Ерік Онобль
Революція 1917 року: французький погляд

100 років тлумачень і репрезентацій

Cet ouvrage a bénéficié du soutien du Programme d’aide à la publica­
tion Skovoroda de l’Ambassade de France en Ukraine.
Це видання було здійснене за підтримки Програми сприяння
видавничій справі “Сковорода” Посольства Франції в Україні.

Éric Aunoble

La Révolution russe,
une histoire française
Lectures et représentations depuis 1917

La Fabrique-Éditions

Ерік Онобль

Революція 1917 року:
французький погляд
100 років тлумачень і репрезентацій

З французької переклав Андрій Рєпа

Київ
Ніка-Центр
2016

УДК 94
ББК 63.3
0-59

Переклад з французької та наукова редакція Андрія Рєпи

0-59

Онобль Е.
Революція 1917 року: французький погляд. 100 років тлу­
мачень і репрезентацій / Ерік Онобль ; пер. з фр. А. Рєпа. - К. :
Ніка-Центр, 2016. - 248 с.
ISBN 978-966-521-690-2
Під обкладинкою українського видання поміщено дві розвідки
історика: нарис «Комунарські революції в Україні 1919 року» та нова
монографія «Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції».
Перша - висвітлює особливий момент революційного періоду:
мало не дві тисячі бідних селян у самий розпал громадянської війни
намагалися встановити у своїх селах Утопію. Здавалось би, тема ледь
помітна, але вона якраз лежить на перетині революції та комунізму.
Друга - простежує історію битви інтерпретацій, що точилася в
країні Клемансо і Тореза. Хоча історія ця розгорталася в доволі від­
мінному контексті широкої свободи досліджень і видань, вона, імовір­
но, вторуватиме деяким запитанням українського читача. Насамперед
тому, що для визрівання історичної деонтології знадобилося чимало
часу. Позаду гучних фраз, які негайно викривали «комуністичну Вальпургієву ніч» чи рецидив Паризької комуни, якими були справжні цілі
та завдання майже одностайного заперечення революції 1917 року у
Франції?
Розглядаючи погляди, що послідовно змінювали один одного,
автор приділяє особливу увагу невеликим меншинам, які боролися
проти офіційних істин, трансльованих чи з Парижа, чи з Москви. І не
забуваймо, що характерною ознакою «більшовизму по-французьки»
була популяризація серед народних верств такого образу російської
революції, який можна було ототожнити як із Жовтнем, так і захоп­
ленням Бастилії.
Для широкого кола читачів.
УДК 94
ББК 63.3

ISBN 978-966-521-690-2

©
©
©
©

Éric Aunoble, 2007 & 2016
La Fabrique-Éditions, 2016
Переклад. A.Рєпа, 2016
Ніка-Центр, 2016

ЗМІСТ

Передмова до українського видання....................................................... 7
КОМУНАРСЬКІ РЕВОЛЮЦІЇ 1919 РОКУ В УКРАЇНІ

Вступ................................................................................................................. 13
Утопія як рушій історії................................................................................ 15
Діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду України.....21
Навіщо вступати в комуни?...................................................................... 21
Створення адміністрації............................................................................24
Діяльність членів земвідділу.................................................................... 29

Світ комунарів................................................................................................ 34
Начерк соціального портрету................................................................... 34
Фрагменти дискурсу.................................................................................. 42
До прямої та егалітарної демократії?......................................................50
Пролетарська диктатура на селі............................................................... 62

Висновки..............................................................
71
Комуністична воля та національна свідомість....................................... 71
Від общини до комуни...............................................................................75
Випадок Махна........................................................................................... 83
РЕВОЛЮЦІЯ 1917 РОКУ: сто років дискусій у Франції

Вступ: 1917-2017 роки................................................................................. 95

Хронологічна згадка..................................................................................100
23-28 лютого 1917 року: Лютнева революція ..................................... 100
Лютий-жовтень 1917 року: багатовладдя і нестабільність............... 100
Жовтень 1917 року: більшовики захоплюють владу...........................101
1918-1920 роки: громадянська війна ................................................... 101
1921 рік: Знекровлене осердя світової революції............................... 102
1917-1939: невідома революція..............................................................103
Швидка реакція з домішкою неприязні................................................ 103
Перші відгуки............................................................................................ 108
Фіксування інтерпретацій ...................................................................... 114
Від правих до лівих.................................................................................. 115

5

Зміст

Від 25 жовтня до 14 липня...................................................................... 118
Революціонери, історики революції..................................................... 120
Вплив французьких комуністів ............................................................124
Музи та революції ................................................................................... 129
Після 1945 року: назустріч холодній війні.......................................... 137
Апогей сталінізму по-французьки....................................................... 138
Обережний університет......................................................................... 141
Приглушені дисидентські голоси........................................................... 145
Антикомуністичні мережі...................................................................... 148
Приручена революція ............................................................................ 154
Доба Травня-68: втрачена нагода........................................................... 160
Історіографічне відновлення................................................................. 160
Назустріч соціальній історії .................................................................. 166
Кінець комуністичного домінування................................................... 171
Випробування 1968 року........................................................................ 175
Революція і поп-культура ...................................................................... 180
Зміна громадської думки........................................................................ 182

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв................... 187
Солженіцин проти Леніна...................................................................... 188
Від «Ілюзії» до «Чорної книги».............................................................. 198
Доба жертв ............................................................................................... 206
Знову віднайти дієвців історії...............................................................217

Висновок .............................................................................

224

Бібліографія.................................................................................................. 231
Історичні праці......................................................................................... 231
Нариси.............................................................................................
236
Історичні твори, які не перекладені французькою............................ 237
Мемуари, спогади, свідчення................................................................. 237
Твори російської та радянської літератури........................................ 238
Твори популярної культури.................................................................... 239

Іменний покажчик..................................................................................... 241
Про автора.................................................................................................... 247

6

Передмова
до українського видання

Стосовно такої досі гарячої теми, як революція 1917 року, україн­
ський читач, можливо, подивується, побачивши внесок французького
історика та ще й внесок, який не вписується в нинішній панівний
дискурс.
Насамперед я сподіваюся, що українська аудиторія, яка вже має
доступ до таких книг, як «Чорна книга комунізму» та «Більшовизм à la
française», що обидві постали завдяки старанням історика Стефана
Куртуа, захоче ознайомитися з відмінною точкою зору. У цій книжці
подано інший погляд як щодо подій після 1917-го («Комунарські ре­
волюції 1919 року в Україні»), так і щодо політичних та культурних
суперечок і непорозумінь, спричинених цією революцією у Франції
(«Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції»). Нехай читач
сам складе власну думку: зіставлення протилежних поглядів є най­
першою умовою будь-якого демократичного життя.
Звісно, витлумачення історії 1917—1921 років обернулося сьогодні
в Україні на проблему інтимну, питання ідентичності. Доволі яскраво
це підтвердила нинішня «декомунізація»: вона атакує не лише сліди
компартійної влади, а й символи народних мобілізацій, включно з
мобілізаціями проти царського режиму1. Довкола назв в українському
суспільстві відбувається справжня баталія. Для найменування пожежі,
що охопила всю царську імперію, у світі вживають вираз «Російська
революція», навіть якщо жодна з офіційно визнаних на міжнародній
арені країн, які, зрештою, постали внаслідок розпаду імперії, не бу­
ла власне «російською»: Фінляндія, Польща, Литва, Латвія, Естонія,
СРСР. В Україні під впливом діаспорної історіографії віднині треба
говорити лише про «українську революцію» в рамках «досліджен­

1 У Харкові станція метро «Площа Повстання» (грудня 1905 р.) перейменована
на «Захисників України». Натомість у Києві царському міністрові Вітте, великому
розпорядникові репресій після 1905 року, встановлено горельєф на фасаді будівлі
Управління Південно-Західної залізниці, що на вулиці Лисенка...

7

Передмова до українського видання

ня націоналізму»2. Однак це значило б оминати мовчанкою мету та
завдання революції й передусім те, що «боротьба точилася на соці­
альній основі» (Михайло Грушевський3), що багато в чому пояснює
поразку захисників української державності.
Власне, марно йти супроти фактів. Вибухова хвиля в лютомуберезні 1917 року поширилася з Петрограда, і ніхто серед тих, хто спо­
дівався на загибель ганебного царського режиму, на неї не скаржився:
кожен мав свою мотивацію в цій «російській революції», що від само­
го початку намірялася покласти край усім утискам, як політичним,
так і соціальним або національним. Ось чому Нестор Махно, якого
не запідозриш у централізмі та великоросійському шовінізмі, цілком
слушно назвав свої мемуари «Російська революція на Україні»71. В
ширшому плані розпочата в 1917 році революція стала міжнародним
явищем, і не тільки за своїми довготривалими наслідками на світовий
устрій. Наприкінці 1918 року робітничі та солдатські ради претенду­
вали на владу від Владивостока до Страсбурга. Влітку 1919 року вже
налічувалося до п’яти встановлених радянських республік: у Росії,
Україні, Баварії, Угорщині та Словаччині. В інших місцях європей­
ського континенту потужні рухи страйків і захоплень масово ставили
під питання власність на землю, на фабрики та заводи. І даремно тут
шукати руку Кремля: від Москви до Харкова влада більшовиків зовсім
не була гарантована, що стало очевидним після літа 1919 року. Ні,
саме чотири роки війни спонукали до глобального бунту в масштабі
цілої Європи, бунту бідних класів, що артикулювався в політичній
граматиці й революційній і соціалістичній лексиці, яку робітничий
Інтернаціонал пропагував іще до 1914 року.
Найжорстокіші диктатури міжвоєнного періоду, які часто кваліфі­
кують як «тоталітарні», справді були насаджені в країнах, де соціаль­
ний протест тривав найдовше, в 1917-1921 роках (СРСР, Німеччина,
Угорщина, Італія), і в цьому я схильний вбачати більше вплив контр­
революції, ніж випадку. Включно зі своїми трагічними наслідками,
2 Див.: John Reshetar, The Ukrainian Revolution, 1917-1920: A Study in Nationalism,
Princeton UP, 1952.
3 «Борьба происходила] на социальной основе». Грушевский М. Иллюстриро­
ванная история Украины. - К.: Левада, 1997. - С. 573.
1 Махно Н. Русская революция на Украине (от марта 1917 г. по апрель 1918 г.).
Книга 1. - Париж: Библиотека махновцев / Федерация анархо-коммунистических
групп Северной Америки и Канады, 1929 [репринт: К.: изд. Україна, 1991].

8

Передмова до українського видання

історія цього унікального за своїми масштабами руху емансипації
зачіпає не тільки вихідців з колишнього Радянського Союзу, а й усе
людство. Тож ніхто не володіє ексклюзивними правами на вивчення
історії революцій. До речі, щодо «Великої французької революції», я
втішений, що є праці американського та радянського істориків, при­
свячені питанням народної мобілізації, які мене особливо цікавлять!3*5
Погляд іноземного дослідника має й іншу перевагу: він не сприймає
«національний роман» у буквальному сенсі. Якби не було ізраїль­
ського історика, який вказав на'«французькі корені» фашистської
ідеології, чи американського історика, який виявив обсяг і глибину
державної та економічної колаборації французів із нацистськими
окупантами6, «національна пам’ять» іще довго розповідала б собі ка­
зочки про Францію, яка нібито вся й сама собою належала до руху
опору7.
Тим часом Україна, принаймні від кінця 1920-х років, зазнавала
особливо інтервенціоністської «історичної політики» з боку держави.
За винятком короткого періоду «перебудови» історію завжди подава­
ли, зображали, викладали в навчальних закладах в ім’я якогось вищо­
го принципу: раніше - партії [Part/], сьогодні - батьківщини [patrie].
Однією з найперших жертв цього підходу була історія революції, яка
раніше мала «білі плями», а тепер стираєтьс^. В будь-якому разі спосіб
осягнення історії геть не змінився: героїчні постаті завжди слугують
для влади захисним екраном. Учора прославляли Щорса. Сьогодні
його ховають за жовто-блакитною запоною й потрібно прославляти
героїв Крут.
У «Революції 1917 року: сто років дискусій у Франції» ми просте­
жуємо історію битви інтерпретацій, що точилася в країні Клемансо
і Тореза. Хоча історія ця розгорталася в доволі відмінному контексті
3 Richard Cobb, La protestation populaire en France (1789-1820), [перше вид-ня:
1970] Calmann-Levy, «Archives des sciences sociales», Paris, 1975. Тарле E.: Жерми­
наль и прериаль. - M.: Изд-во Акад, наук СССР, 1957.
6 Zeev Sternhell, Ni droite ni gauche: l'idéologie fasciste en France, Paris, Éditions
du Seuil, 1983. Robert Paxton, La France de Vichy 1940-1944, Paris, Éditions du Seuil,
1973.
7 Страх побачити, як знову повертається консенсусна історія, підштовхнув
французьких істориків у 2011 році виступити проти створення інституту націо­
нальної пам’яті «по-французьки», так званого Будинку історії Франції, який мав
намір створити колишній президент Ніколя Саркозі.

9

Передмова до українського видання

широкої свободи досліджень і видань, вона, імовірно, вторуватиме
деяким запитанням українського читача. Насамперед тому, що для
визрівання історичної деонтології знадобилося немало часу. Позаду
гучних фраз, які негайно викривали «комуністичну Вальпургієву ніч»
чи рецидив Паризької комуни, якими були справжні цілі та завдання
майже одностайного заперечення революції 1917 року у Франції? Як
переходили від несприйняття до загальної поблажливості якраз у
найгірший момент апогею сталінізму? Чому поновлене осудження
1917 року в 1980-х робилося в ім’я лібералізму колишніми сталіністами? Розглядаючи погляди, що послідовно змінювали один одного,
ми приділяємо особливу увагу невеликим меншинам, які боролися
проти офіційних істин, трансльованих чи з Парижа, чи з Москви. І не
забуваймо, що характерною ознакою «більшовизму по-французьки»
була популяризація серед народних верств такого образу російської
революції, який можна було ототожнити як із Жовтнем, так і захоп­
ленням Бастилії.
«Комунарські революції 1919 року в Україні» вивчають особливий
момент революційного періоду: мало не дві тисячі бідних селян у са­
мий розпал громадянської війни намагалися встановити у своїх селах
Утопію. Здавалось би, тема ледь помітна, але вона якраз лежить на
перетині революції та комунізму. Як результат вивчення зовсім неві­
домих архівів Харківської області, цей текст, що постав із дисертації,
захищеної в 2007 році, дозволяє поглянути на революцію в новому
світлі, бо ми занурюємося в глибини соціальних потрясінь. На цьому
рівні аналізу безліч парадоксів. Поняття комуни, яке було предметом
дискусій революційної інтелігенції ще від середини XIX століття, піс­
ля Жовтня так і не втілили ані народники, ані анархісти, згуртовані
навколо батька Махна. Життя їй дали, як не дивно, більшовики - «робочисти» та «централізатори», - заохочуючи ініціативу найбідніших
селян, які власне здійснюють безліч локальних революцій. Протягом
кількох місяців власність, сім’я і ланцюг форм влади, який за ними
тягнеться, були суттєво підважені комунарською практикою прямої
демократії, радикальної рівності та людської спільної причетності
[communion].
Київ - Париж, серпень 2016 р.

10

Комунарські революції 1919 року
в Україні

Вступ

«Усе належить усім, і в комуні ніхто не може вважати яку-небудь
річ суто своєю, за винятком предметів особистого вжитку», - ствер­
джували делегати Другої Паризької комуни (sic), що розташувалася в
селі Бригадирівці, неподалік Ізюму, на південний схід від Харкова. Ці
селяни-комунари у своїй установчій заяві, яку вони передали до по­
вітового земвідділу, наголошували, що у них «кожен працює залежно
від своїх сил і отримує за своїми потребами, в межах економічних
можливостей комуни»1. Не зважаючи на тяжку реальність і страшні
злидні, з якими вже стикнулася революційна влада більшовиків і які
їх примусили швидко переглянути свою програму «у бік зменшен­
ня», кілька тисяч бідних селян вирішили наприкінці тодішньої зими
спробувати організувати, тут і тепер, комунізм у його максимальному
наближенні.
Про це явище радянських комун майже нічого не відомо широ­
кому загалові, не знає про нього більшість західних дослідників, та й
не набагато краще воно вивчене в колишніх радянських республіках2.
За офіційною радянською статистикою, ці колективні утворення, що
переважно були сільськогосподарськими, не перевищували кількості
в 2 тисячі осіб у масштабі всієї Російської імперії, та ще й у момент
найактивнішого свого поширення в 1919 році. Вочевидь їхнім бас­
тіоном була Україна, з майже 300 зареєстрованими колективними
господарствами. Принаймні саме в Україні вони залишили найчіткіші
сліди в архівах, художніх творах, народній пам’яті...

1 Державний архів Харківської області (ДАХО), справа Р1631/2/276. - С. З і
далі.
2 Robert G. Wesson, Soviet Communes, Rutgers University Press, New Brunswick
(New Jersey), 1963. Гришаев В.В. Сельскохозяйственные коммуны Советской
России 1917-1929. - М.: Мысль, 1976. Дюран Д. Коммунизм своими руками.
Образ аграрных коммун в Советской России [1978] / Пер. И. Утехина. - СПб.:
Изд-во Европейского ун-та в Санкт-Петербурге, 2012. Basile Kerblay, « Les utopies
communautaires au ban d’essai de la Russie des années vingt », Revue des Études Slaves,
LVI/1,1984. Історія українського селянства: Нариси в 2-х томах. - К.: Наук, думка,
2006.-Т. 2.-С. 79-81.

13

Комунарські революції 1919 року в Україні

На локальному рівні, досліджуючи архіви Ізюмського земвідділу,
можна натрапити на записи про тридцять дві комуни. Деякі з цих
комун просто мали назву свого села. Інші стали під покровительські
імена Рози Люксембург, Леніна чи Троцького. Одна комуна прослав­
ляла «Перемогу над Капіталом». Комуна «Інтернаціонал» межува­
ла з комуною «Тарас Шевченко», а комуна «Євангельська» сусідила
із «Червоним стягом» і «Своєю працею». У перші місяці 1919 року
1845 комунарів знайшли досить сил і сподівань, щоб винайти інший
спосіб життя, тимчасом як усюди навколо них лютувала громадянська
війна.

14

Утопія як рушій історії

Гадаю, зрозуміти явище комун можливо за умови, якщо ми зга­
даємо, яке значення в історії відігравало поняття утопії. Протягом
останніх кількох десятиліть такий підхід видавався проблематичним.
Принаймні в інтелектуальній та ідеологічній атмосфері Франції за
десять років після Травня 1968-го тема утопії подавалася в абсолютно
негативному світлі, бо пов’язувалася з матрицею тоталітаризму. Ска­
жімо, популярний часопис Le Magazine littéraire виходив із типовим
на той час заголовком «Утопія - це ГУЛАГ», а історики трактували «іс­
торію СРСР від 1917 року до наших днів» саме як «утопію при владі»3.
Запроторена до пекла, утопія, здавалося, остаточно зазнала краху
на тлі тріумфу нових ідеалів сучасності: демократії та прав людини.
Але, хоч би як це було парадоксально, зникнення радянської системи,
«еталону» тоталітаризму, відновило запити на утопію. Безперечно,
зникнення будь-якої альтернативи саме по собі нестерпне.
То що ж таке утопія - ідилічна мрія, кошмар чи творча ідея? Хоч
які пропонувалися мінливі оцінки й інтерпретації, але утопію по­
стійно пов’язували з уявним, що обмежувало можливості реального
історичного дослідження. Теорії, вкраплені в історію людської думки,
або виступи, з яких можна було вивести суть самої утопії, здавали­
ся доволі віддаленими від реальних процесів історії. Напевно, вони
могли б туди увійти лише завдяки своїм зовнішнім наслідкам, з яких
складалися досвіди «конкретної утопії». Суперечливий аспект цього
останнього вислову сам по собі вказує на труднощі, з якими стика­
ється дослідник історії утопій.
Утім, ми вважаємо, що утопії можна збагнути лише тоді, коли
вони розглядаються в зв’язку з конкретним часом, у відповідності до
того, як їх сприймали сучасники, тобто у своїй історичності. Якщо цей
бік питання був маловідомий і маловивчений, то лише тому, що уто­
пія була усунута від написання історії починаючи з 1830-1848 років,
коли усталився сенс цього поняття. Як показала Мішель Ріо-Сарсе,
битва, що розгорнулася навколо визначення самого поняття тоді у

3 Якщо згадати назву книжки Михайла Геллера та Олександра Некріча.

15

Комунарські революції 1919 року в Україні

Франції, тим самим підтвердила «реальність утопії»4. Але ця сама
битва ствердила правила політичної та соціальної гри для сучасної
епохи. Дотримання або перегляд цих правил відображають глибину
спроб змінити суспільство, як це відбувалося у радянській Росії та
Україні 1920-х років. Так, утопії, часто невидимі, попри все, є руші­
ями історії.
Сьогодні без особливих суперечок пов’язують утопізм початку
XIX століття з постатями Оуена, Сен-Сімона та Фур’є. Проте свого
часу вони не претендували на таке визначення. І якщо об’єктивно
розглядати їхню творчість, вони «не змальовували уявних подорожей
і не пропонували казкових урядів. їхнє бачення ідеальних суспільств,
те, що вони висували, подавалося скоріше як результат розвитку со­
ціальних теорій, перевірених і науково обґрунтованих», як зазначав
Броніслав Бачко5. Отже, важливо їх розуміти як мислителів політичної
та соціальної реформи, як батьків-засновників суспільних наук.
На початку 1830-х років сенсімоністи стверджували, що «свобода
полягає не в тому, що маєш можливість померти в злиднях, а в тому,
що маєш можливість жити в умовах достатку та радості» й що завдан­
ня політики - покращити долю «найчисленнішого та найбіднішого
класу». Незадоволені політичним курсом лібералів, вони вбачали зло
в тенденції «потурати багатим на шкоду бідним» і ставили питання,
«коли ж наші законодавці візьмуть до уваги долю нижчих класів?».
Водночас соціальні хвороби, яким сенсімоністи намагалися знайти лі­
ки, починають виявляти себе по-іншому. «Найчисленніший і найбідніший клас», нещастям якого громадська думка дозволяла собі спів­
чувати, починає виступати в іншій ролі. Він теж реагує на очікування
соціальних реформ ідеєю, якою буквально була просякнута перша
половина XIX століття. Попервах траплялися окремі пролетарі, які
ночами, після трудового дня, уривали час сну для навчання, гарячих
суперечок про коаліцію, ба навіть конспірацію6. Але всі ці ідеї вперше
виходять на яв у повстанні ліонських ткачів у 1831 році, паризьких
повстаннях у 1832-му, 1834 році; тоді ж вибухали страйки у 1833-му,
4 Крім роботи Мітель Ріо-Сарсе, ми також використовували публікації семіна­
рів бібліотеки «Арсенал» про утопії. Див.: Michèle Riot-Sarcey,Lerée/ de l’utopie; essai
sur le politique au XIXe siècle, Albin Michel, « Bibliothèque Histoire », Paris, 1998.
5 Bronislaw Baczko, Lumières de l'utopie', Paris, Payot, 1978.
6 Див.: Jacques Rancière, La Nuit des prolétaires. Archives du rêve ouvrier, Fayard,
1981 (перевид. Hachette Pluriel, 1997, 2012).

16

Утопія як рушій історії

1840-му, 1844-1846 роках... Організаційні здібності, які виказували
робітники, вочевидь суперечили статусові політичних безправних
підлітків, який за ними «природно» залишала громадськість.
У політичних авторитетів ці повстання посилюють відчуття па­
діння в безодню. Небезпека полягала не так у самому бунті - армія,
поліція та суди стояли на сторожі наявного порядку, - а більшою
мірою в тому, що критика соціального ладу переходила від нижчих
верств суспільства нагору до середнього класу. Отож паралельно з со­
ціальними зіткненнями розгорталася запекла суперечка щодо інтер­
претації зіткнень. Намагаючись віднести будь-які можливі альтерна­
тиви до категорії неможливого, треба було закласти засновки такого
соціального порядку, який зможе й змусить приєднатися середній
клас, що був на якийсь момент спокушений перспективами рефор­
ми. Треба було наголосити, як-от у офіційному Journal des Débats, на
«відсутності будь-якого політичного характеру в повстанні ліонських
робітників». Це замикало бідні класи в межах «соціального», в межах
соціальних вимог, які відділялися від політики, зарезервованої за
представниками середніх класів, прошарком «представлених». І щоб
остаточно дискредитувати будь-яке альтернативне бачення, cynpot
тивники реформ далі накидалися на реформаторів. Сенсімоністів
звинувачували у пресі, потім притягували до суду за «непокору за­
конам, що захищають власність» і «образу Суспільної моралі». Так, під
тиском подій політична та соціальна реформи були проголошені не­
можливими й утопічними, крім того, аморальними та небезпечними.
Інтелектуальні інвективи проти утопії не обмежилися лише критикою
«цих марних і суперечливих утопій», а прагнули виявити джерела
утопії, щоб майстерніше їх скомпрометувати. Рефлексія в цьому ви­
падку рухалася від теперішнього в минуле, від Фур’є та Сен-Сімона до
Руссо, Маблі та Мореллі. Вона реконструювала зв’язки в зворотному
напрямку історії, від реформаторів XIX століття до анабаптистів, до
Кампанелли, Мора та Платона. «Доктрини, що сьогодні загрожують
власності, сім’ї, свободі й які являють собою хворобу нашої епохи,
вже існували за інших часів».
Парадигму утопії запровадив Томас Мор у своєму творі 1516 року,
в якому він презентував соціальну критику різноманітними худож­
німи засобами. Чи був острів Утопія «добрим місцем» (eutopia) чи
«не-місцем» (atopia)? Оскільки Мор не заперечував шлюбу та ієрархії
статей, його ідеї не вважалися небезпечними в XIX столітті, отож вони
перебували поза критикою моралістів. Платон, навпаки, був прикутий

17

Комунарські революції 1919 року в Україні

до ганебного стовпа. Його звинувачували в поширенні небезпечних
утопій і підважені чинного ладу, адже він передбачав спільну влас­
ність на майно та жінок7. В утвердженні змісту «утопії» та її вито­
ків перспективи були спотворені. Справді, посилаючись на Платона,
раннє XIX століття відкидало утопію як «не-місце», щоб установити
політичні та соціальні правила, які гарантують буржуазний лад: сім’я
та власність закладають основи соціальної ієрархії; народ представ­
лено елітою, яка лише одна здатна керувати суспільними справами.
Будь-яке вивчення утопії було обмежене лише негативною та запе­
речною позицією. Надалі такий підхід розширився аж настільки, що
притягнув до своїх лав прихильників суспільних змін. Про це засвід­
чив твір Енгельса «Розвиток соціалізму від утопії до науки» (1880). В
еволюціоністській логіці трійця Оуен/Фур’є/Сен-Сімон виявила себе
як стадія так званої революційної думки, стадія необхідна, однак уже
віджила, подолана. З цього моменту утопія опиняється виключеною
з актуальності «скасування» для того, щоб відійти в (перед)історію.
Як наслідок, на початку XX століття такі прихильники масової дії,
як Роза Люксембург або ж анархо-синдикалісти, виглядали немовби
«утопістами» всередині західного робітничого руху.
Однак у царській імперії революція швидко вийшла за межі,
визначені спершу самими революціонерами. Справді, в 1905-му і
1917 році мобілізація бідних класів набувала щоразу радикальнішого
спрямування, що не стосувалося лише повалення царизму. Робітничі
ради, які стихійно виникли під час революції 1905 року, засвідчи­
ли на практиці появу своєрідної оригінальної демократії, так званої
прямої, а не представницької, коли депутату будь-який момент може
бути відкликаний своїми виборцями. Це була демократія нерозривно
політична, соціальна та економічна, яка зароджувалася зсередини
виробництва та промисловості й брала участь у всіх аспектах життя,
починаючи з питань продовольства і завершуючи загальнонародни­
ми проблемами.
Після жовтня 1917 року «утопічні» практики соціальних перетво­
рень відділяються від рад, які дуже швидко стали простими адміні­
7 Його проект «Політеї» (оригінальна назва твору, змінена в подальшому пере­
кладачами на «Республіку») мала на меті скасувати відмінності (а не нерівності)
настільки, наскільки ті несуть у зародку корупцію та конфлікти. Отож його соці­
альний і статевий егалітаризм відсилає не до бідних чи до жінок, а до необхідної
єдності поліса.

18

Утопія як рушій історії

стративними органами нової влади. Термін «комуна» посідав дедалі
важливіше місце й у якийсь момент став синонім комунізму. Так, ко­
муни зародилися в селах у розпал громадянської війни, коли відступ
антибільшовицьких військ розпалив вогонь соціальної революції: як
ми побачимо, батраки, найбідніше селянство, а деколи й робітникибіженці об’єднувалися на звільненій землі, щоб жити й працювати
згідно з комуністичними принципами.
Чи було це «природною» схильністю мужика? Казки й легенди
свідчили про сподівання селянина на світ рівності, злагоди та достат­
ку. Близько 1850 року німцеві Августу фон Гакстгаузену здавалося,
що він збагнув підґрунтя цих вірувань: воно полягало в селянській
общині (або «мирі»), звичайно, патріархальній, але незалежній і де­
мократичній в її функціонуванні та солідарній аж до колективізму.
Такий погляд про «природний» колективізм селян був підхоплений
мало не в усіх типових описах Росії, який бачимо в романах Толстого;
він став одним із загальних місць XIX століття.
Революціонер Олександр Герцен перетворив етнографічний
факт на політичний аргумент. Розчарувавшись поразкою револю­
ції 1848 року на Заході, він почав обстоювати «русский социализм»,
«который идет от земли и крестьянского быта, [...] от общинного вла­
денья и общинного управления» (1866)8. Повертаючи на користь рево­
люції тези консервативних слов’янофілів, він відкидав капіталістичне
майбутнє, яке призначали для Росії «западники». Община, на думку
Герцена, дозволить здійснити безпосередній перехід від царизму до
соціалізму. Цей постулат, що лежав у підґрунті народницького руху,
був майже одностайно засвоєний. Навіть Маркс остерігався заперечу­
вати можливість такого самобутнього шляху розвитку. Трохи згодом,
Драгоманов запропонує схожі міркування щодо України, обстоюючи
можливість «рівності та спільного господарства», тепер уже на тради­
ціях козацького «товариства»9.
Але коли царська імперія по-справжньому ввійшла в револю­
цію, селянський колективізм не виправдав сподівань революціонерів.
Більшість общинників була пройнята релігійними й часто реакційни­

8 «Колокол», 1866-1867, цит. за: Утопический социализм в России: Хрестома­
тия І под общ. ред. А.И. Володина - М.: Изд-во полит, лит-ры, 1982. - С. 414.
4 Драгоманів М. Нарис української соціалістичної програми: (переднє слово до
«Громади») [1878]. - К.: Серп і молот; [Друк. Укр. Центр. Ради], 1918. - С. 42.

19

Комунарські революції 1919 року в Україні

ми настроями10. До того ж община не протиставила жодного серйоз­
ного опору поступові капіталізму після скасування кріпосного права
в 1861 році. Навіть більше, вона розпалася. Пролетаризація й пере­
селення селян спершу зачепили найбідніших. А після 1905 року лібе­
ральні реформи Столипіна сприяли появі прошарку заможних селян,
куркулів. Як наслідок, навіть соціал-революційна партія, спадкоємиця
народництва, не вимагала нічого більшого, ніж розподіл великих паїв
для індивідуального користування.
Мірою того як політичне уявне позбувалося ілюзій щодо общини,
остання замінялася комуною, взятою з французької історії. Молоді ра­
дикали 1860-1870-х років, як-от «чайковці», читали Фур’є й мешкали
комуною. В 1875 році Ткачов запропонував «поступове перетворення
сучасної селянської общини [...] на общину-комуну»'1. Далі, після ре­
волюції 1905 року, термін був популяризований анархістами. Однак
улітку 1917 року за «державу-комуну» виступив Ленін, який уявляв
процес «добровільного об’єднання комун у націю, добровільне злит­
тя пролетарських комун»12. Якщо Леніна й розкритикували тодішні
знані марксисти, однаково «комуна» від того моменту зосереджувала
на собі весь революційний ідеал: це і окремі спроби, як-от Паризька
комуна чи Петроградська комуна, і кінцева мета - «світова кому­
на». На початку літа 1918 року ідея комуни, що носилася в повітрі,
формалізується в сільськогосподарській сфері. Народний комісаріат
землеробства опублікував «Примерный устав трудовой сельскохозяй­
ственной коммуны», а Рада народних комісарів виділила на її ство­
рення спеціальну допомогу в 10 мільйонів рублів13.

10 Гордеева И.А. «Забытые люди»: История российского коммунитарного дви­
жения. - М.: АИРО-ХХ, 2003.
11 Ткачев П.Н. Набат (программа журнала) в 1875 г.//Утопический социализм
в России: Хрестоматия. - Там само. - С. 383-384.
12 Ленін В.I. Держава і революція, in О.С., р. 328.
13 Гришаев В.В. Сельскохозяйственные коммуны Советской России 1917-1929.М.: Мысль, 1976. - С. 32,47, 49, 53. Жигур Я. Организация коммунистических хо­
зяйств в земледелии. - М.: Изд-во Всероссийского Центрального Исполнительного
Комитета Советов Р., С. и К. депутатов, 1918. - С. 80 і далі.

20

Діяльність
Тимчасового робітничо-селянського уряду України

Повернемося до України, щоб зрозуміти зародження комун без­
посередньо на місцях - зокрема, у невеликому повіті Харківської
області. Після Брест-Литовського миру (лютий 1918 року) австронімецькі війська окупували Україну до кінця листопада. їхній відступ
відбувався на тлі загального повстання проти окупантів, а також марі­
онеткового режиму Скоропадського. Спершу прибічники націоналіс­
тичного ватажка Симона Петлюри виступили на схід України й взяли
контроль над Ізюмом. Але вже 5 січня 1919 року вони були вибиті
звідти силами червоних. 6 січня у Харкові була проголошена Україн­
ська радянська соціалістична республіка. 20-24 січня Ізюмський з’їзд
рад робітничих і селянських депутатів обирає повітовий виконком14.
Цей новий орган влади активно надсилав у села документацію, маючи
на меті, крім усього іншого, популяризувати комуни.
Навіщо вступати в комуни?

(

Отже, щоб зрозуміти силові лінії більшовицької пропаганди на
підтримку комун, треба читати документацію15.
Її точкою відліку була проблема війни: «Наше убогое хозяйство
вконец разбито проклятой войной. Чтобы поправить его, чтобы сде­
лать жизнь лучшей, тем раньше нужно отбросить старые порядки».
Лідер більшовиків, тимчасом, наголошував: «Все яснее становит­
ся, что выходом, действительно прочным и приближающим массу
крестьян к культурной жизни, действительно ставящим их на положе­
ние, равное с другими гражданами, - этим выходом является только
14 Усі дати подаються за григоріанським календарем, який замінив православ­
ний юліанський календар. Див.: История городов и сел УССР. - К., 1976. - С. 396.
Хронологію див.: ВерстюкВ.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавні­
ших часів до сьогодення: хронологічний довідник. - К.: Наук, думка, 1995. - С. 321.
Вестник НКВД Украинской Социалистической Республики, от 23 февраля 1919 г. С. 23: Положение на местах; §11: Изюмский уезд.
15 ДАХО, Р4806/1/26, Александровский ВолИсполКом / Отдел Управления /
Директивные материалы об организации Советской Власти на местах, о волостных
и сельских комитетах бедноты...

21

Комунарські революції 1919 року в Україні

общественная обработка земли»16. Власне, нова влада наголошувала
чітко: «Товарищи, если вы предъявите нам эти требования [матери­
альной помощи], то мы ответим вам, что каждому бедняку мы не в
состоянии дать лошадь и плуг, мы не можем его снабдить коровой,
хорошими семенами и проч.» (П. Гуров)17.
Натомість передбачалася допомога біднякам, що об’єдналися в
комуни. Економічна зміна була тісно пов’язана із соціальною зміною,
але й з моральною також. «Человек человеку волком был при старых
порядках. Братство и равенство, - вот к чему надо идти теперь»18.
Така жага до рівності була фундаментальним рушієм, на якому
прагнула зіграти пропаганда. Чи наражалася комуна на ризик роз­
сваритися через внутрішні незгоди на кшталт великого сімейства?
У виступі перед селянами більшовик Гуров зазначав:
Прежде всего, товарищи, я утверждаю, что между большой семьей
и коммуной существует огромная разница. В семье есть глава
семьи, есть старший и младший, есть любимчики и нелюбимые.
В большой семье мы имеем зятьев, снох, золовок, деверей и т.д.
[...]
В семье, товарищи, есть один огромный недостаток: в семье нет
равенства. Никогда не бывает, чтобы свекровь подчинилась снохе
или считала ее равной, и нет таких семей, чтобы младший сын
имел одинаковые права с отцом. В семье, товарищи, царит гнет
старых, гнет богатых и порабощение бедных. [...] Вся жизнь в
коммуне построена на принципе равенства. Здесь нет ни богатых,
ни бедных. [...] Нет здесь ни твоего, ни моего, - всё наше общее,
братское и все мы работаем, живя каждый для всех и все для
каждого19.
Рішення порівняти комуну із сім’єю доволі цікаве, адже це не був
риторичний прийом одного оратора. У процесі політизації селяни та
16 Ibid., р. 19: Ленин В.И. Речь на 1 Всероссийском съезде земельных отделов,
комитетов бедноты и коммун, 11 декабря 1918 // ПСС. - Т. 37. - С. 362.
17 Гуров П.Я. О сельско-хозяйственных коммунах. (Речь, произнесенная на
крестьянском митинге 6-го ноября 1918 г. в Тамбовской губернии) - Харьков:
Укр. Центр. Агентство по снабжению и распространению произведений печати,
1919.- 14 с.
18 Цит. з газети «Беднота»: ДАХО, Р4806/1/26. - С. 14.
19 Гуров П.Я. О сельско-хозяйственных коммунах. - Там же.

22

Діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду України

робітники часто мали звичку подавати себе колективно як «сім’я тру­
дарів» або «сім’я, об’єднана заради захисту [своїх] інтересів»20. Проти­
ставляючи сім’ю та комуну, ми руйнуємо поширене кліше револю­
ційної мови. Крім того, обстоювалась ідея зміни соціальних зв’язків
усередині самих бідних класів. Слухачі знали, що позаду «сімейних
титулів» та «особливих прав і переваг» одних або інших ховалися грубі
співвідношення сил: ґвалтування гарних дівчат, платня, нав’язана для
молодших21. Ця ідея була радикальнішою, і вимога виходила за межі
простої експропріації багатіїв.
Утім, запропонована замість сім’ї комуна не прагнула бути місцем
абстрактної рівності, зведеної до соціального зв’язку. Навпаки, ска­
сування домінації, що супроводжувалося скасуванням експлуатації,
відкривало нові зв’язки, також міцні, але вільні, де все було «спільним
і братнім». Зокрема, треба усвідомити актуальність цих слів. Склад­
ні зв’язки домінування, що організовували селянську патріархальну
сім’ю, розпадалися вже кілька десятиліть. Після скасування кріпос­
ного права в 1861 році великі сім’ї мали тенденцію роз’єднуватися.
Наймолодші прагнули завести самостійне господарство. Жінки на­
магалися утвердити свою свободу. Старі торочили про шкоду від за­
гублених авторитетів22. Більшовицька пропаганда спиралася на ба­
жання емансипації, що існувало вже давно, тому вона пропонувала
комуну як відповідь на цей запит.

20 Про «сім’ю трударів» див.: Orlando Figes & Boris Kolotnitskii, Interpreting the
Russian Revolution (The Language and Symbols of 1917), New Haven and London, 1999,
p. 109. ДАХО, П1/1/318. - C. 177: «общее собрание решило всецело организоваться
в одну тесную семью для защиты женских интересов». Про це більше див.: Éric
Aunoble, Рабочие и власть в Харькове с 1920 по 1933 гг. (по материалам област­
ного архива), Cahiers du Mouvement Ouvrier, Paris, № 13-14 (2001), див.: https://
sitcs.google.com/site/kommuny/predstavlenie/o-sovetskom-obsestve/rabocie-i-vlastv-harkove
21 Christine D. Worobec, « Victims or Actors ? Russian peasant women and patriar­
chy », in Peasant economy, culture, and politics of European Russia, 1800-1921, ed.
by Esther Kingston-Mann and Timothy Mixter, Princeton, 1991; p. 200. Див. також:
Russian Peasant Women, ed. by Beatrice Farnsworth & Lynne Viola, Oxford, 1992.
22 Про занепад патріархальної влади і ставлення молоді в Україні див.: David
Moon, The Russian Peasantry 1600-1930: The World the Peasants Made, London,
Longman, 1999, p. 173-177, 346-348.

23

Комунарські революції 1919 року в Україні

Створення адміністрації

Утім, точність більшовицьких узагальнень було легко піддати
сумніву. Цитовані досі документи всі російськомовні, тимчасом як
селяни Харківської губернії розмовляли суржиком, дуже українізова­
ним діалектом. Ба більше, критика великої сім’ї, що, можливо, була
слушною для Тамбова, де Гуров виголосив свою промову, радше ви­
явилася недієвою для України. Справді, що далі ми просуваємося на
захід, то помітніше сім’я кількісно зменшується, бо одружені молоді
традиційно покидали батьківську домівку. Отже, є чітке розходження
між селянином, для якого ця пропаганда була написана в червоній
Росії, і селянином Харківської губернії, до якого вона зверталася на
початку 1919 року.
Хай там як, ці пропагандистські документи не могли відразу по­
трапляти до селян. Вони були адресовані сільській раді й мали впли­
вати на слова та дії представників нової держави. Ці адміністрато­
ри матимуть завдання заповнити культурний і політичний розрив,
застосовуючи написане на практиці, конкретизуючи ідею комуни,
забезпечуючи людський зв’язок між урядом і робітниками та селяна­
ми. Щоб зрозуміти місце радянських службовців у цьому контексті,
треба спершу пояснити архітектуру та метод утворення державного
апарату.
«Проголошення Тимчасового уряду» від 26 січня 1919 року, опуб­
ліковане на плакатах українською мовою, вказувало на пріоритети
нової влади23. Війна проти білих і проти націоналістів провадити­
меться завдяки створенню українських частин Червоної Армії та за­
гальній мобілізації. «Звільнення робітників» забезпечуватиметься в
промисловій сфері «через арешт капіталів і передачу засобів виробни­
цтва соціалістичній державі». Захист праці та соціальне страхування
проти хвороби, старіння, інвалідності й безробіття будуть забезпечені
законом. Нова «школа праці» викладатиметься мовою, яку обирає
місцеве трудове населення. Темі робітничо-селянського контролю за
новою державою буде присвячений наступний всеукраїнський з’їзд
рад. Останнє слово на плакаті замінялося неологізмом «совіти», щоб
уникати слова «рада», яке ще асоціювалось із Центральною радою.

23 ДАХО, Р4806/1/26. - С. 13.

24

Діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду України

Щодо сільського господарства, говорилося:
Соціалістична революція на Україні є, як і жовтнева революція в
Росії, рівночасно революцією робітників та селян проти поміщи­
ків та кулаків. Поруч з націоналізацією в галузі промисловості
проводиться конфіскація поміщицьких, кулачеськихта монастир­
ських земель для передання їх в розпорядження малоземельних
та безземельних селян. Культурні рільничі господарства оголо­
шуються власністю всього народу й лишаються під відомом Нар..
Ком..у Зем.. Справ. Для підняття продукції хліборобської праці й
злегшення тяжкого становища селянства Совітський Роб., та Сел..
Уряд буде співдіяти розширенню суспільного громадського об­
роблення землі, постачаючи село насінням, технічними силами,
рільничими машинами необхідними для ведення громадських
господарств. Пляномірна орга..я комуністичного вироблення не­
мислима без планомірної орг..її розпреділення продуктів. Одержавлення, заготовлення й торговля речами першої необхідності
є важливим завданням Тимчасового Робітничого Селянського
Уряду України.

На відміну від політики, яку більшовики проводили під час за­
хоплення влади в Росії, тепер вони не передбачали розподілу земель
в Україні. Можливо, вважали, що цей захід більше не був актуальний
після вже двох років селянських заколотів і повстань проти поміщи­
ків. Але, отже, вони забували, що режим Скоропадського

не визнав статусу-кво у земельних відносинах, який стихійно чи
під впливом [селянської мобілізації] склався навесні 1918 р. Ого­
лосивши відновлення приватної власності, уряд Скоропадського
створив морально-правові підстави для повернення землі й май­
на поміщикам2'*.
Однак, прогнавши гетьмана, радянська влада роздавала у формі
індивідуальних ділянок лише третину земель, над якими відновила
контроль. Державна монополія на землю мала дозволити контроль за
продукцією для того, щоб розв’язати проблему забезпечення харчами*
2,1 Верстюк В.Ф. Селянська проблема в політиці українських політичних сил
та урядів 1917-1920 рр. // Історія українського селянства: Нариси в 2 томах. - К.,
2006.-T. 1.-С. 548-549.

25

Комунарські революції 1919 року в Україні

зголоднілих міст25. Так українські більшовики ризикували швидко
розчарувати повстанський селянський рух, який забезпечив успіх
Червоної Армії та радянізації України на початку 1919 року.
Хай там як, нова держава стала власницею земель і заводів; во­
на взяла зобов’язання надати необхідний капітал одержавленим і
колективізованим господарствам. Якщо капіталістичні ферми мали
стати радгоспами, колективізований відділ мав самостійно організу­
ватися на землях, що безпосередньо перейшли в розпорядження найбідніших селян. У притаманному більшовикам змішанні державного
регулювання та спонтанності держава обіцяла співпрацювати («співдіяти», за словами зазначеного плакату). Роль державних представ­
ників була визначальна з двох причин: по-перше, вони обиратимуть
ті господарства, що підлягатимуть колективізації, а не націоналізації;
по-друге, вони контролюватимуть розподіл допомоги юридично не­
залежних колективних господарств.
Залишалося визначити штат службовців. Однак формування
держапарату протягом громадянської війни було заразом і форму­
ванням держапарату через громадянську війну і для громадянської
війни. Оскільки ради змогли обиратися та зібратися лише після пе­
ремоги червоних, першою місцевою інституцією став Військовореволюційний комітет (ВРК) або Революційний комітет (ревком),
їхні функції визначив, готуючись до відвоювання України, другий
з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України, що відбувся у Мо­
скві 17-22 жовтня 1918 року. Всі ВРК мали формуватися комітетами
партії і залишатися їм підлеглими настільки, наскільки вони були
їхніми «технічними військовими відділами». Всі члени мали бути
комуністами, безпартійні допускалися лише з огляду на технічні за­
вдання. Зрештою, «у випадку безпартійних ВРК, якщо вони належать
ініціативі мас (зокрема по селах), наша партія має зробити все, щоб
їх підпорядкувати своєму впливу».
Отже, вияв більшовицької диктатури? Не все так просто. Поперше, процитований документ був публічним і цілеспрямовано
адресований сільраді. По-друге, треба розуміти те, чим прагнула бу­
ти компартія за цієї епохи. Інша брошура в тій самій теці під назвою

25 Верстюк В.Ф. Селянська проблема в політиці українських політичних сил та
урядів 1917-1920 рр. - Там само. - С. 569-574; Кульчицький С. Комунізм в Україні:
перше десятиріччя (1919-1928). - К.: Основи, 1993. - С. 127.

26

Діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду України

«Організуйте партію» так пояснює контроль партії над адміністра­
тивним апаратом:
Члены партии, став у руля правления Городских, Уездных, Во­
лостных Советов Р. и К.Д., Комиссариатов и различных ведомств,
могли бы сдерживать в рамках дисциплины те свои трудящиеся
массы, каковые, по своему несознанию, работе Сов., учреждений
мешают [...].
Члени партії могли також опікуватися «бюрократичним апаратом,
що залишався доволі інертним». Хто буде членами цієї партії?

Мы должны из рядов социалистического пролетариата и бедного
крестьянства выработать и воспитать опытных руководителей и
организаторов во всех областях хозяйства Коммуны, ясно созна­
ющих, что такое Социалистическая власть и каковы задачи этой
власти в деле управления Социалистической Республикой.

Налічуючи в своїх лавах до 9 тисяч членів26, Комуністична партія
України наважилася на захоплення 25-мільйонної країни (лише Хар­
ківська губернія налічувала 2,5 мільйона осіб). Створення партійної та
державної адміністрації вимагало звернутися по допомогу до нових
учасників. Вона рекрутувала активістів у двох соціальних середови­
щах (серед робітників і селян, з яких у середньому складалося 70 від­
сотків більшовиків у 1918-1919 роках) і нечисленної інтелігенції. За
два місяці при владі кількісний склад української компартії збіль­
шився більш ніж удвічі (власне, до 23 тисяч активістів27). Організація
Комітетів сільської бідноти28 в кожній волості й у кожному селі вима­
гала посади для представників нижчих прошарків. Ці комітети були
26 Великий Жовтень і громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довід­
ник. - К.: Ін-т історії КПУ, 1987. - С. 273.
27 Див. про соціальний склад партії у всеросійському масштабі: Daniel Т.
Orlovsky, « State building in the civil war era: the role of the lower-middle strata », in
D. Koenker et alii, Party, State and Society in the Russian Civil War: Explorations in Social
History, Bloomington, 1989, p. 198. Щодо кількості у березені 1919 р., див.: Великий
Жовтень. - Там само.
23 Ідеться в 1919 році про Комітет сільської бідноти (комбід), який не має
нічого спільного з Комітетом незаможних селян (КНС), який буде створений в
1920 р.

27

Комунарські революції 1919 року в Україні

наділені широкими економічними повноваженнями (реквізиція та
розподілення майна), ба навіть політичними. За браком ВРК або рад
вони виконували функції органів держави.
«Непартійна» адміністрація залучала місцеву інтелігенцію, тобто
колишніх дрібних чиновників ліквідованих інституцій (земств тощо).
Як і в усій молодій радянській республіці, «нижчий середній проша­
рок» письменних був доконче затребуваний і радо заохочувався до
співпраці, хоч і мав велику відповідальність. Хоч би як це парадок­
сально, громадянська війна звільнила простір для творчої ініціативи,
навіть на індивідуальному рівні.
Серед безлічі завдань, які мали виконати нові земвідділи, «ор­
ганізація обробки землі на колективних засадах» видавалася доволі
другорядною порівняно зі «створенням» і «керуванням» радгоспами.
Наявна статистика вказує, що 1,1 мільйона десятин було передано
в завідування 1685 радгоспам, створеним за цей час в Україні, тимчасом як 511 колективних господарств (251 комуна та 260 артілей)
ділили між собою 73 584 десятини29.
У випадку Харківської губернії постанова від 10 березня, що на­
дійшла від губернського земвідділу, наголошувала на першочерговій
підтримці комун. Вона пояснювала, що

на обязанности Уездных Отделов Коллективных Хозяйств /бюро
коммун/лежит следить за тем, чтобы коммуны организовывались
согласно закону о социализации земли, чтобы они строились дей­
ствительно на трудовых началах, [ибо, несмотря на то, что] идея
коммунального хоз..а приобретает все больше и больше сторонни­
ков [...] очень часто коммунисты обладают недостаточными знани­
ями для орга..ии коммун и для руководства их деятельностью30.

29 Радгоспи Ц Великий Жовтень. - Там само. Ганжа І.Х. Перші колективні гос­
подарства на Україні (1917-1920 рр.). - К., 1960. - С. 136.
30 Положение о коммунах//Вест. НКВД УССР, 10/03/1919,п°22/1182. Див.: ДАХО,
Р4804/1/30. - С. 4 і Р4753/2/2. - С. 4.

28

Діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду України

Діяльність членів земвідділу

Земвідділи були створені ще до цієї публікації, внаслідок перших
повітових з’їздів рад. У Ізюмі земвідділ очолив Микола Кирилович
Фабрис і взяв у помічники Федорченка та Погорілого31. За винятком
цих трьох «нових людей», більшість серед двадцяти службовців (агро­
номи тощо) вийшли зі старої адміністрації.
Від такого персоналу навряд чи можна сподіватися великого ре­
волюційного запалу. Для їхнього заохочення перший з’їзд волосних
земвідділів та представників місцевих організацій спеціалістів, що
проходив 3-8 березня, відкрився помпезним «привітанням Третього
з’їзду Компартії». В ім’я «землеробів усього повіту» на з’їзді заклика­
ли до «обов’язку сіяти аж до останньої десятини землі, щоб підтри­
мати світову соціалістичну республіку». Хоч організатори наполягали
на створенні «комуністичних осередків на селі», тобто «комунальних
сільськогосподарських осередків», дізнаємося, що «населення не по­
інформоване про справжню мету комун». Отже, постановили «по­
просити земвідділ повіту без зволікань створити штат агітаторів, що
спеціалізуються в створенні комун»32.
Це було зроблено 26 березня з нагоди загальної реорганізації по­
вітового земвідділу в кілька підвідділів: агрономії, освіти, скотарства,
лісництва, зоології. Також був організований підвідділ колективних
господарств:

В подотдел коллективных хозяйств должны войти бюро коммун,
артельные и товарищеские хозяйства. Заведывание ими поруча­
ется члену коллегии [земотдела] Дудке, вменяя ему в обязанность
зарегистрировать все коммуны, выяснить степень их нужды в
том или ином, необходимый и минимальный размер субсидий,
количество земли, занимаемой коммуной, количество озимого
и ярового посева, состояние семенного вопроса, необходимый
инвентарь, все то же сделать по отношению к артельному и то­
варищескому видам землепользования, пригласить двух инструк­
торов по пропаганде и насаждению коммунистических хозяйств,
31 ДАХО, Р1631/2/8. Протоколы заседаний Земотдела Изюмского Уездного Ис­
полкома 7/01-20/05/1919. - С. 2-2а.
32 ДАХО, Р1631/1/264. Протокол первого съезда Волостных Земотделов. - С. 2930: Протокол... 3-8/03/1919.

29

Комунарські революції 1919 року в Україні

а также всех других видов общественной обработки земли. При
организации означенной секции выделить подсекцию артельных
и общественных хозяйств33.

Починаючи з 10 березня, тобто наступного дня після з’їзду, Федір
Петрович Дудка та два його співробітники, Ф.Ст. Юревич і Дем’ян
Олексійович Погорілий (вже згаданий), розпочали реєстрацію чотир­
надцяти комун.
Створення комун стало можливим завдяки привласненню зе­
мель, узятих у емігрантів, що втекли з приходом червоних. Один із
перших декретів нової радянської влади стосувався «конфіскації по­
кинутого майна». Інша постанова вказувала, що «власність, зайнята
радянськими інституціями, а також робітничими організаціями, може
бути використана лише з дозволу Управління справами уряду [...або]
Виконкомом рад»34. Треба було очолити, врегулювати, виправити по­
рушення прав власності, що здійснювалося спонтанно організацією
місцевих рад та їхньою адміністрацією.
Таке ж завдання інституціоналізації передбачало цілу проце­
дуру реєстрації комун. 1 квітня на запит комуни «Раковський», що
бажала офіційно зареєструватися, земвідділ перераховує потрібні
документи35:
- Декларація про наміри створити комуну, підписана делегатами
та сільрадою.
- Список сімей із зазначенням віку, роду занять і місця мешкан­
ня членів. Цей список у чотирьох примірниках має також бути
підписаний сільрадою.
- Статути комуни в чотирьох примірниках із підписами її
членів.
Підпис місцевої ради був запорукою проти свавільних захоплень.
Далі документи переглядав земвідділ, що давав свою оцінку. Коли
земвідділ давав добро, двоє з трьох членів бюро комун мали поїхати
33 ДАХО, Р1631/2/6. Постановления и протоколы земотдела, лесного подотде­
ла. - С. 21: Журнал коллективного заседания членов Изюмского земотдела [...]
26/03/1919.
34 Собрание узаконений и распространений рабоче-крестьянского правитель­
ства Украины. - № 5 (05/02/1919). - С. 58.
55 ДАХО, Р1631/2/280. - С. 1.

30

Діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду України

на місце. В супроводі делегатів комуни вони оглядали конфісковані
землі й складали «Протокол комісії акту прийому і передачі».
Збереглися записи щодо 19 переміщень чиновників між середи­
ною березня та серединою травня. З огляду на економічну розруху
та близькість бойових дій подорожі в повіт не були простими. Через
це затримка між складанням досьє та відвідинами бюро комун могла
досягати півтора місяця. Однак комуни, утім, живуть, користуючись
довірою адміністрації. Так, «Друга Паризька комуна» була однією з
перших, що про себе заявила, починаючи з 10 березня. Одначе «Ко­
місія прийому та передачі» зібралася лише 9 травня. Важливу роль
відігравали безпосередні людські зв’язки, хоч і дещо запізнілі: бюро
комун отримувало всю кореспонденцію і вирішувало життєво важли­
ві питання, починаючи з харчування членів комун.
Попри складність адміністративної роботи, пов’язаної з поїздка­
ми між повітовим центром і комунами, ми не спостерігаємо тенден­
ції до централізації. Одна-єдина комуна отримала землю з рук волос­
ної комісії, але після письмового дозволу повіту. В цьому чиновники
керувалися «Регламентом про соціалістичну земельну організацію та
заходи передачі до соціалістичного сільського господарства». Текст
походив з російської республіки, але його широко поширювала укра­
їнська радянська адміністрація36. Він давар повітовим земвідділам
уже зазначені повноваження, а також повноваження перегрупувати
деякі комуни або припинити їхнє фінансування, якщо вони не звіту­
ють про свою діяльність. Навіть обрана рада комуни мала бути під­
тверджена повітом, яка могла до того ж представляти себе в комуні
дорадчим голосом. Місцева спілка комун мала б навзаєм голос у кож­
ному Районовому управлінні радянськими господарствами.
Розглянувши їхні повноваження, спробуємо придивитися до тих,
хто організовував роботу бюро комун. Дудка і Погорілий були чле­
нами колегії керівництва земвідділу. Юревич, як і якийсь собі Яновський, названі «інструкторами комун». Таблиця зарплат земвідділу37
дозволяє визначити рівень відповідальності різних службовців:

36 Див. повне видання: Левенштам М., Грушевський М. Аграрне питання: під­
ручник для радпартшкіл, комвузів та самоосвіти / за ред. В.М. Качинського. - X.,
1926. - С. 380-384.
37 ДАХО, Р1631/2/8. - С. 17 (без дати, ймовірно, березень 1919 року).

31

Комунарські революції 1919 року в Україні

- Голова відділу........................................................ 1 тис. рублів
- Члени колегії керівництва, бухгалтери,
садівники, ветеринари....................................... 810 рублів
- Агрономи, ветеринари, фахівці з лісництва,
ентомологи........................................................... 1500 рублів
- Помічники попередніх професій........................ 750 рублів
- Секретарі, рахівничі тощо................................... 400-700 рублів
- М’ясники, садівники тощо................................... 315-325 рублів
Відразу помічаємо, що ієрархія функцій не відповідає ієрархії
зарплат. Члени колегії керівництва «оцінені» на рівні техніків вищої
кваліфікації, а ЗО відсотків - нижче інженерів. Тут упізнається систе­
ма подвійного керівництва, яку загалом застосовували більшовики.
Поряд із «буржуазними спеціалістами», яким платили більше, бо їхня
робота була необхідною, голови відділів живуть скромніше, хоч і на
ширшу ногу, ніж більшість не-пролетарів і недипломованих. Фабрис,
Дудка і Погорілий були не фахівцями, а політиками. Вони заохочували
й організовували адміністрацію на кшталт «політичних комісарів»,
які дублювали та інспектували на зразок військової ієрархії Червоної
Армії.
Залишається визначити поняття політичного контролю, розгля­
нувши, чи він стосувався орієнтації щодо цінностей чи вузько партій­
ного авторитаризму. 20 травня 1919 року земвідділ постановив щодо
долі «інструктора комун» Юревича.

Слушали: (...) §3 Заявление члена РКП большевиков т. Скрипки
Павла Карловича38 с просьбой о принятии его на должность ин­
структора бюро коммун. Постановили [...] принять и зачислять с
дня вступления, а тов. Юревича на основании декретов Наркома
уволить от должности инструктора бюро коммун как несоответ­
ствующий в партии39.

38 У 1920 Ру, ставши головою ревкому Красного Осколу (селище неподалік Ізю­
му), Скрипка був убитий «бандитами» в ході неоголошеної громадянської війни.
Пам’ятник на його честь сусідив ще в 2013 р. з пам’ятником загиблим у «Великій
Вітчизняній війні».
39 ДАХО, Р1631/2/8. - С. 34.

32

Діяльність Тимчасового робітничо-селянського уряду України

Отже, диктатура партії? Дамо слово Юревичу, який обстоював
своє місце:
Выдержка из «Инструкции для организации отделений (бюро)
коммун» утвержденной Народным комиссаром Земледелия Укра­
ины 18ого марта 1919 г., где сказано «Заведующий отделением
(бюро) коммун убежденный защитник коммунальной обработки
земли, желательно выборный и партийный товарищ». Это от­
носится к заведующим а я только инструктор коммун и вся моя
работа находится под контролем партийных товарищей находя­
щихся в коммунах40.

Юревич теж визнавав два джерела легітимності свого начальства:
належність до партії та участь у комуні. Справді, Федір Петрович
Дудка, «32 роки, тесляр, голова осередку КП(б)У і голова бюро комун»,
був записаний, зі своєю дружиною та двома дітьми, в 22-гу позицію в
списку членів комуни «Карл Лібкнехт», що в Савинцях. Дем’ян Олексі­
йович Погорілий був останнім у списку комунарів колективу «Горный
Труд». 37 років, неодружений, «спеціаліст сільського господарства,
член повітового земвідділу». Фактично констатуємо не так дикта­
туру партії над сільським господарством, як контроль комунарів за
організацією власних комун через органи рартії та держави. До того
ж помічаємо, що радянсько-комуністичний апарат невіддільний від
соціальних спроб, на які наважувалися активісти. Ті самі люди брали
участь у творенні держави та утопії.

40 ДАХО, Р1631/2/241: Добавочная заметка к заявлению, с подписью Юреча,
без дати. - С. 43.

33

Світ комунарів

Отже, ми непомітно перейшли від розгляду світу радянських
функціонерів до світу комунарів. Щоб зрозуміти цей універсум, тре­
ба було б окреслити соціальний портрет комунарів, потім описати
їхні ідеологічні уявлення. Проблеми організації всередині комуни
і зв’язки між комуною та зовнішнім світом прояснять внутрішні та
зовнішні зв’язки влади. Все це дасть картину утопії, якої прагнули
комунари, навіть якщо в них не було достатньо часу її реалізувати.

Начерк соціального портрету
Хоча більшість колективів не протрималися понад трьох міся­
ців, матеріали, що їх стосувалися, багатші й повніші, ніж усе інше,
що я міг знайти або що вже було відкрите істориками стосовно ко­
мун, від початку НЕПу й до колективізації. Завдяки старанності та
ефективності бюро комун залишилися родинні списки 31 комуни з
32 зареєстрованих.
Ці списки складені на критеріях, які можна вважати цілком об’єк­
тивними й неупередженими. На відміну від перепису колгоспників,
що робився під час колективізації 1929-1930 років, ніколи у списках
комунарів не з’являлися терміни «селянин-бідняк», «середняк» або
«кулак». Натомість стосовно 1845 осіб повністю або частково доступна
така інформація: прізвище, ім’я, по-батькові, вік, професія, особливі
прикмети, рід занять. Крім того, ці дані звірялися з іншою інформаці­
єю, що прикладалася до матеріалів кожної комуни. Попри прогалини,
неточності та суперечності, які можна виявити в реєстрах, статистич­
на база доволі широка, щоб провести кількісне дослідження.
Вікова структура членів комун дає перше уявлення щодо осо­
бистості комунарів.

34

Світ комунарів

1.

Вікова структура комунарів Ізюму в 1919 році

Неповнолітні (на
догляді)
Молоді дорослі

від 0 до 17 років

50,51 %

від 18 до 35 років

29,98 %

Зрілі дорослі

від 36 до 53 років

14,36 %

від 54 до 95 років

5,21 %

Літні люди (часто на
ДОГЛЯДІ)

Дорослі
середній вік:
34,5 роки
усереднений вік:
31 рік

Діти та підлітки становлять половину всього складу населення
комун. Вік більшості комунарів відповідає вікові, в якому можна за­
водити власне господарство (середній вік у шлюбі - майже 20 років
для жінок41), це означає, що активні члени майже всі мають сімейні
обов’язки. Середній вік дорослих до того ж доволі високий. Ці трид­
цятилітні, які становлять середній показник дорослих мешканців ко­
муни, вже були батьками з кількома дітьми. Загалом комунари - люди
зрілі, мають соціальні зв’язки й обов’язки та не можуть мотивувати
свою участь у комуні молодечими пошуками пригод.
32 комуни об’єднують 402 домогосподарства («двори» або «сі­
мейства»). Отже, кожне господарство в середньому налічує 4,59 осіб.
Це небагато, навіть для України. Насправді величина селянського до­
могосподарства залежить від кількості людей, яких воно може на­
годувати. Велика родина була розкішшю багатих, тимчасом як бідні
мусили йти заробляти на життя, щойно це було можливо. Згідно з
опублікованою у 1920-х роках статистикою, відхилення коливаються
вдвічі залежно від оброблюваної площі, а безземельні сім’ї (або та­
кі, що обробляють менше однієї десятини) становлять 4,56 членів42.
Остання цифра відповідає середньому комунарському домогосподарству (4,59) близько на три десяті.
Бідність комунарів підтверджується в описах власності 52 домогосподарств. Близько однієї третини господарств не декларує ніякого
майна, ані рухомого, ані нерухомого. Одна шоста володіє лише деяким
реманентом (землеробським, ремісничим або професійним), дріб­
ного худобою (телята, свині, а особливо свійська птиця) та запасами
41 Worobec, цит. за статтею, in Peasant economy..., р. 195.
4- Калініченко В.В. Селянське господарство України в доколгоспний період
(1921-1929). - X, 1991. - С. 25. Moon, ouv. cité, р. 159.

35

Комунарські революції 1919 року в Україні

(пшениця, ячмінь, жито, сіно, солома). Сім господарств декларують,
крім цього, одну чи дві корови. Коні з’являються лише в п’яти описах
(удвох випадках лише двоє коней або більше, щоб скласти упряжку).
Нарешті, десять господарств володіють до того ж деяким великим
устаткуванням (плуг і/або віз, борона...), як і зерносховищами.
Разом із 7 плугами на 52 домогосподарства комунари досяга­
ють рівня забезпечення устаткуванням усіх дрібних господарств на
одну-дві десятини. Але цей показник залишається нижче середньоукраїнського, який становив 47,7 плуга на 100 господарств. Три чверті
комунарів не мали тяглової худоби, тимчасом як у масштабі всієї
країни більше половини господарств її мали'15. Відсутність власного
капіталу в господарстві швидко робить із бідного землероба особу,
безпосередньо залежну від хазяїна. Так, безперечно, стає зрозуміло,
чому майже 20 відсотків комунарів указали своєю професію «чорно­
роб» або «рядовий робітник».
Є й інші доволі типові вказівки зарплати. У Новораї «17 чело­
век от старых рабочих хозяйств» просили зайняти володіння «під
комуну». Серед 13 домогосподарств у першому списку цієї комуни,
8 вказані як «чорнороби», серед них троє мають 50 років і більше.
У «Першій Паризькій комуні» налічували п’ятьох батраків колиш­
нього власника, троє з яких самотні (двоє вдів і один неодружений),
мають більше 50 років. Літні та безсімейні робітники, поза сумнівом,
досягли глибини крайнього зубожіння. Тимчасова зарплатня серед
молоді не передбачала гарантованого соціального становища, яке
могли виправити шлюб і спадщина. Натомість усе життя сільського
пролетаря було настільки ж убогим, як і принизливим43
44.
Бідність мала і культурний аспект: ішлося про письменних і не­
письменних. З кореспонденції, офіційних декларацій і, зокрема, під­
писів під статутами маємо відомості про 323 комунарів, тобто майже
2 дорослих із 5. Ці 323 особи не були репрезентативні для всієї групи.
Якщо від них був потрібен підпис абощо, то через те, що вони мали
певні повноваження в господарстві, якщо не офіційні функції в ко­
муні. Це пояснює дуже слабку пропорцію жінок у вибірці (45 на 323,
тобто заледве 14 відсотків). Отже, вочевидь у вибірці надто переважа­
ють письменні порівняно з сукупною кількістю комунарів.
43 Згідно зі статистикою за 1917-й, 1920-й і 1923 роки, цит. за: Калініченко В.В.
Там само. - С. 61, 66.
44 Moon, ouvr. cit., р. 317 (він спирається на дослідження Теодора Шаніна).

36

Світ комунарів

2.

Показник письменності комунарів Ізюму в 1919 році
Загалом

Жінки (45)

Чоловіки (278)

Неписьменні

29,41 %

80,00 %

21,22 %

Малописьменні

40,25 %

13,33%

44,61 %

Письменні

30,34 %

6,67%

34,17%

Для порівняння погляньмо на рівень письменності у відсотках,
узятих з демографічних переписів і анкет 1897-1926 років (вочевидь
він відповідає сукупності рівнів 1 і 2):

5.

Письменність на Україні (1897-1926 роки)45

а) Територія
Української Загалом Жінки
PCP

б) Харківська
Загалом Жінки
область
у 1926 р.

Чоло­
віки

Чоло­
віки

1897 р.

20%

10 %

30%

Загалом

51 %

40 %

62 %

1920 р.

34%

27 %

50%

Містяни

70 %

63 %

76 %

1926 р.

53%

38%

69%

Селяни

40 %

26 %

54%

Показник низької письменності комунарів, а надто комунарок
підтверджує образ людей, що вийшли з найнижчих соціальних кате­
горій. Утім, некультурність не була абсолютною, позаяк більше поло­
вини комунарів уміли принаймні тримати перо і потроху навчалися
писати краще.
Ба більше, професійна діяльність виявляє дуже розмаїту картину.
Інформація доступна щодо 474 осіб, тобто більшої частини дорос­
лого населення. Вона зазначена у стовпчику «Заняття» і/або «Спе­
ціальність» у списках членів комун (див. наступну таблицю). Слабка
пропорція жінок (чверть вибірки) ще раз нагадує про їхній низький
статус у суспільстві. Надмірна наявність жіноцтва в некваліфікованих
професіях підтверджує цей факт. До того ж 4 жінки, вказані тут як
«шахтарі Донбасу», імовірно, були лише дружинами шахтарів (дві на­
зивають себе батрачками, дві інші - землеробами). Натомість, зазна­
чимо, що всередині кожної професійної категорії статевий чинник
1,5 Мінаєв С. Наслідки вселюдного перепису 1926 року на Україні. Населення
України. Міський житловий фонд. - X.: Харківдрук, 1928. - С. 34-40, 77.

37

Комунарські революції 1919 року в Україні

відіграє меншу роль, ніж очікувалося. Є більше жінок-чорноробів,
ніж хатніх господарок. Вони називають себе землеробами нарівні з
чоловіками, і трапляється тільки одна молочарка, що оголошує себе
такою в цій нібито «жіночій» спеціальності на фермі. Якщо швачка завжди жінка, шевці, ткачі або кухарі можуть бути обох статей. Є на­
віть жінка-покрівельник.
4.

Діяльність комунарів ізюмського повіту в 1919 році
Загалом
(474 особи)

Жінки
(129 осіб)

Чоловіки
(345 осіб)

Некваліфікована

23,63 %

33,33 %
(чорнороби:
19,38 % і хатні
господарки:
13,95 %)

20,00 %

У сільсько­
му госпо­
дарстві

50,63 %

Реміснича

13,92 %

Професія

Промис­
лова

9,92%
(шахтарі
Донбасу:
5,70 % з
усіх)

Розумова

1,90%

Вказані професії

Хатня господарка,
рядовий робітник,
чорнороб

Бджоляр, молотник,
хлібороб, садівник,
молочар, городник
Капелюшник, тесляр,
стельмах, бляхар, віз­
ник, чоботар, швець,
покрівельник, кухар,
коваль, цегляр, пічник,
8,53%
15,94 %
каменяр, столяр, мель­
ник, модистка, конди­
тер, маляр, тинькар,
лимар, кравець, ткач,
бондар, черепичник
Слюсар-монтажник,
12,46 %
залізничник (зчіпник
(шахтарі
3,10%
вагонів), вальцюваль­
Донбасу:
(усі з Донбасу)
ник, машиніст, меха­
6,67 %
нік, шахтар, зварювач,
чоловіків)
токар
Агроном, рахівник,
бухгалтер, медсе­
стра, вчитель музики,
2,32 %
0,78%
фахівець із годування
худоби, ветеринар,
кооператор

49,28 %

54,26 %

38

Світ комунарів

Розподіл професій за категоріями виявляє важливий ремісничий
сектор. Ця пропорція ще збільшиться, якщо додати певну кількість
промислових робітників, які не мали виконувати роботу на заводі.
14-20 відсотків ремісників - це втричі більше, ніж пропорція неземлеробів серед сільського населення. Перепис 1897 року зафіксував
6,6 мільйона ремісників і торговців на 95,2 мільйона працездатного
населення, офіційно зареєстрованого в «селянській країні». Надмір­
на представленість ремісників серед комунарів частково пояснюєть­
ся наявністю великої комуни майже міського типу. Розташована в
Савинцях (майже 4 тисячі мешканців), комуна «Лібкнехт» налічує
39 працездатних осіб (8 відсотків вибірки), з яких 24 ремісники, тобто
36 відсотків категорії. Щодо інших, можна лише припустити гіпоте­
зу. Розмаїття ремісничих професій було пов’язане з соціальною та
географічною мобільністю, тобто потребою викручуватися з тяжкого
становища: після 1861 року бідні селяни України часто були змушені
займатися промислами, щоб «забезпечити прожитковий мінімум»46.
Якщо деякі ремісники мали якийсь капітал (швацька машинка у шев­
ця, інструменти чоботаря), можна також припустити, що інші нази­
вали себе ремісниками, бо не мали землі, на якій могли працювати.
Тоді це пов’язано із загальною формою бідності та залежності, про
яку вже було зазначено.
.
Залишається маса некваліфікованих робітників. Бути записаним
як «чорнороб» фактично означало об’єктивну належність до класу тих,
хто продає лише свою робочу силу. Однак треба привернути увагу до
суб’єктивного аспекту. Врешті-решт, ці списки укладалися комунара­
ми й на очах у всіх. Робітник фізичної праці не тільки був записаний,
але стверджував себе як робітника. В цьому сенсі повна відсутність
терміна «батрак» (наймит на фермі, сільський трудяга) залежить, поза
сумнівом, від вимоги гідності, несумісної з прислужницьким стату­
сом. Натомість, загальне позначення себе як «рядового робітника»
підтверджує якщо не свідомість робітничого класу, то принаймні ба­
жання до нього належати. Натрапляємо на неї лише в комуні «Карл
Лібкнехт», де мешкає й діє Федір Дудка з іншими комуністичними
активістами. Тут вочевидь не йдеться про випадковий збіг.
Назва «чорнороб» теж не була однозначною. Буквально чорно­
роб позначав робітника, який виконує «чорну роботу». Простолюд
к, реєнт о.П. Соціальне життя села в Україні в другій половині XIX - на початку
XX ст. // Історія українського селянства. - Там само. - Т. 1. - С. 369.

