці Німеччини, поряд із Відзна-
125 ^Ії8.-Т-78.-Ео11 110.-Ргате 6031 961.
Шафета II. Г. Чорний легіон. Художньо-документальні нариси. - К.:
Політвидав України, 1988. - С. 46.
Геббельс Й. Последние записи. Пер. с нем. - Смоленск: Фирма "Русич”,
1993. - С. 115.
446
ченнями за хоробрість для представників народів Сходу найпоши-
ренішими були:
- Залізний хрест 2-го класу (Еікегпез Кгеїіг (ЕК) II Кіакке);
- Відзначення за участь у піхотних штурмових атаках (Іпїапіегіе-
Зіигт-АЬгеісЬеп), а саме у сріблі за участь у трьох чи більше
піхотних атаках, контрнаступах тощо і в бронзі за те ж у
моторизованих піхотних частинах;
— Відзначення за хоробрість у рукопашному бою 2-го і 1-го
ступеня (НаІікатрСхрапсе ІІ/15>Шґе) в бронзі за 10-15 днів участі
в рукопашних боях, у сріблі відповідно за 20-30 днів й у
золоті — за 40-50 днів;
- Відзначення за участь у трьох протитанкових атаках в сріблі
(Рапгегкатрі'-АЬгеісЬеп іп ЗіІЬег) й для танкових ґренадирських
(Рапгеї-Сгепасііеі) частин у бронзі;
— Відзначення за участь у боротьбі проти партизанів (Вапсіеп-
капірі-АЬ/еісІїеп) у бронзі за 2О-ЗО-денні виступи, в сріблі —
за 50-денні й в золоті — за 75-денні;
Відзначення за одно- або дворазове поранення (Уєпуііпйєієп-
АЬгеісЬеп іп Зск'Л'агх) й така ж нагорода в сріблі 2-го й відтак
1-го класу за третє або відповідно четверте поранення на лінії
фронту чи під час повітряних бомбардувань128.
Сотні українців отримали за участь у бойових діях по три-
чотири нагороди. Наприклад, поручник танкових військ Роман
Климкевич, навчаючись у Відні, вступив у танковий корпус
вермахту ще у грудні 1940 р. Він брав участь у боях під Києвом
та Черніговом, у Білорусі в 1942 р. й у Югославії в 1943-1944 р.,
а влітку 1944 р. переведений до Франції, де потрапив у полон.
За час служби в 1941-1944 рр. його нагороджено медаллю зимової
кампанії на Сході (Месіаіііе ХУіпІегесйІасЬї іт Оьіеп 1941/42) за участь
у понад 30-денних бойових діях, Залізним хрестом 2-го класу,
Відзначенням за поранення та Відзначенням за заслуги для Східних
народів з мечами129. Сина команданта польової жандармерії УГА,
колишнього вояка польського війська сотника 1-ої УД Володимира
Козака нагороджено Залізним хрестом 2-го класу за відвагу під
Бродами, Відзначенням за поранення у Словаччині, Відзначенням
за участь у піхотних штурмових атаках, Відзначенням за участь
у протитанкових атаках в сріблі й Залізним хрестом 1-го класу
в Австрії130. Однак через те, що українців задіяно переважно в
Мііііагу Аналіз // Іпіегпеі: ККр://^и/м/.8ка1гпап.пи/Йііг<ітсісІі/а\уапІ8тіІі(агу.Ьіт.
Детальніше про нагородження відзначеннями за хоробрість представ-
ників Східних військ при вермахті див.: МісЬаеІік К. Оіе ТарГегкеіЬ- ипсі
Уегс!іеп8іаи82еіс1іпип£ Гйг Ап«еЬогфе сіег Ох^оікег. - Вегііп: МісЬаеІін Уегіар, 1999.
1ікгаіпіап8 іп оіЬег Їогпіаііоп8: Рапгег8 // Іпіегпеґ:кіір:/феосіііе8.сот/88^а1іі8І]а/
Рап2ЄГ8.кіт1.
Коморовський А. Сот. Володимир Козак // Вісті Комбатанта. - 1993. -
Ч. 5-6. - С. 127.
447
допоміжних службах, серед їх нагород часто були маловартісні
медалі, які отримували німецькі кухарі за приготування смачних
обідів для вояків, денщики за гоподарську службу тощо131.
Більшість вояків УВВ сприймали німецькі нагороди тільки
як тимчасові, прагнучи отримувати українські військові ордени
та медалі. Підстаршина одного з українських формувань під
Дрезденом Володимир Гончарук згадував: "Школилися і билися
для України. Представлені до нагородження німецькими Залізними
хрестами в більшості відмовились, просячи як нагороди бойових
українських відзначень. Упоминалися за свої відзнаки, аби не
носити чужих. Не хотілось вірити, що по 20-літнім існуванню
української армії не маємо бойових нагород і відзнак. Приходилось
переконувати, що з часом німецькі .хрести будуть замінені на
свої”132. Проте навіть високі німецькі відзначення в окремих
випадках не рятували українців від переслідувань. Наприклад,
Євген Гарабач, нагороджений за хоробрість Залізним хрестом 1-
го класу, за справедливу критику гітлерівської східної політики
опинився в нацистському концентраційному таборі133.
Попри німецькі нагороди справжня ціна участі в бойових діях
українських військових формувань у збройних силах Німеччини
була дуже високою - десятки тисяч загиблих, тисячі поранених
й сотні людей, які пропали безвісті. Комплексні невідшкодовані
втрати (загиблі) й санітарні втрати (поранені) цих формацій
віддзеркалювали загальне становище німецьких військ на фронтах;
найбільше їх припало на січень—квітень 1945 р. Однак точне
визначення масштабів загиблих українців у збройних силах
Німеччини — доволі складна проблема. Особливо це стосується
статистики тилових та обслуговуючих частин, підрозділів і установ,
а також поліційних й інших воєнізованих формувань, які комплек-
тували з українців. До штабних донесень відділу обліку персональ-
них втрат ОКВ не увійшли дані про втрати військових формувань
так званих "добровільних помічників” Німеччини з числа представ-
ників різних народів Європи, які до війни проживали на території,
що належала до СРСР (українців, балтійців, мусульман, РОА та
інших). Через відсутність загального статистичного обліку люд-
ських втрат за національною ознакою, про приблизні втрати
вихідців з інкорпорованих СРСР територій у збройних силах
Тис Ю. З воєнного нотатника // Пропам’ятне видання у двадцятиріччя
стрілецької дивізії "Галичина” — Першої Української дивізії Україн-
ської Національної Армії. - Торонто: Накладом Головної Управи
Братства кол. вояків 1-ої УД УНА. - С. 28.
Гончарук В. Дещо про бриґаду "Вільна Україна” // Вісті Комбатанта. -
Торонто-Нью-Йорк, 1988. — Ч. 5-6. - С. 65.
Риіці Н. А. НегЬхі 1939. Аик ЕекІрояЬгіеїсп. - Еіі/хіогі: Пгиск^епохкегьсЬаЙ: СІСЕКО
еОтЬН. 1980.-8.31.
448
Німеччини можна говорити лише на підставі зіставлення непрямих
даних, уривчастих зведень німецьких штабів, споминів тощо.
Відповідно до попередніх підрахунків дослідників можна тільки
стверджувати, що всі добровольчі формування вермахту та військ СС
чисельністю 1 000 000 осіб (у тому числі мусульманські, російські,
українські, балтійські) за роки війни втратили 215 000 осіб, або
майже 22 % від свого загального складу*134.
Складність визначення точної кількості загиблих українців
можна пояснити також тим, що українці були в багатьох полінаціо-
нальних формаціях і відсутністю статики чисельності цих форму-
вань: одні з них комплектували на базі розформованих, інші взагалі
припиняли існувати, ще інші — створювали внаслідок об’єднання
кілько.х підрозділів навіть в останні місяці кінця війни (див.
табл. 22). Наприклад, 8 лютого 1945 р. ГШ ОКГ видав таємний
наказ № 11/70730/45 ґ про формування з радянських військовопо-
лонених 10-ох робочих батальйонів під командуванням німецьких
офіцерів. За штатом передбачено створення штабу батальйону в
складі 19-ох вояків (4 старшин, 9 підстаршин та 6 стрільців) і
трьох сотень, у кожній з яких було 42 німці (1 старшина,
9 підстаршин й 32 стрільці). Весь німецький кадровий персонал
(13 % вояків батальйону) отримав на озброєння 128 карабінів й
11 пістолетів. У кожній сотні передбачено по 200 робітників з
числа військовополонених, яким взагалі не видали зброю138.
Саме у цей час німецьке командування робило останні спроби
запровадити, так би мовити, певну модифікацію системи україн-
ських та інших іноземних формувань із збереженням їх національ-
ного характеру в структурі Добровольчих з’єднань. Головні правові
основи їх існування узагальнено 25 березня 1945 р. у спеціальних
директивах ”для командирів Східних військ та штабних офіцерів
місцевих допоміжних сил”. Директиви містили положення з цілої
низки найрізноманітніших питань: про зміну підзвітності та
Застосовуючи зіставлення загальної чисельності й втрат за цією ж
ґрадацією (середньоарифметичних 22 %), можна за дуже попередніми
й заокругленими даними дійти до висновку, що 310 000 росіян
втратили понад 60 000 осіб, 250 000 українців - понад 50 000, 110 000
представників народів Кавказу - понад 25 000. Проте говорити про
ці гіпотетичні припущення як про достовірні проблематично - одним
із формувань німецькі інстанції довіряли більше й частіше залучали
їх до кровопролитних бойових дій, іншим — менше й скеровували їх
до несення вартової служби в тилу, а тому їх втрати не були особливо
відчутними. Особливо це стосувалося здебільшого будівельних україн-
ських батальйонів у сухопутних військах, багато з котрих, як
говорилося, взагалі не використовувалися у фронтових діях й викону-
вали переважно господарсько-допоміжні функції.
Гриф секретности снят:.. - С. 392.
Решин Л. Е. ”\¥1а$мж-АкІіоп”... - С. 24.
449
порядок зміни підпорядкованості, покарання або заохочення і
вишкіл вояків, дотримання таємності, оснащення, догляд зброї,
ставлення до союзників Німеччини тощо. Згадані формації отри-
мали нову й останню офіційну назву — "Східні Добровольчі
з’єднання” (Окі-Ргеіи'іІІфеп-УегЬапбе), а їх інспектор Е. Кестрінґ —
посаду "генерал Добровольчих з’єднань у Верховному командуванні
сухопутних військ” (ОепегаІ сіег ЕгеіиіПіцеп-УегЬапсІе іт ОЬегкоттапсІо
бея Неегек). Передбачено, що члени штабу зможуть відвідувати
Східні з’єднання, а штабні офіцери цих формацій можуть брати
участь в конференціях німецького командування, на яких вирішу-
валася їх доля — звичайно, із збереженням службової субординації.
При тому до останніх днів існування Третього райху серед німець-
ких офіцерів у цих частинах збережено панівні позиції нацистських
ідей та расовий підхід щодо ненімців. Основною ідеологією їх
німецьких офіцерів залишалася ідеологія німецького націонал-
соціалізму. Ненімецьким військовослужбовцям цих формувань
дозволялося одружуватися з представницями своєї нації, але
водночас заборонялося укладати шлюби з німками або дівчатами
чи жінками німецького походження13®.
Дії українців на боці Німеччини в 1939-1945 рр. вплинули
на їх побут, спосіб мислення й навіть на лексику. Розділяючи
похідні й фронтові будні з німецькими вояками, українці частково
перейняли від них деякі арґотизми (жарґон), котрі згодом вико-
ристовували в тих українських формаціях, у яких пізніше опини-
лися (1-ій УД, УВВ, УПА). У мовленні з’явилися слова на зразок:
Іван (радянський босць), бротбойтель (вермахтівець), чорний
(есесівець), гівіс, мамелюк (вояк-туркменець чи кавказець), ескар
(вояк-ненімець з охорони таборів), рачбум (радянська гармата
калібру 75 мм), рала чи уфавде (радянський легкий бомбарду-
вальник), шмальшпурльойтнант (старшина ”зондеркоманди”)137.
Долі вояків були тісно пов’язані з долею родин; тисячі членів їх
сімей, побоюючись переслідувань НКВС за збройну боротьбу рідних
проти СРСР, змушені були залишити Батьківщину й виїхали на
Захід, коли вермахт відступав із території України.
2. Українські юнацькі протиповітряні формації
Зменшення власних людських ресурсів унаслідок боїв на
Східному фронті спонукало керівництво Третього райху залучити
через установи молодіжної організації ’Тітлерюґенд” - ”ГЮ”
Ш08.-Т-78.-Ко11 110.-Ргате* 6 031 891-6031 934.
Горбач О. Арґо ("жарґон”) українських вояків // Вісті... — Травень-
червень 1956. — Ч. 5-6 (67-68). — С. 19.
450
Таблиця 22 (початок)
Українські військові формування, підпорядковані генералові
Добровольчих з’єднань (станом на 27 березня 1945 р.)138
Військове підпорядкування Формування
ГРУПА АРМІЙ "ПІВДЕНЬ” Армійська група генерала Валька (Агтее-Сгирре Ваіск) 4 і 5-та українські сотні батальйону № 591 (4. и 5. Іікгаіп. Кошраиіе 591)
ГРУПА АРМІЙ "ЦЕНТР” 1-ша танкова армія 59-ий армійський корпус 11-ий армійський корпус 4-та танкова армія Армійська група Вайхселя 3-тя танкова армія Корпусна група Феллау (Когрх Сг. РеІІаи) 5-та українська сотня батальйону № 720 559-ий український батальйон 551-ий український батальйон 4-та українська сотня батальйону № 131 український батальйон № 168 4-та українська сотня батальйону № 97 українська сотня український батальйон № 2005 український вартівничнй батальйон № 664 4-та українська сотня батальйону № 501 4-та українська сотня батальйону № 96
ГРУПА АРМІЙ "ПІВНІЧ” 44-ий армійський корпус 4-та армія Командування тилового району № 559 (Когііск 559) Армійський відділ Саммланда (Апп. АЬіеіІип^ 8атт]апб) Курляндія (Кигіагкі) 4-та українська сотня батальйону № 102
4-та українська будівельна сотня батальйону № 99
6-та українська будівельна сотня батальйону № 58
4-та українська будівельна сотня батальйону № 23
4-та українська будівельна сотня батальйону постачання № 134
3-тя українська будівельна сотня батальйону № 687
український вартівничнй батальйон № 640 (Іікгаіп. \¥а. 640)
6-та українська будівельна сотня батальйону № 508
український вартівничнй батальйон № 639 (Гікгаіп. \¥а. 639) 4-та будівельна сотня батальйону № 505
8сІіетаііхсІіе Сііесіегипц сіег Іапсіе^еі^епеп УегЬагкІе. СепегаІ сіег РгетіїІі«еп УегЬап-
<1е іт ОКН. 8 Сапе!: 27.3. 45. №. 702/45 сКбоз // ИАЕ8.- Т-78.- КоІІ 413.- Ргате
6 381 250-6 381 255.
451
Таблиця 22 (закінчення)
Українські військові формування, підпорядковані генералові
Добровольчих з’єднань (станом на 27 березня 1945 р.)
Військове підпорядкування / армія Формування
Військова округа Данія (XV. Вегігк Рапетагк) 8-ма армія 3-ій український батальйон бриґади № 1 605
український будівельний батальйон № 693
український батальйон № 1599
Верховний командувач на Заході (ОЬегЬеГеЬкіїаЬег (ОВ.) \Уе8І) Данія Голландія 64-ий армійський корпус 18-ий корпус військ СС 25-ий армійський корпус український батальйон № 690
український будівельний батальйон № 691
український будівельний батальйон № 651 5-та сотня батальйону № 548 4-та українська сотня батальйону № 785 3-тя українська сотня батальйону № 805 Східний кавалерійський відділ № 281 Східний кавалерійський відділ № 285
Резервні війська Команда 1-ої Військової округи Команда 5-ої Військової округи Команда 17-ої Військової округи 2-га українська сотня залізничного батальйону № 508 українська вартівнича сотня № 210 український батальйон № 3 4-та сотня українського будівельно- саперного батальйону № 221
(НіПедп^епд-Ш) у 1943 р. німецьке, а від початку 1944 р. також
ненімецьке юнацтво для протиповітряної оборони (ППО) та для
обслуговування зенітного устаткування ВПС*. Ідеологічні інстан-
ції СС висунули свою мотивацію потреби таких заходів: якщо
війська СС мали стати своєрідними "інтернаціональними європей-
ськими антикомуністичними збройними силами”, то "юнаки СС”
(88-1п§еп(1) потрактовувались як підготовча база для їх резервів або
своєрідний "фронт молоді Європи” й основа для майбутніх націо-
нальних з’єднань військ СС. Підставою цього було переведення
ВІеіЯеіп К. НІІІЄГ8 їйп£8(е 8о1баіеп. 7.иг ОексЬісЬіе сіег ЕІакЬеІіег// Зііттеп бег Теіі.
- 1982. - №. 107. - 8. 61-63; ЗсЬгеіЬсг І. 1)ег Еіпкаїг сіег ЕІакЬеИег 1943-1945 //
Еигораі.чсЬе ЇУеЬгкипсІе. - 1982. - Н. 31. — 8. 265-268. Детальніше про зміну
східної політики райху в зв’язку з підтримкою руху Власова і творення
європейських юнацьких з’єднань для фронтової допомоги ГЮ див.
спогади останнього керівника цієї організації Артура Аксмана: Ахтапп
А. “1)аь капп босії пісід бая Епбе кеіп”. Нібеге Іеігіег Кеіс1і8]и§епбйі1ігег егіппей хісії. -
КоЬІепг: 8. ВиЬІіех Уег1а§, 2001.
452
частини німецьких підлітків після вишколу в системі ”СС-Юґенд”
вояками до реґулярних фронтових дивізій139.
Однак щодо підлітків зі Східної Європи німецькі інстанції не
розробляли конкретних планів їх масового переведення до націо-
нальних збройних частин. Насправді рішення про вербування
іноземних підлітків на допоміжні ділянки мало набагато прозаїч-
ніше призначення: за їх рахунок передбачено звільнити значну
кількість боєздатних вояків-німців для поповнення протиповіт-
ряних та інших фронтових формувань. Таку практику на той
час застосовували у Франції, Словаччині, Італії, Угорщині, Бол-
гарії, Румунії та в інших воюючих країнах. Серед мобілізованих
юнаків були також бельгійці, голландці, греки, татари, араби та
представники інших народів. До середини 1944 р. національні
юнацькі формації ППО і ВПС Німеччини були створені майже в
усіх країнах Європи, ще зайнятих німецькими військами140.
На окупованих Німеччиною східноєвропейських землях у першу
чергу вирішено провести набір неповнолітніх осіб української,
російської, білоруської, латвійської та естонської національностей, а
також представників тюркських народів. Його керівником був гаупт-
банфюрер ГЮ* (НаиріЬаппйіЬгег) Зіґфрід Нікель (ЙіскеІ), котрий фор-
мально підпорядковувався А. Розенберґу й очолюваному Ґ. Берґером
ФШП РМО як шеф його керівної групи ”П 5” (РйЬгип§м’гирреР.5)141.
До його штабу належали 100 старшин і понад 200 підстаршин
та солдатів, 100 хлопців та дівчат із ”ГЮ” як секретарі, друкарки,
бухгалтери та кур’єри. 4 березня 1944 р. Нікель видав перший
наказ рекрутувати на Сході юнаків віком 15-20 років для пара-
мілітарної служби в Німеччині142. Відповідно до укладеної 31 берез-
ня угоди між райхсміністром окупованих східних територій,
райхсміністром ВПС, райхсфюрером СС і керівником молоді
німецького райху, справу вербування юнаків у Східній Європі
остаточно доручено Станиці (Службовому бюро) Нікеля (Піепкізіеііе
ЇЧіскеІ)143. Згідно з цією угодою, Нікель повинен був інформувати
про вербування юнаків згадані інстанції та керівництво СС-ГА,
ІаЬпке К. Н. Ніііегз Іеігіех АифеЬоІ. ОеиїхсЬе 1и§етк1 іт хесЬкІеп Кгіе^їаЬг 1944/
45.-Е88ЄП: Кіагіехі \'ег1а£, 1993.-8. 5-13.
Див.: 8іоЬег Н. Оіе РІи^аЬсуеЬгуегЬапсІе сіег \Уайеп-88. Аиікіеііип^, ОІісдегип^,
ЕиЙ¥еПеіс!І£ип£ ипсі Еіпкаїг ап сіеп Ргопіеп.-Рг. ОІсІепсІогГ: К. V/. 8сЬйігУег1а§, 1988.
Цей ступінь прирівнювався до ступеня гауптштурмфюрера військ СС.
КА118. -Т-454.- КоІІ 104. - Ргате 000 873.
Оаіііп А. Оегтап Киїе іп Киххіа... - Р. 589.
Аи8ІиЬгип£і8Ьс8ііттип£еп гиг Х'егеіпЬагипс №. 166 а/44 £ уоп 31.3.1944 гсуіхсЬеп
сіеп КеісЬ«тіпі«іег Гиг сііе Ьсхеїгіеп ОхфеЬіеіе, сісп КсісЬхтіпікіег бег ЕийіаЬп ипсі
ОЬегЬеГеЬІхЬаЬегсіег ЕиЙиаПе,сіеп КеісТіьїиІігег 88, сіеп Іи^епсЙіїйгегсіех Г)еиІхсЬеп
КеісЬх йЬег Кгіе^хеіпхаїг уоп ІицепсПісИеп гиххіхсЬеп, икгаіпіхсЬеп, луеіххгиіЬепіхсЬеп.
ІііаиіхсЬеп ипсі Іаіагіхсііеп Уоікхіитх // КА118. - Т-454. - КоІІ 39. - Ргате 000 211.
453
яке фактично серйозно цим не цікавилося. Набір проведено поряд
із загальними для окупованих Німеччиною східних територій
акцією насильної депортації молодих чоловіків та жінок до
Німеччини під кодовою назвою ”Ніч і туман” (НасЬіигкіНеЬеІ) (наказ
про це підписав В. Кайтель) і організованою Гіммлером акцією
примусового переселення до райху підлітків віком приблизно 14
років під кодовою назвою "Заготівля сіна” (Оескпате “Неиакііоп”)*144.
Оскільки після вишколу новобранці мали підпорядковуватися
Верховному командуванню люфтваффе — ОКЛ (ОЬегкоттапдо <1ег
ГиЙиаП'е-ОКІ.), вони тільки формально називалися "юнаками СС”.
Застосований стосовно німецьких підлітків термін "вихованці СС”
(88-Хбдііп§е) щодо представників східноєвропейських країн посту-
пово було замінено на "помічники протилітунської оборони” чи
"допоміжні дружинники німецької авіації (повітряної охорони)”
(діє І.иГщаіТепіІакІїеИег)145. Певною мірою їх набір мав відбуватися в
рамках започаткованого з осені 1941 р. вербування "добровільних
помічників”. На це виразно вказує те, що ще частіше після закін-
чення вишколу підлітків називали просто помічниками зенітної
артилерії або протилітунськими помічниками (діє РІакбеІГег)’4®.
Уже на квітень 1944 р. створено п’ять територіальних Воєнних
оперативних команд (Ш-Кгіе§8еіп8аігкоттапс1о) організованої при
ГЮ Станиці Нікеля: "Північ” (Иогсі) для юнаків з Балтії, "Центр”
(Мійеі) для білорусів та росіян, "Південь” (8іід) для українців і
"Генеральна Губернія” (Сепегаї-Соиуегпетепг) та ”Райх” (КеісЬ) для
іноземних юнаків на території райху. Кожна команда у великих
містах створювала свої філії (АикаепкіеПе), а в менших містах -
станиці зголошення (Ме1дип§88іе11е), діяльність яких детермінувалася
обставинами. Як і при творенні національних дивізій військ СС,
вербування перших східноєвропейців до "юнаків СС” розпочалося
в Латвії та Естонії. Ще 21 лютого 1944 р. під час наради у Ковні
(нині Каунас) представники німецьких інстанцій вперше роз-
глянули питання про можливість вербування як помічників 12
12 червня 1944 р. Г. Гіммлер писав в одному з листів, що акція
"Заготівля сіна” "має на меті не лише усунути військове зміцнення
ворога, але теж на довший час послабити його біологічну силу”. Це
дає підстави трактувати її як масовий "кіднеппінґ”, тобто ретельно
сплановане злочинне "викрадення дітей”.
Нег2О£ К. Огипдги^е дег сІсиі.чсЬеп Ве8аі7ип°;8уепуа1(ип£ іп сісп Од ипд ЗйдоДеиго-
раіхсііеп Іапдегп и/аіігепд дек г^еііеп \Уе1(кгіе§Є8. - ТйЬіп^еп: ІІгЬеЬеггесЬіе Ьеіт
ІпДііиі їііг Ве8аігип§8Їга£еп, 1955. - 8.51.
Українська Дійсність. Орган Української Громади в Німеччині. -
Берлін, 20 вересня 1944. - Ч. 27. - С. 1.
Детальніше див.: Місоїаіяеп Н.-Г). Оіс НакЬеІГег. ГиЙ\уай’еп1іе1Гег ипд МагіпеЬеІ-
Гег іт/ауєіісп УУеІікгієр:. -ВсгІіп/РгапкГипа.М.АК'ісп: БІІДеіп, 1981 ;ТеУ'е8 Б. 1и§епд
іт Кгіео. Уоп І.иЩуаІїспІіеІГегп ипд Зоїдаїеп 1939-1945. - Еквсп: БпІУегзіїайЬисІї-
Ііапдіип» Воиуіег, 1989.
454
люфтваффе представників латвійської та естонської молоді’47. У
квітні через перспективу швидкого захоплення Балтії радянськими
військами цей набір набув форми масової евакуації латвійських
та естонських юнаків. Вони виїхали до Німеччини під опікою
цілого штабу своїх професійних учителів, які до війни були
виховниками молоді у власних національних спортивних това-
риствах. Спершу їх приблизна чисельність не перевищувала 2 000
осіб, але вже в липні 1944 р. загальну кількість хлопців та дівчат
різних національностей, завербованих до протиповітряних юнаць-
ких формувань з окупованих східних територій, вирішено збіль-
шити до 25 000 осіб148.
У Галичині поряд із вербуванням українських чоловіків до
батальйонів вермахту або дивізій військ СС частково добровільно,
частково примусово у квітні відбулося рекрутування українських
юнаків віком від 14 до 17 років. їх мали скеровувати до формувань
ППО при німецьких ВПС для служби при різних військових
частинах. Вербування українських юнаків розпочалося на підставі
наказу про призов (ЕіпЬешїип^кЬеГеМ) формально причисленої до
”ГЮ” Воєнної команди охоплення "Південь” — ВКОП (Ш-Кгіе§8-
еіпкаїгкоттаїиіо 8ііс1), яку очолював обербанфюрер Вернер Гаупт
(Нанрі). У складі команди діяли відділи поповнення (ЕгГакшпо)
штурмфюрера Венара, відділ таборів (Ьа§ег-АЬіеі1ип§) гауптмана
Троґа й очолювані підстаршинами військ СС відділ пропаґанди й
санітарний відділ доктора Шеффера. У їх компетенції було забезпе-
чення огляду підлітків лікарськими комісіями, їх обмундирування
й статистичне оформлення; вони ж видавали кожному юнакові
особисту виказку (Регкопаїаіллуеік) та особисту книжку (РегзопаІЬисЬ).
Прийняття кожного здійснювалося після заповнення ним (або
батьками, які дали на це згоду) заяви про прийом (МеІбексЬеіп)148.
У середині квітня 1944 р. до Львова за дорученням Гаупта
прибуло 22 старшин і підстаршин підпорядкованої йому команди
"Південь”. Спершу відбувся неофіційний набір переважно з числа
евакуйованих зі Східної та Центральної України і Волині підлітків-
сиріт, відтак - галицьких юнаків із сімей з низьким матеріальним
рівнем життя, часом усупереч волі батьків. Розпочинаючи в
середині квітня 1944 р. вербування, В. Гаупт і оберштурмфюрер
СС А. Кольф від СД Галичини вирішили здійснити пробний набір
юнаків-українців, маііже не залучаючи до своєї акції українських
установ, оскільки не хотіли брати на себе і згодом виконувати
дані їм ті чи інші зобов’язання. Поінформовані про домагання
українських чинників при творенні з’єднання "Галичина”, вони
вирішили своє завдання таємно і підступно, без залучення ВУ
КАБ8. - Т-454.-КоІІ 104.-Ргате 001 195.
148
ІЬід. - КоІІ 39. - Ргате& 000 205,000 211 -000 213.
1 19
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Он. 1. - Спр. 9. - Арк. 10, 18.
455
галицької української дивізії чи структур УЦК. Зорієнтувавшись,
що громадська думка спрямована проти вербування неповнолітніх
підлітків до військової служби, вони полагодили цю проблему
завдяки особистим контактам із кількома громадськими діячами.
Оскільки перші завербовані були переважно хлопцями без
належної освіти й знання німецької мови, це ускладнювало роботу
інструкторам-німцям. У пошуках кращого континґенту окупаційні
інстанції звернули увагу на середні навчальні заклади. За розпоря-
дженням 3. Нікеля, керівник управління молоді (Аті Гііг іпгепсі)
дистрикту Галичина Оттон за згодою шефа відділу науки і
виховання дистрикту Антона Гасселіха доручив референтові в
справах молоді та середніх шкіл, демобілізованому фольксдойче
докторові Маку провести пропаґанду серед учнівської молоді. У
відповідь наприкінці квітня Мак повідомив про набір юнаків
директорів усіх шкіл у регіоні й навіть відвідав деякі з них зі
старшинами дивізії "Галичина”; він закликав підлітків зголошу-
ватися помічниками люфтваффе, погрожуючи в протилежному
випадку вивезенням на виснажливу примусову працю до Німеч-
чини. Складалося враження, ніби юнацькі формації стануть
частиною дивізії. Зовні виглядало так, що "юнаки СС” будуть
школою і джерелом поповнення майбутніх вояків українських
військових формувань. Як свідчать спомини юнаків, під впливом
тогочасної пропаґанди вони були переконані, що є основою
підготовчої юнацької військової формації до дивізії "Галичина”150.
Підставою цього була абревіатура "СС”, що мала викликати
асоціацію з галицьким з’єднанням військ СС, але застосовувалася
тільки на початку вербування і радше з пропагандистських
міркувань; насправді переважна більшість юнаків ніколи не
перейшли в підпорядкування командування "Зброї СС”.
Подекуди вербування мало ультимативну форму; юнакам
погрожували, що коли вони відмовляться заповнити заяви із
проханням про зарахування до ”СС-Юнаків”, їх скерують на
виснажливу примусову роботу до райху. Однак, мотивуючи свої
дії необхідністю евакуювати молодь, аби не допустити її мобілізації
до ЧА, німецькі інстанції самі фактично повторили практиковану
тоді радянськими комісаріатами мобілізацію юнаків для "допомоги
фронту”. Безумовно, те, що обидві воюючі сторони мобілізували
на військову службу психологічно й фізично неготових до неї
підлітків, було аморально. Незабаром самі ж німці між собою
почали називати мобілізованих ”діти-солдати” (діє Кіпбег-ЗоШаіеп)
або "шкільні солдати” (Фе 8сІіиІег-8о1баіеп)151.
Баран Б. Юнацький табір в Нєполомніцах (До історії організації
юнаків) // Вісті... - Березень-квітень 1954. — Ч. 3-4 (41-42). - С. 10-11.
Див.: ЗсЬаіг Ь. 8с1ііі1ег$оІс1а(еп. Біе Сексіїісіїіе сіег ЬиіІМ'ай'епЬеІГег іт 7иеі(еп
ХУеІікгіер. 2 А ції. - БагтМасІї: ТІїс.чеп Уегіа», 1974.
456
У травні 1944 р. в округах Новий Санч та Перемишль здійснено
першу офіційну акцію вербування українських юнаків до проти-
повітряних формувань. Таку практику поступово поширено на
усі решта ще окуповані вермахтом округи Галичини та суміжних
земель, на яких проживали українці*62. Внаслідок цього вже
1 червня 1944 р. у бюлетені "Німецька Східна кореспонденція”
з’явилося повідомлення про вербування поряд з російськими,
білоруськими, литовськими й татарськими також українських
помічників люфтваффе віком від 15 до 20 років* 153. Перші 250
українських хлопців, залучені до протиповітряних формувань із
Центральної України, Волині, Галичини і суміжних із нею округ
Новий Санч та Перемишль, пройшли вишкіл у Переворську у
військово-навчальному таборі. За пропозицією залученої до юнаць-
ких справ журналістки Ольги Кузьмович на честь сотника леґіону
УСС його офіційно названо "Український СС-юнацький табір імені
Федя Черника”*54. У таборі, де поступово зібралося майже 300 хлоп-
ців, поряд із німецьким з’явився синьо-жовтий український прапор,
а в казармах на стінах прикріплено хрести і тризуби. У день
закінчення вишколу 7 червня 1944 р. перед юнаками вперше з
промовою в суто українському дусі виступив губернатор Галичини
О. Вехтер. Закликавши юнаків гордо нести ім’я табору ім. Чер-
ника, він закінчив виступ словами: "Молоді товариші! Будьте,
як він, слухняними юнаками і добрими вояками. Будьте, як він,
повні віри у свою Батьківщину, у свій народ і велику спільноту
будучої молодої Европи”155. Перед виїздом першої групи вояків
до своїх відділів у різні міста райху 28 червня у Львові відбулося їх
прощання з батьками й марширування вулицями міста. Після
цього з ними знову зустрівся Вехтер, який у виступі заявив: "Всі
разом подбаємо, щоб ця молодь знайшлася серед нас вже як дозрілі
мужчини з ширшим світоглядом, що вміють володіти зброєю. Щоб
явились перед нас з тим гордим переконанням, що у вирішаль-
ному моменті українська молодь стояла на визначеній їй стійці”156.
Проте як у квітні-травні, так і в червні—липні при проведенні
акції вербування юнаків німецькі інстанції продовжували оминати
УЦК й залучати окремих людей. Використовуючи дезорієнтацію
і певну наївність організованих українських громадських середо-
вищ, вони розпочали свою ”гру”, поширюючи дезінформацію й
не шкодуючи при тому обіцянок, які вони не мали змоги втілити
у життя; в такій атмосфері дійшло до конфліктів між німецькою
X. С. "Дінстштеллє Нікель”... - С. 2-4.
153 НАШ.-Т-454.-КоІІ 167.-Ргате!;001 010 - 001 015.
Рідна земля. - 18 червня 1944.
155 Краківські вісті. - 2 липня 1944. - Ч. 143. - С. 2.
Львівські вісті. - 2-3 липня 1944. - Ч. 151. - С. 1.
457
владою і керівниками УЦК, які не могли відкрито виступити
проти вербування українських юнаків. Зокрема в середині червня
побачило світ перше звернення "Український юначе!”, що пате-
тично закликало українську молодь боротися за волю "української
Батьківщини в Европі єдності, свободи й справедливості” і виконати
"заповіт героїв Крут”157. На відозві був підпис референта молоді
УЦК Зенона Зеленого, який насправді нічого не підписував і
дізнався про "свій підпис” на листівці лише після її появи. Появу
цього й решти агітаційних звернень до юнаків підготував і технічно
забезпечив очолюваний гауптштурмфюрером військ СС Куртом
Лянґе відділ пропаґанди Станиці Нікеля. У другому зверненні,
яке з’явилося наприкінці червня в газеті "Краківські вісті”,
обіцяли, що на час підготовки для допоміжної військової служби
юнаки не відставатимуть від своїх однолітків у вивченні шкільного
курсу. Тому, як і для німецької молоді, для них під час вишколу
на шкільні предмети вирішено виділити по 14-18 годин щотижня.
Для того, щоб заохотити добровольців, після служби за вислуги
їм передбачено на вибір або сприяння при подальшому просуванні
по службі, або — за бажання продовжувати вчитися — пріоритет
при зарахуванні до навчальних закладів. За сумлінне виконання
обов’язків юнаки як відзначення повинні були отримати "Свідоцтво
воєнної вислуги європейської молоді”, що мало 4 ступені. Надання
такого свідоцтва 1-го ступеня давало право на безоплатну фахову
освіту за вибором, а 2-го ступеня — на вільний вибір фаху й
допомогу відповідних закладів навчання158. Поява закликів до
українських юнаків подібного змісту територіально повторилася,
як і у випадку вербування повнолітніх українських чоловіків до
військової служби: у червні вони з’явилися в Галичині, а в липні —
на суміжних західних українських землях, особливо на Холмщині.
В середині липня, зокрема, тут побачили світ звернення до юнаків,
на яких поряд із підписами членів ВУ були підписи представника
УЦК в Любліні Л. Голейка і голів комітетських філій сотника
Святослава Шраменка в Холмі й Т. Гарасим’юка в Грубешові158.
Однак всупереч обіцянкам насправді практичні питання щодо
юнаків вирішували повільно. Це, серед іншого, зумовили міжві-
домчі конфлікти 3. Нікеля як представника НСДАП з ОКЛ і
суперечки стосовно того, кому будуть підпорядковані юнаки.
Отримати "мандат” на них претендувало заохочуване до цього
Г. Гіммлером РСГА, яке вже мало повноваження на вирішення
справ, пов’язаних з іншими ненімецькими бойовими формаціями —
107 ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 34. - Арк. 159.
Краківські вісті. - 21 червня 1944. - Ч. 133; 28 червня 1944. -
Ч. 139. - С. З, 4.
Холмська Земля. - Краків, 16 липня 1944. - Ч. 29; Голос Холмщини. -
Б. м., 18 липня 1944.
458
батальйонами РОА, козаками, українською та іншими іноземними
дивізіями військ СС. У різний час перебрати українських юнаків
у своє підпорядкування претендували також РМО, ОКВ і ОКГ, а
з часом до акції також намагався прилучитися Ф. Арльт від СС-
ГА. З червня 1944 р. ОКВ надіслало з цього приводу запит
Ґ. Берґеру. Після з’ясування справи Берґер лише 3 липня поінфор-
мував ОКВ, що акцію вирішено провести на просторах, на яких
не створено жодних місцевих частин сухопутних військ і не як
мобілізацію, а як вербування на добровільних засадах тільки
обмеженого континґенту тих річників, котрі зовсім не підуть у
місцеві формування вермахту. Відтак він з’ясував, що неможливо
передати цих юнаків як резерв допоміжних добровольців до
сухопутних сил, оскільки вони перейдуть під юрисдикцію ОКЛ160.
Незважаючи на це, РМО і СС-ГА і далі активно втручалися у
справи юнаків. Приводом до цього було те, що 16 червня 3. Нікель
пообіцяв старшому урядовому радникові з ФШП РМО Еріхові
Ветцелю передати для ознайомлення свої вказівки щодо того, як
ставитися до іноземних помічників люфтваффе і брошуру про
народи Сходу. Проте майже місяць Ветцель не отримував жодних
матеріалів й 12 липня звернувся з цього приводу із запитом до
Нікеля1®1. Усупереч небажанню Нікеля залучати до акції вербу-
вання юнаків зі Сходу інших чиновників РМО, поступово до неї
активніше залучився вищий управлінський апарат РМО. З серпня
1944 р. його керівний діяч О. Бройтіґам, перераховуючи в інструк-
ції завдання ФШП РМО, серед найважливіших назвав "вербування
добровольців з юнаків для акції "Помічники СС”, залучення молоді
як помічників люфтваффе, вербування бойових помічниць люфт-
ваффе”1®2. Незабаром 10 серпня 1944 р. Берґер переслав 3. Нікелю
листа, в якому звернув увагу на доцільність використовувати пресу
та інші засоби масової інформації для проведення серед юнаків
виховної акції (2б§1іп§яакііоп)163.
Попри міжвідомчі суперечки за право пріоритету у вирішенні
справ юнаків, створюючи з них формування протиповітряної
оборони, як і при організації охоронних чи будівельних батальйонів
і дивізії "Галичина”, усі німецькі інстанції виявилися одно-
стайними в тому, що доцільно відокремлювати галицьких українців
від решти їх співвітчизників. Практику регіоналізації можна чітко * 167
Рй1ігип£8£гирре Р 5. Еп(\мігіеіпех ЗсЬгеіЬепк сіев СЬеГк без РііЬгип»8-8іаЬе8 Роїііік
ап сіак ОЬегкоттапсІосіегЇУеГігтасІП. Вегііп, сіеп 3.7.1944// МЛС8.-Т-454.-КоІІ
167. - Ргате 000 233.
РїРоІііік. ВеагЬ.: ОКК ОгДУеіхеї. Вегііп, сіеп 12. Іиіі 1944. Ап сіеп Ьеііег сіег РйЬгипрз-
^гирре Р 5 НаиріЬаппГйЬгег МіскеІ іт Наике. Веіг.: Ргетдубікічсііе ЕйГіу/аГїепЬеИег //
І4А178.-Т-454,- КоІІ 104.- Ргате 000 813.
І4А118.-Т-454.-КоІІ 167.-Ргате 001 173.
ІМ ІЬісІ. - Ргате 001 007.
459
простежити у зверненнях до юнаків-українців із різних регіонів
України. У червні, зокрема, для галичан видано третє звернення
"Українська молоде!” із галицьким левом у синьому ромбі та
закликами зголошуватися до оборони Галичини як основної
Батьківщини. Відозва містила підписи голови ВУ А. Бізанца,
керманича відділу молоді УЦК 3. Зеленого* і керівника канцелярії
ВУ О. Навроцького (щоправда двоє останніх не ставили своїх
підписів - листівка, як і перші два звернення, була фальшивкою,
сфабрикованою співробітниками Гаупта у Львові). У липні вийшло
ще одне (4-те) звернення (цього разу без підписів) до українських
підлітків зі Східної та Центральної України із тризубом у синьому
ромбі на жовто-синьому тлі та закликом вступати до формувань
протиповітряної оборони для боротьби ”за вільну й нову Україну —
члена європейської спільноти народів, серед яких пануватиме
єдність, свобода і справедливість’”®4.
На початку липня прийнято рішення про вербування поряд
із хлопцями також дівчат віком від 15 до 20 років для обслугову-
вання прожекторних апаратів і приладів для підслуховування,
для служби в загороджувальних частинах ППО, шпиталях, пунктах
зв’язку, підрозділах постачання й транспорту. Перші пропаґан-
дистські відозви до них із закликом стати "дружинницями авіації”
були скеровані в табори біженців зі Східної України. Завдяки
пропаганді, як і при акції вербування добровольців до дивізії
"Галичина”, набір підлітків до протиповітряних формацій також
викликав певний ентузіазм. 7 липня 1944 р. командир СП і СД
Генеральної губернії Вальтер Біркамп, характеризуючи готовність
української молоді вступити до лав галицької дивізії, заявив: ”Ще
більшим був наплив юнаків до місцевої протилітунської артилерії”1®5.
Проте насправді, хоча поширено тисячі листівок, добровольців було
мало; на той час юнаки переважно записувалися, щоб уникнути
Зенон Зелений народився 2 вересня 1901 р. в Галичині. У 1930 р.
закінчив навчання на математично-природничому факультеті Львів-
ського університету. Після захисту магістерської роботи з філософії
викладав математику й фізику в приватних та державних гімназіях,
семінаріях і ліцеях Львова. У роки німецької окупації Галичини
очолював Відділ опіки над молоддю й родиною в УЦК. Із 28 квітня
1943 р. став референтом молоді у ВУ дивізії "Галичина”. Із червня
1944 р. за дорученням В. Кубійовича опікувався українськими юнака-
ми та юначками, мобілізованими до формацій ППО та ВПС, і захищав
інтереси підлітків перед німецькими установами (Горохович Т. Зенон
Зелений - опікун українського юнацтва в вирі Другої світової війни //
Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 2. - С. 39-48; Вісті Комбатанта. -
1974. - Ч. 3-4. - С. 60-66).
ЦДАВО України. - Ф. 3971. - Оп. 1. - Спр. 9. - Арк. 52; ЦДАГО
України. - Ф. 166. - Оп. 2. — Спр. 152. - Арк. 13-14.
Окирасіа і гисії ороги... -Т. 2. - 8. 520.
460
вивезення до таборів праці в райху. Після директив із Берліна
не залишати по той бік юнаків, яких потім можуть мобілізувати
до ЧА для боротьби проти Німеччини, німецькі інстанції в деяких
випадках взагалі відійшли від принципу добровільності.
Реагуючи на початок акції вербування юнаків. Громадська
Колегія Відділу молоді УЦК під керівництвом 3. Зеленого зайняла
неґативну позицію щодо цієї ініціативи німецьких окупаційних
установ. Проте, поставленим перед доконаним фактом, представ-
никам УЦК не залишалося нічого іншого, як визнати обставини
”рокі Гасіит”. Унаслідок цього 10 липня Відділ молоді УЦК ре-
організовано у Відділ опіки над молоддю й родиною. Серед його
нових завдань були підготовка навчальних та виховних програм
для шкіл при формаціях юнаків, створення бібліотек, театрів,
проведення концертів і лекцій в місцях перебування підлітків, а
також опіка над їх сім’ями. Для полагодження справ юнаків при
Відділі також створено так звану Дорадчу Колеґію, до якої увійшло
16 осіб. Однак її члени не мали належної кваліфікації - достатньо
сказати, що серед них не було жодного представника з тогочасним
військовим досвідом, котрий мав би достатнє уявлення, як проходи-
тиме служба юнаків на практиці. Недоліком було й те, що Колегія
не налагодила контактів із проводами юнацьких формацій естонців,
латвійців та литовців, які на час вишколу перших груп юнаків-
українців вже мали деякий досвід.
Щоб не допустити об’єднання українців, німецькі команданти
в юнацьких таборах призначали в окремі групи галичан і жителів
Східної та Центральної України. При розподілі переважно не
вимагали посвідчень про місце народження; достатньо було заяв
підлітків про постійне проживання в тому чи іншому регіоні.
Проте подальша регіоналізація виразно проявилася в тому, що
для українських юнаків запровадили національні нарукавні
пов’язки, над якими був чорний трикутник із літерами ”88”
(вилучений після переходу юнаків у підпорядкування ВПС Німеч-
чини й замінений нашитою над правою нагрудною кишенею
чорною трикутною емблемою з вишитим блакитним орлом і
Готичними літерами ”ЬН” - скороченням від ”ЬиГЩаГГепНеІГег”). Як
і на емблемі вояків дивізії "Галичина”, в галицьких юнаків на
пов’язці було зображено лева, але без трьох корон й у синьому
ромбі на жовто-синьому фоні. Водночас пов’язку із зображенням
тризуба (в ромбі на жовто-синьому тлі), подібно до вояків УВВ,
мали тільки українські підлітки зі Східної та Центральної України;
дехто замість такої пов’язки отримав при вступі до люфтваффе
емблеми з літерами ”УВВ”16в.
Для виконання завдання опіки над східноєвропейським юнацт-
вом було залучено людей, які мали досвід роботи серед молоді з
Іигабо С. С. Вгеакіпі; ІІіе СЬаіпх... - Р. 76.
461
більшості країн Східної Європи. Однак від початку вишколу
українські юнаки, яких завербували до протиповітряних форму-
вань, не отримали опіки з боку своїх національних громадських
установ - хоча таку опіку мали підлітки інших національностей.
Наприклад, естонці, латвійці й литовці були разом зі своїми
старшинами, а білорусам забезпечила підтримку національна
організація "Союз Білоруської Молоді (Саюз Беларускай Моладзі) -
СБМ” з провідниками зі ступенем "зондерфюрер”. Водночас у травні
1944 р. у Борисові між Мінськом і Смоленськом для росіян
створено Великоросійську молодіжну робітничу організацію (Сгокк-
гиякіксіїе Іиоепсіиегк), до якої належало приблизно 2 000 осіб, ева-
куйованих незабаром до райху107; у росіян також був повний склад
старшин-інструкторів і старшин РОА з російської кадетської школи
в Белграді під керівництвом генерала Попова. Опіка й захист з
боку національних провідників давали відчутні переваги: завдяки
їм, наприклад, естонські юнаки опинилися на відносно спокійних
теренах Польщі, а литовські - переважно в Східній Німеччині
або Чехії у прифронтових смугах і їх ніколи не переводили на
фронт. Водночас справами українців займалися переважно німецькі
інстанції, зокрема управління молоді в Кракові (Атііиуеікі іп Кгакаи)
та головне управління освіти і науки, які функціонували при
уряді Генеральної губернії, а також бюро В. Гаупта. 4 липня
керівник згаданого головного управління Айхгольц, коментуючи
плани надання змоги подальшого навчання завербованим україн-
ським підліткам, заявив на засіданні уряду: "Особливим завданням
головного відділу має бути надання шкільної можливості українським
юнакам, які вишколюються в райху і скеровуються на службу в
люфтваффе. Вони також і там мають бути зібрані разом і надалі
піддаватися певному обмеженому навчанню. Це стосується як учнів
українських гімназій, так цієї ж категорії з професійних шкіл”108.
Однак німецькі інстанції не дотримували своїх обіцянок. Час
від часу це викликало протести членів родин, які зверталися зі
скаргами до УЦК. Батьки, зокрема, домагалися, щоб після служби
юнаки поверталися до родин і їх не залучали до інших військових
формацій чи будь-якої примусової праці. Поставленим перед
фактом керівникам ВУ і УЦК не залишалося нічого іншого, як
зробити все можливе, щоб полегшити долю юнаків за складних
умов війни й звернутися до німецьких установ з вимогою налагодити
організовану опіку для підлітків. Йшлося про культурну опіку з
допомогою вчителів, духовну — через священиків і матеріальну
від німецьких установ; одночасно вимагали, аби відбувався конт-
роль за дотриманням належних гігієнічних умов й забезпеченням 167 168
167 Еій1е]оЬп В. Рогеіші Єе§юп8...-Уоі. 4. - Р. 346.
168 ВхіеппікНапяаРгапка [ВакВіепяйа^еЬисІїсІекНапкРгапк]. - Уо1.ХХХУІ.-8. 164.
462
юнаків достатнім харчуванням. 25 липня в щоденній газеті
"Краківські вісті” з цього приводу писали: "Підходячи цілком
реально до самого факту мобілізації нашого молодняку, мусимо
собі з цілою ясністю усвідомити, що перше і найважніше завдання
нашої спільноти - подбати за якнайкращу національну опіку над
цим молоденьким цвітом нації”. Констатувалося, що поряд із
звичайними опікунами є теж потреба скерування до них "духоїї-
ників і лікарів”1®9.
Національні керівники підлітків-українців з’явилися аж тоді,
коли власних провідників уже мали такі ж за віком помічники
й помічниці люфтваффе інших національностей з різних країн
Східної Європи: в естонської молоді — Ґустав Калькуй і пані
Мандель, латвійської - Ерікс Рулліс і Мальвіна Бальдумс, литов-
ської — колишній офіцер литовської армії Тауніс і його дружина,
білоруської - Михайло Ганько і доктор Абрамов, російської -
капітан Лазарєв і Чехірова. Тільки 20 вересня 1944 р. 3. Нікель
дозволив створити референтуру "Українська юнацька організація”
(НкгаіпіксЬе Іи^епбощапікаііоп), відому згодом як "Провід українського
юнацтва” (НкгаіпіксЬе іидепсіійкгипу). У ній опікуном юнаків (іиуепсі-
Гййгег) став уповноважений Нікеля Тиміш Білостоцький* (якому
вирішено надати ступінь сотника та звання "спеціальний керівник”
(ЗопсІегГіійгег)). Слід зазначити, що відразу ж після створення в
липні 1944 р. при службовому бюро Нікеля референтури юначок
провідницею дівчат (МабеИїйігегіп) у ній призначено німкеню Доор.
Українка О. Кузьмович стала опікункою українських юначок лише
після затвердження Т. Білостоцького на його посаді; загальну опіку
над юнацтвом здійснював також відділ молоді УЦК, який очолював
3. Зелений. Однак, по суті, вони були "фіктивними провідниками”,
Преважний громадянський іспит // Краківські вісті. - 25 липня
1944,- Ч. 165. - С. 2.
Активіст українського молодіжного руху Галичини Тиміш Білостоць-
кий народився 6 березня 1905 р. у Львові. Після закінчення Гімназії
та університету у Львові викладав стенографію й керував курсами
друкарок, а також фізкультури на курсах торговельної школи у тому
ж місті. До розпуску польським урядом молодіжної організації "Пласт”
у 1930 р. належав до її куреня "Орден Залізної Остроги”. Із включен-
ням Західної України до складу СРСР викладав у Львівській політех-
ніці й Вищій торговельній школі у Львові. У другій половині 1941 р.
очолював тіловиховну секцію Українського Крайового Комітету (УКрК),
якій формально підлягали усі українські спортивні товариства Гали-
чини. Під час німецької окупації регіону координував діяльність
створених за зразком "Пласту” куренів молоді й Уладу української
молоді (УУМ), який створив Виховні спільноти української молоді
(ВСУМ). Був співорганізатором двох з’їздів молоді у 1943 р. У серпні
1944 р. за дорученням УЦК скерований допомагати 3 Зеленому й
делегований як офіційний опікун над українськими юнаками до ППО
і ВПС Німеччини (Білостоцький Т. Спогади... - С. 3-5).
463
оскільки усі конкретні справи, пов’язані з юнаками, вирішували
німецькі чинники. У вишкільних таборах, наприклад, контроль
за українською молоддю мали старшини-німці відділу ”2 б 4”, у
чиїй компетенції було навіть дозволяти представникам УЦК
зустрічатися з підлітками, що відбувалося доволі рідко й не мало
підтримки німців. На відміну від інших національних провідників
юнацтва, призначення Т. Білостоцького та О. Кузьмович не було
узгоджене з їх політичними діячами. До середини жовтня 1944 р.
3. Нікель провів з представниками Проводу українського юнацтва
всього чотири наради, під час яких вирішено частину справ опіки
над українськими юнаками, що не була ще організована (на відміну
від балтійців та росіян, які вже тоді мали своїх офіцерів, прикріп-
лених до кожної обласної команди люфтваффе - ЛҐК (І.иіфаи-
коттапбо-ЬСК)). Білостоцький встиг видати дві пропагандистські
листівки за підписом "Провід Українського Юнацтва”. Ці листівки
пов’язували українських юнаків з УВВ і українською дивізією.
1 листопада поширено першу. У ній вказано, що "десятки тисяч
українських добровольців Дивізїї-СС та Українського Визвольного
Війська” "найхоробріше борються проти жорстокої комуністично-
більшовицької навали, яка загрожує цілому світові”. Конста-
тувалося, що "десять тисяч українських юнаків і юначок до-
поміжної літунської оборони творять нову організацію, що з
посвятою працює для святого діла визволення, відбудови та оборони
України від її віковічного ворога”. У підготовленій заздалегідь
листівці з Різдвяними вітаннями висловлювалася солідарність
юнаків із їх вояками-співвітчизниками, яких називали "старші
побратими - українські добровольці Дивізії-СС, Українського
Визвольного Війська”. Проте вже 28 листопада 1944 р. Т. Бі-
лостоцького не вважали провідником українського юнацтва.
Натомість на новій посаді офіційно його трактували тільки як
уповноваженого для української молоді (сІегВеаіііїгасіе Гйгсііе икгаіпі-
8ске і и пенсі)170.
Незважаючи на нову посаду, реальні можливості діяльності
Білостоцького були дуже обмеженими навіть у сфері опіки та
пропаґанди. Наприклад, з пропаґандистськими цілями для під-
літків передбачалося видавництво часопису "Юнацький час” й
деяких брошур. Проте восени 1944 р. вийшло лише декілька
номерів журналу "Дорога” для українських юнаків протиповіт-
ряних формувань люфтваффе й до кінця року — чотири брошури
"Бібліотечки для 88-Юнаків” накладом 48 000 примірників171.
Основний тягар практичної опіки над молоддю перебрали на себе
кілька десятків учителів та священиків, яких урешті допустили
німецькі інстанції.
Зелений 3. Українське юнацтво... — С. 158, 222, 223.
Голос. Український часопис. — 3 січня 1945. - Ч. 1 (207). - С. 1.
464
Від офіційного проведення акції вербування юнаків забезпечити
опіку над ними через вітчизняних вчителів виявилося доволі
складною справою, позаяк перекидання з місця на місце не
створювало належних умов для перманентного навчання. Тради-
ційне вже на той час приховане протистояння (в тому числі певною
мірою ідеологічне) між нацистськими кадрами і німецьким літун-
ством також ускладнювало працю опікунів, і без того важку у
воєнних обставинах. Лише у жовтні в м. Асперн під Віднем для
юнаків проведено перші гімназійні курси, після закінчення яких
випускники отримували атестат зрілості. Керівником курсів й
одночасно вчителем української мови та літератури був колишній
вчитель гімназії Михайло Рабій із Самбора, а вчителем релігієзнав-
ства, історії церкви та німецької мови - о. Петро Хомин. Шкільні
лекції проходили тут двічі на тиждень увечір (між 18 і 20-ою),
коли вже не відбувалося жодних авіаційних бомбардувань. Подаль-
шу спробу організованої допомоги здійснив 59-річний професор
Никифор Гірняк - колишній сотник і командант коша легіону
УСС, відтак голова мобілізаційного відділу при штабі армії УНР,
доктор філософії (захистив дисертацію у Відні)172. Гірняк очолив
гімназію у Лінці (Кіеіптйпсіїеп-Сігппакіе), що обслуговувала юнаків
у цьому місті; з ним працювали Євген Жарський, Пилип Гайда
та Олександр Бережницький. Однак гімназію урочисто відкрили
тільки 17 грудня 1944 р. У школі організовано 4 класи гімназій-
ного типу: 4, 5, 6 і 7-ий. Для полегшення навчання усі ці класи
виділено в чотири оборонні батерії, розміщені в різних оборонних
пунктах поза містом. Навчання в них тривало щодня по чотири
години після обіду (від 14 до 18-ої). Серед предметів навчання
були українська, німецька і латинська мови, історія, географія,
математика, фізика, біологія та хімія. У гімназії було зібрано
українських хлопців із найкращими інтелектуальними даними з
кількох країн, а саме: із Польщі, Чехії, Словаччини, Німеччини
та Голландії. На території сучасної Австрії у Відні й суміжних із
ним місцевостях опіку здійснював інший колишній вояк легіону
УСС і діяч "Пласту” до 1930 р. 54-річний Северин Левицький, у
Лінці — Степан Тофан, Мальті — Антін Ковалисько та Іван
Криницький. В Еґері (Е§ег — тогочасна німецька назва сучасного
міста Хеб) у Чехії працювали Василь Кавуля, Адам Антонович,
Василь Ленцик та Ігор Гайда. Тимчасово вчителі також працювали
в Нєполоміце біля Кракова, Криниці та Троппау (тодішня німецька
назва сучасного м. Опава) у Польщі й деякий час у м. Еммеріх.
Учителям присвоювали ранґ "зондерфюрера” (відповідав по-
ручникові), і тоді вони працювали в уніформах. Проте багато
виховників були з юнаками не постійно: доволі часто вони
прибували в деякі табори й через певний час або переходили в
інші, або взагалі припиняли свою працю серед підлітків.
Вісті Комбатанта. - 1962. - Ч. 1. - С. 77.
465
Для налагодження виховної й душпастирської опіки найбільшу
роботу провів о. Северин Сапрун, якого призначено начальним
капеланом (Ее1<1кигаі/ОЬегкие§8рГаігег) українських підлітків; згодом
до них делеговано ще двох священиків. Вирішенню багатьох справ
сприяло те, що восени 1944 р. Сапрун отримав ранг1 полковника
люфтваффе. Завдяки цьому йому були змушені підпорядковуватися
німецькі коменданти юнацьких таборів, чий найвищий ранґ був
ранґ майора (у містах Лінц-Веґшайд, Еґер та Пютніц). Поступово
В. Гаупт погодився, щоб співвідношення священиків і юнаків було
таким же, як капеланів та вояків в українській дивізії, тобто
1:500. Наприкінці 1944 р. Сапрунові допомагало вже десять
капеланів (у тому числі православний - для юнаків зі Східної та
Центральної України) без уніформ і ступенів, діяльність яких
підтримував персонал юнацьких таборів в різних ЛҐК: Степан
Бакинський в Еґері, Євген Боднар у Кремсі, відпущений із
галицької дивізії капелан Осип Карпінський у Мальті (Австрія),
священики Степан Колянківський, Петро Хомин, Роман Закрев-
ський, Мирослав Олешко, Степан Фіґоль, Володимир Івашко та
православний Віталій Сагайдаківський (разом із С. Сапруном) у
Відні. У табори недалеко від столиці Німеччини також приїздив
відправляти Богослужіння парох Романишин із Берліна. З допо-
могою генерального вікарія дивізії "Галичина” о. В. Лаби та
протоієрея В. Сагайдаківського для духовної опіки над молоддю
до кінця війни залучено разом 28 священиків та помічників для
проведення пікільних уроків, які відбувалися після щоденної
військової служби. Втім багатьох підлітків спрямовували на таємні
споруди, тому виникла проблема доступу до них священиків. У
Відні та осередку УЦК в Любені створено комітети, що провели
Різдвяну акцію, під час якої роздавали печиво і друковані видання
юнакам на Помор’ї, у Сілезії, а також у Дрездені, Кеніґсберзі та
інших більших містах зосередження юнаків173.
Хоча офіційно акцію розпочато лише на початку червня, перші
континґенти юнаків німецькі інстанції отримали вже навесні
1944 р завдяки частині неповнолітніх підлітків, які зголосилися
до дивізії "Галичина”, але через вік не були прийняті, і їх було
скеровано до юнацьких формацій. Перший "неофіційний” набір
юнаків здійснено на початку 1944 р. із Волині та суміжних
центральноукраїнських земель на основі молоді, яку евакуйовано
з волинських та сусідніх районів. Він охопив понад 1 000 хлопців,
здебільшого середнього шкільного віку, із прифронтової смуги;
їх перевезено в Лотарінґію, Ельзас та в район Саару у Франції і
до Люксембурґу. Друга "хвиля набору” прокотилася Галичиною
Див.: Гриневич І. До генези німецької протиповітряної служби т. зв.
юнаків і юначок // Вісті Комбатанта. — 1999. - Ч. 5-6. - С. 59, 61,
63, 65-66.
466
переважно навесні 1944 р. Унаслідок цього приблизно 3 000 юнаків
було скеровано в Сілезію у Польщі, Моравію в Чехії і до Австрії,
де після вишколу вони служили в зенітній артилерії й при охороні
військових транспортів на залізниці й річкових суднах. Під час
просування лінії радянсько-німецького фронту на захід юнаки
опинялися в таборах, розташованих усе далі від України. Коли
у Переворську не виявилося місця для нових новобранців, юнаків
скеровували у Нсполоміце, а коли й тут не стало місця — у Троппау
та Гульчин (Нніс/іп) в Польщі, Креме в Австрії, Еґер у Чехії й
інші міста. Усього у квітні—червні 1944 р. із Галичини до юнаць-
ких вишкільних таборів вглиб Німеччини та у напрямку Західного
фронту виїхало 20 залізничних ешелонів, у яких було 3 700
українських юнаків. Із них 800 вирушили з Тисмениці й Галича,
500 із Золочівщини та Тернопільщини, 400 з Бучацького повіту,
800 із Радехівщини і північних районів Львівщини, 400 з півдня
Золочівщини і 500 із Чортківщини. 6 ешелонів прибуло в Гульчин,
4-у Креме, 6-у Ніце (Місе/Мфяаі), 2 - в Еґер і 2 - в Нсполоміце.
Більші групи юнаків опинилися також у містах Любен та Шляйфе
в Сілезії174.
Третя "хвиля” (понад 2 000 осіб, у тому числі невеликі групи
дівчат) - учні старших класів, яких після евакуації з території
Західної України у липні—серпні 1944 р. було скеровано у Креме,
Еґер та Лінц. Із початком масової еміґрації через Угорщину,
Словаччину й Австрію (зокрема через табір у Штрасгофі) восени
1944 р. завербовано останніх приблизно 3 000 юнаків також із
числа осіб, евакуйованих при відступі вермахту з території
України. Із загальної кількості завербованих 3 000 забрали
примусово; серед евакуйованих було 3 000 учнів середніх шкіл.
Решта 4 000 після евакуації з українських земель тимчасово пере-
бували в таборах для біженців у Кошицях, Мукачеві, Братіславі й
у таборі Штрасгофен під Віднем. Згодом вони опинилися в юнацьких
формуваннях на території Угорщини, Словаччини, Польщі або
Німеччини. Територіально 7 000 осіб були із західних земель
України і майже 3 000 - із центральних та східних (у тому числі
дівчата, які працювали при установах німецьких військ і через це
із відступом вермахту з України вимушені були виїхати на Захід)175.
На серпень 7 650 зареєстрованих у німецьких установах
українських юнаків зосереджено в таких місцевостях: 3 000 у
Нєполоміце, 1 000 у Троппау, 200 у Гульчині, 1 750 в Еґері,
1 550 у Кремсі й 200 в Мальті (Каринтія в Австрії). У різний
час у цих таборах розміщували неоднакову кількість юнаків — одні
прибували, інших після закінчення вишколу скеровували до
174
Горбач О. Українські юнаки ("Протилетунські помічники”) // Вісті
Комбатанта. - 1993. - Ч. 2. - С. 90.
Гриневич 1. До генези... - С. 59, 65.
467
служби у ВПС Німеччини. Наприкінці жовтня 1944 р. загальна
чисельність мобілізованих зі східних територій юнаків сягнула
накреслених планів й складала майже 25 000 осіб, зокрема: 3 000
естонців (у тому числі 478 дівчат), 6 000 латвійців (із них 1 000
юначок), 1 012 литовців (у тому числі 200 дівчат), 2 354 білоруси
(серед них 200 дівчат), 7 668 українців (у тому числі 1 121 дівчина)
і 1 383 росіян (у тому числі щонайменше 100 дівчат)176.
Найбільші вишкільні табори, у яких опинилися українські
юнаки, можна умовно поділити на три групи:
1) перші "літні” або перехідні табори (діє Егіаяяипекіапегх) (у
Переворську, Криниці, Нсполоміце), з яких після 2-3 тижне-
вого перебування юнаків "першої хвилі” транспортували до
райху, а на їх місце привозили нових;
2) збірні табори (діє Заттеїпіа^ег'к) для юнаків (у Відні, Ольден-
бурзі, Троппау) та для юначок (у Пютніці, Шляйфе), в які
завербованих "другої хвилі” набору звозили для загального
вишколу й куди за ними приїжджали уповноважені відповід-
ної ЛҐК, котрі відбирали підлітків, комплектували з них
окремі групи й перевозили їх на місце призначення;
3) запасні табори (діє Егааігіа^ега) (у Лінці, Кремсі, Еґері), у яких
зосереджено підлітків із "третьої хвилі” мобілізованих, завер-
бованих переважно в таборах біженців.
Важливою проблемою для українських хлопців у протипо-
вітряних формаціях була німецька мова, якої вони добре не знали,
через що виникав брак порозуміння. Дезорієнтацію юнаків у
перебігові воєнних подій викликала також часта зміна місця
вишколу й служби на інші177. Наприклад, 26 червня 1944 р. одна
із груп "другої хвилі” виїхала зі Львова в Еґер, а через два тижні
вже 800 юнаків (у тому числі росіяни та білоруси) виїхали в
м. Туре у Францію. З наближенням сюди лінії Західного фронту
наприкінці липня їх повернули в Ольденбурґ біля Гамбурґа й
Ганновера в Німеччині, де вони пройшли 3-місячне навчання. 15
із них після короткочасного перебування в Людвіксбурзі опинилися
в Нюрнберзі, звідки після отримання теплого зимового одягу
від’їхали в штаб у м. Кемптен. Звідси вони вирушили далі в
напрямку Західного фронту й через деякий час прибули в Коблєнц;
наприкінці лютого 1945 р. їх зняли з гармат і почали вишколювати
з "фаустпатроном”. Юнаки "третьої хвилі”, яких набрано з таборів
біженців в Австрії, проходили протиповітряні вишколи спочатку
на вишкільній базі в Гімзее та Мюнхені, а вишкіл для прокладання
Дробязко С., Каращук А. Восточньїе добровольцьі в вермахте, полиции
и СС. - Москва: Фирма "Издательство ”АСТ”, 2000. - С. 10, 32, 36,
40, 45; Дробязко С., Каращук А. Русская Освободительная Армия. -
Москва: Фирма "Издательство ”АСТ”, 1998. - С. 11.
177 . . . . .. ... .
Загальну інформацію про групи помічників зенітної артилерії в німецьких
частинах зосереджено в: ВА.-КЬ21 — УегЬапде ипд Еіпііеііеп дег Ріакагііііегіе.
468
телефонних ліній - у 141-му полку уі Відні. Одна з груп молодих
галицьких українців "третьої хвилі” 18 вересня прибула до Кремсу
у Верхній Австрії, звідки ЗО вересня вони вирушили в Лінц до
важкої протилітунської артилерії калібру 88 мм. Незабаром
приблизно 100 з них були скеровані до Берліна, де їх розділено
на групи в середньому по 10 осіб, а 22 листопада відправлено на
вишкіл протиповітряних гармат за ЗО км від столиці Німеччини
в Екесдорф поблизу м. Мінхенберґа, де вивчали зенітки найнові-
шого тоді випуску калібру 37 мм178 179. Інша група юнаків після
вишколу в Еґері прибула в Лінц, де її поділили на чоти й
розташували в горах для обслуговування освітлюваного електрикою
макету міста в горах, а через деякий час - до Відня на інший
вишкіл. Згодом до початку морозів їх знову повернули до Лінцу
до протиповітряних гармат калібру 37 мм; потім вони прибули
до Праги охороняти аеродром й з наближенням фронту виїхали
у м. Штаєр в Австрії176.
Спочатку умови утримування юнаків у таборах були незадовіль-
ними, починаючи від суто побутових умов і закінчуючи недостатнім
харчуванням у багатьох таборах. У двох таборах в Нєполоміце в
червні 1944 р., наприклад, розмістили понад 600 юнаків, які
отримали сині мундири німецьких помічників протиповітряної
оборони180. 9 червня у зверненні до уряду Генеральної губернії
провідника УЦК В. Кубійовича так охарактеризовано побут укра-
їнських підлітків у цих таборах: "Відносини в таборах недобрі.
Діти, не маючи власних виховників і священиків, почуваються
погано. Маємо відомості, що подекуди дають дітям у таборах
горілку й цигарки. Прошу вплинути на командантів таборів, щоб
замість того давали дітям більше цукру й молока”. Інший оче-
видець після відвідання у вересні 1944 р. табору в Кремсі писав,
що там "гігієнічні умови нестерпні. Хлопці мешкають у неохайних
бараках, сплять на брудних сінниках, накриваються одним коцом,
інколи сплять удвох, не мають білизни на зміну, не одержують
мила до прання, наслідком чого в таборі є такі недуги, як
сверблячка і тиф”181.
Навіть коли почалися заморозки, у деяких таборах юнаки
отримували переважно консерви, тільки раз на день - теплу юшку
й холодні харчі, та й то недостатньо. Восени 1944 р. покращенню
ситуації інколи сприяли німецькі фермери, які відбирали підлітків
з України та інших країн для допомоги у сільському господарстві
178
Горбачевський Я. Денник добровольця // Вісті Комбатанта. - 1999. -
Ч. 5-6. - С. 91.
179
Пастернак С. Спомини юнака протиповітряної оборони // Вісті
Комбатанта. - 1997. - Ч. 4. — С. 84-86.
Баран Б. Юнацький табір... — С. 10-11.
Зелений 3. Українське юнацтво... - С. 35, 107.
469
загалом і збору врожаю зокрема й за це годували їх картоплею,
яблуками та іншою городиною. На початку листопада 1944 р.
3. Зелений так характеризував загальне становиїце українських
юнаків у таборах ВПС Німеччини: ”Не всюди допускають учителів.
Всі 26 учителів і 2 священики працюють. Вже частина їх пішли
у Мюнхен, Відень, Еммеріх, Дрезден, Берлін і менші міста. Всі
працюють як "флякгельферн” - до копання ровів, до робіт земних,
польових і т. ін. Голодують і жебрають, їх б’ють (Любен)... В
Еґері були умови дуже погані, з випадком смерті. Не мають
білизни, лише навчання. Вже з 17 літ забирають до люфтваффе.
Зроблено заказ, щоби цього не робити. Всіх є 6 000 юнаків
(галицьких і східних) і 1 000 дівчат - з офіційного звідомлення.
Напевно є більше”182.
Після справедливих скарг УЦК до німецьких інстанцій у
багатьох таборах в Австрії українська молодь опинилася у дещо
кращому становищі. Юнак Євген Кордибан згадував: ”Під час
служби в Лінцу наше харчування складалося з обіду — зупи й
куска м’яса з картоплею; на вечерю видавали один кілограм хліба
на трьох і порцію сира, а на сніданок каву”183. У Мальті в Каринтії
(Австрія) було 250 українських юнаків, яких з 10 липня до
ЗО вересня під керівництвом офіцера військ СС Шіле організовано
в зразковий "Табір військової справності” (ІУеІігегійсІїїіуііпухІауег),
розташований в Альпах на висоті 850 м над рівнем моря. Вишкіл
проводило кілька молодих підстаршин, яким допомагали спеціаль-
но викликані для цього п’ять вояків дивізії "Галичина” — Антін
Винницький зі Стрия, Зенон Макар із Перемишля, Володимир
Мигаль та Василь Смук із Перемиського повіту і Григорій Диба
з Буковини. За старанням відділу молоді УЦК у таборі учителю-
вали А. Ковалисько зі Львова та І. Криницький зі Стрия; священи-
ком підлітків було також делеговано з дивізії капелана О. Карпін-
ського. Досліджуючи побут українських юнаків, Р. Крохмалюк
писав: "Юнаки були приміщені в привітних чистих бараках. Харчі
були вистачаючі. Юнаки мали до диспозиції вигідні вмивальні і
душі з зимною і гарячою водою”. Усі випускники табору в Мальті
закінчили підстаршинський вишкіл й стали єдиним континґентом
юнаків, які в листопаді поповнили лави дивізії "Галичина”184.
За планом, вишкіл підлітків мав тривати 3 місяці, але на-
справді на нього було відведено 8 тижнів для представників
Протокол засідання Військової Управи. XI. 1944 // Агсіііус оіїНс Ікі
СІ) ІЖА Ьу іЬе ССКСС іп Тогопіо. - ТЬе таїегіак <1са1іп§ чуіііі іЬе Віуіхіоп. - Мііі-
іагу Возій (Уфкоуа Сргауа). а) Сепсгаї. - Вос. по- 45. - Р. 9.10.
Кордибан Є. Спогади одного юнака // Вісті Комбатанта. - 1988. -
Ч. 4. - С. 55.
Крохмалюк Р. Вишкільний табір українських юнаків у Мальті
(Каринтія) // Вісті Комбатанта. - 1978. — Ч. 4. - С. 55.
470
західноєвропейських народів і 5-6 тижнів для вихідців зі Східної
Європи. Проте в кількох таборах східноєвропейські підлітки все
ж пройшли вишкіл за встановленими стандартами. Наприклад,
відокремлені в національні групи українські, білоруські та російські
юнаки у м. Ольденбурґ від кінця липня до листопада 1944 р.
проживали у 3-поверхових казармах, де побутові умови були доволі
стерпні. Щотижня для них виділено годину для догляду за одягом
та взуттям (зашивання, чищення тощо). Якщо офіцер при огляді
помічав недоліки, підлітка відразу ж скеровували до складу
отримати якісну уніформу. Кожен день військового навчання був
повністю заповнений. Крім освоєння зеніток, двічі на тиждень
юнаки проходили вишкіл у польових умовах з повним оснащенням —
у шоломах, із гвинтівками та багнетами, патронташами з набоями,
учбовими Гранатами, протигазовими масками, харчовими сумками
з бляшаними пляшками із замінниками чорної кави з ячменю.
Для вправ виділяли спеціальний одяг із цупкої сірої тканини.
Юнаки виходили з бараків ще вдосвіта й у повному виряді
проходили в середньому 5 км від казарм на поле й там відпрацьо-
вували наступ і відступ. Характеризуючи вишкіл у Троппау, його
учасник В. Габа писав: "Перший тиждень був найважчий... Важкі
були марші у повному виряді з газмасками на голові”. Вишкіл
не завжди був "гладкий”: на один із таборів у Нєполоміце,
наприклад, боївка польської АК організувала напад незважаючи
навіть на те, що в деяких українських юнацьких формуваннях
опинилися польські підлітки. В. Габа також писав із цього приводу
в споминах: ”По якомусь часі ми виявили, що між нами були й
польські юнаки. Очевидно, про це довідалася команда табору.
Проте ті польські хлопці дуже хотіли залишитися між нами. Німці
врешті виділили їх на збірці, а від українців зажадали, щоб ми
голосуванням вирішили їхню долю, чи мають вони з нами залиша-
тися, чи будуть перенесені до інших частин. Ми таки погодилися
затримати їх між собою на загальне задоволення”185.
Юнаки часто відвідували стрільбища й стріляли на відстані
100 і 250 м. На практичних заняттях вони розбирали й збирали
автомати та іншу зброю. Бокс, футбол та баскетбол були основними
видами спорту, якими займалися юнаки. Через кожних 10 днів
підлітки ходили в лазні й отримували нову чисту білизну. Після
3-4-тижневого початкового вишколу в літніх таборах вони перево-
дилися до таборів люфтваффе, де отримували додаткові знання,
завдяки яким могли діяти із зенітною артилерією та іншою
технікою. Крім ретельного вишколу на зенітках юнаки проходили
також практичний 2-тижневий вишкіл на вежах (баштах) - дере-
в’яних спорудах висотою 10-15 м, розміїцених поблизу аеродромів
Габа В. В українському юнацтві // Вісті Комбатанта. — 1970. - Ч. 5-
6. - С. 50, 52.
471
або інших стратегічних об’єктів. Під час сигналу тривоги вони
займали свої місця на гарматі, закладали стрічки з набоями й
чекали команди для обстрілу винищувачів, що пролітали на висоті
не більше ніж 1,5 км. До "екіпажу” 4-ствольної зенітки, як
правило, належало 5 осіб (часто 3 німці і 2 представники інших
національностей): навідник-гармаш № 1, який через приціл
скеровував зенітку на ціль, ладункові гармаші № 2 і 3, яким
повні стрічки з набоями подавали помічники-гармаші № 4 і 5.
При одноствольній гарматі перебували здебільшого 2 німці і один
юнак іншої національності. Крім легких зеніток, юнаки обслуго-
вували гармати калібру 37 мм і далекобійні калібру 88 мм як
на залізничних платформах, так і в спеціально облаштованих
окопах. Після закінчення такого вишколу кожного трактували
як гармаша (Каппопіег) протилітунської артилерії.
Було передбачено, що після закінчення навчання юнаків
очікуватимуть:
1) зенітна артилерія (Ріакапіііегіе) — обслуговування легких і
середніх протиповітряних гармат (понад 50 % юнаків);
2) верстатні відділи (ХУегЙаЬіеіІипсеп), у яких була найважча
служба в різноманітних майстернях на аеродромах (в основ-
ному слюсарних й механічних для ремонту авіаційних та
автомобільних моторів);
3) "служба на землі” (ВосІепсІіепЖ), що зводилася до того, щоб
утримувати в чистоті літаки й наводити порядок на аеродромах,
а також перевозити паливо й мастильні матеріали до літаків;
4) служба зв’язку (МасІїгісІїІепсІіегЩ) при телефонних та інших
апаратах (приблизно 5 % від усієї кількості юнаків);
5) транспортні колони (Тгапкрогікоііопеп) - допоміжні відділи при
зв’язку, які найчастіше виконували тільки фізичну працю
щодо ремонту шляхів до аеропортів й забезпечували належний
стан цих доріг;
6) протипожежні відділи (Реиег8сЬи(2аЬ(еі1ип£еп) для гасіння пожеж
на аеродромах.
Офіційно в розпорядження люфтваффе перейшли 5 933 юнаки,
завербовані підпорядкованою Нікелеві Воєнною командою охоп-
лення "Південь”186. Насправді ж до формувань суто ВПС Німеччини
допущено менше ніж тисячу українських юнаків. Подекуди
хлопець після вишколу потрапляв у зенітний відділ (НІакаЬіеікігш).
Того, кому вже виповнювалося 18 років, перейменовували з
офіційної назви ”Р1акііейег” на бойового помічника люфтваффе
(ЬііЙу/аїїепкагпрйіеИег) або просто літуна (авіатора) (Рііеуег). За
бажанням, юнак вступав у школу водіїв (Кгайіаіігхсііиіе), авіаційну
школу в Оломунці, після якої ставав літуном-винищувачем (1а§с1-
Піепег), йшов на вишкіл парашутистів, після котрого трактувався
[86
ЬіП1е]оЬп И. Рогеі§п Ее£Іоп8... - Уоі. 4. - Р. 48.
472
як парашутист (Ра1І8сГііпп]а«ег), або на протитанковий вишкіл. Тут
він отримував оперативний пайок (ЕіпкаіхуегрПе^ипі’), тобто най-
краще фронтове харчування, тютюн й відповідне спорядження.
Основну ж кількість неповнолітніх розподілено по різних німець-
ких частинах, де кожен із них трактувавався переважно формально
як носій боєприпасів (Мппіііоп88с1і1еррег), хоча насправді був нічим
іншим, як юнацьким варіантом "добровільного помічника”, тобто
"гіві”. Значну кількість українських підлітків скеровано на працю
до фабрик та заводів люфтваффе для виробництва літаків та зброї.
На практиці переважно юнак потрапляв у так звану "корабельню”
(\Уегіі), а юначка на фабрику виробництва боєприпасів - ”Муна”
(Мипа). Здебільшого вони виконували допоміжну службу групами
по 30-50 осіб при зенітній артилерії, розбудові телефонних спо-
лучень, аеродромів та споруд прожекторів, організації "фіктивних
фабрик” для введення в оману англійської авіації187.
Як і інших іноземних підлітків, українських хлопців скеровано
у різні німецькі міста, де їх перебрали у своє розпорядження
окремі ЛҐК, на які поділено територію Німеччини*. Зокрема
наприкінці 1944 р. 800 підлітків-українців із Еґеру розміїцено в
Мюнстері, а ще 300 - у Нюрнберзі, Реґенсбурзі та Кемптені. Під
Ганновером перебувало 60 українських юнаків у місцевості Ґе-
дельсдорф і 69 у Везендорфі, 11 в Альгорні, 30 у Гузумі, 84 в
Бакнанзі, 200 у Кальтен-Кірхені, 45 у Фарґе під Бременом, 28 у
Цвішенґані, 51 у Варельбуші, 26 у Ґезундбруннені, ЗО у Фінові,
150 у Фельтені під Берліном, 120 у Фленсбурзі, 105 у Гроні, 75
у Ноймюнстері й т. ін.188 Поза межами райху в країнах Західної
Європи опинилося тільки 10 % підлітків з України. Серед них
були 700 українських юнаків у Голландії і 250 - у Франції в
місцевості Туре (Тойге)189. При розподілі на службу помічників
ППО і ВПС польові обласні команди люфтваффе (РекПпїфап-
коттапсіеп - РСК) поза територією райху не мали особливого
значення. Загалом українських юнаків і юначок протиповітряної
оборони скерували у 272 пункти в межах різних ЛҐК. У 87 пунк-
тах або недалеко від них опинилася більшість (по кілька десятків
чи сотень осіб) (див. табл. 23), тоді як в інші переважно на
периферії переведено буквально одиниці українців190.
Білостоцький Т. Спогади... - С. 164-185.
Частина ЛҐК, на які була поділена територія Німеччини на початок
Другої світової війни, фактично перестали існувати як окремі самостій-
ні адміністративні команди після приєднання до сусідніх обласних
команд люфтваффе.
Білостоцький Т. Спогади... - С. 147-164.
Зелений 3. Українське юнацтво... — С. 186.
Паньківський К. Юнацтво протиповітряної оборони // Вісті... - 1968. -
Ч. 130. - С. 69-71.
473
Таблиця 23 (початок)
Основні місцевості обласних команд люфтваффе,
в які скеровано українських юнаків
(липень 1944 р. — січень 1945 р.)181
№ обласної команди люфтваффе Місцевість Німецька
(ЛҐК) та її центр / сучасна приналежність території тогочасного розміщення назва
1 - Кеніґсберґ (Східна Пруссія) / Росія Кеніґсберґ КбПІ£8ЬеГ£
3 - Берлін / Німеччина Берлін Вегііп
Бранденбурґ (ВгапсІепЬигу) Ґезундбруннен СіехигкІЬгиппеп
Фельтен Рекеп
»» Фінов ' Еіпосс
>» Тірґартен Тіег^апеп
Бранденбурґ ВгапсІепЬиг"
Саксонія-Ангальт (8ас1і8еп-Ап1іаІІ) Дрезден Нге«1еп
»> Магдебург Ма"<ІеЬиг"
п Галле НаІІе
ї» Ґерліц Сбгіііг
Мерзебурґ МегхсЬиг"
Нижня Саксонія (Міесіег-8асЬ<;еп) Кассель КакяеІ
Мекленбурґ-Передня Поммеранія (МескІепЬіігд-Уогропіпіегп) Нойштреліц Мсиягеїіі/
п Нойбранденбурґ №иЬгапс!епЬиг£
п Анклам Апкіагп
♦» Ґрайфсвальд СігеіКи/ак!
1, Штральзунд 8ігаКипс!
»» Пютніц Ріііпііг
Варту ВагШ
5 — Штуттґарт / Німеччина Штуттґарт ЗіиН^агі
Баден-Вюрттемберґ (ВасІспАУ йгІІстЬег") Бакнанґ Вакпап^
м Мільтенберґ Мікепбег§
>, Маннгайм Маппкеіт
м Гайдельберґ Нсіс1сІЬег£
Ульм ІЛт
п Равенсбурґ ВаУеп8Ьиг§
п Ліндау Ьіпсіаи
Баварія (Вауегп) Ауґсбурґ Аи§8Ьиг£
Аухкірхен Аисіїкігсіїсп
»» Кемптен Кетріеп
Складено на підставі: Косії Н.-А. Сіїіссісшпс сіег Ьийтеаїїе. - ОкпаЬгйск: АіЬе-
паигп Уегіао. 1979. - 8. 429; Тсміп С. Уегбапсіе ипсі Тгирреп... - Всі. І. — 8. 349;
Білостоцький Т. Спогади... - С. 147-164; Зелений 3. Українське
юнацтво... - С. 172.
474
Таблиця 23 (продовження )
Основні місцевості обласних команд люфтваффе,
в які скеровано українських юнаків
(липень 1944 р. — січень 1945 р.)
№ обласної команди люфтваффе (ЛҐК) та її центр / сучасна приналежність території тогочасного розміщення Місцевість Німецька назва
6 - Мюнстер / Німеччина, Нордргайн-Вестфалія (ЕІопііЕісіпАУсДІаІеп) Райнлянд-Пфальц (КйеіпІапсІ-РГаІг) Мюнстер Людвіґсгафен МііпкГег ЕікІи/і«4іаіеп
8 - Краків й відтак Бреслау (Вроцлав) / Польща Сілезія, Польща »» 99 99 99 99 Краків Найссе Нєполоміце Лаубан (Любан) Троппау (Опава) Шляйфе Гульчив Оґлау Одерберґ Кгакаи ИЄІ88Є Міероіотіи (Иероіотіге) ЬаиЬап (ЬиЬап) Тгорраи (Ораи/а) Зсіїїсііе Ниісгіп Оріаи ОсІегЬсге
11 - Гамбург* / Німеччина Нижня Саксонія (Иіесіегеасйкеп) 99 99 99 99 99 99 99 99 Шлезвіґ-Гольштайн (8сЙ1Є8\УІ£-НоІ8ІЄІп) Гамбург Ауріх Ганновер Гільдесгайм Бремен Брауніпвайґ Люнебурґ Ольденбурґ Оснабрюк Везендорф Фленсбурґ Ґрон Ґедельсдорф НатЬищ Аигісії Наппоуег Ніїсіекйсіт Вгетеп Вгаип8СЙтееі§ ЕипсЬищ ОкІспЬига ОкпаЬгііск \¥е«ЄПСІОгГ ЕІспкЬигр Огоп Сесісксіоіі
Найбільше українських юнаків зосереджено на літунських майданах як
в Гамбурзі, так і в навколишніх місцевостях, основними з яких були
Альгорн (АІЬогп), Варельбуш (\¥агс1Ьіі8с!і), Ноймюнстер (Мситііпмсг) і
Цвішенґан (7\уІ8сііеп§ап).
475
Таблиця 23 (закінчення)
Основні місцевості обласних команд люфтваффе,
в які скеровано українських юнаків
(липень 1944 р. — січень 1945 р.)191
№ обласної команди люфтваффе (ЛҐК) та її центр / сучасна приналежність території тогочасного розміщення Місцевість Німецька назва
14 — Ельтвіль Ельтвіль Еііуіііє
Гохштадт НосІївїаФ
Гессен (Не88еп) Вісбадев У/іекЬагіеп
Дармштадт Оаппхіасії
”, Франкфурт над Майном Ргапкіші аш Маіп
Ґюрліц Сіігіііг
Баден-Вюрттемберґ Гайльбронн НеіІЬгопп
Пфорцгайм РіоггЬеіт
»» Ротенбурґ ВоїйепЬигп
Баварія Вюрцбурґ УАіг/.Ьиг^
>1 Фюрт РигіЬ
Нюрнберґ МйгпЬегй
,т Мюнхен МііпсЬеп
>» Берхтесґаден ВегсЬіел^асІеп
Райнлянд-Пфальц, Німеччина Коблєнц КоЬІепг
»» Трієр Тгіег
Майнц Меіпг
Саарпфальц Заагріаі/
Ельзас, Франція Страсбург' ЗігакїЬиг^ (8іга88Ьоиг£), ЕІчаяя
Лотарінґія, Франція Нанс ІЧапсу, ЬоіЬгіп^еп
Нідерланди Мальмеді Маїтесіу
Геренгайм НегепЬеіт
Арнгайм АгпЬеіт
Австрія Зальцбурґ 5>аІгЬиг§
Чехія Прага Рга£
м Карлсбад КагКЬас!
(Карлові Вари) (Кагіоуу Уагу)
п Еґер (Хеб) Ерег
17 — Відень, Австрія Відень У/іеп
» Асперн Ахрегп
Лінц Ьіпг
5» Ліенц Ьіепг
»» Мальта Маїїа
Любен ЬиЬеп
Укомплектовані на основі українців юнацькі протилітунські
формації перейняли структуру аналогічних протиповітряних
формувань, створених із німецьких хлопців. Вони мали іншу
структуру, ніж регулярні військові формування: якщо дивізія
"Галичина” була тактичним з’єднанням зі значними можливостями,
то допоміжні юнацькі формації створювалися у складі окремих
малих підрозділів по 25-50 підлітків, які обслуговували зенітну
батерію. Складне становище юнаків посилювалося тим, що вони
відбували військову службу за вимогами вермахту й згідно з його
статутом без будь-яких полегшень, незважаючи на фізичний та
моральний стани підлітків; деякі час від часу працювали як
слюсарі, токарі або вантажники боєприпасів по 10-12 годин на
день. Як і вояки інших німецьких військових частин (у тому
числі військ СС), учасники юнацьких протиповітряних формувань,
яким виповнилося 16 років, отримували "пізнавальний знак”
(Егкеппіігшкгпагке) - алюмінієвий ідентифікаційний знак на випадок
смерті (наприклад: Михайло Вовченко, Кг.518І-Мі(1.-519,Р1аскаЬ(еі1іпі£
979). Неповнолітні 15-річні й деякі повнолітні не мали таких
знаків, що в разі полону давало підстави не трактувати їх як
вояків, але не всюди було успішним - особливо на фронтовій
смузі, де юнак отримував реактивний вибуховий "фаустпатрон”
для знищення танків із близької віддалі. Служба для українських
юнаків мала тривати два роки, хоча для представників інших
народів було встановлено значно коротші терміни (естонці, наприк-
лад, служили тільки 7-8 місяців)192.
Треба зауважити, що переважно між представниками різних
національних груп, у тому числі між українцями і німцями, не
спостерігалося непорозумінь. Колишній помічник люфтваффе Горст
Пауль Нойбауер із 3-ої батерії 736-го полку, розташованого восени
1944 р. у м. Заальбурґ (ЗааІЬигс) в місцевості Ґрефенварт (Сгаіепу/аііИ)
у Німеччині, згадував: "Незважаючи на мовні бар’єри, між нашими
двома групами були швидше дружні відносини. Хоча військовим
керівництвом і статутом було заборонене братання між нами,
контакти відбувалися щоденно”193. Проте більшість українських груп
було відокремлено і вони не мали зв’язків із німецькими юнаками.
Через брак німецького персоналу й наявність національних
провідників у представників інших народів, для вишколу україн-
ських підлітків дозволено організувати підготовку власних підстар-
шинських кадрів. У липні 1944 р. відкрито підстаршинську школу
АиксІегпОкІеп//ПакКсісіт,-Вегііп,сісп П.іипі 1944.-8.6; Колісник Р. Укра-
їнська дивізія і Військова Управа "Галичина”. Німецька політика
відносно українського національного війська 1941-1945. — Торонто:
Вид-во НТШ в Канаді, 1990,- С. 121.
Е'епЬапег Н. Р. [Вгіеі.| АУеппетаппкууікксії N 19,25746. МопіепУбіїгсІеп/НоІкІ.. Ос-
ІоЬеі 29йі 1994 // Копія листа в архіві автора.
477
в таборі Ебербах на базі однієї сотні, до складу якої входило три
підрозділи, кожен із яких складав чоту (Хи§) і нараховував по
75 вояків. Проте після закінчення вишколу вони отримали ступені
підстаршин і їх розподілено до протиповітряної оборони і до
важких скорострілів на суднах, що плавали по річках Ранні та
Майні. На початку листопада 1944 р. понад сто українських юнаків
і група юначок за розпорядженням командування люфтваффе
отримали ступені ройового (ВоІІспіїіНгег) і десятника (ОбеггоНепІїіІпеї)
й стали першими юнацькими підстаршинами-опікунами, а згодом
і вишкільниками своїх однолітків. Було передбачено організувати
українську кадетську школу для хлопців в Еґері (відкриття
заплановано на 18 січня 1945 р.), але наближення лінії фронту
зашкодило реалізації цього плану. На зламі 1944-1945 рр. у
Пряшеві (Словаччина) відбувся тільки вишкіл пропаґандивної чоти
українського юнацтва, яку комплектували з підлітків із Еґеру й
Лінца; через два місяці вони прибули через Братіславу у Брук в
Австрії і згодом в Угорщину194.
Від середини 1944 р. і до кінця німецько-радянської війни
юнаки воювали здебільшого в самостійних бойових одиницях в
німецьких батеріях (батареях). У складі люфтваффе на теренах
Німеччини та окупованих нею країн вони відбивали повітряні
напади авіації. Наприкінці січня 1945 р. з метою поповнення їх
числа Нікель планував створити окремий пост референта україн-
ської молоді для роботи серед молодих робітників, вивезених з
України працювати до райху. Цей план викликав заперечення
Служби праці райху (РАД), і Нікель вирішив переформувати деякі
юнацькі групи у протитанкові загони й відправити їх на передові
ділянки фронтів. Коли воєнна ситуація на початку 1945 р.
погіршала, єдине, що залишилося українським юнакам, — повтори-
ти долю тисяч німецьких хлопців, яких після прискореного
вишколу залучали до фронтових дій188. Коли почалася евакуація
підлітків з Троппау до Берліна, 1 лютого 1945 р. 3. Нікель
офіційно запропонував масово скеровувати юнаків-українців на
протитанковий вишкіл для подальших протитанкових атак. Проте
проти цього виступило ОКЛ, яке не хотіло залишитися без допо-
міжного персоналу. Українська Установа Довіри (ПкгаіпіксЬе Уег-
(гаиеп88іе11е) у Берліні все ж провела у Німеччині набір юнаків
для цієї мети. Внаслідок цього з 1 000 старших із них за віком
вихідців зі Східної України укомплектовано причислений до УВВ
юнацький протитанковий батальйон (Рап/ег]а£ег-ВаІаі11оп). Спершу
В. Л. Про спомини юнаків // Вісті Комбатанта. - 1997. - Ч. 4. -
С. 95-96.
Ноіігіга^ег Н. Іп а Ваеіп§ ІпГегпо: СогпЬаі Бпіік оі іЬе Ніііег УоиІІт. 1944-1945. -
5>о1іЬи11 (ЇЖ): Неііоп & Сотрапу, 2001. - Р. 46-91.
478
він пройшов із "панцерфаустами” вишкіл у м. Німек під Берліном,
після чого дислокувався у Штральзунді й згодом у Фленсбурзі.
Значно усамітненішими порівняно з юнаками з України вияви-
лися українські юначки. Одну з перших їх груп зібрали Дарія
Сіяк та сестра офіцера галицької дивізії Д. Паліїва Кекалія у
червні 1944 р. в Криниці. Тут укомплектовано групу із 26 дівчат,
котрі виявили бажання стати медсестрами "Галичини”. Проте після
евакуації до Словаччини їх не прийняли до цього з’єднання, тому
іцо у ньому вже була достатня кількість німецького медперсоналу.
До того ж у місцевих фабриках у Тренчині робота була непостійна,
саме тому дівчат перевели в Пютніц. Наприкінці серпня їх
скерували у різні частини Німеччини, де вони виконували різнома-
нітну роботу включно з тим, що виробляли зброю. Сформовані
згодом групи юначок комплектували з евакуйованих з України
дівчат переважно з таборів для біженців. У серпні 1944 р. до
місць зосередження вивезених з України людей для вербування
юначок прибули три пропаґандистки - представниці різних
регіонів, у яких проживали українці: Стефанія Яворська з Білої
Підляської (Підляшшя), Сточанська з Тернополя (Галичина) і
колишня студентка з Києва (Наддніпрянщина). Табори українських
юначок створено в Найссе у Сілезії (N61886 іп ЗсІіІе8Іеп) і в Чеських
Будейовіцах (Се8ке Вийуоуісе) (німецька назва Будвайс - Впйууєік)
у Чехії, звідки після 2-3-місячного підготовчого курсу їх скерували
на аеродроми, у шпиталі та ін. Найбільше українок (понад 300)
опинилося в таборі в м. Пютніц поблизу Штральзунда, де у
складних умовах перебували також групи дівчат інших на-
ціональностей (у тому числі 150 росіянок і 50 білорусок)’86.
Відразу ж після реєстрації українок у таборах скеровували
на склад одягу (Век1еіс1ип§8каттег), де вони отримували нові
уніформи люфтваффе та шкіряні торбини для особистих паперів
і речей. Після цього їх розселяли в бараках із 2-поверховими
ліжками. Юначка Стефа Лаба, яка в серпні 1944 р. зголосилася
разом із 10-ма іншими дівчатами в м. Кошиці у Словаччині, так
розповідала про побут юначок на вишколі в м. Пютніц: "Цілоденні
заняття становили: впоряд, спів, марші, порядкування кімнати
та виклади. Найбільше цікавим був вишкіл т. зв. "фернебелюнґ”.
Запізнаємося з апаратурою, технікою та ціллю "замрячування”197.
Юначок навчали марширувати й співати німецькі та українські
пісні, але, за словами наймолодшої 14-річної юначки Людмили Яцини,
"про навчання ніхто й не згадував”. Через деякий час юначок повезли
Музьічук С. "Помощники Люфтваффе”, 1942-1945 // Однострій.
Форменная одежда. Украинский информационно-популярньїй и научно-
практический журнал. - Ровно, май-август 2000. - № 4. - С. 9.
Лаба С. Дівчата в мундурах... // Вісті... - Липень 1965. — Ч. 118. - С. 40.
479
у м. Дюссельдорф, розділили на групи й розкидали по всій Німеч-
чині: одних до легких протилітунських гармат, інших — до про-
жекторів або "сотень затуманювання”. Пізно восени їх знову зібрано
в м. Коблєнц, а потім перевезено в Тюрінгію в м. Ремптендорф198.
На відміну від хлопців, дівчата виявилися фактично залише-
ними напризволяїце. їх навчання так і не відбулося; організовану
допомогу їм надали тільки у Сілезії К. Паліїв та у Німеччині
О. Кузьмович, яка завдяки винятково сильній позиції намагалася
особисто вирішувати пов’язані з дівчатами питання. Не вирішено
проблеми призначення для них опікунів та вчителів; справи
відкриття в м. Пютніц підстаршинської школи для українок і
призначення для них їх національних провідниць також не були
успішними. Представники УЦК отримали дозвіл відвідувати лише
ті великі групи юначок, які перебували на вишколі у Пютніці й
згодом в Шляйфе у Верхній Сілезії (як і в Пютніці, тут теж було
приблизно 300 юначок) та Гайдені, де опинилося понад 150 дів-
чат. Проте після того, як дівчат поділили на групи і розкидали
по горах (переважно на території Тюрінгії в Німеччині), лісах
або містечках, їх було навіть важко знайти. Як серед юнаків,
так і серед юначок під час вишколу й після розподілу також
опинилися їх однолітки інших національностей. Характеризуючи
побут у Дюссельдорфі, Л. Яцина писала: "Разом з нами в бараку
жили дві дівчини, трохи старші від нас. їм могло бути по 18
років. Обидві вони мали українські імена і прізвища (Сидорчук
Ася і Стефа, прізвиїце її забула). Коли нас звільнили американці,
виявилося, що ці дві "українки” були насправді єврейками, яким
хтось допоміг виробити фальшиві документи”.
Після вишколу на юначок очікували:
1) сотні затуманення (№Ье1котрапіеп), що під час повітряної
тривоги спеціальними приладами задимлювали важливі війсь-
кові об’єкти (тут опинилося багато юначок - понад 40 %);
2) служба санітарних помічниць (Запііеіїегіппеп), які працювали
у військових шпиталях й санітарних пунктах, де були кращі,
ніж в інших службах, харчування й побутові умови (тут
служили тільки десятки українських юначок);
3) служба в ППО - обслуговування прожектора (8сЬеіп\УегГег),
авіаційних підслуховуючих апаратів (Ногсіїцегіііе) й блокуючих
балонів (ЗреггЬаІІопеп);
4) господарські відділи (\Уіг(^сІіаїЦаЬ(еі1игшеп) - робота у швейних
майстернях, на кухнях й складах одягу тоїцо;
5) канцелярські бюро (ЗсІиеіЬМиЬе), де дівчата мали працювати
друкарками, секретарями або перекладачами (найменше
українських юначок, тільки кілька відсотків).
Яцина Л. Спомин юначки протилетунської оборони // Вісті Комбатанта. —
1996. - Ч. 5-6. - С. 93.
480
Найбільше українок, білорусок, росіянок та юначок інших
національностей, завербованих зі Східної Європи, скеровано до
верстатів на фабриках (майже 90 %) і лише по кілька відсотків -
до "задимлювання” й адміністративної та санітарної служб (див.
табл. 24). З українок укомплектовано невеликі групи по 2-10
осіб (тільки на фабриках із виробництва боєприпасів у Сілезії
групи нараховували до 100 і більше дівчат). Описуючи нелегку
долю однієї з таких груп дівчат, які після теоретичного вишколу
виїхали в Шляйфе, автор споминів С. Лаба писала: ”Нас перевели
вже в бараки і почалась іцоденна рутина: ставання досвіта на
принизливий свисток, збірка півсонних, марш на сніданок і праця.
Купаємо в кислотах гільзи, смаруємо величезними наоливленими
квачами, простуємо погнуті в гігантних машинах та задихаємося
випарами кислот. Як сновиди тягнемося під вечір до бараків,
іцоб скоріш вискочити з пересяклого запахом смарів комбіне-
зону”19В.
Таблиця 24
Розподіл та використання юначок зі Сходу
у військово-повітряних силах Німеччини
восени 1944 р. — у квітні 1945 р.199 200
№ обласної команди люфтваффе (ЛҐК) Заводи і фабрики Санітарна служба Відділи "задимлювання” і адміністрація Разом
1 850 ЗО 120 1 000
3 1 165 20 15 1 200
7 1 145 25 ЗО 1 200
8 1 100 60 40 1 200
1 1 1 075 85 40 1 200
17 1 115 25 60 1 200
Усього 6 450 245 305 7 000
Формально усі підлітки зі Сходу повинні були отримувати
платню нарівні з німцями за "Нормою постачання № 2” (Уег-
рї1е§ип£88аі2 II) з додатком для юнаків (/.іікаї/йігіїї сепії) й одну марку
на день (половину готівкою, тоді як другу половину переводили
на банкову ощадну книжку). Проте довгий час становище україн-
ських юнаків і юначок було нерівноправним порівняно зі стано-
вищем підлітків інших національностей в аналогічних формаціях.
Тільки після скасування дискримінаційного знаку "Ост” для
робітників зі Сходу в райху й після наполягань опікунів східноєвро-
199 Лаба С. Дівчата в мундурах... // Вісті... - Липень 1965. - Ч. 118. - С. 40.
200
Те88Іп С. УегЬапсІе ипсі Тгиррсп... - Всі. І... - 8.462.
481
пейських юначок українських, білоруських та російських дівчат
прирівняно у правах до представниць інших націй, у тому числі
тих, які мали свої держави. За таємним наказом 1-го управління
ОКЛ від 13 листопада 1944 р. дівчат зі Сходу Європи заборонено
називати ”східні бойові помічниці” й наказано називати їх, як
представниць усіх інших європейських націй, "бойові помічниці
люфтваффе” (ЕиЙмаГїепкагпрйіеІГегінпеп)201.
Загалом протягом останнього року німецько—радянської війни
німецькі інстанції мобілізували понад 10 000 українських юнаків
та дівчат, повна інформація про місця перебування яких була
невідома їх національним опікунам. Станом на 31 березня 1945 р.
Т. Білостоцький встиг зареєструвати лише 7 668 підлітків - 6 547
юнаків і 1 121 юначку (для порівняння: на той час у складі
аналогічних формувань перебувало приблизно 250 000 німецьких
підлітків й майже 100 000 підлітків з усіх країн Європи). До
кінця війни більшість хлопців й дівчат скеровано до фізичної
роботи на фабриках і в телефонних компаніях або ж для копання
ровів. Проте саме юний вік, недостатнє знання німецької мови й
брак довіри владних установ райху дали змогу врятувати їх від
залучення до фронтових дій і тим самим вірної смерті. За офіційними
даними, за час служби у ВПС і ППО Німеччини загинуло (переважно
від авіабомбардувань) 12 українських підлітків (у тому числі одна
дівчина), серед яких двоє померло внаслідок нещасних випадків202.
3. Українська Національна Армія
(лютий — 8 травня 1945 р.)
На початку 1945 р. становиїце на фронтах було критичне, тому
СС-ГА, врешті-решт, отримало від Г. Гіммлера санкцію на перехід
від пропаґанди до практики у справі творення союзних вермахтові
іноземних армій. Це мали бути козацька, російська, хорватська,
угорська, естонська, румунська, білоруська та українська націо-
нальні армії, кожна з яких мала складатися спочатку тільки з
двох дивізій. Основою козацької, наприклад, був створений 2 січня
1945 р. XV-ий козацький кавалерійський корпус СС (X V. 85 Ко.ч.ад-
кеп-КауаІІегіе-Когрк) Г. Панвіца, до якого увійшли очолювана ним
до того часу 1-ша козацька кавалерійська дивізія (1. Кокяакеп-
Кауаііегіе-Піуікіоп) і 2-га козацька кавалерійська дивізія, якою
командував полковник Ганс-Йоахім фон Шульц (ЗсЬикг). Наступ-
ІЬісі.-8.465.
Про долю українських юнаків у військово-повітряних силах Німеччини
див. також спогади: Волицький І. В юнацькій частині (Спогад) //
Вісті... - 1968. - Ч. 128. - С. 16-18; Кордибан Є. Спогад одного
юнака // Вісті Комбатанта. - 1988. - Ч. 3. - С. 70-75 та ін.
482
ною була російська армія генерала Власова, що саме перебувала
на стадії комплектування й мала складатися з двох піхотних
з’єднань. Основою для них мали бути 29-та (російська № 1)
(колишня бриґада Камінського) і 30-та (російська № 2) дивізії
військ СС. Однак на той час вермахт розпочав формувати з росіян
дві дивізії, тому російські з’єднання ”Ваффен-СС” фактично
перестали існувати. Вояки 29-ої поповнили сформовану в листопаді
1944 р. 1-шу дивізію збройних сил КОНР С. Буняченка (офіційна
німецька назва - 600-та піхотна дивізія (російська) |600.1пїапіеііе
Піуізіоп (іиххіхсЬе)]) і сформовану в січні 1945 р. у Бадені за 43 км
від її табору 2-гу піхотну дивізію генерала Георгія Звєрєва
(65О.Іп(апіеіїе іііуіхіоп (ги88І8сЬе)), резервну бриґаду і кілька баталь-
йонів із Норвегії. Основою для інших національних армій мали
бути створені у складі військ СС по дві піхотні дивізії, сформовані
з хорватів (13-та ’Тандшар” і 26-та ”Кама”), угорців (25-та
’Туньяді” й 26-та) й латвійців (15-та і 19-та). Одночасно обговорю-
вали справу створення аналогічної збройної сили з румунів.
Зокрема 9 січня 1945 р. управлінська група ”Д” СС-ГА провела
переговори з румунським прем’єром Горіа Сімою, воєнним мініст-
ром генералом Платоном Чірноаґою та доктором Рейхемом від
МЗС Румунії про створення у рамках військ СС Національної
Румунської Визвольної Армії (НРВА). До її складу, згідно з
попередніми планами, мали увійти дві дивізії: одна — на зразок
німецької ґренадирської дивізії і друга - сформована й оснащена
на кшталт німецьких дивізій фолькс-ґренадирів203. Наступного дня,
10 січня 1945 р., СС-ГА прийняло рішення перейменувати 30-ту
дивізію військ СС з російської № 2 в білоруську № 1 і сформувати
ґренадирську бриґаду "Білорусь” (1Майеп-85 СгепаФег-Вгі^асіе “ХУеіккги-
ФепіегГ), на базі якої згодом створити 2-гу білоруську дивізію.
Урешті-решт актуальною стала справа формування Української
Національної Армії (УНА)204. Деякою мірою повторилася - хоча
й у зовсім інших умовах - ситуація останніх місяців Першої
світової війни, коли кайзерівська Німеччина визнала за потрібне
створити з полонених українців російської армії поза межами їх
Вітчизни українські дивізії ”сірожупанників” та ”синьожупан-
ників”. Як і тоді, на завершальному етапі Другої світової війни
керівництво тогочасної Німеччини у критичних обставинах, урешті-
решт, дозволило сформувати з українців (частково з радянської
армії) далеко від їх Батьківщини дві національні дивізії.
НАН8. -Т-175. - КоІІ 125. - Ргате 2 650 654.
Детальна інформація про створення УНА міститься у першоджерелах,
одним з яих є неопубліковані спомини Ф. Арльта: Агіі Р. К. Та^ип" сісг
СспегаІ 8сЬапс1гиск тії СепегаІ У/Іаххосу; Огдапіхасіоп її псі ЗскіскхаІ сіег 2. икгаіпіхсЬе
Оіуіхіоп; бепегаї 8сЬап4гиск іп Іеігіеп Мопаіх бея Кгіесех; Огі’апіхаїіоп сіег Іікгаіпі-
хсііс НаїіопаїкоттіИее; ї¥аіїеп-88 ипсі Рґєісуі Піссп сіег Охі [Еигора]: 8огіаІс1іепх1 Гиг
Охііогтаііопеп ипсі Ратіїіе Ап^сіюгфсп сіег Ояіхокіаісп.
483
Тільки на початку 1945 р. СС-ГА та інші німецькі інстанції
почали вивчати конкретні проекти створення УНА. Передбачалося
спочатку сформувати бриґаду, згодом на її основі дивізію, і якщо це
вдасться, за таким же сценарієм створювати аналогічні форму-
вання. Німецькі експерти планували, що командиром майбутнього
першого реґулярного з’єднання УНА буде командир УЛС В. Гераси-
менко, чию кандидатуру витіснив шеф його штабу П. Дяченко,
із яким у цій справі проводили консультації. Однак навіть у січні
1945 р. під тиском намагань Власова підпорядкувати собі усі
українські формації ця справа гальмувалася. Німецька тактика —
туманні обіцянки й постійне зволікання з їх виконанням -
спричинила те, що 15 січня на засіданні ВУ 1-ої УД висловлено
сумніви щодо успішності заходів Шандрука відносно створення
УНА: ”Ген. Шандрук не дістав відповіді на свій меморіял. І,
правдоподібно, не дістане. Бо офіційні німецькі кола стоять на
становищі, що мусить бути співпраця з Власовим і українську
справу хочуть трактувати насамперед з військового становища.
Лянсують (пропонують — А. Б.) п. Герасименка на командира
нового полку (це з б. волинських повстанців, іцо в ньому служив
і полк. Дяченко, т. зв. Український леґіон)”205.
З німецького боку поряд із СС-ГА контроль за ініціативами
Шандрука здійснювало РСГА в Берліні та його представник у
Словаччині - командир СП і СД у Пресбурзі (тодішня німецька
назва столиці Словаччини Братіслави) Йозеф Вітіска, який ре-
ґулярно інформував про українські справи своє керівництво.
Наприклад, у пересланому ним для РСГА повідомленні від 16 січня
1945 р. йшлося: ”В словацьких колах переважно не приділяється
уваги українській акції, тобто Національному Комітетові під
керівництвом генерала Шандрука, і вона є фактично невідомою”.
Тому, як було зазначено у повідомленні, про її вплив в "україн-
ських колах” військ СС "поки іцо не можна повідомити”. Зазнача-
лося, що українці виступають проти більшовиків і незмінно
стверджують, що ті, як і німці, зроблять ще багато неприємнос-
тей206. Проте у записці для РСГА від 18 січня вказано, що
переговори з українськими діячами вже ведуться й українці
визнають своїм представником П. Шандрука, хоча питання про
створення українських збройних сил залишається відкритим. Між
тим попередньо домовлено, що сформоване з галицьких українців
з’єднання стане основою УНА як 1-ша УД. 26 січня у звіті шефові
4-го управління РСГА Г. Мюллеру Й. Вітіска вказав, що колишня
створена у структурі військ СС стрілецька дивізія "Галичина” -
це "тепер 1-ша Українська дивізія 1. икгаіп. Біуікіоп]”207.
Колісник Р. Українська дивізія... - С. 124.
ВА. - В 70. - Зіо'лакеі 223. - 8. 27.
ІЬісі. - 8. 37-38.
484
Ситуація ще більше з’ясувалася після того, як німецькі владні
установи розпочали пошук спеціалістів до УНА серед старшин колишньої
армії УНР. Поінформований про це, колишній військовий міністр уряду
УНР у 1919 р. Олександр Шаповал 3 лютого звернувся від імені
частини ветеранів української армії до уряду Німеччини із пропозиціями
іцодо утворення українських збройних сил. Унаслідок цього 12 лютого
Й. Вітіска доповів шефові підвідділу ”Б” 3-го управління РСГА Гансові
Еліху й керівникові підвідділу ”Ц” 6-го управління, що 1-ша УД стане
основою української армії. До її складу увійдуть чотири дивізії, її
командувачем буде українець, а шефом штабу нібито німець. Стверджу-
валося, що звільнення значної частини українських політв’язнів
відбулося з умовою, щоб вони вступили до 1-ої УД208. Переговори у
справі творення УНА могли тривати ще доволі довго, але саме на той
час припали політичні події, які значно прискорили її формування.
На початку лютого 1945 р., коли англо-американські війська
опинилися на Райні, а радянські на Одері, національні репре-
зентативні органи різних народів вимушені були перебратися в Берлін
або сусідні міста. Тут вони остаточно відмовилися від будь-якого
підпорядкування А. Власову. У той же час розвиток акції КОНР
призвів до того, що Ф. Арльт, Ґ. Менде й керівники національних
представництв об’єднали зусилля для відсічі домагань та претензій
Е. Креґера і його протеже - генерала А. Власова. Основними темами
тогочасних розмов були питання, яка доля чекатиме представників
їх народів у Німеччині, якіцо Третій райх капітулює, і яким чином
зберегти сили східних добровольчих частин як фактор відсічі
просуванню ЧА в Європу. Між тим стало відомо про умови Ялтин-
ської угоди СРСР із західними союзниками, за якою колишніх
громадян СРСР, котрі потрапляли б до них у полон, союзники
мали передавати Радянському Союзові. У цьому уряд Німеччини
не міг нічого вдіяти. Тому виникли проблеми: як уникнути передачі
цивільних осіб та полонених радянським установам і як можна
врятувати іноземні формування бездержавних на той час народів,
що будуть змушені капітулювати на Західному фронті? Необхідно
було негайно провести переговори з уповноваженими урядів Великої
Британії і США, котрих потрібно було поінформувати про те, іцо
всі частини скеровано на Західний фронт всупереч волі вояків, кожен
із яких погодився воювати на боці Німеччини тільки проти СРСР.
Ґ. Берґер доручив Арльтові особисто проконтролювати виконання
цього завдання. У Швейцарії розмови такого змісту проведено з
вищим керівником американських спецслужб в Європі, керівником
Управління стратегічних служб - ОСС (СМїїсеоГ8ігаіе£Іс8егУІсе8-О85)
Алленом Уолшем Даллесом (БиПек)209 Його відповідь була такою:
ІЬісІ. -8.43-44.
Див.: Риііев А. Ргот Иіііег’к РоогМер: ТЬе ЇУаиіте Іпіеііфепсе КерогЦ оїАІІеп
РиІІек, 1942-1945. Есіііесі чуііЬ Соттегпагу Ьу ИеаІ Н. РаНегеоп. - Ііпіуегзіїу Рагк:
Рсппяуіуапіа 8іаіе Бпіуегеііу Ргеяя. 1996.
485
якщо представники народів СРСР у Німеччині хочуть інтернування
чи політичного притулку у Великій Британії або США, то їх
Національні Комітети повинні мати правовий статус еміграційних
урядів, а вояки їх військових формацій мусять прийняти присягу їм
на вірність й, отже, анулювати присягу Гітлерові. Для втілення
цього плану вирішено офіційно визнати екстериторіальний статус
Національних Комітетів й дозволити політично підпорядкувати їм
їх національні військові формування, що діяли на боці Німеччини210.
За умов повільної консолідації українських політичних і
громадських середовищ у Німеччині першими їм приклад для
наслідування подали представники інших націй. Зокрема 20 люто-
го в Потсдамі під Берліном офіційно проголошено створення
Латвійського Національного Комітету (ЛНК), який очолив генерал
Рудольф Банґерскіс; під його командування формально перейшли
дві латвійські дивізії військ СС, що мали стати основою Латвійської
Національної Армії (ЛНА). Приблизно за таким же сценарієм
розгорталися події, пов’язані з організацією УНК і УНА, затягу-
вання зі створенням яких за критичної для райху ситуації вже
не можна вже було виправдати жодними арґументами. За пропози-
цією колишнього голови Українського Громадського Комітету в
Харкові Володимира Доленка, 19 лютого у Ваймарі, недалеко від
столиці Німеччини, скликано спільні збори різних громадсько-
політичних угруповань українців у цій країні - своєрідний
координаційний комітет або установчі збори, на яких мали обрати
керівництво УНК. До нього увійшли К. Паньківський як пред-
ставник П. Шандрука, доктор Євген Лабуцький від німецьких
інстанцій (штаб райхсляйтера А. Розенберґа), Євген Пастернак
від УЦК, полковник М. Садовський і Тиміш Олесіюк від еміґрацій-
ного уряду УНР, Борис Гомзин від монархістів П. Скоропадського
і Михайло Мушинський від ОУН-М. Дехто з цих діячів, які до
того часу співпрацювали з німецькими установами (Є. Лабуцький
та інші), вважали за потрібне забезпечити консолідацію українців
у Німеччині завдяки підтримці силових структур райху. Вони
були переконані, що за умови, якщо за їх спиною стоятимуть
такі могутні покровителі, як СС-ГА, Розенберґ і штабні офіцери
ОКВ і ОКГ, вони зможуть швидко заручитися також підтримкою
більшості українців у цій країні. У відповідь на це у першій
декаді березня 1945 р. колишній генерал армії УНР В. Петрів
закликав вирішити проблему консолідації українських сил у
Німеччині, ”не втягаючи чужих сил до наших внутрішніх непорозу-
мінь”211. Якоюсь мірою такі заклики українських політичних
еміґрантів сприяли тому, що 12 березня у Ваймарі завершився
Агіі Р. Ро1сп-1)кгаіпег-1ііс1еп... -8. 113, 115.
За Україну. — 11 березня 1945. - Ч. 14. - С. 1.
486
процес оформлення УНК. П. Шандрук очолив створений за поза-
партійним принципом Комітет, його першим заступником став
колишній провідник УЦК В. Кубійович, другим - адвокат Олек-
сандр Семененко, а секретарем — Петро Тереіценко. У ті ж дні
Арльт повідомив Шандрукові про згоду уряду його країни на
формування УНА, що прискорило завершення організаційного
оформлення УНК і його офіційне визнання українським репрезента-
тивним органом керівництвом Німеччини на найвищому рівні.
12 березня А. Розенберґ від імені уряду підписав документ, у
якому визнав Шандрука головою УНК як єдиного представництва
українців у Німеччині212 й 15 березня під час офіційного прийому
передав йому це визнання у приміщенні німецького МЗС. Це
сповнило прихильників ідеї створення українських збройних сил
сподіваннями, іцо дана подія має шанс стати важливим зламним
моментом боротьби за незалежність України. 14 березня пресовий
орган УВВ ”3а Україну” надрукував статтю ”Ми переможемо”, в
якій зазначено: "Концентрація наших українських сил розвива-
ється успішно. Пройдено вже військові етапи на шляху до нашої
української вільної державности та завершено багато підготовчих
організаційних заходів. Поряд з політичною консолідацією наших
народних сил розгортається також і військова консолідація. Ряди
нашого Українського Визвольного Війська міцнішають. Провадиться
готування до вирішальної боротьби на Сході... Зі зниіценням біль-
шовизму настане й велика година визволення нашої Батьківщини.
До цієї великої години ми, добровільці, готуємо всі свої сили. І в
радісні часи перемоги здійсниться давнє прагнення нашого народу до
волі. Ми вернемось в наш край, який нині з нетерпінням чекає
нас як визволителів. Цей день увінчає нашу нинішню боротьбу!”213.
21 березня цей пресовий орган опублікував статтю "Єдині у
волі до перемоги”, у якій вказувалося, іцо український "визвольний
рух уже вступив у свою завершувальну стадію, коли його організа-
ційні форми остаточно викристалізовуються відповідно до форм і
цілей нашої великої боротьби”. ”1 ось настав час, - йшлося далі, —
коли це організаційне оформлення нашого національно-визвольного
руху та приведення всіх його сил у бойову готовність наблизилося
до свого найвшцого пункту. Процес консолідації сил завершено.
