Зміст
Вступ.	4
ПРОБЛЕМИ ЛАТИНЯН СЕРЕДНЬОЇ СМУГИ
Глава перша. І всі — «за»	 9
Глава друга. Ні, вони — не русські	22
Глава третя. Війна півнів, гусей, жаб і биків	34
ПЕРЕМОГТИ НУДЬГАРІВ
Глава перша. Гени — вони повсюди	47
Глава друга. Mission impossible	57
Напівзаходи (інтермедія)	61
ДРУГИЙ ПІСЛЯ АЛЕКСАНДРА
Глава перша. Еллінська рапсодія	73
Глава друга. Триста царів	.84
Глава третя. Помилка Ганнібала.............................................................96
«SIC TRANSIT...»
Глава перша. «У череди людської помисли одні»	107
Глава друга. У чому сила, брате?	119
Глава третя. А потім прийшов Цезар	132
Епілог...................................................................................................141
БОНУСИ
Знаряддя дізнання	.................................149
Якщо я прийду — це назавжди	156
Навіщо нам це?	........................................159
Брудна справа	165
Римські боги..............................................................................................172
Варвар я — чи римське право маю?	.................................	..177
Надихаючі цитати з минулого
ПРОБЛЕМИ ЛАТИНЯН
СЕРЕДНЬОЇ СМУГИ

	Глава перша
ВСІ - "ЗА"
Про давніх нелюбителів еспресо, аматорів
морського веслування і бідних євреїв, яким таки знову
не залишилося місця
...Утім, таблиця множення — це ще не аргуллент. Перевірлло
географію. Лондон — столиця Парижа, Париж — столиця
Рима, а Рим... Рим...
Льюїс Керролл. «Аліса в країні див»
Проблема в тому, що в давніх римлян таке твердження спричини -
ло б глибокий ступор. Ні, усі слова в наведеному вище твердженні були
їм знайомі. Проте яке відношення до Італії може мати Рим?
Ми ж бо знаємо, що Апеннінський півострів — природний географіч-
ний регіон, який своєю «чоботоподібною» формою забезпечує єдність
нації, що його населяє. Але давні римляни були людьми неписьмен-
ними, мап зроду не бачили, за безвізом до Європи не літали, тому про
історичну географію гадки не мали — і тим були щасливі.
ожна освічена людина знає, що Рим — столиця Італії, країни, що
населена італійцями.

Підвищення рівня Світового океану внаслідок танення льодовиків.
Зверніть увагу на те, що до початку цього процесу між Анатолією,
Грецією, Балканами й Італією існували суходільні мости
До 6000 р. до н. е. імпресо, перебувшись кілька сотень років на Криті,
помалу дісталися і Південної Італії й витіснили місцевих жителів із Си-
цилії, Сардинії, Корсики та практично всіх прибережних районів Апен-
нінського півострова. 600 років по тому вони не без зусиль заселили
Лігурію (це там, де розташована сучасна Генуя), узбережжя Франції та
Іспанії. На цьому їхнє завзяття вичерпалося, і далі вони лише взаємо¬
діяли з хвилями нових поселенців, які накочувалися з глибин лісової
Європи.
Перша гака хвиля, як і очікувалося, була пов’язана з егейським і бал-
канським неолітом (що їх асоціюють, відповідно, з гаплогрупами G2
і І2а, яка в нас значиться як «трипільці»). Його представники перебра¬
лися через Адріатичне море й заселили внутрішні райони Середньої та
Південної Італії. З нинішніх народів найближчими до них є македонці,
нащадки фракійців, серби (!)1 і нащадки даків — румуни. З нащадками
імпресо (сама культура вже виродилася) прибульці не конфліктували:
як і в більшості регіонів Середземномор’я, прибережні й «суходільні»
народи належали до різних матеріальних культур. Зрештою, вони поді¬
лили світ по-братерськи: одні ловлять рибку, інші пасуть кіз. 1
Про наступні хвилі — після роз’яснення. 1
1 Про генофонд Балкан — окрема розмова.
1 4

16
А ПОТІМ ПРИЙШОВ ЦЕЗАР...
З культурою та мовою при цьому відбувалися непередбачувано склад¬
ні речі. Переможці могли нав’язати те й інше переможеним — і тоді
на генетичний субстрат одних накладалася культурна матриця інших.
Звичаї та мови могли змішуватися в найхимерніший спосіб і в дивних
пропорціях — тоді утворювалася синкретична культура. А трапляло¬
ся й навпаки: завойовники забували і рідну мову, і богів предків, і за
декілька століть лише в старих піснях зберігалися згадки про те, що
«ми ж бо прийшли сюди з далеких-далеких країв, аж від краю світу».
Це називається моделлю заміщення еліт.
А тепер повернімося до заселення Апеннінського півострова.
До кінця III тис. до н. е. хвилі представників культури бойових сокир
досягли середньої течії Дунаю. Місцеві племена, нащадки культури
стрічкової кераміки (гілки «балканського неоліту»), на той час уже пере¬
бували на досить високому рівні розвитку: самостійно виготовляли
бронзові вироби, опанували багато інших технологічних навичок. Однак
сила, як відомо, солому ломить, і між підкоренням та міграцією вони
обрали друге. Навряд чи їх так уже приваблював перехід через Альпи,
але, з іншого боку, гори могли стати надійним захистом від завойовни¬
ків — і частина носіїв культури бронзи переселилася до Північної Італії,
нині вони відомі як культура Полада. (Див. Додаток, рис. 3.)
Для звірки годинників: тоді ж до Греції з півночі прийшли ахейці,
в Єгипті провили фараони Середнього царства, у Месопоталлії
занепала перша у світовій історії іллперія — Аккадська держава,
аллорейські плеллена прикінчили надбюрократизовану державу
III династії Ура, і одне з цих плеллен — косити — зробило Вавилон
великим.
Бронзовий щит, що створено представниками
унетицької культури, імовірними предками
представників культури Полада, які переселилися
до Італії