39

Комунарські революції 1919 року в Україні

називали «черню», щоб передати принизливі конотації. Можна при­
пустити, що внаслідок революційних змін селянські пролетарі мо­
гли, навпаки, вживати це слово з підкресленою гордістю. Хіба новий
устрій не орієнтувався на «людей праці», на трудящі маси? Так селяни
покликалися на іншу традицію. Те, що «чорне», перебувало на межі
законності. «Чорний переділ», стихійна експропріація землевласників
селянами, був також назвою першої революційної групи Плеханова,
одного з перших марксистів у царській імперії...
Термін «чорнороб» також відсилає до оповідання І. Тургенева
«Чорнороб і білоручка» (1878). У ньому показаний революціонерінтелігент, який жертвує життям заради робітника, однак робітник,
в ім’я якого бореться інтелігент, зовсім байдужий до цього й навіть
підтримує репресії. Оповідання було написане в формі короткого діа­
логу за часів, коли відбулися перші гучні процеси проти народників.
«Чорнороб і білоручка» закріпить архетип про недовіру інтелігенції
до людей з народу, архетип, який приписував кожному свою визна­
чену роль у соціальній структурі: одних він нагороджує ідеалізмом,
а інших звинувачує у тваринному матеріалізмі. Зазначимо, що на
момент перетворення ідеалу на реальність під час революції, в краї­
ні налічувалося 112 чорноробів на 9 інтелігентів-«білоручок»! Та ще
й ці останні не були репрезентативними для освіченого середови­
ща, що вочевидь було налаштоване вороже до колективізму. Сільські
службовці були нечисленні. Ми бачили, що вони могли щонайбільше
погоджуватися на співпрацю з радянською владою за певну платню,
але зовсім не заради соціальної боротьби. Так само ніхто не пред­
ставляв сфери мистецтва та літератури, за винятком одного учителя
музики. Більшість освічених комунарів були спеціалістами сільсько­
го господарства (агрономи, фахівці з годування худоби, ветеринари,
кооператори), які, ймовірно, зазнавали впливу селян, з якими вони
перетиналися. Комуни пропонували їм також можливість упроваджу­
вати інновації, застосовуючи свої знання та навички.
Натомість робітники фізичної праці, до яких належать 98 відсо­
тків комунарів, були досить типовими для бідних селянських верств.
Дрібні власники, ремісники, працівники сільського господарства: ці
статуси вимагають схожі, якщо не тотожні навички, тим паче життєві
випадки змушували переходити того чи того індивіда від однієї до
іншої категорії. За винятком деяких самотніх (літніх вдівців або вдів,
сиріт), комунарів можна кваліфікувати як виключених або маргіналів.
Переважання пар із дітьми свідчить про певну інтеграцію. До того ж
40

Світ комунарів

серед 20 списків, які вказують географічне походження комунарів, на­
лічуємо лише три колективи біженців (дві комуни шахтарів, плюс ко­
муна «Садівники, городники та насінники»). Якщо відняти ще кількох
«іноземців», розсіяних по інших комунах, залишається 79 відсотків
домогосподарств з цього повіту, що розбудовували комуни у.своєму
селі або у волості.
5.

Соціальний склад комун в Україні та Росії (1918-1919 років)41
Професія

Сільськогосподарська
(кваліфікована чи
некваліфікована)
Реміснича
Промислова
Розумова та інші

Україна (Ізюм)
(474 особи)

Росія
(1229 осіб у 9 губерніях)

74,26 %

59,8 %

13,92 %
9,92 %
1,90 %

19,5 %
14,6 %
6,1 %

Порівняння соціальних особливостей комунарів в Ізюмі й у Росії
за один часовий період підтверджує місцеве вкорінення українських
комун (див. попередню таблицю). Комуни ізюму видаються більш ре­
презентативними для сільського суспільства, ніж російські. Російські
комуни були сформовані більше під впливом зовнішніх чинників.
Так, це помітила навіть Роза Люксембург, коли наприкінці 1918 ро­
ку в нотатках до «Російської революції» вона писала: «сільські ко­
муни, складені з пролетарів, були сформовані переважно з міських
безробітних»47
48. В Україні селяни становлять три чверті комунарів
проти менш ніж двох третин у Росії. Міські професії майже вдвічі
менше представлені в комунах Ізюму, ніж у комунах Росії (11,82 від­
сотка проти 20,7). Але це не завадило надалі як радянським, так і за­
хідним історикам закидати Україні звинувачення в чужості стосовно
«комунарів»49.
47 Див.: Литошенко Л.Н. Социализация земли в России [1922]. - Новосибирск:
Сибирский хронограф, 2001. - С. 240.
48 Rosa Luxermburg, La révolution russe, [1918] Le Temps des Cerises, Pantin, 2000;
p. 57.
49 Грациози A. Великая крестьянская война в СССР. Большевики и крестьяне.
1917-1933 [1996].- М.: Аиро-ХХ, 2001. - С. 130-131. Він спирається на офіційний

41

Комунарські революції 1919 року в Україні

Отже, соціологічна однорідність українських комунарів була до­
волі високою. Вона ґрунтувалася на однаковому зубожілому стано­
вищі та спільній укоріненості на певній території. Ось чому термін
«селянська біднота» видається цілком слушним. «Селянська біднота»
тут означає певну сукупність. Але ця категорія, визначена таким чи­
ном, зовсім не нейтральна. Більшовицька політика спиралася на це
поняття, щоб спробувати ввести боротьбу між бідними та багатими
класами на селі, й ця спроба доволі масивно критикувалася. До цієї
дискусії додасть деякі нові елементи розгляд ідеологічних висловлень
комунарів.

Фрагменти дискурсу
Перше наближення до соціополітичних репрезентацій комунарів
можливе завдяки вивченню назв, які давалися колективам. Швидко
розглянемо шість комун з тридцяти двох, які якраз мали назву їхнього
місця розташування (Любимівка, Нижньо-Оскольська, Праводонецька, Райгородська...). Деколи така назва мала уточнюючий додаток
(«Комуна Донецько-Ленінська», «Комуна Красно-Донецька», що може
також означати: «красивий Донець»), Три назви апелювали до праці
комунарів. Так позначався чіткий рід занять учасників. Шахтарі - в
комуні «Горный труд». Землероби - в комуні «Садівники, городники
та насінники». У комуні «Своя праця» - власна, наша праця. До того ж
множина вказувала, що, згідно зі статусом, «Робота здійснюється ко­
лективно». Тринадцять комун декларували свої принципи, втілюючи
їх в особистостях або місцях пам’яті. Назву Паризької комуни взяли
відразу два колективи, які таким чином проводили історичні паралелі,
які робили більшовики. Престиж цієї назви був такий високий, що дві
комуни боролися за першість. У селищі Глинське стверджували, що
вони були першими, тому взяли назву «Паризька комуна І». Отже,
інша комуна, розташована в Бригадирівці, позначалася в офіційній
кореспонденції як «Паризька комуна II», однак вона воліла взяти
семантичний реванш і називала себе «Друга Паризька комуна». Отож
своєю попередницею вона визнавала лише Комуну 1871 року.
Іншим символічним місцем революційної боротьби був Крон­
штадт. На його честь була названа комуна в Новораї. Зрозуміло, що в
підручник історії КП(б)У, а також на двох українських радянських істориків 1960-х
(Супруненко) та 1980-х років (Терещенко).

42

Світ комунарів

1919 році ця назва ще не асоціювалася з антибільшовицьким повстан­
ням, що сталося 1921 року. Навпаки, морська фортеця була знаме­
ном революційної радикальності. Нагадаємо, що починаючи з весни
1917 року Кронштадтська рада діяла як повноправна влада. У липні
матроси стали організаторами «збройного виступу» внаслідок репре­
сій з боку Тимчасового уряду проти крайніх лівих. Також кронштадт­
ський матрос Железняков оголосив про розпуск Установчих зборів у
січні 1918 року. Деякі з кронштадтських матросів очолювали загони
Червоної Армії під час громадянської війни. Ці ідеї незалежної влади
та застосування збройної сили вочевидь мали резонанс у Новораї.
Пізніше ми зрозуміємо, чому.
Складаючи список осіб, які дали ім’я десятьом комунам, можна
уявити галерею портретів на стіні якоїсь місцевої сільради: Ленін
(двічі), Карл Лібкнехт, Роза Люксембург, Карл Маркс, Раковський,
Свердлов (двічі), Троцький, Володарський... У цей час культ особи,
здається, тільки починає просочуватися. В державній або партійній
пресі початку 1919 року єдині обличчя, на які можна було натрапи­
ти, - це зображення нещодавніх жертв німецької революції - Карла
Лібкнехта й Рози Люксембург. У контексті громадянської війни му­
ченицька складова була дуже відчутна. Так само як німецькі револю­
ціонери, від куль контрреволюції був убитий Володарський у липні
1918 року, прямо перед тим, як Фанні Каплан скоїла замах на Леніна.
Також 16 березня 1919 року гине Свердлов, який займався організа­
ційною роботою всередині компартії, але він помирає від хвороби.
Однак він був негайно «увічнений» комунарами.
Крім спільності з більшовиками, обрані імена позначали також
певну повагу до нової влади. Ленін був організатором революції та
засновником радянської держави. Троцький - творцем Червоної Ар­
мії. Раковський керував Тимчасовим робітничо-селянським урядом
України. Зазначаємо певний конформізм, коли комунари беруть ім’я
Карла Маркса (який вочевидь комунарам не був відомий). Напевне,
в цьому жесті слід вбачати вдячність до керівництва, яке дозволило
створити комуни, пропонуючи людям таким чином розпочати нове
життя.
Остання категорія назв, категорія символів і абстрактних прин­
ципів, знову показує апеляцію до цінностей нової влади: «Інтернаціо­
нал», «Червоний стяг», «Жовтень». Зазначимо, що в тому, що стосується
звернення до більшовицького повстання, засвоєння його комунарами
означає реконструкцію їхнього історичного досвіду. Справді, 25 жов­
43

Комунарські революції 1919 року в Україні

тня (7 листопада) 1917 року - це дата петроградського повстання, яке
не мало ніякого безпосереднього наслідку для України. Беручи назву
«Жовтень», комунари прагнули долучитися до набагато ширшого кон­
тексту, аніж їхнє місцеве життя, перекласти свої особливі інтереси на
універсальнішу мову. Звичайно, ці слова інколи запозичувалися без
належної рефлексії й нічого місцевим не говорили. Так, комуна «Пе­
ремога над капіталом», яку часто скорочували як «Перемога», раптом
під пером секретаря стала «Перемогою капіталу».
Далі комунари роблять іще один крок до абстрактніших назв:
«Єдність», «Ідея», «Промінь світла». «Єдність», здається, відсилає до
теми квазіродинної солідарності, про яку ми вже згадували, і вира­
жає також бажання одностайності. У своїй красивій нечіткості «Ідея»
та «Промінь світла» нагадують алегорії Французької революції на
фронтиспісах панно, що репрезентують Декларацію прав людини та
громадянина. Здається, ця алегорія ідеалу Просвітництва мала деяку
популярність у Країні Рад близько 1917-1918 років.
Щоб краще зрозуміти, яку ідею мали на увазі комунари й яке
світло випромінювали її «промені», треба прочитати «Прокламацію»,
яку склала «Благодетельная ячейка коммунистов большевиков» [sic],
що походила з повітового комітету Волчанська (на північний схід від
Харкова), у лютому чи березні 1919 року. Це дивний двохсторінковий документ, надрукований на машинці, але без жодних розділових
знаків. Саме в такому вигляді повітовий комітет компартії попросив
опублікувати його в місцевій пресі. Текст розпочинається так:
Товарищи долго вы томились под игом капитала долго вы томи­
лись в ярме помещиков и кулаков они всячески издевались над
вами они все принимали против светлого луча СВОБОДЫ они
всячески хотели задушить его Сколько они не наваливали на его
разной дряни своры но всячески вся эта наваленная на его дрянь
свора под жарким лучом свободы не выдержала и сгорела.

Автор далі нагадує, що царизм був знищений, але його місце по­
сів капітал, саботуючи революційні зусилля більшовиків.
Но что они и не делали как не подрывали все таки светлый луч
большевицкой идеи светил и все ярче и ярче когда же в Велико­
россии им стало жарко от этих лучей они пошли туда где ближе
моря потому что там прохладной они столпились в особенности
44

Світ комунарів

на этой несчастной Украине так как здесь хорошее море и много
воды они соорганизавали свои жадные шайки к ним примкнули
эти подлые-гады деревенские кулаки и середняки [...] они сейчас
сидят в уголку за печкой сейчас вылезать но и о том они шеп­
чут проклятые слова против святой истинно пролетарской идеи
КОММУНЫ [...]
Все будем бороться против них
Все будем создавать единую трудовую коммуну
Да здравствует единая трудовая коммуна
Благодетельная ячейка коммунистов большевиков

Цей текст дещо спантеличує стилем свого викладу. В ньому сплу­
таний сенс високих слів (святий, священний, істинний) і тривіальних
(свинство, свиня, [зграя] свора...). Головне - він звертається до об­
разних висловів, які надалі беруться за аксіому. Так, «промінь світла»
(або «промінь більшовицької ідеї» - підкреслимо рівнозначність)
зігріває аж настільки, що спалює своїх суперників; а ті знаходять
притулок в Україні, бо море та вода дозволяють їм «освіжитися». Во­
дночас цей образ відображає реальне явище: численні опозиціонери
й жертви більшовизму в Росії знаходять притулок в Україні. Ідеологія
Просвітництва переплітається з науковою фантастикою50. Плутани­
на між словами та подіями стає загрозливою, коли характеристика
береться з тваринного світу: хижак, гад повзучий. Можна припус­
тити, що таке вільне зближення термінологічних значень відбиває
соціально-культурний статус автора.
Той, хто склав цей текст, так би мовити, плутає «кисле з солод­
ким». Автор, очевидно, не належав до інтелігенції; така плутанина
зазвичай відбувається, коли неосвічений індивід уявляє собі, як мала
б говорити так звана культурна людина. Власне, перед нами міраж,
породжений уявою. Це зрозуміло: автор вийшов із середовища при­
гнічених і завжди підлягав впливові писань тих, хто ним командував.
Писання, отже, ототожнюється з владою. А тут історична ситуація
дала йому змогу теж писати, а радше навіть диктувати свій текст що навіть іще показовіше: диктувати означає також і віддавати на­
кази. Він навіть сподівається, що його опублікують. Це виглядає так,
50 Таке поєднання тоді було в моді, див. фільм «Промінь смерті» реж. Кулешова
та Пудовкіна (Госкино, 1924).

45

Комунарські революції 1919 року в Україні

нібито він утверджує свою владу мірою того, як слова друкуються на
машинці. Його захопило суто творче сп’яніння, причому настільки,
що, перебуваючи повністю в його владі, він проголошує: «Всі ство­
рюватимемо єдину трудову комуну».
Як розуміти «єдину трудову комуну»? Це не може бути лише ме­
тафорою нового устрою, простим гаслом, адже й у Волчанську, і в
Ізюмі в цьому та в багатьох інших текстах, написаних простолюдом,
можна констатувати довільне наближення слів і реалій. Більше не­
має різниці між близьким і далеким, локальним і універсальним, між
комунарами та комуністами, комунами й комунізмом, реальністю та
недосяжним ідеалом. Усе перетопиться у потужному революційному
горнилі під дією «сили слів», за словами Маяковського. Якщо комуна
названа - їй бути, навіть якщо доведеться перевернути світ із його
віковічними підвалинами.
Магія слів виявляє набуття революційних культурних еталонів.
Наприкінці перших загальних зборів комуни «Своя праця» о другій
ночі (!) «...председателями было предложено отметить память париж­
ских коммунаров и павших борцов за свободу вставанием и пением
похоронного марша [sic]»51. Комуна стає своєю комуною. Засвоєння
поглиблюється, виходить за межі здатності називати, щоб створити
справжнє «ототожнення» з іншими місцями й особами. Наприкінці
січня 1919 року були вбиті Роза Люксембург і Карл Лібкнехт. Агітатор
повіту Волчанська просить на місцевих зборах відзначити їхню
пам’ять хвилиною мовчання. «Затем я говорил о международном
положении в общем и перешел в частности к деревне Рубежное»52.
Що ж до Новорая, там отримали листа «з міста Кронштадт, волость
Сергіївки, повіт Ізюму». Чи то йдеться про весь світ, чи про своє село,
боротьба між революцією та контрреволюцією - однакова.
Так само люди не відрізняються за рангом. 14 березня 1919 ро­
ку загальні збори фракції комуністів-більшовиків Волохівки (повіт
Волчанська) надсилають телеграму Першому з’їздові Комуністичного
Інтернаціоналу, який щойно відкрився в Москві. «Знайте, товариші,
що ви не одні», - пишуть вони Зінов’єву, Леніну і Троцькому. Так
51 ДАХО, Р1631/2/302. - С. 4 (протокол п°1 Заг. Збор. від 28/03/1919). Такий
само ритуал відбувався в пам’ять про Володарського в комуні, що носила його
ім’я. Раніше Заг. Збор. обрали його почесним головою (Р1631/2/310, протокол від
7/04/1919.-С. 11).
52 ДАХО, П93/1/7. - С. 83.

46

Світ комунарів

формується нове ставлення до світу. Замість бути мовчазними грома­
дянами незрозумілого суспільства53, комунари переосмислюють своє
місце в світі на зорі нового ладу, що лише розпочинається. «Принима­
ем во внимание создавшиеся все РСФСРии, где основывается обще­
ственная палитическая [sic] жизнь, на куммунистических [sic] началах
14ого апреля 1919 г. Граждане села Райгорода собравшиеся обсудить
устав примерный земледельческой коммуны под председательством
товарища Савченко». За три тижні по тому. «В виду основавшегося
общественного коммунистического государственного строительства
РСФСР» ті самі автори надсилають листа земвідділу, щоб оголосити...
початок сівби54!
Схильність до формального стилю, важких мовних конструкцій,
синтаксичні, орфографічні тощо помилки були типові для народних
писань початку революції протягом 1917-го року. Далі громадянська
війна заморозила всі виступи у своєрідний військовий дисципліно­
ваний стиль. Якщо комунарська проза в цьому сенсі «спізнюється» в
1919 році, це тому, що в цій найгострішій фазі революція нарешті тор­
кнулася найнижчих верств суспільства та найвіддаленіших територій
селянства. Комунари переживають момент звільнення слова, яке ре­
шта суспільства зазнала майже два роки тому. До того ж формалізм і
смак до складних конструкцій письменних комунарів нагадує стиль
не так селян, як робітників. Справді,
(

чимало робітників, заохочених марксистськими активістами, бу­
ли переконані, що пролетаріат був керівним класом революції [...]
і вони намагалися по-своєму відповідати цьому образу, пишучи
так, ніби вони брали участь в адміністрації уряду або в рішеннях
внутрішньої та зовнішньої політики55.
Нагадаємо, що в момент оголошення своєї професії, ще мало хто
належав у соціологічному сенсі до робітничого класу. Члени комун
5Ї Слова солдата після лютого 1917 року: «Ну вот теперь, слава богу, чувство
имею, что.не хуже и других. А то, бывало, на кого ни поглядишь - все тебя чище.
Труд несешь, для всех делаешь, а видать-то тебя, бывало, никто не увидит под
корой твоей грубой» (Федорченко С. Народ на войне. - М.: Сов. писатель, 1990. С.101. - К.: 1-е изд., 1917).
54 ДАХО, Р1631/2/305, арк. 1, 21.
55 Ekaterina Betekhtina, « Afterword: Style in Lower-Class Writing in 1917 »,in Mark
D. Steinberg, Voices of Revolution, London, 2001; p. 311-315, 318.

47

Комунарські революції 1919 року в Україні

уважали себе робітниками, пролетарями не так через своє становище,
як через діяльність, так ніби заснування комуни перетворювало їх на
рушійну силу революції.
Попри громадянську війну, комунари вважали себе творцями
нового світу, який зароджується, і вони зовсім не відрізняли себе
від комуністів, що керували державою. Зв’язок між «масою» та «партійцем» був змішаним: усюди констатують невизначеність інстанцій
прийняття рішень. Повітовий комітет партії передає державній ад­
міністрації (підвідділ комун при земвідділі) «Постанову громадян
Єфремовки» заснувати комуну. У Верхнє-Салтовці осередок партії
виносить рішення щодо зарахування нових членів у комуну. В селищі
Крейдянка (волость Рубленого) обирають інструктора комун для по­
віту серед комуністичних симпатиків, і мова йде якраз про одного
комунара. Крім того, кількісне співвідношення грає на користь комун.
Ізюмський повіт налічує 900 комунарів дорослого віку з 1800 чле­
нів більшовицької партії56. У невеличкому середовищі «червоних»
на селі комунари формують помітну, чітко окреслену й однорідну
групу. Неможливо обійтися без їхньої допомоги та не зважати на їхні
принципи.
Комуни не є інстанціями влади, їхнє місце доволі другорядне в
радянсько-більшовицькому апараті. Те, що вони втрачали політич­
но, вони надолужували в моральній царині. Так, у листі повітовому
комітетові такий собі Іван Гуревич Нейваленко вибачається через
зроблену йому догану за «самый маловажный и обыкнавенный по­
ступок» (який саме, не уточнюється). Щоб довести своє каяття, він
стверджує: «Я посвящаю себя честному физическому труду в трудовой
коммуне, в селе Чайковка, где так радушно принят, зачислен». Він
просить не судити його, «дабы я мог спокойно приложить свой труд
в нашей трудовой семье, как по работе физической и по воспитанию
и образованию». Як запорука дотримання справедливості, комуна
може відігравати й виховальну роль.
Комунари усвідомлюють, що мають перед собою моральні ви­
моги. Серед перелічених умов для вступу перші збори комуни «Шев­
ченко» зазначають: «Все члены обязаны быть из беднейших слоев на­
селения с социальным воззрением коммуниста или сочувствующего
56 Харьковщина в период гражданской войны и иностранной военной интер­
венции 1918-1920: Сборник документов и материалов. - X., 1973. - С. 125, 160.

48

Світ комунарів

им, быть трезвыми честными и добросовестно относиться к делу»57.
Ці завдання доповнюються завданнями брати участь в одній з кому­
ністичних організацій, проводити роботу з навчання комунарів та
інших громадян. Політика та мораль міняються місцями. Моральні
якості комунара роблять з нього комуніста. Можна це пояснити бук­
вально: колективна праця перетворює комуну на «коммунистическое
товарищество»58. До речі, під час перших зборів земвідділів волості
«комуністичний осередок села» був синонімом «комуни».
Хай мова заходить про потребу нового одягу або оголошення
загальних зборів (виключення члена комуни, вирішення, що роби­
ти з худобою тощо), вони апелюють до гідності комуністів59 в її по­
двійному сенсі «поваги» та «обов’язків». Гідність потребує визнання.
Ось чому члени комуни «Кронштадт», визначаючи себе комуністами,
просять партію надіслати їм членські квитки й офіційні печатки. Во­
ни хочуть формалізувати своє бажання приєднатися до КП(б)У «со
всей страстью». В Лимані на листі однієї місцевої комуни досі можна
розгледіти напис: «Сільськогосподарська комуна партії більшовиків
України “Інтернаціонал” ізюмського повіту, харківської губернії, купянської волості»60.
Таке синкретичне ставлення до революції та комунізму схильне
скасовувати розділення між політичним ^соціальним. Незалежно від
намірів комунарів комуністична партія була партією при владі, парті­
єю влади. Це не могло не призвести до стосунків домінування не лише
всередині комун, а й між комунами й місцевим населенням.

57 ДАХО, Р1631/2/316. - С. 9 (протокол от 12/03/1919, §1.3 и 1.5).
58 ДАХО, Р1631/2/286. - С. 9 (лист від земвідділу щодо комуни «Садівники,
городники та насінники», 13/03/1919).
59 ДАХО, Р1631/2/276. - С. 25, 37, 74-75, 93 (листи 14, 24 квітня, 8, 17 травня
1919 р.).
ю ДАХО, Р1631/2/299. - С. 23 («протокол Заг. Збор. Комуністів-Більшовиків під
назвою Кронштадту», 22/04/1919). Р1631/2/297. - С. 15 (лист комуни «Інтернаціо­
нал», земвідділ, 7/05/1919).

49

Комунарські революції 1919 року в Україні

До прямої та егалітарної демократії?
«Вільна спілка трударів»6'

Але чи досить рівності в статках, щоб дати кожному рівну частку
в спільній долі? Погляньмо тепер, які між комунарами виникають
відмінності. Вони з’являються відразу з появою комуни. Ініціатива
організувати колектив - перша й найтяжча з відповідальностей, і вона
передбачає наявність авторитету. Так, Федір Петрович Дудка користу­
вався в комуні подвійною вагою, політичною та адміністративною, як
«голова осередку КП(б)У» і «очільник бюро комун». Однак ці посади
залежали не від апарату, а від його особистої політичної наполегли­
вості. Радянська історіографія вказує, що на початку 1918 року, тобто
за рік і три режими до того, Дудка заснував перший осередок компар­
тії в Савинцях. Йому вже допомагав С.М. Курило, який теж працює в
комуні. Під час лютневої революції 1917 року останній брав штурмом
комісаріат поліції спільно з іншим майбутнім комунаром Д.С. Нарожнієм61
62. Засновники комуни «Кронштадт» посилаються на схожі повно­
важення, коли складають «Заявление от имени коммунистов про­
шлого года то есть 1918 с 29-ого февраля»63. Перші комуністи стають
першими комунарами, і в настільки нестабільний період присутність
поважних активістів забезпечувала тяглість, вселяла впевненість.
Сила переконання активістів на користь комуни зростала, але їм
залишалося здійснити справжню підготовчу роботу з роз’яснення та
пропаганди. У протоколі зазначається, що якийсь собі Вітренко від са­
мого початку встановлення радянської влади докладав зусиль, «щоб
переконати та запровадити всіма способами комуністичні принципи,
завдяки чому кілька свідомих громадян створили Паризьку комуну»64.
Інший звіт починався так:
Збори були скликані організатором т.[оваришем] Гр. Павл. Макеєвим; він вважав, що робота над цією організацією дала бажані
61 Проміжні заголовки цього розділу відтворюють фрази Статуту всеросійсько­
го виконкому від 14/02/1919 щодо «Сільськогосподарських виробничих комун».
Качинський В.М. (за ред.). Аграрне питання. - Там само. - С. 380-384.
62 Див. історію Савинців: История городов и сел Украинской ССР: Харьковская
область. - К.: Ин-т истории АН УССР, 1976. - С. 152.
63 ДАХО, Р1631/2/299. - С. 7.
м ДАХО, Р1631/2/276. - С. 64 (Протокол 30/04/1919).

50

Світ комунарів

результати; тепер т.[овариші], що прийшли на збори, щоб працю­
вати разом, мають вирішити, як їм працювати на комуністичних
началах, тобто у виробничій комуні чи в робітничій артілі65.

Джерела нічого не говорять про особисту історію чи про офіційні
обов’язки «організаторів», якими були Вітренко чи Макеєв. Ці звіти
(які, очевидно, складали вони) є задокументованим результатом їх­
ньої діяльності.
Так, створення комуни набуває ритуального виміру під час уста­
новчих зборів. Раніше ті чи ті члени комуни давали свою згоду ін­
дивідуально, під час дискусій з «організатором». Тепер ідеться про
створення колективу. Тому потрібно було нагадати принципи, об­
говорити переваги артілі та комуни:

Після довгих дискусій ми дійшли висновку, що найсправедливіша та найвигідніша форма колективного сільського господарства
здійснюється на суто комуністичних засадах.
Цей вибір було затверджено більшістю голосів перед наступним
голосуванням щодо назви нової комуни. Так само Перші загальні
збори комуни «Шевченко» розпочалися нагадуванням у п’яти пунктах
про умови вступу66.
(
Чи означає це, що визначальною була особиста харизма? Певно,
що ні. Компартія діяла також як апарат і в ізюмському, і в волчанському повіті. Так, декларація про намір створити комуну «Лібкнехт»
(власне, це комуна Дудки) написана на бланку Комуністичної партії.
Так само рішення створити комуну «Інтернаціонал» було ухвалене на
зборах партійного осередку:

Заслушав заявление товарищей высказавшихся о создании сель­
ско-хозяйственной коммуны постановили: предложить земли
коммуне и командировать представителей для осмотра земель
под сельско-хозяйственную коммуну67.
65 ДАХО, Р1631/2/302. - С. 3 (Проток, перших Заг. Збор. комуни «Свій труд»,
28/03/1919).
66 ДАХО, Р1631/2/302. - С. 3. Протокол вже цит., Р1631/2/316. - С. 9 (комуна
«Шевченко», 12/03/1919).
07 ДАХО, Р1631/2/306. - С. 2 (заява про наміри 21/03/1919). Р1631/2/297. - С. 2
(Протокол зборів Комуністів-Більшовиків щодо організації Лиману, 24/03/1919).

51

Комунарські революції 1919 року в Україні

Це зовсім не схоже на «комісарократію» більшовицьких комун,
яку в той час засуджували махновці. Насправді все набагато складні­
ше, й непросто чітко розмежувати харизму окремих індивідів, вагу
апарату та вільне залучення неписьменного простолюду.
Спираючись на доступні документи, впадає в око розмаїття тен­
денцій. Тільки один приклад. Між комунами «Карл Лібкнехт» і «Єван­
гельська» практично не було нічого спільного. Першу підтримувала
партія, і серед її членів було чимало партійці в. Натомість комуна
«Євангельська» зовсім не користувалася радянською опікою! Кіль­
кість першої - 226 членів, тоді як друга складається з 5 осіб. Остання
вочевидь була різновидом «аффініті-групи», що включає близьких
родичів (мають спільне прізвище) та одного неодруженого, можливо,
також родича. Натомість, об’єднуючи 41 домогосподарство, комуна
«Лібкнехт» не могла бути мережею друзів або родичів. Розташована в
селищі міського типу, вона також не була структурована навколо вже
наявної сільської общини.
Такий «гігантизм» відповідав більшовицьким вимогам органі­
зації «великих суспільних землеробських ферм»ЙВ. Дудка та його то­
вариші по партії мали підштовхнути комунарів у цьому напрямку. У
комуні «Донецько-Ленінська» (104 члени) жоден елемент не засвідчує
присутності комуністів. її голова також керував сільрадою, що аж
ніяк не дрібничка. Зовсім не виглядало на те, що великі структури
спрощують колективне життя. За два місяці 31 особа була виключена
з «Донецько-Ленінської», а 36 - з «Інтернаціоналу»... Ці ЗО відсотків
утрат майже унікальні для 32 комун. У середньому, на кожен колектив
припадало «лише» 54 особи. Це означає, що 9 комун із 10 формували­
ся не «згори», не через волюнтаристське втручання апарату, а через
особисті зв’язки.
На противагу цьому можна уявити, що задля того, щоб слідувати
духові часу, звичайні фактичні спільноти були перейменовані в кому­
ни. Ця гіпотеза підтверджується у випадку комун біженців. Шахтарі,
евакуйовані з Донбасу, формуючи «Шахтарський труд» і «Любимівку»,
мали знайти засоби для виживання. Однак ситуація менш очевидна,
ніж здається. Чимало учасників мали при собі схожий документ:

Предъявитель сего, горно-рабочий Голубовско-Марьевского руд­
ника общества Московско-Кіев-Воронежской железной дороги*
68 Жигур Я. Там же. - С. 6.

52

Світ комунарів

ФИО едет в Изюмский уезд в камунальное хозяйство, контора
рудника против этого нечего не имеет, что и подписью и при­
ложением печати удостоверяется.
Управляющего рудником
Главный инженер
Собственно ручную подпись Горн. Инженера Юрсака Исполком
СРД Голубовско-Марьевского рудника удостоверяет и со своей
стороны подтверждает что т. ФИО ни в каких выступлениях про­
тив советской власти не был замечай, что и подписью69.

Здається, що колектив утворився не спонтанно, його організову­
вало й підтримувало керівництво шахти та радянська адміністрація.
Попри адміністративний тиск, незгодні члени комуни мали свободу
проголосувати ногами. Процедура виключення восьми членів, «які
не з’явилися»70, свідчить про те, що було б доволі поквапно зарахову­
вати комуну «Шахтарський труд» до структури, що була сформована
під бюрократичним тиском. Оскільки колектив виявиться неабияк
тривким (комуна протримається довше 1919 року), не можна також
зводити мотивації її членів до інстинкту самозбереження. Це спра­
ведливо щодо іншої комуни переселенців («Садівники, городники та
насінники». Вона об’єднує людей, що прибули з губерній Києва, Пол­
тави, Єкатеринбурга, Курська і Тамбова. Вони вже займалися спіль­
ним землеробством у кооперативі, перш ніж спробували більш со­
ціальний досвід, створивши комуну. Починаючи з кінця лютого вони
стають одними з перших добровольців.
Розширюючи розгляд за межі цих сімох крайніх випадків, можна
переконатися, що формування та склад кожної з 25 інших комун, зда­
ється, залежали від рівноваги між харизмою певного активіста, вагою
політичних і адміністративних апаратів, матеріальних потреб, зв’язків
спорідненості та близькості. Візьмемо приклад комуни «Кронштадт».
Під час першого перепису 28 квітня вона налічує 59 членів із 13 домогосподарств. Три тижні по тому до неї приєдналися два інших домогосподарства (11 осіб). П’ятнадцять домогосподарств репрезенту­
ють близько тридцяти осіб з правом ухвалювати рішення: керування
колективом залишається можливим «напрямо», від особи до особи.
69 ДАХО, Р1631/2/298. - С. 7-14 (8 свідоцтв, виданих 19/03/1919 для 14 осіб;
комуна «Горный труд»).
70 ДАХО, Р1631/2/296. - С. 12 (бл. 21/05/1919).

53

Комунарські революції 1919 року в Україні

Половина цієї групи сформована з «17 человек от 40 старых рабочих
бывшего Бантышева». Отже, фактична спільнота зросла аж удвічі.
Протоколи загальних зборів підписані також сільрадою, голова якої
Скрипниченко має таке саме прізвище, як і один із комунарів. Отже,
колектив спирається на держапарат, але на найнижчому рівні. Осе­
редок «комуністів першого року» є органом партії при владі, але він
залежить не так від апарату, як від організації повсталих сільських
робітників.
Загалом безглуздо заперечувати мотивації влади в формуванні
комун, бо зовсім немає царини людської дії, куди б вони не втруча­
лися. Однак у джерелах ми не знайдемо жодного прямого зовніш­
нього примусу. Виключення та звільнення за власним бажанням до­
водять, що архіви не замовчують конфліктів і незадоволені завжди
мають змогу грюкнути дверима, як у буквальному, так і переносному
значенні. На завершення наведемо відповіді на анкету земвідділу. В
графі «Причини організації комуни» можна прочитати: «політичні
переконання», «комуністичні погляди», «бідність» (двічі), «створення
комунального життя» або «особисте бажання втілити в життя комуну»
(двічі), «розруха сільського господарства»71.

...«заснована на комуністичних принципах»

Які ж принципи колективного життя, проголошені на загальних
зборах? Статут комун постулює:

§ 3. В жизни коммуны неукоснительно проводятся следующія
начала:
а) всё принадлежит всем и никто в коммуне не может ничего на­
звать своим, за исключением предметов личнаго потребленія;
б) каждій в коммуне трудится по своим силам и получает по сво­
им нуждам, в зависимости от состоянія хозяйства в коммуне;
в) работа ведется сообща (коллективно);

71 ДАХО, Р1631/2/270. - С. 9 (комуни «Єдність» і «Перемога над Капіталом»);
Р1631/2/276. - С. 121 («Паризька комуна 1»); Р1631/2/283. - С. 36 (комуна «Сверд­
лов» із Пісок); Р1631/2/303. - С. 8 (комуна «Свердлов» із Мар’ївки); Р1631/2/314. С. 11 (комуна «Праводонецька»).

54

Світ комунарів

г) излишки продуктов, за покрьітіем всех потребностей коммуны,
предоставляются в общественное пользованіе через местные про­
довольственные органы советской власти в обмен на предметы,
в которых нуждается коммуна. [...]
§ 15. Все продукты производства коммунального хозяйства строго
учитываются и поступают в общіе склады. [...]
§ 17. В целях сбереженія труда, продуктов и топлива, коммуна
организует общественное питаніе в коммунальных столовых.
Якщо ці статути, складені в Москві, загалом приймають за основу,
в шістьох протоколах загальних зборів залишився слід дискусій. Зде­
більшого вони дуже лаконічні й присвячені практичним питанням.
Брак паперу, брак часу, брак людей, здатних вести протокол: треба
пам’ятати про всі примуси, кон’юнктурні та структурні, що тиснули
на перші комуни.
У комуні «Шевченко» насамперед нагадують, що всі володіння
одних та інших мають зливатися «в одне спільне господарство і вва­
жати його народним надбанням». Потім зазначають, що обов’язково
треба «жити в одній місцевості, задовольнятися спільним пайком у
спільній їдальні, однак квартируватися в роздільних кімнатах». Також
вирішено зібрати всю худобу в єдиній будівлі, в одного з членів ради
комуни. Нарешті, гроші та борги кожного будуть обліковуватися й
керуватися комітетом інвентаризації»72.
Ті ж питання спричиняють іще більше дискусій у комуні «Жов­
тень». Четвертий пункт, який обговорювали на перших загальних збо­
рах, стосується «індивідуальнихволодінь, які потрібно перетворити на
власність комуни (індивідуальна білизна та одяг товаришів)». Спіль­
ність відхилили. Узяв гору власницький інстинкт? Не зовсім, зважа­
ючи, що ніякої власності немає. Рада комуни насамперед зобов’язана
перевірити, кому бракує білизни й одягу. В очікуванні допомоги ззов­
ні закликали до солідарності комунарів, які володіють одіжжю, щоб
поділитися з тими, хто справді нічого не має. Спільне розділення
речей не мало сенсу через крайню нужду. Білизна до того ж настільки
цінна, що прання точно регламентоване. Призначено відповідально­
го, і якщо ті, хто займається пранням, «окажутся недобросовестные к
72 ДАХО, P1631/2/316. - С. 9 (вже цит.). Комуна «Караван» справді запрова­
дила «спільну кухню», тому й просила два великі казани (Р1631/2/287. - С. 12;
6/05/1919).

55

Комунарські революції 1919 року в Україні

выполнению своих обязанностей, подвергать взысканиям вплоть до
назначения в неочередь на работы до трех суток к. т. стирать белье
чистить дорожки в саду и т.п. во время обеденнаго отдыха ежедневно
на два часа»73.
Стіл накритий небагато, але він відкритий для всіх. Головна
умова залучення - навіть не праця, а радше прийняття нової фор­
ми співжиття, що формується. Однак, якщо відійти від абстрактних
ідеологічних термінів, люди не знають, як його назвати. В комуні
«Донецько-Ленінська» натрапляємо на вислови «наше середовище»,
«наша родина», «сім’я комунарів»74. За браком чогось кращого при­
наймні зазначають силу зв’язку.
Глибина прив’язаності вимірюється у випадках розривів. Перш
ніж розглянути мотивації відмови, треба виміряти обсяг явища. На
основі «сімейних списків» можна підрахувати пропорцію виходів і
вступів. Тоді як близько 9 відсотків комунарів ідуть самі, 13 відсо­
тків - виключені комуною. Ці виключення компенсуються новими
членами, які також становлять 13 відсотків. Отже, констатуємо важ­
ливий «обіг»: для колективів, максимальна тривалість яких три місяці,
більше третини членів змінилася. Втім, потік новачків достатній і
компенсує майже дві третини виходів. Це доволі прикметно, тоді як
політико-воєнна ситуація погіршувалася на очах.
Слід розрізняти звільнення за власним бажанням і виключен­
ня. Перші рідко пояснюються в документах. П’ять випадків у комуні
«Інтернаціонал» пов’язані з мобілізацією до Червоної Армії: отож
звільнення не обов’язково означають незгоду. В комуні «Ідея» Ємельян Підмогильний (35 років) виступає на загальних зборах із по­
ясненням свого «добровільного виходу»: «Спросив причину в чем и
выяснено, что не выдерживают нервы в виду волнения настоящей
жизни, а особых причин никаких не выяснено»75. Можливі різні при­
чини: атмосфера громадянської війни, злидні, тиск групи на індивіда
або просто-на-просто нездатність змінити свій триб життя. Діставши
одностайну згоду від зборів, той покидає комуну з дружиною та чо­
тирма дітьми. Відзначимо процедуру. Він ділиться своїми особистими
73 ДАХО, Р1631/2/301. - С. 9 (протокол 16/05/1919).
74 ДАХО, Р1631/2/294. - С. ЗО (протокол п°3 Заг. Збор. 4/05/1919). У комуні
«Володарський» уживають вислів «комунальне сімейство» (Р1631/2/310. - С. 11.
Протокол Заг. Збор. 13/04/1919).
75 ДАХО, Р1631/2/304. - С. 16 (протокол №°2 14/05/1919).

56

Світ комунарів

проблемами перед усіма і здобуває дозвіл виїхати, не виглядаючи як
«зрадник».
Серед виключень трапляються також формальні виключення всіх
тих, «хто не з’явився» (в комуні «Любимівка») або кого ніколи не ба­
чили (в комуні «Ленін»). Щодо реальних виключень, вказано шість
випадків «небажання» ставати до роботи. В комуні «Жовтень», напри­
клад, «категорична відмова» Івана Ковальова пояснюється пріорите­
том, який він надає «хатнім справам». Одноголосно його виключають,
без жодного відшкодування за час, який він збув у комуні. Всі інші
випадки вказують на моральні причини. Двом кандидатам до комуни
«Своя праця» відмовлено, одному тому, що не мав «нормального уяв­
лення», другому тому, що це «небезпечний тип, ворохобник». Четверо
виключених із комуни «Промінь світла» оцінені як «слабохарактерні».
«Друга Паризька комуна» закидає Семенові Хухрянському, мовляв,
«принципи його такі», що виключення було неминучим76.
Така моральна вимога, здається, спричинена не тоталітарним
пуританством, а скоріше потребами життя в спілці. Комунари коли­
ваються між двома моделями регулювання: неформальною моделлю
родини та більш регламентованою моделлю адміністрування. В ко­
муні «Донецько-Ленінській» беруться до засудження:

Т.[овариш] Бондаренко Макар, член нашої комуни, який майже з
місяць працює серед нас, часто збурював суперечки поміж това­
ришами, й неодноразово був помічений у спекуляції на чорному
ринку, що суперечить нашим комунарським правилам і нашому
бажанню.

Його виключають як «шкідливого» й «небажаного» «в нашій
сім’ї», повернувши лише половину його особистого внеску77. Тертя
між комунарами загрожує безпеці всього колективу, тому до таких
випадків щоразу винаходять прийнятні до ситуації заходи. Комуна
«Володарський», наприклад, щодо «питання дисципліни та невиправ­
даної образи» обирає попередження, радячи не входити в дискусії,
що доводять до злості, й швидко звітувати про них раді. В комуні

76 ДАХО, Р1631/2/276. - С. 36 (лист земвідділу 24/04/1919).
77 ДАХО, Р1631/2/294. - С. ЗО (протокол №°3 Заг. Збор. 4/05/1919).

57

Комунарські революції 1919 року в Україні

«Інтернаціонал» постановляють: «поставить навид вносившим ра­
спри с предупреждением не повторить впредь»78.
Треба зазначити особливу увагу, що надається повсякденню. Фо­
кус на подробицях, обговореннях і диспутах показує, що життя сприй­
мається як сукупність людських стосунків, що підлягають змінам, ви­
правленням. Утім, ніхто не вживає вислову «нова людина». Примусові
методи можуть виправдовуватися в зв’язках із зовнішнім світом. На­
томість усередині спільноти більше значення має пошук консенсусу.
Звернення до загальних зборів або ради комуни потрібне не так для
таврування засудженого, як для опосередкування міжособистісних
конфліктів. Симптоматичні вживані слова: «нерви», «бажання», «не­
бажаний», «небажання», «пристрасть». Вивільнення слова є не лише
політичним, а й психологічним, ба навіть психоаналітичним актом.

...«де всі справи вирішуються на загальних зборах і радах»
Цей зв’язок між бажанням і революцією нагадує дискурс Травня
1968 року. Таке анахронічне зближення здається слушним іще й тому,
що комуни практикують лібертарні форми демократії. Статути ствер­
джують, що «всі справи вирішуються на загальних зборах і радах»:
К предметам веденія общих собраній относятся:
а) определеніе внутренняго распорядка коммунальной жизни;
б) избраніе членов коммунального совета и ревизіонной комиссіи;
в) прієм и исключеніе участников коммуны;
г) утвержденіе инструкціи о порядке удовлетворенія всех жизнен­
ных потребностей участников коммуны;
д) разрешеніе вопроса о постройках в коммуне, снабженія ин­
вентарем (вещей, необходимых для веденія того или иного хо­
зяйства), и т.д.;
е) расходованіе денежных стредств;
ж) измененіе и догюлненіе устава;
з) вопросы о закрьітіи коммуны и ликвидаціи дел ея;
78 ДАХО, Р1631/2/310. - С. 14 (Протокол Заг. Збор. 11/05/1919). Р1631/2/297. С. 54 (Протокол Заг. Збор. 11/05/1919).

58

Світ комунарів

и) все вообще вопросы, превьішающіе круг ведомства коммуналь­
ного совета79.
Періодичність зборів зовсім не фіксована. Щонайменше вони ма­
ють проходити двічі на рік: «до початку польових робіт» і наприкінці
року. Натомість «надзвичайні» збори можуть скликатися на вимогу
кожного п’ятого комунара.
Однак уся наявна документація показує, що збори відбувалися
набагато частіше, ніж приписує статутний мінімум. Комуна «КрасноДонецьк» навіть опирається «манії влаштовувати засідання» частіше,
ніж за три тижні між першими та другими зборами. В «Інтернаціоналі»
збираються п’ять разів на півтора місяця. Ритм стає щотижневим,
навіть доходячи піку в три засідання на два тижні. Комуна «Володарсь­
кий» теж проводить п’ять Заг. Збор. (загальних зборів) наприкінці
березня до середини травня, але ритм потроху падає: щотижневий,
десятиденний, потім півмісячний80...
Завдяки двом протоколам можна бачити тривалість загальних
зборів. Перші збори комуни «Своя праця» відкриваються о п’ятій
вечора. Обговоривши всі питання, комунари розходяться... о другій
годині ночі! До цього рекорду в дев’яті/ годин наблизився п’ятий
з’їзд «Паризької комуни І», що тривав сім годин і закінчився на
світанку81.
Звісна річ, комунарська демократія не виражає волі усіх і кожного,
та ще й постійно. Виборні функції виконують сотні осіб усередині
різних комун навколо Ізюму (уповноважені делегати під час засну­
вання, голова загальних зборів, члени ради комуни, секретарі, скарб­
ники, організатори праці, відповідальні за продовольство, делегати
до місцевих або повітових властей). Отже, статистично один дорослий
з дев’яти й одне домогосподарство з чотирьох мають публічні до­
ручення. Розширення влади реальне, але воно має свої межі. Серед
обраних налічуються сім комуністів і/або членів радянського апарату.
Ще треба додати тих, хто не має хоч якої посади всередині кому­

79 Жигур Я. Там же. - С. 39.
80 ДАХО, Р1631/2/294. - С. 29-30; Р1631/2/297. - С. 39-40, 54, 63, 78;
Р1631/2/310. - С. 10-14.
81 ДАХО, Р1631/2/302. - С. З (протокол 28/03/1919); Р1631/2/276. - С. 64 (про­
токол 30/04/1919).

59

Комунарські революції 1919 року в Україні

ни, але чинить на неї певний вплив (як-от Дудка та інші комунари службовці земвідділу).
Також складається враження, що якщо діє ротація завдань, то
вона залишається в одному колі: ЗО з 101 обраного постійно вико­
нують багато функцій. Це визнання необхідності культурного рівня.
Серед відповідальних осіб налічується 60 відсотків письменних, тобто
половина від середнього показника. Втім, завдяки близьким стосун­
кам та частоті зібрань вибрані залишаються під прямим контролем
комунарів.
Проте, коли поглянути на «природне» структурування соціального
простору домогосподарствами, виходить на яв ланцюжок нерівностей.
Так, комуни «Жовтень» і «Свердлов» (з Пісок) своїми членами виз­
нають чоловіка та дружину, голів господарств, але виключають усіх
або частину дорослих дітей і літніх людей на утриманні. В комунах
«Володарський» і «Шевченко» кількість активних членів вища за
кількість «дворів», однак не досягає й половини: власне, дружини
своїх чоловіків не мають права голосу. Нарешті, комуни «Перемога
над капіталом», «Паризька комуна І», «Інтернаціонал» та «Ідея» дають
слово лише головам сімейств, тобто чоловікам, за винятком однієїдвох вдів.
Нижчий статус жіноцтва підтверджує й розподіл функції все­
редині комун. У комуні «Володарський» вирішують, що «тільки дві
жінки працюватимуть на кухні щодня, а інші піклуватимуться хат­
німи справами». З 101 обраного уповноваженого лише 5 жінок, усі
з комуни «Інтернаціонал». Четверо з них були обрані керівницями
(18 травня). В цьому важко побачити тріумф рівності: поділ праці за
статевою ознакою в українському селянстві, як і в усій російській ім­
перії, приписував догляд за худобою жінкам82. Одна-єдина комунарка
дістала керівну посаду, і то типово «жіночу». 10 квітня «т.[оваришка]
Бондаренко» одноголосно призначена тимчасово відповідальною за
продукти. Здається, вона обіймає цю посаду лише до кінця місяця.
Також комуна «Жовтень» приписує жінкам «догляд за дітьми під час
робіт»83.
Кристина Д. Воробец показує, що деякі селянки вимагали по­
літичних прав або боролися проти зловживань іще до 1917 року. Але
82 Worobec, art. cit., in Peasant economy... p. 184. Крижанівська O.O. Селянське
господарювання // Історія українського селянства. - Там само. - Т. 1. - С. 384.
83 Р1631/2/301. - С. 9.

60

Світ комунарів

дослідниця не зазначила жодного випадку підваження жінками їхніх
соціальних ролей у повсякденні. Те, як деякі соціальні функції при­
писуються жінкам, теж має значення. В комунах соціальне зростання
жінки та її можлива рівність із чоловіками стає ймовірною. В шести
комунах із десяти жінки визнаються на виборах як абсолютно рів­
ноправні. Тимчасом традиційні збори сільської общини («мирской
сход») не приймають вдів або дружин солдатів, які, однак, ефективно
керують господарством. Під час війни дружини солдатів, «солдат­
ки», набувають більшої ваги в общині”4. Потім громадянська війна
сприятиме зростанню селянської солідарності у нещасті. Хоча така
демократизація інтегрує деякі чоловічі маргінальні верстви (кустарів,
батраків, яких починають приймати на загальних зборах, «общем
сходе»), вона дуже рідко перетворюється на «сільські збори», що до­
пускають жіноцтво*
85. Комуни, мабуть, іще не цілком егалітарні, але
перебувають у реальному безпрецедентному русі до рівності та ска­
сування патріархату.
Щоб зрозуміти цей рух, візьмемо поняття селянського домогосподарства, «двору». Буквально це двір, що розташований у центрі «са­
диби», ансамблю з будинку та його прибудови. Цей простір обнесено
парканом. Навколо Ізюму такий паркан найчастіше декоративний і
невисокий. Що далі на північ губернії, то «садиба» обнесена більш
глухим парканом. Гостя, який стукає у хвіртку, найчастіше всередину
не пускають. Йому запропонують присісти на лавку при дорозі біля
паркану. Багатий чи бідний, двір однаково зачинений; в общинній
системі садиба - єдиний простір, що уникає контролю общини, це
єдина реально приватна власність. Можна тільки уявити таку соціаль­
ну та родинну революцію, як об’єднання домогосподарств комунарів
в єдиний будинок! Утім, у конфіскованому помешканні бракує місця.
Чуємо нарікання: «З погляду гігієни неможливо розмістити 43 особи в
п’яти кімнатах». Комунарам потрібні будівельні матеріали для нових

8,1 Mark R. Baker, Peasants, Power, and Place: Revolution in the Villages of Kharkiv
Province, 1914-1921, Harvard Ukrainian Research Institute Publications, 2016,
p. 38-39.
85 Див. : O. Figes, « Peasant farmers and the minority groups of rural society. Peasant
egalitarianism and village social relations during the Russian Revolution (1917-1921) »,
in Peasant economy..., p. 378-380.

61

Комунарські революції 1919 року в Україні

помешкань. У будь-якому разі вони не хочуть повертатися до старого
життя: «Комунари категорично відмовляються жити в селі»86.

Пролетарська диктатура на селі
Конфіскація земель і майна залишається найрішучішим актом
російської революції, на який досі наштовхуються нинішні керманичі
після падіння СРСР; їм не вдається відновити автентичну приватну
власність хоча б винятково на власну користь. Соціальне потрясіння
зв’язків між «Владою, майном, людиною»87 у 1917-1921 роках зали­
шається в цьому сенсі досі нагальним історичним питанням, щодо
якого діяльність комунарів кидає несподіване світло.
Можна уявити шок, який переживали селянські пролетарі від за­
хоплення безкраїх землеволодінь (у середньому 485 десятин) і роз­
кішних помість. Наприклад, комуна «Ленін II» розташувалася у бу­
динку з безліччю просторих кімнат, гральним залом, бібліотекою, бу­
дуаром, вісьмома спальнями, ванною, трапезною для прислуги. Серед
меблів - більярдні столи, люстри, порцеляна, дзеркала88... Читаючи
«Протокол прийому та передачі», згадується сцена з «Десяти днів, що
потрясли світ», коли червоногвардійці вриваються в Зимовий палац і
коливаються між бажанням грабунку та волею зберегти все багатство
для національного надбання89. Однак після розташування комунарів
у кореспонденції більше не з’являється жодної згадки про цю розкіш.
Єдині потреби, згадані в листах, стосуються безпосередньої користі:
худоба, реманент, одяг, зброя.
Лише колишній власник, здається, вважав за скандал присутність
жебраків у своїх стінах. Якщо він не втік у фургонах німців, то як може
намагається протистояти конфіскації.

8(1 ДАХО, Р1631/2/296. - С. 34-36 (листування між комуною Любимівки та зем­
відділом, 14-15/04/1919). Р1631/2/301. - С. 51 (комуна «Жовтень» до земвідділу,
13/05/1919).
87 Це назва відповідного дослідження: Харченко К.В. Власть, имущество, чело­
век: передел собственности в большевистской России 1917 - начала 1921 гг. - М.:
Русский Двор, 2000.
88 ДАХО, Р1631/2/275. - С. 12-18 (Опис рухомого й нерухомого майна,
16/04/1919).
89 John Reed, 10 jours qui ébranlèrent le inonde, [1919] Paris, 1982; p. 142.

62

Світ комунарів

Так, власник Нарожній [...] погодився приєднатися до комуни, але
сьогодні він відмовився, і під тим приводом, що він долучився до
артілі [...] він не дозволяє нам розпочати роботу, тож ми просимо
повітовий земвідділ розв’язати це питання й дозволити продо­
вжити почате.

Адміністрація вирішує питання на користь комунарів, які збе­
режуть за собою власність (200 десятин), тоді як Нарожній буде ви­
ключений з комуни. Втім, із собою він забере коня, корову, свиню,
двох курей, півня і те, що треба, щоб годувати сім’ю та худобу90. Однак
протистояння між власниками та комунарами не завжди переходять
у гостру фазу. Поміщик Яковенко отримує 3 квітня наказ звільнити
маєток на користь комуни «Любимівка». Наступного дня сама комуна
просить залишити Яковенка, бо в того велика сім’я, що складається з
11 осіб. Отже, комуна просить радянську владу: «чи можете ви знайти
можливість розмістити нас в іншому місці»91.
Трапляються більш конфліктні ситуації. У комуні «Свердлов»
«15-го числа брати Волотко Дмитро, Микола та Іван [колишні влас­
ники 500 десятин] працювали на землі, яка була в них віднята, збули
ніч у комуні біля ангара, і потім виявилося, що вони забрали три
снопов’язалки»9293
. Комуна «Красно-Донецька» скаржиться на крадіжку
кінської збруї95. Слово «крадіжка», хоч і вживається нечасто, вказує
на те, що комунари були переконані, що мають повне право вважати
конфісковане майно своїм.
Треба поставити питання щодо легітимності використання влас­
ності іншого. Якщо посилатися лише на менталітет селянина, який
був переконаний, що земля не належить нікому, крім Бога94, тоді треба
було б пояснити, чому більше немає комунарів... Радше придивимо­
ся уважніше до заяви комунарів: колишні власники «працювали на
землі, яка була в них віднята, збули ніч у комуні біля ангара». Земля
«була в них віднята», тобто належала їм раніше. Натомість з якого
права «збули вони ніч у комуні»? Отже, комуна є не землею, а місцем,
90 ДАХО, Р1631/2/272. - С. 1-2 (листування бл. 5/04/1919. - С. 7-11).
91 ДАХО, Р1631/2/296. - С. 16, 18, 23 (3,4/04/1919).
92 ДАХО, Р1631/2/294. - С. 22-23 (комуна «Донецько-Ленінська» 21/05/1919).
93 ДАХО, Р1631/2/283. - С. 20-21 (5, 8/04/1919). Р1631/2/295. - С. 35, 43 (скарга
комуни й відповідне розпорядження).
91 Харченко. - Там же. - С. 29-30. MOON, ouvr. cit, p. 224.

63

Комунарські революції 1919 року в Україні

де вони живуть. Поза сумнівом, це місце не в матеріальному сенсі, а
радше в соціальному, як «життя-разом». Комуна для своїх членів - не­
мов те, чим є «двір» для членів родини: конкретною репрезентацією
соціальних зв’язків.
Якщо ці соціальні зв’язки не вкорінюються в землі, чим вони
підживлюються? Можемо припустити, що вони підживлюються в
буквальному сенсі: вони споживаються спільно. Бажання їсти разом
передбачає «братчину», традиційну братерську трапезу95. Треба наго­
лосити на чистій траті, яка є одним з аспектів комуни, і цю самовід­
даність вбачаємо в будь-якій комунарській діяльності. Погляньмо під
цим кутом зору на конфіскації, прохання, постачання, відшкодування
тощо. Речі й продукти циркулюють, використовуються, ламаються,
споживаються, проїдаються, але не зберігаються. Рушники, скатерти­
ни, пальта, сорочки, ковдри, які вони знаходять, перекроюються, щоб
змайструвати з них одяг: хоча руйнується структура, але зберігається
матеріал. Вони завзято працюють, сіють, обмінюють, не думаючи,
що білогвардійці на відстані гарматного пострілу можуть знищити
зроблену працю.
Загалом експропріація землі сприймалася комунарами як реапропріація. Ось чому вони стверджують у телеграмі до земвідділу, що,
мовляв, «это хозяйство желают обработать сами коммунисты в другую
экономию итти не желают»96. Навіщо наперед відмовлятися від інших
земель? Знову ж таки ніщо не вказує на бажання володіти власністю
як такою. У листі комунари просять «дати цю власність у розпо­
рядження нашому осередкові, який самоорганізувався». Подвійне
дистанціювання: йдеться про те, щоб розпоряджатися, а не володіти;
користувачем буде осередок, а не безпосередньо якісь особи.
До того ж у центрі вимоги не речі. Вони потрібні лише як засоби
для життя. Насамперед ідеться про опанування свого способу життя,
тобто розпорядження своєю працею, як стверджується в листі. Так
розв’язується очевидна суперечність між безтурботністю споживання
та завзяттям самоорганізації. Зовсім не бувши ознакою «морального
занепаду частини суспільства»97, рух експропріації, здається, свідчить
про те, що хаос громадянської війни став нагодою для радикалізованих бідняків рішуче підкорити речі своїй волі.
95 Kondratieva, Gouverner et nourrir, p. 53.
96 ДАХО, P1631/2/299. - С. 6 (без дати).
97 Харченко. - Там же. - С. 35.

64

Світ комунарів

Комунари й інші

Отже, ми бачили, що комунари ізюмського повіту на практиці
розпочали змінювати й підважувати соціальні стосунки, пов’язані
з гендером, багатством, культурою. Однак усе це стосується лише
1845 осіб. Тимчасом населення повіту становить 341 540 мешканців,
згідно із сучасними оцінками. Це співвідношення двісті до одного!
Питання погляду 99,5 відсотка людей на 0,5 відсотка утопістів не таке
вже й незначне.
Анкети, надіслані земвідділом, містили питання про «ставлення
до вас населення». Комуна «Свердлов» з Мар’ївки відповідає «друж­
нє», але вона така одна. Її тезка, теж комуна «Свердлов» з Пісок, за­
значає, що люди налаштовані вороже. «Паризька комуна І» додає,
що місцеве населення поводиться до комуни «дуже непривітно до
неможливості»9899
. Матеріальна причина цього ресентименту доволі
проста: земля. Згідно зі зведеною відомістю, земвідділ мав на обліку
330 родин комунарів, які займали 13 698 десятин землі". Кількість
домогосподарств, можливо, применшена, і до облікованих земель за­
раховували необроблені території. Хай там як, в середньому кожне
домогосподарство в комуні мало в своєму розпорядженні 41,5 деся­
тин. А це вдесятеро більше, ніж середній показнику регіоні! Є звідки
взятися напруженню.
Великодушні комунари ладні допомогти своїм сусідам. «Мы
вторые парижские коммунисты [sic] дали 8 десятин земли для ярового
посева гражданам Федоровнам, которые не имеют ни одного сажена
земли». Маючи володіння в 1350 десятин (з них 475 - орні), це не так
уже й тяжко100.
Ніхто не наважувався прямо висловити невдоволення. Однак
розвивається спротив на манівцях. Це стосується насамперед ви­
користання вигонів. Мешканці с. Федорівки стверджують, що луки
«принадлежат нам в аренду», тоді як земвідділ підтвердив право ко­
мун забороняти вигін худоби на своїх луках101. Комуна «Шахтарська
98 ДАХО, Р1631/2/303. - С. 8 (31/03/1919). Р1631/2/283. - С. 36 (без дати).
Р1631/2/276. - С. 121 (без дати).
99 ДАХО, Р1631/2/241. - С. 81-98 (вже цит.).
100 ДАХО, Р1631/2/276. - С. 25 (Заява 14/04/1919), 5 (опис землеволодіння).
101 ДАХО, Р1631/2/276. - С. 28 (лист земвідділа, 29/04/1919), 35 (лист «Другої

65

Комунарські революції 1919 року в Україні

праця» замирює конфлікт за допомогою угоди з селянами Купянки
про «тимчасовий дозвіл випасу худоби».
Антагонізм, який викристалізовується на землях, однак, глибший.
Загальні збори «Паризької комуни І», які тривали сім годин, обгово­
рюють саме цю проблему. Йдеться про те, що меншість «свідомих
громадян створила Паризьку комуну», але інші селяни

залишилися зі своїми старими поглядами, ворожим ставленням
до комуністичного ладу. [...] Сільрада та більшість населення нама­
гаються озброїти народну масу та вже згадані інституції проти ко­
муни за допомогою викривальних доносів, брехні, упереджень.
Швидко втрутився земвідділ, щоб захистити свою креатуру. Він
адресує до волості такий лист:

Бюро комун при повітовому земвідділі приписує вам донести до
відома сільрад, що вони жодним чином не мають права втручати­
ся в справи комун, зокрема, коли йдеться про Глинську сільраду
щодо Паризької комуни102.
Ці поодинокі приклади свідчать про напруження, що зростало
навколо комун. Зі столиці Харкова приходять плакати, що ілюстру­
ють перехід конфлікту в публічну площину в середині квітня. Плакат
губернського виконкому звертається до «всього населення землеро­
бів губернії». Він нагадує про перший розподіл земель на початку
1918 року, потім реакцію за гетьманату Скоропадського. А сьогодні

Советская Власть на Украине объявила прежде всего землю на­
родным достоянием [...] Во всех уездных и волостных ЗемОтделах
решаются вопросы, как наилучшим образом использовать нынче
землю, как наделить ею всех безземельных и малоземельных. [...]
Само население в этом участвует, собирая Съезды и совещания.
Цього не можуть стерпіти «вороги народу». Однак сподівання, які
вони покладали на іноземну інтервенцію, зазнали краху.

Паризької Комуни», 23/[04]). Р1631/2/297. - С. 49 (лист з примітками, 16/04/1919).
Р1631/2/298. - С. 36 («Условие», 3/05/1919).
102 ДАХО, Р1631/2/276. - С. 64 (Проток. 30/04/1919), 80 (2/05/1919).

66

Світ комунарів

Тогда они пускаются на новые хитрости. Распространяют клевету
и ложь о том, что Сов., власть отбирает землю у крестьян, что она
их насильно заставляет итти в коммуну, артели. Всякому разум­
ному человеку понятно, что нельзя заставить кого-либо работать
с человеком, к которому у меня не лежит сердце, что даже в се­
мье не все члены между собой согласны. Само собою понятно,
что Сов., власть, власть труд..ихся, никогда не может позволить
кабалу и угнетения и экспроприацию одного человека другим.
[...] И только те, которые прикидываются друзьями крестьян, а в
действительности только хотят вернуть власть помещикам, ра­
спространяют подобную небылицу. Первый пункт устава или ар­
тели гласит: «Сельско-хозяйственные коммуны или артели есть
добротный Союз трудящихся, часть общенародной организации
товарищеского земледелия». Следовательно, только свободные
люди, по их доброй воле соединяясь в союз для совместной об­
работки земли, могут образовать коммуну или артель. Никто не
может их к этому понудить, заставить и этого на самом деле и
быть не может. Всякому понятна выгода совместной обработки: у
кого нет лошади, у кого нет плуга, у другого есть семена, а нет ни
лошади ни плуга. Когда начинают думать о том, как же быть, как
же обработать землю всех, приходят к тому, что надо составить
союз и работать сообща. Это и раньше делалось, с тех пор как мир
стоит, но раньше беднякам было трудно собраться в союз, ибо
со всех сторон их окручивают помещики, их ставленники, рос­
товщики и кулаки, которые только и ждали, как бы поживиться
на чужой нужде.

Після згадки про світову революцію, що відбувається в Угорщині,
Сербії, Румунії та Австрії, читаємо такі гасла:
ДА ЗДРАВСТВУЕТ СОЮЗ РАБОЧИХ И КРЕТЬЯН И ИМИ ПО­
СТАВЛЕННАЯ ВЛАСТЬ СОВЕТОВ. ДОЛОЙ ВСЕХ КЛЕВЕТНИКОВ,
ПРИКИДЫВАЮЩИХСЯ ДРУЗЬЯМИ НАРОДА И ПРИЗЫВАЮЩИХ
ПРОТИВ ВЛАСТИ СОВЕТОВ. ТО ВРАГИ НАШИ, ТО ТЕ ЖЕ ПОМЕ­
ЩИКИ, ПОПЫ И МИРОЕДЫ. ОТСТОРОЖНОСТЬ. СОМКНИТЕСЬ
КРЕПКО ВОКРУГ ВАШИХ СОВЕТОВ.103

103 ДАХО, Р4806/1/26. - С. 184 (От Харьковского Губисполкома, к всему земле­
дельческому населению губернии - заказ 2741 - плакат, без дати).

67

Комунарські революції 1919 року в Україні

Від зброї критики до критики зброєю

Ці виступи залишаються здебільшого риторичними, бо пріорите­
ти швидко зміщуються. Атмосфера в Україні насичена насильством.
Кількість погромів постійно зростає в усій країні: 51 - у січні 1919 ро­
ку, 61 - у березні, 148-у травні. Чимало радянських плакатів і декре­
тів засуджують спалах почуттів ненависті до євреїв, хоча ці почуття
виявляють себе відносно мало на територіях, контрольованих черво­
ними104. Атмосфера «Великого страху» починає згущатися й довкола
комун. У комуні «Ленін І» «уночі конюх боїться ходити на конюшню»
через «банди контрреволюціонерів». Власності та фруктовому саду
комуни «Червоний стяг» загрожують «хищения соседних жителей».
«Зграї волоцюг» борознять околиці комуни «Донецько-Ленінська».
«Ми живемо на трахту», - кажуть комунари «Раковського», теж побою­
ючись волоцюг. Тертя із зовнішнім світом більше не розв’язуються
політично. Принаймні 8 комун просять зброю для захисту, «хоч якоїсь
зброї, навіть старої моделі або ж будь-якого ліворвіра [sic]». Це краще,
ніж залишитися «з ломакою або з голими руками»105.
Просування білогвардійських підрозділів Добровольчої Армії,
природно, посилює почуття страху та ненависті, що захоплюють
Україну наприкінці весни 1919 року. «Відмова дати українському се­
лянству плодючої землі поміщиків» виражається через несприйняття
комун; своєю чергою це спричиняє неприязнь до комунізму й позбав­
ляє Червону Армію підтримки106. Наявні архіви не дозволяють скласти
чітке уявлення про ці процеси в масштабі одного села. Чи перерос­
тають напади на комуни у герилью проти радянської влади, ба навіть
104 Henry Abramson, A prayer for the government: Ukrainians and Jews in revolutionary
times, 1917-1920, Harvard university press, Cambridge (Mass.), 1999; p. 103-114. ДАХО,
P4806/1/26. - C. 182 (Плакат губернського виконкому «Обращение к трудящимся
харьковской губернии», от 19/03/1919), 185 (плакат губернського виконкому «То­
варищи рабочие, крестьяне и красноармейцы», без дати). Вестник НКВД УССР. Там же. - С. 3.
105 ДАХО, Р1631/2/277. - С. 17 (ок. 24/04/1919). Р1631/2/280. - С. 13 (бл. 5/05).
Р1631/2/283. - С. 35. Р1631/2/290. - С. 38 (24/05). Р1631/2/294. - С. 23 (21/05).
Р1631/2/299. - С. 23 (22/04). Р1631/2/310. - С. 10 (7/04). Р1631/2/314. - С. 9 (8/05).
106 Sergei Pavliuchenkov, « The Jewish question in the Russian Revolution, or
Concerning the Reasons for the Bolsheviks’ Defeat in the Ukraine in 1919 », Revolutionary
Russia (n°10.2,12/1997, p. 26). Цю думку поділяє також: Peter Kenez, Civil war in south
Russia 1918-20, vol. 2, Berkeley, 1977; p. 149.

68

Світ комунарів

у справжнє повстання? Скоріше загострення тиску проти комун мало
супроводжувати зростаючу пасивність щодо радянських інституцій.
Цій селянській пасивності відповідає надактивність комун.
Усе це відбувається на тлі голодної пори року, між останнім по­
сівом і наступним урожаєм. «Два дня уже члены коммуны [ім. Шев­
ченко] сидят без хлеба» (21 травня); В комуні «Жовтень» вони страж­
дають від голоду, без хліба і картоплі, харчуються тільки молоком
(27 травня). Комуна «Інтернаціонал» також боїться «в скором времени
окончательной голодовки» (25 травня), але подвоює зусилля, втратив­
ши п’ятьох членів, які пішли в Червону Армію. В «Паризькій комуні І»
теж шестеро мобілізувалися на початку червня. Це приблизно чверть
та п’ята частина дорослого населення107.
З приходом армії Денікіна комунари вочевидь не могли залиша­
тися в своїх домівках як прості селяни. З погляду зовсім іншої, аніж
більшовицької, влади мова йшла не про їхні домівки, а про вкрадену
власність. Залишалося лише рішення про переїзд, що ставало дедалі
твердішим мірою наближення фронту. З червня земвідділ просить
комуну в Нижньо-Оскольську тимчасово розмістити у себе земвідділ
Райгорода. 24-го Денікін займає Харків108/Можна собі тільки уявити
відступ червоних. Він мав бути доволі запеклим, зважаючи на те, що
білогвардійцям довелося витратити два тижні, щоб просунутися на
120 кілометрів, які відділяють Ізюм від губернської столиці. Про ева­
куацію цивільного населення написав Микола Хвильовий у 1928 році,
тобто майже десять років після тих подій:

Людей, що поспішали на північ, і справді не можна було назвати
єдиним організованим і організуючим цілим. Це був розхрістаний
конгломерат. Тікали з містечка й фізично безсилі батьки та матері
комуністів, тікали й деякі комунари з барахлом, які вважали, що
фронт може почекати, а барахло обов’язково треба «спасти» й
обов’язково треба здати «під розписку» десь за тисячу верстов від
позиції. Тікали деякі нервові обивателі, котрі страждали на манію
пересліду і, щиро симпатизуючи південному військові, ніяк не
могли припустити, що їх помилують за «зраду», за те, що вони в
107 ДАХО, Р1631/2/310. - С. 22; Р1631/2/301. - С. 66; Р1631/2/297. - С. 66;
Р1631/2/300.-С.41 (анотований список комунарів «Інтернаціоналу»);Р1631/2/276.С. 129 (4/06).
108 Kenez, Civil war..., vol. 2, p. 157.

69

Комунарські революції 1919 року в Україні

свій час не пішли з друзями англо-французьких рантьє, тікали й
різні авантюристи, які, придбавши «іменем пролетаріату» деяке
майно, поспішали перенести його у більш безпечне місце. Сло­
вом, різні люди тікали на північ за тих душних днів тривожного
дев’ятнадцятого року109.

Як персонажі цієї гротескної картини, Дудка, Погорілий, інші
службовці та комунари, сходять з української сцени, невідомо, позаяк джерела замовкають аж на півроку. Білі окуповують регіон Харкова
до 11 грудня 1919 року.

109 Хвильовий М. Із Вариної біографії, [1928] Ц Новели, оповідання. - K., 1995. С. 398. Події новели відбуваються в Богодухові, повітовому центрі в 50 кілометрах
на північний захід від Харкова.

70

Висновки

Щоб прослідкувати за досвідом комун, ми зумисне зробили ак­
цент на процесі, що перебував у відкритому й невизначеному на­
перед розвитку: від ідеологічних спроб різних політичних течій до
конкретного формування комун мірою встановлення радянської
влади. Отож у нашому фокусі опинилася низова ініціатива місцевих
революціонерів. Після розгляду особливостей бурхливого зростання
комун навесні 1919 року тепер варто розширити перспективу. Хоча
комунари часто прагнули розпочати все «з нуля», все ж таки вони були
детерміновані культурним і соціальним оточенням. Треба зважати на
місце цієї особливої епопеї - Україну, - як і на вплив, який на комуни
справила сільська община, хотіли вони цього чи ні. І як, урешті-решт,
не згадати постать, що відразу спадає на думку, коли говоримо про
Україну, селян і революцію, - а саме Нестора Махна?