На чолі руху стало єдине керівництво, яке нині є повноправним
виразником прагнень і волі нашого народу”. Стаття завершувалася
занадто перебільшеним оптимістичним твердженням: "Сьогодні
ми, як ніколи,- близько стоїмо перед здобуттям нашої мети —
побудови незалежної і соборної Української держави”214. Таким
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів і матеріалів. -
Док. № 1949. - Арк. 2.
За Україну. - 14 березня 1945. - № 2. - С. 1.
Там само. - 21 березня 1945. - № 45 (371). - С. 1.
487
же змістом були просякнуті публікації в інших газетах, що
поширювали серед українців, які діяли на боці збройних сил
Німеччини. "Найбільшою честю українських вояків, — зазначено,
наприклад, в українській вояцькій газеті ”До Бою!”, - є виповнити
найвищий приказ сьогоднішньої вирішальної хвилини і таким
чином сповнити надії українського народу. А станеться це тоді,
коли українські вояки своєю силою та непохитністю знищать
відвічного нашого ворога та заткнуть національний прапор у
столиці вільної самостійної соборної України”. "Український вояче!
- наголошувалося далі. - Пам’ятай, що ти борешся сьогодні за
волю і самостійність української нації! У цій боротьбі є тільки
один шлях — вперед!”215.
Для того, щоб зосередити всі українські формування при
німецьких військах в єдине ціле й зберегти їх від знищення в
боях, у лютому 1945 р. розпочалося практичне творення УНА,
командувачем якої став П. Шандрук. У військово-політичному
плані непідпорядковані йому курені УВВ стали якоюсь мірою
ідейною передтечею створюваної УНА так само, як і фактично
непідпорядковані Власову частини РОА стали попередниками
очолюваних ним формувань, відомих на початок 1945 р. під
загальною назвою "Збройні сили КОНР”. Треба зауважити, що
на той час Власов при їх творенні під командуванням російських
офіцерів відмовився від назви "РОА”, яку в 1943-1944 рр. уживали
на позначення російських бриґад і батальйонів — переважно під
німецьким командуванням. Так само Шандрук свідомо відмовився
від назви "УВВ”, уважаючи, іцо вона, з одного боку, дуже нагадує
український варіант назви ”РОА” і, з іншого - пов’язуватиме
майбутні формування УНА під національним командуванням із
частинами УВВ, що до того часу діяли переважно під німецьким
командуванням. Інакше кажучи, Шандрук обрав назву ”УНА”
для того, щоб заакцентувати на її виразно національному характері.
Як і при спробі створення УВВ як української армії, першим
кроком на шляху до формування УНА було те, що українські
старшини утворили військовий штаб. Саме тому Шандрук підклю-
чив до формування свого штабу видатних офіцерів колишньої
армії УНР (переважно зі ступенями полковників), відновив їх
несправедливо занижені в німецькому війську ступені й підтвердив
їх підпорядкованість УНА. Цьому посприяв особисто президент
еміґраційного уряду УНР А. Лівицький, який з М. Садовськпм
15 березня офіційно затвердив призначення П. Шандрука команду-
вачем УНА й увів її до складу збройних сил УНР. Треба відзначи-
ти, що крім них внесок у творення штабу УНА в березні-квітні
1945 р. зробили офіцери колишньої армії УНР, котрі були взагалі
До Бою. Український вояцький часопис Ґрен. Дивізії Зброї СС. —
22 квітня 1945. - Ч. 8. - С. 1.
488
непричетні до сформованих доти з українців формувань, що діяли
у складі німецького війська. Заступником П. Шандрука і керівни-
ком військових справ в УНК став полковник Олександр Вишнів-
ський', особистим помічником — підполковник Аркадій Фартуш-
ний. Шефом штабу УНА було призначено 44-річного полковника
А. Валійського, шефом канцелярії — Дмитра Бакума, ад’ютантами
командувача - сотників Володимира Сердюка та Стрийського,
керівником відділу постачання УНА - брата керівника УНК
Олександра Шандрука-Шандруковича, касиром і квартирмейстером —
Леоніда Мартинюка, протопресвітером — о. Олександра Білець-
кого. Полковник Ружицький отримав посаду військового адвоката
і керівника правничих справ штабу УНА. До персонального відділу
штабу УНА скеровано 46-річного сотника колишньої армії УНР
Івана Липовецького216. Водночас П. Шандрук залучив до штабу
тільки кількох колишніх старшин ЧА. Зокрема усі свої починання він
координував із УПШ (який очолював К. Дацько), що після офіцій-
ного визнання УНК німецьким урядом увійшов до складу штабу
УНА як його відділ пропаґанди. Передбачалося, що армійський
штаб загалом отримає змогу самостійно планувати воєнні дії, а
підпорядковані йому формування стануть такими союзниками
німецьких військ, як і збройні з’єднання Румунії або Угорщини.
Насправді ж він не мав реальної сили, оскільки всі його починання
залишилися під контролем німецьких інстанцій, а номінально
підпорядковані йому формації в оперативному й технічно-гос-
подарському плані залишалися під німецьким командуванням.
Одночасно із творенням українського військового штабу ви-
никло питання про надання формуванням УНА чіткої національної
форми. Цьому посприяло те, що 27 січня 1945 р. Гітлер висло-
вився проти того, щоб іноземці, зокрема вихідці з колишніх
окупованих східних територій, носили німецькі уніформи й
відзнаки. ”Я завжди був проти цього”, - заявив він217. Як і в
1942-1943 рр. при творенні Східних військ, така позиція на-
цистського райхсканцлера заклала сприятливе підґрунтя для
розробки національних відзнак, які тоді запроваджували іноземні
формування, що були на боці німецьких військ. Зокрема дивізія
спецпризначення ”Р” генерала Б. Хольмстона-Смисловського, яку
Олександр Вишнівський народився в 1890 р. У 1918 р. став коман-
диром сформованого в Німеччині полку дивізії "синьожупанників”. У
1919 р. воював проти анархістських загонів Нестора Махна. У 1-му
Зимовому поході був командиром кінного полку 3-ої "Залізної” стрілець-
кої дивізії. Після поранення був начальником канцелярії військової
місії армії УНР у Варшаві. У міжвоєнний період проживав на еміґрації
в Польщі, у воєнний період - на території райху, де присвятив себе
громадській праці (Вісті Комбатанта. - 1976. - Ч. 2. - С. 62-63).
Вісті Комбатанта. - 1976. - Ч. 2. - С. 62-63.
217
Рі.Чісг 6. 8оуіеі Орромїіоп Іо - Р. 96.
489
12 лютого почали називати "Зелена армія спецпризначення” (Оіе
Співе Агтее 2. Ь. V.), а з 4 квітня 1945 р. — ”1-ша Російська Націо-
нальна Армія” (Первая Русская Национальная Армия - 1-ая РНА),
отримала триколірну біло-синьо-червону емблему з написом латин-
кою "Росія” (Ки88Іапб). Одночасно з німецького боку у ФЛО для
вояків УНА було розроблено проект нарукавної емблеми із тризу-
бом та написом латинкою "Україна” (ІІкгаіпе) (тогочасна національна
емблема "Організації Тодта” для українців) і накомірних відзнак,
із тризубом218. Було розроблено проект наплечників (погонів) УНА;
оскільки вояки 1-ої УД УНА мали відзнаку із зображенням лева,
для вояків майбутньої 2-ої УД УНА розроблено відзнаку із зображен-
ням Св. Архистратига Михаїла. Першими національні відзнаки
отримали генерали П. Шандрук, який носив сіро-блакитну гене-
ральську уніформу вермахту із тризубом на лівому рукаві та на
кокарді й усі відзнаки армії УНР, а також П. Дяченко і підключений
до формування УНА Т. Бульба-Боровець, який теж носив мундир
генерала вермахту без німецьких відзнак із кокардою з тризубом.
Стосовно інших офіцерів та стрільців передбачено, що на уніформах
заміна німецьких відзнак на українські відбудеться поступово
відповідно до їх виготовлення після надходження потрібного для
цього матеріалу. Командувач УНА П. Шандрук. планував, що її
вояки тимчасово носитимуть уніформи збройних сил Німеччини,
але якнайшвидше замінять німецькі відзнаки на українські. Розроб-
ляючи плани формування регулярних українських збройних сил,
Шандрук. також підготував у березні 1945 р. проект національних
військових відзначень. Серед них - Орден Визволення і Орден
Республіки (передбачені ще в Україні урядом УНР), Орден Св. князя
Володимира, Орден Св. Архистратига Михаїла і Орден Св. княгині
Ольги. Щоправда, через актуальність значно важливіших політичних
і військово-технічних справ цей проект не втілено в життя219.
Інше принципово важливе питання, що вимагало негайного
вирішення - затвердження тексту присяги для вояків УНА. 2 лютого
1945 р. Шандрук запропонував запровадити єдину присягу для
вояків УНА й усіх українських формацій у збройних силах Німеч-
чини, на що 16 лютого 1945 р. погодився особисто Гіммлер*. За
Тис-Крохмалюк Ю. У штабі дивізії // Вісті Комбатанта. - 1983. -
Ч. 2. - С. 61.
Шандрук П. В справі військових відзначень // Вісті... - Листопад-
грудень 1955. - Ч. 11-12 (61-62). - С. 26.
З огляду на те, що українці не хотіли присягати Гітлеру, ще в середині
листопада 1944 р. СС-ГА затвердило компромісний варіант присяги
для вояків 1-ої Української дивізії. У цьому тексті присяги згадувалися
український народ і Україна. Новий текст був дещо видозміненим
варіантом присяги вояків УВВ, поєднаним із розробленою в липні
1943 р. присягою вояків дивізії "Галичина”. Зокрема було затверджено
такий текст присяги: ”Я присягаю святочно перед Богом, що в боротьбі
490
нових політичних та воєнних умов, що характеризувалися загаль-
ним погіршенням становища Німеччини, представники вищої ієрархії
Третього райху у відповідь на вимоги Шандрука стали значно
поступливіші. Завдяки цьому текст присяги зазнав ще радикаль-
ніших змін. Після офіційного визнання УНК з нього було остаточно
вилучено слова про "безумовний послух” Гітлеру; їх, урешті, замінено
словами про відданість Україні. На початок, третьої декади березня
Шандрук затвердив такий текст присяги вояка УНА: "Присягаю
всемогучому Богові перед Святою Його Євангелією і Животворящим
Хрестом, не шкодуючи ні життя, ні здоров’я, скрізь і повсякчас
під Українським Національним Прапором боротися із зброєю в руках
за свій народ і за свою Батьківщину — Україну. Свідомий великої
відповідальності, присягаю, як вояк Українського Національного
Війська, виконувати всі накази своїх начальників слухняно і
беззастережно, а службові доручення тримати в таємниці. Так нехай
мені допоможе Бог і Пречиста Мати”220.
Водночас поступово вирішувалося питання про забезпечення
командних кадрів і вояцького складу УНА. Зокрема завдяки
наполяганням Шандрука і з санкції СС-ГА у Празі, зокрема,
розпочала діяти старшинська школа українських командних сил
(ОПіхіеїхсІніІе Гііг икгаіпіхсііе Ріііпипс.чкгайе)221. Після її заснування в
середині березня відбулося урочисте відкриття занять для інструк-
торів культурно-просвітницької роботи УНА, що, по суті, виявилося
продовженням курсів пропагандистів УВВ. Поряд із вивченням
основ політичних учень, методики роз’яснювальної роботи, крити-
кою марксизму та курсом економіки й географії курсанти протягом
місяця вивчали українознавство, історію та фольклор України,
пройшли військовий вишкіл, а також ознайомилися із засадами
розбудови УНА222. Німецьким комендантом школи призначено
майора Ріґельса, його заступником — відпущеного для цього з
1-ої УД старшину колишньої армії УНР майора Варфоломія
Євтимовича. У школі перебувало понад 120 курсантів, котрих
трактували як культурно-освітніх інструкторів УНА. 10 квітня
1945 р. школу відвідав особисто П. Шандрук223.
проти большевизму, для визволення мойого Українського Народу, моєї
Української Батьківщини, виявлятиму безумовний послух Найвищому
командувачеві Німецьких Збройних Сил і всіх борців молодих європей-
ських народів проти большевизму, Адольфові Гітлеру, і не вагатимуся
кожної хвилини віддати за це життя” (Колісник Р. Українська дивізія...
- С. 155).
Присяга вояка Української Національної Армії // Літопис Червоної
Калини. - Львів, 1992. - № 6-7. - С. 45.
Агіі Р. Роїеп-, ГІкгаіпег-... - 8.115.
222 За Україну. - ЗО березня 1945. - № 46 (372). - С. 1.
Шандрук П. Спомин про дивізію "Галичина” // Вісті... - Червень
1963. - Ч. 110. - С. 35.
491
Для розв’язання проблеми забезпечення вояцького складу УНА
Шандрук. почав вимагати від командувачів німецьких груп армій
перевести у його пряме підпорядкування всі підзвітні їм українські
формації, а також українців з окремих німецьких та інших частин
й об’єднати їх на єдиній території для зручнішого планування
воєнних дій. При цьому Шандрук. посилався на лист до нього
райхсляйтера Розенберґа від 12 березня з декларацією про переве-
дення усіх українських вояків до УНА. Це прагнення Шандрука
формально підтримали урядові установи райху (СС-ГА, ОКГ, МЗС
Німеччини), які після створення УНК теоретично погодилися на
відокремлення всіх українців від німецького вермахту, військ СС,
східних добровольчих частин і так. званих батальйонів РОА224.
Проте насправді згадану декларацію райхсляйтера Розенберґа мало
хто з керівників владних установ райху і командирів німецьких
груп армій брав до уваги. Вони здебільшого іґнорували виконання
декларації, не бажаючи позбавляти свої з’єднання потрібних їм
бойових резервів. Причиною цього був також відчутний психологіч-
ний злам у свідомості багатьох провідних чиновників і високих
ранґами військових діячів гітлерівської Німеччини, котрі більшу
частину життя віддали служінню ідеології нацизму і вперше віч-
на-віч стикнулися з вимогами представників невизнаного у світі
народу, який ніде не знаходив підтримки своїх державницьких
аспірацій. Однак, уже саме проголошення творення УНА — хай
навіть декларативне - сприяло тому, що в зовнішній політиці
Німеччини відбувся своєрідний "внутрішній переворот”, який
проявився у фактичній перемозі опонентів гітлерівської лінії
східної політики Третього райху в останні місяці німецько-
радянської війни. Зауважимо також, що в умовах катастрофічного
становища на фронтах чітко виявився приховуваний доти антаґо-
нізм між інстанціями СС (зокрема СС-ГА і РСГА), з одного боку,
і вермахтом та люфтваффе — з іншого. Те, що Арльт визнав від
СС-ГА Шандрука керівником УНК, а РСГА санкціонувало це,
викликало незадоволення впливових військових інстанцій та
деяких діячів. Усупереч бажанням Шандрука, акція творення УНА
потрапила в міжвідомчий конфлікт між урядом нацистської
Німеччини і ОКВ-ОКГ-ОКЛ. Це одна із причин, чому вказані
інстанції саботували накази українського воєначальника й відмови-
лися навіть від формального підпорядкування всіх українців у
німецькій армії командуванню УНА. Один із небагатьох винятків
— деякі протиповітряні юнацькі формації. Після того як. заступник
голови УНК В. Кубійович порекомендував 3. Нікелеві подбати
про те, щоб їх було переведено на західну ділянку воєнних дій,
Шандрук зустрівся з Нікелем й скерував чотарів Чередниченка
Ленивов А. К. Под казачьим знаменем... - С. 177.
492
й Соколенка як. військових опікунів до табору українських юнаків у
Гамбурзі. Нікель спочатку погодився на те, щоб Т. Білостоцького і
українських юнаків перебрав під своє керівництво створюваний тоді
Союз національних молодіжних організацій народів Росії (Союз на-
циональньїх молодежньїх организаций народов России — СНМОНР).
Проте після зустрічі з Нікелем Шандрук. підпорядкував собі
Т. Білостоцького, і справу переведення українських юнаків до
УНА формально було вирішено, а 250 із них у Берліні відразу ж
увійшли до її складу225.
Намір перетворити діючі на боці Німеччини українські формації
в основу УНА виявився нереальним як з політичних причин,
так і через організаційні умови й технічну неможливість його
виконання: українських формувань у німецьких збррйних силах
було занадто багато, і їх було розкидано на дуже великій території,
унаслідок чого Шандрук не мав навіть загальної інформації про
них. Батальйони УВВ та інші українські формації неоднакової
чисельності й під різними назвами розкидано при окремих дивізіях
вермахту на території кількох країн, у тому числі Німеччини та
окупованих нею Австрії, Чехії, Голландії, Данії. Вони підпорядко-
вувалися різним родам військ, і перебували у складі з’єднань,
розсіяних як. на Східному, так. і на Західному фронті. Українці,
зокрема, діяли у складі бриґади ”Нора” та формації самооборони
(ЗеІЬхіхсІші/) під командуванням сотника Винника, перекинутої на
Західний фронт для участі у воєнних діях проти канадських
українців226. 281-ий кавалерійський відділ - понад 1 000 вояків -
розмістився в Данії, по одному українському батальйону було
дислоковано в Бельгії та Голландії, окремий український батальйон
опинився в Кутіні (Хорватія) і т. ін.227 Усього протягом двох років
з квітня 1943 р. до квітня 1945 р. у складі лише Добровольчих
з’єднань Німеччини офіційно діяло 40 українських батальйонів
включно з п’ятьма дивізіонами (34 000 вояків), 60 українських
сотень і п’ять окремих українських чот (8 000 вояків) та 2 укра-
їнські полки (3 000 вояків)228. Загалом же у березні 1945 р. на
території однієї тільки Німеччини перебувало понад 100 000 вояків
із частин, зарахованих до УВВ (включно зі Східними й охоронними
батальйонами)229. Для виконання переважно охоронних та вартових
функцій поза межами німецьких земель теж опинилися тисячі
вояків батальйонів УВВ. Незважаючи на те, що тоді на боці військ
Білостоцький Т. Спогади... - С. 103.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 288.
Шандрук П. Правда про 1-шу Українську дивізію... - С. 66.
Підраховано автором на підставі офіційних німецьких даних, наведених
у тексті й в таблицях № 6, 9-13, 17, 19, 21.
Буртик І. Тернистий шлях... - С. 45.
493
Німеччини діяла майже четверть мільйона українців у різних
формуваннях (у різних публікаціях наведено інші не підкріплені
німецькими документами перебільшені загальні цифри230), УНА
так. і не було достатньою мірою чисельно укомплектовано на їх
основі. Вояки багатьох українських формацій, розпорошених при
багатьох німецьких військових з’єднаннях, до останніх тижнів
війни взагалі нічого не знали ні про декларацію УНК, ні про
створення УНА. Упевнені в захисті з боку УНК, інші українці
дезертирували з німецьких та деяких іноземних формувань для
того, щоб вступити до УНА. Однак, німецька польова жандармерія
доволі часто перехоплювала на шляхах цілі групи українських
вояків, які намагалися перейти до УНА, й, незважаючи на
заперечення, переводила або повертала до підпорядкованих Власову
частин. За такого несприятливого саботування нічого дивного в
тому, що українці в Німеччині в основній масі взагалі вперше
дізналися про особу командувача УНА тільки на початку квітня
1945 р.231 Проте навіть протягом останнього місяця німецько-
радянської війни деякі сотні УВВ ще розшукували штаб УНА,
але так і не дійшли до місця свого призначення через те, що
внаслідок, авіабомбардування літаків країн антигітлерівської
коаліції було зруйновано комунікаційні шляхи.
Зважаючи на технічну неможливість негайно підпорядкувати
собі всі українські формації у збройних силах Німеччини, Шандрук.
вирішив принаймні поінформувати вояків про необхідність уникати
бойових зіткнень із військами західних країн - союзників анти-
гітлерівської коаліції. "Одною з найважніших справ було стягнути
зі Західного фронту всі українські формації (курінь УВВ, наприк-
лад, стояв над Райном, і це нам було дуже невигідно з огляду на
майбутні відносини українців з аліянтами)”, - згадував із цього
приводу тогочасний заступник голови УНК В. Кубійович232. Усві-
домлюючи політичну вагу цього завдання на випадок капітуляції
Німеччини, український генерал надав йому першорядного зна-
чення. "Щодо частин УВВ було пороблено всі заходи, щоб ті
частини перебрати до своїх рук”, - писав пізніше Шандрук,
згадуючи про ці події. Для цього у другій половині березня 1945 р.
він доручив офіцерам колишньої армії УНР - організаторам штабу
230
Характеризуючи загальну чисельність українців, які діяли на боці
німецьких військ протягом Другої світової війни, Володимир Стеци-
шин, наприклад, писав, що можна сміливо твердити про 400 000
осіб, зараховуючи сюди насамперед "українців, які служили при
вермахті, в різних поліційних батальйонах і УВВ” (Вісті... - Грудень
1958. - Ч. 92. - С. 121).
Луговий Ю. Наш Командувач // Голос-Українські Вісті. - Берлін,
8 квітня 1945. - Ч. 20 (226). - Р. 1. - С. 1.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 299.
494
УНА - Михайлові Крату*, К. Смовському та іншим провести
інструктаж на місцях перебування куренів УВВ. ”Всі панове, мої
делегати, — згадував Шандрук, — мали завдання, коли б не вдалося
частин (УВВ) перебрати, наказати воякам з наближенням альянтів
кинути зброю і піддаватися. Очевидна річ, що з огляду на німецьку
ментальність, як це ствердилося пізніше, це був найкращий і
найбільш радикальний вихід з положення”233.
Як. і при організації штабу УНА, до командування вже наявних
або щойно створюваних її формувань задіяно старшин колишньої
армії УНР. Зокрема командувачем запланованої 2-ої резервної
бриґади УНА було призначено полковника Віктора Мальця**234.
Михайло Крат народився 6 серпня 1892 р. у Гадячі; походив із давнього
козацького роду старшин Гадяцького полку. 1912 року закінчив
офіцерську школу царської армії й отримав ступінь підпоручника.
Остання посада в Росії у роки Першої світової війни - командир 93-
го полку в ранзі полковника. У 1917-1920 рр. - на командних посадах
у полках та дивізіях армії УНР. У 1-му Зимовому поході брав участь
як начальник оперативного відділу штабу 3-ої Запорізької "Залізної”
дивізії, а незабаром - як начальник штабу цього з’єднання. Кавалер
"Сербської зірки”, Орденів Св. Георгія, С. Петлюри та інших відзначень.
Після відступу українських військ із Києва у 1920 р. разом з іншими
вояками-українцями його інтерновано в Польщі. Через кілька років
за порадою військового міністра еміграційного уряду УНР став конт-
рактовим старшиною польської армії, в складі якої брав участь у
німецько-польській війні у вересні 1939 р. Потрапив у полон, але
завдяки клопотанням еміграційного уряду УНР в екзилі був звільнений
(Вісті Комбатанта. - 1979. - Ч. 4. - С. 4; 1980. - Ч. 1. - С. 73).
Музей 1-ої УД УНА у Львові. - Колекція документів. — Док. № 1945.
Віктор Малець народився 1 жовтня 1894 р. в Чугуєві на Харківщині, де
закінчив Гімназію і вступив на медичний факультет Харківського універ-
ситету. В 1915 р. був мобілізований на військову службу й вступив до
Олександрійської військової школи в Москві, після закінчення якої служив
у Ревельському піхотному полку. За відвагу і бойові заслуги його відзначено
Хрестами Св. Георгія і Св. Станіслава. У грудні 1917 р. вступив до
української армії в ранзі штабс-капітана і брав участь у боях за Київ.
Командир спочатку сотні, потім куреня і врешті виконувач обов’язків
командира 2-го Запорізького полку. Від середини квітня 1919 р. - командир
19-го Запорізького республіканського полку. Був двічі поранений. Із червня
1920 р. очолив Запорізьку запасну бриґаду. У грудні 1920 р. очолив
старшинські курси Запорізької дивізії. У 1923-1928 рр. продовжив навчання
в Українській Господарській Академії в Подебрадах, яку закінчив із
дипломом інженера. 1928 року в ранзі майора вступив до польської армії
й у 1934-1936 рр. навчався в Академії польського Генштабу. З початком
німецько-польської війни був начальником штабу піхотної групи. Підтри-
мував зв’язки з урядом УНР і ОУН-М, зокрема з М. Капустянським і
Р. Сушком; восени 1941 р. з Похідними групами ОУН-М повернувся в
Україну. У травні 1943 р. зголосився до дивізії "Галичина" й деякий час
працював у Військовій Управі (Костюк А. Полк. Віктор Малець (1894-
1969) І/ Вісті Комбатанта. - 1969. - Ч. 5. - С. 56-57).
Костюк А. Полк. Віктор Малець (1894-1969) // Вісті Комбатанта. -
1969. - Ч. 5. - С. 56-57.
495
Командиром 1-го парашутного відділу УНА в ранзі полковника
затверджено іншого старшину колишньої армії УНР — Костянтина
Мандзенка*235. Проте через брак, вояцького персоналу ці формації
так і не було укомплектовано і згадані офіцери були змушені
виконувати функції переважно штабних старшин УНА. Завдяки
сприянню ГШ ОКГ і особисто Кестрінґа реальним виявилося
використовувати при творенні української армії тільки деякі вже
наявні в сухопутних військах українські формування під команду-
ванням старшин колишньої армії УНР, які на той час відчутно
закріпили й поповнили свій військовий досвід з доби визвольних
змагань. 19 березня Шандрук. вирішив перевести до складу твореної
національної армії укомплектовану з багатьох офіцерів армії УНР
1-шу УД і тим самим юридично вивести її з підпорядкування
військ. СС. У ті ж дні, за його наказом і розпорядженням началь-
ника штабу частин УВК полковника 1. Цапка, до складу УНА
також були включені розташовані на той час поза межами
Німеччини три українські козацькі батальйони. Це були 281-ий
Східний кавалерійський відділ Ф. Гудими, Запорізький загін
полковника А. Долуда (Окі-НасІїзсИиЬ-ВаіаіІІоп 651) у Голландії та
виокремлений зі змішаної російсько-української 599-ої резервної
бриґади (Егхаіх-Вііуасіе 599) в Бельгії курінь УВК полковника
П. Терещенка, на базі якого почали комплектувати 1-шу резервну
бриґаду УНА236.
Отже, сотні колишніх учасників боротьби за незалежність
України в 1917-1921 рр. підтримали створення УНА. Це були
здебільшого люди, які на командних посадах у військових частинах
намагалися допомогти завербованим до них українцям вижити
під час боїв і пережити війну. На завершальному етапі німецько-
радянської війни більшість з українських військових діячів —
Костянтин Мандзенко народився у 1894 р. на Поділлі в сім’ї генерала
Йосипа Мандзенка. Мобілізований до царської армії, служив у лейб-
гвардійському полку в Катеринославі й був нагороджений високими
бойовими відзначеннями. 1917 року під час революції організував у
цьому полку український батальйон і, як заступник, командира
батальйону, брав участь в українських військових з’їздах. На початку
1918 р. вирушив зі своїм куренем до Києва для допомоги Центральній
Раді. Тут його скерували до Запорізького корпусу, після служби в
якому він був командиром окремого куреня при ставці Головного
Отамана військ УНР С. Петлюри. З армією УНР пройшов через усі
землі України й воював на всіх фронтах. Був 4 рази поранений і,
крім Залізного хреста заслуги, отримав ще 6 військових відзначень.
Після війни опинився в польських таборах для інтернованих, де
заснував драматичний гурток. Звільнившись, здобув вищу освіту на
відділі Геодезії Варшавського університету, у якому отримав диплом
мірника (Вісті Комбатанта. - 1980. — Ч. 5. - С. 55).
Вісті Комбатанта. - 1983. - Ч. 2. — С. 86.
Там само. - 1967. - Ч. 5-6. - С. 93.
496
прибічників ідеї УВВ, згодом УНА - до останніх днів існування
своїх підрозділів залишалися разом із ними, уважаючи своїм
моральним обов’язком психологічно підтримувати вояків. Професор
Л. Шанковський писав із цього приводу, що спрямовані на
підтримку творення УНА "німецькі заходи, щоб рятувати, перш
за все, самих себе, були значно спізнені, щоб могли дати якісь
результати на полі бою. Українські військовики, що організували
УНА, прекрасно це розуміли і ніякими ілюзіями себе не дурили,
але вони вирішили використати німецький дозвіл і включитись
в реорганізацію українських частин німецької армії, щоб дати їм
нову національну форму й, тим самим, дати їм політичний і
моральний вихід з катастрофи гітлерівської Німеччини”237.
Через відкрите чи приховане саботування німецькими устано-
вами включення вже діючих українських формацій до УНА,
Шандрук. вирішив розпочати її формування насамперед на основі
нових, переважно бриґад. Цьому сприяло те, що через втрати
деякі курені вермахту або охоронні батальйони було розпущено;
їх вояків вирішено використати як. кістяк майбутніх національних
з’єднань. Також вирішено використати 1-шу УД і УВВ, вояки
яких, усупереч складним обставинам поза межами України,
підтримували між собою зв’язки. Здебільшого такі контакти
зводилися до вироблення спільних проектів і обговорення можли-
востей утворення єдиних українських збройних сил. 7 грудня
1944 р. дивізійний підстаршина Юрій Крохмалюк з цього приводу
у щоденнику записав: "Приїхали старшини з Українського Визволь-
ного Війська, а властиво з РОА, конспіративно. Говорили зі мною,
чи не можна б затіяти якусь авантюру, вони ... і ми, дивізійники.
Там багато українців, що пішли, аби збутися важких робіт у
фабриках, та скинути клеймо "Ост”238. Унаслідок цього до 1-ої
УД перейшло кілька офіцерів УВВ. Одним із них, наприклад,
був сотенний командир колишнього 115-го батальйону в структурі
УВВ О. Винницький, який у грудні 1944 р. вступив до 1-ої УД
і в ранзі сотника перебрав під своє командування окремий курінь
у дивізійному вишкільно-запасному полку239. Завдяки сприянню
Шандрука цілі підрозділи вояків номінально причислених до УВВ
формацій поповнили лави УНА. До 1-ої УД, зокрема, на початку
березня перейшов УЛС і групи вояків ХЛС, ВУСА, особливо УВВ,
які зберегли на своїх уніформах емблеми із тризубами240. Хоча
батальйони УВВ і 1-ша УД діяли окремо, між їх військовослужбов-
Шанковський Л. Залізний запорожець. Генерал-поручник Михайло
Крат і його доба // Вісті Комбатанта. - 1980. - Ч. 1. - С. 18.
Тис Ю. З воєнного нотатника... - С. 27.
Вісті Комбатанта. - 1997. - Ч. 3. - С. 120-121.
Вепсіег К. О.,Тауіог Н. Р. ІІпйоппк, Огоапігаііоп... - Уоі. 4. - Р. 51.
497
цями панувала атмосфера національної солідарності. "Старшини
і вояки УВВ вважали себе завжди за побратимів Першої Україн-
ської дивізії і боролись за такі самі ідеали”, — визнав редактор
пресового органу УВВ Г. Которович, підсумовуючи ставлення вояків
частин УВВ до їх співвітчизників в дивізії "Галичина” - 1-ій УД
протягом усього часу існування цих військових формацій241.
У березні 1945 р. 1-шу УД розміщено в Словенії навколо
Марібору за 40 км від фронтової лінії. Партизани-комуністи під
керівництвом Й. Тіто почали просуватися в підконтрольних дивізії
районах, загрожуючи порушити її безпеку. До боротьби проти
них скеровано фюзилерський курінь та артилерійський полк, які
підтримував резервний полк. Партизанів оточено на південь
р. Драва в регіоні Погір’я; у них не було жодного шансу на
порятунок. Проте саме у цей час від ГА "Південь” для 1-ої УД
надійшов наказ Гітлера передати зброю для новостворюваних
німецьких дивізій. Ще навесні 1943 р. Гітлерові повідомили про
план створити з українців "галицьку” дивізію, але він не надав
тоді серйозної уваги цій військовій формації і не цікавився її
долею. І тепер, майже через два роки після проголошення її
формування, Гітлер проявив цілковите незнання українських справ.
"Ніхто не знає, що робиться навколо нас. На моє здивування, я
вперше почув, що раптово з’явилась якась українська дивізія, —
заявив Гітлер у своїй ставці 23 березня 1945 р. — У цей момент
я не можу створювати жодних нових формацій у Німеччині,
оскільки не маю зброї. Тому ідіотизмом є надавати зброю україн-
ській дивізії, яка не є цілковито надійною. Тоді набагато краще
відібрати в неї зброю і створити нову німецьку дивізію”242.
Усе озброєння й постачання 1-ої УД мали перевезти на заліз-
ничні станції, завантажити у вагони й вивезти до Нюрнбергу.
Ця директива мала насамперед політичний характер. Не було
враховано фронтової ситуації в Австрії: залізничні шляхи пош-
коджено внаслідок, бомбардування, а для озброєння й постачання
були необхідні 86 вільних вагонів, але вже на той час через
транспортну проблему їх виявилося складно зібрати. Крім цього,
Західний фронт майже досягнув Нюрнберґа і навіть зібрана зброя
ніколи б не потрапила на місце призначення. Водночас німецька
контррозвідка із Загреба отримала інформацію про плани провідно-
го діяча ОУН-Б М. Лебедя, який прагнув використати дивізію
для захоплення одного з міст на Адріатичному морі й утримувати
місто до приходу британських військ243. Дізнавшись про це,
командування дивізії було готове виконати наказ Гітлера і віддати
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... - С. 6.
Ніііеге ЕаоеЬекргесЬипоеп... - 8.345 -348.
Верига В. Слідами батьків... - С. 191.
498
зброю. Тоді ж дивізію під Марібором відвідав колишній губернатор
Галичини О. Вехтер у супроводі полковника А. Бізанца. Довідав-
шись про згаданий наказ, Вехтер прибув до ГА "Південь”, де
зустрівся з новим Верховним командувачем на Південному Сході
(ОЬегЬеІеІіІ8ИаЬег Зйсіохі), яким 25 березня було призначено генерал-
полковника Олександра Льора (І бИг). У розмові з ним Вехтер
зауважив, що до того, як. українське з’єднання буде знищене без
зброї, краще скерувати його на фронт. Водночас до української
дивізії прибув генерал-лейтенант люфтваффе Ґустав Вільке (У/іІке)
з вимогою передати зброю для формування щойно тоді створюваної
під його командуванням 10-ої парашутно-винищувальної дивізії
(10.РаІІ8сИігпца§егВіуІ8Іоп). Він оголосив, що багато вояків під його
командуванням не має піхотного вишколу, і запропонував команду-
ванню дивізії передати йому 1 000 вояків, в обмін на що пообіцяв
не вимагати всієї дивізійної зброї. Це збентежило штаб 1-ої УД.
Наступного дня надійшов наказ штабу командира 18-ої Військової
округи в Зальцбурзі генерала Фрідріха Беме (Вбіїпіе), який вимагав
негайно реорганізувати українську дивізію в 10-ту парашутно-
винищувальну дивізію. Таку емоційну директиву від вищих
військових інстанцій було важко зрозуміти. Дивізія, що не мала
наміру її виконувати, вирішила чекати на остаточне рішення.
Становище врятував виданий 24 березня 1945 р. наказ шефа штабу
ГА "Південь” генерал-лейтенанта Ґрольмана (Огоїтап): перевести
українську дивізію в підпорядкування 2-ої танкової армії, якою
тоді командував генерал артилерії Максиміліан де Анґеліс. Як і
в битві під Бродами, українська і німецька дивізії (цього разу
297-ма піхотна під командуванням генерал-лейтенанта Альбрехта
Баєра (Ваіег)) були підпорядковані німецькій танковій армії і мали
розбудовувати другу лінію оборони244. Унаслідок, цього 28 березня
українська дивізія отримала від командування в Зальцбурзі наказ
не роззброюватися. За своєю власною ініціативою вона про-
довжувала всі необхідні оборонні заходи навколо Марібора, хоча
й не дістала для цього ніякого додаткового спорядження чи
боєприпасів. Не підпорядкована жодній групі армій, 1-ша УД не
мала перспектив отримати необхідне оснащення. Тому вона
отримала повноваження реквізувати спорядження та озброєння
від німецьких та угорських дивізій, які відступали. Щоправда,
це виявилося доволі важко, адже на всіх шляхах відступали
формації, що були в основній масі недисципліновані і вороже
налаштовані до української дивізії. Хоча від кількох з’єднань
вдалося реквізувати деяке озброєння та оснащення, але виявилося,
що доцільно купити частину необхідної зброї та техніки.
РетксЬгеіЬеп. ОеЬеіте КоттапскжасКс. Ап 2. Рапхегагтее. Неегекргиррс 8йсі. Осг
Сіїсїсіск бепегаІкіаЬек (V. Огоїтап, Оепегаїїі.) // ВА-МА. - КН 19 - ОЬегкоттапсІок
сіег Нееге8§гирреп. - V. 63.
499
ЗО березня українська дивізія мала бути підпорядкованою 2-ій
танковій армії і розміщеною в прориві фронту між цією і 6-ою
арміями на лінії між Ґляйхенберґом і Фельдбахом. За споминами
очевидців, 2-га танкова армія давно вже не мала такого добре
укомплектованого і озброєного з’єднання, яким була українська
дивізія, кількість вояків котрої з вишкільно-запасним полком
включно сягнула 20 000 осіб. Відповідно до генеральної директиви
дивізія мала прибути до пункту прориву 1 квітня. У день прибуття
за підтримки легкої артилерії 29-ий і 30-ий полки взяли участь
у заповненні прогалини фронту, тоді як 31-ий полк залишався в
резерві. Саперний курінь забезпечував укріплення Марібору, а
фюзилерський курінь скеровано в район Радкерсбурґу в оперативне
підпорядкування 23-ої танкової дивізії, якою командував генерал-
майор Йозеф фон Радовіц (Касіоиїї/.). Наступ офіційно розпочався
1 квітня о 6. 50 ранку й відразу ж мав успіх; основні цілі
тактичного стримування наступу сил противника було досягнуто.
Втрати дивізії (здебільшого 29-го і 30-го полків) протягом 5 і
6 квітня склали понад 1 000 вбитих і понад 500 поранених. За
хоробрість кілька десятків нагороджено Залізними хрестами 2-го
класу, а сотників Остапа Чучкевича та В. Козака Залізними
хрестами 1-го класу. Командир 23-ої танкової дивізії, у складі
якої діяв відокремлений від полків фюзилерський курінь, тоді ж
визнав, що дії українців також заслуговують на відзначення245.
Оскільки 1-ша УД найближчим часом мала увійти до складу
УНА, Шандрук вирішив сформувати відразу 2-гу УД УНА на базі
двох створюваних у той час бриґад. 1-ша з них - протипанцирна
(протитанкова) бриґада "Вільна Україна” (Рапгег)а§с1-Вгіда<1е "Ргеіе
ІЛсгаіпе”) - як основа 2-ої УД УНА розпочала формуватися 22 лютого
1945 р. із санкції СС-ФГА за зразком німецьких протитанкових
бриґад. До цього з’єднання приймали переважно колишніх вояків,
при чому старшини та підстаршини при вступі складали короткі
усні іспити, які приймала спеціальна комісія. Її основу склали
старшини колишньої армії УНР, які прибули з Праги за рекомен-
дацією командувача УНА, колишні бійці ЧА від полковника
Дацька та українці, які виконували військову службу в проти-
пожежній і протиповітряній обороні під Берліном. Формування
бриґади з людей військово вишколених можна пояснити тим, що
на її підготовку було відведено вкрай стислий термін так само,
як свого часу на створення національних батальйонів, котрі також
організовували в сухопутних військах із колишніх військово-
службовців. Можливість її інспектувати вповні використав Шан-
друк, який протягом 6 тижнів організаційно-вишкільного часу
відвідав бриґаду тричі. 25 лютого в м. Німек за 40 км на захід
Гайке В.-Д. Українська дивізія... - С. 169, 177; Феркуняк Д. Спомин
з життя... — С. 37.
500
від Берліна сформовано 1-ий курінь бриґади, до якого увійшли
три протитанкові ("мисливські”) сотні (Фе Рап2ег)а£»ег-Котрапіе),
підстаршинська і кулеметна сотні, а також мінометна і господар-
ська чоти. Сотня складалася з п’яти мисливських роїв, у кожному
з яких був 21 вояк, котрих очолював старшина або підстаршина
з правами старшини і два заступники ройового. Наприкінці лютого
розпочав формуватися 2-ий курінь. Кожен вояк найкраще вишко-
леного 1-го куреня бриґади отримав на озброєння "штурмовий
кріс” (8(игтсе\уе1іг), "фаустпатрон” або ґранатомет. 2-ий курінь
отримав німецькі гвинтівки; кулеметна чота мала два кулемети,
мінометна - два міномети. З квітня бриґаду завантажено в кілька
ешелонів і перевезено ближче до фронту в район м. Ґляц (СІа/)
у Сілезії, куди почало надходити поповнення (переважно 16-17 річні
юнаки з Праги), на основі якого сформовано 3-ій курінь. Кожна
сотня нараховувала приблизно 170 чоловіків, а курінь близько
600 вояків, тоді як загальна чисельність бриґади перевищила 1 800
осіб. Командиром бриґади затверджено полковника П. Дяченка,
ад’ютантом командира на час вишколу - офіцера колишньої УГА
й згодом леґіону Сушка поручника В. Юрківа (згодом В. Гладича),
шефом штабу бриґади - поручника В. Татарського (а до його
прибуття 23 квітня — колишнього старшину ЧА, поручника Федора
Царинника), німецьким зв’язковим офіцером при Татарському —
майора Мартіна. Дяченко особисто укомплектував командний склад
бриґади, який затвердив Шандрук. Командиром 1-го куреня став
сотник Фурс (1-ої сотні - хорунжий В. Гончарук, 2-ої сотні -
хорунжий Максименко, 3-ої - сотник Д. Дмитренко, старшиною
для доручень - сотник Арсенів); 2-го куреня - поручник Гладичев
(4-ої сотні — Кириленко, 6-ої сотні - Федоренко, старшиною для
доручень - поручник Матківський); 3-го куреня - поручник
Старовійт. Моторизовану сотню очолив хорунжий Іванюк, господар-
ський підрозділ — хорунжий Яременко, чоту жандармів - сотник
Сокальський. У складі нового формування не було жодного
німецького офіцера. Тільки раз із Шандруком приїхав уповно-
важений Ф. Арльта - Л. Вольф, який мав перевірити своєчасність й
достатність забезпечення цього з’єднання харчами. Хоча продукти до
формації постачали на німецькому транспорті, на місцях їх розпо-
діляли лише українські старшини. "Бриґада, майже зовсім незалежна
в стадії вишколу від німців, стрільцям імпонувала, а постійні похвали
на інспекціях сприймала як заслужену належність”, — згадував
старшина бриґади'Петро Титаренко.
28 березня у присутності Шандрука, протопресвітера Олександ-
ра Білецького, Ф. Арльта і Л. Вольфа бриґада склала присягу
на вірність українському народові. Після її запитання Шандрук
виступив із патетичною промовою, у якій висловив своє прагнення
перетворити УНА на боєздатну українську армію: ”Ми маємо одну
дорогу і одну ціль - відновити нашу збройну боротьбу і здобути
501
українську незалежність... Коли ми підемо в бій за визволення
нашої Батьківщини, ми не будемо самі, з нами є сотні тисяч
українських повстанців, які героїчно борються позаду фронтової
лінії, нищать ворожі відділи, комунікацію та мілітарні об’єкти.
З дня на день сила УПА зростає. Ми мусимо допомогти їй, бо
тільки спільними зусиллями цілого українського народу ми
осягнемо нашу перемогу”. Виступ командувача УНА закінчила
капела бандуристів під керівництвом Григорія Китастого241'. Шан-
друк передбачив для бриґади два можливі варіанти розвитку подій.
По-перше, вона могла пробиватися через Словаччину й Карпати
в Україну. Для цього за згодою представника ОУН-Б І. Гриньоха
до першого куреня бриґади скеровано з лінії фронту сотню недавніх
повстанців, яка стала 4-ою резервно-вишкільною сотнею. По-друге,
бриґада могла об’єднатися з 1-ою УД УЇІА й разом із нею скласти
зброю перед англо-американськими військами246 247.
Усупереч клопотанню командувача УНА перед німецьким коман-
дуванням про доцільність утримування цього з’єднання від фронтових
боїв, 15 квітня бриґаду зібрано за тривогою й завантажено у три
ешелони для участі в бойових діях проти дивізій радянського 1-го
Білоруського фронту та 1-ої армії Війська Польського (у тому числі
дивізії ім. Т. Костюшка)248. Бриґада вирушила під Дрезден на Бауцен
(Ваиігеп), де її включено до складу танкового корпусу ’Терман Ґерінґ”
генерала графа Гіацинта фон Штрахвіца (8ігасіп\’іі/) групи армій
"Центр” фельдмаршала Фердінанда фон Шернера. За наказом
Дяченка, 1-ий курінь відразу ж із потягу пішов у наступ. Завданням
бриґади було втримати зайняті позиції й не допустити до розширення
радянського прориву. 17 квітня вона отримала наказ вислати
посилені загони в район Бауцена і зв’язатися з частинами, що
оборонялися в самому місті. Це завдання частково вдалося виконати
4-ій сотні, мотопатрулям і 2-ій сотні, яка підбила два радянські
танки ”Т-34”. 3-ій курінь при цьому залишився в резерві. Водночас
командир 4-ої сотні наказав своїм старшинам уникати боїв із ЧА
і видав наказ не встрявати в затяжні бої. Він порекомендував
пам’ятати про те, що на протилежній стороні проти них можуть
діяти їх брати-українці. 22 квітня 3-тя сотня 1-го куреня перейшла
в наступ, вибила загін ЧА із захоплених позицій і зайняла залізничну
станцію. Наступного дня бриґада при незначному опорі супротивника
просунулася на 5 км уперед, утративши зв’язок із німецькими
частинами. Згодом бриґада Дяченка взяла участь у бойовій операції
за здобуття Ґерліц-Лобау; операцією командував штандартенфюрер
СС Отто Скорцені249.
246 Голос-Українські Вісті. - Берлін, 29 березня 1945. - Ч. 13. - С. 1.
Гриньох І. Дивізія "Галичина”... - С. 54.
Див.: КасхтагекК.РоІасу XV Ьіїхуїе росі Висігіхгупет.-ХУагвга^а: Іпіегргекк, 1970.
Гончарук В. Дещо про бриґаду... - С. 65.
502
Уранці 27 квітня в район дій 1-го куреня прибув бриґадний
командир, який за власного ініціативою наказав розпочати атаку
2-ій та 3-ій сотням. їх наступ призупинено ґранатометним й
мінометним вогнем підрозділів ЧА, які для того, щоб зайти в
тил 2-ої сотні, пішли в контрнаступ і прорвали її оборонну лінію.
У відповідь у наступ разом з іншими підрозділами вирушили 5
і 6-та сотні 2-го куреня, внаслідок чого наступного дня бриґада
захопила в полон понад 300 бійців ЧА, 4 гармати, 5 полкових
мінометів і понад 200 пар коней з повозами, навантаженими різним
військовим спорядженням. 19-ий піхотний полк 7-ої дивізії Війська
Польського був цілком розбитий. У складі цієї дивізії поряд із
поляками було майже ЗО % представників інших національностей.
Серед полонених був дивізійний командир, генерал Лілевський.
Приблизно 50 захоплених у полон вояків-українців того ж дня
вступили до бриґади280.
Поінформований про те, що польська дивізія, у складі якої
багато українців, перебуває на ділянці дій бриґади Дяченка,
Шандрук прагнув перевести це формування на Західний фронт.
”Не можна було допустити, щоби брат вбивав брата”, — так
мотивував рішення командувача УНА один з її вояків, а інший
згадував: "Начальний командувач довідався, що на дрезденському
напрямку бореться дивізія поляків, а з поляками ми не мали
порахунків... Нас почала єднати спільна доля, точніше спільна
недоля, нав’язана більшовицькими загарбниками... Щоб не погір-
шувати ситуації і не ускладнювати справи, головнокомандувач
хотів мати бриґаду на Заході, ближче до американців, а не росіян
і червоних поляків”. Однак, як і у випадку інших формацій,
план Шандрука залишився нереалізованим через саботування
німецьких інстанцій281.
Майже водночас із бриґадою Дяченка на основі вояків кількох
українських формацій, розкиданих на різних ділянках тилу й
фронтів, розпочала формуватися 2-га піхотна бриґада (Іпїапіепе-
Вгі^асіе) 2-ої УД УНА під командуванням колишнього команданта
української поліції у Львові майора Володимира Пітулея. Об’єд-
нання цих формацій відбувалося поступово, шляхом збору з різних
місцевостей і навіть усунення від бойових дій та концентрації
для відпрацювання єдиних узгоджених оперативних дій. Зокрема
на початку лютого 1945 р. завдяки виділеним німецьким команду-
ванням транспортним засобам (вози, мотоцикли і навіть велоси-
педи) майбутня 3-тя сотня 2-го куреня бриґади прибула в Чехію
до першого збірного пункту бриґади - Праги, де перебувала майже
Титаренко П. Протипанцирна бриґада "Вільна Україна” // Вісті... -
1952. - Ч. 6-7 (20-21). - С. 3.
Українське слово. - Париж, 17 лютого 1959; Гомін України. - Торонто,
19 травня 1960.
503
місяць. На початку березня сотня здала усі транспортні засоби й
у товарних вагонах прибула в Німеччину. Тут до неї незабаром
долучилися ще майже цілий батальйон УВВ і чотири сотні
українських вояків, які в основній масі належали до ХЛС і в
січні 1945 р. брали участь у фронтових діях в околицях Нового
Санча на Холмщині. Деякою мірою цьому сприяла позиція
райхсфюрера СС Г. Гіммлера, який у листі українським право-
славним митрополитам Полікарпу (Сікорському) і Мстиславу
(Степанові Скрипнику) в січні 1945 р. писав: ”Ми твердо переко-
нані, що Господь Бог благословив нашу спільну боротьбу проти
більшовизму, який нищить народи й руйнує культуру та що 1945
рік наблизить нас до остаточної перемоги”252. 7 березня 1945 р.
Гіммлер відвідав 2-гу піхотну бриґаду 2-ої УД УНА й оголосив у
короткій промові українським воякам: "Українці, ви скоро будете
мати свою власну армію і повернетесь на свою Батьківщину”253.
На час комплектування бриґада складалася на 70 % з вихідців
із західноукраїнських й на ЗО % — з представників інших україн-
ських земель. До неї вступили колишні вояки різних військових
частин, а саме батальйонів ”Шума” та ”гіві”, а також підрозділів
ЧА. Після об’єднання з допомогою персоналу й технічних засобів
дивізії "Бранденбурґ-800” бриґада пройшла інтенсивний пере-
вишкіл під Бранденбурґом; вояки з родинами розмістилися в
містечках Бріллов (де опинився штаб бриґади), Радвеґ і Бранден-
бурґ. На початку вишколу переважали українські старшини, але
під час польових вправ відчувався брак як їх, так і підстаршин.
На час закінчення вишколу в складі бриґади перебувало вже кілька
десятків досвідчених офіцерів переважно з Північно-Західної
Галичини. Найвідоміші серед них - полковники Тарас Банах і
Степан Глушко, майори Костянтин Мандзенко й Ілля Миколин,
сотники Юрій Торбич, Юрій Кононів, Зенон Стефанів. Поряд із
ними в боях відзначилися сотники Боднарчук, Григорійчук, Федак
та Цегельський, поручники Бойчук, Сов’яковський, Ярмолюк та
Цибик, булавні Дмитраш, Данильців та Ґалярник. Звичайно вік
вояків становив приблизно 25 років. Як і бриґада Дяченка, бриґада
Пітулея була озброєна "фаустпатронами”, а також легкими проти-
танковими гарматами та мінометами. Щоденні бойові та фізичні
вправи, що супроводжувалися періодичними бомбардуваннями
авіації альянтів, тривали по 8-10 годин254.
Отже, на базі протитанкової та піхотної бриґад розпочала
формуватися 2-га УД УНА, командувачем якої став командир
бриґади "Вільна Україна” полковник П. Дяченко, а шефом штабу -
За Україну. - 17 січня 1945. - Ч. 5 (211). - С. 1.
Буртик І. Тернистий шлях... - С. 65.
Там само. - С. 50-51, 62-102.
504
начальник, штабу цієї ж бриґади майор В. Гладич. Це реґулярне
з’єднання загалом формувалося з вояків різних українських частин,
що були розкинуті по всьому райху й ще окупованих ним країнах
(Бельгії, Голландії та Данії) і виконували здебільшого охоронні
функції255. Загальна кількість вояків 2-ої УД УНА сягнула майже
7 000 вояків, багато з яких мали на утриманні вивезені з України
сім’ї. Щоб хоч якось полегшити їх долю, за сприянням Ф. Арльта
і Ґ. Менде, Шандрук на початку квітня отримав від Німецького
державного банку позику — 80 000 райхсмарок; із них кожен
офіцер штабу 2-ої УД УНА отримав 250, а стрільці і їх дружини -
по 50 райхсмарок. За планом Шандрука, бриґада Пітулея мала
об’єднатися з бриґадою Дяченка в єдину 2-гу УД УНА, але німецькі
інстанції не погодилися на створення великих українських з’єднань
на території Німеччини, і до кінця війни ці дві формації діяли
окремо й не підтримували між собою жодного зв’язку. Терито-
ріально 2-га піхотна бриґада розмістилася на віддалі понад 200 км
від 1-ої протитанкової бриґади, дислокованої у м. Бауцен, а відтак
у м. Ґляц. У другій половині квітня протягом кількох днів тилових
боїв 2-га УД УНА стійко трималася проти радянських танкових
груп, які зазнали значних втрат. Однак протитанкові бойові запаси
закінчилися, і дивізія, яку, попри потужну підтримку фельдмар-
шала Ф. Шернера, не підтримали сусідні угруповання вермахту,
була оточена і загалом втратила майже 60 % особового складу256.
Після бою до штабу 1-ої бриґади прибув командир корпусу,
який особисто нагородив П. Дяченка Залізним хрестом. За його
наказом, 2 травня ця формація перейшла в наступ і зламала опір
противника. 5 травня Штрахвіц викликав Дяченка і поінформував
його про дозвіл командувача фронту відступити на лінію р. Ельби
і об’єднатися з 1-ою УД УНА. Однак на той час це було вже
неможливо. 7 травня бриґада досягнула лінії р. Ельби в районі
м. Тетчен. Поблизу мосту на Ельбі підвищений Шандруком до
ранґу генерал-хорунжого Дяченко видав наказ, щоб вона сотнями або
роями пробивалася на бік американців. Уранці 8 травня стало
відомо, що бриґаду оточено й від неї відрізано штаб. Воякам дове-
лося пройти понад 200 км територіями, контрольованими ЧА й за-
селеними чехами, які вороже ставилися до людей у німецьких
уніформах. 25-30 % українських вояків бриґади опинилися в тилу
американців, решта потрапили до радянського полону або загинули257.
Подібна доля очікувала 2-гу бриґаду. 2 квітня бриґада Пітулея
у складі 3 400 вояків склала аналогічну до 1-ої бриґади присягу
Паньківський К. Юнацтво... // Вісті... - 1968. - Ч. 131. - С. 100.
Буртик І. Тернистий шлях... - С. 24-26, 51, 65, 101.
257
Гладич В. До історії 2-ої УД УНА // Вісті Комбатанта. - 1971. -
Ч. 5. - С. 73; Дяченко П. Протипанцирна бриґада "Вільна Україна” //
Вісті Комбатанта. - 1972. - Ч. 4. - С. 8-16.
505
на вірність українському народові. Після цього німецьке команду-
вання перестало опікуватися цим піхотним з’єднанням, тому що
воно офіційно увійшло до складу УНА. Бриґада опинилася на
першій фронтовій лінії, не маючи конкретного підпорядкування
й призначення, необхідної кількості озброєння та спорядження.
Від 20 квітня до дня капітуляції Німеччини її вояки щодня брали
участь у боях під Бранденбурґом. Унаслідок, прискореного наступу
частин ЧА, штаб бриґади навіть не встиг знищити штабних
документів, втратив приміщення і незабаром взагалі перестав
функціонувати. Після цього припинив існувати комунікаційний
зв’язок, між окремими бриґадними частинами й підрозділами, при
чому фронтові старшини періодично ще підтримували між собою
контакти через зв’язкових. Без, наказу вищих командних інстанцій, —
очевидно, спрацював інстинкт самозбереження, - українські вояки
поділилися на невеликі групи на чолі зі старшинами або підстар-
шинами. Змушені, наскільки це можливо, самостійно вирішувати
власні проблеми, вони розпочали діяти на підступах до міста, не
маючи за собою, на відміну від 1-ої бриґади, навіть найкорот-
шого спільного вишколу вояцтва перед фронтовими боями. їх
становище ускладнив брак, досвіду вуличних боїв, унаслідок, чого
вже під час перших авіабомбардувань бриґада зазнала значних
втрат. Сотні вояків залишилися лежати під уламками звалених
будинків, зруйнованих під обстрілом радянських мінометів, ґрана-
тометів й танків. Скориставшись хаосом, німецькі офіцери пере-
брали під своє командування деякі бриґадні підрозділи. Коли
радянська піхота намагалася замкнути кільце навколо міста, було
пошкоджено міську електростанцію. Наслідком цього стало припи-
нення нормального постачання води. Крім браку води дошкуляв
одноразовий денний пайок, якого не вистарчало навіть на одну
порцію; після того як 27 квітня перестала існувати польова кухня,
спрага й голод стали взагалі нестерпними. Становище ускладню-
вали деякі групи цивільних робітників зі Сходу, які під впливом
радянських аґентів у різний спосіб допомагали наступальним
з’єднанням ЧА. Наприкінці місяця по той бік фронту радянські
пропаґандисти, поінформовані про те, що українська бриґада діє
у складі вермахту, через гучномовці погрожували "знищити
вогнем” її вояків. 1 травня погрози припинилися і частини ЧА
розпочали бомбардування міста важкою артилерією та безперервну
стрілянину з "Катюш”. Намагаючись пробитися на південний захід
до р. Ельби, загинуло багато українських вояків. Проте навіть
незважаючи на критичні обставини, частини УВВ і 2-ої УД УНА
час від часу намагалися співдіяти до останніх днів німецько-
радянської війни. Зокрема на початку травня бриґадний командир
В. Пітулей із групою вояків прорвався через місто до головної
дороги, якою військові колони просувалися до р. Ельби. Тут йому
вдалося організувати допомогу для 2-ої піхотної бриґади й 8 травня
506
усунути її від вуличних боїв. 8 травня 1945 р. три батальйони
УВВ допомогли пробитися на Захід із радянського оточення під
Бранденбурґом куреням 1-ої протипанцирної бриґади258.
Бойова активність як з’єднань УНА, так і більшості україн-
ських військових формувань у збройних силах Німеччини не
спадала до останніх днів їх існування, що виразно демонструвало їх
готовність боротися проти більшовицької системи до кінця. Протя-
гом лютого—квітня 1945 р. українські формації діяли переважно на
Східному фронті поряд зі з’єднаннями вермахту, якими командували
відомі військові командири Німеччини. Наприклад, навіть протягом
останніх тижнів німецько-радянської війни, коли тисячі меш-
канців Берліна шукали захисту в глибоких бомбосховищах поблизу
міського зоопарку, на верхній артилерійській площі цих бункерів
до останнього набою боролася гарматна батерія вояків УВВ259.
Передбачаючи наближення краху Третього райху, протягом
останнього місяця німецько—радянської війни особливе зацікав-
лення військовим потенціалом УНА та інших українських форма-
цій в німецьких військах виявило керівництво національного руху
Опору в Україні. Його представники вже традиційно для того
часу розглядали усі українські формації на боці німецької армії
як. можливу серйозну бойову базу для поповнення УПА. У зв’язку
із цим член проводу ОУН-Б і керівник Генерального секретаріату
зовнішніх справ УГВР М. Лебедь наприкінці березня усно і
4 квітня 1945 р. письмово видав наказ учасникам підпілля в 1-
ій УД перейти на бік. англо-американських союзників й у перспек-
тиві боротися і проти СРСР, і проти гітлерівської Німеччини. У
наказі було сказано;
”В сьогоднішніх рішальних днях розвалу Німеччини й лікві-
дації одного з відтинків світової війни Німеччина хоче вжити
Вас, насильно змобілізованих, як. знаряддя на фронті для охорони
своїх імперіялістичних інтересів, суперечних з ідеєю української
державности. Тому від імені Проводу ОУН наказую:
1. Не ждучи на дальші плани, обіцянки й надії з боку ворожого
командування - в найкоротшому часі розпрацювати плян реоргані-
зації старшинського і підстаршинського складів дивізії і революцій-
ним порядком виконати його та очистити Дивізію з ворожих
елементів. Вступивши в бій з дотеперішнім Вашим наказодавчим
чинником, цебто з німецьким військовим командуванням і його
силами, відірватися від них та перейти як окрема самостійна
українська військова одиниця в боротьбу з німецькими і больше-
вицькими ворогами, співпрацюючи й допомагаючи — в міру доціль-
ности - тим партизанським з’єднанням даних народів, що ведуть
боротьбу за власні самостійні національні держави чи інтереси.
258 Буртик І. Тернистий шлях... — С. 24-26, 51, 65, 101.
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо... - С. 6.
507
2. З хвилиною, як із незалежних причин не було б можливо
перебрати цілости Дивізії чи поважної більшості! — тоді відірватися
малими сильними з’єднаннями чи - в останній крайности - групам,
що можуть деякий час, до часу з’єднання, діяти самостійно. Такі
з’єднання чи групи повинні бути зложені з найідейнішого і
найвідданішого елементу.
3. Марш Дивізії, з’єднань чи груп повинен проходити на Захід,
по змозі, теренами, де діють національні партизани.
4. Новостворена Команда Дивізії, з’єднань чи груп повинна
бути дібрана з військових офіцерів і політкерівника чи виховника,
підпорядкованого службово командантові Дивізії чи даної частини.
5. Як відпоручники ОУН і УПА входять у склад Команди
друзі мґр Б. Безручко і сот. Гуцул.
6. До часу переорганізування, відірвання й переходу в самостій-
не діяння Дивізія оформлюється самостійно під командуванням
тимчасового командування, аж до затвердження Закордонним
Представництвом УГВР і включення в ряди УПА”260.
Розвиток подій змусив провідних діячів національного Опору
змінити свої плани й обмежитися координацією визвольних дій
з командувачем УНА, до якого скеровано двох представників
повстанського руху в Україні. Першим із них був віце-президент
УГВР І. Гриньох, який на початку квітня разом з Шандруком
прибув до Австрії у штаб 1-ої УД і зустрічався з таємно скерова-
ними до неї свого часу Шухевичем представниками ОУН-Б. Другим
був зв’язковий Р. Петренко, який за дорученням Шандрука двічі
відвідав бриґаду П. Дяченка і передав наказ командира, наскільки
можливо, уникати фронтових боїв261. Очевидно, що саме під
впливом розмов із ними командувач УНА деякий час розробляв
плани зосередження усіх українських формацій у Чехії для
подальшого просування й об’єднання з УПА в Україні. Важливим
інструментом для забезпечення цього плану мало бути створене
в ті дні у Празі парашутно-десантне з’єднання.
Поряд із реґулярними двома дивізіями і резервними з’єднан-
нями (вони отримали кодову назву "Група ”А”), після попередніх
консультацій з К. Дацьком Шандрук вирішив створити у складі
УНА нереґулярну формацію — Парашутну бриґаду, або "Групу
”Б” (Ра1І8сЬігт]а^с1-Вгі§а£Іе - СЗгирре ”В”). Її було організовано за
зразком німецьких парашутно-десантних бриґад: група повністю
перейняла їх структуру й уніформу, зрештою як й інші україн-
ські формації в збройних силах Німеччини запозичили структуру
й мундири німецьких формувань. У технічному плані її підготовку
забезпечило підпорядковане штандартенфюрерові О. Скорцені
"Мисливське з’єднання "Схід” (їассІУегЬагкІ Очі) під командуванням
Сірський В. УПА й дивізія "Галичина”. Факти й фантазія. - Канада:
Накладом автора, 2000. - С. 18-19.
508
майора Ауха. Формування бриґади розпочали 18 березня й закін-
чили 5 квітня. Прискорений вишкіл було організовано так, щоб,
у разі потреби, її можна було використати як піхотне з’єднання.
Після десантування на територію України вона мала діяти парти-
занськими методами боротьби. Командиром цього з’єднання було
призначено звільненого в серпні 1944 р. з нацистського концтабору
Т. Бульбу-Боровця, начальником штабу на час вишколу - дотого-
часного командира Запорізького загону УВК А. Долуда (згодом
І. Коваля), а керівником політично-освітнього навчання, за реко-
мендацією Дацька, — колишнього редактора військового часопису
"Вояцька слава”, хорунжого В. Жилу. Згідно з планом, який
опрацював штаб бриґади, до її складу мали входити індивідуально
підібрані добровольчі кадри; відбирали вояків із наявних вишко-
лених формацій УНА, а також людей, амністованих із гітлерів-
ських концтаборів. Спершу чисельність бриґади планувалося
довести до 5 000 вояків, але згодом вирішено обмежити до 1 500
осіб, поділених на малі бойові одиниці силою роя воєнного часу
під командуванням офіцера. У партизанських операціях окремі
рої, на випадок потреби, могли об’єднатися в чоти й сотні, а то
й діяти більшими частинами, рекрутуючи на місцях в Україні
нових партизанів. Бриґада, що складалася з двох куренів і мала
в своїх лавах понад 400 вояків (у тому числі "вільних козаків”
під командуванням полковника П. Терещенка), дислокувалася в
Чехії у м. Йоганнесберґ (ІоІіаппекЬещ). Із метою підірвати радян-
ський тил у рамках німецької операції "Конвалії” (МаідІбксИеп)
бриґаду передбачалося десантувати в другій половині квітня. Проте
через погіршення ситуації Шандрук змушений був відмовитися
від імпровізаційно-ситуативного плану переходу УНА до УПА
загалом; парашутну бриґаду також неможливо було перекинути
в Україну, що було зумовлено відсутністю достатньої кількості
пального для тривалого авіарейсу із Праги на західноукраїнські
землі. Наприкінці квітня Т. Бульба-Боровець дав бриґаді наказ
негайно залишити чеські гори й переїхати на Західний фронт.
Долуд та Коваль, виконуючи цей наказ, поділили два сформовані
бриґадні батальйони на менші групи й у прискореному темпі
вивели всіх вояків у Баварію, де одні вояки здалися в американ-
ський полон, тоді як інші розсіялися серед німецького населення262.
Із наближенням катастрофи Третього райху для вояків україн-
ських формацій у збройних силах Німеччини поставало найваж-
ливіше питання: який статус їм буде визначено в полоні американ-
ських та англійських військ, адже їх розвідка була поінформована
[Петренко Р.] Спомин про ген.-хорунжого... - С. 77-78.
Жила В. Парашутна бриґада... - С. 62-69; Бульба-Боровець Т. Армія
без держави... - С. 307.
509
про існування цих формувань*. Для вирішення проблеми за
сприянням Вехтера й Арльта 2 травня 1945 р. Шандрук намагався
налагодити зв’язок із козацьким генералом ГІ. Шкуро, щоб УНА
разом із козацьким корпусом координувала дії в переговорах про
капітуляцію з англо-американськими військами, а про політичний
притулок із представниками урядових кіл країн Заходу263. Оче-
видно, що спільна узгоджена акція всіх протибільшовицьких
національних комітетів й армій (ЗС КОНР, УНА, козацьких військ,
БКА тощо) могла б перетворити їх на сприятливий політичний
чинник завдяки спільній антикомуністичній платформі. Однак
територіальна віддаленість, відсутність зв’язку й різні політичні
цілі національних з’єднань, що діяли на боці вермахту, спричинили
між ними відсутність тісної координації й узгоджених дій. Через
ці розбіжності (особливо між Власовим та іншими національними
лідерами) не було змоги сформулювати сприйнятливі принципи,
завдяки яким вони б виступили спільною об’єднаною "третьою
силою” на час поразки Третього райху у війні. Шандрукові вдалося
тільки врятувати 1-шу УД УНА від захоплення в полон радян-
ськими військами.
Відповідно до взаємної згоди між УНК і німецьким урядом,
у середині квітня 1945 р. українську дивізію офіційно виведено
зі складу військ СС. 17 квітня командувач УНА Шандрук у
супроводі Ф. Арльта прибув у Фелькермаркт і 19 квітня відвідав
дивізійну польову команду на фронті. Арльт та Вехтер відрекомен-
дували його Фрайтаґові після прибуття та порадили формально
виконувати його накази й перейменувати дивізію на 1-шу УД УНА.
Під час візиту 25 квітня вояки 1-ої української дивізії склали
присягу на вірність українському народові й Україні; присягу
вояків прийняв капелан М. Левенець. Шандрук забезпечив біль-
шість українських старшин і підстаршин кокардами із тризубами,
які привіз зі собою з Праги; водночас він не встиг замінити вищий
німецький командний склад дивізії українським. Наприкінці
квітня Ф. Арльт запевнив Шандрука, що в разі німецької капіту-
ляції дивізія зможе відступити на Захід й здатися західним
союзникам. 9 травня це з’єднання вирушило до британських сил
Британська таємна служба (Вгйіеіі 8есгеі Зегуісе), наприклад, захопила
й розшифрувала понад 100 повідомлень, що стосувалися галицької
дивізії, більшість з яких зберігаються в Бюро громадських записів у
Лондоні. Відомі випадки, коли у Словаччині та Словенії українські
вояки цьоі'О з’єднання контактували з вояками об’єднаних альянтських
сил. В архіві згаданої установи в Лондоні зберігається офіційний
звіт сержанта авіації Паркера, якого захопила в полон галицька
дивізія; він пережив війну і повернувся до Англії (РиЬІіс КссогсЦ ОГІісе
іп Ьоікіоп. - Касііо тс.ч.чассх, геїсгепсе іо іЬе Саіісіап Біуімоп (1944-1945). - Бос.
\УО 108/107, АІК 402315).
ЗЬапсІгик Р Аппк оїУаіог... - Р. 273.
510
в Клаґенфурт й 10 травня 1945 р. склало зброю перед британ-
ськими збройними силами у м. Ямтсвеґ (1атіз\уе§). Незабаром 8 000
дивізійників переведено в Шпітталь (Зріііаі), згодом до табору
військовополонених спочатку в Беллярію й пізніше в Ріміні в
Італію. Після самогубства дивізійного командира Ф. Фрайтаґа
12 травня на час перебування дивізії в полоніїї командиром став
М. Крат, котрому, як і комадувачеві 2-ої УД УНА Дяченку,
Шандрук присвоїв звання генерал-хорунжого. Решта 1 200 вояків
дивізії при просуванні на Захід здалася американцям у Бішофс-
гофені і їх розмістили в таборах військовополонених у Баварії.
Оцінюючи позицію українців, які організовували українські
військові формування при німецькому війську та діяли в їх лавах,
сучасник тих подій Василь Гришко підсумував: ”Як відомо,
всупереч виразним інтенціям німців, ні ці формації, ні згуртовані
в них молоді підсовєтські українці не стали знаряддям німецької
політики, а вперто змагалися і врешті домоглися політичного
оформлення себе як української військово-політичної сили —
спочатку в вигляді "Українського Визвольного Війська” (УВВ), а
потім у формі "Української Національної Армії” (УНА). Як відомо,
це змагання також відбувалось на два фронти — проти німецького
антиукраїнського політичного курсу і проти російських антиукраїн-
ських акцій "Власовщини”. І той факт, що в цьому змаганні молоді
підсовєтські українці твердо встояли на національних самостій-
ницьких протисовєтських і протиросійських позиціях (виділено
В. Гришком — А. Б.), показує цілком виразно, що основна маса
української підсовєтської молоді, яка становила більшість згаданих
формацій, витримала іспит національної зрілости в Другій світовій
війні. Але, на жаль, це не було її перемогою в цій війні, а тільки
останнім спалахом її трагічного пориву до визвольної дії, яку
враз обірвала найбільша історична катастрофа в житті цієї молоді —
перемога большевизму в цій війні”264.
* * *
На час капітуляції Німеччини німецьке командування дало
зрозуміти, що воно не в стані нічого вдіяти для порятунку
українців від сталінських концтаборів і взагалі відмовляється від
будь-яких моральних зобов’язань відносно них. Тому сотні україн-
ців на той час встигли залишити свої національні формації,
передчуваючи, що радянська окупаційна влада інакше трактува-
тиме німецьких офіцерів, захищених міжнародними законами, і
Гришко В. І. Молода Україна пореволюційного сорокаліття під
Совєтами. Загальний огляд і деякі підсумки боротьби за молодь та
боротьби молоді в підсовєтській Україні за 40 років (1918-1958). -
Н. Ульм: Видавництво "Україна”, 1958. - С. 145.
511
позбавлених такого правового захисту вихідців з українських
земель. Оскільки Україна тоді перебувала у складі СРСР, її жителі
з огляду на це вважалися громадянами Радянського Союзу,
каральний апарат якого монополізував право вирішувати їх долю.
Саме тому станом на 8 травня окремі з цих формацій припинили
існувати через фактичну відсутність вояцького складу. Безрадісне
становище тих нечисленних українців, які все ж залишилися у
складі своїх частин, не полегшили їх німецькі командири. Навпаки,
у полоні через крах Третього райху більшість психологічно
пригнічених німецьких командирів відверто виявили своє прихо-
вуване досі зверхнє - а подекуди й зневажливе - ставлення до
українців. Зокрема в американському полоні у Вальгаймі напередо-
дні відділення німецького персоналу від українського командир
артилерійського полку 1-ої УД УНА Ф. Баєрсдорф заявив перед
вишикуваними стрільцями про те, що він розчарувався в україн-
цях, із яких йому, попри усі жертви, нібито ”не вдалося виховати
справжніх вояків”. Коментуючи ці слова, колишній дивізійник
Олекса Горбач з гіркотою констатував: ”Так то, консеквентно
(відповідно - А. Б.) до всієї своєї попередньої політики в дивізії,
подякувало нам наше німецьке командування за спільну фронтову
боротьбу, за ”камерадешафт” ("братерство” - А. Б.) зброї, за тисячі
поляглих, за сотні інвалідів”. Тому, за словами Горбача, коли
німецький персонал відокремлено від українців, вони сприйняли це
з полегшенням: "Власне ніхто й не жалував за тим, що врешті
відійшли зарозумілі штабно-обозні п’явки, і всі, навіть незважа-
ючи на ті незаслужені образи, радше відідхнули полегшено”265.
Кинутими напризволяще українцями серйозно зацікавилося
тільки керівництво українського руху Опору266. Після капітуляції
Німеччини провід руху закликав колишніх вояків частин УВВ,
з’єднань УНА та інших формацій у німецьких військах повертатися
в Україну й поповнювати лави українських повстанців. Ось про
що, зокрема, йшлося у нелеґально поширюваному серед українців
у липні 1945 р. зверненні Президії та Секретаріату Військових
Справ УГВР і Головної Команди УПА ”До усіх українських вояків,
що перебувають поза межами Батьківщини”: ”Ми хочемо, щоб
усі ви все своє знання, свої сили, свій труд і - як цього зажадає
від Вас рідна Україна - своє життя готові були пожертвувати
для волі й величі її! Коли хто з вас готовий боротись у важких
умовах повстанського життя, тоді вертайтесь на рідну землю! Вона
вас привітає як своїх синів і нових борців за її волю!”267. В окремих
випадках колишні вояки дійсно прилучилися до антибільшовицької
Колісник Р. Німецьке "братерство зброї” в українській дивізії // Вісті
Комбатанта. - 2000. - Ч. 2. — С. 72.
Додатки. - Док. № 18.
Літопис УПА... - Т. 8. - С. 57.
512
НОВДЧ^
дшдо
ІЛЮСТРОВАНИЙ
БЕРЛІН І» БЕРЕЗНЯ ІЖ
Українські партизани
на тилах большевиків
Об'єднуйтесь для боротьби з большеоизмом
ЗА ВОЛЮ І ПРАВА
"Я
4ЛИ
№10 Вівторок 4 липня 1944
7.740 відсотків
чистого прибутку
Преса, поширювана серед вояків українських частин
в сухопутних військах Німеччини
у 1944 р. - на початку 1945 р.
Лл (іеп
СІїв/ <іег Зісіїегіївіізроіігеі ипо сіез ЗВ
В е г І І п.
Іп аег £гІпіпа1те1<іипд сіез Веісіїззісіїегіїеііз- •
Ііаиріатіез соп 26. 5. 1$44 и>іг<1 ипіег гі^вг 2) ооп
еіпєт икгдіпізсіїеп ІІ-Мапп дезргосіїеп. £з пизз гісіііід
Ьеіззеп: еіп Іп <ігл ?а//єпиегЬап(1вп <іег II (ііепегиіег
іікгаіпег.
ІСЬ. Ьіііе (іагаи/1 ги зеНеп, сіазз іп аііеп
Неііипдеп зьиіе іп апШсПеп ип(і пісПІ атіїісПеп
Лиззегипдеп оеппівіеп ь/іг<і, ріг Не оіеіеп Апде-
Мгідеп /гепиісп Уоікзіи.’пз, юеісііе иіг кіеиіе ипіег
4ет Ве/еііі (іег II огдапіезеп, аіе ипз 50 іеиі'е ипсі
ІюсІїзіекепЛе'Вегеісітипд ’ІІ-Иапп’ ги оегіоепйеп.
дег.: В. В і іп п 1 е г
Наказ райхсфюрера СС Генріха Гіммлера із
забороною називати "есесівцями" українців
у військах СС
Офіцери Східної ескадри люфтваффе. Осінь 1944 р.
Вояки Добровольчих з'єднань в райхсміністра Йозефа Геббельса
ЗшПашеп <ІЄ5 РйЬ|ГЄГ5
ипН0Ьег{іепВе{е1)І5І)а1хг5
скгІ0е1)ггпас1)і
1ХТІЄІІ)Є ІСІ)
сієш
НаирІн^игтГиїїгег. ТСазуІ Та-Ьагзку^
ЗЗІ.Тгеі'ЯІІІідвп-Сгепааіег Недітпепї 29
І0-> Копр.
<1<и
Еі(етпеКгеиз2.К1а|{е.
.?.!.Г1А“............................................,3еп........................................................19..Г1
Залізний хрест 2-го класу і
грамота про нагородження ним
сотника Василя Татарського
ВЕ5ІТ22ЕІКЖІ5
О ЕМ Ьге г_______________
(ЙІЕХЗТСЙАР)
Йоіоаутуг Коза к
(УОК. П.ХО гйЛАМЕ)..
__...5ХЄВ.;.ЕЙ.Л.,4;Й. ._?£.!. 29„..СЕаІл.1.1_
(ТВиРРЕКТЕЇй....................
УЕКЬЕІНЕ ІСН ПАЗ
ШЕАЬІТЕШЕ-5ТиКМАВ2ЕІСЬ^
ІИ ЗІЬВЕК'
Відзначення про участь
в піхотних штурмових
атаках і і грамота про
нагородження нею
поручника Володимира
Козака
Українські юнаки під час транспортування до місць вишколу.
Вересень 1944 р.
Українські юнаки у вишкільному таборі в м. Заальбурґ
(Німеччина). Вересень 1944 р.
Отець Северин Сапрун під час Служби Божої для
українських юнаків. Відень, 6 січня 1945 р.
Я - ТвЬ.Яг. 93/44 В.‘
Ап Дав
В е 1 о к в в 1 с її в г Ь е 1Л з її а и р і ат 1;
- IV N -
г.Ш.г. 33-Сгиррепґикгвг ипЛ Сопегаїїеиіпапї
Лег Роїігві Й а 1 1-е г оУІА
Вегііп.
ВеігІГГг: БЗ-Зскиіхвп-ОІУІаіоп Саіігіеп, 4е*2І; 1.икгаіп. ОІУІвіоп
Уог§ап§: Мвіп Ввгі-с!г£-пгото*-28тТІТ$#“^Л-^і-оІчікег—
«. Й'ІЧ"
Севаьгзіеиіеїаиз Лаг ЗЗ-Зскаїхеп-ВІУІзіоп Оаііхіеп Ьегіскіеп Гоїдоп-
вев:
Іп Деп икгаіп. ІїаікпаоЬієГеіегІїавеп ааіеп Дог Ьекаппіе ОЬегві
В 1 в а п и ипЛ Лаг Октапп Лаз икгаіп. ИаиріаизвоЬизвев ІЗг. К ц Ь і (
З о я у і а с її пасії РгеззЬигв иші ЗШеїп аіа аазїе Дег І.икгаіп.
Пітізіоп ввкоттвп иС(1 Ьаїїеп Апзргаскеп ап Віє уегваттеїіеп ОГГІхІе-
гв, ВпіегоГТІгіеге ипЛ МаппаскаГіеп.векаІіеп. Окегзі В і в а п з
кака оГГеп іп зеіпег Нейе егиЦЬпі, Лазв Дег СгипД Гііг аіе Ьівкег косії
піоЬї егГоІвіе розіііве Ьозипв Дег икгаіп. Ргаве іп Дег Леиівскап
Каіавігорка іт Озіеп ги нискеп веі. ОЬ аг Віегтії аиГ еіп Тегвавеп
Дег Леиівскеп УвгиаІЛипв ийіігепа Дег Везеігипв Лаг ОвївеЬіеіа оДог
аиГ Дів т1111;аг1зо1іеп ОевеЬеЬпівве 1га ОвЬеп ІіаЬе апвріеіеп шоііоп,
вві аиа веіпег Нейе пісіхі кіаг Иегтогвевапвеп. Уеппиііісіі ЬаЬо аг
іейосЬ Дав Тегвавеп Дег аеиівсіїеп їегиаііипв іп ОаНхіеп гит Аивйгиок
Ьгіпвеп коїіеп, »еі1 ег іп вІеісЬет іизаттепЬапв егкІКгі ЬаЬе, аг
ЬаГигсІїїе, Лава зоваг Ьеіт ^аізівеп ЗіапЛе Дег тіІІІіагІвсЬеп Егеів-.
півве поск тавзввЬІІсІїе Двиївсіїв Регвопіісккеіїеп тогкапЛеп веіеп,
Ліе Діє ВеЛаиіипв Лаг икгаіп. Ргава піскі аіпзивекеп уегтдсЬіеп. •
Сг. КиЬ1^оиу^зск кака хит АивЛгиск веЬгасЬІ:, аг вві ОЬег-
хеіівї, Лавв іп Лег икгаіп. Ргаве іп киггег 2еіі яеііввкепЛа ипЛ вико
ЛапЛегипееп еіпігегеп чгЦгЛеп.
ипіег Лап Апвакбгівеп Лег ІІІУівіоп Іаззе віск пасії чіе уог Мівв-
яїііштапв ДагиЬег Гевізіеііеп, Лазз Діє Віуїзіоп талваІкаГі ЬаиаГГпеі
вві. Кап кіаве ЛагаЬег, Лава ІеЛівІіск Оеиекга, КСз ипЛ Ьіавокіпеп-
Перша сторінка повідомлення для РСГА
про 1-шу Українську дивізію від 26 січня 1945 р.
йе1сЬа>іп1$(аг лИгаб йовепЬвгд
Загііп, оеп 12. Мгг 1945.
Наггл
иапагсі г«и! осПалогиск
8аг Ил-.ПагІсіісоЬигд,
Кал! Ноиі.
Ці іп йег елкскаісапсвп гЬаіа асі
Кгіедее дідвп сап Вс1$сПе«іь»иі ипо іиг «іп»
дсгссіїїе <и 1 кегогбльпд сигораа «І Іе аліі&оІїсЬі-
віаіІасПвп лаііолаїеп Кгаїіе уоіі гиг Аиіаігкипд
коапеп ги Іаіаал, егкеплв ІсН іиг аіе ОвиіісЛі
Й8ІсІі$гідісгипд бел уоп ІНпип 1г.а ІеЬвп двгиіепіл
АгЬіИіьіаЬ икгаІпіїсЬег лаііопаїег Уігігеїег аіе
ЦкгаіпіьсЬеь ИаііопаІкоаИее аизбгискІІсП ап.
ІсН ЬаіНііде :
І .) ї)аВ ба$ Укгаіп іюйе Маі 1 опа іксі і і •< аіз бег
аіківіде •ігігеївг баз икгаіпізсПал Уоікеа
Лист
Альфреда Розенберґа
Павлові Шандруку
з визнанням
Українського
Національного
Комітету (УНК)
від 12 березня 1945 р.
еоп аег Оеиисіип ?еісп5гадіагилд апегкапаі НІ.
2 .) ОаВ баз МаіІопаНоеііее баї 3«сМ Ьаі, ввіпе
лиНвг&ипд и&е^ аі« 2икмпН саг Ькгаїпі ги иаг-
ігейп ипб Іп ^гкНгипдіп ипб КапІІаііеп гип Див-
бгиск ги Огіпдап.
Зіі ваг влбдйііідап КГагипд бег Ггаде, аіе
61а іп бег беиііспег ивЬгпасМ кавріепбеп Ікгаіпег
хиіававлдвіаиі аегбвп зоїіеп, аегбе 1сЬ са(йг еіпігеіеп,
баб сіє икгаіпНсЬап /егЬклсе іп ІЬгег йезавіПеїі аи
икгаіпізсЬа оеігеіипдіагаее Ьікеп.
Генерал-хорунжий армії
УНР і командувач
Української Національної
Армії (УНА)
Павло Шандрук
Генерал-хорунжий армії
УНР і командир 2-ої
Української дивізії УНА
Петро Дяченко
—нарукавної і накомірної відзнак
для вояків УНА. Початок 1945 р.
Перехід 1-ої УД УНА через Альпи. Травень 1945 р.
ОЕРАЯТМЕКТ ОЕ СІТІХЕИ5НІР ДНО ІММІСНАТЮМ
ІММІСКАТІОЯ ВІАНСН
ІМТ«АО«ГА>ГМСМТДІ СО* *ІІ>ГОМВ«НСІ
СОЕТТСХКТІАЬ
оці гін. ай-*
ТО| іШСНАїФШ уоиі НІЕі
ГСОМ> ОІвіПвг ЗирагІвЬввІепг, Аіпвірев. ОАТЄ, іао* ІБЬЬ, 1350.
ЗОВЛЇСТ Октаївіала ІЗиггавйегеІ Еаеду Регаовпеї) ів ІЬе Впігай Кіддхіол.
ТЬе Парадів»:* ів по* їв а роаігіов вид ргерегей Ьо
дваї тгіїЬ. Пкгаівіапв (Зигтввдагай введу регвоапві) аг
ргваапг гавіИа« іп ІЬе Уві Ь ей Кіпейси. ТЬоа» сопсетей
яау Ьв айиіггай іо Се па 1а, догігіїЬаіввйІвд гЬвіг ввг*1ое
їв ХЬа 0втявп Агду, рготМей ЬНеу ага айаіваїЬіа їв
• ссогіжпса *11Ь ІЬе рготівіоаа оГ Р.С. 2743, ага іп досі
ЬеаІНЬ, ап! ага іп роаааввіоп оГ а ігатаї Іосияапг сиг
аґГкіатіг ежгаЬІІаВіпк ІЬе ПеоАІіу оГ ІЬе Ьоїйег аЬісЬ вау
Ьа аасмріаЛ іп Цей оґ в р<аврагг.
Дррііоахіоп* Гаг 1Ьа авігу оГ іЬвва Пкгаїпіайа <111 Ье
виЬкіггеа Ьу ІЬе теїагітвв іп СапвЛа апд ІетеХореЙ їв іЬа
ивиаі шат аг. Наеатвг,' їЬа вррМсаііом оаппоПх УїдаПУ
арргогеї.ипХН айтіав 1а гевеїтеЛ Ггов іЬе В.С.М.Р. гЬег
ЬоьЬ ІЬе арр 11 сапі ап4 1Ьв ртороееб Іжаідгапх ага Гиііу
сіеагей Гхгои ЬЬе агешЛроІвг оґ авсигіїу вегоевіпс.
ТЬІа яедогавЗшз самосів ргатіоив іпавгисгіом Ьеагіп£
оп регвова ооаіпд міЬЬІп гЬІз рагіісиїаг саіедогу шігЬ акіаЬ
*е Гогмгіу ооиїй по! дааі.
я N. мииноЕ
ШаВгісг Зирагіпі^шіеві.
Повідомлення відомства у справах
громадянства та імміграції Канади про
допуск в країну вояків української дивізії
"Галичина". 16 червня 1950 р.
УКАЗ
ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР
Об амнистии советских граждан, сотрудничавших с оккупантами
в период Великой Отечественной войньї 1941—1945 г. г.
После победоиосного охскчания Великой Отечественной войньї сзвстский Народ добилея ковьіх вольших
успехов во всех областях хозяйствекного я культурного строительства я дальиейшего укрепления своего социа-
листического государства.
Учитьівая зто, а также лрскращеіпю состояния войньї между Советским Союзом я Германией я руковод-
ствуясь принципом гуманності:, Президнум Верховного Совета СССР счигает возможкьш прищепить амнистию
в отношении тех советских граждан, которьіе в период Великий Отечественной войньї 1941—1945 г.г. по мало»
душию или несознателиюсти сказались вовлечшшими в согрудничество с оккупантами.
В полях предоставленяя зтим гражданам возможяости вернуться к честиой трудовой жизня я стать по-
лезнідми членами социалистического общества Президиум Верхного Сонета СССР постановляет:
1. Освободить из мест заключеіпія и от других мер наказаний лин. осужденкьіх на ерок до 10 лет лишения
свободи включителько за еовершеїшьіе в период Великой Отечественной войньї 1941-4945 г.г. пособничеетоо
врагу и другие преступления, предусмотренньїе статьями 58-1, 58-2, 58-4, 58-6, 58-10, 58-12 У головного Кодекс»
РСФСР и соответствугощими статьями У головних кодексов других союзних республик.
2. Сохрзтить наполовину назяачеяяое судом иаказавие осуждолімм на ерок свьшіе 10 лот за преступления.
перечислеппие в статье первой кастояодего Указа.
3. Освободить из мест заключения независимо от-ерока иаказания лин, оеужденньпс за службу а мемец-
хой архспі, полиціяі и специальпих кемецких формированиях.
Освободить от дальиейшего отбивания наказаний л:щ, напраплеіпіьіх за такяе преступления в ссьілку я
висилку.
4. Не прямедять амнистии к карателям, осуждеиним за убийства и истязания советских граждан.
5, Прскратцть ироизводством все следетвеніїие дела й дела, не рассмотреннме судами о преступлєпиях, со-
вершенньїх в период Великой Отечественной войньї 1941—1945 г.г., предусмотренньїх статьями 58-1, 58-3, 58-4,
58-6, 58-10, 58-12 Уголовяого Кодекса РСФСР я соотвітствующими статними Уголовнмх кодексов других союз-
них республик, за исключением дел о лицах, указаиних в статте четвертей кастоящего Указа.
(5 . Снять судимості, я поражеиие в правах с граждан. лсвобожденнмх от иаказания на основаним иастоящего
Указа.
Снять судимості, я поражеиие в правах с ліях, ранее судимих и отбьгвших наказашіе за преступления, пере-
численньїе в статье первой иастоящего Указа.
7. Освободить от ответствеиности советских граждан, находящихся за граимцей, которие в период Вели-
ко?! Отечественной войньї 1941—1945 г.г. сдались в плен врагу или служили в иемецкой армія*, полиции и спе-
хріальньїх немецких формировахпіях.
Освободить от ответствеиности я тех ямне находящихся за траниней советских граждан, которие зани-
мали во время войни руководящие должности в Создзкних оккупантами органах полиции, .жандармерія» я
пропагандьі, в том число я вовлеченяих в антисоветскис организании в послевоешімй период, сели єни искулил*
свою вину послсдующей латриотической деятельностью в пользу Родини или явились с повишюй.
В соответствии с действуюхцям закоиодательстіюм расематривать как смягчаюхцсе вину обстоятельство
явку с повинной находящихся за граїлгцей советских- граждан, совершивших в іюриод Великой Отечествен-
НОй войни 1941—1945 г.г. тяжкий преступления пр'гпш Советского государства. Установить, что в отих слу-
чаях наказаний, назначеіпюе судом, не доджно лрсашшать няти .ют семлкм.
8. Поручить Сонету Міяшстров СССР лришіть мери к облегчению в’езда в СССР советским гражданам,
находящимся за граішцей, а также членам их семей, независимо от гражданства, и их трудоустройству в
Ссйстском Союзе.
Председатель Президиума Верховного Совета СССР
К. ВОРОШИЛОВ
Секретарь Президиума Верховного Совета СССР
Н. ПЕГОВ
Москва, Кремль, 17 сеіпгябрв 1955 года.
Указ Президії Верховної Ради СРСР про реабілітацію
осіб, які служили у складі збройних сил Німеччини.
17 вересня 1955 р.
Остання шана поляглим.
Могили українських вояків в Австрії
Меморіальний цвинтар вояків української дивізії "Галичина",
поляглих у битві під Бродами в липні 1944 р.
боротьби УПА. Наприклад, під час наступу ЧА кілька десятків
вояків 2-ої УД — з числа повстанців, які свого часу поповнили
4-ту сотню 1-го куреня бриґади Дяченка - опинилися на тилах
радянських з’єднань. Вони переховувалися в лісах і на Судетському
Підгір’ї, пізніше просунулися до Олесницького повіту, де налаго-
дили контакт із діючою в Нижній Сілезії сіткою ОУН-Б, якою
керував Євген Коза (псевдо - ”Богун”) і яка вела тут антибільшо-
вицьку діяльність до початку 1950-их рр. Збройною опорою сітки
став підрозділ УПА, що діяв на Опольщизні під командуванням
”Мирона”, а згодом Володимира Карасевича (псевдо - ”Влодко”)268.
Після закінчення Другої світової війни у Європі долі організа-
торів та військовослужбовців українських формацій у збройних
силах Німеччини були різними. Трагічно склалося подальше життя
переважної більшості українських вояків, які наприкінці війни
були зосереджені не лише на Східному, а й на Західному фронті.
Західні союзні країни, що воювали проти Третього райху, не змогли
пробачити українцям дій на його боці, як і не пробачили їм
укладення Брестського мирного договору з Німеччиною в роки
Першої світової війни. Із закінченням німецько-радянської війни,
відповідно до Ялтинської угоди між союзними державами антигіт-
лерівської коаліції, більшість вояків УВВ з огляду на радянське
громадянство станом на вересень 1939 р. також насильно репатріо-
вано (тобто повернено) до СРСР269.
Відомими офіцерами українських формацій німецьких збройних
сил у перші повоєнні роки цікавились різні інстанції, починаючи
від англійських спецслужб й закінчуючи представниками армії
генерала В. Андерса, які пропонували українцям вступити до їх
військових частин. Один із учасників тих подій у таборах для
військовополонених у Німеччині так характеризував це у споминах:
"Заходили до нас і лондонські поляки в уніформах американських
старшин, допитуючися серед нас то за Волинським леґіоном
(Українським Леґіоном Самооборони з Волині - А. Б.), то за
бриґадою "Вільна Україна", то за деякими українськими старши-
нами, що врізалися в пам’ять полякам”270.
Ву іппі то§1і гус зрокофіе. X Фіе]6\у ууаїк о иіпуаіепіе 'ліасігу ІиФже) па Поіпут
ЗЦкки. Росі гесі. М. ОггесІю\У8кіе§о. - У/гог1ауу-У/аг8га\уа-Кгакб\у: ХакІасі №ігос1.
іт. 088о1ігІ8кісЬ,Огиск К8У/ Ргаха, 1967. - 8. 63.
Особисто відповідальним за прийняття Ялтинських угод у цьому
питанні був президент США Франклін Рузвельт, див.: С1аіі88М.\¥.Оег
У/еа пасії Іаііа. Ргазісіепі Коо8єує1і8 Уегапі\УоПип§. - НеібеІЬегд: Кип Уопуіпкеї
Усгіаа, 1952. Про роль західних країн (союзників СРСР) в примусовій
репатріації формально радянських громадян до Радянського Союзу
див. також: 8тіФ Р. N. ТІїе Атегісап Коїе іп Фе Вераігіаііоп оі СеНеіп 8оуієі
СІІІ7ЄП8, РогсіЬІе ап<1 ОФепУІзе, іо Фе С188К їо1іо\уіп§ У/огІсі У/аг II. - 6еог§еіо\уп:
Оеогееіохуп Ппіуегзіїу Рге88, 1970.
Гор О. В американському полоні // Вісті Комбатанта. - 1962. - Ч. 1. - С. 23.
513
Однак, порівняно з іншими державами, саме СРСР виявив
особливе зацікавлення вояками УВВ та інших національних
формувань, що діяли на боці військ Німеччини, особливо росій-
ських, українських та козацьких — точніше зацікавлення у їх
примусовому вивезенні до Радянського Союзу271. Таке зацікавлення
Радянський Союз пояснював тим, що вояки цих формацій - люди,
які присягали служити СРСР, але зрадили присязі й тим самим
нібито стали воєнними злочинцями. Проте насправді цьому можна
дати кілька пояснень. Зокрема сотні тисяч колишніх вояків ЧА,
що здалися в німецький полон і на боці вермахту воювали проти
Радянського Союзу, своїми вчинками заперечили тезу радянської
пропаґанди про те, що його мешканці беззастережно підтримують
комуністичну систему; залишаючись на Заході, вони б мали змогу
доводити протилежне й діяти проти СРСР. Крім цього Сталін та
його найближчі співробітники побоювалися, що майже мільйон
розчарованих у їх політиці людей Великобританія та США можуть
використати у прогнозованій тоді ймовірній війні між країнами
Заходу і більшовицькою Росією.
Урядові кола Великої Британії та США, які у своїй політиці
традиційно переслідували передусім власні національні інтереси,
протягом перших місяців після закінчення Другої світової війни
в Європі однозначно неґативно ставилися до вояків національних
формувань у збройних силах Німеччини. Готовність до спілки
”хоч би з чортом” й рішення англійського прем’єр-міністра
Уїнстона Черчіля в інтересах Великої Британії укласти союз зі
Сталіним розцінювали тоді як мудрий дипломатичний крок; при
тому намагання українців та представників інших пригноблюваних
у СРСР народів опертися на Німеччину в боротьбі проти сталінської
Росії сприймали тоді як ганебну зраду. Зі свого боку, США, які
були зацікавлені влітку 1945 р. в СРСР як воєнному союзникові
у війні проти Японії, не хотіли своєю позицією викликати навіть
найменше невдоволення Сталіна. Прагнучи прискорити повернення
англійських та американських громадян, які потрапили у німець-
кий полон й опинилися в радянській зоні окупації Німеччини, а
також якнайшвидше позбутися відповідальності за утримування
колишніх громадян СРСР, країни Заходу переважно примусово
передали радянським репатріаційним комісіям більшість цих людей
навіть усупереч їх волі272. Траплялися випадки, коли особи, яких,
усупереч волі, повертали до СРСР, закінчували життя самогуб-
ством. Під впливом такого шаленого опору багато американських
Про долю в радянському полоні вояків козацьких формувань при
німецькій армії детальніше див. спогади: Краснов П. Незабьіваемое,
1941-1956. — Сан-Франсиско: Издательство "Русская жизнь”, 1957.
Про настрої репатріантів див.: ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 23. -
Спр. 1478.
514
учасників репатріації змінили своє спершу неґативне ставлення
до колишніх вояків ЧА, які у складі національних формувань
воювали на боці вермахту. Вільям Слоун Коффін, головний
перекладач в обмінному пункті Платтінґ у Баварії, згодом визнав:
"Коли розпочалася перевірка, я мало симпатизував цим людям
у зношених німецьких уніформах. Я не міг зрозуміти, як воші
могли боротися за Гітлера, який напав на їх країну ..., ув’язнював
їх людей в таборах праці...; але коли вони, заохочені нашими
полковниками, розказували нам про їхнє особисте життя, я
починав розуміти справу. Вони розповідали не лише про жорсто-
кості колективізації в 30-их роках, але також про арешти,
розстріли та депортації цілих родин... Я почав сумніватися, чи
вони дійсно зрадники та дезертири, як їх називали. Дезертирство
та зрада швидше стосується режгіму Сталіна... Моя участь в
насильній репатріації цих людей залишила в мене почуття про-
вини, з яким я житиму до кінця життя”273.
Коментуючи участь США і Великої Британії у поверненні до
Радянського Союзу вихідців з СРСР, які воювали на боці німецької
армії, захоплений у полон командир Східних Добровольчих
з’єднань Е. Кестрінґ заявив у ті дні американському полковникові,
який збирав свідчення про його дотогочасну діяльність: ”Ми, німці,
завдяки нашому браку розуміння, нашому необмеженому апетитові,
бездарності й іґноруванню втратили найбільший капітал, що
існував і міг існувати у боротьбі проти більшовизму... Ви не хочете
мене зрозуміти, коли я кажу Вам, іцо за останні кілька тижнів
ви знищили цей капітал вдруге - не лише в матеріальному сенсі,
а в сенсі знищення душ усіх тих, хто розраховував на вашу
допомогу та розуміння після того, як їх кинули німці”274.
Англо-американські союзники передали радянським інстанціям
не тільки вояків українських формацій, що діяли на боці Німеч-
чини, а й український допоміжний персонал німецьких армій
(наприклад, захопивши 105-ий польовий шпиталь 1-го танкового
корпусу військ СС (Реісіїагагей 105/1.88-Рапгег-Когрь), американські
війська передали радянській армії понад 20 українських медсестер,
які працювали у цьому шпиталі). На підставі того, що всі вони
були свого часу громадянами СРСР, радянські інстанції нещадно
розстрілювали українців, які служили в німецьких військових
з’єднаннях. Знаючи, що в Радянському Союзі ставляться по-
різному до німців і українців у військах Німеччини, окремі
українці, для того, щоб уникнути полону, зривали емблеми з
літерами ”УВВ” й видавали себе за німців, а інші навіть заподіяли
собі смерть. У деяких дивізіях, зокрема і в 12-ій танковій дивізії
ЕІІіоН М. Ра\упк оїУаІіа: 8оуіє( Кеїидеек апсі Атегіса’к Коїе іп ТІїеіг Кераігіагіоп.-
БгЬапа, ІЬ(Б8А): Бпіуегкііу ої ПІіпоік Ргекк. 1982.- Р. 104.
ТЬоїхуаІсІ .1.9/епп ме успієгЬсп \уо11єп. Вегісін сіег ^гоккеп Уеггаїк. - 8іии§агі: 8іеіп-
§гііЬеп-УегІа£, 1952. - 8. 579.
515
СС ”Гїтлер Юґенд”, німецькі вояки доклали всіх зусиль, щоб
захистити своїх українських "допоміжних помічників”, часто
видаючи їх за "осіб німецького походження”. Інколи ці зусилля
були успішними, інколи - ні. Доволі часто українці опинялися
в полоні поряд із предстаниками інших національностей. У квітні
1945 р. під Прагою (Рга^-Пеи'іі?) сформовано бойову групу з
українців, латвійців, естонців та німців. Майже усі вони потрапили
до радянського полону. 9 травня 1945 р. сталінські карателі
розстріляли більшість з цих роззброєних полонених, у тому числі
200 українців275. Така ж доля спіткала 1 червня 1945 р. в Австрії
осіб, яких передали радянським військам з козацького табору в
Ліенці; серед них були 31 представник народів Кавказу, 176 росіян
й 63 українці (у тому числі колишні полковники ЧА П. Головко
і Г. Тарасенко)276. У деяких таборах радянських репатріаційних
комісій співробітники НКВС ще в останні тижні Другої світової
війни знищили частину тих, кого вважали ворогами сталінського
режиму. На території табору "Ґренадірказерне” (Сгепабіегкакете),
наприклад, під час роботи радянської репатріаційної комісії влітку
1945 р. вбито й закопано в землю 40 осіб. Коли табір перейшов
у підпорядкування англо-американського командування, їх тіла
було перепоховано в невідомому місці277.
Свідок тих подій, колишній заступник головного редактора
центрального офіціозу КОНР ”Воля народа”, на еміґрації член
керівництва НТС Олександр Казанцев згадував: "Перші два місяці
в Західній Німеччині відбувається справжнє полювання на колиш-
ніх радянських громадян. Спеціальні радянські команди вилов-
люють й вивозять приречених довгими караванами машин. По
усіх шляхах рискають, наче нишпорки, радянські ”літучі” коман-
ди, вишукуючи тих, хто ховається в німецьких селян. Офіційні
представники радянського уряду переслідують осіб, які перехо-
вуються, користуючись усіма можливими наявними у їх розпоря-
дженні засобами, до провокації та прямого насильства включно...
Зупиняють на шляхах, садять в машини й вивозять у свої застінки —
табори й в’язниці. Розправляються тут же, на вулицях, вриваються
в квартири з обшуками й арештами. Сталін вирішив раз й
назавжди покінчити з опозицією, з політичною еміґрацією, здатною
викрити йоі’О плани й задуми”278.
У червні-грудні 1944 р. західні союзники захопили в полон
74 000 східних добровольців, у січні-квітні 1945 р. - ще ЗО 000,
275 І.апсІ^сІїг К. Рі£ііііп£ іог Ргессіопі... - Р. 203.
Ленивов А. К. Под казачьим знаменем... — С. 215.
277 Осетр Б. Нова Винниця в українському таборі // Український Самостій-
ник. - 4 червня 1950. - Ч. 21. — С. 5.
Казанцев А. Третья сила (история одной попьітки). - Западная
Германия: Посев, 1955. - С. 361.
516
разом - понад 100 000 вояків, більшість з яких було передано
радянським репатріаційним комісіям279. їх доля після репатріації
до СРСР складалася за шаблоном: як правило, слідчий ізолятор,
а далі - радянські концтабори або розстріл. Із військовополонених,
захоплених ЧА на Заході, станом на 7 червня 1945 р. в таборах
НКВС опинилося 3 023 850 осіб. Серед них — 2 мільйони німців
і 270 000 — вояки частин РОА, УВВ і УНА та інших національних
формувань збройних сил Німеччини. Винятком були повернені з
таборів для полонених юнаки, яких здебільшого спочатку не
ув’язнювали. 7 000 українських юнаків, які потрапили до англо-
американського полону на Західній ділянці фронту в Німеччині
й Австрії, опинилися у школах та ґімназіях в американській,
британській і французькій зонах окупації; головні табори, де
здійснювали перевірку діяльності репатріантів, були розміщені в
містах Фленсбурґ, Реґенсбурґ, Пассау. Встановивши їх дані,
більшість із них повернули в Україну, де їх арешти розпочалися
через рік й пізніше і переважно серед тих підлітків, які були
членами ОУН або вояками УПА. Інших 753 440 осіб (болгарів,
поляків, чехів, італійців, юґославів та інших) відпустили після
того, як з’ясували, що вони не служили у фронтових формуваннях
німецьких військ і були мобілізовані командуванням вермахту
для воєнно-будівельних робіт. Військовополонені масово вмирали
від захворювань, отриманих ран, знущань табірних службовців
й нестерпних умов, у яких їх утримували280. Незначній кількості
тих, кого визнали примусово рекрутованими до німецької армії,
"пощастило” тільки в тому, що вони отримали менші терміни
табірних робіт або відбування покарання в тюрмах.
В СРСР приналежність українців до створених німецькими
інстанціями збройних формацій переважно забезпечила їх офіцерам
смертний вирок, а стрільцям - тривалі терміни ув’язнення у
сталінських концтаборах. Наслідки примусової репатріації україн-
ців та представників інших народів до СРСР з боку урядів Англії
та СТПА за своєю суттю мало чим відрізнялася від того, як
Радянський Союз передавав урядові Третього райху німецьких
комуністів після підписання пакту Ріббентропа-Молотова: і пер-
ших, і других у разі їх повернення на Батьківщину часто очікувала
смерть. Траплялися також випадки, коли колишніх бійців ЧА,
які воювали в національних батальйонах німецьких військ і
опинилися в радянському полоні, розстрілювали на місці без суду
й слідства. Характерно, що старшинам і воякам УВВ та інших
формацій, засудженим на закритих судових процесах до смертної
Мипог А. 1. НіІІег’к Еакіегп Ье§іоп8. Мої. II. ТЬе ОШпірреп. - Ваузісіе, N"7 (Б8А):
Ахік Еигора Воокх, 1997. - Р. ЗО.
Гареев М. А. О мифах старих и нових // Военно-исторический
журнал. - 1991. - № 4. - С. 48-49.
517
кари чи до тривалих термінів ув’язнення, інкримінували не
політичну опозицію до радянської системи, а здебільшого припи-
сували шпигунство й диверсії на користь Німеччини. Після таких
звинувачень вони отримували великі терміни ув’язнення (наприк-
лад, полковник М. Пікульський, який потрапив у радянський
полон, був 12 років на засланні у Сибіру й помер у Ченстохові
в Польщі 19 жовтня 1969 р.281). У Херсонській області після війни
у шпигунсько-диверсійній діяльності звинувачено 60 осіб, які після
мобілізації до німецького робітничого батальйону в с. Чорнобаївка
влітку 1943 р. дезертирували і воювали у складі ЧА, а також
групу осіб із загону ”гіві” у Миколаєві. На попередньому слідстві
після численних знущань - побоїв, позбавлення сну й ув’язнення
в "боксах” (камерах розміром 60 на 70 см) - їх змусили підписати
сфабриковані свідчення282.
Сталінська каральна машина не оминула навіть тих, хто
підтримував товариські стосунки з організаторами українських
військових загонів (у січні 1948 р. у Львові відбувся "відкритий
процес” проти Олександра, а також подружжя Василя та Наталі
Барвінських, на квартирі в яких восени 1943 р. — навесні 1944 р.
деякий час мешкали Ґ. Пулюй та І. Голуб; подружжя засудили
на 10 років каторги283). До цього також додамо довголітнє пере-
слідування й тяжіння тавра "зрадників” на їх сім’ях. Така доля
спіткала й тих червоноармійців, які опинилися в німецьких
таборах військовополонених284 *. Після примусової репатріації їх,
як і вояків УВВ, відправили у спецтабори, де їх перевіряли органи
НКВС та відділ військової контррозвідки "СМЕРШ”. Від 1945 р.
військовополонених таких формувань, навіть якщо на них не було
взагалі жодних компрометуючих даних, зводили в робочі баталь-
йони, певним чином подібні до німецьких будівельних батальйонів,
їх скеровували переважно на постійну роботу до підприємств
вугільної промисловості, розміщених у віддалених північних
областях СРСР286. Людей, які не вчинили жодних злочинів й лише
бажали добра для своєї Вітчизни, було позбавлено століттями
виборюваних людством найелементарніших прав на свободу і
можливості вільного вибору праці на користь своєї Батьківщини.
Тільки через десять років після закінчення Другої світової
війни, згідно з наказом Президії Верховної Ради СРСР від 17 вересня
Крохмалюк Р. Заграва на Сході... - С. 108.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 16. - Спр. 16. - Арк. 93-95, 98-99.
Беляев В., Рудницкий М. Под чужими знаменами... - С. 128.
Див.: Черон Ф. Немецкий плен и советское освобождение (Всероссий-
ская мемуарная библиотека. Серия: Нашее недавнєє; ИССН). - Париж:
УМСА-Пресс, 1987.
Колесник А. Грехопадение... — С.171-172.
518
1955 р., формально амністовано всіх осіб, засуджених за службу
в німецьких військах та національних формуваннях при них, у
тому числі й тих, котрі перебували на той час за кордоном286.
Однак не всі змогли скористатися амністією й повернутися на
Батьківщину з місць відбуття покарання. Із кількох десятків тисяч
репресованих вояків-українців, які діяли на боці Німеччини, до
березня 1957 р. в Україну із заслання повернулося тільки 5 713 осіб
із тих, кого радянська адміністрація розцінила як людей, котрі
"служили у німецьких формуваннях”287. Лише одиницям удалося
приховати своє минуле й досягнути якихось успіхів у житті.
Колишній командир охоронної сотні батальйону ”гіві”, старший
лейтенант РОА Петро Заворотько, наприклад, опинився в німець-
кому концтаборі разом зі своїм далеким родичем Павлом Завороть-
ком, який помер у нього на руках від туберкульозу. Видавши
себе за Павла, Петро Заворотько в 1940-1950-их рр. став канди-
датом, згодом доктором юридичних наук, деканом юридичного
факультету, професором, і, урешті-решт, проректором із наукової
та навчальної роботи Київського державного університету ім.
Т. Шевченка; у повоєнні роки він двічі виїздив до США, де в
Нью-Йорку, за дорученням уряду УРСР, виступав на сесіях
Генеральної асамблеї ООН від імені делегації радянської України.
Після того як радянські органи безпеки дізналися правду і
спробували заарештувати, його розбив миттєвий параліч, й незаба-
ром він помер288. Викриття й переслідування відбувалися до
останніх років існування СРСР. Колишній командир роти 140-го
окремого кулеметного батальйону ЧА, згодом чоти охоронного
батальйону № 118 й згодом сотні 30-ої дивізії військ СС Василь
Мелешко працював після війни в Західно-Казахстанській і Рос-
товській областях, у 1949-1955 рр. був ув’язнений і відбував
покарання на Воркуті. Проте в жовтні 1974 р. його знову заарешту-
вали і засудили до смертної кари. Інший колишній офіцер ЧА й
від літа 1942 р. начальник штабу 118-го батальйону Васюра також
зумів уникнути судової відповідальності за дії проти СРСР, але в
грудні 1986 р. його все ж засуджено до вищого виміру кари289.
Характеризуючи долю більшості військовослужбовців україн-
ських та інших східноєвропейських збройних формувань при
німецьких військах, командувач створеної на боці країн анти-
гітлерівської коаліції польської армії генерал В. Андерс прийшов
до вельми сумного висновку: "Вояки східних формувань були
Военно-исторический журнал // 1991. - № 8. - С. 34.
Бугай М. Ф. Депортації населення з України в 30-50-ті роки // Україн-
ський історичний журнал. - К.: Наукова думка, 1990. - № 11. - С. 25.
Санников Г. С. Воспоминания [Рукопись]. - Москва, 2000. - С. 31-49.
Максимов С. История одного предательства // Клятвопреступники.
Сост. М. Е. Карьішев. - Москва: Воениздат, 1987. - С. 188-189, 192.
519
найнещаснішими людьми Другої світової війни. Позбавлені Батьків-
щини, зневажані їхніми протекторами, трактовані загалом як
зрадники, котрими вони у своїй свідомості ніколи не були, вони
часто воювали за чужу, ненависну їм справу, а єдиною відплатою, яку
вони отримали, була смерть, переважно у чужих країнах, і репат-
ріація до пекла (СРСР - А. Б.), з якого вони намагалися втекти”290.
Особливо трагічні наслідки мало те, що радянські інстанції
асоціювали українські формації із з’єднаннями ЗС КОНР. Це дало
підстави англо-американським військам трактувати ці українські
формування як військові частини Власова й передати їх радян-
ським владним органам. Формально в Радянському Союзі усіх
вихідців із Росії, України чи Білорусі, які воювали на боці Німеч-
чини, називали "власівцями”, равіть тих, хто ніколи не служив у
батальйонах РОА чи з’єднаннях ЗС КОНР. Досить часто саме
українці вимушені були відбувати терміни покарання замість
військовослужбовців ЗС КОНР, частину7 яких радянські каральні
органи реабілітували - за винятком хіба вищого командного складу4.
Першими "жертовними вівцями” сталінської каральної машини
стали досить невеликі чисельно, порівняно з росіянами та україн-
цями, народи Північного Кавказу та Криму. За рішенням Сталіна,
за боротьбу їх представників на боці Німеччини повинні були
спокутувати цілі народи. Унаслідок цього до травня 1944 р. органи
НКВС СРСР депортували переважно в північні райони Радянського
Союзу з місць постійного проживання понад 1 000 000 осіб. Серед
них були 62 842 карачаївці, 91 919 калмиків, 310 630 чеченців,
Апсіегч XV. Нйісг’к сісіеаі іп Киміа. - СЬіса^о: Нспгу Ко§пегу Сотрапу, 1953. - Р. 208.
Згадуючи про підготовку відкритого суду над Власовим та його оточен-
ням, один із причетних до цього радянських офіцерів згодом признався
генералові ЧА Петрові Григоренку: ”До відкритого суду й готувалися,
та поведінка власовців все зіпсувала: вони відмовились визнати себе
винними у зраді Батьківщини. Усі вони (головні керівники руху)
заявили, що боролися проти сталінського терористичного режиму, і
тому вони не зрадники, а російські патріоти. їх катували, але нічого
не домоглися. То після того додумалися "підсадити” до кожного їхніх
приятелів з минулих часів... Дехто вже й захитувався, але більшість,
серед них і Власов та Трухін, твердо стояли на одній незмінній позиції:
"Зрадником не був і визнавати зраду не буду. Сталіна ненавиджу.
Вважаю його за тирана свого народу і скажу про це на суді”. Тож не
помогли наші обіцянки життєвих благ. Не помогли й наші заляку-
вальні слова про їхнє жахливе майбутнє. Ми їм казали, що коли
вони не погодяться, то судити їх не будуть, а закатують на смерть.
Власов на ці погрози сказав: ”Я знаю. І мені страшно. Але ще
страшніше звести на себе наклеп. А муки наші не проминуть даремно.
Настане той час, коли народ добрим словом нас пом’яне”. Трухін
повторив те ж саме. І з відкритого суду нічого не вийшло. Я чув, що
їх довго катували й напівмертвих повісили” (Григоренко П. Спогади. -
Детройт: Видавництво "Українські вісті”, 1984. - С. 205-206).
520
180 000 кримських татарів, 81 100 інґушів, 46 516 месхетинських
турків, 37 044 балкарці, 9 621 вірменин, 1 672 кабардинці, 29 505
курдів, хеміпиків та представники інших невеликих народів291.
Українців від масових депортацій деякою мірою врятувало те,
що, на відміну від національних меншин, в СРСР їх були не
десятки тисяч, а десятки мільйонів. Разом із цим свій відбиток
на долю українців (однаково приналежних до УВВ, УНА чи УПА)
в сталінських концтаборах наклала їх бездержавність і, як
наслідок, нерідко упереджений підхід до них росіян. Як згадував
колишній в’язень мордовських концтаборів Данило Шумук, в
таборах Заполяр’я "власовців було дуже мало, їх судили тільки
за індивідуальне вбивство. У таборах засуджених їх було у
декільканадцять разів менше, ніж українців, їх було менше навіть
і від естонців, з чого видно, що караюча машина підійшла до
них згідно старої російської мудрости: ”Свои люди - сочтемся”.
РОА ж також за ”єдіную нєдєлімую [Росію]”292.
За свідченням політв’язнів інших національностей, колишні
вояки українських формацій у збройних силах Німеччини, які
опинилися в сталінських концтаборах, проявляли мужність та
витримку й, де це було можливо, гуртувалися і допомагали один
одному. Серед них опинилися люди, які після війни брали участь
у національному русі Опору сталінському режимові в Україні.
Через якийсь час їх захопили більшовицькі органи безпеки, але
вони не відмовилися від своїх переконань*. У м. Конськ Краснояр-
ського краю навіть було створено підпільну табірну організацію
колишніх учасників українських юнацьких протиповітряних
формацій, які у важких умовах допомагали один одному й
вшановували власні національні свята й визначні події в історії
Иосиф Сталин - Лаврентию Верни: ”Их надо депортировать!..” Доку-
менти, факти, комментарии / Вступ, ст., сост., послесл. Н. Бугай. -
Москва: Дружба народов, 1992. - С. 9-12.
Шумук Д. За східнім обрієм. Спомини. - Париж-Балтимор: Перша
Українська Друкарня у Франції; Українське видавництво "Смолоскип”
ім. В. Симоненка, 1974. - С. 346-347.
Підстаршина дивізії "Галичина” і член ОУН-Б Богдан Соболь, наприк-
лад, після поранення в битві під Бродами потрапив у полон й опинився
в Красноярському краї. Видавши себе за польського чеха, 1946 року
під час повернення чехів на Батьківщину втік у Львові з ешелону й
перейшов у підпілля. У 1951 р. його було вистежено, заарештовано
і під час слідства піддано тортурам. Навідріз відмовився співпрацювати
зі сталінськими органами держбезпеки, які через його знання англій-
ської мови мали намір відправити його до Канади для розвідувальної
роботи в середовищі української діаспори. Унаслідок катувань став
інвалідом і у 1960 р. помер у віці тільки 45 років. Подібні трагічні
життєві долі спіткали сотні інших колишніх вояків українських
формацій у збройних силах Німеччини (детальніше див.: Вісті Комба-
танта. - 2001. - Ч. 2. - С. 59-62).
521
України; молоді українці клялися на іконі Божої Матері, хресті
й на холодній зброї продовжувати боротьбу за волю України293.
Звільнений з радянських таборів й відпущений на Захід Анатолій
Радигін писав у спогадах: "Можна схвалювати або засуджувати
дії і долю "Галичини” та "Нахтіґалю”, але їхні останні живі вояки,
поруч з бійцями УПА, були гідні наслідування у витримці, в
умінні переносити страждання й не опускатися до рівня нікчемного
обірванця. І я наслідував їх чим міг, хоч би зовнішньо”294 *.
Уникнути вивезення до СРСР пощастило тільки незначній
частині вояцтва українських формацій, яке фактично залишилося
віч-на-віч зі своїми проблемами. Багато їх вояків добровільно
перейшли в полон до англо-американських військ; українці мали
намір переконати громадську думку Заходу у вимущеності своїх
дій проти Радянського Союзу на боці Німеччини298. Інші пере-
одягнулися в цивільний одяг і розсіялися серед німецького
цивільного населення або залишилися в Німеччині, якийсь час
перебуваючи в таборах для переміщених осіб296. Восени 1945 р.
багато колишніх вояків українських військових формувань у
збройних силах Німеччини було зосереджено переважно в аме-
риканській та англійській зонах окупації в Мюнхені, Ауґсбурзі,
Міттенвальді, Реґенсбурзі, Новому Ульмі та прилеглих районах.
Англійські та американські окупаційні інстанції створили для них
цілу мережу таборів — тільки в американській зоні окупації, зде-
більшого в Баварії, їх нараховувалося понад 80. Найбільше пощас-
тило тим сотням тисяч людей із громадянством СРСР, які потрапили
в табори "переміщених осіб” - ”Ді-Пі” (Віяріасеї! Регеопь - Ві-Рі)297.
Примусового вивезення до Радянського Союзу під конвоєм
вдалося уникнути насамперед тим людям, які після 1918 р.