Глава друга
НІ, ВОНИ - НЕ РУССЬКІ
Про Велику й малу батьківщину. Лігу нациків і
символіку крісла за віддалених часів
І з'явились варяги. Там такенні хлоп’ята...
За версту перегаром і мат-перемат...
Євгеній Лукін
Середземноморська цивілізація з неймовірними труднощами залі¬
ковувала рани, що були отримані в ході «катастрофи бронзової
доби». Єгипет дедалі більше замикався у власних кордонах, не бажаючи ані
втручатися в справи сусідів, ані підпускати їх до себе. Юдейсько-
ізраїльське царство часів Саула, Давида й Соломона розпалося, і Ле¬
вант знову став ареною нескінченних війн між володарями на годину. У
Месопотамії твердоти їх ассирійців замінило Нововавилонське царство
з його знаними з Біблії Наавуходоносором і Валтасаром, а тих - Перська
держава. Та зараз ідеться не про них.
На просторах Середземномор’я у фінікійців, котрі після загибелі
мінойського Криту й послаблення Єгипту стали монополістами у сфері
морської торгівлі, з явилися серйозні конкуренти —елліни, більш відомі

24
А ПОТІМ ПРИЙШОВ ЦЕЗАР.
Спартанці, які дбали про «скрепи» й чистоту рядів,— найбільш зна¬
ні з дорійців — виселили своїх парфеніїв1 до колонії Тарент біля самої
основи італійського «каблука». Місто невдовзі стало одним із найвеле-
людніших у регіоні.
Навіть злиденні ахейці заснували власну колонію Сибарис на проти¬
лежному від Тарента боці Тарентської затоки. Про це місто античні ав¬
тори писали, що воно нібито настільки багате, що його жителі можуть
віддаватися солодкому неробству і просто радіти життю (звідси поняття
«сибарит»), та це явно якийсь давньогрецький тролінг, оскільки роз¬
копки жодних слідів багатства в Сибарисі не виявляють.
І ще кілька десятків міст — великих і малих. Увесь цей регіон нази¬
вався скромно — Велика Греція (ніби на протиставлення «малій бать¬
ківщині» колоністів, яка лежала по той бік Іонічного моря).
Велика Греція
Про еллінів писали, що вони, подібно до жаб, сидять біля самої води
й бояться навіть на крок ступити в глиб суходолу. У певному розумінні,
так воно й було — греки жили торгівлею, а заради випасання кіз на па¬
горбах Калабрії й Апулії не варто було залишати малу батьківщину. Tomу
з царями місцевої «глушини» греки мирно співіснували, жваво торгували
1 Нащадків неодружених спартанок. Ну, ви зрозуміли.

58
А ПОТІМ ПРИЙШОВ ЦЕЗАР...
Гадаєте, занадто складно? Ви просто ще не бачили аналогічної української...
Римі, посада людини, яка віддає накази всім іншим. Ось тільки постій¬
них преторів не існувало — їх обирали заради виконання певної місії.
Сама назва посади була прикметником, який лише згодом перетворив¬
ся на іменник, а спочатку обирали не «головного взагалі», а «головного
в конкретній справі», «уповноважену особу». Це значення зберігалося
й пізніше, коли провідну роль у Вічному місті почали відігравати особ¬
ливі претори — консули.
Консули (чи то від «радитися», чи то від «сидіти поряд») — це двоє
преторів, котрим належала виконавча влада протягом року. З’явилися
вони не одразу (оцінки розбігаються — чи то за ЗО, чи то за 150 ро¬
ків після заснування республіки), але вже за часів класичної республіки
консули зосередили у своїх руках виконавчу та військову владу.
Квестор (від латинського «розслідувати») — дізнанець, «слідак».
Особа, яка контролює хід громадських робіт і витрати на них, розслі¬
дує злочини.
Цензор — «рахівник». Людина, яка підраховує кількість людей у гро¬
мадах, а також їхні доходи (для того щоб віднести кожного до певного
класу). Водночас і контролер виконання розпоряджень держави, що сте¬
жить за станом фінансової звітності.

Переклад українською
ОЛЬГИ КОЖУШКО
ВИДАВНИЦТВО
Видавництво «Фабула» є складовою
видавничої групи «Ранок»
Науково-популярне видання
Алекс Хавр
А ПОТІМ ПРИЙШОВ ЦЕЗАР...
Дизайн обкладинки /. І. Нестеренко
Головний редакторі. А. Клімов
Редактор Т О. Попова
Технічний редактор Т Г. Орел
Коректор Н. В. Красна
ФБ722060У Підписано до друку 05.02.2019.
Формат 70 х 100/16. Папір офсетний.
Гарнітура Minion. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 15,48.
ТОВ Видавництво «Ранок».
Свідоцтво ДК № 5215 від 22.09.2016.
61071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135.
Для листів: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а.
e-mail: info@fabulabook.com
Тел. (057) 717-61-80,
тел./факс (057) 719-58-67.
Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом
у друкарні «Фактор-Друк».
61030, м. Харків, вул. Саратовська, 51.
Тел.: +38 (057) 717-53-57.
Наклад 2000 прим. Замовлення № 2322.
З питань реалізації звертайтесь: trade@fabulabook.com