Комуністична воля та національна свідомість
Сьогодні говорити про революцію в Україні й не зачепити на­
ціонального питання виглядало б мало не провокацією. Зв’язки між
соціальною зміною й тим, що називають «українством», можуть бути
розглянуті під двома кутами. З одного боку, тут можна бачити по­
літичну проблему, яка ставиться свідомо. З другого - національну
ідентичність можна розглядати як культурний факт, що впливає на
поведінку.
З політичного боку, можна згадати комуну, що носила ім’я Шев­
ченка, великого національного поета XIX століття. Як інші назви ко­
мун, їй, очевидно, дали цю назву за пропозиції активіста-організатора,
який таким чином хотів продемонструвати цінності революції, що
перебувала в становленні. В цьому сенсі ім’я Шевченка стояло в од­
ному ряду з іменами Маркса чи Леніна. Від початку XIX століття го­
ловні захисники української ідентичності сповідували соціалістичні
ідеї: серед них, якщо згадати лише кількох, були Драгоманов, Ко­
цюбинський, Франко, Леся Українка. Це подвійне, соціалістичне та
націоналістичне, переконання не залишалося в межах абстрактного
почуття. Наприклад, письменник-харків’янин Гнат Хоткевич був голо71

Комунарські революції 1919 року в Україні

вою профспілки залізничників у 1905 році, зачинателем робітничого
театру, але також етнографом народів Карпат і винахідником оригі­
нального методу гри на бандурі110. Соціальні та культурні інтереси у
цих людей були тісно пов’язані.
Нагадаємо, що в 1919 році Петлюра, з одного боку, та червоні,
з іншого, спиралися в своїй боротьбі на вороже ставлення й опір
селян проти німців111. Вочевидь перебіжчиків з націоналістичного та­
бору було немало. Так, Хвильовий описував у вже цитованій новелі
сільського вчителя, який

спершу стояв за Петлюру, розуміючи його, Петлюру, як революціо­
нера, а потім, [...] щиро перекинувся в більшовицьку пропаганду і
виступав уже далі як голова ревкому112.
У локальних, навіть особистих, ідеологічних коливаннях початку
1919 року особливе відзначення Шевченка легко пояснювалося. За
походженням кріпак, піднявся завдяки освіті, творець, пов’язаний зі
своїм народним корінням, борець проти самодержавства та жертва
репресій: ніщо в засновнику української національної літератури не
суперечило основним більшовицьким ідеям113.
Але чи цього достатньо, щоб виснувати про наявність національ­
ного почуття у комунарів? Письменник Віктор Шкловський, який слу­
жив військовим комісаром Тимчасового уряду, якось мав дискусію із
солдатами «роты, состоящей почти исключительно из украинцев»,
між лютим і жовтнем 1917 року. Він записав цю розмову в щоден­
нику: за його спостереженням національний горизонт був більше
очікуванням інтелігенції, ніж справді народною вимогою.

Я заговорил с ними об Украине. Я думал, что это большой и
важный вопрос. По крайней мере, в Киеве вокруг него шумели
чрезвычайно. Они остановили меня:
«Нам это не нужно!»
110 Москвич Л. Хоткевич // Малий словник історії України / В. Смолій (відповід.
ред.), В. Верстюк та ін. - К.: Либідь, 1997.
111 Грациози А. Великая крестьянская война... - Там же. - С. 21.
112 Хвильовий М. - Там само. - С. 392.
113 Olha Ostriitchouk,Les Ukrainiens face à leur passé: vers une meilleure compréhension
du clivage Est-Ouest, Bruxelles, Peter Lang, 2013, p. 193-196.

72

Висновки

Для этих солдат вопрос о самостийной или несамостийной Укра­
ине не существовал. Они сразу же сообщили мне, что они за
общину...114
Від початків революції національне питання було менш присутнє
в настроях простих людей, аніж питання соціальне. До того ж у політизованих колах націоналістичні та соціалістичні почуття почина­
ють протиставлятись якраз у 1919 році: петлюрівці та більшовики зі
зброєю в руках борються одні проти одних, щоб контролювати країну.
Лідер націоналістичної лівиці письменник Винниченко у 1920 році
зробив з цього такий висновок: «Виходу не бачу, бо є тільки два ви­
ходи: або відмовитись бути українцем і тоді бути революціонером,
або вийти зовсім з революції й тоді можна бути українцем»115.
Якщо в комунах ми не констатуємо особливої вимоги щодо укра­
їнського питання, можна змістити фокус і спробувати розглянути
національний факт радше не як ствердження, а як культурну та со­
ціальну спадщину. З погляду культури пропорція українських імен
становила від 50 до 90 відсотків практично в усіх комунах, що скла­
далися з місцевих мешканців. Однак пошуки «українства» були дещо
штучними в харківському регіоні. Як увесь Схід України, це була зона
змішання; сама назва «Слобідська Україна» вказувала на подвійне
відхилення - і від Росії, і від України.
Брак однозначної ідентичності до того ж відбувався на лінгвіс­
тичному рівні. На селі розмовляли суржиком116, мішанкою української
та російської мови. Цього діалекту, що зародився внаслідок комуні­
кації україномовного селянства та російськомовних містян117, хоч як
111 Шкловский В. Сентиментальное путешествие (1923). - СПб.: Азбукаклассика, 2008. - С. 44.
115 Володимир Винниченко. Щоденник, 13 липня 1920 р. - Цит. за: Паскевич Н.
Володимир Винниченко. - К., 2001. - С. 8.
116 George Y. Shevelov, The Ukrainian language in the first half of the twentieth century
(1900-1941): Its state and status, Cambridge Mass., 1989; p. 11.
117 Офіційні дані щодо 1933 року (за радянським критерієм «національності»)
після кількох років українізації. Українці: 86 відсотків (у харківському регіоні);
48 відсотків (у місті). Росіяни: 9,5 відсотка (у регіоні); 30,3 відсотка (у місті). Євреї:
2,9 відсотка (у регіоні); 17,7 відсотка (у місті). Представники інших національнос­
тей: 1,6 відсотка (у регіоні); 4 відсотки (у місті). Див.: Аракчеев, Бенкендорф. Харь­
ков. - С. 450. Артюхов А. Харьковская область // Большая советская энциклопедия /
О.Ю. Шмидт (глав. ред.). - Т. 59. - М., 1935. - С. 462.

73

Комунарські революції 1919 року в Україні

це дивно, немає в джерелах. Ми натрапляємо на українську в офіцій­
них публікаціях есерів і радянсько-комуністичної влади. Натомість у
джерелах, що виходили з-під пера нижчих адміністративних рівнів і
комун, усе писалося російською, граматично неправильною, але ні­
коли не українізованою. У комунах деякі письменні, ремісники та
напівмістяни (як-от Дудка та інші активісти) всі були русифіковані.
Можна також припустити, що комунари, які переймалися тим, щоб
утвердити владу зі спеціальними бланками та печатками, бажали
продемонструвати респектабельність, що супроводжувалася вжит­
ком ученої мови.
Російська була мовою економічної та інтелектуальної потуги,
а також мовою політичної влади. Наприкінці XIX століття царська
влада провадила політику примусової русифікації118, доходячи аж до
того, що забороняла слово «український», замінюючи його на «ма­
лоросійський». Культурна політика головних претендентів на владу
(Скоропадський, Петлюра, ради) так чи так була українофільська, але,
очевидно, не мала часу дійти до сіл на сході країни. Отже, специфічна
мова комунарських текстів була наслідком несподіваного доступу до
письма малоосвічених. Але це також була спроба висловитися в мові,
яка не була мовою їхнього повсякденного життя. Це було насамперед
бажання ствердити себе в публічному просторі.
Питання національного самовизначення має також ставитися в
термінах соціальних структур, тим паче що тут різниця між Росією
та Україною доволі відчутна. В 1905 році 77,7 відсотка сільських домогосподарств Російської імперії були включені в селянську общину,
тоді як лише 43 відсотки в Україні, де приватна власність була розви­
нутіша. Торкаючись самого поняття колективу, важливість «общини»
здається вирішальною для розуміння феномена комун. Якщо община
загалом переважає навколо Харкова, то на місцях ситуація сильно
контрастна. В окрузі Ізюму 62 відсотки земель належать общині; в
окрузі Харкова - 36, а в окрузі Глухова - 2,5 відсотка119.

118 Циркуляр від 18/07/1863 р. і «Емський указ» від 18/05/1876 р. Дзюба О.М. та
ін. Україна від найдавніших часів... - С. 123,138.
119 Калініченко В.В. Земельна громада // Історія українського селянства. Т. 2. - С. 59. Селянське господарство України. - С. 51; Крестьянская подзе­
мельная община на Украине в доколхозный период // Вести. Харьков, ун­
та. - 1984. - №°266. - С. 3-4.

74

Висновки

Утім, можна припустити таку гіпотезу. Оскільки на Сході України
«община» походить від російського впливу, а навколо Ізюму поява ко­
мун збігається з переважанням «общини», тоді можна було б вивести
комунарський феномен з російського впливу. Однак треба обмежити
значення реально приватної власності в Україні. З 64,5 відсотками
землі форма переважного господарювання в усій країні - общинний
розподіл, що став остаточним і непорушним. Селянин обробляє за­
вжди ті самі наділи, але він лише користується чужим землеволодін­
ням, бо юридично власником залишається село. Реально індивіду­
альна господарська обробка землі незалежними підрядниками, що
мають свідоцтво на право власності («відрубники» та «хуторяни»),
перевищує 20 відсотків земель лише в трьох українських округах, але
ніколи не досягає 40 відсотків.
До того ж способи селянської організації залежать скоріше не
від «ментальностей», а від форм зовнішньої домінації. Правобереж­
на Україна зносила ярмо «шляхти», польської знаті, яка вимагала
від селян індивідуально відпрацьовувати «панщину», тоді як у Росії
стягувався колективний грошовий податок («оброк»)120. «Община» була
відповіддю на державний і поміщицькийр-иск; її відсутність залежала
від місцевих характеристик панівного класу. Індивідуальне упідле­
глення заохочувало приватну ініціативу в Україні так само напев­
не, як колективне ярмо в Росії підтримувало общину. Отже, йдеться
не так про національні інваріанти в соціальній поведінці, як радше
про розмаїту гру взаємодії сил залежно від територій та історичних
періодів.

Від общини до комуни

Від національного питання ми непомітно перейшли до проблеми
традиційної селянської общини та її соціологічної реальності. Зв’язки
між общиною та комуною ставлять насамперед дві проблеми. З одно­
120 Див.: Історія українського селянства. - Там само. - Т. 1: Молчанов В.Б.
Соціально-економічне становище сільського населення України в першій поло­
вині XIX ст. - С. 322-323; Реент О.П. Соціальне життя... // Історія українського
селянства. - Т. 1. - С. 379. Калініченко. Селянське господарство України. - С. 53.
Moon, р. 70, 214. Панщина. Шляхта // В. Смолій та ін. Малий словник...

75

Комунарські революції 1919 року в Україні

го боку, заманливо побачити в утопічних спільнотах просто нове від­
родження традиційних комунітарних цінностей: і община, і комуна
передбачають широку автономію щодо зовнішнього світу і сильну
внутрішню зв’язність. З іншого боку, треба поставити під питання
легітимність рішення більшовиків «перенести класову боротьбу до
села», позаяк багато досліджень наполягають на єдності та стабіль­
ності селянської групи.
Очевидні спільні точки між общиною та комуною не мають при­
ховувати фундаментальну генеалогічну відмінність між ними. Чле­
ни общини не обирають один одного для спільного життя. Анатоль
Леруа-Больє, застерігаючи проти необгрунтованого соціалістичного
ентузіазму, слушно зауважував: «Російська селянська община [...] не
є вільною асоціацією»121. Ця відмінність, крім того, робить банальною
констатацію наявних подібностей. До того ж община пропонує об­
раз «демократії» на різних рівнях: мешканці, «старожили», староста,
голова, доходячи так до представника поміщицької влади, «мирового
посередника». Ці найменування добре передають режим традиційної
легітимності122. Комуни організовуються за іншою логікою: за ідеоло­
гічною згодою (з активістами), через уповноваження (вибраних), за
угодою (з державою).
Утім, комуни також зазнають тягар традицій. Наприклад, жін­
ки та молодь мають нижче становище. Було б, однак, неправильно
вбачати в цьому сутнісну рису комунарського руху. Ці патріархальні
заведення формально суперечили статутам комун. До того ж рівність,
яку практикували в двох шахтарських комунах, свідчить, що деякі
товариства вже зламали ці старі пута. Покірність жінок в інших ко­
лективах говорить не так про комуни, як про тогочасне селянське
суспільство. Чітка тенденція підважувати засновки сім’ї в кожному
комунарському русі ще не досягла рівня реальної трансформації зви­
чаїв, але вона відкрила справді новий шлях.
Також потрібно повернутися до питання власності, що, безпе­
речно, найбільш заплутані через півторастолітні дискусії. Часто й далі
стверджують, нібито община, бувши колективним розпорядником
121 Anatole Leroy-Beaulieu, L'empire des Tsars et les Russes, [1898] Paris, Bouquins,
1990, p. 486.
122 Щодо українських «громад», див.: Реєнт О.П. Соціальне життя... // Історія
українського селянства. - Т. 1. - С. 374-376.

76

Висновки

земель, мала стихійну схильність до комунізму серед російського се­
лянства. Однак Гакстгаузен зазначає, що «принцип рівного розподілу
на душу населення [походить] з давнішого принципу слов’янського
права, а саме нероздільності майна від сім’ї та роздільності права ко­
ристування» [виділення наше]123. Герцен також помітив, що «общинна
власність і управління» ішли пліч-о-пліч з «пере-перерозподілом124 по­
лів і селянською часткою»125. На цьому підґрунті Анатоль Леруа-Больє
чітко заперечує збіг між соціалістичними утопіями Заходу та соціаль­
ними реаліями Сходу. В Росії

поля [...] розділені на більш-менш рівномірні проміжки поміж
членами общини, які обробляються кожним окремо на свій страх
і ризик. Так індивідуальне користування загалом ототожнене з
колективною власністю. В цьому позірно комуністичному «ми­
рі» найпершим рушієм у діяльності залишається персональний
інтерес. Усупереч доволі поширеному закордоном упередженню,
селянин відкидає ідею будь-якої спільної праці126.

Розділена община?

<

Міф про колективізм общини народився й був розвинений серед
інтелектуалів-народників. Більш реалістичний погляд мали самі селя­
ни. Створюючи комуну, комунари відокремлювали себе від села, тобто
від общини. Місцеве населення, яке намагалось у них забрати землі
собі й нагромаджувало перепони, ще було общиною. Хоч би як це було
парадоксально, революція її неабияк посилила. Внаслідок реформ
Столипіна (1907-1911) в 1916 році налічували між чвертю та трети­
ною сільських домогосподарств, які зорганізувалися в незалежні від

123 Haxthausen, Auguste de, Etudes sur la situation intérieure, la vie nationale et les
institutions rurales de la Russie, vol. 1, Hanovre, Hahn, 1847, p. 76, 114.
121 Землі, колективна власність общини, не були поділені між домогосподарствами раз і назавжди, а розподілялися більш-менш регулярно згідно з демогра­
фічними потребами (див.: Moon, op. cit., p. 220-222).
125 Iscander (Herzen), Le peuple russe et le socialisme, Paris, 1852; p. 30.
126 Anatole Leroy-Beaulieu, “Le mir et la commune russe” in L. Delavaud [et al.]
La Russie, géographique, ethnologique, historique, administrative, économique, religieuse,
littéraire, artistique, scientifique, pittoresque, etc., Paris, Larousse p. 165.

77

Комунарські революції 1919 року в Україні

общини підряди. Власне, розподіл земель «знизу», до якого якраз за­
охочували більшовики, відживив старий інститут общини. Лихоліття
громадянської війни ще більше підштовхнуло селян з’єднатися в об­
щині. Зміни політичної влади перетворили її на владу, яку незмінно
визнавали на місцях. У 1922 році загалом залишається не більш ніж
2 відсотки незалежних селян127...
В Україні цифри вищі, бо община тут була менш розвинута, а отже,
столипінська політика була ефективніша. В повіті Ізюму 19 відсотків
земель оброблялися незалежними селянами в 1923 році. Втім, община
займала простір, що був залишений вільним через віддаленість цен­
тральної влади. Згідно з багатьма дослідженнями, кадастрові й адмі­
ністративні межі збігалися, і сільрада - це не що інше, як головування
общини. А оскільки сільські збори - це водночас і загальні збори, то
можна сумніватися, що там практикували справді всезагальні вибори.
Якщо український історик припускає, ніби всі робітники зрілого віку
могли ухвалювати рішення, широкі дослідження радянських виборів
1919 року у шести губерніях південно-західної Росії показують, що
балотувалися лише 26,1 відсотка дорослих осіб. Це збігається з кіль­
кістю голів сімейств. Традиція збереглася: жінки та молодь «залиша­
лися на своїх місцях», утримуючись від голосування128.
Не можна сказати того самого про комунарів. Вони систематич­
но порушують общинні зобов’язання. Чи слід у цьому вбачати вира­
ження класової боротьби на селі? Нагадаємо основні позиції з цього
питання. У 1972 році Теодор Шанін опублікував важливу працю «Не­
зручний клас» [The Awkward class], яка підважувала канони радянської
історіографії щодо селянства. Аргумент Шаніна був простий. Розподіл
земель між 1917-м і 1920 роком

мав розумітися [...] як вираження консервативних сил (можна
б сказати, реакційних) традиційних общинних зв’язків, а не як
класова війна в тому сенсі, в якому вислів уживається в міському
суспільстві, зосередженому навколо ринку.
127 О. Figes, « Peasant farmers... », in Peasant economy..., p. 383.
128 Калініченко В.В. Земельна громада // Історія українського селянства. - Т. 2. С. 45, 57; Крестьянская подземельная община... - С. 3-11 ; Селянське господарство
України. - С. 51. Orlando Figes, « The Russian Peasant community in the Agrarian
Revolution », in R. Bartlett (red.), Land commune and peasant community in Russia:
communal forms in Imperial and early Soviet society, London, 1990; p. 241, 244.

78

Висновки

Селянські повстання під час громадянської війни, байдуже, чи
вони скеровувалися проти білих, чи проти червоних, завжди здій­
снювалися в єдності села. Отже, ідея класової боротьби, що йшла
б із-середини селянської общини, зовсім хибна129.

Сьогодні цей погляд поділяє більшість істориків. Жан-Луї Ван
Режемортер, услід за В.П. Даніловим, говорив про «єдину селянську
революцію 1902—1922 років», показуючи «общини, що знову вивіль­
нилися». В цій моделі більшовики та їхні виконавці виглядають абсо­
лютно зовнішньою силою, втіленням центральної влади, що віддавна
намагалася підкорити село. Андреа Ґраціозі описує зв’язки між двома
інстанціями як «велику селянську війну», «конфлікт між молодою ра­
дянською державою та пригніченою більшістю її власного населен­
ня». Період громадянської війни - лише «перший акт» п’єси, логічною
розв’язкою якої стала сталінська колективізація130.
Чи міг би менш ніж 1 відсоток комунарів підважити одностай­
ність села за тієї епохи, як і одностайність істориків у наші часи? В
будь-якому разі вони можуть поставити під питання підґрунтя єд­
ності селян: справді, бідні серед бідних,рони розбивають єдність.
Чому ж так мало тих, хто наважився виступити проти села? Як село
убереглося від такої небезпеки розколу? Проблема, здається, не була
поставлена в історіографії СРСР. Єдність общини виглядає однією з її
«природних» атрибутів, настільки природних, що навіть не викликала
ні в кого запитань.
Секрет цієї єдності не лежить ані в рівності своїх членів, ані в
свободі, яку вона їм дає. Вона походить із рівноваги, осередок ваги
якої залежить від практики спільних цінностей (від ідентичності, як
сказали б сьогодні), що прихильні до тих, хто домінує, і внутрішньо
засвоєних домінованими. Ці останні не були німими чи паралізова­
ними, ніхто не затуляв їм рота чи вдягав на них кайданки. Навпаки,
вони діяли, адже сильно були мотивовані до боротьби. Від неї зале­
жало їхнє матеріальне та моральне життя. З цього приводу хто обрав
129 Teodor Shanin, The Awkward class, political sociology of peasantry in a developing
society, Russia 1910-1925, Oxford, 1972; p. 161, 147.
130 Jean-Louis Van Regemorter, « Le concept d’une révolution paysanne unique
de 1902 à 1922 », (1998) in L'insurrection paysanne de la région de Tambov..., Paris,
Ressouvenances, 2000. Грациози A. Великая крестьянская война... - M.: Аиро-ХХ,
2001. - С. 5.

79

Комунарські революції 1919 року в Україні

би собі долю переселенців, що покидають рідну селянську домівку
на зламі століття, щоб спробувати щастя у місті? їхні матеріальні
злидні там подвоюються ще й дестабілізуючою аномією, соціальною
дезінтеграцією. Вони ставали маргіналами, виключеними. Отже, бід­
няки з села мали (і значно більше, ніж ті, хто домінував!) працювати
на підтримку системи, яка, даючи їм навзаєм їжу та визнання, їх
підкорювала. Таке функціонування настільки злагоджене, що можна
запитати себе, як сільські общини могли призводити до зламів у ви­
гляді заколотів і заворушень?
Саме тут відбувається втручання земвідділу в селянські справи,
що в принципі не мало нічого небаченого чи свободовбивчого. Кон­
флікт, який він породив усередині общини, був менш природний,
ніж споконвічне мовчазне панування голів сімейств. їхнього гніву та
невдоволення, хай навіть вони були в більшості, все-таки не досить
для засудження політики більшовиків.
Щоб впливати на суспільне життя села, комуністична влада мала
вибір поміж кількома засобами. Комітет бідняків (комбід) чи рево­
люційний комітет діяли в площині політики: вони виступали як без­
заперечна влада, підкорюючи село своїй адміністративній волі й на­
магаючись зменшити владу общин. Комуна, яку формували активісти
ізюмського повіту, не мала на меті здійснювати офіційну владу, вона
прагнула до глибокої переміни побуту й способу життя, підважуючи
підґрунтя влади землевласників. Для цього вони апелювали до спраги
самостійності, єдності та рівності, але на відмінному й вищому рів­
ні, ніж звичний общинний сенс. Автономія в комуні символізувала
свободу, яку можуть безпосередньо застосувати найбільш доміновані верстви. Така свобода на відстані витягнутої руки гарантувалася
власним місцем, звідси - прихильність не до майна, рухомого чи
нерухомого, а до спільноти як такої. Конкретна можливість жити «в
себе вдома», але не в селі й за іншими правилами, робить із комуни
не утопію (не-місце), а «евтопію» (добре місце), яке також є близьким
місцем.
Потяг до єдності, комунарське бажання з’єднатися з комуніс­
тичною партією, ототожнитися з нею пояснювалися глибоким від­
торгненням активістського розмаїття: неможливо уявити іншого
активіста, ніж комуніста в комуні. Втім, комунари та комуністи не
залежать винятково від метаполітики чи від протототалітаризму.
Здійснення єдності - це просто їхній ідеал. У «Державі та революції»
80

Висновки

Ленін визначав як вищу мету кінець «принципу підкорення меншості
більшості», тобто «подолання демократії». За комунізму має зникнути
«будь-яка необхідність упідлеглення однієї людини іншій, однієї час­
тини населення іншій частині»131. Революційну дію надихає мрія про
примирене з собою суспільство, звільнене від конфліктів і силових
стосунків, хай яким було соціологічне або політичне вираження цієї
мрії. Розділення наявне, але воно виражається на іншому рівні - у
відокремленні комунарів од селян. Це відповідає особливості рево­
люції 1917 року: всі інституції, створені після Лютневої революції,
формувались як низка відділень «плебеїв на Авентині»: ради, при­
значені для робітників (або для селян чи солдатів); пролеткульт, що
організовує суто пролетарську культуру; комуни як земне царство для
найбідніших селян... Отже, навчання політиці відбувається не через
плюралізм, а через розкол. Виникає звичка різко відокремлюватися
від супротивної соціальної фракції, завжди працюючи над єдністю
всередині. Це парадокс революції, в якій починаючи з 1917 року «кла­
совий дискурс став превалюючим» у порівнянні з дискурсом гро­
мадянства. Класовий дискурс був «доволі гнучкий, щоб містити [...]
широкий спектр розмаїтих ідентичностей»^ і «доволі багатозначний,
щоб об’єднати різні групи, які з ним ототожнюються»132. Так, він міг
долучити комунарів до великої робітничої родини, водночас відді­
ляючи від мешканців села.

«Сільський пролетаріат»

Щоб цей механізм соціальної боротьби на селі діяв, треба було
також визначити два конфліктних між собою класи, «буржуазію» та
«пролетаріат». Довгий час ототожнений із цим останнім, суб’єкт під
назвою «бідний селянин» зазнав глибоку історіографічну еволюцію за
кілька останніх десятиліть. Унаслідок роздумів Леніна про селянський
пролетаріат, радянська докса мала розгледіти в ньому революційний
авангард, члени якого, однак, «не були достатньо організовані, щоб
[...] забезпечити перемогу влади рад»133. Сьогодні стверджують абсо­
131 Lénine, ОС, vol. 2, р. 350-351.
132 Figes & Kolonitskii, Interpreting the Russian Revolution..., p. 126.
133 Académie des Sciences de l’URSS, Histoire de l'URSS, M, Progrès, 1967;
p. 332-333.

81

Комунарські революції 1919 року в Україні

лютно протилежне. Андреа Ґраціозі висуває ідею, ніби більшовицька
політика «грала на внутрішніх розбіжностях, що вочевидь існували
[на селі], але не маючи класового характеру». Далі він вказує на «якос­
ті» пробільшовицьких селян, яких підтримував новий режим:
відданість справі чи, точніше, новій державі й беззаперечна
одержимість працею [...] політична та соціальна незрілість, жага
кар’єри [...] грубість стосовно підлеглих, алкоголізм, кумівство.
[...] З дивовижною постійністю відзначалася присутність яскраво
вираженого кримінального елемента...134

Якщо більшість істориків таким чином долучилася, щоб скинути
постать пролетаря з його п’єдесталу, цьому можна протиставити сер­
йозне дослідження «селянської бідноти». Так, Роберт Едельман порів­
няв-марксистський і культуралістський (Шанін) підходи з реальними
рухами західноукраїнських селян у 1905 році. У культуралістів він
вбачає неіснування боротьби класів як такої на селі, до того ж не кон­
статує, щоб найбідніші селяни були й найбільш активними політично.
Навпаки, сільські робітники, що працюють вдалині від своїх домівок,
часто виступають штрейкбрехерами, ба навіть фізично протистоять
бунтівним селянам, що повстають проти поміщиків.
Натомість, Едельман підтверджує марксистські моделі, розгляда­
ючи селян, які здають в оренду свою робочу силу неподалік свого села.
Вони поводяться раціонально, а не фанатично, висувають конкретні
вимоги й обстоюють їх за допомогою страйку незгірше будь-якого
робітника з міста. Отож він пропонує змістити схему Леніна: без­
земельний переселенець є не пролетарем, а субпролетарем; бідний
«роботяга» тотожний промисловому робітникові; куркуль є дрібним
буржуа; поміщик відіграє роль капіталіста135. Орландо Файджес під­
тверджує суть цих конотацій на прикладі громадянської війни. Ор­
ганізації бідноти збурюють вороже ставлення, коли складаються з
людей, зовнішніх соціально та географічно щодо общини: «чорноро­
би, ремісники та безробітні, що покинули міста». Беззаконня панує
134 Грациози А. Великая крестьянская война... - С. 19-20. На схоже зневажливе
ставлення до бідняків, що стали на шлях боротьби на боці червоних, натрапляємо
у: Харченко. - Там само. - С. 8,43, 27.
135 Robert Edelman, Proletarian peasants: the Revolution of 1905 in Russia’s Southwest,
Cornell university press, Ithaca, N. Y., 1987; p. 133-135,170-171,175-177.

82

Висновки

настільки, наскільки компартія їх підтримує. Поблизу ліній фронту ці
«мігранти» озброєні й сіють насильство136.
Ми бачили, що комунари, навпаки, майже ніколи не були аутсай­
дерами, чужинцями. Вони протистояли общині, з якої самі походи­
ли. Конфлікти, що трапляються, є скоріше питаннями розмежування
всередині общини. Зрештою, зауваги Едельмана щодо селянських
страйків і «класової свідомості», яку вони виражали й підсилювали,
доволі важливі. Насамперед, тому що вони беруть до уваги дуже часте
становище сільських робітників відносно власників земель, які во­
ни беруть під комуну. По-друге, вони добре показують, що «класова
свідомість» детермінується відносною та мінливою позицією, яку за­
ймає індивід. Пролетар, що бореться у полі чи на плантаціях, може
бути також дрібним власником, який турбується про свої інтереси в
сусідньому селі. Отже, вираження антагонізму не є природним, воно
уможливлюється втручанням третьої інстанції, яка його легітимізує.
Під час громадянської війни цю роль відігравали радянська держава
та комуністична партія.
Оскільки цим двом інстанціям часто закидають їхній диктатор­
ський та антиселянський характер, було б формено порівняти їхню
діяльність із діяльністю Нестора Махна, якого одностайно визнають,
навпаки, співцем свободи та захисником селянства.

Випадок Махна

Нестор Махно досі залишається в протестній уяві через те, що він
очолював непідробний масовий рух, а ще тому, що ніколи не.входив
у спілку з відвертими контрреволюціонерами. До того ж його вкорі­
нення в українське селянство ставить його в центр проблематики,
яку ми тут розглядаємо. Навіть якщо бракує достатньої кількості без­
посередніх джерел, велика видавнича робота, присвячена Махнові,
дозволяє принаймні висунути кілька гіпотез щодо його концепції
аграрного комунізму.
«Батько» (як називали його прибічники) вихвалявся, що стояв у
витоках однієї з перших комун, у якій він сам мешкав кілька місяців
п'’ Figes: « The Russian Peasant community... », art. cit, p. 250; « Peasant fanners
and the minority groups... », art. cit., p. 392.

83

Комунарські революції 1919 року в Україні

на початку 1918 року137. Під час своєї зустрічі з Леніним 25 червня
1918 року двоє чоловіків обговорювали сільськогосподарські кому­
ни138. Більшовицька політика підтримки комун розгорнулася саме в
той час, і можна припустити, що свідчення молодого українського
анархіста було одним з елементів, які підштовхнули Леніна стати на
шлях аграрного колективізму. В липні 1918 року лідер більшовиків
міг небезпідставно вважати, що комуни відповідали настроям найбідніших селян. Іще раніше анархісти вже «передчували» напрямок,
яким піде найрадикальніша частина народу, як-от навесні 1917 року,
коли вони почали встановлювати на місцях «владу рад».
На початку 1919 року ситуація змінилася. Відтепер українські
більшовики були єдиними комуністами, які виступали за життя в
спільноті. Цього положення вони досягли, поза сумнівом, завдячуючи
загостренню революційної боротьби, а також їхньому привілейова­
ному зв’язку з радикалізованим простолюдом. Махновці, натомість,
відчули, що комуни, які викликали захват у найбідніших, спричи­
няли роздратування у решти села: ось чому група «Набат» і махнов­
ський з’їзд рад припинили підтримувати аграрний колективізм139140
. Те­
пер анархісти обмежуються простим розподілом землі й фактично
пристають до позицій українських есерів і російських більшовиків
(які самі у грудні 1918 року відкидають комуни заради селянських
комбідів).
Цей поворот відрізнявся від зміни тодішньої політики більшови­
ків у Росії. Анархісти його не озвучили й продовжували підтримувати
комуни на словах. Як приклад великої перемоги вони подавали за­
снування двох чи трьох анархістських комун110 на території в 70 тисяч
137 Махно Н. Русская революция на Украине. Книга 1 [1929]. - К.: Україна,
1991. - С. 172-173. Аршинов П. История Махновского движения [1923]. - Запо­
рожье, 1995. - С. 52.
138 Махно Н. Под ударами контр-революции [1936]. - К.: Україна,
1991.-С. 132.
139 Отчет о Втором районного съезде [советов] от 12/02/1919 в с. Гуляй-Поле //
Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. Историческое повествование. - К.,
1993. - С. 89. Резолюции первого съезда конфедерации анархистских организаций
Украины «Набат» (состоявшегося в г. Елисаветграде 2-7 апреля 1919 г.). - [Елисаветград]: Изд-во КАОУ «Набат», 1919. - С. 24.
140 Путь к свободе, № 2 (24/05/1919) // Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора
Махно... - С. 223. Аршинов згадує три комуни (Там же. - С. 82-83). Волін (Voline,
La révolution inconnue, Paris: Les amis de Voline, 1947, p. 542-543) посилається на ті

84

Висновки

квадратних кілометрів, тимчасом як комунари Ізюму організували
32 колективи в повіті на 1500 квадратних кілометрів! Отже, вони
вихваляли майже неіснуючі комуни, хоча насправді забезпечували
селянське дрібне господарство. До того ж анархісти протиставляли ці
«вільні» комуни «комісарократії» більшовицьких комун, вигадку якої
ми вже бачили. Хоч би як це парадоксально, звинувачення в «коміса­
рократії» підхоплять самі більшовики на початку 1920 року. Коли во­
ни зрозуміли, що комуни відштовхують від них селянські маси, вони
відмовилися від підтримки так званих нав’язаних селянам комун.
Якщо махновці в аграрній політиці були «на крок вперед» біль­
шовиків, то це тому, що вони спиралися на селянську громадську
думку, не критикуючи її. Це, між іншим, секрет їхньої популярності,
що перебувала в зеніті на всьому південному сході України в першому
півріччі 1919 року, тоді як більшовики зіштовхувалися з дедалі біль­
шими труднощами. Тепер розуміємо, чому радянська влада почала
дискредитувати Махна від квітня, саме в момент, коли від комун по­
троху відмовляються: вона намагалася позбутися політичного конку­
рента. Троцький висував дві претензії до батька. Він закидає, що той
спирається на «Гуляйпольских кулаков, мариупольских спекулянтов»
(нагадаємо, що для більшовиків слово «кулаки» було евфемізмом «об­
щини»). Троцький назвав другу причину в присутності харківської
преси:
Мне кажется, что это вполне ясно: [оздоровление Донецкого фрон­
та лежит] в упразднении гуляй-польской независимой анархо­
республики, установлении единства Советской власти, единства
армии, ее методов управления, аппарата командования141.
У той час коли поширювалася селянська ворожість до комунізму,
централізація революційної влади стала насправді необхідною, тим
паче що заперечувати комуни означало заперечувати себе як кому­
ніста. Неявно це означало визнати, що Махно на тактичному рівні
мав рацію...

ж комуни, що й Белаш і Аршинов, але додає, що «вони були й у інших місцях»,
не уточнюючи.
111 Троцкий Л. В пути: «Махновщина», № 51 ; «Беседа с представителями харь­
ковской печати», № 52 (4 и 5/06/1919).

85

Комунарські революції 1919 року в Україні

Згодом комуністичні дослідники все-таки визнали глибинну мету
першого протиставлення між Махном і більшовиками. Не зважаючи
на обмовляння щодо кулаків і чорносотенців, махновщина характери­
зувалася так: «Махновщина явилась политическим и экономическим
порождением украинской деревни, потерявшей за время Граждан­
ской Войны политическую и экономическую связь с городом и хо­
зяйственно замкнувшейся в себе».
Справді,
Архивные документы дают нам возможность сделать вывод, что
махновцы выдвинули два принципа: 1) объединение всего крес­
тьянства в общих организациях (не исключая и кулаков) для ре­
шения всех крестьянских вопросов; 2) невмешательство города,
в данном случае пролетариата, во внутридеревенские отношения
и внутридеревенскую классовую борьбу142.
Можна погодитися з цим судженням, тим паче що в екзилі Махно
іншого й не говорив. Він хвалився, що об’єднав «крестьян имущих,
малоимущих, бедняков и батраков» супроти кулаків та латифундистів,
і далі критикував більшовиків за те, що вони намагалися соціально
розділити село. Позаду цієї політики він завжди вбачав одне лише
намагання «для сохранения своей власти [ось чому] они нуждаются
в кулаках и батраках»143.

Комуни у 1919 році були найбільшим поступом найнижчих кла­
сів на радянській території, коли вони здавалися неймовірними й
нездійсненними ще кілька місяців до того. Цей результат міг бути
досягнутий лише завдяки опертю на багату революційну традицію,
яка дала біднякам якщо не розв’язки конкретних проблем, то при­
наймні можливості висловлення. Рішення більшовиків заохотити й
підтримати комуни, можливо, залежало від обставин, але дало нечу-

142 Яковлев Я. Русский анархизм в Великой русской революции. - Птг., 1921. С. 40. Кубанин М. Махновщина, крестьянское движение в степной Украине в годы
гражданской войны. - Л. - С. 115.
143 Махно Н. На чужбине. - Париж, 2004: «Крестьянство и большевики»
(1928.-С. 93-94).

86

Висновки

ваний поштовх для розвитку. Принаймні це уможливилося завдяки
особистій участі певних активістів.
Відносно більша кількість комун в Ізюмі, ніж деінде, була прямим
результатом діяльності таких, як Дудка, Юревич та Погорілий. Особис­
те залучення цих активістів до колективізації було насправді єдиним
чинником, який може пояснити, чому цей повіт, що репрезентував
1,4 відсотка українського населення, об’єднав 15 відсотків комунарів
навесні 1919 року. Ці активісти втілювали на локальному рівні тонкі,
але реальні зв’язки - людські, організаційні, ідеологічні - між револю­
ційними, часто інтелектуальними елітами та «непоетизованим про­
летаріатом» чорноробів. Завдяки цій простягнутій руці деякі зуміли
висловитися, викриваючи десятки мікроситуацій розриву, насичених
роками приниження, експлуатації, а також індивідуальних чи колек­
тивних дрібних повстань. Ці революційні мікроситуації мали б ми­
нути непоміченими серед простих вимог прав. Майбутні комунари,
безперечно, брали участь у соціальних заворушеннях 1917-1918 ро­
ків, вимагаючи землю, мир і свободу поряд із сільськими власниками.
Лише ці останні, найсильніші в общині, родині, приватній власності,
мали скористатися здобутками. Заклик створити комуни, навпаки,
відкрив для найбідніших можливість зробити їхню революцію, наба­
гато радикальнішу в підваженні традиційних соціальних зв’язків.
Цей комунарський порив першої половини 1919 року мав щось
колосальне, якщо згадати, що він відбувався водночас із виникнен­
ням Баварської республіки рад (листопад 1918 - квітень 1919 року),
Угорської комуни (березень-серпень 1919 року) та нетривкої Сло­
вацької радянської республіки (червень 1919 року), знищення якої під
грім канонади могли чути у карпатських селах. Усі ці революції несли
ознаку того, що потім назвуть «лівизною», чи культурною144 чи соці­
альною. Невдовзі генерал Гоффман та адмірал Міклош Горті поклали
край баварській та угорській утопії, тимчасом як Денікін починаючи
з липня 1919 року ліквідував українські комуни.
Повернення червоних через шість місяців по тому не спричинило
ніякого нового комунарського розквіту. Це викриває маловідомий
аспект громадянської війни, народну контрреволюцію, реакцію на
«Комму нию» й обстоювання селянського родинного та соціального
И| На той час музикант Бела Барток і поет Ернст Толлер уславились як
революціонери.

87

Комунарські революції 1919 року в Україні

порядку. Остаточне викорінення комун було справою не білогвардій­
ців, а дрібних власників, які зазіхали на конфісковані землі й боялися
соціального піднесення бідняків і жінок145. Така реакція нутряного від­
торгнення порівняна із супровідною хвилею антисемітських погромів
на заході країни. Вони продовжилися в 1920-1921 роках численними
селянськими повстаннями (що кваліфікувалися радянською історіо­
графією як «бандитизм») і завершилися компромісом. Більшовики
припиняють підтримку та створення нових комун, залишаючи со­
ціальну владу на селі в руках впливових голів сімейств. Натомість за
собою вони зберігають політичну владу, використовуючи діяльність
простолюду в формі «комітетів незаможних селян», створених в Укра­
їні в травні 1920 року. Відтак виникає об’єктивація селянина-бідняка,
середняка та куркуля, терміни, яких майже не вживали у 1919 році.
Утім, комуни виникають у містах за часів НЕПу. Тією мірою, якою
життя в спільноті не обов’язково має інституційний характер, дже­
рела залишилися доволі фрагментарні. За винятком особливо ега­
літарної педагогічної комуни, що боролася проти адміністративної
інертності146, на цих колективах відбилося розчарування епохи. «Дом
Советов» для комуністичних керівників не мав нічого утопічного. «Ты
думаешь, если дом битком набит коммунистами, тактам коммунис­
тический быт? Успокойся!..»147*Активісти озлоблені, і якщо найменші
ще вірять у «комуну», то на кшталт християн, які сподіваються на
спокуту, в невизначеному майбутньому. Інші комуни виявилися ла­
бораторіями соціального контролю на догоду владі та еліті. В одному
115 У містечку на півдні Харкова чоловіки прийшли на збори жіночої ради й на­
пали на активістку-організаторку. У своєму звіті вона переписує їхні слова суржи­
ком: «Що це таке-чего зроду не було щоб баб звалы в расправу, а теперь зазывают
их сюды, / и когда им стали разъяснять для чего созываются женщины, они в
один голос завопили: цего зроду не було, щоб бабы ходили на сходку, бросылы
свынятта утят и прочий, a-то баба,якунадытся ходыты и борщ перестане варыты
и сорочки стирати никому [К]ажды день все сюды бигать буде, ораторив слухать
и прощай мое хозяйство. Завтра всих бабив на картошкы повыгоним, щоб вони
про цу лыху годину ны '■гулы, но все-таки как крестьяне не боялись лыхой годины»
(ДАХО, П1/1/307. - С. 53, отчет Соколевой 23/05/1920).
146 Карун А.Н. Детский дом как коммуна // Путь Просвещения. - 1925. № 1-2. - С.87-118; «Беспризорные» подростки и современность// Путь Просве­
щения. - 1925. - № 5-6. - С. 110-132.
147 Стрельникова В. Второй дом советов // Зори Грядущего [Харь­
ков].- 1922.-№ 5.-С. 2.

88

Висновки

інституті сільськогосподарської освіти апарат компартії відновив уні­
верситетський лад, сформувавши студентську комуну. Викладацький
склад підзвітний «раді комуни», яка опікується також студентським
життям, а колективна праця забезпечує всіх продовольством148. Те­
атральна авангардна трупа «Березіль» теж живе комуною згідно з
принципами «організації станцій»: свідчення змальовують яскравого
харизматичного керівника, а повсякденні питання вирішує станція
НОП (Наукова організація праці).
Селянські комуни посідають маргінальне місце. В рамках кол­
госпного руху, що охоплює менш ніж 2 відсотки земель, їх набагато
перевищують артілі та Товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ).
Тимчасом, «без капіталу [...] надто складно організувати людей» і
«провадити сільське господарство, навчаючи їх у свідомому кому­
нальному дусі»149. Отож емансипаційний рух збивається з кроку в
порівнянні з 1919 роком. Утім, молодь і жіноцтво села однаково вба­
чають у комунах простір свободи й засіб доступу до культури. До того
ж, попри тенденцію до професіоналізації керівництва, внутрішній
демократизм у комунах залишається незмінним правилом. Нарешті,
навіть за критеріями рентабельності НЕПУ комуни виявилися най­
продуктивнішими господарствами150.
Тогочасні дебати не зберігають слідів цих успіхів. Тепер задає тон
бухарінське «Збагачуйтеся!», кинуте у 1925 році, і навіть Троцький
захищає колективізм лише побіжно та й то нехотя, поєднуючи його
із заходами, які сприяють індивідуалізмові151. Так само широка дис­
кусія щодо «нового побуту» швидко зводить питання до модернізації
звичаїв і обслуговування індивіда.

н8 Éric Aunoble, « Prôner l’émancipation, instituer la domination: sur l’expérience
d’une commune de jeunes en Ukraine soviétique dans les années Vingt », Dissidences,
n°6 (зима 2013) http://revuesshs.u-bourgogne.fr/dissidences/document.php?id=2749.
н9 ДАХО, P845/3/833, Харьковский Райисполком: о с/х коммунах (коллективи­
зация коммун), 1/01/26 до 1/06/1927. - С. 41-42: Доклад о деятельности коммуны
«Красная Звезда» за период 1/01-1/10/1926.
150 Éric Aunoble, « Les succès méconnus d’une agriculture socialiste (URSS, années
vingt) », Gavroche, Revue d’histoire populaire, n°165 (січень-березень 2011; 8 p.).
https ://sites. google.com/siteAommuny/Home/la-societe-sovietique/les-succesmeconnus-d-une-agriculture-socialiste.
151 Троцкий Л. К вопросу о сельскохозяйственных коммунах // Правда. - 1925. № 278 (5 декабря).

89

Комунарські революції 1919 року в Україні

У літературній царині словесна битва також зазнала поразки. Як
Пільняк і Платонов, найкращі представники українського Відроджен­
ня (прозаїк Хвильовий, поет Йогансен і драматург Куліш152153
*) виказують
пристрасну підтримку ідеалові комуни й схоплюють її мовну само­
бутність. Однак, зображаючи досвіди, які постійно розчаровують, во­
ни даремно переходять у табір їхніх огудників.
Щоб заповнити чимось нестачу репрезентацій, пропагандистські
твори функціонують як фабрика кліше. Нариси журналістів підсилю­
ють популярні упередження, змальовуючи сільськогосподарські ко­
муни як приклади низькопробних надмірів, які суспільство та влада
мусить терпіти.
Цей процес підводить до дискредитації утопії владою в момент
«великого зламу» 1929-1931 років. Якщо слідкувати за тодішніми ви­
ступами Сталіна, бачимо, що кооперативна артіль запропонована су­
проти двох «відхилів»: проти правого - Товариств спільного обробітку
землі та лівого - комун. На практиці «повна колективізація» вбиває
реально існуючі комуни. Примусова вербовка селян маргіналізує ядро
комунарів, які долучилися добровільно. Статутні реформи кладуть
край внутрішній демократії. Між членами зникає чіткий принцип
егалітаризму, адже повернулася приватна власність! Голод 1933 року і
колгоспний статут 1935-го добивають останні колективи: в атмосфері
зневіри сіл залишаються лише артілі, які керуються в бюрократично­
му та патріархальному ключі.
У місті одноманітний колективізм супроводжує початок п’ятиріч­
ного плану. З-поміж нових форм організації промислової праці влада
з театральною помпою презентує появу виробничих комун. Але вони
швидко засуджуються через нівеляцію доходів (уравниловка), яка ні­
бито шкодить духові змагання. Втім, на заводах Харкова ці комуни
ще майже два роки чинять опір реорганізації в бригади. Цей опір був
фактичною опозицією робітників ієрархічному тискові155. Нічого по­
дібного немає в студентських комунах, які перетворилися на інстру­
менти соціального контролю у величезних університетських містеч­
152 Куліш М. Комуна в степах // Твори в двох томах. - Т. 1: П’єси. - К.: Дніпро,
1990. -С. 96-140.
153 Éric Aunoble, Рабочие и власть в Харькове с 1920 по 1933 гг. (по материа­
лам областного архива), Cahiers du Mouvement Ouvrier, Paris, № 13-14 (2001), див.:
https://sites.google.com/site/kommuny/predstavlenie/o-sovetskom-obsestve/rabocici-vlast-v-harkove.

90

Висновки

ках, що нещодавно були побудовані. Так само унікальний дім-комуна,
збудований в ту епоху в «першій столиці», величний архітектурний
ансамбль «Новий прбут», виявляє недолугість керівництва під час
будівельних робіт і жадібність очільників, які забажали привласнити
собі кілька квадратних метрів квартирної площі, хоча вона була при­
значена для колективного користування.
У карколомних змінах радянського суспільства комуни постійно
на слуху, але в реальності вони не відігравали ніякої дієвої ролі. На­
вмисне чи ні влада перетворила їх на опудало нібито повного соціаль­
ного розгардіяшу, в порівнянні з яким запис у колгоспи чи бригади
виглядає як менше зло. Письменники йдуть за цією схемою, малюючи
«соціалістичний наступ» на селі тими ж барвами, що й громадянську
війну. Для Хвильового, наприклад, «дуже нагадав мені, милий друже,
19-20 рік»154. Ось чому опір комунарів, реальний опір, майже неви­
мовний і нечутний: їхній егалітаризм і демократизм скидається на
ефект офіційної пропаганди. Вдаючись до революційної риторики
часів громадянської війни, влада й еліти завадили бідним класам
висловлювати щонайменшу незгоду.
Надалі образ комуни ніколи не зникле повністю з радянської
культури. Наприклад, робота Макаренка в колонії імені Горького
(Полтава, 1920-1927) і в комуні імені Дзержинського (Харків, 1927—
1934) змішує революційні теми комунарської традиції та авторитарні
елементи, характерні для повороту до сталінського ладу. Міф про ко­
муну зберігається немовби далекий відблиск революційного вогнища
та спроб його загасити.
Але його знову й знову запалюють слова Варвалії Лоденко:
Перед нами простягається земля бідняків, багатства якої нале­
жать винятково багатіям, планета обдертої землі, перетворених
на попіл лісів, планета сміття, [...] ми всі стоїмо перед тим, що
має породити загальну бурю, боротьбу до кінця, якій невідома
пощада, десять десятиліть принаймні немилосердної реорганіза­
ції і реконструкції згідно з нашими правилами, поза будь-якими
релігійними або фінансовими логіками багатіїв і поза їхніми
|5'' Хвильовий М. По Барвінківському району (3 блокноту кореспондента). - X.:
ДВУ 1930 (перевид. в кн.: Твори. - Нью-Йорк: Смолоскип - Слово, 1983. - Т. 3.,
1982. - С. 486-487.

91

Комунарські революції 1919 року в Україні

політичними філософіями, не зважаючи на ґвалт їхніх останніх
сторожових псів, ми всі стоїмо перед цим уже сотню років, і ми
так досі й не збагнули, як зробити, щоб ідея повстання в ім’я ега­
літаризму відвідала водночас, в один і той самий день мільярди
бідних, якцх вона ще не відвідала, і щоб вона пустила в них ко­
ріння й нарешті в них розквітла. Отже, вирішимо, як це зробити,
і зробимо це155.

155 « Varvalia Lodenko » dans Antoine Volodine, Des anges mineurs; Narrats [1999],
Seuil « Points », Paris, 2001; p. 45-47. Див. рос. вид.: Володин А. Малые ангелы:
Наррацы. - М.: ОГИ, 2008.

92

Революція 1917 року:
сто років дискусій у Франції

Вступ: 1917-2017 роки

Скоро Російська революція святкуватиме своє сторіччя, але без
пишноти, якою вона відзначалася за радянської доби. У Росії від
2005 року день, коли більшовики захопили владу (7 листопада), біль­
ше не вихідний, і хоча Володимир Путін може дозволити собі деяку
похвалу патріотичних чеснот Сталіна, від нього не почуєш похва­
ли на адресу Леніна1. На того ж Леніна вихлюпнулося невдоволення
на українському Майдані наприкінці 2013 року: бажання розірвати
з минулим виразилося в «ленінопаді», систематичному поваленні
пам’ятників комуністичного вождя по всій країні.
У Франції революційне минуле теж виглядає для когось баластом,
від якого ніяк не позбудуться. Про це красномовно засвідчило відзна­
чення двохсотліття 1789 року2. Спершу хотіли дійти консенсусу щодо
руху прогресу, який символізувала Французька революція, однак інте­
лектуальні дебати перетворилися на судилище революції як такої або
принаймні її «надмірів». Роль історичного наглядача за комеморацією
була покладена на спадкоємця марксистсько-якобінської історичної
школи Мішеля Вовеля, але переможцем в очах громадськості вийшов
ліберальний історик - Франсуа Фюре. Відкидаючи як класовий аналіз,
так і революційний волюнтаризм, він вирік фразу, що відтоді стала
відомою: «Французьку революцію завершено».
Поклавши край революції французькій, Фюре атакував російську
в своїй розвідці «Минуле однієї ілюзії. Нарис про комуністичну ідею
в XX столітті» (1995). Його наступ розвинули й радикалізували автори
збірки «Чорна книга комунізму: Злочини, терор, репресії» (1997), які
вбачали в жовтні 1917 року витоки тоталітарного кошмару, однаково
небезпечного, як нацизм, але тривалішого й, зрештою, більш убивчо­
го. Шкільні програми швидко підхопили поняття тоталітаризму. В ко­
лежах і ліцеях почали менше вивчати політичну боротьбу та соціальні

1 Див.: Korine Amacher, « Révolutions et révolutionnaires en Russie: Entre rejet et
obsession », Revue d’études comparatives Est-Ouest, n°45 (2014), pp. 129-173.
2 Див.: Éric J. Hobsbawm, Aux Armes, historiens. Deux siècles d'histoire de la
Révolution française (1990), Paris, La Découverte, 2007. [Див. рос. пер. : Хобсбаум Э. Эхо
«Марсельезы». Взгляд на Великую французскую революцию через двести лет. - М.:
Интер-Версо, 1991. - Прим, пер.]

95

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

конфлікти, що роздирали європейські країни на початку XX століття.
Натомість наголошували на виникненні політичних систем, які на
противагу нашій демократії мали намір «підпорядкувати суспільство
структурам, що прагнули “трансформувати людину”, моделюючи її
згідно з ідеологічною метою, яку приписував режим»3.3 певним успі­
хом був запроваджений тоталітаристський урок у середніх і старших
класах. Якось я заміняв одного вчителя у школі й запам’ятав учня,
який, помітивши на документі серп і молот, довго пригадував, а по­
тім видав із посмішкою, повного доброї запопадливості: «Це ж штука
Гітлера, еге ж, учителю?»
Отож у публічній сфері запановує розгляд комунізму як тоталі­
тарного й навіть глибинно злочинного явища. Так, нещодавно до­
слідник маоїстського Китаю Люсьєн Б’янко показово назвав свій твір
«Рецидив: Російська революція, китайська революція». Аналітик хоче
радикально дійти до самої суті. Він покладає всю провину на Мао,
який повторював криваві «помилки» Сталіна, але не зупиняється на
цьому й докопується до кореня всіх лих: «Ленін не менш винний, ніж
Маркс». Автор визнає, що на суді історії таке прокурорське звинува­
чення є водночас і політичною захисною промовою. Попри «жахливу
несправедливість нашого світу», книжка «ставить собі на меті місію
розвіяти чари революції»4.
Разючий поворот для країни, яка тривалий час пишалася своєю
«революційною культурою» і яку події 1917 року знов актуалізува­
ли. Французька комуністична партія, створена в 1920 році, щоб іти
за прикладом російських більшовиків, надовго позначила політич­
не життя нашої країни. Налічуючи десятки тисяч членів і мільйони
виборців, ФКП святкувала «Жовтневу соціалістичну революцію» на­
стільки завзято, що її регулярно звинувачували, нібито вона була
«партією іноземця». Підважена у своєму авторитеті під час травня
1968 року, комуністична партія опинилася обличчям до обличчя з
молоддю, яка також на вулицях вимахувала портретами Леніна. їхній
лідер Даніель Кон-Бендіт, хоч і був налаштований дуже антикомуніс­
тично, весь потопав у політичній культурі, просякнутій російською
3 Gérard Granier et Yves Poncelet (dir.), Accompagnement des programmes
d’Histoire et géographie, classes de première des séries générales, s.l., Centre national de
documentation pédagogique, 2003, p. 28.
4 Lucien Bianco, La Récidive. Révolution russe, révolution chinoise, Paris, Gallimard
« Bibliothèque des histoires », 2014, pp. 467, 480.

96

Вступ: 1917-2017 роки

революцією. Це підтверджувала й опублікована ним після «подій»
книжка, назва якої перевертала назву твору Леніна5. На іншому по­
люсі політичного спектра всі ті, хто боявся, що соціальний вибух у
Франції буде комуністичний або лівацький, матрицю своїх страхів
убачали в подіях 1917 року й охоче шпетили своїх суперників «біль­
шовиками» чи «козаками».
Зведений до кліше захоплення влади невеличкою жменькою ак­
тивістів без страху й сорому, образ російської революції, що вста­
новився сьогодні, здається, знов походить із цих самих ультрареак­
ційних кіл. Принаймні можна точно ствердити, що на оцінку події
й досі впливають політичні цілі та завдання. Так, через кілька років
після кінця СРСР публікація «Чорної книги комунізму» в листопаді
1997 року, приурочена до річниці Жовтневої революції6, зовсім не
була в цьому сенсі безневинною. Успіх твору був, однак, комплексним
явищем, що виходить за межі простої політичної операції. Цей гру­
безний том став результатом праці колективу істориків, серед яких
були визнані професіонали, як-от знавець Радянського Союзу Ніколя
Верт. Нарешті, червона тасьма, що притягувала погляд покупця до на­
пису «85 мільйонів померлих», відсилає радше до афіш, що таврували
червону небезпеку в 1920-1950-ті роки7. Звідси розуміємо, що сприй­
няття події зумовлене кількома чинниками: політичною ситуацією,
історіографічним розвитком, культурними репрезентаціями.
Саме ці три аспекти ми й спробуємо висвітлити, щоб краще осяг­
нути сприйняття російської революції у Франції, яке формувалося
від 1917 року й далі. Вплив політичного контексту видається доволі
очевидний. Від «зрадженого» більшовиками франко-російського со­
юзу до франко-радянського альянсу, за який виступав де Ґолль, від
Народного фронту до холодної війни - французькі дебати XX століття
5 «Лівизна, ліки проти старечої хвороби комунізму», див: Daniel et Gabriel
Cohn-Bendit, Le Gauchisme, remède à la maladie sénile du communisme, Paris, Seuil,
1969 (назва перегукується з роботою Леніна «Дитинна хвороба “лівизни” в кому­
нізмі», 1920).
ь Нагадаємо, що до січня 1918 року в Російській імперії діяв юліанський ка­
лендар православної церкви, а не григоріанський - католицької церкви, що був
поширений у більшості куточків світу завдяки західній експансії. Цим пояснюєть­
ся різниця в тринадцять днів: «лютнева революція» відбулася в березні 1917-го,
а жовтнева - в листопаді.
7 Див.: Nicolas Lebourg, Mort aux bolchos, Un siècle d’affiches anticommunistes,
Paris, Les Échappés, 2012.

97

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

часто точилися довкола теми й проблеми рад. Значно менше відома
роль деяких французів, яку вони відігравали на початку радянського
ладу, та їхній внесок у наше знання Революції. Життєвий шлях Вік­
тора Сержа або Бориса Суваріна - від пробудженого світовою рево­
люцією ентузіазму до зневіри в сталінізмі - зробив із них першопроходців історіографії, незалежної від влади, але через це мало відомої
широкому загалові.
Університетська історіографія підлягала й власним обмеженням,
пов’язаним із наявністю та доступністю джерел. Французький історик,
який цікавився російською революцією, займався історією на вели­
кій дистанції. Російськомовні архіви в багатьох тисячах кілометрів
зберігалися державою, яка не хотіла їх відкривати (або ж відкривала
маленькими дозами) аж до 1991 року. Внаслідок цього французькі
та західні дослідження довгий час мало не винятково залежали від
другорядних джерел, таких як преса або свідчення, з усіма наслід­
ками, які з цього випливали. До того ж спокійно займатися револю­
ційною історіографією непросто. Це вже довела полеміка навколо
1789-1793 років. Однак ідеологічний зміст не має затемнювати рево­
люційні явища, які історикові потрібно зрозуміти, перш ніж судити.
Вони сприймаються як подія настання нового ладу, тому й аналізу­
ються ретроспективно, замість того щоб розглядатися самі по собі, як
періоди розриву, що відкривають цілий діапазон можливостей.
Цікавитися сприйняттям російської революції у Франції означає
не лише ставати на перетин століття політичної історії та розвитку
історіографії. Це означає також звертатися до культурної історії. Те,
що інтерпретується на цю тему, залежить не тільки від роботи істо­
риків, але значною мірою від вибору видавців. Зусилля перекладів,
зокрема романів, теж були тим чинником, що дозволив зробити не­
знайому подію менш незнайомою. І ширше: позаду авансцени, на
якій сходяться політичні й історичні аргументи, що претендують на
раціональну аргументацію, є ще задній план, який скеровує погляд
і який вимальовується в літературі та мистецтвах, аж до мистецтв
декоративно-прикладних. Героїчний штамп або тоталітарний архе­
тип, образ «більшовика у шкірянці», який ми знаємо з літератури та
кінематографу, увійшов до свідомості широкої публіки, яка не читає
наукових праць. Тимчасом симпатія чи антипатія насамперед зале­
жать саме від таких репрезентацій.
Отже, крізь широчезний корпус політичних, історичних і худож­
ніх творів ми спробуємо окреслити долю російської революції у Фран­

98

Вступ: 1917-2017 роки

ції для того, щоб зрозуміти різкий перехід від захвату до осуду та
стирання. Цей історіографічний маршрут, ідучи за авторами різних
поколінь і протилежних поглядів, намагатиметься також прояснити
різні грані революції, кинути на «дні, що потрясли світ»8 світло, яке
затьмарилось їхнім статусом чи то взірця для наслідування, чи то
страхіття.
Нарешті, ця розвідка хотіла би заохотити читача повернутися до
вивчення 1917-1921 років, адже ці роки й досі залишаються доволі
повчальними для всіх, хто й сьогодні прагне емансипації.

8 За назвою репортажу американського журналіста, який був безпосеред­
нім свідком подій 1917 року в Росії. Див.: Рід Дж. Десять днів, що потрясли світ
[1919]. -К.: Молодь, 1977.

99

Хронологічна згадка

...не следует ли ждать в 1917 году падения
государства?9
Велимир Хлєбніков (поет-футурист), 1912 рік

23-28 лютого 1917 року: Лютнева революція
У розпал війни, наприкінці зими 1916/17 року, жіноча маніфес­
тація в Петрограді підігріває робітничі заворушення. Підважена не­
довірою економічних, політичних і адміністративних еліт, монархія
Романових за декілька днів обрушується після 303 років свого абсо­
лютного правління.
Лютий-жовтень 1917 року: багатовладдя і нестабільність

З «тюрми народів» Росія враз перетворюється на «найвільнішу
країну в світі» (Ленін). Тимчасом як Європа слугує плацдармом во­
єнних дій, де життя суспільства підпорядковується вимогам війни, в
Росії спонтанно виникає велика кількість низових самоорганізова­
них утворень: фабзавкоми, будкоми, житлокоми та полкоми; ради
(«советы») робітничих, селянських, солдатських депутатів... Вислов­
люються націоналісти, які до цього часу придушувалися: вчорашні
«малороси» відтепер прагнуть бути українцями, євреї вимагають рів­
них прав і насамперед припинення заборони на осілість чи професій­
ну зайнятість. Жінки, які, власне, подали сигнал до повстання, актив­
но долучаються до цього кипучого громадського життя й обстоюють
своє право участі як на сільських зборах, так і у всенаціональних
виборах. На чолі Тимчасового уряду й рад стають політики частіше
крайніх лівих поглядів, що вмить перейшли від напівлегального ста­
новища до влади. Вони даремно намагаються примирити інтереси
франко-англійських союзників і російської буржуазії з нестримним
напором народних мас, але виявляють лише безпорадність.
9 Діалог «Учитель и ученик». Vélimir Khlebnikov, Nouvelles du Je et du inonde,
передмова й переклад Jean-Claude Lanne, Paris, Imprimerie Nationale, 1994.

100

Хронологічна згадка

Жовтень 1917 року: більшовики захоплюють владу
Єдиною партією, що різко протиставилася загальному стано­
ві безсилля, виявилася більшовицька партія, крило марксистської
соціал-демократії. Її лідер Володимир Ленін доволі скоро стверджує,
що його партія готова взяти на себе відповідальність за владу, спи­
раючись на ради. Невелика організація кількістю у 5 тисяч членів
швидко зростає, бо одна здатна організовано супроводжувати на­
родний рух, надати низовій радикалізації політичного вираження.
Одне слово, це єдина сила, що йде на зіткнення з чинною владою, за
що піддається переслідуванням у липні 1917 року, після непідготованого озброєного бунту матросів на базі Кронштадта. Цей тимчасовий
відступ у процесі повалення режиму відкриває шлях для спроби вій­
ськової реакції, яка провалюється наприкінці серпня. Під натиском
Леніна більшовики організовують повстання в Петрограді 25 жовтня,
у день відкриття Другого всеросійського з’їзду рад, на якому вони
здобувають більшість.
Опинившись при владі, більшовики зіштовхуються з тими ж про­
блемами, що і їхні попередники. Оскільки вони перебували на маргінесі державних установ, ті відмовляють їм у будь-якій допомозі:
персонал міністерств удається до саботажу. Те саме з політизованими колами: більшість лівих партій полишають ради на знак протес­
ту проти більшовицького перевороту, пов’язана з ними профспілка
залізничників теж оголошує страйк. Тимчасом німецьке військо не
припиняє наступ, державні органи далі розпадаються. У відповідь
більшовики обирають стрибок у невідоме: розпускають Установчі
збори; укладають сепаратний мир із Німеччиною; заохочують низові
ініціативи, що оспорюють владу колишніх еліт (робітничий контроль,
розподіл земель).

1918-1920 роки: громадянська війна

Ті, хто протистоїть більшовикам, створюють там, де це можливо,
місцеві бастіони; це ще більше пришвидшує розпад держави: козаць­
кі території під контролем білих, проголошення незалежності України
націоналістами, відтак проголошення незалежності Грузії соціаліс­
тами... Вимушені шукати підтримку, ці різні сили заграють із вій­
ськовими супротивниками війни 1914-1918 років. Крім англійських
101

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

і французьких військ, до російських внутрішніх справ утручаються
німці, разом з австрійцями, румунами... Свої експедиційні корпуси
надсилають навіть американці та японці. Якщо цього не досить, щоб
позбутися червоних, то вистачає сповна, щоб загострити дедалі жор­
стокіший конфлікт. Політична боротьба стає насамперед боротьбою
воєнною; повсюдно переважає сила армій над силами ідей. Боротьба
класів обертається на боротьбу сіл проти міст і центральної влади. Мі­
рою того як суспільство розривається, а держава розпадається, партія
більшовиків установлюється як остання міцна структура.

1921 рік: Знекровлене осердя світової революції
Більшовики виходять переможцями в громадянській війні в
1921 році, зумівши будь-що зламати всілякий опір і, зокрема, опір
селянства. Але якою ціною далася перемога? Всією країною лютує
голод. Важко говорити про настання радянської демократії та омрія­
ної Леніним «держави-комуни», про яку він захоплено писав улітку
1917 року в «Державі та революції». Натомість тепер він діагностує,
що «робітнича держава має бюрократичне викривлення», зважаючи
на вплив, який дістають військово-поліційні структури, завдяки яким,
власне, й була здобута непроста перемога. Про це свідчить повстання
в Кронштадті, яке виступило за «владу рад, а не партій», і його подаль­
ше придушення більшовицькою владою. Довелося запроваджували
Нову економічну політику (НЕП), що теж можна вважати поразкою
«держави-комуни»; адже НЕП означає лібералізацію економіки, яка
відбувається через реставрацію «капіталізму, обмеженого для обме­
женого часу».
Можна було б скрушно зітхати з приводу марності всіх револю­
цій, їхньої нездатності встановити щастя на землі, якби новий устрій
не був також позначений впливом народних мас, і через це молода
радянська держава обернулася на осердя світового протесту. Почи­
наючи від 1919 року Москва стає штаб-квартирою Комуністичного
Інтернаціоналу10 в час, коли після завершення Першої світової війни
революційна хвиля затоплює всю Європу.

10 Див.: Pierre Broué, Histoire de l'internationale Communiste 1919-1943, Paris,
Fayard, 1997.

102

1917-1939: невідома революція

У 1917 році великі щоденні газети могли оперативно подавати
інформацію про події у Російській імперії, послуговуючись агент­
ствами друку, телеграфічними та радіографічними трансляціями.
Французька кінохроніка залишила по собі безліч бобін, а фотографи
пропонували читачам L’Illustration якісні, чіткі й контрастні світлини.
Російська революція стала насамперед медійною подією, яка мала
форму безпосередньої, невідкладної історії. Втім, висвітлення фактів
затемнювали кілька чинників. Європа перебувала в стані війни вже
майже три роки, й доводилося їхати із Франції до Росії в об’їзд на
північ, через Скандинавію або Біле море, щоб уникнути зони бойових
дій. Отож відчайдухи, які наважувалися відвідати Росію, повинні були
мати при собі, крім усього іншого, документи, дозволені в кількох
різних державах, які треба було перетнути. Вже на місці конфлікт
переростав у низку дедалі гостріших криз, під час яких зв’язки із зов­
нішнім світом уривалися. До лихоліть війни та розрухи додалися по­
літичні пертурбації, за перемінами яких простежити було складніше.
Але французькі журналісти навчилися давати собі раду з цим, адже їм
не вперше доводилося висвітлювати події в царській Росії. Хоча вона
була, звісно, для них трохи химерною, однак залишалася надійною й
передбачуваною в рамках франко-російського союзу. Коли ж урвалося
таємне фінансування від царського режиму11, багато французьких ЗМІ
згубили й свою впевненість у російській величі.

Швидка реакція з домішкою неприязні
Унаслідок усього цього французька преса виявилася цілковито
неспроможною осягнути Лютневу революцію в її власній динаміці й
запропонувала погляд із суто французької перспективи як на ідео­
11 Див.: L'abominable Vénalité de la presse française, збірник російських диплома­
тичних і поліційних архівних документів, укладений окремим томом у Librairie
du Travail у 1931 році. Martin Marc, « Retour sur "l’abominable vénalité de la presse
française” », Le Temps des médias, 1/ 2006 (n°6), p. 22-33. Див. також висловлення
жалю з цього приводу славіста Рауля Лабрі: Raoul Labry, « Comment nous avons été
renseignés sur la Russie », Mercure de France, 15 березня 1920.

103

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

логічному, так і на геополітичному рівні. Це зовсім не перешкодило
виразити ентузіазм із приводу самої події («Хай живе Росія» - таким
був заголовок Le Petit Niçois, коли Ouest-Éclair писала про «визвольну
революцію»12); власне, доволі стриманий захват зумовлений тим, що
своя сорочка завжди ближча до тіла: ця російська революція «багать­
ма рисами подібна до нашої»1314
. Таке тлумачення, водночас патріотич­
не й громадянське, чудово вписувалося в «доксу» Третьої республіки.
А отже, у школах уже з травня 1917 року вчителі пояснювали дітям,
що, мовляв, «російська революція відтворює наш 1789 рік, розгортає
стяг-триколор і впевнено крокує під звуки Марсельєзи»1,1.
Власне, це відповідало французькому інтересові у війні. Як пише
Le Matin від 18 березня, «Росія й далі провадитиме війну з новим за­
взяттям, щоб досягти мети, якої вона та її союзники поставили перед
собою». Втім, імператив спільної боротьби проти Німеччини при­
вертає далеко не тільки республіканський табір. До широкого фронту
інтерпретацій долучаються монархісти. Так, один з їхніх ідеологів
Жак Бенвіль сподівався, що «[російську революцію] надихає та спря­
мовує сильний націоналізм»; хоча йому було лячно «стати свідком
[...] боротьби між протилежними тенденціями. Може статися так, що
слов’янська анархія, яка має давні традиції, зійдеться в конфлікті з
так само задавненим російським патріотизмом, який помолодшав і
загартувався завдяки новим силам»15.
Отже, впливовий письменник реакційних поглядів поставив ви­
бір: або войовничий націоналізм, або пораженська анархія. Цю аль­
тернативу підхопила решта преси, яка дуже швидко оговталася після
лютневої демократичної ейфорії. Подорож Леніна в запломбованому
вагоні вже трактувалась як «паломництво через Німеччину [...] ро­
сійських соціалістів, які виконують роль емісарів Кайзера» (Le Matin,
17 квітня), а липневі «соціальні заворушення в Петрограді» були не
чим іншим, як «змовою Німеччини» (Le Matin, 20 липня); їх спрово­
12 Ouest-Éclair, передовиця від 17 березня 1917 року. Marc Cellini, « La Révolution
russe de 1917 à travers Le Petit Niçois et L’Éclaireur de Nice », Recherches Régionales,
n°159 (жовтень-листопад 2001), pp. 78-98.
13 Journal d’Aubenas, передовиця від 24 березня 1917 року.
14 Архів школи рю Нуар у м. Нант: http://wAvw.archives.nantes.fr/PAGES/
EDUCATIF_NEW2/dossiers_peda7_niveau3.html.
15 Jacques Bainville: L'Action Française цит. за Le Matin від 18 березня; « Comment
est née la Révolution russe »,Revue des deux inondes, квітень 1917 (другий півмісяць),
p. 893.

104

1917-1939: невідома революція

кували «максималісти та пропагандисти, яких фінансує Німеччина»
(Le Petit Niçois, 21 липня). Ця ж газета в момент корніловського за­
колоту висновувала, що слід «повалити ради», бо вони призводили
до національного розбрату (14 вересня). Тимчасом Le Matin починає
змирятися з «російською драмою». Le Petit Niçois називала жовтне­
ві події «смертю Росії» (10 листопада) і засуджувала «Петроградську
комуну», проти якої подали голос «усі здорові сили країни». Втім, у
Le Matin переважала не так контрреволюційна істерика, як, урештірешт, обурення від «російського відступництва» перед Німеччиною,
обурення, яке давалося взнаки ще до підписання Брест-Литовської
мирної угоди.
Погляд усіх цих газет на російську революцію був зумовлений
одним світоглядом, у підґрунті якого лежало уявлення про єдину й
неподільну націю, яка складалася з єдиного народу, якого представ­
ляли його керманичі. Однак у кіосках можна було натрапити й на
пресу, що висловлювала іншу позицію. Засновник газети «Юманіте»
Жан Жорес іще в 1905 році зрозумів, що «проти неймовірної кабали
та пригнічення [російський народ] не може покладатися на допомогу
лише середніх класів, які ще занадто слабкі й недолугі», або на «дво­
значну позицію золотої середини лібералізму», а він зможе розірвати
свої ланцюги завдяки «нестримній енергії пролетаріату із заводів,
невичерпного запасу сил обібраних і доведених до краю селян»16.
Цей урок продовжувачі свого вбитого лідера забули. Долучившись
до Священного союзу й активно працюючи у французькому уряді,
соціалісти, які мали більшість у SFIO [Французька секція Робітничого
Інтернаціоналу], більше керувалися іншим висновком статті Жореса,
який сподівався на те, що внаслідок революції Росія переродиться:
«центральний тимчасовий уряд, який був сформований на основі до­
мовленості демократичних лібералів і соціалістів, створить нову Ро­
сію. [...] Яка ж то буде сила рівноваги та миру для Європи! І запорука
для республіканської Франції!»
Отже, спершу група соціалістів у парламенті підтримувала рес­
публіканську риторику. «Як і Французька революція, [російська ре­
волюція] є породженням народу, парламенту й армії» і має на меті
«єдність російської нації заради її захисту» («Юманіте», 17 березня).
Неважливо, що вищезгаданий парламент був царистською Думою,
«що була сформована внаслідок сфальшованих виборів», як визнавало
16 lean Jaurès, « La Révolution russe », L'Humanité, 1 липня 1905 року.