еміґрували з України здебільшого до Юґ ославії, Польщі або
Німеччини й взагалі не жили в СРСР, або тим, які станом на
1 вересня 1939 р. проживали в Західній Україні й мали польське
громадянство. Вояків, які на початок Другої світової війни не
мали громадянства СРСР, після короткочасного полону масово
Гринів О. Жертва окупантів, патріотичний порив чи вимушений
вибір? // Порив. Правда про Першу Українську дивізію "Галичина”
(УНА). Статті, нариси, спогади. - Львів: Основа, 1994. - С. 165.
Тис-Крохмалюк Ю. Вояки дивізії "Галичина” в Українській Повстан-
ській Армії // Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 6. - С. 32.
Сергієнко М. В кігтях тиранів... - С. 163.
Детальніше про категорії українських біженців у таборах для перемі-
щених осіб див.: ТЬе Веїв^ее Ехрегіепсе: Цкгаіпіап Пікріассй Регеопк аЙсгУ/огкІ
\Уаг II. Есі. Ьу У/ксуоіосі \У. І.чару/, 1. ВокЬук, В. Зспкив. - Есіпіопіоп: Сапаїїіап Іпкіі-
іиїе оГ Икгаіпіап Знкііея Ргевк, Ппіуегеііу ок АІЬсПа, 1992.
ХУуіе Р. Мепюгапсішп оп Зіаіімісаі Ваіа оп Зоуісі Півріасесі Регеопк. Верогі. -Сат-
Ьгі<І£е: Виккіап ВскеагсЬ СспГге Ьу Нагуапі Іїпіуегяііу. Аіщиьі 1952.- Р. 3-15.
522
звільнено. Поряд із окремими особами з різних формувань врятува
тися у повному складі пощастило тільки двом укомплектованим
меншою чи більшою мірою з українців формаціям. Першою був
російський охоронний корпус у Юґославії, сформований з ро-
сійських та українських емігрантів, які прибули до Сербії у 1921 р.
й були громадянами Юґославії (іншою великою російською фор-
мацією, до якої належали майже виключно росіяни- переважно
емігранти без радянського громадянства, була 1-ша РНА; її вояки
також уникнули примусового вивезення до СРСР і отримали
політичний притулок в Ліхтенштайні, звідки з часом виїхали до
різних країн Європи). Другою була дивізія "Галичина” - 1-ша
УД УНА, майже 9 000 вояків якої після 1948 р. опинилися у
Великій Британії. Її військовослужбовців британське командування
звільнило без зволікань із тієї причини, що це були переважно
жителі Західної України, котрі станом на 1 вересня 1939 р. мали
громадянство Польщі. Міжнародна Організація у справах біженців
(Іпіегпаііопаї Кейі^ее Ог^апі/аііоп) надала їм статус біженців і тим
самим дала дозвіл на в’їзд у заокеанські країни. 31 травня 1950 р.
уряд Канади визнав, що дивізійники можуть бути допущені до
імміграції, "незважаючи на їх службу в німецькій армії”. Також
Австралія, Аргентина, Бразилія, Іспанія та інші держави прийняли
дивізійників на постійне поселення298.
Серед тих, кому пощастило, була невелика частина учасників
українських юнацьких формацій з рекрутованих із території
Західної України. Зокрема кілька сотень ровесників підлітків,
депортованих до СРСР, вступили до таборів переселенців. Хлопці з
батальйону, що прокладав телефонну лінію від Лянсгуту до
Берхтесґадену, опинилися в американському полоні; їх переведено до
Бад Айблінґу в Баварії й через декілька тижнів звільнено, після
чого вони оселилися в Бад Трауштайні й заснували тут Гімназію.
Такі групи юнаків були в Байройті, Мюнхені, Гайденау, Ауґсбур-
зі299. Вони закінчили школи, стали фахівцями у своїх сферах й
навіть успішними підприємцями, і з плином часу призабули власне
минуле протягом останнього року німецько—радянської війни.
Решту вояків описуваних формувань, яким вдалося врятуватися
у складі окремих груп, очікувала різна доля. Деякі недавні
Цьому сприяло те, що західні союзники не притягували до судової
відповідальності вояків іноземних формацій за перебування у вій-
ськах СС, а порушували кримінальні справи лише на окремих осіб й
тільки в разі переконливих доказів про їх участь в конкретних воєнних
злочинах. В Канаді державна комісія у справах їх розслідування визнала
відсутність доказів того, що дивізія брала участь у будь-яких проти-
правних діях (Ве8сЬспе8І.СопітІ88ІопоїІпчиігуоп\УагСгітіпаІ8,йерогі.Рап 1:
РиЬІіс. “ТЬе Саіісіа Оіуівіоп”. - Ошта, ЗО БессіпЬег 1986. - Р. 249-261).
Гриневич 1. До генези... - С. 66.
523
прихильники ідеї створення українських військових формацій при
збройних силах Німеччини продовжували політичну діяльність серед
східноукраїнської еміґрації в цій країні. Однак розбіжності в
питаннях тактики українського визвольного руху не дали змоги
створити єдиний фронт для боротьби проти СРСР, до якого мали
увійти також колишні вояки описуваних формувань на еміґрації.
Центром громадського життя більшості з них протягом перших
повоєнних років став Новий Ульм. Саме тут 19 вересня 1946 р.
внаслідок політичного вбивства в таборі для переміїцених осіб загинув
Ю. Лісовський ("Горліс-Горський”). У Німеччині залишилися й
продовжували свою діяльність інші прибічники ідеї створення УВВ.
Зокрема Г. Которович став редактором тижневика "Неділя”, на
сторінках якого засуджував внутрішньопартійні чвари в українських
політичних середовищах, а полковник П. Крижанівський підтримував
тісні зв’язки з урядом УНР в екзилі300. Окремі недавні вояки УВВ
утворили в м. Новий Ульм Антикомуністичне Об’єднання колишніх
військовиків совєтської армії "Леґіон ім. С. Петлюри”, що тісно
співпрацювало з організацією "Українська Національна Ґвардія”
Т. Бульби-Боровця й І. Коваля; від 1952 р. обидві ці організації
якийсь час видавали спільний орган - військово-політичний журнал
"Штурм”301. Полковник К. Дацько після закінчення Другої світової
війни також тимчасово працював у Новому Ульмі, де приєднався
до створеної у 1948 р. Української Революційно-Демократичної Партії
(УРДП), яку очолював Іван Багряний, і навіть був фінансовим
директором в пресового органу "Українські Вісті”*.
Деякі учасники досліджуваних формувань після короткочасного
перебування в американській зоні окупації Німеччини переїхали
на проживання у США. Зокрема сюди виїхав К. Дацько, який
заснував і до початку 1960-их рр. майже до самої смерті очолював
воєнно-історичний інститут у Нью-Йорку302. Після війни А. Лівиць-
кий затвердив шефа штабу УЛС й згодом командира 2-ої УД УНА
8ІіапсІгик Р. Аппк оґУаІог... - Р. 291.
Вісті... - Березень—квітень 1953. — Ч. 3-4 (29-30). — С. 20.
Завдяки розповідям Дацька, Багряний виявився першим літератором,
який у своїй книзі написав про українські військові формації у
збройних силах Німеччини. Згадуючи про зустріч між окремими
бійцями УВВ та вояками дивізії "Галичина”, він писав у повісті
"Огненне коло”: "Хлопці ж побачили перед собою зразу відзнаку ”УВВ”
на рамені спостерігача (”А-а! Он воно що!”), що звівся їм назустріч,
а разом з тим побачили і всю компанію, що розташувалася на канаві -
це була група стрільців тяжко озброєних, ”до зубів”, з наплечниками,
в шоломах; були там дивізійники з "левиками” і були хлопці з ”УВВ”.
Зібралися, бач! Це не був так собі уламок розбитої частини, не
здеморалізована купа утікачів, а боєва одиниця. Безперечно! Здисциплі-
нована, сильна духом, ціла тілом” (Багряний І. Огненне коло. Повість про
трагедію під Бродами // Київ. - К.: Дніпро, 1991. - № 4. - С.28).
Вісті... - Весна 1966. - Ч. 121. - С. 10.
524
11. Дяченка в ранзі генерала-хорунжого і нагородив його Орденом
Лицаря Залізного Хреста. На час проживання у Мюнхені з
Дяченком консультувалися представники американської військової
розвідки, вивчаючи реальні сили визвольного руху в Україні. Разом
із дружиною Оленою та синами він переселився до Америки й
жив у Філадельфії, де помер 22 квітня 1965 р.303 Полковник
К. Мандзенко, якого через кілька років після війни уряд УНР
підвищив до ранґу генерал-поручника, наприкінці 1950-их переїхав
до Чікаґо, де заснував відділ Українського Конґресового Комітету
Америки (УККА) в Мілвоукі, послідовно виступав за об’єднання
української еміґрації і помер 16 січня 1983 р.304 Колишні опікуни
українських юнаків у протиповітряних формаціях люфтваффе
О. Кузьмович стала діячкою американської філії молодіжної
організації "Пласт”, а Т. Білостоцький - головою товариства
відділу Українського Народного Союзу (УНС) в СІТІА (помер
6 липня 1996 р.)305. Частина з тих недавніх військовослужбовців,
яким пощастило, опинилися у вартівничих сотнях при англійській
армії; організаторами сотень стали колишній генерал М. Капустян-
ський та майор Є. Побігущий. Із часом багато з них виїхало до
інших країн, зокрема Канади чи Англії (О. Винницький, Теодор
Гуль, Тимко Дідич та інші). Десятки колишніх вояків 61 і 63-го
батальйонів УВВ виявили бажання продовжувати військову службу
й вступили до іноземного леґіону (Ье£Іоп Еігап§еге) Франції306.
Водночас колишні керівники української секції КОНР Ф. Бога-
тирчук, Ю. Музиченко та інші продовжували притримуватися
думки про потребу створення для боротьби проти сталінського
режиму об’єднаного фронту всіх народів СРСР й відкрито висту-
пили проти УРДП І. Багряного307. У політичному плані вони
пристали на платформу причетного свого часу до створення
"Зондерштабу ”Р” російського Народно-Трудового Союзу (НТС).
Пізніше НТС почав виступати від імені українців, покликаючись
на Український Визвольний Рух - фіктивну організацію в складі
кількох осіб під керівництвом Демида Гулая, котрий вийшов з
УВК308. Як і при організації КОНР в останні пів року німецько-
радянської війни, після її закінчення принципові розбіжності цієї
групи із впливовими українськими еміґрантськими організаціями
Вісті Комбатанта. - 1965. — Ч. 2. - С. 63.
Там само. - 1983. - Ч. 2. - С. 86.
Білостоцький Т. Спомини... - С. 7.
Буртик І. Тернистий шлях... - С. 25, 27.
Богатьірчук Ф. Против проповеди антироссийского геноцида // Голос
народа. - 19 июля 1951. - № 22-26; Багряний І. Публіцистика. Доповіді,
статті, памфлети, рефлексії, есе. Упорядник Олексій Коновал. - К.:
Видавництво "Смолоскип”, Фундація ім. Івана Багряного, 1996. - С. 284.
Вісті... - Грудень 1958. - Ч. 92. - С. 123.
525
(насамперед ОУН-Б і ОУН-М) відіграли деструктивну роль при
спробах політичного об’єднання українців, які опинилися поза
межами їх Батьківщини.
Після війни офіцери більшості колишніх європейських вій-
ськових формацій у збройних силах Німеччини заснували това-
риства, які у власних країнах видавали свої пресові органи,
публікуючи на їх сторінках спомини. Наприклад, в Антверпені
виходив журнал колишніх голландських учасників боїв на Схід-
ному фронті "Беркенкруїз” ("Вегкепкгиіх”) і т. ін. Ще більше друко-
ваних видань з’явилися на еміґрації (зокрема пресовий орган
естонського ветеранського товариства “Войтея” (Уоііеіа) або журнал
товариства вільних козаків “Русалка” в Мюнхені і т. п.)ЗП9. Не
були винятком і недавні вояки українських формацій у збройних
силах Німеччини, які почали гуртуватися й брали все активнішу
участь у національно-громадському житті еміґрації. У 1949 р. в
Мюнхені засновано Братство колишніх вояків 1-ої УД УПА, а
більш як через 10 років у Трентоні - Об’єднання Вояків 2-ої УД
УНА, яке очолив підполковник В. Гладич. Ветерани з 1949 р.
видавали газету "Вісті”, а з 1963 р. - журнал "Вісті Комбатанта”.
Серед найуспішних тогочасних заходів Братства була агітація проти
виїзду еміґрантів до СРСР, який намагався організувати розташо-
ваний у Східному Берліні й підпорядкований радянським органам
безпеки Комітет за повернення на Батьківщину (Комитет за
возвращение на Родину).
За умов "холодної війни” між країнами Заходу і СРСР й
можливості війни між СІЛА і СРСР урядові кола створеної після
війни Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) виявляли зацікав-
лення долями колишніх вояків іноземних леґіонів сухопутних
військ Німеччини. Наприклад, в 1950 р. дехто з них (у тому
числі українці) був запрошений на влаштоване німецькими офіце-
рами запасу зібрання ветеранів згаданих формацій. На зібранні
був присутній колишній інспектор Східних Добровольчих з’єднань
Е. Кестрінґ, який виступив із доповіддю про можливі форми
співпраці іноземних формацій у разі їх повторного створення у
складі німецьких з’єднань. Проте, судячи з тональності його
виступу, допущені протягом війни помилки нічого не навчили
представників генералітету вермахту. Висловлені пропозиції й у
подальшому зосередити командування майбутніми формуваннями
в руках німців із запровадженням німецької командної мови
викликали рішучі протести присутніх ненімецьких ветеранів. Вони
вказали на можливість існування таких формацій тільки із власним
національним командним складом і з командною рідною мовою
й лише в деяких випадках - німецькою. "Гострі кути” під час
дискусії допоміг згладити представник східного відділу7 МЗС ФРН,
309 т
Гам само.
526
у минулому заступник командира батальйону ”Нахтіґаль” Т. Обер-
лендер. Він, зокрема, вказав як на найкращий доказ можливості
співпраці його держави з іншими народами Східної Європи на
сприяння Німеччини у творенні з’єднань очолюваної гетьманом
II. Скоропадським Української держави в 1918 р.310 Українські
ветерани підтримали ідею створення на еміґрації окремого націо-
нального леґіону за умови, що його організатори виконають деякі
їхні вимоги. У пресовому органі колишніх вояків 1-ої УД УНА
"Вісті” з цього приводу вказано: ”Ми є за тим, щоб на еміґрації
був створений окремий Український леґіон, але він мусить бути
під українським командуванням і мати виразну конкретну7 націо-
нальну українську мету”311.
Німці - творці українських та інших іноземних формувань у
збройних силах Німеччини - отримали пенсії від свого уряду, за
винятком тих, хто опинився в полоні в СРСР, і тих, кої’о стратили
з політичних причин, або тих, чиї дії визнано злочинними.
Засуджений після засідань Нюрнберзького трибуналу організатор
юнацьких формацій 3. Нікель, наприклад, за притягнення неповно-
літніх до участі у війні тільки після 10-ти років ув’язнення у
сталінських концтаборах вийшов на волю й незабаром помер від
раку. У січні 1947 р. Воєнна Колегія Верховного Суду СРСР із
політичних підстав засудила до смертної кари через повішення
козацьких отаманів П. Краснова та П. Шкуро, а також командира
козацьких з’єднань Г. Панвіца. Водночас у ФРН виправдано
більшість німецьких офіцерів українських та інших формацій,
проти яких радянські публіцисти, влаштовуючи провокаційні
політичні скандали, кидали безпідставні звинувачення. Найгуч-
нішою була справа заступника командира батальйону "Нахтіґаль”
Т. Оберлендера, звинуваченого у виданні наказу про вбивство євреїв
і представників польської інтеліґенції у Львові. 1960 року відбувся
суд у Західній Німеччині, який цілковито його виправдав, а
звинувачення визнав безпідставними. Оберлендер виграв процеси
проти часописів ”1)іеТаі” (Франкфурт над Майном) і ”1)іе Уоікззіітте”
(Відень) за наклепи проти нього312.
У 1960 р. уряд ФРН затвердив військові пенсії (приблизно
250-300 німецьких марок на місяць), трактуючи усіх вояків
однаково й виплачуючи інвалідські пенсії. Не визнаючи окремої
пенсії за службу в збройних силах під час війни, уряд водночас
зарахував роки служби й полону як "кредит” усім, хто претендував
на соціальну підтримку, для отримання якої треба було принаймні
п’ять років з усіх "кредитних” років включно із працею у
Там само. - 1963. - Ч. 110. - С. 63.
Там само. - Червень 1961. - Ч. 102. - С. 35.
Джерела наклепів проти куреня пояснено й спростовано в книзі:
КаьсЬЬоГсг Р. Гіег РаІІ ОЬегІапдег. - ТиЬіп^еп: Ргі(г ЗсКІісЬіептеусг, 1962.
527
Німеччині. Це стосувалося також колишніх ненімецьких вояків.
Проте з-поміж представників східноєвропейських народів, котрі
воювали на боці вермахту, тільки еміґранти з країн Балтії створили
у ФРН юридично визнаний центр перевірки ранґів старшин своїх
колишніх національних формацій, які боролися у складі збройних
сил цієї країни у 1939-1945 рр. Натомість громадські й ветеранські
організації українського та інших східноєвропейських народів на
той час не створили подібних "верифікацій них” комісій. Це, у
свою чергу, не дало змоги своєчасно вирішити актуальне для
представників їх націй питання німецьких військових пенсій.
Передання цієї справи "підприємливим посередникам” сприяло
тому, що більшість ветеранів українських формацій, які воювали
спільно з .німецькими частинами, не отримали пенсій як на.
еміґрації, так і в Україні в останнє десятиліття XX ст. Тільки
частина колишніх вояків українських військових формацій, що
діяли на боці збройних сил Німеччини - переважно інваліди, —
отримувала німецьку військову пенсію313*. Якусь допомогу для
цих інвалідів надавав також зареєстрований Союз українців -
воєнних інвалідів (УегЬапс! Ф Кгіе^зЬексІїаіІфіеп Пкгаіпег) із центральним
осередком у Мюнхені314. З плином років тільки одиниці отримували
належну і’ромадську допомогу (станом на 1972 р., наприклад, від
Суспільної Служби Комбатантів отримували опіку 485 осіб, серед
яких були десятки вояків інших українських військових формацій
і лише 12 колишніх вояків УВВ315). Те, що вояків УВВ передали
радянським репатріаційним комісіям, може пояснити цілковиту
відсутність на Заході спогадів про них, на відміну, скажімо, від
стрільців, підстаршин та старшин дивізії "Галичина” - 1-ої УД
УНА, які, опинившись на Заході, видали численні мемуари, що
стосуються історії цього з’єднання.
Характерно, що у країнах Південно-Східної Азії співпрацю з
Японією не розі’лядали як національну зраду. Відомо, що в 1945-
1946 рр. суди над колишніми військовослужбовцями Індійської
Національної Армії викликали хвилю протестів в Індії. Мешканці
тодішньої колонії вважали, що британський уряд не має мораль-
ного права вважати зрадниками індусів, котрі перейшли на бік
Корчак-Городиський О. Міркування щодо історії... - С. 39.
Не менш несправедливим було вітчизняне трактування цих вояків
урядом незалежної України, тоді як Росія виплачувала пенсії всім
ветеранам Другої світової війни включно з цією категорією осіб.
Відомий парадоксальний випадок: колишній вояк 1-ої УД УНА, який
прибув на Донеччину, не отримував жодної матеріальної допомоги й
змушений був повернутися до дочки в Сибір, де йому платили пенсію.
Вісті... - Травень-червень 1953. - Ч. 5-6 (31-32). - С. 38.
Поритко І. Допомога воєнним інвалідам // Вісті Комбатанта. - 1972. -
Ч. 5-6. - С. 98.
528
Японії під час Другої світової війни. У багатьох європейських
країнах після розпаду СРСР змінили ставлення до співпраці
національних сил та їх лідерів із Німеччиною у воєнні роки.
Водночас в Україні навіть більше як через півстоліття українці,
які воювали на боці вермахту, не дізналися правди про себе -
кількість загиблих, місця їх поховань, не отримали права соціаль-
ного захисту чи статусу воюючих осіб. Унаслідок цього склалася
ситуація подвійної несправедливості: коли нацистська Німеччина
створила цей історичний феномен, повоєнна демократична Німеч-
чина не зробила нічого, що належало зробити для реабілітації
цих людей згідно з міжнародними засадами, цивілізованими і
звичайними людськими законами й нормами моралі. На їх захист
не стали також жодні міжнародні юридичні чи гуманітарні
установи, які не вжили ніяких відповідних заходів. Не бажаючи
ускладнень у стосунках із Росією, уряд України з політичних
причин не піднімав питання виплати для них пенсій чи компен-
сацій з боку ФРН, а для керівництва Німеччини це було вигідно,
оскільки не вимагало додаткових відрахувань з бюджету грома-
дянам іншої держави. Навіть із розпадом СРСР ситуація щодо
спроб реабілітації сотень тисяч людей не змінилася. У 1990-их рр.,
вже в умовах незалежної Української держави, сотні вояків цих
формувань у відповідь на заяви про реабілітацію, переслані
прокурорам різних областей України, отримували шаблонну
негативну відповідь. У ній було сказано, що їх було "обґрунтовано
засуджено і ув’язнено за ст. 54-1 ”а” Кримінального Кодексу УРСР
за службу в німецькій армії”, у зв’язку з чим вони не підлягають
реабілітації. Це зумовила чинність закону УРСР від 17 квітня
1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій”, який
заздалегідь унеможливив надання статусу ветеранів війни воякам
українських формацій у збройних силах Німеччини. За його другою
статтею реабілітації не підлягали особи за "зраду Батьківщини,
шпигунство, диверсії, шкідництво, саботаж, терористичні акти”,
а також "збройні вторгнення на територію України, організацію
збройних формувань”, що боролися проти СРСР316.
Незважаючи на те, що у всьому світі відбулося примирення
між співвітчизниками, які воювали один проти одного на боці
Німеччини і СРСР, до кінця XX ст. такого примирення не
відбулося на території тих країн, які утворилися з розпадом СРСР,
у тому числі в незалежній Україні. Ініціаторами такого примирення
виступили тільки колишні вояки-українці на еміґрації, котрі
Андрусяк Т. С. Проблеми правового статусу учасників Другої світової
війни // Перша Українська дивізія Української національної армії:
історія створення та національно-політичне значення. Матеріали
науково-практичної конференції. Доповіді та повідомлення. - Львів:
Новий час, 2002. - С. 164.
529
написали чисельні спомини про свою діяльність та цілі, які перед
собою ставили. Ці спогади мали вирішальне значення для розкрит-
тя нащадкам правди про українські військові формації у збройних
силах Німеччини в 1939-1945 рр. Ще в 1943-1945 рр. колишні
вояки ЧА і українських військових формацій німецьких військ
порозумілися в лавах УПА. Ті з них, хто опинився за межами
Батьківщини, у повоєнний період в значно більших масштабах
досягнули злагоди на еміґрації завдяки спільній ідеї боротьби за
незалежність України. Звертаючись до українців, які воювали
на боці Німеччини, відомий український дисидент, колишній
радянський генерал Петро Григоренко 13 жовтня 1979 р. так
визначав потребу об’єднання ветеранів: ”Люди йшли вмирати не
за німецьку справу, а за свою поневолену Батьківщину... їм свою
країну хотілося визволити з неволі. Трагедія нашого народу та,
що ми довго були розірвані. Я проти німців воював, але теж не
за свою справу... Мені теж можна закинути, що я за чужу справу
воював. Об’єктивно воно так й є, але я вважав цю справу своєю,
вважав, що німці найгірші вороги мого народу, що вони хотять
його винищити, і щоби того не сталося, я ніс па вогнище своє
життя... А на смерть люди йдуть лише за велике діло. Перш за
все за Батьківщину. За неї вони боролись, за неї клали життя.
І через те, що я боровся по друї'ім боці, можна сказати проти
Вас, іду до Вас, як до своїх. Я теж своїй Батьківщині бажав, і
тепер бажаю добра, самостійности, свободи так, як і ви бажали
й бажаєте сьогодні”317.
Вісті Комбатанта. — 1979. - Ч. 5-6. — С. 121-122.
530
висновки
^7 роки Другої світової війни для багатьох народів Європи,
Далекого Сходу й Азії, позбавлених окупантами власної
державності, були доволі типовими розрахунки на створення своїх
леґіонів у складі збройних сил воюючих сторін — відповідно
Німеччини, чи СРСР, або Великої Британії. При цьому державу, під
егідою якої формували національні частини, розглядали як імовір-
ного союзника в боротьбі за визволення. Інакше кажучи, політичні
сили багатьох бездержавних народів світу для виборення або віднов-
лення незалежності були змушені використовувати різні форми
боротьби, однією з яких була участь в бойових діях у складі
іноземних національних військових формацій, створених по боці
однієї з воюючих великих країн. У ситуації, що склалася у 1930-
их роках, представники східноєвропейських народів схильні були
вбачати в Німеччині потенційного союзника в боротьбі проти СРСР,
який позбавив їх державності. Серед них були українці, які праг-
нули стати не об’єктом, а суб’єктом політики і яким для актуалізації
їх національного питання була потрібна власна збройна сила.
Усього в роки Другої світової війни у збройних силах Третього
райху воювало біля 2 000 000 іноземців, половина з яких - вихідці
зі Східної Європи1. За численністю на першому місці опинилися
росіяни (310 000 осіб), на другому - українці, чия загальна
чисельність у військових формуваннях на боці Німеччини протягом
1939-1945 рр. сягнула приблизно 250 000 осіб2. Попередні підра-
хунки свідчать, що, на підставі викладеного в праці матеріалу,
приблизно 35 000 їх служило в охоронних батальйонах, понад
50 000 у сотнях, батальйонах та полках вермахту (причислених
до УВВ), ЗО 000 у військах СС, 10 000 у юнацьких протиповітряних
формаціях люфтваффе, 15 000 в розвідці (абвері), 38 000 в УНА і
понад 70 000 в інших німецьких або іноземних частинах на різних
допоміжних службах. Отже, із понад 17 893 000 осіб у збройних
силах Німеччини протягом воєнних років3 вихідці з інкорпорованих
Детальніше див.: Вікх Р. Н.ТЬе Моп-беппапх іп іЬеСеппап Аппесі Рогсех 1939-1945.
РІіГ) Зькепаїіоп. - СапіегЬигу, 1974; МиЬІеп Р. 7\уі8сЬєп Накепкгеиг ипсі ЗоадусШегп.
Г>ег№(іопа1імпи£дег8о\у]еіІ8сЬепОгіеп(Уо1кегіт2\Уейеп\Уеккгіе§.- Бикхеїсіогі, 1971.
ІЧеиІеп Н.-1У. Ап сІеиіксЬег 8еііе... — 8.330.
Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии... - Т. ПІ. -
С. 323-324.
531
СРСР територій склали майже 6 %. З них 1, 4 % були українцями
й 2 % росіянами і служили переважно в своїх національних
формаціях. Мотиви, які визначали дії їх німецьких та ненімецьких
організаторів, можна сформулювати таким латинським прислів’ям:
”8і сіио Гасіипі ісіет, поп ек іііет” ("Якщо двоє роблять одну справу,
це ще не означає, що вони роблять одне й те ж саме”).
У монографії історію українських військових формувань у
німецьких збройних силах розглянуто в контексті подій на фронтах
і на тлі міжнародної ситуації. Першим з експериментів було
створення влітку 1939 р. українського леґіону спецпризначення.
Проте з огляду на чинність німецько-радянського договору про
ненапад упродовж першого півтора року Другої світової війни
політичні та військові кола Німеччини відмовлялися підтримувати
проекти щодо національних збройних частин, які запропонували
українські політичні лідери. Керівництво Третього райху не хотіло
ускладнювати стосунків із Москвою, і військові установи невдовзі
розпустили згаданий леґіон. Така ж доля спіткала нові українські
військові частини, створені напередодні нападу на СРСР: у перші ж
місяці німецько-радянської війни їх було розформовано, оскільки
існування збройних одиниць із представників підкорених народів
не входило до колоніальних планів Гітлера.
Уже на першому етапі німецько-радянської війни в оцінці її
характеру у вищих військово-політичних колах Німеччини зіткну-
лися протилежні поі’ляди. Деякі їх представники прагнули при-
наймні декларативно перетворити цю війну на конфлікт між
Європою і більшовизмом, у той час як Гітлер та його однодумці
розглядали її лише як засіб поневолення народів Східної Європи.
Вирішальне значення мала позиція Гітлера, який не змінив свого
ставлення до народів СРСР і цілей війни на Сході та послідовно
притримувався концепції максимально можливої його колонізації.
Тільки на тому етапі війни, коли стало очевидним, що концепція
"бліцкріґу” не мала успіху, наступ призупинили і становище
вермахту на фронті погіршилося, тоді військове командування
Німеччини знову повернулося до ідеї творення українських націо-
нальних формацій. Коли стало зрозуміло, що Німеччині доведеться
вести тривалу війну й настав час використати усі засоби боротьби,
її владні інстанції вирішили скористатися невдоволенням представ-
ників східноєвропейських народів більшовицьким режимом.
Усупереч заборонам Гітлера й Гіммлера, німецькі офіцери й
деякі колишні старшини різних армій часів національних револю-
цій у Східній Європі в 1917-1921 рр. розпочали напівлеґальні
приготування до формування реґулярних військових частин.
Підтримуючи ці ініціативи, німецькі військові інстанції створювали
з радянських військовополонених загони "допоміжних добро-
вольців” ("гіві”) й згодом виступили з ідеєю організації на їх
532
основі з’єднань "допоміжних армій”. Напередодні німецько-
польської й німецько-радянської кампаній це здійснював відділ
розвідки і контррозвідки (абвер), який формував перші українські
частини спецпризначення. Приблизно через два роки після початку
Другої світової війни до цих справ долучився також відділ
пропаґанди ОКВ. У рамках "психологічної війни” Третього райху
він займався поширенням газет, листівок та плакатів, що пропагу-
вали спільну боротьбу вермахту і добровольчих формацій проти
більшовизму. Згодом цю ідею підтримав оперативний відділ ОКГ,
із санкції якого при з’єднаннях сухопутних військ з мешканців
окупованих східноєвропейських територій почали організовувати
частини так званих "допоміжних добровольців”.
Від весни 1943 р. ініціативу поступово перебрало командування
військ СС, яке почало масовий набір ненімців до своїх з’єднань.
Цей крок спричинено насамперед тим, що німецьке командування
було зацікавлене в поповненні людських ресурсів після втрат,
яких зазнали сухопутні армії. Відступивши влітку 1944 р. з
окупованих східних територій, німецькі прихильники творення
українських та інших слов’янських формацій розраховували з їх
допомогою викликати у Східній Європі антибільшовицькі пов-
стання й покращити своє становище на фронті. Поступово в деяких
урядових відомствах, у вермахті й у військах СС окреслилися
дві лінії: прибічники першої підтримували генерала Андрія Власова
та його наміри створити російські з’єднання, а прихильники другої
робили основну ставку на створення неросійських Національних
Комітетів та армій. Обидві групи фактично діяли без відома
Гітлера, який остерігався можливих повстань східноєвропейських
народів проти Третього райху. Такі погляди репрезентували
німецькі діячі, які не погоджувалися зі східноєвропейською
політикою нацистського райхсканцлера, але змушені були це
приховувати. Враховуючи політичні вимоги представників цих
народів, воші сподівалися заручитися їхньою підтримкою і викорис-
тати їх людський потенціал у спільній боротьбі проти більшо-
вицької Росії. Брак єдиної чіткої лінії німецької урядової політики
і невдалі спроби досягти компромісів між різними гілками влади
значно гальмували практичне втілення проектів створення україн-
ських та інших національних збройних з’єднань на боці вермахту.
Розбіжності поглядів, що існували між німецькими військовими
колами та вищими керівниками нацистської партії, наклали
суттєвий відбиток на справу створення національних військових
формувань із мешканців східних територій, які захопив вермахт.
Причина незгод - різне розуміння загальної воєнно-політичної
стратегії Третього райху і різне ставлення до народів Східної
Європи. У результаті цього одностайних поглядів на призначення
українських та інших іноземних військових формацій його військо-
533
во-політична верхівка не мала. Серед іншого такі розходження
були наслідком підпорядкування створюваних військових частин
різним установам і проявилися у наданні відповідних назв цим
формуванням. Спочатку вище керівництво Німеччини взагалі
намагалося використати ці формування у психологічній війні в
системі заходів, що мали сприяти моральному розкладові бойового
духу ЧА. Надалі деякі працівники ГШ ОКГ й ОКВ були схильні
вбачати в цих українських національних військових формуваннях
своєрідного союзника вермахту. Урешті-решт, і Гітлер змушений
був узяти до уваги корисність від зміцнення німецьких військ
завдяки іноземним національним частинам. Однак він аж ніяк
не хотів допустити до посилення завдяки цьому позицій та вимог
тих діячів українського та інших визвольних рухів, які фактично
інспірували й негласно підтримали створення цих легіонів.
Упродовж 1943-1944 рр. на визначенні місця та значення
українських військових формацій у німецькій політиці певним
чином позначилося те, що справу Російської Визвольної Армії
(РОА) підтримали деякі військові та політичні діячі Німеччини.
Протягом усієї німецько—радянської війни вони віддавали перевагу
творенню російських частин і тільки після їх формування - або
щонайбільше одночасно — вивчали проекти створення подібних
українських формацій. Часто українські формування навіть за
назвою були повторенням створених перед тим російських. Наприк-
лад, українську дивізію військ СС сформовано через рік після
організації російської дивізії ”Ваффен-СС” Б. Камінського, абревіа-
тура ”УВВ” з’явилася в ужитку водночас із появою назви ”РОА”.
У свою чергу, формувати УНА німецькі інстанції дозволили майже
тоді, коли перейменували дивізію Б. Хольмстона-Смисловського
на 1-шу Російську Національну Армію (РНА), а 2-гу УД УНА
почали творити в час існування двох дивізій збройних сил КОНР
й початку комплектування їх третьої дивізії.
Велике значення в політиці творення національних частин та
з’єднань при збройних силах Німеччини мали також особисті
амбіції райхсфюрера СС Г. Гіммлера, якому довіряв особисто
Гітлер. Погодившись на формування з мешканців окупованих
східних земель спершу охоронних батальйонів, а згодом і дивізій
військ СС, Гіммлер розраховував у такий спосіб зміцнити окупаційні
збройні сили на Сході Європи. Проте, незважаючи на деякі
розбіжності в поглядах з військовими, він і більшість представників
вищої владної ієрархії Третього райху вважали, що використання
українських національних з’єднань могло б стати поважним полі-
тичним чинником в руках Німеччини. Разом із цим, зважаючи на
те, що це могло б мати значний вплив на спроби вирішення україн-
ського питання, вищі посадові особи Третього райху поводилися
досить стримано. Вони не допускали об’єднання усіх українських
534
частин в одне ціле або зосередження їх на єдиній території. Усі
ж позитивно налаштовані до цих формацій діячі і групи не мали
ні достатнього впливу, ні відваги для того, щоб відверто наполягати
на доцільності кардинально змінити політику чи діяти поза
рамками директив Гітлера. Більшість політиків й офіцерів Третього
райху залишалися відданими його ідеям до кінця війни. Деякі
професійні військовики, навіть генерали, які намагалися позитивно
вплинути на зміну східної політики, були радше рідкісним
винятком, аніж правилом. Німецькі організатори українських
військових формувань враховували, що ті люди, котрі вступають
до них, є чи можуть стати прибічниками ідеї боротьби за незалежну
Україну, яка не фігурувала у планах вищих керівників Третього
райху. Воєнні поразки нацистів змусили їх зважати на ці поба-
жання українців. Унаслідок цього час від часу, коли воєнне
становище Німеччини протягом 1943 р. погіршувалося, тональність
пропаґанди поступово змінювалася.
Ситуація помітно змінилася тільки після краху окупації
України, відкриття Другого фронту західними альянтами в червні
1944 р. й призначення Гіммлера командувачем резервних військ,
до числа яких німецьке командування зараховувало і національні
формації інших народів. Поступово справи національних формувань
перейшли під контроль й до компетенції інстанцій СС (особистого
штабу райхсфюрера СС, СС-ГА, РСГА), яким вдалося налагодити
своєрідний "імпорт” до райху вояків - мешканців земель Східної
Європи. Повільний прогрес у німецькій політиці у справі творення
національних з’єднань із представників слов’янських народів був
практичним відображенням суперечності між нацистською завойов-
ницькою програмою й імперативами воєнно-політичної ситуації.
Він не був наслідком остаточної відмови від територіальної
експансії, а радше результатом критичних обставин, особливо
погіршення становища на фронтах. Навіть організовані наприкінці
війни Національні Комітети представників східноєвропейських
націй, що були визнані переважно завдяки підтримці СС-ГА і
функціонували під політичним контролем працівників оперативного
штабу Розенберґа, мали більше пропаґандистське, ніж реальне
політичне значення.
З українського боку ініціаторами створення українських форму-
вань у збройних силах Німеччини були насамперед громадські
активісти в еміґрації. До них належали здебільшого представники
того покоління українців, яке жило пам’яттю про українські
визвольні змагання 1917-1921 рр. Вони вважали необхідним
організувати єдиний національний визвольний фронт і сподівалися
на те, що Німеччина зможе підтримати ідею відновлення Україн-
ської держави. Виступ національних формацій на боці німецьких
збройних сил, на їх думку, був би логічним продовженням боротьби
535
українців проти більшовицької Росії та усіх окупантів України,
що у різних проявах тривала від січня 1918 р. При цьому вони
намагалися заручитися підтримкою військових кіл Німеччини,
вбачаючи в них свого найімовірнішого прихильника й союзника.
Українські активісти прагнули створити на базі вермахту власні
частини та з’єднання, що мали стати основою для формування
національної армії. Саме наявність у згаданих формаціях ветеранів
визвольних змагань забезпечила своєрідний "живий зв’язок”
кількох поколінь людей, які прагнули воювати за незалежність.
Із початком німецько-радянської війни, крім згаданих причин,
з’явилися нові мотиви. Поряд з ідеологічними й патріотичними
міркуваннями та антибільшовицькими настроями, пам’яттю про
штучні голодомори й масові репресії НКВС основними з них були
нестерпні умови перебування в таборах військовополонених україн-
ців-червоноармійців й те, що сталінський режим трактував їх як
зрадників. Це спонукало багатьох вважати більшовицьку систему
злочинною й боротися проти неї зі зброєю в руках. Зважаючи на
досвід першої німецької окупації України 1918 року, більшість
з українських організаторів національних частин на боці Німеч-
чини, мали ще якісь ілюзії. Спочатку вони сподівалися на те,
що вище керівництво Третього райху виявиться неспроможним
втілювати на практиці свої колонізаційні плани, буде змушене
їх переглянути, піде на зміну політики щодо України й погодиться
на створення її уряду та армії. Усупереч завойовницьким планам
нацистів, ці діячі українського визвольного руху не залишалися
бездіяльними і не відмовлялися від своєї мети навіть у несприят-
ливих умовах гітлерівського Третього райху. Саме в контексті
цих намірів вони домагалися організації реґулярних українських
військових з’єднань. Свої ініціативи вони пов’язували, зокрема,
зі старшинами вермахту, які неґативно ставилися до колонізатор-
ських задумів Гітлера. В умовах "тотальної війни” від початку
1943 р. українські військові діячі продовжували підтримувати
творення при вермахті своїх національних військових формувань
передовсім для того, щоб мати їх на той час, коли війна між
Третім райхом і СРСР закінчиться виснаженням обох загарбників.
Це, згідно з їх розрахунками, мало викликати ситуацію політич-
ного "вакууму” на Сході, яку можна було б використати для
відновлення української державної незалежності.
Більшість із діючих на боці вермахту одиниць тільки умовно
можна назвати частинами Українського Визвольного Війська (УВВ),
бо насправді єдиного формування з такою назвою у 1943-1945 рр.
не існувало. Через втручання Гітлера УВВ залишилося в історії
не як назва армії, а лише як загальне окреслення більшості
українських військових формацій, що діяли при німецьких
сухопутних військах у 1943 - на початку травня 1945 рр. З огляду
536
на це невдачею закінчилися всі спроби старшин колишньої армії
УНР створити постійний штаб УВВ. Ситуативно інтереси тогочасної
німецької воєнної політики і військово-політичні плани українців
у боротьбі проти СРСР збігалися. Проте для ефективного практич-
ного впровадження гасла "братерства зброї”, яке поширювала
німецька пропаганда, не було підстав, оскільки нацистське керів-
ництво не відмовилося від расистської тези про "меншовартість”
слов’янських народів. Тільки напередодні поразки Третього райху
частині українських політичних та військових діячів удалося
заручитися підтримкою внутрішньої владної опозиції східноєвро-
пейській політиці Гітлера.
Об’єктивний аналіз літератури та архівних матеріалів дає
підстави твердити, що в роки Другої світової війни всі українські
формування були тільки допоміжним чинником у загальній
структурі збройних сил Німеччини. За час свого існування вони
були національними за складом військовими формаціями і факто-
ром, у який було прагнення закласти певні політичні потенції.
Українці не полишали думки, що ці формування, створені за
екстремальної воєнної ситуації, за сприятливих умов зможуть стати
головним чинником боротьби за національне визволення. Саме
ці почуття патріотизму й ідейні переконання допомагали їм легше
переживати скрутні обставини, у яких вони опинилися.
У роки Другої світової війни було створено різні українські
військові формування, що діяли на боці збройних сил Німеччини:
леґіон Романа Сушка, леґіон ДУН, вартівничі сотні, частини
сухопутних військ (згодом курені УВВ), охоронні батальйони, сфор-
мовану переважно з галицьких українців дивізію, з’єднання УНА.
Змінювалися назви цих формацій, розформовувалися одні й
створювалися інші. Незмінним залишалося одне, послідовні наміри
їх українських вояків створити свої збройні сили, що було одним
із виразних свідчень безперервності наполегливих прагнень україн-
ців до національної незалежності й власного державного життя.
537
ДОДАТКИ
і
АЬксЬгіЙ.
ОЬегкотшапдо дея Неегея Вегііп, деп 6. 8. 1941.
СЬеГ деі Нееге8гіі8іип§ ипсі
ВеГеЬІкЬаЬег дея ЕгеаІгЬеегек
62ҐУА/А” УШ/УЗ(Уе)
Ап
Неегезіпіепдапі Ьеі беп. Ои. рр.
В ей.: УегрЛеоипо «оидсііїсЬег Кгіе£8£еГап«епег.
Віє ЗоидеГипіоп І8І дет АЬкоттеп йЬег діє ВеЬапдіипв дег Кгіе£8«еГап§епеп уот
27. 7.29 пісЬі Ьеіоеігеїеп.
ВетгиГо1§е ЬеяІеЬі аисЬ пісЬі діє УегрЛісЬіип", деп 8О\уіеІІ8скеп Кгіе”8!іеГап”епеіі
еіпе діе8ет АЬкоттеп ЬіпяісЬіІісЬ Меп§е ипд Ойіе епікргесЬепде Уегрї1е§ип£ ги оем/аЬ-
геп. Міг КйсквісЬі аиГ діє а11§етеіпе Уег8ог£ипо8Іа§е адсгдеп Го1§епде, пасЬ аггіІісЬет
ВеГипд аикгеісЬепде УегрПе«ип”5аІ2е Гиг діє 8о\у]еїі«сЬеп Кгіе£8£еГап£епеп Гє8і£Є8іеШ:
1.) іп Кгіе£8ееГапеепеп (оЬпе ПЄППЄП8У/ЄГІЄ АгЬеіі)
Гиг 28 Та”е Йіг 7 Таве
РІеіясЬ ипд ЕІеіясЬууагеп 400 § 100 8
ГеП 440 § П08
Маеегкаке 185 8 46,25 8
Оиагк 190 8 47,5 8
Вгаі1іп28ри1уег 135 8 33,75 8
Какг8тіИеІ (Огаиреп, НаГегПоскеп
6гіе88,Теіо\уагеп, ВгисЬгеІ8) 400 8 100 8
/искег 600 8 150 8
Магтеїаде 600 8 150 8
РгІ8сЬ«етй8е (8реІ8егііЬЬеп, КоЬІ) 4 500 8 1 125 8
ЗаиегкоЬІ 550 8 137,58
«еіг. 8аиегкоЬ1 50 8 12,5 в
КаПоГіеІп 36 к8 9к§
одег
КагіоГГеїп 19 к8 4,750 кв
ипд
КоЬІгйЬеп 50 к8 12,500кв
одег
КаЛоГіеІп 27,5кЄ 6,875 к8
ипд
КоЬІгйЬеп 25 кв 6,250кв
Вгоі 6 кв 1,5 кв
ВеиЬсЬег Теє Н2в 28 8
8а1г 420в 105 8
538
2.) іт АгЬеіікеіпкаІ/
Гиг 28 Та§е їйг 7 Та8е
Р1еІ8сЬ ипд РІеІ8сЬ’Л'агеп 600 § і508
Реіі 520 8 130Є
Ма«егка8е 185 а 46, 25 8
фиагк 190 8 47,5 8
ВіаіІіп"8рикег 150§ 33,75 8
№Ьг8ті(іе1 (Сгаиреп. НаіегПоскеп,
Сгіс88, Теіри/агсп, ВгисЬгеів) 450 8 112,5 8
Хискег 900 8 225 8
Магтеїаде 600 8 150 8
РгІ8сЬ§стй8е СЗреІ8егйЬЬеп, КоЬІ) 4 500 8 1 125 8
ЗаиегкоЬІ 550 8 137,5 8
Сеіг. ЗаиегкоЬІ 50 8 12,58
Кагіоіїеіп 30к8 7,500 ке
одег
КагіоГТеІп 22 к§ 5,500 к8
ипд
КоЬІгйЬеп 22,4 ко 5,600ке
одеї
Кагіоіїеіп 26 к8 6,500 к8
ипд
КоЬІгйЬеп 11,2к8 2,800к8
Вгоі 9 к8 2,250 к8
Беиі8сЬег Теє 112 8 28 8
8а1г 420 8 105 8
Е'Ьеі УегрПедипа кгапкег 8о\у]еІІ8сЬег КгіеркреГапрепег £е11еп діє Ве81іттип«еп іт
НУВЕ. 41 В 8. 224 Мг. 360 АЬ8сЬп. II, 5 І итег Тліагипдеіерипр дег Заіге пасЬ 1.)
ЕеЬеп8тіііеІ7и\усІ8ип§ ипд 5реІ8егеііе18Іпд пасЬ деп Ве8ііттип§еп де8 МегкЬІаПев
йЬег Кгіе‘?8«еГап§епепхегрґіерип» аиігихіеііеп. АисЬ іт йЬгіреп §е1іеп діє дон гиваттеп
”еіа88іеп Ве8ііттип<>еп.
Зо'л'сіі іп еіпгеїпеп Ргареп посЬ Ьевопдегс Кереіипрсп егГогдеііісЬ и'егдеп, ег§еЬеп
Ап\уеІ8ип£еп.
Іп Теіі II де8 2. МегкЬ1аіІе8 йЬег Кгіе88£еГапрепепуегрПе”ипр І8І аиГ діе«еп Ег1а88
ЬапдксЬгіІіІісЬ Ьіпги\УеІ8еп.
Р.д.К.д.А.
Вагіек
ОЬег/аЬІтеійІег.
І.А.
регЛУІіКег
ЦДАВО України. - Ф. 2453. - Оп. 1. -
Спр. 169. - Арк. 22-22 зв.
Копія.
Верховне командування
сухопутних військ
Шеф армійського озброєння
і командувач резервних армій
62 ф УА/А ґ V ПІ/У З (V е)
Армійському інтендантові при головній ставці.
Зміст: забезпечення радянських військовополонених.
Радянський Союз не підписав угоду про поводження з військово-
полоненими від 27. 7. 29.
Берлін, 6. 8.1941.
539
На підставі цього не існує зобов’язання забезпечувати радянських
військовополонених продовольчим постачанням визначених цією угодою
кількості та якості. З огляду на загальний стан постачання, після
медичного висновку для радянських військовополонених визначено
достатніми такі норми постачання:
1.) у [таборах] військовополонених (без окремо вказаної праці)
на 28 днів на 7 днів
м’ясо та м’ясні товари 400 г 100 г
жири 440 г 110 г
твердий сир 185 г 46, 25 г
м’який сир 190 г 47, 5 г
смажене м’ясо 135 г 33, 75 г
харчові продукти (крупи,
вівсяні пластівці, манні крупи,
макаронні вироби, гречка) 400 г 100 г
цукор 600 г 150 г
мармелад 600 г 150 г
свіжі овочі (салати, капуста) 4 500 г 1 125 г
квашена капуста 550 г 137, 5 г
суха квашена капуста 50 г 12, 5 г
картопля 36 кг 9 кг
або
картопля 19 кг 4, 750 кг
та
вироби з капусти 50 кг 12, 500 кг
або
картопля 27, 5 кг 6, 875 кг
та
вироби з капусти 25 кг 6, 250 кг
хліб 6 кг 1, 5 кг
німецький чай 112 г 28 г
сіль 420 г 105 г
2.) при використанні на і
на 28 днів на 7 днів
м’ясо та м’ясні товари 600 г 150 г
жири 520 г 130 г
твердий сир 185 г 46, 25 г
м’який сир 190 г 47, 5 г
смажене м’ясо 150 г 33, 75 г
харчові продукти (крупи,
вівсяні пластівці, манні крупи,
макаронні вироби, гречка) 450 г 112, 5 г
цукор 900 г 225 г
мармелад 600 г 150 г
свіжі овочі (салати, капуста) 4 500 г 1 125 г
квашена капуста 550 г 137, 5 г
суха квашена капуста 50 г 12, 5 г
картопля 30 кг 7, 500 кг
або
картопля 22 кг 5, 500 кг
та
вироби з капусти 22, 4 кг 5, 600 кг
540
або
картопля 26 кг 6, 500 КГ
та
вироби з капусти 11, 2 кг 2, 800 кг
хліб 9 кг 2, 250 кг
німецький чай 112 г 28 г
сіль 420 г 105 г
Про забезпечення хворих радянських військовополонених є дійсним роз-
порядження в головному віснику розпоряджень за 1941 р. групи ”Б” № 360,
частина II, 5 І, в основу якого покладене речення під пунктом № 1.
Надання харчових продуктів та харчових карток здійснюється за
постановою листка зауважень про військовополонених. В іншому також
діють охоплені там разом постанови.
Також в окремих питаннях відповідно до потреби ще буде видано
особливі розпорядження.
У П-ій частині 2-го листка зауважень про забезпечення військово-
полонених також потрібно письмово посилатися на цей наказ.
За дорученням:
Підписав: Вінтер
Для правильності: службовець
Барлек
Старший фінансовий розпорядник.
2
Оперативная ГРУППА НКВД УССР
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
СЕКРЕТАРЮ ЦК КП(б)У тов. ХРУЩЕВУ Н. С.
РАЗВЕДСВОДКА № 32/67
о деятельности украинских националистов на оккупированной
немецко-фашистскими захватчиками территории УССР по состоянию
на 1. 9. [19]42 г.
№ 767/сч ”19” сентября 1942 г.
г. Знгельс
/.../ Формирование украинской армии.
Фашистское военное командование на территории оккупированньїх
областей Украиньї создает "Украинскую армию” и с зтой целью формирует
вооруженньїе, так назьіваемьіе ”добровольческие” отрядьі.
Формирование добровольческих отрядов проводится при активном
участии украинских националистов в Киевской, Днепропетровской,
Кировоградской, Полтавской, Сумской, Харьковской, Сталинской областях,
в западньїх областях Украиньї и на территории генерал-губернаторства...
В Днепропетровске командиром формируемого украинского доброволь-
ческого корпуса "Вільне козацтво” єсть, будто-бьі, перешедший на сторону
немцев генерал-лейтенант КОРНЕЕВ.
Комплектование отрядов идет за счет вербовки украинских национа-
листических злементов из числа дезертиров, военнопленньїх, лиц, уклонив-
шихся в своє время от призьіва в Красную Армию, кулаков, уголовников,
репрессировавшихся Советской властью.
Формируемьіе отрядьі и части носят различньїе названия: "Вільне
козацтво”, "Жовтопогонники”, "Українські козаки”, "Українська націо-
нальна часть”, "Добровольческий” или "козачий” отряд и т. п.
541
На вооружении "добровольческих частей” состоят винтовки и другое
оружие советского образца. В частях проводятся военньїе занятия под
руководством офицеров германской армии.
”Добровольцьі” одетьі по-разному. В одних местах — в немецкую форму
и черньїе папахи, в других — казачью форму. Наиболее распростра-
ненной формой являются красноармейские шинели и гимнастерки без
иетлиц с желто-голубой повязкой или треугольником на левом рукаве и
гайдамацкие шапки.
По-разному также организовано довольствие их. В некоторьіх местах
они снабжаются из складов германской армии и получают продуктьі
наравне с немецкими солдатами. Солдатам, якобьі, вьшлачивается жало-
вание и принимаются мерьі к материальному обеспечению их семей.
Вокруг создания "добровольческих” частей украинские националистьі
на страницах фашистской прессьі подняли большую шумиху, как о частях,
которьіе должньї сказать большую помощь немецким оккупационньїм
властям в борьбе против Красной Армии.
О формировании частей "Української армії” располагаем следующими
данньїми:
По данньїм от 20. 2. 42 г. в г. Замостье (территория Генерал-губерна-
торства), в лагере военнопленньїх, немцьі проводят работу по организации
"добровольческих” отрядов по борьбе с Советской властью, в которьіе
вербуются пленньїе командири и бойцьі Красной Армии.
Немцьі всю организационную работу по созданию таких отрядов
возлагают на подбираемьіх ими предателей из числа бьівших командиров
Красной Армии.
Организатор зтих отрядов КРИВИЦКИЙ рассказьівает, что "доброволь-
ческие” отрядьі формируются по принципу легионов во Франции и других
странах для борьбьі с Красной Армией.
По данньїм от 23. І. 42 г. на Днепропетровщине и в г. Днепро-
петровске создана украинская националистическая воєнная организация
под названием "Вільне козацтво”. Из числа участников организации
сформирован корпус.
Одет личньїй состав зтого корпуса в обмундирование красноармейцев
и его обучают воєнному делу. Отдельньїе подразделения зтого корпуса,
якобьі, уже участвовали в ликвидации партизанених отрядов, располо-
женньїх в лесах, между Новомосковском и Павлоградом.
Во главе зтого корпуса поставлен генерал-лейтенант КОРНЕЕВ,
которьій, якобьі, перешел на сторону немцев в начале войньї.
"Вільне козацтво” еоздаетея из националистических злементов,
вербуемих ереди военнопленньїх дезертиров-украинцев.
В г. Днепропетровске их можно видеть марширующими по улицам
небольшими подразделениями.
По поводу организации зтого корпуса "Днепропетровская газета” в кон-
це декабря п[рошлого] г(ода] поместила похвальную статью, в которой
подчеркиваетея большое значение создания украинских отрядов, которьіе
оказьівают большую помощь немецкой армии в борьбе против Красной Армии.
По данньїм от 17. 11. 41 г. в Днепропетровском лагере военнопленньїх
переводчик ереди военнопленньїх Красной армии украинской националь-
ности вел разговорьі о том, что, может бьіть, в недалеком будущем
военнопленньїм придетея самим отстаивать свои интересьі, свободу и
независимость, которьіх, якобьі, добилась для них германская армия.
По данньїм от 21. 2. 42 г., в оккупированньїх районах Левобережья,
германские военньїе власти создают ”добровольческие” отрядьі из украин-
542
ских националистов, дезертиров Красной Армии и антисоветских зле-
ментов. "Добровольцьі” зтих отрядов получают 400 рублей в месяц.
По данньїм от 20. 3. 42 г. в г. Сумьі, Сумской области, имеются
части "Украинской националистической армии”, насчитьівающие до 2 500
человек. Укомплектованьї зти части за счет военнопленньїх, антисоветского
елемента и жителей оккупированньїх районов, вьшущенньїх из лагерей.
По тем же данньїм, в г. Белополье, Сумской области, дислоцированьї
части "Української армії” численностью до 1 500 чел.
По данньїм от 12. 4. 42 г. в г. Харькове, в здании против 101 ніколи,
размещен отряд, сформированньш из бивших участников украинской полиции,
численностью до 600 человек, которьій проходит военное обучение...
В октябре 1941 года в Кременчугском и Полтавском лагерях военнопленньїх
немецкое командование обьявило набор "добровольцев” в армию. Основним
условием набора била принадлежность к украинской национальности.
В Кременчугском лагере немцам удалось найти до 300 предателей,
согласившихся служить в зтой армии, которнх в селах Кременчугского
районе обучали воєнному делу.
/.../
ВР[ЕМЕННО] И[СПОЛНЯЮЩИЙ] О[БЯЗАННОСТИ] НАРОДНОГО
КОМИССАРА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УССР
/САВЧЕНКО/
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. -
Спр. 113. - Арк. 1, 26-31, 61.
З
АЬзсЬгіЙ.
І РапгегОіуїкіоп Оіу. беї. Зі., деп 4. 10. 1942.
АЬі. Іс/ІЬ.
ЗопдегЬеїеЬІ ііЬег 1апдс8еІ£епеНііїхкгайе іт Озіеп
Оіе бгбххе дез Окігаите» ипсі діє сігіписпсі §еЬоіепе Зрагхаткеіі тії сІсиїьсЬеп Меп-
8сЬеп ЬаЬеп дахи «егтіпоеп, діє КгаЙе дег іт О8іеп егоЬегіеп Ьапдег 8ои/іе діє Кгіе°8-
§еїап"епеп аиї деп УеГ8сЬіедеп8іеп беЬіеГеп іп деп Оіепхі дег ХУегтасЬі ги 8іеІ1еп. ОІЄ8
егїогдеП діє огеапІ8аіогІ8СІіе ЕгТаввип» ипд Еіпоідпипи де« Еіп8аіге8 уоп Ьапдезсіп-
ууоЬпегп дег Ьевеїхіеп ОеЬіеіе ипд уоп Кгіе§8£еїап£епеп ипд дег пеиеп УегГй“ип<!Єп ипд
Вехііттипоеп суіє їоі<гі:
1. Еіпіеііипе:
а) Ап°еЬбгіое дег Тигкубікег ипд Кохакеп.
Ь) І.апде8еі”епе 8ісЬегші”8УСіЬапде айв ігеі\уі11і£еп Еепде8ЄІпсуоЬпегп Ьгсу. епііа
88ЄПЄП Кцї.
с) Кгіе”8”еГап'>спе.
д) Ггеі \уі 11 і §е БапдезеітУоЬпег ипд епі1а88епе К£Ї.. діє даиетд ак Нііїхдіепві еіпуеге-
ісЬі 8Іпд.
е) Бапде8еіпчуоЬпег, діє У0гііЬег§еЬепд ги Ьекопдегеп АгЬеііеп Ьегапго§еп и-огдеп
(Зраппдіепзі, ЗігазвепЬаи и8\у.).
II. Тигкубікег ипд Ковакеп 8Іпд ап да8 Агтее^еїап^епеп-Бауег аЬгихсЬіеЬеп. Оіе
Ап§еЬбгі§еп діевег Ьеідеп Уоікзогирреп діепеп гиг АиЕіеІІипд уоп КатрЇуегЬапдеп. 7и
деп Тигкубікет ^еЬбгеп: Тигктепеп, БвЬекеп. Ка8асЬеп. Кі[г]”І8еп, Кагака1ракеп,Тад-
8Ьікеп, АвегЬаідвсЬапіег, Агтепіег (уог аііет аих КагаЬа§п),6еог§іег (еіп8сЬ1. Ад8сЬагеп,
ипд Зйд-О88еіеп), ТвсЬегкеххеп, Ади§ег, КаЬагдіпег, АЬсЬавеп, Кага(8сЬаіег, Ваїкагеп,
№>гд-О88еіеп. Іп”іі8сЬеп,Т8сЬеІ8сЬепеп,Оа”Є8іапеі (Кіітйкеп, Ассагеп, І.акеп,Оаг§іпег
и8су.), ХМо1§аіаіагеп, ВазсЬкігеп и8УУ.
543
Пі. Еапдехеіеепе ЗісНсгипдакотрапіе.
Віє АиГяіе11ип§ еіпег1апде8еІ£іепеп-8ісЬегип£8котрапіеЬаідіеВіу. Ьеіт 8іаЬдег 1.
Рг. Сгеп. Вгі§. ЬеГоЬІеп. Рйг 8Іе §еІІеп 8опдегЬе8Ііттип£еп.
IV. 1.) Кгіе"8«еГап”Єпе 8Іпд іт КаЬтеп дег согЬапдепеп РеЬІ8Іе1Іеп Ьеі дегТгирре
ги Ьеіаххеп. 8іе коппеп іп Гої^епдеп Ріапкіеііеп уепуепдеї ссегдеп:
а) РаЬгег, ВеГаЬгсг іп Тгоккеп ипсі РГегдеПіЬгег.
Ь) Напдсуегкег, іесЬпікеЬех Регвопаї (8сЬІо88ег,ЗУаГГепрегхопаї ик\у.) ип<1 У/ігізсЬаГік-
регаопаї.
с) АгЬеііегрег8Опа1 іп Ваи- ипсі Уегког”ипрїеіп1іеііеп аііег Агі.
8о 1ап§е пісЬіз апсіегї аихсігйскііск ЬеГоЬІеп и ігсі. яіпсі аисЬ ВЬегІаиГсг ги деп ипіег
IV а-с) §епаппіеп Хсуескеп ги сегсуепдеп. Віє ЛиРгеІІип” соп геіпеп К§Г.- АгЬеііегкоІоппеп
ЬеГеЬІІ діє Віу. ипд м/ігс! аиГ да$ Р[ап]г[ег-]Рі[опіег] Вії. 37 ипд В. ЬЦасЬвсЬиЬ] Р. 81
ЬевсЬгапкі ЬІеіЬеп тіІ88еп.
2.) АЬасЬиЬсуе^ Гііг Кгіе§8§еГап§епе. ІЧасЬ ЕгггсіГип^ кі пд 8Іе Ьеіт К<гі. ги уетеЬтеп
ипд 80І0П дег Ві V. АЬі. Іс ги теїдсп (егксЬеіпі діє Аи8ка£е еіпгеїпег К§Г. Ьекопдегя суєгіуоіі ,
80 8Іпд віє гиг посЬта!і§еп УетеЬтип§ дег Віу. АЬі. Іс гигиГйЬгеп). АВдапп егТо!«і дег
АЬ8сЬиЬ ап діє ВІУ.-6еГап"епеп8аттеІ8Іе11е, 8оссеіі 8Іе пісЬі іп дегТгирре 8е1Ь8і Ьепбіі§1
у/егдеп.
Веп К«Г. 8іпд Век1еідипо8- ипд Аи8гйчіип§88іиске (ЗііеГеї, КосЬ§е8сЬігт, ЬдНе],
Вескеп и8\у.) ги Ье1а88еп. РеЬІепде Векіеідип» ипд Аи8гіі8іио88ійске 8Іпд СеГаІІепеп ипд
Ое8іогЬеп аЬгипеЬтсп ипд деп К§Г. гигиіеііеп.
Веіт АЬйсЬиЬ іт Вапдігап8роП 8Іпд аііеТгап8рогітд«ІісЬкеіІеп (Ьеегкоіоппеп и8\у.)
аикгипиігеп. Ри88таг8сЬе хіпд аиГ дах Моісуепді§8Іе ги Ье8сЬгапкеп. Еа ти88 Сгипд8аіг
8еіп, діє АгЬеіівкгаГі дег К§Г. ги егЬаііеп.
Віє 8іагке дег Ье«1еііспдеп ХУасЬтаппвсЬаГіеп ти88 тіпде8іеп8 2 Мапп аиГ 100 К§Г.
Ьеіга§еп. Ек 8Іпд тбрІісЬкІ КадГаЬгег одег Вегіііепе ги ссаЬІеп ипд МО аиГЬксу одег Кгад
ті(хи”е!>еп.
3) Зедс Віеп8іе11е І8і Ніг діє ВесуасЬип” дег Ьеі іЬпеп ЬеГіпдІісЬеп К”Г. уегапісуоПІісЬ.
Уоп деп ііЬегусогдпеїеп Віеп8І8ІеІІеп хіпд діє §еІгоГґепеп Ма88паЬтеп ги йЬегргііГеп ипд
ІаиГепд ги йЬегсуасЬеп. Вег Уегігаиеп88е1і§кеіі ипд дет ЬеісЬівіпп Ьеіт ВесуасЬеп уоп
КоГ. І8І дигсЬ діє ЕіпЬеіі8ГиЬгегепі§е§еп ги ігеїеп. Веі іЬгег РІисЬі І8І дет Іс дег Віу. 8оГогі
Меідипр ги егзіаИеп. Віе8е Ьаі ги епіЬаІіеп:
1 .) АпгаЬІ дег §еПоЬепеп К«Е
2 .) Оепаие Рег.8опепап«аЬеп дегзеІЬеп.
3 .) РІисЬіогі.
4 .) Мате ипд Віеп8І8Іе1Іе де8 Сиг діє ВесуасЬип” УегапІсуо[г]ііісЬеп ВІ8гірііпагУог-
§Є8ЄІ2ІЄП.
№сИ К1агип»дег8сЬи1д«гадеп віпд іп ]едет еіпгеїпеп Раїїе діє уегапіаввіеп Мах.чпаЬ-
теп £е§еп діє Ніг дак ЕпіІаиГеп сегапІссогІІісНеп Зоїдаїеп аиГдет Віеп8ісуе§е тії 8іеІ1ип§8-
паЬте дег 7\УІ8сЬепУог£е8еігІеп ги теїдеп.
НіегЬеі І8І ги ргііГеп, суієсуєіі Уегіеігип» дег Віеп8іаиІ8ІсЬі8рі1ісЬі дег Ьеіг. Уог»е8еігіеп
уог1іе§1. (ЗсЬагіе Ма88паЬтеп 8іпд §е°еп діє ЗсЬиїдіуеп й[Ь]ег£геіГеп, кгіе§8оегісЬі1ісЬе
ВпіегвисЬипд капп іп Рга$>е коттеп.)
4 .) Хиг Ье88егеп КеппіІісЬтасЬип" ги88. К”Г. суігд апдсогдпеї, да$8 аи88егдет суєі88Єп
одег Ьеііеп уіегескі§еп 8іііск 8гоН аиГдег Ііпкеп Вги8і8еііе тії дег АиГзсЬгіН “К$Г.” (тії
суєІ88єг ОІГагЬе) аисЬ аиГдег Кйскзеііе дегВпіГогтдіс АиРсЬгіН “К”Г." тії \уеІ88ег ОІГагЬе -
гсуескта88Іо тії ЗсЬаЬІопе - аиГ§еігаоеп суігд. НбЬе дег ВисЬвіаЬеп 10 ст.
Веі Мап^еІ ап РагЬе, 8іпд іп егзіег Ьіпіе діє тії деиьсЬеп одегдіевеп аЬпІісЬеп (ІпіГог-
гп8ійскеп Ьекіеідеіеп К§(. ги кеппгеісЬпеп. Уоп деп Віу. ипд Сеп. Кдо8 8Іпс! ЗігеіГеп еіп-
§е8еігі,діе аїіе ип”епй<_>епд одег пісЬі Уог8сЬгіПта88І£ ^екеппгеісЬпеїеп К^Г. ГеаІпеЬтеп.
5 .) КоГ., діє У61к8деиі8сЬе, Китапеп, Ріппеп, Евіеп, Ееііеп, Ьііаиег одег Вкгаіпег 8Іпд,
коппеп пасЬ еіпег ВесуаЬгипозгеіі, діє діє Віу. аиГ 8есЬ8 Мопаїе Ге8і§е8еігі, Уог1аиГі£
спі1а88еп [\у]егдеп, и/епп 8Іе епЬргесЬепд іп дегТгирре уег'лапді ссигдеп (ЗргасЬтіїІІег,
544
ХУасЬтаппхсЬаГіеп, Мопіеиге их\у.). Віехе етіаххепеп К«Г. ууегдеп іп дах У/еЬгтасЬіх-
§е(6І£Є йЬегЯіЬії. Віє Епііаххепеп хргісЬі пасЬ уогЬегщег ЦЬегргіііип» дех К§Г. дигсЬ деп
АЬууєЬг-ОГТг. дег Віу. ипд Ьеі епіхргесЬепдег Веигіеііип” діє Аппее аих. №сЬ еіпег ууєіієгсп
Веу.аЬгип”хг.сіі уоп гу/еі Мопаїеп іт \УеЬгтасЬі§еГо|ое коппеп УбІкхдеиїхсЬе аиГ еі§епеп
Апіга§ дигсЬ деп Віу.-Коттапдеиг аіх Ггєіууіі1і§ діепепде еіп«ехіе!к ууегдеп. 8іе §е1іеп
дапп аіх деиїхсЬе Зоїдаїеп ипд егЬакеп дигсЬ дах У/[еЬг-]В[егігкх-]К[оттапдо] “АихІапд”
еіпе огдпип§[х]§етаххе ЕіпЬсгиГипо аіх Зоїдаї тії епІкргесЬепд гйску ігкепдег КгаГі. Гііг
ІЇЬегргііІипс дег деиїхсЬеп Уо1ккги”еЬбгіркеі( дигсЬ діє УоІкхдеиіксЬе МіпеІхіеІІе Вегііп
ипд діє Меідип” ап дах XV. В. К. “АихІапд”, Вегііп, 8ІеЬе Уегїй<тп” ОКХУ 3542/42 АНА/
А§/Е (І а) уот 8.7. 42 (А. Н. М. 21.7.42.)
6 .) Уегхогеипа дег КеГ,
К§Г. егЬакеп К»Г.-Ко8( ипд К§Г. Векіеідипд. 8о1д 8іеЬі іЬпеп пісЬі ги.
V .) Вег НіІГхдіепхі.
1 .) Віє даиегпд Ьеі дегТгирре аІ81 ІіІГхдіепхі еіп«ехеіхІеп Ьапдех ЕіпууоЬпєг ипд К§Г.
егЬакеп діє ВехеісЬпип" “НііГхууіііієє". К§Г. хіпд егзі пасЬ гууеітопаїІісЬег Ве\уаЬгип<_>
(аЬу.еЬгтах8І£ йЬегргйЙ) аІ8 І Іі1Г«\л/і11і^ле еіпги§Ііедегп.
Віє 2аЬ1 дег Ні1Гхууі11і§єп, діє еіп§ехеІгІ ууегдеп коппеп, епІхргісЬі дет ВтГап» дег
уогЬапдепеп ГеЬІхіеІІеп. ГеЬІ8іеІІеп,діе уоп К”Г. Ьехеїгі 8Іпд,коппеп пісЬіаисЬ посЬ уоп
НІІГіКЛЛ'ІІІ і»еп ЬеІе^І УУ'ЄГ(ІЄП.
Віє Егпеппип» гит Ніііхууііі і§еп егїо1«1 дигсЬ деп Віу.-Коттапдеиг. АпІга§е Ьіегги
хіпд дег Віу. ипіег Ап§аЬе дег 7аЬІ, Ваиег дег ВеууаЬгип» ипд уогЬапдепеп ГеЬІхіеІІеп
уогхиіегіеп. ГеЬІхіеІІеп, діє уоп К«Г. Ьехеїхі хіпд, тйххеп аЬ^егесЬпеі ууегдеп. ХУепп поіі§,
капп діє Віу. Ьеі Мапуеіип” ап ГеЬІхіеІІеп еіпеп раріегтаххі§еп АихігІеісЬ хууіхсЬеп деп
еіпгеїпеп Тгиррепіеііеп уогпеЬтеп.
К«Е, діє ги ІІіІГйсуіі 1 і”еп егпаппі хіпд, коппеп ууаЬгспд дег Ваиег іЬгегЕіп°Ііедегип£
ууіє епііаххепеп К«Г. ЬеЬапдеІі ууегдеп.
Віє §иіеп ЕгїаЬгип«еп. діє діє Тгирре §гбххепіеіІх тії НіІГххл/іІІЇ£еп оетасЬі Ьаі, дйіТеп
кеіпехГаІІ ги ІеісЬіхіппідег Усгігаиепххеїі^кеіі ипд еіпет №сЬІаххеп дег ХУасЬхаткеіі іп
аЬу.еЬгтаххі«еі НіпхісЬі ІйЬгеп. Віє Тгирре тихх хісЬ хіеіх уог Аи«еп Ьаііеп, дахх іп хсЬууієгі-
°епТа§еп ипд Ьеі бгіІісЬеп КйскхсЬ1а«еп ипхи уегіаххще Еіетепіе итег деп НіІГхууіІІі^еп дег
Тгирре хсЬууєгхіє 8сЬадеп гиГи^еп коппеп ипд дах Ееіпд рІаптаххі§ уегхисЬі.аиГ діехет ХУе§е
Ауепіеп еіпгихсЬтиооеІп. ЕпіІаиГепде НііГхууіііі§є хіпд ууіє ГаЬпепПйсЬііііе ги ЬеЬапдеІп.
2 .) Уегу/аІІипехЬехііттипееп Гііг НііГхууіііієє.
а) 8оІд 8ійГе І = КМ ЗО = 375 КиЬеІ (хатІІісЬе НііГхуу.)
2 = “ 36 = 450 “ (пасЬ 6 Моп.ВеууаЬгип”)
“ 3 = “ 42 = 525 “ ( “ 12 “ “ ).
Віє ЕпіхсЬеідип” дег НбЬегхіиГип” ігііїі дег Уог§ехеіге тії тіпдехіепх дег Віхгіріі-
пагЬеГиупіх еіпех ВіІ.-Кдеигх.
Ь) 11іІГх\УІ11І£е, діє іп дет ВаІііхсЬеп Еііпдегп ЬеЬеітаіеі хіпд,егЬа1іеп діє ВаІіепгиІа«е.
8іе Ьеігаоі Гйг ]еде ЗоІдхіиГе КМ 48. - одег 480 КиЬеІ. АихгаЬІип§ пісЬі іп Ьаг, хопдегп
дигсЬ ВЬег\УЄІ8ип” ап діє НеітаіапхсЬгій (§§еГ. КііскхргасЬе тії Віу. АЬі. IV а).
3 .) Гйг діє 7аЬІип§ дех 8оІдех ипд дег ВаІ(епгиІа”е, іпхЬехопдеге Ьеі Ьехопдегеп
УегЬаІіпіххеп (КгапкЬеіі ихул), «еііеп діє Вехііттип«еп дех ЕХУСС.
4 .) ЗатіїісЬе НііГх\уі1іі§є хіпд тіїеіпет КеппЬисЬ аихгихіаііеп. КеппЬйсЬег ууегдеп
іп аЬхеЬЬагег Теіі <2е1іеГегІ іуегдеп. Віх даЬіп іхі деп НііГх\уі11і§єп еіп Уог)аиГі°ег Аиху/еіх
дигсЬ деп ЕіпЬеіїхГйЬгсг аихгихіеііеп, дег іЬпеп іЬге 7и§еЬбгіокеіІ гйг ЬеігсПепдеп ЕіпЬеіІ
ЬехсЬеіпі”1. Іт КеппЬисЬ іхі аиГ 8еііе 18 ипіег А ГоІ°епде ЕіпІга”ип” уоггипеЬтеп:
ЕгЬаІі аЬ ... еіпеп 8оід (ХУеЬгхоїд) уоп ... КМ топаїІісЬ.
5 .) 8о1д ипд ВаІІепгиІаце хіпд хіеиеіТгеі.
6 .) КєсЬпипі? ипд КесЬпип^хЬеІеаипе ««Г. КііскхргасЬе Ьеі дег Віу. АЬі. IV а.
7 .) УегрІІееипе: Ніііххуііііуе егЬакеп ипетиеіІісЬ ТгиррепуегрПеуипс.
8 .) 8еІ[Ь|хІУегрЛе£ип£хаеІд: Веі пісЬі ІпапхргисЬпаЬте дег УегрПеуип” аих діепхі-
ІісЬеп Сгііпдеп егЬакеп діє НіііхіуіПі^еп еіп УегрПе<_>ип«х«еІд уоп іа§ІісЬ 6 КиЬеІ. Веі
ТеіІУегрПе£ип£ іуігд дах УегрОе'гип'гх^еІд оекйггі.
545
Веі дсгТеіІпаЬте ап дег МіНа§кохі ит 1/2. Ьеі дег ТеіІпаЬтс ап дег Мог^еп- одег
АЬепдуегрПе§ип£ ит )е 1/4.
9 .) 8еіі’е: 1 іііГяхуіПієє егЬаІІеп 8еИе пасЬ деп Зііігеп дех ЕеІдЬеегех §ет. Н. V. Вії. 42,
Тсії С, ХіІТег 334 ипепІ£е111ісЬ, хоууєіі діє Вехіапдхіаее ех гиіаххі.
10 .) Векіеідипе: Ріе Ні1Гх\уі11і£єп егЬаІіеп кеіпегіеі РіепхіЬекІсідип^. Іпхіапдхеігип§
£<Т. дигсЬ діє Тгирре.
ВекІсідипехепіхсЬадісіипа ипд Еіпк1еі[д]ип£хЬеіЬіКеп хіпд пісЬг ги гаЬІеп. Ріепхі-
ІісЬеп Гго[п]іги1а§е.
11 .) АЬгеісЬеп: Ріе НііГхууііііисп Ігареп аго Ііпкеп ОЬегагт єіпе хуєіххє АгтЬіпде тії
дег АиіхсЬгій “Іт Ріепме дег деиїхсЬеп ХУеЬгтасЬГ, уегеІсісЬе Н. V. Всі ,,42,Теі1 В. Хій'ег
887. Віх гиг І .іеГегипс дег АгтЬіпдеп дигсЬ дієТгирре тії ВеЬеИхтіїїеІ апгиГег1і«еп.
12 .) ЦпІегкипЙ: СпГегкипй ууі гд деп 11 і 1 Гхчуіі І і§еп ипепІ«е1і!ісЬ ісєчуііЬгі. Всі МісЬііпап-
хргисЬпаЬте кеіпе Уег§йіипо.
13 .) НсіІГйгхогае: Нсіїйігхогее чуігд іпепіееІйісЬ °е\уаЬгі пасЬ деп ІигдеиїхсЬе Зоїдаїеп
сеііепдеп Вехііттипдеп. Зоу/сіі уогЬапдеп хіпд діє Кгапкеп іп діє ЬіегГйг Ьехопдегх
уог§ехеЬепеп Еагагеїіе ги йЬегйіЬгеп (ІІЬегеіхип^ххсЬеіп поім/епді”).
14 .) Уегхогеипа Гиг Ве.чсЬіідіиіеп. НіпіегЬІіеЬеп. Неіііигхогеїеіг Ьеі КбгрегхсЬадеп «§Г.
КйскхргасЬе Ьеі дег Ріу. АЬі. IV а.
VI .) ЕапдехєіпууоЬпег:
І .) ЕапдехеітуоЬпегкбппеп степаи \уіє Кгіе§х§еГап§спеп аІ8 Ні1іх\уіііі£є іп діє Тгирре
еіп§егеіЬі ууегдеп. Ех £е11еп Сиг хіе діє Вехііттип^еп пасЬ Хіїїег III. Ріе ЕіпхІеПип» уоп
суєіЬіісЬєп Регхопеп іхі уєгЬоієп.
2 .) Іт йЬгфеп капп діє «апге ВеУд1кегип£ іп дег №Ье іЬгег ОгіхсЬайеп гит АгЬеіїх-
діепхі)едег Агі Ьегап§его§еп чуегдеп. 8іе егЬаІІ деп ЬоЬп пасЬ ХіЙег V. /..V
X. УегІеіЬипреп уоп АихгеісЬпип§еп:
1 . Охітедаііе: хіеЬе АНМ №. ХЕР уот 7. 8. 1942. РапасЬ кбппеп діє ОхітедаіІІе
егЬаІіеп: Ріе ЕгеііуіІ1і§еп Ггетдег Удікххіатте аих дет ЬеГгеііеп Охі§еЬіеі.
2 .) ТарГегкеіїх- ипд УегдіспмаиххеісЬпипр йіг Ап£еЬбгі§е дег ОхіУдІкег хіеЬе АНМ
№. 667 Уот 21.8. 1942.
Гиг діє УегІеіЬипр діехег Аих/еісЬпип” коттеп іп Гга^е:
а) Еапдехеі«епе 8ісЬегип§хуегЬапде.
Ь) Егсіу/ііііре І .апдехеіпУ'оЬпег ипд епііаххепе КрГ., діє іп дег Тгирре даиегпд аіх
НіІГхдіепхІ еіп§егеіЬі хіпд.
УегІеіЬипо деиїхсЬег (АЬгеісЬеп) АихгеісЬпипреп коліті пиг ап деиїхсЬеп Зоїдаїеп
іп Гга§е.
Іт ЕпіхуигІ §егеісЬпеі:
Сго1і§
ОЬегхі
Гііг діє КісЬііокеіІ:
§ег.: І/піегхсЬгіІі
Наирітапп.
УегіеіІег:
суіе В. А. V.
ЦДАВО України. - Ф. 2453. - Оп. 1. —
Спр. 1. - Арк. 1-2 зв.
Копія.
1-ша танкова дивізія Штаб, 4.10. 1942
Відділ Іц/16.
Особливий наказ про місцеві допоміжні сили на Сході.
Величезність просторів Сходу й постійно потрібне збереження німець-
ких людей змусили приймати на службу до збройних сил в різноманітних
сферах живу силу завойованих країн Сходу, а також військовополонених
з найрізноманітніших областей. Це зумовило організаційне охоплення й
546
впорядкування виступів місцевих мешканців окупованих областей та
військовополонених і видання нових розпоряджень й наказів, а саме:
І. Класифікація:
а) представники тюркських народів та козаки;
б) місцеві з’єднання для підтримування безпеки з добровільних
місцевих мешканців, тобто звільнених військовополонених;
ц) військовополонені;
д) добровільні місцеві мешканці та звільнені військовополонені, які
надалі визнані як допоміжна служба;
е) місцеві мешканці, які тимчасово скеровані на особливі роботи
(служба постачання, розбудова доріг тощо).
II. Тюркські народи та козаки спрямовуються в табір армійських
в’язнів. Представники цих двох народних груп залучаються до формування
бойових з’єднань. До тюркських народів належать: туркмени, узбеки,
казахи, киргизи, каракалпаки, таджики, азербайджанці, вірмени (перш
за все з Карабаху), грузини (включно з аджарами та південними осети-
нами), черкеси, адигейці, кабардини, абхазці, карачаївці, балкарці,
північні осетини, інґуші, чеченці, даґестанці (кумики, аварці, лаки,
дарґинці тощо), волзькі татари, башкири і т. п.
III. Місцеві сотні для підтримання безпеки.
Наказ про формування місцевих сотень для підтримання безпеки видає
штаб ґренадирської бригади 1-ої танкової дивізії. Для них діють особливі
розпорядження.
IV. 1.) Військовополонених дозволено залишати в рамках існуючих
інстанцій з недостатньою кількістю персоналу. Вони можуть бути залучені
на такі передбачені посади:
а) водії, помічники водіїв та конюхи;
б) ремісники, технічний персонал (слюсарі, майстри з ремонту зброї
тощо) та господарський персонал.
ц) робочий персонал в будівельних з’єднаннях та будь-якого роду
з’єднаннях постачання.
Доки не буде інших розпоряджень, перебіжчиків також використо-
вувати для цілей, вказаних в пунктах а-ц) ІУ-го розділу. Формування
суто робочих колон з військовополонених здійснює дивізія й забезпечує
37-ий танковий батальйон саперів й 81-ша частина постачання дивізії.
2.) Засоби перевезення для військовополонених. Після захоплення
допитувати їх в полку і негайно рапортувати дивізійному відділові ”1 ц”
(коли видається, що свідчення окремих військовополонених є особливо
вартісними, тоді для них проводиться ще один допит у дивізійному відділі
”1 ц”). Після цього відбувається перевезення до дивізійного збірного
пункту полонених, якщо вони самі не будуть залучені до війська.
Військовополоненим видавати предмети одягу та вжитку (чоботи,
кухонний посуд, ложки, білизну і т. п.). Відсутні одяг та предмети вжитку
брати у вбитих та померлих і роздавати серед військовополонених.
При перевезенні у місцевому транспорті використовувати усі транспортні
можливості (вільні колони і т. п.). Піші походи обмежувати лише найнеоб-
хіднішими. Це мусить бути основним правилом: отримати робочу' силу
військовополонених. Кількість супровідних вартівників має бути щонай-
менше 2 осіб на 100 військовополонених. Найкраще доручати це велосипе-
дистам або кіннотникам і виділяти кулеметників на вантажних машинах.
3.) Кожна службова установа відповідальна за нагляд за військово-
полоненими, які перебувають при ній. В разі перепідпорядкування
компетентна службова установа перевіряє здійснені заходи і надалі їх конт-
ролює. Командир підрозділу виступає проти довірливості й легковажності
547
при охороні військовополонених. При їх втечі негайно подавати повідом-
лення про це дивізійному відділові ”1ц”. У ньому мають бути вказані:
1) кількість тих військовополонених, які втекли,
2) точні особисті дані,
3) місце втечі,
4) прізвище особи та службова установа відповідального за охорону
дисциплінарного керівника.
Після з’ясування ступеню провини у кожному окремому випадку
застосовувати заходи проти відповідальних за втечі солдатів службовим
шляхом з повідомленням про здійснені заходи.
При цьому перевіряти, якими засобами обов’язкового службового наг-
ляду володіє відповідний керівник (вживати суворих заходів щодо винува-
тих, можуть розглядатися питання про воєнно-судове розслідування).
4. ) Для кращого виділення російських військовополонених наказано,
щоб зовні вони носили на лівій стороні грудей білий чи світлий чотири-
кутний шматок тканини з написом "Військовополонений” (зробленим
білою олійною фарбою), а також на зворотній частині уніформи зроблений
білою олійною фарбою напис "Військовополонений” - доцільно за шабло-
ном. Висота літер — 10 сантиметрів.
При нестачі фарби військовополонених відзначати в першу чергу
німецькими чи подібними до них предметами уніформи. Дивізіійним та
генеральним командуванням визначаються смужки, які отримують усі
військовополонені, відзначені незадовільним чином або поза рамками
визначених нормативів.
5. ) Військовополонені фольксдойче*, румуни, фіни, естонці, латвійці,
литовці або українці можуть бути попередньо відпущені після випробуваль-
ного терміну, встановленого дивізією на шість місяців, якщо вони можуть
бути відповідно використані у військовій частині (перекладачі, охоронні
команди, монтувальники і т. д.). Ці відпущені військовополонені перево-
дяться до складу армії. Про звільнення оголошується відповідним наказом
по армії після попередньої перевірки військовополонених дивізійним
офіцером абверу і при відповідній характеристиці. Після подальшого
випробувального терміну упродовж двох місяців в частинах вермахту
фольксдойче можуть за власною заявою бути зарахованими до них
дивізійним командиром. Тоді вони діють як німецькі вояки і отримують
через військову окружну команду "Закордон” визначені призовні виклики як
вояки з усіми відповідними наслідками. Щодо перевірки приналежності до
німецького народу органами Центрального бюро фольксдойче в Берліні та
військової окружної команди "Закордон” у Берліні використовувати
розпорядження ОКВ 3542/42 АГА/Аґ/Е (І а) від 8. 7. 42 (А. Г. М. 21. 7. 42).
6. ) Забезпечення військовополонених.
Військовополонені отримують харчі військовополонених й одяг
військовополонених. Платні їм не належиться.
VI. Допоміжна служба.
1 .) Місцеві мешканці, які тривалий час використовувались на допоміж-
них роботах, або військовополонені отримують назву "допоміжні добро-
вольці”. Військовополонені зачисляються як допоміжні добровольці лише
після двомісячного випробування (перевірені абвером).
Кількість допоміжних добровольців, які можуть бути зачислені на служ-
бу, відповідає наявності вільних місць. Вільні місця, зайняті військовополо-
неними, не можуть бути заміщені також ще й добровільними помічниками.
Етнічні німці
548
Переведення в "допоміжні добровольці” здійснюється дивізійним
командиром. Заяву про це подавати в дивізію з позначенням числа,
тривалості випробування та наявності вільних місць. Вільні місця, зайняті
військовополоненими, не повинні при цьому враховуватися. При відсут-
ності вільних місць дивізія може, в разі потреби, зайнятися відповідно
документованим вирівнюванням між окремими військовими частинами.
З військовополоненими, призначеними допоміжними добровольцями,
протягом часу на зачислення можна поводитися як із звільненими
військовополоненими.
Добрі показники, яких військові частини досягають здебільшого з
допоміжними добровольцями, в жодному випадку не повинні призводити
до легковажної довіри й до послаблення пильності в запобіжному сенсі.
Військова частина повинна завжди зважати на те, що у важкі дні й при
місцевих контрударах ненадійні елементи серед допоміжних добровольців
можуть завдати військовій частині величезної шкоди й що ворог плано-
мірно намагається цим шляхом таємно впроваджувати своїх аґентів.
Добровільних помічників, котрі втекли, трактувати як дезертирів.
2 .) Адміністративні положення про допоміжних добровольців.
1) Платня,
1-ий ступінь - ЗО райхсмарок = 375 рублів (усі допоміжні добровольці);
2-ий ступінь - 36 райхсмарок = 450 рублів (після того, як пройде
6 місяців випробувань);
3-ій ступінь - 42 райхсмарки = 525 рублів (після того, як мине
12 місяців випробувань).
Рішення про переведення на вищий ступінь приймає керівник з
дисциплінарною владою за ранґом не нижче командира батальйону.
2) Допоміжні добровольці, які належать до балтійських країн,
отримують балтійську надбавку. Вона складає для кожного ступеня платні
38 райхсмарок або 480 рублів. Виплата відбувається не готівковими
грішми, а шляхом переведенння на вітчизняну адресу (відповідно до
переговорів з відділенням ІУ-а дивізії).
3) Для нарахування платні та балтійської надбавки, зокрема, при
особливих обставинах (хворобі і т.д.) діє положення ЕВГГ.
4) Усі допоміжні добровольці забезпечуються пізнавальною книжкою.
Пізнавальні книжки будуть надіслані найближчим часом. До того часу
командир військової частини видає для допоміжних добровольців тимчасові
посвідчення, які підтверджують їх приналежність до даної військової
частини. В особистій книжці на 18-ій сторінці під літерою ”А” робити
такий запис: "Отримує від ... платню (військову платню) ... райхсмарок
на місяць”.
5) Платня і балтійська надбавка не обкладаються податками.
6) Розрахунки та розрахункові документи оформлюються відповідно
до переговорів з відділенням ІУ-а дивізії.
7) Харчування: Допоміжні добровольці отримують харчі військової
частини безплатно.
8) Продовольчі гроші: При невикористанні харчів через службові
обставини допоміжні добровольці отримують харчові гроші по 6 рублів
на день. При частковому харчуванні продовольчі гроші зменшуються.
При участі в обіді на 1/2, при участі в сніданні чи вечері - на 1/
4 для кожного.
9) Мило: Допоміжні добровольці отримують мило при наявності
безплатно за нормами діючої армії згідно з наказом армії відповідно до
ГФБл 42, частина Ц, № 334, а також наскільки це дозволяє стан фондів.
549
10) Обмундирування: Допоміжні добровольпі не отримують жодного
обмундирування. Полагодження їх одягу здійснює військова частина.
Компенсація за уніформу та субсидії на одяг не виплачуються. Це
саме стосується фронтової надбавки.
11) Відзнаки: Допоміжні добровольці носять на верхній частині лівої
руки білу нарукавну пов’язку з написом: ”На службі вермахту”, відповідно
до ГФБл 42, частина Б № 887.
До постачання нарукавних пов’язок їх виготовляє дивізія ручними
засобами.
12) Приміщення: приміщення надається допоміжним добровольцям
безплатно. При невикористанні цієї можливості їм не надається жодного
відшкодування.
13) Медична допомога. Медична допомога надається безплатно згідно
з діючими для німецьких вояків постановами. Хворих перевозити в
спеціально передбачені для цього лазарети (при їх наявності).
14) Догляд скалічених, родини, яка залишилась після смерті або
тілесного ушкодження, здійснюється відповідно до переговорів з відділен-
ням ІУ-а дивізії.
VI.) Місцеві мешканці:
1 .) Місцеві мешканці можуть так само, як військовополонені, бути
прийнятими до війська як допоміжні добровольці. Вони отримують
постачання за положеннями, вказаними в пункті ПІ. Залучення до праці
жінок заборонено.
2 .) В іншому все населення може бути залученим до будь-якого роду
праці поблизу їхнього місця проживання. Вони отримують платню за
положеннями пункту V. /.../
X. Розподіл відзначень:
1 .) Східні медалі: див. розпорядження АГМ № ЦЕП від 7. 8. 1942.
Згідно з ним Східні медалі можуть отримувати: приналежні до іноземних
народів добровольці з визволених областей.
2 .) Відзначення за хоробрість та вислугу для представників східних
народів, див. АГМ № 667 від 21. 8. 1942.
Для розподілу цих відзначень визначені:
а) місцеві охоронні з’єднання;
б) добровольці з місцевих мешканців та звільнені військовополонені,
які тривалий час виконуть допоміжну службу у війську.
Розподіл німецьких (відзнак) відзначень передбачений лише для
німецьких вояків.
За дорученням підписав:
Ґроліґ
Полковник
Для правильності:
Підписав: підпис
Гауптман.
Розподіл:
як звичайно.
4
Сов, секретно
Справка № З
По данньїм НКВД УССР на 20.10.42 г.
Германское командование на оккушірованной территории Украиньї в начале
1942 года приступило к формированию частей т. н. "Української армії”.
550
В разньїх местах Украиньї сформированньїе части носят различньїе
названий, как то: части "Всеукраинской Освободительной Армии” (ВОА),
"Украинской национальной армии”, "Азово-Черноморской армии”, "Вільні
козаки”, "Українські козаки”, "Українські полки”, "Українські сотні”,
"Українські добровільці”.
Повсеместно распространеньї случаи насильного вовлечения молодежи в
"добровольческие части” "Української армії”, оеобенно ереди военнопленньїх.
Личньїй состав сформированньїх частей проходит обучение под руковод-
ством немецких офицеров, обучаясь строевой службе и умению владеть
оружием. В Полтаве и Києве существуют специальньїе школьї ”ВОА”.
Сформированньїе части используются на фронте для борьбьі с Красной
Армией, в обозах немецкой армии, для борьбьі с партизанами на оккупи-
рованной территории, по охране лагерей военнопленньїх, железньїх дорог.
По другим данньїм, ати части формируютея и готовятея для посьілки на
фронт против Красной Армии.
Форма одеждьі зтих частей различна. Большинство их одето в серьіе
красноармейские шинели, некоторьіе части носят серьіе шинели со
стоячими воротниками. На петлицах знак черепахи и немецкие погоньї
желтого цвета, отдельньїе части носят синие жупаньї. Многие части одетьі
в форму немецких солдат.
Отличительньїми знаками у большинства солдат зтих частей являютея
различньїе повязки на рукавах - как-то: желтая повязка с желто-синим
кругом, цветньїе нашивки в виде знака ”трезуб”, кокарда на пилотке с
буквами ”ВОА” и др.
По данньїм от 11. 10. 42 г. начальник Полтавской школьї разведчиков
рассказьівал, что на Украине сформирована украинская армия, которая
насчитьівает около 150 тисяч человек. В г. Києве в газетах публиковалось
также о том, что существует укр. армия.
Наиболее распространенное название - украинские добровольческие части.
22. 11. 42
Ст. пом. нач. разв. отд. УШПД серж. г/б Бобьірь
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп.1. -
Спр. 211. - Арк. 7-7 зв.
5
Сов, секретно
Справка № З
По данньїм НКВД УССР на 24.10.42 г.
В июле 1942 г. в г. Харькове било сформировано около полка украин-
ской армии. Все солдати зтого полка били одетьі в нем. форму с серцевид-
ним щитком желто-голубого цвета на рукаве. Сформированная часта била
направлена на Кубань для участия в боях против Красной Армии.
В с. Валки Харьк. обл. при участии украинских националистов бил
произведен отбор курсантов в школу по борьбе с партизанами.
После окончания такой специальной школьї в Полтаве курсанти били
одетьі в короткие красноармейские шинели с кокардой на пилотке, на
которой били букви "Всеукраинская Освободительная Армия”.
Лица, окончившие зту Полтавскую школу, в августе 1942 г. били
направлень! для борьби с партизанами в Воронежскую и Курскую области.
23. 11. 42
Ст. пом. нач. разв. отд. УШПД серж. г/б Бобирь
ЦДАГО України. — Ф. 62. - Оп. 1. -
Спр. 211. - Арк. 12-12 зв.
551
6
АЬбсЬгИі.
ОЬегкоттапдо дех Нееге8 Н. Ои. ОКУ/, деп 3.2.43.
Оеп. ЗідН/беп. ри.
АЬі. №. 1. Уєгуу. (Ои 4)
Мг. П/647/43
Веіг,: І.апбекеірепе НіИікгайе.
Віє 2иуег1а88Іокеіі ипд 8сЬ1а«кгаЙ дег О8і1е§іопеп ипд 1апде8еі§епеп НіІЕкгаЙе Ьаі
8ІсЬ ЬІ8Ьег уоіі єпуІ88єп. Пие ЕгЬаїшп” ипд 8іеі§егип§ капп 8ІсЬ еп(8сЬеіпдепд аиГ деп
Уогіаиідег Орегаїіопеп аикхуігкеп. Оіс У’егапіууоііипд ЬіегГйг іга§еп діє 0Ьегкоттапдо8
дег Нееге8”гирреп.
2иг І:е8іі”ип” де.8 Уегігаиеп8 дег 1апде8еі§епеп НіКвкгайе іп діє деиівсЬе ГйЬгип$> ипд
гиг АиГтасЬіегЬа1іип« уоп КиЬе ипд ЗісЬегЬеіі іт Орегагіоп8°еЬіеі у/ігд ЬеГеЬІеп.
1.) Віе ОЬегЬеГеЬИЬаЬег дег Нееге8§гирреп ЬаЬе.п аІ8 ІпЬаЬег дег УОІІгіеЬепдсп белуаіі
іп іЬгеп ВегеісЬеп аііе Ма88паЬтеп ги Ігеїїеп, діє да8 Уегїгаиеп дег Іапде8еі«епеп НіКвкгайе
і п діє деиі8сЬе ГйЬгип« ипд датії діє ЗісЬегЬеіі іт Орегаііоп8£еЬіеі £е\уаЬг1еІ8Іеп . Ма88паЬ-
теп, діє діє ЗісЬегЬеіі «еГаЬгдеп ипд ЕІпгиЬе іп діє Веубікегипр Ігасеп, 8Іпд ги ипїегЬіпдеп.
23 ВеІоЬпипе Ніг Ьегуоггееепде ЬеІ8Іипе Ьєгуу. ВеууаЬгипе.
Іт ЕіпуетеЬтеп тії деп гизіапдідеп \Уі[гі8сЬаЙ]-Оіеп8і8іе11еп І818оГогіі§е Уег£гб88е-
гіт£ де» І ІоПапдев ЬІ8 гиг НбсЬ8І£Гепге Ьег\у. 2и\УЄІ8ип« еіпех ЕіпгоІЬоїех одег Ьапдууогк-
1 ісЬеіі ВеігіеЬе8 одег 8ІадІІ8сЬеп Вевіїгев ихуу. аІ8 Ргіууаіеі§епіит дигсЬгиГйЬгеп. Віє НбЬе
дег 2иіеі1ип° І8( пісЬі аЬЬап”і” уоп дег 2и”еЬбгі”кеіі ги еіпет Ье8ііттіеп Регвопепкгеіч,
8опдегп 1еді«1ісЬ уот Огад дег ВехуаЬгип§.
ОигсЬ ЗсИепкип" уоп Миіг- Ьегуу. 2и°ііегеп, Іапд\уіі18сЬаГі1ісііеп Оегаї изуу. ак Ьеьоп-
дег АиххеісЬпип” капп дег АиІЬаи дег Еі§еп\УІгІ8сЬаЙ деібгдеіі ууогдеп. Ве8сЬаГГип§ ипд
Вегеіі8іеІ1ип£ дигсЬ ги8Іапді”еп Еапд\уігІ8сЬаЙ8Й1Ьгег.
Веиг1аиЬип§ еіпгеїпег Ьегуоггадепд ЬеууаЬгіег ипд £го88гй°іо ЬеІоЬпІег Веу/егЬег айв
дет деиЬсЬеп Віеп8ІуегЬаІІпІ8 гиг Велуігі8сЬаГіипс іЬге8 Ве8ІІге8 8сЬаІВ Тга«ег еіпег
ууігкватеп, ровіїі уеп деийсЬеп Ргора«апда аиі дет ПасЬеп Еапде ипд І8І Ьевопдегв £ееі§-
пеі, МІ88ігаиеп дег І апдьЬеубІкечіп” дег деийсЬеп ГйЬгип» §е§епйЬег ги йЬепуіпдеп.
З.) І)іс Уег8ог§ип§ дег Іапде8еІ£епеп НіІйкгаГіе ипд іЬгег Ап§еЬдгі§еп (Гатіїіепипіег-
8ійігип£ и8\у.) и/ігд, 8ОУ.ЄІІ пісЬі Ьегеіі8 §е8сЬеЬеп, іп Кйгге дигсЬ ОКН іт 8іппе дег
УогхсЬІаре дег ОЬегкоттапдов дег Нееге8§гирреп £еге§еІі хуигдеп. АиГ УегГисип” ОКН/
Одп8ідН/«еп0и/ІУ а (III, 3) Мг. 1/48 569/42 уот 10. 10.42 ууігд Ьіп°єууіє8єп.
4.) Оіе ОигсЬГйЬгип” аііег дегагіі§еп Ма88паЬтеп тиВ дгаьіівсЬ ипд ууігкип§8УО118еіп.
8іе 8іпд ргора§апдІ8ІІ8сЬ уоіі аивгипиггеп.
І.А.
£ег. XV а § п е г.
Ед.К.д.А.
Міііхиг
Ма]ог 1.6.
[Нпіег8сЬгіГг]
N№/5. - Т-ЗІІ. - КоІІ 165. -
Егатен 7 217 479 - 7 2/7 480.
Копія
Верховне командування Головна ставка ОКВ, 3. 2. 43
сухопутних військ
Генеральний штаб сухопутних військ
Відділ № 1, управління (4-ий квартирмейстер)
№ П/647/43
552
Зміст: місцеві допоміжні сили.
Надійність та боєздатність східних леґіонів і місцевих допоміжних
сил до теперішнього часу повністю виправдовували себе. їх збереження
й збільшення можуть виявити вирішальний вплив на хід бойових дій.
Відповідальність за це покладається на командування груп армій.
З метою зміцнення довіри місцевих допоміжних сил до німецького
командування й для збереження спокою та безпеки у фронтовому районі
наказую:
1) Командувачі групами армій, як носії виконавчої влади у своїх
районах, повинні робити все для забезпечення довіри місцевих допоміжних
сил до німецького командування й тим самим гарантувати безпеку в
фронтовому районі. Припинити проведення усіх заходів, які шкодять
безпеці й викликають неспокій серед населення.
2) Винагорода за видатні успіхи або особливі заслуги:
За узгодженням з відповідними господарськими службовими установами
негайно здійснити збільшення присадибних ділянок до максимальної межі
або передати у приватну власність окремі садиби, ремісничі підприємства
або міську власність і т. д. Розмір винагороди залежить не від приналеж-
ності до якого-небудь певного кола осіб, а виключно від ступеня заслуг.
Даруючи за особливі заслуги корисні або в’ючні тварини, сільсько-
господарський реманент і т. д., як особливе відзначення можна під-
тримувати створення приватних господарств. Отримання й надання
здійснювати через відповідних сільськогосподарських керівників.
Надаючи особливо відзначеним й нагородженим німецьким команду-
ванням високими нагородами кандидатам відпустку для управління усім
господарством, ми, тим самим, створюємо носія дійсної, позитивної
німецької пропаґанди на селі, що особливо корисне для подолання недовіри
сільського населення до німецького командування.
3) Питання постачання місцевих допоміжних сил та їх сімей (під-
тримка сімей тощо) - якщо цього не відбулося до сих пір - у найближ-
чий час буде вирішене через ОКГ в сенсі пропозицій командувань окремих
груп армій. Звернути увагу на розпорядження ОКГ (Генеральний штаб
сухопутних військ / генерал-квартирмейстер / IV а (ПІ, 3) /№ 1/48 569/
42 від 10. 10. 42.
4) Проведення усіх такого роду заходів мусить бути влучним та
ефективним. Вони повинні повністю використовуватися в пропаґанді.
За дорученням
підписав: Ваґнер
Для правильності:
Мільцур
Майор
[підпис]
7
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
КРАТКИЙ ОБЗОР
По материалам партизанской разведки о положений
на оккупированной территорин
в Полесской области, БССР
По состоянию на 15 февраля 1943 года./.../
Полицейские и добровольческие националистические формирования.
553
/.../ В Полесьи по линии железной дороги Лужинец“Гомель дислоци-
ровался до января 1943 года "отдельний Мозьірский казачий отряд”
общей численностью до 600 человек. Отряд нес службу охраньї железной
дороги, мостов и стационарнмх сооружений. Отряд формировался в
Шепетовском лагере военнопленньїх на У крайнє. Комплектование происхо-
дило, в основном, за счет казаков Дона, Кубани и Терека. Причем, многие
из военнопленньїх не являлись казаками и, не будучи уроженцами
перечисленньїх областей, називали себя казаками и шли в казачьи
формпрования с целью вирваться из лагерей, режим в которьіх бьіл
рассчитан немцами на постепенное уничтожение пленньїх или на принуж-
дение их зтим путем к ”добровольной” службе в такого рода казачьих,
украинских и прочих националистических формированиях. Отряд дислоци-
ровался по сотням в Житковичах, Кощевичах, Куликовичах, Василяничах
и Овруче... Немцьі в гарнизонах сосредоточились в казармах и общежи-
тиях, занимая преимущественно кирпичньїе здания. Вокруг зданий,
занятьіх немцами, созданьї дерево-земляньїе укрепления с проволочньїм
заграждением в 3-4 рядах. Полицейских и прочих добровольцев и воинские
части "союзников” размеїцают отдельно... Характерно отметить, что немцьі
совершенно не вьідают группового оружия добровольческим казачьим
отрядам, а также воинским подразделениям своих союзников. /.../
НАЧАЛЬНИК РАЗВЕТОТДЕЛА БЕЛОРУССКОГО ШТАБА
ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ
Полковник
/СКРЬІПНИК/
Старший помощник начальника развед. отдела
Майор госбезопасности
/Ливанов/
Нацьіянальньїй архів Рзспублікьі Беларусь. - Ф. 3500 -
Дзейнасть парпгьізанскіх загонав на тзріторьіі Палуднєвай Беларусі
в гадьі Другой суеветнай вайньї. — Оп. 4. - Спр. 216. — Арк. 5.
8
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
Зкз. № 1.
УКРАИНСКИЙ ШТАБ ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ
СЕКРЕТАРЮ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМИТЕТА КП(б)У
Товаришу ХРУЩЕВУ Н. С.
ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА
об использовании немцами людских
контпнгентов из населення территории оккупированной Украиньї.
По состоянию на ”23” апреля 1943 года.
гор. Москва
1943 год.
Поступившие в Украинский штаб партизаненого движения разведьіва-
тельньїе данньїе и сообщения лиц, прибивших из тнла противника о
мероприятиях оккупационньїх властей по мобилизации людских резервов
на оккупированной территории подтверждают, что немцьі, в силу больших
потерь в личном составе, понесенньїх на восточном фронте и для обеспе-
чения своего тьіла усилили нажим по использованию людских сил из
местного населення.
Мероприятия зти в основном сводятся к следующему:
554
1. Мобилизация и отправка населення на восточньїй фронт для участия
в боях с Красной Армией.
2. Формирование из местного населення и военнопленньїх отдельньїх
частей и карательньїх отрядов для борьбьі с партизанами.
3. Привлечение военнопленньїх на службу в армию для обслуживания
тьілов немецких частей.
4. Мобилизация местного населення для строительства оборонних
сооружений и других работ.
5. Мобилизация и отправка рабочей сили в Германию с очевидной
целью заменьї своих рабочих с последующей отправкой последних на фронт.
Германское командование усиленно проводит формирование так
назьіваемьіх добровольческих отрядов и частей из различньїх националь-
ностей оккупированной территории.
Перед сформированньїми частями немцьі ставят следующие задачи:
борьба с партизанским движением; охрана обт»ектов, поддержание фашист-
ского режиме на оккупированной территории и пополнение германских
частей на фронте.
Следует отметить, что жестокий режим в лагерях принуждает многих
военнопленньїх итти в формируемьіе части во избежание голодной смерти
и в надежде облегчить себе переход на сторону Красной Армпи или партизан.
Отрядьі из местного населення, как правило, формируются в принуди-
тельном порядке.
Так, в Севском районе немцьі произвели мобплизацию молодежи,
которую отправили в г. Зйкот для зкипировки и последующей отправки
на Брянский фронт.
В г. Шостка таким же путем немцьі мобилизировали, якобьі для
отправки на работу в Германию 5 000 человек. В действительности же
мобилизированньїх обмундировали и отправили на фронт.
В конце 1942 года в г. Ромньї, Полтавской области, сформированьї
смешанньїе части разньїх национальностей, всего 5 батальонов по 1 900
человек в каждом. Батальоньї предназначеньї для отправки на фронт.
В марте месяце с. г. в г. Овруч ереди местного населення упорно
циркулировали слухи о предполагаемой мобилизации населення для
обучения и отправки на фронт.
Создавая национальньїе отрядьі и части, немецкое командование стре-
митея обеспечить охрану тьіла при незначительном количестве своих кадро-
вих частей, направляя свои основньїе кадровьіе части из тьіла на фронт.
Наряду с отими задачами немецкое командование преследует и
политические цели: формігруя национальньїе части, оно стремится разжечь
национальную вражду между народами СССР на оккупированной террито-
рии, натравить один народ на другой, создавая при атом видимость
непрочности советского тьіла, которая, якобьі, при наличии немецкой
оккупации создаст условия для возникновения гражданской войньї в СССР.
Практика показьівает, что расчетьі немецкого командования не
оправдьіваютея. Сформированньїе части не устойчивьі, при столкновении
с партизанами оказьіваютея небоеспособньїми. Национальная травля не
прививаетея. Есть случаи полного разложения и распада зтих частей.
Немецкому командованию чем дальше, тем больше приходитея держать
зти "добровольческие” части под контролем своих войск.
В начале оккупации, для поддержания фашистского режима, немецкое
командование создавало из числа дезертиров, кулацких и уголовньїх зле-
ментов добровольческие полицейские формирования. В связи с возроешим
555
партизанським движением полиция вказалась не в силах справиться с
задачей охраньї тьіла.
Число добровольцев вказалось слишком незначительньїм и немецкое
командование, действуя методами подкупа, провокации, запугивания и
террора, приступило к формированию отдельньїх национальньїх частей
из числа военнопленньїх и местньїх жителей путем открьітой мобилизации
под маркой ”добровольности”. Летом и осенью 1942 г. большие потери
на фронте и все возрастаюгций рост партизанского движения принудили
немецкое командование перейти от скрьітой мобилизации населення к
открьітой. Призванньїх вьізьівали повестками. Примерно: ’Тражданину
деревни Верхняя Кубань, ГЛАЗУНОВУ Александру Кирилловичу. Ваша
явка в волостное управление 10 июля с. г. к 7 часам утра обязательна. При
явке иметь при себе: две парьі белья, ложку, кружку и крепкую обувь.
За неявку вьі будете привлеченьї по закону воєнного временп [к] военно-
полевому суду”. Подпись старшини и командира вооруженньїх сил района.
В значительной степени мобилизация производится по разверстке.
Наряду с принудительньїм и репрессивньпи методами комплектований
национальньїх частей, немецкое командование широко применяет все-
возможньїе способи подкупа. По втому поводу в приложении к особому
распоряжению по разведслужбе № 51 от 6. 9. 42 немецкого начальника
спецслужбьі указьівается:
”Антипартизанские отрядьі следует укомплектовьівать не из русских
под командой немцев. Русские крестьяне, получившие землю или собствен-
ность и те русские, которме пострадали от партизан - напій лучшие
помощники в борьбе с партизанскими бандами. Все русские, воюющие
на нашей стороне, должньї бить хорошо обеспеченьї. Щедрость здесь
весьма кстати и сохранит нам много немецкой крови. Кроме того, за
каждого убитого партизана следовало би давать вознаграждение деньгами,
водкой, табаком и т. д.”
Такими методами — подкупа, провокации, запугивания, насильственной
мобилизации били созданн и создаются следующие отряди и части:
В г. Суми расквартирована часть "украинской национальной армии”,
численностью до 2 500 человек. В г. Белополье Сумской области располо-
жено до двух полков.
В северной части Сумской и Черниговской и южной части Орловской
области действует сформированннй в г. Днепропетровске добровольческий
казачий корпус в составе двух дивизий по 3 полка, численностью 2 500
человек каждий. Рядовой состав корпуса украинцьі, офицерский — немцьі
и мадьяри. Командует корпусом предатель генерал-майор КОРНЕЕВ.
В г. Конотоп дислоцируется украинский казачий отряд, численностью
250 человек.
В Идрице дислоцируется украинский батальон.
В Духовщине отряд добровольцев-украинцев в количестве 300 человек.
В г. Глухове расположен 134 украинский строительннй батальон в
количестве 400 человек.
В районе г. Шостка расположен батальон "вольного казачества” в
количестве 350 человек.
В г. Ровно отряд украинской национальной армии 1 000 человек. В
г. Харькове полицейский полк и украинский батальон.
В декабре 1942 г. в Черниговской области формировались украинские
национальньїе батальоньї из мобилизированной молодежи 1925-1926 гг. рож-
дения. Командний состав укомплектирован украинцами и молодими немец-
556
кими офицерами. Мобилизированнне проходили воєнную подготовку. Один
из батальонов разместился в г. Глухов, второй в Зсмань, Сумской области.
Осенью 1942 г. на Украине из военнопленньїх производилось форми-
рование таджикско-узбекского национального корпуса, численность
которого доходила до 20 000 человек. К работе по формированию бьіли
привлеченьї привезенньїе из Германии мулли. Вступающим в корпус
обеїцались всевозможньїе льготн. При зтом било обьявлено, что таджики
и узбеки являются арийцами.
Помимо зтого на оккупированной территории Украиньї имеется ряд
частей других национальностей (латьппи, литовци).
В охраннне и полицейские отряди и части немецкое командование
проводит открмтую мобилизацию мужского населення в возрасте от 17
до 55 лет.
В административний аппарат немцн также привлекают местное
население, в основном бивших военнослужаїцих советских учреждений.
В отдельннх наиболее крупних городах Украиньї районного и област-
ного значення, как правило, дислоцируются отряди и части из местного
населення, военнопленньїх и др.
Понимая неустойчивость атих "добровольческих” частей, немцн в
операциях против партизан зачастую винужденьї применять следующую
тактику: впереди пускают "добровольческие” отряди, за ними идут
мадьярские части, как также малоустойчивме, а немецкие части всегда
идут последними.
Всемерно стремясь вибросить на восточньїй фронт возможно большее
число своих солдат, освободив их от тиловой служби, немецкое командо-
вание пошло на путь приема на воєнную службу военнопленньїх.
В директиво командования 79 немецкой дивизии от 9. 2. 43 об
увеличении боевого состава предписьівалось в целях освобождения солдат-
немцев для участия в боях с оружием в руках, в самих широких размерах
использовать военнопленньїх на работах во втором ешелоне. Кроме того
каждий пехотний полк должен сформировать по одной саперной роте,
численностью до 100 человек, из военнопленньїх добровольцев. Командно-
административньїй состав рот — немцн. Все зачисленньїе в части военно-
пленньїе получают полньїй паек немецкого солдата.
/•••/
НАЧАЛЬНИК УКРАИНСКОГО ШТАБА
ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ
КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
/СТРОКАЧ/
ЗАМ. НАЧАЛЬНИКА РАЗВЕДОТДЕЛА УКРАИНСКОГО ШТАБА
ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ - МАЙОР
/МОКРОВ/
”21” апреля 1943 года.
№ 0002919
гор. Москва,
сс.
ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 535. - Арк. 5-10. 17.
9
Аго 19. 5. 1943, 17 ІЛіг. §аЬеп КеісЬяпнпікіег Ог. Ьаттегь ипд ісЬ бет ЕиЬгег еіп
киггея Кеките йЬег діє тії дет КеісЬзгпіпікіег КохепЬег§ ипд дет КеісЬвкоттівваг Косії
£е1йЬгІе Ве«ргесЬип§; ат 17. 15 ІЛіг у/игдеп діє Неггеп Ко8епЬег§ ипд Косії ги §е!о§еп.
557
/..У К.озепІтегд сілуііЬпіє дапіасЬ діє Аиїзіеііипд дег даІігізсЬ-икгаіпізсЬеп 88-Віуі-
зіоп ипд діє ЕезкіеІІипд Ргйігшапп’з; Косії тасЬе дигсЬ зеіпе Роїііік іадІісЬ пеие Вапдеп.
Косії: Ез даЬе іп Родоііеп Вапдеп, діє аиз КиїЬепіеп дскогпгпеп зеіеп. Мап тйззе
Ьетегкеп, дазз діє Ііаііепег ипд апдсге Випдездепоззеп іЬге ХУаГГсп у’іеІїасЬ усгкаиіі Ьаііеп;
діезе Вапдеп зеіеп іт йЬгідеп пісіїї ЬоізсЬсууізіізсЬс Вапдеп, зопдегп паїіопаї-икгаіпізсіїс
Вапдеп ипд зіе катеп пісіїї аиз дет Озіеп, зопдегп аиз деіп УУезіеп....
І'йЬгег: Віє роїіІізсЬе Тизііттипд дег ЕІкгаіпег деууіппе тап - рагаїїсіе Оепегаїдоиуе-
тетспі! - пісіїї апдезісЬіз еіпез поіссспдірсг У'сізс Ьагісп УогдеЬепз.
Вег ЕйЬгсг усгууіс.з уусіісг дагаиГ, даз діє гиззізсЬе Вкгаіпе пісіїї тії дет бзісгтеісЬі-
зсЬеп Оаііхіеп ги уегдІеісЬеп зеі; діє іп Оаііхіеп ІсЬепдсп ЕІкгаіпег зеіеп зеЬг Іапд ипіег
бзІеггеісЬізсЬег НеггзсЬаГі деууезеп. Вісзе бзіеггеісЬізсЬ даІіхізсЬеп КиїЬепеп зеіеп тії
дет бзІсггсісЬізсЬсп 8іаа1 епд уеіїІосЬіеп. Ііогі іт Оаііг.іеп зеі ез аізо тбдІісЬ, дигсЬ діє
88 еіпе Еікгаіпег-Віуізіоп аиГзіеІІсп ги Іаззеп.
ВетдедепйЬег кдппе діє Аппсе зоісЬе Віуізіопеп пісіїї аиГзіеІІеп; діє УегзисЬе зеіеп
дезсЬеііегі; тап ЬаЬє еіп дсогдізсЬез ВаіаіІІоп аиГдезіеІІі, тап ЬаЬееіп агтепізсЬез ВаіаіІ
Іоп аиідезіеік, затіїісЬ зеіеп зіе діаи ги деп Киззеп йЬегдєІаиїеп; діє Еііаіігипдеп тії деп
уоп дег Агтее аиїдезіеіііеп ВаіаіІІопеп зеіеп тізегаЬІе.
Вег ІиЬгег Ьеіопіе еіпдгіпдіісЬ, тап кдппіс пасії аііеп дезсЬісЬіІісЬеп Егіаіігипдсп
діє ипіегууогГспеп УдІксг пісіїї аіз Випдездепоззеп еіпзісіїеп ипд уепуспдеп. Віє зирег-
кіидеп Ьеиіе зоїііеп зісЬ еіптаї ап діє кдтег егіппет, діє даз зсіїоп тії деп ОаІІіегп
уегзисЬі Ьііііеп.
ВетдедепйЬег зеі іезігизіеііеп.дазз ]епе Роїііік гісЬіід зеі, діє ипз діє теізіеп ЕеЬепз-
тіїїеі еіс. дагапііеге. КеісЬзтіпізіег КозепЬегд тйззе аізо аиї діє дгІІісЬеп 8іеІІеп Іібгеп
ипд аиі дегсп ргакіізсЬе ЕгГаЬгипдеп. Вег дгбззіе Вкгаіпег-Егеипд дез уегдапепеп ХУеІі
кгіедз, дег ЕеІдтагзсЬаІІ ЕісЬЬогп, зеі уоп деп ЕІкгаіпегп егтогдеї ууогдеп.
Всі ЕйЬгег зсіїіідегіе дапп діє ЕгіаЬгипдеп,діє ВеиІзсЬІапд тії дет роїпізсЬеп 8іааі
тасіїеп тиззіе; аисЬ датаїз Ііаііеп зирегкіиде Ееиіс детеіпі, тап уусгде діє Роїеп деууіп-
пеп, ууепп тап іЬпеп тбдіісіїзі уіеіе Егеіііеііеп деЬе, ууєпп тапп зіе Ьеууаіїпе, ууєпп тап
деп роїпізсЬеп 8іааІ дагапііеге изуу. изуу. Мап ЬаЬе роІпізсЬе ВаІаіІІопе аиідезіе1ІІ,діе дапп
деп Отпдзіоск дег паїіопаї-роІпізсЬеп Агтее деЬіІдеї ііііііеп.
Іт йЬгідсп тйззе дег Ейіігег аиі еіпе ВепкзсЬгііі уєлуєізєп, діє ег зсіїоп уог Іапдсг
2еіі еіптаї дсіезеп ІіаЬс; іііг Уегіаззег зеі еіп іп Всиїзсіїїапд ІеЬепдег Іікгаіпег дезуезеп.
Ег ЬаЬе дагаиі Ьіпдезуіезеп, дазз ІІкгаіпег ипд Огозз-Киззе кеіпеззуедз Оедепзаіге зеіеп,
зопдет іт ОедепіеіІ зеі діє (Лкгаіпе даз МйііегзсЬеп Киззіапдз ипд діє ЕІкгаіпег зеіеп діє
зіагкзіеп Х'егігеїег дез дгоззгиззізсіїеп ХУеІІгеісІїсз.
Вег Ейіігег Ьеіопіе луєігєг: “\¥іг ипіегііедеп дет Ьагіеп Оезеїг дез Кгіедез; діезез Оезеїг
уегіапді, дазз ууіг ипз аиз дег ЕІкгаіпе ЕеЬепзтіІієІ ипд АгЬеіізкгаЙе ЬегаизЬоІеп. Ьіиг
зсіїи/асіїїісііе Оепегаїе кбппеп дІаиЬеп, дазз у/іг дигсЬ ігдепд\УеІсЬе зсЬбпеп Кедезагіеп
АгЬеіізкгаіїе дехуіппеп кбппіеп”.
ЬІиг зсЬзуасЬІісЬе Оепегаїе кбппеп дІаиЬеп, дазз суіг діє Іікгаіпег Гйг ипз дезуіппеп,
ссепп суіг зіе ЬесуаПпеп; зіе зеЬеп пісіїї деп хсуєіієп 8сЬгіи еіпег зоїсЬеп ВесуаГГпипд.
Ваз икгаіпізсЬе Рїегд тизз ипіег дет ЬаПеп Оезеїг дез Кгіедез аиідегаиті ссегдеп;
діє Меіпипд, дигсЬ Ойіе речуіппсп ги кбппеп, ізі ГаІзсЬ,депп суіг ЬгаисЬеп діє ЕеЬепзтіНеІ,
у/іг тйззеп деп АпЬаи егглсіпдеп, у/іг тйззеп діє АгЬеіізкгайе ЬегаизЬоІеп! АпдезісЬіз
аііег діезег Еогдегипдеп кбппеп ууіг досЬ пісЬі епсагіеп, дазз діє ІЛсгаіпег Гйг ипз аисЬ
посЬ зіегЬеп ууоіієп!
\¥епп ууіг діє АЬІіеіегипдеп егхууіпдеп ипд АгЬеіізкгаіїе ЬегаизЬоІеп, зо ізі даз досЬ
ууепідег, аіз ууєпп ууіг діє ЕІкгаіпег аиіїбгдегп. іт Катрї дедеп діє Киззеп ги зІегЬеп...
\Уіг ууоіієп діє ЕІкгаіпег досЬ пип аЬег пісЬі Ьеззег ЬеЬапдеІп аіз ипзег еідепе Усік!
/.../
8сЬІизз 18. 40 ЬТЬг.
ВА. - /? 58. - Акі 1005. - Рої. І.-8.2-7.
558
19. 5. 1943, о 17-ій годині, райхсміністр д-р Ламмерс та я подали
фюрерові коротке резюме про розмову з райхсміністром Розенберґом та
райхскомісаром Кохом; о 17. 15 воно було передане панам Розенберґові
та Кохові.
/.../ Після цього Розенберґ згадав про створення галицької української
дивізії СС і позицію Прюцмана; Кох своєю політикою щоденно створює
нові банди.
Кох: На Поділлі діють банди, які прийшли з Рутенії. Треба відзначити,
що італійці та інші товариші-союзники багаторазово продають їм зброю;
ці банди, втім, не більшовицькі, а націонал-українські банди і вони
приходять не зі Сходу, а із Заходу. ...
Фюрер: Політичну згоду українців необхідним чином буде отримано
- подібно до Генеральної губернії! - не зважаючи на суворі умови.
Далі фюрер звернув увагу на те, що російську Україну не треба
порівнювати з австрійською Галичиною; українці, які живуть в Галичині,
дуже довго перебували під австрійським пануванням. Ці австрійсько-
галицькі рутени тісно пов’язані з австрійською державою. Там, в Галичині,
отже, інстанціям СС можна дозволити створювати українську дивізію.
На противагу цьому армія не може створювати таких дивізій; спроби
цього не вдалися. Було створено один грузинський батальйон, було
створено один вірменський батальйон; усі вони спокійно перейшли до
росіян. Досвід зі створеними армією батальйонами є неґативним.
Фюрер особливо наголосив на історичному досвіді, який свідчить про
те, що поневолені народи ніколи не були союзниками. Надрозумні люди
повинні пам’ятати про римлян, які вже намагалися зробити це з ґаллами.
На противагу цьому він вказав, що правильною є будь-яка політика,
котра ґарантує нам принаймні харчі тощо. Райхсміністр Розенберґ також
мусить прислухатись до місцевих інстанцій та їх практичного досвіду.
Українці вбили великого друга українців з минулої світової війни,
фельдмаршала Айхгорна.
Після цього фюрер вказав на досвід того, як Німеччина мусила
поводити себе з польською державою; надрозумні люди тоді також
вважали, що поляки будуть вдячні, коли ми їм дамо якомога більше
волі, коли ми їх озброїмо, коли буде ґарантовано польську державу і
т. д., і т. п. Було створено польський батальйон, який став основою
національної польської армії.
В іншому фюрер вимушений згадати про меморандум, який він читав
задовго до цього; його автором є українець, який живе у Німеччині. З
цього приводу він вимушений наголосити, що українці та великороси
не є в жодному протиставленні одні до одних, а, навпаки, Україна є
матінкою Росії, й українці є найсильнішими представниками великоросій-
ської світової держави.
Фюрер далі наголосив: ”Ми підлягаємо суворому законові війни; цей
закон вимагає того, що ми повинні брати з України харчі та робочу
силу. Лише слабкодухі генерали можуть думати, що ми можемо отримати
робочу силу будь-якого роду гарними промовами”.
Лише слабкодухі генерали можуть думати, іцо ми схилимо українців
на наш бік, якщо ми їх озброїмо; вони не бачать другого кроку, який
може настати після такого озброєння.
Український кінь мусить підпорядковуватися суворому закону війни;
думка про те, що товарами можна схилити на свій бік, є помилковою;
оскільки ми потребуємо харчів, ми мусимо застосовувати примус, ми
559
мусимо забирати робочу силу! Зважаючи на усі ці вимоги, ми не можемо
очікувати на те, що українці ще й захочуть вмерти за нас!
Коли ми добиваємося силою постачання і вилучаємо робочу силу, то тим
менше ми можемо вимагати від українців вмирати у боротьбі проти росіян...
Ми не можемо трактувати українців краще, ніж наш власний народ!
/.../
Закінчено о 18. 40.
10
Віримо, що перемога буде наша.
Добрий день шановна редакціє "Українського добровольця”.
Із далека посилаємо Вам наше гаряче поздоровлення і бажаємо Вам
найбільших успіхів у Вашій праці. Бажаємо Вам самі найлучші поба-
жання, якнайскорішої побіди над большевицькою зграєю.
Шановна редакціє, нам випадково попав до рук "Український Добро-
волець”; давно не бачивши такої щирої української газети, ми взялись
за неї як за наше спасенна. Нам від радости скорше забилось серце,
прочитавши такі горячі слова любови до нашої Батьківщини, ми готові
були іти в рішаючий бій аж до перемоги. В наших серцях з’явилось
вічне полум’я любови до нашої Батьківщини, з’явилась тверда віра, що
побіда буде наїпа. Більшовикам вже більше не прийдеть[ся] панувати
над Україною, бо українська нация, бо український народ вступив в
боротьбу із більшовиками, поруч із славним німецьким народом і з
другими народами Європи.
Шановна Редакціє! Ми звертаємось до Вас із проханням, що ми хотіли
б діставати нашу боєву газету "Український Доброволець”. Ми тепер
знаходимось в німецькій армії і воюємо протів большевицьких банд,
наносимо їм удар за ударом. Нас ту[т] є багато українців, ми хотіли б
набирати знання і з "Українського Добровольця”. Ми віримо, що ви
нам ніколи не відмовите у нашому проханню і будете нам посилати (по
нашому ( екІро.Ч 00960).
Будьте так добрі і не відмовте у моєму проханню.
Кріпко Вас поздоровляємо
Українські Вояки
[Літо 1943]
ЦДАВО України. - Ф. 4465. — Оп. 1. -
Спр. 89. — Арк. 5.
11
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
НАЧАЛЬНИКУ УКРАИНСКОГО ШТАБА
ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ
КОМИССАРУ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
тов. СТРОКАЧ
ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА.
О политико-зкономическом положений
оккупированной территории Донбасса по документам
"Организации Украинских Националистов”.
/.../ Мьі располагаем документом, обнаруженньїм в 1943 году в
помещении гестапо в г. Харькове, составленньїм, очевидно, одним из
областньїх руководителей в руководящий центр, из которого становится
560
ясньїм то внимание, какое уделяют в своей организационно-политической
работе бандеровцьі Донбассу вообще и рабочим Донбасса в частности...
При активной помощи украинско-немецких нациоиалистов оккупантьі
питались создать так називаемую ”украинскую народную армию” (УНА)
для использования ее в боевьіх операциях на советско-германском фронте.
Из документа видно, что зта попьітка оккупантов провалилась.
Вот что по зтому поводу пишут бандеровци:
"Попьітка создать "украинскую народную армию”, о которой так много
говорилось, закончилась весьма плачевно. Весной и летом бьіло сформи-
ровано 100 взводов. Каждий взвод бьіл подчинен немецкому батальону.
Взвод, большей частью, состоял из украинцев, однако, бьіли также русские
и другие национальности.
Питание в частях ”УНА” хуже, чем в немецких воинских частях.
Плохо состоит дело с одеждой.
В ”УНА” некоторьіе вступают добровольно, чтобьі не умереть в плену
от голода, но большинство набирается принудительно. Зта армия в
политическом отнопіении безьідейная, никакой цели не имеет, и для
воєнних операций совершенно непригодна.
Немцн говорят, что в "украинской народной армии” началась гризня.
Рассказьівают, что отдельнне сформированнне казачьи зскадронн сража-
ются хорошо, а украинские отрядьі могут показьівать только спини”.
/-./
НАРОДНЬІИ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ
БЕЗОПАСНОСТИ УССР
КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
/САВЧЕНКО/
11 сентября 1943 г.
№ 152/сч
г. Калач
Воронежской области.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. -
Спр. 227. - Арк. 75, 78, 81-82, 85.
12
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
НАЧАЛЬНИКУ УКРАИНСКОГО ШТАБА
ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ
КОМИССАРУ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
тов. СТРОКАЧ
СПЕЦИАЛЬНОЕ СООБЩЕНИЕ
Об "Украинском освободительном войске”
и ”Военном Комитете Галипии”.
По имеющимся у нас сведениям, немцьі наряду с т. н. "Русской
Освободительной Армией” - ”РОА”, организовали и ”Украинское осво-
бодительное войско”.
Целью создания зтого "войска” является использование его так же,
как и частей ”РОА”, в качестве живой вспомогательной сили для борьби
с Красной Армией на фронте.
Судя по тем данньїм, которими ми располагаем, части "Украинского
освободительного войска” не входят в систему ”РОА” и не имеют
самостоятельного оперативного штаба, а подчиняются соответствуюіцим
штабам немецкой армии.
561
Из организованнмх немцами соединений вьшіеуказанного ”войска”
нам пока известна "Галицька стрілецька Дивізія СС”.
Об организации зтой дивизии 28 апреля 1943 года во Львове бьіло
обт>явлено губернатором Галиции - доктором ВЕХТОРОМ в форме
специального "Государственного акта”.
1. 7. 43 г. вьппел первьій номер газетні "Украинский Доброволец”,
предназначенной для популяризации украинского "добровольческого”
движения. Адрес редакции - полевая почта № 38716.
Характерно отметить, что на зтой газете в качестве змблемьі поставлен
"тризуб”, снятьій немцами в середине 1942 года со всех украинских
газет, издававшихся на оккупированной территории Украиньї.
Одновременно с обт.явлением "Государственного акта об организации
"Галицької Стрілецької Дивізії СС”, губернатор ВЕХТЕР создал т. н.
"Воєнний Комитет Галиции”.
В системе "Воєнного Комитета”, которьій, как сообщают немцьі, "имеет
обпіирньїй круг задач”, организована "вербовочная комиссия”.
Нет никакого сомнения, что и "Воєнний Комитет” и "вербовочная
комиссия” имеют основной своей задачей - привлечение возможно
большего числа добровольцев в организуемме немцами из украинцев
воинские части.
Во главе "Воєнного Комитета” поставлен в качестве председателя его
галицкий националист, инженер ХРОНОВЯТА.
Активную роль в создании "Галицької Стрілецької Дивізії СС”, а
также в организации, в связи с зтим, украинско-немецкой демонстрации,
играл "Украинский Центральний Комитет" — УЦК во Львове, во главе
с профессором КУБИЙОВИЧЕМ, а также круги униатской церкви, во
главе с митрополитом ШЕПТИЦКИМ.
Как известно, УЦК находится в сфере влияния Мельниковской группьі
ОУН.
Таким образом, мельниковские круга ОУН принимают активнеє
участие в организации украинских добровольческих воинских частей,
хотя в газете "Український Доброволець” ОУН совершенно не фигурирует.
Украинские националистические круги, возлагая большие надеждьі
на создание "Галицької Стрілецької Дивізії СС” и "Воєнного Комитета”,
считают, что весна 1943 года "принесла украинскому народу осуществление
его наиболее глубокой и святой мечтн”.
Дальнейший ход вербовочной кампании украинских националистов
и организации из них немцами воинских частей на оккупированной
территории нами изучаетея.
НАРОДНЬІЙ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ
БЕЗОПАСНОСТИ УССР
КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
/САВЧЕНКО/
11 сентября 1943 г.
№ ЗО7/гб
г. Харьков.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. -
Спр. 227. - Арк. 118122.
13
СЕКРЕТАРЮ ЦК КП(Б)У
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
тов. КОРОТЧЕНКО Д.С.
562
СПЕЦИАЛЬНОЕ СООБЩЕНИЕ.
Об украинского воинском соединении генерала
ОМЕЛЬЯНОВИЧА-ПАВЛЕНКО.
В дополнение к наїпему сообіцению об "Украинского Освободительном
Войске” и "Воєнного Комитете Галиция” за № ЗО7/гб от 11 сентября
1943 года сообіцаем, что в системе зтого "войска", кроме "Галицької
Стрілецької Дивізії СС” действует украинское добровольческое воинское
соединение под командованием генерала ОМЕЛЬЯНОВИЧА-ПАВЛЕНКО.
ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО, как известно, бьівш. петлюровский
генерал, командовавший "армией”, которая совершила в 1920 году
"героический” т. н. "Зимовий похід” из Украиньї в змиграцию. До войньї
ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО проживал в Чехословакии, в г. Праге, и
стоял в своє время во главе "Українського Військово-Наукового Това-
риства” — (УВНТ), претендовавшего стать петлюровской военной акаде-
мией для змигрантов. Практически, до польско—германской войньї,
ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО бьіл связан с петлюровским правительством
"УНР”, находившимся в Польше. После разгрома Польши, ОМЕЛЬЯНО-
ВИЧ-ПАВЛЕНКО перешел в лагерь украинско-немецких националистов.
Украинское воинское соединение, которьім командует генерал ОМЕ-
ЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО, создано немцами еіце в начале 1942 года и
использовалось ими в качестве карательного отряда для борьбьі с парти-
занами, в частности, в районе г. Овруч, Житомирской обл.
За период своих карательньїх операций, отряд ОМЕЛЬЯНОВИЧА-
ПАВЛЕНКО потерял убитими 120 чел.
В июне с. г. ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО приезжал в качестве "гостя”
немецкого командования в Берлин и Потсдам.
Во время пребьівания в Берлине, ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО вел
какие-то переговорні с немцами по воєнним делам, касаюіцимся украинцев.
Нами принимаются мери для получения более подробньїх данньїх о
воинском соединении генерала ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО.
НАРОДНИЙ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
УССР
[особистий підпис]
/САВЧЕНКО/
”14” сентября 1943 г.
№ 310/гб
г. Харьков.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. -
Спр. 227. - Арк. 123-126.
14
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
НАЧАЛЬНИКУ УКРАИНСКОГО ШТАБА
ПАРТИЗАНСКОГО ДВИЖЕНИЯ
КОМИССАРУ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
тов. СТРОКАЧ
СПЕЦИАЛЬНОЕ СООБЩЕНИЕ
О ”109 курене” украинской полиции.
В дополнение к нашему № 310/гб от 14. 9. 43 г. сообіцаю, что генерал
ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО, до назначений в систему т. н. "Українського
визвольного війська”, командовал ”109 куренем” украинской полиции.
”109 курень” украинской полиции активно оперировал в районе
г. Винницьі по борьбе с партизанами.
563
Нам стало известно, что в має и начале июня 1943 года в г. Ровно,
Ровенской области, состоялись церемонии награждения немцами преда-
телей из ”109 куреня” за боевьіе заслуги в борьбе с партизанами —
отличием — "Звездой с мечами на зеленой ленте”.
Зта звезда учреждена Гитлером в 1943 году специально для награж-
дения "заслуженньїх лиц из народов Востока”*. Звезда с мечами дается
в награду ”за проявленную храбрость в боях под немецким командо-
ванием”, звезда без мечей - ”за особо вьідаюіцуюся деятельность на
территории Восточньїх областей”,
Звезда учреждена в таких видах:
бронзовая - второго класса, на темно-зеленой ленте,
серебряная — второго класса, на светло-зеленой ленте с бельїми краями,
золотая — второго класса, на зеленой ленте с красньїми краями.
Звезда первого класса - серебряная и золотая без лент.
Награждение отими отличиями имеют право производить коман-
дуюіций вооруженньїми силами, начальник полиции, рейхскомиссар или
генеральний комиссар - в зависимости от того, к какому роду служби
относится кандидат.
Из ”109 куреня” звездой с мечами награжденьї: бьівший командир -
генерал ОМЕЛЬЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО, поручики ЛАГОДА, МАНЧЕНКО;
хорунжие САВЧУК, КОРБИЛО, ГОНЧАРУК и врач ПРОЦЕНКО.
Из рядових полицейских награждение получили 21 человек.
После ухода генерала ОМЕЛЬЯНОВИЧА-ПАВЛЕНКО, командиром
”109 куреня” украинской полиции немцами назначен украинский змигрант
- полковник ФЕЩЕНКО-ЧОПИВСКИЙ.
НАРОДНИЙ КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
УССР
КОМИССАР ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
[особистий підпис]
/САВЧЕНКО/
”23” сентября 1943 г.
№ 358/гб
г. Харьков.
ЦДАГО України. - Ф. 62. - Оп. 1. -
Спр. 227. - Арк. 127128.
15
УКРАЇНЦІ, СПОВНІТЬ СВОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ!
На всіх українських землях лютує ворожий терор. Всі ворожі сили
тіла і духа спрямовані на винищення Українського народу. Над нашим
Святим Дніпром московські орди кинулись диким звіром на Укр. Націона-
лістичний Рух, бо рух цей несе смерть Москві, а панування Україні.
Нічого не вдіє терор московських теренів і нічого не вдіє НКВД.
Сотки тисяч розстріляних та заморожених над ледовим московським
морем Українських Революціонерів витягають местницькі кулаки в
сторону Москви. Пімсти взивають міліони погибших з голоду і роз-
стріляних НКВД наших братів!
Так, ми Леґіонери-Націоналісти маємо пімститись за ту неволю,
катування, зневагу і наругу дикої Москви і дикої Варшави. За всі ці
кривди будуть платити червоні кати Кремля своєю рогатою головою.
Відзначенням за хоробрість для народів Сходу.
564
Дорого заплатять вони за кров тих покатованих ними українських
селян.
Українці! Зближаються важні світові події. Ми мусимо вплинути на
уклад тих подій корисно для нас. Ані один стріл з укр. руки не сміє
піти не тільки на користь наших ворогів, але навіть на марне. Всі наші
стріли мусять бути вимірені в груди наших ворогів.
Пам’ятаймо, що ми не маємо нічого до втрачання, крім нашого життя,
зато здобути можемо все. Тому йдім твердо і вперто вперід! Повороту
нам немає! Бо наші вороги розтягли всі свої тенета, щоб знищити нас.
Йдім вперід! Що здобудемо, то буде наше, нашого народу і нашої
історії.
Ми не сміємо надалі допустити до того, щоб червоні кати Кремля
знову вирізували наш нарід, мов баранів. Між нами немає місця для
маловірів, або для тих, що єднаються з Москвою. Тому вперід до боротьби!
Це клич наших днів!
Вперід до перемоги! До слави! До чину, нас кличе Україна!
Вперід Український народе, завзято йди у великий бій, Тобі усмі-
хається Київ, він буде знову Твій!
СЛАВА УКРАЇНІ !
УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕҐІОН САМООБОРОНИ.
[Березень 1944 р.]
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. -
Спр. 127. — Арк. 62.
16
Відпис.
ДО УКРАЇНСЬКИХ ЗБРОЙНИХ ЧАСТИН
НІМЕЦЬКОЇ АРМІЇ.
Тверді умовини життя доказали нашому народові, що лиш тоді зможе
жити і свобідно розвиватися, коли розвиток цей буде забезпечений власною
збройною силою. Свідомість цієї життєвої правди зродила в нас сильні
стремління до створення власної армії. Для здійснення напіих стремлінь
ми не оминули ніякої нагоди.
Зокрема, в німецькому поході на Схід ми старалися вбачати можли-
вість для здійснення наших задумів. Німецьке військо ламало більшо-
вицький фронт. На наших очах тратив сили відвічний ворог України —
Москва. Здавалося, що наступив догідний час для створення власної армії.
В цей момент новий наїзник скинув зі свойого обличчя маску. В місце
кличів про право народів до вільного життя прийшло потоптання всяких
прав поневолених народів. Німецький окупант виявив себе тим самим,
чим була більшовицька Москва. Наш край обернено в колонію. Втрата
України буде, однак, дуже болюча для Москви, щоб вона могла на неї
погодитися. Кривавий змаг за простори нашої Батьківщини приневолив
кидати в бій останні резерви військ. На фронтах повстали нові прогалини.
Заповнення їх вимагало нових людських резерв, яких не посідали ні
Москва, ні Берлін.
Більшовики, причуваючи свою неминучу загладу, рішили знищити
й інші народи Європи. На кожночасному захопленні нових теренів, вони
мобілізують усе населення та без підготовки кидають його на м’ясо
ворожих гармат. Німеччина, закриваючи свою слабість, "робить ласку”
народам Європи, "дозволяючи” їм кровавитись за її загарбницькі цілі.
565
"Ласку” ще зроблено теж нашому народові та дозволено йому створити
деякі військові частини. Наша постава до цього потягнення берлінських
імперіалістів є відома українському населенню віддавна. Пізніше життя
вповні її виправдало. Була, однак, частина нашого громадянства, що
хотіла бачити в тих збройних частинах зародок будучої української]
армії, та люди ці виявили повне незнання планів і засобів нім. наїзника.
Сьогодні українські збройні частини, в більшості позбавлені свого
[українського] командування, розкинено по широких просторах Європи,
наказуючи їм кривавитися з визвольними рухами європейських народів.
В час, коли липі мала частина Українських Земель лишилась в руках
німецької армії, нашим відділам ще не дозволено вступити на простори
їх Батьківщини, щоб тут боротися з московською неволею.
УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНЧА АРМІЯ
ШТАБ ЗАГОНУ "БОГУН”
Постій, дня 10 травня 1944 р..
ЦДАГО України. - Ф. 57. - Оп. 4. -
Спр. 339. - Арк. 425-426.
17
ІЦО ПОВИНЕН ЗНАТИ УКРАЇНЕЦЬ У НІМЕЦЬКІЙ АРМІЇ.
Сучасна імперіялістична війна вступила в критичну фазу. Наші
дотеперішні гнобителі, надломивши свої сили, наближаються до немину-
чого упадку. Недалекий вже час, коли український народ завершить
свої змагання і побудує свою Самостійну Державу.
Розтративши свої власні сили, німецькі окупанти силою і терором
заставляють тисячі українців іти в німецьку армію. Без резерв, виснажені,
розбиті і зломані невдачами, німці хочуть нашою кров’ю рятувати своє
безнадійне положення, заставляють нас гинути за свої імперіялістичні
інтереси.
Що ж, отже, повинен знати кожний силою змобілізований українець
у німецькій армії, про що не повинен він ніколи забувати:
1) Не забувай, що німецька армія - це ворог політичних і державних
стремлінь українського народу.
Тому свій примусовий побут у німецькій армії використай для того,
щоб навчитись військової справи і приготуйся до служби своєму власному
народові в лавах Української Армії.
2) Знай, що німецька армія сьогодні б’ється за те, щоб німецькі
імперіялісти на чолі з Гітлером могли поневолювати, грабити і винищувати
всі європейські та позаєвропейські народи.
3) Будь свідомий того, що подібно, як ми, кожний народ хоче жити
вільним життям у власній самостійній державі і боротись за свою волю.
Тому не дай себе вжити до поборювання повстанчих відділів понево-
лених народів.
4) Коли кинуть тебе німці до боротьби з національними повстанчимй
відділами поневолених народів, ти не бийся з ними, покидай лави
німецької армії і переходь на сторону повстанців. Розкажи їм про боротьбу
українського народу за свою самостійну державу. Борись разом з ними
за їхню волю. Коли кров там проллєш, чи положиш головою, то за
святе діло визволення поневоленого народу.
5) Коли попадеш в англо-американський полон, то розкажи, що тебе
мобілізували силою. Розкажи про знущання німецьких окупантів над
566
українським народом та про героїчну боротьбу українського народу за
свою державну самостійність.
6) Коли б по англо-американській стороні хотіли тебе включити в
польський легіон або віддати більшовикам, протестуй проти цього. Шукай
зв’язку з українськими організаціями і товариствами, які хочуть так,
як і ти, Самостійної України.
7) Коли німці кинуть тебе на більшовицький фронт, не забувай, що
проти тебе в окопах можуть стояти твої рідні брати й українці, або
сини інших поневолених Москвою народів, так само насильно змобілізовані
в Червону Армію, як ти в німецьку.
Старайтеся пізнати їх і порозумітися з ними, щоб ви не вбивали
себе взаїмно за чужі інтереси більшовиків або німців.
8) Коли б тебе мали перекинути на чужину далеко від Батьківщини,
бери якнайбільше зброї та амуніції і переходь до українських повстанчих
відділів, щоб боротися за визволення українського народу. Перекажи
твому братові червоноармійцеві-українцеві, щоб робив те саме.
9) Більшовикам в руки не попадай, бо знай, що в них ти не знайдеш
ні пощади, ні спасіння. Після упадку Німеччини більшовики будуть
одиноким ворогом українського народу і з ними прийдеться нам звести
важкий бій.
10) У відношенні до чужинців поступай так, як личить членові
українського лицарського народу. Будь до них чемний і ввічливий, шануй
їхню культуру і політичні почування, будь гордий за твою національну
приналежність.
11) Поширюй наші політичні ідеї, думки і гасла. Роз’яснюй потребу
спільного фронту всіх поневолених народів в боротьбі проти імперіялістів.
Поборюй ворожу пропаґанду імперіялістів, зокрема більшовиків, які тепер
намагаються поневолити народи середньої Европи.
12) Коли біля тебе є українці, то впливай на них, щоб думали так,
як ти, щоб всі ви створили одну спільну групу, свідому свого важкого
положення і своїх великих завдань.
13) Не піднімай ніколи партійних дискусій, сварок, намагайся
приєднати до одного гурта всіх українців, засліплених партійною вузькістю
і нетерпеливістю.
14) Живи дружно - по приятельському - та помагай кожному
українцеві без уваги на його освіту, професію, релігійні переконання,
мову та місце народження. Будь готовий за свого брата віддати кожночасно
все — навіть життя.
15) Будь постійно діяльний, але обережний. Бережись зрадників,
ворожих аґентів і провокаторів.
Завжди і всюди пам’ятай, що твоє життя належить Україні. На рідних
землях залишились тисячі борців, що в найтяжчих умовах ведуть криваву
боротьбу за волю народу. Вони обороняють твоїх рідних, близьких і
знайомих перед ворожим терором, насильством і знущанням. Прислухайся
постійно до голосу, що йде з України.
А коли прийде вирішальна хвилина і народ покличе тебе до дій -
не барись! Одинцем чи гуртами продирайтеся крізь ворожі фронти і
кордони та зі зброєю в руках ставайте в лави рідної армії.
Слава Україні! Героям слава!
В червні 1944 року.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 2. -
Спр. 18. - Арк. 92-92 зв.
567
18
Звіт з проведеної розмови між вояками армії і'ен. Андерса а мною.
До району 777 прибуло 4-х вояків з Італії, які служили в армії ґен.
Андерса. З ними провів я кількагодинну гутірку, в якій вони ось що
розказували:
”По скінченню війни англійці та американці передавали українців в
руки большевикам. Ця передача тривала до 25. 5. 45. Пізніше англійці
заборонили будь-кому виїжджати з їхньої окупаційної зони. 28. 5. 45
прийшов наказ, що всі українці та поляки, які працювали в Німеччині,
мають зголоситись до англійської воєнної команди. Більшість послухала;
одначе були такі, що не хотіли. На таких англ. військо робило облави
по лісах та господарях та силою зганяло на означені місця.
Таких, як вони, зібрали з околиць горішньої Австрії 6 000 осіб і
перевезли до Італії. В тому часі збирали теж українців, що служили в
СС-дивізіях чи в вермахті, й також перевозили до Італії. Вони самі бачили,
як українці з СС-дивізії в числі ок. 4 000 прорвались з большевицького
оточення і перейшли на сторону Англії. Вояки армії маршала Тіта хотіли
їх забрати до себе, одначе англійці не дали. Українців з легкою зброєю
та возами пустили самих, вказавши тільки місце зголошення в їхній
команді. Багато перебралось в цивільні одяги та тікало, одначе більшість
говорила: ”Я так довго заглядав смерті в вічі і тепер нічого не боюся”.
Багато українців попало в большевицький полон.
/.../
Постій, ЗО. 12. 45.
Р.
ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. -
Спр. 160. - Арк. 1-2.
568
8ПММАКУ
Ье ргіпсіраї ригрове оґ(Ьів віисіу І8 (о ехріаіп (Не ргосе88 оґ(Не евіаЬІівЬ-
теп( оґ (Не ІІкгаіпіап тіїііагу ґогтаііопв \л/ігЬіп Оегтап Агтеїі Рогсев
іп 1939-1945.ТЬе аиіЬогехатіпеїі питегои81і(ега(иге, тетоігв оґ еуехуііпеввев
апсі агсЬіуаІ таіегіаїв іп огііег (о рогігау (Не ЬІ8(огу оґ ІІкгаіпіап тіїііагу ігоор8 іп
(Не гапкв оґ (Не АУеЬгтасИі, ХУаґґеп 88 апсі Ьиґіхуаґґе дигіп§ \¥6г1гі \Уаг II. ТЬів
гевеагсЬ І8 аіво Ьавеїі оп п'итегоив ІІкгаіпіап рге88 віогіев ав хуєіі а8 оп (Не героП8
оґ (Не ХУеНгтасЬі, ІІкгаіпіап ог§апігаііопв апії (Не ґогтег Реоріе’8 СоттІ88агіа(
оґ (Не Іпіетаї АЙаігв [^агосіпуі Котіххагіаі Упиігеппікії Оіеі, РІКУВ] оґ (Не
ІІ88К, (Ье ґогтегРеоріе’8 Соттіввагіаіоґ(Не 8(а(е 8есигі(у \№ігосІііуі Котіхха-
гіаі бохисіагхп’ешюі Вегорахпохіі, 1ЧКОВ] оґ (Не ІІ88Р. ТЬе аи(Ьог а((етр(8 (о
ехріаіп (Ье сігсигп8(апсе8 ипііег хуЬісЬ (Не ІІкгаіпіап тіїііагу с1еіасЬтеп(8 хуііЬіп
(Не Оеі тап Агтеїі Рогсев хуєгє 8е( ир. Арагі ґгот (Ье віиііу оґ (Не ЬІ8(огу оґ (Ие8е
ґогта(іоп8, (Не аиіЬог ако рау8 тисЬ а((еп(іоп (о (Ье сгеаііоп оґо(Нег ґогеі^п ипі(8
іп (Ье Оегтап агту. ТЬе та]огі(у оґ (Ье диевііопв іеУеаІеіі іп (Ьіб хуогк аге (геаіеіі
іп СІ08Є ге1а(іоп8Иір8 хуііЬ Оегтапу’8 роїісу ге£агдіп£ оіИег паііопаї ипі(8 іп (Ье
гапкв оґі(8 Еаві (гоорв. І( ів рагіісиїагіу вЬохуп Ьу хуЬісИ теапв Оегтапу еіфа^еіі
Уоіипіеегв ґог (Ье й^Ьі а§аіпв( (Ье ІІ88К (асіиаііу 8оУІе( Киввіа) апсі ґгот 'Л'ЬісІї
£гоир8 оґ (Ье рориіайоп ІІкгаіпіап ипіів хуєгє ґогтеїі. ТЬе аиіЬог сопсіиііев (Ьаі
(Не ітро88ІЬі1і(у оґ (Не сгеаііоп оґ ІІкгаіпіап тіїііагу ґогтаііопв ипііег (Неіг охуп
паііопаї ^иіііапсе хуав сіовеїу соппес(еіі хуііЬ Ніііег’в пе^аііуе ровіііоп іохуагік
(Не гепехуаі оґап іпсіеретіепі ІІкгаіпіап 8(а(е. Іп (Ьів топо^гарЬ, (Ье аиіЬог рго-
УІСІЄ8 регііпепі <1е(аіІ8 ґгот Ьо(Н Оегтап апсі ІІкгаіпіап уіехуроіпів. Ав 8исН, Ье
ехатіпев (хуо §епега! виЬ]есі: ІІкгаіпіап ріапв (о сгеаіе а ІІкгаіпіап тіїііагу ґогсе
апсі Оегтап тіїііагу ап<1 роїііісаі гевропвев.
Аґіег (Не вЬогі Іав(іп§ ІІкгаіпіап іпііерепііепсе оґ 1917-1920, ІІкгаіпе хуав
рагііііопехі іп(о ґоиг раг(8. ТЬе Іаг^еві рагі оґ ІІкгаіпе ґеі 1 ипііег (Не дотіпаііоп оґ
(Ье ІІ88К.ТЬе 8ЄСОШІ Іаг£ев( рагі,ХУевіет ІІкгаіпе, ґеіі ипііег РоїівЬ оссираііоп.
Іп 1939, ііигіп£ (Ье Оегтап іпуавіоп оґ Роїапіі, (Не 8оуіє( Ипіоп (оок оуєг (Ье
\Ме8(ет раг( оґ ІІкгаіпе, ир (о (Не Сиггоп Ііпе, ґгот Роїапіі. ¥е(, іі 1еґ( а 1аг§е рагі
оґ (Не ІІкгаіпіап Іапсі хуев( оґ (Ье Сиггоп Ііпе ипііег Оегтап оссираііоп. ТЬив, а
Іаг^е питЬег оґіікгаіпіапв, хуЬо Пасі ііуєсі ипііег Роїапіі, поху ґоипіі (Ьетвеїуев
1іуіп£ оп (Ье (еггі(огіе8 оссиріед Ьу (Не ТИігіі РеісЬ. Мапу ІІкгаіпіап роїііісаі
Іеаііегв, іпсі иіі і п£ (Ье Ргевіїіепі оґ (Ье £оУеттепі оґ (Ье ІІкгаіпіап Реоріев КериЬІіс
іп ехіїе [икгаїп^’ка N01-0(1110 ВехриЬІіка, ОМК], ґоипіі (НетвеІУев оп (еггііогіев
оссиріеіі Ьу Сегтапв, ог іп Оегтапу ргорег. N(>116 оґ іИеве роїііісаі Іеаііегв Иаіі
апу виррогі ґгот Еп^іаші ог іЬе 118 А. ТЬеу таіпіаіпеїі (Неіг сопіасів хуііИ Оегтап
роїііісаі апіі тіїііагу сігсіев. Атогщ (Ьет (Ьеге хуєгє тетЬегв оґ (Ье Ог^апігаііоп
оґ ІІкгаіпіап Маііопаїівів [ОгИаііігаіхііа Іікгаїпя’куккі N0181011011x10’, ОІІМ]. Рагі
569
оС(Ні® саоир суа® ппсіег (Ье Іеасіегхііір оССоїопеї Лпсігіі МеГпук, саііесі ОкІМ-М,
апсі (Не о(Ьег тоге ті1і(ап( шк!ег(Ье ІеадегхЬір оС 8(ерап Вапс1ега,са11ес1ОНЬІ-В.
ТНеу Ьоресі (Паї Ьу хирроніп^ (Ье Оегтап® і! суонісі Ье роххіЬІе (о гехніте ап
іпсіерепсіеік ІІкгаіпіап ®(а(е апсі (о ех(аЬ1і®Ь а паїіопаї тіїкагу Сотеє ипсіег Оеппап
ае^і®. Оп (Ье о(Ьег хісіс, іп (Ье Гасе оС (Ье \уаг сатраі«п а§аіп®( (Ье 8оуіє( Нпіоп.
Оегтап тіїкагу Іеасіегх ріаппесі (о таке и®е оСап(і-Соттипіх( Сотеє® атоп§ уа-
гіои® Еах(-Еигореап па(іоп®. Теасіегх оС (Ье Оегтап Міііїагу Ні§Ь Соттапсі | ОЬег-
котіпапсіо сіег У/екігтасІи, ОК\¥|, суеге суііі іп§ (о §гап( і псіерепсіепі ®(а(их (о Еа®(-
Еигореап пайопаїкіе® іп ехсЬап§е Сог (Ьеігсо-орега(іоп апсі рагіісіра(іоп іп (Ье Оег-
тап \уага§аіп®( (Ье 8оуіє( Нпіоп. \Уі(1і (Ьіх аіт іп тіпсі, ІІкгаіпіап ипі(® суеге Сої тесі
апсі (гаіпесі Ьу (Ье \УеЬгтасЬ(, таіпіу Сог ргора^апсіа апсі аі®о сотЬас ригрохе®.
ТЬе Гіг®( а((етр( (о оі^апіхе (Ье ІІкгаіпіап Ее§іоп, ипсіег (Ье соттапсі оСМа]оі
Нап® ОеЬтеї апсі Соїопеї Вотап 8и®Ько, у/а.ч геаіігесі іп (Ье Согтаїіоп оС (\уо
Вакаїіоп® іп (Ье виттег оС 1939. (Ье хо саііесі Моип(аіп-Реа®ап(’® Неір \Вег%-
Ьаиегп-НіІ/е, ВВН]. Іп ІІкгаіпіап к \уа® кпосуп ах (Ье МіІі(агу ІІпі(х оС ІЧа(іопаІі8(8
[Уііі ’ксп'і УМіїу Масіопаїіміг]. ТЬехе цгоирх оС ІІкгаіпіап® суєгє Согтесі Ьу (Ье
Іп(е1іі§епсе апсі Соип(ег Ехріопа§е 8єгуісє® оС ОК\¥, АЬсуєЬг іп ®Ьог( [Апи Аих-
Іашіяіасіїгісіїїеп ипсі АЬн'еНг(ААА) сіег ОК\¥].ТЬеу суєгє сгеа(есі Сгот ІІкгаіпіап
еті£гап(® апсі тетЬегх оС О СІМ ТЬеу суєгє сотргіхес! таіпіу оСІІкгаіпіап ііпіуєг-
хі(у ®(ис1еп(8 8(исіуіп§ іп Аихігіа апсі Оегтапу, Согтег хоісііег®, рііхопегх оС (Ье
Саіра(Ьо-Нкгаіпіап Агту [Каграїх’ка 8ісН], апсі сіехейегх Сгот (Ье РоїіхЬ Агту.
ТЬеіг тіїкагу (гаіпіп£ (оок ріасе іп ап оісі са®(Іе іп (Ье УІ11а£е оС 8аиЬег®сіоіС, пеаг
\¥іепег №их(ас1(, Аи®(гіа, суі(Н Неасічиагіег® іп Уіеппа. ТЬеіг Ьахіс сігіїїт^ 1ах(ес1
1 апсі опе-ЬаІС топ(Ьх.Тгаіпіп§ сопхіхіесі оС (Ьеоге(іса1 апсі ргасйсаі (оро§гарЬу,
кпои/1есІ£е оС 'леаропгу, ®аЬо(а§е (а((аск оп роїісе х(а(іоп®, р!ап( тіне®, апсі сот-
типіса(іоп), апсі ргасіісе іп Сігіп£ рип®, Ьапсі-(о-Ьапсі сотЬа( апсі ®о оп. Еіга( апсі
8есопс1 Ьа((а1іоп8 суєгє сотргі.хес! ассогсііпріу оС (и/о апсі (Ьгее 1 ірЬ( іпСап(гу сотра-
піе® тасіе ир оС Соиг р1а(ооп8 еасЬ; іп аіі, 600 теп. Зоїсііегз суєгє ои(Ск(есі іп
СгесЬохІоуакіап ипіСогт®, сіуесі Ьіаск.
ТЬе ІІкгаіпіап Ье§іоп, а® а рагі оС (Ье 14(Ь Агту, Агту Огоир (АО) 8ои(Ь,
(оок расі іп (Ье РоїівЬ сатраі^п. ТЬе ЬаНаІіоп® суєгє (гапхСепесі (Ьгои§Ь Ахіх
ЗІоУакіа апсі іп хтаїїег §гоир8 у/еге аПасЬес! (о уагіоїк Оегтап Согта(іоп8. ТЬе
ІІкгаіпіап ипі(8 сго88есі (Ье Кіуєг 8ап, тагсЬесі (оу/агсі 5(гуі апсі (Ье сі(у Е’уіу. 1(8
(ахк: (о іпоує ЬеЬіпсі (Ье Сгоп( 1 іпе, Ьеі р ог§апіге іосаі асІтіпІ8(га(іоп8 оп ІІкгаіпіап
е(Ьпіс 8оі1,іпСогт (Иесіуіііап рори!а(іоп аЬои( (Ье ІІкгаіпіап 1іЬега(іоп тоуетепі
апсі, 8Іти1(апеои8Іу, (о 8(геп£(Ьеп (Ье Ье^іоп Ьу геспіі(іп£ пєсу Уо1ип(еег8 суЬііє
1оокіп§ Сог (Ье гетаіп® оС (Ье РоїіхЬ агту. АС(ег (Ье Оегтап-РоІіхЬ и/аг епсіесі іп
Ос(оЬег 1939, (Ье Ье£Іоп суа® сІіхЬапсіесІ. 8(исіеп(8 ге(итес1 (о (Ьеіг ®(ис1іе® суЬііє
о(Ьег8 ]оіпес1 Іосаі £иагсі Сотеє®. Іп 1940 то®( оС (Ьет, а® суєіі а® о(Ьег ІІкгаіпіап®,
8єгуєсі іп Оегтап рагатіїкагу Согта(іоп® - Еаскігу Оиагсі [У/егкьс1іиіг], Каіігоасі
8есигі(у \ВаІіпясІшії] апсі Аихіїіагу Роїісе [Ніі/хроіігеі]. Егот іапиагу оС 1940,
(Ье Согтег ВВН коїсііег® суогє ап оуаі хЬаресі соскасіе \уі(Ь (Ье ОІ^ ®(у1е Тгісіеп(
((Ье тісісіїе иррег рай, ®иЬ®(і(и(ес1 \уі(Ь а кууогсі), апсі а хтаІІ те(а1 ®ЬіеІс1 Ьеагіпд
(Ье хате Тгісіепі суі(Ь (Ье Сугіїїіс \угкіп& а( (Ье (ор оС (Ье хЬіеІс! “81ауа ІІкгаїпі”
(Оіогу (о ІІкгаіпе).
570
Оигіпсг АргіІ-Іипе 1941, АЬууєЬг ог^апігесі а§аіп (у/о пєу/ ВаПаііопв тов(1у
Ггот асіЬегеїпв оГ ОТПЧ-В: 8ресіа1 §гоир “№£Ь(іп§а1е” [8опе!ег^гирре ‘^асії-
іі^аіі"] апсі Ог^апігаїіоп "КоїапсІ", кпоіУіі іп ІІкгаіпіап ав 1)пі(в оГ(Ье ІІкгаіпіап
Ма(іопаІІ8($ \Огит]іупу 1}кгаїпх’кукІг ІЧаїмопаІіхііг, В(_ІМ]. ТЬе Гігв( оГ (Ьет суав
а ЬІогіЬет Ііпії, саііесі ‘ТЧасЬй^аП” апсі кпоит аіво ав Уєуіієп КопоУаІеів’ Регіон.
1(8 Гогта(іоп сеп(ег іуаз 1оса(ес1 пеаг Сгасоїу іп Гогтег ЬаЬоиг 8єгуісє Ьаггаскв.
ТЬеге,Оегтап іп8(гис(огв (гаіпесі уо1ип(еегв (Ііа( іуоге (Ііове вегуісе ипіГогтв.ТЬове
8(ис1еп(в суЬо Ьасі рге(еп8Іоп8 (о оЬ(аіп 8ег§еап(-та]ог ров(в соп(іпиесі (Ьеіг (гаіпіп£
іп Оегтапу. О(Ьег8 (аЬои( 50 віисіепк) тпоуєсі іп(о (Ье Вагуіпок всЬооІ. Іп ИеиЬат-
тег іп 8ііевіа Уо1ип(еег8 гесеі\ес1 \УеЬгтасЬ( ипіГогт апсі аггп8. ТЬе в(геіі£(Ь оГ
(Ье Ьаііаііоп и/ав 330 воісііегв апсі оГГісегв. 11 Ьасі Гоигсотрапіев. ЬіеіКепапІ Напх
Л1ЬгесЬ( Неггпес суав (Ье Ьа((аІіоп соттапсіег: Сар(аіп Котап 8ІіикЬеуусЬ (Ьів
ЬгоіЬег Ьасі Ьееп ехесиСесІ іп (Ье Ь’уіу ргІ8оп Ьу ИКУО) \уав сопвісіегесі (Ье сот-
тапсіегГгот (Ье ІІкгаіпіап вісіе. Епуєіп уопТЬип,НоЬепвіеіп, ЕгіесігісЬ Місісіеі-
Ьаисуе апсі 8сЬіІІег суєгє (Ье сотрапіев’ соттапсіеге. Оп (Ье 18(Ь оГІипе, 1941,
(Ье Ьа((а1іоп м/ав (гагівГеггесі (о (Ье Касіутпо ге^іоп іуЬісЬ у/ав соп(і§иоив (о (Ье
1188В. Ву (Ье (іте оГ (Ье іпуавіоп оГ (Ье 8оуіє( Ііпіоп, (Ьів ІІкгаіпіап ипі( у/ав
а((асЬесі (о (Ье Ів( Ва((а1іоп оГ (Ье Ке§ітеп( “ВгапсІепЬиг^-800”. Во(Ь Ьа((а1іоп8
іуеге а((асЬе<1 (о (Ье І8( Моип(аіп ІпГап(гу Оіуівіоп апсі іуєгє огсіегед (о тагсЬ оп
Е’уіу. Оп (Ье 30(Ь оГ Іипе, 1941, гєсєіуіп§ (Ье гесоппаіввапсе іпГогтаііоп оГ (Ье
та88 Г4КУО ехеси(іопв іп Е’уіу, “№сІі(І£аІІ” апіуесі іп (Ье сі(у а( 4.30 а.т. 1(8
сотрапіев оссиріесі веуегаї в(га(е§іс апсі іпсіияігіаі 1оса(іопв. Ву (Ьа( еуепіпу (Ье
ІІкгаіпіап Кергевеп(а(іуев АвветЬІу сіесіагесі (Ье гевіогаііоп оГ ап іпсіерепсіеп(
ІІкгаіпіап в(а(е апсі сгеайоп оГа ІІкгаіпіап 8(а(е ОоуеттеїК. Іп аскііііоп, “№сЬ-
(і£а1Г саріигесі а гасііо 8(а(іоп іп Ь’уіу апсі (Ьеге ргосіаітесі (Ьіх єуєпс. Ні"Ь Иагі
оГГісіак, оГ соиг8е, сіісі по( а^гее суі(Ь (Ьа( ргосіатасіоп.
Ііке “№сЬ(і§а! 1”, (Ье 8ои(Ьет Ііпі(ої ОІІІ4, кпосуп ав “КоїапсІ”, суав ве( ир
Ьу ОІІГЧ-В вЬогііу ЬеГоге (Ье опве( оГ (Ье 6егтап-8оуіе( \Уаг. ТЬе (гаіпіп§ Ье^ап
іп Мау 1941 апсі \уав сопсіисіесі іп сотр1е(е весгесу іп 8аиЬегвсіогГ. 8ирр1іесі \уі(Ь
(Ье Оегтап іп8(гис(огв, (Ье Ьа((а1 іоп луав (гаіпесі уегу іп(епвіуе1у, врепдіп^ а Іо( оГ
(іте іп (Ье Аірв. Ргот (Ье ІІкгаіпіап вісіе (Ье соттапсіег оГ (Ьів сіе(асЬтеп( суав
УєуЬєп РоЬіЬувЬсЬуі апсі Ггот (Ье Оегтап вісіе Сар(аіп ГЧоуак. “КоїапсІ” луав
ои(П((есі іп Гогтег Сгесікюіоуакіап Агту ІіпіГоїтв сіесога(есі суі(Ь Ьіие апсі уеііосу
гіЬЬопв. 8оте вутЬоів оГ (Ье Гогтег ІІкгаіпіап Оаіісіап Агту суєгє оп (Ье вЬоиІсіегв
апсі соїіагв оГ ІІкгаіпіап оГГісегв апсі поп-соттіввіопесі оГГісегв (N008) опіу. У/і(Ь
(Ье ои(Ьгеак оГ (Ье суаг, (Ьів ипі( Гоііосуєсі Оегтап апсі Китапіап Агтіев іп(о
8ои(Ьет ІІкгаіпе. Во(1і ВаКаІіоп ‘^асЬйцаІГ апсі Ва((а1іоп “КоїапсІ” суєгє (гапвГег-
гесі Ггот ІІкгаіпе (о N611113010161-. АГ(ег (Ье еуеп(в іп Ь’уіу, Оегтапв сіівЬапсіесі (Ье
Ье£Іоп а( (Ье епсі оГ (Ье вате уеаг і( суав Гогтесі; і( ргоуесі (о Ье ипгеІіаЬІе.
Іп Типе 1941,апо(Ьег ІІкгаіпіап ипі( (Сотрапу) “Рита” суав ог^апігесі іп (Ье
гапкв оГ (Ье \УеЬгтасЬ( Ьу НаирСтапп (Сар(аіп) оГ ІІкгаіпіап огірп, Аіехапсіег
Напв Риііиі. ТЬів сотрапу суав сотргівесі таіпіу оГ тетЬегв оГ ОІШ-М. Іп Мау,
1941 Риііиі оГГегесі (о Готі а верагаїе сотрапу сопвівііп^ оГ Викоуупіап (Вико-
уупа, а ргоУІпсе оГ ІІкгаіпе) ІІкгаіпіап Уоіипіеегв геаду (о Гі£Ь( оп (Ье вісіе оГ
Ссгтапу. Ав ап ехси8е,Ьесаиве оГ(1іе Іаск оГіп(егріе(егв \уі(Ьіп (Ье 17(Ь Літу оГ
571
ІЬе А О 8ои(к. Риііиі оїїегед (о Гогт а ІІкгаіпіап де(асктеп( у/і(іі а рххі кпоу/Іед^е
оГОегтап. А ті1і(агу (гаіпіп§ зскооі у/аз їоїтед іп Ріаіга №ап(, Китапіа іп Іипе
Гог і(з зоїдіегз. А( ГЬе епд оГІипе, \уі(И ІЬе Оегтап аззаик оп (ке 8оуіє( ІІпіоп,
(ке “Рита” сотрапу у/аз Готіед, сотргізед оґ аІтоз( 100 теп. Цкгаіпіапз коред
ІІіаС аіі (кезе ипі(з (Уоиід Ьесоте (Не писіеиз оґа ІїіСпге ІІкгаіпіап І9а(іопа1 Агту.
Ргіог (о апд айег Іипе 22, 1941, кипдгедз оґ ІІкгаіпіапз \уєгє гесгиі(ед Ну (Ке
\Уекгтаск(. Іп (ке Оегтап атіу (кеу зегуед іп (ке гоїез оґ гесоппаіззапсе, рага-
(гоорегз, заЬо(еигз. адУІзогз апд іп(егрге(егз.
□игіп§ (ке деґеа( оґ(ке 8оуіє( агтед ґогсез іп (ке Гіґ8( топ(кз оГ(ке Оегтап-
8оуіє( \Уаг, тапу Кед Акту зоїдіегз оГЕаз(-ІІкгаіпіап огі^іп у/еге ітргізопед Ьу
(ке \Уекгтаск(. Ткеу Гоипд (кетзеїуез іп дерІогаЬІе сопді(іопз, саизіп^ (кет
дезраіг апд Геаг оГ з(агуа(іоп. Тка( игаз ууїту тапу ої (кет еп(егед (ке па(іуе
рго(ес(іоп ГогтаїіопзоґОегтап (гоор8. Іп (кіз у/ау, .кііу, 1941 тагк8(ке Ье£Іппіп£
оГ(ке Ягз( ІІкгаіпіап Гогта(іопз у/і(кіп \Уекгтаск( іпзіде ІІкгаіпе. Ве£Іппіп£ \уі(Н
(ке аи(итп оГ (ка( уеаг, (кеу Гои§к( 8оуіє( раїїізапз апд ипі(8 оГ (ке Кед агту оп
(ке Еа8(ет Егоп(. Ву 8ер(етЬег, 1941, (ке ІІкгаіпіап ипі(8 Над гесеіуед іп(єпзіує
(гаіпіп£ ігот Оеїтап ог ІІкгаіпіап іп8(гис(ог8. Ткеу у/еге поу/ геаду (о Гі§к( Ьо(к
(ке Кед агту апд 8оуіє( раїїізапз. Ноу/єуєг, (Ие8е ипі(8 ехІ8(ед опіу Гог а зкогі
(іте. Іп .Іиіу, 1941 Оегтапз оссиріед (ке №)ГЙі-\¥ез(ет Роїізуаге^іоп пеаг 8ату,
Уоіііупіа ргоуіпсе. А Мііігіа и/аз ґогтед Ьу Тагаз ВиГЬа-ВогоУЄ(з’, ап ад1іегеп(
оґ (ке ІІМК £0Уегптеп(. А( (ке епд оГ Іиіу, (ке 213(к 8есигі(у Оіуізіоп’з з(аД
аи(когІ2ед (ке (дгтаґюп оС а зерага(е адтіпіз(га(іуе ге§іоп. Тке МіІИіа, аізо кпохуп
аз “Роїіх'ка 8ісІг”, Над £гоу/п (о акои( 3,000 теп. №агез( уіііа^ез ґогтед 8еИ-
Оиагд ІІпі(з. Тке МіІі(іа у/аз сотргізед таіпіу оС уоип£ Уо1ип(еег8 апд оіГісегз
(гот (ке Гогтег (ІМК агту. Ву 8ер(етЬег 1941, іке Мі1і(іа £ґє\у (о (ке зіге оГ а
Оегтап Ьгі^аде. 1(8 тіззіоп у/аз (о сіеаг (ке зу/атр апд хуоодед ге§іоп8 оГМог(к-
\Уе8(ет ІІкгаіпе апд раг( (ке Веіагиззіап ге£Іоп оГ гетаіпз оГ (Ііе Кед Агту апд
8оуіє( раг(І8ап8. Оп 8ер(етЬег 16 1941, (ке “Роїін’ка 8ісК' игаз дікагтед апд
дізкапдед.Тке оГПсіаІ геакоп §іуєп у/ая а зкоііаце о! агтз.Тке (ги(к \уаз ро1і(іс8,
іп8(і§а(ед Ьу (ке Оегтап 8есигі(у 8егуісе [5/сйег/?«75<7геил7,8О].АраЛ йопКкеіг
та]ог (азк, (кеу апд о(кег ІІкгаіпіап ІІпі(8 у/еге аізо икед (о зесиге 8(га(е§іса11у
ітрог(ап( орега(іоп8 іп зиск ріасез аз Кіупе, Магуирії апд 8иту.
Ргот (ке Ье£Іппіп§ оГ(ке Оегтап-8оуіе( \Уаг, (ке \УеІігтасІі( етріоуед уа-
гіоиз па(іуе уо!ип(еег апд сопзсгір( Ипі(з іп Ьо(к (топі Ііпе апд ап(і-раг(І8ап сат-
раі^пз. 1пі(іа11у (кезе \уєгє 8та11 іпГогтаї ипі(8 по 1аг£ег (кап а сотрапу апд
гесгийед Ьу іпдіуідиаі діуізіопз, ге§ітеп(з огЬаНаїіоп соттапдегз. ОГ(еп, (кезе
ипі(8 у/еге ґогтед Ьу іпдіуідиаіз хуЬо \уі11 іп§1у арргоаскед Оегтапз (о кеір Гі§к(
(ке ка(ед 8(а1іпіз( ге§іте. Еогорргеззед па(іопз ипдег (ке 8оуіє( ІІпіоп, (ке Оегтап
іпуазіоп зрагкед коре іп Уокіп(еег8 у/ію оПегед (кеіг 8єгуісє8 (о аід Оегтапз іп
сотЬа(. Епзіауед па(іоп8 ипдег (ке соттипІ8( уоке, (ке 8О-са11ед ІІ88К, \уе1сотед
(ке Оегтапз, коріп£ (о ге^аіп (кеіг 1оп§-1оз( іпдерепдепсе. Іп огдег (о аскіеуе (кіз
іпдерепдепсе, і( зеетед песеззагу (о соорега(е \уі (к (ке Оегтапз, а( 1еаз( іпіііаііу.
Іп 1941, \укеп (ке Оегтапз еп(егед (ке Ва1( іс з(а(ез, ог ІІкгаіпе, ог єуєп Сгітеа
іп 1942, (кеу у/еге §гее(ед аз 1іЬега(огз.А11 (кезе епзіауед па(іопз коред ґог(кеіг
іпдерепдепсе. Тке Агту Огоир Соттапдегз гесеіуед а 1е((егда(ед Ос(оЬег6,1941
572
Ггот <2ііаг(егта®(ег Оепегаї [СепегаїдиагііегтеШег] Оепеїаі Едиагд \Уаспег. Іп
(Ьі® Іейег, 5Ма§пег 5и§йЄ815 ^1а1 Огоир Соттапдег® гесгиіі Со®®аск®, ІІкгаіпіап®
апд Ве1ат®®іап ргі®опег® оГ У/аг апд іп огдег (о Гогт сотрапіе® [Нипсіегіхсію/Геп],
XV ііЬ іп Оегтап ге§ітеп(® Гог (Не ригро®е оГ сотЬа(іп£ 8оуіє( раїїіхап®. Ноууєуєг,
(Не Ка(іопаІ-8осіаІі®( Оегтап ХМогкег’® Рагіу [Аагіопаїхсшаїіміхсііе ОеиГхске
АгЬеііеграгіеі, К8ОЛР] Над і(® охуп ріап®. Еа®(ет Еигоре у/а® (о Ьесоте а соїопу
Гог Оегтапу. Іп ОесетЬег, 1941 НіЙег огдегед ІІкгаіпіап Ипі(® діхЬапдед. ТЬе
IIпі(® Ьад (о Ье Гогтед ои( оГ “Агуап” Со®8аск®, СепігаІ А®іап апд Саисаяіап 14а-
(іоп® опіу (і.е.,Тигктеп, ИгЬек®, КагакЬ®, Куг^уг®, КагакаІрак®,Тад]ік®, А/егЬаі-
]апі®, Оа§е®(ап®, СЬесЬеп®, Сеоірап®, Агтепіап®, е(с). Нохуєуєг, НіІІег ’® огдег® по(
(о іпсіиде ІІкгаіпіап® у/і(Ьіп Оегтап агтед Гогсе® у/еге і^погед Ьу (Не \УеЬгтасЬ(.
ТЬе пех( рЬа®е іп (Ье Ьікіогу оГ Пкгаіпіап Еогтаїіоп® іп (Ье \УеЬгтасЬ( хуа®
(Ье сгеа(іоп оГ ІІкгаіпіап Агтед Ппі(®. ТЬеу. у/еге а((асЬед (о (Ье Оегтап тіїйагу
апд сіуіі кєгуісє £гоир® дигіп§ 1942. ТЬе Оегтап тіїйагу оссираііопаї адтіпі-
®(га(іоп аііохуед Іосаі ІІкгаіпіап іпЬаЬі(ап(® (о Готі аихіїіагу \¥еЬгтасЬ( сотрапіе®
таде-ир оГ 200 теп. Ргот (Ье®е аихіїіагу сотрагіе® ІІкгаіпіап Ьайаііоп® у/еге
Гогтед. Ви(, а® Оегтапу’® тапроу/ег ®ЬоПа§е Ьесате тоге аси(е, (Ье агту ехрап-
дед і(® гесгийтеїй рго£гат,апд Ьу (Ье епд оГ 1942 і( Ьад оуєг 150 ®о-са11ед Еа®(ет
Вайаііоп®, а( 1еа®( 70 оГ хуЬісЬ соп®і®(ед раїїіу ог то®(1у оГ ІІкгаіпіап®. ТЬа( роїісу
хуа® іп Ііпе хуі(Ь Нйіег’® огдег (о кеер (Ье®е ипі(® по Іаі^ег (Ьап Ьайаііоп®. ТЬе®е
ІІпі(®,дигіп£ (Ьеіг іпйіаі ®(а§е®, гесеіуед діГГегеп! пате®: АП-ІІкгаіпіап ЬіЬегагіоп
Агту [Ухеикгаїпя’ка УуггоГпа Аппііа,УУА], ІІкгаіпіап Реоріе’х Агту \Скгаїп-
х'ка Магоііпа Агтііа, ОКА] апд о(Ьег®. Ву тід-1942 то®( оГ (Ьо®е де(асЬтеп(®
у/еге дігесйу ®иЬогдіпа(ед (о (Ье ХУеІігтасЬі. А( Пг®(, Ніттіег у/ап(ед (о (гапкГег
(Ье ехі®(іп£ Вайаііоп® іп(о 88 Гогтайоп®, Ьи( (Ье Ьеауу Оегтап 1о®®е® а( (Ье Еа®(ет
Егоп( Гогсед (Ье ШеЬгтасЬ( (о ихе (Ьет іп®(еад а® гєкєгує® (о ГІН іп £ар® а( (Ье
Ггоп( Ііпе®. Іп Іапиагу, 1942 тапу ІІкгаіпіап пеху®рарег® героПед (Ьа( (Ьехе ІІкгаі-
піап ІІпі(® хуєгє еп^ацед іп (Ье Ьайіе а( (Ье Сгітеап Ггопі.
ТЬе®е ІІпі(® іпсіидед (хуо Ьа®іс са(е§огіе®:
І) Іпді§епои® аихіїіагу Уо1ип(еег® саііед “Ніі/хкіїїі^е" ог “Нітх” £гоир®
соп®і®(іп§ оГ Гогтег Кед Агту коїдіег® хуЬо, Ьауіп§ ГаІІеп іп(о Оегтап сар(іуі(у,
хуєгє Ііапдед оуєг (о РО\У сатр® апд “уо1ип(еегед” (іп огдег (о ®ауе (Ьеіг ііує®) (о
8егуе іп (Ье Аихіїіагу ипі(®. ТЬеу геаііу дід поі соп®(і(и(е а Гі§Ь(іп§ Гогсе апд у/еге
опіу и®ед а® ®есигі(у §иагд® а( уагіои® тіїіїагу хуагеЬоихе®. ІпйіаІІу, (Ьеу хсеге и®ед
а® соок®,дгіуег®, §иагд®, Іаипдгу теп, тедісаі огдегііе® апд ®о оп. Рагі оГ (Ьет
Гогтед (Ье Ьа®і® оГ(Ье ктаїї тіїйагу Ипі(® у/Ьісіі у/еге сгеа(ед Ьу (Ье \УеЬгтасЬ(.
А® оГ (Ье киттег оГ 1941, апд оГ(еп хуі(Ьои( апу ®апс(іоп Ьу (Ье СепігаІ Оегтап
Аи(Ьогі(іе®, ктаїї тіїйагу ипі(® хуєгє сгеа(ед Гог ®єгуісє іп (Ье сепйаі апд еа®(ет
дІ8йіс(® оГ ІІкгаіпе у/Ьісіі у/еге ипдег Оегтап гиіе. Е)игіп£ (Ье Гаїї оГ 1941 ®исЬ
ипі(® хуеге сгеа(ед іп ІІкгаіпе Ьу (Ье Соттапд оГ (Ье Оегтап АО 8ои(Ь. 8о1діег®
апд оГГісег® оГ (Ьо®е ипі(® у/еге ®е1ес(ед Ггот РО\¥ сатря, у/Ьеге и®иа11у (Ьеге у/а®
по ®Іюі1асе оГ Уо1ип(еег®. Мо®( оГ (Ьет, (о е®саре ®(агуа(іоп іп Ьги(а1 Оегтап РО\У
сатр®, ]оіпед ипі(®“Ні\уі®”апдо(Ьег®.ТЬе®е ипі(® у/еге то®(1у и®ед іп (Ье КЬагкіУ
апд ВопЬа® ге^іоп® апд (Ьеіг соттапдег® у/еге таіпіу Оегтап. А( Гіг®( (Ье Оегтап
Соттапдег-іп-СЬіеГ у/оиід поі и®е (Ье Пкгаіпіап Ипі(® а( (Ье Ггоп( Ііпе, Ьи( и®ед
573
(кет Гог і'І£ІіІііі£ (ке 8оуієі рагіівапв іпвіеасі. Оп Магск 23,1942 іків ровіііоп хсах
аііісиїаіесі іп (ке сіігесііхе Ііііссі “Вавіс Ргіпсіріе оГ Ргорасапсіа сіігесіесі (охсагсі
Агтее! Рогсев апсі Реоріев оГ (ке 8оуієі 1/піоп”. І( ргосіаітесі (ка( “ІІкгаіпіап
тапрохуег соиісі поі ке иііІі/.есІ оп (ке копі Ііпе.”
2) Оиагсі Ваііаііопх ог “8скш<пшпп$ска/І5к>агаіІІопх". Ав <>Г 3 и 1 у, 1941, ипііег
(ке вапсііоп оі (ке ВеісквГйкгег 88 Неіпгіск Ніттіег, (ке Оегтап Огсіег Роїісе
\Ог(Іпип^хроІігеі\ іп (ке оссиріеіі Еавіет Теггіїогіев ке£ап ог£апі/іп£ типісіраї
Гоппаііопв, аіво кпохуп ав “8скита”, іп ІІкгаіпе. Ткеве каїїаііопв сопвівіесі оі" акоиі
600 теп: а і'еху Оегтап оГГісегв, агітіпівігаїогв, авві^пед регвоппеї апсі Гоиг сотра-
піев оі" 124 тепеаск.Еасксотрапу хуавсотргівесІоГікгее іпГапігу апсі а таскіпе
сип ріаіоопв. Іп оссиріесі Еавіегп апсі СепігаІ ІІкгаіпе апсі Веіагих, аі Іеаві 35,000
Іікгаіпіапв вегуесі іп 58 оГ (кеве каііаііопв, ав Гоііоху: 41,42,46-48, 50-57, 101-
106,108-110,113-126,129-131,134,136-140,143-146,157,158,161-169. Іікгаі-
піапв Ггот (ке ргоуіпсе оі"Оаіісіа (У/евіегп ІІкгаіпе) вегуесі іп каїіаііопв 201,203-
208 апсі 212. Ткеу епіоуесі вресіаі ргіуііесев апсі кі§кег ваіагіев. АП оі-(кеве ипіів
(V/ і і к (ке ехсерііоп оі' 201.203-208 апсі 212) хуєгє сотргівесі оі' ІІкгаіпіап уоіип-
(еегв таіпіу Ггот Еавіегп апсі СепігаІ ІІкгаіпе. Оигіп£ 1942-1943 тапу оі" (кет
хуєгє іпуоіуєсі іп віги££Ісв ас’аіпхі 8оуієі рагіівап £іоирв іп (ке геагоГіке АО Сепіге
іп Веіагив. Іп Рекгиагу, 1942 Гогтег ОПІК воісііеїв хуєгє вепі ю Веіагив хукеге (кеу
хуєгє ІгапвГогтесі іп(о Оиагсі Вапаїіоп 201. Ткеіг іієху (авк хуав (о веек апсі сіевігоу
8ох'іе( рагіівапв, (о весиге (ке вирріу Ііпе. Ваііаііопв 115 апсі 118 хуєгє Гогтесі іп
Куіу іп еагіу 1942. ВеГоге (ке епсі оі (ке уеаг, (кеу хуєгє то\'ес! (о Веіагив хукеге
(кеу ріпесі Оегтап воісііегв Ю £иагсі ітрогіапі іаг£еів апсі тіїііагу іпвіаііаііопв.
“8скита” каїіаііоп 109 Гогтесі іп Уіппуівіа іп 1943 хуав аіво вепі Ю Веіагив (о
ГІ£кі 8оуіє( рагіівапв. Іп асісііііоп, (ке Оегтап Огсіег Роїісе Гогтесі веуегаі Еесі-
тепів сопвів(іп£ оГІІкгаіпіапв, Веіагиввіапв апсі оікег Еаві Еигореап уоіипіеегв.
Іп Мау, і 943 ікове Ііпіів хуєгє Гогтесі сопвІ8ііп£ таіпіу оГпоп-Оегтап регвоппеї,
кпохуп ав РоІігеі-8скііі<.еп-Ре^ітепіеп (Роїісе КіГІе Ке^ітепів).
Р>игіп£ іке виттег апсі ГаІІ оГ 1941 сегіаіп ІІкгаіпіап Іеасіегв арргоаскесі
веуегаі Оегтап оГГісіаів (о гаіве (ке ІІкгаіпіап РІ£к(іп£ Рогсев (о Гіскі 8оуіє( Виввіа.
Моікіп£ кесате оГ (ків. Тке ісіеа оГ ивіп£ а ІІкгаіпіап Рогсе хуав іпіііаііу ге)ес(ес!
ку Ніііег. ¥еі, хукеп а сгііісаі вкогіасе оГ тапрохуег агове, Ніііег віагіесі (о іаке а
сііГГегепІ уієху. Ве£Іппігі£ іп Аи£ив( 1942 (ке 8иргете Соттапсі оГ (ке Оегтап
Агту [ОЬегкоттапсіо (Ієн Неегех, ОКН] ахуагсіесі тапу воісііегв Ггот (ке Еавіет
Рогтаііопв Гігві апсі весопсі сіавв Месіаів оГ Уаіог. Аі іке вате ііте, (ке ровіііоп оГ
Іпвресіог оГ іке Еав(ет Тгоорв Гог вресіаі сіиііев [Іихрекіеиг (Іег Омігирреп г. Ь.
V.] хуав сгеаіесі хуіікіп (ке ОКН. Тків соттапсі ровіііоп хуав скаг£ес! хуіік соп(гоі
оГ аіі Еавіет Тгоор Ііпіів хуіікіп (ке Оегтап Агту. Іп ргасіісе, (ків віаїї тегеїу
ог£апігес! (ке ігаіпіп£ оГ(ке Еавіет Тгоорв апсі сіісі по( ехегсіве апу (уре оГіасіісаі
сопігоі оуєг (кет.
Ніхуів, а( Гігві саііесі Еав(ет ВаКаііопв, хуєгє ивиаііу сгеаіесі ои( оГГогтег 8о-
уієі РО\Ув. Мопе оГ (кет соиісі ке саііесі ригеіу ІІкгаіпіап. Іп еагіу 1943, (ке кеасі оГ
Еав(ет Тгоорв Соттапсі 8(аГГ кесате кпохуп ав іке Оепегаі оГ (ке Еавіет Тгоорв
Гог вресіаі <1и(іе8 [Сепегаї дег Озіігирреп гА.У.]. Оп Мау 5 1943 ікеге хуєгє 10
Ке£Ітеп(в, 170 Ваііаііопв (іпсІисііп£ 8 риге ІІкгаіпіап Ваііаііопв), 221 сотрапіев
574
(іпсіисііп£ 3 рше ІІкгаіпіап сіеіасктепіх), апсі 11 ріаіоопь оІЕахіет Тгоорх орега-
ііпс ипсіег іке Іогтаі аиікої ііу оі іЬе “Оепегаі сіег Охіігирреп”.Ткехе ссете таіпіу
Сопхігисііоп [Ваи-І ог Еп§іпеег [Ріопеег-] Ьаііаііопх ог сотрапіеь оі' (Ье Агту
Зесигііу Віуіхіопх. Еаск Ваііаііоп ссах Ьахісаііу ециірресі тохііу ссіік саріигесі
Зоуієі агтх апсі ііх регхоппеї ссоге КесІ Агту ог УУеііппасіїІ ипііогтх ссіїкоиі
етЬІетх.
Іп геаіііу, аіі оі' Іііехе ІІкгаіпіап Іогтаііопх ссете 8таІІ іп хі/е апсі ссіїкоиі кі§к
гапкіп£ ІІкгаіпіап оПїсегх. Іікгаіпіапх іоок рагі іп а питЬег оі' Ьаіііех; ііоссес'ег,
ікеу сіісі поі Іогт а херагаіе Іагее сгоир Ьиі гаіііег ссете сііхІгіЬиіесі атоп£ саііоих
Оегтап сіісіхіоііх. ВЄ8ІСІЄ8 Сгітеа, (Ье Іаі£ех1 питЬег оі Іікгаіпіапх іоок рагі іп
іке Ьаіііе оґ Зіаііпшасі. Іі хііоиісі Ье поіесі ікаі іЬе Ьаііаііоп8 сгеаіесі іп іЬе Зиту
гесіоп оґІІкгаіпессегесіевігоуесі іп іке Ьаіііе оіЗіаііпшасі іпІапиаіу, 1943. Атопс
оікег Ш1ІІ8, то8і Іікгаіпіапх апсі Киххіапх хегсесі іп іке ‘‘Уоп Зіитріеісі Вісіхіоп”
ікаі ссах Іоітпесі іп Зіаііп£гасі оп ВесетЬег 12, 1942. Ткіх Вісіхіоп ссах Іаі£ЄІу
агтесі ссіік саріигесі Зос'іеі ссеаропгу, аіопс ссіік 8оте апіі-іапк хирроП ргос ісіесі
Ьу іке 9ік Ріак Вісіхіоп. ТкІ8 сіісіхіоп, ссах іп іііаііу соттапсіесі Ьу Оегтап оііісегх
аіі оі іке ссау сіоссп іо сотрапу І есе І; Іаіег, соттапсі ссах ігапхіеїтесі іо Іогтег
Зос'іеі ОІІІСЄГ8. Тке сіісіхіоп ссах сіевігоуесі іп іке Ьаіііе оі ЗіаІіп£гас! скпіп£ іке
Іігхі ссеек оІРеЬгиагу, 1943 сскііе сіеі’епсііпс іке Тгасіог Расіогу. Віхрегхесі ікгоие;к-
оиі іке Оегтап У/екгтаскі оп іке Еахіет Ргопі, ікеу, пеіікег роїііісаііу пог тііі-
іагіїу, касі апу £геаі 8І£піІісапсе Іог ІІкгаіпе. Зиск а Оегтап роіісу ссах Іиііу
ипсіег8іоосі. Нас'іп£ аіі оі іке ІІкгаіпіап Іогтаїіопх ипсіег ІІкгаіпіап соттапсі
ссоиісі кас'е сопхіііиіесі а роїііісаі асі. Тке сгеаііоп оі іпсіерепсіепі ІІкгаіпе ссах
поі іп ІЧагі ріап8.
Зіііі, іп Іиіу, 1942, ипсіег іке орегаїісе сопігоі апсі Іеасіегхкі р оііке АААОКУ/,
іке хіаЛ оі іке ІІкгаіпіап ЬіЬегаІіоп Агту {ІЛігаїпз’ке УутуоГпе Уііх’ко, ІІУУ]
ссах скохеп Ьу а Іогтег Соіопеі оі іке ІІкгаіпіап Агту, І сап НоіиЬ. Іі ссах іке
ІІкгаіпіап сіехі£паііоп Іог іке ІІкгаіпіап 8есііоп оі іке “Зресіаі ЗіаІІ В (Киххіа)”
[Зопііег.чіаі) /?]. Іі8 Іипсііоп: іпіе1ІІ£епсе, хиЬс'егхісе орегаііоп Ьекіпсі іке Зосіеі
Ііпе, апсі Зос'іеі рагііхап сотЬаі. ТкІ8 ог£апі/аііоп ссах хиЬогсІіпаїе іо АЬссекг
НеасічиаПегх “Ц'аІІГ хііиаіесі іп ХУагхасс, Роіапсі ипсіег іке 8І£пЬоаісі “Еахіет Сі сії
Еп£Іпеегіп£ Ріст НіІІ£Єп”. Іп і 942-і943 іп Хкуіотуг, іке ргіпсіраі сепіге оі
ІІкгаіпіап 8есііоп “Зопдег^іаЬ К” ссах ог£апігесі кееріп£ ііх Ііпк ссіік іке іосаі
рориіаііоп ікгои£коиі ІІкгаіпе. І їх Іипсііоп сса.х іо Іеасі іке ІІ£кі “ссіік іке Оегтап х
капсіх” а£аіп8і Воїхіїесіїе а£епі8 оі іке ІіКУВ а8 ссеїі а8 а£аіп8і Зосіеі рагііхапх.
Тке ЗіаІГх ІІкгаіпіап тетЬегх аххитесі ікаі ікеу Іогтесі іке писіеих Іог а Іиіиге
паііопаї агтесі Іогсе; ікегеїоге, ікеу сіесісіесі (ссіїкоиі ргіог Оегтап арргосаі) іо
пате ікеіг етЬгуопіс ог£апігаііоп іке ІІкгаіпіап ЬіЬегаііоп Агту ог ІіУУ. Іпїог-
таііу, НоіиЬ ріауесі іке гоіе оі іпхресіог Іог ІІкгаіпіап тіїііагу ипіі8 іп іке \Уекг-
таскі, поі опіу іп Хкуіотуг, Ьиі аіхо іп аіі оі Росіоііа апсі 8иггоипсііп£ сііхігісіх.
Іпіііаііу, Ігот іке Оегтап 8Ісіе, іке сгеаііоп оі іке ІІУУ ссах хееп ах а ссау іо
іпсіисе СІО8ЄГ ІІкгаіпіап со-орегаііоп ссіік іке Оегтап оссираііопаі асіпііпіхігаііоп.
Іі ссах хиррогіес! Ьу іке Скіеіоііке РогеІ£п Лгтіех Еахі [РгетЛе Нееге Ом, РНО]
ОКН Соіопеі КеіпкагсІ Оекіеп, М;уог Негтапп Ваип апсі оікеге оііісегх. Зоте
Оегтап Іеасіегх аіхо хасу іке роххіЬіі ііу оі скап£Іп£ іке Ткігсі Кеіск’х роіісу (осуагсіх
575
Цкгаіпе іГ Цкгаіпіапх (оок раі( іп (Ье х(ги££Іе а£аіпвІ $оуіє( Виввіа. Іп РеЬгиагу
оГ 1943 (Ьів ісіеа суав аІ8о хиррогСес! Ьу а Іаг£е питЬегоГГогтег Цкгаіпіап тіїкагу
теп ах \уе!1 а8 Ьу (Ье Іеасіегх оГ ЦЦК апсі ОЦЦ-М.
ТЬе IV Ргорасапсіа Оерагітет о І (Ье Соттапдег-іп-СЬіеГ оГ \МеЬгтас1і(
[\УекгтасІи-Ргора$ап<1а, \УРг IV], Ю^еіііег суі(Ь (Ье КеісЬ Міпівіег Гог (Ье осси-
ріесі Еах(ет Теггкогіех, ЛІГгесІ КохепЬег£, Над (о сІагіГу (Ье 8(а(и8 оГ Цкгаіпіап
Гогта(іоп8 іп а РеЬгиаіу 10,1943 гевоІи(іоп. А( (Ье ргорохаї оГ(Ье \УРг IV, (Ьехе
ипі(8 оГГісіаІІ у аквитесі (Ье пате Ц\^ (о соипіегЬаІапсе Оепегаї Лпсігеі V1а8ОV’8
Киввіап ЬіЬегайоп Агту [Кихакаіа ОагоЬосІіїеІ ’паіа Агтііа, РОЛ ]. (/V V Ьесате
а со11ес(іуе сіехіспаїіоп Гог аіі Цкгаіпіап с1е(асЬтеп(х иііЬіп (Ье Оегтап Агту апсі
Гог Цкгаіпіап 8сЬита Ва((аІіоп8. И суах Гиг(1іег 8(а(ес1 (Ьа( (Ье ^VV ипі(8 Гогтесі
Ггот РО\Ух апсі ІосаІ Цкгаіпіап іпЬаЬі(ап(8, таіпіу Ггот Еа8(ет Цкгаіпе, суеге (о
Ье сопвідегед ах Ьа((1е Гогтаїіопх. Іп аскіі(іоп, (Ье іп(го<1ис(іоп оГ (Ье сопсер( оГ
То(а1 \Уаг Ьу (Ье Оегтап ІеасІегхЬір іпПиепсес! (Ье Гогтаііоп оГ ^VV ипі(8 іп
РеЬгиагу, 1943. Іп (Ье8е сігсит8(апсе8, песу ргоУІ8Іопа! тіїкагу Гогта(іоп8 суєгє
ог£апігес! ипсіег (Ье £епега! с1ехІ£па(іоп оГ “^VV” Ьу (Ье орега(іуе 8(аГГ оГ (Ье
Оегтап агту аі (Ье Ьесіппіпс оі’ 1943. ТЬи8, (Ье сЬап£Є іп Оегтап роїісу \уах
8(геп£(Ьепес1 Ьу (Ье сгеаПоп оГ^VV с1е(асЬтеп(8.
Носуєуєг, (Ье ЬІ£Ье8( Оеі тап Иагі Іеасіегх тасіе к ріаіп (Ьа( (Ье V суав пєуєг
(о (Ьіпк аЬои( рої і(іса1 іпсіерепсіепсе Іог Цкгаіпе. А8 а ге8иІ(, (Ье “Цкгаіпіап ЬіЬега-
(іоп Агту” суав ]их( а соттоп пате Іог уагіои8 Оегтап аихіїіагу тіїкагу ипі(8,
Гогтесі то8(Іу Ггот Цкгаіпіап РО\Ух оп (Ье Еа8(ет Ггоп(с1игіп£ 1941-1944.1( \уав
ап “агту” іп пате опіу. А8 ихиаі, і(8 с1е(асЬтеп(8 апсі тетЬегх, аГ(ег 8Ьог( іп(епкіуе
(гаіпіп£, суєгє 8са((егес1 (Ьгои£Ьои( а тиІ(і(ис1е оГ Оегтап ипі(8 а1оп£ (Ье Еа8(ет
апсі єуєп ГигіЬег аІоп£ (Ье \Уе8(ет Ггоп(. ТЬе ^VV ипі(8 (оок раг( іп суагорегайопв
іп (Ье 2Ьу(отуг ге£Іоп пеаг ОугисЬ апсі іп Оегтап асйопк а£аіпк( (Ье 8оуіє(
раг(І8ап ипк соттапсіесі Ьу Оепегаї Ліехапсіег 8аЬигоу.
ТЬове 8ЄГУІгі£ іп (Ье ^VV Ва((аІіоп8 суєгє таіпіу УОІип(еегв. Цехрі(е аіі (Ье
ге8(гаіп(8 Ьу (Ье Оегтап с і уіі ас1тіпіх(га(іоп, (Ье8е Цкгаіпіап8, (оіаііу І8ОІа(ес1 Ггот
(Ье ои(8І<1е суогісі, гесагсіесі (Ье Оегтап агту а8 (Ье опіу рго(ес(іоп Ггот а 8есоп<1
8оуіє( оссираНоп апсі а гевитрйоп оГ N1^12) (еггог оп ап іппосеп( рори1а(іоп.
Рог (Ьів геавоп (Ьеу суєгє ууі і іі п£ (о 8иррог( Оегтапу іп і(8 8(ги££Іе а£аіпк( (Ье 8оуіє(
Цпіоп. Цигіп£ (Ье суаг іп (Ье Еах(, суЬеп к 8еете<1 Ііке а песу 8оуіє( оссирайоп
суав роввіЬІе, (Ьоихапсіх оГ УОІип(еег8 Поссесі іп(о Цкгаіпіап ВаПаїіопв. ТЬе 8ОІс1іег8
оГ ЦVV іп Цкгаіпе суеге кер( (о (Ье сотЬа( (гас1і(іоп8 оГ (Ье оісіег £епега(іоп іп (Ье
1917-1920 Цкгаіпіап 8(ги££Іе Гог ІіЬегайоп. ТЬеу Геїі а сіевіге (о ГІ£Ь( а£аіп8( (Ье
8оуіє( Цпіоп єуєп ои(8І<1е (Ье Ьоипсіагіех оГіЬеіг Ьотеїапсі. 8оте еті£ге8 сіесісіесі
(о іоіп (Ье ^VV; (Ьеу іпсіисіесі таіпіу со1опеІ8, та]ог8 апсі 1іеи(епап(8 оГіЬе Гогтег
ЦГ4Р агту. Цєуєг(Ьє1є88, уігіиаііу суЬоіє ипі(8 соп8І8(е<1 оГ Гогтег Весі Агту (гоорв;
атоп£ (Ьет суєгє хеуегаї Гогтег 8оуіє( та]ог8 апсі о(Ьег оГГісегв.
Іп РеЬгиагу, 1943 (Ьеге \уеге арргохіта(е1у 100,000 Цкгаіпіапх іп (Ье ипі(8 оГ
(Ье Еа8(ет (гоорв. ТЬе та]огі(у оГ(Ьет суав ог£апігес1 іп (Ье ^VV (аЬои( 75,000
8ОІСІІЄГ8). 1(8 ипі(8 £гас1иа11у у/еге сгеа(ес! таіпіу іп Цкгаіпе’в ге£Іоп8 оГЦпірго-
ре(гоУ8’к, 2Ьу(отуг, Катіапе(8’-Рос1іІ8’куі (посу КЬте1пу(в’куі Ке£Іоп), Куіу,
Рокауа, Кіупе, 8(а1іпо (посу Цопе(8’к), 8иту, КЬагкіУ, СЬетіЬІУ апсі воте іп (Ье
576
Сгітеап репіпкиіа. ТЬе іп.8І£піа ІІУУ 8ОІсііег8 суоге іпсіисіеск оуаі соскасіех суі(Ь
а ІІ£Ь( Ьіие сепіге апсі а уеііосу гіп£ агоипсі (Ье есІ£е; оп (ке Іеії кієєує8 оГ (Не і і
]аске(8, 8ІііеІсІ8 суі Пі і Не суЬііе ТгісІеп( оуєг а уеііосу апсі ЬІие Ьаск£гоипс! \уі(Ь (Не
СугіІІіс \сгіііп£ “УВВ” а( (Не (ор о І' (Ье 8Іііек1.Л( (ЬІ8 (іте ап оаііі Гог (Ье ІІУУ
\уак акчо арріспеск “А8 а ГакЬГиІ 8оп оГ ту Нотеіапсі, І епіег (Ье гапкв ок (Ье
ІІкгаіпіап ЬіЬегаііоп Агту апсі коїетпіу 8\уеаг (Ьа( І суііі ГІ£іі( ЬопекІІу Гог (Ье
£оосі оГ ту реоріе а£аіп8( ВокЬеУІвт. Іп (ЬІ8 ГІ£Іі(, (Ьа( суііі оссиг оп (Ье хісіе оГ
(Ье Оегтап апсі Ахів агтіе8 а£аііі8І (ке соттоп епету, 18\уеаг (Ье Іоуаку (о ЛсІоІГ
Ні(Іег а8 (Ье Іеасіег апсі Соттапсіег-іп-СЬіеГ оГ (Ье ЬіЬегайоп Агтіе8. Рог (Ье
ГиІГі1Ітеп( оГ (Ьія оа(Ь 1 ат геасіу а( апу (іте (о £Іує ту Іііе.”
Ве£Іппіп£ іп РеЬгиагу, 1943 іп (Ье \УеЬгтасЬ(, (Ье £епега! (егт “ІІУУ” суаз
іп(госкісесІ Гог (Ье та]огі(у оГЙіе ІІкгаіпіап УоІип(еег Рогта(іоп8. А Оегтап гасііо
Ьгоадса8( оп МагсЬ 24,1943 аппоипсед (Ье е8(аЬІІ8Ьтеп( оГ (Ье ІІкгаіпіап НаїіопаІ
Соттійее іп Кііагкіу (о Гогт (Ье ІІкгаіпіап Агту. Ви( (ЬІ8 ісіеа \са8 по( геаіігесі.
ТЬе ІІУУ \уа8 опіу а £епега! пате Гог (Ье “РЬапіот-агту” \л’Ьо8е ипі(8 суеге
сіІ8рег8есі (Ьгои£Ьои( (Ье Оегтап агту. ТЬеу Ьасі по соп(ас( атоп£ (Ьепкеїує8 ог
а НісЬ Соттапсі о! і(8 осуп . ТЬегеіогс, (Ьеу соикі по( Ье саііесі а геаі агту. Хоте
ипі(8 оГ(Ье ІІУУ суеге ог£апігесі оп (Ье Ьа8І8 оГОиагсІ Ва((аІіоп8, оіЬега ипсіег (Ье
£иідапсе оГ (Ье соттапсіег о! (Ье Еа8(ет (гоор8. ТЬе ІІУУ ипі(8 суєгє пєуєг ипсіег
(Ьеіг осуп ІІкгаіпіап Хирієте Соттапсі <1игіп£ (Ьеіг тіїкагу ас(іуі(іе8.1( І8 \уог(Ь
теп(іопіп£ іЬаІ (Ье Іаг£Є8( ІІУУ ипі(8 Гогтесі Ьу (Ье Оегтап8 суеге Ьа((аІіоп8. ТЬе8е
ІІУУ ипі(8 суеге сгеа(ес1 Ьу Оегтапв таіпіу суі(Ьои( соп8иІ(іп£ апу ІІкгаіпіап
ро1і(іса1 £гоир. ТЬеіг питЬега Ьауе Ьееп £геа(1у еха££ега(есі. АГ(ег (Ье суаг (Ье
та]огі(у оГ\УеЬгтасЬ( Еа8(егп ипі(8 суеге оГ(еп сІехсгіЬесІ Ьу (Ье \Уе8(ет Аіііев а8
“ІІкгаіпіап” ге£агс11е88 оГ (Ьеіг ас(иа1 па(іопаІ огІ£Іп.
ТЬе ІІкгаіпіап ЬгапсЬ оГ (Ье Ргора£апс1а Оерагїтепі оГіЬе ОК\¥ ріауесі ітрог-
(ап( гоїе іп (Ье <1еуе1ортеп( оГ (Ье ІІкгаіпіап Гогта(іоп8 суі(Ьіп (Ье Оегтап аппесі
Гогсе8. Іп Аргії оГ 1943 і( риЬІкЬес! а саіі (о уои(Ь іп суЬісЬ і( рориіагігесі (Ье ісіеа
оГ (Ье сгеаііоп оГ(Ье ІІУУ. ТЬІ8 ЬгапсЬ Ьесате (Ье таіп еепсге, суЬісЬ рориіагігесі
(Ье ісіеа оГ(Ье Гогтаііоп оГ(Ье ІІкгаіпіап ІЧа(іопаІ Агтесі Рогсе8 \уі(Ь (Ье тіїкагу
аз8І8(апсе оГ(Ье Оегтапх. ТЬе оГГісіаі )оигпаІ8 оГ(Ье ІІУУ суеге Ггот Мау оГ 1943
(о (Ье епсі оГ 1944 ОоЬсГ (“ІЧесу Оау”), “Икгаїпа’куіОоЬппюІеіз”' (“ІІкгаі-
піапУо1ип(еег8”)апсіГготІапиагу (оАргіїоГ 1945,“2а икгаіпі"(“РогІІкгаіпе”).
О(Ьег (і(1е8 оГ песухрареї 8 Гог ІІкгаіпіап яокііега есікесі сЬіеПу Ьу (Ье \УеЬгтасЬ(
с1игіп£ 1944 суєгє “Уоіак’ка 81та" (“Хокііег’8 Оіогу”), “2а СІїехі’і Ргта" (“Рог
Нопог апсі КІ£Іі(8”) апсі 80 оп. ТЬеке пе\У8рарег8 саііесі оп ІІкгаіпіап8 (о 1іЬега(е
(Ьеіг Мо(Ьегіапс1 Ггот (Ье \уог8( епету оГІІкгаіпе - 8(а1іп \ ге£іте; (Ьеу риЬІікЬесІ
аг(іс1е8 суЬісЬ рориіагігесі (Ье ІІкгаіпіап ЬіЬега(іоп Моуетеп( апсі 8оте(іте8
(гап8Іа(іоп8 оГ аг(іс1е8 Ггот оіЬег ]оитаІ8 (іпс1и<1іп£ (Ьс«е (Ьа( сгі(ісігесі Уіазоу’к
а((етр(8 (о іпсіисіе (Ье ІІУУ ах раг( оГ (Ье РОА).
Ве(\уееп ІиІу-ВесетЬег 1943, ап а((етр( сса8 таке (о ге£гоир (Ьеве ипі(8 іп(о
а геаі пайопаї Агту, Ьиі і( пєуєг та(егіа1ігесі. ТЬе Ье8( сапсіісіаіе Гог (Ье ро8( оГ
(Ье Соттапсіег-іп-СЬіеГ оГ (Ье ІІУУ \са8 (Ье Еіеи(епап(-Оепега1 оГ (Ье Гогтег
ІІкгаіпіап Агту апсі Соттапсіег оГ (Ье Оиаігі ВаКаііоп N0. 109, Кап Отеііа-
поуусЬ-РаУІепко, ууЬо огІ£ІпаІІу Ьасі ріаппесі (о ог£апіге аіі ІІкгаіпіап Гогта(іоп8
577
іпіо діє ІІкгаіпіап Ргее Соккаскк [ІІкгай™ ’ке УіГпе Ко^аіхі\>о, ІІУК]. Іп а піето-
гапдит іо Оегтап А иіЬогіїіек, Кап ОтеїіапоуусЬ-РауІепко, аІоп§ хуііЬ діє едіїог
оі іЬе пехукрарег“ІІкгаіпіап Уоіипіеег”Неппадіі КоїогоуусЬ, ргорокед іЬе сгеаііоп
оі ІІкгаіпіап Мііііагу Воагд, ром а ІІкгаіпіап Ііаікоп оііісеї іо діє ОКУ/ апд діє
геїеахе оі саріигед ІІкгаіпіап РОК’х апд паїіопаї іпкиг§епі8 іог іоіпіпо діє ІІУУ.
Аддіїіопаїїу, іЬе сопсерііоп Ю сгеаіе діє ІІУУ \уах киррогіед Ьу Іде £?ОУеттепІ
оідіе ІІМВ іп ехіїе. Ву огдегк оі діік ІІГ4К £ОУеттепІ, ипдег Апдгіі Ріууїк’куі,
коте іоі тег оііісегв оідіе агту оі іде ІІЬІК хуєгє соттіккіопед іо іогт діііегепі
деіасЬтепГк оі діє ІІУУ іогіЬе рицхже ЮсотЬаі опіу діє ІІ88К. ТЬеу ігадіїіопаїїу
реііііопед діє Оегтап тіїііагу аиіЬогіІіе8 Гог діє екІаЬІікІтіепі оі а ІІкгаіпіап
соттапд Гог іЬе ІІУУ.
Він іЬе аііетрі оі діє іпіііаііп£ £гоир оі ІІкгаіпіап оПісега апд діє СЬіеі оі
(Ке Міпікігу оі' Мііііагу Аііаігк оі ОКВ, МукЬаіІо 8адоук’куі, іо іогт хіаіі оі іЬе
ІІУУ дід поі соте іпіо ргасіісе.ТЬе ІІкгаіпіап ргорокаї іо ідгт а НО 8іаіі Гог іЬе
ІІУУ (хуііЬ і їх охуп Кесгиіітепі, Ргорадапда Верагітепі апд оіЬегк) хєак аІ8О
ге]есіед Ьу іЬе №/і гиіегх. ТЬе іогтаї Н() 8іаіі оі іЬе ІІУУ ехіьіед Гог а уегу кЬогі
ііте - діє іігаї опе Ггот .Іипе 1942 іо Диіу 1943, апд а§аіп, Ггот МоуетЬег 1943
іотід іапиагу 1944. ТЬе соттапдегкоііЬе НО 8іаПхуєгє іогтег ОіТісегк оі іЬе
ІІІХ’В агту, іЬе іігкі Ьеіп§ СоІопеІ Кап НоІиЬ, діє кесопд СоІопеІ Реіго Кгуга-
піук’куі хуЬо \уа8 арроіпіед ІІУУ СЬіеі-оі-8іаіі, апд Ма(ог МукЬаіІо РоЬоіох'ко
хуЬо Ьесате Всриіу СЬіеі-оі-8іаіі. ТІїеіг со-орегаіогк хуєгє раігіоік хуііЬ а Ьигпіп£
Ьаігед оі 8іа1іп’к ге£Іте: тетЬегк оі іЬе ІІпіоп оі ІІкгаіпіап УеіегапБ іп ХУагкаху,
коте і'огпіег 8оуієі ІІкгаіпіап оііісєгб, еіс. А кресіаі оаіЬ дгаіїед Ьу НО 8іаіі хуак
аиіЬогігед іог діє ІІУУ: “І, азіЬе коїдіег оі'іЬе ІІкгаіпіап ЬіЬегаііо Агту,8К¥Єаг іЬі.ч
оаіЬ іо ту РаіЬегІапд ІІкгаіпе, іо деіепд іі Ггот аіі іік епетіек, ко Ьеір те Оод.”
ТЬе пє\ук аЬоиі іЬе сгеаііоп оі іііе ІІУУ \уак ітрогіапі іог діє іогтаї тодіііса-
ііоп оі 8оуієі роїісу іокуагд ІІкгаіпе. Оп ОсіоЬег, 1943 коте кесііопк оі 8оуієі
ігопі Ііпе» у/еге гепатед “ІІкгаіпіап”. ЗЬогіІу іЬегеаііег, іЬе МедаІ оі ІІкгаіпіап
Неітап ВоЬдап КЬтеІпуік’куі хуак іпігодисед іо ахуагд Кед Агту коїдіегк іог
іЬеіг Ьгауегу іп асііоп а^аіпкі Оегтап ігоорк іог іЬе ІІкгаіпіап Іапд. АддіііопаІІу,
іЬе СоипсіІ оі Реоріек Соттіккагк оі іЬе ІІ88К іп Моксоху десіагед іп іапиагу,
1944 іЬаі іп 8оуіє( ІІкгаіпіап апд Веіагиккіап КериЬІіск, іЬеіг охуп агтіек хуоиід
Ье сгеаіед. Нохуєуєг, хуЬєп іЬоке гериЬІісх асаіп саше ипдег 8оуієі оссираііоп,
діє рготіхед агтіек хуєгє пєуєг ідгтед.
Иахі роїісу, §епега1Іу, хуак а^аіпкі іЬе іогтаііоп оі ІІкгаіпіап Агтед Рогсек
хуідііп іЬе Оегтап агту. 8іпсе Нідег хуоиід поі капсііоп діє сгеаііоп оі діє іікгаі-
піап Агту, Ю ог§апіге діє ІІкгаіпіап Соттапд оііЬе ІІУУ хуак ітроккіЬІе. Нідег
хуая тапа£Іп£ іЬе кіаіе апд діє Агтед Рогсек хуііЬ іпсотріеіе іпіогтаїіоп; Ье Ьад
іеатед аЬоиі діє геаі питЬег оі ехікііп^ Еахіегп ііпіік опіу іп тід-1943. Нідег
регяопаїїу огдегед ІІкгаіпіап апд оіЬег Еазіет І іп і їх ю Ье ігапкіеггед іо іЬе \Уекіет
ігопі. Аі іЬе кате ііте, а §геаІ питЬег оі ІІУУ пгоирк хуєгє аІІасЬед Ю Оепегаї
Уіаяоу’к КОА.
ТЬе тіуогіїу оііікгаіпіапх (іпскідед еті^гех) ІоїщЬі іп діеіг ІЧаїіопаї Мііііагу
ІІПІІ8 хуііЬіп діє Оегтап агтед іогсек. Виї дієте хуєгє аіко тапу Іікгаіпіап8 іЬаі
кегуед іп діє Сгоаііап, Со88аск, Ки88Іап апд одіег іогтаїіопк оп іЬе кіде оі іЬе
578
Оегтап акту. Опе оі іііепі \уа8 іЬе 36911г Сгоаііап Ке£Ітепі. (Ікгаіпіапз іп іЬІ8
ге«ітепі рагіісіраіед іп іііе аііаск оп 8іаІіп£гад, хуігііє (Ікгаіпіап8 іп іЬе Сгоаііап
№\’аІ Ье^іоп аіко регіогтед хуєіі іп Іітііед сіиііех оп іЬе Віаск 8еа. Мапу (Ікіаі-
піапв аІ8О «егх'сд іп іЬе Неїтиі уоп Раппхуііг Со.чхаск Оіхізіоп, еяресіаііу іп іЬе
Со88аск КиЬап Агту [КиЬапхкоіе Уоіхко, К V] ГІгаГ хуа« гесгиііед Ггот ііге дотіпапі
рориіаііоп оГ ІІкгаіпіап огі§іп іп КиЬап. ТНе Соззаск Гогтаііоп оГ іііе Ек>п Агту
[Оопхкоіе Уоіхко,ВУ] аІ8О сопіаіпед «оте 8ОІдіег8 оГІІкгаіпіап огі§іп. ІІкгаіпіапк
соиісі ако Ье іоипд аіпгокі іп еуегу Кіі88іап іоі таііоп іЬаі і’оїшЬі оп іЬе «іде о!
Оегтапз, оссируіп£ аІІ гапкз Ггот зоїдіегз іо Оепегаїз. ТЬезе хуєгє изиаііу 80-
саііед ВОЛ Ьаііаііопз апд ге£Ітепі8 оііЬе Киззіап Оеіеп.зе Согрк [Киянки Окіїгап-
пуі Когрих] іп іЬе Ваїкапз, таіпіу ¥и£О8Іах'іа. Оп ІІкгаіпіап ргоіезі, «оте (Ікгаі-
піап ипііз (Ьиі поі ехегу ііідіхідиаі Икгаіпіаі!) хуєгє деіасЬед Йот іЬе КОА апд
геїогтед аз ІІУУ іп іЬе зргіпд оГ 1944. Ргот Уіазоу’з оїїісегксЬооі іп ОаЬепдогі
ап аіі ІІкгаіпіап ой’ісег сопііп£епі оі200 теп (65% оГаІІ У Іазох’з садге) ІеЙ апд
аррііед (ог іЬе ІІУУ, дезрііе аІІ оі’Ьіз аііетрі8 іо ргеуепі іЬет.
Мокі о( іЬе ІІкгаіпіап роїіііеаі £іоирз и8ед іЬе оррогіипііу оГ 8епдіп§ іЬеіг
тетЬеге іпіо іЬе ІІкгаіпіап Мііііагу Рогтаііоп8 сгеаіед Ьу іЬе \¥еЬгтасЬі іо
гесеіуе 2оо<1 Ггаіпіп& апд аті8 Гог іЬе ІіЬегаііоп тоуетепі. 8оте ІІкгаіпіапз
геазопед іЬаі, іп іігіз хуау, ІІкгаіпіапз хуоиід оуєгхуЬєігп іЬе Оегтап адтіпізігаііоп
апд іпііиепсе іЬеіг роїісу іп ІІкгаіпе. Іп іЬеіг уієху, іііЬеге хуєгє іеп (Ікгаіпіап8 іо
опе Оегтап, іігеп ІІкгаіпіап8 хуоиід Ьоїд іЬе таіп рохуег. Рог іЬІ8 геазоп іЬе Ьі^Ьезі
№/і аиіЬогіііез хуєгє аігаід іЬаі ІІУУ соиід Ьесоте а “Тго)ап Ьогзе” апд, іп а
діГГісиІІ зііиаііоп Гог іЬе ЗУеЬгтасЬі, ІІкгаіпіап 8О1діег8 соиід гетоіі араіпзі іЬеіг
Оегтап оІГісега апд ріп іЬе ІІкгаіпіап Іпвипрпі Агту [ икгаіп я ’ка Рогхіапсіїа
Агтіїа, ІІРА] .Апд, іп геаіііу, іп МагсЬ, 1943 аЬоиі Гоиг іЬоизапд ІІкгаіпіап зоїдіегз
де8егіед “8сЬита”, апд ріпед іЬе ІІРА. Мапу оВісегз іЬаі Ьад зеїтед іп іЬозе
тіїііагу іогтаііопз Іаіег 8егуед а8 оІГісегз оі ІІРА. ТЬе Іогтег саріаіп оі іЬе 201 «і
Оиагд Баііаііоп, Котап 8ЬикЬеуусЬ. Ьесате Соттапдег-іп-СЬіеГ оі ІІРА. Іп
аддіііоп, 8оте ІІУУ ог§апі/ег8 таіпіаіпед іЬеіг Ііпкз хуііЬ оіЬег апіі-8оуіеі агтед
§гоир8 апд ІІРА. Весаизе Оегтап8 кпеху аЬоиі іЬеве доиЬіІиІ Ііпкз апд оіЬег іззиез,
іп Іапиагу, 1944 іЬе ІІУУ 8іаІ( хуа8 дівЬапдед. Нохуєуєг, аЙег а іхуо-топіЬ іп УЄ8іі-
§аііоп, іЬе 8іа1ї оГ ІІУУ хуа« сіеагед оґ аіІ аііе^ед ассизаііопз; «оте хуєгє оПегед
іо іеад іпіеііі^епсе апд «иеггіїїа хуагГаге ЬеЬіпд іЬе 8оуієі Ііпе.
8оте ІІкгаіпіап Іп8иг£епі агту тетЬеге (ІІРА), іпйиепсед Ьу іЬе Оегтап
ргора^апда 1еаПеі8, деіесіед апд ]оіпед іЬе ІІУУ. Оп «исЬ а ЬазІ8 а питЬег оі 8еИ-
Веіепзе Ье^іопв [ЗеІЬхіхсІшіг-Ье^іопх] хуєгє сгеаіед. Опе оГіЬет \уа8 іЬе КЬоїт
Ье£Іоп оі’ 8еІГ І)е(еп8е (КЬЕ8), ог§апігед Ьу оіїісегз оі іЬе іогтег ІІКВ агту.
ТЬе то8і іатои8 ипіі хуа« іЬе УдІЬупіап ІІкгаіпіап 8еИ-0е(еп8Є Регіон [іЛсгаїп-
х’куі Ье£Іоп 5апюок>огопу, ІІЕ8]. її хх’аз ап іпдерепдепі ипіі хуЬо8Є Ьазіс аіт хуа«
(о й§Ьі а^аіпзі 8оуієі апд Ро1І8Ь рагіІ8ап8. ОгІ£ІпаІІу, іі хуа« опе оГіЬе Іпкиг^епі
£гоир8 оі ОІІК-М. Іп ВесетЬег, 1943 іЬе ИЕ8 десідед іо ріп іЬе Єегтап8. Іп
еагіу 1944, соттапдегоі іЬаі ипіі хуа8 ап оіїісег оГіЬе Іогтег ІІІЧК агту, СоІопеІ
Реіго ОіасЬепко, апд іі8 роїііісаі Іеадег хуа« МукЬаіІо 8о1іу8, а тетЬег оіОІІМ-
М. ТЬе ІІЕ8 хуа« гепатед Ьу іЬе Оегтап8 а8 іЬе 31 «і Ваііаііоп о( іЬе 8есигііу
8єгуісє, 80 іп 8ІЮГ1 [3/. Ваііаііоп д. ЗіскеНгеіїхдіепхі (80)]. ТЬе Оегтап 1іаІ8Оп
579
оїїісег хуаз 8іе£ІїіесІ Акьтик, кіЇІесІ іп іке геігеаі Ьеі’оге іке Кед Агту, зоиік ої
Ьикііп. Ьаіег іке соттапдег ої іке ІІЬ8 хуав Уоіодутуг Негазутепко, Соіопеі
ої іке іогтег ІЛ4К агту. Тке пєху а88І£пед Оегтап Ііаізоп оіїісег Ма]ог ВІ£е1-
тауег хуак ап араікеііс рег.зоп. Тке оікег Ре£Іоп, кпохуп аз іке Викоуупіап ЇІкгаі-
піап 8е1ї-Оеїєп8Є Агту \Викоуупх’ка Ь'кгаїпа’ка ВатооЬогоппа Агтііа, ВІІ8А],
сопхіхіесі оі іке адкегепіз оі ОІЖ-М. ІІ8 ог£апігег хуаз Саріаіп УазуГ 8китка.
ТкІ8 ипіі хуа8 їогтед іп Мау, 1944 сотргізед оі 500 теп.Тке ипіі хуаз аітегі апсі
зиррогіесі ку іке 7ік Іпїапігу Оіуізіоп оїАО 8оиік ІІкгаіпе. ТкІ8 ипіі іоок рагі іп
соткаііп£ іке 8оуіс1 РІК VI) ІІпііз іп Скетіуі8і сііхігісі, ІІкгаіпе. Мо8і оі ікет
геїгеаіесі сіеереї іпіо ХУезіет ІІкгаіпе, хукеге «оте ]оіпес! Ккоїт 8еІІ-Оеїеп8е,
8оте ]оіпес1 ОІУІ8ІОП “Оаіісіа”, іке оікегз ]оіпес1 ЦРА-ХУеяі.
Іп Іаіе 1943 іке Оегтап Агту іпсгеа8Іп£Іу ке£ап іо єуоіує іпіо а ІогеІ£п,
тиіііпаііопаї їогсе. Тке ІІкгаіпіап СепігаІ Соттіііее [икгаіпа’куі СепігаГпуі
Котіїеі, ІІСК] а8 іке ІІкгаіпіап герге8епіаііоп іп оссиріесі Роїапсі апсі Оаіісіа,
\Уе8іет ІІкгаіпе, ехрге88ес! 8ЄУегаІ ііте8 ІІ8 \уі1Ііп£пе88 іо їогт паііопаї тіїііагу
ипіі8 Іог іке 8іги££Іе а£аіп8і іке 8оуієі Ипіоп. Оегтап аиікогіііез Гог а 1оп£ ііте
геїихес! іо сгеаіе 8иск ипіі8. Іі хуаз опіу аїіег іке регсеріікіе ІО88 ої іке 8іхік Агту
аі 8іаІііі£гас1 еагіу іп 1943 ікаі іке Оегтап аиікогіііе8 хуєгє хуііііп£ іо сііхсихх 8иск
а ро88Ікі1ііу.
Іп Маіск,1943 іке Оегтап Ооуєгпог оїОаІісіа, Оііо ХУаскіег, хуєпі іо іке кеасі
оїіке Оегтап роїііісаі аиікогіііе8 хуіік кІ8 ріап, апсі аїіег 1еп£іку пе£оііаііоп8, хуаз
аиікогігед іо Ье£Іп іке їогтаііоп ої опе уоіипіеег ХУаіїеп 88 Оі УІ8Іоп іо ке патесі
ОаІісіа.Тке таіп гесгиіііпе сепіге8 іпіііаііу хуєгє іп Ь'уіу,8іапІ8Іауіу (поху Капо-
РгапкіУ8’к),ТеторіГ, Коїотуа атоп£ оікег сіііе8. Оигіп£ іке сатраІ£п їог епі І8і-
тепі ої уо1ипіеег8 їог іке ІІкгаіпіап Оіуізіоп 8ЄУега1 ок]есііоп8 хуєгє гаіхесі, патеїу
1) хуку ікІ8 сі і уі.чіоп хуоиісі ке 8иЬогс1іпаіес1 іо іке ХУаїїеп 88 апсі поі іке ХУекгтаскі?
2) хуку іі ккоиісі ке саііесі іке “Оаіісіап” апсі поі іке ІІкгаіпіап Оі уікіоп ? апсі їіпаїїу
3) хуку іі зкоикі хуеаг Оегтап ипііогтх апсі поі ІІкгаіпіап хуіік ІІкгаіпіап іп8І£піа?
Нохуєуєг, іке ІІкгаіпіап риЬІіс хуа8 £епега11у іп їауоиг оїіке сгеаііоп ої дізііпсіїу
ІІкгаіпіап тіїііагу ипііх хукіск тІ£кі ргоуе и8еїи1 аі іке епсі ої іке хуаг. Оиі ої 80,000
уоіипіеегк, 53,000 хуєгє асігпіііесі, апсі 13,245 герогіесі їог сіиіу; 1,487 їгот іке
тіїііагу ігаіпіп£ сатр8 хуєгє геїеахесі сіие іо І11пе88. Іп іоіаі ікеге хуєгє 11,578
уо1ипіеег8 іп аіі ігаіпіп£ сатрх, іке тарпіу ої ікет хуєгє 18 іо 30 уеагз окі. 8оте
8ОІСІІЄГ8 ої їогтег Оаіісіап (ІІОА) апсі ІІМВ агтіез, іпсІис!іп£ вокііегх ої “Маскіі-
£а11” апсі “КоїапсІ” каііаІіоп8. ]оіпес! іке Оісіхіоп.
Тке Оаіісіа Оісіхіоп, хуіік ІІкгаіпіап хокііегх апсі таіпіу Оегтап оїїісегз,
питЬегесІ акоиі 12,000 іпсіі уісіиаІ8. Іі Ьесап гесгиіііп£ іп тісІ-1943 апсі хуаз ігаіпегі
іп Іаіе 1943 апсі еагіу 1944, огІ£ІпаІ1у іп іке Мііііагу Тгаіпіп§ Агеа іп Неіс1е1а£ег
пеаг ОеЬіса іп 8оиікеа8іет РоїапсІ. Тке Оі уіхіоп хуаз тох'есі іо Меикаттег (Ьохуєг
8і!е8Іа пеаг іке сііу ої 8а£ап) їог їогтіп£ апсі геїогтіп£ ипііх іп Аргії 1944 їог
їиіікег ігаіпіп£. Іі хуаз опіу оп 17ік апсі 19ік ої Іиіу 1943 ікаі іке їігзі іхуо 8егіе8
ої уоіипіеегх хуєгє гесгиііесі апсі іке тіїііагу сігії 1 іп£ ої оуєг 3,000 ІІкгаіпіапз ке£ап
іп НеісІеІа£егТгаіпіп£ Сатр. Ву ОсіоЬег 1943, хукеп іке таіп ігаіпіп£ хуаз сотріе-
іесі, ікеге хуєгє 3,208 ІІкгаіпіап гесгиіІ8 іп Неіс1е1а£ег апсі атоп£ ікет 1,139 кі^к
хскооі £гасІиаіе8 апсі ипіуегзііу хіисіепіх. АІІ ої ікет хуєгє огІ£Іпа11у ах8І£пес! аз
580
сапсіісіаіез Гог N00 апсі ОГГісег’8 зсЬооіз апсі іЬегеГоге (Ье ІІкгаіпіап іп
Неісіекісег хуаз саііесі 88 Тгаіпіп§ Ваііаііоп Гог 8ресіа1 РигрО8Є8|88-Лил6і7с/ип^з-
Ьаіаіііоп г. В. V.].
Тке УУаГГеп 88 хуаз ипсіег Іке Керіасепіепі Агту [ЕгзгаГгЛеег] зу8іет, Ьиі
таіпіаіпед 8оте сіе^гее оГ іпсіерепсіепсе хуііЬ (Ьеі г охуп 8иррІу апсі хуеаропз сіероіз,
(гаіпіп§сатрз апсі тіїііагу 8сНооІ8. Ва8Іс (гаіпіпе іп (Не Оіуізіоп хуаз (Ьа( оГХУаГГеп
88: рНу8ІсаІ Гііпезз, сЬагасіег Ьиі14іп§ апсі £оос! кіюхуіесі^е оГ уагіоиз хуеаропз.
Маіп с1гіІІіп£ Іазіед аЬои( 14 хуеекз. Оіуізіопаї ипііз хуєгє ако 8еп( (о уагіоиз
зсЬооіз Гог 8ресіаІ ігаіпіп£. А( (Ііе епсі оГ Ос(оЬег 1943, тапу сііуізіопаї зоїсііегз
хуєгє 8еп( (о (Ье Гоііохуіп£ N(20 зсіїооіз: іпГап(гу (о КадоІГхеІІ, Оегтапу, ЬаиепЬиге
(поху ЬеЬоїк) апсі №а$еп-88 ЛпкегясИиІе Вгаипзсіпмеів (о Ро8еп-Тге8каи (поху
Рогпап), Роїапсі; агііПегу (о КіпзсЬ1а£ (поху Ргозеспісе) апсі ріопеегз (о Рікохуі(х,
Сгесії РериЬІіс; ас1тіпІ8(га(іоп (о ОасЬаи, Оегтапу; апіі-аігсгаГі (о МипісЬ, Оег-
тапу. ОГГісегз зсЬооіз: Агокеп, Оегтапу; ріопеег. агГіПегу, іпГап(гу апсі Ьеауу
хуеаропгу (А88аи1( Оип8) іп Вепе8ОУ, СхесЬ КериЬІіс; зідпаї іп Ме(х (АІзасе).
Ргапсе. Мапу 8ок1іег8 хуєгє сіігесіесі (о 8сЬооІ Гог ігапзіаіогз \88-ВоІтеіхсІіег<ісІи<Іе]
іп ОгапіепЬиг£, Оегтапу, апсі (о Іеат Оегтап іп 6-8 \уеек8 а( 8еппЬеіт, (Акасе)
Ргапсе, (Ье УУаГГеп 88 ігаіпіп£ £іоипс1 іп УУагзаху, Роїапсі, апсі о(Ьег8. АГ(ег то8(
оГ (Ье сііуізіопаї зіаГГ хуєгє 8еп( (о (Ье уагіоиз зсЬооіз, опіу 8ке1е(оп8 оГ (Ье Згсі
іпГапігу апсі Ізі агііПегу ге§ітепіз р1и8 а Геху зтаІІ ипііз 8исЬ аз 8І£па1 ог ап(і-
(апк гетаіпесі іп Неіс1е1а£ег.
Нохуєуєг, (Ье геаі тіїііагу (гаіпіп£ оГ (Не ОіУІ8іон а8 а хуЬоіє ипіі опіу геаііу
Ье§ап аГ(ег Оепегаї Ргііх Ргеі(а£ хуаз потіпаіесі аз і (8 соттапсіег Ьу (Ье епсі оГ
1943; (Ье Іаск оГ £оос! Оегтап N008 апсі оГГісегз, (ЬоиєЬ, хуаз а зегіоиз Ьапгіісар.
ХОііЬ (Ье ехсерііоп оГ (Ье сЬіеГ оГ 8(аГГ, Ма)ог \Уо1Г Оіеігісії Неіке, аі 1 (Ье ігаіпіп£
8(аГГ хуаз ЬазісаІІу Ггот (Ье Оегтап роїісе Гогсе апсі іЬіз Ьасі а пееаіі ує іпЯиепсе
оп (Ье ІІкгаіпіап зоїсііегз. Ргіс(іоп8 оп паііопаї, роїііісаі апсі Ііп§иізііс £гоипсІ8 хуєгє
Чиііе Ггечиепі зіпсе 1Ье8е роїісе N008 апсі оГГісегз хуєгє ипаЬІе іо ипсіегкіапсі (Ье
уегу сІіГГегепІ тепіаіііу оі" ІІкгаіпіапз. Іі І8 ітрогіапі іо по(е іЬа( іЬе оГГісегз’
ргоЬ1егп8 Ьасі пєуєг Ьееп зоїх'есі іп (Ье Оіхізіоп Ьесаизе іЬе оісі опез Ггот іЬе
ІІкгаіпіап агтіез хуєгє аігеасіу іоо оісі хуЬііє іЬе пеху опез, хуЬєп іЬеу ГіпаІІу аггіуесі
Ггот іЬе зсЬооіз,хуєгє поі уеі ехрегіепсесі, апсі аіі хуєгє оГ(Ье іохуєзі гапкз. Везісіез
іЬаі, іЬе та]огііу оГіЬет )оі пес) іо іЬе Оіуізіоп’з Керіасе апсі Тгаіпіпд Ке£Ітеп(
опіу аГіег іЬе Ьаіііе оГ Вгосіу іп 8еріетЬег 1944. ТЬеге хуєгє опіу іхуо ІІкгаіпіап
оГГісегз іЬаі аііаіпесі іЬе гапк оГМа]ог (Уел'Ьеп РоЬіЬузЬсЬуі апсі Мукоіа Раїііеп-
ко), аіі оГ іЬе тезі хуєгє зесопсі Ііеиіепапіз, Ііеиіепапіз апсі 8ех'егаІ саріаіпз.
ТЬе Оіуізіоп “Оаіісіа” хуав Гогтесі Ггот хоІшКеегз Ггот Оаіісіа таіпіу (кпохуп
аз а Гогтег Аизігіап ргоуіпсе хуііЬ а 8ігоп§ Оегтап іпЯиепсе хуЬєп іі \Уа8 сопігоПесі
Ьу Аизігіа-Нип^агу ир іо іЬе епсі оГУАУІ). ТЬе КеісЬзГйЬгег оГ(Ье 88, Ніттіег,
сіетапсіесі іЬаі іЬе Оіуізіоп Ье патесі Оаіісіап, поі ІІкгаіпіап. ТЬе оГГісіа! пате
оГіЬе Оіуізіоп ипііі Іиіу ЗО, 1943:88 Уоіипіеег Оіуізіоп “Оаіісіа” [88-РгеітИі{’ЄП-
Оігізіоп “Саіігіеп"]; ОсіоЬег22,1943: 14іЬ 88 Оаіісіап УоіипіеегОіуізіоп \14.
Саііііхсііе ВВ-ГгеітІІі^еп-Оп’іяіоп] апсі а§аіп оп Іипе 27, 1944 і( хуаз сЬап^есІ
іо: 14(Ь Огепас1іегОІУІ8Іоп іЬе Агтз оГ 88 (Оаіісіап N0 1)114. УУа$еп-Сгепа<4іег-
Віїізіоп сіег 88 (ваіігіхсііе ІУг. /)]. Ргот NоVетЬе^ 1944 іі хуаз кпохуп а8 іЬе 14іЬ
581
Уокіп(еег Огепасііег Оіуіхіоп оГ\\'аіїеп 88 (Цкгаіпіап N0 1) [14. \Уа//еп-Сгепадіег-
1)іі’ім'оп дег 88 (икгаіпіхсИе №. //[.Оп Аргії 1945, ЦіуІ8Іоп “Оаіісіа”, оіТісіаІІу
у/ах 8е\'егесІ і’гот Гогтаііоп» оі'88, апсі \сах гепатесі а» (ке І 8( ІІкгаіпіап Оі уіхіоп
оГіїїе ІІкгаіпіап №(іопа! Агту [І.чіе Ь'кгаіпі.чсііе Оіуіяоп дег ІІкгаіпівсІїе Майо-
паїагтее]. ТІїе “Оаіісіап” Оіуіхіоп суак опе оґ оуєг (Ііійу У/аі'і'еп 88 Оіуізіоп»
м/кіск Ье£ап іогтіп£ іп 1941 іп Оегтап оссиріесі 1апсІ8 ог аіііесі соип(гіе8. Рог
ехатріе, Гіогу/есіап. Цапіяк, Ргепск, ВеІ£Іап. АІЬапіап, Нип^агіап, Сгоаііап,
8егЬіап, ВиІ£агіап, Котапіап, Еяіопіап, Ьаїл'іап, Киххіап, ВеІаги88Іап, апсі о(кегх
у/еге ґі£к(іп£ оп іИе 8І<1е оі (ке Оегтапя іп У/\¥ІІ.