105

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

видання від 24 березня17: вона була запорукою легітимності влади,
на відміну від «ради робітничих і солдатських депутатів», про які
видання згадувало в той самий день, але без жодного пояснення. До
29 червня «Юманіте» взагалі не писала нічого про ради, тоді як чи­
тач Le Matin іще 20 березня знав, що «робітничі комітети
щодня
проводять збори, на яких панує неймовірний безлад і на яких часто
присутній простолюд і певна кількість анархістів».
Для «Юманіте» пріоритетніше підтримувати «демократію праці,
яка мудро та твердо зуміє застосувати свою тактику до вимог мо­
менту», тобто до війни. Не можна сказати, що такий пафос спричи­
нений замуленим уявленням про цілі та завдання, адже п’ятнадцять
депутатів-соціалістів у парламенті відразу застерігали проти небез­
пеки «негайного сепаратного миру Росії, який стане угодою проти
Французької республіки». 16 квітня кореспондент газети у Швейцарії
з осудом повідомляв, що «німецька влада дозволила Леніну пере­
тнути імперію», й наголошував на посередницькій ролі «двох членів
німецької крайньої лівиці [...] Карла Радека й декого на ім’я Харштейн
[...], хоча насправді його звати інакше». Більші прихильники такої ре­
волюції, яка була б національною та консенсусною, французькі соціа­
лісти, що мали більшість у партії, як і «ліберали та демократи всього
світу, відчувають дуже добре зрозумілу стурбованість, спостерігаючи,
якого повороту набули події в Росії» (15 травня).
Як і їхні російські колеги, французькі урядові соціалісти сприй­
мали події, намагаючись триматися гіпотетичної центристської по­
зиції. Після відставки міністра закордонних справ Мілюкова, людини
ліберальної правиці й палкого прибічника Антанти, французький со­
ціаліст, що повернувся з Росії, Маріус Муте заявив: «Незважаючи на
повагу, яку ми виявляємо до нього, Мілюков не менш небезпечний,
аніж Ленін» (28 травня). Коли Корнілов у вересні вдався до заколо­
ту, «Юманіте» констатувала: «Замість того щоб відновлювати лад, ця
людина самочинно додає до ленінських дебошів, з якими уряд тільки
розпочав давати собі раду, ще загрозливішої анархії» (13 вересня).
Невдовзі «Юманіте» нарешті завела собі спеціального кореспон­
дента: «товариша Бориса Кричевського». Його перша кореспонден­
ція, датована 2 жовтня і опублікована 25 жовтня, розповідала про
«анархо-ленінізм» і підсумовувала, що «ленінці [...] аж надто скида­
ються на... прусських юнкерів», які обожнюють абсолютизм, якщо з
17 За авторства давнього іммігранта з Росії Елі Рубановича.

106

1917-1939: невідома революція

нього можна дістати вигоди». Тон задано, хоча читач у 1917 році й
не знав, що Кричевський брав активну участь у перших російських
марксистських гуртках і відтоді вів запеклу полеміку проти Леніна та
його прибічників. Саме його очима читач «Юманіте» спостерігатиме
за Жовтневою революцією. Червона гвардія, набрана з «бандитів»
(5 грудня), «пиятика» і «дикий грабунок» під час взяття Зимового
палацу (9 грудня) - ми недалеко відійшли від прози газети Le Matin.
Для «Юманіте» не треба було чекати жовтня, щоб стати в опози­
цію до більшовиків. Газета обрала роль зв’язківця для післялютневих
урядових сил (як правих, так і лівих) замість того, щоб намагатися
виразити погляди представників російського соціалістичного руху в
його розмаїтті. Цей вибір віддзеркалював ситуацію, яка переважає й
у Франції, де опоненти Священного союзу були піддані остракізму з
боку мажоритарних соціалістів. Цю соціалістичну газету доводилося
читати між рядками, щоб розгледіти, що було й інше сприйняття
революції. Існувала ледь помітна градація поглядів, що йшла від мі­
ністра Альбера Тома, який сипав звинуваченнями та погрозами на
адресу росіян, до Марселя Кашена, який був уважніший до труднощів
примирення революції і національної безпеки (18 липня), минаючи
Маріуса Муте, який був просто діткнутий Іза живе після того, як при­
бічники Леніна нарекли його «агентом французького капіталізму й
імперіалізму» (31 травня).
Чіткішим у своїх інтенціях було керівництво ВКП [Всезагальна
конфедерація праці]. 2 квітня воно надіслало «раді російських робіт­
ників» телеграму з привітаннями й побажало настання «соціальної
Республіки, що звільнить російських людей праці як політично, так і
економічно» завдяки «революції, яка ще не завершилась остаточно й
має також пробудити в німецькому народі плідні сподівання» (5 квіт­
ня). Ці слова дисонували з лінією «Юманіте», як і дисонував з нею
опублікований на її шпальтах 26 червня текст петроградської ради,
де було сказано: «Російська революція, яка є народним повстанням не
лише проти царату, а й проти жахів світової війни [...] поставила пе­
ред усіма країнами [...] невідкладну потребу домогтися миру [завдяки]
єднанню всіх робітничих класів, щоб подолати всі імперіалістичні
зусилля». Втім, лідери ВКП, як і лідери рад Петрограда, залишались
у межах, дозволених військовою цензурою, висловлюючи шанобливі
побажання, а не критику власного уряду.
Прихильники такої критики, соціалісти, що були в меншості, не
мали голосу. Тому він особливо яскраво прорвався під час мітингу

107

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Ліги за права людини 1 квітня 1917 року на честь російської рево­
люції. Після коротких промов еллініста Віктора Берара та історика
Французької революції Альфонса Олара мала бути черга міністрасоціаліста, бельгійця у вигнанні Еміля Вендервельде. Однак цьому
прибічникові Священного союзу завадили говорити «прокльони та
свист із натовпу». Про цей інцидент написали кілька соціалістич­
них газет; але жодна з них не пояснила ні підстав цих «скандальних
вигуків», ні інтернаціоналістських ідей «бідних безумців»18, які їх
спровокували.

Перші відгуки
Соціальні збурення та хвилювання, якими позначився 1917 рік у
Франції, зрештою змінили співвідношення сил усередині соціалістич­
ної партії на користь соціалістів у меншості. Від кінця 1917 року ре­
дакція «Юманіте» припинила публікації дописів Кричевського, проте
й не даючи слова іншому таборові. Треба визнати, що, коли у великій
пресі почали з’являтися свідчення на тему 1917 року (всі як один
спрямовані проти нової влади), симпатики більшовицької справи не
змогли протиставити своїх авторів19.
Фактично свідчення з місця подій переважно походили з-під пе­
ра осіб, які були пов’язані зі старим режимом: французькі вчителі в
аристократичних родинах (Амелі де Нері, П’єр Ґіяр), графиня, що з
благочинною місією служила сестрою милосердя (Вера НаришкінаВітте), посол Франції при царському дворі (Моріс Палеолог)20. Живучи
18 L’Humanité, 5 квітня; Action socialiste nationale et internationale, 11 квітня.
Див.: Jean-Louis Robert, Les ouvriers, la patrie et la révolution: Paris 1914-1919, Paris,
Besançon, Les Belles Lettres, Presses Univ. Franche-Comté, 1995; pp. 115, 120.
19 Див.: Sophie Cceuré, La Grande Lueur à l'Est: Les Français et l’Union soviétique,
1917-1939, Paris, Seuil, 1999, pp. 21-49.
20 Марилі Марковім (псевдонім Амелі де Нері): хроніка від березня 1916-го до
жовтня 1917 року в Revue des deux Mondes; див.: Marylie Markovitch, La Révolution
russe vue par une Française, Paris, Perrin, 1918. П’єр Ґіяр дописує статті на тему
в L’Illustration в січні 1921 року; Pierre Gilliard, Treize Années à la cour de Russie.
(Peterhof, septembre 1905 - Ekaterinbourg, mai 1918): le tragique destin de Nicolas II et
de sa famille, Paris, Payot, 1921. Графиня Вера Вітте (Наришкіна) пише нарис «За­
гублена в Російській революції» для Revue des deux Mondes, квітень (2-й півмісяць)
і травень (1-й півмісяць) 1919 року; Véra Narischkine-Witte, À Petrograd pendant
la Révolution - Notes et souvenirs, Paris, éd. Baudinière, 1925. Також див. враження

108

1917-1939: невідома революція

в Росії, вони, однак, були обізнані лише з привілейованими верства­
ми. Після Лютневої революції їм довелося відкрити для себе народ,
та ще й народ, який не підкорявся. Патерналістська поблажливість
захиталася перед страхом анархії, збуреної підривними ідеями. Бера
Наришкіна-Вітте коментувала цю ситуацію у випадку солдатів:
Швидко скотившись до стану безладної орди, обговорюючи по­
між собою «Суспільну угоду» і «Права людини», але не тямлячи
в них нічого, вони були нездатні самостійно дати собі раду в
цьому хаосі, без дисципліни, без віри в своє начальство. Що вони
могли вдіяти? Який захист вони мали проти своїх інстинктів? Аж
ніякого21.

Журналісти теж не були позбавлені упереджень. Письменник
Клод Ане, на той час кореспондент Petit Parisien до червня 1918 року,
зібрав свої репортажі в книжці «Російська революція», в якій побу­
дував просту й жваву оповідь, хоча й помережену шовіністичними й
зарозумілими заувагами: «Коли говоритимуть про роль Троцького в
історії - а він, либонь, заслужить лише три рядки у шкільному підруч­
нику, - то не як про літератора». Заради дискваліфікації більшовиків
він звертався й до антисемітських кліше, змальовуючи з’їзд нової
більшовицької влади «як збіговисько персонажів, метушню яких ми
бачили на картинах [...] Рембрандта; сини Ізраїлю покинули синагогу,
щоб зібратися на народному з’їзді»22.
У «Країні червоного безуму» журналіст Серж де Шессен спро­
бував поглянути на ситуацію загалом. Він викривав ілюзії лютого
1917 року:
Замість лагідного мужика - людожер, що мов із ланцюга зірвався;
замість народу-спасителя - безтямна чернь; замість демократич­
ної ідилії - комуністична Вальпургієва ніч [...] Росія стала на чолі
світового розбійництва, скотилася до рівня первісної общини.

дипломата Моріса Палеолога: Maurice Paléologue, La Russie des tsars pendant la
Grande Guerre, Revue des deux Mondes, 15 грудня 1921 - 15 червня 1922; Paris, PlonNourrit, 3 vol., 1921-1922.
21 Revue des deux Mondes, травень (1-й півмісяць) 1919, p. 168.
22 Claude Anet,£n Révolution russe, Paris, Payot, 4 vol., 1917-1919 (перевид. Paris,
Phébus, 2007, pp. 557, 564).

109

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Утім, Серж де Шессен виявив у революційній динаміці кілька
ключових пунктів: «урядовий дуалізм» виник разом із появою рад на
противагу Думі; «революційні антиномії» протиставляли робітників
і буржуа, в армії - «священну чернь у сірій шинелі та буржуя з по­
гонами». Він також помічає, як під імпульсом революції суспільство
пробудилося:

Кожен соціальний клас, кожна гільдія, кожна професійна або по­
літична група навально прокладають собі шлях, стикаються з ри­
зиком штовханини одне з одним, аби лише пробитися наперед і
висунути свої вимоги. «Об’єднуйтеся! Організовуйтеся!» Цей за­
клик лунає по всій Росії, де різні інтереси, містечкові сподівання,
партії та касти уподібнюються, окопуються, відокремлюються не­
приступними перегородками соціальної неприязні та матеріаль­
ними вимогами23.
Хоча це був реакційний погляд, але він краще вхоплював сутність
революції, ніж спостереження бельгійського соціаліста Дестре. Остан­
ній більше переймався брудом вулиць і людей, убачав у «більшовиць­
кому перевороті» тріумф «хитрого єврея Троцького»24.
Цей хор ворожих реплік лунав в унісон із позицією очільника
французького уряду. В 1919 році Жорж Клемансо тиснув на союз­
ників, щоб ті вжили заходів проти «більшовицької небезпеки», яка
«поширюватиметься, допоки її не зупинити», і, виступаючи перед
виборцями, він визначав революцію як «божевільну лють, якою так
разюче вирізняються недоладно розкріпачені кріпосні в Росії»25.
Антибільшовицькі настрої були б одностайним явищем, якби не
групка французьких військових, що відбували службу в Петрограді й
у процесі революції стали комуністами26. Першим до французького
23 Serge de Chessin, Au Pays de la démence rouge, la Révolution russe (1917-1918),
Paris, Plon-Nourrit, 1919, pp. VI-VII, 1,44, 104.
2-' Jules Destrée, Les Fondeurs de neige: notes sur la révolution bolchévique à Pétrograd
pendant l’hiver, 1917-1918, Bruxelles et Paris, G. van Oest, 1920, p. 89.
25 Paul Mantoux, Délibérations du Conseil des Quatre (24 mars-28 juin 1919), Notes
de l'officier interprète, Tome 1, Paris, CNRS, 1955, notes du 25 mars 1919. Georges
Clemenceau, Discours prononcé (...à) Strasbourg le 4 novembre 1919, Paris, Lang,
Blanchong et Cie, 1919, p. 25.
26 Див.: Sophie Coeuré, Pierre Pascal. La Russie entre communisme et christianisme,
Lausanne, Noir sur Blanc, 2014, pp. 39-64.

110

1917—1939: невідома революція

читача звернувся Жак Садуль зі своїми «Нотатками про більшовицьку
революцію (жовтень 1917 - січень 1919)», які він оприлюднив відразу
після написання27. Адвокат за освітою, він був «поміркованим соціа­
лістом, якому зовсім не чужі ідеї освіченого лібералізму»28. До Росії
його доправив як інформатора й агента впливу колишній міністрсоціаліст Альбер Тома, якому він надсилав низку листів, більше схо­
жих на звіт про діяльність, ніж на історичні нариси. Вихваляючись
своїм соціалізмом, він один із перших познайомився з Леніним і
Троцьким, тож міг задовольнити допитливість публіки щодо нових
керманичів. На противагу до своїх очільників з Воєнної місії та уря­
ду Клемансо він ратував за оновлений франко-російський союз із
більшовиками, не розуміючи, що для французького керівництва ім­
ператив збереження соціального ладу важив більше, ніж геополітичні
інтереси. Для громадської думки, яка розглядала події в Російській
імперії під кутом наслідків для Франції, він говорив зрозумілі речі,
але погодитися з ними було неможливо (Садуля буде позаочно засу­
джено до страти за зраду). Він посприяв створенню двох поширених
історіографічних ідей. Називаючи всю революцію «більшовицькою»,
він побудував метонімічний зв’язок між «російською революцією»
та «жовтневою революцією»29. Також він запровадив типовий образ
більшовика: «грубий, але твердий, який нічому не поступається»30.
Віктор Серж звертався до значно вужчої аудиторії, і його мета бу­
ла іншою. Походячи з родини політичних вигнанців, він як анархіст­
ський активіст встиг пройти через французькі в’язниці й брав участь
у заворушеннях під час барселонського страйку в липні 1917 року. В
лютому 1919 року він прибув до Петрограда. Це не була людина істе­
блішменту, тож у своїй версії «Що я бачив», яку він потім опублікував
у Франції, він давав слово простим людям, переконаним комуніс­
там, розчарованим соціалістам або наляканим дрібним буржуа. Він
додав «історію громадянської війни» до своєї розвідки «Другий рік
Російської революції». Так, дозволяючи собі порівняння з «епопеєю
27 Jacques Sadoul, Les Notes sur la révolution bolchevique (octobre 1917 - janvier
1919), Paris, La Sirène, 1919 (перевид.: Paris, Maspero, 1971).
28 Victor Serge, Mémoires d'un révolutionnaire et autres écrits politiques, 1908-1947,
Paris, Robert Laffont « Bouquins », 2001, p. 695.
24 Ця метонімія чітко висловлена в Жака Садуля: Jacques Sadoul, « L’esprit de
révolution », Bulletin communiste, n°4 du 8 avril 1920, pp. 4-5.
3(1 Sadoul, Notes, op. cit., p. 83.

111

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

1793 року»31, він розширив історичну перспективу, простягаючи ре­
волюційний процес далеко за межі лютого та жовтня 1917-го. До то­
го ж посилання на «Велику французьку революцію» дозволило йому
протиставити «революцію-легенду та революцію-реальність». Цим
він хотів нагадати, що революція була не тільки «грубим і болючим
завданням, необхідним для народження майбутнього», а й насампе­
ред «довготривалою бурею, під час якої наймудріші більше не бачать
чітко, нескінченною тугою, добою насильств, злочинів, помилок, екзальтацій, несказанних лих»32. Це не завадило йому взятися за впо­
рядкування оригінальних джерел на тему «Жовтневої революції в
Москві» для французького читача. У випадку Віктора Сержа йшлося
вочевидь про ангажовану історію, адже, як він стверджував, «що кра­
ще ми навчаємося досвідові Жовтневої революції, то пліднішим стає
викладання. Активісти самі зроблять з цього викладу [...] теоретичні
висновки, які він їм підкаже»33.
Ця педагогічна праця передавача не була даремною для фран­
цузьких симпатиків російського досвіду. Коли революція 1917 року
опинилася в центрі дебатів, які мали вирішити майбутнє ВКП і СФІО34,
то «комуністична бібліотека» «Комуністичного бюлетеня» обмежува­
лася на цю тему лише «Нотатками» Садуля і брошурою 1918 року
«Жовтнева революція» Троцького. Малюнок, що прикрашав обкла­
динку книжки Троцького, зображав силует революційного натовпу
під стягом, на якому було написано російською: «Свобода, рівність,
братерство». Менш сміливий перекладач сховався за псевдонімом
Франсіс-Франсуа Франсе й виправдовував свій переклад як «просто
документ», що мав «прислужитися для розшуку істини». Брошура,
яка, за словами Троцького, була «призначена робітникам Німеччини,
Австро-Угорщини й усіх інших країн», трохи скупилася на пояснен­
ня фактів і персонажів цієї досі злободенної історії. Троцький ста­
вив собі за мету насамперед проілюструвати й виправдати політику
31 Victor Serge, Pendant la guerre civile, Petrograd, mai-juin 1919: impressions et
réflexions, Paris, Bibliothèque du travail, 1921, перевид. y kh.: Serge, Mémoires, op.
cit., pp. 106, 127.
32 Victor Serge, « Révolution-légende et révolution-réalité », Bulletin communiste,
n°46-47, 27 жовтня 1921, pp. 735-736.
33 Victor Serge, « La Révolution d’Octobre à Moscou », Bulletin communiste, n°36-37,
1 вересня 1921, p. 620.
34 Див.: « La Révolution Russe et le mouvement ouvrier français, 1917-1919 », Les
Cahiers du CERMTRI, n°128, березень 2008.

112

1917-1939: невідома революція

більшовицької партії в очах європейських соціалістичних активістів,
які були відрізані від безпосередніх подій. Звертаючись до дуже політизованої аудиторії, він зосереджував увагу на ролі партії з доволі
панорамним баченням, що підносилося понад плином революції, від­
водячи лише третину тексту питанню ролі рад35. По суті, такий підхід
зводив революційний процес до рівняння «партія + ради», яке ще
більше посилювалося в статті іншого більшовицького лідера Миколи
Бухаріна, яку переклали в «Комуністичному бюлетені»:

Російська революція [...] передусім дала відповідь на питання,
якою має бути влада держави пролетаріату: це має бути влада
Рад. [...] Наша революція першою показала гігантську роль і вагу
пролетарського авангарду комуністичної партії36.

Хоч інтерпретації були численні й суперечливі, але джерел, які
дозволяли розібратися в тому, що відбулося, і зрозуміти рушійні сили
1917 року, було небагато. Втім, це не була принципова перешкода для
тих, хто вдивлявся у світло, що линуло зі Сходу. Такі більше реагували
на стан справ у світі, ніж дошукувалися фактичної істини щодо власне
Росії. Одну з перших узагальнених робіт, щб прихильно висвітлювала
нещодавню революцію, написав Осип Лурье, фахівець з творчості
Толстого та Ібсена. Він із розумінням оцінював більшовиків та їхню
неприязнь до буржуазії: «Жоден клас не міг бути нижчий того класу,
панування якого призвело до світової катастрофи 1914 року, загаль­
ного бідування наших днів»37. Тим паче меншість серед опонентів
Священного союзу мала декілька причин розпізнати себе в російській
революції, навіть не пізнавши її до ладу. Дехто познайомився з Лені­
ним, Троцьким та іншими майбутніми керівниками нової держави,
35 L. Trotzky, L’Avènement du bolchevisme, Paris, E. Chiron, 1919, pp. 7,10. Ради «не­
посредственно опираются на органические группировки, как мастерская, завод,
фабрика, волость, полк и пр. [...] Советские избиратели остаются всегда связаны
условиями своего труда и существования, депутат всегда у них на глазах, они в
любой момент могут выработать для него наказ, осудить его, сместить, заменить
другим лицом». [Троцкий Л. Октябрьская революция (Брошюра, 1918 г.)]
36 N.I. Boukharine, « Du nouveau dans la Révolution russe », Bulletin communiste,
n°49 du 16 décembre 1920, p. 10 (переклад статті з «Правди», 7 листопада 1920 р.).
37 Ossip-Lourié, La Révolution russe, Paris, Rieder « Bibliothèque socialiste », 1921,
p. 99. Автор, російський єврей, емігрував до Західної Європи в 1892 році, викладав
у Парижі та Брюсселі.

113

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

коли ті були, як і вони, противниками війни й переховувалися від
репресій38. Розрив із соціал-демократією, робітнича влада й негайний
мир - більшовицька революція була природно їхньою й вони хотіли
це ствердити. Отож перша «комуністична партія» Франції, заснована
анархо-синдикалістом Реймоном Періка в травні 1919 року, називала
свої місцеві осередки «радами», адже ця революційна одиниця сприй­
малась як універсальна модель39.

Фіксування інтерпретацій
НЕП у 1921 році, потім визнання рад Францією в 1924 році зна­
менували деяке послаблення напруги між країнами, яке не йшло на
користь історіографічній роботі. Академічних праць, присвячених ре­
волюції, було обмаль до 1939 року, що віддзеркалювало зародковий
стан університетської славістики у Франції40. Безперечно, давалася
взнаки також її нелюбов до полемічних тем. Серед тих, хто наважу­
вався братися за дражливі сюжети, був знаний економіст, якого за­
цікавила нова економічна система (Жан Лескюр), колишній офіцер,
журналіст і, поза сумнівом, шпигун (Анрі Роллен), а також ті чи ті
славісти, які працювали у різних сферах (Ґюстав Меке з Міжнародно­
го бюро праці, російські юристи Лідія Бах і Борис Нольде)41. Лескюр,
Нольде і Меке, не піддаючись формальним схожостям із Францією
38 Див.: Alfred Rosmer, Le mouvement ouvrier pendant la Première Guerre Mondiale,
2 vol. (1936, 1959), перевид. Pantin, Éditions d’Avron, 1993.
39 Pierre Berthet, Les Libertaires français face à la révolution bolchévique en 1919
autour de Raymond Péricat et du Parti communiste, Pantin, Noir et Rouge, n°29, 1993,
pp. 75, 83.
w Jacques Veyrenc, « Histoire de la slavistique française », Beitragezur Geschichte der
Slawistik in nichtslawischen Landern, éd. Josef Hamm, Günther Wytrzens, Wien, Verlag
der ôsterreichischen Akademie der Wissenschaften (Schriften der Balkankommission,
Linguistische Abteilung, t. XXX), 1985, pp. 258 і далі.
” Jean Lescure, Les Origines de la Révolution russe: l'Ancien Régime et le problème
social, Paris, Sirey, 1927; La Révolution russe, Bolchevisme, Communisme et NEP, Paris,
Gamber, 1929. Henri Rollin, La Révolution russe: ses origines, ses résultats, 2 vol. (Le Parti
bolchéviste; Les Soviets) Paris, Delagrave « Bibliothèque d’histoire et de politique », 1931.
Georges Méquet dans les Annales d’histoire économique et sociale: « La Vie économique
dans la Russie révolutionnaire. Sources et instruments de travail », n°3, 1929, pp. 399410; « Le Problème agraire dans la Révolution russe », n°6, 1930, pp. 161-192. Lydia
Bach, Histoire de la Révolution russe. 1: La Révolution politique, Paris, Valois « Histoire
de la Révolution mondiale », 1930.

114

1917-1939: невідома революція

1789 року, розглядали в довготривалій перспективі соціальні супереч­
ності, пов’язані із земельною власністю, й наголошували на важливій
ролі селянства в російської революції. Пишучи ще до впровадження
колективізації, Лескюр і Меке доволі проникливо розгледіли в селян­
ському питанні ключ до майбутнього устрою. Для Нольде такий підхід
дозволив вписати 1917 рік у безперервну тяглість російської історії:
«революція постає як завершення реформи 1861 року». І зробив ви­
сновок: «Росія знову підпорядкована абсолютній владі бюрократії, що
має необмежені повноваження»42.
Можна сумніватися, що ці розвідки значно вплинули на фран­
цузькі керівні кола, яких більше турбували короткотермінові інтере­
си. П’єр Паскаль, французький колишній більшовик, що повернувся з
СРСР, посміявся з їхнього вміння швидко змінювати погляди: спогади
дипломата Жозефа Нуланса, «бідні за змістом, але повні недомовок,
написані помпезним стилем, мають одну чесноту: вони показують,
якого посла-самодура тримала Франція в Петрограді» 1917 року43.
На початку 1930-х лідер партії радикалів Едуар Ерріо розпочав (як
прем’єр-міністр) політику франко-радянського зближення, що стане
причиною його візиту до України в самий розпал голоду. Там він
лише розгледів «рішуче пречудовий [...] збір урожаю»44. П’єр Паскаль
дав сувору оцінку одному зі своїх колег, авторові «Історії Росії-СРСР»
1937 року видання: «Товстезна й пересичена книжка, зміст якої зво­
диться до такого: Стара Росія; Спалах; Новий лад [...] поганий пере­
спів “Історії Росії” Рамбо»45.

Від правих до лівих
Що далі ми відходимо від інституційних місць знання та влади,
то більше ідеї, які поширювалися щодо революції, залежали від ан-

42 Boris Nolde, L’ancien Régime et la Révolution russes, Paris, Armand Colin, 1928,
pp. 201, 214.
15 Pierre Pascal, « Mémoires et Études », Revue Historique, T. 182, Facs. 2, (1938),
p. 367.
44 Edouard Herriot, Orient, Paris, Hachette, 1934, p. 166 (цит. за: Fred Kupferman,
Au Pays des soviets. Le voyage français en Union soviétique (1917-1930), Paris, GallimardArchives, 1979, p. 88).
45 Pierre Pascal, « Mémoires et Études », Revue Historique, T. 185, Fasc. 2, (1939),
p. 417.

115

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

гажованості їхніх авторів. Це, звичайно, не гарантувало ні більшої
справедливості, ні розуму. Так, крайня правиця безнастанно торочи­
ла про теорію єврейської змови46, тимчасом як найконсервативніша
правиця шкодувала про відсутність владної людини з міцною вдачею,
яка змогла б приборкати більшовиків, і з особливим завзяттям на­
кидалася на лібералів за їхню слабкість47 перед великою аудиторією,
аналогії між 1793-м і 1917 роком грали на страху перед «безбожним
колективізмом» і «чека», передвісником яких був французький рево­
люційний ебертизм48. У 1930-ті морасівець Поль Жакобі заробив собі
деякий нематеріальний капітал на тому, що писав про Леніна як про
кайзерівського агента, який очолював «юрбу матросів, грабіжників,
дезертирів»49, перш ніж сам згодом почав співпрацювати з німецьким
окупантом.
Спраглі до оригінальних ідей критики більшовизму мали шукати
їх в іноземних авторів. Опублікована в 1931 році «Техніка державного
перевороту» Курціо Малапарте популяризувала ідею повстання, яке
повністю мало бути сплановане й орієнтоване на сучасні технології
(електро- та телефонні станції тощо). Зокрема, життєвий шлях само­
го автора, а також поєднання ним у книжці Жовтневої революції і
Маршу на Рим уже припускали можливість порівняння комунізм/
фашизм; цьому порівнянню судилося довге майбуття. Також успіх
книжки завдячував своїй двозначності, скажімо, закликові поклада­
тись і на сильну особу, здатну придушити всіляку підривну діяльність
у державі, і на дії «незліченної кількості дрібних службовців, нотарів,
інтелектуалів, провінційних адвокатів, фанатичний дух яких не пере­
ставав стрясати Європу»50. Малапарте вочевидь мав на увазі Леніна та
46 Нагадаємо, що цю «теорію» якнайбільше поширювали ЗМІ. Див.: A.Netchvolodow, L’Empereur Nicolas II et les luifs: Essais sur la Révolution russe dans ses rapports
avec l’activité universelle du judaïsme contemporain, Paris, Étienne Chiron, 1924. Léon de
Poncins, Les Forces secrètes de la révolution: F.M. - Judaïsme, Paris, Bossard, 1928.
47 A. Gorovtseff, Les Révolutions: comment on les éteint, comment on les attise (перед­
мова Jacques Bainville), Paris, F. Alcan, 1930.
48 Antoine Hadengue, Les Gardes rouges de ГАп il: l’année révolutionnaire et le parti
hébertiste (передмова Луї Мадлена), Paris, Plon, 1930 (перевид. без передмови, Paris,
Taillandier « Historia », 1989).
49 Jean Jacoby, Le Tsar Nicolas II et la Révolution, Paris, Fayard, 1931 ; Lénine, Paris,
Flammarion, 1933, p. 92.
50 Curzio Malaparte, Technique du coup d’État, Paris, Grasset, 1931; Le Bonhomme
Lénine, Paris, Grasset, 1932, p. XII.

116

1917-1939: невідома революція

Робесп’єра, але його формулювання не менше пасували до Муссоліні
та Гітлера.
Схожі аргументи висував також інший іноземець для вужчої, але
вимогливішої аудиторії. Микола Бердяев, християнський мислитель,
який був випроваджений із СРСР у 1922 році на «філософському па­
роплаві», здійснив тривалий вплив на історіографію. Він спробував
виявити, як вказує назва його твору, «Витоки та сенс російського ко­
мунізму», докопуючись до його «національних коренів»51. Звернув­
шись до ідей протестних інтелектуалів XIX століття (нігілістів, народ­
ників, соціалістів і анархістів), так він вийшов на Леніна у 1917 році
й відкрив широкий шлях для схожих досліджень52. В іншому творі,
спираючись на Жозефа де Местра, він геть не збирався заперечити
народний характер революції і, зокрема, більшовизм, а лише вбачав у
першому та другому дію «нових людей, що прийшли з низів [...] чужих
російській культурі». Йшлося про «новий енергійний прошарок, який
пройшов школу війни [...] переніс усі прийоми війни в управління
країною». Власне, це явище було притаманне всій добі, а отже, й фа­
шизмові, навіть якщо Бердяев приписував крайньому правому рухові
«творчий характер», на відміну від комунізму, який набув «руйнівного
характеру»53*55
.
і
На іншому боці спектра, але з аналогічною аргументацією можна
розташувати посмертну брошуру ще одного російського вигнанця
Юрія Мартова. Ця робота пройшла майже взагалі непоміченою в мо­
мент появи її французького перекладу в 1934 році.
Переміна в соціальному складі пролетаріату, чотирирічна школа
війни й спричинене нею здичавіння, загрубіння й «спрощення»

51 Nicolas Berdiaev, Les Sources et le sens du communisme russe, Paris, Gallimard
« Essais », 1938 (перевид. Gallimard « Idées », 1963, p. 7).
52 Franco Venturi, Les intellectuels, le peuple et la révolution — Histoire du populisme
russe au XIXe siècle, (1952) Paris, Gallimard « Bibliothèque des histoires », 1972. Alain
Besançon, Les Origines intellectuelles du léninisme, Paris, Calmann-Lévy, 1977. Claudio
Sergio Ingerflom, Le Citoyen impossible — Les racines russes du léninisme, Paris, Payot
« Bibliothèque historique », 1988.
55 Berdiaev, Les Sources, op. cit., p. 244. Nicolas Berdiaeff, Un nouveau Moyen-âge:
réflexions sur les destinées de la Russie et de l’Europe, Paris, Plon « Le Roseau d’or »,
1927 (перевид. нового перекладу: Le nouveau Moyen-âge, Lausanne, L’Âge d’homme
« Sophia », 1986, pp. 92, 94).

117

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

духовного обличчя європейця утворили сприятливий ґрунт для
[...] духу солдатського бунтарства.

Строго марксистський аналіз лідера меншовиків ніяк не міг зара­
дити поразці, якої він зазнав, також і всередині соціал-демократичних
сил. Його публікація, як і публікація брошури Рози Люксембург («Ро­
сійська революція»), малими видавництвами, що залишалися на маргінесі французького соціалістичного руху54, демонструвала незначний
інтерес СФЮ до цих питань. Якщо французькі соціалісти боролися
проти більшовизму, запевняючи усіх у своїй відданості пацифістській
демократії, то це для того, щоб зберегти ключі від «старого дому»55,
даремно шукати сліди «Соціалістичної історії Російської револю­
ції». В 1923-1925 роках Марсель Мосс опублікував деякі свої статті
в перспективі «соціології більшовизму»*55
56, однак його метою було не
так збагнути російську революцію, як «покінчити [...] з міфами про
пряму дію меншин». Отож вивчення російської революції стало на­
годою для переосмислення справжнього аджорнаменто [оновлення]:
«соціалізм має [...] шукати свій шлях не в подоланні ринку, а в його
організації»57.
Від 25 жовтня до 14 липня

У розвідках російської революції, що побачили світ до 1939 року,
впадає в око брак явних посилань на Велику французьку революцію.
Для текстів, які ми розглядали досі, було властиве фаталістичне ба­
чення історії, вони підходили до революції як до чогось цілісного й
не відзначалися симпатією до більшовиків. Найбільш реакційні авто­
5,1 Jules Martov, Le Bolchevisme mondial (1919-1923), Paris: Nouveau Prométhée,
1934, pp. 40-41,56. Див.: Jean-Paul Depretto, « Un menchevik face à la défaite: Martov
et la révolution d’Octobre », Revue d’Histoire moderne et contemporaine, 2003/2 n°5O-2,
p. 112-130. «Російська революція» Рози Люксембург опублікована «Зошитами
Spartacus» за род. Рене Лефевра в 1937 р. (перевид. 1946,1977).
55 Див.: Albert Thomas, Bolchevisme ou socialisme?, Nancy-Paris, Berger-Levrault,
1919.
56 Marcel Mauss, « Observations sur la violence », La Vie socialiste, збірка статей від
5 березня до 14 квітня 1923 р.; « Appréciation sociologique du bolchevisme », Revue
de Métaphysique et de Morale, vol. xxxi/1, січень 1924; « Socialisme et bolchevisme »,
Le Monde slave, II sér., Il an, n°2, лютий 1925.
57 Marcel Mauss, Écrits politiques, Paris, Seuil, 1997, pp. 531, 542.

118

1917-1939: невідома революція

ри виключали можливість будь-якої підтримки, побоюючись, що все
рано чи пізно скінчиться кривавою вакханалією. Бердяев і Нольде
визнавали, що революція була невідворотною, включно з найгірши­
ми наслідками: для християнина вона завершувалася онтологічним
Злом, а для ліберального історика - токвілівським песимізмом сто­
совно неусувності вад попереднього режиму. На думку Мосса, біль­
шовики були «інструментами природної фатальності». Він, як і інші
соціалісти, вбачав у масштабному процесі, що розпочався в лютому
1917 року, єдину революцію, поділену на різні фази. Таке міркування,
більш наближене до наук про природу, ніж до наук про суспільство,
було певним способом заклясти небезпеку зараження. Ці автори та­
кож певним чином розраджували своїх читачів, запевняючи їх у пи­
томо російському характері подій 1917 року58.
Натомість ліві історики, що фахово займалися Французькою ре­
волюцією, доволі рано, вже від 1917-1920 років, зацікавилися ро­
сійською революцією. Завдячуючи Франсуа Фюре, нам добре відома
апологія, яку робив Альбер Матьєз «Якобінству та Більшовизму, [які]
однаково функціонували як диктатури», ставлячи собі за мету «змі­
нити суспільство, та й не лише російське чи французьке, а суспільство
загалом». Менше відомо, що Альфонс Ола^, «чесний праволюдинний
радикал», захоплений симпатик Лютневої революції, бажав встанов­
лення в Росії «уряду сильного, страшенно сильного [...] диктаторсько­
го», такого, щоб і далі можна було провадити війну з Німеччиною.
Матьєз виправдовував сепаратний мир після Жовтня на тому самому
історичному матеріалі. Крізь російську революцію ці історики вислов­
лювали свої політичні преференції, водночас продовжуючи говорити
про те, що їх цікавить найбільше, - Французьку революцію. Глибока
обізнаність Матьєза з 1793 роком дозволяє йому деякі яскраві про­
зріння щодо зв’язків між масами та партією: більшовики, «хоч і мали
диктаторські вихватки, прислухалися до своїх солдатів, щоб мати змо­
58 Mauss, Écrits, op. cit., p. 538. Th. Dan, « Le Xe anniversaire de la dictature
bolcheviste », Le Populaire, 7 листопад 1927: «Це річниця нової революції, тієї, що
називається “жовтнева” й яка відрізняється від буржуазної “березневої”? Звісно,
ні. 7 листопада 1917 р. просто розпочало нову фазу, яка на кожному зі своїх етапів
продовжує один і той самий процес». Усі критики книжки Нольде висловлюють
своє полегшення, коли заперечується наднаціональний характер російської ре­
волюції: G. de P., Revue des études historiques, A. 94,1928, p. 449. Léon Leclère, Revue
belge de philologie et d’histoire, 1928, Volume 7, Numéro 4, p. 1639-1642; Henri Sée,
Revue Historique, T. 160, Fasc. 1 (1929), p. 166.

119

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

гу ними керувати». Але радами Матьєз цікавився менше за Олара. Для
останнього хвиля самоорганізації, що захоплює Російську імперію в
1917 році, була схожа на літо 1789 року - період «Великого страху» та
муніципальної революції, яку здійснювали громадянські комітети59.
Такі суперечливі підходи у двох видатних істориків свідчили про те,
що ми зовсім далекі від однозначного процесу легітимації 1917 року,
як у цьому запевняв Фюре.

Революціонери, історики революції
«Безсторонність історика є лише міфом», - стверджував Віктор
Серж у передмові до свого «Першого року російської революції». Ви­
знаючи власну ангажованість, він, утім, належав до невеликої когорти
тих, хто прагнув «показати, як насправді ті, хто робив революцію [...]
її розуміють».
Між 1923-м і 1935 роком у Франції публікувалися спогади Несто­
ра Махна та Петра Аршинова, двох сподвижників найвизначнішого
анархістського повстання за всю історію. Також побачили світ істо­
ричні тексти організатора Жовтня Лева Троцького й двох французів,
які працювали біля верхівки нової держави в Росії, Віктора Сержа
та Бориса Суваріна60. Однак можна сумніватися, що ці твори дійшли
59 Aulard, « La Révolution française et la Révolution russe, Lettre aux citoyens de la
libre Russie », La Révolution française: revue (...) de la Société de l'histoire de la Révolution
française, T. LXX, 1917, pp. 196-197, 202-204. Albert Mathiez, Le Bolchevisme et le
jacobinisme, Paris, Librairie de l’Humanité, 1920, p. 2-4, 8 (робітничі комітети), 18
(ради), 19. François Furet, Penser la Révolution française, (1978) Paris, Gallimard « Folio
Histoire », 2002, p. 140-141. Alphonse Aulard, « Les soviets et la Révolution française »,
Floréal, 24 січня 1920, pp. 77-78. Російсько-радянський аспект порівняння блис­
куче здійснила Тамара Кондратьева: див. Кондратьева Т. Большевики-якобинцы
и призрак термидора. - М.: Ипол, 1993. (Фр. вид-ня: Paris, Payot « Bibliothèque
historique », 1989.)
60 Piotr Archinov, L’Histoire du mouvement makhnoviste (1918-1921), Paris, Libr.
Internationale « Collection des écrits subversifs », 1924 (факсимільне перевид.
Cœuvres-Et-Valsery, Ressouvenances, 2000). Nestor Makhno, La Révolution Russe en
Ukraine (Mars 1917-Avril 1918), Paris, La Brochure mensuelle, 1927. Victor Serge, L’An I
de la Révolution russe. Les débuts de la dictature du prolétariat, 1917-1918, Paris, Librairie
du travail, 1930. Léon Trotsky. Histoire de la Révolution russe, (t. І-Il, La révolution de
Février; t. HI-IV, La révolution d’Octobre), Paris, Rieder, 1933-1934. Boris Souvarine,
Staline. Aperçu historique du bolchévisme, Paris, Plon, 1935 (перевид. Champ Libre Ivrea, 1992).

120

1917-1939: невідома революція

до широкої публіки. Аршинов, Махно та Серж були опубліковані зо­
всім малими політичними видавництвами. До цього додавався на­
вмисний остракізм цих авторів. Приміром, ми не знайдемо книжки
Віктора Сержа в «Бібліографії Франції», професійному часописі, який
займався інформуванням книгарень. Якщо Троцький і користував­
ся промоцією великого видавництва Rieder, то «Ревю де Де Монд» і
«Юманіте» відмовлялися поміщати рекламу на його книжку. Суварін
дістав радше позитивні відгуки в пресі, але залишився невпевнений,
чи справді його добре зрозуміли: його «Сталін» «настільки прискіпли­
во деталізований, що може зацікавити хіба невелику кількість фран­
цузьких читачів». Раніше за Троцьким на сторінках «Нувель ревю
франсез» визнавали «незрівнянний літературний геній», хоча його
«Історію» розцінювали як «поверхневе розумування». Академічне
Revue historique зазначало щодо Троцького, мовляв, він був «нездат­
ний створити бодай щось тривке, [але] міг перешкодити це зробити
іншим». В університетському полі траплялися лише короткі анота­
ції на книжку Сержа («надзвичайно жвавий твір») і Аршинова (який
оповідав «цікавий епізод часів революції та громадянської війни на
півдні Росії»)61.
,
Отож ці твори діставали справжній відгук переважно в політизованих колах, вузьких і доволі маргінальних, які були затиснені зде­
більшого між консервативною думкою та піднесеним радянофільством. Політична ситуація не стояла на місці й могла похитнути певні
переконання, однак ніхто не ставив під сумнів співвідношення сил
усередині робітничого руху. Навесні 1934 року офіційний орган «конфедерованої ВКП» (некомуністичний відкол) в рубриці «робітнича
освіта» присвятив дві докладні статті російській революції, спираю­
чись в інтерпретації 1917 року насамперед на Сержа і Троцького.
Однак коли доходило до висновків щодо «перспектив більшовизму»,
поверталися до соціалістичного штампу, що критикував «опортунізм
Леніна», який прагнув «повної влади» й більше переймався долею Все­
російських установчих зборів, аніж радами. У липні 1936 року Режіс

61 « Un scandale », La Révolution prolétarienne, 15 червня 1930, p. 16. « Curieuse
rencontre », Les Nouvelles littéraires, 10 лютого 1934, p. 6. « Boris Souvarine, Staline... »,
Revue des lectures, 15 жовтня 1935, p. 1217. Charles-Albert Cingria, La Nouvelle revue
française, липень 1933 (in Jérôme Meizoz, « Genre littéraire et posture d’auteur. CharlesAlbert Cingria et La NRF, juillet 1933 », Littérature, n°140, 2005, pp. 110-111). Revue
Historique, T. 174, Fasc. 2 (1934), p. 350.

121

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Мессак, письменник-пацифіст «покоління вогню», після прочитання
Суваріна невесело підсумовує: «Як ця революція, на яку покладалося
стільки сподівань, могла дійти до такого плачевного фіналу? [...] влада
стала власністю тих, хто її захопив, по суті, власністю жменьки про­
фесійних революціонерів»62.
Ці п’ять книжок доволі по-різному подавали історію. Тимчасом
як невигадливі й щирі голоси Махна та Аршинова, здавалося, нібито
щойно виходили з революційного вихору, Троцький хотів запропону­
вати працю історика в класично-буквальному сенсі слова. Водночас,
граючи свою власну роль, а також роль Мішле, він спілкувався з іс­
торією на «ти». Серж і Суварін були більш стримані: перший розкрив
неспокійну душу «Ретивого»63, а другий - гіркоту переможеного. На­
віть у Суваріна, який віддалився від крайніх лівих позицій, перспек­
тива соціального перевороту не заперечувалась як беззаконна, тоді
як інші гаряче її засуджували. Також вони погоджувалися в питанні
засобів зміни: з цього боку політичного спектра не виникало питання,
був Жовтень революцією чи переворотом. Обидва терміни однаково
вживали по-французьки та по-роєійськи як анархісти, так і більшо­
вики. Державний переворот вони сприймали як практичний аспект
революції, тоді як каральні заходи придушення розглядались як вияв
контрреволюції64.
Справді, для оцінки подій одні та інші брали за справжній крите­
рій діяльність незаможних класів. Саме вони повалили трьохсотрічну
династію Романових, створили власні організації (ради, сільські спіл­
ки...), засудили владу начальників, чиновників, поміщиків і здобули
конкретну свободу. Опис цієї народної діяльності важко примирити
62 « Pour l’éducation ouvrière. La Révolution russe », La Voix du peuple, 1934, n°5,
p. 341 і n°6, p. 398. Régis Messac, « Staline », Les Primaires, n°7 (1936), pp. 477, 480.
63 Псевдонім Сержа в середовищі анархістів.
64 Шазофф говорить про «державний переворот» у лютому, відтак «проле­
тарську революцію» у жовтні (Chazoff, Le Mensonge bolcheviste, Paris, Editions de la
Librairie sociale, 1924; перевид. La Bussière, Acratie, 1998, p. 8). Махно говорить про
«жовтневий переворот», «жовтневі революційні події [...] що відкрили шлях для
початку другої російської революції» (Махно Н.И. Русская революция на Украине
(от марта 1917 г. по апрель 1918 года). - Книга 1. - Париж: Библиотека махнов­
цев / Федерация анархо-коммунистических групп Северной Америки и Канады,
1929. - С. 93, 95). У Аршинова «октябрьский переворот» переклали як «жовтнева
революція» (p. 21). Троцький без розбору вживає обидва терміни (Léon Trotsky, Afa
vie, Paris, Gallimard, « Folio », 2004, p. 403-408).

122

1917-1939: невідома революція

з аналітичною оповіддю. Махну та Аршинову гірше вдавалися уза­
гальнення, але вони змальовували дуже живі картини. Зовсім інший
підхід був у «Першому році російської революції» Віктора Сержа,
який замислив свою роботу як великий синтез. Троцький намагався
розв’язати цю суперечність за допомогою письма, постійно перехо­
дячи, за словами П’єра Бруе, від панорами до мініатюри65. Також кон­
статуємо в усіх авторів дотримання єдності аналізу темпоральності.
На відміну від образу революції як цілості, яку пропонували інші
політичні сили, анархісти та марксисти розбивали події від 1917-го
до 1921 року на низку революцій і контрреволюцій, кожна з яких не­
поправно змінювала майбутнє й залучала відповідних учасників.
Відштовхуючись від цього спільного пункту, далі їхні виклади
різняться й протиставляються. У Троцького хід революції задавав­
ся ритмом «днів», як у Франції 128 років тому: дні лютого, квітня,
червня, липня, дні «корніловщини» у вересні й, звісно, жовтневі дні.
Ані Троцький, ані Серж не писали про фазу контрреволюційного по­
вороту, який настав уже після них, майже десятьма роками пізніше,
і який вони називатимуть «Термідором». Для анархістів «ситуація
перманентної революції була розбита не буржуазними контррево­
люціями чи царськими генералами, а комуністичною владою», під­
твердженням чого стало придушення махновського руху, а потім і
повстання в Кронштадті. Тому анархістська історіографія особливо
наголошувала на цих епізодах: у 1938 році твір Іди Метт вийшов саме
в той час, коли Троцький мав виправдовуватися щодо своєї ролі у цій
справі. З придушення кронштадтського бунту випливало й порівнян­
ня комунізм/фашизм, яке анархісти активно використовували після
приходу Муссоліні до влади66.
Головну провину за скоєні лиха анархісти покладали на партію,
її в центр дослідження ставив Суварін, описуючи зародження та роз­
виток цього політичного апарату, подібного до спрута. В ході аналі­
зу він звів революційний процес до його лаштунків і так дійшов до
межі тоталітаристського підходу: показуючи встановлення абсолют­
65 Pierre Broué, Trotsky, Paris, Fayard, 1988, p. 666.
06 Archinov, op. cit., p. 378. Ida Mett, La Commune de Cronstadt, crépuscule sanglant
des soviets, Paris, Spartacus, 1938. Leon Trotsky, « Hue and Cry Over Kronstadt », The
New International, Vol. 4, n°4, Квітень 1938, pp. 103-106. A. Ciliga, « L’insurrection de
Cronstadt et la destinée de la Révolution russe », La Révolution Prolétarienne, n°278,
10 вересня 1938, pp. 1-4. Щодо порівняння комунізму/фашизму, див.: J. Chazoff,
op. cit., p. 58.

123

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

ної влади, він недооцінював важливість і роль народного зрушення67.
У Віктора Сержа не було такої редукції щодо «партії пролетаріату».
Для Троцького в «Історії російської революції» партія залишалася
необхідною рушійною силою для розуміння революції, однак після
написання «Жовтневої революції» (брошури 1918 року) він значно
розширив своє бачення: якщо революція була результатом «прямого
втручання мас в історичні події», то ці останні «мали підкорятися сво­
їй власній закономірності». Між діями мас та історичними подіями
існувала «вага гігантської історичної праці, яку більшовицька партія
звалила на свої плечі вперше в світовій історії». Ця сама партія, якій
в іншому місці він по-філософськи дав визначення як «свідоме ви­
раження несвідомого історичного процесу», була водночас партією,
що виключила, а потім вигнала за межі країни самого Троцького кіль­
кома роками раніше. Отож у своїй «Історії» він підкреслював певну
кількість «вагань і помилок штабу», підтримуючи постать Леніна на
противагу тих старих більшовиків, які хотіли його усунути. Політич­
ний вигнанець волів відстояти ленінізм проти його уповноважених
представників68.
Вплив французьких комуністів

Перше число «Зошитів більшовизму», що вийшло у Франції в
листопаді 1924 року, передрукувало статтю «Правди» під назвою «Як
не треба писати історію Жовтня», що нападала на «Уроки Жовтня»
Троцького69. Водночас через троцькістські симпатії з партії були ви­
ключені Монатт і Росмер, безпосередні учасники Жовтневої рево­
люції в 1917 році, коли Марсель Кашен іще закликав росіян до війни
проти Німеччини. Отож після усунення засновників партії на користь
новоприбулих партійців історію зовсім молодої комуністичної партії
стало доволі проблематично ідеалізувати. Партія найохочіше форму­
ватиме свою єдність навколо іншого походження - відчуженого та
67 Те саме стосується книжки ще одного колишнього комуністичного активіс­
та: Jacques Perdu, La Révolution manquée, Paris, Valois, 1940 (перевид. Arles, Sulliver,
1997).
68 Trotsky, Histoire, op. cit., Paris, Seuil « Points », 1979, t. 1, p. 3; t. 2, p. 14.
69 Cahiers du bolchevisme, 1924, nn°l (pp. 12-23). Бувши під прицілом числен­
ної критики, текст Троцького був опублікований уповні лише нещодавно: Léon
Trotsky, Les Leçons d’Octobre, Pantin, Les Bons Caractères, 2014.

124

1917-1939: невідома революція

міфологізованого Жовтня. Відновлення компартії було символічно
назване «більшовизацією», й воно починається з боротьби якраз у
полі історії революції.
Звичайно, ця тема почала входити до навчальної програми, яку
поширювали серед партійців од 1925 року. її важливість можна оці­
нити також за місцем, яке посідала російська революція у видавничій
діяльності ФКП70. Між 1924-м і 1939 роком тридцять чотири твори
були присвячені подіям у Росії 1917-1921 років. Якщо це становило
лише трохи більше трьох відсотків продукції видавництв, пов’язаних
із партією, то однаково ритм публікацій зріс на 2,5 назви на рік про­
тягом етапів «більшовизації» і політики «класу проти класу» (19241932 роки), щоб утвердитися на двох назвах щороку від 1933-го й аж
до війни. Спад відповідав «націоналізації» каталогу видавництв із
політикою Народного фронту: радянські автори втрачали свою пер­
шочерговість71. Серед тридцяти назв налічуємо дев’ять історичних
книжок, три збірки політичних текстів того часу, вісім свідоцтв і біо­
графій більшовицьких активістів, шість політичних коментарів «після
події» та вісім літературних текстів.
Такий корпус, на той час безпрецедентний у французькому ви­
давничому світі, задавав напрямок і скеровував інтерпретацію чита­
ча, тим паче що розповсюдження комуністичних видань завдячувало
більше активістським мережам, аніж продажам у книгарнях72. Була
висока ймовірність, що прочитану книжку радив хтось із товаришів і
її читання, мабуть, супроводжувалося обговоренням і коментарями.
Навіть читач, який не мав особливої пристрасті до російської рево­
люції, після першого прочитання рухався уторованою лінією, пере­
ходячи від радянських художніх романів «Міжнародного Соціального
Видавництва» до більш теоретичних творів «Марксистської бібліоте­
ки» того самого «М.С.В.», минаючи колекцію «Революційних спогадів»
у Бюро видавництва.
70 Danielle Tartakowsky, « Un instrument de culture politique: Les premières écoles
centrales du Parti communiste français », Le Mouvement social, n°91 (Квітень-червень
1975), pp. 104-106. Marie-Cécile Bouju, Catalogue de la production des maisons d’édition
du Parti Communiste Français 1921-1956, mémoire d’études, sous la direction de Jean-Yves
Mollier, Villeurbanne, ENSSIB, 1999, http://enssibal.enssib.fr/bibliotheque/documents/
dcb/bouju-Catalogue.pdf.
71 Marie-Cécile Bouju, Lire en Communiste. Les Maisons d'édition du Parti communiste
français 1920-1968, Rennes, Presses universitaires de Rennes, 2010, p. 95.
72 Ibid., pp. 65, 119.

125

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Крім трьох винятків (дві агітаційно-пропагандистські брошури та
«Десять днів, що потрясли світ» Джона Ріда), всі книжки були написа­
ні радянськими авторами. Оптимально французька компартія могла
робити вибір лише в каталозі комплексно доставлених виробів «під
ключ». Усі ці видавничі об’єкти виготовлялися в Москві й передава­
лися через Комінтерн. Навіть переклад найчастіше робився в Країні
Рад, Віктором Сержем або П’єром Паскалем, аж до початку 1930-х
років75. Так, французький читач, завдяки створенню починаючи з
1920-х років Інституту Леніна, комісій з історії партії та революції,
Товариства старих більшовиків, долучався до частки величезної со­
ціальної, політичної, історичної, пам’яттєвої та літературної праці,
яка постачалася з Радянського Союзу, щоб популяризувати й ствер­
дити вагу революційного минулого. Вся ця продукція перебувала під
зовнішнім політичним контролем, але, як діяльність організована,
вона була також місцем обопільного контролю між учасниками, а
також самоконтролю, щоб узгоджуватися з інтелектуальною та полі­
тичною моделлю більшовика*
7475
71
. Читач повинен був пройти той самий
шлях у зворотному напрямку - від тексту до дії. Він мав інтегрувати
в своє життя ці «exempta», що сприймались як моральний путівник на
кшталт, скажімо, «“Наташі”, твердокам’яної більшовички», що мала
підзаголовок: «Життя та діяльність революціонерки Конкордії Мико­
лаївни Самойлової» (Bureau d’édition, 1933). Художній твір та історія
більше не розрізнялися, а походили з одного й того самого джерела:
соціалістичного реалізму.
Крім зв’язності художніх і аналітичних текстів, у цьому корпусі
книжок вибудовувалася й певна теоретична послідовність і взаємодія
між «серйозними» творами. Читачеві пропонувалася остаточна істина
в формі «трійки»: збірка текстів Леніна 1917 року, історія партії та
історія революції. «На шляху до повстання» Леніна (1924) доповнюва­
лася «Леніним і партією під час революції» Молотова (1924)75, а також
75 Ibid., рр. 41 і далі, 61.
71 Див.: Brigitte Studer, « L’Être perfectible la formation du cadre stalinien par le
“travail sur soi” » Genèses n°51, червень 2003, pp. 92-113; Éric Aunoble, « Femmes
et communistes: un engagement dans la guerre civile en Ukraine (1918-1919) », in
L.Colantonio etalii (dir.), Genre et utopie avec Michèle Riot-Sarcey, Presses universitaires
de Vincennes, 2014, p. 65-74.
75 Оповідь «Історії Російської комуністичної партії» Зінов’єва (1926) зупиня­
ється якраз перед вибухом Лютневої революції 1917 року.

126

1917-1939: невідома революція

«Популярною історією Жовтневої революції» Піонтковського (1927).
В 1931 році у Франції була опублікована нова «Історія партії більшо­
виків» Ємельяна Ярославського, тобто за рік після XXI тому «Повного
зібрання творів» Леніна, який мав назву «Підготовка до захоплення
влади (липень-жовтень 1917 р.)». Невеличка збірка Леніна на тему
«Жовтневої революції» (1932) на п’ять років випередила велику дво­
томну «Історію Російської революції» за редакції Горького, Молотова
і Сталіна, «монументального та унікального твору», як стверджувало
рекламне оголошення76. Всю цю будову увінчував «Короткий курс іс­
торії ВКП(б) Радянського Союзу», що вийшов друком у 1938 році.
У процесі появи цих видань можна було слідкувати за тим, хто
з більшовиків зникав з іменного покажчика: з 1927 року членів пар­
тії почали виключати за політичними мотивами, а з 1936-1938 ро­
ків - усувати фізично. В цьому контексті, чи можна було довіряти
книжці Ярославського, якого прозвали «нишпоркою» Сталіна?77 Втім,
за браком доступу до оригінальних джерел університетські науковці
визнавали певні переваги за «Історією революції» Ярославського ви­
дання 1937 року: опубліковані в ній факти й документи заповнювали
справжню прогалину в знаннях78. Також ^реба зазначити якісні ас­
пекти «Популярної історії Жовтневої революції» Піонтковського. У
Радянському Союзі її перевидавали щорічно протягом 1923-1926 ро­
ків79, і, як було заведено в той час, вона переповідала лише історію
захоплення влади. Однак цей збірний огляд на 184 сторінок був доволі
інформативний, методологічно збалансований між економічними,

76 Це було перевидання зі зміненою назвою та структурою «Історії громадян­
ської війни в СРСР», що публікувалася від 1935 року в Радянському Союзі. Москов­
ське «Видавництво літератури іноземними мовами» оприлюднило французькою
лише два перші томи в 1937-му і 1946 роках.
77 Див. карикатуру 1927 року в кн.: Alexandre Vatline, Larissa Malachenko,
François-Xavier Nérard, Dessine-moi un Bolchevik. Les caricaturistes du Kremlin, 19231937, Paris, Tallandier, 2007, p. 136 («Сталин и его ищейка Ярославка»),
78 Georges Méquet, « Révolutionnaires et révolution », Annales d’histoire économique
et sociale, T. 5, n°24 (30 листопада 1933), pp. 626-628. Emile James, « Histoire de la
Révolution russe... », Revue économique, Vol. 3, n°5, 1952, p. 766.
79 S.A. Piontkovsky, Histoire populaire de la révolution d'Octobre, Paris, E.S.I., 1927.
Дневник историка C.A. Пионтковского (1927-1934) / Отв. ред. и вступ, статья
А.Л. Литвина. - Казань: Казан, гос. ун-т, 2009. - С. 5.

127

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

суспільними та політичними чинниками, а також виважений в оцін­
ках ролі тих чи тих дійових осіб усередині більшовицької партії80.
Проте книжка не мала широкого успіху в читацького загалу, позаяк натрапляємо на її рекламу в часописах Commune та Regards іще за
сім чи вісім років після її публікації. Треба визнати, що, за винятком
«Десяти днів, що потрясли світ» Джона Ріда, яка була надрукована
десятитисячним накладом у 1927 році й перевидана в 1928-му та
1932 роках, жодна з книжок ФКП, присвячених російській революції,
не стала бестселером. Крім імовірної нестачі мотивації, потенційний
читач був спантеличений вимогою володіти попередніми знаннями,
яких вимагала навіть «популярна» історія: треба було розумітися на
економіці та марксизмі, минаючи тонкі суперечки поміж російськи­
ми революціонерами. Все було складно й заплутано, а французькі
переклади не давали ніяких додаткових пояснень.
Отож успіх книжці приносив політичний волюнтаризм. Тоді як
друга «Історія Російської революції» матиме лише три рекламні ого­
лошення в «Юманіте» за весь період 1937-1939 років, то «Короткий
курс історії ВКП(б)» матиме таких дванадцять, та ще й справжню
промоційну кампанію і публікацію редакторських приміток81. Влас­
не, це було політичне рішення зупинити свій вибір на «Короткому
курсі», який зводив історію партії до безперервної боротьби проти
лівих і правих відхилень у партії. Комуністичний рух прагнув вихо­
вати такого активіста, який умів би радше вчасно розпізнати ворогів,
аніж орієнтуватися в політичній ситуації. Коли читаємо у висновках
до «Курсу», мовляв, «більшовики подібні до героя грецької міфології
Антея»82, то розуміємо, що ми покинули ґрунт історії, хай навіть по­
літично вмотивованої, й перешли в сферу міфології.
80 Це не завадило тому, іцо його використовували в кампанії проти Зінов’єва
та Каменева (Cahiers du bolchevisme, п°82 від 15 жовтня 1927, рр. 1051-1053): самий
лише вияв їхнього відступу перед повстанням уже підважував їхній лідерський
статус, що мав бути бездоганний.
81 Bouju, op. cit., рр. 128-130.
82 Разюча різниця в підході в: L’Humanité від 22 травня 1939 (рр. 4, 7 « Une
belie initiative », et 8 « Cliché n°8 »). Bouju, op. cit., pp. 128-130. Petit Vocabulaire
pour faciliter la lecture de {’Histoire du Parti communiste (bolchevik.) de l’U.R.S.S., suivi
de la bibliographie des ouvrages cités, Paris, B.E., 1939. Histoire du Parti communiste
(bolchévik) de l’URSS (Précis rédigé par une commission du CCdu PC(b) de l'URSS), Paris,
B.E., 1939, p. 342.

128

1917-1939: невідома революція

Музи та революції
До такої ж категорії творів належав і фільм Ейзенштейна «Жов­
тень» (1928). Знятий з нагоди десятої річниці революції, він створю­
вався у співпраці з ветеранами, що брали участь у тих подіях. Троць­
кий зі сценарію зник, коли стало зрозуміло, що «Ліва опозиція» буде
виключена з партії протягом року. Геніальна стилістика фільму по­
стійно показувала маси за допомогою метафор (вони з’являються в
формі кіс, багнетів тощо), індивідуалізуючи більшовицьких лідерів і,
зокрема, Леніна, якого подано як запального трибуна, мало не роман­
тичну постать. Єдиними революційними організаціями в фільмі ви­
явилися партія та військово-революційний комітет, бо ради візуально
були зведені до Другого всеросійського з’їзду Рад 26 жовтня й їм була
відведена роль своєрідного парламенту, а не важливого осередку на­
родних обговорень і дій83.
У Франції в жовтні 1928 року «префект поліції мав утрутитися
після першого показу “Жовтня” Ейзенштейна [...] віднині “Друзям
Спартака” [кіноклубу ФКП] заборонялося надалі [...] демонструвати
найхарактерніші стрічки радянського кінематографу»84. Оскільки ма­
ло хто з глядачів його побачив, жодні критичні виступи щодо фільму
були неможливі, тим паче що він зник з екранів через заборону. Зафільмований міф став фільмом-міфом, і «Жовтень» довгий час по­
єднуватиме в умах революцію, естетичний авангардизм і певну ідею
бунтівної культурної дії. Те, що він не зовсім відповідав комуніс­
тичній мистецькій політиці, яка повністю віддалася соціалістичному
реалізмові, справи не змінювало. Це добре видно на прикладі групи
«Жовтень», яка сформувала театральну трупу агітпропу за участі Реймона Бюссьєра, Жака Превера, Поля Ґрімо, Роже Блена... Виступаючи
перед страйкарями заводу «Сітроен», вони високо підносили назву
більшовицької революції - «Жовтень». Навіть якщо вони трохи за-

85 Див. : Frederick С. Согпеу, Telling October: Memory and the Making of the Bolshevik
Revolution, Cornell University Press, Ithaca, NY, 2004, pp. 183 і далі.
84 Відкритий лист Léon Moussinac в: Hebdo-Filin, n°660 від 20 жовтня 1928 p.,
цит. за: Dimitri Vezyroglou, « Le Parti communiste et le cinéma. Nouveaux éléments
sur l’affaire Spartacus (1928) », Vingtième Siècle. Revue d’histoire, 2012/3, n°115, p. 63.

129

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

гравали у 1932-1936 роках з анархізмом і сюрреалізмом, група «Жов­
тень» однаково залишалася в сфері впливу комуністичної партії85.
Однак алхімія між мистецтвом і революцією творилася й неза­
лежно від комуністичної партії. Це відбувалося в літературних колах,
які прагнули не підкорятися закріпленій за пресою «монополії на
інформацію» і не хотіли будь-що мати «готову формулу» стосовно по­
дій. Так, перекладач Серж Лесков задумав проект літературної збірки
під назвою «Сцени російської революції», яка була видана в 1923 році.
В ній він запропонував до уваги читача фрагменти найбільш новатор­
ських авторів: Бориса Пільняка, Олексія Ремізова, Ільї Еренбурга та
Миколи Нікітіна86. Відомий французький письменник П’єр Мак Орлан
особисто підтримав книжку8' як керівник видавничої серії. Взагалі,
функція керівника книжкових серій була досить важливою: Бріс Па­
рен, славіст і випускник Вищої нормальної школи, який деякий час
був близький до ФКП, створив у 1926 році разом із музикознавцемемігрантом Борисом де Шльоцером книжкову серію «Молоді росіяни»
у видавництві Gallimard. За рік у видавництві Montaigne з’явилася
серія «Нова Росія»88. Парен і Шльоцер також були перекладачами, як
і дуже активний Моріс-Парижанин: такий псевдонім узяв собі Моріс
Донзель, який працював у культурній сфері в революційній Росії і
після того, як повернувся до Франції, симпатизував «Лівій опозиції»89.
Як Віктор Серж, він перекладав романи, історичні та політичні трак­
тати. Крім них, треба згадати Володимира Познера, який виріс у Росії
і товаришував з багатьма письменниками. Він опублікував «Панора­

85 Madeleine Reberioux, « Théâtre d’agitation: Le Groupe "Octobre" », Le Mouvement
social, n°91, (avril-juin 1975), pp. 109-110. Haramila Jolly, « Le groupe Octobre et
le communisme. Une mémoire reconstruite », Revue Française d’Histoire des Idées
Politiques, Paris, n°8, 1998, pp. 339-354.
86 Scènes de la Révolution russe par Ilya Ehrenbourg, Nicolai Nikitine, Boris Pilniak,
Alexei Réinisov; переклад з рос. Сержа Лескова зі згоди авторів, Paris, la Renaissance
du livre, 1923.
87 Michel Niqueux, « Sept lettres autobiographiques d’Alexis Remizov à Dominique
Arban », Revue des études slaves, Tome 74, fascicule 1, 2002, pp. 187-188.
88 Bouju, op. cit., p. 47. Boris de Schlœzer, « Coup d’œil sur la littérature au pays
des soviets », La Revue hebdomadaire, 27 липня 1929, pp. 411-429.
89 Nicole Racine, « Parijanine Maurice (Donzel Maurice dit) », Dictionnaire
biographique du mouvement ouvrier, http://maitron-en-ligne.univ-parisl.fr/spip .
php?article 124895. Coeuré, Pierre Pas cal, op. cit., p. 91.

130

1917-1939: невідома революція

му російської літератури», супроводжувану дуже важливою «Антоло­
гією», яка надовго запам’яталася90.
Завдяки Rieder і деяким близьким до ФКП видавництвам у Фран­
ції до 1939 року було опубліковано близько двадцяти книжок, які
давали значно повнішу картину революційних років, аніж наукові
трактати. «“Народ у війні” - це ключ до російської революції», - не­
безпідставно зазначав автор перемови до однойменної збірки сол­
датських голосів, які занотувала сестра милосердя Соф’я Федорченко:
фіксуючи фразу за фразою, вона показувала, як серед солдатів заро­
джувалася відраза не лише до війни, а й до соціального ладу (як це, до
речі, можна побачити й у мемуарах генерала Денікіна). Письменник
Олександр Тарасов-Родіонов у творі «Лютнева революція» передавав
атмосферу звільнення й хаосу, що панував у Петрограді, а менш об­
дарований літературно Олексій Демидов підкреслював соціальні та
політичні механізми, що втягнули Росію у «Вир» 1917 року. В цих
картинах мало показувався робітничий світ, тому для його розумін­
ня варто було звернутися до яскравих свідчень про «Жовтневі дні»
І. Наумова. Також про перші кроки урядування Леніна написав лівий
есер І. Штейнбергу спогадах «Коли я був і^аркомом»91.
Годі було уявити собі талановитіше відтворення стану країни
за часів громадянської війни, ніж «Голодний рік» Бориса Пільняка.
Роман був скоріше сузір’ям різнорідних фрагментів, водночас дуже
реалістичних і галюцинаційних, що не могло не привернути уваги
Анрі Пулая, який написав захоплений відгук на роман92. У ньому вій­
на між «червоними» й «білими» деколи сміливо показувалася з по­
гляду останніх, як і в «Бронепоїзді 14-69» Всеволода Іванова («Біла
гвардія» Булгакова буде перекладена французькою лише в 1970 році).
90 Vladimir Pozner, Panorama de la littérature russe, Paris, Kra, 1929; Anthologie de
la prose russe contemporaine, Paris, Hazan, 1929.
91 Sofia Fedortchenko, Le Peuple à la guerre', adapté du russe par Lydia Bach et
Charles Reber, Paris, Valois, 1930. Anton Dénikine, La Décomposition de l’armée et du
pouvoir - Février-Septembre 1917, Paris, J.Povolozky & Cie, 1922. Tarassov-Rodionov,
La Révolution de Février 1917; trad, du russe par Marc Semenoff, [Paris], Gallimard, 1930
(Pantin, Les Bons Caractères, 2006). Alexis Demidov, Le Tourbillon; traduit du russe par
Maurice-Parijanine, Paris, ESI, 1929.1. K. Naumov, Journées d’Octobre [traduit d’une
version allemande semble-t-il d’après l’orthographe des noms propres], Paris, B.E.D.P.,
1926. J. Steinberg, Souvenirs d’un commissaire du peuple, Paris, Gallimard, 1930 (rééd.
Les Nuits Rouges, 2016).
92 « Notre enquête », La Lanterne, 5 серпня 1926.

131

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Громадянська війна брала початок у селянській війні («Вірінея» Лідії
Сейфулліної), яка під покровом політичних конфліктів протистави­
ла село та місто («Борсуки» Леоніда Леонова) і розколола спільноти,
як, наприклад, козацьку станицю в осерді «Тихого Дону» Шолохова.
Населення міст зіштовхнулося з «Голодом» (роман-щоденник Сергія
Семенова)*91
93.
Утвердження Червоної армії було невіддільне від суспільних пертурбацій, що змішували селян і містян, інтелігентів і невдоволених
індивідів, юдеїв і безвірників («Кінармія» Бабеля). Для нового ладу
треба було сформувати штат військових керівників, що походили з
народних верств, які могли б забезпечити підтримку низів і виправ­
дати суворі методи («Чапаев» Фурманова, «Залізний потік» Серафи­
мовича і «Розгром» Фадеева). Тиск громадянської війни також від­
бився на громадських організаціях рад і комуністичній партії, в якій
ті, хто піднявся нагору, не обов’язково виявилися найвідданіші справі
(«Тиждень» Юрія Лебединського)94.
Коли конфлікт мало-помалу ущух, методи командування, випро­
бувані на фронті, мали поставити на ноги зруйновану економіку та
роздроблений робітничий клас («Цемент» Гладкова). Десятки тисяч
безпритульних дітей потребували непересічних педагогічних вирі­
шень («Педагогічна поема» Макаренка), при тому, що весь південь
країни був охоплений голодом («Ташкент - місто хлібне» Неверо­
ва). Протягом усього цього періоду безліч людей намагалася вижити
93 Boris Pilniak, L’Année nue’, trad, par L. Bernstein et L. Desormonts, Paris,
Gallimard, 1926 (révisé, annoté et postf. par Dany Savelli, Paris, Éd. Autrement, 1998).
Vsévolod Ivanov, Le Train blindé numéro 1469; trad, par Sidersky, Paris: Gallimard NRF,
1927. Mikhaïl Boulgakov, La Garde blanche (1924); trad, par Claude Ligny, Paris, Robert
Laffont, 1970. Lydia Seifoulina, Virineya; trad, par Hélène Iswolsky, Paris, Gallimard,
1927. Léonide Léonov, Les Blaireaux; trad, par Maurice-Parijanine. Avec une préface de
Maxime Gorki, Paris, Rieder, 1931. Michel Cholokhov, Sur le Don paisible; trad, par V.
Soukhomline et S. Campaux, Paris, Payot, 3 tomes, 1930, 1931, 1936 (Le Don paisible,
trad, par Antoine Vitez, Paris, Omnibus, 1999). Serge Séménov.La Faim; trad, par Brice
Parain, Paris, Montaigne, 1927.
91 Isaac Babel, Cavalerie rouge; trad, par Maurice-Parijanine, Paris, Rieder, 1928
(Œuvres complètes; trad, par Sophie Benech, Paris, le Bruit du temps, 2011, pp. 491-631).
D. Fourmanov, Tchapaïev; trad, par A. Oranovskaïa et A. Roudnikov (notés « Alice Orane
et Georges Roux » dans l’édition de 1937], Paris, ESI, 1933. Alexandre Serafimovitch,
Torrent de fer; trad, par Maurice Parijanine, Paris, E.S.I., 1930. Alexandre Fadeev, La
Défaite; trad, par Maurice Parijanine, Paris, E.S.I., 1929. E. Lebedinsky, La Semaine,
Paris, E.S.I., 1927.