Оіке аІІ СІІУІ8ІОП8 іп іИе Оегтап Агту, (ке ІІкгаіпіап Оіуіяіоп у/а» ароіііісаі.
Ноу/єуєг, Цкгаіпіап» у/апіесі (кеіг іпсіерепсіепсе Рот №/і Оегтапу апсі (ке 8о\'іе(
Цпіоп, (кеіг агсії-епету. Оіуєп (ке сііоісе, Цкгаіпіап8 у/оиісі гаікег Ііауе »егуесі іп
ііге \УеЬгтаск( (кап іп іИе 88; ЬиГ (її і» суа» по( ро88ІЬІе. Іп геаіісу, (Ііе Оіуіяіоп
“Оаіісіа” \уа» опіу оі іИе Агт» оі 88 апсі по( (ке 88. ІІкгаіпіап воісііег» іп іИе
Оіуі»іоп “Оаіісіа” у/огс ге£Іопаі іпяірііа: а уеііоу/ Ііоп оп а ЬІие 8кіеісі у/опі оп
(Не Іеіі кієєує апсі а 8ІІ уєг Ііоп оп (Ке соїіаг. Оі уІ8Іоп Оаіісіа касі оуєг 20 скаріаіп»,
8оте(кіп£ ске 88 пєуєг касі. АП Цкгаіпіап скаріаіпв 8егуес1 а8 оіїісег», е.£„ Скар-
Іаіп УаяуГ Бака суа» а Марг, о(кег скаріаіпв суеге Ріг»( Біеиіепапі». Тке оаііі хсуот
Ьу Цкгаіпіап 8ОІ<1іег8 у/а» поЦи»( оЬесііепсе (о НіНег, Ьи( (ке гесо£пі(іоп оіНі(Іег
а» СоттапсІег-іп-СкіеГоГ (Не Оегтап Агтесі Рогсе8 іп (ке 8(ги££ Іе а£аіп8( Воі»ке-
уІ8т. Іп 1944, (ке сііуівіоп’в оа(к суа» яітіїаг (о (ке оа(к оГ ЦУУ, іпсіисііп£ оЬе-
сііепсе (о Цкгаіпіап реоріе.
Тке Цкгаіпіап Оіуіяіоп епсоиіКегес! 8оте (ескпісаі ргоЬІет»: (кеге суеге по(
епои£к ХУаіТеп 88 регаоппеі (о (гаіп аІІ (ке гесгиі(8. Оп .Іипе 1943, Гог (кіх геавоп
(ке Оегтап роїісе аи(когі(іе8 сіесісіесі (осіікЬапсі (ке Роїісе ВіПе» Ве£Ітеп( N0 32
апсі 8ик8ечиеп( гесгиі(8 у/еге а88І£пе<1 (о Гіує ге£Ітеп(8 <іе8І£па(ес] а» 4, 5, 6, 7,
апсі 8. ТІїеу у/еге (гаіпесі Ьу іке Огсіег Роїісе теазиге» апсі (гаіпіп§ сатр»; аіі (кеіг
оіТісег» апсі N008, а» у/єіі а8 8иррог(іп£ ипі(8, у/еге Оегтап а( аІІ (ітев. 8іпсе
(кеве ге£Ітеп(8 у/еге (гаіпесі Ьу роїісе оіїісег» (Ьеу у/еге 8оте(іте8 геіеггесі (о а8
“роїісе ге£Ітеп(»”. ТЬІ8, Ьоу/єуєг у/а» ге8еп(е<1 Ьу (ке <1гаГ(ее8, Ьесаихе, а» (кеу
»аісі, (кеу уо1ип(еегесі Гог (ке Цкгаіпіап Оіуіхіоп (о ҐІ£І1( (ке 8оуіє( Цпіоп апсі по(
Гог роїісе ипі(8 Гог роїісе сіи(іе8. Іп 8ер(етЬег 1943 (кеіг (гаіпіп£ сатр8 у/еге
<1І8(гіЬи(ес1 а8 іоііочу»: Ке£Ітеп( N0 4 соп8І»(іп£ ої 1,264 гесгиі(8 іп Регхску/еііег
Ьу Тгіег іп У/е8( Оегтапу, 5(к Ке£Ітеп( суі(к і(8 1,372 гесгиі(8 пеаг (ке сі(у ої
Ву<І£О8гсг апсі (ке 6(к Ве£Ітеп( у/і(К 1,293 гесгиі(8 іп Ога|еу/о, аІІ іп пойкет
Роїапсі. Ву іке епсі оГОс(оЬег (ке 6(к К.е£Ітеп( у/а8 (гап8Іеггес1 іо (ке сі(у оі’ Рай
іп (ке Ругепеап Моипіаіп8. Ву (ка( (іте (кеге у/еге аігеасіу (у/о Цкгаіпіап ге£Ітеп(8
іп Ргапсе, N0 7 (1,671 гесгикз) іп 8а1іе8-сіе-Веат іп Ругепее8 апсі іп (ке сі(у оі
ТагЬе8 іп (ке 8ои(к, апсі N0 8 іп Ме(г (1,573 гесгиі(8) іп (ке 8оиік оі’ Ргапсе.
Іп (іте (ке А¥екгтаск( гарісіїу ге(геа(есі іп іке Базі апсі іке Ігопі геаскесі \Уе8(ет
Цкгаіпе. Апсі іі хуая Гог іке 4ік ге£Ітепі іо Ье 8епі іо іке копі пеаг ХЬага/, погікеаьі
оі’ТеторіІ іп Оаіісіа. Аі іке 8ате ііте іке 5ік ге£Ітепі сате іпіо іке Ккоїт ге£Іоп;
оуєг 100 теп <1е8егіес1 Ггот ікІ8 ге£Ітепі апсі іоіпесі ЦРА. Аі іке епсі оі РеЬгиагу
1944 а £гоир оі аЬоиі 2,000 Цкгаіпіап» у/ах ог£апігес1 аі іке Неісіе1а£ег Тгаіпіп£
сатр.Ткія ехресііііопагу ипіі у/а.х соттапсіесі Ьу Ма]ог Ргіесігіск Вауег8<1оіії апсі
582
ікеїеі'оге кпохуп аз іке СотЬаІ ипії ВауегксІогП' {Катр/^гирре Вауеп$<1ог$\. 11 Іеі’і
Неісіеіасег іп ікгее гаіі ігапкроіі ігаіпк іо іік сіекііпаііоп іп Іке ВіІ£огаі ге£Іоп іп
Іке коиікеакіегп ЬиЬІіп сііхігісі. Тке Вауегзсіогії СотЬаі Сгоир гетаіпесі іп іке
В іі £огаі-Хатозс ге£Іоп ир іо іке 27 оГ Магск 1944 апсі ікеп геіитесі іо іке ІЗ і уікіоп
хукіск ку ікаі ііте касі кееп ігапкіеггесі і’гот іке Неіс1е1а£ег іо іке ІМеикаттег
Тгаіпіп£ Сатр. 8ооп аіїегхуагсік ге£Ітепік N0 4-8 хуєгє сііккоіуєсі апсі аіі оі’ікеіг
ІІкгаіпіап зоїсііегх хуєгє ігапкіеггесі іо іке Віуікіоп.
Тке Оіуі.зіоп “Оаіісіа” хуак а ригеїу тіїііаіу іогтаііоп, хукіск, хуіік іке ехсер-
ііоп ока Геху ккогірагіікапсопЛісік іп ЗІоуакіа апсі 81оуепіа(ккогііу Ьеіоге іке епсі
оііке \Уаг апсі ипсіег іке сіігесііоп оі- іке Нідк Соттапсі оііке Оегтап Агтесі Рогсек)
хуак сіеріоуесі коіеіу а£аіп.кі іке Весі Агту. Оп 28 Іипе. 1944. іі хуах кепі іо іке іїопі
аі Вгосіу іп Цкгаіпе хукеге іке іпасіечиаіеіу агтесі ІЗіуікіоп хуак аітокі сотріеіеіу
сіекігоуесі (опіу 3,000 тасіе іі іо іке Оегтап Ііпек) айег кеіп£ епсігсіесі. 1і хуаз кооп
гекиііі, іп ІЧеикаттег, апсі кепі іо 8к>уакіа. Ассогс1ііі£ іо сіоситепік, іке ІЗіхікіоп
сате іо 8Іоуакіа іохуагсік іке епсі оі а зіги££Іе а£аіпкі рго-8оуіеі рагіікапк. Ву ікік
ііте іке 8Іоуак агту касі аігеасіу сеакесі токі оі іік гєуоіі. Опіу 8Іоуак соттипікі
рагіікапк, киррогіесі ку 8оуієік, сопііпиесі а гекікіапсе. Ткеге хуєгє раїїікап іогсек хукіск
регкесиіесі сіуіііапк апсі. екресіаііу, оГЦкгаіпіап геіїі£еек.Лі іке кате ііте, геіаііопк
Ьеіхуееп тетЬегк оііке Біуікіоп апсі іке 81о\'ак рориіаііоп іп £епегаі хуєгє сопкісіегесі
іо ке £оосі; іке та|оі ііу оі ікет хуєгє асіиаііу оп £иагсі сіиіу. Опіу іхуо Ьаіііе £гоирк,
соттапсіесі ку Кагі ХУі Ісіпег апсі Ргіесігіск ХУіііептауег, хуєгє икесі іо ґі£кі іке рагіікап
иргікіп£ іп 8іоуакіа Ьеіоге іке ІЗіуікіоп хуак кепі іо 8Іоуепіа, аіко а£аіпкі соттипікі
рагіікапк. Оп 1 апиагу 20,1945, ікік Оі уікіоп хуак огсіегесі іо то ує іо 8іеіегтаі к, коиік
окОгаг, Аикігіа. і’гот хукеге ікеу хуєгє сіеріоуесі іо ¥и£окІах'іа іо каіііе ІокеГТііо’к
соттипікі рагіікапк іп тісі-РеОгиагу 1945.
Оигіп£Іипе-Іиіу І944,апитЬегоі'\УекІет Цкгаіпіап іпкакііапік,аіоп£ хуіік
Еакіет апсі Сепігаі Цкгаіпіап геГи£еек, хуєгє токііігесі іпіо Оиагсі каііаііопк.
8еуегаі ікоикапсі Цкгаіпіапк Ггот Уоікупіа, Саіісіа апсі оікег ге£Іопк оі Цкгаіпе
хуєгє сопксгіріесі, оііеп ип\уіІІіп£Іу, іпіо іке агту апсі аіїег ікгее топікк оГ ігаіпіп£
хуєгє кепі іо іке Ргопі. Ак а гекиіі, ипііі іке киттег оі 1944, акоиі 15 % оі’ Оегтап
сііхїкіопк оп іке Еакіет апсі ¥/екіет Ггопік хуєгє ГіІ Іесі хуіік ипіік оі Еакі Еигореап
сопксгірік ипсіег іке Оегтап Соттапсі. Ву ОсіоЬег 1944, Йот 8оуієі РО\Ук апсі
Еакі Еигореап сіуіііапк, аЬоиі а тііііоп коісііегк хуєгє гесгиііссі ку Оегтапу іпіо
іік іогсек, акоиі 25 % оі ікет хуєгє Цкгаіпіап. Тке пицогііу оі Цкгаіпіапк хуєгє
ог£апігесі іпіо іке ЦУУ. Оигіп£ 1943-1945, Цкгаіпіапк, \уі11іп£Іу ог ип\УІПіп£Іу,
Гоипсі ікеткеіуек кєгуіп£ іп іке ЦУУ, соткаііп£ Зоуіеік. Іп Аиіитп 1944, іке
Цкгаіпіап ргекк іп Оегтапу ргіпіесі ап агіісіе акоиі іке іпкресііоп о! ЦУУ ігоорк
ку іке Еакіет Тгоорк соттапсіег, Оепегаї Еткі Кбкігіп£ (Ггот Іапиаіу 1944, іке
Окіітрреп хуєгє гепатесі Уоіипіеег Цпіік [Вгеіміїїіреп-Уегіхіїиіе]'). Іп Осіокег
1944, Кокіііп£ іпіогтес! Ніттіег ікаі, аі іке ііте оі Ап£Іо-Атегісап іпуакіоп оі
іке сопііпепі, оуєг 800,000 Еакіет уоіипіеегк (Іпс1ис1іп£ Цкгаіпіапк) кєгуєсі іп іке
Оегтап Агту апсі ап асісііііопаї 100.000 кєгуєсі іп іке Еиіїхуаіїе апсі Цах'у.
Іп Осіокег 1944, іке ЦУУ £епега1 кігеп£ік хуак екіітаіесі іо ке акоиі 190,000
теп. 8оте ЦУУ ипіік хуєгє ігапкі’еі гесі іо Цептагк, ВеІ£Іит, апсі оікег \Уекі
Еигореап соипігіек іог £иагсі сіиіу. Оікег ЦУУ ипіік хуєгє кепі іо Ргапсе іо соткаі
583
і Не Ргепск Кезізіапсе. Тхуо ІІкгаіпіап Ьаііаііопз сІеГесІес! апд ріпед іке Ргепск.
Тке ІІУУ соттапдегз аі іііаі ііте хуєгє Оегтапз, ХУІік іке ехсерііоп оГ а Геху
ІІкгаіпіапз. УУекгтаскІ оіїісегз іп діє ІІкгаіпіап ипііз хуєгє зігісіїу ргоГеззіопаї
зоїдіегз хуііЬ по аГГіїіаііоп іо діє роїісе ог іке 88. ТІїе Гогтаііоп оГ ІІУУ’з пеху
ипііз Іоок ріасе іп тіїііагу зсіїооіз іп Оегтапу ог іп Іапдз оссиріед Ьу іЬе Оегтапз.
Оигіп£ 1943-1944, зтаїї ігаіпіп£ сатрз хуєгє сгеаіед Гог іпдіхідиаі ипііз іп Роїапд,
Оегтапу апд Аизігіа. 1)игіп£ РеЬгиагу 1944,4,000 ІІУУ зоїдіегз хуєгє ігаіпед іп
Ріоігкбху, Роїапд. Іп Ліі£изі 1944, ікапкз Ю \¥екгтаскі зиррогі, іЬе Гігзі ІІУУ
оГГісег зсЬооІ хуаз езІаЬІізЬед. АП ІІУУ раПісірапІз іп Іке оГГісег зсЬооІ гесеіуед
ргора§апдізІ зіаіиз оп сотріеііоп оГ ікеіг соигзе апд геїитед (о ікеіг ипііз.
Іп Мау-ОесетЬег 1944, діє Оегтап Аіг Рогсе Соттапд [ОЬегкотпютІо
дег Ьіф\\’а$е, ОКЬ], Ніііег Уоиік \Уаг-ОрегаІіуе Соттапд 8оиі1і {Нд-Кгіе^-
еізаігкопипапдо 8ї<д] апд іііе зо-саііед Зіе^Ггіед ІЧіскеГз Неадчиагіегз \ОіепмеІІе
ІУіскеГ] гесгиііед апд Ігаіпед оуєг 10,000 ІІкгаіпіап уоиііі Гог апіі-аігсгаГі аихіїіагу
ЬгІ£адез. Тке сопзсгірііоп оГ ІІкгаіпіап апд оікег Базі Еигореап уоиік Йот Іке
іеггіїогіез хукіск хуєгє Раї 1 іп£ іпіо Іке капдз оГ іке Кед Агту хуаз Ьазед оп ап
а^геетепі іп Магск оГ 1944; іі хуаз іпіііаіед Ьу іке Маіп ОГГісе оГ Іке 88 |88-
Наиріапи, 88-НА1, Іке КМО апд іке ОКЬ £Іуіп§ Іке тапдаїе Гог а пехуіу Гогтед
ІЗіепзізіеІІе ІЧіскеІ. Ткіз оГГісе орегаїед ікгои^к ікгее іеггіюгіаі Ьгапскез (Сот-
тапд Ь4огІк - Ваіііс, Сепіге - Веіагиз апд рагіїу Базі ІІкгаіпе апд 8оиік — СепегаІ-
£оиуегпетепІ іпскідіп§ Оаіісіа). її хуаз зиЬзечиепІІу еуасиаіед уіа 81оуакіа апд
Нип^агу Іо Оегтапу. ІЧіскеІ Ог§апігаііоп хуаз гезропзіЬІе Гог Іке деііуегу оГуоиік
іо ОКЬ Гог дізігіЬиііоп ікгои§к Аіг Гогсе Оізігісі Соттапдз [Іл</Ї^аикоттапдх,
ЬКО].Ткеу ігаіпед іп апІі-аігсгаГі диііез зиск аз аПіІІегу [ЕІіе^ег-АЬхх’екг-Каппо-
пе, РЬАК], Іауіп£ іеіеркопе ііпез апд оікег аихіїіаіу зєгуісєз. Ткеіг диііез іп \¥езі
ІІкгаіпе хуєгє аззі£пед хуіікоиі сопзи!ііп§ іке ІІкгаіпіап Сепігаї Соттіїїее, №/із
іоок адхапіаее оГ дізогіепіаііопз іп Іке ІІкгаіпіап соттипііу апд скаоз іп іЬе ге£Іоп
іп §епега1. АддіііопаІІу, Іке ргезепсе оГіке ІІкгаіпіап Оіуізіоп оГХУаГГеп 88, аз а
гиіе, хуаз поі Юіегаїед Ьу Іке 80 апд Іке Оегтап ЬиГіхуаГГе. Регтіїз іззиед Ьу іке
Маіп ОГГісе оГ іке Кеіск’з 8есигі1у (К8НА), 88-НАапд геїаіед аиікогіїіез іо уізіі
Іке Ьоуз хуєгє І£погед, апд сопіасіз хуіік іке Оіуізіоп хуєгє поі поІіГіед. Тке Скар-
Іаіп 8егуісе хуаз зерагаїе Ггот Іке Оіуізіопаї Соттапд апд хуаз кеадед Ьу Кєу.
Оосюг 8еуегуп 8аргип, хуЬо гесеіуед Іке гапк оГ ЬиГіхуаГГе СоІопеІ [ОЬегаг].
Іп тід-1944, іке Гігзі оГГісіаІ £гоир оГ іке \¥езі ІІкгаіпіап Ьоуз хуєгє сопзсгіріед
Ю ігаіпіп£ сатр іп ІЧіероІотісе (Базі Роїапд); аГіегхуагдз Ікеу хуєгє дігесіед Іо
Е^ег (СкеЬ),Сгеск КериЬІіс, апд Уіеппа,Ьіпг, апд Кгстз іп Аизігіа. Аі ікаі зате
ііте уоиік Ггот іке Базі апд Сепігаї ІІкгаіпе хуаз аііосаіед іо Ьоіагіп^іа, АІзасе
ог ЬихетЬоиг£, апд хуєгє зерагаіед Ггот іке пеіхуогк оГ скаріаіпз апд §иаідіапз
(опе оГ іке сопдіііопз оГ іке А§геетепІ). Ткеге хуєгє аІІ іо£еікег оуєг 10,000
(іпс1идіп§ аЬоиі 1,000 §іг1з) ІІкгаіпіап уоиік іпуоіуед, іп 272 £гоирз, зргеад
ікгои^к ЬОК. Маіпіу ікеіг ігаіпіп£ зскооіз хуєгє Іосаіед іп Ріиіпіс апд 8скІеіГГе
(Гог £ІгІз) апд Тгорраи іп Роїапд апд Е£ег іп іке Сгесії КериЬІіс. ІІкгаіпіап Уоиік
апіі-аігсгаП Ьаііегіез хуогкіп£ іп Ріак Юхуегз, аігГіеІдз ог іп Гасіогу деГепзе, хуєгє
зіаііопед іп іке Го11о\уіп£ Іосаііопз: Каїіепкігкеп, Ьіпг, апд Уіеппа іп Аизігіа.
АІкот, Вегііп, НатЬиг£, КоЬІепг, ІЧеитйпзіег, Огоп, ХУагеІЬизск, СедеїздоїТ,
584
Р1епкЬиг£, апд тапу оіЬегз іп Оегтапу. І п тід-ОсіоЬег оГ 1944, коте ІІкгаіпіап
Ьоук апд £ІгІ8 хуєгє дгаГіед сїігесіїу іпіо іЬе Ьиі'іххаЯе. Мокі оГ(Ьет кегуед іп апіі-
аігсгаїі деіепке. Воук хуєгє гесіиііед ак “ ПакІїеІ/ег" Гог 1 і§Ьі ПакЬаііегіе.к кіаііопед
а( (асіогіек апд аігЬакек іп Оегтапу. Вигіпе ап аіаі т ог (Ье даііу тіїііагу ехегсІ8Є8
опе £іоир кегуісед 2 ст диадгиріе еипк апд 60 ст кеагсЬ 1 і^Ііі геПесіогз; оіЬег8
хуогкед іо соуєг іЬе епііге уаііеу апд тіїііагу оЬ|єсік хуііЬ сЬетіса! (о^.ТЬеге хуєгє
аІ8О пеагіу опе іЬоикапд ІІкгаіпіап §ігік хуЬо 8егуед ак Ье1ріп£ регкоппеї. Тііеу
хуєгє кері ахуау Ггот іЬе асіиаі сотЬаі кіаііопк Ьиі хуєгє ІаЬогед іп оГГісе8,кіісЬеп8
апд 80 оп. ТЬеіг даііу ипіГогтк дід поі діГГегепііаіе Ьеіхуееп Оегтап апд ІІкгаіпіап
ЬиГіхуаГГе Ье1рег8 апд ЬІкгаіпіапк гесеіуед іЬе кате теаіз апд Гоод гаііопк ак
Оегтапз. ТІїеге хуак а гаіЬег Ггіепдіу геІаііопкЬір Ьеіхуееп іЬе ІІкгаіпіап апд Оег-
тап §гоирк єуєп іЬои§Ь іі хуак котехуЬаі Ьатрегед Ьу іЬе 1ап£иасе Ьаггіег. Рга-
іетігаііоп Ьеіхуееп іЬо8е іхуо §гоирк хуак поі аііохуед Ьу ГогтаІ тіїііагу гиіек апд
ге£и1аііоп8 Ьиі даііу іпіегасііоп оссиггед попеіЬе1е88.
\УііЬ іЬе ехсерііоп оГУ/еЬгтасЬі апд ЬиГіхуаГГе, ЬІкгаіпіапк хуєгє икиаііу
аккі^пед іо сотЬаі ипіік оГ іЬе \УаГГеп-88. Лссогдіп£ іо Ніттіег’к огдег оп Мау
28 1944, іЬе ЬІкгаіпіапк соиід поі Ье саііед іЬе 88, Ьиі опіу \УаГГеп 88 (агтк оГ
88). 8оте ІІкгаіпіап Оиагд Ьаііаііопк Гои^Ьі оп іЬе Ігопі Ііпе ог а§аіпкі 8охіеі
раїїікапк ипііі іЬе хуаг епдед. ¥еі, дигіп£ 1944 тоге апд тоге ЬІкгаіпіапк хуєгє
Гогсед іпіо уаііоик ХУаГГеп 88 Гогтаііопк, екресіаііу іЬе 14іЬ Огепадіег Оіуікіоп
(ЬІкгаіпіап N01) апд іЬе ЗОіЬ Огепадіег Оіуікіоп (Киззіап N01, ГигіЬег Веіагиккіап
N0!). Іп аддіііоп, ЬІкгаіпіапк хуєгє кепі іо УЛііїеп 88 Танк Оіуікіопк, кисЬ ак іЬе
І8і ЬеіЬкіапдагіе АдоІрЬ Ніііег, 2пд Бак КеісЬ, Згд ТоіепкорГ, 5іЬ \Уікіп§, 9іЬ
НоЬепьіаиГГеп, ІОіЬ РгипдкЬег^, 12іЬ Нідег Іи^епд, 18іЬ Ногкі У/еккеІ, 22пд
Уоіипіеег Сауаігу Магіа ТЬегекіа, 29іЬ Огепадіег Оіуізіоп апд іЬе 31 зі Огепадіег
Оіуікіоп У/аІІопіеп.
8еуега1 ігапкіаіогк ]оіпед іЬе Ікі 88 ЬеіЬкіапдаїГе АдоІрЬ Ніііег Рапгег Оіуі-
кіоп аі іЬе ііте іі епіегед ЬІкгаіпе. Сопксгірііоп оГ ЬІкгаіпіапк іп Оаіісіа іпіо іііік
Гогтаііоп Ье£ап іп ОсіоЬег 1941. Аі іЬаі ііте, а кесгеі гасіаі ехатіпаііоп хуаз
регГогтед іп Оаіісіа Ьу АІГгед КоІГ (8В геГеїепі іп Оаіісіа). Нік сопсіикіоп: гасіаііу,
Оаіісіапк хуєгє Гіі іо кєгує іп іЬе 88. Аі іЬе ііте оГіЬе Оегтап іпуакіоп оГіЬе 8оуієі
ЬІпіоп іп 1941, іп іЬе Рокиіііа апд Ниікиї ге^іопк, оуєг 1,000 ЬІкгаіпіапк ріпед
іЬік апд оіЬег Оегтап діуізіопк. 8оте ЬІкгаіпіапк аіко іоіпед У/еЬгтасІП діуізіопк
ак ігапкіаіогк. Іп Линині 1944, аЬоиі 1,000 уоіипіеегк Ггот іЬе Оіуікіоп "Оаіісіа”,
хуєгє кепі ргітагіїу іо іЬе 5(Ь \Уікіп§ діуікіоп іп “Оегтапіа" апд “ХУекіїапд”
ге£ітепік декріїе іЬеіг ргоіекік. А топіЬ ог ко Іаіег, (Ье У/ікіп£ діуікіоп хуак кепі
іо деГепд іЬе Модііп-Ье^іопохуо Ііпе а^аіпкі іЬе Кед Агту. 11 іоок іхуо апд ЬаІГ
топіЬз оГ Ьаіііе апд а Ьип§ег зігіке ЬеГоге ЬІкгаіпіапк хуєгє риііед Ьаск Ггот іЬе
Ігопі Ііпе. Оиі оГ іЬе огІ£Іпа!1,000, опіу аЬоиі 400 ЬІкгаіпіапк кигуіх'ед; іЬеу аггіуед
аі іЬе епд оГ ОсіоЬег 1944 іп 81оуакіа хуЬеге іЬеу геріпед іЬе Оіуікіоп “Оаіісіа”.
ТЬеге хуєгє оіЬег іпсідепік оГ іЬаі когі, уеі оп а ктаїїег ксаіе. ОіЬег ЬІкгаіпіапк
Ггот іЬе “Оаіісіа” Оіуікіоп ]оіпед іЬе 18іЬ 88 Ногкі ХУезкеї Оіуікіоп іо геіпґогсе
іі аіїег іЬе Ьаіііе оГ Вгоду. Іп Іїііу 1944, іЬе ЗОіЬ ХУаГГеп 88 Оіуікіоп хуак Ґогтед
оиі оГ Веіагиккіап Оиагд ВаііаІіопк (60, 64, 65) апд ЬІкгаіпіап Оиагд Ваііаііопк
(61 (Іогтег56апд 102), апд 63 (іогтег 118, іпсіидіп^ 62 ак Гогтег 115)), апд іЬе
585
101 “8скиша” Ваііаііоп ог 80 Ьаііаііоп 23, Ьеііег кпохуп ах ЕогеІ£п Ваііаііоп
МигауіоУ {ЕгетсК'дІкіхске Ваііаііоп Мшаху/ен’]. Іп Аи^ихі 1944, Іке ЗОїк Оіуізіоп
хуаз хет іо Ргапсе ап<1 Іаїег ігапзГеггссІ іпіо Оегтапу; іп ОсіоЬег ііх хигуіуогх хуєгє
Ігапхґеггесі ю Уіазоу’х Агту ап<1 Іаїег аііасіїесі іо ііх 2 псі сііуіхіоп.
ОпМоуетЬег 15 1944, іке Оегтап пехухрарег Уоікіасіїег ВеоЬасІїїег, геґепесі
іо хиЬуегзіУе асІІУІІу Ьу ІІкгаіпіап зоїсііеіх хуію хуєгє еп£а£ес1 іп а “Гапаїісаі
хІги££Іе Гог ІіЬеПу” апсі скагасіегі/ес! Ікет ах реоріе хуко касі “Ьитесі Ікеіг Ьгісіеех
Ьекіпсі ікетзеїх'ех апсі іке 8оуієіх.” Оигіп» 1944-1945, Іікгаіпіапх хепсіп» оп іке
зісіе оґ Оегтапу хуєгє ахуагсіесі а зресіаііу тасіе тесіаі Гог ЬгаУегу, Іке хо-саііесі
О.\і\'о1кег Ьгоп/е.8ІІУегапсІ£о)с1 тесіаїх; ЕК1 ,ЕК2 (Ігоп Сгозх 1x1 апсі 2псісІах8)
іп хііуєг; ІпГапігу аххаиіі Васі^ех; Сіозе сотЬаІ Васкіез; Танк соткаї Васіеех; Апіі-
раїїіхап Васі^ех (іпігосіисесі Іапиагу ЗО 1944); \¥оипсІ Васі^е.ч, іп ЬІаск апсі хііуєг.
8оте Оегтап аиікогіїіех іпзіхіесі Ікаі аіі ІІкгаіпіап Мііііагу Рогтаїіопз хуєгє
іо гетаіп а сотропепі оГ Гогтег ВОЛ Ііпіїх, гепатесі іке Агтесі Рогсех оі' іке
Соттіїїее Гог іке Еікегаїіоп оГіке Реоріех оГВиххіа [Уоогуяоппуіе 8іІу Котпеїа
Охуоіюясіепііа №го&л> Воххіі, УЖОЬІК], кеасіес! Ьу ОепегаІ Уіа.чох7. Нохуєуєг,
іп тігі-іапиагу 1945, іке ісіеа оГ Гогтіп& сІіГГегепІ паііопаї аітпіех оп іке хісіе оГ
Оегтапу. Ьесате а геаіііу Ьиі соп.хіхіесі оГпо тоге ікап іхуо сііуізіопз. Аі Ікаі хате
Ііте, іке Гігаї сііуіхіоп оГ У8КОІЧВ хуаз Гогтесі (Оегтап сіехі^паїіоп 600 ІпГапігу
Оіуізіоп (Киххіап N0 І)), ипсіег Іке соттапсі оґ іке ІІкгаіпіап ОепегаІ Зегкіі
Випіаскепко. Іп Іаіе Іапиагу 1945, а хесопсі У8КОМК сііуіхіоп хуаз Гогтесі ипсіег
Іке соттапсі оГОепегаІ Огіеогіі Хуегуєу. (кпохуп аз 650 ІпГапігу Оіуізіоп (Виззіап
N0 2)). Іікгаіпіапх тасіе ир ах тиск ах 40 регсепі оГ ікехе сііуіхіопх, іпскідіп§ ііюзе
хуко касі хєгуєсі іп іке ЗОїк УУаГГеп 88 Оіуізіоп, Ікаі пєуєг гіхеп іо а Гиіі сііуіхіоп.
Аі Іке епсі оГ 1944, Іікгаіпіапх хуєгє оГГегес! Ьу Іке Оегтапх Іке гі^кі Ю Гогт
а ІІкгаіпіап Маїіопаї Соттіїїее [С/кгаїпх’куі іїагяопаГпуі Котіїеі, ІІЬІК| ах а
гергехепіаііоп оГ Іке ІІкгаіпіап реоріе. Іп хріїе оГ Ніттіег’х хирроіі Гог УІахоу,
ІІкгаіпіап роїііісаі апсі тіїііагу Іеадеіх хуєгє асіатапі іп Ікеіг геГихаї. АІГгесі Возеп-
Ьег£ апсі Ог. Егіїл Агії, кеасі оГіке Еахі УоІипіеегх Ьеасііп^ Вигеаи \ЕгеішШІ£еп-
Ьейхіеііе О.х/] Ьу 88-НА хуєгє сопхіхіепііу а^аіпхі ОепегаІ Уіахоу’з топороіу оп
поп-Низхіап Еахі Еигореап Гоппаїіопх. \Уіі1і ікеігхирроП,Рау1о 8капс1гик,ЬіеиІе-
папІ-Оепегаї оґ Іке Гогтег ІЖВ Агту, Ье£ап іо ог^апі/е а ІІкгаіпіап ГЧаІіопаІ Агту
[Ь’кгаїпх’ка N(11x10/101’110 Апиііа, ІЖА] хуіік Іке потіпаї хіаіих оГап аіііесі агту
оГІке ЗУекітаскі. Не касі Ьееп ап оГГісег іп іке Киххіап агту іп УУЗУІ, Іаіегріпесі
іо Іке (ЖК Агту, хуііксігеху іо Роїапсі хукеге іке ІІкгаіпіап агту кеіресі деГеаІ іке
Воїхкеуік ігоорх апсі хукеге ке хуах іпсагсегаїес! іп а Роїіхк РО\\' сатр; 8капс1гик
Іоіпесі Іке Роїіхк агту, Гоиекі а^аіпхі ІЧагіх іп 8ерІетЬег 1939, хуах іп]игес1, апсі
ііуєсі іп 8кетеуісе, Роїапсі.
Оп Магск 12 1945, Кеіскзіеііег АІГгесі ВохепЬег§, сопГігтес! іке сіесізіоп оГ
Іке Оегтап £ОУеттепІ ге£агсІіп£ іке ґогтаїіоп оГ іке ІГКК ах іке хоіе гергехеп-
іаііуе оГ іке ІІкгаіпіап реоріе іп Оегтапу. Не аіхо хирропесі іке £аікегіп£ оГаїї
ІІкгаіпіап ипіїх хукіск хуєгє сііхрегхесі ікгои^коиі іке Оегтап агту іп огсіег Ю Гогт
а ІІкгаіпіап Еікегаїіоп Агту. Оп Магск 15 1945, ІЖК Ргехісіепі іп ехіїе, Ьіууїх’куі.
потіпаіесі Еіеиіепапі-Оепегаї 8капс1гик ах Соттапсіег іп СкіеГ оГ іке І.ЖА. Ііх
СкіеГ оҐ 8іаГГ Ьесате Соіопеі Агкасііі Уаіііх’куі, ОГГісе Іеасіесі Ма]ог Отуїго
586
Вакиш. 8іаГГ: Еіеиіепапі-Оепегаї ОтеІіапохусЬ-РахІепко,Соіопеі МукЬаіІо Кгаї,
Марг Уікіог Маїеік’ еіс. Ма]ог Кугу Іо Оаїк’ко, ргопюіесі Ьу 8Ьапс1гик (о Соіопеі
апсі сопґігтесі Ьу А. Еіууїк’куі, хуак азкі^песі Ііеасі оГ (Ье Ргора^апсіа сіераіітепі
оГіЬе ІЖА8(аГГ.
Меапііте, оп 28 МагсЬ оГ 1945, (Ье 1 зі ІІкгаіпіап Оіуізіоп (Ізі ПО, Гогтег
Оіуікіоп “Оаіісіа”) хуак гесаііесі Ггот ¥и£О8Іах'іа іо ГіІІ іЬе §ар Ьеїхуееп ІІіе 8есопс1
апсі 8іхіЬ Оегтап агтіек а«аіпкі (Ье Весі Агту кеуегаї кііотеїегк еакі оГОіах іп
Лизігіа. Аі іЬаі кате ііте, іп ассогсіапсе хуііЬ ІІіе ріал іо ипіГу аіі ІІкгаіпіап тіїііагу
Гогтаїіопз, коте коїсііегк Ггот оіЬег ІІкгаіпіап ипііз, е.£. КЬоїт 8еІГ-ОеГепке
Еедіоп, ІІкгаіпіап 8еІГ-ОеГепке Ее£Іоп, (Ье Гогтег Викоуупіап ІІкгаіпіап 8еІГ-
ОеГепке Агту, хуєгє аскіесі Іо іЬе ікі ІІкгаіпіап Оіуізіоп. Яоісііегя Ггот (Ьеке ипііз
а( Гігкі геїаіпесі (Ье кресіаі іпкі^піа оГ (Ьеіг Гогтаїіопз; іі ік сегіаіпіу Ііпе оГ тапу
Гогтег ІІкгаіпіап 8сЬита Ваііаііопк. ТЬе гетаіпіш* ипііз оГIIУ V. ахуаіііпє огсіегк
Іо ]оіп (Ье ІІМА, суеге сііккоіуєсі. ТІїеу хуєгє ІгапкГеггесІ іо У8 КОМІ апсі Оегтап
сііуікіопк. Іп гсаіііу, сіигіп§ (Ье ГіпаІ кіа^е оГіЬе хуйг, 8Ьапсігик хуак і^погесі Ьу Ьо(Ь
ОК5У/ОКН апсі ОКЕ. Оиі оГ аіі ІІкгаіпіапк іп (Ье Оегтап Агтесі Рогсек, Ье Ьасі
опіу аЬоиі 38,000 коїсііегк ипсіег Ьіз соттапсі. Лссоп1іп£ Ю коте Оегтап екіі-
таїек, іЬе Гогтаїіопк оГ ІІУУ аі (Ье епсі оГ \уаг Ьасі оуєг 220,000 коїсііегк, іпсІисіііі£
а Геху поп-ІІкгаіпіапк. ТЬеге хуєгє а1Ю£е(Ьег пеагіу 250,000 ІІкгаіпіапк хуЬо хуєгє
тетЬегк оїОкіїгирреп апсі Оегтап аихіїіагу ипііз. Нохуєуєг, (Ьеіг ехасі питЬег
ік ипкпохуп Ьесаике ассигаїе кіаіікііск ]икі сіо поі ехікі оп (Ьік циекііоп.
ТЬе писіеик оГіЬе 2псі Оіуікіоп оГіЬе ІІКЛ Апіі-Тапк Вгі^асіе “Ргее ІІкгаіпе”
[Рапгег]а$ег Вгі^аде "Ргеіе ІІкгаіпе”] хуак Гогтесі оп РеЬгиагу 22псі 1945. Іп
ІІкгаіпіап іі хуаккпохупакРгоіуіапкт’аВгуііасіа “УіГпа ІІкгайіа" .Тгліпіпе,кіаііесі
оп РеЬгиагу 25іЬ апсі хуак сопсіисіесі іп (Ье сіїу оГ Кітеск, 40 кііотеїегк хуекі оГ
Вегііп. АІЮ£ЄіЬегіЬгее Ьаііаііопк хуєгє Гогтесі. Соіопеі Реіго ОіасЬепко хуак ри(
іп сЬаг^е оГ (Ье Вгіцасіе апсі Ма|ог Уоіосіутуг НІасіусЬ хуак сЬіеГоГкІаГГ. Мокі оГ
іЬе ойісегк апсі N008 хуєгє ІІкгаіпіапк, Ггот ІІіе Весі Агту, ІІКВ Агту апсі Гогтег
§иапі Ьаііаііопз. АГіег іЬе епсі оГ Ігаіпіп£ іЬе Ьгі^асіе хуак сіікраІсЬесі Гог Ггопіаі
асііоп агоипсі Огексіеп. ТЬе Ргее ІІкгаіпе Вгі§асіе іЬеп (оі пес! іЬе “Оегтап Ооегіп£
Согрк” ипсіег іііе соттапсі оГ ОепегаІ Нуагупііі уоп 8ігасЬхуііг.ТЬе Вгігасіе (ои£ІП
пеаг іЬе сіїу оГ Ваиікеп апсі сіеагесі іЬе АиіоЬап Ваиікеп-Огезсіеп Ггот (Ье епету.
Аі (Ье Ьаіііе оГ Ваиікеп ІІіе Вгі^асіе сіеі еаіесі іЬе 19іЬ ге£Ітепі, рагі оГ іЬе 8оуієі
7іЬ РоїікЬ Оіуікіоп. таіпіу, саріигіпє 200 ргікопегк іпс1ис1іп£ іЬе соттапсіег оГ
(Ье РоїікЬ сііуікіоп, Еііех’ккі. Мапу оГГісегк хуєгє ахуапіесі Ігоп Сгок8ек,ап<1 ОепеїаІ
ОіасЬепко хуак регкопаїїу ахуапіесі (Ьік тесіаі Ьу ОепегаІ 8ігасЬ\УІІг.
Ву ап огсіег оГ 8Ьапсігик Ггот Аргії 1945, іп соппесііоп хуііЬ ІЬе. (епсіепсу оГ
ипіГісаІіоп оГ уагіоиз еакіет Еигореап ипіік іп (Ьеіг охуп паііопаї агтіек, іЬе
ОіасЬепко хуак гепатесі (Ье 2пс1 ІІкгаіпіап Оіуізіоп (2псі ЕЮ) оГ (Ье ПИЛ. Оп
МагсЬ оГ 28,1945, коїсііегк оГ (Ьік ипіі, ассогс1іп£ Іо ап оаіЬ ргерагесі Ьу 8Ьап<1гик,
кхуоге аііе^іапсе Іо ІІкгаіпе апсі іЬе ІІкгаіпіап реоріе. (Оп Аргії 19, 1945 іЬе ікі
ІІкгаіпіап Оіуізіоп аіко кхуоге іЬе кате оаіЬ.) 8оте ІІУУ ипііз хуєгє кепі іо Ьеір
Гогт (Ье 2пс1 ІІкгаіпіап Оіуізіоп. Аіко. іі хуак киррозесі (о іпсіиде іп ііз зігисіиге
(Ье ІІкгаіпіап ІпГапігу ВгІ£ас1еоГМа]ог Уоіосіутуг РііуІеі.ТЬиз,іЬе2п(І (Ю.хуііісЬ
хуак іп Ігаіпіп£ аі (Ье епсі оГ іЬе хуаг,сопкікіесі оГіхуо Вгі£асіек: “Ргее ІІкгаіпе” Іесі
587
Ьу Соїопеї ОіасЬепко апсі ап Іпїаппу ВгІ£аде Іесі Ьу Марг Рйуіеі. 11 8иїїегед ІО88Є8
ої 60 % іп сопіЬаі а£аіп8( (Ье Кед Агту іп СхесЬ КернЬІіс апсі а( ВгапдепЬпф,
Оегтапу. Оп (Ье 5(Ь оІ Мау іЬе 2псІ ІІкгаіпіап ОісІ8Іоп 1еї( іЬе “Оегтап Соегіп£
Согр8” (о ріп іЬе 1 8( ІІкгаіпіап ИуІ8Іоп. Ипїог(ипа(еІу, ііте хуа.8 піппіп» оиі. Оп
Мау 7, 1945. хуЬеп (Ье Ьореіе88пе88 ої Оегтапу’8 тіїкагу 8І(иа(іоп Ьесате оЬ-
х'іоих, Оіасіїепко (а( (ЬІ8 (іте Ье хуа8 рготоіед (о (Ье гапк ої ВгІ£аде Оепегаї ої
(Ье ІІІЧА) Ьа8 огдегед ЬІ8 (гоор» (о ге(геа( (о (Ье ХУе8(. Нохуєуєг, опіу 30% ої (Ье
Ап(і-Тапк Вгіеасіе “Ргее ІІкгаіпе” таііа£ед (о геасЬ (Ье Атегісап 8Іс1е, о(Ьег8 сііесі
ог хуєгє еііііег сар(игед Ьу (Ье 8оуіє(8.
Апо(Ьег де(асЬтеп( ої(Ье ПИЛ хуа8 ап ігге£и1аг раіа(гоорег8 Ьгіеасіе [рлга-
хкиїпа Ьгуїюда} “Огирре В”. І( хуа8 їогтед а( (Ье Ье§іппіп£ оі РеЬгиагу, 1945 Ьу
^Іа^сІуегЬсииІ От ипдег (Ье соттапд ої 88 8(апдаі1епїйЬгег О((о 8ког/епу. ТЬе
Оегтап 8Іде хуах герге8еп(ед Ьу Марг АпсЬ апсі (Ье ІІкгаіпіап Ьу Т. ВиГЬа-
Вогоує(8’ (їогтег соттапдег ої РоІІ8’ка 8ісЬ). ТЬе Вгіеасіе (о(аііесі оуєг 400 теп,
їогтіп£ (хуо Ьа((аііоп8, аЬЬоиеЬ ріап8 хуєгє (о іпсгеаяе і( (о 5,000теп. ТІ1І8 їогта-
(іоп хуа8 (гаіпесі іп сі(у ої ІаІ(Ьиг£ипд. Іп (Ье 8ргіп£ ої 1945, і( хуах (о Ье іпуоіуед
іп (Ье орегаїіоп “Ьііеа ої(Ье УаІІеу” \“МаІ£Іі')скскегі']. ТЬе ЬгІ£аде хуа8 (о Ье
рагасЬи(ед іп(о ХУе8(ет ІІкгаіпе (о ріп ІІРА апсі сопйпие хуа£Іп£ а §иегіПа (уре
\уаг а£аіп8( (Ье Кед Агту; Ьохуєуєг, (Ье орегайоп пєуєг та(егіа1іхед.
Ву (Ье епд ої (Ье хуаг аіі тарг ІІкгаіпіап, Кп88Іап, Соззаск апд о(Ьег Еа8(ет
Уо!ип(еег Їогта(іоп8 Ьад а((етр(ед (о киггепдег (о (Ье ХУе8(еіп а11іе8. Ву ргіог
а£геетеп( хуі(Ь Оегтап аи(Ьогі(іе8, ІІкгаіпіап £гоир8 хуєгє (о 8пггепдег (о (Ье
Вгі(І8Ь. Нохуєуєг, ргасНсаІІу аіі (Ье8е Їогта(іоп8 хуєгє Ііапдед Ьаск (о (Ье ВоІ8Ье-
уі(Є8 Ьу (Ье \Уе8(егп АПІЄ8. Опіу а їєху тарг Еа.8( Еигореап Їогта(іоп8 (Ьа( хуєгє
їогтед тоге ог ІЄ88 їгот ІІкгаіпіап8 апд хуєгє по( (итед оуєг (о (Ье 8оуіє(8. Опе
хуаз (Ье Ки88Іап Оеїеп8е Согр.х іп ¥и£О8Іахіа; і( Ьад Ьееп їогтед їгот Кик8Іап
апд ІІкгаіпіап етІ£гап(8 (Ьа( Ьад (акеп геїи£е іп 8егЬіа іп 1921 апд хуєгє сопкідегед
¥и£О8Іау сі(іхеп8. А( (Ьа( 8ате (іте 8Ьапдгик оЬ(аіпед а88игапсе8 їгот Ргі(х Агк,
(Ьа( іп са8е ої а Оегтап сарі(иіа(іоп, (Ье І8( ІЮ хуоиід Ье аііохуед (о хуіЙідгаху
хує8( (о 8иггепдег (о (Ье ХУемегп ЛІІіек. І( хукЬдгеху оп Мау 9, 1945, (охуагд (Ье
Вгі(І8Ь ЇОГСЄ8 іп К1а£епїиі1, Аизігіа. ТЬе Ріг8( ІЮ 8иггепдегед (о ВгкікЬ Агтед
Рогсе8 оп Мау ІО, 1945 іп Іат(8хуе£; Іа(ег 8,000 8ОІдіег8 хуєгє тоуед (о 8рі((аІ,
апсі 8(іП Іа(ег (Ьеу хуєгє тоуед (о а РОХУ сатр іп ВеПагіа, І(а!у. Оепегаї ЗЬапдгик
апд 1,200 8о1діег8 8иггепдегед (о (Ье Атегісапх а( ВІ8сЬоЇ8Ьоїеп апд хуєгє іп(етед
іп РОХУ сатр8 іп Вауагіа. ТЬе таргку ої ІІкгаіпіап8 їгот (Ье І8( ІЮ ІЖА, а8
їогтег РоіібЬ сі(іхеп8, хуєгє ріасед іп РОКУ Сатр іп Кітіпі, І(а!у. ТЬо8Є РОХУк
хуєгє (Ьеп 8еп( (о Вгкаіп Ье£Іппіп£ іп Мау 1947 ип(і! епд ої (Ье уеаг. Іп 1948 (Ьеу
хуєгє геїеаяед апд аііосуед (о еті£іа(е (о Сапада, (Ье ІІ8А, Аг£еп(іпа, Иги£иау,
Аіі8(га1іа, ІЧєху Хеаіапд ог 8ои(Ь Аїгіса. Атегісапк (аї(ег їогсед гера(гіа(іоп хуа8
8(орред а( (Ье епд ої і 946) аііохуед ІІкгаіпіап РОХУ8 (о Ьесоте ОІ8рІасес1 Рег8ОП8
(ОРх) апд (о еті£га(е їгот ХУемет Оегтапу.
¥е(, (Ье їа(е ої о(Ьег8 \Уа8 їаг діїїегепі. А £іеа( питЬег ої ІІкгаіпіап уои(Ь хуЬо
8егуед іп (Ье ап(і-аігсгаЙ Їогта(іоп8, хуаз 8иЬ)ес( (о гера(гіа(іоп. ІІроп ге(ит Ьоте,
тану хуєгє рго8еси(ед їог ас(іуі(іе8 іп ОШЧ ог ІІРА апд хуєгє |аі іед ог єуєп ехеси(ед;
о(Ьег8 гетаіпед іп Оегтапу. ТЬо8Є іп Оегтапу Ьад а сііапсе (о Ріпі.чЬ (Ьеіг 8(идіе8
588
апсі гехеіііе. ОГ іпіегеві іо поіе іх ікаі а питЬег оГ ех-ИУ V хоідіегх Іаіег хегуед іп
Атегісап ог Сападіап Агтед Рогсев хукіїе а Геху ]оіпед іке Ргепск Рогеі^п Еееіоп.
Нохуєуєг, ІІіе Гаіе оі' тохі ИУУ хоідіегх \уа8 поі а ріеахапі опе. Ману хуєгє
саріигед Ьу іЬе 8оуієіх. Оікегх хуєгє ГогсеГиІІу капдед оуєг іо іЬе 8оуієіх; оГ іЬе8Є,
тапу хуєгє ехесиіед ог 8епі іо сопсепігаііоп сатрх іп 8іЬегіа Гогхіоху деаік. Опіу
а хтаІІ питЬег тапа§ед іо ехсаре иіуихі рго8есиііоп Ьу тіхіп§ хуііЬ іЬе Іосаі
рориіаііоп. Нас! іке ¥ака а^геетепі Ьееп епГогсед, ах 8іа1іп гереаіедіу іпхіхіед,
аіі хуоиід кауе Ьееп гераігіаіед іо іке 8оуієіх апд ехесиіед ог ітргіхопед ах ігаііогх.
Ипдегіке Уаііа аагеетепі, Вгііаіп хуах соттіііед іо хепдіп§ Ьаск аіі 8оуієі сііігепх
хуко касі Ьееп саріигед іп Оегтап ипіГопп ог хуію Ііад хегуед іке ТкігсІ Кеіск іп
апу сарасііу. Тке тарпіу оГ ікохе саріигед Ьу Вгіііхк ог Атегісап АПіех хуєгє
ігапхрогіед, аІоіі£ хуіііі оікег Еахіет Еигореап ^гоирх, іо іке И88К апд діед іп
8оуієі сопсепігаііоп сатрх. Тке соттапдег оі іке Роііхіі Агту Согрх, Оепегаї
У/Іадухіаху Апдега, хугоіе: “8о1діег8 оГіке Еахіет Рогтаііопх хуєгє іке ипііарріехі
хоідіегх оГ іке 8есопд У/огІд \¥аг. Оергіуед оГ ікеіг Гаікегіапд, хсотед Ьу ікеіг
ргоіесіогх, ге^агдед §епега!Іу ах ігаііогх, аіікои^к іп ікеіг сопхсіепсех ікеу хуєгє
поі ігаііогх, ікеу Гои^кі оГіеп Гог іке аііеп апд каіеГиІ саихе; іке опіу гехуагд хукіск
ікеу еуепіиаііу гесеіуед Гог ікеіг раіпх хуах іоіі апд деаік, тохіїу іп а Гогеі£п Іапд,
ог гераігіаііоп іо іке кеі 1 (И88К) Ггот хукіск ікеу кад ігіед іо ехсаре.”
Тких, іі іх ітрогіапі іо поіе ікаі Ііке оікег хіаіеіехх Еигореап апд Авіап реоріех,
Нкіаіпіапх іасіп£ орргеххіоп кауе аіхуаух таіпіаіпед а Іоне уіхіоп апд £епега11у
хиррогіед апуопе хуко хуоиід оуегікгоху ікеіг орргсххогх (хітіїаг іо НіпдиГх хиррогі
оГ Іарап). Нкгаіпіапх, Ііке оікег паііопх Гасед хуіік іхуо єуііх, хуоиід ргеГег іке опе
хуко соиід оуегікгоху ікеіг сиїтепі оррі еххог. Оп Ьоік хідех, Рахі Еигореапх іпуоіуед
іп \¥\У1І кад іііііе сітоісе: діє ог Гі§кі Гог ап іпдерепдепі паііоп.
Іп іке сахе оГ ІГкгаіпіапх, Ьеіхуееп Ііте 1941 апд Мау 8 1945, ікеіг ІЧаііопаї
тіїііагу деіасктепіх хуіііііп Оегтап агтіех Гои§кі тохіїу оп іке Еахіет ігопі
а£аіпхі іке Вед Агту. Тке Ьахіс рагі оГікохе Гогпіаііопх хуіікіп іке Оегтап агтед
Гогсех іп 1943-1945, хуєгє ігеаіед ах деіасктепіх оііке Нкгаіпіап ЕіЬегаііоп Агту
(ІІУУ), хукіск хуах а сотропепі оГ іке Еахіегп Тгоорх (Уоіипіеег Ипііх) оГ іке
\¥екгтаскі. Лссогдіпе іо хуііпєххєх’ ассоипіх, ікехе ипііх хуєгє аіхуаух геаду Гог
асііоп апд аіхуаух детопхігаіед £оод тіїііагу чиаііііех, Гогетохі іп іпГапігу аррііса-
ііоп, апд іп ікеіг ГІ£кІ а§аіпхІ 8оуієі рагііхапх. Ргот Оегтапу’х роіпі оГ уієху, іке
сгеаііоп оГ ІІкгаіпіап тіїііагу Гогтаііопх хуах іке гехиіі оГ еГГогіх Ьу Оегтапу
іеадегх хуко оррохед Ніііег’х Еахіет роїісу. Ргот Іке ІІкгаіпіап регхресііуе, Ікехе
Гогтаііопх хуєгє ге£агдед ах а сопхііїиепі рагі оГіїїе ІІкгаіпіап ЕіЬегаііоп Моуетепі
іп 1939-1945. ІІкгаіпіап ог§апігегх апд хоідіегх оГ іке Нкгаіпіап тіїііаіу Гогтаііопх
аиікогігед Ьу Оегтапу хуєгє ігие раігіоіх. ТЬеу Ьеііеуед ікаі іке ргіпсіріе епету
оГ іке ІІкгаіпіап реоріе хуах поі Оегтапу Ьиі іке 8оуієі Ипіоп. СепегаІІу ікеве
ипііх, хукеікег іі хуах іке ІІУУ, іке Оіхіхіоп “Оаіісіа” огоікегНкгаіпіап Гогтаііопх,
хуєгє ргітагіїу апіі-Соттипіхі: ікеу хуєгє саи§кІ Ьеіхуееп НіІІег апд 8іа1іп дигіп§
УАУП. \Уогкіп§ ипдег адуеїхе сігситхіапсех, ікеу пєуєг іохі хі§кі оГ Нкгаіпіап
паііопаї іпіегехіх апд іке §оа1 оГ іпдерепдепсе оГ ікеіг реоріе. Нкгаіпіап аііетріх
іо сгеаіе охуп агтед Гогсех дигіп§ іке 8есопд ХУогІд \Уаг іх а іехіатепі іо іке
кіхіогісаі ахрігаііоп оГНкгаіпіапх Гог іпдерепдепсе апд ікеіг охуп хіаіе.
589
хизАММЕМРАЗзиьш
^^ак Наирігіеі діекек ХУегкек угаг деп Рго/.екк дег АиГкІеІІип» дег икгаіпі -
8скеп МіІііагГоїтаїіопеп Ьеі дегдеиікскеп 8ігеіікгаГіеп іп 1939-1945 ги
еіТаьзеп ипд ги егкіагеп. Е)ег Аиіог усгаїЬеііеіе діє уоі!іе»епде гакіїеіске І ліегаїиг.
Метоігеп уоп Кгіе^кіеііпектегп ипд Агскіугпаїегіаі ги еіпег СкагакіегІ8Іегип£
дег Сексіїіскіе дег икгаіпіьскеп Мііііагігирреп Ьеі дег ХУекгтаскІ, \УаГГеп-88 ипд
ЬиГіхуаГГе хуакгепд дек Тлуєіієп ХУеккгіе^ек. 8еіпе таїегіакеіске АгЬеіі кійігі кіск
аиск аиГ діє гакігеіске икіаіпікске Ргекке зохуіе аиГ діє Вегісіїїе дег ХУекгтаскі,
дег икгаіпікскеп Ог^апікаїіопеп, ипд дек ЬІК\¥В (к/агоеіпуі Котімогіаі ХУпу-
ігеппісії Веі - Удікккоттіккагіаі деп Іппегп) ипд ЬІКОВ (Уа/гк/иу/ Котіхаагіаі
8оаш1агяіїх,епіюі Ьегораапоаіі - Уоікккоттіккагіаі Гйг діє 8іааІ8кіс1іегип£) дег
ІІпіоп дег 8огіаІІ8Іікскеп 8оидеігериЬ1ікеп (1/СІ88К). Веі Аиіог ЬетйЬіе 8Іск тії
дег Іігкаскеп, ипіег депеп діє икгаіпікске МіІііагГоітпаїіопеп Ьеі дег деиікскеп
8ігеіікгаГіеп аиГ§е8іе11Іеп хуигдеп. ИеЬеп дег ЕгГогескип§ дег 6е8сЬісЬіе діекеп
Рогтаїіопеп каї дег Аиіог аисЬ дег ЛиГкІеІІипд уоп апдегеп Ргетдеіпкеііеп Ьеі
\¥є1ігтасІіі дгокке АиГтегккаткеіІ §Є8скепкі. Віе Мекгкеіі іп дет \¥еі к ЬеЬапдеі-
іеп Ргасеп кіекеп іп еп§8іет Тикаттепкапд тії дег Веиіксіїїапдкроіііік е;е§епиЬег
деп апдегеп паїіопаїеп ЕіпЬеііеп іп Вактеп дег ОкИгирреп (РгеіхуіПі^еп УегЬап-
деп). Векопдегк \уігд ек §егеІ£і, тії хуеіскеп Міііеіп ипд Меікодеп діє деиікске
8іеІ1епдіе Ргеі\уі1ІІ£еп Гііг деп КатрГ^е^еп діє Ш88К (еі£епдіск 8оидеігик81апд)
£елуоппеп ІіаЬеп ипд аик и/еіскеп ТеіІ дег икгаіпікскеп ВеубІкегип£ діє икгаіпі-
кске ЕіпЬеііеп кіск Гоїтіегі каЬеп. І)ег Аиіог дег Мопо£іаркіе І8і гит 8скІикк
£екоттеп, дакк діє Гіптд£ІісккеіІ дегАиГкІеІІип§ дег икгаіпікскеп МіІііаїТогта-
ііопеп тії ііігеп еІ£епеп паїіопаїеп РйЬгип§ тії дет пе^аііуеп НііІегасЬеп 8іапд-
рипкі гиг\¥іедегаиГЬаи де8 ипаЬІіап^і^еп икгаіпіксЬеп 8іааіек еп§ гикаттеп хуаг.
Віє епІ8ргесЬепде Веі аіік йЬег 8Іе хуегдеп іп ІЗтІаиГ уот Аиіог аи8 деиіксЬеп ипд
икгаіпікскеп 8іадірипкіеп §еЬгасЬі. Ег ипІегеисЬі Го1§епде г\уеі Наиріакрекіе:
УогкаЬеп икгаіпікскег 8еііе діє паііопаїе МіІііагкгаГі ипд діє деиІксЬе тіїііаіе ипд
роїіііксЬе Апіхуогіеп ги Ьіідеп.
N306 дег киггГгікіі^еп ГГпаЬЬап§і§кеіі іп деп ІаГігеп 1917-1920 шигде діє
ІІкгаіпе іп уіег Теііеп деіеііі. Вег §гб88іеТеі1 дег Окіикгаіпе І8І ипіег дег НеггзсЬаГі
дег 8о\лдеІипіоп ипд дег гхуеііе §гб88іе ТеіІ - діє \Уе8іикгаіпе - І8І ипіег дег роїпі-
8сЬеп Оккираііоп £егаіеп. УУаЬгепд дек деиі8сЬеп Ап^гіГГек аиГ Роїапд Ііаі діє
8о\уіеіипіоп уоп Роїеп дег хуекіїіске ТеіІ дег ІІкгаіпе ЬІ8 гиг Кегеоп Ьіпіе іт Такте
1939 йЬегаепоттеп. ИосЬ еіп ^гоккегТеіІ дег Іікгаіпег, діє аиГ дег Сгапге тії
Роїеп ІеЬіеп, ЬІіеЬеп хуеііег аиГ деп оккиріегіеп уоп дет Вгіііеп Кеісії Теггіїогіеп
ги ІеЬеп. Уіеіе уоп деп икгаіпіксЬеп роїііікскеп Рипкііопаге еіпксЬІіеккІісЬ тії
дет Ргакідепі дег еЬетаІі^еп Ке§іегип§ дег ІІМК (І/кгадіпика N01'0(1110 ЕехриЬ-
Ііка— ІікгаіпіксЬеп УдІккгериЬІік) іт Ехії, 8Іпд аиГдеп дигсЬ да8 Г)гіііе КеісЬ
оккиріегіеп Тегіїогіеп одег, діє 8ІсЬ ипіег дег Маскі Веиі8скІапд8 Ьеґапдеп, е;е-
590
гаїеп. Міетапд уоп деп роІіііксЬеп РйЬгег Ііаііе діє Впіегзійігип^ уоп Еп«Іапд
одег 08А. 8іе ЬаЬеп діє Копіакіе тії деп деиізсЬеп роїііізсЬеп ипд тіїііагізсЬеп
Кгеізеп ипіеіЬаИеп. ІТпіег іЬпеп хуагеп діє МіІ£Ііедег дег Ог^апізаііоп дег 1/кгаіпі-
зсіїеп ІЧаїіопаїізіеп ипіег дег Ьеііип§ дез ОЬегзІз Апдгу Меіпук (ОШЧ-М) ипд
дег апдегеп теЬг катркегізсЬеп ипіег дег Ьеііип^ уоп 8іерап Вапдега (ОІЖ-В).
8іе Ьаііеп діє Ноккпип«, дазз ез тбдІісЬ кмаге, Ьеі дег деиізсіїеп Ьіпіегзійігип^
діє ЕІпаЬЬапді^кеіі дез икгаіпізсЬеп 8іааіез куіедеггиетеиет ипд діє паїіопаїе
Мііііагкгакі ипіег дег деиізсЬеп Ьеііип^ ги Ьіідеп. Лпдегегзеііз Ьаііеп уог дег
Мііііагкатра^пе £Є£еп деі 8о\у]еіипіоп діє деиізсЬеп МіІііагіеііеі уог, діє апіікот-
типізІізсЬе Кгакіе аиз уеізсЬіедепеп озіеигораізсЬеп Иаііопеп аизгипиігеп. Віе
Ьеііег дег ОЬегкоттапдо дег \УеЬгтасЬі (£екїи/і ОКУ/) хуагеп Ьегеіі деп ипаЬ-
Ьап§і§еп 8іаІиз діезеп и'езіеигораізсЬеп Наїіопаїііаіеп ВеиІзсЬІапдз Гііг іЬге
ХизаттепагЬеіі ипд діє ТеіІ пакте ат Кгіе£ ВеиІзсЬІапдз £е§еп дег 8о\у)еіипіоп
ги £еЬеп. Міі діезет Тлєеск Ьаі діє \УеЬппасЬі діє икгаіпізсЬе ЕіпЬеііеп уог аііет
кйг діє Ргора^апда- ипд аисЬ Катркгхуеске ог^апізіеП ипд епзргесЬепд аизееЬіІдеі.
Віе егзіе ОкгаіпізсЬе Ье£Іоп хуаг зо ^епаппіе ВВН (ВеиІзсЬ - Веге-Ваиет
Нііке одег ВкгаіпізсЬ - ИЇ/лЛоіи \УіМПу МагіопаІізгіп> (Мі1ііагаЬіеіІип§еп дег
икгаіпізсЬеп Наїіопаїізіеп)). ІЬг Коттапдеиге хуагеп Ма)оі Напз ВеЬгпеІ ипд
ОЬегзІ Котап 8изсЬко. Віезе Сгирре иигде уот ЛЬууєЬг (Аті АизІапдзпасЬгісЬ-
іеп ипд АЬхуєЬг (ААА) деі ОКУ/) аиз деп икгаіпізсЬеп Еті§іапіеп ипд дег ОІЖ-
Міі£Ііедег £Є£гііпдеІ. /и ІЬг £еЬбПеп теізіепз діє икгаіпізсЬе 8іидепіеп, діє іп
бзіеїтеісЬ ипд ВеиІзсЬІапд зіидіегі ЬаЬеп, діє еЬетаІі^е 8о1даіеп ипд Кгіе^з^екап-
сепе дег Мііііаі кгакіеп уоп КаграіЬепикгаіпе (Каграгхка Зііасії) ипд РаЬпепкІисЬ-
Іііп§е аиз дег роїпізсЬеп Агтее, хуєісЬє зрегіеІІ аиздеЬіІдеї хуагеп. Віе 8сЬи1е Гйг
іЬгеп МіІіІагаизЬіІдип^ ЬеГапд зісЬ іт акег 8сЬ1озз іт 8аиЬеіздоіТ Ьеі ХУіепег-
ІЧеизІаді, ипд дег НаирізІаЬ - іп У/іеп іп ОзІеггеісЬ. Вег НаирІІеЬг§ап§ даиегіе
1,5 Мопаїе ипд Ьаііе кої^епде ЕеЬгГасЬег хоіе: Торо£гарІііе (ТЬеогіе ипд Ргахіз),
\¥аккепкипде, даз Ве§еЬеп дег 8аЬоіа£еііііі£кеіі (І)ЬегГаІ1е аикдег Роїігеідіепзі-
зіеііеп, Уегтіепеп, УегкеЬг), 8сЬіеззеп, Напд§гапаіепм/игк из\у. Аиз деп Ргеі-
\¥І11І£Єп хуигдеп гхуеі ВаІаіІІопз «еЬіІдеї, діє іпз§езатІ ип^еГаЬг аиз 600 Регзопеп
Ьезіапдеп. Вегеіпе Ваіаіііоп Ьезіапд аиз /У'еі Іеіскіеп Іпіапіегіе-Котрапіеп, дег
гхуеііе - аиз дгеі; )еде Котрапіе Ьезіапд аиз уієг 7й£еп. Віе Ее§іоп ууигде тії
дегЕеісЬічуаВе ЬехуаГГпеї. Віе икгаіпізсЬеп 8о1даіеп Ьаііеп діє ІзсЬесЬізсЬе 1)пі-
Готі, діє зсЬхуаге §еіагЬі \уаг. Віе икгаіпізсЬе Ье^іоп катрГіе іп дег роїпізсЬеп
Катра£пе, аіз ТеіІ дег 14-іеп Агтее дег Неегез^гирреп (еекііг/і НО) “8йд”. Віе
ВаіаіІІіопз Ьечуееіеп зісЬ дигсЬ діє аііігїе 81о\уакеі ипд иигдеп іп кіеіпеп бгирреп
іп уегзсЬіедепеп деиізсЬеп Рогтаїіопеп уєгієііі. Віє икгаіпізсЬе ЕіпЬеіІеп зіпд
дигсЬ деп Ріизз 8ап йЬегде^апееп ипд Ьелуе§1еп зісЬ гісЬіипе;з дег 8іадіе 8ігу]
ипд Ехуіху. /и деп НаиріаиГеаЬеп дез икгаіпізсЬеп Ре£Іопз £еЬбі!еп: УопуаПзЬе-
у/е£ип£ пасЬ дег егзіеп РгопІІіпіе, діє НіІГе Ьеі дег Огііпдип§ дег Огізадтіпі-
зігаїіопеп аик деп еіпізсЬеп икгаіпізсЬеп Водеп ипд діє ВепасІїгісЬііоипе дег
ВеУОІкегип£ (іЬег діє икгаіпізсЬе Векгеіип§зЬе\УЄ£ип$’, дег Огдпип^здіепзі ипд
)е пасЬ дег Мб^ІісЬкеіі діє гаЬІгеісЬе Уег£ігбззегип£ дег Ее^іоп дег Ргеіі¥ІПІ£ЄП,
Ьезіапдепеп аиз дег Регзопеп, ууєісЬє ги іЬпеп аиз £екап£епеп 8о1да1еп дег рої-
пізсЬеп Агтее ііЬег§е£ап£Єп зіпд. ИасЬ дег Епде дез деиізсЬ-роІпізсЬеп Кгіе£ез
іт ОкюЬег 1939 хуигде діє Ье§іоп детоЬіІізіегі ипд діє еЬеіпа1І£Є 8іидепіеп ЬаЬеп
591
іііі 8іидіиш хуеііег і'огІ£Є8ЄІ2і ипд діє апдегеп зіпд іп діє Оііззсіїиігкгаїїеп еіпсе-
Ігеїіеп. Іт 1940 діепіеп зіе ипд апдеге ЕІкгаіпег аисії іп деиізскеп каІЬ-тіІііа-
гізскеп Рогтаііопеп: ХУегкзскиіг, Вакпзскиїг ипд Ні ИзроІ ігеі. Ез ізі Ьекаппі, дазз
кеіі Іапиаг 1940 діє еіпгі£е ЛЬ/еісІїеп Ліг е1іетаІІ£Є Ліі£е1ібгІ£е дег ВВН пиг діє
Косагде тії дет Вгеігаск тії 8ск\уеі1 ипд кіеіпег теІаІІІ8скег 81ііІд тії акпі іс ке
Вгеігаск зочуіє \УбгІе ”$1аюа икіадіпіГ (Кикт Ліг діє ІІкгаіпе) хуагеп.
Іт Ьаиіе уоп Аргії Ьіз Іипі 1941 Паї діє АЬчуєііг гхуеі ВаіаіІІопз аиз деп
Уегігаиеп8регзопеп дег ОІІМ-В хуіедег ог£апізіегІ: “8опдеі£гирре “№іс1іІІ£аІГ
ипд “Ог£апізаііоп Коїапд” одег Ьекаппіеп ги8аттеп аІ8 ВІЛ4! (Вгизгупу ІЛасціп-
хкусії Мгіопаїйгін’ - МаппзскаЛеп Іікгаіпізсіїег ІЧаііопаїізІеп) уоп дег икгаіпі-
зскеп 8еііе. Вег егзіе уоп ікпеп \уаг дег ІЧбгдІіске Еіпііеіі “Наскй^аП”, посії аІ8
діє Ье£Іоп уоп ієу,'1ієп Копохуаіег Ьекаппі. Ніг 6гііпдип£8геп1іит ЬеГапд зісії
итуеіі дег 8іаді Кгакаи іп деп Вагаскеп дез АгЬеііздіепзіез. Віє деикчсііеп Іпзігик-
іеиге ІіаЬеп Іііег діє Ргеі\УІІ1І£еп, діє діє ЕІпііогтеп діе8Є8 Віеп8ІЄ81ги£еп,1гаіпіег1.
Віе]епі£еп Еекг£ап£8іеі1пектег, діє 8Іск ит діє РеІдхуеЬеїзіііеІ ЬехуегЬіеп, у/шдеп
гит 8іидіит пасії Веиі8с1і1апд уєпуіє8Єп. Віє апдеге 50 Кшзапіеп хуигдеп іп діє
8с1іиІе пасії Ваг\уіпок £егіс1іІеІ. Іп Неиііаттег іп 8скІезіеп ІіаЬеп діє Ргеі хуі і і І£е
діє ІІпЛогтеп ипд діє Ве\уаЙїіип£ дег ХУекгтаскі Ьекоттеп. Віє 8іаіке де8
ВаіаіІ1оп8 Ье1ги£ 330 8скііігеп ипд ОЛігіеге. 2и 8еіпет Везіапд £екбгІеп уіег
Котрапіеп. Вег ОЬегІеиІпапІ Нап8-АІЬгескі Неггпег ізі гит Ееііег де8 ВаІаіІ1оп8
ипд Наирітапп Котап 8скиске\ууізск (де88еп Вгидег іт СеГап£пІ8 дег МК\УВ
гит Тоде уєгигіеііі хуаг) гит Коттапдапі уоп дег икгаіпІ8скеп 8еіІе £е\уе8еп.
2и деп Ееііег уоп Котрапіе 8Іпд Етеіп уоп Тип, Нокепзіеіп, Егіедгіск Міддеі-
каи\уеипд$скіІ1ег£е\УЄ8Єп.Ат 18.1ипі 1941 ілтігде діе8Є8 Ваіаіііоп іп Кадутпо-
Ьегігк УЄГ8ЄІ2І, дег тії дег 8о\уіеіипіоп £гапгіе. Веі дет Ап£гі Л аиї діє 8о\уіеІ-
ипіоп ілтігде дег икгаіпізске Еіпкеіі тії дет 1. Ваіаіііоп де8 Ве£Ітепі8 “Вгап-
депЬиг£-800” уегеіпі. Віє Ьеідеп Ваіаі11оп8 хуигдеп гиг 1.6еЬіг£8діУІ8Іоп еіп£е-
8ск1о88еп ипд какеп деп ВеіекІ ііЬег деп Ап^гіЛ аиїЬхуіху Ьекоттеп. ІЧасЬдепі 8Іе
діє Іпіогтаїіоп ІіЬег діє Ма88епуетіскіип£еп дигск МК\УВ іп діевег 8іадІ Ьекот-
теп каЬеп хуаг діє 8іадІ Ьхуіху тії деп Тгирреп дег “№с!іІІ£а1Г ат ЗО Типі 1941 ит
4. ЗО Ье8еІ2І. 8еіпе Котрапіе каЬеп тапске 8ІгаІЄ£І8ске ипд іпди8Ігіе1Іе Оіуекіе
еіп£епоттеп. АЬепд8 іуакгепд дег АгЬеіІ дег Вкгаіпізскеп копвіііиігепдег Уег-
8атт1ип£ іл’аг діє \Уіедегепі8іекип£ дег ІІпаЬкапдІ£кеіі дек икгаіпІ8скеп 8іааІе8 ипд
діє 6гйпдип£ дег Іікгаіпізсіїеп ЗіааІІіскеп Ке£Іегип£ декіагіеіі. ВаЬеі каї діє “№іск-
I І£а11 ” діє Кадіоі’ипккіаііоп Ьезеї/І, аик хуеіскег 8Іе ІіЬег діе8Є8 ЕгсіепІ8 тіі£е1еі1і каї.
Ез ізі уєгзіапдііск, дазз діє ОЬета/іі’ипкііопаге діезеп Таї піскі ЬіІІІ£Іеп.
Міскі 1ап£е уог дет деиі8ск-8О\лдеІІ8скеп Кгіе£ чуигде аііпііск чуіє “№іск-
ІІ£а11”,дег Зйдііске Еіпкеіі дег ВІІМ, Ьекаппіе аІ8 “Коїапд”, уоп ОІІМ-В £Є£гйп-
деі. Віє Аи8Ьі1дип£ Ье£апп іт Маі 1941 ипд \уигде ипіег деп зігеп£еп СекеітЬе-
діп£ип£еп іп ЗаиЬегздогГ дигск^еЛікП. Вигск діє деиізскеп Іп8Ігикіеигеп уєгзог£і,
каїїе даз Ваіаіііоп деп іпієп8Ієуєп Еекг£ап£, дег Ліг діє Ье8ііттіе Теіі іп деп Аїреп
\уаг, кіпіег 8Іск. Уоп дег икгаіпІ8скеп 8еі1е \уаг дієве Еіпкеіі уоп Іеіукеп РоЬі-
кизскі8скуі ипд уоп дег деиізскеп 8еі1е уот Наирітапп Моуак £еІеііеі. “Коїапд”
хуигде іп діє екета1І£еп ІІпЛогт дег І8скескоз1о\уакізскеп Агтее тії деп Ьіаи-
£ЄІЬеп 8ІГЄІІЄП Ьекіеідеі. Ииг діє икгаіпізске ОЛігіеге ипд ІІпІегоЛігіеге каііеп
аиїдет АскзеІ ипд Кга£еп даз АЬгеіскеп дег екета1і£еп ЕІкгаіпізскеп Оа1І2І8скеп
Агтее. Ат Апїап£ дез Кііе£ез Ье\уе£іе 8Іск діезег УегЬапд паск деп деиізскеп
592
ипд гитапівсЬеп Агтее іп діє 8іідикгаіпе іогі. Віє ВаіаіІІопв “НасЬіІ£аІГ ипд
“Коїапд” хуигдеп айв дег ІІкгаіпе іп НеиЬаттег уегвеігі. Нас її деп ЕгеІ£пІ88Єп
іп Ьхуічу ЬаЬеп діє ВеиівсЬеп діє ВІЖ-Ее£Іоп ат Епде де88ЄІЬеп ІаЬгев, хуепп
віє £Є£гііпдеі \уаг, аик£еІбві: аіе \уаг аІ8 ипгиуегІав8І£ егкіагі.
Іт Іипі 1941 Ьаі дег Наирітапп дег икгаіпівсЬеп Легкішії АІехапдег Напв
Рику іт Вевіапд дег \Уе1ігтас!іІ діє апдеге икгаіпівсЬе ЕіпЬеіІ (Котрапіе) “Ри-
та", ги іуєісіієг уопуіе£епд діє Міі£Ііедег дег ОІІМ-М £е1ібгіеп, £Є£гйпдеІ. Носії
іт Маі 1941 Паї ег епівсЬіедеп, діє еіпгеїпе Котрапіе аи8 деп икгаіпІ8с1іеп Ргеі-
\уі11і£еп аи8 Викохуупа ги £гііпдеп,діе аисії Ьегеії хуагеп, аикдегдеиївсЬеп 8еііе
гикатріеп.ІЗеп Мап£еІ ап Е)о1теІ8сЬет іп І7.АгтеедегНО“8ид”аивпиі2епд,
Паї Риіці деп деиівсЬеп МіІіІаітасЬіог£апеп Уог£евсЬІа£еп, дієве ЕіпЬеіі аи8 дег
ІІкгаіпег ги Гогтіегеп, діє даги посії £иі ВеиївсЬ ЬеЬеггвсЬіеп. Іт Іипі діє8Є8 .ІаЬгев
іп Ріаіга Неапі (Китапіеп) хуигде діє ЛивЬіІдиіі£ 8еіпеі 8о1даіеп дигсЬ^ейНігІ.
Епде .Іипі тії дет Ап£гі(ї дег Югіїїеп КеісЬев аиГ діє 8о\уіеідпіоп хуигде діє
Котрапіе “Рита", діє Іаві 100 Регвопеп £егаНІі Ьаі, £Є£гііпдеі. Віє ІІкгаіпег ЬаЬеп
£Є£ІаиЬї, да88 аііе дієве ЕіпЬеіїеп деп Кет дег гикйп1ЇІ£еп ЦкгаіпівсЬеп Иаііо-
паїагтее £гііпдеп іуегдеп. Уог ипд пасії дет 22. Іипі хуигдеп аисії діє Нипдегїе
уоп ІІкгаіпег уоп \УеЬгтасЬі гектііегі. 8 іе діепіеп іп деиївсЬег Агтее аІ8 ЛиГ-
кіагег, Ра1І8сЬігпі8ргіп£Єг, 8аЬоіеиг, Вегаіег ипд ВоІтеівсЬег.
Віє Ніедег1а£еп дег вохуіеіівсЬеп 8ігеіікгаЙе іп дег егвіеп Мопаіеп де8 деиівсЬ-
воуу’еіівсЬеп Кгіе£е, чуоЬєі уієіє овІикгаіпівсЬе Зоїдаїеп уоп ХУеЬгтасЬі £еіап£еп
£епоттеп хуегдеп. Ьаііе Ре88ІтІ8ти8,Уегг\уеіПип£,ЕпііаивсЬип£ ипд Ап£ві уог
дет Нип£егїод 1іегуог£егиіеп. Вагит 8Іпд уіеіе уоп іЬпеп іп діє еіп1іеіпіІ8с1іе
8сЬиІгіогтаІіопеп Ьеі дег деиі8сЬеп Тгирреп еіп£еіге1еп. Іп воІсЬег \Уеіве Ье£апп
іт ІиІі 1941 діє ОевсЬісЬіе дег егвіеп икгаіпівсЬеп ЕіпЬеіїеп Ьеі ХУеЬгтасЬі іп
дег ІІкгаіпе. 8еіі дет НегЬвІ дієве» ІаЬгев паЬтеп зіе ап деп КатрСеп £Є£Єп діє
вондеіівсЬе Раїіівапеп ипд £Є£еп еІ£ЄпїІісЬе УегЬапде дег Роїеп Агтее ат Окі-
іїопі іеіі. Іт 8еріетЬег 1941 хуигдеп діє егвіеп икгаіпівсЬе Ке£ІтепІе, діє діє
іпіепвіеуе Аи8ЬіІдип£ ипіег дег Ееііип£ дег икгаіпівсЬеп одег деиі8сЬеп Іпвігик-
іеиге дигсЬ£етасЬі ЬаЬеп, £Є£гііпдеІ. 8іе хуагеп Ьегеії, £Є£Єп діє Коіе Агтее аІ8
аисЬ £Є£єп діє Рагіівапеп аиі’гиігеііеп. АЬег 8Іе ЬаЬеп киггй'І8іІ£ ехівііегі. 8о хуигде,
гит ВеівріеІ іт ІиІі 1941, аІ8 діє деиівсЬе Агтее дав ОеЬіеі дег погд-іуевіІісЬеп
РоІівв]а, ипхуеіі дег 8іаді 8 ату іп УУоІЬупіеп Ьевеїгі Ьаі, діє ЕапдгуеЬг £е£гипдеі,
діє уоп деп НаЬевіеЬепдеп дег Ке£Іегигі£ дег НИК Тагав ВиІЬа-Вогохуег £ЄІеііеі
\уаг. Епде ІиІі, хуєпп дег 8іаЬ дег 213іеп $ісЬегип£8-ВІУІ8Іоп іЬт егІаиЬі Ьаі, іп
діе8ет ОеЬіеі дав Ьевопдеге АдтіпівігаііопЬегігк ги £гііпдеп, іві ег Ьів ги 3 000
Регвопеп £евііе£еп ипд іп деп паЬеІіе£Єпдеп ВдгГег \уигдеп діє во£епаппіе 8еІЬві-
всЬиігрипкіе епівіапдеп. Вав Копііп£епі дег ЬапдхуеЬг Ьевіапд ат теівіеп айв
деп )ип£еп Маппег, ЕтІ£гапіеп ипд деп еЬета1І£еп Оіїігіегеп дег ВИК-Агтее.
8о иигде дав Ке£Ітепі “Роїіввка ЗіївсЬ”, дав діє деиівсЬе \Уаіїе Ьекоттеп Ьаі,
Гогтіегі. Іт ЗеріетЬег 1941 \уаг ев во £говв чуіє діє деиівсЬе ВгІ£аде. 8еіпе
АиҐ£аЬе Ьевіапд іп дег Веіїеіип£ дег 8иті- ипд ХУаІдгопеп дег погд-хуевіїісЬеп
ІІкгаіпе (ипд іеііи'еіве дев ХУеіввгиввІапдв) уоп дет Реві дег ЕіпЬеіїеп дег Роїеп
Агтее ипд вохуіеіівсЬепРаПівапеп.Ат 16.8еріетЬег 1941 итігде Роїіввка 8іівсЬ
аЬ£егйвіеі ипд аиі’£е1бві. Вег оіїігіеііе Огипд іуаг дав РеЬІеп дег Ве\уаЙтіип£ ипд
дег есЬіе - Роїііік дег 8В (8ісЬегЬеіівдіепві). ИеЬеп дег НаирІаиІ£аЬе дег икгаіпі-
всЬеп Еогтаїіопеп ЬаЬеп дієве ипд апдеге ЕіпЬеіїеп деп 8сЬиІг ипд діє Ве\уасЬип£
593
уоп ті1ііагІ8сЬ\УІсЬіі§еп ВеіііеЬеп ипд ОЬ]екіеп іп Війне, Магіирії воиіе 8иту
ап£епоттеп.
Уот АпГапс ап дев деиІвсЬ-8О\у]еІІ8сЬеп Кгіе^ев Ьаі діє ХУеЬгтасЬі уегвсЬіе-
депе Іокаїе ТгиррепеіпЬеіІеп айв деп Ргеіи'іііі^еп ипд Еекгиіеп пісЬг пиг іп деі
Ргопіііпіе вопдет аисЬ іп дегКоІІедег АпІірагІівапкгаПеп аив^епиігі. Хиегві у/агеп
дієве аів діє ипоіїігіеііеп Рогтаїіопеп тії дет Ве8Іапд дег Котрапіе, діє уоп
деп Коттапдеигадегеіп/еіпеп деиївсЬеп Оіуівіопєп, Еесіїпепіеп одегВаІаіІІопв
гекгиІіеП у/агеп. ИетІісЬ оґі Ьевіапдеп дієве ЕіпЬеііеп айв деп Ргеі'Л'іІІі^еп, діє
аІ8 егвіе ап діє Оеиївсіїеп тії дет ХУипвсЬ, дав УегЬаввІе вІаІіпвсЬе Ведіте ги
ЬекіітрГеп, деиапді ЬаЬеп. Рйг діє ипіегдійскіеп №аІіопеп дег 8о\у]'еІипіоп \уаг
діє деиївсЬе А^геввіоп аІ8 £и1е СЬапсе пісЬі пиг ап діє деиївсЬе 8еііе £Є£еп діє
8о\у]еіипіоп апгивсЬІіеввеп, вопдет аисії діє ІдпаЬЬапрі^кеіі Гиг іЬге еі^епеп
Неітаївіааіеп, д.Ь. діє ІдпаЬЬап^ідкеіі уоп дег іиввівсЬеп аів аисЬ уоп дег деи-
ївсЬеп НеггвсЬаГі ги кгіе§еп. АиГ дет \Уе§ дег ЕггеісЬип£ де8 Хіеіев всЬіеп ев
аЬег гиегві поіиепдід, тії деп ОеиївсЬеп гиваттепгиагЬеііеп, ит діє
ІЗпаЬЬап£І£кеіі ги еіЬаІІеп.
Аів діє деиївсЬеп МіІііаїкгаГіеп гиегві діє ВаІІівсЬе ВериЬІікеп ипд діє Рікгаі-
пе ипд аисЬ Кгут іт ІаЬг 1942 Ьевеїгі ЬаЬеп, хуагеп 8Іе аів ВеГгеіег Ье^гйвві. ІІпГег
діе8еп Ведііі£ип£еп Ьаі дег СепеїаІ-ОиаПіегтеівІег дев Неегев Сепегаї Едиагд
\¥а”пег іп дет ВгіеГуоп 6. ОкІоЬег 194], деп Ееііет дег Агтеесі ирреп уоґ£євсЬ-
Іа^еп, діє £еГап<;епеп Кова-кеп, Пкгаіпег ипд ХУеіввгиввеп ги гекгиііегеп ипд віє
іп діє Котрапіеп іп діє Ка\уа1Іегіеге§ітепІ іигдеп КатрГ "ереп діє во^еіівсЬеп
Рагіівапеп ги Гоїтіегеп. АЬег діє деиївсЬе КагіГііЬгип^ (КгаІіопаІ8огіа1івІівсІіе
ОеиївсЬе АгЬеіІег Рагіеі, §екиг/.1 И8ОАР) Ьаі діє еі”епе Ріале £еЬаЬі: діє О8І-
еигора 80ІІІЄ діє Коїопіе Гиг діє Оеиївсіїеп м/егдеп. Іт БегетЬег 1941 Ьаі Ніііег
деп ВеГеЬІ еПеіІІ, діє икгаіпіхсЬеп ЕіпЬеііеп аиГгиІбвеп.АЬегдавоІІіеп діє ЕіпЬеі-
іеп аиГЬеиаЬі І у/егдеп веіп, діє пиг айв деп Уегігеїет дег “агівсЬеп” Ковакеп ипд
гепігаїїавіаІівсЬеп 80\сіе каикавівсЬеп Маїіопеп Ьевіапдеп \уагеп. АЬег діє Ніііегв
ВеГеЬІе ііЬег діє Опаивпиігипд дег икгаіпІ8сЬеп ВєубІкегипЕ: іт \УеЬгтасЬі \уиг-
деп УбПід І£погіег1 (г. В.Тигктепеп, ІІвЬекеп, КавасЬеп, Кіг£Івеп,Кагака1ракеп,
ТадвЬікеп, АвегЬаідвсЬапіег, Оа^евіапег, ТвсЬеївсЬепеп, ІпривсНеп, Сеог^іег,
Агтепіег ив\у.).
І)іе пасЬвіе Еіарре іп дег ОевсЬісЬіе дег икгаіпіхсЬеп Мііііагігирреп іп дег
\УеЬгтасІіі \уаг діє Сгііпдип§ дег икгаіпівсЬеп МіІіІагеіпЬеііеп, діє іт ЬаиГе дев
ІаЬгев 1942 ги дет Вевіапд дегдеиївсЬеп ТгиррепуеіЬапде ипд дев Хіуіідіепвіев
еіпдевсЬІоввеп \уагеп. Хиегві Ьаі діє деиївсЬе Оккираііопвадтіпівігаїіоп діє икга-
іпівсЬе Еіп\уоЬпєг Ьеі дег Оі ііпдипр дег Котрапіеп тії дег АпгаЬІ 200 Регвопеп
Ьегап^его^еп. АиГ іЬгег бгиндіа^е \уигдеп діє икгаіпівсЬе Ваіаіііопв ресгйпдеі.
ІЧасЬдет дег Мап»е1 ап діє тепвсЬІісЬеп Кевоигвеп дег ХУеЬгтасЬі теЬг Ьетегк-
Ьаг §е\уогдеп хуаг, Ьаі діє Агтее іЬг Векгиіегип^врго^гатт уогревсЬІа«еп. Епде
1942 Ьаііе діє деиївсЬе Агтее ІіЬег 150 во^епаппіеп ОвіЬаіаіІІопв, тіпдепвіепв
70 айв депеп теівіепв одег іеііиеіве айв дег Пкгаіпег Ьевіапдеп. Віеве Роїііік гуіпде
Іаиі дев РЬіІегвЬевсЬІиввев аііе ТгиррепуегЬііпде айв деп во\у]еІівсЬеп ІІЬегІаиГег
іт Вевіапд пісЬі теЬг аів Ваіаіііоп ги ЬеЬаІІеп. Ат АпГап^врЬаве ЬаЬеп дієве
ТгиррепуегЬапде уегвсЬіедепе Вепеппип^еп Ьекоттеп: \УОА ЦУзеикгаііпхка
594
У.'уі.^оіпа Агтуа - АПикгаіпівсЬе ВеГгеіип^вагтее), ЦЦЛ (і/кгіціпхка Мчогіїш
Агтуа - ЦкгаіпівсЬе Уоіквагтее) ипд апдеге. Мі Не 1942 У/аг діє МеЬгЬеіі уоп
діевеп ЕіпЬеііеп иптіїІеІЬаг дет \УеЬііпасЬ1 ипіегііесі. /иегхі тдсЬіе Ніттіег
дієве ВаІаіПопв гиг 88-РогтаІіопеп итвеїгеп аЬеі діє веЬхсеге Уегіивіе аиГдет
ОвіГгопІ ЬаЬеп діє ХУеЬгтасЬі £ег\уип£еп віє аів діє Р.євєгуєп Гііг діє Рйііип» дег
Ьйскеп аиГ деп Ргопіііпіеп аивгипиігеп. Іт Іапиаг 1942 иагеп діє егвіе икгаіпівсЬе
ВаІаіПопв аиГ діє ОвіГгопІ уегвеїгі. Іп діевег 2еіІ ЬаЬеп уіеіе икгаіпівсЬе Хеііип-
£еп т і і£еіеі 11, давв дієве икгаіпівсЬеп ТгиррепУегЬапде /ит КатрГ аиГ деп Кгут -
іпвеї Ьегап"е/о”еп у/агеп.
7м аііеп діевеп ТгиррепГоїтаїіопеп ^еЬбгІеп ЕіпЬеііеп дег г\сеі Наирікаіе£огіеп:
І) ЕіпЬеітівсЬе Ні1Гв\уі11і§є, діє аів “Ніхуі” репати у/агеп - діє кіеіпе Сгир-
реп, ги деппеп діє еЬетаІі^е 8о1даІеп дег Р.оіеп Агтее £еЬдііеп, ипд діє іп
6еГап»епвсЬаГі іп деп Ьа^ег Гиг діє Кгіе^в§еГап§епе §ега1еп у/агеп ипд “ГгеіиіІІііг”
(ит іЬг ЕеЬеп ги геїіеп) іп деп НіІівеіпЬеііеп §едіепі ЬаЬеп. Іп дег \¥ігк1ісЬкеіі
\уагеп віє кеіпе геаіе КатрГкгаГіе ипд иагеп пиг аів Ве\уасЬип£вреівопа1 Ьеі деп
уегвсЬіедепеп МіІііаіЬеІгіеЬеп аив^епиігі. Хиегві иагеп віє уоп дет деиївсЬеп
Коттапдо аів КдсЬе, РаЬгег, ХУасЬіег, Ведіепип^врегвопаї іп деп ХУіівсЬагеіеп
тедігіпівсЬег РегвопаІ ив\у. аивцепиігі. Еіп Теіі уоп іЬпеп Ьаідеп Вавів дев тіїііа-
гівсЬе ЕіпЬеііеп £еЬі1де!, діє \уигдеп Ьеі дег У/еЬгтасЬіУегЬапдеп ГогтіеП. АЬ
8оттег 1941 віпд оГі оііпе кеіпе 8апкІіоп дег гепігаїіеп деиївсЬеп МасЬіог«апеп
діє кіеіпеп МіІііагеіпЬеііеп Гиг деп Віепві ипіег дег деиївсЬеп Ьеііип£ іп деп
гепігаїіеп ипд бвІІісЬеп СеЬіеіеп дег ІІкгаіпе сесгііпдеі. Вів Епде 1941 чуигдеп
іп дег Цкгаіпе воІсЬе Рогтаїіопеп уоп дег РиЬгип" дег деиївсЬеп Нееіев"і ирре
“8йд” £Є£ґйпдеІ. Віє 8о1даІеп ипд ОГГігіеге діевег ТгиррепуегЬапдеп у/агеп аисЬ
іп деп Еаеег Гиг діє КгіесвуеГапеепе аив£е\уаЬ1і ипд ев У/аг ееу/ОЬпІісЬ кеіп
Мап§е1 ап воІсЬе РгеівуіПіде. Віє МеЬгЬеіі аЬпІісЬ \уіє “Ніхуі” віпд доПЬіп еіп§е
Ігеїіеп, ит вісЬ уоп детТод ипд Нип§ег іп дет всЬгекІісЬеп Ьа§ег Гиг діє Кгіесв-
"еґапцепе ги геїіеп. Віеве ТгиррепуегЬапде у/агеп £ЄУ/дЬпІісЬ іп деп СеЬіеІеп
СЬагкіу ипд Вопегк аивпепиігі, іЬге РиЬгег у/агеп £є\уоЬп1ісЬ діє ОеиївсЬеп. Цег
бесепвіапд дев ОЬегкоттапдо дег ХУеЬітпасЬі (ОК\У) ііЬег діє Таїі <лке і і дег икгаіпі-
всЬеп тіїіІагівсЬеп ЕіпЬеііеп Ьеі дет деиївсЬеп Неег \уаг ат 23. Магг 1942 іп еіпег
Вігекііуе тіїТіїек “Віє НаирігісЬіІіпіеп Гііг Ргорасапда іп Вегид аиГ діє Мііііаг-
кгаї'іеп ипд діє Убікег дег 8оу.]еІипіоп” егкіагі. Ідпіег апдегет иигде ев ЬевсЬІоввеп,
давв “діє икгаіпівсЬе МаппвсЬаГіеп ап діє РгопІІіпіе пісЬі ги Ьепиігеп віпд.”
2) 8сЬиігтаппвсЬаГівЬаіаі11опв (ЗсЬита). 8еіі Іиіі 1941, пасЬ дег Запкііоп
дев 88 КеісЬвГйЬгеїв НеіпгісЬ Ніттіег, Ье§апп діє деиївсЬе Огдпип^вроіігеі іп
деп Ьевеїгіеп Ові§еЬіеіеп еіпЬеітівсЬе ЗсЬиігтаппвсЬаГівГогтаїіопеп хи і'огтіе-
геп. Віеве ВаІаіПопв Ьевіапдеп айв ипсеГаЬг 600 Регвопеп: айвеіпісеп деиївсЬеп
ОГГіхіегеп іт 8іаЬ, УепуаІІег, НіІГврегвопаї ипд 124-регвбпІісЬеп Котрапіеп ]е
124 Регвопеп,зеде уоп \уе1сЬегеіпеп 7ис уоп МавсЬіпепрівЮІеп ипд дгеі ІпГапіе-
гіехй^е Ьевавв. Тит «гбввіеп ТеіІ дег ові- ипд гепігаїикгаіпівсЬеп ипд \уєівв-
гиввівсЬеп Ьапдет ипіег деиївсЬеп ВеваІгип§ Ьеіги^ діє ат тіпдевіепв 35 000
Маті, діє аиГ58 ВаІаіПопв (Мг. 4], 42,46-48. 50-57, 101-106, 108-110, 113-126,
129-131,134,136-140.143-146 157-158,161-169) УеПеі1і\уагеп.С1еісЬгеіІід ЬаЬеп
діє §а1ігівсЬе Цкгаіпег (У/евІ Цкгаіпе) іп 8сЬиі/піаппвсЬаГівЬаіаіІІопв №. 201,204-
595
208 ипд 212 ^едіепі. 8іе ЬаЬеп діє Ьезопдеге Рііуііе^іеп ипд ЬдЬегез СеЬаІІ Ьекот-
теп. АПе уоп діезеп ТгиррепеіпЬеіІеп (тії дег АизпаЬте уоп 201-202 ипд 204-
212) зіпд аиз деп Ргеіууіііідеп уогууіе^епд аиз дег Оз(- ипд Хепігаїикіаіпег §е§гйп-
деі. Іт ЕаиГе уоп 1942-1943 ууагеп уіеіе уоп іЬпеп Гйг деп КатрГ еецеп діє
зоидегізсЬе Рагіізапепігирреп іт НіпІегІапдсеЬіеІ дег Неегезегирреп “Міііе” іп
ХУеіззгиззІапд Ьегап§его»еп. 8о ууагеп іт РеЬгиаг 1942 діє еЬетаїісе 8о1даІеп
дег ОЕ№ЕеЄіоп пасЬ ХУеіззгиззІапд уегзеїгі ипд іп 8сЬиІгтаппзсЬаГізЬаІаі11оп
N1; 201 геог^апізіегі. Ніег ууагеп зіе <;егіе1і,діе зоуу]єіізсЬєп Рагіізапеп апгиетеіГеп,
діє діє АпегіГГе аиі' діє ЕіеГегип£8УУЄ£е ипІетаЬтеп. Віе Гогтіегіеп іп Куіуу
апГапсз 1942 Ваіаіііопз Кг. 115 ипд №. 118, ууагеп аисЬ ат Епде деззеІЬеп ІаЬгез
пасЬ \УеІ88гиз8Іапд Гйг діє ЕгГйІІип^ дег 8ісЬегЬеіізаиґ”аЬеп іп діезет Ьапд регісЬ-
іеі. 8е іІ 1943 ууигде Гйг деп КатрГ §Є£еп діє зоидеіізсЬе Рагіізапеп іп У/еіззгизз-
Іапд даз апдеге Ваіаіііоп “,8сЬита” №. 109 сесгйпдеіе іп \Ууппуг)а уєг1є£і. 2и-
заттеп тії деп деиізсЬеп 8о1да1еп ууагеп зіе Гйг діє ВеууасЬип^ уоп ууісЬіідепз
8іаЬзоЬ)екІеп ипд апдегеп Мііііагрозіеп аиздепиігі. Аиззег ВехуасЬитізЬаіаіІІоп
Ьаі діє Огдпип£зро1ігеі аиз дег ЕІкгаіпег, ХУеіззгиззеп ипд апдегеп озіеигораізсЬеп
Ргеі\УІ11і§еп еіпіде Роїгеі 8сЬйігеп-Кее:ітепіе Гйг діє КатрГе аиГ дегРгопі ипд
АпіірагіізапепкатрГе §е§гйпдеі.
Іт ЕаиГе уоп 8оттег ипд Ьіз гйг Епде 1941 ЬаЬеп діє икгаіпізсЬеп Рйіігег
ап еіпі^еп деиізсЬеп оГГігіеІІеп Регзопеп тії дег Віїїе йЬег діє Сгйпдип^ дег
икгаіпізсЬеп МіІііагкгііГіеп Гйг деп КатрГ £е£еп зоуу]єіізсЬєз Киззіапд £ЄУУапдІ.
АЬег дагаиз ізі пісЬіз ^екіаррі. Віе Ідеє йЬег діє Аизпиігипіг дег икі аіпізсЬеп Кгаїї
ууигде уог аііет регздпІісЬ уот Нідег аиГ^еЬоЬеп. АЬег іт ЬаиГе дег 2еіі, ууєпп
дег кгіїізсЬе Мапеїеі ап діє МепзсІїепкгііГіе "єзііе^еп ууаг, ізі Ніііег ги апдегег
Меіпипе; §екоттеп. 8еіІ Аи^изі 1942 Ьаі діє ОЬегкоттапдо дез Неегез (§екйггІ
ОКН) уіеіе КатрГег дег ОзіГогтаїіопеп тії деп Аиз/еісЬпипсеп Гйг діє ТарГег-
кеіі дег І -іеп ипд деп 2-іеп Кіаззеп аиЗ£егеісЬпеІ. ОІеісЬгеіііс ууигде іп ОКН
діє 8іе11е дез Іпзрекіогз дег Озіігирреп еіп^еіиЬгІ. Оіезе РйЬгипдзрозіііоп ууаг
тії дег Копігоііе аііег Тгирреп уегЬапде дег Озіігирреп іт Везіапдіеіі дег деиізсЬеп
Агтее ііеЬипдеп. РгакІізсЬ Ьаі діезег 8іаЬ пиг діє АизЬіІдип^ дег Озіігирреп
огдапізіегі ипд Ьаі кеіпе АП уоп іакІізсЬеп Копігоііе йЬег ІЬпеп §еіиЬгІ.
Ва “НіууГ діє еіпГасЬе еЬетаїіее зоидеіізсЬе КгіерзреГап^епе ууагеп, ууагеп
гиегзі діє зоеепаппіе ОзіЬаіаіІІопз еесгйпдеї ипд ез ууагеп кеіпе есЬіе икгаіпІ8сЬе
Ваіаіііопз. Ат АпГап§ 1943 Ьаі дег РйЬгип^ззіаЬ дег Озіігирреп діє Вепеппип&
“Оепегаї дег Озіігирреп гйг Ьезопдеге Уегууепдип§ (г. Ь. V.).” АиГ 5. Маі 1943
ехізііегіеп іп зеіпет Везіапд 10 Ке-сітепіе, 170 Ваіаіііопз (ги депеп пиг 8 есЬіеп
икгаіпізсЬеп Ваіаіііопз сеЬдгіеп), 221 Котрапіе (еіпзсЬІіеззІісЬ тії дгеі есЬі
икгаіпізсЬеп ЕіпЬеііеп зоїсЬег Аіі) ипд 11 /йде дег Озіігирреп, діє ипіег дег
Гогтаііеп МасЬі дез Оепегаїз дег Озіігирреп ууагеп. Оаз ууагеп уогууіе^епд Ваи-
одег Ріопіег-Ваїаіііопз одег діє НипдегІзсЬаІїеп Ьеі дег 8ісЬегип§з-ОІУІзіопеп дез
Неегез. Іедег зоїсЬег ВаіаіІІоп ууаг уогууіе§епд тії дег зоуу]єіізсЬєп ТгорЬаІіууаГГе
аиз^егйзіеі ипд зеіпе 8о1даіеп ууагеп іп діє ІдпіГогт дег Коїеп Агтее одег дег
ЗУеЬгтасЬі оЬпе АЬгеісЬеп апдекіеідеі.
Іп дег \Уігк1ісЬкеіі ууагеп аііе діезе икгаіпізсЬе Рогтаїіопеп пісЬі £ГО88 пасЬ
дет Везіапд ипд оЬпе икгаіпізсЬе ОГГігіегеп тії деп ЬоЬеп Тіїеі. Віе ЕІкгаіпег
596
ЬаЬеп ап уегксЬіедепеп Катрґеп, аЬег пісЬі іп еіпет аеЬіїсІеіеп игоккеп Тгирреп-
уегЬапд, копдегп аік Векіапдіеіі уегясЬіедепег деиіксЬеп Оіуікіопєп іеіі^епоттеп.
Оіе сгбхкіе АпгаЬІ уоп ІЬпеп ЬаЬеп іп сіеп Катрґеп Гйг Кгут ипсі 8іаііп§гад
іеіідепоттеп. Зо ууигдеп гит Веікріеі, діє іп Зиту ОеЬіеі іп дег ІІкгаіпе ^есі гйп-
деіе Ваіаіііопк іт КатрГ Гйг Зіа1іп£гад іт Іапиаг 1943 гегксЬІа^еп. Оіе сгбк.кіе
АпгаЬІ дег Цкгаіпег гикаттеп тії деп Киккеп аик апдегеп ТгиррепеіпЬеіІеп ЬаЬеп
іп дег Оіуікіоп уоп ЗіитрГеїд, §еЬі1деіеп іп 8іа1іп«гад ат 12. ОегетЬег 1942
еедіепі. Зіе ууигде сиі тії дег егоЬегіеп коидеііксЬеп У/аГГе тії еіпі^еп гикаігІісЬеп
Седепрап7ег-1]піег8ійігип£, ііеууаЬгіеп уоп 9. Ріакдіуікіоп аик^егйкіеі. Оіеке
Оіуікіоп Ьаііеп гиегкі діє деиІксЬе ОГГігіеге Ьік гйг НипдеПксЬаГіеп £е1еііеі, аЬег
іт киггеп ЬаЬеп діеке Рокіііопеп діє еЬета1і§еп коуу]єіІ8сЬєп ОГГігіеге йЬег-
поттеп. Оіе Оіуікіоп ууигде іп 8іа1іп$гад гегксЬІареп, Ьеіт АЬууєЬг дегТгакіогеп-
ГаЬгік іп дег егкіеп УУосЬе 1943 катрґепд. Уегкігеиіе ипіег деп деиіксЬеп Тгирреп
аііе икгаіпіксЬе МіІііагГогтаііопеп ууагеп пісЬік апдегек аік ксЬоп ехікііегепде
теЬггаЬІіііеп ЕіпЬеііеп ”Ніууі”, ууєісЬє діє ЬеІіеЬісе геаіе тіїііаге КгаГіе ууе££е-
поттеп ууагеп. Уегкігеиіе дигсЬ діє и'еЬгтасЬі аиГ дет ОкіГгопі ЬаЬеп кіе іп роїііі-
ксЬеп Ніпкісіи кеіпе дгокке Ведеиіип® Гйг діє ІІкгаіпе деЬаЬі. ЗоїсЬе деиіксЬе
Роїііік У/аг кеІЬкіуегкіапдІісЬ. Оак УогЬапдепкеіп аііег икгаіпіксЬеп Рогтаїіопеп
ипіег іЬгеп еі«епеп паїіопаїеп Ьеііип£ ууаге ек аік Гекі<теІе"іе ро 1 іііксЬе Акіе цєуує-
кеп. АЬег діє Сгйпдип£ дег ипаЬЬапці^еп ІІкгаіпе £еіідгіе ги деп ІЧагірІапеп пісЬі.
АЬег посЬ іт Іиіі 1942 ипіег дег орегаііуеп Копігоііе ипд РйЬгип§ дек ААА
ОК\У кіеіііе дег ОЬегкі дег еЬетаІі^еп икгаіпіксЬеп Агтее Іууап НоІиЬ деп 8іаЬ
дег ІІ\У\У (икгаііпзке Музмюіпе Мірко - ІІкгаіпіксЬек ВеГгеіип§кЬеег) аиГ. Оак
ууаг икгаіпіксЬе ВегеісЬпип^ дег икгаіпіксЬе Зіеііе дег “ЗопдегкіаЬ К [Киккіапд]”.
Оіекег 8іаЬ ууаг Гйг діє аиік1агип§к-киЬуегкІУЄп Орегаііопеп аиГ дет коууіеііксЬеп
Теггііогіит ипд Гйг деп КатрГ £е<;еп діє коиуеііксЬеп РагіікапепЬеууе^ипе: серч йп-
деі. Оіеке Ог^апікаііоп Ьаі еіпет Наирідпаніег дег АЬіеіІип» “ У/аІ 1 і ” АЬууєЬг ипд
іЬгеп Рипкі.дакк іп ХУагксЬаи ипіег дет ЗсЬіІд “ОкіЬапдеІк- ипд Ваи£еке11ксЬаГі
Нііі^еп” де ууі гк і Ьаі, ипіегііеді. Іт Іипі 1942 - 1943 іп 8Ьуіотуг ууаг дак Наирігепі-
гит дег икгаіпіксЬеп АЬіеіІипс дек ЗопдегкіаЬк “К” дедгііпдеі, ууєісЬє діє Ве-
геіЬипдеп тії аііеп АЬіеіІипдеп іп дег сап/еп ІІкгаіпе йпіегкійігі Ьаі. ІЬге АиГдаЬе
коїііе ек кеіп деп КатрГ “тії деиіксЬеп Напде” £Є£еп деп ЬоіксЬєууікііксЬєп
Ппіег£гипд ипд А^епіеп дек NК\V^ коууіє §еЄеп с'*е коїлдеііксЬе Рагіікапеп /и
ГйЬгеп. Оіе Міірііедег дек икгаіпіксЬеп 8іаЬк ЬаЬеп сетеіпі, дакк кіе деп Кет
дег гикйпГіІ£еп ЙаііопаІтіІііагкгаГіеп дгйпдеп; дагит ЬаЬеп кіе епіксЬіедеп (гиегкі
оЬпе дег Уог1аиГІ£еп деиіксЬеп Томіттипс) ІЬге ЕтЬгіоог^апікаііоп “ЕІкгаіпіксЬе
ВеГгеіЬип^кЬегг” ги Ьепеппеп (рекйг/.і О\У\У). ІІнГогтеП кріеііе НоІиЬ еіпе Коїіе
дек Іпкрекіеигк Гйг діє икгаіпіксЬеп Мі1ііаг§гирреп Ьеі ХУеЬгтасЬі пісЬі пиг іп 8Ьу-
іотуг СеЬіеі, копдет аисЬ іп "апгеп Родоііеп ипд іп аііеп итііе^епдеп Вегігке.
Ат АпГап£ кат уоп деп ОеиіксЬеп діє Ідеє дег Сгйпдип^ дег и\УУ/ аик деп
деиіксЬеп Мііііаг- ипд Роїіііккгеікеп гууескк дегТеіІпаЬте дег ІІкгаіпе ап еп^егег
ХикаттепагЬеіі тії дег деиіксЬег Оккираііопкіеііип^. Зіе ууигде уоп дет СЬеГ
Ргетде Нееге Окі (§екйггі РНО) дег ОКН Негг ОЬегкі КеіпЬагд СеЬІеп, Марг
Негтапп Ваип ипд апдегеп ОГГігіегеп ипіегкійігі. Еіпі^е деиіксЬе бГГепіІісЬе
Регкопеп ЬаЬеп даЬеі аисЬ діє Мб^ІісЬкеіі дег Лпдегип« дег деиіксЬеп Роїііік
597
Ье/іІ£ІісЬ сіег ІІкгаіпе іт Раїї, \уепп діє ІІкгаіпег ат КатрГ^е<;еп діє зоуфіізсЬе
Киззіапд ІеікіепеЬтеп ууіігдеп, зезеЬеп. АІз діє Апіу/оґі \уаг іт РеЬгиаг 1943 діезе
Ідеє уоп деп ^гоззеп АпгаЬІ дег еЬета1і«еп икгаіпівсЬеп Мііііагіипкііопагеп аіз
аисії уоп деп Ееііег дег ГІМН ипд ОГІ14-М ипіегзійігі.
Ат 10. РеЬшаг 1943 ЬаЬеп \УРг IV(діє уієгіє РгораеапдааЬГеіІипс дегОКХУ)
гизаттеп тії дет ЕеісЬ.зтіпізІег Гйг діє Ьезеїгіеп Озі£еЬіеіеп АІГгед КозепЬеге
деп Зіаіиз діе8ег Рогтаїіоп іп дег Ье8опдегеп Везоіиііоп декіап. ЛиГ деп УогзсЬІаіг
дег Ргора§апдааЬіеі1ип£ уоп ХУеЬгтасЬі ЬаЬеп діє икгаіпІ8сЬеп ЕіпЬеіїеп оПігіеІ
деп Тіїеі “ГЛУХУ” іт Се§епзаіг ги деп КОА (Киязксуа ОзмоЬосіїуеІпаіа Агтца
- ВиззізсЬеп ВеГґеіЬип§зЬеег) де8 Сепегаїїз ХУІазои' Ьекоттеп. Зіе иаг аіз діє
а1І£Єіпеіпє Вепеппипс Ніг аііє діе8е ЕіпЬеіїеп іт Везіапдіеіі дег деиівсЬеп Агтее
ипд икгаіпівсЬеп ВеУ/асЬипдзЬаІаіІІоп.з £е\уезеп. ХУеіІег суигде ез ЬеЬаиріеІ, дазз
діє ЕіпЬеіїеп де8 ІІХУХУ аиз деп Кгіе£8£еґап£епеп ипд огІІісЬеп икгаіпівсЬеп
ЕіпиоЬпег уопуіе^епд аиз дег Озіикгаіпе £е£гйпдеі у/агеп ипд аіз Катріїдгта-
ііопеп Ьеіі асЬіеі суагеп. Аиззегдет \уаг ев зеЬг суісЬі І£ діє Ргокіатіегипс дез Тої аі-
кгіедез, \уаз діє Сгйпдип§ дег ЕіпЬеіїеп дег ГЛУХУ іт РеЬгиаг 1943 ЬееіпПйввІ
Ьаі. Гіпіег діезеп Ведіприп^еп Ьаі дег ОрегаІіопззіаЬ дегдеиізсЬеп Агтее апГап^з
1943 діє пеие ргоУІзогізсЬе Мііііагіогтаїіопеп ипіег дег а1І£етеіпеп Ве/еісЬпип”
“ГІХУХУ" "Є£гііпдеІ. Зо \уиіде зоІсЬегХУеізе тіІдегСгипдип» дег Г1ХУХУ ЕіпЬеіїеп
діє Тепдепг гиг Апдегоп^ дег деиївсЬег Роїііік уегзіагкі.
АЬег діє оЬеге Кагіїеііег, діє датії еіпуегзіапдеп \уагеп, тдсЬіеп оЙепЬаг
ап діє роїііізсЬе ІІпаЬЬапрп^кеіі дег ІІкгаіпе пісЬі депкеп. Іпґоідедеззеп \уаг діє
ГЛУХУ пиг діє аіі^етеіпе Вепеппипе Ніг діє уегзсЬіедепе деиізсЬе МіІііагЬіІГвеіп-
Ьеііеп, се^іипдеіеп ат теізіеп аиз деп икгаіпівсЬеп Кгіе”8^еіап”епеп ипд еіп-
Ьего^епе уоп деп Веиізсіїеп аиГдіє Озіігопі іп деп ІаЬгеп 1942-1943. Ваз \уаг
діє Агтее пиг пасЬ дег Вепеппип£. Могтаїепуеізе у/агеп іЬге ЕіпЬеіїеп ипд
Зоїдаїеп пасЬ дег киггеп іпіепвіуеп АизЬіІдип^ пасЬ дег КгаЙ іп уегзсЬіедепеп
деиізсЬеп ТгиррепуегЬапде іп Озі- ипд зраіег ХУезіГгопІ уегзігеиі. Віє Мііііагґог-
таїіопеп дег ГЛУХУ ЬаЬеп ап деп Орегаїіопеп Ьеі ЗЬуіотуг ипд ОуупіізсЬ аІ8 аисЬ
дег деиізсЬеп Акііопеп "есеп діє зоидеІізсЬеп РаПізапепІгирреп, сеіеііеіеп уоп
Сепегаї Аіехапдег ЗаЬигосу іеіі^епоттеп.
□іе Мі1ііагап£еЬдгІ£;е дег Ваіаіііопз дез ГЛУХУ суагеп ат теізіеп діє Ргєісуіі-
1І£Є. ГІП”еасЬіеІ аііе Ведгепгип£еп дег деиізсЬеп Хіуіііеііипе: ЬаЬеп діезе ІІкгаіпег
уд11І£ ізоііегіеп уоп деп Аиззеп\уе1і діє деиівсЬе Агтее ак еіпгІЕ:е ЗсЬиІг Ьеі дег
УегЬіпдегипд дег гдуеііеп зоидеІізсЬеп Оккираііоп ипд діє Етеиегипп дез Теггогз
дег кІКЛУІ) се^еп діє ОгІзеіпсуоЬпег ^еЬакеп. Вагот ЬаЬеп зіе деп ХУипзсЬ £еаиз-
зеП ВеиізсЬІапд іп зеіпет КатрГ §е£еп Зосуіеіипіоп ги ипіегзіііігеп. ХУаЬгепд
дез Кгіедез іт Озіеп, \уепп ез зсЬеіпЬаг \уаг, да88 Є8 тбрИісЬ діє пеие зоссдеіізсЬе
Оккираііоп зеіп \уігд, зіпд діеТаизепде уоп деп Ргеі\уі11іе:еп іп діє икгаіпізсЬеп
Ваіаіііопз еіпееігеїеп. Віє Зоїдаїеп дег ГІХУХУ іп дег ІІкгаіпе ЬаЬеп зісЬ ап діє
КатрЙгадіїіопеп дег аііегеп Сепегаїіоп дег ТеіІпеЬтег Ніг діє Веіїеіип” іт ЬаиГе
уоп 1917-1921 ^еЬаІІеп. Зіе ЬаЬеп діє РґІісЬі £еГиЬ11,£ЄЕ:еп діє Зоидеіипіоп аисЬ
йЬег діє Огепгеп іЬгег Неітаї ги катрГеп. Еіпі^е Еті^гапіеп ЬаЬеп зісЬ епІзсЬіе-
деп, іп діє ГЛХЛУ еіпгиігеїіеп: ипіег іЬпеп суагеп теізіепз діє ОЬегзІе, Ма]огеп
ипд НипдегзсЬаЙзІеіІег дег еЬетаІі^е Агтее дег ГІМН. Ез ЬаЬеп аиззегдет іаі-
598
засЬіІісЬ ги аііеп діезепТіиррепуегЬапде дег ІІ\¥\У діє еЬетаІі^еп Зоїдаїеп дег
зоидеІізсЬеп Агтее »еЬбгі: ипіег ІЬпеп у/агеп еіпі^е зоу/]єіізсЬє Маіоіз ипд Оїїї-
гіеге тії деп апдегеп Тіїеі.
Іпз^езаті Ьеігис дег Апіеіі дег ІІкгаіпег ап ЕіпЬеіїеп іп Зігикіиг дег Омігирреп
Ьеі У/еЬгтасЬі іт ЕеЬіиаг 1943 еіу/а 100 000 Маппег. Еіп Огоззіеіі \оп іЬпеп
у/аг іп діезег Теіі іп дет ІІУЛУ іогтеїі ог^апізіегі (еізуа 75 000 Зоїдаїеп). Іп дег
ІІкгаіпе у/агеп веіпе Тгирреп уегЬапде аІІтаЬІісЬ ат теізіеп іп Впіргореігоіузк,
ЗЬуЮтуг, Капц'апег-Родіїзк (іеігі СЬтеїпугк), Куіу/ег, Роїіауег, Ріипег, Зіаііпег
(іеігі Вопегк), Зиту, СЬагкІУ/ег ипд ТзсЬеті^іу/ег СеЬіеіеп аіз аисЬ аиГ дет
КгутЬаІЬіпзеІ </Є£ГІіпдеі. Віє Зоїдаїеп дег ИЗУУ/ ЬаЬеп іоі^епде АЬ/еісЬеп §е-
ЬаЬі: аиїдеп Миігеп діє оуаіе Кокагдеп тії дег Ьеііеп Ьіаиеп Міііе ипд дет §е1Ьеп
Кгеіз Ьегит ипд аиї дет Ііпкеп Агтеї іЬгег ЬІпіїогт «аг даз ЗУарреп тії дет
иеіззеп Вгеігаск аиї дет ігеІЬ-ЬІаиеп СЗгипд ипд тії деп кігіІізсЬеп ВисЬзіаЬеп
“ЦЗУЗУ”. Іп діезег 2еіІ \уаг аисії еіп Еід їйг даз ІІЗУЗУ §епеЬтІ£І у/огдеп: “АІз
ігеиег ЗоЬп теіпег Неітаї Ігеїе ісЬ іп діє Р.еіЬеп дез ІІкгаіпізсЬеп Веїгеі ип^зЬсегез
еіп ипд зсЬу/огє їеіегІісЬ, дазз ісЬ еЬгІісЬ їйг даз ЗУоЬІ теіпез Убікез §е§еп деп
ВоІзсЬехуізтиз катрїеп у/егде. Іп діезет КатрГ, даз ап дег Зеііе дез деиізсЬеп
Неегез ипд іЬге ВйпдпізЬеегез £е»еп деп ретеіпзатеп Ееіпд ^еїііЬП ууігд, ісЬ
зсЬхубге дазз ісЬ дет ЕйЬгег ипд оЬегзіеп ВеїеЬІзЬаЬег дег Веїгеіип^затіееп Адоії
Ніііегдіє Тгеие Ьаііеп \уегде. Рііг діє Егїй11ип£ діезез Еідез Ьіп ісЬ ]едеггеіі Ьегеії
теіп ЬеЬеп еіпгизеї/еп.”
Уоп РеЬгиаг 1943 иаг Гигдіє МеЬгЬеіі дегикгаіпівсЬеп їгеі у/і 11 і <_геп Рогтаїіо-
пеп іп дег ЗУеЬгтасЬі діє а1І£етеіпе Вепеппипп “ІІЗУЗУ” еіп£еїйЬП. Ат 24. Міігх
1943 Ьаі дег деиізсЬе Кипдїипкзіаііоп йЬег діє Сїгйпдипе дез ІІкгаіпізсЬеп 14а-
ііопаїкоттіїеез іп СЬагкіу ипд дег Сгііпдип£ дег икгаіпізсЬеп Агтее тіі§еіеік.