132

1917-1939: невідома революція

й зберегти свою родину, змінюючи мешкання й політичні погляди;
зокрема, нерішуче поводилася інтелігенція (Федін «Міста і роки»;
Олексій Толстой «Ходіння по муках»). Дехто різко виступив проти
нової влади, як-от Віктор Шкловський, видатний літературний тео­
ретик формалізму, який служив військовим комісаром при Корей­
ському й допомагав есерам організувати змову проти більшовиків;
потім Шкловський об’їхав більшу частину Європи й Малої Азії у своїй
«Сентиментальній подорожі», що тривала не менше п’яти років. Іван
Шмельов сприйняв падіння останнього білогвардійського бастіону в
Криму як апокаліпсис, що супроводжувався голодом і терором («Сон­
це мертвих»)95.
Панорама була б справді повною, якби не прикра відсутність пе­
риферії колишньої імперії. Література еміграції була нечисленною
(Олексій Толстой, Іван Шмельов, Ремізов)96, але критика зазначала, що
це не перешкоджало розмаїттю поглядів багатьох «попутників»:
Треба читати молодих російських письменників якраз заради
оцього документального характеру, адже легше реконструювати
точну картину революції [...] у їхніх книжках, де революційний
запал - коли він дається взнаки - не заважає критиці та іронії
тільки тоді, коли твори, які хочуть нам передати його елементи,
роблять це дидактично97.

95 Fedor Gladkov, Le Ciment; trad, par Victor Serge, Paris, E.S.I., 1928. Anton
Makarenko, Le Chemin de la vie; trad, par Juliette Рагу et Madeleine Etard, Paris, E.S.I.,
1939 (Le Poème pédagogique; trad, par Jean Champenois, Paris, Livre club Diderot /
Moscou, Éditions du Progrès, 1977). Alexandre Néviérov, Tachkent, ville d'abondance;
trad, par Brice Parain, Paris, Gallimard, 1928. Constantin Fédine, Les Cités et les années;
trad, par Doucia Ergaz, Paris, Gallimard, 1930. Alexis Tolstoï, Le Chemin des tourments
(2 t.); trad, avec une introd, par M. Dumesnil de Gramont, Paris, Rieder, 1930. Victor
Chklovski, Voyage sentimental; trad, par Vladimir Pozner, Paris, le Sagittaire, 1926. Ivan
Chméliov, Le soleil des morts; trad, par Denis Roche, Paris, Plon, 1929 (extraits dans Le
Mercure de France, 15 вересня 1923; перевид., Paris, Éditions des Syrtes, 2001).
96 Інші романи еміграції (Осоргіна, Ремізова, Анненкова) були перекладені
лише наприкінці XX століття. Див.: Gervaise Tassis, « La Révolution russe dans cinq
romans de l’émigration », From the other shore: Russian writers abroad: past and present,
Idyllwild, CA, vol. 4 (2004), pp. 11-33.
97 Marcel Brion, « Lettres russes », La Revue hebdomadaire, n°20 (18 mai 1929),
p. 361.

133

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Ця нікому не підконтрольна література могла дозволити собі такі
спостереження й судження, амбівалентність яких бентежила навіть
комуністів. Віктор Серж на сторінках «Юманіте» намагався з’ясувати:
«Чи можемо погодитися з концепцією, яку плекає Борис Пільняк,
про революцію-ураган? [...] Це ж, кажучи щиро, концепція про се­
лянську революцію, яка справді відбулася в Росії, але під сприянням,
керівництвом, підтримкою, направленням пролетарського руху»98.
Бачимо, що навіть у найвідкритіших умів брала гору вимога по­
літичної прямизни. Що відбилося на перекладах 1930-х років. У часи,
коли найбільш русофільські видавництва стали жертвами економічної
кризи і втратили зацікавлення з боку читачів99, комуністична партія
успадкувала майже повну монополію на радянську літературу. Пріо­
ритетом став соціалістичний реалізм: повчальний роман виховання
«Як гартувалася сталь» Островського був опублікований у 1937 році з
передмовою Ромена Роллана. За рік до того з тріумфом у кінотеатрах
пройшов фільм «“Чапаев”, знятий братами Васильєвими і спершу
заборонений цензурою»; преса розцінила його тоді як «єдиний ве­
ликий фільм, знятий радянським кінематографом від часів героїчної
епохи Ейзенштейна та Довженка»100. Фільми такого штабу безперечно
сприяли вихованню молодих партійців101. Епоха більше не заохочу­
вала формальні експерименти, а надавала перевагу проголошенню
істин, що заміняли життєві правила.
Утім, успіхів цього фільму та й кількох тисяч примірників інших
радянських романів точно не вистачало, щоб змінити французьку
громадську думку, яка залишалася прив’язаною до образу Росії, що
був сформований довоєнним франко-російський союзом. Цей втра­
чений образ зберігався в тогочасному французькому кінематогра­
фі, який показував «Росію до 1917 року, епоху царів і циганських
пісень», долучаючи «стереотип буйного козака»102. Спираючись на
такий культурний багаж, письменник Жозеф Кессель досягнув гуч­

98 Victor Serge, « Les idées de Boris Pilniak », L’Humanité, 25 mai 1927.
99 Bouju, op. cit., pp. 92,105.
100 Le Journal et Le Populaire, 9 mars 1936.
101 Christian Langeois, Henri Krasucki, 1924-2003, Paris, Cherche Midi, 2012,
p. 27.
102 Ekaterina Khoreva, « L’image de la Russie dans le cinéma français des années
30 », in Kristian Feigelson, dir., Théorème, n°8, «Caméra politique. Cinéma et stalinisme».
Paris, Presses Sorbonne nouvelle, 2005, pp. 49-50.

134

1917-1939: невідома революція

ного успіху завдяки низці романів і новел. Він переніс ці кліше в
революційний антураж: «Червоний степ» (1922), «Мемуари народного
комісара» (1925), «Махно та його єврейка», «Щоденник дівчинки за
доби більшовизму» (1926)... У складі французького експедиційного
корпусу Кессель у 1918-1919 роках брав участь у подорожі на Далекий
Схід, щоб там контролювати більшовицьку активність. Він говорив
російською, добре знався на літературі, що зароджувалася в Країні
Рад. Але також він був запеклим антикомуністом, переконаним, що
«російський більшовизм скидається на танок божевільних» і що «вся
Росія була гуляй-полем для пройдисвітів і фантазерів»103.
Кессель поклав свої знання та літературні здібності на службу
цьому переконанню. В «Махні та його єврейці», що прибивала до га­
небного стовпа громадської думки анархіста-вигнанця, в якого було
небагато прав і можливостей для самозахисту104, усюдисуще насиль­
ство змальовувалося з охотою: Махно «топтався на грудях, на ще га­
рячих животах, цідив кров із ран». Текст брав читача у свідки: «Втішно
так умоститися в теплі, в затишку, за добрим келихом вина й слухати
речі, від яких шкірою пробігає приємна дрож, тимчасом як надворі
ціла армія шпиків не спить і пантрує вашу дорогоцінну безпеку»105.
Що про це думав читач? Очевидно, йому подобалося: книжки витри­
мали кілька тиражів. Треба зазначити, що впливові ЗМІ підтримували
це лякливе бачення, як, наприклад, дуже католицьке Revue des lectures
писало про «Червоний степ»:

Які страхіття! [...] Усілякі ганебні паскудства, що коються в кому­
ністичній Росії, зображено з такою силою, талантом і правдивіс­
тю, що вони паралізують читача від жаху. Це мерзенно! Чи варто
читати цей твір? Навіть не знаю: кажу ж вам, це мерзенно106.

шз Joseph Kessel: « La nouvelle littérature russe », La Revue de Paris du 15 septembre
1925,309-329; Reportages, Romans, упоряд. і ред. Жіль Ере, Paris, Gallimard « Quarto »,
2010, « Russie », pp. 405-578. Схожий підхід, але y відверто фантастичному ключі
див.: Pierre Мас Orlan, La Cavalière Elsa, Paris, NRF, 1921 (rééd. Gallimard « Folio »,
1980).
104 Makhno, « Appel aux juifs », Le Libertaire, n° 73, 27, avril 1926.
105 Joseph Kessel, Makhno et sa juive, Paris, Éditions Éos, 1926. Передрук.: Les
Coeurs purs, Gallimard, 1927 (62e édition en 1928, réédition en format « poche » en
1934). Останнє видання: Paris, Gallimard « Folio », 2001, цит. за: p. 43,45.
106 Romans-Revue - Revue des lectures, 15 décembre 1922, p. 890.

135

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Художні засоби, до яких вдавався Кессель, були талановитіші за
простакуваті вигадки «Тентена у Країні Рад» (Hergé, 1929), однак во­
ни свідчили про нездорове притягання, яке викликала революція у
Франції, в країні, яка, можливо, була переможною в 1918 році, але
відтоді надовго занепала й розгубилася щодо свого майбутнього. Чи
могли французькі комуністи, що хотіли нести прапор Жовтня, запро­
понувати альтернативу цій культурі страху та ресентименту? В цьому
можна було сумніватися, коли читати «Стиснуті вудила» Володимира
Познера, який став близьким попутником партії. Роман, написаний
так само зі знанням справи, як і роман Кесселя, розповідав про грома­
дянську війну в Сибіру. Перед нами - водночас екзотичний і садист­
ський портрет білого барона Унгерна. Автор навіть згадав в оповіді
Сталіна, у формі вирізки з газети «Правда», що дивом опинилася
серед монгольських степів107. Успіх книжки підтвердив, що сталінська
вульгата могла бути засвоєна у Франції за умов, якщо адаптується до
смаків жадібної до «уявного насильства» публіки108.

107 Vladimir Pozner, Le Mors aux dents, Paris, Denoël, 1937 (rééd. Arles, Actes Sud /
Babel, 2005, pp. 238-240).
108 Henri Hertz, « Panorama des livres », Europe, n°173, 15 mai 1937, p. 121.

136

Після 1945 року: назустріч холодній війні

У чотирнадцятому окрузі Парижа збереглася меморіальна дошка,
на якій зазначено, що тут деякий час мешкав Ленін. На ній читаємо,
що її встановили 22 квітня 1945 року. Це подвійний символ: 22 квіт­
ня - день народження більшовицького вождя; і тоді ж у 1945 році за­
лишалося кілька тижнів до капітуляції нацистської Німеччини перед
військами союзників, у першому ранзі яких був СРСР. Статус Леніна
змінився: це більше не тіньовий конспіратор, оплачуваний Німеччи­
ною, а засновник могутньої держави, якій Франція неабияк завдячу­
вала своїм звільненням, на думку опитаних у той період 61 відсот­
ка французів109. Таке радянофільство продовжувало й підсилювало
радянофільство 1930-х років, яке ґрунтувалося на антифашизм!. Але
воно його й долало, тому що належало не тільки лівим переконанням і
почуттям, а й відтепер інтересам французької держави. Щоб віднови­
ти міжнародну репутацію Франції, зіпсовану через колабораціонізм
режиму Віші з Берліном, де Ґолль від 1943 року міг розраховувати
на радянську підтримку: йому потрібне було визнання Тимчасового
уряду Французької республіки, попри вагання американців110.
Також внутрішня рівновага сил у країні вимагала позитивного
погляду на радянський феномен. Французька комуністична партія,
належачи до головних сил внутрішнього опору й набравши більше
чверті голосів на виборах 1945 року, увійшла до уряду. Її представни­
ком був, зокрема, і Шарль Тійон, легендарний учасник бунту моряків
проти більшовиків на Чорному морі під час французької інтервенції.
Іронія історії: ставши виконуючим обов’язки міністра озброєння в
уряді національної єдності, він здійснював ті самі функції, що й «то­
вариш міністра» Альбер Тома за часів Першої світової війни. Його
кар’єра символізувала скрадне рівняння, яке мало бути розв’язане
109 Проти 39 відсотків, що приписували цю роль Сполученим Штатам (опиту­
вання 1944 року, цит. за: Laurent Jalabert, Le grand Débat: les universitaires français,
historiens et géographes, et les pays communistes de 1945 à 1991, Toulouse, Groupe de
recherche en histoire immédiate, 2001, p. 48).
"° Paul-Marie de La Gorce, « De Gaulle et l’indépendance nationale », Espoir, n°99,
1994; Maurice Vaïsse, « La France présente aux capitulations », Espoir, n°102,1995, sur
le site http://www.charles-de-gaulle.org/pages/l-homme/dossiers-thematiques/19441946-la-liberation/restaurer-le-rang-de-la-france/analyses/.

137

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

компартією за часів післявоєнного Звільнення: партія як спадкоєми­
ця Жовтневої революції тепер мала стати прибічницею нового «свя­
щенного союзу». Неявно, але її соціально-політична помірність була
відповіддю на звинувачення в комуністичному державному перево­
роті, яким погрожували колабораціоністи ще до своєї поразки111.
Апогей сталінізму по-французьки
Отже, в публічній репрезентації ФКП усе змінилося. Французька
секція Комуністичного Інтернаціоналу (SFIC) зразка 1920 року ста­
ла «партією французького відродження» в 1945 році, але нічого не
змінилося відразу в політичній культурі. На відміну від періоду На­
родного фронту, від 1945-го до 1956 року революція 1917 року (17 пу­
блікацій) здобула перевагу над Великою французькою революцією
(11 публікацій)112. Вихід ФКП з уряду в 1947 році і холодна війна не
змінили цієї константи, що існувала й раніше. Під час війни ФКП пе­
ревидала в підпіллі фрагменти «Короткого курсу історії ВКП(б)», якраз
ті розділи, в яких ішлося про 1914-1917 роки. Перевидання виходять
регулярно в 1945-1949 роках під грифом «Соціального видавництва»
в Парижі та «Видавництва літератури іноземними мовами» у Москві.
Так само відновилася публікація багатотомної «Історії російської ре­
волюції» під керівництвом Горького. В 1950 році вже були доступні
чотири томи, що доходили до «Повстання в Москві й встановлення
радянської влади». Перевидавалися й продовжувалися серії, які були
започатковані до війни; але нічого власне нового чи видатного в іс­
торичних відкриттях не робилося113. Як зауважив Ісаак Дойчер:

111 Див.: La Vague rouge: comment les Bolchevicks s’emparèrent du pouvoir en 1917...
un précédent à méditer en 1944, Paris, impr. spéciale du C.E.A., 1944.
112 Bouju, Catalogue, op. cit. Marie-Cécile Bouju. « L’Histoire dans la culture militante
communiste en France, 1921-1939 », Cahiers du CRHQ 2012, <halshs-00337816>,
pp. 20, 24.
113 Брошура Georges Cogniot, L’Histoire du Parti bolchévik et ses enseignements
actuels, Paris, Editions sociales « les Grandes Conférences de "La Pensée1' », 1949 року
видання, була передруком доповіді десятилітньої давнини: Ce que nous enseigne
"L’histoire du Parti bolchévik": Conférence... sur le précis d"'Histoire du Parti communiste
de l’U.R.S.S.", le 12 avril 1939 à la salle Pleyel... devant les membres du Comité central,
Paris, Editions du Comité populaire de propagande.

138

Після 1945 року: назустріч холодній війні

Партія Революції вже не виглядала [...] так, як у 1917 році; вона
радше була тінню комуністичної партії [1950-х років], незграбно
спроектованою в минуле, відображеною на екрані 1917 року з
усією своєю гротескною та бюрократичною поважністю114.
Було опубліковане тільки одне свідчення безпосереднього учас­
ника революції. Йдеться про спогади француза Андре Марті «Чор­
номорський бунт», останнє, четверте, видання якого побачило світ
у 1949 році, за три роки до його виключення з партії в 1952 році.
На літературному фронті гегемонію незмінно утримували радянські
автори, пропонуючи інколи навіть деякі несподіванки, як-от твори
про революцію, написані не дуже політизованими авторами Верою
Інбер і Миколою Нікітіним. Утім, починаючи з 1945 року, після пере­
видання «Так гартувалася сталь» Островського, а потім «Тихого Дону»
Шолохова (1949) і «Розгрому» Фадеева (1950), література залишалася
в строгих рамках соцреалізму, який іще доповнив останній роман
Костянтина Федіна «Незвичайне літо» (1951, 1952).
Ця продукція розходилася не надто жваво й не приносила при­
бутків новому літературному агентству ФКП «Об’єднані французькі
видавці» (EFR). Однак не можна й недооцінювати його вплив: Пільняк
і Бабель, перлини революційної літератури 1920-х, яких публікували
до війни в Gallimard та Rieder, більше не перевидавалися. Порожнє
місце заповнили романи в стилі соцреалізму, подобаються вони чи
ні. А за браком широкого читацького попиту партійна мережа ФКП
популяризувала свої книжки під час партійних свят і мітингів, розпо­
всюджувала їх серед симпатиків на масових заходах. Тож у місцевих
осередках ВКП можна було натрапити на примірники «Короткого кур­
су історії ВКП(б)», а радянські романи брали в бібліотеці робітничих
комітетів, в яких ця профспілка мала більшість115.
Між утвердженням СРСР як великої світової потуги й перева­
жанням суто сталіністської літератури образ революції 1917 року в
комуністичних осередках потроху зачерствів. Автобіографія Моріса
Тореза «Син народу», яка стала справжнім підручником для партійців,

114 Isaac Deutscher, « Préface » in Marcel Liebman, La Révolution russe, Origine,
étapes et signification de la victoire bolchevique, Verviers, Gérard & C° « Marabout
Université », 1967, p. 7.
115 До такого висновку автор дійшов, вивчаючи старі примірники в букініс­
тичних крамничках.

139

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

переказувала 1917 рік в одному абзаці: «сонце революції» підняло­
ся на Сході в березні, «робітники та селяни під проводом Леніна та
Сталіна» здійснили «Жовтневу соціалістичну революцію», скинувши
«владу капіталістів і великих поміщиків» і проголошуючи «мир усьо­
му світові»116.
Роже Вайян у романі «Бомаск» (1954) показав інші аспекти сприй­
няття Жовтня французькими комуністами. Він оповідає хроніку життя
та боротьби місцевих робітників-активістів у невеличкому містечку
Бюже. Головний герой зазначає: «Коли я вперше їх зустрів, вони якраз
почали читати “Ходіння по муках” Олексія Толстого»117. Треба сказати
кілька слів про цей твір. Двотомний роман Толстого був перекла­
дений французькою й опублікований московським «Видавництвом
літератури іноземними мовами». Пізніше вийшов третій том, який
повністю змінював спрямування. Два перші томи, які французький
читач відкрив для себе в 1930 році, були написані Толстим в еміграції
й розповідали про родину дрібних буржуа, які до того ж були вороже
налаштовані до більшовиків. Вони намагалися вижити й зберегти
сім’ю в непрості часи громадянської війни. Олексій Толстой, повер­
нувшись до Радянського Союзу, символічно завершив третій том своєї
епопеї у день нападу нацистів на СРСР: наприкінці громадянської
війни герої його роману зрештою приєдналися до радянського ладу,
радше з мотивів добре зрозумілого патріотизму118. Така мораль історії
добре припасовувалася до політики ФКП, яка в розпал холодної війни
прагнула примирити свої комуністичні та національні риси.
Навіть просто згадуючи революцію 1917-го, Роже Вайян не втра­
чав нагоди показати різницю між «нами» й усіма іншими. В його
романі герой на ім’я Філіп, син директора заводу й начальник відділу
кадрів, звабився дівчиною, активісткою комуністичної партії, а тому
намагався зрозуміти її переконання:

У своєму кабінеті [... він] узявся читати історію революції в Ро­
сії, написану якимось троцькістом. Спершу йому здавалося, що
книжка прихильна до Радянського Союзу, але, як багато молодих
116 Maurice Thorez, Fils du peuple, Paris, Editions sociales, 1949, pp. 31—32.
117 Roger Vailland, Beau Masque, (1954) Paris, Gallimard « L’Imaginaire », 1991,
p. 42.
118 Alexeï Tolstoï, Le Chemin des tourments: trilogie [пер. Аліс Оран, передмова
Євгенія Когана, Moscou, Éd. en langues étrangères, 1954.

140

Після 1945 року: назустріч холодній війні

людей його середовища, він геть не розумівся на сучасній історії,
тож почав себе запитувати, куди хилить автор119.

Навіть якщо йому вистачає розуму, щоб здогадатися, що чита­
на ним книжка не належала до «правильної лінії», молодий буржуа
був надто зумовлений своєю культурою («не розумівся на сучасній
історії»), а надто своїм соціальним класом, щоб читати щось інше,
крім троцькістської історії. До того ж сенс читання історії полягав
саме в тому, щоб розібратися, як бачимо, чи є вона прихильною чи
ні до Радянського Союзу. Отож політична вага російського Жовтня,
хоч і була обмежена, але її сакралізація почала більше суміщатися в
комуністичній уяві з важливістю Французької революції120. В журналі
«Франція-СРСР» 1947 року читаємо:
Було б хибно розглядати революцію в листопаді 1917 року як ви­
нятково російську подію. Хочемо того чи ні, це дата, яка має між­
народне значення, або, інакше кажучи, значення загальнолюд­
ське. Її можна порівняти лише з нашою революцією 1789 року, яка
за інших історичних умов відкрила новий шлях для людства121.

Обережний університет
Загальне радянофільство дозволило сталінському тлумаченню
революції 1917-го вийти за межі середовища, пов’язаного з комуніс­
тичною партією. Зокрема, могуття СРСР і ФКП забезпечили запро­
шення до наукової серії «Що я знаю?» від «Університетської преси
Франції». Для цієї серії П’єр Паскаль, повернувшись з революційної
Росії, присвятив невелику наукову розвідку під назвою «Історія Росії
від початків до 1917 року». Для цієї ж серії Жан Брюа написав «Історію
СРСР». «У жовтні 1925 року [він увійшов] до лав Французької секції
Комуністичного Інтернаціоналу, а заразом і до Вищої нормальної

119 Vailland, op. cit.,p. 171.
120 François Hincker, « La lecture communiste de la Révolution française par le Parti
communiste français », Communisme, 1989, n°20-21, pp. 101-110.
121 Культурний та економічний центр Франція-СРСР, Connaissance de l’URSS
1917-1947. Un bilan de 30 ans Numéro double (4-5) consacré au XXXe anniversaire de la
Révolution d’Octobre, Paris, Hier et aujourd’hui, 1947, p. 5.

141

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

школи, що на вулиці д’Ульм»122. У 1937 році Жан Брюа виправдовував
московські процеси, опублікувавши брошуру «Покарання шпигунів і
зрадників під час Французької революції», яка таврувала «Дюмор’єТухачевських» і «Дантонів-Зінов’євих». На відміну від цього памфле­
ту, виданого французькою компартією, книжкова серія «Що я знаю?»
1945 року зверталася не до політизованої аудиторії. В цьому сенсі
вона задавала цікаві орієнтири того, як і що можна було сказати, тим
паче що тема революції займає в «Історії СРСР» Жана Брюа мало не
половину твору.
Данину науковій об’єктивності автор заплатив тим, що визна­
вав дражливий характер теми (історія «погано вивчена», «спотво­
рена», «дискусійна»), і, коли мова заходить про Троцького, Зінов’єва
та Каменева, він скоріше недоговорював, ніж засуджував. У всьому
іншому книжка на той час відзначалася неабиякою оригінальністю
для Франції. На початку оповіді економічна ситуація детермінува­
ла соціальні класи та суперечності розвитку країни. Власне, це була
перша марксистська історія події, написана французьким автором.
Йому закидали, що він не знав російської, скомпілював радянські
джерела. Він радше визнавав ці недоліки. Критикуючи історію СРСР,
яка дотепер «вивчалася винятково за межами нашої країни», він «дав
голос радянським керівникам» і спирався на комуністичний корпус
текстів, який, як ми бачили, був незрівнянно більшим за обсягом
перекладів123.
Утім, Жан Брюа вільно поводився з теоретичними кліше, впа­
даючи в типовий для компартії патріотизм. Він постійно мінімізував
причетність французької сторони в російських справах і любив під­
креслювати германофілію царського двору; покладав вину за інтер­
венцію 1918-1919 років на «уряд Клемансо» й не згадував участі де
Ґолля у воєнній місії генерала Вейгана на боці Польщі проти радян­
ських сил у 1920 році. До того ж марксизм Брюа був трохи закороткий,
бо коли йшлося про боротьбу за владу, то історик викладав якнайтрадиційнішу політичну історію. Боротьба більшовиків проти інших
122 Jean Bruhat, « Carte Blanche: L’URSS et nous », L’Histoire, n°8 (січень 1979),
p. 62.
123 Jean Bruhat, Histoire de,l’URSS, Paris, PUF « QSJ », n°183, 1945, pp. 5-6. Ствер­
джуючи, що Брюа здійснював «класичне тлумачення російської революції», Лоран
Жалабер, на наш погляд, судить дещо анахронічно та ретроспективно (Jalabert,
op. cit., p. 53).

142

Після 1945 року: назустріч холодній війні

тенденцій у нього завершувалася створенням Ради народних коміса­
рів, «справжнім урядом»; натомість інші революційні організації він
лише перераховував, але не описував. Потім не зовсім зрозуміло, як
громадянська війна могла тривати так довго, якщо вона зводилася,
на погляд Брюа, до безладних ініціатив білогвардійських банд та іно­
земних експедиційних корпусів.
По суті, Брюа застосовував ретроспективне написання історії: він
виводив «велику радянську могутність» разом з її «сильною урядовою
владою» з «політичного та соціального, економічного та інтелекту­
ального [...] розвитку». Він вірив не так у сталінський катехізис, як
в історичний наддетермінований, безособовий процес. На процесі
Кравченка в 1949 році Брюа був викликаний як свідок і, спростовую­
чи мемуари радянського перебіжчика, зауважив: «Якщо рахувати всі
розбиті шибки, історії революції не напишеш»124. У тексті Кравченка
комуністичний історик не знайшов нічого такого, що нагадувало б
йому еволюціоністські схеми, які він застосовував: у 1917-1921 роках
то були лише спогади юнака з народу, який спершу захопився ідеа­
лами революції, мало розуміючись на політиці, але невдовзі гірко
розчарувався в хаосі громадянської війни.
До 1980 року «Історія СРСР» Жана Брюа витримала дванадцять
перевидань. Цей успіх пояснювався історіографічною тенденцією, що
склалася після війни. Тоді найвпливовішим став метод школи «Анна­
лів», який виявляв структурні причини тої чи тої події і тільки потім
відстежував випадковості в їхній розмаїтій невизначеності. З іншого
боку, такий підхід ризикував загубити з поля зору особливості рево­
люційного моменту. В 1953 році історик Жерар Вальтер, що працював
поза університетом і давно цікавився революційним феноменом та
комунізмом, опублікував першу частину історії революції 1917-го.
Попри бездоганну документальну базу, опрацьовану шістьма мова­
ми, він не дістав схвального відгуку від часопису Фернана Броделя:
«Невже аналізувати означає оповідати? [...] Оповідка захоплює, однак
не вона є шуканим об’єктом “Анналів”»125. Турбота з боку школи «Ан­
124 Цит. за: Michel Winock, Le Siècle des intellectuels, Paris, Seuil, 1997, p. 463.
Victor Kravchenko, J’ai choisi la Liberté!: la vie publique et privée d’un haut-fonctionnaire
soviétique, Paris, Self, 1947, pp. 35-54.
125 Robert Schnerb, « Gérard Walter, Histoire de la Révolution russe. I, L’Effondrement
de la monarchie, févr.-inars 1917, Paris, Gallimard, 1953 », Annales. Économies, Sociétés,
Civilisations, 10e année, n°3, 1955, p.452.

143

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

налів» проблематизувати вивчення минулого була добре зрозуміла.
Однак у 1955 році факти та перебіг подій революції 1917-го ще не були
встановлені аж так беззаперечно, щоб можна було заощаджувати на
подієвій історії.
У нездатності створити історію революції не останню роль віді­
гравав також політичний конформізм університетських кіл. Справді,
для всіх, хто надавав перевагу довгій тривалості, доповнене переви­
дання 1948 року «Старого режиму і революції в Росії» Бориса Нольде
могло здаватися доброю новиною. «Російська історія за роки револю­
ції не переривається, а триває далі», - постулював Нольде. Для нього
подія пояснювалася «особливостями соціальної та політичної еволю­
ції народу та минулим його віковічного навчання». Втім, емігранти
правих переконань більше не були в моді, й ця книжка, яка вартувала
більше, ніж розвідка Брюа, не стала предметом жодного огляду. До
того ж юрист Нольде, який залишився відданий ідеям конституційнодемократичного лібералізму, доволі гостро критикував нову владу.

Замість квазіспонтанних дій пролетарських мас почала створюва­
тися численна бюрократія, що мала безмежні повноваження й аб­
солютну владу. Починаючи з 1920 року одна з «товаришок» Леніна
перших років, Олександра Коллонтай шкодувала, що російський
пролетаріат «був розмитий по бюрократичних конторах».
Історик Роже Порталь, який ставав дедалі помітніший у того­
часній славістиці, був доволі обережний, щоб не сперечатися що­
до цих тем. Його перша наукова публікація під назвою «Революція,
що зазнала поразки» не була натяком, а ще менше провокацією: він
аналізував пугачовський бунту XVIII столітті. Після подієвої оповіді
його метою було включення того бунту до ширшої пояснювальної
канви. Повстання було спричинене «наявністю архаїчної соціальної
системи, обумовленої, втім, специфікою тодішньої економіки»; отож
констатуємо ще відчутний вплив детерміністичної моделі. Якщо сам
Порталь не торкався сучасного періоду і, зокрема, революції, він од­
наково брав до уваги тодішні розвідки на цю тему, як з радянського,
так і англосаксонського боку, але тільки ті, що з’являлись у вузькому
колі наукових часописів126.
126 Roger Portal, « Pugacev: Une révolution manquée », Études d’histoire moderne
et contemporaine, T. 1er (1947), p. 98; « L’Activité des historiens russes et la guerre,

144

Після 1945 року: назустріч холодній війні

Приглушені дисидентські голоси
З боку відомих інтелектуалів теж не було особливого бажання
кидатися в прямий бій. Вражає, що Сартр і Камю одночасно піді­
йшли до тем комунізму, революції і захоплення влади саме з боку
театру, але в своїй драматургії вони уникали прямої конфронтації
з російським Жовтнем. Обидва автори вибудовували інтригу за до­
помогою образів, що, безперечно, були пов’язані з більшовизмом127,
але старанно переносили місце та час куди-інде. Так, Сартрова п’єса
«Брудні руки» розповідала про групу комуністів у якійсь уявній країні
на сході Європи під час Другої світової війни. Дія «Справедливих»
Камю таки відбувалася в Росії, але в 1905 році й показувала есерів
(соціалістів-революціонерів),яким більшовики вже тоді протистояли
політично128. До того ж, щоб застерегти проти потенційно свободовбивчих наслідків революційної дії (яку обидва письменники зво­
дили до політичного вбивства), ці дві п’єси формулювали проблему
в моральних термінах і з суто індивідуального погляду. Тоді як істо­
рична наука надавала перевагу глобальному, безособовому підходові,
Сартр і Камю ставали на протилежну точку зору. Та оскільки їм не
вдавалося осягнути дію в колективному вимірі, вони, зрештою, теж
віддаляються від розуміння революційного феномена, як і історики.
Власне, моральна позиція не була політичною гарантією: це під­
тверджували зиґзаґи Сартра між 1952-м і 1956 роком, коли він коли­
вався між рівнянням на СРСР або викриттям радянських репресій
в Угорщині. Камю мав тривкіші дружні зв’язки в антисталінських
чорно-червоних колах. Так, він написав передмову до спогадів Аль­
фреда Росмера «Москва за часів Леніна». Росмер як колишній делегат
Французького комітету Третього Інтернаціоналу намагався встано­
вити деяку істину щодо початків комуністичного руху, явища знач­
но затемненішого сталінською гегемонією, ніж навіть оповідь про
1917 рік. Автор завершив цю свою галерею портретів, написаних з

d’après le “Istoriceskij Zurnal” (Nn°l-2, 3, 4, 5 - 1945) », Revue Historique, T. 196,
Fasc. 1 (1946), pp. 41-46; « Notes bibliographiques », Revue Historique, T. 208, Fasc. 1
(1952), pp. 158-161.
127 Див. рецензії Робера Кемпа в Le Monde: « Les Mains sales », 20 квітня 1948;
« Pièces détachées: IL “Les Justes” », ЗО серпня 1950.
128 «Історичним радником» Камю був анархіст Микола Іванович Лазаревич
(Cœuré, Pierre Pascal, op. cit., p. 356).

145

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

натури, в 1949 році, але знайшов видавця лише в 1953-му, завдяки
допомозі Альбера Камю. У своїй передмові, яка виправдала книжку в
комерційному плані, Камю вибачався: «Це один із парадоксів нашої
безпам’ятної доби, що мені доводиться сьогодні представляти Альф­
реда Росмера, тимчасом як справедливіше було б навпаки»129.
Були й інші жертви цієї «безпам’ятної доби». Віктор Серж помер у
1947 році, таки дописавши свою головну працю «Тридцять років після
російської революції»130. Книжка стала справжнім заповітом, у якому
Серж допитувався, що залишилося «від незабутнього ентузіазму 1917-­
го» і як «найграндіозніша подія нашого часу, сповнена величезних
надій, [могла] повернутися проти нас» у формі «закінченої тоталітар­
ної системи». Проробивши щільний аналіз подій 1917-1921 років, він
відділяв судження ліберальних критиків більшовизму (які він ставив
на один рівень із фальсифікаціями) від реального дослідження «по­
милок і провин», які скоїли Ленін і Троцький у тому, що стосується
репресій (ЧК, Кронштадт...). На його погляд, еволюція системи була
зумовлена насамперед її ізоляцією. Позбавлений всіляких ілюзій, він
уважав, що «більшовики помилилися в оцінці політичного потен­
ціалу й енергії робітничого класу Заходу», і доходив висновку, що
«пролетарська революція, на моє бачення, більше не є нашою метою;
революція, заради якої ми працюємо, може бути лише соціалістичною
в гуманістичному сенсі слова, точніше кажучи, революцією з соціа­
лістичними тенденціями, яка здійснюється демократичними, лібертарними методами». Ці дещо розчаровані роздуми одного з чільних
учасників і мислителів більшовизму у Франції будуть відомі лише
вузьким колам читачів лівокомуністичного видання «Пролетарська
революція», редактором якого був П’єр Монатт, теж першопроходець
комунізму у Франції, який швидко був виключений з лав ФКП за
троцькістські симпатії.
Інший невідомий широкій аудиторії учасник революції був анар­
хіст Волін, соратник Махна. Він помер у Парижі в 1945 році за два роки
до того, як вийшла його велика праця «Невідома революція». Це був
амбіційний твір, що мав на меті охопити «увесь революційний рух,
129 Alfred Rosmer, Moscou sous Lénine: les origines du communisme, Paris, P. Horay,
1953 (перевид. Pantin, Les bons Caractères, 2009).
130 Victor Serge, « Trente ans après la Révolution russe », липень-серпень 1947,
La Révolution prolétarienne, n°309 (лист. 1947); in Victor Serge, Mémoires, op. cit.,
pp. 866-867.

146

Після 1945 року: назустріч холодній війні

починаючи з повстання декабристів (1825 р.) до [...] потужного вибуху
1917 р.». На відміну від Троцького, який у писаннях ховав свою особу
позаду історика, Волін доволі різко переходив від цілих поколінь до
особистих спогадів про події, в яких брав участь. Через це праця його
вийшла дещо нерівномірною, з поступовим звуженням фокусу - від
зародження і розвитку російського революційного руху (книга перша)
до боротьби між «більшовизмом та анархією» (книга друга), відтак до
«боротьби за справжню соціальну революцію». Про неї йшлося в тре­
тій книзі, яка, зокрема, була присвячена махновщині, до якої автор
належав безпосередньо. Концептуальна рамка теж була дещо нечіт­
кою. Волін стверджував, що «державно-комуністичний режим є лише
різновидом режиму фашистського», а заразом «іншим різновидом
капіталізму». Леніна й Троцького він зображав як «лишень рішучих
реформістів», «буржуазних державників-реформістів», яким робітни­
ки не мали довіряти. Ці приблизні формулювання, як і радикальноліва риторика, однак, звучали надзвичайно переконливо та запально,
бо всуціль були пройняті подихом минулого повстання. Прикрашений
гравюрою з малюнком революційного натовпу, що був подібний до
обкладинок «Жовтневої революції» [брошури Троцького 1918 року] та
«Десяти днів, що потрясли світ», останній з великих нарисів-свідчень
поширювався серед «своїх» і фактично не мав ніякого медійного роз­
голосу: «це французьке видання [...] зроблене стараннями “Друзів
Воліна” і не ставить на меті комерційних вигід»131.
«Ферма тварин» Джорджа Орвелла, що в повоєнний час миттєво
стала світовим бестселером, у Франції вийшла під назвою «Тварини
повсюдно!» й мала такий само обмежений обіг, як і праця Воліна132.
Внаслідок балансування сил у Франції між ревними захисниками Мо­
скви та консерваторами на початку холодної війни будь-який дискурс,
що відмовлявся обирати між Москвою та Вашингтоном, переставав
бути чутним. У США крайнє міжнародне напруження, втім, мало одну
перевагу в тому, що почали підтримувати розвиток «soviet studies».
131 Voline, Ln Révolution inconnue 1917-1921, Paris, Les Amis de Voline, 1947, pp. 6,
175, 321,402 (перевид. Genève, Entremonde, 3 vol. 2009-2010). Itinéraire, une vie une
pensée (Chelles - 77) n°l3-1995 «Voline »: Ignacio De Llorens, « Voline et la Révolution
russe »; René Bianco, « Voline et la presse anarchiste ».
132 François Bordes, « French Orwellians? La gauche hétérodoxe et la réception
d’Orwell en France à l’aube de la Guerre froide », Agone, n°45 (2011). Остаточна вер­
сія під назвою «Ферма тварин» дочекалася появи в 1981 році (завдяки перекладу
Жана Кеваля у вид-ві Champ Libre).

147

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Оскільки треба було позначити ворога, без особливих проблем на пер­
ший план вийшла парадигма «тоталітаризму». Остання намагалася
прибрати закладену в ній інтелектуальну двозначність, адже між та­
кими авторами, як Ханна Арендт і Збігнєв Бжезінський, пролягала
істотна теоретична дистанція. Завдяки фінансовій підтримці великих
приватних фондів і американської держави спеціалізовані департа­
менти відкриваються в Гуверівському інституті при Стенфордському
університеті в Каліфорнії, в Колумбійському університеті в Гарвар­
ді133. Нічого подібного Франція не мала. Вочевидь університет не був
замовником, так само як і держава. Антикомунізм «made in France»,
який отримував грошову підтримку, обмежувався агітпропом у комі­
теті «Мир і Свобода»134.
Антикомуністичні мережі
Утім, існувала певна сукупність видавництв, які підхопили й по­
ширили у Франції тоталітаристський аналіз радянського феномена та
його революції. їхня діяльність була нетиповою й чимось скидалася
на методи комуністичної партії. Як ми бачили, ФКП поширювала
знання про 1917 рік своїми власними каналами (видавництва, мережа
активістів) і виходила за ці межі, щоб інтелектуально легітимізувати­
ся (як у випадку Жана Брюа) в академічних колах або щоб налякати
своїх опонентів (процес Кравченка, потім процес Руссе135). Врештірешт, радянська могутність слугувала лише фінансовою гарантією
для видавничих заходів, бо комуністична пропаганда відверто про­
вадилась у глибинах французького суспільства й супроводжувалася
більш прихованою, але доволі класичною грою впливу в державних
133 Abbott Gleason, Totalitarianism: The Inner History of the Cold War, New YorkOxford, Oxford UP, 1995. Enzo Traverse, « Le totalitarisme. Jalons pour l’histoire d’un
débat » in Le totalitarisme, le XXe siècle en débat (Textes choisis et présentés par Enzo
Traversa), Paris, Seuil « Points », 2001. Brigitte Studer, « Totalitarisme et stalinisme »,
in Michel Dreyfus, Bruno Groppo, Claudio Ingerflom et alii, Le Siècle des communismes,
Paris, Seuil « Points », 2004.
13,1 Bernard Ludwig, « Le Comité européen et international “Paix et Liberté” (1950—
1970). “Internationale” ou réseau de l’anticommunisme? », Bulletin de l’institut Pierre
Renouvin, n°20 (весна), 2004.
135 Joe Nordmann, « David Rousset contre les Lettres françaises. Après coup.
(Інтерв’ю брали A. Brossât et O. Le Cour Grandmaison) », Lignes 2/2000 (n°2),
p. 110-114.

148

Після 1945 року: назустріч холодній війні

закладах. У антикомуністів усе було навпаки: вони мали престижне,
але вузьке медійне покриття, що супроводжувалось інтенсивним інституційним лобіюванням, яке поширювалося добре фінансованими
й переплетеними мережами.
У 1950-х роках Реймон Арон самотужки займався інтелекту­
альним і політичним пильнуванням за комунізмом. Він виконував
помітну роль самотнього сумління: перебуваючи дещо на маргінесі
університетського світу (тривалий час викладав в Інституті політич­
них досліджень [Science Ро] і вступив до Сорбонни лише в 1955 ро­
ці), здавалося, що його майданчиком для висловлення були тільки
шпальти газети «Фігаро». Також він керував книжковою серією у
видавництві Calmann-Lévy під гарною назвою «Свобода духу». У цій
серії в 1951 році вийшло друком популярне видання «Ленін, Троцький, Сталін» (англомовна назва: «Трійця, що зробила революцію»)
колишнього американського комуніста Бертрама Д. Вольфа. Автор
прокреслював генеалогію російського революційного руху, виявивши
всередині завжди присутній ідеологічний фанатизм. Цей фанатизм
сконцентрувався в постаті Леніна й дозволив йому захопити владу,
перш ніж забезпечити панування Сталіна. Того ж 1951 року Арон став
постійним дописувачем нового часопису Preuves, французького відді­
лу Конгресу за свободу культури, руху, який підтримувався Сполуче­
ними Штатами (приватними фондами та ЦРУ)136. Часопис опублікував
до 35-річчя Лютневої революції в квітні 1952 року досьє «Втрачений
ювілей» за участі, з-поміж інших, П’єра Паскаля.
Повернемося в 1951 рік. Арон написав передмову до дисертації,
що називалася «Ленін і Третій Інтернаціонал». У ній він стверджував:
«Більшовики перемогли завдяки путчу, але взяли за звичку плутати
свою владу з революцією, бо так вимагала від них доктрина». Автором
тієї дисертації був близький усе своє життя до Арона Бранко Лазіч,
колишній член промонархістського руху під час народно-визвольної
війни в Югославії. На його твори ми натрапляємо в каталозі видав­

136 Див.: de Pierre Grémion, « Preuves dans le Paris de guerre froide », Vingtième
Siècle. Pevue d'histoire, n°13, січень-березень 1987, pp. 63-82; Intelligence de
l’anticommunisme. Le Congrès pour la liberté de la culture à Paris 1950-1975, Paris,
Fayard «Pour une histoire du XXe siècle», 1995; « Regards sur la diplomatie américaine
des idées pendant la guerre froide », Communisme, n°62-63, 2000, pp. 57-84.

149

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

ництва Les îles d’Or. Це видавництво з нечітким статусом137 присвя­
чувало велику частку своєї літератури радянському та міжнародному
комунізмові й перше у Франції видало «Перманентну чистку» Бжезінського (1958). Як і інші автори Les îles d’Or (Лора, I. Лазаревич), Лазіч
також дописував для «Бюлетеня Асоціації міжнародних політичних
досліджень та інформації» (БАМПДІ; був створений у 1949 році й
отримав назву «Схід і Захід» у 1956-му). «Бюлетень» був повністю
присвячений комунізмові, зробив декілька «гострих» чисел на тему
революційного періоду й коментував поточні події в соціалістичних
країнах у світлі цієї історії, яку редактори знали з усіх боків. Зазна­
чимо, що душею часопису був Борис Суварін.
Суварін умів залучити найкращих фахівців, які, крім своїх ін­
телектуальних чеснот, на власному досвіді пережили частину подій
і були знайомі із засновниками комуністичного руху: російський
марксист Микола Валентинов (Вольскі або Юревскі), який спершу
був більшовиком, потім меншовиком, працював у Вищій раді націо­
нальної економіки СРСР, перш ніж емігрувати до Франції у 1928 році;
меншовики Борис Ніколаєвський і Давид Ю. Далін, які виїхали до
США; відомий знавець Маркса Павел А. Берлін, який від 1922 року
жив у Західній Європі; харківська анархістська їда Лазаревич (Метт),
яка була вигнана з Радянського Союзу в 1924 році за «антирадянську
діяльність», авторка брошури про Кронштадт 1937 року138.
Бачення революції, розвинуте часописом, відзначалося зв’язністю
й послідовністю: «справжня» народна революція трапилася в люто­
му, Жовтень був «державним переворотом»; демагогія більшовиків
ввела народ в оману, перш ніж пастка зачинилася й влада закріпила­
ся поліційними методами. Інші народи, яким була обіцяна свобода,
знову опинилися під іще тяжчим ярмом, аніж раніше. В підсумку
царський режим виявився «доволі ліберальним деспотизмом», якщо
порівнювати з деспотизмом Країни Рад. Не поважаючи демократії,
більшовики перекрутили марксизм, щоб насадити неправдоподібний
соціалізм у відсталій і селянській країні. Інформація, на якій ґрунту­
137 Les îles d’Or позиціонувало себе як незалежне видавництво, але часом і як
книжкова серія у видавництві SELF або Plon (мають спільну адресу). Див. каталог
Французької національної бібліотеки (BNF).
138 « Nos Morts », Est & Ouest, n°626 (mars 1979). Sylvain Boulouque, « Ida Gilman,
dite Mett, médecin et anarchiste (Smorgone, Russie, 20 juillet 1901 - Paris, 27 juin
1973) », Archives Juives 2/2001 (Vol. 34), p. 126-127.

150

Після 1945 року: назустріч холодній війні

валися ці дослідження, була дуже розмаїта, велика частина відводи­
лася оригінальним документам, що часто були перекладені вперше.
Національне питання (зокрема український випадок) розглядалося
ґрунтовно і як невіддільна складова революційного процесу. Такий
підхід поривав із французькою історіографією, що переважно була
російськоцентричною. Соціалістична і/або лібертарна культура ба­
гатьох авторів розумілась як особлива увага, приділена робітничо­
му питанню. Тематика радянської історії пов’язувалася з проблемою
французької комуністичної культури, й уважне вивчення ідеологіч­
ного формування в ФКП показувало, як французькі сталіністські об­
рази та символи починаючи від 1951 року взяли гору над російськорадянськими зразками139.
Команда часопису не обмежувалася Борисом Суваріним і кіль­
кома ветеранами російських революційних рухів. У списку авторів
числа «1917-1957 рр.: Історія та підсумки Радянської революції», крім
Суваріна, Лазіча, Іди Метт, значився марксистський економіст Люсьєн
Лора (псевдонім Otto Maschl), колишній комуніст, а відтак соціаліст,
який працював у двох «лівих» колабораціоністських часописах під
час окупації; троє екс-соціалістів Моріс Ко(<е, Клод Армель (псевдо­
нім Ґі Лемонньє) і Жорж Альбертіні, які під час війни пройшли через
Національно-народне об’єднання (колабораціоністська партія) Мар­
селя Деа... Жорж Альбертіні, який був помічником Деа, стояв біля
витоків «Бюлетеня Асоціації», фінансованого Групою металургійних
підприємств паризького регіону (GIM) і ЦРУ. Додамо комісара розшукової поліції Алексіса Дормона (псевдонім Ґольденберґ) - і дістанемо
список «колаборантів» і «фараонів», що немовби вийшли з якоїсь діа­
триби сталіністської «Юманіте» проти антикомуністів140.
У цій команді суварінське коло (Лора і Коке, яких він знав од
початку 1930-х) легко поєднувалося з колом соціалістів, які стали
колабораціоністами саме через свій антикомунізм. Колишній опози­
139 ВЕІРІ / Est & Ouest, nn°48-1951 (« La Russie a-t-elle toujours été privée
de liberté? »), 58-1951 (« Les nouvelles méthodes de formation idéologique des
communistes français »), 73-1952 (додаток: Elie Borschak, « L’Ukraine sous le régime
soviétique - 1918-1952 »), 118-1954 (E. lourevski, « 37e anniversaire de la Révolution
d’Octobre: le coup d’Etat était-il inévitable? »), 180-1957 (« 1917-1957 - Histoire et
bilan de la révolution soviétique »).
140 « Nos Morts », art. cit. Pierre Rigoulot, Georges Albertini, socialiste, collaborateur,
gaulliste, Paris, Perrin, 2012, pp. 225-240.

151

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

ційний комуніст Моріс Паз, який після війни повернувся до лав соці­
алістичної партії та своєї адвокатської кар’єри, знайомить Суваріна з
Альбертіні в 1949-му, за рік після виходу з в’язниці останнього. Жорж
Альбертіні, по суті, був настільки правий, наскільки Суварін - лівий:
політичні погляди їм здавалися несуттєвими перед абсолютним імпе­
ративом боротьби проти комуністичного домінування. Обидва мали
своє переважне середовище для діяльності, Суварін - в інтелекту­
альних колах (аж до Арона, з яким вони перетинаються у Preuves і
«Соціальному контракті»), Альбертіні - у владних колах («третя сила»
за Четвертої республіки, ґоллісти за П’ятої, аж до безпосереднього
оточення президента Помпіду). Видавництво Les îles d’Or працювало
здебільшого з тими самими особами, що й часопис Суваріна та Аль­
бертіні, а також із близьким до них строкатим середовищем. Борис
Суварін і Микола Лазаревич допомагали видавництву консультація­
ми. Крім радянських студій, видавництво публікувало вішистських
(адмірал Габріель Офан) і реакційних (Бенвіль, Моррас) авторів. З бо­
ку колишніх комуністів поряд з їдою Метт і Люсьеном Лора у каталозі
значилися хорват Анте Циліга, іспанець Хуліан Горкін (опозиційний
екс-комуніст, який став членом Конгресу за свободу культури), іта­
лієць А. Россі (Анжело Таска, вигнанець-антифашист, який пройшов
через Віші та рух Опору)141.
Тон суварінського часопису «Схід і Захід» щодо революції 1917-го
міг здатися стриманим; траплялося обмаль ознак правої орієнтації,
якщо це, можливо, не було наполяганням на німецьких спонсорах
Леніна. Аргументація сприймалася насамперед як політична зброя,
тому була мінливою: лібертарна - з анархістами, марксистська - з
соціалістами, ліберальна - з демократами. Нанизуючи різні критичні
погляди, вона підсилювала загальний осуд. До того ж, даючи префе­
ренцію для висловлювань лівим авторам, вона підривала авторитет
Жовтня зсередини революційного дискурсу. Це була процедура делегітимації, що ставила за вину більшовикам те, що вони не обстоювали
ні ідей Маркса, ні прямої демократії рад, ні інтересів робітничого
класу. Реймон Арон підхопив цей кут атаки в «Опіумі інтелектуалів»
141 Цей список можна встановити за каталогом BNF. Окремих досліджень Les
îles d’Or нам не траплялося. Coeuré, Pierre Pascal, op. cit., p. 356. Catherine Rançon,
Angelo Tasca (1892-1960) Biographie intellectuelle, Дисертація під франко-італійським
керівництвом, Université de Paris 1 -Panthéon Sorbonne - Michel Dreyfus / Université
degli Studi della Tuscia di Viterbo - Leonardo Rapone, 2011, pp. 528-529.

152

Після 1945 року: назустріч холодній війні

(1955), перевертаючи, як рукавичку, слова лівої інтелігенції про те, що
Жовтнева революція не підкорялася марксистській моделі, а також
про те, що пролетаріат не хотів визнавати своєї «історичної місії».
Намагаючись зробити інтелігенції щеплення проти комуністичної
інфекції, Суварін і Арон особливо дорікали тій частині мислителів,
які уособлювали собою радикальну думку, не належачи до ФКП. Отож,
якщо взяти царину історії, вони найбільше обрушуються на Ісаака
Дойчера, колишнього троцькіста, який, однак, не перестав бути ра­
дикальним лівим. Його біографія Сталіна, на їхнє переконання, була
одним із тих творів, що «чинять найгірший поразницький вплив на
західну політичну думку»142.
Чи можна визначити середовище, що об’єднувалося довкола Бо­
риса Суваріна, як «червоно-коричневий» альянс? Щодо «коричневих»,
стверджували, що після 1945 року вони більше не підбурюють фа­
шистських чи антисемітських пристрастей колабораціонізму, отож
було б коректніше розглядати їх як неоконсерваторів. Щодо «чер­
воних», колір також стерся. Колишні комуністи й/або троцькісти по­
чинаючи з 1930-х порвали зі своїм минулим і приєдналися до СФІО.
Багато хто не схотів повертатися до партійного життя після війни,
й один тільки Лора зайшов у «старий дім». Але чи можна сказати,
що СФІО 1950-х років ще була червоною? Єдина учасниця БАМПДІ
їда Метт продовжувала протестну діяльність. Вона була супутницею
Миколи Лазаревича, так само анархіста, якого П’єр Паскаль і Борис
Суварін захищали проти ГПУ в 1924 році143*.Оскільки анархісти охоче
розглядали більшовизм як ворога нарівні з фашизмом, логічно, що
вони співпрацювали з БАМПДІ або з Les îles d’0riA4. Але слід зазначи­
ти, що пара Лазаревичів була винятком у французьких революційних
142 « Une biographie de Staline », BEfPI, n°86-1953. Див. також: Raymond Aron,
« La Russie après Staline », Preuves, n°32-1953 і відповідь Ісаака Дойчера: Isaac
Deutscher, « Réponse aux critiques », Esprit, mars 1954.
143 Cœuré, Pierre Pascal, op. cit., pp. 203-206.
IM Видавництво Les îles d'Or опублікувало дві книжки авторів, що відносили
себе до революційного марксизму: фрагмент спогадів Віктора Сержа «Поворот у
темряві» в 1951 році, а в 1953 році «Європейські сателіти Сталіна» Ігаеля Глюкштейна.який буде краще відомий під іменем Тоні Кліфф як керівник британської
Socialist Workers’ Party. Віктор Серж помер за чотири роки до того, як потрапив до
каталогу Les îles d'Or, і складно сказати, чи апатрид Глюкштейн, мешкаючи у Ве­
ликій Британії, знався на тонкощах французького політико-видавничого поля.

153

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

колах, де кожен критикував радянський режим самостійно, без зв’язку
з командою Суваріна.
Арона, Суваріна та Альбертіні об’єднувала не так ідеологія, як
захист чинного ладу (навіть якщо вони вбачали в ньому зовсім різні
переваги), й також вони мали на меті вплинути на публічну дискусію з
боку еліт. Однак у 1950-х роках, здавалося, успіх не квапився. Реймон
Арон у своїх колонках для «Фігаро» просто переконував переконаних.
БАМПДІ, а також «Схід і Захід» зверталися до політичних і економіч­
них «вирішальників», але Суварін швидко завважив «маразматичність
буржуазії»145, яка була нездатна осягнути рівень небезпеки. Найбільш
вражає те, що ця камерна робота не змогла популяризувати аме­
риканську радянологію, хоча й бралася за це. З-посеред тридцяти
видань Les îles d’Or про радянський блок загалом заледве п’ять по­
трапили до огляду французьких академічних часописів, і критика
радше була негативною, закидаючи брак об’єктивності та проблема­
тичність методу146. Одна з книжок Les îles d’Or особливо стосувалася
нашої теми. Це «Джерела комуністичного абсолютизму. Більшовики
та опозиція: 1917-1922 рр.» Леонарда Шапіро147, розповідь про зни­
щення всіх лівих опозицій у Країні Рад, а надто всередині партії. Вона
була написана в чітко тоталітаристській оптиці, однак залишається
багатющим джерелом інформації. Опублікована видавництвом Les
îles d’Or у 1957 році, вона не була відрецензована в університетських
виданнях жодного разу!

Приручена революція
Отож у Франції наприкінці 1950-х років дискусії вщухли. Вплив
комуністичної партії утворив навколо подій 1917 року своєрідну зо­
ну суворого режиму, який ще й підсилювався тим, що інтелектуально
історики в цю епоху не звертаються до подієвої історіографії. Крайня
лівиця була політично слабкою й повністю маргіналізованою в ідео­
логічній холодній війні. Щодо антикомуністичної стратегії, вона ви­
145 Rigoulot, op. cit., p. 229.
146 Спостереження зроблене на основі статей з persee.fr та jstor.org.
147 Останнє перевидання: Leonard Schapiro, Les Bolchéviques et l'Opposition
(1917-1922). Du musellement des partis à l’interdiction des fractions dans le Parti, Paris,
Les Nuits rouges, 2007.

154

Після 1945 року: назустріч холодній війні

конувала свою підземну роботу, результати якої дадуться взнаки не
відразу. Як «середній француз», який не був залучений ані в політику,
ані в університет, уявляв собі на той час російську революцію та СРСР?
Доповідь Хрущова була сигналом до відкритості, але революція, що
змусила про себе заговорити в 1956 році, була революцією в Угорщині,
яку потопила в крові радянська армія. Якщо образ Радянського Союзу
через це затьмарився, то він трохи прояснів після Всесвітнього фести­
валю молоді й студентів у Москві й запуску супутника в 1957 році, а
надто завдяки посмішці Гагаріна в 1961 році. Віднині СРСР упевнено
почувався на міжнародній арені й був визнаний великою потугою
в усіх аспектах, не лише негативних, а й позитивних. Цій реабіліта­
ції посприяла й деголлівська політика. Офіційні візити Хрущова до
Франції, а відтак - де Ґолля до Москви зміцнили схвальний образ
СРСР, тим паче що генерал під час своїх відвідин Радянського Союзу
привітав «великий радянський народ» по-російськи й вигукнув: «Хай
живе Росія!»148.
Але заразом, що більше ця країна вивищувалася, то менше сприй­
малась як країна революції. 1917 рік утратив політичну гостроту, хоча
його образ остаточно не зник. Це помітно в популярній культурі.
Революція була приручена навіть шпигунським романом, який став
жанром холодної війни за визначенням. Жан Боммар, один із перед­
вісників жанру в 1930-х, двічі переносив свого героя, французького
офіцера капітана Совена на прізвисько Китайська Рибка, у вир подій
наприкінці 1917 - на початку 1918 років. Той зіштовхується з Лені­
ним і Троцьким у «Пломбованому потязі № 4» (1948) та «Битві за
Архангельськ» (1961). Автор відтворював описові кліше в стилі пись­
менника Клода Ане щодо «зловісного» Троцького та Леніна з головою
«професора». Втім, свій опис він пом’якшив: до «стомленої фігури» та
«мішків під очима» більшовицького лідера він додав «здивовані карі
148 Marie-Pierre Rey, La Tentation du rapprochement: France et URSS à l’heure de la
détente (1964-1974), Paris, Publications de la Sorbonne, 1991, pp. 310-315. François
Puaux, « La conception gaullienne de la détente: 1964-1968 », Espoir, n°109, 1996.
Marie-Pierre Rey, « Le voyage du général de Gaulle en URSS (juin 1966) », Espoir
n°109, 1996 (http://www.charles-de-gaulle.org/pages/l-homme/dossiers-thematiques/
de-gaulle-et-le-monde/de-gaulle-et-lrsquourss.php). Violette Morin, « Une analyse de
presse: Le voyage de Khrouchtchev en France », Communications, n°l, 1961, pp. 81-107.
Journal télévisé de l’ORTF, le 30 juin 1966 à 20h (http://www.ina.fr/video/I00012663/
discours-de-de-gaulle-phrases-en-russe-video.html, consulté le 3 novembre 2015).

155

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

очі, м’які й теплі, однак несподівано з проникливим і гострим погля­
дом». Тут пригадується історія Жака Садуля, бо французький агент
допомагає більшовикам у їхніх спробах протистояти німцям перед
Брест-Литовськом. «Інакше кажучи, - уточнив Ленін, - якщо ви нам
допоможете в боротьбі з німцями, а ми підтримаємо Францію, то ми
діятимемо спільно як вірні союзники». Логічно, що обидва романи
перевидавалися за років де Ґолля в різних книжкових серіях149.
В іншій художній царині Каннський кінофестиваль нагородив у
1957 році фільм Григорія Чухрая «Сорок перший»:

Громадянська війна в Росії. Загін червоноармійців просувається
пустельними пісками Центральної Азії. Марютка - єдина тендіт­
на дівчина серед цих грубих вояків. Але вона також першоклас­
ний стрілець і вже має на своєму бойовому рахунку сорок убитих
ворогів. Під час операції червоні захоплюють білогвардійського
поручика. Полонений стане сорок першою жертвою Марютки.
Але, в очікуванні, ось вони лише удвох перед безкраїми обрія­
ми моря, піску й неба, обійняті сильними, але суперечливими
почуттями...150
У французькому прокаті фільм зібрав 1 118 928 глядачів у кіно­
залах, а в 1963 році його покажуть у недільний вечір на тодішньому
єдиному телевізійному каналі151.
Це все підготувало неабиякий успіх для іншої історії кохання,
що розгорнулася в неспокійному оточенні революції. Стрічку «Док­
тор Живаго», яка вийшла на екрани в грудні 1966 року, у Франції
переглянули 9 816 054 глядачі! Тріумф фільму Девіда Ліна поспри­
яв тріумфові роману Бориса Пастернака, найкращого літературного
бестселера 1958 року у Франції, що розійшовся кількістю 300 тисяч
149 De Jean Bommart, Le Poisson chinois, Librairie des Champs Élysées, 1934 (ре­
цензія в Les Primaires, n°55, липень 1934, pp. 646-647); Le Train blindé, n°4 (le Poisson
chinois se fait rouge), Paris, Éditions de Flore, 1948 - Arabesque « Baroud », 1965, pp. 114,
118 - Le Livre de poche, 1970; Bataille pour Arkhangelsk, Paris, Opta, 1961 - Arabesque
« Baroud », 1965. - Le Livre de poche, 1970. Передрук, в: Romans d’espionnage de la
Grande Guerre, édition établie par François Rivière, Paris, Robert Laffont « Bouquins »,
2014.
150 Див.: http://www.festival-cannes.com
151 Див. сайти: http://www.kinoglaz.fr/, http://www.allocine.fr і https://fr.wikipedia.
org

156

Після 1945 року: назустріч холодній війні

примірників152. Частково це був скандальний успіх, адже коли після
італійського з’явилося французьке видання, цей твір заборонили й
розкритикували в Радянському Союзі. Втім, при ближчому знайомстві
виявилося, що в романі не було ніякої крамоли. Книжка
не є комуністичною, але й не надто антикомуністична. Це ще гір­
ше: вона взагалі поза цими категоріями, і в цьому сенсі її критика
радикальна. [...] Головний герой роману потрапляє на бік черво­
них зовсім випадково. З таким само успіхом він міг би опинитися
у білих або в Папуа Новій Гвінеї153.
Завдяки революції як простій декорації читачі могли задовольни­
ти свій апетит до романної форми, винайденої російською класикою.
«Як і в “Війні та мирі”, тлом цього широкого полотна є доба націо-пального потрясіння, що простягнулася від 1903-го до 1922 року»154.
Що ж до фільму, то він закріпив в уяві певні кліше: вічно непокір­
ний анархіст (зіграний Клаусом Кінскі) та незламний революціонер,
рухомий жертовним духом (Антіпов-Стрєльніков)... Царизм поставав
як кривавий режим, а буржуазію в особі мерзотника Комаровського
було позначено як винуватицю, що заслуговувала глядацького осуду.
Брат Євграф, темний силует якого слугував негативною тінню Жи­
ваго, повністю відповідав портретові, витвореному американською
радянологією: холодний і твердий, від серпня 1914 року він іде до
війська «за наказом партії [...] щоб прискорити поразку. Бо з поразки
вийде революція. А революція стане перемогою для нас». Утім, він та
інші доволі карикатурні більшовики не виглядали як єдині винуватці
трагічного повороту, якого набули події. Глядач стояв на позиції Жи­
ваго та його родини: ті радше були прихильні до ідеї революції, але
їх підхопила бурхлива круговерть обставин. Відтак на передній план
вийшли перипетії громадянської війни, й, передбачаючи розвиток
історіографії, фільм показував еліптичну сцену, в якій солдати, що
покидали траншеї, щоб повернутися додому, вбили генерала, який
намагався їм завадити.
152 Boris Pasternak, Le docteur Jivago, Paris, Gallimard « nrf », 1958. « Les plus forts
tirages de 1958 », Le Monde, 23 janvier 1959.
153 Bernard Féron, « Un poète de l’universel », Le Monde, 24 жовтня 1958.
15,1 Maurice Vaussard, « Le “Docteur Jivago” de Boris Pasternak », Le Monde,
26 décembre 1957.

157

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

«Безкрайні поля, березові гаї, ігрища льоду та снігу: в традицій­
ному декорі нічого не бракує, - зазначав літературний критик газети
«Ле Монд». І провадив далі: - Революційні епохи не сприятливі для
простого щастя. Зрештою, такий урок ми робимо з цього “Доктора
Живаго”»155. Локальний і моральний вибір золотої середини, фільм
покладався на настрої, характерні для 1967-го - року п’ятдесятої річ­
ниці революції. Невеличка троцькістська група якраз зробила з цього
приводу іронічне спостереження:
Протягом уже кількох тижнів революція 1917 року [...] в моді. На
вулицях Парижа ми бачимо, що на зазвичай обережних афішних
панно революційна фритюрниця для смаження без запаху по­
ступилася місцем прапорові, що претендує бути символом Жовт­
ня. На тему «Росія в 1917 році» торговці з авеню де Гобелен і
рю де ля Ґете організовують великий конкурс вітрин, де можна
виграти горілку або хутряні комірці, словом, усе, з чого для цих
невинних душ має складатися набір звичайного більшовика. [...]
Фільм Фредеріка Россіфа [«Жовтнева революція»], який нині де­
монструють на паризьких екранах, доволі показовий у тому, як
усі ці люди «зліва» уявляють собі Жовтневу революцію. Від «Ле
Монд» до «Юманіте», минаючи «Л’Експресс», критика не пере­
стає вихваляти його на всі заставки. Але марно шукати позаду
[...] цієї пластичної краси [...] великий революційний порив, що
змів царську імперію у 1917 році. [...] Сьогодні ліві інтелектуали
уявляють більшовицьких ватажків м’якими ідеалістами, доволі
симпатичними по суті, але ідеї яких були, мабуть, прийнятні для
Росії 1917 року, а сьогодні вже застаріли156.

Спостереження видається доволі слушним, якщо відкопати од­
ну з тогорічних книжок «Усе починається в Петрограді, або Сто днів
Олександра Олександровича Тєлєгіна» авторства П’єра Дюрана та
Жан-Франсуа Кана. «Один із них [...] той, кого інший називає “право­
вірним” комуністичним журналістом, інший той, кого перший нази­
ває “буржуазним” журналістом. [...] Але одного разу ми сказали одне
155 Jean de Baroncelli, « Docteur Jivago », Le Monde, 4 octobre 1966.
156 Voix Ouvrière, La Gauche d’aujourd’hui et la révolution d’octobre 1917, допо­
відь Кола Лева Троцького від 1 жовтня 1967 р. Для глибшого розуміння фільму
див. Frédéric Rossif, Madeleine Chapsai, Révolution d'Octobre, Paris, Hachette « Télé »,
1967.

158

Після 1945 року: назустріч холодній війні

одному [...]: за півстоліття після Жовтневої революції, щодо якої ніхто
не заперечує, що вона [...] значною мірою сформувала світ, у якому ми
живемо, чи можна тепер реконструювати цю подію поза будь-якими
розходженнями, такою, якою вона була для тих, хто її пережив або
робив?»157. Крім розхолодження події, що більше не протиставляла
двох таборів, відчувалося бажання змінити фокус. Публіка чекала чо­
гось іншого, крім історії довгої тривалості чи структурних причин.
До публікацій для широкого загалу почали повертатися мемуари й
розповіді подій158.

157 Jean-François Kahn, Pierre Durand, Tout commence à Petrograd ou les Cent jours
d’Alexandre Alexandrovitch, Paris, Fayard, 1967, p. IX.
158 Nicolas N. Soukhanov, La Révolution russe — 1917, (1922) Paris, Cercle du
Nouveau Livre d’Histoire, 1966. Joel Carmichael, Histoire de la Révolution russe; пер. з
англ. Béatrice Rochereau, Paris, Gallimard « Idées », 1966.

159

Доба Травня-68: втрачена нагода

Вияв жвавого інтересу до події та її учасників був однією з при­
чин поновлення наукової історіографії в 1960-х роках, але не її за­
сновків. Розвиток СРСР, безперечно, був набагато важливішим чин­
ником, разом із наслідками хрущовської політики десталінізації. Ця
десталінізація була доволі відносною в багатьох галузях, але вона
була реальна в галузі історії, якою послуговувався новий і запальний
генсек КПРС, щоб скинути з п’єдесталу свого попередника Сталіна.
Поєднана з культурною відлигою, десталінізація відживлювала іс­
торичну дисципліну, яка відмирала в СРСР: тепер архіви покидали
надра міністерства внутрішніх справ (колишній НКВС), і радянські
історики могли почуватися менш скуто, опрацьовуючи теми сучасно­
го періоду. Знову розквітали публікації, зокрема, схованих у схронах
свідоцтв із нагоди сорокарічного святкування Жовтня в 1957 році159.
Історіографічне відновлення

У Франції історія теж пожвавилася. 1959 року Фернан Бродель
узяв шефство над підготовкою першого числа нового часопису «Зо­
шити російського та радянського світу», назва якого вказувала на
намір охопити також і XX століття. В ньому революція вочевидь не
була єдиною темою, і з тридцяти семи номерів, що вийшли до 1969 р.,
лише дев’ять статей так чи так торкалися цього сюжету. Однак це
вже свідчило про те, що подієва історія вийшла з немилості у по­
рівнянні з більш структурним, економічним і культурним методом.
Іще важливішим було те, що радянська відлига дозволила відправ­
ляти молодих докторантів до СРСР для вивчення доступних джерел.
На зламі 1950-1960-х Марк Ферро, Рене Жіро, Елен Каррер д’Анкос,
Жан-Луї Ван Режемортер, Франсуа-Ксавье Кокен і Ален Безансон були
першим поколінням, що скористалося відкритою історіографічною

159 Деякі були перекладені французькою: М. Vistinetski, Sous le Drapeau du
travail: textes et documents. Recueil, Moscou, Éditions en langues étrangères, 1957;
L’Insurrection armée d’Octobre à Petrograd. Souvenirs de révolutionnaires de 1917, Moscou,
Éditions en langues étrangères, 1958.

160

Доба Травня-68: втрачена нагода

спадщиною та власне виїздами в «поле»160, які раніше були просто
неможливими. Огляд творів, які вони створили за той час161, засвід­
чив, що вони асимілювали досягнення радянських, англосаксонських,
німецьких досліджень...
Франсуа-Ксавье Кокен, зокрема, ближче познайомився з амери­
канською тоталітаристською школою, але відмежувався від її надто
однобокого підходу, від якого, на його переконання, мали б відійти
й Бжезінський і Фейнсод, якщо хотіли об’єктивно розкривати свої
теми162. У 1962 році Кокен, 31-річний випускник Вищої нормальної
школи, зумів заповнити прогалину своєю розвідкою «Російська ре­
волюція». Як зазначав рецензент, «хоч як дивно, але досі французька
публіка не мала в розпорядженні жодного реально задовільного під­
сумку» 1917 року. Кокен «виклав ясну, точну й нюансовану картину»,
врівноважуючи вагу економічних і соціальних факторів із власною
динамікою класових і партійних конфліктів; водночас він утримував у
полі зору горизонт європейської революційної хвилі. Автор поперед­
жав: «Читач не знайде тут ніякого “уроку”. Історик не читає настанов.
Він дає зрозуміти, але при цьому й сам намагається зрозуміти»163.
Це був початок у Франції справді наукової історії революції, історії,
якій, попри все, вдавалося зберегти пристрасність. Твір Кокена об­
межувався 128 сторінками, обов’язковими в рамках книжкової серії
«Що я знаю?», а також завершував оповідь літом 1918 року.
Добре знаючись на історіографії та вміючи синтезувати мате­
ріал, нове покоління також застосовувало джерела. П’єр та Ірен Сорлен спиралися на радянську та західну пресу, щоб написати «Леніна,
160 Jalabert, op. cit., p. 168. Sabine Dullin, « Les interprétations françaises du système
soviétique », Le Siècle des communismes, op. cit., p. 86.
161 Див.: Martin Dewhirst, « L’historiographie soviétique récente et l’histoire de la
révolution », Cahiers du monde russe et soviétique, Vol. 5, n°4. Жовтеиь-грудень 1964,
pp. 549-566. Annales. Économies, Sociétés, Civilisations, 20e année, n°3, 1965, pp. 596623: двадцять вісім сторінок звіту про російську революцію Marc Ferro, Michel
Laran, Pierre Sorlin, Georges Haupt, Hélène Carrère d’Encausse et Pierre Broué.
162 Fr.-X. Coquin, « Sur les “purges” soviétiques », Revue d’histoire de la Deuxième
Guerre mondiale, 9e Année, n°33 (січень 1959), pp. 94-96; « Merle Fainsod. Smolensk
under soviet rule », Revue Historique, T. 224, Fasc. 2 (1960), pp. 440-442.
163 Michel Laran, « François-Xavier Coquin, La Révolution russe », Annales. Économies,
Sociétés, Civilisations, 20e année, n°3, 1965, pp. 600-602. François-Xavier Coquin, La
Révolution russe, Paris, PUF « QSJ », 1962 (перевид. Pantin, Les bons Caractères, 2005,
p. 10).