АЬегдіезе Ідеє іуагпісЬі уепуігкІісЬі. Віє “ІІЗУЗУ" у/аг пиг діє аіі^етеіпе Вепеп-
пип£ Гйг діє “РЬапІот Агтее”, дегеп ЕіпЬеіїеп іп дег деиІзсЬез Неег уегзігеиі
у/агеп. Зіе ЬаЬеп кеіпе Копіакіе тіїеіпапдег аіз аисЬ діє ЬбЬегез Коттапдо
ііеЬаЬі. Вагит каші тап зіе аіз діє есЬіе Агтее пісЬі Ьепеппеп. Еіпіуе ЕіпЬеіїеп
дег ІІЗУЗУ у/агеп аиї^гипд дег ЗУеЬгтасЬіЬаІаіІІопз, апдеге - ипіег дег Ееііип»
дез Коттапдеигз дег Озіігирреп §е<и йпдеі. Віезе ЕіпЬеіїеп хуагеп піе ипіег іЬгеп
еірепеп икгаіпізсЬеп Коттапдо хуаЬгепд іЬгег Мііііагіаііекеіі ^еиезеп.Ез ізі ги
Ьеіоппеп, дазз діє ^гбззіеп Еогтаїіопеп. діє діє ВеиІзсЬеп аиз деп ІІкгаіпег сеЬі 1Ідеї
ЬаЬеп, у/агеп діє Ваіаіііопз. Віезе ЕіпЬеіїеп дег ІІЗУЗУ ЬаЬеп діє ВеиІзсЬеп уогу/іє-
сепд оЬпе Копзиііаііопеп тії деп ЬеІіеЬіреп икгаіпізсЬеп роїііізсЬеп Сгирреп угеЬі 1-
деі. СЬагакіегізіізсЬ шаг ез, дазз іЬге АпгаЬІ зеЬг иЬеПгіеЬеп у/аг. ИасЬ дет Кгіе£
у/агеп діє теізіеп уоп деп ОзіігаррепеіпЬеііеп дег ЗУеЬгтасЬі зеЬг оїі аіз діє “икгаіпі-
зсЬе“ ЬеІгасЬіеІ, ип^еасЬіеі діє паїіопаїе НегкипЙ іЬгег Зоїдаїеп.
Риг діє икгаіпівсЬе Зеііе Ьаі еіпе \уісЬіІ£е ВоІІе Ьеі дег Епіу/іск1ип</ дег Коп-
герііоп дег АиГзІеІІип^ дез икгаіпізсЬеп Неегез Ьеі деиізсЬеп У/еЬгтасЬі іп діезег
ХеіІ діє икгаіпізсЬе Ріііаіе дег Ргорасапда АЬіеі1ип<.' дег ОК\У резріеіІ. Іт Аргії 1943
у'егбїїепІІісЬіе зіе еіпеп АиГгиґ ги деп икгаіпізсЬеп Іи^епд, іп дет зіе діє Ідеє дег
АиізІе11ип£ дег ІІ\УУ/ рориІагізіеПе. Віезе Ріііаіе хуигде даз Наирі/епігит, у/єісЬєз
діє Ідеє дег АиГзіеІІип" дег Рогтаїіоп дег икгаіпізсЬеп паїіопаїеп ЗігеіІкгаГіе тії
дег тіїііагізсЬеп НіІГе ВеиІзсЬІапдз ргораяіеП Ьаі. Віє оПігіеІІе ХУосЬепгеіІип^еп
599
дег Ц\У\¥ іт Маі 1943 - Ое/етЬег 1944 хуагеп “І^ома ВоЬсГ (‘ТЧеиег Тая”),
“икгаііпзкуу ОоЬгошоІег" (“ЦкгаіпівсЬег Ргеіхуі11і§ег”) ипсі уоп Іапиаі Ьів Аргії
1945 - "Та СкгаііпуГ (“Рйг діє Цкгаіпе”). Оіе апдеге Хеііипяеп, діє діє АУеЬгтасЬі
іт Еаиіе 1944 Ніг діє икгаі півсЬе 8о1даіеп ЬегаивсесеЬеп Ьаі, хуагеп “ ИЬ/ж/аі 81ама'
(“8о1да1еп КиЬт”), “2с/ сгел/ ’ і рган’а” (“Рйг Еііге ипд діє КесЬіе”) ипд апдеге. Оіеве
Теііипяеп ЬаЬеп діє Цкгаіпег гиг ВеГгеіипе: іЬгег Неітаї уоп дет всЬІіттвіеп Реіпд
дег Цкгаіпе-8іа1іпге§іте аиГ§еГогдеі1; віє ЬаЬеп діє Агіікеї уегбГГепіІісЬі, іп у/е1сЬеп
віє діє икгаіпівсЬе ВеГгеіип^вЬехуе^ип^ рориІагівіеП ЬаЬеп ипд тапсЬтаї діє ЦЬег-
веігип^еп айв апдегеп /еііиппеп (еіп.всЬііеввІісЬ тії депеп, хуєісЬє діє УегвисЬе уоп
\У1аво\у ііЬег діє ЦУЛУ аів Вевіапдіеіі дег РОА кгіїівіеП ЬаЬеп).
ХхуівсЬєп ЗиІі-Ве/.етЬег 1943 хуигде діє РгоЬе ^етасЬі, аііе дієве ЕіпЬеііеп
іп еіпе геаіе ЦкгаіпівсЬе ВеГгеіЬипявагтее ги уегеіпі^еп, аЬег віє хуигде піе уєг-
хуігкІісЬі. Оег геаївіе Капдідаї аиГдіє 8іе11е дев Коттапдеигв дег Ц\У\У \уаг дег
Сепегаї-Ееиіпапі дег еЬетаІі^еп икгаіпівсЬеп Агтее І и'ап Оте1]апохууІвсЬ-Ра\у-
Іепко, дег гиегві £ер1апі Ьаі, аііе икгаіпівсЬеп МіІііагГогтаІіопеп іп Ц\УК (ІУкгадп-
аке УМіїпе Козаггш) — діє ЦкгаіпівсЬе Ргеіе Ковакепіит) ги ог^апівіегеп. Іт
Метогепдит ги деп деиївсЬеп МасЬіогеапеп Ьаі ег ипд дег кедакіеиг дев 2еіІ-
всЬгіГіев “Оег икгаіпівсЬе Ргеіхуіііі^е” Неппаду КоїогохууївсЬ Уог^евсЬІа^еп діє
икгаіпівсЬе Мі1ііагуег\уа1іип£,діе 8іе11едев икгаіпівсЬеп УегЬіпдип^воГГігіегв ги
ОК\У ги §гйпдеп аів аисЬ діє егоЬеПеп икгаіпівсЬеп Кгіе£8£еГап£Єпеп ипд діє
Цаііопаїаиівіапдег Гііг деп Еіпігіїї гит Ц\У\У ги ЬеГгеіеп. Аиввегдет Ьаі діє
Копгерііоп дег АиґвіеІІип" дев Ц\У\У діє Рееіегипя дег ЦМК іт Ехії ипіегвійігі.
Еіт’яе еЬетаїіре 8одаІеп дег Ц1ЧК у/агеп уоп деп Ргіівідепі діевег Ке^іегип^ Негт
Апдгі] І лхуугку) ЬеуоІІтасЬіі^І уегвсЬіедепе ЕіпЬеііеп дег Ц\У\У тії еіпет Ххуеск
Гііг деп КатрГ §е£еп діє 8оууеІипіоп ги £ійпдеп. 8іе ЬаЬеп ап діє деиївсЬе Мііііаг-
тасЬі ігадіїіопеїі тії дег Віїїе йЬег діє Сгйпдип§ дег икгаіпівсЬеп РйЬгипе: дег
Ц\У\У яехуапді.
АЬег дег УегвисЬ дег іпіііаііуеп Сгирре дег икгаіпівсЬеп ОГГігіегеп ипд дег
Ееііегв дев Міпівіегіит Гііг Мііііапуевеп дег ЦМК еіпег 8іаЬ дев Ц\У\У ги Гогтіе-
геп, геаІівіеПевісЬ пісіїїіп Ргахів.ОіедеиївсЬеп ІЧагііиЬгегЬаЬеп аисЬ деп икгаіпі-
всЬеп УогвсЬ1а§ йЬег діє Сгйпдип^ дев Ьеііип^ввІаЬв дег Ц\У\У (тії деп еі^епеп
МоЬіІіваїіопваЬІеііипд, Ргора£апдааЬіеі1ип§ ипд апдегеп ЛЬіеікіпсеп аЬреІеЬпІ.
Рогтеїіе ЕеііипрввіаЬ дег Ц\У\У Ьаі веЬг киггГгівІі^ ехівііегі - дег егвіе уоп Липі
1942 Ьів Іиіі 1943 ипд хуіедег уоп МоуетЬег 1943 Ьів Іапиаг 1944. Аів РйЬгег дев
РйЬгип£ввІаЬв у/агеп діє еЬета1і§е ОГГігіеге дег Агтее дег ІЖР. Оег егвіе \уаг дег
ОЬегвг І\уап НоІиЬ, дег глуеііе Реіго КгувЬапіхувку). Ат 6. МоуетЬег 1943 У/аг дег
ОЬегві дев ОепегаІвІаЬв дег Агтее Реіго КгувЬапіхувкуі гит Ьеііег дев Ц\У\У 8іаЬв
етеппі, ипд Ма)ог МусЬаіІо РоЬоіоу/ко - аів веіп 8іе11уеПгеіег. ІЬге Міііаіег у/агеп
діє Раїгіоіеп, аиГреПаттепе тії дет Навв ги деп 8і1іпге§іте: діє Міірдіедег дег
Цпіоп дег икгаіпівсЬеп \¥еіегапеп дег РгопікатрГег іп ХУагвсЬаи, еЬета!і§е воиде-
іівсЬе икгаіпівсЬе ОГПгіеге ипд апдеге. 8іаЬ дев Ц\У\У Ьаі аисЬ діє ЕідевГогтеї тії
воІсЬеп \УоПеп Гевіреіері: “ІсЬ, аів дег 8о1даі дев ЦкіаіпівсЬеп ВеГгеіипеївЬеегев,
всЬхубге теіпет Уаіег-Іапд, дег Цкгаіпе, уоп аііеп іЬгеп Реіпдеп гит Іеігіеп Аіет
ги всіїйігеп ипд ев тб§е тіг Негг боїі ипд діє Неділе Миііег Ьеіґеп.”
600
Оіе І'ІасЬгісЬі ііЬег діє Аиі'кіеііип*; дек Ц\У\У \уаг еіпе У/ісЬіі <ле ЦгкасЬе Гііг
Гогтаїе Уегапдегип^ дег ко\у]еііксЬеп Роїііік £Є§епйЬег дег Цкгаіпе. Іт ОкІоЬег 1943
\уагеп еіпіпе коидеііксЬе Ргопіеп іп діє икгаіпіксЬе итЬепаппі. Уог киїгет у/аг дег
Огдеп уоп ВоЬдап СЬтеІпугкуі Гііг діє 8о1даіеп дег Коїеп Агтее Гйі діє ТеіІпаЬте
ап дет КатрГГііг деп икгаіпіксЬеп Водеп "е§еп діє деиіксЬеп Тгирреп еіп^еГйЬіі.
АиккегдетЬаІітІапиаг1944дег Ваг дек Міпікіегк дегЦд88Кіп Моккаи уог^ексЬ-
Іадеп.дакк еісепе 8ігеіікгаіїе іп дег 8о\у]еІгериЬ1ікеп, Цкгаіпе ипд УУеіккгиккІапд
агііцекіеііі м/егдеп тііккеп . АЬег аік діє Коїе Агтее іп діезе КекриЬІікеп ХУІедег
еііі£его§еп Ьаі, ЬІіеЬеп кіе]едосЬ оЬпе еіцепе 8ігеіІкпійе.
ІедосЬ \уаг діє РйЬгип£ дек Огіїїеп КеісЬек цгипдкаїгІісЬ ее<іеп діє Аиі'кіеііипії
дег икгаіпіксЬеп 8ігеіікгаЙе Ьеі деиІксЬеп УУеЬгтасЬі. Оа АдоІГ Ніііег &гипд-
каїгІісЬ кеіпе 8апкііоп аиГдіє АиГкіеіІип^ дег икгаіпіксЬе Агтее аЬсеЬеп хуоіііє,
ЬІіеЬ діє Огпапі.кіегипс дек икгаіпіксіїеп Коттапдо дек Ц\¥\¥ оЬпе деп егЬоЯІеп
Егіді". Ніііег Ьаі пісЬі уоііє Іпїдгтаїіоп Ьеі дег Ееііипс тії дет 8іааІ ипд деп
Мііііагкгайеп Ьекоттеп: ег Ьаі діє есЬіе МасЬгісЬіеп йЬегдіе ХаЬ І дег Окіїгирреп-
еіпЬеііеп пиг Міііе 1943 егГаЬгеп. Ніііег Ьа( регкдпІісЬ деп Веі'еЬІ йЬег діє ЦЬег-
і'йЬгип" аиГ діє \Уек(ГгопІ дег икгаіпіксЬеп ипд апдегеп ОкіїгиррепуегЬапде егіеій.
Іп діекег Хеіі у/агеіп ргоккегТеіІ дег Тгирреп дег Ц\¥\¥ гиг КОА йЬег^еГйЬп.
Оіе МеЬгЬеіі уоп Цкгаіпег (еіпксЬІіеккепд дег Еті^гапіеп) ЬаЬеп іп іЬгеп
паїіопаїеп Тгиррепеіпііеііеп дег деиіксЬеп Мііііагкгаіїеп оекатрГ(. АЬег уіеіе
Цкгаіпег ЬаЬеп аисЬ іп деп кгоаііксЬеп,кокакіксЬеп,гиккіксЬеп ипд апдгеп Рогта-
їіопеп Ьеі дег деиіксЬеп Агтееп "едіепі. Еіпе уоп іЬпеп у/аг дак 369. кгоаІіксЬе
Ке§ітеп1. Оіе Цкгаіпег ЬаЬеп іт Векіапдіеіі діекек Кедітепік Ьеі Оіїепкіуе аиГ
8іа1іп"гад Іеіі^епоттеп, ко ЬаЬеп діє Цкгаіпегіп кгоаііксЬеп Меегекіе^іоп аисЬ
іііге Ье^гепігіе АиГраЬеп аиГдет 8сЬ\уаггеп Меег сні егГиІІі. Уіеіе Цкгаіпег ЬаЬеп
аисЬ іп дег Кокакепдіуікіоп уоп Неїтиі уоп Раппім/ііг ипд Ьекопдегек іт К\У
(КиЬапхкоде \Ма}зко — КиЬапег КокакепЬеег) редіепі, дакк пісЬі кеііеп аик дег
Веубікегипр дег икгаіпіксЬеп НегкипЙ гекгиііегі \уаг. 2и деп Кокакепі'огтаїіопеп
дег О\У (Рстзксце Ум/іко — Оопег КокакепЬеег) сеЬогІе аисЬ еіпе АпгаЬІ дег
8о1даіеп дег икгаіпіксЬеп НегкипЙ. Оіе Цкгаіпег коппіе тап аисЬ іп )едег гик-
кіксЬеп Рогтаііоп,діе аиГ дег деиіксЬеп 8еііе секатрії Ьаі, іп аііеп Оіепкі§гадеп -
уоп 8о1да1еп Ьік ги деп Сепегаїїеп Гіпдеп. Оак у/агеп реу/дЬпІісЬ діє корепаппіе
Ваіаіііопк уоп КОА ипд діє Ве^ітепіе дек гиккіксЬеп 8сЬиГгкогрк аиГ деп Ваі-
капеп, ат теікіеп іп Іи^окіахуіеп. Іт 8оттег 1944 \уагеп аік АпПуогі аиГ діє
икгаіпіксЬе Ргоіекіеп еіпгеїпе икгаіпіксЬе ЕіпЬеііеп (аЬег пісЬі ]едег еіпгеїпе
Цкгаіпег) уоп деп КОА ^еігеппі ипд аік ЦУУXV геГогтіеП. Оіекегу/еіке кіпд аик
УУІакоу/к ОГГігіегксЬиІе іп ОаЬепдогГ аііе икгаіпіксЬе ОГГігіеге тії дег АпгаЬІ уоп
200 Регкопеп (65% аіїег УУІакоу/ Кадег) іп діє ЦУУУУ ип^еасЬіеі аііе РгоЬеп, іЬпеп
даЬеі ги кібПеп, ііЬегрерап^еп.
Оіе МеЬгЬеіі дег икгаіпіксЬеп роїіІіксЬеп бгирреп ЬаЬеп діє Мб^ІісЬкеіі
аикеїепиігі, ІЬге Мііііііедег іп діє икгаіпіксЬе Рогтаїіопеп, єеЬіІдеіе уоп УУеЬі-
тасЬі ги гісЬіеп, ит діє "іііе АикЬіІдипц ипд діє УУаїїе Гіігдіє Веіїеіип<;кЬеу.'Є^ип2
ги Ьекоттеп. Еіпіее Цкгаіпег \уагеп дег Меіпип”, дакк коїсЬегу/еіке діє Цкгаіпег
діє деиІксЬе Адтіпікігаїіоп йЬепуаІІі^еп кдппеп ипд аиГІЬге Роїііік іп дег Цкгаіпе
ЬееіпГйккеп хуегдеп. ІЬгегМеіпип^пасЬ, иепп е.к геЬп Цкгаіпегаиі еіпе ОеиІксЬеп
601
у/ііге. кбппіе тап сііе геаіе МасЬі діє Екгаіпег Ьекоттеп. Оапіт ЬаЬеп діє оЬеге
МагітасЬіогеапеп Лпекі сеЬаЬі, дакк діє ЕУАУ аік “Тпуапеї РГегд” аиГігеіеп
коппіе ипд дак іп еіпег котріігіегіеп 8ііиаііоп Ніг \УеЬгтасЬі коппеп діє Екгаіпег
се”еп діє деиіксЬе ОГГгіеге аиґкіеЬеп ипд іп діє ЕРА (ІЛааііпхка Роюхіапіяска
Агтца - ЕкгаіпіксЬе Аиґкіапдкагтее) еіпігеіеп. Ипд ІаікасЬІісЬ ЬаЬеп іт Міігг
1943 ипееГаЬг уіег Таикепд икгаіпіксЬег 8о1даіеп аик “8сЬита” декегііегі ипд іп
діє ЕРА еіп£еігеіеп. Уіеіе ОГГі/іеіе діекег МіІііагГогтаііопеп кіпд аік ОГГігіеге
дег ЕРЛ «ехсекеп. 8о ікі гит Веікріеі Епде Магг дег еЬета1і”еп НипдегіксЬаГік-
Іеііег дез 201 іеп 8сЬиігтаппксЬаЙ:кЬаіаі11опк Еотап 8сЬисЬе\ууіксЬ гиг РііЬгипс:
дег ЕРА йЬеі сесапгіеп: іт МосетЬег деккеІЬеп ІаЬгек ікі ег аік ОЬегЬеГеЬІкЬаЬег
дег ЕРА £е\уекеп. Аиккегдет ЬаЬеп еіпісе уоп деп Ог^апікаіогеп дек 8іаЬк дег
Е\У\У діє Копіакіе тії деп апдегеп апіікоидеііксЬеп Мііііагігирреп іт Ніпіегіапд
дег ко\у)еііксЬеп Агтее, аік аисЬ тії деп ЕРА Тгирреп ог^апікіеП. Ба діє деиіксЬе
МіІііагЬеЬдгдеп йЬег діеке ипгхуеіГеІЬаґіе Копіакіе егГаЬгеп ЬаЬеп, у/игде іт
Іапиаг 1944 дег 8іаЬ дег СУДУ аиГ^еІдкі ипіег апдегеп аисЬ аик діекет Сгипд.
Ииг пасЬ дег глуеітопаіі^еп МасЬГогксЬип”, дакк тії дег ЕесЬіГекіісип^ кеіпег
Ог^апікаііопеп Ьеепдеі у/аг, у/агеп еіпі^е уоп іЬпеп гиг Ьеііипп дег Ог^апікаііоп
дек Раїїікапепкгіе^ек іп деп коидеііксЬеп Ніпіегіапд ипд гит МасЬгісЬіепкдіепкі
аиГ дет ОкіГгопі хи^еіаккеп.
Еіпі^е икгаіпіксЬе АиГкіапдег кіпд аисЬ аік Мі1ііагап£еЬбгІ£е дег ЕРА £е\уекеп
ипіег дет ЕіпГІикк дег деиіксЬеп Р1и§Ь1аПег, діє ап діє 8о1даіеп дег ЕРА тії дет
АикгиГ дек Еіпігіііек £еу/апді ЬаЬеп. АиГ іЬгег Огипд У/аг Ьекііттіе АпгаЬІ дег
8е1ЬкіксЬиіг-Еедіопеп ^ешїіпдеі. 8о у/игде гит Веікріеі еіпег уоп іЬпеп діє СІ1Е8
(Сігоітхкуі кеуіоп 8атооЬогопу - СЬоїтег 8е1ЬкІксЬиіг-Ееціоп), ^еЬіІдеіе уоп
деп еЬетаїісеп ОГГігіегеп дег ЕМЕ Агтее ”есгипдеі. Оег апдеге теЬг Ьекаппіе
уоп іЬпеп ТгиррепеіпЬеіі \уаг дак У/о1упег ЕЕ8 (кікгаійккуі Ьедіоп ЗатооЬогопу
— ЕкгаіпіксЬег 8е1ЬкіксЬиіг-Ее£Іоп). Бак \уаг діє ипаЬЬап£Ісе ЕіпЬеіі, деккеп
Наиріглуеск дег КатрГ £е£еп діє роїпіксЬе ипд коидеііксЬе Рагіікапепігирреп \уаг.
Хиегкі \уаг діеке Еіпігеіі аік ТеіІ дег АиГкіапдкігирреп дег ОЕМ-М £еу/екеп. Іт
МоуетЬег 1943 Ьаі діє ЕіпЬеіі епіксЬіедеп тії деп ОеиІксЬеп кісЬ ги уегеіпі^еп.
АпГаппк 1944 \уаг кеіп Коттапдеиг дег ОЬегкі Реіго О]аіксЬепко, аік роїіііксЬег
Ееііег дег Міі<д1 іедег дег ОЕМ-М МусЬа]Іо 8о1іук £ЄУ/екеп. Оіе ОеиІксЬеп ЬаЬеп
дак Ваіаіііоп іп 31. Ваіаіііоп дег 80 итЬепаппі. 8еіп деиіксЬег УегЬіпдип^коГГігіег
ікі 8 І£ Ггіед Акктик дехуекеп, дег краіег Ьеіт ЕйсктагксЬ дег Еоіеп Агтее кйдІісЬ
дег 8іаді ЬііЬІіп сеідіеі \уаг. Аік пеие икгаіпіксЬе Ееііег \уаг У/оІодутуг Негаку-
тепко - аисЬ хуіє О]аіксЬепко дег ОЬегкі дег еЬетаіісеп Агтее дег ЕМЕ, етаппі.
Оег пеие деиіксЬе УегЬіпдип^коГГігіег Ма]ог Ві^еїтеіег \уаг пісЬі кеЬг Ггеипд-
ксЬаЙІісЬ ЬегйсІісЬ кеіпеп Епіегдеогдпеіеп, кіе ІіеЬіеп іЬп аік ег кіе пісЬі. Оіе
апдеге Ьесіоп, Ьекаппіе аік діє ВЕ8А (Вукои-упіка І/кга/ігізка ЗатооЬогоппа
Агтца - ВикохуупіксЬе ЕкгаіпіксЬе 8е1Ькіуегіеіді§ипдкагтее) \уаг аисЬ уоп деп
АпЬапсет дег ОЕМ-М ог^апікіеП. ІЬг Ог^апікаіог у/аг дег Міі^ііед дег ОЕМ-М
дег Котрапіеіеііег У/аку1 8сЬитка. Оіекег УіегЬапд тії дет Векіапд ип^еГаЬг 500
8о1даіеп \уаг дапк дег Епіегкійігип» дег 7-іеп ІпГапіегіе-Оіуікіоп дег Неегек£гирре
“8йд Екгаіпе” іт Маі 1944 £еш йпдеі. 8іе ЬаЬеп ап дет КатрГ ”е£еп діє коиде-
ііксЬе ИКУ/О ЕіпЬеііеп іт ОеЬіеі ТксЬетіхугі, тії дег У/аП'е ипд Мипіііоп ипіег-
602
Мйігі, Іеі1”епоіппіеп. Віе МеЬгІїеН уоп іЬпеп кіпд пасЬ \УекІеп гигііск^еігеїеп,
ио кіе гиг СЬоїтег ЗеІЬкІуегІеіді^ипр одег Оіуікіоп “Саіі/іеп” еіппеїгеїеп кіпд.
Оіе апдеге кіпд іп діє ЕіпЬеііеп дег Сгирреп “ЦРА-ЛУекІеп" еіп^еігеїеп.
Ат Апі'апп 1943 Ьаі діє деиіксЬе Агтее ап^еГапсеп діє аикІапдіксЬе тиіііпа-
ііопаїе КгаГіе теЬг еіпгиЬегіеЬеп. ОЬноЬІ дег І )2К (Икгаііпхку'і Тепігаїпуі Копгі-
іеі - ЕкгаіпіксЬег НаиріаикксЬикк) аік діє икгаіпіксЬе Уегігеїип” іп деп окиріеі Іеп
Роїапд ипд Саіігіеп еіпісе 2еіі діє Вегеіі.чсЬаГі пеііиккеїі Ьаі діє МіІііаПшрреп-
уеіЬапде Гйг деп КатрГ £Є£єп діє Зоидеіипіоп ги ^гйпдеп, ЬаЬеп діє деиіксЬеп
ВеЬбґдеп Іап£е 2еіІ кісЬ £є\уєІ£єгі коїсЬе ТгиррепуегЬііпде ги ”гйпдеп. Г4иг пасЬ
дет тегкІісЬеп Уегіикі дег 6-Іеп Агтее Ьеі Зіаііп^гад ат АпГап§ 1943 хуагеп діє
деиіксЬе МасЬіог^апеп Ьегеіі коїсЬе Мб^ІісЬкеіі ги ЬекргесЬеп. Іт Маг/ 1943 Ьаі
дег деиіксЬе Соиуєтеиг уоп Саіі/іеп ОіЮ \УасЬіег тії кеіпет Ріап ап діє оЬеге
МасЬіогсапеп ОеиІксЬІапдк сенапді ипд пасЬ деп ^гйпдІісЬеп ипд даиетдеп Уег-
Ьапдіиппеп Ьаі ег діє СепеЬтІ£ип£ аиГ діє Сгйпдип” дег ГгєіїуіПІ£єп Оіуікіоп дег
\УаГГеп-33 ипіег дег Вепеппип” “Саіі/іеп” Ьекоттеп. ІЬге Наиріу/еі Ьипдкхепігеп
хуагеп гиегкі іп Ь\уі\у, Зіапік1а\уі\у (іеігі І\уапо-Ргапкі\укк) ипд Теторії.
У/аЬгепд дег У/егЬип^ккатраспе хуегдеп деп Ргеіи ііі і£еп сіпі^е Ега^еп се-
кієііі: ипд гу/аг: І) \Уагит \уігд діє Оіуікіоп дег 33-\УаГГеп ипд пісЬі дег ХУеЬгтасЬі
ипіегііе^еп? 2) У/агит \уігд кіе діє Вепеппип” “Саіігіеп” ипд пісЬі “ІдкгаіпіксЬе
Оіуікіоп” ЬаЬеп? ипд епдІісЬ 3) УЛігипі \уігд кіе іп діє икгаіпіксЬе ЕІпіГогт оЬпе
икі аіпіксЬе АЬгеісЬеп Ьекіеідеї хуегдеп? АЬег діє икгаіпіксЬе бГГепіІісЬе Меіпипс
Ьаі ЬаирІкіісЬІісЬ діє Сгйпдип” есЬі икгаіпіксЬеп МіІііагІгиррепуеіЬапд, дакк ат
Епде дек Кгіепек пйігіісії єеи'екеп кеіп кбппіе, ипіегкійігі. Аик 80 000 Ргеі у/іПі”еп
у/агеп 13 245 Гйг деп Агтеедіепкі еіп^екіеііІ. Кигг дапасЬ І 487 уоп ІЬпеп у/агеп
Гйг деп ХІУІПеЬеп пасЬ дет СекипдЬеіІкгикІапд Ггеі£е1аккеп. Іпк^екаті у/агеп ек
11 578 Ргеі\УІПІ£ЄП іп аііеп АикЬі1дип£8Іа£ет,діе МеЬгЬеіІ уоп ІЬпеп \уаг іт Аііег
уоп 18 Ьік ЗО ІаЬгеп. Еіпісе еЬета!і»е Зоїдаїеп дег СкгаіпіксЬеп СаІігіксЬеп
Агтее (ІЗСА) ипд дег Агтее дег ГЖР, аік аисЬ Ваіаіііопк “КасЬііщіП” ипд “Ео-
Іапд” (Ее^іоп дег ОВМ) кіпд іп діє Оіуікіоп еі^екеїгі.
Оіе Оіуікіоп “Саіі/іеп” тії дет икгаіпіксЬеп ЗсЬйІгепЬекІапд ипд уопуіепепд
тії деп деиіксЬеп ОГГіхіегеп Ьаі ип^еГаЬг 12 000 Регкопеп сегесЬпеї. Зіе Ье^апп
Міііе 1943 ипд Епде 1943 ги котрІеІІіегеп.Ат АпГапп 1944ЬаІкіедіеАикЬікІипс
аиГ дет Тгирреп-ОЬипєкрІаіг іп Неідеіа^ег ипхуеіі уоп О^Ьіса іт кйдбкІІісЬеп
Роїапд дигсЬпеГйЬіІ. Оіе АикЬіІдип” \уаг апґап^к Ьіег Ье^оппеп уогЬег аік діє
Оіуікіоп пасЬ ІЧеиЬаттег (МіедегксЬІекіеп ипгуеіі дег Зіаді За сап) іп еіпеп Аик-
Ьіідип^кіаєег Гйг діє Сгйпдип§ одег 1)тГог-тип§ дегТгиррепуеіЬапдеп іт Аргії
І944 Гйгдіє у/еііеге АикЬіІдипе уегкеїгі \уаг. ІЧигат І7.ипд 19. Іиіі І943\уагеп
діє егкіеп г.у/еі Сгирреп дег икгаіпіксЬеп Егеі\уі!іі§еп іп еіпет АикЬІідип^кІа^ег
іп Неідеіаеег гекгиііегі ипд діє МіІііагаикЬіІдипс уоп теЬг аік 3 000 Окгаіпег
ап”еґап£еп. Іт ОкіоЬег 1943, \уепп діє НаиріаикЬіІдипп Ьеепдеї \уаг, хуагеп іп
Неідеіаєег 3 208 икгаіпіксЬеп Кекгиіеп ипд ипіег ІЬпеп І 139 АЬкоіуєпієп дег
ЬбЬегеп РасЬкигкеп ипд Зіидепіеп. Зіе аііе хуагеп гиегкі аік діє Капдідаїеп іп діє
Ііпіегоіїїгіег- ипд ОГІЇ/іегксЬиІеп еіп^егесЬпеІ ипд ко \уаг дег икгаіпіксЬе Тгирреп-
УегЬапд іп Неідеіа^ег аік ЗЗ-АикЬіІдип^кЬаіаіПоп г. В. V. ^епаппі.
\УаГГеп-83 реЬбПе гит Зукіет дек ЕгкаІгЬеегек аЬег Ьаі дак Ьекііттіе Міуеаи
тії іЬгеп еІ£епеп Уегхотип^к- ипд УУаґГепІасег, АикЬіІдип^кІа^ег ипд Мііііаг-
603
зсЬиІе аиГЬеу/аЬп. Оіе ІІкгаіпег у/агеп аиГ бет Вазіз зсЬоп ехізііегепдеп іт Огіїїеп
КеісЬ Зузіет сіез 21 -іеп ХУеЬгкгеізез Гйг діє Кекгиііегипс ипд АизЬі1дип§ дег
МіІіІаПгиррепуеіЬііпде аизсеЬікІеІ. АЬпІісЬ деп апдегеп Зоїдаїеп деі У/аЙеп-ЗЗ,
у/аг Ьеі іЬгег АіізЬікІшш деп Наиріакгепі аиГдгеі Наирірипкіеп ^етасЬі: кдгрег-
Іісіїе Еі§пип§, СЬагакіег-АизЬіІдипр ипд ХУаГГепаїїзЬіккіп".’. Оіе НаирІаизЬіІдип"
Ьаі ип£еГаЬг 14 ХУосЬеп редаиеі і.
Епде ОкіоЬег 1943 У/аг іп Неіде1а»егдіе АизЬіІдип" Ьеепдеї ипд діє МеЬгЬеіі
уоп Нкгаіпег у/агеп іп уегзсЬіедепеп МіІііагаизЬіІдип^зкигзеп аЬЬап^іо уоп дег
УУаЙепаП уєгзєіхі. Віє ІЗпіегоДі/іегкигяеп дег ІпГапіегіе гуигдеп іп ВадоІГхеІІ іп
ОеиІзсЬІапд ипд іп ВаиепЬигє (]еІх.І ВеЬогк) ипд \УаЙеп-88 ІипкегзсЬиІе Вгаип-
зсЬу/еі” іп Розеп-Тгезкаи О’еігі Рогпаіі) іп Роїеп, Апіііегіе - іп КіпзсЬІае (іеігі
Ргозеспісе) ипд Ріопіеге-іп Рікоийіг (ВоЬетіаіпТзсЬесЬаі),дег Адтіпізігайоп
іп ВасЬаи ипд Р1іе§егаЬ\УеЬгкапопе[Р1ак]-АЬіеі1ипд іп МйпсЬеп (Ваует іп
ОеиІзсЬІапд) дигсЬ^еГйЬгІ. ЗсЬгііі\уєі8є ЬаЬеп діє икгаіпізсЬе Ргеі\УІ11і§еп аиз
Саіігіеп діє АизЬі1дип§ іп зоїсЬеп АизЬіідипозІапег ипд ЗсЬиІеп дег \УаЙеп-88
дигсЬ^еГйЬгІ: \УаЇЇеп-88 РйЬгег-ЗсЬиІе іп Агоізеп (ВеиксЬІапд), 8сЬи1е Гйг діє
ІпГапіегіе, Агііііегіе ипд АизЬіІдип^ іп дег ЗсЬу/егу/аГГе іп ВепезсЬаи (ТзсЬесЬаі),
діє 8сЬи1еп Гйг ЗІ£паІ£еЬег іп Меіг (Еізазз іп РгапкгеісЬ). Уіеіе Зоїдаїеп ЬаЬеп
дег ЬеЬг£ап& іп дег ЗЗ-ОоїтеїзсЬегзсЬиІе іп ОгапіепЬиг§ (ОзІеггеісЬ) ипд £ґііпд-
ІісЬе МііііагаизЬіІдип^ іп УУагзсЬаи (Роїеп) §етасЬі, ипд діє Нііі'зкигзеп Гйг діє
аизІапдізсЬе Ргеі \л'і 11 і*ле Гйг діє ОеиІзсЬзргасІїсЬеЬеггзсЬипцеп іт кап Ге уоп 6-8
У/осЬеп іп Зеппііеіт (Еізазз) из\у. ЬезисЬі. ВапасЬ \уаг іп Неідеіа^ег пиг еіп
ипкотріеіііегіе 8іаЬ Гйг дгеі ІпГапІегіегесітспіеп, еіпеп Аіііііегіегеєітепі ипд
еіпі£еп уег8сЬіедепеп ЛЬіеі1ип”еп ііЬп! ісЬ \уіє НасЬгісЬіеп- АЬіеіІ ип§ ипд Рапгег-
)а2ЄГ-АЬіеі1ип<; ипд апдеге £еЬ1іеЬеп.
АЬег тап капп ііЬег діє есЬіе МіІііагаизЬікіипе: дег Оіуізіоп аІ8 деп §етеіп-
затеп ТгиррепуегЬапд егзі дапп пиг зргесЬеп, аіе дег ОепегаІ Ргіїг Ргеііас аіз
Коттапдеиг ат Епде 1943 еіп^езеїгі У/аг, оЬхуоЬІ дег МапдеІ ап §иіе деиІ8сЬе
Ойіхіеге еіп егп8Іег Ніпдегпіз даЬеі \уаг. Аиззегдез ЗіаЬІеііегз Ма|ог \УоІГ-ВіеігісЬ
Не іке Ьезіапдеп діезе АизЬі Ідип^ззІаЬз согу/іе£Єпд аиз деп КгаЙеп дег деиізсЬеп
Роїігеі, хуєісЬє еіпеп пе£аІі\'еп ЕіпПизз аиГ діє икгаіпІ8сЬе Зоїдаїеп Ьаііеп. Оіе
ЕеіЬипреп аиГ деп паїіопаїеп, роїііізсЬеп одег зргасЬІісЬеп Сгйпдеп епізіапдеп
зеЬг ой, хуєіі діезе Роїігеіипіегойігіеге ипд ОГГіхіеге пісЬі ітзіапде хуагеп ^апг
ипІегзсЬіедІісЬег апдеге СЬагакіег дег Нкгаіпег хи уег8ІеЬеп, Ез ізі \уісЬіі§ ги
Ьетегкеп, да8 даз РгоЬІет дег Ойіхіегеп піетаїз іп дег Оіуізіоп <_'ЄІозі \уаг, да
діє ЬдЬеге уоп іЬпеп дет Оіепзі^гад аиз дег икгаіпізсЬеп Агтее зсЬоп іт аііегеп
Аїіег у/агеп, хуаЬгепд діє пеие, діє аиз дег ЗсЬиІеп рекоттеп у/агеп, Ьаііеп кеіпе
ЕгГаЬгип£ ипд діє ипіеге Оіепзісгаде Ьаііеп. ОаЬеі У/агдіє МеЬгЬеіі уоп ІЬпеп гит
АизЬі1дипе!8- ипд Егзаігге^ітепі дег Оіуізіоп пиг пасЬ дет КатрГ Ьеі Вгоду іт
ЗеріетЬег 1944 еіп^еігеїеп. Ез у-'агеп пиг г\уеі икгаіпізсЬе ОіТігіеге, ууєісЬє деп
Оіепзі§гад дез Ма)огз Ьекоттеп ЬаЬеп (ієууЬєп РоЬіЬизсЬізсЬуі ипд Мукоіа Раїуеп-
ко). аііе апдеге \уагеп ОЬегзсЬагГйЬгег, НпіегзіитіГйЬгег ипд НаирізІигтГйЬгег.
Оіе Оіуізіоп “Саіігіеп” Ьевіапд аиз деп Ргеі \уі1 1 і сеп уог\уіедепд аи8 Саіігіеп
(ЬегііЬті аіз еЬетаІіеіе Ргоуіпх тії дет 8іаікеп деиізсЬеЬеп ЕіпПизз, аІ8 зіе уот
ОзіеггеісЬізсЬ-НппагізсЬеп КеісЬ Ьіз гйг Епде дез Егзіеп ХУеІікгіе^ез копігоіііегі
604
у/аг. КеісЬкйїЬгег-88 Нітгпіег Ьаі епіксЬіедеп,дакз діє Оіуікіоп ак раїігіксЬе ипд
пісЬі а І5> икгаіпіксЬе Ьепаппі у/ігд. Оіе Оіуікіоп Ьаі коїсЬе ойігіеііе Вепеппипреп
іп зоїсЬег РеіЬепі'оІре Ьекоттеп: 88-Ргеіу/іІІіреп-Оіуікіоп “Саіігіеп” зеіі ЗО. Лиіі
1943, 14. 88 СаІігізсЬе Ргеіуііііреп-Оіуізіоп (раїігізсЬе №. 1) зеіі 22. ОкІоЬег
1943, 14. \¥айеп-Сгепадіег-ОІУІзіоп дег 88 (раїігізсЬе №. 1) кеіі 27. Іипі 1944.
14. \УаЙеп-Сгепадіег-Оіуізіоп дег 88 (икгаіпізсЬе №. 1) кеіі 12. МоуетЬег 1944
ипд 1 кіе икгаіпіксЬе Оіуікіоп дег икгаіпівсЬе №іііопа1агтее кеіі 14. Аргії 1945.
Оіеке Оіуікіоп \уаг еіпе уоп ііЬег ЗО Оіуікіопєп \УаЙеп-88 аик деп Ргеіу/іІІіреп,
гекгиііеПеп іт ІаЬге 1941 іп деп оккиріегіеп уоп ОеиІзсЬІапд одег аіііегіеп іЬг
І.апдег. 8о у/агеп гит Веізріеі діє погу/ерізсЬе, дапіксЬе, ГгапгбзізсЬе, ЬеІріксЬе,
аІЬапіксЬе, ипрагіксЬе, кгоаііксЬе, кбгЬіксЬе, ЬиІрагізсЬе, гитапіксЬе, екіізсЬе,
ІііІізсЬе, гиккіксЬе, у/еіккгиккіксЬе ипд апдеге Ргеіу/іІІіреп-ОІУІкіопеп, у/еІсЬе аиґ
дег 8еііе ОеиіксЬІапдк іт Тлуеііеп. М/еІІкгіер рекатрЙ ЬаЬеп.
АЬпІісЬ у/іе діє апдегеп Оіуікіопєп дег деиівсЬеп Агтее у/аг діє Оіуікіоп
ипроІііізсЬ. АЬег діє икгаіпег іп іЬгет Векіапд тбсіїіеп ІЬге ОпаЬЬапріркеіі уоп
дег ІМагідеиізсЬІапд ипд уоп дег 8оу.'|еіипіоп аік іЬгеп ргбзкіеп Реіпд ЬаЬеп. Іт
РаІІ дег Аик\уаЬ1 У'оіііеп діє икгаіпег ІіеЬег Ьеі ШеЬгтасЬі, аік Ьеі \¥айеп-88
діепеп. АЬег датаїз \уаг ек иптбрІісЬ. Іп дег ХУігкІісЬкеіІ реЬбПе діє Оіуікіоп
“Саіігіеп” гйг \¥аЙеп-88. пісЬі гйг 88. Оіе икгаіпіксЬе 8о1даіеп дег Оіуікіоп
“Саіігіеп” ЬаЬеп іЬге еірепе АЬгеісЬеп реігареп - деп реІЬеп Ебу'еп аиГ дет
Ьіаиеп Реїд аиГ дет Ііпкеп Агтеї ипд ані дет Кгареп деп кіІЬетеп Ебу'еп аЬег
кеіп “88”-Випеп. Іп деп ТгиррепуегЬапдеп дег икгаіпег у/агеп теЬг аік 20 Карре-
Іапеп /иреіакзеп, у/ав піе Ьеі дег 88 у/аг. 8іе у/агеп іп )едет АизЬіІдипрзІарег
еіпрезеїгі. Оіе Оіуікіопккарреіапеп ЬаЬеп діє Мііііаіргаде реЬаЬі: зо у/аг г. В.
ХУазуІ ЬаЬа еіп 8іигтЬаппіиЬгег, апдеге - діє ІІпІегкіигтЬаппйіЬгегк. Оег Еід Ьаі
діє Оіуізіоп пісЬі еіпі’асЬ ійг АдоІР Ніііег г.и реЬеп, зопдегп деп Еід Йіг діє Апег-
кеппипр уоп Ніііег аік ОЬегЬеГеІіІзЬаЬегк дег деиізсЬеп МіІііагкгаЙеп іт КатрГ
ререп деп ВоІксЬеу/іктик. Іт ІаЬге 1944, аЬпІісЬ дет Еід дег и\¥\У у/игдеп ги
діекет Еід діє ХУоПе ІіЬег діє Тгеие дет икгаіпізсЬеп Уоїк /иререЬеп.
Веі дег у/ігкІісЬеп Сгііпдипр дег икгаіпізсЬеп Оіуікіоп у/агеп еіпіре іесЬпізсЬе
РгоЬІете епізіапдеп: ез \уаг кеіп репіірепдез РегзопаІ дег \¥аЙеп-88 Йіг діє
АизЬіІдипр аїіег Кекгиіеп. Іт Іипі 1943 Ьаі діє Роїігеіадтіпізігаїіоп аик діекет
Сгипд епІзсЬіедеп дег Ро1ігеі-8сЬиігеп-Керітепі №. 31 аикгиібкеп ипд діє пасЬзіе
8о1даІеп у/агеп йіг йіпї Рерітепіе Ьезіітті. Оіеке ТгиррепеіпЬеііеп дег раїі-
гізсЬеп Ргеіу'ііііреп у/игдеп аік діє Еерітепіе №. 4,5,6,7 ипд 8 ЬегеісЬпеї (зіе
ипіегіареп піе дег Оіуікіоп) ипд у/агеп дигсЬ діє Міііеі ипд АизЬіІдипркІарег дег
Огдпипрзроіігеі ІгаіпіеП. 8іе аііе аік аисЬ діє Уегкогрипркігирреп у/агеп діє ОЙі-
гіеге ипд ипіегойігіеге іт ЕаиГе іЬгег Ехізіепг. ОЬу/оЬІ діезе Керітепіе дигсЬ
діє Роїігеіойїгіеге ипд СпіегоГігіеге ІгаіпіеП у/агеп, у/игдеп зіе тапсЬтаї ”Ро1і-
геігерітепіе” репаппі. АЬег діезе ТаїзасЬе Ьаі аЬег діє ОпгийіедепЬеіі зеііепк
дек №сЬу'іісЬкєз ЬегуогрегиГеп, оЬуюЬІ зіе резарі ЬаЬеп, дакз зіе ґгеіуіііір іп діє
икгаіпіксЬе Оіуізіоп еіпреігеїеп кіпд. ит ререп діє 8оу/{е1агтее ги катрісп ипд
пісЬі іп діє РоїігеіігиррепеіпЬеііеп у/ереп дег ЕгійІІипр дег Роїігеіаиі’раЬеп. Іт
8ерІетЬег 1943 у/агеп ІЬге АизЬіІдипрзІарег іоірепдсгу/еізе уеПеіІІ: дег Р.ерітепі
4 тії дет Везіапд 1 264 8о1даіеп іп РегзсЬу/еіІег, ипу/еііТгіег іт ОкІдеиіксЬІапд;
605
дег 5. Кедітепі тії 1 372 Зоїдаїеп ипхуеіі дег 8іаді ВуддовсЬівсЬ ипд дег 6.
Кеійтепі тії 1293 8о1да(еп іп 6га)е\уо іт Могдроіеп. Епде ОкІоЬег иигде дег
6. Ке^ітепі іп діє 8іаді Рай іп деп Рігіпееп”еЬіі”еп уегвеїгі. Хи діевег Хеіі иагеп
всіюп /у/еі Ее^ітепіе іп ЕгапкгеісЬ №. 7 (1671 Еекгиіеп); іп ЗаІіев-де-Веагп іп
Рігепееп ипд іп дег 8іаді ТагЬев іт 8йдеп ипд №. 8 іп Меі/ (1 573 Зоїдаїеп) іт
8йдеп ЕгапкгеісЬв.
Іп ХхуівсЬепгеіі іяі діє ХУеЬгтасЬі всЬпеІІ ап діє ОвіГгопІ /ш йск^еігеїеп ипд
Ьаі Оаіігіеп еггеісЬі. Іп діевег Хеіі \уаг дег 4. Ке^ітепі ап діє Ргопі ипхуеіі ЗЬагавЬ,
погдбвіІісЬег дег 5>іадІ Теторії іп Оаіігіеп уегвеїгі. Іп діевеІЬе Хеіі \уаг дег 5.
Ее^ітепі іт Еауоп дег 8іаді СЬоїт еіпдевеїгі; теЬг аів 100 Зоїдаїеп айв діевет
Ее^ітепі віпд девегііегі ипд іп діє ІІРА еіпееігеїеп. Епде ЕеЬгиаг 1944 иигде айв
дег ІІкгаіпег іп дег ЛивЬі1дип”в1а”ег іп Неідеіа^ег еіпе біирре тії дег АпгаЬІ
иппеґаЬг 2 000 Регвопеп ог§апівіеП. Оіеве ЕхредіїіопвігиррепеіпЬеіі Ьаі дег 8іигт-
ЬаппґйЬгег ЕгіедгісЬ ВауегвдогГГ £е1еііеі ипд дагит У/аг віє аів діє КатрГігирре
ВауегвдогГГ Ьекаппі. 8іе Ьаі Неідеіадег іп дгеі Тгапврогіеп ги іЬгет Вевііттитів-
оіі Вії^огаі-Хатовс Ьів 27. Магг 1944 ^еіаввеп ипд гиг Оіуівіоп, діє іп діевег Хеіі
айв Неідеіа^ег пасЬ ІЧеиЬаттег уегвеїгі У/аг, г.шііск^екеЬгІ. Ваід дапасЬ у/агеп діє
Ее”ітепіе 4.-8. аив^еідві ипд діє икіаіпівсЬе Зоїдаїеп у/агеп іп діє Оіуівіоп уегвеїгі.
Віє Оіуівіоп “Оаіігіеп” ууаг діє есЬіе МіІііагГогтаїіоп, діє тії дег АивпаЬте
дег геііУ/е1і”еп РаПівапепкопПікіеп іп Зіоуєпієп ипд 81оу/акеі кигг. уог дег Вееп-
ді^ипс дев Кгіе</ев ипіег дег Ееііипс дев ОЬегкоттапдов дег ХУеЬітасЬі аив-
всЬІіеввІісЬ £Є£Єп діє Коїеп Агтее секатрґі Ьаі. Ат 28. Іипі 1944 \уаг віє ап діє
Ргопі Ьеі Вгоду іп дег ІІкіаіпе уегвеїгі, \уо діє ип^епйсепд Ьеи'аіТпеІе Оіуівіоп
пасЬ дег Еіпкеввеїипп (Пиг 3000 ЬаЬеп діє деиївсЬе Еіпіе еггеісЬі) Гаві уоііі”
уегпісЬіеІ. 8іе \уаг веЬг всЬпеІІ іп ІМеиЬаттег егпеиі ипд пасЬ 81о\уакеі уегвеїгі.
Ьаиі дег Оокитепіеп, іві діє Оіуівіоп пасЬ 81о\уакеі кигг уог дег Веепді^ип” дев
КатрГев ^е”еп діє ровівоидеІівсЬеп Рагіівапеп секоттеп. Тлі діевег Хеіі Ьаі діє
вІоу/аківсЬе Агтее іЬгеп Аиґвіапд Гаві Ьеепдеі. Оеп ХУідегвіапд ЬаЬеп пиг діє
вІохуаківсЬе коттипівіівсЬе Рагіівапеп, ипіегвійігіеп уоп деп воидеІівсЬеп ВеЬбг-
деп, ”е!еівіеі. Оав \уагеп діє РагІівапепкгаГіе, діє діє УегГої^ипс дег Хі уіірегвопеп
ипд Ьевопдегв икгаіпівсЬег Г;1йсЬіііп”еп уепуігкІісЬі ЬаЬеп. Іп діевег Хе іі у/агеп
діє ВегіеЬипееп г.у/івсЬеп деп Зоїдаїеп дег Оіуівіоп ипд вІохуаківсЬег Веубікегип^
іт сап геп сиг. Оіе МеЬгЬеіі уоп іЬпеп ЬаЬеп іп дег ХУігкІісЬкеіі пиг діє Веу/а-
сЬип”ваиГ”аЬеп еггіеіі. №іг гу/еі КатрГсгирреп (ипіег дег Ееііипс уоп ХУікіпег
ипдХУіііептеуег) у/агеп Гііг деп КатрГ £е£еп деп РагІівапепаиГвіапд іп 81о\уакеі
аивсепиігі, уогЬег діє Оіуівіоп пасЬ 81о\уепіеп аисЬ Гііг деп КатрГ §е£еп діє
коттипівіівсЬе Рагіівапеп итсевеї/і \уаг. Ат 20. Іапиаг 1945 Ьаі дієве Оіуівіоп
деп ВеГеЬІ Ьекоттеп ЕісЬіипс Огаг. іп ОвІеггеісЬ ГогІгиЬеу/есеп, хуоЬєг іЬге
Зоїдаїеп пасЬ Іи§ов1а\уіеп Гііг деп КатрГ £е£еп коттипівіівсЬеп Рагіівапеп уоп
ІО8ІГТІЮ УЄГ8ЄІ7.1 У/агеп.
Іт ЬаиГе уоп Іипі-Іиіі 1944 у/аг еіпісе АпгаЬІ дег икгаіпівсЬег Еіпу/оЬпег іп
дег ХУевіикгаіпе (еіпвсЬІіеввІісЬ дег Е1йсЬі1іп</е айв дег Ові- ипд Хепігакікгаіпе)
іп діє Веу/асЬип”вЬаіаі11опв тоЬіІівіеП. Іп діевегХеіі \уагеіп раагТаивепд ІІкгаі-
пег айв ХУоІупіеп, Саіігіеп ипд апдегеп СеЬіеіеп дег ІІкгаіпе £Є£еп іЬгет ХУіІІеп
гекгиііеП ипд пасЬ дег дгеітопаіі§еп АивЬіІдип^ ап діє Егопі певсЬіскІ. Вів 8от-
606
тег 1944 еіу/а 15 Ргогепі дег деиївсЬеп Оіуібіопєп, діє аиГ дет Ові- ипд ХУевіГгопі
ЬІіеЬеп, Ьевіапдеп айв ЕіпЬеііеп ипіег деиївсЬеп Коттапдо, діє уоп деп Овіеіп-
у/оЬпег аиГ^евІеІк \уагеп. Іт ОкІоЬег 1944 Ьаі ев деп деиївсЬеп ВеЬбгдеп §е!ип§еп,
гиг ХУеЬгтасЬі иппеГаЬг 100 000 Регвопеп айв деп воидеІівсЬеп Кгіе”8£еГапсепеп
ипд дег ХІУІІЬеубІкегипе айв Овіеп ги гекгиііегеп, 25 % ипіег \уе1сЬеп діє ІІкгаіпег
іп іЬгеп №іІіопа1еп ипд деиївсЬеп ТгиррепеіпЬеііеп \уагеп. Іт ЕаиГе уоп 1943-
1945 \уаг діє МеЬгЬеіі уоп іЬпеп ”егу/ип</еп одег Ггеі \уі11і § іп дег ГЛУХУ еіпгиігеїеп
ит ат КатрГ £е§еп діє Зоидеіипіоп ІеіІгипеЬтеп. Еіп Оговвіеіі воіке іп дав
ГЛУХУ ог”апівіег( веіп. Іт НегЬвІ 1944 егвеЬіепеп іп дег икгаіпівсЬег ЗргасЬе
ЬєгаиВ£Є£еЬепеп Ргевве іп ОеиївсЬІапд ЛиГпаЬтеп дауоп \уіе дег Коттап-
діегепде Оепегаї дег Овіїгирреп (уоп Іапиаг 1944 у/агеп віє іп діє Р’геі у/і 11 і^іеп
УегЬапде итЬепаппі) Оепегаї Етві Кдвігіпр діє ЕіпЬеііеп дев ГІХУХУ іпврігіеП.
Іт ОкІоЬег 1944 Ьаі ег Ніттіег іпГогтіегі, давв гиг Хеіі дег еп</ІівсЬ-атегіка-
півсЬеп Іпіеіуепг аиГ діє Копііпепі теЬг аів 800 000 овІІісЬеп Егєі\уі11І£єп (еіп-
всЬІ іевві ісЬ дег ІІкгаіпег) іп дег деиївсЬеп Агтее ипд ипсеГаІіг 100 000 іп дег ЬиГі-
у/аїїе ипд Кгіе^втагіпе ”едіепІ ЬаЬеп.
Оіе а1І£етеіпе АпгаЬІ аіїег ЕіпЬеііеп дег ІІХУХУ іт ОкІоЬег 1944 Ьеіги§
190000. Еіпісе уоп іЬпеп у/агеп пасЬ Оапетагк, Веі^іеп ипд апдеге хуевіеиго-
раівсЬе Ьапдег тії дег Ве у/асЬип^вгУ/еск ит^евеїгі. Оіе апдеге ТгиррепеіпЬеііеп
\уагеп Гііг деп КатрГ ”е£еп діє ГгапгдвівсЬе ХУіедегвіапдвЬеу/е^ипд (Макі) уєг-
веігі. 2у/єі икгаіпівсЬе ВаІаіПопв ЬаЬеп девеПіеП ипд іп діє “Макі” еіпсеїгеїеп.
Іп діевег Хе і і \уагеп діє Ваіаіііопвкоттапдеиг дег ГЛУХУ діє ОеиІвсЬеп тії Аив-
паЬте уоп еіпі</еп ТгиррепеіпЬеіІеп, хуєісЬє діє икгаіпівсЬеп ОГґігіеге пеіеііеі
ЬаЬеп. Оеу/дЬпІісЬ у/агеп діє деиївсЬе ОГГігіеге іп деп икгаіпівсЬеп ЕіпЬеііеп діє
ЬосЬс|ііаІіГі/іеі Іе Зоїдаїеп оЬпе дег ЬеІіЬі^еп Ап”еЬбгі”кеіі гиг 88-ЕогтаІіопеп
одег дег Роїігеі. Оіе Огйпдип” дег пеиеп ЕіпЬеііеп дег ІІХУХУ Ьаі деп Ріаіг іт
ЕеісЬ ипд іп деп оккиріегіеп уоп ОеиївсЬІапд Ьапдег </еЬаЬі. Іт ЬаиГе уоп 1943-
1944 у/агеп іп Роїеп, іп ОеиївсЬІапд ипд ОвІеггеісЬ пісЬі ^говве АивЬіІдип^вІа^ег
Гіігдіє МіІііагап£еЬбгісеп дегеіпгеїпеп уоп діевеп ЕіпЬеііеп. 8о ЬаЬеп гит Веі-
вріеі іт ЕеЬгиаг 1944 4000 Зоїдаїеп дег ГЛУХУ деп АивЬікІипсвІа^ег іп Ріоігкбху
(Роїеп) пеЬаЬі. Іт Аи^иві 1944 дапк дег ГІпіегвійігип^ уоп ХУеЬгтасЬі \уаг діє
егвіе ОГГігіегвсЬиІе дег ГЛУХУ £Є£гипдеІ. Оав УегЬаІтів глуівсЬеп деп икгаіпівсЬеп
Ьеііет діевег ЗсЬиІеп ипд дет деиївсЬеп Коттапдо \уаг даввеІЬе аів ВегіеЬип£еп
гу/івсЬеп Коттапдо дег еі^епеп ЕіпЬеііеп ипд ЕйЬгип^ дег Ееід^атівопеп. АПе
Кигвапіеп ЬаЬеп деп Зіаіив дег Ргора^апдівіеп дег ГЛУХУ Ьекоттеп ипд пасЬ
дег Веепді^ип” дег АивЬіІдип^ віпд іп іЬге еі^епе ТгиррепеіпЬеіІеп гигіісксекеЬП.
Тгоігдет Ьаі іт Маі-ОегетЬег 1944 ОЬегкоттапдо дег ЬиГіхуаГГе (секйггі
ОКЬ), Ніііег-Іисепд-Кгіесвеіпваїгкоттапдо 8йд ипд во ^епаппіе Оіепвівіеііе
ЗіедГгіед №ске! діє Апу/егЬипс ипд 8сЬикіпс дег икгаіпівсЬе Іи^епд іп діє ЬиГі-
у/аГїепПакЬаІІегіе аів РІакЬеІГег дигсЬреГйЬгІ. Оіе Еекгиііегипд дег икгаіпівсЬеп
ипд апдегеп у/евІеигораівсЬеп Іип£еп айв деп Теггіїогіеп, діє іп діє Напде дег Роїеп
Агтее пегаїеп кбппіеп, Ьаі вісЬ іт Магг аиГ дет АЬкоттеп £Є£гііпдеІ, іпіііегіеп
дигсЬ діє 88-НаиріатІ (секйггі 88-НА), Овітіпівіегіит ипд дег ОКЬ, хуєісЬєв
деп Мапдаї дет егві ^ерчііпдеіеп Оіепвівіеііе №ске! ”Є”еЬеп Ьаі. Оіеве ВеЬбгде
Ьаі іп дгеі Іеггіїогіаіеп АЬіеіІип^еп </едіеп! (Коттапдо ЬІогд - Ваіііеп, Міііе -
607
ХУеіззгиззІапд ипсі Озі-Скгаіпе зоу/іє 5»ііс1 - Сепега1§оиуегпетепі тії Саіі/іеп)
іп уеііегет еуакиіеПеп дигсЬ Мосуакеі ипд 1)п£апт пасЬ ВеиІзсЬІапд. Віе N1-
скеІ-ОгсапізаІіоп уаг Сиг діє ЕіеГегипд дег Іпп^еп іп діє ОКЬ уегапІу/оіїіісЬ Гііг
діє УегЬгеіШпс дигсЬ Еиґіуаикоттапдеп (”екйг/1 ЕСК), У'еісЬе діє АизЬіІдипд
ЬегіісІісЬ іЬгег Ведіігїпіззеп іп дег ЕііГ(У'еЬіаиГ</аЬеп ог^апізіеп ЬаЬеп, еіпзсЬІіезз-
ІісЬ АпіПегіе (Р1іе£егаЬ\УеЬгкапопеп - Р1ак),Те1еГоп1еііип£ЄПУЄг1е£ипе: ипд діє
апдеге НіИздіепзіе. Віє деиізсЬеп ВеЬбгдеп ЬаЬеп ІЬге АиіеаЬеп іп дегУУезІикгаі-
пе оЬпе кеіпе Копзиііаііоп тії дет ЦкгаіпізсЬеп НаиріаиззсЬизз дигсЬцеГііЬй,
діє епізргесіїепд Везогіепііегип» гУ'ізсЬеп дег икгаіпізсЬеп ОГГепІІісЬкеіі ипд дег
а1І£етеіпе СЬаоз іп дет СеЬіеІ аизпиігепд. ВаЬеі у/агдіє Апу/езепЬеіі дег икгаі-
пізсЬеп Віуізіоп \УаЙеп-5>8 аіз діє Ееііип” тії діезег Акііоп зеііепз дег 5>В ипд
дег ЕиіїссаЙе пісЬі акгерііегі. Віе СепеЬті§ип§еп Гііг деп ВезисЬ дег Зип^еп,
егіеіііеп уоп КеісЬззісЬегЬеіізЬаирІатІ (К8НА), 88-НАипд дег аЬпІісЬеп ВеЬбг-
деп у/агеп І£погіег1 ипд ез у/агеп кеіпеп іаїзіісЬІісЬе Копіакіеп тії дег Віуізіоп
Їезі£езеі7.і. Вег Карреіапепдіепзі у/аг уоп дег Віуізіопзіеііипс §еІгеппІ ипд У'игсіе
уоп дет Карреіап 8е\уегуп 8аргип, у/еІсЬегдеп ОЬегзІдгад дег Еиіїи'аїїе Ьекот-
теп Ьаі, £ЄІеііеі.
Міііе 1944 у/аг діє егзіе оїїїгіеііе Сгирре дег суєзіикгаіпізсЬеп Іипдеп ги деп
егзіеп АизЬіІдиппзІа^ег іп ІЧіероІотіге (Озіроіеп) гекгиііегі, зраіег иагеп зіе пасЬ
Е§ег (СЬеЬ) іп ТзсЬесЬаі ипд \Уіеп, Еіпг зоу/іе Кгетз іп ОзіеггеісЬ, єегісЬіеІ. Іп
діезеІЬег ТеіІ у/агеп діє Іипсз аиз дег Озі ипд Хепігаїикгаіпе іп ЕоіЬгіп^еп, ЕІзазз
одег ЕихетЬиг» ипіегдеЬгасЬі ипд уоп деп Карреіапеппеїг ипсі дег Ве1геиип§
деігеппі (еіпе дег Ведіп§ип£еп дез АЬкоттепз). Іпздезаті у/агез теЬг аіз 10000
икгаіпізсЬеп Іип£еп (ипіег іЬпеп 1 000 МіідсЬеп) іп 272 Сгирреп, уегзігеиіеп іп
ЕСК, гекгиііеП. ІЬге НаиріаизЬіІдип^ззсЬиІеп иагеп іп Риіпіїх ипд ЗсЬІеіґе (Гйг
діє МіідсЬеп) ипд Тгорраи іп Роїеп ипд ЕрегіпТзЬесЬаі. Віе икгаіпізсЬе)и£епд-
ІісЬе РІакЬаІІегіеп ипд діє РІакаПіІІегіе іп деп РІи^Ьаіеп, УегпеЬІип^зеіпЬеііеп
іп деп Р1ие:ЬаГеп одег аіз РаЬгікепзсЬиі/ у/агеп іп зоїсЬеп у/ісЬіі&еп ОПеп уєПєііі:
КаїїепкігсЬеп, Еіпг, апд Уіеппа іп ОзІепеісЬ,А1Ьогп, Вегііп, НатЬигс, КоЬІепг,
Неитип8Іег,Сгоп,У/аге1Ьи8сЬ,СедеІ8догГ,РІепзЬиго; ипд уіеіеп апдегеп іп ВеиІзсЬ-
Іапд. Міііе ОкІоЬег 1944 у/аг пиг діє МіпдегЬеіі уоп деп икгаіпізсЬеп Іип£еп ипд
МадсЬеп дігекі гиг ЕиіїсуаГГе сегісЬіеі. Віе МеЬгЬеіі уоп ІЬпеп Ьаі іп дег Еиі'іаЬ-
у/еЬг педіепі. Віе Іип§еп у/агеп аіз РІакЬеІіег Гиг діє ІеісЬіе РІакЬаІІегіеп, у/е1сЬе
аиГ деп РаЬгікеп ипд РІидЬаІеп іп ВеиІзсЬІапд уопуіе^епд Гйг іЬгеп АЬсуєЬг уоп
деп ЕиЙап§гійеп зісЬ Ьеі'апдеп, гекгиііегі. Іп діє Аіагтгеіі ипсі Ьеі деп іа</1ісНеп
ІІЬип^еп ЬаЬеп еіпісе Сгирреп діє ІеісЬіе Ріак-Капопеп тії 4 КбЬгеп дез 2 ст
КаїіЬегз ипд ІеісЬіе 60-зап 8сЬеіп\уегГег Ьедіепі, діє апдеге ЬаЬеп діє Аиґ^аЬе
£еЬаЬі, аііе Таїе ипд Мі1ііагоЬ]екіе тії дет сЬетізсЬеп ІЧеЬеІ ги уетеЬеІп. Ез
у/аг аисЬ ипсеІаЬгеіп Таизепд икгаіпізсЬег МадсЬеп, діє аіз НіИзрегзопаІ седіепі
ЬаЬеп. Зіе у/агеп Ьіпіег деп учгкепдеп КатрГзіаііопеп ипіег^еЬгасЬі, аЬег ІЬге
Уепуепдипп іт Вйгоз, КйсЬепдіепзІ и. а. "еі'ипдеп ЬаЬеп. Віе Іа^ІісЬе Віепзі-
кіеідипп еаЬ кеіпе Мб^ІісЬ-кеіІ Гйг діє Вп(егзсЬеідип<г дег икгаіпізсЬеп НеІГег
дег ЕиГіу/аіТе, \уаЬгепд діє Вкгаіпег діє сІеісЬе УегрПе§ип§ уіе діє ВеиізсЬеп
Ьекоттеп ЬаЬеп. Ху'ізсЬеп деп икгаіпізсЬеп ипд деиізсЬеп Сгирреп у/агеп еЬег
ГгеипдзсЬаі'іІісЬе ВегіеЬип^еп ипсеасіїїеі дег зргасЬІісЬеп Вагіегге. Віе Вгйдег-
608
зсЬаїї гу'іксЬеп діезеп Сгирреп у/аг уоп дет Мі1іІаг1еііип§ уегЬоіеп, аЬег іа^ІісЬе
Копіакіе дег еіпісеп тії деп апдегеп у/агеп раззіегі, хуаз уоп деп ЬдЬегеп Кот-
тапдо ірпогіеп у/аг.
Міі дег АизпаЬте уоп ХУеЬгтасЬі ипд ЕиіЇУ'аІїе у/агеп діє Цкгаіпег іп діє
У/а(Теп-88 сегісЬіеі - дег Мі1ііагкатрГог£апізаІіоп аЬег пісЬі гиг 88-Ро1ігеіі'ог-
таїіопеп. діє діє Казізіепідеоіосіе Ьезаззеп. Оіе Цкгаіпег кдппіе пісЬі ак 88-
Маппег ЬеігасЬіеі мгегдеп. Оег КеісЬзГйЬгег-88 Ніттіег у/аг регздпІісЬ §е£еп дег
ЬеІіеЬісеп Аззогіаііоп дег Пкгаіпег тії 88, у/аз тії зеіпет ВезсЬІизз уот 28. Маі
1944 Ье8ІаІІ£І у/аг ипд уо ез Гезі£е1ес1 у/аг: “Оег ІЛкгаіпеї капп ак 88-Мапп пісЬі
ЬеІгасЬіеІ уегдеп.” Біпіде икгаіпіксЬе 8сЬиІгтаппзсЬаГізЬаІаі11оп8 ЬаЬеп ІЬг
Оіепзі іп деп СесепраПізапеп- ипд Ргопіігирреп ГоПсезеїгІ, аЬег іт ІаЬге 1944
у/аг діє МеЬгЬеіі іЬге8 Везіапдез ги УегзсЬіедепеп Оіуізіопєп дег У/аіїеп-88
еіп£Є8ЄІг.І, Ье8опдег8 коїсЬеп уіє 14. Сгепадіег-Оіуікіоп (икгаіпіксЬе №. 1) ипд
ЗО. Сгепадіег-Оіуізіоп (гиззізсЬе №. 1, зріііег уеіззгиззізсЬе N1.1). Аиззег діе8ег
Оіуізіопєп уагеп діє Іікгаіпег аисЬ іп \УаІТеп-88 Рапгег-Оіукіопеп, уіе г. В. №.
1 “ЬеіЬзіапдагІе АдоІГ Ніііег”, №. 2 “Оаз КеісЬ”, №. З “ТоїепкорГ’, N0 5 “\Уі-
кіпр”,№. 9 “НоЬепзіаиГТеп”, №. 10“РгипдзЬегс”, №. 12“Ні11ег-Іи§епд”, №. 18
“НогзіХМеззеІ”, №. 22 Ргеі\УІ11і§еп-Кауа11егіе-ОІУІ8Іоп “Магіа-ТЬегезіа”,Сгепа-
діег-Оіукіоп №. 29 ипд аисЬ Сгепадіег-Оіукіоп Кг. 31 “\¥аПопіеп” уегзеїгі.
Еіпіре у/агеп діє Оо1теі8сЬег ипд віпд гиг 1.88-Рапгег-Оіуізіоп “ЬеіЬзіап-
дагіе Адоіґ Ніііег” еіпреігеїеп, посЬ дапп, аІ8 зіе іп діє ІІкгаіпе еіпсеїгеїеп Ьаі.
Оіе раїігіксЬеп ІЗкгаіпег у/агеп ги ІЬгег Везіапд посЬ іт ОкІоЬег 1941 гекгиііегі.
Іп діезег 2еіі Ьаі АІІгед КоІІ (дег 80 ВеГегепІ іп Оізігікі Саіігіеп) сеЬеіт діє
Ка88епехрепіе8еп дигсЬреІйЬгІ ипд гиг 8сЬ1изкґоІ£египс декоттеп, дазз 8Іе
газзепіаисІісЬ гит Оіепзі іп деп \¥аПеп-88 у/агеп. йЬег 1000 Окгаіпег у/агеп
уогу/іеііепд айв Рокиїїіа ипд СигиксЬізсЬупа гекгиііегі ипд іп уегзсЬіедепе
Оіуізіопєп дег У/аїїеп-88 уегвігеиі; еіпІ£Є уоп іЬпеп у/агеп ги деп ХУеЬгтасЬі-
Оіуізіопеп ак ОоїтеїзсЬег ипд Ап£Є8Іе1ке еіпсезсЬІоззеп. Еіпісе икгаіпізсЬе
Тгирреп, уогу’іесепд айв 14. Сгепадіег-Оіуізіоп у/агеп аиз”ЄУ-аЬ1і ипд зіпд іп деп
еіпгеїпеп Ке^ітепі дег 3. 88-Рапгег-Оіуізіоп “ТоїепкорГ’ еіпсеїгеїеп; зіе зіпд
ги діезег Оіуізіоп ппреі'аііг іт 8ерІетЬег 1944 еіпсеїгеїеп. Іт Аиризі 1944 у/агеп
ип^екаЬг 1 000 саІігізсЬе икгаіпізсЬеп Ргеіуі11І£еп гиг 5. 88-Оіуізіоп “\Уікіп§”
регісІИеІ. Ат ТгиррепііЬипсзрІаіг іп Модііп ЬаЬеп діє Цкгаіпег г.изаттеп тії
деп апдегеп еигораізсЬеп Егеіу/іііісеп АизЬіІдипр сетасЬі ипд зраіег зіпд зіе іп
діє “ЛУікіп§”-Ваіаі11опз еіпсеїгеїеп. Оіе теізіеп уоп ІЬпеп зіпд іп ІЬге Керітепіе
“Сегтапіа” ипд “ЗУезІІапд” еіпсеїгеїеп. Оіе Ргеіу/і11і§е зіпд іт КатрГ се^еп діє
Коїе Агтее аиї дег Ьіпіе Модііп-Ееріопоу/о еіпсеїгеїеп ипд пасЬ деп КатрГеп
у/аг діє сезатіе АпгаЬІ іЬгег Х'егіизіеп теЬг ак 500 Регзопеп. Іт ОкІоЬег 1944
ЬаЬеп ипсеГаЬг 400 ІІкгаіпег у/іедег гигйск іп діє еі§епе Оіуізіоп “Саіігіеп”
гигйск£екеЬгІ. Іт Аисизі 1944 ізі еіп апдегег ТеіІ дег Цкгаіпег аиз Оіуізіоп “Саіі-
гіеп” пасЬ дет КатрГЬеі Вгоду іп діє егзіе 18.88-Рапгег-Оіуізіоп “Ногзі ХУеззеї”
еіпсеїгеїеп, ит зіе ги уегкіагкеп. Оіе 30 Оіуізіоп \УаДеп-88 у/аг іт Іиіі 1944
аиз деп у/еіззгиззізсЬеп ЗсЬиІгтаппзсЬаГізЬаіаіІІопз (N1.60,64,65) ипд икгаіпі-
зсЬеп 8сЬиІгтаппзсЬаі'ІзЬаіаі11опз (N1.61 (еЬетаїісе 56 ипд 102), 63 (еЬетаїісе
115 ипд 118)) ак аисЬ деп 101.8сЬита-Ваіаі11оп одег 23. Ваіаі11опдег8О,теЬг
609
Ьекаппіеп аіе “РгетдубІківсЬе Ваіаіііоп Миіамдеку” £е£гііпдеі. 1т Аи£ивІ 1944
\уаг дієве Віуікіоп пасЬ РгапкгеісЬ ипд вріііег пасЬ Веиієсіїїапд ит^евеїгі; діе]е-
пі£еп, діє йЬегІеЬі ЬаЬеп. \уагеп гиг \¥1аво\Увагтее йЬег£Є£еЬеп ипд іт ОкІоЬег
віпд аіє Вавів іЬгег 2. Віуівіоп £еЬ1іеЬеп.
Ат 15. N0 уетЬег 1944 Ьаі діє деиівсЬе 2,еі іип£ “ V бІківсЬег ВеоЬасЬіег” ІіЬег
діє МІ1і1аг1аіі§кеіі дег икгаіпівсЬеп Зоїдаїеп епуаЬпі, іЬгеп “рЬапаІІ8сЬеп КатрГ
Гйг діє РгеіЬеіі” ипіегвійігепд ипд Ьаі ІіЬег діе]епі"еп £ЄвсЬгіеЬеп. діє ап діекет
КатрГ Ьеіеі 1 І£1 \уагеп, йЬег діє МепвсЬеп, діє “ІЬге Вгііскеп ги деп Зоидеіеп
уегЬгаппІ ЬаЬеп.” Іп деп ІаЬгеп 1944-1945 \л-агеп діє ІІкгаіпег іп деп деиівсЬеп
МіІіІагкгііГіеп тії деп сегксЬіедепеп деиівсЬеп АивгеісЬпип^еп аив^егеісЬпеІ. Іт
1944-1945 У/аіеп діє НаирітіІііагаивгеісЬпип^еп Гиг Икгаіпег іп деп деиівсЬеп
ЗігеіікгііГіеп во^епаппіе ОвіУбІкег-МедаіІІе іп Вгопге; Еівепіев Кгеиг (ЕК) ІІ/І
Кіавве іп ЗіІЬег; ІпГапІегіе-Зіигт-АЬгеісЬеп іп ЗіІЬег; ІЧаЬкатрГврап£е ІІ/І ЗіиГе;
РапгегкатрГ-АЬгеісЬеп; ВапдепкатрГ-АЬгеісЬеп (веіі ЗО Іапиаг 1944); Уег-
хуипдеіеп АЬгеісЬеп іп 8сЬ\уагг/8і1Ьег.
Еіп Теіі дег деиівсЬеп ВеЬбгдеп у/оіііє, давв аііе икгаіпівсЬе МіІііагГогта-
ііопеп іп діє РОА, итЬепаппіеп іп діє \¥8 КОЬІК (\Уоогугоппу/е Яііу Котії/еіа
О^оЬогсІепуа №тмІо™ Коіяі - діє МіІііагкгаГіе дев Коттіїеев дег ВеГгеіип£
дег Убікег Киввіапдв) еіпігеїеп. ІедосЬ Міііе Іапиаг 1945 Ье§апп діє Ідеє дег
Сгйпдип£ уегвсЬіедепег їЧаїіопаїагтееп Ьеі деп деиівсЬеп Мі 1 ііагкгаГіеп вісЬ ги
уепуігкІісЬеп - аЬег гиегві]еде аиГдет Вавів уоп глуеі ІЗіуівіопеп. Зо \уаг,г. В.
іп діеєег Хеіі діє 1. Віуівіоп дегЗУЗ КОІЧК (оГГігіеІІ Ьепаппіе уоп деп деиівсЬеп
Иеііипс “600. ІпГапіегіе-Віуівіоп (ги8в. №. 1)”) ипіег дег РйЬгипд дев Оепеїаїв
Икгаіпег ЗегЬу ВиїуаївсЬепко £Є£гііпдеІ. Іт Іапиаг 1945 \уаг діє гхуеііе іЬге
Віуівіоп, депаппіе “600. ІпГапіегіе Віуівіоп (гивв. №. 2)” ипіег дег РйЬіші£ дев
Оепегаїв 6гІ£огу 3\уєгє\у ог”апівіегІ. Вег Кет Ьеідеп Віуівіопеп Ьевіапд айв 40%
дег Икгаіпег, еіп8сЬ1іевв1ісЬ дег Зоїдаїеп дег 30. Огепадіег-Віуівіоп У7аГГеп-88,
у/екЬе піе аІ8 уоіівіапді^е Віуівіоп сесгйпдеї \уаг.
Ат Епде 1944 ЬаЬеп діє Икгаіпег уоп деп ВеиївсЬеп дав ЕесЬі Ьекоттеп
дав ИИК (Икгаііпзкуі Магіопаїпуі Котіїеі - ИкгаіпіксЬе Иаііопаїкотіїее), аіе
діє Уегігеїипс дев икгаіпівсЬеп Убікев іп ВеиївсЬІапд, ги £гііпдеп. Ип^еасЬіеідег
ИпІегвІйІхип£ ЗУІавохув уоп Ніттіег у/агеп діє Икгаіпег ипитвІбввІісЬ іп ІЬгег
АЬва^е. Вег КеісЬвІеііег АІГгед КовепЬегд ипд Ргіїх Агії, Иеііег дег Ргеіи іііі^еп-
Иеіївіеііе Ові іп 88-НА \уагеп Ьевопдегв ЬагіпаскІ£ іп діевег ЗасЬе ипд у/агеп
копвециепі £Є£еп діє Мопороііе уоп \¥1аво\у аиГ апдеге паїіопаїе овіеигораівсЬе
Рогтаїіопеп Ьеі дег деиівсЬеп Агтее. Вапк діевег Ровіііоп Ьаі дег Оепегаї-Ьеиі-
папі дег еЬетаІІ£ЄП Агтее дегИМК Ра\у1о ЗсЬапдгик ап^еГапреп дав ИМА (С/кга-
Ііпзка ^'щіопаїпа Агтуа - ИкгаіпівсЬе Иаііопаї агтее) тії дет потіпаїет Зіаіив
дег ипіегіеп Гйг ЗУеЬгтасЬі Агтее ги сгйпдеп. Ег шаг дег ОГГігіег дег гиввівсЬеп
Агтее іт Егвіеп ХМеІікгіед, Ьаі іп Агтее дег ИЬІК еіп^еігеїеп ипд пасЬ Роїеп
иггніегореп, \уо діє икгаіпівсЬе Агтее ;_>еЬо1Геп Ьаі. діє ЬоївсЬехуіІівсЬе Тгирреп
хи ЬекіітрГеп ипд \уо ег іпв роїпівсЬе Иасег Гйг діє КгіервееГапсепе £ега1еп и аг.
ЗсЬапдгик іві іп діє роїпівсЬе Агтее еіпдеігеїеп, Ьаі £ее;еп діє ОеиївсЬеп іт
ЗеріетЬег 1939 §екатрГі, \уаг уегіеігі ипд іп 8кгепе\уіге (іп Роїеп) §є\уоЬпі. Ат
12. Магг 1945 Ьаі КовепЬегц оГГігіеІІ да8 ИкгаіпІ8сЬе Иаііопаїкотіїее аіе дег
610
еіпгіе:е гергакепіаііуе Огеап дек икгаіпіксЬеп Уоікек іп ОеиіксЬІапсІ апегкаппі.
ЗсЬапдгик ікі кеіп Ьеііег ипд еЬетаІі^ег Ьекег дек ІІкгаіпіксЬек НаиріаикксЬикк
ХУоІодутуг КиЬуохууІксЬ кохуіє Оіехапдег Зетепепко (КесЬікап\уа1і аик СЬаг-
кі\м) кеіпе ЗіеІІУегІгеіег цехсскеп. Ипіег деп апдегеп АиГцаЬеп иаг кеіп Наирігіеі
уоп деп деиІксЬеп Коттапдеигеп діє Таикепде уоп икгаіпіксЬеп Зоїдаїеп уег-
ксЬіедепеп Рогтаїіопеп, хуєісЬє іт Раїї йЬег§еЬеп кбппіеп, ги йЬегпеЬтеп. Ат
15. Мага Ьаі дег Ргакідепі Ьіи/угкуі деп ВеГеЬІ йЬег діє Егпеппип§ дек Сепегаї-
Ьеиіпапік дек ОепегаїкіаЬк Ра\УІо ЗсЬапдгик аік дег ОЬегЬеГеЬікЬаЬег дег ІІІЧА
етапні. Аік Ьеііег дек пеи ог^апікіеПеп ЗіаЬк дег ІЖА ікі дег ОЬеікІ Агкаді]
УУаІуккуі ипд аік СЬеГдег Капгіеі —Ма(ог Втуїго Вакит ^ессекеп. 7м деп апдегеп
ЗіаЬ-Ап£еЬбгІ£Єп е:еЬопеп Сепегаї-Ьеиіпапі Оте1]апом/уІ8сЬ-Ра\у1епко.ОЬегкІ
МусЬа]1о Кгаї, Ма)ог У/ікЮг Маїег ипд апдеге. Вег Марг дег ЇЖА Кугуїо Ва/ко
аік Ьеі Іег дег Ргорауапда-АЬіеіІип^ дег ІЖА (дек еЬета1і§еп ИкгаіпіксЬеп ЗіаЬк
Гйг Ргора§апда Ьеі 33-НА) суигде гит Сгад дек ОЬегкІк уоп дет Иеііег дег ИИА
ЗсЬапдгик егЬдЬі. Оак \уаг уоп А. Иіу/у/куі апегкаппі.
іп/луіксЬєп, ат 28. Мага 1945 \уаг діє 1-кіе ИкгаіпіксЬе Оіуікіоп (1 кіе 130,
дег еЬетаІі^еп Оіуікіоп “Саіігіеп”) аик Іи^окіасуіеп аЬ^егиГеп ипд діє Ийске
глУІксЬеп деп 2-Іеп ипсі 6-іеп деиІксЬеп Агтееп ипу/еіі окіїісЬ уоп Сгаг іп бкіег-
геісЬ "еГйІІІ. Іп діекег 2еіІ иагеп Іаиі дек Ріапек дег УегеіпІ£ип£ аїіег икгаіпіксЬеп
МіІііагГогтаІіопеп іп діє ИИЛ еіпі^е Зоїдаїеп дег апдегеп икгаіпіксЬеп ЕіпЬеіїеп
ги деп 1 -іеп ІЖ еіп^ексЬІоккеп. Оак суагеп діє Зоїдаїеп дег еЬета1І£еп СЬоїтег
ипд ХУоІупіег ЗеІЬксЬиІг-Иедіопк кохуіє аисЬ ВикоУ/упіксЬе ІЗкіаіпіксЬе ЗеІЬкІ-
уеі1еіс1і"ипскаггпее- (є пасЬ дег Мо"1ісЬкеіі крегіеііе АЬгеісЬеп іЬгег Рогтаїіопеп
аиГЬесуаЬгепд - ко аЬпІісЬ \уіє уіеіе еЬетаІі^е Ваіаіііопк “ЗсЬита”. Апдеге аиГЬе-
\уаЬПе ЕіпЬеіїеп дег И\У\У ссагеп іп дег Епеагіип£ Гйг деп Еіпігіїї іп діє ИИА.
ІедосЬ суагеп кіе іп діє \У5 КОЬІК ипд діє деиіксЬе Оіуікіопєп уегкеїгі. Іп дег
ХУігкІісЬкеіі ЬаЬеп іп дег Иеігікіадіит дек Кгіесек ОКХУ/ОКН ипд ОКИ ЗсЬап-
дгик іяпогіегі. 1т РеЬгиаг 1945 Ьеігие діє Зіагке дек И\У\У ипаеГаЬг 220 000
Маппег. Вік гйг Кгіедкепде суигдеп еіпгеїпе ЕіпЬеіїеп уоп ІІУУ тії дег IIN А
гикаттепсекіеііі. Іп^екаті ипіегкіапдеп ЗсЬапдгик пиг са 38 000 ІІкгаіпег аик
іпкдекаті 250 000 ІІкгаіпег іп деп ЗігеіікгаГіеп ОеиіксЬІапдк. АЬег іЬге ^епаие
АпгаЬІ \уаг ипЬекаппі, суєіі діє цепаие Зіаіікіік діекег Рга<іе ГеЬІІ.
Аік Кет дег 2-Іеп Оіуікіоп дег ІЖА суигде Рапгег)а£ег-Вгі саде “Ргеіе Икгаі-
пе” аЬ 22. РеЬгиаг 1945 сесійпдеі. Оіе АикЬі1дип§ ікі ат 25. РеЬгиаг ап^еГап^еп
ипд и/игсіе іп дег Зіаді Міте^к 40 кт уог Вегііп дигсЬ^еІйЬіі. Аик дег Кекгиіеп
и-агеп 3 Ваіаіііопк ^есгйпдеі. Вег ОЬегкі ОіаіксЬепко ікі аік Вгі^адепіеііег ^єхуєкєп
ипд Ма)ог \Уо1одутуг НІадуїксЬ - аік ЗіаЬсЬеГ. Оіе МеЬгЬеіі уоп ОГГі/іегеп хуагеп
діє икгаіпіксЬе ОГйгіеге ипд РеІдІеЬеІ дег Коїеп Агтее ипд дег Агтее дег ИМ<
одег дег ЗсЬиІгтаппксЬаГікЬаІаіІІопк. КасЬ дег Веепді^ип» дег АикЬіІдип^ \уаг
діє Вгі^аде Гйг діє РгопікатрГе ипу/еіі уоп Огекдеп ^егісЬіеі. Зо ікі діє Вгі^аде
гит Когрк уоп Сеі тапп Сбгіп^ ипіег дег РйЬгип§ уоп СгаГ НуагупіЬ уоп ЗігасЬ-
\уіга еіп^еігеїеп. Оіе Вгіїїаде Ьаі гіпокит дег Зіаді Ваигеп §екіітрГі ипд діє
АиіоЬаЬп Ваиігеп-Огекдеп уоп деп Реіпдеп Ьеігей. Іт КатрГ Ьеі Ваиігеп Ьаі
діє Вгі^аде деп 7-Іеп Оіуікіоп дек роїпіксЬеп Неегек, сеційпдеіеп дигсЬ діє 8осу]єі-
агтее, £гипдкаі/ІісЬ дег 19іеп Ке^ітепі, Ьекіе^І. Зіе ЬаЬеп 200 Кгіе^кцеГапрепеп
611
еіпвсЬІіеввІісЬ тії дет Коттапдеиг дег роїпівсЬеп Оіуівіоп Ціїехувкі егоЬеП. 8еЬг
уіеіе ОВігіеге и/агеп тії дет Еіветкгеиг аив^егеісЬпеІ ипд О]аівсЬепко у/аг
регвбпІісЬ тії діевег МедаіІІе уоп Оепегаї 8ігасЬу/іІг аив"егеісЬпеІ.
ІМасЬ дет ВеГеЬІ уоп 8сЬапдгик ууагеп аЬ Аргії 1945 ипд іп 7иваттепЬап§
тії дег аіідетеіпеп Тепдепг Гиг діє Уегеіпіе:ип§ уоп уегвсЬіедепеп бвІІісЬеп
еигораівсЬеп ТгиррепуегЬііпдеп іп діє Каїіопаїагтее діє ТгиррепуегЬапде уоп
О]аівсЬепко іп діє 2-іе ЦкгаіпівсЬе Оіуівіоп (2-Іе ЦО) дег ШЧА итЬепаппі. Ат
28. Маг/ 1945 ЬаЬеп діє 8о1даіеп діевевТгиррепуегЬапдев.епівргесЬепд детТехі,
уогЬегеііеІеп уоп 8сЬапдгик,деп Еід дегТгеие дег Цкгаіпе ипд дет икгаіпівсЬеп
УбІк§еіеівІеі.Ат 19. Аргії 1945 Ьаі деп воІсЬеп Еід діє 1-іе ЦО§е1еівІеІ. Рйгдіе
Сгйпдип" дег 2-іеп ЦО дег ^N А \уагеп еіпісе ЕіпЬеііеп дег Ц\У\¥ уегвеїгі. Аиввег-
дет у/агев діє ВетйЬип^еп ги іЬгет Вевіапд дег Іпґапіегіе-Вгі^аде дев Ма]огв
\¥о1одутуг Рііиіе) еіпгивсЬІіеввеп. Ат 5. Маі Ьаі діє 2-іе ЦО деп Когрв уоп
Сбгіп§ Ніг діє Уегеіпіріті тії дег 1-1еп ЦО дег ЦЦА уегіаввеп. Ееідег уаг ев іп
діевег ТеіІиптб^ІісЬ.Ат 7.Маі,а1вдіеМі1ііагвііиаІіоп ОеиївсЬІапдв Ьойпип^віов
уаг, Ьаі О)аІвсЬепко (ги діевег Теіі Ьаі ег деп Тіїеі Сепегаї-Ьеиіпапі дег ЦІЧА
Ьекоттеп) діє 2-іе ЦО дег ЦІЧАЯісЬіип^ ХУевіеп ^егісЬіеІ.
Оег апдеге ТгиррепуегЬапд дег ЦІЧА Уаг діє ипгериіаге Ра11всЬігтЬгіе;аде
“Сгирре В”. 8іе уаг ат АпГап</ ЕеЬгиаг 1945 тії деп 88-ІардуегЬапд Ові ипіег
дег Цеііипе; уоп Оііо Зкоггепі £Є£гйпдеі. Оіе деиївсЬе 8еіІе уаг уоп дет Ма)ог
АисЬ ипд дег икгаіпівсЬеп АЬіеіІипд уоп Тагав ВиІЬа-Вогоуег (деп еЬетаІі^еп
КоттапдеигдегРоїіввка 8іІвсЬ) "еіеііеі. Оіе Вгі^аде Ьаі іпв^еваті теЬгаів 400
Регвопеп дегаЬІІ, діє іп гуеі ВаІаіПопв сеіеіїї у/агеп, оЬуоЬІ ев діє Ріале уагеп
віє Ьів 5 000 Регвопеп ги уег£гбввегп. Оіе Вгі^аде уаг іп дег 8іадІ ІаІіЬигггипд
ІгаіпіеП. Іт РгйЬ1іп£ 1945 тііввіе віє гигОрегаІіоп “Маір’їбсксЬеп” еіпЬе/.ореп.
8іе воіііе іп діє ХМевіикгаіпе Рйг деп Еіпігіїї іп діє ЦРА реіапдеі Уегдеп ипд деп
Рапівапепкгіе2 &е£еп діє Коїеп Агтее ГйЬгеп, аЬег дієве Орегаїіоп уаг пісЬі
уегуігкІісЬі.
Ат Епде дев Кгіееев ЬаЬеп аііе ЬаирівасЬіІісЬ икгаіпівсЬе, гиввівсіїе, кова-
кієсЬе ипд апдеге овІеигораівсЬе Рогтаїіопеп діє \¥а1їе уог деп уевПісЬеп АПіег-
іеп піедег£е1е£і. \¥епп ОеиївсЬІапд оГїїгіеІ каріїиІіеП Ьаі, ЬаЬеп діє Агтееп іт
Овіеп уог деп воудеіівсЬеп МіІііагкгаГіеп каріїиІіеП. Іп дієве 2еіі ат Епде дев
Кгіе£ев ЬаЬеп уегвсЬіедепе овІеигораівсЬе Тгирреп ^евігеЬі дег АПіегіеп вісЬ
деГапееп /и £еЬеп. АЬег іп ХУігкІісЬкеіІ уагеп аііе дієве ТгиррепуегЬапде дет
8оу]еІипіоп йЬегсесеЬеп. Оіе Цкгаіпег віпд воі'оП ги деп ЬгіїівсЬеп Кгаґіеп
гигйск^еігеїіеп ипд тії деп Віііапег уегеіпі&1. АЬег ев у/агеп пиг гуеі теЬг одег
уепіеег айв ЦкгаіпегаивсеЬіІдеіе овІеигораівсЬе Рогтаїіопеп,діє деп 8оу(еіеп
пісЬі йЬегсесеЬеп у/агеп. Оег гиввівсЬе 8сЬиігкогрв іп Іи^овіауіеп у/аг айв деп
гиввівсЬеп ипд икгаіпівсЬеп Етіргапіеп, діє айв 8егЬіеп іт 1921 £еПо§еп віпд
айв деп Вйг^ег уоп Іи§ов1а\уіеп епівіапдеп. Іп діевеІЬег Хеіі Ьаі 8сЬапдгик діє
УегвісЬегип^ уоп Ргіїг. Аіі Ьекоттеп, давв іт Раї 1 дег деиївсЬеп Каріїиіаііоп діє
І .ЦО пасЬ УУевіеп гигикігеїіеп коппіе ипд деп у/евІІісЬеп АПіеПеп вісЬ ^еГапреп
ги сеЬеп. Ат 9. Маі іві віє ги деп ЬгіїівсЬеп КгаГіеп іп КІа^епГигІ тагвсЬіегІ. Ат
10. Маі 1945 Ьаі діє 1. ЦО дег ЦІЧА деп ЬгіїівсЬеп МіІііагкгаГіеп іп Іатів\уе§
вісЬ ^еГап^еп ги §еЬеп, враіег у/агеп 8 000 іп 8ріііа1 ит^евеїг, ипд посЬ враіег
612
у/агеп кіе іп» Ьа^ег Гііг діє КгіеевсеГапгепеп іп Веііагіеп іп Ііаііеп ит^евеіг.
Сепегаї 8сЬапдгик ипд 1 200 8о1даіеп ЬаЬеп деп Атегікапег іп ВівсЬоГЬоГеп вісЬ
сеі'апсеп ги реЬеп ипд у/агеп іп деп Ьа^ег Гііг діє КгіесвсеГапсепеп іп Кітіпі іп
каїіеп ипіегреЬгасЬі. Іт Маі 1947 у/агеп діезе Кгіе£8§аГапдепе пасЬ Еп^іапд Ьів
Епде 1947 итсевеіг. Іт ІаЬге 1948 уагеп кіе ЬеГгеіі ипд ЬаЬеп діє 6епеЬтіеип£
Ьекоттепе пасЬ Капада, ІІ8А, Агрепііпіеп, Огиеліау, Аивігаїіеп, №ивее!апд,
8іідаГгіка итгигіеЬеп. Оіе Атегікапег ЬаЬеп діє СепеЬтІ!іип£ Гиг діє икгаіпІ8сЬеп
Кгіе£8£еїапе:епе аІ8 Оі-Рі Регвопеп Ніг діє Еті^гаііоп сесеЬеп (пасЬ дет діє
/у/апе8УеірПісЬіе(е Кераігіігипе; уаг).
Оег Реві дег апдегеп икгаіпівсЬеп 8о1даіеп Ьаі деп апдегеп 8сЬісква1 £еЬаЬі.
8о гит Веівріеі віпд ат Епде дев Ктіе^ев діє НаІГіе дегТеіІпеЬтег дег икгаіпі-
всЬеп ]и£Єпд1ісЬеп ЕиГіаЬуеЬгГогтаііопеп ак ОЬ]екі Гііг діє Керагаїіоп цеЬІіеЬеп
ипд тапсЬе віпд ак ОЬ]екІе дег ГетісЬіІісЬеп УегГоІсипс гуеі ІаЬгеп пасЬ дет
ЕйсккеЬг пасЬ Наиве Гиг діє апіівоУ)еіівсЬе Таіі§кеіі іп ОІЖ ипд ІІРА сеЬІіеЬеп.
Оег апдеге Теі 1 уаг іп деп Еа</ег Гиг діє уегвеігіе Регвопеп уегеіпі§1, діє 8іидепіеп
ЬаЬеп іЬг 8іидіит уеііег Гоі1»евеіг, враіег гит Апвіед1ип£8ргоге88 еіп^евсЬІоввеп.
Ев І8і уоп Іпіегевве.давв еіпе АпгаЬІ дег еЬетаІі^еп 8о1даіеп дев Ц\Т\\' аисЬ враіег
іп дег атегікапксЬеп одег кападксЬеп Агтее діепіеп, уаЬгепд еіпі^е уепі£е дег
ГгапгбвівсЬеп Егетдепіе^іоп Ьеіігаіеп. Іп діевеІЬег 2еіі уаг пасЬ дет Кгіес діє
МеЬгЬеіі уоп 8о1даіеп дег 13\У\У сеГапдеп одег уегвгеиі. АЬег пасЬ дет Іакупег
АЬкоттеп - уіє ІовеГ 8іа1 іп Ьезіітті Ьаі - зоїііеп аііе іп діє 8оудеіипіоп гигііск-
цекеЬгіе уетісЬіеі одег уепісзіепв ак діє Уеггаіег уегЬаГіеі уегдеп. Еаиі дев
АЬкоттепв, аЬ§евсЬ1оввепеп уоп дег ,8оу|еіипіоп іп Іака у/агеп діє ЬгііівсЬе
ВеЬбгдеп уегрПісЬіеп аііе воу]еівсЬе Вйг^ег, уегЬаЛеіеп іп дег ІІпіГогт дег деиіз-
сЬеп Агтее одег діевеп діє іиг діє ХУеЬгтасЬі іп деп ЬеІіеЬіреп Оіеп8і §едіепі
ЬаЬеп у/іедег гигискги^еЬеп. Оіе МеЬгЬеіі уоп іЬпеп, діє дигсЬ діє еп^ІівсЬ-
атегікапівсЬеп Тгирреп іп діє СеГапрепзсЬаГі репоттеп уагеп, уагеп тії деп
апдегеп овіеигораівсЬеп Сгирреп іп діє 8оу]еіипіоп ігапвроПіегі ипд іп деп 8ОУ]е-
іівсЬеп Копгепігаііопвіар'ег ^евіогЬеп. Оег Сепегаї дег роїпівсЬе Агтеекогрв
КУІадувІау Апдеге Ьаі цевсЬгіеЬеп: ”Оіе 8о1даіеп дег ОвіГогтаііопеп уагеп діє
ипрШскІісЬвіеп МепвсЬеп дев гуеііеп ХУеІікгіерев. Оег Неітаі епігосеп. тіввасЬ-
іеі уоп іЬпеп Ргоіеріегіеп, іт аііретеіпеп ЬеігасЬіеіе ак діє Уеггаіег, уєісЬє віє
іп іЬгег Веуиввівеіп піетак уагеп, ЬаЬеп віє оі'і Гііг діє Ггетде, ЬііввІісЬе Гііг 8Іе
8асЬе секапірГі ипд діє еіпгі^е ВеІоЬпипр, уєісЬє віє Ьекоттеп ЬаЬеп, уаг дег
Тод, уогуіерепд іп деп Ггетдеп Еапдет, ипд діє Еераігіігапс іп діє Ндіііе (Ш88К),
аи8 уєісЬєг віє £Є8ігеЬі ЬаЬеп ги ГІіеЬеп.”
8о1сЬегуеіве І8і ев гит 8сЬ1ивв ги Ьеіопеп, да8в аЬпІісЬ деп апдегеп ипеіааі-
ІісЬеп еигораівсЬеп ипд авіаіівсЬеп Удікег ЬаЬеп діє Ідкгаіпег ипіег уіег Аиреп
тії дег Опіегдгііскипд іттег уеіівісЬіі^е СевісЬіврипкіе ^еЬаЬі ипд іп а1І£е-
теіпеп (Ііеіепіреп ипіегвійіг, уєісЬє деп 1_Іпіегдгііскег ги війггеп Ьаііеп (аЬпІісЬ
дег Опіегвіиігипр Іарапв уоп деп Іпдиввеп). Оіе ІІкгаіпег ЬаЬеп уіє діє апдеге
каііопеп, уепп віє ипіег уіег Аисеп уог гуеі Вбвеп віапдеп, деп еіпеп §еуаЬк,
уєісЬє уоі1І£ деп еЬетаїісеп Опіегдгііскег віііггеп кбппіе. Іп Ьеідеп 8еііеп ЬаЬеп
діє Овіеигораіег, еіпЬе/оцепе іп деп Хуеііеп У/еккгіер, ргакіівсЬ кеіпеп апдегеп
613
Аизоапц: Гйг діє МеЬгкеіі уоп МепзсЬеп ууаг пиг еіп АизусаЬ! ги зіеіЬеп одег Гйг
сііе Шііопаїе ипсі зІааІІісЬе ЦпаЬІііігшіцкеіІ ги катрГеп.
АисЬ іт Раї 1 дег ЕІкгаіпег ЬаЬеп ІЬге паїіопаїеп МіІіІагГогтаїіопеп уот Липі
1941 Ьіз 8 Маі 1945 Ьеі сіеп уегзсЬіедепеп ТгиррепуегЬапсІеп дег \УеЬгтасЬі аиГ
деиІзсЬег Зеііе іт Озіеп ”е«еп діє Коїе Агтее «екатрГі. Вег Наирііеіі діезег
Рогтаїіопеп Ьеі дег УУеЬгтасЬі ууаг іп деп ІаЬгеп 1943-1945 зеїіепег ак “ЦкгаіпізсЬе
ВеГгеіипгізЬеег (П\¥\У)” Ьекаппі ипд хуііЬ ге псі ІЬгеп Ехізіепг ги Зігикіиг дег
деиізсЬеп ОзПгирреп (Ргєіууіі1і§єп УегЬапдеп) сеЬдії Ьаі. Віезе УегЬапдеп ЬаЬеп
ууаЬгепд дег еезатіеп Хеіі іЬгез ВезІеЬепз діє ЕіпзаїхЬегеіІзсЬаГі ипд діє §иіе
тіїііагізсЬе (^иаіііаіеп Ьєууієзєп, зоууоЬІ зіпд зіе іп уогдегзіег Ргопі іт іпГап-
ІегізсЬеп Еіпзаіг, аіз аисЬ іп ІЬгеп КатрГ §е§еп діє зоуу]єіізсЬє Рагіізапеп §е-
ЬііеЬеп. Оіе АиГзІеІІип» дез ІЗУЛУ еіпегзеііз уоп дег деиізсЬеп Зеііе §еЬдП ги
деп Ехрегітепіеп дег сіпгшсп Зіааізтаппегп ВеиІзсЬІапдз, діє деп Сесспзіапсі
дег Ніііегз-Озіроіііік еіп§е§ап§еп зіпд ипд апдегзеііз уоп дег икгаіпізсЬеп Зеііе
ууігд ез аіз еіп Везіапдіеіі дег икгаіпізсЬеп ВеГгеіип§зЬеууе§ип§ іп 1943-1944
ЬеігасЬіеІ. ЕпізргесЬепд деп Егіппегип§еп дег Аи§епгеи§еп ууагеп діє икгаіпізсЬе
Огсапізаіогеп ипд діє Зоїдаїеп дег икгаіпізсЬеп МіІіІагГогтаїіопеп, §е§гііпдеІеп
дигсЬ діє деиІзсЬе ЗігеіікгаГіе іт ЕаиГе дез гиеііеп \\лс1гкгіе"сз діє Раїгіоіеп дег
еі^епеп Неітаї. Зіе ЬаЬеп §е§1аиЬі, дазз дег НаиріГеіпд дез икгаіпізсЬеп Уоікез
пісЬі ВеиІзсЬІапд, зопдепі діє Зосуіеіипіоп ууаг. Іп аіісетсіпеп ууагеп аііе діезе
Рогтаїіопеп - діє ШУ\У одег діє Віуізіоп “Саііхіеп” и. а. - іп егзіег Ьіпіе апіі-
коттипізіізсЬ ипд аисЬ іп деп Гак геп дез хууєіієп ХУеккгіеоез ууагеп хууізсЬєп
Ніііег ипд Зіаііп «еЬІіеЬеп. Тгоіг дег ип§йпзіі§еп Ведіп§ип§еп ЬаЬеп діє Ог«апіза-
Іогеп діезег Рогтаїіопеп уоп дег икгаіпізсЬеп Зеііе піетаїз йЬег діє Каїіопаїіпіе-
геззеп ипд деп КатрГгіеІ Гйг діє ВпаЬЬап^і§кеіі зеіпез Уоікез уегееззеп. Хит
ЗсЬІизз зіпд діє ВетйЬип§еп дег икгаіпізсЬеп Оі^апізаіогеп діє еі^епе Мііііаг-
кгаГіе Гйг деп КатрГ це^еп діє Еіпіегдгискег ги §гйпдеп іп дег СезсЬісЬіе аіз еіпе
дег песЬзіГо1§епдеп 7еи§піззеп дег КопІіеиігІісЬкеіі дег Аиззегип^еп дег ІІкгаіпег
Гііг діє ЕпаЬЬап«і"кеіі ипд еі"епе.ч зІааіІісЬеп ЬеЬеп се/еі^І.
614
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
ДЖЕРЕЛА:
Центральний державний архів вищих органів влади
і управління України у Києві. Фонди:
2077 - Генеральний комісар Волині та Поділля, м. Луцьк Волинської
області, 1941-1944;
2449 - Німецькі військово-польові суди (ПеиГксЬе ГеМкгіе§8§егісЬ(е) (пе-
ріод німецько-фашистської окупації);
2453 - Німецькі військові частини (період німецько-фашистської оку-
пації на території України);
3676 — Оперативний штаб рейхслейтера Розенберґа (ЕіпкаігкіаЬ КокепЬеге);
3833 — Краєва Екзекутива ОУН[-Б] на ЗУЗ;
3836 - З’єднання західних груп УПА (”УПА-Захід”), 1942-1945;
3837 - З’єднання південних груп УПА (”УПА-Південь”), 1941-1945;
3959 - Український Центральний Комітет, м. Краків;
3971 - Українська добровольча стрілецька дивізія СС "Галичина”;
4328 - Штаб начальника поліції безпеки і СД Віденської округи;
4394 - Управління підтримки військовослужбовців за кордоном при
Головному управлінні СС у справах переселення та з расових
питань в Берліні (Аті Гйг Ап§еІібгі§епипіегЬаІі іт Аизіапсі іт Вакке-
иікі 8іе<Лип^ЬаирІатІ 88 іп Вегіт);
4398 - Командир поліції безпеки і СД в м. Києві (Коттапбеиг дег
ЗісЬегЬеіікроІігеі ипіі 8П іп Кієху);
4465 - Колекція окремих документальних матеріалів українських
національних еміґрантських установ, організацій і осіб;
4620 - Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни;
4628 - Колекція трофейних документів про співробітництво україн-
ських націоналістів та керівництва УПА з німецько-фашист-
ськими окупантами;
КМФ-8 - Колекція мікрофільмів з історії Великої Вітчизняної війни.
Центральний державний архів громадських об’єднань України
у Києві. Фонди:
1 — Центральний Комітет Комуністичної партії України;
57 - Колекція документів з історії Комуністичної партії України;
62 - Український Штаб Партизанського руху (УШПР);
63 — Перша Українська Партизанська дивізія ім. двічі Героя Радян-
ського Союзу С. А. Ковпака (Сумське партизанське з’єднання),
1941-1944;
166 - Комісія з написання історії Великої Вітчизняної війни при
АН Української РСР.
Центральний державний історичний архів України у Львові:
Ф. 201 - Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів.
615
Державний архів Вінницької області (ДАВО):
Ф. 138 - Вінницька міська управа.
Державний архів Львівської області (ДАЛО). Фонди:
П-3 - Львівський обласний комітет Комуністичної партії України;
П-183 — Група підпільних організацій Львівщини;
Р-35 — Губернатор дистрикту Галичина (Сіоіл'сгпсіїг дек Вікігікік Саіігіеп);
Р-36 - Команда поліції безпеки і служби безпеки дистрикту Галичина
(Коттапдо дег 8ісЬегЬеіікро1ігеі ипд дек 8В їйг Вікігікі Саіігіеп);
Р-54 — Управління праці у Львові (АгЬеіікаті іп ЕетЬегу).
Державний архів Рівненської області (ДАРО):
Ф. Р-ЗО — Колекція документів з історії ОУН-УПА.
Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника
Національної академії наук України (ЛНБ НАН України).
Фонд листівок.
Львівський історичний музей.
Відділ ”Музей історії визвольних змагань України".
Колекція фотоматеріалів.
Музей ї ді УД УНА у Львові
Колекція документів і матеріалів.
Нацьіянальньїй архів Республіки Беларусь у Менску:
Ф. 3500— Дзейнасть партьізанскіх загонав на тзріторьіі Палуднєвай
Беларусі в гадьі Другой суеветнай вайньї.
Российский государственньїй архив кино- и фотодокументов
(РГАКФД) в Красногорске.
— 1944. Киножурнал ”Под Бродами”. — Часть 1. - Каталожний
№ 0-8827. - 395 м.
Випдехагсіт (ВА) іп Вегііп:
N123 - Кбкігіп§, Егпкі:
N 443 - НеІІтісЬ, Неіпг;
N8 19 - РегебпІісЬег 8іаЬ ВеісЬкїїіЬгег 88;
N8 43 - Аіі88СпроІііІ8сЬе8 Аті дег И8ВАР;
В 19 - Наиріаті Огдпипркроіігеі;
В 43 - ВеісЬккапгІеі;
В 52 II - КапгІеі дек Оспсгаїроиусгпсигз;
В 58 - ВеісЬккісЬегЬеіікЬаиріаті;
В 70 - Роїігеідіепкікіеііеп іп сіп§с§1ісдсгІеп ипд Ьекеігіеп ОеЬіеіеп;
В 94 — ВеісЬккоттіккаг Гйг діє Скгаіпс тії СексЬаЙкЬегеісЬ;
Випсіехагсіт-Міїйагагсіт (ВА-МА) іп РгеіЬиг$:
N/756/170 - 8атт1ип§ УорегзопаІ;
ВН 2 - ОКН/СепегаїкіаЬ дек Неегек;
ВН 19 - ОЬегкоттапдок дег Нсегек^гирреп;
ВН 20 — ОЬегкоттапдок уоп Агтесп ипд АгтееаЬіеі1ип§еп;
616
КН 26 - ІпГапіегіе-Оіуікіопеп;
КН 53 - ХУеЬгкгеіккоттапдок;
КЕ 21 - УегЬапде ипд ЕіпЬеіїеп дег Еіакагііііегіе;
К8 3 - Оіуікіопєп дег \Уаіїеп-88;
К8 5 - Егкаїг- ипд АикЬі1дип§кеіпЬеіІеп, 8сЬи1еп, Ег£апгип§к- ипд Рйгког^едіепкі-
кіеііеп дег \Уаіїсп-88;
К\¥ 5 - ОК\У/Аті АикІапд/АЬхусЬг.
ВА, АЬіеіІип^ іп Рогздат:
— ОеиІксЬе 8іііїип§.
Оеиізсіїе ОіеікізіеІІе /ііг діє Вепаскгісіїд^ипу; дег паскхіеп Апяеіідгідеп уоп
Се/аііеп дех екешаІі§еп деиізскеп ХУеІітшсіп (ООЗі) іп Вегііп:
- Акіеп дег Ксцітспі “ВгапдепЬиг£-800” г.Ь.У., 1941;
- Акіеп дег 14ЛУаї(еп Сгепадіег Оіуікіоп дег 88 (^аі.1), 1943-1945;
- 14. УУаіТсп-бгепадісг Оіуікіоп дег 88 (баї. N1. 1). КапіспІІісЬс УегіикІип§-
теідип§ ііЬег Оіїїгіеге, Всатіе, Опіегоіїїгіеге ипд МаппксЬайеп. ВегісЬїк-
геіігаит: 1. 7.-30. 7. 44 ( Вапде У/8 406 - У/8 419).
Тке ії’адопаі Агсіііуєз о/ діє і/пііед Зтагех (ІЗАІ'8) іп У/адііп$іоп.
Міегосоріек:
Т-1І - Каіїхуау Тгоорк (ЕікепЬаЬпІгирреп);
Т-78 - Кесогдк оі ІЬе Оегтап Агту Ні§Ь Соттапд (ОЬегкоттапдо дек Неегек);
Т-І75 — Кесогдк ої іЬе Регкопаї 8іаЬ оГ КеісЬ Ееадег оГ ІЬе 88 апд СЬісГ оГ іЬе
Оегтап Роїісе (РсгкдпІісЬсг 8іаЬ дек КеісЬкГйЬгегк 88 ипд СЬеї дег
ОеиіксЬеп Роїігеі);
Т-311 - Кесогдк оГ Оегтап 8іаЙ Соттапдк, Агту Сгоирк (Акіеп деиіксЬег
8іаЬккоттапдок, Агтее§гирреп);
Т-454 — Кесогдк оГ іЬе КсісЬ Міпікігу Гог ІЬе оссиріед Еакіегп Теггіїогіек, 1941-
1945 (КеісЬктіпікІегіит Гйг діє Ьекеїгіеп Окі§еЬіеІе).
Т-501 - Кесогдк оі Оегтап Еіеїд Соттапдк, Кеаг Агеак, Оссиріед Теггіїогіек
апд оіЬегк (Акіе деиіксЬег 8іаЬккоттапдок Ніпіег1апд,оккиріегіе ОеЬіеІе
ипд апдегек).
Агсіііу о/ діє /зі ІЮ СІМА Ьу діє Ідкгаіпіап-Сападіап Резеагс/і
апд Ооситепіаііоп Сепіге іп Тогопіо.
ТЬе таїегіаїк деа!іп§ хуііЬ іЬе Оіуікіоп:
- Егопі Еіпіік;
- Мііііагу Воагд (Ууккоуа Еіргауа): а) ОепегаІ. Ь) Нікіогісаі 8есііоп.
Інтерв’ю Іроїдн Вінницької з Осипом Вінницьким 19 червня
1989 р. у Монтреалі. Аудіозапис. Таре 1, 2.
РиЬИс Ресогдз ОДісе іп Ьопдоп:
- Кадіо тсккадск, геіегепсе Ю іЬе Саіісіап Оіуікіоп (1944-1945).
Зкіті іїхігедпі Агіііу у Ргаге:
- Е 110. - Оег \¥еЬгтасЬіЬеУОІІтасЬіі§іе Ьеіт ОеиіксЬеп 8іаа1ктаппег
їйг ВдЬтеп ипд МаЬгеп. Веіг.: Еа§с іп дег 81оу/аксі. АЬапте1дип§еп
дек ОіксЬ. ВеїеЬІкЬаЬегк 8Іоу/аксі уот 23-26.10.44.
Агсіїім'ит Акт ^іуусії (АА1У) н' Ц'агхгач’іе:
- Агтца Кпуо\уа (АК);
— Міпікіегкіїуо 8ргау/ У/єхуп., УУудхіаІ кроіесхпу.
617
Агсктит РапиГшіпуе Кгакоте:
- 8у§паіига тіакіа Кгакохуа 745.
Іпмуіиі Раті(сі МагтІ'їне] и’ Ийгитие.-
- О/.ісппік Напка Ргапка [Пак ОіспМІа<ісЬисН дек Напк Ргапк]. - Уоі. XXXVI.
іпіспісі:
Верига В. Дорогами Другої світової війни. Леґенди про участь українців
у здушуванні варшавського повстання в 1944 р. та про Українську Дивізію
"Галичина” // ’л'ХУХУ.беосіїіек.сот/пкріІка/ІіЬгагу/уегуЬа
Дробязко С., Ермолов Н. Добровольческий полк "Десна” и другие восточньїе
формирования на территории Орловской области // уухуху.окіЬаіаіІІоп.
Іїотги.сот/кіО 1 .біт
Ковалев Б. Н. Работа советских спецслужб по разложению колла-
борационистских формирований в годьі Великой Отечественной войньї //
уууууу.ГкЬ .ги/ЬікЮгу/тикеи т/1997/ко х'аІеУ.Ьіт!
Русские добровольцьі в Вермахте // ххлулу.кіах'іс-іс^іоп.пагод.ги/гикуусг.кіті
Еакі Ье^іоп Еогтаїіоп сепіегк // хух¥Х¥.Ька-гоа.сЬаі.пі/еакІ_Іе§іоп_Гогтаііоп_сепіегк_ги8.Ьіт
Еакіет Тгоорк: Оіе Окіїгирреп // хуу¥Х¥.ап§еІгауЬ<х>к8.сот/діех¥еЬтіасЬі/Ьеег/оІ.Ьіт#іпІго
Оегтап Аихіїіаіу Рогсск іп П \у\у\у.(еІд^гаи.сот/аихіІіагу.кІтІ
14Й1 Огепадіег Оіуікіоп 88 Оаіісіа (№. 1 ІІкгаіпіап) // \у\у\у.£сосіііск.сот/кк£а1іікі)а
Еикоу/ккі N. Еріходу у/крбіргасу роікко-піетіескіе) XV окгекіс тіу<1хуххо]еппут і род-
схак II \¥о)пу 8ххіаІо\УС]’ // \хи\х.т\х.к.р1/іпГораІгіа/риЬ1ісукІука/Іфіхо<1у_\хкроІргасу.ІіІт1
Мііііагу Ахуагдк // ІіІІр://\х\х\х.кка1тап.пи/іЬігд-гсісЬ/а\хагдк-тіІііагу.Ьіт
Маїіопаї Уоіипіеег Гогтаїіопк іп ХУеЬгтасЬі апд \Уаіїеп-88 - Национальньїе Добро-
вольческие формирования в Вермахте и Ваффен-СС // \х\у\х.Ька-гоа.сІіаі.ги/
ОкіЬаІаіІІоп // У¥ХУХ¥.О8іЬаІаіІ1оп.Ьу.ги/Ьоте.Ьіт
1 -81 Виккіап Каїіопаї Агту (1-8і ВКА) // ЬіІр://Ька-гоа.сЬа1.ги/1_а_гпа_еп8.Ьіт
Викккіу ОкЬгаппіу Когрик // хуууху.ккаІтап.пи/іЬігд-геісЬ/соІІаЬ-кегЬіа-гиккіа.Ьіт
ТЬігд ВсісН РасіЬоок - 8іапдагд Ог§апіхаііоп: Іпіапіегіе-Оіх'ікіоп (Туре 44) // ІтегпеГ.
ЬіІр://х¥Х¥Х¥.8ка1тап.пи/іЬігд-геісй/кеег-ог§-іп(апІегіе-44.кіт.
ІІкгаіпіап ЕіЬегаііоп Агту // ЬПр://Ька-гоа.сЬа1.ги/и¥¥_еп§.Ьіт
ІІкгаіпіапк іп оіііег ідгтаїіопк: Рапхегк П Ьіір://§еосіііек.сот/к8§аІіікііа/Рапхег8.Ьіт1
ІІкгаіпіапк іп Виккіап Гогтаїіопк // \¥Х¥Х¥.§еосіііек.сот/кк§аІіі8І)а/Вик.ЬітІ
ІІкіп§ Еакі Ье^іопк іп \УАК // ЬіІр://Ька-гоа.сЬа1.ги/еакІ_ІЄ8_іп_ике.Ьіт
І4іЬ ХУаЙеп-Огепадіег-ОіУікоп дег 88 (икгапіксЬе № 1) // \х\у\х.Гогсск70.Ггеексгус.со.ик/
\УаНеп%2088%20Техі+Іта8Єк/14іЬ%2088 .Ьіт
х¥Х¥Х¥.§еосіііек.сот/~огіоп47/88-РОЕІ2ЕІ/88-Вгі§£_Е-1.ЬітІ
х¥Х¥Х¥.§еосіііс8.сот/~огіоп47/88-Р0ЕІ2ЕІ/88-6ги1_0-2.ЬітІ
х¥Х¥Х¥.оеосіііек.сот/~огіоп47/88-РОЕІ2ЕІ/88-8іа£_А-О.Ьіт1
Х¥х¥\у.іп(оикек.сот/исс1а/рге8кге1еа8ек/хуагсгітек/рге8808.ьіт1
улуу/.і Х'Х'дп .дс/апіі Га/0009/05.Ьіт
\у\у\у.іхг§.дс/7луап^15.Ьіт
618
и-х¥\у.коЬ1еп7.<1е/8еЬеп8\¥сПЄ8/еііеЬі/5иЬ2.Ьіт
\\\уад.пі\\.к.р1/іпГораІгіа/риЬ1іс58іукіі/ІірІ7.ос1у 'Л'кроІргасу.ЬітІ
\у^\у.тоайеп-88.сот/ог§апІ2аПоп/(1іуІ8Іоп8/14_ іл'айеп-^гепайіегчііуіхіоп .Ьіті.
Преса:
Аргументи и факти. — Москва, 1990. - № 35.
Відродження. Орган гебітскомісара в Таращі. — Тараща, жовтень 1941-1943.
Вільне слово. - Дрогобич, липень-вересень 1941.
Вісті. Тижневик для українських робітників з Ген. Губернаторства (вкл.