161

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Троцького, Сталіна»164, а понад те, вони показали еволюцію радян­
ського устрою після громадянської війни. Документи, які радянська
влада видобула зі спецсховищ («особливих фондів»), дозволили від­
творити факти, що були приховані або фальсифіковані за Сталіна.
Видавництво Maspero скористалося нагодою, щоб оприлюднити їх
для широкої публіки. її книжковою серією «Соціалістична бібліотека»
взявся керувати Жорж Хаупт, непересічна особистість, життєвий шлях
якої нагадував біографії революціонерів початку століття. Він був
румунський єврей, якого депортували в 1944 році до Аушвицю (тоді
йому виповнилося 16 років). Мало не один з усієї родини він зумів
урятуватися й пристав до побудови нової, народної, Румунії. Якраз пе­
ред смертю Сталіна він вирушив до Ленінграда вивчати марксистську
історію. Ставши знаним марксистським істориком, він був уражений
подіями 1956 року (як хрущовською доповіддю, так і долею польських
і угорських протестів). Він відмовився грати роль цехового поліцей­
ського, яку від нього вимагала держава. У 1958 році Хаупт покинув
країну і попросив політичного притулку у Франції, щоб продовжу­
вати свою роботу історика. Він вивчав Другий Інтернаціонал і його
наслідки як цілісне явище, понад кордонами, з погляду соціаліста (в
значенні, який цей термін мав до 1914 року). Уважний до забутих іс­
торією постатей, він ініціював разом із Юттою Шеррер дослідження
«лівого більшовика» Олександра Богданова, який був доволі відомий
у 1919-1920 роках165.
Інакше кажучи, це означало, що «Соціалістична бібліотека» під
керуванням Хаупта брала участь в ангажованій, відкритій і плюра­
лістичній історії. В 1964 році вона оприлюднила протоколи ЦК партії
більшовиків од серпня 1917-го до лютого 1918 року, упорядковані
Джузеппе Боффа. Останній був італійським комуністом, колишнім
кореспондентом газети l’Unità в Москві й автором праці «Етапи росій­
ської революції», в якій він намагався виявити «причини серйозних
164 Pierre et Irène Sorlin, Lénine, Trotsky, Staline, 1921-1927, Paris, A. Colin
« Kiosque », 1961.
165 Marc Ferro, « Georges Haupt, le chasseur d’archives bolcheviques », Le Monde,
26 травня 1978. Ernest Labrousse, « Georges Haupt, historien français du socialisme
international », Cahiers du monde russe et soviétique, Vol. 19, n°3, липень-вересень
1978, pp. 217-220. Alain Besançon, [Hommage à Georges Haupt], ibid., pp. 225-226. Jutta
Scherrer, Georges Haupt, « Gor’kij, Bogdanov, Lenin: Neue Quellen zur ideologischen
Krise in der bolschewistischen Fraktion, 1908-1910 », ibid., pp. 321 -334, Le Mouvement
social, n°lll, квітень-червень 1980, спеціальне число: «ЖоржХаупт серед нас».

162

Доба Травня-68: втрачена нагода

помилок, скоєних під керуванням Сталіна». Зарахувавши «нічию» в
агоні між Троцьким і Сталіним, Боффа виступав за повернення до
Леніна, цілком у дусі хрущовської доктрини, за якою йшла КПІ. У
Франції, оскільки ФКП відмовилася від десталінізації, Maspero публі­
кувало його твори166.
Коментоване перевидання автобіографій більшовицьких керівни­
ків у тому вигляді, в якому вони були опубліковані в СРСР у 1927 ро­
ці «Енциклопедичним словником Гранат», стало нагодою співпраці
Жоржа Хаупта з молодим істориком-троцькістом Жан-Жаком Марі167.
Той уже залишив деякий слід у більшовицьких студіях. У кишенько­
вій колекції Point - politique він упорядкував і прокоментував окре­
ме видання «Що робити?» Леніна та «Історії російської революції»
Троцького. В 1967 році він також опублікував біографію Сталіна та
«більшовицьку антологію» під назвою «Слова, що потрясли світ»168.
Помітно, що Марі вирізнявся особливою увагою до джерел і старан­
ням донести їх до відома французького читача.
Інший видатний історик-троцькіст П’єр Бруе написав у 1962 році
передмову до першого видання «Соціалістичної бібліотеки», яким
стала «Абетка комунізму» Бухаріна, вираження утопічного пориву,
що захопив більшовиків у самий розпал громадянської війни169. П’єр
Бруе був співавтором історії іспанської революції 1936 року, яка добре
запам’яталася, бо порушувала, зокрема, й радянські питання як еле­
мент усередині революційної констеляції, що простягалася від 1917го до 1938 року, від Росії до Китаю, минаючи Німеччину, власне, від
повстання до поразки. У таких масштабах під його егідою виходили
важливі праці 1950-х років: «Більшовицька революція, 1917-1923»
британського історика Едварда Kappa (Minuit, 1969-1973), який не ви­
166 Les Bolcheviks et la Révolution d’Octobre, procès-verbaux du Comité Central du
parti bolchevique, août 1917-février 1918, передмова Джузеппе Боффа, Paris, Maspero
« BS », nD4, 1964. Giuseppe Boffa, Les Étapes de la Révolution russe, Paris, Maspero
« Cahiers libres », 1962, p. 10.
Ib7 Georges Haupt, Jean-Jacques Marie, Les Bolcheviks par eux mêmes, Paris, Maspero
« BS », n°13, 1969.
168 Lénine, Que faire? За ред. Ж.-Ж.Марі, Paris, Seuil « Points », 1966. Léon Trotsky,
Histoire de la Révolution russe, пер. Мориса Парижанина, вступ Жан-Жака Марі,
Paris, Seuil, 1967. Jean-Jacques Marie, Staline, Paris, Seuil, 1967. Jean-Jacques Marie,Les
Paroles qui ébranlèrent le monde, Anthologie bolchevique, 1917-1924, Paris, Seuil, 1967.
169 Nicolas Boukharine, Eugène Prcobrajensky, A.B.C. du communisme, передмова
П’єра Бруе, Paris, Maspero « BS » n°l, 1963.

163

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

знавав тоталітаристського підходу, та «Ради в Росії, 1905-1921» Оска­
ра Анвайлера (Gallimard, 1972). Також П’єр Бруе видав у 1963 році у
видавництві Minuit великий том під назвою «Партія більшовиків. Іс­
торія компартії СРСР». Ця книжка була показовою щодо можливостей
і обмежень тогочасного історіографічного підходу. Віддаючи належне
тим, хто був знищений, стертий з історії, навіть зі списку живих, Бруе
реконструював історію партії, показуючи також, що її хода не була
довгим і спокійним плином річки: розбіжності та незгоди були орга­
нічно вплетені в життя живого організму. Крім того, троцькістський
аналіз бюрократизації допоміг йому розглянути партію як справжній
соціологічний об’єкт, а не просто арену зіткнень осіб або тез. Однак,
щоб довести справедливість боротьби троцькістської опозиції, він
відтворював, перевертаючи їх, недоліки більшовицької історіографії
1920-х років. Якась одна тенденція в партії втілювала «правильну
лінію», й історик підтримував і допомагав їй на шкоду іншим. Так,
роль «Робітничої опозиції» та опозиції децистів (демократичних централістів) визнавалася вкрай незначною170. Відчувається, що книжка
була замислена в опозицію до «Короткого курсу історії ВКП(б)», як
антипідручник, який надавався до «використання на кшталт навчаль­
ного посібника»171 в троцькістських організаціях. Цього було досить,
щоб роздратувати читача-марксиста, але нормально сприймалося
леніністами172.
Незалежно від політичного вибору того чи того дослідника не­
доліком французьких студій 1960-х років було, безперечно, зводити
революцію лише до діяльності «партії та її керівників»173 або до вза­

170 Pierre Broué, Le Parti bolchevique, Histoire du PC de l’URSS, Paris, Minuit, 1963.
Hélène Carrère d’Encausse, « Le parti bolchevique, Pierre Broué », Annales. Économies,
Sociétés, Civilisations, 20e année, n°3, 1965, pp. 613-614. P. Sorlin, « Pierre Broué, Le
parti bolchevique », Le Mouvement social, n°47, квітень-червень 1964, pp. 133-138.
Вони дорікають, що автор не використовував радянських джерел. На той час П’єр
Бруе ще не читав російською.
171 Vincent Présumey, « Pierre Broué (1926-2005) », Pierre_Broue.doc, s.I., http://
bulletin_liaisons.voila.net/nosdocs.htm, січень 2006, p. 17.
172 Maximilien Rubel, « Broué, Pierre. Le parti bolchevique », Revue française de
sociologie, Vol. 5, n°2 (квітень-червень 1964), pp. 212-214.
173 Jean-Jacques Marie, « Le Comité militaire révolutionnaire du soviet de Petrograd
et son président », Cahiers du monde russe et soviétique, Vol. 8, n°2 (квітень-червень
1967), pp. 189-204.

164

Доба Травня-68: втрачена нагода

ємодії між «масами» (або «масовими організаціями») та «партією»174.
Так підвищувався ризик впасти в просту екзегезу канонічних текстів
Леніна чи Троцького175. Ця конфігурація легко пояснюється вагою
комуністичної культури у Франції, подвоєної для російськомовних
славістів знайомством з радянськими джерелами та дебатами часів
відлиги: навіть для тих, хто спростовував справжність сталінської іс­
торіографії, партія була центральним елементом революції, і важливо
було насамперед пізнати її структуру, склад, діяльність тощо.
Якщо дискурс розриву неминуче зберігав у собі щось від того,
чого хотів позбавитися, це таки породжувало двозначності. Йдучи за
зусиллями відновити сфальсифіковану Сталіним істину, що збереже
читач після всього? Радість від віднайденої автентичності чи печаль
від обману? Команда Суваріна добре зрозуміла користь від будь-якої
критики, хай анархістської чи марксистської, для того щоб «позбави­
ти невинності» громадську думку. Ален Безансон, молодий комуніст
у 1950-х роках, перш ніж обернутися на одного з головних представ­
ників тоталітаристської школи в 1970-х, недовгий час був троцькістом у 1956-му й уважав це своє перетворення як «перехідний відсік,
герметичну камеру, останній етап перед остаточним виходом»176 з
марксистської парадигми.
І
Але викриття сталінської брехні могло цілком посилювати ра­
дянські офіційні кліше, нехай навіть несвідомо чи непомітно. Один
учень П’єра Бруе через сорок років, близько 1965-го, пригадував його
лекції, присвячені російській революції: «У нас перед очима був не
тільки Бруе, а й картини Ейзенштейна та порив Маяковського! Ми
вже бачили, що означали недомовки “Жовтня”, але Ейзенштейн і Маяковський були також символами, яких брежнєвська влада викорис­
товувала та звеличувала для свого п’ятдесятиліття»177. Отже, нове та
174 Pierre Sorlin, « Lénine et le problème paysan en 1917 », Annales. Économies,
Sociétés, Civilisations, 19e année, n°2, 1964, pp. 250-280.
175 Jean Sanvoisin, « Parti, soviets et syndicats dans la révolution russe », L’Homme
et la société, n°5, 1967, pp. 181-193.
176 Dullin, « Les interprétations... », op. cit., p. 86. Jalabert, op. cit., p. 175.
177 Jean-Pierre Juy, « Hommage à Pierre Broué », http://www.legrandsoir.info/
Hommage-a-Pierre-Broue-par-Jean-Pierre-Juy.html, 2 серпня 2005. Фільм «Жовтень»
Ейзенштейна був відреставрований з нагоди п’ятдесятилітньої річниці й почав
нове життя в СРСР і за кордоном. На шістдесятиліття революції Володимир Та­
расов зняв мультфільм за мотивами поезій Маяковського «Вперёд, время!» (Союзмультфільм, 1977).

165

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

значно об’єктивніше вчення змішувалося зі старими й викривленими
образами.
Така орієнтація досліджень, спричинивши серйозні наслідки
для майбутнього, показувала, що історіографічне відставання, яке
ми констатували у Франції наприкінці 1950-х, не було подолане й
десятьма роками пізніше, незалежно від рівня праць і авторів. Тоталітаристська школа могла мати безліч недоліків, але, зосереджуючись
на зв’язках влади, вона підходила до проблеми революції в сукупності
й ставила під питання її ціль і доцільність. Обговорення особистих
якостей якогось окремого активіста або партії загалом залишалося в
кращому разі частковим і не надто ефективним. Для тих, хто розгля­
дав репресивну систему, до якої держава кінець-кінцем регресувала,
питання було не в тому, чи більшовики були гідними поваги в своєму
проекті більш справедливого суспільства, а якраз у тому, чому ця
мрія перетворилася на свою протилежність. До того ж, якщо проти­
ставляти первісний проект «реальному соціалізмові», то доводилося
прийняти те визначення комунізму, яке йому давали тоталітаристи:
як байдужої до реальності ідеї.

Назустріч соціальній історії
Єдиним прийнятним виходом було звернення до революцій­
ного процесу в товщі соціального. В Сполучених Штатах гегемонія
тоталітаристського аналізу почала розпадатися перед працями, що
демонстрували, як народне невдоволення наростало поступово й
здавна, посилюючись і радикалізуючись протягом 1917 року, зокре­
ма в робітничому середовищі. Так, Жовтень знову набув характерис­
тик революції, а не перевороту178. Чи були такі запитання можливі у
французькому університеті? В принципі, так, бо фахівці з теми Росії,
що об’єдналися в Практичній школі вищих досліджень (теперішнє
EHESS), брали в своєму аналізі суспільство як точку відліку, надихаючись методом школи «Анналів». Починаючи від початку 1960-х ро­
178 Leopold Haimson, « The Problem of Social Stability in Urban Russia, 19051917 », Slavic Review, Vol. 23, n°4 (груд., 1964), pp. 619-642 & Vol. 24, n°l (бер.,
1965), pp. 1-22. Alexander Rabinowitch, Prelude to Revolution: The Petrograd Bolsheviks
and the July 1917 Uprising, Bloomington-London, Indiana University Press, 1968; The
Bolsheviks Come to Power. Vol. 2: The Revolution of 1917 in Petrograd, New York, W. W.
Norton & Co., 1976.

166

Доба Травня-68: втрачена нагода

ків своє дослідження російського селянського світу занурив у «довгу
тривалість» Базіль Кербле. Він вивів із забуття одного з найвпливовіших мислителів, що вивчав селянські питання, за років революції
народника Олександра Майнова179. Моше Левін приїхав до Франції
спеціально для того, щоб під керівництвом Роже Порталя вивчати
місце селянства у формуванні радянської системи, і так став одним із
чільних представників «ревізіоністської школи», що відкидала аналіз
у термінах тоталітаризму180. Але Моше Левін ніколи не повертався до
історії раніше 1920-го року.
Працювати з темою російської революції означало «налашту­
вати проти себе і комуністів, і троцькістів, і правих. А це ціла купа
народу», - якось помітив Марк Ферро. Ця перспектива його не зля­
кала, коли він став учнем Роже Порталя. Попри свої ліві погляди,
що сформувалися за часів партизанського опору веркорських «макі»
й алжирського повстання на його початковому етапі, він ніколи не
був людиною партії чи ідеології. Крім того, за вдачею йому було по­
трібно мати дистанцію щодо свого предмету дослідження. «По суті,
коли я почав досліджувати революцію 1917 року, я взявся за неї з тим
самим настроєм, з яким я писав би про боротьбу Святого Престолу й
Імперії». Отож його історіографічна культура була еклектичною: він
звертався до джерел, до Віктора Сержа, Бориса Суваріна або залучав
нещодавні праці різних шкіл, як-от Шапіро та Kappa181.

179 Basile Kerblay, « А. V. Cajanov: Un carrefour dans l’évolution de la pensée agraire
en Russie de 1908 à 1930 », Cahiers du monde russe et soviétique, Vol. 5, n°4. Жовтеньгрудень 1964, pp. 411-460. Див.: Ivan Kremniov [Alexandre Tchayanov], Voyage de
mon frère Alexis au pays de l’utopie paysanne, (1920) Paris, L’Âge d’Homme « SlavicaUtopies », 1976. Alexandre Tchayanov, L’organisation de l’économie paysanne, (1924)
Paris, Librairie du Regard, 1990.
180 Moshe Lewin, La paysannerie et le pouvoir soviétique: 1928-1930, Paris, La Haye,
Mouton, 1966; La Formation du système soviétique. Essais sur l’histoire sociale de la
Russie dans l’entre-deux-guerres, Gallimard « Bibliothèque des histoires », Paris, 1987.
Alain Blum, « Moshe Lewin, historien », Le Monde, 17 серпня 2010. Щодо дискусії між
тоталітаристськими та «ревізіоністськими» істориками, див.: Jean-Paul Depretto,
Pour une histoire sociale du régime soviétique (1918-1936), Paris, L’Harmattan « Pays de
l’Est », 2001, pp. 7-43.
181 Marc Ferro, Histoires de Russie et d’ailleurs: entretiens avec fuies Chancel et feanFrançois Sabouret, Paris, Balland, 1990, pp. 10-11, 39. Marc Ferro, « Trajectoire d’un
engagement »,Questionsde communication,n°3-2003 (http://questionsdecommunication.
revues.org/7484).

167

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Така «незворушність» не була зумовлена байдужістю чи нечутли­
вістю. Багато пристрасті Марк Ферро вкладав у розшуки джерел. Він
зробив систематичний розбір російської та іноземної преси 1917 року
і цікавився європейськими відлуннями події182. У рамках ґоллістської
ідилії з СРСР його було допущено до радянських архівів, і Ферро
спромігся дістати такі документи, доступ до яких іноземцям був за­
боронений. Вдавшись до хитрощів, він навіть пробився до партійних
фондів. Крім того, він зустрівся з Керенським у Великій Британії і
записав із ним останнє інтерв’ю, за чотири роки до його смерті в
1970 році. Не женучись за сенсаціями, Ферро умів залучати до аналізу
нові типи джерел. Тека бобін кіноплівки, відзнятих британськими,
французькими, російськими документалістами, дозволила йому поновому оцінити вуличні маніфестації, що до того часу проходили
крізь фільтри журналістських чи політичних коментарів, якими, влас­
не, й послуговувалися історики. Але для Ферро, близького до Фернана
Броделя, залишалася «проблема поєднати дослідження, що мали міс­
це в “Анналах” [...] з оповіддю про події 1917 року»183.
Ця робота й ці роздуми зрештою вилились утри книжки, у 1967-му,
1976-му і 1980 роках. Дві перші окреслювали відповідно Лютий і Жов­
тень, а третя розглядала перехід «Від влади рад до бюрократичного
комунізму»184. Підкріплюючи аргументи своїми архівними відкрит­
тями, Марк Ферро презентував французькому читачеві сподівання
різних соціальних і національних груп як «зошити Російської рево­
люції». На його погляд, такі «зошити» навіть перевершували «накази
третього стану» французів навесні 1789 року, бо росіяни, поваливши
монархію остаточно, писали набагато розкутіше. Цю хвилю народних
сподівань могли притлумити лише інструкції та партії, які невдовзі
швидко насаджуються. Отож революція продовжувалася на фронті, в
селі, на заводі й на периферіях Імперії, а більшовики виявилися єди­
ною організованою силою, що підтримала й взяла активну участь у
цих різноманітних протестах. До цього місця складається враження,
182 Marc Ferro, Victor Fay, Pierre Broué et alii, La Révolution d’Octobre et le Mouvement
ouvrier européen, Paris, Études et documentation internationales, 1967.
183 Ferro, Histoires de Russie..., op. cit., pp. 39-50,60-61, 65.
18,1 Marc Ferro, La Révolution de 1917:1. La chute du tsarisme et les origines d’Octobre-,
IL Octobre, naissance une société, Paris, Aubier-Montaigne 1967 & 1976 (перевид. од­
ним томом, Paris, Albin Michel, 1997). Des Soviets au communisme bureaucratique: les
mécanismes d’une subversion (y співавторстві з Елен де Шаваняк), Paris, Gallimard et
Julliard, coll. « Archives », 1980.

168

Доба Травня-68: втрачена нагода

що читаємо доволі ортодоксальну марксистську історію, лише осві­
жену роботою в архівах.
Але якраз архіви підштовхують Марка Ферро піддати сумніву
цілі пласти офіційної історії. Він зосередився на розгляді зсередини
феномена народної мобілізації. Це була революція «праці проти капі­
талу», так, але вона розгорталася в окремо взятих просторах фабрик і
заводів: робітники більше прагнули взяти під контроль реманент і за­
соби виробництва, в яких вони вбачали сутність влади, ніж повалити
владу уряду. Для Марка Ферро це мало два наслідки. По-перше, біль­
шовицька політика, що хотіла перейти від «робітничого контролю»
до «влади рад», після 1917-го почала суперечити робітничим споді­
ванням, отож ліквідація самоорганізації фабзавкоміву 1918 році була
лише одним із віражів на повороті. По-друге, робітники, що боролися
на своїх робочих місцях, зрештою мало брали участь у маніфестаціях.
Завдяки тодішній кінохроніці Марк Ферро констатував, що вулицю
захоплювали радше солдати, які й заохочували фабрики виступити
проти тодішньої державної влади.
Отже, з такого погляду визначення Жовтня як пролетарської ре­
волюції більше не було очевидним, але на той час пролетаріат і ро­
бітничий клас постійно ототожнювали. Цб, власне, та сама проблема,
яку порушував Жак Ружері щодо Паризької комуни: комунари «аж
ніяк не були пролетарями в сучасному сенсі слова», вони скоріше були
«людьми праці», «громадянами-робітниками»185. Ті самі слова можна
було застосувати й до 1917 року, тією мірою, якою збунтовані маси
простолюду як у селах, так і в містах визначали себе як робітники (сам
промисловий робітничий клас не був численним і здебільшого клопо­
тався своїми корпоративними питаннями). Надалі інші історики теж
підтвердять, що починаючи від 1917 року «класовий дискурс став пре­
валювати» над дискурсом громадянськості. Цей класовий дискурс був
«доволі гнучким і міг умістити [...] великий спектр різних ідентичнос­
тей», він «дуже багатозначний для об’єднання різних груп, які з ним
ототожнювалися»186. Соціологічні констатації Марка Ферро зовсім не
приховували соціальних розшарувань, а, навпаки, дозволяли краще

185 Jacques Rougerie, Procès des communards, Paris, Gallimard - Julliard, 1964,
p. 134; Paris libre, 1871, Paris, Seuil « Point », 2004, p. V.
18(1 Orlando Figes & Boris Kolonitskii, Interpreting the Russian Revolution (The
Language and Symbols of 1917), New Haven and London, Yale UP, 1999, p. 126.

169

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

зрозуміти діячів революції та їхню внутрішню мотивацію повалити
тодішню соціальну систему.
Крім «класової природи» революції, Марк Ферро піддав сумніву
ще одне переконання будь-якої антисталінської лівиці: від троцькістів до анархістів, усі інкримінували смерть радянської демократії,
щоб пояснити встановлення бюрократичної диктатури (дискусія між
одними та другими лише обмежувалася визначенням причини та да­
ти цієї смерті). На думку Марка Ферро, бюрократизація була, навпа­
ки, феноменом, невіддільним від самоорганізації: ради, фабричнозаводські комітети, червона гвардія... спонтанно заводили для себе
свій адміністративний апарат; кожен із цих нових органів намагався
ствердити, розширити й відстояти свої прерогативи всупереч старій
державі, але й всупереч також іншим революційним інституціям; іще
до жовтня 1917 року професіоналізація членів комітетів була над­
звичайно швидкою, як і зростання їхньої кількості. Ці народні органи
вдавалися також до терору, не чекаючи директив ЦК партії, і їхня
концепція процесу прийняття рішення була доволі віддаленою від
канонів демократії, хай навіть «прямої» чи «некерованої».
Успадкувавши від царизму давню традицію бюрократії, ці низові
процеси поєднувалися зі специфічно більшовицьким абсолютизмом
і бюрократизмом. Цей сплав якнайкраще кидав світло на подальшу
еволюцію держави, не послуговуючись поняттям контрреволюції, хай
остання була «комуністичною» чи «сталінською». В 1985 році Марк
Ферро поставив провокативне запитання: «Чи не “занадто” було де­
мократії в СРСР?»; статтю під такою назвою він написав, власне, для
того, щоб показати, що суперництво інституцій, яке паралізувало
зрештою вмираючий Радянський Союз, було якраз спадщиною ре­
волюції187. Критики Марка Ферро вбачали в його аналізі виправдан­
ня післяреволюційного встановленого порядку, якому одні закидали
його реакційний характер, а інші засуджували його комуністичну
природу188.

187 Marc Ferro, « Y a-t-il “trop de démocratie” en URSS? », Annales. Économies,
Sociétés, Civilisations, 40e année, n°4,1985, pp. 811-827.
188 «На думку Марка Ферро, бюрократія... це “виступи народних верств”»,
Cahiers du mouvement ouvrier, n°36 (жовтень-листопад-грудень 2007), p. 106.
Wladimir Berelowitch, « À propos de “sovictologie” », Annales. Économies, Sociétés,
Civilisations, 42e année, n°5, 1987, pp. 1195-1207.

170

Доба Травня-68: втрачена нагода

Хоча дослідження Марка Ферро «Революція 1917 року» дістало
схвальні відгуки189190
, воно не закріпилось у французькому пейзажі. Що­
правда, Ферро не дуже наполягав і переконував у перевагах свого
підходу, коли поєднував доволі віддалені між собою теми, також він
не заснував своєї «школи». До того ж була й політична причина:

Троцькісти, комуністи та їхні супутники нехтували моїми пра­
цями. Так само й у Школі Вищих Досліджень, але тут це були
колишні комуністи, які не терпіли того, що я не захотів разом із
ними вирушати в антикомуністичний хрестовий похід1911.
Крім проблем із певними особами та корпоративними чи партій­
ними незгодами, у ті часи всі з’ясовували політичні стосунки. Вихід
книжок Марка Ферро між 1967-м і 1980 роком хронологічно обрамо­
вував роки, позначені Травнем-68, коли в публічному просторі зно­
ву замайоріли червоні стяги, на вулицях з’явилися портрети Леніна,
Сталіна, Троцького і про себе заявило «останнє покоління Жовтня»191.
Отже, треба розглянути місце російської революції в вирі подій, що
схвилювали Францію після 1968-го.

Кінець комуністичного домінування
У 1970-х роках комуністична гегемонія в цьому питанні здавалася
тим паче беззаперечною, що стала універсальною. Модернізація та
масовість середньої освіти починаючи від 1960-х років супроводжу­
валася входженням сучасної історії до шкільної програми. Водночас,
якщо погортати шкільні підручники, констатуємо, що історія відни­
ні прочитувалася крізь оптику школи «Анналів», тимчасом як щодо
1917 року утвердилося радянське бачення. На першому курсі профучилища (1973) половина підручника (160 сторінок) вела студентів
189 Pierre Sorlin, « Ferro (Marc) - La révolution de 1917 », Revue française de science
politique, Année 1969, Volume 19, n°l, pp. 188-190. René Girault, « Un historien
d’aujourd’hui face à la révolution d’Octobre », Annales. Économies, Sociétés, Civilisations,
34L> année, n°4, 1979, pp. 868-872. Antonella Salomoni, « Marc Ferro, Des soviets au
communisme bureaucratique », Annales. Économies, Sociétés, Civilisations, 40e année,
n°4, 1985, pp. 850-852.
190 Ferro, Histoires de Russie..., op. cit., p. 63.
191 Якщо скористатися назвою книжки спогадів Бенжамена Стора: Benjamin
Stora, La dernière Génération d’Octobre, Paris, Stock, 2003.

171

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

од географічного ландшафту до характеристик сучасної економіки,
минаючи вивчення людей, і завершувалася «трансформаціями по­
всякденного життя» цілком у дусі Броделя. В останній третині, при­
свяченій більш класичній історії Франції після 1929 року, 45 сторінок
розповідали про соціалізм, марксизм і профспілковий рух. Тут-таки
дві сторінки були присвячені російській революції. Війна 1914 року,
яка була спричинена «суперництвом між капіталістичними країна­
ми», обтяжувала злиденне становище Росії, «в якій авторитаризм цар­
ського режиму понадміру експлуатував робітників і селян».
Ленін як теоретик аналізує історичну ситуацію. [...] Як людина
дії, він схоплює слушну нагоду [:] війна об’єднує всіх своїх жертв
і маси організовуються. Далі Ленін здійснює Революцію з неаби­
якою енергією та гнучкістю. Так йому вдалося наростити основу
революційної армії, вдосконалити верхівку («партію»), організу­
вати «рух уперед» у формі державної влади192.

У цю епоху педагогічно правильним уважалося якомога частіше
публікувати в підручниках репродукції історичних документів. По­
стійно цитувалися ті чи ті фрагменти текстів Леніна.
Однак хоч компартія домінувала, вона більше не керувала - її
власна історична продукція скорочувалася. Хрущовська десталінізація висушила джерела всіляких безапеляційних «коротких курсів» іс­
торії партії чи революції. Луї Арагон у своїй «Історії СРСР» іще мусив
чіплятися за консенсусне знання радянського світу, як-от опозиція
між Троцьким і Леніним193. ФКП сховалася в такій візії Країни Рад, яка
вивищувала результат над методом. Революція дозволила перейти
від «мужика» до «супутника», стрибнути «від середньовіччя до модерності», але така «здобута дорогою ціною перемога» залишила країну

192 A.J.-C. Bertrand, G. Devèze, Le Monde contemporain par les documents, LEP,
Перший рік підготовки диплому професійної освіти (BEP), Paris, Delagrave, 1973,
pp. 196-198.
193 Louis Aragon, Histoire de l’URSS, Paris, Presses de la Cité, 1962 (перевид. Paris,
UGE « 10/18 », 1972, t. 1, 1917-1923, p. 264). Див.: Hervé Bismuth, « Aragon et le
XXe Congrès », Conférence de l’ITEM, 2006 на http://www.louisaragon-elsatriolet.org/
spip.php?articlel91. Pierre Juquin, « L’engagement de Louis Aragon, le parcours d’un
“homme double” », Nouvelles Fondations, n°3-4 (грудень 2006), pp. 197-203.

172

Доба Травня-68: втрачена нагода

зруйнованою, що не може не пояснювати «феномена сталінізму»194.
Перед історією, що занадто поскладнішала, французькі комуністи
обирали пам’яттєвий і національний аспект. З нагоди п’ятдесятиліття
Жак Дюкло говорив про «Жовтень 17-го, який бачиться з Франції»,
разом із «правомірним почуттям гордості, дивлячись на здоланий
шлях, бо це шлях, що привів до перемоги соціалізму». Десятьма ро­
ками пізніше журналіст П’єр Дюран зібрав свідчення радянських
ветеранів 1917 року, яких він назвав «санкюлотами на краю світу»,
і цікавився не так революцією, як контрреволюцією та іноземною
інтервенцією195.
Утім, були й спроби відживити комуністичну та наукову істо­
ріографію, які робив, наприклад, Жан Елленштайн. Ставши в дуже
юному віці партійним керівником, він опублікував у 1967 році не­
величку, радше агіографічну книжку «Революція революцій»196. Долу­
чившись до кампанії відкритості ФКП, що виявила себе в наближенні
з соціалістами, він зберігав за собою «монополію на історію СРСР у
[центральній партійній] школі»197 й у 1970 році почав писати книжку
на цю тему. Перший том побачив світ у «Соціальному видавництві»
в 1972 році. Того ж року він став співавтором історії «Жовтневої ре­
волюції» з Марком Ферро. Повчальним було те, як два автори розпо­
ділили компетенції: до Ферро відійшли дві революції і вісім місяців,
що їх розділяли, а до Елленштайна - «Держава і суспільство за старого
режиму» і «Початки нового устрою». Отже, в марксистській манері
Жана Брюа Елленштайн повернувся до аналізу «глибинних причин»
революції та більшовицької самобутності, а розгляд подій лишив на
«буржуазного історика». Стосовно чутливих питань «джентльменська
угода» переверталася: якщо Марк Ферро зовсім трохи цитує Троцького, то Елленштайн визнавав його роль у раді народних комісарів і у
створенні Червоної армії ; та й пояснення, яке він давав революційній
194 Jean Cazalbou, Du Moujik au spoutnik, Paris, Éditions sociales, 1964, pp. 17,37,
55.

195 Jacques Duclos, Octobre 17 vu de France, Paris, Éditions Sociales, 1967, p. 15.
Pierre Durand, Les Sans-Culottes du bout du inonde (1917-1921). Contre-révolution et
intervention étrangère en Russie, Moscou, éditions du Progrès, 1977.
196 Paris, Éditions Sociales, 1967.
197 Цит. за: Marco Di Maggio, « Recherche historique et engagement militant: les
Cahiers d’histoire de l’institut Maurice Thorez dans le dispositif culturel du PCF »,
Cahiers d’histoire. Revue d’histoire critique [на сайті], n°123-2014, http://chrhc.revues.
org/3624.

173

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

стратегії Леніна в нерозвиненій країні, в певному сенсі походило з
теорії перманентної революції198.
У підсумковому розділі, присвяченому громадянській війні, Елленштайн побіжно згадував сталінський терор, але рішуче взявся
розглянути проблему однопартійності: вона була результатом обста­
вин. Партія складалася з 98 відсотків членів, які приєдналися після
жовтневих подій, і їхня «політична та ідеологічна освіта була доволі
низькою». До того ж «поразка революції в Європі неминуче поста­
вила питання побудови соціалізму в окремо взятій країні» вже тоді,
коли у 1921 році «Росія була спустошена семи роками громадянської
та інтервенції» й опинилася в лещатах голоду. Бачимо, що Елленштайн наблизився до певних табу й вийшов за встановлені радянською
владою межі в питанні десталінізації історії: політична та соціальна
ситуація вже містила в собі зародки сталінізму незалежно від недо­
ліків Сталіна, на яких наголошував Ленін у своєму заповіті199. Такий
аналіз, запропонований щодо історії революції, робив проблематич­
ним подальший випуск другого тому історії СРСР у «Соціальному
видавництві»; відповідальний за відділ «Інтелектуали та культура»
застерігав Елленштайна про «необхідність не лізти в справи радян­
ських колег»200. Однак у ФКП уже подув вітер змін, і «Історія СРСР»
Елленштайна все-таки була видана до кінця201.
Надалі комуністичний історик іще більше радикалізував свої по­
зиції, критикуючи ab origine однопартійну систему, звуження прав го­
лосу для заможного класу202... Він пішов навіть далі ідей збірки «СРСР
і ми», яка була тоді написана спільно французькими та радянськими
комуністами для з’ясування ідеологічних стосунків. Елленштайн не
198 Jean Elleinstein et Marc Ferro, La Révolution d’Octobre, передмова маршала
Будьоного та вступне слово Бенуа Фрашона, з додатком «Як гартувалася сталь»
Миколи Островського, без м. вид-ня, s.l., Éditions du Burin - Éditions Martinsart
« L’Humanité en marche. Liberté - Egalité - Fraternité », 1972, pp. 43, 72-73,99, 111.
199 «Заповіт Леніна»//Académie des Sciences de l’URSS, Institut d’Histoire,Histoire
de l’URSS, des origines à nos jours, Moscou, Éditions du Progrès, 1967, pp. 393-398.
200 Chambaz dans Di Maggio, « Recherche historique et engagement militant... »,
art. cit.
201 Jean Elleinstein, Histoire de l'URSS, в 4 томах, Paris, Éditions Sociales « Notre
Temps », 1972-1975.
202 « Однопартійність не сприяє здійсненню соціалістичної демократії у СРСР,
пише Елленштайн », Le Monde, 8 лютого 1977. Jean Elleinstein, « L’Occident et la leçon
de Petrograd », Le Monde, 8 листопада 1977.

174

Доба Травня-68: втрачена нагода

схотів до неї приєднуватися*201
203. Не зважаючи на тертя, він формально
залишався в лавах ФКП до 1980 року. Якщо він, урешті-решт, «сам себе
виключив із партії», то передусім через розрив єдності лівих, який він
критикував204. Жовтень 1917-го втратив статус головного критерію ор­
тодоксії. Подія перестала бути під ставовим елементом ідентичності.
Констатуємо, що в 1978 році революція більше не з’явилася в про­
грамі освітньої школи ФКП205 (можливо, через віддалення її фахівця
Елленштайна).
Випробування 1968 року
Пройдений шлях Елленштайна, здасться, доводив, що будь-яка
пробоїна у сталінській доксі щодо російської революції рано чи пізно
призводила до відмови від комуністичних орієнтирів. У лівій галакти­
ці, що потрапила в поле зору широкої публіки після травня 1968 року,
маоїсти уберігали себе від цієї небезпеки тим, що підносили історію
на рівень догмату віри. Вони перевидавали один в один збірку текстів
Сталіна про Жовтневу революцію чи «Короткий курс історії ВКП(б)».
Власне, нічого нового. їхнє бажання перевтілити ФКП 1930-1950-х
років відчувалося навіть у створенні «Нового видавничого бюро»,
яке продовжило видання творів Сталіна, що було урвалося після його
смерті 1953 року206. Том творів, присвячений 1917 року, був цілком
об’єктивний, адже маоїсти дивилися не так у бік Москви, як у бік Пе­
кіна: російська революція залишалася неодмінним посиланням, але
вже не першорядним; не бувши відкинутою офіційно, відчувалося,
що вона була такою фактично.

21)3 Alexandre Adler, Francis Cohen, Maurice Décaillot, Claude Frioux, Léon Robel,
L'URSS et nous, Paris, Éditions sociales, 1978. Jean Bruhat, « Carte Blanche: L’URSS et
nous », L’Histoire, n°8 (січень 1979), p. 62.
201 Djamel Mermat, « Deux intellectuels face aux communismes de l’Est: Du
programme commun à la rupture », Nouvelles Fondations, n°3-4 (грудень 2006),
pp. 95-99.
205 Jean-Paul Burdy, « Parti Communiste Français. La ligne générale? », Espaces
Temps, n°9-1978, pp. 59, 62.
206 Joseph Staline, La Révolution d’Octobre, Paris, Éditions Gît-Le-Coeur, 1969.
Histoire du Parti Communiste /bolchevik/ de L’U.R.S.S., Paris, Éditions Norman Bethune,
1971. Jean-Numa Ducange, « Notice biographique de Patrick Kessel », Fonds Patrick
Kessel, Archives départementales de la Seine-Saint-Denis, Saint-Denis, 2011.

175

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Та сама тенденція спостерігалася в інших течіях крайньої лівиці.
Події 1968-го знову пожвавили видавничий простір, і Maspero за­
ходилося видавати троцькістських класиків («Перший рік» Віктора
Сержа, «Москва за часів Леніна» Альфреда Росмера) в кишеньковому
форматі. Видавництво Seuil теж видало «Історію російської револю­
ції» Троцького (1967). Якщо сталінська монополія була зламана оста­
точно,™ це ніяк не відбилося на інтересі до 1917 року. Видання так
званої бібліографії революції, що публікувало твори Боффа, Бруе та
інших, не містило спеціальної рубрики для російської революції207.
Та й самі троцькісти відчували на собі екзотичну принадність уже
нових революцій: серед брошур РКЛ (Революційної Комуністичної
Ліги), виданих до 1980 року, налічувалося дві публікації, присвячені
кубинській і нікарагуанській революціям, проти трьох перевидань
Леніна та Троцького про 1917 рік208.
Одним з аспектів ідеології Травня-68 був інтерес до деколонізації
країн третього світу, тому почали з’являтися дослідження якщо не
цілком оригінальні, то принаймні неортодоксальні. Марксистський
економіст Шарль Беттельгейм, який допомагав Гвінеї та Кубі еконо­
мічними порадами, став на прокитайські позиції наприкінці 1960-х і
взявся за написання доволі ідеологічної історії «Класової боротьби в
СРСР» від 1917 року, твору, який тепло був прийнятий прибічниками
Пекіна209. Врешті, між описом державної буржуазії в стані формування
та критикою «економізму», що підпорядкував більшовицьку думку
вимогам продуктивізму, Беттельгейм дійшов висновку, що російська
революція породила державний капіталізм.
207 Que lire ?: Bibliographie de la révolution (rédigé par Yvon Bourdet, JeanMarie Brohm, Michel Dreyfus, Robert Paris... et al.), Paris, Études et documentation
internationales, 1975.
208 Як вказано на сайті http://www.association-radar.org/: Léon Trotsky, La
révolution permanente en Russie, Série classique Rouge, n°l, 1970; Sur la Révolution
cubaine, Cahiers de la 4e internationale, n°2, 1971; Léon Trotsky, Les leçons d’Octobre,
Série classique Rouge, n°7, 1971; Lénine-Trotsky, Cronstadt, Cahiers Rouge, n°7, 1976;
Révolution au Nicaragua. Discussion et scission dans la 4e Internationale, 1979.
209 Charles Bettelheim, Les Luttes de classes en U.R.S.S., l'rc période: 1917-1923, Paris,
Seuil / Maspero, 1974. M.-A. Macciocchi, « Point de vue: Lénine hors du mausolée », Le
Monde, 22 липня 1974. Thierry Paquot, « Charles Bettelheim et la “révolution capitaliste”
d’Octobre », Le Monde, 4 жовтня 1982. Про автора див.: François Denord, Xavier
Zunigo,« “Révolutionnairement vôtre”: Économie marxiste, militantisme intellectuel et
expertise politique chez Charles Bettelheim », Actes de la recherche en sciences sociales,
2005/3, n°158, p. 8-29.

176

Доба Травня-68: втрачена нагода

Насправді, не визнаючи свого боргу, Беттельгейм повторював ана­
ліз «ультралівих» течій, які за прикладом лівих троцькістів погоджува­
лися з висновками анархістів щодо партійної диктатури, спорядивши
її марксистською риторикою. До 1968 року цю позицію обстоювали
також дві групи, що мали деякий інтелектуальний вплив на Травень68, «Соціалізм або варварство» та «Ситуаціоністський Інтернаціонал»,
хоча насправді вони мало цікавилися подіями 1917-1921 років. На
думку ситуаціоністів, «історичний момент, коли більшовизм у Росії
здобув перемогу для себе, а соціал-демократія переможно билася за
старий світ», показує, що «робітниче представництво разюче проти­
ставлялося класу». Отож, коли Ґі Дебор використовував у своєму філь­
мі «Суспільство спектаклю» кадри «Жовтня» Ейзенштейна або «Ми з
Кронштадта» Єфима Дзигана, він робив це відповідно до своєї кон­
цепції «привласнення-викривлення» [détournement] облудних образів
«кінорежисерів-бюрократів так званих соціалістичних країн»210. Два
засновники гуртка «Соціалізму або варварства» Корнеліус Касторіадіс
і Клод Лефор так само не стримували себе. Касторіадіс перед самим
розпуском групи визнавав, що питання, «як робітнича революція мо­
гла [...] породити бюрократію і як це сталося в Росії, ми досліджували
в теоретичній формі, але зовсім трохи розглядали це під кутом кон­
кретної історії»211. Лефор і Касторіадіс, зокрема, наполягали на ролі
організаційної форми, якою була «партія», а також на ролі ідеології.
Так, починаючи з 1950-х років вони перейняли підхід, який був дуже
подібний до підходу американських радянологів (аж до масивного
вжитку терміна «тоталітаризм»), хай навіть розвивалися вони неза­
лежно від французьких пропагаторів БАМПДІ з Суваріним на чолі.
У тій самій статті Касторіадіс порушив важливу проблему: «не
робітники пишуть історію», а отже, «документальне фіксування» ре­
волюції «тенденційне й вибіркове». Це одна з частих проблем, з якою
стикалася активістська історіографія в ці роки, між схильністю мис­

210 Guy Debord, Œuvres cinématographiques complètes, 1952-1978, Paris, Gallimard
« nrf », pp. 129, 154,156.
2,1 Paul Cardan [Castoriadis], « Le Rôle de l’idéologie bolchevik dans la naissance
de la bureaucratie (introduction à "l’opposition ouvrière” de Kollontai) », Socialisme ou
Barbarie, n°35 (січень-березень 1964), p. 38.

177

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

лити історію з погляду «провідника»212 та відсутністю джерел213. Після
Травня-68 гостро відчувалася нестача документів у темах низової
історії, як, наприклад, самоврядування. Анархісти та марксисти роз­
гортали свої розбіжності в різних публікаціях на тему робітничого
контролю в червоній Росії, але спиралися на один текст, перекла­
дений французькою: а саме на брошуру, видану в 1923 році більшо­
вичкою Панкратовою, яка була учасницею подій, перш ніж зайнялася
історією214. Отже, книжка Марка Ферро відповідала на запитання, які
ставили всі на початку 1970-х років. Однак його книжка з’явилася
наприкінці десятиліття, коли лівий рух був на спаді; втім, якби вона
й могла тоді стати підґрунтям для політичної рефлексії, все одно не
давала однозначних відповідей.
Отже, ми не помічаємо справжнього переосмислення російської
революції, відповідного до політизації після Травня 1968 року. Втім,
винятком був лібертарний рух. У певному сенсі він надолужував своє
колишнє відставання. Наскільки троцькістська течія встигла виснажи­
тися, аж змаліти до тоненької цівочки в самий розпал холодної війни,
настільки анархістські видання висохли при джерелі після війни. Тому
в 1969-1970 роках перевидання Аршинова, Махна, Воліна сприйня­
ли як справжнє відкриття, надто в тодішній політичній атмосфері:
212 Michael Lowy, « De la grande logique de Hegel à la gare finlandaise de
Petrograd », L'Homme et la société, n°15, 1970, pp. 255-267. Robert Linhart, Lénine,
les paysans, Taylor. Essai d’analyse matérialiste historique de la naissance du système
productif soviétique, Paris, Seuil, 1976 (перевид. 2010).
213 Історія російської революції бельгійського марксиста Марселя Лібмана, ви­
дана в кишеньковому форматі з нагоди п’ятдесятиліття і призначена «молодому
робітникові» та «студенту»; вона спирається лише на другорядні джерела фран­
цузькою та англійською й не приносить справді нових елементів, те, що обмежує
її інтерес. Marcel Liebman, La Révolution russe: Origines, étapes et signification de la
victoire bolchevique, Verviers, Gérard & C° « Marabout Université », 1967, p. 5.
214 Панкратова A.M. Фабзавкомы России в борьбе за социалистическую фабри­
ку. - М.: Красная новь, 1923. Anna Pankratova, « Les Comités d’usines en Russie à
l’époque de la Révolution (1917-1918) » в: Autogestion, n°4, Paris, Anthropos, décembre
1967 ; Ernest Mandel, Contrôle ouvrier, conseils ouvriers, autogestion. Anthologie, 1.1, Paris,
Maspero « Poche rouge », 1970. Autogestion et Socialisme, n°26-27, Paris, Anthropos,
березень 1974. Коментарі в: Sabadell, « Les conseils en Russie 1917-1921 », Noir &
Rouge, n°41, травень 1968 (передрук, в кн.: Groupe Noir & Rouge, Autogestion, État,
Révolution, Paris, Cercle / Tête de feuilles, 1973). PSU, Le contrôle ouvrier, Додаток до
Tribune Socialiste, n° 455-1970. Maurice Brinton, « Les bolcheviks et le contrôle ouvrier
1917-1921 », Autogestion et socialisme, n°24-25, вересень-грудень 1973.

178

Доба Травня-68: втрачена нагода

в «Ле Монд» П’єр Сорлен, прочитавши «Невідому революцію» Воліна,
висновив, що революція виявилася «незавершеною». Поважний акти­
віст антисталінської крайньої лівиці Даніель Ґерен, який став відомий
завдяки своїм історичним працям, еволюціонував у бік анархізму й
привернув увагу до українського лібертарного досвіду. Досить опе­
ративні переклади американського історика Пола Евріча з його роз­
відками «Кронштадт» і «Російські анархісти» також підтверджували
це зацікавлення. Вони легко засвоїлися ще й тому, що належали до
традиційної історії, яка не відштовхувала звичайних активістів. До
того ж ці твори були збалансовані й легко могли сприйматися за ме­
жами анархістських кіл215.
Цей відновлений інтерес до анархістського руху 1917-1921 років
сприяв також публікації досліджень, написаних у Франції. їда Метт
вивчала роль селянства, а Александр Скірда почав робити собі ім’я
історика, перекладаючи і презентуючи лібертарні тексти тієї епохи.
В наступному десятилітті він зосередив свою роботу на постаті Не­
стора Махна216.

215 Pierre Archinoff, Le Mouvement makhnoviste, Paris, Bélibaste, 1969. Voline, La
Révolution inconnue, 1917-1921, documentation inédite sur la révolution russe, Paris,
P. Belfond, 1969. Nestor Makhno, La Révolution russe en Ukraine. 1, Mars 1917 - avril
1918. Avant-propos de Daniel Guérin, Paris, Belfond, 1970. Pierre Sorlin, « La révolution
inachevée », Le Monde, 8 novembre 1969. Paul Avrich : La Tragédie de Cronstadt : 1921,
(1970) Paris, Seuil « Points », 1975 ; Les Anarchistes russes, (1967) Paris, Maspéro,
1979.
216 Ida Mett, Le Paysan russe dans la révolution et la post-révolution, Paris, Spartacus,
1968. Malcolm Menzies, Makhno, une épopée, le soulèvement anarchiste en Ukraine,
1918-1921, Paris, Belfond, 1972. Alexandre Skirda, Kronstadt 1921: prolétariat contre
bolchévisme, Paris, Tête de feuilles, 1972 (rééd. remaniée et complétée sous le titre
Kronstadt 1921: prolétariat contre dictature communiste, Éditions de Paris, 2012).
Alexandre Skirda, (éd.), Les Anarchistes russes, les soviets et l’autogestion (тексти Ру­
дольфа Рокера, Петра Аршинова, Валевського, Єфима Ярчука, Нестора Махна),
Paris, Spartacus, 1973. Alexandre Skirda, (éd.), Les Anarchistes dans la Révolution russe
(тексти Олександра Беркмана, Віктора Сержа, Емми Гольдман, Анатолія Гореліка), Paris, Tête de feuilles « Écrits révolutionnaires », 1973. Alexandre Skirda, Nestor
Makhno, le cosaque de l’anarchie: la lutte pour les soviets libres en Ukraine, 1917-1921,
Paris, авторське видання, 1982 (3e перевид., переглян. і допов., Nestor Makhno, le
cosaque libertaire, 1888-1934-, La Guerre civile en Ukraine, 1917-1921, Paris, Éd. de
Paris, 1999).

179

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Революція і поп-культура
У 1970-х роках український селянський лідер здобув статус «епіч­
ного» героя й символу, вийшов за межі наукової та політизованої
культури й утвердився в культурі популярній. «Махновщина» стала
хітом відомого панк-гурту Bérurier Noir і темою для коміксу Фран­
суа Гомбургера217.1 там, і там постать селянина-анархіста була пере­
несена в ширшу революційну історію. Пісня підхоплювала старий
мотив червоних партизан часів громадянської війни: «По горбах і
по рівнинах І N дощ, і вітер, і туман / Через степи України / Йшли
загони партизан». Комікс розповідав історію молодого німецького
спартакіста, який, сховавшись від переслідувань у Росії, розчарував­
ся в більшовиках і зрештою приєднався до Махна. Так лібертарний
рух почав відмовлятися від комуністичної монополії на зображення
подій 1917-1921 років. Художник-графік Ґвідо Крепакс, маючи деякі
симпатії до троцькізму, створив чудові альбоми, але він не надто від­
ходить від загальної тенденції: це або доволі прямолінійний вестерн
на тлі громадянської війни, або еротичні пригоди його частої героїні
Валентини (виписаної з образу Луїзи Брукс) посеред фантазійних і
психоделічних декорацій Революції218.
У царині коміксів серйознішу конкуренцію становив Уґо Пратт,
чий графічний роман «Корто Мальтезе в Сибіру» побачив світу Фран­
ції в 1978 році219. Його герой опинився втягнений у вир громадянської
війни на Далекому Сході між американськими та японськими інтер­
венціоністами, монгольськими революціонерами та білими отамана­
ми. Один із цих останніх показаний у центрі розповіді: це відомий
історичний персонаж Роман фон Унгерн-Штернберг, який уважав себе
новим Чингізханом. Альбом мав бездоганний сценарний і художній
успіх, але він цікавий ще й тим, що знаменував повернення в широкий
217 Étienne Roda-Gill, « Makhnovstchina », Pour en finir avec le travail, Chansons
du prolétariat révolutionnaire, (1974) Paris, EPM-ADES, 1998 (ADE771). François
Hombourger, Makhnovtchina, Ukraine 1919, Paris, Alternative / Éditions du Drapeau
Noir, ca. 1975 (перевид. під назвою Makhno: la Révolution libertaire en Ukraine, Éditions
libertaires et éditions du Monde Libertaire, 2002).
218 Guido Crepax, L’Homme de Pskov, (1977) (A Suivre), 1979, n° 19-20 (перевид.
під назвою Le Point de non retour, Paris, Dargaud, 1982); Le Journal de Valentina [dont
Viva Trotsky], (1975) Paris, Futuropolis, 1985.
219 Hugo Pratt, Corto Maltese en Sibérie, (A Suivre), 1978, nn°l à 8 (перевид.
Casterman « Corto Maltese », том 9,2010).

180

Доба Травня-68: втрачена нагода

обіг крайньо правої версії російської революції. Традиційний дискурс
юдео-масонської змови жеврів лише на маргінесі220, але його недоліки
пояснювалися лише тим, що він був дискурсом переможених, особли­
во в ці роки, коли «комуністичні» режими прогресували в світі в руслі
антиколоніальних революцій. Після війни в Алжирі письменник Жан
Мабір, який популяризував неоязичницькі та пан’європейські ідеї, які
дуже скидалися на ідеї нацистські, написав біографію «Унгерн, боже­
вільний барон». Ця історична постать була відома у Франції завдяки
деяким непевним текстам на кшталт чи то мемуарів, чи то роману,
що публікувався на початку 1920-х років і висе колись надихнув Воло­
димира Познера на «Стиснуті вудила» (див. вище). Неврівноважений і
жорстокий, під пером Мабіра барон Унгерн перетворився на ніцшеанського героя, що звершує свою долю. Власне, це сприяло реабілітації
найбільш екстремістської контрреволюції, перетворюючи політичну
та воєнну поразку на моральну перемогу: таке мало припасти до душі
переможеним членам Секретної військової організації (OAS), які тоді
врятувалися від смерті в алжирській війні. Уго Пратт один в один по­
вторював цю модель, додаючи до неї паназійство червоних монголів,
що не дуже вплинуло на загальне ідеологічне спрямування. Відтоді
«божевільний барон» й далі продовжував ч^ас від часу захоплювати
й надихати комікси та пісні221. Додамо, що Мабір був пов’язаний з
іншим письменником крайніх правих поглядів Домініком Веннером,
який теж працював з історичними темами. Принагідно Веннер на­
писав історію громадянської війни в Російській імперії, що довгий
час була чи не єдиною доступною історією цього періоду й виходила
великими накладами для непосвяченої публіки222.
220 Jacques Ploncard d’Assac, Lénine ou la Technique du coup d’État, Paris, La voix
de l’Occident, 1962 (перевид. Éditions de Permanences, 1968).
221 Ferdynand Ossendowski, Bêtes, Hommes et Dieux, Paris, Plon, 1924 (пере­
вид. Phébus, 2000). Jean Mabire, Ungern, le baron fou, Paris, Balland, 1964; Léonid
Youzépovitch, Le Baron Ungern, Khan des steppes, Paris, Éditions des Syrtes, 2001 ; Erik
Sablé, Ungern, Paris, Pardès, 2006. Crisse, L'Ombre des damnés - Ungern Kahn [sicj Mongolie 1921, Issy-les-Moulineaux, Vent d’Ouest, 1988 (тут він своїми рисами схо­
жий на німецького актора Клауса Кінскі). Також він з’являється в піснях кількох
рок-гуртів (La Souris Déglinguée), деколи з крайньо правими конотаціями (Paris
Violence, Frakass). Див.: Benoît Marpeau, « Le rêve nordique de Jean Mabire », Annales
de Normandie, 43e année, n°3, 1993, pp. 215-241.
222 Dominique Venner, La Révolution et la guerre civile: 1917-1924 (Histoire de
l’Armée rouge, t. 1), Paris, Plon, 1981 (премія Французької академії); Les Blancs et

181

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Отже, наприкінці доби Травня 1968-го образ російської револю­
ції, що спершу був суцільно червоного кольору, добряче обшарпався
за десять років після ночей барикад на вулиці Ґей-Люссака. Париж
став, за словами британського історика Перрі Андерсона, «столицею
європейської інтелектуальної реакції»223*
. Відвоювання позицій реак­
ційних сил могло здатися раптовим і несподіваним. Утім, ми бачили,
що, кажучи метафорично, на фронті нашої теми фортеця була при­
крашена яскравими стягами, але її більше ніхто не захищав. Навіть
позірні перемоги, здобуті в 1970-х роках, містили в собі неминучу
поразку.
Зміна громадської думки

1979 року в Центрі сучасного мистецтва Жоржа Помпіду була ор­
ганізована експозиція «Париж-Москва, 1900-1930». На ній був пред­
ставлений образ російської революції в стилі авангардного мистецтва.
Виставковий простір був організований навколо події 1917-го: «Праве
крило: епоха до 1917-го; ліве крило: епоха після 1917-го. Між нимиротонда: революція [...] навколо макета башти Татліна», створеної
на честь Третього Інтернаціоналу221. Цей запізнілий ефект відлиги
дозволив дістати з радянських музейних схронів абстрактні твори,
що за часів Сталіна потрапили в опалу. Проект, що балансував на пе­
ретині естетичних і політичних питань, зустрів жваве зацікавлення
у публіки.
Один з організаторів експозиції, Анатоль Копп, був автором
досліджень «Місто та Революція», а також «Змінити місто, змінити
життя», в яких він вивчав утопічні коріння радянського урбанізму.
Французький архітектор російського походження, він боровся на три
фронти: естетичному (пропагував модернізм), політичному (мав ко­
муністичні переконання) та соціальному (брав участь у розробці жит­
лових програм для молоді в Алжирській республіці, був викладачем
в університеті Венсенну). Завдяки своїм знайомствам з радянськими
les Rouges: histoire de la guerre civile russe, 1917-1921, Paris, Pygmalion, 1997 (допов­
нене перевид., Le Rocher, 2007).
223 Perry Anderson, In the Tracks of Historical Materialism, London, Verso, 1983,
p. 32.
22‘1 Geneviève Breerette, « Paris-Moscou avant et après 1917 »,Le Monde, 31 травня
1979.

182

Доба Травня-68: втрачена нагода

колегами у 1960-х роках він посприяв розкриттю невідомих сторінок
авангардної архітектури 1920-1930-х років. Задаючись питаннями
соціополітичної мотивації архітекторів і урбаністів, він поступово
піддав нищівній критиці радянську доксу. Відтоді він більше не міг
змиритися зі сталінським авторитарним розривом у культурі й у
1976 році видав французькою «Питання побуту» Троцького225. Таке ж
прагнення протиставити революцію, що була пов’язана з художнім
авангардом, відверто реакційному соцреалізмові рухало й досліджен­
нями Жан-Мішеля Пальмьє. Як спеціаліст з історії Німеччини 1920-х
років, він також викладав в університеті Венсенну й написав розвідку
про зв’язки між «Леніним, мистецтвом і революцією». Це була історія
зв’язку мистецтва в часи розриву 1917 року з більшовицькою партією
та Народним комісаріатом освіти. Пальмьє презентував свою роботу
як твір «попутника»226.
Радянська сторона вирішила скористатися цим позитивним
образом революційного мистецтва, але лише на експорт: художній
альбом «Полум’я Жовтня - Мистецтво і революція» критика Михай­
ла Германа, що презентував репродукції Кандинського, Лисицького,
Малевича тощо, публікувався у Франції та Великій Британії, але не
в Радянському Союзі227. Радянська допомога в експозиції «ПарижМосква» теж була зумовлена бажанням культурно привабити. Числен­
ні та захоплені відвідувачі228, безумовно, не усвідомлювали політич­
ного боку операції, але для інтелігенції, що вчергове переживала своє
«аджорнаменто» [ідейне переродження], це добра нагода публічно

225 Anatole Корр, Ville et révolution: Architecture et urbanisme soviétiques des années
vingt, Anthropos, Paris, 1967 (перевид. Seuil « Points », 1972); Changer la vie, changer
la ville: de la vie nouvelle aux problèmes urbains, URSS 1917-1932, UGE « 10/18 », Paris,
1975. Léon Trotsky, Les questions du mode de vie: l’époque du « militantisme culturel » et
ses tâches (1923), UGE « 10/18 », Paris, 1976 [«Вопросы быта» Л. Троцького вперше
вийшли окремою книжкою в 1924 році. - Прим. пер.]. Anne Raymond, Anatole Корр,
1915-1990 (DEA en histoire de l’art), Université de Paris I, 1992.
226 Jean-Michel Palmier, Lénine, l’art et la révolution: essai sur la formation de
l’esthétique soviétique, Paris, Payot « Bibliothèque historique », 1975 (перевид. 2006,
p. 29).
227 Mikhaïl Guerman, La Flamme d’Octobre — Art et révolution, Paris / Leningrad: Le
Cercle d’Art / Avrora, 1977; Art of the October revolution-, Comp. & introd, by Mikhail
Guerman, New York, Abrams, 1979.
228 Bernadette Dufrene, « La Série des expositions internationales du Centre Georges
Pompidou: pour un nouveau modèle », Publics et Musées, n°8, 1995, pp. 75-101.

183

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

розірвати з Москвою. В рамках виставки Центр Жоржа Помпіду орга­
нізував колоквіум під назвою «Інтелектуали в Російській революції».
Паралельно до цього «офіційного» заходу був організований неофі­
ційний, у якому взяли участь Давид Руссе, Манес Сперберґ, Жан-Марі
Доменак та Емманюель Ле Руа Ладюрі. Дехто з учасників, як от Марек
Гальтер та Андре Ґлюксман, завітали навмисне, щоб учинити скан­
дал229. Вони показово протиставили себе культурному істеблішменту,
що було пов’язане з державою та її дипломатичними імперативами.
Так старе покоління антикомуністів, що пройшло через лави ФКП,
поєдналося з колишніми бунтарями Травня 1968-го, які стали «нови­
ми філософами». В цьому конфлікті навколо виставки, присвяченої
1917 року, якомога краще була показана зміна епохи, та ще й перед
камерами журналістів.
Однак такі ініціативи відзначалися дедалі відчутнішими ідео­
логічними сумнівами. Комуністичний часопис «Нова Франція» дав
слово учасникові офіційного колоквіуму славісту Леону Робелю, який
висловив апорії виставки:

[На експозиції] не було представлене не лише історичне, еконо­
мічне, соціальне, політичне середовище (що може здатися дово­
лі парадоксальним, як для країни, в якій марксизм є офіційною
доктриною!), але на ній непросто було скласти чіткого уявлення
й про зв’язки між культурою та народними масами, як і про супе­
речності (ба навіть конфлікти, що місцями були дуже жорстоки­
ми!) між різними школами, тенденціями та групами230.

Попри його відверто «антикомуністичний» характер, Анатоль
Копп теж виступив на тому контр-колоквіумі, доповіді якого потім
оприлюднив часопис Recherches. Нагадаємо, що засновником часопи­
су був Фелікс Ґваттарі...231*У сфері політики також усе змішалося: так,
на великих теледебатах під час президентської кампанії 1981 року
саме кандидат від правих Валері Жіскар-д’Естен був звинувачений у
поблажливому ставленні до СРСР, аж настільки, що названий «теле­
229 « Culture et pouvoir soviétique », Le Monde, 4 червня 1979. Nicole Zand,
« Culture et pouvoir soviétique », Le Monde, 9 червня 1979.
230 « “France nouvelle”: ne pas se laisser entraîner dans une résurgence de la guerre
froide », Le Monde, 25 липня 1979.
231 Thierry Wolton, Natacha Dioudjeva et alii, Culture et pouvoir communiste: L’autre
face de Paris-Moscou, Recherches, n°39, жовтень 1979.

184

Доба Травня-68: втрачена нагода

графним зв’язківцем» Москви з боку його опонента Франсуа Міттерана, кандидата від лівих232.
У популярній культурі на початку 1980-х теж не можна було підігравати революції. Як у художньому фільмі «Червоні» Воррена Вітті
(865 тисяч переглядів у Франції в 1982 році), так і в альбомі коміксів
«Полювання» П’єра Крістена та Енкі Білаля (1983) революція показу­
валася насамперед як двозначне та суперечливе явище. Фільм напри­
кінці протиставляв Джона Ріда, який знову хоче вірити в більшовизм,
анархістці Еммі Ґольдман, яка позбавилася своїх ілюзій. У коміксі
життя головного героя, старого радянського високопосадовця, роз­
казане двічі: вперше «у захопленому світлі розбудови соціалізму»,
боротьби «над створенням нового народу на руїнах царської імперії»,
а вдруге оповідає про Кронштадт, приборкання Грузії тощо. Віднині
кожен підрахунок треба ділити на два стовпчики й огульно не оціню­
вати «лише в позитиві»233.
На глибшому рівні немовби знаки «плюс» або «мінус», що підсві­
домо випереджали публікації про російську революцію, стали міня­
тися місцями. Це особливо доречно щодо запізнілої публікації деяких
мемуарів учасників революції. Так, «Несвоєчасні думки» Горького234
виявили, що майбутня зірка радянської літератури затято протистояв
більшовикам у 1917 році. Зошити П’єра Паскаля та спогади Марселя
Боді, перших французів, що стали комуністами в Росії в розпал подій,
були вочевидь позбавлені будь-яких ілюзій не тільки щодо майбут­
нього розвитку радянського ладу, а й щодо «державної системи, яку
встановили Ленін та Троцький» (Боді)235. Книжки двох ключових пер­
соналы анархізму Емми Ґольдман і Александра Берксана, що дійшли
до французького читача з 40-50-літнім запізненням, підсилюють це

252 Передача Cartes sur Table від 16 березня 1981 року на Antenne-2.
253 Воррен Вітті, «Червоні», поява у французькому прокаті 27 квітня 1982 ро­
ку (DVD, 2007; Blu-ray, 2013). Enki Bilal, Pierre Christin, Partie de chasse, Dargaud
« Légendes d’aujourd’hui », 1983, p. 5, 7 (доповнене перевид. Casterman, 2013).
23,1 Maxime Gorki, Pensées intempestives: 1917-1918-, передмова Бориса Суваріна,
Lausanne, L’Âge d’homme, 1975 (нове доповнене вид., Livre de Poche, 1977).
235 Pierre Pascal, Mon journal de Russie (4 t.: 1916-1918; 1918-1921; 1921-1926;
1927), Lausanne, L’Âge d’Homme, 1975-1982. Marcel Body, Un Piano en bois de Carélie Mes années de Russie 1917-1927, Paris, Hachette, 1981 (перевид. під назвою Au Coeur
de la Révolution, éd. de Paris, 2003).

185

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

негативне бачення236. Так само й свідчення двох соціалісток Катерини
Уліцької та Анжеліки Балабанофф. Перша боролася проти більшо­
виків у лавах есерів за часів громадянської війни, відтак майже три
десятиліття відсиділа в таборах; друга, італійська активістка, спершу
співпрацювала з Комуністичним Інтернаціоналом у Москві, але від­
даляється у 1922 році237.

236 Emma Goldman, Épopée d’une anarchiste: New York 1886-Moscou 1920, (1932)
Paris, Hachette, 1979 (перевид. Bruxelles, Complexe, 1984). Alexander Berkman, Le
Mythe bolchevik — journal 1920-1922, (1925) Quimperlé, La Digitale - Calligrammes,
1987.
237 Ekaterina Olitskaïa, Le Sablier, (1971) Paris, Deuxtemps Tierce, 1991. Angelica
Balabanoff, Ma vie de rebelle, (1938 & 1965) Paris, Balland, 1981.

186

•
Після 1991 року:
від історії «злочину» до історії жертв

Разом із традицією цих свідоцтв, які раніше французькою не пу­
блікувалися, вибух радикальної критики був тим паче гострий, бо
стався всередині самого революційного дискурсу. До цієї критики
виникали питання, адже вона співвідносилася з «антитоталітарним»
духом, що раптом захопив усі позиції й піддавав сумніву революційні
ідеали, які, здавалося, мали б переважати в епоху Травня 1968-го238.
Не можна не помітити антикомуністичної спрямованості у Бранко
Лазіча, колеги Бориса Суваріна в часописі «Схід та Захід», який на­
писав передмову до спогадів Балабанофф, або у дисидента Леоніда
Плюща, автора переднього слова до мемуарів Уліцької239. Перекла­
дачі Емми Ґольдман також «виправили» її автобіографію, зробивши
купюри в американській частині її життя, яке відзначилося частим
перебуванням у «демократичній» в’язниці, так, що, зрештою, загальна
картина виявилася викривленою240. Також доводилося брати до уваги
політичну еволюцію самих свідків минулих! подій, як, наприклад, у
випадку П’єра Паскаля, який ретельно відсортував і переглянув свої
нотатки так, щоб скрасити свою прихильність до радянського ладу в
далеких 1920-х241.
Почала діяти інша логіка, але вона переважно не усвідомлюва­
лася: до п’ятдесятиліття Жовтня і Травня-68 нарешті французькою
побачили світ усі ключові класики - від Віктора Сержа до Миколи
Сахарова. Логічно, що наступна хвиля мала б винести на поверхню
менш відомі постаті й течії, як-от анархізм. Усі ці свідчення сукупно
давали багатющий і різнобічний огляд революційних подій і тодіш­
ньої атмосфери. Та оскільки французькі видання постійно з’являлись
із запізненнями читача складалося враження, ніби він тільки щойно
258 Michael Scott Christofferson, Les Intellectuels contre la gauche: l'idéologie
antitotalitaire en France, 1968-1981, Marseille, Agone, 2013.
239 Прийнятий як лівий дисидент і марксист, Плющ швидко відзначився своїми
радикальними позиціями. Див.: Leonid Pliouchtch, « Les Limites de la glasnost »,
Lignes, n°l-1987, p. 44-62.
2,10 Goldman, Épopée... op. cit., післямова, pp. 306-308.
2,1 Cceuré, Pierre Pascal, op. cit., p. 393.

187

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

відкрив для себе істину, яку до цього від нього приховували. Він
починав із недовірою ставитися до того, що буквально вчора при­
ймав за беззаперечну доксу (яка, щоправда, теж свого часу замінила
попередню...).

Солженіцин проти Леніна

Те саме стосувалося теми дисидентів і викриття концентраційних
таборів у Радянському Союзі: очі розплющили ті, хто тримав їх за­
плющеними. Після того як не прислухались ані до свідчень Сержа, ані
до Кравченка, раптом вони «відкрили» цю проблему завдяки паризь­
кому виданню «Архіпелагу ГУЛАГ» Солженіцина в 1973-1974 рр.242
Підзаголовок твору «1918-1956» пояснювався постановою від 5 ве­
ресня 1918 року, що наказувала «захистити Радянську Республіку від
класових ворогів шляхом ізолювання їх у концентраційних таборах».
Автор цілив не у сталінізм, а саме в комунізм. Апелюючи до елементів
громадянської війни, Солженіцин вдаряв у слабке місце французької
громадської думки, яка мала змогу читати лише дослідження й опо­
відання про 1917 рік (якщо до уваги не брати «Першого року» Віктора
Сержа). Отже, в публіки склалося враження, що вона відкрила черво­
ний терор завдяки «Архіпелагу ГУЛАГ». Однак проект Солженіцина
претендував на значно більший масштаб. Покинувши Радянський
Союз, він повернувся до написання «Червоного колеса», «оповіді в
одміряних часових відрізках», що складалися з хронологічних «вуз­
лів» і мали освітити долю Росії від моменту оголошення війни до
революції243. Залишаючись у цьому історичному періоді, письменникдисидент публікує в 1975 році «Леніна в Цюріху», в якому він взявся
за старе, звинувачуючи більшовицького вождя у секретній службі на
користь Німеччини. На виправдання автора зазначимо, що все ж таки
літературний проект не є історичною працею. Але Борис Суварін, хоч
і поділяючи з автором мету розвінчати комунізм ab origine, критику­

242 Alexandre Soljénitsyne, L’Archipel du Goulag, Paris, Seuil, 1974 (перше ро­
сійськомовне вид.: Paris, YMCA-Press, 1973). Про французьке засліплення наго­
лошується в Est & Ouest (п°536, вересень 1974): « Ceux qui avaient parlé avant
Soljénitsyne ».
243 Georges Nivat, « La roue de l’histoire: Alexandre Soljénitsyne », Le Débat, 2011/3,
n°165,p. 173-194.

188

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

вав його роман-епопею за вільне поводження з фактами й занадто
конспіративний підхід244.
Величезний вплив Солженіцина виходив за межі ідей, які він про­
повідував. Якщо його медійна поява стала нагодою для стількох по­
воротів і зречень245, то не тільки завдяки його поглядам, а й через його
життєвий шлях, який його виправдовував: це був шлях людини, яка
одна відмовилася скоритися перед обличчям влади. Завдяки постаті
російського політичного вигнанця повернулась ангажована історія.
Справді, історія російської революції була для дисидентів політичною
ставкою в теперішньому, засобом боротьби проти реального могуття
держави та її керівництва. Ми далеко від університетського історика,
який навмисне віддаляє від себе предмет дослідження, або, навпа­
ки, лівака, який метафорично використовує 1917 рік у своїй бороть­
бі проти капіталістичного ладу, який він хоче повалити за 60 років
опісля й за ЗО тисяч кілометрів од Москви. Читаючи «Утопію при
владі» Михайла Геллера та Олександра Некріча, яка була опублікована
в 1982 році в книжковій серії під керівництвом Реймона Арона, від­
чувалася невідкладність боротьби, яку дисиденти вели тут і тепер.
Два історики за освітою у своїй країні мали,в кращому разі дістати
заборону публікуватися, а в гіршому - потрапити до табору. Власне,
через публікацію за кордоном Михайла Геллера буде позбавлено ра­
дянського громадянства246.
Констатуючи, що переможець «заволодіває минулим, захоплює
пам’ять», автори пишуть історію протилежну офіційній радянській,
щоб довести, що революція не підкоряється ніякій непохитній необ­
хідності. Вони цитують Солженіцина: 1917 рік був «не продовженням,
а смертельним зламом хребта» національної історії. Для Михайла
Геллера, який написав першу частину цієї праці, Росія мала багатообіцяюче економічне зростання, що зазнало краху через війну, а надто
24* Boris Souvarine, « Soljénitsyne et Lénine »,Est & Ouest, n°57O (квітень 1976);
Controverse avec Soljénitsyne, Paris, Allia, 1990. Крім німецької змови, Солженіцин
покладає відповідальність за трагічну долю Росії на Лютневу революцію, яка для
нього була «духовно відразлива» (Réflexions sur la révolution de Février, (1980-1983)
Paris, Fayard, 2007.
2,15 Christofferson, Les Intellectuels, op. cit., p. 170 і далі. François Hourmant, le
Désenchantement des clercs, Figures de l’intellectuel dans l'après-Mai 68, Rennes, PUR
« Res publica », 1997, pp. 57-91, 125-165.
2IÛ Alain Besançon, Jean Bonamour, « In tnemoriam Michel Heller (1922-1997) »,
Cahiers du inonde russe, Vol. 38, n°l-2, січень-червень 1997, pp. 253-257.