з Галичиною). - Берлін, 1943.
Вісті Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА. Орган військово-політичної
думки Крайової Управи Братства кол. вояків 1 УД УНА в Німеччині. -
Мюнхен, 1949-1974.
Вісті Комбатанта. Український військовий журнал. - Нью-Йорк, 1961-
1963; Торонто-Нью-Йорк, 1964-2002.
Военно-исторический журнал. - 1990-1991.
Гадяцька газета. Український часопис міста і села. - Гадяч, 1942.
Голос-Українські Вісті. - Берлін, березень - 8 квітня 1945.
Голос Підкарпаття. - Дрогобич, 1942.
Голос Полтавщини. — Полтава, 1942-1943.
Дніпропетровська газета. Офіційний орган міста Дніпропетровська.
Дніпропетровськ, 1941-1943.
Доброволец. Газета войск освободительного движения. — 1944. - № 6 (74).
Донецька газета. Український часопис міста й села. — Слав’янськ, жовтень
1941-1943.
За волю і права. - [Б. м.] Травень-липень 1944.
За мир и свободу. Орган Народного Антибольшевистского комитета (Украин
ский фронт). 2-й год изд. - № 48 (121). - [Львов,] 27 июня 1944.
За Нову Европу. Вишкільний орган для військ 88 й охоронних відділів. -
№ І/ІІ. 1944. — Берлін: Оег КеісЬкйіЬгег 88, 88-Наиріаті, Всгііп ОпіпехуаИ,
Оои£Іа88іг. 7-11; Видавництво Б. Кравціва, 1944. - 32 с.
За Україну. Орган Українського Визвольного Війська. - Січень-березень
1945. - № 1-46.
Золотий Тризуб. Орган Революційного Повітового Проводу. - Калуш,
липень 1941.
Казачьи ведомости. - Берлин, І. ПІ. 1944. - № 8. - 32 с.
Клич. Еженедельная газета для военнопленньїх. - Берлин, август 1941-1943.
Костянтиноградські нові вісті. - Костянтиноград, грудень 1941-1943.
Краківські вісті. Український щоденник. - Краків, 1941-1944.
Крем’янецький вісник. — Крем’янець, 17 вересня 1941-1943.
Львівські вісті. Щоденник для дистрикту Галичини. - Львів, 1943—липень 1944.
Маріюпільська газета. Орган Маріюпільської міської управи, 1942-1943.
619
Ь
Мьі добровольцьі и наши немецкие товарищи. — № 1-3. — Издатель:
Скорпион, октябрь-ноябрь 1944.
Наші дні. - Львів, 1943.
Нова Доба. Ілюстрований тижневик. - Берлін, 16 серпня 1941 — березень 1944.
Нова Україна. Щоденний часопис. - Харків, 1942-1943.
Нове українське слово. — К., 1942.
Новий час. Український часопис Петриківської округи. — Петриків, 1942 -
червень 1943.
Оборона України. Часопис Української Народньо-Революційної Армії. —
1 серпня 1943. - № 1. - 6 с.
Пінська газета. - Пінськ, вересень 1941-1944.
Подолянин. Орган Кам’янець-Подільського окружного комісаріату. -
Жовтень-груденЬ 1941.
Рідна земля. Український популярний тижневик. — Львів, 1943-1944.
Українець. Тижневик для українських робітників. - Берлін, 1944.
Українська дійсність. Орган Української Громади в Німеччині. — Берлін, 1944.
Український голос. - Луцьк, вересень 1941-1943.
Український голос. Орган управи міста Проскурова та окружної управи. -
Проскурів, ЗО вересня 1941 - лютий 1944.
Український Доброволець. Орган Українського Визвольного Війська (від
16 червня 1944). — Берлін, травень 1943-1944.
Український Донбас. Орган Горлівської міської управи. — Горлівка,
18 грудня 1941-1942.
Український Самостійник. — Мюнхен, 1950-1951.
Хлібороб. Сільсько-господарське видання часопису "Українець”. — Берлін,
травень 1943-1944.
Вакіег ІЧасЬгісЬіеп. - Ваксі, 1943.
Оак КеісЬ. ОеиІксЬе \УосЬепгеііип§. - Вегііп, 1943.
Оопаигеііип§. - Ве1§гад, 1943.
II Ророіо д’ііаііа. - Мііапо, 1942-1943.
Кгакаиег 7еііип§. - Кгакаи, 1941-1944.
ВсісЬкагЬеіікЬІаіі. - Вегііп, 1944. - №. 1.
ВсісЬк^сксіхсЬІаіі. - Вегііп, 1944. - №. 1.
Ппксг Неег. Нг8§. уоп ОЬегкоттапдо дек Нссгск. - Вегііп, 1943.
Опубліковані документи і джерела:
Всенародное партизанское движение в Белоруссии в годьі Великой
Отечественной войньї (нюнь—июль 1944). Документи и материальї в трех
томах. - Т. 2. Развитие всенародного партизанского движения во второй
период войньї. Книга первая (ноябрь 1942 - июнь 1943). - Минск:
Издательство "Беларусь”, 1973. — 680 с.
Геббельс Й. Последние записи. Пер. с нем. - Смоленск: Фирма "Русич”,
1993. - 416 с.
620
Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів
(кер. кол. упоряд. Р. Я. Пиріг). - К.: Політвидав України, 1990. - 605 с.
Горліс-Горський Ю. Аує йісіаіог. Сталін і його діяння // Подолянин. -
23 жовтня 1941. - № 13. — С. 2-3; 26 жовтня 1941. - № 14. - С. 2; ЗО
жовтня 1941. - № 15. - С. 2; 2 листопада 1941. - № 16. - С. 2;
6 листопада 1941. - № 17. - С. 2.
Гриф секретности снят: Потери Вооруженньїх сил СССР в войнах, боевьіх
действиях и воєнних конфликтах: Статистическое исследование. - Москва:
Воениздат, 1993. - 416 с.
Довкруги СС Стрілецької Дивізії Галичина (В обличчі однієї можливості) //
Бюлетень. - Видання Краєвого Проводу Організації Українських Націо-
налістів Самостійників-Державників. — Р. ПІ. - 1943. - Ч. 11. - С. 1-3.
За Українську Державність (Хто будує, а хто руйнує Українську Держав-
ність?). - [Краків: Видання Головного Проводу ОУН-Б, 1941]. - 10 с.
Иосиф Сталин - Лаврентию Берии: ”Их надо депортировать!..” Доку-
менти, факти, комментарии / Вступ, ст., сост., послесл. Н. Бугай. —
Москва: Дружба народов, 1992. - 288 с.
Коваленко І. М. Цілі і методи німецької імперіалістичної політики на
окупованих теренах // Літопис Української Повстанської Армії (УПА). —
Т. 1. Волинь і Полісся. - Торонто: Видавництво "Літопис УПА”, 1989. -
С. 56-102.
Ковальський М., Лупул М. Безприкладні звірства енкаведистів // Додаток
№ 1 до газети "Подолянин” № 21. — 20 листопада 1941. - С. 3.
Колективізація і голод на Україні, 1929-1933 (АН України. Інститут
історії України та ін. Упоряд.: Г. М. Михайличенко, Є. П. Шаталіна.
Відп. ред. С. В. Кульчицький). - К.: Наукова думка, 1992. - 736 с.
Літопис УПА. — Т. 5. Німецька окупація. За ред. Є. Штендери. - Торонто,
1984. - 312 с.
Літопис УПА. - Т. 6. УПА в світлі німецьких документів. Книга перша:
1942 - червень 1944. Зібрав і впорядкував Тарас Гунчак. З англійськими
й українськими резюме. — Торонто, 1984. — 255 с.
Літопис УПА. - Т. 8. Українська Головна Визвольна Рада. -Документи,
офіційні публікації, матеріали. Книга перша, 1944-1945. Редакція:
П. Потічний і Є. Штендера. — Торонто, 1980. — 319 с.
Львівщина у Великій Вітчизняній війні (1941-1945). Збірник документів
і матеріалів. - Львів: Каменяр, 1968. - 468 с.
Малкош В. Список членів Івано-Франківської Станиці Галицького Братства
к. в. 1-ої УД УНА, які не змогли прорватися з оточення під Бродами і
перейшли до УПА та їх подальша доля // Вісті Комбатанта. - 2000. —
Ч. 4. - С. 74-76.
Мартирологія українських церков у чотирьох томах. Т. 1. Українська
православна церква. Документи, матеріали, християнський самвидав
України. Упорядкували і зредагували Осип Зінкевич і Олександр Воронин. —
Торонто—Балтимор: Українське видавництво "Смолоскип” ім. В. Симо-
ненка, 1987. - 1 207 с.
Муха Л. Дивізійники Миколаївщини // Вісті Комбатанта. — 2000. —
Ч. 5-6. - С. 89-95.
Нюрнбергский процесе. Документи и материальї в 3-х тт. - Т. 3. - Москва:
Юридическая литература, 1966. - 699 с.
621
Пикер Г. Застольньїе разговорьі Гитлера. - Смоленск: Русич, 1993. - 496 с.
Правда про унію. Збірник документів і матеріалів. - Львів: Каменяр,
1968. - 375 с.
Преступньїе цели - преступньїе средства: Документи об оккупационной
политике фашистской Германии на территории СССР (1941-1944 гг.).
3-є изд. — Москва: Зкономика, 1985. — 328 с.
Присяга вояка Української Національної Армії // Літопис Червоної
Калини. - Львів, 1992. - № 6-7. - С. 45.
Список поляглих вояків 1-ої Української дивізії УНА та українців інших
військових формацій в П-ій світовій війні. - Нью-Йорк: Видання Братства
”Броди-Лев”, ІНК, 1992. - 150 с.
СССР в борьбе за мир накануне Второй мировой войньї (сент. 1938 - август
1939 гг.). Документи и материалн. - Москва: Политиздат, 1971. - 671 с.
Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних
матеріалів. Зібрав і впорядкував Володимир Косик. - Т. 1. - Львів:
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. -
382 с.; Т. 3. - Львів, 1999. - 384 с.
Черная книга. О злодейском повсеместном убийстве евреев немецко-
фашистскими захватчиками во временно оккупированних районах Совет-
ского Союза и в лагерях Польши во время войньї 1941-1945 гг. Составлена
под редакцией Василия Гроссмана, Ильи Оренбурга. - К.: МИП ”Обериг”,
1991. - ХХП+560 с.
Агтца Кга]о\уа V/ докитепіасЬ 1939-1945. - Т. ІП. - Бопдуп: Сгуї Ргіпіеге Бід,
1976. - 6278.
Пак роїіііксЬе Та§еЬисЬ АИгеїІ ВохепЬеп; 1934/35 ипіі 1939/40. Нг8§. V. Н.6.8ега-
рЬіт.- МйпсЬеп, 1964. - 218 8.
ПексЬепек І. Соттіххіоп ої Іпциігу оп \¥аг Сгітіпаїх, Керогі. Рагі І: РиЬІіс. “ТЬе
Саіісіа Піуікіоп”. - Оііахуа, ЗО ПесетЬег 1986. - Р. 249-261.
Поситепіх оі Оегтап Рогеі§п Роїісу 1918-1945. 8егіех П (1937-1945). — УоІ. XIII.
ТЬе \¥аг у сага. Іипе -23, 1941 - ПесетЬег 11, 1941. - Бопдоп: Нік Ма]е8Іу’х 8іа-
ііопеїу ОЇПсс. 1964. - 700 р.
Пиііск А. Ргот Нііісг’к Поогаіер: ТЬе ЇУагіітс ІпІсІІфспсс Верогік оі АПеп ПиІІех,
1942-1945. Едіїсд хуііЬ Соттепіагу Ьу Иеаі Н. Раїїегаоп. - йпіусгеііу Рагк: Репп-
яуКапіа 8іаіе Спіуегкіїу Ргеха, 1996. - 684 р.
ОоеЬЬеІх І. Та§еЬиесЬег, 1942-1943. - 2исгісЬ: Боиіх БоеЬпег УегІа§, 1948.
Неегех-Уегогдпип^кЬІаП. - ТеіІ В. - Вегііп, деп 17 Іиіі 1944.
НеіпгісЬ Ніттіег. ОеЬеітгеїІеп 1933 Ьік 1945 ипіі апдеге АпкргасЬсп. Нге§. уоп
Вгадісу Р. 8тііЬ ипд А§пех Р. Реіегаоп. - Ргапкїигі ат Маіп, 1974. - 269 8.
Ніііеге Ба§еЬе8ргесЬип§еп. Піе РгоІокоІКкщтспІс кеіпег тіїііагіксЬеп Копїегепгеп
1942-1945. Нг8£Ь. V. Неїтиі НеіЬег. (фисіїсп ипд ВагкіеІІип^еп гиг ХеіфсксЬісЬіе,
10.) - 8іиіі§аП: ПеиїхсЬе Уег1а£ап8іаІі, 1962. - 971 8.
НІІІЄГ8 \Уеіхип§еп Їйг діє Кгіс^кїііЬгшщ 1939-1945. Покитепіе дех ОЬегкоттапдох
дег ЇУеЬгтасЬі. Нґ8§. V. V/. НиЬаїхсЬ. - РгапкГиїї ат Маіп, 1962. - 500 8.
Бап§ Р. Піе Іікгаіпег Оаіігіепх іт Катрї ит діє АиїгісЬіип§ дех икгаіпіксЬеп 8іаа1ех.
ЬІиг Їйг Піеп8і§еЬгаисЬ. - Вегііп: 8е1Ь8іУегІа§ дег РиЬІікаїіопххіеІІе, 1943. - 263 8.
Окирасіа і гисЬ ороги дгіеппіки Напха Ргапка. - ЇУагхгахуа: Кхі^гка і УУіедга,
1972. - Т. 2. - 675 к.
622
Уегогдпип§8Ь1аи с!ег КеісЬктіпікіег йіг діє Ьекеїгіеп ОкІссЬісІс. - 2.1ипі 1943. - №. 12.
\¥уіе Е Метогапдит оп 8іаіікііса1 Оа(а оп 8оуіє( Оікріасед Регкопх. Кероіі. -
СатЬгідве: Вихкіап ВеьеагсЬ Сепіге Ьу Нап'агд Ііпіуегхіїу, Аи§икІ 1952. - 17 р.
Неопубліковані спогади
Кравець П. [Малець В.] Дивізія "Галичина” (причинки до історії дивізії
"Галичина”). - Ріміні (Італія): Табір українських полонених, 1947. - С. 14.
Мотика В. Моя служба в Українській дивізії. На правах рукопису. -
Норт-Порт (Флорида, США), 1999. - 131 с.
Санников Г. С. Воспоминания [Рукопись]. - Москва, 2000. - 698 с.
Феркуняк Д. Спомин з життя дивізії "Галичина”. - [Машинопис, б. м.]-
46 с.
Фіалка І. - Спогади. - Львів, 1999. - 6 с.
Цимбалюк Ф. В боях і рейдах УЛС. - [Рукопис, б. м.] - 31 с.
Агії Е В. Та§ип§ дег Оепегаї 8сЬапдгиск тії Оепегаї У/Іаххоїу;
Ог^апіхаїіоп ипд 8сЬіскха1 дег 2. икгаіпіксЬе Оіуікіоп;
Оепегаї 8сЬапдгиск іп Іеігіеп Мопаїк дек Кгіе§е.к;
Оґ£апікаііоп дег икгаіпіксЬе Наііопаїкотіїее;
\Уаіїсп-88 ипд Ргеі\УІІ1і§еп дег Охі [Еигора];
8огіаІдіепк( Гйг ОкіГогтаїіопеп ипд Еаті1іе-Ап§еЬбгі§еп дег Окікоідаїеп.
Риіці А. Н. Уоп дег СаІіхіксЬеп Агтее гиг ОеиІксЬеп У/еЬгтасЬ( (1918-1939). - 44 8.
Риіи] А. Н. Аик РеІдрокіЬгіеїеп (ОкІоЬег 1939 - Магх 1941). - 33 8.
8сЬтііІ Н. РіопіегеіпЬеііеп дег 14. ХУаіїеп-Огепадіег-ОІУІкіоп (икгаіпіксЬе Кг. 1). -
ОіїспЬасЬ, 1987. - 29 8.
Опубліковані спогади:
Акула К. Змагарньїя дарогі. - Мюнхен: Накладам аутара, 1962. - 583с.
Бабій Л. Група вояків дивізії "Галичина” на вишколі й фронті у дивізії
"Вікінг"’ 1944 року // Вісті Комбатанта. - 1994. — Ч. 5-6. - С. 111-116.
Баран Б. Юнацький табір в Неполомніцах (До історії організації юнаків) //
Вісті... - Березень-квітень 1954. - Ч. 3-4 (41-42). - С. 10-11.
Бендер В. Дивізія, гей, рідна мати... // Вісті... - Липень-серпень 1954. -
Ч. 7-8 (45-46). - С. 4-5.
Бенцаль Я. Піонірська служба // Вісті... - 1952. - Ч. 4-5 (18-19). - С. 16.
Білинський А. В совєтському полоні // Вісті... — Листопад—грудень, 1955. -
Ч. 11-12 (61-62). - С. 1-2, 5.
Білинський А. В. В концтаборах СРСР, 1944-1955. Спогади і спосте-
реження. - Мюнхен-Чікаґо: Орлик, 1961. - 379 с.
Білостоцький Т. Спогади. - Б.м.: Накладом Братства кол. вояків 1-ої
УД УНА, 2000. - 183 с.
Боднар В. Спогад про полк. Євгена Побігущого-Рена // Вісті Комбатанта. -
1995. - Ч. 4. - С. 13-15.
Бойцун Р. Курінь фюзилірів 1. УД УНА під Бродами // Вісті... -
Листопад-грудень 1953. - Ч. 11-12 (37-38). - С. 5-6.
623
Бойцун Р. Леґіон ДУН (Дружин Українських Націоналістів) // Вісті
Комбатанта. - 1982. - Ч. 5-6. - С. 47-51.
Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія українського
повстанського руху. - Вінніпег (Канада): Накладом Товариства ”Волинь”,
1981. - 326 с.
В. Л. Про спомини юнаків // Вісті Комбатанта. - 1997. - Ч. 4. - С. 95-96.
Василакий В. Путь к правде // Известия. - Москва, 1960. - № 209. —
2 сентября.
Василишин М. Український Леґіон у Югославії // Вісті... - Вересень—
жовтень 1955. - Ч. 9-10 (59-50). - С. 2-3.
Висоцький Р. Спогади дивізійника. - Чікаго, 1994. - 146 с.
Волиняк О. З записок українського перекладача // Вісті... - 1969. -
Ч. 132. - С. 10-11.
Габа В. В українському юнацтві в далеку дорогу // Вісті Комбатанта. —
1970. - Ч. 3-4. - С. 46-53; Ч. 5-6. - С. 55-64; 1971. - Ч. 1. - С. 54-62.
Гелен Р. Война разведок. Тайньїе операции спецслужб Германии. 1942-
1971. Пер. с нем. В. Г. Чернявского, Ю. Д. Чупрова. - Москва: ЗАО
издательство "Центрполиграф”, 1999. - 427 с.
Гіммельрайх К. Спогади командира відділу особливого призначення ”УПА-
Схід” // Літопис УПА. - Т. 15. - Торонто, 1987. - 270 с.
Гірняк К. Український Леґіон Самооборони. Причинки до історії. —
Торонто: Накладом старшин і вояків леґіону, 1977. - 55 с.
Гірняк Л. На стежках історичних подій. Карпатська Україна і наступні
роки - спогади, матеріали. - Нью-Йорк: Накладом автора, 1980. - 340 с.
Гладич В. До історії 2-ої УД УНА // Вісті Комбатанта. - 1971. - Ч. 5. —
С. 73.
Головенко В. Батальйони 121 і 116 (До історії УВВ) // Вісті... — 1953.
- Ч. 9-10 (35-36). - С. 10-11.
Гончаренко А. З минулих днів // Вісті Комбатанта. — 1971. — Ч. 1. —
С. 27-38.
Гончарук В. Дещо про бриґаду "Вільна Україна” // Вісті Комбатанта. —
1988. - Ч. 5-6. - С. 64-66.
Гор О. В американському полоні // Вісті Комбатанта. - 1962. - Ч. 1. -
С. 17-28.
Горбачевський Я. Денник добровольця // Вісті Комбатанта. — 1999. —
Ч. 5-6. - С. 91-96.
Городиський О. З споминів про українську дивізію // Вісті... — Вересень—
грудень 1956. - Ч. 9-12 (71-74). - С. 14-17.
Городиський О. Два дні в партизанці (причинки до історії Українського
Леґіону Самооборони) // Самостійна Україна. - Чікаґо, липень 1962. -
Ч. 7 (161). - С. 22-26.
Григоренко П. Спогади. — Детройт: Видавництво "Українські вісті”, 1984. -
751 с.
Гриньох І. Дивізія "Галичина” й українське підпілля // Броди. Збірник
статей, нариси за редакцією Олега Лисяка. - Мюнхен: Видання Братства
кол. вояків Першої УД УНА, 1951. - С. 39-58.
624
Гуляк С. Полк ім. Холодного Яру в Рівному // Вісті... Серпень-вересень
1952. - Ч. 8-9 (22-23). - С. 7-9.
Ґоцький В. Рекрутський Кіш // Вісті Комбатанта. - 1993. - Ч. 5-6. -
С. 111-113.
Дмитрик І. У лісах Лемківщини. Спомини вояка УПА. Видання друге. -
Мюнхен: Сучасність, 1977. - 105 с.
Довженко О. Сторінки щоденника // Дніпро. - К.: Молодь, 1989. -
№ 5. - С. 45-70.
Долинський Р. Боєва група Баєрсдорфа (Причинок до історії 1. Укр.
Дивізії УНА, кол. Дивізії "Галичина”) // Вісті... - Березень-червень
1957. — Ч. 3-6 (77-80). - С. 10-14; Листопад 1957. - Ч. 7-10 (78-81). —
С. 6-9.
Д-ський Г. На вишколах господарників інтендантів 1 УД УНА // Вісті
Комбатанта. - 1991. - Ч. 2. - С. 73-75.
Дяченко П. Протипанцирна бриґада "Вільна Україна” // Вісті Комбатанта. -
1972. - Ч. 4. - С. 8-16.
Жалоба О. У поході на Схід // На зов Києва. Український націоналізм
у II світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів. Зібрала й
упорядкувала Колегія Дослідів Українського Націоналістичного Руху. —
К.: Видавництво художньої літератури "Дніпро”, 1993. - С. 279-295.
Жила В. Парашутна бриґада Української Національної Армії (спомин про
спроби її формування) // Вісті Комбатанта. - 1995. - Ч. 4. - С. 62-69.
Зарицький Б. Спогади учасника боїв під Бродами, червень-липень
1944 р. // Вісті Комбатанта. - 1994. - Ч. 3. - С. 94-98.
Зелений 3. Українське юнацтво у вирі Другої світової війни. - Торонто:
Накладом Братства вояків 1-ої УД УНА, 1965. - 208 с.
Каркоць-Вовк М. Від Вороніжа до Українського Леґіону Самооборони. -
Міннеаполіс, 1995. - 170 с.
Касаткін М. Імені Олександра Невського. - К.: Видавництво політичної
літератури України, 1974. - 160 с.
Квітинський В. А. Партизанські Татри. - К.: Політвидав України, 1982. - 206 с.
Климишин М. У поході до волі. Спомини. 2-е видання. - Т. 1. - Детройт:
Українська книгарня, 1984. - 429 с.
Кмета А. Ставлення Гетьмана Скоропадського і гетьманців до творення
дивізії "Галичина” // Вісті... — Червень 1963. - Ч. 110. - С. 63-64.
Книш 3. Перед походом на Схід. Спогади й матеріали до діяння Органі-
зації Українських Націоналістів у 1939-1941 роках. Частина І,- Торонто:
Срібна Сурма, 1958. - 188 с.; II частина. — Торонто, б, р. - 191 с.
Колтик О. На західньому фронті. З "Одиссеї” українських вояків у
2. світовій війні // Вісті... - Грудень 1952. - Ч. 12 (26). - С. 8-9.
Кордибан Є. Спогад одного юнака // Вісті Комбатанта. - 1988. - Ч. 3. -
С. 70-75; Ч. 4. - С. 55-60.
Корнило М. На Словаччині // Вісті... - Червень 1964. - Ч. 114. — С. 39-43.
Корчак-Городиський О. З щоденника військового перекладача // Вісті
Комбатанта. - 1988. - Ч. 3. - С. 65-73; 1989. - Ч. 1. - С. 70-74.
Костюк І. Р. Кременчук (3 блокнота кол. воєнного звітодавця) // Вісті
Комбатанта. - 1964. - Ч. 4. - С. 28-35.
625
Которович Ґ. Українське Визвольне Військо (до історії маловідомої ще
справи) // Вісті... - 1953. - 4.1-2 (27-28). - С. 4-6.
Краснов П. Незабьіваемое, 1941-1956. - Сан-Франсиско: Издательство
"Русская жизнь”, 1957. - 321 с.
Крат М. Дивізія "Галичина” й Холмщина // Вісті... - Червень 1963. -
Ч. 110. - С. 46-48.
Крохмалюк Р. Вишкільний табір українських юнаків у Мальті (Каринтія) //
Вісті Комбатанта. - 1978. — Ч. 4. — С. 52-55.
Крохмалюк Р. Заграва на Сході. Спогади й документи з праці у Військовій
Управі "Галичина” в 1943-1945 роках. - Торонто-Нью-Йорк: Накладом
Братства кол. вояків 1-ої Української дивізії УНА, 1978. - 352 с.
Крохмалюк Ю. У Збаражі // Вісті... - Квітень-травень 1952. - Ч. 4-5
(18-19). - С. 15-16.
Крохмалюк Ю. Військова Управа // Вісті... - 1952. — Ч. 10-11 (24-25). -
С. 5-7.
Кубійович В. Початки Української дивізії "Галичина” // Українська
дивізія "Галичина”. Історико-публіцистичний збірник. - К. -Торонто: ТОВ
"Негоціант-Плюс”; Братство колишніх вояків 1-ої УД УНА; УВКР;
редакція газети ”Вісті з України”, 1994. - С. 14-21.
Куделя М. П. Крізь бурі лихоліть. Спогади. - Ст. Паул, Міннеаполіс
(США): Видавництво ”СТИР”, 1999. - 117 с.
Кульчицький О. Вишкіл піхотинської важкої зброї // Вісті Комбатанта. —
1993. - Ч. 4. - С. 93-95.
Лаба С. Дівчата в мундурах... // Вісті... - Липень 1965. - Ч. 118. -
С. 40-41.
Ленько Е. П’ять років у рядах вермахту. - Тернопіль, 1999. - 133 с.
Лесь М. Чому я був "власовцем”? // Вісті... - Жовтень-листопад 1952.
- Ч. 10-11 (24-25). - С. 3-5.
Лисяк О. "Волинський Батальйон” (3 маловідомих подій в 1. УД) //
Вісті... - Березень 1951. - Ч. З (5). - С. 2.
Лучаковський Г. Як це було насправді // Вісті... - 1951. - Ч. 7 (9). -
С. 12-13.
Малкош В. На підстаршинському вишколі протитанкової зброї // Вісті
Комбатанта. - 1997. - Ч. 2. - С. 99-102.
Мединський С. Дивізійними стежками. Спогади. - Торонто: Ргіпіесі Ьу
Всякуй Старівся Бід., 1991. — 185 с.
Микитюк Д. О. проф. д-р Василь Лаба (1887-1976) і послідня почесть
гол. капеляна Дивізії // Вісті Комбатанта. - 1976. - Ч. 5-6. - С. 41-43.
Міщук Ч. Лист до редакції // Вісті... — Липень—серпень 1955. - Ч. 7-
8 (57-58). - С. 24-25.
Новосад П. З Україною в серці. Спогади. — Львів: Каменяр, 1995. — 223 с.
Ортинський Л. Полкові вправи // Вісті... - 1951. - Ч. 6 (8). - С. 5-6.
Ортинський Л. Дружини Українських Націоналістів (ДУН) // Вісті... —
1952. - Ч. 6-7 (20-21). - С. 4-5; Дружини Українських Націоналістів
(ДУН) (Із історії Групи "Південь”) // Вісті... - Серпень-вересень 1952. -
Ч. 8-9 (22-23). - С. 2-7.
626
Осетр Б. Нова Винниця в українському таборі // Український Самостійник. -
Мюнхен, 4 червня 1950. - Ч. 21. - С. 5.
Падик В. Спомини з Української дивізії. Підстаршинська школа // Вісті
Комбатанта. - 1995. - Ч. 3. - С. 100-104.
Палий II. Н. В немецком плену. І Ващенко Н. В. Из жизни военно-
пленного (Всероссийская мемуарная библиотека. Серия: Нашее недавнєє;
ИССН). Париж: УМСА-Пресс, 1987. - 277 с.
Паньківський К. Роки німецької окупації 1941-1944. - Нью-Йорк-Париж-
Сидней-Торонто: Видавництво НТШ, 1983. - 480 с.
Паньківський К. Юнацтво протиповітряної оборони // Вісті... - 1968. -
Ч. 130. - С. 69-71; Ч. 131. - С. 100.
Пасічник Ю. Українські 115 і 118 курені в боротьбі з совєтською диверсією
(уривки з щоденника з 1941-1944 рр.) // Вісті... - Листопад 1957. -
Ч. 7-10 (78-81). - С. 9-12, 16; Грудень 1957. - Ч. 11-12 (85-86). - С. 8-11.
Пастернак С. Спомини юнака протиповітряної оборони // Вісті Комбатанта. -
1997. - Ч. 4. - С. 84-87.
[Петренко Р.] Спомин про ген.-хорунжого Петра Дяченка // Вісті
Комбатанта. - 1985. - Ч. 2. - С. 75-79.
Підстаршинська школа в Радольфцель // Вісті Комбатанта. - 1971. -
Ч. 3-4. - С. 71-74.
Пластинецький А. Вишкільний табір у Нойгаммері // Вісті Комбатанта. -
2000. - Ч. 3. - С. 65-69.
Пляни німців щодо України (інтерв’ю з проф. Менде) // Український
Самостійник. - 24 грудня 1950. - Ч. 50. - С. 3.
Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів, - Мюнхен-Лондон: Накладом авто-
ра й Об’єднання бувших Вояків Українців у Великій Британії, 1982. - 239 с.
Полтава Л. Спогад про дивізію "Вільна Україна” // Визвольний шлях. -
Мюнхен, 1981. - Кн. 6. - С. 749-752.
Прянишников Б. Новопоколенцьі. Первое издание. - Силвер Спринг,
Мзриленд (США); 1986. - 289 с.
Пушкар О. Лаґерний триптих. - Варшава: Український архів, 1994. - 272 с.
Ревіляк М. Дивізіон зенітної артилерії // Вісті Комбатанта. - 1997. -
Ч. 4. - С. 87-92.
Самчук У. "Пророцтво” у 1944 році // Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 1. —
С. 33-34.
Сергієнко М. В кігтях тиранів: спогади українця-червоноармійця. -
Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1953. - 231 с.
Сірий Й. В неволі // Вісті... - 1968. - Ч. 129. - С. 47-51.
Сірський В. В школі перекладачів в Оранієнбурґу // Вісті Комбатанта. -
1981. - Ч. 3. - С. 71-72.
Сірський В. Чи могли існувати українські "нацисти”? // Вісті Комбатанта. —
1986. - Ч. 1. - С. 41-43.
Снігур-Рафальський Е. У Сталінградській офензиві // Сурмач. - 1980. -
Ч. 1-2 (68-69). - С. 28-33.
Стахів Є. Українські "дольмечери” при німецькій армії на Східньому
фронті // Вісті... - Травень-червень 1953. - Ч. 5-6 (31-32). - С. 11.
627
Стахів Є. "Добровільний” поліційний курінь в м. Сталіне в 1942-1943 //
Вісті... — Листопад-грудень 1953. - Ч. 11-12 (37-38). - С. 9-10.
Стахів Є. Національно-політичне життя Донбасу в 1941-1943 рр. (на основі
особистих спостережень) // Сучасна Україна. - 12 серпня 1956. - Ч. 16
(144). - С. 6.
Стахів-Павлкж Є. Боротьба українського народу на Східноукраїнських
землях 1941-1944 (Спомини очевидця й учасника). II. Східна Україна
під самостійницьким прапором // Вісник. Квартальний літератури, науки,
мистецтва і суспільно-політичного життя. - Філадельфія, 1987. - Ч. 5. -
С. 287-294.
Стеткевич Л. Як з Бережан до Кадри. Спогади з дивізії. — Тернопіль:
Джура, 1998. - 172 с.
Стецько Я. Протинімецька воєнна формація в німецьких мундирах //
•Стецько Я. ЗО червня 1941. Проголошення відновлення -державности
України. - Торонто-Нью-Йорк-Лондон: Накладом Ліґи Визволення
України; Організації Оборони Чотирьох Свобід України; Української
Видавничої Спілки, 1967. - С. 123-142.
Сумароків П. В оточенні під Бродами. Прорив 2-го куреня 30-го полку
У. Д. Галичина // Вісті... - Вересень 1961. - Ч. 103. - С. 71-72.
Сумароків П. Спомин з формування Дивізії "Галичина” у Варшаві //
Вісті... - Червень 1963. - Ч. 10. - С. 48.
Татарський В. Під чотирма прапорами. - Мюнхен, 1949. - 134 с.; 2-ге
видання. - Мюнхен: Накладом автора, 1983. - 227 с.
Тис Ю. З воєнного нотатника // Пропам’ятне видання у двадцятиріччя
стрілецької дивізії "Галичина” - Першої Української дивізії Української
Національної Армії. - Торонто: Накладом Головної Управи Братства кол.
вояків 1-ої УД УНА, 1963. - С. 25-30.
Тис-Крохмалюк Ю. Моя військова діяльність. Спогади // Вісті Комбатанта. -
1982. - Ч. 3. - С. 65-77.
Тис-Крохмалюк Ю. У штабі дивізії // Вісті Комбатанта. - 1983. - Ч. 2. —
С. 56-64.
Трушнович Я. Работа НТС на оккупированной немцами Украине // Посев. -
1992. - № 3. - С. 108-111.
У лавах дружинників: спогади учасників. Матеріали зібрав і впорядкував
Мирослав Кальба. - Денвер: Украпрес, 1982. - 160 с.
Філоненко П. Збройна боротьба на Волині (Спогади учасника). (Бібліотека
літопису Волині. Редагує Колегія. Ч. 4). - Вінніпег-Манчестер: Накладом
Волинського Видавничого Фонду, 1958. — 51 с.
Фурґала А. Маловідоме з історії Українського Визвольного Війська
(УВВ) // Вісті Комбатанта. — 1993. - Ч. 5-6. — С. 107-108.
Чарнковський-Ґолєвський К. Про проект українських збройних з’єднань на
Заході 1940 р. // Сучасна Україна. - 16 серпня 1952. - Ч. 24 (49). - С. 7.
Черон Ф. Немецкий плен и советское освобождение (Всероссийская
мемуарная библиотека. Серия: Нашее недавнєє; ИССН). - Париж: УМСА-
Пресс, 1987. - 296 с.
Чорний Запорожець. Чорні запорожці // Вісті... - Червень 1958. - Ч. 3-
4 (89-90). - С. 39-43.
628
Шандрук П. Це було так! (Про мою розмову з генералом Власовим, про
Український Національний Комітет та про 1. Українську Дивізію) //
Розбудова Держави. Академічний журнал. Клівленд, осінь 1954. -
Ч. З (14). - С. 2-47.
Шандрук П. В справі військових відзначень // Вісті... - Листопад-грудень
1955. - Ч. 11-12 (61-62). - С. 26.
Шандрук II. Спомин про дивізію "Галичина” // Вісті... - Червень 1963. -
Ч. 110. - С. 34-36.
Шандрук П. Правда про 1-шу Українську дивізію і Українську Націо-
нальну Армію // Українська дивізія "Галичина”... - С. 62-75.
Штейделе Л. От Волги до Веймара. Мемуари немецкого полковника,
командира полка 6-й армии Паулюса. - Москва: Прогресе, 1973. - 423 с.
Шумук Д. За східнім обрієм. Спомини. Париж-Балтимор: Перша
Українська Друкарня у Франції; Українське видавництво "Смолоскип”
ім. В. Симоненка, 1974. - 447 с.
Юрчик Д. Зі споминів священика // Краківські вісті. - 7 серпня 1940. -
Ч. 74. - С. 4.
Яворський О. Моя участь в Першому Зимовому поході армії Української
Народної Республіки // Вісті Комбатанта. - 1981. - Ч. 3. - С. 61-70.
Ярославський О. Від Сяну по Дінець (3 спогадів перекладача) // Вісті... -
Липень-серпень 1956. - Ч. 7-8 (69-70). - С. 16-23.
Яцина Л. Спомин юначки протилетунської оборони // Вісті Комбатанта. -
1996. - Ч. 5-6. - С. 89-94.
АЬхЬа§еп К.-Н. Сапагіз. Раігіоі ипд ХУсІїЬйщсг. - 8іиіі§аії: Цпіоп ЦеиіксЬс Усгіацап-
яіаіі, 1954. - 408 8.
АІЬегі 2. ілтохтекі у/удхіаі Іекагекі \у сгакіе окирас^ НіЙегохтакіе] 1941-1944. (Ргасе
\¥госкі\¥хкіс£<> Тохуагхухіи'а Наико\уе§о. - 8егіа В. Ьіг. 189). - ХУгосІаху, 1975. - 120 я.
Апдеге XV. Ніііег’в дсісаі іп Вихкіа. - СЬісаео: Непгу Ворпсгу Сотрапу, 1953. -
ХХ+268 р.
Агії Р. Роїеп-, Цкгаіпег-, Іидеп-Роіііік іт Сепегаїроиуегпетепі Іїіг діє Ьеяеігіеп
О.чІреЬіеіе 1939/40 ипд іп ОЬегесЬІеяіеп 1941/43 ипд іт РгеіЬеііякатрГ дег ипіег-
дгйскіеп ОкіУбІксг. І)окитспІс, Аияксгіїпесп уоп Роїеп, Цкгаіпегп ипд Іидеп. КісЬ-
ііряїсііипреп уоп раксЬипреп. Егіппегипреп еіпез Іпяідеге. - ЦіпдЬогеі: ХУгеяеп-
ксЬаЙІісЬег Висіїдіспхі НегЬегі Таере, 1995. - 151 8.
Ахтапп А. “Ная капп досЬ пісЬі дая Епде яеіп”. Нііісге Іеїхісг ВсісЬ^ирспдіийгсг
сгіппеп 8ІсЬ. - КоЬІепг: 8. ВиЬІіех Х-'егІар. 2001. - 564 8.
ОергеЛе Е. Сіє уегіогепе І.еріоп. - 8іиІірагі: Уегіїая Уег1а§, 1952. - 509 8.
СеЬІеп В. Оег Ціспяі: Егіппегипреп 1942-1971. - Маіпг: V. Наяс & КоеЬІег,
1971.- 424 8.
ОеЬІеп В. 8егуісе. Метоіге оі Сепегаї ВеіпЬагд СсЬІсп. Тгапкіаіед їгот Оегтап Ьу
Цауід Ігуіпр. - Иєгу ¥огк: ХУогІд, 1972. - 380 р.
ОгокякипЬ Н. Та«еЬіісЬег еіпе® АЬ\УеЬгойїгіеге. 1938-1940. - 8ши§агГ. Цпіоп ОеигесЬе
Усгіауапяіаіі, 1970. - 290 8.
Неіке ХУ.-О. ТЬе Цкгаіпіап Оіуізіоп “Оаіісіа", 1943-45: А Метоіг. Тгапяіаіед Ьу А.
ХУуппуску), гуііЬ ап іпігодисііоп Ьу І. Агтмгопр. - Тогопіо-Рагія-Мипіск: Едііед Ьу
¥игу ВояЬук, 1988. - 160 р.
629
Кегп Е. Оег Огояяе КаиясЬ. Кияя1апдГеІдхи§ 1941-45. 5. АиГ8аЬе. - Рг. ОІдспдогГ:
К. V/. 8сЬйіг УегІа8, 1974. - 181 8.
Кегп Е. Осі Огояяе КаияЬ. Еіпе Керопа8е уот КияяІапдГс1д/,и8 1941-45. — 2йгісЬ:
ТЬотая-УегІа8, 1948. - 199 8.
Кіеіяі Р. Х'ліясЬеп Ніііег ипіі 8іаІіп, 1939-1945. - Вопп: АіЬепаит Уег1а8, 1950. -
250 8.
К1іто\уякі 1. Вуїет ад]иіапіст 8еп. Апдегяа. - У/агягахуа: ХУудаїміісПУО Міпіяіегяіяуа
оЬгопу пагосіоу-с], 1959. - 376 я.
Кіиктуякі 2. О/.ісппік г Іаі окираср 2ато]ягсгугпу 1939-1944. ХУяі^р і гедакс]а:
2у8типі Мапко\уякі. — ЕиЬІіп: ЕиЬеіяка ярбідхіеіпіа \ууда\упісга, 1958. - 477 я.
КосЬ Н. Егіппегип8сп аия дет ххуєіісп ХУеккгіе8. - ХУіеп: Вег Еуап8еІіясЬе Ргеяяе-
уегЬапд Гйг ОяіеггеісЬ, 1967. - 34 8.
ЕеуегкиеЬп Р. Оегтап Іпіе11і8епсе. Тгапяі. Ггот Оегтап. - Еопдоп: ХУеідепГеїд &
Ьііскоіяоп, 1954. - 209 р.
Мапяіеіп Е. Уегіогепе 8іе8е. - Вопп: АіЬепаит Уег1а8. 1955. - 664 8.
Меяяе Є. Оег Кгіе8 іт Ояіеп. - 2йгісЬ: ТЬотая-Уег1а8, 1948. - 200 8.
Міко1а]с/.ук 8. ТЬе Каре оГ Роїапд: Раїїет оГ 8оуієі А88геяяіоп. — Уогк:
МсОгаху-НіП, 1948. - 200 р.
Рагіик М. Уісіітя оГ Сігситяіапсе. А ІІкгаіпіап іп (Ье Агту оГ іЬе ТЬігд КеісЬ. -
ХУегехЬат (ЕІК): Вгід8е Воокя, 1993. - 138 р.
Риіці Н. А. НегЬяі 1939. Аия РеІдрояіЬгіеГеп. - ЕіігдоїТ: Вгиск8епояяепясЬаГ( СІСЕКО
еОтЬН. 1980. - 32 8.
8Ьапдгик Р. Аггпя оГ Уаіог. - Еопдоп: КоЬеП 8реІ1ег & 8опя РиЬІіясЬегя, Іпс, 1959.
- 259 р.
8іеепЬег§ 8. \У1аяяо\у - Уеггаїег одег Раігіоі? - Кбіп: УЛяяепясЬаГї ипд Роїііік Уег1а§,
1968.- 256 8.
8ІЄІПСГ Е. Оіе ЕгєіхуіІ1і8еп. Ідеє ипд ОрГег8ап8. - Сбіііп8еп: Ріеяяе Уег1а8, 1958. -
392 8.
8іеіпег Е Оіе Агтее дег ОсасЬіеісп. - ОбПіп8еп: Ріеяяс Усг1а8, 1963. - 350 8.
8іеігко 1. ТЬе ТгиіЬ АЬоиІ Еуєпія іп Еуіу, У/еяі ІІкгаіпе іп Іипе апд Іиіу 1941. Ап
ореп Іеііег іо іЬе КЬеіпясЬсг Мегкиг, Со1о8пе // ЕІкгаіпіап Ксуісил - Уоі. 10. -
N0.3, Аиіитп 1963. - Р. 62-79.
8ігік-8ігікГеІді XV. А^аіпяі 8іа1іп апд Ніііег: Метоіг оГ іЬе Вияяіап ЕіЬегаііоп Моує-
тепі, 1941-1945. — Меи- Уогк: Вау, 1970. - 270 р.
Теяке Н. Оіе 8і1Ьегпеп 8ріе8еІ. - НсідсІЬсге: Кигі Уопуіпкеї УегІа§, 1952. - 264 8.
ХУагІітопі XV. Іт Наирічиагііег дегдсиіясЬеп ХУеЬгтасЬі 1939-1945. Огипд1а8сп-
Рогтеп - Оеяіаііеп. - РгапкГиП ат Маіп-Вопп: Адіепаит УегІа8, 1964. - 570 8.
630
ЛІТЕРАТУРА
Неопублікована література
Крохмалюк Р. Українська військова формація у німецькій армії "Пума”
у Другій світовій війні. [Рукопис, б. м.] - 21 с.
Неіітапп 1. О. (ЕііЬсск) Бг. Напк-АІЬгесЬі Нсггпег. ЬеЬспвЬіІй еіпеь АЬхуеЬгоіїігіеге
// ІпіеІ1і§епсе іп Фе 20Ф Сепіигу. Сопіегепсе оГ Фе Іпіетаїіопаї ІпІсІІфепсе Ніьіогу
Зіисіу Сгоир іп НатЬиг§, Оегтапу. Мау 10, 1996.
Опублікована література
Андрусяк Т. С. Проблеми правового статусу учасників Другої світової
війни // Перша Українська дивізія Української національної армії: історія
створення та національно-політичне значення. Матеріали науково-практич-
ної конференції. Доповіді та повідомлення. - Львів: Новий час, 2002. -
С. 161-165.
Антонів С. Сотня піхотних гармат // Вісті... - Серпень—липень 1952. -
Ч. 6-7 (20-21). - С. 18-19.
Багряний І. Огненне коло. Повість про трагедію під Бродами // Київ. —
К.: Дніпро, 1991. - № 4. - С. 6-43.
Багряний І. Публіцистика. Доповіді, статті, памфлети, рефлексії, есе.
Упорядник Олексій Коновал. - К.: Видавництво "Смолоскип”; Фундація
ім. Івана Багряного, 1996. - 856 с.
Бандера С. Перспективи української революції. - Мюнхен-Торонто:
Видавництво ОУН, 1978. - 640 с.
Барагура М. Три концепції української дивізії: українська, німецько-
проукраїнська й німецько-партійна // Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 2. -
С. 59-68.
Безьіменский Л. Особая папка "Барбаросса”. - Москва: Издательство АПН,
1973. - 342 с.
Беляев В. П., Рудницкий С. М. Под чужими знаменами. — Москва:
Издательство "Молодая гвардия”, 1954. - 207 с.
Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953. Суспільно-
політичний та історико-правовий аналіз. У двох кн. - Кн. 2. — К.: Либідь -
Військо України, 1994. - 688 с.
Білоус 1. Ген.-хорунжий Дмитро Жупінас // Вісті Комбатанта. - 1969. -
Ч. 1. - С. 79.
Бобков А., Царенко М. Українці у Хорватському військово-морському
Леґіоні // Вісті Комбатанта. — 2000. - Ч. 2. - С. 54-56.
Бойцун Р. Фюзілерський курінь // Вісті Комбатанта. — 1992. - Ч. 2. -
С. 88-89.
Боляновський А. В. Дивізія "Галичина”. Історія. — Львів: Інститут
українознавства, 2000. - 528 с.
Бугай М. Ф. Депортації населення з України в 30-50-ті роки // Україн-
ський історичний журнал. - К.: Наукова думка, 1990. — № 10. - С. 32-38;
№ 11. - С. 20-26.
631
Буллок А. Гитлер и Сталин: жизнь и власть. Сравнительное жизнеописание
в 2 т. — Т. 2. - Смоленск: Русич, 1994. - 672 с.
Буртик І. Тернистий шлях Другої дивізії УНА. - Ню-Йорк-Кліфтон:
Накладом об’єднання вояків Другої дивізії УНА, 1994. - 161 с.
Верига В. Дорогами Другої світової війни. Легенди про участь українців
у Варшавському повстанні 1944 р. та Українську Дивізію "Галичина”. -
Торонто: Новий Шлях, 1980. - 259 с.
Верига В. Слідами батьків: нарис історії 30-го полку Дивізії "Галичина”
- 1-ої дивізії Української Національної Армії. — Львів: Братство Колишніх
Вояків 1-ої УД УНА, 2002. - 248 с.
Верт А. Россия в войне 1941-1945. - Москва: Прогресе, 1967. - 774 с.
Висоцький В. В мішку словацьких партизан // Альманах Українського
Народного Союзу. - Нью-Джерсі: Видання Українського Народного Союзу,
1997. - С. 105-117.
Воєнний знциклопедический словарь. Пред. гл. ред. комиссии Н. В. Огар-
ков. - Москва: Военное издательство, 1983. — 863 с.
Волкогонов Д. Триумф и трагедия. Политический портрет И. В. Сталина.
В 2-х книгах. - Кн. II. Ч. 1. - Москва: Издательство АПН, 1989. - 432 с.
В’ятрович В. Сотенний "Бурлака”. - Львів: Літопис, 2000. - 135 с.
Гайке В.-Д. Українська дивізія "Галичина”. Історія формування і бойових
дій у 1943-1945 рр. - Торонто: Накладом Братства кол. вояків 1-ої УД
УНА, 1970. - 242 с.
Гареев М. А. О мифах старих и нових // Военно-исторический журнал. -
1991. - № 4. - С. 42-52.
Горбач О. Микола Палієнко // Вісті... - Вересень 1951. - Ч. 7 (9). —
С. 13.
Горбач О. Арґо ("жарі'он”) українських вояків // Вісті... - Травень-
червень 1956. - Ч. 5-6 (67-68). - С. 16-22.
Горбач О. Артилерійський полк // Вісті Комбатанта. - 1992. - Ч. 5-6. —
С. 104-106.
Горбач О. Українські юнаки (”Протилетунські помічники”) // Вісті
Комбатанта. - 1993. - Ч. 2. - С. 89-90.
Город О. Друга світова війна, українці й наша дивізія (Думки на марґінесі
книжок) // Вісті... — Вересень 1958. - Ч. 91. — С. 73-74.
Горохович Т. Зенон Зелений - опікун українського юнацтва в вирі Другої
світової війни // Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 2. - С. 39-48.
Гриневич В. А. Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії
однієї політичної гри // Український історичний журнал. - 1991. — № 5-
6. - С. 29-37.
Гриневич І. До генези німецької протиповітряної служби т. зв. юнаків
і юначок // Вісті Комбатанта. — 1999. - Ч. 5-6. — С. 59, 61, 63, 65-66.
Гринів О. Жертва окупантів, патріотичний порив чи вимушений вибір? //
Порив. Правда про Першу Українську дивізію "Галичина” (УНА). Статті,
нариси, спогади. - Львів: Основа, 1994. - С. 158-167.
Грицак Я. Й. Нарис історії України. Формування модерної української
нації ХІХ-ХХ століття. - К.: Генеза, 1996. - 358 с.
632
Гришко В. І. Молода Україна пореволюційного сорокаліття під Совєтами.
Загальний огляд і деякі підсумки боротьби за молодь та боротьби молоді
в підсовєтській Україні за 40 років (1918-1958). - Н. Ульм: Видавництво
"Україна”, 1958. - 224 с.
Гуляк С. Фюзилірський курінь // Вісті... — Лютий-березень 1952. -
Ч. 2-3 (16-17). - С. 6.
Гунчак Т. У мундирах ворога. - К.: Час України, 1993. — 206 с.
Ґодлеувскі Л. Білоруські збройні сили у Другій світовій війні // Вісті... -
Липень-серпень 1953. - Ч. 7-8 (33-34). - С. 19-20.
Ґодлеувскі Л. Новоградський ескадрон. Білоруські збройні сили у другій
світовій війні // Вісті... - Січень-лютий 1954. - Ч. 1-2 (39-40). - С. 10-11.
Ґоцький В. Холмська Українська Самооборона // Вісті Комбатанта. —
1985. - Ч. 2. - С. 47-51.
Длябога-М. Організація артилерійського полку 1 УД // Вісті... - Травень-
червень 1954. — Ч. 5-6 (43-44). - С. 6-7.
Дмитрук К. Є. Безбатченки. Правда про участь українських буржуазних
націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу фашистської
Німеччини на СРСР. - Львів: Каменяр, 1974. - 238 с.
Дмитрук К. Є. Приречені. Буржуазно-націоналістичні та уніатські
провокатори на послугах фашизму та імперіалістичної реакції. - Львів:
Каменяр, 1981. - 327 с.
Дробязко С., Каращук А. Русская Освободительная Армия. - Москва:
Фирма "Издательство ”АСТ”, 1998. — 43 с.
Дробязко С. И. Вторая мировая война 1939-1945. Восточньїе легионьї и
казачьи части в вермахте. - Москва: ООО "Фирма "Издательство АСТ”,
1999. - 48 с.
Дробязко С., Каращук А. Восточньїе добровольцьі в вермахте, полиции
и СС. — Москва: Фирма "Издательство "АСТ”, 2000. - 60 с.
Дубровський В. Військові та загальновійськові штаби // Вісті... - Травень-
червень 1954. - Ч. 5-6 (43-44). - С. 2-3.
Дуда А., Старик В. Буковинський курінь в боях за українську державність
1918-1941-1944. - К.-Чернівці: Накладом товариства "Український
Народний Дім в Чернівцях”, 1995. - 271 с.
Дурбак Б. Українці у Другому Польському Корпусі // Вісті Комбатанта. —
1970. - Ч. 6. - С. 27-34.
Дяченко П. Протипанцирна бриґада "Вільна Україна” // Вісті Комбатанта. -
1972. - Ч. 4. - С. 8-16.
Жуковський А. Буковинський Курінь // Вісті Комбатанта. - 1987. -
Ч. 3. - С. 37-40.
Загорулько М. М., Юденков А. Ф. Крах плане "Ольденбург” (О срьіве
зкономических планов фашистской Германии на временно оккупи-
ровианной территории СССР). - Москва: Наука, 1970. - 383 с.
Ионг Л. Немецкая пятая колонна во второй мировой войне. - Москва:
Издательство иностранной литературьі, 1958. - 447 с.
Казанцев А. Третья сила (история одной попьітки). - Западная Германия:
Посев, 1955. — 380 с.
Кальба М. ”Нахтіґаль” (Курінь ДУН) - у світлі фактів і документів. —
Денвер (США), 1984. - 150 с.
633
Капустянський М. Перша Українська Дивізія Української Національної
Армії // Історія українського війська. — Мюнхен: Видання Івана Тиктора,
1953. - С. 604-628.
Катусев А. Ф., Оппоков В. Г. Движение, которого не бьіло. История
Власовского предательства // Военно-исторический журнал. - Москва,
1991. - № 4. - С. 23-29; № 7. - С. 12-20.
Качмарчук Т. Забороло - Тернопіль, 1944 // Вісті Комбатанта. — 1993. -
Ч. 2. - С. 90-91.
Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина, її минуле і
сучасне. - Париж-Філядельфія-Дітройт: Видавництво "Зелена Буковина”,
1956. - 965 с.
Кентій А. В. Українська Повстанська Армія в 1942-1943 рр. - К.: НАН
України, Інститут історії України; Головне архівне управління при кабінеті
міністрів України; Центральний державний архів громадських об’єднань
України, 1999. - 287 с.
Клоков В. И. Партизани Словацких гор. - К.: Издательство политической
литературьі Украиньї, 1986. - 260 с.
Книпі 3. Військові Відділи Націоналістів в 1939 році // Вісті... - Вересень
1961. - Ч. 103. - С. 76-77.
Коваль М. В. Фашистская политика духовного, морально-политического
подавления населення Украиньї и ее крах (1941-1944) // Общественно-
политическая жизнь трудящихся Украиньї в годьі Великой Отечественной
войньї. Сборник научньїх трудов. — К.: Наукова думка, 1988. - С. 146-202.
Ковач А. Власовщина і українська визвольна боротьба. - Б.м.: РиЬІіксЬесі
ипсіег ПРРиЬІікаїіопх. 1946. - 56 с.
Колвин И. Двойная игра. Пер. с англ. - Москва: Военное издательство
Министерства оборони Союза ССР, 1960. - 368 с.
Колесник А. Грехопадение. Генерал Власов и его окружение. - Харьков:
Простор, 1991. — 238 с.
Колісник Р. Українська дивізія і Військова Управа "Галичина”. Німецька
політика відносно українського національного війська 1941-1945. -
Торонто: Вид-во НТШ в Канаді, 1990. - 168 с.
Колісник Р. Бої під Бродами // 50-ліття боїв під Бродами. - Торонто:
Братство кол. вояків 1-ої УД УНА, 1994. — С. 14-21.
Колісник Р. Німецьке "братерство зброї” в українській дивізії // Вісті
Комбатанта. - 2000. - Ч. 2. - С. 64-72.
Комин В. В. Белая змиграция и Вторая мировая война. — Калинин:
Калининский государственньїй университет, 1979. — 62 с.
Кемеровський А. Сот. Володимир Козак // Вісті Комбатанта. - 1993. -
Ч. 5-6. - С. 127-128.
Корчак-Городиський О. Міркування щодо історії дивізії "Галичина” //
Вісті Комбатанта. - 1980. - Ч. 2. - С. 37-40.
Корчак-Городиський О. Замість рецензії на книжку Романа Крохмалюка
"Заграва на Сході” // Вісті Комбатанта. — 1981. - Ч. 5-6. - С. 46.
Корчак-Городиський О. Замість вигадок. Українська проблематика в
західних політико-дипломатичних джерелах. Документи, рецензії, спогади. -
Івано-Франківськ,1994. - 200 с.
634
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж-Нью-Йорк-
Львів: Видання Наукового товариства імені Т. Шевченка, 1993. — 660 с.
Косик В. Про українські "поліцейські” батальйони 1942-1944 років //
Шлях Перемоги. — К., 9 вересня 1998. - Ч. 36 (2314). - С. 4.
Костюк А. Полк. Віктор Малець (1894-1969) // Вісті Комбатанта. — 1969. —
Ч. 5. - С. 56-57.
Крохмалюк Р. Як прийшло до створення Першої Української Дивізії
"Галичина” // Вісті... - Червень 1963. - Ч. 110. — С. 41-42, 44.
Крохмалюк Р. Олександер Іван Пулюй // Вісті Комбатанта. - 1985. -
Ч. 1. - С. 94-96.
Крьісько В. Г. Секретні психологической войньї (цели, задачи, методьі,
форми, опьіт). Под общ. ред. А. Е. Тараса. - Минск: Харвест, 1999. -
448 с.
Кубійович В. Українці у Генеральній Губернії 1939-1941. Історія Україн-
ського Центрального Комітету. — Чікаґо: Видавництво Миколи Денисюка,
1975. - 664 с.
Кубійович В. Дмитро Паліїв // Вісті Комбатанта. - 1985. - Ч. 1. —
С. 61-65.
Кукридж Е. X. Секрети Сталина // Военно-исторический журнал. - 1992. -
№ 1. - С. 67-73.
Курах М. Українська дивізія "Галичина" в насвітленні большевицькоі
пропаґанди // Вісті... - 1958. - Ч. 91. - С. 68-72.
Кущинський А. Генерал Іван Омелянович-Павленко // Вісті... - Вересень
1961. - Ч. 103. - С. 90-91.
Кущинський А. Єпископ Олександер Новицький // Вісті Комбатанта. -
1970. - Ч. 2. - С. 59-60.
Лебедь М. Українська повстанська армія: її генеза, ріст і дії у визвольній
боротьбі українського народу. - Т. 1. Німецька окупація України. - Б.
м.: Пресове Бюро УГВР, 1946. - 208 с.
Лемещук М. Воїни-українці у Сталі нградській битві // Український
календар. — Варшава: Українське суспільно-культурне товариство, 1969. -
С. 131-133.
Ленивов А. К. Под казачьим знаменем. Зпопея Казачьего Стана под
водительством Походньїх Атаманов Казачьих Войск С. В. Павлова и
Т. И. Доманова в 1943-1945 г.г. Материали и документи. - Мюнхен:
Издание автора, 1970. - 320 с.
Лєман О. Військо Великої Німеччини. Що варто знати про Німецьку
Збройну Силу. — Берлін: Видавництво ”Ді Вермахт”, 1941. - 26 с.
Литвин А. М. Украинские полицейские батальоньї на территории Беларуси
(1941-1944 гг.) // Сторінки воєнної історії України: 36. наук, статей.
Вип. 5. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2001. - С. 136-143.
Литвин Г. А. Кримско-татарские формирования: документи третьего рейха
свидетельствуют // Военно-исторический журнал. - 1991. - № 3. - С. 89-95.
Ліський Б. Українці у Боснії і Герцеговині // Альманах видавництва
"Гомін України”, 1998. - Торонто: Гомін України, 1998. - С. 149-169.
Мадер Ю. Абвер: щит и меч Третьего рейха. - Ростов на Дону: Феникс,
1999. - 320 с.
635
Максимов С. История одного предательства // Клятвопреступники. Сост.
М. Е. Карьішев. — Москва: Воениздат, 1987. - С. 184-192.
Максимчук І. С. Нарис історії роду Петрушевичів. - Чікаґо, 1967. -
288 с.
Малецький М. Українські військові формації в Другій світовій війні //
Ювілейний Альманах Українського Братського Союзу з нагоди 75-ліття,
1910-1985. - Спрантон (США): Видання Українського Братського Союзу,
1985. - С. 173-177.
Материальї по истории Русского Освободительного Движения (1941-
1945 гг.). Сборник статей, документов и материалов. Вьіп. 1. — Москва:
Грааль, 1997. - 416 с.
Миллер Д. Коммандос: Формирование, подготовка, вьідающиеся операции
спецподразделений. - Минск: Харвест, 1998. - 512 с.
Мірчук П. Гітлер і Еріх Кох'хотіли виселити українців з України //
Український Самостійник. - 28 січня 1951. - Ч. 50. - С. 2.
Митчем С. Фельдмаршали Гитлера и их битвьі. - Смоленск: Русич, 1998. -
300 с.
Міщук Ч. Лист до редакції // Вісті... - Липень-серпень 1955. — Ч. 7-
8 (57-58). - С. 24-25.
Музчук С. Н. Дивизия 88 “Галичина” и Украинская Национальная армия
1943-1945 гг. // Форменная одежда. Информационно-популярньїй и научно-
практический иллюстрированньїй журнал. - Ровно, 1999. - № 2. — С. 2-13.
Музьічук С. "Помощники Люфтваффе”, 1942-1945 // Однострій. Формен-
ная одежда. Украинский информационно-популярньїй и научно-практи-
ческий журнал. — Ровно, май—август 2000. - № 4. - С. 7-13.
Музьічук С., Марчук И. Батальон ”Ко1апс1” // Однострій. Форменная
одежда. - 2002. - № 7. - С. 33-41.
Муковський І., Лисенко О. Українці у збройних формуваннях країн -
учасниць Другої світової війни // Сурмач. Орган Об’єднання бувших
вояків-українців у Великій Британії. - Лондон-Львів, 1995. - Ч. 1-4
(122-125). - С. 22-25.
Мушинка М. Звіт про науково-дослідну експедицію в с. Нижня Боца
(Мігпа Воса) округу Ліктовський Микулаш (Словаччина) // Вісті Комба-
танта. - 2000. - Ч. 4. - С. 85-94.
Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии, 1933-1945. — Т. III.
Война на два фронта. - Москва: Воениздат, 1976. - 416 с.
Надеженко П. Дещо з методів совєтської розвідки // Український
Комбатант. Орган Союзу Українських Ветеранів. - На чужині, 1958. -
Ч. 5-6. - С. 88-89.
Найдзюк Я., Касяк І. Беларусь учора і сяньїня. Папулярньї нарьіс з
гісторьіі Беларусі. - Менск: Навука і тзхніка, 1993. - 414 с.
Небелюк М. Під чужими прапорами. - Париж-Ліон: Перша Українська
Друкарня у Франції, 1955. — 192 с.
Нестеренко В. А. Спроби залучення українського населення до збройних
формувань фашистської Німеччини // Сторінки воєнної історії України.
Вип. 5... - С. 157-158.
636
Несторович В. Закарпатські українці в чехословацькому корпусі ген. Сво-
боди // Новий Шлях. - Торонто, 18 березня 1972. - Ч. 12. - С. 8-9;
8 травня 1972. - Ч. 10. - С. 8-9; 13 травня 1972. - Ч. 20. - С. 8-9.
Нікольський В. М. Підпілля ОУН (б) у Донбасі. — К.: Інститут історії
України НАН України, 2001. - 178 с.
Окороков А. В. Антисоветские воинские формирования в годьі Второй
мировой войньї. — Москва: Воєнний университет, 2000. — 174 с.
Ортинський Л. Перша Українська Дивізія на тлі політичних подій Другої
світової війни // Броди... - С. 13-33.
Ортинський Л. Піхотний полк 1. УД. Орґанізаційна схема і завдання
поодиноких функцій // Вісті... - Грудень 1951 - Січень 1952. - Ч. 12-
1 (14-15). - С. 12-13.
Павлишин Л. Запроданці // Ті, що канули в пітьму. - Львів: Каменяр,
1964. - С. 236-248.
Панірчук В. Дмитро Гамонів // Вісті Комбатанта. - 1967. - Ч. 4. -
С. 49-50.
Панченко І. Михайло Пікульський // Вісті Комбатанта. - 1970. - Ч. 2. - С. 6.
Патриляк І. К. Леґіони українських націоналістів (1941-1942): історія
виникнення та діяльності. - К.: Знання, 1999. - 43 с.
Петрів В. Значіння збройної сили // Краківські вісті. — 7 травня 1943. —
Ч. 94 (832). - С. 3-4.
Полушкин М. А. На сандомирском направлений. Львовско-Сандомирская
операция (Июль-август 1944 г.). - Москва: Воениздат, 1969. - 176 с.
Поритко І. Допомога воєнним інвалідам // Вісті Комбатанта. - 1972. -
Ч. 5-6. - С. 95-99.
Потічний П. УПА та німецька адміністрація // Сучасність. — Грудень
1993. - № 12. - С. 67-77.
Раманичев Н. М. Власов и другие // Вторая мировая война. Актуальньїе
проблемні. - Москва: Наука, 1995. - С. 292-312.
Решин Л. Е. “У/Іалхоч/ Акііоп” или Как германское командование питалось
разложить Советскую Армию и ее тил в 1941-1945 гг. (По материалам
и документам вермахта, СС и СД) // Военно-исторический журнал. -
1992. - № 3. - С. 22-25.
Ржезач Т., Цуркан В. Розшукуються... — К.: Видавництво політичної
літератури України, 1989. - 234 с.
Русак А. В. Союзники гитлеровской Германии в войне против СССР 1941-
1945. — К.: Институт истории Украиньї НАН Украиньї, 1998. - 296 с.
Самутин П. Командний склад УІ-ої січової стрілецької дивізії 1920 р. //
Вісті Комбатанта. - 1973. - Ч. 3. - С. 72-80.
Семиряга М. И. Военнопленнме, Коллаборационистьі и другие // Другая вой-
на, 1939-1945. Под общей редакцией академика Ю. Н. Афанасьева. - Москва:
Российский государственньїй гуманитарньїй университет, 1996. — С. 312-339.
Сірський В. УПА й дивізія "Галичина”. Факти й фантазія. — Канада:
Накладом автора, 2000. — 40 с.
Советские органи государственной безопасности в годи Великой Отечест-
венной войньї // Вопроси истории. - Москва, 1965. - № 5. - С. 20-35.
637
Содоль П. Українська Повстанча армія, 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк:
Пролог, 1994. - 199 с.
Солженицьін А. Малое собрание сочинений. - Т. 5. Архипелаг ГУЛАГ.
1918-1956. Опьіт художественного исследования. І-П. - Москва: Инком
НВ, 1991. - 432 с.
Стечишин М. Українські комбатантські організації // Вісті... — Березень
1961. - Ч. 101. - С. 8.
Сушко В. США і примусова репатріація сов. громадян по Другій світовій
війні і/ Ювілейний альманах Українського Братського Союзу з нагоди
75-літі;. , 1910-1985). — Вудсток, Скрантон (Канада): Видання Українського
Братського Союзу, 1980. - С. 150-160.
Тамарський Ю. Українське Вільне Козацтво // Вісті Комбатанта. - 1962. —
Ч. 1. - С. 28-31.
Тинченко Я. Леонід Ступницький-Гончаренко. Генерал--хорунжий Україн-
ської Повстанської Армії // Військо України. - К.: Міністерство оборони
України, 1996. - Ч. 5-6. — С. 38-39.
Типпельскирх К. История второй мировой войньї. - Москва: Издательство
иностранной литературьі, 1956. - 607 с.
Тис-Крохмалюк Ю. Організація 1 УД УНА // Вісті Комбатанта. — 1963. —
Ч. 3. - С. 15-19.
Тис-Крохмалюк Ю. Перша Українська Дивізія у світлі документів //
Сурмач. - Лондон, 1969. - Ч. 1-4 (42-45). С. 12-15.
Тис-Крохмалюк Ю. Вояки дивізії "Галичина” в Українській Повстанській
Армії // Вісті Комбатанта. - 1975. - Ч. 6. - С. 32-34.
Тис-Крохмалюк Ю. Не забуваймо про наших побратимів! // Вісті Комба-
танта. - 1976. - Ч. 2. - С. 15-17.
Тис-Крохмалюк Ю. Про так званий 5-й поліційний полк СС // Вісті
Комбатанта. - 1977. - Ч. 2. - С. 20-22.
Тис-Крохмалюк Ю. Райнгард Гелен // Вісті Комбатанта. — 1981. — Ч. 3. —
С. 73-82.
Тис-Крохмалюк Ю. Гайнріх Гіммлер. Кореспонденція Гіммлера // Вісті
Комбатанта. - 1982. - Ч. 1. - С. 37-43.
Тис-Крохмалюк Ю. Ґенеза постання Української Дивізії "Галичина” //
Сурмач. - Лондон, 1983. - Ч. 1-4 (74-77). — С. 8-12.
Тис-Крохмалюк Ю. Психологічна більшовицька акція проти ДУН і УД //
Вісті Комбатанта. - 1985. - Ч. 1. - С. 27-37.
Титаренко П. Протипанцирна бриґада "Вільна Україна” // Вісті... — 1952. —
Ч. 6-7 (20-21). - С. 3.
Титов Ф. Клятвопреступники. // Неотвратимое возмездие. - Москва:
Издательство Министерства обороньї СССР, 1974. — С. 214-234.
Труш О. Американське видання про спеціальні частини українців при
німецькій армії // Вісті Комбатанта. — 1982. — Ч. 2. - С. 69.
Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу, 1941-
1945 рр. В трьох томах. — Т. 1. — К.: Видавництво політичної літератури
України, 1967. - 559 с.
Федорович В. Україна очима німців (з німецьких архівів в державних
архівах США) // Вісті Комбатанта. - 1985. — Ч. 1. — С. 20-26.
638
Федорович В. Тернопільська твердиня // Вісті Комбатанта. — 1988.
Ч. 4. - С. 25-30.
X. С. "Дінстштеллє Нікель” (До історії українських СС-юнаків) // Вісті... -
Квітень-травень 1952. - Ч. 4-5 (18-19). - С. 2-4.
Харламов П. К. Казаки. — Париж: Издатель Е. Т. Гетьман, 1956. — 32 с.
Хоффман Й. История Власовской армии. - Париж: УМСА-Пресс, 1990. — 382 с.
Цапко І. Роля Вільного козацтва у визвольній боротьбі 11 Вісті Комбатанта. —
1967. - Ч. 5-6. - С. 19-25.
Чайковський А. Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1941-1944 рр.
мовою документів, очима історика). — К.: Україна, 1994. - 255 с.
Чередниченко В. Націоналізм проти нації. - К.: Політвидав України,
1970. - 191 с.
Чліянц А. Словацьке Національне повстання // Вільна Україна. — Львів,
серпень 1994. — N° 11. — С. 4.
Шанковський Л. Похідні групи ОУН (Причинки до історії похідних груп
ОУН на центральних і східних землях України у 1941-1943 рр.) - Мюнхен:
Видавництво "Український самостійник”, 1958. — 369 с.
Шанковський Л. Українське Визвольне Військо // Енциклопедія Україно-
знавства. - Т. 9. - Париж—Нью-Йорк: Видавництво "Молоде життя”,
1966. - С. 3407.
Шанковський Л. Залізний запорожець. Генерал-поручник Михайло Крат
і його доба // Вісті Комбатанта. - 1980. - Ч. 1. — С. 17-34.
Шафета П. Г. Чорний легіон. Художньо-документальні нариси. — К.:
Політвидав України, 1988. - 190 с.
Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах //
Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 35-36. - Львів:
ЛНУ ім. Ів. Франка, 2000. — С. 296-320.
Шипайло Е. Старшинські вишколи. Курси в Вепе8сЬаи-НгаФ8сЬко-Кіеп8сЬ1а§,
травень-вересень 1944 // Вісті Комбатанта. — 1992. - Ч. 3. — С. 89-95.
Шипайло Е. На вишколі "модерної зброї” // Вісті Комбатанта. - 1993. -
Ч. 1. - С. 87-88.
Шкарупа Ю. А. Аверкій Гончаренко // Вісті Комбатанта. - 1974. -
Ч. 5. - С. 31-32.
Шкраб’юк П. Виноградник Господній. Історія життя о. д-ра Йосифа
Кладочного. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України; Видавництво Отців Василіян "МІСІОНЕР”, 1995. — 280 с.
Ямпольский В. П. "Оцениваем немецкую победу как свою собственную...”
О том, как казаки Украиньї сделали А. Гитлера главньїм атаманом //
Военно-исторический журнал. - 1994. - № 7. - С. 92-94.
АіїхЬу СЬ. \УаПеп-88: Ніііег’з Віаск Оиапі аі ХУаг. - Сіійоп, Вгіхіоі (ІЖ):
Рагта£оп,1997. - 176 р.
Апсігсуеу С. УІахоу аші Фе Кизхіап ІіЬегаїіоп Моуегпепі. 8оуієі геаіііу апсі епіфгс
Феогісх. - СапіЬгісІ^е: СатЬгісІ^е Ппіуегеііу Ргсзх, 1989. - 251 р.
Апті8ігоп£ і. А. Пкгаіпіап Наїіопаїікт. 8есош1 ЕсГніоп. - Еійіеіоп, СО (Й8А): Окгаіп-
іап Асасіетіс Ргехх, 1980. - 361 р.
Агіетіеу V. Р. 8оуісі Уоіипіееге іп Фе Оегтап Агту // Мііііагу Кєуієлу. — N0 48.
- МоуетЬег 1967. - Р. 56-64.
639
Агагепко 3. ТЬе Ки$8Іап І.іЬегаііоп МоУетепІ сіигіпд ХУогЮ Х¥аг II: НІ8Іогіса1 Ас-
соипІ8. - Оеог^еіочеп: Оеогееіосуп ЬІпіуегеііу Рге88, 1984. - 174 р.
Вагеїюот Е С. 8оуієі Ки88Іап №ііопа!І8т. - Кєіу Уогк: ОхГогО ЬІпіуегеііу Рге88,
1956. - 330 р.
Вагкег А. 1. ХУаГГеп 88 аі ХУаг. 2пс1 Есііііоп. - ЬопОоп: Іап АПап ЕГВ, 1983. - 128 р.
ВепОег К. О., Тауіог Н. Р. ЬІпіГогтх. ОгсапікаГюп апО НІ8іогу оГ ХУаГГеп 88. - Уоі.
4. - 8ап Ло8е, СА (ЬІ8А): Коасг .1 ВепОег РиЬ1І8Ьіп§, 1976. - 207 р.
ВіЬІ ХУ.-В. Екгаіпег аІ8 ТеіІ Оег 8ігеіікгаГге 0е8 ВеиЬсЬеп КеісЬе8 іт 2\уеііеп
У/еккгіес // О8іеггеісЬІ8сЬе ОьіЬеГіе. 2еіІ8сЬгіЙ Гйг МіііеЬ, Оьі- ипсі 8й0омеиго-
раГог8сЬші£. ІаЬгдапо 29. - ХУіеп: ВбЬІаи Уег1а§, 1987. - N1 29. - 8. 28-55.
В1еІ8іеіп К. Ніііеге ]йпе8іе ЗоЮаІеп. 2иг Ое8сЬісЬіе Оег ЕІакЬеІГег П 8ііттеп Оег
2еіі. - 1982. - N1. 107. - 8. 61-63.
Воііапоух’куі А. Соорегаїіоп Ьеіи/ееп іЬе Оегтап Мііііагу оГ ІЬе ХУеітаг КериЬІіс
апО ІЬе’ ЬІкгаіпіап Мііііагу Ог§апігаІіоп іп 1923-1928 // НагуагО ЬІкгаіпіап 8іис1іе8.
- Уоі. XXIII (1/2). - СатЬгіОЄе (ЬІ8А), 1999. - Р. 73-84.
Воіі В. Ніііег’8 88. - Е'есу Уогк: Веіасогіе Рге88, 1971. - 128 р.
Вгаиіі^ат О. ІІЬегЬІіск ііЬег Оіе Ьевеїгіеп ОвЦіеЬіеіе іуаЬгепО Оех 2.\УеІікгіеее8 (8іи0іеп
Оев ІП8ІІШІ8 Гйг Ве8зігип§8Гга§еп іп ТйЬіп^еп ги сіеп ОеиІзсЬеп Везеїгип^еп іт 25Уек-
кгіе§е8. N1. 2 ). - ТйЬіп£еп: ЬІгЬеЬеггесЬіе Ьеіт Іпзіііиг Гйг Ве8аігип£8Ґга£еп, Лапиаг
1954.- 78 8
ВисЬЬаит І. Н. Оегтап РхусЬоІо^ісаІ ХУаїТаге оп ІЬе Ки88Іап Егопі, 1941-1945. -
ХУавЬіп^іоп, В. С., 1953.-300 р.
Випеегі Н. Ва8 К'аііопаїкотігсс ипсі Оег ХУе8Іеп: Оіе Кеакііоп Оег ХУе8Іа11іегІеп аиГ
0а8 ЕКЕВ ипО Оіе Егеіеп ВеиІхсЬеп Ве\уе§ип§еп 1943-1948. - 8іи1ісаг1: Е. 8іеіпег,
1997. - 341 8.
ВиПоп К. В. ТЬе УІахоу/ МоУетепІ оГ ХУогЮ У/аг II: Ап АрргаІ8ап. - Атегісап
ІЗпіуегаііу, 1963. - 171 р.
Ви88 Р Н ТЬе Е'оп-Оегтап8 іп іЬе Оегтап АгтеО Еогсек 1939-1945. РЬВ 0І88ег-
іаііоп. - СапіегЬигу, 1974 - 350 р.
Ву іппі тоеіі гус 8роко)піе. 2 Огіс)би/ іуаїк о иіпуаіепіе іУІаОгу ІиОоу/с) па Воіпут
8к(8ки. РоО геО. М. ОггесЬо\У8кіе§о. - ХУгогІаіу-ХУагагаїуа-Кгакбіу: 2ак1аО ХагоО.
іт. О88о1іп8кісЬ, Вгиск К8ХУ Рга8а. 1967. - 259 8.
СЬагІез К., КакІаОаІ В. Оегтапу 8 Еігїі АПу: АгтеО Еогсе8 оГ ІЬе 81оуак 8іаіе,
1939-1945.- Аі§1еп, РА (ЬІ8А): ЗсЬіГГег Мііііагу НІ8іогу, 1998. - 208 р.
СЬорук В. В. ТЬе ОгІ£Іп апО Асііуіііє8 оГ ІЬе №£Ьііп£а1е Ье§іоп ВЬЛМ // ЬІкгаіпіап
Оиагіегіу. - Уоі. 42. - N0 1-2. — Еелу Уогк, 8ргіп£-8иттег 1986. - Р. 69-80.
С1аи8еіуііг С. V. Уот Кгіе£е. - Вегііп; КоіуоЬіі, 1992. - 279 8.
СІаи88 М. XV. Вег \Уе§ пасЬ Іаііа. Рга.чіОепі Коо8еуе1і8 Уегапі\уогІип£. — Неі0е1Ьег§:
Кигі Уопуіпкеї Уег]а£, 1952. - 276 8.
СоокгіО§е Е.Н. ОеГіІеп: 8ру оГ іЬе Сепіигу. - Е'еу/ Уогк: КапОот Ноиве, 1972. - 402 р.
ВаІІіп А. ТЬе Катіпзку Вгі^аОе: 1941-1944. А Саве 8іи0у оГ Оегтап Мііііагу
Ехріоііаііоп оГ 8оуієі ВіхаІТесІіоп. - Маху/еІІ АЕВ, АЕ (ЬІ8А): НагуагО Ки88Іап
КезеагсЬ Іп8іііиіе (НККІ), ВесетЬег 1952. - 96 р.
ВаІІіп А. Оегтап Киїе іп Ки88Іа 1941-1945. А 8іи0у оГ ОссираГюп Роіісієб. 2-0 геу.
ЕОіііоп. - ВоиЮег: Кєіу ¥огк ЬІпіуегзіїу Рге88, 1981. - 701 р.
ВтуїгувсЬуп В. ТЬе КагІ8 апО іЬе 88 Уоіипіеег ВІУІ8Іоп “Саіігіеп” // Атегісап
81ауіс апО Еа8і Еигореап Кєуієіу. - Уоі. XV, 1. - К’есу Уогк, 1956. - Р. 1-10.
640
Сегедпісепко V. Р. Апаїоту о! ігеаїтепі. - Кієу: Роїііуібау Е'кгаіпу, (984. - 278 р.
ЕНіоІІ М. Раїупз о! ¥а11а: 8оуієі КеГи§ее8 апд Атегіса’з Коїе іп ТЬеіг Кераігіа-
ііоп. - ІІгЬапа, ІЬ (ЕІ8А): ЕІпіуегзіїу оі ІПіпоіз Ргезз, 1982. - 287 р.
ЕПіоІІ М. 8оуієі Мііііагу СоПаЬогаїогз П ІІкгаіпе дшіпр ХУогІд Х¥аг II. Ніхіогу апд
ІІ8 АІІегтаїЬ. А 8утро8Іит. - Едтопіоп: Едіїед Ьу ¥игу ВозЬук, 1986 - Р. 89-104.
“Еезіег Ріаіг” Теторої - 1944. - ГгеіЬиг§: Сен Ггіскеї & КотЬасЬ СтЬН -
УегІа^Ьаиз, 1991.- 250 8.
ЕізЬег 6. 8оуієі Оррозіїіоп іо 8іа1іп: А Сакс 8іиду іп ХУогІд ХУаг II - СатЬгід^е,
Мааз. (ЕІ8А): Нагуагд ІІпіуегаііу Рге88, 1952. - 230 р.
ГІеізсЬег XV., Еізегтапп К. Оаз Іеїхіе ІаЬг дег ХУаїїеп 88. Маі 1944 - Маі 1945. -
ЕгіедЬеиі: Родгип-Раііаз, 1997. - 160 8.
ЕогЬев К. Ропг Е’Еигоре: ТЬе ГгепсЬ Уоіипіеегз оГ (Ье ХУайеп-88. - Кедгуоод (ІІК):
Кедіуоод Воок8, 2000. - 350 р.
ЕгедЬог§ А. Вакот зіаіуаііеп, зот зуепзк когге8ропдепі і Вегііп 1941-1943. — 8іоск-
Ьоїт: Р.А. ЬІогзіеді & збппег, 1943. - 448 8.
ЕйгЬгіп^ег Н. 9. 88-ОіуІ8Іоп “НоЬепзІаиІТеп” 1944: ЬІогтапдіе-ТатороІ-АгпЬеіт. -
Вауеих: Едіііоп8 Неітдаї. 1984. - 550 8.
Саіііп МоїЬег М. А. ЕіЬпісаІ апд КеІІ£Іои8 Еасіогз іп ІЬе Оегтап Ке8І8іапсе іо
Нідег. - \Уа8Ьіп£іоп: В. С., ТЬе СаіЬоІіс ЕІпіуегяііу о! Атегіса Рге88, 1955. - 231 р.
Сдапзкі І. Сидгогіетвкіе ]едпозікі роїісуре \у зїигЬіе Тггесіе] Кгесгу. Ргусгупек
до Ьізіогіі 8сЬиігтапп8сЬа(їеп // Раті^с і 8рга\уіедІі\уо8с. Віиіеіуп Оіочупе] Котізр
Вадапіа /Ьгодпі ргхесігуко Иагодои/і Роккіети Іп8іу1и1и Ратіусі Иагодочуе]. - Т. ХЕ.
- ХУагзгаїуа, 1997-1998. - 8.337-359.
Сбгіііг XV. Оег деиізсЬе ОепегаїзіаЬ. СеасЬісЬіе ипд Ое8іак. - ЕгапкГигі/Маїп: Егапк-
Гигіег НеІІе Уег1а§, 1953. - 368 8.
Оозгіопу Р. Нідег8 ЕгетдепЬееге. Оаз 8сЬіск8а1 дег пісЬідеиізсЬеп Агтееп іт ОзіГеІд-
ги§. - ОііззеІдоїТ: Ксоп Уег1а§, 1976. - 545 8.
Сго88 І. Т. РоїікЬ 8осіе1у ипдег Оегтап Оссираііоп: ТЬе Оепегаї Ооуеттепі, 1939-
1944,- Ргіпсеїоп, N.1. (ІІ8А): Ргіпсеїоп ЕІпіуегзіїу Ргезз, 1979. - 343 р.
На$ііп£8 М. Оаз КеісЬ: ТЬе МагсЬ оі іЬе 2пд 88 Рапгег Оіуізіоп іЬгои§Ь Егапсе.-
Иегу ¥огк: Ноіі, КіпеЬагі & ХУіпзіоп, 1981. - 264 р.
Науіі В. ТигкеБіап іт XX ЛаЬгЬипдегІ. Нгз§. уоп О. уоп Мепде. - Оагтзіаді: С. XV.
Ьеаке Уег1а§, 1956. - 406 8.
Нєпуогі Н. у. В. ОеиізсЬІапд ипд діє икгаіпізсЬе Ега§е 1941-1945. - МііпсЬеп:
ОеиізсЬез Іпзіііиі Гйг ОезсЬісЬіе дег паііопаІ8огіа1І8іЇ8сЬеп 7.еіі, 1950. - 60 8.
Негго£ К. Огипдхиее дег деиізсЬеп Векаї/ипезуеїлуакип^ іп деп Озі- ипд Зидозіеиго-
раівсЬеп Іапдет иаЬгепд дез гіуеііеп ХУеІЙсгіе^ез. - ТиЬіп^еп: ЕІгЬеЬеггесЬіе Ьеіт
Іпзіііиі Гііг Ве8аІхип£8Ігаееп, 1955. - 102 8.
Неи.8Іп§ег А. ВеГеЬІ іт ХМдегзігеіі. - Вопп: Кеігеп ХУипдегІісЬ, 1950. - 150 8.
Ні^ег І., АЬЬоіІ Р., СЬарреІ XV. Рагііаап ХУагіаге. - Ьопдоп, 1983. - 174 р.
Ноїїтап І. Оіе Озііе^іопеп, 1941-1943. Тигкоіаіагеп, Каиказіег ипд ХУоІ^аГіппеп іт
деиізсЬег Неег. - ЕгеіЬигд: КотЬасЬ Уег1а§, 1986. - 197 8.
НоКїпап І. ОеиІзсЬе ипд Каїтукеп 1942 ЬІ8 1945. - ЕгеіЬиг§: КотЬасЬ Уег1а§,
1986,- 214 8.
Ноіїтзги) І. Каикахіеп 1941/43. Оаз деиІасЬе Неег ипд діє ОгіепіУбІкег дег 8о\у|еІ-
ипіоп. - ЕгеіЬиго; КотЬасЬ Уегіа^, 1991. - 534 8.
641
Ноііхігаїїег Н. Іп а Каеіп§ ІпГето: СотЬаі Ипііх ої іЬе Ніііег УоиіЬ, 1944-1945. -
8о1іЬи11 (ІІК): Неііоп & Сотрапу, 2001. - 128 р.
Ноиіегтап І N. Еахіет Тгоорк іп /ееіапд, ТЬе КеіЬегІапдх. 1943-1945. Ніііег’х
Охіігирреп іп ІЬе ХУехі. - Ваухіде, ИУ (И8А): Ахіх Еигора Воокх, 1997. - 101 р.
Ноїуєіі Е. М. ТЬе 8оуіє1 Рапіхап Моуетепі. 1941-1944. - Уогк: РиЬІіхЬед Ьу
іЬе Н. 8. Агту, 1956. - 217 р.
НбЬпе Н. ТЬе Огдег ої іЬе ВсаіЬ’х Неад: ТЬе 8іогу ої Ніііег’х Еіііе Тгоорх. -
Иопдоп: Рап Воокх, 1972. — 278 р.
НбЬпе Н. Сапагіх. Тгапхіаісд Ггот ІЬе Оегтап Ьу і. Мах\уе11 ВгочупрЬп. - Оагсіеп
Сіїу, К'єуу Уогк: Г)опЬ1еу & Сотрапу, Іпс., 1979. - 703 р.
НипсЬак Т. Оп ІЬе Ногпх оГ Віїетта. ТЬе 8іогу оГ іЬе Нкгаіпіап Віуіхіоп 1943-
1945. - Иап^Ьат, К'У ОхГогд: Нпіуегеііу Ргехх оГ Атегіса, 2000. - 262 р.
Ппуїхкуі К. ВеиїхсЬІапд ипд діє Нкгаіпе, 1934-1945: ТаїхасЬеп еигораіхсЬсг Охіроіііік.
еіп УогЬегісЬі. - Вд.2. - МйпсЬеп: Охіеигора-Іпхііііі, 1956. - 438 8.
ЗаЬпке К.Н. Ніііегх Іеігіех АиГ^еЬоІ. ВеиїхсЬе Іи§епд іт хесЬхІеп Кгіе^’аЬг 1944/
45. - Еххеп: Кіагіехі Уегіа^, 1993. - 200 8.
Іигадо С. С., Иуіех К. Еогсірп Уоіипіеегх оГ ІЬе ХУеЬгтасЬі 1941-1945. - Иопдоп:
Охргеу РиЬІіхЬіп^, 1985. - 48 р.
Лигадо С. С. Котріепдо Іах Садепах. На Віуіхіоп Цсгапіапа де Іах ХУаїГеп 88. -
Огапада (8раіп): Сагсїа Ніхрап, 1995. - 523 8.
.Іигадо С. С. Вгеакіп£ ІЬе СЬаіпх. 14 ХУаГїеп-Огепадіег-ВіуІхіоп дег 88 апд ОіЬег
Нкгаіпіап Уоіипіеег Гогтаііопх, Еахіет Егопі, 1942-1945. Тгапхіаіед Ьу КоЬегІа
Наі^Ь.- НаїіГах, \¥ехі УдгкхЬіге (НК): 8ЬеіГ Воокх Нід, 1998. - 250 р.
Касгтагек К. Роїасу уу Ьііхуіє род Видгіхгупет. - УУагхгаууа: Іпіегргехх, 1970. -
127 х.
КаЬіп 6. МсТ. Наїіопаїіхт апд Кеуоішіоп іп Іпдопехіа. - ІіЬаса, ИУ (Н8А): Сотеїі
Нпіуегхіїу Ргехх, 1952. - 260 р.
КаІЬа М. ИасЬіі§а1. Нкгаіпхкі Ваіаііоп 1941 г. - Всігоіі-Нхуби': \УудауупісІууо Вгигупу
НкгаіпхкісЬ №с]опа1іхІбгу, 1995. - 133 х.
Катепеїхку І. Ніііег'х Оссираііоп оГ Нкгаіпе, 1941-1944: А 8іиду оГ Тоїаіііагіап
Ітрегіаііхт. - Мііи/аикее (И8А): МагциеПе Нпіуегхіїу Ргехх, 1956. - 101 р.
Кет Е. Вах £о1депе Ееід. - ХйгісЬ: 8сЬі1д Уег1а§. 1957. - 293 8.
Кет Е. Оепегаї уоп Раппи'ііг ипд хеіпе Кохакеп. 8іе катрГіеп Гиг діє ГгеіЬеіі ипд
хіагЬеп ат \9ехіеп. - Обіііп^еп: Ріеххе Уег1а§, 1963. - 208 8.
Кііеїтапп К. О. Віє ХУаГГеп-88, еіпе Вокитепіаііоп. - ОхпаЬгііск: Вег і гсіу/іііі^є,
1965. - 519 8.
КосЬ Н.-А. О1іедегип£ дег ИиГіУУаПе. - ОхпаЬгііск: АіЬепаит Уег1а§, 1979. - 800 8.
КоеЬІ К. Н. ТЬе Віаск Когрх: ТЬе 8ігисіиге апд Роууєг 8ігирр1ех оГ іЬе Иагі 88. -
Мадіхоп: Нпіуегхіїу оГ ХУіхсопхіп Ргехх, 1983. — 474 р.
КгаппЬаїх Н. Вег ХУагхсЬаиег АиГхіапд 1944. - РгапкГигі ат Меіп: АиПаре Ветагд
& СгаеГе, 1964. - 447 8.
Кигоуухкі Е. ВеиїхсЬе Коттапдоггиррх 1939-1945. Віє “ВгапдепЬиг§еі” ипд АЬуусЬг
іт ууєіПуєіієп Еіпхаїг. - 8іиІІ£аП: МоїогЬисЬ УегЕф, 2000. — 301 8.
Напд\уеЬг И. Еі^Ьііп^ Гог Егеедот: ТЬе Нкгаіпіап Уоіипіеег Віуіхіоп оГ іЬе ХУаГГеп-
88. - 8і1уєг 8ргіп§, Магуїапд (И8А): ВіЬІіоріїіІс Ие§іоп Воокх, Іпс., 1985. - 224 р.
642
Еапс1\УеЬг К. ІІкгаіпіап Уоіипїеегз іп ОіЬег ХУайеп-88 Віуівіопз // Зіецгипеп. ТЬе
ХУаіїеп 88 іп Ьівіогісаі регвресгіуе. - УоІ.IX. - Вгоокіп§в, ОК (ІІ8А), 1987. - N055.
- Р. 3-7.
Ьерге С. Нітпііег’в Во8піап Віуівіоп: ТЬе \УаГГеп-88 НапсІзсЬаг Віуівіоп 1943-1945.-
Аіігіеіі, РА (ІІ8А): 8сЬИЇег Мііііагу Нівіогу, 1997. 400 р.
Еіи1е)оЬп В. ТЬе Раігіоііс Тгаііогв. А Нівіогу оі СоІІаЬогаііоп іп Оегтап Оссиріес)
Еигоре, 1940-1945. - Еопсіоп; Неіпетапп. 1972. - 390 р.
ІіііІеіоЬп В. Еогсіеп Ееиіопз оГ іЬе ТЬігсі КеісЬ [іп Гоиг уоіитев]. 181 Есііііоп. -
УоІ. 3: АІЬапіа, СгесЬовІоуакіа, Огеесе, Нипсагу апсі Уиуозіауіа. - 8ап Іове, СА
(ЕІ8А): Коуегі. Вепсіег РиЬ1івЬіп§, 1985. - 320р.; УоІ. 4: РоГапсІ, (Ье ІІкгаіпе, Виїуагіа,
Котапіа, Егее Іпсііа, Езіопіа, Еаіуіа, ЕкЬиапіа, Ріпіапд апсі Кизвіа. - 8ап Іове, 1987.
- 380 р.
Ілсривх М.О. баїісіа Віуівіоп. ТЬе \Уаїїеп-88 14іЬ Сігспасііег Віуівіоп 1943-1945. -
Аїріеп, РА (ІІ8А): 8сЬііТег Мі 1-і (агу Нівіогу, 1997. - 558 р.
Еооск Н. В. Віє ІеНівсЬеп тіІііагівсЬеп УегЬапсІе слаЬгепс] сіев Тлсеііеп ХЧ'еІІкгіееев І І
ОиІасЬіеп сіев Іпзйіисз Гііг 2еі(це8сЬісЬ(е. - Всі. 2. - 8іиііеаП: ВУА, 1966. - 8. 201-204.
Еисіик Е. ¥.. Когдап В. 8. Ап^іо-Атегісап Регвресйуев оп (Ье ІІкгаіпіап Оиевііоп
1938-1951. А Воситепіагу СоІІесііоп. - Кіп^віоп, Опіагіо (Сапасіа): ТЬе Еітезіопе
Ргевв, 1987.- 242 р.
Еисіик Е. ¥. Екгаіпе’в ХУапіте 1/піі №уєг Еіпкесі (о У/аг Сгітев (ІІкгаіпіап Віуі-
віоп Оаіісіа) // ІІкгаіпіап Вєуієіув. - УоІ. 35. - N0 2. - 8иттег 1987. - Р. 29-31
(ВоситегКв: Р. 32-40).
МаЬігс І. Віє 88-Рапгег-ВіуІ8Іоп “Х¥ікіп§”. СегтапівсЬе Нгеі'Л'іНі^е іт КатрГ Гиг
Еигора. Айв сієш ГгапгбвівсЬеп йЬегвеШ уоп Вг. ЕгісЬ Корр. - Рг. ОІскпсІогГ: К.\¥.
8сЬй(х Уегіае, 1983. - 432 8.
Масіеап Е. Е. ТЬе Сгиеі Нипіегв. 88-8опс!сг-Копітапс1о Вігіеслапаег, Ніііег’в тові поіогіоив
апіі-раїїівап ипіі. - Аіуісп. РА (Е18А): ЗсЬііТег Мііііагу Нівіогу, 1998. - 292 р.
МаповсЬек \У. Віє ХУеЬгтасЬі іт Каввепкгіер. - ХУіеп: Рісив Уег1а§, 1996. - 274 8.
МеЬпег К. Віє ХУаіїеп-88 ипсі Роїігеі 1939-1945. - Мжіегвіесії: МіІісаіг-Уег1а£ Кіаив
О. Раиууаіі, 1995. - 350 8.
Меіпук М. То Ваіііе. ТЬе Еогтайоп апсі Нівіогу оГ іЬе 14іЬ ХУайеп-бгепасііег-
Віуівіоп сіег 88. - 8о1іЬи11 (ІІК): Неііоп апсі Со.. 2002. - 352 р.
Мегі 8. ХУаг сііе Нипрегвпої уоп 1932-1933 еіпе Еоірс сіег 2\уап§вко1екііуіегип§ сіег
ЕапсІсуіПвсЬаіі осіег «игсіе віє Ье\¥ив8і іт КаЬтеп сієї Каііопаїііаіепроіііік ЬегЬеіее-
ГііЬгІ? // ІІкгаіпе: Ое^епсуай ипсі ОевсЬісЬіе еіпев пеиеп 8іааіев. Нгв§.у. О.Наивтапп.
А.КарреІег. - Васіеп-Васіеп: Котоз УегІа§8§еве1І8сЬаГ1, 1993. - 8. 145-166.
МісЬаеІів К. Віє ТарГегкеіїв- ипсі Уегсііепвишв/.еісіїпипр Гііг Ап§еЬбгі§е Оег Овіуоікег.-
Вегііп: К. МісЬаеІів Уег1а§, 1999. - 65 8.
МісЬаеІів К. Ваз 88 8опс1егкоттапс1о Вігіелуап^ег: Еіп Веівріеі сІеиївсЬег Везаігип^в-
роїііік іп ХУеіВгиввІапск - Вегііп: К. МісЬаеІів Уег1а§, 2000. — 221 8.
МісЬаеІів К. ІІкгаіпег іп сіег \¥аіїеп-88. Віє 14. ХУаіТеп-ОгепасІіег-ВІУІвібп сіег 88
(ІІкгаіпівсЬе Кг. 1). - Вегііп: К. МісЬае1ів-Уег1а§, 200(1 - 127 8.
Моїіо А. ІІпіГогтв оГ (Ье 88. - УоІ. 5. 8ісЬегЬеі(зс!іепвІ ипсі 8ісЬегЬеіСвро1І7еі 1931-
1945,- Еопсіоп: ЗУіпсігоуу & Огееп, 1992. - 56 р.
МиЬІеп Р. 2\уізсЬеп Накепкгеиг ипсі 8оууі)є(з(єгп. Вег Ь!аііопа1івтив сіег воу/)єіівсЬєп
Огіепіуоікег іт 2\уеііеп ХУеккгіе^. - ВиввеІсІогГ, 1971. - 350 8.
Мйііег \¥. Віє всЬууєгє Пак. - ВогЬеіт: РосІ/ип-РаІІаз Уегіад, 1988. - 350 8.
643
Мипог А. І. РоїгдаНеп Есаіопх: ОЬхсиге СотЬаі Рогтаїіопк оґ іке У/аґІ'еп-88. -
Воиісіег, СО (178А): Раїасііп Рге88, 1991. - 405 р.
Мипог А. 1. Тке Вгигкіпа 88 Вгі^асіе: А Ніхіогу, 1941-1943. - Ваухісіе, Е'У (178А):
Ахік Еигора Воокх, 1997. - 74 р.
Мипог А. І. Ніііег’8 Еахіет Есиіопх. - Уоі. II. Тке Охіігирреп. - Ваухісіе, Е'У
(Е18А): АхІ8 Еигора Воокх, 1997. - 62 р.
Мипог А. І. Тке Катіпвкі Вгі^асіе: А НІ8іогу 1941-1945. - Ваухісіе, КУ: АхІ8
Еигора Воок8, 1999. - 64 р.
Мипог А. І. Рог Сгаг & Соипігу: А Ніхіогу оґ іке Ки88Іап Оиагсі Согрх, 1941-
1945.- Вау8Ісіе, кГУ: АхЇ8 Еигора Воокх, 1999. - 54 р.
ІЧеиГеїсії Н.-І., Ниск І., Теххіп О. 2иг Оехскіскіс сіег Огсіпип^хроіігеі 1936-1945.
(8скгіґіеп Й. Випсіехагскіух. Вапсі 5.) - Всі. 2: Віє 8іаЬе ипсі Тгиррепеіпкеііеп сіег
Огс1пип£хроіігеі. - КоЬІепг: Випсіехагскіу іп КоЬІепг, 1957. - 500 8.
Неиіеп Н.-У/. Ап сіеиїхскег 8еііе. Іпіегпаїіопаїе Ргеісуіііі^е уоп У/екппаскІ ипсі У/аГГеп-
88. - Мйпскеп: Ріпіуегхіїах, 1985. - 518 8.
ІЧесуІапсі 8. І. Со88аскх іп іке Оегтап Агту іп 1941-1945. - Рогіїапсі, ОК (Е18А):
Ргапк Са88, 1991. - 218 р.
ІЧісоІаіхеп Н.-В. Віє Ріаккеїґег. ЕиґіУ/аПепкеИег ипсі Магіпекеїґег іт 2\уеііеп ХУеІІ-
кгіе£.— Вегііп/Ргапкґигі а.М./У/іеп: ІЛІхІеіп, 1981. - 569 8.
Моїіе Е. Вег Еигораіхске Вйг£егкгіе£ 1917-1945. Наїіопаїхогіаііхпшх ипсі Воїхске-
\уІ8ти8.- Мйпскеп: НегЬі§, 1997. - 500 8.
Огіупхкуі Ь. Ргасусіа о ІЗкгаіпхкіе] Вусуігр 11 Киїїуга. - Рагуг: Іпхіуіиі Еііегаскі,
Ііхіорасі 1952. - 8 109-116.
Раіпе Ь. Оегтап тіїііагу іпіеІГщепсе іп ХУогІсі У/аг II: іке АЬи/екг. - Несу Уогк:
8іеіп апсі Вау, 1984. - УІІ+199 р.
Реіх О. Та^еЬиск сіег Ваіаіііоп “ІЧаскіі^аІГ. - Мйпскеп: С. Вег^тапп Уег1а§ ОтЬк,
1976,- 703 8.
Роїіскпуі Р. Еікгаіпіапх іп У/огІсІ У/аг II Мііііагу Рогтаїіопх: Ап Оуєгуієіу Н ЕІкгаіпе
с1игіп£ У/огІсІ \¥аг П... - Р. 61-66.
Рипіі^ат І. Р. (Уегґаххег). Уот РІаІІепхее Ьіх гит Миг. Віє Катрґе 1945 іт
Вгеііапсіегеск. - РеІсіЬаск: Наппехкгаів, 1992. - 425 8.
Касігіи/опсхук К. Міетісскіе хііу гЬгсупе \у окироіуапе] Роксе 22.6.1941 — и/іохпа
1944 г. 11 У/о]8ко\уу Ргге^І^сі Ніхіогусгпу. Ки/агіаіпік. - У/агхгасуа, 1іріес-\угге8Іеп
1962. - №3 (25). - 8. 103-159; Расігіетік-егисігіек 1962. -№ 4 (26). - 8. 31-96.
Кахсккоґег Е Вег Раїї ОЬегІапсіег. - ТйЬіп^еп; Ргіїг 8ск1іскіептауег, 1962. - 279 8.
Кеіі1іп£ег О. Віє 88 - Тга^бсііе еіпег сіеиїхскеп Ероске. - У/іеп-ВахеІ-Мйпскеп:
Кигі Веиі8ск Уегіаи, 1957. - 480 8.
Иеттегх V/. Веиїхске Віепхіхіеііе (\УА8і) 1939-1999. бОґакге іт ІЧатеп дех Убікег-
гескіх.— Вегііп: ІЛІхіеіп Віїсіегсііепхі; Веиі8ске Віеп8і8Іе11е (У/А81), 1999. - 174 8.
Кіктеп8рое1 М. 8о1сііег8 оґ іке У/аґІ'еп-88: Мапу ІЧаїіопх опе Моїіо. - У/іппіре§:
1.1. Ресіогои/ісг РиЬ1І8кіп£, 1999. - 450 р.
Кі§£ В. М. Ніііег’х ґеу/іхк 8о1сіієг8. Тке ІЗпЮІс] 8іогу оґ Е'ахі ИасіаІ Еаи/х апсі Меп
оґ Іеи/іхк Ве8сепі іп іке Оегтап Мііііагу. — Капхах (ІІ8А): ІЗпіуегхіїу Рге88 оґ Капвах,
2002. - 495 р.
8скаіг Ь. 8скй1ег8о1сіаіеп. Віє Оехскіскіе сіег ЕиґісуаЙепкеИег іт 2\уеііеп У/еккгіе§.
2 АиЛ. - Вапп8іас]і: Ткехеп Уег1а§, 1974. - 350 8.
644
ЗсЬгсіЬег 1. Вег Еіпхаїг сіег РІакЬеИег 1943-1945 // Еигораіхске У/еЬгкипсіе - 1982 -
Н.31.- 8.265-268.
8сЬи1ге-Кохепх К. Віє ІипкегхсЬиІеп: МіІііагіхсЬег РйЬгетасЬсуисЬх сіег \\'аГІ'еп-88. -
О8паЬгиск: Мипіп Уегіае, 1987. - 432 8.
8еіс11ег Р. XV. 2иг Ріікгипр сіег Охііпірреп іп сіег сІеиІхсЬеп ХУеЬгтасЬі іт Тлуеііеп
ХУеІікгіер П ХУеЬгіуіххепхсЬаііІісЬе КипсІхсЬаи- 1970. - Н. 12. - 8.683-702.
8іес]1ег Р. XV. Віє Ог§апІ8аііоп Тобі. - КоЬІепг: Вегпагсі & ОгаеГе Уегіае, 1987. —
200 8.
8теІ8ег И., Зугіпр Е. Віє 88. Еіііе ипіег сіет ТоїепкорГ. - РасІегЬогп: Р. 8сЬбпіпеЬ,
2000. - 462 8.
8тііЬ Е N. ТЬе Атегісап Коїе іп ІЬе Кераігіаііоп оГ СеПеіп Зоуієі Сіііхепх, РогсіЬІе
апсі ОіНегу/іхе, іо ІЬе О88К Гоїіосуірр ХУогІсІ ХУаг II. — Оєог§єіоіуп: Оєог§єіо\уп
ІІпіуегхіїу Ргехх, 1970. - 229 р.
8іеіп О. Н. Ніііег’8 Еіііе Оиагсі аі У/аг 1939-1945. ТЬе ХУаП'еп 88. - ПЬаса, КУ
(ІІ8А): Согпеїі Опіуегхііу Ргехх, 1964. - 208 р.; ПЬаса, 1966. - 360 р.
8іеіпег Е Віє Ргеі\уі11і£еп сіег ХУаПеп-88. Ісіее ипсі ОрГетдапр. 5Аиі1. - Рг. Оісіепсіогі:
К. XV. 8сЬйІ7. Уегіае, 1959. - 429 8.
8іеЬ1е Н.-І. 8Ьеріуі8’куі апсі ІЬе Оегтап Керіте // Маросхі Р. К. Могаїііу апсі
Кеаіііу. ТЬе ЕіГе апсі Тітех оі Апсігсі 8Ьеріуі8’куі. - Рсіпюпіоп: Сапасііап Іпхіііиіе
оі ІІкгаіпіап 8іис1іех. ІІпіуегхіїу оі АІЬегІа, 1989. - Р. 125-144.
8іерЬап К. 8тег8Ь: 8оуієі Мііііагу СоипіегіпІе11І£епсе сіигіпр іЬе 8есопс1 ХУогІсІ ХУаг//
Іоитаї оі Сопіетрогагу НІ8іогу. - 1987. - N0 22. - Р. 585-613.
8ібЬег Н. Віє РІираЬсуеЬгуегЬапсІе сіег ХУаЙеп-88. АиІхІеПипр, ОНесІсгипр, Еиїїуегіеісіі-
рипр ипсі Еіпхаїг ап сіеп Ргопіеп. - Рг. Оісіепсіогї: К.ХУ 8сЬйіг Уегіае, 1988. - 450 8.
8іга88пег Р. Еигореап Уоіитеегх: 5.88-Рапгег Віуіхіоп ХУікіпе- - ХУіппірее: І.І.РесІо-
госуісх РиЬІівЬіпе, 1988. - 448 8.
8іугки1 У. ТЬе 88 ХУєпуоіуєх. - Руіу: Катепуаг, 1982. - 55 р.
8іугкиі V. ХУе ассихе. - Кісу: Впірго, 1984. - 300 р.
Теххіп О. УегЬапсіе ипсі Тгирреп сіег сІеиІхсЬеп ХХ'еЬгтасЬі ипсі ХЛ'айеп-88 іт Хлуеііеп
ХУеІікгіее 1939-1945. - ВЙ.І. Віє ХУаЙепеаііипееп - ОехатійЬегхісЬі. ВеагЬеііеі аиї
Огипсі сіег ІІпіегІаееп сі ех ВипсІехагсЬіу-МіІііагагсЬіу: Нгхе- ипіег МііагЬеіІ уоп Вгйп
Меуег, тії Впіегхійігипд сіех ВипсІехагсЬіух ипсі сіех АгЬеіїхкгеіхех Сиг ХУеЬіТогхсЬипе. -
ОхпаЬгііск: ВіЬІіо Уегіае, 1977. - 500 8.; ВсІ.З. Віє Еапсіхігеіікгаіїе 6-14. - ОхпаЬгйск,
1979.- 316 8.
Тесуех Е. Іиеепсі іт Кгіее. Уоп ЕиГісуаП'епЬеК'ет ипсі 8о1сіаіеп 1939-1945. - Еххеп:
ІІпіуегеііаїхЬисЬЬапсіІипе Воиуіег, 1989. — 350 8.
Тіеке XV., КеЬ.хіоск р. Іт Іеігіеп АиГееЬоі: Віє 18. 88-РгеііУІ11іееп-Рапгегегепа(]іег-
Віуіхіоп Ногхі ХЛ'еххеї. - СоЬиге: N3600 Еигора Уегіае, 1999. - 348 8.
ТЬе КеГиеее Ехрегіепсе: ІІкгаіпіап Віхріассд Регхопх аїіег У/огІсІ ХУаг II. Есі. Ьу
ХУхєуоіосі XV. Іха]і\у, І. ВохЬук, Н. Зепких. - Есітопіоп: Сапасііап Іп.хіііиіе оі СІкгаі-
піап Зіисііех Ргехх, ІІпіуегхіїу оі АІЬегІа, 1992. - ХХІУ+517р.
ТЬотах N.. АЬЬоіі Р., СЬарреІі М. Рагііхап ХУагїаге. - ОхГогсІ (ІІК): Охргеу РиЬІі-
хЬіпе, 1983.-200 р.
ТЬопуаісІ І. ХХ'еп хіе уегсІегЬеп суоііеп. ВегісЬі сіег егоххеп Уеггаіх. - 8іиііеагі:
8іеіпегйЬеп-Уег1ае, 1952. - 602 8.
ТЬопуаісІ І. Пих]а. Хоіпіегге гасіхіессу су агтіі Ніііега. - ХУагххаїуа-Кгакбіу: ХХ'усІасу-
пісісуо №ико\Уе РХУЕ1, 1994. - 429 х.
645
Тоггескі К. К\УЄ8Ііа икгаіпхка \у роїііусе ПІ Кхесгу. - ЛУагьгасуа: Кхі^гка і У/ісдга,
1972.- 378 8.
Тоггескі К. Піе Коїіс дег ТихаттепагЬеіІ тії дег деиІ8сЬеп Ве8аігип§8таеЬі іп дег
икгаіпс Гйг дегеп Оккираііоп8ро1іІік 1941 ЬІ8 1944 // Еигора ипіеті Накепкгеиг. Окки-
раїіоп ипд КоІІаЬогаІіоп (1938-1945). Веіігаае ги Копгеріеп ипд Ргахів дег КоІІаЬогагіоп
іп дег деиі8сЬеп Оккираііопвроіііік. Хихапітепасхіеііі ипд еіпаеіеігеї уоп 'Л'сгпег КдЬг. -
Вегііп: ІІеідсІЬсгс-ІІйІіа Уег1а§8£етеіп8сЬа(’і, 1994. — 8.239-272.
Тигопек 1. Віаіогих род окираср піетіеска. - \Уаг8гасуа: Квіагка і ЛУіедга, 1993. -
288 8.
Ту8-КгокЬта1іик (КгокЬтаііик) ¥. Оиегга у ЕіЬепад. Нікіогіа де 1а Піуіхіоп “Наїу-
сЬупа“ деі с]ег8Ііо №асіопа! Цкгапіо. - Виепо8 Аіге8 (Аг§епііпа), 1961. - 186 8.
икгаіпс дигіп§ ЛУогІд У/аг II: НІ8Іогу апд ІІ8 АіїегтаїЬ: А 8утро8Іит. Едіїед Ьу
¥игу ВовЬук. А.88І8Іед Ьу Котап \Уа8сЬик апд Апдгіу ЛУуппуску]. - Едтопіоп:
Сападіап Іпаїііиіе оі ІІкгаіпіап-8іидіе8, Ппіуегеііу оі АІЬеПа, 1986. - Х¥ІІІ+291 р.
¥игкеуісЬ М. Саіісіап ЬІкгаіпіапв іп Оегтап тіїііагу (огтаїіопх апд іп ІЬе Оегтап
адтіпІ81гаііоп П икгаіпс дигіп§ \¥ог!д \Уаг II... - Р. 67-87.
У/ааепег С. ІІееге8§гирре 8йд. - 8іиІІ§аП: Родгип Вад №а\УІіеіт, 1967. - 364 8.
УУеЬег М. 2іопіьт апд іЬе ТЬігд КеісЬ П ТЬе Іоигпаї Гог НІ8Іогіса1 Кєуієуу. - Іиіу-
Аиаи8І 1993. - Уоі. 13. - N0 4. - Р. 29-39.
ЛУедеї Н. у. Піе Ргорарапдаїгирреп дег ПеиІзсЬеп ЛУеЬгтасЬІ. - Кескагеетйпд,
1962.- 350 8.
У/іІІіатхоп О., Уоїхіад К. Оегтап Мііііагу Роїісе Ипіі8 1939-45. - ОхГогд (ІІК):
Озргеу РиЬ1І8Ьіп§ Ьід, 1989. - 442 р.
\УЬіііп§ СЬ. ОеЬІеп: Оегтапу’8 Ма8Іег 8ру. - и’еху ¥огк: Ваііапііпе Воок8, 1972. -
274 р. "
\Уг6Ь1есу8кі М. 81игЬа Видо\уаіпа (Ваидіеп8І) \у Оепегаїпут ОиЬетаїогеїсуіе 1940-
1944,- \Уаг8га\уа: Кхіір.ка і ЛУіедга, 1984. - 200 8.
2ауа8 А. М. де. ТЬе У/еЬгтасЬі У/аг Сгітев Вигеаи, 1939-1945. - Ьіпсоїп: Ппіуєг-
8ІІу оГ КеЬгахка Рге88, 1979. - 364 р.
Хаіуодпу І. К. №іЬіп§ Ьиі Ьопоиг: ІЬе 8іогу оґ ІЬе ЛУаг8а\у ІІргІ8іп§, 1944. - ЗіапГогд,
СА (ІІ8А): Нооуєг Іп8іііиііоп Рге88, 1978. - 328 р.
646
ОСНОВНІ ВИКОРИСТАНІ СКОРОЧЕННЯ
ААА ОКВ (абвер)
АВП окв
АК
БКА
ВВН
вермахт
ВКП (б)
ВПС
ВУ
ГА
ГШ
ДУН
ЗС КОНР
КОНР
КП(б)У
люфтваффе
МЗС
НКВС
НКДБ
НСДАП
ОВ НКВС
окв
ОКГ
окл
ОУН
ОУН-Б
ОУН-М
ппо
РКУ
РМО
РОА
РОНА
РННА
РСГА
СД
СП
СРСР
сс
СС-ГА
УВВ
відділ військової розвідки й контррозвідки ОКВ;
відділ пропаґанди ОКВ;
Армія Крайова;
Білоруська Краєва Оборона;
Військові Відділи Націоналістів (німецький варіант -
скорочення від ”Вег§-Ваиегп-НіИе” (Допомога селянам-
горянам);
збройні сили Німеччини у 1935-1945 рр.;
Всесоюзна Комуністична партія (більшовиків);
військово-повітряні сили;
Військова Управа дивізії "Галичина” - Першої Укра-
їнської дивізії УНА;
група армій;
Генеральний штаб;
Дружини українських націоналістів;
Збройні сили КОНР;
Комітет визволення народів Росії;
Комуністична партія (більшовиків) України;
військово-повітряні сили Німеччини у 1934-1935 рр.;
Міністерство закордонних справ;
Народний Комісаріат внутрішніх справ;
Народний Комісаріат державної безпеки;
Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини;
Особливий відділ НКВС;
Верховне командування збройних сил Німеччини;
Верховне командування сухопутних військ Німеччини;
Верховне командування ВПС Німеччини;
Організація Українських Націоналістів;
ОУН, очолювана С. Бандерою;
ОУН, очолювана А. Мельником;
протиповітряна оборона;
райхскомісаріат Україна;
райхсміністерство окупованих східних територій;
Російська Визвольна Армія;
Російська Визвольна Народна Армія;
Російська Національна Народна Армія;
Головне управління безпеки райху;
служба безпеки райху;
поліція безпеки райху;
Союз Радянських Соціалістичних Республік;
охоронні відділи райху;
Головне управління СС;
Українське Визвольне Військо;
647
УВК
УД УНА
УГА
УЛ
УЛС
УНА
УНАКОР
УНК
УНР
УПА
УПШ
УРСР
УЦК
УШПР
ФГО ОКГ
ФЛО
ФШП РМО
ЧА
- Українське Вільне Козацтво;
- Українська дивізія Української Національної Армії;
- Українська Галицька Армія;
- Український Леґіон (див. також ВВН);
— Український Леґіон Самооборони;
- Українська Національна Армія;
- Український Народний Козачий Рух;
- Український Національний Комітет;
- Українська Народна Республіка;
- Українська Повстанча армія;
- Український Пропаґандистський Штаб;
- Українська Радянська Соціалістична Республіка;
- Український Центральний Комітет;
- Український Штаб Партизанського Руху;
- відділ "Іноземні армії Сходу” ОКГ;
- Керівне бюро добровольців Сходу в складі СС-ГА;
- Керівний штаб політики РМО;
- Червона армія.