189

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

через революцію. Слабкість влади після Лютого призвела до регресу,
а відтак «революція була бунтом», анархічним бунтом, яким скорис­
тався Ленін. «Більшовизм переміг легко, майже без спротиву, тому
що пропонував утопію всього, всім і одразу». Тоді як інтелектуали,
робітники та селяни поступово втрачали свої ілюзії, більшовики вже
встановили поліційний апарат, який дозволив їм утримувати владу.
Ця історія боротьби відтворювала основні сюжети тоталітаристської
історіографії, але й збагатила її тим, що зобразила громадянську вій­
ну не тільки як війну «червоних і білих» та іноземних інтервентів, а
й як повномасштабну «селянську війну»247.
Розголос цієї дисидентської літератури супроводжувався різкою
переміною в інтелектуальній думці, навіть більшою, ніж могло бути,
адже серед радянських опозиціонерів існували й інші голоси. Голос
Варлама Шаламова про табори не зрадив певній революційній ети­
ці в народницькому дусі, там, де Солженіцин відкидав її цілковито
й категорично на користь християнської моралі. Щодо питання, чи
«Жовтень був неминучий», його поставив Рой Медведев у одноймен­
ній книжці й визнавав певну слушність за більшовиками, принаймні
хоча б до весни 1918 року248. Однак тогочасній добі не були потрібні
тонкі відмінності. Газета «Ле Монд», яка прославилася своїм радянофільством від 1945 року, потроху позбавлялася колишніх зачарувань.
У 1975 році вона схвально відгукнулася про «Леніна в Цюріху», де в
усьому звинувачувався «над-Ленін, над-Я людини насильства, роз­
риву, а дуже скоро й терору». В 1977 році вечірня газета висловлю­
вала свій ентузіазм щодо перевидання «Сталіна» Бориса Суваріна в
колонці за підписом Ле Руа Ладюрі, який все-таки закидав авторові
«давню (хоч і непостійну...) прихильність [...] до свого вчителя Лені­
на». В 1982 році Андре Фонтен, який невдовзі посів пост директора
«Ле Монд», радо привітав вихід «Утопії при владі»:
Геллер і Некріч [...] добре демонструють, з якою брутальністю
більшовики відразу ж після Жовтневої революції накинулися на
247 Michel Heller et Alexandre Nekrich, L’Utopie au pouvoir, Histoire de l’URSS de
1917 à nos jours, Paris, Calmann-Levy « Liberté de l’esprit », 1982 (доповнене вид.
1985, pp. 8, 25,41,82 і далі).
248 Varlam Chalamov, Récits de Kolyma, Paris, Denoël « les Lettres nouvelles », 1969
(перевидання повного тексту з іншим перекладом, Lagrasse, Verdier, 2003). Roy
Medvedev, La Révolution d’Octobre était-elle inéluctable?, Paris, Albin-Michel, 1976; La
Révolution d’Octobre: Faits et réflexions, Paris, Maspero, 1978.

190

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

реальність - тобто на людський опір, який вони швидко ототож­
нили із «саботажем» або «змовою», - одразу як усе почало вказу­
вати на те, що реальність не вкладається в їхні схеми244.
Вибір було зроблено, і хай які хто робив застереження щодо над­
то реакційних аспектів думки Солженіцина, відтепер він став доро­
говказом, зумівши стратегічно скерувати дискусії проти Леніна. Як
зазначав Ален Безансон, «Солженіцин намацав у Леніна зародкову
клітину, зиготу комунізму»*
250. Такий поворот у підході до революції
відповідав загальнішій інтелектуальній еволюції. У липні 1976.року
часопис Esprit назвав свій випуск «Повернення політичного», в яко­
му філософи Марсель Ґоше та Поль Тібо писали про «тоталітарний
досвід» і ГУЛАГ. У вересні того ж року вийшло число, присвячене
«Революції і тоталітаризму», зі статтями Франсуа Фюре і Клода Ле­
фора. Тепер надання пріоритету для аналізу «політичного» означало
засуджувати нібито панівні на той час ідеології марксизму та школи
«Анналів». Це, власне, й зробив Ален Безансон, коли, знайомлячи
читачів з американським радянологом Мартіном Малія, обрушився
на типово французьку «історію систем»:

Що то за системи? Не так марксизм, як соціологізм, який з нього
несвідомо випливає, захоплений своїм часом, оточенням, середо­
вищем, у якому рекрутуються історики, і теоретичною легкіс­
тю, яку він їм дозволяє. «Економіка, суспільство, цивілізація...»
Такий соціологізм ніде не практикують, крім як у радянській
системі251.

Невже соціологізм, який можна використовувати для викриття
конформізму «середовища, у якому рекрутуються історики», нездат­
ний був допомогти розумінню соціальної революції?
Перша редукція: якщо викинути з періоду 1917-1921 років соці­
альні процеси, то залишається лише боротьба за владу. Друга редук­
2-‘9 Didier Simon, « Lénine vu par Soljénitsyne », Le Monde, 14 листопада 1975.
Emmanuel Le Roy Ladurie, « Souvarine le prophétique », Le Monde, 22 juillet 1977.
André Fontaine, « Les Propriétaires de la vérité », Le Monde, 22 лютого 1982.
250 Alain Besançon, Présent soviétique et passé russe, Paris, Livre de poche « Pluriel »,
1980, p. 323 (персвид. Hachette, 1986).
251 Alain Besançon, « Préface », in Martin Malia, Comprendre la révolution russe,
Paris, Seuil « Points », 1980, p. 9.

191

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

ція: влада, що перемогла, - це Ленін. Отож можна було зліпити якнай­
ширший фронт, що охоплював би всіх - від крайньої антиавторитарної лівиці до найконсервативнішої правиці для того, щоб доправити
«Леніна до чистилища». У цей період перекладали англосаксонські
біографії, які переповідали «кар’єру, яку не можна було спинити»
більшовицького лідера, і в доволі схожому дусі Елен Каррер д’Анкос
написала свою розвідку «Ленін: революція та влада». В 1975 році були
видані перші свідчення та викриття більшовицьких репресій проти
опозиційних комуністів, анархістів, народних рухів або меншовиків у
Грузії, що були зібрані під назвою «Терор за часів Леніна»252. В 1977 ро­
ці Ален Безансон опублікував «Інтелектуальні витоки ленінізму», а в
1982 році вийшов «Ленінізм» Домініка Кола. Ці дві останні розвідки
намагалися осмислити доктрину Леніна в рамках, що відступали від
традиційної історії, тому варто на них зупинитися.
Ми залишили Алена Безансона на тому, що в 1950-х він почав
віддалятися від комунізму. Далі він перейшов до вивчення росій­
ської історії: розробив дуже широку історичну панораму, залучаючи
як мистецтво, так і внески психоаналізу, критичного марксизму тощо.
Це було, певно, занадто для тих часів, бо коли він опублікував свою
дисертацію під назвою «Убієнний царевич» (1967), вона була відне­
сена до розділу літератури, а не історії253. Після Травня 1968-го у від­
повідь на ті події він стає, за власним зізнанням, «чимось на кшталт
252 Jean-Paul Enthoven, « Lénine au purgatoire », Le nouvel Observateur, 12 січня
1976: рецензія на «Леніна в Цюріху» Солженіцина і «Терор за часів Леніна: 1917—
1924», [упорядник і редактор текстів] Жак Бенак, у співпраці з Александром Скірда
та Шарлем Уржевичем, Paris, le Sagittaire, 1975 (персвид. у кишеньковому форматі,
2003). David Shub, Lénine, (1966) Paris, Gallimard « Idées », 1972 (пер. під ред. Сержа
Брісіанера, представника крайньої лівиці, який працював у вид-ві Gallimard). Adam
В. Ulam, Les Bolcheviks, (1965) Paris, Fayard « Histoire sans frontières », 1973. Hélène
Carrère d’Encausse, Lénine, la révolution et le pouvoir, Paris, Flammarion « Champs »,
1979 [разом із Staline, l’ordre par la terreur, ibid., 1979, текст узятий і перероблений
із L’U.R.S.S. de 1917 à 1953, Paris, Richelieu, 1973].
253 Alain Besançon, « Un grand problème: La dissidence de la peinture russe
(1860-1922) », Annales. Histoire, Sciences Sociales, 17e année, n°2, березень-квітень
1962, pp. 252-282; « Histoire et Psychanalyse: A propos de Metabletica », Annales, 19e
année, n°2, березень-квітень 1964, pp. 237-249; « Boris Porchnev, Les soulèvements
populaires en France », Revue d’histoire moderne et contemporaine, t. 14, n°3, липеньвересень 1967, pp. 317-319. Marianne Seydoux,« Thèses concernant la Russie et l’URSS
soutenues en France en 1967 », Cahiers du inonde russe et soviétique, Vol. 9, n°3-4,
липень-грудень 1968, pp. 452.

192

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

активіста»*
254. Ален Безансон виступив на підтримку дисидента Андрія
253
Амальріка й, зокрема, опублікував у 1976 році памфлет «Короткий
трактат із радянології, призначений для громадянських, військових і
церковних властей», передмову до якого написав Реймон Арон. У ньо­
му Безансон прагнув застерегти західні еліти проти політики відлиги,
яка, на його переконання, була лише простим тактичним кроком ра­
дянської системи, глобальна мета якої залишалася незмінною - й далі
експортувати революцію. В іншій розвідці «Інтелектуальні витоки
ленінізму» стиль викладу був дещо академічніший; але ціль полягала
в зануренні у витоки ідеології, яка, як стверджував Солженіцин, була
«сутністю радянського режиму, незмінно, починаючи з 7 листопада
1917 року»255. Задля цього Безансон розгорнув доволі класичну генеа­
логію, відсортовуючи різні впливи, які сформували доктрину Леніна:
французька думка, німецька думка, але надто думка його російських
попередників, серед яких були анархіст Бакунін і якобінець Ткачов.
Найоригінальніший пункт полягав у тому, що не потрібно ототож­
нювати ідеологію та філософію. За Безансоном, доктрина Леніна бу­
ла теологічним ученням (гнозою) для посвячених, що давала своїм
адептам почуття одкровення таємниці світу, а отже, й переконаність
у непереможності, яку ніяка реальність не могла похитнути.
У Домініка Кола, учня політичного соціолога Моріса Дюверже,
предмет дослідження був вужчий, бо він не охоплював навіть еле­
менти становлення вождя. Щоб визначити «Ленінізм», його завдання
«полягало в прочитанні текстів Леніна і тільки їх» у тому вигляді, як
вони з’явилися в четвертому та п’ятому виданнях «Творів», опублі­
кованих у СРСР. Автор проробив чималу роботу теоретичної та лек­
сикологічної класифікації, яку впорядкував у формі таблиці: істерія,
вчинки і слова, моделі (оркестр, армія, машина, завод), централізм,
диктатура однопартійності та диктатура всередині партії, контроль,
чистки; терор і брутальність. Кожна тема була розглянута синхро­
нічно, щоб урешті вивести інваріантний «код ленінізму». Виходило,
що за тридцять років діяльності Леніна цей код мало змінився під
впливом зовнішніх чинників, які відігравали лише другорядну роль.
254 Див. промову, виголошену з нагоди обрання автора до Французької акаде­
мії, опубліковану в російському виданні: Безансон А. Интеллектуальные истоки
ленинизма. - М.: МИК, 1998. - С. 5.
253 Alain Besançon, Les Origines intellectuelles du léninisme, Paris, Calmann-Lévy,
1977, p. 7.

193

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Відтак він став «генетичним кодом» будь-якого комуністичного руху.
В позачасовому світі символів і позначників можна було прочитувати
тексти в обох напрямках: як від Леніна до комуністичного руху, так
і від комуністичного руху до Леніна. Метод мав надзвичайні еврис­
тичні якості, що констатуємо, наприклад, у розділі VIII:
ленінська партія [...] ґрунтувалася на принципі чисток, крайнім
виявом яких було фізичне знищення [...Якщо брати до уваги] ізо­
морфізм партії та суспільства [...] геноцидні форми комунізму - у
Камбоджі, наприклад, - треба вважати не антиленінськими від­
хиленнями, а якраз варіаціями всередині самого ленінізму, адже
імператив чистоти партії та суспільства вписаний у саме ядро
ленінського проекту256.
Для доведення своєї тези автор узяв епіграф до книжки Леніна
«Що робити?» (1902): це була цитата з листа Лассаля до Маркса від
1852 року - «партія зміцнюється тим, що очищує себе». Як завжди,
мало турбуючись щодо хронології та контексту, Домінік Кола відібрав
низку характерних слів, які Ленін уживав без розбору між 1902-м і
1922 роком проти своїх різноманітних суперників: «перегній», «по­
кидьки», «паразити», «воші»... Єдину поступку історичності автор
зробив тоді, коли переказував два ключові моменти кар’єри Леніна,
на початку і на самому кінці. В 1900 році «Ленін стає леніністом»,
коли звільнився від своєї любові-захвату до Плеханова. В 1923 році
«істеричний і висохлий мов мумія» він зазнавав принижень від Ста­
ліна та партійного апарату, до створення якого доклав чимало зусиль.
Розголос навколо твору був такий гучний257, що Домініку Кола дору­
чили написати довідкову книгу на тему «Ленін і ленінізм» (1987) для
енциклопедичної серії «Що я знаю?».
Після десятиліть агіографічних творів і низки не надто критич­
них біографій258 постать Леніна, мабуть, таки заслуговувала на дея­
кий струс. Письменник Домінік Ноґез блискуче впорався з цим за­
вданням, написавши пародію на серйозний академічний твір «Ленін
256 Dominique Colas, Le léninisme, Philosophie et sociologie politiques du léninisme,
Paris, PUF « Question », 1982, pp. 195-196.
257 Maurice Duverger, « Sur un livre de Dominique Colas, Le léninisme de Lénine »,
Le Monde, 16 липня 1982.
258 Gérard Walter, Lénine, Paris, Julliard, 1950 (нове вид. Albin-Michel / Tallandier,
1971). Nina Gourfinkel, Lénine, Paris, Seuil, 1959 (нове вид. 1970).

194

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

дада». У ньому він зображував Володимира Ілліча натхненником
художників-нігілістів, серед яких він представляв політичний бік259.
Власне, досліджуючи Леніна, чи могли справжні університетські на­
уковці дорікати музі історії Кліо? Муза історії могла задовольнятися
й приймати за даність методи, що походили з різних наук - від по­
літології до гносеології. Вона могла скористатися й синхронічним
підходом260 за умови, що в історика була готовність писати історію,
тобто надати сенс явищам, які розгорталися в часі. Тут же завдання
було зовсім іншим. Ален Безансон констатував, що «психічний розлад
спершу стався в голові однієї людини, а потім після 7 лютого 1917 ро­
ку перенісся на ціле місто, але на цьому не зупинився й охопив увесь
світ». Домінік Кола у 1982 році ставив риторичне питання: «Хіба,
скажімо, ФКП і КП Афганістану не підкорялися схожим методам, хоч
і розташовані в двох радикально чужих одне одному суспільствах?»
Доправити Леніна до чистилища означало насамперед доправити
«СРСР до чистилища», якщо згадати вислів Елен Каррер д’Анкос, яка
так резюмувала зміну в настроях французької громадської думки
між 1975-м і 1985 роком261. Хід думок зумовлювався боротьбою проти
примари комунізму, що блукала всією планетою; ця боротьба й легі­
тимувала доволі сумнівний набір слів, у якому звинувачували Леніна.
У Домініка Кола йшлося про те, що «поліморфізм політичних збо­
чень» вилився в «масову й організовану форму». Безансон порівню­
вав «божевільного та ідеолога», роблячи висновок, що, на відміну від
другого, першого, коли він стає небезпечним, ізолюють від людей262.
Справді, ці автори утворювали тіньовий бік радянської ідеології, позаісторичну інтелектуальну конструкцію, що радше грізно нависала
над реальністю, ніж її пояснювала.
Французька радянологія, що зрештою розчаровувала, якщо по­
рівняти її з дослідженнями Леонарда Шапіро або Мерля Фейнсода,
мабуть, була жертвою не так своєї політичної орієнтації, як свого

259 Dominique Noguez, Lénine dada, Paris, Robert Laffont, 1989 (перевид. Le
Dilettante, 2007).
260 На тему російсько-радянської історії заслуговує на увагу праця: Кондратье­
ва Т. Кормить и править: О власти в России XVI-XX вв. - М.: РОССПЭН, 2006.
261 Hélène Carrère d’Encausse, « Paris-Moscou. L’U.R.S.S. au purgatoire? », Le Débat,
1985/4, n°36, pp. 164-174.
262 Colas, Le léninisme, op. cit., pp. 264, 266. Besançon, Présent soviétique, op. cit.,
pp. 126-127.

195

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

методологічного екстремізму. Втім, її консервативна оптика не за­
вадила Елен Каррер д’Анкос плідно переосмислити зв’язок між «Біль­
шовиками і націями» від 1917-го до 1930 року263, адже у зворотнопоступному русі між джерелами й аналізом читач завжди міг скласти
власне судження. «Ідеократія» (якщо вжити термін Мартіна Малія), як
її зобразили Безансон і Кола, була надто замкненою системою, щоб
задовольнити когось, хто не поділяв передумов авторів. Однак їхній
підхід, збігаючись із відновленням холодної війни, якою розпочалися
роки правління Рейгана, зайняв інтелектуальний та інституційний
простір саме в переломний історичний момент, коли перехід соцпар­
тії та компартії до влади розвіяв сподівання, що теплились у лівих від
часів Народного фронту і Травня 1968 року. Якщо «троцькісти, кому­
ністи та їхні супутники», як іронічно говорив Марк Ферро, зникли,
то залишилися самі «колишні комуністи» та їхні союзники в новому
«антикомуністичному хрестовому поході»264265
.
Утім, і далі діяло середовище істориків, що займалися соціальною
історією, як засвічувало спеціальне число «Анналів», присвячене в
1985 році «нинішньому СРСР, його витокам, його аналізу», де Марк
Ферро задавав тон. Рецензії, які публікувались «Анналами»263, засвід­
чували життєвість цієї течії в США. Тимчасом французькі видавниц­
тва ними не цікавилися. Хто став би перекладати дослідження про
московських і петроградських робітників у 1917 році або, ще гірше,
про Червону гвардію, коли саркастичний роман «Світле майбутнє»
дисидента Олександра Зінов’єва перевидавався французькою вже
тричі поспіль?266 У боротьбі за вплив, що розігрувалася у Франції на­
263 Hélène Carrère d’Encausse, Bolcheviks et nations, le grand défi, 1917-1930, Paris,
Flammarion « Bibliothèque scientifique », 1987.
264 Ferro, Histoires de Russie..., op. cit., p. 63.
265 Annales. Économies, Sociétés, Civilisations, 40e année, n°4, 1985: п’ять статей
(Володимира Береловича, Жака Сапіра, Еріка Бріана та Леопольда Хеймсона, Режін
Робен і Марка Ферро), а також 37 рецензій (десять з яких торкалися революцій­
ного періоду).
26ù Diane Koenker, Moscow Workers and the 1917 Revolution, Princeton UP, 1981.
S. A. Smith, Red Petrograd, Revolution in the Factories, 1917-1918, Cambridge UP, 1983.
Rex. A. Wade, Red Guards and Workers’ Militias in the Russian Revolution, Stanford UP,
1984. Про американську «ревізіоністську» течію див.: Stephen F. Cohen, Re th inking
the Soviet experience: politics and history since 1917, Oxford UP, 1985. Alexandre Zi­
noviev, L’Avenir radieux, Lausanne, l’Âge d’homme, 1978; le Livre de poche, 1979; Seuil
« Points », 1985.

196

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

вколо історії СРСР, було й те, що не залишало документальних слідів,
а саме зведення порахунків між «колегами» через їхні ідеологічні
розбіжності. Антикомуністи, які очолювали паризькі дослідницькі за­
клади, могли звинуватити того чи того спеціаліста в зв’язках із КДБ
лише на тій підставі, що їм стали відомі його ліві погляди; тимчасом
як ті самі погляди, єретичні щодо офіційної радянської історії, ко­
штували йому заборони доступу до джерел у Москві267.
Глибинна громадська думка змінювалася, безперечно, не так
стрімко, бо розвивалася в повільнішому ритмі уявлень, що досі асо­
ціювали Жовтень 1917 року з великим поступальним розвитком люд­
ства. Та в будь-якому разі це не те, що побачили глядачі на грандіоз­
ному параді, організованому рекламістом Жан-Полем Ґудом з нагоди
двохсотліття Французької революції 14 липня 1989 року. На Єлисей­
ських полях один за одним проходили «народи світу», серед яких і
радянський народ. Червоногвардійці у військовій формі зразка
1920 року марширували під штучним снігом, який розкидав гру­
зовик із написом «Гласність». Вони несли прапори, на яких майо­
ріли слова, написані російською: «свобода, рівність, братерство».
Балерини колективу «Берізка» танцк/вали під російський хоровий
спів. Ведмідь (несправжній) і фігуристка каталися на ковзанці, яку
підтримували радянські матроси. Танк, на якому розташувалися
танцюристи, був декорований у стилі російського «конструкти­
візму» 1910-х років2*’8.

Нагромадження кліше, пов’язаних з 1917 роком - від російської
зими до мистецького авангарду, - тривожно хиталося. Представники
радянської делегації, які допомагали в підготовці параду, зовсім не
були в захваті від присмаку пародії, що залишився від кортежу, а
телевізійного коментатора збентежила сама його наявність: «Якщо
нам свого часу було непросто відзначати 1793 рік у Франції, то ще
складніше святкувати деякі моменти, деякі перспективи й деякі на­
слідки радянської революції». Здавалося, Жан-Поль Ґуд якраз хотів
підкреслити «те, що нині відбувається в Радянському Союзі»269, тобто

207 Це зізнання автор почув особисто на початку 2000-х років.
268 Érik Neveu, « Le défilé Goude du bicentenaire: Commémorer la Révolution
française... ou s’en débarrasser? », Réseaux, 2008/2, n°148-149,p. 215.
269 Ibid., pp. 219, 225.

197

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

«перестройку». Ця лебедина пісня замиреного та демократичного пристойного й показного - комунізму пожвавила у Франції деяку
цікавість, ба навіть симпатію до революції. Біографія Троцького, яку
П’єр Бруе кілька років готував у архівах Гуверівського інституту270,
якраз збіглася з пробудженням цього інтересу. Однак просвіт тривав
досить недовго, щоб встигли з’явитися ґрунтовні праці. Справді, ритм
подій почав випереджати ритм письма. На задній сторінці обкладин­
ки невеликої історії з добрими ілюстраціями Антонелли Саломоні
революцію від 1917-го до 1924 року було презентовано як момент
«виникнення однієї з найбільших потуг нашого часу»271. Тимчасом у
момент публікації Союзу Радянських Соціалістичних Республік уже
не існувало майже два роки.

Від «Ілюзії» до «Чорної книги»
Коли розпався СРСР, зазнав краху й головний аргумент радян­
ських досліджень у Франції, що сформувався в повоєнну епоху. Як
пам’ятаємо, Жан Брюа в 1945 році розпочинав свою книжку для серії
«Що я знаю?», вітаючи «велику радянську могутність, сильну урядову
владу», що постала як «нормальне завершення політичного та соці­
ального, економічного та інтелектуального розвитку». Розумне те, що
дійсне, й розумне виводиться з існування. Отож те, що зникає, втра­
чає сенс існування, ба навіть сенс минулого існування. Від чистилища
російська революція тепер була скинута до пекла.
А у пеклі перевізник, що переправляв через Ахерон, мав не впер­
ту вдачу Харона, а меланхолійну посмішку Франсуа Фюре. Він-то й
опублікував 1995 року «Минуле однієї ілюзії. Нарис про комуністичну
ідею в XX столітті». Тон було задано, і те, як автор охоплював ціле
століття жорстоких пристрастей, надавало йому статус мудреця. Щодо
російської революції він нічого не говорив поганого, бо не говорив
про неї взагалі. Нарис стосувався ідеї, отож цікавився не так фактами,
як їхнім розголосом, не так людьми, як відлуннями їхніх суперечок.
Така гра дзеркал, що постійно змінювала кут зору на предмет, пе­
2/0 pjerre Broué, Trotsky, Paris, Fayard, 1988.
271 Antonella Salomoni,
Révolution russe, Paris, Casterman « XXe siècle », 1993.
Книжка, що була видана спільно з видавництвом Giunti у Флоренції, називалася
італійською « Lenin е la rivoluzione russa », ще раз підтвердила, що Франція першою
кинулася оминати ім’я Леніна в назвах.

198

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

реломлюючи та приховуючи його, зрештою, диктувалася загальною
стратегію дискредитації. «Історія освячувала одну подію, яка на це не
заслуговувала, бо значною мірою була спричинена винятковим збігом
обставин у 1917-1918 роках». Утім, ця коротка вбивча фраза (данина
поваги, яку порок платить чесноті) також була визнанням доречності
Жовтневої революції, тож Фюре не наважився однозначно звести по­
дію до «путчу, вможливленого випадком»272.
У всьому іншому фахівець Французької революції, який щодо
1917-го цитував лише «Утопію при владі» Геллера та Некріча і недавно
перекладену історію Річарда Пайпса, повторював загальники тоталітаристської історіографії. Ленін «винайшов ідеологічну партію, що
мала мілітарну відданість [...] обіцяючи посвяченим абсолютну владу
в обмін на їхню сліпу покору». Обравши позиції ліберальної демо­
кратії, можливо, недосконалої, але, безперечно, неподоланної у нашу
епоху, Фюре регулярно ставить на одну дошку фашизм і комунізм,
які були двома «великими антиліберальними й антидемократичними
реакціями європейської історії в XX столітті». Втім, він пояснював
феномен фашизму насамперед як реакцію на комуністичну загрозу.
Отож його інтелектуальна зустріч з німецьким істориком Ернстом
Нольте, автором «Європейської громадянської війни, 1917-1945 рр.»,
зовсім не була випадковою. Це твердження, яке тоді всіх шокувало,
не надаючи ніяких конкретних доказів, указувало на реальну мету
російської революції в Європі: розширення революційної хвилі по
всій Європі273.
Інший термін, який застосовував Фюре, також стане предметом
полеміки заднім числом, а саме термін «злочин», в якому був зви­
нувачений комунізм як такий. Слово «злочин» Фюре почав активно
вживати з перших сторінок «Минулого однієї ілюзії» стосовно «рево­
люційної пристрасті», і саме його видавець поставив на обкладинку
«Чорної книги комунізму», оголошуючи про 85 мільйонів загиблих.
Книга вийшла в листопаді 1997 року, якраз до 80-ї річниці більшо­
вицької революції. Це була медійна бомба, на яку й сподівався вида­
вець. Стефан Куртуа, який мав привілейовані зв’язки з Фюре, перетво­
272 François Furet, Le Passé d'une illusion, Essai sur l’idée communiste au XXe siècle,
Paris, Robert Laffont / Calmann-Lévy, 1994 (rééd. Livre de Poche, 1996, pp. 106, 135).
273 Ibid., pp. 10,125, 161. Ernst Nolte, La Guerre civile européenne 1917-1945,(1987)
Paris, Éditions des Syrtes, 2000. François Furet & Ernst Nolte,Fascisme et communisme,
Paris, Plon, 1998 (перевид. Hachette Littératures, 2000).

199

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

рив поняття злочину комунізму на суть усієї проблематики. Власне,
цьому він присвятив свій вступ до збірки. Перший і найґрунтовніший
розділ «Чорної книги» під назвою «Держава проти свого народу. На­
сильства, репресії, терори в Радянському Союзі»274, що охоплював
усю історію Радянського Союзу починаючи від 1917 року, викликав
у критиків найменше зауважень. До того ж автор цього тексту Ніко­
ли Верт публічно відмежувався від вступу, написаного Куртуа275. На
перших п’ятнадцятьох сторінках Верт блискуче резюмував 1917 рік
і, не полишаючи академічної строгості, передав емоції та відчуття
народних заворушень.
У тому ж 1997 році Ніколи Верт опублікував книжку «Росія в ре­
волюції», яка, крім вищезазначених якостей, мала чудові ілюстрації.
Головний задум Верта полягав у тому, щоб показати множинність
революцій, що стрясали країну протягом усього року, не зводячи су­
купності процесу до більшовицького підсумку. Вперше повністю зни­
кав поділ на дві частини - лютий/жовтень, - поділ, що задавав ритм
усім оповідям. Натомість автор відкривав велике багатство дискусій
та організацій, якими наповнилось усе тогочасне суспільство, що й
зробило на той момент колишню царську імперію «найвільнішою
країною у світі». Вільнолюбний вітер, що дув на деяких сторінках
його «Росії в революції», пояснював підхід, який він розтлумачив на
початку свого розділу в «Чорній книзі»: за його словами, «він відмов­
ляється від спрощеної схеми ліберальної історіографії, що домінує в
наші дні», але й не погоджувався з «марксистською вульгаризацією»
події. Йому був ближчий підхід Марка Ферро, а не філіація реакційних
ідей. Власне, це була одна з причин, чому «Чорна книга» здійняла
таку бурю в пресі: автори критикували комунізм, «тому що вони за­
лишалися на боці лівих», як написав сам Куртуа276.
У «Чорній книзі» Ніколя Верт обстоював свої переконання ще
з більшою твердістю. Як і Марк Ферро до нього, він показував роз­
ходження між тим, що солдати, селяни, робітники або представни­

274 Stéphane Courtois, Nicolas Werth, Jean-Louis Panné et alii, Le Livre noir du
communisme: Crimes, terreur, répression, (1997) Paris, Robert Laffont « Bouquins », 1998,
pp. 40-315.
275 Jean-Louis Margolin, Nicolas Werth, « Communisme: retour à l’histoire », Le
Monde, 14 листопада 1997.
276 Nicolas Werth, 1917, La Russie en révolution, Paris, Gallimard « Découvertes »,
1997. Livre noir, op. cit., pp. 37,46.

200

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

ки некорінних народностей вкладали у «влади рад», у гасла «Миру»,
«Землі», «Робітничого контролю» і «Прав народів на самовизначен­
ня», та змістом, який йому надали більшовики. Як єдина сила, що
була реально організована в країні, яка розпадалася на очах, вони
здобули владу завдяки непорозумінню й утримували її силою. Після
п’ятнадцяти сторінок революції йшли сімдесят сторінок різноманіт­
них репресій та утисків (зокрема придушення робітничих протестів),
які приводили читача до 1922 року. Автор використав безліч цитат,
і його ерудиція була бездоганною. Як зазначав інший фахівець з Ра­
дянського Союзу Ален Блюм:

Якщо [...] взяти [розділи, що стосуються СРСР, написані Ніколя
Вертом] у незалежній перспективі, відокремленій від збірки як
такої, бачимо справжню й видатну роботу історика - зібрання
документів, синтез численних уже тепер оприлюднених праць, а
також оригінальних публікацій.
Але він робить і такий закид:

Утім, виникають два питання: перше стосується дещо тенденцій­
ного рішення автора побудувати свій текст суто навколо жертв і
трагічних подій, відкладаючи набік аналіз владної системи в її су­
купності, а також суспільства і його протиставлень; друге питання
стосується місця цих розділів у архітектурі всього твору277.
Поки що друге питання ми залишимо осторонь (воно більше сто­
сується самого проекту Стефана Куртуа) й зосередимося на першому,
яке торкалося самої суті сприйняття революції. Можна сказати, Ніко­
ля Верт провадив слідство, вже наперед знаючи, хто був винен. У ко­
роткому описі 1917-го він не скупився на нюанси та «парадокси», тоді
як наступні п’ять років автор розглядав лише у світлі репресивних
органів новоявленої влади. Верт, який дорікав ліберальним дослід­
никам за те, що ті обмежували свій аналіз «насильством, нав’язаним
пасивному суспільству», на десятках сторінок сам повторював цей
підхід. Багатоманітна більшовицька опозиція освітлювалася в цій іс­
торії лише вогнями пострілів ЧК проти неї. Як наслідок, репресивний

277 Alain Blum, « Historiens et communisme: condamner ou comprendre », Le
Monde, 18 листопада 1997.

201

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

апарат, який створили червоні, здавалося, діяв сам по собі, більше не
як підрозділи бійців у громадянській війні, а як команда катів проти
засуджених. Те, що автор сам визнавав такий вибір («Ми займаємося
тут тільки вивченням більшовицького терору»278), зовсім не розв’язує
епістемологічної проблеми, тим паче що на той час іще не було фран­
комовних матеріалів з історії періоду 1918-1921 років, щоб дозволити
читачеві побачити вчинки більшовиків у ширшій перспективі під
різними ракурсами.
Та й навіть у тому, що стосувалося більшовицьких «силових
структур», розгляд виявився доволі побіжний і узагальнений. Опис
«озброєної руки пролетарської диктатури» починався з нагадування
про Петроградський військово-революційний комітет, організатора
жовтневого повстання, а потім переходить до ЧК, надзвичайної ко­
місії з боротьби з контрреволюцією, спекуляцією і саботажем. Оби­
дві структури в тексті виявилися спорідненими, тоді як насправді
вони не мали однакових функцій, якщо тільки не вирішити наперед,
що, оскільки захоплення влади більшовиками було нелегітимним,
усі політико-військові апарати були пов’язані зі сферою репресій.
Змішання між репресивними інстанціями стало відверто тенденцій­
ним, коли вислів «концентраційний табір» ставився поряд із «табором
смерті», тоді як у статті Ніколи Верт пояснював, що термін «концен­
траційний табір» позначав табори для інтернованих осіб, а не табори
примусової праці279280
. Портрет тих, хто діяв на боці червоних, заледве
був накреслений, хіба що через одну цитату, взяту в італійського іс­
торика Андреа Ґраціозі:
відданість справі чи,точніше, новій державі й беззаперечна одер­
жимість працею супроводжувалися політичною та соціальною не­
зрілістю, жагою кар’єри [...] грубість стосовно підлеглих, алкого­
лізм, кумівство. Перед нами слушний приклад того, яким «духом»
революції низів був просякнутий новий режим28'1.
278 Livre noir, op. cit., pp. 95.
279 Ibid., p. 117.Nicolas Werth,«Une source inédite: lessvodki de la Tchéka-OGPU»,
Revue des études slaves, Том 66, факсиміле 1,1994, pp. 18-19.
280 Livre noir, op. cit., p. 77 (цит. за: Andrea Graziosi, The Great Soviet Peasant War,
Harvard UP, 1996, p. 18. Автор говорить про членів Комітетів незаможних селян.
Ми обговорювали це твердження в: Éric Aunoble, « Le communisme tout de suite! »,
le mouvement des communes en Ukraine soviétique (1919-1920), Paris, Les Nuits rouges,
2008, pp. 157-160).

202

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

Упереджене ставлення тут видається очевидним, тим паче що
Ніколя Верт раніше вже присвятив інше дослідження «першим чекіс­
там». У ньому він показав, як учасники 1917-го йшли в силові орга­
ни, наприклад, коли зачинялися заводи, змушуючи колишніх членів
фабрично-заводських комітетів шукати собі нові засоби до існуван­
ня281. Загалом схема «Держава проти свого народу», що дала назву
розділові, не видається адекватною щодо революційного періоду, бо
радянська держава й комуністична партія переважно формувалися ех
nihilo з представників найнижчих верств суспільства.
Також треба повернутися до передумови автора, який стверджу­
вав, що категорично заперечує «ліберальну спрощену схему», згідно
з якою Жовтнева революція була «результатом хитрої конспірації,
підготованої купкою добре дисциплінованих та організованих фа­
натиків, які не мали якої-небудь реальної опори в країні». Хіба це
не скидається на «обман покупця», коли тоталітаристське бачення
історії підносять як «ліберальне», тоді як, по суті, воно ніяке не лібе­
ральне, а відверто консервативне, та ще й з конспіраторськими на­
хилами. Натомість, справді ліберальне бачення засноване на опозиції
держава / громадянське суспільство, де останнє, бувши різномастим,
а зовсім не однорідним, не обов’язково має'бути непоправно розко­
лотим. Виражаючи свою плюральність через опосередковані інстан­
ції, громадянське суспільство має досить зв’язності, щоб висувати
та підтримувати свої права перед владою, й намагається привчити
державу до того, щоб та поважала загальну волю та свободу кожно­
го. За цих умов з ліберального погляду революція є легітимною та
виправданою.
У цьому сенсі ліберальне бачення відрізняється від марксистсько­
го аналізу тим, що марксизм насамперед наголошує на суперечностях
між соціальними групами й розглядає державу як інструмент у ру­
ках одного з наявних класів. Не вимагаючи від Ніколя Верта ставати
марксистом, можна побачити білу пляму в зображеній ним картині:
якщо він констатує радикальну опозицію між класами, націями то­
що, то вона існує як виняток щодо норми. «Лібертарні» сторінки, які
він присвячує розквітові народної самоорганізації навесні 1917 року,
лише відтіняють владу, що опинилася в повній самотності. Демокра­
тичні заходи, до яких удавався Тимчасовий уряд, виглядали швидше
281 Nicolas Werth, « Qui étaient les premiers Tchékistes? », Cahiers du Monde russe
et soviétique, Vol. 32, n°4, жовтень-грудень 1991, pp. 501-512.

203

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

як докази слабкості, отож «на відміну від вичікувальної позиції уряду,
суспільство продовжувало самоорганізовуватися». У цих словах вчу­
вається жаль, що змушує пригадати про поняття надміру й ескалації,
які вживав, ба навіть ними зловживав Франсуа Фюре в своєму «осмис­
ленні Французької революції»282. Однак вони не дозволяють зрозуміти
одну.річ: якщо влада була слабкою за Керенського, то якраз тому, що
суспільство було розколоте; тоді більше ніхто не вірив у «спільний
інтерес». Кожен клас і нація дедалі настійніше намагалися розв’язати
власні проблеми, і в ширшому сенсі більшовицький примус був спро­
бою «втримати всіх разом».
Не визнаючи розриву соціальної тканини і повсюдного на той час
бажання знайти радикальне рішення, Ніколя Верт мимоволі знову за­
говорив про роль «купки дисциплінованих фанатиків»: мовляв, Ленін
завади хотів розв’язати насильство, про що свідчило його інтерна­
ціоналістське гасло в 1914 році «перетворити імперіалістичну війну
на війну громадянську»; той самий Ленін навмисне порвав з іншими
тенденціями, щоб керувати самостійно. Саме така логіка у Верта взя­
ла гору, й зрештою він перейняв у 2007 році лексикографічний список
Домініка Кола («шкідливі комахи», «воші», «паразити», «мікроби»),
пояснюючи масові знищення ленінською термінологією чисток283.
Якщо аналіз Ніколя Верта ще виявляв деякі сумніви та двознач­
ності284, то підхід Стефана Куртуа був абсолютно чітким. У своїй роботі
історика він завжди прагнув викрити злочинну діяльність ФКП, зо­
крема під час війни, у манері «детектива» кидаючи світло на ту чи ту
282 Див.: Denis Berger & Henri Maier, Une certaine idée du communisme - Répliques
à François Furet, Paris, Éditions du Félin, 1996, p. 48.
283 Livre noir, op. cit., p. 55-58. Nicolas Werth, « Propédeutique de la Terreur de
masse léniniste », in Sophie Ferhadjian, Barbara Lefebvre (dir.), Comprendre les génocides
du XXe siècle, Comparer, enseigner, Paris, Bréal, 2007, pp. 88-89 (онлайн-публікація:
« Crimes et violences de masse des guerres civiles russes (1918-1921) », Online
Encuclopedia of Mass Violence, 2009, http://www.massviolence.org/IMG/article_PDF/
Crimes-et-violences-de-masse-des-guerres-civiles-russes.pdf, p. 2.
284 Зазначимо, що Ніколя Верт, спростувавши передмову Куртуа, хоча най­
більше доклався до проекту «Чорної книги», так само завагався, коли звернувся до
теми українського голоду 1933 року. Спершу підтримавши геноцидний характер
Голодомору, він частково відступив назад, залишивши такий тип оцінки на ком­
петенцію юристів. Див.: Nicolas Werth, « Famines soviétiques, famine ukrainienne »,
Le Débat, n°162, 2010/5, pp. 142-151; « Retour sur la grande famine ukrainienne de
1932-1933 », Vingtième Siècle, Revue d'histoire, n°121, 2014/1, pp. 77-93.

204

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

«аферу». У «Чорній книзі» головною мішенню Куртуа став навіть не
так радянський комунізм, уже на той час почилий в бозі, як типово
французька «революційна культура», від якої «багато кому не вдаєть­
ся позбавитись»285. У цьому сенсі Куртуа, сам колишній маоїст, про­
довжував справу Фюре, колишнього сталініста. Але, бажаючи замести
ідеологічні сліди, він наслідував приклад Суварінау 1950-1960-х. Так,
він залучив до свого проекту Жан-Луї Панне та Сільвена Булука з
анархо-синдикалістської профспілки НКП [Національна конфедера­
ція праці]. Беручи на себе роль «диявола», Куртуа був радий, що посіяв
розбрат у лави анархістів, яких ятрило, з одного боку, бажання засу­
дити авторитарний комунізм, а з другого - усвідомлення буквально
контрреволюційних намірів «Чорної книги»286.
Можна запитати себе, що стало запорукою успіху людей, які ні­
чого особливого не додали до того, що вже п’ятдесят років тому го­
ворив Суварін. Від Безансона і Кола до Куртуа і Верта за двадцять
років встановилося загальне бачення російської революції, так само
як бачення ФКП завоювало гегемонію між 1930-ми і 1950-ми ро­
ками. Нагадаємо, що ФКП обстоювала свою версію Жовтня цілком
демократичними видавничими засобами в плюралістичній системі.
Компартія запропонувала публіці широку гамму творів - від худож­
ніх романів до політичних нарисів, минаючи свідчення й історичні
трактати, які всі виражали одну ідеологію. Зрештою, скориставшись
настроями післявоєнного радянофільства, видавничий безугавний
обстріл приніс свої плоди, отож і наукова думка, і широка аудиторія
перейняли прикрашене бачення сталінської оповіді про 1917 рік.
Впадали в око спільні точки з антикомуністичною хвилею
1980-х років, хоча була фундаментальна різниця. Комуністична пар­
тія свідомо намагалася ствердити свій підхід, тимчасом як позаду
успішної дискредитації російської революції не стояв «прихований
диригент». В усьому іншому, однак, помічаємо в спільних ідеологіч­
них мотивах утвердження широкомасштабного видавничого корпусу,
що включав тексти наративні («Червоне колесо» Солженіцина, мемуа­
ри антибільшовицьких учасників подій) та аналітичні (від теоретич­
2SS Christian Makarian, « Le communisme nous laisse des ruines gigantesques »
(інтерв’ю зі Стефаном Куртуа), L'Express, З жовтня 2002.
23ù Звіт про вечір 17 січня 1998 року на рю 33 де Віньоль. Vignoles par Monique
Lagrange-Reynier, « Livre noir du communisme », Réfractions, Recherches et expressions
anarchistes, n°2, весна 1998.

205

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

ного розгляду ленінізму до широкої панорами Фюре і практичних
праць «Чорної книги»). Так само, як «Історія російської революції»
за редакції Горького, попри її спрямованість, але завдяки багатству
документів і матеріалів була прийнята в академічних колах, так само
ці кола сприйняли й довірилися проектові Куртуа завдяки знанням і
компетенції Ніколя Верта. Сукупність цих публікацій супроводжувала
та підтверджувала зміну громадської думки, що відбувалася протягом
десятиліття після Травня 1968-го й таким чином вплинула на полі­
тичні настрої.
Доба жертв

Щоб дати прийнятну й виразну відповідь на вищезазначену кон­
фігурацію, треба було запропонувати послідовні та структуровані ар­
гументи, які охоплювали б усі порушені проблеми, від революції до
комунізму. А це було неможливо як з політико-ідеологічних, так і з
інтелектуальних причин. З політичного боку: який можна було про­
тиставити контрпроект тим, хто від Безансона до Фюре та Куртуа по­
кликався на ідеали демократії? З ідеологічного боку: за часів, коли за­
непадали «великі парадигми», мало було деконструювати марксизм,
щоб обґрунтувати філософію історії. До того ж те, що шокувало уні­
верситетське середовище в «Чорній книзі», був неабиякий медійний
шум, що виходив за межі звичаїв і норм академічної спільноти, тож
їй не пасувало його наслідувати. Виглядало на те, що боротьба проти
«Чорної книги» заповідалася бути нерівною, принаймні в площині
публічної думки.
На ці виклики для академічного середовища спробувало відреагувати написане у відповідь на проект Куртуа «Століття комунізмів».
У спільному вступі творці книжки висловили намір рішуче покінчити
як зі старим сталінським запасом стандартних ідей, так і з новоявленим, тоталітаристським. Крізь усе XX століття, на твердження авто­
рів, в історії комуністичного руху неможливо вивести жодної єдності
одного комунізму; навпаки, мусимо констатувати множинність різних
комунізмів. Також вони стверджували, що поняття класу (зокрема
робітничого) скоріше стоїть на заваді адекватного розуміння явищ287.
287 Bernard Pudal, Michel Dreyfus, Bruno Groppo, Claudio Sergio Ingerflom, Roland
Lew, Claude Pennetier, Serge Wolikow, « Introduction »,Le Siècle des communismes, op.
cit., pp. 9-10.

206

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

У тому самому дусі спростування кліше та штампів два дописувачі,
які розглядають Росію 1917-1921 років, відмовлялися вбачати в то­
му періоді розрив і наполягали на неперервності процесів усередині
радянського ладу.
Клаудіо Сержіо Інґерфлом детально розглянув риси комуністич­
ної влади, що всіма асоціювалися з тоталітаризмом, але насправді бу­
ли спадщиною царської Росії: то було занадто фрагментарне суспіль­
ство, щоб могла існувати реальна боротьба класів. Класи були надто
поляризовані в суспільстві, щоб дозволити демократичне зіткнення
ідей. Ленінська концепція партії була спробою, в філіації «руху ро­
сійського звільнення», розбити фатальність «азіатчини» та «самодур­
ства», що тяжіли над народами імперії. Тимчасом партія, хоча була
відмінна від суспільства через строгий відбір членів, але втручалась
у суспільне життя. Вона відтворювала в ширшому масштабі недоліки
способу автократичного функціонування, й захоплення нею влади під
прикриттям революції якраз було знаком нестачі зрілості суспільства.
Клаудіо Сержіо Інґерфлом, зрештою, стисло переказав свою аргумен­
тацію, яку розвинув у 1988 році у книжці «Неможливий громадянин Російські корені ленінізму»286
*288, творі, який заперечував ідеалістичний
образ ленінізму, який створили Ален Безансон і Домінік Кола. Втім,
спростовуючи пояснення цих авторів, Інґерфлом підтвердив чимало
їхніх спостережень. Зокрема, з шістдесятилітньою різницею в часі
він повторював висновки ліберального юриста в еміграції Бориса
Нольде:
Російська історія тривала й під час революційних років. Росій­
ський народ протягом свого існування зміг створити велику
державу і наділити її неймовірною владою. Але історична доля
не дозволила їй породити громадянина й сформувати сильний
опірний каркас суспільства. Російську революцію зробили не гро­
мадяни, а піддані289.

Схожим чином американський історик Пітер Голквіст у «Столітті
комунізмів» розглядав питання насильства і переконливо довів, що
286 Claudio Sergio Ingerflom, « De la Russie à l’URSS: introduction », Le Siècle des
communismes, op. cit., pp. 155-165. Того ж автора: Le Citoyen impossible - Les racines
russes du léninisme, Paris, Payot « Bibliothèque historique », 1988.
289 Boris Nolde, L’ancien Régime et la Révolution russes, Paris, Armand Colin, 1928,
pp.VII-VIII.

207

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

всі перелічені в «Чорній книзі» практики (реквізиції продовольства,
побори контрольованого бюрократією населення, мілітаризація по­
літики, використання засобів модерної війни проти цивільного на­
селення...) вже використовувалися владою, яка передувала більшо­
викам, а ці останні лише надали їм систематичного характеру. Резю­
муючи своє дослідження Донського регіону 1914-1921 років, Пітер
Голквіст перегукувався з авторами, що констатували загальний зріст
інституційного насильства починаючи від початку XX століття і роз­
глядали наслідки бруталізації населення, спричинені Першою світо­
вою війною. Втім, у статті, яку він запропонував для французького
читача в «Столітті комунізмів», бракувало революційної динаміки.
Якщо так наполягати на факторі безперервності, то зрештою можна
недогледіти реального розриву. Що ж до Росії 1917 року, «Століття
комунізмів» не додержалося своєї обіцянки розглянути «утопію по­
літичної влади, яку практично здійснювали народні класи», тим паче
що присвячені конкретним питанням селянства та робітників розділи
були надто побіжні, щоб осягнути проблему290.
Автори «Століття комунізмів» хотіли подолати історіографічну
суперечку 1970-1980-х років, під час якої «соціальна історія» проти­
ставлялася політичному підходові тоталітаристської школи. Сабіна
Дюллен запитувала, «чи для розуміння СРСР необхідне звернення до
моделей», і закликала до створення «соціальної історії політичного»291.
Відтепер розуміння революції зумовлювалося не так вибором між по­
літичною та соціальною історією, як розглядом самого предмета ви­
вчення. Це помітно, коли порівняти праці Пітера Голквіста з працями
палкого захисника соціальної історії у Франції Жан-Поля Депретто.
Тоді як Пітер Голквіст обрав за періодизацію 1914-1922 роки, ЖанПоль Депретто зосередив увагу на 1918-1936 роках, виключивши роки
світової війни та революції. На відміну від Голквіста, який досліджу­
290 peter Holquist,« La Question de la violence », Le Siècle des communismes, op. cit.,
pp. 171-185. Див. того ж автора: Making- war, forging revolution - Russia’s continuum
ofcrisis, 1914-1921, Cambridge, MA, Harvard UP, 2002. Pudal et alii, « Introduction »,
Le Siècle des communismes, op. cit., p. 17. Lynne Viola, « Les Paysans de 1917 à nos
jours », ibid., pp. 239-243. Lewis Siegelbaum, « Les Ouvriers et les communistes en
1917-1939 », ibid., pp. 254-257.
291 Sabine Dullin, « Les interprétations françaises du système soviétique »,Le Siècle
des communismes, op. cit., pp. 68-84. Alain Blum et Martine Mespoulet, L’anarchie
bureaucratique: Statistique et pouvoir sous Staline, Paris, La Découverte « L’espace de
l’histoire », 2003, p. 7-8.

208

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

вав генеалогію насильства й авторитаризму, щоб розташувати явище
більшовизму в певному контексті, Депретто доходив висновків, що
були дуже подібні до висновків Ніколи Верта. Він розглядав лише
післяжовтневі репресії проти селянства, як і втрату незалежності ко­
оперативів і профспілок, які розумілися ним як організації громадян­
ського суспільства. Отож його «соціальна історія радянського ладу»
була так само й «соціальною історією радянської диктатури»292.
Так стає зрозуміло, чому стриманий академічний аналіз у «Сто­
літті комунізмів» однаково не уникнув звинувачень в ідеологізованості293. Будь-яке перенесення більшовицького насильства в контекст
розглядалося французькими істориками як спроба його виправдання.
Отож справді опозиційні до Франсуа Фюре та Стефана Куртуа про­
екти з’являлися в інших країнах. У Великій Британії Ерік Гобсбаум
опублікував 1994 року свою працю «Доба крайнощів - Історія корот­
кого XX століття», яка охоплювала якраз чітко період «радянського
століття» - від 1914-го до 1991 року. В своєму широчезному панно
британський історик-марксист відвів доволі скромне місце російській
революції, але якраз його заслуга полягала в тому, що він помістив
революцію в її контексті. «Тридцятиоднорічна війна» роз’ятрювала
Європу до 1945 року. Більшовизм став відповіддю на кризу, спричи­
нену 1914 роком, відповіддю, що переплавилася в російському хаосі
1917 року, щоб стати пропозицією «всесвітньої революції» на згари­
щах і руїнах, на які перетворилася Європа в 1918 році. Бачимо у Гобсбаума прагнення водночас надати комунізмові партикулярних- рис,
щоб уникнути звинувачення в тоталітарному універсалізмі, а також
надати європейській громадянській війні її неповторного контексту,
щоб вийти з простого протиставлення комунізм/нацизм, нав’язаного
такими істориками, як Нольте та Фюре. У Франції книжку зустріли
льодяною мовчанкою. Лише часопис Le Débat присвятив своє чис­
ло творові Гобсбаума і то через те, щоб розкритикувати його перед
французькою публікою, яка не мала перекладу, щоб ознайомитися з
текстом самостійно. Втім, автори часопису стверджували, що книжка

242 Jean-Paul Depretto, Pour une histoire sociale du régime soviétique (1918-1936),
Paris, L’Harmattan « Pays de l’Est », 2001; « Pour une histoire sociale de la dictature
soviétique » in Pouvoirs et société en Union Soviétique (Jean-Paul Depretto dir.), Paris,
l’Atelier « Mouvement Social », 2002, pp. 3-18.
293 Див. рецензії: Sophie Cccuré (Annales. Histoire, Sciences Sociales, 57e année,
2002, n°4) й особливо: Marc Lazar (Vingtième Siècle. Revue d'histoire, 2001, n°69).

209

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

для широкої публіки цікавою не буде294. Потрібно було дочекатися
ініціативи редакції Le Monde diplomatique, що взялася за переклад
книжки Гобсбаума у 1999 році, і її успіх у книгарнях довів таки на­
явність читацької аудиторії, яка чекала чогось іншого, крім «Чорної
книги»295.
У наступні роки проблема європейської громадянської війни бу­
ла вивчена у Франції завдяки Енцо Траверсо. Відштовхуючись від
питання винищення євреїв, він дошукувався витоків варварства в
Європі, намагаючись, після Ханни Арендт, виявити як джерела по­
няття тоталітаризму, так і генеалогію масових убивств, зокрема в
колоніях296. Опонуючи Фюре, Куртуа та Нольте297, Траверсо займав
позицію не тільки фахівця, а й критичного інтелектуала в царині
історії ідей. Так, його розвідки з історії ідей збіглися з досліджен­
нями Пітера Голквіста в російських архівах, коли перший і другий
наголошували на неперервності практик насильства. Але на відміну
від американського історика, Енцо Траверсо зберігав у центрі своєї
рефлексії питання емансипації, рушійного імпульсу російської рево­
люції, що також дозволяло розгледіти й відмінності між «гарячим» і
«холодним насильством», між більшовицьким авторитаризмом і ста­
лінським тоталітаризмом298.
Осягаючи все XX століття, Гобсбаум і Траверсо не мали змо­
ги докладніше зупинитися на подіях у Росії. Натомість у схожому
до їхнього дусі американський історик Арно Дж. Мейєр присвятив
294 Krzysztof Pomian, « Quel XXе siècle? », Le Débat, 1997/1 (n° 93), pp. 41 -75. Eric
J. Hobsbawm, « Commentaires », ibidem, pp. 85-92. Pierre Nora, « Traduire: nécessité
et difficultés », ibid., pp. 93-95.
295 Eric J. Hobsbawm, L’Âge des extrêmes - Histoire du court XXe siècle, Bruxelles,
Complexe/Paris, Le Monde diplomatique, 1999 (перевид. Paris, André Versaille Éditeur/
Le Monde diplomatique, 2008). Див.: Alain Gresh « Une autre histoire du XXe siècle »,
La Valise diplomatique, четвер 5 червня 2008 (http://www.monde-diplomatique.fr/
carnet/2008-06-05-Hobsbawm).
296 Enzo Traverse, L’Histoire déchirée - Essai sur Auschwitz et les intellectuels, Paris,
Éditions du Cerf, 1997; Le totalitarisme, le XXe siècle en débal (Автор вступної статті
та упорядник Енцо Траверсо), Paris, Seuil « Points Essais », 2001; La violence nazie.
Une généalogie européenne, Paris, La Fabrique, 2002.
297 Enzo Traverse, « De l’Anticommunisme - L’histoire du XXe siècle relue par Nolte,
Furet et Courtois», LHomme et la société, 2/2001 (n°140-141), pp. 169-194.
298 Enzo Traverse, À Feu et à sang. De la guerre civile européenne 1914-1945, Paris,
Éditions Stock, 2007, pp. 70, 92-95, 123-125 (перевид. під назвою: 1914-1945, La
Guerre civile européenne, Hachette-Pluriel, 2009).

210

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

об’ємну працю саме явищам «Насильства, помсти й терору за часів
Французької революції та Російської революції»299. Перекладена в
2002 році, розвідка дуже доречно долучилася до французьких дебатів.
Справді, на той час у Франції 1989 року з’явилася мода порівнювати
робесп’єрівський і ленінський терор, але ця компаративна робота за­
значалася деякою примітивністю. Мейєр як фахівець ранньомодерної
Європи вважав, що дві революції були єдиними вхідними дверима до
модерності. На противагу до того, що стверджували Фюре, Куртуа і
Верт, він нагадував, що терор постав не з ідеології, а з дестабілізації
соціального ладу, в діалектиці між революцією та контрреволюцією.
Конфлікти загострювалися також на ґрунті суперечностей між містом
і селом, які були особливо сильними як у 1789-му, так і 1917 році.
Крім цього уроку з-за океану, захисники нової вульгати також
стали об’єктами критики Клода Лефора. Колишній лідер гуртка «Со­
ціалізм або варварство» в 1950-х роках, він брав участь в «антитоталітарному» повороті двадцять років по тому, популяризуючи по­
стать Солженіцина300. Однак, читаючи «Минуле однієї ілюзії» Фюре
і «Радянську трагедію» Мартіна Малія, Лефор усвідомив, що поняття
тоталітаризму, яке він завжди підтримував, віднині стало синонімом
ідеократії. Якби комунізм з’явився без укорінення в реальному, він
був би не чим іншим, як ілюзією, а його панування -- відхиленням від
свого змісту. Не торкаючись свого заперечення ленінізму301, Лефор
доводив: «якщо більшовизм спромігся встановити новий лад», то це
тому, що «він зумів відповісти» на сподівання, «дав розвиток» різним
течіям тогочасного суспільства. І Клод Лефор нагадав усім забудьку­
ватим фахівцям революцій, чим вона є насправді:
Революція на попервах [...] полягає у народному повстанні. Інди­
віди масово, у різних місцях, де умови вимагали від них покори
299 Arno J. Mayer, Les Furies, (2000) Paris, Fayard, 2002. Див. аналіз Андре Лоеза
(Politix, vol. 15, n°60,4e trim. 2002, pp. 233-238) та Енцо Траверсо {L’Histoire comme
champ de bataille: Interpréter les violences du XX11 siècle, Paris, La Découverte, 2011,
pp. 59-90).
300 Claude Lefort, Un Homme en trop - Essai sur l'archipel du goulag de Soljénitsyne,
Paris, Seuil, 1975 (перевид. Seuil, 1986).
301 «Більшовики не грали ніякої ролі [...] в розв’язуванні [Лютневої револю­
ції] і в появі незліченних комітетів - фабрично-заводських, районних, солдат­
ських - і рад. Натомість вони скористалися їхнім занепадом», Claude Lefort, La
complication - Retour sur le communisme, Paris, Fayard, 1999, p. 153.

211

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

начальникам, що вважаються законними, не слухаються їхніх на­
казів і утверджують свої права так, немовби закон на їхньому
боці302.

Але на зламі 2000-х років не надто прислухалися до відмінних
думок, аргументів, зауважень та уточнень: антитоталітарна машина,
запущена в роки після Травня-68, вже набула неабиякої ваги та швид­
кості. Інституційні механізми, що вступили в дію, коли баланс сил
уже був визначений, теж впливали на ідеологічну динаміку. Засоби
масової інформації змагалися між собою за можливість встановити
новий символ віри. Le Figaro Magazine вочевидь не міг не скориста­
тися з появи «Чорної книги». Беручи спільне інтерв’ю в Стефана Куртуа та Ернста Нольте, Жан-Франсуа Ревель «із Французької академії»
стверджував, що «гітлерівське винищення було так само ретельно
сплановане, як і ленінське»303. Журнал L’Histoire опублікував три досьє
з промовистими заголовками: «Революція і трагедія: комуністичне
століття» (1998), «Сто мільйонів померлих? Злочин комунізму» (2000),
«Невідомі архіви: приховані злочини комунізму від Леніна до Пол
Пота» (2007). Домінік Кола і Ніколя Верт, говорячи про революцію,
сходилися на думці, що Ленін був «винний не менше за Сталіна». До
90-ліття Жовтневої революції редакція на першій шпальті цитувала
Анатоля Франса: «Безумством революції було бажання запровадити
чесноту на землі. Коли людей хочуть зробити добрими [...] неминуче
приходять до бажання вбити їх усіх»30'1. Щоб не відставати від інших,
«Ле Монд» присвятила події низку статей: «Дивний переворот», «Па­
зурі Леніна», «Все дозволено»305. Журналіст Ян Краузе майстерно обій­
шов боком народну революцію, що розпочалася в лютому 1917 року,
й зосередився на жменьці більшовиків. Уже з другого абзацу він по­
ставив Сталіна поруч із Леніним. До речі, він активно запозичив різні
вигадки та тенденційні описи з книжки Клода Ане (1917-1919), яка
тоді була щойно перевидана. Отже, треба визнати, Ян Краузе продов­
жив давню французьку журналістську традицію.

302
303
304
2007).
305

Ibid., рр. 51, 53.
« Communisme = Nazisme? », Le Figaro Magazine, 25 mars 2000.
L’Histoire, nn°223 (липень-серпень 1998), 247 (жовтень 2000), 324 (жовтень
Jan Krauze, Le Monde від 5, 6 і 7 листопада 2007.

212

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

Шкільні програми з історії також відбивали вплив «Минулого
однієї ілюзії» та «Чорної книги». Починаючи від 1998 року період
1914-1945 років вивчався в дев’ятому класі під назвою «Війни, де­
мократія, тоталітаризм». Беручи «демократію» і «тоталітаризм» в од­
нині, переважила версія історії в стилі Фюре, який урівняв комунізм
і нацизм між собою. Оскільки таке ототожнення виходило за рамки
компаративістики, яка також була виведена в ранг догмату віри, Мі­
ністерство освіти в 2002 році повернулося до множини: «Війни, демо­
кратії і тоталітаризми»306. Хай там як, російська революція цікавила
лише як перший етап переходу до певної системи домінування. Під
назвою «СРСР Сталіна»
вивчається народження СРСР і створення тоталітарного режиму,
який насадив колективізацію економіки й повний контроль за
людиною та суспільством (Дев’ятий клас, 1998).

Незалежно від політичного нахилу таке ретроспективне бачення
історії відтворювало сталінську оповідь про наперед задане призна­
чення події. Воно воліло позбутися соціальних і політичних битв, які
відбувалися на території колишньої Російської імперії між 1917-м і
1921 роком, ба навіть до 1929 року. З цього погляду мішенню був не
лише комунізм, а й увесь революційний феномен. Як тут не згадати
програму Стефана Куртуа, яку він ставив перед собою: викорінити
як таку «революційну культуру»307. Починаючи з 2000 року жодна з
численних реформ Міністерства освіти й безперервна полеміка щодо
програми з історії не поставили під сумнів це спрямування. Таке ж
подання історії поширювалося в університеті, як видно з програми
на тему СРСР, складеної Андреа Ґраціозі308. До того ж починаючи з
1990-х років термін «комунізм» поступово заступив собою термін
306 Bulletin officiel de l’Éducation nationale (BOEN); n°10 від 15 жовтня 1998 (про­
грами для колежу); п°7 від 3 жовтня 2002 (спеціальний випуск, програма для
ліцею). Національна рада програм, Qu’apprend-on au collège?, Paris, CNDP - XO,
2002, p. 91.
307 Це доводить авторка y кн.: Christine Fauré, Les néoconservateurs à la française,
s.L, Mimésis « Sciences Politiques », 2015.
308 Andrea Graziosi, Histoire de l’URSS, Paris, PUF « Nouvelle Clio », 2010, pp. 11-50,
378-383, 411-415 й особливо 425-431. Інший погляд викладений тут: Alexandre
Sunipf, De Lénine à Gagarine, Une histoire sociale de l'Union soviétique, Paris, Gallimard
« Folio », 2013.

213

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

«сталінізм» на позначення диктаторських властивостей радянського
режиму без розбору від 1917 року до його кінця.
Крім огуди та дискредитації, відбувалося всього-на-всього за­
тьмарення подій3*’9, про які покоління, що зростали після 1991 року,
не дізнавалися майже нічого. Зведена до мізерної пайки, російська
революція була врятована як така лише іншою фазою піднесення
1990-х років. Паралельно до питання тоталітаризму, утверджувалося
питання «бруталізації» суспільства мірою того, як війна 1914-1918 ро­
ків займала дедалі ширший пам’яттєвий простір. Програма дев’ятого
класу 2013 року так підсумовувала цілі й завдання: «Перша світова
війна глибоко потрясла держави та суспільства: вона відзначалася
масовим насильством; через російську революцію вона спричинила
хвилю революцій у всій Європі»309
310. Не входячи в дискусію навколо
поняття «бруталізації»311, розглянемо зміну погляду на історію, ви­
кликану особливою увагою до феномену насильства.
Раніше історія судила дійових осіб міркою їхніх устремлінь: вій­
ни Людовіка XIV або Наполеона розцінювались як згубні, бо вони
зрештою послаблювали націю. Коли порівняти історіографічну долю
двох світових конфліктів, бачимо, що цей критерій відповідності про­
ектові зберігався ще у XX столітті. «Правова війна», кінець-кінцем, бу­
ла нездатна встановити справедливість поміж націями, Перша світова
війна лише ствердила крах європейської цивілізації. Друга світова
війна, навпаки, зберігала образ перемоги демократій проти нацист­
ського варварства. Починаючи з 1960-х років повернення пам’яті про
винищення євреїв започаткувало «добу свідків», яка також була «до­
309 Див.: Bruno Modica, « Histoire d’une disparition: La Révolution russe dans les
programmes scolaires »,Les Clionautes, п’ятниця 5 грудня 2014, http://www.clionautes.
org/spip.php?article3336//.Ve70bluliTs.
310 BOEN, n°42 від 14 листопада 2013.
311 Див. критику Андре Лоеза на сайті Колективу міжнародних досліджень
і обговорень війни 1914-1918 років, http://www.cridl418.org/espace_scientifique/
textes/conceptsgg_01.htm. Поняття бруталізації нам видається, попри всі застере­
ження, слушним у випадку Росії: державні та військові практики взяття в заруч­
ники, депортації та реквізиції набули нечуваних обсягів починаючи з 1914 року
(особливо в Україні) й мали суттєвий вплив на форми насильства, спричинені
громадянською війною (див. уже згадані праці Пітера Голквіста, а також Еріка
Лора: Eric Lohr, « The Russian Army and the Jews: Mass Deportation, Hostages, and
Violence during World War I », Russian Review, Vol. 60, n°3 (лип., 2001), pp. 404-419;
Nationalizing the Russian Empire. The campaign against enemy aliens during World War I,
Cambridge, MA, Harvard UP, 2003.

214

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

бою жертв»*311
312. Замість звернення уваги на традиційних дійових осіб,
на тих, хто «робив історію», віднині зацікавилися тими, хто спізнав
насильство й, загальніше, хто переносив історичний процес на собі.
Для російської революції, яка була затиснена в кайдани тоталітаристської оповіді, це був останній можливий вихід, щоб повернутися до
конкретних речей.
У 2007 році переклад «Російської революції, трагедії народу»
Орландо Файджеса у Франції з’явився вельми своєчасно, хай навіть із
десятирічним запізненням. У передмові автор стверджував, що «най­
простіший спосіб показати масштаб революції - перелічити різні спо­
соби, якими вона витрачала людські життя». Він перелічував жертв
царських репресій, жертв революційних груп, а також загиблих у по­
встаннях і громадянській війні, мучеників білого та червоного терору,
загиблих від хвороб і голоду... Звісно, британський історик
прагнув показати й великі соціальні сили (селянство, робітничий
клас, солдатів і національні меншини) скоріше як творців сво­
єї власної революційної драми, ніж простих «жертв» революції.
[Однак] це історія людей [...] якими рухали шляхетні почуття, але
згодом вони виявили, що сподіваний результат дуже відрізнявся
від реалій313.
і
Ця історія брала до уваги причинові зв’язки, але вона не знаходи­
ла в них сенсу, навіть поняття тоталітаризму нічого не пояснювало.
Власне, у Файджеса зникли цілі пласти традиційних пояснень; як по­
мітив Ален Блюм, «залишилося зовсім мало місця для промислової
революції, для імперського виміру Росії, міжнародної політики»314.
Звільнений від необхідності доводити, історик може бути доволі
безстороннім і критичним із дійовими особами тої чи тої історії.
Якщо він критикує більшовиків і встановлену ними систему, він не
щадить ані їхніх противників, ані старе російське керівництво. От­
же, порядок, якого бракувало в плині Історії, відновлювався завдяки
7,12 Див.: Michel Wieviorka, « L’émergence des victimes », Sphera Pûblica, n°3,2003,
pp. 19-38. David El Kenz et François-Xavier Nérard, « Introduction », Commémorer les
victimes en Europe, XVP-XXF siècles, Seyssel, Champ-Vallon, 2011, pp. 10-12.
7,13 Orlando Figes, La Révolution russe - 1891-1924: la tragédie d'un peuple (1996),
Paris, Denoël, 2007, p. 19, 20, 22.
311 Alain Blum, « “La Révolution russe. 1891-1924: la tragédie d'un peuple”: la
révolution d’Octobre remise à sa place », Le Monde, 11 жовтня 2007.

215

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

письму. Автор талановито «живопише» революцію й у належних їй
межах. Відкриваючи оповідь голодом 1891 року і завершуючи смер­
тю Леніна в 1924 році, він володіє всіма потрібними засобами, щоб
змалювати справжню картину суспільства. Однак він має щодо неї
доволі суб’єктивістське уявлення.
Оповідь «Трагедії народу» маневрує поміж приватною та публіч­
ною сферами. Там, де це було можливо, я намагався наголоси­
ти на людському характері цих великих подій, прислуховуючись
до голосів конкретних індивідів, життя яких було підхоплене
штормом315.

Залучаючи в оповідну канву фрагменти зошитів чи листування
анонімів і відомих людей, Файджес робить книжку надзвичайно жи­
вою. Така майстерність письменника, заохочуючи глибоко співчувати
персонажам, є також ознакою жертовного письма: читач переходить
від рефлексії до почуття емпатії до осіб, що виконували антагонічні
рішення.
Марк Ферро написав до книжки передмову, доброзичливу, але
трохи відсторонену, в якій він запитував: «Чи свідчить чудовий твір
Орландо Файджеса про ренесанс досліджень суспільств у революці­
ях?» У цьому можна сумніватися. Справді, Енцо Траверсо зазначив
деякий ризик того, що «гуманітаризм» перетворився на «універсаль­
ний ключ прочитання історії, залишаючи поза увагою всі причини
конфліктів»316. Про це змусив замислитися й нещодавній твір фран­
цузького дослідника революційного періоду Тома Шопара під недво­
значною назвою: «Київський мученик». У ньому автор звертається до
історії в центрі України 1919 року. Спираючись на ґрунтовне вивчен­
ня архівів, що перемежовуються зі свідченнями очевидців, Шопар
ставить на меті розповісти про «війну і революцію, історію урівні
із землею». Він вирішує зосередити свій фокус на проблематиці на­
сильства. «Із подробиць цієї хроніки виходить на яв найгірше з того,
що спричинило громадянську війну». Автор протиставляє процеси
«соціального, політичного й етнічного таврування», що підживлю­
вали громадянську війну в колишній Російській імперії, консенсусу
315 Figes, op. cit., p. 21.
316 Marc Ferro, « Préface », in Figes, op. cit., p. 17. Enzo Traverso, Où sont passés les
intellectuels? Conversation avec Régis Meyran, Paris, Textuel, 2013, p. 67.

216

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

«колективної жалоби [...] що матеріалізувалася в західних країнах
[через] постать невідомого солдата або монументи загиблим». Власне,
насильство на сході Європи осмислене у відповідності до травматиз­
му війни на заході Європи317.
Отже, від першої ж сторінки революція постає як додаткове яви­
ще, якщо не похідний продукт війни.

У 1919 році, коли Європа відновила хиткий мир, уламки імперій
втягувались у нову війну. На західних кордонах колишньої Росій­
ської імперії, де революція 1917 року поклала край пануванню
імперських столиць, потроху здімайли голову нові претенденти
на владу318.
Автор не ставив завдання «аналізувати суспільства в револю­
ціях», а радше волів дослідити вихід зі світового конфлікту. Навіть
якщо він не оминає увагою динаміку соціальних, національних груп,
ідеологічних позицій, на нього значно більше вплинув не сам мо­
мент, коли близько 1917 року захитався весь світовий лад, а криваве
й абсурдне видовище громадянських конфліктів, свідками яких усі
стали після 1991 року.

Знову віднайти дієвців історії
На відміну від інтерпретацій, які домінують сьогодні, залишалося
можливим інше прочитання російської революції. Воно не походило з
якоїсь організованої та затвердженої «школи», а передбачало прохо­
дження путівцями крізь бібліографії. Так, ми знайдемо франкомовні
твори, які не дістали належної уваги, іноземні книжки, які досі че­
кають на перекладача319, і статті, що показують можливості відкрити
нові шляхи дослідження.

317 Thomas Chopard, Le Martyre de Kiev - 1919. L’Ukraine en révolution entre terreur
soviétique, nationalisme et antisémitisme, Paris, Vendémiaire, 2015, pp. 18, 20, 237.
318 Ibid., p. 7.
319 Дедалі простіший доступ до іноземних ресурсів, як і краще володіння мо­
вами в університетських колах, є, безперечно, ознаками позитивних зрушень.
Але це й розохочує перекладати французькою й збільшує розділення між добре
обізнаною академічною аудиторією та широким загалом, які не мають змоги ді­
знаватися про нові відкриття в історіографії.

217

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Вузол суперечностей (економічних, соціальних, політичних),
яким була Росія до 1917 року320, не міг не нагадувати становища, в
якому перебувають у наші дні численні країни «Півдня», втягнуті
у вир глобалізації. Тимчасом як сучасні протестні «весни», здава­
лося, зайшли у глухий кут, наявність революційного середовища,
об’єднаного спільною етикою321, була, безперечно, ключем для розу­
міння переходу від бунту до революції в Росії. Місце більшовизму в
цій протестній масі не переставало бути об’єктом широкої дискусії.
Попри образ Леніна, якого часто зображали як посутньо фанатичного,
сектантського та/або суто російського, нещодавні праці наголошували
на його закоріненості у проблематику свого часу. Про емпіричний і
прагматичний характер думок та діяльності більшовицького лідера
нагадує Жан-Жак Марі, а Ларс Ліх наполягає на глибокому впливі на
нього німецької соціал-демократії і, зокрема, Каутського322. До того
ж зв’язок між бунтівними «масами» та революційними інтелектуала­
ми ніколи не був простим, а розвиток їхніх стосунків зовсім не був
неперервним:

Радикальна інтелігенція доклала чимало зусиль, щоб залучити
робітників у [...] [революційну] підпільну Росію. Коли ж плоди цих
багаторічних зусиль далися взнаки [завдяки революції 1905 року],
значна частина інтелігенції сама розчарувалася в радикальній
міфології. Склалася парадоксальна ситуація, доволі болісна для
обох боків. Уже проти волі інтелігенції елементи створеної нею
міфології відживилися й були сприйняті в рамках робітничого
руху323.
Ресентимент бідних класів проти тих, хто претендував бути їх­
німи поводарями, мав довгу історію, й ізолювання марксизму щодо
320 Jean-Jacques Marie, La Russie 1856-1956, Paris, Hachette supérieur « Les
fondamentaux », 1997. Gilles Boti, La Russie avant 1917, De l’abolition du servage à la
révolution (1861-1917), Pantin, Les Bons Caractères, 2011.
321 Korine Amacher, La Russie 1598-1917, Révoltes et mouvement révolutionnaires,
Gollion (Suisse), Infolio « Illico », 2011.
322 Jean-Jacques Marie, Lénine, La révolution permanente, Paris, Payot, 2011. Lars
Lih, Lénine, Une biographie, Paris, Prairies ordinaires, 2015.
323 Могильнер M. Мифология «подпольного человека»: радикальный микро­
косм в России начала XX века как предмет семиотического анализа. - М.: НЛО,
1999.-С. 176.

218

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

«освіченого суспільства» становило інший бік його близькості з робіт­
ничими верствами ще задовго до осені 1917 року. У цій філіації було б
цікаво прослідкувати до 1917 року й далі біографічні маршрути про­
стих людей, що радикалізувалися після першої революції 1905 року.
Війна, як ми знаємо, теж спричиняла бунти32,1. Вона не впливала
на уми лише через розчарування битвами та руйнуваннями. Вона
спричинила гігантське змішання люду, біженців, депортованих і про­
сто солдатів, вирваних з їхнього звичного життя, щоб закинути їх у
чуже соціальне оточення. Історики зазначали згубний вплив війни,
що відбився на звичаях. Тоді як сьогодні міграції та зубожіння, спри­
чинені війнами, займають перші шпальти у мас-медіях, нагадаємо,
що переміщення та виселення людей до іншого середовища ставали
причиною зростання соціальної свідомості та відігравали роль рево­
люційного ферменту. Сестра милосердя Соф’я Федорченко записувала
слова російських солдатів на фронті, один з яких їй сказав:

Ведь вот я и не знал раньше, как хорошо живут богатые. Здесь [на
фронте] вот стали нас по чужим домам становить, я и нагляделся,
до чего хорошо и сколько всяких у них вещей на полу и по стенам,
и даже насквозь вещи дорогие, лестными очень ни к чему. Теперь
и я так заживу, а не с тараканами*
325.

Нам відомі життєві шляхи видатних письменників, як-от Віктора
Шкловського або Миколи Хвильового326, - від траншей до полкомів і
участі в громадянській війні. Але що ми знаємо про решту «покоління
вогню» в Російській імперії?
Що ж до 1917 року, ми ще далекі від можливості скласти собі
повне уявлення. Французькою досі не перекладені засадничі праці

32,1 Rémi Adam, 1917, la Révolte des soldats russes en France, Pantin, Les Bons
Caractères, 2007. Nicolas Werth, « Les déserteurs en Russie: Violence de guerre, violence
révolutionnaire et violence paysanne (1916-1921) » in Stéphane Audoin-Rouzeau,
Annette Becker, Christian Ingrao, and Henry Rousso (éd.),La Violence de guerre, 19141945: Approches comparées des deux conflits mondiaux, Paris, IHTP-CNRS, 2002.
325 Федорченко С. Народ на войне. - M.: Сов. писатель, 1990. - С. 130.
326 Щодо Шкловського, насамперед див. «Сентиментальну подорож». Mykola
Khvylovy, La route et l’hirondelle [nouvelles], Monaco, Le Rocher « Maison Nikolskaïa »,
1993.

219

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

Рабіновича, Сміта, Вейда, Коенкер і Розенберга327. Мало опрацьова­
ними залишилися також публікації оригінальних документів. Марк
Ферро трохи доклався до цієї роботи, але, на жаль, досі недоступна
французькою важлива англомовна збірка, що надає пріоритет «голо­
сам знизу» й аналізові «мовлення народної революції»328. Також не
перекладена інша важлива праця, що дозволяє декодувати «мову і
символи 1917 року»329. її написали Борис Колоницький, один із не­
багатьох російських істориків, який цікавиться питанням, і Орландо
Файджес. Щодо останнього, ця книжка, поза сумнівом, віддавала на­
лежне чеснотам історика більше, ніж його монументальна «Трагедія
народу», написана дещо в манері сценарію. Цей твір оригінальним
чином наголошує на піднесенні культу вождя, зокрема, постаті ге­
нерала Корнілова, і звертається до форм радикалізації робітників і
селян.
Ці дві соціальні групи у французькій історіографії не були роз­
глянуті однаково. Через свою опозицію до більшовиків селянство
стало предметом певної уваги330, тимчасом як робітничий клас у нас
розглядався рідко. Крім праць Жан-Поля Депретто, дослідження ро­
сійського історика Дмитра Чуракова, якого не запідозриш у симпатії
до більшовиків, заслуговували б на більшу увагу. Вони прояснюють
самоорганізаційні практики та протести, що виходили з фабрик і за­

327 Diane P. Koenker, William G. Rosenberg, Strikes and Revolution in Russia, 1917,
Princeton, Princeton UP, 1989.
328 Marc Ferro, 1917 - Les hommes de la révolution - Témoignages et documents,
Paris, Omnibus, 2011. Voices of Revolution, 1917 (ed. by M.D. Steinberg), Yale UP, New
Haven & London, 2001: Mark D. Steinberg, « Introduction: The Language of Popular
Revolution »; Ekaterina Betekhtina, « Afterword: Style in Lower-Class Writing in 1917 ».
Звернемо увагу на цікавий збірник, але суто емігрантський: Les Enfants de l’exil Récits d’écoliers russes après la révolution de 1917 (передне слово Катерини Гусєвої та
Анни Сосинської), Paris, Bayard, 2005.
324 Orlando Figes & Boris Kolonitskii, Interpreting the Russian Revolution (The
Language and Symbols of 1917), New Haven and London, Yale UP, 1999.
330 Jean-Louis Van Regemorter, « Le concept d’une révolution paysanne unique de
1902 à 1922 », (1998) in L’insurrection paysanne de la région de Tambov: luttes agraires
et ordre bolchevik 1919-1921, Paris, Ressouvenances, 2000. Alexis Berelowitch, Nicolas
Werth, L’État soviétique contre les paysans, Rapports secrets de la police politique (Tcheka,
GPU, NKVD) 1918-1939, Paris, Tallandier, 2011. У тому ж дусі написана й кн. Андреа
Ґраціозі: Andrea Graziosi, The Great Soviet Peasant War, 1917-1933, Ukrainian Research
Institute, Harvard University, 1996.

220

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

водів у 1917-1918 роках”1. Італійка Ріта ді Лео, яка сформувалася в
лівому середовищі «операїстів», з дуже оригінального кута вивчила
радянський досвід, стаючи на «робітничу точку зору». Стверджуючи,
що «доля робітників, селян і народу» була «органічно невіддільна
від долі соціалізму та комунізму», вона доходить висновку (на жаль,
дещо закороткого), що остаточний крах устрою лежав і на їхній від­
повідальності*332. Доля робітничого світу в громадянській війні (а це
був вирішальний період) залишається зрештою досі не вивченою.
Ще менш відома французькому читачеві тема утопічного імпуль­
су революції. Вона вивчалася в дуже корисній розвідці американсько­
го історика Річарда Стайтса під назвою «Революційні мрії»333334
. У ній він
335
розглядав не лише написане, а насамперед практики. Не ідеалізуючи,
він повертає із забуття практики, що на всіх рівнях ставили під сумнів
владу (навіть оркестри без диригента), а також практики, що перед­
бачили сталінський лад (зокрема, культ машини). У тому ж сенсі Лінн
Маллі переглянула «пролетарську культуру» (пролеткульт)™. Пролет­
культ, довгий час ототожнений з пролетарською літературою, через
яку Сталін накинув окови соціалістичного реалізму в 1930-х роках,
був насправді широким масовим рухом за часів громадянської війни,
який надихався ідеєю, що бідні класи могли(б мати власну автоном­
ну культурну діяльність, так само як вони втручалися в політику чи
економіку. Дві дисертації були присвячені у Франції спробам комунітарного способу життя, тобто комунам. Крім моєї розвідки, Домінік
Дюран захистила дисертацію 1978 року, яка була опублікована лише
в Росії за ініціативи однієї спеціалістки з цих питань333. Ці дисертації
531 Чураков Д.О. Русская революция и рабочее самоуправление. 1917. - М.:
АИРО-ХХ, 1998; Чураков Д.О. Бунтующие пролетарии: Рабочий протест в Совет­
ской России (1917-1930-е гг.). - М.: Вече, 2007.
332 Rita di Leo, L’Expérience profane: du capitalisme au socialisme et retour, préface
de Mario Tronti, Paris, Éditions de l’éclat, 2013.
333 Richard Stites, Revolutionary Dreams: Utopian Vision and Experimental Life in the
Russian Revolution, New York & Oxford, Oxford University Press, 1989.
334 Lynn Maliy, Culture of the Future: the Proletkult Movement in Revolutionary Russia,
Berkeley, University of California Press, 1990.
335 Éric Aunoble, « Le Communisme tout de suite », déjà cité. Dominique Durand,
« En communisme dès 1918 »: sociographie des communes agraires en U.R.S.S., Thèse,
Université Paris IV, 1978 (рос. видання: Дюран Д. Коммунизм своими руками: образ
аграрных коммун в Советской России 1920-х годов. - СПб.: Изд-во Европейского
ун-та в Санкт-Петербурге, 2010). На цю ж тему Ірина Гордеева опублікувала мо-

221

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

дозволяли спростувати негативний образ, що був накинутий комунам
у радянській пресі 1920-х років, тимчасом як у питаннях «способу
життя» поверталася буквально реакційна тенденція336.
Також досі не перекладені великі англомовні тексти, присвячені
громадянській війні. Це тим паче прикро, що здавна вони розгляда­
ли цей конфліктний період під кутом зору «формотворчого досвіду»
(Шейла Фіцпатрік337) для більшовиків і системи, яку вони встанов­
лювали. Справді, соціальна історія дала прекрасні пояснення фунда­
ментальних цілей режиму, як і складу радянського держапарату338 або
методів управління. Втім, можна порадуватися, що нарешті маємо
добрий франкомовний розгляд громадянської війни авторства ЖанЖака Марі. Він залучив важливу джерельну базу, що була відкрита
після 1991 року, щоб показати надзвичайно живу картину періоду,
коли червоні командири більше ризикували життям, запроваджую­
чи дисципліну серед вояків, ніж боролися з ворогом. Жан-Жак Марі
також показав різнобічний характер протистоянь та їхнє вкорінення
в селах. У тому ж дусі у його книжці про Кронштадтське повстання
1921 року та його придушення новою владою дуже вдало використовані недоступні раніше документи339.
Цей момент пароксизму, коли вийшли на яв форми крайньо­
го насильства, свідчить про поглиблення антагонізмів, розкритих
1917 роком, і призводить до розриву соціальної тканини, оголюючи
глибинні структури, сформовані не так ідеологіями, як класами, етно-

нографію: Гордеева И. «Забытые люди»: История российского коммунитарного
движения. - М.: АИРО-ХХ, 2003.
336 Basile КегЫау, « Les utopies communautaires au ban d’essai de la Russie des
années vingt », Revue des Études Slaves, LVI/1, 1984.
337 Sheila Fitzpatrick, « Civil War as a Formative Experience » in Bolshevik culture Experiment and Order in the Russian Revolution (A. Gleason, P. Kenez & R. Stites eds.),
Indiana UP, Bloomington, 1985.
338 Diane P. Koenker, William G. Rosenberg, Ronald G. Suny (eds.), Party, State, and
Society in the Russian Civil War, Bloomington, Indiana UP, 1989 і особливо: Daniel T.
Orlovsky, « State Building in the Civil War Era: The Role of the Lower Middle Strata »,
pp. 180-209.
339 Jean-Jacques Marie, £<7 Guerre civile russe, 1917-1922, Années paysannes rouges,
blanches et vertes, Paris, Autrement, 2005 (перевид. Histoire de la guerre civile russe,
1917-1922, Taillandier « Texto », 2015. Jean-Jacques Marie, Cronstadt, Paris, Fayard,
2005.

222

Після 1991 року: від історії «злочину» до історії жертв

сами340 та статями. Отже, громадянська війна була не так боротьбою
держави, відтепер радянської, проти «свого народу», як боротьбою
між різними соціальними групами, які захищали себе, заводячи для
власних потреб політико-військові апарати. У цій рамці можна вже
передбачити, як різнорідні емансипаційні динаміки різних пригніче­
них категорій населення (бідні верстви, етнічні меншини, жінки, мо­
лодь...) об’єднуються або протистоять одна одній, і вивчати способи
поведінки цих груп, застосування ними насильства, зв’язок з інститу­
ціями (само-організованими, радянсько-державними, комуністичнопартійними...)341. Так розвиток компартії при владі стане набагато
зрозумілішим.
Російська революція довгий час була взірцем, дороговказом до
світлого майбутнього. Сьогодні вона, здається, більше надихає лише
на меланхолійні роздуми на тему Зла та його жертв. Однак історія не
є ні інструкцією до експлуатації, ні моральними настановами, а є пе­
редусім рефлексією щодо людської дії та її модальностей. Проходячи
численними маршрутами інтерпретацій та досліджень, не потрібно
протиставляти «добрих» проти «поганих» чи заплющувати очі на кри­
ваві тупики, в яких могла загубитися революція, а треба нагадати, що
чоловіки та жінки самі творять свою історію./

5'10 Про євреїв і антисемітизм під час громадянської війни див.: Lidia Miliakova
(dir.) et Nicolas Werth, Le livre des pogroms. Antichambre d’un génocide. Ukraine, Russie,
Biélorussie, 1917-1922, Paris, Calmann-Lévy - Mémorial de la Shoah, 2010. Ta сама
тема, але в іншому жанрі: Thierry Jonquet,Le Secret du rabbin (1986), Paris, Gallimard
« Folio Policier », n°199, 2001.
3‘" У цьому дусі я дослідив комуни як феномен субверсії селянської спіль­
ноти з боку селянського пролетаріату. Див.: Éric Aunoble, Le Communisme tout de
suite!, op. cit.; « Femmes et communistes: Un engagement dans la guerre civile en
Ukraine (1918-1919) » in Laurent Colantonio et alii (dir.), Genre et utopie avec Michèle
Riot-Sarcey, St Denis, Presses universitaires de Vincennes, 2014; « “Communistes, aux
armes!”: les unités à destination spéciale (TchON) au sortir de la guerre civile en
Ukraine (1920-1924) », Amnis, Revue de civilisation contemporaine Europes/Amérique,
n°14 (2015).

223

Висновок

На завершення нашого огляду треба констатувати, що російська
революція опинялася в центрі французьких дебатів лише тоді, коли
змогла послужити резонатором для національних турбот та інтере­
сів. Після того як минув шок, спричинений «російським відступом» у
1917-1918 роках, у двох наступних десятиліттях революція здебіль­
шого ігнорувалася настільки, наскільки більшовицька загроза здава­
лася так чи так віддаленою. Наприкінці Другої світової війни вона
змінила статус завдяки посиленню позицій комуністичної партії, а
надто завдяки утвердженню Радянського Союзу як світової потуги.
Цей другий етап мотивував певну поблажливість щодо радянського
дискурсу. Це відповідало добре зрозумілим інтересам французької
«Великої Нації», що втратила на силі й відігравала другорядну роль.
Поблажливість ця була характерною для соціополітичного консенсусу
«тридцяти славних років», у яких ФКП посіла своє належне місце. За­
судження 1917 року і більшовиків розпочалося наприкінці цих між­
народних і національних балансувань. Травень 1968 року відживив
страх перед потрясінням соціальних підвалин, а водночас і знамену­
вав початок послаблення комуністичної партії. Година ідеологічного
реваншу пробила десятьма роками по тому, а вже після зникнення
СРСР уже ніщо не перешкоджало засудженню та розвінчанню.
Інтелектуальні течії та дослідницькі умови, за яких провадилася
діяльність істориків, безперечно доклалися до цієї еволюції. В 19501960-х роках вага, яку школа «Анналів» надавала «довгій тривалості»
та економічним чинникам, узгоджувалася з детерміністичним тлу­
маченням 1917 року, підтриманим радянською версією історії, яка
наголошувала на «історичній необхідності» Жовтня. В іншому сенсі
ефект від публікацій, що атакували «міф Жовтня», значно зріс завдя­
ки відкриттю радянських архівів після 1991 року: з цієї нагоди знову
набули поширення загальники консервативного й/або тоталітаристського дискурсу. Відкриті в новий історичний момент, вони подава­
лись як одкровення й остання істина. Втім, не треба перебільшувати
вплив внутрішніх модифікацій в історіографічному полі. Якщо праці
Бориса Нольде або Віктора Сержа не доходили до широкої читацької
аудиторії, якщо розголос творів Марка Ферро був ледь чутний, то це
224

Висновок

пояснювалося насамперед політичними конфігураціями, які відбива­
лися на видавничій та академічній сфері.
Нова хвиля відкриттів і викриттів пішла на користь іншому ти­
пові інтерпретацій. Ті, хто розробляв кримінологічний аналіз кому­
нізму, змогли стратегічно поєднати академічні позиції та медійне
освітлення. До них комуністична партія теж активно залучала всі ви­
давничі та партійні важелі на службу сталінського бачення Жовтня.
Діяльність ФКП вирізнялася своїм послідовним характером, а також
своєю цільовою аудиторією. Це була доволі унікальна спроба - інте­
грувати в політичну культуру французької партії елементи іноземної
історії, які до того ж були орієнтовані на народні верстви. Хоч успіх
і не був грандіозним (члени комуністичної партії були, безсумнівно,
більше прив’язані до Радянського Союзу, ніж до російської революції),
доволі цікаво те, що вона йшла проти типової схильності французь­
кого політичного життя концентруватися суто на собі.
Проте немає ніякого автоматичного зв’язку між засобами, по­
ставленими на службу історичній інтерпретації, та її успіхом. Троць­
кий, репрезентуючи політичну течію, що була доволі маргінальною
та віддаленою від центрів влади, як у Москві, так і в Парижі, втім,
зумів розповсюджувати свою «Історію Революції» завдяки подвійно­
му статусу діяча-свідка й визнаного письменника. Натомість Суварін,
який дуже активно працював у видавничій сфері, не домігся особ­
ливої уваги. Поширюючи серйозні дослідження мережами впливу,
що були адресовані елітам, він, урешті-решт, наштовхнувся лише на
їхню байдужість. На відміну від цього колишнього комуніста, який
розглядав радянський «тоталітаризм» як небезпеку для свобод на За­
ході, французькі дисиденти, вочевидь, збагнули, що СРСР більше не
був загрозою соціального підриву й що містифікація Жовтня зрештою
сприяла підтримці ладу в двополюсному світі.
До того ж роль інституцій (партій, видавництв, університетів,
школи...) у формуванні громадської думки не була, як видається, ви­
значальною сама по собі. «Ідеологічні апарати держави» (радянської
або французької) могли обмежити поширення певних поглядів, які
вони вважали для себе небажаними, але конкретна ефективність їх­
ньої діяльності, здавалось, обмежувалася тим, що допомагала вже
наявному переможцеві, підтримуючи ті ідеї, які були дозволені та ви­
правдані політичною ситуацією. Найліпшою запорукою історичного
статусу російської революції була радянська могутність, і зникнення
СРСР як держави, зрештою, краще пояснює падіння 1917 року зі сво-

225

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

го п’єдесталу, ніж будь-які «таємні архіви», що відтоді були виявлені
істориками.
Якщо історіографічна продукція могла виявитися для читача
оманливою або розчарувати, то література і мистецтво революцій­
ного періоду зберігають свою емоційну та пам’яттєву силу, тим паче
що нові переклади й далі збагачували картину тих років342. Звісно,
треба пам’ятати про належність митця до свого часу й залишатися
пильним щодо використання творів та їхніх творців із політичною
метою. Так, поет Олександр Блок, один з небагатьох митців, які не
засудили Жовтневої революції, довгий час був привласнений ра­
дянською критикою, яка ретроспективно перетворила його на свого
першого «попутника». З іншого боку, приватний щоденник поетеси
Зінаїди Гіппіус, що доводив її антибільшовизм до стану лихоманки,
презентувався як достеменне історичне джерело у Франції 1992 року,
тобто в розпал збудження від «краху комунізму»343344
. Тимчасом, якщо
відгуки на революцію Блока і Гіппіус34,1 читати паралельно, впадає в
око розгубленість інтелігенції, що тривалий час уважала себе центром
історичного процесу. Кінофільм «Жовтень» Ейзенштейна у своїх під­
текстах і образних побудовах був ознакою нової конфігурації. Ви­
скочні, що керували радянською державою, зробилися меценатами й
послаблювали ярмо на шиї сміливим творцям за умови, якщо ті оспі­
вуватимуть їхні звитяги. Згодом, у 1960-ті, фільм «Доктор Живаго»,
як і більша частина кінематографу Девіда Ліна, засвідчив тогочасне
бажання Заходу по-новому відчути подих Історії.
Сьогодні ми доволі віддалилися від усього цього, й сліди від росій­
ської революції стали майже невидимі в сучасній культурі. Це добре
342 Зокрема: André Platonov, Au plus précieux de l’Homme, dans La ville de Villegrad
(nouvelles), Paris, Gallimard, NRF « Littératures soviétiques », 1971 та алегоричний
роман «Чевенгур» (1929), Paris, Robert Laffont, Pavillons « domaine de l’Est », 1996;
Evgueni Zamiatine, La caverne dans La caverne et autres nouvelles, Paris, Seuil « Points »,
1991; Isaac Babel, Chroniques de l’an 18 (Journal pétcrsbourgeois, in Œuvres complètes,
op. cit., pp. 133-202).
343 Zénaïde Hippius, « Notes sur la révolution russe (1917-1920), commentées par
lourii Koublanovski », Commentaire, 1992/1, n°57, p. 175-180.
344 Alexandre Blok, Lintelligentsia et la révolution (1918), Alidades, Thonon-lesBains, 1997. Zinaïda Hippius, Petrograd an 1919, Paris, Interférences, 2003 (крім того,
що вона повсякчас наголошує на єврействі більшовиків та їхніх поплічників, Гіп­
піус розповідає про продаж людського м’яса, яке заготовляли китайці з ЧК після
екзекуцій... рр. 73, 82, 112, 147, 172).

226

Висновок

зрозумів французький письменник Антуан Володій, який часто зо­
бражає в романах вічно переможених революціонерів-егалітаристів,
які чіпляються за уривки більшовицького дискурсу, ритуали або
«ліричний репертуар, що належав іншому світові, почилому в бозі,
світові раннього Радянського Союзу»345. У цьому суспільстві, яке їх
придушує, революціонери Володіна вбачають у тому світі спосіб під­
тримувати поміж собою прихований ідеал, трохи на кшталт маранів
за часів іспанської реконкісти.
У політичному сенсі похмурий погляд Володіна, безперечно,
згущував барви. Революція стала цілковито «неактуальною, [тобто]
не пов’язаною з актуальністю, несвоєчасною, всупереч духу часу», докидав до цієї візії Міґель Абенсур346*
. На це можна було б запере­
чити, вказавши на повсюдність терміна «революція» після 1989 ро­
ку. В колишніх «соціалістичних» країнах одна за одною відбувалися
чехословацька «оксамитова революція» та «румунська революція»
(1989), сербська революція (2000), «революція троянд» (Грузія, 2003),
«помаранчева революція» (Україна, 2004), «тюльпанова революція»
(Киргизстан, 2005). У 2011 році за ними наринула хвиля «арабських
революцій»: термін міцно закріпився в журналістському жаргоні.
Справді, після того як у XIX та на початку XX століття шукали шляхи
соціальної революції, тепер відбулося повернення до ліберального,
вузькополітичного розуміння слова: правомірно відновити загрожені
державою свободи за допомогою повстання, але не атакувати режим
власності та соціальні ієрархії. В цьому сенсі пріоритети розставила
Англія XVII століття, назвавши «славною революцією» опір парла­
менту проти монархічного перевороту в 1688 році, тоді як суспільні
заколоти від 1641-го до 1649 року були «громадянською війною», що
завершилася встановленням диктатури Кромвеля.
Щойно закріпилося ліберальне тлумачення, як з лівої, навіть
«радикальної», культури почали зникати посилання на російську
революцію. Коли кілька років тому я презентував на книжковому
ярмарку газети «Юманіте» свою першу книжку, що мала назву «Ко­
мунізм негайно!», то мав змогу пересвідчитися, що ця тема більше
нічого присутнім не говорила! В цьому сенсі до загального відступу
345 Manuela Draeger (гетеронім Антуана Володіна), Onze rêves de suie, Paris,
L’Olivier, 2010, p. 73.
346 Miguel Abensour, « Lire Saint-Just », y kh.: Saint-Just, Œuvres complètes, Paris,
Gallimard « Folio Histoire », 2004, p. 13.

227

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

політизації та історичної свідомості додалася ще й «себефобія», яку
діагностував у нинішніх комуністів Домені ко Лозурдо347. За такого
тотального фіаско виглядало на те, що так-сяк утримався на плаву
лише анархістський рух. Запитання, що виникли після розпаду СРСР,
зробили помітним постать Нестора Махна348, і лібертарний наратив
знайшов відгук серед широкої аудиторії. У 1997 році на телебаченні
демонстрували резонансний документальний фільм про українсько­
го анархіста, знятий Елен Шатлен, що працювала разом із режисе­
ром Арманом Ґатті. Після цього у 2000 році був виданий красивий
альбом, що подавав анархістський погляд на російську революцію.
Також уславився графічний роман «Маттео» блискучого коміксиста
Жан-П’єра Жібра, який оповідав життєвий шлях молодого анархіста
від окопів при Сомі до революційного Петрограда, минаючи заколоти
солдатів-фронтовиків349.
Лібертарний дискурс щодо 1917 року має повне право на існу­
вання, до того ж він останній, що хоч трохи спроможний розгляну­
ти революцію як народний емансипаційний рух. Але його нинішній
відносний успіх більше відбиває нинішній погляд на період, ніж су­
перечить йому. Розглядаючи більшовизм як владу, фундаментально
подібну до інших форм ієрархічної влади, анархісти підсумовують
загалом, що російська революція була придушена доволі швидко. Вже
починаючи з 1917-1918 років більшовики монополізували ради й
фабрично-заводські комітети. Розгром Махна, а надто Кронштадта
були, за словами Іди Метт, «кривавими сутінками». До того ж анархіс­
ти наголошували, що цитадель повсталих моряків була знищена під
гарматним вогнем більшовиків 18 березня, якраз у річницю Паризької
3,7 Domenico Losurdo, Fuir l'Histoire? La révolution russe et la révolution chinoise
aujourd'hui (1999), Paris, Delga, 2007. Laurence De Cock, « La Révolution française dans
les récits d’élèves: quelques indices de la (dé)politisation d’un événement historique »,
À l'école de Clio. Histoire et didactique de l’histoire, 17 серпня 2015, http://ecoleclio.
hypotheses.org/169.
ш Див.: Éric Aunoble, « La figure de Nestor Makhno, ou les tribulations d'un
héros révolutionnaire », in Korine Amacher et Leonid Heller (eds),Le Retour des héros:
la reconstitution des mythologies nationales à l’heure du postcoin munisme, Louvain,
Académia Bruylant, 2010.
349 Hélène Châtelain, Nestor Makhno, paysan d’Ukraine, Paris, 13 Productions/La
Parole errante, 1996. Régis Gayraud, La grande Mêlée des utopies: la Russie libertaire
1905-1921, Paris, Nautilus, 2000. Jean-Pierre Gibrat, Matteo, два перші томи, Paris,
Futuropolis, 2008 & 2011.

228

Висновок

комуни. Аналогія більш ніж символічна. Це рівнозначно твердженню,
що російська революція таким чином приєдналася до довгого списку
придушених повстань, що залишили після себе кілька гарних прикла­
дів відчайдушного героїзму, але зовсім мало позитивних уроків.
Таке судження з історичної точки зору було суперечливим, адже
занадто спрощувало картину. Свого часу це дещо провокаційно довів
Марк Ферро, наголошуючи на низовому «демократичному» харак­
тері радянського ладу аж до епохи Брежнєва. Цей спадок революції
мав віднині спонукати до того, щоб не відсортовувати між «добри­
ми зернами» та половою, а розглядати 1917-1921 роки сукупно, щоб
зрозуміти їхню динаміку. Не було простої боротьби сил емансипації
проти сил пригнічення; скоріше це був складний рух вивільнення,
що приносив із собою й форми упідлеглення, деякі з якихтяглися від
минулого, а деякі створювалися в новій ситуації.
У цій двозначності ще багато чого треба ретельно дослідити, щоб
повернути тим, хто пережив ті події, статус дієвців. А для цього треба
зрозуміти, чому вони чинили так, а не інакше. Така орієнтація до­
слідження керувалася б не лише самою цікавістю до минулого, а й
необхідністю осмислити в нашому теперішньому майбутні соціальні
зміни. Звичайно, малоймовірно, що російська революція знову стане
центральним політичним дороговказом, адже зв’язок між минулою і
теперішньою боротьбою вже давно урвався. Однак, ставши «несвоє­
часним», він не перетворився на анахронічний пережиток.
Нинішнє становище світу, що занепадає прямо на очах, інколи
змушує замислитися про те, що, вийшовши з XX століття, ми по­
вернулися до часів, які передували 1917 року. «Соціал-демократична
модель» і «держава загального добробуту», які повинні були скласти
мирну альтернативу комунізмові, геть не змогли вистояти після зник­
нення цього останнього. Хоча багато говорять про піднесення інди­
відуалізму, однак тепер повертаються саме «маси» - маси збіднілих
і прекарних робітників, маси біженців і мігрантів. Політичні партії
більше не викликають довіри, а навпаки; інституціоналізація соціаль­
них конфліктів здає свої позиції і регресує, адже співвідношення сил
змістилося на користь начальства, яке шантажує підлеглих страхом
безробіття. Структурні руйнування торкаються навіть державних апа­
ратів, бо ті мають борги, які неможливо відшкодувати, а ще й загрузли
у кривавій клановій системі контролю за багатствами. Політологи від­
нині говорять про «неспроможні держави» (failed states), що, по суті,
нічим не відрізняються від «слабких ланок в імперіалістичному лан­

229

Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції

цюгу», про які говорив Ленін. До того ж відживлення агресивних форм
націоналізму та відверто цинічних альянсів іще глибше хоронять мрії
про «колективну безпеку», яку в 1917 році розробив американський
президент Вудро Вілсон.
Напруга, що наразі, посилюється, дає чимало поживи для розду­
мів стосовно російської революції, і якраз тоді, коли про неї найбіль­
ше забули. Можливо, щоб знову осягнути момент безпрецедентної
суспільної зміни, якою став 1917 рік, нам потрібно спершу усвідомити
цілі та завдання теперішнього часу.

230

Бібліографія
Нижче подано список основних творів, які ми згадували в нашому
дослідженні. Вказано найбільш доступне на сьогодні видання, в дуж­
ках - рік першої французької публікації.
Історичні праці
Rémi Adam, 1917, la Révolte des soldats russes en France, Pantin, Les Bons
Caractères, 2007.
Korine Amacher, La Russie 1598-1917, Révoltes et mouvement révolutionnai­
res, Gollion (Suisse), Infolio « Illico », 2011.
Claude Anet, La Révolution russe, (1917-1919) Paris, Phébus, 2007.
Oskar Anweiler, Les Soviets en Russie, 1905-1921, Paris, Gallimard, 1972.
Louis Aragon, Histoire de l'URSS, (1962) Paris, UGE « 10/18 », 1972, t. 1,
1917-1923.
Piotr Archinov, L’Histoire du mouvement makhnoviste (1918-1921), (1924)
Cœuvres-Et-Valsery, Ressouvenances, 2000.
Éric Aunoble, «Le communisme tout de suite! », le mouvement des communes
en Ukraine soviétique (1919-1920), Paris, Les Nuits rouges, 2008.
Paul Avrich : La Tragédie de Cronstadt : 1921, Paris, Seuil « Points », 1975 ;
Les Anarchistes russes, Paris, Maspéro, 1979.
Lydia Bach, Histoire de la Révolution russe. I : La Révolution politique, Paris,
Valois « Histoire de la Révolution mondiale », 1930.
Alexis Berelowitch, Nicolas Werth, L’État soviétique contre les paysans, Rap­
ports secrets de la police politique (Tcheka, GPU, NKVD) 1918-1939,
Paris, Tallandier, 2011.
Alain Besançon, Les Origines intellectuelles du léninisme, Paris, CalmannLévy, 1977 ; Présent soviétique et passé russe, Paris, Hachette, 1986.
Charles Bettelheim, Les Luttes de classes en U.R.S.S., lèrc période : 19171923, Paris, Seuil ! Maspero, 1974.
Giuseppe Boffa.Les Étapes de la Révolution russe, Paris, Maspero « Cahiers
libres », 1962.
Gilles Boti, La Russie avant 1917, De l’abolition du servage à la révolution
(1861-1917), Pantin, Les Bons Caractères, 2011.
Pierre Broué, Le Parti bolchevique, (1963) Paris, Minuit, 1977.

231

Бібліографія

Jean Bruhat, Histoire de l'URSS, Paris, PUF « Que sais-je » n°183, 1945.
Joel Carmichael, Histoire de la Révolution russe, Paris, Gallimard « Idées »,
1966.
Hélène Carrère d’Encausse, Lénine, la révolution et le pouvoir, (1973-1979)
Paris, Flammarion « Champs », 1990.
Hélène Châtelain, Nestor Makhno, paysan d’Ukraine, Paris, 13 Productions/
La Parole errante, 1996.
J. Chazoff, Le Mensonge bolcheviste, (1924) La Bussière, Acratie, 1998.
Serge de Chessin, Au pays de la démence rouge, la Révolution russe (19171918), Paris, Plon-Nourrit, 1919.
Thomas Chopard, Le Martyre de Kiev - 1919. L’Ukraine en révolution entre
terreur soviétique, nationalisme et antisémitisme, Paris, Vendémiaire,
2015.
Dominique Colas, Le léninisme, Philosophie et sociologie politiques du léni­
nisme, (1982) Paris, PUF « Quadrige », 1998.
François-Xavier Coquin, La Révolution russe, (1962) Pantin, Les bons Ca­
ractères, 2005.
Stéphane Courtois, Nicolas Werth, Jean-Louis Panné et alii, Le Livre noir du
communisme : Crimes, terreur, répression, (1997) Paris, Pocket, 2009.
Jean-Paul Depretto, Pour une histoire sociale du régime soviétique (19181936), Paris, L’Harmattan « Pays de l’Est », 2001.
Jules Destrée, Les fondeurs de neige : notes sur la révolution bolchévique à
Pétrograd pendant l’hiver, 1917-1918, Bruxelles et Paris, G. van Oest,
1920.
Michel Dreyfus, Groppo Bruno, Ingerflomm Claudio et alii, Le siècle des
communismes, (2000) Paris, Seuil « Points », 2004.
Jacques Duclos, Octobre 17 vu de France, Paris, Éditions Sociales, 1967.
Pierre Durand, Les Sans-Culottes du bout du monde (1917-1921). Contrerévolution et intervention étrangère en Russie, Moscou, éditions du Pro­
grès, 1977.
Jean Elleinstein, Histoire de l’URSS, en 4 volumes, Paris, Éditions Sociales
« Notre Temps », 1972-1975.
Jean Elleinstein et Marc Ferro, La Révolution d’Octobre, Éditions du Burin
- Éditions Martinsart, 1972.
Marc Ferro, La révolution de 1917, (1967-1976) Paris, Albin Michel, 1997.
Des Soviets au communisme bureaucratique : les mécanismes d’une sub­
version (avec la collaboration d’Hélène de Chavagnac), Paris, Gallimard
et Julliard, coll. « Archives », 1980 ; 1917 -Les hommes de la révolution
- Témoignages et documents, Paris, Omnibus, 2011.

232

Бібліографія

Orlando Figes, La Révolution russe - 1891-1924 : la tragédie d’un peuple,
Paris, Denoël, 2007.
Régis Gayraud, La grande Mêlée des utopies : la Russie libertaire 1905-1921,
Paris, Nautilus, 2000.
A. Gorovtseff, Les Révolutions : comment on les éteint, comment on les attise
(préf. de Jacques Bainville), Paris, F. Alcan, 1930.
Nina Gourfinkel, Lénine, (1959) Paris, Seuil, 1970.
Andrea Graziosi, Histoire de l’URSS, Paris, PUF « Nouvelle Clio », 2010
Mikhaïl Guerman, La Flamme d’Octobre — Art et révolution, Paris / Lenin­
grad : Le Cercle d’Art / Avrora, 1977.
Edward Hallett Carr, La Révolution bolchevique, 1917-1923, Paris, Minuit,
1969-1973.
Georges Haupt, Jean-Jacques Marie, Les bolcheviks par eux mêmes, Paris,
Maspero « BS » n°13, 1969.
Michel Heller et Alexandre Nekrich, L’Utopie au pouvoir, Histoire de l’URSS
de 1917 à nos jours, (1982) Paris, Calmann-Levy « Liberté de l’esprit »,
1985.
Histoire du Parti communiste /bolchevik/ de l’URSS (Précis rédigé par une com­
mission du CC du PC(b) de l’URSS), (1938) Paris, N. Béthune, 1971.
Claudio Sergio Ingerflom, Le Citoyen impossible — Les racines russes du
léninisme, Paris, Payot « Bibliothèque historique », 1988.
Jean Jacoby, Le Tsar Nicolas II et la Révolution, Paris, Fayard, 1931 ; Lénine,
Paris, Flammarion, 1933.
Jean-François Kahn, Pierre Durand, Tout commence à Petrograd ou les Cent
jours d’Alexandre Alexandrovitch, Paris, Fayard, 1967.
Tamara Kondratieva, Bolcheviks et Jacobins - Itinéraires des analogies, Paris,
Payot « Bibliothèque historique », 1989.
Anatole Kopp, Ville et révolution : Architecture et urbanisme soviétiques des
années vingt, Anthropos, (1967) Paris, Seuil « Points », 1972 ; Changer
la vie, changer la ville : de la vie nouvelle aux problèmes urbains, URSS
1917-1932, UGE « 10/18 », Paris, 1975.
L’insurrection paysanne de la région de Tambov : luttes agraires et ordre
bolchevik 1919-1921, Paris, Ressouvenances, 2000.
La Terreur sous Lénine : 1917-1924, [textes choisis et présentés par] Jacques
Baynac, en collaboration avec Alexandre Skirda et Charles Urjewicz,
(1975) Paris, Livre de poche, 2003.
La Vague rouge : comment les Bolchevicks s’emparèrent du pouvoir en 1917...
un précédent à méditer en 1944, Paris, impr. spéciale du C.E.A., 1944.

233

Бібліографія

Les bolcheviks et la Révolution d’Octobre, procès-verbaux du Comité Central
du parti bolchevique, août 1917-février 1918, présentation de Giuseppe
Boffa, Paris, Maspero « Bibliothèque Socialiste » n°4, 1964.
Jean Lescure, Les Origines de la Révolution russe : l’Ancien Régime et le
problème social, Paris, Sirey, 1927 ; La Révolution russe, Bolchevisme,
Communisme etNEP, Paris, Gamber, 1929.
Marcel Liebman, La Révolution russe, Origine, étapes et signification de la
victoire bolchevique, Verviers, Gérard & C° « Marabout Université »,
1967.
Robert Linhart, Lénine, les paysans, Taylor. Essai d’analyse matérialiste his­
torique de la naissance du système productif soviétique, /1976) Paris,
Seuil, 2010.
Rosa Luxemburg, La Révolution russe, (1937) Paris, , édition de l’Aube,
2013.
Jean Mabire, Ungern, le baron fou, (1964) Paris, Le Livre de Poche, 1977.
Nestor Makhno, La Révolution Russe en Ukraine (Mars 1917-Avril 1918),
(1927) Coeuvres-et-Valsery, Ressouvenances, 2003.
Curzio Malaparte : Technique du coup d’État, (1931) Paris, Grasset « Cahiers
rouges », 1992 ; Le Bonhomme Lénine, (1932) Paris, Grasset « Cahiers
rouges », 2013.
Martin Malia, Comprendre la Révolution russe, Paris, Seuil « Points »,
1980.
Jean-Jacques Marie, Les Paroles qui ébranlèrent le monde, Anthologie bol­
chevique, 1917-1924, Paris, Seuil, 1967 ; La Russie 1856-1956, Paris,
Hachette supérieur « Les fondamentaux », 1997. Cronstadt, Fayard,
Paris, 2005 ; Lénine, La révolution permanente, Paris, Payot, 2011 ;
Histoire de la guerre civile russe, 1917-1922, (2005) Paris, Taillandier
« Texto », 2015.
Jules Martov, Le bolchevisme mondial (1934), www.marxists.org/francais/
martov/works/1923/00/martov_l 9230000a.htm
Roy Medvedev, La Révolution d’Octobre était-elle inéluctable?, Paris, AlbinMichel, 1976 ; La Révolution d’Octobre : Faits et réflexions, Paris, Mas­
pero, 1978.
Malcolm Menzies, Makhno, une épopée, le soulèvement anarchiste en Ukrai­
ne, 1918-1921, Paris, Belfond, 1972.
Ida Mett, La Commune de Cronstadt, crépuscule sanglant des soviets, (1938)
Paris, Spartacus, 1977 http://www.antimythes.fr/individus/mett_ida/
mi_la_commune_de_cronstadt_0.pdf ; Le Paysan russe dans la révolu­
tion et la post-révolution, Paris, Spartacus, 1968.
234

Бібліографія

Lidia Miliakova (dir.> et Nicolas Werth, Le livre des pogroms. Antichambre
d’un génocide. Ukraine, Russie, Biélorussie, 1917-1922, Paris, CalmannLévy - Mémorial de la Shoah, 2010.
A. Netchvolodow, L’Empereur Nicolas II et les Juifs : Essais sur la Révolution
russe dans ses rapports avec l’activité universelle du judaïsme contem­
porain, Paris, Étienne Chiron, 1924.
Boris Nolde, L’ancien Régime et la Révolution russes, (1928) Paris, Armand
Colin, 1948.
Ossip-Lourié, La Révolution russe, Paris, Rieder « Bibliothèque socialiste »,
1921,
Jean-Michel Palmier, Lénine, l’art et la révolution : essai sur la formation de
l’esthétique soviétique, (1975) Paris, Payot « Bibliothèque historique »,
2006.
Jacques Perdu, La Révolution manquée, (1940) Arles, Sulliver, 1997.
S. A. Piontkovsky, Histoire populaire de la révolution d’Octobre, Paris, E.S.I.,
1927.
Jacques Ploncard d’Assac, Lénine ou la Technique du coup d’État, (1962)
Paris, Éditions de Permanences, 1968.
Léon de Poncins, Les Forces secrètes de la révolution, F...M... - Judaïsme,
Paris, Bossard, 1928.
(
John Reed, Les Dix jours qui ébranlèrent le monde, (1927) Paris, Tribord
« Flibuste », 2011.
Henri Rollin, La Révolution russe : ses origines, ses résultats, 2 vol. (Le Parti
bolchéviste ; Les Soviets) Paris, Delagrave « Bibliothèque d’histoire et
de politique », 1931.
Frédéric Rossif, Madeleine Chapsal, Révolution d’Octobre, Paris, Hachette
« Télé », 1967.
Jacques Sadoul, Les Notes sur la révolution bolchevique (octobre 1917 - jan­
vier 1919), (1919) Paris, Maspero, 1971.
Antonella Salomoni, La Révolution russe, Paris, Casterman «XXe siècle »,
1993.
Leonard Schapiro, Les Bolchéviques et l'Opposition (1917-1922). Du muselle­
ment des partis à l’interdiction des fractions dans le Parti, (1958) Paris,
Les Nuits rouges, 2007.
Victor Serge, L’An I de la Révolution russe, Les débuts de la dictature du
prolétariat, 1917-1918 (1930), Paris, La Découverte, 1997.
David Shub, Lénine, (1966) Paris, Gallimard « Idées », 1972.
Alexandre Skirda, Kronstadt 1921 : prolétariat contre dictature commu­
niste, Éditions de Paris, 2012 ; Nestor Makhno, le cosaque libertaire,

235

Бібліографія

1888-1934 ; La Guerre civile en Ukraine, 1917-1921, Paris, Éd. de Paris,
1999.
Alexandre Soljénitsyne, Réflexions sur la révolution de Février, Paris, Fayard,
2007.
Nicolas N. Soukhanov, La Révolution russe — 1917, Paris, Cercle du Nou­
veau Livre d’Histoire, 1966.
Souvarine Boris , Staline. Aperçu historique du bolchévisme, (1935) Paris,
Champ Libre - Ivrea, 1992.
Alexandre Sumpf, De Lénine à Gagarine, Une histoire sociale de l’Union
soviétique, Paris, Gallimard « Folio », 2013.
Léon Trotsky, L’Avènement du bolchevisme, (1919) https://www.marxists.
org/francais/trotsky/livres/avbol/avbol.htm ; Les Leçons d’Octobre,
(1924) Pantin, Les Bons Caractères, 2014 ; Histoire de la Révolution
russe, (1933-1934), Paris, Seuil « Points », 1995.
Adam B. Ulam, Les Bolcheviks, Paris, Fayard « Histoire sans frontières »,
1973.
Dominique Venner, Les Blancs et les Rouges : histoire de la guerre civile russe,
1917-1921, Paris, Pygmalion, (1997) Monaco, Le Rocher, 2007.
M. Vistinetski, Sous le Drapeau du Travail : textes et documents. Recueil,
Moscou, Éditions en langues étrangères, 1957.
Voline, La Révolution inconnue 1917-1921, (1947) Genève, Entremonde, 3
vol. 2009-2010.
Gérard Walter, Histoire de la Révolution russe. I, L’Effondrement de la mo­
narchie, févr.-mars 1917, Paris, Gallimard, 1953 ; Lénine, (1950) Paris,
Albin-Michel / Tallandier, 1971.

Нариси
Nicolas Berdiaev, Le nouveau Moyen-âge, (1927) Lausanne, L’Âge d’homme
« Sophia », 1986 ; Les Sources et le sens du communisme russe, (1938)
Paris, Gallimard « Idées », 1963.
Denis Berger et Henri Maler, Une certaine idée du communisme - Répliques
à François Furet, Paris, Éditions du Félin, 1996.
François Furet, Le Passé d’une illusion, Essai sur l’idée communiste au XX*
siècle, (1995) Paris, Livre de Poche, 2003.
Claude Lefort, La complication - Retour sur le communisme, Paris, Fayard,
1999.
Rita di Leo, L’Expérience profane : du capitalisme au socialisme et retour,
préface de Mario Tronti, Paris, Éditions de l’éclat, 2013.
236

Бібліографія

Domenico Losurdo, Fuir l’Histoire? La révolution russe et la révolution
chinoise aujourd’hui, Paris, Delga, 2007.
Arno J. Mayer, Les Furies, Violence, vengeance, terreur aux temps de la Révo­
lution française et de la révolution russe, Paris, Fayard, 2002.
Ernst Nolte, La Guerre civile européenne 1917-1945, Paris, Éditions des
Syrtes, 2000.
Enzo Traverse, 1914-1945, La Guerre civile européenne, (2007) Paris, Ha­
chette-Pluriel, 2009.

Історичні твори, які не перекладені французькою
Чураков Д.О. Русская революция и рабочее самоуправление. 1917. -М.:
АИРО-ХХ, 1998; Чураков Д.О. Бунтующие пролетарии: Рабочий
протест в Советской России (1917-1930-е гг.). - М.: «Вече», 2007.
Orlando Figes & Boris Kolonitskii, Interpreting the Russian Revolution (The
Language and Symbols of 1917), New Haven and London, Yale UP,
1999.
A. Gleason, P. Kenez & R. Stites eds., Bolshevik culture - Experiment and
Order in the Russian Revolution, Indiana UP, Bloomington, 1985.
Peter Holquist, Making war, forging revolution - Russia’s continuum of crisis,
1914-1921, Cambridge, MA, Harvard UP, 2Qt)2.
Diane P. Koenker, William G. Rosenberg, Ronald G. Suny (eds.), Party, State,
and Society in the Russian Civil War, Bloomington, Indiana UP, 1989.
Diane P. Koenker, William G. Rosenberg, Strikes and Revolution in Russia,
1917, Princeton, Princeton UP, 1989.
Lynn Maliy, Culture of the Future : the Proletkult Movement in Revolutionary
Russia, Berkeley, University of California Press, 1990.
Alexander Rabinowitch, Prelude to Revolution: The Petrograd Bolsheviks and
the July 1917 Uprising, Bloomington-London, Indiana University Press,
1968 ; The Bolsheviks Come to Power. Vol. 2: The Revolution of 1917 in
Petrograd, New York, W. W. Norton & Co., 1976.
Richard Stites, Revolutionary Dreams: Utopian Vision and Experimental Life
in the Russian Revolution, New York & Oxford, Oxford University Press,
1989.
Мемуари, спогади, свідчення

Angelica Balabanoff, Ma vie de rebelle, Paris, Balland, 1981.
Alexander Berkman, Le Mythe bolchevik — journal 1920-1922, Quimperlé,
La Digitale, 1996.
237

Бібліографія

Marcel Body, Ли Cœur de la Révolution, (1981), Paris, éd. de Paris, 2003.
Ivan Bounine, fours maudits, Lausanne, L’Âge d’Homme, 1988.
Anton Dénikine, La Décomposition de l’armée et du pouvoir - Février-Sep­
tembre 1917, Paris, J.Povolozky & Cie, 1922.
Sofia Fedortchenko, Le Peuple à la guerre, Paris, Valois, 1930.
Emma Goldman, Épopée d’une anarchiste : New York 1886-Moscou 1920,
Bruxelles, Complexe, 1984.
Maxime Gorki, Pensées intempestives : 1917-1918, Paris, Livre de Poche,
1977.
L’Insurrection armée d’Octobre à Petrograd. Souvenirs de révolutionnaires de
1917, Moscou, Éditions en langues étrangères, 1958.
I. K. Naumov, fournées d’Octobre, Paris, B.E.D.P., 1926.
Ekaterina Olitskaïa, Le Sablier, Paris, Deuxtemps Tierce, 1991.
Pierre Pascal, Mon journal de Russie (4 t. : 1916-1918 ; 1918-1921 ; 19211926 ; 1927), Lausanne, L’Âge d’Homme, 1975-1982.
Alexis Rémizov, La Russie dans la tourmente, Lausanne, L’Âge d’Homme,
2000.
Alfred Rosmer, Moscou sous Lénine : les origines du communisme, (1953)
Pantin, Les bons Caractères, 2009, https://www.marxists.org/francais/
rosmer/works/msl/.
Victor Serge, Mémoires d’un révolutionnaire et autres écrits politiques, 19081947, Paris, Robert Laffont « Bouquins », 2001.
J. Steinberg, Souvenirs d’un commissaire du peuple, (1930) Paris, Les Nuits
Rouges, 2016.
Твори російської ma радянської літератури

Georges Annenkov, La Révolution derrière la porte, Paris, Quai Voltaire,
1994.
Isaac Babel, Cavalerie rouge ; Chroniques de l’an 18 (tournai pétersbourgeois), in Œuvres complètes, trad, par Sophie Benech, Paris, le Bruit
du temps, 2011.
Mikhaïl Boulgakov, La Garde blanche, (1970) Paris, Robert Laffont, 2012.
Victor Chklovski, Voyage sentimental, (1926) Paris, Gallimard, 1963.
Ivan Chméliov, Le soleil des morts ; (1923) Paris, Éditions des Syrtes,
2001).
Mikhaïl Cholokhov, Le Don paisible, (1930-1936) Paris, Omnibus, 1999.
Alexis Demidov, Le Tourbillon, Paris, ESI, 1929.
238

Бібліографія

Alexandre Fadeev, La Défaite, (1929) Paris, E.F.R., 1950.
Constantin Fédine, Les Cités et les années, Paris, Gallimard, 1930.
D. Fourmanov, Tchapaev, (1933) Moscou, Éditions du Progrès, 1977.
Fédor Gladkov, Le Ciment, (1928) Paris, Julliard, 1970.
Vsévolod Ivanov, Le train blindé numéro 1469, Paris : Gallimard NRF,
1927.
Mykola Khvylovy, La route et l'hirondelle, Monaco, Le Rocher « Maison
Nikolskaïa », 1993.
E. Lebedinsky, La Semaine, Paris, E.S.I., 1927.
Léonide Léonov, Les Blaireaux, préface de Maxime Gorki, Paris, Rieder,
1931.
Anton Makarenko, Le Poème pédagogique, (1939) Paris, Livre club Diderot/
Moscou, Éditions du Progrès, 1977.
Alexandre Néviérov, Tachkent, ville d’abondance, Paris, Gallimard, 1928.
Nicolaï Ostrovski, Et l’Acier fut trempé, Paris, Le Temps des Cerises, 2012.
Boris Pasternak, Le docteur fivago, Paris, Gallimard « nrf », 1995.
Boris Pilniak, L’Année nue, (1926) Paris, Éd. Autrement, 1998.
André Platonov, La ville de Villegrad (nouvelles), Paris, Gallimard, 1971 ;
Tchevengour, Paris, Robert Laffont, 1996.
Lydia Seifoulina, Virineya, Paris, Gallimard, 1927.
Serge Séménov, La Faim, Paris, Montaigne, 1927.
Alexandre Serafimovitch, Torrent de fer, Paris, E.S.I., 1930.
Tarassov-Rodionov, La révolution de Février 1917, (1930) Pantin, Les Bons
Caractères, 2006.
Alexeï Tolstoï, Le chemin des tourments : trilogie (1930), Moscou, Éd. en
langues étrangères, 1954.
Evguéni Zamiatine, La caverne et autres nouvelles, Paris, Seuil « Points »,
1991.
Твори популярної культури

Warren Beatty, Reds, Paramount, 1981 (DVD, 2007 ; Blu-ray, 2013).
Enki Bilal, Pierre Christin, Partie de chasse, (1983) Paris, Casterman,
2013.
Jean Bommart, Le Train blindé n°4 (le Poisson chinois sefait rouge) (1948) ;
Bataille pour Arkhangelsk, (1961) in Romans d’espionnage de la Grande
Guerre, édition établie par François Rivière, Paris, Robert Laffont « Bou­
quins », 2014.
239

Бібліографія

Guido Crepax, L’Homme de Pskov - Le Point de non retour, (1979) Paris,
Dargaud, 1982 ; Le Journal de Valentina, Paris, Futuropolis, 1985.
Crisse, L’Ombre des damnés - Ungern Kahn [sic] - Mongolie 1921, Issy-lesMoulineaux, Vent d’Ouest, 1988.
Efim Dzigan, Les Marins de Kronstadt, Mosfilm, 1936 (DVD Bach Films,
s.d.),
Sergeï Eisenstein, Octobre, Sovkino, 1928 (DVD Bach Films, s.d.)
Jean-Pierre Gibrat, Matteo, T. 1 & 2, Paris, Futuropolis, 2008 & 2011.
François Hombourger, Makhno : la Révolution libertaire en Ukraine, (1975)
Éditions libertaires et éditions du Monde Libertaire, 2002.
Thierry Jonquet, Le Secret du rabbin, (1986) Paris, Gallimard « Folio Poli­
cier » n°199, 2001.
Joseph Kessel, Makhno et sa juive, (1926) Paris, Gallimard « Folio », 2001 ;
La Steppe rouge (1922), Mémoires d’un commissaire du peuple (1925), Le
Journal d’une petite fille russe sous le bolchevisme (1926) in Reportages,
Romans, édition établie et dirigée par Gilles Heuré, Paris, Gallimard
« Quarto », 2010.
David Lean, Docteur Jivago, Metro-Goldwyn-Mayer, 1965 (DVD, Warner
Bros, 2001).
Pierre Mac Orlan, La Cavalière Eisa, (1921) Paris, Gallimard « Folio »,
1980.
Vladimir Pozner, Le Mors aux dents, (1937) Arles, Actes Sud / Babel,
2005.
Hugo Pratt, Corto Maltese en Sibérie, (1978) Paris, Casterman, 2010.
Étienne Roda-Gill, « Makhnovstchina », Pour en finir avec le travail, Chan­
sons du prolétariat révolutionnaire, (1974) Paris, EPM- ADES, 1998
(ADE771).
Grigori Tchoukhraï, Le Quarante et unième, Mosfilm, 1956 (DVD Roscico,
s.d.).
Sergueï et Gueorgui Vassiliev, Tchapaev, Lenfilm, 1934 (DVD Bach Films,
s.d.).

240

Іменний покажчик

Абенсур Міґель 227
Альбертіні Жорж 151, 152, 154
Амальрік Андрій 193
Анвайлер Оскар 163
Андерсон Перрі 182
Ане Клод 109, 155, 212
Анненков 133
Арагон Луї 172
Арендт Ханна 148, 210
Армель Клод (Ґі Лемонньє) 151
Арон Реймон 149, 152-154, 189, 193
Аршинов Петро 84, 120-123, 178, 179

Б’янко Люсьен 96
Бабель 132, 139
Бакунін 193
Балабанофф Анжеліка 186, 187
Барток Бела 87
Бах Лідія 114
Бачко Броніслав 16
Безансон Ален 160, 165, 191-193, 195,
196, 205-207
Белаш 84
Бенак Жак 192
Бенвіль Жак 104, 152
Берар Віктор 108
Бердяев Микола 117, 119
Берелович Володимир 196
Беркман Олександр 179
Берксан Александр 185
Берлін Павел А. 150
Беттельгейм Шарль 176, 177
Бжезінський Збігнєв 148, 150, 161
Білаль Енкі 185
Бітті Воррен 185
Блсн Роже 129
Блок Олександр 226
Блюм Ален 201, 215

Богданов Олександр 162
Боді Марсель 185
Боммар Жан 155
Бондаренко Макар 57
Боффа Джузеппе 162, 163, 176
Брежнєв 229
Бріан Ерік 196
Брісіанер Серж 192
Бродель Фернан 143, 160, 168, 172
Бруе П’єр 123, 163-165, 176, 198
Брукс Луїза 180
Брюа Жан 141-144, 148, 173, 198
Будьоний 174
Булгаков 131
Булук Сільвен 205
Бухарін Микола 113, 163
Бюссьер і/еймон 129
Вайян Роже 140
Валевський 179
Валентинов (Вольскі або Юревскі) Ми­
кола 150
Вальтер Жерар 143
Ван Режемортер Жан-Луї 79, 160
Васильєви 134
Вейган 142
Вейд 220
Вендервельде Еміль 108
Веннер Домінік 181
Верт Ніколи 97, 200-206, 209, 211, 212
Винниченко 73
Вілсон Вудро 230
Вітренко 50, 51
Вітте 7
Вовель Міпіель 95
Волін 84, 146, 147, 178, 179
Володарський 43, 46
Володій Антуан 227

241

Іменний покажчик

Вольф Бертрам Д. 149
Воробец Кристина Д. 60
Гагарін 155
Гакстгаузен Август фон 19, 77
Гальтер Марек 184
Геллер Михайло 15, 189, 190, 199
Герман Михайло 183
Герцен Олександр 19, 77
Гіппіус Зінаїда 226
Гітлер 96, 117
Гладков 132
Глюкштейн Ігаель (Тоні Кліфф) 153
Гобсбаум Ерік 209, 210
Голквіст Пітер 207, 208, 210, 214
Гомбургер Франсуа 180
Гордеева Ірина 222
Горелік Анатолій 179
Горкін Хуліан 152
Горті Міклош 87
Горький 127, 138, 185, 206
Гоффман 87
Грушевський Михайло 8
Гуров 24
Гусєва Катерина 220

Ґатті Арман 228
Ґваттарі Фелікс 184
Ґерен Даніель 179
Ґіяр П’єр 108
Ґлюксман Андре 184
Гольдман Емма 179, 185, 187
Гоше Марсель 191
Ґраціозі Андреа 79, 82, 202, 213, 220
Ґрімо Поль 129
Ґуд Жан-Поль 197
Далін Давид Ю. 150
Данілов В.П. 79
де Ґолль 97, 137, 142, 155, 156
Деа Марсель 151
Дебор Ґі 177
Демидов Олексій 131
Денікін 69, 87, 131

Депретто Жан-Поль 208, 209, 220
Дестре 110
Дзиган Єфим 177
Довженко 134
Дойчер Ісаак 138, 153
Доменак Жан-Марі 184
Донзель Моріс (Моріс-Парижанин)
130
Дормон (Ґольденберґ) Алексіс 151
Драгоманов 19, 71
Дудка Федір 29-33, 39, 50-52, 60, 70,
74, 87
Дюверже Моріс 193
Дюкло Жак 173
Дюллен Сабіна 208
Дюран Домінік 221
Дюран П’єр 158, 173
Евріч Пол 179
Едельман Роберт 82, 83
Ейзенштейн 129, 134, 165, 166, 177,
226
Елленштайн Жан 173-175
Енгельс 18
ЕренбургІлья 130
Ерріо Едуар 115

Жакобі Поль 116
Жалабер Лоран 142
Железняков 43
Жібр Жан-П’єр 228
Жіро Рене 160
Жіскар-д’Естен Валері 184
Жорес Жан 105
Зінов’єв Г. 46, 128, 142
Зінов’єв Олександр 196
Ібсен 113
Іванов Всеволод 131
Інбер Вера 139
Інгерфлом Клаудіо Сержіо 207

Йогансен 90

242

Іменний покажчик

Каменев Л. 128, 142
Кампанелла 17
Камю Альбер 145, 146
Кан Жан-Франсуа 158
Кандинський 183
Каплан Фанні 43
Карр Едвард 163, 167
Каррер д’Анкос Елен 160, 192, 195,
196
Касторіадіс Корнеліус 177
Каутський 218
Кашен Марсель 107, 124
Кеваль Жан 147
Кемп Робер 145
Кербле Базіль 167
Керенський 133, 168, 204
Кессель Жозеф 134-136
Кінскі Клаус 157, 181
Клемансо Жорж 9, 110, 111, 142
Ковальов Іван 57
Коенкер 220
Коке Моріс 151
Кокен Франсуа-Ксавье 160, 161
Кола Домінік 192-196, 204, 205, 207,
212
Коллонтай Олександра 144
Колоницький Борис 220
Кон-Бендіт Даніель 96
Кондратьева Тамара 120
Копп Анатоль 182, 184
Корнілов 106, 220
Коцюбинський 71
Кравченко 143, 148, 188
Краузе Ян 212
Крепакс Ґвідо 180
Кричевський Борис 106-108
Крістен П’ер 185
Кромвель 227
Кулешов 45
Куліш 90
Курило С.М. 50
Куртуа Стефан 7,199-201,204-206,209213

Лабрі Рауль 103
Лазаревич їда, див. також Метт їда
150
Лазаревич Микола 145, 152, 153
Лазіч Бранко 149-151, 187
Лассаль 194
Ле Руа Ладюрі Емманюель 184, 190
Лебединський 132
Левін Моше 167
Ленін Володимир 14, 20, 43, 46, 71, 81,
82, 84, 95-97, 100-102, 104, 106, 107,
111, ИЗ, 116, 117, 121, 124, 126, 127,
129, 131, 137, 140, 144, 146, 147, 149,
152, 155, 156, 163, 165, 171, 172, 174,
176, 183, 185, 188, 190-195, 198, 199,
204, 212, 216, 218, 230
Лео Ріта ді 221
Леонов Леонід 132
Леруа-Болье Анатоль 76, 77
Лескюр Жан 114, 115
Леся Українка 71
Лефевр Рене 118
Лефор Кл^д 177, 191, 211
Лесков Серж 130
Лисицький 183
Лібкнехт Карл 43, 46
Лібман Марсель 178
Лін Девід 156, 226
Ліх Ларс 218
Лоденко Варвалія 91
Лоез Андре 211, 214
Лозурдо Доменіко 228
Лор Ерік 214
Лора Люсьен 150-153
Лурье Осип 113
Людо вік XIV 214
Люксембург Роза 14, 18, 41, 43, 46,
118
Мабір Жан 181
Маблі 17
Мак Орлан П’ер 130
Макаренко 91, 132
Макеев 50, 51

243

Іменний покажчик

Малапарте Курціо 116
Малевич 183
Малія Мартін 191, 196, 211
Маллі Ліни 221
Мао [Цзедун] 96
Марі Жан-Жак 163, 218, 222
Марковім Марилі, див. також Амелі де
Нері 108
Маркс Карл 19, 43, 71, 96, 150, 152,
194
Марті Андре 139
Мартов Юрій 117
Матьєз Альбер 119, 120
Махно Нестор 8,10, 71, 83, 85, 86, 120123, 135, 146, 178-180, 228
Маяковський 46, 165, 166
Медведев Рой 190
Мейер Арно Дж. 210, 211
Меке Гюстав 114, 115
Мессак Режіс 121
Местр Жозеф де 117
Метт їда 123, 150-153, 179, 228
Мілюков 106
Міттеран Франсуа 185
Мішле 122
Молотов 126, 127
Монатт П’ер 124, 146
Мор Томас 17
Мореллі 17
Моррас 152
Мосс Марсель 118, 119
Муссоліні 117, 123
Муте Маріус 106, 107
Наполеон 214
Наришкіна-Вітте Вера 108, 109
Нарожній Д.С. 50, 63
Наумов I. 131
Неверов 132
Нейваленко I. Г. 48
Некріч Олександр 15, 189-199
Нері Амелі де 108
Нікітін Микола 130, 139
Ніколаєвський Борис 150

Ноґез Домінік 194
Нольде Борис 114, 115, 119, 144, 207,
224
Нольте Ернст 199, 209, 210, 212
Нуланс Жозеф 115
Олар Альфонс 108, 119, 120
Орвелл Джордж 147
Осоргін 133
Островський Микола 134, 139, 174
Оуен 16, 18
Офан Габріель 152
Паз Моріс 152
Пайпс Річард 199
Палеолог Моріс 108
Пальмьє Жан-Мішель 183
Панкратова 178
Панне Жан-Луї 205
Парен Бріс 130
Паскаль П’єр 115, 126, 141, 149, 153,
185, 187
Пастернак Борис 156
Періка Реймон 114
Петлюра Симон 21, 72, 74
Підмогильний Ємельян 56
Пільняк Борис 90, 130, 131, 134, 139
Піонтковський 127
Платон 17, 18
Платонов 90
Плеханов 40, 194
Плющ Леонід 187
Погорілий Дем’ян 29-33, 70, 87
Познер Володимир 130, 136, 181
Помпіду Жорж 152
Порталь Роже 144, 167
Пратт Уґо 180, 181
Превер Жак 129
Пудовкін 45
Пулай Анрі 131
Путін Володимир 95
Рабінович 220
Радек Карл 106

244

Іменний покажчик

Соколева 88
Солженіцин 188-193, 205, 211
Сорлен Ірен 161
Сорлен П’єр 161, 179
Сосинська Анна 220
Сперберґ Манес 184
Стайтс Річард 221
Сталін 90,95,96,127,136,140,149,153,
160, 162, 163, 165, 171, 174, 175, 182,
190, 194, 212, 213, 221
Столипін 20, 77
Стора Бенжамен 171
Суварін Борис 98, 120-123, 150-154,
165, 167, 177, 185, 187, 188, 190, 205,
225
Супруненко 41

Раковський 43
Рамбо 115
Ревель Жан-Франсуа 212
Рейган 196
Рембрандт 109
Ремізов Олексій 130, 133
Рід Джон 126, 128, 185
Ріо-Сарсе Мішель 15, 16
Робель Леон 184
Робен Режін 196
Робесп’єр 117
Розенберг 220
Рокер Рудольф 179
Роллан Ромен 134
Роллен Анрі 114
Романови 100, 122
Росмер Альфред 124, 145, 146, 176
Россі А. (Анжело Таска) 152
Россіф Фредерік 158
Рубанович Еля 106
Ружері Жак 169
Руссе Давид 148, 184
Руссо 17

Савченко 47
Садуль Жак 111, 112, 156
Саломоні Антонелла 198
Сапір Жак 196
Саркозі Ніколя 9
Сартр 145
Сахаров Микола 187
Свердлов 43
Сейфулліна Лідія 132
Семенов Сергій 132
Сен-Сімон 16-18
Серафимович 132
Серж Віктор 98, 111, 112, 120-124, 126,
130, 134, 146, 153, 167, 176, 179, 187,
188, 224
Скірда Александр 179, 192
Скоропадський 21, 25, 66, 74
Скрипка Павло 32
Скрипниченко 54
Сміт 220

Тарасов Володимир 131, 166
Тарасов-Родіонов Олександр 131
Татлін 182
Терещенко 41
Тібо Поль 191
Тійон Шар(ль 137
Ткачов 20, 193
Толлер Ернст 87
Толстой Л. 19
Толстой Олексій 113, 133, 140
Тома Альбер 107, 111, 137
Торез Mopic 9, 139
Траверсо Енцо 210, 211, 216
Троцький Л. 14,43, 46, 85, 89, 109-113,
120-124, 129, 142, 146, 147, 155, 158,
163, 165, 171-173, 176, 183, 185, 198,
225
Тургенев І. 40

Уліцька Катерина 186, 187
Унгерн-Штернберг Роман фон 180
Уржевич Шарль 192
Фабрис Микола 29, 32
Фадеев 132, 139
Файджес Орландо 82, 215, 216, 220
Федін Костянтин 133, 139

245

Іменний покажчик

Федорченко Соф’я 131, 219
Фейнсод Мерль 161, 195
Ферро Марк 160,167-171,173,178,196,
200, 216, 220, 224, 229
Фіцпатрік Шейла 222
Фонтен Андре 190
Франко 71
Франс Анатоль 212
Фрашон Бенуа 174
Фур’е 16-18, 20
Фурманов 132
Фюре Франсуа 95, 119, 120, 191, 198,
199, 204-206, 209-211, 213
Харштейн 106
Хаупт Жорж 162, 163
Хвильовий Микола 69, 72, 90, 91, 219
Хеймсон Леопольд 196
Хлєбніков Велимир 100
Хоткевич Гнат 71
Хрущов 155
Хухрянський Семен 57
Циліга Анте 152
Чайнов Олександр 167

Чураков Дмитро 220
Чухрай Григорій 156
Шаваняк Елен де 168
Шазофф 122
Шаламов Варлам 190
Шанін Теодор 36, 78, 82
Шапіро Леонард 154, 167, 195
Шатлен Елен 228
Шевченко 71, 72
Шеррер Ютта 162
Шессен Серж де 109, 110
Шкловський Віктор 72, 133, 219
Шльоцер Борис де 130
Шмельов Іван 133
Шолохов 132, 139
Шопар Тома 216
Штейнберг I. 131
Щорс 9

Юревич Ф.Ст. 30-33, 87

Яковенко 63
Ярославський Смельян 127
Ярчук Єфим 179

246

Про автора

Ерік Онобль, доктор історії Вищої школи соціаль­
них наук (Париж), доцент Женевського універси­
тету. Унікальний вже тим, що чи не єдиний серед
французьких істориків фахово досліджує історію
України за революційної доби (1917-1921 рр.) та
ранньорадянського періоду в архівах Харкова, Ки­
єва, Одеси тощо. Харківському регіону була присвя­
чена його перша монографія «Негайно до комуніз­
му! Комунарський рух у радянській Україні (19191920)» (Париж, 2008). Наразі бере участь у низці між­
народних проектів, зокрема: «Кіно в Радянському
Союзі та війна, 1939-1949 рр.», «Польсько-російськоукраїнський трикутник історичних розбіжностей»
та ін.
Широка ерудиція, енциклопедизі^ і прискіплива
увага до деталей дозволяють Еріку Оноблю запро­
понувати широку панораму ідей та репрезента­
цій, синтез поглядів і критичних оцінок, відкрити
незнані або призабуті сторінки історії, відродити
смак до живої революційної культури народу в по­
шуках емансипації.

247

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

ОНОБЛЬ Ерік
Революція 1917 року: французький погляд
100 років тлумачень і репрезентацій

Переклад з французької, наукова редакція Андрія Рєпи
Редактор О.В. Попова
Коректор М.Ю. Бродська
Оригінал-макет О.В. Гашенко
Обкладинка: О.С. Шайніков

Підписано до друку 25.10.2016. Формат 60x84/16. Папір офсетний.
Друк офсетний. Умови, друк. арк. 14,42. Наклад 1000 пр. Зам. № 288.
ТОВ НВП «Ніка-Центр». 03680, Київ, вул. Кржижановського, 4.
т./ф. (044) 39-011-39; e-mail:psyhea9@gmail.com; www.nika-centre.kiev.ua
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів
видавничої справи ДК №1399 від 18.06.2003
Віддруковано ТОВ «ДІА». 03022, Київ, вул.Васильківська, 45.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
суб’єктів видавничої справи ДК №1149 від 12.12.2002

Ерік ОНОБЛЬ, доктор історії Вищої школи соці­
альних наук (Париж), доцент Женевського універ­
ситету. Унікальний вже тим, що чи не єдиний серед
французьких істориків фахово досліджує історію
України за революційної доби (1917-1921 рр.) та
ранньорадянського періоду в архівах Харкова,
Києва, Одеси тощо. Харківському регіону була
присвячена його перша монографія «Негайно до
комунізму! Комунарський рух у радянській Україні
(1919-1920)» (Париж, 2008). Наразі бере участь
у низці міжнародних проектів, зокрема: «Кіно в Радянському Союзі та
війна, 1939-1949 рр.», «Польсько-російсько-український трикутник
історичних розбіжностей» та ін.
Широка ерудиція, енциклопедизм і прискіплива увага до дета­
лей дозволяють Еріку Оноблю запропонувати широку панораму ідей та
репрезентацій, синтез поглядів і критичних оцінок, відкрити незнані
або призабуті сторінки історії, відродити смак до живої революційної
культури народу в пошуках емансипації.
Під обкладинкою українського видання поміщено дві розвідки
історика: нарис «Комунарські революції в Україні 1919 року» та нова моно­
графія «Революція 1917 року: сто років дискусій у Франції».
Перша — висвітлює особливий момент революційного періоду: мало
не дві тисячі бідних селян у самий розпал громадянської війни намагалися
встановити у своїх селах Утопію. Здавалось би, тема ледь помітна, але вона
якраз лежить на перетині революції та комунізму.
Друга — простежує історію битви інтерпретацій, що точилася в
країні Клемансо і Тореза. Хоча історія ця розгорталася в доволі відмінному
контексті широкої свободи досліджень і видань, вона, імовірно, вторуватиме деяким запитанням українського читача. Насамперед тому, що
для визрівання історичної деонтології знадобилося чимало часу. Позаду
гучних фраз, які негайно викривали «комуністичну Вальпургієву ніч» чи
рецидив Паризької комуни, якими були справжні цілі та завдання майже
одностайного заперечення революції 1917 року у Франції?
Розглядаючи погляди, що послідовно змінювали один одного, автор
приділяє особливу увагу невеликим меншинам, які боролися проти офі­
ційних істин, трансльованих чи з Парижа, чи з Москви. І не забуваймо, що
характерною ознакою «більшовизму по-французьки» була популяризація
серед народних верств такого образу російської революції, який можна
було ототожнити як із Жовтнем, так і захопленням Бастилії.
ISBN 978-966-521-690-2

9 789665 2 16902
www.nika-csntre.kiev.ua