648
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
А
Абакумов Віктор, заступник народного
комісара -внутрішніх справ СРСР 326п
Абрамчук, хорунжий батальйону ”Ро-
ланд” 63
Абсгаґен Карп Гайнц, співробітник абве-
ру 23, 64
Авдиковський Роман, перекладач 17-ої
армії 46
Авдієнко, підстаршина ЗС КОНР 321
Айкерн Ернст, офіцер абверу 52, 64, 72,
78
Айгольц, керівник головного управління
освіти і науки Генеральної губернії 462
Айхгорн Герман, фельдмаршал 231
Альбрехт Карл, полковник і командир
польського ескадрону 75
Альмендіґер Карл, генерал піхоти 243
Анґеліс Максиміліан, генерал артилерії
243, 499
Андерс Владислав, генерал польської
армії 230, 513
Апджелі Едґар, офіцер хорватського
військово-морського леґіону 240
Андрусяк Василь, командир сотенного
підрозділу 62, 63
Андрух, командир сотні українського
охоронного батальйону № 63 404
Андріянович, поручник УЛ 40
Антонюк, командир охоронного баталь-
йону № 157 130
Антонюк Володимир, вояк підрозділу
"Пума” 85, 87
Арент, обер-лейтенант 53
Арльт Фріц Рудольф, штурмбанфюрер
СС і керівник ФЛО 17, 408, 409, 413,
444, 459, 485, 492, 505, 510
Армстронґ Джон, американський про-
фесор історії 192
Арсенів, сотник протитанкової бриґади
УНА 501
Архипенко, поручник 141
Асмус Зіґфрід, штурмбанфюрер СС і
зв’язковий офіцер УЛС 262-266
Аух, майор "Мисливського з’єднання
"Схід” 508
Апіенбреннер Герман, генерал й інспек-
тор персоналу з представників східних
народів у люфтваффе 430, 430п, 431
Б
Бабенко Григорій, десятник УЛС 274
Бабич Андрій, перекладач німецької 17-
ої армії 46
Бабиченко Василь, капелан УЛС 270
Баєр Альбрехт, командир 297-ої піхотної
дивізії 499
Баєр Теодор, ад’ютант командира дивізіону
зв’язку дивізії "Галичина” 381
Баєрсдорф Фрідріх, штандартенфюрер і
командир бойової групи й згодом арти-
лерійського полку дивізії "Галичина”
381, 384, 512
Бажан Микола, радянський поет і ре-
дактор 338
Базюк, хорунжий охоронного баталь-
йону № 63 404
Байґерт Северин, заступник голови ВУ
346
Байдак, полковник ЗС КОНР 320
Байрон Джордж, англійський поет 119
Бакум Дмитро, шеф канцелярії штабу
УНА 489
Банах Тарас, полковник 2-ої УД УНА
504
Банґерскіс Рудольф, генерал і голова Лат-
війського Національного Комітету 486
Бандера Степан, провідник ОУН-Б 44,
48п, 49, 51, 52, 64, 70п, 285, 290, 298,
441
Бандурко, лікар російського охоронного
корпусу 322
Барабаш Григорій, старшина батальйону
"Роланд” 63, 73, 77
Бараненко Федір, поручник дивізії "Га-
личина” 378
649
Баранецький Василь, вояк підрозділу
"Пума” 80, 82
Барановський Ярослав, секретар Проводу
ОУН-М 34
Барвінський Борис, старшина армії УНР
і дивізії "Галичина” 76, 77, 360
Барецький Осип, вояк підрозділу "Пума”
85
Барлєк, службовець 541
Баснер, оберлейтенант і заступник ко-
мандира батальйону 98
Бассевіц-Бегр Ґеорґ Геннінґ фон, бриґа-
дефюрер СС 183
Бауер Отто, шеф правління дистрикту
Галичина 345
Баун Гермаи, майор абверу 77, 78, 161,
162
Бах-Зелевський Еріх фон дем, генерал
148, 154
Бачек В., міністр польського еміґра-
ційного уряду в Лондоні 384п
Бедліцька Віра, стенографістка УЛС 270
Бек Людвіґ фон, генерал-полковник 104
Беккер, майор і командир Східного ба-
тальйону 406
Беккер Фріц, генерал і командир 370-
ої піхотної дивізії 243
Беме Фрідріх, командир 18-ої Військової
округи 499
Бенгард, генерал-майор 113
Бендер Віталій, підстаршина УВВ 208
Бенеке Вернер, гауптштурмфюрер і офіцер
штабу дивізії "Галичина” 380
Берґер Ґоттльоб, группенфюрер СС і шеф
СС-ГА 126, 152, 280, 303, 342, 343,
346, 408, 409, 412, 413, 453, 459, 485
Береза Василь, молодший десятник УЛС
272
Берендт Гайнц, штурмбанфюрер і офіцер
штабу дивізії "Галичина” 380
Берія Лаврентій, керівник НКВС СРСР
325
Беркут Євдокія, інтендант УЛС 272
Берліц, офіцер абверу 78
Бернард Петро, квартирмейстер УЛС
274
Беюмен Андрій, вояк УЛС 305
Біґельмаєр, зв’язковий офіцер УЛС 265,
266, 403
Бізанц Альфред, голова ВУ 84
Білак Орест, вояк батальйону 113
Білинський Євген, хорунжий леґіону
ДУН 54, 56, 79
Біленко, поручник 141
Білецький Олександр, протопресвітер і
капелан 2-ої УД УНА 489, 501
Білик Кость, поручник 141
Білогуб, полковник армії УНР 77
Білозор Володимир, сотник УГА і член
ВУ 347
Білостоцький Тиміш, провідник україн-
ських юнаків 16, 482, 482п
Біль Вольф-Дітер, австрійський дослід-
ник 12
Бінц Зіґфрід, штурмбанфюрер і коман-
дир 4-го полку галицьких добровольців
483
Біркамп Вальтер, командир СП і СД в
Генеральній губернії 460
Бірчак-Волошин Іван, отаман УВК і
УНАКОР 176, 178, 292
Блюм Оскар, генерал-лейтенант і коман-
дир 57-ої піхотної дивізії 36
Бобшанський Гаврило, старший десят-
ник УЛС 271
Богатирчук Федір, керівник української
секції КОНР 317
Богун, старший лейтенант і член штабу
2-ої дивізії ЗС КОНР 319
Богуславський, викладач військових
курсів 99
Боднарчук, сотник піхотної бриґади УНА
501
Боженко С., майор РОА 320
Бойдуник Осип, член Проводу ОУН-М
34, 86
Бойко, лейтенант російського охоронного
корпусу 321
Бойцун Роман, старшина батальйону ”Нах-
тіґаль” 15, 58, 66
Бойчук Дементій, чотовий УЛС 270
Болдирів Олександр, підполковник армії
УНР і старшина дивізії "Галичина” 359
Бомгард Адольф фон, генерал-лейтенант
і командувач поліції порядку в Україні
134, 221
Бонапарт Наполеон, імператор Франції 21
Бондаренко, командир чоти 113
650
Бондаренко, лейтенант ЗС КОНР 321
Бордейний Олег, вояк підрозділу ”Пума”
86
Воронець Тарас, командир "Поліської
Січі”, див. також Бульба-Боровець Та-
рас 102
Бористен Зореслав, сотник і командир
підрозділу УЛС 264, 273
Борман Мартін, шеф канцелярії НСДАП
70, 231
Борщук Микола, старший вістун УЛС
272
Бос Субхас Чандра, головнокомандувач
Індійської Національної Армії 8
Ботенко -Петро, старший вістун УЛС
273
Бочаров, майор РННА 181
Боярський Володимир, полковник (зго-
дом генерал-майор) ЗС КОНР 319
Брандт Рудольф, оберштурмбанфюрер
СС 350
Браславський Євстахій, вояк УЛС 265
Брауер, підстаршина вермахту 53
Браухіч Вальтер фон, фельдмаршал 94,
104
Брем Г„ письменник 181
Бреннер Генріх, гауптмап 95
Бриґідер Михайло, офіцер батальйону
"Нахтіґаль" і дивізії "Галичина” 57,
57п, 59, 143, 144, 360, 362, 393
Брилевський Василь, поручник охоронного
батальйону і УПА 59, 145
Бріштот Карл, оберштурмбанфюрер 1
командир батальйону фюзилерів дивізії
"Галичина” 377, 381, 385
Бройтіґам Отто, гауптман і керівний
діяч РМО 174, 175, 297, 459
Буйненко Остап, молодший десятник
УЛС 274
Бузун П., полковник російського охо-
ронного корпусу 321
Бульба-Боровець Тарас, див. також Бо-
ровець Тарас 137, 256, 257, 262, 287.
298-300, 320, 321, 443, 490, 509, 524
Буняченко Сергій, командир 1-ої дивізії
ЗС КОНР 320, 483
Бурлака Палладій, капелан УЛС 270
Буряк Дем’ян, старший вістун УЛС 271
Бучко Петро, хорунжий 236
Буцько С., підстаршина російського охо-
ронного корпусу 322
Бушанський Филимон, старший десят-
ник УЛС 26
В
Ваґнер Едуард, генерал-квартирмейстер
і керівник організаційного відділу ОКГ
104, 182, 553
Вайзе, майор 112
Вайс Ернст, підполковник 154
Вайхельт, гауптштурмфюрер 265
Вайцзеккер, держсекретар МЗС Німеч-
чини 70
Валійський Аркадій, майор армії УНР
76, 77, 81, 489
Валуєв Микола, міністр Російської ім-
перії 159
Вальтер, офіпер 41
Вандель Мартін, генерал артилерії і коман-
дувач 24-го танкового корпусу 185
Вартенберґ фон, генерал-майор 185
Василакій Володимир, представник україн-
ської секції КОНР 316
Василевська Ванда, польська комуніс-
тична діячка 335
Василів Леонід, сотник армії УНР 252
Васюра, поручник 141, 519
Ватц, штурмбанфюрер СС 446
Ващенко М., лейтенант ЗС КОНР 319
Ващенко О., письменник 369
Вебер Генріх, воєнний кореспондент 406
Ведель Гассо фон, генерал-майор і шеф
відділу пропаганди ОКВ 95, 315
Вельгаш, поручник 140
Венар, штурмфюрер 455
Веретниченко О., поет 201
Вережак Володимир, перекладач 284
Верт Олександр, кореспондент англій-
ських газети "Сандей Тайме” та радіо-
станції "Бі-Бі-Сі” 301
Вершигора Дмитро, вояк підрозділу "Пу-
ма” 87
Вершигора Петро, підполковник і ко-
мандир радянської 1-ої Української пар-
тизанської дивізії 384
Ветцель Еріх, урядовий радник у ФШП
РМО 459
Ветштайн, майор 78
Вехтер Отто Ґустав, губернатор дистрикту
Галичина 344, 345, 349, 350, 400, 457
651
Винник Федір, сотник 359
Винницький Осип Корнило, сотник охо-
ронного куреня № 118 і 1-ої УД 141,
497
Виноградов, майор 181
Вишатицький Микола, підстаршина
УЛС 273
Вишненко Андрій, вістун УЛС 273
Вишнівський Олександр, полковник ар-
мії УНР і УНА 489, 489п
Візе Герман, генерал піхоти 422
Візер Отто, полковник 75
Вільгельм ІІ-ий, імператор Німеччини
69, 75, -94
Вільднер Карл, штандартенфюрер і ко-
мандир полку дивізії "Галичина” 381
Вільке Ґустав, генерал-лейтенант люфт-
ваффе і командир 10-ої парашутно-вини-
щувальної дивізії 409
Вінкельман Отто, генерал-лейтенант по-
ліції 348
Вінтер, офіцер шефа штабу армійського
озброєння та командувача резервних
армій 541
Вітіска Йозеф, керівник СП і СД у
Словаччині 484, 485
Віхман Франц, підполковник 153
Власов Андрій, генерал, голова КОНР
й командувач ЗС КОНР 10, 172, 173,
183, 187, 190, 217, 233, 257, 307, 309-
311, 313-315, 318-324, 335, 337, 412-
414, 441, 443, 445, 446, 483, 484, 488
Власюк Степан, кухар УЛС 274
Вовк, поручник і командир саперного
роя охоронного батальйону № 136 142
Войновський Петро, командир Буковин-
ського куреня 136
Войтановський Василь, керівник УНК
в Хорватії 158
Войцеховський Сергій, голова Централь-
ного Комітету Російського Комітету в
Генеральній губернії 179, 314
Возняк, поручник охоронного баталь-
йону № 63 404
Волинець Дмитро, автор статей 108
Воловодик-Граб Адам, хорунжий "По-
ліської Січі” 101
Волошин Августин, президент Карпат-
ської України 69, 77
Вольф Карл, обергруппенфюрер СС 183
Больф Людвіґ, оберштурмбанфюрер СС
і керівник українського бюро ФЛО СС-
ГА 444
Вонсуль Ігор, керівник вишкільних кур-
сів 54
Враиґель Ф. фон, керівник 7-го відділу
РМО 328
Врецьона Євген, поручник УЛ 40, 288
Вупперман, ротмістр і начальник штабу
полку "Десна” 113
Вучкович, підстаршина ЗС КОНР 322
г
Габа Василь, учасник вишколу юнаків
471
Габрусевич Іван, керівник станиці ОУН-
Б у Відні 60, 79
Гавриленко Т., лейтенант ЗС КОНР 319
Гаврилишин, поручник 141
Гаврилюк В., працівник УЦК 259
Гаврилюк Д., хорунжий УЛС 298
Гаґер Гайнц, староста Холмської округи
41
Гай Прохор, вістуй УЛС 274
Гайке Вольф-Дітер, майор вермахту і
шеф оперативного відділу штабу дивізії
"Галичина” 17, 377, 380
Гайнріці Ґоттгард, генерал-полковник і
командувач 4-ої армії 185
Гайне Ф. В., гауптман і командир ба-
тальйону "Нахтіґаль” 66
Гайнц Вернер, штурмбанфюрер і коман-
дир дивізіону зв’язку дивізії "Галичина”
381
Галан Ярослав, публіцист-більшовик
335
Галаневич Володимир, капітан польської
армії 149
Гальдер Франц, генерал-полковник і
шеф ГШ ОКГ 104, 123, 313
Гальтерман Ганс, генерал-лейтенант по-
ліції 198
Гальчевський-Войнаровський Яків, ма-
йор армії УНР 77, 193, 260
Гамонів Дмитро, сотник дивізії "Гали-
чина” 359
Ганді Махатма, політичний діяч Індії 9
Ганнібал Генріх, полковник і командир
31-го поліційного стрілецького полку
153
652
Гансен Ерік, генерал артилерії і коман-
дувач 54-голірмійського корпусу 72, 86
Гарасименко Ярослав, активіст ОУН-Б
290
Герасимович Ярослав, сотник 169
Гарібальді Джузеппе, один із лідерів
італійського визвольного руху другої
половини XIX ст. 119
Гармель Гайнц, группенфюрер і коман-
дир 10-ої танкової дивізії військ СС 426
Гарпе Йозеф, генерал-полковник і ко-
мандувач ГА "Північна Україна” 390
Гасселіх Антон, шеф відділу науки і
виховання дистрикту Галичина 456
Гаупт Вернер, обербанфюрер СС 455, 462
Гауффе Артур, генерал і командувач 13-
го армійського корпусу 390
Гельміх Гайнц, генерал-лейтенант і ко-
мандир Східних військ (Добровольчих
з’єднань) 120, 198, 199, 229, 235, 242,
257, 278
Геиель Герберт Оскар, оберштурмбан-
фюрер і офіцер для доручень в штабі
дивізії "Галичина” 380
Гененсен, майор 149
Герасименко Василь, генерал-лейтенант
ЧА 337
Герасименко Володимир, майор армії
УНР і командир УЛС 214, 270
Герасимович Ярослав 168
Герварт фон Біттенфельд Ганс, ад’ютант
Е. Кестрінґа 279, 280
Герінґ Еміль, начальник поліції порядку
в Кракові 384
Герман, гауптман 78
Герман Омелян ("Орлик”), офіцер ба-
тальйону "Роланд”, пізніше охоронного
батальйону № 201 і згодом дивізії "Га-
личина” 60, 63, 78, 360
Гермс Пауль, оберштурмбанфюрер і ко-
мандир полку дивізії "Галичина” 381
Герре Гайнц Данко, майор (згодом пол-
ковник) 160
Герцик, чотар охоронного батальйону
№ 201 145
Герцнер Ганс-Альбрехт, командир ба-
тальйону "Нахтіґаль” 56, 56п, 74
Гичка Михайло, вістун УЛС 274
Гільгаузен, майор і офіцер ГА ”А” 175
Гільґер Ґустав, радник МЗС Німеччини
309
Гіль-Родіонов, командир російської бри-
ґади СС "Дружина” 235
Гіммлер Генріх, райхсфюрер СС 50, 76,
109, 117, 124-128, 133, 151-154, 221,
233, 235, 241, 279, 283, 315, 316, 318,
323, 341, 343-346, 349, 350, 369, 379,
408, 411-413, 423, 441, 446, 454, 458,
482, 490, 504
Гіппель фон, гауптман 41
Гірка Богдан, хорунжий батальйону
"Нахтіґаль” 59
Гірняк Константин, старший вістун УЛС
272, 403
Гірняк Любомир, вояк УЛ 31
Гірняк Никифор, опікун українських
юнаків 465
Гітлер Адольф, рейхсканцлер Німеччини
17, 65, 69, 70, 93, 94, 104, 105, 109,
117-119, 154, 316, 324, 325, 328, 334,
339, 340, 344, 349, 366, 393, 432-437,
489, 490п, 515
Гічке, гауптштурмфюрер СС 102
Главай А., лейтенант 320
Гладич Володимир, майор і шеф штабу
2-ої УД УНА 16
Гладичев, поручник протитанкової бри-
ґади УНА 501
Глазунов Олександр, учасник подій 556
Глоба Левко, майор і командир охорон-
ного батальйону № 63 404
Глушко Степав, полковник УНА 504
Глущенко Іван, вахмістр УЛС 418
Гнідий Никифор, санітар УЛС 275
Говорун Василь, чотовий 71
Гогенштайн, командир сотні батальйону
"Нахтіґаль” 57
Гоженко, лейтенант російського охорон-
ного корпусу 322
Голейко Льонґин, керівник філії УЦК
в дистрикті Люблін 261, 264, 458
Голенко М., командир батальйону 320
Голль Піарль де, французький генерал,
згодом маршал і президент Франції 172
Головатий Михайло, гауптман 103
Головацький Володимир, лікар баталь-
йону "Нахтіґаль” 59
Головенко В., вояк УВВ 15, 132, 141
Головешка Павло, десятник УВВ 178,
272
653
Головко П. В., полковник і організатор
1-ої Кубанської козацької дивізії 321,
516
Голосів, сотник армії УНР 252
Голуб Іван, полковник армії УНР і ке-
рівник штабу УВВ 164-171, 299, 304
Голубенко Лукаїп, вістун УЛС 274
Голубович Юрій Всеволодович, вояк
"Пуми” 83
Гомзин Борис, учасник установчих збо-
рів УНК 486
Гончар Петро, вістун УЛС 273
Гончаренко Аверкій, полковник армії
УНР і сотник дивізії "Галичина” 359
Гончарук Володимир, хорунжий 16,
139, 448, 564
Горб Трохим, виборний отаман козаць-
кого Кубанського війська 179
Горбатюк Яків, бунчужний УЛС 264,
270
Горбач Олекса, учасник подій 512 165,
165п
Горбовий Ярослав, член КП ОУН-Б 44п
Горліс-Горський Юрій, письменник (див.
також Лісовський Юрій) 174, 252
Горн Ганс-Йоахім фон, генерал і коман-
дир 198-ої піхотної дивізії 165, 243
Горник, майор 53
Горобець Іван, вістун УЛС 273
Горобець Павло, член ОУН-М
Городиський Микола, хорунжий баталь-
йону "Нахтіґаль” 58
Городиський Мирослав, командир сотні
378
Городиський Орест, перекладач в штабі
17-ої армії 16, 149, 150
Городнянський, генерал-майор ЧА 327
Горстман Гельмут, оберіптурмбанфюрер
і ад’ютант в штабі дивізії "Галичина”
381
Горський, майор РННА 181
Горчинський, поручник ХЛС 262
Горячий Борис, десятник УЛС 272
Гофман Йоахім, німецький історик 13
Грабенко Олексій, десятник УЛС 273
Грабун Григорій, сотник 169
Грабчак, учасник радянського Опору
334
Грачов, майор РННА 181
Греків Олександр, генерал армії УНР
195
Гренкж Володимир, український полі-
тичний еміґрант 69
Григоренко Петро, радянський генерал
і дисидент 530
Григоренко Юрій, хорунжий УЛС 270
Григоренчук М„ чотар 32
Григорійчук, сотник 2-ої УД УНА
Григорьєв В., генерал і командир радян-
ського 31-го танкового корпусу 392
Гриньох Іван, капелан батальйону "Нах-
тіґаль” і провідний діяч ОУН-Б 59, 65,
71, 73, 75, 293, 298, 502, 508
Грицай Дмитро, підстаріпина сотні охо-
рони фабрик й офіцер УПА 39
Гриців Теодор, перекладач 285
Гришко Василь, учасник подій 513
Грім Іван, молодший десятник УЛС 271
Громов, поручник охоронного баталь-
йону № 115 140
Губер Матіас, штандартенфюрер і коман-
дир вишкільно-запасного полку Дивізії
"Галичина” 381
Гудеріан Гайнц, полковник і командувач
2-ої танкової армії ГА "Центр” 112, 116
Гудима Федір, полковник армії УНР і
УВК 218, 496
Гузюк Володимир, кухар УЛС 272
Гуляк Степан, поручник 1-го Україн-
ського полку ім. Холодного Яру 99,
288
Гуль Теодор, вояк УВВ 525
Гуменний Левко, вояк "Пуми” 83
Гуня Іван, сотник УЛС 264, 270
Гусаров, вояк охоронного батальйону
№ 118 216
Гутович Євген ("Норим”), командир ба-
тальйону ВВН 26, 35п
Гуцол Григор, десятник УЛС 272
ґ
Ґалярник, булавний піхотної бриґади
УНА 504
Ґанджа Орест, вояк "Пуми” і перекладач
85
Ґаубман, гауптман 142
Ґеббельс Йозеф, райхсміністр народної
агітації і пропаґанди 108, 184, 437, 446
654
Ґебгардт Ернст, оберштурмбанфюрер і
командант штаб-квартири дивізії "Гали-
чина” 380
Ґелен Райнгард, полковник (згодом ге-
нерал-майор) і шеф ФГО 104, 160, 161,
181, 299
Ґерінґ Ґерман, райхсмаршал і коман-
дувач люфтваффе 70, 93, 183, 189, 195
Ґеруліс Ґеорґ, співробітник абверу 52
Ґісеке Отто, бриґадефюрер 134
Ґльокнер Горст, офіцер дивізії "Гали-
чина” 381
Ґоґе, майор батальйону в Луцьку 99
Ґодлеувскі Л., майор БКА 445
Ґоттберґ Курт фон 137, 147
Ґреббе Курт, полковник запасу 24
Ґроліґ, полковник 1-ої танкової дивізії
553
Ґросс Вільгельм, керівник расово-полі-
тичного відділу НСДАП 364
Ґросс Ян, польський еміґраційний до-
слідник 15
Ґросскурт Гельмут, керівник 2-го управ-
ління абверу 23, 24
Ґрюнер Еріх, генерал і командир 111-
ої піхотної дивізії 243
Ґуберт Губер, оберпітурмбанфюрер і ко-
мандир 7-го полку галицьких добро-
вольців 383
Ґудзоватий Петро, вояк УПА 290
д
Давибіда Михайло, сотник дивізії "Гали-
чина” 360
Давидов, вояк охоронного батальйону
№ 118 216
Давлатшин Тамурбек 105
Дак Теодозій, вістун УЛС 272
Даллес Аллан Уолш, керівник амери-
канської розвідки в Європі 485
Далюґе Курт, шеф німецької поліції
порядку 125, 136, 345
д’Алькуен Ґюнтер, штандартенфюрер СС
і редактор пресового органу СС ”Дас
ПІварце Корпс” 344
Данилюк Михайло, старшина УЛС 150
Данильців, булавний піхотної бриґади
УНА 504
Данчул, сотник 138
Дарґель Пауль, заступник райхскомісара
України Еріха Коха 87, 242
Дармохвал, сотник і командир загону
самооборони 260, 290
Дацько Кирило, майор ЧА (згодом пол-
ковник УНА) і керівник УІПП й згодом
відділу пропаґанди штабу УНА 250,
251, 254, 258, 315, 322, 368, 439-441,
443-445, 489, 508, 524
Дашевський, офіцер і командир баталь-
йону 1-го Українського полку ім. Холод-
ного Яру 103
Дашківський, бунчужний 140
Двінґер Едвін Еріх, журналіст 181
Дворниченко, доброволець УВВ 308
Деґрель Леон, командир валлонського
леґіону 191
Демель Ганс, майор і командир ВВН 89
Демидюк, поручник охоронного баталь-
йону № 118 141
Денисенко А., полковник ЗС КОНР 319
Денікін Антон, російський генерал 22п
Дерн Фрідріх, штандартенфюрер і ко-
мандир полку дивізії "Галичина” 381
Димінський Роман, інженер 114
Дідич Тимко, вояк УВВ 525
Дітріх Йозеф ”3епп”, генерал-полковник
183, 425
Діц Мартін, підполковник і командир
34-го поліційного стрілецького полку
153
Дзерович Маркіян, український громад-
ський діяч 312
Дзусь, сотник охоронного батальйону
№ 63 404
Дзюбенко Юрій, полковник і заступник
голови Української Генеральної Ради
комбатантів 81
Дзюблик 137
Длябога Павло, перекладач 284
Дмитраш, булавний піхотної бриґади
УНА 504
Дмитренко Дмитро, сотник охоронного
батальйону 115 і командир підрозділу
піхотної бриґади УНА 130, 501
Дмитришин Василь, дослідник 347
Довбор-Мусніцький Юзеф, командувач
польського корпусу в Росії 21
Довженко Олександр, письменник та
кінорежисер 325
655
Доільйон Сімон, лейтенант французьких
військ 404
Доленко Володимир 486
Долинський Роман, сотник дивізії "Га-
личина” 358
Долуд Андрій, полковник армії УНР і
УВК 176, 496, 509
Доля Володимир, чотар УЛС 270
Доиской Борис, член російської партії
соціалістів-революціонерів 231
Донцов Дмитро, публіцист і перекладач
17-ої німецької армії 79
Донченко, лейтенант 321
Дончук, старшина російського охорон-
ного корпусу 322
Дратвінська Люба, медсестра УЛС 275
Драценко Д., генерал 321
Дуб, поручник "Поліської Січі” 101
Дубченко Степан, вістун УЛС 274
Дузьменко, старший лейтенант росій-
ського охоронного корпусу 322
Думеико, поручник охоронного баталь-
йону № 118 141
Дурбак Іван-Всеволод, капелан україн-
ських формацій 63, 143, 230, 286, 376,
382
Дюрр, унтерофіцер 55
Дяченко Петро, полковник армії УНР
(в останні дні війни — генерал-хорунжий)
і шеф штабу УЛС, командир протитан-
кової бриґади і 2-ої УД УНА 16, 81,
101, 167, 196, 214, 263, 264, 296, 301,
501, 503, 504, 511, 513, 525
Е
Еґер, унтерофіцер 55
Езавітов Костянтин, генерал БКА 490
Енґель Армій, штурмбанфюрер й інтен-
дант вишкільно-запасного полку дивізії
"Галичина” 381
Ендрес Теодор, генерал-лейтенант 26,
26п
Ерлінґер Еріх, штурмбанфюрер СС та
командир поліції безпеки і СД у Києві
196
Є
Євстігнєєв, полковник ЧА 230
Євтимович Варфоломій, старшина УНР
і дивізії "Галичина” 491
Євшан Василь, старший вістун УЛС 273
пт/»
Жалоба Осип, інженер 49
Жарський Мирослав, заступник керів-
ника курсів 54, 59
Жижура Яків, суспільний діяч 197
Жила Володимир, редактор 16
Жилєнков Георгій, шеф відділу преси
та пропаґанди КОНР 309
Жуковський Володимир, перекладач 85
Жупінас Дмитро, полковник армії УНР
285
Журливий Ігор, поет 440
З
Заворотько Петро, лейтенант ЧА й зго-
дом старший лейтенант РОА 519
Зайдель, зондерфюрер і заступник ко-
мандира батальйону 98
Зайдліц-Курцбах Вальтер фон, генерал
вермахту 336
Зайсс-Інквардт Артур, намісник райху
в Австрії 26
Закутиий Федір, генерал-майор ЗС
КОНР 309п
Залевський, сотник охоронного баталь-
йону № 115 140
Залєський О. 46
Залізний Йов, десятник УЛС 271
Зануда Олексій, вістун УЛС 273
Зарічанський Іван, сотник охоронного
батальйону № 115 140
Заукель Фріц, генеральний уповнова-
жений райху в справах використання і
розподілу робочої сили 189, 242, 283
Захаров, поручник охоронного баталь-
йону № 118 141
Захвалинський Петро, сотник армії УНР
й охоронного батальйону № 115 136,
140, 168
Звєрєв Георгій, генерал і командир 2-
ої піхотної дивізії ЗС КОНР 483
Зелений Зенон, референт молоді УЦК
16, 347, 460, 461
Зеленівський Гнат, полковник 77
Зибачинський Орест, провідник ОУН-М
на Буковині 79
Зиков Мелетій, редактор пресового орга-
ну РОА "Доброволець” 311, 312
Зікст Фрідріх, генерал-лейтенант і ко-
мандир 50-ої піхотної дивізії 243
656
Зінкевич, полковник і командир баталь-
йону 322
Зінчук, поручник охоронного батальйону
№ 118 141, 404
Зубров, вояк охоронного батальйону
№ 118 216
Зульцбах Отто, штурмбанфюрер й керів-
ник інтендантури у штабі дивізії "Га-
личина” 380
І
Іваненко, професор 99
Іваниця Петро, старшина 179
Іваницький, поручник 141
Іванов Іван, старший вістун УЛС 273
Іванович Григір, офіцер армії УГА і
вермахту 82
Івасишин Григор, десятник УЛС 272
Іларіон, єпископ 261
Ільницький, чотовий 140
Ільницький Роман, член Центрального
Проводу ОУН-Б 308
й
Йодль Альфред, начальник оперативного
відділу і заступник шефа штабу ОКВ
49, 78, 109
Йонґ Луї де, бельгійський дослідник 36
к
Кайзер, майор і командир куреня 98
Кайтель Вільгельм, фельдмаршал і шеф
штабу ОКВ 70, 183, 231, 232, 242, 253,
410, 454
Казанцев Олександр, провідний діяч
російського Народно-Трудового Союзу
519
Калинович Богдан, вістун УЛС 273
Каляйчук, чотар УЛ 32
Кальба Мирослав, старшина батальйону
"Нахтіґаль” 54, 55
Кальтенбруниер Ернст, обергруппенфю-
рер СС й шеф німецької поліції безпеки
і СД 412, 423, 441
Камінський Броніслав, командир бри-
ґади ”РОНА” 180, 191, 534
Канаріс Вільгельм, шеф ААА ОКВ 24,
51, 64, 65, 72, 75, 78
Кананян Дро, вірменський генерал 86
КандибаОльжич Олег, провідник ОУН-
М в Україні 302
Капустянський Микола, генерал-хорун-
жий армії УНР і член Проводу ОУН-М
23, 26, 79, 81, 82, 86, 250, 285, 286,
302
Карасевич Федір, член ОУН-М і вояк
ВВН 265
Карачевський Осип, поручник ВВН 34
Каркоць Михайло, сотенний командир
УЛС 263, 264, 271
Карпінський Ігор, молодший десятник
УЛС 272
Карпінський Осип, капелан дивізії "Га-
личина” і душпастир українських юна-
ків 382
Карп’юк Феодосії!, десятник УЛС 274
Касіян Степан, командир збройних від
ділів ОУН-М у Карпатах 302
Катерина ІІ-га, російська імператриця
206п
Кауш, німецький журналіст 241
Качмар Михайло, поручник батальйону
"Роланд” і дивізії "Галичина” 63, 385
Кашубинський Роман, хорунжий і ко
мандир чоти Леґіону ДУН 59, 144
Кедія Михайло, грузинський політик
319
Кедюлич Іван, командувач збройних
форомувань ОУН-М в Україні 302
Кедюнич Іван, поручник ВВН 32, 136
Кельбст, полковник 100
Кельнер Ернст, підполковник 153
Кемпф Вернер, генерал танкових військ
220
Керн Еріх, підстаршина дивізії "Гали-
чина” 378
Кестрінґ Ернст Авґуст, інспектор Схід-
них військ, згодом генерал Доброволь-
чих з’єднань 120, 279-282, 409, 412,
435, 436, 450, 515, 526
Кибич Архип, поручник 141
Кивелюк Роман, член ОУН-М і поруч-
ник УЛС 260, 263, 265
Київський, старшина люфтваффе 431
Киприєнко І., генерал-майор російського
охоронного корпусу 321
Кириенко, генерал-майор російського
охоронного корпусу 321
Киричук Іван, вістун УЛС 274
Кирпа І., майор ЗС КОНР 320
657
Кислиця, поручник сотці в Рівному 100
Китастий Григорій, керівник капели
бандуристів 502
Кіліненко, поручник і капельмейстер
охоронного батальйону № 109 132
Кіналевський Микола, фельдшер УВВ
275
Кінкелін Вільгельм, керівник україн-
ської секції політичного відділу РМО
190, 197, 280
Кіріченко Василь, доброволець УВВ 227
Кірхгоф Ервін, воєнний кореспондент
184
Кірхпер, підстаршина 53
Кітціїїґер Карл, генерал авіації і коман-
дувач вермахту в Україні 93, 95, 101,
117, 256
Клаузевіц Карл фон, німецький стратег
20
Клейратенко, лейтенант і командир чоти
батальйону "Десна” 113
Клей Юрій, поєт-неокласик і перекладач
46
Клепш, полковник і командир поліції
порядку в Білорусі 147
Клим Михайло, десятник УЛС 273
Климкевич Роман, поручник танкових
військ 447
Климович В., офіцер штабу ЗС КОНР
319
Климук, лейтенант 322
Климчук, лейтенант російського охорон-
ного корпусу 321
Клюґе Ганс Гюнтер фон, командувач ГА
"Центр” 182
Кляйнерт Йоган, керівник СД в Гене-
ральній губернії 331
Кляйнов Йоганн, штурмбанфюрер і офі-
цер штабу дивізії "Галичина” 386
Кляйст Евальд фон, генерал й згодом
фельдмаршал 77, 103, 116, 175, 202,
440
Кляйст Петер, керівник 2-го відділу
РМО 17, 28, 98
Кльокер Зіґфрід, гауптштурмфюрер ди-
візії "Галичина” 378
Кльопа Володимир, сотник армії УНР
169
Кмета Архип, підполковник армії УНР
167
Кноблаух Курт, шеф штабу СС 126
Кнюпфер Рудольф фон, керівник росій-
ської секції РМО 257
Князєв, генерал-майор ЧА 309
Кобзєв, полковник і командир баталь-
йону РННА 181
Кобзяр Володимир, поручник ВВН і
командир сотні охорони заводів 39
Коваленко М., учасник радянського пар-
тизанського руху 329
Коваль Андрій, старший вісгун УЛС
274
Коваль Іван 300, 521
Коваль Степан, поручник батальйону в
Луцьку 98, 98п, 99
Коваль Федір, сотенний чотовий УЛС
273
Ковальський Михайло, майор армії УНР
165, 167, 443
Ковальський Роман, інженер і пере-
кладач 46
Ковальський Юліян, хорунжий Леґіону
ДУН 59, 290
Ковальчук, поручник 93, 298, 317
Ковпак Сидір, командир радянського
партизанського з’єднання 300
Ковтун М., сотник 298
Козар, підполковник і командир пара-
шутно-десантного батальйону ЗС КОНР
320
Козел Іван, поручник 298
Койда С. Т., полковник ЗС КОНР 320
Колвін Ян, біограф В. Канаріса 23, 61
Коломієць, старший лейтенант 413
Колосовський В., генерал 81
Колупайло Іван, вістун УЛС 273
Колянківський, священик українських
юнаків 466
Кольф Альфред, керівник 3-го управ-
ління команди поліції безпеки і СД
дистрикту Галичина 424, 455
Комарчук Іваи, десятник УЛС 272
Конєв Іван, маршал і командувач радян-
ського 1-го Українського фронту 390,
392
Коновалець Євген, провідник ОУН 24,
56
Кононів Юрій, майор 504
Кононов ївші, майор ЧА і командир
козацьких формувань в Україні 178
658
Конрад Ярослав, вояк підрозділу "Пума”
83, 85
Копп Оскар, штурмбанфюрер дивізії
"Галичина” 380
Корбило 1., хорунжий 139, 564
Корнєєв, генерал-лейтенант ЧА і органі-
затор козацьких частин 179, 541, 542
Коротченко Дмитро, секретар ЦК
КП(б)У 562
Корф, підполковник 153
Корчак-Городиський Орест, перекладач
і вояк УЛС 117, 323
Косаревич Олександр, перекладач 99
Косик Володимир, професор 12
Костенко, майор ЗС КОНР 320
Костюк Іван, воєнний кореспондент 95
Костюк Корнель, сотник армії УНР 168
Котелець-Лісовий Степан, вояк Леґіону
ДУН 54
Котиль Степан, старшина УГА й згодом
дивізії "Галичина” 358
Котляр, стрілець 418
Которович Геннадій, журналіст і ре-
дактор пресового органу УВВ "Україн-
ський Доброволець” 15, 174, 174п, 192,
195, 228, 229, 250, 311, 315, 368, 439,
440, 445, 524
Кох Ганс, гауптман 52, 76, 300
Кох Еріх, ґауляйтер Східної Пруссії і
райхскомісар України 86, 87, 190, 196,
197, 231, 241, 242, 256, 280, 347
Кравс Антон, генерал УГА і заступник
голови Української Генеральної Ради
Комбатантів 81
Кравченко, лейтенант російського охо-
ронного корпусу 322
Крас, підполковник 212
Красицький, старшина 41
Красовський Степан, генерал і командир
радянської 2-ої повітряної армії 390
Крат Михайло, полковник армії УНР,
згодом в штабі УНА 195, 495
Креґер Ергард, оберфюрер СС 315
Кременецький Григорій, шеф зв’язку
штабу ЗС КОНР 319
Кривицький, організатор добровольчих
формацій 542
Кривуцький Павло, вояк 60
Крига А., старшина ВПС Німеччини 46
Крижанівський Петро, майор (згодом
полковник) армії УНР і організатор
штабу УВВ 243, 246, 247, 251-256, 258,
299, ЗОЇ, 353, 524
Крнниченко Богдан, вістун УЛС 274
Крись Лев (”Кріс”), поручник україн-
ських формацій 63, 99
Кріґер Вільгельм, майор 38
Крозіпґ фон, шеф Генерального штабу
оперативного тилу ГА "Південь” 91
Крохмалюк Роман, уповноважений ВУ
234
Крохмалюк Юрій, хорунжий польської
армії і дивізії "Галичина” 323, 347
Крочак Теодор, хорунжий батальйону
"Роланд” 63
Круковський Осип, поручник дивізії
"Галичина” 405
Крутюк Галина, старша медсестра УЛС
275
Крюґер Фрідріх-Вільгельм, керівник СС
і поліції в Генеральній губернії 145
Ксиландер фон, шеф штабу ГА "Пів-
нічна Україна” 275
Кубе Вільгельм, генеральний комісар
Білорусі 147
Кубелько, командир українського ба-
тальйону 112
Кубійович Володимир, провідник УЦК
26, 154, 187, 346, 400, 402, 487, 492,
494
Куделя Левка, десятник УЛС 270
Куделя Микола, вояк УЛС 403
Кузіненко, поручник 141
Кузьменко, підстаршина російського
охоронного корпусу 321
Кузьмович Ольга, опікунка українських
юначок 457, 480, 525
Кукрідж Е., англійський журналіст 161
Кулєнда Ю., чотар УЛ 32
Куніцький, вояк охоронного батальйону
333
Курах Михайло, боєць ЧА 338
Курб’єр Гене де ля Омм, генерал-лейте-
нант і командир 213-ої охоронної дивізії
101
Курманович Віктор, генерал і член Про-
воду ОУН (згодом ОУН-М) 23, 179
Курочкін Петро, генерал і командувач
радянської 60-ої армії 391
659
Кучинський, старшина і командир ба-
тальйону 1-го Українського полку
ім. Холодного Яру 103
Кушмелин Василь, командир роя баталь-
йону "Роланд” 62
Кушнір Михайло, член ВУ 347, 444
Кущ В., генерал 81
Кюхлер Ґеорґ, фельдмаршал і коман-
дувач тилової округи 181
Л
Лаба Василь, майор і головний капелан
дивізії "Галичина” 347, 375, 375п, 466
Лабуцький Євген, співробітник РМО
486
Лаврушка Семен, підстаршина охорон-
ного батальйону № 201 149
Лагода П., поручник 138, 564
Лагоузен Ервін, полковник (згодом гене-
рал) і шеф 2-го управління абверу 25,
71
Ламмерс Ганс, шеф райхсканцелярії 70,
231, 316
Лансінґ Роберт, державний секретар
СІЛА 22п
Лацарек Юзеф, гауптман абверу 52,
304п
Лебедович Роман, лікар ВВН 31
Лебедь Микола, провідник ОУН-В в
Україні 52, 53, 79, 289, 498, 507
Лебідь Михайло 137
Леверкюн Пауль, працівник абверу 62
Левицький Кость, прем’єр уряду ЗУНР
69
Левицький Микола, хорунжий і коман-
дир чоти батальйону "Нахтіґаль” 59
Левицький Святослав, офіцер і коман-
дир чоти батальйону "Нахтіґаль” 36,
59
Левицький Северин, опікун юнаків 465
Левінскі Еріх фон, командувач ГА "Пів-
день” 219
Левко Володимир, чотар і ад’ютант в
штабі УЛС 270
Левкович, майор і командир охоронного
батальйону № 104 130, 137
Левченко, молодший лейтенант ЧА й
згодом командир роя зв'язку охоронного
батальйону № 136 142
Ленгардт Фрідріх, унтерштурмфюрер і
офіцер для доручень у штабі дивізії
"Галичина" 380
Ленін Володимир, голова Ради Народних
Комісарів (РНК) СРСР 96
Ленько Євстахій, перекладач 46
Лесик Дмитро, десятник УЛС 271
Лесь М., вояк РОА 324
Лехтгалер Франц, оберпітурмбанфюрер
і командир 5-го полку галицьких добро-
вольців 153, 383
Лещина Петро, вістув УЛС 274
Лєвенгаупт Дітріх Зоннтаґ фон, генерал-
лейтенант і барон 306
Лиман Данило, десятник УЛС 272
Линда Остап, поручник і командир чоти
батальйону "Нахтіґаль" 58, 58п, 59
Липа Юрій, письменник 83
Лисенко, поручник охоронного баталь-
йону № 115 140
Лисяк Богдан, підстаршина дивізії "Га-
личина” 428
Лисяк Олег, підстаршина дивізії "Га-
личина” 264
Литвин Іван, перекладач 99
Ліванов Д., радянський майор 554
Лівицька Марія, журналістка 312
Лівицький Андрій, президент еміґрацій-
ного уряду УНР 45, 77, 160, 173, 193,
195, 196, 247, 251, 253, 287, 353, 488
Лікфельд, підполковник 53
Лілевський, генерал і командир 7-ої
дивізії Війська Польського 503
Ліндеман Ґеорґ, генерал і командир 361-
ої піхотної дивізії 393
Лісник, полковник армії УНР і коман-
дир охоронного батальйону № 136 130,
142
Лісовський Юрій (див. також "Горліс-
Горський Юрій”) 174, 252
Ліст Вільгельм, генерал і командувач
14-ої армії 36
Літтлджои Девід, американський дослід-
ник 12, 191п
Лобас Григорій, фронтовий розвідник
ЧА 89
Лободич Роман, капелан дивізії "Гали-
чина” 371
Ложенко, сотник 169
Ломан Данило, десятник УЛС 274
Лопатинський Юрій, поручник батальйону
"Нахтіґаль” 31, 57, 57п, 59, 71, 73
Лошакун, чотар Леґіону ДУН 32
660
Луговий Степан, десятник УЛС 264,
274
Луговий Юрій 494п
Лукашевич, поручник охоронного ба-
тальйону №118 141
Лукащук Юрій, командир Холмського
Леґіону Самооборони 260
Лупул М., учасник подій 165
Луценко Дмитро, сотник 236
Луцька Юлія, активістка ОУН-Б 51п
Луцький Олександр, старшина і коман-
дир чоти батальйону "Нахтіґаль” 53,
58, 58п, 59, 66, 144, 290
Лущин Григорій, хорунжий батальйону
"Нахтіґаль” 59
Людтке Фріц Вільгельм, штурмбанфю-
рер і лікар дивізії "Галичина” 380
Ляйббрандт Ґеорґ, шеф 1-го головного
відділу РМО 38, 152, 175
Лянґ Фердінанд, автор дослідження 345
Лянґе Курт, гауптштурмфюрер і керів-
ник відділу пропаґанди Станині Нікеля
458
Лянц Ріттер фон, генерал-лейтенант 66
Льор Олександр, генерал-полковник і
командувач з'єднань на Східному фронті
499
м
Маґіль Франц, оберпітурмбанфюрер і
командир частин постачання дивізії "Га-
личина” 381
Мазур Йосип, вояк дивізії "Галичина”
216
Мазуркевич, старшина батальйону ”Ро-
ланд” 63
Мазяр Богдан, перекладач 284
Майковський Вадим, начальник кримі-
нальної поліції Києва і член КОНР 197
Майснер, ротмістр 78
Макарушка Любомир, член ВУ й згодом
офіцер дивізії "Галичина” 347
Макаревич Іван, лікар батальйону "Ро-
ланд” 63
Макаревич Петро, старшина дивізії "Га-
личина” 378
Маковецький Яків, санітар ВВН 31
Максименко А., офіцер ЗС КОНР 319
Максименко, хорунжий протитанкової
бриґади УНА 501
Макух Юрій, хорунжий УЛС 263, 264,
266, 272
Малець Віктор, полковник і організатор
2-ої резервної бриґади УНА 81, 214,
319, 495, 495п
Малецький Мирослав, поручник баталь-
йону "Роланд” і старшина дивізії "Гали-
чина” 12, 62, 63, 360
Малий Карл, хорунжий і командир чоти
батальйону "Роланд” 54, 58, 59
Малярчук Віктор, вояк підрозділу "Пу-
ма” 85
Мамай Остап, старший вістун УЛС 273
Мандзенко Костянтин, старшина армії
УНР 214, 360, 496, 504, -525
Мантол Федір 169
Манченко П., поручник 138, 564
Манштайн Еріх фон, генерал 16, 116,
182
Марія-Терезія, австрійська імператриця
349
Маркевич Олександр, капелан 10-ої тан-
кової дивізії військ СС "Фрунсберґ” 421
Маркерт Вернер, офіцер абверу 24, 24п,
52, 75
Марковський, сотник 137
Маркуль Фріц, співробітник РМО 188
Мароґна-Редвіц Рудольф фон, майор 75
Мартен Ганс, полковник та зв’язковий
офіцер між ОКВ і РМО 171
Мартинець Миіюслав, поручник і коман-
дир чоти батальйону "Нахтіґаль” 59
Мартинець Михайло, учасник подій 425
Мартинюк Леонід, касир і квартирмей-
стер штабу УНА 489
Марченко Андрій, діяч ОУН-Б 98
Марченко Ярослав, лейтенант ЗС КОНР
320
Марчук Іван, воєнний кореспондент і
пропаґандист УВВ 445
Марчук Захарій, чотовий охоронного
батальйону № 115 140
Масікевич Орест, провідник ОУН-М иа
Буковині й організатор підрозділу "Пу-
ма” 79, 83, 84
Матківський, поручник протитанкової
бриґади УНА 501
Махно Нестор, лідер анархістського руху
в Україні 489п
661
Меден Карл-Фрідріх фон дер, генерал-
лейтенант і командувач 17-ої танкової
армії 390
Мединський Степан, вояк дивізії "Гали-
чина” 16
Мелепікевич М., підполковник 320
Мелепіко Матвій, викладач курсів 99
Мелешко Василь, поручник охоронного
батальйону № 118 98, 141
Мельник Андрій, провідник ОУН-М 23,
77, 78, 193, 286, 302, 441
Мельник Кость, поручник дивізії "Гали-
чина” 358
Мельник Михайло, дослідник 11
Менде Ґергард фон, керівний діяч РМО
17, 175, 257, 280, 411, 505
Меркулов, поручник охоронного баталь-
йону N2 118 141
Мессе Джованні, генерал і командир 8-
ої італійської армії 161
Миколин Ілля, сотник УГА й майор
охоронного батальйону № 204 і піхотної
бриґади УНА 149, 504
Милорадович Сергій, офіцер танкової
частини 46
Мицик Іван, секретар випікільних кур-
сів 38
Міддельгауве Фрідріх, командир сотні
батальйону "Нахтіґаль” 57, 74, 196
Мізерний Мартин, поручник ВВН 31
Міколайчик Станіслав, прем’єр поль-
ського еміґраційного уряду 339
Мільцур, майор 553
Мірчук Іван, професор і офіцер вермахту
46
Мірчук Петро, історик 64
Мірошниченко, старший лейтенант ро-
сійського охоронного корпусу 322
Міхель Карл, воєнний і ореспондент 198
Міщенко, лейтенант російського охорон-
ного корпусу 322
Міщук Чеслав, учасник подій 259
Модель Вальтер, генерал й згодом фельд-
маршал 183
Мокров, заступник начальника розві-
дувального штабу УШПР 183, 557
Молотов В’ячеслав, народний комісар
закордонних справ СРСР 43
Мороз Борис, редактор журналу "Наша
сила” 433
Мороз Степан, сотенний чотовий УЛС
271
Москаленко Кирило, генерал і коман-
дувач радянської 38-ої армії 391
Мостович Антон, вчитель і керівник
радянської боївки 295
Моха Вільгельм, гауптман і командир
охоронного батальйону № 201 143
Мошейко Леон, старший вістун УЛС
273
Мстислав (Степан Скрипник), митро-
полит 445, 504
Музиченко Юрій, журналіст, автор
проекту створення УНК і представник
української секції КОНР 197, 317, 525
Мульчак Олександр, вояк УЛС 305
Муравйов, майор і командир охоронного
батальйону № 102, згодом командир
третього полку 30-ої дивізії військ СС
130, 136
Муравський Микола, старшина УВВ
305
Мушинський Михайло, учасник установ-
чих зборів УНК 486
Мюллер Вернер, дослідник 13
Мюллер Генріх, бриґадефюрер СС, гене-
рал-лейтенант поліції і шеф 4-го управ-
ління РСГА 47, 282
Мюллер Еріх, оберштурмбанфюрер ди-
візії "Галичина” 380
Мюллер Зіґфрід, офіцер абверу 41п
Мюллер Людвіґ, генерал піхоти і коман-
дир 97-ої "мисливської” дивізії 243
Мюнґау, майор і керівник оперативного
відділу штабу 17-ої армії ГА "Південь” 89
н
Навроцький Осип, шеф канцелярії ВУ
347, 367, 460
Надбушний Микола, вістун УЛС 273
Назаренко, старший лейтенант і командир
чоти охоронного батальйону № 136 143
Назаренко, лейтенант російського охо-
ронного корпусу 322
Найгольдт Фріц, генерал-лейтенант і
командир 369-ої піхотної дивізії 240
Найдич Теодор, перекладач 283
Нарадько, вояк 141
Науменко, капітан і начальник відділу
кадрів штабу ЗС КОНР 319, 321
662
Науменко В’ячеслав, отаман козацького
Кубанського війська 175
Нахтвей, майор 153
Небола Іван, поручник ВВН 32
Негребецький, сотник 141
Недзведський Микола, вояк УЛС 262,
270
Недобитий Микола, писар УЛС 270
Некрасов, сотник охоронного батальйону
№ 115 140
Неморівський Володимир, вістун УЛС
274
Неморівський Олександр, десятник УЛС
274
Непокірний Андрій, десятник УЛС 272
Нерем’юк, підстаршина російського охо-
ронного корпусу 322
Нерінґ Вальтер, генерал танкових військ
і командувач 4-ої танкової армії 390
Нестеренко, полковник російського охо-
ронного корпусу 321
Никорович Сильвестр, перекладач 83
Нідермаєр Оскар фон, генерал і коман-
дир 162-ої піхотної дивізії
Нікель Зіґфрід, гауптбапфюрер і керів-
ник службового бюро з вербування іно-
земних юнаків до ППО і ВПС Німеччини
453, 456, 459, 478
Нікітін-Сольський Євген Олександр, стар-
шина дивізії "Галичина” 359
Нікітов Петро, командир батальйону ЧА
415
Ніколайсен Ганс-Дітер, дослідник 13
Нірман Фріц, гауптштурмфюрер і керів-
ник відділу "1-ц” штабу дивізії "Гали-
чина” 380
Новицький Олександр, православний
капелан 176
Новіков В., генерал і командувач 6-го
гвардійського корпусу 392
Новосад Петро, вояк дивізії ’Таличина” 13
Нойбауер Горст Пауль, помічник люфт-
ваффе 477
Нойлен Вернер, дослідник 13
Нойман Карл, шеф президії правління
дистрикту Галичина 345
О
Обережний Матвій, старший вістун УЛС
273
Оберлендер Теодор, заступник коман-
дира батальйону "Нахтіґаль” 52, 56,
56п, 74
Обиченко Ярослав, старший вістун УЛС
271
Огник Микола, старший вістун УЛС
273
Оксентіїв Петро, поручник УЛС 101,
136, 260, 263, 266, 270
Олендорф Отто, штандартенфюрер СС і
керівник 3-го управління РСГА 68
Оленець Володимир, старший вістун
УЛС 273
Олесіюк Тиміш, учасник установчих
зборів УНК 486
Олійник Володимир, лейтенант охорон-
ного батальйону, потім підстаршина диві-
зії військ СС "Тотенкопф”, згодом коман-
дир куреня групи ”УПА-Захід” 302
Ольховник, капітан ЗС КОНР 320
Омелянович-Павленко Іван, генерал-хо-
рунжий армії УНР і командир охорон-
ного батальйону № 109 138, 214, 228,
229, 299, 563, 564
Омелянович-Павленко Михайло, гене-
рал-полковник армії УНР 81, 176
Омельченко Тиміш, голова Українського
Національного Об’єднання (УНО) в Ні-
меччині 81
Онопенко Ганна, вчителька 295
Ортинський Любомир, поручник 62, 63,
73, 351п, 360
Ортинський Омелян, перекладач 284
Остапенко, сотник охоронного баталь-
йону № 136 143
Островерха Михайло, редактор пресового
органу ВУ "До перемоги” 216, 366
Островський Радослав, білоруський полі-
тик 319
п
Павеліч Анте, глава (поглавник) Хорват-
ської держави 236
Павлик, поручник 57, 143
Павлюк В., композитор 199
Павлюк Володимир, поручник охорон-
ного батальйону № 115 141, 201
Павлюк Елефтерій, вояк підрозділу "Пу-
ма” 69, 85
Палагнюк, підстаршина російського охо-
ронного корпусу 322
663
Палідович Михайло, бунчужний баталь-
йону "Роланд” 63
Паліїв Дмитро, підстаршина УГА і сот-
ник дивізії "Галичина” 43, 76, 358, 363,
385
Палій Андрій, член ВУ 347
Палієнко Микола, майор і командир
дивізіону важкої артилерії дивізії "Гали-
чина” 81, 361, 362, 387
Панвіц Гельмут фон, генерал і командир
козацької дивізії 253, 416, 482
Панір Рудольф, іптандартенфюрер і ко-
мандир полку дивізії "Галичина” 381,
395
Панкевич М., полковник ЗС КОНР 319
Паньків Іван, хорунжий і командир чоти
батальйону "Нахтіґаль” 59
Паньківський Кость, заступник провід-
ника УЦК 37, 69, 400, 486
Партаченко Павло, старший вістун УЛС
273
Пасічник Юрій, поручник і командир
чоти охоронного батальйону № 115 140
Пастуїпенко Михайло, хорунжий УЛС
272
Паулюс Альфонс, фельдфебель 54, 56,
78, 186
Паулюс Фрідріх, фельдмаршал і коман-
дувач 6-ої армії
Пацюк Михайло, вояк дивізії "Гали-
чина” і автор споминів 13
Пашенко, старший лейтенант російсько-
го охоронного корпусу 321
Пащевський Павло, архипресвітер 247
Пекарчук Іван, сотник армії УНР 168,
169, 169п
Пекарчук Тетяна, зв’язкова 169
Пелегрині Л-, італійський кореспондент
327п
Перегіняк Григорій, сотенний 1-ої сотні
УПА 289
Перцольд, референт абверу 24
Петелько Петро, вояк охоронного ба-
тальйону № 201 145
Петен Анрі Філій, французький маршал 9
Петренко М., єфрейтор УВВ 414
Петренко Роман, керівник господар-
ського відділу Краєвого Військового
Штабу УПА 296
Петренко Степан, десятник УЛС 271
Петрів Всеволод, генерал-хорунжнй армії
УНР 81, 139, 195, 196, 352, 443, 486
Пиндуляк Созонтій, поручник і коман-
дир чоти охоронного батальйону № 118
141
Пиндус Євген, заступник шефа канце-
лярії ВУ 347
Писарський Євген, десятник УЛС 272
Підгайний Богдан, офіцер батальйону ”Нах-
тіґаль” і дивізії "Галичина” 59, 351п
Пікульський Михайло, майор і коман-
дир батальйону УВВ 213, 214, 360, 518
Пілсудський Юзеф, польський військо-
вий і державний діяч 21
Пімкін Іван, чотовий охоронного баталь-
йону № 115 140
Пісоцька Анна, медсестра УЛС 275
Пітулей Володимир, майор і командир
піхотної бриґади УНА 503, 506
Пічмен, гауптман 54
Плакида Роман, хорунжий 1 командир
чоти батальйону "Нахтіґаль” 59
Пластинецький Адам, вояк дивізії "Га-
личина” 207
Плішенко, лікар російського охоронного
корпусу 322
Побігущий Євген, офіцер батальйону
"Роланд” і дивізії "Галичина” 60, 62-
64, 130, 141, 360, 362
Поважний Микола, десятник УЛС 271
Поготовко Михайло, полковник армії
УНР 45, 251, 252, 258, 367
Подсисей Леон, вояк УЛС 216
Позднякова Ніна, медсестра УЛС 275
Позичанюк Йосип, член УГВР 307
Полатай, лейтенант і командир чоти
охоронного батальйону № 136 143
Полікарп (Сікорський), митрополит 247п,
504
Поліковська Єлизавета, вчителька 295
Поліщук Клим, вістун УЛС 274
Поліщук, поручник і командир чоти
охоронного батальйону № 115 140, 262
Полтава Леонід, учасник подій 16
Полтавець-Остряниця Іван, генеральний
писар УНАКОР 177, 439
Полубояров Павло, генерал і командир
радянського 4-го гвардійського корпусу
392
664
Поляків-Сквирський Остап, поручник
дивізії "Галичина” 385
Польовий Омелян, хорунжий і командир
чоти батальйону "Нахтіґаль” 59
Пономаренко Пантелеймон, керівник
радянського партизанського руху 325
Понятишин, професор і перекладач 46
Попов, радянський полковник і пар-
тизанський командир 398
Попович Давид, старший вістун УЛС
272
Поповський Євген, поручник УЛС 264,
274
Порохівський Костянтин, підполковник
армії УНР 82
Посполітак Іван, перекладач 99
Потерейко Ярослав, сотник 149
Потічний Петро, дослідник 12
Похмурий Іван, старший вістун УЛС
274
Прокоп Мирослав, член Центрального
Проводу ОУН-Б 308
Лрокопенко М., лейтенант російського
охоронного корпусу 322
Пронченко С., лейтенант ЗС КОНР 320
Проценко, лікар охоронного батальйону
№ 109 557
Пулюй Маркіян (Георгій), зондерфюрер
абверу 304
Пулюй Олександр Іван (Ганс), гауптмав
і командир підрозділу "Пума” 15, 74-
79, 83, 84, 86, 214, 518
Пустовойтенко, лейтенант російського
охоронного корпусу 322
Пфаль, майор і командир охоронного
батальйону № 118 139
Пчола Захарій, десятник УЛС 271
Р
Райн, лейтенант армії ГА "Південь” 90
Райнгард Ґеорґ Ганс, генерал-полковник
144
Раулінґ, обершарфюрер і ад’ютант ні-
мецького зв’язкового офіцера в УЛС
263, 264
Ревіляк Михайло, вояк дивізії "Гали-
чина” 368
Редько, лейтенант ЗС КОНР 320
Рейхем, доктор 483
Ремберґер Йозеф, штурмбанфюрер і ко-
мандир куреня саперів дивізії "Гали-
чина” 381
Ремболович Іван, сотник дивізії ' Гали-
чина” 214
Рибарчук Микола, підполковник армії
УНР 167
Ришитов, поручник і командир чоти
охоронного батальйону № 118 141
Ріббентроп Йоахім фон, міністр закор-
донних справ Німеччини 195, 309
Ріґельс, майор і командант офіцерської
школи УНА 491
Рідер, офіцер 41
Різен, майор 78
Ріль, майор 181
Роговський Володимир, вояк "Пуми" 85
Розенберґ Альфред, райхсляйтер і райхс-
міністр окупованих східних територій
27, 65, 71, 72, 74, 93, 116, 152, 157,
174, 175, 188-190, 195, 197, 212, 231,
242, 253, 257, 279, 282, 283, ЗЮп, 316,
318, 323, 328, 343, 410, 411, 443, 453,
486, 487, 492
Рок Карл фон, генерал-майор і коман-
дувач військ оперативного тилу 90
Романовський Карпо, вояк ”Пуми” 85
Романченко, сотник армії УНР 39
Рубань Михайло, активіст ОУН-Б 297
Руденко, підполковник ЗС КОНР 320
Рудник, майор армії УНР і командир
охоронного батальйону № 103 130, 137
Рудницький Іван, член ВУ 347
Рудько, майор російського охоронного
корпусу 322
Рузюк Володимир, повар УЛС 272
Ружицький, полковник УНА 489
Рунштедт Еріх фон, генерал, згодом
фельдмаршал і командувач німецьких
армій на Західному фронті 36, 406
Рунштедт Ґерд фон, генерал і коман-
дувач ГА "Південь” 36
Рупп Роберт, аґент НКВС і СД 331
Руссвурм Вільгельм, генерал-лейтенант
і командир 444-ої дивізії безпеки 90
с
Сабуров Олександр, начальник штабу
радянських партизанських загонів Жи-
томирської області 138, 325, 330
Савернюк Олександр, чотовий УЛС 274
Савченко Сергій, тимчасовий виконувач
обов’язків народного комісара внутріш-
ніх справ УРСР і народний комісар
державної безпеки УРСР 543, 561-564
665
Савченко-Більський Володимир, генерал
хорунжий флоту армії УНР 45, 252
Савчук Степан, хорунжий охоронного
батальйону № 109, згодом командир ку-
реня групи ”УПА-Північ” 132, 139, 564
Сагайдаківський Віталій, православний
протоієрей і опікун українських юнаків
466
Сагайдачний Петро, сотник армії УНР
81
Садовський Михайло, полковник і на-
чальник військової канцелярії уряду
УНР 81, 173, 174, 195, 196, 352, 353,
367
Сакович Андрій, сотник дивізії "Гали-
чина” 360
Саломаха Іван, похідний отаман козаць-
кого Кубанського війська 179
Сальський Микола, генерал армії УНР
45
Саморотенко Леонід, старший вістун
УЛС 273
Самутін Петро, сотник армії УНР 81,
168, 168п
Самчук Улас, письменник 252
Сандула, поручник і командир чоти
охоронного батальйону № 118 141
Сапрун Северин, головний духовний
опікун українських юнаків 466
Сардачук Олексій, вістун УЛС 274
Сатана Володимир, старший вістун УЛС
272
Сахаров Матвій, полковник ЗС КОНР
314
Свириденко Григорій, майор ЗС КОНР
319
Свистун Іван, чотар ВВН 31
Свобода Людвік, генерал і командир
Чехословацької бриґади ЧА 336
Семененко Олександр, адвокат і один із
заступників голови УНК 486, 487
Семенюк, сотник 137
Семчук, старшина російського охорон-
ного корпусу 321
Сен Аун, генерал бірманської армії 9
Сенечко, хорунжий 361
Сербин, лікарка охоронного батальйону
№ 118 141
Сергієнко Микола, боєць ЧА в німець-
кому полоні 311
Сергієнко М„ офіцер ЗС КОНР
Сердюк П., полковник ЗС КОНР 329,
489
Сивир, лейтенант і командир чоти охо-
ронного батальйону № 136 143
Сиголенко, сотник "Поліської Січі” 102
Сидор Василь ("Шелест”), поручник ба-
тальйону "Нахтіґаль” і командир групи
"УПА-Захід” 58, 58п, 143
Силенко Порфірій, підполковник армії
УНР і сотник дивізії "Галичина” 360, 361
Синій Євген, сотник 169
Ситник Михайло, поет 440
Ситник Серафима, майор ВПС ЗС КОНР
431
Ситник Юрій, лейтенант ЗС КОНР 320
Сич Андрій, десятник УЛС 271
Сич Микола, вістун УЛС 274
Сіма Горіа, прем’єр-міністр Румунії 483
Сінклер Володимир, генерал армії УНР
79, 81
Сірецький Богдан, вояк підрозділу "Пу-
ма”, 85-87
Скобченко Я., полковник ЗС КОНР 320
Скоропадський Павло, гетьман України
24, 445, 486
Скорцені Отто, штандартенфюрер СС
502, 509
Скрипник, полковник і начальник розві-
дувального відділу радянського Білорусь-
кого Штабу Партизанського Руху 554
Скрипниченко, поручник і командир
чоти охоронного батальйону № 118 141
Скрипченко Олександр, сотник армії
УНР 45
Славич Андрій, чотовий УЛС 271
Славутич Яр, поет 440
Сліпий Йосиф, ректор Львівської Бого-
словської академії 312
Слоун Вільям Коффін, перекладач 515
Слюсарук Микола, десятник УЛС 271
Слюсарук Олександр, десятник УЛС
272
Смовський Костянтин, майор армії УНР
і командир охоронного батальйону № 118
76, 129, 129п, 495
Смородський Петро, полковник армії
УНР 101
Снішенко Іван, вістун УЛС 101, 273
666
Собчук Михайло, хорунжий УЛС 273
Сов’яковський, поручник піхотної бри-
ґади УНА 504
Сокальський, сотник протитанкової бри-
ґади УНА 501
Соколенко, чотар УНА 492
Соловей Левко, сотенний чотовий УЛС
274
Солтис Михайло, організатор УЛС 262
Сопченко А., капітан ЗС КОНР 319
Сосідко Григорій, сотник армії УНР і
дивізії "Галичина” 359
Сосиицький, сотник армії УНР 168
Сосновський Павло, чотар 31
Сталін Йосиф, голова Ради Народних
Комісарів (РНК) СРСР 91, 94, 96, 200,
228, 324, 328, 334-337, 339, 514
Станько Тарас, поручник ВВН 32
Старовійт, поручник протитанкової бри-
ґади УНА 501
Старух Ярослав, провідник ОУН-Б на
Закерзонні 306
Старчак Михайло, підстаршина 145
Стасюк Микола, громадський діяч 197
Стахів Володимир, член Проводу ОУН-М
68
Стахів Євген, керівник підпілля ОУН-
Б на Донеччині 289, 295
Стебельський-Кедюнич Іван, поручник
ВВН 31
Степовий Адам, хорунжий УЛС 270
Стеткевич Лев, вояк дивізії "Галичина”
369
Стефанів Зенон, сотник піхотної бриґади
УНА 82, 504
Стецько Ярослав, член Проводу ОУН Б
67, 68
Столярчук Іван, хорунжий УЛС 274
Стратичук, вояк "Пуми” 86
Стрельцова Катерина, співробітниця
штабу УВВ 169, 304
Стройовий Степан, вістун УЛС 273
Строкач Тимофій, комісар радянської
держбезпеки і начальник штабу УШПР
333, 557, 560, 561, 563, 564
Строкуй В., полковник ЗС КОНР 320
Ступницький Леонід, полковник армії
УНР, командир 1-го Українського полку
ім. Холодного Яру і шеф штабу групи
"УПА-Північ” 99, 288
Судоплатов Павло, аґент НКВС 25
Сулятицький Степан, один із органі-
заторів ВВН 40
Сумароків Павло, керівник військового
вишколу 160
Суховерський А., вояк підрозділу "Пу-
ма” 87
Сушицький, офіцер 305
Сушко, офіцер люфтваффе 431
Сушко Микола, керівник Української
Установи Довіри (УУД) в Берліні 78
Сушко Роман, полковник і член Проводу
ОУН-М 34, 34п, 81, 82, 214, 288
Т
Танасійчук, старшина російського охо-
ронного корпусу 322
Тарасенко Григорій, старшина козаць-
кого Кубанського війська 179, 516
Татарський Василь, поручник охорон-
ного батальйону № 208 і шеф штабу
протитанкової бриґади УНА 130, 149,
150, 501
Тауберт Фріц, керівник відділу "Схід”
райхсміністерства народної агітації та
пропаґанди 416
Теліга Тиміш, інтендант УЛС 271
Темний Василь, вояк УЛС 271
Терещенко Павло, полковник і командир
частини УВК 176, 496
Терещенко Петро, секретар УНК 487
Терниця Петро, сотник УЛС 272
Терпкий Іван, старший вістун УЛС 273
Тессін Ґеорґ, дослідник 13
Тименко, сотник 168
Тимченко, лейтенант російського охо-
ронного корпусу 322
Тиидюк Микола, вояк УЛС 305
Тис-Крохмалюк (Крохмалюк) Юрій, під-
старшина дивізії "Галичина” 11, 80
Титаренко Петро, старшина протитан-
кової бриґади УНА 501
Тихоліз Володимир, командир роя ба-
тальйону "Нахтіґаль” 62, 63
Тичина Микола, десятник УЛС 271
Тіппельскірх Курт, генерал 16, 111
Тісо Йосиф, президент Словацької дер-
жави 396
Тіто Йосиф Броз, командир югослав-
ських партизанських з’єднань 234, 236,
498
667
Тодорак Володимир, вояк "Пуми” 85
Томашевський М., керівник секції спец-
зв’язку в штабі ЗС КОНР 319
Томний Василь, десятник УЛС 270
Торбин Юрій, сотник піхотної бриґади
УНА 41, 504
Треліс Карно, вояк УВВ 259
Тресков Геннінґ фон, полковник 181
Троян Володимир, хорунжий УЛС 270
Трухін Федір, заступник шефа відділу
пропаґанди штабу ЗС КОНР 250, 319
Тун Ервайн фон, командир сотні баталь-
йону ”Нахтіґаль” 56, 56п, 74
Тухачевський Михайло, маршал Радян-
ського Союзу 319
У
Угренко Іваи, керівник відділу зброї
УЛС 270
Удод, керівник десантної групи 305
Ф
Фальберґ, фельдфебель 53
Фальтін Мартін, підполковник 154
Фартушний Аркадій, підполковник 489
Федоренко, старшина для доручень про-
титанкової бриґади УНА 501
Федорів Лука, поручник 141
Федоров Олексій, командир радянського
Чернігово-Волинського з’єднання парти-
занських загонів 333
Федорович Іван, автор ідеї тнорения
Української Національної Комуністичної
Армії (УНКА) 47
Федчук Ананій, вояк УЛС 262
Феркуняк Дмитро, поручник дивізії "Га-
личина” 361, 362
Ферстер Сіґізмунд, генерал і командир
26-ої піхотної дивізії 38, 110
Фещенко-Чопівський Іван, вчений 130
Фещенко-Чопівський М„ сотник охорон-
ного батальйону № 109 130, 138, 564
Филимончук В., вояк УВВ 305
Фіалка Іван, підстаршина дивізії "Гали-
чина” 389
Фігура Петро, поручник ВВН 32
Філоненко П., підстаршина УВВ 15,
221, 295
Фільченко Іван, вістун УЛС 273
Фіндер Еріх, штурмбанфюрер і ад’ютант
у штабі дивізії "Галичина” 380
Фішер Людвіґ, губернатор варшавського
дистрикту 258
Фладе Ганс, підполковник 125
Фляйшер, працівник абверу 55
Фоґель Еміль, генерал і командир 101-
ої "мисливської” дивізії 243
Фоменко, лейтенант російського охорон-
ного корпусу 322
Форостина Євген, перекладач 46
Форостівський Дмитро, член української
секції КОНР 317
Форстройтер Ганс-Бото, оберштурмбан-
фюрер і командир полку дивізії "Гали-
чина” 381
Фрайтаґ Фріц, командир дивізії "Гали-
чина” 362, 377, 380, 393, 394, 510,
511
Франчук, поручник 141
Фрауенфельд Альфред, генеральний ко-
місар Таврії 280
Фредборґ Арвід, шведський кореспон-
дент 94
Фрідріх, полковник 56
Фрош, підстаршина 54
Фурґала Андрій, вояк УВВ 15, 300,
323
Фурс, сотник протитанкової бриґади
УНА 501
X
Харов’юк Ярослав, вояк ”Пуми” 85
Харуцький Віталій, хорунжий УЛС 267,
274
Хлопук Олекса, кухар в УЛС 271
Хмельницький С., лейтенант російського
охоронного корпусу 321
Холевчук Іван, старшина дивізії "Гали-
чина” 361
Холодний Кирило, булавний УЛС 274
Хольмстон-Смисловський Ворис, під-
полковник і командир дивізії "Росія”
169, 180, ЗООп, 534
Хоменко А. І., офіцер УВВ 305
Хом’як Михайло, командир роя баталь-
йону "Роланд” 62, 63
Хорунженко Тарас, старшина 179
Хрін Микола, хорунжий УЛС 273
668
Хронов’ят Михайло, сотник УГА і член
ВУ 81, 347
Хрущов Микита, секретар ЦК КП(б)У
325, 554
ц
Цайцлер Курт, генерал і шеф ГШ ОКГ
231, 242, 313
Цапко Іван, полковник і начальник
штабу частин УВК 176, 496
Царинник Віктор, поручник протитан-
кової бриґади УНА 501
Цебіш, майор 113
Цеґельський, сотник піхотної бриґади
УНА 504
Цибик, поручник піхотної бриґади УНА
504
Цица Петро, вояк підрозділу "Пума” 83
Ціґлер, штурмбанфюрер і керівник по-
льового суду в штабі дивізії "Галичина”
380
Цоґляуер Карл, штурмбанфюрер і керів-
ник 6-го відділу штабу дивізії "Гали-
чина” 380
Ч
Чабай Микола, старший вістун УЛС
273
Чабанівський Василь, полковник армії
УНР 81, 252
Чарнковський-Ґолєвський Каєтан, офі-
цер польського Генерального штабу 43п
Червінський Франц, доброволець УВВ
227
Чередниченко, чотар УНА 492
Черник Осип, сотник УГА 76
Черник Федь, сотник Леґіону УСС 463
Черник Хома, десятник УЛС 271
Черчіль Уїнстои, прем’єр-міністр Ве-
ликобританії 514
Чуйко Остап, старший вістун УЛС 273
Чуприна, лейтенант російського охорон-
ного корпусу 322
Чучман Сидір, ад’ютант 77
Ш
ІПааф Герберт, офіцер штабу дивізії
"Галичина” 380
Шавло Роман, вояк підрозділу "Пума”
87
Шагута Олександр, десятник УЛС 271
Шандрук Павло, генерал-хорунжий ар-
мії УНР, керівник УВК і командувач
УНА 16, 83, 443, 445, 484, 486, 488-
490, 492-495, 505, 508, 509, 511
Шандрук-Шандрукович Олександр, стар-
шина штабу УНА 489
Шанковський Лев, діяч ОУН-Б 497
Шаповал Олександр, військовий міністр
УНР 485
Шарле, гауптман 78
Швабе Мартін, німецький журналіст
141
Швед Євген, перекладач 285
Швець, вояк охоронного батальйону № 118
216
Шебутовський Борис, чотовий УЛС 270
Шевченко, старшина російського охорон-
ного корпусу 322
Шелія фон, радник посольства Німеч-
чини у Польщі 28
Шептицький Андрей, митрополит 286,
376
Шернер Фердінанд фон, генерал-фельд-
маршал і командувач 40-го танкового
армійського корпусу 243, 502, 505
Шерстюк Йосип, сотник і командир
загону УВК 177
Шефер Ернст, командир бойової групи
427
Шеффер, доктор 455
Шило Михайло, сотник армії УНР 252
Шитов, командир радянського парти-
занського з’єднання 330
Шіккеданц Арно, шеф штабу зовнішньо-
політичного управління НСДАП 27, 175
Шіллер, командир сотні батальйону
”Нахтіґаль” 57
Шімана Вальтер, генерал-майор військ
СС 362
Шірах Бальдур фон, ґауляйтер Відня
181
Шкуро Петро, козацький генерал 438,
510
Шлеммер Гаис, генерал і командир 134-ої
піхотної дивізії 123
Шмідт Рудольф, генерал і командувач
2-ої танкової армії ГА "Центр” 180, 202
Шоберт Ойґен Ріттер фон, генерал-пол-
ковник і командувач 11-ої армії 65,
82, 116
669
Шпак Максим, вістун УЛС 274
Шпехт Макс, оберштурмбанфюрер ди-
візії "Галичина” 380
Шрадер Ганс, штурмбанфюрер дивізії
"Галичина” 380
ПІраменко Святослав, сотник 458
Штайнер Фелікс, генерал 344
Штауффенберґ Клаус Шенк фон, пол-
ковник 175
Штеенберґ Свен, зв’язковий офіцер між
вермахтом і РОА 315
Штейфон Борис, командир російського
охоронного корпусу 321
Штеммерман Вільгельм, генерал арти-
лерії 243
Штерн, майор і командир охоронного
батальйону № 103 137
ПІтокгаузен Клаус Вільгельм-Гунольд
фон, генерал-лейтенант 218
ПІтольце Ервін, майор (згодом полков-
ник) абверу 24, 72, 75, 276п
Штрайт Хрістіан, німецький історик 93
Штрахвіц Гіацинт фон, граф і генерал
502
ПІтрецціус Альфред, генерал артилерії
60
Штрік-Штрікфельдт Вілфрід, гауптман
172
Штумпфельд фон, командир дивізії 186
Штупперіх Роберт, працівник АВП ОКВ
226
Штюбер Ганс, дослідник 13
Штюльпнаґель Карл Генріх фон, генерал
піхоти 66
ІИудра Іван, сотник УВВ 141
Шуляїв Михайло, козацький полковник
439
Шульга, стрілець УВВ 418
Шульц Ганс-Иоахім фон, полковник
483
Шульце Карл, керівник Бюро доповнень
військ СС у Львові 360
Шумка Василь, сотник і командир Буко-
винської Української Самооборонної Ар-
мії (БУСА) 269, 275п
Шумук Данило, діяч УПА 521
ІПурига Іван, старшина армії УНР і
згодом командир охоронного батальйону
№ 102 129, 136
Шухевич Роман, сотник батальйону "Нах-
тіґаль”, згодом майор і головнокоман-
дувач УПА 44, 57, 57п, 64, 67, 143-
145, 289, ЗООп, 508
Шушкевич С., капітан ЗС КОНР 319
щ
Щербина М., полковник ЗС КОНР 320
Щиґельський Володимир, вояк ВВН і
згодом УПА 33
Щуровський, поручник ВВН 32
ю
Юрадо Карлос Кабальєро, дослідник 12
Юрґенс Іван, лікар УЛС 150, 264, 275
Юріїв Іван, вояк 45п
Юрків Іван, поручник ВВН й проти-
танкової бриґади УНА 501
Юрчик Д., очевидець подій 34
Ютнер Гапс, обергруппенфюрер СС і
генерал військ СС 370
Я
Якоб, оберлейтенант 31
Якобі Альфред, генерал-лейтенант 144
Якубовський Ярема, поручник охорон-
ного батальйону № 118 141
Яловий, поручник охоронного баталь-
йону № 118 141
Яненко М., командир батальйону 321
Яновський Зиновій, майор польської
жандармерії 41, 169
Яр, сотник і шеф штабу 1-го Україн-
ського полку ім. Холодного Яру 99
Яр Арно, генерал-лейтенант і командир
387-ої піхотної дивізії 115
Яременко, хорунжий протитанкової бри-
ґади УНА 501
Ярий Ріхард (Ріко), сотник (згодом пол-
ковник) і член Проводу ОУН-Б 24, 25,
25п, 58, 60, 65, 73, 76, 77
Ярослав Михайло, чотовий УЛС 271
Ярославець А., полковник ЗС КОНР
320
Яструб Остап, десятник УЛС 272
Ячук, капітан російського охоронного
корпусу 322
670
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК
А
Австралія 523
Австрія 26, 31, 34п, 36, 60, 61, 237,
238, 396, 398, 465, 467, 470, 493, 498,
508, 516, 517
Австро-Угорщина 21
Азія 8, 105, 292, 411, 531
Айленбурґ 382
Айхендорф 419
Албанія 8
Аленцзее, Бранденбурґ 54
Алленштайн, Східна Пруссія 362п
Альгорн 4 73
Альпи 151
Америка, див.
також США 525
Англія 9, 22, 43п, 49, 408, 441, 510,
525, 568п
Анклам 474
Антверпен (Голландія) 526
Арґентина 523
Арденн (Франція) 426
Арнгайм (Нідерланди) 474
Асперн (Австрія) 465
Ауґсбурґ, Баварія 474, 522, 523
Ауріх, Нижня Саксонія 474
Аухкірхен, Баварія 474
Африка 8, 342
Б
Бабіна (Словаччина) 397
Бад Айблінґ, Баварія 523
Баварія 26, 31, 509, 511
Бад-Трауштайн, Баварія 523
Баден 24, 483
Баженковичі, с. в Білорусі 144
Байройт 523
Бакнанґ, Баден-Вюртемберґ 473, 474
Баку (Азербайджан) 138п
Балигород, Лемківщина (Польща) 418
Балкани 192
Балтія 309, 312, 455, 528
Бальфур (Франція) 428
Банова Єруґа 419
Банська Бистриця (Словаччина) 396
Банська Щавниця (Словаччина) 397,
398
Барановичі (Білорусь) 147, 237
Барвінськ /Барвінок/ (Польща) 53, 54
Бардизя 274
Бартатів 36
Варту, Мекленбурґ - Передня Помме-
ранія 474
Батіна (Хорватія) 419
Бауцен, Саксонія-Ангальт 502, 505
Бахмач 145
Баїпова, с. Волинської обл. 273
Безонсон (Франція) 428
Веллярія (Італія) 511
Белєме (Франція) 427
Бельгія 341, 496, 505
Бенґен 427
Бенешово (Чехія) 363, 364, 365
Бердичів 309
Бережани, Тернопільська обл. 149, 274
Бережанщина 402
Бережницький район, Рівненська обл.
330
Березно (Словаччина) 398
Береза, с. Ратнівського р-ну Волинської
обл. 270
Березова Лука 167п
Берлін 15, 25, 31, 38, 46, 52, 56, 56п,
60, 345, 360, 362, 364, 369, 382, 443,
444, 445, 466, 470, 474, 478, 484, 547
Берлін-Доберіц 237, 366
Берхтесґаден, Гессен 474
Бесарабія 75
Белград (Сербія) 462
Бискупичі Шляхетські, с. 265
Бібрка 375п
Біла Підляська, Підляїпптя (Польща)
479
Біла Церква, Київська обл. 100
Відгорай (Польща) 385, 386
Білгорайський повіт (Польща) 150
Білгорайські ліси (Польща) 386
Білгородка 272
Білий Камінь, с. Золочівського р-ну
Львівської обл. 392, 393
Білозірка, с. Лановецького р-ну Терно-
пільської обл. 271
Білокриниця, с. Крем’янецького р-ну
Тернопільської обл. 272, 273
Білопілля, с. у Сумській обл. 103, 266,
556
Білорусь 15, 73, 237, 286, 287, 291,
332, 337, 409, 447, 520
Білосток (Польща) 133
Білоусівка 177
Бірки, с. Волинської обл. 273
Бішофсгофен 511
Бобруйськ (Білорусь) 321
Богородчани, Львівська обл. 389
Богочівка, Волинь 273
Боднарів, с. поблизу Калуша 58п
Болгарія 9, 76, 341, 453
Болехів 34п
Болти 271
Борислав, Львівська обл. 145
Борисов (Білорусь) 148, 462
Борсуки, с. на Волині 442п
Борщівка, с. Ковельського р-ну Волин-
ської обл. 272-274
Ворятин, с. Житомирської обл. 62, 271
Боснія 236
Бохня (Польща) 263, 266
Браїлів 71
Бразилія 523
Бранденбурґ 42, 53, 504, 506
Братіслава (Словаччина) 36, 397, 398,
467, 474
Брауншвайґ 474
Брацлав, Вінницька обл. 168п, 270,
393-395, 395п
Бремен, Нижня Саксонія 474
Вреслау /Вроцлав/(Польща) 31, 74п,
208, 237
Бріз (Словаччина) 397
Бріллов 504
Врно (Чехія) 353
Броди, Львівська обл. 371, 374, 387,
389-391, 393п, 447
Брук над р. Ляйтою [Брук ан дер Ляйт]
(Австрія) 474
Брусно (Словаччина) 398
Бубнів, с. 265
Буг, р. 263
Буди, с. Рівненської обл. 272, 273
Будвайс /Чеські Будейовиці/ (Чехія)
479
Бузьк 390
Буковина 60, 61, 470
Буковська Воля (Польща) 265, 266
Буратин-Веселе 262
Бухарест (Румунія) 79
Бучаччина 402
Буяні, с. Волинської обл. 262
Бчолиби 271
В
Ваг, р. у Словаччині 396
Ваймар 486
Валки, с. Харківської обл. 551
Вальгайм 512
Вандерн (Франція) 426
Вапнярка 164п
Варельбуш 473
Варшава 15, 45, 46, 237, 249, 253, 260,
299, 314, 334, 353, 367, 442
Василівка 177
Василішни, с. (Західна Білорусь) 404
Василяиичі, с. 554п
Ватенштедт, Брауншвайґ 39
Вашииґтон (США) 15
Везендорф, Шлезвіґ-Гольштайн 473,
474
Велика Британія, див. також Велико-
британія 486
Великобританія, див. також Велика
Британія 22, 514, 515, 531
Велівщина, с. 144
672
Верба, с. Волинської обл. 270, 275
Верхня Кубань, с. 556
Верхня Сілезія (Польща) 480
Видрань 36
Вийків, с. 203
Вировки, с. 295
Висповий Бескид 266
Вишків, Івано-Франківська обл. 273,
274
Відень 24, 26, 29, 35п, 39, 57п, 60,
61, 299, 447, 465, 468, 470
Вілейська область (Білорусь) 148
Віденський район (Білорусь) 148
Вільгівка 275
Вільнюс (Литва) 137, 237, 418
Вінер-Нойштадт (Австрія) 26, 237
Вінківці 273
Вінниця 71, 313, 394
Вінницька область 14
Вір
Вісбаден, Гессен 474
Вісла, р. 218
Вітебськ (Білорусь) 105, 237
Вітебська область (Білорусь) 148
Воґези (Франція) 428
Возденки, Волинь 272
Волєво (Сербія) 322
Волинь 27, 31, 34п, 39, 44, 265, 287,
288, 290-292, 299, 307, 330, 352, 404,
455, 457, 466, 513
Волинська область 204, 205
Волжин 146
Волковинці 71
Волкошів, Волинь 270
Володимир-Волинський 201, 270
Волошнівка, с. Сумської обл. 272
Волчин, с. 333
Воля Стальова (Польща) 39
Воркута (Росія) 519
Воронежська обл. (Росія) 551
Воротнів, с. Луцького р-ну Волинської
обл. 271
Ворошиловград /Луганськ/ 187
Воропіиловградська /Луганська/ область
97
Вроцлав (Польща), див. також Бреслау
237, 408п
Вюрцбурґ, Баварія 474
Вюстрау 432
Вязьма, р. (Росія) 218
Г
Гааґа 92
Гадяч, Полтавська обл. 495п
Гай, с. Рівненської обл. 273
Гайделяґер 356, 372, 384
Гейдельберг", Баден-Вюртенберґ 474
Гайден 480
Гайденау 523
Гайденгайм 383
Гайльбронн, Баден-Вюртенберґ 474
Гайсии 164п
Гакенштайн (Австрія) 32, 33
Галич 467
Галичина 26, 27, 35, 38, 39, 34п, 35п,
44, 71, 250, 291, 292, 306, 309п, 314,
315, 344, 350, 352, 357, 365, 368, 387,
394, 396, 400-402, 424, 425, 455-458,
460, 461, 479, 559
Галле, Саксонія-Ангальт 474
Гальштатт (Австрія) 23
Гальштеттер, о. (Австрія) 29
Гамбурґ (Німеччина) 60, 56п, 60, 323,
468, 474
Ганновер, Нижня Саксонія 115, 468,
473, 474
Ганновер-Гмінден, Нижня Саксонія 21
Геренгайм (Нідерланди) 474
Гільдесгайм, Нижня Саксонія 474
Гімзее, о., Баварія 26, 33, 35, 469
Глинівці, с. Житомирської обл. 74
Глухів, Сумська обл. 132, 186, 556
Голландія 9, 235, 291, 341, 342, 465,
473, 505
Гомель (Білорусь) 145, 553
Горлівка, Донецька обл. 111
Городин 262
Городище, с. Волин. обл. 237, 274
Городище (Білорусь) 147
Городок, с. Волинської обл. 262
Гохштадт 474
Грабове, с. Волинської обл. 270
Греція 119
Грибув (Польща) 418
Грималів, Теребовельщина 71
Грубешів, Холмщина (Польща) 237,
271, 402, 458
Грубешівщина (Польща) 263
Гульчин, Сілезія (Польща) 467, 474
Гуссум, Нижня Саксонія 473
Гусятин 442п
Гута Верхобузька, 392
Гута Пеняцька, Бродівщина 387, 387п,
392
Гуцульщина 37, 424
ґ
Ґедельсдорф, Нижня Саксонія 473, 474
Ґезундбруннен, Нижня Саксонія
Ґера 395п
Ґерліц, Саксонія-Ангальт 502
Ґлаубершталь, с. 84
Ґляйхенберґ 500
Гляц, Сілезія 505
Ґраєво (Польща) 383
Ґрайфсвальд, Мекленбурґ-Передня Пом-
меранія 474
Ґрац (Австрія) 237, 363, 439
Ґрефенварт 474
Ґродек (Польща) 418
Ґрон, Шлезвіґ-Гольштайн 474
Ґрон, р. (Словаччина) 474
Ґронец (Словаччина) 398
Ґросскіршбаум (Франція) 426
Ґюрліц 474
д
Дабендорф 313, 314, 439
Далекий Схід 531
Даничів, с. Рівненської обл. 272
Данія 235, 341, 505
Данціґ /Ґданьськ/ (Польща) 57п
Дармштадт, Гессен 474
Дахау 363
Дахштайн (Австрія) 29
Дахштайнські гори (Австрія) 31
Девіц /Девічі/ (Чехія) 238
Деллерсгайм (Австрія) 236
Дембіца (Польща) 149, 238, 353, 385
Деражне 71
Димарі, м. 142
Дияконів, с. 263
Дмитріїв 275
Дніпро, р. 185
Дніпропетровськ 47, 135, 541
Дніпропетровська обл. 54, 124
Дністер, р. 37, 72
Доброводи, Тернопільська обл. 388
Домбровиця, Рівненська обл. 333
Домбровицький р-н, Рівненська обл.
330
Дон, р. (Росія) 225, 554
Донбас 86, 294, 561
Донецьк 294
Донецька область 97, 329
Донеччина 294, 528
Драва, р. 498
Дрезден, Саксонія 238, 382, 366, 470,
474
Дрогобич, Львівська обл. 31,35п,36
Дрогобиччина 288
Дружкопіль, Донецька обл. 203
Дубно, Рівненська обл. 262, 273
Дубосари (Молдавія) 72
Дудяки 272
Дукля, Карпати 53, 54
Духів 203
Дюссельдорф 480
Е
Ебербах 478
Еґер /Хеб/ (Чехія) 466, 467, 474
Ейкот 555
Екерсдорф 469
Ель-Аламейн (Африка) 152, 342
Ельба, р. 505, 506, 516
Ельзас (Франція) 466
Ельтвіль 474
Емільчино, Житомирська обл. 334
674
Еммеріх 470
Ерфурт 95
Есмань, Сумська обл. 143, 557
Ессен 426
Естонія 152, 454
Є
Європа 15, 20, 21, 68, 341, 344, 348,
396п, 418, 422, 531
Жарновіца (Словаччина) 397
Женева (Швейцарія) 118
Жешів (Польща) 150
Жидичин, с. Волинської обл. 202, 265,
270, 272, 274
Жиліна (Словаччина) 396, 397
Житковичі 238, 554
Житомир 102
Житомирська область 97, 330
Жмеринка 71
З
Заальбурґ 477
Загірці 393
Загреб (Хорватія) 498
Закарпаття 31, 140, 230
Закопане (Чехія) 38, 95
Залісся, с. Волинської обл. 271
Заложиці, Тернопільська обл. 388
Залужжя, с.Волинської обл. 271, 273
Зальцбурґ (Австрія) 474
Замойський повіт (Польща) 150
Замостя (Польща) 157п, 238, 402, 541
Заполяр'я 521
Запоріжжя 47
Запорізька обл. 124
Заріччя, с. Волинської обл. 274
Зауберсдорф (Австрія) 26, 29, 31, 35,
35п, 60
Захід 7, 8, 10, 37, 38, 48п, 292, 294,
334, 349
Західна Європа ЗІОп, 398
Західна Німеччина 516, 527
Західна Україна 27-29, 33, 37, 54, 77,
287, 297, 309, ЗІОп, 329, 414, 467, 522,
523
Західний Буг, р. 398
Західно-Казахстанська область 519
Зборів, Тернопільська обл. 390
Збруч, р. 71, 74п
Звєжинець 386
Зволень (Словаччина) 397
Звягель /Новоград-Волинський/ 275,
295
Зеймар 322
Зеннгайм (Австрія) 238
Золота Липа, р. 334п
Золочів, Львівська обл. 71, 390, 391,
393
Золочівщина 467
Зубновичі 334
І
Івангород, станція 164п
Іваничі 265
Іванків, м. 142
Івано-Франківщина 39
Ів’є (Західна Білорусь) 404
Ідріца 238, 556
Ізмаїльська область 124
Ізраїль 9
Індія 9, 341, 528
Індонезія 8
Інсбрук (Австрія) 60
Італія 9, 21, 156, 453, 568
Й
Йогаинесберґ 509
Йозефштадт (Чехія) 21
к
Кавказ 43, 56п, 74, 105, 292, 302, 416,
449, 516
Казахстан
Казімєж (Польща) 418
Каім (Франція) 426
Калач 236
Калинівка, с. Волинської обл. 274
Кальтен-Кірхен, Нижня Саксонія 473
Камениця (Польща) 53
Кам’янець-Подільська (тепер Хмель-
ницька) обл. 124
Канада 56п, 521п, 525, 529
Канів 164п
675
Карабах 547
Карентан 406
Каринтія (Австрія) 470
Карлсбад /Карлові Вари/ (Чехія) 474
Карпати 32, 34п, 300, 302, 352
Карпатська Україна 28, ЗО, ЗІ, 32, 35п,
39, 77
Карпатські гори 55
Кассель, Нижня Саксонія 474
Катеринослав 4 96п
Катеринославщина 178
Катовіце (Польща) 115, 418
Каховка, Донецька обл. 207
Кемптен, Баварія 474
Кеніґсберґ, Східна Пруссія (Калінінград,
Росія) 56п, 474
Київ 14, 34п, 45п, 270, 285, 286, 302,
384, 447, 551
Київська область 203, 541
Кимполунґ 60
Китай 56п
Кишинів (Молдова) 84
Ківерці, Волинська обл. 272
Кім, о. у Баварії 31
Кішплаґ (Чехія) 363, 365
Кіровоград 93
Кіровоградська обл. 541
Кірхендорф (Верхня Австрія) 32
Клаґенфурт (Австрія) 510
Клан (Польща) 268
Клевань, Волинська обл. 263
Княже, Львівська обл. 392
Коблєнц, Райнлянд-Пфальц 468, 474,
480
Кобрин (Білорусь) 132
Ковель, Волинська обл. 291
Ковно /Каунас/ (Литва) 454
Козелець, Чернігівська обл. 204
Колки, Волинська обл. 272
Коломия, Івано-Франківська обл. 164п
Колтів, с. Львівської обл. 391
Кольмар, Ельзас (Франція) 428
Команча (Польща), див. Камениця
Комарно, Львівська обл. 32, 36
Конотоп, Сумська обл. 103,145, 556
Конськ (Росія) 521
Корець, Рівненська обл. 272
Королівська Лєгота (Словаччина) 397,
398
Коросно 37, 38
Коростень, Житомирська обл. 100, 330,
333, 334
Коряниця 274
Костянтинів, с. Сумської обл. 76, 273
Костянтинівна, Донецька обл. 204
Кошиця (Словаччина) 467, 479
Кощевичі, с. 554
Крадки 274
Краків (Польща) 37. 39, 40, 53, 55,
57п, 58п, 265-267, 384, 403, 418, 468,
469, 474
Краківець 57п
Краківщина 150
Краматорськ, Донецька обл. 204
Крамниця (Словаччина) 398
Красне 98
Красностав (Польща) 386
Красьнік (Польща) 150
Кременчук 93, 284
Креме (Австрія) 467, 468
Крем’янець, Тернопільська обл. 132,
270
Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. 93,
284
Кривущі, с. Полтавської обл. 43Іп
Крим 52, 86
Криниця (Польща) 38, 53, 95, 468, 479
Кріппенау (Австрія) 31
Кубань (Росія) 85, 225, 551, 554
Куп’янськ, Харківська обл. 187
Курськ (Росія) 199, 238, 394
Кутіна (Хорватія) 238
Кухарі, м. 142
Л
Лагойськ 148п
Ламсдорф /Ламбіновіце/ (Польща) 43
Латвія 129, 454
Леґіоново (Польща) 238, 426
Лепель (Білорусь) 144
Лєборк див. також Ляуенбурґ 363
676
Лєшани (Чехія) 364
Лисичанськ 187
Лисоня 34п
Литва, с. Волинської обл. 146
Ліда (Білорусь) 147
Ліенц (Австрія) 474, 516
Лікоть (Росія) 180
Ліндау, Баден-Вюртенберґ 474
Лінц (Австрія) 467, 469, 474
Лінц-Веґшайд (Австрія) 466
Ліон (Франція) 419
Ліски, с. Волинської обл. 271
Літин 164п
Ліхтенштейн 523
Ліцманштадт, див. Лодзь 114
Лобау 502
Ловічі 57п
Лодзь 46, 58п, 76, 238, 442
Лозова, Харківська обл. 117
Лондон 49, 150, 387п, 402, 510п
Лотарінґія (Франція) 466
Лохвиця, Полтавська обл. 270
Лубни 93
Лужинець, с. 553
Лукашенка (Росія) 239
Лукенвальд (Польща) 76, 161
Луцьк, Волинська обл. 98, 262, 291,
390
Любачів (Польща) 306, 385, 386
Любен /Любан/, Сілезія (Польща) 467,
474, 475
Люблін (Польща) 239, 274, 379, 402,
418, 425, 458
Люблінщина (Польща) 150, 385
Людавка 71
Людвіґсгафен, Райнлянд-Пфальц 474
Люксембурґ 466
Люнебурґ, Нижня Саксонія 474
Ляйпціґ 408п
Лянсгут 21 Зп
Ляси 363
Ляуенбурґ /Леборк/ (Польща) 363
Ляшова 274
Львів 14, 28, 31, 34п, 36, 46, 49, 57п,
252, 260, 309п, 314, 345, 352, 367, 368,
390, 391, 393, 396п, 457, 460, 518, 527,
528
Львівська Рясна, с. Львівської обл. 306
Львівщина 368
М
Маґдебурґ, Саксонія 474
Маєрлін 72
Майдан, с. Волинської обл. 270
Майдан Пеняцький, Львівська обл. 270,
390
Майн, р. 478
Майнінґен, Тюринґія 56п
Майнц, Райнлянд-Пфальц .474
Маківка, гора 34п
Макіївка, Донецька обл. 284
Мала Андруга 274
Малашівці, с. Тернопільської обл. 57п
Малужина (Словаччина) 397
Мальмеді (Нідерланди) 474
Мальта, Каринтія (Австрія) 466, 474
Маннгайм, Баден-Вюртенберґ 474
Марібор (Австрія) 499, 500
Маріуполь, Донецька обл. 98, 103, 285
Маціїв, Волинська обл. 132
Мачера 322
Меджилаборець (Словаччина) 36
Мец (Франція) 363, 383
Мєхов (Польща) 266
Мигове, с. Чернівецької обл. 269
Миколаїв, Донецька обл. 84, 294, 518
Милуші 262
Миргород, Полтавська обл. 270
Мілвоукі (США) 525
Міллєрово, с. 178
Мільтенберґ, Баден-Вюртенберґ 474
Мінськ (Білорусь) 15, 133, 279, 462
Мінхенберґ 469
Міттенвальд 72, 522
Могилів (Білорусь) 144
Модрин, с. 264
Модринець, с. 264
Мозир 100
Молдавія 72
Молохів, с. Тернопільської обл. 270
677
Моравія (Чехія) 467
Моравська Острава (Чехія) 267п
Моравсько-Сілезькі Бескиди 56п
Морочин 263
Москва (Росія) 68, 318, 336, 337, 396,
442, 532, 554, 565
Мочулинці, с. Хмельницької обл. 275
Мукачево, Закарпатська обл. 35п, 467
Мур, р. (Австрія) 267п
Мюнзінґен 323
Мюнстер, Нордргайн-Вестфалія 239,
276, 277, 303
Мюнхен, Баварія 56п, 115, 363, 468,
470, 473, 474
Н
Наблонів, с. (Польща) 266
Наддніпрянщина 250, 250п, 479
Надренія 427
Найссе, Верхня Сілезія 31, 474, 479
Наконечне, с. Львівської обл. 58п
Нанс (Франція) 474
Нападівка, с. Тернопільської обл. 272,
274
Немирів, Вінницька обл. 164п
Нехвирощі, Полтавська обл. 205
Нєполоміце (Польща) 467, 468, 471,
474
Нижній Райн, р. 422
Нижня Сілезія 513
Нискинці 275
Нідеркуннерсдорф 408п
Нідерланди 426
Ніжин, Чернігівська обл. 394
Нікітовка (Росія) 239
Німек 239, 479, 500
Німеччина, по усій книзі
Ніце 121
Ніш /Ніжна Боца/ (Словаччина) 398
Нова Баня (Словаччина) 397
Новий Золь 78п
Новий Санч (Польща) 457, 504
Новий Ульм, Баварія 522, 523
Ново-Горлівка, Донецька обл. 205
Новоград-Волинський, Житомирська обл.
169, 334
Новомайське, с. Дніпропетровської обл.
276
Новомосковськ (Росія) 177
Новочеркаськ 179
Нойбранденбурґ, Мекленбурґ-Передня
Поммеранія 474
Нойгаммер /Свєнтошув/ (Польща) 55,
56,72, 239, 366, 368, 370, 389, 394, 395
Ноймаркт 84
Нойштреліп 474
Норвегія 192, 463
Нордиш 271
Нормандія (Франція) 405, 406
Носовиця, с. Рівненської обл. 270, 271
Нюрнберг", Баварія 474, 498
Нью-Йорк (США) 519, 524
О
Обертраун (Австрія) 31
Ободівський район. Вінницька обл. 305
Овруч, Житомирська обл. 169, 554, 555
Оґлау, Сілезія (Польща) 474
Одер, р. 485
Одеради, Волинська обл. 205
Одерберґ, Сілезія (Польща) 475
Одеська область 124, 322
Ожевськ 334
Ожидів, с. Львівської обл. 389
Ойгополь 164
Олевськ, Житомирська обл. 101
Олександр-Куявський 213п
Олика, Волинська обл. 273
Оломоунец (Чехія) 472
Ольденбурґ, Нижня Саксонія 143, 468,
471, 474
Онишківці, с. Рівненської обл. 272
Опава (Польща), див. також Троппау
465
Оранієнбурґ (Австрія) 363
Орджонікідзе, Брянщина (Росія) 112,
239
Орел (Росія) 112, 394
Оришківці, с. Тернопільської обл. 270
Осінторф (Росія) 180
Оснабрюк, Нижня Саксонія 474
Осташки, с. Хмельницької обл. 273
678
Острів, с. Волинської обл. 274
Острів Любельський (Польща) 150
П
Павлоград 177
Палестина 9
Палога 36
Пардубіце (Чехія) 69
Панталовичі, с. 65
Париж (Франція) 49, 342, 419
Парчев (Польща) 150
Пассау 517
Пашково 147
Пеліца (Польща) 418
Пеняки, с. Львівської обл. 392
Переворськ (Польща) 213п, 457, 468
Перемишляни, Львівська обл. 393
Перемиїплянщина, Львівська обл. 289
Перемишль (Польща) 41, 45, 62, 457
Пересоловичі, Холмщина (Польща) 193
Петриків /Піотркув/ (Польща) 239
П’ємонт (Італія) 21
Пирятин, Донецька обл. 205
Південна Буковина
Південна Греція 161
Південна Словаччина 397
Південна Україна
Південна Франція 419
Південно-Східна Азія 528
Північна Буковина 75
Північна Росія 126
Північний Кавказ 520
Північно-Західна Галичина 504
Підберезове (Словаччина) 398
Підбужці 275
Підвисоке, с. Тернопільської обл. 270
Підгаєччина, Тернопільська обл. 390
Підгайці 262
Підлісся, с. Волинської обл. 270
Підляшшя 402, 479
Піковіц /Піковічі/, Богемія (Чехія) 363
Пінська область (Білорусь) 332
Піренейські гори (Франція) 383, 405
Піщатинці, с. Тернопільської обл. 273
Платтінґ, Баварія 515
По, Піренеї (Франція) 383
Подебради (Чехія) 115
Поділ 142
Подоляни, с. Рівненської обл. 270
Позен-Трескау (Польща), див. також
Познань 363
Познань (Польща), див. також Позен-
Трескау 241
Покрівка, Волинь 157п
Покуття 352, 424
Полісся 99п, 287
Полоцьк 148
Полочани 146
Полтава 141, 322, 551
Полтавська область 97, 541
Польща 22, 24, 27, 28, ЗО, 31, 35, 37,
42, 43п, 44, 50, 237, 238, 250, 252п,
287, 301, 353, 384, 396п, 402, 418, 436,
465, 467, 495п, 504, 518. 519, 522
Помор’я, Сілезія 466
Пониква 392
Попівка, с. Вінницької обл. 272
Попрад (Словаччина) 396
Постелівці, с. 61
Потиличі, с. Львівської обл. 145
Потсдам 15, 74, 486
Почапи, с. Львівської обл. 393
Прага (Чехія) 15, 74п, 430, 474, 491,
508-510, 516
Пресбурґ /Братіслава/ (Словаччина) 484
Проскурів, Хмельницька обл. 71, 394
Пруссія 21, 60
Пряшів (Словаччина) 33, 36, 474
Пустків (Польща) 239
Пфорцгайм 474
Пютніц, Мекленбурґ-Передня Поммера-
нія 466, 468, 479, 480
Пятра-Нямц (Румунія) 83
Р
Рава-Руська, Львівська обл. 385, 390
Равенсбурґ, Баден-Вюртенберґ 474
Радвеґ, Бранденбурґ 504
Радехівщина, Львівська обл. 467
Радимно (Польща) 66
Радкерсбурґ (Австрія) 500
Радольфцель 363
679
Радомишль 169
Радянський Союз, див. також. СРСР,
Росія 44п, 68, 251, 308, 319, 331, 335-
339, 391, 415, 485, 512, 514, 515, 517,
518, 522
Растенбурґ 393
Рахманів 270
Реґенсбурґ 419, 473, 517, 522
Ремалярд (Франція) 427
Ременів 34п
Ремптендорф, Тюринґія 480
Риґа (Латвія) 129
Рим 140
Рівне 95, 98, 288, 298, 299, 330, 333,
556
Рівненська область 15, 97, 313
Ріміні (Італія) 511
Річ Посполита, див. також Польща
43п, 76
Роґонча (Хорватія) 322
Розбір Круглий 139п
Розважів, м. 142
Розенберґ (Словаччина) 397, 398
Рокитниця, с. Волинської обл. 273
Ромни, Сумська обл. 123, 186, 280, 555
Російська імперія, див. також Росія
309, 316, 329, 395п, 529
Росія, див. також Радянський Союз,
СРСР 22п, 309, 312, 316, 329, 344,
358п, 395п, 411, 413, 417, 443, 529
Ростов над Доном (Росія) 135, 239
Ростовська область (Росія) 519
Ротенбурґ, Баден-Вюртенберґ 474
Роттердам (Швейцарія) 25
Рудніца 322
Румунія 9, 20, 27, 60, 70, 453, 489
Рута Яворська, с. 147
Ряшів 65
с
Саар (Франція) 466
Саарпфальц, Райнлянд-Пфальц 474
Салье-де-Беарн, Піренеї (Франція) 383
Самбір, Львівська обл. 36, 37, 465
Саикт-Петербург (Росія) 252п
Сапанів, с. Тернопільської обл. 273
Сарии, Рівненська обл. 98, 298
Сатанів 71
Сатурці, с. 152, 274
Сахновщинський район, Харківська обл.
207
Свіс, с. 274
Севський район 555п
Сена, р. (Франція) 427
Сербія 240, 523
Сибір (Росія) 358, 414, 431, 518
Сингапур 8
Сілезія 95, 362, 475, 480, 481
Сімферополь, Крим 162
Сімферопольська область, Крим 152
Скаржиськ, с. 40
Сквира, Київська обл. 99п
Словацька держава, див. також Словач-
чина 396
Словаччина 9, 27, 29, 34, 35, 36, 40,
42, 55, 74, 276, 354, 384, 396-399, 447,
453, 465, 479, 510п
Словенія 384, 498,
Смоленськ (Росія) 181, 462
Снятин 62
Сокаль, Львівська обл. 390
Соколівка, станція 164п
Соловки (Росія) 164п
Соснівка, с. Волинської обл. 273
Спасів, Львівська область 58п
Спиколоси 272
СРСР, див. також Радянський Союз,
Росія 7, 8, 13, 17, 21, 22, 28, 35, 37,
38, 41, 42, 44п, 251, 292, 311, 315, 317,
331, 333, 335-338, 343, 346, 396п, 437,
438, 448, 485, 512, 513, 515, 517-519,
522, 531, 536, 537
Сталінград /Волгоград/ (Росія) 152, 342
Сталіне /Донецьк/ 135
Сталіногорськ (Росія) 394
Сталінська /Донецька/ область 54Іп
Стальне, с. 273
Станіславів /Івано-Франківськ/ 58п
Стара Горлівка, Донецька обл. 166
Старокостянтинів 136
Стасів 391
Стішок 272
Стовпце (Польща) 239
680
Стокгольм (Швеція) 241
Страсбург, Ельзас (Франція) 474
Страховіце (Польща) 39, 40
Стрий, Львівська обл. 36
Стрипа, р. 34п
Стрілецький Кут, с. Чернівецької обл.
269
США, див. також Америка 7, 9, 13,
22, 22п, 56п, 277, 310, 436, 438, 441,
485, 486, 514, 519, 523
Судети (Чехія) 26
Судецьке Підгір’я 513
Суземки 177
Суми 96, 543, 556
Сумська область 97, 541
Суходоли, с. Львівської обл. 392
Сушно, с. Львівської обл. 145
Схід 41, 51п, 60, 105, 291, 294, 297,
309, 316, 348, 393, 400, 406, 409, 411-
413, 433, 437, 442, 453, 482, 536
Схід Європи, див. також Східна Європа
20, 56п, 283
Східна Галичина 28
Східна Європа 7, 24п, 25, 62, 64, 252,
317, 324, 328, 344, 409, 453, 467, 471,
481, 482, 531-534
Східна Німеччина 462
Східна Пруссія 29, 86, 404
Східна Словаччина 33, 396п
Східна Україна 25, 87, 265, 278, 294,
317, 329, 400, 433, 455, 460, 461, 479
Сян, р. (Польщ) 27
Сянок (Польща) 34, 36
Т
Таврія, Крим 280
Танва, р. (Польща) 385
Тараща, Тернопільська обл. 124
Тарб (Франція) 383
Тарґовіско (Польща) 266
Тарґовіце (Польща) 263
Тарногород (Польща) 385, 386
Темнівка, станція 164п
Теодосія (Феодосія), Крим 108
Тепліце (Словаччина) 288
Терек (Кавказ) 225, 554
Тернопіль 57п, 71, 273, 388, 390, 394, 479
Тернопільщина 61, 294, 467
Тетильківці, с. Тернопільської обл. 274
Тетчен 505
Тилявка, с. Тернопільської обл. 270,
274
Тисмениця, Івано-Франківська обл.
164п, 467
Тифліс 252п
Тихий Дон 306
Тірґартен, Бранденбурґ 474
Томатів (Польща) 385, 407
Торонто (Канада) 15
Торчин, Волинська обл. 270, 274
Травнів (Боснія) 322
Тренчин (Словаччина) 479
Трієр (Східна Німеччина) 383, 474
Троппау /Опава/, Сілезія (Польща) 467,
468, 474, 478
Тудерковичі 272
Тульчин, Вінницька обл. 164п
Турецька імперія, див. також Туреч-
чина 119
Туреччина 21
Турка, Івано-Франківська обл. 36
Туре (Франція) 468, 473
Тур’я, с. Рівненської обл. 273
Тюринґія 480
У
Угорак 270
Угорщина 9, 28, 42, 55, 341, 354, 453,
467, 489
Угринів, с. Львівської обл. 145
Укосава 322
Україна, по усій книзі
Уланів (Польща) 385, 386
Уляники, с. Волинської обл. 262
Ульм, Баден-Вюртенберґ 474
Умань, Черкаська обл. 92, 301
Унтилівка 72
Урал (Росія) 414
УРСР 337
Усичі, с. Волинської обл. 262, 273
Устилуга 263
Ушич 144
Ушлин 270
681
ф
Фарґе, Нижня Саксонія 473
Фельдбах (Австрія) 500
Фелькермаркт (Австрія) 510
Фельтен 473, 474
Фершвайлер 356, 383
Філадельфія (США) 525
Фінляндія 9, 133
Фінов, Бранденбург 473, 474
Фленсбурґ, Шлезвіґ-Гольштайн 473,
474, 479, 517
Фокшани (Румунія) 72
Фрайбурґ 15
Фрамполь (Польща) 386
Франкфурт над Майном 239, 426
Франкфурт над Одером 73
Франція 9, 21, 42, 43п, 49, 57п, 291,
341, 383, 395п, 404, 419, 424, 447, 453,
474, 541
ФРН 527, 529
Фрумозуль, с. 60
Фюрстєнвальд 75
Фюрт, Баварія 474
X
Харків 93, 187, 331, 431, 543, 560
Харківська область 97, 541
Харківщина 207
Харкове 274
Хатинь (Білорусь) 148п
Хеб (Чехія), див. також Еґер 465
Херсон 86, 253
Херсонська область 518
Хильчиці, с. Львівської обл. 393
Хмєлєк (Польща) 356
Холм (Польща) 41, 45, 77, 240, 458
Холмщина 261, 263, 354, 387, 402, 458
Холодний Яр 165п, 295
Хорватія 158, 354, 418
Хорватська держава, див. також Хор-
ватія 236
Хуст, Закарпатська область 57п
ц
Цвішенґан 473
Центральна Азія 45п
682
Центральна Європа 302
Центральна Словаччина 397
Центральна Україна 294, 317, 400, 461
Цєшанув (Польща), див. також Чесанів
385
Цєпіин (Польща) 418
Цирби 272
ч
Ченстохів (Польща) 240, 518
Чернівецька область 124
Чернівці 83
Чернігів 135, 330, 437, 447
Чернігівська область 124
Черничин 264
Чесанів /Цєшанув/ (Польща) 385, 386
Чеські Будейовипі (Чехія), див. також
Будвайс 479
Чехія 27, 42, 61, 76, 465, 467, 508
Чехословаччина 20, 74п
Чечельницький район, Вінницька обл.
305
Чорна, с. Хмельницької обл. 272
Чорне море 298, 431
Чорнобаївка, с.Херсонської обл. 518
Чортківщина 149, 467
Чорштин 266
Чугуїв, Харківська обл. 495
ш
Шатова 272
Швейцарія 241, 485
Шельпаки, Тернопільська обл. 388
Шепетівка, Хмельницька обл. 388
Шербурґ, півострів 278
Шистів, с. Волинської обл. 274
Шляйфе, Сілезія 467, 468, 474, 480,
481
Шостка, Сумська область 177, 555п
Шпітталь, Каринтія (Австрія) 511
Шпола, Дніпропетровська обл. 205
Штаєр (Австрія) 469
Штеттін /Щецін/ (Польща) 115
Штральзунд 474, 479
Штрасгофен 467
Штуттґарт, Баден-Вюртенберґ 83
Шумбар, с. Тернопільської обл. 270
щ
Щебжинецьке плоскогір’я (Польща) 386
Щепірно (Польща) 213п
ІЦецін (Польща), див. також Штеттін
314
Ю
Югославія 27, 447, 522
Юзвин, с. Вінницької обл. 71
Я
Яворів, Львівська обл. 58п, 71
Яйськ 185
Якимівці, с.Тернопільськоі обл. 273
Ямтсвеґ (Австрія) 511
Янівка 272
Янзенув (Польща) 418
Японія 8, 9, 56п, 514, 528
Ярмолинці 71
Ясенів, с. Львівської обл. 393
Ясенівці, с. Львівської обл. 393
Яси 83
683
СО1ЧТЕМТ8
Іпігодисііоп ..................................................................7
Сііаріег І
ИККАІМАК8 ПМ АПХІЕІАКУ АКМЕО ПМГ8 (1939-1942)
1. Пкгаіпіап Ьсціопк
а) 1ЧаііопаІІ8І8 Мііііагу Ппіі8 (»иттег - аиіитп. 1939).................20
Ь) Ипіі» оГ Йіе Пкгаіпіап Маііопаїіаік (ПИИ) -
Ваііаііопа ‘Т4асЬіі§а1Г апд “Роїапд" (8ргіп§ - «иттег, 1941)......41
с) ПеіасЬтепі “Рита” (яиттег, 1941)..............................74
2. Аихіїіагу Уоіипіеег Рогтаїіопх
а) "Нііуі” ПеіасЬтепі.ч.................................................87
Ь) Сиагд Ваііаііопх.................................................124
Сііаріег II
КЕ6ПЕАК МІИ1ТАКУ ПМТ8 (1943 іо Іипе. 1944)
І. ІІкгаіпіап ЕіЬегаііоп Агту
а) Тііігс! КеісЬ’х роїісу іо'лагс! поп-Оегтап №ііопа! Еогтаііопь...156
Ь) Пкгаіпіап Вайаііопк
апд іЬе РгоЬІет о( Зігисіиге.....................................202
с) Пкгаіпіап ЕіЬегаііоп Агту апд
іЬе Пкгаіпіап Ке.чіхіапсс Моуетепі...................................283
д) Пкгаіпіап Мііііагу Еогтаііопк
апд УІааоу’х Кихкіап ЕіЬегаііоп Агту................................309
е) 8оуієі Екіітаііоп» оГ іЬе Пкгаіпіап ЕіЬегаііоп Агту.............324
2. Піуіаіоп ”ОаІісіа”
а) Рогтаііоп...........................................................340
Ь) СотЬаі......................................................... 384
Сііаріег ІП
СНАИСЕ8 ІИ ТНЕ ОЕРМАИ ЕА8ТЕИЧ РСИ.ІСУ
АМ) ПКРА1И1АИ МІНТАКУ ЕОКМАТЮИ8 (тід-1944 іо Мау, 1945)
1. ПеіасЬтепік оґ іЬе Пкгаіпіап ЕіЬегаііоп Агту
ипдег Ие\у Сігситкіапсек...............................................400
2. Пкгаіпіап УдиіЬ Апіі-аігсгаЙ Рогтаііопя............................450
3. Пкгаіпіап Наііопаї Агту............................................482
Сопсіикіоп.................................................................531
Аррепдісек......................... .......................................538
Зиттагу....................................................................569
2и8аттепГа88ип§............................................................590
Зоигсек апд Еііегаіиге .....................................-..............615
АЬЬгеуіаііопа..............................................................647
ЕІ8І оГ РЄГ8ОП8............................................................649
Сео§гарЬіса1 Иатек.........................................................671
Сопіепік...................................................................684
ІпЬаІі.....................................................................685
684
І1МНЛГІ
Еіпіеііипіг............................................................. 7
Каріїеі І
(ІККАШЕК Ш МІЕІТАКІ8СНЕ НЮЕ8ЕІМНЕІТЕМ (1939-1942)
1. Оіе икгаіпіксЬе Ье§іопеп
а) МіІИагаЬіеіІипееп сіег Каїіопаїікіеп
(8оттег - НегЬкі 1939)............................................20
Ь) МаппксЬаЙеп ОкгаіпіксЬег Наїіопаїіхіеп (ОІІЬІ) -
ВаіаіІІопк “КасЬіі§а1І” ипО “КоїапО” (ЕгйЬ1іп§ - 8оттег 1941).....41
с) ЕіпЬеіі “Рита” (8оттег 1941)..................................74
2. ЕгеіміІІі§еп НіІГкеіпЬеііеп
а) Тгирреп Оег “Німі”................................................87
Ь) ЗсЬиІхтаппксЬаіїкЬаіаіІІопк...................................124
Карііеі II
КЕООЕАК8СНЕ МІЬІТАКЕІННЕІТЕН (1943- Іипі 1944)
1. ОкгаіпіксЬе8 ВеґгеіипцкЬесг (ШУХУ)
а) МісЬідеиГксЬеп У'аІіопаІГогтаІіопеп іп
КгісивроІ ііік дек ОгіИеп КеісЬек................................156
Ь) Оіе 8ігикІиг Оег икгаіпіксЬеп Ваіаіііопк ипд
РгоЬІет ІЬгеп сіпгі§еп Ог§апікаІіоп .............................202
с) Е1\У\У ипд икгаіпіксЬе \Уідег8іапдкЬеме§ип§..................283
0) ЕІкгаіпіксЬе МіІіІагГогтаїіопеп ипд РОА......................309
е) ІЖ\У іп ком]еІіксЬеп ЕіпксЬаІгип§еп..........................324
2. Оіуікіоп “Саіі/.іеп”
а) АиГкіе11ип§......................................................340
Ь) ТеіІпаЬте ап деп Еіпкаїгеп ...................................384
Каріїеі III
УЕКАМОЕКОМСЕМ ИЕК ОЕШ8СНЕУ О8ТРОІЛТІК
ІЛМО ІЖКАІМІ8СНЕ МІНТАВЕОкМАТІОУЕН
(Міііеі Оег 1944 - Маі 1945)
1. АЬіеіІип§еп Оег ЕГ\УХУ іп пеиеп ОткіапОсп........................400
2. ОкгаіпіксЬе )и§епд1ісЬе РІак-Еогтаїіопеп.........................450
3. ОкгаіпіксЬе №ііопаІагтее....................................:....482
8сЬІикк(о1<;егип§еп.....................................................531
Веі1а§еп............................................................... 538
Зиттагу............................................................... 569
Хиьаттепіаккип^.........................................................590
Аик§епиІгІе <2ие11еп ипіі Еііегаїиг.....................................615
Аик§епиІ7Іе НаирІаЬкйггип§еп............................................647
Уатепіікіе..............................................................649
Ке§ікіег Оег §ео§гарЬіксЬеп Вепеппип§еп.................................671
Сопіепік................................................................684
ІпЬаІі..................................................................685
685
Боляновський А. Українські військові формування в збройних
силах Німеччини (1939-1945) І Львівський національний універ-
ситет ім. Івана Франка; Канадський інститут українських студій
Альбертського університету. - Львів, 2003. - 686 с., іл.
У праці йдеться про українські національні військові підроз-
діли, частини та з’єднання, що діяли на боці німецької армії в
роки Другої світової війни. Автор висвітлює історію національних
леґіонів, допоміжних і охоронних частин, батальйонів Україн-
ського Визвольного Війська (УВВ), дивізії "Галичина”, юнацьких
протиповітряних та інших формацій, створених з українців.
Описано їх використання німецькими установами як доіїоміжного
фактору в рамках психологічної війни і воєнних дій проти
Радянського Союзу. Особливу увагу звернено на політику Німеч-
чини у справі створення цих формацій. Показано зусилля частини
українських політичних та військових діячів, спрямовані на
використання цих формувань з метою пропаґування ідей україн-
ського визвольного руху. Використано матеріали архівів України,
Німеччини, США, Польщі, Білорусії, Чехії, а також численні
публікації стосовно цієї проблеми в книгах, журналах та газетах.
На обкладинці: українські добровольці під час вишколу.
Гайделяґер, жовтень 1943.
Авторські права застережено. Будь-який передрук можливий
тільки з дозволу автора. При використанні інформації посилання
на книгу обов’язкове.
Редактори
Марта Войтович, Ксенія Сімович
Художньо-технічний редактор
Уляна Густей
Художник
Федір Лукавий
Відповідальний за випуск
Микола Литвин
Здано до набору 30.12.2002. Формат 60x84 1/16.
Друк офсетний. Ум.друк.арк. 36,2.
Жовківська друкарня видавництва "Місіонер”.
м.Жовква Львівської обл., вул.Василіянська, 8